БЖД - Яким Р.С. Безпека життєдіяльності людини

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИНауково-методичний центр вищої

освіти Міністерства освіти і науки України

Р.С. Яким

Безпека життєдіяльності людини

Рекомендовано Міністерством освітиі науки України як навчальний посібник

для студентів вищих навчальнихзакладів

230(>US

УДК 504.75. ББК 68.69.я73

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів (лист № 1/11-6119 від 26.11.04 р.).

Рецензенти: Семчук Я.М., д-р. техн. наук, проф., (завідувач кафедри безпекижиттєдіяльності Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу);Савчин М.В., д-р. психол. наук, проф., (завідувач кафедри загальної психології Дрогобицького державного педагогічного університету ім. І. Франка).

Яким Р.С.Безпека життєдіяльності людини: Навч. посібник. - Львів: Видавництво "Бескид Біт", 2005. - 304 с ISBN 966-8450-12-4

У посібнику теоретично проаналізовано категорії безпеки як стан захищеності з позицій ризикоорієнтованого підходу. Безпеку життєдіяльності розглянено у контексті системи "людина-життєве середовище" в перерізі різних сфер життєдіяльності. Ґрунтовно проаналізовані чинники, які впливають на здоров'я і працездатність людини, визначають умови її існування та життєдіяльності. З погляду сучасних теорій особистості досліджено основні аспекти вчинку, які суттєво впливають на життєдіяльність індивіда. Розкрито вплив соціалізації індивіда на його поведінку та роль педагога в цьому процесі, у контексті проблеми безпеки життєдіяльності. Надане значної уваги безпеці життєдіяльності в надзвичайних ситуаціях. Ґрунтовно проілюстровано правила надання першої допомоги потерпілим від різних ушкоджень. Питання організації і управління безпекою життєдіяльності розкриті відповідно до концептуальних основ державної безпеки.

Посібник адресований студентам та викладачам вищих навчальних закладів освіти I-IV рівнів акредитації.

© Р.С. Яким, 2005ISBN 966-8450-12-4 © Видавництво "Бескид Біт", 2005

4 Вступ

шов Наказ Міністерства освіти України про запровадження курсу "Основи безпеки життєдіяльності" від 18.08.1999 р. № 300.

З метою забезпечення виконання Державної програми навчання з питань охорони праці 2 грудня 1998 р. було видано наказ- Міністра освіти України № 420 "Про вдосконалення навчання з охорони праці й безпеки життєдіяльності у вищих закладах освіти". Цей наказ та вимоги низки інших документів встановлює, що, починаючи з 1999-2000 навчального року, дисципліну "Безпека життєдіяльності" вивчають студенти усіх вищих закладів освіти.

Поряд з виходом наказу Міносвіти № 420 з метою своєчасного проведення робіт, пов'язаних із запобіганням і реагуванням на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру, Кабінет Міністрів України Постановою від З серпня 1998 р. № 1198 затвердив положення про Єдину державну систему запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру (ЄДС НС).

У 1999 році на виконання наказу № 420 була видана Програма нормативної дисципліни "Безпека життєдіяльності" для вищих закладів освіти, затверджена першим заступником Міністра освіти України від 04.12.98 р.

Програмою передбачено сформувати такі знання та уміння студентів за дисципліною "Безпека життєдіяльності":

- ідентифікувати потенційні небезпеки, тобто розпізнавати їхній вид, визначати просторові та часові координати, величину та ймовірність їх прояву;

- визначати небезпечні, шкідливі та вражаючі чинники, що зумовлені джерелами цих небезпек;

- прогнозувати можливість і наслідки впливу небезпечних та шкідливих чинників на організм людини, а вражаючих чинників на безпеку системи "людина - життєве середовище";

- використовувати нормативно-правову основу захисту особистості та навколишнього середовища, прав особи на працю, медичне забезпечення, захист у надзвичайних ситуаціях тощо;

- розробляти заходи та застосовувати засоби захисту від ції небезпечних, шкідливих та вражаючих чинників;

- запобігати виникненню надзвичайних ситуацій, а в разі їхнього виникнення приймати адекватні рішення та виконувати дії, спрямовані на їх ліквідацію;

- використовувати у своїй практичній діяльності громадсько-політичні, соціально-економічні, правові, технічні, природоохоронні, медико-профілак-тичні та освітньо-виховні заходи, спрямовані на забезпечення здорових і безпечних умов існування людини в сучасному навколишньому середо-DrlJ-ЦІ;

- планувати заходи щодо створення здорових і безпечних умов життя тадіяльності у системі "людина-життєве середовище".

Застосування навчальної програми передбачає конкретизацію стосовно особливостей спеціальності та типу навчального закладу, наявності відповідної матеріальної бази тощо.

1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності

1.1. Безпека життєдіяльності як галузь науково-практичної діяльності та навчальна дисципліна

Актуальність проблеми безпеки життєдіяльності полягає у тенденції до зростання кількості нещасних випадків з людиною. Унаслідок аналізу закономірностей розвитку і життя людини, та спираючись на роботи М.А. Котика, можна виділити низку обставин, що сприяють такому стану сучасності:

Розвиток суспільства, техносфери випереджує розвиток культури безпеки в цих сферах життєдіяльності.

Ріст ціни помилки. Якщо одна людина у давнину могла заподіяти шкоди декільком людям то сьогодні жертвами можуть стати мільйони.

Первісні люди жили в системі "людина-природа", сьогодні сфери життєдіяльності людини набагато різноманітніші, складніші.

Людина має здатність адаптуватися не тільки до небезпек життєвого середовища, але й до порушення правил безпеки.

Проблема безпеки завжди була найактуальнішим завданням, яке намагалися вирішити по-різному: створення безпечних умов роботи, профілактика та охорона здоров'я, проведення профілактичних і випереджальних заходів і прийняття правильних рішень у різних умовах життєдіяльності, у тому числі в умовах надзвичайних ситуацій та ін.

Формування категорії безпеки з теоретичного погляду є питанням принципової важливості, оскільки безпеку, як стан, розглядають лише з позиції комплексного погляду, що враховує різноплановість і багатоаспектність складових життєдіяльності людини. Тому безпеку треба розглядати як захист від небезпеки, одну з основних умов самовизначення, саморозвитку особистості, людини загалом. На цій підставі наведемо найбільш вдале визначення безпеки за В. Серебрянниковим:

Безпека (у перекладі з грецьк. - "володіти ситуацією") - це стан захищеності особистості, суспільства, держави від зовнішніх і внутрішніх небезпек і загроз, що ґрунтуються на діяльності людей, суспільства, держави, світової співдружності народів з виявлення (вивчення), попередження, ослаблення, усування (ліквідації) і відбивання небезпек і загроз, здатних знищити їх, позбавити їх фундаментальних матеріальних і духовних цінностей, нанести неприйняті (недопустимі об'єктивно і суб'єктивно) збитки, закрити шлях до виживання та розвитку.

Попередження виникнення небезпеки чи загрози - дії що охоплюють запобігання, профілактику і припинення.

Запобігання - діяльність, спрямована на недопущення виникнення ситуацій, подій що ведуть до появи небезпек чи загроз.

Профілактика - заходи щодо виявлення, усунення (нейтралізація, блокування, обмеження сфери чи сили дії) причин і умов виникнення загроз чи небезпек.

Припинення - діяльність що полягає у недопущенні розвитку, тривалості, доведення до завершення, реалізації загрози чи небезпеки, що вже активізована.

1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльностіУ системі безпеки однією з основних її складових є безпека життєдіяльності.

Безпека в цьому контексті виступає як стан захищеності особистості в середовищі проживання від загроз її життєдіяльності.

Поняття "Життєдіяльність" складається з двох слів - "життя" і "діяльність".Життя - такий спосіб існування систем, який передбачає обмін речовин,

енергією, здатність до саморегуляції, росту, розмноження і адаптації до умов середовища існування.

Адаптація (adaptatio - пристосування) - сукупність морфофізіологічних, популяційних та інших властивостей живих організмів, що забезпечують можливість стійкого виживання в конкретних умовах середовища. Розрізняють загальну (пристосування до широкого діапазону умов середовища) та одиничну адаптацію (пристосування до локальних чи специфічних умов середовища).

Діяльність - акт зіштовхування спрямованої на ціль вільної свободи суб'єкта і об'єктивних закономірностей буття. У структурі діяльності виділяють суб'єктну (скерований на ціль суб'єкт) та об'єктну (предмет діяльності, знаряддя діяльності, продукт діяльності) компоненти.

Діяльність людини постає як особливий, специфічний прояв людської активності. Діяльність є універсальним середовищем, що поєднує людину зі світом, у тому числі з її особливим духовним універсумом. Виділяють три основні види людської діяльності:

1) матеріально-практична: перетворення природи; подолання опору матеріалу; лїя з об'єктами

2) духовна: усвідомлення; знання; мислення; створення понять, ідей.3) духовно-практична - створення особливих символічних форм, що фіксують

вищі цінності людини (філософія, релігія, мистецтво).Головними характеристиками діяльності людини є: перетворюваїьний характер;

цілеспрямованість; предметність; від її процесів залежить масштаб людини; соціально-організована; свідома; набуває рівневого вигляду, коли переростає у самодіяльність.

У процесі діяльності людина виступає як суб'єкт діяльності, а її дії спрямовані на зміни об'єкта діяльності.

Завдання діяльності - потреба, що виникає в певних умовах і може бути задоволена внаслідок визначеної структури діяльності, до якої належить:

- предмет діяльності - елементи навколишнього середовища, що суб'єкт отримав до початку своєї діяльності і які потрібно трансформувати у продукт;

- засіб діяльності - об'єкт, що опосередковує вплив суб'єкта на предмет діяльності, або те, що звичайно називають "знаряддям праці", і стимули, які використовують, наприклад, у діяльності управління;

- процедура діяльності - технологія (спосіб, метод) одержання бажаного продукту. Інформацію про спосіб діяльності фіксують у вигляді програми чи алгоритму на певних матеріальних носіях чи в усних переказах;

- умови діяльності - характеристика оточення суб'єкта в процесі діяльності (температура, склад повітря, рівень акустичних шумів, пристосованість приміщення до праці, меблі, а також соціальні умови, просторові та часові чинники);

1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності 7

- продукт діяльності - те, що одержано унаслідок трансформ ації предмета впроцесі діяльності.

Існує три види завдань діяльності:- професійні - завдання, що безпосередньо спрямовані на виконання мети,

поставленої перед фахівцем як професіоналом;- соціально-виробничі- завдання, що пов'язані з діяльністю фахівця у сфері

виробничих відносин у трудовому колективі (наприклад, інтерактивне та комунікативне спілкування тощо);

- соціально-побутові - завдання діяльності, що виникають у повсякденному житті і пов'язані з домашнім господарством, відпочинком, родинним спілкуванням, фізичним і культурним розвитком тощо і можуть впливати на якість виконання професійних та соціально-виробничих завдань.

Отже, діяльність людини - динамічна система взаємодій людини із навколишнім світом, в яких вона досягає свідомо поставлених цілей, що з'являються внаслідок виникнення у неї певних потреб. Відповідно до цього проблему безпеки життєдіяльності людини потрібно вирішувати в контексті вищезазначених аспектів діяльності.

Рис. 1. Модель загроз безпеці життєдіяльності людини

У людському бутті життя і діяльність нерозривно поєднані. Життєдіяльність є специфічно людською формою активності, необхідною умовою існування людського суспільства, зміст якої полягає у зміні та перетворенні в її інтересах середовища проживання. Отже вона охоплює усю різноманітність взаємодії людини з навколишнім середовищем. В процесі життєдіяльності людина постійно перебуває під впливом небезпек як реальних, так і потенційних.

8 1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльностіНебезпека - це загроза безпеці, тобто умова чи ситуація, яка існує в

навколишньому середовищі і здатна призвести до небажаного вивільнення енергії, що може спричинити фізичну, психічну, моральну шкоду, поранення різної важкості (від легких до смертельних).

Середовище проживання - сукупність чинників, які впливають на здоров'я і працездатність людини, визначають тривалість її життя, умови її існування та життєдіяльності.

Чинники середовища проживання поділяють на три групи:Природні (біосфера): клімат, місцевість, географічне положення.Соціально-економічні: законодавство про працю, про охорону праці, економічні

чинники, організація і структура суспільства, суспільно-політичні чинники.Організаційні і технічні (техносфера): засоби і предмети праці, технологічні

процеси, організація виробництва, умови праці.Небезпечні і шкідливі чинники середовища проживання людини:Фізичні: - можливі механічні впливи (рухомі предмети, машини, аварії, удари,

травми);- забруднення повітря для дихання;- підвищена чи понижена температура повітря, наявність гарячих чи

холодних поверхонь предметів;- підвищений чи понижений атмосферний тиск, його коливання;- вологість повітря, рухливість повітря (протяги);- освітлення;- підвищений рівень шуму, звуку, ультразвуку, вібрації;- вплив електричного струму і напруги;- іонізуюче випромінювання (проникаюча радіація, гамма випромінювання,

рентгенівське, ультрафіолетове, інфрачервоне випромінювання);- електричні і магнітні поля.Хімічні: -------—. . . . .- хімічно шкідливі речовини у повітрі і харчових продуктах (токсичні ре

човини, канцерогени, мутагени, роздразнюючі речовини, наркотики таін V

- лікарські речовини.Біологічні:- патологічні мікроорганізми (бактерії, віруси, грибкові організми) і

продукти їхньої життєдіяльності;- якісний і кількісний склад речовин необхідний для життєдіяльності людини

(повітря, харчових продуктів тощо);- представники флори і фауни та продукти їхньої життєдіяльне сті. Психофізіологічні:- інформація;- нервово-психологічні перевантаження, розумова перевтома;- стреси. Духовні:~ релігія;- незнання сутності та місії людини.

1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльностіДержавний стандарт України - ДСТУ 2293-99 визначає термін "безпека" як стан

захищеності особи та суспільства від ризику зазнати шкоди.Ризик - імовірність події, подій.Безпеку можна також розглядати як збалансований, стан людини, соціуму,

держави, природних, антропогенних систем тощо."Безпека людини" - це поняття, що відображає саму суть людського життя, її

ментальні, соціальні і духовні надбання. Безпека людини - невід'ємна складова характеристика стратегічного напряму розвитку людства, що визначений ООН як "сталий людський розвиток" - такий розвиток, який веде не тільки до економічного, а й до соціального, культурного, духовного зростання, що сприяє гуманізації менталітету громадян і збагаченню позитивного загальнолюдського досвіду.

Безпека життєдіяльності - це стан захищеності суб'єкта діяльності1 від небезпек і загроз.

Досягають безпеки життєдіяльності діяльністю людей, суспільства, держави, світової співдружності народів з виявлення (вивчення), попередження, ослаблення, усування (ліквідації) і відбивання небезпек і загроз.

Небезпеки і загрози для безпеки життєдіяльності становлять ушкодження, травми чи їхня потенційність.

Ушкодження, травма - це порушення цілості або функцій тканин унаслідок зовнішньої дії фізичних або хімічних чинників. Травми, ушкодження можуть бути поділені на дві групи: фізичні та хімічні.

Фізичні ушкодження:- механічні (заподіювані тупими і гострими предметами, вогнепальні, усі

види механічного задушення);- які виникли внаслідок дії низької чи високої температури;- від дії електрики. Хімічні ушкодження:- хімічні опіки їдкими речовинами;- отруєння.Ушкодження можуть бути анатомічні, що порушують цілість тканин (садна,

рани, переломи кісток, розриви внутрішніх органів тощо) і функціональні (біль, шок, струс головного мозку). Функціональні ушкодження частіше поєднуються з анатомічними.

При розвитку травматичного процесу нерідко виникають супутні ускладнюючі захворювання, що безпосередньо пов'язані з ушкодженнями (травматичний артрит, міозит, пневмонія, сепсис тощо).

Ушкодження бувають несмертельні (коли потерпілий залишається живий) і смертельні (коли внаслідок заподіяної травми настає смерть).

Трапляються ушкодження, які спричинюють смерть тільки внаслідок особливих обставин чи умов. Це буває при кровотечі з рани, якщо тривалий час не надають медичної допомоги. Іноді виникнення таких ушкоджень залежить безпосередньо від патологічного стану органа: наприклад, розрив різко збільшеної селезінки, що виступає з підребер'я, внаслідок навіть незначного за силою удару, з подальшою смертельною внутрішньою кровотечею. Зрідка незначне ушкодження, яке здебіль-

1 тт

Людина, гурт людей тощо.

9

10____________________________________1, Теоретичні основи безпе ки життєдіяльностішого навіть не спричиняє особливого розладу здоров'я, може ускладнитися гнійно-запальним процесом; виникає сепсис і настає смерть. Такі ушкодження умовно називають смертельними.

Ушкодження може заподіювати інша людина (побої, замахи на вбивство, вбивство) власноруч (калічення частин тіла, замахи на самогубство, самогубство), або внаслідок низки випадкових обставин (нещасні випадки).

Вивчення цілого комплексу небезпек, умов, за яких вони здатні реалізуватись, вміння знизити їх негативний вплив, сприяло протягом усієї історії виживанню людства і дає змогу йому існувати в сучасних умовах. Однак на сьогодні у вирішенні цих питань потрібен комплексний науково обгрунтований підхід, який може забезпечити лише безпека життєдіяльності.

Безпека життєдіяльності як наука - це галузь науково-практичної діяльності, спрямованої на вивчення загальних закономірностей виникнення небезпек, їхніх властивостей, наслідків впливу їх на організм людини, основ попередження і захисту здоров'я та життя людини і середовища її проживання, а також на розробку і реалізацію відповідних засобів та заходів щодо створення і підтримки здорових та безпечних умов життя й діяльності людини як в повсякденних умоЕіах, так і в умовах надзвичайних ситуацій (аварії, катастрофи, стихійні лиха, війни тощо).

Безпека життєдіяльності (БЖД) як інтегрована дисципліна гуманітарно-технічного спрямування, узагальнюючи дані відповідної науково-практичної діяльності, формує поняттєво-категорійний, теоретичний і методологічний апарат, необхідний для вивчення у подальшому таких дисциплін як: охорона праці, екологія, цивільний захист та інших, що вивчають конкретні небезпеки і способи захисту від них.

/././. Об'єкт і предмет курсу БЖД

Об'єктом курсу БЖД є безпека особи як явище, а предметом - моделі безпеки.У центрі уваги БЖД - система "людина-життєве середовище".Під життєвим середовищем розуміють частину зовнішнього середовища, що

оточує людину, підтримує її існування, створює умови для діяльності та суспільних відносин і безпосередньо впливає на її життя та здоров'я. Розгляд системи "людина -життєве середовище" можливий як на загальному (комплексному) рівні, так і стосовно підсистем меншого масштабу, що враховують певні особливості та відповідну спрямованість відносин між двома складовими системи.

У першу чергу необхідно виділити підсистему "людина-природне середовище", оскільки промислова, технічна та наступна науково-технічна революція настільки озброїли людину технікою і такою мірою підвищили її могутність, що відносини між людиною та природним середовищем зазнали значної трансформації. Людство опанувало нові види енергії, розробило невідомі природні матеріали і технології, дослідило глибини Землі та космічні простори, підкорило водні і повітряні океани, однак усі ці успіхи мають і зворотний бік.

Сьогодні природний (початковий) стан навколишнього середовища виявився суттєво порушеним, що спричинило появу нових небезпек природного походження, які не лише негативно впливають на здоров'я людини, але й загрожують її існуванню.

Важливе значення має розгляд підсистеми "людина-виробниче середовище". Науково-технічний прогрес та пов'язані з ним нові технічні рішення і технології, широке застосування хімічних речовин у різних виробництвах, створення агрегатів ве-


ликої потужності, підвищення швидкості роботи устаткування, використання нових матеріалів збільшило кількість виробничих небезпек для здоров'я та життя людей.

Пильної уваги до себе потребує підсистема "людина-побутове середовище" з огляду на значне зростання кількості нещасних випадків, травм, каліцтв, смертей саме в цій сфері. Наявність у сучасних квартирах великої кількості побутових електроприладів, предметів, виготовлених із синтетичних матеріалів, широкий спектр засобів побутової хімії суттєво полегшує наше життя, робить його комфортним, але водночас уводить у наш дім цілий комплекс небезпечних та шкідливих чинників: електричний струм, електромагнітне випромінювання, електростатичні поля, підвищений рівень шуму, вібрації, шкідливі речовини, пил та ін.

Особливе значення у вирішенні питань безпеки життєдіяльності відведене людині як елементу системи "людина-життєве середовище". Згідно з даними статистики, 80-90% порушень режиму роботи теплових електростанцій, 70-80% дорожньо-транспортних подій, 50-65% аварій літаків, більше 50% нещасних випадків у виробничій та побутовій сферах спричинені людським чинником.

Високі рівні аварійності, травматизму, несприятливий вплив різноманітних чинників небезпеки на здоров'я та працездатність людини часто зумовлені невідповідністю її психофункціонального стану складності чи інтенсивності матеріально-практичної діяльності, що виконується, розвитком стану нервово-емоційної напруженості, втомою, стресом тощо. За таких умов зростає актуальність питань, пов'язаних з психофізичною надійністю людини, психологією безпеки.

Досить високий відсоток причин, пов'язаних з людським чинником, зумовлений значними прогалинами в системі освіти та виховання. Важливим аспектом життєдіяльності є захист населення, об'єктів економіки і території загалом від негативних наслідків надзвичайних ситуацій. Стихійні лиха та природні катаклізми, техногенні та антропогенні аварії і катастрофи, соціальні конфлікти призводять до значних людських жертв, наносять великі матеріальні збитки суспільству.

1.1.2. Мета і завдання дисципліни "Безпека життєдіяльності"

Метою дисципліни є: підготовка особи до активної участі у забезпеченні тривалого повноцінного життя у суспільстві, яке динамічно змінюється, а також:

- сприяти засвоєнню студентами сучасних знань про загальні закономірності виникнення і розвитку небезпек, надзвичайних ситуацій, їхні властивості, можливий вплив на здоров'я, життя людини.

- сформувати необхідні у практичній діяльності студентів уміння і навички для виявлення запобігання, протидії, ліквідації, та захисту від небезпек і надзвичайних ситуацій.

Завдання дисципліни "Безпека життєдіяльності" - навчити студентів:- ідентифікувати потенційні небезпеки, тобто розпізнавати їх вид, визначати

просторові та часові координати, величину та імовірність їхнього прояву;- визначати небезпечні, шкідливі та вражаючі чинники, зумовлені джерелами

цих небезпек;- планувати заходи щодо створення здорових і безпечних умов

життєдіяльності у системі "людина-життєве середовище";- прогнозувати можливість і наслідки впливу небезпечних та шкідливих

чинників на організм людини, а вражаючих чинників на безпеку системи "людина-життєве середовище";

12 1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності

- використовувати нормативно-правову базу захисту особистості та навколишнього середовища, прав особи на працю, медичне забезпечення, захист у надзвичайних ситуаціях тощо;

- розробляти заходи та застосовувати засоби захисту від дії небезпечних, шкідливих та вражаючих чинників;

- запобігати виникненню надзвичайних ситуацій, а в разі їхнього виникнення приймати адекватні рішення та виконувати дії, спрямовані на їх ліквідацію;

- використовувати у своїй практичній діяльності громадсько-політичні, соціально-економічні, правові, технічні, природоохоронні, медико-профілак-тичні та освітньо-виховні заходи, спрямовані на забезпечення здорових і безпечних умов існування людини в сучасному навколишньому середовищі.

1.2. Методологічні основи безпеки життєдіяльності

1.2.1. Системно-структурний підхід та системний анал'а - методологічнаоснова безпеки життєдіяльності

Головним методологічним принципом безпеки життєдіяльності людини є системно-структурний підхід, а методом, який використовують у ній, - системний аналіз.

Системний аналіз - це сукупність методологічних засобів, які застосовують для підготовки та обґрунтування рішень стосовно складних питань, що існують або виникають у системах. Під системою розуміють сукупність взаємопов'язаних елементів, які взаємодіють між собою так, що досягається певний результат (мета).

Під елементами (складовими частинами) системи розуміють не лише матеріальні об'єкти, а й стосунки і зв'язки між цими об'єктами. Будь-який пристрій - це технічна система, а рослина, тварина, людина - біологічна система. Будь-які групи людей, колективи, спільноти - це соціальні системи. Система, одним з компонентів якої є людина, називається ергатичною. Прикладами ергетичних систем є системи "людина-природне середовище", "людина-машина", "людина-машина-навколишнє середовище" тощо.

Кожний предмет розглядають, як системне утворення. Системи мають свої властивості, які не притаманні компонентам, з яких утворені системи. Цю основну властивість систем або "емерджентність" покладено в основу системного аналізу.

Принцип системності розглядає явища у їхньому взаємозв'язку, комплексно. Для позначення мети, результату, яких досягає система, використовують термін "системотворний елемент".

Будь-яка система є складовою частиною іншої системи, або ж входить до іншої системи як її елемент. З іншого боку, окремі елементи кожної системи можуть розглядати як окремі самостійні системи.

У сфері наук про безпеку системою є сукупність взаємопов'язаних людей, процесів, будівель, обладнання, устаткування, природних об'єктів тощо, які функціонують у певному середовищі для забезпечення безпеки.

1.2.2. Система життєдіяльності

Системою, яку вивчає дисципліна "Безпека життєдіяльності", є система "люди-на-життєве середовище". Розглянемо характеристики компонентів цієї системи.


Будь-який живий об'єкт (організм, клітина) є відкритою системою, тобто системою, яка постійно обмінюється речовинами, енергією, інформацією з оточуючим середовищем. Сутність обміну в живих тілах складається з поглинання речовин ззовні і їх засвоєння (тобто перетворення речовин навколишнього середовища в речовину самого живого організму). Цей процес (т.зв. асиміляція) потребує енергетичних витрат з боку живого тіла і ці витрати енергії можливі тому, що в процесі асиміляції в клітинах організму накопичується енергія у вигляді складних хімічних зв'язків молекул органічних сполук.

Процеси розпаду складних речовин живого тіла, які супроводжуються визволенням енергії і виділенням продуктів розпаду, отримали назву дисиміляції. Головним джерелом енергії, що підтримує існування цих процесів, є сонячна енергія.

Другий закон термодинаміки стверджує, що будь-яка природна закрита система має властивість неминучого спаду енергетичного рівня впритул до загибелі самої системи. Живі тіла є відкритими системами і мають властивість черпати енергію зовні і залучати її в процеси своєї життєдіяльності, що забезпечує можливість життя.

Природне середовище (біосфера) - це частина Землі і простору, що її оточує, де зосереджене живе. Воно є джерелом природних ресурсів для життєдіяльності людини. Люди використовують воду, ліс, корисні копалини, плодючий грунт та інші багатства природного середовища.

Штучне середовище - це складова довкілля, яка створена людством за багато років його існування. Штучне середовище умовно можна розділити на соціально-політичне середовище і техногенне.

Соціально-політичне середовище - форми спільної діяльності людей, єдність способу життя, комунікативної дії.

Техногенне середовище - промислові та енергетичні об'єкти, установи, навчальні, лікувальні заклади, житло, транспорт, знаряддя праці, зброя, домашнє господарство та ін.

Техногенне середовище формувалося і формується в процесі трудової діяльності людини. Воно багатопланове. Часто техногенне середовище поділяють на виробниче і побутове. Виробничим є середовище, де людина реалізує свою трудову діяльність (підприємства). До побутового середовища можна віднести власний дім чи квартиру, сукупність житлових будинків, комунально-побутових об'єктів, місця відпочинку та ін.

Штучне середовище дає змогу задовольнити людські потреби в харчуванні, одязі, комфорті, культурному відпочинку, творчій діяльності тощо.

Життєдіяльність людства не може бути безкомпромісною, спокійною. На життєдіяльність завжди впливають різні негативні чинники, які виникають як унаслідок діяльності людей, так і природного середовища. Наприклад, аварії, стихійні лиха, збройні конфлікти порушують нормальну життєдіяльність людей. Захист у цих випадках людей і природного середовища є специфічним видом діяльності, і як правило покладається на державу та створені нею органи (армія міліція, війська та формування Міністерства з надзвичайних ситуацій).

Життєве або навколишнє середовище (довкілля) - це все, що оточує людину упродовж її життя. Своєю чергою, життєве середовище - складна система, компонентами якої є природне і штучне середовище.

Загалом під "системою життєдіяльності" розуміють життя і діяльність людства на планеті Земля. Значною мірою система життєдіяльності відображена в державі, де

14 1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльностілюди об'єднані мовою, звичаями, законами, природними умовами, системою захисту своїх інтересів. Але ж і саму людину можна розглядати як систему життєдіяльності, що складається з взаємодіючих органів єдиного організму, який живе і діє за відповідними законами.

Життєдіяльність окремої людини є часткою життєдіяльності людства в межах якоїсь формації. Тому тут є багато спільного. Але життєдіяльність окремої людини може відрізнятись від загальноприйнятих норм і традицій. У цьому і полягає унікальність кожної людської особи.

Характерні ознаки системи життєдіяльності:Це складна система, що об'єднує життя людей (людства), їх працю і

навколишнє середовище, всі елементи якої взаємопов'язані і взаємозалежні.Функціонування системи відбувається за об'єктивними законами (правила,

традиції) і має за мету задоволення потреб та інтересів як людини, так і людства.Це динамічна система, яка розвивається, удосконалюється, пристосовується до

зміни умов існування.Система завжди прагне до стабільного стану, вживаючи відповідні заходи для

захисту себе від небезпеки.

1.2.3. Системний аналіз безпеки життєдіяльності

У процесі діяльності можна виділити з одного боку людину, котра працює, а з іншого - виробництво, де знаходяться предмет, знаряддя та навколишнє середовище і де виникає небезпека.

Система безпеки діяльності людини складається з таких підпорядкованих структур (рис. 2): людина, діяльність, система охорони праці, ергономіка, охорона здоров'я, гігієна. Подструктура людини охоплює такі чинники:

1) безумовні рефлекси самозбереження, захисні реакції людини та дублювання функцій окремих органів;

2) психологічні якості та стани людини;3) досвід, професійні навики та вміння;4) ступінь мотивації матеріально-практичної діяльності та безпеки.

Рівень індивідуальної захищеності людини від небезпеки є результатом дії складної системи саморегуляції, яка ґрунтується на чотирьох вищезгаданих чинниках (рівнях).

Подструктуру діяльність розглянено як головне джерело небезпеки. Наприклад матеріально-практичну діяльність у вузькому значенні можна розглядати як виробництво. У промисло-

Рис. 2. Структура системи безпеки


вому виробництві - це знаряддя праці, предмети праці та навколишню середовище. При цьому виділяють роботи з високою та невисокою категоріями небезпеки. Нещасні випадки частіше стаються під час виконання робіт з невисокою небезпекою внаслідок того, що:

1) до робіт з підвищеною небезпекою допускають осіб, які пройшли спеціальну додаткову підготовку з техніки безпеки;

1) на таких роботах використовують більш досконалу техніку безпеки;2) небезпечних робіт значно менше ніж звичайних;2) висока ціна помилки на роботі з підвищеною небезпекою зумовлює

серйозніше ставлення робітника до її виконання.Духовно-практичну діяльність можна уявити як.інтелектуальну, в якій

основними небезпеками є інформаційно-психологічні та духовні.Підструктура "Система охорони праці" слугує розв'язанню двох головних

завдань: знижувати рівень виробничої небезпеки та сприяти підвищенню захищеності життя і здоров'я людини.

Взаємодія всіх трьох підструктур формує фактичний рівень безпеки життєдіяльності людини.

1.3. Небезпеки та їхні чинники

У всі часи людина прагнула до забезпечення своєї безпеки. Але з появою нової сфери діяльності виникає щораз більше нових небезпек: нові прилади, машини, технологічні лінії, електричний струм, атомна енергетика, радіація, хімічні сполуки. Практична діяльність людини дала змогу висловити аксіому про те, що будь-яка діяльність людини є потенційно небезпечною. Потенційна небезпека життєдіяльності людини може існувати в явному та прихованому вигляді, яку важко виявити та передбачити. Наявність потенційної небезпеки в системі не завжди супроводжується її негативним впливом на людину. Для реалізації такого впливу важливе виконання таких умов:

1) небезпека реально існує та діє;2) людина перебуває в зоні дії небезпеки;3) людина не має достатньо ефективних засобів захисту.У загальному розумінні небезпека - це явища, процеси, об'єкти, які за певних

умов здатні завдати збитків2, шкоди для здоров'я людини. Небезпека може бути і тоді, коли є загроза безпеці для життєдіяльності особистості на стадії переходу із можливості у дійсність. Небезпека - це наслідок дії окремих чинників на людину. їх можна поділити на вражаючі, небезпечні та шкідливі.

Вражаючі - це чинники, які можуть призвести до загибелі людини.Небезпечні - це чинники, що за певних умов можуть стати причиною травм та

аварій.Шкідливі - це чинники, що можуть викликати захворювання чи зниження

працездатності людини як у явній, так і в прихованій формі. Такий поділ чинників є умовним, оскільки один і той же чинник може спричинити загибель людини, травму, захворювання, чи не завдати ніякої шкоди.

------------------------------------------------

Збитки - зло, шкода які є результатом очікування чи наслідками небажаних подій. Шкода може виражатися різним рівнем важкості: загибель, травма, захворювання, зниження працездатності.

]. Теоретичні основи безпеки життєдіяльностіТаксономія небезпек - класифікація та систематизування явищ, процесів та

об'єктів, які здатні завдати шкоди людині. Приклад таксономії - це класифікація небезпек.

За походженням: природні, техногенні, соціальні.За локалізацією: космос, атмосфера, літосфера, гідросфера.За сферою прояву: побутова, транспортна, виробнича, службова, спортивна.За наслідками: загибель, травма, захворювання, зниження нормального

фізичного, психічного, емоційного рівня життєдіяльності людини.За часом прояву: імпульсні, кумулятивні.За структурою: прості, складні, похідні.За характером дії на людину: активні, пасивні.Група чинників небезпеки, що належать до природної сфери (екологічних

чинників):Кліматичні чинники небезпеки залежать від метеорологічних умов, рівня

сонячної активності, переміщення повітряних мас, коливання атмосферного тиску, розподілу тепла та вологи, які спричинюють різкі похолодання та настання спеки, про-ливні дощі, бурі, урагани, шторми та ін.

Ґрунтові чинники небезпеки визначені особливостями різних типів ґрунтів, можливостями виникнення ерозії, зсувів, обвалів, утворення ярів. Руйнування ґрунтів може створити загрозу для сільського господарства, шляхів комунікації, водопостачання, житлових та виробничих будівель тощо.

Геоморфологічні чинники небезпеки зумовлені особливостями будови геологічних структур надр Землі, рельєфом, схильністю до землетрусів, вулканічної діяльності та ін.

Біотичні чинники небезпеки враховують вплив на людину небезпечних представників флори та фауни, вірусів, мікробів. До них можна віднести загрозу здоров'ю та життю людини з боку хижих звірів,-птахів, отруйних рослин і тварин, переносників інфекцій (комахи та хворі тварини), а також опосередкований вплив живих організмів, наприклад, через хімічні виділення (екскременти) та залишки мертвих тварин, що не розклалися до кінця.

До чинників небезпеки в техногенній сфері відносять:Технічні чинники небезпеки залежать від рівня надійності та ступеня

ергономічності устаткування, застосування в його конструкції захисних загороджень, запобіжних пристроїв, засобів сигналізації та блокування, досконалості технологічних процесів, правильної послідовності виконуваних операцій тощо.

Санітарно-гігієнічні чинники небезпеки виникають у разі підвищеного вмісту в повітрі життєвого середовища шкідливих речовин, недостатнього чи нераціонального освітлення, підвищеного рівня шуму, вібрації, незадовільних мікрокліматичних умов, наявності різноманітних випромінювань вищедопустимих значень, порушенні правил особистої гігієни та ін.

Організаційні чинники небезпеки характеризують структуру виробничих взаємозв'язків, систему правил, норм, інструкцій, стандартів стосовно виконання робіт, планово-попереджувального ремонту устаткування, організацію нагляду за небезпечними роботами, використанням устаткування, механізмів та інструменту за призначенням тощо.

16


Психофізіологічні чинники небезпеки визначають втомою людини під час виробничого процесу через надмірні фізичні та психологічні навантаження, недотримання здорового способу життя, психогігієни.

До чинників небезпеки в соціальній сфері належать:Державно-правові чинники небезпеки зумовлені відсутністю або ж недостатнім

опрацюванням законодавчо-правової бази, загальнообов'язкових норм поведінки, що встановлені чи санкціоновані державою, а також слабкою державною гарантією охорони правопорядку. Це призводить до зростання протиправних дій, тероризму, злочинності та криміналізації суспільства, виступів окремих верств суспільства на захист своїх прав.

Етно-соціальні чинники небезпеки залежать від особливостей побуту, звичаїв, культури, релігії етнічної спільності людей, що складена історично. Недостатня увага, утиски, обмеження в проживанні та діяльності окремих народностей, націй сприяють виникненню міжнаціональних конфліктів, що становлять небезпеку не лише для життя окремих людей, але й цілісності держави.

Інформаційно-психологічні чинники небезпеки визначають надмірним інформаційним тиском на суспільство, особу.

Психологічні чинники небезпеки виявлені в порушеннях правил поведінки і діяльності людей, а також у їхніх психологічних характеристиках. Поява психічно неврівноважених людей, маніяків, асоціальних угруповань створює небезпеку для нормальної життєдіяльності суспільства і особи.

Перелічені чинники підтверджують об'єктивні умови існування широкого спектра небезпек, різноманітних за походженням та сферою проян.у. Теперішній час характеризується розвитком процесу наростання небезпек.

Номенклатура небезпек - перелік назв і термінів, систематизованих за окремими ознаками. Приклад номенклатури, небезпек за алфавітним порядком: аномальне освітлення, блискавка, вибух, газ, дим, електрика, захворювання та ін.

Класифікація небезпек - введення кількісних характеристик для оцінки ступеня (рівня) небезпеки. Найпоширенішою кількісною оцінкою є ступінь ризику.

Ідентифікація небезпек - знаходження типу небезпеки та встановлення її характеристик, потрібних для розробки заходів щодо її попередження, усунення чи ліквідації наслідків.

1.4. Управління ризиком

1.4.1. Прогнозування і безпека

Невід'ємним елементом управління ризиком з метою забезпечення безпеки життєдіяльності є прогнозування. У безпеці життєдіяльності прогнозування охоплює науковий аналіз закономірностей життя людини в різних сферах її діяльності, оцінку тенденції їхнього розвитку в майбутньому з урахуванням уже накопиченого досвіду і досягнень у безпеці життя людини. За своєю суттю будь-який прогноз є лише припущенням унаслідок чого прогнозування завжди буває багатоваріантним.

Прогноз - результат наукового передбачення, якісні висновки з позицій принципів і методів науки про тенденції розвитку процесу чи явища, що вивчають, і моментах настання того чи іншого явища чи процесу.

Передбачення - припущення чогпсь заздалегідь, здійснення правильного висно-вку про напрям розвитку чошше^^ц|п^^^ж^§^тякЬ'їсь події тощо, на підставі

IMFHI Г .ПГПАПІ иигпі tilJIILt/ПГЛ

18 1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльностівивчення фактів, даних та ін. Його розглядають як випереджувальне відображення дійсності (здатності мозку формувати моделі розвитку подій у майбутньому), що ґрунтуються на вивченні об'єктивних законів життєвого середовища людини.

Здатність передбачити хід подій - невід'ємна риса людини, яка вдосконалювалася в процесі практики протягом усієї історії її існування. Накопичення результатів спостереження, фактів, що давали змогу передбачати явища природи, вчинки і дії людей уможливлювала уникнення типових небезпек. Необхідність забезпечувати безпеку життя примушувала врахування позитивних і негативних наслідків дій, сприяючи виробленню здатності моделювати розвиток подій до їхнього настання в дійсності. Зокрема, у стародавніх часах передбачали настання стихійного лиха -підтоплення долини річок Тигру і Євфрату за допомогою зіставлення між положенням сузір'їв і термінами щорічного їх розливу. Сьогодні передбачення виконують за допомогою складних математичних методів на підставі наукових досліджень.

1.4.2. Прогнозування небезпек та захист від їхньої дії

Дослідження причин виникнення небезпек, їх характеристик, особливостей впливу сприяють розробленню ефективних заходів захисту, спрямованих на забезпечення нормальної життєдіяльності людини. Керування безпекою та стійкістю функціонування системи "людина-життєве середовище" залежить від глибини прогнозу соціально-економічних наслідків небезпечних ситуацій та своєчасного планування і виконання низки попереджувальних та захисних заходів.

Прогнозування наслідків небезпечних та екстремальних ситуацій охоплює:- оцінку ймовірності та аналіз причин виникнення екстремальних ситуацій;- очікувану силу впливу (інтенсивність) та механізми розвитку небезпеки

(ураження);- характеристику та розміри ураження реципієнтів (населення, тваринний та

рослинний світ, повітряне та геологічне середовища, водоймища, господарські об'єкти);

- агресивність та глибину впливу чинників небезпеки (імовірність генетичних змін у біосфері, тривалість періодів прояву негативних наслідків, багатоступеневість такого прояву тощо);

- періодичність виникнення небезпечних та екстремальних ситуацій та їхню динаміку;

- визначення величини збитків у випадку реалізації небезпечних та екстремальних ситуацій.

Оцінюють потенційні збитки на стадіях передпроектних науково-дослідних розробок, при виборі пріоритетних заходів захисту певної ділянки території, під час обґрунтування вибору варіантів розташування міського будівництва на територіях з екстремальними природними умовами, під час розробки генеральних планів міст, проектів забудови, пропозицій щодо розширення, реконструкції та технічного переозброєння підприємств, під час розроблення схем інженерного захисту територій.

Вибираючи варіант найбільш ефективних попереджувальних та запобіжних заходів, потрібно враховувати суму інвестицій та величину збитків, яких вдасться уникнути в результаті їхньої реалізації (за відсутності можливості повного захисту).

Попереджувальні та захисні заходи, а також засоби забезпечення безпеки спрямовані на:


- попередження чи ліквідацію небезпеки шляхом усунення джерела її виникнення або віддалення його на безпечну відстань;

- захист людини від небезпеки шляхом застосування колективних та (чи) індивідуальних заходів захисту, а також страхування під час робіт в небезпечних зонах;

- використання технічних та конструкторських засобів підвищення безпеки, що дають змогу автоматизувати та роботизувати небезпечні виробництва, застосовувати дистанційне керування, автоматично задіяти засоби захисту, підвищувати надійність роботи машин, механізмів, устаткування;

- розробку відповідної нормативно-правової бази, спрямованої на формування концепції безпеки та створення безпечних та нешкідливих умов життєдіяльності;

- проведення суворого нагляду та контролю за виконанням відповідних законів, постанов, правил, положень, які регламентують вимоги щодо забезпечення безпеки життєдіяльності;

- розроблення системи попередження і реагування на надзвичайні ситуації, планів щодо захисту населення у випадку стихійних лих, аварій, катастроф тощо;

- забезпечення медико-гігієнічних умов для підтримання на належному рівні здоров'я людей.

Проблема захисту від небезпечних природних та техногенних процесів зазвичай зведена до проведення локальних заходів щодо захисту людей, будівель, підприємств тощо. Однак нині ефективних результатів можна досягти лише за умови проведення комплексної системи попереджувальних та захисних заходів, які спрямовані на охорону всієї сукупності об'єктів, що формують середовище життєдіяльності людини.

1.4.3. Поняття про ризик небезпекиРизик небезпеки - імовірність події (подій), яка (які) є небезпечна. Ризик

небезпеки є критерієм реалізації небезпеки. Він визначений ймовірністю прояву небезпеки та ймовірністю присутності людини в небезпечній зоні. Нескінченно малий (нульовий) ризик свідчить про відсутність реальної небезпеки в системі, і навпаки, чим вищий ризик, тим вища реальність впливу небезпеки.

Для об'єктивної кількісної оцінки небезпеки вводять таке поняття як ризик, під яким, загалом, розуміють частоту реалізації небезпеки.

1.4.4. Методи визначення ризику

Можна виділити такі методи визначення ризику: інженерний, модельний, експертний, соціологічний. Ці методи доцільно використовувати комплексно.

1.4.4.1. Інженерний метод визначення ризикуІнженерний метод визначення ризику спирається на статистику, розрахунки

частоти прояву небезпек, імовірнісний аналіз безпеки та на побудову "дерев" небезпек. Приклад використання статистичного методу визначення ризику - розрахунок показників частоти та важкості виникнення нещасних випадків. У процесі визначення індивідуального ризику виникнення небезпечних подій використовують положення теорії ймовірності.

Величину ризику або частоту проявів небезпеки визначають відношенням кількості несприятливих випадків m виникнення небезпечної події А до загальної кількості можливих випадків п:

1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльностіR = P(A) = m/n, (1)

де Р(А) - ймовірність виникнення події А.Ця формула дає змогу розрахувати величину загального та групового ризику. У

разі оцінки загального ризику п визначає максимальну кількість усіх подій, а при оцінці групового ризику - максимальну кількість подій у певній групі, що вибрана із загальної кількості за певною ознакою. Зокрема, в групу можуть входити люди, що належать до однієї професії, віку, статі; групу становлять також транспортні засоби одного типу; один клас суб'єктів господарської діяльності і т. д.

Характерним прикладом визначення загального ризику може служити розрахунок числового значення загального ризику травматизму внаслідок ДТП, у тому числі зі смертельними наслідками в Україні. Так, за даними Департаменту державної автомобільної інспекції МВС України за 10 місяців 2003 р. в 30 314 ДТП загинуло 5 192 і поранено більше 34 000 осіб. Потрапити у ДТП міг кожен із загальної кількості громадян, що проживали в Україні за цей період, тобто п =50x106. Відтак числове значення загального ризику смертельних випадків у ДТП за цей період 2003 р. становитиме:

R = 5192 / 50х10б = 103,84x10-".Числове значення загального ризику випадків поранення у ДТП за період 2003

р. становитиме:R = 34000 / 50х106 = 680ХІ0-6.

З розглянутого прикладу робимо висновок, що із кожного мільйона громадян, які проживали в Україні, у ДТП загинуло за 10 місяців 2003 р. приблизно 104 людини, а отримали травми 680. За добу на дорогах України гине 16 і отримує поранення 104 людини, причому у 80% всіх ДТП відповідальними за нещасні випадки є водії автотранспорту, через них у 2003 р. загинуло 3 200 людей.

Ризик (імовірність) одночасного виникнення декількох небезпечних подій Аь Аг,...,А„ визначається як суму ймовірностей виникнення кожної з цих: подій

Р(А, і А2і... і АП) = Р(А,)Р(А2)...Р(А„) (1.2)Ризик виникнення декількох несумісних небезпечних подій Аі, Аг,...,Ап

визначають як суму ймовірностей виникнення кожної з цих подій:Р(А, або А2 або ... або Ап) = P(A,)+P(A2)+ ... +Р(АП) (1.3)

або/ л Л n

р £АІ =£(Р(АІ)). Iм ) і=і

Розглянемо послідовність або порядок визначення технічного ризику. У процесі визначення ризику виділяють три етапи: попередній аналіз аварій (фаза 1), визначення послідовності виникнення негативних подій (фаза 2) та аналіз можливих наслідків (фаза 3).

Попередній аналіз аварій (фаза 1)Мета цієї фази дослідження ризику - визначення системи та виявлення

можливості аварій. Після виявлення аварій їх класифікують відповідно до характеру їхніх наслідків. Типова класифікаційна шкала має вигляд:

Клас 1 - безпечні. До цього класу належать помилки персоналу, недоробки у проекті або порушення в роботі окремих вузлів, які не призводять до істотних порушень системи загалом, людських жертв та пошкодження обладнання.

20

1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльностіКлас 2 - граничні. До цього класу належать помилки персоналу, недоробки у

проекті та порушення в роботі окремих вузлів, які хоч і призводять до істотних порушень у роботі системи загалом, однак піддаються виправленню без людських жертв і завдання суттєвих збитків обладнанню.

Клас 3 - критичні. До цього класу належать помилки персонал}/, недоробки у проекті або порушення у роботі окремих вузлів, які порушують роботу системи загалом, призводять до пошкодження обладнання або до таких аварій, що потребують негайних дій для врятування людей та обладнання.

Клас 4 - катастрофічні. До цього класу належать такі помилки персоналу, недоробки у проекті або порушення роботи окремих вузлів, які суттєво порушують роботу системи загалом, що спричинюють до руйнування обладнання, травм персоналу та навіть людських жертв.

Загалом перша фаза дослідження ризику - це перша спроба визначення стану технічних засобів системи і подій, які можуть призвести до аварій системи ще на стадії ескізного проектування.

Визначення послідовності виникнення негативних подій (фаза 2)Методика визначення послідовності виникнення негативних подій (дерева подій

або дерева помилок чи відмов) забезпечує встановлення ланцюга збоїв і відмов обладнання та помилок оператора. Використання дерева помилок дає змогу визначити такі показники, як коефіцієнт неготовності та ймовірності відмови технічних систем, які отримують шляхом спеціальних випробувань або узагальнення досвіду експлуатації. Дерево подій будують на підставі прямих та зворотних логічних міркувань, тобто індуктивним і дедуктивним методом.

Аналіз можливих наслідків (фаза 3)На цьому етапі визначення ризику оцінюють шкоду, завдану шкідливими та

небезпечними чинниками, майнові збитки та шкоду здоров'ю людини., дають загальну оцінку використаної технології.

1.4.4.2. Модельний метод визначення ризикуЦей метод ґрунтується на побу-

дові моделей впливу небезпек на окрему людину, соціальні та професійні групи. Використаємо модельний метод визначення ризику на

21

підставі розгляду окремих прикладів.Приклад 1. Електричний опір

людського організму подамо у вигляді послідовного та паралельного з'єднання окремих елементів, що моделюють шкіру людини та її внутрішні органи. Моделювання електричного опору окремих елементів людського організму дає змогу, використовуючи методи електродинаміки, визначити повний опір тіла людини та небезпеку його ураження електричним струмом.


Приклад 3. Моделюючи поширення хвилі звукового тиску можна визначити межу зони підвищеного акустичного навантаження, перебування в межах якої є небезпечним для людини (рис. 3).

Приклад 2. Використання статистичних даних дає змогу отримати емпіричні формули з метою розрахунку очікуваної кількості N ураження блискавкою об'єктів, не захищених блискавковідводами:

N = f(L, n, пг), (1)де L - характерні лінійні розміри об'єктів, які захищені (довжина, ширина, висота); п - середня кількість ударів блискавки за рік, що припадає на 1 км" поверхні Землі; пг

- кількість грозових годин на рік.1.4.4.3. Експертний метод визначення ризикуЗгідно з даним методом ймовірність виникнення різних подій визначають шляхом

опитування досвідчених спеціалістів-експертів. Мета експертної оцінки - визначення комплексного (узагальненого) показника, що характеризує рівень безпеки якогось процесу або виробу. Експертна оцінка ризику полягає у використанні висновків спеціалістів-експертів та може бути віднесена до суб'єктивних методів визначення рівня безпеки. Цей метод доцільно використовувати для оцінки небезпечних ситуацій, яку неможливо зробити об'єктивними методами (наприклад, для оцінки естетичних показників) шляхом безпосередніх вимірів окремих параметрів. До робіт з експертної оцінки залучають досвідчених спеціалістів з техніки безпеки, ергономіки, технічної естетики та виробничої санітарії, які випробовують технологічний процес або виріб, а також спеціалізовані науково-дослідні та проектні інститути. Для відбору експертів використовують коефіцієнт компетентності

k = k l + k 2 + k 3 , (2)

де kt - чисельне значення рівня теоретичного знання проблеми; к2 - чисельне значення самооцінки практичного досвіду; к3 - чисельне значення самооцінки здатності до випробування.

До групи експертів належать і, в кого індекс компетентності перевищує середнє значення (0,5 < k < 1). Оцінюють показники незалежні експерти.

Структурна схема показників безпеки складається з трьох рівнів:- показники 1-го рівня - одиничні показники безпеки;- показники 2-го рівня - групові показники безпеки, кожен з яких

характеризує однорідну групу показників безпеки;- показник 3-го рівня - узагальнений показник безпеки, що характеризує

сукупність усіх властивостей безпеки виробу.До групових показників відносять показники техніки безпеки, ергономічні

показники (гігієнічні, антропометричні, фізіологічні психофізіологічні, психологічні) та естетичні. Одиничні показники характеризують параметри безпеки, що стосуються кожної з вищенаведених груп. Узагальнений показник визначають із співвідношення:

Кзаг =2jKJi> ' (3)J-'


де Kjrp - груповий показник, що визначається для кожної з вищенаведених груп показників. Його обчислюють сумуванням відповідних одиничних показників:

і=1

де nij - коефіцієнт вагомості і-го показника; q - відносний показник процесу (виробу), який оцінюють.

Коефіцієнт вагомості ШІ розраховують за допомогою методів математичної статистики. Відносний показник q( визначають шляхом зіставлення показників, що розглядаються з базовими варіантами:

Xj Bj

q i = — a 6 o q i = —, (5)

де Xj, Bj - середньоарифметичні значення нового та базового показника.З двох останніх формул використовують ту, що дає підвищення рівня безпеки

(вище або нижче базового).Середньоарифметичне значення показника визначають співвідношеннями:

х = Х а Д р ; Р = Хм/-^_^\ (6)

де ха - допоміжне середнє значення показник; d - ширина інтервалу оцінок, отриманих різними експертами; п - сумарна кількість даних (оцінок); М( - кількість оцінок в інтервалі; Ц - середнє значення інтервалу.

Кожний показник експерти оцінюють у балах від 0 до 10, розбиваючи цей діапазон на чотири ступені: 10-9 (середнє 9,5) - відмінно; 8-6 (середнє 7) - добре; 5-3 (середнє 4) - задовільно; 2-0 (середнє 1) - незадовільно. У кожному інтервалі за середніми значеннями визначають кількість виставлених оцінок М, сумарна кількість яких ^М = п . Допоміжне середнє значення показника визначають за формулою:

х а = ^ ---------- (7)

Рівень безпеки процесу (виробу), що оцінюють визначається співвідношенням:

j^ _ к заг ,g4Кбаз '

де кзаг - узагальнений показник безпеки.Величина рівня безпеки, менша від одиниці, свідчить про те, що процес, який

оцінюють за безпекою використання, не досягає базового. У висновку експерти дають якісну оцінку рівня безпеки за величиною узагальненого показника:

К = 0,2-0,4 - надзвичайно низький;К = 0,5-0,9 - незадовільний;К =1,0 -допустимий;

= 1,1-1,3 -високий;К>1,4 -оптимальний.У випадку розробки нового виробу приймальна комісія ухвалює одне з таких

рішень: рекомендувати виріб для серійного виготовлення; доробити зразок за окремими одиничними показниками.

1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності1.4.4.4. Загальні методи оцінки ризикуУ процесі керування ризиком особливе зацікавлення становить механізм

оцінювання ризику, тому що без знання можливих масштабів ризику неможливо приймати адекватні рішення про діяльність у його умовах. Виділяють два підходи до оцінки ризику - якісний і кількісний.

Завдання якісної оцінки ризику - визначити можливі види ризику, оцінити ступінь їхньої небезпеки і виділити чинники, що впливають на рівень ризику. Як правило, якісний аналіз ризику проводять на стадії планування майбутньої діяльності людини чи групи людей. У повсякденному житті власні ризики люди найчастіше оцінюють на якісному рівні.

Кількісна оцінка ризику полягає у наданні ризику числового значення. Кількісна оцінка ризику значно складніша. її визначають:

- видом аналізованої діяльності;

к- постановкою проблеми;- здібностями і кваліфікацією особи, що приймає рішення;- ставленням особи, що приймає рішення до ризику;- доступністю інформації, що характеризує ризик;- кількістю часу, відведеного для прийняття рішення;- фаховою підготовкою особи, що приймає рішення;- чинниками, що створюють ризик.Серед таких чинників виділяють контрольовані і неконтрольовані.

Контрольовані виявляють на етапі якісного оцінювання і їх контролюють, після чого ризик стає унеможливлений. Якщо можна усунути ризик, навіщо ж ризикувати? Ри-зикову ситуацію створюють неконтрольовані чинники, які непідвладні зацікавленій стороні.

Неконтрольовані чинники поділяють на невизначені і випадкові. Для невиз-начених чинників, імовірнісних суджень про них немає. У кращому разі можливі наслідки підтверджуються заданиям діапазонів зміни їхніх числових значень. До випадкових чинників належать ті, щодо яких відомі необхідні для опису випадкових величин характеристики: закони розподілу чи хоча б їхні перші моменти - математичні очікування і дисперсії.

Якщо ризик створений невизначеними чинниками, кількісно оцінити його надзвичайно важко. У цьому випадку застосовуються методи визначення оптимальної стратегії поведінки в умовах ризику, зумовленого невизначеністю: класична теорія ігор, теорія статистичних рішень і низка інших методів, що утворюють загалом теорію дослідження операцій.

Якщо ж ризик створено випадковими чинниками, питання про те, що прийняти за міру ризику, залежить від конкретної ситуації.

Загалом відомі види кількісної оцінки ризику поділяють на об'єктивні і суб'єктивні. Об'єктивні - це ті, які використовують характеристики випадкових процесів, отримані на підставі даних, що не залежать від думки певної особи. Суб'єктивні методи ґрунтуються на експертних оцінках ризику.

Серед кількісних методів виділяють оцінку ризику в абсолютному і відносному вираженні. В абсолютному вираженні ризик вимірюють іменованими величинами, наприклад, частотою чи розмірами можливих збитків, які мають грошовий еквівалент (гроші витрачені на лікування, реабілітацію тощо, відновлення інших збитків).

24


У відносному вираженні ризик вимірюють різними безрозмірними показниками, що є відношеннями двох чи кількох зумовлених величин.

Тривала практика діяльності людства в умовах ризику привела до усвідомлення того, що неможливо запропонувати єдину міру ризику, застосовану для усіх випадків. Різні види діяльності, потребують аналізу ситуації та оцінку її ризику. На основі одержаного можна вибрати оптимальний (найприйнятніший) варіант безпечної діяльності.

1.4.4.5. Ризик в абсолютному вираженніКількісну оцінку ризику виражають імовірністю виникнення збитків:

де х - випадкова величина збитку.Досить умовно, з метою визначення міри ризику, використовують умовну

шкалу ризику стосовно ймовірності небажаного результату (табл. 1).Таблиця 1

Умовна шкала ризику№ Ймовірність небажаного результату

(величина ризику)Градація ризику

J 0,0-0,1 мінімальний ризик2 0,1-0,3 малий ризик3 0,3-0,4 середній ризик4 0,4-0,6 високий ризик5 0,6-0,8 максимальний ризик6 0,8-1,0 критичний ризик

Міру ризику можна виразити також як величину очікуваного збитку:R=M(x), (10)

Однак і ця міра вимагає критичного осмислення. Одна річ - ризикувати життям з імовірністю, наприклад, 0,1 чи із 0,0001. В останньому випадку ризик здається значно нижчим, незважаючи те, що результатом може бути смерть.

Міра ризику може бути також виражена добутком збитку на ймовірність. Це ніби збиток, "розмазаний" по відповідній імовірності, а саме

R = M(x)xP(x). (11)Ця міра використовується тоді, коли розсіювання можливих збитків дуже

велике.Дане вираження широко застосовують у діяльності підрозділів, відповідальних

за безпеку, цивільний захист та ліквідацію надзвичайних ситуацій і т. ін., наприклад, у разі оцінки ризику великих промислових аварій і екологічних катастроф. її часто називають "масштаб на ймовірність".

У багатьох видах життєдіяльності ризик взагалі можна порівняти не з можливими збитками, а з показниками, що визначають певний вид діяльності, наприклад, з характеристиками механічних коливань, величиною електричного струму, напруги, кількістю отриманого радіаційного опромінення, масою хімічно небезпечних речовин, що потрапили в організм людини, розуміючи їх як деяку випадкову величину х. Для цього випадку актуальним є принцип: чим ризикуємо, те і є оцінкою ризику.

26 1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльностіУ цьому випадку ризик розглядають як невідповідність очікуванням і вводять

поняття міри і ступеня ризику.Як міру ризику приймають математичне очікування відповідної випадкової

величини,R = М(х) (12)

Як ступінь ризику (міра можливого відхилення від прогнозного значення) приймають середньоквадратичне відхилення результату,

a(x) = Vv(xX (13)

де V(x) - дисперсія відповідної випадкової величини.Дисперсією випадкової величини є математичне очікування квадрата відхилення

цієї величини від її математичного очікування.Оцінка дисперсії випадкової величини - середнє значення квадрата різниці між

значеннями випадкової величини і її середнім значенням.1.4.4.6. Ризику відносному вираженніТе саме значення дисперсії о (х) сприймається по-різному залежно від розміру

середнього очікуваного збитку М(х). Тому як міру ризику в певних випадках використовують його відносну безрозмірну характеристику - коефіцієнт варіації *:

У —___^ ' (Т4ЛМ(х)

Коефіцієнт варіації (безрозмірна величина) можна розглядати як кількість одиниць середньо квадратичного відхилення, що припадає на одиницю математичного очікування. Цей коефіцієнт дає змогу порівнювати результати двох проектів в абсолютному вираженні непорівнянних, тобто таких, результати яких оцінюють різними одиницями. Наприклад, в одному випадку - міліграмами, в іншому - секундами чи штуками.

Для коефіцієнта варіації також використовують шкали, що допомагає орієнтуватися в можливому розсіянні його значень (див. табл. 2.)

У разі планування будь-якої діяльності ефективно оцінювати ступінь ризику у відносному вираженні через коефіцієнт ризику планованих показників. Цей коефіцієнт виражають відношенням очікуваних негативних відхилень показників від запланованого рівня до позитивних:

К = ——- (15)

де М+ - позитивне відхилення; М" - негативне відхилення.Оцінюючи ризикову діяльність на основі цього коефіцієнта, можна також орієн

туватися на шкалу, (див. табл. 3).---------------------------------------3 Дисперсія - характеристика розсіювання випадкової величини.4 Варіація - мале зміщення незалежної змінної. Варіація - (від лат. variatio - зміна) ос

новне поняття варіаційного числення - розділу математики, який вивчає методи знаходження найбільших і найменших (екстремумів) значень виразів, що залежать від виборуоднієї або кількох функцій {функціоналів, тобто правил за якими кожній функції з якогось класу функцій (величин, які змінюються зі зміною незалежної змінної величини -аргументу) відповідає дійсне або комплексне число). Варіантність - кількість змінних,які можна змінювати в певних межах.

Таблиця 2 Шкала для коефіцієнта варіації v

V Градація ризику0,1 слабкий0,1-0,25 помірний0,25 високий

21Таблиця З

Градація ризику за умовною шкалою для коефіцієнта К

К Поведінка в умовах ризику<0,2 розслаблена, недбала0,2-0,4 обережна0,4-0,6 середньоризикована0,6-0,8 ризикована0,8-1,0 високого ступеня ризику>1,0 азартна

1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності

1.4.4.7. Спеціальні методи оцінювання ризикуМетоди кількісного оцінювання ризику до певної міри є універсальними, проте

з їх допомогою не завжди вдається в реальних умовах оцінити ризик. Це пов'язано із браком часу, інформації, кваліфікації. Крім того, існують види ризиків, які потребують особливого підходу до їхньої оцінки. Існують і комплексні ризики, опосередковані відразу кількома іншими ризиками, що також потрібно вміти оцінювати. Тому особливий інтерес становлять специфічні методи оцінки ризику життєдіяльності.

1.4.4.7.1. Оцінка ризику на підставі аналізу технічного стану об 'єктів, якіперебувають у середовищі життєдіяльності

Технічний стан об'єктів, які перебувають у середовищі життєдіяльності - це комплексне поняття, що характеризується системою абсолютних і відносних показників, які визначають Державний Стандарт України, Міжнародні стандарти:

ДСТУ 2860-94. Надійність техніки. Терміни та визначення.ДСТУ 3004-95. Надійність техніки. Методи оцінювання показників надійності

за експериментальними даними.ДСТУ 2156-93. Безпечність промислових підприємств. Терміни та визначення.Аналіз цих показників дає змогу оцінити надійність технічних об'єктів, яка,

своєю чергою, є критерієм ризику зазнати шкоди людині в результаті їхнього порушення. Залежність між технічним станом об'єкта і ризиком прямо пропорційна. Користування несправним інструментом, побутовим пристроєм; перебування в аварійних приміщеннях, під нестійкими конструкціями тощо суттєво підвищує ризик для життя людини.

1.4.4.7.2. Оцінка ризику на підставі аналізу психофізіологічного стану танадійності людини

Психофізіологічний стан та надійність людини в різних сферах життєдіяльності характеризується системою абсолютних і відносних показників, які визначають Державний стандарт України, Міжнародні стандарти в галузі охорони здоров'я під час різних видів діяльності:

ДСТУ 3891-99. Безпека у надзвичайних ситуаціях. Терміни та визначення основних понять.

ДСТУ 2293-99. Охорона праці. Терміни та визначення основних понять.ДСТУ 3038-95. Гігієна. Терміни та визначення основних понять.ДСТУ 3899-99. Дизайн і ергономіка. Терміни і визначення.ГОСТ 26387-84. Система "человек-машина". Термины и определения.


Аналіз цих показників дозволяє оцінити надійність людини у певній життєвій ситуації. Адже ризик зазнати шкоди людині визначають її індивідуальними психофізіологічними особливостями, її соціалізацією, вихованістю, професіоналізмом тощо.

1.4.4.8. Евристичні методиЯкщо для оцінки ризику немає достатніх статистичних даних, або є сумнів у

їхній вірогідності, можна застосувати метод, що використовує досвід та інтуїцію фахівців. Такі методи називаються евристичними або методами експертних оцінок і реалізують їх шляхом обробки думок професіоналів. Експертні оцінки здійснюють як за бальною системою, так і за конкретними кількісними показниками.

Особливістю евристичних методів є відсутність строгих математичних доказів оптимальності отриманих рішень. Загальною спрямованістю евристичних процедур є використання людини як "вимірювального приладу" з метою одержання кількісних оцінок досліджуваних процесів. Попри вразливість з погляду об'єктивності, ці методи значно поширені, що пояснюється значним поширенням явища відсутності достовірної інформації.

Існує кілька різновидів евристичних методів. Широко відомий, наприклад, метод Делфі. Він характеризується анонімністю і керованим зворотним зв'язком. Мета анонімності - уникнути групового обговорення і тиску думки авторитетних осіб. Після першого опрацювання результатів експертизи узагальнений результат повідомляються кожному експерту, і експертиза повторюється знову. Надалі застосовують методи обробки експертних оцінок, робота з якими схожа до роботи зі статистичним матеріалом.

1.4.4.9. Комплексна оцінка ризиківПроводячи комплексну оцінку діяльності в умовах ризику, важливо не тільки

встановити всі джерела ризиків, а й з'ясувати, які джерела домінують. При цьому всі можливі втрати за ознакою впливу на діяльність людини доцільно класифікувати на визначальні і побічні (непрямі). Крім того, треба виділити випадкові складові шкоди, тобто ті, розрахунок яких найскладніший через високу невизначеність, непрогно-зованість.

В абсолютному вираженні ризик може бути виміряний величиною прогнозованих збитків, а у відносному вираженні він може бути визначений як величина збитків, віднесена до певної бази. База може бути обрана експертом відповідно до життєвої ситуації. Головна вимога в цьому методі - всі ризики мають бути оцінені одним способом.

1.4.4.10. Оцінка ризику за допомогою дерева рішеньУ науках про безпеку широкого застосування набув метод моделювання задачі

вибору рішень в умовах ризику за допомогою "дерева подій" чи "дереварішень ".Цей метод передбачає графічну побудову варіантів вкладених рішень. Гілкам

дерева ставлять у відповідність суб'єктивні й об'єктивні оцінки можливих подій. Йдучи вздовж побудованих гілок, оцінюють кожен шлях, як правило, на підставі імовірностей, і з усіх можливих оцінок вибирають варіант дій з найменшою ймовірністю. При цьому кількісно оцінюють кожен варіант.


Найзручнішим способом подання такої серії альтернатив з подальшим вибором найприйнятнішим є дерево рішень чи подій. Воно дає змогу розчленувати велику, складну проблему на серію дрібніших проблем. Прикладом слугує дерево послідовності подій для визначення ризику простудних захворювань (рис. 4).

Дерево подій - графічна модель, яка відображає логічно впорядковану множину можливих завершених станів. Дерево подій показує зв'язок між кореневими причинами подій, безпосередніми причинами подій, проміжними подіями з формуванням кінцевого результату.

Коренева причина події - обставина, що створила умови для виникнення чи прояву безпосередньої причини.

Безпосередня причина події - явище, процес, подія чи стан що зумовили порушення нормального, запланованого перебігу подій чи їхньої послідовності.

В дереві подій виділяють також початкові та небажані події.Початкові події- подія, що може ініціювати небажану подію.Небажана подія - імовірний наслідок дії небезпечного чинника.Побудова дерева рішень - це графічний підхід до аналізу рішень в умовах

невизначеності. У процесі побудови дерева використовують два види гілок: гілка рішень і гілка результатів. Гілка рішень передбачає прийняття того чи іншого рішення. Вона позначається у вигляді вершини з гілками, що відходять від неї (рішеннями).

Гілку подій малюють тоді, коли зовнішні чинники визначають, яка з можливих випадкових подій відбудеться. Кожна гілка веде до можливого результату, а число Pf

що асоціюється з кожною гілкою чи подією є ймовірністю, з якою певна подія відбувається.

ЗО 1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності

1.4.4.11. Оцінка ризику за допомогою методу аналогійМетод аналогій використовують у тому випадку, коли інші методи оцінювання

ризику неприйнятні. Часто такий метод використовують в охороні праці у разі розробки правил безпечних умов праці. Як аналоги використовують дані про ризик аналогічних життєвих ситуацій.

Аналізуючи ступінь ризику певного виду діяльності, використовують дані про розвиток подібних напрямів у минулому. Джерела інформації можуть бути найрізноманітніші: опубліковані звіти інженерів з охорони праці, інформація державних органів тощо. Отримані дані опрацьовують з метою виявлення залежностей між планованими результатами майбутньої безпечної діяльності і потенційних ризиків.

Можливі помилки при використанні методу аналогій зумовлені використанням даних, які морально застаріли.

Доцільність використання методу полягає в тому, що його можна застосовувати при виявленні ступеня ризику нової, недостатньо вивченої діяльності, коли немає чіткої статистичної бази, краще знати про минулий досвід, ніж не знати нічого.

1.4.4.12. Соціологічний метод визначення ризикуСоціологічний метод визначення ризику ґрунтується на системі методологічних,

методичних та організаційно-технічних заходів, пов'язаних між собою єдиною метою: отримання достовірних даних про явище або процес, які вивчаються, для їх наступного використання щодо зменшення небезпеки життю людини. Цей метод визначення ризику по суті є статистичним дослідженням, яке містить чотири етапи:

- підготовку дослідження;- збір первинної соціологічної інформації;- підготовку зібраної інформації та її опрацювання на ЕОМ;- аналіз опрацьованої інформації, формулювання висновків та рекомендацій. Перший етапСкладання плану та розробка програми дослідження.Мета дослідження:Визначення притаманних явищу закономірностей та зв'язків цього явища з

іншими.Розробка заходів щодо зниження впливу несприятливих чинників, на здоров'я,

життєдіяльність людини.Розробка заходів щодо впровадження результатів роботи в практику безпеки

життєдіяльності.Розробка заходів щодо оптимізації послуг із забезпечення безпеки

життєдіяльності.Завдання дослідження: перелік конкретних досліджень, результати яких

сприятимуть досягненню мети (визначення впливу різних чинників на людину, обсягу затрат на засоби та заходи забезпечення життєдіяльності людини у різних ситуаціях).

Об'єкт спостереження: сукупність осіб чи явищ, носіїв необхідної інформації.Одиниця спостереження: окрема особа, окреме явище - елементи об'єкта, яким

притаманні ознаки, що підлягають обліку.Організаційні елементи: фінансування, терміни виконання, виконавці, асистенти

тощо.Методи (види) дослідження:


- за часом: поточні і одиничні;- за ступенем охоплення: суцільні й вибіркові;- за способом збору інформації: безпосередня реєстрація, опитування,

анкетування.Програма дослідження Статистичне спостереження:1. В облікові документи (карти, картки, анкети, журнали) вносять ознаки,

критерії досліджуваних чинників, явищ, процесів.2. Розробка та зведення у макети, таблиці: (проста, групова, комбінована).3. Статистичний аналіз: вибір похідних величин та методик опрацювання даних.Другий етапРеєстрація, збір даних:- заповнення облікових документів;- поточний контроль реєстрації.Третій етапЗведення і формування даних:- контроль документів;- шифрування даних;- поділ на групи;- підрахунок по групах. Групування ознак:- типологічне (описові, якісні);- варіаційне (кількісні ознаки). Зведення і заповнення таблиць. Обчислення похідних величин. Графічне зображення отриманих даних. Четвертий етапСтатистичний аналіз. Інтерпретування та порівняння даних:- з нормативами, стандартами, середніми рівнями, допустимими значеннями,

даними інших закладів, регіонів;- у динаміці.Формування висновків.Літературне оформлення результатів.Пропозиції для впровадження у практику.1.4.4.13. Моделювання та прогнозування небезпечних ситуаційНа рисунку 5 показано узагальнену логічну модель процесу виникнення

небезпечної ситуації з можливими наслідками від дії декількох небезпечних чинників.

Небезпечні умови (НУ) - умови, за яких існує можливість впливу на людину небезпечного чинника (НЧ).

Окремі позначення: НО - небезпечні обставини; НС - небезпечні ситуації; 3 -загибель; Т - травма; ЗХ - захворювання, ЗП - зниження працездатності, СН - сприятливий наслідок.

Небезпечні дії (НД) - дії людини, що не відповідають нормам відповідальної поведінки.

Відповідно до наведеної схеми, сумарна сукупність небезпечних дій НД викликає появу небезпечних обставин НО. Сумарний вплив небезпечних обставин НО з одного боку і небезпечних чинників НЧ з іншого - спричинює появу небезпечної ситуації НС, яка може нести для людини: 3 - загибель; Т -травму; ЗХ - захворювання, ЗП - зниження працездатності, СН - сприятливий наслідок.

Небезпечна ситуація виникає в потоці випадкових статично залежних або незалежних випадкових подій. В цих умовах можна визначити ту початкову подію, яка є причиною виникнення всіх наступних подій. Якщо усунути цю початкову подію, можна припинити потік наступних подій, які закінчуються небажаними наслідками. Аналіз взаємозв'язків між випадковими подіями дає змогу усунути ці наслідки. Таку ситуацію наведено на узагальненій схемі (рис. 6).

Згідно з наведеною схемою взаємодія небезпечних дій НД та небезпечних умов НУ зумовлює появу небезпечної ситуації, яка може мати різні за важкістю наслідки.

Ця схема показує такі лінійні потоки випадкових подій:

1. НУ -»• НС— СН,ЗП,ЗХ,Т,3

2. НД — НС -»• СН,ЗП,ЗХ,Т,3

З.НД —НУ —НС —СН,ЗП,ЗХ,Т,3 (16)

4. НУ — НД — НС — СН,ЗП,ЗХ,Т,3

5. НУі — НУ, —...НУ„ — НС — СН,ЗП,ЗХ,Т,3

6. НД! — НД2 —...НД, — НС — СН,ЗП,ЗХ,Т,3Індекси 1,2... п визначають можливість виникнення небезпечних ситуацій від

декількох залежних випадкових подій.Якщо потоки випадкових подій формуються одночасно з формуванням

випадкових статично залежних подій, то вони матимуть розгалужену форму.У процесі проведення контролю, технічної експертизи детально описують

небезпечні умови, можливі небезпечні дії в поєднанні з кожною небезпечною умовою та конкретні ситуації з можливими наслідками. Після цього на підставі логічного аналізу вибирають заходи щодо попередження розвитку небезпечної ситуації. При цьому вибирають заходи щодо усунення такої небезпечної умови або дії, з яких починається розвиток процесу виникнення небезпечної ситуації.


Оскільки будь-яку небезпечну ситуацію завжди формує декілька статистичних залежних або незалежних між собою випадкових подій, то імовірність можливого її виникнення визначають шляхом розрахунку відповідних імовірностей. Імовірність виникнення небезпечної ситуації, що спричинене декількома залежними випадковими подіями НДь НД2, ... НУЬ НУ2 з відповідними ймовірностями Р(НД]), Р(НД2) ... Р(НУ,), Р(НУ2) може бути визначена шляхом множення ймовірностей виникнення цих подій:

Р(НС) = Р(НУ,) х Р(НУ2) х Р(НД,) х Р(НД2). (17)Якщо небезпечну ситуацію створюють дві статистично незалежні події

(наприклад, НУ і НД) з імовірностями Р(НУ) та Р(НД), то ймовірність небезпечної ситуації можна розрахувати за формулою:

Р(НС)=Р[Р(НУ,)+Р(НУ2)+Р(НД)]=Р(НУ1)+Р(НУ2)+Р(НД)-Р(НУ1)>сР(НУ2)-

-Р(НУ,)хР(НД)-Р(НУ2)хР(НД)+Р(НУ1)хР(НУ2)хР(НД), (18)У випадку, коли небезпечна ситуація формується з випадкових подій, кількість

яких перевищує три, то її ймовірність легше розрахувати, розбивши попередньо вхідні події на групи по дві або по три події. Отже, вивчення умов та процесів формування та моделювання небезпечних ситуацій дозволяє прогнозувати їх виникнення.

1.4.5. Ризику матеріально-практичній діяльності людини

Аналіз причин нещасних випадків на виробництві свідчить, що часто травматизм пов'язаний із порушенням правил техніки безпеки і технології ведення робіт, або з необережністю та поспішністю у роботі. Наприклад, у гірників ці причини відповідно зумовлюють від 1/4 до 2/3 нещасних випадків. Тому особливо важливим є питання про причини вибору робітником небезпечних способів дій, пов'язаних з тим або іншим ступенем ризику.

Існує кілька різних визначень поняття "ризик". Деколи ризикованою називають будь-яку дію, пов'язану з небезпекою. Ризик у цьому випадку визначають як імовірність того, що виконання якоїсь дії призведе до певних несприятливих наслідків для суб'єкта. Однак, оскільки при виконанні ризикованої дії людина розраховує на вдалий наслідок, у визначення ризику входить також нагадування про ймовірність успіху: ризик - це дія навмання в умовах можливої небезпеки з розрахунком на щасливий кінець.

Небезпечна дія може бути результатом помилки, тобто неусвідомленого неправильного виконання окремих операцій. Одна з причин таких помилок - це зниження контролю за виконуваними діями. Рівень ризику при цьому залежить від ступеня самоконтролю робітника. Небезпечна дія може бути усвідомленою, цілеспрямованою дією, яка свідомо не відповідає вимогам техніки безпеки. В останньому випадку говорять про "порушення". І в першому, і в другому випадках проходить своєрідний "самодопуск" робітника.

Нарешті, небезпечна дія може бути наслідком "зриву діяльності", тобто таких ситуацій, в яких невдача стається не з вини працівника, а через принципову неможливість одержання потрібного результату через втому, інформаційне перевантаження і т.ін. Зрив діяльності має яскраво виражений системний характер і призводить до дезорганізації всієї структури діяльності. Зрив діяльності може бути не допущений або


відповідним профвідбором, або змінами у технології. У випадку зриву діяльності працівника змушений іти на небезпечні дії, тобто про свідомий вибір небезпечних дій і про ризик у вузькому значенні цього терміна говорити не доводиться.

Отож, ризик як свідомий акт виявляється у двох основних формах: у зниженні рівня самоконтролю, тобто у зменшенні кількості орієнтовних і контрольних операцій, та у вигляді порушень, тобто у наданні переваги небезпечним способам дій над добре відомими та безпечними. Цим вичерпуються форми ризику в трав-матогенних системах "людина-машина-середовище", у яких за умови відповідної обережності та дотримання правил небезпека для працівників може і має бути зведена до нуля.

Психологічні дослідження ризику традиційно проводять за двома основними напрямами: суб'єктивної оцінки ризику, тобто того, у чому полягає ризик із погляду суб'єкта, і який його ступінь; прийняття ризику, тобто вибору суб'єктом дій із тим або іншим ступенем ризику.

Перший напрям досліджень стосується, передусім, мотиваційного боку дій. Прийнято вважати, що суб'єктивну оцінку ризику людини визначають два головні моменти: ступені небезпеки, тобто фізична чи соціальна загроза при невдалому наслідку дії, і значущість виграшу при вдалому наслідку, а також імовірність вдалих та невдалих наслідків. Оцінка небезпеки і виграшу пов'язане з "боротьбою мотивів" переваг або відхилення ризикованої дії, а оцінення імовірностей - з "боротьбою альтернатив" у свідомості суб'єкта.

Аналіз мотиваційного боку ризикованої дії дає змогу виділити декілька різних видів ризику. Немотивований ризик характерний для тих ситуацій, коли людина вдається до небезпечної дії не через ситуативні переваги, а для вирішення якогось "надзавдання". Ідучи назустріч небезпеці та переборюючи її, людина ніби "знімає" небезпеку, розширює свої можливості. Небезпечна дія при цьому набуває ціннісного значення. Мотивований ризик поділяють на виправданий і невиправданий. Ризикована дія виправдана у тому випадку, коли вона спрямована на досягнення суспільно значущої мети, причому величина й імовірність сприятливих наслідків перевищують відповідні показники несприятливих наслідків, у протилежному випадку відбувається невиправданий ризик, детермінований ефективними моментами: задоволенням самолюбства, схильністю до гострих відчуттів і т. п.

Отже, небезпечна дія може набути значущості для суб'єкта, якщо вона задовольняє певні мотиви його діяльності. Наприклад, будівельники схильні використовувати такі засоби індивідуального захисту, які хоч трохи підвищують продуктивність праці (рукавиці, спецодяг), і не схильні використовувати засоби захисту, що знижують її навіть незначною мірою.

У дослідженнях мотиваційного боку ризику особливу увагу приділяють вивченню негативних наслідків небезпечних дій, тому що однією з головних причин небезпечних дій є недооцінка людиною ступеня складності та небезпеки дій, зниження пильності. Недооцінка фізичної або соціальної загрози трапляється не тільки у людей без належного досвіду, але й у досвідчених, у яких сформувалася "вторинна безпечність", що призводить до нехтування елементарними правилами безпеки.

Основний методичний прийом для вимірювання суб'єктивної оцінки негативних наслідків небезпечних дій - це використання опитувальників. Наприклад, у них містяться питання, відповідаючи на які, робітник чи оператор повинен оцінити


різні покарання за найтиповіші порушення техніки безпеки, тобто оцінити соціальну загрозу. Виміряний таким способом рівень професійної пильності корелює з частотою травматизму.

У разі вимірювання суб'єктивних оцінок небезпеки дуже важливо брати до уваги багатомірність загрози. Відомо, наприклад, що пам'ять людини про загрожуючі чинники охоплює щонайменше два різноякісні компоненти: оцінку фізичної і психічної загрози. Тривожність як індивідуально-психологічна особливість також є багатомірною характеристикою: у різних стресових ситуаціях людина виявляє різний ступінь тривожності.

При дослідженні суб'єктивних оцінок ризику важливо не лише з'ясувати, які мотиви роблять небезпечну дію привабливою або відвертають від неї людину, але і вивчити сам спосіб, з допомогою якого уявлення про виграш та загрозу з урахуванням їх імовірностей абстрагуються людиною в інтегральну оцінку ризику. Цю проблему традиційно розробляли у межах класичної теорії прийняття рішень в умовах ризику, яка прямо не пов'язана з психологією безпеки й ергономікою. Існує ціла низка теорій ризику, що групуються на різних припущеннях про те, як людина оцінює ризиковані альтернативні способи дій. Вважають, що під час оцінки альтернатив вона може орієнтуватися на суб'єктивну очікувану корисність (математичне очікування корисності), на співвідношення математичного очікування корисності та пов'язаного з ним ризику, який розуміють як розкид можливих результатів дій, на співвідношення виграшу і ризику як функції від величини й імовірності виграшу.

Уявлення про ризик у суб'єкта трудової діяльності необхідно не тільки вивчати, але і коректувати, забезпечуючи цим високий рівень професійної пильності. Одним із засобів корекції є пропаганда техніки безпеки, орієнтована, передусім, на роз'яснення небезпечних наслідків порушення правил техніки безпеки. Нині нагромаджено низку даних про чинники, що впливають на суб'єктивну оцінку ступеня ризику. Як виявилось, краще оцінюється небезпека ситуацій, які легко уявити або пригадати; які загрожують смертельним наслідком і численними жертвами, а не небезпекою для окремого індивіда; про які частіше повідомляють у засобах масової інформації. Важлива також форма повідомлень: конкретні повідомлення більше впливають на оцінку ймовірності події; вербальні повідомлення про ймовірності несприятливого наслідку менше впливають на перевагу ризику, на відміну від інформації, набутої власним досвідом. Тому особливо ефективним засобом корекції є ігри небезпечних ситуацій з показом їх можливих наслідків. Можливі також ситуативні коливання оцінок: після одержання приємного повідомлення суб'єктивні оцінки небезпеки нещасних випадків знижуються, а після опису трагічних випадків - підвищуються.

Другий традиційний напрям психологічних досліджень ризику - це вивчення прийняття ризику, тобто готовності суб'єкта до практичної реалізації певної дії з уже оціненим ступенем ризику. Перехід від оцінки ризику до реалізації ризикованої дії-це, передусім, вольовий акт, тому другий напрям досліджень ризику безпосередньо порушує вольову сферу особистості працівниками.

Одним із головних моментів, що опосередковують вольовий акт переходу від оцінки ризикованості до реалізації дії, є суб'єктивно прийнятий рівень ризику.

Існує низка методик, які дають змогу діагностувати індивідуальну схильність до ризику. Значне поширення одержали апаратурні методики вимірювання схильності до ризику. Методики конструюють так, щоб моделювались ОСНОЕ;НІ сторони дії

36 1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльностілюдини у ситуації ризику: необхідність оцінки ймовірності величини виграшу і програшу, а також їхні співвіднесення при визначенні найкращого рівня ризику та вибору варіанта дій.

Важливим аспектом поведінки людини у ситуації ризику є форма контролю. За цією ознакою виділяють два полярні типи: "інтерналів" та "екстернатів". Інтернали вважають, що можливі успіхи і невдачі пов'язані, зазвичай, з їх особистим потенціалом (підготовкою, інтелектом і т. ін.), екстернали схильні шукати причину успіхів або невдач у зовнішніх силах, вплив на які з їхнього боку обмежений. Дослідження свідчать, що екстернали виявляють менший рівень тривоги і великі успіхи у "ситуаціях шансу", тобто у імовірнісних ситуаціях, а інтернали - у ситуаціях, вихід із яких грунтується не на імовірнісних оцінках, а на навичках. Як зазначено вище, вирішення з ризиком належить якраз до класу імовірнісних. Знаючи, як зазначає І.О. Івась-кевич, можна очікувати більшої схильності до ризику в екстерналів, ніж в інтерналів.

Вплив схильності до ризику на вибір небезпечних способів дій значною мірою залежить від мотивації людини: сильно мотивовані на успіх і схильні до ризику рідше зазнають нещасних випадків, ніж ті, хто має чітко виражену схильність до ризику, але орієнтується переважно на уникнення невдачі. Останні готові до ситуації небезпеки, очікують її, але виходять із ситуації недостатньо впевнено, тому що їх увага зосереджена передусім на небезпечних наслідках, а не на забезпеченні ефективності діяльності. Ступінь ризику в діяльності людини залежить також від ситуативних чинників, критичних ситуацій.

1.4.6. Концепція допустимого ризику

Традиційна техніка безпеки ґрунтується на засадах забезпечення абсолютної безпеки. Однак, незважаючи на гуманність цього принципу, він є неприйнятним, оскільки забезпечити нульовий ризик неможливо. Сьогодні набула поширення концепція прийнятного ризику, суть якої полягає у прямуванні до такого рівня безпеки, який суспільство може дозволити собі на даний час і який є економічно виправданим. Поняття прийнятного ризику пояснює рисунок 7. Збільшеннявитрат на охорону праці дозволяє значно зменшити величину технічного ризику (крива 1). Проте зростання витрат на охорону праці та зменшення технічного ризику водночас зменшує витрати на соціальну сферу, внаслідок чого зростає соціально-економічний ризик (крива 2).


Допустимий ризик є компромісом між рівнем безпеки та можливостями його досягнення. Величина мінімального ризику може бути визначена аналітичним шляхом з використанням теорії дослідження функцій на екстремум. Після диференціювання залежності величини сумарного ризику R від видатків на охорону праці В (крива 3), отриманий вираз прирівняємо до нуля:

після чого можна визначити величину оптимальних витрат Вопт та мінімального

ризику.

1.4.7. Регулювання рівня безпеки

Державне регулювання рівня безпеки орієнтовано у двох головних напрямах: Зниження ризику виникнення загроз чи небезпеки:- ідентифікація джерел небезпек;- оцінка стану складних систем;- моніторинг і прогнозування ситуацій, які сприяють реалізації загроз та

небезпек;- здійснення інжиніринга системи безпеки відповідно до можливих,

потенційних і реальних загроз та небезпек;- урахування антропогенного чинника, професійна підготовка персоналу

об'єкта, особливо його керівників і суб'єктів управління системою безпеки5.Пом'якшення можливих наслідків від реалізації загроз та небезпек:- планування дії об'єкта і системи безпеки у посткризовий період, тобто тоді,

коли були реалізовані загрози та небезпеки;- складання і реалізація спеціальних планів оперативного реагування на

загрози та небезпеки і ліквідація або нейтралізація, послаблення дії їх наслідків;

- підвищення рівня обізнаності персоналу об'єкта.Прикладом може слугувати схема керування ризиком небажаної події, яка

побудована на основі теорії ризику (рис. 8).Оскільки ризик - об'єктивно-суб'єктивна категорія, яка пов'язана з подоланням

невизначеності, випадковості і конфліктності у ситуації неминучого вибору, й відображає ступінь досягнення очікуваного результату, розрізняють:

- прийнятий ризик - ризик що не перевищує встановленого гранично-допустимого експертно встановленого значення;

- неприйнятийризик - ризик що перевищує встановлене гранично допустиме експертно встановлене значення;

Під управлінням ризиком розуміють оптимальний вибір шляхів і можливостей забезпечення чи відновлення безпеки, навіть через уникнення ризику.

Уникнення - це відмова від дій за певних умов, евакуація, вихід з зони дії небезпеки.

У побутовій сфері, жителів багатоквартирних будинків, відпочивальників біля водоймищ тощо.


2. Людина як елемент системи "Людина-життєве середовище"

На організм людини діють безперервно змінювані чинники навколишнього середовища. Проте ці зміни не спричиняють захворювання, бо організм людини пристосовується до них. Між організмом і зовнішнім середовищем існує функціональна рівновага. Захворювання виникає лише тоді, коли ця рівновага порушується, тобто на людину діють чинники навколишнього середовища, незвичні за силою і якістю.

Людина перебуває у надзвичайно складному навколишньому середовищі. Його вплив на організм людини досить різноманітний. На людину передусім діють матеріальні чинники природного середовища, які умовно поділяють на хімічні, фізичні (абіогенні) та біологічні (біогенні).

До хімічних чинників середовища відносять хімічні елементи або сполуки, які входять до складу повітря, води, ґрунту, їжі тощо. Багато хімічних елементів необхідні для нормальної життєдіяльності організму. Проте вони можуть бути і причиною захворювання.

Фізичними чинниками є температура, вологість, рух повітря, атмосферний тиск, радіація, шум тощо. Деякі з них потрібні для оптимальної життєдіяльності організму. Але усі вони при певній інтенсивності можуть негативно впливати на перебіг фізіологічних функцій організму людини.

До біологічних чинників належать усі живі істоти, які оточують людину. Одні з них (бактерії, віруси, паразитичні черви та ін.) у випадку потрапляння в організм зумовлюють його захворювання. Інші (їстівні рослини) становлять основу харчових продуктів тощо.

Людина не тільки підпадає під вплив чинників і умов зовнішнього середовища. Вона здатна сама впливати на нього з метою поліпшення умов праці, живлення, побуту та створення відповідних умов для збереження здоров'я. Наведені чинники організм відчуває лише у певних межах, іншими словами, реакція організму залежить від дозування чинника. За умови невеликих але довготривалих значень, або при надмірній дії чинника життєва активність організму пригнічується. Діапазон дії цих чинників обмежений відповідними крайніми, гранично-допустимими значеннями (точки мінімуму та максимуму) цього чинника, при яких можливе існування організму (рис. 9). Ця зона називається толерантною (зона комфорту). Точка, що відповідає найкращим показникам життєдіяльності організму визначає оптимальну величину чинника і називається оптимальною. Умови середовища, в яких будь-який чинник (або їх сукупність) виходить за межі комфорту і спричиняє пригнічену дію, називаються екстремальними (крайніми, граничними, важкими).

Чинниками, що спричиняють екстремальні умови, є аномальна температура, вологість, солоність води, а також місцезнаходження людини (польові зони, високогір'я, пустелі тощо).

40 2. Людина, як елемент системи "Людина-життєве середовище''

Рис. 9. Умови існування людини: 1 - зона невиживання; 2 - зона пригнічуючих (екстремальних) умов; 3 - зона комфорту; 0 - точка оптимуму; —К - +К - крайні точки зони

2.1. Загальні психофізіологічні особливості людини

Як відомо, людський організм - це сукупність систем тілесних (соматичних) і фізіологічних (кровообігу, дихання, травлення, серцево-судинна, сенсорна, опорно-рухова, нервова тощо). Визначальну роль у функціонуванні організму людини як надзвичайно складної біоенерго-інформаційної системи відіграє нервова система. Центральна нервова система бере участь в інформаційному обміні всіх рівнів (система "людина-довкілля", внутрішнє середовище, клітинний рівень). У разі перевантажень організму нервова система визначає їхній ступінь і формує захисно-адаптаційні реакції.

Еволюція забезпечила людський організм великими резервами стійкості та надійності, що зумовлено цілісністю і взаємодією всіх систем, спроможністю їх до адаптації та компенсації, а також відносною динамічною рівновагою внутрішнього середовища. Про надзвичайно високі резерви організму людини свідчать окремі приклади. Організм людини може витримувати навантаження на порядок більші від тих, які зустрічаються в щоденному житті, тобто запас міцності "конструкції людини" має коефіцієнт 10. Щодо людського мозку, то на думку фахівців, його можливості зреалізовуються на 2н-6 % від потенційних. Якщо серце протягом усього життя людини забезпечує не менше 109 скорочень, то найсучасніша штучна система - не більше 107. Це дає можливість людству як біологічному виду виживати в найскладніших умовах.

2.1.1. Закономірності та механізми дії органів чуття

Наші відчуття дають змогу нам не тільки сприймати навколишній світ у всьому його розмаїтті та красі, але водночас інформують нас про різні види та рівні небезпек, що є особливо важливим з погляду безпеки життєдіяльності. Сучасна наука про

2. Людина, як елемент системи "Людина-життєве середовище" 41відчуття використовує кілька майже рівнозначних термінів, таких як: 'органи чуття", "аферентні системи", "сенсорні системи", "аналізатори".

Наука про закономірності і механізми функціонування аналізаторів має довгу історію свого становлення і грунтується на законах фундаментальних наук (фізика, хімія, математика) та інтегральних знаннях з анатомії, фізіології, психології, біофізики, біохімії.

Сучасні уявлення про фізіологію органів чуття сформовані такими відомими вченими, як І.М. Сеченов (1829-1905) і І.П. Павлов (1849-1936). Логічним продовженням праць Сеченова про рефлекси головного мозку стало вчення Павлова про аналізатори як сукупність нервово-рецепторних структур, що сприймають енергію зовнішніх подразників і трансформують її в нервовий імпульс.

Аналізатори - це сукупність взаємодіючих утворень периферійної і центральної нервової системи, які сприймають та аналізують інформацію про явища, що відбуваються як у навколишньому середовищі, так і всередині самого організму.

У сучасній фізіології розрізняють вісім видів аналізаторів, враховуючи їх

анатомічну єдність і спільність функцій:нюховий;шкірний;вестибулярний;смаковий; вісцеральний.

З них зоровий, слуховий, шкірний та вісцеральний аналізатори є головними (домінуючими) при виявленні небезпек в системі "людина-довкілля", інші виконують допоміжну функцію.

Важливо усвідомлювати, що в сьогоденні існує низка дуже небезпечних для здоров'я людини чинників, в основному, штучного походження (іонізуючі випромінювання, радіація, електромагнітні поля надвисоких діапазонів частот або НВЧ випромінювання), які людина не спроможна відчути безпосередньо, а лише опосередковано у вигляді погіршення самопочуття, окремих патологій, хронічних захворювань. Чорнобильська катастрофа є надто "дорогою" школою і суворим застереженням як для владних структур, так і пересічних громадян.

Усі аналізатори за структурою та принципом дії однотипні. Вони мають на своїй периферії рецептори (апарати, що сприймають енергію зовнішніх подразників та перетворюють її в нервовий імпульс). Від рецепторів по чутливих (сенсорних) нейронах і контактах між нервовими клітинами (синапсах) імпульси надходять у центральну нервову систему, зокрема, у відповідні ділянки кори головного мозку. Аналізатори - це, по суті, природні потужні "комп'ютери" з прямим та зворотним зв'язком.

Структура та принцип дії аналізаторів:Рецептори <=> чутливі нейрони <=> ділянки кори головного мозку.Розрізняють такі основні види рецепторів:- механорецептори - рецептори слухового, вестибулярного, рухового,

частково вісцерального аналізаторів;- хеморецептори - рецептори нюхового, смакового аналізаторів;- терморецептори - рецептори шкірного аналізатора;- фоторецептори - рецептори зорового аналізатора.

Висока чутливість рецепторів зумовлена тим, що кожний рецептор виділяє з множини подразників зовнішнього і внутрішнього середовища свій адекватний подразник. Усім аналізаторам притаманні загальні психофізіологічні властивості:

руховий; зоровий; слуховий;

42 2. Людина, як елемент системи "Людина-життєве середовище"- надзвичайно висока чутливість до адекватних подразників;- наявність абсолютної диференційної та оперативної межі чутливості до

подразника;- спроможність до адаптації;- спроможність тренування;- спроможність певний час зберігати відчуття після припинення дії

подразника;- перебування у постійній взаємодії.Чутливість аналізаторів поки що не доступна сучасній техніці та близька до

теоретичної межі. Кількісною мірою чутливості є гранична інтенсивність, тобто найменша інтенсивність подразника, за якої виникає відчуття.

Абсолютна межа чутливості обмежена нижнім (мінімальна величина подразника, що викликає відчуття) та верхнім (максимально допустима величина подразника, яка не викликає болю) рівнями.

Диференційна чутливість визначається мінімальною величиною подразника, яка дає можливість відчути його зміну. Дане положення вперше було введене і кількісно описане німецькими вченими А. Вебером (фізіолог) і Г. Фехнером (фізик) та увійшло у фізіологію як основний психофізичний закон Вебера-Фехнера:

S = C-lgl, (20)де S - інтенсивність відчуття; І - інтенсивність подразника; С - коефіцієнт пропорційності.

Цей закон відображає не тільки диференційну чутливість аналізатора, а і його адаптаційну спроможність (можливість пристосовувати рівень своєї чутливості до інтенсивності подразника). Чутливість знижується у разі високих інтенсивностей подразників і підвищується - при низьких. Здатність до тренування проявляється у підвищенні чутливості і в прискоренні адаптації (музиканти-віртуози, дегустатори). Спроможність певний час зберігати відчуття після припинення дії подразника - це здатність відновити у своїй свідомості на коротку мить комбінацію кольорів, образів, звуків, запахів. Тривалість послідовного образу значно залежить від інтенсивності подразника і в окремих випадках обмежує можливість аналізатора. Відомо, що навколишній світ багатогранний і лише завдяки властивості аналізаторів взаємодіяти один з одним відбувається повне сприйняття людиною об'єктів і явищ довкілля.

2.1.2. Характеристика основних аналиаторів, що забезпечують безпеку життєдіяльності

Як уже згадувалося, чотири аналізатори відіграють головну роль у забезпеченні безпеки життєдіяльності - це зоровий, слуховий, шкірний та вісцеральний.

2.1.2.1. Зоровий аналізаторУ житті людини зір відіграє головну роль. Саме через зоровий аналізатор ми

одержуємо понад 90% інформації про зовнішній світ. Відчуття світла виникає при дії світлових електромагнітних хвиль видимої частини спектра довжиною 380-780 нм на рецепторні структури зорового аналізатора, що відбувається в сітківці ока. Характерним для зорового аналізатора є відчуття спектрального складу сонячного випромінювання. Хвилі, що перебувають всередині зазначеного діапазону і різняться довжиною, створюють відчуття різного кольору.

2. Людина, як елемент системи "Людина-життєве середовище" 43Людина розрізняє приблизно 150 відтінків кольорів. У техніці, відповідно до

Держстандарту 12.04.026-76, встановлено чотири сигнальних кольори: червоний, жовтий, зелений і синій. Червоний колір сигналізує про безпосередню небезпеку; жовтий застосовують для попередження небезпеки; зелений - для знаків, що наказують робити саме так; синій - для вказівних знаків. У правилах дорожнього руху зелене світло дозволяє рух пішоходів чи транспорту.

Варто згадати, що зоровий аналізатор має такі своєрідні характеристики як: інерція зору, зорове відображення (міражі, гало, ілюзії), видимість. Це свідчить про складність процесів сприйняття реальної дійсності і безумовної участі в цих процесах нашого мислення.

2.1.2.2. Слуховий аналізаторДругим за значенням для сприйняття людиною довкілля і безпеки

життєдіяльності є слуховий аналізатор. Якщо око чутливе до світлових електромагнітних хвиль, то вухо реагує на хвильові акустичні процеси, зумовлені механічними коливаннями частинок у різних пружних середовищах, передусім - в повітрі.

У навколишньому середовищі постійно відбуваються різноманітні механічні процеси, що викликають коливання повітря. Більшість таких коливань має велике сигнальне значення, несе інформацію про явища і джерела, які породили ці коливання.

Слуховий аналізатор є спеціальною системою для сприйняття звукових коливань, формування слухових відчуттів і впізнавання звукових образів. Допоміжним апаратом периферійної частини цього аналізатора є вухо, яке складається з зовнішнього вуха (вушна раковина, зовнішня слухова і барабанна перетинки); середнього вуха (молоточок, ковадло і стременець) і внутрішнього вуха, де розміщені рецептори, які сприймають акустичні коливання.

За фізичну одиницю вимірювання частоти акустичних коливань в системі СІ взято герц (одне повне коливання за секунду).Чим більша частота коливань тиску, тим вищий за висотою звук. Людина може чути звуки за частотою коливань в діапазоні (16+20 кГц).

На висоту звуку, що сприймається суб'єктивно, крім частоти ксливань, впливає і сила звуку (різниця тиску між найвищою і найнижчою точками). Для оцінки суб'єктивної гучності сприйнятого звуку запропонована спеціальна шкала, одиницею виміру якої є децибел.

2.1.2.3. Шкірний аналізаторШкірний аналізатор відповідає за тактильні, температурні, больові і рухові

відчуття. Шкірний аналізатор відіграє виняткову роль у житті людини і в поєднанні зі слуховим і зоровим аналізаторами забезпечує формування у людини цілісного сприйняття навколишнього світу. Це дозволяє людині займатися трудовою діяльністю навіть при втраті зору або слуху. За рахунок тренування і різноманітних технічних засобів людина з допомогою тактильного аналізатора може "читати" або "чути".

За тактильну чутливість відповідають механорецептори шкірного аналізатора, що реагують на такі механічні подразнення як дотик, тиск. Шкіра складається з трьох прошарків: зовнішній (епідерміс), сполучно-тканинний (дерма), підшкірна жирова клітковина. Шкіра містить багато нервових волокон і нервових закінчень, які

44 2. Людина, як елемент системи "Людина-життєве середовище"розподілені нерівномірно і забезпечують різним ділянкам тіла різну чутливість. Волосяний покрив шкіри значно підвищує чутливість тактильного аналізатора.

Механізм дії тактильного аналізатора полягає у деформації нервового закінчення під впливом механічного подразнення внаслідок якої виникає рецепторний потенціал і нервовий імпульс. Цей імпульс (або порушення нервового імпульсу) з інформацією подразника, передається до центральної нервової системи, у її вищий відділ - кору головного мозку, де формуються відчуття. Закономірності будови провідних шляхів ті ж, що і для інших аналізаторів. Особливою рисою шкірного аналізатора є більша, ніж у інших органів чуття рецепторна площа дотику, що забезпечує шкірному аналізатору високу чутливість.

Температурно-сенсорну систему звичайно розглядають як частину шкірного аналізатора, оскільки її рецептори і провідні нейрони містяться в шкірі. Температурна чутливість притаманна теплокровним організмам з постійною температурою тіла, яка підтримується процесами поглинання та віддачі тепла. Природна терморегуляція організму людини забезпечується процесами потовиділення, звуження та розширення капілярних кровоносних судин. Температурно-сенсорна система, з її високою адаптаційною здатністю і наявністю температурного контрасту, відповідає за напрям та швидкість протікання всіх біохімічних процесів в організмі людини.

Шкірний аналізатор, крім тактильно-, температурно-сенсорних функцій, виконує ще низку інших важливих функцій у забезпеченні життєдіяльності людського організму. По-перше, шкіра охороняє людину від шкідливих зовнішніх впливів, таких як механічні ушкодження, іонізуючі випромінювання, дія мікроорганізмів і хімічних речовин. По-друге, шкіра виконує секреторну, обмінну та інші функції. Секреторну функцію забезпечують сальні і потові залози. Обмінна функція шкіри полягає в процесах регуляції загального обміну речовин в організмі, особливо водяного, мінерального і вуглеводів.

2.1.2.4. Вісцеральний аналізаторВісцеральний аналізатор (аналізатор внутрішніх органів) є надзвичайно

важливим у житті та здоров'ї людини. Якщо зовнішні аналізатори попереджують людину про явну небезпеку, то цей аналізатор визначає небезпеки прихованого, неявного характеру. Проте ці небезпеки значно впливають на життєдіяльність людського організму. Для розуміння біологічної значущості внутрішнього аналізатора потрібно визначити поняття "внутрішнє середовище організму". Поганий стан здоров'я зумовлений передусім порушенням рівноваги внутрішнього середовища організму.

Людина є складовою частиною природного середовища, в процесі еволюції її організм адаптувався до будь-яких змін цього середовища і перебуває в стані стійкої динамічної рівноваги, яка забезпечує сталість температури тіла (36,5н-37 °С), артеріального тиску, вмісту води в організмі, чергуванні біоритмів тощо.

Уявлення про існування двох середовищ людини (зовнішнє та внутрішнє), роль сталості внутрішнього середовища при мінливості зовнішнього вперше сформував французький фізіолог К. Бернар (1813-1878).

Відомо, що різноманітні і часто значні коливання параметрів зовнішнього середовища існування людини становлять небезпеку для здоров'я і житгя людини. Наприклад, добові, сезонні коливання температури, тиску, вологості повітря, освітлення, звукового тиску, електромагнетних характеристик тощо. Показники цих параметрів

2. Людина, як елемент системи "Людина-життєве середовище"

45залежні від природних (географічне положення, рельєф, близькість океану, інше) і антропогенних (господарська діяльність людини, техногенне навантаження, урба-нізаційні процеси) чинників.

Внутрішнє середовище (кров, лімфа, тканинна рідина, з якими контактує кожна клітина живого організму), незважаючи на всі зміни зовнішнього середовища, зберігає відносну сталість. "Сталість середовища допускає таку досконалість організму, щоб зовнішні зміни в кожну мить компенсувалися і врівноважувалися", - писав К. Бернар. Американський фізіолог У. Кеннон (1871-1945) таку властивість організму назвав гомеостазом.

Отже, у сучасному розумінні гомеостаз - стан внутрішньої динамічної рівноваги природної системи, що підтримується регулярним поновленням основних її структур, матеріально-енергетичного складу і постійною функціональною саморегуляцією у всіх її ланках.

Таке складне визначення свідчить, що і на сьогодні ще не зрозумілі закономірності існування внутрішнього середовища і його мінливості.

Зовнішнє і внутрішнє середовища діалектично єдині. Коли на організм діють надзвичайні подразники, він сам активно формує таке внутрішнє середовище, яке дає змогу оптимізувати фізіологічні процеси в нових умовах існування.

З метою стабілізації внутрішнього середовища існує спеціальний регуляторний апарат, що вирівнює, компенсує всі зміни внутрішнього середовища. Однією зі складових такого апарата є інтероцептивний аналізатор, що сприймає і передає в центральну нервову систему сигнали не тільки про стан внутрішнього середовища, але і про діяльність внутрішніх органів людини, координує їхню діяльність і приводить їх у відповідність до потреб усього організму. Відомо, що внутрішні органи мають величезну кількість різноманітних рецепторів. Вони розміщені на внутрішній поверхні судин, у слизових оболонках та майже у всіх порожнинах внутрішніх органів як у товщі їхніх стінок, так і на поверхні. Потрібно зазначити, що механізм дії інтероцептивного аналізатора розкритий не цілком, що зумовлене суб'єктивністю та складністю відчуттів, проте це не зменшує ролі аналізаторів внутрішніх органів у життєдіяльності організму людини.

2.2. Структурно-функціональна організація людини з погляду взаємодії її з навколишнім середовищем і технікою

2.2.1. Людина як одиниця органічного світу. Структурна організація організму

Одиницею вимірювання безпеки життєдіяльності є тривалість життя людини.Організм як дискретна одиниця органічного світу може існувати у природних

умовах тільки завдяки здатності утворювати свої складові частини-клітини і підтримувати їхнє самовідновлення протягом усього життя; сприймати всі зміни у навколишньому середовищі і реагувати на них.

Діяльність організму або окремої його частини називають фізіологічними функціями. Вони мають пристосувальне значення. Завдяки цьому організм пристосовується до тих змін навколишнього середовища, які склалися на певний момент існування.

Організм має складну будову і виконує складні функції, тому потрібно розрізняти окремо особливості структурної і функціональної його організації. Основою

46 2. Людина, як елемент системи "Людина-життєве середовище"

структурної організації є клітина. Клітини утворюють тканини, тканини-органи, а ті, об'єднуючись, становлять організм. Схема його структурної організації така: клі-тина-тканина-орган-організм. Але для виконання будь-якої функції важливе об'єднання певної кількості структурних утворень.

Тому функціональна організація відрізняється від структурної і має таку схему: функціональна одиниця - фізіологічна система органів - функціональна система.

Функціональна одиниця - група клітин, об'єднаних для виконання певних функцій. Вона має складну будову. Наприклад, нефрон у нирці. Функціональні одиниці органу працюють не одночасно, а по черзі. Це дає можливість у широких межах змінювати інтенсивність діяльності органа і працювати довго без втоми. Об'єднання органів для виконання певної функції називають фізіологічною системою органів. Виділяють такі фізіологічні системи: крові, кровообігу, травлення, виділення, нервову, залоз, що не мають протоків, розмноження (статеву), органів руху. Але діяльність кожної фізіологічної системи тісно узгоджується з іншими. Разом вони є вищим ступенем функціональної організації - функціональною системою (П.К. Анохін).

Функціональна система - це тимчасове об'єднання окремих органів або фізіологічних систем для одержання корисного для організму результату, який слід розглядати як системоутворювальний чинник.

Як тільки досягнено необхідного результату і біологічна потреба організму задовільняється, функціональна система розпадається. У разі виникнення нової біологічної потреби вона створюється знову. Такі функціональні об'єднання, як функціональна одиниця, фізіологічна система, формують підсистему. Співвідношення між підсистемами набуває характеру взаємодоповнення. Наприклад, потрібну кількість кисню під час інтенсивної діяльності м'язи одержують завдяки мобілізації фізіологічних систем крові, кровообігу і дихання, які утворюватимуть газотранспортну функціональну систему. Діяльність кожної з них залежатиме від функціонального стану всіх систем, вади однієї будуть компенсуватись напруженою діяльністю інших.

Функціональна організація організму. Кожна структурна одиниця організму виконує безліч специфічних для неї життєво необхідних функцій, сукупність яких формує загальні властивості організму. Зрозуміти кожну функцію окремої структурної одиниці організму, органа чи тканини можна лише в тому випадку, коли чітко уявити загальні властивості організму загалом.

Обмін речовин і енергії - сукупність перетворень речовин і енергії між живою системою і навколишнім середовищем, що є головною умовою і ознакою життя. Обмін речовин полягає у надходженні з зовнішнього середовища різних речовин, засвоєнні їх, використанні організмом і виділенні продуктів розпаду. Складається він із двох пов'язаних між собою процесів: асиміляції {лат. assimilatio - уподібнення, ототожнювання) і дисиміляції {лат. dissimilatio - неподібний). Засвоєння клітинами речовин, що надходять ззовні і стають складовою частиною їхніх структур, називають асиміляцією, тоді як розщеплення складних органічних сполук на простіші - дисиміляцією. Внаслідок дисиміляції звільняється та потенціальна енергія, яка перебуває у міжатомних зв'язках складних органічних сполук. Вона використовується клітинами для різних потреб.


47Коли йдеться про обмін якихось речовин, то використовують термін

метаболізм6.Гомеостаз. Клітина може існувати і нормально функціонувати лише тоді, коли

середовище, що її оточує, матиме певну концентрацію солей, активних іонів водню, певну температуру і декілька інших фізико-хімічних показників. Середовище, що оточує клітину, - міжклітинна рідина і кров - є зовнішнім середовищем, а для організму загалом - внутрішнім. Поняття про сталість хімічного складу і фізико-хімічних властивостей внутрішнього середовища організму отримало назву гомеостазу7. Зрозуміло, що в організмі немає жодного явища, параметри якого були б сталими. Але життя можливе у дуже вузьких межах коливання гомеостазу. Коли показники гемостазу, наприклад рН або осмотичний тиск, виходять за певні межі, суттєво порушуються окремі структурні елементи клітини та її функції. Тому діяльність усіх механізмів, що регулюють фізіологічні процеси, зводиться насамперед до підтримання гомеостазу.

Вільне існування організму в умовах зовнішнього середовища, параметри якого мінливі, можливе лише завдяки сталості власного внутрішнього середовища -гомеостазу.

Подразливість - здатність клітин відповідати на подразнення шляхом переходу зі стану фізіологічного спокою в стан активної діяльності. Це одна з форм прояву загальної властивості матерії - відображення. Воно забезпечує цілісність організму і його пристосування до умов життя. Подразливість пов'язана з особливостями будови клітинної мембрани, а саме з окремими білками-рецеп-торами її поверхневого шару, які мають стереохімічну спорідненість до певних хімічних речовин або фізичних чинників навколишнього середовища. Фізико-хімічні зміни на мембрані клітини спричиняють відповідні зміни в органелах цитоплазми, проявами яких є специфічні реакції клітин. Вони починаються зміною конформації (форми молекули) білків-рецепторів у місці дії подразника і проявляються іонними рухами на мембрані, які передаються на внутрішньоклітинні структури. Ті, відповідно, реагують на інформацію, яка надійшла з мембрани. Отож розрізняють подразнення як місцеву реакцію на зміни, що виникли під дією подразника, і збудження, тобто реакцію всієї клітини на дію подразника.

Отже, відповіддю на будь-яке подразнення завжди буде зміна форми молекул білків - їхньої конформації. Вона може проявлятись у вигляді тропізмів, тобто однобічного руху цитоплазми клітини або всієї клітини у бік подразнення, і таксисів, тобто руху всього тіла або рефлекторної рухової реакції.

У процесі еволюції на рівні організму ускладнюються форми збудливості, з'являються специфічні апарати відображення - аналізатори і, як наслідок, удосконалюються інформаційні процеси і активна діяльність. На клітинному рівні збудливість проявляється у формі тропізмів і таксисів, на рівні організму -у вигляді рухових рефлексів, доцільності поведінки - інстинктів і розумової поведінки.

гр. mabole - генетика, селекція та ін. лат. homeo -однаковий, stasis- стан.

48 2. Людина, як елемент системи "Людина-життєве середовище"Саморегуляція - це здатність організму автоматично підтримувати свій хімічний

склад, цілісність структур і функції на всіх рівнях організації організму. На клітинному рівні регулюється ступінь перетворення макромолекул, органел, а також включення процесів відновлення. Потрібно пам'ятати, що процеси катаболізму і анаболізму різні не лише за напрямом, а й за своїми механізмами. Саморегуляція - це те, що їх пов'язує в єдиний процес, який ми ще не знаємо досконало. Добре відомі механізми анаболічних процесів, що полягають у біологічному синтезі органічних сполук, які спрямовуються ферментами. Ферменти за своїм походженням є білками. Тому регуляція кількості білків, необхідних у певний час, зведена до регуляції синтезу певних ферментів та їхньої діяльності.

Біосинтез ферментів виконують клітинні механізми регуляції, загальна схема яких ДНК-РНК-білок. Суть його полягає у тому, що у необхідний час запускається у дію весь ланцюг, а коли цього білка буде достатньо, робота ланцюга припиняється.

На рівні фізіологічних систем органів і цілісного організму підтримують хімічну сталість тканин, їхню структурну будову і функції нервові і гуморальні механізми регуляції. Для регуляторних механізмів організму будь-якого рівня організації загальний принцип дії однаковий. Він полягає у прямому впливі на механізм, що запускає реакцію, і в зворотному - на механізм, що зупиняє або пригнічує її.

Саморепродущія. Живі системи на будь-якому рівні організації мають здатність до самовідновлення або розмноження. На рівні організму цей процес має перервний характер, бо тільки через деякий час дорослий організм народжує новий - молодий. Так продовжується життя виду як одиниці біосистеми. Самовідновлення в самому організмі є безперервним і відбувається на молекулярному і клітинному рівнях.

Однією з особливостей живих тіл є надзвичайна їх нестійкість. Руйнуються і розпадаються органічні молекули і насамперед білки, органели клітин і цілі клітини. Зокрема, період напіврозпаду деяких білків печінки - кілька хвилин, окремі клітини крові живуть лише півгодини, клітини травного каналу - близько доби. За таких умов життя організму можливе лише у тому випадку, коли буде таке ж швидке відновлення зруйнованих структур. Це явище називають фізіологічною регенерацією8.

2.2.2. Органам людини в сучасних умовах. Чинники ризику, що зменшують тривалість життя людини

Доведено, що тривалість життя людини як біологічного виду становить 96-98 років (деякі вчені навіть вважають, що вона може досягати 100-120 і більше років). Але тільки в окремих індивідів тривалість життя збігається з видовою, а фактично вона зменшується на 30-40 і більше років. Виникає запитання, з чим це пов'язано. А пов'язано це з чинниками ризику. Класифікацію чинників зовнішнього середовища наведено в табл. 4.

лат. regeneratio - відновлення, відродження

2. Людина, як елемент системи "Людина-життєве середовище" 49Таблиця 4

_____________________Чинники зовнішнього середовища:_____________________Фізичні Хімічні

Електромагнітні Повітряне середовище

Механічні Природний

склад повітря

Токсичнідомішки

Статичніполя

Випромінювання

Мікроклімат

Механічні домішки

Шум Вібрація

Прискорення

Електричні

Іонізація Температура

Ступінь іонізації

Інфразвук <16Гц

Загальна

Радіальне

Вміст

о2

Виробничі

Магнітні

Ультрафіолетове

Вологість

Запиленість

Звук16-20 000 Гц

Місцева

Лінійне

Вміст

со2

Продукти згоряння

Інфрачервоне

Швидкість руху повітря

Перепад тиску

Ультразвук >20 000 Гц

Сила тяжіння

Виділення з синтетичних матеріалівРадіочаст

отнеСвітлове

Чинники ризику. Цим терміном називають чинники, що статистично достовірно зменшують тривалість життя. З розвитком цивілізації і змінами екологічного стану з'явилось багато різних хвороб, які називають "хворобами цивілізації"", а чинниками ризику вважають явища, які зумовлюють загальні порушення обміну речовин і охоплюють суспільство загалом. їх об'єднують у певні групи, а саме: гіпокінезія, аліментарні чинники, емоційний стрес та ксенобіотики.

2.2.2.1. ГіпокінезіяГоловною особливістю людини на сучасному етапі її історичного розвитку є

зменшення обсягу фізичної праці на виробництві та в побуті, що призвело до зменшення рухової активності і, як наслідок, до зменшення рівня енергетичного обміну. Явище зменшення рухової активності і зменшення витрат енергії називають гіпокінезією.

Гіпокінезія є однією з головних причин порушень функціонального стану фізіологічних систем організму і, як наслідок цього, є основним чинником ризику.

Пояснень цього феномена потрібно шукати у впливі на організм тих законів природи, які визначили його будову і функції протягом усього розвитку тваринного світу. Одним з таких законів є закон всесвітнього тяжіння.

У випадку маневрової форми боротьби за існування тварині потрібно було переміщуватись на значні відстані по поверхні землі під постійною дією гравітаційного поля - сили, яка дорівнює масі тварини. Організм протидіє силі земного тяжіння силою своїх м'язів. Рухи організму людини і тварин можливі тоді, коли вектор загальної сили їхніх м'язів буде більшим від сили земного тяжіння, що є першою і необхідною умовою руху. Функціональне призначення м'язів полягає в протидії

50 2. Людина, як елемент системи "Людина-життєве середовище"силам земного тяжіння, подоланні сил інерції, лінійного і кутового прискорення. Саме тому сила гравітації зумовила протягом еволюції тваринного світу будову і функції м'язів будь-якої істоти незалежно від її виду і розмірів. Можна виділити чотири особливості м'язової системи тварин: будову саркомера динамізм енергетичного і пластичного обміну, загальну кількість м'язової тканини та сталість рухової активності.

Особливістю будови скелетного м'яза будь-якої тварини є висока упорядкованість на всіх рівнях його структури. Тому сили, які можуть розвивати м'язи, однакові. Так, м'язи миші, людини та слона розвивають однакову силу на одиницю площі їхнього поперечного розрізу. Ця закономірність характерна і для комах. Виміри показують, що м'язи комах на одиницю площі фізіологічного поперечника розвивають таку ж силу, як і м'язи хребетних тварин.

Особливістю обміну речовин скелетних м'язів є те, що їхні тканини в широких межах змінюють рівень енергетичних витрат. Наприклад, у стані фізіологічного спокою рівень енергетичного обміну у них один з найнижчих порівняно з усіма тканинами організму (0,07 кДж/хв на 1 кг маси). При скороченні м'яза на подолання опору гравітаційного поля витрачається енергії в 100 разів більше порівняно зі станом спокою. Щоб це зрозуміти потрібно врахувати послідовність процесів, які відбуваються у м'язовому волокні від початку виникнення збудження на міонев-ральному синапсі до розслаблення саркомера.

Таблиця 5Енерговитрати у людини (мужчини масою 70 кг) за 1 год ____________

Характер роботи Енерговитрати, ккал/годАбсолютний спокійСтан навитяжкуРанкова гімнастикаХід (4,2 км/год)Прання, миття посудуШвидкі танціШвидка хода (7 км/год)Піднімання на горуїзда на велосипеді (15 км/год)ПлаванняБіг (8,5 - 9 км/год)

7080210210280300350370380640650

Будь-яка робота м'яза за характером пластичного обміну є катаболічним процесом з високим ступенем ентропії. При цьому структури м'язового волокна швидко руйнуються, а їхні білкові молекули розпадаються до кінцевих продуктів. Цей факт підтверджується тим, що в крові, яка відтікає від м'яза, що скорочується, виявляють збільшення небілкового азоту в 10 разів і більше. Ці продукти обміну м'язового волокна є індукторами генетичного апарату м'язових волокон. З їхньою появою починаються процеси самовідновлення певних структур волокна і ферментів за схемою ДНК-РНК-білок.

Отже, подолання сил земного тяжіння під час скорочення м'яза супроводжується високим рівнем ентропійних і неентропійних процесів. Висновок про те, що маса м'язів залежить від рівня фізичної активності людини, може зробити кожен, але мало хто знає, що ступінь розвитку м'язової системи в тваринному світі є величиною


51сталою і не залежить від загальної маси тварини. У миші і слона маса м'язів становить 40-45% від загальної маси тіла. Саме за такого співвідношення між масою м'язів і масою інших органів встановлюється така збалансованість між силою земного тяжіння і силою м'язів, що дозволяє пересуватись по поверхні землі з потрібною швидкістю.

Рухова активність - умова врівноваження між силою земного тяжіння і силою м'язів. Для тварин будь-якого виду потреба в рухах - величина стала і зумовлена генетично. Рухова активність зменшується з віком. Так, добова норма рухів дитини трьох-п'яти років дорівнює 30-40 тис. кроків, п'яти-семи - 20 тис, а для дорослої людини норма становить 10 тис. кроків на день. Рівень розвитку м'язової системи зумовлює рівень функціонального стану інших фізіологічних систем організму.

Наслідком зниження м'язової активності є дистрофія не тільки окремих м'язів, але і всієї м'язової системи. Людина за 6-7 тижнів суворого постільного режиму втрачає таку кількість білка, яка становить 9 % м'язової маси організму.

Таблиця 6Витрати енергії залежно від професійної діяльності_______________

Професія ккал/добу Частка енергії, що витрачається на роботу, %Службовець 2600 25Студент 2800 28Кравець 2700 30Двірник 2900 34Механік 3200 39Столяр 3250 39Дроворуб 5600 60

Отже, внаслідок того, що сучасна людина значно обмежила регулюючий вплив фізичної роботи на рівень процесів енергетичного обміну, зменшився обсяг додаткового і частково (на 8-10%) основного енергетичного обміну. Зниження рівня енергетичного обміну є однією з ланок у довгому ланцюзі порушень обміну речовин при гіпокінезії. Інші пов'язані з клітинними і організмовими механізмами регуляції біосинтезу білка.

При значному м'язовому навантаженні розвивається стрес-синдром, за якого через ядра підзоровогорбової ділянки гіпофіз - надниркова залоза збільшується концентрація катехоламінів і глюкокортикоїдів у крові. Ці гормони мають широкий спектр дії, головно катаболічного напряму, що мобілізує енергетичні і пластичні ресурси організму. Збільшується мобілізація глікогенного резерву печінки, внаслідок чого виникає гіперглікемія, відбувається гідролітичне розщеплення жиру і збільшення жирних кислот у крові, що веде до збільшення кількості субстратів окислення у м'язах і серці.

2.2.2.2. Аліментарні чинникиАліментарні чинники {лат. alimentarius - харчовий, пов'язаний з харчуванням,

їжею). Зменшення енергетичних втрат організму у разі зниження рухової активності не веде до зменшення кількості їжі, яку споживає людина. Відчуття апетиту та голоду не завжди викликане нестачею їжі. Апетит - це приємне відчуття, пов'язане зі споживанням їжі, тому сучасна людина споживає її набагато більше, ніж того потребують енергетичні втрати. Це призводить до утворення жирової тканин в

52 2. Людина, як елемент системи "Людина-життєве середовище"організмі. У нормі м'язова тканина становить 42-45%, а жирова - 16% загальної маси тіла (таке співвідношення склалося протягом еволюції людини), при збільшенні вживання їжі на частку жирової тканини припадає 25-30% і навіть 50%, що значно збільшує масу людини. Це явище називають ожирінням. Ожиріння є одним із провідних чинників ризику.

Рис. 10. Схема набуття людиною зайвих кілограмів

Отже, підтримання маси тіла на належному рівні є однією з умов нормального обміну речовин.

Належну масу одержуємо з поняття "ідеальна маса". Ідеальною називають ту масу тіла, яка статистично достовірно поєднується з найбільшою тривалістю життя та залежить від розмірів і будови тіла, статі. Для її визначення зручно скористатися номограмою або індексом Брока.

Для відшукування належної маси тіла за індексом Брока від росту в сантиметрах потрібні відняти 100. Але при цьому показники будуть завищені. Тому від різниці віднімають ще 10%.

Масу людини вважають нормальною у разі відхилення від ідеальної в межах ±5%. Людей з відхиленням на 10-14% відносять до категорії "загрози з ожиріння", до 15-24% - категорії ожиріння першого ступеня, 25-49% - другого, 50-99% - третього, а 100% і більше - четвертого ступеня.

Вагомим чинником ризику в харчуванні є вживання біологічних добавок.

Таблиця 7 Залежність показників смертності від збільшення маси тіла

Вага збільшилася на показники смертності1 кг 2%5-14% 22%15-24% 44%24% 74%

Біологічно активні добавки (БАДи) - один із найдієвіших методів поповнити розбалансований раціон харчування сучасної людини. Та ставитися до них потрібно з певною обережністю, застосовуючи лише після консультації з фахівцем. У 1998 р. Американське управління з харчових продуктів і ліків (FDA) опублікувало наслідки споживання біологічних домішок за 1997 р. Статистичні дані свідчать про більш як 2500 випадків побічних дій та 79 смертей, спричинених споживанням біологічних


53домішок. Найбільшу кількість жертв зібрали домішки, які містять рослину ефедру, яку в нас можна розпізнати за китайською назвою "ма-хуанг": 900 ускладнень і 44 летальні випадки. Небезпечні також: "Гербал Екстазі", "Енертрім", "Слендр Пауер" таін.

Відоме також отруєння гормоноподібними речовинами й великими дозами вітамінів (А, Д та інші). До речі, склад багатьох вітамінів досить часто не відповідає заявленому виробником, тому що комплекс вітамінів може сам себе руйнувати.

Деякі "суперспалювачі жиру" створено на основі речовини, відомої своєю канцерогенною активністю, чаї-таблетки на основі рослини чапарель (карликовий дуб), які слугують для вирішення онкопроблем, нерідко спричинюють захворювання печінки. Спільна дія різноманітних компонентів біодобавки зумовлює дисфункцію кишківника, підсилює виведення життєво необхідних елементів. Є ще одна проблема, пов'язана з нормативами вмісту небезпечних речовин у тих чи інших харчових продуктах. Як виявили фахівці Українського НДІ харчування, в Україні є екстремальні техногенні зони, що характеризуються високим рівнем концентрації важких металів. У результаті з'ясувалося, що харчові раціони промислових центрів України посилюють рівні токсичного навантаження людини екзогенними хімічними речовинами. Середній вміст у харчових раціонах миш'яку перевищує, а свинцю дорівнює розміру припустимого добового навантаження (ПДН) кадмію - 63%; ПДН ртуті - 38% і нітратів - 33%. Найвищий вміст миш'яку - у добовому раціоні киян, свинцю - жителів Шостки, мешканці Кривого Рогу більше за інших споживають кадмій та ртуть; Дніпропетровська і Черкас - нітратів, досить високий вміст ртуті в меню жителів Дніпродзержинська. Загальний рівень надходження з добовим раціоном харчування свинцю, кадмію, ртуті, миш'яку та нітратів в обстежених промислових центрах України значно перевищує рівень їхнього надходження у непро-мислових регіонах. Тим часом саме комплексна дія нераціонального харчування та ксенобіотиків (нітрати, важкі метали, радіонукліди тощо), які містяться в харчових продуктах, завдає найбільшої шкоди здоров'ю людини.

До харчових добавок відносять не тільки біологічні, але й різноманітні хімічні речовини, які допомагають зберегти продукти і їх товарний вигляд на довгий термін. Усі харчові добавки поділені на групи залежно від призначення і відповідно до Міжнародної цифрової системи кодифікації харчових добавок INS позначаються:

Е-110- Е-183 -барвники;Е-200 - Е-299 - консерванти;Е-300 - Е-399 - антиокислювачі (антиоксиданти), за дією схожі до консервантів;Е-400 - Е-499 - стабілізатори та загусники (завдяки їм, наприклад, суфле в

кондитерських виробах зберігає необхідну консистенцію);Е-500 - Е-599 - емульгатори, які підтримують визначену структуру продукту

(додаються, наприклад, до пива, щоб у ньому не було осаду);Е-600 - Е-699 - підсилювачі смаку і аромату (використовують, наприклад, в

сухих соках);Е-900 - Е-999 - протипінні речовини (антифламінги), додають до пива, соків,

вод.Серед них виділяють речовини, які несуть небезпеку здоров'ю людини:- підозрілі: Е-104, Е-122, Е-140, Е-150, Е-180, Е-241;

54 2. Людина, як елемент системи "Людина-життєве середовище"- провокують висипи на шкірі: Е-311 - Е-313;- шкідливий для шкіри: Е-230 - Е-232, Е-238;- спричинюють захворювання печінки і нирок: Е-171 - Е-173, Е-320 - Е-322

(містять холестерин)- спричинюють розлад кишечнику: Е-221 - 224, Е-226;- спричинюють розлад шлунка: Е-338 - 341, Е-407, Е-450, Е-461 - Е-486;- спричинюють розлад тиску: Е-250, Е-251;- канцероген: Е-131, Е-142, Е-210-Е-217, Е-240, Е-330, Е-477;- небезпечні: Е-102, Е-110, Е-120, Е-124, Е-127;- дуже небезпечні: Е-123;- заборонені: Е-103, Е-105, Е-111, Е-121, Е-125, Е-126, Е-130, Е-152.Продукти, які мають перевищений термін зберігання також спричинюють

негативний вплив на здоров'я людини. Так, картопля, яка проросла містить яд - соланін, він стійкий до високих температур, тому отруїтися можна вареною, смаженою картоплею.

Купуючи фрукти, овочі, необхідно вибирати ті, які не мають ушкоджень, дефектів, а також розрізаних - з порушенням цілісності плоду в нього потрапляє інфекція. В овочах, фруктах, які містять гнилість, токсини розміщені по всьому об'ємі і вивести їх кулінарною обробкою неможливо. Найчастіше гниє те, що заражене пестицидами, нітратами, важкими металами.

Посуд, яким людина користується для приготування і споживання їжі, також суттєво впливає на отримання з їжею небезпечних речовин.

Посуд з кришталю є джерелом незначного радіоактивного випромінювання, оскільки кришталь містить високий вміст свинцю. Зберігання напоїв у кришталевому посуді призводить до появи в них небезпечних доз свинцю.

Декоративні нестійкі до впливу кислоти покриття посуду з глазурованої кераміки, ручний розпис може збагатити організм свинцем, кобальтом., рідкоземельними металами.

Будь-який металевий посуд змінює первинний смак страв. Крім цього важливо знати, що деякі з металів беруть участь у реакціях аденозинтрифосфорної кислоти (АТФ), яка є важливою ланкою внутрішньоклітинного енергетичного обміну. Срібло і магній утворюють АТФ міцної структури, що забезпечує нормальне протікання енергетичних процесів. Алюміній створює структури, які у будь-яку мить можуть розвалитися. За словами хірурга-онколога Г. Кисильова, перегрів на сонці, чи гарячому цеху, радіоактивне опромінення чи підняття температури спричинюють утворення негативно заряджених іонів алюмінію, до яких приєднуються гідроксильні групи, які є небезпечними, наслідок - руйнування АТФ. Результатом руйнування АТФ можуть бути злоякісні пухлини. До слова, цигарковий дим на 90% містить алюміній.

Алюміній є досить активний метал. Під час нагріваннія, кип'ятіння в посуді з алюмінію утворюються солі, які суттєво підвищують можливість харчового отруєння. Оксидний шар, що утворюється на алюмінієвій посудині, припиняє процеси окислення, тому чистити до блиску такий посуд не рекомендується.

Чистити посуд з тефлоновим покриттям треба також обережно, щоб не порушити цілісність покриття.

Небезпечний також посуд з оцинкованої сталі. Солі цинку надзвичайно отруйні.Найкращий металевий посуд виготовлений з нержавійки, чавуну, а також

покритий емаллю.

Г

2. Людина, як елемент системи "Людина-життєве середовище" 55Небезпечний також пластиковий посуд. Для виготовлення пластикового посуду

використовують полімери, зокрема поліетилен, поліпропілен, полістирол, меламі-ноформальдегідну смолу. З цього посуду виділяється в їжу меламін та формальдегід, які надзвичайно токсичні. Пластик полістирол (PS) вступає в реакцію зі спиртом, гарячими стравами (t > 70 °С), унаслідок чого виділяється стирол. Поліпропілен РР витримує до +90 °С, проте надзвичайно хімічно активний. Меламін, фенол формальдегід, викликають гострі захворювання очей, внутрішніх органів, у тому числі онкологічні. Вчені вважають що систематичне отруєння формальдегідом призводить до генетичних порушень.

Коли починається процес старіння пластикової пляшки, встановити дуже важко. Особливо небезпечно тримати у пластиковій тарі речовини, що містять кислоту або луг (спирт, оцет, молоко), бо вони впливають на склад полімеру.

Пластикову пляшку неможливо як слід продезінфікувати, бо під дією гарячої води вона деформується. Тож нерідко така посудина, що використовується кілька разів, є джерелом різних інфекцій.

Придбання харчових продуктів, посуду необхідно здійснювати в спеціалізованих магазинах, вимагати від продавців сертифікат якості товару.

2.2.2.3. КсенобіотикиКсенобіотики (з грец. xenos - чужий, bios - життя). Так називають усі речовини, що

потрапляють в організм будь-яким шляхом і включаються у численні ланки обміну речовин. Кожна речовина, яка потрапляє в організм, викликає порушення нормального протікання біохімічних процесів і отже погіршує стан здоров'я людини (додаток 1). Вивчення механізму і нормування (встановлення гранично дозволеної концентрації -ГДК) кожного ксенобіотика є особливою тематикою досліджень гігієнічних наук.

2.2.2.4. Безпека життєдіяльності в екстремальних умовахЕкстремальність є невід'ємною характеристикою існування людини. Деякі види

діяльності, пов'язані з умовами проживання, потенційно містять у собі більшу кількість зовнішніх чинників впливу на психіку людини що підвищують екстремальність умов життєдіяльності.

На думку Д.В. Сочивко екстремальність умов життєдіяльності є складною особис-тісною функцією чинників цих умов, взятих у конкретній ситуації життя певної людини, конкретна ситуація є не зовнішньою екстремальністю, а кількістю чинників які накладають обмеження на емоційну, вольову і когнітивну9 поведінку особистості.

Для того, щоб людина справді виявилася у екстремальних умовах життєдіяльності недостатньо наявності зовнішніх чинників екстремальності. Визначальним чинником при ідентифікації людиною умов життєдіяльності як екстремальних відіграють її індивідуальні психофізіологічні особливості, задатки, душа, творчість, сила волі, конституція особистості, спеціальні вміння, досвід тощо.

Значні екстремальні умови життєдіяльності потребують від людини великих зусиль з організації своєї поведінки, яка адекватна до ситуації. Відповідальна, адекватна поведінка спостерігається у людей ґрунтовно підготованих до екстремальних умов життєдіяльності. Досліджуючи військових та засуджених Д.В. Сочивко встановив, що в основному поведінку людини у різних за екстремальністю

Когнітивний - негативний спонукальний стан, що виникає в ситуації, коли суб'єкт одночасно наділений двома психологічно суперечливими "знаннями" про один об'єкт.

56 2. Людина, як елемент системи "Людина-життєве середовище"умовах життєдіяльності, визначає когнітивний цикл. До екстремальних умов життєдіяльності легше адаптуватися тій людині, емоційне життя якої не є типовим, яке притаманне більшості оточуючих людей.

Цивільні та більшість військовослужбовців сприймають бойові дії як екстремальні умовами життєдіяльності. Проте є люди, для яких згадані дії є нормальним станом речей. Як правило, ці люди, беручи участь у бойових діях чи потрапляючи у небезпеку, найчастіше зберігають своє життя. Хуй Ши свого часу говорив, що справжній солдат в реаліях війни не може бути вбитим: "Справжній солдат" - це воїн, навчений, досконало володіє мистецтвом ведення бою і самозахисту. Він завжди стріляє раніше іншого і тільки влучно на повне ураження. Він завжди цільний, його дух у постійній гармонії з всесвітом".

Отже людина розцінює умови життєдіяльності як екстремальні і потерпає від небезпек у тому випадку, коли розпадається її особистість, людина втрачає гармонійний зв'язок з навколишнім світом, живе в розладі сама з собою, в неї відчувається брак віри, сили волі, витримки, досвіду, навичок, вмінь тощо.

2.2.2.5. Критичні ситуаціїОдним з найважливіших аспектів людської життєдіяльності є критичні ситуації, які

в найзагальнішому плані можуть бути визначені як ситуації потенційної можливості і неможливості, конфлікту. В критичній ситуації суб'єкт стикається з труднощами реалізації внутрішніх необхідностей свого життя (мотивів, прагнень, цінностей та ін.).

Критична ситуація "захоплює" людину зненацька, наприклад під час надзвичайних ситуацій: під час катастроф, стихійних лих, бойових дій нормальні люди переживають психічні стани, які можуть перейти у психічні розлади. Так при 10-бальному землетрусі у Скопе (Югославія) у 1963 р. санітарні втрати тільки за рахунок психічних розладів становили 10% чисельності населення міста (220 000 чол.). Першою реакцією на землетрус чи пожежу було вискакування з вікон багатоповерхових будинків.

Звичайна на перший, суб'єктивний погляд життєва ситуація (непорозуміння, конфлікт тощо) також може перетворитись у надзвичайно серйозну провокацію амбівалентної поведінки, яка може суттєво загрожувати здоров'ю і життю особистості.

Існують чотири ключові поняття, якими описують критичні життєві ситуації. Це поняття стресу, фрустрації, конфлікту та кризи (табл. 8).

Таблиця 8Типологія критичних ситуацій________________________

Онтологічне поле

Тип активностіВнутрішня

необхідністьНормальні умови

Тип критичної ситуації"Вітальність10" Життєдіяльніс

ть організмуТут-і-вже вдоволення

Безпосередня даність життєвих благ

Стрес

Окреме життєве відношення

Діяльність Реалізація мотиву Важкість Фрустрація

Внутрішній світ

Свідомість Внутрішня узгодженість

Складність Конфлікт

Життя як ціле Воля Реалізація життєвого

Важкість іскладність

Криза

Наявність життєвих явищ загалом.


57Стрес. За оцінками численних експертів, на сьогоднішній день значна частина

населення страждає від психічних розладів, спричинених гострим чи хронічним стресом. Він набуває масштабів епідемії і є основною соціальною проблемою проблемою сучасного суспільства.

Поняття "стрес" {англ. stress - напруження) було запропоновано канадським ученим Г. Сельє як спосіб досягнення резистентності (стійкості) організму до дії негативних чинників будь-якого походження. Це неспецифічна реакція на різноманітні подразнення, що перевищують певний рівень і тому стають неприємними і небажаними. Ця реакція виникає і тоді, коли організм не може протягом тривалого часу перебувати у стані напруження.

Згідно з поглядами професора Різві стрес може розглядатися у трьох значеннях:стрес - стан тривоги в організмі, який він прагне усунути чи зменшити.стрес - психічні і поведінкові реакції, що відображають стан внутрішнього

неспокою чи його придушення.стрес - подія чи умова в фізичному чи соціальному оточенні, яка веде до

вживання заходів для агресії, уникнення, прийняття рішення про усунення і ослаблення загрозливих умов.

Психологічний стрес як особливий психічний стан є своєрідною формою відображення суб'єктом складної, екстремальної ситуації, в якій перебуває людина. Оцінка життєвої ситуації, сприйняття її як загрозливу для фізичної, психічної складової особистості залежить від індивідуальних властивостей особистості, умінь, навичок відповідно до специфіки особистого досвіду індивіда під час переживання схожих ситуацій.

Причини, що викликають стрес-реакцію, називають стрес-чинниками, або агресорами. Це можуть бути різні мікроорганізми, м'язові напруження, переохолодження або перегрівання, травми, гіпоксія і навіть сильні звуки.

Стресор - подія, яка викликає почуття загрози, стикаючи людину з необхідністю чи ймовірністю яких-небудь змін.

58 2. Людина, як елемент системи "Людина-життєве середовище"Стресова відповідь - індивідуальна реакція людини на стресор. Відповідь на

стрес залежить від того, як людина оцінює подію і свою здатність, уміння ефективно на нього відреагувати. Коли людина оцінює стресор як загрозливий, ключовою реакцією є страх, жах. У одних людей у разі сильного емоційного напруження в кров виділяється гормон норадреналін, ці люди під час стресу ведуть себе активно: втікають, б'ються, потрапивши в критичну ситуацію. Ті, у кого в аналогічній ситуаціях виділяється адреналін - німіють, захоплені панічним страхом.

Л. Животовська виділила три стадії реакції на стресову ситуацію:- тривоги (мобілізація резервів і короткочасне зниження загальної

резистентності);- підвищеної резистентності11 (активізація гомеостатичних систем регуля-

-12ч.Ції )і

- виснаження (зниження резистентності).Реакції людини на кризову ситуацію, розцінювання її як несприятливий

(шкідливий, небезпечний) чинник, зумовлені сукупністю властивостей і якостей індивідів, від яких залежить тип індивідуально-психологічної реакції людини, характер домінуючої поведінкової активності в цих умовах. Емоційна реакція особистості є суттєвою внутрішньою умовою, що визначає її психічну життєдіяльність. У реакціях індивіда на кризові явища простежують суттєву роль стійких типологічних особливостей особистості. Зокрема у емоційно реактивних індивідів у кризових ситуаціях проявляються виражене погіршення свого психічного стану, у екстравертів за тих самих впливів гальмівні процеси розвиваються швидше і нормалізуються повільніше порівняно з інтровертами. Люди творчого складу розуму, зі стійкою психікою, "бійці" за натурою, грамотні в питаннях прикладної психології (конфлік-тології) мають здатність і можливість адаптуватися, швидше виходять з кризових ситуацій, протидіють впливам стресорів. Вони в стані дати ефективну відповідь і уникнути негативних емоційних, поведінкових і когнітивних реакцій.

Отже за звичайних умов реакція організму на стресор має адаптивно-пристосований характер. Умови життєдіяльності людини, які травмують психіку, головно визначаються інтенсивністю, тривалістю, раптовістю виникнення стресорів, їхньою актуальністю для особистості. Такі життєві ситуації характеризуються загрозою життєвим цінностям, провокують почуття тривоги, безпорадності, неспроможності, неповноцінності. Зокрема Г. Кателик та І. Корнієнко виділяють два головні види життєвих ситуацій що наносять психічну травму особистості13:

- складні, параекстремальні, такі що ставлять людину у жорсткі умови, пов'язані з ризиком невдачі, високою ціною помилки;

- екстремальні, такі що ставлять під сумнів саме існування індивіда.

11 Резистентність - стійкість, здатність чинити опір.Гомеостатичні системи регуляції - системи регуляції що направлені на усунення чи максимальне обмеження дії різних чинників внутрішнього чи зовнішнього середовища, що порушують відносну динамічну стабільність внутрішнього середовища організму. Психічна травма - хвороблива зміна в психічному житті людини внаслідок екстремальної події, що проявляється у більш чи менш помітних і тривалих змінах її функціонального стану, емоційного настрою, супроводжується більш-менш усвідомленими неприємними переживаннями, змінами поведінки, що часто стає неадекватною до життєвої ситуації.

2. Людина, як елемент системи "Людина-життєве середовище" 59Ступінь стресу може бути різним, але класичним його проявом є занепокоєння,

стадія резистентності та стадія виснаження. Реакція на будь-який стресор проявляється тріадою Сельє, а саме: підвищення у крові кількості гормонів надниркових залоз і розростанням їхнього кіркового шару, інволюцією лімфоїдних органів і зникненням з крові лімфоцитів і еозинофілів та появою в шлунку і дванадцятипалій кишці виразок.

Дослідники з Вашингтонського університету Томас Холлас і Рігард Раз розробили стресовий рейтинг, систему балів, що оцінюють позитивні й негативні події. Точкою відліку була взята смерть супутника життя - 100 балів:

- розлучення - 73 бали;- смерть члена сім'ї - 65 балів;- вихід на пенсію - 45 балів;- одруження - 50 балів;- звільнення - 47 балів;- фінансові справи - 38 балів;- діти йдуть з дому - 29 балів;- ремонт в квартирі - 25 балів;- погані стосунки з начальством - 23 бали;- дієта-15;- відпуска- 15.У 79% осіб, за якими проводили спостереження, виникли серйозні

захворювання після того, як вони набрали 300 балів за рік.У фізіологічних реакціях на дію стресора важливе значення мають нервова та

ендокринна системи, а саме: підзоровогорбова ділянка та лімбічна система, а також лобова кора півкуль головного мозку і еферентні системи: симпатико-адриналова і система гіпофіз-кора надниркових залоз.

У першу мить дії стресора спостерігається вихід катехоламінів і кортикостероїдів як чинників, що запускають механізми посиленого енергетичного забезпечення. Кількість адреналіну збільшується у 1 000 разів. Але запаси глікогену (і глюкози) в організмі обмежені, тому глюкокортикоїди стають ініціаторами ката-болічних процесів, наслідком яких є розпад тканин, що мають у цей час другорядне значення (лімфоїдна тканина, слизова оболонка шлунка). Унаслідок цього звільняються амінокислоти, радикали яких після дезамінування використовуються для синтезу глюкози. Якщо організм не загинув на початку дії шкідливого чинника, то починають діяти пристосувальні морфологічні механізми.

Отже стрес - стан загального напруження, що виникає під дією надзвичайного подразника.

Фрустрація - психологічна реакція, пов'язана з розчаруванням, невдачею у досягненні якоїсь мети, втратою надій тощо. Бар'єри, що перешкоджають досягненню цілі, можуть бути фізичними (стіни в'язниці, обвал, глибока ріка), психологічні (страх, інтелектуальна недостатність) та соціокультурні (норми, правила, заборони, табу).

Конфлікт - {лат. conflictus - зштовхування). Зміст поняття конфлікту розкривається через такі положення:

Стан відкритої, часто затяжної боротьби; бій чи війна.Стан дисгармонії у відношеннях між людьми, ідеями чи інтересами; зіштовху-

агіпи u^ju илсли-іисісгі.

60 2. Людина, як елемент системи "Людина-життєве середовище"Психічна боротьба, яка виникає як результат одночасного функціонування

взаємно виключаючи один одного імпульсів, бажань чи тенденцій.Емоційне напруження (хвилювання, неспокій), яке виникає через зіштовхування

протилежних, опозиційних імпульсів чи від неможливості узгодити, примирити внутрішні імпульси з реальністю чи моральними обмеженнями.

Внутрішньою необхідністю життя особистості є реалізація свого шляху, свого життєвого задуму. Психологічним "органом", що проводить задум через неминучі труднощі і складності світу, є воля. Воля - це знаряддя подолання "перемножених" один на одного сил труднощів і складності. Коли перед подіями, що охоплюють головні життєві відносини людини, воля людини виявляється безсилою (не в певний момент, а у принципі, в перспективі реалізації життєвого задуму), виникає специфічна для цієї площини життєдіяльності критична ситуація - криза. Криза - критична ситуація життя, критичний момент і поворотний пункт життєвого шляху.

Дж. Каплан описав чотири основні етапи кризи:- первинний ріст напруження, що стимулює звичні способи вирішення

проблем;- подальший ріст напруження в умовах, коли ці способи виявляються

безрезультатними;- ще більше збільшення напруження, яке потребує мобілізації зовнішніх і

внутрішніх джерел;- якщо все виявляється марним, настає підвищення тривоги і депресії,

загострюється почуття немічності і безнадійності, що дезорганізує особистість.

Криза може закінчитися на будь-якому етапі, якщо небезпека, стресор щезне чи проблема вирішиться.

2.2.2.6. ДепресіяПід впливом кризової ситуації людина перебуває в депресивному стані.

Депресія - тривалий стан, що характеризується тугою, спадом сил, дуже низькою самооцінкою, почуттям вини чи подібними симптомами. Унаслідок негативного впливу на психіку індивіда кризової ситуації відбуваються зміни особистісної установки, які виражаються у різкій переоцінці його ставлення до життя, зміни світовідчуття, світорозуміння, встановлення песимістичного забарвлення світогляду оцінок та суджень, поява антивітальних думок, перегрупування життєвих цінностей, блокування життєвих цілей.

Профілактикою депресивного стану є психогігієна, самокорекція тобто людина не повинна дозволяти собі пройматися зневірою і негативно сприймати навколишній світ. Необхідно пам'ятати слова Мішеля Монтеня: "Людина страждає не стільки від того, що відбувається, скільки від того, як вона оцінює те, що відбувається".

2.3. Педагогічні основи психічної складової життєдіяльності людини

Сучасні досягнення психологічної науки дають змогу розглядати проблеми безпеки життєдіяльності людини не тільки в плані відношення "людина-світ", але й саму людину, її екзистенцію як можливе джерело небезпеки для неї самої. За таких умов набирають актуальності педагогічні питання, пов'язані з вихованням підростаючого покоління. Ефективна підготовка до перебування дитини в автономній ситуації, сприяння засвоєння позитивних і ефективних моделей поведінки самостійного, дорослого життя дає можливість уникнути багатьох небезпек.


612.3.1. Психологія безпеки

М.А. Котик один з перших висунув гіпотезу про те, що крім конкретної безпеки при виробничій діяльності, якою займається охорона праці, є загальні психологічні проблеми, притаманні всій людській життєдіяльності в умовах небезпеки. Тому актуальним є виявлення закономірностей діяльності людини в умовах небезпеки для перетворення цієї діяльності в безпечну. Причому безпечну не тільки у відношенні до фізичних небезпек, але і з погляду соціальних небезпек (покарання, втрати авторитету, поваги, гідності тощо), а також духовних небезпек - переживань з приводу зроблених помилок, нанесення комусь шкоди, очікування небезпеки чи проблем. При цьому інструментарій психологічної науки незамінний як в дослідженні безпеки життєдіяльності людини, так і при формуванні концепції безпеки. Тому на стику безпекознавства та психології виникла нова галузь знань психологія безпеки.

Психологія безпеки - це галузь психологічної науки, що вивчає психологічні причини нещасних випадків, які виникають у процесі різних видів діяльності людини.

Об'єктом психології безпеки є різні види діяльності людини, пов'язані з небезпекою.

едметом є:- психічні процеси, що виникають унаслідок діяльності людини та впливають

на її безпеку;- психічні стани людини, що даються взнаки на безпеці її життєдіяльності;- властивості особистості, що відбиваються на безпеці її життєдіяльності.Отримані результати психологічних досліджень мають визначальний вплив на

формування культури безпеки.Культура безпеки - сукупність способів і прийомів організації, реалізації та

поступу безпеки людської життєдіяльності, способів безпечного людського буття.

2.3.2. Екзистенційні основи безпеки життєдіяльності людини

Прагнення знайти сенс життя - це головна мотиваційна сила в людині. їй потрібна конкретна мета, без цього людина втрачає природну інтенційність, губиться в бурхливих течіях соціуму, її діяльність набуває патологічного, деструктивного характеру. Причому за В. Франклом, патології є результатом не тільки стресів, але й їх відсутність: "Недостатність навантаження як наслідок втрати смислу, так само небезпечна для психічного здоров'я, як і перевантаженість". Отже, людині потрібне серйозне напруження між тим, що людина робить і тим, що вона повинна робити -таке, яке виникає за наявності серйозних вимог, притаманних сенсу життя. Мотивація залежить від минулого досвіду і набутого навчанням, а також від копіювання соціальних, культурних та інших чинників. Рівень мотивацій визначається вибором цілі, рівнем претендування, успіхом і неуспіхом.

Невід'ємним аспектом життєдіяльності людини є її рефлексії (самоспостереження, самоусвідомлення). Будучи в ідеалі абсолютно вільною, вона здатна вибирати бути чи не бути, жити чи ні. Вирішивши жити, людина намагається забезпечити безпеку своєї екзистенції, виробляє стиль поведінки, є особистістю. Основною особливістю вчинку є те, що він здійснюється за необхідністю і внутрішньою інтенцією. Життя людини не допускає ніякої спроби, репетиції, за X. Ортегою-і-Гассетом, здійснюється один раз - тут і зараз: "Життя - це вистріл впритул". Необхідність вчинку, спричиняє тиск на особистість, вона переживає своєрідний стрес, який є невід'ємною складовою

Пр

62_______________________2. Людина, як елемент системи "Людина-життеве середовище" життєдіяльності людини. Кожна людина має своє індивідуальне життя, яке залежить від її вибору та дії, а також оцінки цієї дії, яка суттєво впливає на формування смислу її життєдіяльності.

Безпека життєдіяльності охоплює гармонійну відповідність особистісного образу світу людини та оточуючої реальності. Особистісний образ світу людини становить усе розмаїття світу, яке було сприйняте індивідом, мислилося, усвідомлювалося. Особистісний світ людини та навколишній світ взаємодіють через акт вчинку. Першим моментом вчинку є ситуація, в ній сконцентрована напруга комунікативної взаємодії особистісного та оточуючої реальності. Спонука до комунікації, переживання ситуації творить вчинковий акт, результатом якого є подія. Ситуаційні відношення у своєму розвитку проходять ступені прийнятності, нейтральності, конфліктності, колізійних зіткнень. І кожна людина їх проходить по-різному, конструктивно або деструктивно.

2.3.3. Соціально-психологічні основи виникнення деструктивної поведінки

Народжуючись, людина потрапляє у небезпечне середовище соціуму, під впливом якого відбувається формування і становлення особистості. Одним з головних аспектів ефективного виховання є профілактика ризику формування деструктивної (злочинної) поведінки людини. Ставши злочинцем, людина деградує, втрачає всі ознаки людськості, перетворюється у монстра.

Сучасні дослідження криміналістів, психологів, психіатрів описують надзвичайно складну картину виникнення та формування злочинця, злочинної поведінки. У процесі дослідження цієї проблеми визначено декілька напрямів, один бере за основу спадковість, другий-вплив суспільства, в основі третього - комплексний вплив спадковості та середовища.

Ч. Ломброзо та його послідовники надають великого значення у формуванні злочинця спадковості, фізіологічним відхиленням та важким умовам родів. Зокрема у людей з нестійкою психікою народжуються діти, які також не можуть адекватно реагувати на ситуацію. Зокрема А. Буханський, при дослідженнях маніяків виявив, що всі вони мали пошкодження мозку під час родів (родова травма).

Г. Фрейгер, Г. Мейхью, А. Кетле та їхні послідовники вважають, що потенційним насильником стають під впливом соціального середовища: сім'ї, вулиці, оточення. Соціальний характер причин злочину першочергово є в тому, що людина не народжується злочинцем, а стає ним.

О. Лакассань та його послідовники дотримуються проміжного погляду між соціологічним і біологічно-антропологічними напрямами. На його думку, соціальна сфера є середовищем розвитку злочинності і злочинець проявляє себе тоді, коли є відповідні умови. Так А. Буханський стверджує, що маніяк стає убивцею лише у визначених обставинах.

Прибічники комплексного впливу спадковості та середовища на формування злочинця вважають, що багато що залежить від виховання, соціального і культурного середовища, в якій людина народилася і росла, але і не останню роль відіграють задатки, її схильності. Особистість може віддатися течії своїх слабкостей, а може і активно їх переборювати, але для такої активної позиції вона повинна отримати належне виховання. Отже згідно з цією думкою, конкретна ситуація стимулює деструктивну поведінку людини, яка має схильність до спотвореної рефлексії.

2. Людина, як елемент системи "Людина-життєве середовище" 63За дослідженнями А. Буханського, М. Дейча, К. Абрахама, антисоціальні

постанови, погляди, орієнтації та інші негативні особистісні особливості злочинців є несумнівним продуктом засвоєння ними аналогічних поглядів і орієнтацій соціального оточення.

Відповідно до соціально-психологічних досліджень кримінальних справ, більше половини всіх убивств на сексуальному грунті та майже 80% насильств - це наслідки недоліків виховання, невігластва у питаннях сексуального виховання, інфантильність.

Наприклад, вивчення біографії злочинця, який здійснив 120 нападів на жінок і дівчат виявило, що у всьому винні безвідповідальна поведінка батьків та явні недоліки у вихованні. Мати неусвідомлено виливала на сина всю свою надмірну любов. Недоступна мати, яка домінує і формує поведінку, спровокувала комплекс неповноцінності, невдачі з протилежною статтю. Він каже: "У тому що став серійним насильником, в першу чергу винувата мати". Жінки виводять його з рівноваги, він їх ненавидить.

Другий випадок: Андрій Чикатило - філолог за фахом, здійснив за особливо важких обставин убивство 53 жінок і дітей на сексуальному ґрунті. А. Буханський встановив, що джерела його злочинів - у дитинстві. Маніяк отримав у сім'ї пуританське виховання. У період сексуального дозрівання Чикатило отримав невдалий перший сексуальний досвід з однокласницею. Невдачу він сприйняв неадекватно, у нього з'явилася ненависть до всієї жіночої статі. З жінкою він також відчував себе неповноцінним. При зустрічах з іншими жінками він терпів фіаско, причому його часто принижували, що посилило сексуальну патологію. Якщо би майбутній злочинець вчасно отримав консультацію і лікування у сексопатолога, він мабуть зумів би подолати в собі "пробудження звіра".

Отже, деструктивна поведінка властива особам чи групам осіб, які не визнають загальноприйнятих і загальновизнаних моральних норм поведінки. Злочинець перебуває у стані постійної війни з суспільством. Від того, що він постійно зазнає поразки у цій війні, у нього розвиваються комплекси, що штовхають його до постійного самоствердження, ілюзійної самоактуалізації. Подолання комплексів злочинець здійснює найпростішим способом - ставиться до всього зверхньо, цинічно, перебираючи на себе фантастичні місії тощо. Злочинців можна розглядати як людей, які не соціалізувалися в процесі свого розвитку.

2.3.3.1. Соціалізація - основа гуманістичного вихованняЖиттєдіяльність особистості в соціумі передбачає постійний її дискурс14 з

мікросоціумом, соціумом і її рівень суттєво залежить від психологічного розвитку особистості. Психологічний розвиток особистості бере початок у системі дитина-соціум, яка покликана олюднити людське. Тут на перше місце висувають проблеми фахового виховання, прищеплення основ відповідальної поведінки, психопрофілактики та психокорекції деструктивної поведінки, культивування потягу до життєвої мудрості. Комплексне розв'язання цих проблем виводить на шлях попередження формування девіантної особистості та її виправлення.

Соціальна девіантність - відхилення від загальноприйнятих соціальних норм, у поведінці людини як у позитивному, так і негативному спрямуванні, що зумов-

Мовлення як цілеспрямована соціальна дія, як компонент, що бере участь у взаємодії людей і в механізмах їхньої свідомості, у когнітивних процесах.


люється соціальними і матеріальними умовами її життя, соціальним статусом, характером і змістом діяльності, освітнім рівнем та особистісними фізичними, психічними і духовними якостями. Тобто девіантна особистість - та, що втратила свою масштабність, має вади моральної сфери.

Дослідження В.В. Білецького свідчать, що в основу виникнення соціальної де-віантності особистості покладено складноорганізований вплив на неї широкого спектра екзогенних15 соціальних умов, при цьому внутрішні, ендогенні16 чинники відіграють роль передумов і не мають визначеного характеру.

Л. Х'єлл і Д. Зіглер у своїй теорії особистості довели, що девіантна поведінка є наслідком пережитих у дитинстві конфліктів. Вроджених злочинців немає, існують лише особистісні риси людини, які виступають певними передумовами вчинків особистості і роблять її більш чи менш схильною до різних форм соціальної девіант-ності. До таких рис, як наголошує В.О. Довгополюк, відносять нестійкість психіки, недостатність самоконтролю, нездатність об'єктивно оцінити свої вчинки, різного роду психози, неврози, психічні стреси, невпевненість у своїх силах тощо.

Попередження виникнення девіантної особистості та її виправлення може здійснюватися, на думку В.В. Білецького. Комплексним впливом на особистість та її моральну сферу соціальних регулятивів моралі, релігії та права, що повинен грунтуватися на принципі сприяння засвоєння морального імперативу. Цей вплив потребує також забезпечення моральними, правовими нормами суб'єкт-об'єктних стосунків у соціумі.

В процесі життєдіяльності особистості в соціумі вона переживає стани соціалізації, десоціалізації, ресоціалізації.

Соціалізація (від лат. socialis - соціальний, що має відношення до соціального ладу) - процес входження індивіда в суспільство, активне засвоєння ним соціального досвіду, соціальних ролей, моделей поведінки, норм, цінностей, важливих для успішної життєдіяльності.

Десоціалізація - процес відчуження особистості від основної маси людей, входження її до антисоціальних груп.

Ресоціалізація - відновлення втрачених соціальних якостей особистості, необхідних їй для повноцінної життєдіяльності.

Отже, життєдіяльність залежить від рівня вихованості особистості, готовності переживати ці стани.

Аналізуючи вплив соціалізації на індивіда, Г. Маркузе стверджує, що в основу буття людини в цивілізації покладено антагонізм між чуттєвим, вільним, еротичним і раціональним, моральним, духовним, зовнішнім. Цей конфлікт призводить до депресивного стану індивіда, деформує його спонтанне вдоволення.

Подолання цього конфлікту, вивільнення від репресивного впливу цивілізації, примирення розуму з відчуттями Г. Маркузе вбачає в естетичному вихованні. Основною засадою цього вивільнення є категорія свободи: "Сам вільний індивід повинен створити гармонію між індивідуальним і універсальним вдоволенням". Деформована цивілізацією природа людини провокує її на неприродні, деструктивні вчинки.

________________________„____

" Екзогенний - зовнішнього походження. 16 Ендогенний - внутрішнього походження.

2. Людина, як елемент системи "Людина-життєве середовище" 65Щоб зменшити травматичний вплив соціалізації на індивіда, необхідно, щоб

процес соціалізації починався з дитинства, коли на 70% відбувається формування особистості. У цьому випадку соціалізація слугує підготовкою до життя у соціальному середовищі, до виконання своєї ролі, місії у соціумі.

Соціалізація відбувається в діяльності, спілкуванні та самосвідомості. Відомі чотири механізми соціалізації дітей:

Імітація - усвідомлене прагнення копіювати поведінку батьків і вчителів, які є для дітей зразками.

Ідентифікація - засіб, яким діти сприймають і засвоюють цінності, в які вірять батьки та інші дорослі.

Сором - почуття сильного збентеження, зніяковіння через свою погану поведінку, негативні дії, вчинки.

Вина - усвідомлення причетності до чогось неприємного, що сталося, негативного вчинку.

Оскільки собистість є суб'єктом, що реалізує себе в комунікації і соціокультур-ній дії, то навчальна діяльність повинна сприяти формуванню світогляду, етичних норм, виробленню наполегливості, цілеспрямованості та інших якостей особистості. Працюючи в малих групах у процесі навчання, учні вчаться шукати правильну відповідь, прислухатися до думки товаришів, відстоювати свої погляди, знаходити спільне рішення, брати на себе відповідальність за мікроколектив, бути ініціативним. При цьому виконавці ролі лідера чергуються, що дає можливість виявити своє "Я" та перевірити свої можливості. У сфері самосвідомості формується особисте "Я", відбувається соціальна орієнтація, дитина усвідомлює свою соціальну належність та соціальну роль як особистість.

Соціалізація дає вихованцеві можливість визначити своє покликання й місце в суспільстві, знайти шляхи найефективнішого пристосування до нього.

Якщо особистість формується у емоційному середовищі, де ніхто не знає хто є хто і хто що відчуває, вона не знає, як себе в житті поводити. Дитина, а потім дорослий, не дотримується загальновизначеного кодексу в поведінці, не може віднайти гармонію у житті. Так, у сім'ях, де спостерігається інцест, панує повне змішання емоцій і почуттів, там немає визначеного поведінкового кодексу і чіткої межі між прив'язаністю і сексуальністю, тому навіть поцілунок у щоку може бути сприйнятий, як пропозиція до сексу. У таких сім'ях при формуванні взаємовідносин не були чітко визначені межі можливого: що можна, а що не можна, які жести дозволені, а які ні. У дитинстві, а потім у дорослому житті вихідці з таких сімей проявляють нездатність до співпереживання, не розуміють емоційний стан іншої людини. Б. Цирульник, Д. Вріньо визначили, що відсутність тендерної соціалізації особистості формує деструктивну, збочену поведінку людини, наприклад, дослідження французьких спеціалістів свідчать, що приблизно 50% проституток свій перший сексуальний досвід отримали з власним батьком. Практично всі діти з таких сімей отримали серйозні психічні травми, які спричинили психічні розлади різної складності.

Отже дитині на початку її становлення як особистості вкрай необхідне засвоєння соціальних і сімейних ролей, моделей тендерних відносин, оскільки вони привчають дотримуватися визначеного поведінкового кодексу і формують здатність відчувати, переживати почуття. Коли ці ролі не зафіксовані ні у словах, ні у

.;

66 2. Людина, як елемент системи "Людина-життєве середовище"почуттях, ця розмитість не дає змоги нормально розвиватися інтимному духовному світу особистості.

Провідним чинником тендерної соціалізації особистості виступає передусім сім'я, а потім дошкільні заклади, школа та засоби масової інформації, які сповідують переважно гіпергендерну ідеологію, орієнтуючи підростаюче покоління на засвоєння статево-типізованих моделей поведінки, сімейних та соціальних ролей. Отже на перший план у проблемі виховання повноцінної особистості виступає місія кожного з батьків. Батько повинен виконувати свою місію - позначити і вселити, навіяти табу на інцест. Жінка повинна підтримати це табу. Батьки мають сприяти засвоєнню цього табу дитиною, бути стійкими та одностайними у вихованні дітей.

Психосексуальний розвиток особистості є одним визначальним аспектом формування особистості. Брак статевого виховання та примітивізація "основного інстинкту" не сприяють оволодінню дитиною сексуальністю як власною суб'єктивністю, самоцінністю, а навпаки - породжують та поглиблюють дихотомію тілесного і духовного. Порушення ідентифікації з образом батьків, помилки батьків у сфері соціально-статевого контролю за поведінкою дітей, формування емансипаційних настанов у представниць жіночої статі засобами масової інформації спричинюють стійку тенденцію переорієнтації зі стереотипно-традиційних маскуліно-феміністичних на андрологічні тендерні ролі. Діти, які виховувалися у структурно чи функціонально неповних сім'ях, стикаються з проблемами у спілкуванні з ровесниками, не здатні конструктивно захищати себе у моральному чи фізичному плані. Вони ховаються від дійсності у світі фантазій.

Соціальна ситуація в алкогольно узалежненій сім'ї також унеможливлює нормальний, психологічний, духовний розвиток дитини, утруднює соціалізацію. Нав'язана соціальна модель поведінки формує емоційно болючі афектогенні зони в психіці особистості. Не маючи досвіду отримання позитивних емоцій соціально прийнятим шляхом, вживання хімічних речовин, алкоголю здається дитині найвдалішим виходом з життєвої ситуації.

Аналізуючи життєві проблеми людини, А. Адлер довів, що в їхню основу покладено суперечності між індивідуальними психологічними особливостями індивіда та соціумом. Для того, щоб індивід зміг адаптуватися до суспільного життя, необхідне гуманістичне виховання. Виховання - це спроба виростити і спрямувати в житті особистість. І найбільш загальним принципом виховання є узгодження з життєдіяльністю людини, з реальністю, з якою їй доведеться зустрітися. Геніальний психолог у цьому процесі відводив провідну роль вчителеві: "В якомусь смислі школа - це продовження сім'ї, і саме там більшою мірою формується характер дитини, і вона вчиться мати справи з проблемами життя." Отже, педагог, школа повинні не тільки активно сприяти процесові соціалізації учнівської молоді, сприяти гармонійному розвитку особистості її індивідуальності, але й культивувати активну життєву позицію, прищеплювати високі морально-духовні цінності. Так, Е. Фромм у своїй праці "Втеча від свободи" зазначав, що розвиток дитини може бути гармонійним тільки в тому випадку, коли ріст індивідуалізації особистості та ріст особистості був однаковим. Наголошуючи на тому, що: "Процес індивідуалізації здійснюється автоматично, розвиток особистості стримується цілим рядом психологічних і соціальних причин".

Відсутність належного виховання спричинює схильність до неврастенії -нервового виснаження, перевтоми, ослаблення нервової системи і всього організму,

2. Людина, як елемент системи "Людина-життєве середовище" 67що розвивається внаслідок тривалого розумового чи емоційного перенапруження та фізіологічних перевантажень. Встановлено, що гіперневрастенік17 формується в умовах відсутності нагляду, гіпоневрастенік18 - в умовах пригнічення, істерик19 - в атмосфері надзвичайної уваги близьких.

Вияви неврастенії різноманітні, і передусім, це підвищена втомлюваність, почуття постійного фізичного і психологічного дискомфорту, часта і безпідставна зміна настрою, підвищена плаксивість, неможливість сконцентрувати увагу, знижена працездатність. Неврастенія проявляється погіршенням пам'яті, почуттям тривоги, при цьому спостерігаються невизначені страхи, схильність до перебільшення дрібних неприємностей і невдач. Хворих може дратувати все: яскраве світло, запахи, дотики, гучна розмова, увімкнене радіо. І все це часто є причиною для спалаху гніву, грубості. При загостренні відчуттів посилюється головний біль, з'являється пітливість, судинна реакція. Сон стає неспокійним, коротким.

Для належного формування особистості як суб'єкта культури, за І.В. Огієнко, потрібно переорієнтувати підвалини освітньої теорії з сцієнтистсько-позитивістсь-ких на гуманістично-екзистенційний. Тобто освітньо-виховна діяльність має орієнтуватися на перевагу цілісного культурного досвіду і формування особистості, прихильної до загальнолюдських цінностей, та спроможністю до соціокультурної духовно-практичної творчості в гармонії ї з навколишнім світом. Для забезпечення такої переорієнтації визначальну роль відіграє принцип гуманізації. Він повинен стати основоположним у досягненні стратегічної мети переходу до нової освітньої парадигми в Україні, коли світоглядним орієнтиром освіченості стане інтелігентність як комплекс особистісних рис індивіда. Вирішення цього питання неможливе без зміни взаємин у сім'ї. Дитина мусить розуміти, що її люблять і поважають незалежно від її успіхів у навчанні. Потрібно допомогти їй переорієнтуватися на інший рівень спілкування, разом пошукати альтернативні способи самоствердження. Але робити це треба тонко і делікатно. Дуже важливо, щоб у дитини було цікаве захоплення. Вже досліджено: якщо діти займаються спортом, музикою, технічною творчістю, причому роблять це із задоволенням, то вони значно менше схильні до шкідливих звичок. Але це не означає, що треба хапати дитину за руки і силоміць тягти в спортивну школу чи записувати в усі гуртки поспіль. Безглуздо перевантажувати її усілякими заняттями, сподіваючись, що це відверне від шкідливих звичок. Часто трапляється навпаки: діти, у котрих весь день розписаний по хвилинах, кидають усі свої набридливі заняття і "відтягуються" в ігрових залах. Необхідно керуватися не власними уподобаннями чи питаннями престижу, а інтересами дитини. Вона мусить сама вирішити, чим займатися. Нехай пише вірші, малює, плаває, збирає марки чи монети, конструює тощо. Головне, щоб це приносило їй задоволення і підвищувало самооцінку. Тоді у дитини з'явиться мотивація до навчання, вдосконалення в обраній сфері. Вона відчує, що значно цікавіше й престижніше бути інженером чи вченим або ж спортсменом і домагатися успіху власною працею, ніж стати злочинцем або невдахою.

~-------------------------------------Гіперневрастенік - людина з надмірно збудженою реактивністю.Гіпоневрастенік - людина з ослабленою, уповільненою реактивністю. Істерик - людина з функціональними нервово-психічними відхиленнями, що характеризуються підвищеною емоційною збудженістю, яка виявляється риданням, сміхом, криком, корчами, а також розладом чутливості, рухомої сфери тощо.

68 2. Людина, як елемент системи "Людина-життєве середовище"2.3.3.2. Натовп та індивідНевідповідність рівня індивідуалізації особистості та особистості призводить до

виникнення почуття безсилля, розгубленості перед світом, реальністю, до межових, кризових ситуацій, наслідком чого може бути в гіршому випадку суїцид, в кращому - втеча індивіду в натовп. У натовпі індивід розчиняється, вій підносить його морально, додає йому сили, впевненості у собі. Г. Лебон у праці "Психологія мас" зазначав, що незалежно від того, які індивіди складають натовп, який би не був їхній інтелектуальний рівень чи стиль життя, одного лише перетворення їх натовп достатньо для того, щоб у них утворився рід колективної душі, який примушує їх діяти, думати, відчувати зовсім інакше, ніж думав би та поводив себе окремий індивід. Натовп діє відповідно до простих і крайніх відчуттів та потреб. Гіперсо-ціальність, що поєднуючись з фанатичною тверезістю та трудоголізмом або невротизацією, формує суїцидальну поведінку.

В період соціальних потрясінь виникає депривація - брак економічних та емоційних опор, загальноприйнятих, як базисні, основ людського досвіду (забезпеченість житлом, батьківська опіка, комунікація тощо). Саме через депривацію, як наголошує ВО. Довгополюк, дитина, підліток, молода особа не може задовольнити свої людські, індивідуальні, егоїстичні потреби (комунікації, душевної теплоти з боку сторони близьких, матеріального достатку тощо) втікає у девіантні соціальні угруповання.

Фактом сучасності є поширення різного роду неформальних об'єднань, рухів, молодіжних тусовок, фан-клубів, сект тощо. Поведінка їхніх членів не може бути передбачена - то вони поводять себе досить пристойно, то вибухають бунтом проти будь-чого, проявляють агресивність, деструктивність у вчинках. Результатом приєднання індивіда до такого натовпу є провокування життєво небезпечних ситуацій. Розпивання спиртних напоїв, вживання наркотичних засобів, невпорядковані сексуальні відносини тощо, не тільки загрожує фізичному здоров'ю чи життю індивіда, але й руйнує його як особистість, відбувається знелюднення, відчуження людини самої від себе, позбавляє її сенсу життя.

Те, що відбувалося у 60-х роках в Америці, а згодом перекинулося на Європу, називають молодіжним рухом протесту. Спочатку він мав переважно культурницький характер, політична його частина зводилась до різнорідних виступів проти війни США з комуністичним В'єтнамом. У другій половині 60-х років з'явилися перші живописні групи неохайних, із довгим волоссям хлопців та дівчат, тоді в побут увійшло слово "хіпі". Американці до цього поставилися як до крику моди, що швидко пройде, проте цей протест мав під собою серйозний ґрунт. Ця молодь виступала носієм контркуль-тури - протилежної до панівної. Вона піддавала сумнівам будь-які утверджені авторитети, моральність, оголосила "війну" табу, що особливо позначилося на статевих стосунках (недаремно цю революцію називають сексуальною). Відбулися ще такі заміни: естетична бездіяльність потіснила працю, серйозності була протиставлена інфантильність, приймалася спонтанність, розкутість перед відвертими бажаннями. Сюди ще можна додати "кайфування" під рок-музику та наркотичний транс.

Кожне покоління, починаючи від вищезгаданих років, можна відокремити за приналежністю до різних стилів у музиці, яку воно слухає, та наркотикам, які вживає. Визначальним моментом виникнення специфічних молодіжних рухів є соціальне середовище, культура, якій вони протиставляють свою культуру.

2. Людина, як елемент системи "Людина-життєве середовище" ________________________69У кінці 40-х - на початку 50-х років виникли рокери, які своє існування

розуміють як відмову від обивательського середовища.У 60-ті роки в Англії виникли скінхенди (бритоголові), або скіни. Бритоголові

організовувалися у банди, передусім на окраїнах міст, які були охоплені безробіттям. Банди складали 14-18-літні, чиї батьки перебували на найнижчому щаблі соціальної драбини. У багатьох була низькооплачувана робота, інші її ніколи не мали, а деякі вже скотилися до повного люмпенства. В своїй політичній наївності вони вважають себе "єдиними борцями проти мерзоти світу і нічого іншого не бачать, як лише позбавити світ від мотлоху, взяти його під свою опіку". Скіни відомі численними побоїщами, погромами, злочинами проти представників некорінного населення, їхніми девізами є: "Німеччина для німців", "Росія для росіян", "Приїжджі емігранти забирають роботу у корінного населення країни", "Виженемо всіх приблуд".

Сучасниками бритоголових, хіпі стали попери - перше покоління яке протиставило культуру апатії, що протистояла "лівій" орієнтованості батьків, вчителів, їхнє гасло: "Ніяких проблем".

У 70-80-х роках виникло покоління панків - група підлітків, котрі в силу тих чи інших обставин опинилися на вулиці, діти брудних індустріальних кварталів. Пристойні міщани називали їх "простим соціальним лайном". Основне гасло панків - цей світ потрібно знищити. Вживали важкі наркотики (героїн).

Згодом панк-покоління замінила рейв-культура. До неї належали прихильники індонезійської музики, яка поширилася у Британії у 80-х роках (класичні британські мотиви поєднали з індонезійською "екзотикою"). Рейвери отримали назву хімічного покоління, вживали стимулятори - кокаїн, амфетаміни, екстезі.

Покоління "X" (іксери в Україні з'явилися в середині 90-х років) постСНІДівсь-ке покоління, яке пережило шок від усвідомлення, що ця хвороба невиліковна. Іксери відмовлялися від активної участі у суспільному житті. Популярними наркотиками 90-х років вважають амфетамін, екстезі та ЛСД. Розповсюдження цих препаратів зумовлено жадобою до нових відчуттів. До речі, і нині можна спостерігати, що певні рекламні кліпи, фільми, літературні та музичні твори апелюють до наркотичного досвіду споживача.

Теперішній світ відрізняється тим, що у "чистому" вигляді немає жодного попереднього покоління, кардинальні відмінності зникли. Можна сказати, що зараз серед української молоді побутує загальний поділ "розкутих" хлопців та дівчат на неформалів і гопів. У тюремному жаргоні є термін "гоп-стоп", що означає вуличне пограбування. Оскільки перші гопи саме цим і займалися, звідси й узято назву. Як їх упізнати? Передусім на голові у них обов'язково є їхня гордість - кашкет (часом із трьома смужками), важливим компонентом одягу є "олімпійка" (куртка від спортивного костюму), спортивні штани або ж чорні фарбовані джинси класичного покрою чи із брюками від "строгого" костюму. На ногах кросівки або ж (що трапляється частіше) мешти із довгим тупим або ж гострим (ще довшим) передом. До загального вигляду можна додати "барсетку", в котрій часто-густо немає грошей. Також у руках можуть бути вервечки, проте не для молитви, їх вони крутять пальцями. Майже завжди лузають велику кількість соняшникового насіння, розмовляють в основному про гроші (де взяти, хто має віддати), про зовнішній вигляд дівчат, які стоять (йдуть) поблизу, про вечірки (хто скільки випив і що після цього робив), дискотеки тощо. Слухають шансон, особливо популярний хіт Михайла Круга


"Владімірский централ". Ще називають себе "пацанами". Цікаво те, що класифікація серед дівчат на гопів не відбувається, щоправда, існує тип - "пацанки". Відрізняються тим, що ретельно стежать за модою у сучасному світі, не зважають, чи ли-чить їм той чи інший фасон, полюбляють читати (якщо читають) "Отдохні", "Лізу" та схожі журнали. Розмовляють про дискотеки, подарунки, одяг ("шмотки"), машини та водіїв, які їх підвозили.

Тінейджери (підлітки до 18 років), які виросли, проте не хочуть з цим миритися, одягаються як школярі американських фільмів.

Неформали, зазвичай, люди з оригінальним світоглядом, вони - певною мірою філософи. Руйнують будь-які стереотипи, також і про важку молодь. Неформалами стають ті молоді люди, яких не прийняли до загалу, бо в них є певні "дефекти". Наприклад, худорляві хлопці, стереотипи спрацьовують, що чоловік повинен бути сильним, м'язистим, аби міг захистити тих, хто біля нього та ін. Повні юнаки та юнки, ті, що носять окуляри - для них шкільні чи дитячі образи глибоко в'їлися. А серед людей собі подібних вони почуваються розкуто, серед своїх немає образ, більшість пережила те саме. Потім з'ясовується, що вони читають подібну літературу чи слухають ту саму музику - це ще більше їх гуртує. "Мирні" неформали люблять активний відпочинок, тому їх часто можна побачити у Карпатах, вони, як правило, подорожують автостопом. Узимку на голові у них кумедні шапочки із ріжками, всіх кольорів і всіляких конструкцій. Довжина волосся (як і дівчата, так і хлопці можуть його фарбувати) різна. Трапляються зачіски дреди (закручені пасма волосся), також нетипові стрижки з маленькими косичками. Більшість полюбляє одягати комбінезони, широкі штани з кишеньками, "нагромадження" футболок (наприклад, коротка футболка поверх довгої, а потім ще щось). Можуть носити власноручно рвані або вишиті джинси. На плечах або ж у руках сумки із довгою ручкою чи великий наплічник (де обов'язково є цікава книжка, журнал, носії музичної інформації) або ж декоративні (вишиті, в'язані, шиті) торбинки. Неформали воліють сидіти на газонах, бордюрах, часто із пляшкою пива. Полюбляють українське: музику, вишиті сорочки, літературу, пиво, мову (хоча трапляються винятки). Охоче мандрують, знайомляться. В одязі надають перевагу речам пошитим, в'язаним, а не купленим. Атрибутами неформалів можна назвати "фенічки" -браслети із бісеру або кольорових ниток чи шнурівок та "бєрци" ("гари", "шкари") -важкі високі черевики зі шнурівками. Поділ цей умовний. Адже не зовнішній аспект відіграє найважливішу роль, а внутрішній. Часом людина може бути у діловому костюмі (робота зобов'язує), а на словах - типовим неформалом. Через зовнішній вигляд створюється чимало хибних думок, що породжують стереотипи.

2.3.4. Виховання відповідальної поведінки

Аналіз статистичних даних травматизму, суїцидів тощо, свідчить про те, що в основному ушкодження людина отримала унаслідок низького рівня відповідальної поведінки. Безвідповідальність стосовно оточуючих а також неуважність до особистого психічного стану, нездатність до самоспостереження, саморегуляції, самокорекції, призводить до деструктивної поведінки (десоціалізації, суїцидальної поведінки, невиправданого ризику).

Основною причиною втрати мотивації до життя є криза духовної складової цінності життєдіяльності. Цю кризу розглядають як межовий стан особистості, кри-

2, Людина, як елемент системи "Людина-життєве середовище" __________ 71тичну ситуацію, яка спричинила до конфлікту між світовідчуттям, світоглядом, уявленнями та реаліями світу. Людина в цій критичній ситуації відчуває трагедію, розчарування собою, своїм способом існування. Подоланням, профілактикою цієї ситуації, як вважає М. Савчин, є розвинення здатності до розуміння - прилучення до мудрості, яка ґрунтується на адекватному сприйнятті, усвідомленні образів реальності: "Людині необхідне живе знання мудреця, духовного проводиря - синтетичне, комплексне і позбавлене суперечностей". Людині потрібно отримати несуперечливі відповіді на запитання типу: "Що таке добро, що зло?", "Для чого жити?", "Як діяти?" тощо. Сім'я, школа, церква, вулиця є тими основними джерелами, з якого дитина отримує знання про світ, мудрість життя. Тому основним в забезпеченні фізичної і духовної життєдіяльності підростаючого покоління є процес виховання відповідальної поведінки учнівської молоді. Таке виховання полягає у забезпеченні педагогом необхідних та достатніх внутрішніх і зовнішніх умов для морального самовираження, самореалізації, самоствердження вихованців. Знання проблем, що мають відношення до виникнення мотивів деструктивної поведінки, способів її усунення, передбачення та попередження їхнього виникнення має важливе профілактичне значення для забезпечення нормальної життєдіяльності учнівської молоді. Пропаганда здорового способу життя, роз'яснювання умов виникнення межових ситуацій сприяє виробленню навичок подолання життєвих проблем, збереженню і підтриманню душевної рівноваги об'єктів навчально-виховного процесу.

Отже, людина є сама джерелом підвищеної небезпеки не тільки для інших людей, але і для самої себе. Тому комплексне вивчення особистості як суб'єкта навчально-виховного процесу, середовища та умов її життя, соціального оточення створює передумови ефективного коригування її поведінки та культивування мотивів до конструктивних дій, вчинків, які сприяють забезпеченню здоров'я, збереження життя підростаючого покоління.

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

3.1. Навколишнє середовище та його складові

Навколишнє середовище - це частина зовнішнього середовища, що оточує людину, підтримує її існування, створює умови для діяльності і суспільних відносин, безпосередньо впливає на її життя і здоров'я.

Біосфера - це частина нашої планети, де поширене життя. Уперше цей термін з'явився в XIX ст. у наукових працях австрійського вченого Е. Зюсеа і означав біо-життя, сфера - куля. Автором сучасного вчення про біосферу є вітчизняний геохімік В.І. Вернадський. Згідно з його визначенням, біосфера - це зовнішня оболонка Землі, де поширене життя.

До складу біосфери входять усі живі організми та елементи нової природи, котрі формують середовище існування живих організмів. Товщина біосфери 40-50 км. Для існування життя в біосфері необхідні вода та сонячна енергія, завдяки яким розвивається рослинний і тваринний світ на Землі. До складу біосфери входить нижня частина атмосфери (25-30 км), вся гідросфера та літосфера (до глибини 3 км). Біосферу, крім живих організмів, формують також продукти життєдіяльності живих організмів, продукти переробки та розкладання порід живими організмами, вода.

Діяльність людини спричиняє суттєвий вплив на довкілля, загрожує існуванню біосфери. Виходом з несприятливої екологічної ситуації є пошук раціональних, збалансованих взаємовідносин між людиною і біосферою. Цей етап еволюції життя на Землі пов'язаний з етапом розвитку розуму, тобто ноогекюзу. Згідно зі вченням В.І. Вернадського, зараз відбувається поступовий перехід від біосфери до ноосфери. Ознакою ноосфери є збереження всіх природних характеристик, притаманних біосфері. Це вищий розвиток біосфери, етап розумного регулювання відносин між людиною і природою. Біосфера неоднорідна і складається з сукупності екосистем, які містять живі організми - біоденоз і неживі - біотоп.

Біотоп - це сукупність абіотичних чинників і географічних умов, кількості сонячної радіації, параметри та склад атмосфери, води, літосфери.

Біоценоз - склад тварин та рослин. Вони за формами живлення поділяються на продуцентів, консументів, деструкціонів.

Продуценти - рослини, які перетворюють сонячну енергію в хімічну через фотосинтез та використання мінеральних елементів. Продуценти продукують біохімічні речовини, необхідні для розвитку тварин, які є конкурентами.

Деструктори розкладають мертві органічні речовини, виділення тварин та інші залишки, створюючи мінеральні речовини, котрі знову використовуються продуцентами.

Екосистема - головна структурна одиниця біосфери. Екосистеми займають певну частину біосфери. Площа екосистеми може бути від декількох квадратних метрів до тисяч квадратних кілометрів, а товщина - від декількох сантиметрів (ґрунти пустель) до десятків кілометрів (океан). Процеси, які відбуваються в екосис-

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності ________________________________73темах, залежать від кількості енергії, котра надходить до екосистеми та від циркуляції речовин в ній. Енергія, котра надходить до екосистеми, підпорядкована законам термодинаміки, а саме переходить з одного виду в інший, але не може ні створюватись, ні втрачатись. Загальна енергія Всесвіту постійна. Перетворення енергії з одного виду в інший не може відбуватися без втрат, у вигляді розсіяної теплоти.

Нескінченна взаємодія абіотичних чинників та живих організмів екосистеми супроводжується кругообігом речовин між біотопом та біоценозом у вигляді мінеральних та органічних з'єднань, котрі чергуються. Організми поглинають речовини, які потрібні для підтримання життєдіяльності, викидають мінеральні та органічні речовини в навколишнє середовище. У воді й атмосфері безперервно циркулюють хімічні елементи та речовини.

Існує три типи біогеохімічних кругообігів: кругообіг води, кругообіг елементів в осадовій фазі, кругообіг елементів в газоподібній фазі.

Стан екосистем та процеси енерго- та масообміну в них, залежать від антропогенного впливу, оскільки вплив сонячної енергії до біосистем та механізм фотосинтезу значно залежить від складу атмосфери, а кровообіг хімічних елементів та речовин в екосистемах також чутливий до антропогенного впливу на всіх їхніх стадіях. Проте екосистеми мають захисні властивості, котрі нівелюють наслідки стихійних лих. При цьому зруйновані екосистеми відновлюються, або ж з них формуються нові. Енергетичний рівень стихійних явищ в біосфері з плином часу змінюється неістотно, а антропогенний вплив невпинно зростає.

Атмосфера - це зовнішня газоподібна оболонка планети, яка безпосередньо прилягає до космічного вакууму і захищає все живе на Землі від згубного впливу космічного випромінювання. Хімічний склад атмосфери: 78,1% - азот, 20% - кисень, 0,9% - аргон, решта - вуглекислий газ, водень, гелій, неон. Кожний компонент по-своєму важливий для життя.

Атмосфера Землі охоплює: тропосферу (до 15 км); стратосферу (15-100 км); іоносферу (100-500 км). Між тропосферою і стратосферою розміщується перехідний шар - тропопауза. У глибинах стратосфери під впливом сонячного світла створюється озоновий екран, який захищає живі організми від космічного випромінювання. Вище - мезо-, термо- й екзосфери.

Гідросфера - це водяна сфера планети, що тісно пов'язана з атмосферою і становить 71% поверхні планети (361 млн км). Вода- найрозповсюдженіша речовина в природі. її загальна кількість близько 1,4 млрд км3, з цього обсягу 92,2% - солона морська вода. Добова норма споживання води людиною не менше 1,5 л. Водні ресурси України становлять 50-60 млрд м3. На території нашої країни є понад 22 тис. річок. Запаси підземних вод сягають 16 млрд м3. Однак у багатьох місцях підземні запаси вичерпані. Нестача води часто обмежує розвиток промисловості, знижує врожайність, ставить під загрозу життя людей. Проте внаслідок недбалої господарської діяльності продовжується забруднення річок і озер, в які скидають млрд м недостатньо- або зовсім неочищених промислових і господарських стічних вод. Така вода містить збудники інфекційних захворювань, важкі метали.

Основними джерелами забруднення гідросфери є:стічні води промислових і комунальних підприємств, води рудників, шахт, нафтопромислових підприємств;

74 3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності- забруднення радіоактивними відходами, що становлять потенційну небезпеку;- викиди водного, залізничного та автотранспорту;- змивання міндобрив і отрутохімікатів із сільськогосподарських угідь, стоки

з тваринницьких ферм та ін.Забруднення води поділяють на хімічне, фізичне, бактеріологічне і теплове.Літосфера - зовнішня тверда оболонка Землі, яка містить земну кору й

складається з осадових вивержених і метаморфічних порід. Особливе значення у літосфері мають ґрунти. Вони є основним джерелом отримання продуктів харчування, очищають природні і стічні води, регулюють рослинний шар (покров) та водний баланс Землі. Близько 3/4 усіх ґрунтів земної кори мають знижену продуктивність. Для підвищення її ефективності необхідно вміло вносити мінеральні та органічні добрива, поливати або проводити осушення перезволожених ґрунтів. Головні джерела забруднення літосфери:

- застосування пестицидів та мінеральних добрив;- промисловість, автотранспорт;- стічні води, відходи побуту та атмосферне забруднення;- накопичення радіонуклідів, особливо після катастрофи на Чорнобильській

АЕС.

3.2. Метеорологічні чинники

Однією з важливих умов нормальної життєдіяльності людини є забезпечення нормативних, метеорологічних умов, які визначаються сумісною дією таких чинників, як температура, відносна вологість, швидкість руху повітря та тиск навколишнього середовища (зокрема, атмосферний тиск). Ці параметри називають параметрами мікроклімату.

Мікроклімат - клімат обмежених, невеликих ділянок земної поверхні, який відрізняється від звичайних метеорологічних умов, властивих певному кліматичному поясу. Це також можуть бути кліматичні умови, які створюються штучно на обмеженому просторі земної поверхні, в закритих жилих і виробничих приміщеннях, на транспорті, в космічних кораблях, орбітальних станціях.

3.2.1. Температура навколишнього середовища. Тепловий баланс людини

Тепло утворюється в організмі людини внаслідок розпаду білків, жирів та вуглеводів, а також під час реакцій окиснення, що відбуваються в клітинах і тканинах під час скорочення м'язів. Кількість тепла, що виділяється м'язами, пропорційна роботі, яка ними виконується та становить від 85 Дж/с в стані спокою до 500 Дж/с (важка робота). Для того, щоб фізіологічні процеси в організмі людини відбувалися нормально, тепло, що виділяється, повинно повністю відводитись в навколишнє середовище. Порушення теплового балансу може призвести до перегрівання або переохолодження організму людини і зрештою до втрати працездатності, втрати свідомості та теплової смерті. Залежність працездатності людини від температури ілюструється рисунком 12.

Організм людини здатний підтримувати квазістійку температуру тіла при достатньо широких коливаннях параметрів навколишнього середовища завдяки явищу терморегуляції. Наприклад, тіло людини зберігає температуру близько 36,6°С при коливаннях навколишньої температури від -40°С до +40°С. Терморегуляція є

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності 75

одним з найважливіших фізіологічних механізмів, за допомогою яких підтримується відносна динамічна сталість функцій організму в умовах різних метеорологічних умов та різної важкості роботи, що виконується. Розрізняють хімічну та фізичну терморегуляцію, взаємодія яких у певних межах забезпечує сталість температури тіла людини.

Хімічна терморегуляція - це регуляція утворення тепла в організмі, яка підсилює його або послаблює за рахунок зміни інтенсивності обміну речовин, що відбувається під дією імпульсів від центру теплоутворення, розміщеного в проміжному мозку. Фізична терморегуляція або регуляція тепловіддачі, відбувається за рахунок зміни кількості тепла, що виділяється організмом. Можливості терморегуляції не є безмежними. Якщо під дією високої або низької температури навколишнього середовища порушується стан теплової рівноваги, виникають патологічні зміни в організмі. Про нормальне теплове самопочуття говоримо, коли тепловиділення QTB організму повністю сприймається навколишнім середовищем QHB, тобто коли існує тепловий баланс. Рівняння теплового балансу "людина-навко-лишнє середовище" вперше було проаналізовано в 1884 р. професором 1.1. Фла-віцьким.

Q™ = Як + qT + qB + qn + Яд, (21)де qK - конвекція (виділення тепла), внаслідок обтікання тіла повітрям; qT - теплопровідність через одяг; qB - випромінювання на оточуючі поверхні; qn - тепловиділення через потові залози; qa - тепловиділення через дихання. Конвективний теплообмін визначають за законом Ньютона

qK = ак ST (tn0B - t„c), (22)де ак - коефіцієнт тепловіддачі конвекцією, ак = 4,06 Вт/м2, S - площа поверхні спів-стикання; Т - час стикання; tnoe - температура поверхні тіла; tHC - температура навколишнього середовища, °С;

Теплопровідність через одяг визначають рівнянням Фур'є

аqT = ■— ST (tn0B - tHC), (23)

До

76 3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльностіде а0 - коефіцієнт теплопровідності тканин одягу людини, Вт/град; Л0 - товщина тканин одягу людини, м.

Теплообмін випромінювання визначають за допомогою закону Стефана- Больц-мана.

17 Т, Y ( Т2 YqB=CVVYl_2. ш -\ш , (24)

А /V 7:де Спр - коефіцієнт випромінювання, Вт/м2 К4; F] - площа поверхні тіла та одягу людини, м; у,_2 - коефіцієнт опромінювання; Ть Т2 - середні температури поверхні тіла та одягу людини та оточуючих поверхонь, К.

Тепловиділення через випаровування визначають за формулою:q„ = Gn z, (25)

де Gn - кількість вологи, що виділяється і випаровується, кг/с; z - прихована теплота випаровування вологи, яка виділяється, Дж/кг

Кількість вологи, що виділяється та випаровується для стану спокою людини характеризується залежністю, яка показана на рис. 13.


Тепловиділення через дихання визначають рівнянням:

Чд — ' л в Рвд 1-"р (Лвид — ІвдЛ K^V)

де Улв - легенева вентиляція, м /с; рвд - густина повітря, що видихається, кг/м3; Ср -питома теплоємність повітря, що видихається Дж/кг-град; tBm, івд - температура повітря, що видихається та вдихається, град.

Головну частину тепловиділення проводять через конвекцію, випромінювання і випаровування. Співвідношення цих величин змінюється із зміною температури (рис. 14).

3.2.2. Зміна фізіологічних функцій органЬму людини під впливом температури

Під дією високої температури змінюються процеси обміну речовин. Внаслідок підсиленого потовиділення відбувається різке порушення водного обміну. Разом з потом організм виділяє значну кількість солей, в основному хлористого натрію, внаслідок чого знижується здатність крові утримувати воду. Отже, порушується водно-сольовий обмін, тобто створюється від'ємний водний баланс. Порушення водного обміну викликає значні зміни білкового обміну. Збільшується розпад білка тканин та виділення азоту. Підсилене виділення хлоридів зумовлює зниження кислотності шлункового соку. Водночас з організму виділяються вітаміни, порушується вітамінний обмін, змінюється склад крові. Значне потовиділення спричиняє зміну діяльності серцево-судинної системи: збільшується частота пульсу, хвилинний об'єм серця та інше, зростає частота та хвилинний об'єм дихання.

Тепловиділення з інтенсивністю 240 ккал/м-год. зумовлює в людини відчуття тепла; тепловиділення 1 200 ккал/м-год. людина без захисних засобів переносить протягом 2-5 хвилин; 2 400 ккал/м-год - протягом 30-40 с, а 12 000 ккал/м-год -протягом 1-5 с

Охолодження організму спричиняє порушення серцево-судинної системи. Виникає послаблення кровообігу, підвищується в'язкість крові, зменшується частота пульсу, підвищується кров'яний тиск, зростає об'єм дихання. Значних змін набуває вуглеводний обмін. Охолодження зумовлює порушення рефлекторної діяльності, послаблення, навіть повну втрату рефлексів, зниження тактильної та інших видів чутливості.

Особливе значення в умовах виробництва набуває охолодження, що спричиняє випромінюванням тепла тілом людини в напрямі поверхонь з нижчою температурою (радіаційне охолодження). При цьому відбувається різіше зниження температури шкіри і тіла, ніж під час охолодження конвекцією. Зміни, що відбуваються під дією радіаційного охолодження, мають найстійкіший характер. У разі безпосереднього контакту працівника з холодними матеріалами виникає місцеве охолодження, яке також веде до рефлекторних порушень окремих функцій організму.

Зміни обміну речовин в організмі людини та теплоутворення для різної температури повітря показано нарис. 15, 16.

Аналогічним є вплив низької температури на організм людини, якщо навколишнім середовищем є холодна вода.

У разі достатньо інтенсивного охолодження переважно простежують підвищене споживання кисню. Якщо ж охолодження відбувається безпосередньо після трива-

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльностілого перебування в умовах високої температури, терморегуляційна діяльність знижується; споживання кисню утримується на рівні, який утворився під час нагрівання, та в кінці охолодження воно навіть нижче, ніж у висхідному стані. За цих умов знижується легенева вентиляція. Під час охолодження, що настає після нагрівання, зменшується пульсовий тиск.

78


79

де S - площа випромінювальної поверхні, м; Ті, Тг - температура випромінювальної та опроміненої поверхонь, К; L - відстань до джерела випромінювання.

Шляхом порівняння фактичних значень інтенсивності теплового випромінювання з максимально допустимими для людини визначаємо гранично-допустиму відстань до джерела випромінювання.

У разі використання захисних екранів використовують рівняння поглинання променистої енергії, довільним матеріалом

Е = E0e"kb; (29)де Е, Е0 - інтенсивність опромінення в даній точці відповідно за наявності та відсутності екрана, Вт/м2; k - коефіцієнт поглинання екрану, мм~ ; b - товщина екрану, мм,

Використовуючи допустимі значення інтенсивності теплового випромінювання шляхом розв'язання рівняння (29), визначаємо мінімально допустиму товщину захисного екрана.

Для визначення витрати повітря у приміщенні, необхідної для видалення надлишків тепла, використовують формулу:

Q=Aq/Cpp(T1-T2), (ЗО)де Aq - надлишок тепла, Дж/с; Ср -теплоємність повітря, Дж/кгК; Р - густина повітря, кг/м3; Т] - температура повітря в приміщенні, К; Т2 - температура повітря, що надходить, К.

3.2.4. Швидкість руху повітря

Дія швидкості руху повітря на організм людини пов'язана з її впливом на теплообмін. В умовах високої та низької температури навколишнього повітря його рух підвищує тепловіддачу. У випадку низької температури рухоме повітря проникає в пори тканин одягу і далі в простір під одягом, витісняючи з нього нагріте повітря. У разі зменшення температури повітря, під одягом, збільшуються втрати тепла через шкіру шляхом його безпосереднього виведення в навколишнє середовище. Підвищуються також втрати тепла з відкритих ділянок тіла. Зростання швидкості руху повітря підвищує тепловіддачу також і тому, що в цих умовах постійно змінюється навколишній шар більш нагрітого повітря. У випадку високої температури повітря зростає тепловіддача під час випаровування поту з поверхні шкіри: швидкість випаровування в певних межах пропорційна до швидкості руху повітря.

Дія потоку при цьому не обмежується фізичним "зняттям" тепла. Збуджуючи термо- і механорецептори шкіри, повітряний потік веде до зміни деяких функцій організму, в тому числі ті з них, які здійснюють терморегуляцію. Звертає на себе увагу роль баро- і терморецепторів в реакції організму на дію рухомого повітря. Рухоме повітря низької температури швидко спричиняє звуження судин.

Вплив на людину швидкості руху повітря та низької температури повітря оцінюють використанням показника "жорсткості погоди".

G = |t°|+CV (бали), (31)де t - від'ємна температура атмосферного повітря, °С; С - коефіцієнт швидкості вітру; V - швидкість вітру, м/с.

Коефіцієнт швидкості вітру набуває таких значень: С=1, якщо V <5 м/с; С=2, якщо V >5 м/с.

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності Якщо показник G не перевищує 10 балів, роботу виконують у звичайному

режимі. Якщо G перебуває в межах від 10 до 40, через кожну годину роботи потрібно робити перерву тривалістю 10 хв. Якщо G більше від 40 - робота припиняється.

3.2.5. Вологість повітря

В атмосферному повітрі та повітрі закритих приміщень завжди є певна кількість парів води. Висока вологість повітря, що має низьку температуру підвищує тепловіддачу. Це виникає внаслідок таких причин:

1) Підвищується теплопровідність тканин одягу, оскільки повітря, що розміщене в її порах є поганим провідником тепла у випадку, якщо його вологість незначна. При підвищенні вологості навколишнього середовища підвищується вологість повітря в порах тканин, унаслідок чого зростає його теплопровідність і тепло з простору під одягом швидко потрапляє у навколишнє повітря.

2) Підвищується теплопровідність повітря навколо людини, оскільки водяна пара проводить тепло краще від сухого повітря. Унаслідок цього зростає втрата тепла шкірою шляхом конвекції.

3) У вологому повітрі підвищується втрата тепла навколишніми предметами в закритих приміщеннях (стіни, перекриття і т. д.), що збільшує втрати тепла організмом шляхом випромінювання.

Підвищена вологість повітря, що має високу температуру ускладнює тепловіддачу. Знижена вологість повітря, що має відносно низьку температуру, не чинить помітного впливу на самопочуття людини. Низька вологість повітря, що має високу температуру, негативно відбивається на самопочутті людини: підвищується втрата вологості організмом, з'являється сухість сльозових оболонок верхніх дихальних шляхів, сухий кашель, голос стає хрипким. Недостатня вологість веде до інтенсивного випаровування вологи зі слизових оболонок, їхього пересихання, розтріскування та забруднення хвороботворними мікробами.

Оптимальні умови роботи оператора відповідають таким параметрам мікроклімату: температура - 21 °С, відносна вологість - 60%, швидкість руху повітря <0,2 м/с.

3.2.6. Тиск навколишнього середовища

Атмосферний тиск визначають величиною тиску повітря, що діє на людей. Дія тиску на людину в навколишньому середовищі у звичайних умовах врівноважується силами, прикладеними у зворотному напрямі: тиском в клітинах та тканинах організму. Підвищений атмосферний тиск простежують під час виконання водолазних та кесонних робіт. Під час перебування в умовах підвищеного тиску зменшується частота пульсу та дихання, погіршується слух, а у разі високого тиску простежують ознаки наркотичної дії азоту: збудження, неможливість зосередитись, погіршення пам'яті, порушення координації руху. При тискові 10 атм. можлива втрата свідомості. З підвищенням тиску повітря зростає кількість розчинених в організмі газів, що входять до складу повітря, головно азоту. З крові азот переходить у тканини та розчиняється в жирах. Під час різкого переходу від високого зовнішнього тиску до нормального азот, що надходить з тканин у кров, може не встигнути виділитись через легені і в крові можливе утворення бульбашок газу. При цьому

80

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності 81виникає загроза газової емболії - декомпресійної хвороби. Наявність азоту може привести до важких розладів центральної нервової системи (паралічу, порушення мови), у важких випадках у разі потрапляння емболів в коронарні судини серця або судини, що живлять життєво важливі центри мозку, може настати смерть. З метою запобігання кесонної хвороби нормують час перебування людини в умовах підвищеного тиску, а також тривалість (швидкість) зниження підвищеного значення тиску до нормального.

Під час роботи людини в горах, або в процесі повітряних польотів організм перебуває в умовах дії зниженого значення тиску, внаслідок чого може розвинутись висотна хвороба. Висотна хвороба відзначається втомлюваністю, апатією, сонливістю, м'язовою слабкістю, нудотою, підвищенням частоти дихання, кровотечею з носа, горла та кишок, втратою свідомості.

При підйомі на висоту до 2 500-3 000 м більшість людей не відчуває ніяких розладів. Зміни в організмі на цих висотах можуть виявлятись у деяких порушеннях функцій центральної нервової системи та підвищенні діяльності дихальної та серцево-судинної систем. На висоті З 500 м звичайно спостерігають розлади низки функцій організму. Граничною висотою без використання спеціальних засобів вважають висоту 5 000 м. Перебування на висоті 7 000-8 000 м завжди веде до важких порушень, а висота 8 500-9 000 м є межею, вище якої без вдихання кисню людина піднятись не може. Однак, навіть під час вдихання чистого кисню існує межа, вище якої не можна піднятись, якщо не вживати заходів захисту від низького тиску. Такою межею є висота 14 000-14 500 м.

Профілактика висотної хвороби полягає у попередньому тренуванні в барокамерах, використанні кисневих приладів та спецодягу.

3.3. Природні небезпеки

До природних небезпек відносять абіотичні та біотичні небезпеки. Природні небезпеки є причиною появи таких небезпечних та шкідливих чинників: підвищенні та зниження температури, каменепади, слизькі поверхні, природне іонізуюче випромінювання, токсичні речовини та хвороботворні мікроорганізми. Одним із проявів природних небезпек є стихійні лиха. За даними міжнародного Червоного хреста, стихійні лиха за 100 останніх років забрали більше 11 млн людських життів, в тому числі загинуло від повеней - 9 млн, від ураганів - 1 млн, від землетрусів -1 млн. В наш час простежено тенденцію росту кількості потерпілих від стихійних лих унаслідок збільшення загальної кількості населення Землі і заселення раніше нежилих районів, які найбільше потерпають від дії стихії. За даними ООН, загальна кількість збитків від стихійного лиха на земній кулі щорічно становить понад 60 млрд доларів США.

3.3.1. Абіотичні небезпеки

Розрізняють такі види абіотичних небезпек: літосферні, гідросферні, атмосферні та космічні.

Літосферні небезпеки - це землетруси, вулкани, зсуви, селі.Землетрус - це підземні поштовхи і коливання земної поверхні, які виникають у

результаті зміщення і розривів у земній корі або у верхній частині мантії Землі і які передаються на великі відстані у вигляді пружних коливань. Верхня оболонка Землі,

82 3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

яка називається земною корою, на поверхні континентів завтовшки понад 30-70 км і складається із затверділих порід. Земна кора не монолітна оболонка. Вона складається з окремих тектонічних плит - Африканської, Індійської, Американської, Антарктичної, Євразійської та Тихоокеанської. Ці плити рухаються як по вертикалі, так і по горизонталі, унаслідок чого утворюється рельєф Землі - гори, западини. Переміщення плит супроводжується накопиченням в земних надрах величезної кількості енергії, яка, вивільнюючись у вигляді сейсмічних хвиль, призводить до коливань земної кори. Сейсмічні хвилі відчуваються часто як сильні рухи поверхні Землі. Ці рухи люди сприймають як землетруси.

Значні землетруси відбуваються за статистикою один раз на 10 років. Вони вражають місцевість у радіусі сотень кілометрів, а відчувають їх у радіусі 500-700 км і більше, на площі до декількох мільйонів квадратних кілометрів. Найстрашнішим землетрусом XX ст. вважається землетрус у Китаї, який відбувся 28 липня 1976 р. За повідомленнями газет, загинуло понад 655 тис. людей. В землі утворились великі тріщини, одна з яких поглинула лікарню і переповнений пасажирами поїзд.

Землетруси відбуваються не скрізь. Вони бувають лише в певних районах, які називають сейсмічними смугами. Зараз відомо дві головні смуги: Тихоокеанська і Середземноморська (Трансазіатська). Тихоокеанська смуга охоплює кільцем береги Тихого океану. Тут відбувається до 80% усіх землетрусів. Середземноморська смуга простягається через південь Євразії від Піренейського півострова на заході до Малайського архіпелагу на сході. В зоні цієї смуги відбувається до 15% всіх землетрусів. Виділяють також смуги Арктичну, західної частини Індійського океану і Східно-Африканську. В цих зонах відбувається до 5% всіх землетрусів.

Місце, де виникає зсув гірських порід, називають джерелом землетрусу. Це джерело звичайно розміщене на глибині понад 10 км. Над ним розташоване місце найбільшого прояву землетрусу. Його називають епіцентром. Причиною землетрусів звичайно бувають зсуви у гірських породах земної кори, розломи, вздовж яких один скельний масив з величезною швидкістю треться по іншому. При цьому гігантська енергія спричинює коливання в скельних породах, які розповсюджуються на сотні кілометрів. Коливання при землетрусі бувають трьох типів:

а) повздовжні;б) поперечні;в) хвилі, що переміщуються по поверхні землі.Іноді під час землетрусу на поверхні землі хвилі нагадують за формою хвилі на

воді.В Каліфорнії під час землетрусу 1906 р. в деяких місцях такі хвилі залишились

висотою до 1 м. Землетруси поділяють на тектонічні, вулканічні, обвальні, наведені, пов'язані з ударами космічних тіл по Землі і моретруси. Тектонічні землетруси виникають унаслідок тектонічних процесів, що відбуваються в надрах Землі. Вулканічні землетруси виникають через розповсюдження сейсмічних хвиль від виверження вулкану.

Причиною обвальних землетрусів є обвали карстових пустот або покинутих гірських виробок (копалень). При цьому сейсмічні хвилі незначні. Причинами наведених землетрусів є наслідки непродуманої діяльності людей. Звичайно ця діяльність пов'язана з будівництвом водосховищ, великих гідротехнічних споруд, з проведенням


потужних вибухів. Величину і потужність землетрусу характеризує магнітуда землетрусу. Силу поштовху земної кори, тобто магнітуду землетрусу, визначають за спеціальними приладами і проведеннями складних розрахунків за шкалою Ріхтера.

Для визначення інтенсивності землетрусів використовують 12-бальну шкалу Меркалі (італійський вчений): слабкі - 1-3 бали, помірні - 4 бали, достатньо сильні - 5 балів, дуже сильні - 8 балів, спустошуючі - 9 балів, знищувальні - 10 балів, катастрофічні - 11 балів, дуже катастрофічні - 12 балів:

1-3 бали. Землетрус майже не відчутний людьми;4-5 балів. Відчувається людьми всередині споруд. Коливається рідина в

посудинах, хитаються підвішені предмети;6 балів. Тріскаються віконні шибки. Невеликі предмети падають з полиць.

Дерева і кущі помітно тремтять;

7 балів. Важко встояти на місці. Ламаються меблі. Випадають погано закріплені цегла і черепиця. Падають карнизи і наліплені прикраси. З'являються тріщини на штукатурці;

8 балів. Осипається штукатурка і слабкі стіни. Зміщуються пічні і заводські димарі, башти, баки на опорах. Ламається гілля дерев;

9 балів. Великі руйнуваннявсередині будинків. Руйнуютьсябудинки низької якості. Руйнуються підземні трубопроводи.З'являються тріщини на ґрунті;

10 балів. Руйнується біль-шість цегляних, кам яних ікаркасних будинків. Виникають Рис. 17. Наслідки землетрусувеликі зсуви;

11 балів. Руйнується більшість цегляних, кам'яних і каркасних будинків. На ґрунті з'являються великі тріщини. Сильно викривлюються залізничні рейки. Руйнуються деякі мости;

12 балів. Загальні руйнування. Видимі зміни ландшафту. На поверхні видно "земні води". Предмети підкидаються догори.

Згідно зі статистичними даними, щорічно люди на Землі відчувають 300-350 тис. землетрусів. На територіях, де ймовірні землетруси інтенсивністю 7 балів і більше, проживає половина населення Землі, розміщено 40% міст.

Попередні типові ознаки землетрусу. Домашні тварини - свині, корови, коні, вівці, кролі - можуть передчувати землетрус за дві доби до його настання: ведуть вони себе дуже неспокійно, метаються в стійлах, кричать, іноді виявляють агресивність. Кішки витягають з дому своїх кошенят. Собаки скиглять, туляться до господарів, намагаються залишити приміщення.

Спостережливу людину про можливість землетрусу може попередити незвична поведінка інших тварин. Наприклад, пацюки і миші часто залишають свої нори,


збираються у зграї, у великих кількостях з'являються там, де раніше ніколи не зустрічались, ведуть себе дуже неспокійно: безладно бігають, кричать, можуть нападати один на одного. Ящірки, змії та гризуни залишають свої нори. Мурахи за декілька годин до поштовху залишають мурашники, захопивши лялечок. Птахи стають неспокійними, втрачають орієнтацію, іноді залітають у відчинені вікна будинків. Дуже "нервово" можуть поводитись комахи, земноводні, птахи, акваріумні рибки. Але не лише тварини здатні бути передвісниками землетрусу. За декілька хвилин до поштовхів можуть спостерігатись дивні світлові явища: схожі на яскраві спалахи стовпи світла; кулі, які світяться, голубувате світіння внутрішніх поверхонь будинків; розсіяне світло ніби м'яка підсвітка; заграви; кульові блискавки; червонуваті відблиски на хмарах і землі, іскріння ізольованих дротів тощо.

Під час землетрусу потрібно дотримуватися таких порад: якщо перші несподівані поштовхи застали вас в одноповерховому будинку, то якнайшвидше залиште його. Це треба зробити дуже швидко, протягом 15-20 с. У багатоповерхових будинках поштовхи краще перечекати в квартирі, стоячи в дверній або балконній ніші, відчинивши двері. Можна перечекати поштовхи в кутках квартири, які утворені капітальними стінами. В усіх випадках треба триматися далі від шаф, засклених перегородок. У жодному випадку не можна стрибати з вікон, з балконів. Після того, як стихнуть перші поштовхи, слід швидко залишити квартиру. Спускатися з верхніх поверхів слід сходами, бо ліфт може заклинити. Якщо землетрус застав вас на вулиці, відразу ж відійдіть від будинків і споруд, високих стовпів і парканів, веж і димарів у напрямі площ, широких вулиць, скверів, парків. Не наближайтесь до підприємств, які використовують у виробництві пожежонебезпечні, вибухонебезпечні та отруйні речовини. Не можна стояти на мостах, шляхопроводах або під ними. Не можна доторкатися до обірваних дротів - вони можуть бути під електричною напругою.

Якщо землетрус застав вас у громадському транспорті, то не намагайтесь вистрибнути на ходу. Дочекайтесь, доки водій повністю зупинить транспортний засіб і лише після цього спокійно, без штовханини, залиште його.

Якщо ви опинились під завалом, не дозволяйте страхові перемогти вас, відкиньте сумні думки - вас обов'язково врятують. Намагайтесь криком, стуком по предметах повідомити про своє місцезнаходження.

Зсув - це ковзаюче переміщення мас гірських порід вниз по схилу під дією власної ваги. Зсуви найчастіше виникають на берегах річок і водойм, на гірських схилах. Основна причина зсуву - надлишкове насичення глиняних порід підземними водами, він також може бути результатом вивітрювання, ерозії ґрунтів. Зсуви виникають також під час землетрусів і вивержень вулканів. Зсуви бувають повільні (см/доба), середньої швидкості (м/год) та швидкі (км/год). Швидкі зсуви виникають у тому випадку, коли твердий матеріал змішується з водою. Зсуви руйнуюють населені пункти, знищують сільськогосподарські угіддя, створювати небезпеку для продуктопроводів, ліній комунікацій, можуть створити завальне озеро і сприяти паводкам.

Для боротьби зі зсувами створюються берегоукріплювальні і дренажні споруди, схили гір закріплюють забитими палями, насадженням рослинності. При загрозі зсуву населення евакуюється з небезпечних районів. У випадку оповіщення про початок зсуву або при перших ознаках його появи треба негайно залишити житло і швидко вийти в безпечне місце.


Обвал - раптове обрушення гірських порід і переміщення їх униз по схилу від дії сил тяжіння. Відбуваються обвали внаслідок ослаблення цільності (зв'язності) порід у результаті вивітрювання, діяльності поверхневих і підземних вод, землетрусів, неправильного проведення земляних робіт при будівництві споруд тощо. Найчастіше обвали трапляються на крутих схилах гір, берегах морів і річок. До різновидів обвалів також належать каменепади, обвали ґрунту і обрушення льодовиків. Досить широко розповсюджені каменепади на схилах зі стрімкістю 30° і більше. Розміри падаючого каміння невеликі, загальний об'єм каменепаду не перевищує десятків кубічних метрів. Каміння переміщується стрибками зі швидкістю 150-200 км на годину. Удар каменю діаметром 10 см і більше смертельний для людини. Найбільші каменепади виникають у результаті сильних злив. Каменепади найнебезпеч-ніші на автомобільних дорогах, розміщених в крутосхилих ущелинах. Обвали грунту відрізняються від каменепадів більшим об'ємом і кучністю. Це змінює характер його руху. До руху залучається повітря, тіло обвалу набуває обтічної форми і проходить велику відстань. Швидкість такого обвалу може досягати 300 км на годину. Обвали льодовиків виникають головно від землетрусів. Потік, зумовлений обвалом, можна віднести до лавин або зсувів чи селів.

Гідросферні небезпеки - повені, снігові лавини, шторми, цунамі.Повінь - це значне затоплення місцевості внаслідок підйому рівня води в річці,

озері, водосховищі. Вона може бути спричинена зливами, весняним таненням снігу, вітровим нагоном води, руйнуванням дамб, гребель тощо. Повені завдають не тільки великої матеріальної шкода, але й призводять до людських жертв. За даними ЮНЕСКО, від повеней у XX ст. загинуло 9 млн осіб.

У нашій країні повені простежують у басейнах Дніпра, Дністра, Прип'яті, Західного Бугу і Тиси. Повені на Закарпатті у 1988, 1999, 2001 pp. за своїми наслідками, збитками і жертвами стали найбільшою надзвичайною ситуацією в Україні після чорнобильського лиха. Зафіксовані випадки, коли за 12 годин вода руйнувала більше 2,5 тис. будинків у майже 300 населених пунктах області. Понад 10 тис. осіб опинялося просто неба.

Програма ліквідації наслідків повеней на Закарпатті триває й досі. Це лихо торкнулося не тільки нашої країни, тому в 2002 р. було підписано угоду між країнами Карпатського регіону про спільні заходи запобігання повеней. Допомогу в цьому надають країни НАТО. Крім природних причин, фахівці визначили негативний техногенний вплив на навколишнє середовище. Йдеться передусім про вирубування карпатських лісів. Неконтрольовані рубки призвели до зниження інфільтраційних властивостей Грунту (тобто можливості втримати вологу) в 3,5 раза. Інтенсивність змиву грунту збільшилась у 15 разів, а це призводить до ще одного стихійного лиха - селевих потоків. Але повені характерні не лише для гірської місцевості. Майже кожен рік затоплюються низинні поліські території між річками Західний Буг, Стохід і Прип'ять. Це стримує сільськогосподарський і промисловий розвиток цього регіону. Повені, спричинені нагоном води, простежують при сильному вітрі на узбережжі Азовського і Чорного морів. Вони небезпечні своєю раптовістю, висотою хвилі та високим підйомом води.

Вироблені певні моделі поведінки під час повені. Отримавши попередження про затоплення, необхідно терміново вийти з будинку в безпечне місце - на височину, перед цим відключивши водо-, електро-, газопостачання. Якщо за вашою оцінкою вода розливається повільно, то можна перенести майно в безпечне місце, а людям


зайняти верхні поверхи, горища, дахи будівель. Для евакуації з місця затоплення використовують спеціальні засоби (човни, катери, військову техніку, високі вантажні машини). У випадку екстремальної ситуації потрібно знайти все, що здатне утримувати людину на поверхні води. Коли людина опинилася у воді, їй необхідно скинути все тяжке, що набирає води і стає важким. Використовуючи напрям і силу течії, намагатися наблизитися до берега.

Атмосферні небезпеки -бурі, урагани, тайфуни, смерчі, морози, засухи, град, туман, ожеледь, блискавки, зливи.

У випадку отримання штормового попередження завжди потрібно вжити заходів особистої безпеки. Під час бурі чи урагану не можна виходити на вулицю. Вдома треба відключити газ, електроенергію, надійно зачинити вікна і кватирки, завісити штори або заклеїти стрічками паперу вікна, щоб під натиском вітру не розлетілися уламки скла.

З балконів і лоджій треба прибрати всі предмети, які можуть бути скинуті вітром. Не слід перебувати у неміцних спорудах. Дуже небезпечно під час урагану бути на вулиці, бо існує висока ймовірність поранення предметами, які підняті вітром у повітря, зірваними з дахів листами, елементами оздоблення будинку тощо. Дуже Рис. 18. Цунамі небезпечно перебувати порядз високими старими деревами, які можуть впасти, а також біля стовпів електричного освітлення, трамвайної і тролейбусної контактної мережі, бо можливий обрив проводу під напругою. Якщо поруч немає споруди, де можна було б заховатися від бурі, треба заховатись у кюветі, будь-якому іншому заглибленні, накрити голову хоча б руками. Треба намагатися під час бурі не потрапляти на мости і естакади, а також поблизу хімічних та інших таких підприємств, бо ймовірність руйнувань і, як наслідок, викидів різних хімічних сполук досить велика. Треба враховувати, що бурі й урагани звичайно супроводжують сильні дощі, грози, що може спричинити повінь, селеві потоки, а також небезпечність ураження блискавкою.


Якщо ураган застав у лісі, то треба ховатися в тих місцях, де ліс густий. Небезпечно ховатись під високими деревами, які виступають над верхньою межею лісу. Вони можуть першими не витримати натиску стихії. Краще вибрати місце, де дерева однакової висоти. Коли ураган наздогнав у полі, слід залишити підвищені місця рельєфу, відійти від дерев, які стоять окремо і можуть бути повалені, знайти будь-яке заглиблення на землі - яр, рів, яму, дорожній кювет тощо, лягти на його дно, міцно притиснутися до землі, закривши руками голову. Вільний одяг потрібно застебнути і в декількох місцях обв'язати навколо тіла, щоб він не створював додаткової парусності. Якщо ураган наздогнав на воді, необхідно максимально зменшити парусність судна або плавзасобу, надійно закріпити всі речі, стати на якір носом або кормою до хвиль і вітру, щільно закрити всі отвори, через які може потрапити вода.

У горах потрібно залишити місця з несприятливими аеродинамічними умовами - вершини, перевали, ямоподібні ущелини, особливо такі, які розміщені паралельно до вітрового потоку. Далі треба заховатись у безпечних місцях - нішах, густому лісі, за масивними перешкодами. При цьому треба уникати камене- лавинонебезпечних місць, бо ураганний вітер провокує їхнє сходження.

Після отримання повідомлення про наближення урагану потрібно закріпити всі господарчі предмети, які знаходяться на подвір'ї, щоб їх не зірвало поривами вітру.

Особливо це стосується будівельних матеріалів, які мають малу вагу і велику площу поверхні: довгі дошки, листи фанери, шиферу, покрівельного заліза тощо. Такі листи, падаючи за вітром, здатні спричинити серйозні пошкодження спорудам і людям.

Подібні предмети треба зв'язати докупи, притиснути дошками до землі і міцно прив'язати до глибоко забитих кілків.

Вікна в будинку і вентиляційні віддушини з навітряного боку бажано захистити ставнями або, якщо їх немає, тимчасово забити дошками, закрити фанерними щитами. А ось з підвітряної сторони, навпаки, вікна і двері краще дещо відчинити і надійно зафіксувати їх у такому положенні. В іншому випадку під час проходження вітрового фронту може спрацювати ефект повітряного розрідження, і тоді вікна та двері вилетять самі, через різницю атмосферного тиску перед будинком і за ним. Як зазначалось, електрику краще відімкнути, попіклувавшись про батарейки для електричних ліхтарів і про запас свічок або гасу для лампи. Непогано також мати примус або газову плиту з запасним балоном. Крім того, в будинку слід створити запас питної води, продуктів харчування. У разі наближення урагану катастрофічної сили, а також у випадку, коли ваше житло недостатньо міцне і немає впевненості, що воно витримає удар стихій, треба використовувати як сховище підвали, обладнавши їх для тимчасового проживання.

Смерч - сильний локальний атмосферний вихор (діаметр до 1 000 м), в якому повітря обертається зі швидкістю до 100 м/с. Смерч має вигляд стовпа (іноді з вигнутою віссю обертання) з ямоподібними розширеннями зверху і знизу. Повітря в смерчі обертається проти годинникової стрілки і одночасно підіймається по спіралі, втягуючи із землі пил, воду і різні предмети. Існують смерчі недовго, від декількох секунд до декількох годин і проходять при цьому шлях від сотень метрів до десятків кілометрів.

Смерчі бувають в усіх районах Землі. Смерч майже завжди добре видно, у разі його наближення чути сильне гудіння. Середня швидкість переміщення смерчу

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльностіприблизно дорівнює 50-60 км/год. Найбільшою небезпекою під час смерчу є підняті в повітря, розкручені до великої швидкості різні предмети, які розлітаються навкруги.

На відміну від бур і ураганів, смерч рухається вузькою смугою. Тому є можливість уникнути зустрічі з ним. Треба лише визначити напрям і швидкість руху смерчу і втікати в протилежний бік.

У випадку потрапляння в епіцентр смерчу слід згрупуватися, міцно схопитися за будь-який нерухомий, закріплений на землі предмет, закрити обличчя і особливо очі будь-якою щільною тканиною або рукою. Від одягу з великою парусністю треба завчасно позбутися.

Для характеристики таких стихійних явищ, як буря, ураган, тайфун розроблено класифікацію сили вітру. За шкалою Бофорта, залежно від швидкості вітру його інтенсивність поділяють на 12 балів (табл. 9, рис. 19).

Таблиця 9 Порівняльна оцінка сили вітру

Сила в балах

Ознаки для оцінки Швидкість вітру в м/с

Швидкість вітру в км/год

0 Листя на деревах не колишеться, дим з труб підіймається вертикально, вогонь від сірника горить рівним полум'ям

0 0

1 Дим трохи відхиляється, але вітру не відчутно

1-2 3,6

2 Вітер відчувається лицем, листя на деревах колишеться

2-3 7-11

3 Вітер колише дрібні гілки, прапор 3-5 11-184 Колишуться гілки середньої величини,

піднімається пилюка5-7 18-25

5 Колишуться тонкі стовбури дерев і тонкі гілки, поява хвиль на воді

8-10 29-36

6 Колишуться товсті стовбури дерев 10-12 36-437 Колишуться великі дерева, іти проти

вітру важко12-15 43-54

8 Вітер ламає гілки і сучки 15-18 54-659 Вітер зносить легкі будівлі, валить

огорожу18-22 65-79

10 Дерева вириває з коренем, зносить міцні будівлі

22-25 79-90

11 Вітер наносить великі руйнування, валить стовпи електропередач

25-29 90-104

12 Ураган руйнує будинки, перекидає стіни з каменя

>29 >104

Точніше виміряти середню швидкість вітру можна користуючись анемометром.Під час грози постійно небезпечними для людей є електричні розряди,

блискавки, в яких зосереджена величезна руйнівна енергія, що можуть влучати у різні

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльностіпредмети, в різні об'єкти, збудовані людьми. Але якщо на великих спорудах є можливість нейтралізувати удари через блискавковідводи, то житлові помешкання, особливо сільські, зовсім не захищені від блискавиць.

Існують прості для кожної людини, незалежно від віку, правила поведінки, виконання яких унеможливлює її зіткнення з грозовим розрядом.

Якщо ви перебуваєте під відкритим небом, тобто якщо гроза застала вас на вулиці, у полі, лісі, на річці, то:

- не ховайтеся в невеликих спорудах - хатинках, наметах, чи під одинокими деревами, краще в такому випадку присісти у якесь заглиблення;

- якщо вас двоє, троє чи більше, не скупчуйтеся в укритті разом, а ховайтеся поодинці - можливе ураження блискавкою спричинить трагедію одному, а не всім, бо розряд, як відомо, перебігає через контакт людських тіл;

- прямувати до сховища треба нешвидко і ледь пригнувшись, а не в увесь зріст -розряди контактують із вищими точками, якою може бути і людська голова;

- перебуваючи в схованці, ноги тримайте вкупі, а не нарізно звузивши площу можливого ураження розрядом;

- треба негайно позбутися всіх металевих предметів, які є на вас чи при вас -лопати, сокири, ножі, браслети, навіть годинники - покладіть у захищеному місці подалі від себе;

- не лягайте на землю, бо тим самим збільшуєте площу ураження розрядом, а краще сядьте, злегка нагнувши голову, аби вона не вивищувалася над предметами, що навколо вас;якщо відчули у схованці, що предмети навколо вас або частина споруд, скажімо, паркан, наче дзвенять чи гудуть, негайно поміняйте схованку, бо тут небезпечно;

90 3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності- якщо волосся на голові наче ворушиться, а чи навіть здиблюється

(принаймні, так вам здається), теж перейдіть в інше місце, бо тут накопичується електрична присутність, яка може "притягти" блискавку;

- коли вас застала гроза з довгими, особливо металевими, предметами в руках (вудочками, граблями, вилами), покладіть їх подалі від себе і перечекайте негоду;

- під час грози ніколи не торкайтеся металевих споруд і залізних електроопор, опор мостів, дротяних огорож і подібних об'єктів з металу;

- навіть під час невеликої або ж короткочасної грози негайно припиніть прогулянку на велосипеді або верхи на коні - велосипед поставте якнайдалі від себе, а коня прив'яжіть, бажано не до високого дерева і не до металевого стовпа чи паркану;

- якщо гроза застала вас у човні, - добирайтесь повільно до берега, а якщо це неможливо, то намагайтеся на човні сидіти нерухомо, витягнувши з води весла.

Якщо ви перебуваєте в приміщенні, то:- негайно зачиніть усі кватирки, вікна, двері, бо протяги можуть

"спровокувати" блискавку;- у квартирах не користуйтеся водогоном (не торкайтесь кранів), негайно

припиніть купатися у ваннах;- перебувайте подалі від вікон, електроприладів, труб і взагалі будь-якого

металевого начиння;- утримуйтеся телефонувати, але якщо вже біда примушує викликати

"швидку допомогу" чи пожежну бригаду, то зробіть це зразу після чергового грозового розряду, швидко використавши паузу.

Крім згаданої лінійної блискавки існує кульова. До кінця її природу ще не вивчена. Кульова блискавка може вибухати, руйнуючи стіни, перекриття даху, комини, вириваючи з тиньком електроарматуру, виводячи всю побутову техніку з ладу, навіть якщо вона заземлена. Передбачити її поведінку практично неможливо.

Космічні небезпеки - астероїди, метеорити, сонячне та космічне випромінювання, магнітні бурі.

Згідно з дослідженнями Інституту прикладної геофізики імені академіка Е.К.Федорова Росгідромету, який дає прогнози геліогеофізичної ситуації на планеті, сонячна активність суттєво впливає на загальний психо-фізіологічний стан людей. Під час сонячної активності потік сонячного вітру (заряджених частинок) спрямований на земну магнітосферу, вона починає коливатися і генерувати дуже низькі електромагнітні хвилі з частотою від 1 до 100 Гц. Всередині цього генератора живуть люди. Вплив електромагнітних коливань на організм може спричинити некомфортний стан, - уповільнення психічних реакцій, спад розумової активності. Результатом такого впливу є підвищення кількості аварій, нещасних випадків тощо.

Залежно від характеру дії стихійних лих розрізняють миттєво розповсюджувані (землетруси) та поступово розповсюджувані (ураган, буря, повінь, пожежа). Існує градація стихійних лих і за можливістю їхньої локалізації. До стихійних лих поступової локалізації відносяться, наприклад, пожежі, повені, селеві потоки; до невідкладних - урагани, бурі, циклони.


Відомі основні заходи запобігання негативної дії природних небезпек на людину:

1) У разі небезпеки виникнення смерчів потрібно рятуватись у підвалах, канавах, траншеях, укриттях цивільного захисту.

2) Важливо своєчасно інформувати населення, спостерігати за рівнем води і станом дамб, гребль і мостів та евакуювати населення у випадку небезпеки виникнення повені.

3) Захист від метеорологічних чинників полягає у локалізації тепловиділень та теплоізоляції, використанні теплових екранів, водяних завіс, повітряного душування, повітряних завіс, шлюзів, спецодягу.

4) Захист від випромінювання ґрунтується на використанні сховищ та укриттів, засобів індивідуального захисту (протигазів, респіраторів, масок, захисних костюмів), засобів медичної профілактики (радіопро-текторів).

Як правило, боротьба зі стихійними лихами має три етапи:1) проведення профілактичних робіт, головною метою яких є недопущення

стихійного лиха (коли це можливо) чи зменшення його наслідків (коли небезпека неминуча). Такі роботи проводять задовго до початку дії сил стихії і можуть охоплювати дуже тривалий відрізок часу;

2) роботи з локалізації, а в ряді випадків і ліквідації стихійного лиха в період його дії. Мета цих робіт - максимально зменшити зони найтяжчих наслідків, звести їх до мінімуму, надати своєчасну допомогу потерпілим, терміново ліквідувати найнебезпечніші аварії.

3) ліквідація стихійного лиха після того, як сили стихії вщухнуть. На цьому етапі продовжують надавати допомогу потерпілому населенню і проводять об'ємний комплекс відновлювальних робіт.

.3.2.1. Ьютичні небезпекиЦе небезпеки, пов'язані з отруйними представниками флори та фауни, а також

хворими на сказ тваринами.Статистичні дані по Україні за 2002 р. свідчать, що майже 290 000 осіб

потерпіли унаслідок контактів з представниками флори і фауни, з них смертельно травмовано 35944 особи в тому числі 872 дитини.

3.3.2.2. Отруйні представники флориОтруйні рослини - це рослини, які виробляють і накопичують отруйні речовини

(алкалоїди, глюкозиди, сапоніни та ін.). Відомо близько 10 тис. видів отруйних рослин. Приклади отруйних рослин: цикута, болиголов, віха отруйна, красавка, беладон-на, дурман, білена, бліда поганка та ін. (рис. 20).

У разі отруєння рослинами сімейства пасльонових виникає сухість в роті і під час ковтання, лице червоніє, зіниці різко розширюються. Виникають психічне збудження, маячня, зорові галюцинації, маніакальний стан, агресивна поведінка, голос стає хриплим, почервоніння розповсюджується на шию і груди, пульс слабшає, пришвидшується (до 160 уд./хв і більше). Моторний апарат серця спочатку збуджується, потім паралізується. Дихання з глибокого і в той же час прискореного переходить в утруднене, уповільнене. Розвиваються паралічі кишківника, сечового міхура, а також загальний параліч. Смерть настає від паралічу дихання, а при великих

92________________________________3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності дозах - від паралічу серця. Так ягоди красавки в кількості 5-8 шт. смертельні для дітей, для дорослих - 40-50 шт.

Рис. 20. Отруйні рослини сімейства пасльонових: а - водяний болиголов, віха отруйна; б - (цикута) красавка; в - белена; г - дурман

Перша допомога потерпілим повинна бути негайною, оскільки при гострих отруєннях відбувається порушення життєво важливих функцій організму, причому може наступити дуже швидко. У випадку кишкового отруєння необхідно викликати рвоту і промити шлунок, давши потерпілому випити 5-6 склянок теплої води з сіллю чи 0,1% розчину перманганату калію.

У разі отруєння маком рвотні засоби є неефективними. У випадку отруєння конвалією, наперстянкою, горицвітом рвоту викликати не можна. Ефективним є використання активованого вугілля. Згодом потрібно викликати блювання і дати проносне. При ослабленні дихання застосовують штучне дихання. При ослабленні пульсу дають міцний чай, каву.

Деякі рослини можуть викликати у осіб з підвищеною чутливістю різноманітні алергічні реакції. Алергія може бути вродженою і набутою в результаті тривалого впливу тої чи іншої речовини.

Отруйні гриби. В Україні виявлено 80 потенційно отруйних грибів, з них 10 видів - смертельно отруйні, деякі з них зображено на рис. 21. У плодових тілах цих грибів у всіх стадіях розвитку містяться отруйні речовини типу токсинів (тобто з'єднання будь-якого походження - бактеріального, рослинного або тваринного, які здатні при потраплянні в організм людини або тварини спричиняти захворювання) та алкалоїдів (азотисті циклічні сполуки, багато з яких токсичні). Зокрема, отруйність мухоморів (червоного, пантерового, порфірового тощо), волоконниці Патуйяра та інших, пов'язані з мускарином, мускаридином, мікоатропіном, іботеновою кислотою тощо; блідої поганки, опеньків сірчано-жовтого та цегляно-оранжевого несправжніх - з фалоїдином, фалоцидином, аманітином, аманітогемолізином тощо. Смертельно отруйні та отруйні гриби трапляються переважно серед пластинчастих

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності 93грибів, серед болетальних (трубчастих) - відсутні смертельно отруйні, лише один з видів - боровик чортів (чортів гриб) - відомий як отруйний.

Різні методи обробки грибів (маринування, засолювання, сушіння, теплова кулінарна обробка тощо) зазвичай не руйнують їхніх отрут, нещасні випадки від споживання реєструють протягом року.

На отруйні гриби можна натрапити не тільки в лісі, а й у парку, саду, полі, на луках, у садибі.

Майже всі тяжкі та смертельні випадки отруєння грибами є результатом однієї помилки - збирання та вживання в їжу блідої поганки замість схожих на неї їстівних грибів. Розрізняють 3 види поганок: зелену, жовту і білу. В Україні вони ростуть всюди з липня до жовтня у листяних та змішаних лісах (особливо з домішками дубу, берези, буку). Усі частини блідої поганки надзвичайно отруйні: шапка, ніжка, шкірка. Навіть її спори не є винятком: вони також дуже небезпечні для здоров'я. Спори з вітром можуть потрапити на рослини та гриби, що ростуть поблизу. Тому треба завжди дотримуватися правил: не збирати ягоди, гриби тощо, коли поряд чи неподалік ростуть поганки.

Жоден вид кулінарної обробки не звільняє поганку від отруйних речовин. Тривалість зберігання теж не руйнує токсинів блідої поганки. Особливо отруйні сирі гриби. Пояснюється це тим, що вони крім термостабільних токсинів містять термолабільні (наприклад, аманітогемолізин), активність яких при звичайній термічній кулінарній обробці грибів значно знижується.

Про небезпеку для людини, яку має бліда поганка, свідчить той факт, що для отруєння достатньо з'їсти половину або навіть третину тіла гриба, а для дитини навіть менше. Підступність цього гриба ще й у тому, що він містить отрути уповільненої дії. Симптоми отруєння з'являються через тривалий час після вживання блідої поганки (6-48 год.). За цей час токсини мають можливість потрапити до головного мозку і викликати невиправні зміни. У зв'язку з цим медична допомога часто стає запізнілою і неефективною. Тому не дивно, що отруєння, зумовлені блідою поганкою, найбільш тяжкі і набагато частіше закінчуються смертю, ніж отруєння іншими видами грибів: летальність від неї може досягати до 90% серед постраж-далих.

Отруєння блідою поганкою головно пов'язані з тим, що її помилково плутають із сироїжкою, печерицею, зеленушкою тощо. Від них вона різниться кількома ознаками наведеними в табл. 10.

Значну небезпеку для здоров'я представляє свинушка (товста або тонка), яку до цього часу багато людей вважають за їстівний гриб. Давно відомо, що цей гриб містить деякі токсини, зокрема гемолізин і гемаглютинин. Оскільки вони інакти-вуються при тепловій кулінарній обробці, гриб вважався умовно-їстівним, придатним тільки після відварювання. Нещодавно було встановлено, що свинушка здатна утворювати ще одну отруйну речовину типу мускарину, яка не руйнується під час теплової обробки. У неї також знайдена специфічна речовина, накопичення якої в організмі людини призводить до тяжкого захворювання крові.

Крім цього, свинушці більшою мірою, ніж іншим грибам, притаманна властивість вбирати в себе токсичні сполуки важких металів, зокрема свинцю, ртуті, кадмію тощо, що містяться у вихлопних газах автотранспорту, відходах багатьох виробництв, які забруднюють навколишнє середовище. Токсичність гриба доведена

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльностій тим, що вже зареєстровано багато випадків, коли часті (не епізодичні) вживання свинушок призводили до отруєнь, іноді зі смертельним кінцем. При цьому отруєння може настати через невизначений час (від декількох годин до 2-5 років). Таким чином, цей гриб зараз віднесений до отруйних.

Рис. 21. Отруйні гриби: 1 - бліда поганка; 2 - мухомор смердючий; 3 - несправжні опеньки сірчано-жовті; 4 - несправжні опеньки цегляно-червоні

Потрібно пам'ятати, що іноді навіть їстівні гриби можуть стати причиною отруєння. По-перше, це буває у тих випадках, коли збирають та вживають гриби старі, перезрілі або після тривалого зберігання. Гриби належать до швидкопсувних продуктів (містять від 84 до 94% води, в середньому 89%), тому їх необхідно переробляти в день збору. Особливо швидко псуються гриби, які зібрані в сиру погоду. Максимальний термін зберігання грибів не повинен перевищувати 24 год при температурі не вище 10°С. Пов'язано це з тим, що зрілі гриби стають чудовим поживним середовищем для різноманітних мікроорганізмів, зокрема хвороботворних. Крім того, внаслідок біохімічних реакцій (розпад білків) в грибах утворюються отруйні речовини (птомаїни). Подібний процес відбувається у несвіжому м'ясі або рибі. По-друге, дослідженнями за кордоном встановлено, що в деяких видах їстівних грибів (білих, опеньках, лисичках, сироїжках тощо) містяться отруйні нетермостійкі речовини, які при варінні розрізаного м'якуша руйнуються. Ось чому вживання недоварених або недосмажених їстівних грибів може викликати розлади діяльності кишково-шлункового тракту. Нещодавно були одержані нові дані про наявність та особливість отруйних речовин у їстівних грибах. Деякі гриби, зокрема зеленуха, гнояк, дубовик-синяк, містять отруйні речовини, які в шлунково-кишковому тракті не розчиняються під дією шлункового та кишкового соків. Отож, ці гриби їдять, не боячись сумних наслідків. Однак ці речовини легко розчиняються алкоголем, тому при вживанні грибних страв разом з алкоголем може виникати отруєння, нерідко з тяжкими наслідками.

Збирати можна лише ті гриби, які людина дуже добре знає "в обличчя". Тим більше, що досі немає надійних, швидких та простих способів визначення отруйності чи їстівності грибів. Ось чому в жодному разі не можна довіряти існуючим небезпечним забобонам щодо них, зокрема:

94


"Всі їстівні гриби мають приємний смак". Твердження неправильне і може призвести до трагічних наслідків. Наприклад, бліда поганка має добрий присмак без будь-яких неприємних особливостей. Те ж саме характерно й для мухомора червоного.

"Отруйні гриби обов'язково повинні мати неприємний запах, а їстівні - приємний". Смертельно отруйна бліда поганка та червоний мухомор, особливо молоді екземпляри, мають досить приємний запах. Більш того, запах блідої поганки нагадує запах печериць. Лише деяким отруйним грибам (мухомор білий смердючий) властивий неприємний запах.

"Всі гриби у молодому віці їстівні". Бліда поганка однаковою мірою смертельно отруйна як у молодому, так і в зрілому віці.

"Личинки комах і слимаки не їдять отруйних грибів. Тому червиві гриби можна вживати в їжу без побоювання". Насправді як слимаки, так і личинки комах їдять навіть сильно отруйні гриби.

"Якщо гриб отруйний, то в його відварі стають чорними срібні предмети, бурими - цибуля або часник". Потемніння срібних предметів залежить від хімічної дії на срібло амінокислот, які містять сірку, в результаті цього утворюється сірчисте срібло чорного кольору. Такі амінокислоти є як в їстівних, так і в отруйних грибах.

Щоб запобігти отруєнню грибами, під час їхнього збирання треба дотримуватися таких правил:

- не збирати невідомих, зовсім незнаних грибів. Збирати тільки ті гриби, про які точно відомо, що вони їстівні;

- якщо немає впевненості в доброякісності зібраних грибів, їх необхідно перевірити за допомогою більш досвідчених осіб (батьків, сусідів тощо). Однак при цьому слід враховувати, що в кошику, особливо якщо замість нього використовується торбинка, гриби мнуться, шапинки можуть відокремлюватися від ніжок.

Таблиця 10Ознаки отруйних грибів

№ Ознаки

ГрибиБліда

поганкаПечериця польова

Сироїжка

Зеленушка(рядовказелена)

Ковпак тьмяний

Поплавок сірий

1 Пластинки

Білі блідо-рожеві потім темно-бурі

білі сірчано-жовті

брудно-жовтуваті буруваті

білі

2 М'якуш

Білий жовтуватий,рожевуватий,червонуватий

білий білий або ясно-жовтий

білий білий

3 Ніжка з кільцем та піхвою

з кільцем без піхви

безкільця і піхви

без кільця і піхви

з жовтуватим кільцем без піхви

без кільця з піхвою

Коли втрачається можливість правильно визначити приналежність грибів, потрібно дотримуватись таких правил:

у підозрілих та малознайомих грибах слід звертати увагу на колір шапинки, пластинок, м'якуша, наявність кільця на ніжці та піхви біля її основи, а також на запах гриба;

96 3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності- ніколи не збирати гриби, які в основі ніжки мають бульбоподібне

потовщення, а її кінець обгорнутий яйцеподібною піхвою, що є характерними ознаками блідої поганки;

- при збиранні печериць та сироїжок гриби слід обов'язково виривати, а не зрізати, щоб мати можливість візуально оцінити все плодове тіло гриба, особливо нижній кінець ніжки. Хоча при вириванні їстівного гриба руйнується його відтворювальна частина - грибниця, однак цінність гриба та людського життя чи здоров'я - речі незіставні. При вириванні печериць нижній кінець ніжки звужений, заокруглений, із залишками ґрунту. У сироїжки нижній кінець ніжки буде заокругленим, як колодочка ножа, гладеньким і чистим, з невеликим місцем відриву в центрі;

- при збиранні печериць слід також звертати увагу на колір пластинок, які розміщені на нижній поверхні шапинки. Не можна вживати в їжу "печериці", що мають пластинки білого кольору бо у блідої поганки вони саме такі. У справжніх печериць пластинки швидко рожевіють, а потім темніють;

- наявність обідка вінчика не є обов'язковою відмінною ознакою блідої поганки. Посушливого літа, наприклад, в таких умовах у неї може зникати ця характерна для неї ознака. За зовнішнім виглядом (колір шапинки та пластинок) вона дуже схожа на сироїжку зелену, зеленкувату тощо.

Гриби потрібно збирати в екологічно чистих місцях. Вони - "чистильники лісу", оскільки вбирають у себе вологу (всякий гриб - це майже 90% води), а разом з нею й екологічні нечистоти та шкідливі речовини, які містяться у ґрунті лісу. Передусім це стосується важких металів - свинцю, ртуті, міді, кадмію, радіонуклідів. Ось чому доцільно напередодні походу за грибами ознайомитися з картою радіаційного стану місцевості та визначити на ній можливість збирання грибів у намічених місцях. Крім того, навіть у тих районах, де забрудненість радіонуклідами визнана незначною та збір дарів лісу не заборонено, придатність зібраних грибів до споживання доцільно кожного разу піддавати радіаційному контролю.

Отруєння грибами наносить державі дуже значну економічну шкоду. Бо курс лікування одного пацієнта, котрий отруївся, наприклад, блідою поганкою, коштує більше 10 тис. доларів. Отруєння грибами виявляється по-різному залежно від того, який гриб спричинив захворювання. Наслідки отруєння залежать, окрім виду гриба, також від віку та стану здоров'я потерпілого, кількості вжитих у їжу грибів. Найбільш тяжко переносять грибні отруєння діти, тому серед них найчастіше спостерігаються летальні випадки.

За характером дії на людину отруйні гриби поділяють на три групи: переважної дії на шлунково-кишковий тракт (печериця отруйна, опеньки сірчано-жовтий та цегляно-оранжевий несправжні), нервову систему (мухомори червоний та панте-ровий, іноцибе Патуйяра) на печінку і нирки (бліда поганка та її різновиди, паву-тинник оранжево-червоний, гриб-парасолька цегляно-сіро-червоний).

Гриби переважної дії на кишково-шлунковий тракт здебільшого спричиняють легкі форми отруєння, які проявляються через 0,5-2 години після їх споживання, у вигляді нудоти, блювання, болів у животі, проносу, іноді непритомності. Одужання настає через 1-2 дні від початку захворювання. Гриби, які переважно діють на нервову систему, викликають важкі отруєння. Симптоми захворювання з'являються


через 0,5-4 год. після вживання грибів: сильна нудота, блювання, пронос, втрата свідомості, галюцинації, сильна слино- та сльозотеча, запаморочення, порушення свідомості, марення, зіниці розширені, хода п'яної людини. Переважно потерпілі одужують (через 1-3 дні). Смертельні випадки трапляються рідко: до 2,5% від потерпілих. Найтяжчі випадки отруєння пов'язані з грибами, які переважно діють на печінку та нирки.

Симптоми отруєння простежують через 6-48 год. (2-17 днів - при павутиннику оранжево-червоному) після вживання грибів в їжу і дуже схожі на захворювання холерою: нудота, блювання, сильні болі в животі, пронос холероподібного типу. Випорожнення спочатку жовтого або глинисто-зеленого кольору, потім стають слизоводянистими, без запаху. Спостерігається слабкість, спрага, падіння кров'яного тиску, судоми, втрата свідомості, марення, можлива поява кропивниці тощо. Якщо хворий одужає, то не раніше як через 3-4 тижні і навіть кілька місяців. До цього у потерпілих часто розвиваються хронічні захворювання печінки (хронічний гепатит) та нирок (хронічний нефрит).

Врятування життя постраждалих багато в чому залежить від своєчасного надання їм долікарської допомоги. У випадку появи перших ознак отруєння грибами необхідно негайно звернутися до лікаря або викликати "Швидку медичну допомогу". Одночасно, не чекаючи її прибуття, хворого слід покласти в ліжко та промити йому шлунок: дати випити 4-5 склянок перевареної води при кімнатній температурі або содового розчину (1 чайна ложка соди на 1 склянку води), або слабкого марганцевого розчину (блідо-рожевого кольору). Після цього викликати блювоту введенням у рот зворотного кінця ложки (або пальця) на корінь язика. Процедуру слід повторювати доти, поки промивні води не стануть чистими. Після цього доцільно потерпілого напоїти прохолодним міцним чаєм, кавою або молоком.

Приймати будь-які ліки та їжу, тим більше алкогольні напої заборонено, оскільки це може прискорити всмоктування токсинів грибів у кишківнику.

3.3.2.2. Небезпечні представники фауниОтруйні тварини - це тварини, у тілі яких виробляються різні отруйні для

людини речовини. Отруйні тварини поділяють на пасивно та активно отруйні. Пасивно отруйні-це тварини, які не мають органів активного нападу. Це деякі комахи, молюски та риби. їхня дія виявляється при споживанні або при контакті. Активно отруйні - це тварини, що мають органи нападу: осоподібні та бджоляні комахи, скорпіони, павуки, змії, риби, медузи, актинії та ін.

Небезпечні комахи та кліщі - це тварини, які несуть небезпеку для життєдіяльності людини.

Комарі здатні переносити інфекційні хвороби, їхні укуси можуть викликати нервове збудження, лихоманку, малярію. З ними досить легко впоратися за допомогою хімічних препаратів: пірометроїдів (речовини які вбивають комарів, їх виділяють електрофумігатори і спіралі) та репелентів (відлякуючі речовини, які містяться в аерозолях, лосьйонах, кремах).

Отже, якщо ви зібралися у похід, подбайте про репеленти - ароматичні речовини, що своїм запахом відганяють комарів. Натуральний репелент - березовий дьоготь. Досвідчені мисливці та спецназівці наносять його на обличчя, руки й шию. Згодом дьоготь легко змивається гарячою водою з милом. Бувалі туристи знають, що

4

98 3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльностівелике значення має одяг, його запах і навіть колір. На запах людського поту злітаються не лише комарі, але й інші комахи.

Чим вбрання темніше, тим більше ви до вподоби кровопивцям. Найдієвіше комарів відлякує колір хакі або пісочно-сірий. Власне за цим принципом і спроектували одяг "сафарі": Старі геологи ще пам'ятають антикомариний одяг - куртку -"енцефалітку", яку шили з двох шарів тканини. У спідньому - тканина нецупка, з великими "стільниками". Щільніша тканина поверхні не скріплена з підкладкою і вільно ковзає під час руху. Завдяки цій конструкції всюдисущі комарі, потрапивши у "стільник", ламають собі хоботки.

Кліщі здатніпереносити різноманітні інфекційніхвороби. Відомо натериторії

СНДблизько 10 тис. їхніх видів. Деякі з них зображені на рис. 22. Зокрема, іксодові переносятьзбудники кліщового Рис. 22. Схематичне зобрсюїсення представників деяких видів енцефаліту, кліщо- кліщів: 1 - іксодових; 2 - аргасових; 3 - кліщів-паразитів вого сипного тифу, (чесоточний зудень); 4 - гамазоїдних лихоманки та багатоін. Аграсові кліщі - збудники кліщового зворотного тифу, деяких вірусних захворювань. Окремі представники кліщів, потрапляючи на шкіру, спричинюють дерматити, а деякі є внутрішньо шкірними паразитами людини. Кліщі окремого виду отруюють харчові продукти.

Ефективними методами боротьби з кліщами є дотримання правил особистої гігієни та дезинсекція. Крім цього, одяг який використовують під час прогулянок чи походів у поле, ліс, гори тощо, повинен бути старанно застебнутим, щоб не допустити кліща до тіла. Кліщів, які вп'ялися в шкіру, обережно знімають пальцями або пінцетом, розхитуючи, намагаючись не відірвати хоботок. Відірваний хоботок видаляють, як занозу, змащуючи потім це місце йодом, спиртом, хло-рофіліпом.

Серед паразитуючих комах, які живуть у місці проживання людини є кровосос-ліжкова блощиця (рис. 23). Вони є переносниками окремих небезпечних хворіб людини. Ліжкова блощиця поселяється в щілинах стін, під шпалерами, в ліжках, м'яких іграшках тощо. Вона стійка до низьких температур і може до півроку обходитись без їжі.

Вони розмножуються у великій кількості і нападають на людину, позбавляють її сну, нормального відпочинку, що призводить до нервових розладів.

В боротьбі з блохами основне місце мають профілактичні заходи, які ґрунтуються на дотриманні гігієнічних, санітарних умов, а також знищення їх дезин-сективними засобами (аерозолями, дуетами, розчинниками).

Серед комах - паразитів, які живляться людською кров'ю, є ще воші. На людині паразитують лобкова, платтяна, головна воші (рис. 24).

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності ________________________________99

Рис. 23. Ліжкова блощиця, блоха звичайна - яйце, личинка, лялька, зрілий осіб

Рис. 24. Різні типи вошей: а — лобкова; б — платтяна; в — головна

Воші є переносниками збудників епідемічного сипного тифу, вошивого зворотного тифу, окопної лихоманки. Вошивість є частим супутником різних соціальних і природних катастроф.

Профілактичні засоби проти вошивості ґрунтуються на нормах дотримання гігієнічних та санітарних правил. Для усунення вошей з голови людину стрижуть на коротко, а також змочують волосся гасом, мило-гасовою емульсією (гас - 45 частин, зелене мило - ЗО, вода гаряча - 25 частин) і закутують щільно рушником на 20-30 хв, потім вичісують густим гребенем.

Боротьба з платяними вошами ґрунтується на митті тіла гарячою водою з милом і дезинсекції білизни, верхнього одягу, ліжкових речей тощо.

Позбутися лобкових вошей можна за допомогою втирання в пошкоджені ділянки тіла 10% білої ртутної мазі.

Тісно пов'язані з житлом людини ще одні представники комах -мухи (рис. 25). Вони беруть участь у розповсюдженні багатьох збудників захворювань людини і тварин. Кровоссальні види мух (наприклад осіння жигалка, сліпак, овід) нападаючи на хворих тварин, а потім на людину, можуть бути переносниками сибірської язви, та іншихзаразних небезпечних хвороб.

Деякі види мух відкладають яйця під шкірні покрови. Якщо своєчасно їх не видалити, то личинки можуть виїдати м'язові тканини аж до костей, спричиняти гангрену, запалення, кровотечі, личинки можуть жити в тілі людини досить довго, інколи досягають до 7-9 см у довжину. Найбільше значення в розповсюдженні інфекційних захворювань має група так званих весняних мух. Вони забруднюють харчові

100 3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльностіпродукти збудниками туберкульозу, кишкових захворювань - дизентерії, черевного тифу, холери, гепатиту А та ін.

В основі боротьби з мухами є заходи, спрямовані на благоустрій та дотримання санітарно-гігієнічних вимог проживання людини. Правильне облаштування і експлуатація необладнаних каналізацією відхожих місць; збір і зберігання харчових відходів, іншого сміття та гною; утилізація мокроти, відходів хворих людей, тварин; поховання трупів тварин і людей; використання сіток на вікнах і дверях житлових та виробничих приміщеннях; належне зберігання продуктів харчування.

Для винищення личинок мух використовують 0,2% розчин водної емульсії трихлофосу, 0,5% розчин карбофосу, 10% преоліну, сухе хлорне вапно і т.ін. Для нищення дорослих мух використовують липку стрічку, отруєні приманки, дихло-фоси тощо.

Небезпечними є також деякі види перепончатокрилих (рис. 26), а саме: бджоли, оси, шершні, джмелі. При їх жаленні може виникнути місцева чи загальна реакція.

Рис. 26. Небезпечні перепончатокрилі: 1 - бджола; 2 - оса; 3 - шершень; 4 - джміль■

Місцевою реакцією є сильний біль, жар, печія, почервоніння, набряк. Особливо набрякають губи, повіки, статеві органи, язик, гортань. Триває така реакція 1-8 діб.

Загальні реакції є токсичні та алергійні. Токсична реакція виникає, коли одночасно жалять декілька десятків чи сотень комах. При загальній токсичній реакції, крім місцевого набряку, може з'явитися кропивниця, яка супроводжується підвищенням температури, різким головним болем, рвотою, маячнею, судомами, можлива смерть.

Алергічна реакція супроводжується кропивницею, набряком, часто спостерігається задуха, утруднений, хрипкий видих, сильне серцебиття, паморочення голови, головний біль, нудота, блювання, можлива короткочасна втрата свідомості. Найтяжчою формою алергії є анафілактичний шок, який загрожує життю (людина втрачає свідомість і в неї порушується діяльність багатьох життєво важливих органів і систем).

У випадку, коли вжалила оса, необхідно негайно видалити жало разом з мішечком, що містить отруту, підчепивши нігтем знизу вгору. Шматочок цукру, покладеного на місце рани, сприятиме витягуванню отрути з неї, перешкоджає розвитку набряку.

У разі загальної токсичної реакції на місце набряку треба покласти грілку з холодною водою, чи рушник, змочений холодною водою. Потерпілому необхідно якомога більше пити. Можна прийняти 20-25 крапель корвалолу.


У випадку загальної алергічної реакції потрібно прийняти препарати антигіста-мінного характеру (димедрол, супрастін).

Людям, які страждають від алергійних реакцій, корисно носити при собі виданий алергологом так званий паспорт хворого алергічною хворобою. При цьому необхідно мати шприц-укладку і набір медикаментів, перелічених у паспорті.

При анафілактичному шоку потерпілого треба обкласти грілками з теплою водою, дати одну-дві таблетки димедролу, 20-25 капель кордіаміну і терміново викликати "невідкладну допомогу" чи транспортувати в медичний заклад.

Не менш неприємні і небезпечні є також представники тарганоподібних (рис. 27). Внаслідок особливостей живлення, вони можуть переносити механічним шляхом збудників інфекцій, туберкульозу, цисти дизентерійної амеби, яйця гельмінтів. Таргани нищать продукти харчування, книги тощо. Знищують тарганів за допомогою інсектицидів (хлорофос, суль-фідофос тощо). Добрий ефект мають різноманітні приманки. Основою боротьби з ними є дотримання санітарно-гігієнічних умов, підтримання чистоти.

Одними з найнебезпечніших отруйних тварин є представники членистоногих: скорпіони, сольпуга, сколопендра, тарантул, каракурт, павук-хрестовик (рис. 27).

Сімейство скорпіонів налічує до 600 видів, вони в переважній більшості стійкі до хімічних, радіаційних впливів. Наслідки уколу скорпіона різні залежно від виду, місця уколу, віку потерпілого і його індивідуальної чуттєвості до отрути. Найнебез-печніші уколи тропічних видів і великих за розміром скорпіонів, а також якщо укол прийшовся в голову, лице, шию.

Отрута скорпіонів токсично діє на центральну нервову і серцево-судинну систему. В місці уколу потерпілий відчуває сильний біль, виникає набряк тканин, а

102 3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльностітакож утворюються пухирці, заповнені прозорою рідиною. Пришвидшується серцебиття, температура тіла трохи підвищується, виникає головний біль, блювання, сонливість, слабкість, небажання рухатися, хворого морозить. Через 15-ЗОхв з'являються судоми, посіпування м'язів кінцівок, обличчя, виступає холодний піт, порушується ритм серця. Іноді стан потерпілого на деякий час поліпшується а потім знову настає погіршення. У тяжких випадках виникає миттєва зупинка дихання.

Отруйні павуки, на відміну від скорпіонів, які трапляються на півдні, зустрічаються і в інших районах. Отрута одних павуків спричиняє місцеве ураження тканин (омертвіння і руйнування клітин шкіри, прилягаючих м'язів), отрута інших сильно діє на весь організм і першою чергою на центральну нервову систему.

Найнебезпечніший каракурт ("чорна вдова"). Він трапляється в пустинній і степовій зоні Середньої Азії, в Криму, на Кавказі. Улюблені місця каракурта - полинні степи (цілина), схили ярів, береги ариків20. Гніздиться павук у землі, займаючи нори гризунів та інші заглиблення, а у разі підвищення температури повітря шукає затемненіші місця. У червні - липні павуки активно переміщуються, в цей час різко збільшується кількість потерпілих від їхніх укусів. Каракурт активний вночі, але небезпечний і вдень, якщо стати на нього босою ногою чи захопити рукою з травою чи землею.

Високий рівень токсичності має отрута самки каракурта. Це павук середньої величини (10-20 мм) з чорним тілом, усіяним червоними цятками. Самець менший (4-7 мм) і не має такого характерного забарвлення.

Отрута каракурта в 15 разів сильніша від отрути гримучої змії. Після укусу на шкірі з'являється маленька червона пляма, яка швидко блідне. Через 10-15 хв виникає гострий біль у ділянці живота, попереку, груднині, головний біль, сильна тривога, збудження, страх смерті. У потерпілого німіють ноги, утруднюється дихання, він блює. Лице набуває синюшного відтінку. Частота скорочень серця зменшується, пульс стає аритмічним. Стан крайнього збудження змінюється загальною слабкістю, в'ялістю, однак почуття тривоги зберігається. Через 3-5 днів шкіра вкривається висипом і стан потерпілого дещо поліпшується. Виздоровлення починається через два-три тижні, однак тривалий час людина відчуває загальну слабкість. Якщо потерпілому не надати своєчасну допомогу, через 1-2 дні може настати смерть. Отрута цих павуків буває смертельною навіть для таких тварин, як верблюди, коні.

Не менш небезпечним є тарантул. Він проживає в пустелях, напівпустелях і лісостепу, інколи долинами рік проникає з південних країв СНД у східні, в лісову зону. Найнебезпечніші самки тарантулів у кінці літа. Отрута цього павука не така сильна, як у каракурта, вона спричинює місцеві набряки, сильний біль. Людина стає в'ялою, апатичною, відчуває важкість у всьому тілі.

При уколах скорпіонів, укусах павуків необхідно не пізніше, ніж через 2 хв припалити ранку запаленим сірником, щоб зруйнувати отруту. Отрута проникає неглибоко в тканини. Якщо ранка на нозі чи руці, то по можливості треба забезпечити нерухомість кінцівки: ногу прибинтувати до другої ноги, руку зафіксувати у зігнутому положенні. Рекомендується посилене вживання пиття (чий, вода, молоко). Найдієвішим є введення сироватки - протискорпіонової, протикаракуртової, а в крайніх випадках - полівалентної протизміїної чи "Антикобри".

---------------------------------------20 Зрошувальний канал у Середній Азії.

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльностіБолючі укуси великих павуків-хрестовиків. На місці укусу сколопендри

з'являється набряк. Укуси сольпуги спричинюють неприємні відчуття через потрапляння в організм інфекцій.

Для попередження уколу скорпіона чи укусу отруйних павуків треба пам'ятати, що вони ведуть нічний і сутінковий спосіб життя. Тому у разі ночівлі у можливих місцях проживання отруйних членистоногих треба бути обережним. Ідучи спати, необхідно натягувати запону намету і ретельно підгинати її краї під постіль, щоб тканина не торкалася тіла. Необхідно перевіряти постіль, взуття, складки одягу, куди можуть заповзти членистоногі.

Обережність також важлива при обстеженні ґрунту, рослин: в щілинах і норах можуть бути павуки, які особливо небезпечні під час міграції.

Надавши невідкладну допомогу потерпілому, необхідно обов'язково звернутися в найближчий лікувальний заклад.

Отруйні тварини сімейства плазунів. Найнебезпечнішими з цього сімейства є ряд класу змії. На території СНД налічується близько 55 видів змій, з них 14 -отруйні (рис. 29-31). Живуть змії в траві, серед кущів, під корінням лісовалу, на деревах, у тріщинах грунту, під камінням, інколи заповзають у сади і житло.

Чітких зовнішніх вирізнюючих ознак отруйних змій від неотруйних немає. Єдиною ознакою слід вважати лише наявність в отруйних змій на верхній щелепі отруйних зубів. Ніколи не треба зачіпати змію, у випадку зустрічі з нею, дати можливість спокійно відповзти, подолати страх (змії, як правило, кидаються на людину тільки самозахищаючись).

Найвідоміші та широко розповсюджені змії сімейства гадюкових: звичайна, степова, кавказька, малоазіатська, гюрза, піскова ефа (рис. 29).

Близько до гадюкових сімейство ямкоголових змій, яких іноді називають гримучими через здатність видавати за допомогою спеціального пристрою на кінчику

103


Зміїні укуси несуть небезпеку для життя людей, хоча з винайденням і розповсюдженням протизміїних сироваток ця небезпека суттєво зменшилася. Вже в перші хвилини після укусу гадюки, що викликає невеликий біль і почуття печії, навколо місця укусу з'являються почервоніння, множинні кровопідтьоки і набряк, який швидко розповсюджується. Важкість наслідків укусу залежить від місця укусу (укус в ділянку голови, шиї, тулуба небезпечніший ніж в ногу), віку і стану здоров'я потерпілого.

Отрута кобри, морської змії, деяких тропічних змій уражує нервову систему, викликає м'язову слабкість, паморочення голови, оніміння і ниючі болі в кінцівках, нудоту, іноді блювання, підвищення температури до 38-39°С. Смерть може настати від паралічу дихального центру. Зовнішні ознаки на місці укусу цих змій невеликі: дві цятки проколу на шкірі і незначний набряк навколо них.

При укусі потрібна негайна невідкладна допомога, її починають з енергійного відсмоктування вмісту ранки (протягом 15-20 хв), при цьому треба спльовувати відсмоктану рідину. Потім необхідно ранку обробити йодом, спиртом, зеленкою, хлорофілітом. Після цього забезпечують нерухоме положення укушеної кінцівки, створюють спокій потерпілому. Його необхідно якомога швидше транспортувати до лікувального закладу.

Особиста профілактика укусів змій може бути забезпечена носінням високого взуття, щільного одягу, ретельним оглядом місць ночівлі чи стоянки. Корисно мати з собою специфічні сиворотки "антигюрза" і "антикобра", які необхідно вводити не пізніше, ніж через 30 хв після укусу.

Отруйні властивості деяких риб і молюсків проявляються тільки під час вживання їх у їжу без дотримання відповідних заходів безпеки. Наприклад, ікра маринок (рис. 32) може спричинити тяжке отруєння, якщо її вживати в їжу без належної довгої термічної обробки.

Отруйними є також медузи та актинії. Отруйний апарат цих тварин представлений заштриковими клітинами, всередині яких є капсули з отрутою і закрученою в пружину заштриковою ниткою (рис. 33).

хвоста своєрідний звук. В СНД вони представлені щитомордником (рис. 30). З сімейства аспідових небезпечною є кобра (рис. 31).


У разі дотикання людини до щупальця актинії чи медузи закручена в капсулі нитка розпрямляється і впивається у шкіру. На місці ураження помітне почервоніння шкіри у вигляді смуг різної довжини, які супроводжуються сильною печією, свербінням і болем. Інколи простежують невелике відчуття морозності, пришвидшене серцебиття. Особливо тяжкі наслідки отруєння спричиняють дискомедузи Ціанеї, які трапляються в Баренцовому і Балтійському морях. Дуже довгі (до ЗО м) численні щупальця цих медуз можуть нанести серйозні пошкодження. Потерпілих морозить, послаблюється дихання і серцебиття, гостра м'язова слабкість. У важчих випадках може виникнути параліч скелетної мускулатури і м'язів серця.

Отруйним є також скорпеновий вид риб. Це морський їжак і морський дракон, які проживають у Чорному морі. Вони наносять уколи шипами і колючими плавниками (рис. 34), які містять отруйні залози.

У хвостоколів шипи розміщено на хвості (рис. 35). На місці уколу розвивається тривалий хворобливий запальний процес.

2.3.2.3. Укуси скажених тваринСказ - небезпечне вірусне захворювання, ураження клітин головного і спинного

мозку. Вірус передається від скажених тварин зі слиною під час укусів собак, котів

106 3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльностітощо. Вірус потрапляє в мозок через рану на шкірі чи через рану слизової оболонки. Інкубаційний період триває 12-60 днів і призводить до смерті. Перша допомога полягає у зупиненні кровотечі, обробці рани і шкіри біля неї йодом, марганцем, винним спиртом, накладанням марлевої пов'язки і транспортуванням у медичний заклад для отримання потерпілим медичної допомоги.

3.4. Техногенні небезпеки

Взаємовідносини людини і навколишнього середовища споконвіку були непростими. Але особливого загострення вони набули наприкінці XX ст., коли господарсько-перетворююча діяльність людства за масштабністю та інтенсивністю зрівнялася з природними геологічними процесами і поставила земну цивілізацію на межу екологічної, техногенної катастрофи.

О.О. Базуляк свідчить, що криза системи "людина-природа" є не якимось стихійним, а закономірним явищем, що зумовлене, насамперед, еволюцією психіки, нейронних структур головного мозку, які на онтогенетичному21 рівні зумовили становлення нового матеріального середовища - соціуму; в процесі еволюції в людському організмі виявилися закладені два начала: біологічне і психічне. Біологічне начало зв'язує людину з натуральним світом природи і багато в чому залежить від нього. Доти, доки біологічне начало домінувало над психічним, в системі "людина-природа" зберігалася відносна рівновага. Еволюція психічного начала кардинально змінила змістовну сутність людського буття. Людське суспільство вийшло на якісно новий рівень досконалості, втіливши в собі новий стан матерії - розумну речовину. Продуктом еволюції розумної речовини стала високорозвинена психіка, а також формування фундаментального рівня - рівня свідомості. Саме він став основою високорозвиненої психічної діяльності. На онтогенетичному рівні етапи розвитку психіки відповідали етапам організації соціальних умов буття, соціуму. І саме з моменту переважання психічного начала над біологічним на онтогенетичному рівні була зруйнована рівновага в системі "людина-природа". Людське суспільство почало домінувати над світом природи, порушуючи локальні межі співіснуючої системи.

З організацією соціуму людина вийшла на новий рівень досконалості, перемістилася в нову площину існування. Вона почала домінувати над світом природи, використовувати в повній мірі її енергетичні джерела, її сировинну базу. Активна духовно-практична та матеріально-практична діяльність тисячоліттями поступово змінила образ планети, трансформувавши біосферу в сферу активності розуму -ноосферу. Особливого "прискорення" ця зміна набула під час індустріалізації. Індустріалізація - це процес створення масштабного машинного виробництва, який кардинально змінив структуру організації людського суспільства, призвів до побудови нових соціальних відносин, які забезпечили перехід суспільства від одного рівня досконалості до іншого: від аграрного до індустріального.

Орієнтація на матеріально-технічний розвиток призвела до формування цивілізації нового типу - техногенної. Техніка міцно ввійшла в образ і стиль життя людей, стала звичайною повсякденністю. 1 ця подія не була би такою помітною,

21 Онтогенез - індивідуальний розвиток тваринного або рослинного організму від часу його зародження до кінця життя.

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності 107якби не факт деструктивного впливу техніки на світ природи, як про це наголошує О.О. Базалук, але й на людину, її життя та здоров'я. Екосистема Землі, її складові частини: атмосфера, гідросфера, літосфера і особливо біосфера - відчули на собі силу деструктивного впливу нової антропогенної хвилі. Антропогенез, що набирав темпів не змінював, а руйнував все на своєму шляху. Для покоління XX ст. стало нормою отруєне токсичними речовинами повітря, негативні наслідки урбанізації, забруднення та деградація довкілля. Наприкінці другого тисячоліття, взаємовідносини між людиною й природою набули такого розпалу, що дійшли майже до рівня антагонізму. Людина, яка сама вийшла зі світу природи, організувала свою діяльність так, що протиставила сферу свого існування - ноосферу планети, сфері існування світу природи - біосфері планети. І це протиставлення між світом людини і світом природи в умовах постіндустріального суспільства набуває дедалі негатив-ніших наслідків як для суспільства, так і для природи. За весь час розвитку соціуму, попри інші драматичні події, не було ще проблеми, певна річ, настільки масштабної, багатоаспектної та складної для розв'язання. Як підкреслюють вітчизняні та зарубіжні дослідники, йдеться про майбутнє людського роду.

Для вирішення низки глобальних проблем, висунутих кризою системи "людина-природа" 0.0. Базуляк пропонує:

Забезпечити гармонійний розвиток психічного начала людини. Для цього потрібно максимально використовувати можливості процесу навчання і виховання.

Спрямувати процеси навчання і виховання на розвиток особистості тобто сприяння гармонії між розумом, душею і тілом. Причому, 0.0. Базуляк наголошує, що саме чинник гармонійно розвинутої особистості суттєво впливає на взаємовідношення в системі "людина-природа".

Законодавчий і громадський контроль за всіма, без винятку, промисловими підприємствами.

Інноваційні, перспективні дослідження в галузі енергозберігаючих технологій та альтернативних (екологічно безпечних) джерел енергії.

Переорієнтація загальнолюдських цінностей, заміна матеріальних цінностей, цінностей техногенної цивілізації ідеалами, що сповідує концепцію постіндустріа-лізму.

Постіндустріальне суспільство - змістовна трансформація індустріалізму. Головними векторами цієї трансформації є:

переорієнтація економіки від виробництва до сервісу;- акцент на інтелектуальних технологіях;- різке зростання професійної диференціації;- знання як базовий феномен.Отже особливої актуальності набувають питання культури безпеки людської

життєдіяльності в умовах техногенної кризи постіндустріального суспільства, в якому людина часто виступає в ролі оператора.

3.4.1. Життєдіяльність людини в системі "Людина-машіїна-середовище"

Оператор - це людина, яка керує елементами автоматики обчислювальної техніки та іншими технічними системами завдяки інформаційним моделям та засобам керування. Перед оператором постає завдання керувати щораз більшою кількістю об'єктів та параметрів унаслідок чого зростає напруга праці.


Зростають вимоги до точності, швидкості та надійності дій людини, до швидкості психологічних процесів. Трудова діяльність супроводжується значними витратами нервово-емоційної та розумової енергії. Загальновизнано, що робота оператора висуває високі вимоги до когнітивних ресурсів людини. Сьогодні внаслідок комп'ютеризації та роботизації промислової діяльності значно ускладнилась проблема узгодження умов праці з психологічними та фізіологічними можливостями людини. Під час керування процесом оператору доводиться переробляти великий обсяг інформації, зазнаючи при цьому значного нервового перенапруження. Для розв'язання проблеми психологічного характеру конструктори намагаються пристосувати машину до людини так, щоб забезпечити найсприятливіший режим роботи.

3.4.2. Особливості діяльності людини-оператора

У загальному вигляді діяльність оператора в автоматизованій системі управління (АСУ), на думку І.О. Іваськевича, визначають так: людина повинна сприймати й оцінювати одержувану інформацію, приймати своєчасні та правильні рішення, виконувати необхідну керівну (командно-виконавську) діяльність (дію), оперуючи при цьому відповідними органами управління.

Оператор позбавлений можливості безпосередньо спостерігати за об'єктами, якими управляє, і змушений користуватися інформацією, що надходить до нього каналами зв'язку, тобто людина має справу не з реальними об'єктами управління, а з їхнім відображенням або інформаційними моделями.

Інформаційна модель - сукупність інформації про стан та функціонування об'єкта управління і зовнішнього середовища, тобто вона є тим джерелом інформації, на основі якого оператор формує образ реальної ситуації, аналізує та оцінює її і приймає рішення, які забезпечують правильну роботу системи. Фізично інформаційна модель реалізують за допомогою пристроїв відображення інформації. Найсуттєвішою особливістю роботи людини з інформаційною моделлю є потреба зіставлення відомостей, одержаних з допомогою приладів, екранів, табло, як між собою, так і з реальними об'єктами, якими управляють. Якщо інформаційна модель неадекватно відображає реалії або не дозволяє операторові швидко і точно сприймати необхідні дані, то вона непридатна. Інформаційні моделі сучасних АСУ в більшості випадків адекватно відображають об'єкти управління, але робота оператора з ними часто не відповідає вимогам точності й оперативності.

Діяльність оператора, на думку І.О. Іваськевича, можна поділити на чотири головні етапи:

1. Сприйняття інформації - охоплює такі операції:- виявлення22 об'єкта сприйняття;- з'ясування в об'єкті окремих ознак, що відповідають завданню,

поставленому перед оператором;- ознайомлення з виділеними ознаками;- пізнавання об єкта сприйняття.

Виявлення - початкова фаза розвитку будь-якого акта сприйняття; одночасно з цією операцією відбувається виділення в об'єкті окремих ознак, таких як колір, яскравість, величина, форма та ін.

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльностіЗ множини виявлених ознак виділяють найінформативніші і тісно пов'язані з

завданням оператора. У процесі ознайомлення з виділеними ознаками оператор установлює зв'язки між окремими властивостями, об'єкта сприйняття, пов'язує їх в єдину схему, формує власні системи еталонів, на підставі яких він може пізнати об'єкт або ситуацію.

2. Оцінювання інформації, її аналіз і узагальнення на основі раніше заданих абосформованих критеріїв оцінки. Оцінювання виконують на основі порівняннясприйнятої інформаційної моделі зі складеною в оператора внутрішньою образно-концептуальною" моделлю ситуації (системи управління).

Концептуальна модель - це результат осмислення оператором ситуації, що склалася, з урахуванням поставлених перед ним завдань. На відміну від інформаційної моделі вона належить до внутрішніх психологічних засобів діяльності оператора.

До змісту образно-концептуальної моделі належать образи та моделі реальної і прогнозної ситуації, знання сукупності можливих дій, пов'язаних з управлінням, а також уявлення про цілі та критерії функціонування системи, знання (відчуття) наслідків рішень, які приймають. Співвідношення елементів інформаційної моделі образами й уявленнями, що входять до складу концептуальної моделі, є важливою ланкою переробки інформації людиною. Головна складність, яка виникає на цьому етапі, пов'язана з проблемою ефективного кодування інформації. Для кожного типу завдань існують свої способи ефективного кодування. Експериментальні дослідження і досвід експлуатації АСУ дали змогу виявити низку категорій кодування, що відповідають певним завданням. Наприклад, завданню виявлення, або визначення, місця найкраще відповідає кольорове кодування, завданню пізнання - кодування умовними знаками, завданню визначення кількісних характеристик - цифрове кодування.

Оператор повинен мати можливість, здійснюючи мінімальну кількість запитів, одержувати інформацію про критичні (які вимагають негайного втручання) стани керованого об'єкта чи процесу.

І.О. Іваськевич наголошує, що треба розрізняти постійну (або повільно змінну) образно-концептуальну модель, що зберігається у довгочасній пам'яті оператора, й оперативну (надзвичайно рухливу), яка зберігається у короткочасній або оперативній пам'яті. Якщо ситуація знайома, зовнішня інформаційна модель викликає у пам'яті оперативну концептуальну модель, і оператор негайно починає діяти.

При незнайомій ситуації оперативна модель формується з даних інформаційної моделі та з постійної концептуальної моделі.

3. Прийняття рішення на основі проведеного аналізу інформаційної й образно-концептуальної моделі ситуації. У деяких випадках завдання оператора визначаютьраніше заданим, відомим оператору алгоритмом рішення. При цьому акт рішеннязводиться до вибору найкращого, оптимального варіанта.

Процес прийняття рішення оператором ускладнюється, якщо ситуація не передбачена заданим алгоритмом рішення. У цьому випадку взаємодія оператора з інформаційною моделлю має вже дві цілі - постановку самого завдання і пошук

Концептуальний - заснований на якійсь системі доказів певного положення, системі поглядів на те чи інше явище.

109

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльностіспособу його вирішення. Постановка завдання пов'язана зі спеціальним перетворенням інформаційної моделі. Тому потрібно створювати такі моделі, що максимально полегшували б сприйняття ситуації як проблемної. Оператор має також використовувати інформаційну модель для перевірки різних варіантів вирішення завдання. У процесі прийняття рішення оператор маніпулює перетвореною вхідною інформацією. Але від оператора вимагають формування образу, адекватного не тільки до реальної ситуації та конкретного завдання, що стоїть перед ним, але також і до тих способів вирішення таких завдань, які є у його пам'яті. Тому важливо вміти практично використати принцип узгодження інформаційної і концептуальної моделей при максимально можливому полегшенні умов діяльності операторів.

4. Виконання прийнятого рішення за допомогою певної системи дій або видання відповідних розпоряджень.

Перші два етапи діяльності оператора умовно називають інформаційним пошуком, який охоплює також і пошук проблемної ситуації, а останні два - об'єднують поняттям обслуговування. У реальній роботі оператора необов'язково наявні всі перераховані етапи. Може бути і різна їх послідовність. Деколи етапи настільки переплетені, що з них важко який-небудь виділити.

Отже основною формою діяльності людини-оператора є використання та опрацювання інформації. У загальному випадку діяльність людини-оператора складається з чотирьох етапів: прийняття інформації, оцінка і переробка, прийняття рішення, реалізація прийнятого рішення. У багатьох формах інтерактивної роботи з машиною оператор повинен володіти високим рівнем оперативної пам'яті та уваги.

Схеми взаємозв'язку людини з машиною зображені на рис. 36. У випадку простої одноконтурної схеми людина сприймає сигнали органами зору та слуху і зворотною реакцією впливає на машину.

У разі наполовину автоматизованого виробництва сигнали від давачів у машині передаються на інформаційну панель. Людина сприймає інформацію, переробляє і через пульт керування впливає на машину. При високо автоматизованому виробництві сигнали від давачів надходять на пристрій, котрий змінює вихідні параметри і передаються на регулятор виходу програми. Людина-оператор сприймає сигнали і зворотною реакцією впливає на регулятор виходу програми, котрий через пристрій, що керує вихідними програмами, впливає на машину.

Всі зміни керованого об'єкта вловлюються за допомогою давачів, сигнали від яких перетворюються і подаються до приладів, за якими спостерігає людина. Людина сприймає покази приладів, розшифровує їх, приймає рішення, виконує відповідні дії. Сигнал, що виникає внаслідок дій людини, перетворюється і надходить до керованого об'єкта, змінюючи його стан.

У людини можна виокремити органи чуттів, за допомогою яких вона сприймає інформацію і через провідні шляхи доносить у мозок, а мозок після відповідної обробки діє на органи руху. У машини, відповідно, засоби інформації, керування та інформаційно-логічний і обчислювальний пристрій. Діяльність оператора під час приймання інформації пов'язана з отриманням даних про стан об'єкта та середовище існування, після чого необхідно знайти, виокремити та розпізнати потрібні сигнали. Під час оцінки інформації діяльність оператора спрямована на аналіз та узагальнення сигналів, що надходять, порівняння необхідного та дійсного стану системи "Людина-машина". One-

по

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності 111ратор виконує дії, пов'язані із запам'ятовуванням, видобуванням із пам'яті та розшифруванням інформації. Під прийняття рішення оператор порівнює модель процесу, ЯІШЙ відбувається, з базою даних, що містяться в пам'яті системи "людина-машина", яка сформована на основі знань та вмінь, одержаних під час навчання та накопичення досвіду роботи з оперативною моделлю, виробленою ним у процесі опрацювання інформації, яка надходить.

Рис. 36. Схеми системи "людина - машина": а) проста одноконтурна; б) при напівавтоматизованому виробництві; в) при автоматизованому виробництві

Прийняте рішення реалізується шляхом віддавання відповідних команд, чи виконання окремих дій за допомогою органів руху людини та органів керування машиною.

Один із параметрів, що характеризує взаємодію оператора з машиною визначається часом, який необхідний людині для прийняття, обробки та передачі інфор-

112_______________________________3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності мації. Час, витрачений оператором на інформаційний пошук потрібного об'єкта, можна визначити як

п

tin =Х^Ф' +t™)' (32)і=1

де n - число фіксацій зору в процесі пошуку; ЦІ - час фіксацій; t„i - час і-го переміщення зору.

Час затримки сигналу оператором визначають за формулою:k k k

T0=^Atini+^ATini+^tmini+tc, (33)І=І І=І ,=i

де k - кількість приладів; At; - час оцінки показів приладів; Atj - час переведення погляду з одного приладу на інший; tc - тривалість мимовільного відволікання оператора; tmi - час виконання моторних дій з управління регулятором машини; т, -кількість регуляторів; ПІ - кількість спостережень або перемикань.

При наявності черги сигналів оператор не зразу починає обробку сигналу. В цьому випадку на очікування обслуговування сигналів витрачається час t04, а швидкодія оператора характеризується величиною перебування інформації на обслуговуванні

іпер "- ton ' к>ч w^v

де ton - час, потрібний для обробки сигналу.Необхідну швидкодію визначають тривалістю циклу управління.

п

і=

1

де tj - час затримки сигналу і-тим механізмом машини.Час, витрачений оператором на інформаційний пошук tm, може бути визначений

також шляхом побудови математичної моделі процесу

"■-£й- <36)

де N - загальний обсяг (кількість елементів) інформаційного поля; М - кількість елементів, що мають задану для пошуку ознаку; а - обсяг інформаційного поля, що може сприйматись зором.

Величина а - це кількість предметів, що одночасно потрапляє в зону спостереження. Для кутової зони, обмеженої кутом 10° в горизонтальній та вертикальній площинах кількість елементів не повинна перевищувати 8.

3.4.2.1. Чинники, що впливають на надійність оператораВиділяють кілька чинників, які впливають на швидкість, точність та надійність

роботи оператора і на тривалість кожного етапу.Час першого етапу залежить від таких чинників, що визначають швидкість

сприйняття. До них належать:а) тип індикації;б) види індикаторів (засобів відображення);в) кількість індикаторів;г) організація поля сприйняття;

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності 113д) чинники зорової та звукової інформації (розмір і колір букв та цифр, яскравість, рівень шуму, гучність, темп подання). Час другого етапу, тобто швидкість оцінки і переробки інформації, залежить від

таких чинників:а) способів кодування;б) складності інформаційної моделі;в) обсягу відображення;г) динаміки зміни інформації.Час прийняття рішення (час третього етапу) визначають такі чинники:а) тип завдання;б) кількість і складність умов;в) складність алгоритму рішення;г) кількість можливих варіантів рішення;д) контроль за виконанням рішення.На четвертому етапі (етапі виконання прийнятого рішення) час виконання

рішень визначають:а) кількістю органів управління;б) їхніми типами;в) способом їхнього розміщення;г) зручністю роботи з кожним окремим органом управління (розмір, форма,

сила опору й ін.);д) сумісністю рухових операцій, які виконують одночасно та послідовно.При видачі команд у мовній формі важливі чіткість, лаконічність, фонетичні

характеристики. Від цього залежить не тільки час, але й ефективність передачі інформації.

Існує також група загальних чинників, що впливають на ефективність діяльності оператора на всіх етапах його діяльності. До них належать:

а) психофізіологічний стан здоров'я оператора;б) ергономічність робочого місця;в) характеристика навколишнього середовища (фізичний та психологічний

мікроклімат);г) особливості комунікації операторів між собою.

3.4.2.2. Індивідуально-психологічні особливості та функціональна надійність оператора

У формуванні механізмів стійкості та надійності оператора зростає роль психічних чинників, які регулюють співвідношення соціальних і біологічних процесів, що мають інколи протилежну спрямованість.

Стійкість операторської діяльності розглядають у єдності її трьох аспектів: предметно-діяльного, фізичного і психологічного.

Предметно-діяльний аспект відображає всі параметри діяльності, що характеризують зміни предмету праці, його ефективність і якість.

Фізіологічний і психологічний аспект визначає процесуальні основи підтримки, забезпечення стійкості діяльності.

Психологічний аспект стійкості відображає функціональні характеристики професійно значимих психічних процесів, якостей і властивостей особистості, а також

114_______________________________3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності міру адекватності психологічної системи діяльності щодо вимог конкретних робочих ситуацій.

Фізіологічний аспект пов'язаний з питаннями адаптивної і гомеостатичної регуляції організму під час впливу екстремальних чинників зовнішнього середовища.

В.А. Бодров встановив, що наявність визначених особистісних характеристик сприяє високому рівневі професійної діяльності. До таких рис особистості відносять емоційну стійкість, активність у мобілізації внутрішньої енергії, уміння контролювати емоції, здатність передбачити можливі зміни ситуації, високе спрямування до досягнення цілі. Згідно з дослідженнями В.А. Бодрова, такі якості мають проявлятися на фоні незначного емоційного напруження і підвищеного самоконтролю, свідомості.

Значення конкретних психологічних особливостей людини-оператора у регуляції процесів діяльності, тією чи іншою мірою її надійності визначається передусім характером визначеної операторської діяльності, її вимогам до особистості оператора, до його функціональних можливостей (ресурсів) і до критеріїв надійності, а також сукупністю індивідуальних рис, якостей суб'єкта діяльності, їх індивідуальною своєрідністю і неповторністю у рівні розвитку, ступеня активізованості, взаємної компенсації:

- темперамент, когнітивні стилі, емоційна стійкість та інше створюють можливість для прояву високої чи низької надійності.

- активізаційні, стимулюючі якості (організація уваги, відповідальність та ін.), формують визначений стиль і організацію діяльності.

Сприймання інформації, прийняття рішень, психомоторика безпосередньо регулюють, визначають характер конкретних дій, їх нормативні чи помилкові прояви.

Творча пізнавальна діяльність поряд з жорстко детермінованими завданнями займає значне місце у багатьох видах операторської діяльності. Своєчасна і правильна операція в аварійній і критичній ситуації, а також самооцінка особистої ролі в ній досягається оператором тільки шляхом складної інтелектуальної діяльності, вміннями швидко адаптуватися до нових ситуацій.

3.4.3. Ергономіка

Ергономіку розуміють як галузь знань, яка комплексно вивчає матеріально-практичну діяльність людини в системах "людина-машина-середовище". Ергономіка виникла на межі технічних наук, психології, фізіології та гігієни праці.

Ергономіка - це наука, завданням якої є вивчення людини чи групи людей та їхньої діяльності в умовах сучасного виробництва, життєдіяльності в системі "людина-машина-середовище" з метою оптимізації знарядь, умов праці, забезпечення необхідного комфорту, що сприяють підтриманню високого рівня психофізіологічного стану здоров'я працівника, оператора. Отже, об'єктом дослідження ергономіки є система "людина - машина". Ергономіка відшукує шляхи до забезпечення не тільки комфортних умов взаємодії людина-техніка але й поліпшення умов виробництва, оптимізацію техногенного середовища тощо. Наприклад, через те, що на кухні розміщено меблі, обладнання не оптимальне, не комфортне, приготування їжі займає більше часу та потребує більших енерговитрат. Ідеальне розміщення - це трикутник, в якому розміщені плита, раковина і холодильник. Німецькі спеціалісти рекомендують холодильник розміщати у лівому куті кухні так, щоб двері відкривались

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльностісправа наліво а плиту - ближче до правого кута між розділюючим столом і столом для приготування.

Ознаками ергономічної якості системи "людина-машина-середовище" є її висока ефективність, повна безпека взаємодії людини-оператора з технічними пристроями, задоволеність людини змістом, характером та результатами своєї праці.

Ергономічне оцінювання системи "людина-машина-середовище" виконують диференційним методом, при якому використовують окремі ергономічні показники, або комплексним методом, при якому визначають комплексний ергономічний показник, який характеризує групу ергономічних властивостей обладнання і середовища відповідно до властивостей людини у процесі матеріально-практичної діяльності. Цей показник утворюють групові ергономічні показники трудового процесу: гігієнічний, антропометричний, фізіологічний, психофізіологічний та психологічний. Перелічена група показників формує ергономіку.

Гігієнічний груповий показник характеризує гігієнічні умови життєдіяльності і працездатності людини під час взаємодії з системою "людина-машина-середовище". Він передбачає створення на робочому місці нормальних метеорологічних умов мікроклімату й обмеження впливу шкідливих чинників зовнішнього середовища.

Груповий показник складається з конкретних показників освітленості, вентилювання, температури, вологості, тиску, запиленості повітря, радіації, шуму, вібрації, гравітаційного перевантаження і прискорень, сили електромагнітних випромінювань. Перевищення допустимих меж цих показників може загрожувати життю та здоров'ю людини, як фізичному, так і психічному.

При підвищенні температури середовища з 18°С (нормальна для роботи) до 25°С відчувається фізична втома і з'являються ознаки погіршення психічного стану (дратівливість, напруженість); при 30°С погіршується розумова діяльність, сповільнюються реакції, виникають помилки; температуру близько 50°С оператор може переносити протягом однієї години.

В ергономіці впорядкованіосновні терміни, що характеризують зовнішнє середовищеробочого місця людини-оператора. Чинники зовнішнього середовища на робочому місцірозуміють як фізичні, хімічні,біологічні, інформаційні, соціально-психологічні й естетичнівластивості системи "людина-машина-середовище", які впливають на людину-оператора.Наприклад, при правильній позі(рис. 37) оператора навантаження на передню і заднючастину поясних міжхребетнихдисків приблизно однакове. Рис. 37. Правильна (1) і неправильна (2) пози опе-

Ергономісти виділяють ратора комфортні та дискомфортні,

115

116 3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльностіекстремальні та надекстремальні зовнішні робочі середовища на робочому місці оператора.

Комфортне середовище забезпечує оптимальну динаміку працездатності оператора, добре самопочуття і збереження його здоров'я.

Відносно дискомфортне середовище, впливаючи протягом певного інтервалу часу, забезпечує задану працездатність і збереження здоров'я, але викликає у лю-дини-оператора неприємні суб'єктивні відчуття та функціональні зміни, що не виходять за межі норми.

Екстремальне робоче середовище зумовлює зниження працездатності людини і спричинює функціональні зміни, що виходять за межі норми, але які не призводять до патологічних порушень.

Надекстремальне середовище призводить до виникнення в організмі людини патологічних змін та до неможливості виконання роботи.

Другий груповий показник (антропометричний) регламентує відповідність машини до розмірів і форми тіла працюючої людини, рухливості частин тіла й інших параметрів. Його показники забезпечують раціональну та зручну позу, правильну осанку, оптимальне ложе для обхвату ручок, органів управління, мінімальні й оптимальні робочі зони рук і ніг. Відомості, які наводять в антропометричних довідниках, можуть слугувати лише для перших, приблизних припущень габаритів обладнання, яке проектують.

Третій та четвертий групові показники (фізіологічний і психофізіологічний) характеризують ті ергономічні вимоги, що визначають відповідність системи "людина-машина-середовище" до силових, швидкісних, енергетичних, зорових, слухових, дотикових, нюхових, можливостей і особливостям людини. На підставі численних експериментальних даних сформульовані, наприклад, ергономічні вимоги Державного стандарту (ГОСТ 21829-76 "Кодування зорової інформації'"), за яким мінімальна допустима яскравість кольорових знаків має бути 10 кд/м", рекомендована - 170 кд/м2. Ергономічні вимоги ГОСТ 21752-76 "Маховики управління і штурвали" грунтуються на експериментально встановлених максимальних зусиллях руки при різних кутах згину в лікті. Наприклад, витягнутою правою рукою оператор може тягнути на себе ручку з силою до 22 кг, штовхати від себе - до 20 кг, витискати догори - до 5,5 кг, тягнути вниз - до 7 кг.

3.4.3.1. Ергономіка та безпека побутової техніки й апаратуриПеревантаження побутової сфери життя людини механізмами, технікою й

апаратурою не лише підвищує її комфорт, але й створює визначені проблеми, пов'язані з порушенням екологічної, санітарної та психологічної рівноваги побутового середовища. Технічно складні вироби вносять у побут декілька серйозних змін, що полягають у підвищенні рівня шуму, появі вібрації, небезпеки загоряння, дії струмом, можливості опіків. Людині в побутовій сфері часто доводиться виконувати функції оператора і відсутність спеціальної підготовки дуже часто призводить до нещасних випадків.

Основну частину побутової техніки становлять електроприлади. У зв'язку з цим безпечне використання електроприладів має особливо важливе значення. Ця проблема настільки актуальна, що розробкою документів, які регламентують технічні вимоги і методи контролю безпеки використання побутових електроприладів, займаються Міжнародна електротехнічна комісія (МЕК), Міжнародна організація з правил приймання електрообладнання та ін.

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльностіУ МЕК технічні вимоги і методи випробовувань з безпеки побутових

електроприладів розробляє технічний комітет ТК-61; йому належать документи двох видів:

1. Загальні технічні вимоги і методи випробовувань (публікація МЕК 335-1).2. Окремі вимоги з безпеки певних видів приладів (публікація МЕК 335-2 і т. ін.). Основні показники безпеки конкретного виду приладів:- ступінь захисту від ураження електричним струмом;- ступінь захисту від вологи;- спосіб перетворення електричної енергії;- режим роботи,- можливість транспортування;- умови експлуатації і спосіб під'єднання до джерел живлення.У нашій країні за ступенем захисту від вологи побутові електроприлади

випускають у незахищеному (холодильники, пилотяги), захищеному від бризі (пральні, посудомийні машини) виконанні та водонепроникні. Під час їхньої експлуатації можливий вплив на них вологи, зумовлений наявністю робочої рідини у самому приладі (посудомийні, пральні машини, міксери).

За режимом роботи побутові електроприлади поділяють на прилади з тривалим режимом роботи, короткочасним і повторно-короткочасним. Тривалий режим передбачає роботу приладу при нормальному навантаженні протягом необмеженого періоду часу (вентилятори, пилотяги, натирачі підлоги). Короткочасний режим - це режим роботи приладу при нормальному навантаженні протягом часу, за який термін експлуатації всіх частин приладу не встигає досягнути встановленого значення (електробритви, машинки для стрижки волосся). Повторно-короткочасний режим роботи приладу складається із серій послідовної експлуатації.

Зараз дослідження із забезпечення безпечного використання побутової техніки проводять з урахуванням технічного, економічного, естетичного й ергономічного поглядів. Технічні рішення передбачають розробку побутової техніки з урахуванням усіх досягнень, що підвищують їхню безпеку, наприклад, деякі електроприлади оснащують мікропроцесорами, які автоматично визначають температуру, необхідну для безпечної роботи.

Естетичні вирішення спрямовані на оформлення виробу, що задовольняє сучасні вимоги, а також на вибір матеріалу, який забезпечує підвищення безпеки використання приладу (таким матеріалом є, наприклад, полімери).

За основу ергономічних показників беруть гігієнічні, антропометричні, фізіологічні та психологічні показники. На їхній основі розробляють спеціальні процедури оцінювання побутових виробів з погляду відповідності їх до ергономічних вимог. Ці процедури передбачають оцінювання відповідності виробів до антропометричних показників і фізіологічних можливостей людини, оцінювання рівня зручності використання та комфортності виробу, оптимізацію фізичного і психологічного навантаження людини, пов'язаного з одержанням корисного ефекту від експлуатації виробу. Для визначення найзручнішого розміщення тіла при різних рухових операціях на кухні, наприклад, використовують метод анатомічного аналізу, що дає змогу одержати дані з оптимальної структури обладнання кухні.

3.4.3.2. БіоергономікаНа стику ергономіки та біомеханіки що вивчає механічні явища в живих

системах виникла ергономічна біомеханіка. Ця наука вивчає механічну взаємодію лю-

117

З, Безпека людини в різних сферах життєдіяльностідини з оточуючим п предметним середовищем з метою оптимізащї цієї взаємодії. Результати досліджень в цій галузі мають неабияке значення для забезпечення безпеки життєдіяльності людини. Прикладом може слугувати попередження таких найрозповсюдженіших травм людини як падіння та пошкодження опорно-рухового апарату. Адже згідно з медичними статистичними даними, більше 60% травм виникає внаслідок падінь і 60-80% міського дорослого населення мають різноманітні патологічні зміни хребта і пов'язані з цим неврологічні захворювання. Причому більшість із зазначених небезпек стається через взуття. Зокрема спеціалісти з Американської академії ортопедів підрахували: захворювання ступні у жінок у 75% випадків розвиваються через носіння незручного взуття. Тому для забезпечення безпечних умов пересування людини, попередження травматизму та захворювань, до взуття висувають певні вимоги. Ці вимоги ґрунтуються на підставі досліджень виникнення тиску в різних ділянках стопи під час ходи (рис. 38) та бігу, а також зв'язку опорних зусиль і положень тіла під час ходи (рис. 39) чи бігу.

Фізико-механічні вимоги до взуття:Фрикційні. Сила тертя, що виникає між ногою і опорою, має унеможливити

проковзування в місці контакту. Слизька опорна поверхня і невідповідність фізичним розмірам ноги спричинює небезпеку падіння і травм.

Рівень безпеки (з погляду ймовірності послизнутися) оцінюють виразом:рг

-Гверт

де Frop - горизонтальна складова сили дії стопи на опору; FBepT - вертикальна складова сили дії стопи на опору; f - коефіцієнт тертя між стопою та опорою.

К FУ випадку rop > f існує великий ризик послизнутися, коли —— « f , то такий

г4______ П______

Аверт

ризик є мінімальний.

118

Демпфірування. З метою попередження динамічного впливу на опорно-руховий апарат людини в процесі її переміщення, взуття має володіти властивостями пом'якшення ударних навантажень. Тому при виборі взуття потрібно враховувати, що рівень демпфірування залежить від конструкції взуття, матеріалу підошви та каблука, наявність ізоляційної прокладки тощо.

А.С. Аруін таВ.М. Заціорський оцінюючи демпферні властивос- мілісекундах

Рис. 38. Розподіл навантаження на стопу під час ходи. Висота піків пропорційна тиску між стопою і опорою. Момент початку опорного періоду зафіксований в

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності________________________________119ті взуття в стопі з'ясувати, що з матеріалів, які використовують у виробництві щоденного взуття, менше демпфірують динамічні впливи шкіра, значно краще пориста гума і спінений поліуретан. Використання металевих підметок і косячків, закріплених на каблуках, погіршує поглинаючі механічні коливання властивості взуття. Використання еластичних каблуків з вставкою з поліуретану чи полімерних прокладок з сорботану удвічі покращує демпферні властивості взуття. Корисним також є використання взуття з заокругленою п'ятковою гранню каблука - ходьба в такому взутті знижує динамічне навантаження за рахунок амортизації перекатом по заокругленій частині каблука.

Окрім зазначених, до взуття висувають низку біомеханічних вимог: Рівномірний розподіл навантаження по стопі. Одним з основних критеріїв ергономічності взуття є відносний рівномірний розподіл навантаження по стопі, тобто відсутність надмірної концентрації тиску на окремих ділянках. На це впливає висота каблука і опорна жорсткість взуття.

Висота каблука. Розподіл парціальних навантажень у здоровій стопі (людина стоїть) приблизно є у співвідношенні: задній відділ - 56%, передній - 44%. Використання взуття з різною висотою каблука призводить до перерозподілу навантажень, що діють на передній і задній відділи стопи (рис. 40).

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльностіВ.О. Маркс визначив, що користування взуттям з висотою каблука до 50 мм не

супроводжується перевантаженням передніх відділів, вищий каблук призводить до такого перевантаження, як результат - зміна характеристики ходи, збільшення навантаження на опорно-руховий апарат (призводить до збільшення ударного навантаження на міжхребетні диски та викривлення поясного відділу хребта).

Опорна та згинальна жорсткість взуття. Під опорною жорсткістю розуміють здатність нижньої частини взуття створювати індивідуальне "ложе" для форми стопи. При низькій здатності формувати таке ложе взуття завдає травм (потертості плантарної поверхні стопи, виникнення мозолів).

Вага взуття. Під час пересування у важкому взутті затрачається значно більше зусиль і енергії, ніж у разі пересування в легкому взутті.

Латеральна властивість. Під час пересування людини нога звичайно торкається опори латеральною стороною п'яти і прогинається у медіальну сторону. М'язи і зв'язки гомілковостопного суглобу певною мірою протидіють підвертанню. Надто низькі (менше 20 мм) і високі (більше 35 мм) каблуки, особливо у разі їхнього поєднання з м'яким матеріалом низу взуття, призводять до значних латеральних зміщень.

При виборі нового взуття спеціалісти радять приміряти його у другій половині дня, коли стопи вже трохи набрякли і нога гостріше відчуває його дефекти.

3.4.4. Небезпечні техногенні чинники

3.4.4.1. Електричний струмРозрізняють два види ураження електричним струмом: електричний удар та

електрична травма. У разі електричного удару уражається весь організм загалом, тому цей вид ураження має найбільшу небезпеку. При цьому з'являються судоми, розлад дихання або серцевої діяльності. Часто виникає фібриляція, тобто аперіодичні скорочення волокон серцевого м'яза, яка порушує ритмічне нагнітання крові в судинах, що веде до зупинки кровообігу. Електричний струм діє на центральну нервову систему, викликає судомне скорочення м'язів та їхній параліч. Параліч дихальної системи або м'язів серця може призвести до смертельних наслідків. Електричні травми спричиняють місцеві ураження: опіки, металізацію шкіри, електричні знаки. Проходячи через тіло людини, електричний струм має термічну, електролітичну, механічну та біологічну дію.

Термічна дія електричного струму - це нагрівання людського організму. Термічна дія зумовлює опіки окремих ділянок тіла при проходженні через них електричного струму, а також при зовнішньому впливі на них електричної дуги. Зовнішній вигляд опіків може бути різний - від почервоніння шкіри та утворення пухирів з рідиною до обвуглення біологічних тканин. Електрична дуга також є причиною металізації шкіри, яка пов'язана з проникненням у неї дрібних частин металу під час його плавлення під дією високої температури. Дія потужного ультрафіолетового випромінювання електричної дуги спричиняє електроофтальмію - запалення зовнішніх слизових оболонок очей.

Біологічна дія електричного струму виявляється у подразненні та збудженні нервових волокон і тканин організму та розладі внутрішніх біоелектричних процесів. Електролітична дія електричного струму виявляється у розпаді крові та плазми та порушенні їхнього фізично-хімічного складу.

120

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльностіМеханічна дія електричного струму визначається розривом та розшаруванням

тканин, зумовленим електродинамічним ефектом, та утворенням пари від перегрітої тканинної рідини і крові. Механічні пошкоджений зумовлені збудженням та судомним скороченням м'язів тіла, що може спричинити їхній розрив або пошкодження шкіри, вивих суглобів і навіть перелом кісток.

Чинники, що визначають важкість ураження електричним струмом: сила струму і електричний опір тіла людини, тривалість дії струму, рід струму (постійний чи змінний), його частота, індивідуальні особливості людини та умови навколишнього середовища. На опір тіла людини впливає також фізичний та психічний стан, хворобливість, втома, голод, стан сп'яніння, емоційне збудження.

Допустимим вважається струм, при якому людина може самостійно звільнитися від електричного кола. Гранично допустиму силу струму визначають за емпіричною формулою:

I r p = — ,(uA), (38)

де t - тривалість дії електричного струму.Остання формула дійсна в діапазоні зміни тривкості дії електричного струму від

0,1 с до 1,0 сЗмінний струм порівняно з постійним є небезпечнішим. Найнебезпечнішим є

змінний струм частотою 20-100 Гц. При високих напругах (більше 500 В) небезпечним є постійний струм.

Умови, що визначають можливість ураження електричним струмом:- випадкове торкання до струмопровідних частин, що перебувають під

напругою;- несправність захисних засобів, пошкодження ізоляції;- помилкове включення обладнання, його замикання внаслідок несправності,

розряд блискавки.- виникнення крокової напруги на поверхні землі або підлоги внаслідок

замикання провідника на землю або несправності заземлення (рис. 41).

Рис. 41. Переміщення у зоні розтікання струму замикання на землю: 1 - віддалення від точки замикання; 2 - схема переміщення ступнів ніг (не відриваючи одну ногу від другої)

Тіло людини можна зобразити у вигляді електричного кола, що складається з трьох послідовно з'єднаних ділянок: шкіра (Кш) - внутрішні органи та тканини (RB) -шкіра (Rm)

121

Рис. 42. Електричний опір тіла людини Рис. 43. Електричний опір шкіри лю-дини Повний опір людини визначають

шляхом спільного розв'язку рівнянь (39), (40):

4-R2

RA =--------—S-~ , (41)/ R і

І 4-\ ша

R

Активний опір шкіри визначають за формулою:

^шя=^^, (42)s

де ре - питомий опір епідермісу (зовнішньої поверхні шкіри), Омм; de - товщина шару епідермісу, м; s - площа контакту струмопровідного елемента з людиною, м . Ємнісний опір шкіри визначається співвідношенням

і

р — (Тткшє 2nfC, w

де f - частота струму, Гц; С - ємність зовнішнього шару шкіри, Ф.Ємність зовнішнього шару шкіри, своєю чергою, розраховуємо за формулою:

с=5М, (44)

де Е - діелектрична проникність; Е0 - електрична постійна, Ф/м (Е0 = 8,85х10-12 Ф/м)

3.4.4.2. Електростатичні та електромагнітні поляВплив статичної електрики на людину пов'язаний із протіканням через неї

слабкого струму. Найчутливішими до електростатичних полів є центральна нервовг система, серцево-судинна та інші системи організму. Наслідком впливу цих полів ( дратівливість, підвищена збудливість, біль голови, порушення сну тощо. Виникаюті фобії, зумовлені страхом очікуваного розряду.

Вплив електромагнітних полів на організм людини залежить від щільност потоку енергії, частоти випромінювання, тривалості впливу, режиму опромінення розмірів опромінюваної поверхні тіла, індивідуальних особливостей організму.

122


j j>jni аіиіпву cjitivipuiviai шігшл иилш ліидипа Jtundt ісішивиїи la UIUJIUI 14HU1 О

впливу. Джерела електромагнетних полів мають ближню (індукційну) та дальню (випромінювальну) зони впливу.

Зміна електромагнітного поля веде до нагрівання тканин тіла людини за рахунок змінної поляризації діелектрика (хрящі, сухожилля тощо) та внаслідок появи струмів провідності. Тепловий ефект є наслідком поглинання енергії електромагнітного поля. Перегрівання особливо негативно відбивається на тканинах зі слабко розвиненою судинною системою або з недостатнім кровообігом (очі, мозок, нирки, шлунок, жовчний та сечовий міхурі). Опромінення очей спричинює каламутність кришталика (катаракта) та втрату зору. Це відбувається у випадку надвисокочастотного опромінення при поверхневій густині потоку енергії електромагнітного поля >10 мВт/см2 (1 Вт/м2 = 0,1 мВт/см2 = 100 мкВт/см2).

Тривалий вплив електромагнітного поля створює тепловий вилив, що зумовлює ункціональні зміни в центральній нервовій та серцево-судинній системах. Виникають також головний біль, швидка втома, погіршення самопочуття, зміни тиску зміни, нервово-психічні розлади. Простежують також трофічні розлади: схуднення, випадання волосся, ламкість нігтів, послаблення імунологічних реакцій.

Для збереження здоров'я необхідно обмежувати час перебування людей в зоні впливу електростатичного та електромагнітного полів.

3.4.4.3. Виробничі випромінюванняНайбільш поширені електромагнетні випромінювання - це процеси утворення

вільного електромагнетного поля, спричиненого роботою телевізійних та радіолокаційних станцій, високовольтних мереж електропередач, електротранспорт, установки радіозв'язку, комп'ютерна техніка.

Випромінювання характеризується довжиною та частотою хвилі.Довжина хвиль виробничого випромінювання:Змінні струми промислової частоти 103 км;Радіохвилі 1 нм-30 км;Інфрачервоне випромінювання 760 нм - 540 мкм;Світлове випромінювання 760 нм - 400 нм;Ультрафіолетові промені 200 нм - 400 нм;Рентгенівські промені 2x10 мкм-7,1x10 мкм;Гамма-промені 1,9х10~й мкм - 7,1х10~б мкм.Частота виробничого випромінюванняУльтразвук понад 20 кГц;Шум 16 Гц-20 кГц;Інфразвук менше 16 кГц;Вібрація 12-8 000 Гц.3.4.4.4. Іонізуюче випромінювання

3.4.4.4.1. Основні поняття та визначення іонізуючого випромінюванняІонізуюче - це випромінювання, під впливом якого з нейтральних молекул та

атомів утворюються іони. Іонізуюче випромінювання реалізує свою біологічну дію через ефекти іонізації та наступний розвиток хімічних реакцій у біологічних структурах клітини. Внаслідок впливу іонізуючого випромінювання в організмі людини можуть відбуватися хімічні, фізичні та біологічні процеси. Розрізняють


квантове (електромагнітне) та корпускулярне іонізуюче випромінювання (рис. 44).Ультрафіолетове випромінювання - це найбільша короткохвильова частина

спектра сонячного світла, яке генерується внаслідок зміни стану електронів на зовнішніх оболонках.

Рентгенівське випромінювання виникає внаслідок зміни стану електронів на внутрішніх оболонках атома.

Гамма-випромінювання генерується збудженими ядрами атомів та елементарними частками.

Альфа-випромінювання - це потік позитивно заряджених часток - атомів гелію, що виникають під час розпаду радіоактивних ізотопів.

Бета-випромінювання - це потік електронів чи позитронів, які випромінюються атомними ядрами при бета-розпаді радіоактивних ізотопів.

Потоки часток - це потоки нейтронів та протонів, що виникають під час ядерних реакцій.

Джерелами іонізуючого випромінювання є прилади, які мають великі напруп-споживання: високовольтні випромінюючі діоди, потужні генераторні та модуля торні лампи, підсилювачі, генератори та ін.

Іонізуюче випромінювання виникає під час розпаду радіоактивних ядер. Кіль кісною характеристикою джерела випромінювання є активність, яку виражаюті числом радіоактивних перетворень за одиницю часу. В системі "Сі" - це 1-ядерні перетворення за секунду (розпад/с) - 1 бекерель. Позасистемна одиниця-кюрі 1 Кю = 3,77x10 Бк.

Міру дії іонізуючого випромінювання визначає його доза. Розрізняють погли нуту та еквівалентну дозу випромінювання. Поглинута доза характеризує енергік іонізуючого випромінювання, яка поглинута одиницею маси людини. Одиниця ви міру поглинутої дози в системі "Сі" - грей (Гр), позасистемна одиниця - рад.

1 рад = 0,01 Дж/кг;


1251 Г р = 1 Дж/кг=100рад.

Поняття поглинутої дози не враховує, що вплив однієї і тієї ж дози різних випромінювань неоднаковий. Поняття еквівалентної дози визначає вплив різних видів випромінювання та дає підстави пов'язувати біологічний ефект будь-яких випромінювань до впливу гамма-променів

Д = КДП, (45)де К - коефіцієнт якості випромінювання; Дп - величина поглинутої дози для гамма - випромінювання.

Коефіцієнт якості показує у скільки разів біологічний ефект певного виду випромінювання відрізняється від такої ж дії гамма-випромінювання: К=1 - для рентгенівського; К=10 - для нейтронів; К = 20 - для а-часток. Еквівалентну дозу в системі "Сі'"вимірюють зівертами (Зв).

Часто використовують позасистемну одиницю - бер (біологічний еквівалент рентгена)

1 Бер = 0,01 Дж/кг = 0,01 Зв;

1 Зв=100бер.Іонізуюча здатність випромінювання в повітрі характеризується експозиційною

дозою. За одиницю дози в системі "Сі" взято величину - кулон/кг (К/кг). Це така доза випромінювання, при якій у 1 кг сухого повітря виникають іони, які несуть заряд 1 кулон електрона кожного знака. Для характеристики цієї дози також використовують позасистемну одиницю-рентген (р).

Рентген - це доза гамма-випромінювання, під впливом якої в 1 см сухого повітря за нормальних умов (температура 0°С, тиск 760 мм рт.ст.) утворюються іони, що несуть одну електростатичну одиницю кількості електрики кожного знака. Доза в один рентген дорівнює 2,08х109 пар іонів в 1 см3 повітря.

1 р = 2,58х10"4 кл/кг.Поглинута й експозиційна дози випромінювання, віднесені до одиниці часу,

визначають потужність доз (рівень радіації). Рівень радіації характеризує ступінь забруднення місцевості та вказує, яку дозу може одержати людина, перебуваючи на забрудненій території за одиницю часу. Рівень радіації вимірюють у рентген/годинах, рад/годинах, бер/годинах.

Наприклад, за результатами експертів, сумарний вихід радіоактивних матеріалів у результаті аварії на ЧАЕС становив 50 млн кюрі, що рівнозначно наслідкам вибухів 500 атомних бомб такого самого типу як ті, що були скинуті в 1945 р. на Хіросіму і Нагасакі. Відбулося радіоактивне забруднення більш як 2,3 тис. населених пунктів в 12 областях України, усього було заражено 50 тис. кв. км. площі. В Україні станом на 2004 р. налічували 3,2 млн потерпілих від катастрофи, в тому числі близько 1 млн дітей.

3.4.4.4.2. Вплив іонізуючого випромінювання на організм людиниУ процесі дослідження впливу іонізуючого випромінювання на організм

людини виявлено такі особливості:- висока руйнівна сила поглинутої енергії випромінювання;- наявність прихованого періоду благополуччя;- вплив від малих доз може складатись або накопичуватись. Цей ефект

називається кумуляцією;

126 3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності- випромінювання впливає не лише на живий організм, але й на його

нащадків (генетичний ефект);- ефективність впливу випромінювання залежить від частоти його дії;- різні органи людини та організми по-різному реагують на випромінювання.Багаторічні дослідження визначили такі граничні значення доз, які спричиняють

різні зміни в організмі.1. Доза величиною 100 гр є смертельною, що відбувається, як правило,

протягом декількох годин чи діб.2. При дозах опромінення від 10 до 50 гр опромінена людина помре через 1-2

тижні.3. Від дози опромінення 3-5 гр вмирає майже половина усіх опромінених

(50% смертельна доза).Ступінь небезпеки залежить також від швидкості виведення радіоактивних

речовин з організму.Зв'язок між відстанню К до радіоактивного джерела та дозою опромінювання

має вигляд

R = VMMT7A\ (46)

де М - радіоактивність джерела, Бк; Т - час опромінення, год; Д - доза опромінення, кулон/кг.

У разі використання захисних екранів використовують формулу:

Jx = J0 е~м", (47)де Jx, J0 - інтенсивність випромінювання при відсутності поглинала та наявності екрана; (і - коефіцієнт послаблення випромінювання; х - товщина поглинала.

Ефективність виведення радіоактивних речовин характеризується періодом його напіввиведення з організму людини. Період ефективного напіввиведення Теф - це час, протягом якого кількість радіоактивного елемента зменшується вдвічі внаслідок радіоактивного розпаду та біологічного виведення

Т0,5 • Тбе* ~ т0 5 + Т6 '

де Т0,5 - період напіврозпаду радіоактивних елементів; Тб - період біологічного напіввиведення радіоактивних елементів.

Період напіврозпаду - це час, протягом якого розпадається половина атомів радіоактивного елемента. Період біологічного напіввиведення - це час, протягом якого кількість радіоактивного елемента зменшується вдвічі внаслідок фізіологічного обміну. Період напіврозпаду визначають законом природного розпаду радіоактивних атомних ядер

N = N е-" С49Лде N, N0 - відповідно, кількість ядер у певному об'ємі речовини на момент часу t та t = 0; А, - константа розпаду.

3.4.4.4.3. Захист від іонізуючого випромінюванняДо інженерно-технічних методів та засобів захисту можна віднести такі:

колективний (група будинків, район, населений пункт), локальний (окремі будівлі, приміщення) та індивідуальний.


Колективний захист спирається на розрахунок поширення хвиль в умовах певного рельєфу місцевості.

Локальний захист заснований на використанні радіозахисних матеріалів, які забезпечують високе поглинання енергії випромінювання у матеріалі та віддзеркалення від його поверхні. До інженерно-технічних методів захисту також належить:

- конструктивна можливість працювати на зниженій потужності у процесі налагоджування, регулювання та профілактики;

- дистанційне керування об'єктами.Засоби індивідуального захисту використовують у тих випадках, коли інші

захисні заходи неможливі чи недостатньо ефективні. Для захисту тіла використовують одяг із металізованих тканин та матеріалів, що поглинають радіовипромінювання. Очі захищають спеціальними окулярами зі скла з нанесеною на внутрішній бік провідною плівкою двоокису олова.

3.4.4.5. Хімічні чинники небезпеки

3.4.4.5.1. Загальна характеристика шкідливих хімічних речовинСьогодні в світі виробляють близько 1 млн різних хімічних речовин, з яких

приблизно 700 широко застосовують у промисловості, сільському господарстві, побуті.Небезпеку хімічних речовин визначають їхньою здатністю проникати крізь

органи дихання, травлення, шкірні та слизові оболонки. Рівень та характер порушень нормальної життєдіяльності організму залежить від фізико-хімічних, токсичних властивостей хімічних речовин, тривалості та шляхів впливу на організм.

Для небезпечних хімічних речовин встановлено їх граничну допустиму концентрацію ГДК в повітрі, воді та інших середовищах.

Гранично-допустима концентрація - це максимальна кількість небезпечно-хімічних речовин в одиниці об'єму чи ваги, яка при щоденному впливі протягом необмеженого тривалого часу не викликає в організмі паталогічних відхилень, а також наступних негативних змін у потомстві. При встановленні ГДК використовують розрахункові методи, результати біологічних експериментів, а також матеріали спостережень.

Оцінюють вплив хімічних небезпек при вмісті в повітрі середовища існування людини одночасно декількох шкідливих речовин односпрямованої дії за сумою відношень фактичних концентрацій речовини до їх ГДК, яка не має перевищувати одиниці

С' ^2 ^3 С„ . ._п

--------------------------------------Г...Н-----------Si. (JU)ГДК, ГДК2 ГДКз ГДКП

k '

де Сі, С2,...СП - фактична концентрація шкідливих речовин, мг/м; ГДКЬ ГДК2,... ГДК„ - відповідно гранично-допустимі концентрації, мг/м3.

До речовин односпрямованої дії належать такі речовини, які близькі за хімічною будовою та характером впливу на організм людини. У випадку періодичної дії шкідливих речовин у повітрі середовища існування людини використовують поняття середньозмінної концентрації для конкретного періоду

_ C]ti +C2t2 +... + C„t„с з _ t, + t2 + ... + tn ^ '

де сь c2,...cn - концентрації шкідливих речовин на окремих стадіях (операціях) технологічного процесу, видах діяльності, відпочинку тощо мг/м; tb t2,... tn - тривалість

■

128 3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльностіокремих стадій (операцій) технологічного процесу, видах діяльності, відпочинку тощо.

Середньозмінна концентрація шкідливих речовин не повинна перевищувати гранично допустимої середньозмінної концентрації ГДКС3.

3.4.4.5.2. Класифікації небезпечних хімічних речовинСеред небезпечних хімічних речовин особливо виділяють спеціальні отруйні

речовини, які призначені для знищення людей, тварин та рослин. Отруйні речовини - це токсичні хімічні з'єднання з певними хімічними та фізичними властивостями. Агрегатні стани отруйних речовин: пара, аерозолі, краплі. Отруйні речовини класифікують:

- за характером вражаючої дії: смертельні; ті, що тимчасово виводять з ладу; подразнюючі та навчальні;

- за швидкістю настання вражаючої дії: швидкодіючі та повільнодіючі;- за тривалістю збереження: стійкі та нестійкі.Усі хімічні речовини за ступенем небезпеки для людини поділяють на 4 класи:1)надзвичайно небезпечні;2)дуже небезпечні;3)помірно небезпечні;4)мало небезпечні.Дія шкідливих речовин на організм людини може супроводжуватись

інтоксикацією, що призводить до розвитку професійних захворювань. Більшість шкідливих речовин незалежно від дози та шляху проникнення в організм має вибіркову токсичність, тобто здатність впливати на окремі клітини та структури тканини, не зачіпаючи при цьому інші, з якими вони перебувають у безпосередньому контакті.

Залежно від практичного використання небезпезпечні хімічні речовини, які забруднюють довкілля (полютанти) поділяють на:

- промислові отрути;- отрутохімікати, що використовують у сільському господарстві (гербіциди,

пестициди);лікарські препарати;

- сигарети, наркотики;- побутова хімія (харчові добавки, засоби санітарії, особистої гігієни,

косметичні засоби);- хімічна зброя.Відповідно до характеру дії на організм людини хімічні речовини поділяють на

токсичні, подразнюючі, мутагенні, канцерогенні, наркотичні, задушливі, такі, що впливають на репродуктивну функцію, сенсибілізатори.

Токсичні речовини - це речовини, які викликають загальне отруєння або впливають на окремі системи організму людини. Ці речовини можуть спричинити патологічні зміни певних органів, наприклад, нирок, печінки. Прикладом таких речовин є концентровані розчини кислот, лугів, селітри, чадний газ тощо.

Подразнюючі речовини зумовлюють подразнення слизових оболонок, дихальних шляхів, очей, легенів, шкіри (наприклад, пари кислот, лугів, аміак).

Мутагенні речовини призводять до порушення генетичного коду, зміни спадкової інформації. Це - свинець, радіоактивні речовини та ін.

Канцерогенні речовини зумовлюють, як правило, злоякісні новоутворення - пухлини (ароматичні вуглеводні, циклічні аміни, азбест, нікель, хром тощо).

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльностіНаркотичні речовини впливають на центральну нервову систему (спирти,

ароматичні вуглеводні).Задушливі речовини призводять до токсичного набряку легенів (монооксид

карбону, оксиди нітрогену).Речовин, що впливають на репродуктивну функцію це - радіоактивні ізотопи,

ртуть, свинець тощо.Сенсибілізатори - речовини, що діють як алергени (розчинники, лаки на основі

нітро- та нітрозосполук, формалін та ін.).Токсичні (отруйні) речовини спричиняють не тільки погіршення здоров'я та

працездатності людей, а й негативно впливають на живі організми, призводять до порушення екологічної рівноваги. Шляхи проникнення отруйних речовин в організм людини це - шкіра, органи дихання та шлунок. Рівень ураження речовинами залежить від їхньої токсичності, вибіркової дії, тривалості, а також від їх фізико-хімічних властивостей.

За вибірковістю дії шкідливі речовини поділяють на:- серцеві (кардіотоксична дія) - ліки, рослинні отрути, солі барію, калію,

кобальту, кадмію тощо;- нервові (порушення психічної активності) - монооксид карбону,

фосфорорганічні сполуки, алкогольні вироби, снотворні, наркотичні засоби;

- печінкові - хлоровані вуглеводні, альдегіди, феноли, спиртні напої, отруйні гриби;

- ниркові - сполуки важких металів, етиленгліколі, щавлева кислота;- кров'яні - анілін, його похідні, нітрити;- легеневі - монооксид карбону, оксиди нітрогену, озон, фосген.За тривалістю дії шкідливі речовини поділяють на три групи:- летальні, що призводять або можуть призвести до смерті (у 5% випадків) -

термін дії до 10 діб;- тимчасові, які спричиняють нудоту, блювання, набряки легенів, біль у

грудях - термін дії від 2 до 5 діб;- короткочасні, що подразнюють слизову оболонку, спричинюють головний

біль, задуху, загальну слабкість, зниження температури - термін дії кілька годин.

3.4.4.5.3. Шляхи потрапляння полютантів в організм людиниВелика кількість захворювань та отруєнь зумовлена проникненням в організм

людини шкідливих газів, парів, аерозолів головно через органи дихання. Це дуже небезпечно тим, що потрапляючи у кров, шкідливі речовини розносяться по всьому організму. Загальнотоксична дія аерозолів зумовлена тим, що пилові частки (до 5 мкм), проникаючи в глибокі дихальні шляхи, частково або повністю розчиняються в лімфі і, надходячи у кров, викликають інтоксикацію. Високодисперсні пилові часточки дуже важко вловлювати.

Отруйні речовини попадають у шлунково-кишковий тракт через недотримання правил особистої гігієни, наприклад, харчування або куріння на робочому місці без попереднього миття рук. Ці речовини відразу можуть потрапляти у кров з ротової порожнини. До них, наприклад, належать жиророзчинні сполуки, феноли, ціаніди.

Шкідливі речовини потрапляють в організм людини як через шкіру рук, так і через незахищені ділянки шкіри у випадках високих концентрацій токсичних парів і

5

129

130_______________________________3. Безпека людини в різних сферах ж иттєдіяльностігазів у повітрі на робочих місцях. Розчиняючись у шкірному жирі та потових залозах, речовини можуть надходити у кров. До них належать легкорозчинні у воді і жирах вуглеводні, ароматичні аміни, бензол, анілін тощо. Ураження шкіри безумовно прискорює проникнення отруйних речовин в організм.

Особливу актуальність проблема гострих отруєнь отримала в останнє десятиріччя, коли у більшості цивілізованих країн світу склалася "токсична ситуація", пов'язана з накопиченням у навколишньому середовищі великої кількості хімічних речовин. Загальна кількість жертв гострих отруєнь значно перевищує число загиблих від дорожньо-транспортних пригод. За даними американських спеціалістів, до 80% загиблих при пожежах є жертвами не вогню, а токсичних продуктів горіння.

3.5. Безпека в соціальній сфері життєдіяльності людини

3.5.1. Суспільство як система і життєдіяльність людини

Зрозуміти суспільство як об'єктивний процес, пізнати закономірності його функціонування, розвитку - це головне завдання соціальної філософії. І хоч в історико-філософському ракурсі в розумінні суспільства є багато містифікацій, сучасне наукове уявлення про нього не може бути сформоване без скрупульозного аналізу тих пошуків (досягнень та помилок), якими надзвичайно багата історія соціальної філософії.

На думку Платона, суспільство є об'єднанням людей для задоволення своїх потреб і засобом реалізації потреби людей одне в одному. За Арістотелем, воно є втіленням притаманного від народження соціального інстинкту людини. Релігійна філософія вважала його проявом божого творіння. Просвітителі (Т. Гобс, Ж.Ж. Руссо, Ф.М. Вольтер) та французькі матеріалісти XVIII ст. трактували суспільство як форму суспільної угоди, Г. Гегель - як реальний процес життєдіяльності людей, що відбувається завдяки втіленню в життя абсолютної ідеї. І. Бентам визначає суспільство як "фіктивне тіло, що складається з індивідуальних осіб, які розглядаються як його складові члени". Г. Зіммель відроджує Платонову ідею про суспільство як засіб реалізації внутрішніх спонук, потреб, мотивів індивідів. М. Вебер доповнює її тезою про "деякий мінімум взаємоорієнтацій". Е. Дюркгейм підкреслює значення розподілу праці. Т. Парсонс трактує суспільство як соціальну систему, що функціонує завдяки взаємодії людей та соціальних інститутів. Марксистська соціальна філософія суспільство визначає як сукупність історично зумовлених форм спільної діяльності людей. Головною детермінантою суспільного життя є спосіб виробництва матеріальних благ. Саме він зумовлює соціальний, політичний та духовний процес життя. Суспільне буття визначає суспільну свідомість, а не навпаки - ось головний висновок марксистської соціальної філософії.

Були спроби пояснити суспільне життя і через призму визначальної ролі суспільної свідомості. Як відомо, велика група філософів виходить з положення про те, що світом правлять ідеї. Найпослідовніше цю позицію простежено в філософії Платона та Гегеля.

Теоретичне уявлення про соціум як систему безпосередньо пов'язане з аналізом головних підрозділів і сфер суспільного життя, гармонійна взаємодія яких забезпечує цілісність суспільства і, навпаки, - дисгармонія яких веде до суттєвих конфліктів і деформацій. Поняття "сфера суспільного життя" відбиває різнопланові процеси, стосунки, цінності, інститути, чинники як матеріальні, так і ідеальні, об'єк-

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності_______________________________131тивні й суб'єктивні. Сфера - це реальний процес людської життєдіяльності. Діалектику сфер суспільного життя розглядають як реальне життя суспільства в конкретно-історичних, соціокультурних та природних вимірах. Доцільно виділяти такі сфери суспільного життя:

а) матеріальна - охоплює процеси матеріального виробництва, розподілу,обміну, споживання, а також продуктивні сили й виробничі відносини,науково-технічний прогрес і технологічну революцію;

б) соціально-політична - охоплює соціальні та політичні стосунки людей усуспільстві - національні, групові, міждержавні тощо. Саме ця сфера охоплює такі явища й процеси, як революція, реф эрма, еволюція, війна. У ційсфері функціонують такі соціальні інститути, як партія, держава, суспільніорганізації;

в) духовна - це широкий комплекс ідей, поглядів, уявлень, тобто весь спектрвиробництва свідомості (як індивідуальної, так і суспільної), трансформаціїїї від однієї інстанції до іншої (засоби масового інформування), перетворення в індивідуальний духовний світ людини;

г) культурно-побутова - охоплює виробництво культурних цінностей, передачу їх від одного покоління до іншого, життя сім'ї, побутові проблеми(організація відпочинку, вільного часу), освіту, виховання тощо.

Усі сфери суспільного життя тісно взаємопов'язані, тому їх треба розглядати лише в єдності. Абсолютизація якоїсь однієї сфери суспільного життя призведе до створення деформованої моделі суспільства. У центрі кожної сфери, як і суспільства загалом, має стояти людина, яка охоплює всі сфери життєдіяльності, єднає їх.

3.5.2. Небезпеки, спричинені соціумом

Формування засад ринкової економіки створило в Україні принципово нову соціальну та економічну ситуацію. Нині дедалі більшого значення набуває поділ суспільства за рівнем та джерелом багатства, наявністю чи відсутністю приватної власності. Саме прибуток і форма його отримання стають головним структуротвор-чим чинником українського суспільства, що свідчить про становлення в Україні ринкових відносин та первинного капіталізму. Водночас сучасні досягнення науки і техніки та стрімке зростання кількості інформації означили сучасне суспільство як постіндустріальне, телематичне. У такому суспільстві на перший план виступає інформація24, комунікація25. На цьому ґрунті зростає тиск інформації на особистість, а також знаходять застосування технології масового впливу на свідомість споживачів інформації. Інформаційний вплив спрямований на маніпулювання як окремою людиною, так і масами, метою чого є формування культури, наперед визначених цінностей, пріоритетів тощо.

-----------------------------------24

Інформація - (роз'яснення, повідомлення) - відомості про які-небудь події, факти, чиюсь діяльність у будь-якій формі та вигляді, на будь-яких носіях (книги, ілюстрації, кіно-, відеофільми, звукові записи, бази даних комп'ютерних систем тощо). Комунікація - вербальний і невербальний обмін інформацією між людьми; передача інформації, повідомлень, різних відомостей, вона можлива між людьми, людиною і машиною, не одушевленими об'єктами і різними живими організмами. Часто вона пов'язана з опосередкованим спілкуванням, тобто передачею інформації за допомогою технічних засобів, у тому числі засобів масової комунікації- телебачення, радіо, преси.

25

132 3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльностіВідомий письменник сучасної світової літератури Дж. Фаулз, аналізуючи

сучасний стан культури, твердить, що ми живемо в типовий entre-deux-guaerres (між двома війнами (фр.)) період. Суспільство, одурманене сексуальною революцією, висунуло на передній план сексуальну ідентифікацію, сексуальну мораль, загострило тендерні стосунки, спричинило кризу релігійної віри. Наслідком цього жінка стала джерелом насолоди, знаряддям, інструментом, сурогатом, який використовують для мастурбації. Для захопленого безумством суспільства культом стає старлетка - модель - дівчина-з-журнальної обкладинки, дівчина-гурія, яка не має віку, її тіло, форми є її одягом, інструментом заробітку грошей. Єдине, чого від неї вимагають, це максимум насолоди і єдине, чого від неї не очікують - це дітей. Сьогоднішній символ старлетки, нагадує часи фривольної і елегантної еротики Рококо26 з Херувимами, Купідонами. На цьому фоні засоби масової інформації "відкривають" щораз сміливіші, відвертіші моделі деструктивної поведінки27, формуючи відповідну свідомість як окремої людини, так і натовпу.

Під впливом напруженої ситуації сьогодення набувають сили і негативні чинники: формування нової соціальної диференціації та відповідних критеріїв її оцінки свідчить про девіантні відносини у суспільстві; надто різкий поділ на бідних та багатих; процеси збіднення та збагачення мають деформуючий характер. Зріс вплив кримінальних, соціально-політичних, інформаційно-психологічних, соціально-психологічних, соціально-економічних та інших, зумовлених атрибутами мікро-соціуму та соціуму негативних чинників ризику.

Такі обставини створюють передумови виникнення мотивації "втечі" особистості від руйнуючого жаху реальності - природної рефлексії на загрозу життєдіяльності індивіда. Трагедією сучасної людини є саме деструктивна втеча від реальності - аддикція28. Спроба втечі сучасної людини з реальності у деякий стан, смисловий простір, де можна відпочити, порадіти, набрати сил для того, щоб знову повернутися до ситуації реального життя, що пригнічує, називається аддиктивною. Аддиктивна настроєність притаманна всім дорослим людям які мають травмуючий досвід, обтяжувальні залежності29. Така поведінка за своєю суттю є дефектно-адаптивною в умовах постійного ускладнення сучасного життя. Аддиктивна поведінка - одна з форм деструктивної поведінки, яка виражається в устремлінні втечі від реальності шляхом зміни свого психічного стану за допомогою приймання деяких речовин, чи постійною фіксацією уваги на визначених предметах чи активностях, що супроводжуються розвитком інтенсивних емоцій. Цей процес настільки захоплює людину, що починає керувати її життєдіяльністю. Людина стає безпорадною перед своєю пристрастю. Вольові зусилля ослаблюються, посилюється важкість адаптації до проблемних життєвих ситуацій (складні емоційні умови,

26 Рококо - архітектурний і декоративний стиль XVIII ст., що відзначався вишуканою складністю форм і вигадливим орнаментом.Наприклад тенденція виникнення (приблизно у 2002 р.) популярних скандальних телепередач на зразок: "Моя сім'я", "Окна", "Девичьи слезы" та ін., відверті сценарії цих передач спочатку шокували громадськість, а потім стали сприйматися, як належне. Аддукція - недосконалий, ілюзорний спосіб пристосування до надто складних для індивіда умов життєдіяльності.Залежність - та чи інша форма рабства, що обмежує можливості людини, вона є психологічною причиною різноманітних особистих катастроф, руйнувань і захворювань.

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності _______________________________133 розчарування, руйнування ідеалів, конфлікти, різного роду стреси тощо). Психофізіологічна суть аддиктивної поведінки ґрунтується на основі відсутності вміння керувати власним психоемоційним тонусом30. Людина хоче яскравих настроїв, захисту від небезпек, тривог, страхів. І у задоволенні цього людина шукає найлегші шляхи - втечу через аддиктивний агент (музика, алкоголь, сигарети, наркотик, азартна гра, проституція, злочинність тощо). На цьому ґрунті набувають поширення різноманітні форми соціальних відхилень (алкоголізм, тютюнокуріння, наркоманія, проституція, злочинність, самогубство тощо). Ці та багато інших форм збоченої поведінки в умовах кризи системи соціального контролю стали загрозливими для суспільства.

Для запобігання такій деструктивній поведінці потрібно навчитися довільно, усвідомлено та творчо керувати своїми настроями і переживаннями, навчитися менеджменту станів, опанувати мистецтво релаксації, мобілізації і самопрограму-вання, завдяки чому можливо отримати повну владу над власною психікою і тілом, а отже, і над своїм життям загалом.

3.5.3. Алкоголь і здоров я

Мабуть, у нас немає жодної сім'ї, яку прямо чи опосередковано не хвилювала б проблема алкоголізму. Алкоголізм - страшна хвороба, яка за розповсюдженням на Землі займає третє місце після серцево-судинних та ракових захворювань.

Алкоголь збуджує, підбадьорює, піднімає настрій, змінює самопочуття, робить бесіду жвавішою. Алкоголь висококалорійний продукт, швидко забезпечує енергетичні потреби організму. Відомо, що в пиві і сухих виноградних винах до того ж є певний склад вітамінів та ароматичних речовин. Усе це правильно, але алкоголь ніколи не може бути корисною речовиною і лише тимчасово призводить до вдаваного покращення стану.

Алкогольні напої паралізують діяльність абсолютно всіх органів людини. Як і нікотин, алкоголь - наркотик, до якого швидко звикають і не задовольняються малими дозами.

Стадії розвитку алкоголізму мають певну закономірність. Перший прийом викликає захисну реакцію - адже організм прийняв отруту. Це можуть бути нудота, блювання, головний біль, запаморочення і таке інше. Ніяких приємних відчуттів при цьому не виникає. Однак у разі повторних прийомів алкоголю настає ейфорія, а захисна реакція поступово слабшає. З часом стан ейфорії стає для людини потребою, і вона вже не може обходитись без алкогольних напоїв. Унаслідок неодноразових прийомів алкоголю залежність від нього постійно зростає, при відсутності алкоголю людина починає відчувати хворобливий стан, який дуже важко переноситься. Різко знижується працездатність, виникає головний біль, тремтять кінцівки, людину морозить - це характерні симптоми алкогольного похмілля. В такому стані найкраще знімає головний біль повторний прийом алкоголю, а це тільки закріплює залежність людини від нього. Поступово ця залежність перетворюється на нестримний потяг негайно, якомога швидше знайти і прийняти наркотик. Щоб добути алкоголь-

Тонус - життєва активність, рівень життєдіяльності; манера, загальний рівень настроєності на будь-що (позитивний емоційний стан при тривалому збудженні нервової або м'язової тканини).

134 _______3, Безпека людини в різних сферах життєдіяльності ний напій, хворий іде на будь-які дії, зокрема злочинні, готовий зняти з себе останній одяг, все винести з дому.

У нашому організмі немає жодного органу, на який би алкоголь не діяв негативно. Незначна кількість його осідає в порожнині рота, далі - в системі травлення: в шлунку - біля 20% і в кишечнику - близько 80%. Вже через 5 хв після вживання спиртного алкоголь виявляється в крові, а через 2 год всмоктується повністю.

Алкоголь всмоктується досить швидко в кров, яка розносить його по всьому організму. Але розподіляється алкоголь в різних тканинах організму нерівномірно і, як встановлено, основна його доза всмоктується в мозок. Як і інші отруйні речовини, алкоголь знешкоджується в печінці. Беручи участь у знешкодженні спирту, печінка сама зазнає його шкідливої дії. Алкоголь викликає запальну реакцію в клітинах печінки, вони зневоднюються, зморщуються, ущільнюються і гинуть. Відбувається часткова заміна цих клітин щільними сполучнотканинними рубцями. Таким чином алкогольний гепатит (запалення печінки) переходить у серйозне захворювання, яке називається цирозом. Живіт збільшується через утворення водянки черевної порожнини. Розвивається загальне отруєння організму, і людина гине.

У московській міській клініці психіатричної лікарні № 4 ім. П.Б. Ганнушкіна було обстежено 33 особи (30 чоловіків і 3 жінки), які систематично зловживали алкоголем 5 років і більше. З них 27 померло у віці 23-50 років, 6-у віці 60-66 років. Протягом хвороби вони потрапляли в психіатричний стаціонар 3 рази і більше (один хворий - 27 разів). При госпіталізації у 9 хворих були судорожні припадки, спостерігався набряк головного мозку у 30%, 19% хворих мали набряк легенів. Діагностичні дослідження показали дистрофічні зміни внутрішніх органів, фіброзні та склеротичні зміни судин головного мозку та внутрішніх органів. Знайдені при гістологічному дослідженні зміни нейронів свідчили про зрушення в їх структурі. Причинами смерті були: мозкова, серцева і легенева недостатність, киснева недостатності і набряк мозку.

Отже, алкоголь - це універсальна отрута, яка діє на весь організм. Особливо сильну шкідливу дію його відчуває високоорганізована система організму - головний мозок. Найбільше алкоголь поглинає головний мозок, тому що в нервових клітинах головного мозку є велика кількість ліпідів, у яких алкоголь розчиняється краще, ніж в інших середовищах. У молодих людей судини мозку порівняно великого розміру (це потрібно для повноцінного живлення клітин, які ростуть), тому приплив крові до них більший. При важкому отруєнні алкоголем гине декілька тисяч клітин сірої речовини головного мозку. І хоча їх у кожного з нас 17 млрд, таке марнотратство - недопустиме з погляду безпеки життєдіяльності.

Зловживання алкоголем призводить до психічних розладів. Найчастіше трапляються такі психічні розлади, як біла гарячка, алкогольний галюциноз, алкогольне марення, епілепсія.

П'янство та алкоголізм завдають великої економічної, соціальної та моральної шкоди суспільству. Люди, які п'ють, частіше хворіють, допускають брак у роботі, через них стаються аварії і травми (20% побутового і 46% вуличного травматизму). Через провину п'яних водіїв щораз частіше трапляються дорожньо-транспортні пригоди (72,5%). Важким соціальним наслідком алкоголізму є його тісний зв'язок зі злочинністю - 96% правопорушень чинять особи в стані алкогольного сп'яніння.

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності _______________________________1353.5.4. Тютюнокуріння

Сьогодні смертність населення України визначається передусім неінфекційними захворюваннями, тісно пов'язаними з широким розповсюдженням чинників ризику, які характерні для поведінки людини. Серед них тютюнокуріння - основна причина передчасної смерті, якій можна запобігти. Тютюн - чинник ризику більш ніж 25 хвороб.

Ось деякі цифри та факти щодо куріння:- за оцінками ВООЗ близько третини дорослого населення світу (серед яких

200 мільйонів - жінки) курять;- кожного року в світі тютюн спричиняє 3,5 мли смертей, або 1000 - щодня;- за прогнозами, глобальна тютюнова "епідемія" забере життя 250 мільйонів

сучасних дітей та підлітків.До складу тютюнового диму входить близько 30 отруйних речовин: аміак,

синильна кислота, сірководень, чадний газ, радіоактивні речовини, тютюновий дьоготь тощо.

Крім цього, термін зберіганні сигарет, тютюну не повинен перевищувати 6 місяців, якщо вони зберігаються довше, в тютюні відбуваються незворотні хімічні зміни: нікотин і смоли виділяють отруйні випаровування, в результаті чого цигарки стають радіоактивними.

Тютюн негативно впливає на дихальну, серцево-судинну системи, репродуктивні органи.

Жінки, які палять, практично не народжують здорових дітей.Курці в 13% частіше страждають на стенокардію, в 12% - на інфаркт.Серед дітей до 5 років, коли у родині є один курець, хворіють 73,9%, двоє

курців - 77%, троє курців - не виявилося жодної здорової дитини.

3.5.5. Проституція

Проституція - вступ людей у безладні статеві стосунки за матеріальну винагороду. Проституцією є також втягування чоловіка чи жінки в статевий контакт за визначену винагороду.

Особи з низьким рівнем комунікабельності, невмінні знаходити спільну мову з протилежною статтю, нерідко користуються послугами проституток. Як правило метою таких контактів є зняття сексуального напруження, оскільки на певний момент відсутній сталий партнер, чи останній відмовляє у сексуальному контакті. Нерідко це люди сексуально безграмотні. Вони бояться експериментувати в сексі з своїми постійними партнерами. Ці люди бояться розмовляти зі своїм партнером на сексуальні теми. Спілкування з проститутками, користування їхніми послугами дає змогу певною мірою зреалізувати фантазії, задовольнити похіть, садо-мазохістські, фетишистські чи інші нахили. Результатом такого спілкування можуть бути пристрасть до алкоголю, наркотиків, травми, каліцтва, смертельні випадки.

Проститутки та їхні клієнти ризикують підхопити інфекційні хвороби, віруси імунодефіциту, різні заразні хвороби. Крім цього проституція є складовим елементом злочинного світу.

136 3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності3.5.6. Екстремальні ситуації криміногенного характеру та способи

самозахисту

Глобальна злочинність - ще одна гостра соціальна проблема сучасності. Кількість зареєстрованих у світі злочинів у середньому зростає на 5% щороку. Але останнім часом особливо швидко збільшується частка тих, що належать до категорії тяжких (убивства, насильства тощо).

Хоча статистика злочинів із застосуванням вогнепальної зброї в Україні свідчить про тенденцію спаду:

1996 р. - скоєно 2 133 злочини,1997 р. - скоєно 1518 злочинів,1998 р. - скоєно 1 299 злочинів,1999 р. - скоєно 1011 злочинів,2000 р. - скоєно 890 злочинів,- кількість вилученої зброї в населення має тенденцію до збільшення:1990 р. вилучено 208 одиниць,1991-2000 pp. вилучено 32 000 одиниць.Як свідчить статистика, злочинність в Україні набула неабиякого поширення. В

умовах економічної кризи, нерівномірності суспільного розвитку, різкого спаду рівня життя, значних прогалин у вихованні та законодавстві й інших негативних чинників збільшується кількість осіб, які схильні до скоєння злочинів. Враховуючи складну криміногенну ситуацію в Україні, кожна людина повинна вміти захистити себе в ситуаціях, пов'язаних з насильством. За таких умов безпека - це насамперед спосіб запобігти конфліктові, готовність до несподіванок, уважність до оточення тощо.

3.5.6.1. Правова основа самозахистуЗахищати життя й здоров'я громадян повинна держава. У Конституції України

зазначено, що "людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в державі найвищою соціальної цінністю; усі люди вільні і рівні у своїй гідності та правах; громадяни мають рівні конституційні права й свободи та є рівними перед законом, не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками ...соціального походження, майнового етану; місця проживання ...за іншими ознаками; обов'язок держави - захищати життя людини; кожен має право захищати життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань".

Право громадян на самозахист закріплене статтею 36-ю Кримінального кодексу України "Необхідна оборона". Згідно з нею, кожен громадянин має право на захист своїх прав та інтересів, а також прав та інтересів інших осіб, держави й суспільства через завдання шкоди тому, хто зазіхає на ці інтереси. При цьому право особи на необхідну оборону не залежить від можливості уникнути небезпечного зазіхання або можливості звертання до органів влади. Кримінальну відповідальність особа несе тільки при перевищенні меж необхідної оборони, тобто умисного заподіяння тому, хто зазіхає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпеці посягання. І навіть у тому випадку особа не несе відповідальності, якщо через сильне хвилювання, спричинене небезпекою, вона не змогла оцінити небезпеки зазіхання і ступеня завданої нею шкоди. Проте пункт 5 статті 36, дозволяє використовувати для необхідної оборони зброю або будь-які інші предмети та засоби для захисту від:

а) нападу озброєної особи;

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності 137б) нападу групи осіб;в) протиправного проникнення до житла.Отже, Кримінальний кодекс окреслює загальне коло ситуацій, коли дозволено

застосування зброї.Станом на початок 2004 р. в Україні не прийнято закон про зброю - Верховна

Рада вже вкотре повертає його "на доопрацювання" у першому читанні. Тому, замість повноцінного закону, маємо чимало відомчих нормативних актів. Придбання та використання гладкоствольної та нарізної мисливської зброї регулюють наказ МВСУ від 21.08.1998 р. (№622), газової - постанова Кабміну від 7.09.1993 р. (№ 706), спецзасобів для стрільби гумовими кулями - накази МВС за № 379/ДСК від 13.06.2000 р. та за № 815/ДСК від 29.08.2003 р.

3.5.6.2. Технічні засоби самозахисту

3.5.6.2.1. Мисливська зброяПереважна більшість мисливської гладкоствольної та нарізної зброї достатньо

ефективна для самозахисту. Таку зброю згідно з наказом МВС за № 622 дозволено застосовувати для "захисту життя, здоров'я, житла й майна громадян".

Енергія пострілу мисливської зброї є надійною для враження супротивника, а такі параметри, як далекобійність, скорострільність або місткість магазину, дають змогу вступати в серйозну суперечку з багатьма злочинцями. Головними недоліками цього виду зброї є:

- великі затрати часу у приведення до бойової готовності (для того, щоб привести її в дію потрібний час на виймання з сейфу, відкривання замка курка, заряджання);

- обмеженість в носінні (умови зберігання і носіння не допускають буденного її носіння);

- смертельна дія (мисливські боєприпаси є за своєю суттю бойовими);- небезпека для оточуючих (заряди, а особливо кулі несуть небезпеку

рикошету, також висока пробивна здатність картечі, куль несуть небезпеку нанесення поранень оточуючим, які перебувають за тонкими стінами, перегородками, огорожами тощо).

Згідно з наказом МВС за № 622 гладкоствольна мисливська зброя доступна особам, що досягли 21-річного віку, нарізна - 25-літнього.

3.5.6.2.2. Аерозольні розпилювачіУ побуті їх називають "газовими балончиками". Це - найпростіший,

найдешевший, найдоступніший засіб самозахисту несмертельної дії. Згідно з постановою за№ 706 Кабміну України, аерозольні розпилювачі вільно реалізують усім громадянам України, котрим виповнилося 18 років. Отож, для придбання балончика треба пред'явити паспорт. Відповідно до тієї ж постанови, дозволено застосування аерозольних розпилювачів - для захисту від злочинних зазіхань на власне життя і здоров'я, житло та майно чи життя і здоров'я, житло та майно інших громадян; для захисту від нападу на приміщення організації, установи та суб'єкта підприємницької діяльності, де вони працюють; для затримання особи, яка скоїла злочин і намагається втекти або чинити опір, із подальшою передачею її працівникам органів внутрішніх справ. Перед застосуванням аерозольного розпилювача громадянин, якщо є можливість, зобов'язаний попередити нападника про свій намір.

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльностіІз технічного погляду, газовий балончик - це аерозольний балон, який розпилює

отруйну речовину (ОР) подразнюючої дії. Потрапивши в очі, на слизову оболонку або у дихальні шляхи, ОР (залежно від типу) спричиняє відчуття опіку, кашель, сльозовиділення. В аерозольних розпилювачах, призначених для цивільних, використовують чотири типи OP: C8 (2-хлорбензилденмалонодінітрил, 0-хлорбензаль-малононітрил - поліцейський або військовий "сльозоточивий газ"), CN (хлорацетофенон - газ "черемха"), ОС (олеорезин капсікум - екстракт натурального червоного перцю), МПК (морфолід пеларгонової кислоти - синтетичний аналог ОС). Тип ОР визначають за маркуванням на балоні, CS - речовина комбінованої дії, що подразнює очі та дихальні шляхи, CN має яскраво виражену сльозоточиву дію, але значно слабша від CS. ОС та його синтетичний аналог МПК впливають насамперед на слизову оболонку, при тому МПК за ефективністю поступається своєму натуральному аналогові, але має довший термін зберігання і краще працює за низьких температур. Важлива перевага ОС та МПК над CS і CN - ефективна дія на собак та осіб у стані алкогольного сп'яніння.

На сьогодні в Україні сертифіковано лише аерозольні розпилювачі "Терен" з активною речовиною МПК, які виготовляє київський НВП "Еколог". Громадяни можуть придбати балони "Терен-1". Для працівників правоохоронних органів випускають "Терен-4" з підвищеною концентрацією ОР та "Терен-4М" із сумішшю МПК та С8. Ситуація щодо розпилювачів зарубіжного виробництва неоднозначна: прямої заборони на їхнє використання немає, але й прямого дозволу також. Тому на прилавках магазинів час від часу з'являються російські балони "Шок" з активною речовиною ОС, а "з рук" можна придбати різноманітні німецькі балони, як правило, із CS.

Техніка застосування аерозольних розпилювачів для самозахисту, згідно з інструкцією виробників, проста: спрямувати балон соплом в обличчя нападника і натиснути кнопку, яка переважно розміщена вгорі і має яскраво-червоний колір.

Недоліки:Ефективна дистанція для застосування аерозольного розпилювача - від 10-15 до

50 см.Застосовуючи балончик на вулиці, необхідно зважати на напрям та силу вітру

(розпилення аерозолю проти сильного вітру загрожує тому хто розпилює);Слід уникати застосування балонів у невеликих замкнених приміщеннях (ліфт,

маленька кімната тощо). У разі недостатнього об'єму повітря аерозоль не зможе розсіятися після застосування до безпечної концентрації. У результаті страждає і той, хто розпилює, і нападник.

За мінусових температур ефективність усіх балонів (особливо тих, у яких активною речовиною є ОС та МПК) різко зменшується, тому взимку рекомендують носити балон у внутрішній кишені, щоб зігрівати його теплом тіла, і не витягати без необхідності.

Різні люди мають різну чутливість до подразнюючих ОР, тож завжди існує імовірність того, що ваш балон подіє на нападника недостатньо ефективно або не подіє зовсім. Ця імовірність підвищується, якщо нападник перебуває під впливом алкоголю чи наркотичних речовин.

Навіть за успішного застосування аерозольного розпилювача нападник буде "виведений із ладу" на кілька десятків секунд, у кращому випадку - на кілька хви-

138


лин, що дає лише незначний виграш часу, щоб утекти та, перебуваючи вже на безпечній відстані від нападника, викликати міліцію.

Якщо на вас нападала група осіб, ситуація ще гірша: зростає імовірність того, що хоча б на одного з них аерозоль не подіє, та й можна просто не встигнути "опрацювати" усіх "учасників". Тому не треба забувати, що балончик (як, власне, і будь-яка зброя) - не панацея від нападу, а лише допоміжний засіб.

Балони не варто зберігати понад рік, їх треба міняти щопівроку.3.5.6.2.3. Газові пістолети та револьвериНа відміну від аерозольного розпилювача, газовий пістолет потребує

спеціального дозволу на придбання. Згідно з постановою Кабміну за №706 від 7 вересня 1993 року, отримати цей дозвіл може кожен громадянин віком від 18 літ, що не має судимостей, алкогольної чи наркотичної залежності та спроможний користуватися зброєю за станом здоров'я. За дозволом треба звернутись у районний відділ дозвільної системи.

Газовий пістолет має принцип дії подібний до газового балончика. Отруйна речовина (ОР) розпилюється у повітрі і, потрапивши в обличчя супротивника, спричинює подразнення очей, слизової оболонки, дихальних шляхів. Але якщо у балоні ОР зберігається у вигляді розчину і під високим тиском і розпилюється як аерозоль, газовий пістолет або револьвер використовує патрони, споряджені ОР у сухому (кристалічному) вигляді. Підчас пострілу під дією високої температури відбувається сублімація ОР (перехід із твердого стану в газоподібний), і в повітря потрапляє вже не аерозоль, а газ. У газових патронах використовують ті ж типи ОР, що й в аерозольних розпилювачах: CS, CN, ОС та МПК. Найпоширеніші калібри газових патронів - пістолетні 8 мм Р.А., 9 мм Р.А, револьверні 380/9 мм та 45 Short. В Україні сертифіковані лише патрони "Терен-3" виробництва НВП "Еколог": пістолетні 8- та 9-міліметрові та револьверні 9-міліметрові. Активною речовиною у них є 80 мг МПК. Звичайно, у напівлегальному обігу є й німецькі патрони з CS або CN.

Вибираючи газовий пістолет або револьвер, потрібно пам'ятати, що їх ефективність визначають насамперед характеристиками патронів і лише потім - характеристиками власне зброї. Але, у будь-якому разі, зброя повинна бути надійною, зручною, відповідати фізико-антропологічним властивостям власника (вага, габарити). Пістолет, як правило, має менші розміри та вагу, більший об'єм магазина, вищу скорострільність та швидкість перезарядки. Однак револьвер надійніший, простіший у користуванні, швидше приводиться у стан бойової готовності (не треба знімати запобіжник або досилати патрон у патронник), у разі осічки - наступний постріл робиться швидше, ніж у пістолеті. Тому традиційно вважається, що револьвер краще підходить для новачків, а пістолет - професійніший та ефективніший вид зброї.

Правила застосування газових пістолетів та револьверів під час самозахисту не дуже відрізняються від таких для газових балончиків: привести зброю у стан бойової готовності (зняти запобіжник, закласти патрон у патронник), спрямувати в обличчя нападникові, натиснути на спусковий гачок. Ефективна дистанція стрільби - до 1,5-2 м. Стріляючи з близької відстані (менше півметра), може завдати супротивникові тілесних ушкоджень (наприклад, опік від гарячих порохових газів). Утім легенди про те, що з газової зброї можна вбити або ж дуже покалічити людину, -значне перебільшення. Дійсно, відомі поодинокі випадки, коли застосування газової

140 3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльностізброї спричиняло смерть, але жертвою ставали люди із серйозними розладами здоров'я (наприклад, астматики або ті, що схильні до серцевих нападів). Фізично здорову дорослу людину постріл із газового пістолета може вивести з ладу на кілька десятків секунд, у винятковому випадку - на кілька хвилин. Тому рекомендації за успішного застосування цього виду зброї ті самі, що і балончика.

Потрібно також пам'ятати, що газовий пістолет або револьвер - дуже складний механізм, за принципами будови схожий до бойової зброї. На відміну від балончика, він потребує хоча б елементарного знання конструкції та принципів роботи зброї і правильного регулярного обслуговування (взимку рекомендується чистити зброю раз на 2 тижні, улітку - раз на тиждень, ну і, звичайно ж, після кожної стрільби). При цьому ефективність газового пістолета та балончика є майже на одному рівні.

3.5.6.2.4. Спецзасоби для стрільби гумовими кулямиЗгідно з наказом МВС № 379/ДСК від 13.06.2000 p., пістолети та револьвери, які

стріляють боєприпасами спорядженими гумовими кулями дозволено мати правоохоронцям та членам їхніх сімей, працівникам суду, особам, які беруть участь у кримінальному судочинстві і потребують захисту, а також журналістам. 29 липня 2003 р. вийшов наказ міністра внутрішніх справ України № 815/ДСК, який суттєво збільшив кількість осіб, які мають право зберігати та носити такий вид зброї. Тепер до нього входять народні депутати, члени громадських формувань з охорони порядку та державного кордону, військовослужбовці (крім тих, що проходять строкову службу), державні службовці. Нарешті є висока вірогідність того, що закон про зброю, який раніше чи пізніше таки доведеться прийняти Верховній Раді, дозволить усім громадянам володіти цим видом зброї.

Спецзасіб для стрільби гумовими кулями - це пістолет або револьвер переважно калібру 9 мм, за конструкцією схожий до газового, але з гладким стволом. Під дією порохових газів еластична гумова куля вилітає зі ствола зі швидкістю до 300 м/с, але через невелику масу вже на відстані приблизно 10-15 м вона втрачає швидкість і кінетичну енергію, стає безпечною. За рахунок больового і травматичного ефекту гумова куля повинна ефективно знешкоджувати супротивника на близькій відстані, не завдаючи йому важких поранень. Через специфічну аеродинаміку легкої круглої кулі точність стрільби невелика, але цілком достатня для самозахисту: на відстані 5 м більшість спецзасобів дозволить влучити у ціль розміром із сигаретну пачку. Згідно із законодавством, як самі спецзасоби, так і боєприпаси до них мають бути тільки вітчизняного виробництва.

На відміну від газового пістолета, призначеного для стрільби в обличчя нападника, стрільба гумовими кулями орієнтована насамперед на стрілянину по тулубу: так можна вивести супротивника з ладу, завдавши йому мінімальних ушкоджень. Але й тут є особливості. Ефективність гумових куль дуже залежить від відстані застосування. Окрім того, товстий одяг може значно послабити удар, завданий такою кулею. З одного боку, зареєстровано багато випадків, коли стрільба з близької відстані (1-2 м) по супротивнику, одягненому в легкий (літній) одяг, закінчувалася важкими пораненнями або ж узагалі смертю. З іншого, за результатами випробувань, проведених групою добровольців, постріл гумовою кулею з відстані 5 м по людині, одягненої у товсту зимову куртку, не здатен зупинити нападника: потраплення кулі відчувається як несильний удар. Тому якщо влітку в основному треба цілити в тулуб, то холодної пори рекомендується стріляти у кінцівки, передусім у ноги

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності 141(потраплення гумової кулі у ногу має сильний больовий ефект). Стрільби в голову краще уникати: у більшості випадків вона призводить до важких поранень, часто -до смерті. Тому це варіант на крайній випадок, коли іншого вибору нема. Не рекомендується застосовувати спецзасоби на дистанції ближче 3-3,5 м. На практиці, зі зменшенням відстані стрільби збільшується імовірність успішного виведення супротивника з ладу, але водночас зростає й вірогідність того, що ви завдасте йому важких поранень.

3.5.6.2.5. Пневматична зброяЗасобом самозахисту може стати і пневматична зброя, хоч вона офіційно не

внесена у категорію зброї самозахисту через низьку зупиняючу дію метальних снарядів. Це в основному зброя, призначена для спорту, навчання стрільбі. Водночас це небезпечна зброя, за допомогою якої можна завдати значних ушкоджень. Наприклад, з відстані 10 м куля пневматичного пістолета здатна пробити фанерний лист товщиною 5 мм ввійти в м'який пластилін на 1 см, на цій самій дистанції вона може ввійти в м'які тканини людини на 2-3 мм, чого буває достатньо для того, щоб зупинити злочинця. На придбання пневматичної зброї не потрібно дозволу. Але з січня 1995 р. придбання і використання пневматики обмежене - щоб купити зброю, яка має калібр більше ніж 4,5 мм і швидкість польоту кулі понад 100 м/с, потрібно взяти дозвіл в органах внутрішніх справ. Цей засіб самооборони також має як недоліки, так і переваги. Наприклад, на траєкторію польоту снаряда не впливає зустрічний вітер (на відміну від газових пістолетів, при пострілі з яких ціль накривається газовим струменем). Однак ця зброя досить громіздка і головне - немає законодавчих актів, які регламентують її застосування як засобу самозахисту.

3.5.6.2.6. Автономні сигнальні пристроїДосить ефективним засобом самозахисту є автономні сигнальні пристрої. їх

застосування дуже просте: коли висмикнути дротик - брелок для ключів, сумка чи дипломат починають видавати такі гучні й пронизливі звуки, що будь-який зловмисник побоїться мати справу з вами далі, не привертаючи до себе загальної уваги. Такий сигнальний пристрій розрахований на одну чи дві години безперервного подання сигналу, й вимкнути його, не знаючи секрету, практично неможливо. Засіб вважається досить безпечним. Єдине застереження - потужність звукового тиску не має перевищувати 80 децибел.

3.5.6.2.7. Індивідуальні спецзасоби електрошокової діїНа сучасному ринку товарів індивідуального самозахисту є також широкий

асортимент спецзасобів електрошокової дії. Електрошоковий пристрій здатний швидко, без довготривалих наслідків нейтралізувати агресора. Вони прості в користуванні, однак вимагають суворого дотримання правил користування та догляду (в них вмонтовані потужні акумулятори електроенергії).

Серед поширених на ринку СНД засобів електрошоку найнадійнішими і ефективними є пристрої "Конвой" К-111 і "Катрон" К-111. Найбільш практичні для щоденного носіння - невеликих розмірів, масою 200-300 г. Цей спецзасіб не має обмежень для використання, як у мисливської, газової, гумової, іншої зброї, його можна застосувати у різних приміщеннях, машині, ліфті для самозахисту від агресора, нападу собак.

142 3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльностіДля приведення в дію пристрій достатньо зняти з запобіжника. Для

нейтралізації нападника досить навести на нього з близької відстані в корпус, чи в великі групи м'язових тканин. Найуразливіші точки: шия, пах, сонячне сплетіння, верхня частина грудей і верхня частина стегна.

Відомі спецзасоби комбінованої дії (електрошокової дії та захисту від механічних пошкоджень). Так електрошоковий жакет (No-Contact Jacket) розробили спеціалісти Массачусетського Технологічного інституту разом зі студією Advanced Research Apperel як спецзасіб, альтернативний газовим балончикам, газовим пістолетам та револьверам. Він виготовлений зі спеціальної тканини - Агасоп, розробленої Du Pont за тією ж технологією, що й бронежилети. Він покриває тіло, і при необхідності вмикається, при дотиканні нападник отримує достатній розряд електричного струму, який викликає шок. В увімкненому стані жакет видає загрозливі звуки потріскуючої електрики, яке візуально підтверджується маленькими, бігаючими по правому плечі, розрядами.

3.5.6.3. Загальні засади самозахистуПід час вибору засобів індивідуального захисту потрібно чітко зрозуміти, що

наявність газового балончика, чи пістолета не дає гарантії ефективної самооборони. Відомі випадки, коли гинули люди з вогнепальною чи іншою зброєю тільки тому, що не були морально, психічно готові рішуче дати відсіч злочинним посяганням, були неуважними, незібраними. Отже, для ефективної відсічі нападнику, чи нападникам передусім треба проявляти силу волі, характер, рішучість. Засобами захисту можуть бути будь-які предмети: олівець, ручка, лінійка, косинець, дипломат, сумка, довга парасолька, високий каблук тощо. їхнє використання залежить від підготовки людини та конкретної ситуації.

Варто також усвідомити, що людина є сама небезпечною зброєю, від її стилю поведінки залежить її безпека. Найчастіше на людину нападають, коли вона поводиться як жертва (невпевненість у собі, млявість, розгубленість, страх, стан алкогольного сп'яніння тощо).

Якщо людина не має можливості застосувати зброю, можна скористатися простими порадами на кожний день щодо особистої безпеки:

- гроші та цінні речі тримайте при собі; портфелі, сумочки не залишайте без нагляду;

- в кафе або барі, перш ніж повісити пальто на вішалку або спинку крісла, заберіть звідти гроші й документи;

- не відчиняйте двері незнайомій людині (або тримайте двері на ланцюжку; пам'ятайте, грабіжники можуть приходити під виглядом сантехніків, службовців газопостачання, електромережі і навіть робітників міліції; посадові особи зобов'язані самі пред'явити посвідчення;

- якщо ви маєте при собі кишенькові гроші, то, по можливості, беріть їх стільки, скільки думаєте витратити; не показуйте відкрито, що у вас із собою багато грошей;

- гаманець з грошима ніколи не слід класти в зовнішню кишеню пальта, піджака чи сумки, особливо в переповнену сумку;

- нападаючи на жінок, злочинці часто намагаються вирвати з їхніх рук сумочку, тому безпечніше носити сумку на ремені через плече, притискуючи її до себе;

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності _____________________ 143- ніколи не носіть разом гроші і документи;- повертаючись додому пізно ввечері, намагайтеся йти по освітленій та

жвавій вулиці, уникаючи темних провулків та парків, хоча це й забере більше часу; у вечірній час треба бути напоготові на вулиці, в транспорті, в під'їзді будинку, в ліфті;

- уникайте ситуацій, які загрожують насильством (суперечка з п'яними), краще виглядати боягузом в очах злодіїв, ніж бути побитим до смерті;

- уникайте повертатись додому вночі на самоті; ніколи не сідайте в машину до незнайомих людей;

- якщо на вас напали, кричіть якомога голосніше або розбийте скло найближчого помешкання чи магазину; спробуйте поговорити з нападником і зверніться до його почуттів.

3.5.6.3.1. Насильство, ґвалтуванняНайсуворіші покарання, передбачені Кримінальним кодексом України,

встановлюються за вбивство та зґвалтування.Статеві злочини через серйозність фізичних та психологічних наслідків для

жертв належать до особливо важких посягань на життя і здоров'я людини. Страх настільки вживається в свідомість дитини, що навіть вивчивши предмети, вона боїться відповідати на уроках, стає замкнутою. Дорослі, які в дитинстві пережили насильство, страждають від психічних розладів, у них спостерігається замкненість, проблеми в самовираженні, девіантна поведінка .

Кримінальні дані свідчать, що цей злочин (зґвалтування) має тенденцію до зростання. Потерпілі, як правило, в міліцію не заявляють через страх громадського розголосу, а також не хочуть переживати неприємну процедуру слідства та суду. За результатами вибіркових досліджень, на кожне зґвалтування, за яким ведеться слідство, припадає 6-8 злочинів, які залишаються без покарання.

Насильство, зґвалтування стається за умови існування чотирьох основних чинників, які формують небезпечну ситуацію: місце, агресор (агресори), жертва (жертви), обставини.

Місце - частина простору, яка сприяє ситуації (відлюдні місця, темні провулки, ліфти, дачі, житлові і нежитлові приміщення тощо). Згідно зі статистичними даними 35% зґвалтувань ставалося в домах жертв, 30% - на вулиці, 15% - в домах чи коло дому друзів, 20% в інших місцях.

Агресор - люди зі специфічним світоглядом, це, як правило, люди з психопатологічними, біологічними, психосоматичними відхиленнями, нестійкою психікою. У 63% злочинців спостерігався високий рівень емоційної напруженості. Маніяками, серійними вбивцями, як правило, є люди, що мають проблеми в сексуальному житті, так згідно з кримінальною статистикою майже у всіх злочинців простежують сексуальні розлади, зокрема у насильників 79% - порушена статево-рольова поведінка. Здійснені ними вбивства часто є реалізацією їх спотворених сексуальних фантазій. Майже завжди серійні вбивці вбивають незнайомих людей. Найбільш часто маніяки полюють на молодих красивих жінок і дітей, зникнення яких на тривалий час не викличе підозр.

Соціальна поведінка, що відхиляється від тієї, що вважається нормальною чи соціально прийнятою у суспільстві або в соціальному контексті.

144 3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльностіЗгідно зі статистичними даними, 70% зґвалтувань здійснюються за наперед

установленим планом. Агресори, залежно від індивідуальних особливостей, можуть виділятися поведінкою, манерою одягатися тощо, а також бути непримітними.

Відповідно до статистичних даних, 30% зґвалтувань здійснюють юнаки у віці 14-17 p., 36% - 18-24 p., 15% - 25-29 p., 15% - старші 30 p. Соціальний склад злочинців: робітники - 49%, службовці - 1,5%, учні - 21%, люди без занять - 22%. Зґвалтування, що здійснює один злочинець становлять 43%, 23% зґвалтувань здійснюється двома злочинцями, 34% - групою.

Згідно з соціально-психологічними дослідженнями, нападники, ґвалтівники відчували злобу до жертви, тоді як сексуальне бажання було вторинним, чи зовсім відсутнім.

Жертва - людина, яка своєю присутністю, індивідуальними особливостями, вербально і невербально, свідомо чи несвідомо провокує агресію. Статистичні дані свідчать, що жертвами частіше виступають жінки, дівчата схильні до веселого проведення часу, ледарства, надто довірливі -25%, 15% - вже раз були ґвалтовані, 70% -жили статевим життям, 40% - добровільно усамітнювалися з майбутнім ґвалтівником, ґвалтівниками, 90% - жінки до 25 р., в тому числі неповнолітні - 46%, 55% у момент зґвалтування були в стані алкогольного сп'яніння. Необережність, відсутність критично мислити призводить до того, що 47,8% зґвалтованих були особами, яким довіряли, 15,7% зґвалтувань сталося через необдумане впускання у дім ґвалтівника.

Обставини - чинники, що провокують неконтрольовану небезпечну поведінку, загострюють і оголюють інстинкти. Так кожен третій випадок зґвалтування відбувався на ґрунті колективного розпивання спиртних напоїв. 65% зґвалтувань сталися вночі, 31% - вдень, 4% - вранці.

3.5.6.3.2. Забезпечення безпеки від насильницьких посяганьЧи є гарантія того, що ви самі або ваша дитина не станете випадковою жертвою

сексуального нападу людини з психічним розладом? Звичайно, ні. Проте вміння дотримуватися певних правил поведінки, зважати на характер людини, схильної до насильства, може зменшити його ризик як для дитини, так і для дорослого. Потрібно пам'ятати, що загрозу становить не інформація, а людське невігластво та невід-повідальна поведінка.

Т. Говорун, О. Кікінеджі пропонують деякі правила, дотримання яких допоможе зберегти сексуальне та психічне здоров'я дорослих та їхніх дітей. Отже, діти повинні:

1. Уміти розпізнавати нормальні та ненормальні жести, дотики, поцілунки, обійми дорослого, відрізняти вияв симпатії від сексуальних домагань. Вміти показувати недобрі рухи дорослого на тілі анатомічно правильної ляльки або ж на власному тілі.

2. Знати, що дотики до тіла з боку дорослого чи старших дітей можуть бути приємними і давати насолоду, усвідомити, що справжнє відкриття свого тіла відбувається пізніше, тоді, коли діти підростають, стають дорослими і починають закохуватися.

3. Знати, як чинити опір дорослому, який хоче спокусити дитину, а саме - вміти спокійно та впевнено показати, що заподіювані ним дотики є неприємними, і якщо той буде продовжувати, звернутися за допомогою до інших.

4. Уміти знаходити вихід із скрутного становища, зумовленого різними діями дорослого, особливо незнайомця, а саме: відмовлятися від пропозиції сісти


у машину, щоб показати дорогу, уміти рішуче відмовитися від подарунків, солодощів, спокусливих пропозицій, як-от подивитися на тварин, марки, книжки, переглянути відео, знаходити способи ухилитися від спілкування у відлюдному місці тощо.

5. Знати, що в крайньому випадку, необхідно бігти, кричати, плакати, звертатись за допомогою до перехожих у військовій, міліцейській та іншій формі.

6. Уміти всупереч діорослому, який переконує дитину в тому, що його дії та ставлення є найкращими, протистояти йому, звертаючись за підтримкою до дорослих, які працюють у найближчому магазині, аптеці, установі. Знати, що краще звертатися до людей, які хоч трохи знайомі дитині.

7. Усвідомлювати, що тільки ^ама людина, навіть маленька, є господарем власного тіла. Право на власне тіло ніхто не може відібрати: ні незнайомці, ні друзі, ні близькі люди.

8. Зберігати віру в хороших людей, оптимізм та водночас пильність і обережність.

Для запобігання сексуального насильства дівчатам рекомендується уважно придивитися до їхнього друга:

1. Чи знаєте Ви, що гарний вигляд та привабливість - ще не гарантія його порядності і не підстава для беззастережної до нього довіри.

2. Чи має він хороших друзів, підтримує їх, співпереживає їхнім проблемам; що він найбільше цінує в житті, чи поважає він жінок?

3. Чи добрі у нього взаємини з батьком, матір'ю, сестрами? Чи дбає він про них, любить їх?

4. Що він знає про інтимні стосунки з особами протилежної статі? Який у нього досвід, чого він домагається, чого він навчився, спілкуючись з жінками: ніжності чи брутальності, що він цінує саме у Вас? Що приваблює його насамперед?

5. Чи вміє він контролювати себе, чи буває категоричним, запальним?6. Чи вміє він позбуватися нудьги не за допомогою алкоголю або веселої

компанії, чи вживає алкоголь для підвищення настрою?7. Чи не розцінює він свої щедрі подарунки, як попередню плату за інтимні

послуги?8. Де він частіше призначає побачення - у людних чи безлюдних місцях, чи

пропонує зустрічатися на квартирі друга?9. Як він сприйме ваше рішуче "Ні!" - відмовиться від своїх намірів чи

спробує поглибити інтимні стосунки?Наведемо деякі поради щодо захисту від зґвалтування.Не провокуйте зґвалтування своїм зовнішнім виглядом, не слід давати

щонайменших приводів до залицянь з боку незнайомця.Слід уникати улюблених місць ґвалтівників - віддалених пляжів, місця для

заміського відпочинку тощо, а також не рекомендується у сутінках ходити через двори, парки та сквери.

Останнім часом частіше трапляються зґвалтування, які скоїли підлітки. Це зазвичай групові зґвалтування, які відрізняються особливою жорстокістю, тому що неповнолітні йдуть на злочин в стані алкогольного або наркотичного сп'яніння. Обходьте місця, де збираються підлітки.

б

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльностіУ разі нападу можна спробувати установити хоч якийсь контакт зі злочинцем,

тобто змусити його думати про жінку, як про людину, а не сексуальний об'єкт, а також за допомогою хитрощів спробувати заманити ґвалтівника у місце, де є потенційний захист.

Під час нападу можна також застосувати фізичний опір - завдати удару по больових місцях: в області паху, по очах. Бити треба коліном, ліктем. Спричинити біль також можна в ділянці обличчя, шиї, живота. Захищаючись, треба завжди йти до кінця - на карту може бути поставлене життя жінки.

При нападі потрібно голосно кричати. Краще кричати "пожежа", ніж "ґвалтують".

При спробі зґвалтування можна сказати злочинцю, що Ви хворі на захворювання, яке передається статевим шляхом (СНІД, сифіліс, гонорея тощо).

3.5.6.3.3. ІнцестСеред чоловіків, які промовляють з ненавистю фразу: "Я ненавиджу жінок і в

першу чергу свою матір", а також серед жінок, які твердять, що чоловіки - худоба, є великий відсоток тих, хто в дитинстві був жертвою сексуальних зловживань дорослих. Причому необов'язково, щоб між дитиною і дорослим відбувся статевий акт, достатньо щоб дорослий тероризував і отруював життя дитині ревністю. Типовою є ситуація, коли в дитинстві хлопчик почав відчувати сексуальний потяг до матері, поведінка якої провокувала і підтримувала цей потяг. Подорослішав, він потерпав від материнської ревності. Ставши зрілим, він старається або уникати жінок, оскільки зв'язки з жінками виводять його з психічної рівноваги, або перетворюється в насильника, маніяка, який мстить всім жінкам.

Зігрід Ріхтер-Інгер, керівник організації "Дитина в центрі" (берлінська консультація про сексуальні зловживання над дітьми і їхні наслідки) зазначив у інтерв'ю "Der Spigel", що статевий акт між матір'ю та сином належить до останнього сексуального табу, більше, ніж насилля батька над дочкою. Згідно з річним звітом організації, майже 6,5% злочинів зареєстрованих в 1988 р. у Франкфурті здійснили матері, кількість подібних злочинів за 1990 р. сягнула понад 25%. Дослідження в Англії дали аналогічні результати - 14%.

У 1996 р. незалежне львівське агентство провело соціологічне опитування 1314 різних за віком та статтю жителів Львова, Рівного, Одеси: було поставлене запитання: "Чи стикались ви особисто із сексуальними стосунками між кровними родичами?", ствердно відповіло 25%, відповідь "ні" дало 72%.

У 25% випадків жертви сексуального насилля є діти до 7 років.20% опитаних дорослих жінок повідомили, що в дитинстві їх схиляли до

сексуальних контактів з дорослими (батько, вітчим).Інцест небезпечний тим, що переходячи з покоління у покоління схильність до

нього і його здійснення можуть призвести до трагедій і насильства. Люди у своєму дорослому житті невільно підпорядковуються диктату набутого ними у дитинстві досвіду і світосприйняття. Інцест несе смертельну загрозу дитині і її особистості. Дитина - це нове покоління і одночасно міст між двома різними поколіннями. Інцест не дозволяє виконати дитині її місію, повертає її у минуле, робить її частиною гри вдоволення ілюзії дорослої людини. Дитина переживає стреси, отримує цілий комплекс психосоматичних захворювань, які суттєво ускладнюють її життєдіяльність.

146


147

Нав'язливе піклування і ніжність супроводжується материнським чи батьківським інстинктом, тому робить захист від насилля важким завданням. Проте педагог, психолог неодмінно "вичислить" серед своїх вихованців жертв сексуальних зловживань старших, він повинен:

Ознайомлювати дітей з моделями природної поведінки дорослих.Сприяти засвоєнню соціальних і сімейних моделей поведінки.Працюючи з батьками, розкривати суть місії батька та матері, їхнє значення у

формуванні природної поведінки дитини, майбутньоїїї долі.Пояснити дітям, що таке жорстоке поводження з дитиною.Навчити дітей рятуватися від жорстокого поводження і уникати ситуацій, в яких

можлива така поведінка стосовно них.Сприяти, щоб діти говорили іншим дорослим про те, що з ними жорстоко

поводяться.Вселяти дітям впевненість у тому, що жорстоке поводження з ними ніколи не є

їх особистою провиною.3.5.6.4. Небезпеки, спричинені порушеннями правил проживання тварину

населених пунктахСобака - друг людини. Це справді так. Упродовж тисячоліть він вірно служить

людям, виконуючи різноманітні функції: стереже худобу на пасовищах, охороняє обійстя, квартири та важливі об'єкти і споруди, бере участь у військових операціях, допомагає медичним, санітарним та пошуковим заходам, слугує поводирем для незрячих, приходить на допомогу людям у воді та проваллі, тішить дітей і рятує від самотності самотніх людей. Тому й любимо ми собаку. Часто хочемо і прагнемо погладити його, засвідчивши свої добрі почуття. І тут нерідко наражаємося на протилежну реакцію пса: він не сприймає нашої ласки, а коли намагаємося силоміць її нав'язати, то чинить опір, який може закінчитися тим, що собака нападає навіть на свого господаря. Відомі випадки, коли сім'ї стають заручниками собаки, яку неправильно виховували, і вона стає некерованою. Необхідно пам'ятати, що пес -звір і мисливець за своєю природою! А хижий звір завжди потенційно небезпечний. Навіть якщо він приручений. Бо в його клітинах дрімає пам'ять віків, яка застерігає: бійся тих, хто наближається до тебе, бо вони можуть бути дужчими і заподіяти зло; доганяй та нападай на тих, хто слабший, бо вони можуть стати твоєю здобиччю.

Рис. 45. Ротвейлер Рис. 46. Бультер 'єр

148 3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльностіВідомі численні випадки агресії собак щодо людей, спричинені грубим

порушенням правил проживання тварин у населених пунктах. Зокрема у Голландії кожного року реєструють приблизно 12 000 жертв собачої агресії. У 2000 р. майже 32 000 москвичів потерпіло від укусів собак, кожна четверта жертва - дитина, 1 200 дітей пройшли лікування у стаціонарі (потерпілі потребували хірургічного втручання), 5 500 дітей отримали прививки від сказу.

Жертва агресії собаки крім отримання тілесних ушкоджень та психічних травм може заразитися вірусом сказу, який, потрапляючи в організм, прямує до мозку. Причому заразитися від хворої тварини вірусом сказу можна через слину, яка потрапляє на шкіру людини, коли собака її лизнула.

Спеціалісти - кінологи стверджують, що є чотири основні причини, які є основою для атаки собак:

- прояв територіальної агресії;- прояв агресії, спрямованої на захист членів своєї "зграї"" (сім'ї);- агресія здобичі;- домінуюча агресія.Прояв територіальної агресії спричинений тим, що собака - територіальна тварина.

Мотивація при територіальній агресії - бажання вигнати чужого зі своєї території.

Рис. 47. Пітбультер 'єр Рис. 48. Американський стафордшир-тер 'єр істафордширдський бультер 'єр

Собака належить до типу звірів, що живуть у зграї, а зграя, незважаючи ні на що, обороняє всіх своїх членів. Причому дистанція, на якій чужий може розцінюватися собакою, як загрозлива для членів зграї, може бути різною. На людній вулиці приводом до атаки собаки може бути дотикання рукою, а в безлюдному парку, лісі відстань може становити 20-30 м.

Агресія здобичі зумовлена вродженою реакцією практично будь-якого собаки переслідувати будь-які рухомі об'єкти.

Домінуюча агресія спрямована на підвищення і утримання свого статусу в зграї. Якщо собака відчуває себе вище людини, вона це відстоюватиме.

Ці чотири мотиви можуть поєднуватися, крім цього причина атаки собаки залежить від особливостей її нервової системи, міри її збудженості тощо.

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності 149У разі зустрічі з собакою важливо дотримуватися таких правил: Ніколи не втікайте від нього, бо це може спровокувати собаку погнатися за

вами, вбачаючи у вас здобич;Якщо собака наздогнав вас, то не кричіть, тим більше не махайте руками або

ногами, бо не кожен зможе відбитися від нападу, зате посилить агресивність псащодо вас;

Як би вам страшно не було, не виказуйте цього тварині своїми рухами, діями,навіть очима: погляд намагайтеся зробити якомога спокійнішим. Собаки не люблятьлякливих істот, бо це викликає в них почуття переваги, а тому й спокусу спробуватисвою силу зубами.

Рис. 49. Доберман Рис. 50. Дого аргентино (арген-тинський мастиф)

Не дивіться пильно невідривно у вічі псові. Пильний погляд у вічі, настирливе стеження за рухами примушує пса побачити у вас супротивника, який готується до нападу, тому звір може зробити спробу випередити можливу атаку ворога та й ухопити самому.

Якщо хтось хоче погладити чужого пса, поруч із яким перебуває його господар, то обов'язково треба запитати дозволу в нього, водночас дізнавшись, чи пес радо або ж стерпно переносить пестощі чужих людей, і вже тільки після позитивної відповіді можна приласкати собаку. Але погладжувати слід обережно і повільно, спостерігаючи, як пес реагує на ваші дотики: радо й спокійно чи нервує або ж дратується -в останніх двох випадках слід припинити контакт.

Ніколи не намагайтеся нагодувати чужого собаку з рук, бо він може замість подяки вкусити вас - краще покласти чи кинути їжу на відстані.

Дуже небезпечно пестити чужих чи бродячих собак - навіть якщо вони не покусають, то можуть заразити хвороботворними паразитами, а то й внести інфекцію.

Не варто чіпати навіть свого собаку, якщо він спить, - може зі сну вкусити, розлютившись.

Не робіть спроби в собаки, навіть у свого, відібрати їжу - і спокійний пес здатен укусити, відстоюючи своє право на їжу, бо то право на життя;

Не наближайтеся до великих за розміром собак, особливо це небезпечно для дітей, бо великі потенційно агресивніші - вони відчувають свою силу і завжди


націлені помірятися нею будь з ким. До того ж, великих собак найчастіше використовують як сторожових чи бойових і спеціально вчать їх атакувати кожного, хто перетнув певну межу зближення з псом, - фінал може бути сумним.

Ніколи не кричіть на собак, не дражніть їх, навіть коли ті перебувають за парканом: розлючений пес може перестрибнути і дуже високий паркан і поквитатися

зі своїм кривдником.Якщо сталася біда і пес покусав

когось - слід негайно звернутися до лікаря; якщо є можливість, з'ясуйте - пес домашній чи бродячий; у першому випадку треба дізнатися прізвище господаря і дані про пса: прищеплений він від сказу чи ні, чим хворів, чому втік із двору і т.ін.; у другому випадку - щеплення проти сказу вам не уникнути, бо ризикувати не варто - це може бути і смертельний ризик.

Краще не вступати у близький контакт із собакою, зокрема, намагаючись погладити його, якщо хтось перед цим випив: запах спиртного сприймається псом як чужий і неприємний - і собака може покусати навіть хазяїна.

Дотримуйтеся доброго й простого правила: після спілкування з будь-яким псом, навіть із вашим домашнім улюбленцем, добрим і ласкавим, обов'язково ретельно вимийте руки з милом.

3.5.7. Соціально-психологічні небезпеки

Національна соціально-психологічна служба України об'єднує державні органи й організації, що виконують практичні роботи у галузі соціальної педагогіки, прикладної соціології та психології. До неї входять: психологічні та соціологічні підрозділи й служби, які функціонують у різних відомствах; соціально-психологічні служби державної адміністрації; територіальні (муніципальні) структури (об'єднання), що надають соціально-психологічні послуги населенню. Однією з функцій є забезпечення єдиної політики у психологічному захисті населення.

Головна мета НСПС - забезпечити необхідні соціально-психологічні умови підвищення ефективності діяльності людини в усіх сферах суспільного життя, а також підтримати розвиток і захист психічного здоров'я особистості громадян України.

3.5.7.1. Натовп і паніка;

Психічно перевантажена група людей керується не стільки логікою, скільки емоціями. При миттєвій появі загрози будь-хто може впасти в паніку. Люди під впливом приступів паніки втрачають контроль над своїми діями, майже не розуміють що роблять, їм здається, що наближається загибель або муки, вони бояться. У людини пробуджується відчуття страху.

Симптомами паніки є:- серцебиття;

Рис. 51. Англійський бульдог

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності ________________________________151- поколювання в руках чи ногах;- жар і холод;- тремтіння;- біль у грудях, почуття задухи, слабість;- головокружіння;- відчуття нереальності того, що сталося.Сильні соціальні стресори можуть спричинити спалахи "масового безумства"

наприклад хвилювання в Лос-Анджелесі 1992 р. Як правило такі ситуації спричинені невисоким рівнем заробітку, бідністю, безробіттям, расовими утисками.

Навколо людини існує так звана довірча зон і безпеки - на відстані витягнутої руки. В умовах високого рівня урбанізації пору цення цієї зони перестало сприйматися людьми як дещо тривожне, а це містить > собі загрозу нашому життю і здоров'ю. Люди повинні знати, що перебування на І м3 більше трьох людей за визначеного перебігу обставин уже може бути небезпечним (у разі підсадки двох незнайомих пасажирів чи випадкових пасажирів у ліфті). Багато жителів великих міст щоденно людський потік вносить чи виносить з метро, електричок, підземних переходів великих пересадних вузлів. Усі розуміють, що в такій ситуації від окремих людей мало що залежить.

Натовп у стані паніки є надзвичайно небезпечний. У людей зменшується інтелектуальний і різко підвищується емоційний потенціал, навіювання, копіювання, знижується здатність мислити.

Для уникнення небезпек для життя, які спричинені натовпом треба скористатися такими порадами:

На стадіоні, дискотеці, в театрі не займайте місце біля стіни, гардеробу, в проходах. Наперед визначте напрям, за яким ви будете виходити, щоб не виявитися на шляху натовпу. Подумки уявіть імовірні шляхи екстреного порятунку (прохідні двори, під'їзди, перевалки).

Збираючись на масові заходи не беріть з собою колючих та ріжучих предметів, спробуйте обійтися без галстука, шалі, сумки, скляної посудини. Взуття на високих каблуках також може спричинити до смертельної небезпеки.

На масових заходах намагайтеся триматися подалі від мікрофонів, трибун, ланцюгів міліції, на які частіше всього буває спрямоване невдоволення натовпу.

Не наближайтеся до агресивно настроєних груп. При виникненні конфліктів з працівниками міліції, військовими ви можете бути втягненими в події незалежно від своєї волі.

Якщо ви взяли з собою дітей, будьте готові спостерігати за тим що відбувається тільки із сторони, подалі від скупчення людей.

Найуніверсальніше правило безпеки - уникнути скупчень людей.У випадку, якщо ви вже опинилися у натовпі, потрібно керуватися такими

рекомендаціями:Уникайте центру натовпу, а також краю, де існують небезпечне сусідство

скляних вітрин, решіток, огорож, стін.При жодних умовах не намагайтеся іти проти потоку людей.Намагайтеся ухилитися від нерухомих перепон на шляху (стовпів, труб афіш,

дерев).Не чіпляйтеся ні за що руками, щоб не отримати травм.

152 3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльностіНамагайтеся не впасти, для цього вивільніть руки. Якщо ви спробуєте щось

підняти з землі - наразитеся на смертельну небезпеку бути затоптаним.Якщо ви впали, негайно зробіть спробу піднятися. Для цього необхідно

максимально швидко підтягнути під себе ноги і, згрупувавшись, ривком виштовхнутися вверх, використовуючи рух натовпу.

У тісному натовпі велика небезпека стискання, тому захистіть груди щепленими в замок руками.

Виходити з натовпу краще за ходом руху, рухаючись правим плечем під гострим кутом вправо.

3.5.7.2. СуїцидОсобливості самосвідомості особистості осіб з антивітальними тенденціями і

неадекватний рівень самооцінки, егоцентризм, гіперболізоване почуття провини, невпевненість у собі, відчуття власної малоцінності провокують суїцидальну поведінку.

Суїцид - самовбивство, самогубство, акт позбавлення себе життя, при якому людина діє цілеспрямовано, усвідомлено і намірено.

Рис. 52. Взаємозв'язок внутрішніх (індивідуальних) особливостей людини із зовнішніми соціально-психологічними чинниками ризику (за В.М. Москальцем)

Суїцид може здійснюватися "добровільно" і під тиском інших людей, причому в Кримінальному Кодексі України стаття 120 передбачає відповідальність за "дове-

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності _______________________________153дення до самовбивства". Інформаційне поле, в якому живуть люди - засоби масової інформації прямо чи опосередковано формують і підтримують концепцію самовбивства. Відома також смерть без наміру - події, в яких сама жертва бере участь лише частково, непомітно і несвідомо.

3.5.7.2.1. Мотиваційні особливості суїцидальної поведінкиЕдвін Шнайдерман, перший директор Центру досліджень і профілактики суї-

цидів у Лос-Анжелесі, вважає, що "мета кожного суїциду полягає в пошуках розв'язання проблеми, яка стоїть перед людиною і завдає їй інтенсивного страждання". Наше індивідуальне життя за всіма ознаками поведінки, мотивації, засобами досягнення мети збігається з суїцидом і є усвідомленою чи неусвідомленою, активною чи пасивною поведінкою - життям.

Суїцидентам властива низка обливостей, зумовлена своєрідним складом особистості: високий рівень тривоги, песимістична особистісна установка, паранор-мальні риси, стереотипність мислення, моральний догматизм, утрудненість вольових зусиль, несамостійність, підвищена вразливість, утруднений модус прийняття рішення, схильність до утворення надцінних ідей.

Едвін Шнайдерман, виділяє чотири типи людей, які чинять самовбивство:Шукач смерті - людина, що має твердий намір покінчити з собою в момент

здійснення спроби самовбивства.Ініціатор смерті - людина, яка здійснює спробу самовбивства, бо вважає, що

процес вмирання вже почався і що вона просто прискорює свою смерть.Заперечник смерті - людина, яка здійснює спробу самовбивства, не признаючи

смерть як кінець свого існування.Гравець зі смертю - людина, що відчуває подвійне почуття щодо можливості

особистої смерті навіть в момент здійснення спроби самовбивства.Сьогодні Україна увійшла до групи країн із високим рівнем суїцидальної

активності (більше 20 самогубств на 100 тис, населення). При цьому цей показник збільшився з 19 випадків на 100 тис. населення в 1996 р. до 29,6 в 1998 р. (серед дитячих суїцидів відповідно з 5 до 7 випадків).

Актуальність дитячої проблематики в суїцидології визначають нагальністю завдань профілактики самогубств серед учнівської молоді. Згідно з результатами соціально-психологічних досліджень, 27,2% дітей віком 10-17 років іноді втрачають бажання жити, 17,8 % - вважають, що нікого вони не цікавлять, 25,5% - не завжди можуть розраховувати на допомогу близької людини, 51,9% - не стримуються в ситуації конфлікту.

Характерним для мотивації підліткових самогубств є превалювання почуттів безнадії та безпорадності, підвищена чутливість до образи власної гідності, максималізм в оцінках подій і людей, невміння передбачати справжні наслідки своїх вчинків. Властива періоду становлення особистості самовпевненість у поєднанні з вищевказаними рисами формує відчуття безвихідності, фатальності конфлікту, загострює переживання відчаю та самотності.

При такому внутрішньому стані навіть незначний стрес може привести до небезпеки суїциду дитини або підлітка.

Суїцид неможливо вивчати поза межами контексту соціального оточення певної людини. Обов'язково треба брати до уваги актуальні потреби, цілі і прагнення

154 3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльностіоточуючих. Важливо зрозуміти не тільки переживання суїцидального індивіда, а йемоційний клімат сім'ї.

3.5.7.2.2. Чинники, які впливають на суїцидальну поведінкуГоловними чинниками невротизації психіки особистості в сучасних умовах пос-

тіндустріального, телепатичного суспільства є знелюднення особистості в другійприроді:

- загроза економічних, технологічних катастроф;- екологічний дискомфорт від урбанізації, забруднення місць проживання

людини механічними і хімічними чинниками;- зростання психологічного тиску на особистість життєвого середовища;- гнітючі місця;- інтенсифікація потужності інформаційного тиску на психіку з

переважанням збуджуючої, тривожної, неприємної інформації;- надмірні навантаження на психіку тих, хто прагне досягти високого

соціального статусу.Суїцид зумовлений багатьма чинниками, які інтенсивно діють у поєднанні. На

фоні цілого комплексу наведених чинників, що підвищують невротизацію людини, виділяють такі, що провокують суїцидуальну поведінку:

Депресивний розлад і деякі типи психічних розладів.Алкоголізм та інші форми зловживання наркотичних речовин.Суїцидальне мислення, розмови, підготовка; відповідні релігійні ідеї.Попередні спроби суїциду.Летальні методи.Ізоляція, життя в самотності, втрата підтримки.Безвихідь, когнітивна ригідність32.Чоловіча стать, старість.Самовбивство в сім'ї, спадковість.Економічні проблеми чи проблеми на роботі, визначені професії.Проблеми в сім'ї, сімейна патологія.Стрес і стресові чинники.Гнів, агресія, дратівливість.Фізична хвороба.Комбінація наведених чинників.Суїцидальна спроба. Якщо в минулому людини була спроба самоіубства, то це є

ознакою того, що завершений суїцид може статись у майбутньому. Деякі суїци-дальні спроби не сприймаються оточуючими як серйозні, дуже часто люди реагують на них роздратованими зауваженнями на зразок: "Вона просто хотіла привернути до себе увагу". Проте статистика свідчить, що 12% осіб, які здійснили суїцидальну спробу, обов'язково через рік-другий зроблять повторну спробу і досягнуть бажаного. Чотири із п'яти суїцидантів, котрі покінчили з собою, мали такі спроби в минулому хоча б один раз. Після першої спроби небагато хто робить висновок: "Я зроблю це наступного разу", і в ситуації психічного стресу чи душевного хаосу згадує про своє рішення.

Ригідність - негнучкість психічних процесів (мислення, сприймання) особистості.

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності _______________________________155Суїцидальна загроза. "Популярний" міф про те, що "ті, що говорять про

самогубство, ніколи цього не зроблять", як уже доведено, є небезпечним і хибним. Навпаки, багато людей, які покінчили з собою, напередодні говорять про це, повідомляючи про свої наміри. Спочатку загроза може бути підсвідомим проханням про допомогу, захист і втручання. Пізніше, коли не знаходиться нікого, хто міг би допомогти, людина може призначити час і визначити спосіб самогубства.

Деякі суїциданти досить чітко говорять про свої наміри. Існують прямі твердження: "Я не можу цього витримати. Я не хочу більше жити. Я хочу покінчити з собою". Часто вислови можуть бути замаскованими: "Ви не повинні за мене турбуватись. Я не хочу створювати вам проблеми", "Я хочу заснути і ніколи більше не прокинутися", "Скоро, дуже скоро цей біль буде позаду", "Вони дуже пожалкують, коли я їх залишу". Які б не були ці небезпечні вислови - у вигляді відкритих заяв чи вміло замаскованих натяків, у кожному випадку їх не повинні ігнорувати оточуючі.

Підготовка до самогубства залежить від особливостей людини і зовнішніх обставин. Іноді показники суїцидів можуть бути невербальними. Дуже часто вони зводяться до того, що називається "приведенням до ладу своїх справ". Для одного це може означати оформлення заповіту, для іншого - написання довгих листів, розв'язання суперечок і конфліктів з рідними і близькими. Підліток може сентиментально дарувати цінні особисті речі. Остаточні приготування можуть бути зроблені дуже швидко і потім миттєво настане суїцид.

Ситуаційні чинники. У кризових обставинах люди особливо схильні до самогубства, вони втрачають всі перспективи і орієнтири. Прогнози на майбутнє здаються безнадійними.

Згідно з результами досліджень наукового центру соціальної і судової психіатрії імені Сербського (Російська федерація), у 2003 р. з 100 000 осіб 60 закінчили життя самогубством. Головною причиною суїциду є суцільний стрес, алкоголізм, наркоманія і невпевненість у завтрашньому дні, 17-20% здійснили суїцид під впливом душевної хвороби.

Такі серйозні стресові ситуації, як хвороба, економічні негаразди, смерть близьких або сімейні проблеми часто перевищують можливості захисних механізмів людини. Унаслідок кризи з'являються відчай і безпорадність. Ситуаційні чинники досить часто призводять до суіцидальної реакції.

Аналіз ситуаційних чинників, що сприяють суїциду, свідчить, що:- ризик суїциду високий у людей з прогресуючим захворюванням. Чинник

прогресуючого захворювання є більш значущим для суіцидального ризику, ніж втрата працездатності;

- економічні негаразди, з якими стикається людина, стосуються ширшої сфери, аніж просто матеріальне забезпечення. Безумовно, вони породжують проблеми, пов'язані з харчуванням, одягом, житлом. Але при цьому ставиться під сумнів компетеність і спроможність особи, яка потрапила у фінансову скруту. Вона почуває себе невдахою з невизначеним майбутнім і розглядає самогубство, як оптимальне вирішення ситуаційної дилеми;

- після смерті дорогої людини з'являється почуття, що життя вже ніколи не стане таким, як було раніше. Руйнується звичний стереотип сімейного

156 3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльностіжиття. Можливому суїциду, як правило, у часі передує глибоке горе. Протягом багатьох місяців після поховання спостерігається заперечення реальності, соматичні дисфункції, панічні розлади, апатія, вороже ставлення до друзів і родичів, поглиблюється відчуття провини, ідеалізується втрата. За цих умов суїцид може здатися звільненням від психічного болю або можливістю зустрічі з тим, хто був дорогий і пішов назавжди. Самогубство можна розглядати і як самопокарання за помилки, допущені стосовно людини, яка померла;

- за багатьох обставин розлучення і сімейні конфлікти можуть сприйматися як події, важчі аніж смерть. Особливо ускладнюється ситуація, коли в неї втягнуті діти і виникають проблеми з їх опікою чи вихованням. Тяжка сімейна атмосфера глибоко травмує як батьків, так і дітей. Дослідження свідчать, що багато людей, які покінчили з собою, виховувались у неповній сім'ї;

- важливе значення мають сімейні чинники. Щоб зрозуміти людей, схильних до суїциду, потрібно добре знати їхнє сімейне життя, оскільки воно відображає емоційні порушення у членів сім'ї. Від особливостей сімейного оточення залежить вияв потенціалу самознищення. Було встановлено, що батьки багатьох підлітків, які вдалися до суїциду, раніше були пригнічені і також думали про самогубство.

В окремих випадках членів сім'ї може охоплювати гнів і обурення. Щоб звільнитися від негативних емоцій, вони інколи підсвідомо обирають одного з близьких об'єктом колективної агресії. На жаль, той, хто став такою "жертвою", часто не знає, як подолати недоброзичливість, захистити себе і правильно вийти з цієї ситуації. У цьому разі самогубство є просто виявом тих антисоціальних імпульсів, які були притаманні іншим членам сім'ї.

У випадку таких кризових ситуацій, як смерть близьких, розлучення або втрата роботи, сімейна атмосфера стає тривожною. Зазвичай, хтось повинен відповідати за невдачі. Частіше обирають найуразливішого члена сім'ї, найменш агресивний і неспроможний відстояти свою думку або заперечити її. Йому неодноразово повідомляють, що саме він є "поганим" і "відповідальним за всі ці негаразди". Його навіть можуть звинуватити в смерті близької людини, хоч для цього і немає об'єктивних причин. Бувають ситуації, коли люди ідуть із життя, щиро сподіваючись, що лише так вони можуть захистити тих, кого найбільше люблять. Більше того, суіци-догенна сім'я буває впевнена, що вчинивши самогубство, можна вирішити проблеми інших.

Емоційні порушення. Емоційні переживання є важливими ознаками потенційного суїциду. Будь-який міжособистісний конфлікт - завжди серйозне попередження.

Більшість потенційних самогубців страждають від депресії, яка часто починається поступово з тривоги і апатії. Люди можуть не усвідомлювати її початку. Вони тільки помічають, що останнім часом стали пригніченими, засмученими. Майбутнє бачиться тьмяним і здається, що нічого не можна змінити. Часто вони звертаються до думки, що мають онкологічне, психічне чи якесь інше невиліковне захворювання. Перед суїцидом люди починають багато думати про смерть. їм стає важко виконувати свої обов'язки, прийняти найпростіше рішення. Вони скаржаться на нездужання, втомлюваність, їм не вистачає життєвої енергії.

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності _______________________________________________________________________157

Ознаками емоційних порушень є такі зміни:- втрата апетиту або імпульсивне переїдання, безсоння або підвищена

сонливість протягом останніх днів;- скарги на соматичне нездужання (болі в животі, головні болі, постійну

кволість);- зневажливе ставлення до своєї зовнішності;- постійне почуття самотності, провини або суму;- відчуття апатії під час перебування у звичному оточенні або під час

виконання роботи, яка раніше приносила задоволення;- уникнення контактів, ізоляція від друзів і сім'ї, перетворення на людину-

одинака;- порушення уваги зі зниженням якості виконуваної роботи;- заглиблення в роздуми про смерть;- відсутність планів на майбутнє ("Чому це мене повинно хвилювати? Адже

завтра я можу померти");- різкі вияви гніву, які виникають через дрібниці.Ознаки суїцидальних намірів різні залежно від віку. У підлітків явним натяком

на суїцидальні тенденції є зловживання наркотиками та алкоголем. Приблизно половина молодих людей, які здійснили суїцид, перед цим самостійно приймали ліки. В середньому віці - це неможливість примирення або контролю над ситуацією, часто у випадку психосоматичного захворювання. У людей похилого віку показником суїіцидальних думок можуть бути розмови про "відмову" від будь-чого.

Ще один суїцидологічний аспект з'являється у випадку стійких емоційних та психічних розладів. Невротик не втрачає зв'язку з оточуючими, але у нього відсутня довіра до світу, через що він стає підозрілим і тривожним, з'являється безпричинний страх, внутрішня напруга. Характерологічні або особистісні проблеми можуть виникати і через брак моральних норм, критичності мислення або нормальних стосунків з оточуючими. Психози протікають важче, ніж неврози. Людина, котра страждає на психоз, неадекватно реагує на більшість життєвих ситуацій. До таких розладів відноситься маніакально-депресивний психоз з глибокими змінами настрою від манії до депресії, яка супроводжується суїцидальними думками. Широко розповсюджені захворюванням є шизофренія, при якій можуть бути марення, голоси і видіння. Для цих хворих "нічні жахи" стають реальністю. Все довкола чудернацько змінює свої форми, а значення, яке надається окремим фактам, не має реальних підстав. Серед тих, хто страждає на шизофренію і маніакально-депресивний психоз, частота суїцидів досить велика: четверта частина суїцидантів - люди з цього контингенту. Як показують численні дослідження, від 3 до 12 % хворих на шизофренію чинять самогубства. Причому ризик суїциду протягом їхнього життя коливається від 15 до 20%. Вони часто здійснюють суїциди від звичаю, коли раптово усвідомлюють неспроможність контролювати свою долю або через хвилювання і постійні галюцинації.

Фактори ризику. Можна визначити такі чинники ризику для тих, у кого спостерігається схильність до суїциду:

- попередні спроби самогубства;- суїцидальні загрози, прямі та замасковані;- суїциди в сім'ї чи спроби суїцидів;

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності- алкоголізм;- • хронічне вживання наркотиків і токсичних препаратів;- афективні розлади, особливо важкі депресії;- хронічні або смертельні захворювання, наприклад СНІД;- тяжкі втрати, наприклад, смерть близької людини, особливо протягом

першого року після втрати;- сімейні проблеми, наприклад, розлучення;- фінансові проблеми, наприклад, втрата роботи.3.5.7.2.3. Допомога при потенційному суїцидіСуїцидальна превенція полягає не тільки в піклуванні й участі друзів, а і в

здатності розпізнати ознаки можливої небезпеки: суїцидальні погрози, які передують спробі самогубства; депресія, значні зміни поведінки чи особистості людини, а також приготування до останнього волевиявлення. Відзначте прояви безпомічності й безнадії і з'ясуйте, чи не є ця людина одинокою та ізольованою. Розповідаючи про ці ознаки іншим людям, ви можете зруйнувати міфи і помилкові уявлення, які заважають попередити численні суїциди. Чим більше буде людей, які усвідомлюють ці застереження, тим більшими будуть шанси на те, що самогубство справді колись зникне із переліку основних причин смерті.

Для педагогів, практичних психологів, соціальних педагогів, батьків розроблені і впроваджені методичні рекомендації попередження суіцидальної поведінки дітей та підлітків, а також наведені в нормативних документах з безпеки життєдіяльності.

3.5.8. Соціально-політичні небезпеки

3.5.8.1. Соціально-політичні конфліктиСоціально-політичні небезпеки досить часто виникають під час соціально-

політичних конфліктів.У політологічних словниках найпоширенішим є таке трактування конфлікту:

зіткнення двох чи більше різноспрямованих сил з метою реалізації їхніх інтересів за умов протидії. Джерелами конфлікту є соціальна нерівність, яка існує в суспільстві, та система поділу таких цінностей, як влада, соціальний престиж, матеріальні блага, освіта. Конфлікт передбачає усвідомлення сеперечності і суб'єктивну реакцію на неї. Якщо конфлікт виникає в суспільстві, то це суспільний конфлікт.

Будь-який соціальний конфлікт, набуваючи значних масштабів, об'єктивно стає соціально-політичним. Політичні інститути, організації, рухи, втягуючись у конфлікт, активно обстоюють певні соціально-економічні інтереси. Конфлікти, що відбуваються в різних сферах, набувають політичної значущості, якщо вони зачіпають міжнародні, класові, міжетнічні, всенаціональні, релігійні, демографічні та інші відносини.

Суб'єктами соціально-політичного конфлікту стають люди, які усвідомили суперечності і обрали як спосіб їхнього вирішення зіткнення, боротьбу, суперництво. Такий спосіб вирішення суперечності здебільшого стає неминучим тоді, коли зачіпає інтереси й цінності взаємодіючих груп, коли має місце відверте зазіхання на ресурси, вплив, територію з боку індивіда, групи, держави (коли йдеться про міжнародний конфлікт). Суб'єктами конфліктів є: 1) окремі люди, групи, організовані в соціальні, політичні, економічні та інші структури; 2) об'єднання, які

158

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності _______________________________________________________________________159 виникають у вигляді політизованих соціальних груп, економічних і політичних груп тиску, кримінальних груп, які домагаються певних цілей.

Помітне місце нині посідає один з різновидів соціального конфлікту - міжетнічний, пов'язаний із суперечностями, що виникають між націями. Особливої гостроти він набув у країнах, які зазнали краху форми державного устрою (СРСР, Югославія).

Існує дві форми перебігу конфліктів:- відкрита - відверте протистояння, зіткнення, боротьба;- закрита або латентна, коли відвертого протистояння нема, але ведеться

невидима боротьба.Таблиця 11

_______Типи соціальних конфліктів_________________________Політичні Соціальні Економічні

конфліктують політичні системи

конфліктують соціальні системи

конфліктують економічні системи (наприклад, корпорації)

Поняття "соціально-політичний конфлікт" застосовують, коли трапляються великомасштабні зіткнення всередині держав (громадянська війна, страйки) та між державами (війни, партизанські рухи).

Досить часто після завершення конфлікту виникає ще один етап - постконф-ліктний синдром, який характеризується напруженням у відносинах сторін, які щойно конфліктували. Постконфліктний синдром у разі загострення може започаткувати новий конфлікт. Це ми спостерігаємо на прикладах перманентного близькосхідного конфлікту, конфліктів у Північній Ірландії, Іспанії та ін.

3.5.8.2. ВійниВійна - суспільно-політичне явище, продовження політики насильницькими

засобами. Це збройна боротьба між державами (їх коаліціями) або соціальними, етнічними та іншими спільнотами; у переносному розумінні слова - крайній ступінь політичної боротьби, ворожих відносин між певними політичними силами.

Сучасна війна ведеться всією країною, захоплює всі сфери життя і діяльності суспільства.

Наслідки воєнних дій провокують різні катастрофи. Так використання хімічної, бактеріологічної, ядерної, нейтронної зброї, а також боєприпасів з сердечниками із збідненого урану призводить до спустошення не тільки людського генофонду, але й наносить помітну шкоду всьому живому на Землі.

3.5.8.3. ТероризмДо соціально-політичних конфліктів належить виступ екстремістських

угруповань (тобто тероризм). В наш час явище тероризму досить поширене. Якщо донедавна звертання до терору як засобу вирішення політичних або релігійних проблем було винятковим, надзвичайним явищем, то в наші дні практично щоденні повідомлення про терористичні акти сприймають як щось неминуче.

Одна з найнебезпечніших терористичних організацій "Аль-Каїда" діяла в 45 країнах світу. Згідно з експертною оцінкою спеціалістів, представники цієї терористичної організації проводять планомірну інформаційну операцію щодо дестабілізації ситуації в США, провокують виникнення паніки серед мирного населення. Проголошений 10 вересня заклик Бен-Ладаном вбивати всіх американців, ізраїльтян та їх

160 3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльностісоюзників і наступні терористичні акти чинять небезпеку глобального характеру, терор став органічною складовою сучасного життя і набув величезних масштабів.

Тероризм (від лат. teror - страх, залякування) - це форма політичного екстремізму, застосування чи загроза застосування найжорсткіших методів насилля, у тім числі фізичне знищення людей, залякування урядів та населення з метою досягнення певних цілей. Директор ЦРУ в 1966-1973 pp. Річард Холмс стверджував, що питання про тероризм недостатньо вивчене: "Саме слово невдале - воно практично нічого не означає. Але воно вселяє страх в серця людей, які чують його".

Тероризм є також формою партизанської війни, коли проти чисельно переважаючого та якісніше озброєного ворога неможливо вести відкриті військові дії.

Терористами є окремі особи, групи, що виражають інтереси певних політичних рухів або представляють країну, де тероризм піднесений до рангу державної політики. Тероризм - антигуманний спосіб вирішення політичних проблем в умовах протиборства, зіткнення інтересів різних політичних сил. Його застосовують і як засіб задоволення амбіцій окремими політичними діячами, і як знаряддя досягнення своїх цілей мафіозними структурами, кримінальним світом.

Визначити тероризм можна як політику залякування, пригнічення супротивника силовими засобами. Існує три основні види тероризму: політичний, релігійний та кримінальний. Можна також вести мову про можливість біологічного, ядерного, інформаційного тероризму тощо.

Найпоширенішим у світі терористичними актами є:- напади на державні або промислові об'єкти, які призводять до матеріальних

збитків, а також є ефективним засобом залякування та демонстрації сили;- захоплення державних установ або посольств (супроводжується

захопленням заручників, що спричинює громадський резонанс);- захоплення літаків або інших транспортних засобів (політична мотивація -

звільнення з тюрми товаришів по партії; кримінальна мотивація - вимога викупу);

- насильницькі дії проти особистості жертви (для залякування або з пропагандистською метою);

- викрадення (з метою політичного шантажу для досягнення певних політичних поступок або звільнення в'язнів; форма самофінансування);

- політичні вбивства (це один з найрадикальніших засобів ведення терористичної боротьби; вбивства, в розумінні терористів, повинні звільнити народ від тиранів);

- вибухи або масові вбивства (розраховані на психологічний ефект, страх та невпевненість людей);

- розповсюдження сибірської виразки, зараження населених пунктів віспою та бубонною чумою тощо.

3.6. Небезпеки в інформаційній сфері життєдіяльності людини

Сучасні реалії постіндустріального суспільства, зумовлені значним ростом інформації, відкривають ще одну сферу життєдіяльності людини - інформаційну. Сучасні засоби комунікації і обробки інформації створили принципово нові умови існування людини, що зумовило появу грандіозного проекту об'єднання національ-

1613. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності них інформаційних і телекомунікаційних систем в глобальну інформаційну інфраструктуру.

Життєдіяльність людини реалізується одночасно зі світом природи і у специфічному для людського суспільства інформаційному середовищі, що має свої закономірності розвитку і функціонування. Інформаційна сфера стає такою ж важливою складовою суспільного життя, як економічна, виробнича, побутова, політична, військова та ін. Нові інформаційні технології, засоби масової комунікації багатократно підсилили можливості впливу на свідомість і підсвідомість як окремої людини, так і на великі групи людей та населення країни загалом.

Інформаційна сфера - сукупність таких елементів:- об'єкти інформаційної взаємодії чи впливу;- особисто інформація, призначена для використання суб'єктами

інформаційної сфери;- інформаційна інфраструктура, що забезпечує можливість здійснення обміну

інформацією між суб'єктами;- суспільні відносини, що складаються у зв'язку з формуванням, переданням,

розповсюдженням і збереженням інформації.Особистість, активний соціальний суб'єкт, його психіка піддаються

безпосередньому впливу інформаційних чинників33, які трансформуються, через його поведінку, діяльність (бездіяльність), здійснюють деструктивний, дисфункційний вплив на його життєдіяльність.

До основних загроз інформаційно-психологічної безпеки відносять можливість настання негативних наслідків для суб'єктів, що піддаються інформаційно-психологічному впливу, які виражаються в таких формах:

- нанесення шкоди здоров'ю людини;- блокування на неусвідомленому рівні волі, волевиявлення людини, штучне

привиття їй синдрому залежності;- втрата здатності до політичної, культурної, моральної самоіндентифікації

людини;- маніпуляція суспільною свідомістю;

руйнування єдиного інформаційного і духовного простору України, традиційних устроїв суспільства і суспільної моральності, а також порушення інших

життєво важливих інтересів особистості, суспільства, держави. Наприклад, культ жорстокості, насильства, порнографії, розбещеності тощо, які пропагують у засобах масової інформації, друкованих виданнях, комп'ютерних іграх, мережі Інтернет веде

до неусвідомленого бажання у підлітків і молоді, а також дорослих з нестійкою психікою, копіювати запропоновані моделі поведінки. Цей вид пропаганди знижує

рівень порогових обмежень і правових заборон, що поряд з іншими умовами відкриває шлях для багатьох правопорушень. Це своєю чергою наносить непоправну

шкоду не тільки окремій особистості, але й суттєві збитки національним інтересам країни.

Інформаційні чинники - передумови, що чинять опір чи утруднюють формування і функціонування адекватної інформаційно-орієнтуючої основи суспільної поведінки людини (життєдіяльності у суспільстві).

162 3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльностіОтже, джерелом інформаційно-психологічної небезпеки є та частина

інформаційного середовища, яка через визначені причини неадекватно відображає реалії, вводить в оману людину, засліплює її ілюзією.

Інформаційно-психологічні загрози зумовлені розробкою, виготовленням, розповсюдженням та використанням суб'єктами негативних інформаційно-психологічних впливів, спеціальних засобів і методів такого впливу.

3.6.1. Концепція інформаційно-психологічної безпеки

Сучасне розуміння безпеки в контексті врахування відношення інтересів особистості, суспільства і держави висуває завдання розгляду нового аспекту цієї проблеми - безпеки в інформаційній сфері життєдіяльності людини, тобто інформаційно-психологічної безпеки.

В інформаційному середовищі, що є складовим системним утворенням, виділяється процесуальна складова як найбільш динамічна і змінна її частина - інформаційно-комунікативні процеси, які активно впливають на індивідуальну, групову і суспільну психологію (індивідуальну, групову, масову свідомість). Маніпулюючи станом інформаційного середовища, змінюється стан духовної сфери суспільства, деформація і деструктивні зміни якої у формі психоемоційної і соціальної напруженості, спотворених норм і неадекватних соціальних стереотипів і установок, оманливих і неприродних орієнтацій та цінностей. Це своєю чергою впливає на стан і процеси у всіх основних сферах суспільного життя, в тому числі політичній і економічній.

Вперше у пострадянському просторі про проблему інформаційно-психологічної безпеки було зазначено в листопаді 1995 р. на науково-практичній конференції, організованій Інститутом психології Російської академії наук. На цій та подальших конференціях було розкрито роль знання технологій інформаційно-психологічного впливу, метою якого є маніпуляція, для вироблення напрямів реформування психологічного захисту особистості і особистої інформаційно-психологічної безпеки.

Згідно з дослідженнями Г.В. Грачова, І.К. Мельника, інформаційно-психологічну безпеку особистості визначають такими основними причинами:

Зростання тиску інформаційного середовища визначає необхідність формування нових механізмів та засобів виживання людини як особистості й активного соціального суб'єкта у сучасному суспільстві.

Взаємодія психіки людини з інформаційним середовищем відрізняється якісною специфікою і не має аналогів у комунікації інших біологічних, технічних, соціальних і соціотехнічних структур.

Основною і центральною "мішенню" інформаційного впливу є людина, її психіка.Отже, інформаційно-психологічну безпеку можливо розглядати як стан

захищеності особистості, різних соціальних груп і об'єднань людей від дій, впливів, які здатні проти їхньої волі і бажання змінити психічні стани та психологічні характеристики людини, модифікувати її поведінку і обмежувати свободу вибору, зумовило потребу переосмислення інформаційної взаємодії, а також деяких інших соціально-психологічних процесів і явищ у сучасному суспільстві.

Інформаційно-психологічна безпека - стан захищеності окремих осіб чи груп осіб від негативних інформаційно-психологічних впливів і пов'язаних з цим інших життєво важливих інтересів особистості, суспільства, держави в інформаційному середовищі.

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності 163Негативний інформаційно-психологічний вплив - процес зміни психічних станів і

характеристик людей під впливом інформаційно-комунікативних процесів як динамічного компонента інформаційного середовища. Цей вплив спрямований на людину чи групу осіб (у тому числі без їхньої згоди) з метою примусу до визначеної поведінки, оцінки ситуації, керування та корекції індивідуальної та колективної свідомості. Він здійснюється з використанням спеціальних засобів і методів впливу на психіку людини, унаслідок чого він приводить до негативних наслідків для особистості, суспільства і держави.

Спеціальні засоби впливу - технічні і програмні засоби, що використовують для використання з метою негативного інформаційно-психологічного впливу на людину чи групу людей.

Спеціальні методи впливу - послідовність прийомів впливу на психіку людини, використання яких приводить до негативних наслідків для особистості, суспільства та держави.

Голвним об'єктом забезпечення інформаційно-психологічної безпеки в інформаційному середовищі у сфері індивідуальної безпеки є усвідомлення інформації, здатність людини адекватно сприймати навколишню дійсність, своє місце в зовнішньому світі, формувати відповідно до свого життєвого досвіду визначені переконання і приймати стосовно них рішення. У сприйнятті інформації має бути присутнім здорове почуття сумніву, тобто інформацію потрібно по змозі перевіряти, тестувати.

Інформаційно-психологічна безпека має спиратися на стандарти інформаційно-психологічної безпеки - затверджені у визначеному порядку інформаційно-психологічного впливу, який не викликає негативних наслідків для психіки людини.

3.6.2. Інформаційна війна

Дії, спрямовані на чинення тиску на погляди окремих людей і суспільну думку загалом, для досягнення конкретних цілей, є психологічною війною. Ширшим, глобальним поняттям є інформаційна війна. Вона є комплексом дій в інформаційній сфері, спрямованих на здійснення тиску на погляди окремих людей та суспільну думку для досягнення визначених цілей.

Всі ми чинимо психологічний вплив один на одного, адже живемо у світі впливу, комунікації. Карл Ясперс у своєму творі "Комунікація" розглядає комунікацію в нерозривній єдності з екзистенцією, життям людини. Екзистенціальна комунікація - це зустрічі, при яких людина, обмінюючись інформацією, отримує сатисфакцію від життя, самостверджується, самореалізується. Людина не може стати людиною без комунікації. Філософ розглядає не просто комунікацію як одномірний обмін інформацією між людьми в соціумі, а обмін змістом сутності, екзистенції між індивідами. Комунікація відбувається на вербальному, невербальному, духовному рівнях. Екзистенція збігається з комунікацією за своїм походженням.

Кожна людина, крім акту комунікації, прагне до маніпулювання34 опонентом, оточуючими. Жінка малює губи, робить зачіску, сексуально одягається, щоб вплинути на чоловіка, на колектив, у якому працює, вона відчуває сатисфакцію від

34 Маніпуляція - вид психологічного впливу, метою якого є заволодіння жертвою (окремою людиною чи групою осіб, натовпом), помикання нею, при цьому у жертви створюється враження, що вона сама керує своєю поведінкою, думками, емоціями. Відбувається за допомогою спеціальних технологій і технік.

164_______________________________3. Безпека людини в різних сфер ах життєдіяльностітого, що на ній зупиняється чийсь погляд. Сусіди, що сидять під будинком на лавках, розпускаючи слухи, здійснюють вплив на нас. Людина не в змозі діяти вільно, вона скована жахливою думкою: "Що скажуть люди?", яка накидається між осо-бистісними відношеннями, інформаційним середовищем.

Україну за останні роки заполонили різні шахрайські мережі, окремі групи людей, які шляхом використання спеціальних технологій і технік обдурюють довірливих громадян, які позбуваються нажитих тяжкою працею засобів до існування.

Типовою схемою шахраїв є схема, коли жертві пропонують взяти участь у якомусь розіграші лотереї. І коли людина щось "виграла", її заманюють взяти участь у наступній грі, на якій людину заганяють у тупикову ситуацію за допомогою технологій, розроблених кваліфікованими психологами. Зокрема, коли необхідно витрусити гроші з чоловіка, до нього підходить гарна дівчина і він, не вміючи зрозуміти ситуацію, позбувається засобів до існування. Людина з підготовкою, зрозумівши ситуацію, у визначений момент скаже: "У мене немає грошей". Дівчина-маніпулятор не готова до такої відповіді, оскільки в її присутності жоден мужчина не зможе переступити через свою гордість, не зможе признатися в своїй фінансовій спроможності, не здатний критично, раціонально і логічно мислити. Вона швидко розгублюється і щезає в пошуках слабшої жертви. У випадку запрошення на розіграш лотереї пар, створюють таку психологічну ситуацію, коли чоловік в присутності своєї жінки "повинен" викласти гроші для збереження свого іміджу, статусу. Потрібно пам'ятати, що безплатним є хіба сир в мишоловці, і жадібні пориви легко збагатитися призводять до зворотних наслідків.

Аналіз інформаційного поля, в якому ведеться життєдіяльність людини, дає можливість розцінювати сучасну ситуацію як полювання на життєву енергію людей, яка в цьому випадку виражається у грошовому еквіваленті. Отже, ми живемо у світі маніпуляцій і людина повинна шукати ефективні способи самооборони, щоб зберегти своє здоров'я, емоційний стан, вижити. Після того, як людину обдурили, витрусили з неї всі заощадження, вона переживає шок, депресію. Відомі випадки, коли люди закінчують життя самогубством, або, не витримавши потрясінь, помирають.

3.6.3. Основні прийоми маніпуляції

У кінці 30-х років на підставі практики обробки колективної свідомості в Нацистській Німеччині, в Інституті аналізу пропаганди (США) було виділено і систематизовано основні прийоми маніпуляції:

1. "Приклеювання чи навішування ярликів" - вибір образливих епітетів, метафор, назв для позначення події, людини. Здійснюється з метою спонукання емоційно-негативного ставлення оточуючих (асоціація з соціальним схваленням) до жертви.

2. "Узагальнення" чи "блискуча невизначеність" - заміна назви об'єкта впливу (явища, події, окремої людини, групи людей тощо) більш загальним родовим іменем, що має позитивне емоційне забарвлення і стимулює добродушне ставлення оточуючих. Для цього, наприклад, використовують слова типу: свобода, демократія, патріотизм, мир, солідарність, справедливість тощо.

3. "Перенесення" чи "трансфер" - ненав'язливе і непомітне розповсюдження позитивної чи негативної інформації, при цьому формуються визначені

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності ______________________________________________________________________________165

позитивні чи негативні асоціативні зв'язки об'єкта, що підноситься, з якимось чи чимось, що має значимість в оточуючих (позитивну чи негативну).

4. "Посилання на авторитети", "свідчення" - наведення висловів осіб, що користуються загальним авторитетом, чи тих, хто викликає негативну реакцію на категорію людей, які є об'єктом маніпуляції. Використаний вислів містить оцінне судження стосовно людей, ідей, подій тощо і виражає їх осуд чи схвалення.

5. "Свої хлопці" чи "гра в простонародність" - спроба встановлення довірливих відносин з аудиторією як з близькими за духом людьми, на основі того, що комунікатор (той, що здійснює вплив), його ідеї, пропозиції, вислови добрі, оскільки належать простому народу.

6. "Перетасування" чи "підтасування карт" - тенденційне піднесення тільки позитивних чи негативних фактів і доказів при одночасному замовчуванні протилежних (небажаних).

7. "Загальний вагон" або "фургон з оркестром" - підбір суджень, фраз, висловів, що потребують подібності у поведінці, що створюють враження, наче так роблять усі. Повідомлення, наприклад, може починатися словами типу: "Всі нормальні люди розуміють, що ...", "Ні одна людина, що добре мислить, не стане заперечувати, що ...".

8. "Мультиплікативність (подрібнення) подачі інформації, вибірковість, високий темп подання інформації" - стимуляція враження сприйняття серії розрізнених документів, тез, тверджень, доказів як єдиного цілого. Стежачи за швидкою мовою, через недосконалість пам'яті та уваги людина упускає посилання на деякі важливі положення, на джерело інформації. На основі цього жертва в уяві зв'язує та узгоджує фрагменти програми, що сприймається.

9. "Висміяння" - ініціація жартівливого і несерйозного ставлення до жертви через висміяння окремих виголошувань і елементів поведінки людини. Тенденційність висміяння переноситься на всі інші вислови, погляди, можливу поведінку жертви. За неодноразового повтору таких дій можливе формування за конкретною особистістю негативного іміджу.

10. "Метод негативних груп віднесення" грунтується на твердженні про те, що ця група поглядів є єдино правильною. Усі ті, що її поділяють, володіють цінними якостями і у визначеному плані кращі від тих, хто поділяє. Наприклад, релігійні люди чесні, людяні, на основі цього створюється позитивне емоційне ставлення до певної групи людей, що нібито мають високі моральні якості, а хто не належить до релігійної конфесії, секти такими якостями не володіють.

11. "Повторення шаблонних фраз чи закликів" - вплив на уяву і почуття слухача чи читача через спеціально підібрану фразу, яка повинна бути пристосована до особливостей психіки групи людей, на яких збираються вплинути.

12. "Емоційне підлаштування" - створення певної емоційної ситуації, що формує настрій окремої людини чи групи людей при одночасній передачі визначеної інформації.

166 3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності13. "Просування через медіаторів35" - інформаційний вплив чинять двома

шляхами: через засоби масової інформації та значних для загалу авторитетних людей.

14. "Уявний вибір" - об'єктам впливу пропонують, сповіщають декілька різних поглядів на визначене питання, але так, щоб непомітно представити у найвигіднішому світлі ті, які хочуть щоб вони були прийняті аудиторією.

15. "Ініціювання інформаційної хвилі" - відбувається у два етапи: перший -освітлення необхідної інформації в ряді різних засобів масової комунікації (ЗМК), а також залучення максимальної кількості ЗМК коментувати нові події. Другим етапом є створення вторинної інформаційної хвилі на рівні міжособистісного спілкування за допомогою ініціації відповідних обговорень, дискусій, оцінок, появі слухів тощо.

3.6.4. Нейрол'шгвістичне програмування та захист від маніпуляції

Одним з найпотужніших методів впливу на підсвідомість людини, з метою маніпуляції нею, є нейролінгвістичне програмування (НЛП). Єдиним методом боротьби з НЛП є знання про методи цього впливу. НЛП грунтується на програмуванні мозку словесним шляхом. Це може бути свій мозок, партнера, суперника тощо.

Відповідно до НЛП інформація - це те, що формує мотивацію, збуджує до дії, коли людина налаштована на сприйняття визначеного виду інформації, то, маніпулюючи нею, можна створити враження про зміну реальності. Це враження і сприятиме зміні реальності. Реальність створюється в нашому мозку, а він транслює її в оточуючий світ. Всі люди мають внутрішній усвідомлений світ, який стикається з внутрішнім підсвідомим світом і функціонує у зовнішньому світі. Суб'єктом керують образи, які звичайно виникають з його минулого досвіду, а також створені уявно, зберігаються в підсвідомості. І зовнішній світ і підсвідомість підтримують зв'язок з свідомістю за допомогою трьох основних систем образів, відчуттів і уявлень:

- аудіальної (слух),- візуальної (зір),- кінестетичної (мислення відчуття, смак).Усвідомлення людиною життєвої ситуації здійснює мозок, який виводить на

рівень створення власної реальності чи, у крайньому випадку, усвідомлено бере участь у загальній реальності. Якщо ні - продовжує жити у світі ілюзій, які, як віртуальні картинки, мерехтять у її мозку і людина приймає це мерехтіння за реальність. Але реальність є віртуальна, створюється кимось іншим та майстерно вкладена у мозок з готовністю, відкритою для засобів масової інформації і індивідуальних невдоволених потреб, одна з яких - чим би заповнити наш мозок. Зміна картинок у мозку стає певною наркотичною залежністю людини. Сучасна людина прагне віртуальної реальності, вона хоче нових вражень, подій, новин, фільмів, пісень, музики. При цьому людина проживає життєві ситуації, емоції кіно героїв, співаків, політичних діячів, беручи участь в їх реальності, віддає їм найголовніше -увагу, те, через що виходить людська життєва енергія, життя. Від того, на що

Медіатор - залежно від ситуації є неформальний лідер, політичний діяч, військовий, спортсмен, авторитет тощо.

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності 167людина спрямовує увагу, як формує свої енерго-інформаційні канали обміну, залежить її життєдіяльність.

Ґрунтуючись на модальностях36 (системах уявлень), індивідів поділяють на три групи:

- візуалістів (мислять переважно образами);- аудіалістів (мислять переважно словами);- кінестетиків (мислять переважно відчуттями).Люди неточно розуміють один одного, якщо обмінюються інформацією в

термінах різних модальностей. Використання спільної модальності здатне забезпечити довірливі, відверті відносини автоматично на підсвідомому рівні.

Під час отримання інформації, для захисту від можливої маніпуляції, необхідно дотримуватись таких основних порад:

Усвідомлюйте себе як цілісність, не розслабляйтеся і не напружуйтесь.Будьте активним, не дозволяйте, щоб вас "вели".Не давайте можливості опоненту прищепити вам комплекс провини.Відволікайтесь, не зосереджуйте і не фіксуйте увагу на якомусь одному

предметі чи асоціації.Хід ваших думок не повинен відображатися на невербальному рівні, емоційне

забарвлення й інтонація слів також не повинні давати точної інформації про ваш стан.Не давайте однозначних відповідей "так", "ні" коли вас "калібрують"

(визначають вашу позицію, ваш тип мислення, психічні особливості тощо).Оцінюйте і думайте над отриманою інформацією.Потрібно ставити під сумнів усі ідеї, які підкидає опонент, ставте собі

запитання.Звертайте увагу на відчуття, асоціації, які переживаєте, стежте і аналізуйте всі

зміни переконань, свідомості.

3.6.5. Інформаційно-психологічна безпека людини у міжособистісній комунікації

Встановлено, що в процесі комунікації 7-10% інформації несуть слова, 35-40% - звуки та інтонація, приблизно 50% - жести та міміка. За допомогою слів передають сенс інформації, за допомогою жестів, міміки - ставлення до неї. Відповідно, під час комунікації не завжди люди можуть правильно зрозуміти один одного, виникають непорозуміння, сварки, скандали. Як наслідок цього у однієї або обох сторін комунікативної дії виникають стресові стани. Тому, у міжосо-бистісних відносинах зростає проблема взаємопорозуміння. Отже, для забезпечення інформаційно-психологічної безпеки людини велике значення має оволодіння уміннями ефективної комунікації.3.6.5.1. Забезпечення безпеки виявленням недостовірної інформації Для забезпечення ефективної комунікації людині необхідно опанувати хоча б елементарними вміннями розшифровувати невербальну сторону комунікативної дії. Наприклад, виявити можливість отримання неправдивої інформації від співрозмовника можна за такими ознаками:

Модальність - граматична категорія, яка означає відношення змісту мовлення до дійсності й виражається за допомогою форм способу дієслова, інтонації, вставних слів тощо.

168 З, Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

1. Очі (зіниці). Швидше і точніше понад усе видають очі що бігають. Алебільшість людей знають або інтуїтивно здогадуються про цю видиму ознаку брехні ітому намагаються умисно прямо дивитись у вічі співрозмовника, імітуючи чесний,щирий погляд. Якщо ви непоганий фізіономіст, то обов'язково звернете увагу на цейнеприродній пильний погляд.

Якщо у вас хороший зір, придивіться до зіниць співрозмовника. Як тільки у людини з'являється думка обдурити, зіниці або сильно звужуються, або розширюються. Принаймні, завжди відхиляються від норми. Кожну з цих ознак ще можна розрізнити, але їхня сукупність дає підстави безпомилково визначити, чи говорять вам правду.

2. Голос. Брехня, як відомо, завжди вимагає психологічного напруження, оскільки людина морально готується зіграти певну неприродну роль. У неї майже непомітно, міняється при цьому тембр голосу. Це, між іншим, перевірено й експериментально. Дослідники з університету Діссена у Німеччині виявили, що коли людина починає брехати, вона завжди трохи підвищує тон.

3. Руки/ноги. Внутрішня робота, неминуча при брехні, проявляється і в рухах ніг: коли брехун сидить, заклавши ногу за ногу, він мимоволі смикає носком. Підозрюючи людину в брехні, зверніть увагу на жестикуляцію. Коли людина хоче вас обдурити, вона мимоволі намагається сховати великі пальці рук. Зазначимо, що з них іде енергетичний викид. Як тут не згадати характерний жест Леніна і його знамениту жилетку. Саме так у давнину купці, намагаючись обдурити покупця, виходили йому назустріч із чарівною усмішкою, заклавши пальці у прорізи або кишені жилета.

Своєчасне виявлення неправдивої інформації, яку людині хочуть передати, суттєво підвищує рівень інформаційно-психологічної безпеки особи, дозволяє уникнути небезпечних дій, небажаних ситуацій тощо.

Для того, щоб зменшити ризик прийняття неправильного рішення можна скористатися порадами Чарльза Маккоя:

- Сприймайте інформацію розумно:- складіть чітку картину про реальність;- перепровірте своє сприйняття;- зосередьтесь на ключових фактах;- ставте запитання під час дискусії;- не розривайте єдність загального і часткового;- спочатку розум, потім емоції;- думайте не поспішаючи;- споглядайте;- несіть відповідальність за прийняті рішення і їхні наслідки;- спочатку осягніть, потім аналізуйте (вивчіть ситуацію, а потім аналізуйте її);- перш ніж діяти, зосередьтесь на оцінці фактів;- Контролюйте якість свого мислення:- чіткість;- точність;- ширина;- здоровий глузд;- добросовісність.

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності 169- думайте системно;- почніть з того що знаєте точно;- поєднайте все разом;- зважте всі "за" і "проти";- оцініть свої шанси;- виробляйте сувору послідовність дій;- використовуйте свою уяву;- відійдіть від шаблону;- підійдіть до проблеми творчо;- прислухайтеся до свого внутрішнього голосу;- намагайтесь відрізнити справжню інтуїцію від несправжньої;- думайте емпатично;- враховуйте те, що думають і відчувають інші;- виявляйте мотиви, які приховуються за думками, почуттями і діями інших

людей;- думайте, як інші інтерпретують ваші слова, дії;- думайте про наслідки;- думайте про неможливе;- думайте про неочікуване;- враховуйте значимість і ймовірність наслідків;- вітайте і цініть сувору критику.3.6.5.2. Безпека та конфліктологіяОсобливо болісними і травмуючими є конфлікти, коли сторони не мають

елементарних психологічних знань і нехтують мистецтвом спілкування.Непоступливість, упертість, нездатність до компромісів і прийняття

неконструктивних рішень створюють найпоширеніші проблеми у взаєминах.Давні мудреці говорили, що мудріший не той, хто має рацію, а той, хто розуміє,

коли треба перестати сперечатися, аби не допустити розростання конфлікту.Наукою, що вивчає техніку уникання, зменшення гостроти і напруженості

конфліктів є конфліктологія. Порушення комунікації, яке обов'язкове під час конфліктів, коштує дуже дорого для його учасників. Тому мистецтво розв'язання конфліктів вважають одним з життєво необхідних для забезпечення нормальних умов життєдіяльності.

Головну роль у виникненні конфліктів відіграють конфліктогени - слова, дії (бездіяльність), що сприяють виникненню конфлікту.

Причиною конфлікту є хворобливе сприйняття конфліктогена як образу і відповідна реакція - відповідь-агресія.

Конфлікт не виникає у випадку прояву витримки, прощення - вияву високої моральності, етичності.

Однак природна потреба почувати себе в безпеці, всі зазіхання на статус, достоїнство людина сприймає вкрай боляче.

Для розв'язання конфлікту ефективно використовувати формулу, яку запропонував В. Шейнов:

Конфліктна ситуація | + Інцидент = Конфлікт

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльностіКонфліктна ситуація - накопичені суперечності, які містять істинну причину

конфлікту.Інцидент - збіг обставин, які спровокували конфлікт.Конфлікт - відкрите протистояння як наслідок зіштовхування інтересів та

позицій, які унеможливлюють один одного.Розв'язати конфлікт означає:усунути конфліктну ситуацію,вичерпати інцидент.Отже, під час вирішення спірних, проблемних питань треба скеровувати

суперечку на конструктивний лад, тобто розв'язати конфлікт. Для цього потрібно дотримуватися таких правил:

Говоріть тільки про те, що актуальне зараз і вже.Не переходьте на особистості.Не згадуйте при сварці третіх осіб.Абсолютизація висловлюваннями "завжди", "ніколи" не вкладається в логіку

тверджень.Зменшуйте темп і тон мови.Дайте опоненту "випустити пар".Обґрунтовуйте претензії і вимагайте обґрунтування претензій, що висуває

опонент.Пропонуйте опоненту сформулювати бажаний кінцевий результат.Дайте опоненту зберегти власну гідність і самі його зберігайте.Не слід висувати вимоги у формі шантажу: "я так хочу!", "я так сказав, так і

буде", "не поступишся - гірше буде".Не узагальнюйте, говоріть про розбіжність поглядів.Уникайте дитячих випадів - зауважень: "А ти сам..." і не реагуйте на них.Різкість викликає ще більшу різкість.Не ображайте і не кричіть.Якщо не маєте рації - визнайте це.Спокійний доброзичливий тон надасть можливість партнеру охолонути,

схаменутися.3.6.5.3. Енергетична безпека комунікаціїІнформаційно-психологічна безпека людини у міжособистісній комунікації

передбачає також захист від негативних впливів, які позбавляють людину життєвих сил, енергії. Енергетичний зв'язок між людьми є невід'ємною частиною природної циркуляції енергії у природі. Втрата енергії призводить до зниження нормального стану здоров'я людини. Втрата життєвих сил приводить до депресії, крайнього вичерпання ресурсів нервової системи, людина може захворіти і навіть померти.

Одним з основних джерел негативних впливів, які позбавляють людину життєвих сил, є енергетичні вампіри. Енергетичний вампір - виражений садист, егоїст, провокатор скандалів, ним керує злоба, ворожість, ненависть, його видають наглі дії. Діяльність таких людей спрямовано на отримання садистського задоволення від психологічного дискомфорту оточуючих. Ці нещасні люди варті співчуття, оскільки в процесі формування їхньої особистості вони не засвоїли моделей позитивних емоцій і не здатні на високі почуття, співпереживання, любов, людяність тощо.

170

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності 171Не раз після спілкування з певним типом осіб у людини різко змінюється

кров'яний тиск, болить голова, знижується працездатність, емоційний стан погіршується, вона почуває себе розбитою, знесиленою, апатичною. Велика ймовірність того, що опонент виявився енергетичним вампіром і ви, не розпізнавши його, не зумівши захиститись від нього, позбулися життєвої енергії. Дія енергетичного вампіра схожа до дії гіпнотизерів. Вони намагаються цілком заволодіти увагою, внутрішнім світом жертви, примушуючи її бути в напруженні, емоційному хвилюванні, збуренні. Першим прийомом захисту є виявлення крадія життєвої сили. Вампіри хитрими прийомами утримують жертв у стані перманентного психічного напруження, мають тенденцію до маніпулювання оточуючими, паралізувати волю жертви. Вони добре відчувають внутрішню бурю, яка відбувається у душі жертви. Єдиний вихід - припинити контакт, умовно поставити перед вампіром стіну, відволіктися, зайнятися чимось іншим.

3.7. Небезпеки в духовній сфері життєдіяльності людини

Духовна сфера життєдіяльності людини визначає і формує інші сфери життєдіяльності суспільства та особи (побутову, службову, військову, виробничу, інформаційну, політичну та ін.). Тому розгляд небезпек у цій сфері є надзвичайно актуальним. Поширення впливу культів, містичних рухів, діяльність яких супроводжується підривом національної безпеки, а також нанесення непоправних травм психічному і фізичному здоров'ю особи, провокування суїцидальної поведінки формують небезпеки в духовній сфері життєдіяльності людини

3.7.1. Духовно-релігійна складова національної безпеки України

Духовно-релігійна складова національної безпеки України - стан релігійно-церковного життя нації, який є чи за певних обставин може бути загрозою для національних інтересів держави, стабільного розвитку суспільства, здійснення прав і свобод громадян. Це стан захищеності життєво важливих духовно-релігійних інтересів українського суспільства (особи, груп віруючих, держави) від внутрішніх загроз і зовнішнього втручання та відповідна система суспільно-політичних заходів, яка забезпечує цю захищеність.

Аналіз релігійної складової національної безпеки надає можливість визначити такі її головні напрями:

- духовно-релігійна незалежність, що означає, насамперед, самодостатню життєдіяльність усіх компонентів державно-церковних відносин, їхню спроможність відстоювати національні інтереси України як у внутрішньому житті країни, так і на міжнародній арені;

- демократичність і стабільність духовно-релігійного життя у державі, що передбачає міцність та надійність державних, політичних і громадських інституцій, що мають забезпечувати свободу віросповідання, стримувати дестабілізуючі чинники та гарантувати духовно-релігійні права й свободи кожного окремого громадянина, віруючої громади, церкви тощо;

- здатність до саморозвитку й прогресу, тобто природна спроможність до самостійної реалізації національних інтересів у духовно-релігійній сфері відповідно до змін, що відбуваються як усередині країни, так і в міжнародному житті.

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльностіОсновними об'єктами релігійної складової національної безпеки України слід

вважають:- особу, її релігійні права й свободи;- релігійні організації та взаємини між ними;- державу, її національно-культурну самобутність, незалежність і

територіальну цілісність.Головним суб'єктом духовно-релігійної безпеки є Українська держава, яка

разом із національною церквою (церквами) здійснює цілеспрямовану політику в релігійній сфері, з метою забезпечення духовної єдності українського народу, стабільності та динамізму прогресивного розвитку всього суспільства. Результатами такої політики повинна стати якомога повніша реалізація національних інтересів у духовно-релігійній сфері й, насамперед, зміцнення суверенітету й незалежності України, ефективне та соціальне орієнтоване державне управління духовними процесами, свобода волевиявлення й реалізація духовних потреб як окремого громадянина, так і всього українського суспільства, конструктивне розв'язання міжконфесійних конфліктів тощо.

Найважливішими чинниками релігійної безпеки України є такі:- внутрішньорелігійна стабільність (міжконфесійна злагода - здатність до

розв'язання релігійних конфліктів, насамперед ненасильницькими методами);

- зовнішньорелігійна стабільність (зміцнення міжнародного авторитету України як великої європейської християнської держави, розвиток її національно-культурної самобутності та незалежності - наявність для цього ефективного механізму);

- повне задоволення релігійних потреб усього українського суспільства, свобода волевиявлення та віросповідання як окремих громадян, так і груп віруючих;

- наявність комплексної стратегії суспільно-політичного й духовного розвитку держави, зокрема у сфері забезпечення релігійної безпеки України.

3.7.2. Основні загрози національній безпеці в сферах життєдіяльності

Духовно-релігійний чинник безпосередньо впливає і може суттєво підвищувати небезпеку можливих основних загроз національній безпеці України в найважливіших сферах життєдіяльності суспільства:

У політичній сфері:- ідеологічну підтримку й забезпечення посягань на конституційний лад і

державний суверенітет України;- втручання через засоби духовно-релігійного впливу у внутрішні справи

України з боку інших держав;- наявність сепаратистських тенденцій, зокрема на релігійному ґрунті, в

окремих регіонах та у певних політичних сил в Україні;- масові порушення прав громадян, зокрема свободи совісті та віровизнання,

в Україні та за її межами;- загострення міжетнічних і міжконфесійних відносин;- невиконання чи неналежне виконання законних рішень органів державної

влади та місцевого самоврядування.

172

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльностіВ економічній сфері:- ідеологічну підтримку економічної ізоляції України від світової

економічної системи;- неконтрольований приплив в Україну іноземної валюти, матеріалів і

цінностей під виглядом підтримки екуменічної та місіонерської діяльності;- діяльність "тіньових" економічних структур під "дахом" духовно-редагій-

них та місіонерських центрів;- привнесення іноземних ціннісних життєвих орієнтирів та уподобань, які

підривають престиж і конкурентоспроможність вітчизняного товаровиробника тощо.

У соціальній сфері:- культове пригноблення соціальної активності громадян, звуження їхніх

світоглядних орієнтирів, руйнація усталених суспільних та родинних зв'язків;

- релігійне забарвлення суспільно-політичних протистоянь окремих соціальних верств населення та регіонів України;

- загрозу життю і здоров'ю населення через поширення різноманітних форм "нетрадиційного лікування", знахарства, окультизму тощо;

- використовування методів психокорекції, зомбування, залякування людей;- поширення новітніми тоталітарними релігійними течіями і культами

різноманітних форм моральної та духовної деградації в суспільстві, особливо серед молоді.

У військовій сфері:- грубе порушення принципу відокремлення церкви від держави через не-

контрольовану "співпрацю" окремих релігійних організацій із силовими структурами і, як наслідок, політизація силових структур та зниження рівня боєздатності воєнної організації держави;

- створення та функціонування незаконних воєнізованих формувань під приводом необхідності захисту віри та церкви.

В інформаційній сфері:- гальмування міжнародними релігійними центрами входження України до

світового інформаційного простору, розповсюдження ними необ'єктивноїінформації щодо нашої країни;інформаційна експансія через духовно-релігійні канали з боку інших держав;

- витік через духовно-релігійні канали інформації, яка становить державну таіншу, передбачену законом, таємницю, а також конфіденційної інформації,що є власністю держави.

3.7.3. Небезпеки, спричинені діяльністю новітніх та нетрадиційних культів, містичних рухів

Діяльність новітніх та нетрадиційних культів, містичних рухів несе небезпеку не тільки для держави і суспільства але й для безпечної життєдіяльності особистості: 1.

Поширення впливу культів, діяльність яких супроводжується підривом національної безпеки, порушенням громадського порядку, ушкодженням здоров'я та

моральності населення. Загрози, переслідування, а в деяких

173

174 3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльностівипадках і фізичний тиск на тих, хто вирішив залишити культ, з боку його лідерів.

2. Використання релігійних організацій кримінальними структурами. Можливе відмивання через секти "брудних" грошей, отриманих злочинним шляхом чи, навпаки, використання пожертв і навіть самих віруючих для протиправної діяльності. У цьому зв'язку створює небезпеку поширення наркоманії. Деякі керівники неокультів використовують різні наркотичні речовини, вводячи своїх послідовників у залежність, що надає можливість маніпулювати віруючими та отримувати прибутки.

3. Можливий вихід з-під контролю окремого войовничого культу, діяльність якого може призвести до загибелі людей, масових заворушень та терористичних актів.

4. Використання керівниками культів спеціальних хімічних препаратів, технічних засобів, а також останніх наукових розробок для маніпулювання психікою адептів.

3.7.3.1. Загальна класифікація небезпечних культівДо основних деструктивних37 ознак культового устрою релігійної або містичної

групи тоталітарної спрямованості можна віднести:- групову ізоляцію (ізоляція групи, ізольована група), що призводить адептів

до усвідомлення власної групової надзвичайності;- наявність директивного лідера, який орієнтує групу за вигідним для себе

напрямом у прийнятті колективного рішення;- однорідність (гомогенність) групи, що має розвиток внаслідок

недопущення (часто лідером) існування різних думок або цінностей;- відсутність визначених процедурних норм, особливо у ситуації емоційного

напруження або стресу.Деструктивний культ - це релігійна або містична організація, діяльність котрої

супроводжується порушенням громадської безпеки та порядку, ушкодженням здоров'я і моральності населення.

Деструктивні культи завдають шкоди державі тим, що їх члени часто зрікаються суспільного життя і трудової діяльності або чинять протизаконні дії, перебуваючи під впливом керівників культів. У частини адептів неокультів спостерігаються порушення фізичного та психічного стану. Найбільш соціально-небезпечними різновидами деструктивних культів є тоталітарні культи.

Тоталітарний культ - це релігійна або містична організація, котра характеризується необмеженою владою духовних лідерів, жорсткою дисципліною, сильним впливом на психіку адептів, релігійним фанатизмом та екстремізмом.

Особливо небезпечними протиправними виявами характеризується діяльність таких культів, що отримали назву "апокаліптичні" (апокаліпсис - кінець світу, після якого має наступити божий суд над людьми). За словами Б. Хоффмана, директора шотландського Центру вивчення тероризму та політичного насильства, релігійний обов'язок у членів таких організацій завжди асоціюється із убивствами в ім'я "спасіння" та утвердження "істинної віри".

Деструкція {лат. destmctio) - порушення чи руйнація нормальної структури чогось.

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності_______________________________175 Апокаліптичний культ - різновид тоталітарного угруповання, де сповідують

масове насильство як законний засіб прискорення "божого суду" над невіруючими. Екстремістськи налаштовані лідери апокаліптичних культів проповідують серед своїх віруючих поняття про гріховність та ворожість навколишнього світу, наголошуючи на необхідності боротьби з іновірцями і "безбожниками", а в деяких випадках намагаються організувати масові самогубства членів свого культу або загибель інших людей, приурочивши їх до встановленої ними дати апокаліпсису.

Харизматичний лідер (диктатор) виразно зловживає своєю владою, норми, якими він керується в повсякденному житті, радикально відрізняються від тих, що застосовують до рядових членів. Групова ізоляція від суспільного контексту досягає високого рівня; соціальне оточення та весь світ демонізується і врятуються лише члени руху. Часто такі групи намагаються досягти максимальної фізичної ізоляції, переїжджають у безлюдні місця, ферми, острови і т. ін. У таких групах заохочуються подвійні істини - вводити в оману "зовнішніх" вважається нормальною практикою.

Тут постійно підтримують атмосферу страху й загрози. Страх - головна зброя тоталітарних культів. Страх людини перед самотністю після тривалого перебування у громаді, де вона не могла на самоті залишитися зі своїми думками. Страх перед самостійним життям, котре здається неможливим після обмеженого світу релігійної громади. Страх перед переслідуванням, а в деяких випадках і фізичною розправою, на що здатні "брати та сестри", які так захоплено закликають до "загальної любові".

3.7.3.2. Небезпеки, спричинені членством у небезпечних культахЗагалом активне використання значною частиною неокультів таких методик, як

медитація, монотонне співання тощо досягається через тривалі пости, настанови та молитви, самонавіювання та контрольовані дихальні вправи. Така культова практика призводить до збіднення або перенасичення крові киснем і зміни процесів мозкової діяльності, а також може викликати зміни у стані свідомості, подібні до наркотичного трансу. Типовий психологічний портрет адепта, який час від часу перебуває у стані релігійного екстазу, характеризується екзальтацією, підвищеною сугестивністю, звуженим фокусом самосвідомості, зростаючою залежністю та підсиленим прийняттям ролі, котру нав'язує інструктор.

Останні дослідження, проведені німецькими психологами у групах медитації, довели, що постійне промовляння мантри суттєво понижує здатність органів чуття людини до сприйняття зовнішньої інформації, так як загальна концентрація уваги спрямована не на навколишній світ, а передусім на мантру.

За рахунок зменшення природного інформаційного навантаження на свідомість особи, яка у нормальної людини сягає 10 біт інформації на секунду, у адепта відкривається новий домінуючий канал зв'язку "Свідомість - Несвідоме". Цей канал поступово витісняє решту емоцій і зовнішніх подразників, робить людину здатною свідомо сприймати ейдетичні образи та галюцинації, перетворюючи її на асоціальну особу. Медитація, як і решта культових методик маніпулювання людською свідомістю, викликає у своїх адептів згасання "узагальненої орієнтації щодо реальності", що, на погляд багатьох колишніх прихильників культу, призводить до розпаду особистісних розумових процесів. У деяких особливо вразливих людей застосування подібних методик може призвести до психічних зривів та психічної патології.

З, Безпека людини в різних сферах життєдіяльності У 1993 р. в Україні було проведено психологічну експертизу з метою

дослідження людей, які відчули на собі вплив деяких новітніх релігійних культів ("Велике Біле Братство", "Богородичний центр" тощо). До складу експертної комісії входили досвідчені вчені-психологи (О. Жажков, О. Бухтояров, Л. Тарасова). У результаті дослідження вони дійшли до висновку: у людей, які зазнали впливу керівників цих угруповань, піддалися "зомбуванню" психоенергетичними засобами, відбулися в особистих інтелектуальних і енергетичних структурах суттєві розлади. Такі зміни виявляються у механізмах нервової регуляції поведінкою і життєдіяльністю. Відбувається спотворення природного механізму функціональної асиметрії.

Членів секти занурювали у спеціальний психічний стан, невід'ємною частиною якого була суїцидальна поведінка. Більше 800 осіб, які були під слідством одночасно голодували і несамовито страждали. Задіяні психотехнології для масової обробки свідомості були настільки сильними, що затримані сектанти аж через 3 дні починали потроху реагувати на слідчих, співбесідників. У затриманих "братів" і "сестер" в СІЗО спостерігали таку саму ламку, як у наркоманів ще до того, як вони почали страждати від голоду.

Дослідники зазначають, що подібні результати спостерігав доктор Камерон ("Програма ЦРУ М-Культура", Канада) під час застосування шокової та інших форм впливів на психіку. У таких осіб знижуються вищі інтелектуальні функції та вербальний інтелект, що, своєю чергою, спричинює зниження межі критичності, підвищення догматизму і стереотипії в інтелектуальній діяльності; змінюється співвідношення інтелектуального раціонально-логічного та іраціонально-інтуїтивного контурів вертикальної ієрархії нервової регуляції. Отже, це призводить до нівеляції творчої індивідуальності, а особливо творчої уяви, механізмів висування і критичної перевірки гіпотез, інтуїції, пластичності поведінки тощо. Було виявлено такі фенотипові риси у структурі особи: соціальна дезадаптація; схильність до формування чи сприйняття так званих надцінних ідей, що з часом опановують свідомістю індивіда, знецінюючи все інше; поєднання характеристик підвищеної чуттєвості з емоційною холодністю, відчуженістю у зв'язках із соціальним середовищем. Проте слід акцентувати увагу на принципі добровільності, котрим керуються віруючі, сприймаючи ті чи інші релігійні погляди, ідеї, настанови, релігійний авторитаризм тощо. Саме цей принцип стає тією "нормою, певним статусом, без чого віруючий свою життєдіяльність і уявити не може".

Спеціалісти підрахували, що для реабілітації людини, яка побувала 10 днів у секті потрібно залучити до роботи протягом 9-Ю місяців одночасно трьох спеціалістів: психолога, психіатра, соціолога. Крім цього незворотні психо-соматичні процеси не дають 100% гарантії реабілітації. Сектанти набувають психічного захворювання - "залежний розлад особистості". Такі люди не вміють і бояться приймати самостійні рішення.

3.7.3.3. Втягування нових адептів до сектиПроцес втягування нових адептів до секти має ретельно розроблену стратегію і умовно поділяється на чотири етапи. І етап (полестити та спокусити):

- досягається через прості, навіть спрощені відповіді на складні питання буття (життя, смерть, хвороба) у теплій атмосфері групи;

- наголошується на всіх актуальних проблемах сучасної епохи (екологія, прибульці з космосу, медитація, "звільнення" тощо);

176

З, Безпека людини в різних сферах життєдіяльності_______________________________177- використовуються лестощі ("ти гарний, розумний, ти потрібен нам для

Великої Місії");- гарантуються щастя, свобода і знання.II етап (нейтралізуються психозахисні якості особистості та її здатність до

критичного сприйняття дійсності):- досягається завдяки втомі (напружена праця, лекції, тривале

проповідування по домівках або у громадських місцях з метою вербування нових членів, виснажливі медитації, молитви, засвоєння доктрини секти тощо);

- відбувається зміна режиму харчування (дієта, піст тощо);- створюються такі умови життя, за яких адепт не може "зупинитися" і

замислитися над тим, що він робить і як живе;- обмежується приватне життя особи (значно зменшується можливість

побути на самоті, обов'язкове насильницьке сповідування перед групою, статева регламентація тощо);

- змінюється лексичний запас (майбутній сектант повинен опанувати мову, котра "добре" сприймається на слух, справляє враження серйозної у науковому або релігійному сенсі, проте має сенс лише всередині групи);

- зазначена методика позбавляє адепта будь-якого спілкування зі світом і фактично звужує його інтелектуальний потенціал (результат, протилежний обіцянкам на першому етапі).

III етап (закріплюється членство адепта у групі, стимулюються соціальнірозриви):

- наполегливі рекомендації (покинути навчання);- від'їзд за кордон (як правило, під приводом продовження сектантської

підготовки);- розрив із сім'єю, друзями, суспільством; будь-яка інформація, що надходить

ззовні, проголошується підозрілою та необ'єктивною; всі, хто критикує секту, змальовуються негативно, як небезпечні й такі, які виступають проти прогресу людства; іноді родина проголошується відповідальною за всі труднощі, що спіткали членів секти;

- суспільство визнається місцем загибелі, медицина вважається непотрібною, психіатрія - небезпечною, інші релігії як повністю переборені, політика -застарілою; лише група під керівництвом Свого Вчителя, який оголошує себе рятівником людства, може вести паству дорогою до щастя;

- коли у свідомості членів групи поширюється впевненість у власну винятковість і здатність до спасіння людства, їм пояснюють, що "суспільство чинить опір, у нього є свої звички, свої інтереси, вам не повірять, вас переслідуватимуть; і це є доказом того, що ви - в Істині; така аргументація збільшення опору суспільства щодо адепта призводить до глибшого поглинання останнього сектою.

IV етап (спроба повернутися до суспільства стає неможливою):- відсутні прибуток, соціальна підтримка та практичний професійний досвід;- часта зміна місць перебування не дозволяє встановлювати стійкі зв'язки із

зовнішнім (стосовно групи) світом, які б могли полегшити повернення; втрачаються старі друзі;

- родинні зв'язки або розірвано, або загострено до конфлікту;

7


- якщо подружжя та їх діти - члени однієї групи, то неможливо вийти з секти одному, необхідно, щоб цього зажадало якнайменш двоє дорослих членів родини;

- страх, жорстка дисципліна, суворі покарання, постійні доноси, побоювання зовнішнього світу, грошові борги тощо;

- приймається рішення, що простіше залишитися, бути як інші;- можливість досягти щастя, свободи, багатства або знання повною мірою

узгоджується з необхідністю терпіти страждання; домінуючою стає мотивація, що дуже нерозумно відступити, коли мета вже близько, коли вже стільки вистраждано і вкладено (зокрема й фінансів);

- якщо член секти пережив багато страждань, то він готовий до більших випробувань, навіть суїциду.

Наведені вище етапи (лестощів і спокуси; нейтралізації психозахисних якостей особистості та її здатності до критичного сприйняття дійсності; закріплення персонального членства у групі та стимулювання соціальних розривів; формування неможливості повернення до суспільства) спрямовані насамперед на те, щоб швидко і міцно поєднати людину із сектою, спаплюжити її свідомість та розвинути комплекс гострої інфантилізації. За таких умов адепти культової групи стають повністю залежними від свого "вчителя" і здатні перетворитися на небезпечних фанатиків.

3.7.4. Принципи захисту національних інтересів України у духовно-релігійній сфері

До головних принципів захисту національних інтересів України у духовно-релігійній сфері відносять такі:

- пріоритет прав людини; верховенство закону; єдине правове поле для усіх суб'єктів державно-церковних відносин незалежно від їхнього громадянства, фінансових можливостей та політичного впливу;

- суворе дотримання балансу між інтересами окремого громадянина, громади віруючих, конфесії, суспільства, держави та їхня взаємна відповідальність щодо захисту національних інтересів у духовно-релігійній сфері;

- своєчасність та адекватність дій держави стосовно реальних загроз національній безпеці України з метою захисту національних інтересів у духовно-релігійній сфері;

- пріоритет ненасильницьких договірних засобів при вирішенні як внутрішніх, так і зовнішніх конфліктів у сфері духовно-релігійних відносин;

- відповідність основних принципів забезпечення національної безпеки України у духовно-релігійній сфері загальноєвропейській та світовій системам безпеки та її інтеграція до цих систем.

3.8. Безпека в соціально-економічній сфері

3.8.1. Небезпеки у споживчій сфері

Небезпеки у споживчій сфері в основному спричинюються незадовільним станом якості послуг, товарів, споживання, користування якими спричинює шкоду життєдіяльності людини. Наприклад споживання в їжу хотдогів, гамбургерів тощо, згідно з дослідженнями Еріка Шлоссера, є надзвичайно небезпечним, оскільки в

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності _______________________________179м'ясних продуктах містяться небезпечні мікроби, токсини. Дослідження свідчать, що у 76% фаршу з яловичини містяться мікроби, що розповсюджуються через фекалії. У 1997 р. в Сієтлі приблизно 700 дітей захворіло і 6 померло унаслідок отруєння у фастфуді. Відтоді отруїлося приблизно півмільйона людей, з них сотні померли від колібактерій, якими були заражені м'ясні продукти, що входили до складу їжі швидкого приготування. Колібактерію 0157Н7 виділили в 1982 p., вона надзвичайно стійка - до кислот, хлору, солі, морозу, живе у будь-якій воді, зберігається на прилавках тижнями, а для інфікування їх треба всього 5 шт. Цей мутант живе в коровах десятки років. Зміни в методах вирощування і забою худоби створили ідеальні умови для його розповсюдження. Вона мутує від звичайної бактерії кишківника і виділяє токсин, що уражує його внутрішню оболонку, при цьому 5% уражених помирають у страшних муках, оскільки антибіотики безсилі.

Згідно зі статистичними даними, у 2002 р. на території України зареєстровано 22 000 осіб, які постраждали від споживання неякісних продуктів харчування, безалкогольних та алкогольних напоїв.

Загрозливі статистичні дані станом на 2003 р. з країн високого соціального добробуту також не є втішними, зокрема, у США кожного дня приблизно 200 000 людей зазнають харчових отруєнь, 900 потрапляють у лікарні і 14 помирає.

Отже, продукція, яка не пройшла відповідного контролю, сертифікації, не може гарантувати високої якості, а отже, безпеку споживання. На упакуванні якісного товару, продукції розміщують знаки якості, відповідності стандартам, спеціальні контрольні марки тощо. Також на упакуванні повинна міститися етикетка, яка засвідчує якість товару, штрихове кодування, товарний знак фірми-виробника, її адресу контактні телефони, факс тощо. Наприклад, у разі придбання чайної продукції треба мати на увазі, що існує 10-бальна шкала оцінки якості чаю: ОР відповідає 10-ти балам, Р - 8, PS - 6, ВОР - 5, BOS - 3, Faning - 2, Dost - 1. На продуктах, які наприклад, пройшли контроль в НДІ харчування МОЗ України і мають високу якість на упакуванні містять знак - схвалення (рис. 53).

Відсутність достовірної відомості про товар не дає змоги дізнатися, чи він містить шкідливі речовини і якою мірою чи в якій концентрації вони присутні, немає також гарантій, що це товар не є підроблений, виготовлений без дотримання технічних, санітарно-гігієнічних умов, стандартів тощо.

Наприклад, для зменшення ризику придбати та спожити неякісний товар та продукти можна скористатись порадами С. Цюцюри:

Рис. 53. Знак якості продукції, який Горілка. Кожна третя пляшка лікеро-присуджує НДІ харчування МОЗ Укра- горілчаного виробу, яка продається в Украєш їні, - фальсифікована.

Якщо у вас виникла підозра щодо якості напою, треба взяти 50 г горілки і змішати з такою ж кількістю сірчаної кислоти (за умови, якщо вона у вас є). Якщо суміш почорніла - продукт небезпечний для здоров'я.

180 3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльностіЩоб визначити якість спиртного напою, можна застосувати і лакмусовий папірець. Коли папірець став червоний - це свідчить про значну частку кислот у горілці.

Пиво. У склянку з пивом треба влити склянку оцтової кислоти. Лити треба доти, доки випадатиме осад. Якщо рідина після осаду гірчить, то вона містить відвар сторонніх гірких речовин. Це означає, що пиво фальсифіковане. Іноді в пиво додають пікринову кислоту, яка дуже шкідлива навіть у маленьких дозах. Прокип'ятивши у пиві протягом 10 хвилин білу тканину, можна побачити, що тканина стала жовтою. Це свідчить про наявність отрути у напої.

Вино. Для визначення якості вина можна у склянку з чистою водою занурити шийку пляшки наповненої вином. Перед тим пляшку герметично закривають пальцем, який обережно забирають після занурення у воду. Якщо вино не змішалося з водою, то воно натуральне і без домішок. Фальсифіковане вино (підфарбоване, підсолоджене) стає важчим за воду і швидкість його опускання на дно свідчить, наскільки продукт неякісний.

Мед. Якщо при нагріванні мед розчиниться у 50-ти відсотковому розчині етилового спирту, він без домішок. Якщо розчинився частково - у ньому є сторонні речовини. Свіже куряче яйце йде на дно у розігрітому меді - у продукті велика кількість води. Розтоплений мед став густим і мутним, а при охолодженні забарвлюється кількома краплями йоду у синій або буруватий колір, - це гірський або квітковий мед, який містить крохмаль та виноградний цукор. Після того, як опустити у мед тонку дерев'яну паличку, правдивий мед буде стікати з неї суцільною ниткою, фальшивий - утворюватиме бризки. Якщо у меді присутні вода та цукор, його крапля на папері залишить вологі плями.

Молоко. Крапнувши молоко на ніготь, крапля якісного молока збереже свій колір. Якщо воно розведене водою, крапля розпливається.

М'ясо. Якщо м'ясо свіже, то ямка, що утворюється при натисканні на шматок, швидко зникає. У повторно замороженого м'яса жир рожевий. М'ясо молодняка світло-червоного кольору з білим жиром. У старих тварин м'ясо темно-червоного кольору з жовтим жиром.

Кури. У старих курей ніжки жовтуватого відтінку, шкіра лапок груба і вкрита великими лусочками. У молодих курей ніжки вкриті дрібною лускою, задній палець лапки маленький, гребінець - яскраво-червоний.

Риба. У свіжої риби очі прозорі і луска прозора та гладенька. Ямочка, що утворюється натисненням пальця, швидко вирівнюється. А коли ви купили рибу замороженою і принесли додому? Нагрійте в окропі ніж і проткніть ним тушку, а потім понюхайте лезо - неприємний різкий запах свідчить про несвіжість риби.

Пшеничне борошно. У пшеничне борошно можуть примішувати висівки, житнє або горохове борошно. Продукт може бути вироблений з не зовсім дозрілого зерна, насіння бур'янів. Змішайте одну частину борошна і одну другу частину води (за вагою) і замісіть масу. Якщо через три години осяде клейковина неоднорідна і сіра, мало тягтиметься, це означає - борошно перепріло і містить домішки.

Темний колір свідчить про домішки не пшеничного борошна. Якщо його стиснути в долоні і відпустити, можна довідатися, чи є в борошні надлишок мінеральних речовин або висівок. Про це свідчить і відсутність відбитків пальців на продукті.

Крупи. Крупи можна зберігати дуже довго і жучки в них не заведуться, якщо в кожну банку покласти по декілька зубців часнику. Запах часнику цим продуктам не передасться, та й часник збережеться.

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності 181Сіль. Якщо до солі додати декілька дрібок картопляного крохмалю, вона не буде

сиріти і збиратися в грудочки. Щоб сіль залишалася сухою, в сільничку треба покласти два-три рисових зернятка, які вберуть у себе вологу.

Хліб. Якщо в хлібницю покласти нарізане яблуко або шматочок очищеної картоплі і дрібку солі, то хліб буде черствіти набагато повільніше. Якщо ви купили хліб без спеціального упакування - варто обпалити його над полум'ям газової плити.

3.8.2. Штрихове кодування продукції

Серед найпоширеніших в економічно розвинених країнах є штрихові коди EAN (European Article Numbering), який прийнято в Україні. Згідно ДСТУ 3144-95 для штрихового кодування встановлені такі основні терміни:

Штрихове кодування - це подання даних за допомогою штрихового коду.Штриховий код - це комбінація послідовно розміиених паралельних штрихів та

проміжків між ними, розміри та розміщення яких встановлено певними правилами.Символіка штрихового коду - це певна сукупність знаків штрихового коду

заданої структури.Знак штрихового коду - це знак певної символіки штрихового коду,

закодований сукупністю штрихів та проміжків відповідно до встановлених правил.Структура штрихового коду - це сукупність елементів у знаках і знаків у

штриховому коді, взаємозв'язків між ними, що встановлені певними правилами.Штрихова позначка - це сукупність даних, поданих у вигляді штрихового коду

та інших елементів, побудована за певними правилами для автоматичної ідентифікації одиниць обліку.

Елемент штрихового коду - це окремий штрих чи проміжок у знаку штрихового коду.

Штрих штрихового коду - це елемент штрихового коду, що є частиною поверхні носія, яка обмежена паралельними лініями і має забарвлення з меншим коефіцієнтом відбиття, ніж у всій поверхні носія.

Проміжок штрихового коду - це елемент штрихового коду, що є частиною поверхні, розміщеної між двома прилеглими штрихами.

Роздільний проміжок штрихового коду - це проміжок між останнім штрихом знака і першим штрихом наступного знака дискретного штрихового коду.

Інформаційний знак штрихового коду - це знак штрихового коду певної символіки, який подає відповідний знак комп'ютерного алфавіту.

Додатковий знак штрихового коду - це знак штрихового коду, що використовують для обмеження або розділення знаків штрихового коду в штриховій позначці. У штрихових позначках розрізняють знаки: "Старт", "Стоп", контрольний, обмеження зліва та справа, візуальний, штрихносій, стабілізації, модулі тощо.

Двонапрямний штриховий код - це штриховий код, який може бути зчитаний зліва направо та навпаки.

Дискретним називають штриховий код, у якому знаки відокремлені роздільними проміжками, а безперервним - знак, в якому немає роздільних проміжків. Однови-мірним називають штриховий код, знаки якого розміщені в один рядок, а двовимірним - штриховий код, знаки якого розміщені на поверхні відповідно до заданої структури. Контролепридатним називають штриховий код, структура якого дає змогу виявляти помилки зчитування.


Штриховий код може бути зі змінною та фіксованою довжиною, наприклад, код EAN-13 - тринадцятирозрядна версія штрихового коду EAN. Розрізняють також терміни висоти та ширини елементів штрихового коду, його масштабний коефіцієнт, коефіцієнт відбиття та оптичну щільність елемента, контрастність штрихової позначки, інформаційну щільність тощо.

Символікою штрихового коду називають певну сукупність знаків, що відповідає заданій сукупності інформаційних символів (алфавіту). До технічних засобів штрихового коду належать: зчитувальний пристрій (контактний, дистанційний тощо), декодер, зчитувальний олівець, щілинний зчитувач, лазерний та інші сканери, верифікатор, фотошаблон тощо.

Загальні характеристики кодів, що поширені в Україні, подано в КНД-50-051-95. Кодуванню підлягають інформаційні символи відповідно до ГОСТ 34.302.2 (180 8859/2) та РСТ УРСР 2018-91 "Систематизація обробки інформації. Кодування символів української абетки восьмибітовими кодами". Вимоги до структури, принципів побудови штрихових кодів, знаків, позначок наведені у відповідних стандартах. На рис. 54 зображено структуру штрихової позначки EAN-13.

За допомогою штрих-коду споживач може визначити де і ким виготовлений товар, який він хоче придбати. Адже крім того, що цифри, наведені відразу після коду будь-якої країни, яка існує в системі європейського штрихкоду, містять інформацію певного змісту (фірма-виробник товару - 3-5 цифр, номер товару - 2-5 цифр, контрольний індекс - 1 цифра), вони також піддаються і певним арифметичним маніпуляціям. Процес цей, правда, дещо триваліший, але він дає змогу з високим ступенем імовірності придбати непідроблений товар.

Візьмемо для прикладу код, зображений на рис. 55. Для того, щоб визначити, чи справжнім є товар, треба:

1) скласти цифри, які стоять на парних порядкових місцях (зліва направо), а отриману суму помножити на три.

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності2) додати цифри, що стоять на непарних

порядкових місцях (зліва направо) без урахування останньої цифри праворуч;

3) додати результати, отримані в пункті один та пункті два.

4) з одержаного числа відкинути крайню цифру зліва, яка позначає десятки, залишивши праву, що позначає одиниці;

5) від цифри 10 відняти те число, що його отри мали в попередньому пункті. рис% 55і Штрихове кодуван-

Після підрахунку одержана цифра має бути гна- ня товару логічною до останньої контрольної цифри в штгихо-вому коді. Якщо вони збігаються, можете бути вг >;вненими, що перед вами не фальшивка. Ось приклад:

8+3+7+6 = 24; 24x3 = 72;4+2+6+3 =15;72+15 = 87;7;10-7 = 3.В додатку 1 наведемо цифрові коди - перші цифри в штрихових кодах країн,

товари яких найчастіше потрапляють на ринок України.

3.8.3. Сертифікація продукції

Сертифікацією (від лат. мови certus - вірний та facio - роблю) називають процедуру письмового засвідчення третьою стороною (уповноваженим чи акредитованим органом) відповідності продукції (виробу), процесу чи послуги заданим вимогам, що видається на підставі випробувань, атестації виробництва та сертифікації системи якості. Сертифікують головно норми, пов'язані з безпекою для життя, для навколишнього середовища. В процесі сертифікації продукції також перевіряють відповідність її вимог до чинних законодавчих актів України та обов'язкових вимог нормативних документів, міжнародних та національних стандартів інших держав, що чинні в Україні.

Найвищим національним органом зі сертифікації в Україні є Державний комітет зі стандартизації, метрології та сертифікації (Держстандарт України). Основні положення з сертифікації продукції встановлені ДСТУ 3410-94.

В Україні діє система сертифікації УкрСЕПРО яка виконує такі взаємопов'язані види діяльності:

- сертифікацію продукції (процесів, послуг); -- сертифікацію систем якості;- атестацію виробництв;- акредитацію випробувальних лабораторій (центрів);- акредитацію органів з сертифікації систем якості;- атестацію аудиторів за переліченими вище видами діяльності.Загальне керівництво цією системою, організація та координація робіт з

сертифікації продукції виконує найвищий орган з сертифікації продукції - Держстандарт України. Сертифікацію продукції згідно ДСТУ 3498-96 поділяють на обов'язкову та добровільну. Відповідно продукцію маркують (рис. 56). Сертифікат від-

183


повідності системи свідчить про те, що контроль за відповідністю продукції до вимог стандартів здійснюють у цій системі. Він є гарантом якісної продукції (послуги).

Обов 'язкову сертифікацію проводять відповідно до вимог чинних законодавчих актів України та обов'язкових вимог нормативних документів, міжнародних і національних стандартів інших держав, що чинні в Україні. Перелік продукції, яка підлягає обов'язковій сертифікації, затверджує Держстандарт України.

Добровільну сертифікацію проводять відповідно до вимог, які не віднесені до обов'язкових. Якщо для певної продукції встановлено обов'язкові вимоги, то їх завжди включають до вимог добровільної сертифікації.

Системою окремо передбачено також сертифікацію імпортованої продукції (рис. 57). З метою визнання отриманих в Україні сертифікатів системи за кордоном вона побудована з урахуванням вимог міжнародних систем і взаємодіє з ними на підставі Держстандартом України та міжнародними, регіональними й національними організаціями інших держав, що ведуть діяльність з сертифікації.

Система взаємодіє на підставі угод з системами перевірки безпеки, охорони навколишнього середовища тощо, які функціонують в Україні під керівництвом уповноважених урядом органів. Національний орган з сертифікації може передавати цим органам окремі функції з проведення сертифікації продукції.

Рис. 57. Знаки відповідності стандартам: 1 ~ стандартам Німецької електротехнічної асоціації VDE; 2 - стандартам Великобританії; 3 - стандартам Російської федерації; 4 - німецького інституту стандартів; 5 - стандартам Польщі; 6 -стандартам Франції; 7 - стандартам Канади 8 - стандартам Південної Кореї; 9 -стандартам Європейського союзу

1 2 ЗРис. 56. Знаки системи сертифікації УкрСЕПРО: 1 -обов 'язкової сертифікації; 2 - добровільної сертифікації; З - обов 'язкової сертифікації відповідно до окремих пунктів нормативних актів

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності _______________________________________________________________185

3.8.4. Небезпеки, зумовлені придбанням електронних приладів

Не один раз дискутували з друзями: варто чи не варто купувати "старий" комп'ютер? Нових, сучасних, у магазинах тепер не бракує, з гарантією, у кредит. Але ж дорогувато для нашого гаманця. Проте престижно, потрібно для роботи - нікуди не подінешся без досягнень науково-технічного прогресу. Аж тут обіцяють звести тебе з людьми, які придбали комп'ютер "під замовлення", складений саме з такими програмами, які тобі потрібно. І головне - дешево. Бо ж зібрані десь на кухні із привезених звідкілясь із-за кордону деталей і плат. Власники щасливі - техніка працює, складальники й перевізники рахують гроші... Сумніви розвіює професіонал, що займається проблемами наукової й технологічної інформації у благодійному фонді "Екоправо-Львів" - Анатолій Павелко. З його слів, готуючись купити дешевий саморобний комп'ютер або такий, що був уже у вжитку чи потрапив в Україну як гуманітарна допомога, приготуйтеся мати неприємності із здоров'ям. Виявляється, на прагматичному Заході за найсучаснішими електронними приладами ганяються не лише з огляду на їхню вищу продуктивність чи якісь додаткові новації, а й тому, що під час їхнього виробництва використані речовини й технології, котрі менше шкодять людині й довкіллю.

У США та в Західній Європі середній термін використання комп'ютера, наприклад, 2-3 роки, мобільних телефонів - 2 роки. Потім ця продукція переходить у категорію "відходів електроніки", які становлять 4% усіх накопичених відходів узагалі. Обсяги накопичення електронного непотребу швидко зростають. В Європі, наприклад, на 5-7% на рік. Лише в Німеччині щорічно до відходів потрапляє 250 тис. тонн старих комп'ютерів. Чому ж тенденція росту користувачів старої електронної техніки так турбує нині екологів та лікарів? В електронних приладах (особливо в застарілих моделях) міститься багато отруйних речовин. Найнебез-печнішим є свинець - в екранах, мікросхемах, друкованих платах комп'ютерів та інших деталях електронної техніки. Свинець вражає центральну та периферійну нервову систему, кровообіг, нирки та репродуктивну систему людини. Він здатний мігрувати екологічними ланцюгами та накопичуватися у живих організмах. Не менш шкідливий для здоров'я людини елемент кадмій. Він міститься у резисторах, інфрачервоних детекторах, напівпровідникових та інших електронних приладах. Багато хто вже знає про механізми отруйної дії ртуті: ртуть проникає крізь клітинну мембрану, здатна вражати ДНК клітини, впливає на головний мозок та нервову систему, накопичується в організмі. Міститься у термостатах, давачах, реле, вмикачах, лампах, мобільних телефонах, батареях, плоских екранах. Серед речовин, якими хіміки "нагородили" людство, - пластмаси, у тім числі полівінілхлориди. їх використовують як ізоляцію у кабелях, корпусах електротехніки. Хлоровмісні пластмаси роблять дуже небезпечними операції з переробки відходів електроніки, оскільки під час їх спалювання виділяються діоксини. У корпусах електроніки та платах ставлять бромовані інгібітори горіння, призначення яких - знизити небезпеку займання електронних приладів. Одну небезпеку вони знижують, а іншу наближають, як і барій. Він захищає людину від випромінювання електронно-променевих трубок. Але деякі дослідники твердять: короткочасні впливи барію на живі організми можуть викликати пухлини мозку, м'язову недостатність, ушкоджувати серце, печінку, селезінку.

186 3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльностіНайчастіше відходи електроніки "ховають" на сміттєзвалищах, а ті, своєю

чергою, стають джерелом забруднення навколишніх територій, адже всі перелічені отруйні речовини потрапляють у грунт, підземні води, звідти (з питною водою, продуктами харчування) - в організм людини. На Заході сміттєзвалища, як звичайно, добре ізольовані від контактів з підземними водами та фунтами прилеглих територій. В Україні?.. Наприклад, сміттєзвалище у Грибовичах, що біля Львова, виробило свій ресурс, навколо живуть люди, є декілька дачних кооперативів і дачних само-будов. Усе, що вирощується, іде на стіл чи на продаж, а водночас ми поповнюємо свій "запас" важких металів. Альтернативи грибовицькому монстру за багато років так і не знайдено, хоча розмов на цю тему було багато і протягом багатьох років. Не панацея - спалювання відходів електроніки. Унаслідок горіння утворюються діок-сини і фурани, що зумовлюють пошкодження на генному рівні. Появу білих вед-медів-гермафродитів на Півночі пов'язують із впливом техногенних діоксинів. Викиди сміттєспалювальних заводів містять вуглекислий газ (спричиняє парниковий ефект), оксиди азоту та сірки - причини утворення кислотних дощів. Одним з най-перспективніших способів позбутися відходів електроніки вважають їхню переробку. Проте заможні західні країни вважають за доцільне виконувати переробні операції у країнах "третього світу", адже там є дешева робоча сила, екологічне регулювання недосконале або й зовсім відсутнє.

Тож навіщо наражати на небезпеку своїх співвітчизників та ще й викладати не малі гроші за трудомісткі переробні операції? Є й інший вихід для того, аби позбутися електронного сміття. Населення країн "третього сорту" все ж прагне йти в ногу з прогресом, то чому б не "допомогти" йому вже не потрібною і шкідливою технікою?.. Ситуація типова: частину застарілої техніки, яка ще придатна до використання, переправляють на нерозвинені внутрішні ринки; частину розбирають на окремі деталі і пізніше збувають на тих таки внутрішніх ринках бідних країн як запчастини для складання "нової"" електроніки. Не так давно і українська преса зчиняла тривогу з приводу того, що в Україну під виглядом гуманітарної допомоги везли відходи медичної техніки.

Єдиним способом уникнути проблем, пов'язаних із небезпекою переробки або повторного використання відходів, за роз'ясненням науковців, є перехід до виробництва електроніки з менш шкідливих матеріалів. Тепер найбільші надії покладають нат.зв. "продовжену відповідальність виробника". Виробник повинен відповідати не лише за випуск електроніки, а й за ту продукцію, яка відпрацювала свій ресурс, застаріла або перетворилася на непридатну для використання. Плата за забруднення довкілля у західних країнах досить висока, як і за завдану шкоду здоров'ю людини. "Принцип продовженої відповідальності" вже діє у країнах Європи, незабаром він буде впроваджений в Японії. У США деякі фірми-виробники електроніки ("Hewlett-Packard", "SBM", "Sharp", "Sony", а також мережа роздрібної торгівлі "Best Buy") пропонують прийняти від населення комп'ютери, мобільні телефони і т. ін. За приймання споживач повинен сплатити фірмі певну суму (до ЗО доларів за комп'ютер зданий, наприклад, фірмі "Hewlett-Packard"). Ці кошти мають потім витрачати на переробку електроніки.

Хоча в Україні теж застосовують всесвітній принцип "забруднювач платить", ми не захищені від ввезення відходів електроніки з-за кордону, часто навіть тіши-Ш)Ъ\> ЖШ&ОД Yfl&y«Sft«i. ttk ъчтта^ШУХ. товя^овнообників "продовжена відпові-


дальність виробника" поки що не поширюється. І все ж уведення цього принципу має стати державною політикою на рівні законодавчих актів. Юристи, що працюють у галузі екологічного права, пропонують також посилення митного контролю та створення критеріїв визначення відходів електроніки шкідливими чи не дуже для довкілля і людини. Серед останніх ідей також введення спеціального екологічного податку на електроніку, кошти від якого витрачались би на переробку відходів. Отже, можливо, вдалось би запобігти перетворенню України на загальноєвропейський смітник електронної техніки.

3.8.5. Біологічна безпека споживачів

Генетично модифіковані організми - це рослини, тварини, комахи, гени яких цілеспрямовано змінені людиною. Проблема генетичних модифікацій вже давно стала справою не тільки науковців. На мільйонах гектарів полів росте збіжжя, що змінене методами генетичної інженерії. З генетично модифікованими організмами ми можемо зіткнутися і під час щоденних закупів продуктів.

Генетична технологія спричинює, однак, до появи контраверсійних думок - дебати на цю тему не вщухають як в Європі, так і в США, де ця технологія вже широко впроваджена.

Прихильники генетичної модифікації вважають, що в такий спосіб можна виправити властивості відгодовуваних тварин, вирощуваних рослин, вироблених із них продуктів. Противники ж цих сучасних технологій вважають, що допоки ми не вивчимо всіх наслідків генетичних маніпуляцій, існує загроза для майбутніх поколінь. Людство може втратити контроль над модифікованими організмами, які ми самі ж впроваджуємо в середовище проживання. Існують побоювання, що генетично змінені продукти здатні викликати алергію та інші невідомі досі наслідки для людського здоров'я. Критикують також філософські та етичні аспекти створення генетично модифікованих організмів (ГМО).

Залежно від пізнання будови і функції генів науковці навчилися створювати організми із генетичною структурою, що не існує в природі. Такими біологічними конструкціями займається галузь, яку називають генетичною інженерією, а продукти цієї інженерії - генетично модифіковані (трансгенні продукти). їх умовно можна поділити на три групи.

У першій - змінена активність генів, які природно розміщені в цьому організмі. Таку техніку застосовують, наприклад, при вирощуванні помідорів довготривалого зберігання (у 1994 р. допущені до продажу в США). У них зменшена активність гена, який відповідав за процес дозрівання та зм'якшення плоду. Модифіковані таким способом помідори краще переносили транспортування і довше зберігали свіжість.

Другий напрям - до організму вносять додаткові копії його власних генів. Зазвичай, цей спосіб використовують для пришвидшення росту тварин. У Сполучених Штатах розглядають можливість дозволити відгодівлю лососів з додатковим геном, що копіює гормон росту. Завдяки подібним змінам можна отримати тварин, які відгодовуються швидше і набирають більше м'яса. Впровадження додаткової копії гена дає також можливість створювати породи корів та овець з більшою молочністю.

Ще один напрям - це впровадження гена, що походить з організму іншого типу. Саме цей тип модифікації найширше окреслює можливості генетичної інженерії. У

188 3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльностіприродних умовах до таких поєднань справа просто не дійшла б!.. Можливо, саме з цієї причини такий тип генетичних маніпуляцій спричинює найбільші побоювання. Найпоширеніше застосування тут - перенесення гена з... бактерій до рослин, завдяки чому рослини витворюють токсини, що оберігають їх від шкідників. Або, наприклад, генетично модифіковані рослини, що завдячують своїй морозостійкості генам, які прищеплені їм з... арктичних риб.

Яку ж користь для людства бачать прихильники генної інженерії? За запевненнями представників біотехнологічних фірм і багатьох генетиків, вирощування рослин стане простішим і дешевшим. Згадувана вже опірність до шкідників досягається самими рослинами, які витворюють компоненти, що отруюють паразитуючих на них комах. Отже, можна обмежити застосування пестицидів? Деякі типи рослин модифіковано так, що їм гербіциди не шкодять. Завдяки цьому рільникам не потрібні багаторазові оприскування рослин різними комбінаціями гербіцидів. Фермер може обрати видозмінені типи рослин, стійкі до різних хвороб, наприклад, до зараження вірусами.

Або візьмімо генетичні видозміни рослин, які вирощують в несприятливих умовах. Недавно оголошено про створення трансгенних помідорів, які ростуть на сильно засолених ґрунтах. Вчені також намагаються надати рослинам стійкості до засухи. Модифіковано й деякі рослини (наприклад, полуниці), які витримують низькі температури.

Одним із завдань генної інженерії є отримання продуктів вищої якості. Вже йшла мова про помідори, які не м'якнуть при транспортуванні... Але науковці модифікували також і квіти! Наприклад гвоздики, які не в'януть значно довше, аніж звичайні.

Генетична інженерія "змушує" організми до продукування нових ціннісних зв'язків (наприклад, т.зв. "золотий рис"), котрий витворює певну форму вітаміну А. Блокуючи певні гени, можна також загальмувати продукування шкідливих для людини субстанцій. Є дані, що генна інженерія допомагає в охороні довкілля. Перспективним може бути використання модифікованих бактерій, які спроможні розкладати токсичні субстанції - нафтові плями з розбитих танкерів. Найнезвичніше застосування генної інженерії - створення "живих фабрик". Це організми, які завдяки генетичним модифікаціям продукують корисні для людини субстанції, наприклад, людський інсулін. Існують вівці і кролики, які вже в своєму молоці виробляють цінні ліки - антитіла, що впливають на згортання крові. А в молоці кози з внесеним геном павука міститься білок, з якого можна робити надміцні нитки і навіть... бронежилета. А що ж на це опоненти?.. Можливості генної інженерії - одна сторона медалі. Це - дуже молода галузь науки. Від її перших комерційних "кроків" не минуло ще й десяти років. Наші знання про гени, особливо про складні залежності між ними, ще дуже убогі. Техніка, яку застосовують під час створення генетично модифікованих організмів, далеко не досконала, як і (особливо!) методика вживления нових генів у точно визначене місце у ДНК. Недопрацьована теорія випереджує практику! Сьогодні модифіковані рослини вирощують на площі майже в 50 млн га, хоча технологія ще розроблена не повністю. Тому численні організації в усьому світі домагаються загальмувати поширення ГМО в навколишнє середовище людини. Існує ризик того, що гени і риси трансгенних організмів можуть бути перенесені до інших організмів, а ми не зможемо цей процес контролювати. Припустимо, що

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності 189рослина модифікована так, що стала стійкою до вірусів або токсична для комах. Якщо в середовищі ростуть споріднені з нею дикі типи, то вони можуть схрещуватися неконтрольованим способом. Може дійти до виникнення нової рослини з корисними для її росту властивостями. Бур'ян, наприклад, може витіснити потрібні людині рослини. Мало відомо й про вплив генетично модифікованих організмів на екосистеми, особливо на ґрунти.

Задумайтесь: генетично модифіковані рослини, які виділяють токсини проти комах, витворюють такі ж отруйні субстанції і в корінні (а воно так і залишається в землі).

Викликає побоювання і можливий шкідливий вплив модифікованих організмів на здоров'я людей. Продукти, які містять гени й білок з інших організмів, потенційно здатні викликати шкідливі зміни і в нашому організмі. Поки що ніхто не в стані спрогнозувати довготривалих наслідків від споживання генетично модифікованих продуктів.

У вересні 2003 р. сталася значна подія для тих, хто стежить за впровадженням у світі сучасних біотехнологій, здобутків генетичної інженерії зокрема. Набрав чинності Картахенський протокол про біобезпеку. Він став першим юридично зобов'язуючим документом, який має на меті регулювання міжнародних перевезень живих модифікованих організмів та гарантування безпеки під час їхнього переміщення, переробки та використання. Україна приєдналася до цього Протоколу ще в грудні 2002 р. Документ підписало понад 100 держав світу, а ратифікувало та стало його сторонами - 57 країн. Ці країни визнають, що продукти біотехнології мають великий потенціал для поліпшення добробуту людей, але, водночас, можуть мати несприятливий вплив на збереження і використання біологічного різноманіття з урахуванням також ризиків для здоров'я людини. Тому держави, що підписали Протокол, застосовуватимуть проголошений у ньому принцип перестороги під час прийняття рішень про використання генетично модифікованих організмів (ГМО).

Протокол стосується не всіх типів генетично модифікованої продукції. Він не регулює перевезення отриманих завдяки генетичній інженерії фармацевтичних препаратів і продуктів, вироблених з ГМО, наприклад, олії з трансгенної кукурудзи або кетчупу з трансгенних помідорів. Основну увагу цей документ приділяє живим модифікованим організмам, призначеним для вивільнення у довкілля (насіння, дерева, риба).

Спільно боротися за біобезпеку вирішили такі країни: Білорусь, Болгарія, Молдова, Румунія, Словенія, Україна, Хорватія, Чеська Республіка. У Західній Європі - Австрія, Данія, Іспанія, Люксембург, Нідерланди. Норвегія, Франція, Швейцарія, Швеція та ін. Однак основний світовий виробник ГМО - США - не є стороною ні Протоколу, ні Конвенції про біологічне різноманіття. Перша зустріч сторін Картахенського протоколу з біобезпеки відбувся 23-27 лютого 2004 р. в Малайзії. Про те, що проблема біобезпеки переросла рамки окремих країн і регіонів, свідчить і підвищена увага до неї Організації Об'єднаних Націй. Більшість розвинутих країн світу вже встановили власні правила та стандарти стосовно генетично модифікованих організмів та їхнього використання, тобто системи біобезпеки для зменшення або недопущення можливих ризиків. Інша ситуація - в країнах, які розвиваються і не мають достатньо ресурсів для забезпечення біобезпеки.

190 3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльностіПрийняття Картахенського протоколу поставило ще й міжнародні вимоги до

країн, які до нього приєдналися. Зважаючи на це, Програма ООН з охорони навколишнього середовища (ЮНЕП) та Глобальна екологічна фундація (ГЕФ) започаткували проект з розробки національних рамкових структур з біобезпеки більш ніж у 100 країнах світу. Україна також стала учасницею цього проекту. У нас не існує поки що спеціального законодавства з біобезпеки, чіткої системи регулювання продуктів біотехнології. Повільно йдуть справи також із залученням широких кіл громадськості та незалежних спеціалістів у вирішення питань стосовно використання ГМО. Проект ЮНЕП-ГЕФ має допомогти у впровадженні Картахенського протоколу через розвиток прозорої національної структури з біобезпеки.

У рамках проекту планується робота Національного координаційного комітету, в якому зібрано представників науки, юстиції, освіти, екології, медицини, промисловості, громадських організацій, Верховної Ради, Адміністрації Президента, РНБОУ. Комітет невдовзі приступить до підготовки законопроекту, низки інших документів з біобезпеки України.

Загальна вартість міжнародного проекту ЮНЕП-ГЕФ "Розробка національних рамкових систем з біобезпеки", до якого залучено 120 держав світу, становить 38,4 млн дол. США. На глобальному рівні він триватиме 3,5 роки. Термін національних проектів - 18 місяців. Проект ЮНЕП-ГЕФ для України розпочався у квітні 2003 р. Його загальна вартість - 235 тис. дол. США. Внесок України - 78 тис. дол. -США, які використовуватимуть, головно, при наданні послуг (оплата офісів, проведення консультацій та семінарів, адміністративна підтримка).

3.9. Комбіновані небезпеки катастрофічних процесів

3.9.1. Природно-техногенні небезпеки

У наш час практично будь-який катастрофічний процес (забруднення, селі, зсуви, пилові бурі та інші явища) має комбінований характер: техногенний вплив сполучається з природними явищами.

Природні стихійні явища є відхиленнями від звичайних природних процесів. Вони можуть порушити діяльність локальних або регіональних екосистем. Ліс, природне середовище загалом, наприклад, в масштабі всієї біосфери, може впоратися з наслідками природних стихій завдяки саморегулюванню за досить невеликий термін. Але для людини вони становлять небезпеку через те, що загрожують здоров'ю та завдають економічних збитків.

Техногенні небезпеки (аварії на підприємствах, транспорті тощо) у багатьох випадках спричиняють процеси, не властиві природним системам, формують стійкі за часом відхилення від нормального стану екосистем. Особливо небезпечні процеси, які призводять до накопичення забруднень у заключних ланках ланцюгів живлення.

До природно-техногенних небезпек належать і екологічні небезпеки. У багатьох районах планети спостерігають кризовий стан природного середовища, а деякі екологічні проблеми набули глобального характеру:

- порушення озонового шару,- посилення парникового ефекту,- кислотні дощі,- забруднення Світового океану,


- зниження родючості ґрунтів,- деградація лісів та ландшафтів,- зменшення біологічного різноманіття.Парниковий ефект. Люди тисячоліттями намагались впливати на погоду, а зараз

раптом опинилися на порозі суттєвої зміни клімату, спричиненої людиною. Розглянемо цю проблему детальніше. Світлова енергія проникає крізь атмосферу, поглинається поверхнею Землі, перетворюється в теплову і виділяється у вигляді інфрачервоного випромінювання. Однак вуглекислий газ, на відміну від інших природних компонентів атмосфери, інфрачервоне випромінювання поглинає. При цьому він нагрівається і своєю чергою нагріває атмосферу. Тобто, чим більше в атмосфері вуглекислого газу, тим більше інфрачервоних променів буде поглинуто, тим теплішою вона стане. Температура і клімат, до якого ми звикли, забезпечується концентрацією вуглекислого газу в атмосфері на рівні 0,03%.

У наш час люди збільшують концентрацію вуглекислого газу, коли вирубують ліси та використовують викопне паливо, внаслідок чого концентрація вуглекислого газу за XX ст. зросла приблизно на 20%, що може призвести до потепління клімату. Якщо допустити збереження існуючих тенденцій, то до 2050 р. концентрація вуглекислого газу в атмосфері подвоїться. Комп'ютерні моделі різних кліматичних параметрів свідчать, що це призведе до повсюдного потепління на 1,5-4,5 °С. На перший погляд воно здається помірним. Але підвищення навколишньої температури на 4,5-5,5 °С вище її піків, які досягають 38 °С, може виявитись катастрофічним. Таке потепління викличе танення льодовиків, що спричинить підйом рівня Світового океану на 2-3 м. Це призведе до затоплення багатьох збережених ділянок, де живуть мільйони людей. Вплив глобального потепління на плоди і сільське господарство, імовірно, виявиться ще сильнішим. Природні опади можуть скоротитися на 40%, літо стане спекотнішим, випаровування з поверхні Землі збільшиться, ґрунти пересохнуть.

Світова промисловість і транспорт настільки залежать від викопного палива, що в недалекому майбутньому значне надходження вуглекислого газу в атмосферу неминуче. Однак існують заходи зменшення вуглекислого газу в атмосфері, зокрема:

- збільшення к.к.д. використання пального на транспорті;- енергозбереження (виробництво електроенергії майже повністю

ґрунтується на спалюванні викопного палива);- розробка та впровадження сонячних та інших безпаливних джерел енергії;- припинення вирубки лісів, особливо тропічних;- організація та підтримка компаній, які насаджують дерева.Усі ці дії сприяють вирішенню й інших природоохоронних завдань.

Енергозбереження та розвиток альтернативних джерел енергії сприяють зниженню забруднення. Насадження дерев - метод охорони ґрунтів та водних ресурсів, а також підтримка біологічного різноманіття.

Порушення озонового шару. Ультрафіолетове випромінювання (компонент сонячного випромінювання) проникає крізь атмосферу, поглинається тканинами живих організмів і спричиняє руйнування молекул білка та ДНК. Ми захищені від агресивного впливу ультрафіолетового випромінювання шаром озону в стратосфері на висоті 25 км від поверхні Землі. Цей шар зазвичай називають озоновим екраном. Необхідність його збереження не потребує доведення. Але деякі антропогенні забруд-

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльностінювачі його руйнують. За оцінками спеціалістів, озоновий шар зменшився за останні десять років на 4-8%, а над полярними шапками виникли так звані озонові діри. Крім збільшення ризику ракових захворювань, зменшення озонового шару навіть на 7% може, за даними ООН, призвести до того, що 100 тис. осіб осліпне від катаракти.

Серйозну загрозу озоновому шару становлять хлорфторвуглеводні (фреони). їх використовують як холодоагенти в холодильниках, кондиціонерах повітря і теплових насосах. Фреони застосовують також для очищення електронних пристроїв і виготовлення твердих полістиролових ізоляційних матеріалів. І, зрештою, в деяких країнах їх використовують як носії в аерозольних балончиках. І хоча існує домовленість між багатьма країнами про повну заборону виготовлення та застосування фреонів (Гельсінкі, 1989), проблема полягає в тому, що в існуючих холодильниках і кондиціонерах накопичено надто багато фреонів: через їх звичайний поступовий вихід з ладу кількість фреонів в атмосферУзуде збільшуватися ще довгі роки.

Кислотні опади. Дуже поширеним явищем стали кислотні дощі. Кислотними називають будь-які опади - дощі, тумани, сніг, - кислотність яких вища за нормальну. На значних територіях промислово розвинених країн випадають опади, кислотність яких перевищує нормальну в 10-1 000 разів. Хімічний аналіз кислотних опадів свідчить про наявність сірчаної та азотної кислот, які утворюються внаслідок сполучення оксидів сірки та азоту з парами води. Кислотні опади пов'язані, насамперед, з роботою вугільних електростанцій, транспорту і промислових підприємств.

Кислотні опади негативно впливають майже на всі екосистеми. рН прісноводних озер, річок, ставків зазвичай становить 6-7, і організми адаптовані саме до цього рівня. Коли середовище водних екосистем підкислене, практично всі організми швидко вимирають, якщо не від прямого впливу іонів водню, то через неможливість розмноження організмів. Додаткові збитки виникають у зв'язку з тим, що кислотні опади, проходячи крізь ґрунт, здатні вимивати алюміній та важкі метали, які досить токсичні для тварин та рослин. Зокрема, алюміній спричинює аномалії розвитку та загибель ембріонів риб.

Під впливом кислотних дощів також відбувається деградація лісів.Можливі такі шляхи їхнього впливу на рослинність:- порушення поверхні у разі прямого контакту;- вимивання мінеральних речовин;- вимивання алюмінію та інших токсичних елементів.Деякі спеціалісти занепокоєні тим, що вимивання кислотними опадами алюмінію

та інших токсичних елементів може призвести до забруднення як поверхневих, так і ґрунтових вод. Ще один з наслідків кислотних опадів - руйнування творів мистецтва.

Виникнення пустель. Шкідливий антропогенний вплив, а також розгул стихій, природних та підсилених людиною, завдає ґрунтам величезної, інколи непоправної шкоди. Найбільш руйнівний вплив на ґрунт має ерозія, тобто процес вивітрювання або вимивання часток ґрунту. Потоки води або вітру виносять з ґрунту гумус, глину, роблять його щораз грубшим. Пісок - це те, що залишається. Іншими словами, внаслідок ерозії земля може втрачати родючий шар ґрунту доти, поки не перетвориться в пустелю, тобто відбувається її опустелювання.

Страждає від ерозії ґрунт, не захищений рослинним покривом. Найважливішими причинами, які призводять до оголення ґрунту внаслідок ерозії та виникнення пустель, є:

192


193- часта оранка;- перевипас худоби;- вирубування лісів;- засолення ґрунтів унаслідок зрошення.Ерозія набирає силу через те, що збільшення населення та економічні труднощі

штовхають людей до вирубування лісів, оранки схилів і малородючих посушливих територій, а також на використання методів інтенсивного землеробства, які ненадовго збільшують врожаї завдяки додатковій ерозії. Ерозія та виникнення пустель -результат недбалого ставлення до навколишнього середовища. Ці процеси можна контролювати та попереджати.

3.9.2. Природно-соціальні небезпеки

Проблеми для безпеки життєдіяльності створюють біологічні чинники природного та антропогенного походження, які у великих кількостях перебувають у природному середовищі, на виробництві і в побуті. Біологічне забруднення пов'язане з наявністю у воді, повітрі і ґрунті патогенних мікроорганізмів, личинок і лялечок синантропних мух, яєць гельмінтів тощо. Деякі мікроорганізми зумовлюють масове розповсюдження захворювань у вигляді епідемій і пандемій.

Епідемія - масове розповсюдження інфекційного захворювання людини в будь-якій місцевості, країні, яке суттєво перевищує загальний рівень захворюваності. Окрім того, розповсюдження захворювань спричиняють певні соціальні умови, викликаючи так звані соціальні хвороби.

Соціальні хвороби - це захворювання людини, виникнення і розповсюдження яких пов'язане переважно з несприятливими соціально-економічними умовами (венеричні захворювання, туберкульоз та ін.).

Отже, до природно-соціальних небезпек належать: епідемії інфекційних захворювань, венеричні захворювання, СНІД, наркоманія тощо.

В Україні зафіксовано 9 млн випадків інфекційних захворювань на рік. Розглянемо деякі найвідоміші інфекційні хвороби, спричинені вірусами. Найпоширеніша вірусна інфекція - грип, яка виникає як епідемія щорічно. У розвинених країнах грип залежно від сезону займає перше-друге місця в статистиці причин смертності від інфекційних захворювань, а по соціальній значущості впевнено утримує перше місце серед усіх хвороб, які вражають людський організм. В Україні на грип та гострі респіраторні інфекції хворіє від 10 до 16 млн осіб на рік, що приблизно становить 95% серед всіх інфекційних захворювань. Перша в історії епідемія грипу була зафіксована 1889 p., інша - охопила практично всю Європу в 1918-1920 роках, при цьому загинуло 20 млн осіб.

Вірус грипу дуже мінливий, має типи А, В, С, О, а також багато інших підтипів. Найрозповсюдженіші віруси групи А (гонконгівський, китайський грип). Грип передається під час контакту з хворими людьми через дрібні крапельки, які потрапляють в повітря при кашлі та чханні хворого. Інкубаційний період становить 1-2 дні. Симптоми грипу: хворого морозить, піднімається висока температура, відчувається сильний головний біль, біль у м'язах. Існує небезпека ускладнення вторинною інфекцією (наприклад, пневмонією, запаленням середнього вуха, плевритом тощо), яка може призвести навіть до смерті. В окремих випадках грип спричинює ускладнення у вигляді ураження серця, суглобів, нирок, мозку та мозкових оболонок.

194 3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльностіЩорічно в світі хворіє на грип від 5 до 75% населення, смертельних випадків від грипу налічується близько 2 млн.

Усім добре відомо, що захворювання легше попередити, ніж вилікувати. Найефективнішою та доступною формою профілактики грипу є завчасна активізація захисних сил організму. Комплексні гомеопатичні препарати, такі як афлубін та імунал, можуть надати в цьому велику допомогу.

Одним з найефективніших засобів профілактики грипу в світі вважається імунізація актуальними інактивованими протигриповими вакцинами. У разі застосування вакцини захист від захворювання досягає рівня 90-98%.

Хвороба Боткіна або вірусний гепатит є досить поширеною вірусною інфекцією. Відомо як мінімум сім збудників захворювання А, В, С, О, Е, G і TTV, різних за симптоматикою та серйозністю наслідків.

Найпоширеніший і найменш небезпечний - гепатит А. Його з повним правом можна віднести до так званих хвороб "брудних рук", пов'язаних із нехтуванням правил гігієни. Збудник гепатиту А потрапляє в організм людини також із забрудненою водою та їжею. Як правило, гепатит А не дає важких і хронічних форм. Хворі виліковуються вже через два тижні.

Дуже небезпечний і, на жаль, досить розповсюджений гепатит В, він вразив 350 млн мешканців планети. Вірус гепатиту В характеризується тривалим інкубаційним періодом і важкими наслідками (цироз і рак печінки). Достатньо сказати, що рак печінки в 9 із 10 випадків є наслідком перенесеного раніше гепатиту.

Передається вірус через більшість рідин організму (кров, слину, статеві секрети). Ризик з'являється, коли ці рідини від інфікованої людини потрапляють до здорової при:

- статевих контактах;- ін'єкційному вживанні наркотиків;- переливанні крові та її компонентів;- від інфікованої матері до її дитини (при вагітності та пологах);- при нанесенні татуювання, пірсінзі та інших немедичних процедурах, коли

ушкоджується шкіра та слизові оболонки.Для успішного запобігання цій небезпечній хворобі потрібно дотримуватися

таких правил: мити руки перед їжею, кип'ятити воду, обливати кип'ятком овочі і фрукти, при сексуальних контактах користуватись презервативами. Можна ще додати рекомендацію із застосування індивідуальних засобів захисту від захворювань, які передаються через кров. Найнадійніший захист від гепатиту В - вакцинація.

Туберкульоз (сухоти) - це різноманітне за своїми проявами інфекційне захворювання.

Туберкульозна паличка (паличка Коха) спричинює ураження не лише органів дихання (легень, бронхів, гортані), а й кишечника, сечостатевих органів, наднир-ників, шкіри, кісток, суглобів, головного мозку тощо, але в переважній кількості випадків (80-90%) простежується ураження легень. Основне джерело розповсюдження інфекції - хворий на туберкульоз, який виділяє мокроту з бактеріями. Зараження відбувається, коли здорова людина вдихає дрібні крапельки рідкої або частки висохлої мокроти хворого на туберкульоз. Палички Коха можуть потрапити і через ушкоджену шкіру або слизову оболонку носа чи рота, а також у випадку вживання в їжу молока, м'яса від хворої туберкульозом худоби.

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності 195Прояви хвороби залежать від стану організму, характеру та ступеня

ушкодження окремих органів і систем. Загальними ознаками для всіх форм хвороби є: підвищення температури, потовиділення ночами, погіршення сну і апетиту, втрата ваги, дратівливість, зниження працездатності. У випадку туберкульозу легень також спостерігається кашель, сухий або з виділенням мокроти, може виникнути легенева кровотеча.

Для запобігання захворюванню на туберкульоз необхідно проводити щеплення. Але навіть невелике послаблення імунітету, наприклад, після грипу, призводить до того, що вакцинована людина стає беззахисною перед туберкульозом.

Розрізняють дві групи харчових захворювань мікробного походження: харчові інфекції і харчові отруєння (інтоксикації).

Харчові інфекції. Харчові інфекції (дизентерія і холера) виникають у разі активного розмноження і утворення токсинів збудників в організмі. Ці заразні захворювання передаються від однієї людини до іншої через харчові продукти, воду, рідше іншими шляхами. Разом з їжею в організм вносять збудники різних захворювань. Найбільшу небезпеку становлять збудники шлунково-кишкових захворювань, їжа слугує для них лише переносником, доставляє їх в ті органи людини (наприклад, в шлунково-кишковий тракт), де вони здатні активно розмножуватись і виробляти токсини.

Харчові інфекції заразні та дуже небезпечні через те, що більшість продуктів харчування, з якими вони можуть розповсюджуватись, люди вживають щодня.

Харчові отруєння. Збудники харчових отруєнь, на відміну від збудників харчових інфекцій, здатні жити та розмножуватися на продуктах. При цьому харчові продукти стають отруйними внаслідок накопичення в них токсинів. Особливістю харчових отруєнь є досить швидкий прояв ознак хвороби. Через 2-24 години після вживання їжі можуть виникнути блювота, різкі болі в ділянці живота, головний біль і загальна слабкість, пронос, а в окремих випадках і важчі симптоми з наслідками.

Найнебезпечнішими харчовими отруєннями є ботулізм та отруєння, які викликають стафілококи.

Харчові токсикоінфекщі. Ця група захворювань посідає проміжне місце між харчовими інфекціями та харчовими отруєннями. їхні ознаки схожі до отруєнь, як гострі шлунково-кишкові захворювання, але вони заразні. Пояснюється це здатністю збудників розмножуватись як у продуктах харчування, так і в організмі людини.

Спричинюють токсикоінфекції різні бактерії, але найчастіше сальмонели. Харчові токсикоінфекції, викликані сальмонелами, називають сальмонельозами. Серед харчових бактеріальних отруєнь вони посідають перше місце.

Природним джерелом патогенних сальмонел є тварини: корови, свині, коні, собаки та різні гризуни.

Захворювання, які передаються статевим шляхом. Останніми роками в Україні різко погіршилося становище щодо захворювань, які передаються статевим шляхом (ЗПСШ). Згідно з міжнародною класифікацією ВООЗ, сьогодні налічується близько ЗО захворювань, які передаються статевим шляхом. До цієї категорії належать декілька груп, наприклад:

196_______________________________3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності - хвороби, які спричинені вірусами, - генітальний герпес, СНІД, вірусні

генітальні бородавки та ін.;- паразитарні - короста та ін.; оптимальні умови для передавання

створюються при статевих контактах;- бактеріальні - сифіліс, гонорея, а також різноманітні уретрити,

бактеріальний вагіноз;- грибкові - кандидоз на статевих органах та ін. Можуть виникати і без

зараження, а як наслідок антибіотикотерапії, але передаються і статевим шляхом.

Враховуючи складну ситуацію в Україні щодо розповсюдження цих захворювань, варто зазначити, що важливою є профілактика, а саме: слід уникати випадкових зв'язків, користуватись презервативами, дотримуватись санітарно-гігієнічних правил. Розглянемо найпоширеніші захворювання, які передаються статевим шляхом.

Сифіліс - це хвороба всього організму, перші прояви якої найчастіше бувають на статевих органах. Людина заражається сифілісом від хворого. Зараження, як правило, відбувається статевим шляхом, дуже рідко можливе зараження через поцілунки, а також через предмети домашнього вжитку (ложки, чашки, цигарки тощо).

Збудник сифілісу - бліда трепонема, яка не стійка в зовнішньому середовищі. Висока температура, різні дезінфікуючі засоби згубно діють на трепонему. Вона дуже швидко гине при висиханні. Проте в організмі людини трепонема досить стійка. Під час статевих контактів з хворою людиною бліда трепонема потрапляє на мікротравми слизової оболонки статевих органів і проникає в кров 'яне русло. При класичному перебігу сифілісу розрізняють чотири періоди: інкубаційний та три клінічних (первинний, вторинний та третинний). Інкубаційний період хвороби триває 3-4 тижні. Потім, як правило, на статевих органах утворюється безболісна кругла ранка, або виразка, червоного чи брудно-жовтого кольору, тверда на дотик, яка зовсім не турбує хворого. Це так званий твердий шанкер. Через 7-8 днів після появи шанкеру збільшуються найближчі до нього лімфатичні вузли, найчастіше -пахвинні. Через деякий час починають збільшуватись інші лімфатичні вузли. Це і є первинний сифіліс.

Значне розмноження блідих трепонем та їх розповсюдження по організму відбувається наприкінці первинного періоду сифілісу. Настає своєрідний трепо-немний сепсис, який досить часто супроводжується слабкістю, нездужанням, безсонням, головним болем, втратою апетиту, іноді болем у кістках та суглобах, підвищенням температури тіла до 37-38°С. Якщо в цей період не розпочати лікування, то через 3 місяці з часу зараження хвороба переходить у вторинний сифіліс. Його тривалість становить зазвичай 2-4 роки, але може розтягнутися і до 20 років. На шкірі, слизових оболонках, на статевих органах з'являються дрібні рожеві плями або тверді мідно-червоні вузлики, які не турбують хворого. Якщо хворого не лікувати, то через 2-3 місяця ці ознаки зникають, але це не означає, що хворий одужав. Ознаки хвороби зникають із зовнішніх ділянок тіла, але уражаються серце, печінка, кровоносні судини, кістки, нервова система, суглоби.

Через декілька років (3-5-10) з'являються ознаки третинного періоду хвороби -горбинки й вузлики (так звані гуми), які, розпадаючись, зумовлюють глибокі виразки. У хворих, крім шкіри і видимих слизових оболонок, вражаються печінка, серце

і. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності_______________________________197іирки, кістки, суглоби, а також нервова та ендокринна системи, органи чуття. При дьому нерідко хворий вмирає. До тяжких форм сифілісу належить і прогресивний іараліч, при якому у хворих виникають важкі психічні розлади.

Слід пам'ятати, що сифіліс виліковується. Лікування тим ефективніше, чим заніше воно розпочате. Від зараження сифілісом можна вберегтися. Для цього треба /никати випадкових статевих контактів, користуватися презервативами.

Гонорея. Збудником гонореї є бактерія - гонокок. Заражаються гонореєю найчастіше при статевому контакті з хворою людиною. Перші прояви хвороби з'являю-гься через 3-5 днів після зараження. Перебіг хвороби у чоловіків і жінок має деякі відмінності.

У чоловіків, коли починається хвороба, свербить і пече у сечівнику, виникає різкий біль під час сечовипускання. Потім з'являються гнійні виділення. При цьому спостерігаються почервоніння і набряк слизової оболонки біля зовнішнього отвору сечівника. Якщо хворого не лікувати, то хвороба прогресує і уражається весь сечівник.

У більшості жінок, на відміну від чоловіків, гонорея проходить без суб'єктивних симптомів, але з ураженням майже всіх відділів сечостатевої системи, а також прямої кишки. Інфекція спочатку проникає в сечівник і шийку матки. При цьому з'являються гнійні виділення із сечівника і статевих органів. Подразнюється слизова оболонка піхви. Якщо хвора не лікується, то процес запалення переходить на слизову оболонку матки, труб і яйників. Внаслідок запалення звужується просвіт труб. Якщо уражені обидві труби, то жінка не може завагітніти. Коли інфекція потрапляє в черевну порожнину, може розвинутися перитоніт (запалення очеревини). У жінок іноді уражаються суглоби, м'язи, кістки, внутрішні органи і нервова система.

Дуже небезпечний безсимптомний перебіг захворювання, коли хворий не має ніяких суб'єктивних відчуттів. Це створює великий резервуар інфекції. У зв'язку з малосимптомним та безсимптомним перебігом процесу хворі продовжують статеві зв'язки, своєчасно не звертаються за медичною допомогою, що сприяє розповсюдженню інфекції.

Гонорею виліковують. І чим швидше розпочато лікування, тим кращі наслідки. Уберегти себе від зараження можна. Для цього потрібно пам'ятати про небезпеку випадкових статевих контактів. Також уберегтись від гонореї можна, застосовуючи презервативи.

Онкологічні захворювання. В останні роки збільшилась кількість хворих на рак як в Україні, так і в усьому світі. Кожна четверта людина в світі має шанс захворіти на рак, котрий посідає друге місце серед причин смертності. Щорічно в Україні фіксують 160 тисяч нових випадків, на обліку перебуває більше 700 тисяч онкохворих.

Сутність природи раку полягає в тому, що клітини тканини перероджуються і можуть розповсюджуватись на інші органи. Звичайно, клітини завжди ростуть, діляться і відмирають.

Ракова клітина - це така клітина, яка виходить з-під контролю власного організму: її ростом організм не керує. Зараз відомі деякі механізми переродження клітин, і тому лікарі впевнені, що 60-70% всіх ракових захворювань можна запобігти, якщо уникати тих чинників, які провокують клітини до ненормального росту. Такі причини, як куріння та забруднення довкілля, відомі давно. З'ясували також, що

.

198 3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльностівплив ультрафіолетового випромінювання на шкіру збільшує ризик виникнення раку шкіри, їжа людини містить багато мутагенів та канцерогенів - речовин, які є причиною раку. Нещодавно встановили зв'язок між харчуванням з великою кількістю жирів і раком молочної залози. Відомо, що харчування з великою кількістю клітковини суттєво знижує імовірність раку кишечнику. Деякі види раку - спадкові, в своїй основі мають ген, який відповідає за схильність до раку в майбутньому житті. Серед них і такі розповсюджені, як рак молочної залози, поліпоз кишечника, рак легень та ін. Серед тих, хто належить до так званих ракових родин, це захворювання трапляється в 2-3 рази частіше. Але не слід вважати, що хвороба неминуча. Велике значення мають профілактика, спосіб життя. Таке важке захворювання, як сімейний поліпоз, передається майже у 100% випадків. У таких випадках необхідно регулярно перевірятися у лікаря. Раннє діагностування захворювання дає змогу ефективніше його лікувати.

Основний критерій ефективності в онкології - так зване п'ятирічне виживання. Якщо за цей період часу хвороба не рецидивує, рак вважається вилікуваним, тому що після 5 років рецидиви бувають у дуже небагатьох пацієнтів онкологічних лікарень.

СНІД - синдром набутого імунодефіциту. "Чума XX і вже XXI століття" -СНІД - за двадцять років своєї історії перетворилася на один з найнебезпечніших чинників, що негативно впливають на розвиток особистості й суспільства в усьому світі. За оцінками ООН та ВООЗ, у світі налічують близько 40 млн осіб, інфікованих вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), 18,5 млн осіб вже померли від СНІДу.

За даними служби Об'єднаної програми ООН з ВІЛ/СНІДу, Україна є найбільш ураженою в Східній Європі. За офіційними даними, у нас на період 2004 р. було зафіксовано майже 40 000 ВІЛ-інфікованих. Але, за прогнозами ВООЗ, цю цифру потрібно помножити на 10-12. Особливе значення має той факт, що 80% усіх ВІЛ-інфікованих становлять ін'єкційні наркомани у віці статевої активності (від 15 до 30 років).

Перше повідомлення про СНІД з'явилося у Сполучених Штатах Америки 1981 p., відтоді він став епідемією світового масштабу. Відкриття вірусу, який спричинює СНІД, належить французькому вченому професору Пастерівського інституту в Парижі Люку Монтаньє (1983). Менш аніж за рік надійшло ще одне повідомлення про відкриття вірусу, що зумовлює СНІД, з Америки від професора Національного інституту раку Роберта Галло.

Згідно з повідомленнями Міжнародної організації UNAIDS, на 2003 р. СНІД став головним убивцею людини. У 2003 р. було зареєстровано, що на СНІД захворіло 5 млн людей і 3 млн померло від хвороб, пов'язаних з синдромом набутого імунодефіциту. Станом на кінець 2003 р. налічували приблизно 40 млн усіх ВІЛ-інфікованих (з низ 26 млн африканців).

Отже, СНІД - смертельне захворювання людини, що спричинене ВІЛ (вірусом імунодефіциту людини).

Шляхи передання ВІЛ-інфекції:- при статевому контакті з інфікованою людиною;- під час переливання крові та під час пересадки органів і тканин;- у разі неодноразового використання голок та шприців наркоманами,

нанесенні татуювання;


- при пошкодженні шкірних покривів, слизових оболонок медичним інструментом, забрудненим ВІЛ, у випадку контакту з інфікованими ВІЛ тканинами та органами;

- від інфікованої матері - плоду під час вагітності чи під час годування грудним молоком.

SARS (атипова пневмонія) - гострий респіраторний синдром. У 1997 р. вперше ідентифіковано пташиний грип, спалах хвороби стався в Гонконзі, джерелом зараження були птахи. Там за рішенням уряду за один день було знищено всіх птахів -качок, курей,гусей, голубів.

У 2003 р. у Китаї було госпіталізовано сотні людей з симптомами SARS - атипової пневмонії. Ця інфекція у короткі терміни спричинила загрозу здоров'ю людства і глобальній економіці.

Своєчасне оголошення глобальної тривоги здатне зменшити територію поширення атипової пневмонії. Епідемію можна зупинити, якщо навіть ліків або вакцини немає. Розвиток епідемії залежить головно від поінформованості населення та дотримання норм гігієни.

Наркотики та наркоманія. Наркотиком є кожна речовина рослинного чи синтетичного походження, яка у разі введення в організм може змінити одну чи декілька функцій та внаслідок багаторазового вживання привести до психічної або фізичної залежності. Відчути дію наркотику і не втягнутись неможливо.

Наркоманія - важка хвороба, яка дуже швидко прогресує. Середня тривалість життя людини після початку регулярного прийому наркотиків становить 7 років. Наркомани рідко доживають до 30-річного віку. Як свідчать дослідження, часто вживати наркотики починають зовсім випадково, через цікавість.

Є такі типи наркотичної залежності:- Психічна - це форма взаємовідносин між наркотиком і особистістю, і ці

взаємовідносини залежать як від специфічності ефекту наркотика, так і від потреб особистості, котра цей наркотик задовольняє.

- Фізична залежність - це стан адаптації, виражений в явних порушеннях фізіології у випадку припинення вживання наркотика. Це явище перебуває в безпосередньому зв'язку з фармакологічною дією наркотику на живу клітину.

З погляду психофармакологічного впливу наркотики можна розподілити на три великі групи:

1) наркотики які пригнічують діяльність центральної нервової системи (опіум, морфій, героїн, барбітурати);

2) наркотики, які збуджують діяльність центральної нервової системи (ам-фетаміни, кокаїн, гашиш);

3) наркотики, які спричиняють галюцинації (марихуана, мускатний горіх, діе-тиламід лізергінової кислоти, мескалін, псилоцибін).

Основні наркотичні речовини:ЛСД ("кислота") - дуже сильний галюциноген, уперше виділений із жита у 1938

р. Став причиною багатьох смертельних випадків. ЛСД спричиняє патологічні зміни у свідомості та в чуттєвому сприйнятті. З'являється відчуття того, що час уповільнюється або, навпаки, прискорюється, виникають галюцинації, зникає контроль над собою, може настати повна ізоляція від дійсності, яка триває годинами. Після

200 3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльностівживання ЛСД психіка людини змінюється, з'являються негативні думки та емоції, погіршується розумова здатність, а також виникає безпліддя. Курець марихуани стає пригнічений, часто агресивним.

Амфетамін ("колеса") - синтезовано наприкінці 80-х років минулого століття. Спершу його використовували для підвищення працездатності та для схуднення. Амфетамін збільшує енергоздатність організму, емоційно збуджує, вводить у стан ейфорії. Окрім цього, підвищує кров'яний тиск, сповільнює серцебиття та зменшує апетит. Великі дози можуть викликати тривогу, агресію та галюцинації, знесилення.

Унаслідок тривалого вживання виникає параноя, різні патологічні зміни у психіці, пошкоджуються внутрішні органи. До речі, у деяких людей негативна реакція може настати вже після першої, навіть невеликої дози амфетаміну.

Марихуану ("травку"') виготовляють із конопель, вона має галюциногенні та седативні властивості. Зумовлює зміни у сприйнятті світу, інколи - стан ейфорії, який може супроводжуватися посиленим серцебиттям, порушенням координації рухів та погіршенням пам'яті (коли недуже серце, може статися напад). Через регулярне вживання марихуани спостерігається послаблення або навіть втрата пам'яті, значно погіршується розумова здатність, а також виникає неплідність. Курець марихуани стає пригніченим, часто агресивний.

Екстазі (екстасі) виготовляють із амфетаміну. Цей наркотик викликає сентиментальність, співчуття до когось, тому протягом деякого часу його використовували у психотерапії аж до заборони. Спричинює незначні галюцинації, почуття радості, відчуття близькості до людей. Помилково вважають, що завдяки екстазі зростає взаємна симпатія між людьми. Гучна музика, безперервний танець - це посилює дію екстазі. Цей наркотик нищить нервові клітини мозку. Довготривале вживання може зашкодити серцю, легеням та печінці. Відомі також летальні наслідки від передозування просто на дискотеках. Наркоман, наковтавшись понад міру таблеток, дедалі прудкіше рухається, його рухи стають конвульсивними, і, нарешті, падає мертвим.

Героїн - сильнодіючий наркотик, який виробляють із морфію. Після ін'єкції настає почуття радості та задоволення. Після другої-третьої дози це почуття слабне, а організм потребує нової порції героїну, щоб притупити вкрай неприємні симптоми (пронос, що не припиняється, біль у кістках, тремтіння, сильне потовиділення, тривогу, депресію тощо). Наркоман ризикує загинути через низьку якість героїну, адже цей наркотик дуже дорогий і численні посередники змішують його із різними речовинами. При ін'єкціях героїну збільшується ризик заразитися СНІДом та гепатитом. Тривале вживання спричиняє руйнування печінки. Кожне наступне вживання із збільшенням дози викликане не стільки прагненням ейфорії, скільки бажанням усунути больові відчуття - "ломку". У наркоманів порушується здатність організму виробляти ендорфіни - природні речовини, які тамують біль. Тому люди, які вживали героїн, ще довго залишаються чутливими до найменшого болю.

Елтон Джон чи інші заможні зірки мас-медіа можуть собі дозволити чисті наркотики, а потім - дороге лікування. Прості смертні курують низькопробне зілля і їхній шлях до смерті удесятеро коротший.

Ті, хто споживає наркотичні речовини, ризикують померти від передозування, накласти на себе руки під впливом наркотику, захворіти на СНІД чи іншу невиліковну хворобу. Вживання наркотичних речовин спричинило до смерті не тільки

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності 201таких відомих осіб, як Джейніс Джоплін, Курт Кобейн (група "Nirvana"), Елвіс Преслі, Джиммі Гендрікс, Мерилін Монро, Браян Джоне (група "Rolling Stones"), Джеймс Дуглас Моррісон (група "The Doors"), Джон Саймон Річі, відомий під псевдонімом Сід Вішес (Група "Sex Pistols"), чи когось з ваших знайомих, близьких, але й мільйонів простих, нікому невідомих людей.

3.9.3. Екологічні кризи та здоров 'я людини

Сутність екологічних криз полягає в тому, що це такі загрозливі для життєдіяльності людини процеси, котрі відбуваються в екосистемах, з яких людина черпає необхідні для життєдіяльності припаси та ресурси, у тім числі біосферу. Наприклад, коли в степу вигорає від сонця трава і кочові скотарі, не маючи корму для своєї худоби, зазнають чималої скрути.

Однак у суспільстві сучасного типу життєдіяльність людини протікає головно у системах, антропогенно трансформованих (установа, домівка, місця відпочинку та ін.). У цьому разі екологічні кризи певних екосистем зачіпають людину опосередковано - як небажані явища демографічного, соціального, політичного, енергетичного та іншого характеру.

Наслідками екологічних криз є деградація стану довкілля, що призводить до погіршення здоров'я людини. Соціальне неблагополуччя суспільства становить смертельну небезпеку не тільки життєдіяльності людини на певному історичному етапі, але і в майбутньому. Зокрема, лише від уживання недоброякісної води щорічно вмирає майже 1 млн мешканців планети. Сотні тисяч помирають від різних отруєнь, а скільки сотень мільйонів безнадійно втрачає своє здоров'я. За даними ВООЗ, 80% екологічно зумовлених захворювань - тяжкі і майже невиліковні. Кількість хворих на рак збільшується щороку на 1-4%. Виявляється також, що і структура захворювань безпосередньо пов'язана з характерними ознаками викидів промисловості, яка переважає у регіоні. Наприклад, кольорова промисловість спричинює головно розлад серцево-судинної системи; чорна металургія - захворювання крові і появу злоякісних утворень, вражає органи дихання; хімічна -впливає на склад крові, розвиток злоякісних пухлин; застосування пестицидів у сільському господарстві веде до захворювань органів травлення, обміну речовин, крові тощо.

Онкологічні захворювання залежать від хімічної природи речовини. Так, азбест призводить до раку легень, гортані, травного каналу; бензидин - до раку сечового міхура; бензол - до лейкозу; вінілхлорид спричиняє рак печінки, головного мозку, лейкоз; миш'як та його сполуки - рак шкіри, легень, печінки; ароматичні аміни та розчинники - рак сечового міхура, лейкоз; сажі, смоли, мінеральна олія - рак шкіри, легень, сечового міхура, травного каналу; хром та його сполуки - рак легенів; кадмій - рак простати; бенз(а)пірен - рак легень та ін.

Домінуюче місце в структурі захворювань та смертності населення України посіли хронічні неінфекційні захворювання, передусім хвороби органів дихання, системи кровообігу, злоякісні новоутворення, хвороби нервової системи та органів чуття, алергічні, генетичні та інші захворювання складної етіології, що відбиває вплив усієї багатоманітності умов життя. За період від 1980 р. відбулися значні зміни в захворюваності населення України. За всіма хворобами помітне зростання цього показника на 27,3%. Так, захворюваність на цукровий діабет зросла у 2,1 раза,

202_______________________________3, Безпека людини в різних сферах життєдіяльності бронхіальну астму - у 2,1 раза, на виразкову хворобу шлунка і 12-ти палої кишки - в 1,9 раза, органів кровообігу в 8,6 раза, гострий інфаркт міокарда - в 2,6 раза.

З 1992 р. вперше за останні 30 років відзначено тривожну тенденцію збільшення захворюваності на туберкульоз на 8,4%, злоякісні новоутворення зросли на 27,8%, тиреотоксикоз - на 21,2%, психічні розлади на 26,8%, отит хронічний - на 32%, хронічний бронхіт - на 21%, жовчнокам'яна хвороба - на 28%.

Більше 30% продуктів харчування, які вживають жителі пострадянського простору, отруєні нітратами, фосфатами, пестицидами, ртуттю, радіоактивними речовинами, що становлять постійну загрозу для їхнього здоров'я. У районах інтенсивного застосування пестицидів загальна захворюваність дітей у п'ять разів вища, ніж в екологічно чистих районах, надто частими є хвороби шкіри, органів дихання, травлення, відставання у фізичному розвитку. У дорослих на перше місце виходять захворювання нервової системи і органів дихання. Виявлено прямий зв'язок між застосуванням пестицидів і захворюванням на туберкульоз, цироз печінки, хронічні гепатити, дитячою смертністю. Така ж ситуація в багатьох регіонах світу.

Крім зростання загальної захворюваності, забруднення середовища веде до появи незвичних, раніше невідомих захворювань, як, наприклад, у Чернівцях, де в 1986 р. у 200 дітей різного віку протягом місяця, зокрема у двох повністю випало волосся. Щоправда, через певний час воно відросло. Інтенсивні медичні дослідження за участю спеціалістів від ВООЗ не змогли визначити джерело захворювання. Подібні випадки облисіння були зареєстровані в Маріуполі, Запоріжжі, Кемерові, Ташкенті, Москві та в Естонії.

Особливо переконливо зв'язок захворюваності зі станом довкілля виявляється у разі порівняння стану здоров'я мешканців великих міст. За даними ООН, нині в містах мешкає до 80% загальної кількості населення. В Україні - 60%. У світі існує понад 160 міст з мільйонним населенням, які дуже негативно впливають на довкілля в радіусі десятків кілометрів. Шумові, вібраційні навантаження, перенаселення, вплив магнітних, електричних, іонізаційних полів спричинюють найрізноманітніші захворювання. Зокрема, мешканці Кривого Рогу потерпають від захворювань органів дихання та нервової системи у 2-4 рази частіше, ніж приміські мешканці. Численні дані свідчать про те, що сучасне містоформування (урбанізація) викликає велику стурбованість людей. Загальний рівень захворюваності на найтяжчі недуги цивілізації у великих містах у 2-3 рази вищий, ніж у сільських місцевостях.

Стосовно України, слід наголосити, що антропогенні зміни навколишнього середовища в результаті гігантських темпів індустріалізації, хімізації, хижацької експлуатації та розпродажу за демпінговими цінами за кордон сировини союзними відомствами-монополістами, насильницьке порушення традиційного способу життя людей, насамперед селянства, відчуження їх від землі, спочатку колективізацією й індустріалізацією, а потім взагалі насильницьким вигнанням з постійних місць проживання, унаслідок меліорації, будівництва водосховищ, радіоактивного забруднення та урбанізації, не лише суттєво погіршили стан здоров'я мешканців України, а й поставили під загрозу генний код нації загалом. Так, за кількістю промислового бруду на душу населення Україна посідає одне з перших місць в Європі. Через це тут середня тривалість життя - 66 років, тоді як у Японії, Швейцарії, Ісландії та США - 75-79 років. Станом на 1995 р. Україна за тривалістю життя чоловіків посідала 29-те місце в Європі і 49-те місце у світі; жінок - відповідно 27-ме і 39-те місця.

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності 203Нині в Україні смертність населення, особливо дітей, значно збільшилась.

Зонами екологічного лиха є більшість її території. Майже 40% ядерних реакторів колишнього Союзу розміщені в Україні, яка мала лише 2% стоку його поверхневих вод. До того ж, практично 100% електроенергії Хмельницької і 90 % Рівненської АЕС йде на експорт. А ще в Україні функціонує 1 700 шкідливих виробництв, 1 000 з них - хімічні - становлять екологічну небезпеку, майже третина цих виробництв розміщена в межах рекреаційних зон. За показниками дитячої смертності Україна посідає одне з перших місць у світі, як і за показниками кількості онкологічних захворювань. З 1992 р. смертність у нашій державі перевищує народжуваність.

Усвідомлення екологічної небезпеки відбулося на наших теренах років на 15-20 пізніше, ніж у розвинених країнах. Відповідно, пізніше почали вживатись і якісь заходи. Раптовість усвідомлення лиха зумовила контраст переходу від "соціального оптимізму" 70-х років до "екологічного мазохізму" 90-х. Особливо багато було спроб покращити ситуацію у 70-80-ті роки. Насамперед це стосувалося найзабруд-неніших регіонів: Центрального, Південного та Південно-Східного. Усі спроби поліпшити стан здоров'я населення звелись головно до збільшення числа лікарень і лікарів. Оскільки природоохоронні заходи орієнтувались на боротьбу з наслідками нераціонального, суто екстенсивного зростання виробництва, а не на зміну його природоруйнівної структури, технічне вдосконалення, тому вжиті заходи не принесли бажаного ефекту.

Мірилом помилок сучасної цивілізації став Чорнобиль. Аварія планетарного масштабу має страшні і довготривалі наслідки. З району ядерної катастрофи були виселені понад 200 тис. мешканців з 2 000 населених пунктів. Забруднено величезні території. Потужність аварії на ЧАЕС у 300 разів перевершила потужність атомної бомби, скинутої на Хіросіму. З 1987 р. лише в Києві кількість онкологічних захворювань збільшилась утричі, захворювань крові - у 6 разів, ендокринної системи - в 6,5 раза, органів дихання - у 31 раз. Приблизно 10 тис. ліквідаторів-чорнобильців уже спочили (кожний десятий). Оцінивши загальну дозу, яку люди отримують з навколишнього середовища від радіоактивності чорнобильського походження, й уточнені значення ризику, дослідники прогнозують, що додаткових фатальних захворювань на рак буде не менш як 900 тис. Усе це є свідченням глобального характеру екологічної кризи сучасної України та й цивілізації загалом.

3.9.4. Вплив хімічних забруднювачів навколишнього середовища на здоров 'я

Хімічні забруднювачі бувають неорганічної та органічної природи - солі важких металів, кислоти, нітрати і нітрити, отруйні газоподібні речовини, феноли, по-ліхлоровані біфеніли (діоксини і фурани), поліциклічні ароматичні вуглеводні (бенз(а)пірен), пестициди, детергенти та багато інших. Наприклад, при спалюванні пластикової тари в довкілля виділяються дуже небезпечні речовини - діоксини. Вони отруйніші навіть за ціанистий калій, до того ж мають здатність накопичуватися в організмі

Зовнішня екологічна агресія впливає на різні системи, функції, розвиток і формування організму. Наведемо декілька прикладів основних ефектів і мішеней таких впливів:

мутагенний вплив - вплив на ДНК, гени, хромосоми (наприклад, радіація);


- канцерогенний вплив - переродження, трансформація різних клітин організму, злоякісний їх ріст (хімічні, радіаційні та інші впливи);

- тератогенний ефект - поява виродливості у плода, порушення розвитку;- ембріотоксичний ефект - вроджені пошкодження і хвороби, що спричинені

алкоголем, вірусами, хімічними речовинами та ін.;- гонадотоксичний - вплив на репродуктивну функцію чоловіків і жінок;- пошкодження етапів і систем матричного синтезу білка і нуклеїнових

кислот (деякі антибіотики, лікарські препарати, хімічні і радіаційні впливи);- алергенний - сенсибілізація, алергізація організму (дія пестицидів,

промислового пилу);- нейротропний - токсичний вплив на нервову систему (нейрорецепторні

отрути і токсиканти);- вплив на органи чуття;- стресорні впливи на людину, ефект напруження і перенапруження;- вплив на шлунково-кишковий тракт, вплив на мікрофлору шлунково-

кишкового тракту, результат - дисбактеріоз;- гепатотропний - вплив на печінку; вплив на метаболізм організму,

інтоксикаційний ефект, пошкодження печінки (солі важких металів, алкоголь, інфекційна патологія, вірусні гепатити);

- нефротропний - вплив на нирки;- кардіотропний - вплив на серцево-судинну систему;- геронтогенний - впливи на людину, які зумовлюють передчасне старіння

організму.Реакція організму на забруднення залежить від індивідуальних особливостей:

віку, статі, стану здоров'я. Як правило, найбільш уразливими є діти, люди похилого віку та хворі.

Накопичуючись в організмі, хімічні забруднювачі ведуть до різних порушень: зміну діяльності ферментних систем, що регулюють процеси обміну, імунологічної реактивності, порушення нормальної роботи окремих органів і їхніх систем.

Залежно від того, в якому аспекті розглядають наслідки впливу токсичних речовин, у це поняття вкладають різний зміст. Застосовують такі підходи до визначення поняття "токсичність":

- хімічний - порушення внаслідок взаємодії хімічних сполук з макромолекулами біологічних систем;

- біологічний - явище, засноване на здатності організму реагувати на екзогенні хімічні речовини;

- фізіологічний - ступінь хімічного впливу, що порушує функціонування біологічних систем на різних рівнях;

- біохімічний - втручання ксенобіотиків у перебіг біохімічних реакцій, що призводить до порушення процесів життєдіяльності

- патологічний - ступінь хімічного пошкодження органів і систем, порушення гомеостазу;

- клінічний - ступінь ризику виникнення отруєння;- гігієнічний - критерій шкідливого впливу;- екологічний - можливість несприятливого впливу на функціонування

екосистем.

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності _______________________________205 Систематичне чи періодичне надходження в організм порівняно невеликих

кількостей токсичних речовин спричинює хронічне отруєння. Ознаками хронічного отруєння є порушення нормальної поведінки, звичок, а також поява нейропсихічних відхилень і швидкого стомлення або відчуття постійної втоми, сонливості чи, навпаки, безсоння, апатії, послаблення уваги, розсіяності, забудькуватості, сильних коливань настрою.

Біологічно високоактивні хімічні сполуки зумовлюють ефект віддаленого впливу на здоров'я людини: хронічні запальні процеси в різних органах, зміни в нервовій системі, відхилення внутрішньоутробного розвитку плоду, що призводить до різних патологій у новонароджених.

Основні причини смертності людей пов'язані з такими "сучасними" патоло-гіями, хворобами цивілізації, як атеросклероз, гіпертонічна хвороба, ожиріння і діабет, серцево-судинні захворювання, різні види імунодефіциту, зокрема, метаболічна імунодепресія та злоякісні новоутворення. Зростає кількість уражень бронхолеге-невої системи, хронічні пневмонії і бронхіти, бронхіальні астми та ін.

Стали частіше траплятися випадки розладів психіки, зокрема різні види депресивних станів, зростає алкоголізм і наркоманія.

Господарське освоєння територій у тропіках та інших необжитих місцях веде до різкого погіршення екологічної ситуації у відношенні здоров'я населення.

У ході перетворення людиною навколишнього середовища постійно відбувається процес пристосування до умов навколишнього середовища, що змінюється, не тільки самої людини, але й представників біоти, зокрема, збудників різних інфекційних хвороб. Збудники хвороб, що мають природно-осередковий характер, втрачають або змінюють своїх носіїв, проміжних і основних жителів та пристосовуються до паразитування на людині, змінюють ареали свого існування. Зростання щільності населення сприяє передачі збудника хвороби від людини до людини, минаючи всі інші ланки.

Антропогенні зміни середовища, його забруднення спричинюють еволюцію хвороб і їх збудників. Еволюція інфекційного паразитизму може відбутися значно швидше, ніж еволюція середовища. Наприклад, останнім часом у північно-західних районах Росії спостерігається зростання захворюваності на хворобу Лайма. Ця хвороба викликається спірохетою, яка передається людині через укус кліща. Кліщ заражується, кусаючи копитну тварину. Доведено, що відсоток заражених кліщів серед особин з аномаліями покривів, зумовлених забрудненням місцевості важкими металами, вищий, ніж серед особин, які таких аномалій не мають.

Епідеміологи вважають, що забруднення місцевості важкими металами є основною причиною зростання випадків захворюваності на хворобу Лайма.

У нових умовах з'являються нові більше пристосовані форми збудників. Змінюються темпи розмноження мікроорганізмів, вірулентність. їхня еволюція відбувається також через зміну сприйнятливості та стійкості до них самої людини. Пригнічення імунобіологічних функцій, алергізація і в результаті зміна реакції організму є наслідком певних негативних впливів навколишнього середовища.

Антропогенні зміни середовища є причиною не лише появи нових форм і видів збудників, але й зміни епідеміології "класичних" інфекційних хвороб.

У результаті забруднення з'являються нові, невідомі раніше хвороби, зумовлені хімічними агентами навколишнього середовища. Причини їх інколи досить важко

206 3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльностівизначити. Прикладами таких хвороб є ітай-ітай, хвороба Мінамата, хвороба Юшо, бериліоз та ін.

У додатку 2 подано найпоширеніші екозалежні хвороби людини. Вплив деяких токсичних неорганічних речовин наведено в додатку 3.

ЗЛО. Небезпеки в сучасному урбанізованому середовищі

Сучасній людській цивілізації властиві стрімкі темпи урбанізації. Вони зумовлені двома чинниками - "демографічним вибухом" другої половини XX ст. та науково-технічною революцією в усіх сферах.

Урбанізація (від лат. urbanos - міський) означає процес зростання міст і міського населення та підвищення їхньої ролі в соціально-економічному та культурному житті суспільства. Способи виникнення міст в історії людства були різними. Міста створювали як сумісні поселення ремісників, що полегшувало їх виробничу діяльність, як центри торгівлі, як воєнні укріплення (фортеці).

Процес світової урбанізації розпочався в Європі, де вперше почали формуватися міста завдяки концентрації засобів виробництва, великої промисловості. Становлення урбанізації почалося на зламі XVIII-XIXCT., КОЛИ міста в Західній Європі зосереджували найважливіші засоби виробництва й посідали ключові позиції у світовій економіці. Локальний розвиток міст породив певну просторову послідовність світового процесу урбанізації: Західна Європа - Північна Америка - Австралія та Океанія - Східна Європа - Латинська Америка - Азія - Африка.

Уже сьогодні в багатьох країнах світу, особливо економічно розвинених, частка міського населення в загальній його кількості становить 85-90% і більше.

Урбанізація зумовлює пригнічення природного середовища як кількісно ("загарбання" містами і мегаполісами значних нових територій), так і якісно (погіршення становища природи загалом).

Зростання міського населення, особливо в останні десятиріччя, виявилося настільки стрімким, а концентрація та інтенсифікація виробничої і невиробничої діяльності настільки високою, що навколишнє природне середовище багатьох міст світу уже не в змозі задовольнити багато біологічних і соціальних потреб сучасної людини. Великі міста змінюють майже всі компоненти природного середовища - атмосферу, рослинність, ґрунт, рельєф, гідрографічну сітку, підземні води і навіть клімат.

За даними ООН найзабрудненішим містом є Бангкок (на другому місці -Мехіко, на третьому - Каїр). На 8 млн жителів тут припадає 2,3 млн автомобілів, 11 тис. автобусів, 1,2 млн мотоциклів. Підприємства цих міст щоденно викидають у навколишнє середовище 7,5 тонн газоподібних, твердих і рідких відходів.

Кожне місто - це штучне середовище антропогенного походження, досить складна урбоекологічна система зі своїми специфічними умовами, створеними співвідношенням природних чинників середовища (клімат, рельєф, геологічна будова, фауна і флора) та технічних (особливості промисловості, транспортної мережі, способу життя, суспільної організації"). У сучасній, урбоекосистемі виділяють природну, соціальну та технологічну підсистеми, які визначають особливості екосистеми міста.

Процес урбанізації є досить складним і поділяється на кілька стадій, кожна з яких має характері особливості. Однією з найбільших проблем усіх міст світу, яка

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності 207дедалі загострюється, є ресурсна - різке зменшення таких видів природних ресурсів, як продовольчі, мінеральні, просторові, рекреаційні.

Усі згадані проблеми вивчає наука урбоекологія. Одним з найголовніших її завдань є визначення шляхів поліпшення екологічного стану сучасних міст (оптимізація урбоекосистеми).

Урбанізацію неможливо розглядати без зв'язку з розвитком суспільного виробництва, зокрема важкої індустрії, енергетики, хімічної промисловості тощо. Разом з нарощуванням промислового потенціалу, створенням нових галузей виробництва у великих містах збільшується кількість населення. Сучасні великі міста - це центри зосередження багатогалузевої промисловості, розгалуженої транспортної мережі в густонаселених житлових масивах. Причому найважливішим джерелом зростання міського населення була й все ще залишається міграція сільських жителів у міста. На неї припадає більше половини приросту міського населення в Україні.

Сучасне місто надає своїм жителям багато переваг економічного, соціального та суб'єктивного характеру, а саме:

- наявність місць роботи та можливість зміни роботи;- зосередження закладів науки та культури;- забезпечення висококваліфікованої медичної допомоги;- можливість створювати кращі житлові та соціально-побутові умови;- розвиток міжнародної та регіональної культури.Незважаючи на переваги міського життя, міське середовище для людей є

штучним і відірваним від природного, того, в якому тисячоліттями проходило їхнє життя. Штучне міське середовище шкідливо впливає на здоров'я населення через забруднення атмосферного повітря, дефіцит сонячного проміння, води, а також стресових чинників, зумовлених напруженим ритмом життя, скупченістю населення, недостатністю зелених насаджень тощо. Також небезпеку для здоров'я людей у місті становлять шумові, вібраційні навантаження, транспортні проблеми, вплив електричних, магнітних, іонізаційних полів.

Отже, в умовах великого міста загострюються всі сторони життєзабезпечення людей:

- постачання достатньої кількості повноцінних продуктів харчування та питної води,

- контроль і запобігання забруднення повітря,- водних ресурсів, ґрунтів,- утилізація та захоронения нагромаджуваних шкідливих виробничих та

побутових відходів.Також великої ваги набувають соціальні проблеми, пов'язані з різким

зменшенням вільного "життєвого" простору, зростанням міст у висоту, збільшенням захворювань, зумовлених забрудненням та ін.

3.10.1. Забруднення атмосфери міст

Атмосферне повітря населених пунктів постійно забруднюється і за всіма параметрами відрізняється від повноцінного природного повітря, яке стимулює біологічні процеси. Над великими містами атмосфера містить у 10 разів більше аерозолів і в 25 разів більше газів. При цьому 60-70% газового забруднення спричинене автомобільним транспортом. Активніша конденсація вологи призводить до збільшення

208 3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльностіопадів на 5-10%. Самоочищенню атмосфери перешкоджає зниження на 10-20% сонячної радіації і швидкості вітру.

При малій рухомості повітря теплові аномалії над містом охоплюють шари повітря в 250-400 м, а контрасти температури можуть досягати 5-6°С. Бурхливий розвиток міст створює "острови підвищеної температури", які формують власний мікроклімат.

Міста вдень поглинають тепло і віддають його назад в атмосферу вночі. Температура в таких містах, як Пекін і Атланта, підвищується на 5,5 градусів і більше. Такі температурні інверсії призводять до підвищеного забруднення атмосфери, виникнення туманів і смогів. У дітей, які проживають у районах міст з інтенсивно забрудненим повітрям, є зміни показників імунобіологічного статусу організму. У водіїв і пасажирів змінюються показники розумової та фізичної працездатності. У містах зростає кількість захворювань на кон'юнктивіт, екзему, фарингіт, ларингіт унаслідок забруднення атмосфери оксидом вуглецю, оксидом азоту, аміаком, вуглеводами, сірчистим газом, які є причиною отруєння і, крім того, знижують захисні властивості організму.

Оксиди азоту зумовлюють подразнення слизових оболонок верхніх дихальних шляхів і в тяжких випадках можуть призвести до смерті внаслідок набряку легенів. У Великобританії через забруднення повітря оксидами азоту і сірчистим газом щорічно від бронхіту вмирає понад 30 000 чоловік. Найпоширенішою шкідливою домішкою повітря міста є монооксид вуглецю (джерело - автотранспорт, спалювання вугілля). Вдихання цього газу спричиняє швидку втомлюваність, головний біль, порушення сну, ослаблення пам'яті, розлади серцево-судинної та дихальної систем. Доведено існування прямої кореляції між концентрацією бенз(а)пірену (джерело - автотранспорт) у повітрі і смертністю від раку легенів. У відпрацьованих газах автомобілів постійно присутній також свинець, який веде до зниження активності ферментів, що беруть участь у насиченні крові киснем. Захворюваність на пневмонію, інфаркт, алергічні хвороби, зокрема, бронхіальну астму, також пов'язана із забрудненням повітря.

Основними джерелами забруднення атмосфери міста є транспорт, енергетичні системи міста, промисловість.

Автотранспорт дає 70% усіх токсичних викидів в атмосферу. В Україні зареєстровано більш ніж 1 млн вантажних автомобілів та близько 3 млн легкових. Частка автотранспортного забруднення атмосфери в загальній їх кількості становить в Ужгороді - 91%, Ялті, Полтаві - 88%, Львові - 79%, Києві - 75%. Останнім часом в міському повітрі виріс обсяг оксидів вуглецю, вуглеводнів, оксидів азоту, сажі. Але найбільшу небезпеку, окрім оксидів азоту, становлять сірчані та свинцеві сполуки. їхній вміст у міському повітрі значною мірою зріс. Міста не пристосовані до такої кількості автотранспорту. Довжина пробігу без зупинок між світлофорами становить лише 400-600 м, унаслідок чого середня швидкість руху вдень в центрі міста (зокрема, Києва) і на великих автошляхах знижується до 12-20 км/год, а це збільшує витрати палива в 3-4 рази. Відповідно збільшуються й викиди. Автотранспорт також призводить до специфічних форм забруднення повітря. При русі стираються шини, і тисячі тон гуми у вигляді пилу потрапляють у повітря. Міський автомобільний транспорт не тільки забруднює повітря продуктами згорання палива, він призводить до зростання надходження свинцю в навколишнє середовище. В

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності _______________________________________________________________________209 Україні поки ще використовують бензин із вмістом свинцю 0,36 г/л, тоді як в Англії, Німеччині та США - 0,013-0,15.

Міста - основні споживачі енергії. Місто споживає енергію у різних формах. Досить широко використовують викопне паливо - кам'яне вугілля, нафтопродукти та природний газ. Це вже само по собі визначає забруднення міст продуктами згорання. До житлових будинків та виробничих приміщень енергія потрапляє у вигляді електрики, газу, парового опалення.

Зниження якості атмосферного повітря небезпечне для здоров'я міських мешканців. Людина за добу вживає в середньому 25 кг повітря. Навіть, якщо відносний вміст забруднювачів у повітрі незначний, їхня сумарна кількість, яка потрапляє в організм людини під час дихання, може виявитись токсичною. Найпоширенішою шкідливою домішкою повітряного середовища є чадний газ. Надмірна кількість цього газу в повітрі призводить до швидкої втомлюваності людини, головного болю, запаморочення, ослаблення пам'яті, порушення діяльності серцево-судинної та інших систем організму.

3.10.2. Забруднення міських приміщень

Специфіка проживання в місті призводить до того, що люди 80-95% свого часу проводять в приміщеннях (житлові будинки, метро, службові приміщення). Одним з показників якості міського життя є повітря приміщень.

Одним з найзабрудненіших приміщень є кухня. Коли згорає природний газ виділяються оксиди азоту і сірки, чадний газ. Вміст СО над газовою плитою перевищує норму в 13 разів. Чадний газ з'єднуючись з гемоглобіном блокує його і наші органи не отримують кисню. Оксиди азоту ускладнюють ситуацію, уражають органи дихання і сприяють утворенню різних захворювань, у тому числі рак легень. Тому краще використовувати електричні нагрівники. В інституті гігієни і медекології ім. А. Морзеєва АМН України встановили, що монтувати витяжку над газовою плитою слід не нижче 750 мм, і 650 мм від електричної.

Другим джерелом забруднення є кухонна мийка. Невичищений відстійник є джерелом мікробів, які разом з водою, що виривається назад у раковину, на посуд, тому необхідно раз в неділю "протравлювати" стоки спеціальним засобом, який розчиняє жир що осів у трубах. Подрібнювач харчових відходів (диспоузер) перемелює у порошок харчові відходи і вони легко змиваються у раковину.

Згідно з оцінкою Агентства з охорони навколишнього середовища США, повітря всередині міських приміщень забруднено в 100 разів більше ніж зовні.

Причини забруднення повітря приміщень:- забруднення від спалювання деревини, вугілля в камінах;- не вентильовані гази від газових плит та водонагрівачів;- аерозолі;- очисники, які містять хлор або аміак, лакові та воскові покриття підлог;- зволожувачі повітря- розпилювачі від комах (інсектициди);- дим від цигарок.Неякісні синтетичні матеріали: лінолеум, вінілові шпалери, синтетичні стельові

плити, лаки виділяють у підвищених концентраціях фенол, формальдегід.Інші токсичні матеріали - олійні фарби і розчинники, килимовий клей, меблевий

лак, виділяють бензол, толуол та інші речовини.

У,

210_______________________________3. Безпека людини в різних сферах ж иттєдіяльностіЗаходи щодо поліпшення якості повітря в приміщеннях:- ефективний засіб проти токсинів - домашні рослини;- замість освіжувачів повітря використовувати оцет, наливши його в тарілку і

поставивши на 1-2 години в кімнаті; в закритих невеликих приміщення (холодильники, туалет) поставити відкриту коробочку з харчовою содою; внести в кімнату свіжу гілку ялини або сосни;

- замість відбілювачів використовувати харчову соду або буру;- робити регулярне вологе прибирання приміщення, а також провітрювання;- обладнати кухню витяжною шафою;- не залишати відкритими пляшки з миючими та дезінфікуючими засобами.

3.10.3. Забруднення питної води в містах

Питна вода - найважливіший чинники здоров'я людини. В крани міських квартир питна вода потрапляє з річок, водосховищ, озер, з підземних глибин. Найчистіша - підземна (особливо глибинна, артезіанська) вода, але для великих міст цієї води не вистачає.

За даними ВООЗ, вода може містити 13 тис. токсичних речовин, водою передається до 80% усіх захворювань, від яких у світі щорічно вмирає 25 млн осіб. Так, наприклад, залізобактерії, сіркобактерії виділяють метаболіти, які небезпечні для організму людини.

За повідомленнями Держкомстату будівництва, архітектури і житлової політики у понад 250 містах України за окремими фізико-хімічними показниками питна вода не відповідає вимогам стандартів.

Тривале вживання води із значно вищою концентрацією заліза може дати небажані наслідки для здоров'я - захворювання печінки, алергія, збільшення ризику інфаркту.

Окиснювальні процеси та залізисті бактерії за кілька місяців здатні забити водопровід.

Споживання води в містах у розрахунку на 1 людину більш ніж десятикратне перевищує споживання в сільських районах, а забруднення водойм досягає катастрофічних розмірів. Об'єми стічних вод досягають 1 м3 за добу на 1 людину. Тому практично всі великі міста зазнають дефіциту водних ресурсів і багато з них отримують воду з віддалених джерел.

Водоносні горизонти під містами значно виснажені в результаті безперервних відкачувань через свердловини і колодязі, до того ж забруднені на значну глибину.

Жителі великих міст уже давно п'ють воду набагато гіршої якості, ніж у селах. Останнім часом у СНД, зокрема, в Україні, у більшості таких міст якість питної води не відповідає санітарним нормам (немає можливості як слід очищувати величезні об'єми води через брак відповідних технологій та коштів). Забруднення води є причиною багатьох захворювань. Найнебезпечнішими внаслідок здатності до швидкого поширення водним шляхом є такі інфекції, як холера, дизентерія, черевний тиф, сибірська виразка, гепатит, туберкульоз.

Надійним способом очищення питної води від збудників перелічених інфекцій є хлорування. У більшості європейських міст для знезараження води застосовують озон. Обидва способи мають свої переваги і недоліки. При організації водопостачання міст потрібно передбачити створення надійних охоронних зон водозаборів,

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності _______________________________211 водосховищ, зменшення їхнього забруднення промисловими викидами шляхом застосування фільтрів очищення стічних вод, упровадження оборотного водопостачання.

У реальних умовах вода містить органічні й мінеральні сполуки, мікро- і макроелементи, гази, колоїдні частинки та живі мікроорганізми. Основні компоненти питної води незмінні - гідрокарбонати, сульфатні та солі кальцію, магнію та натрію, серед мінералів у воді є кремній, фтор, стронцій, цинк, з мікроелементів - залізо і калій. Вміст цих речовин не повинен перевищувати ГДК. Частки ґрунту і все, що може гнити, вносить у воду органічні сполуки. їхнє різноманіття величезне.

Щоб природна вода була придатна для вживання, вона проходить декілька стадій очищення та знезараження на водопровідних станціях. Способи очищення забруднених вод можна об'єднати у такі групи: механічні, фізичні, фізико-механічні, хімічні, фізико-хімічні, біологічні, комплексні.

Після механічних, хімічних та фізико-хімічних методів очищення стічні води біологічно очищують (мікроорганізми) для остаточної очистки стоків від органічної речовини. Біологічне очищення виконується в біофільтрах, в аеротенках, в біотенках тощо. Після визначених методів очищення у воді можуть перебувати різноманітні віруси та бактерії (дизентерійні бактерії, холерний вібріон, збудники черевного тифу, вірус поліомієліту, вірус гепатиту та ін.). Знешкодити мікроорганізми, які залишились, можна чотирма способами:

- термічно (скип'ятити);- за допомогою сильних окисників (наприклад, хлору, озону,

марганцевокислого калію);- впливом іонів благородних металів (зазвичай використовують срібло);- фізичними методами (за допомогою ультрафіолетових променів або

ультразвуку).Використання індивідуальних (домашніх) очисних фільтрів дає змогу усунути

присмак міді та хлору, та інших шкідливих домішок, запобігти появі осаду, пом'якшити питну воду. Проте, лише якісні фільтри можуть на 99% очищувати воду від хлору, хлорорганічних сполук. Ефективним є також відстоювання води в скляних посудинах, які містять срібні кульки.

3.10.4. Шумове, вібраційне та електромагнітне забруднення міст

Для мешканців міста шум - справа звичайна. Досить часто людина навіть не замислюється над його протиприродністю. У будь-якому регіоні міста шумить автотранспорт, гуркоче трамвай, з певним шумом працює підприємство, поблизу злітають з аеродрому літаки. В квартирах шумлять холодильники і пральні машини, в під'їздах - ліфти. Цей перелік можна продовжити. Якщо шуму так багато в нашому житті, може здатися, що він не шкідливий. Однак за своїм впливом на організм людини шум більш шкідливий, ніж хімічне забруднення. За останні ЗО років у всіх великих містах шум збільшився на 12-15 дБ, а суб'єктивна гучність виросла в 3-4 рази. Шум знизив продуктивність праці на 15-20%, суттєво підвищив ріст захворюваності. Експерти вважають, що в великих містах шум скорочує життя людини на 8-12 років.

Частота захворювань серцево-судинної системи у людей, які живуть у зашумле-них районах, у кілька разів вища, а ішемічна хвороба серця у них трапляється утричі

>12 3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

частіше. Зростає також загальна захворюваність. Особливо вражає вплив шуму на міських жителів. Якщо на 100 тис. сільських мешканців припадає 20-30 тих, хто погано чує, то в містах ця цифра збільшується у 5 разів. За даними статистики, жителі великих міст втрачають гостроту слуху вже з 30 років (в нормі - у 2 рази пізніше). Під впливом шуму погіршується сон та сприйнятливість до навчання. Діти гтають агресивнішими та вередливішими.

Для позначення комплексного впливу шуму на людину медики ввели термін ''шумова хвороба". Симптомами цієї хвороби є головний біль, нудота, дратівливість, які досить часто супроводжуються тимчасовим зниженням слуху. До шумової хвороби схильні більшість мешканців великих міст, які постійно отримують шумові навантаження. Наприклад, нормативні рівні звуку в дБ для мешканців житлових кварталів повинні становить 55 вдень і 45 вночі. Однак різні джерела техногенного шуму здійснюють вагомий внесок у звукове середовище міста.

У сучасних міських районах зі значним рухом транспорту рівень шуму близький до небезпечної межі у 80 дБ.

Шум діє на організм людини не тільки прямо й опосередковано. Шум має й інші можливості впливу. Так, у міських умовах тривалість життя дерев коротша, ніж у сільській місцевості. Головною причиною цього є вплив інтенсивного шуму. При дії шуму в 100 дБ рослини виживають 10 днів. При цьому швидко гинуть квіти і уповільнюється ріст рослин.

Отже, шум шкідливий, але чи можна зменшити його вплив на живі організми і на людину. Виявляється, можливо, і таких заходів багато. Насамперед, необхідно суворо дотримуватися чинних нормативів. Сьогодні на вулицях великих міст шум не становить нижче 80 дБ. Для того, щоб зменшити цей рівень, докладаються значні зусилля, насамперед, з удосконалення самої техніки.

Для зменшення шуму в квартирі можна скористатися такими порадами:- відрегулюйте в найсприятливішому для вас режимі гучність дзвоника

вхідних дверей та телефону;- для звукоізоляції стін використовуйте гіпсокартонні плити (їх закріплюють

під шпалерами або спеціальні прокладки з натуральної пробки під лінолеум, килимове покриття або паркет;

- щоб двері не скрипіли, змажте їх машинним маслом, щоб не грюкали - прибийте до косяка смужку тонкої гуми або приклейте спеціальний ущільнювач;

- замініть двері в ванну кімнату на пластикові або дерев'яні, які герметично закриваються;

- коли на кухні відкритий кран або працює витяжка, не вмикайте там телевізор привчайте домочадців щільніше прикривати двері в свої кімнати, не вмикати телевізор і магнітофон на повну гучність.

Ефективним заходом боротьби з шумом у містах є озеленення. Дерева, які посаджені близько одне від одного, оточені густими кущами, значно знижують рівень техногенного шуму і покращують міське середовище.

До негативних фізичних чинників міста належить також вібрація. Джерелами вібрації в містах є: рейковий транспорт, автомобільний транспорт, будівельна техніка, промислові установки.

Зазвичай вібрація розповсюджується від її джерела на відстань до 100 м. Найпотужніше джерело вібрації - залізничний транспорт. Коливання ґрунту поблизу

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності 213залізниці перевищує землетрус силою 6-7 балів. У метро інтенсивна вібрація розповсюджується на 50-70 м.

Наші будинки зводять за планами, в яких враховують геологію місцевості, а не аномальність зон. А наукові відкриття останніх років доводять, що на Землі є сприятливі і несприятливі місця для проживання людини. Та крім природних несприятливих зон у наших квартирах є ще й штучні, створені електромагнітними полями. Несприятливо впливають на організм людини електромагнітні випромінювання промислової частоти (50 Гц) та частот радіохвильового діапазону. В помешканнях електромагнітні поля створюють: радіоапаратура, телевізори, холодильники, що становить певну небезпеку.

Якщо поруч знаходиться постійне джерело електромагнітного випромінювання, яке працює на аналогічній (чи є кратною) частоті, що може призвести до збільшення або зменшення нормальної частоти роботи людського організму, то наслідком цього можуть бути головний біль, порушення сну, перевтома, млявість. Адже кожен орган людини працює на певній частоті, наприклад, серце - близько 700 Гц (коливань на секунду), мозок у стані сну - 10 Гц тощо. Отже, якщо поряд є постійне джерело випромінювання воно збиває з нормальних меж біоритмів людини, це може призвести до зниження нормальної частоти робочого органу і навіть спричинити стенокардію.

Та найбільше опромінюється людина (особливо дитина!) під час сну. Тому у вашій спальні не повинно бути ніяких джерел електромагнітного випромінювання.

Звичайно, повністю ізолюватися від електричних приладів неможливо та й не потрібно. Просто треба дотримуватися простих правил.

Комп'ютер, радіотелефон чи музичний центр не бажано ставити в спальні. Навіть при вимиканні з розетки у телевізорі все "заспокоюється" аж через 10 годин. Зараз ми часто користуємося різними пультами, які також шкідливі для здоров'я. До речі, навіть розетки, електричні годинники, зарядні пристрої для мобільних телефонів бажано розміщувати не менше як за метр від узголів'я ліжка.

Варто пам'ятати, що максимальне випромінювання йде від задньої стінки телевізора. Тому відповідно його розташуйте, аби найкраще убезпечити себе. Не треба також нагромаджувати в спальні багатоярусні стелі чи ставити ліжко в такому місці, де над ним буде проходити балка. Якщо неможливо переставити ліжко, і балка все-таки нависає над головою, спробуйте хоча б задрапірувати її тканиною так, щоб уникнути гостроти кута.

Над головою краще не завішувати громіздких полиць та картин. Підсвідомо ви увесь час будете боятися: "Раптом упаде!". Це відчуття дуже заважає здоровому сну. Не місце тут і масивним шафам, прикрашеним різьбленням, хрестами, ромбами і, тим більше, орнаментам із зображенням звірів.

Якщо ж ви чекаєте на поповнення сім'ї, відкладіть на якийсь час ремонт спальні та намагайтеся зайвий раз не рухати ліжко, навіть під час прибирання.

Можна поставити на підвіконня декілька невеликих горщиків із квітами або одну велику рослину в кутку, але не перетворюйте спальню на сад - уночі рослини поглинають кисень і виділяють вуглекислий газ. До того ж енергія дерева - це активна енергія росту. А у спальні її надлишок - шкідливий.

Також варто знати, що випромінювання від багатьох джерел накопичується у кутках кімнати, тому краще не спати головою до кутка. А також не варто вста-

214 3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльностіновлювати над ліжком бра та світильники з плафонами, що спрямовані донизу -світло має бути спрямованим тільки вгору.

Безперечно, обійтися без електропобутових приладів неможливо, та й не потрібно. Головне - дотримуватись певних правил:

- у спальні не варто встановлювати комп'ютер, "базу" для радіотелефону, а також вмикати на ніч пристрої для підзарядки батарейок та акумуляторів; телевізор, музичний центр, відеомагнітофон на ніч треба вимикати з електромережі;

- електронний будильник не повинен стояти в головах;- потужність мікрохвильових печей може змінюватись, тому час від часу

треба звертатися до майстра, щоб контролювати рівень випромінювання.

3.11. Небезпеки, на які наражаються телеглядачі та користувачі комп'ютерів

Засиджування біля екранів телевізорів, моніторів комп'ютерів надзвичайно шкідливе для психічного і фізичного здоров'я людей, а особливо дітей.

У більшості фільмів, телепередач демонструють сцени насилля, злочинної діяльності, де злочинець не кається у вчиненому, його вчинок не одержує негативної оцінки. Акти агресії демонструють позитивні герої, пропонуючи тим самим агресивні моделі поведінки. Майже 6% тих дітей, які переглядали телепрограми до однієї години на день скоїли в старшому віці насильство, ті хто дивився від 1 до З год - 23% застосували насильство щодо інших, серед тих, хто дивився більше 3 год - таких майже 30%. Тому дитина повинна проводити біля телевізора не більше 1 год. Більшість дорослих і дітей неспроможні відрізнити реальність від шоу, кіно. Це емоційно хиткі особи, що є "продуктами" міського стресу та нездорового дозвілля.

Комп'ютерні ігри підвищують рівень агресії в думках, почуттях і вчинках людей і в цьому сенсі завдають більше шкоди, ніж сповнені жорстокості фільми чи телепередачі. Комп'ютерні ігри дають можливість стати учасником сценарію певної моделі діяльності (війна, терор, убивство тощо). Комп'ютерна, віртуальна реальність потребує в гравця перевтілення в агресивного героя. Коли граєш роль вбивці, чи спецназівця, мусиш, думати, діяти як герой. Отже віртуальні ігри "екшен" спричинюють зміну свідомості у комп'ютеромана.

У того, хто грає комп'ютерну гру "екшен" (action games) від емоційного, психічного перенапруження тремтять руки, виступає піт, частіше б'ється серце, може настати кататанічної епілепсії.

Серед небезпечних для психіки ігор можна назвати: "Doom", "Grand Theft Auto 3", "Carmageddon", "Woltenstein 3D", "Mortal Combat", "Diablo", "Soldser of fortune" та багато ін.

Психологічна узалежненість від комп'ютера - один з варіантів узалежненої поведінки - неконтрольоване захоплення електронними іграми та Інтернетом (як і надмірний потяг до азартних ігор, колекціонування, алкоголю, наркотиків) призводить до невропатії, розладу нервової системи, від якої потерпають насамперед замкнені за характером, невпевнені у собі люди. Комп'ютеромани не вміють спілкуватися з ровесниками, вирішувати незначні особисті проблеми. Наприклад відомий випадок, коли школяр викинувся з вікна багатоповерхового будинку через те, що

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності_______________________________215 старший брат насміхався з нього, бо він не зміг виграти в комп'ютерній грі. Чудом школяр залишився живим (впав на брезентовий намет магазину).

Телевізор, комп'ютер сприяють появі в повітрі тяжких аеронів, через які людина швидко втомлюється, в неї виникає головний біль, підвищується тиск.

Директор з наукової роботи Інституту гігієни і медичної екології АМН України доктор медичних наук Н.С. Полька стверджує, що лікувати дітей, які потрапили в залежність від комп'ютера так само важко, як і наркоманів.

Дитячі психологи та психіатри прогнозують, що у XXI ст. комп'ютероманія випередить наркоманію і токсикоманію.

Тривалий вплив електромагнітного поля ве,зз до змін структури мозку, ендокринної, кровоносної, імунної систем.

Низькочастотне електромагнітне поле - при шна багатьох захворювань, у тому числі так званої відеоігрової епілепсії, раку моло: і лої та передміхурової залоз.

3.12. Небезпеки військового характеру

До небезпек військового характеру відносять небезпеки, спричинені нещасними випадками на об'єктах військового призначення: складах, полігонах тощо, дією військової техніки, наслідків випробовування зброї на цивільному населенні, а також коли до рук цивільних тим чи іншим шляхом потрапляють боєприпаси, зброя та інше бойове спорядження.

3.12.1. Нещасні випадки військового характеру

У повсякденному житті людини мають місце небезпеки, спричинені нещасними випадками на об'єктах військового призначення, зокрема загорання і вибухи на території військових складів, з масивним викидом у прилягаючу місцевість різного роду боєприпасів.

Багато військових об'єктів розміщено неподалік проживання громадян. Офіційно відомо, що Збройні сили України мають 82 склади оперативних командувань, тобто територіального підпорядкування, і 138 так званого "загального запасу", з них 32% - під відкритим небом. Міністр оборони України Є. Марчук у червні 2004 р. дав досить тривожну хактеристику стану військових складів: "У нас понад два мільйони тонн боєприпасів, значна частина яких уже небезпечна для подальшого зберігання... Системи забезпечення вибухопожежобезпеки за десятиліття розвалилися і повністю деградували. Близько 70% боєприпасів десятиліттями перебували під відкритим небом,їхня тара згнила, вони заросли травою і чагарником". Відсутність державного фінансування та контролю з боку державних органів призвела до численних катастроф пов'язаних з військовими об'єктами. З огляду на масштабність, специфічність цих нещасних випадків та їх катастрофічний перебіг наведемо найрезонансніші.

Рис. 58. Авіаційна касетна бомба, що не вибухнула

216 3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльностіВибух, спричинений пожежею на військовому складі на території складу

військової частини А0621 Міністерства оборони України в Артемівську Донецької області 10 жовтня 2003 р. У той час на складі зберігалося понад 2 тис. 200 тонн різного виду боєприпасів. Унаслідок вибуху було зруйновано 10 із 17 сховищ, розташованих на території зазначеного складу. Вибухи спричинили розкид боєприпасів на площу приблизно 800 га земі. Сапери вивезли з міста 18 тонн осколків і виявили 1 300 снарядів які не вибухнули. Унаслідок трагедії осколки і боєприпаси розлетілися у радіусі 3-5 км, пошкоджено 6 багатоквартирних і 120 приватних будинків, 5 шкіл, З лікарні. Осколками було поранено 15 літню дівчину та контузило одного військового.

Поблизу села Новобогданівки Мелітопольського району Запорізької області 6 травня 2004 року на артилерійських складах військової частини виникла пожежа з подальшою детонацією артилерійських боєприпасів. За офіційними даними, станом на 6 травня загинуло п'ятеро осіб і четверо отримали поранення. Ця військова частина підпорядкована Міністерству оборони України, на ній зберігалось до 4,5 тис. умовних вагонів боєприпасів. Боєприпаси, що мають маршовий двигун ("Град", "Смерч", "Ураган") можуть летіти на значні відстані (17-70 км). Вибухи і пожежа тривали більше тижня. Міністр оборони України (Євген Марчук) заявив, що причиною катастрофи став людський чинник.

Проведення військових навчань несе також суттєву небезпеку. Зокрема, у квітні 2000 р. під час навчань на Гончаровському полігоні під Києвом тактична ракета "Точка-М" збилася з курсу траєкторії польоту і пролетівши 90 км потрапила у 9-ти поверховий житловий будинок у м. Броварах (Київська обл.). Ракета пробила бетонне перекриття на декількох поверхах, ударною хвилею вибило вікна, три особи загинуло, 5 - отримали тяжкі поранення і десятки залишилися без даху над головою.

У жовтні 2001 р. розгорівся скандал через збитий російський літак Ту-154 над Чорним морем. Під час військових навчань ППО України за участі російських військових представників з Кримського полігону була запущена фугасна ракета С-200Д по навчальній мішені. Унаслідок збою напівактивного пристрою самонаведення на ціль та наявності у повітряному коридорі літака цивільної авіації спричинило ураження літака осколками (сталевими кульками) ракети, в результаті чого він вибухнув і впав у море. Внаслідок катастрофи загинуло 78 людей - 66 пасажирів (переважно громадяни Ізраїлю) і 12 членів екіпажу.

День 22 липня 2002 р. запам'ятався як чорна, кривава субота, Скнилівська трагедія. Під час свята на честь 60-ліття 14 авіаційного корпусу ВПС України упав у натовп глядачів бойовий винищувач Су-27УБ. У трагедії загинуло 83 людини, серед них 23 дитини, 115 осіб госпіталізовано, велика кількість отримали легкі поранення, всі, хто спостерігав цю трагедію отримали шок.

Через підрив боєприпасів на території військового полігону, що розміщений в двох кілометрах від м. Староконстантинівка Хмельницької обл. у лютому 2004 р. ударною хвилею вибило шиби в жилих будівлях і в приміщеннях підприємств, які розміщені на окраїні міста. На щастя люди не постраждали.

Наведено найрезонансніші, відомі широкому загалу нещасні випадки військового характеру, аналіз яких дає чітке уявлення про характер і особливості небезпек життєдіяльності людини цього типу.

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності3.12.2. Небезпечні знахідки

217

Легковажне ставлення населення до вибухонебезпечних знахідок призводить до трагічних випадків. Так, у 1985 р. від вибуху снаряда загинуло п'ятеро дітей із села Толокань Вишгородсь-кого району. У 2001 р. п'ятеро молодих людей у с. Вербляни Яворівського району померли від отриманих смертельних поранень в результаті вибуху боєприпасу, який вони кинули у багаття. У червні 2004 р. вибухом снаряду, знайденого у купі сміття на території колишнього зерносховища, в селищі Вороновиця Вінницького району одного чоловіка вбито, чотирьох поранено.

Після Другої світової війни траплялися випадки отримання поранень під час розбирання боєприпасів стрілецької зброї - патронів зі спеціальними кулями (запальних, пристрілкових - розривних). Подібні трагічні випадки досить часто трапляються, оскільки після останніх двох воєн ще залишилися невиявленими надзвичайно багато боєприпасів. Так, авіаційна бомба, скинута з літака, під час Другої світової війни заривалася на глибину 2-3 м, не розірвавшись вона знаходиться в землі, чекаючи на жертву. Ні в якому разі не можна дотикатися до вибухонебезпечних предметів, демонтувати їх.

Рис. 60. Найпоширеніші патрони Рис. 61. Ручні гранати Другої СвітовоїДругої світової війни війни

Рис. 59. Гранати Ф-1, часів Другої світової війни


Потрібно пам'ятати, що вибухівка по-різному реагує на удари та зміну температури, і реакцію небезпечної знахідки нефахівцю передбачити неможливо. Тому у разі виявлення вибухонебезпечних предметів необхідно огородити територію, на якій вона знаходиться, нікого не допускати до цього місця, для цього організувати з числа місцевих жителів чергування до прибуття фахівців, повідомити служби МНС, міліції, органи влади, військовий комісаріат.

Потенційну небезпеку несуть колишні місця жорстоких бойових дій, сховки партизанських формувань, закинуті старі стрільбища, території колишніх підприємств, тощо. Статистичні дані МНС України за 2002 р. свідчать, що обсяг виконаних операцій фахівцями служби МНС України з метою виявлення і знешкодження застарілих боєприпасів, вибухових предметів та речовин становить 70% від кількості всіх операцій по цілій країні.

Згідно зі статистичними даними МНС України у Львівській обл. виявлено та знешкоджено у 2001 р. 77 одиниць небезпечних боєприпасів, у 2002 р. - 47, у 2003 р. - 68, за два місяці 2004 р. - 5 одиниць.

За 2001 р. сапери виявили та знешкодили близько 1,5 тис. вибухонебезпечних предметів, у тому числі -майже 1 000 авіабомб, сотні мін, снарядів, гранат. Крім цього у Білоцерківському районі біля с, Фурси в урочищі знайдено арсенал часів війни який налічував одних лише авіабомб понад тисячу одиниць. Як з'ясувалося, під час відступу солдати вермахту підірвали в тому місці склад боєприпасів, в результаті ці боєприпаси вагою від 50 кг до кількох тонн розкидало по урочищі. Спеціалістам МНС довелося серйозно попрацювати, оскільки авіабомби мали складну конструкцію.

На початку 2004 р. севастопольський підприємець разом з двома товаришами на дні Камишової бухти знайшли металевий циліндр. Вони його підняли з дна і за допомогою автокрана загрузили в кузов самоскида і везли через ціле місто. У себе на подвір'ї скинули небезпечну знахідку з кузова і заходилися її розбирати, в результаті стався вибух. Як наслідок підприємець отримав поранення, а двоє його товаришів загинули від отриманих поранень. Як з'ясували згодом це була 960 кілограмова донна німецька міна LMB часів Другої світової війни. Спрацював і вибухнув тільки протирозрядний механізм міни.

Рис. 62. Небезпечна знахідка і комісія по її знешкодженню

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності 219У випадку вибуху бойового заряду міни всі будівлі в радіусі 20 м були би

зруйновані, ударна хвиля вибила б шибки з рамами вікон на відстані до 160 м, уражаючі осколки були би розкинені на площу радіусом до 1 830 м.

Кожна з мін такого типу містить декілька детонаторів різних типів. Крім цього їх приводили в дію від потрапляння на них світла, від впливу звукового, магнітного чи теплового поля. Час спрацювання детонаторів встановлювали під час збирання боєприпасу індивідуально (від 15 хв до 12 діб). Міни начинялися морською сумішшю (суміш тринітротолуолу, гексилу, алюмінієвої тирси), потужність вибуху цієї суміші перевищує руйнівну силу тротилу на 30%, тротиловий еквівалент знайденої міни становив 1 000 кг.

Для знешкодження міни організовано штаб з ліквідації надзвичайних ситуацій. У Севастополь були терміново викликані провідні спеціалісти з багатьох регіонів України, а також російські і німецькі спеціалісти. Було евакуйовано близько ЗО тис. людей з можливого епіцентру ураження від осколків міни. Небезпечна знахідка тримала в страху і напруженні жителів Севастополя протягом дев'яти діб.

Побудовані за часів Другої світової війни фашистські бункери, склади боєприпасів приховують серйозну небезпеку, оскільки крім боєприпасів звичайної дії можуть містити бактеріологічну, хімічну зброю. Ніхто точно не може сказати, що зберігається в законсервованих бункерах вермахту. Про існування бункерів-лабо-раторій хімічної та бактеріологічної зброї, а тепер небезпечних місць, свідчать численні документи. Наприклад, знайдений у 70-х роках у берлінському муніципальному архіві звіт про експеримент, що проводився в бункері з Кенігсбергу (нині Калі-нінград) за 1943 р. засвідчує зараження і жахливу дію на організм людини застосування бойового спецзасобу.

Тому не слід "досліджувати" невідомі, закинуті об'єкти, незрозумілого походження предмети, а сповіщати про місце їхнього знаходження у відповідні служби цивільного захисту, МВС, державні органи управління.

3.12.3. Екологічні небезпеки, зумовлені діяльністю військових

У 1992 р. під егідою ЮНЕСКО в Ріо-де-Женейро відбулася міжнародна конференція з захисту атмосфери і озонового шару, океанів, у тім числі відкриті і закриті моря, джерела прісної води, а також з контролю над шкідливими викидами небезпечних відходів. Одним із проблемних питань була загроза екології військовими випробовуваннями, утилізації застарілих боєприпасів.

У 1994-1995 р. у невеличкому селищі Соснівка Львівської обл. був зареєстрований флюороз - надмірна доза фтору в організмі людини. Понад тисячу людей уразила хвороба - кришилися зуби, кістки втрачали міцність. Фахівці визначили, що вміст фтору у Соснівському водозаборі в 3-4 рази перевищував допустимі норми. Однією з імовірних версій місцева влада, згідно з кореспондентським дослідженням О. Яценка і В. Люля, вважає наслідки ліквідації наприкінці 80-х років секретного військового об'єкта стратегічного призначення колишнього СРСР.

Колосальною проблемою забруднення навколишнього середовища, зокрема морів і океанів, не тільки отруйними викидами відходів виробництва але й боєприпасами ОР. Так, затоплені в Балтійському морі хімічні боєприпаси Вермахту становить 300 тис. тони отрути. Іприт, люзіт погано розчиняються у воді, тому витікаючи з проржавілих ємностей осідають в мул. Небезпечні дози отрути нако-


пичуються у рослинах, зоопланктоні та рибі, яка з часом може пристосуватися до нових умов вони є надзвичайно небезпечними для людини яка їх споживає.

У 1990 р. на березі Двінської затоки Білого моря біля Архангельська було виявлено мільйони мертвої риби, морських зірок, десятки тисяч крабів та молюсків, отруєних іпритом з затоплених німецьких боєприпасів.

Рибаки в Балтійському морі разом з уловом регулярно витягають бочки з іпритом, люзітом, бомби, снаряди й інші ємності, з яких витікає густа жовтувата рідина, яка як мінімум спричинює сліпоту. З 1985 по 1995 р., за даними Міжнародного центру конверсії в Бонні (В1СС), було зареєстровано приблизно 350 випадків виявлення хімічних боєприпасів разом з рибою тільки на датських траулерах.

Отже проблема забруднення навколишнього середовища отруйними речовинами з закинутих військових об'єктів і боєприпасів є глобальною проблемою, яка зачіпає життєві інтереси не лише окремих регіонів, країн але багатьох країн світу.

3.13. Воєнні небезпеки

У сучасних умовах, внаслідок бурхливого розвитку військової індустрії, є велика кількість високоефективної зброї як звичайного, так і масового ураження. Різноманітні міждержавні політичні конфлікти чи сприяють використанню цієї зброї. Застосування сучасної зброї спричинює порушення екологічного балансу не тільки в регіоні безпосередньої дії, але й всієї екосистеми планети. Зумовлені нею уражаючі чинника суттєво загрожують життєдіяльності людини. Воєнні небезпеки мають також небезпечний вплив на психічний стан здоров'я різних соціальних та вікових груп. Воєнні дії суттєво впливають на екосистему як окремих територій, так і на великі регіони, планету. Також спричинена міграція корінного населення суттєво впливає на санітарно-гігієнічний, соціально-політичний, фінансовий стан країн в які спрямовані потоки біженців.

3.13.1. Вибухове перетворення речовини

В залежності від хімічного складу і зовнішніх умов, в яких стається вибухове перетворення речовини, розрізняють швидке горіння, вибух і детонацію.

Швидке горіння - це процес, що розповсюджується зі

швидкістю не більше декількох метрів за секунду.

Якщо процес відбувається на відкритому повітрі, то він не

супроводжується ніякими звуковими ефектами. В

закритому приміщені процес проходить енергійніше, з різким

звуком. Наростання тиску стається більш чи менш плавно,

по досягненні визначеного значення продукти горіння -

гази виконують роботу для виходу з закритого приміщення шляхом найменшого опору.

Вибух - процес розкладання вибухової речовини, який відбувається з великою швидкістю, - до декількох сотень метрів у секунду. Тиск в середині замкненого простору наростає так швидко, що стається руйнування оточуючих місце вибуху перепон і їхнє подрібнення.

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності 221Детонація - процес розкладання вибухової речовини при швидкостях декількох

тисяч метрів за секунду. Детонація стається не тільки від загорання зибухової речовини, а від вибуху в безпосередній близькості чи на певній відстані вибухової речовини (детонатора). При цьому в початковому об'ємі тиск підвищується так швидко, що руйнівний ефект настає не лише при розміщенні в середині закритого об'єму, але і зовні.

3.13.2. Вплив використання різного типу зброї на життєдіяльність людини

Ступінь поранення вогнепальною зброєю залежить від типу метального снаряду (куля, картеч), його форми, маси, швидкості польоту. Найнебезпечніші поранення наносять боєприпаси розривного типу, також кулі що мають нестійкий характер польоту.

Поранення осколками звичайних снарядів, мін і бомб мають множинний характер, внаслідок чого уражується іноді вся поверхня тіла з проникненням осколків на велику глибину. Кінетична енергія осколків може бути досить значною, наприклад у разі розриву снаряда їхня швидкість може становити 4 000 м/с, а маса - до декількох кілограмів і більше. Важкість пошкоджень унаслідок поранень осколками снаряда можна легко уявити, якщо врахувати, що осколок вагою менше 0,5 г може спричинити перелом бедреної кістки. Через довільну форму поверхні осколки спричинюють рвані поранення, іноді до відриву кінцівок. Незважаючи на велику кінетичну енергію, осколки боєприпасів завдяки неправильній формі часто застрягають у тканинах і спричинюють сліпі поранення. При цьому найменші осколки, які залишають ледве помітний слід у місці поранення, можуть проникати на значну глибину і наносити серйозні ушкодження.

Дія куль, осколків спричинює також ураження людини вторинними снарядами, якими є фрагменти оточуючих людину предметів. Цими фрагментами можуть бути шматки дерева, каменю, цегли, скла, ґудзиків, годинника та інших предметів. Після удару осколка чи кулі ці фрагменти набувають кінетичної енергії і спричинюють до поранень.

Хімічна зброя - це зброя масового ураження, дія якої ґрунтується на токсичних властивостях деяких хімічних речовин. До неї належать бойові отруйні речовини, засоби їхнього застосування і доставки до цілі.

Отруйні речовини (ОР) - хімічні сполуки, здатні уражати людей і тварин на великих площах, проникати в споруди, заражати місцевість і водойми. Отруйні речовини класифікують за характером токсичної дії:

1) Нервово-паралітичної дії (табун, зарин, зоман, Ві-Ікс) - уражують неза-хищену людину у разі потрапляння в організм ознаки ураження: звуження зіниць, світлочутливість, утруднене дихання, біль у грудях. Вони мають властивість осідати в організмі (кумулятивна дія). Захист - засоби захисту шкіри, протигаз, засіб з аптечки АИ-2 (у випадку отруєння ОР).

2) Шкірнонаривні (іприт, люзит) - мають різносторонню уражувальну дію на незахищених людей через органи дихання, шкіряні покриви і шлунково-кишковий тракт. Діють на шкіру і очі. Володіють кумулятивним ефектом. Ознаки ушкодження шкіри: почервоніння тіла через 2-6 год після впливу, утворення язв на місці тріснувших пухирців через 2-3 доби. Заживання язв триває приблизно 30 діб. Потерпілий отримує запалення очей, аж до втрати

!22 3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

зору. Щоб захиститись потрібно використовувати засоби захисту шкіри і протигаз, при потраплянні на шкіру - індивідуальний протихімічний пакет ІПП-8.

3) Загальноотруйної дії (синильна кислота, хлорціан) - уражає дією незахи-щених людей через органи дихання і під час споживання води з їжею. Ознаки ураження: паморочення голови, блювання, почуття страху, втрата свідомості, судоми, параліч. Головним засобом захисту є протигаз. У разі появи ознак отруєння вводять спеціальний медичний засіб (антидот).

4) Задушливе (фосген, дифосген) - уражає легені, спричиняючи їх набряк, подразнює очі і слизові оболонки. Має кумулятивну дію. Ознаки ураження: подразнення очей, сльозотеча, паморочення голови, загальна слабкість. При виході з зараженої зони ці ознаки щезають, настає період прихованої дії (4-5 год), згодом стан різко погіршується, з'являється кашель, посиніння губ і щік, виникає головний біль, утруднене дихання і задуха. Протигаз надійно захищає від цих ОР.

5) Психохімічні (діетиламід лізергінової кислоти, Бі-Зет, мескалін) - уражує незахищених людей через органи дихання і шлунково-кишковий тракт, нервову систему, викликавши психічні розлади на деякий час. Ознаки ураження: порушуються функції вестибулярного апарату, починається блювання. Має період прихованої дії від ЗО хв до 3 год. Протягом 8-ми год з'являється оціпеніння, уповільненість мови, після цього настає період галюцинацій. Захист - протигаз.

6) Подразнювальні (хлорацетонфенон, бромбензилціанід, дифенілхлорарсін адамсит, Сі-Ар, Сі-Ес) - уражає чутливі нервові закінчення слизових оболонок верхніх дихальних шляхів і діє на очі. Ознаки ураження: печія і біль в очах, грудях, сльозотеча, нежить, кашель. Захист - протигаз.

Перші чотири мають смертельну дію, 6, 7 - ті що виводять з ладу на деякий час.Залежно від тривалості збереження вражаючої здатності отруйні речовини

розподіляють на стійкі і нестійкі. Стійкі зберігають вражаючу дію до кількох діб і навіть тижнів. Це - Ві-Ікс, зоман, іприт. Нестійкі отруйні речовини швидко випаровуються. У разі бойового застосування на відкритій місцевості вони зберігають ура-жувальну дію протягом кількох десятків хвилин. Це - синильна кислота, хлорціан, фосген.

Залежно від швидкості дії на організм і появи ознак ураження отруйні речовини поділяють на швидкодіючі і повільнодіючі.

Швидкодіючі отруйні речовини не мають періоду прихованої дії. Вони уражають уже через кілька хвилин (зарин, зоман, синильна кислота, хлорціан, Сі-Ес, Сі-Ар).

Повільнодіючі отруйні речовини мають період прихованої дії і призводять до ураження через деякий час (Ві-Ікс, іприт, фосген, Бі-Зет).

Отруйні речовини застосовують у краплиннорідкому стані, у вигляді газу (пари) та аерозолю (туману, диму).

Отруйними речовинами споряджують ракети, авіабомби, артилерійські снаряди і міни, хімічні фугаси, а також виливні авіаційні прилади (ВАП). Звичайні хімічні боєприпаси споряджаються однією готовою отруйною речовиною, добутою в стаціонарних заводських умовах. На відміну від них бінарні боєприпаси (рис. 63) споряджають двома ізольованими (звідси і термін) нетоксичними або малотоксичними

вихідними компонентами. Під час польоту хімічного бінарного боєприпасу до цілі, вихідні компоненти змішуються і вступають між собою в хімічну реакцію з утворенням високотоксичних отруйних речовин, наприклад, зарину. Компоненти для отримання відповідної отруйної речовини можуть бути системою "рідина-рідина" або "рідина-тверде тіло". Усі ці системи охоплюють також хімічні домішки. Використовують каталізатори, що прискорюють швидкість хімічної реакції, та стабілізатори, які забезпечують стійкість вихідних компонентів та одержаних отруйних речовин.

Бактеріологічною(біологічною) зброєю називають спеціальні боєприпаси і бойові прилади із засобами доставки, споряджені біологічними засобами. Вона призначена для масового знищення живоїсили, сільськогосподарських тварин і посівів, атакож псування деяких

Рис. 63. Авіаційна бомба з ОР типу Ві-Ікс у бінарному видів віиськових мате-виконанні: 1 - патрубок; 2 - лопатки мішалки; З - двигун, Ріал,в ' спорядження.4 - хвостове оперення; 5 - сталева труба; б -рідкий ком- (-'СН0ВУ оіолопчноїпонент; 7 - твердий компонент; 8 - підривник збР01 становлять біоло-гічні засоби - хворобо-творні мікроорганізми (бактерії, віруси, рикетсії, грибки) і вироблювані деякими бактеріями отрути (токсини).Біологічними боєприпасами можуть бути авіаційні бомби, касети, контейнери (рис. 64), розпилювальні прилади, боєприпаси реактивної артилерії, бойові частини ракет, портативні прилади (генератори аерозолей, розпилювальні пенали і т.ін.) для диверсійного використання біологічних засобів. Розрізняють такі види біологічних засобів:

- з класу бактерій - одноклітинні мікроорганізми рослинної природи, доситьчутливі до впливу високої температури, сонячного світла, дезинфікуючихзасобів (збудники чуми, сибірської виразки, сапу, туляремії, холери,меліоідозу та ін.);з класу вірусів - група мікроорганізмів, здатних жити і розмножуватися тільки в живих клітинах, на них згубно діють ультрафіолетові промені, температура вище 60°С (збудники жовтої пропасниці, натуральної віспи, різних видів енцефалітів, пропасниці Денге та ін.);

- класу рикетсій - група мікроорганізмів, яка займає проміжне місце міжбактеріями і вірусами, вони стійкі до висушування, заморожування однакчутливі до високих температур і дезинфікуючих засобів (збудники висипного тифу, плямистої пропасниці Скелястих гір, пропасниці цицига-муші таін.);

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності ________________________________________________________________________

224 3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності- з класу грибків - одно- або багатоклітинні мікроорганізми рослинного

походження, можуть утворювати спори що мають високу стійкість до висушування, заморожування, дії сонячного проміння (збудники бластомікозу, кокцидіоідомікозу, гістоплазмозу та ін.);

- комахи - шкідники сільськогосподарських культур (колорадський жук, саранча, гессенська муха).

Рис. 64. Контейнерний спосіб доставки біологічної зброї

Для ураження сільськогосподарських тварин можуть використовувати збудників таких захворювань, як чума великої рогатої худоби і свиней, а також збудники деяких захворювань, небезпечних для людини, наприклад, сибірська виразка, сап, меліоідоз.

Для ураження сільськогосподарських рослин можливе використання збудників іржі злаків, картопляної гнилі, грибкового захворювання рису та інших рослин.

До звичайних засобів ураження відносять різного виду осколкові боєприпаси та запалювальну зброю. Осколкові боєприпаси призначені головно для ураження людей.


225Найефективніші боєприпаси цього типу - кулькові бомби. Особливістю таких

боєприпасів є величезна кількість (від кількох сотень до кількох тисяч) готових осколків масою від часток грама до кількох грамів. Кулькові протипіхотні бомби можуть бути розміром від тенісного до футбольного м'яча і містити до 6 тис. металевих або пластмасових кульок діаметром 5-6 мм. Радіус ураження такої бомби залежно від калібру - від 1,5 до 15 м. Кулькові бомби скидають з літаків у спеціальних упаковках (касетах), що містять 96-640 бомб.

Від дії виштовхувального заряду касета над землею руйнується, кулькові бомби розлітаються і вибухають на площі до 250 тис. м . Оснащуються вони різними підривниками - інерційної, натискної, натяжної або уповільненої дії. Наприклад, коли з касети розсіюють протипіхотні міни, то кожна міна при ударі об землю викидає дро-тики-вусики. Якщо до них доторкнутися, то міна підлітає на висоту людського зросту і вибухає у повітрі. Такі боєприпаси завдають поранень (ефект граду).

Фугасні38 боєприпаси призначені для ураження ударною хвилею і осколками великих наземних об'єктів (промислових, адміністративних та інших будівель). Маса таких бомб може сягати від 50 до 10 000 кг. Вони характеризуються великим об'ємом вирви (в середньому на 1 кг ВР припадає 1 м3 викиненого грунту) та високим надлишковим тиском.

Бетонобійна бомба призначена для руйнування об'єктів, що мають бетонне покриття. Наприклад бомба "Дюрандаль" масою 195 кг, довжиною 2,7 м здатна пробити бетонне перекриття завтовшки 70 см і розірватися, утворивши вирву глибиною 2 м і діаметром 5 м.

Рис. 66. Результат використання напалмових боєприпасів

38

Фугас - {лат. вогонь) - заряд вибухової речовини, закладений в середину якогось об'єкта, наприклад сталевий корпус боєприпасів. Фугасна дія боєприпасу грунтується на ураженні (руйнуванні) цілі продуктами вибуху розривного заряду і утвореної ударної хвилі.

226_______________________________3. Безпека людини в різних сфера х життєдіяльностіБоєприпас об'ємного вибуху, або "вакуумна бомба" - авіаційна касета,

наповнена рідким окисом етилену. Під час вибуху утворюється аерозольна хмара діаметром до 15 м. Вона перемішується з киснем повітря і підривається у кількох місцях спеціальними детонаторами. У зоні детонації за кілька десятків мікросекунд розвивається температура 2 500-3 000°С. У момент вибуху всередині хмари паливно-повітряної суміші утворюється відносна порожнеча. Головним вражаючим чинником боєприпасу об'ємного вибуху є ударна хвиля. Ці боєприпаси за своєю потужністю займають проміжне становище між ядерними і фугасними боєприпасами. Надлишковий тиск який виникає під час вибуху, становить 2 000-3 000 кПа, а у фронті ударної хвилі на відстані 100 м від центра вибуху може досягти 100 кПа (1 кгс/см). Це спричиняє цілковите знищення рослинності і спрацювання мін на площі з радіусом до 8 м. Захист людей забезпечують укриттям у захисних будівлях, які працюють в повній ізоляції.

Запалювальна зброя призначена для ураження живої сили, знищення населених пунктів, промислових об'єктів, лісових масивів. Основу запалювальних боєприпасів становлять запалювальні речовини і суміші. їх підрозділяють на такі групи:

- запалювальні суміші на основі нафтопродуктів (напалми), температура горіння 800... 1 200°С;

- металізовані запалювальні суміші (пірогелі), запалюються при температурі 600°С і горять білим чи голубим сліпучим полум'ям, температура горіння досягає 2 800°С;

- терміт і термітні сполуки, температура горіння З 000°С, за такої температури тріскає бетон, цегла, горять залізо і сталь;

- звичайний або пластифікований фосфор, інша назва - білий фосфор, температура горіння 800-900°С.

- червоний фосфор, разом з порошкоподібним магнієм дає густу хмару диму і полум'я температурою до 1 200°С.

Запалювальні боєприпаси є різних типів: авіаційні запалювальні бомби і баки, касети, заправлені запалювальними бомбами, вогневі фугаси, снаряди, гранати тощо.

Небезпечними для навколишнього середовища, людини є розрив окремих видів боєприпасів підвищеної пробивної здатності, так званих боєприпасів зі збідненим ураном. Це переважно є снаряди, сердечник яких містить 0,0028 U-236 (збіднений уран). Експерти ООН з охорони довкілля засвідчили, що об'єкти, обстріляні такими боєприпасами є радіаційно зараженими і можуть зумовити лейкемію, різні ракові захворювання.

Ядерною називається зброя, енергія для вражаючої дії якої виділяється при ядерних реакціях поділу або синтезу. Засобами доставки ядерних і термоядерних боєприпасів є: головні частини ракет, авіаційні ядерні бомби та артилерійські снаряди. Ядерна зброя призначена для масового ураження людей, знищення або руйнування адміністративних і промислових центрів, різних об'єктів споруд, техніки.

Уражувальна дія ядерного вибуху залежить від потужності боєприпасу, виду вибуху (наземний, підземний, повітряний, підводний, висотний), типу ядерного заряду.

Потужність ядерного боєприпасу характеризується тротиловим еквівалентом, тобто масою тротилу, енергія вибуху якого еквівалентна енергії вибуху певного ядерного боєприпасу, і вимірюється у тоннах. За потужністю ядерні боєприпаси роз-


227поділяють на понадмалі (менше 1 тис. т), малі (1-10 тис. т), середні (10-100 тис. т), великі (100 тис. т - 1 млн т) і понадвеликі (більше 1 млн т).

Вражаючі чинники ядерного вибуху- це ударна хвиля, світлове випромінювання і проникаюча радіація і як наслідок ядерного вибуху - радіоактивне зараження місцевості в ділянці вибуху та за рухом радіоактивної хмари.

Ударна хвиля - це поширення стиснутого повітря врізнобіч від центра вибуху з надзвуковою швидкістю. Вражальна дія ударної хвилі зведена до механічного ушкодження кісток скелета людини, розрив, пошкодження її внутрішніх органів і характеризується величиною надлишкового тиску. Надлишковий тиск - це різниця між максимальним тиском у фронті ударної хвилі і нормальним атмосферним тиском перед фронтом хвилі. Одиниця надлишкового тиску і швидкісного натиску повітря у Системі одиниць (СІ) - паскаль (Па), позасистемна одиниця - кілограм-сила на квадратний сантиметр (кгс/см2) (1 кгс/см2 = 100 кПа.). Швидкість руху ударної хвилі залежить від потужності ядерного вибуху, зі збільшенням відстані від місця вибуху її швидкість швидко зменшується. У разі вибуху боєприпасів потужністю 20 кт ударна хвиля проходить: 1 км за 2 с; 2 км за 5 с; 3 км за 8 с Цього часу цілком достатньо, щоб сховатися і тим самим уникнути вражаючої дії ударної хвилі (рис. 69). При виборі укриття необхідно пам'ятати, що швидкість розповсюдження ударної хвилі і її густина вздовж лощин, ярів, галявин лісу, окопів значно збільшується.

Рис. 67. Запалювальна авіаційна бом- Рис. 68. Ядерний вибух на полігоні біля ба: 1 — стабілізатор; 2 — запальна су- Семипалатинська міш (напалм); З - корпус; 4 - діафрагма; 5 - отвір для підривника; 6 - вибивний заряд

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльностіВнаслідок впливу ударної хвилі в Хіросімі і Нагасакі приблизно 70% потерпілих

мали відкриті рани, 10-20% - переломи, забої (контузії).Світлове випромінювання - це потік променевої енергії, що містить фіолетові,

видимі та інфрачервоні промені. Джерелом світлового випромінювання є вогненний шар ядерного вибуху, температура якого сягає декількох мільйонів градусів. Тривалість світлового випромінювання - 10—12 с і може спричинити у незахищених людей опіки різного ступеня та загорання різних споруд, матеріалів, майна, спричинюючи пожари в лісах, населених пунктах. Так у Хіросімі згоріло приблизно 60 000 будівель, приблизно 82% уражених людей мали опіки тіла.

Захистом можуть слугувати будь-які предмети, що дають тінь.Проникаюча радіація - потік гамма-випромінювання і нейтронів, що

випускаються із зони і хмари ядерного вибуху. Проходячи через живу тканину, цей потік іонізує атоми і молекули, які входять до складу клітин. Унаслідок цього порушується нормальна життєдіяльність клітин організму, що може призвести до виникнення захворювання - променевої хвороби.

Рис. 69. Дії нарізній місцевості після спалаху ядерного вибуху

Час дії проникаючої радіації - 15-20 с, а потім хмара піднімається на висоту 2-3 км, де гамма-нейтронне випромінювання поглинається товщею повітря і практично не досягає поверхні землі.

228

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності 229Доза випромінювання - це кількість енергії іонізуючих випромінювань,

поглинутих одиницею маси середовища що опромінюється.Експозиційна доза - це доза випромінювання у повітрі. Вона характеризує

потенційну небезпеку іонізуючих випромінювань у випадку загального і рівномірного опромінення тіла людини. У CO експозиційну дозу вимірюють у кулонах на 1 кілограм (кл/кг). Позасистемною одиницею експозиційної дози випромінювання є рентген (Р).

Радіоактивне зараження місцевості, приземного шару атмосфери, повітряного простору, води та інших об'єктів виникає в результаті випадання радіоактивних речовин з хмари ядерного вибуху.

Джерелом радіоактивного випромінювання при ядерному вибуху є: продукти виділення ядерних вибухових речовин (Ru-239, U-235, U-238); радіоактивні ізотопи (радіонукліди), що утворюються в ґрунті і в інших матеріалах під дією нейтронів, тобто наведена активність.

Впливу радіоактивного зараження може зазнавати не тільки місцевість, що прилягає до місця вибуху, а й місцевість, віддалена на десятки і сотні кілометрів. При цьому на великих площах протягом тривалого часу існує зараження, що становить загрозу для людей і тварин. На радіоактивно забрудненій місцевості джерелами радіоактивного забруднення є: осколки (продукти) поділу ядерної речовини; радіоактивність, що виникає у ґрунті та інших матеріалах; нерозділена частина ядерного заряду. Радіоактивне зараження території може тривати тижні, місяці, роки, десятки років. Так під час пробного вибуху термоядерного пристрою потужністю 15 000 кт, здійсненим у США в 1954 р. у південній частині Тихого океану в районі острова Бікіні, радіоактивне зараження реєстрували на відстані до 600 км, при цьому були уражені 23 японські рибаки, що перебували на відстані 1 600 км від центра вибуху.

Рис. 70. Схема радіоактивного зараження місцевості в ділянці вибуху і за рухом хмари: А - 40рад, 8pad/год; Б- 400рад, 80pad/год; В - І 200рад, 240pad/год; Г-4 000 рад, 800рад/год


Під час вибуху ядерного боєприпасу радіоактивні продукти піднімаються разом із хмарою вибуху, змішуються з частинками ґрунту, під дією висотних вітрів переміщуються на великі відстані, випадають, заражаючи місцевість, і утворюють так званий слід радіоактивної хмари. Він має форму еліпса й умовно ділиться на чотири зони зараження (рис. 70): помірного (А), сильного (Б), небезпечного (В) і надзвичайно небезпечного (Г). На схемах і картах зовнішні кордони зон радіоактивного забруднення наносяться різними кольорами: А - синім, Б - зеленим, В - коричневим, Г - чорним.

Опромінення в дозах 250-400 рентген спричинює важкі ушкодження, і у разі відсутності лікування настає неминуча смерть, тому для захисту від цього чинника потрібно використовувати передусім захисні споруди (протирадіаційні сховки, перекриті щілини), а для захисту органів дихання і шкіри - засоби індивідуального захисту, а також спеціальні медичні препарати.

Електромагнітний імпульс (ЕМІ) - це потужне електромагнітне поле, що виникає під час ядерного вибуху й існує короткий час. Вражаюча дія ЕМІ зумовлена виникненням електричних напруг і струмів значної величини у дротах і кабелях повітряних ліній зв'язку, сигналізації, електропередач, в антенах радіостанцій.

Нейтронна зброя - це різновид ядерної зброї; її основним уражальним чинником є проникаюча радіація (рис. 71). Боєприпаси з потужним виходом нейтронного потоку у складі проникаючої радіації прийнято називати нейтронними. До заряду нейтронного боєприпасу, крім атомного запалу, належать важкі ізотопи водню - дейтерій і тритій. Коли підривають атомний запал, розвиваються високий тиск і висока температура, що створює умови, потрібні для протікання термоядерних реакцій синтезу дейтерію і тритію. Основна частка енергії, що вивільняється під час реакції, передається нейтронам, які виходять назовні у вигляді смертоносної радіації.

Рис. 71. Зони радіаційних (1 - комбінованих; 2 - гранично-тяжких; З - тяжких; 4 -середніх; 5 - легких) уражень під час вибуху нейтронного боєприпасу

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності _______________________________231Наприклад, під час вибуху тактичної ракети "Лане" ударна хвиля і світлове

випромінювання спричиняють суцільне нищення всього у радіусі 200 - 300 м, доза випромінювання на відстані 800 м від вибуху позбавляє людський організм життєздатності. Залежно від отриманої дози перші ознаки проявляються через хвилини, години чи дні.

Вражаючі чинники нейтронного боєприпасу з енергетичним співвідношенням основного та ініційованого зарядів 50:50% наведено у табл. 12.

Таблиця 12Розподіл енергії за уражуючйми чинниками__________________

Уражуючі чинники Нейтронний боєприпас, % Ядерний боєприпас, %Ударна хвиля 40 50Світлове випромінювання

25 35

Проникаюча радіація 30 5Радіоактивне зараження 5 10

3.13.3. Засоби індивідуального захисту органів дихання і шкіри людини

Звичайні засоби захисту шкіри - це предмети одягу та взуття, що можуть бути у кожної людини. Найпростішим засобом захисту шкіри є робочий одяг (спецівка) -куртка і штани, комбінезони, халати з капюшонами, зшиті з брезенту, вогнезахисної чи прогумованої тканини або грубого сукна. Вони не лише захищають шкіру від радіоактивних речовин і бактеріологічних засобів, а й не пропускають протягом деякого часу краплиннорідкі отруйні речовини. Одяг з брезенту захищає від отруйних речовин (взимку - до 1 год, влітку - до 30 хв).

Із предметів побутового одягу найпридатнішими для захисту шкіри є плащі і накидки з тканини прогумованої або вкритої хлорвініловою плівкою, зимові речі -пальта з грубого сукна або драпу, ватянки тощо. Від краплиннорідких ОР пальто із сукна або драпу разом з іншим одягом захищає: взимку - до 1 год, влітку - до 20 хв; ватянка - до 2 год. Для захисту ніг потрібні гумові чоботи, боти, калоші: вони не пропускають краплиннорідкі ОР до 3-6 год. На руки треба надягти гумові або шкіряні рукавиці.

Одяг треба застебнути на всі ґудзики, гачки або кнопки, комір підняти, поверх нього шию обв'язати шарфом чи хусткою; рукава обв'язати навколо зап'ястків тасьмами; штани випустити поверх чобіт (бот) і знизу зав'язати. Щоб посилити герметичність одягу, застосовують спеціальні клапани, що закривають розрізи піджаків або курток на грудях, пришивають клини у місцях розрізів на рукавах, штанах. Можна пошити капюшон з цупкої тканини або синтетичної плівки для захисту шиї і голови (рис. 72). Звичайний одяг просочують спеціальним розчином, щоб не потрапляли пари й аерозолі отруйних речовин. Для цього треба 250 - 300 г мильної стружки або подрібненого господарського мила розчинити у двох літрах нагрітої до 60-70°С води, долити 0,5 л олії і, підігріваючи, перемішувати протягом 5 хв до утворення емульсії. Комплект одягу покласти у таз і залити гарячим розчином. Потім трохи викрутити і висушити. Підготовлений у такий спосіб одяг можна надягати на натільну білизну. Розчин не шкодить тканині, не подразнює шкіру.


Рис. 72. Герметизація повсякденного одягу: а - викройка нагрудника; б - капюшон; в - приклад використання капюшона, маски й окулярів; г - ущільнюючі клини, пришиті до розрізів куртки і штанів

Спеціальні засоби захисту шкіри за принципом захисної дії поділяють на ізолюючі і фільтрувальні, ізолюючі засоби захисту шкіри виготовляються з повітронепроникних матеріалів - спеціальної еластичної і морозостійкої прогумованої тканини. Вони можуть бути герметичними і негерметичними. Герметичні засоби захисту закривають усе тіло і захищають від парів і крапель ОР, негерметичні - тільки від крапель ОР. Крім того, вони захищають від РР та БЗ.

До ізолюючих засобів захисту шкіри належать: захисний комбінезон (костюм), легкий захисний костюм Л-1 і загальновійськовий захисний комплект.

Попереджають отруєння отруйними хімічними речовинами за допомогою використанням спеціальних засобів захисту органів дихання, слизових оболонок рота, очей - респіраторів, протигазів, захисних камер. Протигази є: цивільні фільтруваль-но-поглинальні, ізолюючі та промислові. Промислові протигази обладнані коробками, які маркуються залежно від захисту дії конкретних небезпечних хімічних речовин (див. додаток 4).

3.13.4. Медичні засоби індивідуального захисту

Медичні засоби індивідуального захисту - це аптечка індивідуальна (АІ-2), індивідуальний протихімічний пакет (ІПП-8) і пакет перев'язувальний індивідуальний.

Аптечка індивідуальна (АІ-2) призначена для самодопомоги під час поранень та опіків (обезболювання), для профілактики або послаблення ураження РР, БЗ і ОР нервово-паралітичної дії (рис. 73). В її гніздах зберігають такі медичні засоби індивідуального захисту: гніздо 1 - протибольовий засіб для зняття больового шоку; гніздо 2 - засіб при отруєнні фосфорорганічними ОР; гніздо 3 - протибактеріальний засіб № 2; гніздо 4 - радіозахисний засіб № 1; гніздо 5 - протибактеріальний засіб № 1; гніздо 6 - радіозахисний засіб № 2; гніздо 7 - протиб-лювотний засіб.

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльност і

233

Рис. 74. Індивідуальний протихімічний пакет (ІПП-8): а - загальний вигляд; б - ватно-марлеві тампони; в - флакон з рідиною

В інструкції, що додана до АІ-2, описано порядок прийому ліків.Індивідуальний протихімічний пакет ІПП-8 призначений для знезараження

краплиннорідких ОР, що потрапили на відкриті ділянки шкіри та одяг. До комплекту входять флакон з дегазувальним розчином і чотири ватно-марлеві тампони (рис. 74). Посуд і тампони запаяні в герметичну оболонку з поліетилену. У разі використання

Рис. 73. Аптечка індивідуальна АІ-2

234 3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльностіШ11-5 тампони щедро змочують розчином (потрібно пам ятати, що цей розчин - отруйна рідина, і стежити, щоб не потрапив у очі). Першим тампоном видаляють із шкірного покриву ОР щипковим рухом, наступна обробка - протирання ураженої ділянки (рис. 75).

Пакет перев 'язувальний індивідуальний призначений для надання допомоги у разі поранень і опіків. Він складається з бинта, двох ватно-марлевих подушечок, шпильки і чохла. У разі потреби пакет відкривають, виймають бинт з двома стерильними подушечками, не торкаючись руками їх внутрішньої поверхні. Подушечку накладають на рану і прибинтовують, кінець закріплюють шпилькою. При наскрізних пораненнях рухому подушечку переміщують по бинту так, щоб закрити вхідний і вихідний отвори рани. Чохол, внутрішня поверхня якого стерильна, використовують для накладання герметичних пов'язок. До кожного пакета додана інструкція з його застосування.

Шприц-тюбик з антидотом - це пристрій для одноразового підшкірного або внутрішньом'язового введення проти отруйної речовини, найчастіше це атропін. Для введення антидоту треба взяти тюбик у праву руку, а лівою енергійно повернути ковпачок до упору і зробити ним 2-3 різких повних оберти. Потім зняти ковпачок і, тримаючи шприц-тюбик голкою догори, видавити з нього повітря до появи краплі рідини на кінчику голки (рис. 76). Голку потрібно вводити під шкіру або у м'яз і, плавно стискуючи тюбик, видавити з нього весь вміст. У разі виймання голки треба не розтискати тюбик. Колоти можна і через одяг. Застосовують антидот і тоді, коли тип отруйної речовини невідомий.

Після виходу з ділянки зараження необхідно пройти санітарну обробку.Сумка медична військова (СМВ) призначена для надання першої медичної

допомоги пораненим, обпаленим і ураженим проникаючою радіацією, ОР і БС. Містить деякі медикаменти (протибольовий засіб у шприц-тюбику, радіозахисний, про-тибактеріологічний засіб, антидоти та ін.), перев'язувальні засоби (бинти, вата, пакети перев'язувальні та ін.), лікарсько-медичні предмети та інструменти (джгут, термометр, ніж садовий, ножиці з тупими кінцями, пінцет анатомічний та ін.).

3.13.5. Перша медична допомога потерпілим

Першу медичну допомогу надають санітари і санітарні інструктори, а також самі потерпілі (самодопомога) чи товариші (взаємодопомога) як правило на місці отримання ушкоджень. її надають для часового усунення явищ, що загрожують життю потерпілого і попередження розвитку небезпечних для життя ускладнень.

Рис. 75. Знезараження шкіри

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності 235Перша медична допомога охоплює:Витягнення потерпілих з-під завалів, машин тощо.Гасіння одягу що горить.Введення знеболюючого засобу за допомогою шприц-тюбика.Усунення асфіксії шляхом вивільнення верхніх дихальних шляхів від крові, та

можливих сторонніх тіл. При западанні язика, блювоті, сильній носовій кровотечі потерпілого кладуть на бік. При асфіксії внаслідок западання язика його проколюють шпилькою, яку фіксують бинтом до шиї чи підборіддя. У випадку зупинки дихання роблять штучну вентиляцію легень за допомогою S-подібної трубки чи методом рот в рот (рот в ніс).

Часову зупинку зовнішньої кровотечі всіма доступними засобами: накладення кровоспинного джгута (стандартного чи імпровізованого), пов'язки, що давить, пальцеве притискання магістральних жил.

Накладення асептичної пов'язки на рану і опечену поверхню, а при відкритому пневмотораксі - оклюзійної пов'язки з використанням оболонки пакета перев'язувального індивідуального (ППІ).

Іммобілізацію пошкодженої кінцівки найпростішими засобами.Надягання протигазу під час перебування на зараженій місцевості.Уведення антидотів для уражених хімічною зброєю.Дегазацію заражених ділянок шкіри і ділянок одягу, що прилягають, рідиною

індивідуального протихімічного пакета (ІПП).Давання антибіотиків, протиблювотних засобів з аптечки індивідуальної (АІ).Використання очних лікарських плівок (ОЛП) у разі пошкодження очей.Під час надання першої медичної допомоги першочергово повинні

використовуватися медичні засоби, що є в пораненого.

3.13.6. Небезпеки, спричинені веденням бойових дій у сусідніх державах

Ведення бойових дій несе екологічні, соціальні, комбіновані небезпеки для сусідніх держав. Зокрема, щоденні потужні бомбардування американською авіацією об'єктів хімічної, нафтової, фармацевтичної промисловості на території Югославії, призвели до витікання великої кількості аміаку та нафти в русла річок. На Дунаї утворилася нафтова пляма завдовжки 15 км і завширшки 400 м, опинилися під загрозою великі річки Європи, Чорне, Адріатичне та Середземне море. Продукти згорання хімікатів і пластмаси сприяли утворенню над містами Югославії хмар отруйних газів і вітер відносив їх на територію сусідніх держав. Унаслідок використання боєприпасів з сердечниками із збідненого урану збільшився радіаційний фон окремих територій Югославії.

Бомбардування Військами альянсу Афганістану, ведення там операцій "зачисток" спровокувало численний потік біженців у Саудівську Аравію, Пакистан, Україну та інші сусідні держави. їх потрібно було забезпечувати умовами проживання, продуктами, питною водою, медичним обслуговуванням, фінансування цього всього лягло на плечі цих держав.

4. Безпека життєдіяльності в умовах надзвичайних ситуацій

4.1. Правові основи захисту від надзвичайних ситуацій

Закон України "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру" визначає організаційні та правові основи захисту громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перебувають на території України, захисту об'єктів виробничого і соціального призначення, довкілля від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. Зокрема, стаття 3 визначає основні завдання у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Основними завданнями у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру є:

- виконання комплексу заходів щодо запобігання та реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру;

- забезпечення готовності та контролю за станом готовності до дій і взаємодії органів управління у цій сфері, сил та засобів, призначених для запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного та природного характеру і реагування на них.

4.1.1. Основні поняття та визначення

Надзвичайна ситуація техногенного та природного характеру - порушення нормальних умов життя і діяльності людей на окремій території чи об'єкті на ній або на водному об'єкті, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом чи іншою небезпечною подією, в тому числі епідемією, епізоотією39, епіфітотією40, пожежею, яке призвело (може призвести) до неможливості проживання населення на території чи об'єкті, ведення там господарської діяльності, загибелі людей та/або значних матеріальних втрат.

Зона надзвичайної ситуації - окрема територія, де склалася надзвичайна ситуація техногенного та природного характеру.

Аварія - небезпечна подія техногенного характеру, що спричинила загибель людей або створює на об'єкті чи окремій території загрозу життю та здоров'ю людей і призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів, порушення виробничого або транспортного процесу чи завдає шкоди довкіллю.

Стихійне лихо - це катастрофічне природне явище чи процес, які можуть спричиняти людські жертви, значну матеріальну шкоду та інші важкі наслідки. Стихійні лиха переважно пов'язані з природними процесами, але можуть бути спровоковані

Епізоотія - масове заразне захворювання тварин, яке швидко поширюється і охоплює цілі райони та області.Епіфітотія - широке розповсюдження інфекційних хворіб рослин, яке охоплює район, область чи країну.

4. Безпека життєдіяльності в умовах надзичайних ситуацій

237діяльністю людини. Стихійні лиха можуть мати геофізичне, геологічне, метеорологічне та інше походження.

Катастрофа - велика за масштабами аварія чи інша подія, що призводить до тяжких наслідків.

Об'єкт підвищеної небезпеки - об'єкт, який згідно з законом вважається таким, на якому є реальна загроза виникнення аварії та/або надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру.

Захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - система організаційних, технічних, медико-біологічних, фінансово-економічних та інших заходів щодо запобігання та реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру і ліквідації їх наслідків, що реалізуються центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, відповідними силами та засобами підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності і господарювання, добровільними формуваннями і спрямовані на захист населення і територій, а також матеріальних і культурних цінностей та довкілля.

Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - підготовка і реалізація комплексу правових, соціально-економічних, політичних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та інших заходів, спрямованих на регулювання техногенної та природної безпеки, проведення оцінки рівнів ризику, завчасне реагування на загрозу виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру на підставі даних моніторингу, експертизи, досліджень та прогнозів щодо можливого перебігу подій з метою недопущення їх переростання у надзвичайну ситуацію техногенного та природного характеру або пом'якшення її можливих наслідків.

Ліквідація надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру -проведення комплексу заходів, які охоплюють аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи, що виконують у разі виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру і спрямовані на припинення дії небезпечних чинників, рятування життя та збереження здоров'я людей, а також на локалізацію зон надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру -скоординовані дії підрозділів єдиної державної системи щодо реалізації планів локалізації та ліквідації аварії (катастрофи), уточнених в умовах конкретного виду та рівня надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру, з метою надання невідкладної допомоги потерпілим, усунення загрози життю та здоров'ю людей, а також рятувальникам у разі необхідності.

Зона можливого ураження - окрема територія, на якій унаслідок виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру виникає загроза життю або здоров'ю людей та заподіяння матеріальних втрат.

Оповіщення - доведення сигналів і повідомлень органів управління про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацій техногенного й природного характеру, аварій, катастроф, епідемій, пожеж до центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій і населення.

Система оповіщення - комплекс організаційно-технічних заходів, апаратури і технічних засобів оповіщення, апаратури, засобів та каналів зв'язку, призна-

238 4. Безпека життєдіяльності в умовах надзичайних ситуаційчених для своєчасного доведення сигналів та інформації про виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру до центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій і населення.

Класифікація надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру -система, згідно з якою надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру поділяють на класи і підкласи залежно від їхнього характеру.

Класифікаційна ознака надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - технічна або інша характеристика аварії або катастрофи, що дає змогу віднести її до надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру.

Локальна надзвичайна ситуація - це така ситуація, коли загроза її виникнення чи розповсюдження наслідків обмежена виробничим приміщенням. Інші види надзвичайних ситуацій обмежені територією відповідно об'єкта, міста, декількох областей чи країн.

Аварійно-рятувальна служба - сукупність організаційно об'єднаних органів управління, сил та засобів, призначених для вирішення завдань щодо запобігання і ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру й окремих їх наслідків, проведення пошукових, аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт.

4.1.2.

Основи теорії катастроф

Катастрофу можна розглядати як стрибкоподібні зміни у вигляді раптової реакції системи на цілковиту зміну зовнішніх умов. Згідно з теорією катастроф, можна пропонувати таку модель функціонування економічних, екологічних, суспільних та технічних систем (рис. 77).

Будь-яка система у своєму розвитку проходить декілька етапів.

1. Етап росту (становлення) системи.

2. Етап стабільного існування системи.3. Етап кризи (згасання, відмирання, модернізація або перебудова).Криза завершується занепадом системи або переходом її у новий, якісно вищий

стан. Маючи теорію катастроф, можна зробити такі висновки:1) Поступовий рух у бік кращого стану відразу ж приводить до погіршення.1) Шляхом руху від гіршого стану до кращого зростає опір системи до зміни її

стану.2) Якщо вдається стрибком перевести систему з поганого стану в кращий, далі

вона сама буде еволюціонувати у бік кращого стану.Катастрофу можна розглядати також як творчі, креативні, конструктивні процеси

(такі, наприклад, як спонтанне виникнення фізико-космічних реалій, які раніше не існували, зародження біологічних видів, спонтанна поява якісно нових ситуацій тощо).

4. Безпека життєдіяльності в умовах надзичайних ситуацій 239Теорія катастроф є ефективним знаряддям моделювання еволюції складних

динамічних систем, які використовують в усіх галузях життєдіяльності сучасної техногенної цивілізації.

4.2. Класифікація надзвичайних ситуацій

Відповідно до статті 7 Закону України "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру" надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру класифікують за характером походження, ступенем поширення, розміром людських втрат та матеріальних збитків.

Залежно від характеру походження подій, що можуть зумовити виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру на території України, визначають такі види надзвичайних ситуацій:

- техногенного характеру;- природного характеру.Залежно від обсягів, заподіяних надзвичайною ситуацією техногенного та

природного характеру наслідків, обсягів технічних і матеріальних ресурсів, необхідних для ліквідації її наслідків, визначають такі рівні надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру:

- державний;- регіональний;- місцевий;- об'єктовий.Особливості оцінки та реагування на надзвичайні ситуації воєнного характеру

визначають окремим законом.Критерії класифікації надзвичайних ситуацій техногенного та природного

характеру встановлює Кабінет Міністрів України на підставі аналізу інформації про техногенні та екологічні обставини, загрози існуючих й імовірних техногенних та природних катастроф, досвіду ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Отже в основу існуючої класифікацій покладено масштаб та глибину надзвичайних ситуацій. Повніше класифікація враховує сутність та принципи виникнення подій надзвичайних ситуацій. Це дає змогу виділити такі надзвичайні ситуації: техногенні, природні, екологічні, соціальні. Своєю чергою надзвичайні події, покладені в основу надзвичайних ситуацій можуть бути класифіковані за:

- суттю та характером подій і процесів, які становлять їхню основу;- найважливішими ознаками прояву;- характером вражаючих чинників чи джерел небезпеки;- місцем виникнення чи відомчої належності;- основними причинами виникнення;- інтенсивністю протікання;- масштабами ураження чи впливу та його характером.Надзвичайні ситуації техногенного характеру поділяють на транспортні аварії і

катастрофи; пожежі та вибухи; аварії з викидом отруйних, радіоактивних та біологічно небезпечних речовин; раптове завалювання будинків та споруд; аварії на енергетичних та комунальних системах і на очисних спорудах; гідродинамічні аварії.

240 4. Безпека життєдіяльності в умовах надзичайних ситуацій

Надзвичайні ситуації природного характеру поділяють на геофізичні, метеорологічні, морські, гідрологічні, природні пожежі, інфекційні захворювання людей, тварин та рослин.

Надзвичайні ситуації екологічного характеру пов'язані зі зміною стану суші, властивостей атмосфери, зміною стану гідросфери та біосфери.

Надзвичайні ситуації соціально-політичного характеру полягають у групових порушеннях громадського порядку, масових заворушеннях, мародерстві, масовій паніці, втечі озброєних злочинців та в озброєних нападах.

Надзвичайні ситуації комплексного характеру спричинені поєднанням різних видів НС.

4.2.1. Надзвичайні ситуації техногенного характеру

Надзвичайні ситуації техногенного характеру є безпосереднім результатом діяльності людини і можуть виникати внаслідок аварій і катастроф. Серед значної кількості надзвичайних ситуацій техногенного характеру розглянемо транспортні аварії й катастрофи та деякі інші види аварій.

Аварії та катастрофи на транспорті бувають двох типів:- аварії, які відбуваються на виробничих об'єктах, не пов'язаних безпо

середньо з рухом транспорту (депо, станції, порти);- аварії під час руху транспорту. Визначальні ознаки транспортних аварій:- віддаленість місця катастрофи від великих населених пунктів;- важкодоступність під'їздів до місця катастроф;- потреба відправки значної кількості потерпілих та загиблих;- труднощі зі встановленням кількості пасажирів.Аварії на промислових очисних спорудах. Небезпека цього виду аварій

зумовлена великим залповим викидом отруйних, токсичних та просто шкідливих у великих кількостях речовин у навколишнє середовище.

Гідродинамічні аварії пов'язані з аваріями на гідротехнічних спорудах через руйнування підвалин, перевищення розрахункової максимальної скидної витрати, пошкодження та руйнування гідровузлів. Найважчими наслідками спричинені катастрофічні затоплення, вражаючими чинниками яких є руйнівна хвиля прориву та водний потік.

4.2.2. Надзвичайні ситуації природного характеру

Головні причини надзвичайних ситуацій визначають дією землетрусів, повені, селей та зсувів. Землетруси виникають при раптовому розриві гірських порід та вивільненні енергії, що розповсюджується у вигляді сейсмічних хвиль та зумовлює появу серії коливних рухів земної поверхні. Основні заходи захист/ від землетрусів полягають у такому:

- перебуваючи у приміщенні треба негайно зайняти безпечне місце, заховатися під стіл чи ліжко. Потрібно триматися далі від вікон, печей та важких предметів;

- не слід вибігати з будинку, оскільки уламки які падають вздовж стін є серйозною небезпекою;

- знаходячись біля висотного будинку потрібно увійти у під'їзд чи відійти на відкрите місце; щоб уникнути ударів падаючих уламків.


241Повені - це тимчасові значні затоплення місцевості внаслідок підняття рівня

води у річці, озері, водосховищі, які спричинені різними причинами. Повені відрізняються від інших стихійних лих тим, що вони прогнозовані.

Основний напрям боротьби з повінню - зменшення витрати води у річці шляхом своєчасного перерозподілу стоку.

Селевий потік - болотокам'яний чи водокам'яний потік, який мчить з великою швидкістю вниз за течією гірської ріки чи ущелини внаслідок сильних дощів, інтенсивного танення снігів, сповзання льодовиків, обвалів та зсувів. Для запобігання шкідливої дії селевих потоків споруджують греблі значної висоти.

Зсуви - це ковзне зміщення великих мас ґрунту униз по схилу, яке виникає при порушенні рівноваги. Захист від зсувів полягає у відведенні підземних вод у колектори, зменшенні стрімкості берегів, їхньому укріпленні.

4.2.3. Надзвичайні ситуації екологічного характеру

Основна причина надзвичайних ситуацій екологічного характеру - це діяльність людини. Усі надзвичайні ситуації екологічного характеру поділяють на чотири групи:

1. До першої групи належать надзвичайні ситуації, спричинені катастрофічними змінами ґрунту, надр та ландшафту.

2. Друга група надзвичайних ситуацій пов'язана зі зміною складу і особливостей атмосфери.

1. Третя група надзвичайних ситуацій зумовлена зміною стану гідросфери.4. Четверта група надзвичайних ситуацій пов'язана зі зміною стану біосфери.Головні передумови виникнення надзвичайних ситуацій екологічного характеру

полягають у забрудненні води, повітря та зміною клімату.

4.2.4. Надзвичайні ситуації соціально-політичного характеру

Основою функціонування служб безпеки в будь-якій державі є забезпечення національної безпеки, а внутрішні конфлікти завжди використовують зовнішньополітичними опонентами держави у своїх цілях.

Події в Україні у кінці 2000 - на початку 2001 pp. роблять актуальною проблему сучасних форм соціально-політичних конфліктів, які є ухиляння від нав'язаних елітою, культурою правил і норм. Бунти провокують дестабілізацію бюджетних надходжень, механізм управління в країні чи регіоні. Серед способів ухиляння як форм суспільного бунту є такі:

1. порушення законодавчих норм:- побутова злочинність;- терористична діяльність проти бюрократичних структур;- руйнування засобів виробництва та збуту (комп'ютерів, терміналів,

окремих підприємств, офісів тощо);- блокування громадського транспорту.2. порушення моральних настанов.- "втеча в мережу (Інтернет)";- втеча від активної суспільної діяльності;- ігнорування влади і її законів у тих чи інших ситуаціях (масових

святкувань, споживання визначених культурних цінностей тощо):- формальне виконання виробничих, службових функцій;

9

4. Безпека життєдіяльності в умовах надзичайних ситуацій- ігнорування участі у виборах. 4. економічно-соціальні:- ухилення від податків;- неоплата житлово-комунальних послуг, проїзду в громадському транспорті;- нищення грошових знаків;- розбій і грабування банків, обмінних пунктів тощо.

4.2.5. Надзвичайні ситуації комплексного характеру

Аварії на небезпечних військових об'єктах, об'єктах хімічної, ядерної, військової промисловості а також спричинені використанням ядерної, нейтронної, хімічної, бактеріологічної зброї, ведення воєнних дій спричинюють комплексний характер НС. Вони завдають найбільше збитків навколишньому середовищу людини, психічному та фізичному здоров'ю, національним інтересам країни.

4.3. Заходи, які проводять завчасно по життєзабезпеченню населення в НС

Організація життєзабезпечення населення в екстремальних умовах є комплексом заходів, спрямованих на створення і підтримання нормальних умов, життя, здоров'я і працездатності людей. Він охоплює:

управління діяльністю робітників та службовців, усього населення при загрозі та виникненні НС;

- захист населення та територій від наслідків аварій, катастроф, стихійного лиха;

- забезпечення населення питною водою, продовольчими товарами і предметами першої необхідності;

- захист продовольства, харчової сировини, фуражу, джерел води від радіаційного, хімічного та біологічного зараження (забруднення);

- житлове забезпечення і працевлаштування;- комунально-побутове обслуговування;- медичне обслуговування;- навчання населення способам захисту і діям в умовах надзвичайних ситуацій;- розробку і своєчасне введення режимів діяльності в умовах радіаційного,

хімічного та біологічного зараження;- санітарну обробку;- знезараження території, споруд, транспортних засобів, обладнання,

сировини, матеріалів і готової продукції;- підготовку сил та засобів і ведення рятувальних, інженерних, медичних та

інших робіт в районах лиха і осередках ураження;- забезпечення населення інформацією про характер і рівень небезпеки,

порядок поведінки; морально-психологічну підготовку і міри щодо підтримування високої психологічної стійкості людей в екстремальних умовах;

- заходи, спрямовані на попередження, запобігання чи ослаблення несприятливих для людей екологічних наслідків НС тощо.

Усі ці заходи організує державна виконавча влада областей, районів, міст, районів у містах, селищ і сіл, органами управління цивільного захисту при чіткому погодженні між ними заходів, що проводяться.

242

4. Безпека життєдіяльності в умовах надзичайних ситуацій 243Керівники підприємств, установ і організацій є безпосередніми виконавцями

цих заходів.Заходи розробляють завчасно, відображають в планах цивільного захисту і

виконують як в період загрози, так і після виникнення НС.Велику увагу приділено завчасному проведенню заходів, особливо щодо

захисту продовольства, джерел води і систем водопостачання від зараження, а також послабленню несприятливих для людей наслідків НС. Організація безперебійного постачання населення продовольством, питною водою і предметами першої необхідності є одним із головних питань. їжа, вода, незаражене повітря, а із холодний час і тепло є головними чинниками життєдіяльності населення.

Порядок забезпечення населення продовольчими товарами, водою і предметами першої необхідності в умовах надзвичайних ситуацій визначають відповідні установи Кабінету Міністрів України, вказівки й інструкції відповідних міністерств і відомств, передусім Міністерства торгівлі, Держагропрому, Міністерства сільського господарства, охорони здоров'я та ін.

Обласні і місцеві органи, особливо торгівлі і харчування є організаторами і виконавцями цього завдання. Вони організують нормоване постачання населення в умовах НС продовольчих товарів і предметів першої необхідності, дій особового складу формувань, створюють необхідні запаси з довготривалими строками зберігання.

При організації постачання водою в умовах НС враховується, що потреба води в районах розселення евакуйованих значно зросте. Беручи це до уваги, у заміській зоні розвивається і вдосконалюється система водопостачання, підтримуються у готовності існуючі джерела води, впроваджуються системи оборотного і послідовного використання води, скорочуються невиробничі витрати користування водою з метою забезпечити велику кількість населення в умовах пошкодження системи водопостачання. Визначено для кожного району (регіону) необхідну кількість питної води і господарських потреб, заплановано порядок забезпечення нею різних категорій населення. З метою кращої організації постачання населення водою створюють службу водопостачання із завданням координації та контролю за виконанням заходів.

Захист продовольства, харчової сировини і фуражу при зберіганні, в процесі технологічної переробки, транспортування і реалізації, а також джерел води і систем водопостачання від різного виду зараження. Заходи щодо виконання цього завдання організують і проводять в основному ті ж галузеві і територіальні органи, які постачають населення продовольством, питною водою і предметами першої необхідності.

Важливі заходи щодо захисту джерел води і систем водопостачання проводять інженерна і комунальо-технічна служби цивільної оборони і їхні формування.

Одним із основних способів захисту продуктів харчування і фуражу є раціональне розміщення запасів і зменшення їхньої концентрації у категорійних містах. Для збереження резервів продовольства, харчової сировини і матеріальних запасів будують у заміській зоні склади і елеватори, передбачено вивезення запасів категорійних міст із зон можливого катастрофічного затоплення, використання підземного простору - гірничих виробок, соляних шахт, підвалів, природних порожнин.

244 4. Безпека життєдіяльності в умовах надзичайних ситуаційНадійним способом захисту продовольства, харчової сировини і фуражу є

ізоляція їх від зовнішнього середовища шляхом герметизації сховищ і складів, застосування захисної тари і відповідних пакувальних матеріалів. З метою захисту продуктів сільського господарства при перевезеннях використовують спеціальні транспортні засоби.

Велике значення має своєчасна підготовка до проведення знезараження продовольства, харчової сировини, в тому числі підготовка об'єктових лабораторій до проведення контролю за зараженістю продуктів в умовах НС, укомплектування їх спеціальними приладами і обладнанням, створення і підготовка невоєнізованих формувань із знезараження.

Важлива роль у виконанні завдання щодо захисту продовольства і фуражу належить органам управління і об'єктам агропромислового комплексу. Саме в галузях, які входять до агропромислового комплексу вирішується ця проблема на етапах виробництва, переробки, зберігання і транспортування сільськогосподарських продуктів.

Захист води і джерел води досягають проведенням різних організаційних, інженерно-технічних і санітарних заходів, зокрема заходів щодо ізоляції джерел води і отримання правил користування ними, створенню запасів питної води у герметично закритих ємностях, забезпечення роботи водозабірних споруд, а також укомплектування водопровідних станцій необхідними реагентами і приладами для виявлення РР, ОР і БЗ. Вживають заходів щодо підвищення стійкості енергопостачання водопровідних станцій, для чого накопичують автономні джерела живлення, використовують енергопоїзди, на об'єктах господарювання передбачено будівництво артезіанських свердловин.

Комунально-побутове обслуговування населення електроенергією, газом, паливом іншими видами комунальних і побутових послуг і, звичайно, житлом. Ці завдання виконують міністерства житлово-комунального господарства, побутового обслуговування населення, відповідні організації і підприємства на місцях, а також комунально-технічні служби ЦЗ.

Комунально-побутове обслуговування населення не категорійних міст, селищ і сільських населених пунктів розвивається з урахуванням забезпечення життєдіяльності населення, евакуйованого з районів лиха і осередків ураження.

Для забезпечення евакуйованого населення житлом використовують квартири і будинки місцевих жителів (ущільнення), а також пансіонати, санаторії, будинки відпочинку, табори відпочинку, туристичні бази, дачні кооперативи. Якщо не вистачає наявної житлової і придатної для житла площі, передбачене будІЕіництво житла, а також в теплу пору року розміщення в наметах.

Підприємства побутового обслуговування міст відповідно до плану ЦЗ вивозять обладнання у заміську зону (райони розселення) і готують підприємства (організації) для обслуговування населення особливо для санітарної обробки людей і знезараження одягу, якщо виникла така необхідність.

Серйозну увагу приділено транспортному питанню в забезпеченні евакуаційних, рятувальних і інших робіт. Автотранспорт використовують для вивозу населення, тварин і матеріальних цінностей. Крім пасажирських автобусів застосовують пристосовані для перевезення людей вантажні автомобілі. Підвищуються норми завантаження автотранспортних засобів. Автотранспорт зводиться в автоколони по 25-30 машин.

4. Безпека життєдіяльності в умовах надзичайних ситуацій 245Організацію інформації населення у разі виникнення надзвичайної ситуації

здійснює Міністерство зв'язку України, Державний комітет з телебачення і радіомовлення, їхні територіальні організації, місцеві органи влади і органи управління ЦЗ. Своєчасна та правдива інформація про наявну ситуацію в країні, області, районі, місці і на об'єкті унеможливлює виникнення і розповсюдження неправдивих слухів, а головне, надає впевненості людям. Вона сприяє організованим діям при сигналах сповіщення ЦЗ про небезпеку, виконанню виробничих завдань і завдань ЦЗ. Невідомість про ситуацію, суперечлива інформація негативно діє на психіку людей, створює умови для виникнення панічного настрою.

4.4. Сили та засоби, які використовують для життєзабезпечення населення

Важлива роль у забезпеченні життєдіяльності заселення належить службам торгівлі і харчування ЦЗ та їхні формування. Вони створюються рішенням виконкому обласних, міських і районних Рад (держадміністрацій) на підставі організацій державної і кооперативної торгівлі (обласні, міські, районні, міст республіканського підпорядкування). Районні, міські (міст обласного підпорядкування) служби - на основі міських (районних) торгвідділів, торгів, трестів, райспоживспілки і відділів робітничого постачання (ВРП).

Начальникам державної служби призначають Міністра торгівлі України, а його заступником - Голова правління Укркоопспоживспілки.

Начальниками обласних служб призначають начальників управлінь торгівлі, їх заступниками - голів правлінь облспоживспілки.

Начальників районних, міських служб і їх заступників призначають рішенням районних міських виконкомів (держадміністрацій) із керівників державної і кооперативної торгівлі.

Начальники служб керують силами і засобами служб безпосередньо, через начальників штабу, органи управління ЦЗ і структурні організації, керівник якої є начальником служби.

Начальникам служби з питань, які належать до компетенції служби, підпорядковані усі нижчі за рангом начальники служб, керівники організацій і підприємств, на основі яких створена служба або від яких виділяються спеціальні підрозділи торгівлі і громадського харчування. Завдання служби торгівлі і харчування:

- забезпечення санітарно-обливних пунктів - забезпечення гарячим харчуванням і сухим пайком особовий склад формувань ліквідаторів НС в період підготовки і ведення ними різного роду рятувальних, інженерних та ін. робіт у зоні НС, а також потерпілого (ураженого) населення, яке знаходиться в загонах першої медичної допомоги;

- забезпечення санітарно-обливних пунктів, пунктів спеціальної обробки та засобів медичної допомоги обмінним фондом обігу, взуття та білизни;

- планування організації і координації дій пересувних підрозділів торгівлі і харчування щодо забезпечення особового складу формувань ЦЗ продовольством і предметами першої необхідності;

- виконання заходів щодо захисту наявних на підприємствах запасів продовольства й інших матеріальних засобів захисту від зараження хімічними, бактеріологічними, радіаційними речовинами;

246 4, Безпека життєдіяльності в умовах надзичайних ситуацій - ведення контролю за підготовкою і оснащенням пересувних пунктів для

роботи у польових умовах.Решта завдань забезпечення ЦЗ вирішують структурні підрозділи і організації

державної і кооперативної торгівлі.Для виконання завдань на базі підприємств торгівлі і громадського харчування

потрібні:- пересувні пункти продовольчого постачання;- пересувні пункти речового постачання.Пересувні пункти продовольчого постачання створюють на базі ресторанів,

кафе для забезпечення гарячою їжею особового складу формувань ЦЗ і технічного забезпечення в період підготовки і ведення ними рятувальних і інших невідкладних робіт, а також ураженого(потерпілого) населення, яке перебуває у загонах першої медичної допомоги у разі відсутності можливості забезпечення гарячим харчуванням.

Пересувні пункти харчування і продовольчого постачання створюють як правило, на основі одного підприємства на чолі з його керівником (заступником). За інших умов їх створюють на декількох підприємствах. Начальником такого зведеного пересувного пункту харчування або продовольчого постачання призначається керівник найпотужнішого (головного) підприємства. Кількість пересувних пунктів харчування і продовольчого постачання в державі, області, районі, місці встановлює, відповідно, Міністерство торгівлі України, управління обласної, міської виконавчої влади (виконкомів) і керівники служби районними організаціями торгівлі спільно з відповідними споживспілками, маючи кількість особового складу формувань ЦЗ, са-нітарно-обливні пункти спецобробки, загони першої медичної допомоги, які потрібно забезпечувати.

Кількість пересувних пунктів харчування і продовольчого постачання визначають з розрахунку забезпечення особового складу формувань ЦЗ, які мають штатні групи (ланки) матеріально-технічного забезпечення:

- 60% - сухим пайком;- 40% - гарячою їжею;- один пункт харчування і продовольчого постачання на два загони першої

медичної допомоги.Матеріально-технічне і фінансове забезпечення пересувних пунктів харчування

і продовольчого постачання виконують організації, на базі яких вони створені.Забезпечують їх похідними кухнями через штаби ЦЗ по заявках організацій

торгівлі і громадського харчування системи Міністерства торгівлі Украіїни, Укрспожив-спілки, відділів (управлінь) постачання.

Забезпечення термосами, посудом та іншим обладнанням та інвентарем виконують на підставі загальних планів матеріального постачання організацій і підприємств торгівлі та громадського харчування.

Згідно з наказом, чи у час "Ч" пересувні Пункти харчування і продовольчого постачання доукомплектовуються особовим складом, технологічним обладнанням, майном, інвентарем, отримують виділені їм автотранспорт, тридобовий запас продовольства на особовий склад формувань ЦЗ, які вони забезпечують і готують до виходу в призначений район (об'єкт, ділянку робіт).

4. Безпека життєдіяльності в умовах надзичайних ситуацій 247Пересувні пункти харчування і продовольчого постачання, які забезпечують

формування підвищеної готовності, повинні бути готовими до виконання завдань через 6-10 год після отримання розпорядження, решта пунктів продовжують свою виробничу діяльність і протягом доби приводяться у готовність до виконання завдань відповідно до призначення. Гаряча їжа і сухий пайок відпускають згідно з письмовим розпорядженням штабу ЦЗ на команду (групу) загалом. Порядок розрахунків за продовольство встановлює особливим розпорядженням Кабінет Міністрів України.

4.5. Єдина державна система НС - склад эва національної безпеки

Високий рівень концентрації на території Уі раїни промислового виробництва, особливо гірничо-металургійної, вугледобувної, хімічної, машинобудівної галузей, які потребують великих обсягів енергетичних, срровинних і водних ресурсів, транспортні коридори, у тому числі продуктопровідні, інтенсивне використання земельного фонду для індустріальних і сільськогосподарських потреб, незадовільний стан гідроресурсів, скидання забруднених стічних вод у природні водойми, надзвичайний обсяг накопичення токсичних відходів у поєднанні з небезпечними явищами природи вивели проблему захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій на рівень важливого завдання державної політики України у сфері національної безпеки.

Стала тенденція до щорічного зростання збитків, які завдаються населенню і об'єктам економіки, а також складна соціально-економічна ситуація в країні примушують органи державного управління всіх рівнів шукати нові підходи до протидії надзвичайним ситуаціям.

До певного часу першочергову увагу у вирішенні проблем захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій приділяли ліквідації наслідків аварій і катастроф природного і техногенного характеру.

Однак ці зусилля, ефективні у кінцевому підсумку щодо порятунку, надання безпосередньої допомоги і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, не наближають нашу країну до техногенного благополуччя, не зменшують рівні ризику виникнення надзвичайних ситуацій.

Міжнародний досвід свідчить, що у більшості випадків вирішення завдань щодо зниження техногенних і природних ризиків дають значно більшу ефективність, а в економічному плані - більшу доцільність.

Наприклад, в деяких країнах Західної Європи, у результаті здійснення державних заходів регулювання зниження ризику надзвичайних ситуацій, загальні втрати від надзвичайних ситуацій скоротились за десять років більш ніж у 8 разів.

Отож, на сучасному етапі розвитку України пріоритетного значення набула необхідність формування загальнодержавної політики у сфері зниження техногенних і природних ризиків, пом'якшення наслідків стихійного лиха з дотриманням міжнародних та внутрішніх принципів забезпечення прийнятного рівня безпеки.

Для вирішення цієї загальнодержавної проблеми потрібна системна інтеграція зусиль органів виконавчої влади усіх рівнів і суспільства загалом.

Отже, забезпечення безпеки та захисту населення в Україні, об'єктів економіки і національного надбання держави від негативних наслідків надзвичайних ситуацій розглядають як невід'ємну частину державної політики національної безпеки і дер-

248 4. Безпека життєдіяльності в умовах над:іичайних ситуацій

жавного будівництва, як одну з найважливіших функцій центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів рад.

Рівень національної безпеки не може бути достатнім, якщо в загальнодержавному масштабі не буде вирішено завдання захисту населення, об'єктів економіки, національного надбання від надзвичайних ситуацій техногенного, природного або іншого характеру.

Небезпечна тенденція зростання кількості і масштабів наслідків надзвичайних ситуацій техногенного характеру почала призводити до незворотних порушень у сфері екології і руйнівно позначатися на сталості функціонування об'єктів економіки, на безпеці держави і її населення.

На території України, незважаючи на відносну стабілізацію, продовжує зберігатись високий рівень техногенних і природних небезпек.

Головними причинами виникнення техногенних аварій і катастроф та збільшення негативного впливу природних надзвичайних ситуацій в Україні є: послаблення

механізмів державного регулювання безпеки у виробничий сфері, зменшення протиаварійної стійкості виробництва внаслідок довготривалості структурної

перебудови економіки; висока прогресуюча спрацьованість основних виробничих фондів, особливо на підприємствах хімічного комплексу - нафтогазової,

металургійної і гірничодобувної промисловості з одночасним зменшенням, а у деяких випадках і припиненням оновлення цих фондів; висока технічна складність

виробництва, великий обсяг транспортування, зберігання і використання небезпечних (шкідливих) речовин, матеріалів і виробів, а також накопичення

відходів виробництва, які загрожують населенню і навколишньому середовищу; недостатність законодавчої і нормативно-правової бази, яка б забезпечувала в нових

економічних умовах стале і безпечне функціонування промислово небезпечних виробництв, стимулювання заходів щодо зменшення ризиків надзвичайних ситуацій

і пом'якшення їхніх наслідків, а також підвищення відповідальності власників об'єктів підвищеної небезпеки; припинення внаслідок фінансових ускладнень

реалізації низки державних програм, що стосувались питань реагування на надзвичайні ситуації; зниження вимогливості і ефективності роботи органів

державного нагляду за станом техногенно-екологічної безпеки.Позитивне вирішення проблеми згаданих чинників має суттєве значення для

успішного виконання радикальних структурних змін, спрямованих на формування прогресивної галузевої структури і нового технологічного укладу економіки країни, отримання суттєвого соціально-економічного ефекту, вирішення нагальних соціальних проблем.

Досвід останніх років наочно доводить неможливість комплексного вирішення проблеми існуючими засобами суто галузевого чи територіального управління та підтверджує необхідність державної підтримки для її системного розв'язання.

Такий підхід є виправданим і можливим лише за умов: віднесення безпеки населення і територій шляхом зниження ризиків і пом'якшення наслідків надзвичайних ситуацій до проблем виключної важливості для держави і суспільства, а її розв'язання - до пріоритетної сфери загальнонаціональної безпеки; вживання невідкладних системних заходів (на найближчі 5-Ю років) задля утримання умов для сталого розвитку економіки країни і її здатності до розширеної репродукції; ком-

4. Безпека життєдіяльності в умовах надзичайних ситуаційплексного підходу до розв'язання проблеми на державному рівні і відповідальності держави за виникнення і реалізацію техногенних небезпек; ефективного міжнародного співробітництва з питань захисту від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Досвід свідчить, що для значного зменшення ураження людей, економічних збитків, соціального і соціально-психологічного впливу на стан населення країни вкрай важливо заздалегідь передбачати заходи технічного, медичного, інженерного, інформаційного, фінансового та іншого характеру.

Потрібно також визначити і законодавчо затвердити оснащення, склад та фінансування сил і засобів, які передбачені для дій у попередженні надзвичайних ситуацій та під час їхньої ліквідації.

Визначити порядок і регламент навчання всіх органів і сил дій у надзвичайних ситуаціях, визначити органи управління, порядок їх взаємодії, функції державних органів влади, визначити режими функціонування органів влади, забезпечення фінансування, принципи планування роботи в різних режимах.

Без вирішення цих питань неможливо зменшити ризик негативного впливу надзвичайних ситуацій на населення і економіку країни.

На цей час склались такі обставини, що в результаті змін в органах державної влади, змін в соціально-економічній і політичній сферах країни існуючі плани ЦЗ на мирний час не діють і не враховують реальних обставин і нових чинників, що виникли в житті країни.

Зазначені умови у своїй сукупності привели до потреби створення Єдиної державної системи запобігання і реагування на надзвичайні ситуації природного і техногенного характеру, яка ґрунтується на системі взаємопов'язаних заходів організаційного, нормативно-правового, ресурсного та інформаційного забезпечення.

Нині постійно діюча організаційна структура ЄДС НС має чотири рівні органів управління, функціональних і територіальних підсистем:

- загальнодержавний,- регіональний,- місцевий,- об'єктовий.Ця система має постійні та координуючі органи управління.Постійні органи - це: на загальнодержавному рівні Кабінет Міністрів України,

міністерства та інші центральні органи виконавчої влади; на регіональному рівні -Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації та їх уповноважені органи; на об'єктовому рівні -спеціально призначені особи та структурні підрозділи.

Координуючі органи: на загальнодержавному рівні є дві комісії: Державна комісія Кабінету Міністрів України з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій та Національна рада з питань безпечної життєдіяльності населення.

Як показа'в досвід, при виникненні надзвичайних ситуацій, які за своїми масштабами, людськими та економічними втратами мають вплив на соціально-психологічний, економічний, епідеміологічний стан, рішенням Кабінету Міністрів України утворюється спеціальна Урядова Комісія. Приклад - аварія на очисних спорудах Харкова, повінь у Закарпатті, подолання комп'ютерної "кризи 2000", знешкодження

249

250 4. Безпека життєдіяльності в умовах надзичайних ситуаційнімецької донної міни часів другої Світової війни на початку 2004 p., коли були задіяні фахівці, сили і засоби міністерств і відомств, вивчаючи кожну конкретну ситуацію.

Ця комісія бере на себе функцію як координуючого, так і керівного органу ліквідації наслідків надзвичайної ситуації. її рішення є обов'язковим для всіх органів державної влади, організацій і підприємств, які зобов'язуються взяти участь у ліквідації наслідків НС; на регіональному, місцевому та об'єктовому рівні - комісії відповідних рівнів.

Склад комісій визначається рішенням відповідних органів, на підставі з специфічних територіальних, економічних, соціальних та інших умов.

До системи повсякденного управління ЄДС належать оснащені необхідними засобами зв'язку, оповіщення, збирання і аналізу інформації центри управління в надзвичайних ситуаціях (створюються на загальнодержавному рівні), оперативно-чергові служби уповноважених органів з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення усіх рівнів (мається на увазі функціональні та територіальні підсистеми), диспетчерські служби центральних і місцевих органів виконавчої влади, державних та недержавних підприємств, установ і організацій.

Функціональні підсистеми - підсистеми міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.

У надзвичайних ситуаціях сили і засоби функціональних підсистем регіонального, місцевого та об'єктового рівня (мається на увазі сили і засоби міністерств -прямого чи подвійного підпорядкування, що розміщені в регіонах, на територіях місцевого та об'єктового визначення) підпорядковуються органам управління відповідних територіальних підсистем єдиної державної системи.

Територіальні підсистеми єдиної державної системи, згідно з положенням про ЄДС, створені в Автономній Республіці Крим, областях, у м. Києві та Севастополі.

Створені також територіальні структури міського, районного та об'єктового органів управління.

Отже єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру - це центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи самоврядування, державні і недержавні підприємства, установи та організації з відповідними силами і засобами, які ведуть нагляд за забезпеченням техногенної та природної безпеки, організовують проведення робіт із запобігання надзвичайним ситуаціям і реагування у разі їхнього виникнення та виникнення - з метою зменшення наслідків НС.

Сили і засоби ЄДС - це військові, спеціальні, спеціалізовані і позаштатні формування з відповідним оснащенням, наглядові органи. Під визначенням "сили і засоби функціональних і територіальних підсистем" розуміють урахування наявності недержавних (добровільних) рятувальних формувань, які залучаються до виконання відповідних робіт.

Постійно діючі органи управління різних рівнів можуть в екстреному порядку залучати всі наявні сили і засоби, що розміщені на їхній території, до термінового реагування, залежно від обстановки, що склалась. Одночасно ці дії доводять до відповідних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, керівників державних підприємств, установ та організацій та узгоджують з ними порядок


251Єдина державна система розрахована функціонувати у режимі повсякденної

діяльності, режимі підвищеної готовності при погіршенні ситуації або прогнозуванні її погіршення, режимі діяльності у надзвичайній ситуації (не лише реагування на НС, а й реальна загроза їхнього виникнення), режимі діяльності у надзвичайному стані (впроваджують відповідно до Конституції України та Закону України "Про надзвичайний стан").

На всіх рівнях ЄДС розробляють плани реагування на надзвичайні ситуації або загрозу їхнього виникнення, які складають з "Плану реагування на загрозу виникнення надзвичайної ситуації"" та "Плану реагування на надзвичайну ситуацію".

5. Надання першої долікарської допомоги

5.1. Призначення першої долікарської допомоги та загальні принципи її надання

За даними ВООЗ, близько 30% осіб, які загинули внаслідок нещасних випадків та НС, могли б бути врятовані, якби їм своєчасно і правильно надали першу долікарську допомогу, здійснили заходи щодо оживлення або своєчасно забезпечили доставку до медичного закладу. Своєчасно надана та правильно проведена перша долікарська допомога не лише рятує життя потерпілому, а й забезпечує подальше успішне лікування, запобігає розвиткові важких ускладнень, а після завершення лікування зменшує втрату працездатності або ступінь каліцтва.

Перша долікарська допомога - це комплекс простих невідкладних дій, спрямованих на збереження здоров'я і життя потерпілого.

При наданні першої долікарської допомоги треба керуватися такими принципами: правильність, доцільність, швидкість, продуманість, рішучість, спокій, дотримуючись, зазвичай, такої послідовності:

- усунути вплив на організм чинників, що загрожують здоров'ю та життю потерпілого (звільнити від дії електричного струму, винести із зараженої атмосфери чи з приміщення, що горить, погасити палаючий одяг, дістати із води);

- оцінити стан потерпілого, визначити характер і тяжкість травми, що становить найбільшу загрозу для життя потерпілого, і послідовність заходів щодо його спасіння;

- виконати необхідні дії щодо спасіння потерпілого в порядку терміновості (забезпечити прохідність дихальних шляхів, зробити штучне дихання, зовнішній масаж серця, зупинити кровотечу, іммобілізувати місце перелому, накласти пов'язку тощо);

- викликати швидку медичну допомогу чи лікаря або вжити заходів для транспортування потерпілого в найближчу медичну установу;

- підтримувати основні життєві функції потерпілого до прибуття медичного працівника, пам'ятаючи, що зробити висновок про смерть потерпілого має право лише лікар.

Виконуючи перелічені вище дії, потрібно бути уважним і обережним, щоб не заподіяти шкоди собі і не завдати додаткової травми потерпілому Особливо це стосується тих випадків, коли потерпілого необхідно звільнити з-під дії електричного струму, з-під завалу, винести з палаючого приміщення, при рятуванні утопленика. Якщо допомогу надають кілька осіб, деякі з зазначених вище дій можна виконувати паралельно.

Людина, яка надає першу допомогу, повинна вміти:- оцінити стан потерпілого і визначити, якої допомоги насамперед той

потребує;- забезпечити вільну прохідність верхніх дихальних ШЛЯХІЕІ;

5. Надання першої долікарської допомоги 253

- виконати штучне дихання "з рота в рот" або "з рота в ніс" та зовнішній масаж серця і оцінити їхню ефективність;

- зупинити кровотечу накладанням джгута, стисної пов'язки або пальцевим притискуванням судин;

- накласти пов'язку у разі пошкодження (поранення, опік, відмороження тощо);

- іммобілізувати пошкоджену частину тіла при переломі кісток, важкому забої, термічному ураженні;

- надати допомогу при тепловому і сонячному ударах, утопленні, отруєнні, блюванні, втраті свідомості;

- використати підручні засоби під час перенесення, навантаження і транспортування потерпілого;

- визначити необхідність вивезення потерпілого машиною швидкої допомоги чи супутним транспортом;

- користуватися аптечкою швидкої допомоги.

5.2. Аптечка швидкої допомоги

Аптечка швидкої допомоги з набором медикаментів і засобів, обов'язково повинна бути на всіх транспортних засобах, а також на підприємствах, в організаціях та установах чи їхніх підрозділах, особливо тих, де проводяться небезпечні або шкідливі роботи. Такий набір медикаментів і засобів для надання долікарської допомоги бажано також мати вдома.

Залежно від умов, за яких їх використовують, і призначення розрізняють універсальну аптечку першої допомоги, аптечку матері і дитини, аптечку для обладнання транспортних засобів, аптечку для рятувальних плотів, аптечку для рятувальних човнів, індивідуальну аптечку та ін.

Наприклад, універсальна аптечка першої допомоги (рис. 78) слугуєдля надання першої допомоги на виробництві, будівлях, туристичних походах, в польових і домашніх умовах. Вона містить засоби:

- знеболювальні (промедол, анальгін);- жарознижувальні, протизапальні (аспірин, парацетамол);- заспокійливі (настойка валеріани);- відхаркувальні (мукалтин, бромгексин);- проти болю в шлунково - кишковому тракті (но-шпа, беластизин);

254_______________________________________5. Надання першої долікарської допомоги адсорбції газів у кишечнику (активоване вугіля);

- від болю в ділянці серця (валідол, нітрогліцерин);- для приведення людини в свідомість (нашатирний спирт);- антисептичні препарати для промивання ран, горла (перманганат калію);- для полоскання рота і горла (розчин борної кислоти);- змащування забоїв, подряпин, країв ран (спиртовий розчин йоду, розчин

брильянтового зеленого);- дезинфекції і пом'якшення шкіри (борний вазелін).Крім лікарських засобів в аптечку входять засоби для перев'язки -

перев'язувальний пакет, стерильні бинти, стерильна вата, бактерицидний пластир, пакет одноразових шприців, гумовий кровоспинний джгут для часової зупинки кровотечі, шина для накладення на кінцівки при переломах та вивихах, термометр медичний для вимірювання температури, склянка для прийняття ліків, ванночка для промивання очей.

Універсальна аптечка може бути доукомплектована й іншими лікарськими засобами, препаратами за рекомендацією лікарів.

5.3. Надання першої допомоги при ураженні ділянок мозку, зупинці дихання та серцевої діяльності

Унаслідок різного виду травм, сильного болю, втрати крові, нестачі кисню в організмі, при замерзанні та перегріві тощо можливе ураження центру свідомості -мозку. Ураження мозку призводить до різного роду станів організму, починаючи від шоку, памороків, непритомності і закінчуючи зупинкою серця і смертю, а ознаки такого ураження проявляються широким спектром симптомів. Також багато різного роду причин призводять до припинення надходження в легені повітря - асфіксії, в результаті чого дихання припиняється, людина непритомніє, може зупинитись серце і настати смерть.

Оскільки характер допомоги, як правило, визначається станом потерпілого, спочатку розглянемо порядок і правила надання долікарської допомоги при загальних розладах організму, спричинених ураженням мозку, зупинкою дихання та зупинкою діяльності серця, а далі, розглядаючи окремі види ураження організму та допомогу при них, посилатимемося на цей параграф.

Шок. Причини шокового стану - надзвичайний емоційний вплив, сильний біль, втрата крові, утворення у пошкоджених тканинах шкідливих продуктів, що призводить до виснаження захисних можливостей організму, внаслідок чого виникають порушення кровообігу, дихання, обміну речовин. Спричиняти розвиток шоку можуть голод, спрага, переохолодження, перевтома, трясіння під час транспортування після травми тощо.

Ознаки - блідість, холодний піт, розширені зіниці, посилене дихання і прискорений пульс, зниження артеріального тиску. При важкому шоку - блювання, спрага, попелястий колір обличчя, посиніння губ, мочок вух, кінчиків пальців. Інколи може спостерігатися мимовільне сечовиділення. Потерпілий байдужий до оточення, але свідомість зберігає, хоча можливі короткочасні втрати свідомості.

Допомога. Запобіганням розвитку шоку є своєчасна та ефектнЕіна відповідна допомога, яку надають при пораненні, що спричинило появу шоку. Якщо шок посилився, потрібно надати першу допомогу, яка відповідає виду поранення (наприклад,

5. Надання першої долікарської допомоги 255зупинити кровотечу, іммобілізувати переломи тощо). Потім потерпілого кладуть у горизонтальне положення з трохи опущеною головою, закутують у ковдру. Заходами, що перешкоджають виникненню шоку, є тиша, тепло (але не перегрівання), дії, що зменшують біль, пиття рідини. Не слід роздягати потерпілого та охолоджувати його, навпаки, потрібно його зігріти, покласти в теплому приміщенні, прикласти до кінцівок грілки.

Коли є підозра на удар живота та пошкодження черевної порожнини, не можна потерпілому давати пити.

Памороки. Причини - раптова недостатність кровонаповнення мозку під впливом нервово-емоційного збудження, страху, падіння тіла, болю, нестачі свіжого повітря тощо. Ці чинники спричиняє рефлекторне розширення м'язових судин, унаслідок чого знекровлюється мозок. Памороки - це перехідний стан до непритомності.

Ознаками памороків є блідість обличчя, дзвін у вухах, потемніння в очах, холодний піт, запаморочення, слабке наповнення пульсу, поверхневе дихання. Як правило, памороки швидко минають.

Допомога. Покласти потерпілого в горизонтальне положення, розстебнути комір, забезпечити надходження свіжого повітря, дати понюхати нашатирний спирт. Потерпілому слід трохи полежати. Коли потерпілий у свідомості, йому можна дати гарячий чай, каву. Людину, що знепритомніла, не можна намагатися напоїти.

Непритомність. Причини - ті що й при памороках.Ознаки. Часто непритомність настає раптово, але інколи перед нею бувають

памороки, позиви до блювання, блювання, слабкість, позіхання, посилене потовиділення. У цей період пульс прискорюється, артеріальний тиск знижується. Під час непритомності пульс уповільнюється до 40-50 ударів на хвилину. Велику небезпеку для життя потерпілого під час непритомності становить западання язика і потрапляння блювотних мас у дихальні шляхи, що призводить до їх закупорювання.

Допомога. У разі непритомності потерпілого треба покласти на спину, трохи підняти (на 15-20 см) нижні кінцівки для поліпшення кровообігу мозку. Потім вивільнити шию і груди від одягу, який їх ущільнює, поплескати по щоках, побризкати обличчя, груди холодною водою, дати понюхати нашатирний спирт. Якщо потерпілий починає дихати з хрипінням або дихання немає, треба перевірити, чи не запав язик. У крайньому разі вживаються заходи до оживлення.

Струс мозку. Причина - травматичне пошкодження тканин і діяльності мозку внаслідок падіння на голову, при ударах і стисненні голови. Це може супроводжуватись кровотечами, крововиливами і набряками мозкової тканини. Інколи такі пошкодження поєднуються з переломом кісток черепа.

Ознаки - миттєва втрата свідомості, яка може бути короткочасною або тривати кілька годин, а то й кілька днів. Можуть спостерігатися порушення дихання, пульсу, нудота, блювання. Удар та стиснення мозку можуть призвести також до порушення чутливості, втрати мови, судом, паралічу та інших важких наслідків.

Допомогу треба надавати дуже обережно, щоб не погіршити стан потерпілого. Піднімати його необхідно у горизонтальному положенні, підтримуючи голову. Потерпілий потребує повного спокою, а тому не потрібно турбувати його, намагаючись вивести з непритомного стану. Для запобігання удушенню від западання язика або блювотних мас потерпілого кладуть на бік. Якщо потерпілий лежить на спині,

256_______________________________________5. Надання першої долікарської допомогиголова його має бути поверненою вбік. Після блювання треба очистити порожнину рота. На голову кладуть охолоджувальні компреси.

Потерпілого ні в якому разі не можна намагатися напоїти! При першій можливості його треба негайно транспортувати до лікувального закладу у супроводі особи, яка вміє надавати допомогу для оживлення.

Асфіксія - задуха, зумовлена кисневим голодуванням та надлишком вуглекислого газу в крові та тканинах, настає через припинення надходження повітря в легені протягом 2-3 хв. Людина, як правило, непритомніє. Далі може зупинитись серце і настати смерть.

Причини асфіксії - стискання гортані і трахеї (задушення); затоплення гортані і трахеї водою (утоплення); заповнення їх слизовими масами, блювотинням, землею; закривання входу в гортань стороннім тілом чи язиком; параліч дихального центру від отрути, вуглекислого газу, снодійних засобів; травми головного мозку; захворювання на дифтерію, грип, ангіну.

Ознака - відсутність дихання, наявність якого встановлюється за рухами грудної клітки або за зволоженням дзеркала, прикладеного до носа чи рота потерпілого.

Допомога полягає у тому, що потерпілому необхідно витягнути язик, якнайшвидше вичистити порожнину рота від слизу, крові, харчових продуктів, землі тощо, розстебнути комір, пояс, верхній одяг - все, що може заважати диханню, і зробити штучне дихання. Інколи, через набряк гортані, виконувати штучне дихання стає неможливим. Щоб зменшити набряк, накладають холодний компрес на кадик, ноги ставлять у гарячу воду. При потребі виконується трахеотомія - введення трубки у розсічену трахею.Штучне дихання. Найефективнішим способом штучного дихання є дихання "із легень

у легені", яке проводиться "із рота в рот" або "із рота в ніс" (рис. 79). Потерпілого кладуть на спину на тверду рівну поверхню, відкинувши голову різко назад,, для чого під плечі треба покласти валик або будь-який згорток. Для запобігання переохолодженню організму потерпілого під його спину доцільно також покласти

підстилку (ковдру, пальто).Особа, що надає допомогу, пальцями затискає потерпілому ніс, робить глибокий

вдих, притискає свої губи до губ потерпілого, швидко робить різкий видих йому в рот і відкидається назад. Під час вдування повітря в легені потерпілого спостерігається розширення його грудної клітки. Коли рятувальник відкидається назад,

Рис. 79. Штучна вентиляція легень методом "з рота в рот ": 1 - вдих, 2 - видих


грудна клітка потерпілого спадає, відбувається видих. Вдування повторюють з частотою 8-12 разів на хвилину. З гігієнічною метою рекомендується рот потерпілого прикрити шматком чистої тонкої тканини (носовик, поділ сорочки, бинт, косинка тощо).

Можна вдувати повітря в ніс потерпілого, затискаючи йому при цьому рот. Якщо пошкоджено обличчя і робити штучне дихання "із легень у легені" неможливо, треба застосувати метод стиснення і розширення грудної клітки шляхом складання і притискання рук потерпілого до грудної клітки з їх подальшим розведенням у боки. Штучне дихання треба робити наполегливо і тривало до появи у потерпілого самостійного стійкого дихання.

Клінічна смерть - це такий стан організму, за якого відсутні видимі ознаки життя (серцева діяльність та дихання), згасають функції центральної нервової системи, але зберігаються обмінні процеси у тканинах.

Клінічна смерть є першим етапом припинення життєдіяльності організму, його загибелі.

Другим етапом є біологічна, або істинна смерть, - незворотне припинення фізіологічних процесів у клітинах і тканинах.

Тому, хто надає долікарську допомогу, необхідно знати ознаки життя і смерті і вміти розрізняти ці два стани організму.

У разі смерті у людини відсутнє серцебиття, пульсу немає, відсутнє дихання, зіниці широкі і не реагують на світло, відсутнє відчуття болю. І навпаки, наявність цих ознак свідчить про те, що людина жива.

Ознаки наявності дихання описані вище. Серцебиття визначається рукою або на слух у лівій частині грудної клітки, нижче від соска, а також за пульсом на шиї, де проходить найбільша - сонна артерія, або ж на внутрішній частині передпліччя. Реакцію зіниць перевіряють раптовим освітленням очей або їх затемненням рукою. При освітленні зіниці повинні звужуватися, а при затемненні - розширюватися. Якщо людина жива, при доторканні до рогівки її ока, наприклад, кінчиком носової хустинки, - повіки здригаються, вона реагує на інші сильні больові подразнення, наприклад, уколи.

Рис. 80. Серцево-легенева реанімація: 1 - оживлює один; 2 - оживлює двоє

258 5. Надання першої долікарської допомоги

У перші 5-7 хв клінічної смерті незворотні явища в тканинах ще відсутні. Після цього терміну першими починають відмирати клітини головного мозку, і клінічна смерть переходить у біологічну.

Ознаками біологічної смерті є: помутніння рогівки ока та її висихання, деформація зіниці при стисканні, трупне задубіння, трупні синюшні плями. У період клінічної смерч\, поки ще не сталося тяжких уражень можу, серця та легень, орган'уш можна оживити (реанімувати).

До оживлення входить проведення двох основних процедур - відновлення дихання (штучне дихання) та зовнішній масаж серця.

Зовнішній масаж серця чи серцево-легеневу реанімацію роблять негайно після зупинки серця.

Потерпілого кладуть на спину на тверду поверхню. Реанімація починається чотирма вдиханнями методом, "із рота в рот", а далі залежно від кількості тих, хто надає допомогу здійснюється чергування дій (рис. 80). На нижню третину грудної клітки зліва кладуть обидві долоні (одна поверх другої) (рис. 81) і починають робити масаж - ритмічне стискання серця між грудиною та хребтом з частотою 60 разів на хвилину. Сила поштовху має бути такою, щоб грудина зміщувалась вглибину на 4-5 см. Після кожного поштовху руки на мить віддаляють від грудної клітки, а потім знову натискають (рис. 82). При правильному масажі серця

під час натискання на грудину відчуватиметься легкий поштовх сонної артерії і звуження протягом кількох секунд зіниці, рожевіє шкіра обличчя і губи, з'являються самостійні вдихи.

Рис. 82. Схема механізму непрямого масажу серця: 1 - систола, 2 - діастола

Якщо виконується виведення потерпілого зі стану клінічної смерті, масаж серця і штучне дихання необхідно проводити удвох одночасно. Коли допомогу надає одна особа, їй для цього потрібно після двох-трьох вдихів робити 12-15 стискань грудної клітки.

Рис. 80. Положення рук при непря мому масажі серця


При оживленні потерпілого ні в якому разі не можна втрачати пильності. Навіть коли відбулося відновлення самостійного дихання і серцебиття, не слід забувати про можливість повторної зупинки серця або дихання. Щоб їх не пропустити, треба стежити за зіницями, кольором шкіри і диханням, регулярно перевіряти частоту і ритмічність пульсу. Не слід лякатись, коли у потерпілого з'являється блювота. Це свідчить, що відбулось оживлення організму.

5.3.1. Перша допомога при кровотечах та ушкодженнях м 'яких тканин

Причини кровотечі - пошкодження цілості кровоносних судин унаслідок механічного або патологічного порушення. Кровотечі бувають зовнішні, коли видно місце, звідки тече кров і внутрішні, коли кров виливається у внутрішні порожнини чи тканини. Залежно від виду пошкоджених кровоносних судин кровотечі бувають артеріальні, венозні та капілярні.

Ознаки. Артеріальна кровотеча характеризується яскраво-червоним кольором крові, кров б'є сильним струменем, поштовхами. Венозна кров має темно-червоне забарвлення, витікає з рани безперервно і повільно. При капілярній кровотечі кров виділяється краплями або просочується з усієї поверхні рани.

Допомога. Кровотечу необхідно якнайшвидше зупинити. Капілярна кровотеча добре зупиняється стисною пов'язкою, перед чим шкіру навколо рани обробляють розчином йоду, або спиртом, горілкою, одеколоном. Якщо з рани виступає сторонній предмет, його треба локалізувати і закріпити, для цього необхідно зробити у пов'язці отвір, інакше цей предмет може ще глибше проникнути всередину і спричинити ускладнення. Венозну кровотечу теж зупинити не дуже важко. Іноді досить підняти кінцівку, максимально зігнути її в суглобі, обробити шкіру навколо рани, накласти стисну пов'язку і забинтувати.

Для тимчасової зупинки артеріальної кровотечі притискають артерію до кістки вище від місця поранення (рис. 83). Притискування здійснюють, як правило, в тих місцях, де артерія знаходиться неглибоко, декількома пальцями однієї чи обох рук, а іноді навіть кулаком (рис. 84, 85).

Скроневу артерію притискають перед мочкою вуха до виличної кістки.

При кровотечі з головної шийної (сонної) артерії рану, по МОЖЛИЕЮСТІ, стискають пальцем, після чого набивають великою кількістю марлі, тобто роблять тампонування.

Для тимчасової зупинки кровотечі при пораненні передпліччя використовують різке згинання руки в ліктьовому суглобі, а у випадках пошкодження судин на нозі нижче коліна - різке згинання ноги у колінному суглобі, підклавши в ліктьову чи підколінну ямку пакунок чи згорток з марлі, вати тощо (рис. 86).

Рис. 82. Найбільш типові місця притискання артерій: 1 - підколінної; 2 - черевної аорти, З - плечової; 4 - сонної; 5 - підглючичної; 6 -підпахової; 7 - стегнової; 8 - променевої; 9 -


Рис.84. Зупинка кровотечі шляхом притискання артерії і накладання тугої по-в 'язки

Рис. 85. Приклади притискання сонної, підключичної, плечової артерії, та стегнової в паху

Рис. 86. Фіксація кінцівки у визначеному положенні з метою зупинки кровотечі з: 1 - підколінної артерії; 2 - підключичної і підпахової; З - плечової чи ліктьової артерії; 4 - стегнової артерії

Найнадійнішим методом тимчасової зупинки артеріальної кровотечі з поранених кінцівок (рук чи ніг) є накладення гумового джгута (трубки) (рис. 87).

Кінцівку в місці накладання джгута обгортають марлею, рушником чи іншою тканиною, підіймають, джгут розтягують і роблять ним 2-3 оберти навколо кінцівки (рис. 88). Кінці джгута скріплюють за допомогою ланцюжка з гачком, а в разі їх відсутності - зв'язують. Якщо джгут накладено правильно, пульс нижче місця накладання зникає.

Тривалість використання джгута обмежується 1-1,5 годинами, а взимку - однією годиною, інакше кінцівка мертвіє. Якщо протягом цього часу немає можливості забезпечити додаткову допомогу, то через 1-1,5 години джгут на кілька хвилин відпускають (до почервоніння шкіри), кровотечу при цьому зменшують іншими мето-

5. Надання першої долікарської допомогидами (наприклад, тампоном), а потім знову затягують джгут, трохи відступивши від попереднього місця його накладання.

Рис. 86. Типові місця накладання джгута чи стисної повязки при кровотечі з артерій: 1 - стопи; 2 - гомілки чи колінного суглоба; З - передпліччя і ліктьового суглоба; 4 - плеча; 5 - кисті; 6 - стегна; 7 - шиї

Рис. 87. Техніка накладання гумового джгута: 1 -розтягнення джгута; 2 - накладання джгута з постійним його розтягуванням; 3 - записка із зазначеним часом накладення джгута

261


У разі відсутності джгута накладають закрутку з пояса, рушника, хустки або іншого матеріалу, який не туго зав'язують навколо кінцівки (рис. 89). У петлю вставляють палицю і закручують. Для того, щоб не пошкодити шкіру, під закрутку потрібно підкласти бинт чи іншу тканину.

Після накладання джгута чи закрутки потерпілого потрібноякомога швидше доставити в медичний заклад.

Часто кровотечі виникають через пошкодження м 'яких тканин унаслідок удару і є однією з ознак цього виду травми. Іншими ознаками удару м'яких тканин є болі в місці удару, розлита припухлість (крововилив), обмежена рухомість ушкодженої частини тіла.

При внутрішній кровотечі треба потерпілого розмістити в положення, показане на рис. "0.

Перша допомога у випадку пошкодження м 'яких тканин за умови відсутності в цьому місці перелому чи вивиху - холод на місце удару (рушник, змочений холодною водою, пузир з льодом чи снігом) і туга пов'язка на місце крововиливу і спокій ушкодженій частині тіла (див. рис. 91).

При забої м'яких тканин шкіряні покриття залишаються неушкоджені, а в м'яких тканинах стається розрив кров'яних судин. Результатом є синяк (крово-підтьок), припухлість, біль. Щоби ослабити біль, зняти набряк, зменшити крововилив необхідно прикласти до місця забою чисту салфетку чи рушник, змочений холодною водою, і по мірі зігрівання змочувати знову. Можна також використовувати поліетиленовий пакет наповнений льодом чи снігом. Добре допомагає туга пов'язка.

Удари легенів супроводжуються відхаркуванням яскраво-червоною спіненою кров'ю. При цьому дихання утруднене.

Допомога. Хворого кладуть у напівлежаче положення, під спину підкладають валик, на груди - холодний компрес. Потерпілому забороняється говорити і рухатися, необхідна госпіталізація.

Удар живота з пошкодженням органів черевної порожнини супроводжується значними болями, блюванням. У разі пошкодження печінки чи нирок з'являється

Рис. 89. Накладання закрутки

Рис. 90. Положення хворого при внутрішній кровотечі: 1 - поранення в черевну порожнину, 2 - поранення у грудну порожнину

5, Надання першої долікарської допомоги внутрішня кровотеча. Кровотеча з травного тракту характеризується блюванням темно-червоною кров'ю, що зсілася.

Допомога. Положення потерпілому забезпечується те саме, що й при кровотечі з легень, але ноги згинають в колінах. Потерпілого треба негайно відправити до лікарні.

Удар голови. У разі пошкодження м'яких тканин голови спостерігаються припухлість, крововиливи (гематома) та болі в місці удару. Потрібно пам'ятати, що сильні удари здатні спричинити і закриті пошкодження головного мозку. Поранення м'яких тканин на голові супроводжується сильними і тривалими кровотечами.

Допомога. Холод на місце удару, а в разі сильної кровотечі слід накласти бинт навколо голови.

Стискання м 'яких тканин може стати причиною розвитку загапьного тяжкого стану потерпілого. Такі ушкодження трапляються в разі обвалів породи, снігових завалів, руйнування будівель.

Ознаки. Кінцівка, яку звільнили від стискування, бліда, холодніша за здорову кінцівку. Пульс у нижній частині кінцівки не відчувається. Спочатку, після вивільнення з-під дії предметів, які тиснуть, загальний стан потерпілого задовільний, але через 6-8 год настає різке погіршення загального стану, підвищується температура тіла, відбувається розлад дихання та серцевої діяльності, спрага, блювання. Кінцівки холодні, набрякають, синього кольору, на шкірі з'являються крововиливи, пухирі. Кінцівка втрачає чутливість.

Допомога в таких випадках повинна бути надана на місці. Кінцівку після звільнення потерпілого туго бинтують від пальців до верху і накладають транспортні шини. По можливості необхідно тримати її в холоді. Потерпілому давати в необмеженій кількості воду з додаванням питної соди. Негайно, до появи загально го тяжкого стану, доставити потерпілого до медичного закладу.

У випадках, коли потерпілий потрапив у снігову лавину, спостерігається непритомність, різке переохолодження організму, розлад, а іноді й зупинка дихання. Після витягнення потерпілого, потрібно звільнити порожнину рота та ніс від снігу, поклавши його на товсту підстилку. Якщо потерпілий дихає самостійно, то послабити комір та верхній одяг, які заважають диханню (роздягати потерпілого не треба). Коли потерпілий не дихає, негайно приступити до штучного дихання і водночас розти-

263

264 5. Надання першої долікарської допомогирати вовняною ганчіркою кінцівки та тулуб потерпілого. В разі зупинки серця -приступити до зовнішнього масажу серця. Ці процедури потрібно робити до повного відновлення дихання та роботи серця. Давати потерпілому зігріваючі напої (гарячий чай, горілку тощо) можна лише тоді, коли він прийшов до тями.

Транспортування потерпілих до медичного закладу допустиме тільки після повного відновлення самостійного дихання та роботи серця.

5.3.2. Перша допомога при вивихах, розтягуваннях і розриваз: зв 'язок та при переломах кісток

Вивих - це стійке зміщення суглобних кінців костей за межі їх нормальної рухомості, інколи з розривом суглобної сумки і зв'язок та виходом однієї з кісток з сумки.

Вивихи можливі внаслідок різких, надмірних рухів у суглобі, у випадках падіння з висоти на витягнуту кінцівку, в результаті сильного удару в ділянку суглоба. Часто вивихи супроводжуються переломами.

Ознаки: біль у ділянці ушкодженого суглоба, втрата звичайної рухливості в суглобі, вимушене положення кінцівки, зміна форми кінцівки в ділянці суглоба.

Допомога. Потерпілого необхідно якнайшвидше доставити до медичного закладу, де йому вправлять суглоб. На час транспортування потерпілого до медичного закладу на ушкоджений суглоб потрібно накласти транспортну шину чи пов'язку, що надійно фіксує кінцівку. Для зменшення болю можна дати потерпілому таблетку анальгіну чи іншого знеболювального засобу. Ні в якому разі не треба вправляти вивих самостійно.

Розтягування та розривання зв 'язок найчастіше буває в ділянці гомілковоступе-негово суглоба.

Ознаки. Різкий, гострий біль у суглобі в місці закріплення ушкодженої зв'язки; рухливість у цьому місці обмежена і супроводжується значним болем; припухлість в ділянці суглоба (крововилив в порожнину суглоба).

Допомога. Холод на місце ушкодження і припухлості, стискуюча пов'язка, цілковий спокій кінцівки (в разі необхідності - накладання транспортної шини на кінцівку).

Перелом - це порушення цілісності кістки. Розрізняють закриті переломи, коли не відбувається пошкодження шкіри, та відкриті, коли зламана кістка виходить назовні.

Ознаки: біль постійний чи такий, що виникає в разі навантаження на ушкоджену кінцівку або при обмацуванні місця перелому, неможливість рухів в ушкодженій ділянці, зміна форми частини тіла (кінцівки) в ділянці перелому, крововиливи, ненормальна рухомість кістки в місці перелому.

Загальний стан потерпілого залежить від характеру перелому і може бути досить важким (особливо в разі переломів кісток черепа, таза, стегна тощо), часто підвищується температура тіла.

Потрібно пам'ятати, що деякі з перелічених ознак іноді можуть бути відсутні. Тому, коли є підозра на перелом, пошкодження слід розцінювати як перелом і надавати потерпілому відповідну допомогу.

Допомога полягає в забезпеченні повного спокою пошкодженої частини тіла (кінцівки) та усуненні рухомості уламків кісток у місці перелому. ,Цля цього потріб-


но іммобілізувати пошкоджену частину тіла, тобто зробити її нерухомою. Це досягається накладанням утримуючої пов'язки або ще краще - транспортної шини. Стандартні готові шини бувають металеві (дротяні чи з сітки) та дерев'яні. Для транспортної іммобілізації найкраще користуватися готовими стандартними шинами (рис. 92), в разі їхньої відсутності шини виготовляють самі. їх можна зробити з будь-яких матеріалів або предметів, які можна знайти на місці нещасного випадку -палиці, дошки, дранки, кори дерева, очерету, куски фанери чи картону, парасольки, лижі, пучки пруття тощо. Наприклад, при переломах кісток передпліччя після накладання двох шин руку фіксують хусткою (рис. 93, 1). Якщо немає шини, хвору ногу прибинтовують до здорової, а руку - до тулуба. При переломі передпліччя можна підвісити руку, використовуючи підгинання піджака (рис. 93, 2) Головна вимога - достатня довжина та міцність шини.

Шини найкраще накладати на оголене тіло, але якщо зняття одягу завдає болю чи створює інші проблеми, можна накласти шину поверх одягу. У випадку накладання на оголену частину тіла, шину потрібно обгорнути ватою чи тканиною, особливо там, де вона прилягає до виступів кісток. Шина повинна щільно прилягати до пошкодженої частини тіла. Наприклад, на рис. 93, 3. зображено спосіб бинтування шини Крамера у разі перелому плеча, при цьому рука повинна бути зігнута у лікті.

1 2 ЗРис. 93. Різні види іммобілізації: 1 - імпровізованою шиною; 2 - за допомогою подолу піджака; З - стандартною шиною Крамера

Шину накладають з таким розрахунком, щоб її центр розмістився у місці перелому, а кінці захоплювали два сусідні суглоби - вище і нижче місця перелому. На руку і ногу накладають по дві шини - з зовнішнього і внутрішнього боку. Руку завжди фіксують зігнутою у лікті, пальці кисті повинні бути напівзігнуті, нога -витягнена.

Рис. 92. Стандартна дротяна шина Крамера

У разі відкритого перелому місце навколо рани змазують йодом, на рану накладають стерильну пов'язку і шину. Тільки після накладання тоанспоотної шини потерпілого з переломом кісток можна перевозити в медичний заклад.

Переломи деяких кісток потребують особливого підходу до надання першої допомоги.

При переломі кисті чи пальців її фіксують за допомогою рулончика вати чи площини (рис. 94).

Переломи ключиці виникають від удару, атакож від падіння вперед чи на витягнуту рис. 94. Фіксування пальців рукиРУКУ-

Ознаки: ключиця стає мовби коротшою, біль у місці перелому, плече і вся рукаприспущені донизу, рухи руки обмежені.

Допомога. У пахвову ямку кладуть великий жмут скрученої вати, руку згинають у лікті під прямим кутом і прибинтовують до тулуба, передпліччя підвішують на хустці до шиї.

Переломи ребер виникають унаслідок ударів чи в разі здавлювання грудної клітки. Одночасно можливе пошкодження внутрішніх органів.

Ознаки: різко виражений біль у місці перелому, що посилюється під час вдихання повітря, кашлю, рухах грудної клітки. Коли одночасно пошкоджена плевра та легені, під шкірою скупчується повітря (підшкірна емфізема). У таких випадках під час промацування під шкірою відчувається потріскування бульбашок повітря. Інколи спостерігається відхаркування крові.

Допомога. Накласти тугу пов'язку навколо нижньої частини грудної клітки з метою обмеження її рухливості під час дихання. Для зменшення болю можна дати потерпілому знеболювальний засіб. Перевозити потерпілого необхідно сидячи.

При переломі кістки стегна і гомілки їх фіксують так, щоб шини захоплювали три суглоби: кульшовий, колінний, гомілковоступеневий (рис. 95).

Переломи хребта надзвичайно небезпечні, особливо в тих випадках, коли пошкоджується спинний мозок. Такі переломи можливі в результаті падіння з висоти чи притискання важким предметом.

Ознаки: різкий біль в ділянці виступаючих позаду відростків, неможливість рухів в ділянці хребта. Коли внаслідок перелому пошкоджено спинний мозок, то спостерігається параліч кінцівок, втрата чутливості тіла нижче місця перелому, розлад функцій тазових органів (затримка сечі та калу).

Допомога. Потерпілого необхідно дуже обережно піднімати та переносити. Не допускати згинання хребта, тому що в цьому випадку можна пошкодити спинний

266_______________________________________5. Надання першої долікарської допомоги

Рис. 95. Положення потерпілого при переломі кістки стегна і гомілки

мозок. Найважливіше - забезпечити нерухомість хребта (рис. 96). Для цього потерпі-


лого кладуть на ноші з жорсткою поверхнею в положенні на животі; під плечі та голову підкладають валик. Для того, щоб покласти потерпілого на ноші, спершу потрібно обережно повернути його вниз животом, а потім двоє-троє людей одночасно піднімають його і кладуть на ноші, не допускаючи при цьому згинання хребта. Можна перед тим, як піднімати потерпілого, підкласти під нього дошку.

Рис. 96. Положення потерпілого при пе- Рис. 97. Положення потерпілого приуш-реломі хребта ■ кодженнях шийного відділу хребта

При переломі шийної частини хребта голову у потерпілого, який лежить долі, фіксують ватною пов'язкою у вигляді нашийника або великої підкови довкола голови, а потім кладуть його на ноші.

Голову можна фіксувати також двома валиками зі згорнутого одягу, ковдри, подушок (рис. 97).

Переломи кісток тазу виникають від сильного його стискання, наприклад, між стіною та транспортним засобом, що рухається, а також під час падіння з висоти. Переломи нерідко супроводжуються пошкодженням тазових органів (сечового міхура, прямої кишки та інших).

Ознаки. Потерпілий не може стояти, ходити, а лежачи - не може підняти витягнуту ногу; в місці перелому з'являється припухлість, сильні болі, крововиливи в пахову ділянку та порожнину. Як правило, потерпілий лежить у позі "жабки" - на спині з розведеними напівзігнутими ногами. Такі переломи здатні викликати дуже тяжкий загальний стан (шок).

Допомога. Покласти потерпілого на жорсткі ноші (рис. 98) обличчям догори, його ногам надати положення "жабки", для чого під коліна підкласти товсті валики. Широким рушником чи простирадлом стягнути таз та верхні частини стегон і терміново доставити потерпілого в медичний заклад.

Перелом кісток черепа, як правило, супроводжується пошкодженням м'яких тканин голови та головного мозку.

Допомога. При переломі костей черепа потерпілого вкладають на спину, голову фіксують так само, як при допомозі у випадку ушкодженя шийного відділу хребта (рис. 99).

При переломі щелеп на підборіддя накладають марлеву пов'язку, контури якої ідуть навколо голови і під підборіддям. При переломі верхньої

268 5. Надання першої долікарської допомогищелепи між верхніми і нижніми зубами прокладають шину (дощечку), а потім пов'язкою через підборіддя фіксують щелепи.

Потерпілого з будь-якою травмою черепа, яка супроводжується загальним розла дом, треба обережно доставити в медичний заклад. Непритомність потерпілого не є перешкодою для транспортування.

5.4. Долікарська допомога при термічних впливах та хімічних опіках

Відхилення температури навколишнього середовища від допустимих значень становить небезпеку для людини. Ця небезпека тим більша, чим більше відхилення температури середовища чи речей, з якими контактує людина, від допустимих значень. Як низькі, так і високі температури навколишнього середовища призводять до порушення процесів терморегуляції організму і розладу функцій життєво важливих систем. Контакт окремих ділянок тіла з гарячими або холодними речами та предметами стає причиною травмування цих ділянок, яке зветься опіком чи обмороженням. Контакт з деякими хімічними речовинами та сполуками також призводить до травмування, яке зветься хімічним опіком.

Переохолодження. Розвивається внаслідок порушення процесІЕ. терморегуляції при дії на організм низьких температур. Погіршенню самопочуття сприяють втома, малорухливість, алкогольне сп'яніння.

Ознаки. На початковому етапі потерпілого морозить, прискорюються дихання і пульс, підвищується артеріальний тиск, потім настає переохолодження, рідшає пульс та дихання, знижується температура тіла. При зниженні температури тіла від 34 до 32°С затьмарюється свідомість, припиняється довільне дихання, мова стає неусві-домленою. Після припинення дихання серце може ще деякий час (від 5 до 45 хв.) скорочуватися, а потім зупиняється, і настає смерть.

Допомога. При легкому ступені переохолодження розігрівають тіло розтиранням, дають випити кілька склянок теплої рідини.

При середньому і тяжкому ступенях енергійно розтирають тіло вовняною тканиною до почервоніння шкіри, дають багато гарячого пиття, молоко з цукром, від 100 до 150 г 40% спирту-ректифікату (горілки). Якщо у потерпілого відсутнє дихання або він слабко дихає, треба розпочати штучне дихання. Після зігрівання і відновлення життєвих функцій потерпілого закутують у теплий одяг і створюють йому спокій.

Відмороження. Виникає при тривалій дії холоду, при контакті тіла з холодним металом на морозі, із скрапленими повітрям та газами або сухою вуглекислотою. При підвищеній вологості і сильному вітрі відмороження може спостерігатись і при не дуже низькій температурі повітря (навіть близько 0 °С). Сприяє відмороженню загальне ослаблення організму внаслідок голодування, втоми або захворювання. Найчастіше відморожують пальці ніг і рук, а також ніс, вуха, щоки.

Ознаки. Залежно від тяжкості розрізняють чотири ступені відмороження тканин: І - почервоніння і набряк; II - утворення пухирів; III - омертвіння шкіри та утворення струпа; IV - омертвіння частини тіла.

Допомога. Розтирання і зігрівання на місці події. Бажано розмістити потерпілого біля джерела тепла (наприклад, біля вогнища) і тут продовжувати розтирання. Краще розтирати відморожену частину спиртом, горілкою, одеколоном, а якщо їх немає, то м'якою рукавицею, хутровим коміром. Не можна розтирати снігом. Після

5. Надання першої долікарської допомоги 269порожевіння відморожене місце витирають насухо, змочують спиртом, горілкою або одеколоном і утеплюють ватою чи тканиною. Треба пам'ятати, що одяг і взуття з відморожених частин тіла знімати треба дуже акуратно, якщо ж це зробити не вдається, треба розпороти ножем ту частину одягу або взуття, які утруднюють доступ до ушкоджених ділянок тіла.

Перегрівання. Трапляється внаслідок тривалого перебування в умовах високої температури та вологості, на сонці без захисного одягу, при фізичному навантаженні у нерухомому вологому повітрі. Розрізняють кілька ступенів перегрівання.

Ознаки. Легкий ступінь - загальна слабкість, нездужання, запаморочення, нудота, підвищена спрага, шкіра обличчя червоніє, вкривається потом, пульс і дихання прискорюються, температура тіла підвищується до 37,5-38,9°С.

Середній ступінь - температура тіла - 39-40°С, сильний головний біль, різка м'язова слабкість, миготіння в очах, шум у вухах, болі в ділянці серця, виражене почервоніння шкіри, сильне потовиділення, посиніння губ, прискорення пульсу до 120-130 уд./хв, часте і поверхневе дихання. Спостерігаються таїсож блювання, понос.

Тяжчі ступені перегрівання тіла кваліфікують по-різному: якщо температура повітря висока і його вологість підвищена, йдеться про тепловий удар, якщо довго діяли сонячні промені - про сонячний. При цьому температура тіла піднімається вище 40°С, настає непритомність, шкіра потерпілого стає сухою, у нього починаються судоми, порушується серцева діяльність, зупиняється дихання.

Допомога. У легких випадках потерпілого покласти в затіненому місці, давати необмежену кількість питного. В тяжких випадках перенести його в затемнене прохолодне місце, роздягнути, обмити тіло прохолодною водою, прикладати холодні компреси на голову, шию, ділянку серця. Дати понюхати ватку, змочену нашатирним спиртом. Якщо порушується серцева діяльність, зупиняється дихання, почати робити штучне дихання. Викликати швидку медичну допомогу, або, після надання першої допомоги, доставити потерпілого в медичний заклад.

Термічні опіки. Виникають при дії на відкриті ділянки тіла високої температури (полум'я, потраплення на шкіру гарячої рідини, розпечених предметів тощо).

Ознаки. Залежно від тяжкості розрізняють чотири ступені опіку: І - почервоніння шкіри і її набряк; II - пухирі, наповнені жовтуватою рідиною; III - утворення некрозу шкіри (струпів); IV - обвуглювання тканин. Опіки завжди супроводжуються сильними болями в пошкодженій частині тіла. Чим більше обпечена поверхня і чим глибше пошкодження тканин, тим важчий опік. Опіки 1/3 -1/2 поверхні тіла і більше є небезпечними для життя потерпілого. Загальний стан потерпілого при значних опіках дуже тяжкий. Можливе виникнення шоку.

Допомога. Необхідно швидко вивести або винести потерпілого із зони вогню, припинити контакт з гарячими речовинами. При займанні одягу треба негайно його загасити і зняти тліючі залишки. Залишки одягу, що прилипли до тіла в жодному разі не можна здирати, а обережно зрізати ножицями. На обпечену поверхню накласти ватно-марлеву пов'язку, змочену в спирті. Якщо є 0,5% розчин новокаїну, то ним зрошують обпечену поверхню.

При опіках незначного розміру першого ступеня можна обмежитись змазуванням обпеченої частини шкіри 2-3% розчином марганцевокислого калію та накладанням стерильної пов'язки (на обличчя пов'язку накладати не варто).


У випадку значних опіків потерпілого потрібно загорнути в чисте простирадло, а зверху - в теплу ковдру. В разі значних опіків кінцівок потрібно накласти на них транспортні шини.

Потерпілі зі значними опіками, які супроводжуються тяжким загальним станом, повинні отримувати необмежену кількість питного: водно-соляний розчин (одна чайна ложка солі та 1/2 чайної ложки соди на 1 л води), гарячий та солодкий чай тощо. Для зменшення болю дати потерпілому таблетку обезболюючого або 100-150 мл вина чи горілки. Таких потерпілих, а також потерпілих з опіками II—IV ступенів, незалежно від площі пошкодження, потрібно негайно транспортувати до медичного закладу. Під час транспортування не допускати переохолодження потерпілого, до обпечених ділянок не можна торкатися руками, не можна проколювати пухирі і відривати шматки одягу, що прилипли до місць опіку, не можна накладати мазі, порошки, робити примочки.

Хімічні опіки. Виникають унаслідок дії на дихальні шляхи, шкір}' і слизові оболонки концентрованих неорганічних та органічних кислот, лугів, фосфору, інших речовин. При горінні або вибухах хімічних речовин утворюються термохімічні опіки.

Ознаки. Основні зовнішні ознаки хімічних опіків схожі до термічних опіків. За глибиною ураження тканин хімічні опіки також поділяються на чотири ступені.

Опіки кислотами дуже глибокі, на місці опіку утворюється сухий струп. Від азотної кислоти він має світло-жовтий колір, сірчаної кислоти - сіро-білий з наступною зміною до коричнево-чорного кольору. Обпечені лугами частини тіла мають блідий колір. При опіку лугами тканина волога, тому ці опіки переносяться важче, ніж опіки кислотами.

Допомога. Якщо одяг потерпілого просочився хімічною речовиною, його треба швидко зняти, розрізати чи розірвати на місці події. Потім механічно видаляють речовини, що потрапили на шкіру (наприклад, вапно), енергійно змивають їх струменем води (краще під тиском - з водопроводу, насоса) не менше як 10-15 хв, поки не зникне специфічний запах. Якщо є можливість, то після промивання водою обпечені частини обмивають такими розчинами: у випадках опіку кислотами - 2% розчином соди чи мильною водою; у випадках опіку лугами - 1-2% розчином оцтової, лимонної чи борної кислоти. В разі опіку фосфором роблять примочки з 5% розчину марганцевокислого калію. Після цього на обпечену поверхню потрібно накласти суху пов'язку.

При потраплянні хімічної речовини у дихальні шляхи необхідно прополоскати горло водним 3% розчином борної кислоти, цим же розчином промити очі. У випадку хімічного опіку стравоходу та шлунка потрібно пити сирі яйця або соняшникову олію.

Не можна змивати хімічні сполуки, які займаються або вибухають при контакті з вологою. Якщо невідомо, яка хімічна речовина спричинити опік, і немає нейтралізуючого засобу, на місце опіку треба накласти чисту суху пов'язку. Потерпілих з хімічними опіками необхідно негайно направити в медичний заклад.

5.5. Допомога при отруєннях

Отруєння - це група захворювань, викликаних впливом на організм отрут різного походження. При отруєнні, особливо невідомою токсичною речовиною, потріб-

5. Надання першої долікарської допомоги 271но негайно викликати лікаря. До прибуття лікаря необхідно припинити контакт потерпілого з отруйною речовиною та видалити її з організму. Оскільки: отрути можуть потрапляти в організм трьома шляхами - через шлунково-кишковий тракт, органи дихання та шкіру чи слизові оболонки, то цим визначається характер першої допомоги.

Якщо отрута (за винятком кислот чи лугів) потрапила у шлунково-кишковий тракт, потерпілому негайно кілька разів промивають шлунок до появи чистих промивних вод. Для цього його примушують випити 1,5-2,0 л води ледь підфарбованої марганцевокислим калієм або води з питною содою (одна чайна ложка на одну склянку води), а потім викликають блювання подразненням кореня язика. Після цього дають суспензію активованого вугілля, яка має хороші адсорбційні властивості. Кишечник очищається за допомогою сольового проносного - 20 г гіркої солі на 0,5 склянки води. Потім потерпілого зігрівають, дають йому багато чаю або кави, але не їжу.

У разі потрапляння отруйних газів або випарів у дихальні шляхи, потерпілому потрібно забезпечити приплив свіжого повітря, вивільнити його від одягу, який утруднює дихання. При запамороченні чи непритомності дати понюхати нашатирний спирт, при зупинці дихання - зробити штучне дихання.

При потраплянні отруйних речовин на шкіру необхідно принаймні змити ділянку тіла водою з милом. Якщо ці речовини мають до того ж агресивну дію, треба діяти так, як і при хімічних опіках.

Отруєння харчовими продуктами. Причиною їх є вживання неякісних, несвіжих або заражених хвороботворними бактеріями продуктів. Захворювання, як правило, починається через 2-3 години після вживання неякісних продуктів, інколи через 20-26 год.

Ознаки: загальне нездужання, нудота, неодноразове блювання, біль у животі, головний біль, частий понос, блідість, спрага, підвищення температури тіла до 38...40°С, частий слабкий пульс, судоми. Блювання і понос зневоднюють організм, сприяють втраті солей.

Допомога - діяти, як при потраплянні отрути у шлунково-кишковий тракт.З метою запобігання харчовим отруєнням не слід допускати вживання

недоброякісних та не зовсім свіжих продуктів. Особливо обережно треба вживати консерви і пам'ятати про можливість їх низької якості (здуття кришки, банки, поганий запах, незвичайний колір тощо). З метою запобігання отруєнням фальшивими спиртними напоями не слід купувати напої сумнівного виробництва, особливо у неорганізованих продавців.

Отруєння ліками, алкогольними та наркотичними речовинами. Особливість першої допомоги полягає в тому, що потерпілого ні в якому разі не можна залишати самого, оскільки в нього можуть спостерігатися порушення роботи центральної нервової системи - гальмування або збудження її, параліч дихання, непритомність, клінічна смерть.

Отруєння кислотами та лугами - найбільше поширені серед ненавмисних отруєнь хімічними речовинами, які потрапили в організм через стравохід, особливо в побуті, у дітей.

Ознаки. Різкі болі в ротовій порожнині, стравоході та в шлунку, опік (набряк) слизових, блювання з домішкою крові, труднощі під час ковтання. Іноді характерний

272 5. Надання першої долікарської допомогизапах з рота. Потерпілі часто збуджені, можливий набряк гортані з розвитком асфіксії, непритомність.

Допомога. Негайно видалити слину та слиз з рота потерпілого, загорнувши чайну ложку в марлю, серветку чи хустинку, протерти ротову порожнину. Промивати шлунок водою не можна, оскільки це спричинює блювання і призводить до потрапляння отрути у дихальні шляхи. Можна лише дати потерпілому 2-3 склянки води, щоб розбавити кислоту чи луг, зменшуючи їх агресивну дію. Не можна також нейтралізувати кислоту, що потрапила у шлунок, лугом і навпаки, оскільки при цьому утворюється велика кількість вуглекислого газу, що призводить, до розтягування шлунка, посилення болю та кровотечі. Якщо виникли ознаки задухи, роблять штучне дихання - краще способом "з рота в ніс", оскільки слизова оболонка рота потерпілого обпечена.

Отруєння оксидом вуглецю. Причини - вдихання чадного газу, генераторного газу, продуктів горіння, диму. В крові блокується зв'язок гемоглобіну з киснем і обмежуються умови для його перенесення кров'ю від легень до тканин.

Ознаки - при легкому отруєнні - шкіра яскраво-рожева, запаморочення, шум у вухах, загальна слабкість, нудота, блювання, слабкий пульс, короткочасна непритомність; при тяжкому отруєнні - нерухомість, судоми, порушення зору, дихання, роботи серця, непритомність протягом годин і навіть діб, клінічна смерть.

Допомога - діяти, як і у випадку потрапляння отрути у дихальні шляхи.

5.6. Допомога при ураженні електричним струмом та блискавкою

Пошкодження організму, спричинені протіканням через нього електричного струму, електричною дугою або блискавкою, називаються електричною травмою.

Електричні травми умовно поділяють на два види: місцеві електротравми, коли виникає місцеве ушкодження організму, і загальні електротравми, так звані електричні удари, коли уражається центральна нервова система або існує загроза ураження всього організму через порушення нормальної діяльності життєво важливих органів і систем, таких як головний мозок, серце, легені.

Місцеві електротравми - чітко окреслені місцеві порушення цілісності окремих ділянок та тканин тіла під впливом електричного струму або електричної дуги. Найчастіше - це поверхневі пошкодження, тобто пошкодження шкіри, іноді інших м'яких тканин, а також зв'язок і кісток.

До місцевих електротравм відносять: електричні опіки, електричні знаки,

металізацію шкіри, механічні пошкодження та електроофтальмію.Загальні електричні травми (електричні удари) залежно від наслідків ураження

організму людини поділяють на чотири ступені:


I - судомне скорочення м'язів, що супроводжується болями, агте без втрати свідомості;

I - судомне скорочення м'язів із втратою свідомості та/або зупинкою дихання;III - втрата свідомості і порушення серцевої діяльності;IV — клінічна смерть.Електричний удар, навіть якщо він не закінчився смертю, може призвести до

значного розладу організму, який виявляється одразу ж після удару або через декілька годин, днів і навіть місяців.

Так, унаслідок електричного удару можуть виникнути або загостритися серцево-судинні захворювання (аритмія серця, стенокардія, підвищення або пониження артеріального тиску), а також нервові захворювання (невроз), ендокринні порушення тощо. Можливі послаблення пам'яті та уваги. Вважається, що електричні удари послаблюють стійкість організму до захворювань.

Дотикання до струмоведучих частин, що перебувають під напругою, спричинює судомне скорочення м'язів. Унаслідок цього, якщо потерпілий тримає провідник руками, пальці можуть так сильно стиснутися, що вивільнити його руки стає неможливо.

Якщо потерпілий стикається зі струмопровідними частинами, необхідно передусім за все швидко вивільнити його від дії електричного струму. При цьому слід мати на увазі те, що торкатися до людини, що перебуває під напругою, небезпечно для життя того, хто надає допомогу. Тому швидко відключити ту частину устаткування, якої торкається потерпілий (рис. 100) або електрообладнання головне-завдання рятівника.

Рис. 100. Вивільнення потерпілого: відкиданням провідника дошкою, перерубуванням провідників

Якщо вимкнення зробити неможливо, звільнити людину від дії електричного струму можна, відтягнувши її від джерела струму або ж відкинувши провідник від людини (якщо людина торкається провідника). При цьому людині, яка надає допомогу, потрібно дотримуватися правил безпеки, щоб самій не потрапити під дію електричного струму, звертаючи особливу увагу на напругу, під яку потрапив потерпілий.

274 5. Надання першої долікарської допомогиУ разі напруги до 1 000 В провідник від людини можна відкинути сухою

палкою або дошкою. Можна також перерубати його сокирою. Відтягти потерпілого від джерела струму можна руками, надягнувши діелектричні рукавиці або ж обмотавши їх сухим одягом. Краще при цьому стати на дошку, одяг або будь-яку іншу діелектричну підстилку (рис. 101).

У разі напруги понад 1 000 В для звільнення потерпілого можна використовувати лише ізолюючу штангу або ізолюючі кліщі, одягнувши діелектричні (гумові) рукавички і взувши діелектричні боти.

Звільнивши потерпілого від дії електричного струму, треба якнайшвидше визначити вид і ступінь електротравми і залежно від цього надати першу долікарську допомогу, а також викликати медичну допомогу або транспортувати потерпілого до медичного закладу. Потрібно пам'ятати, що людину, яка отримала електротравму, не можна залишати без догляду, доки її не огляне лікар, оскільки у неї не унеможливлений розвиток негативних процесів, які можуть призвести навіть до зупинки серця.

Рис. 101. Відтягування потерпілого: 1 - за сухий одяг; 2 - використовуючи діелектричні рукавиці

5.7. Надання першої допомоги при утопленні

Людину, що тоне, потрібно передусім витягнути з води на берег чи палубу судна. Витягуючи потерпілого, треба бути дуже обережним, оскільки він може не контролювати свої дії і здатен, вчепившись за рятівника, потягнути за собою і його. Рекомендується підпливати до утопаючого ззаду, захопити його за голову і буксирувати до берега. Є й інші способи буксирування, при яких потерпілого за-хапують за плечі або під руки. Головне - не дати змоги потопаючому схопити рятівника та паралізувати його дії. Доцільно витягувати потерпілого за його одяг чи за волосся.

Якщо підпливти до потопаючого ззаду неможливо, а він не контролює свої дії, чинить опір та намагається вхопитися за рятівника, потрібно пірнути під нього, захопити однією рукою під коліно, а долонею другої руки сильно штовхнути інше коліно спереду і повернути потопаючого до себе спиною. У крайніх випадках, коли потерпілий своїми діями створює загрозу життю рятівника, хапаючись за нього, потрібно негайно звільнитися від "обіймів" потопаючого. Якщо потопаючий захопив


одночасно тулуб та руки рятівника спереду, необхідно завдати кулаком різкого удару в ділянку ребер потопаючого. Залежно від місця захвату можливі інші способи звільнення.

Залежно від того, чи наповнились легені потерпілого водою чи ні, розрізняють два види утоплення - мокре і сухе. При справжньому (мокрому) утопленні рідина обов'язково потрапляє в легені (75-95% усіх утоплень). При рефлекторному звуженні голосової щілини вода не потрапляє в легені і людина гине від механічної асфіксії (5-20% усіх утоплень).

Трапляються утоплення від первинної зупинки серця і дихання внаслідок травми, температурного шоку тощо. Утоплення може настати також при тривалому пірнанні, коли кількість кисню в організмі зменшується до рівня, що не відповідає потребам мозку.

Ознаки. У випадку мокрого утоплення, коли потерпілого рятують одразу після занурення під воду, у початковий період після його підняття на поверхню спостерігається загальмований або збуджений стан, шкірні покриви і губи бліді, дихання супроводжується кашлем, пульс прискорений, морозить. Верхній відділ живота здутий, нерідко буває блювання. Вказані ознаки можуть швидко зникнути, але інколи слабкість, запаморочення, біль у грудях та кашель зберігаються протягом кількох днів.

Якщо тривалість остаточного занурення потерпілого під вод> становила не більше кількох хвилин, після витягнення з води людина непритомна, шкірні покриви синюваті, з рота і з носа витікає пінна рідина рожевого забарвлення, зіниці слабо реагують на світло, щелепи міцно стиснуті, дихання уривчасте або зідсутнє, пульс слабкий, неритмічний, стан організму характеризується як агональний.

У тих випадках, коли після остаточного занурення потерпілого під воду минуло 2-3 хв, самостійне дихання і серцева діяльність, як правило, відсутні, зіниці розширені і не реагують на світло, шкірні покриви синюшні. Ці ознаки свідчать про настання клінічної смерті.

При сухому утопленні посиніння шкіри виражене менше, ніж при мокрому, в атональному періоді відсутнє витікання пінистої рідини з рота. Клінічна смерть триває 4-6 хв.

Утоплення, що розвинулось унаслідок первинної зупинки серця і серцевої діяльності, Рис. 102. Схематичне зображення характеризується різкою блідістю шкіри, від-положення, яке необхідно прийня- СуТНістю рідини в порожнині рота і носа, зу-ти потерпілому для усунення води пинкою дихання і серця, розширенням зіниць. з його дихальних шляхів і шлунку. у таких уТ0ПЛеників клінічна смерть може

тривати 10-12 хв.Допомога. Якнайшвидше очистити порожнину рота і глотки утопленого від

слизу, мулу та піску. Якщо в дихальних шляхах потерпілого є вода, її необхідношвидко видалити, для чого потерпілого перевертають на живіт, перегинають через

коліно, щоб голова звисала вниз, і кілька разів натискають на спину (рис. 101).

276_______________________________________5. Надання першої долікарської допомоги Після цього потерпілого перевертають обличчям догори і починають робити оживлення.

Коли утопленик врятований у початковому періоді утоплення, треба насамперед вжити заходів до усунення емоційного стресу: зняти мокрий одяг, насухо обтерти тіло, заспокоїти. Якщо потерпілий непритомний при досить спонтанному диханні, його кладуть горизонтально, піднімають на 40-50° ноги, дають подихати нашатирним спиртом. Одночасно зігрівають потерпілого, проводять масаж грудної клітки, розтирають руки і ноги.

5.8. Посттравматичний синдром та його подолання

Постравматичний розлад - тривожний розлад, в якому страх і супутні синдроми виникають зразу після травматичної події і тривають менше місяця.

Стресові розлади суттєво знижують загальний емоційний стан особистості, отруюють особисте, сімейне, соціальне, професійне життя людини.

Американські вчені виявили, що у більшості солдатів виникають серйозні психічні симптоми після закінчення воєнних дій.

Приблизно 29% всіх військовослужбовців, що служили у В'єтнамі, страждали частими посттравматичними розладами, 22% мали окремі, незначні стресові симптоми, 10% ветеранів досьогодні відчувають помітні пост травматичні стресові симптоми.

Обстеження ветеранів війни у Перській затоці дали схожі результати: більше третини їх через 6 місяців після бойових дій розказали, що їх мучать жахи, і вони стали вживати більше алкоголю, ніж раніше.

Ветерани Афганістану так само страждають від нав'язливих образів, снів-жахів, думок. їм перед очима постають різні страшні сцени, які на все жипгтя вкарбувалися в їхню пам'ять - смерть товариша, вбивство ворога, каліцтво тощо.

У 2003 р. за період з початку війни в Іраку було евакуйовано понад 600 військових армії США, 22 солдати наклали на себе руки, причому більшість суїцидів було зафіксовано після оголошення закінчення війни. Перебування на території Іраку, де активно діють партизани, на думку британського щотижневика "Observer", посттравматичний стрес загрожує кожному другому солдату американської армії. Згідно повідомлень голови Комітету Верховної Ради з питань охорони здоров'я, материнства і дитинства, М. Поліщук на початку 2004 р. зробив заяву про те, що 60% українських миротворців страждають на психічні розлади, а 30% солдатів в Іраку стануть імпотентами.

Гострі і посттравматичні стресові розлади можуть бути спричинені і катастрофами природного чи техногенного характеру та наслідками дії терористів.

Затяжні стресові симптоми спостерігаються у тих, хто відчув на собі насилля, жорстокість. У результаті обстеження американськими спеціалістами 124 людей, які пережили холокост, 46% з них отримали діагноз "посттравматичний стресовий розлад". У жертв зґвалтування посттравматичний період може тривати до 18 місяців і довше.

Суттєвою допомогою у подоланні посттравматичних стресів може бути організована в Україні при МНС резервістська чи добровільна структура, прототипом якої є створена в 1991 р. Американською асоціацією психологів і Американським Червоним хрестом Мережа реагування у випадку катастроф (DNR). DNR займається забезпеченням невідкладної психологічної допомоги після катастрофи.

5. Надання першої долікарської допомоги ______________________________________277Багато жертв катастроф насправді не розпізнають, наскільки вплинула на них

пережита ситуація. Американські вчені визначили, що від 10 до 40% жертв тяжких дорожньо-транспортних пригод можуть отримати діагноз посттраЕіматичного синдрому протягом півроку після пережитого стресу.

Спеціалісти з психічного здоров'я можуть безпосередньо допомагати тим, хто вижив, упоратися зі своїми психологічними труднощами. Вони часто використовують підхід з чотирьох етапів:

1. Нормалізація реакцій людини на пережиту ситуацію, тобто розповідають про реакцію людини на типову ситуацію (проблеми зі сном, нервове збудження, відчуття горя і т.ін.).

2. Заохочення вираження тривоги, гніву, плачу ла інших негативних емоцій. Дають можливість виговоритися.

3. Навчання навиків самодопомоги, показ шляхл$ подолання стресу, тривожності, переживання.

4. Забезпечення спеціальної допомоги, оскільки 15-25% тих, хто вижив, потребують серйозної спеціальної допомоги, реабілітації.

Специфіка надання першої психологічної допомоги при посттравматичному синдромі полягає в тому, що самі рятувальники, перебуваючи в зоні дії негативних чинників, піддаються впливу надзвичайного стресу і зазнають певних психологічних травм. Отже для того, щоб ефективно надати допомогу потерпілому, важливо володіти методами саморегуляції, розвивати волю, загартовувати характер. Сила волі, незламний характер, контроль над собою, реакцією на ситуацію, пристосування до реалій навколишнього середовища дають змогу не тільки вижити людині в екстремальних умовах, але й допомогти вижити оточуючим.

6. Організація та управління безпекою життєдіяльності

6.1. Концептуальні основи державної безпеки

Державну безпеку у всіх сферах життєдіяльності суспільства підтримують і забезпечують у першу чергу формуванням взаємовигідних біосоціальних відношень людей, соціальних груп між собою. Такий підхід до безпеки визначає і відповідні принципи (рис. 103).

Рис. 103. Принципи забезпечення державної безпеки

6.2. Загальні аспекти управління безпекою життєдіяльності

Управління безпекою життєдіяльності - це комплекс дій з підготовки, прийняття і реалізації рішень, спрямованих на забезпечення безпеки людини у сфері виробництва та побуту як за нормальних умов, так і в разі виникнення НС.

6. Організація і управління безпекою життєдіяльності 279Управління безпекою життєдіяльності має правовий, соціально-економічнии, тех-

іний, організаційний, медичний, екологічний, психологічний та етичний аспекти.1. Правовий аспект полягає у розробці та обов'язковому виконанні

законодавчих та нормативних актів, що регулюють суспільні відносини у сфері безпечної життєдіяльності, визначають критерії безпеки та вимоги щодо забезпечення оптимальних чи допустимих умов життєдіяльності людини.

2. Соціально-економічний аспект полягає у цілеспрямованому фінансуванні комплексу заходів безпеки у всіх сферах діяльності людини. Він також охоплює:а) використання економічних методів управління безпекою (пільги в

оподаткуванні);б) відшкодування шкоди особі у разі уикодження її здоров'я;в) обов'язкове державне та добровільї є особисте соціальне страхування

від нещасних випадків;г) регламентацію тривалості робочого дня і відпочинку;д) безкоштовне надання працівникам спецодягу, засобів індивідуального

захисту, миючих засобів на роботах зі шкідливими і небезпечнимиумовами праці;

є) пільги та компенсації за важкі та шкідливі умови праці: оплата праці за підвищеним рівнем, додаткова оплачувана відпустка.

3. Технічний аспект полягає у проектуванні та спорудженні будов, комунікацій, впровадженні технологій, які орієнтовані на збереження здоров'я і безпеку людини.

Модель безпечного виробництва:а) хороший, з погляду безпеки, проект;б) автоматичне дистанційне управління (маніпулятори, роботи);в) запобіжні засоби захисту: автоматичне відключення, блокування, ого

рожі, заземлення;г) засоби застереження - знаки безпеки;д) тренування - рівень знань та умінь для ефективної безпечної праці.

4. Організаційний аспект полягає у створенні апарату управління, нагляду і контролю за БЖД в масштабі держави, регіону, підприємства, підрозділу і кожної людини.

5. Медичний аспект пов'язаний із комплексною оцінкою впливу всіх чинників довкілля і трудової діяльності на стан здоров'я людей.

Медичний аспект також охоплює:а) надання кваліфікованої швидкої допомоги і лікування потерпілих від

нещасних випадків;б) виявлення осіб, стан яких не дозволяє виконувати необхідні роботи;в) з'ясування причин виникнення гострих захворювань чи отруєнь;г) організація санітарно-епідеміологічного нагляду в усіх сферах діяль

ності людини.6. Екологічний аспект полягає в забезпеченні сприятливих біологічних умов

життя людини та інших компонентів біосфери, у зменшенні антропогенного впливу на навколишнє середовище. Екологічний аспект містить такіпроблеми:

280 6. Організація і управління безпекою життєдіяльності

- зростання населення;- скорочення зеленого покриву планети;- зменшення запасів прісної води і харчових ресурсів гідросфери.7) Психологічний аспект пов'язаний з психологічною шкодою, заподіяною

кожним нещасним випадком, аварією чи катастрофою.8) Етичний або моральний аспект пов'язаний з поглядами, уявленнями і

нормами, які регулюють безпечну поведінку людей і взаємини між ними. Структурі етичних засобів належить також субординація (зв'язки за посадою), координація та співробітництво (окремих осіб, структурних підрозділів), моральне стимулювання безпечної життєдіяльності, лікарська етика.

Отже, управління безпекою життєдіяльності повинне виконуватися на етапах проектування, будівництва, реконструкції, експлуатації та ліквідації всіх народногосподарських об'єктів усіх форм власності.

6.2. Законодавчі основи безпеки життєдіяльності

У Декларації про державний суверенітет України, прийнятій Верховною Радою 16 липня 1990 р., окремий розділ присвячено екологічній безпещ як складовій частині безпеки життя людини.

В першій Конституції України, прийнятій на сесії Верховної Ради 28 червня 1996 р. стверджено: "Людина, її життя і здоров'я, ... безпека визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю". В інших статтях проголошені права громадян на належні безпечні умови праці (ст. 43), на соціальний захист (ст. 46), на охорону здоров'я та безпечне для життя і здоров'я довкілля (ст. 50). Одним із перших законів незалежної України, що регулюють охорону життя і здоров'я громадян у процесі трудової діяльності, відносини між власником підприємства і працівниками. Був закон України "Про охорону праці" (1992 p.).

Закон визначає гарантії прав на охорону праці при укладенні трудового договору, під час роботи, права на пільги і компенсації за важкі та шкідливі умови праці, компетенцію і повноваження органів державного управління, нагляду і громадського контролю за охороною праці.

Складовою частиною законодавства про охорону праці є Кодекс законів про працю України, який регулює трудові відносини загалом.

Серед законів, що регулюють безпеку людини в усіх сферах її життя, а також відносини державних органів, незалежно від видів їхньої діяльності та форм власності виділяють:

- Закон України "Про пожежну безпеку" (1993 p.);- Закон України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя

населення" (1994 p.);- Закон України "Про дорожній рух" (1993 p.);- Закон України "Про охорону природного навколишнього середовища"

(1991 р.), на основі якого розроблена низка законів, які стосуються окремих сфер довкілля, наприклад, закони України "Про охорону атмосферного повітря" (1992 р.), "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку", "Про екологічну експертизу", а також декілька кодексів: лісовий, водний, про надра землі та ін.

6. Організація і управління безпекою життєдіяльності 2816.3. Апарат управління безпекою життєдіяльності

Управління безпекою життєдіяльності є складовою частиною системи державного управління загалом. Тому державне управління безпекою життєдіяльності здійснюють:

- Кабінет Міністрів України;- Департамент по нагляду за охороною праці;- Міністерство охорони здоров'я;- Міністерство з надзвичайних ситуацій;- МВС та інші міністерства та центральні органи державної виконавчої

влади;- місцеві державні адміністрації.При KM України створена Національна рада з питань безпечної життєдіяльності

населення, яка розробляє та здійснює заходи щодо створення цілісної системи державного управління охороною життя людей.

Змістом державної політики є створення умов безпечної життєдіяльності населення країни шляхом формування та реалізації єдиного комплексу організаційно-управлінських, організаційно-технічних, науково-методичних, фінансово-економічних, санітарно-гігієнічних, навчально-пропагандистських та інших заходів.

6.4. Нагляд і контроль у галузі безпеки життєдіяльності

Державний нагляд за додержанням законодавства з БЖД охорони праці та екологічної безпеки ведуть спеціально уповноважені органи та інспекції, які не залежать у своїй діяльності від власника або уповноваженого ним органу, будь-яких об'єднань громадян та місцевих органів державної влади:

- Державний департамент по нагляду за охороною праці: центральний апарат. Національний науково-дослідний інститут охорони праці, редакція журналу "ОГГ, а також територіальні (обласні) управління. Основні завдання: нагляд за додержанням вимог законодавчих та інших нормативних актів щодо безпеки праці, проведення діагностики діючого устаткування, експертизи проектів та нових об'єктів, машин і технологій та ін.

- Держсанепідемнагляд: органи, установи і заклади державної санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я та силових структур України (Міноборони, МВС, і т.д.). Основні завдання: проведення державного нагляду у сфері санітарної та епідеміологічної безпеки; запобігання розповсюдженню інфекційних захворювань і отруєнь; встановлення чинників довкілля, що шкідливо впливають на здоров'я населення.

- Державний пожежний нагляд здійснює державна пожежна охорона системи МВС (Головне управління пожежної охорони МВС). Органи Держнагляду поряд з контролем пожежної безпеки об'єктів виробничого та іншого призначення проводять експертизу проектів щодо пожежної безпеки, видачу дозволу на початок роботи новоствореного підприємства, беруть участь у прийнятті об'єктів в експлуатацію і тощо.

- Мінекобезпеки. У систему Міністерства входять державні територіальні управління областей, регіональні екологічні інспекції в містах та регіонах областей. Одним із завдань цих органів є контроль за додержанням норм екологічної безпеки, норм і правил ядерної та радіаційної безпеки. Дер-

282 6. Організація і управління безпекою життєдіяльностіжавтоінспекція МВС України є спеціально уповноваженим державним органом, що здійснює контроль у сфері дорожнього руху. Вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів, у тому числі з безпеки життєдіяльності, здійснює Генеральний прокурор України і підпорядковані йому прокурори.

6.5. Головні завдання і функції системи управління безпекою життєдіяльності

Система управління безпекою життєдіяльності (СУБЖ) - це сукупність безпеки життєдіяльності та елементів управління її станом. Основні завдання СУБЖ:

1) Планування робіт, які ведуться на державному, галузевому, регіональномута локальному рівні. На державному рівні розроблено програми, якістосуються БЖД:

- поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;- створення і розвитку промислових засобів індивідуального захисту пра-

цівникик;- навчання і підвищення знань населення з питань БЖД.На основі довгострокових планів розробляють річні (квартальні) плани, які є

складовою частиною колективного договору:2) Інформаційне забезпечення: для підприємства джерелом зовнішньої

інформації є законодавчі та нормативні акти, інформаційні листи, розпорядження вищих органів, публікації офіційних видань. Внутрішні джерела інформації - накази, розпорядження власника, звіти і аналізи про стан безпеки праці та виробничого середовища.

3) Опрацювання, прийняття та дотримання нормативних актів. Нові закони приймає Верховна Рада, а державні міжгалузеві і галузеві нормативні акти -органи державного нагляду та управління ОП. Вони після прийняття переглядаються не рідше одного разу на 10 років. Проект норматиЕ;ного акта узгоджується із юрисконсультом та службою ОП і затверджується власником.

4) Професійний підбір - це науково обґрунтований процес вибору із групи осіб для навчання і праці за складними, відповідальними і небезпечними професіями на підставі об'єктивної оцінки психологічних показників людини. При професійному підборі треба враховувати перелік робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, де забороняється праця неповнолітніх і жінок.

5) Навчання з безпеки життєдіяльності. Навчання та інструктаж з питань безпеки життя, охорони праці, надання першої медичної допомоги, з правил поведінки при виникненні аварії проводять:а) з учнями і студентами навчальних закладів усіх рівнів освіти;б) з працівниками до початку роботи і в процесі трудової діяльності:

вступний, первинний, повторний, позаплановий, цільовий інструктажі;в) з населенням у побутовій сфері (обслуговування побутових приладів,

працівники житлово-експлуатаційних служб).6) Регламентація процесу праці. Загальний процес праці і відпочинку визначає

законодавство охорони праці, а на підприємствах - правила внутрішнього

6. Організація і управління безпекою життєдіяльності 283розпорядку. Роботи на підприємствах пов'язані з обмеженнями за шкідливими та небезпечними чинниками: шум, вібрація, освітлення, метеорологічні умови, шкідливі речовини і тощо.

7) Атестація робочих місць за умовами праці. Основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власниками і працівниками в галузі реалізації прав на здоров'я та безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах. Атестацію проводять не рідше одного разу на 5 років.

8) Експертиза - це вид науково-практичної діяльності спеціально повно-важених державних органів, яка спрямована на підготовку експертного висновку запланованої або існуючої господарської та іншої діяльності нормам і вимогам законодавства з безпеки життя.

9) Ліцензування та сертифікація - це функція, спрямована, на обмеження діяльності, пов'язаної з потенційною небезпекою для здоров'я і життя лю-дей шляхом видачі ліцензій (дозволу) або сертифікату (посвідчення), які є документами, що підтверджують відповідність діяльності вимогам безпеки.

10) Забезпечення безпечності обладнання, процесів, будівель, споруд та терито-рій - проведення діагностики устаткування, технічних оглядів котлів, посудин під тиском, підйомного устаткування, електрообладнання.

11) Забезпечення санітарно-гігієнічних умов життя, санітарно-побутового, ліку-вально-профілактичного та медичного обслуговування.

12) Стимулювання БЖД, яке здійснюється економічними, правовими, соціальними та моральними заходами і засобами.

13) моніторинг БЖД - це система спостережень, збору, опрацювання і аналізу інформації про стан безпеки людини і життєвого середовища на національному, регіональному та локальному рівнях.

Отже, позитивні зрушення у сфері забезпечення безпеки зроблені чималі, однак здійснені заходи поки що не привели до відчутного поліпшення умов і безпеки життєдіяльності. А це, поза сумнівом, відображається на економіці держави загалом. Тому, при управлінні БЖД необхідно дотримуватись умов економічної та технічної доцільності, об'єктивно порівнюючи витрати з одержаними вигодами.

Додатки

Додаток 1. Деякі коди країн в штрихових кодах EAN00-09 - США і Канада; 560 - Португалія; 777 - Болівія;20-29 - резерв EAN; 569 - Ісландія; 779 - Аргентина;30-37 - Франція; 57 - Данія; 780 - Чилі;380 - Болгарія; 590 - Польща; 784 - Парагвай;383 - Словенія; 594 - Румунія; 786 - Еквадор;385 - Хорватія; 599 - Угорщина; 789 - Бразилія;400-440 - Німеччина; 600-601 - Південна Африка; 80-83 - Італія;460-469 - Росія; 611 -Марокко; 84-Іспанія;471 - Тайвань; 619-Туніс; 850 - Куба;474 - Естонія; 64 - Фінляндія; 858 - Словаччина;475 -Латвія; 690-691-Китай; 859 - Чехія;477 - Литва; 70 - Норвегія; 860 - Югославія;480-Філіппіни; 729 - Ізраїль; 869 - Туреччина;482 - Україна; 73 - Швеція; 87 - Нідерланди;489 - Гонконг; 740-745 - Гватемала, Саль- 880 - Південна Корея;45-49 - Японія; вадор, Коста-Ріка; Гондурас, 885 - Таїланд;50 - Великобританія; Нікарагуа, Панама; 888 - Сингапур;520 - Греція; 750 - Мексика; 899 - Індонезія;529 - Кіпр; 750 - Венесуела; 90-91 - Австрія;531 -Македонія; 76 - Швейцарія; 93 - Австралія;535 - Мальта; 770 - Колумбія; 94 - Нова Зеландія;539 - Ірландія; 773 - Уругвай; 955 - Малайзія.54 - Бельгія і Люксем-бург;

ДодаткиДодаток 2. Найпоширеніші екозалежні хвороби люди ни

285

Хвороби Чинники навколишнього середовищаХвороби системи кровообігу (серце, судини)

Сумарний індекс забруднення атмосферного повітря хімічними речовинами; шум; електромагнітні поля; склад питної води (хлориди, нітрати, нітрити), твердість; ендемічність території за мікроелементами (кальцій, магній, мідь, фтор, йод та ін.); забруднення продуктів харчування токсикантами; клімат

Хвороби органів дихання

Забруднення атмосферного повітря хімічними речовинами і пилом (особливо оксидами вуглецю, сірки і пестицидами); погодні умови; соціальні умови (житло, матеріальне забезпеч-чення)

Хвороби органів травлення

Забруднення продуктів харчування і води отрутохімікатами; ендемічність місцевості за мікроелементами; соціальні умови (житлові умови, матеріальний рівень); забруднення атмосферного повітря, особливо оксидом сірки; склад питної води, її твердість; шум

Хвороби ендокринної системи

Шум; забруднення атмосферного повітря, особливо оксидом вуглецю; ендемічність території за мікроелементами, забрудненість солями важких металів; рівень інсоляції'; електромагнітні поля; твердість питної води

Хвороби крові Ендемічність території за мікроелементами, особливо хрому, кобальту, заліза; електромагнітні поля; забрудненість їжі і води нітратами і нітритами, пестицидами

Хвороби алергічної природи

Сумарний індекс забруднення атмосферного поЕіітря; соціальні умови (житло); забруднення їжі і води пестицидами, лікарськими препаратами

Хвороби шкіри і підшкірної клітковини

Рівень інсоляції; нестача або надлишок мікроелементів у зовнішньому середовищі; забруднення атмосферного повітря в поєднанні з погодними чинниками (опади, туман, тиск).

Патологія вагітності і вроджені аномалії

Забруднення атмосферного повітря хімічними речовинами; електромагнітні поля; забруднення навколишнього середовища отрутохімікатами; шум; нестача або надлишок мікроелементів у зовнішньому середовищі; іонізуюче випромінювання

Психічні розлади

Сумарний рівень забруднення повітря хімічними речовинами; електромагнітні поля; шум; забруднення середовища отрутохімікатами

Хвороби сечостатевих органів

Нестача або надлишок мікроелементів; забруднення атмосферного повітря; склад і твердість питної води

Злоякісні новоутворення

Забруднення повітря, особливо канцерогенними речовинами; забруднення їжі і води нітратами і нітритами, пестицидами; ендемічність місцевості за мікроелементами; склад і твердість

286 Додатки

Додаток 3. Вплив деяких токсичних неорганічних речовинРечовина Джерело

забрудненняШляхи надходження в організм

Наслідки впливу

Залізо Промислове виробництво

Цироз печінки, захворювання кровоносної системи

Оксидвуглецю (чадний газ)

Промисловість, автотранспорт, енергетика

3 повітрям Карбоксигемоглобінемія і зниження здатносте крові переносити кисень, ураження центральної нервової системи, порушення жирового, вуглеводного, фосфоліпідного обміну, вітамінного балансу, напади стенокардії, інфаркт міокардуОксиди

азотуЕнергетика, автотранспорт

3 повітрям Гостре подразнення легенів і дихальних шляхів та виникнення в них запальних процесів, утворення метгемоглобіну, зниження кров'яного тиску, головокружіння, втрата свідомості, блювання, задуха, нежить, підвищене

Кадмій Виплавляння кольорових металів

3 водою, їжею, повітрям

Хвороби нирок (протеїнурія). Хвороба ітай-ітай, анемія, остео-пороз (ламкість кісток), підвищений кров'яний тиск, інсульти, атеросклероз, мутагенна та канцерогенна дія, рак передміхурової залози

Марганець

Виплавляння металів, добрива рідке паливо, лінолеум, сірники, піротехнічні вироби

3 повітрям•

Прогресуюче ураження центральної нервової системи, летаргія, синдром Паркінсона, пневмонія

Мідь Пром. вироби., спалювання вугілля, добрива, барвники

3 водою, їжею

Пневмонія, гепатити, інтоксикація

Миш'як Пром. вироби., пестициди, пивоваріння

3 водою, їжею, пивом

Рак легенів та шкіри, порушення функції шлунка, периферичні неврити, перфорація перегородки носа, ураження шлунково-кишкового тракту, інтоксикація, меланоз шкіри

ДодаткиПродовження дод. З

Молібден

Ґрунти, природні води, виплавляння металів, сплави, барвники, скло, мастила

3 повітрям, водою, їжею

Порушення центральної нервової системи, подагра, ендемічна атаксія

Нікель Пром. вироби., нікелювання виробів

3 їжею, повітрям

Бронхіальний рак, рак легенів, рак слизових оболонок носа. Дерматити (екзема), інтоксикація, алергія

Нітрати, нітрити

Добрива, відходи тваринництва, стічні води


Метгемоглобінемія (порушення транспортування кров'ю кисню), ураження органів травлення, центр, нервової системи

Нітрозо-сполуки

Добрива, пестициди, харчові добавки


Рак, мутагенна та тератогенна дії

Ртуть Виробництво ртуті, пестициди, спалювання органічного палива, виробництво хлору

3 водою,повітрям,їжею

Інтоксикація (меркурізм). Хвороба Мінамата, незворотні ураження центральної нервової системи з паралічами, розладами зору, втратою слуху, ураження спинного мозку, психічна неповноцінність новонароджених

Хром Пром. вироби., сплави, барвники, дубильні речовини, вогнетривка цегла

3 повітрям, їжею

Бронхіальний рак, рак легенів, хронічні запалення верхніх дихальних шляхів, трахеїти, вплив на склад крові, порушення серцево-судинної діяльності

Свинець Виплавляння металу, пестициди, вихлопні гази, дорожній пил, ґрунт навколо підприємств

3 водою,повітрям,їжею

Ураження центральної нервової системи, печінки, нирок, мозку, статевих органів, інтоксикація, анемія, порушення поведінки, у дітей - сповільнення росту, підвищена моторна активність, зниження уваги, роздратованість, відставання в навчанні

Фтор Алюмінієва та силікатна промисловість, добрива

3 водою, повітрям

Флюороз, зубні хвороби, бронхіти, пневмонія, рак усіх локалізацій, особливо органів дихання, носові кровотечі, склеротичні ураження кісток, сухожиль, специфічні ураження шкіри, у дітей - затримка фізичного розвитку і порушення гематологічних показників

287

288 ___________________________________________________________________Додатки

Закінчення дод. ЗАлюміній

Алюмінієва промисловість, спалювання вугілля

3 повітрям

Ураження кісток, флюороз зубів, хвороба Альцгеймера

Озон Автотранспорт 3 повітрям

Подразнення слизової' оболонки очей, хронічні запалення легенів, розвиток легеневих пухлин, головний біль, швидка втомлюваність

Вільний хлор та його сполуки

Виробництво хлору 3 повітрям

Негативний вплив на нюх, світлову чутливість очей. Подразнення верхніх дихальних шляхів, порушення ритміки

Ванадій Спалювання нафти, вугілля, промислове виробництво

3 повітрям

Захворювання серцево-судинної системи, подразнення верхніх дихальних шляхів, зміна легеневої тканини, вплив на обмінні процеси і центральну нервову систему, запалення слизових оболонок очей

Аміак Виробництво аміаку, добрив

3 повітрям

Катар верхніх дихальних шляхів, запалення слизових оболонок очей, зниження імунітету, вплив на центральну нервову систему

Селен Збагачення руд, спалювання вугілля

3 повітрям

Депресії, запаморочення, жовтуха, носові кровотечі, склероз, артрити, кишкові порушення, захворювання шкіри

Додатки _______________________________________________________________________289

Додаток 4. Промислові протигази

Марка коробки

Колір коробки

Небезпечні хімічні речовини, від яких захищає протигаз

А Коричневий Від фосфор- і хлорорганічних отрутохімікатів, парів, органічних сполук (бензин, ацетон, бензол, сірководень, тетраетилсвинець, толуол, спирт, ефір)

D Жовтий Від фосфор- і хлорорганічних отрутохімікатів, кислих газів і парів (сірчаний газ, хлор, сірководень, синильна кислота, окиси азоту, фосген, :иіористий водень)

Г Одна половина чорна, друга - жовта

Від парів ртуті, ртутьорганічних отрутохімікатів на основі етилмеркурхлориду

Е Чорний Від миш'яковистого і фтористого водню

кд Сірий Від аміаку, сірководню та їх сумішейБКФ Зелений Від парів органічних речовин, миш'яковистого і

фосфористого воднюМ Червоний Від окису вуглецю за наявності невеликих кількостей

аміаку, миш'яковистого та фосфористого водню, парів органічних сполук

СО Сірий Від окису вуглецю

Список літератури

1. Желібо Є.П., Зоверуха Н.М., Зоцарний В.В. Безпека життєдіяльності. -Львів: Піча Ю.В., -К.: Каравелла, -Львів: Новий світ 2000, 2002. - 328 с

2. Пістун І.П., Піщенюк В.Ф., Березовецький А.П. Безпека життєдіяльності. -Львів: Світ 1995. - 288 с

3. Безпека життєдіяльності / За заг. ред. ЯЛ. Бедрія. -Львів: вид. підприємство "АРІ", 2000. - 276 с

4. Джигерей B.C., Жидецький В.Ц. Безпека життєдіяльності. Вид. 4-те, доповнене.- Львів: Афіша, 2001. - 256 с

5. Семчук Я.М, Паневник О.В., Мандрик О.М. Безпека життєдіяльності: Конспект лекцій. - Івано-Франківськ: Факел, 2002. - 90 с

6. Дуднікова І.І. Безпека життєдіяльності: Навч. посібник. -2-ге вид., доп. -К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2003. - 268 с.

7. Лапін В.М. Безпека життєдіяльності людини. Вид. 5-те. -Льзів: Львівський банківський інститут РБУ; -К: Т-во "Знання" КОО, 2002. - 186 с

8. Безпека життєдіяльності у життєвому середовищі / За ред. В.І. Гольніка. - Дніпропетровськ: НГА України, 2000. - 172 с

9. Крикунов Г.Н., Беликов А.С., Залунин В.Ф. Безопасность жизнедеятельности.- Днепропетровск: Пороги, 1982. - 418 с.

10. Котик М.А. Психология и безопасность. Изд. 3-е, испр. и доп. -Таллин: Валгус, 1989. -С.448.

11. Безпека життєдіяльності / За заг. ред. В.Г. Цапка. Вид. 2-ге, перероб. і доп. -К.: Знання-Прес, 2003. - 397 с.

12. Ю.С. Скобло, Т.Б. Соколовська, Д.І. Мазоренко, Л.М. Тіщенко, М.М. Троянов. Безпека життєдіяльності. -К.: Кондор, 2003. - 424 с.

13. Безпека життєдіяльності (забезпечення соціальної, техногенної та природної безпеки). / В.В. Бегун, І.М. Науменко. -КУАННП "Фенікс", 2004. - 328 с

14. Ліпкан В.А. Безпекознавство. -К: Вид-во Європ. ун-ту, 2003. - 208 с.15. Емельянов A.M., Котик М.А. Ошибки человека-оператора (Психологический и

кибернетический аспекты). - М.: Знание, 1988. - 64 с.16. Губинский А.И., Кобзев В.В. Оценка надежности деятельности человека-

оператора в системах управления. - М.: Машиностроение, 1974. - 52 с.17. Хохлов Н.В. Управление риском - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001, - 229 с.18. Машина H.I. Економічний ризик і методи його вимірювання. -К: Центр

навчальної літератури, 2003. - 188 с19. Ариуин А.С., Зациорский В.М. Эргономическая биомеханика. -М.:

Машиностроение, 1988. - 256 с.20. Cavanagh P.R., Michioyshi A.E. A technique for the display of pressure distributions

beneath the foot // J. Biomechanics. - 1980. -Vol. 13. - №2. - P.69-7521. Іваськевич І.О. Ергономіка. -Тернопіль: Економічна думка, 2002. ■- 168 с.22. Депутат О.П., Коваленко І.В., Мужик І.С. Цивільна оборона. / За заг. ред.

полковника В.С.Франчука. Вид. 2-ге доп. - Львів: Афіша, 2001. - 336 с

Список літератури23. Семенов С.Н., Лысенко В.П. Проведение занятий по гражданской обороне:

Метод, пособие. -М.: Высш. шк., 1990. - 96 с.24. Джигерей B.C. Екологія та охорона навколишнього природного середовища. - К.:

Т-во "Знання", КОО, 2000. - 203 с.25. Запольський А. К., Салюк АЛ. Основи екології / За ред. К.М. Ситника. - К.: Вища

шк., 2001.-358 с.26. Кучерявський В.П. Екологія. - Львів: Світ, 2001. - 500 с.27. Бойчук Ю.Д., Солошенко Е.М., Бугай О.В. Екологія і охорона навколишнього

середовища. - Суми: ВТД "Університетська книга", 2002. - 284 с28. Сафранов Т.А. Екологічні основи природокористування. -Львів: "Новий світ-

2000", 2003. -248 с29. Крисаченко B.C., Хильки М.І. Екологія. Культура. Політика: Концептуальні

засади сучасного розвитку. - К.: "Знання України", 2002. - 598 с30. Соснин А.С., Прігунов П.Я. Менеджмент безопасности предпринимательства.

- К.: Изд. Европ. ун-та, 2002. - 358 с.31. Миллер Д. Выжывание по методам САС: Практическое руководство (серия

Коммандос) / Под общ. ред. А.Е. Тараса. - Мн.: Харвест, 1999. - 448 с.32. Пипченко А.Н., Димидов В.В., Пономаренко В.В. и др. Выжывание и

безопасность на море в вопросах и ответах / Под общ. ред. А. П. Харитошина.- Одесса: Центр подготовки и аттестации плавсостава, 1997. - 84 с;.

33. Психология екстремальных ситуаций: Хрестоматия / Сост. А.Е. Тарас, К.В. Сель-ченок. -Мн.: Харвест, 2000. - 480 с.

34. Соціальна медицина та організація охорони здоров'я / За заг. ред. Ю.В.Вороненко, В.Ф. Москаленка. - Тернопіль: Укрмедкнига, 2000. - 680 с.

35. Гончарук Е.И., Вороненко Ю.В., Марценюк Н.И. Изучение влияния факторов окружающей среды на здоровье населения. - К.: Здоров'я, 1989. - 204 с.

36. Плисакарь И.Ф. Травматизм и его профилактика. -Кишинев: Штиинца, 1981.- 190 с.

37. Величенко В.М., Юмашев Г.С., Мусалатов Х.А. и др. Первая доврачебная помощь: учебн. пособ. / Под ред. В.М.Величенко, Г.С.Юмашева. -М.: Медицина, 1990.-272 с.

38. Военно-медицинская подготовка / Под ред. Ф.И. Комарова. - М.: Медицина, 1984. -448 с.

39. Титаренко Л.Д. Теоретичні основи товарознавства. -К.: Центр навчальної літератури, 2003. - 227 с.

40. Боженко Л.І., Гута О.И. Управління якістю, основи стандартизації та сертифікації продукції. - Львів: Афіша, 2001. - 176 с

41. Кириченко Л.С., Мережко Н.В. Основи стандартизації, метрології, управління якістю: Навч. посіб. - К: Київ. нац. торг. - екон. ун-т., 2001. - 446 с

42. Трофімов Ю.Л. Інженерна психологія - К: Либідь, 2002. - С 59-229.42. Основы инженерной психологи: Учебник для технических вузов / Под ред.

Б.Ф.Ломова. - М.: Высш. школа, 1986. - 448 с.43. Панок В., Титаренко Т., Чепеляєва Н. та ін. Основи практичної психології.

Підручник. - К: Либідь, 1999. - 536 с.44. Бондаренко О.Ф. Психологічна допомога особистості: Учб. посібник для

студентів ст. курсів психол. фак. та відділень ун-ів. - Харків: Фоліо, 1996. - 237 с

291

292 Список літератури46. Савчин М.В. Психологія відповідальної поведінки. -К.: Україна-Віта, 1996. -

130 с.47. Инцест или кровосмешение. Ф.Эритье, Б.Цирульник, А.Каури, М.Касонтаку,

Д. Вриньо / Пер. с фр. Н. Попова, И. Потапов. -М.: Кстати, - 173 с.48. Психологія суїциду: Посібник / За ред. В.П.Москальця. -К.: Академвидав, 2004. -

С.288.49. Соціологія / За ред. Н.П. Осипової. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 336 с.50. Сотвори себе кумира: Психология семи / Авт. - сост. О.В. Тимченко, В.Б. Шапар.

- X.: Прапор, 1997. - 604 с.51. По ту сторону стереотипов поведения: психология общения / Авт. сост. О.В.

Тимченко, В.Б. Шапар. - X.: Прапор, 1997. - 654 с.52. Пленники религиозного екстаза: Психология религиозных сеьгг / Авт.-сост.

О.В. Тимченко, В.Б. Шапар. - X.: Прапор, 1998. - 477 с.53. Шапарь В.Б. Психология религиозных сект. - Минск: Харвест, 2004. - 384 с.54. Петрик В.М., Сьомій Є.В. та ін. Новітні та нетрадиційні релігії, містичні рухи у

суспільно-політичній сфері України: Монографія / За заг. ред. проф. 3.1. Тимошенко. - К.: Вид-во Свроп. ун-ту, 2002. - 331 с.

55. Григульевич И.Р. Пророки "новой истины": Очерки о культах и суевериях сов-ремнного капиталистического мира. - М.: Политиздат, 1993. - 303 с.

56. Черняк Е.Б. Невидимые империи: Тайные общества старого и нового времени на Западе. -М.: Мысль, 1987. - 271 с.

57. Парнов Е.И. Трон Люцифера: Критич. Очерки магии и оккультизма. Изд 2-е, доп.- М.: Политиздат, 1991. - 302 с.

58. Хойбнер Т. Вызов неприкаянных: Модные волны и молодежные течения -теды, хиппи, панки, рокеры - в западном мире / Пер. с нем. Г.Гаева и Л.Егоровой, научн. ред. послесл. и комент. А. Ефремова. -М.: Мол. гвардия, 1990. -302 с.

59. Сочивко Д.В. Расколотый мир. Опыт анализа психодинамики человека в экстремальных условиях жизнедеятельности. - М.: ПЕР СЭ, 2002. - 304 с.

60. Долин А.А., Попов Г.В. Кэмпо - традиция воинских искусств. -3-е изд. -М.: Наука. Главная редакция восточной литературы, 1992. - 429 с.

61. Католик Г.В., Корнієнко І.О. Техногенні катастрофи: психологічна допомога очевидцям та постраждалим // Науково-методичні матеріали для роботи з очевидцями та постраждалими від техногенних катастроф, а також членами їх сімей. -Львів: Червона Калина, 2003. - 144 с

62. Психология возрастных кризисов: Хрестоматия / Сост. К.В.Сельченок. -Мн.: Харвест, 2000. - 560 с.

63. Маккой Ч. Почему я об этом не подумал? / Пер. с англ. В.К.Гацелюка. - М.: ООО "Издательство ACT": ООО "Транзиткиига", 2004. - 330 с.

64. Информационно-психологическая и психотронная война. Хрестоматия / Под общ. ред. А.Е.Тараса. - Мн.: Харвест, 2003. - 432 с.

65. Психология зависимости: Хрестоматия / Сост. К.В.Сельченок. -Мн.: Харвест, 2004. - 592 с.

66. Психология террористов и серийных убийц: Хрестоматия / Под общ. ред. А.Е. Тараса. - Мн.: Харвест, 2004. - 400 с.

67. Райгородский Д.Я. (редактор-составитель) Психология масс. Хрестоматия.Сама-ра: Издательский дом "БФХРАХ-М", 2001. - 592 с.

Список літератури68. Комер Р. Психология поведения. Нарушения и патологии психики. -СПб.: Прайм-

ЕВРОЗНАК, 2002. - 608 с.69. Аронсон Э., Вилсон Т., Шкерт Р. Социальная психология: психологические

законы поведения человека в социуме. -СПб.: Прайм-ЕВРОЗНАК, 2002. - 540 с.70. Шейнов В.П. Искусство жить: Как обратить знание в здоровье. -Мн.: Харвест,

2003. - 720 с.68. Грачев Г.В. Мельник И.К. Манипулирование личностью. -М.: Эксмо, 2003.

- 384 с.72. Таранов П.С. Интриги, мошенничество, трюки. -Симферополь: Таврида, 1996.

- 576 с.73. Таранов П.С. Дерзкие тайны общения: Поведение наоборот, или 25 законов

инверсии. - Симферополь: Реноме, 1997. - 560 с.74. Таранов П.С. Маневры общения: Миниатюры сокровенных тайн. -Д.: Сталкер,

1999.-432 с.75. Покрасс М.Л. Терапия поведением. Методика для активного психотерапевта и для

всех, ищущих выхода. - Самара: Издательский дом "Бахрах", 1997, - 240 с.73. Гришина Н.В. Психология конфликта. - СПб.: Питер, 2003. - 464 с.76. Caplan G. Grunenbaum H. Perspectives on primary prevention // Archives of General

psychiatry. -1967. -Vol.17. -№3. -P. 331-347.77. Василюк Ф.Е. Психология переживания (анализ преодоления критических

ситуаций). -М.: Изд-во Моск. ун-та, 1984. - 200 с.74. Бодров ВА. Информационный стресс. - М.: ПЕР СЭ, 2000. - 352 с.75. Томсон П. Самоучитель общения. - СПб.: Питер, 2000. - 256 с.76. Ключков С. Держи стресс в кулаке. - СПб.: Питер, 2002. - 192 с.78. Шаповалов Е.А. 1000+1 совет семейного психотерапевта. -М.: Олімп: ООО

"Фирма" "Издательство ACT", 1999. - 288 с.77. Пиз А., Гарнер А. Язык разговора. - М.: Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2000. - 146 с.78. Пиз А., Пиз Б. Язык взаимоотношений. -М.: Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2000.

- 238 с.85. Берн Ш. Тендерная психология. - СПб.: пройм-Еврознак, 2001. - 320 с.85. Аграшенков А. Психология на каждый день. Советы, рекомендации, тесты. -М.:

Вече, 1997.-480 с.86. Семке В.Я. Умейте владеть собой, или беседы о здоровой и больной личности.

- Новосибирск: Напука. Сиб. Отд-ние, 1991. - 90-168 с.88. Говорун Т., Кікінеджі О. Стать та сексуальність: психологічний курс. Навчальний

посібник. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 1999. - 384 с89. Батон Дж. Стать ближе. Любовь, секс и здравый смысл / Пер. с англ. - М.: ТОО

Центр "ПРО" при участии АЗОТ "Альвис" и АО "Столетие", 1995. - 216 с.90. Свядощ A.M. Женская сексопатология. Изд.5-е перераб. и доп. -Кишинев:

Издательство "Шитиинца", - 184 с.88. Секс от и до / Пер. с англ. О.Смуровой. -М.: Агенство "ФАИР", 1998. - 352 с.91. Плоды запретов: Подростки и секс: книга для учителя. -М.: Просвещение, 1991.

-80 с.92. Эйдемюллер Э.Г., Юстицкис В. Психология и психотерапия семьи. - СПб.:

Издательство "Питер", 1999. - 656 с.89. Постовий В.Г. Сучасна сім'я і її педагогіка. -К.: Освіта, 1994. - 64 с.

293

294 _______________________________Список літератури95. Аверінцев С, Рупнік І.М. Адам та його ребро / Пер. М. Прокопович. -Львів:

Свічадо, 1998.-76 с.96. Витек К. Проблемы супружеского благополучия: Пер. С чешского. / Общ. Ред и

предисл. М.С. Мацковского. -М.: Прогресс, 1988. - 144 с.97. Фридланд Л. То, чего не должно быть: Записки врача о половых страданиях. -

Рига: Спридитис, 1990. - 216 с.98. Рощин О.И., Биленчук П.Д., Омельченко Г.О. Книга криминалиста: Практ. пособ.

-К.: Україна, 1995.-413 с.99. Гитин В., Хигир Б. Анатомия криминала. Убийство. Изнасилование. -Харьков:

Паритет, 1996. - 416 с.100. Судебная медицина / Под ред. В.М. Смольянинова. - М: Медицина, 1975. - 344 с.101. Мороз С.А. Історія Біосфери Землі: У 2 кн. Кн.2: Геологопалеонтологічний

життєпис. - К.: Заповіт, 1996. - 384-419 с.102. Фаулз Дж. Собирайтесь вместе, о вы, старлетки! Кротовые норы / Пер. с англ.

И. Безсмертной, И. Точевой. - М.: Махаон, 2002. - 139-152 с.103. Ортегга-и-Гассет X. Человек и люди // Философские науки. - №5. — 1991. - 157 с.104. Маркузе Герберт. Эрос и цивилизация. -К.: ИСА. 1995. - 197 с.105. Фромм Э. Анатомия человеческой деструктивное™ / Пер. с англ. Э.М.Телятни-

кова, Т.В. Панфилова-Мн.: ООО "Попурри," 1999. - 624 с.106. Фромм Э. Бегство от свободы; Человек для себя / Пер. с англ. Д.Н. Дудинский -

Мн.: ООО "Попурри," 1989. - 49 с.107. Адлер А. Наука жить / Пер. с англ. И нем. K:Port-Royal, 1997. - 151 с.108. Лебон Г. Психология масс: Хрестоматия / Ред.состав. Д.Я. Райгородский -

Самара: Издательский Дом БАХРАХ-М, -2001. - 13 с.109. Франкл В. Воля к смыслу /Пер. с англ. - М.: Апрель-Прес, Изд-во ЭКСМО-Прес,

2000. - 30 с.ПО. Ясперс К. Комунікація / Сотниченко Л.А. Першоджерела комунікативної

філософії. -К.: Либідь, 1996. - 132-149 с.111. Савчин М.В. Духовний потенціал людини. -Івано-Франківськ: Вид-во "Плай"

Прикарпатського університету, 2001. - 167 с112. Бучек Л.І.Аналіз емоційної стійкості як прояву особливостей саморегуляції

особистості: Авторефер. дис... канд. психол. наук: 19.00.01 / Київський університет імені Т.Г.Шевченка. - К, 1994. - 19 с

113. Бугайова Н.М. Психологічні чинники суіцидальної поведінки: Авторефер. дис... канд психол. наук: 19.00.01 / Київський університет імені Т.Г.Шевченка. -К, 1997. - 22 с

114. Белінська І.А. Психологічні типи відхилень у розвитку особистості підлітків з алкогольно узалежненої сім'ї: Авторефер. дис... канд. психол. наук: 19.00.07 / Інститут психології ім. Г.С.Костюшка АПН України. - К, 2000. -19 с.

115. Романова В.Г. Особливості статево-рольової соціалізації підлітків: Авторефер. дис... канд. психол. наук: 19.00.05 / Інститут психології ім. Г.С. Костюшка АПН України.-К., 2002.-19 с.

116. Сексуальні злочини: Системний аналіз психологічних, соціальних, соціально-психологічних і біологічних чинників, психодіагностика та психопрофілактика: Авторефер. дис... д-ра психол. наук: 19.00.04 / Київський університет імені Т.Г.Шевченка.-К, 1994.-36 с.

Список літератури _________________________________________________________295117. Савчин М.В. Психологічні основи розвитку відповідальної поведінки особистості:

Авторєф. дис. д-ра психолог, наук: 19.00.07 / Інститут педагогіки і психології професіфйної освіти АПН України - К, 1997. - 51 с

118. Говорун Т.В. Соціалізація статі як чинник розвитку Я-концепції: Авторефер. дис... д-ра психол. наук: 19.00.07 / Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова. -К., 2002. - 35 с

119. Довгополюк В.О. Соціальна девіантність у молодіжному середовищі: передумови, різновиди та регулятиви: Авторєф. дис... канд. філос. наук: 09.00.03 / Південноукраїнський державний педагогічний університет (м.Одеса) ім. КДУшинського. -Одеса, 2004.-20 с

120. Огієнко І.В. Соціально-філософський аналіз моделей формування особистості як суб'єкта культури: Авторєф. дис... канд. філос. наук: 09.00.03 / Дніпропетровський державний університет. -Дніпропетровськ, 1998. - 18 с

121. Білецький В.В. Виправлення девіантної особистості як предмет філософського дослідження: Авторєф. дис... канд. філос. наук: 09.00.03 / Донецький національний університет. - Донецьк, 2002. - 20 с

122. Базалюк О.О. Криза системи "Людина-природа" в умовах техногенної цивілізації та шляхи її подолання (соціально-філософський аспект): Авторєф. дис... канд. філос. наук: 09.00.03 / Інститут філософії ім.Г.С.Сковороди НАН України. - Київ, 2001. -18 с

123. Яким Р.С. Вчинок особистості у контексті безпеки її життєдіяльності // Молодь і ринок -2003. -№4(6). - 25-27 с

117. Жмир В.Ф. Краєвид суїциду // Філософська думка. - 2003. - №3. - 136-149 с124. Шахненко В. Соціалізація учнів у процесі викладання "БЖД" // Завуч. -2003. -

№16.-16-17 с125. Коваленко І. Рекомендації щодо дій населення у випадку розливу ртуті //

Директор школи. - 2002. - №2, січень. - 13 с126. Нікулін Г.С. Вивчення явища тероризму в курсі БЖД // Ріднг. школа. -2003. -№3.-

34-35 с127. Пироженко Т. Школа поведінки в надзвичайних ситуаціях (Безпека

життєдіяльності) // Палітра педагога. - 2002. - №4. - 3-8 с128. Ткачук СП. Шляхи удосконалення державної політики у сфері безпеки

життєдіяльності населення // Безпека життєдіяльності. - 2003. - №1. - 4-6 с129. Рогачова Л.М., Прогнімак О.Д. Життя в небезпеці? // Безпека життєдіяльності. -

2003.-№1.-6-9 с130. Шейман Б. Гострі отруєння у дітей // Безпека життєдіяльності. -2003. -№2. - 8-

9 с132. Сасюк М.М. Основні тенденції виникнення надзвичайних ситуацій в україні у

2002 р. // Безпека життєдіяльності. - 2003. - №2. - 41-45 с133. Максименко С.Д. Особистість людини і регулятори її життєдіяльності // Безпека

життєдіяльності. - 2003. - №3. - 22-25 с134. Терещенко О.М. Організація захисту населення від уражаючих чинників

надзвичайних ситуацій. // Безпека життєдіяльності. - 2003. - №7. - 36-38 с135. Трахтенберг І.М. Хімічні сполуки у побуті // Безпека життєдіяльності. -2003. -

№10.-5-8 с136. Супрович М.П. Деякі аспекти теорії ризику // Безпека життєдіяльності. - 2003. -

№12.-6-8 с

Список літератури137. Трахтенберг І.М. Хімічні сполуки у побуті // Безпека життєдіяльності. -2003. -

№12.-22-27 с138. Губернский Ю.Д., Орлова Н.С. Микроклимат // Здоровье. -1972. -№3. - 24 с.139. Дмитриев А.Е. Способы иммобилизации при переломах // Здоровье. -1985. -№2. -

31с.140. Остапенко Ю.Н. Первая помощь при отравлении ядовитыми растениями //

Здоровье. - 1985. - №6. - 31 с.141. Малышев В.Д., Горшков М.М. Будьте осторожны во время грозы // Здоровье. -

1984.-№8.-31 с.142. Ковальчук Т.П. Первая помощь при бытовых травмах // Здоровье. - 1984. - №9.

- 31 с.143. Вальцева И.А. Осторожно: Скорпионы и ядовитые пауки // Здоровье. -1984 -

№353.-31 с.144. Артомасова А.А. Первая помощь при ужалений перепончатокрылыми // Здоровье.

-1985-№365.-31 с.145. Новиковская Т.В. Как избежать отравления грибами // Здоровье. - 1985 -№368. -

31с.146. Ковальчук Л. 3 проблемы современной кухни // Женский журнал здоровье.

- 2003. - Октябрь. - 52-54 с.147. Савельев Ю.М., Диперштейн Л.В. Церебральные и соматические расстройства у

больных алкоголизмом // Журнал Невропатологии и психиатрии имени С.С. Корсакова. - М.: Медицина, 1982. - Т.28. - Вып.7. - 94(1054) -99(1059) с.

148. Волкова О. Стратегия семейных конфликтов. // Психология для всех. -2003. -№14 (34).-8-9 с.

149. Шаблиовский В. Школа выживания //Спецслужбы и мир -2001. - №2. - 51-52 с.150. Перегудза Е. Социальные бунты в современном обществе - Украинский аспект //

Спецслужбы и мир - 2001. - №3. - 18-22 с.151. Нейролингвинистическое проникновение в психику // Досье секретных служб. -

2000.-№3.-19-21 с.152. Кириенко С. Тоталитарные секты - полигон и инструмент власти (эксперименты

над психикой) // Досье секретных служб. - 2000. - №5. - 26—31 с.153. Колядюк Р. Манипулирование массовым сознанием: война или сотрудничество? //

Досье секретных служб. - 2000. - №6. - 12-15 с.154. Выприцкий В. О порядке приобретения, регистрации и хранения гражданами

Украины специальных средств индивидуальной защиты // Зброя і полювання. -2001.-№2(19).-9-Ю с.

155. Михальов В.О., Бернацький С.Д., Сіденко Ю.Т. Спеціальні засоби самооборони, заряджені речовинами слизьоточивої та дратівливої дії // Зброя і полювання. -2001. -№2(19). -15-17 с

156. Гусев С. Електрошоковая терапия // Калашников. Оружие, боеприпасы, снаряжение. -2004.-№2. - 76-79 с.

154. Коломієць О. "Право на захист" // Оружие и охота -2004. -№2. - 6-7 с.155. Кушка В. Аль-Каида: основа джихада // Неизвестная разведка -2004. -№1.

- 77-79 с.159. Баронин А. Терроризм: современные аспекты // В Мире спецслужб. -2004. -№3.

-28-29 с.

296

Список літератури 160. Мешко Т. Від холоду тільки мікроб здихає? // Молода Галичина. -2002.

- 1 серпня. - 10 с161. Пирожук М. Югославська війна переросте в екологічну катастрофу в Європі //

Молодь України - 1999. - 25 квітня. -1-е.162. Булапенко В. Где рванет в следующий раз? // Комсомольская правда в украине.

- 2003. - 25 октября. - 7 с.163. "Точка -М" вдарила не у ту точку / УН1АН // Високий замок - 2000. - 25 квітня. -1с.164. Полевська Л. Що вкорочує життя землянам // Високий замок. - 2003. - 25 грудня.

-6с.165. Лозинська Л. Україна - смітник електроніки? // За Вільну Україну. -2003. - 14

серпня. - 6 с.166. Цюцюра С. Як зберегти здоров'я, визначити якість товару та продуктів // За

вільну Україну. - 2003. -2 жовтня. - 10 с.167. Кімната відпочинку чи джерело підвищеної небезпеки? // За Еіільну Україну.

- 2003. - 4 грудня. - 14 с.168. Добромильський А. Місія знищити стрес // За вільну Україну -2004. -№13 -5

лютого. - 1 с169. Втрачаємо людей на виробництві // За вільну Україну. - 2004. -17 січня. - 2 с.170. Небельмес А. Неформали // За вільну Україну - 2004. - 12 лютого. - 12 с171. Лозинська Л. Право на безпеку, біологічну // За вільну Україну. -2004. - 10 січня. -

Юс.172. Хроніка подій // Уголовное дело №. -2003. -№23(298). - 3 с.173. Башкотова Т. Оружие как средство защиты // Секретные материалы XX века. -

2001.-№24 (68).-30 с.174. Польський Ф. Уйти по собственному желанию // Секретные материалы XX века. -

2003. -№21 (123).-6 с.175. Сапунов В. (д.біол.н.) Неандертальские черты толпы. Биологические корни

социальной агрессии // Секретные материалы 20 века. - 2002. - №24(99). - 6-7 с.176. Светлова Е. Псы - киллеры // Совершенно секретно. - 2001. -№4. - С. 14-15.177. Апрелев С. Зловещий подарок двадцатого века // Секретные материалы XX века. -

2003. -№13 (115). -4-5 с.178. Варенберг Энергетические вампиры // Секретные материалы 20 века -2002. -

№1(71).-28-29 с.179. Новикова А., Рыжков Л. Месть из прошлого // Секретные расследования - 2004. -

№2(73).-16 с.179. Белоусова Т. Зверь // Совершенно секретно -1998. - №7. - 20-21 с.180. Конторських І. Діагноз: віртуал // Експрес. - 2002. - 12-19 вересня. - 19 с.180. Яценко О., Люля В. Цілком таємно // Львівська газета. -2004. -№.33 (357),

понеділок, 23 лютого. -1,2с.181. Загладь Л. Именно масовое самоубийство "братьев" и "сестер" было конечной

целью эксперимента // Факгы. - 2003. 1 ноября. - 9-10 с.182. От вчерашнего взрыва боеприпасов на полигоне под Староконстантиновом

вылетели стекла в жилых домах, цехах нескольких заводов и городской школе // Факты - 2004. - №22 (1570) субота 7 февраля. - 1 с.

183. 960-килограмовая мина времен войны, больше недели державшая в страшном напряжении Севастополь, успешно обезврежена /Ассошиэйтед Пресс. // Факты- 2004. - №26 (1574) пятница 13 февраля. - 11 с.

297

Список літератури186. Савельев М. Небезпечна знахідка // Львівська газета. -2004. -.№.33 (357),

понеділок, 23 лютого. -2 с.187. Стальные шарики изрешетили Ту-154. // Аргументы и факты в Украине. -2001. -

№41(324), октябрь. - 7 с.188. Мельник В. Смертельний салют війні... // Україна молода, -четвер 24 червня

2004. - 8 с.189. Справочник необходимых знаний / Гл. ред. Теверин В.Б. -М.: Рипол-Классик,

2001.-768 с.190. Энциклопедия пороков, оправдание изьянов и слабостей человеческой натуры. -

К.: Наук.думка, 1996. - 240 с.191. Физический энциклопедический словарь / гл. ред. А.М.Прохоров. Ред. кол.

Д.М. Алексеев, A.M. Бонч-бруэвич, А.С. Боровик-Романов и др. - М.: Сов. Энциклопедия, 1983.-928 с.

192. Популярная медицинская энциклопедия, гл. ред. Б.В.Петровский. - М.: Советская энциклопедия, 1987. - 704 с.

193. Справочник по оказанию скорой и неотложной помощи / Под ред. Акад. АМН СССР проф. Е.И.Чазова. -М.: Медицина, 1975. - 672 с.

194. Сексопатология: Справочник / Под ред. Г.С.Васильченко.-М.: Медицина, 1990. -576 с.

195. Шапарь В.Б. Словарь практического психолога. -М.: ООО "Издательство ACT";- Харьков: Форсинг, 2004. - 734 с.

196. Гинзбург-Шик Л.Д., Зарипов М.З. Справочное пособие по технике безопасности. 2-е изд., перераб. и доп. -М.: Энергоатомиздат, 1990. -С.224.

197. Военный энциклопедический словарь / Под ред. Гл. Ред. Комиссии Н.В.Огарков. -М.: Воениздат, 1984.-С.863.

198. Закон України "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру" // Відомості Верховної Ради. -2000. -40, -С.337.

199. Васильчук М.В., Медвідь М.К., Сачков Л.С. Збірник нормативних документів з безпеки життєдіяльності. -К.: Фенікс, 2000. -С.896.

200. Збірник директивних документів з питань викладання нормативних дисциплін "Безпека життєдіяльності", "Основи охорони праці", "Охорсна праці в галузі", "Цивільна оборона у вищому навчальному закладі. -К.: Основа, 2003. -С.488.

201. Концепція (основи державної політики) національної безпеки України, Постанова Верховної Ради України від 16.01.97 р. №3/97-ВР.

202. Кодекс України про Адміністративні правопорушення. -К.: Атака, 2001. -С.192.203. Науковий коментар Кримінального кодексу України / Проф. М.Й. Коржанський

- К.: Атака, Академія, Ельга-Н, 2001. - 656 с204. Ярочки В.И. Секьюритология - наука о безопасности жизнедеятельности. -М.:

Ось-98, 2000. - 400 с205. Пістун І.П., Кіт Ю.В. Безпека життєдіяльності (Психофізіологічні аспекти).

Практичні заняття. -Львів: Афіша, 2000. - 239 с206. Ярошевський М.М., Ярошевська В.М., Диновський Д.М. Словник термінів і

понять з безпеки життєдіяльності. Вид. 2-е, доп. і доопр. -К: Видавничий дім Професіонал, 2004. - 256 с

298

ЗмістВСТУП.................................................................................................................................................З

1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ..................................................51.1. Безпека життєдіяльності як галузь науково-практичної діяльності та навчальна

дисципліна...............................................................................................................................51.1.1. Об'єкт і предмет курсу БЖД........................................................................................101.1.2. Мета і завдання дисципліни "Безпека життєдіяльності"........................................11

1.2. Методологічні основи безпеки життєдіяльності.................................................................121.2.1. Системно-структурний підхід та системний аналіз - методологічна основа

безпеки життєдіяльності.....................................................................................121.2.2. Система життєдіяльності...........................................................................................121.2.3. Системний аналіз безпеки життєдіяльності.............................................................14

1.3. Небезпеки та їхні чинники....................................................................................................151.4. Управління ризиком..............................................................................................................17

1.4.1.Прогнозування і безпека.................................................................................................171.4.2.Прогнозування небезпек та захист від їхньої дії.........................................................181.4.3.Поняття про ризик небезпеки.......................................................................................191.4.4.Методи визначення ризику.............................................................................................19

1.4.4.1. Інженерний метод визначення ризику..........................................................191.4.4.2. Модельний метод визначення ризику..........................................................211.4.4.3. Експертний метод визначення ризику..........................................................221.4.4.4. Загальні методи оцінки ризику.....................................................................241.4.4.5. Ризик в абсолютному вираженні...................................................................251.4.4.6. Ризику відносному вираженні......................................................................261.4.4.7. Спеціальні методи оцінювання ризику........................................................27

1.4.4.7.1. Оцінка ризику на підставі аналізу технічного стану об 'єктів, які перебувають у середовищі життєдіяльності............................................27

1.4.4.7.2. Оцінка ризику на підставі аналізу психофізіологічного стану та надійності людини.........................................................................................27

1.4.4.8. Евристичні методи.........................................................................................281.4.4.9. Комплексна оцінка ризиків............................................................................281.4.4.10. Оцінка ризику за допомогою дерева рішень................................................281.4.4.11. Оцінка ризику за допомогою методу аналогій............................................301.4.4.12. Соціологічний метод визначення ризику.....................................................301.4.4.13. Моделювання та прогнозування небезпечних ситуацій.............................31

1.4.5.Ризик у матеріально-практичній діяльності людини...................................................331.4.6.Концепція допустимого ризику......................................................................................361.4.7.Регулювання рівня безпеки..............................................................................................37

2. ЛЮДИНА ЯК ЕЛЕМЕНТ СИСТЕМИ "ЛЮДИНА-ЖИТТЄВЕ СЕРЕДОВИЩЕ"...............392.1. Загальні психофізіологічні особливості людини................................................................40

2.7.7. Закономірності та механізми дії органів чуття.................................................402.1.2. Характеристика основних аналізаторів, що забезпечують безпеку

життєдіяльності...................................................................................................422.1.2.1. Зоровий аналізатор.........................................................................................422.1.2.2. Слуховий аналізатор......................................................................................432.1.2.3. Шкірний аналізатор.......................................................................................43

Зміст2.1.2.4. Вісцеральний аналізатор...............................................................................44

2.2. Структурно-функціональна організація людини з погляду взаємодії її з навколишнімсередовищем і технікою.......................................................................................................45

2.2.1. Людина як одиниця органічного світу. Структурна організація організму.............452.2.2. Організм людини в сучасних умовах. Чинники ризику, що зменшують тривалість

життя людини.......................................................................................................482.2.2.1. Гіпокінезія.......................................................................................................492.2.2.2. Аліментарні чинники.....................................................................................512.2.2.3. Ксенобіотики..................................................................................................552.2.2.4. Безпека життєдіяльності в екстремальних умовах......................................552.2.2.5. Критичні ситуації...........................................................................................562.2.2.6. Депресія...........................................................................................................60

2.3. Педагогічні основи психічної складової життєдіяльності людини...................................602.3.1. Психологія безпеки.........................................................................................................612.3.2. Екзистенційні основи безпеки життєдіяльності людини..........................................612.3.3. Соціально-психологічні основи виникнення деструктивної поведінки.......................62

2.3.3.1. Соціалізація - основа гуманістичного виховання.......................................632.3.3.2. Натовп та індивід...........................................................................................68

2.3.4. Виховання відповідальної поведінки......................................................................703. БЕЗПЕКА ЛЮДИНИ В РІЗНИХ СФЕРАХ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ......................................723.1. Навколишнє середовище та його складові..........................................................................723.2. Метеорологічні чинники.......................................................................................................74

3.2.1. Температура навколишнього середовища. Тепловий баланс людини.........................743.2.2. Зміна фізіологічних функцій організму людини під впливом температури...............773.2.3. Захист людини від теплового випромінювання............................................................783.2.4. Швидкість руху повітря.................................................................................................793.2.5. Вологість повітря...........................................................................................................803.2.6. Тиск навколишнього середовища...................................................................................80

3.3. Природні небезпеки..............................................................................................................813.3.1. Абіотичні небезпеки...............................................................................................81

3.3.2.1. Біотичні небезпеки.........................................................................................913.3.2.2. Отруйні представники флори.......................................................................913.3.2.2. Небезпечні представники фауни...................................................................972.3.2.2. Укуси скажених тварин...............................................................................105

3.4. Техногенні небезпеки.........................................................................................................1063.4.1.Життєдіяльність людини в системі "Людина-машина-середовище".....................1073.4.2. Особливості діяльності людини-оператора......................................................108

3.4.2.1. Чинники, що впливають на надійність оператора.....................................1123.4.2.2. Індивідуально-психологічні особливості та функціональна надійність

оператора......................................................................................................1133.4.3. Ергономіка.............................................................................................................114

3.4.3.1. Ергономіка та безпека побутової техніки й апаратури.............................1163.4.3.2. Біоергономіка...............................................................................................117

3.4.4. Небезпечні техногенні чинники............................................................................1203.4.4.1. Електричний струм......................................................................................1203.4.4.2. Електростатичні та електромагнітні поля..................................................1223.4.4.3. Виробничі випромінювання.........................................................................1233.4.4.4. Іонізуюче випромінювання.........................................................................123

3.4.4.4.1. Основні поняття та визначення іонізуючого випромінювання...............1233.4.4.4.2. Вплив іонізуючого випромінювання на організм людини...........................1253.4.4.4.3. Захист від іонізуючого випромінювання....................................................126

Зміст_________________________________________________________________________ЗОЇ3.4.4.5. Хімічні чинники небезпеки........................................................................127

3.4.4.5.1. Загальна характеристика шкідливих хімічних речовин...........................1273.4.4.5.2. Класифікації небезпечних хімічних речовин..............................................1283.4.4.5.3. Шляхи потрапляння полютантів в організм людини...............................129

3.5. Безпека в соціальній сфері життєдіяльності людини......................................................1303.5.1. Суспільство як система і життєдіяльність людини..............................................1303.5.2. Небезпеки, спричинені соціумом................................................................................1313.5.3. Алкоголь і здоров'я......................................................................................................1333.5.4. Тютюнокуріння............................................................................................................1353.5.5. Проституція................................................................................................................1353.5.6. Екстремальні ситуації криміногенного характеру та способи самозахисту 136

3.5.6.1. Правова основа самозахисту.....................................................................1363.5.6.2. Технічні засоби самозахисту.....................................................................137

3.5.6.2.1. Мисливська зброя.......................................................................................1373.5.6.2.2. Аерозольні розпилювачі..............................................................................1373.5.6.2.3. Газові пістолети та револьвери...............................................................1393.5.6.2.4. Спецзасоби для стрільби гумовими кулями...............................................1403.5.6.2.5. Пневматична зброя....................................................................................1413.5.6.2.6. Автономні сигнальні пристрої..................................................................1413.5.6.2.7. Індивідуальні спецзасоби електрошокової дії...........................................141

3.5.6.3. Загальні засади самозахисту......................................................................1423.5.6.3.1. Насильство, ґвалтування...........................................................................1433.5.6.3.2. Забезпечення безпеки від насильницьких посягань....................................1443.5.6.3.3. Інцест..........................................................................................................146

3.5.6.4. Небезпеки, спричинені порушеннями правил проживання тварин унаселених пунктах......................................................................................147

3.5.7. Соціально-психологічні небезпеки......................................................................7503.5.7.1. Натовп і паніка............................................................................................1503.5.7.2. Суїцид..........................................................................................................152

3.5.7.2.1. Мотиваційні особливості суїцид альної поведінки....................................1533.5.7.2.2. Чинники, які впливають на суїцидальну поведінку....................................1543.5.7.2.3. Допомога при потенційному суїциді.........................................................158

3.5.8. Соціально-політичні небезпеки..........................................................................1583.5.8.1. Соціально-політичні конфлікти................................................................1583.5.8.2. Війни............................................................................................................1593.5.8.3. Тероризм......................................................................................................159

3.6. Небезпеки в інформаційній сфері життєдіяльності людини............................................1603.6.1.Концепція інформаційно-психологічної безпеки........................................................1623.6.2. Інформаційна війна......................................................................................................1633.6.3.Основні прийоми маніпуляції.......................................................................................1643.6.4.Нейролінгвістичне програмування та захист від маніпуляції.................................7663.6.5.Інформаційно-психологічна безпека людини у міжособистісній комунікації 167

3.6.5.1. Забезпечення безпеки виявленням недостовірної інформації.................1673.6.5.2. Безпека та конфліктологія..........................................................................1693.6.5.3. Енергетична безпека комунікації...............................................................170

3.7. Небезпеки в духовній сфері життєдіяльності людини.....................................................1713.7.1. Духовно-релігійна складова національної безпеки України...............................7773.7.2. Основні загрози національній безпеці в сферах життєдіяльності.................7723.7.3. Небезпеки, спричинені діяльністю новітніх та нетрадиційних культів,

містичних рухів....................................................................................................1733.7.3.1. Загальна класифікація небезпечних культів..............................................174

302__________________________________________________________________________Зміст3.7.3.2. Небезпеки, спричинені членством у небезпечних культах......................1753.7.3.3. Втягування нових адептів до секти.............................................................176

3.7.4. Принципи захисту національних інтересів Україниу духовно-релігійній сфері....................................................................................178

3.8. Безпека в соціально-економічній сфері.............................................................................1783.8.1. Небезпеки у споживчій сфері......................................................................................1783.8.2. Штрихове кодування продукції....................................................................................1813.8.3. Сертифікація продукції................................................................................................1833.8.4. Небезпеки, зумовлені придбанням електронних приладів.........................................1853.8.5. Біологічна безпека споживачів....................................................................................187

3.9. Комбіновані небезпеки катастрофічних процесів............................................................1903.9.1. Природно-техногенні небезпеки..................................................................................1903.9.2. Природно-соціальні небезпеки.....................................................................................1933.9.3. Екологічні кризи та здоров'я людини..........................................................................2013.9.4. Вплив хімічних забруднювачів навколишнього середовища

на здоров 'я людини...............................................................................................2033.10. Небезпеки в сучасному урбанізованому середовищі.......................................................206

3.10.1. Забруднення атмосфери міст.............................................................................2073.10.2. Забруднення міських приміщень..........................................................................2093.10.3. Забруднення питної води в містах......................................................................2103.10.4. Шумове, вібраційне та електромагнітне забруднення міст...........................211

3.11. Небезпеки, на які наражаються телеглядачі та користувачі комп'ютерів.......................2143.12. Небезпеки військового характеру......................................................................................215

3.12.1. Нещасні випадки військового характеру............................................................2153.12.2. Небезпечні знахідки..............................................................................................2173.12.3. Екологічні небезпеки, зумовлені діяльністю військових.....................................219

3.13. Воєнні небезпеки.................................................................................................................2203.13.1. Вибухове перетворення речовини........................................................................2203.13.2. Вплив використання різного типу зброї на життєдіяльність людини...........2213.13.3. Засоби індивідуального захисту органів дихання і шкіри людини....................2313.13.4. Медичні засоби індивідуального захисту............................................................2523.13.5. Перша медична допомога потерпілим................................................................2343.13.6. Небезпеки, спричинені веденням бойових дійу сусідніх державах..................235

4. БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ................2364.1. Правові основи захисту від надзвичайних ситуацій........................................................236

4.1.1. Основні поняття та визначення..................................................................................2364.1.2.Основи теорії катастроф............................................................................................238

4.2. Класифікація надзвичайних ситуацій................................................................................2394.2.1.Надзвичайні ситуації техногенного характеру..........................................................2404.2.2.Надзвичайні ситуації природного характеру.............................................................2404.2.3.Надзвичайні ситуації екологічного характеру............................................................2414.2.4.Надзвичайні ситуації соціально-політичного характеру..........................................2414.2.5.Надзвичайні ситуації комплексного характеру..........................................................242

4.3. Заходи, які проводять завчасно по життєзабезпеченню населення в НС.............................2424.4. Сили та засоби, які використовують для життєзабезпечення населення........................2454.5. Єдина державна система НС - складова національної безпеки........................................2475. НАДАННЯ ПЕРШОЇ ДОЛІКАРСЬКОЇ ДОПОМОГИ..........................................................2525.1. Призначення першої долікарської допомоги та загальні принципи її надання..............2525.2. Аптечка швидкої допомоги.................................................................................................2535.1. Надання першої допомоги при ураженні ділянок мозку, зупинці дихання та серцевої

діяльності.............................................................................................................................254

Зміст 303

5.3.1. Перша допомога при кровотечах та ушкодженнях м'яких тканин........................2595.3.1. Перша допомога при вивихах, розтягуваннях і розривах зв 'язок та при переломах

кісток.....................................................................................................................2645.4. Долікарська допомога при термічних впливах та хімічних опіках................................2685.5. Допомога при отруєннях....................................................................................................2705.6. Допомога при ураженні електричним струмом та блискавкою......................................2725.7. Надання першої допомоги при утопленні........................................................................2745.8. Посттравматичний синдром та його подолання...............................................................2766. ОРГАНІЗАЦІЯ ТА УПРАВЛІННЯ БЕЗПЕКОЮ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ...........................2786.1. Концептуальні основи державної безпеки........................................................................2786.2. Загальні аспекти управління безпекою життєдіяльності.................................................2786.2. Законодавчі основи безпеки життєдіяльності...................................................................2806.3. Апарат управління безпекою життєдіяльності.................................................................2816.4. Нагляд і контроль у галузі безпеки життєдіяльності.......................................................2816.5. Головні завдання і функції системи управління безпекою життєдіяльності.................282ДОДАТКИ........................................................................................................................................284

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ..................................................................................................................290

Навчальний посібник

Яким Роман Степанович

Безпека життєдіяльності людини

Редактор Юстина МовчанДизайн обкладинки Андрій Наволовський

Комп'ютерна верстка Іван Печенюк

Здано у видавництво 26.01.2005. Підписано до друку 29.08.2005.Формат 70x100/16. Папір офсетний. Гарнітура Times.

Друк офсетний. Умови, друк. арк. 24,6. Обл.-вид. арк. 19,7.Наклад 3000 прим.

Видавництво "Бескид Біт"м. Львів, вул. Городоцька, 85/21

тел.: (0322) 72-88-29

Віддруковано з готових діапозитивів видавничою фірмою "Афіша" тел.: (0322) 97-14-27, 76-22-02

Documents

БЖД - Яким Р.С. Безпека життєдіяльності людини