Плагіат проповіді єпископа Марка

Бібліотека “Української Автокефалії” uaoc.net

1

Проповідь єпископа УПЦ КП Марка в день його єпископської хіротонії Для кращого сприйняття подаємо матеріал у вигляді порівняльної таблиці. Увага: кольоровим текстом виділено абсолютно (!) ідентичні частини проповіді, що

містяться в проповіді єпископа Германа (УАПЦ) в день його єпископської хіротонії та текст, який «запозичив» єпископ Марк для своєї проповіді. Курсивом подано вирізки з проповідей інших єпископів різних церков у дні їхніх хіротоній, які тут стали таким же відвертим плагіатом. Зауважуємо, що в правій колонці подано повний (!) текст проповіді єпископа Марка.

Оригінальний текст проповіді єпископа Германа (Опубліковано на сайті

uaoc.net 17 листопада 2009 о 21:14) або тексти з інших джерел, які вказуються

окремо

Запозичений текст проповіді єпископа Марка

(Опубліковано на сайті cerkva.info 21 грудня 2009)

Сьогодні я, грішний , предстою перед Богом у Його Святому храмі на Київських горах, де дві тисячі років тому благовістив Святий апостол Андрій Первозванний. Уявляючи собі ті давні часи і бачачи сьогоднішню велич цих трудів, смиренно схиляю голову перед сонмом архієреїв, знаючи, яка величезна відповідальність лягає на мої плечі. Знаю, що „Коли хто єпископства бажає, доброго діла бажає”(1 Тим. 3, 1), та все ж благоговію, бо хочу стати воістину пастирем добрим, який „Покладає душу свою за овець”( Ін. 10, 11). З проповіді на день архиєрейської хіротонії Єпископа УПЦ КП Єпіфанія (Думенка) (http://katedral.org.ua/news/214-xirotoniaepyskopa.html), який, очевидно, в свою чергу, слово-в-слово запозичив власну проповідь у Августина, архієпископа Львівського і Галицького(http://orthodox.org.ua/uk/node/1820): У священному благоговінні зі щирим смиренням прийняв я рішення Синоду нашої Святої Помісної Української Православної Церкви про обрання мене єпископом, пам’ятаючи слова Спасителя: «Не ви Мене обрали, але Я вас обрав і настановив вас, щоб ви йшли й приносили плід» (Iн. 15, 16). Але незрівнянно в більш піднесеному стані, подібно до трепету Ісаї, у духовному трепеті предстою нині перед нареченням мене в архієрея Божого! З проповіді в день хіротонії архимандрита Матфея (Шевчука) на єпископа Дрогобицького і Самбірського

Сьогодні я, грішний, предстою перед Богом у Його Святому храмі на Київських горах, де дві тисячі років тому благовістив Святий апостол Андрій Первозванний. Уявляючи собі ті давні часи і бачачи сьогоднішню велич цих трудів, смиренно схиляю голову перед сонмом архієреїв, знаючи, яка величезна відповідальність лягає на мої плечі. Знаю, що «Коли хто єпископства бажає, доброго діла бажає» (1 Тим. 3, 1), та все ж благоговію, бо хочу стати воістину пастирем добрим, який «Покладає душу свою за овець» (Ін. 10, 11). У священному благоговінні зі щирим смиренням прийняв я благословення Святійшого Патріарха Філарета та постанову Священного Синоду нашої Святої Помісної Української Православної Церкви про обрання мене єпископом, пам’ятаючи слова Спасителя: «Не ви Мене обрали, але Я вас обрав і настановив вас, щоб ви йшли й приносили плід» (Iн. 15, 16). Але незрівнянно в більш піднесеному стані, подібно до трепету Ісаї, у духовному трепеті предстою нині перед нареченням мене в архиєрея Божого!


2

(http://www.cerkva.info/2006/12/21/print:page,1,matfij.html): Але хоча я приймаю це як волю Божу, все ж тривожиться душа моя перед величчю благодаті архиєрейської хіротонії і висотою очікуваного мною єпископського служіння. Адже воно являється продовженням апостольського служіння, від котрого багато вибраних, як свідчить історія Церкви, були при своєму обранні в тремтінні. І найрізноманітніші думки хвилюють зараз мою душу, найрізноманітніші почуття охопили моє серце. З проповіді при Нареченні ієром. Павла (Кравчука) на єпископа Тернопільського і Теребовлянського (http://cerkva.in.ua/archierey/202-narechenniaeppetra.html): Тут особливо відчувається велика любов Господа до роду людського, заступництво Пресвятої Богородиці і святих угодників Божих землі Української, і в той же час серце проймає відчуття власної недостойності. Згадую роки своєї юності, коли свідомо переступив церковний поріг. У той, ще войовничо-атеїстичний час, я намагався наче губка наситити себе знаннями про Бога. Мене цікавило все: Святе Письмо, літургійна традиція Православної Церкви, і багато-багато іншого. За Промислом Божим мені судилося стати священиком, служителем вівтаря Господнього, потім Бог сподобив мене послужити Йому в монашому чині. Нині, готуючись прийняти благодать єпископства, молюся разом з Давидом: „Навчи мене, Господи, шляхів Твоїх”(Пс. 26, 11), бо тільки безумний може надіятись на самого себе, свої знання і досвід. Зі «Слова Владики Миколи Сімкайла з нагоди його архієрейської хіротонії» (УГКЦ) (http://old.ugcc.org.ua/ukr/library/sermon2/khyrotonyya/): Незбагненна воля Божого Промислу і недослідимі шляхи Його. З глибоким внутрішнім хвилюванням і страхом я довідався про майбутню мою хіротонію на єпископа! Це сповіщення змусило мене замислитись над усім прожитим життям,

Хоча я і приймаю це як волю Божу, все ж тривожиться душа моя перед величчю благодаті архиєрейської хіротонії і висотою єпископського служіння, до якого мене покликано. Адже воно є продовженням апостольського служіння, від величі якого багато обраних, як свідчить історія Церкви, були при своєму обранні в тремтінні. Тому найрізноманітніші думки хвилюють зараз мою душу, найрізноманітніші почуття охопили моє серце. Особливо відчувається велика любов Господа до роду людського, заступництво Пресвятої Богородиці і святих угодників Божих землі Української, і в той же час серце проймає відчуття власної недостойності. Згадую роки своєї юності, коли свідомо переступив церковний поріг. У той, ще войовничо-атеїстичний час, я намагався, наче губка, наситити себе знаннями про Бога. Мене цікавило все: Священне Писання, літургійна традиція Православної Церкви та багато-багато іншого. За Промислом Божим мені судилося стати священиком, служителем вівтаря Господнього, потім Бог сподобив мене послужити Йому в монашому чині. Нині, готуючись прийняти благодать єпископства, молюся разом з Давидом: «Навчи мене, Господи, шляхів Твоїх» (Пс. 26, 11), бо тільки безумний може надіятись на самого себе, свої знання і досвід. Ніколи я не шукав архиєрейського служіння. Ще лічені дні тому навіть не допускав можливості таких докорінних змін у моєму житті.

Незбагненна воля Божого Промислу і недослідимі шляхи Його! З глибоким внутрішнім хвилюванням і страхом я довідався про майбутню мою хіротонію на єпископа! Це сповіщення змусило мене замислитись над усім


3

зважити свої слабкості та можливості. Свідомий, що власними силами, без Божої допомоги я не зможу виконати обов'язки, покладені на мене. Тільки віра і любов до Господа, Якого з раннього дитинства шукав я та до Кого, прагнула душа моя (Пс. 62, 2), запалює в моїй душі промінь надії, що Бог буде мені підтримкою і опорою на шляху, який мене чекає. Що промовлю або скажу на таку Божу ласку? Схиляючи коліна серця мого, як слуга недостойний, складаю подяку: - Господу Богу, Котрий так благозволив; - Пресвятій Богородиці, Діві Марії, всім святителям і мученикам, під чиїм заступництвом проминули роки життя мого. Усіх молю, благаю і закликаю на допомогу, щоб за молитвами і щирою їх опікою, Господь відвернув лице своє від гріхів моїх і згладив усі беззаконня мої (Пс. 50, 11) та сподобив достойно донести до призначеної мети покладений на мене хрест; - Сьогодні щиро перед Вами, хочу скласти свою дяку матері та батькові, які привели мене на цей світ Зі слова при нареченні єпископа Тихона (УПЦ КП) (http://www.archangel.kiev.ua/novini/tihon.html): Усвідомлюючи всю трудність майбутнього мого єпископського служіння, я надіюсь не на свої немічні сили, а на силу Божу, яка виявляється в немочі і благодатно немічне лікує і виснажене поповнює. У день моєї П’ятидесятниці прошу Вас, Ваше блаженство, святителі Божі, бути мені добрими наставниками, підтримати мене своїми мудрими батьківськими порадами і настановами, щоб коли прийде мій час дати відповідь за своє служіння перед

прожитим життям, зважити свої слабкості та можливості. Свідомий, що власними силами, без Божої допомоги я не зможу виконати обов’язки, покладені на мене. Тільки віра і любов до Господа, Якого з раннього дитинства шукав я та до Кого прагнула душа моя (Пс. 62, 2), запалює в моїй душі промінь надії, що Бог буде мені підтримкою і опорою на шляху, який мене чекає. Що промовлю або скажу на таку Божу ласку? Схиляючи коліна серця мого, як слуга недостойний, складаю подяку: Господу Богу, Котрий так благозволив; Пресвятій Богородиці, Діві Марії, всім святителям і мученикам, під чиїм заступництвом проминули роки життя мого, та особливо святої діви – великомучениці Варвари, що сьогодні її світлий день пам’яті. Святійшому Патріарху Філарету. Високопреосвященному архієпископу Антонію. Усіх молю, благаю і закликаю на допомогу, щоб за молитвами і щирою їх опікою, Господь відвернув лице своє від гріхів моїх і згладив усі беззаконня мої (Пс. 50, 11) та сподобив достойно донести до призначеної мети покладений на мене хрест. Сьогодні щиро перед Вами хочу подякувати матері та батькові, яким завдячую своїм народженням і вихованням, своїй бабусі, яка вложила в моє серце віру в Бога, любов до Церкви, до народу, завдяки молитви якої я став священиком. Дякую також моєму благочинному, духівнику Хмельницької єпархії митрофорному протоієрею В’ячеславу Добжанському, з яким прийшлося переносити труди та терпіння в боротьбі за свободу Церкви та нашого народу. Усвідомлюючи всю трудність майбутнього мого єпископського служіння, я надіюсь не на свої немічні сили, а на силу Божу, яка виявляється в немочі і благодатно немічне лікує і виснажене поповнює. У день моєї П’ятидесятниці прошу Вас, Ваша Святість, святителі Божі, бути мені добрими наставниками, підтримати мене своїми мудрими батьківськими порадами і настановами, щоб, коли прийде мій час


4

Пастиреначальником Христом, я міг впевнено сказати: “Ось я і діти мої, яких дав мені Бог”(Євр. 2, 13). Амінь.

дати відповідь за своє служіння перед Пастиреначальником Христом, я міг впевнено сказати: «Ось я і діти мої, яких дав мені Бог» (Євр. 2, 13). Амінь.

Documents

Плагіат проповіді єпископа Марка