Журнал "Да-Україна"

Українська молодь

осін

ь-зи

ма

2011

, № 2

(2)

C

M

Y

CM

MY

CY

CMY

K

skytrax_210x297 ukraynaca.pdf 1 21.07.2011 16:19

осінь-зима 2011 • № 2 (2)4

Головна тема: українська молодь

Володимир СергійчукВічний рушій української революції 6-9

Василь креМеНЬМолодь як сьогодення і майбутнє україни 10-14

інтерв’ю Ґьокхана ДеМірА з Борисом ЖеБрОВСЬкИМ“Освіта - це надія кожної країни” 15-17

Богдан АНДруСИШИНМолодь та освіта 18-21

Сергій ТеЛеШуНСвіт перед кардинальними змінами: місце молоді в новій політичній культурі світу 22-24

Діана ДуЦИкМолодь проти приватності? Про ризики на небезпеки світової мережі 25-27

григорій СергійчукСоціальний оптимізм молоді - чинник розвитку сучасного українського суспільства 28-30

Олександер ШОкАЛОСвітоглядні орієнтири української молоді 32-35

постаті: духовність

інтерв’ю з Любомиром гуЗАрОМ“Духовний авторитет - це людина, яка має чітке поняття моральних вартостей” 36-39

Журнал «Діалог Євразії»

культурно-інформаційне виданняукраїнського національного комітетуМіжнародної громадської організаціїПлатформа «Діалог Євразії»

Видання зареєстровано в Міністерстві юстиції україниСвідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформаціїСерія кВ № 12525–1409р від 28.04.2007 Засновник: ПП «Діалог культур»

Осінь-зима, 2011 р. №2 (2)

Платформа «Діалог Євразії»:голова – Володимир СергійчукСпівголова – гарун Токакгенеральний секретар – ісмаїл Тас

Український національний комітетПлатформи «Діалог Євразії»:голова – Сергій Телешункоординатор – Ґьокхан Демір Редакція журналу «Діалог Євразії»:Редакційна рада:Богдан АндрусишинҐьокхан ДемірОмер Дерменджііван ДрачДіана ДуцикЮрій кочубейАндрій курковМарія МатіосМикола рижковВолодимир СергійчукСергій Телешунігор Турянськийгригорій ХалимоненкоЮрій ШайгородськийОлександер Шокало

Над випуском працювали:Мустафа АметовҐьокхан ДемірВолодимир СергійчукОлександер Шокало Адреса редакції:01004, м. київ, вул. Басейна, 21А, офіс 6.Тел/факс: +38 (044) 234 70 90; 234 72 10; 234 96 00E-mail: [email protected] www.daplatform.org.ua

Друк: ТОВ “київ Сіті Принт”м. київ, проспект Перемоги, 53, оф. 5(044)2228719

Наклад 2 000 примірників

Застереження:Відповідальність за достовірність усіх фактів несуть автори публікацій.Відповідальність за зміст реклами несуть рекламодавці.Використання матеріалів із журналу «Діалог Євразії»в будь-якій формі дозволяється тільки з письмової згоди редакції.

зміст

осінь-зима 2011 • № 2 (2) 5

Головна тема: українська молодь

Володимир СергійчукВічний рушій української революції 6-9

Василь креМеНЬМолодь як сьогодення і майбутнє україни 10-14

інтерв’ю Ґьокхана ДеМірА з Борисом ЖеБрОВСЬкИМ“Освіта - це надія кожної країни” 15-17

Богдан АНДруСИШИНМолодь та освіта 18-21

Сергій ТеЛеШуНСвіт перед кардинальними змінами: місце молоді в новій політичній культурі світу 22-24

Діана ДуЦИкМолодь проти приватності? Про ризики на небезпеки світової мережі 25-27

григорій СергійчукСоціальний оптимізм молоді - чинник розвитку сучасного українського суспільства 28-30

Олександер ШОкАЛОСвітоглядні орієнтири української молоді 32-35

постаті: духовність

інтерв’ю з Любомиром гуЗАрОМ“Духовний авторитет - це людина, яка має чітке поняття моральних вартостей” 36-39

мистецтво: традиція в сьогоденні

українське мистецтво на Венеційській бієнале 40-41

іван ПАВЛеНкО“роксоланія” в Манісі 42-45

Шабен гЮЛЬгарбуз-тиква: творчий шлях однієї рослини 46-48

ГеоГРаФіЯ ДіалоГУ: індійський досвід

Мрідула ҐОШДемократія і національна строкатість: індійський досвід 50-53

еколоГіЯ: люди й вода

Дмитро МОТрИчСім кроків до води 54-57

Олександр ПОПОВЗаради чого ми п’ємо воду? 58-60

Ферідун ТЮФекчіМіж Дністром і Прутом 62-63

Дмитро ШерИХЩо тече з крану? 64-65

ХРоніка: діяльність платформи “діалог євразії”З’їзд Платформи “Діалог Євразії” 66угода про співпрацю: київ і Стамбул 68-69«кляса» зблизила українських і турецьких письменників 70-71у києві інтелектуалів поєднала толерантність 72-73«Хочу Жити! Дружити! радіти!» 74-75

зміст

осінь-зима 2011 • № 2 (2)6

головна темаукраїнська молодь

осінь-зима 2011 • № 2 (2) 7


Водночас на західноукраїнських теренах, що на той час перебували в складі Австро-угорщини, українська молодь через спортивні організації «Соколи» та «Січі» розгортала ма-сове залучення до своїх лав юнаків і дівчат, які готуватимуться опановувати і військову спра-ву в майбутньому. і коли з перших днів Першої світової українська справа покличе до життя подібні формування, то галичани одразу ж від-гукнуться всенародним молодіжним здвигом січового стрілецтва.

і на Наддніпрянщині наша молодь у ті не-легкі для україни часи першою виходила на зримі й незримі барикади, аби відстоювати честь і гідність україни. Скажімо, це вшануван-ня в 1914 році в києві Великого кобзаря всу-переч забороні царського уряду, хоч багатьом спудеям тоді довелося зазнати ув’язнення за участь у панахиді й маніфестації під синьо-жовтими прапорами.

Але саме на той чин виявився запит укра-їнської національної революції після лютого 1917 року по всій україні, поділений на росій-

коли в середині ХVіі століття укра-їнська нація під проводом Богдана Хмельницького піднялася на зброй-ну боротьбу за відродження власної

державності, наша молодь активно прилучи-лася до цього всенародного здвигу. Тоді, за висловом українського літописця Самовидця, справді, все, що живе піднялося в козацтво. Відтак поряд з досвідченими запорожцями до повстанських лав ставали тисячі молодих юнаків, які згодом виростали в талановитих воєначальників, здібних дипломатів, особли-во ж ті, хто встиг здобути освіту в києві, Ост-розі чи Європі, водночас опанувавши іноземні мови. Саме з таких висунувся в провідники на-ції іван Мазепа, іменем якого й досі називають українських самостійників. і він став симво-лом для майбутніх поколінь, як треба згоріти в самопожертві заради всієї україни.

Приклад цей через сто років повторив Та-рас Шевченко, який своїм генієм служив рід-ному народові з молодих літ в ім’я відроджен-ня української нації, який покликав до святої боротьби нові покоління молодих. і з-поміж тисяч і тисяч імен безіменних героїв, що зго-ряли на вівтарі боротьби за українське відро-дження, чи не найчастіше палали смолоскипа-ми самопожертви наші юнаки. Це вони після смерті Шевченка першими взялися будити українське суспільство, створюючи громади. і саме в київській студентській громаді зусил-лями Володимира Антоновича, Тадея риль-ського, їхніх побратимів готувався ґрунт для усвідомлення власне українського єства.

Знову ж таки з молодечих лав, бо молоді - енергійніші, ще не пов’язані родинними уза-ми, а відтак вільніші у виборі, з рештою, від-чайдушніші.

Це саме студенти-наддніпрянці зібралися на Зелені свята 1891 року на могилі Шевченка в каневі й утворили „Братство тарасівців”, яке поставило собі за мету добиватися визволен-ня рідного народу від чужоземного понево-лення. і саме з лав тарасівців вийшов студент київського університету Святого Володимира Микола Міхновський, який на Шевченківські роковини в 1900 році проголосив з Полтави й Харкова на весь світ революційну програму дій нашого народу на найближче майбутнє: „Самостійна україна” – одна-єдина, нерозділь-на від Сяну по кавказ!

А ті з учнівської молоді, яким російський царат не давав можливості на рідній землі по-вноцінно сповідувати кодекс честі патріота-українця, прилучали до відродження нашого єства своїх земляків на розселеннях, як полта-вець Симон Петлюра на кубані, де за револю-ційну діяльність його двічі кидали за ґрати.

Володимир СеРгійчУк

голова Міжнародної громадської організації Платформа «Діалог Євразії», професор київського національного університету імені Тараса Шевченка

осінь-зима 2011 • № 2 (2)8


ську й австрійську. і коли сини нашого народу в чужих шинелях зустрілися в бою один про-ти одного під синьо-жовтим прапором, вони зрозуміли, що брат воює проти брата. Відтак на фронтах розпочинається масове братання українців, вони усвідомлюють життєву потре-бу бути разом, як за козацької доби.

і коли надто довірливим до російських со-ціалістів керівникам Центральної ради не ви-стачило тверезого розуміння творити власну збройну силу, і українська державність через відсутність свого війська опинилась перед смертельною загрозою більшовицьких полків Муравйова, то під бойові прапори стала сту-дентська й гімназійна молодь києва. Саме сту-дентський курінь, сформований в актовій залі університету Святого Володимира, виступив назустріч жорстокому ворогові під крути.

Так, тоді був нерівний бій, і столиця україни не була порятована від орди Муравйова, але був порятований Державний акт незалежнос-ті уНр, ціною трьох сотен молодих життів, що затримали більшовицький наступ на київ. і коли незалежність визнли 9 лютого 1918 року центральні держави в Бересті, україна змогла стати рівноправною серед світового співтова-риства. Відтоді молодь усвідомлювала свою причетність до утвердження права нашого на-роду на власне життя на рідній землі. україн-ське юнацтво не лише боролося під прапора-ми уНр, а й продовжувало національний здвиг у повстанських загонах протягом 1920-х років.

А багато нашого молодого цвіту, здобувши в той час освіту на своїй землі, пішли з рідним словом до мільйонів українців, що розсели-

лися компактними масами на далеких і близьких теренах від батьківщини. Завдяки само-пожертві й подвигу ось таких носіїв знань відроджувалися тисячами українських шкіл простори «Сибіру несходимо-го», Сірої чи Зеленої україни, Поволжя, Північного кавказу, Слобідщини... чимало з тих мо-лодих українців, не забуваючи материнську мову, приносили писемність для малих народів, що її ще й не мали. Скажімо, селянський син Петро Скорик, який народився біля Владивос-тока, не тільки став першим учителем чукотських дітей, а й створив граматику чукотської та інших мов північних народів.

Молодечий крутянський дух передався і через Збруч після 1920 року, коли за ак-

тивної участі студентської молоді у вигнанні починає наростати енергія національного відродження, яке сформувалася 1929 року в ОуН. і активним чинником її в 1930-х роках у краєві була студентська молодь. Згадаймо процес проти українських націоналістів після вбивства міністра Пєрацького в Польщі – всі ті, хто був засуджений спочатку до смертної кари, так уже й не змогли закінчити свої студії, оскільки перейшли в тюремні університети, такі як Береза картузька. Подібним чином не давала можливості закінчувати університети студентам-оунівцям і більшовицька влада – за приклад тут може бути хоча б Львівський про-цес 1941 року.

Але наше студентство, а за ним і ширші маси молоді й далі вели боротьбу за незалежність україни. і не тільки участю в похідних групах ОуН на східні терени українських земель – аж до Вороніжчини, кубані й криму, але й у про-тигітлерівському й протисталінському підпіл-лі, у збройних лавах уПА. і цей чин був про-несений і важкими повоєнними роками, коли молодь провадила підпільну боротьбу проти більшовицького режиму не лише на західних окраїнах, а й на Наддніпрянщині.

Скільки ж їх упало далеко від Батьківщини у комуністичних гулагах, включно з школярами, бо та нелюдська влада засуджувала до тюрем-ного ув’язнення і дітей!

Але цей революційний чин виявлявся в на-шої молоді і в 60-х - 70-х роках минулого сто-ліття, зокрема виступом проти тоталітаризму щороку 22 травня, в день перепоховання Та-раса Шевченка на чернечій горі в каневі, коли

Студентська ніч на Майдані. 2004 р.

І з-поміж тисяч і тисяч імен безіменних

героїв, що згоряли

на вівтарі боротьби за

українське відродження, чи

не найчастіше палали

смолоскипами самопожертви

наші юнаки.

осінь-зима 2011 • № 2 (2) 9


українська молодь ушановувала Великого кобзаря біля його пам’ятника в києві.

З горбачовською “перестройкою” перши-ми до активної політичної діяльності взялася саме молодь. Як свідок можу говорити це про своїх студентів з київського національного університету імені Тараса Шевченка, які вже взимку 1988 року створили „громаду”, що не-сла слово відродження українства в маси. Як наслідок – незбагненний для компартійної номенклатури потужний виступ українсько-го студентства через голодування на майдані Незалежності в 1990 році. Цей виступ сколих-нув усе українське суспільство, і це він готував Всеукраїнський референдум 1 грудня 1991 року.

Без активної участі нашого студентства не відбулося б Помаранчевої революції в украї-ні. Це вони першими заполонили майдан Не-залежності, це саме вони написали на своїх прапорах: „Нас – багато, і нас не подолати!”. і саме за таких обставин викристалізовувалися глибокі переконання української молоді, про що засвідчує патріотичний вірш київської сту-дентки Діани руденко, яка передала настрої багатьох тих, хто був на майданах нашої дер-жави. Вони чітко дали зрозуміти, що пора очи-щати нашу свідомість від багаторічного наму-лу брехні, аби повертати справжню історичну пам’ять, поважати рідну мову.

Так, багато сподівань молоді, яка добилася перемоги Помаранчевої революції, не ви-правдали політики-демократи, від чого в на-ших громадян опускаються руки. Але я глибо-ко переконаний, що коли україна покличе, вся наша молодь знову вийде її захищати – як у 1918 під крутами, як у 1990 на граніті в києві…

Бо молодь – це справжній і вічний рушій української революції.

Дорогою мети

З історії не вирвеш ні сторінки:народну волю вже не зупинить!скажу я гордо: “так, я – українка!в мені вирує сивий дух століть.”

Хай від карпат і аж до шахт Донбасуодин народ це небо поєдна.

в майбутнє світле ми підемо разом.Багато правд, а істина – одна.

вже годі нам стояти на колінах!народу вир в ярмо не запрягти!

іде мільйонолюдна УкраїнаДорогою одвічної мети.

Діана Руденко

осінь-зима 2011 • № 2 (2)10


у всі часи суспільство приділяло щонай-пильнішу увагу молоді. Це пов’язано, по-перше, з тим, що порівняно з інши-ми соціально-демографічними група-

ми вона має, за виразом Миколи головатого, “найбільшу соціальну, професійну і в цілому життєву перспективу”, і, отже, від того, з якою життєвою позицією, з яким інтелектуальним і моральним багажем входять у велике життя молоді люди, вирішальною мірою залежить майбутнє будь-якої країни. А, по-друге, молодь уже і в своєму нинішньому, актуальному стані – це доволі великий і винятково важливий сег-мент суспільства: молоді люди віком від 14 до 35 років складають в україні приблизно трети-ну населення – понад 15 мільйонів, при цьому їх справедливо вважають найбільш демогра-фічно активною частиною суспільства, ядром економічного потенціалу ринку праці.

Особливо зростає значення молодості як вікового періоду і молоді як специфічної соціально-демографічної групи в сучасному глобалізованому світі, що динамічно зміню-ється. Стрімкий технологічний і суспільний розвиток значною мірою знецінює знання, які передаються від покоління до покоління, і цей процес дедалі прискорюється. Тому варто прислухатися до думки провідних зарубіжних фахівців з молодіжних проблем, які наголо-шують, що переваги старшої генерації в зна-ннях і досвіді за сучасних умов помітно змен-шуються або й узагалі зникають. у багатьох випадках батьки не мають готових відповідей на запитання своїх дітей, відтак настанови та приписи, до яких звикли старші покоління, в очах сучасної молоді нерідко позбавлені сен-су. і часто-густо вже не молодь бере за взірець алгоритми поведінки дорослих, а, навпаки,

МОЛОДЬ Як СЬОгОДеННЯ і МАйБУТНЄ УкРАЇНИ

Василь кРеМеНЬ Президент НАПН україни,

академік НАН і НАПН україни, доктор філософських наук, професор

осінь-зима 2011 • № 2 (2) 11


характеристики, притаманні молоді та моло-дості, стали настільки важливими, що багато дорослих, на думку кая Мюллера, переймають типовий для молодої людини життєвий репер-туар.

Отже, молодь, з одного боку, істотно ви-значає сьогоденне обличчя українського сус-пільства, з другого – дає точку відліку щодо напрямку, в якому воно буде рухатися в най-ближчому майбутньому і більш віддаленій перспективі. Під цим кутом зору, із цієї двоєди-ної позиції, на мою думку, і слід обговорювати нині молодіжні проблеми.

Аналіз даних соціологічних досліджень, зокрема і за участю науковців інституту соці-альної і політичної психології НАПН україни, засвідчує, що попри всі можливі застережен-ня молодь відіграє в українському суспільстві інноваційну, прогресивну роль. Молоді укра-їнці, світогляд яких сформувався вже за часів державної незалежності україни, виявляють зазвичай вищий рівень державницької і на-ціональної свідомості, ніж старші покоління. Наприклад, 74,5 % молодих респондентів вва-жають, що хоч які б труднощі були на шляху нашої державності, україна повинна бути не-залежною, тоді як серед населення в цілому цей показник становить 67,7 %. Про патріотич-ні настановлення української молоді свідчать також результати міжнародного дослідження, в якому брали участь українські студенти: по-над половину з них (55,4 %) заявили, що пиша-ються своїм громадянством. Це, знову ж таки, більше, ніж серед населення україни в цілому (49,4 %).

у символічному просторі української молоді центральне місце посідає державна символі-ка – синьо-жовтий прапор, тризуб, Державний гімн. Як особистісно значущі символи україни їх сприймають майже 54 % молодих респон-дентів віком від 18 до 29 років, тоді як у серед-ній віковій групі (до 55 років) – лише 45,4 %, а в старшій (56 років і більше) – 42,1 %. частіше, ніж представники старших поколінь, молодь називає серед символів україни також наці-ональне вбрання, національні страви і напої, українську народну пісню, національні музичні інструменти, Майдан Незалежності в києві, Та-расову могилу на канівській кручі тощо.

Патріотичні преференції молоді здебіль-шого поєднуються з євроінтеграційними устремліннями. Понад 61% молодих громадян упевнені, що україна – європейська держава і має прямувати в Європу (серед населення в цілому – 50,5 %). Майже така сама частка мо-лоді (близько 60 %) висловлюється за вступ україни до Євросоюзу (у середній віковій групі – 48,9 %, у старшій – 38,1 %).

інноваційна роль молоді чітко простежуєть-

ся також в економічній сфері, реформування якої на ринкових засадах є ключовим напря-мом і найголовнішим чинником модернізації суспільства. На запитання про те, чи бажали б вони започаткувати власний бізнес, 53,1 % мо-лодих людей відповіли “так” і 25,3 % – “скоріше так”. Наміри середньої і старшої вікових груп у цьому плані значно скромніші: у першій твер-до відповідають “так” 33 % опитаних, у другій – лише 19 %.

Нарешті, безперечною перевагою моло-ді є активне освоєння сучасного інформа-ційного простору, новітніх інформаційно-комунікаційних технологій. Серед молодих людей віком від 18 до 29 років комп’ютером користуються 79 %, мережею інтернет – 69,6 % (у середній віковій групі відповідно – 49,4 % і 39,5 %, у старшій – 10,3 % і 9,2 %). Є також дані, згідно з якими у віковому складі інтернет-користувачів україни “питома вага” молоді 15–35 років сягає 85 %! усе це виводить молоде покоління на передній край суспільного про-гресу, робить відкритим до сучасного світу, “своїм” у його глобальних координатах, сприй-нятливим до науково-технологічних і соціаль-них змін.

Водночас помилкою було б закривати очі на ті проблеми, що існують і нерідко загострю-ються та нагромаджуються в молодіжному середовищі, викликаючи стурбованість як за долю молодого покоління, так і за майбутнє україни. Виділю деякі із цих проблем.

Перша. Попри, здавалося б, надмірний і все-осяжний прагматизм сучасної молоді, нарікан-нями, на який рясніють наукові праці й публі-цистичні виступи в ЗМі, дедалі очевиднішими стають тенденції нереалістичного, а почасти й безвідповідального планування свого майбут-нього значною її частиною. Так, здійснюючи первинний професійний вибір, нинішні стар-шокласники кладуть у його основу передусім інтерес до професії, очікуване задоволення від праці (50,3 %), у чому, зрозуміло, немає ні-чого поганого, але прикро, що при цьому мен-ше третини враховують власні здібності та за-пити на фахівців на ринку праці і лише кожний п’ятий спирається на знання про майбутню професію. Тож і не дивно, що майже половина працюючої молоді (47 %) сьогодні трудиться не за фахом, не кажучи вже про тих, хто взагалі залишився без роботи (частка молодих людей віком від 15 до 28 років серед безробітних ста-новить 35 %).

Друга. Стан громадянської свідомості й, від-повідно, громадянських практик молоді мають вади. Це виявляється, з одного боку, в низько-му рівні політичної та правової компетентнос-ті молодих людей (трохи більше третини з них (34,7 %) добре уявляють, що нині відбувається

Тож будьмо оптимістами. Наша молодь має шанси вивести Україну в найближчому майбутньому на якісно вищий рівень розвитку. Але водночас пам’ятаймо, що це залежить від того, чи вдасться нам сьогодні вивести на якісно вищий рівень українську освіту.

осінь-зима 2011 • № 2 (2)12


в політиці та в поточних державних справах, і ще менше (18,1 %) знають, що робити, аби їхній голос був почутий, коли йдеться про важливі державні проблеми), з другого – в суперечли-вому, індиферентному, а подекуди й нігілістич-ному ставленні до правових норм, недостатній повазі до законів держави або й схильності їх порушувати. Як наслідок, нерідко складається парадоксальна ситуація: молоді люди потер-пають від порушень чинного законодавства й разом із тим самі беруть у них участь. Це про-стежується, скажімо, на прикладі ставлення українського студентства до таких ганебних явищ, як корупція та хабарництво. Відповіда-ючи на запитання “Як Ви вчинили б, якби хтось із викладачів запропонував Вам за певну ви-нагороду допомогти держати бажану оцінку?”, 27,8 % студентів зізнаються, що скористалися б цією пропозицією, 15 % – що порадили б ско-ристатися нею знайомим, які в ній зацікавлені. Зрозуміло, з таким рівнем толерантності моло-дого покоління до корупційних діянь перспек-тиви розбудови в україні громадянського сус-пільства і правової держави опиняються під великим питанням.

Третя. Молоді люди здебільшого віддають перевагу таким смисложиттєвим цінностям, як

здоров’я, міцна сім’я, матеріальний добробут, створення в суспільстві рівних можливостей для всіх, цікава робота. На перший погляд, осо-бливих сумнівів такі орієнтації викликати не повинні. Дослідники, як правило, акцентують увагу хіба на тому, що в системі ціннісних орі-єнтацій молоді занадто велике місце часом по-сідають гедоністичні пріоритети (розваги і за-доволення), а прагнення добробуту не завжди поєднується з поціновуванням головного за-собу його досягнення – роботи. Але справа не тільки в цьому. у розвинених країнах світу ще в другій половині минулого століття розпочався процес, що його відомий американський по-літолог і соціолог р. інглехарт назвав “тихою революцією свідомості”. Суть його полягає, як відомо, в переході від “матеріалістичних” цінностей, пов’язаних із матеріальним добро-бутом, фізичною і психологічною безпекою, до “постматеріалістичних”, під якими розуміють цінності особистісної свободи і незалежності, збереження соціального і природного серед-овища, пізнання і творчості, саморозвитку і самореалізації. А вони в сучасної української молоді зазвичай перебувають на периферії ціннісної свідомості. Отже, ціннісні преферен-ції більшості юнаків та дівчат є, на жаль, префе-ренціями не завтрашнього і навіть не сьогод-нішнього, а вчорашнього дня.

четверта. Безпосередню загрозу майбутньо-му україни, національній безпеці становить ка-тастрофічне зниження рівня здоров’я молоді. Хоча вона, відносить здоров’я до найважли-віших цінностей, проте здебільшого не поспі-шає піклуватися про нього: під час одного з усеукраїнських “молодіжних” опитувань лише 32,2 % респондентів зважилися зазначити, що добре піклуються про своє здоров’я, інші вка-зали, що піклуються посередньо ( 57,8 % ) або й погано ( 8,4 %) чи утримались од відповіді (1,6 %). чим це пояснити? Мабуть, не в остан-ню чергу браком у сучасної молоді здатності до адекватних самооцінок. Адже близько 70 % молодих респондентів вважають стан свого здоров’я задовільним (74% старшокласників, 68 % студентів та 64 % працюючої молоді), що явно суперечить об’єктивним показникам.

Дошукуючись коріння окреслених і бага-тьох інших проблем, що існують у молодіж-ному середовищі, можна називати найрізно-манітніші причини – соціальні, економічні, політичні. Однак найважливіша з них вочевидь полягає в тому, що українське суспільство досі не позбулося успадкованого з радянських часів ставлення до молоді переважно як до об’єкта впливу, пасивного успадковувача ма-теріальних надбань та світоглядних приписів, а не суб’єкта суспільних перетворень і творця власного життя.

осінь-зима 2011 • № 2 (2) 13


осінь-зима 2011 • № 2 (2)14


Доволі симптоматичним у цьому плані є, на-приклад, те, що молоді люди, за їхнім власним визнанням, як правило, не мають змоги впли-вати на суспільні процеси (73%) і на дії влади (62%), невдоволені можливостями свого впли-ву на умови, в яких протікає їхнє життя (54%). Це неминуче обертається гострим дефіцитом суб’єктності в самої молодої людини. Свої життєві невдачі молодь пояснює переважно зовнішніми причинами: завадила ситуація в суспільстві, бракувало можливостей (38,5%), несприятливо складалися обставини (29%), не було справедливості (19,2 %), ніхто не допоміг (15,1%). і тільки менше чверті опитаних (23,7%) намагаються побачити причини невдач у са-мих собі – у тому, що не вистачило сміливості, здібностей, упевненості у своїх силах тощо.

Отже, дбаючи про майбутнє україни, слід наполегливо і цілеспрямовано примножува-ти суб’єктний потенціал молодого покоління. головну роль у цьому покликана відіграти ві-тчизняна система освіти, перебудована з ура-хуванням викликів сучасного світу. інтереси дальшого розвитку суспільства вимагають та-кої організації навчально-виховного процесу, яка б забезпечувала формування самодостат-ньої творчої особистості, інноваційної люди-ни, здатної не просто повторювати те, що було зроблено до неї, та адаптуватися до вже зро-бленого, а оволодівати знаннями для створен-ня нового, самостійно робити відповідальний, морально виважений життєвий вибір, органіч-но сприймати і творити зміни.

чи реально цього домогтися? Досвід кращих

педагогів-новаторів, зокрема тих, яки беруть участь в експериментах, що їх проводять нау-кові установи НАПН україни, доводить, що так. Пошлюся лише на один приклад.

Нещодавно завершився експеримент усе-українського рівня, що протягом трьох ро-ків проходив на базі канівської гімназії імені івана Франка черкаської області і мав на меті перебудову навчально-виховного процесу на засадах розробленого вченими академії суб’єктно-вчинкового підходу. Про його ре-зультативність свідчать статистично достовір-ні емпіричні дані, згідно з якими випускники гімназії порівняно зі своїми однолітками виріз-няються значно вищим ступенем психологіч-ної готовності до вчинку, духовного і мораль-ного розвитку, зовсім іншим розумінням сенсу життя. Так, з-поміж термінальних цінностей (за методикою М. рокича) учасники експерименту найвищі рангові місця відводять активному і діяльному життю, творчості, свободі, пізнан-ню, самостійності в судженнях і діях, з-поміж інструментальних – відповідальності, впевне-ності у своїх силах, сміливості в обстоюванні своєї думки, твердій волі та широті поглядів. Як бачимо, їхні ціннісні орієнтації докорінно від-мінні від тих рутинно “матеріалістичних”, про які йшлося.

Тож будьмо оптимістами. Наша молодь має шанси вивести україну в найближчому майбут-ньому на якісно вищий рівень розвитку. Але водночас пам’ятаймо, що це залежить від того, чи вдасться нам сьогодні вивести на якісно ви-щий рівень українську освіту.

осінь-зима 2011 • № 2 (2) 15


- Борисе Михайловичу, чим живе сьогодні освіта України?

- Як і годиться, надією. і підставу для цьо-го маємо. Третій Всеукраїнський з’´їзд праців-ників освіти одностайно (1000 делегатів) про-голосував за Національну стратегію розвитку освіти на 2012-2021 роки. Визначилися, куди йдемо.

Окрім того, уряд затвердив Державні стан-дарти середньої школи, і з 1 вересня 2012 року вона житиме з новим змістом.

- І що у ньому нового?- Якщо дуже стисло – намагаємося макси-

мально розвантажити освітні програми. Щоб дерево ожило, потрібно позбавитись від су-хих гілок, а їх уже занадто багато. розширюємо поле для творчості шкільних колективів – на 70% ÷ 50% скоротили питому вагу Держстан-

дарту в освітніх програмах. іноземні мови всі школярі україни вивчатимуть з 1-го класу, ін-форматику – з 2-го. З 5-го класу – друга інозем-на. уроки фізичної культури перетворяться на заняття будь-яким видом спорту, і без оцінок. у цілому весь навчальний процес буде під-порядкований головному – піклуванню про здоров’я дітей.

- А як учительство, готове до цього?- Не зовсім. Тому починаємо глибоку рефор-

му педагогічної освіти. Опора – на таланови-тих. Буде складно. Відмінною рисою останніх років є відсутність вакансій у школах країни. Отже, з’явилася конкуренція. Це стимулює. Якщо на початку 2011 року лише 40% учите-лів володіли комп’ютером, то на кінець року – практично всі 100 %.

- Це нові вимоги?

Борис Жебровський: «Освіта – це надія кожної країни»

Інтерв’ю Ґьокхана Деміра з заступником Міністра освіти і науки, молоді та спорту України Борисом Жебровським.

Ґьокхан ДеМіРкоординатор українського національного комітету Платформи “Діалог Євразії”

осінь-зима 2011 • № 2 (2)16


- Так, це – один з пунктів Державної програ-ми широкомасштабного застосування ікТ у на-вчальному процесі з красномовною назвою «100 відсотків».

- А це правда, що на засіданні Уряду роз-глядаються питання дошкільної освіти, а міністр Дмитро Табачник оголосив «хрес-товий похід» за повернення дитячих сад-ків?

- Ще яка правда! у нас навіть Президент усі виступи на освітні теми починає з дошкільної освіти. існує Державна програма її розвитку до 2017 року, відбувся і Всеукраїнський з’їзд пра-цівників дошкільної освіти. Нова вимога За-кону – обов’язкова дошкільна освіта з 5 років. Для 5-ти річних затверджено програму «упев-нений старт». Створено Асоціацію дошкільних працівників, уже нікому не потрібно доводити, що саме у нас вважається фундаментом освіти. До речі: лише у 2011 році були відновлені тися-чі місць у дитячих садочках.

- Стандарти, нові технології, сучасний зміст, але все одно головна фігура – учи-тель. Чи не так?

- Звичайно. До класу заходить учитель. Хто він? і заради чого прийшов до дітей? Щоб учитель любив дітей, необхідно, аби суспіль-ство поважало і піклувалося про вчителя. На жаль…..

- Болюча тема?- Була і залишається, але це – окрема вели-

ка розмова.- А що Вас іще турбує?- Звичайно, управління. Знаєте, здійснювати

глибокі реформи в період економічної кризи – занадто сміливе заняття. Але реальне! А по-

трібно всього лише знайти й дати можливість працювати розумним, творчим керівникам від міністерства до школи й дитячого садка.

- Що ж стає на заваді?- Політика. інертність. Як звільнити? Де зна-

йти? Ордени на лацканах. Звання та титули. Вертикаль управління освітою, утворена за де-сятки років, як фортеця. Але настав час її штур-му.

- А може, варто застосувати досвід ін-ших країн? Ви, як президент Міжнародно-го педагогічного клубу європейських країн, обізнані на цьому.

- Досвід інших допомагає будувати, а своє ламати потрібно самим.

- До речі, про міжнародний досвід. У Киє-ві в кінці вересня відбувся Форум міністрів освіти Європи. Що вирішували міністри?

- Одностайно прийшли до висновку, що на-став час створення єдиного освітнього про-стору – від дитячих садочків до університе-тів. Визначили можливі напрямки. усе це скла-ло зміст підсумкового документа «київське ко-мюніке». раджу прочитати. розміщено на сайті ради Європи англійською, французькою та ро-сійською мовами.

- Обов’язково це зроблю. Але, якщо мож-на, декілька прикладів: що саме пропону-ється?

- Пропонується максимально розвивати прямі контакти навчальних закладів, як сво-го часу це зробили київ і Стамбул, створюва-ти міжнародні школи. Велике починаеться з малого. крім цього, кардинально переглянути шкільні програми з історії.

розробка спільних посібників і підручників.

Не кажи «я не вмію»,

потрібно казати «я навчуся».

осінь-зима 2011 • № 2 (2) 17


Спільний досвід підготовки й перепідго-товки учителів.

Вивчення іноземних мов, дистанційна освіта.

Спільні практичні акції й справи.і найголовніше – толерантність має стати

сучасною ідеологією молоді. Ми живемо в одному домі. Так, на різних поверхах, але це вже не кордони. і наші діти – в одному дворі, де 2-3 тисячі кілометрів уже нічого не означають.

- Але у дворі, буває, хлопці б’ються…- Якщо захищають слабких або за спра-

ведливість – нехай, це життя.- А що це за «бронепоїзд» з українськи-

ми прапорами 16 вересня прибув з Києва до Москви, де на Київському вокзалі під звуки духового оркестру його зустріча-ло все «освітнє» начальство Росії, яке очолив міністр Андрій Фурсенко?

- Ну, «бронепоїзд» залишився на «запас-них путях», а до Москви прибув педаго-гічний склад: майже 400 кращих освітян прибули на Дні освіти і науки україни в ро-сійській Федерації, від вихователів дитячих садків до університетських професорів.

До речі, у сфері освіти міжнародна співп-раця у такий спосіб застосована вперше.

- А результати?- Десятки угод, можливість порівнянь,

нові ідеї, друзі, чудове спілкування й твор-чий настрій. Наступного року чекаємо на російських колег у себе.

- Борисе Михайловичу, а якою Ви бачи-те школу років так через 20-30?

- Школою з особистим освітнім маршру-том для кожного учня, адже ми дуже різні. Але заради однієї мети – максимального

розкриття творчих можливостей кожної дитини. і звичайно, виховати в кожному любов до всього живого, людяність і піклу-вання про довкілля.

- А це реально?- Звичайно ж, ні, якщо над цим не працю-

вати і не ставити такої мети. Але вибору не бачу.

- І останнє: в Інтернеті з’явилося ба-гато афоризмів із Вашої книжки «Сам собі думаю», а як на Вас, які найбільш влучні?

- усі. А науку маю від своєї 4-річної внуч-ки Марусі:

– Не кажи «я не вмію», потрібно казати «я навчуся».

осінь-зима 2011 • № 2 (2)18


Молоді люди всього світу розуміють-ся між собою краще, ніж з своїми попередніми поколіннями, навіть в силу релігійних, політичних та на-

ціональних розбіжностей. Молодь різних кра-їн по духу ближча одна до одної, ніж до свої батьків, через те, що на неї діють сучасні зо-внішні чинники: лінгвістичний глобалізм, ви-ховання інтернетом, комп’ютерними іграми, масовою культурою, сучасними неформаль-ними течіями та філософією комерціолізації.

Проблеми, з якими стикається сьогодні молодьДесять найпопулярніших вакансій на ринку

праці США в 2010-му році не існували в 2004 р.Молода людина до 40-річного віку змінить

10-14 місць роботи, а кожен четвертий зміню-ватиме роботу не менше одного разу на рік, кожен другий – кожні десять років.

кількість технічної інформації збільшуєть-

ся вдвічі кожні два роки, а це означає, що для студента технічної спеціальності інформація, засвоєна в перші два роки, не буде актуаль-ною уже на третьому році навчання. і цей спи-сок можна продовжувати до нескінченності. із ним можна погоджуватися або не погоджу-ватися, але неможливо заперечити той факт, що однією з найбільших проблем сучасної мо-лодої людини є невизначеність.

Вище зазначені факти наведені на сайті: http://jess3.com/, що спеціалізується на візуа-лізації фактів (інформаційних даних).

Молодь не знає чого очікувати? Невизначе-ність та прагнення уникнути проблем? Бажан-ня уникнути критичних ситуацій? Відсутність тих, хто може порадити? Адже в силу нівелю-вання авторитетності церкви, держави, ін-ституту сім’ї для молодої людини практично не залишилось тих, хто може дати актуальну і цінну пораду. інколи деякі з вищезазначених

Богдан АНДРУСИШИН

Доктор історичних наук, професор, академік української академії

політичних наук, проректор Національного педагогічного

університету імені М.П.Драгоманова

Молодь та освіта

осінь-зима 2011 • № 2 (2) 19


інстанцій, може замінювати та взаємодопов-нювати освіта (наприклад, в україні опиту-вання говорять, що молода людина довіряє першій вчительці більше, ніж батькам чи свя-щенику).

інформаційна революція породила кризу цінностей. і сьогодні у величезних потоках інформації не тільки батьки, вчителі, духовні наставники нездатні надати правильні пора-ди, які молодь готова сприйняти, адже не всі вони можуть сприймати світ, як молодь, і пе-ребудовуватися.

На превеликий жаль, криза цінностей має місце і в середовищі самої молоді, адже ви-никає підміна понять, і все більше авторите-тів нівелюються. Прикладів для наслідуван-ня немає, винятки становлять телевізійні та інтернет-образи. Молодь закривається в собі, у неформальних об’єднаннях, де розуміють один одного, де проблеми близькі та ясні.

Яскравим прикладом того, що молодь (у даному випадку мається на увазі студентська молодь виключно) намагається шукати вирі-шення своїх проблем у собі, у своєму серед-овищі є студентське кураторство, тюторство. у пост-радянських країнах у системі освіти збереглося таке поняття як академічне кура-торство. коли викладач отримує академічну групу як опікун і в ході спілкування з нею за-ймається ї ї вихованням, розв’язанням поточ-них проблем та моделюванням її розвитку й поведінки. Але як механізм соціалізації воно себе потроху почало відживати, адже викла-дачі не завжди могли дати актуальні поради, спрямувати у потрібне русло. Також не слід забувати, що існує «так званий» комуніка-тивний бар’єр між студентом та викладачем. розв’язанням ситуації стало “студентське ку-раторство”, коли замість викладачів у групи першого та другого курсів почали приходити студенти-куратори старших курсів. Студенти, які добре знали всі проблеми даного періоду і вдало їх пережили, зробили правильні й по-трібні висновки. Партнери, які знали всі тон-кощі академічного життя, вміли подати всю потрібну інформацію. Саме з їхніх вуст інфор-мація сприймалася адекватно та незаангажо-вано. Таким чином, студентські куратори ма-ють кредит довіри від своїх молодших колег, авторитет та певного роду духовне лідерство, яке спричиняє бажання наслідувати й бути таким же успішним, здібним, реалізованим. Звичайно, така форма виховання молоді та пошуку відповідей на вікові питання є дещо ризиковано, але вона дає свої плоди. Мож-ливо, у західних країнах це і не нове рішення, але воно дуже вдало працює сьогодні в украї-ні, пройшовши певні перехідні етапи.

Шанси та можливості, які сьогодні доступні молодим людямЯкщо говорити про шанси та можливості

молоді, то, як писав Біл гейтс у статті „11 ре-чей, які Тебе забули навчити у школі”: “смажи-ти бургери у Макдональдсі – не нижче Твоєї гідності. Твої діди та прадіди назвали б будь-яку, навіть таку можливість, прекрасним шан-сом.”

Беззаперечний факт, що спектр можливос-тей сучасної молодої людини надзвичайно широкий, тому я волів би виділити три най-важливіші, які, на мою думку, є найбільш зна-чущими:

- Доступність освіти. Звичайно, говорити про доступність освіти в повному обсязі ми не можемо, але, порівнюючи з попередніми століттями, коли освіта залишалась елітар-ною, коли доступ до знань та інформації був обмежений, сьогодні ми маємо дещо іншу ситуацію. Зараз існують Вільні (Відкриті) уні-верситети, дистанційні центри навчання, віртуальні школи, центри навчання протягом життя (long life learning center), інклюзивні центри освіти та уряди країн, що констатують постійну стурбованість рівнем освіченості населення. Ми можемо говорити про певний рівень доступності освіти, але зауважимо, що від ідеального рівня вона дуже далека.

- Академічна мобільність та діяльність освітніх фондів (Fullbright, DAAD, Tempus, B&M Gates foundation, фонди великих (зокре-ма, іТ корпорацій, etc). Діяльність таких уста-нов дають змогу молодим людям навчатися та проходити стажування в інших університетах, у інших країнах, на інших континентах. Нові стандарти освіти, різні підходи, методики, програми. Все це формує сильну особистість, яка знає та поважає полікультурність, глоба-лізм, мир, свободу, демократію. Діяльність міжнародних освітніх та культурних фондів є важливим інструментом у вихованні молодої людини в глобальному плані.

- Свобода висловлювань, обмін думками та ідеями, свобода комунікації, що базуєть-ся на основі мережі інтернет. Це можливість черпати інформацію від раніше закритих дже-рел та бути присутнім на заходах (конферен-ціях, семінарах, лекціях), на яких ні фізичної, ні економічної змоги бути присутнім не було. Це можливість спілкуватися з людьми, які ко-лись могли бути закриті у стінах маленької кафедри провінційного містечка чи студен-тами твоєї спеціальності іншого навчального закладу на іншому континенті.

усе вищезазначене формує новий тип моло-дої людини як комунікабельної, глобальної та освідченої особистості, яка прагне розвитку,

На превеликий жаль, криза цінностей має місце і в середовищі самої молоді, адже виникає підміна понять, і все більше авторитетів нівелюються. Прикладів для наслідування немає, винятки становлять телевізійні та Інтернет-образи.

осінь-зима 2011 • № 2 (2)20


миру та реалізації власних ідей, у комп-лексі індивідуальної та професійної са-мореалізації. Саме така людина змінює стереотип багатьох: Молодь vs Освіта; перетворивши її на Молодь + Освіта. Освіта як рушій роз-витку та джерело рі-шень не тільки про-фесійних, але дуже часто і особистих. Освіта як простір незалежності, вихо-вання та досягнення результату. Освіта як простір міжкуль-турного, наукового, глобального діалогу.

критичні ситуаціїМолодь, а осо-

бливо студентська – політично активна частина суспільства, реактивне паливо, що живить двигун суспільних змін. Про це особливо яскраво свідчить весна 2011 року, яка запам’яталася низкою революцій у Північній Африці та на Близькому Сході, коли молодь вирішувала долю всієї країни, виходила на вулиці й зміта-ла режими. Молодь поєднала все найкраще, що їй притаманне від природи: молодіжний максималізм та патріотизм, бажання жити краще та віру в гарне майбутнє. Хоча дуже часто і констатували, що молодь спить, вона пасивна, не готова брати все у свої руки. Але у критичні моменти, у моменти максимальної відповідальності молодь вирішувала напря-мок розвитку. Ми знаємо і виступи студентів у Пекіні наприкінці 80-х, і Празьку весну, і по-чаток 90-х на пострадянському просторі.

Але повернемося до революцій 2011 року, з чого вони розпочалися?

коли на торговому ринку в Тунісі молодик Мухаммед Буазізі, отримавши диплом міс-цевого вишу, не зміг знайти роботу за спеці-альністю, був змушений торгувати фруктами, які згодом відібрали, адже на них не було лі-цензії, яку законним шляхом отримати було неможливо, з відчаю підпалив себе. Це стало початком масових виступів. Даний інцидент демонструє дивне поєднання понять молоді та освіти, коли остання не виправдала надій першої. коли освіта, яка вважається пере-

пусткою в гарне життя, твердою сходинкою кар’єри, еталоном якості та запорукою успіху, стала причиною розчарування, втрати надії, опускання рук та великої депресії й відчаю, що призвело до акту самоспалення.

у такі моменти ми розуміємо, як тісно пов’язана освітня політика із життям молоді. Особливо гостро відбиваються на добробуті держави невдалі соціальні обставини, треті зовнішні чинники, непристижність освіти, ї ї відірваність від реальних потреб ринку, тру-дова дезорієнтованість, соціальна безвідпо-відальність.

Вищезазначені приклади – це не тільки про-блематика Сходу чи Африки, це й актуальні будні стабільної та розвиненої Європи, адже буденним явищем стали виступи молоді іспанії та греції, яка вимагає роботи за фахом, Сполу-чених Штатів, що вимагає доступних навчаль-них кредитів та гарантій на незбільшення від-соткових ставок на вже взяті. Але найбільш показовими в даній ситуації будуть приклади демонстрацій у Лондоні наприкінці 2010 року, коли студенти почали захоплювати універси-тети, нападати на офіс правлячої партії, чинити безпорядки на вулицях міст та навіть атакува-ти авто Принца чарльза. Виступи британської молоді були пов’язані з прийняттям закону, що дозволяв університетським автономіям

...на сьогодні спостерігається

надто великий ступінь

комерціалізації освіти, і, власне, наявність таких

понять, як кредит на навчання уже

говорить про те, що сучасне

суспільство розглядає освіту

як товар...

осінь-зима 2011 • № 2 (2) 21


підвищувати вартість навчання у кілька разів, демонстрації в Австрії, коли студенти завели в навчальні аудиторії бомжів та самі поселилися в аудиторіях, були спрямовані проти урізання соціальних гарантій студентів.

Таких прикладів безліч, але вони зазвичай часто говорять про одне й те саме: уряди ба-гатьох країн недостатньо приділяють уваги питанням молоді та освіти.

Адже на сьогодні спостерігається над-то великий ступінь комерціалізації освіти, і, власне, наявність таких понять, як кредит на навчання уже говорить про те, що сучасне суспільство розглядає освіту як товар, що має свою конкретну цільову аудиторію, яка у пе-реважній більшості полягає у молоді.

Також дуже часто ми можемо спостерігати велику заполітизованість стосовно молоді та освіти, коли керівники держав, остерігаючись виступів та демонстрацій молоді, обмежують користування мережею інтернет чи відклю-чають певні сайти, обмежують доступ неза-лежної преси в країну чи обмежують вільні збори (іран, Північна корея, китай).

ВисновокМолодь переживає не найкращий час. коли

не всі дорослі можуть зорієнтуватися в сучас-них умовах ринку праці, освіти, політичних реаліях, молодь намагається будувати своє майбутнє. і саме в такій ситуації, коли одві-чні канони, цінності та інституції типу церкви, сім’ї, класичного університету, влади втрача-ють свою авторитетність, молодь дуже легко може стати інструментом зовнішнього впли-ву третіх сторін, вона може бути інструмен-том державних переворотів, революцій, сус-пільних заворушень або гарантією диктатур та політичних режимів.

Проте це одна сторона медалі, а є й інша.

Наприклад, Марк Цукерберг, будучи сту-дентом другого курсу, в стінах рідного гар-вардського університету заснував Facebook. Проект, який станом на 2011 рік об’єднав до одного мільярда користувачів по всьому сві-ту і далі об’єднує, дає платформу для обміну думками, ідеями, новинами та бажаннями.

Дещо раніше Сергій Брін та Ларі Пейдж, ви-пускники Стенфорду, заснували Google, який тотально змінив і сам інтернет, і суспільство в цілому і, що найцікавіше, змінює й далі. Саме пошуковик змінив ставлення людства до ін-формації, маса якої у найближчі кілька років буде подвоюватися кожну добу. і скажіть, хто може уявити сьогодення без винаходу цих двох молодих людей?

Вдале поєднання молодіжного максима-лізму, креативності, нестандартного бачення світу, незаангажованості цінностей та вільної академічної атмосфери можуть творити дива, гарний, прекрасний результат, результат, який може змінювати саме суспільство.

Але поєднання цих, на перший погляд про-стих понять – молодь та освіта – може карди-нально відрізнятися від депресії та самозни-щення, як у випадку з Мухаммедом Буазізі в Тунісі, до створення нових позитивних проек-тів, які міняють суспільство та світ уцілому, як у випадку з Цукербергом, Пейджем та Бріном у США.

Тому саме у рамках діалогу, маючи пре-красний потенціал молоді, ї ї максималізм, творчість, бажання зростати й небажання миритися з несправедливостями та нереаль-ністю ситуацій з однієї сторони та традиціями академічності, науковими напрацюваннями, навчальними традиціями, ми маємо запропо-нувати правильне поєднання цих простих по-нять: молодь та освіта.

осінь-зима 2011 • № 2 (2)22


Межа між добром і злом, особливо в умовах кардинальних суспіль-них змін, стає дедалі тоншою і не завжди зрозумілою для біль-

шості населення. чергові інформаційні цикли розвитку людства створюють нові суспільно-політичні, соціально-економічні та гуманітарні виклики, які вимагають кар-динальних змін у соціальній структурі сус-пільства і адекватного реагування на них з боку національних еліт.

Як відомо формула соціально-економічних змін полягає у чергуванні фаз – фази піднесення і фази криз, при яких відбувається руйнування усталених форм людського співіснування. Соціальні кон-

флікти стають фундаментом утворення но-вих форм суспільної поведінки найбільш активних соціальних груп населення. На-самперед мова йде про соціокультурне та інформаційне середовище молоді.

каталізатором структурних змін у перше десятеріччя ХХі ст. стали кризові явища, що охопили у тій чи іншій мірі більшість країн світу. Їх поява свідчила про крах масової культури «неконтрольованого споживання і швидких грошей». Хибна монетарна полі-тика, нерозумі банківські ризики, безвідпо-відальність управлінського менеджменту і соціальна стагнація породили таке явище, як віртуальна економіка, яка в свою чергу сформувала покоління нових соціальних

СВіТ ПеРеД кАРДИНАЛЬНИМИ ЗМіНАМИ:МіСЦе МОЛОДі В НОВій

ПОЛіТИчНій кУЛЬТУРі СВіТУ

Сергій ТеЛеШУНПрофесор, доктор політичних наук,

голова Національного комітету Платформи «Діалог Євразії».

осінь-зима 2011 • № 2 (2) 23


акторів, яких можна назвати «безвідпові-дальними споживачами». За цих умов реци-диви або друга хвиля кризи можуть спро-вокувати не тільки економічну катастрофу в окремих реґіонах світу, а й насамперед кардинально змінити соціальну інфраструк-туру і суспільні відносини у найбільш розви-нутих країнах світу.

Неефективність існуючих суспільно-політичних, соціально-економічних і між-народних інституцій, деградація офіційної етики й традиційних ідеологій, виникнен-ня нових політичних течій і масових суб-культур, економічні кризи, обмеженість ресурсів провокують системні громадян-ські конфлікти у вигляді контрольованого хаосу, де традиційно основною рушійною силою є молоде покоління. Масові протес-ти, особливо з боку молоді виникають тоді, коли в них, можуть бути зацікавлені реаль-ні політичні, релігійні, етнічні сили та групи впливу, або ж за умов соціально-духовної нереалізованості активної частини насе-лення (при достатньому освітньому рівні) в існуючій системі суспільних відносин. Молоде покоління європейців, і не тільки європейців, стикається з радикальною змі-ною гуманітарних пріоритетів. Відбувається процес переформатування «консенсусного поля», яке визначало основні пріоритети і мотивації різних соціальних, етнічних, ре-лігійних груп, щодо бажання жити разом у суспільстві й дотримуватися спільно ви-знаних правил проживання на конкретній території, поважаючи ї ї закони, звичаї й традиції. За цих обставин, цілком логічно, втрачаються традиційні суспільні зв’язки й комунікації між державними, громадськи-ми, політичними інституціями. А вивільнена агресія спрямовується на формування но-вих субкультур та нелегітимних груп тиску, які намагаються інтегруватися в політико-економічний простір сучасного світу через негативні й позитивні канали комунікацій: транснаціональну корупцію, злочинність, тероризм, наркотрафік, моду, мистецтво, нові технології тощо. Варто ще раз зазна-чити, що дати однозначну оцінку багатьом новим явищам, які можуть стати базовими у новій політичній і гуманітарній культурі, поки достатньо важко.

Проте молоде покоління більш чутливо реагує на зміну суспільних відносин і ви-никнення нових культурних тенденцій. На відміну від космополітичного полікультура-лізму, в умовах кризи і домінування нових інформаційних технологій, виникають осе-редки «нових нігілістів еклектиків», що на-

магаються знайти своє місце у системі тра-диційних відносин сталих демократичних суспільств або так званих транзитивних сус-пільств перехідного типу. Насамперед мова йде про «культурні революції» у Старій Єв-ропі, китаї, США, на середньому Сході тощо. Проте в багатьох випадках методи так зва-ної «соціальної реабілітації» сучасної моло-дої людини викликають багато запитань.

Сучасний стан речей можна охарактеризу-вати, як втома суспільства від «традиційної політкоректності», яка не змогла відповісти на глобальні виклики, щодо співіснування різних культур у сучасних умовах. Молоді активні громадяни втратили можливість легально відстоювати свої погляди й вирі-шувати актуальні проблеми сучасності, в окремих випадках скочуючись на шлях свідомого чи несвідомого екстремізму.

Натомість європейська політична еліта не змогла швидко відреагувати на суспільні загрози і за-пропонувати нову стратегію «домі-нуючого соціо-культураліз-му», яка б

осінь-зима 2011 • № 2 (2)24


забезпечила відносно стійкий баланс між інтересами: національних держав, як ста-нового хребта соціального порядку; інтер-есами громадянина, як платника податків та ключового носія культурних і демократич-них традицій громадянського суспільства, а також інтересами представників нових ет-нічних культур і звичаїв. Насамперед мова йде про те, що зручний стан мультикультура-лізму в умовах демографічної кризи і еконо-мічних негараздів провокує до виникнення стихійної хвилі антиміграційних процесів та міжетнічних конфліктів, що в цілому дискре-дитує демократичні інститути й цінності. Ми можемо говорити про те, що в середовищі молодого покоління формується думка про «чужу Європу», як для більшості корінного населення так і новоприбулих, але їх тракту-вання цієї тези є суперечливим.

крім того, світ поступово опиняється в «посткомп’ютерній ері», коли наша персо-нальна інформація стає дедалі більш публіч-ною і контрольованою, а громадяни можуть стати об’єктом масових маніпуляцій через систему «контекстного інтелекту» з боку третьої сторони. Все це разом формує пул системних загроз, особливо для молодого покоління, яке буде формувати наступну політику співіснування. Адекватна ж інте-лектуальна реакція з боку національних еліт на виклики сьогодення зможе запобіг-ти соціальним катаклізмам і не втратити мо-лоде покоління як для власних держав, так і для Європи і всього світу. Мова насамперед іде про загрози соціально-економічного ха-

рактеру для молоді: - дорогі кредити для навчання і житла;- нестійкі ціни на продукти харчування;- нестабільність світових валют;- недостатній рівень професійної та освіт-

ньої підготовки;- неконкурентність на ринку праці;- недостатній доступ до правових і влад-

них механізмів впливу на прийняття сус-пільно значущих рішень;

- залучення до актів міжнародного теро-ризму, транснаціональної злочинності й ко-рупції;

- пандемії, інфекційні захворювання;- наркоманія та різні види технологічних

залежностей; - втрата сімейних цінностей та гуманітар-

ний нігілізм .Все це та багато іншого вимагає від сус-

пільства ясного бачення проблем і відкри-тої розмови про них насамперед серед тих, від кого залежить наше майбутнє. Мораль-ний виклик перед різними поколіннями, етнічними групами, конфесіями, політика-ми, бізнесом полягає в тому, аби бути со-ціально відповідальними за власні вчинки й узгоджувати власні інтереси з суспільною правдою, яка не повинна стати заручницею політичної чи економічної доцільності. Тіль-ки тоді наш соціальний, історичний і при-ватний досвід може бути корисний у фор-муванні нових культурних засад і традицій, а національні й державні амбіції свідчити-муть про освітній, моральний рівень і авто-ритет наших народів.

Моральний виклик перед різними

поколіннями, етнічними

групами, конфесіями, політиками,

бізнесом полягає в тому, аби

бути соціально відповідальними за власні вчинки

й узгоджувати власні інтереси

з суспільною правдою, яка не

повинна стати заручницею

політичної чи економічної доцільності.

осінь-зима 2011 • № 2 (2) 25


ера приватності закінчилась. Тепер, із розвитком нових медіа, у першу чергу соціальних мереж, шануваль-ники права на приватність – у мен-

шості. Більшість воліє щодня сповіщати світові через свої сторінки у мережах про те, з чашки кави чи чаю вона розпочинає ранок, які сни їй сняться, про що вона мріє, кого вона любить або розлюбила, в якому місці земної кулі вона знаходиться зараз і багато чого іншого, інтимного і не дуже про все своє життя.

Майбутнє народжується на уламках зруй-нованих кордонів – етнічних, культурних, соціальних… Проте радіючи народженню нового світу, в якому начебто має бути біль-ше свободи, не варто втрачати пильність. Адже нові медіа – це не просто більше сво-боди. Нові медіа – це також і нові ризики.

На початку 2011 року кафедра превен-тивної освіти і соціальної політики ЮНеС-кО оприлюднила результати дослідження «рівень обізнаності українців щодо питання безпеки дітей в інтернеті», яке було прове-

Молодь проти приватності?Про ризики та небезпеки світової мережі

Діана ДУЦИк Викладач Могилянської школи журналістики

осінь-зима 2011 • № 2 (2)26


дено у партнерстві з «Майкрософт україна» у жовтні-грудні 2010 року. Вибірка дослі-дження склала 16850 респондентів, у тому числі 7 600 дітей віком від 10 до 17 років, 4 000 батьків та 5 150 вчителів. Дослідження проводилось в 11 областях україни: Харків-ській, Тернопільській, рівненській, Львів-ській, київській, Запорізькій, черкаській, Донецькій, Луганській, Житомирській та Ар крим.

результати дослідження не дуже втішні. В україні 96% дітей віком від 10 до 17 років користуються інтернетом. Більше полови-ни з них і не підозрюють, які небезпеки є у світовій мережі. Дослідники у першу чергу звертають увагу на таку проблему, як лег-коважне ставлення до розповсюдження особистої інформації. Ось про що говорять цифри. 44% дітей перебувають у потенцій-ній зоні ризику (надають особисту інформа-цію) і 24,3% вже були в ризикових ситуаціях (ходили на зустрічі з віртуальними знайо-мими). Серед тих, кому 15-17 років, цей по-казник склав 60,3%. 52% дітей виходять в інтернет задля спілкування в соціальних мережах. З них 46% залишають там свій но-

мер телефону, 36% - домашню адресу, 51% - особисті фото. Також 6,5% підлітків віком 15-17 років розповсюджували в інтернеті особисту інформацію про батьків, серед мо-лодшої групи віком 10-11 років таких значно менше – лише 0,4%.

«Сьогодні існує тренд – як правило, мо-лоді люди найменше потребують приватної сфери. Так триватиме й далі. Проте нестача приватної сфери призведе до проблеми:

адже якщо я знаю, що все, що я скажу, стане відоме будь-кому, з’явиться бага-то речей, які я не скажу ніколи» - цитує Якоб Штайншаден у своїй книжці «Соці-альна мережа. Феномен Facebook» про-фесора Масачусетського технологічно-го інституту Томаса В. Малоне.

Але це лише частина проблеми. Бо порушення сфери приватності інколи тягне й навіть трагічні наслідки. у першу чергу йдеться про насильство у світо-вій мережі. Діти не завжди розуміють, що відкриваючи інформацію про себе та про свої родини, вони стають враз-ливими для різних зловмисників (у тому числі й тих, хто займається поширен-ням порнографії). Так, навмисні образи, погрози, домагання та повідомлення іншим компрометуючих даних за допо-могою сучасних засобів комунікації на-зивають кібермоббінгом.

уже згаданий вище Якоб Штайншаден наводить у своїй книжці низку прикла-дів про те, як нерозуміння всіх небез-пек інтернет-простору призводило до трагічних наслідків. Так, один із них про 13-річну дівчинку Меган Майер (Міссу-рі, США), яку переслідували мати та до-чка. Для цього вони підробили профіль у MySpace, видали себе за 16-річного підлітка і стали фліртувати з цією ді-

вчинкою. коли Меган довірилася їм, вони ї ї травмували, написавши, що без неї світ був би кращим. Дівчинка, яка і так мала нестій-ку психіку, покінчила життя самогубством. інший приклад – про 17-річну британську школярку ешлі Холл, яку зґвалтував та вбив Піт чапмен, заманивши ї ї у пастку за допо-могою фальшивого профілю на Facebook.

Окрім того, вчені з різних країн звертають увагу на те, що діти та підлітки, які надмір-но захоплюються інтернетом, мають згодом проблеми психологічного характеру. Зо-крема, дослідження, проведене під керів-ництвом професора психології каліфорній-ського університету Ларрі розена показало, що підлітки, які захоплюються соціальними

осінь-зима 2011 • № 2 (2) 27


мережами, схильні до самозакоханості (на-рцисизму), а також вони частіше піддаються депресивним настроям. Схожі результати демонструють й інші дослідження. А соціо-логи говорять про нову суспільну тенден-цію – так званий «культурний нарцисизм».

Професор Оксфордського університету Сьюзан грінфілд стверджує, що захоплення соцмережами знижує рівень концентрації уваги та є ознакою «кризи ідентичності», тобто втрати людиною уявлення про своє місце в суспільстві і про свою самоцінність.

Що можна цьому протиставити? різні країни по-різному розв’язують проблеми насильства в мережі. Але, як правило, всі рухаються у двох напрямках: по-перше, це відповідне законодавче поле або норматив-на база; а по-друге, просвітницька робота серед дітей та їхніх батьків.

Так, у 2009 році під тиском європейських парламентарів 17 соціальних мереж під-писали угоду про підвищення безпеки в соціальних мережах, основним завданням якої був у першу чергу захист неповно-літніх користувачів. Британці, наприклад, після вбивства ешлі Холл домоглися того, що Facebook надав можливість підліткам встановлювати на своєму профілі так звану «кнопку тривоги». Якщо на неї натиснути, то інформація про небезпечний контент пере-йде не тільки в управління Facebook, але й в урядові структури.

у росії в грудні минулого року був при-йнятий закон «Про захист дітей від інфор-мації, що наносить шкоду їхньому здоров’ю та розвитку». А у вересні цього, 2011 року, депутати Держдуми звернулися до вітчиз-няних провайдерів з пропозицією про ство-рення спеціального інтернет-пакету для дітей, щоб обмежити їм доступ до порно-графії, сцен насильства, даних про наркоти-ки тощо.

у європейських країнах існує величезна кількість освітніх програм і для дітей, і для їхніх батьків, які навчають поводженню в світовій мережі та попереджають про мож-ливі ризики. А також існує чимало консуль-тацій, які допомагають тим, хто по-страждав від насилля чи від шахрайства в інтернеті.

україна у цьому сенсі відстає не лише від кра-їн ЄС, але й від північної сусідки – росії. Нещодав-но цим питанням пере-йнялася Національна комісія з питань захисту

суспільної моралі. Вона визначила список так званих безпечних сайтів, рекомендова-них для перегляду дітьми, до якого увійшли сайти бібліотек, музеїв та картинних гале-рей, освітньо-інформаційні ресурси, спе-ціалізовані сайти дитячої літератури тощо – загалом 200 сайтів. Хоча дуже сумнівно, що дітям буде цікаво заходити на ці реко-мендовані комісією ресурси, занадто нудні та занадто академічні. Очевидно, потрібно шукати інші шляхи розв’язання проблеми, бо складання списків – то швидше марна трата часу.

В пошуках позитивних прикладів на-штовхнулася в мережі на сайт під назвою «Oнляндія – безпечна веб-країна» (www.onlandia.org.ua). Це портал, створений ко-аліцією за безпеку дітей в інтернеті, що за-снована компанією «Майкрософт україна». Цей проект розрахований не лише на ді-тей, але й батьків та вчителів. Діти в ігровій формі можуть ознайомитися з правилами безпечного користування інтернетом, а для батьків та вчителів розроблені окремі реко-мендації. Але це – крапля в морі.

Держава мала б подбати, щоб діти навча-лися медіаграмотності ще зі шкільної парти, так як це є в багатьох країнах світу. Діти та молодь повинні орієнтуватися в морі тієї інформації, яку продукують різні медіа та знати, як ко-ристуватися цими медіа, у першу чергу – соціальни-ми мережами; вони, як і їх батьки, мають також знати про ті небезпе-ки, які на них чигають у всесвітній мережі. Адже поінформований, означає - попередже-ний.

Діти та молодь повинні орієнтуватися в морі тієї інформації, яку продукують різні медіа та знати, як користуватися цими медіа, у першу чергу – соціальними мережами; вони, як і їх батьки, мають також знати про ті небезпеки, які на них чигають у всесвітній мережі.

осінь-зима 2011 • № 2 (2)28


григорій СеРгійчУк

Молодший науковий співробітник інституту соціальної та політичної психології

НАПН україни

На нинішньому етапі розвитку, коли людство вступило в епоху систем-них, глобальних зрушень і змін, загострюється потреба в конструк-

тивному оновленні багатьох сфер суспіль-ного життя україни. Соціально-економічні й політико-правові перетворення в нашій державі обумовлюють необхідність пошу-ку нових форм оновлення суспільства. Від-так, запровадження інновацій є однією з головних передумов розвитку україни в найближчому майбутньому. Практично, це – безальтернативний сценарій розв’язання проблеми входження ї ї в групу розвину-тих країн світу в результаті реорганізації економіки на основі розвитку наукоємних виробництв, впровадження прогресивних

високотехнологічних процесів розробки та випуску нової конкурентоспроможної про-дукції.

Цей процес потребує розвитку інновацій-ної активності особистості. чинником, який зумовлює конструктивні вияви цього, є со-ціальний оптимізм. Саме він завдяки його світоглядній, мотиваційній, регулюючій та аксіологічній функції може виступати в якості своєрідного механізму, який інтегрує інноваційну активність особистості, стиму-люючи процеси ї ї самовизначення, самоак-туалізації та самореалізації, що особливо ак-туально для нинішньої української молоді.

розвинутий інноваційний потенціал осо-бистості характеризує в цілому здатність людини до конструктивного, нестереотип-

Соціальний оптимізм молоді - чинник розвитку сучасного

українського суспільства

осінь-зима 2011 • № 2 (2) 29


ного мислення й поведінки в рамках но-вої ситуації, до виявлення нових способів розв’язання проблем, усвідомлення й роз-витку свого інноваційного досвіду.

А опосередковувати адекватне відобра-ження в мотиваційній сфері особистості на-гальних потреб суспільства в різнопланових інноваціях, зумовлюючи при цьому високий рівень ї ї інноваційної активності, може соці-альний оптимізм. Саме він дієво впливає як і на соціальну «самовіддачу» особистості, так і на якість того інноваційного внеску, який вона привносить у життя суспільства.

Людям із високими показниками інно-ваційної активності властиві такі ознаки самоактуалізації й зрілості: тенденція ви-являти гнучкість у реалізації своїх ціннос-тей у поведінці, взаємодія з довколишніми, здатність швидко й адекватно реагувати на ситуацію, що змінюється, підвищена спон-танність, простота й природність, високий ступінь прийняття відповідальності на себе, висока здатність до встановлення глибоких і тісних емоційно-насичених контактів, твор-чий потенціал.

Найбільш яскраво наведені висновки сто-суються саме нинішньої молоді. Скажімо, дослідження Н. Лебедєвої і О. Татарка в ре-зультаті опитування студентів і керівників дало можливість виділити 15 основних ха-

рактеристик особистості, що позитивно ста-виться до інновацій: 1) бажання займатися творчістю; 2) незалежність; 3) конструктивне ставлення до помилок; 4) прагнення до до-слідження, допитливість; 5) заохочення кре-ативності в інших людях; 6) готовність вкла-дати грошові засоби в інновації; 7) здатність діяти в нестабільному середовищі; 8) упев-неність у тому, що зміни – це шлях до успіху; 9) націленість на майбутнє; 10) готовність до ризику; 11) креативність; 12) відкритість усьому новому; 13) прагнення до різноманіт-тя; 14) сміливе ставлення до невідомого; 15) активний пошук нових можливостей.

увага на сучасному етапі розвитку суспіль-ства до молоді, особливо студентства як по-тенційно інноваційної групи не випадкова: якщо раніше соціальна активність майбутніх фахівців пов’язувалась насамперед із поси-леною діяльністю по реалізації поставлених перед ними соціально значущих завдань за суворо визначеними нормами, то нині ви-знається, що тільки сама людина є автором такого соціального замовлення. у зв’язку з цим, М. Яковенко визначає інноваційну ак-тивність студента як якісну характеристику його особистості, що свідчить про орієнта-цію останнього на творчість, пропозицію нових продуктів, послуг і запровадження їх у життя.

осінь-зима 2011 • № 2 (2)30


А мотивація до творчої діяльності, по-зитивне ставлення до нововведень, іні-ціативність і новаторство, активне вклю-чення, ділова зацікавленість, готовність до конструктивних дій, упевненість у собі, відповідальність, усвідомлюваність, схиль-ність до ризику обумовлюють соціально-психологічні чинники інноваційної актив-ності особистості. Вони викликають інтерес до творчості, нетрадиційних видів діяль-ності, урізноманітнюють спосіб мислення, елемент прогнозування наслідків інновацій, когнітивний стиль прийняття рішень, креа-тивність, ризик заради успіху, орієнтація на майбутнє.

Як важливий феномен соціального опти-мізму молодої особистості багато вчених визначають також ініціативність, самостій-ність, оригінальність, гнучкість, глибину і критичність мислення, високий рівень по-шукової активності й евристичної діяль-ності, розвинуту творчу уяву, рішучість, підприємливість, прогностичні здібності, нонконформізм, внутрішній локус контро-лю, соціальну відповідальність, індивідуаль-ні особливості сприйняття змін в окремих сферах людського життя і нового в образі світу в цілому.

Загальновідомо: у людській свідомості потреба в інновації формується під впли-вом суперечності між бажаною і реальною ситуацією. А під впливом цієї суперечності народжується ідея, думка про зміну. Таким чином, інноваційність постає як зміна про-

фесійної свідомості. у свою чергу це формує позитивне емоційно-ціннісне ставлення до нового, до себе та своєї діяльності. При цьому треба враховувати, що мотиваційно-ціннісне ставлення студентів до нового є відображенням потреби у самовдоскона-ленні.

Звичайно, стереотипи можуть протидія-ти інноваціям у молодіжному середовищі. Зокрема, на думку Н. Шуст, тоді спостеріга-ється сильна залежність використання но-вовведень від групових і особистих якостей користувачів; прагнення до руху вперед і прагнення самозбереження й безпеки; страх перед небезпекою й чимось невідо-мим; намагання уникнути ризику стримують цей рух уперед.

На сьогоднішньому етапі розвитку нашого суспільства інновація як процес і як резуль-тат виступає однією з найвищих цінностей особистості, оскільки є творенням нового у лоні традиційного. Тому цілком можна під-тримати думку М. кроз’є, що здатність людей до ініціативи стає в сучасних умовах більш значущим чинником розвитку, ніж оперу-вання матеріальними ресурсами. Важливо, що наша молодь усвідомлює необхідність знаходження особистісних смислів серед цінностей інноваційної культури, вона гото-ва до подолання постійно діючих перешкод, у неї вже виявляється розвинена здібність до рефлексії, самоаналізу як складових інно-ваційного мислення. А це може впливати на ефективність інноваційного пошуку.

Важливо, що наша молодь

усвідомлює необхідність

знаходження особистісних

смислів серед цінностей

інноваційної культури...

осінь-зима 2011 • № 2 (2) 31


осінь-зима 2011 • № 2 (2)32


Олександер ШОкАЛО

Сходознавець, культурософ

Світоглядні орієнтири української молоді

С вітоглядна основа.Нині людство переживає епоху гло-

бального економізму, фінансової коло-нізації життєвого простору: матеріаль-

ні й фінансові ресурси цивілізації перетворено з засобів культурного розвитку в самоціль зба-гачення, торг і споживацтво тяжіють над праг-ненням людської душі жити, перекриваючи духовну перспективу самоздійснення людини в системі питомої культури – перспективу до-сягнення щастя.

головні причини нинішньої комплексної духовно-економічної кризи в світі – втрата людьми ціннісних духовних ідеалів та світо-глядних орієнтирів у житті й самого вольового прагнення душі жити, а натомість ними заво-лоділа масова залежність від потреб організму вижити. Для багатьох жаданим ідеалом стали дармові гроші – лихварське щастя. До такого ганебного стану довели людей чужоїди, яким потурають самі ж люди. Саме на обмеженні людського існування потребами організму й меркантильними знаннями прагматичного розуму тримається паразитарна антисистема з кабальними тенетами фінансової колонізації, цинічно нехтуючи духовно-природними праг-неннями людей.

Людям навіюють дезорієнтуючу догму про

неминучі першопричинні зміни в глобальному світі. А світ сам собою не змінюється, бо живе за одвічно незмінними законами природи. Змінюються самі люди, втрачаючи традицій-ну світогляду основу й нехтуючи всеєдиним моральним законом і совістю – своїм внутріш-нім суддею. і ті зміни виявляються передусім у втраті відчуття радості, бо меншає щастя в житті. Так дезорієнтовані люди перетворюють-ся на пожиточну масу, що постачає ресурси для антисистеми глобального економізму – так званої фінансової цивілізації.

Надто потерпає від дезорієнтації молодь, позбавлена світоглядних орієнтирів на осно-ві традиційних духовних цінностей. Значна частина її виростає взагалі без будь-яких ду-ховних прагнень та ідеалів, а намагається до-сягти тільки матеріального успіху. Нинішні навчальні заклади ігнорують нематеріальні цінності культурної традиції й випускають ви-конавців для глобальної ринкової антисисте-ми. Такі «треновані, але неосвічені» робочі кадри, в яких не сформовано внутрішнього духовного осердя й самостійного мислення, легко піддаються контролю зовні (Фетхуллах Ґюлен). Молодь, позбавлена самостійного світоглядного базису, найдужче піддається маніпуляції зовнішніх деструктивних сил, які

осінь-зима 2011 • № 2 (2) 33


використовують її як фермент стихійних со-ціальних збурень і конфліктів, як призвідця контрольованого ними суспільного хаосу. Дезорієнтована молодь стає несвідомим чин-ником поширення облудних псевдоцінностей – принад глобальних тенет фінансової коло-нізації.

Збільшує дезорієнтацію молодого покоління втрата зв’язків із попередніми поколіннями. Для українського суспільства розірваність спадкоємних зв’язків між поколіннями стала хронічною соціальною недугою, що обертаєть-ся колосальними збитками людських ресурсів, а головне – виснаженням сили національно-го духу. Бо кожне нове покоління змушене починати на голому місці, марнуючи на своє моральне, етнокультурне й соціальне само-становлення важливу творчу духовну енергію, що мала б спрямовуватися на цілісне зростан-ня «збірної особи народу» (Пантелеймон куліш).

Дезорієнтовані покоління знесиленого наро-ду через втрату духовних цінностей і світогляд-них орієнтирів призводять своє етнічне єство до остаточного винародовлення й занепаду. Винародовлення починається з обмеження соціального функціонування національної са-мосвідомості: передусім у сфері національної мови, яка є її основною функцією, в інформацій-ній сфері, у сфері освіти й науки, у сфері права й державотворення. Все це деформує особисту життєву програму людини, руйнує національну ідею – життєву програму нації та національ-ний світогляд – універсальну систему цінніс-них життєвих орієнтирів особистості й збірної

особи народу. через винародовлення настає втрата людьми духовно-природної, морально-соціальної єдності в збірній особі народу та роз-членування етнічного соціуму на супротивні групи за політичними партіями, релігійними конфесіями, фінансово-економічними й інши-ми кланами, що призводить до виродження на-роду в озлиднілу масу населення. Занепад на-стає незалежно від бідності чи багатства – люди деградують через втрату світоглядного базису, моральності, совісті, духовних цінностей та ду-ховного сенсу життя, що виявляється в щасті. А щастя – найвища програмна мета людського життя.

Покликання людини в Білому світі – здійсни-ти свою життєву програму-долю, записану від народження в душі. Так само й народ поклика-ний здійснити свою збірну життєву програму, що виявляється в його національній ідеї.

Людина, самоздійснюючи свою індивідуаль-ну програму, творить світ особистої культури. культура – процес і субстанція, сутність люд-ського життя. В культурному саморозвитку розкривається духовна сутність людини й на-роду. За г. Сковородою, «культура – це друге, духовне, народження людини» через осягнення «заповітного, священного в собі». Так удруге, духовно, народжується й збірна особа народу і, саморозвиваючись власною волею з ресурсу самостійної сили, здійснює свою національну ідею – творить світ національної культури.

культура як система працює завдяки вияву духовної сутності в кожній дії людини й етніч-ної спільноти. Сутнісною ознакою культури

Покликання людини в Білому світі – здійснити свою життєву програму-долю, записану від народження в душі. Так само й народ покликаний здійснити свою збірну життєву програму, що виявляється в його національній ідеї.

осінь-зима 2011 • № 2 (2)34


є моральний світогляд – ставлення людської особистості й збірної особи народу до світу та до інших людей і народів, як до самих себе.

культурне життя людей – це владоване жит-тя. А на основі культурної самовладованості

збірної особи народу можливий і справедли-вий суспільний лад. лад – духовний принцип самоорганізованості, самовладованості, про-відний чинник культурного життя в україн-ському світі.

у цьому контексті надзвичайно своєчасні тези: «політика ніколи не може бути вищою від рівня культури» (Михайло Туган-Барановський) та «Держава, багатша за своїх громадян, є ворожим культурі чинником» (Володимир Державин).

За низького рівня культурної самоорганізо-ваності суспільства низький рівень і його по-літичної самоорганізованості, що призводить до існування в ньому паразитарної держави в державі. Та не зупиняймось на очевидному – на недосконалості зовнішніх способів управління суспільними процесами, а зосередьмось на внутрішній суті культурної самоорганізації лю-дини й народу – на моральній волі людського серця й волі національного духу як джерель-ній основі щасливого життя.

Джерело щастя.Щодо сутності життя, то людина прагне до

щастя, незалежно від її індивідуальних та наці-ональних особливостей. Прагнення до щастя є основним змістом світоглядного орієнтиру людини й суспільства. За Сковородою, людина може досягти щастя через самопізнання суті

своєї життєвої програми в душі й через «спо-ріднену працю» за покликанням: «Щасливий, хто з’єднав свою приватну справу з загальною. се є істинне життя». головне джерело особис-того й суспільного гаразду – споріднена праця.

Людина щаслива у своїй праці, коли не вона для праці як засобу нагромадження власного багатства чи визиску її чужоїдами, а праця для неї заради здійснення свого духовного покли-кання, закладеного в індивідуальній програмі душі. Людина сповнена щастя, коли праця від-повідає її вродженим здібностям – глибинній сутності життєвої програми. Така праця забез-печує розвиток особистості й збірної особи на-роду, гарантує радість суспільної творчості за всієї різнорідності індивідуальних людських здібностей та етнічних особливостей.

Мірилом людського щастя є радість. радість – це й результат праці, й відновлення, повер-нення сили, вкладеної в працю. В щасті людина відчуває повноту самостійної життєвої сили – основи культурного саморозвитку, духовного зростання. В ідеї щастя поєднуються висока особиста мета людського життя – священне призначення людини та висока життєва мета збірної особи народу – священне призначення нації. В цьому суть національної ідеї й джерело суспільного ладу. Для успіху спільної справи кожен має здійснювати своє священне призна-чення з необхідною самостійною силою, волею духу, відвагою й належною відповідальністю.

Приклад моральної відповідальності за спільну справу подають подвижники – мораль-

Ясний моральний

світогляд – вихідна

позиція, основа основ

людського культурного

життя.

осінь-зима 2011 • № 2 (2) 35


ні авторитети в суспільстві. Навіть у періоди найбільшого морального занепаду, подвижни-ки є генераторами й провідниками духовності в Білому світі: вони працюють і не шукають ви-годи, створюють і не привласнюють, досяга-

ють успіху і не вихваляються, стають великим і не панують. керуючись моральною волею серця, подвижники долають роз’єднаність сус-пільства й спонукають людей до взаємності, взаємодопомоги – запоруки цілісності збірної особи народу й суспільного щастя.

Аби людській особистості здійснити життє-ву програму своєї душі, а збірній особі народу – свою національну ідею-програму, переду-сім необхідно мати ресурс самостійної сили, явленої в волі особистого духу людини й волі національного духу народу. А для результатив-ного застосування самостійної сили необхідно мати власну опору – традиційний світогляд і духовно-господарський досвід.

Ясний моральний світогляд – вихідна позиція, основа основ людського культурного життя. За-вдяки базису національного світогляду різні по-коління єднаються в збірну особу народу й ясно бачать перспективу свого культурного поступу. В національному світогляді закорінені духовно-соціально-правові орієнтири національної іде-ології – світоглядного вчення про національну ідею. Система національного світогляду – вес-тибулярний апарат в етнічному єстві. Ціннісні світоглядні орієнтири визначають поза всіма життєвими цілями найвищу мету людського життя – духовне довершення. Духовна мета є

метою в самій собі й виявляється в радості духу людського серця, сповненого щастям.

Саме до цієї головної мети, до цього найви-щого стану духу прагне людина, здійснюючи ідею-програму своєї душі: «Головна мета люд-

ського життя... Голова людських справ є дух лю-дини, думки, серце. Кожен має мету в житті, та не кожен має головну мету, тобто не кожен займається головою життя. один займається черевом життя, тобто спрямовує всі свої справи, щоб дати життя череву; інший – очам, інший – волоссю, інший ногам та іншим членам тіла; а ще інший – одягові й іншим без-душним речам; …любов мудрості, спрямовує все коло справ своїх..., щоб дати життя нашому духові, благородство серцю, світлість дум-кам як голові всього. коли дух у людині веселий, думки спокійні, серце мирне, то все світле, щас-ливе, блаженне» (григорій Сковорода).

Щастя неможливо купити чи отримати в по-дарунок – щастя людина може досягнути лише в самоздійсненні. Щастя в особистому житті людини неповне. Відчуття повноти щастя по-чинаєтся з родинного життя, а виповюється в житті народу. Бо щастя є цілісне відчуття жит-тя. Щастя ні в минулому, ні в майбутньому, щас-тя – в нинішньому житті. Людина здатна жити в щасті тільки тоді, коли вона знає програму своєї душі й прагне до щастя волею власного духу. А цілковите суспільне щастя можливе, коли людські серця пульсують в єдиному ритмі збірного серця рідного народу. Джерело щас-тя – в самоздійсненні людини й народу.

Щастя неможливо купити чи отримати в подарунок – щастя людина може досягнути лише в самоздійсненні.

постатідуховність духовність

осінь-зима 2011 • № 2 (2)36

духовність духовність

«Діалог Євразії (ДЄ)»: Блаженніший Вла-дико, ми вдячні Вам за надану честь спілку-ватися з Вами. Значна частина українців, незлежно від конфесійної приналежності, вважає Вас одним з важливіших духовних авторитетів сьогодення. Можливо, з по-гляду християнської етики наше питання нестиме долю суб’єктивності, однак хоче-мо поговорити про роль духовного авто-ритета у суспільстві, яким він має бути сьогодні, зокрема, в Україні?

Любомир гузар: у сьогоднішній ситуції, я би наголосив – саме сьогодні, бо за нами, може звучати трохи певно, але за нами, я ду-маю, є сто років – ціле століття, коли почав сильно розхитуватися моральний авторитет. Бо тоді почалися дві світові війни, були різно-го роду диктатури, були різного роду спроби створити нібито якийсь новий світ. Слід та-кож взяти до уваги те, що дуже пішла вперед наука, технологія. За те століття, може, було більше науковців, ніж за всі століття, разом

Платформа «Діалог-Євразії» пропонує інтерв’ю з кардиналом Блаженнійшим Любо-миром Гузаром, який донедавна був предстоятелем Української греко-католицької церкви. Однак, хоч за статистикою греко-католиків в Україні не більше 10%, Любо-мира Гузара визнають моральним авторитетом для себе і суспільства більше ніж

30% опитуваних. До його думки прислухаються українці незалежно від місця проживання та конфесійної приналежності.

Любомир гузар: «Духовний авторитет – це людина, яка має чітке поняття моральних вартостей»

духовність духовністьпостатідуховність духовність

осінь-зима 2011 • № 2 (2) 37

узяті перед тим. чому я це згадую, бо вважа-ли, що з наукою, способом науки розв’яжемо усі проблеми, буде ідеальний світ. Але скін-чилося все атомною бомбою, і це створило також моральне страхіття, стривоження. Отже, ми є спадкоємцями дуже прикрого століття, в якому захиталися всі авторитети. і тому, якщо ми справді хочемо чогось, мріє-мо, скажімо, про якийсь світ, у якому люди-на буде почуватися собою, буде почуватися свобідно, буде почуватися вдома, не бояти-меться інших, то ми мусимо повернутися до авторитетів, але не авторитарного минулого століття, а до людей, які є моральними ав-торитетами. До людей які мають дуже чітке поняття моральних вартостей і які в своєму житті засвідчили, що залишилися людьми, до яких інші можуть ставитися, як до своїх духо-вних вчителів, до прикладів такої поведінки, такої мудрості – не тільки знання, а мудрості, що вони стають свого роду дороговказами. Одне слово, треба відродити поняття мо-рального авторитету в суспільстві, як певної групи людей, які є взорами, прикладами для інших. і мені здається сьогодні, після того прикрого століття, коли вся моральна струк-тура захиталася, нам необхідно повернутися до стабільності, до твердої основи, на під-ставі якої можна будувати краще життя. Але щоб збудувати таке життя, що люди будуть у ньому, як я вже казав, почуватися добре, му-симо відродити моральні авторитети.

ДЄ: Висловлена Вами думка співзвучна святим книгам. Коли людина прагне добра і творить його, Господь виявляє свою при-хильність до неї перед іншими, і пошана приходить сама собою.

Л.г.: Це так і для біблійної історії, історії християнства також, але це писано взагалі для всіх, скажімо, нормальних суспільств. кожне нормальне суспільство, не залежно від того, яке релігійне віровизнання воно має, мусить мати вчителів, мусить мати лю-дей, у яких бачить приклад. і це означає «жити за певними моральними правилами».

ДЄ: Ваше Блаженство, Ви щойно наголо-сили, що минуле й нинішнє століття є важ-кими часами для людства. Сьогодні немає єдності в уявленні про майбутнє людства. Хтось стверджує, що буде зіткнення циві-лізацій, що одна сторона за свої цінності буде знищувати іншу. Є й інший погляд, зо-крема, Платформа «Діалог-Євразії» пред-ставляє такий рух, засадничим для якого є порозуміння: хоч якими різними були б люди, вони мають прагнути розуміти одне одного. З цього погляду зіткнення ци-вілізацій – це сценарій, прагнення певних

сил, втручання у природний процес. Яка ваша думка з цього приводу?

Л.г.: Все залежить від того, які взірці люди матимуть перед своїми очима і за ким вони схочуть піти. Ми маємо, може, дуже яскра-ві випадки – Ленін і гітлер. Вони, безумовно, мали великий вплив на своє довкілля, на по-літичну ситуацію, також на світоглядову си-туацію. Та чи можна називати їх моральними авторитетами? Ні, бо вони були наставлені на знищення. Одним словом, їхнє поняття було, що вони представляють якусь вартість, і треба всіх інших усунути, не дати їм доступу до слова, до влади, вони можуть бути в кра-щому випадку слугами. Ми маємо цей дуже гіркий досвід. Але маємо й приклад людини, яка працювала дуже ревно на користь свого народу й якою всі нормальні люди захоплю-ються – Махатма Ґанді. Я назву ще один такий, дуже модерний приклад, може, хтось скаже, дуже вузький приклад, але все ж таки загаль-нознаний – Мартин Лютер кінґ. Він був люди-ною, яка не була ані видатним науковцем, ані величезним якимось бізнесменом, багатим чи що, це був пастор, звичайний пастор, духо-вний провідник громади. Але він перед очима багатьох людей , навіть, людей не прихильних до його ідей, стоїть як взірець морального авторитета. Бачите, навіть у минулому сто-літті, хоч яке воно було трагічне, були люди - моральні авторитети. і може завдяки їм, тим небагатьом чисельно, вдалося врятувати сус-пільство, взагалі людство. коли такі, скажімо,

Кожне нормальне суспільство, не залежно від того, яке релігійне віровизнання воно має, мусить мати вчителів, мусить мати людей, у яких бачить приклад.

постатідуховність духовність

осінь-зима 2011 • № 2 (2)38

духовність духовність

як Ленін чи гітлер, думали нищити, думали дуже вузькими категоріями, які не були за-гальнолюдськими вартостями, то супроти їх стоять такі люди, як Махатма Ґанді, як Мартин Лютер кінґ. Це такі два звичайні приклади, ду-маю, можна було б і інші знайти. Навіть у тій же Німеччині, може, такі, як Аденауер, який мав колосальний моральний вплив, не тільки політичний, а політичний завдяки своєму мо-ральному авторитетові.

Ми маємо такі моральні авторитети, як іван Павло іі як релігійний провідник. чи може та-кий, як був у православному світі патріарх Атенабора Царгородський. Ці люди, які не лише жили згідно з певними моральними засадами, але їх уособлювали. Вони були жи-вими прикладами повноти тих моральних засад, і тим самим вони надавали напрям іншим людям, які захоплювалися ними. і в той спосіб вони рятувалися й рятували світ. Щоб не йти дуже далеко поза межі україни, ми мали таких людей, які віддали життя за свою віру, які були мучениками. Вони мали імена, але вони не знані, і ці люди також були

тими моральними авторитетами в дещо ін-ший спосіб, як, скажімо, ті, яких я перед утим назвав. Але, мені здається, одні доповнюють інших. В кожному разі, потреба моральних авторитетів є абсолютно ясна. Тут не роз-ходиться про знання, тут розходиться про мудрість. у будь-якій культури, в будь-якому релігійному віровизнанні, маємо людей правди, мудрих, які вміють дивитися широ-ко і розуміти глибину, суть людського життя. Вони, так би мовити, своїм жіттям, своїми по-глядами є людьми позитивними, творчими, які вчать людей того, що, властиво, в житті є найважливішим. Не слава, не гроші, не якісь там привілеї, а бути людиною, бути собою, людиною, яка в повному сенсі цього слова розуміє свою власну гідність. і вона випро-мінюють духовне світло на ціле суспільство.

ДЄ: Справді, перелічені Вами постаті є визначальними у своєму часі. Як ви сказали, і в Німеччині, і з України дуже багато людей гинули, але пам’ять про їхні вчинки жива. Як добра слава, так і слава погана має здатність пов’язуватися зі спільнотою. Хоча в ісламі вбивство людини – чи себе, чи іншого – є найтяжчим гріхом, у суспільній думці тероризм спороднився з ісламом. Як подалати такі уявлення у світі?

Л.г.: Бачите, в нашому світі, кінець ХХ-початок ХХі століття, поширився такий пев-ний спосіб розуміння – фундаменталізм. Це є дуже особливе розуміння, головно, я сказав би, своєї релігії. Це розуміння є дуже вузьке і виключає всякі інші можливості. Це виявля-ється дуже сильно сьогодні в ісламі. Люди за-бувають, що, як я правильно розумію, слово «іслам» означає «мир», то повинно бути на-впаки. іслам покликаний нести мир. Але для тих людей мир означає володіння. Таке саме володіння, як думав гітлер про свій нацизм, ідентично та сама ситуація. Це таке уявлен-ня, що тільки ми маємо розв’язку, а все інше мусить загинути. Це і є той фундаменталізм. Певний фундаменталізм є сьогоді й поміж християн. Є такі, які вважають, що у світі може бути тільки християнство, а для чогось іншого місця нема. Цей фундаменталізм противиться життєвій мудрості. і в тих різних, так званих великих релігіях – християнстві та інших, не-має цьому місця. Хоч завжди знаходяться групи, які в такий спосіб цю релігію інтепрету-ють. і тому сьогодні неправильно казати, що мусульманин – то є терорист. Терористами є фундаменталісти будь-якого ґатунку. Ви по-дивіться таку річ: Мартин Лютер кінґ – він був оборонцем чорношкірих. Але ж були куклукс-клани, де були всі білошкірі, які хотіли фізич-но винищувати чорношкірих, або, принаймні,

духовність духовністьпостатідуховність духовність

осінь-зима 2011 • № 2 (2) 39

тримати їх на мінімальному рівні. Отже, як бачимо, кожною релігією, нажаль, можна зло-вживати. Але ми не повинні на те зважати, а дивитися, власне, на позитиви і виховувати людей, головно, виховувати молодь, у дусі по-зитивного зрозуміння.

Поняття людської гідності, людських прав – звідки воно прийшло? Бог мене сотворив, я є витвір Божий. Зрозуміти це – означає зро-зуміти свою гідність. А як Бог мене сотворив, то сотворив і тебе, і тебе, і тебе. Отже, бачите, тут маємо те, що ми повінні робити, старати-ся робити – виховувати молодь в дусі пози-тивного розуміння своєї релігії. і якщо в нас, скажімо, в україні це головно – не виключно, але головно, християнство, і так як в інших державах, хай це буде держава де переваж-на більшість є мусульманами чи євреями, то всюди люди повинні підходити з такого зро-зуміння, що релігія нас вчить, що розуміння є ключ своєї гідності. Не тільки моєї чи якоїсь маленької групи навколо мене, але розумін-ня широке, людське.

ДЄ: Справді, коренем проблем є вузькість розуміння, коли люди вважають себе ви-ключно правими, а інших намагаються усу-нути. Подібний процес пережило ціле по-коління в Туреччині, ситуацію на початку 90-х років врятували заклики духовних ав-торитетів до спілкування між собою, між представниками інших релігій тощо. Тоді люди помітили, наскільки багато спільно-го є між ними, і ці спільні цінності є вагомі-шими за розбіжності. Одним із тих духо-вних авторитетів був і є Феттулах Ґюлен. Він сам подав нам приклад діалогу, коли у 1993 році відвідав Ватикан і зу-стрівся з Папою Іваном Павлом Другим. Для Туреччини це був захо-плюючий момент, адже Папа з різних причин був близьким Туреччині. Хоч це і не провина народу, але один турок вчинив замах на життя Папи. Тому ця зустріч мала особливе значення.

Л.г.: Бачите, замах.. То не був замах ісламу, то був замах одної лю-дини, яку там ще інші післали. Він стріляв у Папу не тому, що був ту-рок, за ним стояла ціла інша інституція. і Папа

зреагував правильно. В значенні, що нема що заради однієї особи, так би мовити, за-суджувати цілий народ. Бачите, у чому ще є важлиі ці моральні авторитети? Що вони, будучи мудрими людьми, вміють бачити не дрібниці, а вміють бачити широко, глибоко, великими поняттями. і тому мені видається дуже важливим, коли ми виховуємо молодь, звертати увагу молодих людей на ті великі авторитети. Якщо є можливість, якщо живі ті люди, тоді дати нагоду зустрітися з ними. Я пригадую, в римі був День молоді, який організовує католицька церква тепер що-три роки. Там зібралося два мільйони моло-дих людей, які хотіли почути щось від того старенького (усміхається – ДЄ) – Папа не був молодий, йому було вже за вісімдесят років. коли він до них говорив, то вони від-чували, що та людина має їм щось сказати, щось цікавого, щось, що їх торкне за струни душі. Ось ті струни є. Ми маємо дуже багато людей: і естрадних співаків, і наших багачів, і бізнесменів. Якийсь юнак дивиться на це, але це його, так би мовити, не зворушує. А натомість є такий духовний, моральний ав-торитетпро якого я щойно нагадав. котрий із наших політиків сьогодні міг би зібрати два мільйони людей, які з власної волі хотіли б його слухати? Нема такого. То можуть тіль-ки моральні авторитети. і люди, бачите, та молодь – ніхто їх конкретно не приневолив, вони самі прийшли послухати авторитет, мо-ральний авторитет. і ті діти з чимось вийшли й понесли його з собою.

...кожною релігією, нажаль, можна зловживати. Але ми не повинні на те зважати, а дивитися, власне, на позитиви і виховувати людей, головно, виховувати молодь, у дусі позитивного зрозуміння.

мистецтвотрадиція в сьогоденні традиція в сьогоденні

осінь-зима 2011 • № 2 (2)40

традиція в сьогоденні традиція в сьогоденні

Українське мистецтво на Венеційській бієнале

Венеційська бієнале відбувається вже понад 100 років, а тому, набувши чималого досвіду, є найбільш авторитетним і поважним форумом су-часного світового мистецтва.у першому десятиріччі XXI століття україна активно позиціонує себе на Венеційській бієнале самобутніми й амбітними у мистецькому сенсі показами.Але й у XX сторіччі українське мистецтво, хоч і опинилось на світовій периферії та в політичній ізоляції через історичні обставини, все ж по-трапляло на Венеційське бієнале: у 1920-ті, 1930-ті та 1950-ті роки. Там тоді прозвучали імена таких непересічних митців, як Федір кричев-ський, Михайло і Тимофій Бойчуки, Віктор Пальмов, Василь Седляр, карпо Трохименко, Олександр Богомазов, іван Падалка, гаврило глюк, Тетяна Яблонська... А ще до революційних подій, у 1910 році там брав участь Олександр Мурашко. Тому можемо оцінювати актуальність і престижність виставки упродовж усього минулого століття й неодмін-ну присутність українських митців у контексті світового мистецтва.А національна українська експозиція з'явилася на Венеційській бієнале лише 2001 року – через десять років після здобуття україною незалеж-ності. Причина цього – почасти в непоінформованості влади, а також у її неготовності організовувати подібну міжнародну участь.Мені довелося бути присутнім на Венеційській бієнале у двох іпоста-сях: як автор проекту «Жорна часу» (2003) і як співкуратор проекту «Поема про внутрішнє море» (2007). і тепер, уже як комісар національ-ного павільйону, добре розумію високу відповідальність і важливу роль не лише художника, а й усього колективу, який реалізовує такий масштабний задум.В експозиції цьогорічної бієнале «ILLUMInations» ми репрезентуємо на-ціональний проект, автором якого є художниця Оксана Мась. Проект під назвою «POST-vs-PROTO-RENAISSANCE» містить ідею нерозривної єдності традицій і новаторства, а також трансформації у свідомості лю-дини понять прекрасного й гріховного. Яскрава кураторська команда об'єднала відомих мистецтвознавців – італійця А. Б. Оліву, українця О. роготченка та співкураторів уте кільтер та Діану Федорову-Печерську.Віктор СИДОРЕНКОКомісар українського національного проекту

Оксана МАСЬ народилась у 1969 році в містіІллічівськ на Одещині. У 1986 році закінчила Школу мистецтв в Іллічівську, а в 1992 – Одесь-ке художнє училище імені М. Грекова. У 2003 одержала ступінь бакалавра філософії в Одесь-кому державному університеті імені І. Мечни-кова. Живе й працює в Одесі.

За матеріалами збірника “OKSANA MAS”. 54-а Міжнародна Виставка Сучасного Мистецтва - La Biennale di Venezia

традиція в сьогоденні традиція в сьогоденнімистецтвотрадиція в сьогоденні традиція в сьогоденні

осінь-зима 2011 • № 2 (2) 41

Сфери добра й духовного відродження…україна – колиска та благодатний ґрунт, що зростив багатьох славнозвісних май-стрів і новаторів у всіх сферах культури. Саме звідси вийшли видатні класики літе-ратури, такі як Микола гоголь, Михайло Булгаков і Антон чехов, майстри класичної музики, такі як Сергій Прокоф'єв і Петро чайковський... Їхня творчість уособлює над-звичайний культурний дух україни. результуюча творча сила, яка неодноразово, про-тягом багатьох століть, генерувала революційні інновації, порівнянна з незмінним потоком творчої енергії. ...і саме ця художня міць, поєднана з глибоким метафізичним сприйняттям, властивим українській душі, надихала покоління художників, таких, як казимир Малевич, Володимир Татлін і Олександр Архипенко, виявляється зараз у

творчості Оксани Мась.Творчість Оксани Мась належить до не-розривного ланцюга традиції художньої майстерності й творчого новаторства. у створеному нею циклі «Сфери добра й ду-ховного відродження» символічні елемен-ти українського народного мистецтва на-повнюються філософським, метафізичним і, врешті-решт, духовним змістом. ...у діалогах «республіка» Платон описує Сонце, порівнюючи його з дитиною, або паростком Форми Добра. Подібно до Сон-ця, яке робить видимими всі предмети й завдяки якому зароджується все живе на Землі, Добро наділяє змістом усі інші уні-версалії й сутністю всі інші форми. Згідно з філософією Платона, все суще черпає свою корисність і цінність, як справедливість, правда, рівність і краса, з Добра. у повній гармонії з філософською традицією, сфера представляється Оксані Мась найдовер-шенішою геометричною формою, симво-лом Сонця, Землі, первинного Яйця, з яко-го зародилося Життя, всіх основних форм і самого природного Ладу. Саме тому її мо-нументальні сфери зібрані з тисяч розпи-саних вручну дерев'яних яєць. Яйце – уні-версальний символ, воно має величезну духовну змістову значимість, шанується в багатьох країнах споконвіку як символ ро-дючості й незмінно відроджуваного жит-тя. Яйце як символ було присутнє й далі присутнє в традиціях усіх народів, по всій Землі… у космогонічних теоріях творіння, що дійшли до нас у численних міфах і ле-гендах, також присутній мотив Яйця. Воно сприймається як символ надії, воскресін-ня й духовності. Аристофан славить його

такими словами: «Ніч, од вітру зачавши, знесла Першородок-Яйце. Та мінялись роки швидкоплинні, й хтивий ерос з'явився з Яйця». ...Оксана Мась у власній оригінальній манері створює симбіоз чіткої форми, урівно-важеної естетики й наповненого значимістю змісту, в якому кожне з яєць є компонен-том більшого, глобального образу й змісту. Вона сприймає кожне яйце, саме по собі, як потужний символ енергії й духовності. коли вони зібрані разом у величезній сфері, міць і значущість витвору в цілому зростають експоненційно. …М'які, але, при цьому, й на диво чіткі контури сфери виокремлюються з навколишнього простору, долаючи існуючу архітектурну недомовленість, завдяки чому виникає глибинний зв'язок гля-дача з твором, подібний до медитативного занурення.Етторе Гуальтьєро РОББІЯНІ


осінь-зима 2011 • № 2 (2)42


Ансамбль «роксоланія» київського на-ціонального університету імені Тара-са Шевченка за сприяння Посольства україни в Туреччині гідно представив

українську традиційну культуру на 471-му фестивалі «Месір» у старовинному місті Ма-ніса. Фестиваль проводиться тут щорічно за участі фольклорних колективів і посольств країн, переважно чорноморського реґіону. Цей міжнародний культурний захід відіграє важливу роль у популяризації традицій-них культур країн-учасниць, що є важливим консолідуючим і об’єднавчим чинником у розвитку народної дипломатії та засвоєння духовних цінностей усіма його учасниками. Щороку на фестивалі «Месір» головує одна із країн-учасниць, яка представляє свої на-ціональні культурні цінності через виставки-презентації, ЗМі, зустрічі з видатними діячами науки й культури, а в завершальній частині фестивалю дає великий концерт традиційної музики для всього фестивального загалу й

громадян мільйонного міста Маніса. Цього року на міжнародному фестивалі головува-ла україна. Отже, цю вельми важливу, місію виконав ансамбль «роксоланія», концертна програма якого стала апофеозом усієї між-народної події, що й було відзначено у листі посла україни в Туреччині С.В. корсунського до ректора кНу імені Тараса Шевченка Л. В. губерського.

А тепер про подорож. Студенти – учасники ансамблю із захопленням сприйняли про-позицію взяти участь у «Месір – 471» і стали готуватися до подорожі (уже вкотре) в Туреч-чину, хоч на заваді ставала скрута у фінан-суванні поїздки колективу. Але допомогла університетська профспілка та оргкомітет фестивалю взяв на себе половину витрат за дорогу і мрія збулася: долетіла «роксоланія» спочатку до славного Стамбула, а звідти ав-тобусом за 10 годин доправили нас до, без перебільшення, казково красивого й коло-ритного міста Маніса (центр сучасної провін-

іван ПАВЛеНкО

Професор кафедри фольклористики інституту філології київського національного

університету імені Тараса Шевченка

«РОКСОЛАНІЯ» В МАНІСІ

Фото Оксани Марченко


осінь-зима 2011 • № 2 (2) 43

ції Маніса), розташованого у міжгір’ї поблизу егейського моря. у давнину ця місцевість на-зивалася Анатолією й ме-жувала із сусідньою іонією. Це були територіальні частини реґіо-ну Лідія на егейському узбережжі. Столицею Лідії було місто Сарта, руїни якого знаходять-ся за сімдесят кілометрів від Маніси. учас-ники «роксоланії» мали можливість, бодай побіжно, ознайомитися з давніми історико-культурними пам’ятками, рештки яких збе-реглися на цій території. По дорозі до моря проїздили стародавні кушедаси (у перекладі означає «Острів птахів»), зупинялися в куль-товому місті ефес, де, за легендами, знайшла своє останнє пристанище Діва Марія Бого-родиця. ефес – місто першого століття н. е., в якому й досьогодні збереглися кам’яні фундаменти тогочасних будівель. його сим-воліка присвячена східній богині родючості, а пізніше Артеміді, статуя якої й нині прикра-шає центр міста. Збереглося тут і приміщення знаменитої бібліотеки Цельсія, руїни давньо-го грецького театру, дім Марії Богородиці та храм із могилою іоана Богослова, куди щодня приходить безліч відвідувачів, хто ради ціка-вості, а хто з бажанням поклонитися святим мощам. А поряд вирує сучасне місто, звичай-но ж із місцевим архітектурним колоритом, мечетями, серед яких вирізняються модерні будівлі дуже дорогих санаторних комплексів, доступних лише багатим.

Природний ландшафт навколишньої міс-цевості досить різноманітний, але в основі всього колориту є стрімкі гори, вкриті хвой-ними лісами, а селища й містечка ховаються по ущелинах і долинах у міжгір’ях. Багато по-

селень розташовані на гірських підвищеннях і безпосередньо в горах, де є рівнини з необ-хідною для життя рослинністю й водними джерелами. Житлові будівлі там традиційно сільські – приземисті, з маленькими віко-нечками, біля яких туляться невеличкі хлівці для худоби, переважно овець, кіз і віслюків, хоч зрідка трапляється й велика рогата ху-доба, що пасеться собі вільно, бо навкруги є природні загорожі – скелі або урвища, від яких дух перехоплює. контрастно на цьому ідилічному тлі виглядають сучасні авто, що стоять у кожному такому дворику. Особливо ми завважили це, коли піднімалися на гору Спіль, де на висоті 1400 м. над рівнем моря знаходиться національний парк відпочинку з досить розвинутою інфраструктурою. Оба-біч довгої серпантинової траси, яка веде до центральної частини парку, безліч більших чи менших полянок, які по-господарськи до-глянуті. Місцями трапляються гірські хутірці, де живуть селяни з традиційним укладом.

Отже, з 24 по 29 березня 2011 року Ма-ніса відзначала чотириста сімдесят першу річницю свого традиційного міського свята й зустріла учасників фестивалю у всій своїй красі. усі вулиці міста були вбрані у плетиво гірлянд, на яких серед різнокольорових при-крас вирізнялася національна символіка кра-їни, зокрема державний прапор Туреччини майорів на всіх усюдах.

громада Маніси успадкувала високі духо-вні первені своїх предків, що створили влас-ну культуру ще до римської імперії. З 1313 року місто Маніса опинилось на території, могутньої тоді, Оттоманської імперії. За часів

Природний ландшафт навколишньої місцевості досить різноманітний, але в основі всього колориту є стрімкі гори, вкриті хвойними лісами, а селища й містечка ховаються по ущелинах і долинах у міжгір’ях.


осінь-зима 2011 • № 2 (2)44


владарювання султана Сахухам Бея (з 1410 р.) у це місто, де корінними були греки, масово переселяється турецьке населення, а з 1537 року до міста вселилися іудеї, що тікали з іс-панії від переслідувань як іновірці. увесь той люд тривалий час жив у злагоді, одначе не-мусульман карали суворіше за порушення законів: вони платили більші штрафи й пеню, аніж мусульмани. Але в місті утверджується демократична традиція, основною рисою якої стала добродійність і щедрість султана. Цієї традиції дотримується й сучасна влада.

До кінця XVI ст. султани посилали своїх синів (сехзадів) у Манісу для здобуття осві-ти. часто вони залишалися в місті назавжди, що, безумовно, сприяло його економічному й культурному розвитку. Так, відомо, що у 1530 роках у Манісі владарював син Сулейма-на і онук султана Хафси сехзад Мустафа. Він і його близьке оточення жили в палаці з ви-сокими мурами у центрі міста. Це був період коли тут активно розвивалось виробництво й торгівля тканинами, шкірою, хутром, зерном, виноградом тощо, і тому люд Маніси жив до-сить заможно. у цій атмосфері формувалися й культурні цінності громади. Так, 471 рік тому започатковане свято міста під назвою «Ме-сір», що в перекладі означає «прогулянка». Воно також пов’язане з фактом винайдення нових рецептів солодощів. За переказами, дружина султана Беязіта II (1481-1512) вина-йшла чудодійний еліксир – цілющу цукерку, в якій поєднано близько півсотні різних спецій. у день свята «Месір» ці цукерки для мирян міста необмежено розкидали з мінаретів го-ловної мечеті «Мурадіє», збудованої на честь

Сулеймана Пишного його матір’ю Айше під орудою відомого архітектора Сінана. Це була знакова, символічна церемонія благодійності на початку весни, яка на сучасних фестива-лях «Месір» є кульмінативною подією й від-значається урочистою ходою всіх учасників фестивалю до цієї мечеті. і цього разу велику радість життя випромінювали очі близько мільйона жителів Маніси й навколишніх се-лищ під час проведення основного символіч-ного ритуалу свята, коли з мінаретів мечеті султана сипалися цілющі цукерки, які відразу знаходили свого володаря.

На свято «Месір» стали запрошувати гос-тей з інших міст, а згодом і з інших країн. Так воно перетворилося на міжнародний фести-валь, що надало Манісі особливого статусу в Середземноморському реґіоні.

учасники «роксоланії» стали свідками ве-личної урочистості свята «Месір», загально-го піднесення, що панувало в місті протягом усіх днів перебування.

Справді, турки вміють відзначати свої свя-та: вони єдинодушні у праці й у святі, дуже де-лікатні, привітні й щедрі до гостей. Особливо це було помітно під час урочистої ходи учас-ників фестивалю із смолоскипами у вечірній час по головних вулицях міста. Тисячі вогнів злилися в довгу палахкотливу стрічку, яка простяглася від центру міста, де звелися в небо високі мінарети головної мечеті. колона рухалась ритмічно, в одному темпі і, певно, здійснювала свою магічну роль – очищення, і здавалося, що та концентрована енергія, яку випромінювала хода тисяч учасників діста-вала неба й з’єднувала сьогочасне, минуле й

...турки вміють відзначати свої

свята: вони єдинодушні у

праці й у святі, дуже делікатні,

привітні й щедрі до гостей.


осінь-зима 2011 • № 2 (2) 45

майбутнє. А обабіч дороги, по якій рухалась колона учасників, стояли мешканці з навко-лишніх будинків і привітно плескали в доло-ні, засвідчуючи тим самим свою солідарність і прихильність до такої важливої події.

На заключному гала-концерті, що відбув-ся на центральній площі міста, ансамбль «роксоланія» представляв годинну про-граму української традиційної музики. Це були обрядові ліричні й танцювальні пісні, вокально-хореографічні композиції, які за-хоплено сприйняли місцеві мешканці й гості фестивалю. З цього приводу Посол україни в Туреччині С. В. корсунський написав у листі до ректора Л. В. губерського: «Зокрема, ви-ступ художньо-мистецького колективу «рок-соланія» на вечорі, присвяченому Дню укра-їнської культури в рамках проведення 471-го фестивалю «Месір», здобув найвищу оцінку як серед представників муніципальної влади провінції Маніса, присутніх на урочистостях уповноважених представників дипломатич-ного корпусу, акредитованих у Туреччині, так і місцевих турецьких ЗМі».

Заключний акорд фестивалю відбувся на горі Спіль у національному парку, де зібрали-ся всі його учасники й творили там суцільне дійство-суцвіття з пісень і танців національ-них культур: турецької, болгарської, араб-ської (йорданія) й української.

Безперечно, для студентів інституту філо-логії, які, переважно, є учасниками «роксола-нії», ця подорож (як і недавня до Японії) від-крила світ нового, можливо, небаченого, що стане їхнім великим надбанням у контексті світової духовної культури й усвідомленням твореного ними величного і прекрасного українського народного мистецтва, яке гідно стає в ряд із світовими культурними досяг-неннями.

у кожного з нас велике почуття вдячності за те, що доля посилає нам таку можливість інтегруватися з нашими піснями, з нашою традиційною культурою у великий світ інших культур і тим самим любити, поціновувати й утверджувати своє українське, творене на-шими попередниками й нами самими. То ж будьмо гідні свого високого покликання!


осінь-зима 2011 • № 2 (2)46


В одному з містечок Бодрума – гюмюшлюке живе майстер Осман Тюрк, який виготов-ляє вироби з гарбуза-тикви. Він працює разом із своїми синами шести й десяти ро-

ків, навчає їх секретам ремесла. Якщо ви колись будете в Бодрумі, раджу обов’язково заїхати в гюмюшлюк і знайти майстра Османа. Зробіть гар-бузяний абажур власними руками або придбайте найкрасивіший гарбуз-тикву.

До цього я бачив подібного роду витвори зі скла і кераміки, але процес створення виробів з гарбуза-тикви захопив мене. Перетворення в лю-стру гарбуза, який можна легко виростити в до-машніх умовах, вражає.

На тикву терпляче й акуратно наносять тисячу, а іноді й десять тисяч маленьких отворів. кожен отвір у процесі стає лілією, трояндою чи іншою квіткою, краплиною води, фігуркою тварини, сим-волом улюбленої спортивної команди, логотипом фірми, ім’ям коханої чи коханого. А різнобарвні скляні намистинки, вставлені у ці отвори, у світлі лампи притягують до себе погляд, заворожують, заспокоюють...

у розповіді про перетворення гарбуза-тикви, який в давнину використовували як посудину для води, у витвір мистецтва, слід коротко описати стадії підготовки: вирощування, збір, висушуван-ня, зовнішню і внутрішню очистку. усе це триває близько року.

Насіння гарбуза висівають у квітні-травні, до-бре поливають і вдобрюють. у вересні-жовтні спі-лі плоди зривають і залишають на відкритому по-вітрі, щоб вони повністю висохли та були придатні до подальшої обробки. Поверхню очищають від бруду за допомогою води й тонкого наждачного паперу. Потім роблять круглий отвір, крізь який гарбуз очищують із середини металевою щіткою.

Вирішивши, який візерунок буде зображено на

гарбуз-тиква: творчий шлях однієї рослини

Шабен гюльПомічник

генерального секретаряПлатформи «Діалог Євразії»


осінь-зима 2011 • № 2 (2) 47

гарбузові, майстер створює зразок малюнка. По-тім, використовуючи шило, він робить отвори на відстані від 1,6 до 6 мм один від одного – залежно від обраного візерунка.

Якщо майстер вирішує зберегти природний колір гарбуза, він спочатку вбиває молотком в отвори різнокольорові скляні намистинки, а тоді покриває гарбуз лаком. Якщо вирішено надати виробу іншого кольору, гарбуз спочатку фарбу-ють, а потім вбивають намистинки. На завершен-ня гарбуз завжди покривають лаком, подовжую-чи його життя.

Потім усередину вмонтовують пристрій, необ-хідний для освітлення. Якщо тикву збираються підвішувати до стелі, у її верхній частині роблять спеціальний отвір. Такий абажур повністю при-родного походження. Завдяки кольору та нане-сеним візерункам сприяє релаксації.

Тиква росте не тільки в Туреччині, вона широ-ко розповсюджена по всьому світу. Застосування цієї рослини також широке: її використовують для харчування, а листя й насіння – як ліки.

Відомо, що з підходящих за формою гарбузів роблять миски, горщики для квітів (особливо красиві підвісні кашпо), вази, глечики, термоси, посуд для зберігання насіння й злаків, рятувальні круги чи пояси, олійні лампи, цукорниці... А ще є музичний інструмент кабак кемане – гарбузяна скрипка, корпус якої також виготовлений із цієї рослини.

у наш час із гарбуза-тикви роблять підставки для олівців і ручок, різноманітні кухонні та офісні предмети. Ціна виробу в залежності від кількості використаних намистин і аксесуарів – від 20 до 500 лір (від 10 до 300 доларів США). Ці вироби ручної роботи, якими особливо відомі Бодрум і Аланья, користуються великою популярністю як у місцевих мешканців, так і в туристів.

Розповідає гарбузових справ май-стер Осман Тюрк:

Створення лампи з гарбуза-тикви приносить велике задоволення, але виснажує й вимагає великого терпін-ня. Ми наносимо на гарбуз у середньо-му від 2 до 13 тисяч маленьких отворів – це велике навантаження для очей. Але в результаті на світ з’являється витвір мистецтва. Моделі є виключно результатом роботи уяви. На сьогод-нішній день ми створили 70 моделей. З одного боку, ми намагаємося зберег-ти цей вид мистецтва, який зникає, а з другого – пропонуємо нову, оригіналь-ну за своєю сутністю діяльність. Це дуже тонка робота, яка вчить людину терпінню. Нею можна займатися лише з любов’ю . Для майстра в першу чергу важливі не гроші, які він отримує, а ви-сока оцінка його творчості.

географія діалогуіндійський досвід

осінь-зима 2011 • № 2 (2)50

індійський досвід

Після падіння Берлінського муру восе-ни 1989 року велику кількість публіка-цій було присвячено темі суперництва між тоталітарними й демократичними

політичними системами, а також активніше стала вестися дискусія щодо демократії як такої. Але прикметним є те, що у відповідних масштабних працях (кількість яких і досі зрос-тає) майже нічого не сказано про індійський досвід із цього приводу. Безперечно, доволі велика індійська республіка з притаманними їй культурним розмаїттям та історією могла б по-слугувати джерелом політичного досвіду, який дав би змогу конкретизувати й переосмислити теорії, сформульовані на Заході. Останні шіст-десят років індії якось вдавалося співіснува-ти з сусіднім китаєм, який, будучи більшим не лише за розмірами, але й за чисельністю

населення, функціонував як держава з одно-партійною системою. інші сусіди індусів жили в режимі військової диктатури (Пакистан і Бангладеш, яким судилося роками існувати в такій атмосфері) та абсолютної монархії (Не-пал, що й досі нею залишається). Протягом стількох же років в індії – країні, де більшість населення становлять індуси – існувала доволі значна мусульманська меншина, представни-ки якої мали ті ж самі права, що й корінні жи-телі. індія займає друге місце після індонезії за чисельністю мусульман, що проживають на її території. З того часу минуло понад п’ятдесят років, а в багатьох західних країнах теж сфор-мувалися потужні мусульманські меншини. Та-ким чином, індія створила прецедент, що став своєрідним іспитом для демократії, яку й без цього не критикував тільки лінивий; ця країна

Демократія і національна строкатість: індійський досвід

Мрідула ҐОШкандидат історичних наук,

голова правління Східно-Європейського інституту розвитку

Святкування “Холі” (Свято барв) в Індії

індійський досвід географія діалогуіндійський досвід індійський досвід

осінь-зима 2011 • № 2 (2) 51

також кинула виклик тій соціальній гармонії, досягнення якої ставить за мету будь-яка бага-токонфесійна країна, а це, в свою чергу, викли-кає дедалі більший подив через те, чому сьо-годні цій державі приділяється так мало уваги при обговоренні політичних питань і проблем громадянства.

Політична дискусія, яку започаткував ще Ма-хатма Ґанді, справила глибокий вплив на роз-будову індії та її визнання, а також забезпечила їй незалежність і такий суспільний устрій, що, базуючись на принципах поваги до всіх кон-фесій і гендерній рівності, сприяв намаганням перемогти соціальну дискримінацію, спричи-нену багатовіковою кастовою системою.

Згодом ці ідеї почали спонукати тогочасного прем’єр-міністра індії Джавахарлала Неру ви-вести їх на рівень державної політики. Таким

чином, Неру чітко визначив свої позиції від-носно, наприклад, прийняття мультипартійної демократичної системи, що засновувалася на принципі надання повнолітнім громадянам права голосу; крім цього, він наголосив на важливості економічного планування й на-дання рівних прав національним меншинам, а також забезпечив індії нейтралітет під час Хо-лодної війни.

у часи глобалізації подібний досвід індусів має спричинити широкий суспільний резо-нанс на інших континентах, таких як Африка, Європа, Північна й Латинська Америка, де проживають прибічники різних релігій, яким теж слід навчитися жити одне з одними, а та-кож покращити становище незаможних і на державному рівні надати більше прав бідним, гостро поставити проблему людської гідності тощо. Одне слово, перед цими націями стоїть одне й те саме завдання, що полягає у визна-ченні: зводити свої держави до монокультур-них утворень чи, навпаки, дозволити пред-ставникам своїх меншин розквітнути, немов троянди.

Оскільки демократія поширюється на краї-ни, що розвиваються, то ідеї Ґанді, Таґора, Неру та Амбедкара можуть виявитися слушними. Зважаючи на те, що країни Європи та Амери-ки стають дедалі більш багатонаціональними, постійно приймаючи нових імміґрантів-носіїв різних мов і представників різних конфесій, які раніше вважалися чужими й незнайомими, слід зауважити, що сучасним націям не зава-дило б тверезо оцінити й зробити для себе ви-сновки щодо багатого історичного досвіду ін-дії, яку за правом вважають найрізноріднішою країною в світі.

Звичайно ж, не можна не помітити, що на фоні такого лінгвістичного розмаїття, яке в індії не лише прописано в законі, а й затвер-джено відповідною практикою, в країні й досі триває боротьба між національною більшістю й меншинами, яка зайвий раз вказує на необ-хідність подолання тенденції до пригноблення одних і піднесення інших, що завжди має нега-тивні наслідки. Знову ж таки, це має приверну-ти увагу до дилеми, що виникла на Заході, і до його прагнення примирити всі національності; можливо, індія послугує для нього прикладом.

Шістдесят років індійської історії перекон-ливо засвідчили той факт, що ця країна катего-рично спростувала європейську концепцію, а, може, й просто нав’язливу ідею про те, що ба-гатонаціональне суспільство має спілкуватися єдиною мовою. Це вже справило благотвор-ний вплив на Південну Африку, що, перемігши апартеїд, офіційно проголосила себе багато-мовною державою. Подібна ситуація може по-

...доволі велика Індійська Республіка з притаманними їй культурним розмаїттям та історією могла б послугувати джерелом політичного досвіду, який дав би змогу конкретизувати й переосмислити теорії, сформульовані на Заході.

географія діалогуіндійський досвід

осінь-зима 2011 • № 2 (2)52

індійський досвід

сприяти покращенню ставлення до тих мов, значущість яких применшується домінант-ною нацією, підкріплюючись силою закону й традицій.

індія може представити світові образ дер-жави і, відповідно, конституції, що захища-ють лінгвістичне й релігійне розмаїття так натхненно, як ніде більше. Незважаючи на високі показники бідності й неосвіченості, ін-дії вдалося навчити молоді нації того, як слід впроваджувати демократичну багатопартій-ну систему, що базується на наданні повно-літнім громадянам універсального права го-лосу. крім того, країна довела, що націоналізм може співіснувати з інтернаціоналізмом. До того ж, незважаючи на те, що ми пережили часи ієрархічного суспільного устрою, нам вдалося не лише підготувати, але й втілити в життя перспективні програми боротьби з бід-ністю й дискримінацією.

В останні роки світова спільнота, хоч і з певним запізненням, але визнала індійський експеримент. індією починають дедалі більше цікавитись хоча б тому, що ця величезна, нео-днорідна й бідна країна, на відміну від своїх сусідів, які не змогли протистояти військовій диктатурі й однопартійній системі, спромо-глася встановити стійку мультипартійність, що спирається на принципи свободи й про-зорості виборів. Таким чином, на сучасному етапі в індії вітається свобода самовиявлення

й вибору свого лідера, а світ і досі не може зрозуміти, як індусам удається залишатися єдиною нацією за умови такої динамічної на-ціональної й культурної строкатості. ідейна та інституційна природа індійської демократії та ї ї державність із різних причин заслуговують на значно більшу увагу, ніж ту, що до них ви-являється.

Але обмін інформацією й набутим досві-дом має бути взаємним. колись у минулому індійські політичні традиції послуговувалися західними ідеалами та цінностями. Один із перших реформаторів – раммогун рой – з ці-кавістю й користю для себе зачитувався пра-цями Жан-Жака руссо та Джеремі Бентхема. Ліберал з міста Пуна, Ґопал крішна Ґокхейл, якого Ґанді назвав своїм «політичним гуру», навіть переклав мовою маратхі книжку Джо-на Морлі, автора і дослідника біографії бри-танського громадського діяча Вільяма еварта гледстоуна. Сам Ґанді дуже захоплювався іде-ями таких західних мислителів як Лев Толстой і Джон раскін. На Амбедкара уплинула праг-матична теорія Джона Дьюї, який був його ви-кладачем у колумбійському університеті. А Неру надзвичайно сильно пройнявся євро-пейською традицією соціальної демократії.

індії й сьогодні є, що запозичити в інших країн. Незважаючи на величні ідеї, втілені в індійській конституції, багато критиків наго-лошують на тому, що нація й досі є недостат-ньо згуртована, ї ї демократії не вистачає до-вершеності, економіка не сприяє досягненню ідеалу рівності, а населення не є вже таким мирно налаштованим. Націоналістичні індій-ські маніфести проголошують сепаратисти кашміра, що на північному сході країни. Бага-топартійна система перебуває під загрозою маоїстських повстань, пригноблених народів. Ці акції протесту, стаючи все частішими, по-ширюються територією індії. Здобутки міс-цевої демократії також зводяться нанівець неефективною діяльністю корумпованих по-літиків, державних служб, поліції й служите-лів Феміди.

Аби краще зрозуміти сутність цих та інших проблем, ми повертаємося до тих індійських діячів, які детально досліджували цю тему в порівняно недалекому минулому. глибше ознайомлення з ними та їхніми концепція-ми, можливо, покращить становище індії. Як би там не було, доречним буде зазначити, що традиція обговорення й дискутування пере-творилася на окрему індійську інституцію, що допомогла створити адаптовану демокра-тію, яка хоч і має свої недоліки, але стабільно функціонує, не загрожуючи державі повер-ненням до авторитаризму.

Джав

ахар

лал Н

еру

Індія може представити світові образ

держави і, відповідно, конституції,

що захищають лінгвістичне

й релігійне розмаїття так

натхненно, як ніде більше.

індійський досвід географія діалогуіндійський досвід індійський досвід

осінь-зима 2011 • № 2 (2) 53Індія: історія й сучасність. Ліворуч “Imperial Towers” (Мумбаї), праворуч Кутб-Мінар (Делі).

осінь-зима 2011 • № 2 (2)54

екологія люди й водалюди й вода люди й водалюди й вода

«Один ковток води вартує семи кроків шляху», – каже старо-давнє турецьке прислів’я. Але часи змінюються, і ковток води

щороку дорожчає. чому? Спробуємо зробити ці легендарні сім кроків і зрозуміти.

крок перший. Що?Що таке вода? кожен знає зі шкільної про-

грами, що це об’єднані дві молекули водню і одна – кисню. Вода є однією з найпоширеніших речовин на Землі: три чверті поверхні планети вкриті водою. Можна назвати нашу планету не Земля, а Вода. 97,5% води на Землі припадає на моря й океани, ця вода непридатна для пиття. А прісної – лише 2,5%. Але і з цієї кількості 70% знаходяться в льодовиках Антарктиди та Арк-тики. Ще близько третини припадає на підзем-ні резервуари прісної води. і лише третина від-сотка – мізерне число – тече поверхнею Землі у вигляді річок і накопичується у прісноводних озерах.

крок другий. Де?Де ж зосереджені основні запаси води на

нашій планеті? На жаль, не завжди там, де ба-жано. у гренландії якісної води, наприклад, хоч залийся – ось тільки заливатися особливо немає кому. А найбільш густонаселені райони Землі потерпають від спраги. Біля трьох де-сятків країн ледь не вимирають від хронічної нестачі води, і становище погіршується з кож-ним роком. уявіть собі Африку, де щодня жінки змушені йти по кілька кілометрів під палючим сонцем, щоб наповнити свої глечики живиль-ною вологою. Цілі райони китаю, індії, Малої Азії змушені економити кожну краплю.

«у всьому світі джерела води забруднюють-ся і стають непридатними. Наслідки цього для людства вкрай складні. Нестача води загрожує економічному й соціальному становищу і може бути причиною війн та конфліктів», – заявив ге-неральний секретар ООН Пан гі Мун, виступа-ючи на Азійсько-Тихоокеанському саміті води. Вже сьогодні третина населення Землі живе в районах, де відчувається значна нестача води.

крок третій. коли?коли виникає нестача прісної води, можна

очікувати на відчутні ускладнення, в тому чис-лі збройні конфлікти. у наші дні дефіцит чистої води відчувається дедалі дужче. Літр стічних вод надовго робить непридатними вісім літрів питної. Забрудненість прісної води перетво-рило її на цінний товар, нестача якого стала серйозною проблемою для десятків держав і сотень мільйонів людей. Зараз у країнах, де

показник забезпечення водою нижчий за нор-мальний рівень, проживає понад два мільярди людей, а питна вода придатної якості недо-ступна вже цілому мільярду – шостій частині населення планети. Три з половиною мільйони населення щорічно вмирає від спраги. Про-гнози теж невтішні: до 2025 року дефіцит води в країнах, що розвиваються, зросте на 50%, а в розвинених – на 20%. На той час брак води відчуватимуть дві третини населення планети. Для людей вода стане ціннішою за нафту. і тоді загримлять постріли.

«чи є реальною третя світова через дефіцит води? Не думаю. Але небезпека локальних і ре-ґіональних конфліктів дуже велика, – вважає завідувач кафедрою фінансової стратегії між-народної школи економіки МДу Володимир квінт. – Наприклад, одна країна – Сірія – за-бирає значну частину водопотоку в реґіоні, а Туреччині води вже не вистачає. Є позитивні приклади – країни басейну Нілу підписали уго-ду про спільне раціональне використання вод-них ресурсів. у Центральноазійських респу-бліках колишнього СрСр така проблема також існує. Надміру забираються стоки вод Амудар’ї і Сирдар’ї, і це сягає масштабів екологічної ка-тастрофи. Аральське море практично зникло.

крок четвертий. Як?Як же можуть вибухнути подібні конфлікти?

На думку більшості експертів, у будь-який час через нестачу води можуть серйозно посва-ритися Таджикистан і узбекистан. Причина – плани будівництва цілої низки геС на річках Вахш і Пяндж, які утворюють при злитті голо-вну ріку Центральної Азії – Амудар’ю, і на при-тоці Амудар’ї - річці Зеравшан. Оскільки енер-гоносіії за міжнародними цінами Таджикістану недоступні, влада намагається розв’язати про-блеми енергозабезпечення саме за рахунок гідроенергетики. Однак у результаті узбекис-тан ризикує залишитися без води, яка потріб-на для вирощування сільськогосподарських культур, які значною мірую складають основу економіки країни. В обох випадках вода по-трібна для виживання нації, й суперечки на-вколо її використання вже найближчим часом можуть ускладнити становище в цьому реґіоні.

В Африці сьогодні також назріває новий сер-йозний конфлікт через воду, який загрожує пе-ретворитися на повномасштабну війну. З однго боку барикад - Судан і Єгипет, до яких у пер-спективі може приєднатися еритрея. З другого боку - Бурунді, руанда, уганда, кенія, Танзанія, Демократична республіка конго, ефіопія й Пів-

Сім кроків до води

Біля трьох десятків країн ледь не

вимирають від хронічної нестачі

води, і становище погіршується з кожним роком.

Цілі райони Китаю, Індії, Малої

Азії змушені економити кожну

краплю. Нестача води загрожує економічному і соціальному

становищу і може бути причиною

війн і конфліктів

Дмитро МОТРИч

люди й водалюди й вода

осінь-зима 2011 • № 2 (2) 55

люди й водалюди й вода екологія

денний Судан. Саме на їхній території бере по-чаток водна система великого Нілу, тому вони й вирішили покінчити з тим, що Єгипет і Судан визначили для всіх інших міру використання води. Африканські країни тропічного поясу не визнають договору 1959 року і вважають, що у ньому абсолютно не враховані їхні інтереси. ефіопія, яка дає 86% стоку в Ніл, використовує лише близько 1% цього колосального об’єму води. і в умовах тривалого демографічного росту владі доведеться перейти на інтенсивні-ше зрошення. До 2025 року населення ефіопії може скласти вже 100 мільйонів – як, до речі, й населення Єгипту. Відомий арабіст Сергій Демиденко вважає, що «з часом ситуація лише погіршуватиметься. Адже 97%, а це 80 міль-йонів єгипетського населення, живуть на 4% території країни. Це райони, які наближені до Нілу. Але це фактично - межа. і, очевидно, тому каїр намагається за рахунок зрошення зроби-ти придатними для життя інші райони країни».

Ще у травні 2010 року глава МЗС Єгипту по-передив ефіопію, що права Єгипту на нільську воду є його національним пріоритетом, і загро-жував їй суворими наслідками. Однак ефіопія уклала антиєгипетський за суттю союз в ентебі, в який увійшли Танзанія, руанда, уганда і кенія. ефіопську ініціативу підтримує і Бурунді, яка, як побоюються в Єгипті, може перекрити сто-ки у Великий Ніл з Білого Нілу. Єгипетська ре-волюція і поява в реґіоні нової політичної оди-ниці – Південного Судану, який щойно отримав незалежність, спокою також не додають.

Традиційні конфлікти навколо доступу до

води і на Близькому Сході. Аріель Шарон якось сказав, що Шестиденна війна 1967 року між із-раїлем і Сирією виникла через те, що сирійські інженери почали практичні роботи з забору води з ріки іордан – одного з головних ресур-сів ізраїля. Зі слів колишнього генерала, ізраїль не мав альтернативи силовому рішенню про-блеми.

крок п’ятий. чому?чому ж прісної води не вистачає на всіх? Ні-

мецький хімік клаус Ланц, автор книжки про природні ресурси, вважає, що катастрофічне становище з водою в багатьох реґіонах по-яснюється не відсутністю природних водних ресурсів, а їх нераціональним використанням: «Більше двох третин світових запасів прісної води йде на потреби сільського господарства. і це зрозуміло, бо без неї неможливо вирощу-вати ні рис, ні пшеницю, ні будь-які інші культу-ри. Але проблема прихована в тому, що люди намагаються обробляти землю, на якій нічо-го або майже нічого не росло. Не росло саме через відсутність вологи. Але що особливо непокоїть, що на таких полях значна кількість дорогоцінної води використовується для ви-рощування не життєво необхідних продоволь-чих продуктів, а бавовни чи, наприклад, кві-тів». Ви любите апельсиновий сік? уявіть собі: щоб виготовити для вас один літровий пакет апельсинового соку, в Бразилії витрачають 25 літрів води. Ось так розвинені країни побіжно імпортують дорогоцінну вологу з засушливих реґіонів планети.

За останні півстоліття аграрне виробництво

В Африці сьогодні також назріває новий серйозний конфлікт через воду, який загрожує перетворитися на повномасштабну війну. З однго боку барикад – Судан і Єгипет, до яких у перспективі може приєднатися Еритрея. З другого боку – Бурунді, Руанда, Уганда, Кенія, Танзанія, Демократична Республіка Конго, Ефіопія й Південний Судан.

осінь-зима 2011 • № 2 (2)56


на Землі кардинально змінилося. Високопро-дуктивні сорти пшениці, кукурудзи і рису ви-тіснили такі традиційні для посушливих реґіо-нів культури, як просо й чечевиця. Щоб ці нові злакові давали хороші врожаї, їм необхідні мінеральні добрива й пестициди, а також ве-лика кількість води. Від добрив ґрунт стає не-придатним: за рік це становить близько п’яти мільйонів гектарів. Це означає, що необхідно зрошувати нові землі, які потребують ще біль-ше води.

крок шостий. Хто?Хто ж спроможеться розірвати це замкнене

коло? Лише ми самі. у Мінародному інститу-ті управління водними ресурсами вважають, що необхідно терміново діяти: будувати водо-сховища, активніше використовувати дощову воду для зрошення полів і садів, а також масо-во переходити на менш вологолюбні сільсько-господарські культури. Хороший рецепт. Та ось діємо ми поки що частіше не за рецептами. За даними наглядових органів, у росії до 60% питної води не відповідає санітарним нормам. Причина цього й у зношеності систем водо-постачання, і в недосконалості технологій, і в нашому власному безвідповідальному став-ленні до води. Проектування «Водної стратегії росії», яку опрацьовують депутати в Держдумі – справа, звичайно, вкрай необхідна. Але кра-ни за собою закривати теж необхідно, щоб не стікала в каналізацію дорогоцінна чиста вода. Та й скидати виробничі відходи в Байкал (як і в інші озера й річки) на теперішній час надто неекономно. А головне – потрібно навчитися домовлятися з сусідами про спільне викорис-тання водних ресурсів.

крок сьомий. куди?куди ж ми прийдемо насамкінець? Швидше

за все, нікуди – бо кінця шляху бути не може. Берегти й цінити воду потрібно постійно, усві-домлюючи, що вона – спільне всепланетне до-бро, і якщо ми забруднюємо чи розтринькуємо «свою» воду (бачте, маємо право), то завдаємо шкоди і громадянам своєї країни, і сусідніх кра-їн, і всім мешканцям планети. Та на поміркова-ному шляху, якщо з нього не звертати, кожен землянин матиме свій ковток чистої води. За-вдання того варте.

Діарея внаслідок вживання неякісної води зали-шається основною причиною дитячої смерт-ності в Африці (щоденно це захворювання за-бирає життя 2000 африканських дітей). По-ловина жителів африканського континенту не має доступу до якісної питної води.


осінь-зима 2011 • № 2 (2) 57


осінь-зима 2011 • № 2 (2)58


З давніх часів вода є найважливішим ком-понентом у ритуалах усіх релігій. у ба-гатьох релігійних обрядах головному джерелу життя відводили найважливі-

шу роль. у Стародавній греції володар морів Посей-

дон був одним з найбільш вартих поваги богів. Аби переплисти річку, греки на знак поваги до Посейдона кидали у воду монети, пригорщі зерна. у Давньому римі святкували Фонтана-лій, присвячений богу джерел Фонту. квітами прикрашали не лише береги річок, а навіть вуличні колонки, які також вважалися житлом богів. А в індії донедавна новонародженого спочатку напували водою з медом, і лише по-тім мати годувала його молоком.

Очищення у водах.у священній книзі іудаїзму Торі ритуальне

обмивання водою є обов’язковим атрибутом усіх очисних обрядів. Але до банальної гігіє-ни ця дія практично не мала відношення. іу-дейські традиції вельми строго розрізняли ці два поняття. В одному з приписів говориться: «Навіть тоді, коли жінка буде митися в лазні ре-тельно й довго, навіть тоді, коли вона змиється всіма водами світу, вона все ж не буде вважа-тися чистою, поки не здійснить ритуал обми-вання». раббі іоханан бен Заккай, який жив у I столітті по р. Х., говорив: «Не труп забруднює і не вода очищує. Це – веління Бога, і не нам

ставити його під сумнів». Віруючі напередодні суботи та інших релігійних свят мали здійсню-вати занурення у резервуар для обмивання – мікве, затим перед кожною молитвою об-мивати руки. А під час служіння в йом-кіппур першосвященик здійснював обмивання цілих п’ять разів, і навіть входити до Храму було до-зволено лише тим, хто ритуально очистився.

Вода в іудаїзмі слугувала у деякому сенсі символом Бога, який не лише з’являвся «в гус-тій хмаринці», але й «зробив покривом Своїм, осінив навколо Себе морок вод, хмарин пові-тряних». За твердженням Талмуду, імператор Тіт і взагалі вважав, що «сила єврейського Бога – у воді, що всі дива Він творив на воді. коли Яхве звільнив єврейський народ від єгипет-ського рабства, він розсік червоне море, коли Яхве ввів євреїв у Палестину, він перед цим розсік води йордану, ворогів ізраїлю він топив у воді».

Хрещення у водах.Схоже, саме від іудейської традиції обмиван-

ня відбувається обряд хрещення в християн-стві. іоанн Хреститель, підготовляючи іудеїв до приходу Месії, занурював їх у води ріки йор-дан, тим самим, очищаючи, змивав з них гріхи. Пізніше, вже в християнстві, ця дія набула ще глибшого змісту: людина, занурюючись при хрещенні у воду, не просто змиває з себе гріхи, а вмирає для старого життя, вступаючи в нове.

Заради чого ми п’ємо воду?

Олександр ПОПОВ


осінь-зима 2011 • № 2 (2) 59

люди й водалюди й вода екологіяПерше диво Христа пов’язане з водою: на

весіллі в кані галілейській він перетворив воду на вино. Широко відомо й ходіння Христа по водам галілейського озера. Не дивно, що з во-дою в християнстві пов’язаний ряд ритуалів. З II століття до р. Х. відоме освячення води, нині спільне й для православ’я, й для католицизму. Тількі у православних це «агіасма», «свячена вода», а у католиків – «аква бенедикта», «благо-словенна вода». Вона використовується в та-їнстві хрещення, при освяченні храмів та всіх богослужебних предметів, при освяченні осель. і відмінність між агі-асмою й аквою бенедикта лише в тому, що католики освячену воду не п’ють, а православні нерідко вважають її за лі-карський засіб. Наприклад, Серафим Ви-рицький радив хворим вживати по сто-ловій ложці свяченої води щогодини.

у православ’ї найбільш відома «водна процедура» — Велике водосвячення, яке здійснюється 18 січня за григоріан-ським календарем, напередодні свята Хрещення. На найближчій до храму во-доймі вирубують у льоду хрестоподібну ополонку – йордань, освячують трира-зовим зануренням хреста, а потім усі, хто бажає, занурюються у цю воду або вмиваються нею. Вважають, що в цю ніч освячуються води в усіх джерелах, і на-віть вода з водопровідного крану, якщо набрати її опівночі, має ті самі якості. Вважається, що хрещенськая вода не може втратити своїх якостей, це від-бувається, тільки в тому разі, коли до неї торкнеться «нечиста» людина. і це справді так. Наукових пояснень – бага-то, але жодне не заслуговує на довіру.

Зцілення водами.іслам, як і інші релігії книги, наділяє

воду священними якостями. В корані не лише зазначається про основоположне значення води, а й на відміну від Біблії, де сказано, що людину було сотворено з «праху земного», коран говорить, що Аллах сотворив людину з води. При цьому цінність води підкреслюється особливо: «чи думали ви про воду, яку п’єте? чи ви нею наділяєтеся з хмар чи Ми наділяємо? Якби Нам було до впо-доби, то Ми створили б воду гіркою. Так чому ж ви не дякуєте?» Значення води в ісламі підкреслюється словами проро-ка Мугаммада: «чистота є наполовину віра». В обмиваннях, які прийняті в іс-ламі, з’являється одне з кардинальних його відмінностей від християнства. Якщо християни усвідомлюють душу й

тіло як дві сутності, то для мусульманина це є одним цілим, і бруд тіла душа віддзеркалює так само, як і тіло віддзеркалює гріхи душі. і тому молитви, здійснені в нечистоті, не є дійсними.

Ще одна цікава відмінність: в ісламі вода не потребує освячення.

Вважають, що будь-яка дощова чи взята з природного джерела вода апріорі є чистою й придатною для обмивання. Пророк говорив: «Вода чиста, і ніщо її не забруднить». Але по-

осінь-зима 2011 • № 2 (2)60


над усе в ісламі викликає почуття поваги вода джерела Зам-Зам, місцезнаходженням якого є Мекка, лише у 18 метрах від священного чор-ного каменю. розмірковуючи про воду Зам-Зам, Пророк вказував, що вона ситна, подібно до їжі, й зцілює від багатьох хвороб. Також, за свідчен-ням Абдуллах ібн Аббаса, родича й учня Мугам-мада, той давав конкретні рецепти лікування водою з священного джерела: «Жар застуди йде з Вогню Пекла, – говорив Він, – отже охоло-джуйте його водою Зам-Зам». Але й звичайній воді Мугаммад надавав великого значення: пе-

ред смертю, тяжко хворий, він відмовився при-ймати відвари і попрохав принести води з сімох колодязів Медини й облити його.

Особливе ставлення до води вже багато тисяч років залишається одним з ознак люд-ської цивілізації. Навіть атеїст, кидаючи у воду монетку заради бажання знову повернутися на це місце, повторює стародавнє фінікійське жертвопринесення богу води. Людина, вжива-ючи воду, отримує те, заради чого вона її п’є: для втамування спраги та для справдження бажань.


осінь-зима 2011 • № 2 (2) 61


2120 Carey Avenua Chyenne. WY 82001 U.S.A.Ukraine Tlf: (+38) 044 499 63 92 Faks: (+38) 044 499 63 91 Turkey Tlf: (+90) 216 316 22 62 Faks: (+90) 216 316 22 62

[email protected] Kiev–UKRAINE [email protected] İIstanbul-TURKEY

International trade and export of timber and wood

осінь-зима 2011 • № 2 (2)62


Між Дністром і Прутом

Молдова з її м’якою зимою й зану-реним у зелень літом лежить у ме-жиріччі Дністра й Пруту. Ці найбіль-ші джерела води – чудова база для

створення й розвитку системи водопостачан-ня. Однак якість води поступово погіршується.

Проблема в першу чергу є в тому, що, хоча води й багато, пити її можна не завжди. усі вну-трішні малі річки республіки – сезонні, вони пересихають у літку. у 3500 штучних озерах і водоймах вода перенасичена мінералами й солями, тому не може бути використаною для споживання. А з 4716 підземних джерел води в Молдові лише 2195 придатні для експлуатації, причому близько 1000 не відповідають норма-тивним вимогам. Лише 1295 із них – придатні для користування і 17 – мають лікувальні влас-тивості; ще 357 – джерела господарської, 36 – поливної й 215 – технічної води.

Стратегічне питання.Постачання населенню питної води – одна

з найболючіших соціальних проблем Мол-дови. 1 620 000 громадян країни не мають доступу до безпечної для здоров’я води. Це 45% населення. Відповідно, великий ризик як інфекційних, так і неінфекційних захворю-вань: вживання непридатної для пиття води – причина 20% випадків гострих кишкових і сечокам’яних захворювань, порушень імунної системи. у найбільш небезпечному становищі опинилися Шолденештський, Додюшенський і Сорокський райони, де майже в усіх сільських населених пунктах відсутній водопровід, не кажучи вже про каналізацію.

розуміння гостроти проблеми й покликало до життя загальнодержавну «Стратегію водо-постачання та водокористування населених пунктів республіки Молдова», затверджену парламентом ще у 2007 році. Ця найважливі-ша державна програма передбачає цілу низку заходів, спрямованих на створення систем водопостачання й каналізації. Однак багато з запланованих інновацій поки залишаються на

папері. Так, за даними державного нагляду за охороною здоров’я, навіть у великих сільських населених пунктах до цього часу відсутні (або не працюють) каналізаційні системи й очисні споруди для стічних вод, а населення користу-ється туалетами вигрібного типу. В результаті у 2009 році зафіксовано різке зниження якості питної води з природних джерел і водопровід-них мереж у дванадцати районах республіки і навіть в муніципальних Бельцях – «Північній столиці» Молдови.

Сучасні технології.Для подолання затяжної водної кризи за-

стосовуються різноманітні підходи. За слова-ми галини Буду-казімир, голови неурядової організації SEAM, яка спеціалізується на про-блемах питної води, сьогодні в Молдові впро-ваджуються нові очисні технології. йдеться частково про сантехнічні технології «екосан» – «сухі» санвузли, які перетворюють відходи життєдіяльності в екологічно чисте добриво.

– Це завжди було для нас справжньою бідою – забруднені підземні води, – говорить галина Буду-казімир. – і ось ми нарешті сказали: «До-сить!», вирішивши використовувати неминуче зло – на добро людям.

Більше за все впровадженню «екосану» ра-діють сільські діти, яким тепер немає необхід-ності, як раніше, відвідувати «зручності» над-ворі.

крім того, в рамках європейської солідар-ності швейцарська Агенція розвитку і співп-раці (SDC) за фінансової підтримки Агенції розвитку Австрії (ADA) збудувала до 2009 року 16 децентралізованих систем водопостачан-ня у Ніспоренському, Хинчештському і Стра-шенському районах. у цих селах бенефіціари об’єднались в асоціацію водокористувачів, які самостійно обслуговують свої системи водо-постачання й збирають відповідну платню за надані послуги. Також силами SDC побудовано чотири комплекси для очищення стічних вод із застосуванням нової технології Constructed

Ферідун ТЮФекчі

координатор Молдавського національного комітету

Платформи “Діалог Євразії”


осінь-зима 2011 • № 2 (2) 63


Wetlands, а в сільських школах центральних районів Молдови з’явилось 25 нових біотуа-летів.

Перспективи рішення.Але поки що проблема питної води в Мол-

дові далека від кінцевого розв’язання. Це не може не тривожити як уряди, так і громад-ськість країн Європи. у березні 2009 року це питання було винесене на порядок денний Всесвітнього форуму з водних ресурсів, який проходив у Стамбулі. В ньому взяли участь 2800 осіб – державні діячі, експерти, журна-лісти й представники неурядових організацій і приватних компаній. Сьогодні Молдова має підтримку європейських сусідів у рамках спе-ціальної програми Європейської комісії вза-ємодопомоги (BSP). Бюджет програми складає 45 млн євро, з яких 37 млн спрямовуються на підтримку національних проектів. екологіч-ні проекти в Молдові щорічно фінансують Міжнародний банк розвитку (8,9 млн євро), Турецька асоціація співпраці і розвитку TIкA (6,56 млн євро), Швейцарська асоціація співп-раці та розвитку (1 млн євро), уряд чехії, АDА – Агентство розвитку Австрії (900 тис. євро) і Національний екологічний фондо Молдови (5,8 млн євро).

Триває й реалізація «Стратегії водопоста-чання та водокористування». Міністр охорони довкілля Молдови георгій Шалару заявив, що його відомство докладе всіх зусиль, щоб реа-лізувати програму. Міністр фінансів республі-ки В’ячеслав Негруца вніс уточнення: у 2011 році на постачання сільського населення Мол-дови питною водою й обладнання каналізації з державного бюджету буде виділено понад 170 млн леїв (приблизно 10 млн євро).

– ефективне впровадження відповідних проектів, можливість їх реалізації, – сказав прем’єр-міністр Володимир Філат, – не лише принесе користь громадянам Молдови і підні-ме імідж країни, а й допоможе також залучити нові інвестиції в інші сфери економіки.

Старовинна молдавська притча.Батько повчав сина: «Щоб зрозуміти, що таке

справжнє життя, ти маєш одружитися. Найпре-краснішими плодами твого життя будуть діти. Але, щоб завести родину, потрібно мати своє вогнище. Найкращий дім – той, поряд із яким росте великий сад. Але щоб сад виріс, його по-трібно поливати, а отже – викопати колодязь. Викопавши колодязь і посадивши дерева, ти залишиш про себе довгочасну й добру пам’ять своїм дітям».

Весільний звичай.у гагаузів, які живуть поряд із молдаванами,

є звичай: перед одруженням дівчина має ви-тягти з колодязя відро води. Вважається, що якщо вона зробить це швидко, не проливши й краплини, родина буде благополучна й міцна.

осінь-зима 2011 • № 2 (2)64


Вигляд стамбульської водопровідної станції «ікітеллі», яка розташована не-подалік від Олімпійського стадіону, доволі прагматичний: низенькі функ-

ціональні будівлі, прямокутні бетонні басейни для очистки води, чисті асфальтові доріжки. Зелені насадження, хоч і не занадто пишні.

А ось що здивувало на станції, так це присут-ність групи молодших школярів. Виявляєть-ся, управління водопостачання й каналізації Стамбула (ISKI) вважає принципово важливим, щоб юні громадяни наочно побачили, якою працею досягається доставка й очистка тієї са-

мої водопровідної води, яка тече у них удома з кранів.

Працею й справді великою ISKI заснували у 1981 році. На той час водні розкоші часів роз-квіту Османської імперії залишились далеко позаду, місто потерпало від нестачі води. кар-тини стамбульського життя могли нагадати картини з життя російської провінції: в окре-мих районах міста воду давали лише у визна-чені години і при цьому ще й не щодня.

Сьогодні усі ці проблеми – зі сфери спога-дів. інвестиції останніх п’ятнадцати-двадцати років, забезпечені менеджментом ISKI, повер-нули в Стамбул часи водних розкошів. Яскраве порівняння: якщо у 1995 році загальна довжи-на водогонів до найбільшого міста Туреччини складала 385 кілометрів, то сьогодні – майже 1800 кілометрів. Збільшення багатократне! Система водопостачання поповнилася нови-ми джерелами, а надійною підмогою в роботі стали звички жителів міста, які й далі ставлять-ся до води бережно. Наприклад, Петербург ви-трачає понад 2 млн 100 тисяч кубометрів води на добу, а Стамбул, де населения майже втричі більше, за даними ISKI – приблизно 2 млн. По-рівняйте чисельність населення двох міст, і ви зрозумієте, наскільки бережні стамбульці у своєму ставленні до води.

Директор станції «ікітеллі» доктор ісмаїл Ай-дин у деталях розповів, як функціонує сьогодні стамбульське водопостачання. Система, як і в часи Візантії, досить розгалужена: вода по-дається в місто кількома водогонами. Один із головних несе воду з району Халкалі – строго за заповітом імператора Валента II. кількість і якість цієї води сьогодні, правда, принципово вища: технологія пішла далеко вперед, а стам-бульські водних справ майстри прагнуть три-матися на вершині прогресу.

На «ікітеллі» й інших аналогічних станціях вода проходить ґрунтовну фільтрацію, очист-ку з допомогою хлору, озону й сульфату алюмі-нію. усі процеси комп’ютеризовані, попадання надмірної кількості реагентів у воду немож-ливе. 400–500 щоденних проб підтверджують відповідність води хімічним і медичним по-казникам. Завдяки цьому, стверджують пред-ставники ISKI, стамбульську воду можна пити просто з крану без найменшої загрози для здоров’я.

Жаркий і не надто передбачуваний стам-бульський клімат відбивається на роботі ISKI. Доводиться акумулювати у водосховищах не-абиякий запас води, який дозволяє пережити без проблем один-два роки засухи. Таке вже траплялося: рік 2006-й, наприклад, приніс таку велику засуху, що навіть водосховища майже використали свій запас. Саме тоді ISKI пору-

Що тече з крану?

Дмитро ШеРИХШеф-редактор газети

«Санкт-Петербургские ведомости»


осінь-зима 2011 • № 2 (2) 65

люди й водалюди й вода екологіяшила питання про принципово нові джерела води для міста – в тому числі про будівництво опріснювальних заводів на березі чорного моря. Однак природа дала послаблення: 2008 рік приніс рекордну кількість опадів, і питання про використання чорноморської води в місь-кому господарстві відійшло на другий план.

– А як ви оцінюєте майстерність будівничих візантійських цистерн? – спитав я доктора Ай-дина.

– Дуже високо, – сказав директор станції «ікі-теллі», – цистерни зроблені просто відмінно.

– Мабуть, вони й сьогодні могли б послужи-ти місту для зберігання води?

– Теоретично. Правда, на практиці таке на-вряд чи має сенс: сучасні труби до старовинної цистерни, яка знаходиться під охороною дер-жави, не підведеш – і як би вибирали стамбуль-ці ці запаси води? Навряд чи хтось з них пішов би з глечиком до підземного водосховища, – відповів ісмаїл Айдин.

Сучасні стамбульці вже звикли: вода постача-ється в житло без перебоїв. До хорошого, звіс-но, звикаєш швидко. Трапляються втрати води через зношені комунікації, нелегальні подклю-чення до мереж. у Стамбулі з цим борються на-стійливо і досить ефективно: якщо у 1995 році втрати складали 52 % загального обсягу води, то в 2009-му вони зменшились до 24 %.

Тепер про ще один момент роботи ISKI. управління відповідає за очистку каналіза-ційних стоків у місті. і тут також прогрес на-яву. Якщо в 1994 році в Стамбулі очищалося 208 тисяч кубометрів води за добу, то в 2002 – вже 942 тисячі, а в 2009 – вже 2 мільйона 404 тисячі. Приріст за п’ятнадцять років біль-ше як десятикратний. А ще стамбульські спе-ціалісти займаються очисткою природних водойм і берегової лінії. Окремим і вкрай важливим проектом стала очистка легендар-ної бухти Золотий ріг, який розділяє навпіл Європейську частину Стамбула. Ще у дав-ні часи бухта славилась як окраса міста, а з початком промислової революції ї ї оточили нескінченні майстерні, заводи й фабрики. у води Золотого рогу тонами скидалися відхо-ди виробництва, серед них і досить токсичні. До середини XX століття життя в глибинах бухти практично завмерло, ї ї назвали клоа-кою Стамбула.

Відомий турецький письменник Орхан Па-мук у своїй книжці про Стамбул цитує емо-ційну газетну публікацію 1968 року: «Золотий ріг вже більше не Золотий ріг, ми вбили його. Він перетворився на брудну водойму, оточе-ну фабриками, майстернями й скотобойнями, запруджений уламками кораблів і споганений відходами, нечистотами й мазутом».

Вигляд бридкого Золотого рогу довго був як зашпора у серці кожного стамбульця, хто лю-бив своє місто. Але в середині 1980-х знайшли-ся кошти, щоб розпочати роботи з очистки бухти з одночасним будівництвом колекторів, які дозволяли відводити й очищати промис-лові стоки. Натхненна робота дала результат: сьогодні в глибинах Золотого рогу живе багато риб, а на галатському мосту над бухтою щоден-но стоять десятки рибалок з вудками, і, буває, клює непогано.

Додам якраз ще про одну дивину, яка не має стосунку до ISKI, але має до води. Мешканці Стамбула взагалі не дуже полюбляють їсти рибу, хоч і живуть на воді. Віддають перевагу м’ясу в усіх можливих варіантах.

Серед масштабних проектів ISKI – очистка берегів протоки Босфор, і ця робота триває і нині. Як сказав доктор ісмаїл Айдин, «запла-новано довести до ладу 42 км босфорського берега в межах Стамбула – аби мешканці міста могли там купатися».

Можна не сумніватися, що ці плани буде здійснено.

хронікадіяльність платформи “діалог євразії” діяльність платформи “діалог євразії”

осінь-зима 2011 • № 2 (2)66

діяльність платформи “діалог євразії” діяльність платформи “діалог євразії”

Довгоочікуваний з'їзд голів національних комітетів Плат-форми "Діалог Євразії" від-бувся 24 вересня 2011 року в Стамбулі. у ньому взяли участь понад десять країн. головний організатор з’їзду - генераль-ний секретаріат платформи "Діалог Євразії" (ПДЄ).

головував на з’їзді нинішній голова ПДЄ професор Володи-мир Сергійчук. З’їзд складал-ся з трьох засідань, в першо-му з яких голова Володимир Сергійчук, співголова Харун Токак та голова Турецького на-ціонального комітету Наджи Бостанджи виступили зі сво-їми промовами. Володимир Сергійчук зробив наголос на тому, що Платформа "Діалог Євразії" знаходить своє місце у світі й спрямовує всю свою діяльність на добро всього людства. Провідна теза голо-ви: «Ми повинні працювати, розвиватися й бути цікавими. Поки ми будемо цікавими й зможемо пропонувати людям розв’язання проблем, ми буде-мо їм потрібні!»

у з'їзді взяли участь пред-ставники комітетів ПДЄ Азер-байджану, Білорусі, грузії, казахстану, киргизстану, Мол-дови, російської Федерації, Таджикистану, Туреччини й

З'їзд Платформи "Діалог Євразії"україни. Також приєдналися представники Автономної республіки крим і республіки Та-тарстан.

На першому засіданні представники кож-ної з країн виголошували вітання учасникам з’їзду.

На другому засіданні, генеральний секре-тар ПДЄ ісмаїл Тас звітував про проведену ро-боту Платформи за поточний рік. Після нього інші країни-члени Платформи поділилися ін-формацією про діяльність своїх комітетів.

Третє засідання виявилося найгарячішим, оскільки на ньому відбулися бурхливі дебати та обмін пропозиціями й думками з приводу проектів і планів роботи на наступний рок.

На цій зустрічі також винесли на обгово-рення і діяльність редакції журналу “ДА”, що займається пошуком розв’язань проблем Єв-разії. Борис клементьєв, редактор журналу “ДА”, надав коротку інформацію про публі-кації, які плануються до випуску наступного року.

у кінці засідання головуючий Володимир Сергійчук підбив підсумки і побажав своїм колегам успіхів у роботі: «Сподіваюся, і цього року ми не підведемо. Працюватимемо і ще раз працюватимемо!».

Після зборів генеральний секретар Плат-форми “Діалог Євразії” запросив своїх колег на вечерю у свій новий офіс організайії, де й відсвяткували 75-річчя голови Національного комітету Молдови Бориса Маріана, 60-річчя голови Національного комітету киргизстану професора Асана Ормушева, а також 50-річ-чя весілля голови Національного комітету російської Федерації професора ростислава рибакова.

діяльність платформи “діалог євразії” діяльність платформи “діалог євразії”хронікадіяльність платформи “діалог євразії” діяльність платформи “діалог євразії”

осінь-зима 2011 • № 2 (2) 67

У 2011 році Платформа «Діалог Євразії» організувала кілька важливих між-народних конференцій у стінах київського національного університету імені Тараса Шев-ченка. Зокрема, 3 березня в Залі Вченої ради відбувся перший етап Міжнародної наукової конференції "Двадцять років діалогу взаємо-розуміння і взаємодії між незалежною укра-їною і Туреччиною", 13 травня – Міжнародна наукова конференція "Філософська спадщина як дієвий чинник розвитку сучасного світу". В організації цих конференцій керівництво ПДЄ одержало підтримку з боку ректора універ-ситету академіка Леоніда губерського. Він, до речі, узяв участь у другому етапі Міжнародної наукової конференції "Двадцять років діалогу взаєморозуміння і взаємодії між незалежною україною і Туреччиною", що відбувся в універ-ситеті "газі" (Анкара).

Тож коли Леонід губерський 4 жовтня 2011 року відзначав своє 70-річчя, голова Платфор-ми «Діалог Євразії» Володимир Сергійчук і її координатор в україні гьокхан Демір привіта-ли ректора Шевченкового університету з цим ювілеєм й обговорили майбутні спільні акції.

Наприкінці листопада 2011 року голова Платформи «Діалог Євразії» Володи-мир Сергійчук відвідав Астану, де взяв участь у заходах, присвячених 20-річчю проголошення незалежності республіки казахстан. Зокрема, він привітав від імені Платформи ДЄ Міжна-родну конференцію «Незалежність. Лідер на-ції. Національна єдність», виступив на ній з до-повіддю про співробітництво Платформи ДЄ з елітою казахстану і головував під час роботи однієї з секцій.

Під час перебування в Астані професор Во-лодимир Сергійчук прочитав цикл лекцій ма-гістрантам і докторантам Євразійського націо-нального університету імені М. гумільова.


осінь-зима 2011 • № 2 (2)68


із 7 по 11 жовтня 2011 року делегація з киє-ва у складі Начальника головного управління освіти і науки міста києва Віри Зіновіївни го-рюнової та начальників районних управлінь освіти і науки столиці перебувала в Стамбулі з метою підписання угоди про співпрацю між києвом та Стамбулом у галузі освіти. Цей ві-зит було здійснено у відповідь на приїзд до києва 1 вересня цього року начальника го-ловного управління освіти міста Стамбула Муаммера йилдиза. Муаммер йилдиз пере-бував у києві три дні з метою обговорення подальшої співпраці, основу якої закладено ще 2005 року тодішнім начальником голов-ного управління освіти і науки міста києва Борисом Жебровським та, відповідно, тодіш-нім начальником головного управління осві-ти міста Стамбула Омером Балибеєм. Муам-мер йилдиз запросив київських освітян до Стамбула для остаточного обговорення та підписання протоколу про співпрацю.

П’ять днів перебування в Стамбулі про-йшли досить плідно й цікаво. Сторони зна-йшли можливість поділитися досвідом у сфері освіти, новими досягненнями, обрати райони та школи-партнери для співпраці, відвідати виставку новітніх освітніх техно-логій Джебіт, приватні та державні навчальні заклади, в тому числі, й дитячі садки. А також, просто незабутньо провести час, відвідавши історичні місця Стамбула та насолодившись вечірнім туром по Босфору.

На першій офіційній зустрічі, яка пройшла 8 жовтня в Будинку вчителя імені Зюбейде Ханим у районі Аташехір, головне управління

освіти міста Стамбула презентувало проект електронного управління державою, в тому числі й сферою освіти, основним досягнен-ням якого стало автоматичне реєстрація ді-тей шкільного віку в базі міністерства освіти та місцевих управлінь, відстеження їхнього навчального процесу, а також виготовлення електронного підпису, що значно прискорює роботу адміністрацій.

українська сторона поділилася досвідом дошкільного виховання та новим методом освіти за допомогою відвідування музеїв. Важливе місце у виступах зайняла також програма «Вдалий старт», яку розробило Мі-ністерство освіти і науки, молоді та спорту україни для дітей п’ятирічного віку з метою підготовки їх до школи в спеціальних підго-товчих класах.

Закінчилась робота делегацій підписан-ням двостороннього договору про співпра-цю терміном на п’ять років між Стамбулом та києвом. Ось його основні пункти:

1. розвиток партнерських відносин між містами києвом та Стамбулом у галузі освіти.

2. Популяризація та двостороннє ознайом-лення з історичною, культурною спадщиною києва та Стамбула.

3. Взаємний обмін інноваційною педаго-гічною діяльністю, сучасними методиками у галузі освіти.

4. Взаємодопомога у забезпеченні на-вчальною, довідковою та методичною літе-ратурою.

5. упровадження на базі шкіл-партнерів

угода про співпрацю: київ і Стамбул


осінь-зима 2011 • № 2 (2) 69

вивчення турецької (м. київ) і української (м. Стамбул) мов.

6. Спільна участь у міжнародних освітніх проектах.

7. Обмін освітянськими делегаціями між києвом та Стамбулом.

8. Налагодження інформаційної бази че-рез оперативне інформування про важливі освітні події у містах києві та Стамбулі.

9. Безпостереднє партнерське спостере-ження за навчально-виховним процесом у навчальних закладах києва та Стамбула.

10. Презентація найкращих проектів освіт-ньої діяльності та шкіл-лідерів.

Згідно останнього договору, що було під-писано, наступні райони стали районами-побратимами:

1) Оболонь - кадикьой

2) Поділ - Шішлі

3) Шевченківський - Бешікташ

4) Святошинський - Фатіх

5) Солом’янський - Аташехір

6) Деснянський - кючюкчекмедже

7) голосіївський - Бейоглу

8) Дніпровський - Бахчелієвлєр

9) Печерськ - Бакиркьой

10) Дарниця - Зейтінбурну


осінь-зима 2011 • № 2 (2)70


у Стамбулі 31 жовтня 2011 р. відбулася зу-стріч українських та турецьких письменників з нагоди презентації роману Павла Вольвача “кляса” в перекладі турецькою Омера Дер-менджі.

у засідання круглого столу «Письменник і суспільство», яке відбулося після презентації, брали участь представники письменництва обох країн. гарун Токак, письменник, співголо-ва Платформи «Діалог Євразії» висловив своє захоплення з приводу презентації твору, який дає привід до роздумів.

генеральний секретар Платформи «Діалог Євразії» ісмаїл Тас повідомив, що збори голів комітету Платформи «ДА» у рамках проекту «100 художніх творів літератур народів Євра-зії» визначили список творів, які будуть пере-кладатися різними мовами.

учасники круглого столу обмінялися своїми думками:

Бешір Айвазоглу, письменник: «Відстань

до україни можна подолати за півтори-дві го-дини. Це має сприяти нашим зустрічам. Такі зустрічі розвивають наші відносини. Якщо проект «100 творів» буде реалізовано, у наших літературах настане новий ренесанс».

Павло Вольвач, письменник: «Я намагався розповісти у своєму романі про один день з життя українського міста».

Неввал Севінді, журналіст, письменник: «Я завжди кажу, що ХХі століття є століттям куль-тури. Тільки шляхом заглиблення в літератури інших країн ми можемо осягнути культуру та менталітет народу».

Марія Матіос, письменниця: «Письменни-ки можуть дати життя добру, знищивши зло. Маємо більше писати про добро та справед-ливість, ми несемо відповідальність за стан моральних цінностей нашого сьогодення».

Олександер Шокало, письменник, перекла-дач, культурософ: «Ми думаємо й говоримо про культуру, а стурбовані невідповідною їй по-

«кляса» зблизила українських і турецьких письменників


осінь-зима 2011 • № 2 (2) 71

літикою. Але як визначив український вчений-економіст і державний діяч Михайло Туган-Барановський, «…Політика ніколи не може бути вищою від рівня культури». Тож заради піднесення рівня політики людям передусім не-обхідно подбати про власний культурний само-розвиток. За григорієм Сковородою, культура – друге, духовне, народження людини. Цілісність українського світоглядного орієнтиру тотожна визначенню сучасного турецького просвітите-ля Фетхуллаха Ґюлена: «культура з’являється й розвивається в колисці характеру нації чи суспільства. А функціонування світоглядних орієнтирів національних культур забезпечують «фільтри національного духу».

Андрій Курков, письменник: «Зараз наро-джується новий етап розвитку української лі-тератури. Дуже важливо для наших відносин, щоб передусім молоде покоління турецьких письменників навідувалися до україни, а укра-їнські поети та письменники приїжджали до Туреччини. у підсумку з написаних есе можна робити книги та писати спільні літературні твори».

Баттал Чевік, голова Клубу «ДА» універси-тету Сюлєйман Шаха: «Повинен визнати, що роман Павла Вольвача викликає зворушення, особливо останніми розділами. Я побачив на-ших людей 70-80-х років, які були розділені на соціально-партійні групи».


осінь-зима 2011 • № 2 (2)72


В умовах, коли війни та хаос охопили земну кулю, в київському університеті ім. Бориса грін-ченка пройшла міжнародна наукова конферен-ція «Людські цінності і толерантність у сучасному світі: міжконтинентальний діалог інтелектуалів». В рамках конференції обговорювали питання то-лерантності та взаєморозуміння.

у конференції, організованій Міністерством освіти і науки, молоді та спорту україни, київ-ським університетом ім. Бориса грінченка та Платформою «Діалог Євразії», взяли участь на-уковці з україни, Туреччини, росії, грузії, Білорусі, Азербайджану, ізраїлю, індії, США, Німеччини, Польщі та Словаччини.

На відкритті конференції виступили студенти, які грали на традиційному українському інстру-менті «бандура». З вітальним словом до учасни-ків звернувся ректор київського університету ім. Бориса грінченка, доктор філософських наук, професор Віктор Огнев’юк. робота конферен-ції здійснювалась за такими напрямами, як трансформація цінностей у сучасному глоба-лізованому світі, феномен толерантності та її теоретико-методологічні основи, етичні прин-ципи толерантності, формування толерантної особистості як умова гармонізації суспільства. Доповіді читалися українською, російською та англійською мовами.

Відчути дух толерантності.«Ми живемо в різних країнах, дотримуємося

різних культурних цінностей, розмовляємо різ-ними мовами та сповідуємо різні релігії. Але ми зібралися заради блага людства. Мені дуже при-ємно бачити поряд представників різних націй», - зазначив ректор київського університету імені Бориса грінченка Віктор Огнев’юк. В інтерв’ю для інформаційного агентства «Джіхан» пан ректор констатував відзначив успішне проведення кон-ференції спільно із Платформою «Діалог Євразії» та констатував, що «спільна праця інтелектуалів різних країн дала змогу відчути дух толерант-ності».

Неможливо навчити толерантності, не вві-бравши заздалегідь її дух.

голова комітету Платформи «Діалог Євразії» в російській Федерації, академік ростіслав ри-баков зауважив, що «неможливо навчити толе-рантності, не ввібравши заздалегідь її дух. Перш ніж намагатися навчити духу толерантності, тре-ба залучити його до принципів виховання. Ми повинні вчити толерантності та виховувати на її прикладах учнів. Цей принцип висунув сучасний філософ Фетхуллах гюлен. у школах, які заснова-ні в багатьох країнах світу, виховують толерант-них членів суспільства».

В інтерв’ю для інформаційного агентства

«Джіхан» пан рибаков зазначив: «конференція пройшла дуже гарно тому, що була організова-на щирими людьми. Те, що молодь намагається зробити щось корисне, вселяє надію. Найголо-вніше те, що ця конференція була підготовлена серцем. Обговорюючи численні проблеми, ми мали змогу зустрітися із старими друзями та завести нових. Дай Боже, щоб такі конференції проводилися регулярно».

кадрове питання.радник Президента грузії Петер Метревелі так

оцінив конференцію: «усі культури – наші, тобто належать людині. Немає такого терміна, як чужа культура. Я повністю підтримую ідею виховання молоді в дусі толерантності. Якщо ми цього не зробимо, в людства не буде майбутнього. Щоб впроваджувати принципи толерантності, по-трібні люди виховані, висококультурні, які по-важають та розуміють один одного. Висококуль-турні, цивілізовані люди поважатимуть як свою, так і іншу культуру. Тільки тоді ми можемо гово-рити про мир у світі».

Розділення світу на Схід та Захід – міф.Представник Туреччини, викладач київського

національного університету ім. Тараса Шевчен-ка Омер Дерменджі сказав: «розподіл на Схід та Захід – міф, тобто штучно створена легенда, яка мала вплив на історію людства у ХХ ст. До того ж, ця концепція розподілу має безліч суперечливих понять (конфлікт цивілізацій, міграції, розвину-тість та відсталість, європейський централізм), які можуть привести до виникнення конфліктів. Принцип розподілу на Схід та Захід уособлює та-кож війни та процеси колонізації. Але ж ніде не сказано, що відносини між людьми можуть роз-гортатися тільки в напрямку Схід – Захід. Вони також розвивалися у напрямку північ – південь, що було природно і не нанесло багато шкоди».

Наголошуючи на тому, що україна та Туреч-чина є своєрідними мостами, пан Дерменджі зауважив, що «подібне положення має як свої переваги, так і певні труднощі. На арені світової політики ці країни немов стражі біля воріт. По-няття «міст» теж сфабриковано міфічним розпо-ділом світу на схід та захід. Начебто вони повинні знаходитися між державами, які «повинні відріз-нятися одна від одної».

учасники конференції ухвалили рішення про необхідність розвитку толерантності в процесі освіти та виховання, про важливість спонука-ти ЗМі до подання новин, які створюють умови для розвитку толерантності в суспільстві, поліп-шують сімейні зв’язки. Також ухвалили рішення про створення «Міжнародного комітету з питань толерантності» в рамках діяльності Платформи «ДА».

у києві інтелектуалів поєднала толерантністьФото Юнуса Ердогду


осінь-зима 2011 • № 2 (2) 73


осінь-зима 2011 • № 2 (2)74


інга ВишневськаФото Марії Савоскули,Сергія Полежаки

Під таким гаслом в україні діє соціальний проект із метою допомоги онкохворим ді-тям.

упродовж життя ми доволі часто прохо-димо повз важливі проблеми, не звертаю-чи уваги на тих, кому дуже потрібна наша допомога. і як добре, що є люди небайдужі до життя дітей і до проблем, до яких вони не мають безпосереднього стосунку, але в розв»язання яких вони спроможні зробити нехай і незначний, а все-таки важливий вне-сок. Організатори проекту – Молодіжний клуб лідерів «МокоЛад» і Платформа «Діалог-Євразії» в україні долучилися до допомоги дітям з онкологічними захворюваннями.

Програма соціального проекту передба-чає відвідування Національного інституту раку та знайомство з його маленькими па-цієнтами. Молодь віком від 20 до 30 років влаштувала дітям свято – Всесвітній День усмішки й подарували їм найголовнішу підмогу для одужання – добрий настрій і усмішку. упродовж дня молодь і діти грали-ся, малювали на футболках, складали кон-структори й просто спілкувалися.

«Хочу Жити! Дружити! радіти!»


осінь-зима 2011 • № 2 (2) 75

Основою проекту стала виставка укра-їнського фотожурналіста Євгена Малолєт-ки про дітей з онкозахворюваннями. його фотопроект представив серію світлин, над якими автор працював кілька місяців із глибоким співчуттям до дітей. Відвідувачі виставки побачили проникливі фотопор-трети хлопчиків і дівчаток з онкологічними недугами.

На доброчинному вечорі «Хочу Жити! Дружити! радіти!», що відбувся в приміщен-ні київського міського Будинку вчителя, зі-брано кошти для адресної допомоги онкох-ворим дітям, які лікуються в Національному інституті раку.

Лотами аукціону стали розмалювані ді-тьми футболки й складені з конструкторів композиції. Стартова ціна лота – 100 грн. і досить багато людей з радістю взяли участь в аукціоні, допомогши зібрати значну суму.

Загальна сума коштів від продажу лотів та від надходжень благодійників склала 44 030 гривень. На всю суму придбано лікувальні засоби й передано в дитяче відділення На-ціонального інституту раку.

осінь-зима 2011 • № 2 (2)76


Meridian International School

Міжнародна школа «Меридіан»

осінь-зима 2011 • № 2 (2) 77


Міжнародну школу «Меридіан» започатковано як навчальний заклад, що

з одного боку став спадкоємцем давніх традицій у системі української освіти, педагогіки, науки, культури, а з другого боку як заклад інноваційний, що за змістом і формою відповідає міжнародним стандартам. рік заснування – 2001.

розглядаючи пройдені роки, можна з впевненістю сказати, що у стінах нашої школи було цікаве минуле. А нині готується не менш захоплююче майбутнє.

у перше десятиріччя закладалася традиція школи.

колектив вів настільки цікаву й різноманітну роботу, що випускники

тих років, зустрічаючись у рідних стінах, із захопленням згадують і конкурси, й цікаві уроки та незабутні спектаклі, поїздки, екскурсії.

учні виступали у спортивних і художніх змаганнях, олімпіадах та конкурсах, здобуваючи для рідної школи кубки переможців, грамоти нагороди з різних творчих та спортивних оглядів, міжнародних інтелектуальних змагань. Життя школи триває…

Нинішні учні та педагоги розвивають традицію школи,

реалізують сучасні форми та методи роботи.

Збираючись у стінах школи, вчителі, випускники з гордістю відзначають, що школа й далі виховує, розвиває й випускає у самостійне життя зрілих творців власного майбутнього.

Школа сьогодні – це визнаний у національному та міжнародному освітньому просторі навчальний заклад, де створено й апробовано педагогічні інновації. Школа – ініціатор проектів і програм, у яких щороку беруть участь інші навчальні заклади.

успішне проведення школою освітнього експерименту «інтеросвіта» дало можливість сформувати модель викладання іноземних мов згідно з міжнародними стандартами. конкурентоспроможності школи, в контексті вибору європейського вектору розвитку освіти, формуванню життєвої компетентності учнів та їх самореалізації, значною мірою сприяє використання сучасних мультимедійних технологій, проведення інтерактивних уроків із носіями мов, підготовка до здачі міжнародних екзаменів, TOEFL, FCE.IGCSE.SAT, участь у культурно-освітніх обмінах.

унікальність Міжнародної школи «Меридіан» полягає в тому, що в ній поєднано високопрофесійний штат учителів-іноземців та українських учителів. Такі дисципліни, як біологія, фізика, алгебра, геометрія, хімія тут викладаються українською та англійськими мовам, й тому учні опановують основи наук двома мовами, що відповідає вимогам сьогодення.

у школі панує взаємоповага, товариськість і дисципліна, що сприяє виховуванню та розвитку найкращих якостей дитини. кожен учень знаходить тут основу для особистісного удосконалення завдяки широкому спектру додаткових дисциплін, факультативів, гуртків та занять спортом. Затишна атмосфера сучасного інноваційного закладу спонукає своїх вихованців до творчості, відкриттів, постійного пошуку нового, відчуття й усвідомлення радості від знань, які допомагають стати самостійною творчою особистістю. Тому учні успішно засвоюють навчальні програми, що підтверджують міські моніторинги, беруть участь в олімпіадах, різних інтелектуальних конкурсах, змаганнях.

із року в рік зростає наша Меридіанівська родина, розширюється партнерська мережа. у школі «Меридіан» навчаються діти з 20 країн світу. Невтомною працею педагогічного колективу в закладі створено полікультурне середовище, в якому всі учні почуваються комфортно і впевнено. Виховна робота планується за тематичними місяцями, у рамках яких проводяться різноманітні заходи та захисти шкільних тематичних проектів. Особливо цікаво учні різних національностей презентують свою рідну країну: створюють її своєрідну візитну картку або рекламний ролик про культуру історію, пригощають друзів національними стравами. у таких фестивалях беруть участь батьки, представники дипломатичних місій в україні. Саме атмосфера емоційної доброзичливості забезпечує кожній дитині успіх у навчально-виховному процесі Міжнародної школи «Меридіан».

Процес розвитку школи неможливо визначити або точно запрограмувати раз і назавжди. історія школи твориться щоденною кропіткою працею неординарних особистостей, які довели своє працею цінність та пріоритет загальнолюдських ідеалів, моральних принципів. Педагоги підтверджують свою спроможність разом із батьками виховувати й навчати учнів у різних галузях знань та готувати їх до професійної діяльності. Школа як інноваційний навчальний заклад щодня підтверджує високу якість виховання й освіти.

у свій десятирічний ювілей ми з вдячністю згадуємо всіх, хто працював і навчався в Міжнародній школі «Меридіан» і докладав зусиль для її зростання.

Життя школи триває … Рог Олена Валентинівнадиректор Міжнародної школи «Меридіан»

Vul. Kapilivska, 55, 04073 Kyivtel: (044) 468 22 71 (044) 468 31 12 fax: (044) 468 31 12 [email protected]

Kvitnevy Provulok 5a, 04108 Kyivtel: (044) 433 97 48 (044) 434 88 80 fax: (044) 463 50 03 [email protected]

Vul. Tiralspilska, 43, 04136 Kyiv tel: (044) 443 73 17 (044) 443 86 33 fax: (044) 443 86 33 [email protected]

www.mischool .com.ua

на правах реклами

Documents

Журнал "Да-Україна"