МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХЕРСОНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кваліфікаційна наукова праця

на правах рукопису

Омельчук Юлія Олександрівна

УДК 811.111:81’42:82-92

ДИСЕРТАЦІЯ

ПСЕВДОНОВИНИ ЯК ЖАНР СУЧАСНОГО

АНГЛОМОВНОГО МЕДІАДИСКУРСУ: ЛІНГВОКОГНІТИВНИЙ,

КОМУНІКАТИВНО-ПРАГМАТИЧНИЙ ПАРАМЕТРИ

спеціальність 10.02.04 – германські мови

Філологічні науки

Подається на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,

результатів і текстів інших авторів мають покликання на відповідне джерело

Ю. О. Омельчук

Науковий керівник –

кандидат філологічних наук, доцент

Главацька Юлія Леонідівна

Херсон – Запоріжжя – 2017

2

АНОТАЦІЯ

Омельчук Ю. О. Псевдоновини як жанр сучасного англомовного

медіадискурсу: лінгвокогнітивний, комунікативно-прагматичний

параметри. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних

наук зі спеціальності 10.02.04 – германські мови. – Херсонський державний

університет, Запорізький національний університет. – Херсон, Запоріжжя,

2017.

Роботу присвячено комплексному аналізу псевдоновин як жанру

сучасного англомовного медіадискурсу з урахуванням лінгвокогнітивного та

комунікативно-прагматичного параметрів.

У дисертації на матеріалі англомовних псевдоновин описано прямі

номінації концепту LIE – лексеми lie, lying, deceit – та дериваційні лексичні

одиниці. З’ясовано, що концепт LIE моделюється як багатовимірне

інтегративне ментальне утворення та об’єктивується в медіадискурсі з метою

реалізації авторської інтенції впливу на адресата. Відтворено тришарову

структуру концепту LIE – логіко-поняттєвий, образно-асоціативний та

валоративний складники. Простежено особливості формування псевдосмислу

в текстах недостовірних новин через вербалізацію опозиційних фреймів

СФЕРА ПРАВДИ vs. СФЕРА НЕПРАВДИ. Описано комунікативно-

прагматичні стратегії й тактики реалізації перлокутивного впливу на

адресата в текстах «фейкових» новин.

Наукова новизна здобутих результатів дослідження визначається тим,

що вперше на основі розробленого в дисертації інтегрованого підходу до

вивчення псевдоновин виявлено лінгвокогнітивне підґрунття створення

брехні; реконструйовано фреймову модель концепту LIE; окреслено основні

комунікативно-прагматичні тактики і стратегії дискурсивної реалізації

неправди, які щільно корелюють із функціями тексту псевдоновини, серед

яких ключовими постають фатична, сатирична та розважальна. Новим у

3

роботі є залучення методики концептуального блендингу з метою виявлення

псевдосмислу тексту псевдоновин.

У дослідженні висвітлено поняття «медіадискурс», «фейлетон»,

«псевдоновина», «фейк» та простежено вплив псевдоновин на реципієнтів

через сприйняття та розуміння концепту LIE. Знання людини про неправду й

обман підводиться під знак концепту LIE (НЕПРАВДА, ОБМАН) й

актуалізується в тексті псевдоновин лексичними одиницями, що позначають

неправду. Це поняття, будучи складником медіадискурсу, є однією з

найважливіших одиниць концептуальної сфери сучасної людини, а також

усього суспільства, оскільки воно є практично насрізним у сучасному

спілкуванні. Саме в медіадискурсі продемонстровані індикативні ситуації

вияву концепту LIE, оскільки вони вказують на різні характеристики явищ

обману, маніпуляцій.

Концепт LIE має тришарову структуру – логіко-поняттєвий,

асоціативно-образний та валоративний складники. Особливості логіко-

поняттєвого шару зазначеного концепту простежуємо на словесному рівні

через систему парадигматичних та синтагматичних зв’язків одиниць

англійської мови. Ядром концепту LIE, як прототипової одиниці з

найбільшою чуттєво-наочною конкретністю, що може бути як

загальнонародною, так і груповою й індивідуальною, виступає

концептуальна ознака неправда, обман – something that you say or write that

you know is untrue. До ближньої периферії семантичного поля поняття lie

належать такі синонімічні номінації: deception, fable, fib, falsehood, misreport,

nonsense, slander, whopper. До дальньої периферії відносимо дериваційні

лексичні одиниці: fiction, mock, prank, pretense, sham та одиниці вторинної

номінації: fairytale, fakestory, falsenews, myth. Протилежний за значенням

антонімічний шар складають такі лексеми, як honesty, non-fiction, truth,

truthfulness, uprightness.

Результати лексико-семантичного аналізу лексичних одиниць, що

вербалізують концепт LIE, демонструють виявлення системного характеру

4

синтагматичних та парадигматичних зв’язків лексеми lie, що виражається

його поєднанням із широким колом номінативних одиниць (дієсловами,

іменниками, прикметниками) та наявність достатньої кількості синонімів і

фразеологічних виразів.

Вивчення особливостей актуалізації та взаємодії опозиційних фреймів

СФЕРА ПРАВДИ vs. СФЕРА НЕПРАВДИ на прикладі псевдоновин,

розміщених на сайтах «фейкових новин», засвідчило, що вони репрезентуються не

лише за допомогою вербальних, а й позалінгвальних графічних засобів.

Автор псевдоновини, суб’єкт концептуальної ситуації обману, ставить

перед собою мету – досягнути певного перлокутивного ефекту на адресата,

об’єкта обману, а саме: формувати погляди і переконання реципієнтів,

змінювати їх уподобання, залучати їх увагу до важливих суспільних проблем,

уводити в оману, дезінформувати, маніпулювати і провокувати аудиторію.

Реалізація концепту LIE та відповідного перлокутивного впливу на

адресата в англомовному медіадискурсі забезпечується використанням

певних комунікативних і прагматичних стратегій і тактик, серед яких

визначено чотири провідні – аргументативна, апелятивна, валоративна та

стратегія оптимізації перлокутивного впливу.

Перспективи подальших наукових студій убачаємо в дослідженні

особливостей вербалізації концепту LIE у текстах англомовних псевдоновин

різних лінгвокультур. Крім того, майбутні наукові пошуки доцільно

спрямувати на реконструкцію полярного концепту TRUTH в англомовному

новинному медіадискурсі.

Ключові слова: медіадискурс, псевдоновина, концепт LIE, фрейм,

стратегія, тактика, псевдосмисл.

5

SUMMARY

Omelchuk Yu. O. Pseudo News as a Genre of Modern English Media

Discourse: Linguistic, Cognitive, Communicative and Pragmatic Parameters.

– Manuscript.

Dissertation for Candidate Degree in Philology (PhD): Specialty –10.02.04 –

Germanic languages. – Kherson State University, Zaporizhzhia National

University. – Kherson, Zaporizhzhia, 2017.

The dissertation deals with the complex analysis of pseudo news as a genre

of modern English media discourse, taking into account linguistic, cognitive,

communicative and pragmatic parameters.

The scientific novelty of the obtained results of the research is determined by

the fact that for the first time, on the basis of the integrated approach to the study

of pseudo news suggested in the dissertation, the linguistic and cognitive basis for

the creation of lie have been discovered; the main communicative and pragmatic

tactics and strategies of discursive implementation of lie in the given genre of

English media discourse have been outlined (such tactics and strategies are deeply

connected with the functions of «fake» news, among which phatic, satirical and

entertaining); the frame model of lie has been reconstructed. New in the thesis is

the involvement of the methodology of conceptual blending in order to identify the

«false» meaning of pseudo news of the texts.

The study clarifies the concepts «media discourse», «feuilleton», «pseudo

news», «fake» and examines the influence of pseudo news on recipients via

perception and understanding of the concept LIE. The knowledge of a human being

about lies and deceit is brought under the sign of the concept LIE (UNTRUTH,

DECEIT) and actualized in the text of pseudo news by lexical units denoting lie.

This concept being a component of the media discourse is one of the most

significant units of the conceptual sphere of modern man as well as the whole

society, since it is practically transversal in modern communication. It is in the

media discourse the indicative situations of manifestation of the concept LIE are

6

demonstrated, they specify the various characteristics of the phenomena of deceit,

manipulation.

The concept LIE has a three-component structure – conceptual, figurative

and value components. Features of the logical and conceptual layer of the

mentioned concept are traced on the verbal level via the system of paradigmatic

and syntagmatic relations of units of the English language. The nuclear of the

concept LIE, as a prototype unit with the most sensual and specific concreteness

being both universal and group or individual, is the conceptual sign of lying, deceit

– something that you say or write that you know is untrue. To the near periphery of

the semantic field of the notion lie the following synonymous nominations belong:

deception, fable, fib, falsehood, misreport, nonsense, slander, whopper. The far

periphery includes such derivational lexical units: fiction, mock, prank, pretense,

sham and units of the secondary nomination: fairytale, fake story, false news, myth.

The results of lexical and semantic analysis of lexical units verbalizing the

concept LIE demonstrate revealing of the systemic nature of the syntagmatic and

paradigmatic relationships of the lexeme lie, indicated by its combination with a

wide range of nominative units (verbs, nouns, adjectives) and the presence of a

sufficient number of synonyms and phraseological expressions.

Study of the features of actualization and interaction of opposition frames

SPHERE OF TRUTH vs. SPHERE OF LIE (the case study is pseudo news posted

on the websites of «fake news»), has shown that they are represented with verbal

as well as with non-verbal graphic means.

The author of the pseudo news, the subject of the conceptual situation of

decept, sets himself the goal of achieving a certain perlocutive effect on the

addressee, the object of deception, namely: to form outlooks and beliefs of the

recipients, to change their preferences, to attract their attention to important social

problems, to introduce mislead, misinform, manipulate and to provoke the

audience.

The realization of the concept LIE and correspondingly perlocutionary effect

on the recipient in English media discourse are ensured by the use of certain

7

communicative and pragmatic strategies and tactics, among which four leading

ones – argumentative, appealing, valorative and strategy of perlocutionary effect

optimization – have been described.

The prospects of further scientific studies we see in the study of the

peculiarities of the verbalization of the concept LIE in the texts of English pseudo

news of various linguistic cultures. In addition, future scientific research is

appropriate to focus on the reconstruction of the polar concept TRUTH in English

media discourse.

Key words: media discourse, pseudo news, concept LIE, frame, strategy,

tactic, pseudo sense.

Cписок публікацій здобувача за темою дисертації

Наукові праці, в яких опубліковані основні

наукові результати дисертації

1. Омельчук Ю. О. Щодо проблеми жанрової специфіки фейлетону //

Науковий вісник ХДУ. Серія «Лінгвістика» : Збірник наукових праць. –

Випуск 23. – Херсон : ХДУ, 2015. – С. 84 – 89.

2. Омельчук Ю. О. Фейлетоністика Дейва Баррі у світовій публіцистиці

// Науковий вісник ХДУ. Серія «Лінгвістика» : Збірник наукових праць. –

Випуск 25. – Херсон : ХДУ, 2016. – С. 51 – 55.

3. Омельчук Ю. О. Контекстологічний аналіз медіатекстів (на матеріалі

псевдоновини «Conspiracy Theorist Convinces Neil Armstrong Moon Landing

Was Faked») // Філологічні трактати : Науковий журнал. – Т. 9. – № 2. –

Суми : СумДУ, 2017. – С. 107 – 112.

4. Омельчук Ю. О. Лексико-семантична специфіка вербалізації

концепту LIE в медіадискурсі (на матеріалі англомовних псевдоновин) //

Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія

«Філологія». – № 28. – Одеса : МГУ, 2017. – С. 129 – 132.

8

5. Omelchuk Yu. Communicative and pragmatic strategies and tactics of

discursive implementation of the concept LIE in English pseudo news //

Colloquium-journal. – № 8. – Poland, Warszawa : Chocimska, 2017. – P. 71 – 75.

6. Омельчук Ю. О. Об’єктивація фреймів СФЕРА ПРАВДИ / СФЕРА

НЕПРАВДИ (на матеріалі сучасних англомовних псевдоновин) // Філологічні

трактати : Науковий журнал. – Т. 9. – № 3. – Суми : СумДУ, 2017. – С. 44 –50.

Наукові праці, що засвідчують апробацію матеріалів дисертації

7. Омельчук Ю. О. Жанрово-стилістичні особливості сучасної

сатиричної публіцистики // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної

конференції «Актуальні проблеми лінгводидактики : реалії та перспективи»,

присвяченої 80-річному ювілею від дня народження та 50-річчю наукової

діяльності доктора педагогічних наук, професора, заслуженого діяча науки і

техніки України Марії Іванівни Пентилюк (7-8 квітня 2016 р., м. Херсон)

[Електронний ресурс] / за заг. ред. І. В. Гайдаєнко. – Херсон : ХДУ, 2016. –

С. 300 – 309.

8. Омельчук Ю. О. Фейкові новини в україно- та англомовному

медіапросторі // Щорічний науковий збірник Сьомої міжнародної науково-

практичної Інтернет-конференції з україністики «Діалог мов – діалог

культур. Україна і світ». Серія : Міжнародна наукова Інтернет-конференція з

україністики. Випуск 2016. – Мюнхен : Verlag readbox unipress Open

Publishing LMU, 2017. – С. 113 – 120.

Наукові праці, що додатково відображають

наукові результати дисертації

9. Омельчук Ю. О. Фейки в сучасному англомовному новинному

медіапросторі // Науковий вісник молодих учених і аспірантів ХДУ : Збірник

наукових праць. – Херсон : ХДУ, 2017. – С. 151 – 157.

10. Омельчук Ю. О. The feuilleton : its genre specificity and functions //

Теоретична і дидактична філологія : Збірник наукових праць. – Серія

«Філологія (літературознавство, мовознавство)». – Переяслав-Хмельницький:

«ФОП Домбровська Я. М.», 2015. – Випуск 21. – С. 91 – 98.

9

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………. 11

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ

ДОСЛІДЖЕННЯ АНГЛОМОВНОГО МЕДІАДИСКУРСУ………….

20

1.1. Медіадискурс у сучасних лінгвістичних студіях..……………………

1.2. Публіцистичний дискурс як вид медіадискурсу……………………...

1.2.1. Загальна характеристика публіцистичного дискурсу…………

1.2.2. Жанрово-стилістичні особливості фейлетону…………………

1.2.3. Псевдоновина як модифікований жанр фейлетону:

онтологічні й гносеологічні властивості……………………….

1.3. Методика аналізу тексту псевдоновини: інтегрований підхід……….

1.3.1. Традиційні підходи до вивчення медіадискурсу……………..

1.3.2. Контекстуальний підхід до вивчення текстів псевдоновин…

1.3.3. Лінгвокогнітивний підхід до вивчення англомовного

новинного контенту…………………………………………………...

1.3.4. Комунікативно-прагматичний підхід до вивчення

англомовних псевдоновин……………………………………………

Висновки до розділу 1……………………………………………………….

20

32

33

37

42

55

56

59

65

70

74

РОЗДІЛ 2. ЛІНГВОКОГНІТИВНІ ОСОБЛИВОСТІ

АНГЛОМОВНИХ ПСЕВДОНОВИН…………………………………….

76

2.1. Поняття «неправда» в трактуванні сучасних наукових

парадигм……………………………………………………………….

2.2. Когнітивно-семантичний параметр дослідження концепту LIE

2.3. Когнітивно-дискурсивний параметр вивчення концепту LIE…

2.4. Лінгвокогнітивні механізми творення псевдосмислу в текстах

псевдоновин…………………………………………………………...

Висновки до розділу 2……………………………………………………….

77

84

97

105

124

10

РОЗДІЛ 3. КОМУНІКАТИВНО-ПРАГМАТИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ

АНГЛОМОВНИХ ПСЕВДОНОВИН…………………………………….

126

3.1. Псевдоновина як жанр сучасного англомовного дискурсу у

світлі основних положень прагматики тексту………………………

3.2. Стратегія досліджень англомовних псевдоновин у

комунікативно-прагматичному та дискурсивному аспектах………

3.3. Комунікативна ситуація неправди………………………………

3.4. Стратегії і тактики реалізації перлокутивного впливу в

текстах псевдоновин………………………………………………….

3.4.1. Аргументативна стратегія………………………………..

3.4.2. Апелятивна стратегія……………………………………..

3.4.3. Валоративна стратегія…………………………………….

3.4.4. Стратегія оптимізації перлокутивного впливу………….

Висновки до розділу 3……………………………………………………….

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………

126

135

141

147

147

152

157

161

165

168

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………... 174

СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ…………… 209

ДОДАТКИ…………………………………………………………………...

ДОДАТОК А………………………………………………………………...

ДОДАТОК Б…………………………………………………………………

ДОДАТОК В…………………………………………………………………

ДОДАТОК Г…………………………………………………………………

ДОДАТОК Д…………………………………………………………………

217

217

220

224

226

229

11

ВСТУП

У контексті підсилення уваги сучасної лінгвістики до комунікативно-

прагматичних та лінгвокогнітивних аспектів розвитку мови постає

необхідність дослідження дискурсу як ситуативно зумовленої мисленнєво-

мовленнєвої діяльності та його різних жанрів (Н. Д. Арутюнова, А. Д. Бєлова,

Є. В. Богатирьова, Р. Водак, О. М. Гончарук, Т. А. ван Дейк, В. І. Карасик,

С. М. Корінь, О. С. Кубрякова, М. Л. Макаров, А. П. Мартинюк,

Н. М. Пільгуй, Л. С. Піхтовнікова, А. М. Суддя, І. С. Шевченко,

О. Й. Шейгал, І. М. Яремчук, G. Brown, G. Yule), специфіки реалізації

концепту як ментальної одиниці у дискурсивній діяльності (Л. Р. Безугла,

В. І. Карасик, О. І. Морозова, А. М. Приходько, Й. А. Стернін,

І. С. Шевченко), опису та моделювання структури концепту як глобальної

ментальної одиниці концептосфери сучасної людини (В. І. Карасик,

З. Д. Попова, Й. А. Стернін), окреслення комунікативно-прагматичних

стратегій і тактик, що сприяють виявленню особливостей репрезентації

концептів (Л. Р. Безугла, В. З. Дем’янков, Р. Гібс, Р. Карстон, Дж. Серль,

І. С. Шевченко).

В умовах посиленого інтересу до вивчення дискурсу та його жанрів

медіадискурс, маючи широкий арсенал засобів маніпулювання громадською

думкою, дедалі більше популяризується й глобалізується і вирізняється

значущістю в системі аксіологічних орієнтирів аудиторії. Дослідження

медіадискурсу сприяє з’ясуванню особливостей мислення та реагування

окремих мовців і їх груп, реципієнтів певних медіапродуктів, а також дає

змогу простежити засоби впливу на аудиторію (Т. Г. Добросклонська,

М. Р. Желтухіна, С. І. Потапенко, М. А. Риженко). Сучасний медіадискурс є

тією сферою функціювання мови, що характеризується помітним розвитком і

постійними перетвореннями, трансформаціями й модифікаціями. Оперативно

реагуючи на будь-які інноваційні процеси, що відбуваються в суспільстві,

12

медіадискурс є показником розвитку соціуму, змін у певній спільноті –

позитивних чи негативних – на конкретному етапі її існування.

Загальна спрямованість лінгвістичних досліджень на вивчення

взаємозв’язку між мовою та мисленням обґрунтовує необхідність вивчення

тексту псевдоновин одночасно як когнітивного механізму кодування та

структурації знань про навколишній світ, так і способу їх словесної

об’єктивації в текстах. Синтез лінгвокогнітивного та комунікативно-

прагматичного підходів уможливлює всебічне вивчення медіатекстів

псевдоновин з метою встановлення лінгвокогнітивної та комунікативно-

прагматичної специфіки формування і функціювання цього жанру сучасного

англомовного медіадискурсу. У роботі ми послуговуємося двома термінами –

1) псевдоновини та 2) «фейкові» новини, вважаючи їх синонімічними з

огляду на етимологію лексеми fake «обман, фальсифікація, неправдива

інформація».

Актуальність розвідки зумовлена інтенсивним зростанням наукового

інтересу до проблеми дискурсу взагалі та «фейкових» новин зокрема;

відсутністю спеціальних досліджень, зорієнтованих на виявлення

лінгвокогнітивних і лінгвопрагматичних властивостей текстів псевдоновин

як жанру сучасного англомовного медіадискурсу. Актуальності також

набуває окреслення структури і змісту концепту LIE, що сприяє поясненню

того, яким чином певні засоби актуалізації його складників упливають на

читача (реципієнта) «фейкових» новин у мережі Інтернет.

Гіпотеза дослідження полягає в тому, що особливості актуалізації

концепту LIE в текстах псевдоновин зумовлюють комунікативно-

прагматичний характер медіадискурсу загалом та текстів псевдоновин

зокрема, сутність якої виявляється у створенні й досягненні бажаного

перлокутивного впливу адресанта на адресата.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертація виконана в межах комплексної наукової теми «Лінгвокогнітивні і

комунікативно-прагматичні аспекти дослідження мовно-мовленнєвих

13

одиниць сучасної англійської мови» (номер державної реєстрації

0110U002453), яку розробляють на кафедрі англійської мови та методики її

викладання Херсонського державного університету. Тему дисертації

затверджено (протокол № 7 від 24 лютого 2014 р.) й уточнено (протокол № 2

від 25 вересня 2017 р.) на засіданні вченої ради Херсонського державного

університету.

Метою дослідження є системний аналіз псевдоновин як жанру

сучасного англомовного медіадискурсу з урахуванням лінгвокогнітивного та

комунікативно-прагматичного параметрів.

Зазначена мета передбачає виконання таких завдань:

- уточнити зміст понять «медіадискурс», «псевдоновини» («фейкові»

новини);

- схарактеризувати складники медіадискурсу, його види та функційне

навантаження;

- визначити жанрову диверсифікацію зазначеного дискурсу;

- надати загальну характеристику публіцистичного дискурсу як виду

медіадискурсу;

- з’ясувати жанрово-стилістичні властивості фейлетону як жанру

публіцистичного дискурсу;

- визначити онтологічні й гносеологічні властивості псевдоновини як

модифікованого жанру фейлетону;

- обґрунтувати власний інтегрований підхід до аналізу текстів

псевдоновин з акцентом на традиційні підходи до вивчення

медіадискурсу;

- встановити лінгвокогнітивні особливості англомовного фейкового

новинного контенту з акцентом на структуру концепту LIE;

- розкрити лінгвокогнітивні механізми формування псевдосмислу в

текстах англомовних псевдоновин через реконструкцію ментальних

просторів;

14

- вивчити природу перлокутивного ефекту й описати його реалізацію у

текстах «фейкових» новин через виокремлення комунікативно-

прагматичних стратегій і тактик.

Об’єкт дослідження – псевдоновини як жанр сучасного англомовного

медіадискурсу.

Предметом вивчення є лінгвокогнітивні та комунікативно-

прагматичні властивості сучасних англомовних псевдоновин.

Матеріалом дослідження слугували 3777 мовленнєвих відрізків

англомовних псевдоновин, дібраних шляхом суцільної вибірки зі

спеціальних електронних англомовних ресурсів інтернет-мережі та

«фейкових» новинних сайтів зокрема.

Теоретико-методологічну базу дисертації формують лінгвістичні

концепції тексту й дискурсу, серед яких переважають концепція дискурсу як

когнітивно-комунікативного феномена (Т. Г. Добросклонська,

Т. І. Домброван, М. Р. Желтухіна, А. П. Мартинюк, О. І. Морозова,

Л. С. Піхтовнікова, Г. І. Приходько, С. І. Потапенко, М. А. Риженко,

І. С. Шевченко), теорія когнітивних операцій у дискурсі та теорія

концептуального аналізу (М. Ф. Алефіренко, Л. І. Бєлєхова, Ю. Л. Главацька,

Т. А. ван Дейк, Р. Джекендорф, В. Еванс, С. А. Жаботинська, Дж. Лакофф,

І. М. Колегаєва, А. М. Приходько, О. О. Селіванова, Й. А. Стернін,

Ж. Фоконьє), теорія мовленнєвих стратегій (Л. Р. Безугла, В. З. Дем’янков,

Р. Гібс, Р. Карстон, Дж. Серль, І. С. Шевченко).

Використання комплексної методики дослідження зумовлене метою

та завданнями дисертаційної роботи і передбачає залучення як

загальнонаукових, так і власне лінгвістичних методів дослідження. У процесі

роботи над фактичним матеріалом використано метод суцільної вибірки (для

формування картотеки); контекстуальний аналіз (для вивчення суспільно-

історичного контексту, який віддзеркалено у текстах правдивої та

псевдоновини), метод аналізу словникових дефініцій (для виокремлення

основних концептуальних ознак імені концепту LIE та синонімів ключового

15

слова, що є лексикалізованими), когнітивно-дискурсивний аналіз (для

визначення специфіки функціювання вербалізованих складників концепту

LIE у новинному медіадискурсі), культурологічний аналіз (для співвіднесення

змісту текстів псевдоновин із загальнокультурною інформацією),

концептуальний аналіз у поєднанні з методикою фреймового моделювання та

методикою реконструкції ментальних просторів (для опису семантичної

структури концепту LIE, розкриття лінгвокогнітивних механізмів утворення

псевдосмислу), метод когнітивно-семантичного аналізу (для виявлення

знань, які опредметнені у семантиці лексичних одиниць на позначення

концепту LIE), комунікативно-прагматичний метод (аналіз основних

комунікативно-прагматичних тактик і стратегій, що забезпечують досягнення

бажаного перлокутивного впливу).

Наукова новизна здобутих результатів дослідження визначається тим,

що вперше на основі розробленого в дисертації інтегрованого підходу до

вивчення псевдоновин виявлено лінгвокогнітивне підґрунття створення

брехні; реконструйовано фреймову модель концепту LIE; окреслено основні

комунікативно-прагматичні тактики і стратегії дискурсивної реалізації

неправди, які щільно корелюють із функціями тексту псевдоновини, серед

яких ключовими постають фатична та розважальна. Новим у роботі є

залучення методики концептуального блендингу з метою виявлення

псевдосмислу тексту псевдоновин.

Наукову новизну здобутих результатів узагальнюють такі положення:

1. «Фейкова новина» – різновид медіатексту, динамічна, складна

одиниця вищого рівня, за допомогою якої здійснюється мовленнєве

спілкування у сфері масової комунікації; це креолізований, полікодовий,

інтегративний текст з вербальним, візуальним, аудіовізуальним

компонентами.

2. Виникнення осучасненого, модернізованого жанру сатирично-

розважальної публіцистики – «фейкових» новини – щільно корелює з

певними історичними чинниками та потребами суспільства крізь жанрову

16

модифікацію фейлетону. Внутрішня структура псевдоновини зорієнтована на

недотримання зовнішньої (формальної) подібності між фактом і викладом

(перекручення інформації), зняття формальної правдоподібності шляхом

заміни реальних подій на вигадану ситуацію; недотримання ідентичності

кінцевого результату в структурі і реальному факті.

3. У світлі когнітивної лінгвістики під концептом LIE розуміємо

виражену вербальними і невербальними знаками сукупність певним чином

організованих знань і уявлень мовців про явище обману, маніпулювання

інформацією, приховування правди чи навмисне повідомлення неправдивих

фактів. Концепт LIE має трикомпонентну структуру, яка складається із

логіко-поняттєвого, образно-асоціативного та валоративного складників.

Гостра сатира поступається місцем поблажливому гумору, що сприяє

розважальному характеру текстів псевдоновин.

4. Виокремлення й опис логіко-поняттєвого складника у структурі

концепту LIE ілюструє уявлення про когнітивну репрезентацію «досвіду

неправди», що є підґрунтям моделювання фреймової структури концепту

LIE, крізь призму якої можна уявити перцептивний образ неправди. Оцінний

компонент концепту LIE віддзеркалюється у здатності людини сприймати

смисл тексту псевдоновини «викривлено», тобто сприяє формуванню

псевдосмислу.

5. Кожна парцела фреймової моделі концепту LIE (АГЕНС, ПАЦІЄНС,

ІНСТРУМЕНТ, БЕНЕФІЦІАНТ, ТЕМПОРАТИВ, ЛОКАТИВ) є

облігаторною у текстах псевдоновин, проте її вербальне наповнення

диференціюється, й, відповідно, змінюється інтенція автора (бенефіціант) та

ціль обману – чи перебільшити інформацію новин, чи надати

фальсифіковане повідомлення.

6. Реконструкція ментальних просторів із залученням елементів

фреймового моделювання є інструментом для розкриття механізмів

формування псевдосмислу в емергентній структурі бленду шляхом

лінгвокогнітивних процедур завершення й нарощування.

17

7. Реалізація прагматичної інтенції автора псевдоновини як

комунікативної події забезпечується використанням комунікативно-

прагматичних стратегій: аргументативної, апелятивної, валоративної та

стратегії оптимізації перлокутивного впливу. Останні щільно корелюють із

фатичною, сатиричною та розважальною функціями адресанта.

Теоретичне значення дисертаційної роботи визначається внеском у

розвиток дискурсології (уточнено визначення медіадискурсу та псевдоновин

зокрема), когнітивної лінгвістики (проаналізовано структуру концепту LIE у

текстах псевдоновин; побудовано його фреймову структуру; виявлено

лінгвокогнітивні механізми формування псевдосмислу), прагматичної

лінгвістики (з’ясовано комунікативно-прагматичні стратегії і тактики

реалізації прагматичного впливу у новинному медіадискурсі), теорії

дискурсу (виявлено домінантні категоріальні ознаки дискурсу, який

вивчається).

Практична цінність роботи полягає в можливості використання її

результатів і висновків у навчальних курсах зі стилістики англійської мови

(розділ «Стилістика тексту»), інтерпретації тексту (розділ «Жанрово-

стильова диверсифікація текстів»); у спецкурсах із когнітивної лінгвістики,

лінгвопрагматики; у навчально-методичній роботі для укладання навчально-

методичних посібників з інтерпретації художнього тексту; у науково-

дослідній роботі студентів та аспірантів. Висновки щодо специфіки

псевдоновин в англомовному медіадискурсі можуть бути використані в

курсах з теорії та історії журналістики (розділ «Основи медіаграмотності»,

«Фактчекінг у медіа»).

Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження

висвітлено на конференціях різних рівнів, зокрема: на ІІІ Всеукраїнській

науково-практичній конференції «Слово, речення, текст: когнітивний,

прагматичний та лінгводидактичний аспекти» (Херсон, 2013),

ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Міжкультурна

комунікація: проблеми та перспективи» (Тирасполь, 2014), ІІ Міжнародній

18

науковій конференції «Нова лінгвістична парадигма: теоретичні і прикладні

аспекти» (Одеса, 2014), ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції

«Розвиток національно-мовної особистості в умовах неперервної освіти:

надбання, реалії, перспективи» (Умань, 2015), Міжнародній науковій

конференції «Поетика дому» (Київ, 2016), Всеукраїнській науково-

практичній конференції «Актуальні проблеми сучасного мас-медійного

простору» (Херсон, 2016), Сьомій міжнародній науково-практичній Інтернет-

конференції «Діалог мов – діалог культур. Україна і світ» (Німеччина,

Мюнхен, 2016), Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів та

молодих учених «Антропоцентрична скерованість сучасної наукової

лінгвістичної парадигми» (Миколаїв, 2017), на щорічних науково-практичних

конференціях професорсько-викладацького складу факультету філології та

журналістики Херсонського державного університету (Херсон, 2014-2017).

Публікації. Основні положення дисертаційної праці висвітлено в

10 одноосібних публікаціях, 6 з яких опубліковано у фахових виданнях

України, 2 статті надруковано в зарубіжних виданнях, 7 доповідей на

конференціях, 1 електронна публікація. Загальний обсяг публікацій

становить 5,83 друк. арк.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох

розділів із висновками до кожного з них, загальних висновків, списку

використаних джерел (402 позиції), списку джерел ілюстративного матеріалу

(60 позицій) та додатків, у яких унаочнено результати аналізу

лінгвокогнітивних та комунікативно-прагматичних особливостей

англомовних псевдоновин у сучасному медіадискурсі. Загальний обсяг

дисертації становить 230 сторінок, із них 171 сторінка основного тексту.

У вступі обґрунтовано вибір теми дисертаційної праці, її актуальність,

визначено мету й завдання роботи, її об’єкт і предмет, методи дослідження,

окреслено джерела фактичного матеріалу, з’ясовано наукову новизну,

розкрито теоретичне й практичне значення одержаних результатів, подано

відомості про апробацію основних положень дисертації, кількість публікацій

19

та структуру роботи.

У першому розділі – «Теоретико-методологічні засади дослідження

англомовного медіадискурсу» – описано сучасні підходи до вивчення

медіадискурсу, схарактеризовано його функційне навантаження та

складники, визначено жанрову диверсифікацію зазначеного дискурсу, надано

загальну характеристику публіцистичного дискурсу як виду медіадискурсу,

з’ясовано природу псевдоновин як модифікованого жанру фейлетону,

обґрунтовано власний підхід та розроблено методику аналізу текстів

псевдоновин в англомовному медіадискурсі з урахуванням традиційних

підходів до вивчення медіадискурсу.

У другому розділі – «Лінгвокогнітивні особливості англомовних

псевдоновин» – з’ясовано сутність поняття «неправда» у руслі сучасних

наукових студій, описано когнітивно-семантичний та когнітивно-

дискурсивний параметри дослідження концепту LIE, виявлено

лінгвокогнітивні механізми творення псевдосмислу в текстах псевдоновин.

У третьому розділі – «Комунікативно-прагматичні властивості

англомовних псевдоновин» – з’ясовано місце псевдоновини як жанру

сучасного англомовного дискурсу у світлі основних положень прагматики

тексту, описано комунікативну ситуацію неправди, виявлено комплекс

комунікативно-прагматичних стратегій і тактик, що сприяють реалізації

перлокутивного впливу адресанта на адресата у текстах псевдоновин.

У висновках підсумовано результати проведеного дослідження та

окреслено подальші перспективи роботи з обраної тематики.

Додатки демонструють результати аналізу лінгвокогнітивних та

комунікативно-прагматичних особливостей вербалізації концепту LIE у

сучасному англомовному медіадискурсі, псевдоновинах зокрема.

20

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

АНГЛОМОВНОГО МЕДІАДИСКУРСУ

1.1. Медіадискурс у сучасних лінгвістичних студіях

У лінгвістичній літературі термін «дискурс» використовують дуже

широко, що засвідчують праці О. М. Ільченко [103], В. І. Карасика [107],

К. Я. Кусько [140], М. Л. Макарова [150], О. І. Морозової [165],

В. Є. Чернявської [260], І. С. Шевченко [72], D. Schiffrin, D. Tannen, Heidi

E. Hamilton [334] та ін. Дискурсологія стає провідним напрямом сучасних

лінгвістичних студій, хоча й залишається чимало непорозумінь у тлумаченні

її базових понять. Проте, вивчення та аналіз особливостей функціювання

дискурсу належить до одного з провідних напрямів сучасної лінгвістики.

Різні аспекти окресленої проблеми висвітлено в працях таких лінгвістів, як

Н. Д. Арутюнова [9], Ш. Баллі [14], М. М. Бахтін [21], Е. Бенвеніст [27],

А. Вежбицька [44], Т. ван Дейк [69; 293], Т. Г. Добросклонська [74],

В. І. Ільїн [100], О. С. Кубрякова [134], В. В. Петров [192], Ш. Сафаров [226]

та ін. В українському мовознавстві цим питанням займаються

Є. В. Богатирьова [34], В. Г. Борботько [37], О. М. Боровицька [38],

Р. А. Бубняк [39], В. Б. Бурбело [40], В. В. Буряк [41], Н. Л. Волкогон [48],

Т. В. Воропай [53], О. М. Галапчук-Тарнавська [55], О. М. Гончарук [61],

Т. І. Домброван [76], О. В. Зернецька [98], С. М. Іванченко [102],

С. П. Коновець [119], С. М. Корінь [121], О. П. Онуфрієнко [189],

Н. М. Пільгуй [196], Л. С. Піхтовнікова [200], Г. Г. Почепцов [209],

Т. В. Радзієвська [217], Л. Г. Ряполова [225], К. С. Серажим [231],

І. А. Соболева [240], А. М. Суддя [248], І. С. Шевченко [72], В. Д. Шинкарук

[269], Г. М. Яворська [272], І. М. Яремчук [274] та ін.

У фокусі уваги вітчизняних наукових шкіл перебувають різні види

дискурсу відповідно до сфери використання – публіцистичний

21

(І. А. Соболева), газетний (С. П. Коновець), рекламний (Н. Л. Волкогон),

літературно-критичний (Р. А. Бубняк), дискурс національної ідентичності

(О. П. Онуфрієнко), політичний дискурс (К. С. Серажим), комунікативний

(Ф. С. Бацевич) тощо [174].

Дискурс є складним комунікативним явищем, що поєднує

екстралінгвальні чинники й елементи когніції. Цим пояснюється відсутність

єдиного загальновживаного визначення цього поняття та комплексного

підходу до його аналізу. Дослідники пропонують різні трактування поняття

«дискурс», що дає змогу науковцям стверджувати про «розмитість» його

поняттєвих меж [149]. Зокрема, поняття дискурсу асоціюється з виявами

комунікації в суспільстві (комунікативний дискурс) [238] та комунікацією у

межах певних каналів (візуальний дискурс) [68]. Крім того, дискурс

пов’язують із виявом правил спілкування, способів викладу та втілення

прагматичної мети мовців (дидактичний дискурс) [177]. Зважаючи на

етнокультурні особливості спілкування виділяють міжкультурний дискурс

[268]. Соціальні, вікові та статеві характеристики учасників комунікації

також ототожнюють з типами дискурсу. У таких випадках говорять, зокрема,

про політичний [155; 237] та феміністичний дискурс [213].

Як свідчать результати критико-аналітичного огляду наукових

розвідок, дослідники виділяють два основні напрями вивчення дискурсу як

зв’язного тексту у сукупності з екстралінгвальними, прагматичними,

соціокультурними, психологічними та іншими чинниками, як тексту, що

розглядають в аспекті подій, як цілеспрямованої соціальної дії, як

компонента, який бере участь у взаємодії людей і механізмах їх свідомості:

комунікативний та діяльнісний (Н. І. Лютянська) [148]. Представники

першого напряму досліджують шляхи взаємодії мови з екстралінгвальними

чинниками [9; 108]. Прихильники діяльнісного напряму [136; 150] тлумачать

дискурс як соціальне конструювання реальності та форму вияву знань; як

сукупність розумових операцій під час обробки мовних даних та позамовної

ситуації в процесі породження мови [161].

22

У нашій роботі термін «дискурс» визначаємо як лінгвістичну одиницю

спілкування, яка відображає диференційоване різноманіття картини світу, що

включає: ситуації соціальної взаємодії, які типізуються; учасників соціальної

взаємодії; соціальні норми та конвенції; культурологічні уявлення й форми.

Застосування синергетичних принципів у дослідженні мовних явищ дає

змогу поясними, яким чином мовна система, залишаючись собою, може

еволюціонувати, яким чином їй вдається підтримувати себе у стані

динамічного балансу, тоді, коли її конституенти функціюють, а функціюючи,

змінюються. За твердженням, С. М. Єнікєєвої, синергетика пояснює

закономірність існування мовних явищ, які раніше розглядалися як

«асистемні» і, навіть, маргінальні [82, с. 223]. З огляду на це, вважаємо

доцільним застосування методики дослідження дискурсу псевдоновини як

об’єкта синергетики, що уможливлює всебічне розкриття його особливостей.

Т. І. Домброван зауважує, що для свого функціювання кожна система

повинна не лише бути рухливою і динамічною, а й мати такі властивості, як

гнучкість і адаптивність, тобто бути здатною підлаштовуватися під зовнішні

зміни, вносити відповідні корективи у свою внутрішню структуру і

діяльність, шукати нові можливості гармонійного існування в певному

середовищі [78, с. 141].

У період становлення будь-яка система характеризується певним

ступенем дезорганізації, що відповідає її проходженню через стан

«нерівноваги». Однак з наближенням до гармонічного, стабільного стану

ступінь хаотичності зменшується, система вибудовується відповідно до

організуючих параметрів, що наближають її до певного сталого стану (так

званого атрактора) [там само, с. 142].

Синергетичний підхід до визначення мови як складника дискурсу, що

реалізується через текст, надав змогу дослідникам визначити її як «відкриту,

динамічну, нелінійну мегаситему, що складається з багатьох складно

організованих ко-еволюціонуючих у різному темпі систем і підсистем, що

керуються певними параметрами порядку з метою збереження стабільності і

23

функціональності цієї системи» [78, с. 145].

Згідно з синергетичними уявленнями, система, що самоорганізується,

(наприклад, дискурс) повинна складатися як мінімум із двох ієрархічних

підсистем, здатних моделювати стан одна одної, а також стан системного

оточення [72, с. 29]. За образно-порівняльним визначенням Г. Г. Почепцова:

«Пропозиція – звичайний для нас елемент структури. Висловлювання

поєднує в собі як саму пропозицію, так і соціальний контекст його

використання. На вищому рівні ті ж відносини повторюються в тексті й

дискурсі» [209, с. 75]. Таким чином, система дискурсу має підсистеми (текст

і контекст), які здатні відбивати (моделювати) одна одну і своє соціально-

психологічне, когнітивне оточення.

Дві основні функції дискурсу – накопичення знань та їх передача –

потребують відповідної організації дискурсу.

Носієм інформації є текст (тексти), який у вербальних знаках фіксує

цілі і знання адресанта і певною мірою може їх активізувати в адресата.

Контекст (тобто комунікативна ситуація), семантико-граматична і

комунікативна єдність текстового елементу (слова, висловлювання, періоду)

з текстовим і ситуаційним оточенням як індикатором значення і ваги цього

елементу [230, с. 251] створює умови, в яких створюється текст.

Запис інформації на носій (у текст) мінімально залежить від

комунікативної ситуації, якщо перша функція дискурсу (акумуляція знань)

превалює. Максимальну залежність від контексту спостерігаємо при

переважанні іншої функції дискурсу (передача в комунікативному акті знань,

що виникли в тексті, і/або ще раніше, але тих знань, які автор суб’єктивно

переоцінив) [235, с. 89].

Текст має добре відомі й розроблені категорії: зв’язність,

інформативність тощо [56]. До цієї парадигми понять також належить

поняття стилю тексту. Відображальна (моделююча) здатність тексту

неминуче зводиться до відображальних можливостей текстових категорій.

Що стосується контекстного породження і використання текстів, тут

24

спостерігаємо велике розмаїття пояснень того, як це відбувається. Для таких

пояснень залучають поняття позалінгвальних умов, пресупозицій, інтенцій

комунікантів, мовної особистості, мовної картини світу та ін. Усе це

розмаїття неоднорідних понять можна «привести до загального знаменника»

тільки у синергетиці, одночасно з’ясувавши їхній відображальний потенціал

[72, с. 29-30].

Процес утворення дискурсу як системи Л. С. Піхтовнікова умовно

поділяє на три етапи: 1) когнітивний (етап задуму, планування, врахування

обмежень); 2) прагматичний (створення стратегій, що реалізують задум);

3) етап мовно-мовленнєвої реалізації (реалізація стратегій у мовленні) [235,

с. 91].

Учасниками кожного етапу, що формують самоконтрольовану систему,

є такі: 1) автори (автор) дискурсу, які є мовними особистостями; 2) вбудовані

в мовну картину світу соціальні очікування (замовлення) на результати

реалізації дискурсу; 3) обмеження на дискурс: традиція жанрів, обсяг, норми

викладу, екстарлінгвальні умови тощо [там само, с. 91].

Із синергетичного погляду перші два етапи становлять собою зміст

атрактора – ментального конструкту, який спрямовує процес

дискурсоутворення в потрібне русло послідовного досягнення цілей.

Опонентом атрактора є репелер, його зміст характеризують зазначені вище

обмеження [72, с. 30].

Дискурс виникає під упливом певних цілей і обмежень. Їхній набір

можна в деякому сенсі ототожнити з інтенціями (задумами) автора тексту,

нормами викладу, позалінгвальними умовами, а також з архетипами

комунікантів. До корпусу цілей і обмежень можливо включити інші поняття,

наприклад, мовної картини світу, що у певній культурі є глобальним

обмежником контекстів.

З погляду синергетики всі цілі дискурсу є так званими атракторами,

тобто об’єктами, що «притягують» і направляють усі процеси організації і

добору в системі. Обмеження можна уявити собі як антиатрактори

25

(репелери), які відштовхують при доборі й організації усе, що не вкладається

в норми.

Синергетичне уявлення про атрактори й репелери дає змогу зрозуміти

дві закономірності:

1) Будь-який процес добору лексичних одиниць або варіантів

структури системи, представляє знищення невизначеності (ентропії) і є

стиском інформації. «Стиск» рівносильний вибору одного з багатьох

варіантів (наприклад, серед денотацій і конотацій) або уточненню інформації

шляхом рекурсії. Атрактор «стискає» інформацію, виражаючи її більш

стисло, наприклад, образно або реферативно. Власне, при цьому і з’являється

зміст тексту, який (само)організується під впливом атракторів.

Отже, інтенції автора дискурсу, позалінгвальні умови, норми та ін., які

є з погляду синергетики атракторами й репелерами, відіграють цілком

визначну й вирішальну роль в організації дискурсу. Самоорганізацією вона є

не в тому значенні, що дискурс виникає незалежно від його автора, а в тому,

що автор є одночасно і творчим конструктором дискурсу, і «знаряддям»

атракторів і репелерів, що виникли до нього і незалежно від нього.

2) Стиснення інформації, процеси добору, вибору конструкцій

можливі тільки в нерівновагових станах системи. Сутність нерівновагого

стану мовної системи легко зрозуміти з протилежних прикладів.

Строго ділова галузь, патентні формули, математичні теореми тощо –

це тиражування давно створених кліше. Фактично, тут дискурс не

створюється; цьому перешкоджає сталий стан системи: однозначно визначені

імена й предикати, строго окреслені й незмінні семантичні поля [197, с. 36].

На противагу цьому в нерівновагових станах системи дискурсу вступають у

дію такі можливості мови, як деривація, валентність мовних одиниць,

варіантне синтаксичне узгодження, а також текстова надфразова єдність.

Неможливо провести чітку межу між самоорганізацією контексту й

підсистем тексту як складників дискурсу. Фактично вони нероздільні, але в

самоорганізації контексту відіграє роль одна система атракторов і репелерів

26

(інтенції, норми тощо), а в самоорганізації текстів – інша ієрархія атракторів.

Самоорганізація тексту неминуче пов’язана із самоорганізацією всіх

текстових категорій і стилю тексту. Стиль є «сукупністю прийомів

використання мови...» і «різновидом мови, що характеризується

особливостями в доборі, сполученні й організації мовних засобів у зв’язку із

завданнями спілкування» [221, с. 345].

Композиційні рівні тексту, будучи, у свою чергу, його підсистемами,

створюють ієрархію, частини якої здатні моделювати одна одну.

Передумовою взаємного моделювання виступає принцип зворотного зв’язку

і принцип інформаційної архітектоніки [72, с. 33]. У цьому

Л. С. Піхтовнікова простежує здатність до взаємного моделювання підсистем

– основну передумову самоорганізації дискурсу.

Дуже важливо для самоорганізації системи те, що різні атрактори й

репелери утворюють ієрархію, свій власний простір. Крім описаної вище

ієрархії, що організує контекст, атрактори присутні й у стильовому просторі

текстової підсистеми, на всіх композиційних рівнях, приймаючи більш

звичні для лінгвістів назви. Так, наприклад, на формальному рівні це може

бути фільтр для добору корпоративної лексики [197]. Однак у всіх випадках,

конкретні назви атракторів не змінюють їх синергетичну роль і сутність:

добір і стискання інформації.

Певний обсяг інформації (прагматичної, естетичної) в дискурсі можна

передати різними способами. Уся система атракторів і репелерів з метою

створення тексту «групується» в інтенціях автора в єдиний атрактор. Він

містить у собі норми й інновації, і добір елементів тексту відбувається

шляхом порівняння зі змістом цього атрактора [72, с. 34].

Логічно можливими є відносно швидка і відносно повільна дія

параметра порядку в системі, тобто швидкий або повільний режим

самоорганізації. Такі можливості реалізуються й у дійсності, у літературних

жанрах модерн і ретро, а на рівні текстів – у вигляді великих текстів і

коротких текстів з кульмінацією.

27

Повільний прояв параметра порядку означає, що структура, стиль,

композиція тексту встановлюється відносно повільно. Стискання інформації

атракторами робиться, в основному, за допомогою рекурсії, що уточнює і

звужує вибір. У результаті, як правило, з’являються великі тексти з великою

кількістю пояснень, уточнень. Швидко виявлений параметр порядку створює

в тексті, як правило, ситуацію загострення інтриги, несподівану кульмінацію

[72, с. 34].

Таким чином, у самоорганізації системи дискурсу беруть участь

підсистеми тексту й контексту, атрактори й репелери, параметр порядку та

ін., що забезпечують самоорганізацію дискурсу як процесу подолання

нерівновагового стану системи.

Нині, в час інформаційної доби, коли важко переоцінити роль

інформаційних технологій у сучасному світі, ключовим типом дискурсу

постає медіадискурс (медійний дискурс [233], мас-медійний дискурс [54;

149], мас-медіальний дискурс [87], масово-інформаційний дискурс [106; 179],

дискурс мас-медіа [124; 267], дискурс ЗМІ [257]). Сучасне суспільство, котре

пронизане безперервною комунікацією, характеризується широкими

можливостями для людства вільно передавати і приймати інформацію, мати

миттєвий доступ до знань, що було важко або взагалі неможливо в попередні

епохи розвитку цивілізацій.

Поява Всесвітньої мережі Інтернет сприяла зростанню міжнародних

спілкувань у різних сферах людського життя. Інтенсивну глобальну

комунікацію, безперервний інформаційний обмін як невід’ємну частину

прогресивної спільноти неможливо уявити поза межами медіадискурсу.

Адже на сучасному етапі швидкого розвитку засобів електронного

спілкування медіадискурс належить до одного з найважливіших інструментів

формування суспільства, оскільки саме медіаресурси забезпечують адресатів

інформацією, що має певний перлокутивний ефект: упливає на процес

формування думок і переконань, визначення кола інтересів і уподобань, на

здійснення політичного вибору тощо.

28

Одним із перших поняття ‘медіа’, ‘мас-медіа’, ‘медійний простір’, що є

дотичним до поняття «медіадискурс», спробував розтлумачити канадський

науковець М. Маклюен, який уважав, що «медіапростір – це спосіб

розширення людини. Тобто розширення можливостей людини і водночас

звуження самого простору, доступність до перегляду та участі у подіях у

різних куточках планети» [151, c. 301]. Первинним завданням медіапростору,

на його думку, є спосіб осмислення реальності, здійснення ефективної

комунікації та формування громадської думки.

Медіадискурс – це функціонально зумовлений тип дискурсу,

сукупність процесів і продуктів мовленнєвої діяльності у сфері масової

комунікації у всьому їх різноманітті та складності їх взаємодії [74, с. 182].

Мас-медійний дискурс трактують як ієрархічно організований,

багаторівневий комплекс текстів, у якому тексти меншого структурно-

змістового об’єму входять до більших текстових цілих (тексти преси, радіо,

телебачення, Інтернет) [85, с. 138]. Медіадискурсом уважають реальність,

створену засобами масової комунікації, що опосередковують продукування,

зберігання і поширення суспільно важливої інформації [137, с. 15].

Медіадискурс тлумачать як «зв’язний, вербальний або невербальний, усний

чи письмовий текст у сукупності з прагматичними, соціокультурними,

психологічними й іншими чинниками; виражений ЗМІ, взятий в аспекті

подій, що є дією, котра бере участь у соціокультурній взаємодії і відбиває

механізм свідомості комунікантів. Будучи польовою структурою, дискурс

ЗМІ має центр, що містить прототипні жанри, і периферію, яку складають

маргінальні жанри, що відрізняються неоднорідною природою в силу свого

розташування на стику різних типів дискурсу. Дискурс ЗМІ носить

опосередкований характер, тобто між адресантом і адресатом є дистанція –

просторова і / або часова» [87, c. 132].

Проблемним питанням вивчення медіадискурсу присвятили праці

Н. Д. Арутюнова [9], Р. Барт [19], Т. Г. Добросклонська [75], В. І. Карасик

[107], Г. Я. Солганик [241], Л. І. Шевченко [266] та ін. Медіадискурс входить

29

до кола інтересів багатьох суміжних із лінгвістикою наук – соціолінгвістики,

лінгвопрагматики, психолінгвістики, теорії тексту, дискурсології – і

пояснюється, здебільшого, феноменальною природою масової комунікації. В

рамках соціології дослідження медіадискурсу спрямовані на виявлення

ідеологічної сутності, соціальної функції масової комунікації, її значення для

суспільства. Психологічний аспект вивчення ЗМІ пов’язаний із аналізом

питань опосередкованого спілкування, особливостей сприйняття інформації,

механізмів упливу на аудиторію, маніпулювання нею. У лінгвопрагматиці

основний акцент робиться на функціональній спрямованості медіадискурсу в

глобальному розумінні. В теорії комунікації дискурс розглядають як

динамічне поняття, здатне до розвитку. Одним із пріоритетних у вивченні

медіадискурсу став когнітивний підхід, що зосереджений на медійній

сутності не тільки відображати реальні події, але й інтерпретувати їх,

аналізувати та впливати на свідомість. У сучасній українській комунікації це

відбувається через властивості медіаканалів (від друкованих ЗМІ до інтернет-

ресурсів), ідеологічні установки, культурну специфіку, візуалізацію тощо. Це

створює своєрідний прецедент для інформаційної картини світу.

До дистинктивних ознак медіадискурсу належать: 1) групова

співвіднесеність (адресант поділяє погляди своєї групи); 2) публічність

(відкритість, орієнтованість на масового адресата); 3) полемічна

орієнтованість (створення протиріччя з подальшою дискусією);

4) інсценування і масова спрямованість (уплив на кілька груп одночасно) [86,

с. 27 – 40].

Значну роль медіадискурсу в сучасному суспільстві пояснюють

потужним упливом на стан громадської свідомості, оскільки більшість своїх

уявлень про світ людина отримує з періодики, теле- і радіопередач,

Інтернету. Відмінними рисами ЗМІ є їх публічність, тобто необмежене коло

споживачів; непряма, розділена у просторі і часі взаємодія комунікантів;

односпрямованість упливу від комунікатора до реципієнта, неможливість

зміни їх ролей [257]. Показовим є той факт, що ЗМІ створені не тільки для

30

передачі відомостей, інформації, а й «є активними учасниками суспільно-

політичних й економічних процесів у суспільстві – учасниками, що

створюють ситуації, формують настрої і думки» [175, с. 13]. Вони реалізують

соціальний контроль мас. Невід’ємною властивістю ЗМІ є їх здатність

впливати на аудиторію, здійснення ідеологічного, політичного, економічного

чи організаційного впливу на оцінки, думки і поведінку людей [257].

Маніпулятивна природа медіадискурсу зумовлена інтенціональною

установкою, тобто задумом адресанта певним чином уплинути на адресата.

Медіадискурс – це комунікативне явище, а будь-яке спілкування є

цілеспрямованим впливом [70, c. 138], що уможливлює досягнення одного із

завдань зазначеного типу дискурсу – сформувати суспільну думку.

Серед функцій медіадискурсу виокремлюють такі:

1) інформативну;

2) регулятивну (поєднує в собі ідеологічну функцію, функції

соціального контролю та маніпуляції свідомістю громадськості);

3) освітню;

4) розважальну;

5) фатичну (встановлення контакту між видавцем та аудиторією);

6) рекламну [80, с. 22 – 23].

Жодна із зазначених функцій медіадискурсу не має функційної

переваги над іншою. З одного боку, важливим ключовим феноменом

медіадискурсу є поняття «інформація», адже саме вона визначальною мірою

фігурує у різних контекстах – «право людини на отримання об’єктивної

інформації», «задоволення інформаційних потреб», «інформаційне

суспільство» тощо [там само, с. 25]. З іншого боку, продукування та

керування інформацією в умовах сучасного суспільства стає культурним,

ідеологічним та маркетинговим проектом, а медіадискурс бере активну

участь у реалізації руху соціальної думки та формуванні концептуальної

картини світу індивіда [там само, с. 26]. Дослідники зазначають, що ЗМІ не

лише відіграють важливе значення у пізнанні світу, у забезпеченні

31

динамічного спілкування, у підтриманні соціальної рівноваги, а й водночас

вони володіють руйнівною силою, стаючи знаряддям маніпуляції свідомістю

[252, с. 79]. Дедалі частіше інформаційні технології, медіаресурси та Інтернет

зокрема, використовують для маніпулювання масовою свідомістю, впливу та

контролю над суспільством. За допомогою них створюють так звану

«викривлену реальність», яку продукують на замовлення певних

зацікавлених осіб чи груп [111, с. 281]. Медіадискурс використовують для

підпорядкування свідомості аудиторії конкретним пропагандистським ідеям,

що роблять людину відкритою і беззахисною перед маніпулятивними

засобами.

Складниками медіадискурсу традиційно вважають пресу, радіо,

телебачення та Інтернет. Але цей перелік не є вичерпним. До структурних

елементів медіадискурсу деякі дослідники зараховують друковане слово,

пресу, телефон, телеграф, радіо, кіно, телебачення, комікс, ігри, рекламні

оголошення і навіть електрику (все, що пов’язано з комунікацією) [151,

c. 14]. Медіадискурс включає в себе не лише вербальне повідомлення і

медіаканал, а й усі екстралінгвальні чинники, пов’язані з особливостями його

створення, – інтенцію автора, отримувача повідомлення (реципієнта),

способи кодування адресантом інформації та її декодування адресатом,

соціально-історичний та політико-ідеологічний контексти.

Аналіз наукових розвідок щодо виокремлення видів медіадискурсу

дозволяє стверджувати про таку їхню таксономію: відповідно до виконуваної

комунікативної функції (публіцистичний, рекламний та PR-дискурс), за

каналами реалізації з урахуванням того, який саме зі специфічних засобів

комунікативного впливу переважає – візуальний, аудіо- та аудіовізуальний

(теле-, радіо- та комп’ютерний дискурси) [54, c. 112], за здатністю реалізації

у сфері масової комунікації (усні медіадискурси (діалоги, монологи,

полілоги, інтерв’ю, пряма мова тощо) та неусні медіадискурси (радіодискурс;

теледискурс; друкований (газетний, журнальний); інтерактивний (Інтернет)

дискурси) [233, c. 391].

32

Як відомо, реалізація дискурсу відбувається через набір жанрів, який є

специфічним для кожного окремого дискурсу та кожної окремої культури. На

цьому етапі розвитку мовознавства актуальним залишається питання

жанрової диференціації в межах певного дискурсу та співвіднесеність

окремих текстів із жанрами [147, c. 135].

Жанри медіадискурсу розрізняють за метою впливу на аудиторію,

широтою висвітлення реальності, засобами образної виразності, глибиною

аналізу та широтою узагальнення. Традиційно виділяють:

інформаційні жанри (новина, замітка, інтерв’ю, бесіда, репліка,

коментар, репортаж, звіт тощо);

аналітичні жанри (стаття, бесіда, кореспонденція, рецензія,

проблемне та портретне інтерв’ю й ін.);

художньо-публіцистичні жанри (нарис, фейлетон, памфлет, пародія

тощо) [153, с. 199].

Отже, медіадискурсу як сукупності процесів і продуктів мовленнєвої

діяльності у сфері масової комунікації притаманні певні властивості як

функційної, так і жанрової диференціації, сутність яких зумовлена

комунікативною функцією та засобом реалізації комунікативного впливу.

1.2. Публіцистичний дискурс як вид медіадискурсу

Як свідчить критико-аналітичний огляд наукових доробок вітчизняних

і закордонних науковців, поява псевдоновин як жанру сучасного

англомовного дискурсу щільно корелює саме із розвитком фейлетону як

художньо-публіцистичного жанру злободенного змісту, якому притаманні

сатиричність, динамізм викладу, невимушена композиція, пародійність,

застосування позалітературних жанрів, зокрема приватного та ділового

листа, доповіді, резолюції тощо [130, с. 27]. Отже, вважаємо доцільним

закцентувати увагу на загальній характеристиці публіцистичного дискурсу як

33

виду медіадискурсу та окреслити місце фейлетону у межах зазначеного

дискурсу.

1.2.1. Загальна характеристика публіцистичного дискурсу.

Лінгвістичні дослідження художньо-публіцистичних текстів в Україні та

закордоном проводяться протягом достатньо тривалого часу [92; 123; 157;

245; 259; 305]. У наукових розвідках стикаються інтереси спеціалістів зі

стилю, поетики, а також інтереси професійних журналістів, пропагандистів,

іміджмейкерів. Досліджується різноманіття стратегій створення вдалого

образу у відносно короткому і доступному для адресатів тексті. Вивчається

вплив на створюваний текст екстралінгвальних умов, мовної картини світу.

Важливу роль для визначення публіцистичного тексту відіграє контекст,

адже він, як правило, містить імпліцитну інформацію, актуальну для

розуміння тексту.

Публіцистичний дискурс трактують як різновид інформаційно-

орієнтаційного інституційного дискурсу, що реалізується за допомогою

засобів масової комунікації та передбачає свідому і явно виражену

актуалізуючу позицію автора [216, с. 4].

Характеризувальною ознакою публіцистичного дискурсу є наявність

двох комунікантів – автора та реципієнта. Публіцистичний дискурс передає

інформацію одночасно з її оцінкою автором статті. Передусім, тексти

публіцистичного дискурсу дозволяють охопити значну кількість адресатів.

Інформація, отримана через канали публіцистичного дискурсу, сприяє

формуванню у суспільній свідомості політичної, мовної, наукової, наївної

картини світу [105, с. 30].

Основними функціями публіцистичного дискурсу є пізнавальна,

інформативна та регулятивна. Регулятивна функція передбачає організацію

та регулювання процесів, уплив на аудиторію, контроль над суспільною

думкою [88, с. 191]. Одним із різновидів регулятивної функції є функція

впливу, тобто пряма і непряма пропаганда й агітація. Її завдання полягає у

визначенні громадянського та політичного вибору, пропозиції набору

34

стандартів стилю життя, що зумовлюють мотивацію. Сюди входить не лише

формування думки, а й заклик до дії, виховання звичок [86, с. 192].

Призначенням регулятивної функції також є надання певної оцінки.

Публіцистичний дискурс виносить на розгляд громадськості певне коло

питань, закликаючи до усвідомлення їх важливості для задоволення

соціальної потреби інтересів, формує первинне ставлення (позитивне або

негативне) до фактів, пропонує різні види оцінок («добре», «погано»,

«корисно», «шкідливо» тощо). Процес оцінювання містить у такому випадку

не тільки схвалення, думку, а й елементи раціонального знання, виступаючи

засобом аргументації. Лексика оцінки формує суспільні стереотипи та

ідеологеми [там само, с. 193 – 194].

Отже, текстам публіцистичного дискурсу властива комунікативно-

прагматична спрямованість. Вони не лише інформують, а й упливають на

громадськість шляхом переконання та навіювання.

Публіцистичний медіадискурс представлений текстами, що належать

до публіцистичного стилю. Щоправда публіцистичний стиль трактують

науковці неоднаково. Традиційно більшість дослідників ототожнюють

поняття «публіцистичний стиль» і «газетний стиль». Однак деякі чітко

відрізняють публіцистичний стиль від газетного стилю, в межах якого

лінгвіст розрізняє: а) стиль газетних повідомлень, заголовків і оголошень,

котрі, на його думку, і є суттю газетного стилю; б) стиль газетних статей, що

є різновидом публіцистичного стилю, куди також належать ораторський

стиль і стиль есе [305, с. 295].

Проте таке об’єднання специфічних рис мови газети в поняття

газетного стилю вважаємо неправомірним, адже при цьому ознаки

функціонального стилю підмінюються ознаками жанру. Крім того, в

передовицях, текстах політичних документів і виступів, у статтях про

культуру, науку чи техніку відображаються різні стильові системи мови.

Нарівні з публіцистичним стилем у газеті може бути наявний і офіційно-

35

діловий під час публікації документів загального значення, і науковий;

нарешті, в газетах друкуються і художні твори або уривки з них.

Науковці навіть пропонують виділяти не газетний, а інформаційний

стиль, стверджуючи, що в усній і писемній мовній практиці є велика група

жанрових форм особливого призначення, які набули цілком конкретної

стильової визначеності. Це передусім значна частина газетних матеріалів,

інформаційні передачі, радіо і телебачення, усні повідомлення. До жодного з

перерахованих стильових різновидів літературної мови їх зарахувати не

можна. Це, безперечно, своєрідний стиль літературної мови. За жанром

оформлених у цьому стилі матеріалів його автор називає інформаційним [18,

с. 3].

Класифікуючи стилі, або функційні різновиди мови, вчені описують

стиль масової преси і виокремлюють при цьому інформаційний та власне

публіцистичний стилі [259, с. 54–58]. Дехто з дослідників, зважаючи на

практику вживання різних термінів щодо номінації того самого об’єкта,

взагалі пропонує використовувати назви публіцистичний та інформаційний

(стиль) як синонімічні [92, с. 83]. Наголошується на необхідності включення

до складу функційних стилів ще одного спеціального стилю –

інформаційного, що дає змогу під час вивчення відповідних тем зі стилістики

чіткіше представити систему функційних стилів мови, теоретично

обґрунтувати лінгвостилістичні відмінності між мовленням інформаційним і

власне публіцистичним [там само, с. 91].

Існує певна дискусія і стосовно статусу газетного стилю. Деякі

лінгвісти вважають, що існування газетного стилю зумовлене і певною

метою комунікації, і наявністю специфічної системи мовних засобів. Однак

ці властивості реалізуються тільки в окремих матеріалах газети: коротких

інформаційних повідомленнях, газетних звітах, інформаційних статтях,

рекламах і оголошеннях, заголовках і в передовицях. Проте реклама і

оголошення в газетах нічим не відрізняються від тих, що представлені в

інших засобах масової інформації. Дослідники стверджують, що можливість

36

існування «власне інформаційних статей» у газеті є досить сумнівною, адже

вибір і публікація матеріалу завжди визначаються ідеологічними

установками друкованого видання [245, с. 239].

Отже, специфічно газетний стиль виявляється лише в коротких

інформаційних повідомленнях, газетних звітах і заголовках. Своєрідність

газетних заголовків у пресі не є вагомою підставою для того, щоб

стверджувати наявність окремого функційного стилю. Повністю

погоджуємось із думкою окремих лінгвістів про доцільність говорити не про

газетний стиль, а про мову газети взагалі, розуміючи під цим поняттям і

особливості мови, і жанрову специфіку.

Виявлення лінгвістичних особливостей художньо-публіцистичних

типів текстів витікає із загальних ознак жанру та його текстових функцій.

Варто враховувати, що деякі дослідники ототожнюють поняття «жанр» і «тип

тексту» [156, с. 164]. Під жанрами, зокрема журналістськими художньо-

публіцистичними, розуміються стійкі типи публікацій, які об’єднані

подібними формально-змістовими ознаками [253].

Такі жанроутворювальні ознаки дозволяють віднести текст до певного

жанру:

1) об’єкти зображення;

2) способи відображення дійсності (фактографічний, аналітичний,

наочно-образний);

3) функції відображення (пропагандистські, комерційні, рекламні,

критичні та ін.);

4) творчі цілі (інформувати, висловити власне ставлення) [156, с. 165].

Для здійснення творчих цілей також використовують різноманітні

методи, що поділяються на три групи: а) емпіричні або документальні, тобто

методи підбору інформації, характерні для бесід, інтерв’ю; б) теоретичні

методи (логічний, історичний, аналіз, синтез, аналогія); в) методи наочно-

образного узагальнення, що спираються на прийоми асоціації, фантазії,

метафоризацію, метонімію, гіперболізацію тощо [253].

37

У межах публіцистичного дискурсу сатирична публіцистика чутливо

реагує на зміни в суспільстві, тому автори активно шукають нові форми й

засоби поєднання конфліктного та комічного. У центрі нашої уваги – один із

типів художньо-публіцистичних текстів соціально-критичного спрямування,

популярний у попередніх епохах – фейлетон – як передумова виникнення

псевдоновин.

1.2.2. Жанрово-стилістичні особливості фейлетону. У прозовий текст

фейлетону можуть бути включені віршовані фрагменти. Фейлетон уважають

проміжною ланкою між оповіданням, новелою, нарисом, що

характеризується чіткою фактичною основою з наявним авторським

підтекстом. За тематикою виокремлюють такі типи фейлетону: художній,

документальний, із «невказаною адресою», узагальнювальний, проблемний,

оглядовий, «проти явища», «проти особистості» [130, с. 27].

В англомовних лексикографічних джерелах подано таке визначення

цього жанру: фейлетон – це короткий літературний твір фамільярного тону

та знайомого змісту, що включає в себе визнання, спогади автора, картини з

життя тварин, символічні розповіді, які натякають на особисті та національні

проблеми [339 , с. 1016].

Фейлетон як літературно-публіцистичний газетний твір сатиричного

характеру започаткований 28 січня 1800 р., коли при французькій газеті

«Journal des Debats» з’явився листок-додаток (feuilleton), спочатку

заповнюваний театральною хронікою, віршами, загадками, шарадами,

рецензіями тощо. Згодом твори такого спрямування були перенесені на

повноцінну газетну сторінку. Тривалий час вони там посідали осібне місце:

друкувалися у спеціальному розділі газети. Ще на початку ХХ сторіччя

жанрові особливості таких публікацій не враховувалися: фейлетоном

уважали все, опубліковане у газеті «підвалом», тобто в нижній частині

газетної полоси (навіть великий белетристичний твір міг називатися

фейлетоном) [62, с. 258].

38

Серед найвідоміших майстрів фейлетону часів його появи відзначаємо

постійну колонку американського фейлетоніста Арта Бухвальда у виданні

«International Herald Tribune», подібну колонку Майлса Кінгтона в

англійській газеті «The Times», гумористично-сатиричні твори Остапа Вишні

на шпальтах української газети «Народна воля», журналу «Червоний перець»

та ін.

У складних умовах сучасного життя, в умовах постійного емоційного

напруження і фізичного виснаження людство відчуває потребу у певному

розслабленні, розумовому відпочинку, відновленні фізичних сил. Велику

роль у нехай і короткочасному відволіканні від розв’язування повсякденних

проблем та вирішення різноманітних питань відіграють так звані

«розважальні» жанри в медіадискурсі. Сенсації, чутки, скандали, обрамлені

нестандартними, привабливими, іноді приголомшливими заголовками та

оригінальний виклад матеріалу не можуть не привернути увагу навіть

найвибагливішої аудиторії.

З огляду на підвищену зацікавленість читацької аудиторії саме таких

жанрів багато престижних періодичних видань, окрім аналітичної інформації,

містять так звані розважальні колонки, рубрики. Прикладом є сатирична

рубрика американського письменника Енді Боровітца «The Borowitz Report»

у журналі «The New Yorker», гумористична колонка Дейва Баррі в газеті

«The Miami Herald» та ін. Матеріали подібного розважального,

гумористичного, іронічного та сатиричного плану містяться на сторінках

раніше американського таблоїда вигаданих новин, а нині популярного веб-

сайту «Weekly World News», британського сатиричного веб-сайту новин «The

Daily Mash», британського гумористичного веб-сайту новин «News Biscuit»

(колонка фейлетоніста Джона О’Фарелла). На особливу увагу заслуговує

американська агенція сатиричних новин «The Onion», що складається з

розважальної газети і сайту, які публікують сатиричні статті про міжнародні,

національні та місцеві новини.

39

Огляд творчості одного з провідних американських фейлетоністів –

Дейва Баррі – його сатиричної публіцистики, власного сайту, блогу та

гумористичних колонок («Vintage Columns», «Annual Gift Guides», «Year in

Review», «The Olympics», «Political Conventions») надав нам змогу

стверджувати про наявність розважальної публіцистики в сучасному

англомовному медіадискурсі [186, с. 51], яка представлена сатиричними

статтями, художньою белетристикою (понад 30 книг, зокрема «Big

Trouble« («Великі неприємності», 1999), «Science Fair« («Науковий ярмарок»,

2008, у співавторстві з американським письменником Рідлі Пірсоном), «The

Bridge to Neverland« («Міст до Чарівної країни», 2011, у співавторстві з Рідлі

Пірсоном), «Insane City» («Божевільне місто», 2013), гумористичною

публіцистикою («Dave Barry’s Bad Habits: A 100% Fact-Free Book» («Погані

звички Дейва Баррі: 100% легковажна книга», 1987), «Dave Barry Greatest

Hits» («Найпопулярніші хіти Дейва Баррі», 1988), «Dave Barry Is from Mars

and Venus» («Дейв Баррі з Марса і Венери», 1997) та ін. Твори автора

настільки актуальні й комічні, що деякі з його робіт були екранізовані,

зокрема «Big Trouble« («Великі неприємності», 2002), «Dave Barry's Complete

Guide to Guys« («Повний путівник по мужикам», 2005), «Peter and the

Starcatchers» («Пітер та ловці зірок», 2012) [390].

Розмежовуючи поняття «реальний факт» і «перебільшення», публіцист

часто стверджує: I am not making this up – Я не вигадую [390]. У центрі його

уваги exploding or flaming items, тобто «вибухові» (найактуальніші)

персонажі – cows, whales, vacuum cleaners, toilets, Pop-Tarts, Barbie dolls, а

також dogs lacking intelligence, live blogging the television series 24 and amusing

government studies.

Досить часто у заголовках різноманітних постів у своєму блозі

публіцист використовує всі великі літери – «капси», наприклад,

WBAGNFARB (Would be a good name for a rock band – Було б гарною назвою

для рок-гурту), висміюючи при цьому задовгі інтернет-скорочення.

40

Фейлетон як тип публіцистичного тексту має структуру, що реалізує

загальні вимоги до таких текстів, а також специфічні ознаки цього жанру.

При реалізації загальних і специфічних вимог у тексті фейлетону

відіграють роль «творчі протиріччя», характерні цьому жанру:

протиріччя між відносною стислістю і насиченістю тексту

інформацією;

відносне протиріччя між художнім, сатиричним і публіцистичним

началом фейлетону [156, с. 165].

Творче протиріччя між відносною стислістю тексту фейлетону і його

інформаційною насиченістю вирішується шляхом створення двох видів

фейлетону – белетристичного та публіцистичного [130, с. 32]. Сатиричне

викриття певних явищ через систему художньо осмислених образів – ось

основне завдання белетризованого фейлетону.

У публіцистичному фейлетоні цієї мети досягають по-іншому.

Узагальнення, властиве сатирі, реалізується тут не через систему художніх

образів, а через образ-тезу, образ-думку. Система логічних умовиводів дає

змогу фейлетоністові досягти певного результату. Поняття публіцистична

категорія в такому фейлетоні може не перетворюватися в художній образ, але

вона щільно корелює з іншими поняттями й уявленнями публіциста, ця

категорія виконує ту саму функцію узагальнення, що й художній образ [там

само, с. 22].

Виокремлення публіцистичного та белетристичного фейлетону є

умовним, оскільки ці два типи текстів не мають чітких меж: в одному й тому

самому тексті спостерігаємо елементи, наявні як в одному, так і іншому

видові, і як результат, белетристичний і публіцистичний фейлетон належать

до одного типу тексту – публіцистичного. Обидва типи тексту мають одні й

ті самі завдання й об’єкт відображення. Способи розв’язання завдань, не

дивлячись на всю різницю, мають більше спільних рис, ніж відмінних. В

обох випадках внутрішня структура фейлетону залишається тією самою.

Вона основана на дотриманні зовнішньої (формальної) подібності між

41

фактом і його викладом. Однак формальна правдоподібність знімається

заміною реальної ситуації на штучну. Нерідко вводиться асоціативна тема

для порівняння об’єктів і понять. У фейлетоні необхідним є дотримання

ідентичності кінцевого результату у структурі тексту й реального факту [130,

с. 113].

Під зовнішньою (формальною) подібністю між фактом і його викладом

розуміють виклад матеріалу, коли автор дотримується хронології описуваних

подій, уводить об’єкти в текст із конкретними іменами і не допускає

тропеїчних перейменувань. Однак ця подібність є формальною, оскільки

автор фейлетонів експліцитно або імпліцитно вводить власну оцінку подій

асоціативною темою, що не порушує хронологію. Тим самим змінюється

сенс описуваної ситуації.

Белетристичний і публіцистичний фейлетон може бути як адресним,

так і безадресним [там само, с. 49]. Адресний фейлетон акцентує увагу на

конкретних фактах, їх сатиричній суті. В безадресному фейлетоні

об’єднуються декілька фактів, що є скланиками досліджуваної проблеми.

Існує ще одна класифікація фейлетонів – документальний та

проблемний [62, с. 258-259]. У документальному фейлетоні фактичною

основою є реальна подія, життєвий приклад або якась особа. Автор не

переінакшує інформацію, не домислює, а відбирає для опису лише виразні,

актуальні, злободенні явища. У центрі проблемного фейлетону – не

конкретна особа, а проблема, підкріплена узятими з багатьох джерел

фактами. Вся оповідь розгортається навколо ключового питання, якому

підпорядкований фактичний матеріал.

Отже, жанрові властивості та функційне навантаження фейлетону

можна звести до декількох позицій, а саме:

1) загальні вимоги до фейлетону як типу тексту публіцистичного

дискурсу соціально-критичного спрямування: відносна стислість, відсутність

абстрактних висловлювань, інформаційна насиченість, полемічність,

42

маніфестація авторського ставлення до об’єкта зображення, аналітичність як

пошук істини разом із читачем;

2) специфічні вимоги і завдання: злободенність і оперативність,

виявлення сатиричної суті факту, створення сатиричного образу чи концепту;

3) об’єкт фейлетону: факт, що стосується персони, процесу, події і т.ін.;

4) фейлетон становить собою суперечливу єдність публіцистичного,

сатиричного і художнього начал;

5) творче вирішення протиріч полягає в створенні двох типів

фейлетонів: публіцистичного і белетристичного;

6) обидва типи тексту можуть бути адресними і безадресними,

документальними та проблемними;

7) внутрішня структура фейлетону передбачає:

дотримання зовнішньої (формальної) подібності між фактом і

викладом;

зняття формальної правдоподібності шляхом заміни реальних подій

на вигадану ситуацію;

дотримання ідентичності кінцевого результату в структурі і

реальному факті [156, с. 165].

Отже, фейлетон належить до текстів публіцистичного дискурсу як виду

медіадискурсу та відзначається гострим суспільно-політичним змістом,

актуальністю й оперативністю проблематики, сатирично-гумористичною

образністю, жвавим дотепним викладом. Як художньо-публіцистичний тип

тексту фейлетон не лише акцентує увагу на описі фактів, піддаючи їх

сатиричній типізації, узагальненню, а й ставить за мету розважити

реципієнта.

1.2.3. Псевдоновина як модифікований жанр фейлетону:

онтологічні й гносеологічні властивості

Час та сучасні соціальні потреби суспільства ставлять нові вимоги до

засобів масової інформації, друкованих чи медійних. Цим зумовлена поява

нових медійних жанрів, зокрема розважальних. У межах інфотейнменту,

43

особливість якого полягає у використанні різноманітних прийомів

привернення уваги реципієнтів, на особливу увагу заслуговують

псевдоновини або фейкові новини (фейк-ньюз).

Однією з цілей відвідування всесвітньої мережі Інтернет, перегляду

телебачення, прослуховування радіопередач, читання періодичних

друкованих видань є ознайомлення з найостаннішими новинами світу.

Більшість досліджень свідчать, що постійними відвідувачами новинних

сайтів є ті, хто, так би мовити, «сидить на інформаційній голці» – люди, які

стежать за новинами набагато пильніше, ніж середньостатистичний

американець [129]. Але нерідко користувачі Інтернету не можуть відрізнити

«фейкову» (неправдиву, перекручену) інформацію від достовірної, а

журналісти, в свою чергу, успішно досягають власної мети – без особливих

зусиль увести в оману «спраглих» читачів і переконати їх у правдивості

певного повідомлення.

Якщо появу фейлетону датують ХІХ сторіччям, то першу згадку про

сформований на його основі й особливо поширений нині сучасний жанр

псевдоновин знаходимо в американській газеті «Daily Tobacco Leaf-

Chronicle» (штат Теннессі). В одному з випусків за 1980 рік міститься стаття

із заголовком «TOO MUCH «FAKE» NEWS: The Indian Situation Was Never So

Grave as reported» [394]. Популяризацію терміну пов’язують із статтею

Девіда Лібермана під назвою «FAKE NEWS. A SPECIAL REPORT: WHAT WE

SEE ISN’T ALWAYS NEWS – IT’S PUBLIC RELATIONS», розміщеною на

обкладинці у «TV GUIDE» у лютому 1992 року [399].

Слово фейк (від англ. fake – підробка) є багатозначним. У загальному

розумінні фейк означає будь-яку підробку, яку хтось намагається видати за

оригінал, обман, фальсифікацію, неправдиву інформацію. У ЗМІ з’явилося

безліч новоутворень, таких як фейк-ньюз, фейк-програма, фейк-тест, фейк

фільм, відеофейк, фотофейк; фейкові новини, фейкові розмови, фейкові

обіцянки, фейкові пенсіонери, фейкові переселенці; фейкова інформація,

фейкова політика, фейкова «реальність», фейкова смерть, фейкова думка,

44

фейкова ідентичність, фейкова впевненість, фейкова елегантність, фейкова

гра, фейкова сторінка, фейкова децентралізація, фейкова республіка,

фейкова газета, фейкова логіка, фейкова реформа, фейкова коаліція,

фейкова декларація, фейкова демократія, фейкова пандемія, фейкова

активність, фейкова федерація, фейкова боротьба, фейкова перемога;

фейкове питання, фейкове весілля, фейкове оголошення, фейкове інтерв’ю,

фейкове екологічне лихо, фейкове представництво, фейкове правосуддя,

фейкове привітання, фейкове викрадення, фейкове повідомлення, фейкове

смс, фейкове Євробачення, фейкове опитування, фейкове повстання, фейкове

голосування; фейковий парад, фейковий ролик, фейковий конкурс, фейковий

чемпіонат, фейковий лист, фейковий розіграш, фейковий президент,

фейковий мир, фейковий теракт, фейковий патріот, фейковий аккаунт,

фейковий скандал, фейковий світ; фабрика фейків, фейкануті, фейкофобія,

фейкінг, фейкобудівництво [67, с. 40].

Багато оказіоналізмів мають антропоцентричне спрямування: фейкова

сім’я, фейкове життя, фейкові друзі, фейкова особистість, фейкове

оточення, фейкові люди, фейкер, фейк-мейкер [там само, с. 40].

У медіадискурсі фейк характеризують як оманливий, жахливий,

брехливий, образливий, лицемірний, маскарадний, безбарвний, жалюгідний,

отруйний, зрадницький, даремний, огидний, брудний, політичний,

інформаційний, черговий, інсценований, відвертий, нахабний, обурливий,

нічого не вартий тощо. Формат «фейк» замінює реальні речі, дії та почуття.

Людина стає «актором» фейку, учасником фейк-дискурсу та інших суміжних

видів дискурсу, які сприяють поширенню фейку [там само, с. 40].

Відсутність комплексних досліджень порівняно нового жанру

псевдоновин у медіадискурсі зумовлює необхідність подальшого його

вивчення. Ґенезу виникнення і становлення псевдоновин як жанру в

медіадискурсі прослідковуємо через з’ясування спільних жанрових ознак із

жанром фейлетону.

На основі «теорії розмивання жанрів і жанрових форм» [114; 236]

45

висунуто гіпотезу про модифікацію жанру фейлетону, популярного у

попередніх епохах, до осучасненого жанру – псевдоновин або «фейкових»

новин. Модернізацію жанру фейлетону до сучасного жанру псевдоновин як

форму жанрової модифікації пояснюють потребами конкретної історичної

доби, певними історичними змінами, очевидно зацікавленнями нинішнього

суспільства. Стверджуємо саме про модифікацію жанру, адже і фейлетон, і

псевдоновина характеризуються низкою спільних жанрових ознак – гострим

суспільно-політичним змістом, актуальністю й оперативністю проблематики,

сатирично-гумористичною образністю, жвавим дотепним викладом.

За обсягом і фейлетони, і псевдоновини невеликі, стислі. Джерелом

розміщення для обох жанрів є Інтернет-мережа, друковані періодичні

видання. Тільки на відміну від фейлетонів псевдоновини можуть бути

репрезентовані ще й на телебаченні, а фейлетони, в свою чергу, складати

собою окрему друковану збірку фейлетонів певного автора. Об’єктами

зображення можуть бути одні й ті самі особи, події, явища тощо.

Порівнюваним жанрам притаманний недостовірний, неправдивий спосіб

відображення дійсності, ефект «перекручування» і «домислення» фактів

(метафоризація, метонімізація, гіперболізація). Специфічні риси, характерні

для жанрів такого спрямування, – гумористичність, пародійність,

сатиричність, парадоксальність – реалізуються в текстах і псевдоновин, і

фейлетонів.

Наявність прихованого змісту – підтексту, антропоцентричність,

існування адресанта й адресата зумовлюють подібність цих жанрів.

Ставлення адресанта до об’єкта комунікації прослідковується в текстах

фейлетонів і «фейкових» новин через уживану ним лексику, особливості

синтаксису (питальних, окличних речень) тощо. Автори обох жанрів ставлять

собі подібну мету – досягти певного прагматичного ефекту: спонукання до

дії, спричинення зміни думок, переконань, оцінок реципієнта. Щодо

функційного навантаження, то в текстах зазначених жанрів прагматична

маніпулятивна функція, оцінна функція, функція переконання – переважають

46

над інформативною. Таким чином, мета і функції їх однакові, різниться

тільки жанрова форма подачі матеріалу, спричинена вимогами сучасності.

До диференційних рис фейлетонів та псевдоновин відносимо авторську

модальність (автори фейлетонів зазначають свої імена, прізвища, навіть в

інтернет-мережі, тоді як автори фейкових новин, як правило, залишаються

невідомими для читачів) та наявність додаткових графічних засобів

(«фейкові» новини на відміну від фейлетонів часто супроводжуються

фотофейками чи відеофейками).

Отже, спільних рис між фейлетонами та «фейковими» новинами

набагато більше, ніж відмінних, і диференційні риси незначні. З огляду на

вище сказане, можемо стверджувати, що жанр фейлетону модифікувався,

еволюціонував, модернізувався до жанру псевдоновини. Відповідно до вимог

часу виник подібний жанр, що так само має на меті висміювати людей та їх

учинки, привертати увагу до певних подій чи навпаки своєю сенсаційністю,

парадоксальністю відволікати реципієнтів від важливіших проблем.

Поняття «фейкові новини» трактують як синонім до «неправдивої

інформації». Проте деякі дослідники вважають таке тлумачення не зовсім

коректним. Ми поділяємо такий погляд, адже «фейк» передбачає навмисне

перекручення, вигадування, дезінформування, а неправдива інформація може

бути подана у ЗМІ випадково – через халатність журналістів, неуважність,

недостатній фактчекінг. Неправдива інформація може бути спростована

засобом масової інформації, у якому вона була подана [111, с. 282-283].

У контексті нашого дослідження, екстраполюючи ідеї І. М. Мудрої,

послуговуємося таким визначенням псевдоновини – це навмисно створена

новина, подія чи журналістський матеріал, який містить неправдиву або

перекручену інформацію, що дискримінує певну людину чи групу осіб в очах

аудиторії [171, с. 185].

Називаючи фейк «інструментом інформаційної війни», дослідники

виокремлюють такі завдання фейкових повідомлень: дезінформувати

аудиторію; пропагувати власне бачення, політику чи позицію; викликати

47

агресію; похитнути позицію індивідуума і змусити його засумніватися;

посіяти паніку; змінити уставлену думку в аудиторії; спонукати по певної дії;

активувати увагу і зацікавити аудиторію; переконати аудиторію за

допомогою вигаданих фактів; залякати аудиторію тощо [171, с. 185].

Сфера функціювання неправди/брехні – переважно усна. Письмовим

різновидом неправди в широкому розумінні є тенденційна подача фактів у

ЗМІ [165, с. 221]. «Фейкові новини» – різновид медіатексту, котрий

визначають як «динамічну, складну одиницю вищого рівня, за допомогою

якої здійснюється мовленнєве спілкування у сфері масової комунікації» і

називають креолізованим, полікодовим, інтегративним текстом (з

вербальним, візуальним, аудіовізуальним компонентами) [138, с. 6 – 7].

Залежно від реалізованих авторських інтенцій, Д. Сімпсон виділяє три

рівні успішності обману:

повністю успішний обман – коли мовцеві вдалося обманути слухача

щодо істинності змісту свого повідомлення;

успішний обман – коли слухач уведений в оману щодо щирості

мовця (навіть якщо він не вірить в істинність повідомлюваного);

виконаний (performed) обман – коли реципієнт показує, що він

повірив у щирість мовця (навіть якщо це не так) і довіряє йому [330, с. 626].

Неправда, представлена вперше, як об’єктивні знання в фейк-ньюз,

породжує певні «нові знання» аудиторії, а неправдива інформація повторена

ще раз, так само, як і нова брехня, дозволяє підтримувати і контролювати

знання тієї самої аудиторії. Неправда є способом прояву влади і дозволяє

здійснювати контроль над дискурсом (громадським і публічним), перемикати

увагу аудиторії на нові «знання» – неправдиву інформацію, як правило, різку,

помітну, часом абсурдну, обмежувати доступ до більш важливої інформації

або ж зовсім перекривати її [66, с. 221].

Маніпулятивний уплив псевдоновин – це комбінований уплив:

персуазивний (усвідомлюваний вплив) і сугестивний (прихований).

Можливості засобів масової інформації дозволяють «кодувати» певну

48

інформацію, обмежувати або закривати доступ до деяких знань; розробляти

технології поведінки для проникнення у свідомість адресата, знижувати

«психологічний захист» (іноді і відключати механізми захисту психіки) і

послаблювати контроль з боку свідомості, руйнувати усталені образи [66,

с. 221]. Це явище має довгу історію, але наразі характер і масштаби його

поширення сприяли появі нової якості – постправдивої політики [116]. Саме

прикметник post-truth (постправдивий) зафіксовано як повнозначне слово

2016 року в Оксфордському словнику [400]. Як «постправдиві» розуміються

обставини, за яких об’єктивні факти менш впливові в формуванні

громадської думки, аніж апеляції до емоцій та особистих переконань. Саме

такий постправдивий світ, наповнений хибною інформацією, підживлює

прийняття ірраціональних рішень та процвітання популізму. За даними

дослідницького центру New Research Center 64% американців визнали, що

фейкові новини збивають їх з пантелику [116].

Такі новини містять інформацію часто гумористичного чи

сатиричного характеру і створюються або з розважальною метою, або для

того, щоб привернути увагу до важливих суспільних проблем, або висміяти

деякі ганебні явища, поширені у певній спільноті, або для дезінформування

та провокування громадськості. Автори псевдоновин задаються метою

дезінформувати читацьку / глядацьку аудиторію; нав’язати реципієнтам

власне бачення; змінити думку аудиторії; спонукати до активних дій;

зосередити увагу і зацікавити адресатів новин; переконати аудиторію за

допомогою вигаданих фактів; залякати аудиторію і навіть посіяти паніку в

суспільстві тощо.

Психологи стверджують: «Оскільки ми живемо в інформаційному світі,

наше бачення та реакції визначаються змістом інформації, яку ми

споживаємо. Дослідження показують, що люди вважають найбільш

важливими саме ті теми й проблеми, які активно висвітлюються й

обговорюються в ЗМІ. Таким чином можна цілеспрямовано коригувати

уявлення суспільства – фактично формувати нову реальність» [215].

49

Та попри всі зазначені негативні чинники фейкові новини набувають

дедалі більшої популярності. Це пояснюється тим, що читачі не одразу здатні

розпізнати підробку правдивої інформації або почасти беззастережно вірять у

достовірність описаних фактів. Активний попит аудиторії на псевдоновини

породжує стрімке поширення завідома перекручених, неправдивих новин у

мережі Інтернет, що сприяє збільшенню чисельні сайтів із вмістом фейкових

новин.

В інтернет-мережі існує багато спеціальних веб-сайтів, на яких

розміщуються неправдиві новини, а пошукові системи навіть пропонують

різноманітні огляди і рейтинги таких сайтів. Так, зокрема Джон Макклейн,

веб-ентузіаст і «новинний наркоман» (Web enthusiast and news junkie), на

сторінках веб-сайту MAKEUSEOF наводить перелік найпопулярніших десяти

веб-сайтів фейкових новин та сатири – «Faux News: 10 Best Websites for Fake

News and Satire» (McClain John 2009). Найкращими автор називає такі

джерела: The Onion (America’s Finest News Source – найкраще американське

джерело новин), Private Eye (the British version of the Onion – британський

варіант американського Оніон), Indecision Forever (a regular political website –

постійний політичний веб-сайт), NewsBiscuit (offers the «news before it

happens» – пропонує новини, які ще навіть не сталися), «The Spoof« («one of

the leading satire newspapers on the Internet» – одна з провідних сатиричних

газет в Інтернеті), «Sports Pickle (is a humor, satire, and parody website covering

the world of sports – гумористичний, сатиричний і пародійний веб-сайт, що

висвітлює світ спорту), Unconfirmed Sources (publishes political satire and news

story parodies – публікує політичну сатиру та пародії на новини), CAP News

(with U.S. and international news, the website also reports on politics,

entertainment, business, health – разом з новинами США та закордонними

новинами веб-сайт повідомляє про політику, розваги, бізнес, здоров’я), The

Enduring Vision (website is packed full of news, editorials, and great features,

including «The Best of Spam» – веб-сайт насичений новинами, передовими і

сенсаційними статтями, включаючи «Найкращий Спам»), DERF Magazine

50

(from local content to stories on just about anything, DERF also includes pet

obituaries and lame horoscopes – окрім місцевої інформації про що завгодно,

Дерф також включає в себе некрологи домашніх тварин і недолугі

гороскопи), NewsMutiny (offers national and world news, as well as articles on

local, entertainment, home and garden, advice, and a «Farts and Giggles» page

with all kinds of crazy stuff – пропонує національні та світові новини, а також

матеріали про місцеві новини, розваги, будинок і сад, поради і сторінки з

усіма видами божевільної маячні) [372].

Закордонні фахівці не тільки створюють рейтинги перекручених новин,

а й роблять чимало спроб описати явище фейкових новин і з’ясувати їх

позитивний чи негативний уплив на реципієнтів. Канадський дослідник-

соціолог, філолог А. Амарасінгем упорядкував збірник «The Stewart / Colbert

Effect: Essays on the Real Impacts of Fake News», що містить статті різних

авторів про дві американські сатиричні телевізійні програми «The Daily

Show» із Джоном Стюартом та «The Colbert Report» зі Стівеном Кольбером

[275].

Есеїсти (Jody C. Baumgartner and Jonathan S. Morris «Is fake news the real

news?» – «Фейкові новини справжні?», Dannagal Goldthwaite Young and Sarah

E. Esralew «Theoretical considerations. Irony and the news: speaking through cool

to American youth» – «Теоретичні міркування. Іронія та новини: незворушно

до американської молоді», Kevin A. Wisniewski «Real ethical concerns and fake

news: The daily show and the challenge of the new media environment» –

«Справжні етичні проблеми і підроблені новини: Щоденне шоу і виклик

нового медіасередовища») вивчають проблеми, породжені популярністю

розважальних фейкових новини, а саме: з’ясування ролі сатири в політиці,

відслідкування зниження рівня довіри до традиційних джерел інформації,

опис інформаційної функції зазначених шоу, а також способів, якими ці шоу

впливають на громадську думку.

Серед прогресивної молоді нині модним є звертання до так званих

додатків на Google Play – на кшталт Fake News Maker, Fake News Generator і

51

т.п. За допомогою подібних програм будь-який користувач може легко

розіграти своїх друзів. Додатки, що працюють як генератори жартівливих

новин, містять набір веселих новинних статей, які здатні приголомшити

друзів чи знайомих. Користувачеві необхідно просто вибрати заголовок

статті, вказати своє ім’я і місце розташування, і буде згенерована кумедна

стаття, яку можна відправити через соціальні мережі або електронною

поштою певному адресатові.

Завдяки інтернет-журналістиці новини стають більш оперативними та

менш достовірними. Ледве не щодня через сторінки інтернет-видань

проходять неточні або зовсім неправдиві повідомлення. Псевдоновини – це

певний тест для електронних видань та їх журналістів на профпридатність.

Більшість ЗМІ не вдається його пройти. Іноді вони намагаються приховати

свої помилки, але це тільки підриває довіру аудиторії і применшує

авторитетність видання.

Створюються спеціальні рейтинги, топи псевдоновин. Наприклад,

американський інтернет-активіст Віл Біч запропонував свою підбірку «6 of

the funniest fake news stories that the media fell for» – «6 найсмішніших

фейкових новин у ЗМІ» [350].

Аналіз текстів псевдоновин дозволяє стверджувати, що неправдиву

інформацію можна класифікувати за різними ознаками, відповідно до

критеріїв їх класифікації:

за формою їх презентації (текст, фото, відео, голосовий запис);

за змістом (агітація, пропаганда, маніпуляція тощо);

за тематикою (політичні, соціальні, світські тощо);

за призначенням для певної вікової категорії (для молоді, для зрілих

людей, для пенсіонерів тощо);

за джерелом інформації (від першого джерела, без джерела,

невідоме джерело) [111, с. 284].

Фахівці в галузі Public Relations пропонують класифікувати

псевдоновини відповідно до їхньої мети (створені випадково, створені в

52

рамках інформаційної війни, створені з комерційною метою, створені задля

залучення трафіку, створені з незрозумілою метою (розважальні

псевдоновини)):

1. Фейки, створені випадково. Цей різновид новин є найменш

поширеним. Зазвичай подібні новини стають результатом редакційного

поспіху, помноженого на некомпетентність журналістів, зловживання

автоматичними перекладачами і своєрідний гумор засобів автоматичної

перевірки орфографії.

2. Фейки, створені в рамках інформаційної війни. З метою посилення,

наприклад, російсько-українського, російсько-американського конфліктів,

генеруються все більш вигадливі фейки.

3. Фейки, створені з комерційною метою. Найчастіше

використовуються недобросовісними комерсантами, які заробляють на

псевдонаукових розробках чи торгують різноманітними біодобавками з

нібито чудодійними властивостями. Дещо рідше фейки використовуються як

інструмент «чорного PR».

4. Фейки, створені задля залучення трафіку. У гонитві за читачами

автори псевдоновин сторюють такі неправдиві повідомлення, що

вирізняються значним гумором, нерідко злим, і приголомшують аудиторію.

5. Фейки, створені з незрозумілою метою (розважальні, «жовті»

новини, що містять неточні або взагалі недостовірні чи перекручені факти)

[141]. Останні у центрі нашої уваги.

В умовах безупинного спілкування суспільства в соціальних мережах,

постійного обміну власними фото, зростаючого інтересу до інноваційних

цифрових технологій новина про появу сучасного фотогаджета стала

сенсаційною: Selfie sticks? How about selfie shoes?»: Let’s be honest, the selfie

stick craze has set back evolution by a considerable number of years, but if the

seflie shoe was real we’d be doomed. – «Селфі палиці? А як щодо Селфі

взуття?»: Давайте будемо чесними, манія на селфі палиці залишилася

далеко позаду в нашій еволюції, але якби селфі взуття було б можливим, ми

53

були б приречені [350]. Для більшої вірогідності інформації на сайтах був

розміщений цілком правдивий відеоролик із демонстрацією цього винаходу.

Чимало Інтернет-джерел одразу шокують своїх користувачів подібною

новацією, не здогадуючись про те, що це був просто першоквітневий жарт.

«Neil Armstrong is convinced the moon landing was fake» – «Ніл

Армстронг визнав, що політ на місяць був вигадкою» таким заголовком

приголомшив громадськість американський сайт фейкових новин The Onion,

який популяризував новину про те, що теоретики, таємно змовившись,

переконали Ніла Армстрогна в тому, що його висадка на Місяць була

неправдивою чуткою, навіть якщо він там насправді був. У повідомленні

йшлося про те, що Н. Армстронг був змушений переглянути кожну деталь

його висадки на Місяць і після аналізу декількох відеоматеріалів з YouTube

та блогу, зрештою визнав, що його поїздка на Місяць була вигадкою на прес-

конференції. З метою досягнення кращого ефекту та впливу на адресатів на

сайті був розміщений фрагмент відео з кінофільму «Тупий та ще тупіший»

(1994), на якому один із персонажів Ллойд (актор Джим Керрі) звертає увагу

на вирізку з газети з промовистою назвою «Man Walks on the Moon» –

«Людина висадилася на Місяці» і висловлює відверте здивування: «Невже?»

[350].

Беручи до уваги розповсюдженість фейкових новин у медіадискурсі та

той факт, що чимало засобів масової інформації не нехтують їх поширенням

заради своїх високих рейтингів та зацікавлення читацької аудиторії, слід бути

обачним і розсудливим читачем для того, щоб «не попастись на гачок»

«вигадливих» журналістів. Не слід звинувачувати у цьому тільки майстрів

пера, адже поширення неправдивих новин спричинене декількома

тенденціями в сучасних українських ЗМІ. Як зазначають дослідники, «по-

перше, це таблоїдизація ЗМІ, поширення суто «жовтих», розважальних

правил і методів створення матеріалів на «солідну» інформаційну

журналістику» [20]. Автор називає цю тенденцію «інфотейнментом» –

примітивізацією журналістики як такої. «Гучний заголовок, що має збивати з

54

ніг. Зміст – гранично спрощений, без півтонів, а отже, такий, що гіпертрофує

подію, а то й викривлює її. Сенсація як самоціль, коли метою стає не

інформувати, а вразити, приголомшити. Йдеться, власне, не лише про

правила та методи – вони є наслідками, – а про ціннісні орієнтири, про саму

мету журналістської діяльності» [20]. По-друге, це «ретранслятивний

характер політико-інформаційної журналістики». Ретранслятор не несе

відповідальності за те, що ретранслює. Відповідальність за зміст і

правдивість реклами несе особа, яка замовляє такі вигадані новини.

Отже, з огляду на псевдоновину як модифікований жанр фейлетону,

зазначаємо, що до її онтологічних властивостей належать:

соціально-критичне спрямування: відносна стислість, відсутність

абстрактних висловлювань, інформаційна насиченість, полемічність,

маніфестація авторського ставлення до об’єкта зображення, аналітичність як

пошук істини разом з читачем;

створення сатиричного образу чи концепту;

об’єкт «фейкової» новини: факт, що стосується персони, процесу,

події;

псевдоновина є синтезом суперечливої єдності публіцистичного,

сатиричного і художнього начал; а таке протиріччя складає джерело розвитку

псевдоновин;

внутрішня структура псевдоновини зорієнтована на недотримання

зовнішньої (формальної) подібності між фактом і викладом (перекручення

інформації), зняття формальної правдоподібності шляхом заміни реальних

подій на вигадану ситуацію; недотримання ідентичності кінцевого

результату в структурі і реальному факті.

Щодо гносеологічних характеристик псевдоновин, то можна

припустити, що сатирична функція, притаманна тексту фейлетону, набула

«нової» комічної тональності – від жорсткого відношення до дійсності,

різкого висміювання, тобто від іронії та сарказму, до доброзичливої,

55

глузливої об’єктивації дійсності (гумор), що, у свою чергу, сприяє розвитку

розважальної функції тексту псевдоновини.

1.3. Методика аналізу тексту псевдоновини: інтегрований підхід

Мета роботи зумовила виокремлення декілька етапів аналізу тексту

псевдоновин, сутність яких полягала в опрацюванні наукових джерел, відборі

текстів псевдоновин, безпосередньо дослідженні концепту LIE, крізь призму

якого ми намагалися з’ясувати, яким чином певні засоби актуалізації його

складників упливають на читача «фейкових новин», та виявленні

комунікативно-прагматичних стратегій.

Етап теоретичного узагальнення й осмислення включає опрацювання

наукових джерел і з’ясування теоретичних засад дослідження медіадискурсу

загалом і текстів псевдоновин зокрема, що уможливлює аналіз дефініцій

основних термінів і понять нашої роботи. На таксономічному етапі

дослідження методом суцільної вибірки зі спеціальних сайтів неправдивих

новин виокремлено тексти псевдоновин англомовного медіадискурсу, у яких

вербалізується концепт LIE. Етап моделювання концепту LIE передбачає

встановлення ключових номінацій і систематизацію інших лексем на

позначення досліджуваного концепту, аналіз семантики вербалізаторів,

виявлення його когнітивних ознак і фреймове моделювання, опис логіко-

поняттєвого, образно-асоціативного та валоративного складників концепту

LIE, їх співвіднесення з когнітивними ознаками. Етап визначення

комунікативно-прагматичного потенціалу концепту LIE орієнтований на

виявлення комунікативно-прагматичних стратегій і тактик реалізації

концепту LIE в англомовних псевдоновинах. Комунікативно-прагматичну

дискурсивну стратегію комуніканта розуміємо, услід за Л. Р. Безуглою, як

когнітивно-прагматичну програму спілкування, що ґрунтується на його

мотивах і передбачає розподіл реалізації комунікативних актів у дискурсі [26,

c. 35].

56

Усебічне вивчення англомовного медіадискурсу уможливлене

застосуванням комплексної методики його аналізу, що передбачає залучення

як загальнонаукових, так і власне лінгвістичних методів дослідження.

Методика аналізу вивчення тексту псевдоновини не можлива без урахування

традиційних підходів щодо дослідження особливостей медіадискурсу

загалом – структурного, функційного, тематичного. У контексті нашої

наукової розвідки запропоновано аналіз псевдоновин за контекстами

(морфологічний, лексико-семантичний, синтаксичний, графічний) та у руслі

лінгвокогнітивного й комунікативно-прагматичного підходів.

1.3.1. Традиційні підходи до вивчення медіадискурсу. Науковці

стверджують наявність трьох підходів до тлумачення будь-якого дискурсу,

що сформувалися на основі системного аналізу різних визначень такого

поняття – структурного, функціонального і тематичного

(за Т. Г. Добросклонською).

У руслі структурного підходу дискурс розглядають як продукт

комунікативної діяльності, взятий у сукупності всіх вербальних та

екстралінгвальних характеристик, пов’язаних із його походженням,

поширенням та сприйняттям [74, с. 181-182].

Визначення дискурсу, обґрунтовані структурним підходом, дозволяють

виділити ключові компоненти мовленнєвої діяльності, що беруть участь у

процесі комунікації: від відправника повідомлення та його одержувача до

каналу розповсюдження і контексту спілкування. Важливим

екстралінгвальним компонентом структурних визначень дискурсу є,

безумовно, контекст, який об’єднує такі аспекти, як історичний, тимчасовий,

соціальний, політичний, культурно-ідеологічний.

У контексті нашого дослідження, ми використовуємо структурний

підхід, який надає змогу продемонструвати різницю між такими важливими

поняттями, як текст, медіатекст і дискурс. Трактуючи текст, медіатекст і

медіадискурс за цією моделлю, дослідники стверджують, що текст – це

57

повідомлення, медіатекст – це повідомлення у поєднанні з каналом, а

дискурс – це повідомлення в сукупності з усіма іншими компонентами

комунікації [74, с. 182].

Текст – це фотографічне відображення дійсності, медіатекст – це

відеозображення, або «moving image», а дискурс – це голографічне

зображення, що дає повне і всебічне уявлення про об’єкт мовленнєвої

діяльності [там само, с. 182].

Щодо функційного підходу, то головний критерій визначення дискурсу

вбачають у зв’язку мовлення та різноманітних сфер людської діяльності, що і

зумовлює особливості комунікації [там само, с. 182]. При цьому

дискурсоутворюючими характеристиками текстів, що беруться за емпіричну

основу для виділення дискурсів певного типу, виступають різні суспільно

значущі сфери людської комунікації та мовленнєвої практики, такі, як наука,

освіта, політика, медицина, засоби масової інформації тощо. Відповідно до

мовленнєвих практик у певних сферах виділяють різні види дискурсів,

наприклад, такі, як науковий, політичний, медичний, юридичний та,

звичайно, медіадискурс.

Співвіднесення текстових смислів з інформацією загальнокультурного

фонду у межах медіадискурсу (культурологічний аналіз) сприяє

виокремленню ключових номінативних одиниць, домінантних лексем, що

репрезентують культурні концепти. Під час опрацювання фрагменту тексту

псевдоновини як жанру сучасного медіадискурсу, що стосується останніх

скандалів у кіноіндустрії, пов’язаних із сексуальними домаганнями,

культурологічний аналіз сприяє виявленню особливостей національної

культури та менталітету американців через інтерпретацію назви району міста

Лос-Анджелес у США – Hollywood. Позначаючи сукупність кіностудій,

розташованих у цій місцевості, Hollywood став символом американської

кіноіндустрії: In light of numerous allegations of sexual harassment made against

producer Harvey Weinstein and other powerful film industry figures, the Academy

of Motion Picture Arts and Sciences released Friday a complete list of feature

58

films that can be enjoyed without supporting a sexual predator. «Sexual

harassment is a systemic issue in Hollywood, and we understand that many fans

don’t want to support any movies made by its perpetrators, which is why we’ve

taken it upon ourselves to compile a list of all 14 movies that viewers can feel

comfortable watching without being complicit,» Academy CEO Dawn Hudson said

of the list of films, which includes Stranger Than Paradise, Marie Antoinette,

and The Brave Little Toaster, that are completely free of influence by any

producer, director, actor, or crew member who had sexually harassed someone

[373]. Сама вже проблема сексуальних домагань пов’язана з обманом,

неправдою, наклепом, плітками. Висловлювання in light of numerous

allegations of sexual harassment made against producer імпліцитно маніфестує

концепт LIE у тексті цієї псевдоновини. Адже численні звинувачення, не

підкріплені жодними доказами, а можливо, і цілком вигадані з метою

дискредитації особистості є абсолютним показником «оббріхування»

продюсера.

Таким чином, з погляду функційного підходу медіадискурс є нічим

іншим, як сукупністю текстів, що функціонують у сфері масової комунікації

[74, с. 182].

Тематичний підхід передбачає групування письмових та усних текстів

як продуктів мовленнєвої діяльності навколо певних соціально значущих

тем, які в той чи той момент опиняються у центрі уваги, наприклад,

раціональні стосунки, імміграція, тероризм, фемінізм, вибори органів влади

тощо. Так, в англійській мові вже давно використовуються такі

словосполучення, racist discourse, terrorist discourse, feminist discourse,

immigration discourse, lectoral discourse [там само, с. 182].

У процесі роботи над фактичним матеріалом використано метод

суцільної вибірки, за допомогою якого відібрано тексти псевдоновин на

різних сайтах неправдивих новин, зокрема на американському новинному

сайті «The Onion», британському фейковому веб-порталі «News Biscuit», на

веб-сторінках британського сатиричного видання «The Spoof» та ін.

59

Таким чином, концепція медіадискурсу базується на всіх трьох

підходах, адже охоплює не лише вербальне повідомлення та медіаканал, а й

усі екстралінгвальні чинники, пов’язані з особливостями створення

медіаповідомлення, його отримувача (адресата), зворотного зв’язку,

культурно зумовлених способів кодування і декодування, соціально-

історичного та політико-ідеологічного контекстів.

У роботі, окрім традиційних підходів до вивчення дискурсу, нами

залучено контекстуальний, лінгвокогнітивний та комунікативно-

прагматичний підходи, що у поєднанні з першими трьома цілком відбивають

специфіку функціювання медіадискурсу, зокрема англомовних псевдоновин

у ньому.

1.3.2. Контекстуальний підхід до вивчення текстів псевдоновин.

Будь-який дискурс функціює в певному контексті. Контекстуальний аналіз

англомовного медіадискурсу – це сукупність процедур, спрямована на

встановлення його статусу і значущості в соціокультурному контексті. При

цьому враховуються контексти породження (світогляд, індивідуальна

свідомість, лексикон автора, їхнє занурення до універсуму культури й

відповідного буттєвого часу і простору) і рецепції (світогляд, індивідуальна

свідомість, лексикон реципієнта, їхнє занурення до універсуму культури,

відповідного світу дійсності) [229]. Контекстуальний аналіз також

передбачає вивчення текстових контекстів на кшталт синтаксичного,

лексико-семантичного, фонографічного тощо [176, c. 21].

Контекстуальний аналіз медіадискурсу зумовлює адекватну

інтерпретацію псевдоновини «UK Seeks Early Election Before Brexit»: Less

than halfway through the government’s current term, British Prime Minister

Theresa May has called for an early election to gain strength in upcoming Brexit

talks, explaining that «The country is coming together, but Westminster is not»

[397]. Тільки звернення до контексту про останні події, що відбулися у

Великобританії, допомагає читачеві зрозуміти суть сказаного британським

60

прем’єр-міністром Терезою Мей про дострокові вибори, явище Брексіт у

країні та про різні погляди народу і влади на процес, що відбувається в

державі. Сприймаючи цю інформацію, комунікант з’ясовує для себе

історичне тло, суть поняття «Брексіт», розуміючи його як вихід

Великобританії з Євросоюзу, про який активно заговорили у ЗМІ після 23

червня 2016 року. За результатами референдуму 52% британців висловилися

за «Брексіт» (Br+exit – Britain+exit), що викликало занепокоєння правління

[352]. Без розуміння та знань цього контексту, адекватну інтерпретацію

тексту «фейкової» новини вважаємо неможливою.

Для будь-якого семантичного дослідження контекстуальний аналіз є

ключовим складником, адже в ньому особлива увага приділяється ролі

контексту як основної умови реалізації мовної одиниці, що зумовлює

специфіку її імплементації.

Активний попит аудиторії на фейкові новини породжує стрімке

поширення завідома перекручених, неправдивих новин у мережі Інтернет, що

сприяє збільшенню чисельних сайтів із вмістом фейкових новин. На одному з

таких інтернет-ресурсів знаходимо текст псевдоновини «Conspiracy Theorist

Convinces Neil Armstrong Moon Landing Was Faked» («Теоретики таємно

змовились і запевняють, що висадка Ніла Армстронга на Місяць була

вигадкою»). Таким заголовком приголомшив громадськість американський

сайт фейкових новин The Onion, який популяризував новину про те, що

теоретики, таємно змовившись, переконали Ніла Армстрогна в тому, що його

висадка на Місяць була неправдивою чуткою, навіть якщо він там насправді

був [359]. У повідомленні йшлося про те, що Ніл Армстронг був змушений

переглянути кожну деталь його висадки на Місяць і після аналізу декількох

відеоматеріалів з YouTube та блогу, зрештою визнав, що його поїздка на

Місяць була вигадкою для прес-конференції.

На відміну від лінійного тлумачення тексту як об’єднаної загальним

змістом послідовності словесних знаків, текст у масовій комунікації набуває

рис об’ємності та багаторівневості. Це відбувається за рахунок поєднання

61

вербальної частини тексту з медійними властивостями певного засобу

масової інформації [75, с. 40]. Так, тексти фейкових новин, наприклад,

можуть супроводжуватися графічним чи ілюстративним матеріалом, відео-

зображенням, звуковим відтворенням. Запропонований до аналізу медіатекст

псевдоновини «Conspiracy Theorist Convinces Neil Armstrong Moon Landing Was

Faked» містить декілька фото із зображенням відомого астронавта на Місяці та

деталей поверхні супутника Землі, а також фрагмент відео про перебування

Ніла Армстронга на Місяці. Окремі деталі на фото, що виділені червоним

кольором, та відео з акцентом на кадрах, що піддаються сумнівам,

виступають певними доказами неправдоподібності польоту на Місяць.

Наведемо аналіз медіатексту англомовної псевдоновини «Conspiracy

Theorist Convinces Neil Armstrong Moon Landing Was Faked» за контекстами

(морфологічним, лексико-семантичним, ситаксичним, графічним), що надає

нам змогу прослідкувати за допомогою яких саме лексем, синтаксем,

параграфем автор прагне досягнути необхідного перлокутивного ефекту на

реципієнтів.

У морфологічному контексті фейкової новини фіксуємо інваріантний

характер використання репрезентативів, виражених дієслівними формами із

заперечною часткою не: «did not in fact travel 250,000 miles over eight days»;

«hat rippling is not possible in the vacuum of space»; «It must have been the wind

from an air-conditioning duct that I didn't recognize because you can't hear a damn

thing inside those helmets»; «You can't land on the moon» [359]. Постійне

вживання частки не підсилює сумніви авторів зазначеного медіатексту, що

політ на Місяць узагалі відбувся.

Часте вживання займенників I, me, my підкреслює причетність Ніла

Армстронга до події, пов’язаної з постійними підозрами щодо її

малоймовірності: It only took a few hastily written paragraphs published by this

passionate denier of mankind's so-called 'greatest technological achievement' for

me to realize I had been living a lie»; «that on July 20, 1969, the Lunar Module

under the control of my crew did not in fact travel 250,000 miles over eight

62

days»…; «It must have been the wind from an air-conditioning duct that I didn't

recognize»…; «Yes, at the time I thought those thousands of NASA employees were

working round the clock for the same incredible goal… [359].

Використання займенника you створює ефект узагальнення і ніби

виправдовування самого себе: you can't hear a damn thing inside those helmets;

You can't land on the moon; He'll answer any questions you have.

Аналіз функціювання лексичних засобів (лексико-семантичний

контекст) дозволяє вважати використання іменників hoax, lie, lying bastards,

faked moon landings інваріантними ознаками спростовання факту здійснення

легендарної висадки на Місяць: his historic first step on the moon was part of an

elaborate hoax orchestrated by the United States government; for me to realize I

had been living a lie; He knows a lot more about faked moon landings than I ever

could; Those lying bastards at NASA went through all the trouble to fake the moon

landing [там само].

Означення, виражені прикметниками, числівниками, іменниками в

присвійному відмінку, підкреслюють масштабність виконуваної астронавтом

місії. Насичення медіатексту саме такими словами натякає на

малоймовірності подібної ситуації: historic first step on the moon, monumental

journey, greatest technological achievement, legendary astronaut, training for the

historic mission under the guidance of the world's top scientists, the same

incredible goal, humanity's triumphant dance with the cosmos. Іменники a man,

mankind, humanity наголошують на важливості подорожі космонавта для

всього людства: ushering in a new era for humanity, one giant lie for mankind

[там само].

Уживання емоційно-оцінної лексики, зокрема згрубілої those lying

bastards at NASA, a damn thing є засобом атракції уваги реципієнтів та

маркерами ставлення Ніла Армстронга до представників НАСА, яким

начебто вдалося його обманювати, інсценізувавши справжню висадку.

Аналіз синтаксичного контексту дозволяє дійти висновку про

інваріантний характер реалізації таких прийомів експресивного синтаксису,

63

як паралельні конструкції, поєднані займенником I, та повтори: I didn't

recognize because you can't hear a damn thing inside those helmets; I suppose it

really was one small step for man; повтори: «It's all right here. Everything is all

right here if you'd just open your damn eyes and see!; It's the moon. You can't land

on the moon [359].

Функція сполучника сурядності but – протиставлення уявлень автора

тому, що відбувалося насправді: Yes, at the time I thought those thousands of

NASA employees were working round the clock for the same incredible goal, but if

anyone would know what was really going on, it would be Ralph Coleman [там

само].

Протиставлення також підсилюється вживанням антонімічних

прикметників у межах одного речення: I suppose it really was one small step

for man, one giant lie for mankind [там само].

Включення риторичних звертань в архітектоніку тексту фейкової

новини свідчить про опосередковане апелювання до аудиторії та зближення з

нею таким чином: This is all just common sense, people, he added.

Текст насичений реченнями з інтродуктивним it: It only took a few

hastily written paragraphs published by this passionate denier of mankind's so-

called 'greatest technological achievement' for me to realize I had been living a lie;

It has become painfully clear to me that on July 20, 1969, the Lunar Module under

the control of my crew did not in fact travel 250,000 miles over eight days, touch

down on the moon, and perform various experiments, ushering in a new era for

humanity; It must have been the wind from an air-conditioning duct that I didn't

recognize because you can't hear a damn thing inside those helmets [там само].

Питальні й окличні речення апелюють до аудиторії з метою її

залучення до спілкування: What other explanation could there be?; Everything is

all right here if you'd just open your damn eyes and see! [там само].

Цитування надає медіатексту більшої достовірності та ефекту розповіді

«з перших вуст»: Although Armstrong said he «could have sworn» he felt the

64

effects of zero gravity while soaring out of the Earth's atmosphere and through

space, he now believed his memory must be flawed.

Armstrong explained he was probably so focused on piloting the lunar

module that he failed to notice that one of the moon rocks visible in footage of the

landing appears to have the letter «C» stamped on it.

To conclude the press conference, Armstrong showed reporters footage of

his first steps on the moon to demonstrate that the most damming evidence was

«right under our noses» [359].

У межах графічного контексту функціюють засоби візуального

виділення повідомлюваної інформації, метою яких є приверення уваги

адресанта до важливої інформації. Графічний контекст медіатекстів

характеризується наявністю певних інваріантних ознак, до яких зазвичай

належать знаки пунктуації (дужки, знаки оклику і питання, лапки) та

шрифтові виділення (курсив).

Оскільки текст новин «спрямований на адресата з метою переконати

його в правильності авторської позиції, знак оклику та питання виявляються

інваріантними засобами активізації уваги реципієнта» [254, с. 274]. У тексті

фейкової новини міститься знак питання, що створює ілюзію невимушеної

бесіди: What other explanation could there be? Така форма ніби розрахована на

те, щоб зацікавити читача, вступити з ним у діалог.

Накопичення в межах одного висловлювання пунктуаційних знаків –

знаку оклику та знаку питання – несуть певне комунікативно-прагматичне

навантаження: What other explanation could there be? Armstrong asked. It's all

right here. Everything is all right here if you'd just open your damn eyes and see!

[359]. У наведених прикладах знак запитання та знак оклику відтворюють

емоційний стан Ніла Армстронга, стають показниками начебто його

емоційного збудження.

Отже, на матеріалі медіатексту англомовної псевдоновини «Conspiracy

Theorist Convinces Neil Armstrong Moon Landing Was Faked», розміщеної на

американському сайті фейкових новин The Onion, прослідковано специфіку

65

функціювання інваріантних одиниць лексичного та синтаксичного рівнів

мови як специфічних ознак, що є засобами атракції уваги реципієнтів та

апелювання до аудиторії, її переконання в істинності певного факту.

Використання графічних стилістичних засобів у медіатекстах акцентує увагу

реципієнтів на найважливіших у комунікативному плані елементах, що

сприяє посиленню впливу на адресата, і залежить не тільки від змісту, але й

форми та організації тексту.

Таким чином, проведений аналіз медіатекстів псевдоновин за

контекстами (морфологічним, лексико-семантичним, синтаксичним,

графічним) свідчить, що автор фейкової новини використовує одиниці різних

рівнів та різноманітні графічні засоби для досягнення конкретної мети –

здійснення необхідного перлокутивного ефекту на реципієнта.

1.3.3. Лінгвокогнітивний підхід до вивчення англомовного

новинного контенту. Уявлення і знання суспільства про навколишню

дійсність організовано у вигляді концептів, абстрактних ментальних

структур, що відображають різні сфери діяльності людини. Мислення

людини здійснюється за допомогою концептів, вербалізованих

лінгвістичними засобами. Тому концепт розуміють як глобальну розумову

одиницю, що є квантом структурованого знання [144, с. 48].

Базове поняття когнітивної лінгвістики – концепт – тлумачимо як

«одиницю ментальних або психічних ресурсів нашої свідомості і тієї

інформаційної структури, яка відображає знання і досвід людини; оперативна

змістовна одиниця пам’яті, ментального лексикону, концептуальної системи

мови і всієї картини світу, відображеної в людській психіці» [13, с. 90].

Концепт вивчають із позицій різних підходів. Так, науковці, які

працюють у руслі лінгвокультурології (С. Г. Воркачов [50, с. 10],

В. І. Карасик [106, с. 15] та ін.), визначаючи концепт, уважають його

основним фактом етнокультурної зумовленості, а представники когнітивної

лінгвістики (О. С. Кубрякова [132, с. 93], З. Д. Попова, Й. А. Стернін [205,

с. 20] та ін.) наголошують передусім на ментальній сутності концепту, його

66

належності до сфери свідомості індивіда. На думку О. С. Кубрякової, термін

«концепт» є парасольковим, оскільки він «покриває» предметні галузі

декількох наукових напрямів: насамперед когнітивної психології та

когнітивної лінгвістики, у центрі уваги яких проблеми мислення й пізнання,

зберігання та опрацювання інформації [132, с. 90].

Кожен концепт має свою будову, що характеризується певною

неоднорідністю і гнучкістю, адже в кожному окремому випадку

репрезентується набором спеціальних ознак, що сприймаються й

усвідомлюються реципієнтами по-різному, адже кожен окремий індивід

обирає свої засоби об’єктивації концепту.

Дослідження кожного окремого концепту відбувається через аналіз

опредметнених результатів когнітивної діяльності. Методика

концептуального аналізу залежить від розуміння і можливості

структурування концепту, що зумовлено особливостями кожного окремого

реципієнта.

У лінгвокогнітивних студіях існують протилежні погляди на

структурування концептів у свідомості людини. Так, Н. К. Рябцева наполягає

на чіткій структурі концепту [223, c. 72]. З. Д. Попова та Й. А. Стернін

уважають, що концепт немає чіткої структури [204, c. 56]. Аналіз теоретико-

практичних розвідок свідчать про відсутність єдності поглядів щодо

семантичних параметрів, за якими концепт може досліджуватися. Деякі

науковці зараховують до цих параметрів як концептуальний, так і образний,

ціннісний, поведінковий, етимологічний та культурний «виміри», кожен із

яких може бути домінантним під час дослідження [127, с. 78 – 89].

Дехто з дослідників виділяє в складі лінгвокультурного концепту три

складники: 1) поняттєвий, що відбиває його ознакову та дефініційну

структуру; 2) образний, що фіксує когнітивні метафори, котрі підтримують

концепт у мовній свідомості; 3) ціннісний, що визначається місцем, яке

посідає ім’я концепту в лексико-граматичній системі конкретної мови,

67

включаючи також його етимологічні та асоціативні характеристики [49,

с. 115 –124].

У контексті нашої роботи послуговуємося структурою концепту,

запропонованою В. І. Карасиком, згідно з якою виділяємо його логіко-

поняттєвий, образно-асоціативний та валоративний шари [107, с. 118].

Логіко-поняттєвий складник концепту передбачає комплекс когнітивних

ознак, що, на думку адресантів, характеризують об’єкт пізнання. Образно-

асоцітивний компонент об’єднує перцептивні когнітивні ознаки (зорові,

слухові, нюхові, тактильні, смакові), сформовані сприйняттям за допомогою

органів чуття, та когнітивні ознаки, утворені за допомогою метафоричного

переосмислення концептуалізованого поняття. Валоративний шар

характеризується когнітивними ознаками, що містять оцінку комуніканта-

отримувача інформації.

Розгляд концепту LIE з позицій когнітивно-дискурсивного підходу

передбачає визначення специфіки функціювання вербалізованих складників

зазначеного концепту у новинному медіадискурсі. При цьому «людина, яка

констатує наявність неправди у певній ситуації, сама залучається до цієї

ситуації як суб’єкт рефлексії» [168, с. 4-5].

Аналіз словникових дефініцій є необхідним етапом вивчення

медіадискурсу загалом та поняттєвого компоненту структури концепту LIE.

Він передбачає тлумачення лексичних одиниць через встановлення значень

певних термінів, що складають термінологічний апарат дисертації, і понять,

що вербалізують основні концептуальні ознаки імені концепту LIE, та

синонімів ключового слова.

Ми аналізуємо концепт LIE як ситуацію, визначену за тлумачними

словниками, у яких наведені, такі дефініції: подає таку загальноприйняту

дефініцію: an untrue or deceptive statement deliberately used to mislead –

неправдиве чи оманливе твердження, що навмисно використовується для

введення в оману [317]. У контекстних уживаннях головних вербалізаторів

(lie, deceit) та інших номінаторів концептів виявляється інформаційна

68

структура концепту LIE. Проілюструємо приклад вербалізації типової

ситуації: Hundreds of children who are reprimanded or otherwise punished when

they lie at home are more likely to bend the truth or tell white lies than kids who

are given a moral lesson and told that honesty is the best policy [391]. Цей

контекст містить комунікативно-важливі частини фреймової моделі,

відображає отримані емпіричним шляхом знання про неправдиву ситуацію, а

також її вербальне оформлення: актанти, які позначають учасників ситуації

(діяч, виконавець тощо), виражені в цьому випадку іменниками (children,

kids); предикати, що описують дію чи стан, визначаються дієсловами (are

reprimanded, are punished, lie, are given, bend, tell); вказівка на місце ситуації

розкрита за допомогою конкретизації обставини ситуації (at home); спосіб дії

переданий сполучником і прикметником (otherwise, more likely); атрибути

ситуації актуалізовані вказівкою на позитивні ознаки правди, що є

полярними до неправди (moral, best); квантифікатори часто виражені

числівниками, які уточнюють кількість учасників зазначеної ситуації, які

говорять неправду (hundreds).

Когнітивно-дискурсивний підхід до вивчення лінгвальних ознак

концепту LIE як когнітивно-комунікативного утворення уможливлює

співвіднесення номінативного плану неправди з дискурсивним, його

когнітивних аспектів із комунікативними, а суспільно значущих

характеристик з індивідуальними.

Метод когнітивно-семантичного аналізу спрямований на виявлення

знань, які опредметнені у семантиці лексичних одиниць на позначення

концепту LIE. Змістове наповнення концепту LIE встановлюється через

семантичний аналіз ключових номінацій концепту і систематизації

когнітивних ознак, що віддзеркалюють параметри концептуалізації феномену

неправди, обману й усвідомлюються носіями культури.

Опис концепту LIE у межах фреймового підходу, запропонованого

С. А. Жаботинською, вважаємо доцільним для комплексного його аналізу.

Фрейм – багатокомпонентний концепт, що усвідомлюється через

69

сукупність його складників як цілісність стандартних знань про предмет,

явище або ситуації [203, с. 119].

Поняття фрейму ввів М. Мінський, досліджуючи штучний інтелект:

«Людина, яка намагається пізнати нову для себе ситуацію або по-новому

поглянути на вже звичні речі, обирає зі своєї пам’яті деяку структуру даних

(образ), який називається фреймом із таким розрахунком, щоб шляхом зміни

в ньому окремих деталей пристосовувати його для розуміння більш

широкого класу явищ або процесів» [163, c. 7]. До рівнів когнітивної

структури тексту дослідник зараховує: поверхнево-синтаксичний фрейм

(знання про синтаксичну структуру, порядок слів, прийменникові зв’язки),

поверхнево-семантичний фрейм; тематичний фрейм, пов’язаний з темою,

портретами, оточенням; фрейм оповіді (наративна схема, що представляє

загальні моделі сюжетів, фокус уваги автора тощо) [там само, c. 235].

С. А. Жаботинська зауважує, що фрейм – це «один із способів

структурації змісту концепту» [83, c.180]. З огляду на це фреймовий аналіз

виявляється відповідним для опису будь-якої ситуації, адже є фіксованою

системою параметрів, що описують об’єкт або подію [162, c. 285]. Він також

є «зручним інструментом для виявлення загальних і конкретних

характеристик» [198, c. 19].

Розрізняють статичні фрейми, що містять знання про статичні явища, і

динамічні фрейми, або сценарії, які містять інформацію про діяльність

об’єкта в часі і просторі [325, с. 173].

До п’яти базових фреймів відносять: предметний, акціональний,

ідентифікаційний, посесивний і компаративний види фреймів [84, c. 109].

Фрейми є фрагментами знання, організованими «навколо» концепту і

містять у собі основну типову та потенційно можливу інформацію, що

асоціюється з тим чи тим концептом [70, c. 16-18]: «що робить», «хто

робить», «де й коли робить», «як робить» тощо. Таким чином, фрейм

об’єднує різні типи зв’язків, важливих для опису концептуалізованого явища:

70

функціональні зв’язки, утворені дієсловами, кількісні, просторові, часові,

атрибутивні та ін.

Фреймовий аналіз концепту LIE забезпечує систематизацію типових

складників концептуалізованої ситуації: актанти (human, society, liar, feigner),

предикати (lie, hide the truth, bluff, befool), атрибути (big lie, complete lie),

квантифікатори (millions of lies), місце (the lie of the land, fairy tale of the

Universe), час (modern lies, fairy tale of the previous century) та, відповідно,

побудову фреймової моделі концепту LIE з виокремленням таких парцел:

АГЕНС, ПАЦІЄНС, ІНСТРУМЕНТ, БЕНЕФІЦІАНТ, ТЕМПОРАТИВ,

ЛОКАТИВ.

Застосування методики реконструкції ментальних просторів із

залученням елементів фреймового моделювання дозволяє розкрити

механізми формування псевдосмислу в емергентній структурі бленду

шляхом лінгвокогнітивних процедур завершення й нарощування.

1.3.4. Комунікативно-прагматичний підхід до вивчення

англомовних псевдоновин. Комунікативно-прагматичний підхід

ґрунтується на дослідженні характеристик медіадискурсу з урахуванням

співвідношення адресант – дискурс – адресат. Такий підхід передбачає

вивчення умов існування мовної системи, її підсистем і одиниць у

конкретних актах комунікації, вибір і використання їх учасниками

міжособистісної взаємодії [109, с. 5]. Виявлення комунікативних значень

вербальних засобів у мовленнєвому процесі відбувається на основі теорії

мовленнєвих актів та різних екстралінгвальних чинників, що зумовлюють

існування конкретних висловлень адресатна й адресата спілкування, тобто

пов’язані із комунікативною інтенцією та її реалізацією у контексті

медіадискурсу.

У межах комунікативно-прагматичного підходу найважливішим

складником медіадискурсу вважають прагматичну інтенцію тексту. Її

трактують як «матеріалізований у тексті конкретний намір адресанта

71

здійснити відповідний вплив на адресата» [173, c.16]. Складником

прагматики тексту є прагматичний зміст (пресупозиційний фонд), який

виникає на основі прагматичної інтенції, розробляє і розвиває її, зумовлюючи

її певну спрямованість, і доносить її до адресата [16, c. 29]. Прагматичний

зміст тексту варто відрізняти від смислового змісту. Смисловий зміст, як

відомо, спрямований на відображення зовнішнього і внутрішнього світу

автора, натомість прагматичний зміст містить конкретні умови і цілі передачі

смислового змісту, супутні йому оцінні, модальні, спонукальні та інші наміри

адресанта, тобто зорієнтований на саме смисловий зміст і є осередком упливу

тексту. Отже, прагматичний зміст виникає на основі прагматичної інтенції,

розробляє і розвиває її, повідомляючи її певну спрямованість, і доносить її до

адресата.

Сутність перлокутивного впливу й ефекту полягає в тому, яка саме

інтенція адресанта реалізована і який результат його отримання адресатом.

Зазначені компоненти реалізуються в комунікативно-прагматичній ситуації,

що пов’язана з позалінгвальними умовами спілкування. Тому важливим

чинником у комунікативно-прагматичному аспекті виступає поєднання

мовних і позамовних чинників, під упливом яких формуються комунікативні

висловлення адресанта та адресата, підпорядкованих цільовим установкам

першого.

Услід за Г. П. Бараном складниками прагматики тексту псевдоновини

вважаємо такі:

1) власне прагматику тексту псевдоновин, котра відображає ставлення

адресанта до об’єкта комунікації, до самого мовленнєвого акту і через нього

до адресата;

2) адресанта (автора псевдоновини) й адресата (реципієнт);

3) прагматичну інтенцію псевдоновини;

4) прагматичний зміст (пресупозиційний фонд);

5) програмований прагматичний ефект [16].

Перша складова, власне прагматика тексту, включає не лише змістово-

72

смислову інформацію, а й ставлення адресанта до акту комунікації, що має за

мету певний уплив на адресата. Він може мати різний ступінь

експліцитності: починаючи з прямого впливу за допомогою мовних та інших

засобів (наприклад, засобів оцінки), до опосередкованого, завуальованого

впливу (композиційні прийоми, асоціативні засоби). Текст як одиниця

комунікації переслідує завжди певну мету, за відсутності якої така одиниця

втрачає властивості і статус комунікативної, оскільки не може бути

комунікації без певної мети, а отже, прагматика є невід’ємною частиною

медіадискурсу, властивістю комунікації [173, с.17].

Іншими складниками прагматики тексту псевдоновини є адресант і

адресат, які в тексті матеріально не виражені. Перший з них, автор тексту,

реалізує свою мету безпосередньо в тексті. Адресат, у свою чергу, диктує

вимоги до жанру повідомлення, відбору лінгвальних і позалінгвальних

елементів, які автор ураховує для здійснення ефективного впливу. Адресат,

як відомо, може бути одною людиною, групою, масовою свідомістю загалом.

В. Л. Наєр поділяє тексти на дві категорії: перша категорія текстів чітко

орієнтована на певну аудиторію, де адресат репрезентується адресантові з

великим ступенем визначеності, і останній може враховувати його

можливості декодування і ймовірний обсяг фонових знань. Друга категорія

текстів позбавлена будь-якої певної адресатної орієнтації. Що більш

конкретно спрямованим є мовленнєвий вплив, то важливіше брати до уваги

такі параметри адресата, як його соціальний статус, освітній рівень і деякі

інші характеристики [173, с.17].

Запланований адресантом перлокутивний уплив на адресата

досягається через застосування першим відповідних стратегій і тактик.

Комунікативно-прагматичною стратегією вважаємо когнітивний план

спілкування, за допомогою якого контролюється оптимальне рішення

комунікативних завдань мовця за умов браку інформації про дії партнера

[101, с. 100]. Кожна стратегія, в свою чергу, реалізується через комплекс

мовленнєвих ходів, або мовленнєвих прийомів, котрі прийнято називати

73

тактиками. Якщо стратегія співвідноситься з глобальною комунікативною

метою комуніканта, яка знаходиться поза мовленнєвою діяльністю, то

тактика, на думку Л. Р. Безуглої, є способом конкретної реалізації стратегії на

певному етапі комунікації, що впливає на вибір комунікантом засобів

здійснення комунікативних дій [26, с. 36].

Прагматика медіадискурсу виявляється також у тому, що він містить

імпліцитну інформацію про його автора та сферу комунікації [154, c. 183].

Під текстовою імплікацією розуміємо додатковий смисл, що мається на увазі

та витікає зі співвідношення зіставлюваних одиниць тексту, але ними

вербально не виражений [6, c. 84]. Так, наприклад, в уривку псевдоновини

«The Tax-Cut Proposal»: In his first major initiative as president, George W. Bush

is lobbying hard for a controversial $1.6 trillion tax cut. What do you think? – «Is

this one of those things that sounds great but only benefits the rich? Or is it one of

those genuinely great, fairytale things that never really happens» [393]

словосполучення genuinely great, fairytale things that never really happens

імпліцитно демонструє обман. Говорячи про можливе запровадження

грандіозних податків, анонсоване президентом США Дж. Бушем, автор

ставить риторичне питання щодо реальності планів влади і чи взагалі це

може коли-небудь відбутися. Але при цьому комунікант не називає це

відвертою брехнею, а послуговується номінацією fairytale, що в цьому

контексті набуває навіть більш негативної конотації, ніж лексема lie. Тут

ідеться не про підтекст загалом, а про імплікацію окремого фрагменту тексту,

що і відрізняє поняття імплікації від підтексту, котрий виявляється у всьому

тексті певного жанру медіадискурсу [6, c. 85].

Дослідження концепту LIE в англомовних псевдоновинах у руслі

комунікативно-прагматичного підходу передбачає аналіз упливу

породженого адресантом комунікативного повідомлення на адресата та

ефективних умов здійснення перлокутивного ефекту на реципієнта, а також

опис екстралінгвальних чинників, що впливають на вибір мовних засобів

74

упливу. Все це зумовлює аналіз комплексу комунікативних стратегій і

тактик, якими оперує автор псевдоновин.

Висновки до розділу 1

Медіадискурс – це функційно зумовлений тип дискурсу, сукупність

процесів і продуктів мовленнєвої діяльності у сфері масової комунікації у

всьому їх різноманітті та складності їх взаємодії. До характеризувальних

ознак медіадискурсу належить групова співвіднесеність (адресант поділяє

погляди своєї групи); публічність (відкритість, орієнтованість на масового

адресата); полемічна орієнтованість (створення протиріччя з подальшою

дискусією); 4) інсценування і масова спрямованість (уплив на кілька груп

одночасно).

Публіцистичний дискурс трактують як один із підвидів дискурсу, що

реалізується за допомогою засобів масової комунікації та передбачає свідому

і явно виражену актуалізуючу позицію автора. Текстам публіцистичного

дискурсу властива комунікативно-прагматична спрямованість, оскільки вони

не лише інформують, а й впливають на громадськість шляхом переконання

та навіювання.

У контексті роботи фейлетон – один із жанрів публіцистичного

дискурсу – розглядаємо як передумову виникнення жанру псевдоновини.

Фейлетон належить до текстів публіцистичного дискурсу як виду

медіадискурсу та відзначається гострим суспільно-політичним змістом,

актуальністю й оперативністю проблематики, сатирично-гумористичною

образністю, жвавим дотепним викладом. Цей публіцистичний жанр

покликаний не лише описувати факти, піддаючи їх сатиричній типізації,

узагальненню, а й ставить за мету розважити реципієнта. Соціальні потреби

суспільства зумовили появу нових медійних жанрів, зокрема розважальних.

У межах інфотейнменту, особливість якого полягає у використанні

різноманітних прийомів привернення уваги реципієнтів, виник новий жанр

75

розважально-публіцистичного спрямування – псевдоновини, або «фейкові»

новини.

Псевдоновини класифікують за такими критеріями: за формою їх

презентації (текст, фото, відео, голосовий запис); за змістом (агітація,

пропаганда, маніпуляція тощо); за тематикою (політичні, соціальні, світські,

тощо); за призначенням для певної вікової категорії (для молоді, для зрілих

людей, для пенсіонерів тощо); за джерелом інформації (від першого джерела,

без джерела, невідоме джерело).

Сатирична функція псевдоновин, притаманна тексту фейлетону,

набуває «нової» комічної тональності – від жорсткого відношення до

дійсності, різкого висміювання, тобто від іронії та сарказму, до

доброзичливої, глузливої об’єктивації дійсності (гумор), що, у свою чергу,

сприяє розвитку розважальної функції тексту псевдоновини.

Комплексне дослідження псевдоновин в англомовному медіадискурсі

уможливлене залученням інтегративного підходу до вивчення їх

особливостей крізь призму структурного, функційного, тематичного,

контекстуального, лінгвокогнітивного і комунікативно-прагматичного

підходів.

Основні положення та висновки першого розділу відображено в

одноосібних публікаціях дисертантки [181; 185; 186; 187; 188].

76

РОЗДІЛ 2

ЛІНГВОКОГНІТИВНІ ОСОБЛИВОСТІ

АНГЛОМОВНИХ ПСЕВДОНОВИН

Вивчення структури концепту LIE у текстах псевдоновин здійснено із

залученням традиційної методики аналізу трьох основних шарів концепту:

логіко-поняттєвого, образно-асоціативного й валоративного [107]. Усебічне

розуміння концепту LIE уможливлюється через першочергове з’ясування

поняття неправди, обману в трактуванні сучасних наукових парадигм. При

розгляді поняття неправди з позицій лінгвістики важливим є той факт, що

вона є поширеною комунікативною практикою, закономірності якої виражені

в мові, тому й можуть бути виявлені шляхом лінгвістичного аналізу, адже

«мова надає основної форми тим властивостям, які розум трактує як

речі/явища» [27, с. 111]. Проте неправда відрізняється від об’єктів, котрі

існують незалежно від того, чи наявні в мові відповідні назви їх позначення.

Неправда – це культурно зумовлене явище, в основі якого лежить

інтерпретація адресатом висловлювання адресанта.

Поняття неправди стало об’єктом мовознавчих досліджень наприкінці

ХХ сторіччя, що пов’язано з парадигамальними змінами в сучасних

гуманітарних науках. О. О. Залевська зауважує, що «глобальна орієнтація на

індивіда як носія мови і культури (якщо він не просто декларується, а

реалізується), з одного боку, змушує вийти за межі «чистої» лінгвістики і

філософії мови в більш широке коло наук про людину, а з іншого – дозволяє

побачити в нових ракурсах і осмислити в новій системі координат те, що є

специфічним для функціювання мови в природних умовах, коли вона є

інструментом пізнання і комунікації реального (живого) індивіда – активного

і пристрасного, не тільки того, який мислить, а й того, що відчуває і

переживає» [94, 121].

77

У фокусі нашої уваги – закономірності формування значень мовних

одиниць, в яких вербалізується концепт LIE, і утворення неправдивих

значень – псевдосмислу – у текстах псевдоновин, в яких він реалізується.

2.1. Поняття «неправда» в трактуванні сучасних наукових

парадигм

Дослідницький інтерес до поняття неправда виник ще за часів

античності, з появою в Афінах у V ст. до н. е. школи софістів. Неправда

цікавила софістів як риторичний прийом, як інструмент ведення спору. Їх

увага була зосереджена на розробці «логічних прийомів, основаних на

зовнішній схожості явищ, на тому, що подія виокремлюється із загального

ланцюжка подій, на багатозначності слова, на підміні понять тощо» [51,

с. 156]. Слід, однак, відзначити, що інтерес софістів до проблеми неправди

завжди залишався обмеженим рамками практичного застосування [165,

с. 14].

Уважають, що перша спроба теоретичного осмислення поняття

неправди була зроблена Августином Блаженним, який виділяє вісім типів

неправди: 1) «смертоносна» неправда в релігійній доктрині; 2) неправда, яка

завдає кому-небудь шкоду, не маючи ніякої користі; 3) неправда, яка

приносить користь одній людині, але шкодить іншій; 4) неправда з метою

отримання задоволення як від самого процесу, так і від його результату –

успішного обману; 5) неправда з метою зробити бесіду приємною;

6) неправда, яка нікому не шкодить, але є для когось корисною, адже

економить його гроші; 7) неправда, яка не завдає нікому шкоди, але рятує від

смерті людину, нехай навіть злочинця; єдиним винятком є надання свідчень у

суді; 8) неправда, яка не приносить нікому шкоди, але рятує від осквернення

тіла [280]. В основі цієї класифікації лежить принцип «гріховності».

Августин Блаженний зазначав, що брехня, метою якої є нанесення шкоди

кому-небудь, обтяжена гріхом; гріховність неправди зменшується, якщо вона

78

на благо – або собі на втіху, і тоді це жартівлива, або нешкідлива, брехня, або

допомагає іншим, і тоді це послужлива неправда [281].

На думку Фоми Аквінського, розподіл видів неправди має

здійснюватися відповідно до того, «що від природи властиво певному

явищу», а не до того «ефекту, який вона справляє» [276, с. 110]. Так, філософ

стверджував, що неправда є опозицією правді; правда є нормою, згідно з

якою можуть бути відхилення більшою або меншою мірою; отже, основними

видами неправди є неправда як результат перебільшення і неправда як

результат применшення.

Подальші дослідження неправди орієнтовані на один із зазначених

принципів її класифікації. Р. М. Чишолм і Т. Д. Фієн систематизують види

неправди, послуговуючись принципом «природи неправди» Фоми

Аквінського [288]. Ці дослідники виділяють вісім основних способів, за

допомогою яких один індивід L може обманути іншого індивіда D через

конкретне твердження p. Ці способи розподілені на дві групи: до першої

зараховують обман як результат додавання інформації, а до другої – обман як

результат її опущення. У кожній з двох груп виділяються способи

позитивного і негативного обману. Під позитивним обманом дослідники

розуміють такий обман, при якому індивіда D (адресата) примушують додати

до своїх переконань якесь помилкове переконання, а під негативним –

втратити істинне переконання.

Науковці підкреслюють, що вони використовують вираз «D вірить, що

р», не враховуючи той факт, що існує градація віри – від твердого

переконання до схильності вірити. Складність обману зумовлена не тільки

інтенцією мовця, а й ступенем віри, на яку він впливає [288, с. 3]. Така схема,

на думку О. І. Морозової, не враховує випадку неправди, описаного

Августином Блаженним, коли людина може бути обманутою, вважаючи

неправдивим твердження, яке насправді є істинним. Вона також не бере до

уваги різновидів інтенції обману [165, с. 14].

79

Класифікація, запропонована К. Ясперсом [310], ґрунтується на етично

орієнтованому підході до вивчення обману Августина Блаженного.

Дослідник надає особливого значення принципу, в основі якого – мета

здійснення обману: неправда може бути спрямована як на нанесення шкоди

іншим, так і на отримання особистої вигоди, а також може бути «на благо без

втрат». Виділено типи неправди відповідно до типів ситуацій, у яких вона

виникає, і мети, яку вона ставить перед собою. Ціллю загальноприйнятого

обману, за К. Ясперсом, є полегшення комунікації між людьми; це

«неправда, в результаті якої не обманюють один одного, а тактовно маскують

щось неприємне». Білою брехнею науковець уважає неправду «на

порятунок», яка виникає під тиском обставин, що становлять загрозу для

певної особи. Сказане під тиском відрізняється від сказаного з доброї волі

[310].

На теренах сучасної наукової парадигми знань існує безліч визначень

неправди. Практично кожен дослідник, який звертається до цієї проблеми,

трактуючи це поняття, намагається уточнити, вдосконалити вже існуючі. До

найбільш відомих визначень неправди належать:

1) неправда – це будь-яке висловлювання, інтенцією якого є обман

[285, с. 13];

2) неправда – це твердження, призначене для того, щоб увести слухача

в оману щодо справжнього стану речей, включаючи інтенцію і ставлення

того, хто обманює [283, с. 11];

3) неправда – це висловлювання, породжене індивідом, який знає, що

його зміст помилковий, але має намір переконати іншого в його істинності

[288, с. 148];

4) усе, що може бути використано комунікантами для засмічення

каналу спілкування і не є при цьому результатом випадковості; це обман [36,

с. 27];

5) обманом називається неправда, яка вноситься в повідомлення,

вводячи таким чином когось в оману [310, с. 634];

80

6) неправда – це сказане речення, за яким стоїть не виголошене

речення, яке відрізняється від першого ассертивною морфемою [42, с. 49];

7) неправда – це психологічний словесний, або ні, акт навіювання, за

допомогою якого намагаються, певною мірою зумисне, посіяти в розумі

людини будь-яке позитивне чи негативне вірування, яке мовець уважає

протилежним істині [81, с. 10];

8) неправда – це інтенціональний акт, серія тверджень, які є

помилковими (по відношенню до адресата) і мовець знає про це. Метою

цього інтенціонального акту є обман [292].

Спільним для вищенаведених визначень є те, що в кожному з них

присутній такий параметр неправди, як інтенціональність; усі вони, за

винятком визначення Г. Вайнріха, включають телеологічний компонент. При

виділенні додаткових ознак, думки дослідників розходяться. Аналіз цих

дефініцій дає підстави стверджувати, що наведені визначення не є цілком

повними і можуть піддаватися критиці [165, с. 17]. Коментуючи визначення

С. Бока (1), Дж. Барнс [283, с. 11] зазначає, що воно не враховує випадків

самообману. Однак, визначення Дж. Барнса (2), подібно до визначень С. Бока

(1) та Р. М. Чишолма, Т. Фієна (3), не враховує випадків соціальної і білої

брехні, що відзначає Дж. Ферсхойрен [338, с. 138]. Визначення К. Ясперса (5)

не бере до уваги випадки так званої «неуспішної брехні», коли мовцеві не

вдається реалізувати свою інтенцію, і, таким чином, увести слухача в оману.

Визначення Д. Болінждера (4) і Ж. Дюпре (7) настільки широкі, що ставлять

знак рівності між брехнею й обманом. У фокусі визначення, яке дає

Ж. Дерріда (8), недооцінюється роль адресата, який убачається пасивним.

Таке різноманіття варіацій визначення поняття неправди зумовлене

тим, що воно досліджується у руслі різних підходів. Головним недоліком

традиційних визначень неправди Дж. В. Бейвлас уважає поєднання

принципів об’єктивного визначення цього поняття і суб’єктивних моральних

посилок: «Традиційні підходи до брехні й обману, – зауважує вона, –

акцентували увагу на тому, хто говорить неправду, а не на самій неправді,

81

тобто на мовцеві, а не на дискурсі; на виявленні небажаної брехні і на захисті

від неї, а не на вивченні самого обману. Цілком зрозуміло, чому відповідні

теоретичні та практичні дослідження неправди мають сильну моральну

підоснову, що виражається в протиставленні чесності і нечесності, довіри і

недовіри; науковці намагаються визначити неправди таким чином, щоб це

поняття включало «засуджувану» брехню, а «біла» брехня була б виправдана.

Але обґрунтованість такого підходу – уявна; він призводить до того, що дати

неправді адекватне наукове визначення стає практично неможливо, оскільки

первинне визначення, маючи дискурсивну основу (достовірність інформації,

що міститься у висловлюванні) піддається довільному розширенню або

звуженню внаслідок застосування критеріїв неінформаційного порядку,

таких, як мотивація, виправдання або створений висловлюванням ефект.

Більш того, оскільки ці критерії тісно пов’язані з особистою етичною

оцінкою, досягнення консенсусу є малоймовірним, а надання базового

визначення поняттю неправда – ще менше ймовірним. Одним словом, на

даний момент не існує незалежних, об’єктивних критеріїв для кваліфікації

неправдивих чи правдивих повідомлень» [284, с. 173 –174].

Таким чином, акцент на морально-етичних аспектах неправди

відводить дослідника від розгляду її онтологічних характеристик (з’ясування

самого поняття – «Що це?»). Основною онтологічною передумовою

виникнення поняття неправди є дуалістичність сприйняття світу людиною.

Неправда припускає існування чогось іншого, протилежного. Ж. П. Сартр

зауважує, що «в результаті обману свідомість стверджує той факт, що обман

розуміється як приховування від іншого; неправда використовує в своїх цілях

онтологічний дуалізм себе самого і себе самого в очах іншого» [326, с. 33].

Це відзначає і Ж. Лакан, на думку якого, «характерною рисою

інтерсуб'єктивності є той факт, що суб'єкт може нам брехати» [311, с. 244].

Здатність до обману і його розпізнавання, за Ж. Піаже, виробляється у дітей у

процесі формування здатності диференціювати своє «Я» від решти світу,

здатності враховувати інші погляди [323].

82

Традиційний підхід до визначення неправди у її співвіднесенні з

істиною – як антиподом істини, як «неістини» – існує протягом багатьох

століть. Видний представник даосизму Чжуан-цзи стверджував, що «істина

(правда) існує лише оскільки існує неправда, а неправда існує остільки,

оскільки існує правда» [5, с. 215]. Очевидно, що за такого підходу

трактування неправди залежить від того, що розуміється під правдою,

істиною.

Н. Д. Арутюнова зазначає, що поняття істини «не може зародитися в

контексті унітарного світу», сам зміст цього поняття, «скільки б воно не

варіювалося, завжди апелює або до «іншого світу», або до стосунків між

двома світами» [8, с. 22]. Ознаками правди є «основні протиставлення, що

виникли на ґрунті дуалістичного світосприйняття і характеризують

онтологію «іншого світу» [там само, с. 23]. Виділяючи два уявлення про

правду – релігійне і наукове, Н. Д. Арутюнова підкреслює, що в релігійному

контексті істинне протистоїть неправильному, гріховному, а не

неправдивому, оманливому.

Наукова істина (істинність) є неоднозначним поняттям. У некласичній

філософії воно піддалося певній деонтологізаціі, тобто істина мислилася або

як форма психічного стану особистості (С. К’єркегор), або як цінність, що

«не існує, але означає» (Г. Ріккерт), або як феномен метамови

формалізованих систем (А. Тарський), або як спекулятивний ідеальний

конструкт (Н. Гартман). У контексті філософії життя і філософської

герменевтики, котрі дистанціюють пояснення і розуміння як когнітивні

стратегії, що взаємовиключають одна одну, феномен істини виявляється

принципово несумісним із науковим методом (Х.-Г. Гадамер) і реалізує себе

суто в контексті мовної реальності, що практично трансформує проблему

істинності в проблему інтерпретації [206, с. 342].

Отже, проектуючи істину (істинність) на життя і мовну діяльність

людини, ми маємо справу зі зміною розуміння самого когнітивного процесу:

концептуалізатор постає не як безпристрасний абстрактний спостерігач, а як

83

залучений у ситуацію взаємодії учасник. Інакше кажучи, в цьому випадку ми

маємо справу з сутністю, що позначається словом «правда», яка, за

визначенням Н. Д. Арутюнової, є «відбитою істиною, істиною в дзеркалі

життя, що переломлюється в незліченних його гранях» [8, с. 22]. Поняття

брехні, таким чином, постає як локалізоване в одному концептуальному

просторі з правдою, а не істиною або істинністю.

Предметом уваги сучасних дослідників неправди виявляються її

гносеологічний, соціальний, психологічний, культурний, мовний та інші

аспекти, які не отримали належного висвітлення в рамках морально-етичного

підходу. Інтерес до них може бути пояснений загальним спрямуванням

сучасних соціальних наук на виявлення глибинних механізмів життя

суспільства, що дозволяє зрозуміти причини змін, котрі відбуваються в

сучасному світі. Дослідники відзначають, що вміння збрехати і розпізнати

неправду безпосередньо залежить від нашого вміння розуміти саму

реальність, уміння пристосуватися до неї. Ж. Лакан стверджує, що «потрібно

дуже добре знати явища і речі, щоб успішно підтримувати брехню. Немає

нічого складнішого, ніж постійний обман. Оскільки в цьому сенсі неправда,

розвиваючись, бере участь у процесі остаточного «схоплювання» істини [142,

с. 344] С. Ференці [303, с. 72] виділяє здатність брехати як один з основних

критеріїв, що відрізняє людей від тварин. X. Арендт уважає, що «саме наша

здатність брехати, а не здатність говорити правду, є одним з небагатьох

очевидних і наочних свідчень свободи людини» [277, с. 5].

Отже, ми послуговуємося думкою, що поняття неправди є

контрастивним поняттю правди. Це сприяє виокремленню двох полярних

фреймів у текстах псевдоновин СВІТ ПРАВДИ vs. СВІТ НЕПРАВДИ,

оскільки і правда, і неправда локалізуються в одному концептуальному

просторі. Крім того, неправда, точніше її мовна актуалізація, є результатом

перебільшення (додавання інформації) певних фактів, з одного боку, а з

іншого – результатом фальсифікації (подекуди, опущення інформації

стосовно окремих аспектів соціального життя індивідуума та суспільства

84

загалом). Це, у свою чергу, надало нам поштовх до виокремлення двох

видів текстових ситуацій, у яких формується псевдосмисл «фейкової»

новини.

Критико-аналітичний огляд наукових доробок, зорієнтованих на

дослідження поняття неправда, свідчить, що визначенням уявлення про

неправду, що застосовується при її вивченні як явища й суміжними з

філософією науками, притаманна більша варіативність, ніж її поняттєвим

дефініціям. Це пояснюється тим, що кожен із дослідників зорієнтований на

вивчення різних аспектів цього поняття. У фокусі нашої уваги когнітивно-

семантичний параметр дослідження концепту LIE, а саме: виявлення

семантичних ознак, що становлять значення іменника, який виступає іменем

зазначеного концепту, та знань, які опредметнені у семантиці лексичних

одиниць на позначення концепту LIE.

2.2. Когнітивно-семантичний параметр дослідження концепту LIE

Концепт LIE (НЕПРАВДА, ОБМАН) репрезентується як один із

найбільш культурно і соціально значущих компонентів концептосфери

сучасної людини. Цей концепт моделюється як багатомірне інтегративне

ментальне утворення та об’єктивується в медіадискурсі з метою реалізації

авторської інтенції впливу на адресата. Керуючись визначенням

О.С. Кубрякової, за яким концепт є «одиницею мислення та інформаційної

структури, що відображає знання й досвід людини», «одиницею національної

свідомості» [137], під концептом LIE ми розуміємо виражену вербальними і

невербальними знаками сукупність певним чином організованих знань і

уявлень мовців про явище обману, маніпулювання інформацією,

приховування правди чи навмисне повідомлення неправдивих фактів.

Виявлення семантичних ознак, що становлять значення іменника, який

виступає іменем концепту LIE, логічно розпочати з вивчення його етимології.

85

Обман стає нині досить поширеним феноменом в інформаційному

просторі, зокрема медійному. Будучи одним із жанрів інфотейнменту, що

має розважальний характер та передбачає «створення масовокомунікаційного

впливу на аудиторію» [169, с. 239], псевдоновини або «фейкові новини»,

посідають значну частину сучасного медіадискурсу і здійснюють потужний

щоденний уплив на реципієнтів.

Значна увага до вивчення концепту LIE у текстах псевдоновин

зумовлена тим, що такі тексти становлять найбільш вичерпний і

комплексний контекст реалізації зазначеного концепту, в якому наявні

показові ситуації його вияву, що конкретизують різноманітні характеристики

явищ обману, маніпуляції.

Псевдоновини вербалізуються в медіадискурсі через перекручення

фактів, їх фальсифікацію або замовчування. Будь-які маніпулювання

інформацією заради досягнення певної мети є обманом. Систематизація типів

маніпуляціі за C. МакКорнаком, дозволяє класифікувати обман на такі його

види:

маніпулювання якістю інформації (фальсифікація деяких фактів,

навмисне приховування правди);

маніпулювання кількістю інформації (приховування частини правди

або нашарування недостовірної інформації на правдиві факти);

повідомлення двозначної, нечіткої інформації;

замовчування – повне приховування правди;

спотворення – навмисне повідомлення неправдивої інформації [319].

Знання людини про неправду та обман підводяться під знак концепту

LIE (НЕПРАВДА, ОБМАН) та актуалізуються у тексті псевдоновин

лексичними одиницями на позначення брехні.

Процес формування лексичних номінацій неправди проходить через

стадії категоризації (порівняння ментальної репрезентації одноразової події з

«еталоном», усталеною схемою нормативної комунікативної події),

схематизації (абстрагування релевантних ознак комунікативної події

86

неправди), композиції (об’єднання цих ознак), закорінення концепту

неправди – процесу, що завершується його символізацією, тобто поєднанням

з певною мовною формою [165, с. 61].

Автори «Краткого словаря когнитивных терминов» розглядають

концепти як ідеальні абстрактні одиниці, смисли, якими оперує людина в

процесах мислення, і які відображають зміст досвіду і знання, зміст

результатів усієї діяльності людини і процесів пізнання нею навколишнього

світу у вигляді певних одиниць, «квантів знання». При цьому наголошується,

що зміст концепту включає інформацію про те, що індивід знає, припускає,

думає, уявляє про певний елемент світу. Концепти зводять все різноманіття

спостережуваних явищ в єдине ціле, в певні, вироблені суспільством

категорії і класи [133, с. 90].

В. І. Карасик пропонує вважати концепти первинними культурними

утвореннями, виразом об’єктивного змісту слів, які мають сенс і тому

трансльовані в різні сфери буття людини, зокрема, в сфери понятійного,

образного та діяльнісного освоєння світу [107, с. 102].

Концепт LIE, як компонент медіадискурсу, є однією з найбільш

значущих одиниць концептосфери сучасної людини і всього соціуму,

оскільки він є практично наскрізним у сучасній комунікації. О. І. Морозова

зазначає, що в лексемі lie неправда може бути представлена як ОБ’ЄКТ,

СЕРЕДОВИЩЕ та ПОДІЯ, організуючим центром яких постає концепт

ЛЮДИНА [166].

В. І. Карасик кваліфікує концепт як складне лінгвістичне утворення, що

має понятійну основу, внутрішню форму, дистрибутивні якості, валентні

зв’язки і культурологічні якості [107, c. 29]. Він виокремлює три сторони в

структурі концепту: поняттєву – означення концепту в мові; образну –

сприйняття предметів через органи чуття або пам’ять; ціннісна сторона

визначається актуальністю концепту для людини і суспільства. Така

тришарова структура концепту набула розвинення в руслі нашого

дослідження: ми розглядаємо концепт LIE як трикомпонентну структуру і

87

виокремлюємо його логіко-поняттєвий, образно-асоціативний та

валоративний складники. При цьому дотримуємося думки А. М. Приходька,

що поняттєвий компонент традиційно визнають константою, а образ і

цінність – змінними концепту [211, с. 64. ]

Логіко-поняттєвий складник виявляється через виокремлення

домінантних асоціацій (тематичних, парадигматичних, синтагматичних), в

які вступають лексичні одиниці частиномовних реалізацій імені концепту LIE

у текстах псевдоновин. Визначення лексико-семантичних особливостей

концепту LIE здійснюється через виокремлення денотaтно-сигніфікaтивного

центру семантичного поля lie.

На рівні поняттєвого складника концепт може схематично

ототожнюватися з поняттям. Поняттєвий компонент – це те, як можна

«означити концепт, розкрити його місце в системі концептів» [4, с. 13], він

«відбиває денотативну співвіднесеність із концептуальним референтом –

мінімальною самодостатньою ділянкою ментального простору, своєрідним

когнітивним згустком» [211, с. 55]. Поняттєвий компонент співвідноситься з

ядром концепту – словниковими значеннями тієї чи тієї лексеми. Найбільш

адекватне уявлення, таким чином, про цей складник концепту можна

отримати за допомогою аналізу словникових дефініцій, що дасть змогу

виявити семний склад ключової лексеми. Ми послуговуємося тлумачними

словниками англійської мови.

Семантичний аналіз лексеми lie, котра належить до загальновживаної

лексики, дозволяє стверджувати, що її денотaтно-сигніфікaтивний центр

представлено неправдивим твердженням.

Так, наприклад, Longman Dictionary of Contemporary English подає таку

загальноприйняту дефініцію: an untrue or deceptive statement deliberately used

to mislead – неправдиве чи оманливе твердження, що навмисно

використовується для введення в оману [317].

У словнику English Oxford Living Dictionary виявлено три значення

заявленої лексеми: шлях, напрям чи позиція, коли про щось обманюється –

88

the way, direction, or position in which something lies; положення, в яке

ставиться м’ячик для гольфу, особливо для зручності наступного удару –

position in which a golf ball comes to rest especially as regards then extease of the

next shot; загін або укриття для тварин – the lair or place of cover of an animal

[297]. Дві останні семеми неописані в інших словниках, що є свідченням

того, що через дуже вузьку специфіку вживаності ці значення не є

актуальними.

Таким чином, ядром концепту LIE, як прототипової одиниці з

найбільшою чуттєво-наочною конкретністю, що може бути як

загальнонародною, так і груповою й індивідуальною, виступає

концептуальна ознака неправда, обман – something that you say or write that

you know is untrue, а периферію становлять усі інші ознаки. Саме ця ядерна

концептуальна ознака зафіксована і у дефініціях лексеми lie, що визначається

як «те, що суперечить правді, істині; брехня» і має винятково негативне

значення в українських тлумачних словниках [45, с. 774].

Лінгвостилістичний аналіз текстів англомовних псевдоновин засвідчив,

що концепт LIE вербалізується за допомогою таких лексичних одиниць: bluff,

canard, deceit, distortion, exaggeration, fable, fabrication, fairytale,falsehood, fib,

fiction, half-truth,humbug, misinformation, myth, pose, prevarication, slander,

story,tale, untruth, whopper тощо.

Базові шари концепту (семеми), тобто сукупність його концептуальних

ознак (сем) ототожнюється з базовими семантичними ознаками слова-імені

концепту, що виводяться через аналіз дефініцій, синонімічного та

антонімічного рядів, прикладів його актуалізації у тексті. Так, аналіз базової

номінації концепту LIE у текстах англомовних псевдоновин сприяв

виокремленню таких сем на позначення: процесу обману (managed to give the

lie to authority; I had been living a lie), його часопросторових ознак (he’s telling

modern lies, just fairy tale of the previous century, the lie of the land), кількісних

характеристик (speaking about a packoflies, too much lies), міри і ступеня

вияву(try to avoid a half-truth, it was a ‘biglie’; a bald-faced lie ever; the whole

89

thing was a complete lie; obviously lied in his throat) та форм вияву брехні

(fakenews, fairytale, falsestory, fiction, myth, taradiddle).

До ближньої периферії семантичного поля поняття lie належать такі

синонімічні номінації, які було виокремлено через залучення

лінгвостилістичного аналізу текстів англомовних псевдоновин: deception,

fable, fib, falsehood, misreport, nonsense, slander, whopper тощо. Ці одиниці

номінують обманливе твердження, прозору брехню, недостовірні

повідомлення чи розрахунки, перекручення фактів, применшення або

перебільшення чогось, нісенітниці, чутки, наклепи. До дальньої периферії

відносимо дериваційні лексичні одиниці: fiction, mock, prank, pretense, sham

та одиниці вторинної номінації: fairytale, fakestory, falsenews, myth.

Протилежний за значенням антонімічний шар складають такі лексеми, як

honesty, non-fiction, truth, truthfulness, uprightness.

Отже, логіко-поняттєвий шар концепту LIE у текстах англомовних

псевдоновин може бути репрезентований у такий спосіб (рис.2.1):

Рис. 2.1. Логіко-поняттєвий шар концепту LIE

у текстах англомовних псевдоновин.

Сукупність знань, образів, асоціацій, які є певним видом «реакції»

свідомості людини на той чи той концепт, відносять до перцептивно-образної

Ядро концепту LIE:

lie, lying, deceit

Дальня периферія

(негативне

значення):

fiction

mock

prank

pretense

sham

Дальня периферія

(позитивне значення):

honesty

non-fiction

truth

truthfulness

uprightness

Ближня периферія:

deception, fable, fib,

falsehood, misreport,

nonsense, slander,

whopper

90

або образно-асоціативної складової. Як стверджує А.М. Приходько, термін

«перцептивно-образний» не є випадковим, бо передбачає кореляцію двох

площин, відомих як перцепція (сприйняття) та ейдос (образ). Припускають,

що між ними мають місце ще два етапи, необхідні для формування концепту

– асоціація та уявлення, диференційні ознаки яких науковці ще до кінця не

з’ясували. Вони утворюють своєрідний психо-когнітивний симбіоз. Отож

формування концепту спирається, очевидно, на психокогнітивну схему

«відчуття – асоціація – уявлення – образ» [211, с. 57].

Лексичні одиниці на позначення неправди, які відносяться до

металінгвістичних понять [165, с. 81], поділяються на:

1) первинні номінації, для яких це значення є семіотичним (lie, fib,

libel, slander, perjure, mendacity);

2) вторинні номінації, у яких це значення з’явилося в результаті

розвитку семантичної структури слова з іншим семіотичним значенням

(fiction, fable, tale, story, myth, hyperbole, whopper, softsoap, colour, distort,

embellish, embroider, fictionalize, pad, bum, bend, snow, backbite, misinform,

misrepresent, misreport, misquote);

3) фразеологічні словосполучення (tell a lie / a fib, Helike a rug / flatfish

/ trooper, spin a (long) yam, pitch / tell a yam / a story, fisherman'sstory,

cockandbullstory, traveller'stale, pack / tissue / weboflies, whitelie, sweettalk, with

a double / forkedtongue) [165, с. 81].

Первинні номінації неправди нечисленні, однак демонструють значну

варіативність способів концептуалізації цього поняття в силу того, що вони:

представлені основними частинами мови; так, наприклад, лексема lie

включає такі форми як lie (іменник), to lie (дієслово), lying (прикметик),

lyingly (прислівник); лексема slander – slander (іменник), to slander (дієслово),

slanderous (прикметик), slanderously (прислівник) тощо;

мають низку похідних: наприклад, від lie утворені дериваційні

лексеми liar, liee (оказіоналізм), belie, belied, outlie, oulied; від fib – fibber, від

slander–slanderer, від perjure – perjurer тощо;

91

розрізняються за семантичним параметрами: наприклад, fib (вигадка;

вигадувати) відрізняється від lie за ступенем серйозності наслідків неправди,

а також за мотивами мовця; perjure (неправдиві свідчення; давати неправдиві

свідчення в судді) – тим, що стосується неправди під присягою і належить до

юридичних термінів [165, с. 81 – 82].

Кількість номінацій неправди зростає при включенні до одиниць, котрі

позначають неправду лексем зі значенням, що є вторинним, хоча і

словниковим. Сюди належать, насамперед, метафоричні одиниці, але в

англійській мові існують також багаточисельні номінації обману і хибності,

які порівняно з неправдою є категоріями вищого порядку, наприклад: deceive,

beguile, cajole, cheat, cozen, concoct, diddle, falsify, fabricate, invent, mislead,

palter, pretend swindle; deceit, deception, dupe, hoax; crooked, double; pull one's

leg, putupa (false) front, put one over on, cry wolf, cast le in the air, bumsteer

тощо [165, с. 82]. У контекстному вживанні вони здатні актуалізувати сему

неправди.

На синтагматичному рівні сполучуваність лексичної одиниці lie

презентується поєднанням з такими частинами мови, як дієслово (to tell a lie,

to believe a lie, to live a lie), прикметник (a whitel ie, a big lie), іменник (a pack

of lies, a lot of lies).

Метафоричний спосіб вербалізації та семантизації концепту LIE є

досить продуктивним у сучасному англомовному медіадискурсі, зокрема у

його псевдоновинному контенті. Про це свідчить наявність цілої низки

синонімів з відповідною негативною конотацією (lying, fable, fairytale, false,

invention, misinterpretation, prevarication, whopper). У метафоричному

контексті синонімічні слова на позначення лексеми lie та похідні

словосполучення мають негативне значення і формують різко протилежне

позитивному ставлення до зазначеного явища у свідомості реципієнта: the lie

of the land – абсолютна неправда, маячня; give the lie to something –

обманювати, брехати; live a lie at live – жити в брехні; give the lie to –

спростовувати; lie in one's throat – нахабно брехати [391; 377].

92

Слова з коренем lie в англійській мові фокусують увагу на таких слотах

фрейму комунікативної ситуації неправди: lie (іменник) – ІНСТРУМЕНТ, lie

(дієслово) – ДІЯ, liar (іменник) – АГЕНС, lying (прикметник) – ТАКИЙ,

lyingly (прислівник) – ТАК, liee (оказ.) – ПАЦІЕНС [165, с. 84].

Лексема lie має два частиномовні варіанти – іменний та дієслівний.

Семантика дієслова lie відбиває уявлення носіїв сучасної англійської мови

про неправду безпосередніше, ніж значення іменника lie. Як зазначає

Н. Б. Мечковська, у дієслівній лексиці немає (чи майже немає) «кабінетного»

добудовування («домислювання») слова до поняття [160, с. 363]. Це означає,

що дієслово lie характеризує конкретну ситуацію неправди, тоді як іменник

lie робить її предметом абстрактних міркувань.

Лексему lie як дієслово за словником М. Вебстера тлумачимо таким

чином:

1) to make an untrue statement with an intent to deceive;

2) to create a false or misleading impression [335].

Дієслово lie в першому й основному своєму значенні представляє

неправду як подію, в котрій суб’єктові належить активна роль, тобто він

виступає агенсом. Це людина (або наділена розумом і мовою вигадана

істота), яка свідомо і цілеспрямовано здійснює відповідну комунікативну

дію. Вживання дієслова lie у першому значенні ілюструємо таким прикладом

із псевдоновини під назвою «27-Year-Old Lies About Every Single Aspect Of

His Life To Keep Parents From Worrying»: While speaking with his mother over

the phone Monday evening, sources confirmed that 27-year-old marketing

coordinator Daniel Hewitt lied about every single detail of his life in order to keep

his parents from worrying about him [391].

В основі другого лексико-семантичного варіанта трактування одиниці

lie лежить метафоричне перенесення значення. У цьому випадку вживання

лексеми ключовим є кінцевий результат НЕ ЗРОЗУМІЛО – викривлення

змісту. Наприклад: Man Appalled At Date Who Lied Slightly More Than Him On

Online Dating Profile [369].

93

Неособові форми дієслова англійської мови – інфінітив та герундій –

також репрезентують лексему lie у псевдоновинах. Зокрема негативна

конотація передається за допомогою герундія: Testifying to a judge that he was

prepared to take full responsibility for his egregious actions, former National

Security advisor Michael Flynn pleaded guilty Friday to lying to the FBI, but,

worst of all, lying to himself [364].

Інфінітив називає певну дію, не співвідносячи її з конкретною

комунікативною ситуацією. Цим можна пояснити перевагу, яка віддається

інфінітиву дієслова lie при позначенні гіпотетичних ситуацій або тих

ситуацій, котрі не відбувалися насправді. У наведеному прикладі інфінітив

поєднується з модальним дієсловом, а, отже, входить до складу модального

предиката: There’s still plenty of other stuff I can lie to my doctor about [378].

Омофоном дієслова lie (обманювати, брехати) в англійській мові є lie

(лежати). Результати етимологічного аналізу засвідчують: ці слова походять

від індоєвропейського кореня *legh – лежати. Формування значення дієслова

lie (брехати) відбулося через метафоричне перенесення. «Внутрішня форма»

слова згодом була втрачена, але глибинний зв’язок двох концептів

простежуємо і сьогодні. Формальна схожість lie (брехати) і lie (лежати)

обігрується в ідіомах to lie like a rug / a trooper / a flatfish / flatly [165, с. 96].

За твердженням дослідників, «у лексиці сучасної метамови її

концептуальне ядро становлять імена» [160, с. 363], оскільки категорія

предметності розглядається як провідна категорія досвіду людини і

людського пізнання. Певна ментальна структура, що відповідає певному

фрагменту досвіду, позначається іменником.

Концептуалізація брехні втілена через семантику іменника lie, що

тлумачиться у словниках таким чином:

1) a: an assertion of something known or believed by the speaker to be

untrue with intent to deceive;

b: an untrue or inaccurate statement that may or may not be believed true

by the speaker;

94

2) something that misleads or deceives;

3) a charge of lying [335].

Лексему lie трактують як продукт висловлювання, в якому інформація

навмисно спотворюється з метою введення співрозмовника в оману: Sources

added that unless Eckman dies 10 years to the day after his wife’s passing, it was

almost guaranteed that he never even loved her to begin with and their marriage

was one big lie [360]; омана, помилка: In addition, billboards in major cities

across America will reportedly feature images of a woman applying lipstick

alongside the Revlon logo and a bold-faced slogan that simply reads, You are

living a lie [355]; дещо, що вводить в оману, обманює; факт обману: Okay, I’ll

monitor your brain on the iPad. If you have to fib, picture something nice while

doing it because that will confuse the lie [362].

Учасник комунікативного акту неправди, хто обманює, позначається

іменником liar, за словником М. Вебстера, a person who tells lies [335]. На

відміну від іменника lie, котрий характеризується великою семантичною

рухливістю, іменник liar не виходить за межі свого значення, називаючи

тільки суб’єкта дії і характеризуючи його: Rather than admit their mistake,

these researchers are willing to call a panda a liar [386].

Дієслово lie також має форму participle I – lying: Twitch Streamer Sets

New Record For Longest Stream Lying Dead On Camera [396].

Утворений від participle I lying прислівник lyingly описує неправдивий

спосіб викладу матеріалу:…not only speak lyingly, that we may be believed to

belong to them? [377].

Від дієслова lie утворені префіксальні дієслова belie, outlie і overlie,

що розширюють його значення за рахунок додавання сем перехідності і

перевищення норми: outlie (перевершити когось у брехні): «Even do not try to

outlie her! She is perfect in this» [377].

Таким чином, при співвіднесені смислів різних варіантів лексеми lie та

її похідних до тих чи тих слотів фрейму комунікатівної ситуації неправди

простежуємо таку закономірну тенденцію: смисли, що передаються

95

дієсловом lie, стосуються слоту ДІЄ, іменником lie – слоту ІНСТРУМЕНТ,

іменником liar – слоту АГЕНС, прикметником lying – слоту ТАКИЙ,

прислівником lyingly – слоту ТАК [165, с. 114]. Однак у дієслові lie і,

особливо, в іменнику lie спостерігаються численні семантичні зрушення

стосовно прототипового значення на основі розширення, звуження значення,

метафоричного і метонімічного переносу, внаслідок чого їх семантика

модифікується таким чином, що інформація, котра передається цими

мовними знаками, концентрується в інших слотах фрейму. Так, семантика

іменника lie охоплює слоти ДІЯ, АГЕНС, ТАКИЙ, ТАК, а семантика дієслова

– слоти АГЕНС та ІНСТРУМЕНТ [165, с. 114].

Контекстуальний аналіз текстів псевдоновин уможливив виявлення

структурних схем (формул) сполучуваності базової номінації концепту.

Потенційна сполучуваність як властивість форми і значення слова,

іншими словами, валентність, сформована таким чином: Adj + N на кшталт

total falsification, great lie, obvious lying, clear fairytale, simple fib, latest lies,

intentional deceit; N + of + Оbject: series of lies, wizard of lies, bed of lies, web of

deceit, resemblance of a tale; N + V: liebringsmisfortune, lie has bad effect, lying

affects one’s health; V + N: lie through somebody’s teeth, live a lie, give the lie to

something, tell a white lie.

З погляду лінгвокультурології значущість концепту визначають як

найголовнішу іпостась цього ментального конструкту, адже вважають, що

лінгвокультурний концепт відрізняється від інших ментальних утворень

акцентуацією ціннісного елементу. Окрім того, варто пам’ятати, що

ціннісний компонент спирається на «духовні імпульси, які оживають у

свідомості людини завдяки її належності до того або того етно- і

лінгвокультурного колективу» [211, с. 61].

Одним із показників наявності ціннісного компонента є використання

аксіологічних предикатів, тобто набір позитивних і негативних оцінок, через

який концепт LIE емоційно «переживається». Семантичний аналіз

номінативних одиниць на позначення брехні у текстах «фейкових» новин дає

96

змогу чітко виділити закріплену у свідомості мовців аксіологічність

неправди. Синтагматичні зв’язки вербалізованого концепту LIE представлено

усталеними словосполученнями. Визначення фіксують оцінку lie з погляду її

сили (absolute lie, powerful lie, strong lie, little lie, barefaced lie), негативного

впливу (dramatic lie, destroying lie), повторюваності (periodic lie, constant

lying) і раптовості (unexpected lie, hurrygraph lie). Негативну загальну

емоційну оцінку виражають словосполучення fear of lies, fear of telling lies,

fear of being lied. Серед виявлених словосполучень присутні такі, що надають

особливості структурування ситуації lie у свідомості того, хто її сприймає.

Відповідно до них lie уособлює процес, що відбувається у певному просторі

(whole lie, worldwide lie,local lie, home lie, lying in press, lie on the Internet,

American lie) і з певною належністю (real housewives’ lie, President’s lie,

wizards’ lies).

Відзначаємо наявність прийменникових сполучень (living in a lie,

caught in a lie, stuck in a lie), які часто замінюються метафоричними

синонімами на позначення неправдивого способу життя (living in a fairytale,

living in a half-truth, being economical with the truth ). Ці вислови

характеризують явище неправди як особливо негативний спосіб спілкування

людини, оскільки протиставляють його позитивним властивостям правди.

Фразеологічні одиниці, що містять лексему lie, доповнюють уявлення

про концепт LIE, формуючи його образну складову. У текстах «фейкових»

новин актуалізовано такі сталі вирази, українські відповідники яких із

подібним значенням звірено за англо-українським фразеологічним

словником: lie benevolent – брехня, до якої вдаються, щоб допомогти комусь;

lie in one’s teeth – брехати просто в очі; нахабно, зухвало брехати; lie oneself

black in the face – брехати з усіх сил; lie out of the whole cloth, lie out like a gas-

meter – надмірно, безсоромно брехати; lies have short legs – у брехні короткі

ноги; брехнею світ не обійдеш та додому не повернешся; на брехні далеко не

поїдеш; lie whitely – невинно брехати; white lie – невинна брехня, брехня

заради порятунку; liar is not believed when he speaks the truth – хто раз

97

збреше, тому другий раз не вірять; liars have need of good memories; a liar

should have a good memory брехуну треба добру пам’ять мати. Лексема lie є

досить продуктивною у плані сполучуваності, метафоричного перенесення, і

в результаті – утворення значень із новими відтінками.

Багатозначна, семантична, формальна різноманітність номінацій на

позначення неправди свідчить про те, що вона посідає в мовній картині світу

особливо важливе місце. Прототипним номінативним засобом неправди є

лексема lie, оскільки своєю частотністю, синтаксичною полівалентністю,

поліфункційністю та полісемантичністю різко контрастує з іншими

одиницями, які характеризуються вужчими значеннями і закріплені за

обмеженим колом мовних ситуацій і контекстів. Металінгвістичні терміни з

коренем lie характеризуються великою семантичною рухливістю і в

звичайному розумінні представляють практично все концептуальне поле

інтенціонального викривлення правди.

Виокремлення й опис логіко-поняттєвого складника у структурі

концепту LIE дає змогу отримати уявлення про когнітивну репрезентацію

«досвіду неправди», що стає підґрунтям моделювання фреймової структури

LIE, крізь призму якої можна уявити перцептивний образ неправди. Оцінний

компонент концепту LIE віддзеркалюється у здатності людини сприймати

смисл тексту псевдоновини «викривлено», тобто сприяє формуванню

псевдосмислу.

2.3. Когнітивно-дискурсивний параметр вивчення концепту LIE

Цілісний образ світу, або картина світу формується в свідомості

людини в результаті сприйняття й осмислення предметів і явищ

навколишньої дійсності завдяки процесу концептуалізації, що передбачає

виділення мінімальних за змістом одиниць людського досвіду, структур

знання, концептів, сукупність яких складається в концептуальну картину

світу. У свою чергу концептуалізація як процес осмислення інформації та

98

мисленнєвого конструювання предметів і явищ призводить до утворення

певних уявлень про світ у вигляді концептів.

Наведений вище аналіз словникових дефініцій, які вербалізують

концепт LIE, уможливив виявлення системного характеру синтагматичних і

парадигматичних зв’язків лексеми lie, про що свідчить поєднання з широким

діапазоном номінативних одиниць і наявність великої кількості синонімічних

рядів та ідіоматичних виразів.

Концепт LIE як одиниця концептосфери медіадискурсу містить

спеціальні знання про комплексну, багатоаспектну діяльність, що пройшла

тривалий шлях розвитку і зараз включає маніпулятивні дії, спрямовані на

розважання аудиторії або її переконування в чомусь. Тобто концепт LIE є

моделлю репрезентації знань про специфічну діяльність, ця модель є

«пакетом» інформації, знань про цей вид діяльності. Моделі, що

конструюють певні зв’язки, визначаються як «структуровані одиниці знань, в

яких виділяються певні компоненти і відношення між ними» [91, с. 3-12].

Фрейми також включають систему оцінок, показники істинної ситуації,

культурні, прагматичні, енциклопедичні знання, а також концептуальні

плани, або інструкції для використання фрейму.

Концепт LIE як складне ментальне утворення структурується у фрейм.

На першому етапі реконструкції фрейму проводиться аналіз словникових

дефініцій центральної лексеми, яка називає концепт, з метою визначення

найбільш значущих ознак та сутності поняття. У роботі під фреймом

розуміємо ієрархічно впорядковану репрезентацію певної стандартної

ситуації дійсності, яка представляє досліджуваний концепт LIE і містить

знання про істотне, типове та можливе для цього концепту [84, c. 11].

Аналіз словникової семантики лексеми lie та її похідних засвідчив, що

лексико-семантичні варіанти описаних слів відбивають різні типи сприйняття

суб’єктом рефлексії змісту висловлення, яке містить хибне твердження

(власне неправда, хибність, помилка, обман, свята неправда або фантазія).

Таким чином, утілений у цих одиницях концепт LIE, постає як

99

категоріальний: він організує концепти, сукупність яких утворює поняттєву

категорію неправди, за принципом ланцюжково-радіальної структури. У

поняттєвій категорії неправди виокремлюються такі виміри: інформаційний

– НЕПРАВДА є ДЕЗІНФОРМАЦІЯ (ПОМИЛКА → ХИБНІСТЬ);

поведінковий – НЕПРАВДА є ОБМАН; оцінний – НЕПРАВДА Є ОЦІНКА

(СВЯТА НЕПРАВДА, ФАНТАЗІЯ) [168, с. 19].

Фреймова структура дескрипції концепту LIE становить собою систему

взаємозалежних компонентів, котра поєднує на «дієслівній рамці абстрактні

поняття, або, за Ч. Філлмором, семантичні ролі» [304], що є базовими

складниками фрейму. Дієслово lie, називаючи приховану комунікативну дію,

наближається до слів енергетичної сфери, які описують фізичні ситуації, що

спостерігаються [139, с. 11]. В основі його семантики – уявлення

комунікативної дії як потоку енергії, що виходить від мовця і спрямоване на

слухача [294, с. 85].

Основними актантами дієслова lie є АГЕНС, ПАЦІЄНС,

БЕНЕФІЦІАНТ, ІНСТРУМЕНТ, ЦІЛЬ, ЛОКАТИВ І ТЕМПОРАТИВ.

Активна роль у комунікативній події неправди належить АГЕНСУ – джерелу

енергії, продуценту висловлювання, в якому навмисно спотворюється

дійсність. АГЕНС в інтересах БЕНЕФІЦІАНТА – як правило, себе самого,

але, можливо, і ПАЦІЄНСА або іншої особи – продукує мовленнєву дію,

утворюючи помилкове висловлювання (ІНСТРУМЕНТ), за допомогою якого

він має намір змінити уявлення ПАЦІЄНСА стосовно певного стану речей.

Фрейм метакомунікативних дескрипцій неправди належить до акціонального

типу [84; 294]. Екстраполюючи ідеї О.І. Морозової [165, с. 80], фреймову

модель концепту LIE презентуємо таким чином (Рис. 2.2):

100

Рис. 2.2. Фреймова модель концепту LIE.

До парцели АГЕНС уналежнюють назви осіб, які є суб’єктами

комунікативної ситуації неправди і використовують інформацію для

досягнення своєї мети. Насамперед, АГЕНСОМ є сам автор псевдоновини,

який прямо або опосередковано, через учасників своїх новин, висловлює

певні думки, передає певні факти, закликає до певних дій тощо. Таким

чином, АГЕНС у текстах псевдоновин представлений власними назвами –

іменами відомих діячів культури, науковців, політиків, спортсменів тощо

(наприклад, Sandra Bullock, Beyonce Knowles, Cristiano Ronaldo, Donald

Trump, Teresa May) і загальними назвами на позначення соціальної чи

статевої належності, вікових і професійних характеристик (local man, adult,

kid, scientist, journalist) особи, що інформує (обманює) читача про явища

дійсності. Наприклад, кореспондент Юліанна Голдман на сторінках

електронного видання «CBS News» зазначає, що: Donald Trump’s team has

asked White House how his children could receive top secret security clearances

[361] – (Команда Дональда Трампа спитала у Білого Дому, як його діти

можуть отримати доступ до секретних матеріалів). Для доказу

достовірності інформації авторка підкріплює свої факти скріншотом із

101

власної сторінки в соціальній мережі Twitter. У цій псевдоновині АГЕНСОМ

виступає безпосередньо correspondent Julianna Goldman. Плітки навколо

колишнього кандидата на посаду президента та діючого президента США

зростають усе більше і більше. Їхній діапазон розростається й охоплює навіть

сім’ю політика. Доступ до секретних матеріалів надає змогу людині

оволодіти секретною інформацією (державні або організаційні секрети) після

завершення ретельної перевірки. Але сам Д. Трамп спростував цей фейк,

розмістивши пост на своїй сторінці у тій самій соціальній мережі Twitter: I

am not trying to get ‘top level security clearance’ for my children. This was a

typically false news story [389].

Парцела ПАЦІЄНС не є настільки різнотипною у плані вираження,

адже об’єктом комунікації і, відповідно, впливу виступають реципієнти –

читачі. На лексико-семантичному рівні це демонструється вживанням

звертань Dear readers, you: A mining company in Lesotho has discovered a 910-

carat diamond in the country’s mountainous region, one of the largest of its kind

ever found with an estimated $40 million price tag. What do you think? [402]. Тут,

звертаючись до читачів, автор цікавиться, що вони думають про знайдений

найбільший у світі діамант.

ІНСТРУМЕНТОМ у фреймовій моделі концепту LIE виступає

інформація із тексту псевдоновини з повним набором лексико-семантичних,

синтаксичних, стилістичних, метафоричних, графічних засобів, за допомогою

яких адресантові вдається здійснити перлокутивний уплив на адресата. Так,

текст псевдоновини «NASA Receives More Depressing Photos Of Mars’

Surface From Morbid Curiosity Rover» містить інформацію про те, що науковці

начебто занепокоєні останніми фотографіями з поверхні Марсу, надісланими

спеціальним роботом Morbid Curiosity Rover [376]. Парадоксальності тексту

надає вживання лексеми frankly (Frankly, it’s testing the patience of everyone on

this project) на тлі очевидно неправдивої інформації. Крім того, текст

підкріплений фотографіями з поверхні досліджуваної планети, що також є

засобом упливу на реципієнта.

102

Інший приклад репрезентує вживання, наприклад, експресивної

згрубілої лексики. Френк Лейк у журналі «Weekly World News» у «фейковій»

новині «Halloween candy makes kids smarter» оприлюднив дослідження

науковців, які показали, що цукерки, які дітям дарують на свято Хелоувіну,

сприяють активній роботі мозку, внаслідок чого дітлахи стають

розумнішими. Журналіст навіть подає свідчення матері хлопчика для

підтвердження цієї інформації: «My son was basically an idiot. I hate to say that

because I love him, but he did poorly in all his classes, until he went trick-or-

treating in 2009. He came back with a huge back of loot and proceeded to eat the

entire bag in a week. We were stunned to see his test scores increase rapidly and

now… he is a straight A student» [367]. Захоплення матері від такого

неправдоподібного ефекту солодощів на її сина змушує її «не стримувати

слів» і емоційно висловлюватись з цього приводу.

БЕНЕФІЦІАНТОМ у фреймовій моделі концепту LIE є інтенція автора,

що визначає мету псевдоновини – поінформувати, розважити аудиторію,

ввести в оману, дезінформувати і спровокувати громадськість, уплинути на

свідомість реципієнтів, переконати у правдивості певних фактів, змусити

змінити ставлення адресата до конкретних явищ, переглянути погляди

громадськості стосовно чогось і навіть посіяти паніку, розпалити ворожнечу

тощо.

Усі ці прагматичні цілі досягаються автором псевдоновини через

парцелу ТАК у фреймовій моделі концепту LIE, яку розуміємо у контексті

роботи як форму презентації інформації. Як уже зазначалося, псевдоновини

можуть бути представлені у формі фотофейків, відеофейків, аудіофейків і

текстових фейків. У фокусі нашої уваги – текстові псевдоновини, які часто

містять у собі ще відео- та фотозображення. Самі текстові фейки мають різну

форму репрезентації. Так, текст може бути поданий у формі скріншоту, тобто

знімку екрана, з чиєїсь сторінки у соціальних мережах або вебсайту.

Фактично формою є зображення, на якому написаний текст. Наприклад,

автор псевдоновини «No One Admits To Singing, Writing, Producing Nation's

103

No. 1 Song» зазначаючи, що ніхто не визнає той факт, що сингл «Baby Baby

(LuvyaGirl)» невідомого виконавця на своєму дебютному тижні посів перше

місце, вміщує на самому її початку скріншот музичного рейтингу, який

наочно демонструє, що пісня начебто насправді є лідером топу (Рис. 2.4)

[379]:

Рис. 2.4. Демонстрація результатів музичного рейтингу BillboardHot 100.

Ще один вид подачі текстового матеріалу – коментування. Автор

псевдоновини повідомляє певну інформацію, ставить певне запитання і ніби

подає відповіді на нього у формі читацьких коментарів (Рис. 2.5).

104

Рис. 2.5. Демонстрація текстової псевдоновини у формі коментарів.

Парцела ТЕМПОРАТИВ є показником часу, що передбачає зазначення

часових меж описуваної інформації. Прикладом слугує такий фрагмент

тексту: 18, 000 people who applied to be citizens of the space nation «Asgardia»

launched their personal data into orbit on a NASA rocket this week in hopes of

inspiring future space settlers. What do you think? [375].

Під ЛОКАТИВОМ у фреймовій моделі концепту LIE розуміємо

просторові ознаки явищ, які зображувані в текстах псевдоновин.

Псевдоновина «Planet Fitness Offering New Lights-Off Hour So No One Can

Watch You Work Out» уже в самому заголовку визначає місце дії – мережу

тренажерних залів Planet Fitness, надалі послуговуючись синонімами gym,

location [380].

Кожна парцела фреймової моделі концепту LIE є облігаторною у

текстах псевдоновин, проте її вербальне наповнення диференціюється, й,

відповідно, змінюється інтенція автора (бенефіціант) та ціль обману – чи

перебільшити (применшити) інформацію новин, чи надати фальсифіковане

105

повідомлення, або його взагалі приховати. Саме це надає поштовх до

виявлення лінгвокогнітивних особливостей формування псевдосмислу у

текстах «фейкових» новин.

2.4. Лінгвокогнітивні механізми формування псевдосмислу у

текстах псевдоновин

Сучасний стан теоретичної лінгвістики, що характеризується синтезом

когнітивної та комунікативної дослідницьких парадигм [131, с. 12],

відзначається підвищеним інтересом до дискурсивного (текстового) напряму

когнітивних досліджень, який «пов’язаний з розробкою ідей відносно

когнітивних механізмів розуміння дискурсу» [135, с. 28] та способів його

концептуальної організації [70, с. 9]. Уважають, що базовою структурою або

форматом репрезентації опредметнених у тексті (дискурсі) знань є «модель

ситуації [135, с. 28]». Одним із форматів ситуаційно-текстової репрезентації

знань, організованих навколо домінувального концепту тексту псевдоновини

(LIE), може бути визнана текстова ситуація, під якою ми, услід за

О. П. Воробйовою, розуміємо тематично поєднаний змістовий компонент

тексту, який репрезентує певну концептуальну ситуацію через комплекс

мовних засобів, зображених у межах композиційно та структурно цілісного

фрагменту тексту або розсереджених у текстовій тканині [52, с. 18 – 19].

Наведеній дефініції найбільш повно відповідають тексти псевдоновин,

адже саме в них утворюється неправдивий смисл – псевдосмисл – завдяки

висловлюванням, у яких він реалізується.

Неправда, представлена вперше, як об’єктивні знання в псевдоновинах,

породжує певні «нові знання» аудиторії, а неправдива інформація повторена

ще раз, так само як і нова брехня, дозволяє підтримувати і контролювати

знання тієї самої аудиторії. Неправда є способом прояву влади і дозволяє

здійснювати контроль над дискурсом (громадським і публічним), перемикати

увагу аудиторії на нові «знання» – неправдиву інформацію, як правило, різку,

106

помітну, часом абсурдну, обмежувати доступ до більш важливої інформації

або ж зовсім перекривати її [66, с. 221].

Мовне втілення викривлення інформації відбувається в тому випадку,

коли дійсне положення речей підмінюється нереальним. Основними видами

якості внутрішніх розбіжностей є приховування існуючої інформації, або, у

випадку вербальної комунікації, невиконання, і створення неіснуючої

інформації, або, у випадку вербальної комунікації, вигадка. Їх комбінація

породжує фальсифікацію, за допомогою якої правдива інформація

підміняється неіснуючою. До таких номінацій за результатами

лінгвостилістичного та концептуального аналізу текстів псевдоновин

належать:

фальсифікація інформації, вербальне втілення якої відбувається за

допомогою таких лексичних одиниць: falsification, false, bill of goods тощо;

перебільшення інформації, смисл якої актуалізується через такі

лексеми: exaggerate, embellish, extravagance, hype, hyperbole, inflation, overdo,

overstate.

Фальсифікація інформації та її перебільшення ґрунтуються на

контрасті між інформацією правдивої новини та псевдоновини стосовно

фактів із особистого життя людини, її соціального та політичного життя.

Щодо фактів соціального життя взагалі, то предметом обману (неправди)

може бути і неістота, її технічні характеристики, переваги та недоліки щодо

її застосування людиною.

У комунікативній ситуації обману, в псевдоновинах зокрема, суб’єктом

виступає власне автор фейкової новини (парцела АГЕНС), який ставить

перед собою певні прагматичні цілі (парцела БЕНЕФІЦІАНТ), а реципієнт

(читач, глядач, слухач) (парцела ПАЦІЄНС) є об’єктом обману. Досягнення

перлокутивного ефекту на адресата досягається через свідоме або несвідоме

сприйняття та розпаковування об’єктом самого концепту LIE. Концептуальна

система неправди сприймається адресатом як посередник між словами та

107

екстралінгвальною дійсністю, що стосуються недостовірної інформації

(парцела ІНСТУМЕНТ). Усі парцели фреймової структури концепту LIE

набувають актуалізації, а парцела БЕНЕФІЦІАНТ відрізняється від тексту до

тексту псевдоновини залежно від мети, яку ставить перед собою її автор.

За результатами обробки фактичного матеріалу фальсифікація

інформації відбувається, коли реципієнт постає об’єктом дезінформації –

перекручування певних фактів уводить її в оману: It has never been my

intention to mislead anybody about my financial history, and so I think it's

important for me to reveal that I made roughly $30 trillion dollars in 2006, with

various contractual bonuses pushing that total closer to $32 trillion», Romney told

an assembled press corps [391]. На думку автора «фейкової новини» Мітт

Ромні, американський політик, звертаючись до преси, визнав, що ніколи не

мав наміру дезінформувати кого-небудь стосовно його фінансового стану.

Автор навмисно привертає нашу увагу до номінативної одиниці to mislead,

яка у своєму інтенсіоналі має сему брехні. Об’єктом дезінформації виступає

Мітт Ромні, а інструментом – перекручені неправдиві цифри його прибутків.

Проте, у тексті правдивої новини йдеться про статки політика від 190 до 230

мільйонів доларів (According to federal financial disclosures Romney is now

worth between $190 and $250 million) [308]. Отже, полярність чисельних

відповідників ($30 trillion dollars – $250 million) ілюструє факт

перебільшення інформації, й, відповідно, автор ставить на меті

дезінформувати читача (об’єктивації набуває парцела БЕНЕФІЦІАНТ).

Перебільшення інформації вербалізується у випадку, коли автор

говорить неправду про зображувану в «фейковій» новині особу – людина

постає об’єктом неправди/брехні. Так, у новині «What Is Trump Hiding?»

начебто подано секретні документи, які компрометують особистість

президента США Дональда Трампа (парцела АГЕНС). Його звинувачують в

ухиленні від сплати податків та стверджують, що він начебто страждає від

деяких серйозних емоційних розладів: However, beyond the headline-grabbing

108

scandals of Russian collusion, tax evasion, and conflicts of interest, what these

documents reveal, above all else, is that there is something haunting President

Trump. Throughout these pages, there is substantial proof that Trump is afflicted

with some severe emotional disorder, given that he requires arm restraints in his

bed and calls out the name «Frederick» whenever he sleeps, that he scrapped his

plan for a new golf course because its layout was too painfully reminiscent of the

supple curves of Marla Maples, and that he has his aides lay him down on the

Oval Office couch each evening and repeat the words «handsome,» «luxury,» and

«strong» for 20 to 30 minutes in a calm and steady tone of voice to soothe his

destructive impulses [401].

У наведеному фрагменті псевдоновини образ президента США

представлено як людину, яка страждає нав’язливими ідеями (haunting, repeat

the words «handsome,» «luxury,» and «strong»), емоційним розладом

свідомості (emotional disorder, he requires arm restraints in his bed, destructive

impulses), із планами відмовитися від нового корту для ігри у гольф

(he scrapped his plan for a new golf course). Проте достовірні джерела

інформації [382] свідчать про те, що Дональд Трамп має такі самі проблеми

із серцем, як і більшість людей світу: Like most men of his age, President

Donald Trump has a common form of heart disease, relatively easy to address if

he increases the dose of his cholesterol-lowering medication and makes necessary

lifestyle changes. Проте, використання автором цієї псевдоновини лексеми

substantial proof сприяє тому, що читач свідомо вірить «правдивому»

твердженню. Мета автора псевдоновини досягнена – введення в оману

(парцела ПАЦІЄНС).

У наступному фрагменті новини «Well, Time To Go Out In Front Of A

Bunch Of People And Lie To Them» колишній прес-секретар Білого Дому

Джей Карні (парцела АГЕНС), через суб’єктивний погляд автора

псевдоновини, стає об’єктом обману. Текстово-інтерпретаційний аналіз

тексту новини надає нам змогу стверджувати, що оповідь ведеться від

109

першої особи, тобто від імені самого Джея Карні, який, начебто, постає перед

представниками ЗМІ і вважає, що вже самий час розказати усю неправду.

Про це свідчить заголовок псевдоновини та експліцитно вживана

номінативна одиниця lie, семантика якої вказує на актуалізацію концепту

LIE, точніше відповідає імені концепту. Детальніший семантичний і

концептуальний аналіз тексту зазначеної «фейкової» новини свідчить, що

окрім лексеми у заголовку тексту, увесь текст перенасичений іншими

одиницями, які номінують прозору брехню, яка звучить із вуст політика: It’s

time for me completely lie to their faces; telling dozens and dozens of lies; I

mislead the media; I’m disseminating the appropriate lies on all the hot-button

issues; I know exactly which lies I’m going to tell and how; I’m going to tell them

something that isn’t the truth; sometimes I’ll merely distort the truth; I’ll realize

that tossing a simple lie his way just won’t cut it; I lie for a living – pretty

manageable; they’ve got their rehearsed questions, and I’ve got my rehearsed lies.

It’s a good setup; I deceive these reporters, it won’t end there; I might start out

spinning lies in front of the 50 or so journalists; the actual truth remains

hopelessly obscured [398].

Підґрунтям виникнення такої новини й окреслення такого

«брехливого», дещо гротескного, образу колишнього прес-секретаря Білого

Дому стає достовірна інформація, згідно з якою Джей Карні проявив

неабиякий тиск щодо репортерів, висміював і передражнював їх, створюючи

жвавий і відвертий образ опонента представникам ЗМІ. Про це свідчить

уживання таких лексичних одиниць, як mock і mimic: White House Press

Secretary Jay Carney has become increasingly animated and explicit in his

pushback against some reporters, and at Monday's daily briefing that trend

continued with a lively exchange in which Carney openly mocked and mimicked

ABC News Chief White House Correspondent Jonathan Karl [383]. Створення

двох полярних образів одного політика у двох текстах новин ілюструє явну

інтенцію автора – змусити змінити ставлення адресата до конкретної особи.

110

У тексті псевдоновини «Best Special Effects In Film History» читач

виступає об’єктом маніпуляції: Hollywood’s ability to manipulate millions is

born when it is discovered that a bunch of absolute morons believe A Trip To The

Moon is real [351]. Йдеться про мільйонну аудиторію, якою маніпулює

Голлівуд. Така його здатність, за словами автора новини, розвинулася тоді,

коли люди повірили в те, що «Подорож на Місяц» – справжня. В

еволюційному розрізі (у вигляді, начебто, певних кадрів кіноплівки) стисло

презентовані вказівки на виконавців спецефектів (Henry Thomas, Keanu

Reeves), час (1902, 1988, 2008 роки) і режисерів відомих кінострічок (Steven

Spielberg, Alfonso Cuaron). Зіткнення двох лексичних одиниць – to manipulate

та real, які відносяться до ближньої та, відповідно, дальньої периферії

позитивного значення логіко-поняттєвого шару концепту LIE, сприяє

парадоксальності смислу тексту «фейкової» новини: з одного боку, описані

трюки – найкращі (цей факт засвідчено у назві тексту), а з іншого боку, на

синтаксичному рівні тексту псевдоновини їхнє виконання представлене

порівнянням: Few crews have been able to induce headaches in audiences as fast

as the effects team on Speed Racer was able to [там само].

Спортсмена Роджера Клеменза («Clemens Filed Defamation Lawsuit

Against Steroids») було безпідставно і бездоказово звинувачено у вживанні

стероїдів – агенс стає об’єктом наклепу. У тексті псевдоновини в іронічній

формі зазначається, що суд очікує, коли стероїди самі прийдуть до суду

задля викладення правдивої інформації: We have waited 30 days for steroids to

come forward and admit that they were never administered to Mr. Clemens with

his consent, but they're not talking. Therefore, we have no choice but to take

steroids to court [391]. Псевдосмисл утворюється завдяки прийому

персоніфікації, вербалізація якого здійснюється шляхом залучення особового

займенника третьої особи множини they. Насправді, відомий бейсболіст

опинився у вирії наклепу через вигадані історії щодо прийому стероїдів:

McNamee would fully fabricate stories about Clemens using HGH and

111

steroids [388], а сам він іх ніколи не вживав: I never used steroids, and, as

relayed in this exchange, steroids don’t help athletes [388]. Прагматична

інтенція автора зорієнтована на навмисне перекручення фактів, що

підтверджує розважальну функцію тексту поданої псевдоновини.

Текстово-інтерпретаційний та семантичний аналіз текстів псевдоновин

дозволив нам їх класифікувати за двома текстовими ситуаціями:

«перебільшення інформації» та «фальсифікація інформації».

Особливістю текстів псевдоновин є мапування ознак істинної

інформації з різних сфер життя людини та соціуму взагалі на неправдиву

через вивчення специфіки актуалізації та взаємодії опозиційних фреймів

СФЕРА ПРАВДИ vs. СФЕРА НЕПРАВДИ. Йдеться про навмисне

перекручення інформації елементів соціальної культури суспільства в текст

псевдоновини з метою створення псевдосмислу.

Специфіка текстів псевдоновин полягає в тому, що обидва фрейми

нашаровуються один на одного в межах одного тексту й утворюють

міжфреймову сітку (рис. 2.6) залежно від того, який із семантичних вузлів

обох фреймів об’єктивується у тексті псевдоновини. Семантичний та

концептуальний аналіз названих текстових ситуацій довів, що найчастішими

є такі слоти: АРТЕФАКТ (термінал РЕЗУЛЬТАТ), ЛЮДИНА (термінал

СФЕРА ДІЯЛЬНОСТІ, ДІЯ, СТАН), СОЦІАЛЬНІ ІДЕЇ / ПОНЯТТЯ

(термінал МЕТА), МІСЦЕ ПЕРЕБУВАННЯ (термінал ЛОКАТИВ), ЧАС

ПЕРЕБУВАННЯ (термінал ТЕМПОРАТИВ). Активізація того чи того слоту

сигналізує про створення псевдосмислу в тексті окремої псевдоновини. Слот

– це семантичний вузол, представлений номінативними одиницями, що

виражають його узагальнений зміст [133, с. 188]. Слот включає до своєї

структури термінал як позначення властивостей номінативних одиниць, що

входять до складу слоту.

112

113

Так, фрейм СВІТ ПРАВДИ vs. СВІТ НЕПРАВДИ містить такі основні

слоти:

ІСТОТА (ЛЮДИНА)/НЕІСТОТА, що містить чотири основних

термінали: ДІЯ (get Apollo 11, lift off , transmit, navigate, set, clean);

СТАН (vehicle, home robot); СФЕРА ДІЯЛЬНОСТІ (sportsman,

politician, singer, astronaut); ВЛАСТИВОСТІ (round, little, smart,

clever,);

АРТЕФАКТИ, що вказує на інструменти матеріальної культури

(mission path, flag, moon germs, radio, rocks) – термінал РЕЗУЛЬТАТ;

МІСЦЕ ПЕРЕБУВАННЯ, що позначає локальне місце (термінал

ЛОКАТИВ): home, the Moon, office, conference, spacecraft;

ЧАС ПЕРЕБУВАННЯ, що вказує на час виконання дії (термінал

ТЕМПОРАТИВ): at 4:14 p.m., on July 21, on July 24;

СОЦІАЛЬНІ ІДЕЇ / ПОНЯТТЯ, що включає до своєї структури

дієслова (have a tight sequence of missions, make the mission more

representative of humans, perform various experiments) та іменники (the

first test, elaborate cover-up) – термінал МЕТА.

Вивчення характеру взаємодії зазначених фреймів дало нам поштовх

до моделювання концептуальних ситуацій та побудови ментальних

просторів. Постійне осмислення й удосконалення теорій концептуальної

метафори й концептуальної метонімії привели до розуміння їх як окремих

випадків більш загальних ментальних механізмів мапування в світлі теорії

концептуальної інтеграції або «блендінгу» Ж. Фоконьє і М. Тернера [299;

301; 301; 336; 337;].

Особлива цінність теорії концептуальної інтеграції для нашого

дослідження полягає в тому, що вона покликана пояснити, яким чином

формується псевдосмисл у текстах «фейкових» новин, тобто є інструментом

його аналізу [307]. Так, зокрема визнається, що в процесі концептуального

мапування відбувається проекція «вхідних просторів» («input spaces») на

114

окрему царину, що абсорбує значення номінативних одиниць вхідних

просторів, й визначається як простір бленду або бленд («blended space» or

«blend»). Як результат, у межах бленду утворюється емергентна структура

(emergent structure) як продукт інтеграційних процесів уяви (imaginative

processes of integration) [290], що й містить новостворене значення. При

цьому простір бленду не втрачає зв’язку з вхідними просторами, хоча й може

містити свої власні елементи, не присутні у вхідних просторах. Максимально

узагальнена концептуальна структура, яка містить спільні характеристики

щодо обох вхідних просторів, отримала визначення «родового простору»

(«generic space») [282, c. 7; 295, c. 30].

У контексті роботи під ментальним простором маємо на увазі

асоціативні знання про деякий фрагмент картини світу, що виникають у

свідомості читача під час обробки тексту байки. Залучення методичного

апарату теорії ментальних просторів [300; 332, с. 1 – 28; 333, с. 129 – 162] дає

змогу пояснити, яким чином відбувається порушення причинно-наслідкових

і логіко-асоцітивних зв’язків між родовим та емергентним ментальними

просторами, що і є підґрунтям несумісності ситуаційного уявлення про

правдиві та неправдиві новини. Загалом наведені відношення є

контрастивними. Це підтверджує нашу думку про контрастивне мапування,

яке лежить в основі формування псевдосмислу.

Особливістю побудови таких мереж ментальних просторів є наявність

вхідного ментального простору і правдивої інформації, виявлення якої

здійснюється шляхом аналізу семантики тексту реальної новини, що й сприяє

активізації фрейму СФЕРА ПРАВДИ. Вхідний ментальний простір 2

структуровано номінативними одиницями тексту псевдоновини.

Об’єктивацію фрейму СФЕРА НЕПРАВДИ в текстах «фейкових»

новин простежуємо на початку тексту, тобто в заголовку. Так, наприклад, до

назви псевдоновини «NASA’s Mars Roomba Begins Mission To Clean Dust

From Planet’s Surface» [391] входить назва пилососу Roomba як приладу, що

115

активно рекламується на шпальтах Інтернет-видань: a vacuum that takes care

of cleaning floors while its owners are off at work [346].

Першим кроком на шляху створення псевдосмислу є заголовок

наведеної новини, де стверджується, що цей прилад розпочинає прибирання

пилу з поверхні планети Марс. Наведена назва є іронічно забарвленою через

використання дієслівної фрази Begins Mission, що виконує функцію

гіперболи: дії пилососу ототожнюються з групою людей, який направлено до

іншої країни з метою встановлення певних відносин, проведення переговорів

тощо (a group or committee of persons sent to a foreign country to conduct

negotiations, establish relations, provide scientific and technical assistance, or the

like) [335].

Задля пояснення особливостей формування псевдосмислу в тексті

наведеної «фейкової» новини побудуємо мережу ментального простору

текстової ситуації «перебільшення інформації».

У наведеній моделі на рис. 2.7 вхідний ментальний простір 1

структуровано складниками, що відносяться до царини правдивої інформації

новин щодо пилососу Roomba, а вхідний простір 2 структуровано

складниками, які відносяться до царини неправдивої інформації. Номінативні

одиниці, що вживаються в тексті псевдоновини, на рисунку позначені

жирним шрифтом. Натомість ті, що вживаються у тексті достовірних новин,

не виділені жирним шрифтом. Співвіднесення інформації, яка входить до

складу і правдивих текстів новин, і «фейкових», проводиться із урахуванням

культурологічного аналізу.

Кожний вхідний простір наповнено лексичними одиницями на

позначення таких слотів: СТАН, СФЕРА ДІЯЛЬНОСТІ, МІСЦЕ

ПЕРЕБУВАННЯ, ВЛАСТИВОСТІ. Вербальне наповнення слотів здійснено

за допомогою семантичного аналізу номінативних одиниць текстів

псевдоновин і текстів правдивих новин.

116

Рис. 2.7. Мережа ментальних просторів тексту псевдоновини

«NASA’s Mars Roomba Begins Mission To Clean Dust From Planet’s Surface».

117

Так, царина правдивої інформації (вхідний простір 1) з урахуванням

вищезазначених слотів уміщує номінативні одиниці:

- слот СТАН: robot, completely new robot, with mapping and navigation

capabilities, wireless integration, a camera, home robot;

- слот ДІЯ: to navigate, to manage to cram everything new and amazing,

WI-FI communication, remote control, do nice and neat straight lines, set

a new different behavior, clean half of the floor, covers each part of the

floor;

- слот МІСЦЕ ПЕРЕБУВАННЯ: home, all over the room, a distant room,

entire level of a home with multiple rooms;

- слот ВЛАСТИВОСТІ: neat features, round, little, smart, clever, can

remember, knows, intelligent.

Вхідний ментальний простір царини неправдивої інформації (вхідний

простір 2) структуровано такими лексичними одиницями:

- слот СТАН: vehicle, self-navigating vacuum, nuclear reactor;

- слот ДІЯ: to scour even the crevices where mountains meet the planet’s

surface, landed safely and commenced the task of cleaning dust from the

planet’s surface, vital sweeping and suction systems intact, started

vacuuming loose pebbles and dust kicked up by its retrorockets during

descent, tidying up, can discern steep slopes and prevent it from

accidentally plunging into a canyon, could remove all dirt down to the

bedrock, removing iron oxide particles and small debris;

- слот МІСЦЕ ПЕРЕБУВАННЯ: the Schiaparelli Crater, Martian

terrain, entire planet, Red Planet, Mars;

- слот ВЛАСТИВОСТІ: the bristle brushes to the satellite mapping

software, advanced features, a maximum speed of 1.3 kilometers per

hour.

Бленд, ментальний простір, де відбувається концептуальна інтеграція

значень складників вхідних просторів 1 та 2, містить позначення їх ролей:

ідентифікація ролі пилососу як надмірне перебільшення технічних

118

властивостей приладу, що створює перекручений смисл тексту

псевдоновини.

Саме в цьому ментальному просторі виникає емергентна структура, в

якій відбувається обробка знань шляхом когнітивних процедур завершення

(completion) й нарощування (elaboration) [302, с. 271]. Міжпросторовий

зв’язок між складниками просторів здійснюється за допомогою просторових

конекторів [300, с. 23], які позначені на рисунку різними лініями.

Суцільні лінії символізують мапування номінативних одиниць царин з

однієї ментальної сфери на іншу. Стрілки позначають напрям мапування

ознак складників усередині одного ментального простору у межах певних

слотів із визначенням ядерних концептуальних ознак щодо стану, сфери

діяльності, місця перебування та властивостей об’єкту, який описується.

Дуги окреслюють зв’язок між складниками, що комбінуються. Пунктирна

лінія пов’язує номінативні одиниці, які виконують спільну роль (пилосос для

домашнього використання, перебуваючи на Марсі із завданням

життєважливого прибирання) – неможливість, нездатність, неспроможність.

Псевдосмисл псевдоновини «NASA’s Mars Roomba Begins Mission To

Clean Dust From Planet’s Surface» розкривається через порушення причинно-

наслідкових зв’язків між родовим простором, який містить універсальні

знання про істинність новини та може бути представлений концептуальною

метафорою НОВИНА Є ПРАВДА, й новим ментальним простором,

простором бленда, де відбувається концептуальна інтеграція значень, що

проектуються з двох вхідних просторів. У моделі це порушення відображено

через конектор, що позначений пунктирною лінією жирного шрифту.

Попри відсутність словесного оформлення результату концептуального

злиття, ця когнітивна операція забезпечує формування псевдосмислу

«фейкової» новини: неможливість (нездатність) маленького приладу,

призначеного для домашнього застосування, виконувати роль прибиральника

усієї планети Марс. Цей смисл відтворюється в емергентній структурі бленда

шляхом комбінації значень номінативних одиниць home robot, Mars, vital

119

sweeping, визначених через ідентифікацію їх ролей – inability

(неспроможність).

Псевдосмисл наведеної новини створюється завдяки зіткненню двох

царин знання – усталеного: НОВИНИ ЦЕ ПРАВДА та вивідного (inference

domain of knowledge [306, с. 34]), яке вилучається з тексту псевдоновини.

Наведену думку проілюстровано в моделі на рис. 2.7. Через суцільні лінії

жирного шрифту показана взаємодія номінативних одиниць (robot – vehicle,

do nice and straight lines – vital sweeping, home – Martian terrain, neat features –

advanced features) двох вхідних просторів: надмірне перебільшення

інформації веде до нереальних (фантастичних) наслідків.

Задля пояснення особливостей формування псевдосмислу в тексті

«фейкової» новини «Conspiracy Theorist Convinces Neil Armstrong Moon

Landing Was Faked» побудуємо мережу ментального простору текстової

ситуації «фальсифікація інформації».

Семантичний аналіз лексичних одиниць тексту псевдоновини

демонструє, що вербалізація фрейму СФЕРА ПРАВДИ здійснюється шляхом

залучення слів на позначення серйозних публічних заходів та

загальновживаних інтернет-ресурсів – press conference, YouTube, за участі

зацікавлених представників соціуму та відомих персоналій – reporters, famed

astronaut, у межах анонсованих заходів Усесвітнього масштабу – moon

landing, Apollo 11 mission, за допомогою реального космічного устаткування

– the Lunar Module та чітко зазначеною датою події – July 20, 1969 [359].

Використання наведених вище лексем є свідченням правдивості описуваного

явища.

Об’єктивація фрейму СФЕРА НЕПРАВДИ у псевдоновинах може

простежуватися з самого початку тексту. Так, наприклад, у самому

заголовку новини зазначено, що повідомлення про висадку на Місяці є

фейковим: «…Moon Landing Was Faked». Крім того, ефект обману

підсилюється використанням іменників hoax, lie, lying bastards, faked moon

landings, що ніби спростовують факт здійснення легендарної висадки на

120

Місяць: his historic first step on the moon was part of an elaborate hoax

orchestrated by the United States government; for me to realize I had been living a

lie; He knows a lot more about faked moon landings than I ever could; Those

lying bastards at NASA went through all the trouble to fake the moon landing

[359]. Уживання частки not підсилює сумніви авторів псевдоновини, що

політ на Місяць узагалі відбувся: did not in fact travel 250,000 miles over eight

days»; «You can’t land on the moon!» [359].

Кожний вхідний простір наповнено лексичними одиницями на

позначення таких слотів: СФЕРА ДІЯЛЬНОСТІ, ДІЯ, ЧАС ПЕРЕБУВАННЯ,

МІСЦЕ ПЕРЕБУВАННЯ, ВЛАСТИВОСТІ, АРТЕФАКТИ, СОЦІАЛЬНІ ІДЕЇ

/ ПОНЯТТЯ. Вербальне наповнення слотів здійснено за допомогою

семантичного аналізу номінативних одиниць текстів псевдоновин і текстів

правдивих новин.

Так, царина правдивої інформації (вхідний простір 1) з урахуванням

вищезазначених слотів уміщує номінативні одиниці:

- слот СФЕРА ДІЯЛЬНОСТІ: astronaut, the crew, the 1st human to walk

on the surface of the Moon;

- слот МІСЦЕ ПЕРЕБУВАННЯ: the Moon, lunar orbit, spacecraft,

boulder-filled landing zone;

- слот ВЛАСТИВОСТІ: to be sure, to be cognizant;

- слот АРТЕФАКТИ: mission patch, US flag, moon germs;

- слот ДІЯ: land on the Moon, leave the names, lift off, descend the

surface, plant the US flag, dock with Columbia;

- слот ЧАС ПЕРЕБУВАННЯ: at 4:14 p.m.; 2 hours and 36 minutes; on

July 20, 1969; on July 24, 1969; at 10:56 p.m.; 240,000 miles;

- слот СОЦІАЛЬНІ ІДЕЇ / ПОНЯТТЯ: to get Apollo 11to the Moon in

time; to go to the surface; to transmit movements live to Earth; to explore

the surface; to lift off from the Moon.

Вхідний ментальний простір царини неправдивої інформації (вхідний

простір 2) структуровано такими лексичними одиницями:

121

- слот СФЕРА ДІЯЛЬНОСТІ: famed astronaut, the crew, legendary

astronaut;

- слот МІСЦЕ ПЕРЕБУВАННЯ: press conference, the Moon;

- слот ВЛАСТИВОСТІ: to be emotional, to be forced, to be shocked,

memory must be flawed;

- слот АРТЕФАКТИ: moon rocks, helmets, the rippling of the flag,

footage;

- слот ДІЯ: didn’t travel, didn’t touch down on the Moon, didn’t perform

various experiments, you can’t land on the Moon, faked Moon landing;

- слот ЧАС ПЕРЕБУВАННЯ: on July 20, 1969, 8 days, 250,000 miles;

- слот СОЦІАЛЬНІ ІДЕЇ / ПОНЯТТЯ: to be forced to reconsider every

single detail of the monumental journey, to have been living a lie,

elaborate hoax, to film on a soundstage.

Бленд, ментальний простір, де відбувається концептуальна інтеграція

значень складників вхідних просторів 1 та 2, містить позначення їх ролей:

ідентифікація ролі висадки на Місяць відомого астронавта Ніла Армстронга

та його екіпажу, відстань, яку вони подолали від поверхні Землі до Місяця, і

його невпевненість щодо вже начебто виконаної справи створює

перекручений смисл тексту псевдоновини.

Саме в цьому ментальному просторі виникає емергентна структура, в

якій відбувається обробка знань шляхом когнітивних процедур завершення

(completion) й нарощування (elaboration) [302, с. 271]. Міжпросторовий

зв’язок між складниками просторів здійснюється за допомогою просторових

конекторів [300, с. 23], які позначені на рисунку різними лініями.

Суцільні лінії символізують мапування номінативних одиниць царин з

однієї ментальної сфери на іншу. Стрілки позначають напрям мапування

ознак складників усередині одного ментального простору у межах певних

слотів із визначенням ядерних концептуальних ознак щодо стану, сфери

діяльності, місця перебування та властивостей об’єкту, який описується.

Дуги окреслюють зв’язок між складниками, що комбінуються. Пунктирна

122

лінія пов’язує номінативні одиниці, які виконують спільну роль (перебування

екіпажу космічного корабля Аполло 11 у липні 1969 року) – фальсифікація.

Псевдосмисл псевдоновини «Conspiracy Theorist Convinces Neil

Armstrong Moon Landing Was Faked» розкривається через порушення

причинно-наслідкових зв’язків між родовим простором, який містить

універсальні знання про істинність новини та може бути представлений

концептуальною метафорою НОВИНА Є ПРАВДА, й новим ментальним

простором, простором бленда, де відбувається концептуальна інтеграція

значень, що проектуються з двох вхідних просторів. У моделі це порушення

відображено через конектор, що позначений пунктирною лінією жирного

шрифту.

Попри відсутність словесного оформлення результату концептуального

злиття, ця когнітивна операція забезпечує формування псевдосмислу

«фейкової» новини: Ніл Армстронг не торкався поверхні Місяця, його

перебування там є ретельно підготовленою брехнею. Цей смисл

відтворюється в емергентній структурі бленда шляхом комбінації значень

номінативних одиниць, а саме – позитивні та негативні номінації (слот ДІЯ):

landing on the Moon – didn’t touch down on the Moon; якісна та кількісна

невідповідність фактів (слот ЧАС ПЕРЕБУВАННЯ): 240,000 miles – 250,000

miles; полярність лексичних одиниць на позначення ментальних

характеристик астронавта (слот ВЛАСТИВОСТІ): to be sure – to be emotional,

визначених через ідентифікацію їх ролей – falsification (фальсифікація).

Псевдосмисл наведеної новини створюється завдяки зіткненню двох

царин знання – усталеного: НОВИНИ ЦЕ ПРАВДА та вивідного (inference

domain of knowledge [306, с. 34]), яке вилучається з тексту псевдоновини.

Наведену думку проілюстровано в моделі на рис. 2.8. Через суцільні лінії

жирного шрифту показана взаємодія номінативних одиниць (astronaut –

famed astronaut, legendary astronaut; land on the Moon – didn’t touch down on

the Moon; the Moon – the Moon; moon germs – moon rocks; 240,000 miles – 250,

123

Рис. 2.8. Мережа ментальних просторів тексту псевдоновини

«Conspiracy Theorist Convinces Neil Armstrong Moon Landing Was Faked».

124

000 miles; to be sure – to be forced) двох вхідних просторів: навмисне

перекручення фактів веде до фальсифікації інформації.

Отже, вилучення псевдосмислу в текстах англомовних «фейкових»

новин, які представлено двома текстовими ситуаціями, вимагає розкриття

механізмів його створення й осмислення шляхом залучення когнітивних

процедур завершення й нарощування разом з дискурсивно-когнітивною

реконструкцією ментальних просторів складників тексту псевдоновини та

використанням елементів методики фреймового аналізу.

Висновки до розділу 2

Знання людини про неправду й обман підводяться під знак концепту

LIE (НЕПРАВДА, ОБМАН) та актуалізуються у тексті псевдоновин

лексичними одиницями на позначення неправди. Розглядаючи концепт як

складне лінгвістичне утворення, що має понятійну основу, внутрішню

форму, дистрибутивні якості, валентні зв’язки і культурологічні якості,

виокремлюємо три шари в його структурі: логіко-поняттєвй, образно-

асоціативний та валоративний складники.

Ядром концепту LIE є концептуальна ознака неправда, обман –

something that you say or write that you know is untrue, а периферію становлять

усі інші ознаки.

Номінації на позначення неправди можуть бути представлені

основними частинами мови: lie (іменник), to lie (дієслово), lying (прикметик),

lyingly (прислівник); slander (іменник), to slander (дієслово), slanderous

(прикметик), slanderously (прислівник) тощо; а також дериваційними

лексемами liar, liee (оказіоналізм), belie, belied, outlie, oulied тощо.

Слова з коренем lie в англійській мові фокусують увагу на таких слотах

фрейму комунікативної ситуації неправди: lie (іменник) – ІНСТРУМЕНТ, lie

(дієслово) – ДІЯ, liar (іменник) – АГЕНС, lying (прикметник) – ТАКИЙ,

lyingly (прислівник) – ТАК, liee (оказ.) – ПАЦІЄНС.

125

У фреймовій структурі концепту LIE основними актантами є АГЕНС,

ПАЦІЄНС, БЕНЕФІЦІАНТ, ІНСТРУМЕНТ, ЦІЛЬ, ЛОКАТИВ І

ТЕМПОРАТИВ.

Поняття неправди є опозиційним до поняття правди, що сприяє

виокремленню двох полярних фреймів у текстах псевдоновин СВІТ

ПРАВДИ vs. СВІТ НЕПРАВДИ, оскільки і правда, і неправда локалізуються

в одному концептуальному просторі. Крім того, неправда, точніше її мовна

актуалізація, є результатом перебільшення (додавання інформації) певних

фактів, з одного боку, а з іншого – результатом фальсифікації (подекуди,

опущення інформації стосовно окремих аспектів соціального життя

індивідуума та суспільства загалом). На основі цього виокремлюємо два

види текстових ситуацій, що репрезентують формування псевдосмислу

«фейкової» новини.

Основні положення та висновки другого розділу відображено в

одноосібних публікаціях дисертантки [182; 183; 184].

126

РОЗДІЛ 3

КОМУНІКАТИВНО-ПРАГМАТИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ

АНГЛОМОВНИХ ПСЕВДОНОВИН

3.1. Псевдоновина як жанр сучасного англомовного дискурсу у

світлі основних положень прагматики тексту

У сучасній лінгвістиці існує стійка тенденція, згідно з якою стилістичні

й прагматичні чинники різних типів тексту та дискурсу розглядають у

взаємозумовленості. Стилістичні засоби обираються для реалізації певних

прагматичних завдань тексту, й одночасно кожний стилістичний аспект

тексту обов’язково має прагматичне навантаження. Єдність розгляду надає

підстави для виокремлення певних досліджень у прагмастилістичній

парадигмі [1; 47; 120; 145; 152; 197; 198; 199; 200; 255; 61; 274; 196; 248; 34].

Це виправдовує наш вибір напряму дослідження феномену неправди –

прагмастилістичний, що експлікує об’єктивно існуючу нерозривну єдність

прагматичного і стилістичного векторів у лінгвістиці.

Нерозривна єдність стилістики і прагматики псевдоновини виявляється

у кількох напрямках. Використання певних стилістичних, графічних засобів

остаточно визначається цілями «фейкової» новини (подати неправдиву

інформацію з метою дезінформації реципієнта) та способами їх реалізації

(власне прагматика).

Цілі тексту та дискурсу, як уважає Л. С. Піхтовнікова, зумовлюють

уживання стилістичних засобів для вираження інтенцій у характерній для

типу тексту манері. У виборі мовностилістичних засобів, у їх комбінації

реалізується авторський задум, який може ототожнюватись із дискурсивною

стратегією. Авторський задум є ієрархічною системою: первинний задум,

тобто ідея і тема; певний порядок розташування мікротем і складових ідеї (це

структурно-семантична організація тексту); вибір мовленнєвих форм, засобів

виразності (це рівень словесного стилю) [199, с. 32]. Прагматика авторського

127

задуму (вибір мовленнєвих стратегій, моделей спілкування з адресатом, кодів

для передачі смислу) реалізується в текстах мовностилістичними засобами

(композиційно-стилістичною структурою тексту, особливою лексикою і

фразеологією, синтаксисом, фігурами мовлення, засобами парадигматичного

і синтагматичного зв’язку). При цьому очевидно, що стиль орієнтує адресата

на смисли дискурсу за рахунок того, що демонструє йому очікувані зразки

вираження смислу.

На думку І. В. Арнольд, текст є основною одиницею комунікації і

разом із функцією передачі оцінної та іншої інформації має і функцію

впливу. Прагматична спрямованість визначається тим, що текст будується за

комунікативним планом відправника і реалізується стратегією комунікації

між ним і читачем, отримувачем інформації [7, с. 54 – 55].

Дослідження тексту в прагматичному аспекті спостерігаємо в багатьох

працях, зокрема досліджувалася прагманастанова художнього тексту [29],

розглядався важливий аспект прагматики тексту – прагматична настанова та

рівні її реалізації [1; 158]. Зверталася увага на джерела, проблеми і категорії

прагматики [9; 242; 246] та вивчалася прагматика речення [250; 263] і діалогу

[191].

Прагматичні дослідження тексту привертають увагу сучасних

дослідників [89; 154; 172; 198]; порушуються проблеми сучасної

лінгвістичної прагматики і її термінологічного апарату [10; 22; 249];

розглядаються її аксіологічні аспекти [122].

Особлива увага зверталася на дослідження прагматики дискурсу [24;

202; 209], зокрема вивчалася прагматика оповідного дискурсу в газетно-

публіцистичному стилі [30]; німецькомовної притчі [199]; були предметом

аналізу прагматичні компоненти у висловлюванні [35]. Комунікативно-

прагматичний підхід застосовувався до аналізу експресивності [227].

Українські і зарубіжні дослідники вивчали лінгвістику та її одиниці в

комунікативно-прагматичному аспекті [250]. Звертали увагу на визначення

поняття «дискурс» у прагмалінгвістиці [107; 263], зокрема здійснювали

128

когнітивно-прагматичні дослідження мови професійного спілкування [26].

Прагматика стала об’єктом досліджень і для зарубіжних науковців:

вивчалися принципи прагматики [314], прагматична інтерпретація

контекстів [320], прагматична спрямованість мовленнєвих актів [315; 341].

Термін «прагматика» запропоновано Ч. Моррісом, який розглядав його

в сиcтемі: семантика – синтактика – прагматика. Прагматику він розумів як

учення про відношення знаків до їх інтерпретаторів, що користуються

знаковими системами [170].

Прагматику трактують також як «синтезовану і радикальну».

Синтезована (або інтегративна) прагматика є елементом тріади (семантика –

синтактика – прагматика), а радикальна розглядає лінгвістику та прагматику

як дві взаємодіючі галузі когнітивного рівня. Під час аналізу мовленнєвої

комунікації адекватним уважають семіотичний підхід до поняття прагматики

(прагмалінгвістики) [263, с. 4].

Інші трактування поняття «прагматика» не суперечать попередньому:

сфера досліджень, що вивчає використання та функціювання мовних знаків у

мовленні [9, с. 136]; наука про особливий функційний стиль мови, а саме

«прагматичний» стиль навчальних матеріалів [10; с. 46-48]; семіотична

категорія тексту, яка визначається як орієнтація на читача, здатного

сприймати повідомлення [56, с. 326]; взаємозв’язок між адресантом і

адресатом, що відбувається через особливий знак, тобто текст [29, с. 155]. Із

наведених положень для нашого дослідження найбільш важливим є

прагматичне співвіднесення мовних знаків до адресанта й адресата та їхнього

взаємозв’язку,

Із погляду інтегративної прагматики, а точніше, тріади семантика –

синтактика – прагматика, можемо припустити, що двопланова природа

псевдоновини зумовлює наявність у ній двох семантичних рівнів. На рівні

глибинної семантики у «фейковій» новині міститься прихований смисл як

результат інтенції автора. Безпосередньо оповідь про осіб, події, предмети,

явища відповідає поверхневому рівню семантики, оскільки він експліцитно

129

відображає описувані ситуації.

У синтаксисі псевдоновини ми враховуємо передусім параметр

стилістичного синтаксису, у якому, за О. О. Селівановою, вивчається

функціювання стилістичних конструкцій у різних функціональних стилях

[230, с. 546]. До таких конструкцій належать композиція «фейкової» новини,

її стильові риси, характерна лексика та макросинтаксис (тобто типи

висунення, актуальне членування і надфразова єдність), який відіграє

провідну роль у самоорганізації дискурсу псевдоновини.

Власне прагматика (мовленнєві стратегії, функційне навантаження

псевдоновини) реалізується на кожному рівні синтактики зазначеного жанру

і слугує для вираження глибинного та поверхневого рівнів семантики

псевдоновини.

За І. Р. Гальперіним художній текст, який має певне спрямування і

прагматичну настанову, може виступати предметом аналізу у прагматичному

аспекті [56, с. 18]. Прагматичний аспект органічно входить у теорію тексту,

оскільки текст є основною одиницею комунікації і разом з функцією передачі

предметно-логічної інформації володіє функцією передачі оцінної та іншої

прагматичної інформації. Тому текст має функцію впливу. Згідно з

І. А. Бехтою прагматику тексту визначає ситуація спілкування [30, с. 72].

Основна увага в комунікативних ситуаціях приділяється діям автора і читача.

Складниками комунікативно-прагматичної ситуації є суб’єкт мовлення і

адресат, саме вони визначають два аспекти вивчення прагматики тексту:

прагматичну настанову і прагматичне сприйняття [172, с. 62].

Розуміння «фактора адресата» в художньому тексті визначається,

передусім, його загальною комунікативно-прагматичною настановою. За

І. В. Арнольд автор (суб’єкт мовлення) мислить образами, він «кодує» зміст

тексту в системі зображувальних мовних засобів [6, с. 52]. Специфіка

псевдоновини, на нашу думку, полягає в ідейно-естетичному характері, який

реалізується у відповідному виборі мовних засобів усіх рівнів, у тому числі

мовностилістичних засобів виразності, зокрема, образності.

130

Комунікативно-прагматична настанова є важливим аспектом

прагматики тексту. Вона реалізується на трьох рівнях: задум, композиція,

стиль. З погляду прагматичної настанови текст є результатом певної

послідовності акту вибору на різних рівнях його породження: на рівні

первинного задуму, тобто ідеї та теми; на рівні структурно-семантичної

організації тексту, тобто вибору певного порядку розташування тем і ідей; на

рівні словесного стилю – виборі мовленнєвих форм, виразних засобів, їх

комбінації. Ці акти вибору є взаємопов’язаними, ієрархічно організованими в

систему. Саме у виборі мовностилістичних засобів, у їх комбінації

реалізується авторський задум [1, с. 11, 20].

Ієрархічна система, що реалізує авторський задум, у певному сенсі

може бути ототожнена з дискурсивними стратегіями та їх мовленнєвим

утіленням (мовленнєві стратегії), скерованими на адресата [199, с. 35].

Характер авторського задуму є прагматичним за своєю суттю і реалізує

дві тенденції: повторення дійсності і прагнення її удосконалити. У

художньому тексті всі форми відображення дійсності підпорядковано

свідомому вибору способу її представлення з метою створення того чи того

прагматичного ефекту [172, с. 62].

Текст англомовної псевдоновини характеризується прагматичним

ефектом, оскільки автор впливає на розвиток подій у тексті; показує

негативне чи позитивне ставлення на прикладі персонажів, їхніх дій,

порушує питання життєвих істин і таким чином упливає на розуміння,

усвідомлення проблеми читачем. Прагматичною ефективністю псевдоновини

є також залучення читача автором до розуміння її змісту, роздумів над

сприйнятою інформацією, зіставлення фактів, оцінки правдивості

описуваних подій тощо.

Прагматичне спрямування наших досліджень англомовної

псевдоновини виражається у вивченні її прагматичних функцій,

комунікативних моделей та мовленнєвих стратегій.

131

Прагматика тексту «фейкової» новини визначається певними

функціями, які за своєю суттю є прагматичними. Услід за

Е. В. Померанцевою, І. П. Сусовим та Ю. Є. Савченко, під функцією тексту

розуміємо його прагматичне призначення в реальному, повсякденному житті;

функція є однією з основних жанроутворювальних характеристик тексту

[249, с. 29-30]. Такі функції розглядались на матеріалі різних типів тексту і

дискурсу [89; 172; 199]; деякі функції притаманні практично всім типам

дискурсу. Це такі функції, як емотивна, референтна, метамовна, функція

впливу та інші [230, с. 647].

Прагматичні функції зумовлені планом оповідача, який виконує роль

посередника. У теорії художньої комунікації посередниками вважають тих,

хто, не маючи безпосереднього стосунку до створення повідомлення, все ж

бере участь у процесі його циркуляції, займаючи проміжне місце між

повідомленням і передбачуваним реципієнтом [199, с. 35].

Подальший аналіз корпусу текстів англомовної псевдоновини надав

змогу виокремити такі функції: розважальна, соціально-критична, фатична,

сатирична, а також функція маніпуляції свідомістю громадськості. Усі

зазначені функції підпорядковуються розважальній функції як домінантній.

Лінгвістичний статус цих функцій та їх роль у реалізації мовленнєвих

стратегій визначається їх зв’язком із радикальним і синтетичним підходами у

прагматиці [199, с. 36]. Радикальна прагматика, що виходить із когнітивного

напрямку, може вивчати реалізацію когнітивних операцій кодування-

декодування смислу, інтерпретацію тексту, модальну оцінку об’єктів і явищ

у тексті, інформативність у тексті. Результативність цих когнітивних

операцій залежить від кожної із наведених вище функцій неправдивої

новини.

Інформаційна функція є важливою для вивчення з погляду радикальної

прагматики, оскільки реалізує процеси кодування-декодування псевдосмислу

в тексті псевдоновини, відіграє роль в інтерпретації тексту, модальних

оцінках об’єктів і явищ. Інформаційні процеси, безсумнівно, наявні у

132

мовленнєвих стратегіях дискурсу псевдоновини і виявляються у таких

функціях, як сатирична, маніпуляційна, освітня та інші.

З погляду синтезованої прагматики інформаційна функція забезпечує

семантичний рівень тексту, синтаксис тексту і його прагматичний потенціал.

При цьому мовленнєва стратегія тексту псевдоновини походить із

семантичних значень зображеного в тексті, а також того, що міститься в кон-

тексті, і таким чином реалізує прагматичні функції.

Функції псевдоновини пов’язані з типами комунікації у дискурсі. Існує

три основні моделі комунікації, які взаємодоповнюють одна одну і створю-

ють систему [25, с. 51 – 54]. Кодова модель комунікації виходить з того, що

інформація передається у закодованому вигляді, а конвенції співвідносять

мовну одиницю з її значенням. Недоліком кодової моделі є обмеженість

конвенціональними смислами і смислом, що навмисно викладається, –

псевдосмислом. Поза цією моделлю залишаються неінтендовані і

неконвенціональні, тобто непрямі смисли. Кодова модель передбачає при

декодуванні не інтерпретацію знаків і символів, а їх однозначну зворотну

трансформацію, що не завжди характерно для мовлення у дискурсі.

Інференційна модель комунікації констатує, що адресант реалізує свої

інтенції за допомогою висловлювань з чітким прагматичним значенням.

Висловлювання розпадаються на експліцитну й імпліцитну частини.

Імплікатуру адресат виводить на основі принципу кооперації і знання мови.

Інференційна модель ураховує у комунікації лише смисли, які інтендуються,

конвенціональні і неконвенціональні, а ті, що не інтендуються, залишаються

поза зором [25, с. 51]. На відміну від кодової моделі, інференційна

передбачає інтерпретацію повідомлень адресатом.

Інтеракційна модель комунікації враховує демонстрацію смислів

адресантом і їх інтерпретацію адресатом. Інтерпретація смислів, які

демонструються комунікантами, стає суттю цієї моделі спілкування. Ця

модель здатна пояснити функціонування у дискурсі неінтендованих,

небуквальних смислів [25, с. 52].

133

Зазначені три моделі комунікації віддзеркалені у тексті псевдоновини і

можуть бути виявлені, незважаючи на розмиті межі між ними. Наявними є

аналогії між взаємодією трьох моделей комунікації і взаємодією функцій

псевдоновини. Інформаційна функція проявляється у кодовій моделі

частково, але порівняно з іншими функціями має з нею більше спільного,

оскільки кодування-декодування є основою інформаційних процесів.

Сатирична функція реалізуються передусім в інференційній моделі, за якою

інтендовані смисли витікають з інтерпретації повідомлень адресатом.

Загалом існує така тенденція: похідні функції псевдоновини (в яких

реалізуються неосновні цілі) мають менше спільного з кодовою моделлю і

більше з інтеракційною. Ця тенденція відображає специфічну для

псевдоновини динаміку комунікації між автором і читачем.

У лінгвопрагматиці дискурсу й тексту приділяють багато уваги

стратегіям, що сприяють вдалій взаємодії комунікантів та відповідають

загальним нормам комунікації. Але ці норми підходять більш для прямої

комунікації, а у випадку непрямої, як у псевдоновині, спостерігаються більш

витончені різноманітні стратегії. У лінгвістичних працях термін «стратегія»

дослідники вживають у таких варіаціях: дискурсивні, мовленнєві або

комунікативні, текстові стратегії. Так, під дискурсивною стратегією

розуміють когнітивно-прагматичну програму спілкування, яка ґрунтується на

мотивах комуніканта й визначає характер реалізації комунікативних актів у

дискурсі [25, с. 84].

Поняття текстової стратегії є вужчим, ніж дискурсивна стратегія, тому

в нашому дослідженні використовуємо поняття комунікативної (мовлен-

нєвої) стратегії. За О. С. Іссерс мовленнєва стратегія включає в себе

планування процесу мовленнєвої комунікації залежно від конкретних умов

спілкування та індивідуальності комунікантів, а також реалізацію цього

плану. Мовленнєва стратегія є комплексом мовленнєвих дій, спрямованих на

досягнення комунікативної мети [101, с. 54].

Аналіз текстів анломовних псевдоновин дозволяє виявити

134

багатошарову комунікативну структуру, що створює складну систему

відносин між автором і читачем, і яку можна уявити як комплексне

переплетення прагматичних настанов – функцій псевдоновини.

Дискурсивні (мовленнєві) стратегії автора і прагматичні функції є

взаємопов’язаними, оскільки загальна стратегія автора виявляє себе в

прагматичних функціях окремих елементів композиції.

В основі механізму мовленнєвих стратегій лежить перетворення

мотиву на мотив-ціль, вибір цілі, виокремлення проміжних цілей і

визначення способів їх досягнення [101, с. 58]. Цілі і мотиви комунікантів,

які визначають характер мовленнєвих стратегій, визначають також дискурс

загалом і текст як складник дискурсу [61, с. 38]. У нашому випадку для

псевдоновини основною метою є передача інформації задля розваги, надання

реклами, маніпуляції свідомістю реципієнтів, дезінформування аудиторії, а

специфічний характер реалізації цієї мети полягає у застосуванні комплексу

лінгвальних та екстралінгвальних засобів у неправдивих новинах. Отже,

мовленнєві стратегії псевдоновини корелюють з цими цілями.

Стратегіями реалізуються два типи цілей, або інтенцій: як

репрезентаційна інтенція – спрямованість свідомості на певний об’єкт –

концепт або пропозицію, і комунікативна інтенція – намір адресанта донести

до адресата свою репрезентаційну інтенцію і таким чином вплинути на нього.

Наявність інтенції другого типу відрізняє комунікативну дію від

некомунікативної. Стосовно псевдоновини, передача думок про предмети,

об’єкти, явища навколишньої дійсності – це її репрезентаційна інтенція.

Якщо дискурсивна стратегія співвідноситься з глобальною

комунікативною метою комуніканта, яка знаходиться поза мовленнєвою

діяльністю, то дискурсивна тактика є способом конкретної реалізації

стратегії на певному етапі комунікації, що впливає на вибір комунікантом

засобів здійснення комунікативних дій [26, с. 35-36]. Таким чином, кожна

стратегія реалізується у текстах англомовних псевоновин за допомогою

набору певних дій – тактик.

135

Г.П. Баран, досліджуючи реалізацію концептів у політичному Інтернет-

дискурсі, виділив чотири провідні стратегії: аргументативну; валоративну;

апелятивну; стратегію оптимізації перлокутивного впливу [15]. Ми

послуговуємося цією класифікацією, адже вважаємо, що взаємодія

зазначених комунікативно-прагматичних стратегій дозволяє досягти

бажаного перлокутивного ефекту – впливу на адресатів та формування їх

поглядів і переконань, а також зміну уподобань, залучення уваги реципієнтів

до важливих суспільних проблем, дезінформування і провокування аудиторії.

Зазначимо, що прагматичні функції, моделі комунікації та дискурсивні/

мовленнєві стратегії не існують без мовної та мовленнєвої реалізації,

зокрема, без свого стилістичного забезпечення. Отже, стилістику

псевдоновини необхідно пов’язувати і вивчати разом із прагматикою, що дає

підстави для комплексного вивчення англомовних псевдоновин у

комунікативно-прагматичному аспекті.

3.2. Стратегія досліджень англомовних псевдоновин у

комунікативно-прагматичному та дискурсивному аспектах

Прагматика тексту і дискурсу псевдоновини стосується її

комунікативного аспекту – організації ефективного спілкування між автором

і читачем, відображення ідей зазначеного жанру в комунікативній діяльності

комунікантів. Дискурс псевдоновини відрізняється своєю ціллю, яка полягає

у переданні неправдивої інформації для досягнення різного ефекту в

кожному окрему випадку, що не можуть бути передані повністю вербально.

Така ціль також не може ґрунтуватися на повністю раціональних

уявленнях, саме тому у псевдоновині наявний псевдосмисл, вибір одиниць

для вираження якого відбувається на когнітивному рівні створення дискурсу.

Псевдосмисл надається певній інформації за допомогою дискурсивної

стратегії, яка реалізує себе на прагматичному рівні дискурсу «фейкової»

новини.

136

Ще однією особливістю дискурсу псевдоновини є непряма комунікація

між адресантом і адресатом, що породжує особливий дискурсивний простір і

час комунікативних процесів. Ця особливість також відображається у

дискурсивних стратегіях і складає предмет комунікативно-прагматичних

досліджень.

Стратегія досліджень псевдоновини в комунікативно-прагматичному

аспекті з урахуванням її лінгвостилістичних особливостей поетапно

реалізується у такій послідовності.

1-й етап: аналіз цілей утворення дискурсу псевдоновини, лінгвістичне

визначення дискурсу псевдоновини, дослідження її прагматичних та

стилістичних характеристик.

2-й етап: визначення механізмів реалізації цілей у мовленнєвих

стратегіях, які спираються на прагматичні функції псевдоновини та на

використання певних моделей комунікації. Визначення лінгвістичного

статусу прагматичних функцій та їх ролі у реалізації мовленнєвих стратегій у

зв’язку з радикальним і синтетичним підходами у прагматиці. Зв’язок

функцій псевдоновини з моделями комунікації у дискурсі також суттєво

висвітлює механізми реалізації цілей у мовленнєвих стратегіях.

3-й етап: вивчення засобів лексико-стилістичного забезпечення

мовленнєвих стратегій; дослідження стилістичного аспекту псевдоновини.

Дискурс англомовної псевдоновини досліджуємо у нашій роботі в

комунікативно-прагматичному аспекті, що представляємо неможливим без

урахування лінгвостилістичної специфіки текстів «фейкових» новин. Кожна

система, у тому числі дискурс, має цілі свого створення й рівні їх реалізації.

У системному розумінні кожен рівень указує, що саме реалізується на

нижчому рівні і як саме реалізується відносно до вищого рівня. Таке

розуміння послідовно втілюється в нашій стратегії досліджень, що виходить

із цілей утворення дискурсу псевдоновини, визначає механізми їх реалізації в

мовленнєвих стратегіях, досліджує прагматичні функції псевдоновини у

зв’язку з мовленнєвими стратегіями, а також вивчає засоби

137

мовностилістичного забезпечення мовленнєвих стратегій.

Псевдоновина як один із жанрів медіадискурсу підлягає під загальне

визначення дискурсу, а її цілі є індивідуальним проявом цілей медіадискурсу.

Дискурс псевдоновини створюється для надання неправдивої інформації

реципієнтам про навколишню дійсність через псевдосмисл, якого набувають

очевидні правдиві речі. Така мета не може ґрунтуватися на повністю

раціональних уявленнях. Цим зумовлено введення у «фейкову» новину

псевдосмислу, вибір одиниць для об’єктивації якого відбувається на

когнітивному рівні створення дискурсу. Надання псевдосмислу фактам,

предметам, об’єктам, явищам – завдання дискурсивної стратегії, яка

створюється і реалізується на прагматичному рівні дискурсу псевдоновини.

У дискурсі псевдоновини наявна непряма комунікація автора і читача.

Непряма комунікація у різних типах дискурсу породжує особливий

дискурсивний простір-час комунікативних подій [230, с. 121]. Текстова

комунікація є дискретною в часі і просторі, і відстань між двома режимами

може бути достатньо значною. Дискурсивний простір і час має три режими:

час і простір породження тексту; час і простір подій, які описуються у тексті і

режим інтерпретації тексту читачем [230, с. 122]. Ці питання, зокрема

проблема непрямої комунікації, порушувались також у інших працях [23,

с. 105; 29, с. 152].

У результаті аналізу дефініцій псевдоновини як сучасного жанру

медіадискурсу нами запропоновано визначення псевдоновини як типу

дискурсу.

Дискурс псевдоновини – комунікативна подія, що має на меті

утвердження і передачу неправдивої інформації, яка не може бути повністю

виражена вербально, для досягнення відповідного перлокутивного впливу –

дезінформування аудиторії, маніпулювання її свідомістю тощо. Ця ціль

реалізується у дискурсивних стратегіях непрямої комунікації між автором та

читачем.

У визначенні дискурсу псевдоновини акцентуємо увагу на

138

комунікативних цілях неправдивої новини, їх реалізації у дискурсивних

стратегіях. Дослідження прагматичного аспекту псевдоновини передусім

стосується визначення її прагматичних функцій, мовленнєвих стратегій та

зв’язку між ними. Прагматичні функції з’ясовуються шляхом інтерпретації

текстів англомовних «фейкових» новин та зіставленням їх із цілями

псевдоновини. Критерії виокремлення функцій сформулювати у вигляді

якогось чіткого алгоритму неможливо, оскільки розпізнавання кожної

функції пов’язано з інтерпретацією тексту і загальними знаннями про функції

певного жанру. У працях із лінгвопрагматики (І. П. Сусов, В. Г. Гак) функції

тексту виокремлюються і називаються згідно з оцінкою впливу на читача

(повчальність, інформативність, алегоричність) та завдяки знанням цілей

тексту.

Інтерпретацію розуміємо як філологічну техніку, представлену

сукупністю прийомів, способів, методів виявлення значень, смислу, змісту

тексту. Формами інтерпретації є переказ як різною мірою деталізований

виклад змісту тексту, резюме, анотація, реферат, інтертекстовий діалог як

використання вихідного тексту для створення нового шляхом критичного

аналізу, схвалення, полеміки (відзив, рецензія, критична стаття тощо) [230,

с. 190].

Мовленнєві стратегії ми розуміємо, відповідно до загальної

класифікації дискурсивних стратегій за Л. Р. Безуглою, як безпосереднє

втілення у певному типі дискурсу дискурсивних стратегій у мовленні [25,

с. 82, 84]. Зв’язок прагматичних функцій і стратегій досліджуємо через

моделі спілкування (Л. Р. Безугла) та смисл конкретних наборів стратегій,

наявних у псевдоновині.

Поєднання прагматики зі стилістикою псевдоновини відбувається через

головну мету псевдоновини – створення і передачу неправдивої інформації.

Під час непрямого спілкування адресанта й адресата (читання псевдоновини)

відбувається зміна моделей спілкування, залучаються нові прагматичні

функції дискурсу. Система прагматичних засобів (мовленнєві стратегії,

139

прагматичні функції, моделі спілкування) досліджується та зіставляється зі

зміною стилістичних засобів, що забезпечують прагматику. Вивчення

псевдоновини в руслі комунікативно-прагматичного підходу з урахуванням

лінгвостилістичних ознак текстів досліджуваного жанру зумовлене цілями

дискурсу псевдоновини; саме цілі цього жанру медіадискурсу в методичному

плані є настановою до реалізації відповідних прагматичних засобів та їхнього

стилістичного наповнення [199, с. 52].

Схема комплексного підходу до вивчення дискурсу псевдоновини

репрезентує алгоритм нашого дослідження (Рис. 3.1):

Рис. 3.1. Алгоритм дослідження

англомовної псевдоновини: комунікативно-прагматичний параметр.

Зв’язки між прагматичним і стилістичним аспектами дискурсу, зокрема

дискурсу псевдоновини, неможливо цілком вичерпно викласти у межах

140

одного дослідження. Ці зв’язки викладено нами у загальних рисах.

Комунікативно-прагматичний підхід до дослідження англомовної

псевдоновини базується на єдності прагматики і стилю у дискурсі.

Прагматичні чинники дискурсу (мовленнєві стратегії, моделі

спілкування, прагматичні функції дискурсу, коди для передачі смислу)

слугують для реалізації цілей певного типу дискурсу і втілюються у текстах

за допомогою мовностилістичних засобів (композиційно-стилістична

структура тексту, особлива лексика та фразеологія, синтаксис, фігури

мовлення, засоби парадигмального та синтагмального зв’язку у тексті,

графічні засоби).

Стильове забезпечення прагматики дискурсу відіграє подвійну роль.

По-перше, кожен тип дискурсу (наприклад, псевдоновина) має

особливу, в кожному випадку різну композиційно-стилістичну побудову,

відмінні стилістичні засоби для передачі псевдосмислу і для виразності.

Своєрідність композиції і стилістичних засобів має прагматичний вектор,

спрямований на розпізнання адресатом цього типу дискурсу і через це –

сприйняття його цілей і смислу. Отже, стиль орієнтує адресата на смисли

дискурсу за рахунок того, що демонструє йому очікувані текстові зразки й

очікувані цілі.

По-друге, традиційна стилістична побудова дискурсу є лише рамковим

обмеженням для кожного типу дискурсу й одночасно творчим генератором

для стилістичних іновацій. Так, автор псевдоновини обирає на свій розсуд

приклади для ілюстрації своїх ідей, композиційну структуру новини,

вживання фігур мовлення, екстралінгвальні засоби тощо.

Застосування комунікативно-прагматичного підходу в дослідженні

«фейкової» новини з урахуванням лінгвостилістичної специфіки зазначеного

жанру уможливило вивчення механізмів реалізації прагматичних настанов у

псевдоновині та цілей, з якими в тексті псевдоновини використовуються ті чи

ті мовностилістичні засоби.

141

3.3. Комунікативна ситуація неправди

Базовою одиницею дискурсу, під якою розуміємо мисленнєво-

комунікативну діяльність, О. І. Морозова пропонує називати дискурсему, що

є одиницею з множинною системою координат. За своїм «фізичними

межами» дискурсема збігається з реченням/висловлюванням. Відмінною

особливістю дискурсеми щодо речення, висловлювання, мовного акту, є її

«заглибленість» у широкий когнітивний, комунікативний і соціальний

контекст [72, с. 75 ].

Комунікативно-прагматичний аналіз дискурсеми спроможний надати

важливі відомості про процес породження та інтерпретації мовного знаку

суб’єктами комунікації, реконструювати відповідний квант «поточного

простору дискурсу» (current discourse space), що визначається Р. Ленекером

як «ментальний простір, який включає елементи і відносини, що

представляють спільно конструйовану мовцем і слухачем основу комунікації

у певний момент розвитку дискурсу» [313, с. 144]. План змісту дискурсеми

не вичерпується однією лише лінгвальною інформацією, а включає весь той

її обсяг, що може передаватися за допомогою знаку «завдяки знанням

комунікантів про світ, один про одного, про ситуацію спілкування тощо»

[112, с. 200]. У формальному плані дискурсема збігається з висловлюванням,

але відрізняється від нього широтою контексту (комунікативного,

соціокультурного, когнітивного).

Дискурсема неправди – це результат мислєннєво-комунікативної

взаємодії суб’єктів, що є завершеним цілим і характеризується

усвідомлюваною мовцем спрямованістю на введення слухача в оману щодо

певного стану речей, який, на його думку, має місце в дійсності, шляхом

представлення хибної пропозиції як істинної, що здійснюється за допомогою

приховування ним від слухача як факту зміни пропозиції, так і своїх істинних

знань, намірів та цілей [72, с. 75 ].

142

Комунікативний аспект дискурсеми неправди пов’язаний з

особливостями використання знака комунікантами. Його дослідження

передбачає з’ясування характеру здійснюваної мовленнєвої дії – її цільової

спрямованості, мотивів адресанта, змін, які вона викликає в ситуації

спілкування, насамперед, у думках, почуттях та поведінці адресата.

Найуживанішу метамову опису відповідного компонента змісту

пропонує теорія мовленнєвих актів, де цільова спрямованість висловлювання

(іллокуція) експлікується у вигляді певним образом зорганізованого набору

умов успішності. Проте цей теоретичний інструмент не є достатньо

ефективним при розгляді особливостей дискурсивної реалізації неправди

через те, що остання не має конвенційних засобів вираження, а іллокутивні

акти визначально не лише інтенційні, а й кондиційні [331, с. 459].

Дослідники, які працюють над цією проблемою у руслі теорії мовленнєвих

актів, вважають неправду перлокутивним актом [12; 201; 273; 324; 338].

Відповідний пелокутивний ефект досягається шляхом порушення умови

щирості (мовець має намір примусити слухача повірити в те, що умова

щирості дотримується). Оскільки ефект такого типу, на думку дослідників, є

наслідком іллокутивного акту, то неправда – це так звана «пряма

перлокуція», що відрізняє її від «непрямої перлокуції», котра є наслідком

локутивного акту [289].

Перлокутивний ефект неправди є прихованим [256, с. 294]. Він

уможливлюється лише через досягнення іллокутивного ефекту, який, у свою

чергу, спостерігається тільки тоді, коли мовцеві вдається приховати істинні

цілі свого мовленнєвого акту. Відношення прямої перлокуції та іллокуції у

випадку неправди характеризується такою залежністю: «Якщо мовець

промовляє висловлювання, яке є неправдою, для успішності останньої

необхідно, щоб був вдалим мовленнєвий акт асерції» [324, c. 297].

Дискурсивний підхід уможливлює всебічне врахування специфіки

інтенції мовця (брехуна). Інтенцію, услід за О. Г. Почепцовим, розуміємо як

«бажання, для реалізації якого уживатимуться певні кроки» [210, c. 74], а

143

інтенції брехуна поділяємо на актомовленнєві та постактомовленнєві [210,

c. 83 – 88].

Аналізуючи зміст терміну «інтенція», Ж. Нюйтс зазначає, що це

поняття «можливо, є інтуїтивно зрозумілим, але його теоретичне осмислення

досить складним. Хоча це поняття досить широко використовується в

науковій літературі, йому нелегко дати задовільне визначення. Навіть

семантичні теорії, для яких воно є ключовим (наприклад, П. Грайс,

П. Стросон), нерідко не пояснюють його. <...> Когнітивна психологія теж не

наближає нас до вирішення цієї проблеми» [322, с. 52].

Інтенцію визначають як «спрямованість свідомості на здійснення

певної дії» (direction of the mind 'to do') [165, с. 59], або як «бажання, для

реалізації якого будуть зроблені певні кроки» [210, с. 74]. Інтенції того, хто

обманює, поділяємо на актомовленнєві і постактомовленнєві [210, с. 83 – 88].

Актомовленнєва інтенція того, хто обманює, є «багатошаровим»

утворенням. Насамперед, сам намір мовця приховати свою інтенцію ввести

співрозмовника в оману вже є інтенцією, яку ми визначаємо як кінцеву

актомовленнєву інтенцію латентного типу [210, с. 84]. Без інтенції мовця

«замаскувати» свої справжні думки і наміри немає і самого обману. Акт

неправди перетворюється в парадокс, коли використовується перфомативна

формула «я обманюю», оскільки вона «перетворює неправдиве

висловлювання в правдиве й усуває змогу обманути слухача» [338, с. 137].

Кінцева латентна актомовленнєва інтенція може бути реалізована за умови

реалізації інтенції мовця ввести співрозмовника в оману щодо якогось стану

речей (умова істинності). Для цього має бути реалізована інтенція мовця

ввести співрозмовника в оману щодо своїх знань чи поглядів (умова

щирості). Це вимагає реалізації інтенції мовця завоювати довіру

співрозмовника (умова довіри). Остання умова є вельми важливою у ситуації

так званої «соціального обману» – в умовах ввічливості, надання

компліменту тощо.

144

Залежно від реалізованих авторських інтенцій виділяють три рівні

успішності обману:

повністю успішний обман – коли мовцеві вдалося обманути слухача

щодо істинності змісту свого повідомлення;

успішний обман – коли слухач уведений в оману щодо щирості

мовця (навіть якщо він не вірить в істинність повідомлюваного);

виконаний (performed) обман – коли реципієнт показує, що він

повірив у щирість мовця (навіть якщо це не так) і довіряє йому [330, с. 626].

Фінальна постактомовленнєва інтенція мовця належить до латентного

типу, тобто є неманіфестуючою [210, с. 80 – 81]. Її показниками є «не стільки

особливості структурно-семантичного оформлення висловлювання, скільки

особливості його семантики і ситуації реалізації» [там само, с. 75 – 76].

Однак у межах дискурсивного підходу до аналізу поняття неправди

необхідно брати до уваги прикінцеву постактомовленнєву інтенцію,

оскільки, як зазначає О. Г. Почепцов, «розгляд мовних актів в аспекті

фінальної інтенції дозволить зробити один крок вперед від висловлювання і

наблизити мовленнєві акти до дискурсу» [210, с. 81].

Зміст висловлювання, за допомогою якого адресант намагається

обманути адресата, відрізняється від змісту правдивого – невиголошеного –

висловлювання за параметром неправдивості, хибності.

Г. Вайнріх називає заперечення, яке лежить в основі неправди,

«ассертивною детермінантою», або «нульовою ассертивною морфемою» [42,

с. 70 – 74]. Інакше кажучи, неправда заперечує наявність ситуації, яка, з

погляду адресанта, відповідає дійсності [63, с. 250].

Комунікативна ситуація неправди передбачає отримання таких

результатів:

задоволення особистих потреб (егоцентричні цілі): отримання,

збереження чи збільшення матеріальних (їжа, гроші, майно) чи символічних

(влада, посада, нагорода) цінностей, уникання неприємного (когнітивного

145

дисонансу, покарання), шкідливого чи небезпечного, отримання насолоди

тощо;

задоволення соціальних потреб (реляційні цілі): ініціація, підтримка,

розвиток чи припинення міжособистісних стосунків, уникання конфлікту,

підтримка чи переспрямування соціальної взаємодії, захист іншої людини від

прикростей чи небезпеки, підтвердження очікувань, що стосуються рольових

взаємовідносин та ін.;

задоволення потреби у позитивному «суспільному обличчі» (цілі

позитивної самопрезентації): уникнення сорому чи зніяковілості, створення

сприятливого враження, задоволення чи захист самолюбства, підвищення

соціальної прийнятності тощо [72, с. 87 – 88].

Дискурсема неправди може бути реалізована в усному чи письмовому

форматі, але неодмінно вербальним шляхом, оскільки навмисне введення в

оману невербальними засобами є «суперординатним» стосовно неправди

концептом – ОБМАНОМ [285, с. 13 –14]. Закономірності текстового втілення

неправди вбачають у тому, яким чином пропозиційний зміст дискурсеми

неправди вбудовується в «ті інформаційні структури, які присутні у момент

мовлення в поточній свідомості та/чи в пам’яті комунікантів» [112, с. 284] та,

у свою чергу, втілюються в певних мовних засобах.

Мовець, котрий навмисно вводить співрозмовника в оману своїм

висловлюванням, може маніпулювати різними компонентами семантичної

презентації речення (ассерція пресупозиція, імплікація) [165, с. 161].

Асерція – те, що суб’єкт з’ясував. Так, наприклад, фан розчарувався,

дізнавшись, що його улюблений письменник-фантаст Л. Рон Хаббард був

саєнтологом – прихильником Церки Саєнтології, тобто прихильником

прикладної релігійної філософії. Його розчарувало не лише те, що його

кумир – член культової релігії, а й те, що він був священиком: Saddened to

discover his favorite science fiction writer adhered to the controversial belief

system, local fan Blake McKenna was disappointed to learn Monday that L. Ron

Hubbard was a Scientologist. «Man, it’s such a letdown to find out that someone

146

whose work you really admire could be into Scientology,» said McKenna, adding

that he was struggling to reconcile the fact that the author of Battlefield

Earth and Typewriter in the Sky was not only a devout member of the cultish

religion but was also some sort of priest [363].

Пресупозиція – це припущення чи розрахунок на те, що частина

пропонованої інформації очевидна і/чи добре відома адресатові [193, с. 90].

Прихильник американського кримінального фільму режисера Гері Росса,

прем’єра якого запланована на червень 2018 року, зауважує, що з трейлера

він дізнався про деяких акторок фільму, і цікавиться, хто ж все таки гратиме

головну роль: Growing increasingly frustrated as he watched the clips on his

laptop, local man Terry Waskin on Thursday was reportedly wondering when

the Ocean’s 8 trailer was going to show the film’s protagonist. «So far I see

Sandra Bullock and the woman from Lord of the Rings, but who plays the main

character?» said the visibly confused Waskin, adding that though the preview for

the upcoming heist comedy had just 20 seconds remaining and had featured a

series of supporting characters including one or more likely romantic interests, it

somehow had yet to reveal who had the lead role [371].

Імплікація – це висловлювання, що містить умову «якщо..., то...». У

новині про запланований політ чоловіків на Марс комунікант,

характеризуючи майбутній перший політ на цю планету (Man-on-Man

Mission), заявляє, якщо передові технології для чоловіків не

функціюватимуть, як очікувалося, в умовах нульової гравітації, то Контроль

Місії негайно дізнається про це: «Throughout the journey, from launch to

landing, we’ll be following the Penetrator’s progress along its charted course and

monitoring the crew’s vital signs, including their libido level and recovery time

between spectacular climaxes,» said Lightfoot, adding that if, for example, the

men’s advanced techniques do not function as anticipated in a zero-gravity

environment Mission Control will know immediately about it. «Once on Mars, the

astronauts will set up their habitation module and fix any mechanical issues with

its oxygen generator or water purifier» [374].

147

Очевидно, що в загальному вигляді комунікативна ситуація брехні

збігається з традиційною комунікативною ситуацією через ті самі основні

семантичні ролі, вербалізація яких проявляється у певних стратегіях і

тактиках, крізь призму яких можна відстежити реалізацію перлокутивного

впливу автора псевдоновини на реципієнта.

3.4. Стратегії і тактики реалізації перлокутивного впливу в текстах

псевдоновин

Вивчення текстів псевдоновин у межах медіадискурсу за допомогою

комунікативно-прагматичного методу дослідження дозволило виокремити

чотири провідні стратегії: 1) аргументативну; 2) валоративну; 3) апелятивну;

4) стратегію оптимізації перлокутивного впливу. На нашу думку, взаємодія

саме цих комунікативно-прагматичних дискурсивних стратегій дозволяє

досягти бажаного перлокутивного ефекту – введення реципієнта в оману,

маніпулювання його свідомістю, дезінформування. Вважаємо доцільним

розглянути кожну прагматичну стратегію окремо.

3.4.1. Аргументативна стратегія

Аргументація – це складний вид діяльності, до якого залучені два

учасники – той, хто переконує і той, кого переконують. До основних

компонентів аргументації відносимо:

дані (або факти);

зміст основного твердження;

обґрунтування (гарантія правильності висновку);

обставини, що підтримують це обґрунтування (наприклад,

аргументи);

оцінка відносної сили аргументів;

пóступки, що дозволяють доводити істинність певного явища, не

відмовляючись від своєї основної мети, а відмовившись від певного

148

твердження на користь аудиторії [327, c. 320].

Корпус засобів і методів аргументації робить необхідним аналіз

логічної структури знання:

пропозиція (proposition) виступає як початковий спосіб «пакування»

інформації, що передається за допомогою висловлювання. Одна пропозиція

або поєднання низки пропозицій утворює семантичну основу пропозиції, її

глибинну (або смислову) структуру;

засновок (Premise) – пропозиція, яка використовується як аргумент

під час аргументації;

аргументація (argument) – група пропозицій, одна з яких є підставою

для іншої;

умовивід – пропозиція, яка є тезою в аргументації;

індукція – процес, у результаті якого посилання створюють основу

для умовиводу;

дедукція – процес, у результаті якого посилання є доказом

умовиводу [71, c. 321].

Успішне і переконливе висловлювання уможливлюється побудовою

логічної аргументації з використанням посилань і умовиводів. Як правило,

щоб досягти потрібного перлокутивного впливу, виділяються два-три

центральних аргументи, які вважаються найбільш вагомими та

переконливими з погляду суспільної значущості чи актуальності на певному

етапі. У медіадискурсі ця комунікативно-прагматична стратегія дозволяє

впливати на адресата шляхом оперування і маніпулювання фактами,

цифрами, за допомогою використання законів аргументації, логіки і

риторики. Крім того, аргументація вибудовується: від загального до

конкретного (дедукція) і навпаки (індукція) – від абстрактного до

конкретного і знову до абстрактного; від другорядного до значущого.

Стратегія логічного переконання є стрижневою, оскільки вона спирається:

по-перше, на раціональні основи переконання, на розум, а не емоції, які

важко контролювати і тим більше аналізувати; по-друге, в самій суті

149

раціонального переконання лежить міркування, тобто процес перетворення

одних думок на інші, який піддається контролю з боку суб’єкта. Хоча

неформальні міркування не допускають прямого перенесення істини з

посилань на висновок аргументації, тим не менш, ми можемо оцінювати їх

укладання за допомогою раціонального аналізу та підтвердження фактів. По-

третє, завдяки своїй логічній структурі, висловлення набуває

упорядкованого, цілеспрямованого й організаційного характеру [71, c. 321].

Ефективність аргументативної стратегії зумовлюється освіченістю

цільової аудиторії. Ця стратегія спрямована на тих, хто готовий зробити деякі

інтелектуальні зусилля, щоб зрозуміти почуте, прочитане чи побачене,

проаналізувати стосунок між висновками і доказами, а потім або прийняти,

або відхилити висловлені аргументи. Змістова стратегія є покроковим,

плануванням досягнення мети укупі з розрахунком ресурсів (правил і

засобів) через віднесення до об’єкта, через предметний зміст [16, c. 147].

Таким чином, предметний зміст комунікації є ефективним лише за умови її

реалізації серед аудиторії, що розбирається в предметі обговорення.

Дослідження аргументативної стратегії, метою якої є продукування

переконливих висловлювань, на матеріалі текстів псевдоновин дозволило

нам виділити низку тактик:

1) маніпулювання – переконання шляхом створення бажаних для

суб’єкта-маніпулятора логічних висновків;

2) деталізація – переконання методом детальної подачі інформації.

Кожна із зазначених тактик має специфічні технології впливу. Так,

зокрема, тактика маніпулювання, що виражається у висуванні бажаних для

суб’єкта-маніпулятора логічних висновків і приховуванні небажаних

відомостей, досягається шляхом:

маніпулювання цифрами;

маніпулювання фактами;

виправдання негативних наслідків певних подій, наслідків своєї

діяльності.

150

Реалізацію тактики маніпулювання ілюструє таблиця 3.1:

Таблиця 3.1

Лінгвістичні засоби реалізації тактики маніпулювання

Аргументативна

стратегія

Технологія

Способи лінгвістичної

реалізації

тактика

маніпулювання

маніпулювання цифрами;

маніпулювання фактами;

виправдання негативних

наслідків певних подій,

наслідків своєї діяльності

числівники,

прикметники, прислівники

міри і ступеня,

оказіоналізми

Тактика маніпулювання цифрами полягає у використанні

числівників, що допомагає краще сприйняти певну інформацію та запевнити

аудиторію у реальності здійснення чогось: «With slight variations depending on

weight, gender, and age, we noted the average person can burn an estimated 5,000

calories every hour that they spend being totally consumed by their physical

shortcomings,» said lead researcher Dr. Diane Mendrey [385].

Тактика маніпулювання фактами виражається в подачі інформації,

вигідної для автора «фейкової» новини. Маніпуляція можлива передусім тією

інформацією, яка вражає реципієнтів своєю новизною: Scientists working at

the CERN particle accelerator have discovered an entirely new particle, the

Scaramuccion, which they admit they almost missed because it only existed for

such an infinitessimally short period of time [377]. Уплив на аудиторію

досягається за допомогою прикметника new, підсиленого прислівником міри

і ступеня entirely, та оказіонального іменника Scaramuccion на позначення

нової бактерії.

У плані вираження тактики виправдання негативних наслідків

діяльності репрезентується вигороджування певних осіб, груп людей чи

їхніх дій: Brian Cushing:»I did not know there were PEDs in the steroids I took»

[353]. У наведеному прикладі спортсмен виправдовується за вживання ним

151

допінгу, що реалізується на вербальному рівні за допомогою заперечної

частки not з дієсловом know.

Уплив повідомлення підсилюється через тактику деталізації,

оскільки адресанти більше довіряють детально структурованій інформації.

Необхідний перлокутивний ефект досягається через тактики 1) проспекції та

2) градації, або створення логічного ланцюжка.

Аналіз цієї тактики та її технологій дозволив нам виявити основні

лінгвістичні засоби їх реалізації, які відображені у Таблиці 3.2:

Таблиця 3.2

Лінгвістичні засоби реалізації тактики деталізації

Аргументативна

стратегія

Технологія

Лінгвостилістичні

засоби реалізації

тактика деталізації проспекція;

градація, або створення

логічного ланцюжка

конструкції з will,

іменники з позитивною

конотацією, підрядні

речення з позитивною

установкою, повтори,

однорідні дієслова,

паралельні конструкції

Проспекція (від англ. prospective – проспективний), орієнтується на

майбутні події, коли щось бажане видається за дійсне. Конструкції з will є

ефективною технологією переконання щодо майбутніх змін на краще: «All

women at Google will have the option of working at the office in a dedicated

lawsuit space or enjoying the flexibility to prepare their cases from the comfort of

home with their own personal attorneys – we just want them to have as much

freedom with this time as they want,» said Google representative Kevin Mashburn

[366]. Іменники з позитивною конотацією enjoy, comfort, freedom є

показниками комфортного майбутнього, на яке може спокуситися аудиторія.

Підрядне речення as they want демонструє, що гарантоване майбутнє

152

повністю відповідатиме бажанням чи потребам соціуму.

Градація або тактика створення логічного ланцюжка – це тактика

комунікативно-прагматичного впливу, що представлена стилістичним

прийомом нарощення, зокрема повтором та перелічуваних дієслів: «I did see

the arrows on the floor but I only went in for a deck chair and a garlic crusher, so

I thought it would be OK to try and cut across departments. But I just ended up

back in the same place about 12 times. I see now how foolish my actions were, and

I’m so very sorry for any distress caused to others, particularly my son who had

opted to wait in the car» [370]. Цей приклад демонструє, що для надання

доказів характерним є використання паралельних конструкцій (усі речення в

наведеному фрагменті псевдоновини починаються однотипно) та

стилістичного повтору (повторення особового займенника I).

Аргументативна стратегія є ефективною в тих псевдоновинах, де

оповідь ведеться від першої особи, адже така форма презентації інформації

сприяє кращому переконанню адресата (спостерігаємо реалізацію функції

маніпуляції свідомістю). Особливу роль у досягненні перлокутивного впливу

відіграють тактики і технології логічного переконання, що реалізуються

через ті синтаксичні конструкції, які дозволяють передати сильну

аргументацію – конструкції з will, підрядні речення з позитивною

установкою, речення з однорідними членами. Якщо аргументація має

недоказовий характер, залучаються стилістичні прийоми та експресивні

засоби емоційного впливу – повтори, паралельні конструкції, емфатичні

конструкції в поєднанні з експресивними лексичними засобами –

оказіоналізмами, іменниками з позитивною конотацією, що виконують

функцію посилення логічного впливу на аудиторію.

3.4.2. Апелятивна стратегія

Сутність апелятивної стратегії полягає в емоційному впливі, що є

невід’ємною частиною прагматичного плану медіадискурсу. Автори

«фейкових» новин мають на меті створити за допомогою емоційних

153

концептів і лексичних емотивів належну емоційну ситуацію, що дозволяє

сформувати емоційну реакцію реципієнта в необхідному напрямку, тобто

психологічно впливати на нього.

Уся концептосфера і кожен окремий концепт, які постають у

медіадискурсі, набуває емоційності, оскільки апелювання до почуттів

дозволяє утримувати увагу адресата і впливати на його підсвідомість.

Емотивна семантика є опосередкованою мовою ставлення людини до

навколишнього світу. Емотивна семантика в тексті виражається в словах-

символах, асоціативних словах, а також в «гарних» - «негарних», «добрих»,

«ласкавих» - «злих» словах. Отже, емотивність на лексичному рівні сприяє

посиленню впливу на успішність комунікації [262, c. 20 – 25].

Відомо, що інформація експресивного плану (емоційна, емфатична,

образна) здатна вплинути на підсвідомість адресата [31, с. 23]. Суб’єктивна

модальність знаходить своє вираження не тільки у виборі емотивних

лексичних засобів, але і в їх комбінаториці, композиції, широкому спектрі

синтаксичних стилістичних засобів виразності.

Функціонально-стилістичний компонент тексту регулює вибір і

вживання слова, семантика якого відповідає конкретній ситуації мовного

спілкування найбільшою мірою. Функціонально-стилістичний компонент

реалізує співвіднесеність уживання слова із ситуацією спілкування, зі

стильовим контекстом [16, c. 156]. Автори псевдоновин мають на меті

створити за допомогою емоційних концептів і лексичних емотивів, що

характеризуються певною лінгвокультурною специфікою, емоційну

ситуацію, котра дозволяє сформувати емоційну реакцію реципієнта в

необхідному для них напрямку, тобто психологічно впливати на реципієнта.

Результати обробки фактичного матеріалу дозволяють стверджувати,

що прагматична апелятивна стратегія досягається низкою тактик емоційного

впливу:

1) тактикою ідеологізації;

2) тактикою маніпулювання масовою свідомістю;

154

3) тактикою ретроспекції.

Тактика ідеологізації передбачає вживання номінативних одиниць, у

семантиці яких міститься емотивний компонент – апелювання до вищих

цінностей, патріотичних почуттів [15, с. 14]. Відповідно ця тактика

реалізується, згідно з нашими спостереженнями, за допомогою прийому

апелювання до патріотичних почуттів.

Результати аналізу цієї тактики продемонстровано в Таблиці 3.3:

Таблиця 3.3

Лінгвістичні засоби й способи реалізації тактики ідеологізації

Апелятивна

стратегія

Технологія

Лінгвостилістичні засоби

реалізації

тактика

ідеологізації

апелювання до

патріотичних почуттів

ідеологеми,

емфатичні конструкції, власні

назви на позначення

національної приналежності

Прийом апелювання до патріотичних почуттів виражається в

тому, що на перший план виступають лексичні одиниці, значення яких

пов’язане з ідеями патріотизму і національної ідентичності, які асоціюються

з успіхом, прогресом, особливою місією народу: «Fake news! Failing any times

says I (the President) ordered NASA to change moon’s orbit. Real patriotic

Americans know the moon and the earth orbit around me! Sad!» [387]. Кожен,

хто ідентифікує себе як частину американського народу і вважає себе

патріотом своєї держави, обов’язково відреагує на цю новину.

Тактика маніпулювання масовою свідомістю реалізується через

технологію апелювання до потреби адресата. Результати аналізу цієї тактики

і засобів її реалізації занесені в Таблицю 3.4:

155

Таблиця 3.4

Лінгвістичні засоби й способи реалізації

тактики маніпулювання свідомістю

Апелятивна стратегія Технологія

Лінгвостилістичні засоби

реалізації

тактика

маніпулювання

масовою свідомістю

апелювання до потреб

адресата

емоційно забарвлена

лексика, лексика, що

актуалізує соціальні

концепти, окличні речення

Зазначена тактика спрямована на те, щоб підкреслити зацікавленість у

потребах суспільства та спробу їх задоволення, характеризується

використанням емоційно забарвленої лексики і тих стилістичних прийомів,

які надають мовленню експресивності. Проілюструємо використання цієї

технології прикладом із псевдоновини про популярний нині телесеріал

«Game of Thrones» («Гра престолів»): «This map will change the way you see

Westeros. Get ready to see The Seven Kingdoms in a whole new light,» reported

the ceaseless deluge of absurd garbage being pumped into your skull, inundating

you with meaninglessness every single hour of every single day. «Don’t say you

weren’t warned!» [344]. Прихильники цього фільму пильно стежать за всіма

новинами, пов’язаними зі зйомками відеокартини, її сценарієм, акторами,

плітками, скандалами тощо. Щоб задовольнити потреби «спраглих»

кіноманів, автори «фейкових» новин за допомогою спонукального речення

попереджають і закликають не проґавити нову інформацію про одне із Семи

Королівств – Вестерос.

Тактика ретроспекції використовується авторами псевдоновин із

метою дискредитації конкурентів через залучення технології привертання

уваги до прорахунків чи провалів (див. таблицю 3.5).

156

Таблиця 3.5

Лінгвістичні засоби й способи реалізації

тактики ретроспекції

Тактика реалізації

апелятивної стратегії

Технологія Лінгвостилістичні засоби

реалізації

тактика ретроспекції привертання уваги до

прорахунків чи провалів

емоційно забарвлена

лексика, фразеологічні

одиниці, дієслова і

прикметники з негативною

семантикою

Ця тактика використовується фейкмейкерами для залучення уваги

аудиторії до чиїхось прорахунків чи провалів: A new campaign that encourages

men to spend more time in their garden shed has come under fire for being «a

pointless waste of tax payer’s money» [357]. Бажаний ефект досягається за

допомогою використання дієслова has come under fire, іменника waste та

прикметника pointless, що мають негативну конотацію й описують

провальний результат.

Проаналізувавши комунікативно-прагматичну апелятивну стратегію,

припускаємо, що вона є домінувальною, оскільки емоційність пов’язана з

підсвідомістю реципієнта і впливає на нього без його волі (спостерігаємо

реалізацію фатичної функції псевдоновини). Емоційність тісно переплетена з

іншими стратегіями і підсилює їх дію. До найбільш характерних засобів

лінгвістичної реалізації відносяться лексичні одиниці, що виражають

соціальні концепти в поєднанні з емоційно забарвленою лексикою і

окличними конструкціями.

157

3.4.3. Валоративна стратегія

Оцінка, що пронизує тексти, в яких позиція адресанта досить чітко

відображена, приймає різні форми: вона може бути раціональною та

емоційною, експліцитною й імпліцитною, очевидною і завуальованою,

категоричною і гіпотетичною тощо [16, с. 165]. Глобальна оцінність, а,

відповідно, і модальність тексту складається із сукупності багатьох засобів.

Валоративніть виявляється на всіх рівнях мови: лексичному (наприклад, у

використанні якісних прикметників, абстрактних іменників, модальних

дієслів); граматичному (наприклад, актуалізація певних словотвірних засобів,

речень із запереченням); стилістичному (порівняння, гіперболізація, повтор

тощо). Найбільш поширеними й очевидними є лексичні засоби оцінки –

раціональної (unpleasant) та емоційної (horrific), експліцитної (beneficial) та

імпліцитної (democracy), меліоративної (clever) і пейоративної (foolish). Мова

має різноманітні лексичні засоби реалізації категорії оцінки, в основу яких

покладені інваріантні полярні властивості «добре-погано», при допущенні

проміжних рівнів якості [173, с. 22].

Валоративність тексту формується під упливом позиції автора, який

прагне вплинути на читача за допомогою певних засобів, а також залежить

від цільової аудиторії повідомлення. Отже, валоративна стратегія складається

з методів прагматичної мети, адже «прагматична інформація несе в собі

відбиток її адресанта і його ставлення до адресата, що враховує соціальний,

освітній і віковий статус останнього» [173, с. 24].

Валоративна, або оцінна, стратегія чітко відображена і складається

під впливом прагматичної мети вихваляння, або, навпаки, змальовування в

негативному руслі об’єкта зображення, тобто актуалізації набуває соціально-

критична функція псевдоновини.

Валоративна стратегія впроваджується через самопрезентацію,

самовихваляння або дискредитацію певних осіб і представлена тактиками:

1) тактика позиціонування – створення необхідного іміджу в соціумі;

2) тактика дискредитації опонента, що передбачає створення

158

негативного образу антагоніста;

3) тактика дистанціювання, що припускає штучне зняття всього

негативного, що може зруйнувати позитивний імідж того, про кого йдеться.

Тактика позиціонування (самовихваляння) в межах валоративної

стратегії репрезентована прийомом гіперболізації успіху.

Реалізація тактики позиціонування відображена в Таблиці 3.6:

Таблиця 3.6

Лінгвістичні засоби й способи реалізації

тактики позиціонування

Валоративна

стратегія

Технологія

Лінгвістична реалізація

тактика

позиціонування

гіперболізація успіху

синонімічні ряди з

конотативним значенням,

синонімічні ряди лексем

зі значенням позитивної

якості

Тактика позиціонування реалізується шляхом гіперболізації успіху з

метою формування необхідного позитивного іміджу в суспільстві. Концепт

успішності створюється повторюваними особовими займенниками I, we,

синонімічними рядами прикметників, іменників і прислівників зі значенням

позитивної якості: We are so excited to announce that our team has been named

a Best Place to Work in Florida by Florida Trend! As our second time being

named among other amazing companies, we’re excited and humbled… As a young

company, we’ve been lucky enough to mold culture and organization into

something truly unique [387].

159

Тактика дискредитації опонента – це технологія створення

негативного образу опонента, в котрій оцінний та порівняний компоненти є

одними із засобів переконання (сатирична функція).

Реалізація тактики дискредитації опонента відображена в Таблиці 3.7:

Таблиця 3.7

Лінгвістичні засоби й способи реалізації

тактики дискредитації

Валоративна

стратегія

Технологія

Лінгвістична реалізація

тактика

дискредитації

опонента

створення негативного

образу опонента

порівняльні сполучники,

прислівники міри ступеня

Так, наприклад, описуючи у глузливо-сатиричному плані успіхи

компанії Apple, зокрема останню модель телефона Iphone X, порівняно з його

найближчим конкурентом – компанією Samsung, автор псевдоновини

опосередковано визнає, що перший має кращі характеристики. Показовим у

цьому медіатексті є сполучник than, що виконує компаративну функцію:

Face recognition may be challenging as the homeless are prone to growing beards

and loosing teeth. One tramp noted: «As a discerning hobo, I’m naturally attracted

to the fact it has more custom features than Samsung. I’ll certainly be switching

mobile contracts, the moment I can liquidate my share portfolio» [354].

Тактика дистанціювання актуалізується через прийом висування

позитивних якостей і применшення недоліків, що продемонстровано у

Таблиці 3.8:

160

Таблиця 3.8

Засоби реалізації тактики дистанціювання

Валоративна

стратегія

Технологія

Лінгвостилістична реалізація

тактика

дистанціювання

висування позитивних

якостей і

применшення недоліків

динамічні дієслова, домінування

позитивних засобів оцінки,

глузливо-іронічний тон

Тактика дистанціювання – це технологія висування позитивних якостей

і применшення недоліків, тут самокритика зведена до мінімуму і не має

гострого характеру: «Following a careful review of all the meals we made in our

network’s history, we determined that this was indeed the final recipe iteration that

had yet to be prepared. We briefly thought there might have been some dishes we

hadn’t added marjoram to yet, but it turns out we were wrong, so we’re closing

our studio effective immediately. Thanks for watching» [365]. Спікер повідомляє

про закриття кулінарного телепроекту і пояснює це «вичерпанням усіх

можливих комбінацій інгредієнтів», зазначаючи, що, «можливо, ще не до всіх

страв додали спецію майоран». Таке глузливо-іронічне тло, що сприяє

актуалізації соціально-критичної функції, покликане відволікти читача від

імовірної причини припинення телешоу – зменшення кількості переглядів та

падіння рейтингів телепередачі.

Аналіз стилістичних засобів засвідчив, що для англомовних

псевдоновин характерне використання як експліцитних, так й імпліцитних

засобів оцінки, як розважливих, так і емоційних. Ця стратегія

продемонструвала своєрідні засоби вираження оцінки, іронію зокрема.

161

3.4.4. Стратегія оптимізації перлокутивного впливу

Будь-яка комунікація конкретизує і деталізує ситуацію спілкування,

обираючи оптимальний варіант впливу. Стратегія оптимізації зусиль читача є

механізмом упливу, спрямованим на полегшення сприйняття медіадискурсу

та економію зусиль масової аудиторії. Шляхом використання спеціальних

прийомів, ураховуючи при цьому стереотипи мислення масової аудиторії, її

менталітет, можна зробити повідомлення більш привабливим і доступним і,

отже, більш ефективним у плані впливу [16, с. 172 – 173].

Оптимізації прагматичного впливу на реципієнта сприяють такі

чинники: вміння думати візуально, тобто будувати повідомлення навколо

фотографій, скріншотів, малюнків тощо; думати з позиції аудиторії, яку

потрібно зацікавити; урізноманітнити підхід до презентації інформації;

виділити особливі події.

У медіадискурсі функція впливу на реципієнта переважає над функцією

інформування. Важливу роль у досягненні комунікативних цілей відіграють:

підвищення розпізнаваності об’єкта, предмета чи явища повідомлення;

узгодження мови та картин світу адресата; підвищення привабливості

повідомлення; запам’ятовуваність змісту повідомлення.

Підвищення розпізнавання об’єкта політичного повідомлення дозволяє

сприйняти його основну тематику при перегляді (наприклад, розбивка

повідомлення на частини, рубрикація). Пошук оптимальних форм впливу на

масову аудиторію призводить до все більшої візуалізації повідомлень, яка

проявляється не тільки в зростанні кількості ілюстрацій (фотографій,

малюнків, інформаційної графіки), а й у збільшенні розмірів інших

елементів, а також у підвищенні ступеня загальної контрастності [16, с. 173].

Стратегія оптимізації перлокутивного впливу є домінантною в

англомовному медіадискурсі, оскільки слугує для полегшення сприйняття

інформації та економії когнітивних зусиль адресата. Стратегія оптимізації

реалізується через низку тактик, зорієнтованих на встановлення контакту з

аудиторією (фатична функція):

162

1) емоціотвірну тактику (підвищення привабливості та апелювання до

цінностей);

2) тактику мнемонізаціі (забезпечення запам’ятовування

повідомлення);

3) тактику візуалізації (вплив через графічні, кольорові та фото- і

відеозасоби) [15, с. 15].

Емоціотвірна тактика або тактика поетизації полягає в емоційній

піднесеності, що створюється за допомогою метафоричних образів та

урізноманітнює текст. Таблиця 3.9 репрезентує втілення цієї стратегії в дії.

Таблиця 3.9

Лінгвостилістичні засоби реалізації емоціотвірної тактики

Стратегія оптимізації

перлокутивного впливу

Технологія

Лінгвостилістична

реалізація

емоціотвірна тактика метафоризація метафоричні образи,

асоціації

Такий виклад матеріалу надає текстам «фейкових» новин

оригінальності, полегшує розуміння їх суті, збуджуючи у свідомості читача

знайомі образи і асоціації: Home Office spokeswoman confirmed: «Mr. Trump

could strike again at any time. We consider him to be less of a «lone wolf» and

more of a «solo shih tzu» [368]. Засуджуючи політику діючого президента

США Д. Трампа, прес-секретарка обирає промовисті образи самотнього

вовка та ши-тцу – китайської собаки рідкісної породи (левеняти), що в давні

часи була тільки у представників імператорської родини.

Тактика мнемонізаціі спрямована на забезпечення запам’ятовуваності

суті повідомлення і є суттєвою для досягнення прагматичної мети впливу на

читача. Реалізацію тактики мнемонізації проілюстровано в Таблиці 3.10:

163

Таблиця 3.10

Засоби реалізації тактики мнемонізації

Стратегія оптимізації

перлокутивного впливу

Технологія

Лінгвостилістична

реалізація

тактика мнемонізації візуальне

акцентування

графічне виділення

тексту, розділові знаки

«Фейкова» новина про те, що нещире і задовге привітання «How are

you?» невдовзі буде замінене новим більш стислим і влучним словом

«Bollocks?» підкріплена ще відповідним зображенням з цим словом для

кращого його сприйняття і запам’ятовування: Tiresome and insincere nicety

«How are you?» is to be replaced with the much more enquiry «Bollocks?» it has

emerged [342] (Рис. 3.2)

Рис. 3.2. Графічна презентація тактики мнемонізації (висловлювання

«Bollocs?»).

Тактика візуалізації спрямована на створення додаткових каналів

упливу на реципієнта. В її актуалізації бере участь низка технологій,

лінгвістична реалізація яких відображена в Таблиці 3.11.

164

Таблиця 3.11

Засоби реалізації тактики візуалізації

Стратегія

оптимізації

перлокутивно-го

впливу

Технологія

Лінгвістична і графічна

реалізація

тактика

візуалізації

супроводження

тексту малюнком,

фото та відео-

інформацією

алюзії, що виражають

національно-культурні концепти;

експресивна лексика, іронія,

натяк, фото- і відеоматеріали

У псевдоновині «Clinton Already Working On Follow-Up Book Casting

Blame For Failures Of First» розповідається про те, що Х. Клінтон уже працює

над наступною книгою про свою поразку на виборах президента США.

Нещодавно насправді відбулася презентація книги опонентки Д. Трампа про

свій провал на виборах «What Happened». Проте автор фейкової новини

повідомив інформацію про те, що політик уже продовжує працювати над ще

однією книгою стосовно своїх попередніх невдач «What Also Happened»

[358].

Прислівник also, що міститься не тільки в самому тексті фейкової

новини, а й на малюнку, що демонструє перше, справжнє видання і друге –

фейкове. Останнє є фотофейком, що візуалізує текст псевдоновини і сприяє

кращому її розумінню аудиторією (Рис. 3.3).

165

Рис. 3.3. Презентація тактики візуалізації (книга Х. Клінтон «What

Happеned» та її фотофейк).

Отже, опис реалізації комунікативно-прагматичних стратегій і тактик у

текстах псевдоновин демонструє поєднання в медіадискурсі як вербальної,

так і невербальної комунікації. Стратегія оптимізації перлокутивного впливу

зокрема характеризується використанням екстралінгвальних засобів з метою

полегшення сприйняття інформації та економії когнітивних зусиль адресата.

Висновки до розділу 3

Проведене нами дослідження специфіки реалізації перлокутивного

впливу автора тексту псевдоновини в англомовному медіадискурсі

продемонструвало виділення таких стартегій упливу на реципієнта:

1) аргументативної, 2) апелятивної, 3) валоративної та 4) стратегії оптимізації

перлокутивного впливу. Крім того, нами виділено низку тактик і технологій,

а також арсенал лінгвістичних засобів їх актуалізації.

Аргументативна стратегія передбачає виділення центральних

аргументів, які адресант уважає найбільш вагомими та переконливими з

погляду суспільної значущості чи актуальності на певному етапі (функція

маніпуляції свідомістю). Аргументативна стратегія включає в себе реалізацію

166

таких тактик: тактику маніпулювання, що реалізується через технології

маніпулювання цифрами, маніпулювання фактами, виправдання негативних

наслідків певних подій, наслідків своєї діяльності і тактику деталізації

(проспекція і градація, або створення логічного ланцюжка).

У плані актуалізації технологій аргументації на перший план

виступають числівники, прикметники, прислівники міри і ступеня, що

демонструють певну маніпуляцію фактичним матеріалом. А вживанння

підрядних речень з позитивною настановою, конструкцій з will, паралельних

конструкцій, повторів, однорідних дієслів, оказіоналізмів, іменників із

позитивною конотацією аргументує появу позитивних змін у суспільстві.

Апелятивна стратегія досягається низкою тактик емоційного впливу

(фатична функція псевдоновини): тактикою ідеологізації (технологія

апелювання до патріотичних почуттів), тактикою маніпулювання масовою

свідомістю (технологія апелювання до потреб адресата), тактикою

ретроспекції (технологія привертання уваги до прорахунків чи провалів).

Апелятивна стратегія актуалізується у комунікативно-прагматичній

ситуації неправди через використання емоційно забарвленої лексики,

окличних речень, емфатичних конструкцій, ідеологем, власних назв на

позначення національної належності, що уможливлює переконливе

звернення адресанта до адресата. Прикметники з негативною семантикою

реалізують мету комуніканта – звернути увагу читача/глядача на недоліки

суб’єкта зображення.

Валоративна стратегія, що виконує соціально-критичну функцію у

тексті псевдоновини, впроваджується через тактику позиціонування

(технологія гіперболізації успіху), тактику дискредитації опонента

(технологія створення негативного образу опонента через застосування

сатиричної функції) і тактику дистанціювання (висування позитивних

якостей і применшення недоліків). Тут характерним є наявність у тексті

синонімічних рядів лексем зі значенням позитивної якості, порівняльних

сполучників, прислівників міри і ступеня динамічних дієслів тощо. Глузливо-

167

іронічне тло є запорукою дискредитації опонента.

Стратегія оптимізації перлокутивного впливу слугує для полегшення

сприйняття інформації та економії когнітивних зусиль адресата і реалізується

через: емоціотвірну тактику (технологія метафоризації), тактику мнемонізаціі

(технологію візуального акцентування) і тактику візуалізації (супроводження

тексту малюнком, фото- та відеоінформацією). Зазначені прийоми сприяють

підвищенню привабливості й апелюванню до цінностей, забезпеченню

запам’ятовування повідомлення, ефективному впливу через графічні,

кольорові та фото- і відеозасоби (фатична функція). Досягається це за

допомогою графічного виділення тексту, розділових знаків, алюзій,

експресивної лексики, фото- і відеоматеріалів тощо.

Основні положення та висновки третього розділу відображено в

одноосібних публікаціях дисертантки [183; 321].

168

ВИСНОВКИ

Дослідження англомовного медіадискурсу, зокрема текстів

псевдоновин, здійснено крізь призму аналізу вербалізації складників

концепту LIE із залученням теоретичних засад і термінологічного апарату

когнітивної лінгвістики та прагмалінгвістики, що уможливило ґрунтовний

аналіз зазначених явищ.

У контексті дисертації англомовний медіапростір – це реальність,

створена засобами масової комунікації, що опосередковують продукування,

зберігання і поширення суспільно важливої інформації. В сучасній

лінгвістиці існує два підходи до визначення цього терміну. Відповідно до

першого, медіадискурс – це специфічний тип мовно-мисленнєвої діяльності,

яка характерна виключно для інформаційного поля мас-медіа. У цьому

розумінні розрізняють медіадискурс та інші інституціональні типи дискурсу,

як, наприклад, політичний, релігійний, науковий тощо. Відмінності між ними

визначаються модифікаціями параметрів дискурсу: різними мовними

практиками та комунікативними ситуаціями своєї реалізації. Відповідно до

другого підходу, під медіадискурсом розуміють будь-який вид дискурсу,

який реалізується в межах масової комунікації, що продукується ЗМІ. При

цьому наголошують на тому, що для своєї реалізації зазначені типи

інституційного дискурсу допускають наявність відносно сталого набору

практик виробництва, трансляції й інтерпретації масової інформації.

В умовах посиленого інтересу до вивчення дискурсу та його типів

медіадискурс, що дедалі більше популяризується та глобалізується,

вирізняється з-поміж інших його видів значущістю у системі аксіологічних

орієнтирів аудиторії та засобами маніпулювання суспільними думками.

Традиційно до складників медіадискурсу відносять пресу, радіо, телебачення

та Інтернет. Функційне навантаження медіадискурсу позначене виконанням

таких функцій: інформативної, регулятивної (поєднує в собі ідеологічну

функцію, функції соціального контролю та маніпуляції свідомістю

169

громадськості), освітньої, розважальної, фатичної (встановлення контакту

між видавцем та аудиторією) і рекламної.

Аналіз наукових розвідок щодо виокремлення видів медіадискурсу

дозволяє стверджувати, що його класифікують відповідно до виконуваної

комунікативної функції (публіцистичний, рекламний та PR-дискурс), за

каналами реалізації з урахуванням того, який саме зі специфічних засобів

комунікативного впливу переважає – візуальний, аудіо- та аудіовізуальний

(теле-, радіо- та комп’ютерний дискурси), за здатністю реалізації у сфері

масової комунікації (усні медіадискурси (діалоги, монологи, полілоги,

інтерв’ю, пряма мова тощо) та неусні медіадискурси (радіодискурс;

теледискурс; друкований (газетний, журнальний); інтерактивний (Інтернет)

дискурси).

Жанри медіадискурсу розрізняють за цілями впливу на аудиторію,

широтою висвітлення реальності, засобами образної виразності, глибиною

аналізу та широтою узагальнення. Традиційно виділяють: інформаційні

жанри (новина, замітка, інтерв’ю, бесіда, репліка, коментар, репортаж, звіт

тощо); аналітичні жанри (стаття, бесіда, кореспонденція, рецензія, проблемне

та портретне інтерв’ю й ін.); художньо-публіцистичні жанри (нарис,

фейлетон, памфлет, пародія тощо).

Під публіцистичним дискурсом як одним із видів медіадискурсу

розуміють різновид інформаційно-орієнтаційного інституційного дискурсу,

що реалізується за допомогою засобів масової комунікації та передбачає

свідому і явно виражену актуалізуючу позицію автора. Характеризувальною

ознакою публіцистичного дискурсу є наявність двох комунікантів – автора та

реципієнта. Публіцистичний дискурс передає інформацію одночасно з її

оцінкою автором статті. Основними функціями публіцистичного дискурсу є

пізнавальна, інформативна та регулятивна. Текстам публіцистичного

дискурсу властива комунікативно-прагматична спрямованість, оскільки вони

не лише інформують, а й впливають на суспільство шляхом переконання та

навіювання.

170

Один із жанрів публіцистичного медіадискурсу – фейлетон – це

короткий літературний твір фамільярного тону та знайомого змісту, що

містить визнання, спогади автора, картини з життя тварин, символічні

розповіді, які натякають на особисті та національні проблеми. Фейлетони

поділять на публіцистичні та белетристичні, однак такий поділ є дещо

умовним, оскільки ці два типи текстів не мають чітких меж. Крім того,

белетристичний і публіцистичний фейлетон може бути як адресним, так і

безадресним. Адресний фейлетон акцентує увагу на конкретних фактах, їх

сатиричній суті. В безадресному фейлетоні об’єднуються декілька фактів, що

є скланиками проблеми, досліджуваної автором. У документальному

фейлетоні фактичною основою є реальна подія, життєвий приклад або якась

особа. У центрі проблемного фейлетону – не конкретна особа, а проблема,

підкріплена узятими з багатьох джерел фактами. Уся оповідь розгортається

навколо ключового питання, якому підпорядкований фактичний матеріал.

Той факт, що сучасні мас-медіа є одним із ефективних засобів упливу

на формування суспільної думки та прийняття певних рішень, а особистісні,

професійні й соціальні стосунки комунікантів невіддільні від медіадискурсу,

зумовлює його використання для досягнення відповідного перлокутивного

ефекту на адресата. Час та сучасні соціальні потреби суспільства ставлять

нові вимоги до засобів масової інформації, друкованих чи медійних. Цим

зумовлена поява нових медійних жанрів, зокрема розважальних. У межах

інфотейнменту, особливість якого полягає у використанні різноманітних

прийомів привернення уваги реципієнтів, на особливу увагу заслуговують

псевдоновини.

У контексті дисертації сучасний розважальний жанр медіадискурсу –

псевдоновини, або «фейкові» новини, розглядаємо як навмисно оприлюднену

в мас-медіа неправдиву інформацію, що має на меті дезінформувати, ввести в

оману споживачів інформації для заздалегідь передбаченого впливу на

аудиторію. У роботі запропонована класифікація псевдоновин: за формою

(фотофейки, відеофейки, голосовий запис, текстові фейки); змістом (агітація,

171

пропаганда, маніпуляція); тематикою (політичні, соціальні та економічні);

метою (створені випадково, в межах інформаційної війни, з комерційною

метою, для залучення трафіку, з незрозумілою метою (розважальні

псевдоновини)); призначенням для певної вікової категорії (молоді, людей

середнього віку, пенсіонерів); джерелом інформації (від першого джерела,

без джерела, невідоме джерело).

Порівняльний аналіз фейлетонів та «фейкових» новин засвідчив, що

спільних рис між зазначеними жанрами медіадискурсу набагато більше, ніж

відмінних, і їх диференційні риси незначні. З огляду на це, стверджуємо, що

жанр фейлетону модифікувався, еволюціонував, модернізувався до жанру

псевдоновини. Відповідно до вимог часу виник подібний жанр, що так само

має на меті висміювати людей та їх учинки, привертати увагу до певних

подій чи навпаки своєю сенсаційністю, парадоксальністю відволікати

реципієнтів від важливіших проблем.

Комплексне вивчення особливостей зазначеного жанру дискурсу

уможливлене залученням структурного, функційного, тематичного,

контекстуального, лінгвокогнітивного та комунікативно-прагматичного

підходів.

Знання людини про неправду й обман підводяться під знак концепту

LIE (НЕПРАВДА, ОБМАН) й актуалізуються у тексті псевдоновин

лексичними одиницями на позначення брехні. За таких умов концепт LIE

несе в собі певне ідеологічне навантаження, що, в свою чергу, підсилює

актуальність його дослідження для виявлення взаємозв’язків мови і соціуму,

мови та ідеології.

Концепт LIE мaє трикомпонентну структуру – понятійний, образно-

асоціативний і валоративний складники (за В. І. Карасиком). Ядром концепту

LIE виступає концептуальна ознака неправда, обман – something that you say

or write that you know is untrue, а периферію становлять усі інші ознаки. Саме

ця ядерна концептуальна ознака зафіксована і у дефініціях лексеми lie, що

172

визначається як «те, що суперечить правді, істині; брехня» і має винятково

негативне значення в тлумачних словниках.

Лінгвостилістичний аналіз текстів англомовних фейкових новин

засвідчив, що концепт LIE вербалізується за допомогою таких лексичних

одиниць: bluff, canard, deceit, distortion, exaggeration, fable, fabrication,

fairytale,falsehood, fib, fiction, half-truth,humbug, misinformation, myth, pose,

prevarication, slander, story,tale, untruth, whopper тощо.

На синтагматичному рівні сполучуваність лексичної одиниці lie

презентується поєднанням з такими частинами мови, як дієслово,

прикметник, іменник: to tell a lie, to live a lie, a white lie, a big lie, a pack of lies.

Базові шари концепту (семеми), тобто сукупність його концептуальних

ознак (сем) ототожнюється з базовими семантичними ознаками слова-імені

концепту, що виводяться через аналіз дефініцій, синонімічного та

антонімічного рядів, прикладів його актуалізації у тексті. Так, аналіз базової

номінації концепту LIE у текстах англомовних псевдоновин сприяв

виокремленню таких сем на позначення: процесу обману (managed to give the

lie to authority; I had been living a lie), його часопросторових ознак (he’s telling

modern lies, just fairy tale of the previous century, the lie of the land), кількісних

характеристик (speaking about a pack of lies, too much lies), міри і ступеня

вияву(try to avoid a half-truth, it was a ‘big lie’; a bald-faced lie ever; obviously

lied in his throat) та форм вияву брехні (fake news, fairy tale, false story, fiction).

До ближньої периферії семантичного поля поняття lie належать такі

синонімічні номінації, які було виокремлено через залучення

лінгвостилістичного аналізу текстів англомовних псевдоновин: deception,

fable, fib, falsehood, misreport, nonsense, slander, whopper. Ці одиниці

номінують обманливе твердження, прозору брехню, недостовірні

повідомлення чи розрахунки, перекручення фактів, применшення або

перебільшення чогось, нісенітниці, чутки, наклепи. До дальньої периферії

відносимо дериваційні лексичні одиниці: fiction, mock, prank, pretense, sham

та одиниці вторинної номінації: fairytale, fakestory, falsenews, myth.

173

Протилежний за значенням антонімічний шар складають такі лексеми, як

honesty, non-fiction, truth, truthfulness, uprightness.

Фреймова структура концепту LIE репрезентується основними

актантами дієслова lie – АГЕНСОМ, ПАЦІЄНСОМ, БЕНЕФІЦІАНОМ,

ІНСТРУМЕНТОМ, ЦІЛЛЮ, ЛОКАТИВОМ І ТЕМПОРАТИВОМ.

Псевдосмисл у тестах неправдивих новин втілюється через:

1) фальсифікацію інформації, вербальне втілення якої відбувається за

допомогою таких лексичних одиниць: falsification, false, bill of goods тощо;

2) перебільшення інформації, смисл якої актуалізується через такі лексеми:

exaggerate, embellish, extravagance, hype, hyperbole, inflation, overdo, overstate.

Вивчення особливостей актуалізації та взаємодії опозиційних фреймів

СФЕРА ПРАВДИ vs. СФЕРА НЕПРАВДИ на прикладі псевдоновин,

розміщених на сайтах «фейкових новин», засвідчило, що вони репрезентуються не

лише за допомогою вербальних, а й позалінгвальних графічних засобів.

Автор псевдоновини, суб’єкт концептуальної ситуації обману, ставить

перед собою ціль – досягнути певного перлокутивного ефекту на адресата,

об’єкта обману, а саме: формувати погляди і переконання реципієнтів,

змінювати їх уподобання, залучати їх увагу до важливих суспільних проблем,

уводити в оману, дезінформувати, маніпулювати і провокувати аудиторію.

Вивчення специфіки об’єктивації концепту LIE на матеріалі

псевдоновин в англомовному медіадискурсі продемонструвало виділення

таких стратегій упливу на реципієнта: 1) аргументативної, 2) апелятивної,

3) валоративної та 4) стратегії оптимізації перлокутивного впливу. Вони

реалізуються в текстах «фейкових» новин через набір дискурсивних тактик і

відповідають за досягення адресантом певного прагматичного ефекту.

Перспективи подальших наукових студій убачаємо в дослідженні

особливостей вербалізації концепту LIE у текстах англомовних псевдоновин

різних лінгвокультур. Крім того, майбутні наукові пошуки доцільно

спрямувати на реконструкцію полярного концепту TRUTH в англомовному

новинному медіадискурсі.

174

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Азнаурова Э. С. Прагматика текста различных функциональных

стилей / Э. С. Азнаурова // Общественно-политический и научный текст как

предмет обучения иностранным языкам : сборник. – М. : Наука, 1987. – С. 3 –

20.

2. Алефиренко Н. Ф. Концепт и значение в жанровой организации

речи / Н. Ф. Алефиренко // Жанры речи. – Саратов, 2005. – Вып. 4 : Жанр и

концепт. – С. 50 – 63.

3. Англо-український фразеологічний словник / [уклад.

К. Т. Баранцев]. – К. : Т-во «Знання», КОО, 2005. – 1056 с.

4. Антология концептов / Под ред. В. Карасика, И. Стернина. – М. :

Гнозис, 2007. – 512 с.

5. Антология мировой философии: в 4 т. – М. : Высш.шк. – 1969. –

Т. 1, ч. 1. – С. 479 – 596.

6. Арнольд И. В. Семантика. Стилистика. Интертекстуальность /

И. В. Арнольд. – С.-Пб. : Изд-во С.-Петерб. ун-та, 1999. – 443 с.

7. Арнольд И. В. Стилистика современного английского языка

(стилистика декодирования) / И. В. Арнольд. – Л. : Просвещение, 1981. –

295 с.

8. Арутюнова Н. Д. Истина : фон и коннотации / Н. Д. Арутюнова //

Логический анализ языка. Культурные концепты. – М. : Наука, 1991. – С. 21–

30.

9. Арутюнова Н. Д. Дискурс / Н. Д. Арутюнова // Лингвистический

энциклопедический словарь. – М. : Сов. Энциклопедия, 1990. – С. 136 – 137.

10. Ахманова О. С. Прагматическая лингвистика, прагмалингвистика и

лингвистическая прагматика / О. С. Ахманова, И. М. Магидова // Вопросы

языкознания. – М., 1978. – № 3. – С. 43 – 48.

175

11. Бабенко Л. Г. Лингвистический анализ художественного текста /

Л. Г. Бабенко, И. Е. Васильев, Ю. В. Казарин. – М. : Флинта, Наука, 2005. –

496 с.

12. Бабич Е. Н. Прагматические основы лжи / Е. Н. Бабич // Треті

Каразінські читання : Методика і лінгвістика – на шляху до інтеграції :

Матеріали Міжнар. наук.-метод. конф. – Х. : ХНУ, 2003. – С. 11 – 13.

13. Бабушкин А. П. Типы концептов в лексико-фразеологической

семантике языка / А. П. Бабушкин. – Воронеж : Изд.-во Воронеж. гос. ун-та,

1996. – 104 с.

14. Балли Ш. Французская стилистика / Ш. Балли. – М. : Эдиториал

УРСС, 2001. – 392 с.

15. Баран Г. П. Комунікативно-прагматичні стратегії і тактики

дискурсивної реалізації концепту RECESSION / Г. П. Баран // Науковий

вісник Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана

Франка. Серія : Філологічні науки (мовознавство) : Збірник наукових праць.

– № 4. –Дрогобич, 2015. – С. 12 – 16.

16. Баран Г. П. Об’єктивація концепту RECESSION/РЕЦЕСІЯ у

сучасному англомовному політичному інтернет-дискурсі :

лінгвокогнітивний, семіотичний та комунікативно-прагматичний аспекти :

дис. ... канд. філол. наук : 10.02.04 «Германські мови» / Григорій Петрович

Баран. – Херсон, 2015. – 230 с.

17. Баран Г. П. Особливості вербалізації концепту RECESSION в

англомовному комп’ютерному політичному дискурсі: лексикографічний

аспект / Г. П. Баран // Науковий вісник ХДУ. – 2011. – Вип. XIV. – С. 164 –

167.

18. Баранник Д. Х. До питання про інформаційний стиль мови /

Д. Х. Баранник // Мовознавство. – 1967. – С. 3 – 10.

19. Барт Р. Мифологии / пер., вступ. ст. и коммент. С. Н. Зенкина. – М. :

Изд-во им. Сабашниковых, 1996. – 312 с.

176

20. Бахтєєв Б. Фейкові новини у фейковій державі [Електронний

ресурс] / Б. Бахтєєв. – Режим доступу :

http://osvita.mediasapiens.ua/ethics/standards/feykovi_novini_u_feykoviy_derzhav

i/

21. Бахтин М. М. Эстетика словесного творчества / Сост. С. Г. Бочаров.

– М. : Искусство, 1979. – 424 с.

22. Бацевич Ф. С. Нариси з лінгвістичної прагаматики / Ф. С. Бацевич.

– Львів : ПАІС, 2010. – 336 с.

23. Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики / Ф. С. Бацевич. –

К. : Академія, 2004. – 344 с.

24. Бацевич Ф. С. Філософія мови. Історія лінгвофілософських учень /

Ф. С. Бацевич. – К. : Академія, 2008. – 240 с.

25. Безугла Л. Р. Вербалізація імпліцитних смислів у німецькомовному

діалогічному дискурсі / Л. Р. Безугла. – Харків : ХНУ імені В.Н. Каразіна,

2007. – 332 с.

26. Безугла Л. Р. Лінгвопрагматика дискримінації у публіцистичному

дискурсі / Л. Р. Безугла, І. О. Романченко. – Харків : ФОП Лисенко І. Б., 2013.

– 182 с.

27. Бенвенист Э. Общая лингвистика / Э. Бенвенист [общ. ред., вступ.

сл. и коммент. Ю. С. Степанова]. – М. : Эдиториал УРСС, 2002. – 448 с.

28. Бердникова Л. П. Когнитивная лингвистика и дискурс /

Л. П. Бердникова // Когнитивная парадигма : тезисы междунар. конф. (27 – 28

апреля 2000 г.). – Пятигорск : Изд-во ПГЛУ, 2000. – С. 32 – 34.

29. Бехта І. А. Прагманастанова художнього тексту і чинник адресата /

І. А. Бехта // Лінгвістика : збірник наукових праць.– Луганськ : Альма-матер,

2011. – № 1 (22). – С. 151 – 158.

30. Бехта І. А. Прагматика оповідного дискурсу в газетно-

публіцистичному стилі / І. А. Бехта // Новітня філологія. – Миколаїв : Вид-во

МДНУ ім. Петра Могили, 2006. – № 4 (24). – С. 71 – 84.

31. Бєлєхова Л. І. Словесний поетичний образ в історико-типологічній

177

перспективі: лінгвокогнітивний аспект (на матеріалі американської поезії) :

монографія / Л. І. Бєлєхова. – Херсон : Айлант, 2002. – 368 с.

32. Бобков А. К. Газетные жанры / А. К. Бобков. – Иркутск : Иркут.

ун-т, 2005. – 64 с.

33. Бовсунівська Т. В. Теоретичний зріз проблеми жанрових

модифікацій / Т. В. Бовсунівська // Літературознавчі студії. – 2013. – Вип. 40

(1). – С. 74 – 81.

34. Богатирьова Є. В. Прагмастилістичні характеристики англомовних

передвиборчих політичних дебатів : дис. … канд. філол. наук : 10.02.04

«Германські мови» / Є. В. Богатирьова. – Запоріжжя, 2014. – 386 с.

35. Богданов В. В. Речевое общение : Прагматические и семантические

аспекты / В. В. Богданов. – Ленинград : Ленинград гос. ун-т, 1990. – 88 с.

36. Болинджер Д. Истина – проблема лингвистическая / Д. Болинджер

// Язык и моделирование социального взаимодействия. – Благовещенск :

Благовещенский гуманитарный фонд им. И. А. Бодуэна де Куртенэ, 1998. –

С. 23 – 44.

37. Борботько В. Г. Принципы формирования дискурса : от

психолингвистики к лингвосинергетике / В. Г. Борботько – Изд. 3. – 2009. –

288 с.

38. Боровицька О. М. Дискурс як об’єкт дослідження соціальної

стилістики / О. М. Боровицька // Вісник Львівського університету. – Львів. –

2009. – Вип. 46. – С. 79 – 85.

39. Бубняк Р. А. Літературно-критичний дискурс : сутність, структура,

засоби вираження : дис. ... канд. філол. наук : 10.01.06 «Теорія літератури»

/ Бубняк Роман Антонович; Тернопільський держ. пед. ун-т ім. В. Гнатюка. –

Тернопіль, 2001. – 210 с.

40. Бурбело В. Б. Дискурс і смисл / В. Б. Бурбело // Вісник Київського

національного університету ім. Т. Шевченка : Сер. : Іноземна філологія. –

2009. – № 42 . – С. 4 – 7.

178

41. Буряк В. В. Основные типы рационального знания (культурно-

историческая классификация) : дис …. канд. филос. наук : 09.00.01

«Онтология и теория познания» / В. В. Буряк. – Симферополь, 1999. – 179 с.

42. Вайнрих Х. Лингвистика лжи / Х. Вайнрих // Язык и моделирование

социального взаимодействия : Переводы / [сост. В. М. Сергеева,

П. Б. Паршина; общ. ред. В. В. Петрова]. – М. : Прогресс, 1987. – С. 44 – 87.

43. Валгина Н. С. Теория текста / Н. С. Валгина. – М. : Логос, 2003. –

234 с.

44. Вежбицкая А. Дискурс и культура / А. Вежбицкая, К. Годдард //

Жанры речи. – Саратов : Колледж, 2002. – Вып. 3. – С. 118 – 157.

45. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [уклад. і

голов. ред. В. Т. Бусел]. – К.; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2005. – 1728 с.

46. Власов В. И. Газетные жанры / В. И. Власов. – М. : Политиздат,

1976. – 176 с.

47. Волков В. В. Прагмастилистика текста / В. В. Волков. – Košice :

Univerzita P. J. Šafarika, 1991. – 208 с.

48. Волкогон Н. Л. Іспаномовний рекламний дискурс і його

відтворення українською мовою : автореф. дис. … канд. філол. наук :

10.02.16 «Перекладознавство» / Наталя Леонідівна Волкогон; В.о. Київ. нац.

ун-т ім. Т. Шевченка.– К. : [Б.в.], 2002. – 19 с.

49. Воркачев С. Г. Безразличие как этносемантическая характеристика

личности: опыт сопоставительной паремиологии / С. Г. Воркачев // Вопросы

языкознания. –1997. – № 4. – С.115 – 124.

50. Воркачев С. Г. Концепт как зонтиковый термин / С. Г. Воркачев //

Язык, сознание, коммуникация. – М. : МАКС Пресс, 2003. – Вып. 24. – С. 4 –

12.

51. Воробьева Е. В. К вопросу об использовании метода анализа

электрической активности мозга в сфере детекции лжи / Е. Воробьева //

Личность в современном обществе : социализация, поведение, общение.

179

Материалы Всероссийской научной конференции (19–20 апр. 2007 г.). –

Чита, 2007. – С. 155 – 158.

52. Воробьева О. П. Текстовая номинация в ракурсе когнитивной

лингвистики / О. П. Воробьева // Языковая категоризация (части речи,

словообразование, теория номинации) : материалы Круглого стола, посвящ.

Юбилею Е. С. Кубряковой. – М. : Российская академия наук. Институт

языкознания ; Тамбовский гос. ун-т, 1997. – С. 18 – 20.

53. Воропай Т. В. В поисках себя. Идентичность и дискурс /

Т. Воропай. – Харьков : ХГПУ, 1999. – 418 с.

54. Гаврилюк І. О. Мас-медійний дискурс Мас-медійний дискурс:

змістові, структурні та функціональні особливості / І. О. Гаврилюк

// Актуальні проблеми філології та перекладознавства. – 2016. – Вип. 10 (1). –

С. 110 – 117. – Режим доступу :

http://nbuv.gov.ua/UJRN/apftp_2016_10%281%29__24

55. Галапчук-Тарнавська О. Вікова диференціація стратегій і тактик

сімейного дискурсу (наматеріалі сучасної англійської мови) / О. Галапчук-

Тарнавська // Актуальні питання іноземної філології. – 2014. – № 1. – С. 50 –

55.

56. Гальперин И. Р. Текст как объект лингвистического исследования /

И. Р. Гальперин. – М. : Наука, 1981. – 140 с.

57. Главацька Ю. Л. Гносеологічні властивості тексту англомовної

байки / Ю. Л. Главацька // Південний архів. Філологічні науки. – 2016. –

Вип. 65. – С. 98 – 102.

58. Главацька Ю. Л. Модель художнього концепту КОМІЗМ у текстах

англомовних байок // Нова. Філологія : зб. наук. праць. – Запоріжжя : Вид-во

ЗНУ, 2009. – Вип. 34. – С. 45 – 50.

59. Главацька Ю. Л. Семантика текстової ситуації «світ людини – світ

тварин» (на матеріалі текстів англомовних байок Дж. Тербера) // Науковий

вісник ХДУ. Серія «Лінгвістика» : зб. наук. праць. – Херсон : Вид-во ХДУ,

2009. – Вип. 9. – С. 144 – 148.

180

60. Голубовський Р. 5 порад від експерта: Як виявити інформаційний

фейк [Електронний ресурс] / Р. Голубовський. – Режим доступу:

http://tvoemisto.tv/news/5_porad_vid_eksperta_yak_vyyavyty_informatsiynyy_fe

yk_66446.html

61. Гончарук О. М. Англомовна прозова байка : прагмастилістичний і

когнітивний аспекти : дис. … канд. філол. наук : 10.02.04 «Германські мови»

/ О. М. Гончарук. – Херсон, 2012. – 231 с.

62. Григораш Д. С. Журналістика у термінах і виразах / Д. С. Григораш.

– К. : Вища школа, 1974. – 296 с.

63. Грин Д. Психолингвистика. Хомский и психология // Слобин Д.

Психолингвистика. Грин Д. / Под. общ. Ред. А. А. Леонтьева. – М. :

Эдиториал УРСС, 2003. – С. 221 – 322.

64. Грицай С. Архітектоніка сучасного медіапростору [Електронний

ресурс] / С. Грицай // Вісник Книжкової палати. – 2012. – № 5. – С. 1 – 4. –

Режим доступу : file:///C:/Users/user/Downloads/vkp_2012_5_5%20(1).pdf

65. Грайс Г. П. Логика и речевое общение / Г. П. Грайс // Новое в

зарубежной лингвистике. – М. : Прогресс, 1985. – С. 217 – 237.

66. Грищенко Е. В. Фейк-ньюз как жанр новостного дискурса /

Е. В. Грищенко // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного

університету. Серія «Філологія». – Вип. 13. – Одеса, 2014. – С. 220 – 222.

67. Грищенко О. В. Фейкова мовна особистість із погляду дискурсивної

лінгвістики / О. В. Грищенко // Науковий вісник ДДПУ імені І. Франка. Серія

: «Філологічні науки» (мовознавство) : Збірник наукових праць. – № 6. –

Дрогобич, 2016. – С. 39 – 41.

68. Дашибалова И. Н. Образ детства в советском визуальном дискурсе

1930х гг. [Электронный ресурс] / И. Н. Дашибалова // Исследовательский

комитет «Социология детства» Российского общества социологов. – Режим

доступа : http://ik.childsoc.ru/doc/tashibalova.pdf

181

69. Дейк Т. А. ван Принципы критического анализа дискурса / Т. А. ван

Дейк // Перевод и лингвистика текста. – М. : Всероссийский центр переводов

научно-технической литературы и документации, 1994. – С. 169 – 217.

70. Дейк Т. А. ван Язык, познание, коммуникация / Т. А. ван Дейк. –

М. : Прогресс, 1989. – 312 c.

71. Демьянков В. З. Лингвистическая интерпретация текста :

универсальные и национальные (идиоэтнические) стратегии /

В. З. Демьянков // Язык и культура : факты и ценности : к 70-летию Юрия

Сергеевича Степанова. – М. : Языки славянской культуры, 2001. – С. 309 –

323.

72. Дискурс як когнітивно-комунікативний феномен / [Безугла Л. Р.,

Бондаренко Є.В., Донець П. М. та ін.]; за заг. ред. І. С. Шевченко. – Х. :

Константа, 2005. – 356 с.

73. Добросклонская Т. Г. Вопросы изучения медиатекстов : опыт

исследования современной английской медиаречи / Т. Г. Добросклонская. –

М. : Диалог МГУ, 2005. – 286 с.

74. Добросклонская Т. Г. Массмедийный дискурс как объект научного

описания / Т. Г. Добросклонская // Научные ведомости БелГУ. Серия :

Гуманитарные науки. – Минск, 2014. – № 13 (184). – Вып. 22. – С. 181 – 187.

75. Добросклонская Т. Г. Медиалингвистика : системный подход к

изучению языка СМИ (современная английская медиаречь) /

Т. Г. Добросклонская. – 2-е изд., стер. – М. : ФЛИНТА, 2014. – 264 с.

76. Домброван Т. И. Лингвосинергетика: Язык как синергетическая

система: Монография / Т. И. Домброван. – Saarbrucken (Germany) : Lambert

Academic Publishing, 2014. – 308 p.

77. Домброван Т. И. Синергетическая модель развития английского

язика : монография / Т. И. Домброван. – Одесса : КП ОГТ, 2015. – 400 с.

78. Домброван Т. И. Язык в контексте синергетики : монография /

Т. И. Домброван. – Одесса : КП ОГТ, 2013. – 346 с.

182

79. Дубровский Д. И. Обман : философско-психологический анализ /

Д. Дубровский. – М. : РЭЙ, 1994. – 230 с.

80. Дубских А. И. Реализация коммуникативной стратегии

самопрезентации личности в масс-медиальном дискурсе (на материале

«звездных» интервью) : дис. … канд. филол. наук: 10.02.19 «Теория языка» /

А. И. Дубских. – Челябинск, 2014. – 22 с.

81. Дюпра Ж. Ложь / Ж. Дюпра. – Саратов : Изд-во «Новь»

П. С. Феокритова, 1905. – 118 с.

82. Єнікєєва С. М. Лінгвосинергетика як напрямок сучасного

мовознавства / С. М. Єнікєєва // Сучасні дослідження з іноземної філології. –

2010. – Вип. 8. – С. 217 – 225.

83. Жаботинська С. А. Посесивна конструкція і концептуальні

трансформи // Мова. Людина. Світ. До 70-річчя професора М. П. Кочергана.

Зб. наук. Статей / Під ред. Тараненко О.О. – К. : Київський нац.

лінгвістичний ун-т, 2006. – С. 178 – 192.

84. Жаботинская С. А. Концептуальный анализ : типы фреймов /

С. А. Жаботинская // Когнитивная семантика: материалы 2-й междунар.

школы-семинара по когнитивной лингвистике. – Тамбов : Изд-во

Тамбовского ун-та, 2000. – Ч. 2. – С. 10 – 13.

85. Желтухина М. Р. Взаимодействие дискурсов в массмедиальном

пространстве / М. Р. Желтухина // Актуальные процессы в различных типах

дискурсов: политический, медийный, рекламный дискурсы и интернет-

коммуникация : материалы международной конференции. – М.; Ярославль :

Ремдер, 2009. – С.137 – 143.

86. Желтухина М. Р. О содержании дискурса масс-медиа /

М. Р. Желтухина // Вісн. Луганського пед. ун-ту ім. Т. Шевченка. Серія

«Філологічні науки». – Луганськ, 2007. – № 11 (128). – Ч. 1. – С. 27 – 40.

87. Желтухина М. Р. Тропологическая суггестивность масс-

медиального дискурса : О проблеме речевого воздействия тропов в языке

183

СМИ : Монография. / М. Р. Желтухина – М. : ИЯ РАН; Волгоград : Изд-во

ВФ МУПК, 2003. – 656 с.

88. Желтухина М. Р. Функции масс-медиального дискурса /

М. Р. Желтухина // Жанры и типы текста в научном и медийном дискурсе :

межвуз. сборник науч. трудов. – Орел : ОГИИК, ПФ «Картуш», 2007. –

Вып. 5. – С. 191 – 201.

89. Жук Л. Я. Приклад як тип тексту : лінгвостилістичні та прагматичні

аспекти (на матеріалі англійської дидактичної літератури) : дис. … канд.

філол. наук : 10.02.04 «Германські мови» / Л. Я. Жук. – Харків, 2004. – 222 с.

90. Журналістський фах : газетно-журнальне виробництво /

Т. О. Приступенко, Р. В. Радчик, М. К. Василенко та ін.; за ред. В. В. Різуна. –

К. : Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2010. – 287 с.

91. Забияко А. А. Синэстезия: метаморфозы художественной

образности : монография / А. А. Забияко. – Амурский гос. ун-т. –

Благовещенск : Изд-во АмГУ, 2004. – 211 с.

92. Зайцева В. В. Особливості газетно-публіцистичного стилю

[Електронний ресурс] / В. В. Зайцева // Дослідження з лексикології і

граматики української мови. – Вип. 10, 2011. – С. 82 – 91. – Режим доступу:

http://ukrmova.com.ua/2011/Artcl11.pdf.

93. Закатов А. А. Ложь и борьба с нею / А. А. Закатов. – Волгоград :

ВСШ МВД СССР, 1984. – 191 с.

94. Залевская А. А. Время перемен в теориях лексической семантики //

Прямая и непрямая коммуникация: сб. науч. ст. / Отв. ред. В. В. Дементьев. –

Саратов: Изд-во ГосУНЦ Колледж, 2003. – С. 120 – 135.

95. Залевская А. А. Психолингвистический подход к проблеме

концепта / А. А. Залевская // Методологические проблемы когнитивной

лингвистики. – Воронеж : Изд-во Воронежского ун-та, 2001. – С. 36 – 44.

96. Запасник С. Ложь в политике / С. Запасник // Философские науки. –

1991. – № 8. – С. 94 – 107.

184

97. Засурский Я. Н. Медиатекст в контексте конвергенции /

Я. Н. Засурский // Вестн. Моск. ун-та. Серия 10 : «Журналистика». – 2005. –

№ 2. – С. 3 – 6.

98. Зернецька О. В. Трансформація віртуального простору та

парадигми впливів мас-медійних дискурсів / О. В. Зернецька,

П. В. Зернецький // Політичний менеджмент. – 2005. – № 3. – С. 100 – 107.

99. Знаков В. В. Типы понимания правды о негативных явлениях 1960

–1980 гг. / В. Знаков // Психол. журн. – Т. 12. – 1991. – № 3. – С.15 –30.

100. Ильин В. И. Потребление как дискурс / В. И. Ильин. – С.-Пб. :

Интерсоцис, 2008. – 446 с.

101. Иссерс О. С. Коммуникативные стратегии и тактики русской

речи / О. С. Иссерс. – М. : КомКнига, 2006. – 288 с.

102. Іванченко С. М. Суспільний дискурс як спосіб організації

інформаційного простору та формування громадської думки /

С. М. Іванченко // Наукові студії із соціальної та політичної психології. –

2013. – Вип. 33. – С. 236 – 244.

103. Ільченко О. М. Атрактори уваги сучасного англо-американського

дискурсу [Електронний ресурс] / Ольга Михайлівна Ільченко. – Режим

доступу : http://eprints.zu.edu.ua/3508/1/03iomand.pdf

104. Інтегральна теорія англомовної комунікації : колективна

монографія / За загальною редакцією Т. І. Домброван. – Одеса : КП ОМД,

2015. – 719 с.

105. Каменева В. А. Композиционно-смысловая структура дискурса

газетных сообщений как эффективное средство корректировки гендерного

дисплея российской и американской лингвокультур / В. А. Каменева,

С. В. Коломиец // Вестник ЧелГУ. – Серия : Филология. Искусствоведение. –

2009. – №10 (148). – Вып. 30. – С. 30 – 31.

106. Карасик В. И. О категориях лингвокультурологии // Языковая

личность : проблемы коммуникативной деятельности. – Волгоград :

Перемена, 2001. – С. 3 – 16.

185

107. Карасик В. И. Языковой круг : личность, концепты, дискурс. –

Москва : Гнозис, 2004. – 390 с.

108. Караулов Ю. Н. Русский язык и языковая личность /

Ю. Н. Караулов. – М. : Наука, 1987. – 263 с.

109. Карпчук Н. П. Адресованість в офіційному та неофіційному

англомовному дискурсі (комунікативно-прагматичний аналіз) : дис. ... канд.

філол. наук : 10.02.04 «Германські мови» / Карпчук Наталія Петрівна. –

Харків, 2004. – 218 с.

110. Кибрик А. А. Куда идет современная лингвистика / А. А. Кибрик

// Лингвистика на исходе ХХ века : Тез. междунар. конф. – М., 1995. – Т. 1. –

С. 217 – 219.

111. Кіца М. О. Фейкова інформація в українських соціальних медіа :

поняття, види, вплив на аудиторію / М. О. Кіца // Наукові записки : Соціальні

комунікації. – 2016 / 1 (52). – С. 281 – 286.

112. Кобозева И. М. Лингвистическая семантика / И. М. Кобозева. –

М. : Эдиториал УРСС, 2000. – 352 с.

113. Коваленко Є. С. Рекламний дискурс : лінгвістичні аспекти

вивчення / Є. С. Коваленко // Лінгвістичні студії : збірник наук. праць. –

Донецьк : ДонНУ, 2009. – Вип. 19. – С. 314 – 319.

114. Кожинов В. В. Жанр // Литературный энциклопедический

словарь. – М. : Педагогика, 1988. – 242 с.

115. Козачек Е. Особенности перевода сатирических текстов (на

материале оригинала и перевода фельетона Д. Барри) [Электронный ресурс] /

Е. Козачек. – Режим доступа : http://linguistics.kspu.edu/webfm_send/1496.

116. Кокорська О. І. Фейк як феномен сучасного суспільства

[Електронний ресурс] / О. І. Кокорська. – Режим доступу :

http://jpvs.donnu.edu.ua/article/view/3684/3717

117. Колегаєва І. М. Перцептивне і когнітивне бачення світу :

ономасіологічний аспект / І. М. Колегаєва // Вісник ОНУ імені І. Мечникова.

– Том 18. – Вип. 2(6) 2013. – С. 63 – 69.

186

118. Конах В. К. Виникнення та еволюція поняття «медіа-простір»

в науковій думці / В. К. Конах// Вісник Дніпропетровського університету.

Серія : Філософія. Соціологія. Політологія. – 2015. – № 2. – С. 112 – 129.

119. Коновець С. П. Комунікативно-прагматичні особливості

актуалізації фразеологізмів у дискурсі сучасної преси (за матеріалами

іспанських періодичних видань) : дис. … канд. філол. наук : спец.

10.02.05 «Романські мови» / Коновець Сніжана Павлівна. – К., 2002. – 167 с.

120. Корецкая О. В. Чтение абзацев в составе филологической

фонетики : прагмастилистический аспект (на материале английской и

американской художественной прозы) : дис. … канд. филол. наук : спец :

10.02.04 «Германские языки» / О. В. Корецкая. – М., 2003. – 222 с.

121. Коринь С. Н. Метафора и метаметафора в немецкоязычном

художественном дискурсе : когнитивный и прагмастилистический аспекты :

дис. … канд. филол. наук : 10.02.04 «Германские языки» / Коринь Cветлана

Николаевна. – Харьков, 2014. – 239 с.

122. Космеда Т. Аксіологічні аспекти прагмалінгвістики / Т. Космеда.

– Львів : ЛНУ ім. Івана Франка, 2000. – 350 с.

123. Кочан І. М. Лінгвістичний аналіз тексту / Ірина Миколаївна

Кочан. – 2-ге вид., переробл. і доп. – К. : Знання, 2008. – 423 с.

124. Кочкин М. Ю. Политический скандал как лингвокультурный

феномен : автореф. дис. … канд. филол. наук : 10.02.19 «Теория литератури»

/ М. Ю. Кочкин. – Волгоград, 2003. – 25 c.

125. Кравець О. С. Концепт, науковий концепт та терміноконцепт у

когнітивній лінгвістиці та соціокогнітивному термінознавстві / О. С. Кравець

// Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО Київського національного

лінгвістичного університету. Філологія, педагогіка, психологія. – 2014. –

Вип. 28. – С. 115 – 121.

126. Кравченко А. Почему семантика не может не быть когнитивной:

на пути к пониманию языка / А. Кравченко // Когнитивная парадигма :

187

тезисы междунар. конф. (27 – 28 апреля 2000 г.). – Пятигорск : Изд-во ПГЛУ,

2000. – С. 102 – 105.

127. Красавский Н. А. концепт «Zorn» в пословично-поговорочном

фонде немецкого языка Н. А. Красавский // Теоретическая и прикладная

лингвистика. – Выпуск 2. Язык и социальная среда. – Воронеж : Изд-во

ВГТУ, 2000. – С.78 – 89.

128. Красников М. А. Феномен лжи в межличностном общении /

М. А. Красников // Общественные науки и современность. – 1999. – № 2. –

С. 176 –186.

129. Крейґ Р. Інтернет-журналістика. Робота журналіста і редактора у

нових ЗМІ / пер. з англ. А. Ю. Іщенка. – К. : Києво-Могилянська академія,

2007. – 324 с.

130. Кройчик Л. Е. Современный газетный фельетон / Л. Е. Кройчик. –

Воронеж : Воронежский ГУ, 1975. – 230 с.

131. Кубрякова Е. С. Категоризация мира : пространство и время

(вступительное слово) / Е. С. Кубрякова // Категоризация мира :

пространство и время. – М. : Диалог-МГУ. – 1997. – С. 3 – 14.

132. Кубрякова Е. С. Концепт. Концептуализация // Краткий словарь

когнитивных терминов. – М. : Филологическ. ф-т МГУ, 1996. – С. 90 – 94.

133. Кубрякова Е. С. Краткий словарь когнитивных терминов /

Е. С. Кубрякова, В. З. Демьянков, Ю. Г. Панкрац, Л. Г. Лузина. – М. : Филол.

ф-т МГУ им. М. В. Ломоносова, 1997. – 245 с.

134. Кубрякова Е. С. О понятиях дискурса и дискурсивного анализа в

современной лингвистике (обзор) : сб. обзоров / Е. С. Кубрякова // Дискурс,

речь, речевая деятельность : функциональные и структурные аспекты. – М. :

ИНИОН РАН, 2000. – С. 7 – 25.

135. Кубрякова Е. С. Проблемы представлений знаний в современной

науке и роль лингвистики в решении этих проблем / Е. С. Кубрякова // Язык

и структуры представлений знаний. – М. : Изд-во РАН, Ин-т научной

информации по общественным наукам, 1992. – С. 4 – 38.

188

136. Кубрякова Е. С. Эволюция лингвистических идей во второй

половине ХХ века (опыт парадигмального анализа) / Е. С. Кубрякова // Язык

и наука конца ХХ века : сб. статей. – М. : РГГУ, 1995. – С. 144 – 238.

137. Кубрякова Е. С. Язык и знание : На пути получения знаний о

языке : Части речи с когнитивной точки зрения. Роль языка в познании мира /

Е. С. Кубрякова. – М. : Языки славянской культуры, 2004. – 560 c.

138. Кузьмина Н. А. Современный медиатекст / отв. ред.

Н. А. Кузьмина. – Омск : Полиграфический центр «Татьяна», 2011. – 414 с.

139. Кустова Г. И. Типы производных значений и механизмы

языкового расширения / Г. И. Кустова. – М. : Языки славянской культуры,

2004. – 472 с.

140. Кусько К. Я. Дискурс іноземномовної комунікації / К. Я. Кусько,

М. Полюжин, Т. Кияк [та ін.]; під заг. наук. ред. : К. Я. Кусько . – Львів :

Львівський нац. ун-т ім. І. Франка, 2002. – 494 с.

141. Лавникевич Д. Фейки как новая медиареальность [Электронный

ресурс] / Д. Лавникевич. − Режим доступа :

http://mediakritika.by/article/3573/feyki-kak-novaya-media-realnost

142. Лакан Ж. Семинары // Кн. 1. Работы Фрейда по технике

психоанализа (1953/1954) / Пер. с фр. : М. Титова, А. Черноглазов. – М. :

Гнозис / Логос, 1998. – 425 с.

143. Лакофф Дж. Когнитивная семантика / Дж. Лакофф // Язык и

интеллект. – М. : Прогресс, 1996. – С. 76 – 81.

144. Літяга В. Поняття «концепт» у парадигмі сучасних лінгвістичних

досліджень / В. Літяга // Вісник Київського національного університету

імені Тараса Шевченка. Іноземна філологія. – №1 (46) . – 2013. – С. 48 – 50.

145. Лузина Л. Г. Проблемы стилистики в прагмастилистической

интерпретации / Л. Г. Лузина // Прагматика и семантика. – М., 1991. – С. 67 –

81.

189

146. Лут К. А. Аргументативність англомовного економічного

дискурсу / К. А. Лут // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного

університету. Серія : Філологія. – 2014. – Вип. 8 (1). – С. 133 – 135.

147. Лут К. А. Жанрова типологія англомовного економічного

дискурсу / К. А. Лут // Нова філологія : зб.наукових праць. – Запоріжжя: ЗНУ,

2012. – Вип. 49. – С.133 – 136.

148. Лютянська Н. І. Відтворення ситуацій міжетнічної взаємодії у

мас-медійних британських та американських дискурсивних практиках : дис.

… канд. філол. наук : 10.02.04 «Германські мови» / Н. І. Лютянська. –

Миколаїв, 2017. – 219 с.

149. Лютянська Н. І. Мас-медійний дискурс : типологічні та

структурно-організаційні особливості / Н. І. Лютянська // Наукові записки

Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя. Серія :

Філологічні науки. – Ніжин, 2014. – Кн. 2. – С. 136 – 141.

150. Макаров М. Л. Основы теории дискурса / М. Л. Макаров. – М. :

ИТДГК «Гнозис», 2003. – 280 с.

151. Маклюэн М. Понимание медиа : внешние расширения человека /

пер. з англ. В. Николаева. – Москва; Жуковский : КАНОН-Прес-Ц, 2003. –

464 с.

152. Максименко Е. В. Прагмастилистические аспекты рекламного

дискурса (на материале текстов русской и английской коммерческой и

научно-технической рекламы) : автореф. дис. … канд. филол. наук : 10.02.20

«Типологическое, историческое и сопоставительное языкознание» /

Е. В. Максименко. – Волгоград, 2005. – 18 с.

153. Максюта А. В. Місце політичного інтерв’ю на тлі медіадискурсу/

А. В. Максюта // Вісник Житомирського державного університету імені Івана

Франка : Філологічні науки. – 2009. – Випуск 45. – С. 198 – 201.

154. Маслова А. Ю. Введение в прагмалингвистику / А. Ю. Маслова. –

М. : Флинта, 2008. – 152 с.

190

155. Маслова В. А. Политический дискурс : языковые игры или игры в

слова? / В. А. Маслова // Политическая лингвистика. – 2008. – Вып. 1 (24). –

С. 43 – 48.

156. Мастерова О. Я. Фельетон как тип текста в системно-

структурном и стилистическом аспектах (на материале немецкоязычного

фельетона) [Електронний ресурс] / О. Я. Мастерова // Харківський

національний університет ім. В.Н. Каразіна Вісник ХНУ ім.В.Н.Каразіна. –

Харків : Видавництво ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 1964. – № 930 : Серія : Романо-

германська філологія. Методика викладання іноземних мов. Вип.64. – 2010. –

С. 164 – 169. – Режим доступу :

http://dspace.univer.kharkov.ua/bitstream/123456789/6473/2/10moymnf.pdf

157. Мацько Л. І. Стилістика української мови : Підручник /

Л. І. Мацько, О. М. Сидоренко, О. М. Мацько. – К. : Вища школа, 2003. –

462 с.

158. Медникова Э. М. Прагматический аспект текста /

Э. М. Медникова // Лингвистика текста : труды конф. МГПИИЯ им.

М. Тореза. – М., 1974. – Ч. 1. – С. 191.

159. Менджерицкая Е. О. Термин «дискурс» в современной

зарубежной лингвистике / Е. О. Менджерицкая // Лингвокогнитивные

проблемы межкультурной коммуникации. – М. : Филология, 1997. – С. 130 –

133.

160. Мечковская Н. Б. Метаязыковые глаголы в исторической

перспективе / Н. Б. Мечковская // Язык о языке / Под ред. Н. Д. Арутюновой.

– М. : Языки русской культуры, 2000. – С. 363 – 380.

161. Милевская Т. В. О понятии «дискурс» в русле коммуникативного

подхода / Т. В. Милевская // Материалы международной научно-

практической конференции «Коммуникация : теория и практика в различных

социальных контекстах «Коммуникация – 2002» («Communication Across

Differences». – Ч. 1. – Пятигорск, 2002. – С. 190 – 193.

191

162. Минский М. Остроумие и логика когнитивного бессознательного

/ М. Минский // Новое в зарубежной лингвистике. Когнитивные аспекты

языка. – Вып. 23. – М. : Прогресс, 1988. – С. 281 – 309.

163. Минский М. Фреймы для представления знаний / М. Минский;

пер. с англ.; под ред. Ф. М. Кулакова. – М. : Энергия, 1979. – 151 с.

164. Мишина Е. В. Фразеологические способы выражения концепта

«ложь» в современном английском языке / Е. В. Мишина // Вісник

Донецького університету. Серія Б. : Гуманітарні науки. – 2002. – Вип. 1. –

С. 47 – 67.

165. Морозова Е. И. Ложь как дискурсивное образование:

лингвокогнитивный аспект : Монография / Е. И. Морозова. – Харьков :

Экограф, 2005. – 300 с.

166. Морозова Е. Метафорический образ лжи, запечатленный именем

существительным LIE [Электронний ресурс] / Е. Морозова. – Режим доступа

: http://linguistics.kspu.edu/webfm_send/1675

167. Морозова О. І. Комбінаторна семантика дієслова / О. І. Морозова

// Нова філологія : зб. наук. пр. – Запоріжжя : Вид-во Запорізьк. нац. ун-ту,

2011. – Вип. 47. – С. 97 – 102.

168. Морозова О. І. Лінгвальні аспекти неправди як когнітивно-

комунікативного утворення (на матеріалі сучасної англійської мови) :

автореф. дис ... д-ра філол. наук: 10.02.04 «Германські мови» / Олена Іванівна

Морозова. – Київ : Б. в., 2008. – 32 с.

169. Морозова О. О. Інфотейнмент як методика здійснення

масовокомунікаційного впливу на аудиторію [Електронний ресурс] /

О. О. Морозова. – Режим доступу :

file:///C:/Users/user/Downloads/sit_2012_13_33%20(1).pdf

170. Моррис Ч. У. Основания теории знаков / Ч. У. Моррис //

Семиотика. – М. : Радуга, 1982. – С. 37 – 89.

171. Мудра І. Поняття «фейк» та його види у ЗМІ / І. Мудра // Теле- та

радіожурналістика. – 2016. – Випуск 15. – С. 184 – 188.

192

172. Мукатаєва Я. В. Прагматика дискурсу шванку : авторські

мовленнєві стратегії / Я. В. Мукатаєва // Мова і культура. – К., 2008. – Т. 12. –

Вип. 10. – С. 58 – 64.

173. Наер В. Л. Прагматика научных текстов (вербальный и

невербальный аспекты) / В. Л. Наер // Функциональные стили.

Лингвометодические аспекты. – М. : Наука, 1985. – C. 14 – 25.

174. Назар Р. М. Основні підходи до вивчення дискурсу в сучасній

лінгвістиці [Електронний ресурс] / Р. М. Назар // Донецький Вісник

Наукового Товариства ім. Шевченка. – Режим доступу :

http://litmisto.org.ua/?p=19764

175. Никитина К. В. Политический дискурс СМИ и его особенности,

создающие предпосылки для манипуляции общественным сознанием

[Электронный ресурс] / К. В. Никитина. – Режим доступа :

http:/www.bali.ostu.ru/umc/archiv/2006/2/Nikitina.doc

176. Никитина С. В. Национальная специфика текста промышленной

рекламы (на материале русскоязычных и англоязычных периодических

изданий по вычислительной технике) : дис. ... канд. филол. наук 10.02.04

«Германские языки» // С. В. Никитина. – Воронеж, 1998. – 185 с.

177. Олешков М. Ю. Жанровая аттракция в дидактическом дискурсе /

М. Ю. Олешков // Жанры речи. – 2011. – Вып.7 : Жанр и языковая личность.

– С. 116 – 126.

178. Оломская Н. Н. Принципы функционирования дискурса PR : к

проблеме теоретического обоснования / Н. Н. Оломская // Вестник ЧелГУ.

Серия : Филология. Искусствоведение. – Челябинск, 2011. – № 13 (228). –

Вып. 54. – С. 111 – 114.

179. Олянич А. В. Презентационная теория дискурса Текст /

А. В. Олянич. М. : Наука, 2007. – 407 с.

180. Омельчук Ю. О. Жанрово-стилістичні особливості сучасної

сатиричної публіцистики / Ю. О. Омельчук // Матеріали Всеукраїнської

науково-практичної конференції «Актуальні проблеми лінгводидактики:

193

реалії та перспективи», присвяченої 80-річному ювілею від дня народження

та 50-річчю наукової діяльності доктора педагогічних наук, професора,

заслуженого діяча науки і техніки України Марії Іванівни Пентилюк (7 –

8 квітня 2016 р., м. Херсон) [Електронний ресурс] / за заг. ред.

І.В. Гайдаєнко. – Херсон, 2016. – С. 300 – 309.

181. Омельчук Ю. О. Контекстологічний аналіз медіатекстів (на

матеріалі псевдоновини «Conspiracy Theorist Convinces Neil Armstrong Moon

Landing Was Faked») / Ю. О. Омельчук // Філологічні трактати : науковий

журнал. – Суми : СумДУ, 2017. – Т. 9. – № 2. – С. 107 – 112.

182. Омельчук Ю. О. Лексико-семантична специфіка вербалізації

концепту LIE в медіадискурсі (на матеріалі англомовних псевдоновин) /

Ю. О. Омельчук // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного

університету. Серія «Філологія». – Одеса : МГУ, 2017. – № 28. – С. 129 –

132.

183. Омельчук Ю. О. Об’єктивація фреймів сфера правди / неправди

(на матеріалі сучасних англомовних псевдоновин) / Ю. О. Омельчук //

Філологічні трактати: науковий журнал. – Суми : СумДУ, 2017. – Т. 9. – № 3.

– 2017. – С. 44 – 51.

184. Омельчук Ю. О. Фейки в сучасному англомовному новинному

медіапросторі / Ю. О. Омельчук // Науковий вісник молодих учених і

аспірантів ХДУ : збірник наукових праць. – Херсон : ХДУ, 2017. – С. 151 –

157.

185. Омельчук Ю. О. Фейкові новини в україно- та англомовному

медіапросторі / Ю. О. Омельчук // Щорічний науковий збірник Сьомої

міжнародної науково-практичної Інтернет-конференції з україністики

«Діалог мов – діалог культур. Україна і світ». Серія : Міжнародна наукова

Інтернет-конференція з україністики. – Мюнхен : Verlag readbox unipress

Open Publishing LMU, 2017. – Випуск 2016. – С. 113 – 120.

186. Омельчук Ю. О. Фейлетоністика Дейва Баррі у світовій

публіцистиці / Ю. О. Омельчук // Науковий вісник ХДУ. Серія «Лінгвістика»

194

: збірник наукових праць. Випуск 25. / Херс. держ. ун-т. – Херсон : ХДУ,

2016. – С. 51 – 55.

187. Омельчук Ю.О. Щодо проблеми жанрової специфіки фейлетону /

Ю.О. Омельчук // Науковий вісник ХДУ. Серія «Лінгвістика» : збірник

наукових праць. Випуск 23. / Херс. держ. ун-т. – Херсон : ХДУ, 2015. – С. 84–

89.

188. Омельчук Ю.О. The feuilleton : its genre specificity and functions /

Ю.О. Омельчук // Теоретична і дидактична філологія : збірник наукових

праць. – Серія «Філологія (літературознавство, мовознавство)». – Переяслав-

Хмельницький : «ФОП Домбровська Я.М.», 2015. – Випуск 21. – С. 91 – 98.

189. Онуфрієнко О. П. Дискурс світових тем у драматургічному

доробку Лесі Українки / О. П. Онуфрієнко // Науковий вісник Ужгородського

університету. Серія : Філологія. Соціальні комунікації. – 2013. – Вип. 1. –

С. 135 – 141.

190. Павлов С. А. Логика ложности как обобщение трехзначной

логики Лукашевича / С. А. Павлов // Логические исследования. – М., 1998. –

Вып. 5. – С. 206 – 220.

191. Падучева Е. В. Прагматические аспекты связного диалога /

Е. В. Падучева // Изд. АН СССР. Серия литература и язык. – 1982. – Т. 41. –

№ 4. – С. 305 – 313.

192. Петров В. В. От грамматики текста к когнитивной

теории дискурса : вступ. статья // Дейк ван Т. А. Язык. Познание.

Коммуникация. М. : Прогресс, 1989. – С. 5 – 11.

193. Петрушова Н. Поняття пресупозиції та її типологія у

прагмалінгвістиці / Н. Петрушова // Філологічні науки. – 2013. – Вип. 15. –

С. 87 – 95.

194. Пискун Т. В. Медиапространство как особая социальная

структура: к методологии вопроса [Электронный ресурс] / Т. В. Пискун //

Режим доступа : www.readera.org/article/medyeaprostranstvo-kak-osobaja-

sotsyealnaja-0-10118474.html

195

195. Піддубняк В. Г. Словник журналіста і видавця / В. Г. Піддубняк.

– Херсон : ХМД, 2005. – 120 с.

196. Пільгуй Н. М. Англомовний науковий агротехнічний дискурс :

лінгвостилістичний та прагматичний аспекти : дис. … канд. філол. наук :

10.02.04 «Германські мови» / Н. М. Пільгуй. – Запоріжжя, 2014. – 238 с.

197. Пихтовникова Л. С. Языковые фильтры : неравновесные

состояния и развитие языка / Л. С. Пихтовникова // Нова філологія. – 2002. –

№ 1. – Запоріжжя. – С. 33 – 38.

198. Піхтовнікова Л. С. Лінгвокогнітивний аспект дослідження

англомовної прозової байки / Л. С. Піхтовнікова, О. М. Гончарук // Вісник

Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. – Харків,

2010. – Вип. 62. – С. 18 – 26.

199. Піхтовнікова Л. С. Прагмастилістичні характеристики

німецькомовної притчі : монографія / Л. С. Піхтовнікова, І. М. Яремчук. – Х.

: ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2017. – 220 с.

200. Піхтовнікова Л. С. Стилістика і синергетика дискурсу /

Л. С. Піхтовнікова // Дискурс як когнітивно-комунікативний феномен : [кол.

монографія] / [за заг. ред. Шевченко І. С.]. – Харків : Константа, 2005. –

С. 29 – 35.

201. Плотникова С. Н. Лингвистические средства выражения

неискренности в английском языке : дис. … докт. филол. наук : 10.02.04

«Германские языки» / С. Н. Плотникова / Иркут. гос. лингв. ин-т. – Иркутск,

2000. – 365 с.

202. Полюжин М. Дискурсивні стратегії та організуючі стереотипні

висловлювання в англійській мові / М. Полюжин // Дискурс іноземномовної

комунікації. – Львів : ЛНУ ім. Івана Франка, 2002. – С. 116 – 137.

203. Попова З. Д. Когнитивная лингвистика / З. Д. Попова,

И. А. Стернин. – Москва : АСТ «Восток-Запад», 2007. – 226 с.

204. Попова 3. Д. Очерки по когнитивной лингвистике / 3. Д. Попова,

И. А. Стернин. – Воронеж : Истоки, 2001. – 192 с.

196

205. Попова З. Д. Языковое сознание и другие виды сознания /

З. Д. Попова, И. А. Стернин // Язык. История. Культура. – Кемерово :

Графика, 2003. – С. 17 – 21.

206. Постмодернизм : Энциклопедия / [сост. и науч. ред.

А. А. Грицанов, М. А. Можейко]. – Минск : Интерпруссервис, 2001. – 1040 с.

207. Потапенко С. І. Сучасний англомовний медіа-дискурс :

лінгвокогнітивний і мотиваційний аспекти : монографія / С. І. Потапенко. –

Ніжин : Вид-во НДУ імені Миколи Гоголя, 2009. – 391 с.

208. Почапська О. Фейлетон як провідний жанр сатиричної

публіцистики 1917–1921 рр. (за матеріалами газет Наддніпрянської України)

/ О. Почапська // Українська мова і література в школі. – 06/2007. – № 6. –

С. 42 – 44.

209. Почепцов Г. Г. Теорія комунікації / Г. Г. Почепцов. – К. : ВЦ

«Київський університет», 1999. – 308 с.

210. Почепцов О. Г. Основы прагматического описания предложения /

О. Г. Почепцов. – Київ : Вища школа, Издательство при КГУ, 1986 . – 115 с.

211. Приходько А. М. Концепти і концептосфери в когнітивно-

дискурсивній парадигмі лінгвістики / А. М. Приходько. – Запоріжжя :

Прем’єр, 2008. – 332 с.

212. Приходько Г. І. Когнітивний потенціал категорії експресивності //

Нова філологія. – Вип. 55. – Запоріжжя : ЗНУ, 2013. – С. 161 – 166.

213. Приходько Н. Ю. Феминистский дискурс мировых религий:

статус женщины в буддийской традиции / Н. Ю. Приходько // Вестник ТГЭУ.

– Серия : Философия. – 2009. – Вып.4. – С. 95 – 104.

214. Прозоров В. В. Три рода современных СМИ : вопросы

генеалогии / В. В. Прозоров // Русская словесность в контексте современных

интеграционных процессов. – Волгоград, 2005. – С. 30 – 31.

215. Прокопенко М. Фейк як інструмент війни [Електронний ресурс] /

М. Прокопенко. – Режим доступу : http://day.kyiv.ua/uk/article/media/feyk-yak-

instrument-viyni

197

216. Пташник М. И. Система реноминативных приемов в

современном публицистическом дискурсе (на материале русского,

английского и испанского языков) : автореф. дисс. … канд. филол. наук :

спец. 10.02.19 «Теория языка» / Марина Игоревна Пташник. – Ростов-на-

Дону, 2010. – 23 с.

217. Радзієвська Т. Текст як засіб комунікації. – К. : Інститут

української мови, 1998. – 194 с.

218. Раду А. І. Типологія та лінгвістичні особливості функціонування

ділової реклами (на матеріалі англомовної рекламної продукції) : дис. …

канд. філол. наук : 10.02.04 «Германські мови / А. І. Раду. – Запоріжжя, 2004.

– 247 с.

219. Риженко М. А. Становлення й розвиток міжкультурної

комунікації як науки в межах англомовного дискурсу / М. А. Риженко //

Проблеми семантики слова, речення та тексту. – 2010. – Вип. 25. – С. 350 –

356.

220. Рогозина И. В. Медиа-текст как средство социальной регуляции /

И. В. Рогозина // Концептуальная картина мира и интерпретативное поле текста с

позиций лингвистики, журналистики и коммуникативистики : материалы всерос.

науч.-практ. конф. (25 – 26 июня 2001 г.) – Барнаул : Изд-во Алтайского гос. техн.

ун-та, 2016. – С. 168 – 177.

221. Розенталь Д. Э. Словарь-справочник лингвистических терминов.

– М. : Просвещение. – 1985. – 399 с.

222. Романюк С. К. Типологічні особливості рекламного дискурсу /

С. К. Романюк // Вісник Житомирського державного університету. Серія :

Філологічні науки. – Житомир, 2010. – № 54. – С. 228 – 231.

223. Рябцева Н. К. «Вопрос»: прототипическое значение концепта /

Н. К. Рябцева // Логический анализ языка. Культурные концепты. – М. :

Индрик, 1991. – С. 72 – 77.

198

224. Рябцева Н. К. Истинность в субъективно-модальном контексте //

Логический анализ языка. Истина и истинность в культуре и языке / Отв. ред.

Н. Д. Арутюнова. М. : Наука, 1995. – С.139 – 151.

225. Ряполова Л. Г. Аргументація в спонукальному дискурсі : автореф.

дис. … канд. філол. наук : спец. 10.02.04 «Германські мови» / Л. Г. Ряполова.

– Київ : КДПІІМ, 1993. – 15 с.

226. Сафаров Ш. Этнокультурные компоненты дискурсивной

деятельности / Ш. Сафаров // Язык, дискурс и личность : Когнитивные и

коммуникативные аспекты : сб. науч. работ; Твер. гос. ун-т. – Тверь, 1990. –

С. 105 – 111.

227. Св’ятчик К. В. Комунікативно-прагматичний підхід до аналізу

експресивності / К. В. Св’ятчик, С. О. Пілішек // Нова філологія. – 2002. –

№ 2 (13). – С. 319 – 322.

228. Селіванова О. О. Лінгвістична енциклопедія / О. О. Селіванова. –

П. : Довкілля, 2011. – 844 с.

229. Селіванова О. О. Лінгвометодологія – наукова парадигма –

епістема / О. О. Селіванова // Науковий вісник Чернівецького національного

університету : зб. наук. праць / наук. ред. Б. І. Бунчук. – Чернівці :

Чернівецький національний університет, 2009. – Вип. 475 – 477 : слов’янська

філологія. – С. 200 – 206.

230. Селіванова О. О. Сучасна лінгвістика / О. О. Селіванова. –

Полтава : Довкілля, 2006. – 716 с.

231. Серажим К. С. Дискурс як соціолінгвальний феномен сучасного

комунікативного простору (методологічний, прагматико-семантичний і

жанрово-лінгвістичний аспекти : на матеріалі політичного різновиду

українського масовоінформаційного дискурсу) : автореф. дис. ... д-ра філол.

наук : спец. 10.01.08 «Журналістика» / Серажим Катерина Степанівна; Київ.

нац. ун-т ім. Т. Г. Шевченка. Ін-т журналістики. – К., 2003. – 32 с.

199

232. Сизонов Д. Ю. Медична термінологія в мас-медіа: стилістичний

потенціал : монографія / Д. Ю. Сизонов. – К. : ВПЦ «Київський університет»,

2012. – 195 с.

233. Сизонов Д. Ю. Медіатекст та медіпдискурс у сучасному

медійному просторі // Studia Linguistica. – Випуск 7/2013. – С. 389 – 392.

234. Симоненко С. И. Психологические основания оценки ложности и

правдивости сообщений // Вопросы психологии. – 1998. – №3. – С.78 – 84.

235. Синергетика в филологических исследованиях : монография /

[Т. И. Домброван, С. М. Еникеева, Л. С. Пихтовникова и др.] / под общей

ред. Л. С. Пихтовниковой. – Х. : ХНУ имени В. Н. Каразина, 2016. – 340 с.

236. Сквозников В. Д. Лирический род литературы / В. Д. Сквозников

// Теория литературы. Том. 3. Роды и жанры / Гл. Ред. Ю.Б. Борев. – М. :

ИМЛИ РАН, 2003. – С. 394 – 420.

237. Славова Л. Л. Мовна особистість у сучасному американському та

українському політичному дискурсі : автореф. дис. … докт. філол. наук :

10.02.17 «Порівняльно-історичне і типологічне мовознавство» / Людмила

Леонардівна Славова. – К., 2015. – 36 с.

238. Слоян Г. Г. Коммуникативный дискурс справедливости : автореф.

дисс. … канд. философ. наук : 09.00.11 «Социальная философия» / Геворг

Гагикович Слоян. – С.-Пб., 2009. – 24 с.

239. Сметанина С. И. Медиа-текст в системе культуры (Динамические

процессы в языке и стиле журналистики конца ХХ в.) : [научное издание] /

С. И. Сметанина. – С.-Пб. : Изд-во Михайлова В. А., 2002. – 383 с.

240. Соболева И. А. Аксиологическая трансформация жаргонных

средств в современном медиаполитическом дискурсе /

И. А. Соболева // Наукові записки [Кіровоградського державного

педагогічного університету імені Володимира Винниченка]. Сер. :

Філологічні науки. – 2009. – Вип. 81 (3). – С. 167 – 170.

200

241. Солганик Г. Я. К определению понятий «текст» и «медиатекст» /

Г. Я. Солганик // Вестн. Моск. ун-та. Серия 10 : «Журналистика». – 2005. –

№ 2. – С. 7 – 15.

242. Степанов Ю. С. В поисках прагматики / Ю. С. Степанов //

Известия АН СССР. – Серия литературы и языка. – М., 1981. – Т. 40. – С. 325

– 332.

243. Степанов Ю. С. Константы : Словарь русской культуры: Опыт

исследования. – М. : Языки русской культуры, 1997. – 824 с.

244. Стернин И. А. Коммуникативная концепция семантики слова /

И. А. Стернин // Русское слово в языке, тексте и культурной бреде : сб. ст. –

Екатеринбург : Арго, 1997. – С. 82 – 88.

245. Стилистика английского языка / А. Н. Мороховский,

О. П. Воробьева, Н. И. Лихошерст, З. В. Тимошенко. – К. : Выща школа,

1991. – 272 с.

246. Столнейкер Р. С. Прагматика / Р. С. Столнейкер // Новое в

зарубежной лингвистике. – М. : Прогресс, 1985. – Вып. 16. : Лингвистическая

прагматика. – С. 420 – 429.

247. Строченко Л. В. Лексико-семантичне поле «КОШТОВНЕ

КАМІННЯ» в англійському мовленні / Л. В. Строченко // Домброван Т. І.

Інтегральна теорія англомовної комунікації : колективна монографія / за

загальною редакцією Т. І. Домброван. – Одеса : КП ОМД, 2015. – С. 661–697.

248. Суддя А. М. Функціонування контекстуальних синонімів у

німецькомовному дискурсі : когнітивний і прагмастилістичний аспекти : дис.

… канд. філол. наук : 10.02.04 «Германські мови» / А. М. Суддя. – Х., 2013. –

222 с.

249. Сусов И. П. Лингвистическая прагматика / И. П. Сусов. –

Винница : Нова книга, 2009. – 272 с.

250. Сусов И. П. Семантика и прагматика предложения / И. П. Сусов.

– Калинин : Изд-во Калинин. ун-та, 1980. – 51 с.

201

251. Суська О. О. Розвиток інформаційно-комунікативних теорій мас-

медіа та вивчення впливу інформаційного простору на особистість людини /

О. О. Суська // Слово. Символ. Текст. – К., 2006. – С. 211 – 226.

252. Сухорукова А. В. Вплив ЗМІ на формування духовності

особистості та суспільства / А. В. Сухорукова // Культура народов

Причерноморья. – 2006. – № 84. – С. 78 – 82.

253. Тертычный А. А. Жанры периодической печати /

А. А. Тертычный. – М. : Аспект Пресс, 2000. – 312 с.

254. Торговець Ю. І. Гіпотекстовий рівень текстів СПЕ (графічний

контекст) / Ю. І. Торговець // Вісник Житомирського державного

університету : Філологічні науки. – Випуск 5 (71). – С. 273 – 276.

255. Тюленев С. В. Перевод как инструмент стилистического анализа

художественного произведения : Прагмастилистический аспект /

С. В. Тюленев. – М. : Готика, 2000. – 79 с.

256. Хабермас Ю. Политические работы / Ю. Хабермас. – М. :

Праксис, 2005. – 368 с.

257. Хорошун О. О. Дискурс засобів масової інформації: характерні

особливості / О. О. Хорошун // Вісник Луганського національного

університету імені Тараса Шевченка. Філологічні науки. – 2014. – № 6(2). –

С. 65 –71.–Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vluf_2014_6%282%29__12

258. Чемеркін С. Г. Репрезентативність гіпертексту у функціонально-

стильових різновидах української мови в Інтернеті / С. Г. Чемеркін //

Актуальні проблеми української лінгвістики: теорія і практика : [зб. наук.

пр.]. – К. : ВПЦ «Київський університет», 2009. – Вип. 19. – С. 111 – 116.

259. Чередниченко І. Г. Нариси з загальної стилістики сучасної

англійської мови / І. Г. Чередниченко. – К. : Радянська школа, 1962. – 495 с.

260. Чернявская В. Е. Дискурс как фантомный объект : от текста к

дискурсу и обратно [Электронный ресурс] / В. Е. Чернявская. – Режим

доступа :

https://drive.google.com/file/d/0BzbZ3piwVKrtVU8zVDdjcDRTT2c/view

202

261. Шаховский В. И. Человек лгущий в реальной и художественной

коммуникации / В. И.Шаховский // Человек в коммуникации: аспекты

исследования. – Волгоград : Перемена, 2005. – С. 173 – 204.

262. Шаховский В. И. Эмоциональные культурные концепты:

параллели и контрасты / В. И. Шаховский // Языковая личность: культурные

концепты : сб. науч. тр. – Волгоград; Архангельск : Перемена, 1996. – С. 80 –

97.

263. Шевченко И. С. Историческая динамика прагматики

предложения : английское вопросительное предложение 16–20 вв. :

[монография] / И. С. Шевченко. – Харьков : Константа, 1998. – 168 с.

264. Шевченко І. С. Когнітивно-прагматичні дослідження дискурсу /

І. С. Шевченко // Дискурс як когнітивно-комунікативний феномен. – Х. :

Константа, 2005. – С. 105 – 117.

265. Шевченко Л. І. Інтелектуальна еволюція української літературної

мови: теорія аналізу / Л. І. Шевченко. – К. : ВПЦ «Київський університет»,

2001. – 498 с.

266. Шевченко Л. І. Мова як рівень аналізу в епістемології нового

часу : лінгво-філософський дискурс / Л. І. Шевченко// Актуальні проблеми

української лінгвістики : теорія і практика. – 2001. – Вип. 3. – С. 20 – 29.

267. Шейгал Е. И. Семиотика политического дискурса / Е. И. Шейгал.

Москва; Волгоград : Перемена, 2000. – 367 с.

268. Шенбергер И. И. Коммуникативная ситуация недоразумения в

межкультурном и внутрикультурном дискурсе : автореф. дисс. … канд.

филол. наук : спец. 10.02.20 «Сравнительно-историческое, типологическое и

сопоставительное языкознание» / Ирина Иосифовна Шенбергер. –

Новосибирск, 2010. – 24 с.

269. Шинкарук Василь Мовознавчий, педагогічний, реформаторський

та управлінський дискурс в науці й освіті / укладачі : Сопівник Р.В.,

Сопівник І.В. – К. : Міленіум, 2016. – 794 с.

203

270. Экман П. Психология лжи / П. Экман. – С.-Пб. : Питер, 2000. –

272 с.

271. Энциклопедия символов, знаков, эмблем / сост. В. Андреева и др.

– М. : Локид, Миф, 2004. – 576 с.

272. Яворська Г. Політичний дискурс у добу політичних змін (на

прикладі концептуальної метафори міжособистісних взаємин) [Електронний

ресурс] / Г. Яворська. – Режим доступу :

http://filolvisnyk.fl.kpi.ua/article/view/71582/98657

273. Янушкевич И. Ф. Семантико-синтаксические и прагматические

свойства диалогических высказываний со значением дезинформирования :

дис. … канд. филол. наук : 10.02.04 «Германские языки»/ Пятигорский гос.

пед. ин-т иностр. языков. – Пятигорск, 1992. – 340 с.

274. Яремчук І. М. Німецькомовна притча : лінгвостилістичний та

прагматичний аспекти : дис. … канд. філол. наук : 10.02.04 «Германські

мови» / І. М. Яремчук. – Львів, 2013. – 286 с.

275. Amarasingam Amarnath The Stewart / Colbert Effect: Essays on the

Real Impacts of Fake News. – Jefferson, N.C. : McFarland & Company, Inc.,

Publishers, 2011. – P. 117 – 135.

276. Aquinas Th. Summa Theologica / Transl by the Fathers of the English

Dominican Province. – L. : Burns Oates and Washbourne, 1922. – 296 p.

277. Arendt H. Between past and present : Eight exercises in political

thought. – N. Y. : Viking, 1968. – 306 p.

278. Arendt H. Crises of the republic. – N. Y. : Harcourt Brace Jovanovich,

1972. – 256 p.

279. Armstrong Neil Alden // The Encyclopedia Americana : International

Edition; Complete in Thirty Volumes; First Published in 1829 // USA : Americana

Corporation; Grolier Incorporated, 1985. – Volume 2. – 727 p.

280. Augustine Against Lying // Treatises on various subjects / Ed. by

R. J. Deferrari, Fathers of the Church. – N. Y. : Catholic University of America

Press, 1952 b. – Vol. 16. – 424 p.

204

281. Augustine Lying // Treatises on various subjects / Ed. By

R. J. Deferrari, Farters of the Church. – N. Y. : Catholic University of America

Press, 1952. – Vol. 14. – 558 p.

282. Barcelona A. Introduction. The cognitive theory of metaphor and

metonymy / Barcelona A. // Metaphor and Metonymy at the Crossroads: A

Cognitive Perspective. – Berlin ; N.Y. : Mouton de Gruyter, 2000. – P. 1 – 28.

283. Barnes J. A. Pack of lies. – Cambridge : CUP, 1994. – 134 p.

284. Bavelas J. A. Equivocal communication / J. B. Bavelas, A. Black,

N. Chovil, J. Mullett. – Newbury Park, CA : Sage, 1990. – 290 p.

285. Bok S. Lying : Moral choice in public and private life. – N.Y. :

Vintage Books Edition, 1989. – 354 p.

286. Brown G. Discourse analysis / G. Brown, G. Yule. – Cambridge :

Cambridge University Press, 1983. – 415 p.

287. Carston R. Thoughts and Utterances : The Pragmatics of Explicit

Communication / R. Carston. – Oxford : Blackwell, 2002. – 418 p.

288. Chisholm R. The intent to deceive / R. Chisholm, T. Feehan // Journal

of Philosophy. – № 74. – 1977. – P. 143 – 159.

289. Cohen T. Illocutions and Perlocutions / T. Cohen // Foundation of

Language. – 1973. – № 9. – P. 492 – 503.

290. Coulson S. Blending Basics [Electronic source] / S. Coulson,

T. Oakley. – 2004. – 34 p. – Access mode : http://cogsci.ucsd.edu/ -

coulson/blendbasics 4.htm

291. Crystal D. Investigating English Style / D. Crystal, D. Davy. –

Cambridge, 1969. – 168 p.

292. Derrida J. History of the lie [Electronic source] / J. Derrida. – Access

mode :

http://users.clas.ufl.edu/burt/%20%20%20glossator%20%201/NIetzschenachgloss/

Jacques%20Derrida%20-%20Without%20Alibi.pdf

293. Dijk T. A. Strategies of Discourse Comprehension / T. A. van Dijk,

W. Kintsch. – L.; N.Y. : Academic Press, 1983. – 418 p.

205

294. Dirven R. Cognitive Exploration of Language and Linguistics /

R. Dirven, V. Verspoor. – Amsterdam, Philadelphia : John Benjamin’s Publishing

Company, 1998. – 301 p.

295. Dirven R. Introduction / R. Dirven // Metaphor and Metonymy in

Comparison and Contrast. – Berlin ; N.Y. : Mouton de Gruyter, 2002. – P. 1 – 38.

296. Dombrovan T. I. Diachronic linguosynergetics: Focus on the phonetic

changes in English / T. I. Dombrovan // Development and modernization of

philological sciences: Experience of Poland and prospects of Ukraine. – Lublin

(Poland): Baltija Publishing, 2017. – P. 111 – 129.

297. English Oxford Living Dictionaries [Electronic source]. – Access

mode : https://en.oxforddictionaries.com/definition/lie

298. Evans V. Lexical concepts, cognitive models and meaning-

construction / V. Evans // Cognitive Linguistics. – 2006. – Vol. 17. – № 4. – P. 491

– 534.

299. Fauconnier G. Mappings in Thought and Language / G. Fauconnier. –

Cambridge : Cambridge University Press, 1997. – 205 p.

300. Fauconnier G. Mental Spaces: Aspects of Meaning Construction in

Natural Language / G. Fauconnier. – Cambridge : Cambridge University Press,

1994. – 190 p.

301. Fauconnier G. Principles of conceptual integration / G. Fauconnier //

Discource and Cognition: Bridging the Gap. – Stanford : CSLI Publications, 1998.

– P. 269 – 283.

302. Fauconnier G. The Way We Think : Conceptual blending and the

mind’s hidden complexities / G. Fauconnier, M. Turner. – New York : New York

Basic Books, 2002. – 440 p.

303. Ferenczi S. Final contributions to problems and methods of

psychoanalysis. – L. : Hogarth Press, 1955. – 360 p.

206

304. Fillmore Ch. J. Frame semantics / Ch. J. Fillmore // Linguistics in the

morning calm : Selected papers from the SICOL. – 1982. – Seoul : Hanshim. –

P. 111–138.

305. Galperin I. R. Stylistics (Стилистика английского языка). – 2-е

издание / I. R. Galperin. – М. : Высшая школа, 1977. – 334 с.

306. Gibbs R. W. The Poetics of Mind : Figurative Thought, Language and

Understanding / R. W. Gibbs. – Cambridge : Cambridge University Press, 1994. –

527 p.

307. Glavatskaya Yu. The English-American Fable Through Mental Spaces

/ Yu. Glavatskaya // The Advanced Science Open Access Journal / Editor-in-Chief

R. Davydov. – USA. – Issue 3, October 2012. – P. 86 – 88.

308. How Mitt Romney actually made all his money [Electronic source]. –

Access mode : http://www.businessinsider.com/how-mitt-romney-made-his-

money-2011-12

309. Jackendoff R. Languages of the Mind. Essays on Mental

Representation / R. Jackendoff. – Cambridge, Massachusetts, London, England :

The MIT Press, 1996. – 200 p.

310. Jaspers K. Von der Wahrheit / K. Jaspers. – Zacrich : Piper. 1991. –

540 p.

311. Lacan J. The seminar of Jacques Lacan / J. Lacan. – Cambridge :

CUP, 1988. – Book 2. – 283 p.

312. Lakoff G. Cognitive Semantics / G. Lakoff // Meaning and Mental

Representations / Ed. by U. Eco, M. Santambrogio, P. Violi. – Bloomington :

Indiana University Press, 1988. – P. 78 – 106.

313. Langacker R. W. Grammar and conceptualization / R. W. Langacker.

– Berlin, N. Y. : Mouton de Gruyter, 2000. – 429 p.

314. Leech G. Principles of pragmatics / G. Leech. – London and New

York : Longman, 1986. – 250 р.

315. Levinson S. Pragmatics / S. Levinson. – Cambridge : Cambridge

University Press, 1987. – 420 p.

207

316. Longman Advanced American Dictionary Online [Electronic source].

– Access mode : http://www.ldoceonline.com/

317. Longman Dictionary of Contemporary English [Electronic source]. –

Access mode : http://www.ldoceonline.com/dictionary/lie

318. Ludwig A. M. The importance of lying / A. M. Ludwig // Sptingfield.

Charles C. Thomas, 1965. – 430 p.

319. McCornack S. A. Information manipulation theory /

S. A. McCornack// Communication Monographs. – V. 59. – 1992. – P. 1 – 16.

320. Moulin B. Discourse Spaces: a Pragmatic Interpretation of Contexts /

B. Moulin // Proceedings of the Third International Conference on Conceptual

Structures : Applications, Implementations and Theory. Lecture Notes in Artificial

Intelligence – 1995. – Vol. 954 – P. 89 – 104.

321. Omelchuk Yu. Communicative and pragmatic strategies and tactics of

discursive implementation of the concept LIE in English pseudo news /

Yu. Omelchuk // Colloquium-journal. – № 8. – Poland, Warszawa: Chocimska,

2017. – P. 71 – 75.

322. Nuyts J. Aspects of cognitive-pragmatic theory of language : On

cognition, functionalism and grammar / J. Nuyts. – Amsterdam, Philadelphia :

John Benjamins, 1992. – 399 p.

323. Piaget J. The moral judgment of the child. – N. Y. : Collier Books,

1962. – 320 p.

324. Reboul A. The description of lies in speech act theory / A. Reboul //

Pretending to communicate / Ed. By H. Parret. – Berlin, N. Y. : Walter de Gruyter,

1994. – P. 292 – 298.

325. Rosch E. Principles of categorization // Cognition and Categorization /

Ed. By E. Rosch, B. Lloyd – Hillsdale, New Jersey : Laurence Erlbaum

Associates, Publishers, 1978. – P. 27 – 48.

326. Sartre J. P. The Words / J. P. Sartre. – London : Editions Gallimard,

Hamish Hamilton, 1964. – 173 p.

208

327. Schudson M. Sending a Political Message : Lessons from the

American 1790s / M. Schudson // Media, Culture and Society. – Vol. 19. – № 3. –

London, 1997. – P. 311 – 330.

328. Searle J. The nature of Intentional states // Searle J. Intentionality. –

Cambridge: Cambridge University Press, 1983. – Р. 1 – 36.

329. Shchypachova D. S. Linguistic aspects of lying / D. S. Shchypachova

// Вісник НТУУ «КПІ». Філологія. Педагогіка : збірник наукових праць. –

2015. – Вип. 5. – С. 146 – 151.

330. Simpson D. Lying, liars and language / D. Simpson // Philosophy and

Phenomenological Research. – 1992. – Vol. LII. – № 3. – P. 623 – 639.

331. Strawson P. Intention and convention in in speech acts / P. Strawson /

Philosophical Review. – 1964. – Vol. 73. – P. 439 – 460.

332. Sweetser E. Cognitive links and domains: Basic aspects of mental

space theory / E. Sweetser, G. Fauconnier // Spaces, Worlds, and Grammar ; ed. by

G. Fauconnier, E. Sweetser. – Chicago; L. : The University of Chicago Press. –

1996. – P. 1 – 28.

333. Sweetser E. Compositionality and blending: Composition in cognitive

realistic framework / E. Sweetser // Cognitive Linguistics: Foundations, Scope, and

Methodology ; ed. by T. Janssen, G. Redeker. – Berlin : Mouton de Gruyter. –

1999. – P. 129 – 162.

334. Tannen D. The Handbook of Discourse Analysis / Deborah

Tannen, Heidi E. Hamilton, Deborah Schiffrin. – Oxford : John Wiley & Sons,

Incorporated, 2015. – 552 p.

335. The Dictionary by Merriam-Webster : America's most trusted online

dictionary [Electronic source]. – Access mode : https://www.merriam-

webster.com/dictionary/lie

336. Turner M. Conceptual integration and formal expression / M. Turner,

J. Fauconnier // Metaphor and Symbolic Activity. – Lawrence : Erlbaum

Association, Inc., 1995. – № 10 (3). – Р. 183 – 204.

209

337. Turner M. Metaphor, metonymy, and blending / M. Turner,

J. Fauconnier // Metaphor and Metonymy at the Crossroads : A Cognitive

Perspective. – Berlin ; N.Y.: Mouton de Gruyter, 2000. – P. 133 – 149.

338. Verschucren I. What people say they do with words: Prolegomena to

an empirical-conceptual approach to linguistic action / I. Verschucren. – Norwood,

New Jersey: Ablex, 1985. – 368 p.

339. Webster's Third New International Dictionary of the English Languag

e, Unabridged / Philip Babcock Gove, Merriam-Webster, Inc. Merriam-Webster,

2002. – 2806 p.

340. Werth P. Text Worlds : Representing Conceptual Space in Discourse /

Werth P. – Harlow : Longman, 1999. – 363 p.

341. Yule G. Pragmatics / G. Yule. – Oxford : Oxford University Press,

1996. – 138 p.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ

342. ‘Bollocks?’ to replace ‘How are you?’ [Electronic source] /

NewsBiscuit. – Access mode : http://www.newsbiscuit.com/2017/08/18/bollocks-

to-replace-how-are-you/

343. ‘It’ Sets Box-Office Record For Horror Film [Electronic source]. –

Access mode : https://www.theonion.com/it-sets-box-office-record-for-horror-

film-1819563746

344. ‘This Map Will Change The Way You See Westeros,’ Reports Never-

Ending Cascade Of Subhuman Bullshit [Electronic source] / The Onion. – Access

mode : http://www.theonion.com/article/map-will-change-way-you-see-westeros-

reports-never-56827

345. A GOOD NAME FOR A ROCK BAND? [Electronic source]. –

Access mode : http://www.davebarry.com/gg/rockband.html

210

346. A week of autonomous ships and Roomba mapping your home

[Electronic source]. – Access mode :

https://www.siliconrepublic.com/machines/roomba-shipping-iot-internet-of-things

347. Barry Dave A Sun, Surf and Sand Castle Safari [Electronic source] /

Dave Barry. – Access mode : http://findarticles.com/find

348. Barry Dave Keeping an eye on crime [Electronic source] / Dave

Barry. – Access mode : http://jewishworldreview.com/dave/barry082806.php3

349. Barry Dave Read this first [Electronic source] / Dave Barry. – Access

mode : http://ix.cs.uoregon.edu/~mohr/readme1.html.

350. Beach Will 6 of the funniest fake news stories that the media fell for

[Electronic source] / Will Beach. – Access mode :

http://www.wow247.co.uk/2015/06/26/funniest-fake-news-stories/

351. Best Special Effects In Film History [Electronic source]. – Access

mode : https://www.theonion.com/best-special-effects-in-film-history-1819594199

352. Brexit: All you need to know about the UK leaving the EU [Electronic

source]. – Access mode : http://www.bbc.com/news/uk-politics-32810887

353. Brian Cushing: ‘I Did Not Know There Were PEDs In The Steroids I

Took’ [Electronic source] / The Onion. – Access mode :

http://www.theonion.com/graphic/brian-cushing-i-did-not-know-there-were-peds-

stero-56944

354. Britain’s homeless welcome the iPhone X [Electronic source] /

NewsBiscuit. – Access mode : http://www.newsbiscuit.com/2017/09/13/britains-

homeless-welcome-the-iphone-x/

355. Brutally Honest New Revlon Ad Campaign Reminds Customers You

Can’t Change What You Are [Electronic source]. – Access mode :

https://www.theonion.com/brutally-honest-new-revlon-ad-campaign-reminds-

customer-1819576457

211

356. Bryan Curtis An Elegy for Dave Barry [Electronic source]. – Access

mode :

http://www.slate.com/articles/news_and_politics/the_middlebrow/2005/01/dave_b

arry.html

357. Campaign To Get Men Into Sheds Deemed ‘Pointless’ [Electronic

source] / NewsBiscuit. – Access mode :

http://www.newsbiscuit.com/2017/06/01/campaign-to-get-men-into-sheds-

deemed-pointless/

358. Clinton Already Working On Follow-Up Book Casting Blame For

Failures Of First [Electronic source] / The Onion. – Access mode :

http://www.theonion.com/article/clinton-already-working-follow-book-casting-blame--56870

359. Conspiracy Theorist Convinces Neil Armstrong Moon Landing Was Faked

[Electronic source] / The Onion. – Access mode :

http://www.theonion.com/article/conspiracy-theorist-convinces-neil-armstrong-

moon--2796.

360. Elderly Man Who’s Outlived Wife By 8 Years Must Not Have Loved

Her Very Much [Electronic source]. – Access mode :

https://local.theonion.com/elderly-man-who-s-outlived-wife-by-8-years-must-not-

hav-1819578772

361. En Sabah Nur Top Security Clearance For TRUMP Children?! / Nur

En Sabah [Electronic source]. – Access mode :

http://gagadaily.com/forums/topic/211657-top-security-clearance-for-trump-

children/

362. Eric Trump Hooks Donald Jr. Up To Xbox, iPad, Roomba To Practice

Passing Polygraph Test [Electronic source]. – Access mode

: https://politics.theonion.com/eric-trump-hooks-donald-jr-up-to-xbox-ipad-

roomba-to-1821304291

363. Fan Disappointed To Learn L. Ron Hubbard Scientologist [Electronic

source]. – Access mode : https://local.theonion.com/fan-disappointed-to-learn-l-

ron-hubbard-scientologist-1819580236

212

364. Flynn Pleads Guilty To Lying To FBI, But, Worst Of All, Lying To

Himself [Electronic source]. – Access mode : https://politics.theonion.com/flynn-

pleads-guilty-to-lying-to-fbi-but-worst-of-all-1820930885

365. Food Network Goes Off Air After Every Possible Iteration Of

Ingredient Combinations Completed [Electronic source] / The Onion. – Access

mode : http://www.theonion.com/article/food-network-goes-air-after-every-

possible-iterati-56850

366. Google Now Giving Female Employees Free Day Each Week To Work On

Lawsuits [Electronic source] / The Onion. – Access mode :

http://www.theonion.com/article/google-now-giving-female-employees-free-day-each-w-

56941

367. Lake F. Study: Halloween candy makes kids smarter [Електронний

ресурс] / F. Lake. – Режим доступу:

http://weeklyworldnews.com/headlines/40022/study-halloween-candy-makes-kids-

smarter/

368. London Reels From Another Trump Tweet [Electronic source] /

NewsBiscuit. – Access mode : http://www.newsbiscuit.com/2017/09/17/london-

reels-from-another-trump-tweet/

369. Man Appalled At Date Who Lied Slightly More Than Him On Online

Dating Profile [Electronic source]. – Access mode :

https://www.theonion.com/man-appalled-at-date-who-lied-slightly-more-than-him-

on-1819576374

370. Man Who Tried To Carve Out His Own Route Through IKEA Store

‘So Very Sorry’ [Electronic source] / NewsBiscuit. – Access mode :

http://www.newsbiscuit.com/2017/08/22/man-who-tried-to-carve-out-his-own-

route-through-ikea-store-so-very-sorry-179/

371. Man Wondering When ‘Ocean's 8’ Trailer Going To Show Film’s

Protagonist [Electronic source]. – Access mode :

https://entertainment.theonion.com/man-wondering-when-oceans-8-trailer-going-

to-show-fil-1821508514

213

372. McClain Faux News: 10 Best Websites for Fake News and Satire

[Electronic source]. – Access mode : http://www.makeuseof.com/tag/faux-news-

alert-best-websites-for-fake-news-satire/

373. Motion Picture Academy Releases Complete List Of Films That Can

Be Enjoyed Without Supporting Sexual Predator [Electronic source]. – Access

mode : https://www.theonion.com/motion-picture-academy-releases-complete-list-

of-films-1819708993

374. NASA Announces Selection Of Two Hot, Ripped Astronauts For

Man-On-Man Mission To Mars [Electronic source]. – Access mode :

https://www.theonion.com/nasa-announces-selection-of-two-hot-ripped-astronauts-

1819580114

375. NASA Launches First ‘Space Nation’ Into Orbit [Electronic source]. –

Access mode : https://www.theonion.com/nasa-launches-first-space-nation-into-

orbit-1820519832

376. NASA Receives More Depressing Photos Of Mars’ Surface From

Morbid Curiosity Rover [Electroni source]. – Access mode :

https://www.theonion.com/nasa-receives-more-depressing-photos-of-mars-surface-

f-1819579998

377. NewsBisquit [Electronic source]. – Access mode :

http://www.newsbiscuit.com/

378. New Urine Test Can Determine Diet [Electronic source]. – Access

mode : https://www.theonion.com/new-urine-test-can-determine-diet-1819563425

379. No One Admits To Singing, Writing, Producing Nation's No. 1 Song

[Electronic source]. – Access mode : https://entertainment.theonion.com/no-one-

admits-to-singing-writing-producing-nations-no-1819569221

380. Planet Fitness Offering New Lights-Off Hour So No One Can Watch

You Work Out [Electronic source]. – Access mode :

https://www.theonion.com/planet-fitness-offering-new-lights-off-hour-so-no-one-

c-1819580231

214

381. Political Cartoonist’s Wife Finds Disturbing Nude Drawings Of Uncle

Sam [Electronic source]. – Access mode : https://www.theonion.com/political-

cartoonist-s-wife-finds-disturbing-nude-drawi-1819576201

382. President Trump has common form of heart disease [Electronic

source]. – Access mode : https://edition.cnn.com/2018/01/17/health/trump-heart-

disease-gupta/index.html

383. Press Room Explodes on Jay Carney Over Photographer Access

[Electronic source]. – Access mode :

https://www.youtube.com/watch?v=W90rfEgsFAI

384. Punishing Kids For Lying Actually Makes Them Lie More [Electronic

source]. – Access mode : https://www.theonion.com/punishing-kids-for-lying-

actually-makes-them-lie-more-1819562485

385. Report: Thinking About Way You Look All The Time Burns 5,000

Calories An Hour [Electronic source] / The Onion. – Access mode :

http://www.theonion.com/article/report-thinking-about-way-you-look-all-time-

burns--56918

386. Researchers: Panda Faked Pregnancy To Get More Bamboo

[Electronic source]. – Access mode : https://www.theonion.com/researchers-

panda-faked-pregnancy-to-get-more-bamboo-1819562335

387. Revcontent Wins Another Best Places to Work Award in Florida

[Electronic source] / Revcontent. – Access mode :

http://blog.revcontent.com/revcontent-wins-another-best-places-to-work-award-in-

florida/

388. Roger Clement’s recent statements as strange as some recent contracts

[Electronic source]. – Access mode : https://www.si.com/mlb/2014/11/18/roger-

clemens-free-agency-james-shields-russell-martin

389. Segar M. Trump denies trying to get security clearance for his

children [Electronic source]. – Access mode :

https://www.yahoo.com/news/trump-denies-trying-security-clearance-children-

121941013.html

215

390. The Official Dave Barry website. – [Electronic source]. – Access

mode : http://www.davebarry.com

391. The Onion [Electronic source]. – Access mode :

https://www.theonion.com/

392. The Spoof [Electronic source]. – Access mode :

http://www.thespoof.com/

393. The Tax-Cut Proposal Electronic source]. – Access mode :

https://politics.theonion.com/the-tax-cut-proposal-1819559022

394. TOO MUCH «FAKE» NEWS : The Indian Situation was Never So

Grave As Reported [Electronic source] // Daily Tobacco Leaf-Chronicle. – USA :

Tennessee, 1890. – Access mode :

https://chroniclingamerica.loc.gov/lccn/sn88061072/1890-12-05/ed-1/seq-

1/#date1=1789&index=0&date2=1890&searchType=advanced&language=&seque

nce=0&words=FAKE+NEWS&proxdistance=5&state=&rows=20&ortext=&proxt

ext=&phrasetext=fake+news&andtext=&dateFilterType=yearRange&page=1

395. Trump Orders NASA To Change Moon’s Orbit To Allow Monthly

Eclipses [Electronic source] / NewsBiscuit. – Access mode :

http://www.newsbiscuit.com/2017/08/22/trump-orders-nasa-to-change-moons-

orbit-to-allow-monthly-eclipses/

396. Twitch Streamer Sets New Record For Longest Stream Lying Dead

On Camera [Electronic source]. – Access mode : https://local.theonion.com/twitch-

streamer-sets-new-record-for-longest-stream-lyin-1821186947

397. UK Seeks Early Election Before Brexit [Electronic source]. – Access

mode : https://www.theonion.com/u-k-seeks-early-election-before-brexit-

1819563561

398. Well, Time To Go Out In Front Of A Bunch Of People And Lie To

Them [Electronic source]. – Access mode : https://www.theonion.com/well-time-

to-go-out-in-front-of-a-bunch-of-people-and-1819584871

216

399. Who started the expression «fake news»? [Electronic source]. –

Access mode : https://english.stackexchange.com/questions/378178/who-started-

the-expression-fake-news

400. Word of the Year 2016 is… [Electronic source]. – Access mode :

https://en.oxforddictionaries.com/word-of-the-year/word-of-the-year-2016

401. What Is Trump Hiding? [Electronic source]. – Access mode :

https://www.theonion.com/what-is-trump-hiding-1819579940

402. 5th-Largest Diamond In Human History Dug Up [Electronic source].

– Access mode : https://www.theonion.com/5th-largest-diamond-in-human-

history-dug-up-1822540334

217

ДОДАТОК А

СЕМАНТИКА ЛЕКСЕМ СИНОНІМІЧНИХ ДО ПОНЯТТЯ «LIE»

Таблиця А. Словникові дефініції лексем на позначення поняття «lie»

Лексема

на позначення брехні

Семантика

Bluff a statement intended to deceive or confuse

Canard an unsubstantiated story or report

Deceit a deceptive statement

Deception a statement or action intended to mislead

Distortion a deviation from the true meaning, or an

overstatement of proportion

Equivocation a misleading or confusing statement based on

the possibility of differing interpretations

Exaggeration an overstatement or overemphasis

Fable a fictitious statement or story, in the sense of

something made up to explain or justify an

unmerited action or state of affairs

Fabrication a made-up fact or incident

Fairy tale a misleading story, especially a simplistic one

that would not be expected to deceive anyone

Fallacy a deceptive or erroneous statement; also, a false

idea or a flawed argument

Falsehood something untrue or inaccurate

Falsification an alteration of facts in order to deceive

218

Falsity something untrue or inaccurate (like falsehood)

Fib a simple, perhaps transparent lie

Fiction an invented statement or story

Half-truth a statement with some basis in truth that

nevertheless serves to deceive

Humbug a false, deceptive, or nonsensical statement

Invention a statement crafted to deceive

Jive a deceptive, insincere, or nonsensical statement

Libel a written or similarly presented lie that defames

a person

Mendacity an act of lying

Misconception a poor understanding, perhaps deliberate, of a

fact

Misinformation a purported fact presented with the intent to

deceive

Misinterpretation a deviation from the facts or from a reasonable

analysis of them

Misreport an inaccurate account

Misrepresentation an erroneous or unfair interpretation of facts

Misstatement an inaccurate or erroneous comment

Myth a perpetuated notion, belief, or tradition that is

suspect or unfounded

Obliquity a deviation from the truth to obscure or confuse

219

Perjury a lie presented under oath

Pose a false or deceptive position or self-

representation

Pretense an unsupported claim, an insincere purpose or

intention, or a superficial effort

Prevarication a deviation from the truth

Slander an injuriously false statement about a person

Story a lie, or a rumor

Tale a false representation

Taradiddle nonsense

Untruth a deviation from truth or the facts

Whopper an outsized lie

220

ДОДАТОК Б

ВІЗУАЛЬНА ПРЕЗЕНТАЦІЯ ПСЕВДОНОВИНИ

«CONSPIRACY THEORIST CONVINCES NEIL ARMSTRONG

MOON LANDING WAS FAKED» НА САЙТІ «THE ONION»

The ONION

News, August 31, 2009

VOL 45 ISSUE 36 Science & Technology . Space· Featured Section: Lies

Conspiracy Theorist Convinces

Neil Armstrong Moon Landing Was Faked

A 1969 photo showing Armstrong, or anyone, really, standing on the surface

of the «moon».

LEBANON, OHIO – Apollo 11 mission commander and famed astronaut

Neil Armstrong shocked reporters at a press conference Monday, announcing he

had been convinced that his historic first step on the moon was part of an elaborate

hoax orchestrated by the United States government.

According to Armstrong, he was forced to reconsider every single detail of

the monumental journey after watching a few persuasive YouTube videos, and

221

reading several blog posts on conspiracy theorist Ralph Coleman's website,

OmissionControl.org.

«It only took a few hastily written paragraphs published by this passionate

denier of mankind's so-called 'greatest technological achievement' for me to realize

I had been living a lie, « said a visibly emotional Armstrong, addressing reporters

at his home. «It has become painfully clear to me that on July 20, 1969, the Lunar

Module under the control of my crew did not in fact travel 250,000 miles over

eight days, touch down on the moon, and perform various experiments, ushering in

a new era for humanity. Instead, the entire thing was filmed on a soundstage, most

likely in New Mexico».

«This is the only logical interpretation of the numerous inconsistencies in the

grainy, 40-year-old footage», Armstrong added.

Amstrong was swayed by OmissionControl's use of bolding and capital

letters to highlight NASA's many blatant fallacies.

Although Armstrong said he «could have sworn» he felt the effects of zero

gravity while soaring out of the Earth's atmosphere and through space, he now

believed his memory must be flawed. He also admitted feeling «ashamed» that he

had failed to notice the rippling of the American flag he and Buzz Aldrin planted

on the surface, blaming his lack of awareness on the bulkiness of the spacesuit and

his excitement about traveling to the «moon».

222

«That rippling is not possible in the vacuum of space», Armstrong said. «It

must have been the wind from an air-conditioning duct that I didn't recognize

because you can't hear a damn thing inside those helmets».

«This is all just common sense, people», he added. «It's the moon. You can't

land on the moon».

In a symbolic display of his newfound skepticism, Armstrong then grabbed a

collection of moon rocks he had kept as souvenirs and dramatically dumped them

into a trash can.

One of the main arguments posited on Coleman's website – that America

could not, in 1969, have realistically possessed the technological capabilities

needed to put a man on the moon – was reportedly one of the first things to cause

the legendary astronaut a pang of doubt. Despite having spent thousands of hours

training for the historic mission under the guidance of the world's top scientists,

technicians, and pilots, Armstrong said he knew the conspiracy theories were true

after learning that website author Coleman was «quite the engineering buff.»

«Yes, at the time I thought those thousands of NASA employees were

working round the clock for the same incredible goal, but if anyone would know

what was really going on, it would be Ralph Coleman», Armstrong said of the 31-

year-old part-time librarian's assistant. «He knows a lot more about faked moon

landings than I ever could. He's been researching the subject on the Internet for

years».

«Literally years», he added.

Addressing another inconsistency brought to light by OmissionControl,

Armstrong explained he was probably so focused on piloting the lunar module that

he failed to notice that one of the moon rocks visible in footage of the landing

appears to have the letter 'C' stamped on it. An emotional Armstrong said that the

only possible explanation for this detail was that the rock actually came from

NASA's prop department.

«They forgot to turn it over», Armstrong said, removing his eyeglasses to

wipe away tears. «Those lying bastards at NASA went through all the trouble to

fake the moon landing, but they forgot to turn over one little prop rock. And now

the whole damn thing's blowing up in their faces».

Although Armstrong initially questioned why the U.S. would attempt such

an elaborate cover-up, he cited one overarching explanation provided by Coleman:

223

that it was a ploy to defeat the Soviet Union and fulfill the Illuminati's plan to unify

the world's banks and control the dissemination of information.

«Just ask Ralph Coleman», Armstrong said. «He'll answer any questions you

have».

To conclude the press conference, Armstrong showed reporters footage of

his first steps on the moon to demonstrate that the most daming evidence was

«right under our noses». Speeding up the tape and replaying the graceful

moonwalk several times in a row, Armstrong explained that the iconic images of

humanity's triumphant dance with the cosmos was actually just a film of him

walking backwards, slowed down, and played in reverse.

«What other explanation could there be?» Armstrong asked. «It's all right

here. Everything is all right here if you'd just open your damn eyes and see!»

Added Armstrong, «I suppose it really was one small step for man, one giant

lie for mankind».

224

ДОДАТОК В

ВІЗУАЛЬНА ПРЕЗЕНТАЦІЯ ПСЕВДОНОВИНИ

«NASA’S MARS ROOMBA BEGINS MISSION TO CLEAN DUST FROM

PLANET’S SURFACE» НА САЙТІ «THE ONION»

NASA’s Mars Roomba Begins Mission To Clean Dust From Planet’s Surface

9/27/17 2:37 pm

According to NASA, the Mars Roomba’s edge-cleaning mode will allow the

vehicle to scour even the crevices where mountains meet the planet’s surface.

PASADENA, CA – As part of ongoing preparations for a manned mission to

the Red Planet, scientists at NASA’s Jet Propulsion Laboratory announced

Wednesday that its autonomous Mars Roomba vehicle had landed safely and

commenced the task of cleaning dust from the planet’s surface.

A NASA spokesperson confirmed that the circular, 1,900-pound, self-

navigating vacuum had survived the 8-month journey from Earth with all vital

sweeping and suction systems intact and had already begun removing iron oxide

particles and small debris from the approximately 55.9 million square miles of

Martian terrain.

«At this rate, we project that the entire planet will be spick and span by the

time the first astronauts arrive».

225

«We’re pleased to say that after years of planning, the Mars Roomba is finally

hard at work cleaning some of the dustiest parts of the Red Planet», said senior

engineer James Wurzburg, describing the jubilant scene at mission control after the

Roomba successfully touched down and immediately started vacuuming loose

pebbles and dust kicked up by its retrorockets during descent. «Everything from

the bristle brushes to the satellite mapping software is currently functioning as

designed. In fact, the Roomba has already made significant progress in tidying up

the Schiaparelli Crater».

«At this rate, we project that the entire planet will be spick and span by the

time the first astronauts arrive», added Wurzburg.

According to NASA officials, the Mars Roomba uses a number of advanced

features to navigate and clean up around its environment, including independently

spinning tracks of all-terrain wheels that allow it to turn a full 360 degrees while

traveling at a maximum speed of 1.3 kilometers per hour, and an array of

proximity sensors that can discern steep slopes and prevent it from accidentally

plunging into a canyon. Additionally, NASA personnel confirmed the autonomous

cleaning vehicle includes a contact-detecting front bumper that signals it to change

directions whenever it encounters a large boulder or other obstacle.

For power, mission engineers confirmed that the Mars Roomba employs a

portable nuclear reactor that provides up to three sols worth of cleaning time before

the vehicle is forced to return to its self-charging station.

«If we’re ever going to establish a long-term colony, it’s crucial that the

planet is tidy», said project director Kaitlyn Mendoza, highlighting the potential

danger of future astronauts tracking muck all over the place. «The first Mars

cleaning rover we sent in 1997, Sterility, had a pair of radio-controlled mop and

bucket arms, but those just resulted in getting the Cydonia region all muddy. It’s a

unique set of challenges compared to, say, the moon, where we could just have

Neil Armstrong and Buzz Aldrin clean the whole lunar surface with push brooms».

«But fortunately everything is going to plan with the Roomba, minus a brief

period where it kept bumping into the Olympus Mons over and over», Mendoza

continued.

At press time, NASA had announced a $37 billion mission to send someone

to manually remove a large piece of meteorite that was clogging the Mars

Roomba’s filter.

226

ДОДАТОК Г

ВІЗУАЛЬНА ПРЕЗЕНТАЦІЯ ПСЕВДОНОВИНИ

«NASA ANNOUNCES SELECTION OF TWO HOT, RIPPED

ASTRONAUTS FOR MAN-ON-MAN MISSION TO MARS» НА САЙТІ

«THE ONION»

NASA Announces Selection Of Two Hot, Ripped Astronauts For Man-On-

Man Mission To Mars

7/28/17 10:24 am

Among other tests, the two astronauts will investigate whether the negligible

atmospheric pressure on Mars will allow erections to remain rock-hard for longer

periods of time.

HOUSTON – After an exhaustive 18-month evaluation process in which an

applicant pool of hundreds was narrowed down to the two very buffest candidates,

NASA announced Friday that it had chosen a pair of hot, ripped astronauts to take

part in the first-ever man-on-man mission to Mars.

227

Shirtless and oiled-up for their appearance before the press, former Air

Force captain Stephen Dunhill and Malibu, CA lifeguard Blake Brawner were

introduced by officials who said the two tanned studs had completed an Astronaut

Corps training program that pushed them to their mental, physical, and carnal

limits. NASA confirmed that the two mouthwatering male specimens possessed

both the courage and the raw, insatiable lust needed to complete the landmark

mission.

«For centuries, humanity has gazed up at the bright red planet in the night

sky and dreamed of putting a man on a man on Mars», said NASA acting

administrator Robert Lightfoot Jr., explaining that the agency was confident the

two hard-bodied astronauts could endure the harsh conditions and constant

thrusting the six-year roundtrip mission will require. «As they explore the planet

and each other’s chiseled bodies during this mission, these two slabs of prime

beefcake will advance our understanding of the universe and bring us one step

closer to the day when humans build a civilization on another planet and then fuck

each other hard».

«These brave, horny muscle boys will be true pioneers», Lightfoot added.

Having received more than 800 résumés and modeling portfolios, officials

said they invited the 25 hunkiest applicants to the Johnson Space Center for

medical exams to confirm they met stringent requirements for height, weight,

visual acuity, testosterone levels, and pectoral circumference. Those candidates

certified as sufficiently Adonis-like and hungry for cock then reportedly

participated in a flight simulation inside a replica of NASA’s new Penetrator

spacecraft, which has been built for the man-on-man mission’s planned launch in

2020.

According to sources, the prospective astronauts underwent grueling tests in

which they were observed as they piloted the model spacecraft, maneuvered

through the cramped cabin to check instrument panels while executing seamless

reach-arounds, responded to simulated emergency scenarios, and negotiated the

delicate entry into Mars’ atmosphere while having their testicles played with.

NASA representatives noted that candidates were also strapped to a

gyroscope in the 69 position to evaluate their ability to simultaneously perform and

receive oral sex while spinning rapidly along multiple axes.

228

«Throughout the journey, from launch to landing, we’ll be following

the Penetrator’s progress along its charted course and monitoring the crew’s vital

signs, including their libido level and recovery time between spectacular

climaxes», said Lightfoot, adding that if, for example, the men’s advanced

techniques do not function as anticipated in a zero-gravity environment Mission

Control will know immediately about it. «Once on Mars, the astronauts will set up

their habitation module and fix any mechanical issues with its oxygen generator,

fuck swing, or water purifier».

The acting head of NASA went on to detail other preparations for the

mission, such as making sure the ship’s payload contained adequate supplies of the

calorie-rich foods formulated to quickly re-energize the men after each round of

vigorous mind-blowing sex. On the planet’s surface, the astronauts will reportedly

conduct scientific tests, collect soil samples, and, once they are sealed safely back

inside the airlock, rip each other’s spacesuits off so they can immediately resume

sucking and fucking.

Lightfoot praised the two luscious pieces of top-shelf manflesh who stood

beside him at the press conference, observing that Dunhill, a decorated pilot,

skilled engineer, and fellatio expert with steely blue eyes and six-pack abs, and

Brawner, a part-time personal trainer with a chiseled jawline and a 10-inch penis,

passed the training program «with flying colors».

«Soon mankind will embark upon a new frontier, one that many of us have

waited for our whole lives», Lightfoot said. «For those of you who want to follow

the progress of our astronauts during their historic journey, please note that a

continuous POV live feed will be available on NASA’s website».

229

ДОДАТОК Д

CПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ ЗДОБУВАЧА ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Наукові праці, в яких опубліковані основні

наукові результати дисертації

1. Омельчук Ю. О. Щодо проблеми жанрової специфіки фейлетону //

Науковий вісник ХДУ. Серія «Лінгвістика» : Збірник наукових праць. –

Випуск 23. – Херсон : ХДУ, 2015. – С. 84 – 89.

2. Омельчук Ю. О. Фейлетоністика Дейва Баррі у світовій публіцистиці

// Науковий вісник ХДУ. Серія «Лінгвістика» : Збірник наукових праць. –

Випуск 25. – Херсон : ХДУ, 2016. – С. 51 – 55.

3. Омельчук Ю. О. Контекстологічний аналіз медіатекстів (на матеріалі

псевдоновини «Conspiracy Theorist Convinces Neil Armstrong Moon Landing

Was Faked») // Філологічні трактати : Науковий журнал. – Т. 9. – № 2. –

Суми : СумДУ, 2017. – С. 107 – 112.

4. Омельчук Ю. О. Лексико-семантична специфіка вербалізації

концепту LIE в медіадискурсі (на матеріалі англомовних псевдоновин) //

Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія

«Філологія». – № 28. – Одеса : МГУ, 2017. – С. 129 – 132.

5. Omelchuk Yu. Communicative and pragmatic strategies and tactics of

discursive implementation of the concept LIE in English pseudo news //

Colloquium-journal. – № 8. – Poland, Warszawa : Chocimska, 2017. – P. 71 – 75.

6. Омельчук Ю. О. Об’єктивація фреймів СФЕРА ПРАВДИ / СФЕРА

НЕПРАВДИ (на матеріалі сучасних англомовних псевдоновин) // Філологічні

трактати : Науковий журнал. – Т. 9. – № 3. – Суми : СумДУ, 2017. – С. 44 –50.

Наукові праці, що засвідчують апробацію матеріалів дисертації

7. Омельчук Ю. О. Жанрово-стилістичні особливості сучасної

сатиричної публіцистики // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної

конференції «Актуальні проблеми лінгводидактики : реалії та перспективи»,

присвяченої 80-річному ювілею від дня народження та 50-річчю наукової

230

діяльності доктора педагогічних наук, професора, заслуженого діяча науки і

техніки України Марії Іванівни Пентилюк (7-8 квітня 2016 р., м. Херсон)

[Електронний ресурс] / за заг. ред. І. В. Гайдаєнко. – Херсон : ХДУ, 2016. –

С. 300 – 309.

8. Омельчук Ю. О. Фейкові новини в україно- та англомовному

медіапросторі // Щорічний науковий збірник Сьомої міжнародної науково-

практичної Інтернет-конференції з україністики «Діалог мов – діалог

культур. Україна і світ». Серія : Міжнародна наукова Інтернет-конференція з

україністики. Випуск 2016. – Мюнхен : Verlag readbox unipress Open

Publishing LMU, 2017. – С. 113 – 120.

Наукові праці, що додатково відображають

наукові результати дисертації

9. Омельчук Ю. О. Фейки в сучасному англомовному новинному

медіапросторі // Науковий вісник молодих учених і аспірантів ХДУ : Збірник

наукових праць. – Херсон : ХДУ, 2017. – С. 151 – 157.

10. Омельчук Ю. О. The feuilleton : its genre specificity and functions //

Теоретична і дидактична філологія : Збірник наукових праць. – Серія

«Філологія (літературознавство, мовознавство)». – Переяслав-Хмельницький:

«ФОП Домбровська Я. М.», 2015. – Випуск 21. – С. 91 – 98.