Звіт

ЕНЕРГОЕФЕКТИВНЕ ОСВІТЛЕННЯ В УКРАЇНІ

- 2 -

План звіту

1. ВСТУП ........................................................................................................................ 3

2. УРЯДОВА ПОЛІТИКА ТА ПРОГРАМИ ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕНЕРГОЕФЕКТИВНОГО

ОСВІТЛЕННЯ ....................................................................................................................... 4

2.1. Огляд нормативно-правової бази, які є основою формування

енергоефективної політики освітлення у муніципальному та приватному

секторах ........................................................................................................................ 4

2.2. Огляд урядових програм, які мають вплив на формування

енергоефективної політики освітлення у муніципальному та приватному

секторах ...................................................................................................................... 11

2.3. Програми покращення ринку освітлення .................................................... 13

2.4. Покращення обізнаності населення ............................................................. 14

3. ПРОБЛЕМИ ФІНАНСУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ .............................................................. 15

3.1. Бюджетне фінансування ............................................................................... 15

3.2. Приватне фінансування ................................................................................ 16

3.3. Інвестиційна діяльність ................................................................................. 16

4. БАР’ЄРИ АДАПТАЦІЇ ЕНЕРГОЕФЕКТИВНОГО ОСВІТЛЕННЯ........................................ 18

5. ДОСВІД ІНШИХ КРАЇН У ВПРОВАДЖЕННІ ПРОГРАМ ЕНЕРГОЕФЕКТИВНОГО

ОСВІТЛЕННЯ ..................................................................................................................... 19

6. ПОТЕНЦІАЛ РОЗВИТКУ ............................................................................................. 21

6.1. Вплив програм на економічний розвиток країни ....................................... 21

6.2. Вплив програм на соціальний та екологічний розвиток країни ............... 22

7. РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПОКРАЩЕННЯ ПОЛІТИКИ ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ У

МУНІЦИПАЛЬНОМУ ТА ПРИВАТНОМУ СЕКТОРАХ ............................................................ 22

- 3 -

1. ВСТУП

Висока енергоємність ВВП в Україні є наслідком суттєвого технологічного

відставання більшості галузей економіки від рівня розвинутих країн. Недостатнє

впровадження енергоефективних технологій в Україні обмежує

конкурентоспроможність національного виробництва та наносить істотну шкоду

довкіллю. Слід зазначити, що низька енергоефективність стала одним з основних

чинників кризових явищ в українській економіці в силу значної частки вартості

енергоресурсів в структурі загальних матеріальних витрат на виробництво

продукції. Крім того, за останнє десятиріччя спостерігається погіршення темпів

зниження енергоємності ВВП у зв’язку з тим, що у найбільш енергоємних галузях

економіки (металургійній, машинобудівній, хімічній та житлово-комунальній) має

місце недопустимо високий ступінь фізичного зносу основних фондів (65-70%)1.

Електричне освітлення є важливою складовою системи життєзабезпечення

сучасного суспільства. Економічні та енергетичні кризи, які мали місце за останнє

десятиріччя, суттєво вплинули на формування політики енергозабезпечення країн.

Україна не є виключенням із даного списку, тому Уряд України взяв курс на

розробку та виконання енергетичної стратегії країни на період до 2030 року. За

рахунок енергозбереження Україна до 2020 року може заощадити близько 470

млн. тонн умовного палива, що відповідає зменшенню витрат на імпорт

енергоресурсів приблизно на 38 млрд. дол2.

Згідно з даними World Watch Institute3 19% електроенергії світу витрачається на

освітлення. За підрахунками Державної програми економічного і соціального

розвитку України, на 2007 рік в Україні із всієї електроенергії, що споживається

(176,9 млрд. кВт.г)4, на освітлення витрачається 30% (45,9 млрд. кВт.г), при

цьому, в житлово-комунальному господарстві та побуті (з врахуванням

електроопалення) витрачається 41,7 млрд. кВт.г5.

На сьогоднішній день в системі освітлення житлових та муніципальних приміщень

домінує технологія освітлення за допомогою ламп розжарювання (ЛР). При

використанні ламп розжарювання лише 5-7 відсотків енергії витрачається на

освітлення, решта енергії трансформується в тепло та інші види випромінювання.

Енергоефективність компактних люмінесцентних ламп (КЛЛ) є в 2,5-3 рази

вищою у порівнянні до ламп розжарювання. Люмінесцентні лампи містять

всередині суміш парів ртуті та інертного газу. Внаслідок електричного розряду

між електродами створюється електричне поле, яке викликає виділення парами

ртуті ультрафіолетового світла. Аби ультрафіолетове світло перетворювалось на

видиме, на внутрішні стінки лампи наноситься люмінофор (речовина, яка активно

випромінює світло при дії електромагнітного, ультрафіолетового чи іншого виду

1 Енергетична стратегія України на період до 2030 року, план заходів якої затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27.07.2006 №436-р 2 Богомолов М.В, Енергозбереження в комунальному господарстві, Житлово-комунальне господарство України, http://jkg.com.ua/ukr/article.php?art_id=255 3 http://www.worldwatch.org/ 4 На 2005 рік, згідно даних, поданих у Енергетичній стратегії України на період до 2030 року, розпорядження КМУ від 27.07.2006 N 436-р, стор. 21; 5 На 2005 рік, згідно даних, поданих у Енергетичній стратегії України на період до 2030 року, розпорядження КМУ від 27.07.2006 N 436-р, стор. 21;

- 4 -

випромінювання)6. Крім того, з розрахунків фахівців, заміна 30% відсотків ламп

розжарювання на енергоефективні у системи освітлення житлового та

муніципального секторів, дасть можливість заощадити близько 13,8 млрд.кВтг

електроенергії на рік та зменшить емісію парникових газів, в абсолютному

вираженні на 7,8 млн. т. СО2.

Структура даного документу є наступною. Починаючи з аналізу урядової політики

та програм щодо забезпечення енергоефективного освітлення, буде розглянуто

проблеми фінансування та розвитку програм енергоефективності, а також

визначено ряд бар'єрів, які перешкоджають впровадженню енергоефективних

технологій. По тому, буде проаналізовано досвід західних країн щодо

впровадження енергоефективної політики та описано потенціал економічного,

соціального та екологічного розвитку України від впровадження програм

енергоефективного освітлення. Документ закінчується рекомендаціями щодо

покращення політики енергозбереження у муніципально та приватному секторах

України.

2. УРЯДОВА ПОЛІТИКА ТА ПРОГРАМИ ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕНЕРГОЕФЕКТИВНОГО

ОСВІТЛЕННЯ

Розвиток енергоефективних технологій та формування енергозберігаючої

екологічно здорової економіки в більшій мірі залежить від процесу формування,

управління та моніторингу енергоефективної політики держави. Як зазначає

Каптуренко та ін.. (2008), головною метою України сьогодні повинно стати

розробка та введення в дію основних пунктів енергоефективної політики. В основу

стратегії ефективного споживання енергоресурсів має бути закладено вивчення

зарубіжного досвіду7. Впровадження найкращих технологій в частині освітлення

муніципального та приватного сектору дозволить не тільки зменшити тягар на

бюджет країни, але й матиме значний позитивний екологічний та соціальний

ефект. В кінці кінців, вивільнені кошти можуть бути спрямовані на соціальні та

екологічні потреби громадян.

2.1. Огляд нормативно-правової бази, які є основою формування

енергоефективної політики освітлення у муніципальному та

приватному секторах

Енергозбереження та енергоефективність використання енергоресурсів є однією із

складових енергетичної безпеки держави. Законодавчою та нормативною базою

для впровадження енергоефективної політики України є (1) Енергетична

стратегія України на період до 2030 року, план заходів якої затверджений

розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27.07.2006 №436-р; (2) Закон

України «Про пріоритетні напрямки розвитку науки і техніки» (№2623-ІІІ від

11.07.2007); (3) Закон України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності

6 http://www.dimtepla.com.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=50&Itemid=45&lang=uk 7 КаптуренкоМ.Г., к.е.н.Божій А.С., (2008), Енергоефективність – запорука економічної безпеки, Донецький державний інститут штучного інтелекту, http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Ekpr/2008_9/kaptur.pdf

- 5 -

в Україні» (№433-IV від 16.01.2003); (4) Закон України «Про енергозбереження»

(№74/94 від 01.07.1994); (5) Закон України «Про електроенергетику» (№575/97

від 16.10.1997); (6) Постанова Кабінету Міністрів України від 26.07.99 №1357

«Про затвердження Правил користування електричною енергією для населення»

зі змінами від 26.10.2000 №1607, від 26.09.2001 №1275, від 11.01.2006 №4, від

06.06.2007 №799; (7) розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.12.2005

№577-р «Про заходи щодо енергозабезпечення споживачів»; (8) розпорядження

Кабінету Міністрів України від 16.10.2008 №1334-р «Про схвалення пріоритетних

напрямів діяльності у сфері енергоефективності та енергозбереження на 2008 -

2009 роки»; (9) розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1567-

р «Про програми підвищення енергоефективності та зменшення споживання

енергоресурсів».8

Взявши курс на розвиток енергоефективної та ощадливої до довкілля політики, 15

березня 2006 Кабінетом Міністрів України (КМУ) була прийнята Енергетична

стратегія України на період до 2030 року (далі Стратегія). Даний документ

розглядає три варіанти розвитку енергетичної системи України, а саме:

оптимістичний, базовий та песимістичний. Він включає в себе прогнозування

балансів паливно-енергетичних ресурсів, стратегію розвитку електроенергетичної

галузі, стратегію розвитку ядерної енергетики, вугільної та нафтогазової

промисловості. Також, Стратегія визначає потенціал розвитку та пріоритетні

напрямки та обсяги енергозбереження від нетрадиційних і відновлюваних джерел

енергії. Разом з аналізом розвитку економічних показників, документ описує

загальні екологічні проблеми енергетичної галузі та пропонує шляхи їх

розв’язання.

Згідно Стратегії, споживання електроенергії житлово-комунальним господарством

України (ЖКГ) та в побуті у 2030 році буде 143,6 млрд.кВтг. Для порівняння, у

2005 році споживання ЖКГ дорівнювало 41,7 млрд.кВтг. Базуючись на

оптимістичну, базову та песимістичну моделі розвитку економіки (росту ВВП)

України, Стратегія прогнозує ріст виробництва електроенергії до 420 млрд.кВт.

Гістограма збільшення виробництва електроенергії представлена у розрізі

ключових типів походження електроенергії на рисунку 1.

8 http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/alldocWWW/6EAD69A15EE4DEA6C225756F00504927!OpenDocument

- 6 -

Рис.1. Динаміка виробництва електроенергії, млрд.кВтг

Джерело: Енергетична стратегія України на період до 2030 року, схвалено розпорядженням

Кабінету Міністрів України від 15 березня 2006 р. N 145-р

Згідно Стратегії, у 2030 році порівняно з 2005 роком потенціал збереження

електричної енергії за рахунок технічного (технологічного) фактора складає

108,72 млрд.кВтг (рис. 2).

Потенціал енергозбереження

(електроенергія)

15,75

24,84 24,63

35,88

0

5

10

15

20

25

30

35

40

2010 2015 2020 2030

мл

н.т

у.п

.

Рис.2. Потенціал енергозбереження за рахунок технічного (технологічного)

фактора Джерело: Енергетична стратегія України на період до 2030 року, схвалено розпорядженням

Кабінету Міністрів України від 15 березня 2006 р. N 145-р

Як показано на рисунку 2, за рахунок впровадження новітніх технологій у ЖКГ, за

підрахунками спеціалістів, потенціал енергозбереження складає 3,58 млрд.кВтг у

- 7 -

2010 році; 7,88 млрд.кВтг у 2015; 7,93 млрд.кВтг у 2020 та 14,68 млрд.кВтг у 2030

роках.

Серед основних проблем, які існують у політиці держави щодо енергозбереження

слід виділити:

невідповідність тарифів і цін на енергоресурси витратам на їх

виробництво;

економічні ризики, пов’язані з функціонуванням природних монополій;

споживання енергоресурсів за відсутності приладів обліку;

низький рівень впровадження енергоефективних технологій та

обладнання;

Для ефективної імплементації енергоефективної політики в муніципальному та

приватному секторах необхідно визначити напрямки ресурсозберігаючою

діяльності, як пріоритетні для держави. В частині енергоефективного освітлення,

необхідно ініціювати роботу з новітніх розробок та організувати просту процедуру

патентування та можливості залучення інвестицій для апробації та подальшого

впровадження таких розробок. Також, слід налагодити системну роботу науково-

дослідних інститутів, яка дасть можливість розробити нові енергозберігаючі

екологічні методики та технології. Крім того, процеси глобалізації та доступ до

інформаційних ресурсів інших держав, дозволить набути досвід кращих практик

впровадження проектів з енергоефективності. Нормативно-правовою базою для

розвитку енергоефективних технологій є Закони України «Про пріоритетні

напрямки розвитку науки і техніки»9 та «Про пріоритетні напрями інноваційної

діяльності в Україні»10

.

11 липня 2001 року був прийнятий Закон України «Про пріоритетні напрямки

розвитку науки і техніки». Цей Закон визначає правові, фінансові та організаційні

засади цілісної системи формування та реалізації пріоритетних напрямів розвитку

науки і техніки в Україні.

Згідно статті 2 даного Закону, пріоритетні напрямки розвитку науки і техніки

формуються КМУ та подаються до ВРУ кожні п’ять років на підставі прогнозу

економічного і соціального розвитку України. Реалізація пріоритетних напрямків

науки і техніки здійснюється через систему державних цільових наукових та

науково-технічних програм, а також державні замовлення на науково-технічну

продукцію (стаття 3). Обсяг коштів та фінансування даних програм

затверджується у Законі про Державний бюджет, які не можуть бути меншим 30%

загального обсягу фінансування видатків на науку з Державного бюджету.

16 січня 2003 року був прийнятий Закон України «Про пріоритетні напрями

інноваційної діяльності в Україні». Цей Закон визначає правові, економічні та

організаційні засади формування та реалізації пріоритетних напрямів інноваційної

діяльності в Україні. Метою Закону є створення правової бази для концентрації

ресурсів держави на провідних напрямах науково-технологічного оновлення

виробництва та сфери послуг у країні, забезпечення внутрішнього ринку

конкурентною наукоємною продукцією та виходу з нею на світовий ринок.

9 http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2623-14 10 http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=433-15

- 8 -

Згідно статті 3 цього закону, стратегічні пріоритетні напрями інноваційної

діяльності формуються спеціально уповноваженим центральним органом

виконавчої влади у сфері інноваційної діяльності із залученням Національної та

галузевих академій наук України на основі ґрунтовних прогнозно-аналітичних

досліджень тенденцій світового науково-технологічного розвитку, результатів

реалізації пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки України, зіставлення їх

із реальними потребами економіки України, можливостями та станом

інноваційного потенціалу країни. Стаття 7 цього Закону визначає розробку

новітніх ресурсозберігаючих технологій як стратегічні напрями інноваційної

діяльності. Стаття 8 даного Закону визначає енергоекономічні джерела світла та

системи освітлення як середньостроковий пріоритетний напрямок інноваційної

діяльності до 2007 року. Далі, розвиток цього напрямку був продовжений у 2008

році шляхом розробки та схвалення Урядом Концепцію державної цільової

науково-технічної програми «Розробка і впровадження в господарство України

енергозберігаючих джерел світла та освітлювальних систем на їх основі» (№612-

р)11

. Детальніше ця програма буде розглянута у секції аналізу державних програм

у сфері розвитку програм енергоефективного освітлення.

Загально відомий факт, що на сьогоднішній день, в системі освітлення приватного

та муніципального секторів домінують лампи розжарювання. Альтернативою

лампам розжарювання за останні 10 років стали компактні люмінесцентні лампи,

енергетична ефективність яких у 2,5-3 рази вища. Але такі освітлювальні прилади,

незважаючи на значну енергоекономічність, є вакуумними і містять ртуть. Крім

того, для запуску зазначених приладів необхідні пускорегулюючі пристрої і такі

прилади мають порівняно невеликий строк експлуатації (до 10 тис. годин).

Впровадження заходів щодо енергоефективності є пріоритетним напрямком

країни, який регулюється законодавчим документом Закон України «Про

енергозбереження»12

№74/94, який був прийнятий 1 липня 1994 року. Закон

визначає правові, економічні, соціальні та екологічні основи енергозбереження

для всіх підприємств, об’єднань та організацій на території України, а також для

громадян.

Метою впровадження економічного механізму енергозбереження в господарчу

практику є інтенсифікація та розширення процесів енергозбереження в умовах

становлення та розвитку ринкових відносин в економіці (стаття 10). Завданням

економічного механізму енергозбереження є стимулювання раціонального

використання та економії паливно-енергетичних ресурсів, створення виробництва

і широкого застосування енергетично ефективних технологічних процесів,

обладнання та матеріалів.

Статтею 3 ЗУ «Про енергозбереження» визначено, що основними принципами

державної політики у сфері енергозбереження є створення державою економічних

і правових умов заінтересованості в енергозбереженні юридичних та фізичних

осіб, створення енергозберігаючої структури матеріального виробництва на основі

комплексного вирішення питань економії та енергозбереження з урахуванням

екологічних вимог, широкого впровадження новітніх енергозберігаючих

11 Данилишин Б., (2008), Реалізація потенціалу енергозбереження є одним із важливих пріоритетів енергетичної політики Уряду, Мінісерство економіки України, - http://www.me.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=115718&cat_id=38461 12 ЗУ Про енергозбереження від 1 липня 1994 року №74/94-ВР, http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=74%2F94-%E2%F0

- 9 -

технологій, та популяризація економічних, екологічних та соціальних переваг

енергозбереження, підвищення громадського освітнього рівня у цій сфері.

Порядок та умови розробки державних цільових програм енергозбереження

визначаються КМУ (частина друга статті 6).

Стаття 16 визначає механізми стимулювання енергозбереження, а саме: (1)

надання податкових пільг виробникам енергозберігаючого обладнання, (2)

надання податкових пільг підприємствам, які використовують енергоефективне

обладнання (закон не включає фізичних осіб при наданні пільг).

Також, Закон визначає що таке державна енергетична експертиза та її об’єкти.

Державна енергетична експертиза здійснюється уповноваженим на те КМУ

органом. Державна енергетична експертиза інвестиційних програм і проектів

будівництва здійснюється згідно із статтями 8 та 15 ЗУ «Про інвестиційну

діяльність»13

. На основі позитивного висновку державної експертизи з

енергозбереження споживач енергоресурсів може отримати субсидії, податкові

або фінансово-кредитні пільги за рахунок коштів фонду енергозбереження (стаття

24). Статтею 22 даного закону визначено, що об’єкти, які мають річне

енергоспоживання у тисячу і більше тонн у перерахунку на умовне паливо,

повинні проходити енергетичну експертизу в обов’язковому порядку. Статтею 26

визначено Державну інспекцію з енергозбереження як основний орган державного

контролю у сфері енергозбереження. Дана інспекція діє у відповідності до

встановленого КМУ порядку.

Порушення законодавства про енергозбереження тягне за собою встановлену цим

Законом, а також чинним законодавством України дисциплінарну,

адміністративну або цивільну відповідальність.

16 жовтня 1997 року був прийнятий Закон України «Про електроенергетику» 14

.

Цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади діяльності в

електроенергетиці і регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею,

постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки

України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі.

Одними з основних принципів державної політики в електроенергетиці є

забезпечення раціонального використання споживання палива та енергії та

створення умов розвитку і підвищення технічного ринку електроенергетики

(стаття 5).

Згідно статті 10 ЗУ «Про електроенергетику» сприяння розвитку

електроенергетики належить до повноважень місцевих органів виконавчої влади

та органів місцевого самоврядування. Згідно статті 25, споживачі електроенергії

мають право на отримання електричної енергії, якісні характеристики якої

визначені державними стандартами, та відшкодування збитків, заподіяних

внаслідок порушення його прав, згідно з законодавством. Захист прав споживачів

електричної енергії, а також механізм реалізації захисту цих прав регулюються

цим Законом, законами України «Про захист прав споживачів»15

, іншими

нормативно-правовими актами. З другого боку, споживач енергії зобов'язаний

13 http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1560-12 14 http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?page=1&nreg=575%2F97-%E2%F0 15 http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1023-12

- 10 -

додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про

постачання енергії (стаття 26).

Постановою №1357 КМУ від 26 липня 1999 року «Про затвердження Правил

користування електричною енергією для населення»16

зі змінами та доповненнями,

було затверджено правила користування енергією для населення (далі Правила).

Згідно Правил, прилади обліку електричної енергії мають бути придбані,

встановлені, підключені енергопостачальником, а їх вартість та вартість послуг з

встановлення оплачена:

а) для новозбудованих будинків - забудовниками;

б) у разі розділу обліку електричної енергії - організаціями, які здійснюють розділ

обліку.

У квартирах або інших об'єктах споживача, розташованих за однією адресою,

встановлюється один прилад обліку незалежно від кількості господарських

будівель. За наявності декількох наймачів (власників) квартири прилад обліку

встановлюється для кожного з них.

Згідно пункту 38 Правил, Енергопостачальник зобов'язується забезпечувати

надійне постачання електричної енергії згідно з умовами ліцензій та договором.

До того, Енергопостачальник безплатно дає рекомендації щодо можливості та

доцільності використання електричної енергії для опалення, а також щодо

енергозбереження та режимів споживання електричної енергії (п.40). У разі

відпуску споживачу електричної енергії, параметри якості якої знаходяться поза

межами показників, зазначених у договорі, енергопостачальник несе

відповідальність і сплачує 25 відсотків вартості такої енергії (п.45). Контроль за

дотриманням цих Правил у межах своїх повноважень здійснюють НКРЕ,

Мінпаливенерго, Держстандарт, Антимонопольний комітет та їх органи на місцях

(п.54).

28 грудня 2005 року КМУ видало розпорядження №577-р "Про заходи щодо

енергозабезпечення споживачів"17

. Дане розпорядження стосується тільки заходів

щодо забезпечення та покращення енергоефективності постачання теплової енергії

для населення та підприємств. Тематика освітлення приватного та муніципального

секторів у даному розпорядженні не висвітлена

Розпорядження КМУ від 17.12.2008 №1567-р «Про схвалення пріоритетних

напрямів діяльності у сфері енергоефективності та енергозбереження на 2008 -

2009 роки»18

пунктом 4 визначає реалізацію прогресивних технологічних проектів

шляхом заміни у бюджетній сфері ламп розжарювання енергоефективними

приладами освітлення.

Згідно даного розпорядження бюджетні організації не мають права проводити

закупівлю ламп розжарювання для освітлення приміщень та прилеглих територій

будівель.

Розпорядження КМУ від 17.12.2008 №1567-р «Про програми підвищення

енергоефективності та зменшення споживання енергоресурсів» зобов'язує

16 http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?page=1&nreg=1357-99-%EF 17 http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=577-2005-%F0 18 http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1334-2008-%F0

- 11 -

Мінпаливенерго, Мінвуглепрому, Мінтрансзв'язку, Мінагрополітики,

Мінрегіонбуду, Мінпромполітики, Мінжитлокомунгоспу, Мінприроди,

Міноборони, Держінвестицій, Держводгоспу, Держкомлісгоспу, НАК "Нафтогаз

України", Держкомтелерадіо і Укравтодору за участю МОН і Національної

академії наук розробити та за погодженням з НАЕР затвердити в установленому

порядку до 1 липня 2009 р. галузеві програми підвищення енергоефективності на

2010-2014 роки, пріоритетом яких повинне стати зменшення енергоємності

валового внутрішнього продукту.

Згідно пункту 3, НАЕР повинно забезпечити розроблення проекту Державної

цільової економічної програми енергоефективності на 2010-2015 роки з

урахуванням відповідних положень галузевих програм підвищення

енергоефективності. Також, пунктом 4, КМУ визначає, що до 2014 року бюджетні

установи повинні зменшити енергоспоживання на 20%, у порівнянні до 2009 року.

2.2. Огляд урядових програм, які мають вплив на формування

енергоефективної політики освітлення у муніципальному та

приватному секторах

Енергозберігаючі освітлювальні установки та енергозберігаючі лампи мають

великі потенціальні можливості для економії електроенергії. На сьогоднішній день

значно вигідніше знижувати споживання електроенергії на освітлення за рахунок

сучасних технологій, замість створення нових додаткових генеруючи

потужностей. Для прикладу, за підрахунками спеціалістів, на створення 1 кВт

нових генеруючих потужностей витрачається від 1000 до 3000 доларів США, а на

економію 1 кВт потужності в системах освітлення достатньо 200 – 300 доларів

США19

. Саме це є причиною для багатьох держав для формування спеціалізованих

програм економії електроенергії на освітлення.

9 квітня 2008 року на засіданні Уряду було схвалено Концепцію державної

цільової науково-технічної програми «Розробка і впровадження в господарство

України енергозберігаючих джерел світла та освітлювальних систем на їх

основі» (№612-р)20

. Через три місяці, Уряд затвердив Державну цільову науково-

технічну програму «Розробка і впровадження енергозберігаючих світлодіодних

джерел світла та освітлювальних систем на їх основі» (№632).

Очікувані результати від впровадження даної програми включають організацію

сучасного виробництва світлодіодних джерел світла (енергозберігаючі

світлодіодні лампи з цоколем, аналогічні лампам розжарювання; освітлювальні

пристрої для потреб ЖКГ; спеціальні пожежо- та вибухобезпечні світильники для

шахт, рудників, вибухонебезпечних об'єктів нафтогазової та хімічної

промисловості; світлодіодні системи різноманітного призначення; світлодіодні

лампи для автомобільного транспорту) та забезпечення промислового

виробництва енергозберігаючих світлодіодних джерел світла, енергоспоживання

яких у 8-12 разів менше порівняно з лампами розжарювання, із строком служби до

100 тис. годин.

Впровадження даної програми дозволить заощадити близько 400 млн. кВт. г.

електроенергії на рік для кожного мільйона світлодіодних ламп. У разі

19 http://www.svitlo-lux.com.ua/ua/magazine/4_2009/technology?article=642 20 http://www.me.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=115718&cat_id=38461

- 12 -

застосування 5-7 млн. світлодіодних ламп сума економії від зменшення витрат на

електроенергію становитиме 500-700 млн. гривень на рік при вартості

електроенергії 0,25 гривні за 1 кВт*г.

Загальний обсяг фінансування Програми складатиме 408,3 млн. грн. Фінансування

Програми передбачається здійснювати за рахунок коштів загального фонду

державного бюджету та інших джерел (табл..1). програму планується виконати за

період 2009-2013 роки.

Таблиця 1. Прогнозні обсяги та джерела фінансування

Джерела

фінансування

Обсяг

фінансування,

млн..грн.

У тому числі за роками, млн.. грн.

2009 2010 2011 2012 2013

Державний

бюджет 220,8 50,44 50,14 49,94 39,84 30,44

Інші джерела 187,5 38,4 38,4 38,4 36,3 36

Усього 408,3 88,84 88,54 88,34 76,14 66,44

Джерело: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=632-2008-%EF

Міністерство з питань житлово-комунального господарства провело ґрунтовну

роботу в частині аналізу витрат енергоресурсів при опаленні споруд ЖКГ та

розробили проекти документів нормативно правової бази, які покращать сучасну

ситуацію з опаленням будинків ЖКГ та сприятимуть термомодернізації житлового

фонду. Проте, не було проведено роботи в частині енергоефективності освітлення.

Оплата за електроенергію в ЖКГ складає від 15 до 30 % загального рахунку.

Є ряд організацій та народних депутатів, які розробили проект нового закону «Про

енергоефективність». Для прикладу, в липні 2009 року, організація Арніка центр

розробила проект Закону України «Про енергоефективність у житловому фонді

України»21

. До того, народні депутати Тітенко С.М., Пашинський С.В., Дубовий

О.Ф., Шаго Є.П., Олійник В.С., Мармазов Є.В. розробили проект Закону України

«Про енергоефективність».22

Слід зазначити, що процеси реформування

відносини, пов’язаних з використанням паливно-енергетичних ресурсів

підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності, а також

громадянами, і спрямований на забезпечення їх ефективного використання та

зменшення негативного впливу на навколишнє природне середовище набрав

високих темпів розвитку. Але дані законопроекти сфокусовані на вирішенні

питань тільки в частині опалення будівель приватного та муніципального секторів.

Реалізація потенціалу енергозбереження в Україні, який, за розрахунками,

становить понад 45 відсотків нинішнього обсягу споживання енергоресурсів, дасть

змогу уникнути критичної залежності держави від зовнішніх джерел постачання.

При цьому перехід до ринкового формування цін на паливно-енергетичні ресурси

має стати одним з головних факторів, який спонукатиме до впровадження

енергоефективних технологій та здійснення енергозберігаючих заходів.

Програма діяльності Кабінету Міністрів України "Український прорив: для людей,

а не політиків" від 16 січня 2008 року N 14 запланувала започаткування виконання

21 http://arnica-center.kiev.ua/ru/news/50 22 http://dubovoy.com.ua/ua-i-z5

- 13 -

із залученням кредитів міжнародних фінансових організацій довгострокової

державної програми впровадження енергоощадних опалювальних систем та

освітлення індивідуальних будинків, насамперед у сільській місцевості;

Трансформація існуючої вітчизняної промисловості продукції освітлення

дозволить задовольнити потреби програм енергоефективного освітлення.

Постановою КМУ від 28 липня 2003 р. N 117423

було введено документ

«Державна програма розвитку промисловості на 2003-2011 роки». До програми

включено напрямок енергоекономічні джерела світла та системи освітлення.

2.3. Програми покращення ринку освітлення

В 90-х роках країни західної Європи почали реалізацію спеціальних програм в

галузі освітлення. Запровадження даних програм дозволяє знизити

енергоспоживання на освітлення на 30-50% при збереженні кількості та якості

освітлення. Одним з інструментів енергозащадження є технічне регулювання.

Необхідність запровадження в Україні системи етикетування енергоощадних

джерел світла підтверджується такими фактами як те, що громадяни України

споживають енергії в 2-3 рази більше, ніж у розвинених європейських країнах. Як

відомо, у глобальному споживанні енергії, освітлення становить 15%.

Приймаючи європейське законодавство, як найкращу практику, 27 грудня 2008

КМУ видав Постанову №1144 «Про затвердження Технічного регламенту

етикетування ламп побутового використання стосовно ефективності споживання

електроенергії».

Проведений аналіз українськими спеціалістами вказує на недосконалість

нормативного регулювання та необхідність внесення відповідних змін. Зокрема,

М. Гінзбург (2009)24

зазначає, що ефективному енергозаощаджуванню не

сприяють суттєві правові та термінологічні розбіжності між двома нормативними

документами (Технічний регламент етикетування ламп побутового використання

стосовно ефективності споживання електроенергії; затв. постановою Кабінету

Міністрів України від 27.12.2008 № 1144 та Зміна 1 ДСТУ 4441:2005

Енергозбереження. Енергетичне маркування електрообладнання

побутовоїпризначеності. Визначення енергетичної ефективності електричних

ламп; Затв. наказом Держспоживстандарту України від 31.12.2008 № 525)25,26

, що

стосуються одного об’єкта технічного регулювання, а також суттєві

термінологічні розбіжності між ними та гармонізованими стандартами, які є

доказом відповідності продукції вимогам цього технічного регламенту.

23 http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1174-2003-%EF 24 Гінзбург М. Д.,(2009), Термінологічні проблеми етикетування енергоощадних та надійних джерел світла, Харківський територіальний центр НВЦ «Техдіагаз» http://www.nbuv.gov.ua/portal/natural/Ste/2009_3/staty/69-74.pdf 25 Технічний регламент етикетування ламп побутового використання стосовно ефективності споживання електроенергії; затв. постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2008 № 1144 26 Зміна 1 ДСТУ 4441:2005 Енергозбереження. Енергетичне маркування електрообладнання побутовоїпризначеності. Визначення енергетичної ефективності електричних ламп; Затв. наказом Держспоживстандарту України від 31.12.2008 № 525

- 14 -

До того, на сьогоднішній день Уряд проводить роботу з трансформації ринку

вуличного освітлення у муніципальному та приватному секторах. За підтримки

органів державної влади та розробки цільових програм підтримки вітчизняних

виробників продуктів енергоефективного освітлення, впровадження даних

проектів дасть поштовх розвитку вітчизняного виробництва енергоефективної

продукції. Разом з розвитком вітчизняного виробництва, впровадження програм

дозволить знизити енергоспоживання, що в свою чергу вивільнить кошти місцевих

бюджетів на соціальні потреби та екологічні заходи.

Крім того, піднято питання впровадження енергостандартів. Впровадження

енергостандартів показує позитивний результат в країнах Євросоюзу. Для

прикладу, органи місцевого самоврядування в Великій Британії запровадили

енергостандарти для будівель муніципального та приватного користування. Для

цього було проведено енергетичний аудит цих будинків та визначено їх емісію

вуглецевого газу. Оцінка будинку відбувається у відповідності до розробленої

шкали від А до G. В майбутньому, будинки, які не відповідають встановленим

вимогам будуть змушені купувати дозволи на емісію СО2. Дане впровадження

сприяє інвестиціям у енергозберігаючі технології бюджетними та приватними

організаціями.

2.4. Покращення обізнаності населення

Для отримання позитивного результату від впровадження програми

енергоефективності освітлення в муніципальному та приватному секторах,

необхідно приділяти значну увагу покращенню обізнаності населення про

потенційні вигоди від впровадження енергоефективних технологій як для

населення, так і для довкілля.

Закон України «Про енергозбереження» статтею 7 визначає, що виховання

ощадливого ставлення до використання паливно-енергетичних ресурсів

забезпечується шляхом навчання і широкої популяризації та пропаганди

економічних, екологічних і соціальних переваг енергозбереження. Слід зазначити,

що знання у сферах енергозбереження та екології є обов'язковими для всіх

посадових осіб, діяльність яких пов'язана з використанням паливно-енергетичних

ресурсів. До того, навчальні заклади повинні включати до навчальних програм

відповідні курси з питань енергозбереження.

На сьогоднішній день, роботу з населенням проводять як Уряд так і Неурядові

громадські організації (НУО). Для прикладу, НУО Екоклуб розробила посібник

«Як заощадити енергію та власні гроші?».27

Ряд інших НУО проводили

екологічних акції, під час яких громадянам роздавались листівки з інформацією

про енергоефективність та переваг сталого розвитку держави.

У 2008 році КМУ розробив план заходів, спрямованих на формування в

суспільстві свідомого ставлення до необхідності підвищення енергоефективності,

на 2008 – 2009 рік. Даний план заходів було введено розпорядженням КМУ

№1290-р від 1 жовтня 2008 року.28

План заходів включає в себе Всеукраїнську

27 http://ecoclub.ukrwest.net/publication/ua/14 28 http://eneco.com.ua/data/Plan%20for%20social%20conscious%20to%20the%20energy%20efficiency.pdf

- 15 -

виставку «Енергоефективність», інформаційну кампанію «Енергоефективність та

енергозбереження», Міжнародну конференцію з питань енергоефективності,

семінари та конкурси, виставки, конференції. Крім того, планується впровадження

у навчальний процес загальноосвітніх навчальних закладів факультатив з питань

підвищення енергоефективності та енергозбереження.

За допомогою таких інструментів, громадяни України мають розуміння про

доцільність використання енергоефективних технологій в системі освітлення

будинків. З іншого боку, громадські організації більше турбують питання

утилізації компактних люмінесцентних ламп, оскільки вони містять всередині

суміш парів ртуті та інертного газу і, як наслідок, потребують спеціальної

технології утилізації.

Уряд разом з громадським рухом та міжнародними організаціями робить кроки

для вирішенні проблеми утилізації компактних люмінесцентних ламп. Для

прикладу, 11 грудня 2008 року було проведено круглий стіл за участю таких

організацій як Норвезька спілка охорони природи, міжнародний освітній проект

SPARE, НУО «Екологічний клуб «Еремурус», асоціація енергоефективних міст

України, представництво Програми розвитку ООН в Україні, Національне

агентство України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних

ресурсів. На круглому столі було розглянуто питання щодо системи утилізації

компактних люмінесцентних ламп та електронних відходів, а також шляхи

розвитку законодавчої бази, фінансування та досвід запровадження подібних

проектів на національному рівні.

3. ПРОБЛЕМИ ФІНАНСУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ

Фінансування заходів щодо економії та раціонального використання паливно-

енергетичних ресурсів визначається статтею 12 ЗУ «Про енергозбереження».

Закон визначає, що джерелами фінансування заходів щодо ефективного

використання паливно-енергетичних ресурсів є Державний фонд

енергозбереження, власні та позикові кошти підприємств, установ і організацій,

Державний бюджет України, місцеві бюджети, а також інші джерела.

В процесі розробки проектів впровадження енергоефективних програм, Уряд

України активно залучає приватний сектор у фінансування. Одним з прикладів

такого є проект з впровадження світлодіодних технологій освітлення, де частка

приватних інвестицій може складати понад 50%.

3.1. Бюджетне фінансування

Бюджетне фінансування галузі освітлення може проводитись через систему

прямих інвестицій у галузь енергоефективного освітлення та шляхом державних

закупівель.

Уряд України затвердив державну цільову науково-технічну програму розвитку

енергоефективного освітлення «Розробка і впровадження енергозберігаючих

світлодіодних джерел світла та освітлювальних систем на їх основі» (№632). В

рамках цієї програми планується виділення 220,8 млн. грн. бюджетних коштів.

- 16 -

За даними інформаційного агентства РБК-Україна29

, Національне агентство

ефективного використання енергоресурсів (НАЕР) пропонує перевести всі

бюджетні установи України на освітлення енергоефективними лампами. Іншими

словами, НАЕР пропонує поступову заміну ламп розжарювання на

енергоефективні, які вже пройшли відповідну сертифікацію.

3.2. Приватне фінансування

Запровадження використання енергоефективних технологій в житловому секторі

зменшує затрати на електроенергію сімей. Крім того, запровадження таких

технологій зменшує антропогенне навантаження на навколишнє середовище. На

сьогоднішній день в Україні немає програм, які б мотивували приватний сектор

переходити на енергоефективні освітлення.

Державна політика енергозбереження потребує удосконалення в частині

впровадження енергоефективного освітлення у приватний та муніципальний

сектор за рахунок приватного сектору. Низька ціна на електроенергію для

населення та висока ціна енергоефективних ламп не мотивують населення до

переходу на енергоефективні прибори освітлення. Іншими стримуючими

факторами є нестабільна напруга у електромережі та відсутність налагодженої

системи сервісних центрів імпортованої та національної енергоефективної

продукції освітлення. Згідно Правил користування електричною енергією30

,

енергопостачальник зобов’язаний забезпечити надійне енергопостачання. У разі

відпуску споживачу електричної енергії, параметри якості якої знаходяться поза

межами показників, зазначених у договорі, енергопостачальник несе

відповідальність і сплачує 25 відсотків вартості такої енергії (п.45).

Вирішення вищезазначених проблем дозволить залучити сили приватного сектору

у процес досягнення загальнодержавних цілей щодо енергоефективності у системі

освітлення приватного та муніципального секторів.

3.3. Інвестиційна діяльність

Активність інвестиційної діяльності у розвиток енергоефективних технологій в

Україні потребує значного покращення. В більшій частині це відбувається в силу

низької ціни на паливно-енергетичні ресурси та малу кількість кваліфікованих

кадрів у питаннях енергоефективності на підприємствах ЖКГ.

Ряд міжнародних організацій розпочали організацію проектів з залучення

енергоефективних технологій у ЖКГ. Для прикладу, Фонд Східна Європа,

Координатор проектів ОБСЄ в Україні і компанія «Теленор» оголосили конкурс

проектів «Енергоефективність: місцеві партнерські ініціативи»31

.

Крім того, є ряд організацій, які пропонують субсидійоване фінансування заходів

щодо енергоефективності для України. Серед таких слід відзначити НЕФКО, які

починають програму пільгового фінансування для інвестицій у енергозбереження

29 http://www.rbc.ua/ukr/newsline/2008/10/16/449179.shtml 30 Постановою №1357 КМУ від 26 липня 1999 року «Про затвердження Правил користування електричною енергією для населення» 31 http://eef.org.ua/data/upload/publication/main/ua/121/rfpleapthreeenergyukr.pdf

- 17 -

на соціальних об’єктах (школи, дитячі садки, лікарні, освітлення вулиць,

комунальні спортивні заклади32

).

Уряд України зацікавлений у впровадженні програм, які мають на меті

запровадження енергоефективність у муніципальний та приватний сектор. Уряд

пропонує запровадження заходів енергозбереження за допомогою таких

механізмів як:

Для заохочення енергозбереження або для боротьби з неефективним чи

надмірним споживанням енергії використовуються різні схеми

оподаткування, які підвищують відносну вартість спожитих

енергоресурсів або зменшують відносну вартість застосування нових

технологій.

Фінансові стимули використовуються для заохочення реалізації

політики енергозбереження шляхом підвищення економічної

привабливості відповідних інвестицій та закупівель, або зниження

експлуатаційних витрат. Джерелами пільгових кредитів або субсидій є

кошти, які надійшли від запроваджених податків і зборів.

Фінансові стимули використовуються в комплексних програмах, які

поєднують інтереси державних установ, населення та підприємницьких

кіл, і виконують функцію розподілу доходів з урахуванням рівня

ефективності використання енергоресурсів.

З урахуванням реального стану економіки України першочерговими заходами з

впровадження економічних механізмів енергоефективності є:

встановлення прогресивних норм питомих витрат енергоносіїв у

порядку, визначеному законодавством;

запровадження дієвих економічних санкцій за неефективне використання

енергоресурсів (підвищена плата, податки, штрафи);

підвищення адміністративної відповідальності за порушення у сфері

енергозбереження та енергоефективності.

Після розв’язання зазначених проблем можливе застосування економічних

механізмів стимулювання - здешевлення кредитів і звільнення від оподаткування

частини прибутку, отриманого за рахунок впровадження енергоефективних та

енергозберігаючих технологій.

Основними джерелами надходження коштів для функціонування економічних

механізмів стимулювання програм, проектів та заходів з підвищення

енергоефективності та енергозбереження є:

кошти державного та місцевих бюджетів отримані від встановлених

податків, штрафів та підвищеної плати за енергоресурси;

власні кошти підприємств;

кредитні ресурси;

32 http://www.nefco.org/files/NEFCO_Energy_Efficiency_Crimea_UKR27102008.pdf

- 18 -

внутрішні та зовнішні інвестиції.

Наряду з державною владою, місцеві органи влади повинні відігравати основну

роль у досягненні енергоефективності у муніципальному та приватному секторах,

оскільки саме на них лягає відповідальність за впровадження державної політики і

вони мають безпосередній контакт із громадянами через послуги, які вони

надають.

4. БАР’ЄРИ АДАПТАЦІЇ ЕНЕРГОЕФЕКТИВНОГО ОСВІТЛЕННЯ

Для вирішення проблем які виникають при впровадженні енергоефективних

заходів в системі освітлення муніципального та приватного секторів, необхідно

вирішити ряд питань на загальнодержавному та місцевому рівнях. Крім того,

необхідно організувати роботу держави, виробників КЛЛ, виробників

електроенергії, продавців КЛЛ, та інших зацікавлених сторін, для досягнення

загальнодержавної мети щодо енергозаощадження, покращення соціальних

стандартів для населення та зменшення антропогенного впливу на навколишнє

середовище.

Серед задач, які потребують першочергового вирішення слід виділити наступні:

1. Створення системи нових енергетичних стандартів - прийняття нової редакції

Закону України „Про енергозбереження” – Закону України „Про

енергоефективність”.

2. Удосконалення системи державної експертизи з енергозбереження -

прийняття нової редакції Закону України „Про енергозбереження” – Закону

України „Про енергоефективність”.

3. Запровадження обов’язкової статистичної звітності щодо використання

енергоресурсів - прийняття нової редакції Закону України „Про

енергозбереження” – Закону України „Про енергоефективність”.

4. Створення єдиного механізму державного контролю у сфері енергозбереження

і енергоефективності, уникаючи дублювання функцій органів державного

управління у цих сферах - прийняття нової редакції Закону України „Про

енергозбереження” – Закону України „Про енергоефективність”.

5. Створення умов економічної зацікавленості об’єктів комунальної сфери у

підвищенні ефективності використання енергоресурсів.

6. Встановлення адекватної юридичної відповідальності юридичних осіб,

посадовців та громадян за неефективне використання паливно-енергетичних

ресурсів, а саме: підготовка змін до відповідних статей Кодексу України про

адміністративні правопорушення щодо збільшення розмірів штрафів за

правопорушення у сфері енергозбереження; запровадження фінансової

відповідальності юридичних осіб за неефективне використання паливно-

енергетичних ресурсів.

7. Забезпечення переходу до масового застосування та заміни на сучасні приладів

обліку споживання електроенергії. Існує нагальна необхідність упорядкування

оплати за спожиті ресурси споживачами житлово-комунальних послуг, яка на

- 19 -

даний час проводиться здебільшого за встановленими нормами, що значно

перевищують фактичні обсяги споживання ресурсів; Шляхом вирішення цієї

проблеми є прийняття Закону України “Про комерційний облік ресурсів,

передача яких здійснюється мережами”.

8. Створення центру контролю якості та сертифікації приладів

енергоефективного освітлення.

Підвищення енергоефективності також є основною можливістю для покращення

енергетичної безпеки, зниження імпорту, прискорення темпів економічного

зростання та зниження негативного впливу на довкілля. Оцінки офіційної

«Енергетичної стратегії України на період до 2030 року», яку було затверджено

КМУ, показують, що енергоефективність матиме більший вплив на енергетичний

баланс країни і потребуватиме менших витрат, ніж усі інвестиції у нове

постачання, узяті разом. Однак Україна приділила порівняно мало уваги та

фінансування цьому питанню. Політика та законодавча база у цій галузі не завжди

знаходять підтримку, втілену у плани впровадження.33

5. ДОСВІД ІНШИХ КРАЇН У ВПРОВАДЖЕННІ ПРОГРАМ ЕНЕРГОЕФЕКТИВНОГО ОСВІТЛЕННЯ

Низка стратегічних програмних документів (так званих Зелених книг),

традиційного взаємопов’язаних і взаємодоповнюючих, а також відповідних

Дорожніх карт і Директив з енергоефективності формують надійний каркас

сучасної європейської політики з раціонального та ощадливого використання

енергетичних ресурсів34

.

Для прикладу, на сьогодні в ЕС діє довгостроковий План дій з

енергоефективності35

, який містить 75 заходів, що будуть реалізовуватися в різних

сферах, пріоритетними серед яких є:

Запровадження нових стандартів енергоефективності для різноманітних

споживачів товарів, зокрема котлів, копіювальної та телевізійної техніки,

освітлювальних приладів тощо (з 2007);

Запровадження нових енергетичних стандартів для житлових приміщень з

низькими енергетичними затратами (2008-2009);

Активізація процесу фінансування банками інвестиційних проектів із

підвищення енергоефективності, розроблених для малого та середнього

бізнесу та енергосервісних компаній (2007-2008);

Застосування податкових інструментів, узгоджене із підготовкою Зеленої

книги з непрямого оподаткування (2007);

Проведення відповідних інформаційних та освітніх кампаній;

Підвищення енергоефективності на міських територіях шляхом виконання

«Наказу Мерів», в якому будуть зібрані найкращі практики в цій сфері:

33 http://www.iea.org/journalists/ukrainepress-UKR.pdf 34 http://www.ief.org.ua/Arjiv_EP/Ermilov207.pdf 35 Action Plan for Energy Efficiency: Realiesing the Potential. COM(2006)545 final. – Commission of European Communities, Brussels, 19.10.2006

- 20 -

До базових програм та законодавчо-нормативних документів у галузі сучасної

європейської політики енергоефективності можна віднести такі як:

План дій з енергоефективності36

Зелена книга «Європейська стратегія сталої, конкурентоспроможної та

безпечної енергетики»37

Директива щодо ефективності енергоспоживання та енергетичних послуг38

Директива щодо енергоефективності будівель, споруд і обладнання39

Директива щодо енергетичного маркування побутових приладів40

Запропонований Комісією План має комплексний ефект, позитивні економічно та

соціально значущі ефекти від його впровадження очікуються на декількох рівнях.

По перше, заплановано заощадження коштів для окремої середньостатистичної

сімї в країнах Євросоюзу в розмірі від 200 до 1000 євро на рік. Дане заощадження

матиме місце за рахунок використання енергоекономних побутових приладів. По

друге, для економіки ЄС в цілому запровадження Плану створить близько 1

мільйона робочих місць. По третє, для екологічного середовища загалом, це

скорочення до 2020 року шкідливих викидів СО2 до 780 млн. т.. (у порівнянні з

базовим роком).

З 1 жовтня 2008 року набрала чинності Директива ЄС «Про енергетичне

функціонування будівель», яка зобов’язує власників та користувачів будівель

площею більше 1000 м2, вивішувати Енергетичний Сертифікат Будівлі. Місцеві

влади проводять оцінювання будівлі за рейтинговою шкалою від А до G. Даний

сертифікат необхідно поновлювати щороку.

Крім того, місцеві ради Британії (Рада Сефтона) розробили плани управління

вуглецевими викидами, в яких вони описують сучасну та активну стратегію

зниження вуглецевих викидів на своїй території. У порівнянні до 2006 року, Рада

Сефтону запланувала зниження викидів вуглецевого газу у 2011 на 12%41

.

Таким чином, за допомогою впровадження таких законодавчих елементів,

формуються фінансові стимули зниження рівня вуглецевих викидів у

муніципальному та приватному секторах.

36 Action Plan for Energy Efficiency: Realiesing the Potential. COM(2006)545 final. – Commission of European Communities, Brussels, 19.10.2006 37 Commission Green Paper “A European Strategy for Sustainable, competitive and secure energy”. COM(2006)105; 08.03.2006 38 Directive 2006/32/EC of the European Parliament and of the Council of 5 April 2006 on energy end-use efficiency and energy services and repealing Council Directive 93/76/EEC – 27.04.2006 39 Directive 2002/91/EC of the European Parliament and of the Council of 16 December 2002 on the energy performance of buildings 40 Directive 92/75/EEC of the European Parliament and of the Council of ….. 41 Рада Сефтона, Енергозбереження у бюджеті, Блискучі приклади Об’єднаного Королівства, http://209.85.129.132/search?q=cache:WlbfVaaPutsJ:www.enefcities.org.ua/uk/info/best-practices/64+%D0%B4%D0%BE%D1%81%D0%B2%D1%96%D0%B4+%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD+%D1%83+%D0%B2%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%96+%D0%B5%D0%BD%D0%B5%D1%80%D0%B3%D0%BE%D0%B5%D1%84%D0%B5%D0%BA%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE+%D0%BE%D1%81%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F&cd=29&hl=en&ct=clnk

- 21 -

6. ПОТЕНЦІАЛ РОЗВИТКУ

Система енергоефективного освітлення муніципального та приватного секторів

має великий потенціал для розвитку. Розвиток та трансформація виробництва

енергозберігаючих приладів освітлення разом з розвитком розгалужених каналів

їх продажів матиме в Україні позитивний економічний, соціальний та екологічний

ефект.

Основними напрямками енергоефективної політики в частині енергоефективного

освітлення в Україні мають бути:

- проведення аналізу потенціалу трансформації та побудови виробництва

енергоефективного освітлення;

- удосконалення нормативно-законодавчої бази (система обов’язкових

енергетичних стандартів та проведення державного контролю за їх

додержанням);

- впровадження нових технологій галузевого виробництва, які мають

низький рівень енергозатрат і є екологічно допустимі;

- посилення вимог стандартизації, нормування та сертифікації у сфері

енергоспоживання, приближення до євро стандартів;

- використання адміністративних та законодавчих важелів для зменшення

енергозатратності виробництва: обов’язковий енергетичний паспорт

підприємства, регламентування та нормування витрат палива,

встановлення стандартів енергоспоживання та технологічно-допустимих

втрат енергії, введення енергоаудита, нагляд за будівничими об’єктами;

- впровадження фіскальних важелів: податкових преференцій при введенні

енерго- та екоіноваційних технологій, використанні вторинних

енергоресурсів; штрафних санкцій при перевищенні нормативів;

- сприяння розвитку альтернативних джерел енергії;

- формування суспільного мислення на користь ефективного використання

енергії та таке інше42

.

6.1. Вплив програм на економічний розвиток країни

За час планової економіки в Україні мало приділялось уваги енергоощадному

використанню енергоресурсів, оскільки розрахунки економічної доцільності

виробництва та споживання велися не з розрахунку окремого підприємства, а

системи в цілому. В результаті, Україна має великий потенціал енергозбереження.

На сьогоднішній день фахівці стверджують, що економічно доцільний потенціал

країни складає близько 45% обсягів сучасного споживання паливно-енергетичних

ресурсів43

. За рахунок впровадження мало витратних короткотермінових

організаційно-технічних заходів економія енергетичних ресурсів може сягнути 12-

14 млн.т. умовного палива щорічно.

42 http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Ekpr/2008_9/kaptur.pdf 43 http://jkg.com.ua/ukr/article.php?art_id=255

- 22 -

Нажаль, реалізація можливостей енергозбереження в системі освітлення

стримується тим, що до цього часу в країні не розроблено дієвого економічного

механізму стимулювання інвестування, розроблення та впровадження

енергоефективних заходів.

6.2. Вплив програм на соціальний та екологічний розвиток країни

Впровадження програми покращення освітлення в муніципальному та приватному

секторах матиме не тільки економічний ефект, але й покращить соціальне та

екологічне становище в регіоні. Завдяки впровадженню виробництва

енергоефективних ламп освітлення зменшиться викид вуглецевих газів, що

дозволить шляхом продажу вивільнених установлених одиниць СО2 залучити

кошти у розвиток нових енергоефективних заходів. Крім того, зменшення затрат

на освітлення вивільнить кошти у сімей, що сприятиме покращенню соціального

стандарту.

7. РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПОКРАЩЕННЯ ПОЛІТИКИ ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ У

МУНІЦИПАЛЬНОМУ ТА ПРИВАТНОМУ СЕКТОРАХ

Ощадне використання енергоресурсів України потребує удосконалення політики

енергоефективності, а також інструментів контролю її впровадження. Головна

задачу сьогоднішньої енергетичної системи України, перейти від донорської

фінансової підтримки держави, до економічно обґрунтованої ефективної системи

споживання електроенергії. Держава у даному процесі має відігравати таку саму

роль, як стартер у двигуні44

.

Для забезпечення ефективного впровадження політики енергозбереження,

необхідно провести комплексний аудит ЖКГ в частині освітлення будинків

муніципального та приватного секторів. За даними експертів, тільки завдяки

впровадженню організаційно-технічних заходів можливо заощадити до 30%

коштів, які витрачаються на електроенергію бюджетною сферою та житловим

фондом45

.

Приймаючи до уваги, що державна політики енергозаощадження формується

органами державної влади та впроваджується органами регіональної та місцевої

влади, в першу чергу, необхідно замінити прилади освітлення у бюджетних

установах, оскільки саме ці організації мають показувати приклад запровадження

енергоефективних заходів для населення та бізнесу. Крім того, необхідно

розробити проекти, які дозволять залучити кошти приватного сектору для

досягнення загальнодержавних цілей. Ці проекти повинні бути економічно та

екологічно ефективними, а також інвестиційно-привабливими, що дасть змогу

поширити досвід для повторення таких проектів у інших галузях економіки

країни.

Для досягнення позитивного ефекту від запровадження програм

енергоефективного освітлення в приватному та муніципальному секторах, питання

44 Инвестгазета, (20-26.07.2009), В Украине нет инновационного бума, потому что наука и бизнес говорят на разных языках, стр.52-53. 45 http://jkg.com.ua/ukr/article.php?art_id=255

- 23 -

енергоефективного освітлення необхідно відображати в базових документах, які в

подальшому є основою формування нормативно-правової бази та розпоряджень

виконавчої влади. Енергетична стратегія України на період до 2030 року в

основній свої частині сфокусована на розвиток генеруючих та транспортних

енергетичних систем України. Вона не приділяє достатньої уваги розвитку та

застосуванню енергоефективних технологій освітлення в Україні, що в свою чергу

не враховує 23,5% відсотків затрат електроенергії ЖКГ на освітлення. Крім того,

стратегія не передбачає конверсію підприємств, за допомогою якої можна досягти

заощадження інвестиційних ресурсів на побудову нових виробничих потужностей

для виробництва обладнання енергоефективного освітлення.

Тому, в силу того, що енергозбереження є пріоритетним напрямком розвитку

державної політики, необхідно видати розпорядження щодо розробки цільової

програми конверсії підприємств, які займаються виробництвом продукції

освітлення на виробництво енергоефективної продукції освітлення. Конверсія

підприємств дозволить зменшити імпорт енергоефективних продуктів освітлення

та буде сприяти зменшенню енергоспоживання у всіх секторах економіки

держави.

Конверсія вітчизняного виробництва ламп розжарювання на КЛЛ, та створення

інструментів контролю за якістю продукції, дає можливість покращення

вітчизняного ринку КЛЛ та зробить енергоефективні лампи більш доступними для

населення. До того, конверсія підприємств та стимулювання населення на перехід

від технологій освітлення за допомогою ЛР на технологію КЛЛ дозолить

покращити канали продажів КЛЛ та сприятиме виводу ЛР з ринку України.

Впровадження енергоефективних люмінесцентних ламп освітлення необхідно

віднести до першочергових заходів при реалізації енергоефективної політики

України в силу того, що вони є економічно ефективними та забезпечують

можливість масового впровадження46

. Для підвищення зацікавленості населення у

впровадженні енергоефективних технологій освітлення, необхідно внести зміни до

Правил користування електричною енергією для населення. В правилах необхідно

передбачити можливість встановлення понад одного лічильника для

розмежування тарифікації різних видів енергоспоживання (зміни в пункт 9).

Також, необхідно переглянути та підвищити коефіцієнт повернення коштів у

випадку невідповідності якості електроенергії у межах показників. 25%

відшкодування за неякісну електроенергію не покриють збитків у разі перегорання

КЛЛ. Внесення даної зміни буде стимулювати енергопостачальників

дотримуватись чинного законодавства та удосконалювати систему електромережі

на постійній основі.

Слід зазначити, що розпорядження КМУ «Про схвалення пріоритетних напрямів

діяльності у сфері енергоефективності та енергозбереження на 2008 - 2009 роки»47

сприяє виведенню ЛР в бюджетних установах. Але, також необхідно фокусувати

увагу і на приватному секторі за допомогою впровадження програм розвитку

енергоефективних технологій освітлення та конверсії вітчизняних підприємств.

46 Аналітична записка, (2002) ЩОДО РОЗРОБКИ “ЕНЕРГЕТИЧНОЇ СТРАТЕГІЇ УКРАЇНИ НА ПЕРІОД ДО 2030 РОКУ”, Національний інститут стратегічних досліджень, Дніпропетровський філіал, Науково-дослідна організація з інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності Президента України у сфері воєнної и воєнно-технічної політики держави, а також регіональних аспектів суспільного розвитку, http://www.db.niss.gov.ua/docs/energy/93.pdf 47 http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1334-2008-%F0

- 24 -

В серпні 2008 року КМУ видав доручення Міністерству з питань житлово-

комунвльного господарства України щодо розробки проекту розпорядження КМУ

«Про затвердження плану заходів щодо заохочення населення до

співфінансування робіт з установлення в житлових будинках засобів обліку та

регулювання споживання води і теплової енергії»48

. Дане розпорядження

сприятиме зменшенню енергоспоживанню в ЖКГ, але воно не приймає до уваги

питання енергоефективного освітлення об’єктів ЖКГ. Тому, необхідно розробити

план заходів, який буде заохочувати населення у прийнятті участі у проектах

співфінансування робіт з установлення лічильників, які дозволять відокремити

електроенергію витрачену на освітлення. Також, необхідно розробити план

заходів переходу населення на КЛЛ.

Для контролю імпортованої КЛЛ продукції необхідно створити та забезпечити

необхідним устаткуванням сертифікаційний центр продукції КЛЛ, який буде

відповідати за якість присутньої на українському ринку продукції. Для даного

центру необхідно розробити відповідні інструкції та узгодити їх з відповідними

службами митного контролю. До того, даний сертифікаційний центр продукції

КЛЛ буде відповідати за якість вітчизняної продукції.

Щодо виробників енергоефективної продукції освітлення, то співпраця з

виробниками продуктів освітлення повинна відбуватися на засадах партнерства

приватного сектору як з державою, так і місцевими органами влади. Завдяки

співпраці компаній виробників КЛЛ виникає можливість отримання продуктів

освітлення для муніципального та приватного сектору за зниженою ціною.

Також, дана співпраця може розвиватися декількома шляхами. Для прикладу,

першим шляхом розвитку таких відносин є: (1) держава може розробити програму

підтримки виробників КЛЛ продукції шляхом субсидіювання їх виробництва за

рахунок збільшення податкових зборів для виробників ЛР. Крім того, для

уникнення ризику, що виробники продукції КЛЛ будуть експортувати продукцію

до країн, де ціни на КЛЛ є вищими, держава повинна ввести митні збори, які

будуть повертати в державний бюджет виділені субсидії. (2) Іншим шляхом є

витіснення ЛР з українського ринку шляхом заборони їх використання у

приватному та муніципальному секторах. Приклад впровадження такої політики

має місце у Германії, де Уряд заборонив виробництво ЛР нижче потужності 75

Вт49

. (3) Уряд може забезпечити населення енергоефективними лампами шляхом

розповсюдження КЛЛ через енергорозподільчі компанії. Даний перелік механізмів

не є вичерпним.

Удосконалення процесу переходу на енергоефективні лампи можна досягти

шляхом створення Асоціації енергоефективного освітлення, яка об'єднає в собі

представників підприємств-виробників, точок продажів, державні та місцеві

органи влади, ін.. Дане об’єднання буде сприяти формуванню чіткої

енергоефективної політики та полегшить процес переходу на енергоефективні

освітлення.

Крім того, асоціація зможе надавати послуги продавцям КЛЛ продукції,

допомагати у розширенні роздрібних та оптових каналів продажів, інформаційна

та рекламна підтримка тощо. За допомогою участі представників торгівців КЛЛ

продукцією асоціація буде мати інформацію стосовно кількості енергоефективних

48 http://www.minjkg.gov.ua/index.php?id=1100 49 http://www.reuters.com/article/oddlyEnoughNews/idUSTRE57U4WT20090831

- 25 -

ламп на ринку та кількості придбаних ламп у мережі роздрібного продажу. Дана

інформація допоможе представникам асоціації надавати допомогу органам

державної влади в частині формування політики енергоефективного освітлення та

реагувати на зміни на ринку.

Одним з механізмів впровадження енергоефективного освітлення у

муніципальному секторі може бути створення фонду енергоефективного

освітлення, метою якого буде фінансування інвестиційно-привабливих програм.

Фінансування даних фондів може здійснюватись як з державного бюджету, так і з

місцевих бюджетів.