БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

Безпека життєдіяльності - це галузь знання та науково-практична діяльність, спрямована на формування безпеки і попередження небезпеки шляхом вивчення загальних закономірностей виникнення небезпек, їхніх властивостей, наслідків їхнього впливу на організм людини, основ захисту здоров’я та життя людини і середовища її проживання від небезпек.

Життя - це одна з форм існування матерії, яку відрізняє від інших здатність до розмноження, росту, розвитку, активної регуляції свого складу та функцій, різних форм руху, можливість пристосування до середовища та наявність обміну речовин і реакції на подразнення.

Діяльність є специфічно людською формою активності, необхідною умовою існування людського сус-пільства, зміст якої полягає у доцільній зміні ті перетворенні в інтересах людини навколишнього середовища.

Безпека людини — це поняття, що відображає саму суть людського життя, її ментальні, соціальні і духовні надбання. Безпека людини - невід'ємна складова характеристика стратегічного напряму людства, що визначений 00Н як "сталий людський розвиток" (Sustainable Human Development) - такий розвиток, який веде не тільки до економічного, а й до соціального, культурного, духовного зростання, що сприяє гуманізації менталітету громадян і збагаченню позитивного загальнолюдського досвіду.

Життєве середовище є частиною Всесвіту, де перебуває або може перебувати в даний час людина і функціонують системи її життєза-безпечення. Життєве середовище людини складається з трьох компонентів - природного, соціаль-ного, або соціально-політичного, та техногенного середовищ.

Природне середовище (земний ґрунт, повітря, водоймища, рослини, тварини, сонце, місяць, планети тощо).

Соціально-політичне середовище (форми середовищ спільної діяльності людей, єдність способу життя).

Техногенне середовище (житло, транспорт, знаряддя, і праці, промислові та енергетичні об’єкти, зброя, домашні і свійські тварини, сільськогосподарські рослини тощо).

Природне середовище. Людину оточують земний грунт, повітря, водоймища рослини, звірі, птахи, риби, мікроорганізми, тобто об’єкти природного походження і створені ними екологічні системи. Природні об’єкти утворюють поля, ліси, гори, ріки, озера, моря, океани, континенти. Це оточення зветься природним середовищем. В ньому переважно діють законі природного розвитку - фізичні, хімічні, геологічні, біологічні. В ньому відбуваються дощі, бурі, землетруси, виверження вулканів, тектонічні дислокації тощо. Природними об'єктами також є космічні об’єкти - сонце, місяць, планети, зірки, комети, астероїди. Сонце і місяць викликають припливи і відпливи води, а також відповідний рух земної кори.

Соціально-політичне середовище. Людину чи соціальну спільноту, яка розглядається як суб’єкт системи "людина - життєве середовище", оточують інші люди, інші спільноти, що утворюють соціальне, або соціально-політичне середовище по відношенню до суб’єкта системи. Між окремими людьми, між людьми і спільнотами, між спільнотами виникають зіткнення інтересів, супе-речності, непорозуміння та інші конфліктні ситуації. З точки зору безпеки життєдіяльності в кожному конкретному випадку важливо розуміти, яка спільнота є суб’єктом системи "людина - життєве середовище", а яка чи які є зовнішніми по відношенню до неї і складають соціально-політичне середовище - компонент життєвого середовища цього суб’єкта системи.

Техногенне середовище, як правило, поділяють на побутове та виробниче.

Побутове середовище - це середовище проживання людини, що містить сукупність житлових будівель, споруд спортивного і культурного призначення, а також кому-нально-побутових організацій і установ. Параметрами цього середовища є розмір житлової площі на людину, ступінь електрифікації, газифікації житла, наявність централізованого опалення, наявність холод-ної та гарячої води, рівень розвитку громадського транспорту та ін.

Виробниче середовище - це середовище, в якому людина здійснює свою трудову діяльність. Воно містить комплекс підприємств, організацій, установ, засобів транспорту, комунікацій тощо. Виробниче середовище характеризується передусім параметрами, які специфічні для кожного вироб-ництва і визначаються його призначенням. Це вид продукції, яка виробляється на ньому: обсяги виробництва, кількість працівників, продуктивність праці, енергомісткість, сировин-на база, відходи виробництва тощо. Крім цих параметрів є такі, що визначають умови праці та безпеку: • загазованість, запиленість, освітленість робочих місць, рівень акустичних коливань, вібрації, іонізуючої радіації, електромагнітного випромінювання, пожежо- та вибухонебезпечність, наяв-ність небезпечного обладнання, засобів захисту працівни-ків, ступінь напруженості праці, психологічний клімат та багато інших.

Більшість джерел небезпек мають комбінований характер. Ось лише невелика їх частка: • природно-техногенні небезпеки — смог, кислотні дощі, пилові бурі, зменшення родючості грунтів, виникнення пустель та інші явища, породжені людською діяльністю; • природно-соціальні небезпеки — химерні етноси, наркоманія, епідемії інфекційних захворювань, венеричні захворювання, СНІД та інші; • соціально-техногенні небезпеки — професійна захворюва-ність, професійний травматизм, психічні відхилення та захворювання, викликані.

Еволюція забезпечила людський організм високими резервами стійкості та надійності, що зумовлено взаємодією всіх систем, цілісністю, спроможністю до адаптації і компенсації у всіх ланках і станом відносної динамічної стабільності. Достатньо навести декілька прикладів. Насамперед це стосується людського мозку. Одні дослідники вважають, що він використовується на 2-3%, інші - на 5-6% потенційних можливостей. Запас міцності "конструкції людини" має коефіцієнт 10, тобто організм людини може витримувати навантаження в 10 разів більші, ніж у практичній діяльності. Серце людини є органом кровообігу; воно протягом усього життя чинить більш 109 скорочень, у той час як найсучасніша система забезпечує 107, тобто в 100 разів менше.

З наведених прикладів видно, що резерви організму людини надзвичайно високі. Це дає можливість виживати людині як біологічному виду в складних умовах. У результаті своєї бурхливої трудової діяльності людина на рубежі третього тисячоліття досягла величезних успіхів у перетворенні навколишнього світу. Проте досягнення людини в галузі науки, техніки, виробництва при створенні комфортних умов життя призвели до утворення нових видів небезпеки та до деградації резервів організму людини. Одним із основних завдань навчальної дисципліни "Безпека життєдіяльності" є визначення рівня та шляхів впливу різних небезпек на організм людини.

Травматизм ділять на виробничий та невиробничий. На частку першого припадає близько 20 %, тобто кількісно різко переважає невироб-ничий травматизм. Невиробничий травматизм вклю-чає такі види: транспортний (заліз-ничний, автодорожній, авіаційний), вуличний, побутовий, спортивний та дитячий. Останній травматизм виді-лений в окрему групу лише з біологічних міркувань, а саме внаслідок неадекватного сприйняття дітьми загрозливих чинників навко-лишнього середовища через незрі-лість їх ЦНС, а також відсутність життєвого досвіду та підвищену допитливість і рухливість. Причини невиробничого травматизму у дітей і дорослих однакові.

Промисловий (виробничий) травматизм пов'язаний з характе-ром виробництва, знаряддями праці і організацією методів її охорони. Ушкодження можуть бути заподіяні інструментами, машина-ми, оброблювальним матеріалом (металом, породою, що обвали-лася, вугіллям, камінням і т. ін.), транспортом тощо. Кожна галузь промисловості характеризується порівняно одно-типним видом травм. У гірничій промисловості внаслідок обвалів часто ушкоджуються кістки скеле-ту, хребет, і відбувається здавлен-ня м'яких тканин. На металургій-них заводах можливі опіки роз-плавленим і розжареним металом. На залізообробних заводах трап-ляються травми очей дрібними скалками металу.

Статистика травматизму№ з/п

Невиробничий травматизм(деякі причини смерті) 2011 2012

1. Навмисне самоушкодження 8973 9060

2. Ушкодження з невизначеними намірами 6009 5911

3. Транспортні нещасні випадки 5701 5817

4. Випадкові отруєння та дія алкоголю 4319 4597

5. Випадкові утоплення та занурення у воду 2594 2700

6. Напад з метою вбивства чи нанесення ушкодження

2540 2336

7. Падіння 2346 2408

8. Випадки, пов‘язані з дією природних факторів

2286 1465

9. Нещасні випадки, спричинені дією диму, вогню

1806 1726

10. Інші нещасні випадки 889 833

11. Нещасні випадки від дії електричного струму

357 368

Загальна кількість 41764 41158

В Україні з 1991 року та по теперішній час внаслідок нещасних випадків невиробничого характеру загинуло понад 1 млн. осіб, травмовано - понад 44 млн. громадян України, переважно працездатного віку. Травмованих і загиблих осіб у сфері, яка не пов'язана з виробництвом, у 70 разів більше ніж на виробництві та у 200 разів більше ніж внаслідок надзвичайних ситуацій. В Україні кількість осіб, травмованих і загиблих внаслідок нещасних випадків невиробничого характеру, із розрахунку на 100 тисяч населення у три рази більше ніж в інших європейських країнах. В побуті травми щорічно отримують біля 2 млн. чоловік, 28 тис. стають інвалідами. Щорічні втрати економіки, за оцінкою фахівців Інституту демографії та соціальних досліджень Національної академії наук України, тільки внаслідок травмування та загибелі громадян України у сфері, не пов'язаній з виробництвом, перевищують 10 млрд. гривень, зокрема: внаслідок загибелі - 9,2 млрд., травмування, що призвело до тимчасової непрацездатності - 1,12 млрд.гривень. Це становить близько 2,5 відсотка валового внутрішнього продукту України.

За даними ВООЗ, у світі 9 відсотків усіх випадків смертності та 16 - інвалідності настають внаслідок травматизму. Екзогенний (зовнішній) ризик смертності становить понад 83 випадки на 100 тис. Населення світу. Щорічні економічні збитки, пов'язані з виплатою компенсацій, втратою робочого часу, перервами у виробничій сфері, видатками на медичне обслуговування та іншими витратами, становлять 1,25 трлн. доларів США (4 відсотки світового валового внутрішнього продукту).

Збитки від виробничого травматизму в Україні щорічно досягають 60 млрд. грн. Важливим чинником є і економічні втрати самих підприємств. Аварії приводять у непридатність дорогі верстати та обладнання. Втрата кваліфікова-них робітників змушує робото-давця витрачати додатковий час і кошти на підготовку нових спеціалістів. Крім того, зриваються терміни виконання контрактів, і доводиться платити штрафні санкції.

№ з/п Виробничий травматизм 2011 2012

1. Загальна кількість загиблих 10657 9816

На даний час низький рівень державного регулювання у сфері профілактики травматизму невиробничого характеру внаслідок довготривалої структурної перебудови економіки та адміністративної реформи, розпорошення між різними органами виконавчої влади функцій, пов'язаних з профілактикою травматизму невиробничого характеру, призвели до зниження ефективності управління діяльністю із створення безпечного і сприятливого для здоров'я середовища життєдіяльності людини, фінансування відповідних заходів за залишковим принципом. 2 березня 2010 року розпорядженням Кабінету Міністрів України № 354-р схвалено Концепціїю Державної цільової соціальної програми профілактики травматизму невиробничого характеру на період до 2015 року.

Можливі два варіанти розв'язання проблеми.Перший варіант передбачає розв'язання проблем у

сфері профілактики травматизму невиробничого характеру виключно на регіональному рівні та на рівні суб'єкта господарювання. При цьому розв'язання проблеми ускладнюється у зв'язку з різноманітністю та складністю питань і шляхів їх вирішення, необхідністю виконання конкретних взаємозв'язаних завдань з організаційного, матеріально-технічного, наукового і нормативно-правового забезпечення, спрямованих на зменшення ризику травмування і кількості нещасних випадків у сфері, не пов'язаній з виробництвом, усунення існуючих та потенційних джерел небезпеки середовища життєдіяльності людини, підвищення соціальної захищеності людини, мінімізацію збитків держави від травматизму невиробничого характеру.

Зазначений варіант не дасть змоги розв'язати проблему комплексно.

Другий, оптимальний варіант, передбачає об'єднання зусиль центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій для розв'язання проблем у сфері профілактики травматизму невиробничого характеру.

Зазначений варіант дасть змогу комплексно підійти до розв'язання проблеми, здійснити на державному рівні заходи, спрямовані на концентрацію зусиль на розв'язанні загальних для сфери, не пов'язаної з виробництвом, проблем профілактики травматизму невиробничого характеру, на забезпечення координації діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій і співробітництва із соціальними партнерами під час прийняття рішень щодо профілактики травматизму невиробничого характеру, а також на удосконалення фінансового механізму та підвищення ефективності використання державних коштів у результаті усунення дублювання зазначених заходів на галузевому чи регіональному рівні.

Розв‘язання проблеми за другим варіан-том сприятиме:

формуванню системи соціального захисту потерпілих внаслідок не усунення джерел небезпеки середовища життєдіяльності людини;

підвищенню рівня науково-технічного забезпечення розв'язання проблем профілактики травматизму невиробничого характеру, координації науково-технічної діяльності з цих питань та забезпечення впровадження в практику нових технологій за результатами такої діяльності;

підвищенню рівня культури безпеки та обізнаності населення з питань безпеки життєдіяльності, формування відповідального ставлення громадян до особистої безпеки людини та безпеки оточуючих у сфері, не пов'язаній з виробництвом;

формуванню в України, цілісного інформаційного простору щодо пропагування безпеки життєдіяльності, здорового способу життя, культури безпеки громадян у сфері, не пов'язаній з виробництвом, способів запобігання виникненню нещасних випадків невиробничого характеру.

Дитячий травматизм

Причини підліткового та дитячого травматизму прийнято розподіляти на: 1. Дорожні пригоди. 2. Випадкові падіння в школі або вдома. 3. Поразка електрострумом. 4. Падіння предметів, що призво-дять до травми. 5. Опіки (у тому числі і при пожежі, хоча на першому місці – киплячими рідинами). 6. Необережне поводження з но-жем і іншими інструментами. 7. Отруєння газом та іншими речовинами побутової хімії. 8. Бійки. 9. Утоплення. 10. Задуха (в тому числі і при тисняві в натовпі).

Медична статистика дозволяє стверджувати, що в місті відбувається більше нещасних випадків, ніж на природі. У дорожніх пригодах, при нещасних випадках в побуті і в результаті кримінальних подій гине більше людей, ніж у результаті природних катастроф (повінь, землетрус і т.і.). На жаль, найчастіше жертвами пригод в місті стають діти та підлітки. За даними статистики, вони становлять майже 40 відсотків потерпілих. Найчастіше підлітки страждають не в стінах будинку, а в громадських місцях, скверах і парках, на дорогах – тобто там, де вони знаходяться одні.

Попри розмаїття причин і ситуацій, які викликають дитячий травматизм, їх можна полічити і передбачити. Таких стандартних ситуацій приблизно півтори сотні. Наприклад, дорожньо-транспортну травму можна отримати в 17 типових ситуаціях, з гойдалками пов'язано 4 ситуації, з опіками - 3 тощо.

Травматизм поділяють на: побутовий, транспортний, шкільний і спортивний. Буває ще вуличний, вогнепальний, сільськогосподарський, виробничий, нещасний випадок на воді, задушення та отруєння. Саме частіше зустрічається побутовий травматизм. Побутовий травматизм - це ушкодження, які діти отримали вдома у квартирі у дворі чи саду. Ушкодження при цьому найрізноманітніші, але самі небезпечні з них це опіки полум’ям, хімічними речовинами і падіння з висоти. Причини побутового травматизму різноманітні, але найчастіше з них це недостатній догляд батьків. Такі здавалося б на перший погляд дрібниці, як залишені у доступному для малят місці голки, цвяхи, леза бритв, стають причиною травм, а іноді і смерті. Це ж саме стосується і газових плит, оголених проводів електромережі, відчинених вікон, сходів і за свою необережність батьки іноді дуже дорого розплачуються.

Класифікація дитячого травматизму по типовим ситуацій Зимовий травматизм і включає 7 стандартних ситуацій:1. Травма очей. Не кидати сніжок упритул й не цілити в голову.2. Катання зі сніжних гірок. Завдання дорослих - недопущення одночасного катання молодших і старших дітей (ковзання на ногах, з розгону, підсікання і поштовхи молодших).3. Недосконалість рукотворних гірок (падіння з верхньої майданчика, слизькі сходи, коротка смуга гальмування - удари ногами тощо).4. Катання з гір на санках, з природних пагорбів, з трамплинів, з насипів, іноді під колеса автомобілів.5. Катання на лижах з гірок, зачіп за гілку, удари в дерево. Необхідно вчити дітей техніці катання, прийомам безпечного падіння.6. Катання на ковзанах. Застосування захисного обладнання.7. Обмороження (відкриті частини тіла, температура нижче +5°С при 100% відносної вологості, холодний вітер, низька температура, тісний одяг і взуття, порушення теплоізоляційної властивості одягу та взуття).

Діти одержують опіки в 6 стандартних випадках:1. Ялинковий вогонь виникає швидко через загоряння від відкритого полум'я свічки, тліючого воскового недогарка, замикання електрогирлянди, неякісних бенгальських свічок.2. Гаряча їжа на столі мусить бути недоступна дитині.3. Експерименти з відкритою вогнем (частіше стражда-ють школярі - бензин у багаття, куріння біля каністри з бензином).4. Вогнепальні рани (притаманні для енергійних "експериментаторів").5. Пиротехнические вироби (петарди, факел-свічка, саморобні салюти, порушення інструкції з використання чи техніки безпеки).6. Покинуті боєприпаси; залишена без нагляду мисливська гвинтівка; вибухові пристрої (тероризм). 

Найпоширеніші травми - забиті місця, переломи, струсу мозку. 1. Падіння з висоти (з вікна дитина випадає сама, зазвичай через цікавості або його виштовх-нули старші діти; стрибки з великою висоти).2. Катання на ліфті (тримаючись за поперечину під кабіною ліфта).3. Гойдалки, "тарзанка".

4. Біганина на перервах, по сходах та у під'їздах. Усі батареї опалення повинні мати дерев'яну ґратчасту сорочку!5. Скло в дверях (скло повинно бути товстим та армованим).6. Травми на сходах (призводить до ковзання, внаслідок може бути навіть перелом хребта).7. Травми "неусвідомленого садизму":а) удари портфелем (зазвичай 3-5 кг) по голові можуть призвести до серйозної черепно-мозкової травмі і залишковим явищам через 2-3 року (падіння гостроти зору, галасу вухах, біль голови, зниження пам'яті і працездатності);

б) "висмикування стільця" (можуть призвести декомпрес-сионному перелому хребта, перелому крижа, куприка, втрати зору);в) підкладання гострих предметів чи кнопок догори жалом (може призвести до поранення полових та інших органів таза, а іноді і до інвалідності);р) половина леза бритви (можуть призвести до пошкоджен-ня сухожилля пальців - необхідна складна пластична операція). Несвідомий садизм є бажанням заподіювати іншим шкоду і, безумовно, пов'язаний з початком психічного хвороби дитини.8. Побиття, бійки (стають тихішими, але запеклішими), сюди ж входять всі випадки побиття старшими молодших дітей. 9. Група травм, що пов’язана з безконтрольним вико-ристанням шкільного устаткування, охоплює всі випадки під час уроків хімії і фізики, електричні хліборізки в шкільних їдалень, овощерезки та інші прилади у побуті.10. Уроки фізичної культури у спортзалі (у школі та спортивні секції). Основне джерело небезпеки - неабиякі фізичні можливості дитячого організму, які не відповідають стану здоров’я.

Найпоширеніші такі типові ситуації :а) стрибок через "цапа". "Цап" – самий травмонебезпечний снаряд шкільного спортивного залу. Мається на увазі пильна страховка стрибка вчителем фізкультури; спортивні матраци не завжди допомагають;б) лазіння по канату (падіння згори);в) спортивна боротьба, кидки додолу. Профілактика таких травм зі стоїть у відпрацюванні прийомів надійної страховки й екологічно безпечного падіння;г) спортивна гімнастика (перекид, кульбіти, стрибки та інше);д) велике навантаження після тривалої перерви. Наприклад, пробіжка навесні кросу на 1 км без тренування (можлива дуже складна травма, до відриву сухожиль від місця їх прикріплення до кістки). Профілактика: дотримання принципу поступовості.11. Травми моди (роликові ковзани, скейтборд та інші "екстремальні" види спорту). Профілактика - захисні атрибути, окремі від міського транспорту траси, дотримання техніки безпеки і контроль над ситуацїєю.

Дорожньо-транспортний травматизм. В кожному 5-му ДТП страждають діти. 15% дітей, які потрапили в аварію гинуть, а 35% — отримують поранення різних ступеней важкості. Частіше всього отримують смертельні травми діти до семи років. За рік в Україні внаслідок ДТП гине від 300 до 500 дітей. Від несчастных випадків, ДТП і фізичного насильства кожної доби в Україні гине чотири дитини. 63% дітей потрапляють у ДТП внаслідок своєї несподіваної появи на проїзній частині (наприклад, дитина обійшла автобус ззаду, за правилами, але його збито машиною, що йде на зустрічній смузі). Найнебезпечніші з ДТП - рейкові травми, дають до 100 ампутацій щорічно країною, діти стають інвалідами (прово-диться ампутація кінцівок).

Напади тварин. Серед собак на 1-му місці стоять породисті ротвейлери, на 2-му - бультер'єри і 3-му - вівчарки. Найбільш безневинні дворняги. Основною причиною нападу собак у тому, що діти починають грати з собакою без будь-яких запобіжних заходів - тягають за хвіст, сідають на неї як на коня, лізуть до неї у миску, коли тварина їсть, і собака відповідає агресією.

Також дуже небезпечними є укуси змій, отруйних пауків, скорпіонів тощо. Іноді дикі звірі можуть здійснити напади на людей захищаючи свою територію та коли вони заражені сказом. Отримати травми можливо і від домашніх тварин: кішок, морських свинок, півнів… Діти повинні знати правила поведінки з дикими та свійськими тваринами.

Діти можуть отримати травми та загинути ще в цілому ряді ситуацій: - при недотриманні правил поведінки на воді ; - при отруєнні різними хімічними сполуками та їх випарами; - при виникненні пожежі та задимлення; - при знаходженні в зоні дії надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру.

Аналізуючи причини нещасних випадків, дуже прикро усвідомлювати те, що більшості нещасних випадків можна було б запобігти. І профілактична робота буде ефективною, коли в цьому будуть брати участь батьки та громадськість. Отже, вони не тільки повинні мати чітке уявлення про причини нещасних випадків і заходи щодо їх запобігання, але й зуміти при необхідності надати правильну першу допомогу.

Заходи щодо запобігання дитячому травматизму.

Агітаційно-профілактична

робота

Практичні заняття

Виховна робота в освітніх закладах

Контроль та моніторинг