Спеціалізованій вченій раді Д 79.051.01

у Чернігівському національному

технологічному університеті

Міністерства освіти і науки України

В І Д Г У К

офіційного опонента, доктора економічних наук, професора

Захарченка Володимира Івановича на дисертаційну роботу

ГРЕЧКО Алли Володимирівни на тему «Фіскальні стимули

сталого розвитку регіональних господарських систем в умовах

інституціональних змін», подану на здобуття наукового

ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.05

– розвиток продуктивних сил і регіональна економіка

Вивчення дисертаційної роботи, автореферату дисертації та опублікованих

праць дає підстави для розгорнутої характеристики результатів дослідження

А. В. Гречко та визначення його відповідності критеріям і нормативним

вимогам до дисертаційних робіт на здобуття наукового ступеня доктора

економічних наук.

I. Актуальність теми дисертаційного дослідження та її зв’язок

науковими програмами, планами, темами

В умовах загострення протиріч у гетерогенних системах типу «природа –

людина – виробництво», пов’язаних з погіршенням характеристик природного,

людського та виробничого капіталу, зростає роль державного регулювання

таких систем, у т. ч. й на регіональному рівні, що знайшло відображення у

Стратегії сталого розвитку «Україна – 2020» та у проекті Стратегії сталого

розвитку України до 2030 року.

У механізмах регулювання сталого розвитку регіонів, їх господарських

систем, важлива роль відводиться фіскальним стимулам, а саме: податковим,

зокрема таким, як знижені податкові ставки, податкові пільги, альтернативні

системи оподаткування, та бюджетним – у вигляді дотацій, субвенцій,

пільгового кредитування тощо. Звичайно, ці механізми не можуть нормально

функціонувати без належного інституційного забезпечення, без активізації

2

процесів фінансової децентралізації (в рамках реформи децентралізації) та

проведення нової регіональної політики на засадах ефективного використання

ендогенного потенціалу регіонів.

Через вплив фіскальних мотивацій і стимулів на сталий розвиток

регіональних господарських систем має забезпечуватися: нівелювання

структурних диспропорцій у них (передусім за рахунок прискореного розвитку

тих видів діяльності, які орієнтовані на використання ендогенного потенціалу

регіонів); активізація інноваційно-інформаційних детермінантів сталого

розвитку регіонів; підвищення рівня життя населення внаслідок модернізації

економіки регіонів; подолання інституціональних перешкод для

адміністративно-фінансової регіоналізації, що передбачає розширення

повноважень і функцій, а також фінансової бази органів місцевого

самоврядування.

У зв’язку з цим зростає значення поглиблення теоретико-методологічних

засад формування та задіяння фіскальних стимулів сталого розвитку

регіональних господарських систем в умовах інституціональних змін. З огляду

на зазначене можна з упевненістю стверджувати, що дисертаційна робота

А. В. Гречко є надзвичайно актуальною.

Проведене дисертаційне дослідження відповідає сучасним напрямам

розвитку економічної науки та безпосередньо пов’язане з тематикою науково-

дослідних робіт, що проводилися у: по-перше, ПВНЗ «Міжнародний науково-

технічний університет імені академіка Юрія Бугая», а саме з темами:

«Діагностування економічного розвитку регіональних економічних систем в

умовах становлення нового регіоналізму» (ДР № 0118U001590), у межах

виконання якої автором запропоновано інституціональні важелі державного

впливу, спрямованого на подолання просторової асиметрії усіх складових

сталого розвитку регіональних господарських систем; «Підвищення

ефективності структури економічних систем на різних рівнях функціонування»

(ДР № 0118U001589), де автором наведено методологічне обґрунтування

інституціональних передумов посилення впливу фіскальних стимулів на

3

ефективність використання ендогенного потенціалу сталого розвитку

регіональних господарських систем; «Модернізаційні детермінанти

трансформації суспільно-територіальних систем України в умовах посилення

процесів євроінтеграції» (ДР № 0118U001588), у межах виконання якої автором

обґрунтовано фіскальні стимули та інституціональне підґрунтя модернізації

регіонального простору на основі аналізу європейського досвіду (акт

впровадження № 01/14208-а від 18.06.2019 р.); по-друге, Національному

технічному університеті України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря

Сікорського», а саме з темами: «Проблеми управління та регулювання

національної економіки» (ДР № 0108U009340), у рамках виконання якої

автором обгрунтовано засади державного та регіонального управління щодо

переформатування владних повноважень задля прискореного розвитку

продуктивних сил регіонів; «Економічна діагностика в системі управління

суб’єктів господарювання в ринкових умовах» (ДР № 0116U004578), де

автором розроблено пропозиції щодо оцінювання ступеня впливу фіскальних

стимулів на рівень сталості розвитку продуктивних сил регіонів України;

«Державний та приватний сектори в системі управління та регулювання

національного господарства» (ДР № 0116U002566), у межах виконання якої

автором обґрунтовано принципи та напрями прискореної територіально-

виробничої оптимізації регіональних господарських систем (акт впровадження

№ 3112-25 від 07.06.2019 р.).

II. Ступінь обґрунтованості наукових досліджень, висновків

і рекомендацій, їхня достовірність та наукова новизна

Основні науково-методологічні положення, методичні підходи, оцінки,

висновки дисертаційного дослідження А. В. Гречко є науково-обґрунтованими

та достовірними, що забезпечується коректністю постановки наукових і

практичних завдань, комплексністю використання методичних прийомів,

глибоким вивченням вітчизняних та зарубіжних наукових джерел, логічністю

теоретичних викладок, опрацюванням значного масиву економіко-статистичної

4

інформації. Наукова обґрунтованість і достовірність результатів дисертаційного

дослідження обумовлена застосуванням сучасних методів наукового

дослідження, кваліфікованим відбором, систематизацією та об’єктивністю

оцінки статистичної інформації.

Обґрунтованість та достовірність результатів дисертаційної роботи

А. В. Гречко підтверджується апробацією та позитивною оцінкою її положень

на 27 міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференціях,

публікаціями у фахових та інших виданнях, упровадженнями результатів

дослідження у діяльність суб’єктів державного управління, господарську

практику та навчальний процес.

Наукові положення та висновки, які виносяться на захист, одержані

автором самостійно.

Головним науковим результатом здобувача є розробка та обґрунтування

теоретико-методологічних засад і практичних рекомендацій щодо фіскального

стимулювання сталого розвитку регіональних господарських систем в умовах

інституціональних змін.

Найважливішими науковими результатами дисертаційної роботи

А. В. Гречко є положення та розробки, в яких:

– поглиблено сутність важливих понять і категорій теорії розвитку

продуктивних сил і регіональної економіки, а саме: «економічний простір»,

«господарська система», «сталий просторовий розвиток», «інституціональне

забезпечення розвитку регіональних господарських систем», «фіскальні

стимули сталого розвитку», «бенчмаркінг діяльності територіальних громад»

(с. 65-66, 71-72, 80, 107, 129);

– обгрунтовано методологічні засади дослідження на основі діалектичного

підходу, концепції сталого розвитку, когнітивної парадигми, принципів

системного, інституціонального, ресурсно-функціонального та процесного

підходів, а також бенчмаркінгу (с. 97-99, 117-138).

– сформульовано концептуальні положення щодо формування та задіяння

фіскальних стимулів сталого розвитку регіональних господарських систем в

5

умовах інституціональних змін, що передбачають: вдосконалення податкової

політики шляхом оптимізації адміністрування податків та зборів;

удосконалення системи міжбюджетних відносин; підвищення рівня

ефективності структурного перерозподілу фінансових ресурсів та видатків

місцевих бюджетів; підвищення рівня бюджетного планування на

середньострокову перспективу; запобігання розвитку корупції та нівелювання

негативних наслідків інституційних пасток; залучення громадськості до

моніторингу за реалізацією покладених на місцеві органи влади функцій щодо

ефективного використання ресурсів; розвиток місцевих внутрішніх та

зовнішніх запозичень в Україні; спрямування зусиль на розвиток інноваційної

сфери (с. 348-351, 355-357, 360-362, 370);

– розроблено методичні підходи до оцінювання впливу фіскальних

стимулів на рівень сталості розвитку продуктивних сил регіонів України, що

включають: обґрунтування системи часткових показників за складовими

сталого розвитку регіонів; розрахунки часткових та інтегрального індексів

сталого розвитку регіонів; знаходження ступеня гармонійності складових

сталого розвитку регіонів за методом «золотого перетину» та шляхом побудови

гіперболічного косинусу Фібоначчі; використання моделі нелінійної динаміки

(на основі рішень системи диференціальних рівнянь із розв’язком Рунге-Кутта

4-го порядку), що дає можливість оцінити зміни у складових сталого розвитку

регіонів під впливом фіскальних стимулів, скласти прогноз та візуалізувати

отримані результати шляхом побудови атракторів (с. 247-274, 391-394);

– науково обґрунтовано заходи щодо: удосконалення нормативно-

правового забезпечення процесів децентралізації, зокрема фіскальної (с. 349,

367-373); удосконалення бюджетної політики, головним чином через

підвищення ефективності використання фінансових ресурсів та запровадження

середньострокового планування місцевих бюджетів (с. 350-351, 365-366);

підвищення мотивації регіонів та об’єднаних територіальних громад до

переходу на засади сталого розаитку шляхом диференціації ставок дотацій,

урахування при визначенні індексу податкоспроможності відповідного

6

бюджету не тільки надходжень від податку на доходи фізичних осіб, а й інших

видів прямих та непрямих податків (с. 351-355); модернізації регіонального

простору завдяки задіюванню інституціональних відтворювальних регуляторів,

що передбачають дотримання стабільності податкового законодавства,

підвищення рівня податкової культури, оптимального розподілу та ефективного

використання бюджетних коштів місцевих бюджетів (с. 356-359; 365-366);

удосконалення місцевого самоврядування та регіонального управління на

основі підвищення компетентності службовців та посадових осіб,

запровадження стратегічного середньострокового планування, розвитку

державно-приватного партнерства тощо (с. 373-390).

Загалом дисертаційна робота А. В. Гречко має новаторський характер, її

новизна визначається передусім тим, що вона в підсумку формує цілісну

картину щодо фіскального стимулювання сталого розвитку регіональних

господарських систем в умовах інституціональних змін.

III. Зміст та завершеність дисертації

Сформульовані мета та завдання дисертаційного дослідження А. В. Гречко

відображають ключові аспекти обраної наукової проблеми і визначають

послідовність викладу матеріалу. Поставлені завдання загалом вирішені й

висвітлені в науковій новизні та висновках дисертаційної роботи.

Дисертаційна робота складається зі вступу, п’яти розділів, висновків,

списку використаних джерел і додатків. У першому розділі «Теоретичні засади

сталого розвитку регіональних систем та вплив на ці процеси нормативних

важелів» проведено дослідження генезису наукового дискурсу економічної

думки (в розрізі класичної, кейнсіанської, інституціональної, неокласичної та

інших шкіл) у контексті просторового розвитку (с. 41-60), що заклало

фундамент для розробки теоретико-методологічних основ та науково-

методичних підходів до задіяння фіскальних стимулів сталого розвитку

регіональних господарських систем в умовах інституціональних змін. Першим

кроком до цього стало формування понятійно-термінологічної системи

7

дослідження з поглибленням сутності, дефініцією та відображенням

взаємозв’язків таких її базових категорій, як «економічний простір»,

«господарська система», «сталий просторовий розвиток», «інституціональне

забезпечення розвитку регіональних господарських систем», «фіскальні

стимули сталого розвитку», «бенчмаркінг діяльності територіальних громад»

(с. 60-75). В контексті трактування базових категорій було визначено

пріоритетні цілі сталого розвитку України до 2030 року, Євросоюзу та ООН (с.

70-71) та підкреслено важливість врахування інституційних змін та створення

належного інституційного підгрунтя задля їх досягнення (с. 72-75). З’ясовано

вплив фіскальних мотивацій і стимулів на модернізацію продуктивних сил та

охарактеризовано її прояви в процесі переформатування владних повноважень

(с. 75-81). В цьому контексті розкрито зміст таких важливих категорій, як

«децентралізація», «фіскальна децентралізація», «бюджетна децентралізація» та

показано взаємозв’язок між ними (с. 81-92).

У другому розділі «Методологічні підходи до оцінювання рівня

використання наявного потенціалу регіону та його впливу на процеси сталого

розвитку» з’ясовано умови, чинники та закономірності прискореного розвитку

продуктивних сил в умовах інституціональних змін (с. 87-116). Відмічено, що

фінансова децентралізація може мати як позитивні, так і негативні наслідки

(с. 103-106), а її успіх значною мірою визначається якістю інституційного

середовища (с. 106-109), у т. ч. невисокою в умовах України (с. 109-116).

Визначено методологічне підґрунтя даного дослідження, яке включає

діалектичний підхід, когнітивну парадигму, концепцію сталого розвитку, що

дало підстави для формулювання низки гіпотез дослідження (с. 116-123).

Методологічною основою дослідження визнано системний підхід, який

доповнено інституціональним, ресурсно-функціональним та процесним

підходами, а також бенчмаркінгом (с. 123-130). У відповідності з переліченими

підходами визначено загальнонаукові та спеціальні принципи дослідження

(с. 129, 131-138). З метою розробки методичних підходів до оцінювання впливу

8

фіскальних стимулів на сталий розвиток регіональних господарських систем

проведено детальний аналіз літературних джерел (с. 139-171).

У третьому розділі «Аналіз структурно-просторових змін в економіці

регіонів України» досліджено рівень фінансової спроможності регіонів України

в умовах децентралізації владних повноважень. Зазначається, що, починаючи з

2015 р., внаслідок проведення політики фінансової децентралізації суттєво

змінилася державна фінансова підтримка органів місцевого самоврядування

(с. 177-195). В цьому контексті дисертанткою проведено ґрунтовний аналіз

інституціональних передумов посилення впливу фіскальних стимулів на сталий

просторовий розвиток за рахунок зростання доходів місцевих бюджетів із

різних джерел (с. 196-220). В системі горизонтального вирівнювання доходів

місцевих бюджетів серед регіонів і територіальних громад визначено «донорів»

та «реципієнтів» (с. 220-223). Проаналізовано європейський досвід фіскального

стимулювання сталого розвитку регіонів залежно від ступеня децентралізації

(с. 224-240).

У четвертому розділі «Моделювання оцінки впливу державної регіональної

політики на модернізаційний стан просторових господарських систем»

автором запропоновано методичний підхід до оцінювання впливу фіскальних

стимулів на рівень сталості розвитку продуктивних сил регіонів України (с.

246-275). Проведена його апробація для регіонів України з визначенням за

2010-2017 рр. інтегрального індексу сталого розвитку та інтегрального індексу

інноваційного і фіскального забезпечення сталого розвитку (с. 275-318).

Наведено результати досліджень, які свідчать про те, що сталий розвиток

регіонів за усіма його складовими (соціальною, економічною, екологічною), в т.

ч. й забезпечуючими такий розвиток, окрім інноваційної, загалом має

позитивний тренд. Встановлено негативний тренд інтегрального індикатора

інноваційного забезпечення сталого розвитку в останні роки (с. 293-294), Це

підтверджують результати рейтингу інноваційності економік, які були

опубліковані агентством Bloomberg напередодні Всесвітнього економічного

форуму 2020 року в Давосі. У ньому Україна опустилася на три позиції в

9

порівнянні з торішнім рейтингом, зайнявши 56 позицію з 60 учасників

рейтингу. Досліджено вплив фіскальних стимулів на сталість розвитку м.

Києва, Київської, Чернігівської, Івано-Франківської та Херсонської областей на

основі моделі нелінійної динаміки (с. 319-341).

У п’ятому розділі «Мотиваційні важелі посилення впливу податкових і

бюджетних механізмів на модернізацію регіональних господарських систем в

сучасних умовах» запропоновано напрями удосконалення існуючої системи

податкових та бюджетних мотивацій регіональних господарських суб’єктів в

контексті реформи децентралізації, у т. ч. фінансової, зокрема горизонтального

вирівнювання податкоспроможності регіонів і територіальних громад,

зміцнення фінансової дисципліни, підвищення рівня податкової культури,

збільшення інвестиційних видатків, розвитку державно-приватного

партнерства тощо (с. 347-366). Виокремлено напрями удосконалення

інституціональних умов забезпечення сталого розвитку регіонів в умовах

децентралізації, серед яких удосконалення нормативно-правової бази,

підвищення якості управлінського середовища, підвищення компетентності

посадових осіб місцевого самоврядування, середньострокове планування

сталого розвитку регіонів та місцевих бюджетів тощо (с. 366-384).

Обгрунтовано вибір середньострокової стратегії сталого розвитку залежно від

групи регіонів за значенням середнього інтегрального індексу сталого розвитку

(с. 384-390). Наведено результати прогнозних досліджень сталого розвитку

регіональних господарських систем із використанням методу згладжування

даних (за ковзною медіаною) та моделі нелінійної динаміки (с. 391-406).

Загальні висновки і висновки за розділами, в яких підводяться підсумки

результатів проведеного дослідження, є достатньо виваженими.

IV. Значення наукових положень і висновків дисертації для науки

та практики, рекомендації щодо їх використання

Обгрунтовані і представлені в дисертаційному дослідженні положення,

висновки і рекомендації мають важливе теоретичне і практичне значення.

10

Теоретичне значення проведеного дослідження полягає у науковому

обґрунтуванні теоретико-методологічних засад формування та задіяння

фіскальних стимулів сталого розвитку регіональних господарських систем в

умовах інституціональних змін, Це створює необхідне теоретико-методологічне

підґрунтя для інституціалізації та реалізації на практиці фінансової політики

сталого розвитку регіонів України.

Прикладне значення отриманих результатів полягає в тому, що висновки та

пропозиції доведені до рівня конкретних рекомендацій щодо: оцінки рівня

сталого розвитку регіонів України та ступеня впливу фіскальних стимулів на

нього; обґрунтування засад інституціональних передумов посилення впливу

фіскальних стимулів на процес сталого розвитку регіонів; запровадження

податкових і бюджетних мотивацій сталого розвитку регіонів; модернізації

регіонального простору; удосконалення менеджменту місцевого

самоврядування; вдосконалення бюджетної політики на основі підвищення

ефективності використання фінансових ресурсів та запровадження

середньострокового планування місцевих бюджетів та сталого розвитку

регіонів; прогнозування сталого розвитку регіональних господарських систем з

урахуванням впливу інституціональних змін.

Окремі розробки дисертантки вже знайшли застосування (і це

підтверджено документально) в практиці управління на державному та

регіональному рівнях. зокрема у діяльності: Комітету з питань європейської

інтеграції Верховної Ради України щодо модернізаційних аспектів сталого

розвитку регіональних господарських систем України на період до 2030 р.

(довідка № 04-17/16-312(91821) від 14.05.2019 р.); Міністерства економічного

розвитку і торгівлі України в процесі розробки і реалізації заходів, пов’язаних з

його функціями у формуванні та реалізації державної регіональної політики

(довідка № 3611-07/31117-07 від 29.07.2019 р.); Державної регуляторної служби

України у частині удосконалення окремих аспектів державної регуляторної

політики у сфері господарської діяльності за умови поглиблення процесу

децентралізації (довідка № 6526020-19 від 08.08.2019 р.); Департаменту

11

економічного розвитку і торгівлі Київської ОДА на етапі проведення соціально-

економічного аналізу розвитку Київської області за 2014-2018 рр. в процесі

розроблення проекту Стратегії розвитку Київської області на 2021-2027 рр.

(довідка № 28-01-17/1366 від 11.10.2019 р.); Департаменту суспільних

комунікацій Київської міської державної адміністрації згідно головних

пріоритетів «Державної стратегії регіонального розвитку України на період до

2020 року» (довідка № 059-2763 від 09.10.2019 р.); Департаменту економіки

Донецької ОДА при підготовці пропозицій щодо формування державної

податкової політики, пов’язаних з передачею від центральних до місцевих

органів влади фіскальних функцій (довідка № 6/1388/40-19/09 від

11.10.2019 р.); Виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Полтава

раді Полтавської області у частині формування пропозицій щодо підвищення

компетентності службовців та посадових осіб місцевого самоврядування

(довідка № 021-46/413 від 17.10.2019 р.).

Результати наукового дослідження використовуються також у

навчальному процесі при підготовці фахівців економічного профілю у ПВНЗ

«Міжнародний науково-технічний університет імені академіка Юрія Бугая»

(акт впровадження № 01/14198-а від 11.06.2019 р.) та Національному

технічному університеті України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря

Сікорського» (акт впровадження № 3112-24 від 07.06.2019 р.).

V. Повнота викладу наукових положень, висновків і рекомендацій

в опублікованих працях

Результати наукових досліджень, виконаних А. В. Гречко, повною мірою

опубліковані в наукових виданнях. Основні теоретико-методичні та прикладні

положення дисертаційної роботи відображені у 74 наукових публікаціях, з

яких: 2 – монографії (з них 1 – одноосібна); 2 – розділи у колективних

монографіях (з них 1 – опублікована за кордоном); 35 – публікації у наукових

фахових виданнях (з них 27 – у виданнях, внесених у міжнародні

наукометричні бази даних); 2 –публікації у виданнях іноземних держав; 6 –

12

публікації у інших виданнях України, внесених у міжнародні наукометричні

бази даних; 27 – у матеріалах міжнародних науково-практичних конференцій.

Загальний обсяг друкованих праць складає 79,71 д. а., з яких 44,02 д. а.

належать особисто дисертантці.

VI. Зауваження до дисертаційної роботи та дискусійні положення

Високо оцінюючи змістовність і значимість для науки і практики

представленої до захисту дисертаційної роботи А. В. Гречко, все ж є

необхідність зробити окремі зауваження та вказати на її дискусійні положення.

1. Архітектоніка роботи недостатньо узгоджена з класичними канонами

логіки і методології наукового дослідження. Дисертація мала б починатися не з

аналізу теоретичних засад регіональної (просторової) економіки, а з постановки

наукової проблеми, а саме – фіскального стимулювання сталого розвитку

регіонів в умовах інституціональних змін. Вважати, що ця проблема належним

поставлена при з’ясуванні актуальності теми немає підстав, бо вона там тільки

анонсована. Власне, й дисертантка такої ж думки, оскільки вона повернулася до

з’ясування її сутності в підрозділі 1.2. Чому краще було б її розглядати в

підрозділі 1.1? В цьому разі аналіз теорій регіональної економіки проектувався

б на наукову проблему і сприяв би встановленню співвідношення між наявним

та необхідним для практики знанням. Інакше кажучи, окремі теорії

розглядалися б під кутом зору вирішення конкретних практичних завдань,

наприклад теорії центральних місць В. Кристаллера та «економічних

ландшафтів» А. Льоша – в аспекті наукового обгрунтування територіальної

організації влади (конфігурації і меж територіальних громад, районів, округів).

Так само розгляд методологічних підходів мав би передувати розробці

авторської теорії, бо вибір певного методологічного підходу чи парадигми

накладає відбиток на конкретну дослідницьку програму та теоретичні

узагальнення. Стосовно самих методологічних підходів, які наведені

дисертанткою на с. 126, то не зовсім логічно ставити в один ряд

загальнонаукові підходи, зокрема системний, з конкретнонауковими –

13

інституційним, ресурсно-функціональним, процесним та бенчмаркінгом, який

взагалі-то до методологічних підходів відношення не має. В парі з системним

підходом варто було б розглянути синергетичний підхід, хоча б тому, що вже

на с. 140-141 авторка наводить методичний інструментарій дослідження

розвитку регіонів і територіальних громад як дисипативних (відкритих,

саморегульованих) систем, які є основним об’єктом вивчення в рамках цього

підходу.

Нечіткість композиційної побудови дисертації виражається і в тому, що

авторська методика вміщена тільки в четвертому розділі, а це означає конкретні

дослідження, відображені в третьому розділі, ніби не вписуються в загальну

схему дослідження. Не слід також було насичувати заключний (практично

орієнтований) розділ дисертації теоретичними викладками, їхнє місце в перших

двох розділах роботи.

2. Хоча теоретичний бекграунд роботи є винятково широким, а авторська

теорія вирізняється суттєвими елементами наукової новизни, ми все ж

вважаємо за доцільне звернути увагу на деякі неточності й упущення в

наведених теоретичних викладках.

На наш погляд, не зовсім коректно стверджувати (на с. 44), що «процес

творчого руйнування» за Й. Шумпетером набуває форму кластерів. Із процесом

кластероутворення швидше треба було пов’язати теорію А. Маршалла, яка

передбачає формування промислових районів або дистриктів, а в сучасному

розумінні – окремого виду кластерних утворень.

При визначенні понять «простір», «територія», «економічний простір» слід

було відштовхнутися від їх філософського трактування: простір – це одна із

загальних форм існування матерії, що характеризує протяжність і взаємне

розташування об’єктів; територія – це частина простору, що виступає як

субстанція і середовище для проживання людей; економічний простір – це

простір економічних об’єктів, що разом із зв’язками між ними формує

економічну систему (аналогічно можна визначити соціальний, екологічний та

інші простори); регіон – це частина території, що відрізняється від інших

14

частин за складом об’єктів або елементів та характером зв’язків між ними. З

цього випливає, що відношення між змістом цих понять, як вони представлені

на рис. 1.1 (с. 62), можуть бути предметом дискусії. Для повноти дефініцій

понятійно-термінологічної системи дисертації не вистачає визначення поняття

«фазовий простір» як багатовимірного простору змінних динамічних систем.

Адже регіони і територіальні громади дисертантка розглядає саме як динамічні

системи.

Нам не зовсім зрозуміло, чому авторка на с. 73 стверджує, що зміни в

інституціональному просторі утворюють ентропію простору, тобто

спричинюють певний рівень його неорганізованості, хаосу в ньому. На

практиці ці зміни можуть бути і позитивними, а отже, ентропія простору в

такому разі буде зменшуватися.

Важливі в контексті теми роботи теоретичні викладки із фінансового

стимулювання сталого розвитку регіонів України, вміщені в підрозділі 1.3, не

включають аналізу монографій Ірини Вахович, зокрема монографії за

матеріалами докторської дисертації «Фінансова політика сталого розвитку

регіону: методологія формування та механізми реалізації», а також важливих

публікацій відповідного спрямування Миколи Деркача, Миколи Карліна, Ірини

Лещух, Христини Патицької, Віталія Пилипіва та деяких інших авторів.

Напевно, було б логічно ці прізвища, а також прізвища Галини Возняк, Надії

Булеци, Аліни Нечипоренко, Михайла Згуровського, Зоряни Герасимчук,

Вадима Поліщука, праці яких дисертантка широко використовує, включити у

вступі дисертації до переліку вчених, які зробили помітний внесок в наукову

розробку обраної теми дослідження.

В роботі також не враховані важливі з точки зору фінансового

стимулювання сталого розвитку країн і регіонів рішення, що приймалися на

багатьох міжнародних конференціях зі сталого розвитку, зокрема на

Міжнародній конференції з фінансування розвитку, яка проходила у Монтерреї

(Мексика) 18-22 березня 2002 р. Вона цікава в тому плані, що на ній було

15

запропоновано використовувати широкий спектр податкових та інших

фінансових інструментів для стимулювання сталого розвитку країн і регіонів.

Визначення за багатьма авторами таких важливих понять, як «фінансова

децентралізація», «фіскальна децентралізація» та «бюджетна децентралізація»

(с. 82-86) бажано було не просто навести, а провести їх порівняльний аналіз,

включивши в нього визначення самої авторки та оригінальні узагальнення,

наведені на с. 91. В представленому ж варіанті дефініцій понять важко

зрозуміти, чим вони принципово різняться між собою. А визначення поняття

«децентралізація» (с. 87-89) мало б передувати визначення понять, пов’язаних з

децентралізацією фінансового змісту, оскільки воно має загальний характер і

відноситься й до інших її видів – політичної, адміністративної, економічної та

екологічної децентралізації. До речі, в контексті теми дисертаційної роботи

варто було б розкрити зміст економічної та екологічної децентралізації.

Досягнення сталого розвитку регіональних господарських систем, на

думку авторки, можливе через такі функції, як: управління, контроль,

координація, активізація тощо (с. 127). Однак така сукупність управлінських

функцій не збігається з класичним її представленням: планування, мотивація,

організація та контроль. В руслі класики управління фіскальне стимулювання

сталого розвитку регіонів логічно було б пов’язувати зі зворотним зв’язком між

входами і виходами в регіональних господарських системах.

Ми також не поділяємо наведених дисертанткою на с. 100 рекомендацій

Європейського парламенту, які вона, як це слідує з тексту на наступній

сторінці, підтримує. Йдеться про надання можливості регіонам виступати

незалежними суб’єктами на європейському просторі з можливістю закріплення

за ними політико-правового статусу у вигляді федеральних утворень,

регіональних автономій тощо. Зауважимо, що ці рекомендації в Європі не

підтримуються навіть у тих країнах (Великій Британії, Іспанії та інших), де

проживають народи, що, згідно резолюції ООН, мають право на

самовизначення. Ми ж вважаємо, що в Україні ще можна дискутувати про

16

право на автономію Кримського Татарстану, але аж ніяк не про надання такого

права російським окупаційним зонам на українських етнічних землях.

3. Високо оцінюючи наукову новизну запропонованих автором

методичних підходів, які передбачають застосування математичного

інструментарію рівня спеціальності 08.00.11 – математичні методи, моделі та

інформаційні технології в економіці, ми все ж вважаємо, що не зайвим було б

сукупність показників для аналізу сталості розвитку регіонів України (с. 256-

259) вибрати не на основі думки експертів, а на основі переліку показників

(індикаторів), які застосовуються у найвідоміших методиках оцінювання

конкурентоспроможності країн і регіонів, а саме: Всесвітнього економічного

Форуму та міжнародного Інституту розвитку менеджменту (ІMD-Lausanne).

У світлі згаданих методик зауважимо, що авторський методичний підхід

значно виграв би, якби за індикатори слугували не якісь абстрактні показники,

а показники рівня розвитку у відсотках до найкращого у світі чи в країні, як у

методиці Інституту розвитку менеджменту. В такому разі продуктивність

економіки, наприклад, у Києві складала б 31 %, а у Київській області 27 % від

найвищих світових показників. А ось обчислене дисертанткою значення

інтегрального індикатора економічної складової сталого розвитку 0,704 для

Києва та 0,854 для Київської області (с. 281) так просто інтерпретувати не є

можливим; також досить важко пояснити, чому воно у Київської області вище,

ніж у Києва.

4. В аналітичній частині роботи, що представлена багатим аналітичним

матеріалом, авторка при аналізі динаміки економічних процесів в грошовому

виразі чомусь не робить поправок на курсову різницю. Так, якщо оцінювати

власні доходи місцевих бюджетів у гривнях (с. 177), які у 2014 р. становили

68,6 млрд. грн., а у 2018 р. 234,1 млрд. грн., то виходить, що вони зросли у 3,4

раза, але якщо перевести ці доходи в доларовий еквівалент (по середньому

курсу НБУ 11,89 у 2014 р. та 27,2 у 2018 р), то виходить, що місцеві бюджети

складали, відповідно, 36,3 та 8,6 млрд. дол., тобто знизилися у 4,2 рази, що,

навіть із врахуванням окупації Росією територій Криму і Донбасу, вказує на їх

17

різке зниження. Аналогічно не слід стверджувати, що відбулося підвищення

власних доходів місцевих бюджетів і в регіональному розрізі (с. 211).

Відповідно, передчасним є висновок (на с. 240) щодо зростання фінансової

спроможності регіонів України в умовах децентралізації.

5. Щодо заключного (практично орієнтованого) розділу дисертації

зауважимо, що він чомусь більше «прив’язаний» до третього (значною мірою

допоміжного розділу), в якому насамперед аналізується стан місцевих

бюджетів, ніж до четвертого (центрального), в якому аналізується вплив

фінансових стимулів на сталий розвиток регіонів. За логікою, саме в ньому слід

було віднайти «вузькі місця» (практичні проблеми) і обгрунтувати їх вирішення

в заключному розділі. Але перші два його підрозділи заключного розділу

кореспондують із викладками третього розділу, а третій його підрозділ

фактично є продовженням другого і третього підрозділів четвертого розділу,

але не в плані «розшивки вузьких місць», а з прогнозування показників сталого

розвитку та його фіскального стимулювання. Щоправда, на користь

дисертантки «працює» спроба (на с. 384-390) з обгрунтування стратегій сталого

розвитку регіонів залежно від їхньої приналежності до певної групи за

значенням інтегрального індексу сталого розвитку. При цьому самі стратегії

(супортивна, інкризивна, дисипативна та реститутивна) швидше ексклюзивні,

ніж загальноприйняті; крім того, вони недостатньо скоординовані зі

стратегічними та операційними цілями Стратегії сталого розвитку України 2020

та проекту стратегії такого розвитку до 2030 року.

Водночас, відмічені недоліки та дискусійні положення не мають

принципового характеру і не знижують загальної позитивної оцінки виконаного

дослідження, його теоретичної та практичної значимості.

VII. Загальний висновок

Дисертаційна робота А. В. Гречко на тему «Фіскальні стимули сталого

розвитку регіональних господарських систем в умовах інституціональних змін»

є самостійним, завершеним, цілісним, логічним за структурою науковим

18

дослідженням. Отримані автором нові науково обґрунтовані результати

дослідження дійсно вирішують актуальну наукову проблему, яка пов’язана з

обґрунтуванням теоретико-методологічних та прикладних засад формування та

задіяння фіскальних стимулів сталого розвитку регіональних господарських

систем в умовах інституціональних змін.

Поставлену в роботі мету досягнуто, завдання вирішені та висвітлені в

заключних висновках із теоретико-методологічних та прикладних позицій.

Наукові положення, що винесені на захист, повністю відображені в

публікаціях здобувача, які відповідають вимогам Міністерства освіти і науки

України. Подана до захисту дисертаційна робота характеризується науковим

стилем, матеріал викладено в логічній послідовності, що забезпечує

доступність його сприйняття. Зміст автореферату та основних положень

дисертації ідентичні.

Робота відповідає вимогам до дисертацій на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук, зокрема пп. 9, 10, 12, 13 та 14 «Порядку

присудження наукових ступенів», затвердженого Постановою Кабінету

Міністрів України від 24 липня 2013 р. № 567 (із змінами, внесеними згідно з

Постановами КМУ № 656 від 19.08.2015 р. та № 1159 від 30.12.2015 р.), а її

автор, Гречко Алла Володимирівна, заслуговує на присудження наукового

ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.05 – розвиток

продуктивних сил і регіональна економіка.