Украина 65045 г. Одесса, Соборная пл., 10/11; тел./факс: (0482) 26-65-25; E-mail: kroupnik@tm.odessa.ua

Х ВСЕУКРАЇНСЬКА КОНФЕРЕНЦІЯ

З ПИТАНЬ САМООРГАНІЗАЦІЇ НАСЕЛЕННЯ

Київ, 10-11 жовтня 2015 року

ЗЗААЛЛУУЧЧЕЕННННЯЯ ГГРРООММААДДССЬЬККООССТТІІ

ДДОО ППРРООЦЦЕЕССІІВВ ООББ’’ЄЄДДННААННННЯЯ

ТТЕЕРРИИТТООРРІІААЛЛЬЬННИИХХ ГГРРООММААДД

ЗБІРНИК МАТЕРІАЛІВ

Одеський

суспільний інститут соціальних технологій

2

Десята всеукраїнська конференція з питань самоорганізації населення «Залучення громадськості до процесів об’єднання територіальних громад.

Збірник матеріалів». Київ, 10-11 жовтня 2015 року / Під редакцією А.С. Крупника, В.В. Кіщенко. – Одеса: ПП «Євродрук», 2016. – 64 с.

В брошурі містяться матеріали Х Всеукраїнської конференції з питань самоорганізації населення «Залучення громадськості до процесів об’єднання

територіальних громад», яка проходила у місті Києві 10-11 жовтня 2015 року.

Конференція об’єднала експертів з питань місцевої демократії зі всієї

України, країн Європейського Союзу, народних депутатів України, громадських лідерів.

Головною темою стало посилення ролі представників громад та громадянського суспільства у реформі місцевого самоврядування та

розбудові територіальних громад. Учасники також обговорювали питання удосконалення правового забезпечення місцевої демократії, механізмів

інтеграції внутрішньо переміщених осіб у місцеві спільноти, залучення зовнішніх та внутрішніх ресурсів громад до процесів реформування, успішні

практики самоорганізації населення та міжсекторної співпраці та ін.

Захід організували ВГО «Асоціація сприяння самоорганізації населення»

та Одеський суспільний інститут соціальних технологій за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».

Автори – укладачі збірника:

КРУПНИК Андрій Семенович, голова Всеукраїнської громадської організації «Асоціація сприяння самоорганізації населення», доцент кафедри

державного управління і місцевого самоврядування Одеського регіонального інституту державного управління НАДУ при Президентові України, кандидат

політичних наук.

КІЩЕНКО В’ячеслав Валентинович, юрист Всеукраїнської громадської

організації «Асоціація сприяння самоорганізації населення», заступник

директора Одеського суспільного інституту соціальних технологій.

Брошура видана за фінансової підтримки Міжнародного фонду «Відродження» в межах проекту «Посилення ролі громадськості в реалізації адміністративно-територіальної реформи в Україні».

Зміст брошури є винятковою відповідальністю авторів відповідних виступів, які в ній наводяться, та не обов’язково відображає погляди Міжнародного фонду «Відродження» та організаторів Конференції

© Крупник А.С., Кіщенко В.В., 2016

© ВГО «Асоціація сприяння самоорганізації населення», 2016

© Одеський суспільний інститут соціальних технологій, 2016

3

З М І С Т

Кольорова вкладка – світлини з Х Всеукраїнської конференції з питань самоорганізації населення

Передмова……………………………………………………………………………..………………… 4

Андрій КРУПНИК, голова ВГО «Асоціація сприяння самоорганізації

населення», доцент ОРІДУ НАДУ при Президентові України:

«Чому буксує в Україні реформа місцевого самоврядування?» ….………..….

5

Стан схвалення обласних Перспективних планів формування громад та їх

затвердження Кабінетом Міністрів України (на 24 вересня 2015 р.)……….. 12

Марія ДЗЮПИН, аналітик Всеукраїнської громадської організації

«Асоціація сприяння самоорганізації населення»:

«Аналіз державної та регіональної політики щодо залучення громадськості

до обговорення, планування та реалізації заходів, пов’язаних із

об’єднанням територіальних громад» ………………………………………..………….…

13

Олександра КАЛАШНІКОВА, аналітик Всеукраїнської громадської

організації «Асоціація сприяння самоорганізації населення»:

«Статути територіальних громад як інструменти забезпечення дієздатності

цих громад» ……………………………………………………………………………………..………

30

Рауно ВІННІ та Kaтрі АХІ, експерти Центру Політичних Досліджень Praxis:

«Організації громад в Естонії»…………………………………………………………………… 44

Рауно ВІННІ та Kaтрі АХІ, експерти Центру Політичних Досліджень Praxis:

«Участь громадян в місцевому самоврядуванні: стан справ в Естонії»…….. 49

Інформація про Одеський суспільний інститут соціальних технологій……...….. 62

Інформація про ВГО «Асоціація сприяння самоорганізації населення»..….…. 63

4

ПЕРЕДМОВА

Х Всеукраїнська конференція з питань самоорганізації населення на тему «Залучення громадськості до процесів об’єднання територіальних

громад», що пройшла 9-10 жовтня у Києві, об’єднала експертів з питань місцевої демократії зі всієї України, країн Європейського Союзу, народних

депутатів України, громадських лідерів.

Головною темою для обговорення стало посилення ролі представників

громад та громадянського суспільства у реформі місцевого самоврядування та розбудові територіальних громад в Україні.

Захід організували ВГО «Асоціація сприяння самоорганізації населення» та Одеський суспільний інститут соціальних технологій за підтримки

Міжнародного фонду «Відродження».

На конференції було обговорено питання удосконалення правового

забезпечення місцевої демократії, механізмів інтеграції внутрішньо переміщених осіб у місцеві спільноти, залучення зовнішніх та внутрішніх

ресурсів громад до процесів реформування, успішні практики самоорганізації населення та міжсекторної співпраці в містах та селах та ін.

Досвід країн Європи щодо залучення громадськості до вирішення місцевих справ представили Антонелла Валморбіда, генеральний секретар

Європейської асоціації агентств місцевої демократії (ALDA), Марія Голубєва, директор з розвитку Центру публічної політики «PROVIDUS» (Латвія) та Рауно

Вінні, керівник програм Центру політичних досліджень «PRAXIS» (Естонія).

Учасникам було презентовано відеофільм під назвою «Діємо разом» про

успішні практики самоорганізації населення в різних громадах України.

На конференції було вирішено запропонувати кандидатам та партіям, які

йдуть на вибори 25 жовтня, підписання угод, в яких вони зобов’язуються в разі проходження у владу сприяти участі громадян в управлінні місцевими

справами, в тому числі, ухваленню статутів територіальних громад та

відповідних положень.

Голова Всеукраїнської асоціації сприяння самоорганізації населення

Андрій Крупник зазначив: «Ювілейна конференція показала, що в Україні діє розвинена та потужна мережа розвитку місцевої демократії, що об’єднує

активістів та представників влади зі всієї країни. Вона є силою, яка дійсно має можливість змінювати цю країну на краще».

5

ЧОМУ БУКСУЄ В УКРАЇНІ РЕФОРМА

МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ?

Контекст сучасної реформи

Нинішня адміністративно-територіальна реформа – це четверта спроба модернізації системи влади за період незалежності України. Попередні

спроби робились в 1998-2000, 2004-2006 та 2010-2011 роках1.

В 1998 році, під час першої спроби, указом Президента було

затверджено Концепцію адміністративної реформи та першочергові заходи щодо її проведення, а в 1999 році – Схема організації та взаємодії

центральних органів виконавчої влади.

Але при цьому чітко не були визначені механізми передачі функцій

ліквідованих органів новим. Реформування системи управління пішло за принципом «є проблема – створюємо орган для її вирішення». У результаті

виникло дублювання і паралелізм у роботі реформованих органів влади.

В ході другої спроби реформування влади у 2004-2006 роках усе було

розпочато з «чистого аркуша». Колишні напрацювання і негативний досвід реформ до уваги прийняті не були. Реформа проводилась методом проб і

помилок і в результаті не призвела до оптимізації системи органів влади.

Третя спроба реформ була зроблена центральною владою в 2010 році в

умовах адміністративного монополізму однієї політичної сили. Але і ця реформа проходила за доволі заплутаним сценарієм.

Так, у грудні 2010 року Президент своїм указом в терміновому порядку перетасував, перейменував і звузив повноваження міністерств та інших

центральних органів виконавчої влади (ЦОВВ). Лише після цього він створив робочу групу для аналізу проектів положень, підготовки висновків щодо

оптимізації повноважень і функцій ЦОВВ. Було затверджено Типове положення про міністерство і центральний орган виконавчої влади. Тобто,

лише в кінці 2010 року розпочалась робота, яку треба було зробити до

початку реформування.

На думку експертів, під час трьох попередніх спроб реформа «не пішла»

через серйозні прорахунки. Адже не була проведена робота по мотивуванню населення та очільників органів влади нижчого рівня; не була створена

оргструктура для розробки і впровадження адміністративної реформи на загальнодержавному та місцевому рівнях; не було проведено комплексного

функціонального обстеження органів влади для виявлення неефективних функцій, дублювання, паралелізму; не була розроблена оптимальна схема

взаємодії органів влади усіх рівнів, виходячи з балансу децентралізації і централізації повноважень.

1 Крупник А.С. Верховенство права в Україні: сучасний стан та шляхи забезпечення. – Режим

доступу: http://samoorg.com.ua/vydanny

6

Крім того, в Україні з часу введення Конституції так і не був прийнятий базовий закон про адміністративно-територіальний поділ, який би чітко

визначив механізми зміни адміністративно-територіального устрою. Тому досі з цих питань звертаються до чинного поки що в Україні Указу Президії

Верховної Ради Української РСР від 12 березня 1981 р. «Про порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою Української РСР».

Розробники четвертої спроби реформи, начебто, врахували недоліки попередніх невдач, і використавши усі наявні на той момент напрацювання,

запропонували уряду чергову Концепцію реформи2.

Згідно із згаданою Концепцією і розробленою пізніше КМУ Методикою

формування спроможних територіальних громад3, реформу адміністративно-територіального устрою в Україні планується провести у два етапи: 1)

підготовчий, на якому здійснюється розробка обласними адміністраціями перспективних планів формування територій громад (далі – Перспективних

планів), їх схвалення обласними радами та затвердження Кабінетом Міністрів України; 2) об’єднання громад відповідно до затверджених Перспективних

планів.

Оцінка реального перебігу процесу реформи

Розробку та схвалення Перспективних плані було заплановано завершити до 1 червня 2015 року, що пояснювалось необхідністю підготовки

до місцевих виборів восени 2015 року. В тих областях, де обласні ради встигли схвалити Перспективні плани до цього терміну, громади згідно з

постановою Кабінету Міністрів України4можуть отримати кошти на інфраструктурні проекти із Державного регіонального фонду.

Однак, до 1 червня тільки в чотирьох із 24 областей України були схвалені Перспективні плани; рішеннями обласних рад – у Дніпропетровській,

Житомирській та Хмельницькій областях, розпорядженням голови військово-цивільної адміністрації – у Донецькій області.

Трохи пізніше, 5 червня схвалила перспективний план Херсонська

обласна рада, у Луганській області Перспективний план був схвалений розпорядженням голови військово-цивільної адміністрації 10 червня, у

Миколаївській області обласна рада схвалила Перспективний план 12 червня.

2 Про схвалення Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної

організації влади в Україні: розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.04.2014 № 333-р.

– Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/333-2014-%D1%80.

3 Про затвердження Методики формування спроможних територіальних громад: постанова

Кабінету Міністрів України від 08.04.2015 № 214. – Режим доступу:

http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/214-2015-%D0%BF

4 Питання використання у 2015 році коштів державного фонду регіонального розвитку:

постанова КМУ від 18 березня 2015 року № 195. – Режим доступу:

http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/195-2015-%D0%BF

7

Згідно з цими планами, у Дніпропетровській області планується утворити 89 громад замість 348, тобто скоротити їх чисельність вчетверо, у

Житомирській – 59 замість 631 (в одинадцять разів), у Хмельницькій – 54 замість 625 (у дванадцять разів), у Херсонській – 43 замість 298 (у сім разів),

у Миколаївській області – 32 замість 313 (майже у десять разів).Стан схвалення обласних Перспективних планів формування громад та їх

затвердження Кабміном на 24 вересня 2015 року додається.

В інших областях на початок червня 2015 року проекти Перспективних

планів або знаходились на етапі громадського обговорення, або були повернуті обласними радами на подальше доопрацювання в ОДА з

наступним обговоренням у громадах.

Станом на кінець вересня залишались без планів дві області:

Закарпатська і Тернопільська. На цей час 16 обласних планів були затверджені Кабінетом міністрів України. Незатвердженими залишались

плани Вінницької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Львівської та Чернівецької областей.

Загалом, станом на 27.09.2015, в Україні було схвалено обласними радами перспективні плани об’єднання 191 територіальної громади, до

складу яких увійшли 975 рад, що об’єднуються. Це становить лише 9 % усіх територіальних громад України.

Таким чином, можна стверджувати, що перший етап реформи проходить складно та затягується в часі. Тому поки що, судячи по всьому, переважна

більшість громад не отримає фінансове стимулювання із Державного фонду регіонального розвитку.

Сутність реформи публічної влади в Україні

Що таке адміністративна реформа? Публічні службовці її розуміють як

перерозподіл між рівнями влади повноважень, функцій, відповідальності і фінансових ресурсів. Але при цьому іноді забувають про головне призначення

влади – створювати умови для реалізації людьми своїх прав та інтересів, для

допомоги тим, хто її потребує. І головне: в ході реформи повинен бути реалізований головний принцип: «Не люди для держави, а держава для

людей».

Тому процес об’єднання територіальних колективів не можна планувати і

оцінювати лише з позицій економічної, географічної або управлінської доцільності, як це намагаються робити окремі технократично налаштовані

«батьки реформ».

Крім того, децентралізація – це не тільки передача частини повноважень

на нижчий рівень управління «зверху вниз». Це ще й генерування ініціативи «знизу вгору». І солідарна відповідальність усіх рівнів влади перед людьми.

Європейська вимога до реформованої влади – додержання принципу субсидіарності, при якому забезпечується реалізація якомога більшого обсягу

управлінських повноважень на якомога нижчому рівні управління за умови забезпечення належної ефективності.

8

Досвід інших країн, зокрема Польщі, на який орієнтується нинішня модель реформування місцевого самоврядування в Україні, свідчить, що

адміністративну і адміністративно-територіальну реформи треба проводити одночасно. Розуміючи, що перша спрямована на реформування та

впорядкування функцій і структур органів управління, а друга – на формування раціональної та ефективної системи територіальної організації

життя громад.

На, жаль, те, що зараз відбувається в Україні, досить далеко від досвіду

Польщі. Адже, саме територіальну громаду в Польщі зробили базисом і законодавчо передали їй повноваження та левову частку ресурсів – там десь

90% проблем вирішуються на рівні територіальних громад.

Крім того, Польща за роки реформи місцевого самоврядування із 17

млрд доларів, витрачених на реформу з центрального та місцевих бюджетів, а також із міжнародних фондів та європейських інституцій, значну частину

коштів витратила на просвітницьку роботу – на тренінги, семінари, навчання з розробки стратегій. Щоб люди розуміли, що реформи дадуть і в якій формі

будуть ефективними.

Кожний житель має розуміти, що тільки від його активної позиції

залежить перспектива розвитку територіальної громади. І цю позицію треба демонструвати не тільки під час виборів депутатів місцевих рад, а й увесь час

брати участь у формуванні та реалізації місцевої політики.

Слід визнати, що реформа місцевого самоврядування – це не самоціль і

не данина моді. Це пошук ефективного формату діяльності влади і громади на місцевому рівні, який базується на їхній співпраці. Саме ця співпраця має

забезпечити позитивну динаміку розвитку і врешті завершується підвищенням соціальних стандартів, покращенням інфраструктури та

добробуту людей.

Аналіз публікацій в регіональних та центральних ЗМІ на тему об’єднання

територіальних громад та аналіз обговорень Перспективних планів на сесіях

обласних та районних рад показав, що причинами спротиву громад та буксування реформи найчастіше називаються:

- недостатня інформованість населення, сільських і селищних голів, працівників РДА про суть та перспективи реформи;

- формування обласними адміністраціями Перспективних планів без проведення необхідних обговорень в громадах із порушенням принципу

добровільності;

- недостатнє врахування при формуванні Перспективних планів етнічно-

культурної, релігійної специфіки громад в районах компактного розселення етнічних меншин та релігійних общин;

- занепокоєння окремих сільських громад та сільських голів щодо об’єднання сіл навколо великих міст, оскільки це може призвести до

неврахування їх інтересів та подальшого занепаду приєднаних громад;

9

- ускладнення доступу громадян до адміністративних та соціальних послуг після об’єднання громад та ін.

Існуючий інформаційний вакуум створює умови для спекуляцій, дезінформації та, іноді, залякувань територіальних громад політичними

силами, деякими сільськими і міськими головам, які не зацікавлені у проведенні реформи.

Аналіз також показав, що в усіх областях України тривають жваві дискусії щодо наявних проблем та перспектив адміністративно-територіальної

реформи. В ці дискусії залучені переважно міські та сільські голови, депутати міських та сільських рад, чиновники обласних адміністрацій та подекуди –

Мінрегіону, депутати Верховної Ради України, громадські активісти, експерти.

Однак, проблемним моментом є те, що сьогодні складно виявити

ставлення саме громад до процесу об’єднання. Від імені громад реформи коментують сільські та міські голови, депутати. Однак, існує достатньо висока

вірогідність необ’єктивності оцінок цих представників громад.

А за відсутності законодавчо врегульованої процедури проведення

місцевого референдуму, загальних зборів та конференцій оцінити волевиявлення членів громад щодо перспектив об’єднання сьогодні

практично неможливо.

Крім того, через відсутність унормованих процедур внесення місцевих

ініціатив на розгляд органів місцевого самоврядування та ініціювання громадських слухань існує проблема фактичної неспроможності громадян

самостійно ініціювати обговорення об’єднання із сусідніми громадами.

Наявність таких процедур є важливою та актуальною, оскільки у разі

виникнення саботажу з боку місцевих органів самоврядування самі громади могли би в порядку місцевої ініціативи вносити на розгляд міських та

сільських рад свої пропозиції щодо об’єднання. Зараз же вони по суті стають заручниками своїх представників при владі.

Таким чином, сьогодні фактично спостерігається ситуація, коли доля

адміністративно-територіальної реформи залежить від рівня професійності та відповідальності службовців уряду і обласних адміністрацій та бажання або

небажання міських та сільських голів приєднуватись до процесу реформування.

Треба розуміти також усю небезпеку втрати громадами своєї історичної, культурної, ментальної ідентичності під час такої «кавалерійської

колективізації». І не дивно, що люди, які звикли цінувати свій життєвий уклад, шанувати назву свого села, де народились, де поховані їхні діди і прадіди, не

погодяться це втратити.

І не випадково, що у більшості регіонів обласні ради провалюють спроби

адміністрацій «протягнути» сирі, не погоджені громадами плани об’єднання.

За цих умов деякі найбільш «гарячі голови» організаторів об’єднання

громад готові нехтувати принципом добровільності цього об’єднання і виношують плани зробити цю реформу примусово, «швидко і правильно».

10

Але така ситуація є небезпечною, оскільки в країні з достатньо високим рівнем протестної активності, який спостерігається з кінця 2013 року,

ризиковано проводити серйозні адміністративно-територіальні зміни без їх ґрунтовного обговорення та схвалення в громадах.

Тому невиважені реформаторські кроки на тлі складної соціально-економічної та політичної ситуації в країні можуть спричинити по-перше,

дискредитацію самих реформ, а по-друге, – масштабні акції протесту, які призведуть до загальної дестабілізації ситуації у країні.

Що зробити для покращення ситуації

В сучасних умовах, коли: нормативна база реформи залишається

фрагментарною і неповною; інформування населення про реформи ведеться слабо; коли участь громадськості у формі місцевих референдумів, загальних

зборів, конференцій, місцевих ініціатив, громадських слухань заблокована відсутністю нормативної бази; коли ані про розробку спільних стратегій

розвитку об’єднаних громад, ані про моніторинг процесу об’єднання взагалі не йдеться в урядовій Методиці(вона обмежується лише етапом розробки і

схвалення Перспективних планів), пропонується:

По-перше. Якнайшвидше прийняти у новій редакції Закон «Про органи

самоорганізації населення» (реєстр. № 2466), який спрощує процедури створення органів самоорганізації населення (ОСНів) і удосконалює умови

їхньої діяльності та співпраці із місцевою владою. Прийняття цього законопроекту передбачено також Планом законодавчого забезпечення

реформ в Україні, затвердженого Верховною Радою України 4 червня 2015 року.

По-друге. Для забезпечення легітимного врахування думки громадськості при вирішенні питань місцевого значення та адекватного розподілу між

владою і громадою відповідальності за ухвалені рішення прийняти Закон України «Про загальні збори (конференції) членів територіальних громад за

місцем проживання» (реєстр. № 2467). Цей закон має розширити

повноваження загальних зборів, чітко визначити принципи і процедури їх проведення та врегулювати порядок проведення конференцій. Значення

цього закону ще більше зростає саме зараз, в умовах відсутності закону про місцевий референдум.

По-третє. Для захисту по суті беззахисних громад сіл і селищ, що об’єднуються, треба активізувати створення в них органів самоорганізації

населення як запобіжників порушення прав цих спільнот. Ці органи могли б узяти на себе також певний тягар роботи з налагодження життя в об’єднаних

громадах. Крім того, ці органи могли би стати громадською опорою старост, які за чинним законодавством, по суті, є єдиними координаторами та

фасилітаторами життя в сілах та селищах, що увійшли до складу об’єднаних громад.

По-четверте. Слід повсюдно ініціювати розробку Статутів територіальних громад, де їх немає, та внесення необхідних змін до чинних Статутів, а також

прийняття Положень, що врегульовують процедури застосування механізмів

11

громадської участі. Треба також адаптувати регламенти діяльності місцевих рад та органів виконавчої влади до умов розширення участі громадськості у

підготовці, прийнятті та реалізації управлінських рішень.

По-п’яте. Необхідно надати «друге життя» створеним у кожній області

офісам реформ, які по суті припинили зараз свою діяльність через завершення підтримки з боку USAID. Треба надати їм офіційного статусу

через затвердження на урядовому рівні положень та розподілити функції між ними та облдержадміністраціями, які, за законом, є відповідальними за хід

реформ. Вони мають залишитись посередниками, організаторами та координаторами дій усіх суб’єктів, причетних до проведення реформи.

Сприяти подальшій роботі з об’єднання громад має також введення в усіх ОДА та в Київській міській державній адміністрації посад заступників

голови адміністрації з впровадження реформи у сфері місцевого самоврядування.

По-шосте. При формуванні об’єднаних громад потужним «попутним вітром» маєстати спільне формування стратегій і планів соціально-

економічного і культурного розвитку цих громад з використанням усіх нових можливостей, що дає це об’єднання, із залученням додаткових фінансових,

матеріальних та інших ресурсів самих громад. Слід повною мірою використати можливості прийнятого у 2014 році Закону «Про співробітництво

територіальних громад» для налагодження тісної співпраці між громадами до об’єднання, а також між об’єднаними громадами.

По-сьоме. Регіональним офісам реформ, обласним та районним державним адміністраціям треба активізувати створення просвітницько-

агітаційних мобільних груп, які мають забезпечити постійні комунікації з громадськістю, з представниками міських, сільських та селищних рад. До

складу цих груп слід запрошувати людей, що займаються публічною діяльністю, проводити з ними відповідну методичну роботу і регулярний обмін

досвідом.

Для сприяння успішному проходженню усіх етапів об’єднання громад та знаходження балансу інтересів його учасників, а також для стимулювання

активної участі громадськості в розвитку реформованих громад, ВГО «Асоціація сприяння самоорганізації населення» створює мережу

громадського супроводу та методичної підтримки реформ – на базі діючої мережі регіональних ресурсних центрів з розвитку самоорганізації та інших

форм місцевої демократії.

Андрій КРУПНИК,

голова ВГО «Асоціація сприяння самоорганізації

населення»

12

Стан схвалення обласних Перспективних планів формування громад та їх затвердження Кабінетом Міністрів України

(станом на 24 вересня 2015 р.)5

Область Дата затвердження

облрадою Дата затвердження

КМУ Пропонована кількість

громад

Вінницька 24 червня – 106

Волинська 25 червня 23 вересня 52

Дніпропетровська 27 травня 5 серпня 69

Донецька 24 липня 8 вересня 38

Житомирська 28 травня 12 серпня 37

Закарпатська не схвалений – –

Запорізька 7 липня 16 вересня 51

Івано-Франківська

24 липня –

63

Київська 13 серпня – 61

Кіровоградська 14 липня – 43

Луганська 10 червня 5 серпня 24

Львівська 7 липня – 160

Миколаївська 12 червня 8 вересня 28

Одеська 24 червня 16 вересня 24

Полтавська 18 червня 23 вересня 36

Рівненська 12 червня 8 вересня 33

Сумська 25 червня 8 вересня 49

Тернопільська не схвалений –

Харківська 18 червня 23 вересня 53

Херсонська 5 червня 5 серпня 41

Хмельницька 28 травня 8 вересня 40

Черкаська 25 червня 8 вересня 44

Чернівецька 28 липня – 35

Чернігівська 19 червня 12 серпня 45

5 http://decentralization.gov.ua/news/item/id/345

13

Аналітична записка

АНАЛІЗ ДЕРЖАВНОЇ ТА РЕГІОНАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ ЩОДО ЗАЛУЧЕННЯ ГРОМАДСЬКОСТІ ДО ОБГОВОРЕННЯ,

ПЛАНУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ЗАХОДІВ, ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ ОБ’ЄДНАННЯМ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД

Ефективна державна та місцева політика щодо об’єднання

територіальних громад є однією з фундаментальних складових успішності проведення цієї важливої та суспільно резонансної реформи. Успіх її

впровадження, як свідчить досвід розвинених держав, залежить від того, як органи публічної влади залучають громадськість до її розробки та

впровадження. Звичайно, важливе значення має нормативне забезпечення такої участі та імплементація відповідних норм на практиці.

Як чинне законодавство України регулює залучення громадськості?

Чинна редакція Конституції України передбачає добровільне об’єднання територіальних громад (ч. 1 ст. 140)6. Тобто, жителі посідають головне місце у

цьому процесі. Цей визначений у Конституції підхід відповідає демократичним принципам, оскільки право місцевого самоврядування – це право членів

територіальних громад, і вони мають ефективно реалізовувати це право на практиці.

Про необхідність залучення членів територіальних громад до процесу об’єднання цих громад свідчить і положення статті 5 Європейської хартії

місцевого самоврядування7, за яким зміни територіальних кордонів органів місцевого самоврядування не можуть здійснюватися без попереднього

з'ясування думки відповідних місцевих громад, можливо шляхом проведення референдуму, якщо це дозволяється законом.

Концепція реформування місцевого самоврядування та територіальної

організації влади в Україні8 одним із принципів реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади визначає принцип

відкритості, прозорості та громадської участі.

6 Конституція України, Верховна Рада України; Конституція, Закон від 28.06.1996 № 254к/96-ВР:

[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-

%D0%B2%D1%80/page

7 Європейська хартія місцевого самоврядування, Рада Європи; Хартія, Міжнародний документ

від 15.10.1985: [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/994_036

8 Про схвалення Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної

організації влади в Україні: розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.04.2014 № 333-

р. – Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/333-2014-%D1%80

14

У розпорядженні Кабінету Міністрів України «Про затвердження плану заходів щодо реалізації Концепції реформування місцевого самоврядування

та територіальної організації влади в Україні»9 передбачено проведення протягом 2014 року інформаційно-роз’яснювальної роботи з питань

реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади із залученням представників органів місцевого самоврядування та їх

асоціацій, громадських організацій, міжнародної технічної допомоги.

На практиці така робота мала проводитись і в 2015 році, проте важко

знайти інформаційні повідомлення про залучення до неї інститутів громадянського суспільства, крім тих, що знаходяться в Києві. Майже немає

відомостей про залучення регіональних громадських організацій, які безпосередньо працюють із населенням.

Закон України «Про добровільне об’єднання територіальних громад»10, також передбачає участь жителів у процесі об’єднання громад. Відтак,

ініціаторами добровільного об’єднання територіальних громад сіл, селищ, міст можуть бути, члени територіальної громади в порядку місцевої ініціативи, а

також органи самоорганізації населення відповідної території (за умови представлення ними інтересів не менш як третини членів відповідної

територіальної громади).

Окрім цього, законом передбачено три обов’язкових громадських

обговорень, порядок проведення яких з питань, передбачених цим Законом, має визначатись сільською, селищною, міською радою. Можливість

проведення місцевого референдуму з питання об’єднання територіальних громад, що давало би можливість дізнатися думки більшості, наразі зведена

до нуля, оскільки відсутнє законодавче регулювання процедури його проведення.

Відповідно до Методики формування спроможних територіальних громад11, Рада міністрів АРК, облдержадміністрації розробляють проекти

перспективного плану формування громад із залученням у разі потреби

представників органів місцевого самоврядування, органів самоорганізації населення та громадськості відповідних адміністративно-територіальних

одиниць.

З метою забезпечення відкритості та прозорості роботи з розроблення

проекту перспективного плану може утворюватись робоча група, до складу

9 Про затвердження плану заходів щодо реалізації Концепції реформування місцевого

самоврядування та територіальної організації влади в Україні: розпорядження Кабінету

Міністрів України від 18.06.2014 № 591-р [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/591-2014-%D1%80

10 Про добровільне об'єднання територіальних громад, Верховна Рада України; Закон від

05.02.2015 №157-VIII, [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/157-19

11 Про затвердження Методики формування спроможних територіальних громад: постанова

Кабінету Міністрів України від 08.04.2015 № 214. – Режим доступу:

http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/214-2015-%D0%BF

15

якої входять представники Ради міністрів АРК, облдержадміністрації, відповідних органів місцевого самоврядування, органів самоорганізації

населення та громадськості. Для врахування інтересів територіальних громад під час розроблення проекту перспективного плану уповноважені Радою

міністрів АРК, облдержадміністрацією посадові особи проводять консультації з уповноваженими представниками органів місцевого самоврядування та їх

асоціацій, а також із суб’єктами господарювання та їх громадськими об’єднаннями.

Консультації проводяться під час: визначення переліку територіальних громад, що можуть увійти до складу спроможної територіальної громади;

визначення переліку територіальних громад, території яких не охоплюються зонами доступності потенційних адміністративних центрів; визначення меж

територій спроможних територіальних громад. Консультації проводяться насамперед з представниками територіальних громад, території яких

охоплюються зонами доступності кількох потенційних адміністративних центрів. Якщо у процесі розроблення проекту перспективного плану після

проведення консультацій виникла необхідність внесення до нього змін, проводяться додаткові консультації.

Отже, відповідно до перелічених вище норм можна визначити

8 основних положень щодо участі громадськості у процесі добровільного об’єднання територіальних громад:

1. Об’єднання громад має проводитись добровільно із врахуванням думки членів територіальних громад.

2. Основний механізм, за допомогою якого найбільш точно можна визначити позицію членів територіальних громад щодо такого об’єднання, –

місцевий референдум.

3. Обов’язково має враховуватись принцип відкритості, прозорості та

громадської участі.

4. Проведення інформаційно-роз’яснювальної роботи із можливим залученням громадських об’єднань.

5. Проведення обов’язкових громадських обговорень у процесі добровільного об’єднання територіальних громад.

6. Можливість залучення представників громадськості, органів самоорганізації населення у процес розроблення, внесення змін до

перспективного плану.

7. Створення робочих груп з розроблення проекту перспективного плану

із залученням громадськості, органів самоорганізації населення.

8. Проведення консультацій з суб’єктами господарювання та їх

громадськими об’єднаннями, представниками територіальних громад з питань розроблення проекту перспективного плану та внесення до нього змін.

16

Відтак, у законодавстві прописані норми, які вказують на обов’язковість участі громадськості у процесі об’єднання громад. На цьому наполягають і

експерти. Наприклад, сенатор від департаменту Норд, член Групи дружби «Франція – Україна» Сенату Франції Жак Лежандр зазначає: «Маючи серйозні

внутрішні і зовнішні виклики Україна повинна ставати сильнішою. Наш досвід показує, що сильною країна є лише тоді, коли кожен громадяни має

змогу особисто впливати на діяльність місцевого самоврядування, місцева влада діє ефективно і відповідально, а гарантом законності прийнятих нею

рішень виступає держава»12.

Досвід залучення громадськості до обговорення, планування та реалізації заходів, пов’язаних із об’єднанням територіальних громад на

державному рівні

У процесі впровадження реформи існує практика створення різного роду

груп, рад, комісій тощо, до складу яких входять профільні державні службовці, народні депутати, науковці, громадські експерти. До числа таких структур, які

опікуються питаннями добровільного об’єднання територіальних громад, можна віднести і Національну раду реформ та Експертну групу з питань

законодавчого забезпечення децентралізації влади та реформування місцевого самоврядування (далі – Експертну групу).

Національна рада реформ – це спеціальний консультативно-дорадчий орган при Президентові України з питань стратегічного планування,

узгодження позицій щодо впровадження в Україні єдиної державної політики реформ та їх реалізації. Вона була створена 13 серпня 2014 року Указом

Президента «Питання Національної ради реформ і Виконавчого комітету реформ»13. Окрім цього, діє портал reforms.in.ua14, який позиціонований як

майданчик для забезпечення підзвітності та прозорості процесу розробки і впровадження реформ в Україні і залучення громадянського суспільства до

процесів розробки реформ та моніторингу їх впровадження, куди можна

надсилати свої коментарі та пропозиції.

До складу Експертної групи увійшли представники усіх політичних

фракцій Верховної Ради України, центральних органів виконавчої влади, всеукраїнських асоціацій органів місцевого самоврядування, експерти.

Експертна група має вивчати громадську думку щодо законодавчих ініціатив з питань місцевого самоврядування та сприяти органам державної влади у

12 В’ячеслав Негода: Енергію громад треба підтримувати і спрямовувати на вирішення місцевих

проблем. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://decentralization.gov.ua/news/item/id/347

13 Питання Національної ради реформ і Виконавчого комітету реформ: Указ Президента України

від 13.08.2014 № 644/2014: [Електронний ресурс]: – Режим доступу:

http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/644/2014

14 Reforms.in.ua, Національна рада реформ: [Електронний ресурс]: – Режим доступу:

http://reforms.in.ua/ua/adressa

17

роз’ясненні територіальним громадам основних положень реформ та очікуваних результатів15.

Вищевказані структури опікуються підготовкою необхідних нормативних актів, аналізом проходження реформи, виробленням рекомендацій щодо її

оптимізації. В їх роботі переважно беруть участь експерти київських громадських організацій, представники же з регіонів України до їх діяльності

майже не залучаються.

В Україні сьогодні існують різні та неузгоджені погляди на процеси

об’єднання територіальних громад, що негативно впливає на стан впровадження реформи. І взагалі не доводиться говорити про консолідацію

зусиль влади й інститутів громадського суспільства щодо формування якісно нового місцевого самоврядування в Україні.

Для часткового подолання цієї та низки інших проблем на регіональному рівні в Україні було винайдено власне ноу-хау: створено Офіси реформ.

Заступник Генерального секретаря ООН Хелен Кларк схвально оцінила ініціативу зі створення в Україні Офісів реформ: «Це дуже багатообіцяюча

ініціатива, і ми маємо вивчити інформацію для того, щоб розуміти, як можна співпрацювати». Вона підтримала необхідність «навчати людей на місцях у

контексті децентралізації, тому що дуже часто, коли передаються повноваження, люди не готові їх прийняти»16.

Офіси реформ відкрилися у кожній області на основі Меморандуму, підписаного між Міністерством регіонального розвитку, будівництва та

житлово-комунального господарства України (Мінрегіоном) та Всеукраїнською асоціацією органів місцевого самоврядування «Асоціація

міст України» з метою пришвидшення реформи створення територіальних громад. Фінансування роботи Офісів здійснювалось за рахунок коштів Агенції

з міжнародного розвитку США (USAID) в рамках втілення проекту «Діалог».

Публічний моніторинг об’єднання територіальних громад і реформи

місцевого самоврядування

На старті впровадження закону України «Про добровільне об’єднання

територіальних громад» Мінрегіон, що відповідає за провадження реформи, зазначав, що: «кожен крок, починаючи від створення головою

облдержадміністрації робочої групи з підготовки перспективного плану формування територій громад до його схвалення на місцях і затвердження

Урядом має бути максимально публічним, прозорим. Всі, кому небайдужа

15 Перше засідання Експертної групи з питань законодавчого забезпечення децентралізації влади

та реформування місцевого самоврядування: [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://auc.org.ua/news/pershe-zasidannya-ekspertnoi-grupi-z-pitan-zakonodavchogo-

zabezpechennya-detsentralizatsii-vlad

16 Офіси з впровадження реформ незабаром відкриються у кожному регіоні України:

[Електронний ресурс]: – Режим доступу: http://auc.org.ua/news/ofisi-z-vprovadzhennya-reform-

nezabarom-vidkriyutsya-u-kozhnomu-regioni-ukraini

18

доля своїх громад, а таких багато, мають долучитися до цього процесу. Тільки так вдасться забезпечити якісний зворотний зв’язок, вчасне реагування на

кожне зауваження та пропозицію, а це є важливим чинником успішності реформи»17.

Серія фокус-групових досліджень на тему «Децентралізація в Україні: як змінюється думка людей» з’ясувала, що через розуміння поняття «громада»

формується усвідомлення сутності децентралізації, тобто громадяни розуміють, що у цій реформі громада повинна бути рушійною силою18.

Опитування, яке проводилось Центром Разумкова в травні 2015 року, засвідчило, що близько 57% українців не готові терпіти матеріальні труднощі,

заради реформ в Україні19. Це зайвий раз свідчить, що реформи необхідно проводити максимально публічно, зважено та з урахуванням потреб і

побоювань мешканців.

У моніторингу з питань децентралізації, який веде Національна рада

реформ, зазначено: «Ключем до фактичної реалізації реформи має бути відмінний рівень комунікації, взаємодія з усіма заінтересованими сторонами

та громадськістю»20.

Фактично теж саме зазначено в основних висновках зведеного звіту

фахового огляду Центру експертизи реформ місцевого самоврядування Ради Європи21. Так, у висновках зауважено, що найважливішим критерієм успіху є

те, як відбувається комунікація. Потрібно залучати заінтересовані сторони на всіх рівнях (місцеві жителі, місцеві органи влади, асоціації, ЗМІ тощо). У

комунікаційній програмі необхідний фокус має бути саме на населенні та його потребі в інформації. Акцент має бути зроблений на досягненні та

посиленні співавторства заінтересованих сторін у проведенні реформ.

17 В Україні стартував процес добровільного об’єднання громад: [Електронний ресурс]: – Режим

доступу: http://reforms.in.ua/ua/news/v-ukrayini-startuvav-proces-dobrovilnogo-obyednannya-

gromad

18 Супротивників децентралізації значно поменшало, - дослідження, Швейцарсько-український

проект «Підтримка децентралізації в Україні» DESPRO за допомогою неурядової експертної

організації «Товариство незалежних експертів» презентували результати серії фокус-групових

досліджень на тему «Децентралізація в Україні: як змінюється думка людей»: [Електронний

ресурс]. – Режим доступу: http://decentralization.gov.ua/news/item/id/388

19 Більше половини українців не готові терпіти труднощі заради реалізації реформ: [Електронний

ресурс]. – Режим доступу: http://dt.ua/UKRAINE/bilshe-polovini-ukrayinciv-ne-gotovi-terpiti-

trudnoschi-zaradi-realizaciyi-reform-175549_.html

20 Загальна описова оцінка впровадження реформи: [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://reforms.in.ua/ua/reforms/decentralizaciya

21 Звіт фахового огляду – Україна, Центр експертизи реформ місцевого самоврядування Ради

Європи, с.13-14: : [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

https://rm.coe.int/CoERMPublicCommonSearchServices/DisplayDCTMContent?documentId=090

00016802e7b57

19

Про необхідність взяти до уваги зазначені рекомендації європейських колег свідчать і результати дослідження «Українці готові до реформ, але

потребують роз'яснення»22.

Таким чином, результати всіх проведених досліджень вказують на

провідну роль громадськості у якісному проведенні реформи місцевого самоврядування, зокрема, в об’єднанні територіальних громад.

Для подальшого залучення громадськості до процесу проведення реформ ключове значення має державна політика у цій сфері. Так, наприкінці

вересня 2015 року профільне Міністерство повідомило, що: «Мінрегіон, Асоціація міст України та Рада Європи залучатимуть територіальні громади до

процесу об’єднання відповідно до перспективних планів формування територій громад, надаватимуть методичну допомогу та консультації щодо

організації роботи місцевих рад об’єднаних територіальних громад та їх виконавчих комітетів, а також популяризуватимуть процес формування

спроможних громад та децентралізацію влади»23.

Стан залучення громадськості до обговорення, планування та реалізації заходів, пов’язаних із об’єднанням територіальних громад, протягом лютого-

вересня 2015 року

На обласному рівні основним локомотивом залучення громадськості до

обговорення, планування, та реалізації заходів, пов’язаних з об’єднанням громад, стали Офіси реформ. Наприклад, до роботи Київського та Львівського

Офісів реформ долучалися волонтери. Тут, як свідчать Інтернет-джерела, існує хороша співпраця офісів реформ із громадськими об’єднаннями.

Створені 24 Офіси реформ мають офіційні сторінки на сайтах ОДА. Також, 79 % Офісів реформ мають сторінки у соціальній мережі Facebook, що

сприяє комунікації з громадськістю. Найпопулярніші серед користувачів соціальної мережі стали: Львівський Офіс реформ (близько 750 підписників),

Рівненський (близько 678 підписників), Дніпропетровський (близько 606

підписників), Житомирський (близько 562 підписників), Київський (близько 306 підписників) Офіси реформ.

Що стосується обласних рад, то їх значна частина відсторонилася від процесу добровільного об’єднання територіальних громад, аргументуючи свої

рішення поспіхом реформи та відсутністю бажання у населення до об’єднання територіальних громад. Відповідно до наявних інформаційних

повідомлень, лише на декількох офіційних сайтах обласних рад можна знайти інформацію про об’єднання громад та залучення до цього процесу

представників громадськості.

22 Коментар Олени Сас, експерта проекту DESPRO ("Твоя влада" 13.08.2015): [Електронний

ресурс]. – Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=bghAQIC_Mz4

23 Мінрегіон, АМУ та Рада Європи об’єднали зусилля для реалізації реформи місцевого

самоврядування та децентралізації влади: [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://decentralization.gov.ua/news/item/id/564

20

Обласні державні адміністрації, як правило, сприяли у інформаційно-просвітницькій діяльності процесу об’єднання шляхом розміщення на власних

Інтернет-ресурсах актуальних новин, інформації про об’єднання. На обласних державних теле24- радіокомпаніях відбувалися тематичні передачі із участю

представників влади та громадськості, де у прямому ефірі жителі могли ставити питання та озвучувати наявні проблеми. Загалом, тема об’єднання

територіальних громад протягом останніх семи місяців стала однією із топових у місцевих ЗМІ.

Варто зауважити, що при кожній ОДА розпорядженням її голови спеціальні регіональні робочі групи з підготовки проекту перспективного

плану формування спроможних територіальних громад, впровадження реформи місцевого самоврядування тощо. До них, як правило, окрім

посадових та службових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування, увійшли науковці та представники громадських об’єднань.

Однак, на проаналізованих Інтернет-сайтах ОДА мало інформації про їх діяльність.

На практиці, кожна область отримала свій унікальний досвід у процесі добровільного об’єднання громад та навики залучення громадськості.

Наприклад, у Вінницькій області здійснювалося широке обговорення проекту Перспективного плану формування територій громад Вінницької

області, обласна Рада проводила громадські обговорення25, в приміщенні обласної державної адміністрації відбувалися розширені засідання

громадської ради при облдержадміністрації, громадської ради при обласній Раді, політично-консультативної ради при облдержадміністрації в ході

громадського обговорення проекту Перспективного плану26.

Доволі унікальна практика склалася на Волині. У громадських слуханнях

щодо добровільного об’єднання територіальних громад взяли участь лише 10 % громадян, що не відображало думку більшості населення. Тому

місцевий Офіс реформ запропонував провести повторні громадські слухання

або ж провести максимально прозоре опитування, тобто своєрідний референдум27.

24 Процес об’єднання громад обговорюватимуть у прямому ефірі ТРК «Львів» : [Електронний

ресурс]: – Режим доступу: http://www.gromada.lviv.ua/article/1036

25 Громадське обговорення проекту Перспективного плану формування територій громад

Вінницької області: [Електронний ресурс]: – Режим доступу: http://www.vinrada.gov.ua/proekt-

perspektivnogo-planu-formuvannya-teritorij-gromad-vinnickoi-oblasti.htm

26 Обговорення з консультативно-дорадчими органами проекту Перспективного плану

формування територіальних громад Вінницької області: [Електронний ресурс]: – Режим

доступу: http://www.vin.gov.ua/web/vinoda.nsf/web_alldocs/Doc%D0%94%D0%95

%D0%9F%D0%869X5JSQ 27 У Жидичині буде референдум щодо приєднання до Луцька: [Електронний ресурс]: – Режим

доступу: http://ar.volyn.ua/20150805-u-zhydychyni-bude-referendum-schodo-pryjednannya-do-

lutska/

21

Відтак, у Жидичині Ківерцівського р-ну провели такий референдум. Тож із 28 до 30 серпня на території сіл Жидичин, Кульчин та Липляни провели

масштабне опитування. Участь у ньому взяли 1 730 виборців (або 72,7 %). Було запропоновано 5 варіантів для вибору. За те, аби об’єдналися

Жидичинська та Озерцівська сільські ради Ківерцівського р-ну, проголосували 1 075 людей (62,2 %). Об’єднатися з Луцьком виявили бажання 567

респондентів (32,7 %). Оскільки це передбачено Перспективним планом (громада із центром у с. Маяки, до якої приєднуються Рокинівська та

Жидичинська сільські ради) тепер прагнуть жити лише 12 мешканців (0,7%). «За» об’єднання з центром у Ківерцях віддали голоси 44 виборці (2,6%). Не

підтримали жодного варіанта 32 осіб (1,8 %). Звісно, це масштабне опитування юридичної сили як референдум не має. Але дало реальну картину,

чого хочуть люди28.

Слід відмітити роботу Донецької обласної ради щодо сприяння залученню

жителів до процесу об’єднання громад. Так, вона допомагала в організації роботи Офісу реформ29, надавала методичну допомогу щодо об’єднання

громад30, фахівці обласної ради надавали консультації з питань об’єднання громад31, проведені наради32.

А у Дніпропетровській області робоча група з підтримки та впровадження заходів з добровільного об’єднання територіальних громад Дніпропетровської

ОДА спільно з Офісом реформ розглядала питання внесення змін до перспективного плану формування спроможних територіальних громад, які

виникли у процесі обговорення питання впровадження перспективного плану33. Потрібно вказати, що офіційний сайт Дніпропетровської облради чи

28 У Жидичині вирішували, з ким об’єднуватися: [Електронний ресурс]: – Режим доступу:

http://volga.lutsk.ua/view/8186/

29 Донецька обласна рада бере участь в організації роботи Офісу реформ у сфері місцевого

самоврядування: [Електронний ресурс]: – Режим доступу:

http://www.sovet.donbass.com/?lang=ua&sec=04.01&iface=Public&cmd=shownews&args=id:3

982

30 Донецька облрада надає методичну допомогу щодо об'єднання громад Краснолиманського

району: [Електронний ресурс]: – Режим доступу:

http://www.sovet.donbass.com/?lang=ua&sec=04.01&iface=Public&cmd=shownews&args=id:4

044

31 Фахівці облради продовжують консультативну роботу з питань об'єднання громад: [Електронний

ресурс]: – Режим доступу:

http://www.sovet.donbass.com/?lang=ua&sec=04.01&iface=Public&cmd=shownews&args=id:4

053

32 В Святогірській міськраді відбулася нарада з актуальних питань об'єднання територіальних

громад: [Електронний ресурс]: – Режим доступу:

http://www.sovet.donbass.com/?lang=ua&sec=04.01&iface=Public&cmd=shownews&args=id:4

051

33 Офіс реформ Дніпропетровщини: [Електронний ресурс]: – Режим доступу:

https://www.facebook.com/ofisereformdp/posts/165147413827801

22

не єдиний, який містить розділ Офісу реформ, де розміщені актуальні матеріали та інформаційні повідомлення34.

Щодо інформаційно-роз’яснювальної роботи, кожна область має власну креативність. Наприклад, у всіх районах та містах Закарпатської області

встановлюють інформаційні щити у вишах та лікарнях із соціальною рекламою щодо підтримки процесу децентралізації в країні. Основною метою

цієї комунікаційної кампанії є роз'яснення поняття децентралізації, а також донесення до людей тих переваг, які вони отримають від об'єднання

громад35. А голова Закарпатської ОДА Геннадій Москаль очолив робочу групу з впровадження заходів щодо добровільного об’єднання територіальних

громад області.

Запорізький Офіс реформ здійснював збір пропозицій від громад

Запорізької області щодо об’єднання в спроможні територіальні громади. За повідомленням Офісу, в них містяться як доволі конструктивні та обґрунтовані

з економічної та географічної точки зору пропозиції, так і повне небажання створювати громади36. Також Запорізький Офіс реформ одним з перших в

Україні ініціював низку інформаційно-роз’яснювальних закладів за участі молоді. Одним із перших став круглий стіл на тему «Реформи в Україні –

платформа для соціального становлення молоді», який відбувся в «Запорізькому обласному центрі молоді»37.

На офіційній сторінці Київського обласного офісу реформ можна ознайомитися з його планом роботи та звітами про виконані заходи, що

сприяє комунікації38. Теж Офіс реформ провів перший семінар-тренінг інституту волонтерів «Київщина: реформи заради людей». Даний проект

першим серед Офісів реформ започаткувала Київська область39.

На Кіровоградщині були проведені чи не наймасштабніші громадські

обговорення з питання добровільного об’єднання територіальних громад. Бурхливу дискусію викликало питання приєднання селища Нового до

34 Дніпропетровська обласна рада, Офіс реформ Дніпропетровщини: [Електронний ресурс]: –

Режим доступу: http://oblrada.dp.ua/gromada 35 На Закарпатті децентралізацію влади популяризуватимуть у вишах та лікарнях: [Електронний

ресурс]: – Режим доступу: http://goloskarpat.info/society/5601980a5e413/

36 В Запорізькому Офісі реформ вже приступили до аналізу пропозицій від громад щодо нового

проекту Перспективного плану: [Електронний ресурс]: – Режим доступу:

http://www.zoda.gov.ua/news/27447/v-zaporizkomu-ofisi-reform-vzhe-pristupili-do-analizu-

propozitsiy-vid-gromad-shodo-novogo-proektu-perspektivnogo-planu.html

37 Офіс Реформ в Запорізькій області залучає молодь до реформування системи влади:

[Електронний ресурс]: – Режим доступу: http://www.zoda.gov.ua/news/27671/ofis-reform-v-

zaporizkiy-oblasti-zaluchaje-molod-do-reformuvannya-sistemi-vladi.html

38 Офіс реформ Київщини: [Електронний ресурс]: – Режим доступу: http://www.kyiv-

obl.gov.ua/zahodi_1431423624

39 Офіс реформ Київщини: [Електронний ресурс]: – Режим доступу:

https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=584347868335237&id=571498142953

543

23

обласного центру. Більшістю голосів, а це близько 400 чоловік, рішення було схвалено40. Також, до 1 жовтня 2015 р. в Кіровоградській області мають бути

створені тематичні робочі групи з децентралізації влади. Однією з головних умов є залучення до їх роботи представників місцевих громадських

організацій, аби вони стали повноцінними учасниками процесу децентралізації. Люди на місцях не бажають чути промови чиновників, а

хочуть чути думку тих людей, які добре знайомі із місцевими проблемами, і готові захищати інтереси цих громад41. Ще однією позитивною практикою

самого міста Кіровограда є затверджений рішенням Кіровоградської міської ради від 22 вересня 2015 року №4459 «Порядку проведення громадських

обговорень з питань добровільного об’єднання територіальних громад». Окрім цього, на сайті Кіровоградської обласної ради можна знайти банер, який

містить інформацію про діяльність Офісу реформ42.

Офіс реформ Луганщини назвав проблеми, які гальмують процес

реформування: стислі строки проведення реформування, що знижує якість проведення роз’яснювальної роботи, незацікавленість, а іноді спротив деяких

сільських голів та керівників районних рад процесам об’єднання та недосконалість існуючої нормативно-правової бази43.

За дорученням голови Львівської ОДА, Офіс реформ спільно із райдержадміністраціями, а не спеціально створена робоча групою та радами,

із залученням громади повинен був розробити проект перспективного плану формування територій громад. Тож це своєрідна практика формування

перспективного плану на Львівщині44. А під час формування перспективного плану 129 територіальних громад Львівщини виявили бажання додатково

його обговорити45.

До примітної практики на Миколаївщині можна віднести Відкритий лист

Вознесенського міського голови до громад міста Вознесенська та Вознесенського району щодо об’єднання та перспектив об’єднаних

40 Офіс реформ Кіровоградщини: [Електронний ресурс]: – Режим доступу:

https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=813676812021304&id=804907512898

234 41 До 1 жовтня в області мають бути створені тематичні робочі групи з децентралізації влади:

[Електронний ресурс]: – Режим доступу: http://www.kr-

admin.gov.ua/start.php?q=News1%2FUa%2F2015%2F30091501.html

42 Кіровоградська обласна рада: [Електронний ресурс]: – Режим доступу:

http://www.oblrada.kirovograd.ua/RefOf/

43 Луганський обласний Офіс реформ звітував про результати роботи по об'єднанню громад:

[Електронний ресурс]: – Режим доступу:

http://www.loga.gov.ua/oda/officeref/news/2015/08/26/news_67655.html

44 У Львівській ОДА розпочав роботу офіс з адмінреформи: [Електронний ресурс]: – Режим

доступу: http://loda.gov.ua/news?id=16335

45 Частина громад Львівщини додатково обговорили територіальну реформу: [Електронний

ресурс]: – Режим доступу: http://loda.gov.ua/news?id=16983

24

територіальних громад46. Під час формування перспективного плану в Миколаївській області робоча група з підтримки та впровадження заходів

щодо добровільного об’єднання територіальних громад за участю представників Офісу реформ декілька разів продовжувала розгляд проектів

перспективних планів формування територіальних громад47.

Креативними були і в Одеському офісі реформ, який проводив семінар

для співробітників бібліотек міста про основні положення реформи децентралізації та особливості її реалізації в Одеській області. Зокрема, було

акцентовано увагу на питаннях об’єднання територіальних громад в сільській місцевості, надані пояснення щодо функціонування об’єктів соціальної

інфраструктури в об’єднаних громадах, повноважень старост та функцій новоутворених органів влади48.

У Полтавській області запропонували ініціювати створення на базі Офісів реформ Агентств розвитку територій для надання фахової допомоги

об’єднаним територіальним громадам при підготовці та впроваджені стратегії розвитку територій, формуванні статутних документів, розробці проектів

розвитку громад, інформаційного супроводу реформ тощо49. Також Офіс реформ на Полтавщині проводив дискусії із членами громадської ради при

ОДА щодо обговорення напрямків адміністративно-територіальної реформи, участі громадських активістів у виїзних консультаційних зустрічах експертів

Офісу реформ50. Офіційний сайт Полтавської обласної ради один із небагатьох, де згадується про Офіс реформ та міститься банер із посиланням

на нього51. Також голова обласної ради доручав проводити наради у районних радах з питань об’єднання громад52.

До позитивної практика слід віднести і те, що аргументовані пропозиції членів територіальних громад враховуються. Наприклад, Іванівська сільська

46 Відкритий лист міського голови Віталія Лукова до громад міста Вознесенська та

Вознесенського району: [Електронний ресурс]: – Режим доступу:

http://voznesensk.org/material/2866 47 Завершується процес обговорення проектів перспективних планів формування територіальних

громад у Миколаївській області: [Електронний ресурс]: – Режим доступу: http://www.mykolayiv-

oda.gov.ua/ua/news/?id=18110

48 21 вересня 2015 року в приміщенні Одеської бібліотеки ім. Грушевського за участю Офіса

реформ відбувся семінар для співробітників бібліотек міста Одеса: [Електронний ресурс]: –

Режим доступу: http://oda.odessa.gov.ua/ofs-reform/oda-noviniofs-reform/21-veresnya-2015-roku-

v-primwenn-odesko-bbloteki-m-grushevskogo-za-uchastyu-ofsa-reform-vdbuvsya-semnar-dlya-

spvrobtnikv-bblotek/

49 Діалог, який спонукає до дій: [Електронний ресурс]: – Режим доступу: http://www.adm-

pl.gov.ua/news/dialog-yakiy-sponukaie-do-diy

50 Зустріч експертів офісу реформ із членами громадської ради при обласній державній

адміністрації: [Електронний ресурс]: – Режим доступу: http://www.adm-pl.gov.ua/news/zustrich-

ekspertiv-ofisu-reform-iz-chlenami-gromadskoyi-radi-pri-oblasniy-derzhavniy-administra

51 Полтавська обласна рада: [Електронний ресурс]: – Режим доступу: http://www.oblrada.pl.ua/

52 Процес об'єднання громад: [Електронний ресурс]: – Режим доступу:

http://www.oblrada.pl.ua/index.php/gadjatskij-rajon/6290-protses-obednannja-gromad

25

рада може увійти до складу Дубенської територіальної громади. Таку можливість надала своїм рішенням регіональна робоча група з підготовки

перспективного плану Рівненської області53.

Сумська обласна рада, підтримуючи добровільне об’єднання

територіальних громад, організовувала проведення громадських обговорень, публічних заходів. На її офіційному сайті створений спеціальний розділ Офісу

реформ, який змістовно наповнений корисною інформацією та актуальними новинами54.

Цікавим фактом у Тернопільській області стало те, що депутати обласної ради так і не підтримали проект перспективного плану об’єднання

територіальних громад, проте станом на 24 вересня 2015 р. найбільше територіальних громад (26) в Україні утворилось саме на Тернопільщині55.

Тож, такий досвід підкреслює, що основне – це бажання громад об’єднуватись.

Працівники профспілок Хмельниччини разом із Офісом реформ обговорювали співвідношення адміністративно-територіальної реформи та

реформи освітньої галузі. Присутні погодились, що адміністративно-територіальна реформа та Концепція реформування освіти мають спільні

базові принципи56.

у Черкаській області унікальною є практика в частині проведення

громадських обговорень щодо об’єднання територіальних громад. Наприклад, у Білозір’ї представники місцевого самоврядування, аби вивчити думку

населення, провели громадські обговорення у 32 округах села, окрім того, скликано кілька сесій сільської ради57.

Один з найбільш інформаційно наповнених є офіційний сайт Офісу реформ Чернігівщини. З діяльністю Офісу реформ теж можна ознайомитись

на офіційному сайті Чернігівської обласної ради58. Експерти цього Офісу брали участь у медіа-сейшені «Децентралізований студент врятує країну». На

заході були присутні студенти вищих навчальних закладів, які є учасниками

програми «Студенти для органів місцевого самоврядування» та представники

53 При об’єднанні сіл на Рівненщині врахували пропозиції громад: [Електронний ресурс]: – Режим

доступу: http://www.0362.ua/article/916585 54 Сумська обласна рада, Офісреформ: [Електронний ресурс]: – Режим доступу:

https://sorada.gov.ua/decentralization.html

55 Найбільше територіальних громад в Україні утворилось на Тернопільщині – Степан Барна:

[Електронний ресурс]: – Режим доступу: http://tmcinfo.com.ua/2015/09/24/najbilshe-

terytorialnyh-hromad-v-ukrajini-utvorylos-na-ternopilschyni-stepan-barna/

56 Точки дотику адміністративно–територіальної реформи та Концепції реформування освіти:

[Електронний ресурс]: – Режим доступу: http://www.adm-km.gov.ua/index1.php?link=10001

57 Білозір’я й Ірдинь вирішили об’єднатись в одну громаду: [Електронний ресурс]: – Режим

доступу: http://novadoba.com.ua/20004-bilozirya-y-irdyn-vyrishyly-obyednatys-v-odnu-gromadu.html

58 Чернігівська обласна рада: [Електронний ресурс]: – Режим доступу: http://chor.gov.ua/oblasna-

rada/ofis-reform

26

ЧММГО «Молодіжний інформаційний центр» і ГО «Молодіжна альтернатива»59. Також експерти Офісу реформ брали участь у навчанні журналістів

Чернігівщини у рамках освітнього проекту «Медійний поступ», ознайомивши їх з основними аспектами проведення децентралізації, особливостями

формування бюджету та розподілу місцевих коштів60.

Окрім цього, у Чернігівській області було проведено у форматі круглого

столу громадське обговорення пропозицій щодо об’єднання територіальних громад Менщини, з центром в місті Мена61.

У Житомирській та Чернівецькій областях Офіси реформ теж проводили інформаційно-роз’яснювальну роботу на місцях.

Івано-Франківський62, Харківський63, Херсонський64 Офіси реформ не мають сторінки у Facebook, а їх розділи на офіційних сайтах ОДА актуальними

новинами фактично не оновлені, немає повідомлень про проведені публічні заходи. Порівняно із іншими Офісами реформ діяльність цих Офісів є

найменш публічною.

Відповідно до згаданих вище 8 основних положень щодо участі

громадськості у процесі добровільного об’єднання територіальних громад, які були визначені на основі аналізу законодавства України, можна відмітити такі

характерні моменти залучення громадськості до процесу об’єднання територіальних громад.

1. Наразі об’єднання громад проводитися добровільно. Чи завжди враховуються думки та пропозиції членів територіальних громад? Вочевидь,

що ні. На це впливає багато факторів: політична воля, сформований перспективний план, вміння громади доносити свої пропозиції, бажання

влади йти на контакт, позиції посадових осіб місцевих рад тощо.

2. Зрештою, на практиці неможливо врахувати усі думки, оскільки

трапляється, що вони кардинально різняться. Наприклад, громади бажають об’єднатися, утім, щоб центр був у їхньому населеному пункті. Людям часто не

вистачає вміння домовитись та дійти консенсусу. Жителі бояться змін, бо

переважає думка, що після об’єднання якість надання послуг органами місцевого самоврядування погіршиться, а розвиватись буде лише центр

59 Як молодь залучають до реформи децентралізації: [Електронний ресурс]: – Режим доступу:

http://reformy.cn.ua/reforma-1/83-yak-molod-zaluchaiut-do-reformi-decentralzacii.html 60 Про децентралізацію — журналістам: [Електронний ресурс]: – Режим доступу:

http://reformy.cn.ua/reforma-1/30-pro-decentralzacyu-zhurnalstam.html

61 Мена продовжує роботу у напрямку об`єднання: [Електронний ресурс]: – Режим доступу:

http://reformy.cn.ua/reforma-1/68-mena-prodovzhuye-robotu-u-napryamku-obyednannya.html

62 Офіс реформ Івано-Франківщини: [Електронний ресурс]: – Режим доступу:

http://www.if.gov.ua/?q=news&id=27595

63 Офіс реформ Харківщини: [Електронний ресурс]: – Режим доступу:

http://kharkivoda.gov.ua/uk/article/static/id/802

64 Офіс реформ Херсонщини: [Електронний ресурс]: – Режим доступу:

http://www.khoda.gov.ua/ua/process-decentralizacii-v-oblasti

27

громади. Однак на практиці, якщо пропозиції громади аргументовані, а жителі їх відстоювали, то вони враховуються у перспективному плані, який має

рекомендаційний характер. Окрім цього, є приклади внесення змін до нього за пропозиціями територіальних громад.

3. Безумовно, для того, щоб найбільш точно визначити бажання, бачення територіальної громади до об’єднання з іншими громадами, має

бути проведений місцевий референдум. Адже у громадських обговореннях, як правило, бере участь до 10-15% жителів. Оскільки питання проведення

місцевого референдуму законодавчо не врегульоване, члени громад позбавлені можливості використовувати цей механізм прямої демократії.

4. Чи враховувався принцип відкритості, прозорості та громадської участі? Для активної громадськості швидше так, ніж ні. Найбільше питань

виникало щодо формування проектів перспективних планів на початковому етапі. Траплялися випадки, коли вони створювались за зачиненими дверима,

а вже згодом виносились на обговорення. У більшості випадків, громадськість включалася у цей процес вже тоді, коли розпочався етап об’єднання громад.

Однозначно причину такої ситуації назвати важко, але до факторів, які на це впливали, можна віднести стислість строків, які були відведені на формування

проектів перспективних планів, погана обізнаність громадськості, відсутність на місцях належної інформаційної кампанії і т.п.

5. Основну інформаційно-роз’яснювальну роботу серед населення, місцевих депутатів та посадових осіб місцевих рад проводили Офіси реформ.

Штат їх працівників – декілька людей, а повноцінно працювати вони розпочали орієнтовно у травні місяці 2015 року. Звичайно, за декілька

місяців приділити належну увагу усім територіальним громадам змоги не було. Як показує практика, до певних громад офіси реформ із

роз’яснювальними роботами їздили декілька разів. Тому існує необхідність розвитку такої роботи із залученням інших суб’єктів (громадських організацій,

волонтерів тощо).

6. У громадах, які вже об’єднались чи перебувають на певній стадії об’єднання, в обов’язковому порядку проводились громадські обговорення.

Порядок їх проведення визначають місцеві ради. Наразі немає сталої практики організації їх проведення та мінімальних вимог до осіб, які мають

бути на них присутніми. Це негативно впливає на врахування думки більшості населення.

7. Залучення громадськості до формування перспективного плану в більшості відбувалося під час громадських обговорень перспективного плану

на рівні області, районів. Те, що у Методиці формування спроможних територіальних громад вказано, що громадськість може бути залучена, а не

має бути залучена, вочевидь, вплинуло на кількісні показники такого залучення.

8. Законодавство України не містить обов’язкової вимоги залучення громадськості до розроблення перспективного плану. У областях бути

створені спеціальні робочі групи. Їх назви різняться, наприклад, робоча група

28

з розроблення перспективного плану, робоча група із децентралізації та реформування місцевого самоврядування. Практика залучення

громадськості різна. Були створені робочі групи із широким представництвом громадського сектору, науковців і навіть представника органу

самоорганізації населення. Однак, є робочі групи, де немає жодного представника громадських організацій станом на червень місяць 2015 р.,

коли були вже підготовлені проекти перспективних планів (не враховуючи асоціації органів місцевого самоврядування). Такі робочі групи були створені,

наприклад, у Житомирській, Закарпатській, Запорізькій, Івано-Франківській, Кіровоградській, Луганській, Полтавській, Сумській, Херсонській областях.

9. Інформаційних повідомлень про проведення консультацій з суб’єктами господарювання та їх громадськими об’єднаннями,

представниками територіальних громад з питань розроблення проекту перспективного плану та внесення до нього змін небагато. Переважно це

одне-два повідомлення на регіон. Такі обговорення проводились на обласному, районному рівнях із залученням представників місцевих

державних адміністрацій та Офісів реформ.

З інформаційних повідомлень можна зробити висновок, що суб’єкти

господарювання та їх громадські об’єднання (з якими Офіси реформ проводили консультації) офіційно не надто цікавляться процесом об’єднання

територіальних громад. Тому потрібно в подальшому враховувати необхідність проведення інформаційно-роз’яснювальної роботи для цієї категорії осіб,

оскільки вони будуть одним із локомотивів до економічного розвитку об’єднаних територіальних громад.

Відповідно до закону України «Про захист економічної конкуренції», суб'єкт господарювання – це юридична особа незалежно від організаційно-

правової форми та форми власності чи фізична особа, що здійснює діяльність з виробництва, реалізації, придбання товарів, іншу господарську діяльність, у

тому числі яка здійснює контроль над іншою юридичною чи фізичною особою.

На основі проведеного аналізу пропонуємо такі рекомендації щодо

залучення громадськості до процесу об’єднання територіальних громад.

1. Має й надалі проводитись інформаційно-роз’яснювальна робота серед

населення, особливо віддалених від районних центрів населених пунктів. Така робота може бути організована та проведена органами державної влади,

місцевого самоврядування, Офісами реформ, громадськими об’єднаннями, органами самоорганізації населення, експертами та місцевими активістами,

волонтерами, які спеціалізуються у питаннях децентралізації та реформи місцевого самоврядування.

Для підвищення ефективності такої роботи варто поєднати зусилля усіх. Необхідно активізувати роботу створених регіональних робочих груп з

реформування місцевого самоврядування із можливим оновленням їх складу. До цієї роботи також варто залучати громадські ради, що створені при

обласних радах та місцевих державних адміністраціях. Доцільно також

29

залучати профспілки, підприємців, молодь та студентів, для яких важливо проводити навчання з питань децентралізації, об’єднання територіальних

громад. Обласні ради теж повинні долучатися до цього процесу, організовувати публічні заходи, обговорення, проводити роз’яснювальну

роботу, розміщати банери офісу реформ на офіційних сайтах.

2. В окремих областях України існує необхідність внесення змін до

перспективних планів об’єднання територіальних громад із максимальним врахуванням позицій місцевих жителів. Тому (за прикладом

Дніпропетровщини) варто розпочати роботу із внесення змін до цих планів із залученням представників громадськості, розпочати збір конструктивних

пропозицій.

3. Для повноцінного врахування думки членів територіальних громад

щодо об’єднання громад, має бути прийнятий Закон України «Про місцевий референдум». Окрім цього, на законодавчому рівні необхідно врегулювати

порядок проведення загальних зборів громадян за місцем проживання, який забезпечить правове регулювання одного із видів громадських обговорень.

Такий проект закону «Про загальні збори (конференції) членів територіальної громади за місцем проживання» зареєстрований 24.03.2015 у Верховній

Раді України під номером 2467. Він теж дає можливість проведення конференцій, форму яких зможуть обрати місцеві ради під час проведення

громадських обговорень. У разі нагальної потреби можна проводити консультативні референдуми (опитування). Вони хоча і не матимуть

юридичної сили, проте зможуть відобразити настрої населення щодо об’єднання.

4. Існує необхідність надання фахової допомоги щодо розвитку об’єднаних територіальних громад (при підготовці та впроваджені стратегії

розвитку територій, формуванні статутних документів, розробці проектів розвитку громад, інформаційного супроводу реформ), до якої варто залучити

Офіси реформ та інше експертне середовище, в т.ч. громадські об’єднання,

аналітичні центри.

5. Велике значення щодо залучення громадськості має політична воля

на державному, регіональному та місцевому рівнях. Важливо, щоб і журналісти під час написання публікацій керувалися достовірними даними, і

брали інтерв’ю у декількох сторін, поширювали кращі практики. Основне, щоб не було спекуляцій на питаннях об’єднання громад, а цей процес відбувався

добровільно, якісно і з використання механізмів місцевої демократії, бо ця реформа торкнеться чи не кожного.

Примітка. В аналітичній записці, крім наведених посилань, використані матеріали сайтів Президента України, ВРУ, КМУ, ЦОВВ, обласних рад та

обласних державних адміністрацій, громадських організацій.

Марія ДЗЮПИН,

аналітик ВГО «Асоціація сприяння самоорганізації

населення»

30

Аналітична записка

СТАТУТИ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД ЯК ІНСТРУМЕНТИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЄЗДАТНОСТІ ЦИХ ГРОМАД

Актуальність питання зумовлена реформою місцевого самоврядування,

що розпочата зараз в Україні. В реформованій політичній та адміністративній системі України територіальним громадам відводиться роль базових

елементів, а центральні органи влади анонсують свою підтримку в перетворенні цих громад на дієздатні та спроможні.

Однак, посилення дієздатності громад передбачає не лише надання додаткових повноважень органам місцевого самоврядування та фінансову

децентралізацію, але й всебічний розвиток місцевої демократії. Тому особливої важливості набуває політика впровадження механізмів демократії

участі на місцевому рівні, які надають членам територіальних громад реальну можливість вливати на вирішення місцевих проблем.

Метою реформи децентралізації має бути не лише створення нової системи місцевого самоврядування, але й фундаментальне переосмислення

самих принципів здійснення публічної влади в Україні, заміна декларативності практичними діями, спрямованими на побудову влади на

засадах гуманізму, реального народовладдя, відкритості, демократизму, верховенства права та законності.

Успіх реформи децентралізації та реформування політичної та соціально-економічної системи країни у цілому залежить від створення нового формату

взаємодії влада – громада, який передбачає залучення до процесу змін активних членів громади. Повноцінне партнерство через форми демократії

участі має замінити ситуативну та формально-демонстративну взаємодію, яку ми зазвичай спостерігаємо сьогодні. В перспективі таке партнерство

дозволить ефективно вирішувати проблеми місцевого розвитку, що має

значно знизити протестну активність та підвищити соціальну мобільність громадян.

Розвиток місцевої демократії участі сприятиме також відходу від патерналістського сприйняття українцями публічної влади, допоможе

громадянам усвідомити себе суб’єктами місцевої політики і розвиватиме їх відповідальність та ініціативність.

Згідно з українським законодавством, більшість процедур безпосередньої демократії регулюються на рівні статутів територіальних

громад. Тому ухвалення якісних статутів територіальних громад є вкрай важливим для ефективного проведення реформи децентралізації та розвитку

демократії на локальному рівні.

Статут має стати ефективним засобом саморегуляції об’єднаної

територіальної громади, може допомогти регламентувати відносини як між громадами, що об’єднались, так і між громадою та місцевою владою.

31

В окремих територіальних громадах існують побоювання, що в результаті об’єднання їх інтереси не будуть враховані органами місцевого

самоврядування об’єднаної громади, а бюджетні кошти будуть нерівномірно розподілені між великими та малими громадами65.

Також спостерігається спротив громад об’єднанню через побоювання, що влада об’єднаної громади не буде узгоджувати із громадою рішення із

землевідведення, побудові виробництв, розташування та діяльності об’єктів соціальної інфраструктури.

Враховуючи, що на сьогодні органи місцевого самоврядування не досягли значного успіху в комунікації зі своїми громадами, наївно вважати,

що ради об’єднаних громад діаметрально протилежно змінять свої підходи до комунікації із людьми і почнуть налагоджувати діалог. За цих умов права

територіальних громад мають бути нормативно закріплені й гарантовані – як на рівні закону, так і на рівні статутів громад.

Ще однією потенційною проблемою для громад, що об’єднуються, може стати розмитість повноважень старост. Законом «Про добровільне об’єднання

територіальних громад» недостатньо чітко визначаються обов’язки та права старости як головного представника інтересів громади. Також не прописаний

механізм його відкликання, не зазначені механізмі консультацій старост із громадами. Ці питання також мають бути конкретизовані у статутах

територіальних громад.

У статуті об’єднаної територіальної громади обов’язково мають бути

прописані й чіткі механізми взаємодії між громадами, їх права та обов’язки, враховуватись історичні, національно-культурні, соціально-економічні

особливості. Закріплення в статуті правил кооперації громад та механізмів громадської участі дозволить мінімізувати ризики виникнення конфліктів та

протестів – як між сусідніми громадами, які об’єднались, так і між владою і членами територіальної громади.

Активність громадян повинна проявлятись не стільки у проведенні

мітингів та протестних акцій, скільки участь у прийнятті та виконанні важливих для громади рішень. Форми цієї участі мають буди чітко, процедурно та

зрозуміло прописані в статутах територіальних громад та окремих положеннях. Члени територіальної громади мають буди інформовані про своє

право брати участь у житті громади та про механізми цієї участі.

Законодавче врегулювання форм місцевої демократії в Україні

В статті 140 Конституції України визначено, що «місцеве

самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку,

65Добровільне об’єднання територіальних громад: особливості сприйняття реалізації закону в

Одеській області. Аналітична записка. - http://ngopic.org.ua/wp-

content/uploads/2015/07/admin-terr-reforma-zvit.pdf

32

встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи»66.

Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні»67 передбачені наступні форми безпосереднього самоврядування: місцевий референдум,

місцеві ініціативи, громадські слухання, загальні збори громадян.

Згідно із цим Законом, порядок призначення та проведення місцевого

референдуму має визначатись окремим законом про референдуми; порядок підготовки і проведення загальних зборів – окремим законом та статутом

територіальної громади; порядок внесення місцевої ініціативи на розгляд ради визначається представницьким органом місцевого самоврядування або

статутом територіальної громади; порядок організації громадських слухань визначається статутом територіальної громади.

Тобто, статут територіальної громади є важливим нормативним джерелом регулювання загальних зборів та місцевих ініціатив, а для

громадських слухань він є єдиним таким джерелом.

Разом із тим ст. 19 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні»

зазначає, що «орган місцевого самоврядування на основі Конституції України та в межах цього Закону може прийняти статут територіальної громади села,

селища, міста». Тобто, ця норма не зобов’язує органи місцевого самоврядування ухвалювати статути і носить виключно рекомендаційний

характер.

Таким чином, ухвалення статуту територіальної громади є скоріше актом

доброї волі органу місцевого самоврядування, а не його обов’язком, що ставить під загрозу наявність в кожній територіальній громаді правових

механізмів реалізації права громадян на безпосереднє самоврядування.

Що стосується наявності чинних статутів у територіальних громад, то

станом на червень 2015 року, за даними обласних управлінь юстиції, статути ухвалені та зареєстровані менше ніж у 20 % територіальних громад (дані

уточнюються)68. Це свідчить, що практично 80 % населення України

позбавлено реальної можливості брати участь у вирішенні питань місцевого значення.

У цьому зв’язку виникає питання щодо рівня усвідомлення органами та посадовими особами місцевого самоврядування важливості розробки та

ухвалення якісних статутів територіальних громад.

66 Конституція України [Електронний ресурс] ‒ Режим доступу:

http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр

67 Про місцеве самоврядування: Закон України від 21 травня 1997 р. № 280/97-ВР

[Електронний ресурс] ‒ Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/280/97-вр

68 ВГО АССН були надіслані запити до всіх обласних управлінь юстиції щодо отримання публічної інформації щодо кількості зареєстрованих в області статутів територіальних громад. Відповіді надійшли не від усіх.

33

Дослідження, проведене в південних та північних районах Одеської області ГО «Сприяння міжкультурному співробітництву»69 виявили, що попри

наявність статутів територіальних громад у населених пунктах, голови яких увійшли до вибірки зазначали, що їх сутність незрозуміла, а відтак, – статути

не часто слугують основою ухвалення рішень щодо розвитку громади.

Варто також констатувати достатньо низький рівень активності громадян,

їх недостатню готовність приймати участь у процесі прийняття рішень на місцевому рівні70.

Разом із тим, можна відзначити й успішні практики використання механізмів демократії участі для вирішення проблем місцевого значення.

Окремі громадські організації та активісти за допомогою механізмів місцевої ініціативи та громадських слухань впливають на прийняття важливих для

громади рішень та домагаються реалізації суспільно значущих проектів71.

Аналіз статутів територіальних громад, де діють регіональні ресурсні центри та партнерські організації ВГО АССН

Актуальним також залишається питання якості чинних статутів територіальних громад щодо демократичності закріплених в них процедур

громадської участі. Експерти ВГО АССН проаналізували статути територіальних громад, де діють регіональні ресурсні центри розвитку самоорганізації та

інших форм місцевої демократії на предмет можливості практичного використання закріплених в них форм місцевої демократії.

Такому аналізу піддано статути територіальних громад міст Артемівська, Дніпропетровська, Києва, Луцька, Львова, Миколаєва, Одеси, Рівного,

Сєвєродонецька та Херсона. Аналізувались норми, що регулюють порядок використання таких форм місцевої демократії, як громадські слухання, місцеві

ініціативи, загальні збори, консультації з громадськістю, створення та діяльність органів самоорганізації населення (ОСНів).

69 Дослідження проведено методом аналізу відкритих джерел інформації, трьох фокус-групових

опитувань представників громад в південних і північних районах Одеської області, а також включеного спостереження під час семінарів в рамках проекту «Українська миротворча школа», які було проведено для органів місцевого самоврядування Болградського, Татарбунарського, Ізмаїльського, Ренійського та Кілійського районів за участі 53 представники вказаних громад. http://ngopic.org.ua/wp-content/uploads/2015/07/admin-terr-reforma-zvit.pdf

70 За даними всеукраїнського соціологічного дослідження, проведеного Міжнародним республіканським інститутом (IRI), кількість опитаних, які приймали участь у громадських слуханнях за останні 2 роки, не досягала навіть 10% (опитування проходило в 22 областях України, обсяг вибірки складав більше 17 000 респондентів). http://www.iri.org/sites/default/files/wysiwyg/2015-05-19_ukraine_national_municipal_survey_march_2-20_2015.pdf.

71 ОСН «Перлина гаю» м. Вознесенська через прописану в Статуті процедуру місцевої ініціативи реалізував два важливих для громади інфраструктурних проекти: http://www.frgn.mk.ua/wp-content/uploads/2015/05/bro05.pdf

34

Результати аналізу внесені в оціночну таблицю 1 (див. нижче). У таблиці знаком «–» позначено випадки відсутності у статуті норм, які мають

регулювати ту чи іншу форму місцевої демократії; знаком «+» – випадки, коли необхідна норма є у наявності, але вона викладена формально і неповно;

знаком «++» відмічено випадки, коли наявні норми лише частково, неповно регламентують процедури; знаком «+++» позначено норми, які на думку

експертів, належно регламентують процедури і створюють дієздатні механізми громадської участі.

Аналіз згаданих статутів виявив, що усі вони мають як типові так і індивідуальні недоліки у частині регуляції форм демократії участі. В більшості

статутів процедури внесення членами територіальної громади місцевої ініціативи та ініціації проведення громадських слухань, організації загальних

зборів прописані нечітко та потребують деталізації і доповнення, зокрема в частині порядку реалізації пропозицій, висунутих учасниками громадських

слухань та загальних зборів.

Серед основних типових недоліків проаналізованих статутів

територіальних громад необхідно відзначити такі:

Ускладнення процедури внесення місцевої ініціативи членами

територіальної громади. Наприклад, для внесення ініціативи на розгляд

Одеської та Рівненської міської ради ініціативній групі необхідно зібрати 5 000 підписів, Львівської – 750, Сєверодонецької – 10 % від загальної

кількості виборців, що складає 1 100 городян. У Статуті територіальної громади Рівного також міститься норма, за якою кількість членів ініціативної

групи, яка вносить місцеву ініціативу, має складати 1 000 членів територіальної громади.

Ускладнення процедури ініціації громадських слухань членами

територіальної громади. В Рівному кількість членів ініціативної групи для скликання громадських слухань є завищеною і складає 1 000 городян. В

Сєвєродонецьку процедура ініціювання громадських слухань членами територіальної громади ускладнена тим, що ініціативна група територіальної

громади в кількості 20 осіб має бути обрана на зборах членів громади. Процедура обрання членів ініціативної групи не прописана. Ще одна

ускладнююча норма в цьому Статуті – завищена, на думку експертів, кількість підписів на підтримку місцевої ініціативи (1 000).

Члени територіальної громади не внесені в перелік суб’єктів

ініціативи проведення громадських слухань та загальних зборів. Наприклад, в Статуті територіальної громади міста Миколаєва процедура проведення

загальних зборів містить норму, згідно з якою, ініціаторами скликання загальних зборів можуть бути лише міський голова, виконавчий комітет

Миколаївської міської ради або ОСН. В Статуті територіальної громади Рівного зазначено, що у разі ініціювання загальних зборів з питання

загальноміського значення ініціювати їх можуть лише посадові особи місцевого самоврядування, визначені міським головою або Рівненською

міською радою, що позбавляє членів територіальної громади можливості

35

ініціювати проведення загальних зборів. Схожа норма міститься і в Статуті територіальної громади міста Сєвєродонецька.

Нечіткість процедури проведення громадських слухань та реалізації

місцевих ініціатив. В Статуті Луцької та Дніпропетровської територіальних громад вищезазначені механізми демократії участі не прописані, процедура

організації громадських слухань представниками громади викладена формально, є розмитою та нечіткою.

Наявність в статутах норм, які дозволяють міській раді ігнорувати

рішення загальних зборів та громадських слухань. Зокрема, В Положенні про загальні збори громадян у м. Львові, яке є невід’ємною частиною Статуту, в

п. 4. розділу III «Розгляд рішень загальних зборів громадян» зазначається: якщо орган чи посадова особа міської ради не вважають за можливе

враховувати рішення загальних зборів, про це має бути подана вмотивована відповідь на ім’я міського голови та голови загальних зборів. Цей пункт,

вочевидь, звужує можливість впливу громади на вирішення питань місцевого значення через процедуру загальних зборів. При цьому порушуються норми

законодавства, згідно з якими рішення загальних зборів враховуються органами місцевого самоврядування в їх діяльності72, ці органи зобов'язані

розглянути ці пропозиції. Рішення зборів проводяться в життя головами відповідних рад, їх виконавчими органами, органами самоорганізації

населення73. Сам процес розгляду передбачає залучення ініціативної групи, яка повинна обґрунтувати позицію учасників загальних зборів. Також не

вказаний механізм опротестування відмови ОМС розглядати рішення загальних зборів.

При цьому слід позитивно відзначити конструктивну норму, яка міститься в статуті територіальної громади м. Миколаєва, згідно з якою ініціювати

громадські слухання та місцеві ініціативи можуть громадські об'єднання і некомерційні організації (не менш як 5), а також підприємства, установи й

організації усіх форм власності, розташовані на території м. Миколаєва (не менш як 5). З ініціативи членів територіальної громади м. Миколаєва для

проведення громадських слухань потрібно зібрати не менше як 500 підписів.

Висновки та рекомендації

Зроблений аналіз статутів територіальних громад 10 міст України, на базі

яких діють ресурсні центри ВГО АССН, дає підстави стверджувати, що сьогодні розвиток місцевої демократії в Україні, зокрема перспектива розширення

участі громадськості у вирішенні питань місцевого значення залежить виключно від доброї волі органів місцевого самоврядування, які розробляють

72 Про місцеве самоврядування: Закон України від 21 травня 1997 р. № 280/97-ВР

[Електронний ресурс] ‒ Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/280/97-вр

73 Про затвердження Положення про загальні збори громадян за місцем проживання в Україні:

Постанова Верховної Ради України від 17.12.1993 № 3748-XII. – Режим доступу:

http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3748-12

36

та ухвалюють статути територіальних громад. При цьому низька кількість вже прийнятих статутів та неналежна якість значної частини з них свідчить, що

переважна більшість територіальних громад практично позбавлена можливості участі у формуванні та реалізації місцевої політики,

використовуючи громадські слухання, місцеві ініціативи, загальні збори та інші форми безпосередньої демократії.

Слід також зазначити, що далеко не всі міські голови та органи місцевого самоврядування розуміють сутність, перспективність та важливість розвитку

форм демократії участі та налагодження конструктивного діалогу із громадою. Тому, актуальним залишається проведення інформаційно-роз’яснювальної

роботи в громадах щодо важливості ухвалення статутів територіальних громад.

На думку експертів ВГО АССН, суттєво стимулювати процес ухвалення статутів територіальних громад дозволить розробка та оприлюднення типових

статутів сільських та міських територіальних громад, які міститимуть ретельно пророблені механізми демократії участі.

Зокрема, статут територіальної громади повинен стати одним із основних регулюючих документів об’єднаних територіальних громад, оскільки на

законодавчому рівні механізми впливу громад, що об’єднались, на рішення місцевої влади після об’єднання не прописані.

Нагальною є також конкретизація в цих статутах механізмів взаємодії старост із громадами міст, сіл та селищ, що об’єднались, і інтереси яких вони

представляють.

Олександра КАЛАШНІКОВА,

аналітик ВГО «Асоціація сприяння самоорганізації

населення»

37

№ Територі-

альна громада

Статут затверд-

жено (дата,№)

Статут зареєстро-

вано (дата,№)

Наявність та повнота механізмів прямої демократії

Коментар Громадські слухання

Місцеві ініціативи

Загальні збори

Консультації з громад-

ськістю

Створення та діяль-

ність ОСНів

1 Артемівськ №5/28-581 від 26.03.2

008

№31/1 від

24.04.2008

+ + + – + Порядок проведення громадських слухань, місцевих ініціатив, загальних зборів, ОСН визначається окремими Положеннями про громадські слухання у місті Артемівську, що затверджуються рішеннями міської ради. Тексти Порядків відсутні на сайті міської ради.

Розділ консультації з громадськістю відсутній.

2 Дніпро-петровськ

Тривають

обговорення

змін до Статуту

+ + + – +++ Процедури внесення членами територіальної громади місцевої ініціативи та ініціації проведення громадських слухань, загальних зборів прописані не чітко та потребують значного розширення.

Розділ, присвячений організації та роботі ОСНів є достатньо детальним та повним, із зазначенням процедур та повноважень.

Розділ консультації з громадськістю відсутній.

3 Київ №371/1805

від 28.03.2

002

№14/5

від 02.02.2005

+ + + – + Процедури внесення членами територіальної громади місцевої ініціативи та ініціації проведення громадських слухань, загальних зборів прописані не чітко та потребують значного розширення.

Розділ ОСН містить визначення ОСНу та посилання на закон, процедури створення та функціонування ОСНів не вказані.

Розділ консультації з громадськістю відсутній.

38

4 Луцьк №3 від 23.08.2

007

+ + + + + Статут містить норму про консультаційне опитування громадян, по суті, це єдина форма консультації з громадськістю, затверджена Статутом. Результати опитування громадян є обов’язковими для розгляду, але не мають обов’язкового характеру. Якщо проект рішення міської ради не відповідає результатам консультативного опитування, то таке рішення може бути прийняте не менш як двома третинами від загального складу депутатів міської ради.

Процедура проведення загальних зборів прописана не чітко і потребує уточнень, зокрема в частині реалізації рішень загальних зборів. В Статуті лише зазначено, що рішення загальних зборів, які стосуються ОМС та посадових осіб носять консультаційний характер. Не чітко прописана процедура ініціювання загальних зборів, з чиєї ініціативи вони можуть бути організовані та яка кількість громадян можу увійти до робочої групи.

Процедури реалізації місцевих слухань та ініціатив потребують розширення та уточнення в частині деталізації поетапності їх проведення.

Зауваження до розділу ОСНи: розділ містить визначення ОСНу та посилання на закон, процедури створення та функціонування ОСНів не вказані.

5 Львів №1649 від28.03.2002

+ ++ ++ + + Зауваження по процедурі скликання Загальних зборів:

В Положенні про загальні збори громадян у м. Львові, яке є невід’ємною частиною Статуту в п.4. розділу III Розгляд рішень

39

загальних зборів громадян зазначається, що якщо орган чи посадова особа міської ради не вважають за можливе враховувати рішення загальних зборів, про це має бути подана вмотивована відповідь на ім’я міського голови та голови загальних зборів.

Цей пункт значно звужує можливість впливу громади на вирішення питань місцевого значення через процедуру загальних зборів.

Оскільки, рішення загальних зборів, які стосуються органів місцевого самовря-дування (ОМС) або посадових осіб є обов’язковими для розгляду ОМС. Сам процес розгляду передбачає залучення ініціативної групи, яка повинна обґрунтувати позицію учасників загальних зборів.

Також не вказаний механізм опротестування відмови ОМС розглядати рішення загальних зборів.

Зауваження до порядку внесення представниками територіальної громади місцевої ініціативи.

Кількість необхідних підписів для внесення місцевої ініціативи (750 членів громади) завищена. Оптимальна кількість 2 для обласного центру 200 підписів.

Зауваження до розділу ОСНи: розділ містить визначення ОСНу та посилання на закон, процедури створення та функціонування ОСНів не вказані.

Згідно за Статутом, Львівська міська рада може створити консультативно-дорадчий орган для підвищення якості проектів рішень. Однак, в Статуті не прописана процедура створення цього консультаційного органу.

40

6 Миколаїв № 36/4 від -03.09.2009

Працює робоча група по внесенню змін до Статуту у розділі регулювання процедури місцевих слухань.

++ + + + +++ Процедура реалізації місцевих слухань прописана достатньо детально. Конструктивною є норма, згідно з якою ініціювати громадські слухання та ініціативи можуть громадські об'єднання і некомерційні організації (не менш як 5); підприємства, установи й організації усіх форм власності, розташованих на території м. Миколаєва (не менш як 5). З ініціативи членів територіальної громади м. Миколаєва потрібно зібрати не менше як 500 підписів.

Процедури внесення місцевої ініціативи потребує значного розширення.

В процедури проведення загальних зборів норма, згідно ініціаторами скликання загальних зборів можуть бути лише міський голова, виконавчий комітет Миколаївської міської ради або орган самоорганізації населення.

Консультації з громадськістю, згідно із Статутом, може відбуватись через створення консультативно-дорадчої ради, до складу якої входять громадські організації та осередки політичних партій міста Миколаєва. Скликання та проведення засідань консультативно-дорадчої ради покладається на профільну постійну комісію міської ради, функціональною направленістю якої є зв’язки міської ради з громадськістю.

Розділ, присвячений організації та роботі ОСНів є достатньо детальним та повним, із зазначенням процедур та повноважень.

41

7 Одеса №1240-VI від 25.08.2011

№1

від

07.10.2011

+++ + + ++ + Процедури внесення місцевої ініціативи значно ускладнена кількістю необхідних підписів (5000), для внесення змін до діючого Статуту – 50000.

Процедури реалізації місцевих слухань та ініціатив прописані достатньо детально.

Зауваження до розділу ОСНи: розділ містить визначення ОСНу та посилання на закон, процедури створення та функціонування ОСНів не вказані.

Консультації з громадськістю, згідно зі Статутом, передбачають участь членів територіальної громади в консультаційних радах при міській раді. Розділ достатньо повний, містить процедуру формування консультаційних рад та регламент їх роботи.

Процедура скликання загальних зборів прописана достатньо детально.

8 Рівне + + + – + Зауваження до порядку внесення представниками територіальної громади місцевої ініціативи.

Кількість членів ініціативної групи 1000 членів територіальної громади та кіль-кість необхідних підписів для внесення місцевої ініціативи 5000 членів громади значно завищена. Оптимальна кількість членів ініціативної групи –5 осіб, кількість підписів для обласного центру 200.

Процедура ініціювання громадських слухань членами територіальної громади ускладнена

великою кількістю необхідних членів ініціативної групи (1000 осіб).

Ускладнена процедура скликання загальних зборів – збори мешканців міста скликаються

42

на вимогу не менше як тисячі членів територіальної громади. В Статуті зазначено, що у разі ініціювання загальних зборів з питання загальноміського значення ініціювати їх можуть лише посадові особи місцевого самоврядування, визначеними міським головою або Рівненською міською радою, ця норма позбавляє членів територіальної громади можливості ініціювати загальні збори.

Зауваження до розділу ОСНи: розділ містить визначення ОСНу та посилання на закон, процедури створення та функціонування ОСНів не вказані.

9 Сєвєродо-нецьк

Проект – + + + + + Процедура ініціювання громадських слухань членами територіальної громади ускладнена наступною нормою - ініціативна група членів територіальної громади в кількості 20 має бути обрана на зборах членів громади. Процедура обрання членів ініціативної групи не прописана. Ще одна ускладнююча норма велика кількість підписів на підтримку ініціативи (1000).

Процедури внесення місцевої ініціативи значно ускладнена кількістю необхідних підписів – 10% від кількості виборців (у випадку Сєвєродонецька – 11 тис.).

Консультації з громадськістю, згідно зі Статутом, передбачають участь членів територіальної громади в громадських радах

та дорадчих органах при міській раді. Процедура формування консультаційних рад та регламент їх роботи прописується в окремому Положенні, яке затверджує міськрада.

43

Умовні позначки: ― норма відсутня; + норма є у наявності, але формальна і неповна; ++ норма частково регламентує процедури, але містить пробіли; +++ норма повністю регламентує процедури і створює механізм.

Розділ по ОСН містить визначення ОСНу та посилання на закон, процедури створення та функціонування ОСНів не вказані.

Процедура ініціації та проведення загальних зборів прописана достатньо детально, але відсутня можливість ініціювати громадянами загальні збори з питань, які стосуються всієї територіальної громади. Рішення загальних зборів носить лише рекомендаційний характер.

10

Херсон № 357 від

05.09.2003

+++ ++ ++ – – Процедура ініціювання громадських слухань, місцевої ініціативи, загальних зборів членами територіальної громади прописана чітко, детально та процедурно в окремих Положеннях.

Однак, положення про місцеві ініціативи містить норму, згідно з якою ініціативу треба узгоджувати із юридичним відділом міськради.

Розділ про ОСН відсутній.

Розділ консультації з громадськістю відсутній.

44

Аналітична записка

ОРГАНІЗАЦІЯ ГРОМАД В ЕСТОНІЇ

Загальна інформація

Після вступу до Європейського Союзу в 2004 році громадянське

суспільство Естонії пришвидшило свій розвиток, в основному, за рахунок фінансової підтримки, яку запропонували різні програми ЄС.

Естонські некомерційні організації діють у всіх можливих областях: більшість у спорті та культурі, багато – у сфері соціальних послуг, охорони

здоров'я та навколишнього середовища, громадянських прав, освіти та місцевого розвитку; менше – в благодійності, аналізі політики і т.д. Досить

багато функціонують як бізнес- і професійні асоціації74.

Загалом, в Естонії існує 31 581 громадська організація, з яких 813

фондів, 579 релігійних асоціацій та понад 10 тисяч об’єднань, які пов'язані з майном (квартири, гаражі, інші будівлі, земельні ділянки)75. Незважаючи на

те, що більшість організацій зареєстровано в Таллінні, столиці Естонії, відсоток зареєстрованих організацій в 15 округах в Естонії приблизно співпадає з

відсотком людей, що живуть в округах.

Є три правові форми громадських організацій в Естонії: некомерційні

об'єднання76, фонди77 та громадські об’єднання. Некомерційне об’єднання є добровільним, членство засновано на об’єднанні для досягнення спільної мети,

якою не може бути отримання доходу від господарської діяльності. Фонд є юридичною особою приватного права, не має членів і створений для

управління і використання активів для досягнення цілей, зазначених у його статуті. До об'єднань з некомерційними характеристиками, які не вписуються в

некомерційні об'єднання і фонди та не є юридичними особами, застосовуються положення цивільного права. Особи, які вступають в угоди від імені таких

об'єднань, несуть особисту і солідарну відповідальності за такі операції.

В Естонії немає спеціальних типів громадських організації за територіальною ознакою (місцевих, міських чи сільських громад). Тим не

менш, багато організацій заявили у своїх Статутах, що їхня головна мета –

74 Короткий огляд громадянського суспільства Естонії на веб сторінці Мережі Естонських

Некомерційних Організацій. Деяка інформація доступна російською мовою.

http://www.ngo.ee.

75 План розвитку громадянського суспільства 2015-2020

http://www.kysk.ee/failid/Upload/files/KODAR.pdf (естонською).

76 Див. визначення в "Некомерційні об'єднання": Режим доступу: https://www.riigiteataja.ee/en/eli/ee/

510042014003/consolide/current.

77 Див. визначення в "Фонди". Режим доступу:

https://www.riigiteataja.ee/en/eli/ee/510042014001/consolide/ current.

45

розвиток місцевих громад і співпраця з місцевими органами влади78.

Громади в Естонії: деяка статистика

7 % зі всіх естонських громадських організацій визначають свою головну мету як «розвиток місцевого/регіонального життя». У дослідженні естонських

громад79, вони мають два виміри: за географічною ознакою; за сенсом її дій.

В Естонії, 76 % відсотків громад, що зареєстровано як неурядові

організації, 10 % офіційно не оформлені, 7 % будуються на основі договору про асоціацію і ще 7 % знаходяться під керівництвом сільських голів.

Наприклад, в 2013 р. в Естонії було 4 438 сіл, 1 615 з них мали свого сільського голову і 1 000 мали власну сільську асоціацію.

Сфера діяльності спільноти не обов'язково збігається зі сферою діяльності місцевої влади. У громадських організацій вона зазвичай вужча

(66 % діють на рівні села і 12 % – на районному рівні). Іноді територія дії збігається з місцевою владою (10 % працюють на муніципальному рівні), а

іноді перебільшує (на рівні повіту є 4 % громадських організацій). Але громадська організація може працювати навіть на європейському рівні.

Починаючи з 2000 року, міські громади стають все більш популярними: на сьогоднішній день 22 з 26 міських громад знаходяться в Таллінні (столиці),

а інші в Тарту, Пярну і Пайде (це найбільші міста Естонії).

Правове середовище

В правовій системі Естонії немає прямого зобов'язання щодо консультування з міськими і сільськими громадами. В Естонії регулювання

охоплює відносини між усіма громадянами і державними установами. Це не відноситься конкретно до недержавних організацій:

Закон про публічну інформацію – забезпечує стан, коли кожна

людина має можливість доступу до інформації, призначеної для загального користування, у швидкий і простий спосіб. Відповідно до Закону, громадяни

також можуть запросити додаткову інформацію, і посадові особи (ті, хто має інформацію) зобов'язані задовольнити прохання якомога швидше, але не

пізніше, ніж протягом п'яти робочих днів. Також мета закону полягає у створенні можливостей для здійснення громадськістю контролю за

виконанням публічних обов'язків80.

Правила для доброї законодавчої та законопроектної практики –в

документі йдеться, що зацікавлені групи та громадськість повинні бути

78 В Естонії понад 215 місцевих органів влади, з яких 30 міські та 185 сільські муніципалітети.

Система однорівнева і місцеві органи влади самостійно вирішують і організовують питання

місцевого життя.

79 Естонська Міська лабораторія та Естонський Сільський Рух Кодукант. 2014 «Громадське

Дослідження: Відображення поточного стану естонського міських і сільських громад в 2014

році". доступно на http://www.linnalabor.ee/failid/n/52b5698cef1431087333dbf84a56380f

(естонською). 80 Публічна інформація, https://www.riigiteataja.ee/en/eli/522122014002/consolide

46

залучені в підготовку законодавчої ініціативи, концепції або проекту закону. Крім того, експертні групи мають робити оцінку впливу ухвалених актів

відповідно до Належної практики участі. Він також зобов'язує чиновників дати пояснення, якщо думки та пропозиції зацікавлених груп, що займаються цим

питанням, не були враховані81.

Добра Практика Участі – стандарт роботи, за яким державні органи

звертаються до зацікавлених груп та громадськості на кожній стадії процесу

прийняття рішень для забезпечення найкращої якості та легітимності рішень82.

Хоча згадані вище правила створюють основу для співпраці між владою і

громадою, фактичний рівень співпраці між громадянами та місцевою владою залежить від хороших чи поганих відносин з адміністрацією муніципалітету, а

іноді і з конкретними посадовими особами (оскільки Естонія є невеликою державою, персональні контакти і відносини мають велике значення).

Естонія не має особливого правового статусу для міських чи сільських громадських організацій, термін «спільнота» є невизначеним і інтерпретується

по-різному. У деяких випадках термін «спільнота» включає в себе всіх людей і активні організації на певній території. З іншого боку, громади можуть

називатися «місцеві ініціативні групи», які побудовані для всіх зацікавлених жителів та груп жителів, де принаймні 50 % голосів повинні належати

організації недержавного сектора (тобто, вони не контролюються державою або місцевою адміністрацією). У ще більш вузькому визначенні, спільноти –

це сільські асоціації чи їх голови83.

Характеристика громад

У зв'язку із тим, що більшість естонських громад малі, вони залежать від невеликої кількості общинних лідерів. Більше половини громад мають до 10

активних членів; у квартальних – 11-20 активних членів; 10% громад мають близько 11-20 членів, і лише 6 % мають більш ніж 30 активних членів.

Головним чином, члени громад середнього віку чи літні жінки і переважно вони жили на певній території протягом 5 років.

В Естонії волонтерська діяльність є досить популярною. Зареєстровані громадські організації мають міцну волонтерську базу. Здебільшого

волонтери приймають участь у громадській діяльності та роботах з технічного обслуговування (75 %), а також в якості організації різних заходів (61 %).

Для комунікації естонські громади використовують такі канали, як

телефон чи персональні зустрічі. Канали, які спрямовані на широку

81 Правила для доброї законодавчої та законопроектної практики. – Режим доступу:

https://www.riigiteataja.ee/en/eli/508012015003/consolide.

82 Добра практика участі, http://www.ngo.ee/node/278.

83 Основним джерелом інформації є наступне дослідження (якщо не вказано інше): Естонська

Міська лабораторія та Естонський Сільський Рух Кодукант. 2014 «Громадське Дослідження:

Відображення поточного стану естонського міських і сільських громад в 2014 році". Доступно

на http://www.linnalabor.ee/failid/n/52b5698cef1431087333dbf84a56380f (естонською).

47

аудиторію, не поширені (листівки, веб-сторінки, соціальні медіа). В цілому, спільнота не направляє зусилля на привернення сторонніх осіб.

Процеси прийняття рішень в громадах вельми схожі – в більшості громад, важливі питання, як правило, обговорюються під час зустрічей. Тим

не менш, в цілому, процес прийняття рішень часто лягає на плечі лідерів.

Естонські громади не політизовані – в 2013 тільки 10 % співпрацювали з

політичними партіями та 6 % мали постійну співпрацю із ними.

Діяльність та співпраця з органами місцевої влади

Найбільш популярними причинами для громадської діяльності є культурний розвиток і зв'язок членів громади – більше половини

представників громади зазначили це в якості головних причин). У меншої частини – вирішення місцевих проблем (32 %) через певні проекти або

виконання місцевих державних замовлень (контрактів на обслуговування) також були згадані в якості причини для створення спільноти. Близько 16 %

заявили, що вони не мають якийсь один привід для активності – вони цінують всі вищезгадані причини.

Серед естонських міських та сільських громад 35 % в даний час існують, щоб поліпшити культурне життя, 28 % не мають одного певного приводу, 26 %

вирішують місцеві проблеми і лише 11 % виступають проти певних дій влади.

Співпраця з місцевими/національними урядами в Естонії не так

поширена, як можна було б очікувати. Дійсно, часто місцеві органи влади і навіть міністерства розглядають громади як важливих партнерів, зокрема, в

їх планах та інших документах. Але занадто часто співпраця є лише у вигляді фінансової підтримки. Крім того, громади, які мають авторитет серед своїх

активних членів і займають лідируючі позиції, мають більш тісні відносини з місцевими органами влади.

Моделі співпраці громади з урядом можуть бути розділені на такі типи:

1) Дуже активні: двостороння співпраця, надання послуг (складання

планів розвитку, планування послуг, делегація послуг, проектні гранти,

фінансова підтримка, формальні кредити) – таких 23% громад;

2) Активні: двостороння співпраця (плани розвитку, планування

обслуговування, проектні гранти, формальні кредити) – 13%;

3) Проектно заснована співпраця: проектні гранти та організація

заходів, формальний кредит – 22%;

4) Реалізація проектів невизнаного співробітництва (тільки проектні

гранти) – 20%;

5) Труднощі у визначенні змісту співпраці – 22%.

Найбільш поширеним видом співпраці з місцевими органами влади є фінансова підтримка (70 %). Менш популярне – залучення до розробки

концепції розвитку (48 %) і планування послуг (36 %). Важливо зазначити, що тільки 11 % громад мають досвід роботи з делегуванням повноважень. Крім

48

того, 11 % громад не мали будь-яких відносин з місцевими органами влади і 9 % не отримали ніякої підтримки, навіть якщо вони просили про це.

Фінансові джерела

Громадські організації фінансуються з різних джерел – найбільш

поширеними є асигнування місцевого самоврядування. Тим не менше, найбільш корисними є гранти з національних джерел фінансування,

наприклад, Національний фонд громадянського суспільства. У меншій мірі бюджет спільнот складається з платежів за товари та послуги, пожертвувань,

членських обов'язків. Підтримка з боку приватних компаній зустрічається в Естонії дуже рідко.

Офіційно зареєстровані громадські організації мають кращі варіанти для фінансової підтримки у порівнянні з громадами, які не зареєстровані як НУО.

Проблеми та фактори, що впливають на діяльність громад

Найбільш поширені проблеми – втомливість праця лідерів і обмежені

фінансові джерела. Більше половини респондентів також вказали на проблему зниження інтересу членів і старіння активних членів. Тільки 4 %

сказали, що вони не мають ніяких перешкод.

Найбільш важливими факторами, які позитивно впливають на активність

громад, є: успішні події, поява традиції, а також пісень чи танців. Також підвищує активність виступ проти певного рішення або проекту місцевого

самоврядування. По-третє, важливі активатори пов'язані з розвитком нерухомості – будівництво місцевих музеїв, театрів, громадських центрів і т.д.

Негативні фактори, які перешкоджають активності громад – в основному, місцева опозиція уряду чи політика втручання у справи громади.

Крім того, втома членів або їх старіння, відсутність нових членів і відмова у підтримці проектів або можливостях фінансування, що знижує мотивацію.

Громади потребують найбільше фінансової підтримки та інформації про фінансові можливості чи кооперацію з іншими громадами чи організаціями.

На національному рівні є деякі зонтичні організації – Кодукант, Рух

Естонських Сіл84 та Міська Лабораторія85, які забезпечують підтримку і обмінюються інформацією серед своїх членів та інших активістів.

Найбільш відомою подією, яка відбувається раз на два роки – «Maapäev» (Сільський парламент), організований Кодукант. На «Maapäev» збираються

делегати з усієї країни, щоб обговорити питання, підготувати заяви в уряд.86

Рауно ВІННІ та Kaтрі АХІ

Центр Політичних Досліджень Praxis, Естонія, Таллінн

84 Кодукант, Рух Естонських Сіл, http://kodukant.kovtp.ee/web/eng

85 Міська Лабораторія, http://www.linnalabor.ee/

86 Кодукант, Рух Естонських Сіл, http://kodukant.kovtp.ee/web/eng

49

ААналітична записка

УЧАСТЬ ГРОМАДЯН В МІСЦЕВОМУ САМОВРЯДУВАННІ: СТАН СПРАВ В ЕСТОНІЇ

Огляд поточної обстановки

Законодавче середовище для громадянського суспільства в Естонії

вважається сприятливим – існує ряд понять, планів розвитку і законів, які регулюють відносини між державним сектором і громадянським

суспільством, що сприяють стратегічному розвитку громадських організацій.

Прийнята в 2002 році Естонська Концепція Розвитку Громадянського

Суспільства (далі – Концепція) є надійним фундаментом розвитку громадянського суспільства. У документі описується роль третього і

державного секторів (які доповнюють один одного) і принципи співпраці у розробці та реалізації державної політики та створенні громадянського

суспільства87.

Концепція доповнюється Планом Розвитку Громадянського Суспільства

(наразі діє план 2015-2020 років).Він встановлює стратегічні цілі та заходи з розвитку громадянського суспільства для органів державної влади у створенні

сприятливих умов і надання підтримки громадянській ініціативі. У ньому також розглядаються роль громадянської ініціативи для всього суспільства88.

Поточний план розроблено для двох стратегічних цільових аудиторій – громадських організацій та соціально активних громадян89.

Також, є три підцілі:

1) Участь громадянського суспільства у процесі прийняття рішень

сприймається суспільством як природне та оцінювальне явище;

2) Вплив громадянського суспільства на запобігання і врегулювання

проблем суспільства та підвищення добробуту людей збільшується за рахунок соціальних інновацій, підприємництва та надання адміністративних послуг;

3) Громадські організації здатні і мають достатні ресурси для розвитку та

ефективної діяльності90.

87 Естонська Концепція Розвитку Громадянського Суспільства (2002). – Режим доступу:

https://www.siseministeerium.ee/sites/default/files/dokumendid/estonian_civil_society_developm

ent_concept.pdf

88 План Розвитку Громадського Суспільства Естонії на 2015-2020. – Режим доступу:

http://www.kysk.ee/failid/Upload/files/KODAR.pdf (естонською).

89 Вимірні цілі для 2020: 45% громадських організацій повинні мати не менше трьох джерел

фінансування (2014: 38%); 36% людей волонтери і в середньому 90 годин (2013: 31% і 63

години); Значення USAID Індекс сталого розвитку: 1,9 (1 є кращим) (2013: 2,0). 90 План Розвитку Громадського Суспільства Естонії на 2015-2020 (естонською). – Режим доступу:

http://www.kysk.ee/failid/Upload/files/KODAR.pdf.

50

Реалізація Концепції та Планів Розвитку Громадського Суспільства контролю-ється за допомогою щорічних звітів комітету (члени комітету є

представниками міністерств та громадських організацій), і раз на два роки в парламенті відбувається публічна дискусія з питань політики щодо розвитку

громадянського суспільства.

Інші важливі документи, які визначають розвиток громадянського

суспільства:

Кодекс етики громадських організацій та Кодекс доброї практики в

таких областях, як громадська участь, надання державних послуг, фінансування та волонтерська діяльність.

На додаток до вищезазначених документів, уряд Естонії створив Національний Фонд Громадянського Суспільства (НФГС), що, починаючи з

2008 року, також робить свій внесок у зміцнення потенціалу некомерційних об'єднань і фондів, які діють в громадських інтересах. Загальною метою

Фонду є розвиток громадянського суспільства і розробка навколишнього середовища, що сприяє громадської ініціативі91.

Участь громадян у формуванні політики була гарячою темою протягом тривалого часу. У 2012 році урядом Республіки була прийнята Добра

Практика Участі, яка робить участь громадян у політиці обов'язковою. Добра Практика Участі відноситься до центрального уряду92, тим не менш, вона

служить в якості стандарту для розробки політики на місцевому рівні. Вона стверджує, що державні органи мають звертатись до зацікавлених груп і

громадськості у процесі прийняття рішень, щоб забезпечити найвищу якість та законність рішень.

У 2008 році була складена Стратегія Інформування Суспільства Місцевим Урядом (перший варіант). Особливу увагу було

приділено координації розвитку інформаційного суспільства та електронної демократії на місцевому рівні урядування. Основна мета – що всі місцеві

органи влади повинні мати інтернет на забезпечення можливостей по

залученню жителів у процесі прийняття рішень.

На жаль, глибокого аналізу про виконання та результати Стратегії немає.

Тим не менше, під час попереднього періоду реалізації Стратегії був випущений Портал Обслуговування Місцевих Самоврядувань. Платформа

пропонує різні рішення для місцевого самоврядування, наприклад, запуск електронних послуг, використовуючи ID-картки/Mobiil-ID обслуговування для

авторизації користувачів, даючи цифрові підписи і т.д. Зараз це рішення використовується у 120 місцевих органах влади і всіх 15 округів. Крім того,

91 Національний Фонд Громадянського Суспільства (НФГС). – Режим доступу: http://kysk.ee/nfcs

92 Апарат Уряду, Практики Залучення. – Режим доступу: https://riigikantselei.ee/en/supporting-government/engagement-practices.

51

були засновані портал прийняття рішень ВОЛІС93 і виробничу середу KOVMEN, хоча невідомо, наскільки активно вони використовуються.

Наразі діє Стратегія Інформування Суспільства Місцевим Урядом для 2015-2020 років. Шість її стратегічних цілей:

1) Поліпшити регіональну координацію та організації для забезпечення розвитку інформаційного суспільства і покращення співпраці між

центральними і місцевими органами влади;

2) Всім місцевим органам влади використовувати цифрові рішення у

своїх повсякденних процедурах;

3) Всім місцевим органам влади створити передумови для

використання електронних послуг;

4) Всім місцевим урядам розробити Інтернет-можливості для жителів,

завдяки яким вони можуть брати активну участь у місцевому житті;

5) реалізувати для всіх місцевих органів влади заходи щодо

забезпечення безпеки даних;

6) всі органи місцевої влади мають бути обізнані про можливості

реалізації Інтернет-рішень, і громади можуть використовувати можливості електронного уряду як інструмент зв'язку з органами місцевого

самоврядування94.

Естонія також є членом ініціативи Партнерство Відкритий Уряд (ПВУ), яка

в основному зосереджена на громадсько-орієнтованих конструкціях електронних послуг, сприяння громадській участі та освоєння відкритих даних

для створення нових можливостей для бізнесу та громадян. Зареєстровані країни повинні виконати Національний план дій з конкретними

зобов'язаннями відкритого уряду щодо реформ, розроблених за допомогою консультацій з громадськістю. Уряд координує (оцінює реалізацію, дає

рекомендації і т.д.) ПВУ і він підготував новий план дій для 2014-2016. Реалізація плану координується радою експертів, яка включає в себе людей з

громадського, приватного та некомерційного секторів95.

ПВУ почалося в місцевих муніципалітетах після виборів 2013 року. В рамках цього проекту місцева влада може добровільно приєднатись до ПВУ

та Академії електронного уряду. У співпраці з органами місцевої влади робочий план того, як домогтися прозорої і справедливої влади в органах

місцевого самоврядування, що співпрацює з громадськістю . Органи

93 Див. нижче в розділі на прикладах для отримання додаткової інформації.

94 Стратегія Інформування Суспільства Місцевим Урядом для 2015-2020 (естонською). – Режим доступу: http://kov.riik.ee/wp-content/uploads/2013/04/KOVIYAK_2012-EGA-l%C3%B5ppversioon.pdf.

95 Партнерство Відкритий Уряд (естонською). – Режим доступу: http://www.avatudvalitsemine.ee/

52

місцевої влади мають намір зробити їх управління більш відкритим, підзвітним і реагувати на потреби громадян. Але на сьогоднішній день тільки

4 естонські міста і 4 сільські муніципалітети взяли на себе відповідальність слідувати принципам ПВУ, і працюють в напрямку більш відкритого

управління у відповідності зі спеціальним планом роботи96.

На місцевому рівні є також Регіональні Центри Розвитку Округу (РЦРО)97,

які пропонують допоміжні послуги та консультації для недержавних організацій та громадських ініціатив (у тому числі підприємців та органів

місцевого самоврядування). Такі центри функціонують як узгоджена мережа для співпраці. Мережа включає в себе 15 центрів розвитку округу і

координується Національним Фондом Громадянського Суспільства.

Крім того, було створено Інтернет-портал98, що надає інформацію про

майбутні події громадянського суспільства або тренінги, а також знання про те, як створювати і керувати НУО.

Тенденції співпраці

Як показано в попередньому огляді, Естонія має кілька документів і проектів, ідея яких полягає в підтримці активної участі громадян на місцевому

та національному рівні. Однак дослідження показали, що є багато місця для розвитку. Індекс стабільності розвитку громадянського суспільства USAID

вказує на те, що, хоча кілька місцевих органів влади розробили або розробляють стратегії для більш відкритого управління, практика співпраці

залежать від "традицій" окремих установ і волі чиновників залучати громади у вирішенні питань. За USAID, в порівнянні з попередніми роками, органи

місцевої влади співпрацюють з громадянами менше99.

В даний час кількість неурядових організацій, які регулярно

співпрацюють з місцевими органами влади, складає 42%. План розвитку громадянського суспільства 2015-2020 визначає мету для 2020 року – 60

%100. Співпраця між місцевими органами влади та громадськими

організаціями, головним чином, відбувається за допомогою коштів фінансової підтримки (в 63% випадків), у чверті випадків місцеві органи

96 Партнерство Відкритий Уряд, Мережа. – Режим доступу:

http://www.avatudvalitsemine.ee/avpkov-vorgustik/.

97 Регіональні Центри Розвитку Округу. – Режим доступу:

https://www.arenduskeskused.ee/et/web/eng/general.

98 MAKIS-NGOs online adviser (естонською та російською). – Режим доступу:

http://mty.arenduskeskused.ee/.

99 USAID (2014), Індекс стабільності розвитку громадянського суспільства USAID, стор. 8. – Режим

доступу: https://www.usaid.gov/europe-eurasia-civil-society. 100 План Розвитку Громадського Суспільства на 2015-2020 (естонською). – Режим доступу:

http://www.kysk.ee/failid/Upload/files/KODAR.pdf

53

влади залучають громадські організації, щоб підготувати місцеві концепції розвитку або бюджет. Тільки 6% органів місцевої влади залучають громадські

організації для оцінки державних послуг і потреб, а також у процесі розробки певних стандартів101.

Участь громадян також проявляється шляхом делегування послуг громадським організаціям. У 2010 році було створено документ, який

називається Делегування державних послуг громадським організаціям. Він описує принципи делегації і дає вказівки органам місцевої влади102.

Тим не менш, дослідження показали, що в порівнянні з центральним урядом, місцеві органи влади використовують громадські організації як

постачальників послуг менше. Більшість естонських місцевих муніципалітетів мають населення менше 5 000 тому через відсутність користувачів легше

надавати послуги безпосередньо силами самих управлінців, замість того, щоб брати участь у складних процесах. З іншого боку, іноді громадські організації

також не хочуть бути залучені в надання послуг, тому що часто громадськість пропонує послуги/товари нижче ринкової вартості103.

Згідно з останніми статистичними даними, 63 % органів місцевої влади Естонії уклали контракт про публічні послуги с громадськими організаціями,

що означає, що вони пропонують послуги близько 87 % громадянам країни. У порівнянні з

попереднім дослідженням в 2009 році, обсяг делегування не змінився. Делегування послуг більше використовується у великих муніципалітетах; в

порівнянні з попереднім дослідженням, рівень використання делегування виріс до органів місцевого самоврядування середньої ланки. Делегування

послуг найменш використовується в невеликих південно-естонських муніципалітетах104.

Аналіз, який провів Praxis, показав, що делегування послуг та розбудова нових моделей співпраці зі спільного надання послуг є одним із способів

підвищення потужності органів місцевої влади, забезпечуючи якість і

101 Uus, Maiu, Tatar, Merit, Vinni, Rauno (2014). Avalike teenuste delegeerimine vabaühendustele

2014 (Delegation of Public Services to NGOs 2014). Tallinn: Poliitikauuringute Keskus Praxis

(естонською). – Режим доступу: http://www.praxis.ee/tood/delegeerimine-2014/

102 Siseministeerium (2010). Avalike teenuste lepingulise delegeerimise suunad

mittetulutndusühendustele (Directions of Public Service Delegation to Non-profit Organizations)

(естонською). – Режим доступу:

https://www.siseministeerium.ee/sites/default/files/dokumendid/teenuste_deleeerimise_kont

septsioon_fin.pdf

103 USAID (2014), Індекс стабільності розвитку громадянського суспільства USAID, стор. 8. –

Режим доступу: https://www.usaid.gov/europe-eurasia-civil-society

104 Uus, Maiu, Tatar, Merit, Vinni, Rauno (2014). Avalike teenuste delegeerimine vabaühendustele

2014 (Delegation of Public Services to NGOs 2014). Tallinn: Poliitikauuringute Keskus Praxis

(естонською). – Режим доступу: http://www.praxis.ee/tood/delegeerimine-2014/

54

доступність державних сервісів.

Громадські організації надають послуги в різних сферах, хоча в

основному – в галузі культури, спорту й відпочинку (68-69%). В таких сферах, як розвиток місцевого життя (55%), роботи з молоддю (51%) і соціальні

послуги (43%), що також вельми популярні. Делегування послуг зустрічається не так часто (32%), освіта (27%), охорона навколишнього середовища (15%)

та попередження злочинності (14%)105.

Раніше згадувалися деякі способи участі на колективному рівні. Тим не

менше, існують деякі індивідуальні можливості: один з них – бюджет участі, відомий з 2013 року; Інший підхід використовує різні можливості електронної

участі.

Приклади участі громадян та електронної демократії106

CitizenOS, https://citizenos.com: новітня електронна платформа для

прийняття рішень для спільнот, запущена в кінці вересня 2015, вона

дозволяє додати державні або приватні пропозиції; обговорити і проголосувати за пропозиції (можна вибрати між вето системи, міні-голосів,

«так-ні» голосів, делегування голосів); можливість зробити цифровий підпис та стежити за здійсненням пропозиції. Крім того, відповідно до естонського

законодавства, петиції, які були підписані, принаймні 1 000 чоловік, можуть бути безпосередньо спрямовані до комітету парламенту Естонії для

обговорення. Також однією з причин, чому це знайшло підтримку громадськості, – це анонімність: всі учасники ідентифікуються або через

соціальні медіа або через цифровий/ мобільний ID107.

Osale.ee–платформа, створена в 2007 році для громадських

консультацій та внесення пропозицій до проектів політичних документів від

осіб та груп громадськості, що об’єднались за інтересами. Громадяни також можуть запустити свої власні ідеї та ініціативи щодо нового законодавства та

змін і заявляти клопотання. Ці пропозиції будуть надіслані у відповідні державні відомства. Однак консалтинг є добровільним і деякі установи є

більш активними, ніж інші. Також громадяни є не дуже активними: за даними опитування у 2013 році тільки 8 % з них чули про osale.ee та трохи більше ніж

3 % заявили, що використовували його108.

105 Ibid, p. 55.

106 Astöm, Joachim, Hinsberg, Hille, Jonsson, Magnus E., Karlsson, Martin (2013). Citizen centric e-

participation. Case studies on e-participation policy: Sweden, Estonia and Iceland. Tallinn: Praxis

Center for Policy Studies. – Режим доступу:

http://www.praxis.ee/fileadmin/tarmo/Projektid/Valitsemine_ja_kodanike%

C3%BChiskond/citizen_centric_e_participation _veebi.pdf

107 CitizenOS. – Режим доступу: https://citizenos.com/

108 Osale. ee (Participate.ee) (естонською). – Режим доступу: https://www.osale.ee/

55

Крім того, Законопроектна Інформаційна система,

http://eelnoud.valitsus.ee Інтернет-платформа, що надає огляд законодавчих пропозицій, які обговорюються або затверджені на рівні центральної влади та

на рівні ЄС. Це дає громадянам можливість контролювати процес проходження проекту, знаходити документи та пропозиції до законопроектів,

брати участь у громадських консультаціях і публікувати коментар про юридичну пропозиції, яка перебуває в стадії обговорення109.

На місцевому рівні он-лайн-система прийняття рішень називається

VOLIS. VOLIS призначена для місцевих рад: віртуальне відвідування сесії, електронне голосування. З іншого боку, це дає громадянам можливість

дивитися сесії парламенту, читати документи сесії і пропонувати пункти для обговорення до порядку денного (збір підтримуючих підписів)110.Тим не

менш, багато органів місцевої влади не можуть ефективно впровадити систему, в основному через відсутність здатної робочої сили. Крім того, згідно

з результатами дослідження, в 2009 році тільки половина органів місцевого самоврядування виконали вимогу, щоб забезпечити доступ до проекту

законодавства рад на своїх сайтах.

У 2009 році в Естонії пройшов Мозковий Штурм «Моя Естонія», в

якому взяли участь понад 11 тисяч людей, що зібралися разом, аби

обговорити те, як поліпшити свої квартали і загалом всю Естонію.

З 2010 року, в Естонії по всій країні щороку проходить день

громадського зібрання Давайте зробимо це! Кількість співучасників має

тенденцію щороку дещо збільшуватись; в 2010 в акції узяло участь більш ніж 31 тисяч чоловік, в 2015 році їх число склало більше 47 тис. У цей день кожна

громада, організація або активний громадянин самостійно вирішує, що потрібно зробити і просить інших людей приєднатися до цього. Основна мета

заходу – це внесок у громадянське суспільство Естонії, просування активного ставлення, зміцнення місцевих громад та підтримки розвитку місцевих

лідерів111.

Meie.tallinn.ee надає форум для обговорення питань стосовно

Таллінна та його околиць112.

109 System for Local Democracy Procedures. – Режим доступу:

https://www.volis.ee/gvolis/?lang=en&kid=

110 Astöm, Joachim, Hinsberg, Hille, Jonsson, Magnus E., Karlsson, Martin (2013). Citizen centric e-

participation. Case studies on e-participation policy: Sweden, Estonia and Iceland. Tallinn: Praxis

Center for Policy Studies.p.26. – Режим доступу:

http://www.praxis.ee/fileadmin/tarmo/Projektid/Valitsemine_ja_kodanike%C3%BChiskond/citiz

en_centric_e_participation _veebi.pdf

111 Давайте зробимо це! Моя Естонія (естонською). – Режим доступу:

http://www.minueesti.ee/?lng=en

112 Meie Tallinn (Our Tallinn) (естонською). – Режим доступу: http://meie.tallinn.ee/

56

Petitsioon.ee дає можливість збирати підписи в різних ініціативах або

протести. Однак це всього лише форма онлайн-кампанії без формального приєднання до законодавчого процесу. З іншого боку, в цьому році

планується запустити новий портал, де підпис перевіряється тільки відповідністю до ID-карти, а це означає, якщо пропозиція/протест отримує

понад 10 тисяч прихильників, парламент має ухвалити його в процесі дискусії. Також ініціатори планують оновити портал, включивши надання

посилань в регістрі народонаселення і конкретних географічних місцях. Це дасть більшу юридичну силу з пропозиціями, тому вони повинні бути

обговорені в міській раді чи на рівні місцевого самоврядування113.

Rahvakogu був сайтом-платформою для краудсорсингу ідей і

пропозицій про внесення змін дот виборчого законодавства Естонії, закон

про політичні партії, та інші питання, пов'язані з розвитком демократії в Естонії114. Він проходив на чотирьох рівнях – подання пропозицій і зауважень;

експертний аналіз пропозицій; "Дорадчий день" для вибору найкращих сценаріїв; винесення затверджених пропозицій у парламент Президента

Республіки. Зі співучасників "дорадчого дня" методом випадкової вибірки обираються більше 300 чоловік. У результаті, завдяки Rahvakogu, було

спрощено умови для створення політичної партії, застава кандидатури була знижена; фінансова підтримка від держави до непарламентських партій була

збільшена і т.д. Однак більша частина пропозицій не обговорювалась в парламенті.

На місцевому рівні Молодіжні ради набирають популярність, навіть

відповідно до закону кожен муніципалітет повинен підтримувати свою діяльність, в рамках якої в основному обговорюють місцеві проблеми, що

пропонують рішення і генерують ідеї. Проте їх ефективність та вплив залежить від органу місцевої влади і його потужностей, деякі молодіжні ради є

важливими членами комітету освіти чи культури, хоча це не є обов'язковим. У 2009 році було тільки 17 місцевих молодіжних рад, за 2010 рік їх кількість

збільшилась більш ніж удвічі до 45, а в 2014 в Естонії існувало вже 70 молодіжних рад. Були залучені більше 600 молодих людей115.

The UrbanIdea (відбувся в 2013-2014 рр.). Ідея полягає в об’єднанні

місцевих жителів в якості експертів місцевого життя і представників міської влади, як осіб, які приймають рішення, за одним столом як рівноправних

партнерів. Жителі представлені через громадські організації (в якості партнерів офіційно налічувалося 11 активних асоціацій сусідства)116.

113 Petitsioon.ee (естонською). – Режим доступу: http://petitsioon.ee/

114 Rahvakogu. Що таке Rahvakogu?. – Режим доступу: https://www.rahvakogu.ee/pages/what-is-

rahvakogu

115 Молодіжний монітор (2014). Громадська участь і ставлення: Кількість молодіжних рад. –

Режим доступу: http://www.noorteseire.ee/en/indicators/239 116 The initiative Urabn Idea. – Режим доступу: http://www.linnaidee.ee/en

57

Participative budgeting: Тарту в 2013 році став першим

естонським містом, яке дало громадянам можливість вирішувати, як місто Тарту повинне витратити 140 000 € (близько 1%) інвестиційного бюджету

наступних років. Порядок реалізації спільного складання бюджету складається з декількох етапів. У першу чергу, громадяни можуть представити свої

первинні ідеї. У другому етапі експерти політики аналізують ці ідеї і, якщо можливо, ідеї будуть об'єднані. Ці ідеї, які фахівці визнали придатними, будуть

представлені на веб-сторінці міста Тарту, а також відбудуться презентаційні події. Сам процес голосування відбувається традиційним способом і в

електронному вигляді всі жителі Тарту старше 16 років можуть голосувати. Нарешті міська рада Тарту затверджує ідею, яка виграє більшість голосів і

протягом наступного року ідея реалізується на практиці.

Перший раз, коли Тарту реалізував бюджет участі (2013),свої голоси

віддали 3,3% виборців (2 645 чоловік), середній вік усіх виборців був 38 років. Переможцем було обрано проект "Інвестиції в технології подання для

Kultuurikvartal / Культурного блоку" і він отримав 773 голосів. Загалом 158 ідей були запропоновані і 74 з них були виставлені на голосування.

У 2014 році громадяни отримали можливість голосувати за три ідеї (в цілому 25 ідей), і голосування проводилось тільки через онлайн-портал Воліс.

Тим не менш, були також виборчі дільниці, де громадянам надавались інтернет-послуги. Крім того, на цей раз в практику були введені дві найбільш

популярні ідеї (обидві по 70 000 €). У 2014 явка була нижчою – свої голоси віддали 1938 громадян. На сьогоднішній день, впровадження ідеї для

бюджету 2016 ще відбувається, 24 ідеї будуть введені для відкритого голосування, яке відбудеться в жовтні. Порядок і правила такі ж, як в 2014

році117.

Натхненні позитивним досвідом Тарту, кілька місцевих органів влади

також включилидо свого бюджетного процесу громадську участь. За схожим сценарієм, однак з невеликими відмінностями: як і в Тарту голосування

проходить в електронному вигляді через Воліс, з різницею лише в сумі грошей, а в деяких випадках ніякої межі в сумі немає. Як показало на

практиці багато випадків, вони вписуються в рамках бюджету. Громадську участь у формуванні бюджету практикували Вільянді, Курессааре, Отепя,

Тапа, Тирва, Пярну, Рапла і Пухія; перші два з перелічених міст вже зробили

це двічі.

117 Тарту Linnavalitsus (2013). Бюджет участі Тарту 2013: заходи, результати, уроки. – Режим

доступу: http://issuu.com/tartulinn/docs/tartu_participative_budgeting_resul; Уряд міста Тарту

(2015). Бюджет участі. – Режим доступу:

http://www.tartu.ee/?lang_id=2&menu_id=13&page_id=24758.

58

Спільні житлові асоціації

В Естонії понад 30 000 громадських організацій. Центр регістрів та

інформації не дає точної кількості квартирних товариств, але статистика показує, що в липні 2015 року було 11 116 громадських організацій, чия

основна діяльність пов'язана з управлінням нерухомістю. За даними дослідження, яке було проведено в 2013 році, в Естонії було близько 10 000

квартирних товариств, отже, близько 65% населення Естонії живе в квартирі, яка має статус власної або є частиною кооперативного житлового

об'єднання118.

Естонський союз кооперативних житлових асоціацій (заснований в1996

році) добровільно об’єднує разом понад 1 400 кооперативних об'єднань житлових/квартирних асоціацій по всій Естонії. Естонський союз

кооперативних житлових асоціацій пропонує заходи, що спрямовані на підтримку розвитку кооперативного житлового об'єднання, впливає і бере

участь у законодавстві, профспілка пропонує різні послуги для своїх членів (юридичні, представництво в судах, бухгалтерські послуги), сприяє

спілкуванню і обміну досвідом і т.д.119

Квартири в будинках, які мають асоціації, цінуються на ринку

нерухомості більше. Загалом житлове об'єднання створюється для догляду за технічним обслуговуванням та для ремонту житлових приміщень та житлового

будинку і околицях; вони не вирішують соціальні/місцеві проблеми, як деякі інші громадські організації120.

Як правило, житлові асоціації управляються радою директорів, а квартири відносяться до окремих членів. За естонським законодавством,

житлові асоціації є обов'язковими кооперативами, якщо більше половини власників вирішили створити його (тоді всі власники квартир повинні стати

членами). Крім того, одна асоціація може працювати на декілька будівель. Рішення приймаються на загальних зборах, де кожна квартирна має один

голос121.

Є кілька схем фінансової підтримки для квартирних товариств: кредитні ремонти і кредитні гарантії, зелена інвестиційна схема "Підтримка оновлення

багатоквартирних будинків", пропонована KredEx. Останнє є фінансовою

118 Центр регістрів та інформаційних систем (2015). Кількість громадських організацій та

Фондів відповідно до їх основної діяльності

http://www2.rik.ee/rikstatfailid/failid/tabel.php?url=15_07tg.htm(естонською). 119 Estonian Union of Cooperative Housing Associations. – Режим доступу:

http://www.ekyl.ee/?lang=en.

120 Apartment Association Act, RT I 1995, 61, 1025. – Режим доступу:

https://www.riigiteataja.ee/en/eli/503042014007/consolide. 121 Apartment Association Act, RT I 1995, 61, 1025. – Режим доступу:

https://www.riigiteataja.ee/en/eli/503042014007/consolide.

59

установою, яка дає гранти в розмірі 15%, 25% і 35% від загальної вартості проекту, залежно від рівня складності реконструкції багатоквартирних

будинків. Більш 229 житлових будинків (всього 270) додатково отримали підтримку від KredEx у розмірі 6,2 млн євро122.

Волонтерство123

У 2013 році 31% естонців стали волонтерами в тій чи іншій мірі протягом останніх 12 місяців (у середньому в ЄС було 29%). Рівень мотивації до

волонтерства збільшується, а досвід волонтерської роботи високо цінується. Крім того, кількість волонтерів значно зросла і наразі загалом складає 73%,

деякі з яких робили це не раз.

Кількість волонтерів за округами розподіляється нерівномірно. Найбільш

активні повіти Йигева, Виру і Рапла, де приблизно половина людей волонтери. У той час як в Сааремаа, Пилва і Viljandicounties кількість людей,

що стали волонтерами становить близько 10%.

Волонтерство найбільш популярне серед молодих естонців у віці 15-24

років, які мешкають у центральній Естонії та мають вищу освіту. Крім того волонтерами часто виступають, підприємці, керівники та фахівці.

Більше половини волонтерських заходів відбувається за власною ініціативою добровольців і 46 % роблять це на запрошення організації або з

інших ініціатив. Причини волонтерства: емоційне задоволення і радість від діяльності і досягнення.

Волонтерство в деяких сферах є не дуже поширеним явищем; близько 43% добровольців беруть активну участь в одній сфері, і лише чверть

волонтерів в більш ніж чотирьох інших. Найпопулярніші сфери – це охорона довкілля та сталого способу життя. Більше половини добровольців (61 %)

беруть участь у забезпеченні спільноти, прибиранні, будівництві або ремонтних проектах. Ті, хто є членами якоїсь громадської організації, мають

більшу ймовірність регулярно приймати участь у заходах на волонтерських

засадах.

Головною перешкодою на шляху волонтерства є брак часу; також

інформація про волонтерські і добровільницькі можливості досить обмежена. Тим не менш було запущено, Інтернет-портал vabatahtlikud.ee, що дає

детальну інформацію про волонтерську діяльність і пропонує живий список волонтерів всієї Естонії.

122 KredEx. – Режим доступу: http://kredex.ee/en/.

123 Uus, M., Hinsberg, H., Mänd, T., Batueva, V. (2013). Vabatahtlikus tegevuses osalemine Eestis

2013 (Estonians Participation in Voluntary Activites in 2013). Tallinn: Poliitikauuringute Keskus

Praxis (естонською). – Режим доступу: http://www.praxis.ee/tood/vabatahtlikus-tegevuses-

osalemine-eestis-2013/.

60

Основні проблеми громадянського суспільства Естонії124

Проблеми з розвитку громадянського суспільства Естонії поділяються на

такі проблемні області:

Послуги забезпечення (ПЗ), соціальні інновації (СІ) і підприємництво (П):

Відсутність людей з лідерськими навичками; брак політичної волі та

підтримки; немає чіткої концепції та відповідальності за розвиток соціальних інновацій.

Мало інформації про оподаткування підприємств і соціальної

державної підтримки СI&П; відсутність належної практики і невизначена оперативна обстановка.

Фрагментація і неефективність у розробці СІ&П; немає явного лідера, який буде відповідати за розробку та контроль за наданням послуг.

Залучення та участь у політичних процесах та адвокації:

Особи, які приймають рішення, не беруть участі та не сприймають це

досить серйозно; вони мають знання, але не вистачає ресурсів, готовності,

підтримки зверху та інновацій в залученні громадян до розробки політики. Чиновники не цінують участь громадян достатньо і у зв'язку з величезною

кількістю інформації і нестачі часу, активні громадяни мають проблеми в орієнтуванні в основних темах.

Погана якість участі через брак часу, пасивність партнерів і велика

кількість інформації. Громадські організації не мають достатньо ресурсів, щоб обговорити проблеми/пропозиції/інтереси/думки в рамках своєї організації і

з іншими партнерами, так що вони можуть відмовитися від участі або їх участь не основна і розроблена недостатньо.

Участь є добровільною і процес формування політики не повною

мірою регулюється законом; в багатьох випадках залучення має абсолютно формальний характер – нереальні терміни для пропозицій; недоступні файли;

немає інформації на домашніх сторінках і т.п.

Підтримка громадських організацій

Громадські організації не мають достатніх ресурсів для збору

різноманітної інформації (статистики) про їх організації та членів. Також

зв'язок з громадськістю слабкий, що, у свою чергу значною мірою впливає

124 Main source of

informationwerethematerialsusedtopreparetheCivilSocietyDevelopmentPlanfor2015-2020.

Network of Estonian Nonprofit Organizations (2014-2015). Consultation Summary (естонською). –

Режим доступу: http://www.ngo.ee/kodar.

61

на диверсифікацію джерел фінансування, включаючи пожертвування.

Незважаючи на те, що Естонія розробила інструкції для фінансування

громадських організацій, на практиці це не застосовується. Фінансові

ресурси обмежені; немає кредитів або достатнього фінансування. Багато грантів не є прозорими і не підтримують підвищення потенціалу громадських

організацій. В цілому, система фінансування є занадто розмитою і має занадто низьку ефективність.

Занадто часто громадські організації несерйозно сприймаються

широкою публікою та урядом; часто вважається, що громадські організації повинні діяти безкоштовно або покладатися тільки на пожертвування або

гранти проектів. Іншими словами, громадські організації сильно залежать від фінансової підтримки з боку держави.

Благодійність і стратегічна філантропія

Донорство не широко розповсюджене і популярне (також є недолік

знань у цій області), які можуть диверсифікувати джерела фінансування.

Немає підтримки структури/організації, які могли б дати пораду

громадській організації, наскільки ефективно збирають пожертви; інформації про різні можливості (у тому числі шляхи співпраці). Крім того, брак

інформації (статистики, аналізу) про те, як і чому люди жертвують.

Громадська освіта

Слабкі зв’язки і синергія між діяльністю різних громадських

організацій та розвитку освітніх програм і допоміжних проектів. Громадські організації, школи, місцеві та центральні органи влади не дуже мотивовані,

щоб співпрацювати (відсутність досвіду/знань). Також, немає керівників/ спеціальних організацій чи лідерів думок, хто міг би управляти або

координувати розвиток громадянської освіти.

Широка громадськість не знає справжнього змісту громадянської освіти та громадянського суспільства; брак інформації про те, які цінності,

навички та знання важливі для того, щоб бути активним у громадянському суспільстві.

Рауно Вінні та Kaтрі Ахі

Центр Політичних Досліджень

Praxis, Естонія, Таллінн

62

ІНФОРМАЦІЯ ПРО ОДЕСЬКИЙ СУСПІЛЬНИЙ ІНСТИТУТ СОЦІАЛЬНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Одеський суспільний інститут соціальних технологій (далі – Інститут)

створений у 1999 році.

Інститут є аналітичним центром і бачить свою місію у тому, щоб науково

обґрунтовано представляти і захищати інтереси громадян у взаємо-

відносинах з державними, комерційними і некомерційними структурами.

Інститут брав участь у реалізації близько 100 проектів, спрямованих на

захист прав громадян, розвиток трудових колективів, підтримку соціально

уразливих груп населення, розвиток самоорганізації населення,

міжсекторного партнерства, соціальної відповідальності бізнесу, поліпшення

діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування та ін.

Основні розробки Інституту:

- механізм соціального замовлення, який діє в м. Одесі і вже більш ніж в

20 містах України та дозволяє органам влади залучати на конкурсній основі

ОГС для вирішення пріоритетних місцевих проблем;

- методика соціальної діагностики, яка дає можливість виявляти найбільш

гострі соціальні проблеми соціальних груп або громад у цілому і визначати

оптимальні шляхи їхнього розв’язання;

- система сприяння активному довголіттю людей похилого віку, яка

дозволяє їм наповнювати «осінь життя» новим змістом;

- система стимулювання участі комерційних і некомерційних структур у

реалізації завдань соціальної політики, виконанні соціальних програм;

- за активною участю Інституту розроблено концепцію і проект Статуту

територіальної громади м. Одеси, надано допомогу у створенні статутів

територіальних громад Тернополя та Вінниці;

- спільно із ВГО «Асоціація сприяння самоорганізації населення»

підготовлено науково-практичний коментар до Закону України «Про органи

самоорганізації населення»;

- за участю Інституту видано більше 30 аналітичних та нормативно-

методичних збірників;

- результати проведених Інститутом та його фахівцями досліджень,

розробки Інституту широко використовуються у навчальних курсах в системі

навчання та підвищення кваліфікації державних службовців, службовців

місцевого самоврядування, а також лідерів громадських організацій та

органів самоорганізації населення;

Координати Одеського суспільного інституту соціальних технологій:

65023, Україна, м. Одеса, пл. Соборна, 10/11.

Тел./факс: +38 (048) 726-65-25, +38 (067) 483-53-80

E-mail: andrew.kroupnik@gmail.com

63

ІНФОРМАЦІЯ ПРО ВСЕУКРАЇНСЬКУ ГРОМАДСЬКУ ОРГАНІЗАЦІЮ «АСОЦІАЦІЯ СПРИЯННЯ САМООРГАНІЗАЦІЇ НАСЕЛЕННЯ»

ВГО «Асоціація сприяння самоорганізації населення» діє з 2006 року.

Місія: сприяння розбудові громадянського суспільства в Україні через

розвиток самоорганізації населення та створення дієвої системи участі членів

територіальних громад в управлінні місцевими справами.

Асоціація діє у таких напрямках:

Вплив на органи публічної влади у напрямку їх демократизації та

підвищення соціальної ефективності їхньої діяльності

Вироблення та поширення в суспільстві ідей самоорганізації,

самоврядування, соціального партнерства та взаємодопомоги, становлення

громадянського суспільства;

Посилення інституційних спроможностей органів місцевої публічної

влади, організацій громадянського суспільства, ОСНів, ініціативних груп.

Організація має осередки в 18 регіонах України (в місті Києві,

Запорізькій, Кіровоградській, Луганській, Львівській, Миколаївській, Одеській,

Сумській, Херсонській, Чернівецькій та інших областях).

Асоціація є членом ALDA (Європейська Асоціація місцевої демократії),

Контактного Офісу українських аналітичних центрів в Брюсселі, входить до

складу Платформи громадянського суспільства Україна-ЄС.

За участю Асоціації було організовано десять всеукраїнських

конференцій з питань самоорганізації населення.

Асоціація:

– Об’єднує та підтримує організації та людей, які прагнуть поліпшити

якість життя у своїй громаді, вирішують місцеві проблеми спільно.

– Проводить дослідження з актуальних проблем розвитку суспільства.

– Допомагає у створенні і роботі органів самоорганізації населення.

– Розробляє і домагається прийняття ефективної нормативної бази

місцевого самоврядування як на державному, так і на місцевому рівнях.

– Домагається прозорості та відкритості у діяльності органів влади;

– Просвіщає громадян про їхні можливості участі в управлінні місцевими

справами та контролю за діяльністю влади, сприяє підвищенню активності.

– Підвищує рівень професіоналізму громадських активістів.

Координати ВГО «Асоціація сприяння самоорганізації населення»:

65014, Україна, м. Одеса, вул. Маразліївська, 38.

Тел./факс: +38 (048) 738-68-30.

E-mail: samoorg@ukr.net

Сайт: http://samoorg.com.ua

64

Одеський суспільний нститут

соціальних технологій

ВГО «Асоціація сприяння

самоорганізації населення»

Х ВСЕУКРАЇНСЬКА

НАУКОВО-ПРАКТИЧНА КОНФЕРЕНЦІЯ

З ПИТАНЬ САМООРГАНІЗАЦІЇ НАСЕЛЕННЯ

««ЗЗААЛЛУУЧЧЕЕННННЯЯ ГГРРООММААДДССЬЬККООССТТІІ

ДДОО ППРРООЦЦЕЕССІІВВ ООББ’’ЄЄДДННААННННЯЯ

ТТЕЕРРИИТТООРРІІААЛЛЬЬННИИХХ ГГРРООММААДД»»

ЗБІРНИК МАТЕРІАЛІВ

Здано до набору 22.02.2016. Підписано до друку 25.22.2016.

Папір офсетний. Спосіб друку офсетний. Др. арк. 4.

Наклад 500 прим. Зам. № 166.

Надруковано ПП «Євродрук»

65000, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, 9