Життя і творчість І. Сєверяніна

Презентація з теми:

Дитинство Перший успіхЖиття і творчістьЖиття в Естонії (1918-1941)

План

Ігор Васильович Лотарьов (справжнє ім'я поета) народився 16 травня 1887 р. в Петербурзі у сім'ї військового інженера Василя Петровича Лотарьова (1860-1904). Перші 9 років провів у Петербурзі. Після розлучення батьків жив у тітки і дядька в їхньому маєтку в Новгородській губернії (нині Вологодська область, в цьому маєтку зараз знаходиться музей Ігоря Сєверяніна). Закінчивши чотири класи Череповецького реального училища, в 1904 році виїхав з батьком на Далекий Схід.

Дитинство

Після смерті батька повернувся з Далекого Сходу назад до Петербурга.

Перші публікації з'явилися в 1904 році (за свій рахунок), надалі протягом дев'яти років Северянин видавав тонкі брошури з віршами, які приносили довгий час лише скандальну популярність. З поетів старшого покоління спочатку звернув увагу на молодого Сєверяніна лише Костянтин Фофанов (згодом його і Мірру Лохвицьку Северянин оголосив вчителями егофутуризму).

Дитинство

Успіх прийшов до поета після виходу збірки «Громокіпящій кубок» (1913, передмова до якого було написано Ф. Сологубом). Протягом 1913-1914 рр.. Северянин виступав на багатьох вечорах («поезоконцертах») в Москві і Петербурзі, здобуваючи величезну популярність у публіки і позитивні відгуки критиків. Для його лірики характерна смілива для тодішнього смаку (до межі пародійності) естетизація образів , сучасного міста («аероплани», «шоффери») і гра в романтичний індивідуалізм і «егоїзм», умовні романтично-казкові образи. Вірш Сєверяніна музикальний (багато в чому він продовжує традиції Бальмонта), поет часто використовує довгі рядки, тверді форми (деякі винайдені ним самим), алітерацію, дисонансні рими.

Перший успіх

Сєверянін був засновником літературного руху егофутуризм (початок 1912), проте, посварившись з претендентом на верховенство в русі, Костянтином Олімповим (сином Фофанова), восени 1912 року покинув «академію Его-поезії» (про вихід з руху оголосив знаменитою «Поезія», що починається словами «Я, геній Ігор-Сєверянін ...»). У 1914 р. поїхав у турне по Росії з кубофутуристами (Маяковським, Кручених, Хлєбніковим).

Життя і творчість

Після «Громокіпящего кубка» збірки 1914-1915 рр.. («Victoria regia», «Златоліра», «Ананаси в шампанському») сприймалися критикою більш прохолодно, ніж «Кубок»: Сєверянін включав в них у великій кількості ранні, незрілі «Поезія», а нові тексти з цих книг багато в чому експлуатували образність «Кубка», не додаючи нічого нового. У 1915-1917 рр.. Сєверянін підтримував ряд молодих авторів, більшість з яких ніякого сліду в літературі не залишили. Поетика Сєверяніна цього періоду зробила також певний вплив на ранню творчість таких відомих поетів, як Георгій Іванов, Вадим Шершеневич, Рюрик Івнєв.

В 1918 р.Северянин був обраний публікою «Королем поетів» на виступі в московському Політехнічному музеї

Життя і творчість

Пізня лірика Сєверяніна в чомусь відходить від його стилю 1910-х років. Найпомітніші його твори цього періоду «Солов'ї монастирського саду», «Класичні троянди», автобіографічні романи у віршах «Дзвони собору почуттів», «Падуча стремнина» і збірник сонетів «Медальйони »(портрети письменників, художників, композиторів, як класиків, так і сучасників Сєверяніна).

Життя і творчість

З тридцяти восьми років літературної діяльності Сєверянін майже двадцять чотири роки прожив в Естонії, де ще до революції купив дачу в містечку Тойла і куди переїхав у 1918 р. У 1921 р одружився на естонці Феліссой Круут (єдиний його зареєстрований шлюб). Їздив в подальшому з виступами до Франції і Югославії.

Життя в Естонії

Поет помер 20 грудня 1941 р. в окупованому німцями Таллінні і був похований там на Олександро-Невському цвинтарі.

Качнуло небо гневом грома,Метнулась молния — и градВ воде запрыгал у парома,

Как серебристый виноград.

Вспорхнула искорка мгновенья,Когда июль дохнул зимой —

Для новых дум, для вдохновенья,Для невозможности самой...

И поднял я бокал высоко,—Блеснули мысли для наград...

Я пил вино, и в грезах сокаВ моем бокале таял град

Вірш описує літній град - тобто момент проникнення зими в

літню спеку, момент з'єднання непоєднуваного. Для Сєверяніна цей момент подібний моменту творчості, натхнення, поєднання в одне ціле того, що здавалося б непоєднуване. . Град у воді нагадує виноград - і ось уже він тане не в воді, а в вині, срібляста зима проникає в душу літа, неможливе стає можливим.

«Град»

Дякуємо за увагу !!