Рецензія на фільм “Уолл-стріт 2: Гроші не сплять”

Індекси розвитку ринків альтернативної енергетики

Як новий ринок карбону може допомогти Україні?

РЕЙТИНГ КРЕДИТОСПРОМОЖНОСТІ ЕНЕРГЕТИЧНИХ КОМПАНІЙ

Нова парадигма фінансового та економічного розвитку суспільства

“Зелені” гроші: об’єктивна необхідність чи суб’єктивна реальність?

Програма ноорозвитку людства

“Розумні” мережі на варті енергетичної безпеки

Фінансова криза 2008 року: причини краху та майбутнє грошей

Проблеми становлення загальнодержавної автоматизованої системи управління економікою

Ринок скорочення шкідливих викидів: тенденції та перспективи розвитку

“Зелений” тариф на “зелену“ енергію

квітень 2011 року, №1

BIO FUTURE FOR SYSTEMS ECOLOGY

В ЦЬОМУ НОМЕРІ

ПОЛІТИКА «Розумні» мережі на варті енергетичної безпеки …………………………………………… 3

ЕКОНОМІКА Нова парадигма фінансового та економічного розвитку суспільства ..…………………….. 6

ФІНАНСИ Фінансова криза 2008 року: причини краху та майбутнє грошей …………………………... 8

«Зелені» гроші: об’єктивна необхідність чи суб’єктивна реальність ………………………. 10

ФІНАНСОВИЙ РИНОК Індекси розвитку ринків альтернативної енергетики ………………………………………... 13

Ринок скорочення шкідливих викидів: тенденції та перспективи розвитку…….………….. 15

Як новий ринок карбону може допомогти Україні? …………………………………………. 17

«Зелений» тариф на «зелену» енергію ………………………………………………………... 19

ФЕЙЛЕТОН Програма ноорозвитку людства ……………………………………………………………….. 21

Рецензія на фільм «Уолл-Стріт 2: Гроші не сплять» ………………………………………... 23

ТЕХНОЛОГІЇ Проблеми становлення загальнодержавної автоматизованої системи управління

економікою ……………………………………………………………………………………..

26

РЕЙТИНГИ Рейтинг кредитоспроможності енергетичних компаній …….……………………………… 28

ВСТУПНЕ СЛОВО РЕДАКЦІЇ

ринципи побудови світової фінансової системи нагадують основи функціонування природи.

Але якщо остання породжує життя, то що тоді дає перша?

Людина та природа вже багато мільйонів років вибудовують взаємовідносини між собою. При

цьому деякі вважають, що людина вже давно все вирішила на свою користь, інші, навпаки, вказують на

нездоланну силу останньої. Але є дуже мало тих, хто наполегливою працею та здатністю мислити здатен

дійти висновку про їх взаємозалежність та взаємообумовленість.

Поступова акумуляція знань дала змогу людині поглибити розуміння самої природи та її законів, проте

в підсумку було втрачено головне – єдність з нею. Фактично, ми забули про її безмежну щедрість та вперто

ігноруємо її спроможність постійно постачати цінний життєвий ресурс – «чисту» енергію.

Енергія була і залишається джерелом розумової та фізичної діяльності людини, базою виробничих

процесів. Але бажання швидкого та безконтрольного збагачення призвело до того, що одиниці виміру чисто

фізичні було замінено на фіктивні грошові знаки, які поступово відірвалися від їх матеріального

забезпечення. Існування розриву між реальною та фінансовою економікою призвело до того, що кризові

процеси в економічній та фінансовій системах перетворилися на явище повсякденне та звичне.

З іншого боку, відсутність стабільної одиниці виміру економічних відносин означало існування між їх

учасниками конфліктів з приводу оцінки реального внеску кожного у виробництво кінцевого продукту. Як

наслідок, процес розподілу створеної вартості набув суперечливого характеру.

Сьогодні провідні країни світу усвідомили необхідність посилення власної енергетичної незалежності,

оскільки ціла низка політичних, економічних та фінансових чинників перетворили альтернативну енергетику

на привабливий актив, який в перспективі може стати основою наступної «мильної бульбашки» на

фінансовому ринку, переформатувати розстановку сил на світовій політичній арені і навіть слугувати

базисом для запровадження нової валютної системи світу.

Зміни, які відбуваються у зв’язку з переходом на використання відновлюваних джерел енергії, можуть

торкнутися не тільки держави в цілому, а й життя окремих громадян зокрема. Так, перспектива розбудови

«розумної» мережі постачання електроенергії в майбутньому може означати тотальний контроль не тільки

над виробничими процесами, а й над повсякденним життям усіх членів суспільства.

Вже зараз важливим є усвідомити усі позитивні наслідки та загрози, які несе із собою енергетична

реформа світового масштабу. Необхідно також усунути асиметрію інформації, яка існує в суспільстві і

пов’язана з наслідками заходів, які сьогодні запроваджуються з метою переходу до нового способу

існування.

Редакційна колегія журналу

«ВІЛЬНА ЕНЕРГІЯ»

П

ВІЛЬНА ЕНЕРГІЯ квітень 2011 року

3

Фото сайту abbmvit.blogspot.com

«РОЗУМНІ» МЕРЕЖІ НА ВАРТІ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ БЕЗПЕКИ

Запровадження новітніх технологій дозволить в майбутньому контролювати всі

життєво важливі процеси у суспільстві

учасний суспільний розвиток не можливо уявити без новітніх

технологій. Зокрема, мова йде про

системи керування передачею даних (наприклад, Інтернет), які дозволяють

цілеспрямовано впливати на рух інформації

мережею між віддаленими станціями. Це значно полегшило не тільки наше звичайне

життя, а й кардинально змінило значну

частину виконуваної нами роботи. Відсутність електроенергії одразу

привносить хаос до звичайного життя –

позбавляє нас побутових зручностей. Поряд із цим інтеграція новітніх

технологій до нашого життя значно

підвищила його швидкість, кардинально змінила наше розуміння часу і його цінність.

Можливість швидко і без перешкод

отримати (завантажити) важливу інформацію змінила часове та змістове

наповнення понять «довго» і «нудно».

Проте дані технології мають значний потенціал у вирішенні численних

економічних та енергетичних проблем. Так,

поглиблення енергетичної залежності багатьох розвинених країн світу наприкінці

минулого і початку ХХІ сторіччя поставила перед суспільством задачу переходу на

відновлювані джерела енергії. Все було б

добре, але виробництво електроенергії з використанням відновлюваних сил природи

пов’язано з проблемою значних перепадів

напруги в мережі, які виникають через непостійність природних умов, що створює

проблеми не тільки для споживачів, а й для

енергетичних компаній. Вирішення цієї проблеми пов’язано з поєднанням існуючих

енергетичних та інформаційних мереж – у

перетворенні їх на так звані «розумні» мережі.

Ідея не є новою. Корені даного підходу

сягають кінця ХІХ сторіччя, коли Нікола Тесла (1856-1943 рр.) розробив своє бачення

функціонування мережі зі змінною

напругою. На жаль, обмеженість тогочасних

технологій не дала можливості повністю оцінити геніальність запропонованої ідеї.

Найбільш повно ідею «розумних» мереж

вдалося розкрити С. Массуду Аміну та Брюсу Ф. Волленбергу у статі під назвою

«Прямуючи до «розумних» мереж», яку було

опубліковано 2005 року у IEEE P&E Magazine.

Першим практичним прикладом

реалізації такої ідеї було поєднання домівок майже 27 млн. мешканців італійських міст у

2000 році в єдину «розумну» мережу.

Першим містом, в якому було забезпечено функціонування «розумної» мережі, було м.

Остін у штаті Техас (запроваджено у 2003

році). На сьогоднішній день найбільш масштабним проектом є система, розроблена

і запроваджена в м. Маннхайм (Німеччина).

Які ж переваги несе із собою поєднання ІТ-технологій та енергетичних мереж в єдине

ціле? Можна виділити наступні особливості:

по-перше, уряд отримує контроль над

споживанням електроенергії і енергетичною безпекою держави;

С П

ОЛ

ІТИ

КА

«… інтеграція новітніх технологій

до нашого життя значно

підвищила його швидкість,

кардинально змінила наше

розуміння часу і його цінність»

ВІЛЬНА ЕНЕРГІЯ квітень 2011 року

4

по-друге, побутова техніка в домівках звичайних мешканців починає

працювати «за розкладом». Тобто

спеціальні пристрої контролюватимуть напругу в мережі і, в залежності від

наявності чи відсутності в ній

перевантажень, вмикати або вимикати побутову техніку;

по-третє, формується новий напрямок бізнесової діяльності, який дає

можливість створити додаткові робочі

місця;

по-четверте, енергетичні компанії

отримують можливість контролювати перепади напруги в мережі в умовах

збільшення частки електроенергії,

виробленої з використанням відновлюваних джерел енергії;

по-п’яте, розбудова «розумних» мереж

потребує залучення провідних компаній

з виробництва програмного забезпечення

та обладнання, що сприятиме науково-

технічному прогресу.

В США ще 2-3 квітня 2003 року було

проведено засідання з ініціативи Держдепартаменту з енергетичних питань та

Офісу з питань транспонування

електроенергії, за участю представників органів державної влади, промисловості та

науковців. На цьому зібранні обговорювали

перспективу побудови до 2030 року «розумної» мережі на території США,

Мексики та Канади. В результаті зустрічі було розроблену цілісну та комплексну

програму зі створення такої системи.

Складовими «розумної» мережі майбутнього на території Північної Америки

повинні стати:

національна система постачання

електроенергії на території США;

регіональні системи постачання електроенергії Мексики та Канади;

локальні мережі з постачання електроенергії кінцевим споживачам.

Сьогодні сектор виробництва та

постачання електроенергії є найбільш

капіталомістким в межах економіки США. Загальний розмір активів підприємств цього

сектору складає майже 800 млрд. дол. При

цьому щорічні платежі за спожиту енергію становлять приблизно 250 млрд. дол.

Виробництвом електроенергії в межах США

займаються сьогодні майже 1000 електростанцій, а кількість споживачів

коливається біля позначки у 130 млн.

чоловік. Отож, мережа 2030 року повинна стати

повністю автоматизованою системою

постачання електроенергії та інформації між електростанціями та всіма проміжними

елементами мережі. Розбудова «розумної» мережі повинна

відбутися в три етапи (2010, 2020 та 2030).

На першому етапі реалізації проекту Президент США Б. Обама (див. фото) планує

виділити 3,4 млрд. дол. фінансової

підтримки. В кінцевому підсумку, створення ефективної та «розумної» системи

постачання електроенергії дозволить зняти

обмеження в економічному зростанні, залучити додаткові інвестиційні ресурси в

реальний сектор економіки, надати стимул

високотехнологічним дослідженням. Також очікується поява нових видів бізнесу,

широкої палітри новітніх продуктів та

послуг. Головний результат – це зменшення

витрат традиційних джерел енергії та

викидів шкідливих речовин в атмосферу. Очікують позитивні наслідки для галузі

альтернативної енергетики загалом, оскільки

подальший її розвиток буде вимагати підвищеної уваги до управління піковими

навантаженнями в системі. Це є актуальним

з огляду на цілі, які передбачають поступове підвищення до 2020 року частки

відновлюваних джерел енергії у виробництві

електроенергії до 20% (50% у 2050 році). Існування інтелектуального механізму

управління енергетичними потоками та контролю за фізичним станом мережі дасть

можливість відслідковувати потенційні атаки

на мережу і швидко визначати причини та необхідні заходи з її ремонту.

США не є єдиною країною, яка

намагається виробити програму та заходи з розбудови безпечного «енергетичного»

майбутнього. Хоча й на даний час «розумні»

мережі в Європі не дуже розповсюджені, проте у Німеччині вже зареєстровано більше

30000 «розумних» лічильників.

Ці лічильники більше не мають ні кільця, що обертається, ні мигаючих

лампочок. Особливістю такого устаткування

є те, що воно має дві 10-сантиметрові

антени, що піднімаються вгору від електронного лічильника, який кожні

декілька секунд надсилає інформацію

стосовно обсягів використання електроенергії до віддаленої електростанції:

Чи ввімкнена пральна машинка? Чи

використовує хтось тостер? Чи колонка для нагрівання води знаходиться в економічному

режимі? Наскільки потужно працює система опалення будинку?

Кожну секунду складається профіль

споживання електроенергії в квартирах, будинках, на підприємствах, в районах,

містах. За даними обробленої інформації

можна скласти карти енергоспоживання, що спрощує систему прогнозування потреб

електроенергії в майбутньому (залежно від

пори року, дня тижня чи навіть години доби). Маючи таку інформацію, центральні

електростанції зможуть ефективно

розподіляти свої потужності з виробництва та постачання електроенергії. В додаток до

цього, їм буде легко виявити, коли може

виникати дефіцит електроенергії і, відповідно, буде легше встановлювати

тарифи на споживання електроенергії задля

балансування напруги в системі. Метою нагляду за споживанням є

своєчасне виявлення підвищеного попиту на

електроенергію, що дозволяє визначити коли доцільно вмикати устаткування з

відновлюваної енергії, щоб урівноважити

попит і пропозицію на неї. Звичайно, активне використання відновлюваних джерел енергії

не буде залежати лише від існуючого

попиту, адже будуть враховуватися і погодні

умови, і наявність інших ресурсів для

функціонування устаткувань генерування

електроенергії. Експерти, в свою чергу, висловлюють

побоювання щодо можливих атак з боку

хакерів та різноманітних вірусів. Тому одночасно виникає потреба постійного

захисту таких мереж від руйнівних посягань,

оскільки найменший дисбаланс може призвести до припинення енергопостачання

та блокування діяльності підприємств.

Іншою важливою проблемою може бути те, що за допомогою розшифрування

інформації «розумних» лічильників сторонні

суб’єкти можуть дізнатися про життєві процеси у Вашому домі: коли Ви

прокидаєтеся, коли готуєте, коли йдете на

роботу і повертаєтеся. З боку Німеччини пропонується

створення в майбутньому «розумної» мережі

енергопостачання по всій Європі і відхід від атомної енергетики. Вже 2010 року в країні

запроваджено ініціативу – затверджено в

законодавчому порядку поступову відмову від атомних електростанцій (для старих –

через 8 років, для нових – через 14 років). Проте останні події в Японії змусили

керівництво країни накласти мораторій на

продовження терміну функціонування атомних електростанцій. В додаток до цього,

було прийнято рішення про термінову

зупинку 7 ядерних енергоблоків в різних федеративних землях. Одночасно планується

до 2050 року довести частку відновлюваних

джерел енергії у виробництві електроенергії до 80% та до 50% від загального обсягу

споживання енергії в країні.

Задля включення такої величезної маси «чистої» електроенергії до системи

AP Photo Gerald Herbert. Президент Обама проголошує плани щодо фінансування «розумної» мережі

ТЕХНОЛОГІЇ

ТЕХНОЛОГІЇ

ПО

ЛІТ

ИК

А

ВІЛЬНА ЕНЕРГІЯ квітень 2011 року

5

енергопостачання пропонується створення

«розумної» мережі, яка в ідеалі буде

охоплювати дуже великі парки сонячних батарей на Півдні та значні за площею

вітрові ферми на морі (Північ). В середині

країни планується об’єднати тисячі маленьких установок, в тому числі сонячні

батареї на дахах, електростанції з блочного

опалення, пристрої з використання біогазу, водосховища. З використанням технологій

оптимізації жоден кіловат енергії не буде

втраченим.

В середині листопада 2010 року в

Німеччині була представлена «Європейська енергетична стратегія» розвитку до 2020

року – спроба спрямувати близько 150 млрд.

Євро на розвиток і підтримку розбудови вітрових радарів та насосних станцій.

Згідно з планами німецького уряду,

протягом наступних 20 років буде витрачено близько 75 млрд. Євро на спорудження

офшорних вітрових парків. Вибір саме цього

напрямку розвитку вітрової енергетики пов'язаний з численними скаргами та

судовими позовами власників прилеглих до

материкових парків земельних ділянок. Однак отримання дозволу на розбудову

офшорної ферми також потребує зусиль

задля подолання бюрократичних перепон. Що стосується сонячної енергії, то

стимулювання її виробництва в Німеччині

багатьма експертами вважається не дуже вдалою ідеєю, оскільки кількість сонячних

днів протягом року є порівняно незначною.

В той же час уряд країни вперто продовжує

надавати субвенції виробникам сонячної

електроенергії. Так, за останні десять років власники сонячних батарей отримали майже

80 млрд. Євро.

Експерти також підрахували, що на європейському континенті можна досягти

100% постачання електроенергії з

відновлюваних джерел енергії. Однак суттєве збільшення частки відновлюваної

енергетики в загальному обсязі виробництва

електроенергії вимагатиме розбудову нової

постачальницької мережі. За оцінками

Єврокомісії, вартість такого проекту становитиме майже 400 млрд. Євро. Також

передбачається будівництво цілої низки

сховищ енергії, які повинні будуть регулювати коливання навантаження в

мережі.

Запровадження та реалізація таких значних і грандіозних задумів не була б

можливою без залучення лідерів сектору ІТ-

технологій. Мова йде не тільки про «написання» програмного забезпечення, яке

б могло керувати величезними потоками

енергії, а й про розбудову забезпечуючої інфраструктури.

Сьогодні лідером в галузі програмного

забезпечення такого роду є компанія «Google», а проблемою розробки та

побудови обладнання успішно займається

американський гігант «Cisco». Якщо про світового лідера галузі ІТ-

технологій «Google» інформації більше, ніж

достатньо, то стосовно провідного

виробника обладнання для інформаційних мереж існує певний інформаційний вакуум.

Так, компанія Cisco належить до піонерів

буму «дотком». Зростання концерну пов’язано з доволі простою ідеєю:

виробництво мультипротокольних роутерів

та свічів. Новації компанії докорінно змінили Інтернет, а компанію Cisco перетворили на

світового гіганта ІТ-ринку: 2010 року доходи компанії становили 7,8 млрд дол., обороти –

40 млрд. дол.

З метою входження на новий ринок в жовтні 2009 року компанія заснувала

власний Smart-Grid-відділ, а в травні 2010

року було презентовано перші роутер та світч, які розроблені для управління

«розумними» мережами (див. фото). В ЄС

лише близько 5-8% електричних мереж оснащено «розумними» підстанціями, що не

дає можливість компаніям, які займаються

постачанням електроенергії, в багатьох випадках визначити скільки і де енергії

витрачається, або подається в мережу.

Концерн поспішає зайти на мільярдний ринок. І сьогодні немає ні у кого сумнівів,

що компанія планує панувати на ньому. ІТ-

гігант розраховує в майбутньому щороку заробляти на цьому ринку близько 20 млрд.

дол. Найбільші можливості для зростання

компанія вбачає у розбудові інфраструктурних проектів.

Отже, розбудова «розумних» мереж

стала актуальною проблемою сьогодення і майже ні у кого не виникає заперечень з

цього приводу. До уваги слід взяти позитивні

наслідки реалізації таких проектів. Зокрема,

мова йде про підвищення ефективності

використання існуючих джерел енергії та

забезпечення умов для подальшого збільшення частки відновлюваних джерел

енергії при виробництві електроенергії і

транспортуванні її мережею. Також необхідно згадати про отримання

енергетичними компаніями та звичайними

користувачами оперативного контролю над обсягами спожитої електроенергії, що дасть

можливість більш ефективно управляти її

постачанням та використанням. В той же час, поряд з позитивними

наслідками багато дослідників вказують на

існування цілої низки загроз глобального характеру та проблем, пов’язаних з

реалізацією таких масштабних проектів. По-

перше, вказують на можливість отримання сторонніми особами контролю над діями не

тільки громадян, а й компаній. По-друге,

використання програмного забезпечення в таких мережах означає можливість

втручання хакерів у трафік інформації та

енергії, що загрожуватиме енергетичній та загальній безпеці держави.

По-третє, втілення планів постачання енергії на 100% з відновлюваних джерел є

цілком реальним, проте капіталомістким

проектом. Потрібно зацікавити інвесторів фінансувати ці проекти. Вони ж сьогодні не

поспішають, адже поки отримують досить

високі прибутки від традиційних енергоносіїв. Запровадження зелених

тарифів, податкових пільг, створення

фінансових інструментів на фондових біржах будуть стимулювати цей процес.

Катерина ПАВЛЕНКО

pavlenkokatya@gmail.com

AP Photo: Джон Чамберс (керівник компанії Cisco) анонсує «атаку» на енергетичний ринок

ПО

ЛІТ

ИК

А

ВІЛЬНА ЕНЕРГІЯ квітень 2011 року

6

НОВА ПАРАДИГМА ФІНАНСОВОГО ТА

ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА Пошук причин частого повторення кризових явищ у сфері економічних відносин

засвідчив необхідність перегляду традиційних економічних знань з урахуванням

існуючих системних ризиків

асті фінансові та енергетичні кризи поставили під сумнів правильність

традиційних поглядів стосовно

сучасної будови економічних відносин та призвели до появи цілої низки противників

постулатів класичної політичної економії.

Особливої уваги заслуговують погляди представників школи біофізичного

економіксу. Саме вони спромоглися

найбільш науково обґрунтовано довести недоліки класичного економіксу та

запропонувати альтернативні підходи до

пояснення економічних та фінансових процесів.

Розбіжності між «класиками» та

«біофізиками» почали поглиблюватись із появою трудової теорії вартості, авторами

якої були: В. Петті (1623-1687 рр.), А. Сміт

(1723-1790 рр.), Д. Рікардо (1772-1823 рр.), і яку поглибив згодом К.Маркс (1818-1883

рр.). Згідно цієї теорії, вартість товарів

визначається кількістю суспільно необхідної праці для їх виробництва.

Паралельно з роботою К. Маркса (1818-

1883 рр.) український соціаліст С.А. Подолинський (1850-1891 рр.) довів своє

бачення категорії вартість. Саме запровадження універсального вимірника

(енергетичні одиниці) дозволило йому

перейти від праці абстрактної до конкретної. Свої ідеї він докладно описав у своєму листі

до К. Маркса (1818-1883 рр.), що спонукало

останнього відмовитись від публікації двох томів «Капіталу», в яких йшла мова про

абстрактне розуміння вартості, а основним

джерелом вартості вважалася праця. Саме С.А. Подолинський (1850-1891 рр.)

ще наприкінці ХІХ сторіччя пояснив

походження вартості за допомогою фізичних та фізіологічних процесів. Використовуючи

статистичні дані та конкретні приклади, він

довів, що праця людини не створює доданої вартості, а лише допомагає трансформувати

наявну енергію для створення кінцевого

продукту.

На особливу увагу заслуговує ідея С.А. Подолинського (1850-1891 рр.) стосовно

використання замість паперових грошей

енергетичних одиниць. Зокрема, в своїй роботі «Труд человека и его отношение к

распределению энергии» він пропонує в

якості такої енергетичної одиниці використовувати Ккал, які за необхідності

можна перевести в інші енергетичні одиниці,

що дозволить справедливо розподілити вироблений продукт у відповідності до

внесків виробників.

Основна ідея полягала у використанні універсального еквівалента, який дозволить

усунути фінансові протиріччя на етапах

розподілу та обміну створеної вартості. Обіг же звичайних паперових грошей, навіть

якщо вони були підкріплені золотом, не

виключав можливості безконтрольної їх емісії, що призводить до штучного

збільшення створеної вартості.

Теорію вартості, яка є характерною для представників школи біофізичного

економіксу, можна охарактеризувати за

допомогою наступних ознак:

вартість вимірюється за допомогою енергетичних одиниць, які можна

отримати в результаті спалювання або

використання виробленого товару;

Ч

ТЕХНОЛОГІЇ

«Основна ідея полягала у

використанні універсального

еквівалента, який дозволить

усунути фінансові протиріччя на

етапах розподілу та обміну

створеної вартості…»

ЕК

ОН

ОМ

ІКА

ВІЛЬНА ЕНЕРГІЯ квітень 2011 року

7

вартість визначається кількістю енергії, необхідною для виробництва

товару;

енергія є лише одним з багатьох факторів виробництва.

На початку ХХ сторіччя центр досліджень

перемістився до США, де в цей час

особливої сили набуває школа технократів, які вважали, що задля економічного

прогресу необхідно дозволити керувати

країною людям освіченим. Провідником цього руху став Ховард Скотт (1890-1970

рр.), під керівництвом якого технократи

задовго до В.В. Леонтьєва (1905-1999 рр.) розробили модель «витрати-випуск» з

використанням енергетичних одиниць.

Згодом іншими представниками біофізичного економіксу було визначено

причини існування кризових явищ в

економіці та фінансах. Так, одним з основних недоліків сучасної економіки вони

вважали борг. За словами лауреата

Нобелівської премії з хімії Фредеріка Содді (1877-1956 рр.), борг є чисто математичною

величиною, яку можна створити легким

помахом руки. Проте існування такого явища призводить до штучного збільшення

суспільного продукту, хоча, насправді,

фізична величина результатів суспільного виробництва залишається на попередньому

рівні.

Важливими також є розроблені Ф. Содді принципи функціонування грошей,

слідуванням яким дасть можливість

забезпечити стабільність фінансового та економічного розвитку. Також науковцем

було висунуто пропозицію стосовно 100%

норми резервування під видані кредити, що повинно обмежити безконтрольне

примноження грошей в обігу.

Слід зазначити, що ставлення до боргу не є

позитивним і у класиків. Зокрема, А. Сміт (1723-1790 рр.) стверджував, що борг

становить потенційну загрозу для держави,

оскільки кошти, які використовуються на покриття дефіциту, здебільшого, йдуть на

поточне споживання і є непродуктивними. У

підсумку, це створює потенційну загрозу

банкрутства суверенного позичальника.

Ще далі пішов Ж.Б. Сей (1767-1832 рр.), за

словами якого, борг є найнебезпечнішою зброєю в руках держави, до якої слід

вдаватись в крайньому випадку. Саме такий

підхід до розуміння боргу дозволив в часи панування ідей школи класичної політичної

економії обмежити зростання заборгованості

держави. Також між неокласичним економіксом та

біофізичним є багато інших спільних рис.

Витоки обох напрямків в економічній науці беруть свій початок від Ф. Кене (1694-1774)

та його економічної таблиці. Загалом, спільні

риси можна згрупувати наступним чином:

використання моделі «витрати-

випуск»;

в основі лежить аналіз вартості виробництва як вихідної позиції при

визначенні обмінної вартості;

визнання еволюції незворотнім процесом;

віра в те, що попит не є визначальним чинником вартості.

В той же час, представники біофізичного економіксу в своїх дослідженнях

продемонстрували суттєві відмінності від

тих положень, які були характерні для неокласичного напрямку:

всі товари (фактори виробництва) є компліментарними;

вартість товарів залежить від вартості виробництва енергії, а не від

співвідношення попиту і пропозиції;

існують природні межі для

розширення економічної діяльності

(зростання) в результаті переходу від відновлювальних до традиційних

джерел енергії;

процес виробництва поділяється на

процес видобутку і переробки ресурсів

(неокласики вважають, що ці складові становлять єдиний процес).

Перше твердження представників біофізичного економіксу стосується

неможливості в межах неокласичної

виробничої функції замінювати один з факторів на інший або, збільшуючи лише

один з факторів, досягти збільшення обсягів

виробництва. Принаймні існує межа, до якої ми можемо наймати на роботу працівників і

при цьому не закуповувати додаткового

обладнання. Подібний приклад демонструє докази

реальності ще одного положення

«біофізиків», за яким використання

традиційних джерел енергії ставить природні

межі для розвитку економічних відносин,

оскільки вони не є відновлюваними. Важливою відмінною рисою біофізичного

економіксу у порівнянні з неокласичним

баченням економічних відносин є виокремлення енергії як окремого фактора

виробництва і подальша її матеріалізація.

Представники класичної політичної економії схиляються до думки, що матеріальні

ресурси не є окремим фактором

виробництва, а є лише продуктом поєднання землі, праці та капіталу.

Найбільш глибокий аналіз ролі енергії в економічних відносинах можна віднайти в

роботах американського економіста

румунського походження Н. Георгеску-

Рогена (1906-1994 рр.), який у своїй роботі

«Закон ентропії та економічний процес»

довів нерозривний зв'язок економічних відносин із законами термодинаміки,

особливо закону ентропії енергії.

Головну ваду неокласиків у розумінні

природи за особливостей виробничого

процесу він вбачав у твердженні, що ми можемо отримати стабільну кількість

кінцевої продукції безкінечно за умови

постійного зменшення кількості наявних

природних ресурсів, збільшуючи при цьому

запаси наявного капіталу. Але Н. Георгеску-Роген (1979) вказав також на те, що

виробничий капітал не може створити

ресурси, які він переробляє, та матеріали, які виробляються з їх допомогою.

В той же час робота Н. Георгеску-Рогена

була спрямована не тільки на критичний аналіз робіт неокласиків, а й на об’єктивне

дослідження наукових постулатів школи біофізичного економіксу.

Так, за його словами, до недоліків

вартісної теорії біофізичного економіксу можна віднести наступне:

невірним є твердження про тотожність матерії та енергії, спроможність

трансформувати енергію в матерію;

нео-енергетики (представники біофізичного економіксу) не

спромоглись запропонувати визначення «чистої енергії»;

не враховано другого закону термодинаміки через ігнорування

факту існування енергії різного

ступеня якості. Отже, підсумовуючи, можна

стверджувати, що нова парадигма

економічного та фінансового розвитку повинна враховувати процеси руху та

трансформації енергії в природі, оскільки

саме енергія дає можливість відійти від численних фінансових протиріч та усунути

перманентні кризові явища в економіці та

фінансовій системі. Гроші сьогодні є фіктивним інструментом,

а їх використання – неконтрольованим. Це

створює умови до перетворення фінансового ринку із забезпечуючої сфери до самостійно

функціонуючої, для якої економіка стає

лише точкою опори. Доказом цієї тези є зростання обсягів

світового фінансового ринку, який в останні

роки в десятки разів перевищує обсяги реальної економіки. Так, якщо порівняти

обсяги світового ВВП за 2009 рік і відповідні

обсяги неорганізованого ринку цінних паперів світу, то можна побачити, що за

майже 57 трлн. дол. світового ВВП на

неорганізованому ринку похідних цінних паперів в обігу перебували активи на суму

більше 600 трлн. дол.

Основною причиною такого стрімкого зростання ринку похідних цінних паперів

стало безконтрольне зростання кількості

кредитних деривативів, головною метою яких було страхування банків від ризику

неповернення наданих кредитів. З часом такі

інструменти стали особливо популярними серед спекулянтів, що перетворило цей

ринок на бомбу уповільненої дії.

Враховуючи вищезазначене, можна стверджувати про існування системного

ризику, який пов'язаний з використанням

фіктивного інструменту економічних та фінансових відносин. Маніпулювання ж його

цінністю буде лише поглиблювати існуючі в суспільстві суперечності, сприяючи ескалації

конфліктів між учасниками

відтворювального процесу. Ігнорування альтернативних підходів щодо

організації економічного життя означатиме

втрату можливості попередити деструктивні тенденції розвитку людства.

Олександр СУЩЕНКО кандидат економічних наук

suschenko7@gmail.com

«…борг є чисто математичною

величиною, яку можна створити

легким помахом руки.»

«Головна вада «неокласиків» – у

твердженні, що ми можемо

отримати стабільну кількість

кінцевої продукції безкінечно за

умови постійного зменшення

кількості наявних природних

ресурсів, якщо збільшувати запаси

наявного капіталу.»

ЕК

ОН

ОМ

ІКА

ВІЛЬНА ЕНЕРГІЯ квітень 2011 року

8

ФІНАНСОВА КРИЗА 2008: ПРИЧИНИ КРАХУ ТА

МАЙБУТНЄ ГРОШЕЙ Постійне ігнорування справжніх причин кризових явищ останніх

десятиріч призвело до того, що кожна наступна криза має наслідки більш масштабні як

для суспільства в цілому, так і для окремих громадян

днією з найбільш обговорюваних

тем останніх років є світова

фінансова криза. Якщо в Google у рядку пошуку задати «криза 2008», то ви

отримаєте близько 5 060 000 результатів

(російською мовою запит «криза 2008» видає 151 000 000 результатів). Така популярність

викликана значущістю цієї проблеми – її

наслідки на собі відчуває кожен з нас. При цьому важливо усвідомити причини, які

лежать в основі такого «значимого» для

багатьох людей явища. В основі цього краху лежать декілька

причин. По перше, це сама сутність та

моральна слабкість людини – егоїзм, бажання влади над іншими, швидкої та

безмежної наживи, жадібність. Я можу

навіть погодитися з думкою О.Лукашенко про те, що це є, скоріше,

психологічна та моральна криза, ніж

фінансова.

Саме на егоїзмі, жадібності та нав’язаної

суспільством важливості соціального статусу

людини успішно грали маркетингові відділи компаній, рекламні та піар агенції – вони

створили бульбашку брендів, тобто

продавали повітря (ідеї, ім’я, малюнки

красивого життя – товари, які мали принести

споживачу радість та щастя).

Вони створили новий наркотик – красиве і щасливе життя: «Якщо ти будеш мати таку

машину (телевізор, джинси, телефон …), то

всі будуть тебе обожнювати і ти будеш щасливим!» – але все це маячня.

За допомогою реклами розповсюдили ідею

того, що мати своє власне житло – це найголовніше. Люди брали іпотечні кредити

і, не повернувши їх, купували в кредит ще

більший дім. Проте ж фізично грошей у них не було. Все це – повітря… Це могло

продовжуватись безкінечно, оскільки ціни на

житло постійно зростали. Початком таких процесів можна вважати

90-ті роки ХХ сторіччя, коли в США почали

стрімко падати прибутки в промисловому секторі економіки та зростати в сфері

фінансових послуг. Тобто люди почали

заробляти, не створюючи при цьому реальні цінності, а «прокручуючи» одні й ті самі

гроші різними схемами, отримуючи на

виході суми в декілька разів більші за

початкові внески. Але за цими грошима

нічого не стояло – вони не були підкріплені реальними активами.

Сюди ж можна віднести бажання США

правити іншими – у світі до кінця ХХ сторіччя панувала практично моновалютна

грошова система, що дозволяло США

друкувати долари для покриття власних потреб за рахунок інших. Проявом незгоди з

таким станом речей стали розпочаті валютні

війни між розвиненими країнами світу. Про жадібність також свідчить і те, що 90 %

капіталів володіють 5 % населення планети.

Друга причина – неспроможність регулюючих органів вчасно попередити

кризові явища. Регулюючі структури просто

втратили контроль над сектором фінансових послуг. Банки почали видавати кредити всім

бажаючим (навіть тим, хто знав, що не

зможе повернути). Тут до них підключилися

фінансові посередники і створили

величезний ринок деривативів, за яким

нічого не стояло – ні активів, ні товарів – одне чесне слово. Цей ринок збільшив

глибину прірви між реальною економікою та

фінансовим сектором в декілька разів.

О Криза – це таж хвороба – вона

вбиває слабких, а сильних робить

ще сильнішими.

ФІН

АН

СИ

ВІЛЬНА ЕНЕРГІЯ квітень 2011 року

9

Ще деякі з причин: помилкова віра в

ефективність ринку (а він, насправді, не витримав такого перегріву, та і сам він

розвивається циклічно); помилки влади –

вона робила спроби врегулювати ситуацію, проте це відбувалося запізно, що збільшило

«вартість» антикризових заходів. Взагалі,

дуже важливим для характеристики протікання останньої кризи є аналіз шляхів

виходу з попередньої, оскільки все, що було зроблено з метою порятунку світової

економіки, лише сприяло поглибленню

наслідків теперішньої. Так, першим кроком на шляху до

порятунку, який зробила влада США під час

кризи «Дотком», було зниження відсоткової ставки до 1% у 2001 році (під час кризи 2008

року рівень відсоткової ставки в США

сягнув 0,25%). Але, коли під час останньої кризи стало зрозуміло, що такі заходи не

приносять бажаних результатів, влада

розробила пакет антикризових дій у розмірі понад 800 млрд. доларів.

Проте ніщо не виникає нізвідки і нікуди не

зникає, а запущені в систему грошові кошти після реалізації заходів залишаються в обігу.

Теоретично, держава за допомогою

підвищення облікової ставки (в США це ставка за федеральними фондами) має

можливість «повернути джина до лампи».

Але, враховуючи той факт, що провідні країни світу вдаються до безпрецедентного

зниження вартості позикових ресурсів,

приборкати надлишкову грошову масу в обігу не видається можливим. Таким чином,

мова йде про поступове прирощення

доларової маси в обігу, що в підсумку може

стати причиною втрати цінності

американської валюти.

Папа Римський Бенедикт XVI зазначає, що криза засвідчила втрату грошима своєї

функції накопичення багатства. Тому

втрачається сенс у їх накопиченні (див. фото).

Що нас чекає далі? Підсумовуючи, можна сказати, що одна з

основних причин кризи – те, що гроші в

сучасному їх розумінні (паперові гроші) вже себе вичерпали, втративши спроможність

адекватно відображати рух створеної

вартості. Сьогодні постає нагальна необхідність у пошуку їх замінника.

Зараз ми бачимо, що у паперових грошей

зникли історико-культурні характеристики, а це свідчить про перехід до космополітичної

свідомості. Гроші завжди слугували

стимулом до економічної та трудової діяльності людини, але ж вони – головна

причина краху раніше на стільки сумісного

соціального життя (сьогодні ми пришли до всезагального індивідуалізму). Раніше гроші

мали товарний характер, але сьогодні вони його вже втратили. А що казати про

електронні гроші, які є просто інформацією,

що взаємопов’язує розрізнені складові фінансові системи.

В світі спочатку існували світові гроші (золото, срібло, тощо), потім світ перейшов

до національних паперових грошей, а зараз

ми перейшли до світових наднаціональних грошей – електронних, що створює

передумови до запровадження нової

міжнародної валютної системи. Важливим позитивним наслідком використання

електронних грошей є можливість зникнення

основних небезпечних видів дрібної злочинності.

Зараз в ціну продуту необхідно включати

вартість природних ресурсів та націнку за шкоду, яку ми заподіюємо екології

(наприклад, надбавка до ціни бензину). Споживач буде сплачувати ще й збитки, які

нанесло виробництво природі, а також

кошти, потрібні для їх відшкодування. В цьому контексті дуже актуально звучить

тема заміни грошей на енергетичні одиниці. Не можна заперечувати внутрішній зв'язок

між економічним добробутом та якістю і

доступністю природних ресурсів, станом екосистеми. При цьому межі економічного

закону зростання знаходяться не у

виробничих відносинах, а фізичних та екологічних законах.

Дуже ґрунтовний аналіз цього питання

зробив А.С. Подолинський (1850-1891 рр.) – він підрахував прирощення енергії, яке

отримується системою виробництва

елементарних продуктів, шляхом порівняння калорійності вироблених товарів та кількості

енергії, яка була використана в процесі їх

виробництва (енергетичний вміст насіння та витрати калорій людиною, тварин, які

використовуються в цьому процесі). Мова

йде про використання енергетичного балансу виробничого процесу. Пізніше ця ідея була

реалізована на практиці американськими

дослідниками – учасниками руху технократів. Під керівництвом Ховарда

Скота (1890-1970 рр.) вони сформували баланс промисловості США в енергетичних

одиницях, який дозволив зробити висновки

про реальний рух вартості в економіці. Ще один з представників біофізичної

економіки – Ф. Содді (1877-1956 рр.) –

стверджував, що багатство підкорюється законам фізики, а борги тільки законам

математики, що призводить до виникнення

фінансових інституцій та пірамід. Він зазначав, що у певній точці борги будуть

переважати багатство, призводячи до

колапсу банківської системи (що ми зараз і бачимо).

Представники біофізичної економіки

пропонують вимірювати економічні параметри не у грошових одиницях, а в

енергетичних. В умовах використання таких

грошових одиниць не підлягають передачі відсотки, а термін їх обігу має бути

обмеженим.

Аналізуючи всі факти, можна вважати найкращою енергетичною одиницею

одиницю виміру електроенергії (кіловат-

годин). Проте такі події можуть призвести до того, що прогрес буде залежати від

зростаючого контролю над енергією.

Поряд із цим існує думка відносно того,

що не потрібно ліквідувати паперові гроші, а

просто необхідно їх прив’язати до

енергетичних одиниць. Але, на жаль, це не дозволить ліквідувати проблеми, а тільки

сприятиме поширенню спекуляцій на

фінансовому ринку. Вже сьогодні провідні фінансові інституції

активно займаються розробкою похідних

цінних паперів, пов’язаних з існуючими дозволами на викиди парникових газів.

Все ж енергетичні одиниці базуються на

енергії, яка була, чи може бути витрачена, тому вони мають під собою підґрунтя для

цінності на відміну від сучасних паперових

грошей. Таким чином, можна простежити зміни грошової системи в майбутньому –

спочатку ми перейдемо до електронних

грошей, які будуть базуватися на енергетичних одиницях, а потім ці одиниці

замінять гроші як такі.

Цікава думка Іоанна Богослова стосовно нашого майбутнього: він казав, що прийде

Антихрист і кожному поставить певне

зображення на руці або чолі і ніхто не зможе ні купувати ні продавати без цієї печатки. Чи

не нагадує це Вам сучасний перехід до електронних грошей та метричної системи

збору даних?

Криза – це таж хвороба – вона вбиває слабких, а сильних робить ще сильнішими. Я

сподіваюсь, що кризові явища оздоровлять

економіку та допоможуть перейти суспільству на новий етап розвитку. Я

вважаю, що на нас чекають значні зміни в

економічних (особливо це стосується форми грошей) та соціальних відносинах.

Анастасія Д’ЯКОВА anasdija@mail.ru

Photo Tony Gentlle / Reuters

Межи економічного закону

зростання знаходяться не в

виробничих відносинах, а в фізичних

та екологічних законах

ФІН

АН

СИ

ВІЛЬНА ЕНЕРГІЯ квітень 2011 року

10

Фото сайту quizzle.com

«ЗЕЛЕНІ» ГРОШІ: ОБ’ЄКТИВНА НЕОБХІДНІСТЬ ЧИ

СУБ’ЄКТИВНА РЕАЛЬНІСТЬ? Постійний пошук інвесторів привабливих активів в умовах частих фінансових потрясінь

призвів до підвищення попиту на альтернативну енергію

аси, коли за чистоту та

екологічність енергетики боролися лише відчайдушні

ентузіасти та активісти Green Peace, минули.

Сьогодні цю роль виконують впливові світові бізнес-групи, які розглядають

відновлювальну енергетику як супутній

напрямок своєї діяльності. Що викликало таку зацікавленість в світі бізнес – акул, та

стартапів?

«Мильні бульбашки»: від інтернет-

технологій до сировинних ресурсів.

Почнемо з такого явища як «мильні бульбашки». Під цим поняттям мають на

увазі необґрунтоване завищення вартості

активів: нерухомості, акцій і сировинних ресурсів. В умовах виникнення фінансових

«мильних бульбашок» порушується зв’язок

між цінами і «базовою ситуацією» на ринку. Варто згадати історію «бульбашки» в секторі

високих технологій: тоді акції інтернет-

компаній, що не одержували ніякого прибутку і не мали особливих перспектив на

його одержання, купували та продавали за

завищеними цінами. Вкладання інвестицій

без попереднього обґрунтування прибутковості проекту визначили подальшу

долю цього сектору. Ринок інтернет-

компаній обвалився. Американський біржовий індекс NASDAQ за 6 днів вересня

2000 року втратив понад 8%.

Одні бульбашки лопаються, а на їх місці

з’являються інші. Ще одним переломним

моментом в економіці США став 2007 рік, який ознаменувався як іпотечна криза. Що

стосується механізму роздуття

спекулятивного попиту, то на цей раз поштовхом стала занижена ставка

Федеральної Резервної системи за

федеральними фондами, яка становила 1 %. В 2002-2005 роках ріст ринку нерухомості

набрав темпів у декілька десятків відсотків

на рік. Така ейфорія була спричинена діяльністю інвесторів, спекулянтів, банків, їх

«добросовісних» та ненадійних клієнтів.

Значна частина операцій з придбання будинків перевищила реальний попит –

американці тішилися сподіваннями на

прибуток з урахуванням зростання цін. Дивлячись на таке зростання, Алан

Грінспен (тодішній голова ФРС) став

підвищувати ставку (у 2006 році вона досягла 5,25%). Вже 2007 року за рахунок

збільшення обсягів прострочених платежів

по кредитам ринок нерухомості «пішов униз» – банки стали втрачати гроші.

Відбулася ланцюгова реакція: зниження цін

на забезпечені нерухомістю цінні папери – дефіцит ліквідності (через втрати

позичальників і банків).

Світовий ринок нерухомості – не найбільша «бульбашка». Більш за все, на

думку аналітиків, «роздувся» нафтовий і

пов’язані з ним сировинні сектори. Тут, ймовірно, не обійшлося без спекуляцій. Роль

найбільших «спекулянтів» відіграють

інституційні інвестори – пенсійні, хедж-фонди та інвестиційні банки. Вони

скуповують ф’ючерсні нафтові контракти, по

Ч

Одні бульбашки лопаються, а на

їх місці з’являються інші.

ФІН

АН

СИ

ВІЛЬНА ЕНЕРГІЯ квітень 2011 року

11

суті роблячи ставку на те, що через півроку-

рік ціни будуть вищі від нинішніх. За

оцінкою економіста Філіпа Ферлегера-

молодшого (Philip Verleger Jr), з 2002 по

2006 рр. інвестиції у ф’ючерсні контракти

різко зросли (майже вчетверо), а їх обсяг перевищив 100 млрд дол. США.

Як відзначалося у доповіді,

підготовленій в апараті Постійного підкомітету з розслідувань при Сенаті США

(Senate Permanent Subcommittee on

Investigations), це, ймовірно, обернулося зростанням поточних (спотових) цін. Цей

тренд підсилився в останні місяці в силу

заворушень на території Єгипту, Лівії. Оскільки інвестори вкладають гроші у

ф’ючерсні контракти, то і ціни мають

тенденцію до зростання. З кінця 2004 р. вони, як правило, перевищували спотові

ціни. Це, як зазначається у доповіді,

спонукало компанії «притримувати» нафту (створювати «перехідні запаси»), оскільки в

майбутньому її можна буде продати дорожче. Однозначних оцінок стосовно

впливу подібних спекуляцій на підвищення

цін немає. У доповіді наводяться різні оцінки їх «внеску» – від 7 до 30 дол. США за

барель.

Теоретично, процес ф’ючерсних спекуляцій здатен підживлювати сам себе,

що призведе до створення велетенської

«мильної бульбашки». Що більше ф’ючерсів будуть скуповувати спекулянти, то більше

нафти «притримають» компанії – а відтак,

ціни і надалі зростатимуть. Власники автомобілів уже відчувають ці наслідки. В

якийсь момент «бульбашка» лопне. Чи не

про це вже говорять заголовки статей профільних журналів?

Таким чином, ми окреслили сучасні

тенденції розвитку фінансових ринків. Деякі спеціалісти роблять акцент на ряді інших

«бульбашок», проте увага інвесторів

безпосередньо прикута до тієї, про яку згадувалося вище. Якими будуть наступні їх

дії? До яких висновків вони дійшли? Чи

засвоїли вони уроки попередніх років?

«Великі» гравці – значні інвестиції

Ендрю Уїнстон, автор книжки під назвою «Зелене відродження», просуває в

маси свою думку: «Reducing energy saves

money». Ціни на енергію зростають, а ті компанії, які вкладають свої гроші в

альтернативні джерела енергії, матимуть

короткий період окупності. В 2010 році одним з найбільш привабливих напрямків

вкладання коштів стали облігації «зеленого»

інвестування. І вже сьогодні є певні позитивні результати.

Ще одні «великі» гравці , такі як Wall–

Mart, General Electric і DuPont також підхопили тенденцію. Вони йдуть шляхом

«зеленого» бізнесу для того, щоб допомогти

навколишньому середовищу, підтримувати свої позиції на ринку та імідж. Так, British

Petroleum (BP) інвестує $500 млн. у центри

біопалива, оскільки переорієнтовується з ВР у Beyond Petroleum.

Не бояться сьогодні ризикувати і

початківці в цьому бізнесі. Компанії, що

спеціалізуються на венчурних інвестиціях

побачили всі можливості, перспективи і тому

вкладають гроші в «зелені» технології, інвестувавши сюди в 2005 році більше ніж

$900 млн. Ці інвестиції були вкладені, в основному, в сонячну, вітрову енергетику та

виробництво біопалива. Уже в 2006 році

венчурні інвестиції зросли на 78%.

Як бачимо, «зелена» економіка робить

компанії більш конкурентоспроможними,

коли економіка, в цілому, знижує свої

обороти. Але це все було б неможливим, якби не податкові пільги та бажання

споживачів робити те, що вважається

«правильним».

Як будемо вгамовувати апетит?

Зміни клімату є важливим фактором, який визначає державну політику та

поведінку основних гравців на ринку

енергетики, що в свою чергу створює широкі можливості для енергетичних компаній.

Згідно з даними Міжнародної енергетичної

агенції (International Energy Agency, World Energy Outlook), апетит на енергію зросте у

2030 році на 50%, оскільки економіка тієї

частини світу, що розвивається, набирає значних обертів. Багато інших країн світу

вже визначились з напрямком своєї енергетичної політики: 2010 був визнаним

офіційно роком «зеленої» економіки, в

Німеччині він пройшов під гаслом «Майбутнє енергетики».

Обсяги виробництва енергії з

використанням альтернативних джерел швидко зростають. Ринок «зеленої»

енергетики пожвавився, про що говорить і

частка альтернативної енергії у загальних обсягах споживання енергії.

Ще у 2007 році у комюніке Єврокомісії

(Дорожня карта відновлюваних джерел

енергії – відновлювані джерела енергії у ХХІ сторіччі: будуючи більш стабільне майбутнє)

було поставлено мету по досягненню частки

альтернативної енергії у загальному споживанні енергії в 20% та 10% – у

споживанні енергії на транспорті.

А вже сьогодні прогнози скориговано на краще: ЄС перевищить свою мету по

досягненню 20% відновлюваної енергії у

загальному обсязі енергоспоживання до 2020 року.

4 січня 2011 року Європейська вітроенергетична асоціація (EWEA)

опублікувала свій аналітичний звіт щодо 27

Національних планів дій у галузі відновлюваної енергетики, які були надані

країнами-членами ЄС Європейській Комісії.

Звіти, в сукупності, демонструють, що в ЄС-27 частка відновлюваної енергетики в

загальному енергоспоживанні досягне 20.7%

в 2020 році, повідомив Джастін Уїлкс, директор з політичних питань EWEA.

Національні плани дій показують, що одна

третина (34%) споживання електроенергії в ЄС буде забезпечуватися за рахунок

відновлюваних джерел енергії до 2020

року». Частка вітроенергетики в загальному

виробництві електроенергії Європи складе

14% в 2020 р. (213 ГВт встановлених

вітроенергетичних потужностей будуть

виробляти 494 TВат/год.) – більше ніж будь-

яке інше відновлюване джерело енергії (для порівняння, частка вітроенергетики в 2009

році становила 4.2%). Ірландія стане країною

з найвищою часткою вітрової енергії в

загальному обсязі споживання

електроенергії – 36,4%, друге місце займе

Данія з 31%.

У 2020 році 34% від загального

споживання електроенергії ЄС будуть

забезпечуватися відновлюваними джерелами енергії, з яких 14% припаде на вітрову

енергетику (10% – материкова та 4% –

офшорна), 10.5% – за рахунок гідроенергетики, 6.6% – за рахунок біомаси,

2.4% – за рахунок фотовольтаїки (сонячної

енергії), 0.5% - за рахунок когенерації, 0.3% – за рахунок геотермальної енергії і 0.1% – за

рахунок енергії океану.

Тенденції розвитку фондового ринку

Відновлювальна енергія стала джерелом

доходу для багатьох учасників фондового ринку. Разом з тим, за 100 років розвитку

можна виокремити 3 покоління

відновлювальних технологій: 1) Достатньо зрілі – технології достатньо

високого рівня конкурентоспроможності (біомаса, гідроенергетика, геотермальна

енергетика).

2) Достатньо сформовані технології для функціонування на ринку, які продовжують

стрімко розвиватися (сонячне тепло, сила

вітру, нові форми біоенергії). 3) Покоління технологій, які потребують

подальших досліджень, розвитку, подальших

вкладень інвестицій (біоочисні технології, енергія океану, газифікація біомаси).

Сьогодні 85 країн світу обрали шлях,

орієнтований на альтернативні джерела енергії. Лідируючі позиції в цьому бізнесі

займають такі компанії як: First Solar,

Gamesa, GE Energy, Q-Cells, Sharp Solar, Siemens, SunOpta, Suntech та Vestas.

Якими результатами можуть

похвалитися ці компанії? Звернемо увагу безпосередньо на чистий прибуток (млн.

Євро) деяких з них:

Таблиця 1

Назва компанії

2010 2009

First Solar 664,2 640,1

Gamesa 50,2 114,7

Q-Cells 18,9 -1 342,9

Vestas 156 125

First Solar – провідний виробник в світі

фотогальванічних модулів (сонячних

панелей), які перетворюють сонячні промені в електроенергію за нижчою ціною, ніж інші

види панелей. Валовий дохід цієї компанії у

2009 році склав 2,07 млрд. Євро (2,5 млрд. Євро у 2010 році).

Gamesa – компанія, що спеціалізується

на виробництві та реалізації вітрових турбін, обладнанні для вітрових ферм, продуктів

сонячної енергетики. Компанія

продемонструвала непогані результати – її виручка від реалізованої продукції 2009 році

була оцінена в 3,18 млрд. Євро (2,7 млрд.

Євро у 2010 році). Провідна сфера діяльності німецької

компанії Q-Cells, створеної в 1999 році, –

виробництво та реалізація прозорих

кремнієвих фотогальванічних камер. Q-Cells виготовила 540 МВат електроенергії

(сонячна енергія) у 2009 році і за це отримала 803,4 млн. Євро (2010 року було

отримано 1,4 млрд. Євро виручки).

Перехід до «зелених» технологій

– не примха XXI ст., а останні зміни

в бізнесі.

ФІН

АН

СИ

ВІЛЬНА ЕНЕРГІЯ квітень 2011 року

12

Данська Vestas Wind System виготовляє,

продає та надає послуги з обслуговування

вітрових турбін. Вона є найбільшою в світі,

але через швидкий розвиток своїх

конкурентів її доля ринку зменшилась з 28%

до 12,5% у 2009 році. В руках компанії знаходиться управління заводами на

території Данії, Німеччини, Індії, Італії,

Великої Британії, Іспанії, Швеції, Норвегії, Австралії та США, де працює близько 20 000

працівників. У 2009 році компанією було

реалізовано продукції на суму близько 5 млрд. Євро (за підсумками 2010 року

валовий дохід компанії склав 6,920 млрд.

Євро). Проте італійське представництво

компанії Vestas на початку цього року стало

фігурантом справи з ухиленням від сплати

ПДВ. Зокрема, компанія, користуючись прогалинами податкового законодавства

нанесла збитків бюджету країни.

«Депозит ПДВ» для компанії Vestas виявився фіктивним, а розміри його не могли

бути співставними з виробленим

устаткуванням. Компанія поступилася майном на користь данського холдингу,

занісши його до «податкового депозиту»

фіктивно. Холдинг поступився цим майном на користь компаній, які знаходяться на

території Данії, що було підставою для

виключення його з «податкового депозиту». Загальна сума ухилення за підсумками 2009

та 2010 фіскальних років склала 46 млн. Євро.

Важливі виробничі контракти має

сьогодні французька машинобудівна компанія Alstom, яка є світовим лідером у

виробництві енергетичного обладнання і

залізничного транспорту. В лютому 2011 року ціна за акцію компанії сягнула 45 Євро.

Чистий прибуток компанії становив у 2010

році 1,2 млрд. Євро. Актуальним для компанії є контракт

Signalling Solutions Ltd, половиною капіталу

якої володіє Alstom. Контракт оцінюється у 25 мільйонів доларів, а його замовником

виступає Network Rail – основний оператор

ліній електропередач у Великій Британії. Він призначений для реалізації пробного

проекту, який базуватиметься на модульній

технології Alstom для маршруту Norwich-Ely на сході Англії.

Сьогодні компанія Alstom відома також

завдяки виробництву та експлуатації

обладнання зі збирання та зберігання

двоокису вуглецю (див. фото).

Французька фірма Alstom наприкінці

2009 року на території електростанції у Західній Вірджинії (США), яка управляється

AEP (American Electric Power – одного з

найбільших виробників електроенергії в США), запровадила пілотний проект з

акумулювання та зберігання двоокису

вуглецю (CCS). Після першого жовтня 2009 року,

частина цього газу, який є причиною

парникового ефекту, більше не надходить до навколишнього середовища. Замість цього

ця частина викидів закачується під землю на

глибину 2,5 тис. м.

Поле дій…

Спробуємо розглянути практичні

аспекти використання різноманітних відомих на сьогодні джерел відновлювальної енергії.

До Топ–5 альтернативних «зелених»

джерел енергії входять: сонячна, вітрова, геотермальна, гідро- та біоенергія.

Міжнародна енергетична агенція вважає, що

у 2030 році в усьому світі обсяги енергії, одержаної від сонця, вітру, води, тепла землі,

а також біомаси, збільшаться в два рази

порівняно з актуальним рівнем, і складуть 16 відсотків від загального обсягу виробництва

енергії. Ще оптимістичніше оцінює ситуацію Європейський галузевий союз

відновлюваних джерел енергії. Згідно з його

оцінками, до 2030 року частка альтернативної енергії в загальному обсязі

виробленої енергії зросте до 35 відсотків.

Європейська комісія вважає, що в 2020 році в Європі п'ята частина енергії

вироблятиметься з екологічно безпечних

джерел. У Німеччині, яка має розвинений сектор альтернативної енергетики, частка

відновлюваної енергії може скласти 40

відсотків, а у виробництві електроенергії – близько 67 відсотків, передбачає

Федеральний союз відновлюваних джерел

енергії. На сьогоднішній день одне з вагомих

місць серед альтернативних джерел енергії

займає сонячна енергія. Крім того, цей сектор енергетики є одним із тих, що

зростають найбільшими темпами. Це

спонукає фахівців приділяти йому особливу

увагу. За оцінками експертів, цей сегмент

світового енергетичного ринку щорічно

зростає більш ніж на 30 відсотків. За

інформацією, оприлюдненою Європейською

Асоціацією фотовольтаїчної промисловості в Європейському Союзі, за сприятливих

умов у 2010 році обсяги електроенергії,

виробленої шляхом перетворення сонячної енергії, перевищили показник 2006 року

приблизно втричі. Лідируючі позиції по

впровадженню сонячних панелей займає Німеччина та Японія.

Що можна сказати про вітрову енергію?

Вона дешева, чиста, ефективна, може конкурувати з природним газом та вугіллям.

Сильний вітер дасть змогу знизити

собівартість електроенергії до $0.3 - $0.4 за КВат/год.

Зростання цього сектору енергетики не

поступається сонячній енергетиці і доходить до 50% на рік. (The Clean Tech Revolution).

Для тих компаній, які розуміють всю серйозність екологічних проблем, біопаливо

набуває все більшої цінності. Його

використання не приносить такої шкоди, як бензин. Заправляючи свої автомобілі таким

продуктом альтернативної енергетики, вони

забезпечують постійний дохід як для виробників біодизелю, так і для виробників

ЕКОмобілів.

Біопаливо виготовляють з олії, жиру, що застосовуються в кулінарії, рапсу, соєвої олії

чи будь-якого іншого виду рослин, які

мають здатність виділяти олію. Сьогодні ринок біопалива розширюється і включає в

себе виробництво продукції з зелених

водоростей, відходів, сміття та продуктів розпаду органічних речовин.

Щоб мати уявлення про перспективність

та дохідність такого бізнесу, звернемося до підрахунків, які говорять, що період

окупності міні-заводу, що виробляє

біопаливо з водоростей, становить 1,5 – 2 роки. Прибутковість переробки сміття, за

оцінкою експертів, знаходиться в межах від

15 % до 50 %. Виробництво біопалива зростає стрімко

та залишає все ж за собою лише незначну

частку від загального обсягу споживання палива (0,4 %).

У зв’язку з такими змінами в економіці

виникають і нові поняття. Одним з них є «негават», що означає одиницю виміру тої

енергії, яка була збережена шляхом

ефективного її використання. Репродукція енергії таким шляхом є ще одним напрямом

з отримання надприбутків.

Основні гравці фінансового та енергетичного світу визначилися зі своїми

пріоритетами – зараз їх основні кошти

рухаються в сторону відновлювальної енергії та технологій, що пов’язані з нею. Можливо,

фінансова криза 2008-2009 років дала

поштовх до цього і «перезавантажила» економіку. Поряд із цим ми маємо

можливість спостерігати за новою мильною

бульбашкою, що розростається в нафтовому та сировинному секторі. Саме зростання цін

на традиційні джерела енергії, на думку

багатьох аналітиків, може слугувати

накопиченню світовими енергетичними

лідерами необхідних для інвестування та

розвитку альтернативної енергетики коштів.

Олена ЛИТВИНЕНКО lytvynenko.lena@gmail.com

Фото сайту alstom.com: Устаткування фірми Alstom зі зберігання двоокису вуглецю в м. Карлсхамн (Швеція)

ФІН

АН

СИ

ВІЛЬНА ЕНЕРГІЯ квітень 2011 року

13

ІНДЕКСИ РОЗВИТКУ РИНКІВ АЛЬТЕРНАТИВОЇ

ЕНЕРГЕТИКИ У посткризовий період учасники фінансових ринків починають шукати нові

привабливі активи. При цьому відбувається формування індексів розвитку

фондових ринків з урахуванням нових реалій

учасний фінансовий світ не

можливо уявити без фондових або біржових індексів. Саме вони

як основні індикатори фондового ринку

дають йому характеристику, показують його динаміку, задають перспективні напрямки

розвитку. Показник зміни ціни певної групи

активів (цінних паперів, похідних фінансових інструментів, товарів) – це і є

фондовий індекс. У даній статті розглянемо

особливу групу індексів – індекси ринку

альтернативних джерел енергії. Останнім часом на дану галузь звернули увагу

корпорації, міжнародні організації, приватні

інвестори та суспільство в цілому. Економічний спад, погіршення стану

навколишнього середовища, дефіцитність

державних фінансів та зростання цін на ринку традиційних джерел енергії змусили

світову спільноту переглянути власні

пріоритету розвитку на майбутні роки, звернувши увагу на вищезгаданий ринок.

Фондові індекси ринку альтернативних

джерел енергії відображають динаміку цін на акції компаній, основна діяльність яких

пов’язана з виробництвом енергоефективних

технологій, сонячних панелей, вітрогенераторів, біопалива, біомаси,

накопичувачів та перетворювачів енергії.

Виникнення даної групи індексів зумовлено

появою великої кількістю міжнародних компаній у цій галузі. Нижче наведено

основні індекси розвитку ринку

альтернативних джерел (див. табл. 1). Групу індексів відкриває S&P Global

Clean Energy Index, який було

запроваджено у 2003 року. Сьогодні він

входить до групи індексів Standard & Poor’s

Global Index, включає в себе акції 31 (див.

табл.2) найбільших публічних компаній галузі «чистої» енергетики.

Діяльність компаній, які входять до

цього індексу, базується на виробництві «чистої» електроенергії, а також обладнанні і

технологій, необхідних для її виробництва.

Скоригована ринкова капіталізація індексу складає 62 млрд. дол. Максимальне значення

індексу (3911,68) пунктів було досягнуто у

грудні 2007 року (Табл.3).

Група індексів WilderHill, до якої увійшов The WilderHill New Energy Global

Innovation Index (NEX), запроваджений у

2006 році Робертом Уайлдером за підтримки Bloomberg New Energy Finance. Загальна

ринкова капіталізація індексу становить 276

млрд. дол., а загальна кількість компаній – 100, які котируються на 26 біржах у 22

Таблиця 1

Основні індекси та їх засновники

Назва індексу Засновники індексу

S&P Global Clean Energy Index Міжнародне рейтингове агентсво Standard&Poor’s

The WilderHill New Energy Global Innovation Index. Роберт Уайлдер за підтримки Bloomberg L.P.

Ardour Global Alternative Energy Інвестиційний банк Ardour Capital Investments LLC.

DB NASDAQ OMX Clean Tech Index Deutsche Bank Group та Nasdaq OMX Group

DAXglobal Alternative Energy Index Deutsche Börse AG

Renewable Energy Industrial Index(RENIXX World) Міжнародний Економічний Форум з Відновлювальної

Енергетики IWR.de GmbH

Credit Suisse Global Alternative Energy Index Інвестиційний банк Credit Suisse AG

FTSE Environmental Markets Index Financial Times та London Stock Exchange

С

ФІН

АН

СО

ВІ Р

ИН

КИ

ВІЛЬНА ЕНЕРГІЯ квітень 2011 року

14

країнах світу. Вагому частку в структурі

індексу займають компанії сектору

енергоефективності, виробництва сонячної

енергії та вітроенергетики. Методологія

розрахунку індексу NEX базується на розрахунку середньозваженої модифікованої

(валюта індексу: долар, фунт стерлінг,

японська єна). Максимальне значення індексу становило 457,53 пункти і було

досягнуто у грудні 2007 року.

Серію індексів Ardour Global

Alternative Energy засновано у 2005 році

інвестиційним банком Ardour Capital

Investments, LLC. До групи індексів Ardour входять:

1. Ardour Solar Energy Index – ринкова

капіталізація індексу становить 39 млрд. дол. США., а кількість міжнародних компаній,

що входять до нього – 29. Всі компанії

індексу задіяні в секторі сонячної енергетики.

2. Ardour Global IndexSM (Extra Liquid)

– ринкова капіталізація індексу коливається біля позначки у 116 млрд. дол. Кількість

міжнародних компаній, охоплених ним – 30.

Методологія розрахунку індексу базується на формулі Ласпейреса, а валютою індексу є

долар США. Питома вага компаній сектору альтернативної енергетики в індексі складає

72%.

Розглянемо сумісний проект Deutsche

Bank NASDAQ OMX Clean Tech Index(DB

NASDAQ OMX Clean Tech Index), заснований DB Climate Change Advisors у 2010 році у співробітництві з Deutsche Bank

Group та Nasdaq OMX Group, Inc. До кошику

індексу входять 101 компанія, а сам індекс охоплює п’ять секторів: виробництво енергії

з альтернативних та відновлювальних

джерела енергії, сектор енергоефективності, транспортний сектор (виробництво батарей

нового покоління та інших агрегатів для

гібридів та електромобілів), сектор використання та фільтрації водних ресурсів,

утилізації та рециркуляція відходів. Більше

40 компаній, що формують індекс, мають ринкову капіталізація від 1 до 5 млрд. дол.

США, 42 компанії – менше 1 млрд. дол.

США, 6 компаній – від 5 до 10 млрд дол. США та 7 компаній більше 10 млрд. дол.

Найбільшу питому вагу в структурі індексу

мають компанії сектору альтернативної енергетики (43%).

Групу європейських індексів очолює

DAXglobal Alternative Energy Index (DXAE), заснований у 2006 році німецькою

компанією Deutsche Börse AG. Індекс

включає 13 компаній ринку альтернативної

енергетики (валюта індексу – Євро).

Значення індексу розраховуються з

використанням формули Ласпейреса.

Компанії, які увійшли до кошику даного

індексу, належать до таких секторів як: сонячна енергетику, вітроенергетика,

виробництво біопалива та видобуток газу,

пов'язаного чи непов'язаного з запасами природного палива (за виключенням

зрідженого газу). Максимальне значення

індексу (234,15 пункти) було досягнуто у грудні 2007 року.

Міжнародним Економічним Форумом з

Відновлювальної Енергетики (IWR.de GmbH) у 2006 році було розроблено

Renewable Energy Industrial

Index(RENIXX World). До індексного кошику входять 30

міжнародних компаній галузі

відновлювальної енергетики з ринковою капіталізацією 35,27 млрд. Євро. Індекс

також розраховується за формулою

Ласпейреса, а його валютою є Євро. Значну частку в індексі мають компанії сектору

сонячної енергетики. Максимальне

значення індексу (918,71) пункти було досягнуто у грудні 2007 року.

Інвестиційний банк Credit Suisse AG

також не відстає від конкурентів і пропонує свій індекс – Credit Suisse Global

Alternative Energy Index, розроблений у

2000 році. До кошику індексу входять 30 компаній галузі альтернативної енергетики, а

сам індекс охоплює п’ять секторів галузі з

однаковою питомою вагою (в кожному секторі по шість компаній). Індекс

розраховується за підтримки Deutsche Börse

AG; методологія розрахунку також базується на формулі Ласпейреса. Валютами індексу є

наступні грошові одиниці: Євро, долар та

швейцарський франк. Обсяг операцій в

межах даного індексу складає 182,16 млн.

Євро на день. Максимальне значення індексу

було досягнуто в грудні 2007 року і становило 221,72 пункти (див. табл. 3).

Серія індексів FTSE Environmental

Markets заснована FTSE Group (Financial

Times та London Stock Exchange) і включає в

себе FTSE ET50 Index та FTSE

Environmental Opportunities All-Share

Index. FTSE ET50 Index заснований у 2007

році і до його кошику входять 51 міжнародна компанія. На сьогоднішній день ринкова

капіталізація індексу складає 90 млрд. дол.

Валютами індексу є долар США, фунт стерлінгів, японська єна та Євро.

FTSE Environmental Opportunities All-

Share Index заснований у 2007 році, включає 450 міжнародні компанії з ринковою

капіталізацією 1 трлн. 477 млрд. дол. США.

Охоплено компанії сектору альтернативної енергетики, енергоефективності, очищення

води, боротьби із забрудненнями, утилізації

та рециркуляції відходів. Коротка інформація про основні

міжнародні індекси дає змогу стверджувати

про вже сформований світовий ринок альтернативних джерел енергії з мільярдною

капіталізацією та великою кількістю вагомих

гравців. Група індексів, які пов’язані із сектором альтернативної енергетики,

продемонструвала зростання у 2007 р., яке тривало до ІІ півріччя 2008 року (див. табл.

3). Одним із ключових факторів стрімкого

росту індексів було зростанням ціни на традиційні джерела енергії (висока ціна

нафти у 2007 р. – $95.98 та 2008 р. –

$145.08) Висхідна тенденція змінилася тенденцією стрімкого падіння з початком

рецесії у 2008 році, але ці події не

відвернули погляди інвесторів від цієї галузі, де у ІІ півріччі 2009 року індекси почали

потроху надолужувати втрачені позиції.

Динаміка індексів показала великі ризики, притаманні цьому ринку, а тому його

подальше зростання буде залежати від

багатьох факторів, головними з яких будуть

залишатися ціна на традиційні джерела

енергії, подальша доля Кіотського протоколу

та атомної енергетики в світі. Андрій ГОНТА

g.andrey0303@gmail.com

Таблиця 2

Найбільші компанії, що увійшли до індексу Global Clean Energy

Назва компанії Сфера діяльності Вартість акції

станом на 03.2011р. (дол. США)

Iberdrola Renovables Вітроенергетика 3,036

Gamesa Corp Tecnologica Вітроенергетика 6,681

Companhia Paranaense de Energia Гідроенергетика 26,41

Cia Energetica de Minas Gerais Енергетика 17,84

First Solar Inc FSLR Information Technology

Сонячна енергетика 142,7

Empresa Nacional de Electricidad SA Гідроенергетика 52,23

Vestas Wind Systems Вітроенергетика 183

VERBUND AG Енергетика 25,47

Renewable Energy Corp Сонячна енергетика 17,97

Trina Solar Ltd Сонячна енергетика 26,04

Таблиця 3

Значення основних індексів ринку альтернативної енергетики

Назва Показники по роках (у пунктах)

2006 2007 2009 03/2011

RENIXX World 925,61 1918,71 698,27 570,25

S&P GlobalCleanEnergyIndex

2425,93 3911,68 1591,20 1146,98

NEX 301,09 457,53 258,08 226,66

ФІН

АН

СО

ВІ

РИ

НК

И

ВІЛЬНА ЕНЕРГІЯ квітень 2011 року

15

РИНОК СКОРОЧЕННЯ ШКІДЛИВИХ ВИКИДІВ:

ТЕНДЕНЦІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ Стимулювання фінансового та економічного розвитку постійно потребує пошуку

нових привабливих активів. Проте не завжди обраний напрямок руху може означати

поліпшення добробуту суспільства в цілому.

На сучасному етапі розвитку

міжнародних відносин все гостріше постає

проблема збереження навколишнього

середовища та підвищення ефективності функціонування енергетичного сектора

світової економіки.

Актуальність цього питання пов’язана також із тим, що проекти в галузі

альтернативної енергетики та

енергоефективності мають більшу інвестиційну привабливість та

позиціонуються як такі, що враховують

суспільні інтереси. Одним із ключових

факторів зростання попиту на проекти

залишається імплементований у 1997 році

міжнародною спільнотою Кіотський протокол. Перша стадія його реалізації

передбачає скорочення викидів парникових газів з 2008 по 2012 рік в середньому на 5,2%

по відношенню до рівня 1990 року. Для України в рамках цього протоколу найбільш

цікавим є механізм спільного впровадження

(англ. Joint Іmplementation), де на основі досягнутих скорочень в рамках проектів

оформлюються дозволи на викиди: Одиниці

Скорочення Викидів (ОСВ, англ. Emission Reduction Units, ERUs). Таким чином, для

вітчизняних підприємств, які мають потребу

у фінансуванні, з'являються можливість

отримання коштів в обмін на ОСВ. Сторона-отримувач ОСВ використовує їх для власних

потреб, або реалізує на міжнародному ринку.

Відповідно до інформації Національного агентства екологічних інвестицій, станом на

1 січня 2011 року в рамках механізму

спільного впровадження в Україні було видано 202 листа-підтримки та 60 листів-

схвалення. Кількість зареєстрованих

проектів у Секретаріаті Рамкової конвенції ООН зі зміни клімату у 2010 році становила

25 (у 2009 році – 8). Очікується, що

скорочення викидів протягом періоду 2008-

2012 років за даними проектами

складатимуть 172,4 млн. тонн СО2.

Кількість «вуглецевих» одиниць, введених в обіг за проектами спільного

впровадження у 2010 році, зросла майже в чотири рази у порівнянні з рівнем

«… відповідно до інформації

Національного агентства

екологічних інвестицій, станом на 1

січня 2011 року в рамках механізму

спільного впровадження в Україні

було видано 202 листа-підтримки

та 60 листів-схвалення по

проектам»

ФІН

АН

СО

ВІ Р

ИН

КИ

ВІЛЬНА ЕНЕРГІЯ квітень 2011 року

16

попереднього року: 11 286 616 минулого

року проти 3 238 322 у 2009 році. При цьому частка України на світовому ринку одиниць

скорочень викидів склала 45%. Постає

запитання: «Кому будуть потрібні українські ОСВ?».

Відповідь на це питання криється у

світовому ринку скорочення шкідливих викидів. Отже, основними продуктами

такого ринку є в першу чергу європейські квоти – EUA (European Union Allowances),

сертифіковані скорочення викидів – CER

(Сертифіковані одиниці скорочення) та ERUs (Одиниці Скорочення Викидів).

Тобто, ринок карбону умовно можна

поділити на сектори: перший представлений Європейською системою торгівлі квотами,

організовану за принципом «обмежуй і

продавай» (cap and trade), що діє в Європейському Союзі та регулюється

Директивою 2003/87/EC, а другий –

«карбоновий» кредит (carbon credits) в рамках механізму спільного впровадження та

механізму чистого розвитку Кіотського

протоколу. Європейська схема торгівлі квотами виникла у 2005 році з метою

сприяння державам-членам ЄС у досягненні

їх зобов'язань в рамках Кіотського протоколу. На сьогодні схема торгівлі

дозволами на шкідливі викиди

Європейського Союзу є «двигуном» ринку карбону. Пов'язано це з тим, що країни ЄС

взяли на себе найбільші зобов’язання щодо

скорочення викидів та підписали «Зв’язуючу Директиву» 2004/101/ЕС, яка дозволила

включити в Європейську схему одиниці

Кіото (ОСВ та ССВ). Таким чином, компанії,

реалізувавши проект та отримавши одиниці

скорочення шкідливих викидів за межами

ЄС, мають право використовувати їх в межах Європейської системи торгівлі дозволами.

В результаті 81 % угод на ринку

скорочення викидів укладаються в рамках Європейської торговельної системи, що

робить її найбільшою серед інших

регіональних та національних систем США, Канади, Австралії, Нової Зеландії, Японії та

Швейцарії.

Стрімке зростання цін на ринку карбону до 2009 року змінилося різким падінням,

адже світова економічна криза негативно

вплинула як на попит, так і на пропозицію.

Пояснюється це дуже просто: попит на

карбонові активи впав через зниження обсягів промислового виробництва, а

зниження пропозиції пов’язано з тим, що

криза змусила фінансові інституції та приватних інвесторів діяти обережніше і

уникати ризикових інвестицій, натомість

вкладаючи кошти в безпечні активи та ринки. Саме через це зменшився потік

капіталів в країни, що розвиваються,

внутрішні ресурси почали витрачалися інтенсивніше, ніж до кризи. Це призвело до

призупинення проектів через їх низький

рівень окупності. Окрім того, посилилася цінова нестабільність на ринку: ціни на

європейські квоти впали на 75%.

Так, якщо у 2009 році обсяги світового ринку вуглецю становили 83 млрд. Євро, то

2010 року ринок сягнув позначки 93 млрд.

Євро. Динаміка ринку карбону 2010 року характеризувалась помірними темпами росту

у 5 %. Проте за прогнозами експертів, 2011

року ринок має зрости на 15%, а обсяги сягатимуть 107 млрд. Євро.

Цікавою є тенденція до збільшення обсягів торгівлі деривативами над торгівлею

первинними інструментами. Для порівняння:

у 2008 році обсяги торгівлі на «первинному» ринку становили 7 млрд. дол., а торгівля

деривативами сягнула позначки у 26 млрд.

дол. Існують припущення, що «карбонові» ф’ючерсні і форвардні контракти можуть

стати найпоширенішими деривативами

протягом наступних 4-5 років. Ринок скорочення шкідливих викидів

можна вважати складовою частиною

фінансового ринку з огляду на наявність нових цінних паперів, активну участь

фінансових посередників, розповсюджене

використання похідних фінансових інструментів та чутливість до зміни смаків

приватних інвесторів. До того ж, існує ще й

залежність від зміни політичних течій, адже цей ринок регулюється державними та

міжнародними організаціями. І не варто

забувати, що ринок карбону повністю «штучний». Саме тому в деяких країнах

існує супротив у суспільстві проти

легалізації ринку (див. фото). Він не існував би взагалі, якби уряди не домовились

встановлювати обмеження на викиди парникових газів для промислових

виробників в своїх країнах. За оцінками

учасників ринку, якщо уряди в країнах Японії, США, Австралії на законодавчому

рівні підтримають створення системи

торгівлі «обмежуй і продавай», то у 2020 році об'єм світового ринку дозволів

збільшиться до 1 трлн. 700 млрд дол.

Великі ризики на ринку скорочень створюють загрозу виникнення й інших

похідних цінних паперів, забезпечених

активами (ABS – asset-backet securities), які зараз активно підлаштовуються під

особливості функціонування ринку торгівлі

дозволами на шкідливі викиди. Обсяги торгівлі похідними фінансовими

інструментами в часи останньої фінансової

кризи в десять разів перевищували світовий ВВП (світовий ВВП у 2009 році дорівнював

57 трлн. дол.). Тільки ринок кредитно-

дефолтних свопів (CDS), які входять до загальної групи ABS, у 2009 році перетнув

позначку 55 трлн. дол. Характерною ознакою

похідних фінансових інструментів є позабіржова торгівля (over-the-counter),

тобто регулятивний нагляд майже відсутній.

Найвпливовіших агентів регулювання

ринку карбону (Призначені Операційні

Органи) можна порівняти з рейтинговими

агенціями. По-перше, це також приватні інституції з яскраво вираженою

контролюючою і регулюючою роллю. По-

друге, вони отримують за свої послуги плату від клієнтів, що може призвести до

конфлікту інтересів та асиметрії інформації

на ринку. Тож подібно до рейтингових агенцій їм також невигідно оцінювати своїх

клієнтів занадто погано, адже в такому

випадку вони втрачатимуть замовлення. Прогнози експертів стосовно рівня цін

на ринку карбону сповнені оптимізму: вони

мають зрости у 2016 році до 55 дол. за 1 т. СО2. А за такої ціни можуть відбутися

радикальні зміни в процесі ціноутворення на

енергетичному ринку. Отже, світовий ринок скорочень

шкідливих викидів залишає багато питань

стосовно свого майбутнього: Що чекає Кіотський протокол після 2012 року? На

скільки збільшаться обсяги торгівлі та ціни

на рику карбону? Хто буде контролювати використання деривативів на цьому ринку?

Чи зможуть малий та середній бізнес отримати альтернативні джерела

фінансування в рамках проектів зі

скорочення викидів парникових газів? Яка роль України на цьому ринку? А на сам

кінець, головне питання: Чи виконає

світовий ринок дозволів свою головну функцію – «Збереження навколишнього

середовища в світі»?

Мирослава ПАДАЛИЦЯ myroslavka.padalytsa@gmail.com

Фото сайту wikipedia.org: Група активістів протестує проти запровадження «cap and trade» біля будівлі Чиказької

кліматичної біржі

« ... обсяги торгівлі квотами у

2010 році сягнули 93 млрд. євро. З них

81 % угод припадають на

Європейську систему торгівлі»

.»

ФІН

АН

СО

ВІ

РИ

НК

И

ВІЛЬНА ЕНЕРГІЯ березень 2011 року

17

ЯК НОВИЙ РИНОК КАРБОНУ МОЖЕ ДОПОМОГТИ

УКРАЇНІ? Вирішення проблеми глобального потепління вимагає використання широкого кола

економічних та фінансових інструментів. При цьому для України це може бути

важливим джерелом іноземних інвестицій та стимулом до економічного зростання

Формування нового ринку торгівлі

дозволів на емісію парникових газів

потребувало багато часу. Кіотський Протокол було прийнято у 1997 році, а

тільки 2008 року почалася перша фаза його

впровадження, яка буде тривати до кінця 2012 року. За весь цей час було багато

розмов стосовно позитивних та негативних

наслідків його функціонування, переліку вигодонабувачів та можливих шляхів

використання його механізмів.

На щастя чи на жаль, проте Україна не залишилась осторонь від цих подій. Від

колишньої промислової міці залишились

лише приємні спогади, проте ще є значний природний потенціал, який до останнього

часу влада використовувала у власних

інтересах. Все це, в підсумку, спровокувало політичний скандал в поки що новій

політико-економічній системі. Що ж далі?

Питання не в тому, брати участь чи ні – все ж таки ми не США, а

середньостатистична держава, і вибиватися з

загального тренду було б зовсім нерозумно. Головне – як зробити так, щоб великі

можливості не пройшли повз нас, і хоча б раз все вийшло так, як планується, а не так як

зручно. Зокрема, сьогодні мова йде про

масштабну експансію приватного сектора та міжнародних фінансових інституцій, які

вбачають у новому ринку карбону

перспективний напрямок інвестування коштів. Так, за даними Світового банку, у

2009 році обсяги світового ринку скорочення

шкідливих викидів сягнув 144 млрд. дол.

(див. фото).

Україна не дуже просто сприймає будь-які нововведення. Така собі Країна Дурнів,

де Аліса та Базиліо розігрують натовп

буратин – просто більше знаходиться пояснень як можна так глибоко закопати

такий колосальний потенціал. А ще нам

треба перестати бути «буратинами». Це я до того, що новий ринок – це та можливість,

проґавивши яку, можна ще на пару десятків років відсунути утопічне проспериті для

української економіки. Зараз для нас

найголовнішим є плисти за течією, а не шукати підводні камені (хоча там вони і є),

адже практика показала, що розстановка сил

на ринку змінюється дуже швидко. Почнемо з того, навіщо створюється цей

ринок. Він повинен стати своєрідним

містком для переходу від традиційних джерел енергії до альтернативної

енергетики. Молодці, думають на

перспективу. Проте у нас так і залишаться

пропадати мільярди тон вугілля на Донбасі,

які вже нікому не будуть потрібні. Однак,

перспектива є – це перехід на низці металургійних заводів на пиловугільне

паливо. Ось і задача: продовжувати

споживати недоїдки капіталістичного

суспільства чи почати готувати обід самим.

Викиди залежать від того, яке паливо

використовується, а не яким чином – шкільна хімія. Допоки поїзд не пішов – все

ще в наших руках.

Навіщо нам це потрібно? Зберегти планету, зменшити викиди

отруйних газів, зберегти життя нашим онукам і т.д.. Але це все прогнози тих, хто

шукає надприбутки і горстки вчених з їх

роздумами про те, коли все ж таки настане цей довгоочікуваний кінець світу. Дехто

цілком обґрунтовано припускає наявність

замовлення з боку зацікавлених осіб на такого роду «прогнози».

Я пам’ятаю, як в дитинстві довелося

читати енциклопедію, де ми повинні були б вже вмерти від спраги (якраз плюс-мінус у

2011 році). То може всі ці високі ідеали –

всього лише привід створити нові фінансові інструменту.

В Україні може з’явитися привабливий

напрямок для нових інвестицій, бажано іноземних, адже в українському словнику

економічних термінів відсутнє словосполучення «вітчизняні інвестиції».

Вся ця нова система буде червоною

ганчіркою для західних «биків», які захочуть нажитися на зайвих квотах, які Україна

отримала на рівні початку 90-х років ХХ

сторіччя. І, можливо, тоді, нарешті, відбудеться переоцінка багатьох речей

нашими бізнесменами.

Ось і задача: продовжувати

споживати недоїдки

капіталістичного суспільства чи

почати готувати обід самим Ф

ІНА

НС

ОВ

І РИ

НК

И

ВІЛЬНА ЕНЕРГІЯ квітень 2011 року

18

Я про те, що в основі наших дій лежить егоїзм та особистий інтерес. Навіщо

інвестувати в нові технології, якщо можна просто платити штрафи?

Так ось, за новою схемою емісійні

сертифікати будуть продаватися за такою ціною, що набагато вигіднішим буде

вкладати кошти в модернізацію обладнання і

скорочення шкідливих викидів в країнах, що розвиваються. Буде і можливість покращити

умови праці для мільйонів українських

робітників. Основними ж споживачами квот

будуть країни з розвиненою економікою, які

вже сьогодні не вкладаються у визначені

ліміти. Щоправда, не все тут так безхмарно, і

справа тут скоріше не в тому, що європейці

не хочуть забруднювати свої землі (там все не настільки сумно). Там точно немає міст,

які вкриті рудим пилом (хіба що у фільмах

жахів) або людей, яких душить промислова алергія. Враховуючи той факт, що Україна

знаходиться в центрі Європи, то вітром

шкідливі викиди будуть розповсюджуватись по всьому континенту, і тоді саме нас

необхідно буде обмежувати найсуворішим

чином. Самі ж сертифікати можна буде

продавати на аукціонах. Дуже зручно – з

однієї сторони, продавець зможе отримати більший прибуток у порівнянні з класичними

ринковими умовами, а з іншої – покупець

придбає серйозну конкурентну перевагу. На мікроекономічному рівні

впровадження подібних заходів потягне за

собою зміну політики управління підприємством. Торгівля квотами створить

стимул досягнути цільового об’єму викидів

найефективнішим шляхом. Чергова головоломка, яка змушує краще метикувати

кожного, хто має власне виробництво.

Певно виникає новий спектр фінансових послуг – емісійні кредити (карбонові

кредити), які допоможуть вирішити такі

головоломки непересічним підприємцям. Хоча цей пункт можна назвати

суперечливим, як і все інше у світі фінансів.

Завжди є ті, хто споживають, та ті, хто створюють. Але факт полягає у тому, що

банки можуть зменшити коливання цін на

кінцеві продукти при високому попиті в майбутньому.

Держава через контроль емісії сертифікатів отримує всі козирі для

регулювання попиту і пропозиції на новому,

проте дуже перспективному ринку. В той же час навіть попри високий ступінь втручання і

регулювання даного ринку, для фінансових

геніїв з’являється новий напрямок для використання похідних цінних паперів.

Найбільші американські інвестиційні банки

вже сьогодні почали розробку схем

функціонування «традиційних» видів

похідних цінних паперів групи ABS

(кредитно-дефолтні свопи, забезпечені боргові зобов’язання та їх різновиди) в

межах нового ринку карбону.

В найближчому майбутньому з’явиться щось на кшталт «зеленого» Форекса, і тоді

недосвідчені домогосподарки будуть із

розумним виглядом витрачати гроші на емісійні сертифікати (це я не про те, що

Форекс – це ринок для домогосподарок, а

про те, що можна маніпулювати будь-ким). Звісно, цей ринок такий ніби прозорий,

гнучкий та ефективний, виглядає доволі

райдужно, але…

Із чим можна стикнутися на

практиці? На все вищезазначене можна подивитися

з іншої сторони, якщо взяти до уваги умови,

в яких буде діяти вся ця схема. В математичному виразі дужки сильно

змінюють суть та кінцевий результат виразу.

Це про Україну. Неможливо розробити схему, придатну для будь-яких політико-

економічних умов. Навіть за ідеальних

розрахунків можуть виникати проблеми. Наприклад, моніторинг викидів. Навіть у

«чесному» європейському суспільстві

стикнулися з подібною проблемою. З’являється чергова стаття видатків

державного апарату – незалежні

спостерігачі, які повинні підтримати все на такому рівні «прозорості», який було

заявлено. Проте у нас все може бути як

завжди – знаходяться лазівки, працює система «сват-брат» і втрачається зміст

всього ринку. Все може бути, адже великим

недоліком ринку квот називають нестачу

інформації або її асиметрію. Чомусь так

часто в Україні виявляється, що недолік стає звичкою… Такі негласні переваги в

кінцевому підсумку можуть перетворитись

на ніщо. Вже час навчитися жити, не опираючись

«дилемі ув’язненого», до чого вже давно

прагнуть наші найближчі сусіди. Ще одне спірне питання – кого все ж таки включати

до списку шкідників, яких потрібно

покарати. Адже із нашим хитрим законодавством можна дійти до того, що

окремі фізичні особи будуть «купувати»

квоти на видих СО², а заводи будуть

працювати і при цьому не платити ані копійки.

Це я до того, що зараз, можливо,

звичайний студент не буде купувати прокат

на металургійному заводі, але рано чи пізно,

за все заплатить рядовий споживач – або за

додаткові квоти, або за амортизацію нового обладнання. Особливо це буде торкатися тих

сегментів, де конкуренція низька або

еластичність за ціною обмежена. Подивимось наскільки суттєво це

відобразиться на сукупному попиті. Це як із

кризою – у нас її відчули найбільше саме пересічні покупці, хоча на більшій частині

поверхні земної кулі вона обмежилася лише

сферою великих підприємств. Хочеться зазначити, що ця головоломка,

якою повинні займатися підприємці, буде

діяти знову ж за дужками. Скоріш за все з’являться нові види махінацій для того, щоб

незаконним шляхом забирати квоти

«працюючого» підприємства. Людський мозок є дуже винахідливим, коли справа

торкається грошей.

Через подібні махінації можна заразом поставити під загрозу банки, які будуть

займатися подібним кредитуванням. Квоти в

кредит можуть займати значну частину в обороті комерційних банків. У нас вони

ніколи не відрізнялися стабільністю, тому рано чи пізно через таких бажаючих

нажитися Нацбанку доведеться знову

рятувати потопаючих. Хоча все може вирішитися на міжнародному рівні, де

Україна не буде мати жодного впливу.

Отже, як завжди, справа в нас, а не в системі. Над нею попрацювало занадто

багато людей, щоб звинувачувати у всьому

правила та статути. Всі підводні камені, закладені із самого заснування, створять ще

немало проблем. Але подібні явища в

економіці – можливість почати все з чистого аркушу, а враховуючи роль, яку Україна

потенційно може відіграти – це також

можливість вскочити до потягу, що відходить, доки там ще є для нас місце.

Після кризи всі, можна сказати,

починають життя по-новому. Ринок квот сповнений перспектив для нас, адже з його

допомогою можна заповнити всі прогалини,

які залишилися після Радянського Союзу. Прозорість, урегульованість і т.д. – всі ці

якості не будуть нічого значити, допоки

інтереси держави та бізнесу будуть розходитись з інтересами суспільства.

Анастасія МЕДЯНОВСЬКА medianovska@gmail.com

Фото сайту worldbank.org: Зібрання основних гравців ринку карбону під егідою Світового банку в м. Кельн

(Німеччина)

ФІН

АН

СО

ВІ

РИ

НК

И

ВІЛЬНА ЕНЕРГІЯ квітень 2011 року

19

«ЗЕЛЕНИЙ» ТАРИФ НА «ЗЕЛЕНУ» ЕНЕРГІЮ Енергетичні проблеми в світі та в Україн набувають сьогодні особливої гостроти, а

можливості їх вирішення (економічні, політичні та інші) наразі є обмеженими. У

нашій державі планується вжити суттєвих заходів задля розвитку енергетичної

сфери, а саме: покращення загальної енергетичної безпеки, енергетичної ефективності,

конкуренції та стану довкілля. Поступово розвиваються існуючі енергетичні ринки і

створюються нові, розробляється необхідна законодавча база за зразком нормативно-

правових актів ЄС.

Наразі у світі розширюється

використання нетрадиційних і

відновлюваних джерел енергії (НВДЕ). В той же час такі традиційні джерела енергії, як

вугілля та нафта поступово втрачають свою

популярність у зв’язку зі своєю обмеженістю. Хоча перехід на використання

НВДЕ несе із собою значні витрати, але тут є

й інший бік медалі: а саме те, що сучасні технології дають можливість знизити

залежність від імпорту енергоносіїв,

скоротити викиди шкідливих речовин в атмосферу і підвищити енергетичну

незалежність держави. Проте сектор

відновлюваних джерел енергії в Україні за західноєвропейськими мірками є

недостатньо розвинений. Частка

відновлюваної енергії у загальних обсягах споживання енергоносіїв становить

приблизно 3%. У світі ж за останні п’ять

років щорічні показники приросту виробництва сонячної енергії в середньому

складають 60%, вітрової — 27%, біопалива

(етанолу) — 20%.

То як же ще регулювати попит та

пропозицію енергії, як не тарифом, (а саме

«зеленим тарифом»)? Проте це лише один з інструментів регулювання розвитку

відновлювальних джерел енергії. За останні

роки питання необхідності розвитку

альтернативної енергетики стає ключовим з

огляду на поглиблення світових енергетичних проблем. Розвиток цієї галузі в

світі просто вражає своїми темпами. Україна,

у свою чергу, ухвалила низку програм розвитку альтернативної енергетики, але для

повноцінної їх реалізації ми поки що не

маємо необхідних умов. Останнім кроком в цьому напрямку в Україні є саме

запровадження «зеленого тарифу», який у

різних проявах діє у понад 60 країнах світу: Австралії, Бразилії, Австрії, Китаї,

Республіці Корея, Канаді, в деяких штатах

США, у Бельгії, Угорщині, Кіпрі, Чехії, Данії, Естонії, Франції, Германії, Греції,

Ірландії, Італії, Литві, Люксембурзі,

Нідерландах, Португалії, Іспанії, Швеції, Швейцарії, Туреччині.

В Україні ж визначення «зеленого

тарифу» на державному рівні з’явилося ще 1997 року. Але тільки навесні 2009-го

Верховна Рада спробувала описати механізм

його функціонування. За цим законом,

«зелений тариф» – це спеціальний тариф, за допомогою якого закуповується енергія,

вироблена на об’єктах, що використовують

альтернативні джерела енергії. Його розмір розраховується за формулою з окремими

коефіцієнтами для кожного з чотирьох

основних джерел «чистої» енергії (вітру, сонця, води та біомаси). Так, до прикладу,

для установ, які виробляють енергію за

рахунок вітру, коефіцієнт коливається від 1,2 до 2,2; для генераторів енергії, які працюють

на біомасі, цей коефіцієнт становить 2,3.

Поряд із цим найбільші коефіцієнти були встановлені для станцій, які переробляють

сонячну енергію, і вони знаходиться в

діапазоні від 4,4 до 4,6. Таку різницю в коефіцієнтах можна пояснити тим, що,

наприклад, будівництво сонячної

електростанції потребує набагато більше коштів, ніж будівництво гідроелектростанції

(для малих гідроелектростанцій був

встановлений найнижчий коефіцієнт, а саме

0,8). Наразі, як зазначено на сайті

Національної комісії з регулювання

електроенергії (НКРЕ), «зелений тариф» використовують близько тридцяти

енергогенеруючих компаній. За останній рік

рівень виробництва електроенергії

«У світі ж за останні п’ять років

щорічні показники приросту

виробництва сонячної енергії в

середньому складають 60%,

вітрової — 27%, біопалива

(етанолу) — 20%. »

ФІН

АН

СО

ВІ Р

ИН

КИ

ВІЛЬНА ЕНЕРГІЯ квітень 2011 року

20

відновлювальних джерел помітно зріс: так у

2009 р. завдяки використанню різних видів

біомаси було вироблено 10,6 ТВт/год. електроенергії. Це відповідає приблизно

0,65% національного попиту на первинну

енергію. Разом з тим, в Україні планується введення в експлуатацію однієї з найбільших

сонячних електростанцій у Європі.

Питанням на сьогодні залишається лише процедура отримання необхідних

документів, які дають можливість

реалізовувати на ринку електроенергію за «зеленим тарифом» (її просто немає).

Що далі? За даними Інституту

відновлюваної енергетики, технічний потенціал сонячної енергії становить 28,8

ТВт/год., вітру – приблизно 90 МВт.

Експлуатовані установки здебільшого невеликі і мають потужність на рівні 107,5

кВт. Потенціал вітрової енергії, який може

бути використаний до 2030 р., оцінюється в 16 ГВт. Крім того, Агентство з питань

забезпечення ефективного використання

енергетичних ресурсів вважає, що до 2050 р. може бути освоєно до 30 ТВт/год. вітрової

енергії, тоді як загальний технічний

потенціал вітрової енергії складе 42 ТВт/год. Що ж стосується гідроенергії, то в даний час

гідроенергія є єдиним відновлюваним

енергоресурсом, який використовується у порівняно значних обсягах. Згідно з

оцінками, її технічний потенціал складає

близько 30 ТВт/год. Це втричі більше тієї електроенергії, яку було вироблено з

використанням даного джерела у 2008 р. Що

ж до показників, то станом на кінець 2010 року «зелений тариф» на енергію, вироблену

з використанням альтернативних джерел,

становить: енергія вітру 122,77 коп./ кВт-год, сонячна енергія 505,09коп/ кВт-год, енергія з

біомаси 134,46 коп./ кВт-год, малі ГЕС 84,18 коп./ кВт-год. Але тут варто зазначити, що

«зелений» тариф в інших країнах дещо

менший: так, наприклад, в Німеччині діє діапазон «зелених тарифів», починаючи від

10 коп./кВт-год, для об’єктів

гідроенергетики і закінчуючи 116,5 коп./

кВт-год для енергії сонця.

З вище наведених цифр видно, що в нашій країні ми маємо досить високий

«зелений тариф», що в свою чергу

приваблює іноземні інвестиції. Для прикладу, посилаючись на дані

Національного агентства з питань

забезпечення ефективного використання енергоресурсів, вже розглянуто 168 проектів,

з яких сім схвалені, зокрема два з них – це

вітрові парки (Мангуський і Приазовський проекти) та розробка проектів сонячних

парків у Криму австрійською компанією

Activ Solar. Саме в ці проекти у 2011 році інвестиції складуть близько 400 млн. євро.

Також в рамках програми USELS (програма

передбачає кредитування українських компаній, які інвестують в проекти з

розвитку відновлюваних джерел енергії:

повітря, води, сонця, біопалива), Європейський банк реконструкції та

розвитку (ЄБРР) надасть Україні кредит у

розмірі 50 млн. євро на розвиток альтернативної енергетики. Проте для того,

щоб Україна зарекомендувала себе на

Європейському ринку цього недостатньо, необхідна підтримка з боку держави. Так, у

деяких країнах, наприклад, Бельгії, Болгарії,

Італії, Польщі і Швеції виробники «чистої» енергії отримують зелені сертифікати, за

допомогою яких держава забезпечує їм дохід

за рахунок реалізації їх на внутрішньому рикну.

Повертаючись до світу європейських

країн, у грудні 2008 р. Європарламент зобов’язав країни-члени Європейського

Союзу до 2020 р. довести використання

НВДЕ до 20% загального обсягу споживання енергії, а до 2040 р. – до 40%. За останні три

роки більшість країн світу проголосили за мету досягти до 2020 року в середньому 15-

25% виробництва електроенергії з НВДЕ від

загального обсягу виробленої енергії. Як бачимо, тенденція до розвитку даної галузі,

принаймні в планах, є, тож «зелений тариф»,

як один з інструментів регулювання

розвитку відновлювальних джерел енергії, у

нинішньому вигляді може ефективно працювати на підвищення темпів розвитку

галузі. Звичайно, він має певні неточності,

особливо вони проявляються коли інвестори переходять до стадії реалізації того, чи

іншого проекту.

Сьогодні ми можемо спостерігати те, як уряд країни прагне виправити ці неточності.

Зокрема, Український національний комітет

Міжнародної торгової палати ініціював створення спеціальної комісії з екологічних

інвестицій, альтернативних і

відновлювальних джерел енергії в Раді підприємців при Кабінеті Міністрів України.

Ця комісія зосередила свою увагу на Законі

України «Про зелений тариф», оскільки до нього збираються вносити зміни. Вони

стосуються, зокрема, розширення переліку

відновлювальних джерел енергії, що підпадають під дію «Зеленого тарифу».

Наразі це біомаса, сонячна й вітрова

енергетика, а також мала гідроенергетика, але до цього переліку збираються також

додати біогаз, оскільки Україна має

величезну кількість відходів, як органічних, так і твердих побутових. Так, за

підрахунками експертів, обсяг відходів, які

не утилізуються, становить близько 800 тонн на кожного українця. Для того, щоб їх

утилізувати та отримати додатково ще й

біогаз, необхідно створити привабливі інвестиційні умови. І знову ж таки, оскільки

технології для вироблення біогазу є

дорогими, то відповідно і «Зелений тариф»

повинен бути вищим. Величина ж

«зеленого» тарифу в Україні встановлюється

до 2030 року, але починаючи з 2014, 2019, 2024 років цей тариф буде зменшуватися,

відповідно на 10, 20, 30 %.

Наразі встановлення «зеленого тарифу» для підприємців безкоштовне, проте

необхідна ліцензія на вироблення такої

енергії, що могло би викликати скептичні коментарі щодо реалізації проекту в Україні

та перспектив на успішний довгостроковий

розвиток у цьому напрямку. Проте перші кроки все ж зроблено: ухвалено Державну

цільову програму енергоефективності до

2015 р., яка передбачає заміну традиційних джерел енергії відновлюваними; розроблено

низку галузевих програм. У процесі

розробки регіональні програми розвитку

«зеленої» енергетики. Існують і цільові

програми: «Біопаливо», «Вітроенергетика», «Метан»; є проекти з виробництва

синтетичного газу. Проте для реалізації

таких програм в нашій країні не достатньо коштів, а залучення інвестицій проходить

повільно.

Звісно, «Зелений» тариф поки що не можна назвати проривом у галузі

альтернативної енергетики, щоправда це

безперечно величезний крок уперед і є хоч не ідеальним, але прогресивним

інструментом тарифування НВДЕ. Його

призначення – стимулювання розвитку зеленої енергії, він розроблений і діє у

країнах ЄС та інших демократичних

державах, зокрема в Україні, що прагнуть

сталої енергетичної незалежності, і тому

сприяють розвитку нових енергоринків.

Любов КОСТЕНКО lioubovkostenko@gmail.com

Фото сайту mnenie.dp.ua: «Зелений» тариф в Україні є найвищим серед усіх країн Європи

ФІН

АН

СО

ВІ

РИ

НК

И

ВІЛЬНА ЕНЕРГІЯ квітень 2011 року

21

ПРОГРАММА НООРАЗВИТИЯ ЧЕЛОВЕЧЕСТВА В своѐм развитии человечество прошло несколько этапов, на каждом из которых

преобладали определѐнные способы и факторы производства. Сегодня мы являемся

свидетелями преобладания информации во всех сферах нашей деятельности, что

даѐт основания утверждать о существовании информационного общества

Ведущее место среди главных проблем

всего человечества принадлежит поиску путей преодоления целого комплекса

экологических угроз и выхода на путь такого

цивилизационного развития, которое могло бы длиться долго и не вредить качеству

жизни всех грядущих поколений.

Современное название такого развития - „устойчивое (sustainable)‖ - имеет много

недостатков и не пользуется в СМИ и

широкой общественности надлежащим вниманием, что значительно затрудняет

объединение руководителей государств и

ученых для общих действий по предотвращению предусмотренного на

середину ХХІ ст. тотального коллапса. Не

могут похвастаться точностью прогнозов и планов не только политики и экономисты, но

и профессионалы-футурологи (примером

является впечатляющая ошибочность изданной во Франции накануне распада

Советского Союза 600-страничной книги о

ХХІ веке с названием „2100 recit du prochain

siecle‖, где детально освещен ход

соревнований между ним и США). На короткое время определенную

положительную роль сыграла обобщенная

модель цивилизационного развития человечества, которую в виде „трех волн‖

предложил Э. Тоффлер. Однако, уже в 1990-

х годах стала заметной тенденция исчерпания потенциала тех „высоких‖

технологий, на которых базировалась

„третья волна‖ (информационно-компьютерная). С началом нового

тысячелетия возникли основания для

использования большой группы целиком новых понятий и провозглашение начала

„четвертой волны‖ цивилизационного

прогресса. На мой взгляд, центральными для

группы этих новых понятий являются

термины „ноотехнологии‖ (мудрые способы жизнеобеспечения и производства) и

„ноорозвитие‖ („мудрое‖, а не „устойчивое‖

развитие). В модельном аспекте целесообразно рассматривать не три

тоффлеровские волны, а четыре: аграрную,

индустриальную, информационную и ноотехнологическую (смотри рис.).

Напомним, что свои главные труды Э.

Тоффлер создавал в начале информационно-

высокотехнологической революции, которая

опиралась на микроэлектронные компьютеры и прочее оборудование. На этой

основе он и другие ученые называли

общество будущего „информационным‖, „сетевым‖, „цифровым‖ и др.

Однако, после появления и

распространения книг Э. Тоффлера „Третья волна‖ и „Футурошок‖ произошло так много

нового, что эти представления устарели, а на

смену „третьей волне‖ стала надвигаться намного более высокая „четвертая‖ –

двигатель наноразвития в ХХI веке.

Для ее описания, на наш взгляд, нельзя оперировать одними лишь обычными

словами и терминами, ультимативно

необходимо своевременно замечать, впитывать и правильно использовать те

новые понятия, которые являются

предвестниками будущего. Среди подобных „понятий из будущего‖

особенно важными стали термины

„ноотехнологии”; „нано-, пико- и фемтотехнологии”, „форсайт”,

„технологические уклады”, „инновационная

экономика”, „научно-образовательный комплекс”; „ноообщество‖, „нооразвитие‖

и др. Для ученого, пытающегося „понять

современность‖ и достаточно успешно

прогнозировать не только ближайшее, но и

более отдаленное будущее, автор считает обязательным постоянное использование

этих понятий, мониторинг их развития и

появления еще более новых. Игнорирование указанного комплекса руководителями

ФЕ

ЙЛ

ЕТ

ОН

ВІЛЬНА ЕНЕРГІЯ квітень 2011 року

22

Украины уже вредит ее социальному и

экономическому прогрессу, снижает

качество государственных планов и программ.

Эта наша статья направлена прежде

всего на анализ понятия „нанотехнологии‖ и доказательство того, что настало время как

можно шире использовать еще более важный

термин – „ноотехнологии‖ в контексте «нооразвития».

Как известно, частица „нано‖ означает

„одну миллиардную‖, частица „микро‖ – „одну миллионную‖. Поэтому для

микроэлектроники характерный размер

деталей изделий составляет один микрон (10-

6 м), а вот появление наноэлектроники станет

возможным лишь на основе в тысячу раз

меньших элементов (10-9 м). Микромир – сфера классической физики

и других наук, наномир – мир отдельных

атомов и молекул, мир, где властвуют квантовые законы. В пределах наномира и

на еще меньших пространственных

расстояниях неприменимыми являются такие привычные для каждого из нас

понятия как „размер и расположение

объекта‖, „линия траектории‖, „скорость, ускорение, сила‖ и очень много других.

Нельзя использовать изученные в средней и

высшей школе законы прямолинейного и криволинейного движения материальной

точки, три закона Ньютона, законы Гука,

Ома, Джоуля-Ленца и т.п. К счастью, законы для нано-, пико- и фемтомира уже

достаточно осознаны и проверены, поэтому

ими можно успешно пользоваться (правда –

после их изучения!).

Очень важно акцентировать то, что

интегральное понятие „нанотехнологии‖ в данный момент определяется чрезмерно

примитивно и ошибочно, а о необходимости

их дифференциации мало сказано даже в гигантской шеститомной

специализированной энциклопедии (Dekker

Encyclopedia of Nanoscience and Nanotechnologies. Second Edition. 2009).

Главный источник ошибок – материалы

из Интернета, из США и других англоязычных стран, которым принадлежит

лидерство в создании практически важных

нанотехнологий. Почти всегда (даже в Wikipedia) понятие

„нанотехнологии‖ расшифровывают как

„способы изготовления нанопродуктов‖,

забывая, что нельзя определять технологию

через название конечного продукта – необходимо взглянуть на природу процесса

его изготовления. Если это сделать, то

окажется, что в прошлом нанопродуктов получали на основе алхимических

технологий, недавно – на базе

индустриальных (чрезвычайно вредных для биосферы), а вот первые признаки

„технологического прорыва‖ заметны только

в данный момент, поскольку уже родились 3-4 „настоящих нанотехнологий‖ квантовой

природы. Они целиком безвредны для

окружающей среды по той тривиальной причине, что представляют собой

естественные процессы, умело

переориентированные представителями

нанонаук на пользу человеку.

Из сказанного следует обоснованное и

целиком логическое предложение разграничить все „современные

нанотехнологии‖ на „настоящие‖

(безвредные для биосферы) и „ненастоящие‖

(это те, что вредны). В моих статьях хватало

предложений использовать термин „нано-,

пико- и фемтотехнологии – НПФТ‖ для обозначения того, что станет основанием

производства в ХХІ веке и даст возможность

навсегда ликвидировать все экологические угрозы. Имеет свои преимущества

обращение к термину „квантовые

технологии‖, поскольку он акцентирует глубинную природу НПФТ и использование

в них волновых свойств объектов из

квантового мира. Эти предложения и сейчас не потеряли

свой эвристический потенциал, но их

распространение весьма затруднялось недостаточной осведомленностью

общественности с квантовыми явлениями и

законами. Поэтому мы считаем намного более

перспективным использовать в дальнейшем

совсем новый термин „ноотехнологии”

(„ноо‖ – мудрые) для обозначения лишь тех

способов жизнеобеспечения, которые не

вредят биосфере и человеку. В перспективе – привлечение

общепланетного внимания к „технологиям

будущего‖, на основе которых будут ликвидированы экологические угрозы

прогрессу человечества и осуществится

мечта об „устойчивом развитии‖ (точнее – «нооразвитии», о преобразовании всей

планеты в „ноосферу‖ В. Вернадского.

Затрагивая вопрос авторства, укажем, что после появления и распространения

понятия „ноосфера‖ не могли не появиться

какие-то термины, которые содержали бы

буквы „ноо-‖. Наш поиск в Интернете

удостоверил правильность этого

предположения. Оказалось, что на дату 23.07.2010 года значительной

популярностью пользовался термин

„ноомаркетинг‖, который, очевидно, означает улучшенный вариант

распространения какого-то продукта на

национальном и мировом рынке, превышающий все другие качеством и

учетом многих разнообразных факторов и

влияний. Адепты этого термина предлагают публике специфические тренинги, в рекламе

которых гарантируется формирование новых

способностей. Несравненно более низким уровнем четкости отличается вариант

понятия „ноотехнологии‖, используемый

философами для обозначения каких-то

специфических семантических и духовных

влияний, которые они считают более гуманными, чем другие (например,

превосходящими нейролингвистическое

программирование‖. А вот в сфере технологий

жизнеобеспечения – производства очень

важных для физического и социального бытия человека вещей и товаров (включая

нематериальные) – предложенное нами

понятие „ноотехнологии‖ отсутствовало и на русском языке, и на основных иностранных.

Не разыскали мы также в трудах ученых,

освещающих нанотехнологии, четкого указания на то, что в данный момент уже

имеется четыре производственных процесса

ноокласса, не вредящих биосфере и

человеку. Это: 1) создание из биологических

отходов с использованием специфических

бактерий пластических масс с нормальными механическими свойствами, которые

достаточно быстро самораспадаются в

окружающей среде; 2) трансформация с

помощью дешевых фотокатализационных

соединений обычного поглощения света в

эффективное биообеззараживание поверхностей тел и воздуха в помещениях;

3) формирование дисплейных и других

органических пленок с помощью управления изменениями вирусов и подобных

наноструктур; 4) преобразование путем

использования жизнедеятельности бактерий пласта песка в крепкий песчаник,

применимый в строительстве. В ближайшем

будущем все больше вредных для биосферы производственных процессов будут уступать

место ноопроцессам, подобным этим

четырем (или еще более совершенным). Нет никаких сомнений, что в течение

ближайших лет беспрерывно будут

поступать новые ноотехнологии: а) осуществят искусственный фотосинтез и

человечество перестанет зависеть от

недостатка почв и воды, изготовляя много миллиардов тонн „первичной пищи‖

практически „из воздуха‖ (как указано на

нашем рисунке, новые поля будут располагаться не в пустынях, а на кровлях

домов и других сооружений); б)

правительства ведущих государств выполнят свои обещания и профинансируют создание

первого мощного термоядерного реактора, а

также массовое производство эффективных фотопроводников; б) синтезируют

органические материалы, которые будут

иметь свойства сверхпроводимости при температурах окружающей среды и т.п.

На наш взгляд, обращение к понятию

„ноотехнологии‖ даст возможность

использовать производные – ноонауки

(науки, которые создают экобезопасные

производства), ноообщество (общество мудрых людей и жизнь в гармонии с

биосферой) и пр. Подобные термины

отличаются четкостью и однозначностью, что исключит спекуляции (а они уже

происходят с понятием „нанотехнологии‖) и

поможет СМИ и системам образования создать на планете усовершенствованную

информационную среду. Это также повысит

качество всех форсайтных проектов и прогнозов, государственных планов и

постановлений, стратегических

экономических и политических шагов. Заметим – даже без какого-либо

значительного участия Украины мир через

десяток-другой лет забудет об аграрно-

индустриальных способах жизнеобеспечения

и будет двигаться путем массовых и безвредных ноотехнологий.

P.S. В момент разжигания ажиотажа

вокруг псевдоэпидемии „свиного гриппа‖ я „направил наверх‖ предложение обеспечить

всех граждан таким дешевым и

„продолжительно активным‖ средством личной защитой, которым являются

наномаски (использовались ликвидаторами

Чернобыльской катастрофы), покрытые современным фотокатализатором. Нулевую

реакцию „верхов‖ можно объяснить лишь

тем, что цена этой защиты и ее „вечность‖ не даст возможности беспрерывно „стричь все

население‖.

Константин КОРСАК, кандидат физико-

математических наук,

доктор философских наук

ФЕ

ЙЛ

ЕТ

ОН

ВІЛЬНА ЕНЕРГІЯ квітень 2011 року

23

РЕЦЕНЗІЯ НА ФІЛЬМ

«УОЛЛ-СТРІТ 2: ГРОШІ НЕ СПЛЯТЬ» «Приватизувати прибуток, націоналізувати збитки» – махінація, яка гідна «Оскара».

Стрічка «Уолл-Стріт: Гроші не сплять»

(англ. Wall Street: Money Never Sleeps)

Олівера Стоуна, за оцінками багатьох кінокритиків, є одним з найцікавіших

фільмів 2010 року та вартий того, щоб його

подивитися. І я не маю жодного наміру

суперечити їх думці, а навпаки, її підтримую,

з одним лише зауваженням. На мій погляд,

на відміну від першого фільму «Уолл-Стріт», знятого в 1987 році, ця кінострічка є цінним

надбанням суспільства з точки зору

осмислення сучасних економічних процесів, а не інфляції моральних цінностей в

жорстокому світі фінансової залежності.

Читаючи рецензії на цю картину, я зробила для себе висновок: багато хто вважає, що

події економічної кризи були вмонтовані у

фільм через актуальність тематики та для підігріву цікавості глядацької аудиторії, і

тому вони лише є вдало підібраними

декораціями. Задля того, щоб спростувати цю думку та звернути вашу увагу саме на

фінансові аспекти, представлені в цьому

фільмі, я вирішила написати цю статтю. Отже, у фільмі «Уолл-Стріт 2: Гроші не

сплять», окрім головної сюжетної лінії

(класичний конфлікт «батьки-діти»), є ще одна, що стосується причин глобальної

кризи 2008-2009 років та можливості появи у

майбутньому нових «мильних бульбашок»

на фінансовому ринку. Але чи всі глядачі

спроможні усвідомити «економічну»

цінність фільму? Цитуючи одного з головних героїв стрічки, Гордона Гекко (див. фото),

неможливо не погодитись, що «лише 75 осіб

на всьому світі дійсно знають, що таке CDO

чи ABS», не зважаючи на те, що це є

«зброєю масового ураження». Для того, щоб

дивлячись цей фільм Ви мали змогу зрозуміти його, на мій погляд, необхідно

провести екскурс в історію розвитку

фінансового сектору економіки США та порівняти його з подіями, показаними в

картині.

Криза «доткомів», або звідкіля «ростуть ноги»… У фільмі згадується криза

«доткомів» (1995 – 2001 рр.), яка вважається

однією з найбільших «мильних бульбашок» в історії людства. Вона виникла через

активний розвиток інтернет-технологій в

США, та нерозсудливе інвестування грошей в безнадійні бізнес-проекти з метою їх

подальшого перепродажу менш

інформованим покупцям, які, підігріті

загальним попитом, готові були платити за це величезні гроші. У фільмі саме через цю

кризу, а скоріше через відмову Льюіса

Зейбла – засновника компанії "Keller Zabel",

допомогти компанії Бретона Джеймса

"Churchill Schwartz", що опинилась у

скрутному становищі в 1998 році, виникає конфлікт між героями.

Різке падіння індексу NASDAQ 10

березня 2000 року суттєво вплинуло на економіку США та спричинило крах

фондової біржі у 2000-2002 роках. А «після

11 вересня» тодішній голова ФРС Алан Грінспен прийняв рішення про зниження

облікової ставки до 1%. В дію вступає

кредитне плече, «ліверідж» – запозичення грошей для збільшення прибутковості угоди.

Оскільки позикові кошти є дуже дешевими і

немає необхідності мати великий власний капітал, що передається кредитору під

заставу, значить: «найголовніше –

максимально закредитуватись» і, використовуючи ці гроші, отримати

прибуток від масштабу. Така угода стає

вигідною, адже прибуток є набагато більшим за відсотки, які необхідно сплатити за

позику. «Ми віримо у Бога, ми віримо в

дохідність» – за таким принципом

«лише 75 осіб на всьому світі дійсно

знають, що таке CDO чи ABS», не

зважаючи на те, що це є «зброєю

масового ураження»

ФЕ

ЙЛ

ЕТ

ОН

ВІЛЬНА ЕНЕРГІЯ квітень 2011 року

24

працювали хедж-фонди, керівництво яких

отримувало по 100 млн. дол. прибутків на рік, викликаючи заздрощі у інвестиційних

банків.

Роль деривативів у перетворенні

«паперу» на гроші

Заздрість є одним з найпотужніших стимулів, який примушує людей «робити

більше» кожного дня. І, як говорив Ендрю

Карнегі, успішний американський підприємець та мультимільйонер, «перегони

виграє той кінь, що випереджає своїх суперників на голову». Так, новим ринком

інвестиційних можливостей став ринок

іпотечного кредитування США. «Американська мрія» – мати свій дім – під

гаслом «витрачай гроші, підтримай

економіку США» зробила свою справу. Дешеві кредити комерційних банків

дали змогу американцям «піти по магазинах.

Інвестиційні банки, скуповуючи іпотечні кредити у банків-кредиторів, отримали

постійні внески від домогосподарств, а в разі

їх несплати завжди могли забрати дім. Згодом банки випустили боргові цінні

папери – забезпечені облігації (CDO) і

продавали їх інвесторам, які, у свою чергу, отримали гарантії повернення своїх грошей і

відсотки по облігаціям. Банки отримали

гроші, які могли вкласти в нові іпотечні кредити. І всі залишалися задоволені. Але

ідеальна, на перший погляд, модель на

практиці виявилась ще однією «мильною бульбашкою».

Саме цьому присвячений один із

найяскравіших моментів у фільмі. Виступ Гордона Гекко перед студентською

аудиторією зі своєю книгою «Is greed

good?», насамперед, є поясненням того, як утворилась ця бульбашка. «Причиною зла є

спекуляція на позичені кошти» - говорить

він. «Стероїдна банківська система», «бізнес-модель банкрутства» – такими словами він

пророкує початок фінансової кризи.

З метою отримання ще більших прибутків інвестиційні банки задіяли

механізм кредитно-дефолтних свопів (CDS) для найменш ризикованих іпотечних

кредитів (з рейтингом ААА). CDS – це угода,

за з якою інвестиційний банк бере на себе зобов’язання перед третьою стороною

погасити іпотечні кредити домогосподарств

у разі їх дефолту, а за це отримує від неї разові чи регулярні премії. Але грошей

ніколи багато не буває. Оскільки, всі, хто міг

взяти кредити, вже їх мають, банки починають видавати субстандартні

(ризиковані) іпотечні кредити без вступного

внеску і навіть без довідки про доходи. І ніякого ризику, адже ціни на нерухомість

завжди зростали. Це стає бомбою

уповільненої дії…

Особливості протікання останньої

кредитної кризи Спочатку деякі з домогосподарств

перестають платити по своїх зобов’язаннях, і

банки отримують їх будинки для подальшої реалізації. Але таких випадків стає все

більше і більше – пропозиція на ринку

нерухомості підвищується (хоча попит на неї залишається на тому самому рівні). В

підсумку ціни падають! Бум – іпотечна

криза. У фільмі ця подія яскраво висвітлена за участю Сьюзен Сарандон, яка грає роль

мами Джейкоба Мура (Шайа ЛаБьоф) –

одного з головних героїв стрічки. Вона, в минулому медсестра, тепер агент з

нерухомості, яка скуповує будинки у кредит

з метою їх подальшого перепродажу. Через кризу вона не в змозі виплатити відсотки по

кредитах і втрачає все. Іпотечна криза – це тільки перша крапля. Як за принципом

доміно тепер навіть платоспроможні

домогосподарства перестають платити відсотки за кредитами. Раціоналізм говорить:

«Навіщо платити таку дорогу іпотеку,

якщо новий дім коштує дешевше?». Інвестиційні банки опиняються у дуже

скрутному становищі, адже тепер у них

багато нерухомості, яка падає в ціні, жодних прибутків, і окрім цього вони повинні

сплатити зобов’язання по CDO та CDS. У

фільмі така доля спіткала компанію "Keller Zabel", прототипом якої, скоріш за все,

слугував інвестиційний банк «Bear Stearns».

Він опинився у центрі іпотечної кризи ще в серпні 2007 році, а 14 березня 2008 року

оголосив, що потребує додаткового

фінансування для виконання своїх зобов’язань. Врешті-решт, керівники

компанії прийняли пропозицію

інвестиційного банку «JP Morgan Chase» і продали її всього за $236,2 млн., тобто $2 за

Фото сайту fanpop.com: Головні герої фільму Гордон Гекко (Майкл Дуглас, зліва) та Джейкоб Мур (Шайа Лабьоф)

ФЕ

ЙЛ

ЕТ

ОН

ВІЛЬНА ЕНЕРГІЯ квітень 2011 року

25

акцію, тоді коли ще напередодні акції

коштували $30 за одиницю. Банк «JP Morgan

Chase», цілком ймовірно, слугував прототипом для «Churchill Schwartz». Цікаво

знати, що до поглинання головним

виконавчим керівником компанії «Bear Stearns» був Алан Шварц, який зараз займає

посаду голови ради директорів компанії

«Guggenheim Partners, LLC», що спеціалізується на інвестиційному банкінгу.

Збіг обставин? Можливо …

Моральний ризик та «нешаріатські»

правила погашення боргу

Падіння акцій компанії Льюса Зейбла

через придбання ризикованих кредитів на позичені гроші змусило його звернутися за

допомогою до Ради керуючих Федеральної

резервної системи, а також представників фінансової еліти США. «Для того, щоб

врятувати компанію, треба постаратися як

1998-му році». Мова йде про хедж-фонд Long-Term Capital Management (LTCM), який

мав величезні фінансові труднощі і дефолт якого міг спровокувати крах на фондовому

ринку. Для стабілізації компанії було

виділено фінансування у розмірі $3,65 мілрд. Дол. під гарантії Федерального казначейства.

На це розраховував і Зейбл.

«Моральний ризик!» – саме такий вердикт виніс Бреттон Джеймс (див. фото),

насолоджуючись можливістю помститись

давньому ворогу. Зворотність та платність є однією з визначальних закономірностей руху

кредиту. Тоді виникає питання: чим

керуються кредитори, які надають гроші у позику, не зважаючи на високу ймовірність

їх неповернення, тобто на моральний ризик?

Вони сподіваються, що позичальнику «не дадуть збанкрутувати». І, врешті-решт,

відповідальність за повернення коштів у

повній мірі покладається на самого позикодавця. Таким чином, у крайньому

випадку, всі борги можна просто списати …

«Але якщо тебе врятувати, що стане на заваді тобі зробити це знову?»

Чому нафти завжди буде «більше»

ніж морської води або картини Гойа знову

в моді Отже, Бретон Джеймс через офшорну

фірму на Кайманових островах («Locust

Fund») зіграв на падінні акцій "Keller Zabel", а потім купив її за копійки через компанію

"Churchill Schwartz". Молодий та енергійний

Джейк Мур, який тяжко сприйняв самогубство свого друга та вчителя Зейбла,

вирішив помститися йому.

Поширюючи фальшиві чутки про націоналізацію африканської компанії з

видобування нафти «Hydra Offshore», велику

частку акцій якої мав інвестиційний банк «Churchill Schwartz», Джейк домігся

пониження акцій компанії Бретона на 8%,

відплативши йому тією ж самою монетою. У відповідь на це Бретон запрошує молодого

фінансиста працювати у себе, на що той

погоджується, але лише для того, щоб зруйнувати компанію зсередини. Окрім

цього, він мріє знайти гроші для компанії

«United Fusion», яка займається розробкою технологій з отримання альтернативної

енергії за допомогою лазерного синтезу.

Обмеженість енергетичних ресурсів та екологічні проблеми світу сприяють тому,

що вчені кожен день намагаються знайти

нові джерела енергії. Холодний синтез – ідея не нова, але її поки що нікому не вдавалося

втілити в життя. Однак з 2008 року, після

демонстрації експерименту Йошіаки Аратою (Yoshiaki Arata) з університету м. Осаки, цей

напрям знов набув популярності. Увага

дослідників зосереджена на добре відомій

реакції сполучення важких ізотопів

гідрогену – дейтерія, видобувати який

набагато легше та дешевше ніж уранове паливо (у 1 км3 морської води міститься

стільки дейтерія, що перетворивши його на

гелій, можна отримати запаси енергії що дорівнюватимуть світовим запасам

нафти).

Джейк запропонував цю ідею китайським інвесторам і отримав дуже

позитивні відгуки. Але Бретон «усвідомив,

що синтез можливий і вбив його», оскільки розвиток альтернативної енергетики

суперечить інтересам нафтового бізнесу. Не

дивно, що у нього в кабінеті висить картина

Гойя «Сатурн, що пожирає своїх дітей», а на

питання, скільки грошей він мріє заробити,

він відповідає: «Більше».

Єдиний вихід під час кризи –

націоналізація Бретон давно вже хеджує субстандартні

кредити через фірму «Locust Fund», бо він

впевнений, що «іпотечний бум доб’є ринок». І, коли «мильна бульбашка» лопається,

починається «економічний Перл Харбор».

Акції багатьох великих компаній знецінюються, банки один за одним

опиняються у скрутному становищі, бо тепер

вони повинні платити по своїх зобов’язаннях, а «Locust Fund» отримує

колосальні прибутки. Адже завдяки

заздалегідь купленим CDS, вони тепер мають законне право вимагати від їх

емітентів отримання компенсації суми боргу

по іпотечних кредитах. Інвестиційний банк «Churchill Schwartz» та інші великі фінансові

установи США, які мають у себе на руках

«більше 70 трлн. на кредитних свопах», звертається до ФРС, наполягаючи на тому,

що без втручання держави, фінансові ринки

по всьому світі рухнуть, банкомати перестануть видавати гроші і почнеться

паніка. Таким чином, вони «змусили уряд

скупити їх порожні страховки по 100 центів за долар». «Приватизувати прибуток,

націоналізувати збитки» - махінація, яка

гідна «Оскара». Не є таємницею, те що уряд завжди грає

за правилами «великого бізнесу», адже

багато хто з держапарату в минулому був

пов’язаний з тією чи іншою компанію …

Наприклад, Алан Грінспен, який, ймовірно,

став прототипом Джулі Стейнхарта (Ілай Уолак) у фільмі, до свого вступу на посаду

голови ФРС (1987—2006) був у раді

директорів таких великих компаній, як «J.P.Morgan», «General Foods». А у 2008

пішов працювати у хедж-фонд «Paulson &

Co», власнику якого висунули звинувачення у фінансових махінаціях, в які був вплутаний

один з найбільших інвестиційних банків

США «Goldman Sachs». Цікаво знати, що Генрі Меріт Полсон, прототипом якого у

фільмі, ймовірно, став Біл Кларк (Джон

Бедфорд Лойд), 74-ий міністр фінансів США та Секретар Департаменту казначейства

США (2006-2009 рр.), в минулому був

головою та головним виконавчим

директором «Goldman Sachs».

Підсумки або що чекає нас у 2013?

Кінострічка закінчується доволі

оптимістично: річниця дня народження сина Джейка Луі, багато щасливих гостей, які

насолоджуються святкуванням, а навколо

літають мильні бульбашки, які ніби хочуть нагадати нам, що спокій лише тимчасовий, і

на зміну цій економічній кризі, прийде нова.

«Мильні бульбашки існували завжди, вони нікуди не зникнуть, а луснувши вони

створять нові». Так "тюльпаноманія", яка

захлеснула Голландію в XVII сторіччі, зовсім скоро може еволюціонувати у кризу,

спровоковану бурхливим розвитком

енергетики та маніпулюванням цінними паперами на залучені кошти. Хто знає.

Анастасія АДАМОВА

nastya-adamova@ukr.net Кадр із фільму: Герой фільму Бреттон Джеймс (Джош Бролін)

«… Але якщо тебе врятувати, то

що стане на заваді тобі зробити це

знову?»

ФЕ

ЙЛ

ЕТ

ОН

ВІЛЬНА ЕНЕРГІЯ квітень 2011 року

26

ПРОБЛЕМЫ СТАНОВЛЕНИЯ ОБЩЕГОСУДАРСТВЕННОЙ

АВТОМАТИЗИРОВАННОЙ СИСТЕМЫ УПРАВЛЕНИЯ ЭКОНОМИКОЙ Идею построения контролируемой системы экономических отношений в государстве,

которую сейчас активно продвигают американские компании, частично реализовал в

Советском Союзе отечественный ученый, академик В.М. Глушков

В процессе развития человеческого общества усложняются его внутренние связи

и появляются новые структуры, растет

количество информации, которую необходимо собрать и проанализировать

управленцам для принятия решений в

хозяйственной деятельности. На определенном этапе формируется так

называемый информационный барьер, когда

экстенсивное наращивание управленческих мощностей в существующих методах уже не

позволяет справиться с громадным объемом

информации. Для его преодоления

необходимы качественные организационные

нововведения и технологии. В социальном

плане в разное время такими нововведениями были различные формы

организации государства, а в качестве новых

технологий выступали письменность, счетные приборы (абак, арифмометры),

механизмы моделирования систем (часы),

средства связи (телеграф, телефон, радио) и вычислительные машины (от механических

арифмометров до электронных

компьютеров). В середине ХХ века объем

хозяйственной деятельности стал настолько

громадным, что со старыми методами организации управления численность

персонала превысила бы население планеты.

Для решения этой проблемы в 1960-х гг. ХХ ст. годах В.М. Глушковым был разработан

проект Единой Государственной Сети

Вычислительных центров, который позже стал базой для дальнейшего формирования

представлений об общей государственной

автоматизированной системе управления экономикой. После ознакомления с проектом

в 1962 году первый заместитель

председателя Совета министров А.Н. Косыгин поставил задачу построения

общегосударственной автоматизированной

системы управления экономикой (ОГАС). Была сформирована специальная комиссия с

широкими полномочиями, возглавляемая

В.М. Глушковым. Однако данный эскизный проект так и не был реализован.

С точки зрения члена военно-

промышленной комиссии ВПК РФ и

советника генерального директора

издательского дома «Военный парад» Ю.Е.

Антипова, созданию ОГАС помешали некомпетентность высшего звена

руководства, нежелание среднего

бюрократического звена работать под жестким контролем и на основе объективной

информации, собираемой и обрабатываемой

с помощью ЭВМ; неготовность общества в целом, несовершенство существовавших в то

время технических средств; непонимание, а

то и противодействие ученых-экономистов новым методам управления.

В.М. Глушков считал, что СССР имел

все возможности для реализации проекта ОГАС: научно обоснованная идея проекта;

развитая научно-техническая база, АСУ;

плановая экономика, в которой отсутствовали противоречия между частным

и государственным секторами; высокий

промышленно-экономический потенциал страны. В его понимании, ОГАС

представляла собой компьютерную сеть,

которая соединила бы все предприятия страны, вычислительные центры,

государственные управленческие структуры,

что позволило бы эффективно отправлять и получать информацию (команды и

статистику) и внедрять передовые

технологии решения экономических задач. По сути, это был прообраз Интернета.

В.М. Глушковым определялись

следующие функции ОГАС: 1. Справочная – обеспечение

работников аппарата управления всеми

данными, необходимыми для эффективной

работы.

2. Отображающая – отображение в

памяти ЭВМ все то, что происходит в области производственно-хозяйственной и

социальной жизни.

3. Моделирующая – открытие возможности корректировки плановых

заданий в ходе их выполнения,

прогнозирования результатов, моделирование предложений и новых идей.

4. Информационная – добыча,

переработка и потребление информации. 5. Контрольная – анализ и контроль

всех отраслей народного хозяйства как

единой системы. Ключевыми принципами построения

проекта ОГАС стали:

1. Установление на каждом предприятии полной электронной

автоматизированной системы управления

(АСУП), связывающей все его структуры (от руководства предприятия до заводской

автоматики и складских помещений).

Фото сайта iprinet.kiev.ua: В.М. Глушков рассказывает об АСУ предприятия

ТЕ

ХН

ОЛ

ОГ

ІЇ

ВІЛЬНА ЕНЕРГІЯ квітень 2011 року

27

2. Введение электронного

документооборота предприятия (база данных), что уменьшит бюрократию и

статистические ошибки, а также снизит

возможности подачи неправдивых отчетов в вышестоящие инстанции.

3. Соединение АСУ предприятий с

отраслевой системой управления (ОАСУ). 4. Объединение сотен ОАСУ в

региональную автоматизированная система управления РАСУ, которая располагается в

крупном региональном центре. В ее состав

входят вычислительные центры (ВЦ), которые решают текущие экономические

задачи с использованием новейших

технологии управления, расчетов и прогнозирования.

5. Объединение РАСУ в ОГАС с

центром (ЕОЦУ), расположенным в столице страны.

6. Введение в иерархической

структуре ОГАС горизонтальных связей на уровнях АСУП, ОАСУ и РАСУ, что придаст

гибкость системе и дает дополнительные

полномочия руководству этих уровней. 7. Внедрение гибкого принципа

планирования: верхний уровень составляет

общий государственный план и передает его на нижестоящий уровень для детализации и

так далее – до плана отдельного

предприятия, что позволяет учитывать реальные условия и обеспечивает обратную

связь для корректировки планов по мере их

выполнения. 9. Разработка системы

информационной безопасности (авторизация

полномочий пользователей).

Современные отечественные ученые

высказывают мысль о правоте пионера советской кибернетике В.М. Глушкова.

ОГАС теперь прямо называют опередившим

свое время на несколько десятилетий.

Проект ОГАС остался практически на бумаге, поскольку формально он

предусматривался к созданию директивами

XXIV /и XXV/ съездов КПРС, но в итоге не был реализован. Фактически был выполнен

лишь нижний уровень – автоматизированные

систему управления на предприятиях, а

вычислительные центры в крупных городах существовали отдельно без объединения в

сеть с АСУП, что делало невозможным

задуманный системный эффект ОГАС на экономику.

Следует сказать, что не все

предприятия страны были оснащены АСУП или АСУТП (автоматизированная система

управления технологическими процессами). Внедрение ЕОМ происходило либо по

инициативе снизу, либо по решению

руководства, которое рассчитывало на ―очки престижа‖ лишь за сам факт установки

передовой вычислительной техники на своем

предприятии. Директора предприятий уходили от рутинных вопросов внедрения

техники, ее обеспечения подготовленным

персоналом, интеграции ее с производственными процессами. Часто

АСУП использовались лишь для хранения

данных, но это давало право руководству предприятиями чувствовать себя на

передовых рубежах промышленности и

науки – явление известное как ―компьютерный фетишизм‖.

Вопрос о возможностях ОГАС не

является сугубо теоретическим, поскольку мировая история кибернетики знает пример

практической реализации аналогичного

―проекта централизованного компьютерного управления плановой экономикой в режиме

реального времени‖ или проекта Киберсин

(Cybersyn – cybernetic synergy information and control system). В Чили в 1970-1973 гг. ХХ

ст. под научным руководством британского

ученого Энтони Стаффорда Бира, известного

теоретика и практика в области

исследования операций и так называемой

«второй волны» кибернетики, была построена система, которую называли

―чилийским Интернетом‖. Помимо Э.С. Бира

проект строился усилиями чилийских

(Исаквано Бенадоф, Роберто Канете и др.) и немецких (Микаэль Вайсс, Фольфанг

Эбенхаген) ученых.

Э. С. Бир написал программное обеспечение для проекта Киберсин

Cyberstride, а сама система была реализована

на машинах IBM 360. Система соединяла 500

предприятий страны в сеть Cybernet с помощью телексов (стартстопный

телеграфный аппарат, оснащенный

дисковым номеронабирателем телефонного типа). Вся информация в реальном времени

поступала в комнату управления, которая

находилась в Президентском дворце «Ла Монеда» в Сантьяго. В системе было

предусмотрено четыре уровня контроля (фирма, отрасль, сектор экономики,

глобальный уровень) и она обладала

алгедонической обратной связью, то есть в отличие от ОГАС Киберсин был реализован

на всех запланированных уровнях всего за

год усилиями не самой передовой страны мира.

В Киберсин, если на низшем уровне

проблема не разрешалась за определѐнный интервал времени, то автоматически

происходила еѐ эскалация на более высокий

уровень принятия решения. Киберсин прошел настоящую проверку своей

эффективности в октябре 1972 г. во время

забастовки 50,000 водителей. Используя телексовые системы, правительство Чили

смогло организовать поставки

продовольствия в столицу силами лишь 200 водителей, которые остались верными

правительству. Причины краха Киберсина

тоже аналогичны ОГАСу – политические, а не технические или экономические. Хунта

Пиночета, пришедшая к власти в результате

переворота 11 сентября 1973, уничтожила контрольный центр социалистического

проекта.

Исследуя проекты ОГАС и Киберсин

можно найти общие черты. Только

развивающиеся страны способны были на

передовые революционные проекты. Развитые страны не шли на риск, не хотли

менять сложившийся уклад, а бедные

страны не имели финансовых и интеллектуальных сил для реализации

смелых идей. В 1920-х гг. СССР был

развивающейся страной и шел на революционные проекты (например, план

ГОЭЛРО), а в 1970-х гг. страна

принадлежала к развитым странам, и правительство предпочитало не рисковать,

шло на половинчатые меры, реализовывало

предложенные проекты на порядок ниже. Таким образом, проект ОГАС был

научно обоснован и мог быть реализован

даже в 60-70-е г. ХХ ст., аналогичный проект Киберсин показал свою

жизнеспособность. Возможно, ОГАС помог

бы СССР перейти в постиндустриальное, информационное общество, мог бы

предотвратить распад страны. Воплощению

ОГАС в жизнь помешали косность высшего руководства СССР, не способного понять

стратегические преимущества революционного нововведения.

Современная тяжелая экономическая

ситуация стран СНГ для ее исправления предполагает обращение к научному

наследию и рассмотрение проектов,

подобных ОГАС и Киберсин. с учетом современных технологий и социально-

экономических реалий.

Сергей ЖАБИН zh_s@ukr.net

ОГАС

АСУП1 АСУПe

РАСУ1

ЕОГЦ

ОАСУ1

ДВ

С

ДВ

С

ДВС

ДВС

ГС...

ОАСУmГС...

РАСУkГС...

ДВС ДВС

k≈100..200. Количество промышленно-

экономических регионов СССР

АСУПe+1 АСУПN

ДВ

С

ДВ

С

ГС...

N=все предприятия СССР

m= количество отраслей народного хозяйства в одном из

регионов СССР

е=количество предприятий одной отрасли в одном регионе

ДВС – двухсторонняя вертикальная связь

ГС – горизонтальная связь

Рис.1 Схема ОГАС

ЕОЦУ – единый общегосударственный центр управления экономикой

РАСУ – региональная автоматизированная система управления

ОАСУ – отраслевая автоматизированная система управления

АСУП – автоматизированная система управления предприятия

ТЕ

ХН

ОЛ

ОГ

ІЇ

ВІЛЬНА ЕНЕРГІЯ квітень 2011 року

28

РЕЙТИНГ КРЕДИТОСПРОМОЖНОСТІ ЕНЕРГЕТИЧНИХ КОМПАНІЙ

за підсумками 2010 фінансового року

НАЗВА

КОМПАНІЇ

СФЕРА

ДІЯЛЬНОСТІ

ЙМОВІРНІСТЬ

ДЕФОЛТУ ЗА

МОДЕЛЛЮ

СПРІНГЕЙТА

ЙМОВІРНІСТЬ

ДЕФОЛТУ ЗА

МОДЕЛЛЮ

АЛЬТМАНА

РЕЙТИНГ

ABENGOA, SA Термальна енергетика 0,3 0,3 Безумовно неспроможне

ALEO SOLAR Сонячна енергетика 0,07 0,03 Фінансово стійке

ANWELL

TECHNOLOGIES,

INC

Сонячна енергетика 0,25 0,2 Безумовно неспроможне

CONERGY, AG Сонячна енергетика 0,25 0,3 Безумовно неспроможне

EAGA, PLC Сектор енергоефективності 0,2 0,05 Зона невизначеності

ENBRIDGE, INC Вітрова, сонячна, геотермальна

енергетика 0,35 0,26 Безумовно неспроможне

GAMESA CORPORACIÓN

TECNOLÓGICA

Вітрова енергетика 0,25 0,16 Безумовно неспроможне

IBERDROLA RENOVABLES,

SA

Вітрова, сонячна енергетика,

біомаса 0,35 0,43 Безумовно неспроможне

KEDCO PLC Біоенергетика 0,28 0,21 Безумовно неспроможне

LDK SOLAR CO, LTD

Сонячна енергетика 0,35 0,32 Безумовно неспроможне

NEVADA

GEOTHERMAL POWER, INC

Геотермальна енергетика 0,42 0,41 Безумовно неспроможне

PHOENIX

SOLAR, AG Сонячна енергетика 0,09 0,02 Фінансово стійке

PV CRYSTALOX SOLAR, PLC

Сонячна енергетика 0,29 0,1 Зона невизначеності

Q-CELLS, AG Сонячна енергетика 0,28 0,21 Безумовно неспроможне

RENEWABLE

ENERGY CORPORATION,

ASA

Сонячна енергетика 0,2 0,23 Безумовно неспроможне

REPOWER

SYSTEMS, AG Вітрова енергетика 0,14 0,07 Зона невизначеності

SUNPOWER

CORPORATION Сонячна енергетика 0,24 0,15 Безумовно неспроможне

VESTAS WIND

SYSTEMS, AS Вітрова енергетика 0,23 0,08 Зона невизначеності

WINDFLOW

TECHNOLOGY,

LTD

Вітрова енергетика 0,21 0,07 Зона невизначеності

YINGLI GREEN

ENERGY

HOLDING CO, LTD

Сонячна енергетика 0,31 0,25 Безумовно неспроможне Р

ЕЙ

ТИ

НГ

И

ВІЛЬНА ЕНЕРГІЯ квітень 2011 року

29

ДЛЯ НОТАТКІВ

ВІЛЬНА ЕНЕРГІЯ квітень 2011 року

30

Власник компанії з виробництва тракторів Феруччіо Ламбргіні був

палким прихильником спортивних автомобілів. В його колекції було

багато чудових машин, включаючи й «Феррарі». На одній з вечірок він

зустрівся з Енцо Феррарі …

Вони познайомились, почали спілкування і, звісно, їх розмова поступово

змістилася в бік машинобудування. Феруччіо вказав Енцо на ряд

недоліків в дизайні «Феррарі». Палкий Енцо парирував: «Якщо Вам не

подобається те, як я створюю свої автомобілі, то чому б Вам не

сконструювати автомобіль кращий на вашому тракторному заводі?!».

«Чому б і ні?» - подумав Ламборгіні.

Так, у 1963 році народилася автомобільна компанія Lamborghini.

http://bfse.com.ua