Консультації з цільовими групами

Представництво благодійної організації „Надія і житло для дітей” в Україні

ЗВІТ ПО ПРОЕКТУКОНСУЛЬТАЦІЇ З ДІТЬМИ

2012

Найкращі дні мого життя1 (замість вступу)

Це коли всі дома були.

Це коли я поїхав з притулку додому на канікули.

Коли зустрівся з сестрою, з якою довго не бачився.

Коли до мене у притулок приїхала мама.

1 Тут і надалі використовуються фрази дітей , які перебувають у соціально-реабілітаційному центрі в с. Копилів, Київська область

ЗМІСТ

I. Передумови та ключові завданняII. Інструментарій та методики, що були використані

III. План проведення консультаційIV. Труднощі проведення та пропозиції щодо покращання процесуV. Аналізи проведених консультацій

VI. Висновки по категоріямVII. Додатки: анкети та сценарні плани заходів

ПЕРЕДУМОВИ ТА КЛЮЧОВІ ЗАВДАННЯ

- Чи є у вас якісь ідеї, чим би Вам могла допомогти наша організація?

- А у вас що, немає ніяких ідей?

Мета проекту: участь та врахування думки і потреб цільових груп (дітей) у розробці стратегії діяльності організації.

Даний проект є першим кроком у розробці довгострокової стратегії діяльності організації В рамках впровадження стратегії буде покращено якість роботи та збільшено кількість дітей, яким організація зможе допомогти.

Для ПБО „Надія і житло для дітей” в Україні цей проект може стати передумовою до розробки інших проектів, спрямованих на вивчення потреб цільових аудиторій.

Термін реалізації: лютий 2012 року

Цільові групиКонсультації проводились з представниками наступних груп дітей:

A. Діти, що є в зоні ризику розміщення в дитячі будинки інтернатного типу (інституції).

B. Діти, які зараз знаходяться в інституціях.C. Діти, для яких ми чи місцева влада знайшла альтернативний варіант

виховання та догляду.D. Діти з обмеженими фізичними можливостями чи особливими потребами.

Групи були розбиті за наступними віковими категоріями:1. Опікуни дітей віком від 0 до 3 років.2. Опікуни дітей віком від 4 до 6 років.3. Діти віком від 7 до 11 років.4. Діти віком від 12 до 17 років.5. Діти віком більше ніж 18 років.

В рамках проекту було проведено 16 консультаційних зустрічей з представниками кожної групи кожної вікової категорії, для деяких категорій груп не вдалося знайти чи залучити учасників (див. План проведення консультацій)

Ключові завдання: Визначити ключові потреби цільових груп Отримати пропозиції щодо вдосконалення діяльності організації Сформувати ідеї до стратегії організації та щодо можливим проектам

ІНСТРУМЕНТАРІЙ ТА МЕТОДИКИ

- Що ви могли би побачити, що зробило би вас радісними, веселими?

- Морських конячок, динозаврів.

Відбір учасників

Учасники консультацій були відібрані прозорим шляхом. Основними критеріями до відбору були:

Легкий доступ та попереднє погодження про проведення консультацій Відстань від м. Києва (офісу представництва) для зменшення транспортних

витрат Обізнаність з діяльністю „Надія і житло для дітей” для отримання більш

розгорнутих відповідей

Формати проведення

Для кожної групи і вікової категорії було визначено особливий формат проведення, що було вибрано, зважаючи на вікову категорію, доступність щодо особистої зустрічі, наявність особливих потреб.

Формати проведення, що були використані у проекті:

Фокус-група (групові сфокусовані інтерв’ю) використовувались для дорослої аудиторії, яку можливо було організувати в групи та відвідати в рамках проекту

Ігрова програма (тренінг) була застосована для усіх категорій дітей від 7 до 17 років. В рамках програми проведені спеціально розроблені асоціативні ігри, що дозволяли отримати змістовні результати

Анкетування (листування та в телефонному режимі) використовувалось для дорослої аудиторії, що знаходиться у віддалених від Києва регіонах. За відсутності транспортних видатків іншої можливості для комунікації

Інтерв’ю проводилось з керівниками та працівниками установ

Принципи за якими проводились консультації: Усім учасникам консультацій, які не були знайомі з діяльністю „Надія і житло

для дітей” були надані роз’яснення щодо того чим займається організація. Консультації проводилися за добровільною згодою учасників а у дружньому

форматі з використанням творчих вправ. Забезпечення фокусу на потребах цільових груп Позитивний досвід для цільових груп в рамках консультацій. Відкритість до пропозицій дітей. Оцінювання є частиною консультаційного процесу.

Консультації були зорієнтовані на наступний спектр тем:

1. Наявність відчуття захисту і безпеки, причини, що дають відчуття небезпеки.

2. Наявність турботи зі сторони суспільства, у чому це проявляється.3. Найкращі випадки в житті і що робить щасливим.4. Світ, майбутнє в якому б хотілося жити.5. Роль громади, держави та особиста роль у створенні такого

майбутнього.6. Роль яку мають відігравати благодійні організації, зокрема „Надія і

житло для дітей”.

Кількість учасників консультацій

Всього у консультаціях взяли участь 82 учасника, з них – 39 жіночої статі, 43 – чоловічої.

Зокрема, Опікуни дітей від 0 до 3 років – 11 учасників (10 жіночої статі, 1 – чоловічої), представляли інтереси 207 дітейОпікуни дітей від 4 до 6 років – 19 учасників (13 жіночої статі, 6 – чоловічої), представляли інтереси 74 дітейДіти від 7 до 11 років – 17 учасників (9 – жіночої статі, 8 – чоловічої)Діти від 12 до 17 років – 27 учасників (7-жіночої статі, 20 – чоловічої)Молоді люди віком від 18 – 8 учасників (всі учасники чоловічої статі).

Розподіл учасників за віковими категоріями та статтю

ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ КОНСУЛЬТАЦІЙВік Цільова група Методологія Кількість

учасниківДата

проведення

А - Діти, що є в зоні ризику розміщення в дитячі будинки інтернатного типу(інституції)

0-3 (опікуни)

Матері з новонародженими дітьми, що перебувають в Центрі „Промінь надії”

Фокус-група

Додаток 1

5 матерів(6 дітей)

01.02.2012

4-6(опікуни)

Сім’ї з дітьми в складних життєвих обставинах, які перебували під супроводом працівників ННС, а також сім’ї, які отримують послуги в Центрі „Промінь надії”

Фокус-група

Додаток 1

4 матерів та батьків (8 дітей)

08.02.2012

7-11 Діти, які перебувають в Київському обласному соціально-реабілітаційного центрі (фактично є притулком для дітей)

Діти, що знаходяться у терміновому відділенні Центру „Промінь надії”

Тренінг

Додаток 2

6 дітей 10.02.2012

12-17 Діти, які перебувають в Київському обласному соціально-реабілітаційному центрі

Діти, що знаходяться у терміновому відділенні Центру „Промінь надії”

Тренінг

Додаток 2

15 дітей 10.02.2012

B - Діти, які зараз знаходяться в інституціях.

0-3 (опікуни)

Головний лікар та працівники Київського обласного будинку дитини у м. Боярка (державна установа)

Інтерв’ю

Додаток 3

2 учасники (46 дітей)

15.02.2012

4-6(опікуни)

Керівник та працівники дитячого будинку „Колиска дитячої надії” у с Новосілки (приватна установа)

Інтерв’ю

Додаток 3

2 учасники (6 дітей)

09.02.2012

7-11 Дитячий будинок у м. Бориспіль

Тренінг 5 дітей 20.02.2012

Додаток 2

12-17 Дитячий будинок у м. Бориспіль

Тренінг

Додаток 2

6 дітей 20.02.2012

18+ Випускники дитячого будинку „Барвінок” (м. Макарів)

Фокус-групаДодаток 4

6 учасників 17.02.2012

C - Діти, для яких ми чи місцева влада знайшла альтернативний варіант виховання та догляду.

0-3 Батьки, які усиновили дітей, батьки-вихователі дитячих будинків сімейного типу

Анкетування

Додаток 5

1 мати (1 дитина)

15.02.2012

4-6 Батьки-вихователі дитячих будинків сімейного типу, прийомні батьки


Додаток 6

10 батьків (56 дітей)

24.02.2012

7-11 Діти, які проживають в дитячих будинках сімейного типу

Тренінг

Додаток 2

6 дітей 22.02.2012

12-17 Вихованці малого групового будинку (МГБ) Центру „Промінь надії”

Діти, які проживають в дитячих будинках сімейного типу

Тренінг

Додаток 2

6 дітей 22.02.201218.02.2012

18+ Молоді люди, які виховувалися в дитячих будинках сімейного типу


Додаток 7

2 учасників 28.02.2012

D - Діти з обмеженими фізичними можливостями чи особливими потребами.

0-3 Працівники Львівського міського Центру реабілітації „Джерело”

Директор та персонал Харківського обласного спеціалізованого будинку дитини


Додаток 8

1 учасник (100 дітей)

2 учасники (54 дитини)

16-17.02.2012

4-6(опікуни)

Батьки-вихователі дитячих будинків сімейного типу або прийомні батьки, які виховують дітей з інвалідністю


Додаток 9

3 батьків (4 дітей)

28.02.2012

ТРУДНОЩІ ПРОВЕДЕННЯ ТА ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО ПОКРАЩАННЯ ПРОЦЕСУ

Основні труднощі у проведенні

Фокус групиУчасники намагалися говорити не по суті запитань, а про наболіле та їхні проблеми на сьогодні і в минулому, говорили не по темі. Тому, щоб вивести їх на рівень теми зустрічі, необхідно було декілька-разів повторювати запитання, або намагатися перевести розмову в тему зустрічі.

Нерівність у зацікавлені і активності. Деякі учасники були надзвичайно активні учасники, що вимагало постійного контролю з боку модератора, дати можливість іншим учасникам висловити думку. А деякі були апатичними до всього, що відбувалося, вони переважно намагалися у відповідях або відповідати „так-ні”, або ж приєднувалися о думки інших.

Ігрова програмаВ силу віку і особливостей розвитку у деяких дітей не розвинуте абстрактне мислення і абстрактні поняття (турбота, безпека, захищеність) їм не зрозумілі, модератори намагалися максимально використовувати ігрові моменти і „конкретно-предметні” питання/поняття, щоб передати дітям суть розмови/питань.

Зосередження уваги. Більшості дітей різних категорій важко було утримувати увагу на одному завданні (не зважаючи на те, що завдання не були довгими та побудовані таким чином, що вимагали постійної зміни діяльності). Також спостерігалась відсутність сформованих у дітей основних норм спілкування і поведінки.

Відкритість та участь у процесі. Спочатку деякі діти були закриті і не хотіли йти на контакт, давати відповіді – в процесі робочої взаємодії ситуація змінилася, але ненадовго – у другій половині заняття багато хто із дітей втомився і також часом відволікався. Таким чином, важко було зосередити увагу всіх дітей одночасно. Було декілька учасників, які майже нічого не говорили і весь час сиділи у закритій позі (схрещені руки, ноги, один учасник навіть відмовився знімати верхню одежу) і без прохання модератора не приймали самостійної участі в обговоренні. Тому модератори часто запитували думку кожного учасника, щоб всі висловились.

Були випадки, що хтось в групі займав лідерську позицію і поводився значно активніше і дещо агресивніше по відношенню до більш сором’язливих учасників, в результаті чого другі або відмовчувались, або не встигали сказати. Також іноді „активні” учасники хотіли, щоб їх відповідь була пріоритетною/головною,тому висловлювання інших учасників вони заперечували або оцінювали як „помилкові”. Ця некерована ситуація сприяла тому, що окремі діти „закривались”. Тому модератори (у випадках, коли було багато ідей) запитували думку кожного, та в загальній роботі групи слідкували, щоб брав участь кожний учасник (малював, був ведучим в іграх-вправах, та ін.).

Інтерв’юВ деяких випадках було помітно, що персонал закладів хоч може і має свою думку в деяких питаннях, але її не проголошує. Іноді співрозмовники, зазвичай

керівництво, намагалися прикрасити дійсність, свою діяльність, діяльність своєї установи.

АнкетуванняОсновним недоліком цієї форми є складність в уточненні деяких питань, а також відсутність розуміння емоційної реакції на запитання.

Пропозиції щодо покращання процесу проведення

Загалом процес має бути більш детально розпланований і відповідно мають бути залучені ресурси для проведення. Стислі терміни щодо виконання проекту не дали можливості Обмеженість часу заважала проведенню більш глибинної роботи і вплинула на результативність відповідей. Також на процес впливала наша неготовність і малий досвід у подібній роботі. Відповідно мають бути покращені кваліфікації персоналу Представництва щодо вивчення потреб

Деталізації потребують структурування цільових груп, більш чітке розділення категорій, зокрема з огляду на самі причини розділення. Наразі вони виглядають умовними. Також була відчутна різниця реакції аудиторії, що знайома з нами порівняно з тими, що ми зустрічалися в перший раз.

Показовим було б порівняння результатів з іншими категоріями дітей і батьків, наприклад з повноцінних сімей. Таке порівняння проілюструвало би розриви між категоріями дітей в залежності від умов і задоволення потреб.

Отримані дані не можуть бути показовими з огляду на територіальну належність. Україна є великою країною і ситуація в різних регіонах суттєво відрізняється. Також в Україні наявні великі розриви як матеріальні так і ментальні між містами та регіонами. Це фактор при рахуванні вибірки також має бути врахований.

Звичайно з дорослими категоріями, (включаючи тих, що належать до різних регіонів і яких в рамках даного проекту неможливо було зібрати разом) ефективніше проводити групову роботу, можливо поєднану з навчанням. Це покращить процес комунікації і порівняння їх досвіду, дозволить висмикнути з оточення, що зробить їх більш відкритими. З точки зору на це при плануванні консультацій, анкетування та індивідуальні інтерв’ю мають бути використані в крайніх випадках.

Фокус групи показали себе дієвою методикою, але потребує вдосконалення процес зацікавлення аудиторії, можливо якимись вправами на знайомство.

Ігрові програми потребують більш детальної підготовки, з огляду на наступні рекомендації:

посилити персональну участь дітей, додати вправи зі створення чогось власними руками, театральними елементами;

для молодших аудиторій використовувати менше абстрактних визначень; ділити завдання на маленькі частини, змінювати види активностей для

переключення уваги; робити чіткіший розподіл ролей у виконанні завдань для нівелювання вже

складених у колективі дітей відносин.

АНАЛІЗИ ПРОВЕДЕНИХ КОНСУЛЬТАЦІЙ

- Куди би ви могли піти, де ви були б щасливі?

- В армію

Наявність відчуття захисту і безпеки, а також причини, що дають відчуття небезпеки.

Кольорами позначено висновки по відповідям:

Чоловічої аудиторії Жіночої аудиторіїЗмішаної аудиторії

(зазначили як чоловіки так і жінки)

Батьки / матері в СЖО

A1 – усі жінки

Центр „Промінь надії” дає захист та відчуття того, що в ньому безпечно, нічого не загрожує.

Одна із клієнток відчуває небезпеку для неї самої та для її дитини від своєї мами, яка зловживає алкоголем та здійснює фізичне насилля над нею. Перебування в центрі для неї є бажаним, бо тут їй ніхто не нашкодить.

Одна із опитаних матерів відчуває небезпеку лише при появі конкретної особи із представників органів влади (служби у справах дітей). Це пов’язано з тим, що саме представники влади, на думку опитаних, є тими хто за них вирішує їхнє майбутнє: позбавляти батьківських прав чи ні.

A2 – троє жінок, 1 чоловік

Троє із учасників зазначали, що на сьогодні їхнім дітям нічого не загрожує. Вони почуваються у безпеці, тому що діти разом з ними (батьками). На думку учасників, коли дитина перебуває із батьками в сім’ї, то це є найкращим захистом для неї.

Одна із учасниць невпевнена в тому, що її діти в безпеці. Адже на сьогодні її материнство під питанням та на контролі органів державної влади. І доки вона не впевнена, що діти залишаться з нею, не може й бути впевнена що діти в безпеці.

Разом з тим, одна із учасниць зазначала, що в минулому була ситуація, коли її дитина була в небезпеці: на той час її дитина довгий час з певних причин була не з матір’ю та перебувала у невідомих осіб.

Висновки / посили Пропозиції / проекти

Такі заклади як Центр „Промінь надії” надають захист

При пропагуванні моделі Центру, а також інтеграції Центру „Промінь надії” в громаду використовувати посил про безпеку (Центр як місце де безпечно)

Вживання алкоголю в сім’ї як загроза для дітей

Інформаційна кампанія щодо неприпустимості вживання алкоголю

Розробка спеціальних курсів для батьків щодо відмови від вживання алкоголю

Методика роботи соціальних працівників з сім’ями щодо подолання алкогольної залежності

Недовіра та відчуття небезпеки від осіб, що приймають рішення щодо долі матерів і дітей

Переживання за долю дитини коли материнство під питанням

Прозорість прийняття рішень щодо долі матері/дитини, чіткі показники, які будуть зрозумілі для них.

Навчальні курси для соціальних працівників та представників соціальних служб щодо етики спілкування та побудови довіри

Система моніторингу поводження з клієнтами працівників соціальних служб

Сім’я - найкращий захист для дитини

Використовувати у комунікаціях твердження щодо переваг сімейних форм

Діти

А3 – усі хлопці

Діти надали наступні ситуації щодо відчуття небезпеки: бачити, як люди б’ються, чути лайливі слова, піти в темну спальню, піти в тюрму. Якщо загубилися, покинула мама. Мама може покинути, якщо дитина себе погано поводилась, билась, говорила лайливі слова.

А4 - 3 дівчинки, 12 хлопців

Небезпека – це коли є загроза втратити свою сім’ю. коли спілкуєшся з поганою компанією, ходиш в небезпечні місця у місті,

темними вулицями. коли ти чуєш образи на свою адресу, чи адресу своїх рідних і близьких, коли

ображають, обманюють, коли плаче мама. Коли тебе б’ють, коли роблять боляче, відбирають іграшки.

коли немає друзів, коли ходиш у школу, де немає підтримки, і де всі ображають.

коли прощаєшся з кимось із близьких людей, або коли ідеш з дому.

В3 - 4 дівчинки, 1 хлопчик

У мене була ситуація, ще коли я дома була. Я вийшла на вулицю, а там була група чоловіків, які матюкалися і обзивали мене. Тоді я відчула, що я в небезпеці.Бачити, хтось когось б’є, пхає, когось ображають, обзивають, забирають гроші.

Коли тато не приносить гроші додому, всі пропиває.

Небезпечно вночі бути самому, коли не можна додому потрапити.

В4 - 3 хлопця, 3 дівчини

Небезпечно, коли нас залишають самими, не люблять, якщо ображають, хтось кричить, люди розпускають плітки про нас. Небезпечно ходити в нічні клуби, темними вулицями, там, де ніхто не ходить, темні під’їзди. Небезпека – це коли є загроза втратити когось із близьких.

С3 - 5 дівчат, 1 хлопець

Діти, що проживають у дитячих будинках сімейного типу, на запитання про небезпеку, перелічували наступні випадки: пожежі, загубитися в лісі, сідати в чужу машину, залишати ввімкнену праску, і т.д

С4 - 1 дівчинка, 6 хлопців

Небезпека – - коли батьки не піклуються.- коли батьки п’ють- коли на відстані від батьків або самостійно кудись добираєшся.- коли дорослий психічно хворий або в неадекватному стані (під дією

алкоголю) поряд з дитиною- коли примушують робити те, що не хочеш робити- коли дорослі б’ють


Важливість оточення (школа, друзі)

При прийнятті рішень щодо дитини ураховувати оточення куди вона попадає ()

В рамках громади створювати послуги для організації вільного часу дітей, створення позитивних колективів для розвитку і комунікації дітей

Страх перед насиллям, як фізичним так і емоційним

Розвиток політики щодо захисту дітей, створення комплексу заходів для попередження насилля над дітьми, його демонстрації

Страх перед вилученням з сім’ї, втратою сім’ї навіть на короткий термін

Подальше опрацювання проектів з попередження відмов та вилучення дітей

Вживання алкоголю в сім’ї як загроза для дітей

Небезпека асоціюється з темрявою

Використовувати більш „сонячну” термінологію на кшталт „Промінь надії”

Побутові ризики

Дорослі діти / випускники

В5 – усі чоловіки

Це „вулиця”: ровесники які зловживають спиртним, наркотиками. Якщо людина не має сили волі і поставленої мети в житті – такій людині легко попасти під вплив негативного оточення та стати таким як і вони: асоціальними, є загроза стати алкоголіком, наркоманом.

Страхи пов’язані із майбутнім. Хлопці мали досвід спілкування із іншими випускниками інтернатних закладів, які після виходу із нього спивалися, кидали навчальні заклади і поверталися в село. Перспектив та майбутнього у таких людей не має, вважають опитані. Небезпека була пов’язана із тим, що дуже легко піддатися впливу „дурного” оточення і не справитися із спокусами, які пропонують так звані „друзі”.

С5 – усі чоловіки

Респонденти зазначили, що вони відчувають себе захищеними. Основним поясненням цього висновку, випускники ставлять свої вміння (в тому числі освіту, професію), навички, пов’язані з адаптацією/ своїм становленням в суспільстві. Ще своє відчуття захищеності вони пов’язують з своєю родиною, з братами-сестрами, яких мають то з якими дружать і відчувають їх підтримку.


Негативний вплив асоціального оточення (алкоголізм, наркоманія)

Планування індивідуального розвитку і подальшої соціалізації для усіх категорій дітей при досягненні 18 років (повноліття), з врахуванням оточення в яке вони попадають, створення можливостей для вступу у вищі навчальні заклади і т.д.

Відсутність перспектив для працевлаштування в селі

Проведення навчань з soft skills (загальні менеджерські навички) для випускників, допомога у пошуку роботи на районному рівні, в містах.

Важливість підтримки родичів Урахування необхідності підтримки стосунків з родичами для усіх категорій дітей при роботі соціальних центрів та в розробці моделей гейткіпінгу.

Батьки – вихователі, керівники та працівники закладів

В1 – усі жінки

Найбільша небезпека – коли родина бере дитину, а потім виявляється, що вони не готові, Звісно, краще, щоб дитину всиновлювали, тому що тоді в неї з’являється свій дім і гарантії на якесь житло.

С1 – усі жінки

Оскільки дитина у мене всиновлена, і підростає мені та й думаю з часом дитині необхідні поради та консультації психолога, педагога з вікова психології. Суспільство не завжди однакового реагує на всиновлення. І я хвилююся за психологічний стан дитини, коли хтось їй скаже що вона всиновлена. І сама не знаю як і коли це варто зробити.

С2 - 6 жінок та 4 чоловіків

Більшість батьків наголошують на тому, що головними проблемами, які спіткають дітей у майбутньому – це відсутність житла та труднощі у першому працевлаштуванні.

Але є й такі, хто вважає, що немає ніяких інших небезпек для їх дітей, окрім тих, які можуть спіткати будь-яких дітей будь-якої країни. І тому, головна задача батьків – навчити дітей робити правильний вибір, підготувати до можливих негараздів.

D2 - 2 жінки та 1 чоловік

Найбільше батьки переживають за те, що дитина буде в майбутньому відкинута суспільством. Що не зможе: здобути освіту, отримати професію, працевлаштуватися (хоча має здібності і особистісні передумови для цього). Адже (з досвіду батьків) в нашій країні проблема з працевлаштуванням стоїть і для здорових людей, а працевлаштування інвалідів взагалі не практикується/не підтримується.

Побоювання батьків стосуються і стосовно внутрішнього психологічного стану дітей. Вони переживають, що у дітей сформується внутрішній дискомфорт і відчуття меншовартості, яке формується представниками громади через загально низький рівень культури.


Рішення щодо прийняття дитини у сім’ю має бути усвідомленим, батьки перевірені на готовність

Забезпечення проходження потенційними батьками-вихователями навчальних програм

Психологічні травми дітей щодо факту їх всиновлення, щодо їх інвалідності

Доступні послуги з консультацій психолога та педагога з питань розкриття дитині фактів про всиновлення

Робота з громадою / суспільством щодо нормального сприйняття прийомних дітей, дітей з інвалідністю, зосередження на їх підтримці а не осудження

Розробка та забезпечення інклюзивних програм для дітей з особливими потребами щодо їх розвитку та психологічної реабілітації

Відсутність житла, труднощі у працевлаштуванні

Доступні матеріали для батьків-вихователів щодо підготовки дітей до дорослого життя, забезпечення можливості ділитися досвідом

Розроблені спеціальні програми щодо працевлаштування дітей з інвалідністю

Ключові цитати:

Небезпека – коли батьки п’ють, не піклуються про дітей, коли дорослі б’ють дітей.

Вихованці МГБ Центру „Промінь надії”

Найбільша небезпека – коли родина бере дитину, а потім виявляється, що вони не готові, Звісно, краще, щоб дитину всиновлювали, тому що тоді в неї з’являється свій дім і гарантії на якесь житло.

Керівник обласного будинку дитини, смт. Боярка

Наявність підтримки / турботи зі сторони суспільства / оточення, чи задовольняються усі потреби.

Батьки / матері в СЖО


На думку матерів, недостатньо турбуються про їх дітей медики (сільський фельдшер, медичні працівники:

невчасне наданням медичної допомоги та ліків; байдужість медичних працівників; недостатня кваліфікація.

Крім того, про дітей не турбуються їхні батьки. Як зазначала одна із мам, батько її дитини жодного разу не подзвонив щоб дізнатися як справи у неї та дитини.

Щодо турботи з боку держави, зазначали учасниці, то при оформлених і наявних документах на дитину – отримують виплати по догляду за дитиною. Це учасниці визначили як суттєвий вид допомоги.

А2 – троє жінок, 1 чоловік

Учасники зазначали, що відчувають підтримку громади. Але вона для кожного із учасників є різною. Одна із учасниць назвала, що таку підтримку відчуває від:

сусідів. Це моральна підтримка, коли вони чесно та реально реагують на ситуацію, не обмовляють матерів. Адже одне погане слово на тих, хто був під супроводом чи колись позбавлений батьківських прав, і органи державної влади можуть переглянути питання перебування дітей в такій сім’ї.

школи. Це пояснено тим, що класний керівник завжди передзвонить у ситуаціях, які необхідно вирішити щодо її дітей, відправить додому та передзвонить коли дитина захворіла в школі чи погано себе почуває.

служби у справах дітей. Підтримка у вирішенні питань роботи для матері та моральна й консультаційна підтримка.

Двоє із учасниць зазначали, що відчувають підтримку від сільської ради, зокрема від сільських голів, які з розумінням ставляться до їх проблем, допомагають їх вирішити. Зокрема, у випадках, коли сільська рада має можливість надати гуманітарну допомогу, то завжди допомагає їх сім’ям.

Жодної підтримки не відчуває одна учасниця від школи та дитячого садка. Особливо це відчувається коли мама не має змоги здати гроші на ремонт чи не має змоги купити дитині шкільну форму. В таких випадках до її дітей вчителі відносяться недбало, як до таких, що неспроможні бути в одному ряду з іншими. Це відображається і у відношенні до її дітей інших учнів.

Підтримку та увагу, підкреслила інша учасниця, її діти отримують від медиків. Але на її думку, кваліфіковану допомогу вона змогла отримати лише на районному рівні. Сільський фельдшер має мало знань і тому при потребі звертатися до нього не ризикне.

Інший учасник відчуває підтримку для його дитини від центру соціальної підтримки „Промінь надії”, де його дитина може перебувати щодня та розвиватися і отримувати все необхідне для життя (харчування, догляд, ігри, залучення до розважальних заходів).


Важливість підтримки від вчителів, сусідів, соціальних працівників, вихователів дитячих садків, сільських голів

Проведення комплексу заходів (інформаційних семінарів, зустрічей, навчань) з цими цільовими групами щодо правильного поводження з сім’ями с СЖО, забезпечення рівного підходу та активної участі щодо подолання ситуації

Наявність ресурсів та бажання допомагати на рівні села (сільської ради)

Необхідність наявності практичної та матеріальної допомоги сім’ям на міському та сільському рівнях для подолання СЖО

Необхідність матеріальної допомоги від держави, але тільки її недостатньо

Просувати проведення реформи системи надання соціальної допомоги, приведення її у відповідність із змінами поведінки отримувача, поєднання допомоги із забезпеченням відповідних послуг, моніторинг використання коштів.

Важливість запровадження денного відділення у Центрі „Промінь надії” для щоденного перебування і розвитку дитини

Необхідність розвитку цієї послуги, та розширення на інші категорії населення, запровадження дитячих заходів.

Діти


У відповідь діти перерахували, що потрібно робити, щоб вони відчували турботу: розвеселити, гратися з ними, годувати.


Дітей змушують відчувати, що про них не турбуються наступні речі Коли до мене погано ставляться. Коли відчуваєш, що нікому не потрібен, відчуваєш страх і самотність. Коли

боїшся залишитися одним, і померти з голоду. Коли ніхто не дружить, батьки погано ставляться. Коли батьки не звертають на нас увагу, коли їх щось просиш, а вони не

мають часу, не хочуть піклуватись і спілкуватись. Якщо якісь проблеми, батьки не хочуть допомогти, кажуть, сама розбирайся. Поки діти в притулку, батьки не дзвонять, не приїжджають, не хочуть

спілкуватись.


Про дитину не турбуються, якщо її покинули на вулиці, вдома, в темній спальні; це коли б’ють, щипають, плюють, пхають, або коли кинули дитину, коли їй погано. Це дуже сумно і образливо, адже про деяких дітей турбуються, а про деяких – ні.


Якщо ображають нас, штовхають, кричать, не звертають уваги.


Як ви відчуваєте, що про вас турбуються: Коли люди добрі до тебе Виявляють любов Коли виховують Коли допомагають по школі Приділяють увагу Помагають в усьому Коли купують одяг, все необхідне в школу, в лікарні Коли відвідують в лікарні Коли допомагають вирішити проблему


Необхідність проведення часу разом з дитиною, допомоги їй у повсякденних проблемах

Детальне планування часу в роботі з цільовими групами (при наданні послуг) щодо максимального залучення у вирішенні їх проблем.

Увага до проблем дитини як зі сторони батьків так і суспільства

Відсутність спілкування з батьками при знаходженні у притулку

Необхідність першочерговості роботи з біологічною сім’єю і родичами при наданні послуг і роботі з цільовими групами

Унеможливлення фізичного та емоційного насилля в рамках виховання дитини

Проведення інформаційних кампаній щодо попередження насилля.

Важливість рівного ставлення до усіх дітей



Підтримку хлопці відчувають, в першу чергу, з боку працівників навчального закладу: викладачів, коменданта гуртожитку. У начальному закладі крім обов’язкового навчального процесу з розумінням ставляться до особистих проблем студентів. Крім матеріального забезпечення важливим для хлопців є

розуміння та моральна підтримка, консультація та порада що вирішення інших проблем, не пов’язаних з навчанням.

Хлопці зазначили що відчувають особливу увагу з боку керівництва та викладачів, як до дітей сиріт. Причому це не викликає дратування у них, що вони відрізняються чимось від інших студентів, а навпаки, така увага та підтримка є дуже прийнятною для хлопців. Крім навчального закладу двоє із опитаних зазначали, що відчувають підтримку від районного в м. Києві центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, громадських організацій, що організовували навчальні тренінги щодо прикладів сиріт які добилися успіху. Місцевий бізнес та депутати допомагають матеріально: одягом, грошима, якщо потрібно.

Підтримка того середовища, в якому хлопці проживали до навчання в училищі, на сьогодні є майже у всіх. Однак носить вона ситуативний характер та, як правило, від однієї-двох осіб. Двоє із опитаних зазначили що отримують таку підтримку від близьких родичів: сестри та тітки. Двоє інших зазначили, що таку підтримку мають від людей, які не є їхніми родичами, але завжди з розумінням відносяться до них. В даному випадку це вихователь (в минулому) дитячого садка, яка має свою сім’ю, але небайдужа до долі одного із хлопців, тому що знала його ще малим та коли він перебував в інтернатному закладі.


Випускники вважають, що підтримка оточення залежить від них самих, від того, як вони себе поводять в своєму „мікро-соціумі”, чи поважають інших – і, якщо „так”, то і вони самі відчувають цю підтримку і повагу

Кожен із тих, хто заповнював анкету зазначив, що сім’я – це є найдорогоцінніше, що він має, що головна удача в житті – це те, що потрапили (саме в свою родину). Що допомога сім’ї є колосальною і полягає вона в психологічній та моральній підтримці та в мудрості батьків (якою батьки діляться).


Крім матеріального забезпечення важливим є розуміння та моральна підтримка, консультація та порада що вирішення різних проблем.

Розробка цілісної програми з підтримки цієї цільової групи, що охоплює всі сфери її благополуччя

Корисним є організація навчань \ тренінгів щодо прикладів сиріт які добилися успіху

Включення до навчальних програм для цільових груп тренінгів \ семінарів щодо трансляції позитивного досвіду. Розробка і розповсюдження відповідних матеріалів.



Задовольняються наступні потреби: медична, виховна, пристосування дитини до життя (адаптація в соціум). Відкрилось відділення попередження відмов матерів від дітей. Проводиться лікування дітей у київських клініках. Щодо нашої інституції,

то всі кабінети обладнані за сучасними технологіями, уся робота добре організована. Зв’язки з родичами підтримуються обов’язково. В суботу-неділю родичі мають право забрати дітей додому, попередньо пишуть заяву. Останні 2 роки ми працюємо за такою системою, раніше цього не було.


Задовольняються наступні потреби: харчування, лікування, надання дошкільної освіти, елементарні навички особистої гігієни. Ти, хто дуже відстають у розвитку працює окремо викладач. Проблема в тому, що ми знімаємо частину дитячого садочку, який є переповнений, у завідуючої лежить близько 50 заяв про влаштування дітей. Нам не вистачає площі. Оренду наразі продовжено на рік, подивимось що буде далі. Є питання заробітної плати, тому у нас виникають проблеми з тим, що ми не можемо взяти на роботу саме професіоналів, які б давали дітям трошки більше. Якщо минулого року ми могли оплачувати індивідуальних вихователів, які займались з дошкільнятами, то зараз ми не можемо цього собі дозволити. Працюють тільки волонтери, але це нерегулярно. Медичне обслуговування знаходиться далеко, у смт. Боярка, і через те, що Боярка – провінція, послуги не дуже якісні, в порівнянні з Києвом.


Якщо говорити про оточення моєї дитини та мене, то відчувала відчуваю підтримку з боку дитячого садка. Зокрема у вихователів, це поради з виховання дітей раннього віку. Адже власних я не мала, тому такі поради та консультації для мене є дуже необхідними. Відчуваю підтримку від тих хто живе поруч – це мої сусіди. Вони всі з розумінням ставляться до мене і до того, що я всиновила дитину. Жодним чином не було ніяких агресивних випадів чи пліток. Я вдячна їм за таке розуміння. Вони граються з моєю дитиною та допомагають порадами щодо виховання дітей. Допомагають у догляді за дитину.

Можу стверджувати про належну увагу з боку дільничних лікарів. Обстеження та лікування (при необхідності, а така вже була) завжди проводиться ретельно та якісно. Консультують по догляду за дитиною та радять кращих фахівців в області, якщо таку допомогу не має можливості надати в районі. Мої дитині необхідна була операція, і мені порадили гарних фахівців, домовилися про зустріч. Я вдячна за таку увагу та належне виконання своїх обов’язків.


Відповіді батьків з даного питання кардинально різняться. Одні батьки категоричні у своїх висловлюваннях і стверджуються, що їх ніхто не підтримує. Деякі члени громади ставляться з упередженням, але, в цілому, коли люди ближче знайомляться із сім’єю і дітьми, то відношення до них стає більш позитивним.

Інші батьки – стверджують, що відчувають підтримку і розуміння громади, повагу до батьків і відсутність явно негативних «втручань» (але зазначають, що до такого рівня сприйняття/ відносин пройшов певний час).

D1 – усі жінки

На думку респондентів, фахівці закладів в яких вони працюють можуть задовольнити такі потреби дітей:

реабілітаційні послуги; медичні послуги (лікування, профілактика); консультації сім’ям (юридичні, психологічні); послуги з догляду за дитиною; послуги дитячого садка та школи (спеціалізовані).

Учасники опитування зазначили, що їх заклади не в змозі охопити велику кількість дітей та сімей своїми послуги через брак фінансів, фізичних можливостей персоналу, не розвинутою структурою закладів. Насамперед це:

неможливість надати реабілітаційну допомогу за місцем проживання; реабілітаційна і медична допомога для дітей, проживаючих в сім'ях,

виявляється фахівцями фрагментарно; не розвиваються сімейні відносини; відсутність адаптаційного обладнання.


Всі батьки зазначили, що не відчувають підтримки від громади, адже ніде не створені умови для соціалізації дітей і допомоги батькам у догляді за дитиною, відсутні спеціалісти кваліфіковані, центри перебування для таких дітей (де і діти і батьки мали б змогу спілкуватися, розвиватися), навчені волонтери, які могли б як займатися з дітьми для їх розвитку, так і хоча б просто доглянути протягом 1-2 годин (коли батькам вкрай необхідно відлучитися). Відсутня інклюзивна освіта. Як мінімум - батьки хотіли б від громади нормального ставлення до їх дітей і, можливо, трішки розуміння.

У батьків однакові труднощі стосовно догляду, розвиток, освітою та медичним обслуговуванням. З догляду:

мала житлова площа на кількість людей які проживають на одній житловій території (у дитини немає свого особистого простору)

житлові приміщення не розраховані для проживання в них дитини з особливими потребами

Відсутні відповідні фахівці (в межах міста, району), які могли б надати необхідну кваліфіковану допомогу і батькам і дітям: медичну, юридичну, психологічну, педагогічну (відсутні дефектологи, логопеди так і інклюзивна освіта), реабілітаційну (як комплексну так і окрему – масаж, ЛФК). Ці послуги на місцях відсутні взагалі і їх сім’ї не можуть отримати навіть за власний кошт.

Висновки / посили Пропозиції / проектиНеобхідність доступу до знань про сучасні методики догляду за дітьми

Створення інформаційно-ресурсного центру (бібліотеки) з веб-доступом у сфері догляду за дітьми для різних цільових груп і аудиторій, забезпечення перекладу матеріалів, вибіркової публікації та розповсюдження

Необхідність сучасного обладнання (у т.ч. адаптаційного), пов’язаного з доглядом за дітьми,

їх розвитком, забезпеченням специфічних потреб

Нестача коштів у залученні професіоналів для забезпечення потреб дітей у розвитку.

Впровадження зобов’язань \ оплати державою спеціалістів щодо надання специфічних послуг вразливим категоріям.

Навчання волонтерів щодо надання специфічних послуг (психолог, логопед, і т.д.)

Транспортні проблеми у забезпеченні повноцінного медичного догляду, віддаленість та низький рівень у наданні медичних послуг

Подолання упередженого ставлення громади до сімей у СЖО

Проведення в рамках надання послуг клубів по батьківству та іншим інтересам з наданням можливості для спілкування представників громади з сім’ями у СЖО

Фрагментарне надання реабілітаційної допомоги за місцем проживання

Брак ресурсів для охоплення більшої кількості дітей

При розробці послуг \ моделей враховувати необхідність охоплення всіх аудиторій

Відсутність інклюзивної освіти та відповідних послуг навіть за можливості їх оплати

Створення передумов щодо розвитку ринку послуг

Житлові приміщення не розраховані для проживання в них дитини з особливими потребами

При розробці та реалізації проектів (особливо при проведенні будівництва, оновлення приміщень) враховувати потреби інвалідів


Людина живе не сама, а в суспільстві, і без думки оточуючих прожити важко. А думка сусідів в першу чергу буде сприйматися, адже це ті - хто живе поруч та кожного дня може відслідковувати ситуацію. Тому, я намагаюся зарекомендувати себе з хорошого боку, щоб ніхто не міг зауважити мені та нічого не загрожувало моїм дітям

Матір в СЖО, що перебуває у Центрі „Промінь надії”

Це дуже сумно і образливо, адже про деяких дітей турбуються, а про деяких – ні.

Діти з дитячого будинку змішаного типу „Берегиня”, м. Бориспіль

Найкращі випадки у житті

Батьки (матері) в СЖО


Всі мами зазначили, що найщасливіший день їхньому житті це той, коли в них народилася дитина. Пояснювали це родинним відчуттям, переживанням за кожну мить яка відбувається в житті її дитини: перші посмішки, перші кроки дитини. Одна із опитаних зазначила, що це було щастям тому, що нарешті їй стало легше фізично, адже виносити дитину не легко.

Для однієї із матерів щасливим був день, коли вона придбала свій перший мобільний телефон. Відсутність такої речі для учасниці означав не сприйняття оточуючими її як сучасної молодої людини. Це був спосіб показати, що вона не гірша за інших та надало можливість спілкування з друзями.


Всі респонденти зазначили, що для них найщасливішим випадком був день, коли народжувалися їхні діти. Для них це і моральне задоволення, і приємні душевні переживання. Ще один із учасників зазначив, що в нього було багато таких днів – це все його дитинство. Тому що поруч були мама й тато, дитинство було щасливим, він почувався захищеним.

Для однієї із учасниць найщасливішим днем був той, коли вона змогла повернути свою дитину, яку не бачила п’ять років. „Це було відчуття, говорила вона, ніби мені повернули частинку мого раніше пошматованого серця – тільки без втручання хірургів. Такі сильні емоційні відчуття я тоді переживала”.

Діти


На запитання про найкращий випадок, найкращий день в їхньому житті, всі учасники описали недавні події – уроки малювання в школі, читання з вихователем, день, коли вони займалися у спортивному залі, і т.д.

А4 - 3 дівчинки, 12 хлопців Найкращі дні мого життя – це коли всі дома були. Це коли я поїхав з притулку додому на канікули. Коли зустрівся з сестрою, з якою довго не бачився. Коли до мене у притулок приїхала мама.

В3 - 4 дівчинки, 1 хлопчик Коли я ще була дома, то ми з братом пішли в цирк. Мама дала нам гроші не

тільки на квитки, але й на їжу. Ми поїли, і пішли в цирк, там був веселий клоун, який мене розсмішив.

Мій день народження. Було багато подарунків. Найкращий подарунок – іграшка велика, сестра подарувала.

Я поїхав з вихователями грати в боулінг.

Коли я була ще зовсім маленька, тато мене мав відвозити в дитячий садок, він взяв санки, прив’язав до велосипеда, і так віз мене. І я була дуже щаслива.

В4 - 3 хлопця, 3 дівчини Коли ми всі разом „всією сім’єю” (малось на увазі „сім’єю” дитячого будинку)

поїхали в санаторій. Ми там відпочивали 10 днів, кожен день активно проводили, кожен вечір щось відбувалося: дискотека, концерти.

Коли ми всі разом їздили в театр. Коли я перший раз поїхала в Іспанію, мені там дуже сподобалось, там дуже

гарно. Коли ми всі разом їздили в Київ на ялинку.

С3 - 5 дівчат, 1 хлопець Це було в суботу. Ми гралися, а мама каже „Хто хоче яблука, ідіть на кухню”.

І для нас всіх там було достатньо яблук. І в мене було таке враження, що мама нас дуже любить, і кожен день так до нас ласкаво говорить.

В мене була хороша оцінка. Я два рази вивчив гарно вірші, і мені вчителька двічі поставила 12. Мама дуже мене хвалила.

Найщасливіший час був тоді, коли ми їздили з мамою на море. Гралась з братом, було дуже весело. Ми поїхали до зоопарку, бачили там різних тваринок: поні, мавп. Ми сиділи всі разом, і складали пазли з нашими фотографіями.


Що хорошого може трапитись з цією людиною?- Щоб багато грошей було- Щоб міг робити подарунки- Була гарна хата


Найщасливіші дні діти пов’язують з розвагами, поїздками бажано разом з батьками чи в кругу сім’ї

При перебуванні дітей в альтернативному догляді детально планувати вільний час дітей, обов’язково залучати батьків \ родичів.

В рамках послуги денного відділення організовувати розваги для дітей громади, що не мають можливості їх організувати.

Для багатьох є важливим повернення в сім’ю \ побачення з рідними

Забезпечення контактів дітей з сім'ями і родичами, розвиток підтримуючої мережі, організація візитів родичів до дітей



Двоє із опитаних зазначили, що в їхньому житті не було гарних днів (моментів) і вказали, що життя їхнє сіре та буденне і замість яскравих моментів вони бачать лише чорну смугу.

Серед інших озвучених відповідей на дане запитання були позитивні відгуки. Для всіх це були різні причини радощів, але вони навіть могли їх пояснити:

“Для мене це був день, коли я після канікул, на яких зміг заробити грошей, поїхав на відпочинок у Карпати. І коли я став на лижі, то відчував себе щасливим. Щасливим від того що сам спромігся заробити гроші на цю поїздку. І що збулася одна із мрій, покататися в горах на лижах”;

“А я можу назвати, що для мене найщасливішим випадком був той час, коли я вперше потрави в родину в Іспанії. Мене вразило гарне та родинне відношення тієї сім’ї до мене. Мене сприймали як свого, як рівного їм. Мене вразила та місцевість де я перебував. І коли я повертався звідти на Україну я плакав, бо думав, що моє щастя закінчилося”;


Перебування у дитячому будинку сприймається як цілісна негативна частина життя

Відмова від інтернатів та інших видів стаціонарного догляду, не наближеного до сімейних умов

Важливість самореалізації для вихованців інтернатів


Це було відчуття, говорила вона, ніби мені повернули частинку мого раніше пошматованого серця – тільки без втручання хірургів. Такі сильні емоційні відчуття я тоді переживала.

Мати, яка отримувала підтримку Представництвом протягом 4 років. Ми допомогли їй повернути дитину, яку вона не бачила 5 років.

Найкращі дні мого життя – це коли всі дома були.Найкращий день мого життя, це коли до мене у притулок приїхала мама.

Діти, які перебувають в Київському обласному соціально-реабілітаційному центрі

А я можу назвати, що для мене найщасливішим випадком був той час, коли я вперше потрави в родину в Іспанії. Мене вразило гарне та родинне відношення тієї сім’ї до мене. Мене сприймали як свого, як рівного їм. І коли я повертався звідти на Україну я плакав, бо думав, що моє щастя закінчилося.

Один з випускників дитячого будинку „Барвінок”

Щасливе майбутнє (найкращий світ) для дітей



Всі мами хотіли б жити в такому світі, де в них є своє особисте житло. І цей світ – це їхня домівка. Троє із них хочуть жити навіть в тій домівці де й живуть, аби лише ніхто не втручався в їхнє життя і не вказував як їм жити та що робити з дитиною.

Всі опитані зазначили, що у світі, якому б хотіли жити, ні їм, ні їхнім дітям нічого не загрожує. Адже кожна із матерів уявила ідеальний варіант, де проживає у власному житлі, почувається захищено, ніхто і ніщо не може порушити їх спокійний та ритм життя. Учасники зазначали, що у дитини має бути батько, який би працював, а мама в цей час доглядала дитину. В такій ситуації сім’я почуватиметься у безпеці.


Двоє із учасниць бачать світ в якому вони живуть з дітьми, обов’язково в іншому населеному пункті (аби не в тому де проживають зараз). Мотиви цього – стала думка громади про них як про неблагополучних і цю думку змінити неможливо. Лише переїзд може дати можливість почати життя спочатку.

Інша учасниця зазначила, що уже не раз із своїми дітьми мріяла про свій світ і мають чітке уявлення який він є: це власний двохповерховий будинок, з балконом, зеленими насадженнями та двома великими псами породи сенбернар (так хочуть діти). Обов’язково має бути робота у мами, працювати – щоб жити для дітей. Якщо б і був чоловік – то лише з хорошим, спокійним характером та працьовитий.

Троє із учасників зазначили, що при таких граних та створених умовах вони почувалися б у безпеці та такими, що їхнім дітям нічого не загрожує.

Один із учасників зауважив, що які б ідеальні умови ми не створили, ніколи не можна почуватися у 100% безпеці ні батькам ні дітям. Адже є ризик того, що не передбачувані дії можуть призвести до загрози життю дитини. Тому цей респондент не почувався б у безпеці.


Ідеальний світ асоціюється з власним житлом, незалежністю у діях та безпекою для дітей

Забезпечення прийняття рішень стосовно дитини / сім’ї відповідно до її найкращих інтересів з врахуванням її думки / думки батьків

У багатьох наявне бажання змінити місце проживання (оточення), яке сприймає сім’ї лише у негативному плані

Зміцнення інформаційної роботи в громадах щодо підтримки сімей у складних життєвих обставинах

Діти


В домі, в якому тепло, в якому є дах, гараж.

Світ, де є різноманітні іграшки, тваринки, де можна гратися з тваринками, їсти солодощі, ходити в магазин, ходити в школу.


Великий дім, багато іграшок, багато одягу. З батьками, які піклуються про тебе. Навколо дому – сад, басейн. Такий дім кожному мають створити самі люди, а держава має допомагати. В світі, де кажуть, що тебе люблять, де чуєш голос своїх близьких. В такій громаді можна було б піти в дитячий садок, в цирк, в театр, в

кінотеатр, в зоопарк, парк, кататись на атракціонах, поїхати відпочивати з рідними, піти на річку з друзями, піти в спортзал, в магазин, в банк за грошима. Був би дім, куди можна було б повернутись. Була б можливість заводити нових друзів, займатися улюбленими заняттями (грати у футбол, плавати, показувати фокуси, танцювати, майструвати), їсти солодощі, гратись ляльками.

В такому світі ми би почувались краще всіх


У світі, де у нас є великий, гарний, затишний дім з віконечками. Там живуть люди і звірі. Там житимемо ми, всі діти, і наші вихователі. А можна і батьків узяти? Тоді мама і тато. Навколо дому озеро, дерева, їжачки, квіти. Дім знаходиться в селі. Ми би в ньому прибирали, замітали.

В світі, де можна бачити своїх дідуся і бабусю, сестер і братів, рідних, де є друзі, з якими можна гратися, щоб мама цілувала, вчителька в школі хвалила, де можна гратися м’ячиком, кататися на велосипеді, піти в магазин, в кіно, в парк, в цирк.


У світі, де у нас є світлий, красивий, затишний будинок, з гарними квітами, садом, де живуть лише веселі люди. Такий будинок побудували мама і тато. В ньому ми живемо з батьками, у нас є домашні тварини, рибки. В такому світі постійно відчувається любов батьків, є можливість їсти солодощі, слухати музику, робити сюрпризи для рідних, добрі справи.


В якому домі ви хотіли б жити? Великий дім, Багато світла, тепло. Є комп’ютер та телевізор, диван,

приставка. Є басейн, джакузі, машина. Там, де живе уся сім’я: мама, тато, сестри, нормальна сім’я де дитині безпечно.

Хто має створити такий світ? Батьки.


Відповідальність та визначальна роль батьків у побудові щастя для дітей

Розробка механізмів підтримки біологічної сім’ї

Наявність дому, комфорту та сім’ї Забезпечення догляду дітей в сім'ї, а, коли це неможливо, - в середовищі наближеному до сімейного.



Як зазначив один із підлітків, його світ – це безлюдний острів, де б ніхто не заважав йому жити та працювати. Він хотів би сам пізнавати цей світ, досягати всього нового самому, долати труднощі та будувати своє життя без втручання інших людей. Ще для одного із респондентів світ, в якому він хотів би жити, це в першу чергу сім’я, діти та робота з гарним заробітком, щоб утримувати сім’ю і не має особливого значення місце проживання та країна. Головне – мати мету, працювати та не стати на хибний шлях. І тоді цей світ буде прекрасним. На його думку, це все цілком реально і його можна досягти самому, якщо багато працювати і розуміти, що все робиться не за одну мить.

Інший із опитаних говорив, що він мріє жити в країні де не має криміналу та злочинності. При цьому стверджував, що це може бути не якась конкретна країна із нині існуючих. Це може бути будь-яка, або лише там можна було почуватися захищеним: на вулиці, дома, на роботі. Для нього важливими є друзі, тому свій світ він не уявляє без них.


Необхідність в умовах, що сприятимуть особистісній реалізації


“У дитини є батько, який працює, а мама в цей час доглядає дитину. В такій ситуації сім’я почуватиметься у безпеці”.

Матір в СЖО, що перебуває у Центрі „Промінь надії”

Хто має створити такий світ?Батьки.

Вихованці малого групового будинку (МГБ) Центру „Промінь надії”

Головне – мати мету, працювати та не стати на хибний шлях. І тоді цей світ буде прекрасним.

Випускники дитячого будинку „Барвінок”, смт. Макарів

Роль держави / суспільства / громади



На думку опитаних, відношення влади до матерів з дітьми в яких є соціальні проблеми - незадовільне. Учасницям важко уявити створений світ без тієї громади, яка є в них на сьогодні: це і сільський голова, який не вирішує питання та проблеми громади. Пояснюючи чому таке відношення у сільського голови, одна із учасниць зазначила, що для голови важливо показати що відносно матерів, які перебувають в СЖО проводиться робота, і для нього легше запропонувати службі у справах дітей позбавити маму батьківських прав, ніж вирішити нагальну проблему з житлом, соціальними виплатами, іншими проблемами, які виникають в таких сім’ях.

Cеред озвучених думок, що стосувалися ролі держави і суспільства були такі: забезпечення дитячим садком; відвідування школи, в якій не вимагають коштів на ремонт; гарне відношення медичного персоналу у медичних закладах, допомога у

догляді за дитиною та якісне (по можливості безкоштовне) лікування.


Учасники зазначали, що це може бути моральна підтримка від тих, хто оточує. І від сусідів, і від працівників тих закладів, з якими доведеться стикатися: школа, садочок, лікарня, робота. Підтримку можуть надавати громадські організації, які займаються питаннями захисту дітей. „Адже які б не були ідеальними умови проживання, говорила учасниця, ми завжди потребуємо нових знань, інформації – і такі організації як ННС завжди підтримають, порадять”.

Учасники виокремили як особливу підтримку – належне виконання педагогами своїх обов’язків та утримання школи чи садка від збору коштів від батьків на ремонти приміщень, в яких навчаються чи перебувають їхні діти. Підтримка – це і розуміння іншими батьками ситуації сімей, які перебувають у більш скрутних становищах, і не мають змоги краще одягнути своїх дітей, чи щось інше купити їм. А саме це формує і погане відношення до дітей, які в цих сім’ях виховуються


Для матерів важливою є наявність батька для дитини, а також підтримки з боку суспільства

В рамках центрів соціальної підтримки дітей і сімей запровадження послуг для одиноких батьків

Погане відношення представників громади до сімей, що перебувають у скрутних становищах

Проведення інформаційних кампаній щодо попередження упередженого ставлення представників громади до дітей / сімей в СЖО

Діти


Бачити своїх друзів постійно, бачити, що тебе люблять, коли тобі всміхаються оточуючі, навіть чужі люди. Щоб були батьки, їх можна було б обійняти.

Турбуються – це якщо знайшлась сім’я, якби хтось обігрів, нагодував, звертав увагу. Щоб була постійна увага – треба гратися, спілкуватись побільше, ходити гуляти. Якщо турбуються, то дають гроші, возять на атракціони, відвідують у притулку, додому забирають.


Якби за мною скучали, боялися за мене, питали, що болить, якщо є рана, то обробили, подмухали. Коли жаліють. Дивляться за нами. Піклуються. Одягають нас. Діляться з нами усім.


В громаді не було би злих людей – лише добрі, і щирі. Всі до нас гарно ставляться – і сусіди, і інші оточуючі. Ніхто не бажає нам зла. Якби приділяли увагу – грали з нами у футбол, відпочивали би з нами, мили, гладили. Любили.


В безпеці – це коли поряд є мама і тато, коли дома за тобою доглядають, це коли всі здорові, навколо є добрі люди, які підтримують. Якщо за нами доглядають, люблять, допомагають зрозуміти те, чого не можеш зрозуміти, чомусь навчають, піклуються, розчісують, гладять, купляють нові речі, годують, чимось діляться.


А що потрібно зробити, щоб цій ляльці стало краще? Підняти її, помити Взяти до нашого будиночку МГБ, до нашого Центру Зробити їй багато подарунків

Що держава робить для вас? Нічого. Президент сидить протирає штані.


Відсутність насилля та агресії у соціумі, забезпечення дітей увагою та доглядом



Троє із учасників фокус-групи зазначили, що хотіли б мати підтримку від сім’ї, друзів та родини. Це ті люди, які живуть поруч, які знають проблеми своїх близьких і зможуть допомоги. На думку одного із хлопців підтримку хотів би отримувати і від соціальних закладів, як таких, які мають виконувати свою обов’язкову функцію по захисту життя, здоров’я та прав людини: це медичні заклади, заклади освіти, культури та міліція.

Всі вони стверджували, що яким би не був ідеальним світ, у 100% безпеці вони не змогли б почуватися. Причини того, чому не можна говорити про повну безпеку та їх пояснення викладено в таблиці.

Причина Коментарі Безробіття, криза, втрата роботи

Навіть в ідеальному світі може настати економічна криза. Як наслідок - втрата роботи, безробіття і не можливість утримувати сім’ю.

Хвороба Людина не може бути застрахованою від того, що не захворіє, а це в свою чергу є небезпекою.

Алкоголізм, наркоманія У випадку, коли жити в середовищі де все дозволено важко контролювати свої дії, що може призвести до деградації людини через вживання алкогольних та наркотичних речовин.


Випускники вважають, що крім якихось зобов’язань з боку держави, все-таки було б добре, щоб самі себе випускники могли/вміли себе захистити і головне – щоб могли захистити себе в цій державі. Також вони підкреслюють те, що потрібно подбати про захищеність батьків-вихователів, бо саме вони не є захищеними, бо держава „тільки говорить і нічого іншого".



Держава має запрошувати керівників організацій чи інших спеціалістів до обговорення та прийняття законів, які мають соціальну спрямованість. Або щоби було доступним на сайті якесь обговорення, щоб всі охочі, які залучені до цієї роботи, могли винести свої пропозиції та коментарі з цього питання.


Для повноцінного розвитку дітей перш за все має бути достатній рівень матеріального забезпечення для біологічної родини. Держава повинна сприяти цьому. Роль інституцій – допомоги дитині у проходженні адаптаційного періоду (коли дитина потрапляє від батьків до дитячого будинку, їй потрібен деякий час для адаптації).


Робити все можливе для захисту дитинства: у всіх напрямках – медицина, освіта, дозвілля. Для розвитку всіх дітей (враховуючи їх категорії) створювати потрібно більше послуг з питань розвитку дітей: розвивати та створювати будинки

творчості, спортивні школи, різноманітні гуртки тощо). Зокрема таких послуг не вистачає на місцевому рівні.

Якщо дитина не має вад, особливих проблем із здоров’ям, то про неї теж крім батьків має дбати і держава, розвиваючи структуру та заклади в якій дитина може повноцінно рости, виховуватися та розвиватися.

А для дітей з особливими потребами потрібна і підтримка та дійсно особливий підхід. Для цього в першу чергу потрібно виховувати та інформувати суспільство. Одній людині чи організації це не під силу. Тому спільні справа, в першу чергу зацікавлених батьків, громадських організацій у лобіюванні інтересів своїх дітей та висвітленні цих питань через усі можливі інформаційні канали. Коли держава почує та побачить масштабність проблем, тоді їх вирішення стане більш реальним.


Головна позиція батьків по даному питанню: держава має дотримуватись законів, які приймає, дбати про майбутнє дітей. Ідей стосовно захисту майбутнього дітей, у батьків-вихователів багато, сюди вони відносять: забезпечення житлом, працевлаштуванням, піднесений рівень економічного розвитку країни, розумні податки, високий рівень соціального захисту і дотримання законів у всіх владних структурах, гарний стан екології.

Батьки-вихователі вважають, що в умовах, які склалися в нашій державі ніхто не може бути захищеним, але якщо казати про реальні дії, то це є в першу чергу – вирішення питання з житлом та працевлаштуванням.


Всі опитані висловили думку про розвиток реабілітаційних центрів та збільшення послуг, які надаються й можуть надаватися на базі цих закладів. Двоє із опитаних висловили такі думки з приводу необхідності розвитку послуг:

будівництво басейну для проведення терапії; будівництво ігрового майданчику для дітей з особливими потребами; введення програми по іпотерапії; створення мобільних реабілітаційних команд для надання допомоги

дітям з особливими потребами, проживаючим у віддалених районах області.


1. Головне – перестати бачити дітей-інвалідів як баласт, тягар і т.д.;2. Створити відповідні Центри, відділення для дітей з особливими потребами/

сімей з такими дітьми, щоб сім’я могли отримувати допомогу в тому числі і консультаційну (цитата: «щоб ми не просто так жили, а могли кудись звернутись і отримати пораду, якусь допомогу»);

3. Створити умови для розвитку і соціалізації таких дітей (забезпечення доступності громадських місць, мобільності дітей).

Як максимум - запровадження необхідних послуг на базі району, міста (можливо створення Центру), де можна було б отримати необхідну консультаційну допомогу

у фахівців, пройти навчання з медичного догляду, масажу, лікувальної фізкультури, та здобути інші необхідні вміння. Куди можна привезти дитину, щоб з нею позаймалися, щоб вона могла розвиватися, спілкуватися з дітьми, соціалізовуватись. Як мінімум – щоб існували певні відділення (денні) для перебування дітей, що батьки могли б залишити дитину хоча б на 2 години (якщо батькам необхідно вирішити якісь питання).

Відповідний транспорт, щоб дітей можна було доставити в дитячі заклади, медичні установи і т.д. Щоб ці заклади та установи були відповідно облаштовані (для можливості пересування в них дітей з особливими потребами).

Ще сім’ям необхідні прилади, обладнання, для догляду і розвитку хворих дітей (інвалідних колясок, шведських драбин, тренажерів, ходунків)


Створення можливості для обговорення законодавства з фахівцями, спеціалістами, НУО

Створення інтернет-платформи для обговорення стратегій та змім у законодавстві

Розробка пропозицій щодо покращання процесу громадського обговорення проектів нормативно-правових актів

Необхідність матеріальної підтримки біологічної сім’ї

Поєднання надання матеріальної допомоги з наданням відповідних послуг

На місцевому рівні не вистачає заходів з організації дозвілля для дітей

В рамках роботи соціальних центрів підтримки дітей і сімей запроваджувати заходи з організації дозвілля для дітей громади (розвиток послуги денного відділення, організація встановлення спортивних майданчиків та інше)

Проблема декларативності обіцянок, держава має дотримуватись законів, які приймає.

При розробці стратегій реформування системи захисту дітей розробляти дієві механізми щодо її впровадженні і роботи запропонованих моделей

Підтримка держави слабо відчувається на рівні конкретних отримувачів послуг.

Подолання централізованого та знеособленого підходу держави до захисту прав дітей і сімей, розвиток відповідних послуг

Немає розуміння на рівні держави масштабності проблематики дітей-інвалідів, зокрема у їх вихованні, батьки не забезпечуються елементарним інвентарем

В рамках розробки стратегій реформування системи захисту прав дітей детально опрацьовувати блок по захисту прав дітей-інвалідів, надання послуг, створення умов на рівні громад для їх повноцінного існування

Створення реабілітаційних центрів та збільшення послуг для дітей-інвалідів

Можливі напрямки щодо необхідності розвитку послуг для дітей-інвалідів:

будівництво басейну для проведення терапії;

будівництво ігрового майданчику для дітей з особливими потребами;

введення програми по іпотерапії; створення мобільних

реабілітаційних команд для надання допомоги дітям з особливими потребами, проживаючим у віддалених районах області.


Що держава робить для вас? Нічого. Президент сидить протирає штани.

Вихованці малого групового будинку (МГБ) Центру „Промінь надії”

У випадку, коли жити в середовищі де все дозволено важко контролювати свої дії, що може призвести до деградації людини через вживання алкогольних та наркотичних речовин.


Головне – перестати бачити дітей-інвалідів як баласт, тягар

Батьки, які виховують дітей з інвалідністю

Особиста роль



Серед озвучених учасниками відповідей зазначено такі: для цього треба багато працювати особисто батькам, в яким є діти. Двоє із

учасників готові працювати та працюють. Двоє інших на сьогодні безробітні, та не впевнені що своєю працею можна щось змінити;

звернутися до громадськості, через ЗМІ, щоб озвучити свою проблему та свої бажання, так як праці однієї людини може не вистачити, щоб досягнути мети.


Необхідність підтримки ЗМІ та суспільства у подоланні проблем

Розвиток комунікаційної компоненти, розробка комунікаційної стратегії, виокремлення пулу соціальних журналістів, розробка інформаційних кампаній, запровадження циклів статей, програм з тематики захисту прав дітей



На думку більшості вони не здатні щось змінити та зробити самі для створення такого світу. Лише двоє опитаних пояснили, що готові зробити.

„Для змін і створення гарного майбутнього потрібно не чекати допомоги від інших, а варто самому діяти. Найперше і найголовніше, що я можу зробити, це навчатися, щоб здобути освіту, отримати роботу. Готовий і розумію, що потрібно постійно підвищувати свою кваліфікацію, адже вищий рівень кваліфікації це вища оплата, а відповідно і можливість забезпечити свою сім’ю”.

Ще один із хлопців, відповів, що особисто навряд чи зміг би створити те, про що мріяв, але просив би підтримки у друзів і разом можна досягти недосяжних цілей.


Працювати багато і чесно на результат.


Наявна невпевненість у можливості особистого подолання проблем та будівництва кращого майбутнього

Організація спеціалізованої психологічної підтримки дітей, що перебували у стаціонарному догляді щодо подолання невпевненості у власних силах



Можливо це звучатиме дивно, але я виховую її як добру і гарну людину, відповідальну за свої вчинки, цілеспрямовану і чуйну. Прикладаю всі зусилля щоб вона була належно доглянутою, забезпечити всі її базові потреби.


Батьки-вихователі вважають, що їх головне завдання – це надати дітям можливість зростати в родині, підготувати їх до самостійного життя, навчити необхідним вмінням і навичкам для самообслуговування, планування життя, адаптації в суспільстві, подбати про здобуття дитиною професії. І звичайно головна вимога до самих себе це якісно робити свою справу. Також, при наявності фінансової підтримки, батьки-вихователів, взяли б на себе відповідальність по вирішенню питань майбутнього житла дітей: будівництво, купівля чи ремонт старого.


Учасники зазначили, що готові особисто до змін та навчання і передачі досвіду роботи для поширення та покращення якості послуг. Які надають їхні заклади. Зокрема:

брати участь в створенні системи реабілітаційної допомоги дітям в місті і області (створення мережі раннього втручання).

брати участь у роботі мобільної команди, таким чином надавати допомогу і підтримку сім’ям з дітьми які проживають в селах нашої області.

брати участь та ініціювати висвітлення питань захисту дитинства у ЗМІ, а у медичній пресі зокрема.


Батьки зазначили, що для покращення життя своїх дітей зроблять все, що від них залежатиме і навіть більше та виконають те, що будуть обґрунтовано вимагати від них. Зазначають, що багато працюють самостійно з дітьми, шукають фахівців і кошти для оплати їх роботи, для оплати лікування, тощо. Але визнають, що то те, що вони роблять для розвитку дитини – це є мало і ці впливи маленькі і ситуативні, через відсутність комплексного підходу та систематичної послідовності.

Батьки готові: долучитися до роботи необхідних Центрів / відділень – готові брати участь в

тренінгах, групах взаємопідтримки, багато вчитись самі, ділитись досвідом, підтримувати інших;

на громадських засадах брати участь у роботі таких відділень для дітей – наприклад 1 день в тиждень присвятити догляду і розвитку за тими дітьми, кого батьки привели;

продовжувати багато працювати, щоб отримувати гроші і мати можливість для фінансового забезпечення хорошого лікування дітей, придбання відповідного обладнання.


Основна роль батьків – виховання дітей, підготовка до самостійного життя, забезпечення їх потреб

Готовність брати участь у роботі мобільних команд, таким чином надавати допомогу і підтримку сім’ям з дітьми які проживають в селах нашої області

Розробка проектів щодо активного залучення представників громад до вивчення потреб та надання послуг

Відсутність комплексного та систематичного підходу у підготовці батьків до виховання дітей з інвалідністю

Забезпечення на державному рівні проведення постійних навчань відповідно до розроблених програм


Для змін і створення гарного майбутнього потрібно не чекати допомоги від інших, а варто самому діяти. Найперше і найголовніше, що я можу зробити, це навчатися, щоб здобути освіту, отримати роботу. Готовий і розумію, що потрібно постійно підвищувати свою кваліфікацію, адже вищий рівень кваліфікації це вища оплата, а відповідно і можливість забезпечити свою сім’ю.


Готові особисто брати участь у роботі мобільної команди, таким чином надавати допомогу і підтримку сім’ям з дітьми які проживають в селах нашої області.

Батьки, що виховують дітей-інвалідів

Участь благодійних організацій, зокрема ННС



На думку опитаних матерів, наша місія щодо їхньої безпеки і безпеки їх дітей полягає в тому, що ми можемо допомагати виготовляти та оформлювати документи на дитину, що робить можливим почуватися захищеною, адже без паспорту, свідоцтва про народження та ін. документів мама з дитиною, не може почуватися у безпеці. Якщо організація, така як ННС створює заклади підтримки сімей та дітей, то має ретельно підбирати персонал та спеціалістів, які надають там послуги. Вони мають бути компетентними та кваліфікованими. Якщо є можливість, сприяти тому, щоб проблеми матерів і дітей вирішувалися швидше, щоб мама з дитиною поверталася швидше до дому а не перебувала у закладах будь якого-типу. Опитувані матері зазначили, що бути більше залученими у процес прийняття рішення щодо них, спільній роботі з персоналом.


Під час фокус-групи учасники зазначили, що благодійні організації які працюють в сфері захисту дітей та сімей (на основі знань про діяльність ННС) можуть допомогти наступним чином:

пошуки спонсора чи благодійника, який спроможний фінансового вирішити ту чи іншу проблему сімей з дітьми.

надання матеріальної допомоги одягом та взуттям, адже багато сімей не мають змоги придбати необхідну кількість речей.

порадами, як організації, яка вже стикалася з подібними ситуаціями, що виникають в СЖО.

консультації з різних питань: психологічні, юридичні, медичні. вплив на прийняття рішення на користь дітей та сімей державними

закладами та установами. ННС – це авторитетна організація, до думки якої прислухаються, тому, коли до вирішення питання залучаються працівники ННС, - це завжди успіх.

будівництвом центрів, типу „Промінь надії” у кожному районі – це реальна підтримка не лише дітей, а й їхніх батьків.

Одна із учасниць зазначила, що сім’ї мають намагатися і самі вирішувати свої проблеми. На її думку, якщо всі хто перебуває у скрутному становищі будуть звертатися до благодійних організацій, а самі нічого не робитимуть, то тієї допомоги на всіх не вистачить, якою вона б не була.


Допомога у виготовленні та оформленні документів на дитину

Включення подібної допомоги до послуг центрів соціальної підтримки дітей і сімей, організація роботи з комунальними службами (паспортними столами і т.і.)

Ретельний підбір персоналу та спеціалістів, які надають там послуги

Визначення професійних компетенцій для персоналу центрів соціальної підтримки дітей і сімей, організація проведення

відповідних навчань

Cприяння тому, щоб проблеми матерів і дітей вирішувалися швидше, щоб мама з дитиною поверталася швидше до дому а не перебувала у закладах будь якого-типу.

Проведення оптимізації процесів надання послуг

Залучення матерів до прийняття рішень щодо їх долі / долі їх дітей

Використовувати досвід особистого залучення отримувачів послуг до прийняття рішень щодо їх подальшої долі

Брак досвіду у залученні додаткової підтримки у тому числі матеріальної

Включення до моделі Центру „Промінь надії” компоненти по проведенню навчань для персоналу та бенефіціарів щодо самостійного пошуку підтримки, залучення благодійних коштів

Трансляція досвіду ННС другим організаціям та державним структурам

Реалізувати в рамках комунікаційної стратегії створення мережі організацій, що працюють у сфері захисту прав дітей, організація доступу та постійного інформування про напрацювання та досягнення і т.д.

Діти

А4 - 3 дівчинки, 12 хлопців Приїжджати частіше, спілкуватись, проводити ігри, привозити книжки. Прослідкувати, щоб служби в справах неповнолітніх спостерігали в тому

числі і за благополучними сім’ями, тому що багато дітей навіть з багатих сімей тікають, бо їх там б’ють.

Якщо батькам не вдається побудувати такий світ, такий будинок для нас, то потрібно їм допомогти – розповісти, як правильно його створити, підтримати.

Допомогти повернути заводи людям, відкрити у селах ферми.


Організації можуть давати ідеї, як правильно рідним людям створити такий світ для дитини, підтримувати, розповісти, до кого звернутися за допомогою.


Що тобі відомо про діяльність благодійних організацій: Що вони допомагають тому, кому треба.


Організація моніторингу благополучних сімей в яких діти страждають від насилля

Розробка комплексу превентивних та моніторингових заходів щодо попередження насилля, системи виявлення груп ризику

Організація доступу цільовим групам до напрацювань, ідей, матеріалів благодійних організацій

Створення інтернет-ресурсів, організація бібліотек в рамках центрів соціальної підтримки дітей і сімей з відповідною літературою та матеріалами щодо виховання дітей і захисту їх прав



Учасники зазначили, що роль благодійних організацій в тому, щоб допомогти дітям та людям які відрізняються від інших. Допомагають почуватися такими як і всі інші: повноцінними членами суспільства. Такі організації допомагають адаптуватися в сучасному світі інвалідам, дітям-сиротам. Це проявляється в їхній матеріальній підтримці, а головне - у психологічній.

Про діяльність ННС знають всі учасники фокус-групи. А серед можливих дій щодо забезпечення безпеки та підтримки дітей-сиріт називають такі:

фінансова підтримка (грошима). Це відчутно коли діти покидають інтернат ний заклад, поступають на навчання але ще не отримують стипендії. Навіть незначні кишенькові - це велика підтримка;

матеріальна підтримка. Придбання побутової техніки, одягу, постільної білизни тощо;

підтримка у складних ситуаціях: порада, сприяння у вирішенні питань, пов’язаних з діяльністю державних закладів;

проведення навчальних тренінгів. Адже саме на таких заходах, ННС навчає як правильно себе вести в життя, к обрати професію, куди звертатися за допомогою, про переваги здорового способу життя. ННС, продовжував учасник, навчає, надає психологічну підтримку, є наставником. Переконавшись на власному досвіді, учасник вважає, що такі дії сприяють почуватися таким, про кого піклуються, думають, допомагають.


Діти-випускники вважають, що благодійні організації роблять велику роботу. А потребують перш за все - коштів і підтримки, бо, маючи практичний досвід, бачать/знають проблемні зони та неврегульовані питання в своїх напрямках роботи краще ніж будь-хто.


Необхідність у фінансовій підтримці випускників інтернатів на першому етапі після досягнення повноліття

Розробка нормативів матеріального та фінансового забезпечення дітей в альтернативних послугах, у тому числі з урахуванням необхідності фінансової

підтримки на першому етапі після досягнення повноліття

Важливість наставництва та навчання щодо подальшої соціалізації та фінансової незалежності



Держава фінансує лише заробітну плату для працівників та комунальні послуги. Благодійні організації можуть зробити все аби мали бажання. Якщо приходиш в організацію, а вона занедбана – це не спонсорів нема, це керівник не вміє працювати із благодійними організаціями. Треба міняти керівника. Допомога нашої інституції постійною, довгостроковою як на потреби дітей так і матеріальне становище закладу. Деякі самі знаходять телефон на сайті, телефонують і запитують що нам зараз потрібно.

Діяльність ННС - великий плюс і для дітей, матерів, а також для держави і спонсорів, адже ви все робите для досягнення результатів.


Ми за системну допомогу, а не одноразову. Деякі надають матеріальну допомогу. Більша частина допомоги йде на комунальні послуги та оплату податків.


Держава не в змозі вирішити всі питання щодо створення відповідної інфраструктури для розвитку дітей (гуртки, секції тощо) та доступності послуг професійних психологів та педагогів. Можливо цю функцію могли б виконали благодійні організації: надаючи підтримку у створенні закладів, де б надавалися такого роду послуги. Це і матеріальна підтримка, і фінансова і консультаційна та лобіювання інтересів громадськості на державному рівні.

Благодійні організації, які мають авторитет, та досвід, можуть популяризувати ту чи іншу ідею, і до думки таких організацій прислухаються більше. Це мало б гарний результат щодо поширення сімейних цінностей та цінностей виховання дітей-сиріт в родинах (інформаційні кампанії тощо).


Всі сім’ї отримують певну допомогу від благодійних організацій, у одних це сприяння більш предметне і пролонговане, у інших – ситуативне. Серед видів допомоги є гуманітарна, психологічна, юридична. Окремі сім’ї отримують допомогу по ремонту будинків, оргтехніки, організації свят, тощо.

Ключовим для сімей є те, що такі організації зорієнтовані на потреби конкретно їх сім’ї (хоч і допомагають тільки в рамках своїх можливостей, орієнтирів), і кожна сім’я отримує те, що потрібно саме їй.

В своїх анкетах і супроводжувальних листах до них, батьки з вдячністю перераховують те, що вже зроблено ННС. Підкреслюють, що допомога від ННС враховувала індивідуальні потреби родин і завжди доведена до кінця: чи то допомога по адаптації в громаді, по облаштуванню життя, чи консультаційно-навчальна. І що все зроблено – дуже важливо.

Серед питань, з якими вони звертаються до ННС тепер, такі: вирішення питань захисту житлово-майнових прав та первинної реєстрації

дітей; допомога у врегулюванні питань працевлаштування дітей і певної

соціальної підтримки за місцем проживання після виходу із родини; розробка і реалізація програм по роботі з випускниками та забезпечення їх

захищеності; створення центрів, подібних до Центру „Промінь надії” в їх громадах (районі

функціонування ДБСТ) та інших регіонах країни.


На думку респондентів, благодійні організації мають можливість допомагати фінансового тим інституціям, які надають послуги дітям та сім’ям з дітьми. Допомагати вони можуть матеріально та фінансово у створенні спеціальних освітніх закладів для дітей з інвалідністю (садочки, школи). Крім того, зазначали учасники опитування, благодійні організації можуть підтримати установи, які створюють сучасні реабілітаційні центри. Зокрема, говорилося, що це проведення навчання фахівців реабілітаційних центрів методикам раннього втручання, із залученням кращих спеціалістів - як вітчизняних та і зарубіжних. Такі навчальні тренінги вже проводилися в Харківському спеціалізованому будинку дитини №1 і вони мали гарний результат для закладу. Але для того щоб такі заходи мали більшу користь їх потрібно проводити періодично.

Учасники зазначили, що ННС має можливість надати таку підтримку: Лобіювання на рівні державних структур інтересів установ та закладів, що

надають послуги дітям та сім’ям з дітьми з особливими потребами з метою прийняття нормативних, адміністративних документі.

Інформаційна підтримка щодо функціонування закладів, послуг які вони надають, та проблем, які виникають в ході покращення якості існуючих та розвитку нових послуг.

Фінансова та моральна підтримка Організація співпраці з фахівцями інших країн з метою підвищення рівня

професійних знань співробітників установ, що реформуються. Проведення навчальних тренінгів (як для спеціалістів реабілітаційних

закладів та і для батьків, які виховують дітей з інвалідністю).


Благодійні організації мають

Проводити просвітницьку роботу, програми серед населення по гуманному ставленню до інвалідів, підвищенню культурного рівня населення, по розвитку дітей-інвалідів, їх соціалізації.

Шукати і навчати волонтерів по роботі з дітьми-інвалідами (які могли б приходити в сім’ю і займатися з дітьми, допомагати 1-2 години, коли батькам вкрай необхідно бути відсутніми вдома;

Розвивати мережу реабілітаційних закладів.

Щодо безпосередньо ННС – то у батьків прохання-мрія, щоб такі фахівці як в ННС працювали в їх громаді - консультували, фахово допомагали їм, працювали з чиновниками


Допомога благодійних організацій повинна бути системною, довгостроковою, з вивченням потреб конкретних сімей / дітей

Розробка довгострокової стратегії діяльності організації, реалізація проектів, спрямованих на вивчення потреб цільових аудиторій, розробка методології вивчення потреб

Важливість практичної реалізації благодійними організаціями задекларованих цінностей

Забезпечення запровадження на державному рівні напрацьованих механізмів та моделей

Основні функції благодійних організацій: матеріальна і фінансова підтримка, консультаційна допомога, підтримка у створенні закладів з надання послуг, лобіювання інтересів громадськості на державному рівні

Створення центрів, подібних до Центру „Промінь надії” в інших регіонах країни

Створення описового документу по моделі Центру „Промінь надії”, поширення його серед стейкхолдерів, лобіювання впровадження моделі по інших регіонах країни, створення

Підтримка існуючих спеціалізованих закладів у покращанні процесу надання послуг, навчання персоналу

Підготовка групи тренерів по деінституціалізації за розробленою програмою, розробка навчальних програм для спеціалістів

Позитивний досвід при роботі з методиками раннього втручання

Відпрацювання моделей надання послуг сім’ям та дітям за методикою раннього втручання


Якщо є можливість, сприяти тому, щоб проблеми матерів і дітей вирішувалися швидше, щоб мама з дитиною поверталася швидше до дому а не перебувала у закладах будь якого-типу.

Матері в СЖО, що перебувають у Центрі „Промінь надії”

Благодійні організації мають прослідкувати, щоб служби в справах неповнолітніх спостерігали в тому числі і за благополучними сім’ями, тому що багато дітей навіть з багатих сімей тікають, бо їх там б’ють.

Діти з дитячого будинку змішаного типу „Берегиня”, м. Бориспіль

Якщо приходиш в організацію, а вона занедбана – це не спонсорів нема, це керівник не вміє працювати із благодійними організаціями. Треба міняти керівника

Керівник обласного будинку дитини, смт. Боярка

ВИСНОВКИ ПО КАТЕГОРІЯМ

- А що для вас радісно?

- Радісно жити.

A1

Матері з новонародженими дітьми, що перебувають в Центрі „Промінь надії” у розмові переважно говорили про виключно існуючі умови проживання та перебування в Центрі. Орієнтувалися у відповідях на ситуацію, яка відбувається за місцем їх проживання. Майже всі учасниці відчувають, що їхнім дітям нічого не загрожує на сьогодні.

Ідеальний світ проживання з дітьми, мами визначають у власному житлі та в такій громаді, яка не буде втручатися в їхнє особисте життя та приймати за батьків рішення. Створення такого світу передбачає зміни у відношення громади до сімей, які перебувають в СЖО.

Діяльність благодійних організацій учасниці визначали як надання консультаційної допомоги та несення відповідальності за створені заклади, зокрема щодо компетентності та фаховості працівників.

A2

Переважна кількість сімей з дітьми в складних життєвих обставинах, які перебували під супроводом працівників ННС, а також сім’ї, які отримують послуги в Центрі „Промінь надії” відчувають, що їхні діти перебувають на сьогодні у безпеці та захищеними. Учасники зазначають надання допомоги від громади в якій проживають. Визначивши, в основному, соціальні заклади з якими стикаються у повсякденному житті: медичні заклади, заклади освіти, місцева влада, близьке оточення.

Всі учасники вважають появу на світ власних дітей найщасливішим та радісним випадком у житті. Для кожного із учасників безпечне майбутнє – це проживання із своїми дітьми у власному житлі. Для відчуття безпеки в ідеальному світі, респонденти вважають необхідною підтримку закладів освіти, медицини, громадських організацій. Для досягнення мети, учасники готові працювати. Але разом з тим, не визначають інших шляхів та дій для цього.

Учасники мало обізнані із діяльністю благодійних організацій. Знають лише ту, під супроводом якої перебували (ННС). Діяльність благодійних організацій учасники вважають такою, що може допомогти їм та їхнім дітям, щоб почуватися комфортно та задоволено. Чітко описують види допомоги, які можуть надавати такі організації.

А3

Незважаючи на те, що учасники тренінгу, в силу свого віку і розумового розвитку, часто не давали відповіді на запитання, які їм ставили модератори, деякі висновки щодо потреб цієї групи дітей можна зробити.

Перш за все, діти вікової категорії 7-11 років, що тимчасово знаходяться у притулку, бачать турботу як набір дій, спрямованих на задоволення базових потреб – нагодувати, вмити, причесати, а також як увагу і спільне проведення часу – люди, які про них турбуються, мають гратися з ними, розвеселити їх, і т.д. Невід’ємними елементами радості і щастя учасники тренінгу бачать наступні речі: іграшки, тварин та солодощі. Негативні емоції у дітей викликає все, що пов’язане з бійками, лайливими словами, темними кімнатами.

Під час жодної із вправ діти цієї групи не згадували про батьків і рідних, не висловлювали жодних радісних чи сумних асоціацій пов’язаних з сім’єю. Зате школа, без сумніву, є місцем, де діти почуваються в безпеці і щасливими. На запитання про найщасливіший день їхнього життя, учасники розповіли про різні дні, які вони проводили у школі чи в садку з вихователями. Мабуть, найважливішим моментом тут є той факт, що у найщасливіші дні поряд був присутнім вихователь чи вчитель – людина, яка проявляла увагу і піклування, чомусь їх навчала.

Малюючи дім і громаду, в якій учасники почувались би в безпеці і турботі, діти знову ж таки говорили про базові потреби – дім має бути теплим і мати дах.

А4

Діти старшої групи – 12-17 років – ще раз підтвердили переконання, що найкращим середовищем для дитини є сім’я. Більшість відповідей, які давали учасники, були в контексті сім’ї, рідних, батьків. У ситуаціях, коли про них не турбуються, діти відчувають страх залишитися на самоті, без підтримки, виникає відчуття непотрібності, боязнь померти з голоду. Тим не менше, у всіх історіях про найщасливіший день були присутні батьки, рідні, сестри і брати.

Крім того, з відповідей дітей цієї вікової категорії відчувається, що важливою проблемою для них є питання прийняття суспільства. У багатьох відповідях згадувалась наявність чи відсутність друзів, підтримки з боку оточуючих, очевидним є бажання дітей бачити доброзичливе ставлення до себе членів їхньої громади, учнів їхньої школи, і т.д.

В загальному, відчувається бажання дітей жити в сім’ї, в затишному, комфортному домі. Учасники вважають, що забезпечити таке середовище для дитини – обов’язок батьків, а роль держави і благодійних організацій, подібних ННС – це допомагати батькам у цьому, підказувати, якщо ті чогось не знають, і підтримувати.

В1

Одним із ключових висновків по категорії (головний лікар та працівники Київського обласного будинку дитини) є впевненість у неможливості надання специфічних послуг в рамках сім’ї, виходячи з цього є передумова для існування таких інституцій як дитячий будинок. Модель „діти на вихідні” дозволяють батькам працювати і одночасно не розлучатися повністю з дитиною.

Підкреслено важливість роботи з попередження відмов, а також необхідність участі фахівців у громадських обговореннях законопроектів (нормативної бази).

Щодо благодійних організацій відзначено ключову роль благодійних організацій, бо держава не спроможна забезпечити усіх потреб, важливість довгострокової і спланованої допомоги.

В2

Керівник та працівники приватного дитячого будинку „Колиска дитячої надії” у с Новосілки розуміють важливу роль сім’ї, і розглядає існування дитячих інституцій лише для адаптаційний період для дитини між влученням і новою сім’єю. Відзначено необхідність підтримки біологічної сім’ї, проведення превентивної роботи, основною причиною відмов вважають матеріальний статус

Заклади забезпечують лише базові потреби дітей, не маючи ресурси на більш специфічні потреби та інклюзивні послуги, існує проблема у якості медичних послуг та доступу до них. Підтримка благодійних організацій має бути системною і спланованою.

В3

Незважаючи на свій вік, учасники консультацій досить добре розуміють поняття турботи, і хочуть не тільки отримувати її, але й готові проявляти турботу до інших (на прикладі загубленої ляльки). Учасники з власного досвіду добре знають, що таке небезпека (діти називали випадки, які вони пам’ятають з тих часів, коли ще жили в сім’ї – п’яні батьки, чужі люди на вулиці, які ображають).

Малюючи ідеальний світ для себе, діти вікової категорії 7-11 років, що знаходяться у дитячому будинку, описали великий і затишний дім, в якому вони жили б разом із своїми вихователями. З відповідей видно, що персонал цього дитячого будинку має гарні відносини з дітьми, піклується про них, і тому учасники з радістю взяли би цих людей у свій будинок щастя. Це можна також пояснити тим, що більшість дітей знаходиться у дитячому будинку змалечку, і тому життя гуртом і з вихователями – це єдина можливість, яку вони знають. Вже під кінець обговорення, одна із старших дівчаток запитала, чи є можливість взяти і батьків у такий будинок.

Тим не менше, найщасливіші дні учасників, про які вони нам розповіли, все одно пов’язані з сім’єю та рідними – візитом сестри, спільним проводженням часу з братом, і т.д.

В4

Діти старшої групи – 12-17 років – знаходяться у дитячому будинку фактично все своє свідоме життя, тому у своїх відповідях вони майже не згадували поняття сім’я. Декілька раз хтось із учасників казав: „ми всією сім’єю”, маючи на увазі вихованців дитбудинку та вихователів. При тому, що діти уявляють свій ідеальний світ лише в такому форматі, адже іншого вони не знають, час від часу хтось із учасників все ж таки згадував про рідних чи батьків.

Найщасливішими днями у житті дітей були дні, коли опікуни влаштовували для них подорожі чи якісь розважальні заходи – похід в театр,поїздку в санаторій. Крім того, з відповідей дітей цієї вікової категорії відчувається, що важливою

проблемою для них є питання прийняття суспільства. У багатьох відповідях згадувалась наявність чи відсутність друзів, підтримки з боку оточуючих, очевидним є бажання дітей бачити доброзичливе ставлення до себе членів їхньої громади, учнів їхньої школи, і т.д.

В загальному, відчувається бажання дітей жити в сім’ї, в затишному, комфортному домі. Щодо ролі благодійних організацій, подібних ННС, у створенні такого середовища, то діти вважають, що вони повинні подавати ідеї людям, які прагнуть побудувати такий світ, підтримувати, розповідати, куди можна звернутися по допомогу.

В5

Перебування у навчальному закладі для випускників дитячого будинку „Барвінок” (м. Макарів) є таким, що дає можливість відчувати себе у безпеці та захищеними. Разом з тим є ризик небезпеки ззовні – впливу поганого оточення та непередбачуваних ситуацій, від яким не може бути захищений ніхто.

Почуватися щасливими та пригадати найкращі випадки свого життя всім учасникам важко. Своє минуле вони не бачать як таким, що було приємним спогадом. Разом з тим найкращі миті життя тих хто відповідав, це почуття того, що в тебе є родина (сім’я) та відчуття власного сили зробити себе щасливим самому (для здійснення мрії працювати та заробляти кошти). Своє майбутнє половина опитаних вбачає у створенні власної сім’ї, проживання у країні де можна почуватися в безпеці та місцевості де ніхто не буде втручатися в особисте життя.

Учасники не обізнані про широке коло існування благодійних організацій. Але знають про діяльність ННС та визначають її такою, що може надавати підтримку дітям матеріальну, фінансову, консультативну, навчальну.

С1

Відповіді батьків, які усиновили дітей, батьків-вихователів дитячих будинків сімейного типу показують, що безпеку своєї дитини мами вбачають в першу чергу у власних силах: догляді за дитиною, належному вихованні та розвитку її. Для повноцінного розвитку дітей необхідна розвинена мережа установ та закладів, які допоможуть розвивати дитину різносторонньо.

Один із основних посилів – держава має дбати не лише про дітей із сімей, які перебувають в кризовій ситуації, а й про всіх взагалі, надаючи можливість повноцінному розвитку. Роль благодійних організацій визначено впливом на громадську думку та прийняття рішень щодо питань захисту дітей на рівні держави.

С2

У загальному висновку можна зазначити два питання вирішення яких є сьогодні найактуальнішими для батьків-вихователів: забезпеченням житлом дітей-випускників та їх працевлаштування.

Цікавим є те, що батьки-вихователі (в порівнянні з попереднім досвідом роботи Представництва) висловлюють неспокій не лише за благополуччя своєї родини і

дітей, а і інших дітей і сімей країни (це може бути продиктовано досвідом батьків чи ситуацією, яка склалася в країні). Їх роздуми, плани, рекомендації виходять набагато більше ніж межі їх родин, громад, а хвилювання та побоювання розповсюджуються не лише на посиротілих дітей, а і на все підростаюче покоління країни. Озвучені батьками думки стосовно покращення ситуації або вирішення проблем, мають не ситуаційний, а комплексний характер.

С3

Відповіді дітей, що проживають у дитячих будинках сімейного типу, значно відрізняються від тих, які давали нам діти з дитячих будинків чи тимчасових притулків. Цій категорії респондентів значно легше було описувати прояви турботи, щасливі дні в їхньому житті, як вони почуваються у безпеці. Описуючи відчуття небезпеки, учасники сфокусувалися на побутових небезпечних ситуаціях: не вимкнена праска, гра з сірниками, похід у ліс без дорослих, і т.д. Очевидно, що про такі ситуації діти знають з розповідей батьків, які дають їм настанови, як себе поводити у разі їхньої відсутності. Загалом, відчувається, що діти ростуть у люблячому і безпечному середовищі, де їхні потреби є забезпеченими батьками-вихователями.

С4

Незважаючи на те, що учасники тренінгу, в силу свого віку і розумового розвитку, часто не давали відповіді на запитання, які їм ставили модератори, деякі висновки щодо потреб цієї групи дітей можна зробити.

Перш за все, діти вікової категорії 12-17 років, що виховуються у дитячих будинках сімейного типу та Малому груповому будиночку Центру „Промінь надії” бачать вияв турботи як спільне проведення часу із батьками: допомога по школі, коли батьки виховують, спілкуються, приділяють увагу та, коли дорослі проявляють доброту та любов до дітей. Невід’ємними елементами радості і щастя учасники тренінгу бачать наступні речі: гарний дім, сучасні іграшки (приставку, комп’ютер). Негативні емоції у дітей викликає все, що пов’язане з бійками, пияцтвом, примусом.

Малюючи дім щастя, в якій учасники почувались би в безпеці і турботі, діти знову ж таки говорили про базові потреби – дім має бути теплим, світлим, мати необхідні меблі та електроніку. На питання, що хорошого може статися з людиною, діти говорили тільки про матеріальні необхідні для життя аспекти – буде багато грошей і гарна хата. Лише одна дитина, яка працювала самостійно, озвучувала не матеріальні блага, а виключно сімейні і згадував найщасливіший день дитинства – свій день народження, який він святкував у колі сім’ї (9 років назад!). Школа побила абсолютний рекорд, як місце, яке діти не люблять.

Позитивним є те, що діти дім щастя асоціюють з будинком в якому живуть (МГБ) і вважають, що там можна отримати або надати турботу тим, хто цього потребує.

С5

Молоді люди, які виховувалися в дитячих будинках сімейного типу найбільш творчо поставилися до заповнення анкет. В своїх відповідях навіть, використовували цитати відомих людей, як-то „Любов до батьків – основа всіх

чеснот. Цицерон” такі і інші моменти озвучені у відповідях підкреслюють їх гарну загальну обізнаність.

Варто зазначити беззаперечний факт, який прослідковується у відповідях – це впевненість дітей у власні сили, у своє майбутнє (попри усі труднощі і таку соціальну незахищеність з боку держави), та відсутність з їх боку якихось скарг і прохань.

D1

За результатами консультацій з фахівцями реабілітаційних закладів, можна зробити наступні висновки. Учасники говорили про проблеми, їх вирішення та зміни виходячи з власного досвіду роботи та обмежуючись закладом в якому працюють.

На думку опитаних, їх заклад та фахівці задовольняють значну частину потреб дітей з інвалідністю. Разом з тим, надання таких послуг обмежене або зовсім відсутнє у відділених від обласного центру населених пунктах. Заклади потребують створення нових послуг, але розвиток нових послуг є фінансово затратним, на що у згаданих установах кошти відсутні. Обов’язковими є навчальні тренінги для персоналу закладів, що надають послуги дітям з інвалідністю.

На думку опитаних громадські та благодій організації мають вплив на громадськість, прийняття рішень на державному рівні. Таким чином визначають їх як такі, що можуть лобіювати їх інтереси та разом з тим надавати фінансову та матеріальну підтримку, щодо реформування дитячих закладів, розвитку нових послуг та покращення якості тих, які існують, зокрема зазначено роль ННС як організації яка співпрацювала із закладами і добре себе зарекомендувала.

D2

Батьки-вихователі дитячих будинків сімейного типу та прийомні батьки, які виховують дітей з інвалідністю не просять ані державу ані громадські організації про фінансову допомогу, кожна (із опитуваних) сім’я по-своєму підкреслює, що фінансово забезпечить себе самостійно.

Вони просять практичну та фахову допомогу на місцях, про відповідне облаштування громадських місць та дитячих установ, про створення можливості для дітей розвиватися відповідно до їх індивідуальних резервів (в тому числі отримувати освіту всіх рівнів), про проекти які привертають увагу суспільства до проблем дітей-інвалідів, про підвищення рівня прийняття і покращення ставлення до інвалідів, до людяності.

АНКЕТИ ТА СЦЕНАРНІ ПЛАНИ ЗАХОДІВДОДАТОК 1

Сценарій проведення фокус-групи для опікунів/батьків дітей, що є в зоні ризику розміщення в інституції (вік 0-3, 3-6)

1. Вступ і знайомство.Представлення модератора. Пояснення того, чим буде займатися група, отримання дозволу на запис. Зараз я пропоную Вам по черзі назвати своє ім’я, скільки Вам років і де та ким Ви працюєте. А також на листах паперу напишіть своє ім’я.

2. Запитання1. Чи відомо вам про ННС? Якщо так, то що саме?2. Сьогодні ви перебуваєте у Макарівському районному центрі соціальної

підтримки дітей та сімей „Промінь наді”. Що вам відомо про цей заклад?3. Чи почуваєтеся ви та ваша дитина на сьогодні захищеною (в безпеці)?

- Чи були ситуації коли почувалися у небезпеці? - Розкажіть, що це за ситуація була?

4. Чи відчуваєте ви, що про вашу дитину не турбуються?- Що змушує думати саме так?- В якій ситуації не турбуються?

5. Чи могли б пригадати найкращий випадок у вашому житті?- Чому він найкращий? - Чи почувалися ви тоді щасливою? - Чому та що саме робило вас щасливою?

6. Чи могли б ви намалювати світ (оточення) в якому хотіли б жити ви та ваша дитина?

- Розкажіть про нього. 7. Уявіть, що ми створили такий світ. Як би в ньому почувалися?

- Як виглядає ваше оточення? - Якщо це люди, то хто вони? - Якщо це заклади – то які?- Яке відношення до вас і вашої дитини? - Як би ви в такому світі жили?

8. Чи могли б ви сказати, що там (у тому створеному світі) ви і ваша дитина почувалися б у безпеці? Чому?

9. Як у тому створеному середовищі ви відчули б, що про вас та вашу дитину турбуються?

10.Що, на вашу думку, може зробити така організація як ННС щоб ви почувалися в безпеці? (захищеною).

11.Чи хотіли б ви бути залученими до впливу на рішення які ми приймаємо? Яким чином?

Дякуємо за участь.

ДОДАТОК 2

Тренінгова програма для дітей віком 7-11 та 12-17 років усіх категорій

Вступ, знайомство

Модератори вітаються з дітьми, представляються. Розповідають про Організацію, яку представляють, в загальних рисах розповідають про мету зустрічі, особливості проведення заняття. Та з’ясовують:

чи є такі діти, хто не хоче брати участь у занятті (такі діти покидають тренінгову залу і йдуть займатися своїми справами);

чи можна, щоб запис заняття записувався на диктофон та пояснюють для чого це потрібно.

Модератори пропонують дітям коротку гру-знайомство.

Знайомство (перший або другий варіант – в залежності від можливостей аудиторії).

Мета:познайомитись з дітьми, налагодити контакт налаштуватись на роботу.

1) Всі стають в коло. Кожен по черзі називає своє ім’я і якесь слово, з яким себе асоціює та яке б починалося на ту ж букву, що й ім’я дитини (або характеристику себе) та показує якийсь жест. Кожен наступний учасник, перед тим як представитись, називає попередніх учасників, повторює їх імена, слова-асоціації, жести. Таким чином остання людина називає всіх присутніх.

2) Дітям пропонується обрати вирізаний із кольорового паперу образ дитини (хлопчика чи дівчинки). Та ставиться завдання написати на цьому папірці:

1) своє ім’я;2) що вона любить;3) чого вона не любить.

Виконавши завдання діти по колу озвучують написане та наклеюють паперового хлопчика або дівчинку на альбом фліп-чарту.

Основна частина

І. Вправа «Іграшка».

Мета: змоделювати ситуацію в якій діти б висловили свої знання чи асоціації щодо понять «турботи» /«відсутності турботи» та поділилися власним досвідом з приводу цього.

Дітям показується іграшка (велика лялька з тканини) і кажуть що вона одна і загублена та просять назвати, що саме потрібно іграшці, щоб їй стало краще, складаємо список. Для стимулювання висловлювань дітей можна ставити такі запитання: чому вона загубилася, що вона відчуває, хто ї може допомогти.

Під час вправи діти будуть переносити свої відчуття і емоції на іграшку і їм буде легше далі говорити про себе. У процесі проведення вправи, дітям ставляться такі запитання:

Що змушує вас відчувати, що про вас не турбуються – чому? Як би ви відчули, що про вас турбуються? Яку роль, на вашу думку, повинна відіграти організація Надія та Житло

для Дітей, щоб допомогти вам почуватися в безпеці і в турботі?

Під кінець вправи у дітей запитується – що ми можемо зробити зараз, щоб нашій іграшці стало краще, щоб вона почувала себе в безпеці, страшно? Те, що називають діти – виконується дітьми і модераторами.

ІІ. Вправа-гра «Карта людини»

Мета: спровокувати дискусію щодо проблем дітей.

Матеріали: папір великого формату, маркери.

Покласти листок на підлогу. На ньому намалювати силует людини (як варіант – попросити бажаючого лягти на листок і обвести силует). Дітям сісти навколо листка, пояснити їм, що це дитина з їхньої громади (інтернату, школи…). Далі модератори пропонують намалювати деталі частин тіла (волосся, очі, губи, ніс, пальці, тощо) і сам або діти (по-черзі) робить це. При цьому ставляться запитання:- Під час малювання очей, запитати: що дитина може побачити, що

змусить її почуватись щасливою/сумною?- Вуха – що дитина може почути;- Руки – з чим вона може гратися;- Живіт – що вона може з’їсти чи випити- Ноги – куди вона може піти.

Модератори записують відповіді на стікерах і приєднують біля відповідних частин тіла намальованої дитини.

Далі питання ставляться безпосередньо до дітей: Який найкращий випадок стався з вами, і що вас робить щасливими –

чому? А що змушує вас почуватися в небезпеці, чому?

ІІІ. За потребою - провести гру „Плутанина”.

Мета: відпочинок, переключення уваги для подальшої концентрації..Обирається ведучий, який виходить із кімнати. Інші діти беруться за руки і створюють коло. Не розмикаючи рук, вони починають заплутуватися – хто як вміє. Коли утвориться плутаника, ведучий приходить у кімнату і розплутує, також не розмикаючи рук.

IV. Вправа-гра «Дім щастя»

Мета: допомогти дітям окреслити словами дім, в якому вони хотіли б жити та те, яким чином вони могли б долучитися до його створення.

Кожен розповідає свою історію про щасливий випадок. Потім окреслюється місце, що називатиметься «Світ щастя» і дітям пропонують дати відповіді:

В якому домі/ світі Ви б хотіли жити?

Як би виглядав ваш дім навколо (люди навколо, предмети, ….) Як би ви себе почували у такому домі/світі? Що можна/треба зробити щоб створити такий, придуманий вами світ/дім? Хто може /повинен робити такий світ? Що могли б зробити ми як організація для створення такого дому/світу? Чи хотіли б ви допомогти робити такий світ і як саме ви могли б допомогти?

Один з модераторів фіксує ідеї дітей на стікери і клеїть на уявний дім.

V. Зворотній зв’язок

Мета: підведення підсумків заняття

Кожен із учасників (по колу) висловлює свої враження – що сподобалось/ що не сподобалось на цьому заході. Після висловлювання кожна дитини підходить до мішечка з подарунками і витягує собі приз. В кінці заняття модератори дякують дітям за відповіді.

ДОДАТОК 3

Інтерв’ю з опікунами дітей, які знаходяться в інституціях (віком 0-3, 3-6)

Питання для інтерв’ю

1. Скільки дітей перебуває у Вашому закладі?2. Дайте загальні характеристики дітей:

За соціальним статусом – сироти, позбавлені батьківського піклування, діти, влаштовані тимчасово за заявою батьківЗа статтюЗа віком За станом здоров’я

3. З Вашої точки зору, які потреби дітей задовольняються у Вашому закладі? Які потреби не вдається охопити? Яких ресурсів не вистачає?

4. Які потреби, з Вашої точки зору, в умовах закладу неможливо задовольнити? Якщо не у повній, то уточніть, які потреби.

5. Що ви відчуваєте щодо майбутнього дітей, яким воно буде, яка небезпека їх може очікувати?

6. Куди влаштовуються діти після завершення перебування у Вашому закладі?

7. Чи підтримуються зв’язки з родичами, проводиться робота щодо можливого повернення дітей у сім’ї, інша превентивна робота?

8. Які умови мають бути створені для повноцінного розвитку дітей / створення ідеального світу для дітей?

9. Яка має бути роль держави / роль Вашої інституції у цьому процесі? Наразі готується стратегія реформування системи захисту дітей, що можна зробити вже зараз?.

10.Що можуть зробити благодійні організації для цих дітей? Чи допомагають Вам благодійні організації зараз?

11.Якщо так, то якого роду допомогу / підтримку Ви отримуєте. Допомога надається більше в цілому на утримання дітей в інституції (поліпшення умов перебування, покращення матеріально-технічної бази), чи допомога орієнтована на індивідуальні потреби дітей (лікування дітей, розвиток дітей…) і чи є вона постійною і довгостроковою?

12.Чи цікавляться подібні організації потребами дітей / закладу при організації підтримки?

13.Чи відомо вам про діяльність ННС? Якщо так, то що саме?

ДОДАТОК 4

Сценарій проведення фокус-групи для молодих людей віком 18+, які знаходились/знаходяться в інституціях

1. Вступ, знайомство.

Представлення модератора. Пояснення того, чим буде займатися група, отримання дозволу на запис.

Зараз я пропоную Вам по черзі назвати своє ім’я, скільки Вам років і де та ким Ви працюєте. А також на листах паперу напишіть своє ім’я.

2. Запитання

1. Чи відомо вам про ННС? Якщо так, то що саме?2. Чи почуваєтеся ви на сьогодні захищеною/им (в безпеці)?

- Чи були ситуації коли почувалися у небезпеці? - Розкажіть, що це за ситуація була?

3. Чи відчуваєте ви, що про вас не турбуються?- Що змушує думати саме так?- В якій ситуації не турбуються?

4. Чи могли б пригадати найкращий випадок у вашому житті?- Чому він найкращий? - Чи почувалися ви тоді щасливою/им? - Чому та що саме робило вас щасливою/им?

5. Чи могли б ви намалювати світ (оточення) в якому хотіли б жити ви?- Розкажіть про нього.

6. Уявіть, що ми створили такий світ. Як би в ньому почувалися?- Як виглядає ваше оточення? - Якщо це люди, то хто вони? - Якщо це заклади – то які?- Яке відношення до вас? - Як би ви в такому світі жили?

7. Чи могли б ви сказати, що там ( у тому створеному світі) почувалися б у безпеці? Чому?

8. Як у тому створеному середовищі ви відчули б, що про вас турбуються?9. Що, на вашу думку, може зробити така організація як ННС щоб ви

почувалися в безпеці? (захищеною).10.Чи хотіли б ви бути залученими до впливу на рішення які ми приймаємо?

Яким чином?Дякуємо за участь.

ДОДАТОК 5

Анкета опитування опікунів дітей віком від 0 до 3 років (дітей, для яких ми або місцева влада знайшли альтернативні форми виховання)

1. Скільки часу Ви проживаєте разом зі своєю дитиною? ____________________

2. Чи відчуваєте Ви, що Ви і Ваша дитина отримуєте підтримку в громаді в якій Ви живете? Якщо так, наведіть приклад?____________________________________________________________________________________________________________________________________________

3. На Вашу думку, яка допомога та підтримка в громаді необхідна для того, щоб Ваша дитина почувалася у безпеці? ____________________________________________________________________________________________________________________________________________

4. Що Ви особисто хотіли би/могли зробити для того, щоб Ваша дитина почувалася захищеною в громаді/суспільстві?____________________________________________________________________________________________________________________________________________

5. Що має зробити держава для того, щоб ваша дитини почувалася захищеною? ____________________________________________________________________________________________________________________________________________

6. Що, на Вашу думку, можуть зробити благодійні організації, для того аби Ваша дитина почувалася у безпеці та її потреби були задоволені?____________________________________________________________________________________________________________________________________________

Дякуємо за відповіді!

ДОДАТОК 6

Анкета опитування опікунів дітей віком від 3 до 6 років (дітей, для яких ми або місцева влада знайшли альтернативні форми виховання)

Дата анкетування: _______________________ Регіон: _______________________________

Скільки часу функціонує Ваш ДБСТ/ ПС _____

1.Вкажіть наступні характеристики дітей, які виховуються у Вашій сім’ї? кількість дітей: _____________; вікова категорія: від ____ місяців до ________ років; розподіл за статтю: _____ хлопчиків, ________ дівчаток;

2. Чи відчуваєте Ви, що Ви і Ваші діти отримуєте належну підтримку в громаді в якій Ви живете?Якщо „так” наведіть приклади, якщо „ні” поясніть чому?____________________________________________________________________________________________________________________________________________

3. Як Ви думаєте, яка небезпека може очікувати Ваших дітей у майбутньому? ______________________________________________________________________

4. На Вашу думку, яка допомога та підтримка в громаді необхідна для того, щоб Ваші діти почувалася захищеними? ____________________________________________________________________________________________________________________________________________

5. Чи отримуєте Ви підтримку від благодійних/громадських організацій? Вкажіть яку саме?______________________________________________________________________

6. Що Ви особисто хотіли б/могли б зробити для того, щоб Ваші діти почувалися захищеними в громаді/суспільстві?______________________________________________________________________

7. Що має зробити держава для того, щоб Ваші діти почували себе захищеними?____________________________________________________________________________________________________________________________________________

8. Що, на вашу думку, може зробити Представництво благодійної організації „Надія і житло для дітей” в Україні, для того аби Ваші діти почувалися у безпеці та їх потреби були задоволені?______________________________________________________________________


ДОДАТОК 7

Анкета опитування молодих людей віком 18+, для яких ми або місцева влада знайшли альтернативні форми виховання

Дата анкетування: _______________________Регіон: _________________________________Вік________ стать________________________

1. Чи почуваєтеся Ви на сьогодні захищеним? ____________________________________________________________________________________________________________________________________________

2. Чи відчуваєте Ви підтримку від оточення в якому живете, працюєте, навчаєтесь? Якщо «так» - наведіть приклади яку, якщо «ні» - поясніть чому?______________________________________________________________________

3. Чи відчуваєте Ви підтримку від сім’ї в якій Ви зростали?Якщо «так», то яку саме?____________________________________________________________________________________________________________________________________________

4. З якими труднощами/проблемами Ви стикаєтесь сьогодні?___________________________________________________________________________________________________________________________________

5. Якої допомоги та підтримки Ви наразі потребуєте? ____________________________________________________________________________________________________________________________________________

6. Що, на Вашу думку, має зробити держава для того, щоб Ви почували себе більш захищеними?____________________________________________________________________________________________________________________________________________

7. Що особисто Ви можете/могли б зробити для того, щоб Вам було краще жити, щоб Ви почуватися більш впевнено/захищено? ____________________________________________________________________________________________________________________________________________

8. Що, на вашу думку, можуть зробити благодійні організації для того аби Ви почували себе впевненіше, захищеними ?____________________________________________________________________________________________________________________________________________


ДОДАТОК 8

Анкета опитування працівників закладів, які надають послуги сім’ям з дітьми (віком 0-3 роки) з функціональними обмеженнями (інвалідністю)

Дата анкетування: ___________ Регіон: ___________

1.Вкажіть наступні характеристики дітей, які отримують послуги у Вашому закладі? кількість дітей: _____________; вікова категорія: від ____ місяців до ________ років; розподіл за статтю: _____ хлопчиків, ________ дівчаток; кількість дітей, які перебувають на стаціонарному догляді: _____.

2. На Вашу думку, які потреби дітей, які відвідують Ваш заклад чи перебувають у ньому стаціонарно, задовольняють фахівці закладу? ______________________________________________________________________

3. Чи могли б Ви вказати, які потреби дітей не забезпечуються в умовах Ваших закладів? ____________________________________________________________________________________________________________________________________________

4. Вкажіть, які послуги необхідно розвинути чи створити, щоб потреби дітей були задоволені більшою мірою?____________________________________________________________________________________________________________________________________________

5. Що могли б зробити Ви для того, щоб діти почувалися у безпеці та отримували належну підтримку?____________________________________________________________________________________________________________________________________________

6. Що можуть зробити благодійні (громадські) організації для того, щоб діти почувалися у безпеці та їх потреби були максимально задоволені?____________________________________________________________________________________________________________________________________________

7. Що, зокрема, може для цього зробити Представництво благодійної організації «Надія і житло для дітей» в Україні?____________________________________________________________________________________________________________________________________________


ДОДАТОК 9

Анкета опитування батьків, батьків-вихователів, прийомних батьків, опікунів, які виховують дітей з особливими потребами віком від 3 до 6 років

Дата анкетування: _______________________ Регіон:_____________________________

1. Чи відчуваєте Ви, що Ви і Ваша дитина (з особливими потребами) отримуєте належну підтримку в громаді в якій Ви живете?Якщо «так» наведіть приклади, якщо «ні» поясніть чому?____________________________________________________________________________________________________________________________________________

2. З якими труднощами, пов’язаними з доглядом, турботою, розвитком, освітою, медичним обслуговуванням вашої дитини, Ви стикаєтесь?____________________________________________________________________________________________________________________________________________

3. Як Ви думаєте, яка небезпека може очікувати Вашу дитину у майбутньому? ____________________________________________________________________________________________________________________________________________

4. Яка допомога та підтримка в громаді необхідна для того, щоб Ви і Ваша дитина почувалися захищеними? ____________________________________________________________________________________________________________________________________________

5. Чи отримуєте Ви допомогу від благодійних/громадських організацій? Вкажіть яку саме?_________________________________________________________________________________________________________________________________________

6. Що Ви особисто хотіли б/могли б зробити для того, щоб Ваша дитина почувалася захищеною в громаді/суспільстві?____________________________________________________________________________________________________________________________________________

7. Що має зробити держава для того, щоб Ви і Ваша дитина почували себе захищеними?______________________________________________________________________

8. Що, на вашу думку, можуть зробити благодійної організації для того аби Ваша дитина була захищеною та її потреби були задоволені?____________________________________________________________________________________________________________________________________________


ДОДАТОК 10

Анкета опитування осіб з особливими потребами (18+)

Дата анкетування: _______________________Регіон: _________________________________Вік________ стать________________________

1. Чи почуваєтеся Ви на сьогодні захищеним? ____________________________________________________________________________________________________________________________________________

2. Чи відчуваєте Ви підтримку від оточення в якому живете, працюєте, навчаєтесь? Якщо «так» - наведіть приклади яку, якщо «ні» - поясніть чому?____________________________________________________________________________________________________________________________________________

3. Чи відчуваєте Ви підтримку від сім’ї в якій Ви зростали?Якщо «так», то яку саме?____________________________________________________________________________________________________________________________________________

4. З якими труднощами/проблемами Ви стикаєтесь сьогодні?___________________________________________________________________________________________________________________________________

5. Яким має бути Ваше оточення, щоб Ви почували себе впевнено? ____________________________________________________________________________________________________________________________________________

6. Що, на Вашу думку, має зробити держава для того, щоб Ви почували себе більш захищеними?____________________________________________________________________________________________________________________________________________

7. Що особисто Ви можете/могли б зробити для того, щоб Вам було краще жити, щоб Ви почуватися більш впевнено/захищено? ____________________________________________________________________________________________________________________________________________

8. Що, на вашу думку, можуть зробити благодійні організації для того аби Ви почували себе впевненіше, захищеними ?______________________________________________________________________ ______________________________________________________________________


Documents

Консультації з цільовими групами