.

Народна іграшка - унікальне явище традиційної народної культури українців. Вона є водночас предметом народної гри, засобом виховання та розвитку дитини, об’єктом творчості, реліктом автентичної культури, художнім витвором, національним сувеніром. В Україні іграшки виробляли не тільки з твердих і пластичних матеріалів, а також із лози, соломи, рогози, повісма, довгої трави. Для виготовлення саморобних іграшок використовували тканину, кольоровий папір, картон

Народна іграшка

Іграшки — це галузь українського народного мистецтва, що об'єднує вироби з кераміки, дерева, лози, соломи, паперу та ін. Від давніх українських іграшок XIV—XVIII ст. майже нічого не збереглося. До нас дійшли переважно керамічні й дерев'яні зразки, датовані XIX ст. — «лялька», «кінь», «вершник», «птах» тощо.

Мистецтво української іграшки відтворює особливості світогляду та характеру народу, формує в дітей естетичний смак, творчі здібності. Народна іграшка має не тільки екологічну, а й духовну

чистоту.

Розквіт кустарного іграшкового промислу припадає на середину XIX ст.

Саме у цей період в Україні історично сформувались три найбільші регіони виготовлення забавок: Подніпров'я, Поділля і Прикарпаття, а в їх межах утворилися провідні осередки.

Протягом тривалого часу тут формувалися місцеві стильові особливості.

Мініатюрні посудинки є моделями звичайного ужиткового посуду, вони повторюють особливості його форми та оздоблення. “Монетки” мають таку саму досконалу, виточену на гончарному крузі, форму. До їхнього виготовлення гончарі ставилися з такою ж увагою та ретельністю як і до виготовлення великих ужиткових форм. Декорували та розписували малі вироби так само сумлінно й точно. Розпис посудинок підкреслює їх форму, акцентуючи опуклі місця, підкреслюючи шийку та вінчик предмета.

У селах Подніпров'я, де виготовляли з дерева на продаж різноманітні побутові речі, оздоблені різьбленням, водночас створювали їхні маленькі моделі, що відрізнялися від справжніх хіба що масштабом. У с. Мокієвка Полтавської області у XIX ст. виточували і витісували іграшкові тачівки, товкачики, рублі, оздоблені різьбленням.

Окрему групу утворюють дотепні механічні забавки з відповідно рухомими елементами -. вирізані фігурки попарно з'єднаних планками ведмедів, ковалів ткачів, теслярів, що «працюють» унаслідок руху планок.

На Прикарпатті відомими осередками продукування іграшок з дерева були села Ілінці, Прутів, Тростянець, Річка Івано-Франківської області, Мервичі, Вільшаниця, Наконечне та передмістя Яворова Львівської області.

Яворівські столярі у XVIII — на початку XX ст. виготовляли різноманітні візочки з драбинками, з одним або двома силуетно вирізаними кониками на передній частині основи. Користувалися популярністю іграшкові меблі, музичні інструменти та ін.

Іграшка при всій своїй різноманітності й багатофункціональності залишається важливим засобом виховання дітей. Саме через спрощені іграшки-знаки дитина пізнає світ, навчається мислити узагальненими поняттями і яскравими образами, врешті вона приєднується до одного з джерел народного мистецтва

У багатьох осередках плетіння з лози, рогози і соломи виготовляли кошики для дорослих і дітей. Найбільш поширеною іграшкою для сільських дітей були чудернацькі солом'яні ляльки з перев'язаною головою і талією та довгими руками. Колись такі іграшки використовувалися у магічних дійствах.