УДК 616.216 -08 В.І. ПОПОВИЧ, І.В. КОШЕЛЬ, П.Ф. ДУДІЙ ... · Синупрет призначався в традиційному дозуванні –

Ринологія, №2, 2013 21

УДК 616.216-002:615-08

В.І. ПОПОВИЧ, І.В. КОШЕЛЬ, П.Ф. ДУДІЙ

ГОСТРИЙ РИНОСИНУЇТ: ВИБІР ТАКТИКИ ФАРМАКОТЕРАПІЇ ЗАЛЕЖНО ВІД ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТАНУ СПІВУСТЬ

НАВКОЛОНОСОВИХ ПАЗУХ

Івано-Франківський Нац. мед. ун-т

ОСТРЫЙ РИНОСИНУСИТ: ВЫБОР ТАКТИКИ ФАРМАКОТЕРАПИИ В ЗАВИСИМОСТИ ОТ

ФУНКЦИОНАЛЬНОГО СОСТОЯНИЯ СОУСТИЙ ОКОЛОНОСОВЫХ ПАЗУХ

Попович В.И., Кошель И.В., Дудий П.Ф. (Ив.-Франковск)

Р е з ю м е

В работе представлен новый подход к лечению больных острым риносинуситом (ОРС), основанный на оценке функции соустий околоносовых пазух и связанной с ней клинико-эндоскопической симптоматики. Показана взаимосвязь функционального состояния соустий с тяже-стью основных клинико-эндоскопических проявлений. Суть нового подхода заключается в назначении базовой медикаментозной терапии препаратом с комплексным действием, тропным к слизистой оболочке дыхательных путей, а коррекция лечения проводится с учетом состоя-ния одного из основных факторов развития и течения заболевания – функции пазушных соустий. Монотерапия базовым препаратом позволяет достичь полного излече-ния у всех больных с функционирующим соустьем (54,3%). Для достижения аналогичного результата паци-енты с частично (30,4%) либо полностью блокированным (15,2%) соустьем нуждаются в назначении дополнитель-ной терапии системными деконгестантами и антибакте-риальными препаратами. Отсутствие полипрагмазии вместе с ранним клиническим эффектом способствует быстрому улучшению качества жизни и достижению высокой эффективности лечения.

Ключевые слова: острый риносинусит, околоно-совые пазухи, функция соустья.

ACUTE RINOSINUSITIS: CHOICE OF PHARMACOTHERAPY TACTICS DEPENDING

ON THE FUNCTIONAL STATE OF PARANASAL SINUSES’ OSTIA

Popovych V.I., Koshel I.V., Dudiy P.F. (Iv.-Frankivsk)

S u m m a r y

This paper presents a new approach to the treat-ment of acute rhinosinusitis (ARS) based on the evaluation of the function of the paranasal sinuses’ ostia and asso-ciated clinical and endoscopic picture. The relationship of the functional state of ostia with the severity of major clinical and endoscopic manifestations has been shown. The new approach is to prescribe basic drug therapy with a complex action, tropic to the mucosa of the respiratory tract, and the correction of the treatment is carried out taking into account the state of one of the major factors in the development and course of the disease – the function of paranasal sinuses’ ostia. Monotherapy with the basic drug allows to achieve complete cure in all patients with a functioning ostium (54,3%). To achieve a similar result, patients with partial (30,4%) or completely blocked (15,2%) ostium need to receive additional treatment with antibiotics and systemic decongestants. Lack of polyphar-macy with early clinical effect contributes to the rapid improvement of the quality of life and allows to achieve high efficiency of treatment.

Key words: acute rhinosinusitis, nasal sinuses, func-

tion of an ostium.

Гострий риносинуїт (ГРС) вважається

запальним процесом риногенного похо-дження, за якого порушуються вентиляція і дренаж навколоносових пазух, як правило, на фоні гострої респіраторної вірусної інфе-кції. Вірусна інфекція надзвичайно швидко запускає патогенетичний каскад запалення. Під впливом вірусів клітини миготливого епітелію втрачають війки, розвивається на-бряк слизової оболонки, який зумовлює

дисфункцію, а в подальшому і блокаду спі-вусть навколоносових пазух. Руйнування війок, порушення вентиляції навколоносо-вих пазух з підвищенням в’язкості секрету на тлі наростаючого набряку слизової обо-лонки різко знижують ефективність муко-циліарного транспорту і призводять до по-рушення дренажу, що створює умови для розвитку вторинного, бактеріального запа-лення. Таким чином, гострі вірусні риноси-

ПРОБЛЕМИ ДІАГНОСТИКИ ТА ЛІКУВАННЯ

22 Ринологія, №2, 2013

нуїти швидко трансформуються в післяві-русні, частина з яких обумовлена бактерія-ми, а дисфункція співусть навколоносових пазух є ключовим моментом, який запускає складний каскад ланок патогенезу ГРС.

Лікування при гострому РС, як прави-ло, не передбачає госпіталізації хворого і проводиться в амбулаторному режимі. Тра-диційно лікування може бути ефективним тільки тоді, коли діятиме на всі ланки пато-логічного процесу. В таких випадках засто-совується комплекс препаратів етіотропної, патогенетичної та симптоматичної терапії [3, 8, 11, 12]. Але більшість з них діють тільки на окремі і не завжди основні ланки етіології та патогенезу, тому ефект від такого ліку-вання може бути лише частковим [1, 8].

Основною причиною такого станови-ща є не зовсім коректні твердження про провідні ланки етіології і патогенезу захво-рювання. Так, хибне переконання, що осно-вним етіологічним чинником ГРС є бактері-альна флора, призводить до необґрунтова-ного призначення великої кількості антибі-отиків, що є найбільш типовою помилкою [1, 3, 7, 10, 11]. При цьому треба пам'ятати, що антибіотики є потенційною токсичною фармакологічною групою і обумовлюють до 25-35% всіх побічних ефектів медикаме-нтозних засобів.

Хибне уявлення щодо можливостей впливу місцевих деконгестантів на набряк-лу слизову оболонку співусть і пазух приве-ло до завищених сподівань щодо ефектив-ності симптоматичної по своїй суті терапії цими препаратами. В результаті відмічаєть-ся ріст медикаментозних ринітів, деконгес-тант-залежних людей і ускладнень з боку інших органів і систем [2, 15].

Ще одне, досить розповсюджене, але не зовсім вірне переконання спеціалістів стосу-ється високої ефективності інвазивного або пункційного методу лікування хворих на си-нуїт, зокрема гайморит [3 , 12, 13]. Проведені дослідження переконливо довели, що при гострому гаймориті методом вибору є неінва-зивна тактика, яка дозволяє досягти клінічно-го одужання і нормалізації функцій носової порожнини без ушкодження слизової оболон-ки верхньощелепної пазухи [4, 5, 14].

Бажання вплинути на всі ланки етіо-логії та патогенезу РС призводить до приз-

начення 4-5, а іноді і більше препаратів. Це особливо прослідковується при неінвазив-ній методиці, оскільки відмову від пункції фахівці намагаються компенсувати посиле-ною медикаментозною терапією. Поліпраг-мазія часто супроводжується розвитком побічних ефектів, особливо при тривалому використанні. Вона має ряд негативних нас-лідків як суто медичного, так і морального і фармакоекономічного плану. Це негативно відображається на комплаєнсі - комплекс-ному понятті, що характеризує комфорт-ність лікування.

Таким чином, сучасні підходи до лі-кування хворих на ГРС основані на емпіри-чних підходах щодо впливу на основні лан-ки патогенезу і тільки опосередковано по-в'язані з головною ланкою – функцією спі-вустя. А тільки його спроможність забезпе-чує відновлення функції мукоциліарного транспорту – основного механізму, що ви-значає одужання [9, 16, 17]. До останнього часу такий підхід був виправданий, оскіль-ки традиційні методи візуалізації не могли забезпечити достовірних відомостей щодо функції співусть. Існуючі лікувальні підхо-ди не включають також оцінку тяжкості перебігу гострого риносинуїту у конкретно-го пацієнта, як критерію призначення тієї чи іншої групи препаратів. До останнього часу методи оцінки тяжкості стану пацієнтів бу-ли не визначені, а існуючі фармзасоби не володіли комплексним впливом на слизову оболонку порожнини носа і навколоносових пазух, включаючи співустя. В сучасних умовах для запобігання поліпрагмазії та покращання комплаєнсу перспективним напрямком є використання препаратів з комплексним механізмом дії і корекція лі-кувальних схем залежно від функції спі-вусть та тяжкості перебігу ГРС.

Метою нашого дослідження було під-вищення ефективності неінвазивного ліку-вання хворих на гострі риносинуїти на ос-нові розробки та обгрунтування оптималь-ної тактики залежно від функції співусть пазух і тяжкості стану пацієнта.

Матеріал і методи дослідження Під нашим спостереженням знаходи-

лось 46 первинних хворих на гострий рино-синуїт. Згідно з рекомендаціями EP3OS,


діагноз визначався на підставі аналізу осно-вних клініко-ендоскопічних проявів. У бі-льшості хворих, згідно з рекомендаціями „ACR Appropriateness Criteria Tm” (6), для проведення уточнюючої діагностики вико-нувалось комп'ютерно-томографічне обсте-ження носа і навколоносових пазух на спі-ральному комп'ютерному томографі „Еmotion” (Siemens) з використанням про-грами Sinus-Spi. При аналізі томографічних і реконструйованих зображень оцінювались зміни і денситометричні показники слизової оболонки порожнини носа, пазух і остіоме-атального комплексу. В дослідження не включались пацієнти з аномаліями в зоні остіомеатального комплексу, які могли б спричинити анатомічну блокаду співусть.

Після комплексної оцінки клініко-ендоскопічних та радіологічних даних всі 46 хворих були розподілені на 3 групи, кри-теріями формування яких була функціона-льна спроможність співустя верхньощеле-пових пазух та тяжкість перебігу процесу:

• 1-а група – ГРС на тлі функціоную-чих співусть;

• 2-а група – ГРС на тлі частково фун-кціонуючих співусть;

• 3-я група – ГРС на тлі нефункціону-ючих співусть.

Тяжкість стану пацієнтів визначалась згідно з рекомендаціями EP3OS (редакція 2012 р.) і базувалась на суб’єктивній оцінці свого стану пацієнтом по 10-сантиметровій візуально-аналоговій шкалі (VAS) (рис. 1).

Рис. 1. Візуально-аналогова шкала для оцін-

ки тяжкості ГРС.

Для кількісної оцінки вираженості симптомів риносинуїту та їх динаміки в процесі лікування застосовувалась бальна система оцінки ознак (таблиця). Всі ознаки в залежності від інтенсивності їх проявів становили: 0-1 – відсутні або мінімальні

прояви, 2 – прояви середньої інтенсивності, 4 бали – максимальні прояви.

Всім хворим призначалось комплекс-не лікування, що включало немедикаменто-зні методи (режим, вживання достатньої кількості рідини) і базову медикаментозну монотерапію засобом для лікування синуї-тів – рослинним секретолітиком «Синуп-рет» (спеціальний екстракт BNO 101). Об-ґрунтуванням для використання препарату «Синупрет» в якості базової терапії слугу-вало те, що в одній лікарській формі на ос-нові 5 лікарських рослин раціонально поєд-нуються компоненти із секретолітичною, антиінфекційною (щодо вірусів і бактерій), протизапальною, протинабряковою та іму-ностимулюючою дією. Поєднання етіологі-чної (противірусної, антибактеріальної) терапії з патогенетичним лікуванням, спря-мованим на реактивацію мукоциліарного кліренсу (розрідження густого слизу та від-новлення його розподілу на шар золю і шар гелю, активація коливань війок миготливого епітелію), зменшення явищ запалення та активацію імунного захисту, забезпечує найкращий лікувальний ефект. Синупрет призначався в традиційному дозуванні – по 2 таблетки тричі на добу, не розжовуючи і запиваючи достатньою кількістю рідини.

Залежно від функції співусть і загаль-ного стану базова схема при необхідності доповнювалась системними деконгестанта-ми та захищеними беталактамними антибіо-тиками згідно з інструкцією по використан-ню.

На 3, 7, 10-й дні лікування проводи-лась оцінка клінічної його ефективності на підставі аналізу динаміки основних клініко-ендоскопічних проявів (таблиця).

Отримані дані та їх обговорення На момент первинного огляду у всіх

46 хворих були наявні суб'єктивні і об'єкти-вні ознаки ГРС, інтенсивність яких згідно з оцінкою відповідала від 1 до 4 балів (табли-ця).

В 1-у групу увійшло 25 (54,3%) хво-рих. Клінічно у них спостерігались незнач-но виражені загальні симптоми (головний біль, біль в проекції пазухи інтенсивністю 0-1-2 бали). Інтенсивність назальних симп-томів (закладання носа, реактивні явища з



наявністю виділень в носовій порожнині була достатньо вираженою і становила 3-4 бали. При цьому реактивні явища в серед-ньому носовому ході були відносно менш виражені і відмічались тільки незначні на-бряк, гіперемія з помірною кількістю виді-

лень в середньому носовому ході, а їх інте-нсивність відповідала 1-2 балам. Суб’єктивна пацієнтами оцінка тяжкості свого стану з допомогою візуально-аналогової шкали складала 1-5 см і відпові-дала легкому ступеню (рис. 1).

Вираженість основних ознак ГРС (в балах)

Критерії Основні ознаки (в балах) в обстежуваних групах

1-а 2-а 3-я

Головний біль 1-2 2-3 4

Біль в проекції пазухи 0 2 3-4

Закладання носа 2-3 3-4 3-4

Виділення з носа 2-3 2 1-2

Реактивні явища в носі 3-4 3-4 2-3

Реактивні явища в середньому носовому ході 1-2 2-3 3-4

Виділення в середньому носовому ході 1-2 2-1 0-1 При вивченні СК-томограм у вказа-

них пацієнтів відмічались всі ознаки сину-їту. Під час прицільного обстеження ості-омеатальних комплексів аномалій, які мо-

гли б спричинити анатомічну блокаду спі-вусть зазначених пазух, не виявлено, а самі співустя розцінено як функціонуючі (рис. 2).

Рис. 2. СКТ у пацієнтів з гострим РС і функціонуючим співустям (вказане стрілкою).


Таким чином, за результатами клініко-радіологічного обстеження пацієнтам вка-заної групи виставлявся діагноз: гострий вірусний риносинуїт легкого ступеня тяж-кості. Стан співусть – функціонуючі.

Хворим цієї групи призначалось ком-плексне лікування, що включало немедика-ментозні методи і базову медикаментозну монотерапію рослинним секретолітиком «Синупрет».

На 3-й і 7-й дні лікування проводилась оцінка клінічної ефективності лікування на підставі аналізу основних клініко-ендоскопічних проявів. Через 3 дні лікуван-ня клінічно спостерігалась значна регресія суб’єктивних і об’єктивних ознак порівняно з початком лікування. Пацієнти скаржились в основному на неприємні відчуття в проек-ції пазух, закладання і виділення з носа. Під час ендоскопічного огляду реєструвались помірні реактивні явища (набряк і гіперемія слизової оболонки) з наявністю незначної кількості виділень в носі і у середньому носовому ході. Монотерапія «Синупретом» продовжувалась до 7 днів. На 7-й день за результатами клініко-ендоскопічної оцінки ознак ГРС не виявлено, і результати ліку-вання розцінено як одужання.

В 2-у групу увійшло 14 (30,4%) хво-рих, у яких клінічно відмічався достатньо виражені головний біль, біль в проекції па-зух інтенсивністю 2-3 бали. Інтенсивність назальних симптомів (закладання носа, реа-ктивні явища з наявністю виділень в носо-вій порожнині) була також достатньо вира-женою і становила 3-4 бали. Аналогічні явища спостерігались і в середньому носо-вому ході: гіперемія, набряк слизової обо-лонки з наявністю виділень, а їх інтенсив-ність відповідала 2-3 балам. Суб’єктивна оцінка пацієнтами тяжкості свого стану за допомогою візуально-аналогової шкали складала 5-8 см і відповідала тяжкості сере-днього ступеня (рис. 1).

При вивченні СК – томограм у вказа-них пацієнтів також виявлено всі ознаки синуїту, а в остіомеатальних комплексах аномалій, які могли б спричинити анатоміч-ну блокаду співусть зазначених пазух, не виявлено. Самі співустя розцінено як част-ково блоковані або частково функціонуючі (рис. 3).

Рис. 3. СКТ у пацієнтів з гострим РС і част-ково функціонуючим співустям (вказане стріл-кою).

Таким чином, за результатами клініко-

радіологічного обстеження хворим 2-ї групи виставлявся діагноз: гострий післявірусний риносинуїт середнього ступеня тяжкості. Стан співусть – частково функціонуючі.



Всім пацієнтам цієї групи признача-лось лікування, що включало базову меди-каментозну терапію рослинним секретолі-тиком «Синупрет», проте з урахуванням виявлених змін у функціонуванні співусть лікування було доповнене системним деко-нгестантом, згідно з інструкцією по викори-станню. Обґрунтуванням для додаткового призначення системного деконгестанта була гіпотеза, що часткова блокада співусть ви-никала як наслідок прогресуючого запаль-ного набряку слизової оболонки, що вима-гало додаткового протинабрякового впливу.

Через 3 дні лікування клінічно спосте-рігалась значна регресія суб’єктивних і об’єктивних ознак порівняно з початком лікування. Хворі скаржились в основному на неприємні відчуття в половині обличчя, що відповідала локалізації синуїту, закла-дання і виділення з носа. Під час ендоскопі-чного огляду спостерігались помірні реак-тивні явища (набряк і гіперемія слизової оболонки) з наявністю незначної кількості виділень як у носі, так і у середньому носо-вому ході. Призначене лікування продовжу-валось. На 7-й день при відсутності скарг за результатами клініко-ендоскопічної оцінки виявлено незначний набряк, гіперемію та прожилки слизу на слизовій оболонці в се-редніх носових ходах відповідно до локалі-зації синуїту. На цьому етапі деконгестант відмінявся і продовжувалась монотерапія синупретом. На 10-й день результати ліку-вання розцінювались як одужання.

В 3-ю групу увійшло 7 (15,2%) обсте-жуваних, котрі скаржились на виражені головний біль та біль в проекції пазух інте-нсивністю 3-4 бали. Інтенсивність назаль-них симптомів (гіперемія, набряк слизової оболонки, наявність слизово-гнійних виді-лень) відповідала 3-4 балам. Суб’єктивна оцінка пацієнтами тяжкості свого стану за допомогою візуально-аналогової шкали складала 8-10 см і відповідала тяжкому сту-пеню (рис.1).

На СК-томограмах у вказаних пацієн-тів відмічались всі ознаки синуїту, а стан співусть розцінений як повністю блоковані або нефункціонуючі. Анатомічних аномалій носової порожнини, які могли б спричинити анатомічну блокаду співусть зазначених пазух, не виявлено (рис. 4).

Рис. 4. СКТ у пацієнтів з гострим РС та

повною блокадою співустя (вказане стрілкою). Таким чином, за результатами клініко-

радіологічного обстеження пацієнтам 3-ї групи виставлено діагноз: гострий післяві-русний (бактеріальний) риносинуїт тяжкого ступеня. Стан співусть – нефункціонуючі.

Всім хворим цієї групи призначалось лікування, що включало базову медикамен-тозну терапію рослинним секретолітиком «Синупрет», проте з урахуванням виявлених змін лікування теж було доповнене систем-ним деконгестантом, а також захищеним


беталактамним антибіотиком, згідно з ін-струкцією по застосуванню. Обґрунтуванням для додаткового призначення системного деконгестанта та антибіотика слугували дані про повну блокаду співусть правого ОМК і наявність слизово-гнійних виділень, що роз-цінено як наслідок прогресуючого бактеріа-льного запалення слизової оболонки пазух.

На 3-й день лікування клінічно спосте-рігалась позитивна динаміка суб’єктивних і об’єктивних проявів. На цьому фоні відміча-лось значне збільшення кількості патологіч-них виділень з носа, які із слизово-гнійних набували слизового характеру. Під час ендо-скопічного огляду виявлялись помірні явища запалення (набряк і гіперемія слизової обо-лонки) в носових ходах, а також значна кіль-кість слизових виділень у середньому носо-вому ході відповідно до локалізації синуїту і також в носі і на задній стінці глотки. На нашу думку, значне збільшення кількості виділень свідчило про відновлення функції співустя. Призначене лікування продовжува-лось. На 7-й день зберігались скарги на за-кладання носа і незначну кількість прозорих серозних виділень з носових ходів. При клі-ніко-ендоскопічному огляді спостерігались незначний набряк, залишкова гіперемія та прожилки слизу на слизовій оболонці серед-нього носового ходу на стороні локалізації запального процесу. На цьому етапі прийма-лось рішення про відміну деконгестанта і антибактеріального препарату та продовжу-валась монотерапія «Синупретом». На деся-тий день результати лікування розцінюва-лись як одужання.

Таким чином, у пацієнтів 1-ї групи на початку лікування відмічалась виражена симптоматика риніту (закладання, рясні виділення з носа, реактивні явища в носі), і в меншому ступені синуїту (біль голови і в проекції пазухи, незначні реактивні явища і виділення в середньому носовому ході), що характеризує процес як гострий вірусний риносинуїт. Дослідження стану співусть навколоносових пазух виявило їх повну функціональну спроможність.

У пацієнтів 2 та 3-ї груп також відмі-чалась виражена симптоматика риніту: за-кладання, рясні виділення з носа, реактивні явища в носі. Проте суттєвою відмінністю від 1-ї групи і спільною ознакою для паціє-

нтів цих груп була наявність досить вира-жених реактивних явищ в середньому носо-вому ході. При дослідженні ОМК виявля-лась часткова або повна блокада співусть навколоносових пазух. Це свідчило, на наш погляд, про перехід гострого вірусного РС в післявірусний з ураженням конкретних па-зух, на що вказує наявність спільного для хворих цих груп симптому – відчуття важ-кості чи болю в проекції ураженої пазухи. При наявності зазначених симптомів основ-ними і визначаючими симптомами, які до-зволяють провести клінічну диференціальну діагностику являються стан середньої тяж-кості, відсутність головного болю і наяв-ність виділень в середньому носовому ході у хворих з частковою блокадою співустя. При повній його блокаді характерним є тя-жкий стан пацієнта, наявність вираженого головного болю з відсутністю виділень в середньому ході. Вказані симптоми повніс-тю корелюють з даними СКТ дослідження і результатами оцінки пацієнтами свого стану з допомогою візуальної аналогової шкали.

Як видно з наведених вище даних, за-стосування базової медикаментозної терапії засобом для лікування синуїтів – рослинним секретолітиком «Синупрет» і її доповнення залежно від функціональної спроможності співусть, як основної ланки етіології та па-тогенезу ГРС, з урахуванням ступеня тяж-кості перебігу, показало високу ефектив-ність. Використання такої методології ліку-вання привело до значної регресії суб’єктивної симптоматики і вираженого лікувального ефекту вже на 3-й день прак-тично у всіх хворих. У пацієнтів з функціо-нуючим співустям продовження монотера-пії базовим препаратом привело до повного їх одужання на 7-й день. У обстежуваних 2 та 3-ї груп часткова або повна блокада спі-вустя була викликана, на наш погляд, гли-бокими запальними змінами слизової обо-лонки навколоносових пазух, оскільки ні-яких анатомічних аномалій будови остіоме-атального комплексу, які могли б спричи-нити таку блокаду, не було виявлено. З ура-хуванням відмічених змін базова терапія «Синупретом» відповідно доповнювалась деконгестантами, антибактеріальними пре-паратами і дозволила досягти одужання практично всіх пацієнтів на 7-8-й день.



Підводячи підсумки, можна сказати, що детальний аналіз клінічних проявів, які безпосередньо пов’язані з функціональною спроможністю співустя і повністю корелю-ють з комп'ютерно-томографічними даними та тяжкістю перебігу захворювання, оціне-ного за допомогою ВАШ, дає можливість диференційовано підійти до лікувальної тактики з урахуванням індивідуальних осо-бливостей перебігу. Такий підхід має на-ступні переваги:

- базова терапія призначається препа-ратом, тропним до слизової оболонки верх-ніх дихальних шляхів;

- корекція лікування проводиться з урахуванням одного з основних факторів розвитку і перебігу риносинуїту – функції співустя пазухи;

- використання незначної кількості препаратів дозволяє уникнути поліпрагмазії з усіма її негативними наслідками;

- прийнятний компліенс разом з вира-женим раннім клінічним ефектом сприяє швидкому покращанню якості життя і дося-гненню високої ефективності лікування;

Таким чином, методика лікування па-цієнтів з гострими формами риносинуїту залежно від функціонального стану співусть

пазух показала високу ефективність. Ком-плексний вплив синупрета на слизову обо-лонку порожнини носа і пазух сприяє швид-кій регресії симптоматики і покращанню стану хворих вже на 3-й день лікування. У хворих з функціонуючим співустям, що складають більше половини – 54,3%, така терапія дає можливість досягти клінічного одужання з використанням тільки монотера-пії «Синупретом». З урахуванням більш ви-ражених реактивних явищ в слизовій оболо-нці у осіб з частковою чи повною блокадою співустя терапія синупретом повинна допов-нюватись системними деконгестантами. Ан-тибіотикотерапія показана тільки у 15,2% хворих з повною блокадою співусть пазух.

Запропонована тактика лікування з використанням базової монотерапії синуп-ретом і її корекція в залежності від функці-ональної спроможності співусть пазух за-безпечує високий терапевтичний ефект і зручність застосування, запобігає поліпраг-мазії і нераціональній антибіотикотерапії. Вона може успішно використовуватись не тільки отоларингологами, а і лікарями пер-шого контакту – спеціалістами загальної практики – сімейної медицини, до котрих, як правило, звертаються такі пацієнти.

1. Безшапочний С.Б., Подовжній О.Г., Лобурець В.В. Застосування препарату «Цинабсин» у лі-куванні хворих на риносинуїт // Ринологія. – 2006. – №2. – С. 24-29

2. Гапонюк А.В. Клініко-патофізіологічні особ-ливості перебігу вазомоторного риніту при тривалому застосуванні назальних деконгес-тантів //Автореф. дис. … кад. мед. наук. – Ки-їв, 2003. – 20 с.

3. Гладуш Ю.И., Тышко Ф.А., Скицюк С.В. Си-нуиты: Клиническое руководство в таблицах схемах. – Киев. – С. 56.

4. Григорьева Н.В. Возможности беспункцион-ного лечения острого гнойного гайморита // Вестн. оториноларингологии. – 2003. – №2. – С. 38-40.

5. Заболотний Д.І., Кікоть Ю.В., Веремєєнко К.М. і співавт. Метод консервативного лікування запальних захворювань параназаль-них синусів та оцінка його ефективності // Ринологія. – 2003. – №3. –С. 18-27.

6. Керівництво для лікарів, що направляють пацієнтів на радіологічне дослідження. Критерії вибору методу зображення // Меди-цина України. – 2000. – С. 63-71.

7. Крюков А.И., Шубин М.Н. Адекватная анти-биотикотерапия острого и вялотекущего рино-синуита // Ринологія. – 2002. – №4. – С. 48-55.

8. Мітін Ю.В., Джурко Л.Р., Кур’янов С.В. Су-часний підхід до лікування пацієнтів із захво-рюваннями носа та навколоносових пазух // Журн. вушних, носових і горлових хвороб. – 2001. – №3. – С. 38-43.

9. Пискунов Г.З., Пискунов С.З. Клиническая ринология: Руководство для врачей. – М., 2006. – 560 с.

10. Пискунов С.З. Физиология и патофизиология околоносовых пазух // Рос. ринология. – 1993. – №1. – С. 19-37.

11. Пискунов С.З., Пискунов Г.З., Ельков И.В. и соавт. Проблема общего и местного консерва-тивного лечения острого и хронического гай-


морита // Рос. ринология. – 1994. – №1. – С. 5-14.

12. Принципы этиопатогенетической терапии острых синуїтов / Метод. рекомендации. Под ред. С.В. Рязанцева. – СПб, 2005.

13. Протасевич Г.С., Яшан О.І. Лікування хворих на гострий і хронічний ексудативний гайморит із застосуванням постійного дренажу // Журн. вушних, носових і горлових хвороб. – 2001. – №4. – С. 83-85.

14. Тімен Г.Е., Мельников О.Ф., Писанко В.М., Кудь Л.А. Ефективність неінвазивної тактики лікування дітей із загостренням хронічних ри-

носинуїтів // Ринологія. – 2006. – №3. – С. 37-42.

15. Bachert C., Hormann K., Mosges R. Современ-ная диагностика и лечение синуїта и полипоза носа // Ринологія. – 2004. – №1. – С. 47-66.

16. Dal T., Onerci M., Caglar M. Mucociliare function of the maxillary sinuses after restoring ventilation: a radioscopic study of the maxillary sinus // Eur. Arch. otorhinolaryngol. – 1997. – Vol. 254, №4. – Р. 2005-2007.

17. Drettner B., Aust R. Pathophysiology of the paranasal sinuses //Acta Otolaryng. – 1989. – Vol. 107, suppl. 458. – P. 13-16.

Надійшла до редакції 19.08.13.

© В.І. Попович, І.В. Кошель, П.Ф. Дудій, 2013

Documents

УДК 616.216 -08 В.І. ПОПОВИЧ, І.В. КОШЕЛЬ, П.Ф. ДУДІЙ ... · Синупрет призначався в традиційному дозуванні –