Минули літа молодії,Холодним вітром од надії

Уже повіяло. Зима!Сиди один в холодній хаті,

Нема з ким тихо розмовляти,Ані порадитись. Нема,

Анікогісінько нема!

13.04.23 1

13.04.23 2

Невесело на світі жить, Коли нема кого любить. Т. Шевченко

• У тому, кого й як кохає велика людина, та й звичайна теж, розкривається історія цілого покоління, атмосфера часу.

• Ці міркування особливо правомірні стосовно Тараса Шевченка, який кохав палко і не задля натхнення, а шукаючи в коханні жіночий ідеал

13.04.23 3

• Першим сильним почуттям Тараса було його дитяче кохання до сусідської дівчини Оксани Коваленко, з якою пов'язані в нього пригоди і спогади про дитячі роки.

13.04.23 4

13.04.23 5

Своєму дитячому коханню присвятив Шевченко поему “Мар′яна-черниця”

Схожою на Оксану (старша, лагідна, опікувалась сиротою) була польська швачка Гусиковська, теж «чорнобрива» — друге юнацьке кохання Шевченка, овіяне чарівністю чужого великого міста Вільно, чужого народу й чужої мови. Тоді Тарасові було 16 років.

13.04.23 6

13.04.23 7

Гусиковська Ядвіга (р. н. н., Варшава — р. с. н.) — швачка польського походження. Тарас Шевченко познайомився з дівчиною у Вільно 1830 року й закохався, коли був козачком у ад’ютанта Віленського військового губернатора Павла Енгельгардта. Ніжно називав “Дзюня”

• Студентом Академії художеств у Петербурзі Шевченко переживає третє своє захоплення натурницею, яку він вивів під ім'ям Паші в повісті «Художник». П'ятнадцятирічною входить в його академічну мансарду ця дівчина, а тридцятирічною знову відвідує ту саму майстерню тепер уже немолодого хворого Шевченка в 1859 році.

13.04.23 8

13.04.23 9

Маша... Німкеня... Для неї він назавжди залишився "Чевченком".

В Яготині Тарас познайомився з княжною Варварою Рєпніною, яка в житті і творчості поета лишила глибокий слід. Вона була старшою від Шевченка на шість років. Йому було 29, а їй 35. Варвара невідверто освідчувалась поетові, але він, хоч і розумів її, не міг відповісти тим же.

13.04.23 10

13.04.23 11

Цій жінці була присвячена “Тризна”

• У вересні 1843 року приїжджав Шевченко в Кирилівку. Крім відвідин своїх рідних, завітав поет і з короткою гостиною до попа Григорія Кошиця, в якого колись наймитував. Там познайомився з його юною донькою Феодосією. Дівчина відповіла взаємністю на почуття Тараса Шевченка, але батько відповів категоричною відмовою на сватання. Фатальна осінь 1845-го… Великий біль, хвороби, розчарування. Саме в цей час з′являються “Єретик”, “Сліпий”, “Наймичка” та інші…

13.04.23 12

Навчаючись в академії, вже прославленим автором «Кобзаря» і відомим портретистом їде Шевченко в 1843 році в рідну Україну. І саме в ці роки 1843-1847 переживає він справжнє своє, єдине велике кохання...

13.04.23 13

13.04.23 14

Цій жінці, яку назвав поет ”Ганною вродливою”, була написана поезія “Якби зустрілися ми знову…” (Г.З.)

1854-1855років Шевченку знову зблиснуло кохання — і обірвалося. В Новопетрівську фортецю, на зміну колишнього коменданта , приїхав новий, Іраклій Усков, з дружиною і дітьми

13.04.23 15

13.04.23 16

Захоплення дітьми перейшло у схиляння перед матір'ю.

Звільнення із заслання знову пробуджує в Шевченка прагнення мати сім ю. Він постарів, хворий, змучений цингою, лисий. Вигляд

аж ніяк не парубоцький: кожух, чоботи, сорочка.

13.04.23 17

13.04.23 18

Застрявши по дорозі до Петербурга в Нижньому Новгороді на п'ять місяців, він закохується в молоденьку актрису Катерину Піунову й освідчується їй, незважаючи на двадцять вісім років різниці між ними. Але Піунова відмовила…

Сум і відчай минають, з'являється нова надія одружитися зі своєю, з кріпачкою. Шевченко зустрічає в домі поміщиць Карташевських

дівчину-кріпачку Ликеру Полусмакову — і знову довірливо закохується. Але досить красива і струнка Ликера, як він пересвідчився, була непорядною, цинічною,- грубою і розпутною дівчиною.

Після розриву з′являється вірш “Л”(“Поставлю хату…”)

13.04.23 19

13.04.23 20

Шевченко пережив своє останнє сватання так само бурхливо, як і роман з Усковою. Не пощастило йому одружитися, сльозами-водою розлилося «святеє диво»...

13.04.23 21

«Одевалась Ликера Ивановна всегда в черную, длинную, по косточки, юбку, платье или пальто. Носила черный муслиновый платок или черный шарф или черную шляпку. Была высокой, худенькой, довольно стройной даже в преклонном возрасте. Бывало выйдет на гору, поднимется на могилу, склонится на белый крест и плачет-плачет. И так весь день, лишь вечером идет домой». Варвара Степаненко (из книги Тарахан-Березы).

І читає та пише до ночі,

Плинуть мрії — живі ручаї.І минулого сльози жіночі —Нині сльози невтішні твої.Катерина, Оксана, Марина,Божевільна від горя Сова.І задума, як темна хмарина,На високе чоло наплива.Ой поете, великий пророче!Скільки сил ти віддав у житті,Захищаючи долю жіночу.І завжди в самоті, в самоті

13.04.23 22

13.04.23 23

Дуже рано пішов Шевченко із життя. А уподобане ним місце на березі Дніпра назавжди залишиться пристанищем його душі.І дивитися на цей світ він завжди буде закоханими очима.

13.04.23 24

Жінка стала символом краси й

моральності не тільки в поезії

Тараса Шевченка, але й у малярстві.

13.04.23 25

ПОГРУДДЯ ЖІНКИ. 1830

13.04.23 26

ГОЛОВА ЖІНКИ. 1834

Портрет КАТЕРИНИ АБАЗИ. 1837

13.04.23 27

Портрет НЕВІДОМОЇ В НАМИСТІ. 1840

Портрет ДІВЧИНИ З СОБАКОЮ. 1838

13.04.23 28

Портрет НЕВІДОМОЇ БІЛЯ ФОРТЕПІАНО, 1842

ПОРТРЕТ МАЄВСЬКОЇ. 1843

13.04.23 29

ПОРТРЕТ НЕВІДОМОЇ В БЛАКИТНОМУ ВБРАННІ. 1845-46рр.

Портрет НЕВІДОМОЇ В КОРИЧНЕВОМУ ВБРАННІ.

1845

13.04.23 30

Портрет Т. КАТЕРИНИЧ. 1846

Портрет НЕВІДОМОЇ. 1849-50рр.

13.04.23 31

Портрет Є. КЕЙКУАТОВОЇ. 1847.

Портрет ГОРЛЕНКО . 1846-47 рр.

13.04.23 32Портрет М. КРЖИСЕВИЧ, 1858

Портрет К. БАЖАНОВОЇ, 1854