Без мови немає нації

ТИЖНЕВИК ВСЕУКРАЇНСЬКОГО ТОВАРИСТВА «ПРОСВІТА» імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ч. 22 (138) 31 травня -

6 червня2002 р.

Першого червня — Міжнародний день захисту дітей. Це значить, що всізасоби масової інформації надрукують фотографії — щасливих і не дуже —дітей з різним кольором шкіри, з різних країн і континентів. Не відступаємо одцієї традиції й ми. На світлині Анатолія Скрипника — звичайні сільські діти зЧеркащини. Як сто літ тому їхні прадіди, їдуть вони сьогодні на звичайномуселянському возі, тримаючи в руках пиріжки і яблука, — звичайні сільськігостинці. Але в об’єктив дивляться зовсім інші, непрадідівські очі. Це очі людейтретього тисячоліття. І дарма, що сфотографовані вони не білякомп’ютерів, не з дорогими іграшками (і шкода, що не з ними!)… Саме з них,звичайних сільських українських дітей, виростала наша епоха. Саме їмтримати її своєю працею і любов’ю. І хто там знає достеменно, які вони,колеса історії? Може, це і є просте дерев’яне колесо простого селянськоговоза. Принаймні, — у нас, в Україні.

Любов ГОЛОТА

Вітаю вас, дорогі чита-чі “Слова Просвіти”!

Ті, хто читали і пам’ята-ють сторінки мого щоденни-ка “Російська рулетка” (ч. 20від 17 травня), здогадалися,чому я так назвала свої сьо-годнішні нотатки. Якщо є“Брат” та “Брат-2”, що миго-тять то на одному, то на ін-шому телеканалі, то чому б імені не заглибитися в темуросійського впливу на укра-їнський інформаційнийпростір за прикладом брат-ського серіалу, де “мочuтьхохлов” героїчно і красиво?

Різниця тільки в тому,що герой фільму “мочит попонятиям”, а я керуюсь ана-літикою.

Отож, доки Україну за-бавляють Якубович “со то-варіщі”, розслабляючи і по-лощучи мізки населення, вРосії серйозні люди длясерйозної мети готують со-лідні програми. Скажімо,московська “Независимаягазета” створила експертнураду для оцінки становищаросійської діаспори в СНДта країнах Балтії. Експерти“НГ” визначали свою оцінкуза такими параметрами:

1. Реальне становищеросійської діаспори в ціло-му.

2. Її громадянська і полі-тична активність.

3. Представництво росі-ян в органах влади різнихрівнів.

4. Стосунки з місцевоювладою.

5. Стосунки з населен-ням.

6. Рівень правового за-хисту громадян Росії та ет-нічних росіян.

7. Відсутність міграцій-них настроїв (чи поміченотенденції до емігрування зкраїн проживання).

8. Відсутність правовихактів, що порушують дво-сторонні угоди з Росією таугоди в рамках СНД.

9. Відсутність правовихактів, що порушують міжна-родні норми.

10. Офіційний статус ро-сійської мови.

11. Можливість отриман-ня вищої освіти російськоюмовою в державних нав-чальних закладах.

12. Можливість працев-лаштування (в тому числі —престижного) в державнихзакладах СНД та Балтії.

13. Можливість вивчатиросійську мову та російськулітературу.

14. Наявність видань ро-сійською мовою, включаючиЗМІ Росії (друковані та елек-тронні).

15. Можливість вільногоспілкування російською — впобуті, на роботі, в держав-

них та недержавних закла-дах. Загальна атмосферанавколо російськомовних.

16. Можливість відвіду-вати Росію.

17. Зв’язок російської ді-аспори з Росією: можливістьродинних, культурних, нау-кових, політичних контактів.

18. Зв’язок між росій-ською діаспорою близького ідалекого зарубіжжя (в томучислі і за “посередництва”Росії).

19. Рівень життя росій-ського населення порівняноз титульним.

20. Становище росій-ського бізнесу.

Оцінюючи життя росіянна колишніх територіях, су-вора екзаменаційна комісія-журі поставила по “одиниці”Азербайджану та Туркме-нистану, зате відповідністьцьому тесту Придністров’ята Білорусі оцінені на “від-мінно”. Цікаво, що життя і ді-яльність російської діаспорив Україні експертами “НГ” неоцінювались. Чи то не вва-жають близько 10-ти міль-йонів росіян діаспорою, чито оцінка їхнього становищав Україні улягає лише нашій,12-бальній системі, найви-щому балові, і не хотілосяображати білорусів та прид-ністровців.

Та й незручно якось,повсякчас захищаючи “бід-них і принижених” Україноюросіян, говорити про те, щоросійською мовою навча-ються третина учнів та сту-дентів — (тих і тих по 2 міль-йони), понад половину вели-котиражних газет та журна-лів в Україні — російсько-мовні та російські, майжестовідсотковий російськийтеле- і радіоефір, стовідсот-ковий російський Інтернет,переважно російське книго-видання, півтора десяткадержавнофінансованих те-атрів, російський бізнес пре-валює у нафтопереробній,металургійній, хімічній про-мисловості, не кажучи вжепро повний і постійний кон-троль Росією енергетичноїбезпеки України.

Росіяни не лише вільнопочуваються на нашій зем-лі, мають однаковий з укра-їнцями побут і соціальнийзахист, але ще й вільно ігно-рують національні духовні йкультурні потреби автохто-нів, не поспішають вивчатидержавну мову, мають своюросійську православну цер-кву, створили і розвиваютьполітичні партії та блоки(“Русский блок”, “Славян-ская партия”, “ЗУБР” та ін-ші), в програмах яких декла-рують повне повернення в

лоно Росії, тобто, виступа-ють проти державної неза-лежності і суверенності Ук-раїни, порушуючи цілу низкустатей Конституції України, іне зазнаючи за це будь-якихпереслідувань, — україн-ська влада їм навіть пальчи-ком не киває і “але-ле”, —тобто “соромно!” не гово-рить…

Звичайно ж, я не говорюогульно про всіх росіян, щопроживають в Україні, —більша частина їх є достой-ними її громадянами і патрі-отами.

Саме від них, з їхньогосередовища мало б прозву-чати запитання до росій-ської влади, бодай у форму-люванні байкаря-класика:“Не лучше ль на себя обо-ротиться?!” У Росії, де заофіційними даними прожи-ває 5,5 мільйонів українців,а за неофіційними — втроєбільше, немає жодної укра-їнської школи, жодного вузу,жодної української церкви,жодного театру, жодної біб-ліотеки, жодного каналу те-лебачення, газети, журналу!

А як ставиться російськавлада до українців? Можли-во, не покладаючи рук, дбаєпро їхні національні куль-турно-духовні запити?! Ого-лосивши “рік України в Ро-сії”, президент В. Путін, зда-ється, навіть не подбав прописьмове, документальневтілення цього оголошення,— принаймні, “на місцях” уросійських губерніях про цене чували, а то й вважаютьпровокацією “хохлов”. Затескільки окриків чулося за ціроки з Москви з бажаннямосадити, пригрозити, заля-кати: “Ми будемо захищатиінтереси росіян на будь-якійтериторії!” І захищають: чо-го тільки варта поведінкарегента всіх антиукраїн-ських рухів, російського пос-ла пана Черномирдіна підчас останніх виборів! Воче-видь, цей пан, який любитьпідкреслювати, що він одру-жений з українкою, всю Ук-раїну вважає своєю тещею іпошановує її згідно із запо-відями російської частівки:“мимо тещиного дома я спо-койно не хожу…”

Можна було б ще й щенаводити приклади “став-лення з повагою” російськихвладців до України та її гро-мадян — від пітної лужков-ської лисини в Криму та дойого ж таки, Лужкова, особ-ливого міліцейського режи-му щодо українців у Москві.Та не про те мова.

Російська Федерація,

ЗІ ЩОДЕННИКА ГОЛОВНОГО РЕДАКТОРА

Юрій

стор. 5—6

Сьогодні в номері:ОксанаЗАБУЖКО:“Державнийприклад жлобства”

стор. 11

Павло

стор. 10

ІринаШИНКАРУК:Віч-на-віч

стор. 15НАШ ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС — 30617

РОСІЙСЬКА РУЛЕТКА – 2

Закінчення на с. 3

СВЯТО І БУДНІ

“СЛОВО Просвіти” ч. 22 (138), 30 травня — 6 червня 2002 р.

12 Незабутні

Немає на світі двох однакових людей,як немає двох однакових листочків.

У своїй суті кожна річ неповторна. Томубудь-яке порівняння хибує на неточність.Однак з порівняння хочеться почати своюрозповідь.

У природі зустрічаються коштовні ка-мені, що справжню цінність здобуваютьлише після копіткого шліфування. Новіформи і зміст вражають відтак своєю не-підробністю, багатством кольорів і тонів, аіноді, розгортаючи породу людських осо-бистостей, осліплюєшся — перед тобоюбезцінний скарб чаруючої людської обда-рованості і таланту. Цей скарб, на відмінувід коштовних каменів, людина шліфує са-ма, залишаючи лише успадковану від при-роди основу, як і трапилося з людиною,чиє життя було зіткане з чорних і червонихниток, назва яким музика, поезія, пісня,любов до людей, до народу свого, до сво-єї сім’ї. По небутті його сплив час. Зайвоюокалиною відпали невизнання, невіра вйого непересічний талант і зайві емоції.Незалежно від наших побажань виблиску-ють нині і виблискуватимуть у майбуттіграні його геніальної обдарованості, гранітворця, новатора і таланту потужної, яксказав би Іван Франко, сили.

Спадає на пам’ять перша зустріч з ав-тором “Червоної рути” Володимиром

Івасюком. Це був молодий, міцно збитийхлопець у синій спортивній куртці, з краси-вими і по-гуцульськи гордими рисами об-личчя. Здоровий рум’янець підкреслюваввесело-спостережливий блиск його очей,а були вони, наче небо після зливи — го-лубими, очей, на які спадало каштановесипке волосся. Різьблене підборіддя свід-чило про твердий і рішучий характер. Во-лодя невідривно дивився на поля зеленоїБуковини, впивався спостережливим пог-лядом у зелені вруна свого краю, що миго-тіли у вікні автобуса. Поля поволі перехо-дили в мрійливі пагорби, віщуючи набли-ження справжніх синіх гір. Як писала пронього одна канадська газета, ВолодимирІвасюк — співак синіх гір. Він нестямно лю-бив свої гори. В його піснях вони ставалиодухотвореними героями, мріяли, співпе-реживали і печалилися разом зі своїм ав-тором. У горах він знайшов червону руту,що полум’янітиме вічно у серцях людськихвічним вогнем його щедрої і доброї душі,його зачарованості і любові.

Лише вчора-позавчора я став студен-том Чернівецького держуніверситету,

а того дня вертав додому, з радістю наспі-вуючи пісні “Смерічки”, де брав участь. Нащастя, нагодився знайомий журналіст ізмісцевого телебачення — Жан Макарен-ко. На зупинці у Вашківцях він познайомивмене з Володею. То було у серпні 1970 ро-ку. На час нашого знайомства Володя ужебув автором “Червоної рути”, яку запропо-нував редакції телебачення. Головний ре-жисер В. М. Селезінка, який знав його якздібного скрипаля і співака, був здивова-ний. Хлопець приніс пісню. Селезінка про-никся текстом пісні і запропонував “опра-вити” її у видовий ролик з краєвидами Кар-пат і водограїв. На цей час ми вже в “Сме-річці” співали одну з Івасюкових пісень —“Я піду в далекі гори” — надзвичайно ім-пульсивну й життєрадісну співанку. Вияв-ляється, їхали вони до Косова, де пінить-ся напрочуд красивий водоспад Гук. Тамоператор Дмитро мав зняти той видовийролик, і Володя із захватом розписував ко-жен кадр, кожен куплет. Отож знайомствоз тим Івасюком закарбувалось у душі і бу-де зі мною завжди. Зустріч і знайомство,одначе, перевершили всі мої сподівання.На все життя вразила його особливість ха-рактеру — не викладати себе одразу, необрушувати на голову співрозмовника ма-су інформації і лавину інтелектуальних ре-зюмувань. Він уводив мене у свій непов-торний людський світ поволі, розкриваю-чись щоразу несподіваними закутками за-любленої у гори, в людей душі, ще більшенесподіваного і жаданого залишав на по-тім. До кінця не розкриваючись, він не да-вав найменшого приводу пізнати себе увсій своїй складності. Можу лише з впев-неністю судити, що Володимир Івасюк живу чотирьох вимірах. Це був Поет, Компози-тор, Художник, Людина. Віддати перевагуякомусь одному важко, як і нелегко знайтикожному точне формулювання. Залиша-ється крок за кроком відтворювати йогобудні і свята. Цим короткочасним святам,

власне, більше передували будні, мозоль-ні і напружені, для яких напружена працязалишала короткі години перепочинку.

Першими виконавцями “Червоної ру-ти” — критики, музикознавці і звичай-

ні шанувальники естрадного мистецтвавважають мене і Василя Зінкевича. Цетвердження пішло гуляти між людей з лег-кої руки самого Володимира Івасюка, якийзавжди зичив популярності своїм колегам ідрузям, але пальма першості належить ненам, а самому авторові популярного твору.Композитор і поет Володимир Івасюк самволодів чудового тембру і краси голосом,який і окрилив “Червону руту” зі сцени Чер-нівецької студії телебачення. Цей варіант іслід вважати оригіналом. Наш — просто ві-домий ширшому загалові слухачів. Свогочасу пісня на фоні падаючої бистрої водиз-під Гука, водограю побіля Косова в Кар-патах, обійшла екрани України і надовгозаполонила серця людей.

Непомітно ніби, але впевнено і дужосходила його зоря. Шкода лише, що булавона серпневою, короткочасною на життє-дайне світло. Однак на небі творчості за-лишила вона незгасний світ. Зоря ця горі-ла тільки для людей.

Екран багато сприяв його популярнос-ті. Добре пригадую жовтневий день 1970року, після третьої пари відкликають менена Театральну площу, де готувалася пере-дача “Камертон доброго настрою”. На ву-лиці стояв погожий осінній день, день, ко-

ли люди вперше почули у Володиному ви-конанні “Червону руту” і “Водограй”. До са-мої площі було не пройти. Її обступили сот-ні людей. З вікон медінституту, де на тойчас навчався Володя, визирали студенти,сонце сяяло у променях бабиного літа, анад Чернівцями лунали пісні ВолодимираІвасюка, що сидів на лаві під деревами —смерічками, ялинками (їх недавно викопа-ли і пересадили на інше місце) та розмов-ляв із дівчиною. Для камери він був недо-сяжним. Увага операторів зосереджува-лась на безпосередніх учасниках передачі,на Софії Ротару, скажімо. Вона співала піс-ню “Валентина”. Співала натхненно, вра-жаюче. Подальший злет її тісно пов’язанийз іменем Володимира Івасюка.

Зі сходинки на площі я співав, прига-дую, “Юність смерек, мов незрівняннийсвіт краси…”. Оддалік стояли добре зна-йомі мені Валерій Громцев, Левко Дутків-ський, Марія Ісак, Софія Ротару, ВасильЗінкевич, Василь Селезінка, Василь Стрі-хович. Останній, тон-режисер місцевоїстудії телебачення, першим записував наплівку пісні композитора Володимира Іва-сюка і всіх тих, хто був на площі. Через ка-меру ми несли глядачам світ не лише кра-си, але й своїх почувань і мрій. Багато хтоз імпровізованої сцени передачі “Камер-тон доброго настрою” виглядав своє май-бутнє. Не один пов’язував його з люди-ною, що все ще сиділа на лаві під ялина-ми. Отже, 13 жовтня 1970 року — це деньнародження “Червоної рути” і “Водограю”,що дивно, пісні прозвучали одночасно, авизнання їх людьми було різне. “Червонарута” одразу затьмарила не лише “Водог-рай”, але й інші пісні.

Після “Камертону доброго настрою”друге життя “Червоній руті” дав од-

нойменний фільм режисера Романа Олек-сіва. Це своєрідна стрічка з участю цілогосузір’я талантів нашого краю. На чільномумісці стояв, звичайно ж, Володя, чиїми піс-нями — “Я піду в далекі гори”, “Водограй”,“На швидких поїздах” — стали справ-жньою окрасою стрічки. А чого тільки вар-та його поезія до пісні Валерія Громцева“Залишені квіти”! Я ніскільки не обмовився

— поезія найвищої проби.Не знаю я, коли сюди

прийду,Та залишаю замість

себе квіти,Ті квіти, що знайшов

у садуДля тебе, для тебе

я…Не зітреться ніколи у

пам’яті найбільш творчий ітому напружений до не-можливого період передзйомками фільму, колибезсонними ночами сиділими на телестудії. Записфонограми робив знайо-мий вже Василь Стріхо-вич. Репетиції. Оркестри.Апаратура. Сотні дублів.Переспівано стільки ж пі-сень. Не знали спочинкуне тільки режисери філь-му, але й Володя, Софія,Левко, Василь і МарійкаІсак. Над ранок буквальновалилися з ніг, але, ледьвийшовши на вулицю, по-чувши щебет невгамовно-го птаства, ми ніби відрод-жувалися. Володя наспіву-вав фінальну пісню пропоїзд.

На швидких поїздах

Подолаю свій шлях.Хай летить до мети,І легка моя путь –Здогадались, мабуть, —Нових друзів я хочу знайти…

Нарешті, у сінокосному серпні, учас-ники зйомок зібралися в Яремчі. Во-

лодя приїхав з нерозлучною гітарою, ра-зом з якою він перейшов на одну мою фо-тографію. На композиторові джинси, синійспортивного крою светр. Володя стоїть уколі друзів, перед якими стелиться чарів-ний світ Карпат. Погляд його ледь замрія-ний. Голова гордівливо відкинута назад…

У Яремчі він часто наспівував одну мі-норну французьку пісню. Інтерпретував їїнапрочуд вдало. Цю пісню співав він в ав-тобусі, коли ми вертались зі зйомок. Спі-вав, задумливо вдивляючися через запла-кані від дощу вікна на присмирнілі гори.

Якщо дотримуватися строгої хроноло-гії подій, згаданим зйомкам переду-

вали наші зустрічі у Вижниці. До гірськогорайцентру він приїжджав ранковим поїз-дом, проводив з нами не одну годину. Врезультаті народилося чимало оркестро-вих пісень, цікавих задумів. Наприклад,пісня “Відлуння твоїх кроків”, котру згадуюя у хвилини душевного сум’яття. Заспіватиїї Володя запропонував Василеві і мені.Після прослуховування зійшлися на думцівіддати твір моєму напарникові по сцені.Вона й прижилася в репертуарі Зінкевича.

З вижницьких зустрічей Володюпам’ятаю завжди веселим і переповненимзадумами. Він носив при собі нерозлучнийкавового кольору портфель, у якому, крімкниг, зошитів, білого халата і стетоскопа,завжди лежав чистий нотний папір. ЛюбивВолодя свій портфель по-особливому.Завжди з якимось побожним трепетомклацав замком, витягаючи нові твори. Зго-дом придбав польський чемоданчик, алезапам’ятався він чомусь менше, хоч тежвигойдував його задуми, супроводжував удорозі. Не менше од валіз дорогі мені спо-гади про його появу в Будинку культури,ручкався і сідав за стареньке фортепіано.Починав наспівувати…

Одного разу Володя приїхав до Вижни-ці як ніколи веселий, викликав нас з

Василем з Будинку культури і дорогою мо-вив: “Ану, хлопці, послухаєте зараз…”.

Володя сів на найближчу лавку і заспі-вав:

Ой зробив хлопчина та й дві красні скрипки,

Розділив надвоє снів своїх красу…Я не відривав погляду від обличчя

композитора. Воно було одухотвореним інепроникним. За його настрій більше про-мовляв голос — напрочуд міцний, стале-вий і водночас ніжний та розлогий. Цей го-лос проникав у всі закапелки серця, ожи-вав легендою і віддалявся-віддалявся, за-лишаючи по собі біль і терпкий щем.

Де тільки і за яких обставин не доводи-лося нам зустрічатися, але жодного

разу не бачив його за робочим столом учернівецькій квартирі. Складалося вра-ження, що Володя, вічно рухливий, палкийлюбитель мандрівок, ніколи не замикає се-бе у чотирьох стінах. Побувавши першийраз у помешканні, я щиро поспівчував йо-му. Жила сім’я Івасюків по вулиці Маяков-ського. У Львові йому теж випала вулиця зтакою назвою. Телефонний апарат не пе-реставав дзвонити. Добрі знайомі і люди,яких він часто і в очі не бачив, не давалийому спокою. Де тут було до праці!..

Цього разу Володя запросив мене і Ва-силя Зінкевича. Сім’я Івасюків отрималанову квартиру, приводила її до ладу. Доне-давна композитор невгамовно бігав поґаздівству, шукаючи то замки, то шпаклів-ку, то фарбу, а тепер чекав нас із таємни-чою посмішкою.

— Так що, діду, треба їхати до Москви.Викликають на “Пісню-71”, всесоюзний фі-нал. Під оркестр Силантьєва ти, Василь ія повинні заспівати “Червону руту”. Аран-жувати пісню доведеться мені особисто.Для великого складу не пробував ніколи,але треба…

Побачивши в наших очах радість ісхвалення, Володя сів за свій рояль. Взявля-мінорний акорд.

— Отут, я думаю, — сказав він, — кра-ще буде, якщо замість жіночого голосу

ÍÀÇÀÐ²É ßÐÅÌ×ÓÊ:

СПОГАДИ ПРОВОЛОДИМИРА ІВАСЮКА

ч. 22 (138), 31 травня — 6 червня 2002 р. “СЛОВО Просвіти”

13Незабутні

прозвучить гобой…

До Володі на квартиру ми приходиликілька днів поспіль. На телефонні

дзвінки просто не зважали, поринувши зголовою у роботу. На своєрідних репетиці-ях Зінкевич і я наспівували пісню, а він зві-ряв оркестровку.

Майже усі оркестровки, до речі, Володязавжди писав сам. Кожну він сприймав, на-че “уберю” людини. Часто любив повторю-вати: “Від того, як одягнеш пісню, значноюмірою залежатиме її звучання”. Йому як ав-торові легко було знаходити найпотрібнішішати. Особливо він полюбляв писати партії“для дерева”, тобто для дерев’яних духо-вих інструментів — гобоя, флейти, фагота.Під час наших репетицій на його роялі ле-жали також томи для оркестрування вели-ких симфонічних творів. Вони ніби виявля-ли його давні наміри підкріпити свої знанняконсерваторською освітою.

До Москви вилітали ми грудневим хо-лодним ранком. У літаку, тримаючи нотина портфелі, Володя дописував оркес-тровку. До надсадного реву двигунів йогопам’ять долучала голос флейти, гобоя,скрипок і… хвилювання, хвилювання…

На Буковині ми залишили справжнюзолоту осінь. Москва зустрічала снігом.Він збивав нас із ніг на аеродромі в Бико-во. Ледь дотягнулися до електрички.Впавши у крісла, полегшено зітхнули.

Фінал конкурсу “Пісня-71” зібрав чима-ло зірок тодішньої естради: Магомаєв,Хіль, Кобзон, Зикіна, початкуючий Лещен-ко… Десятки відомих імен. До участі у кон-курсі допускалися навіть композитори безконсерваторських дипломів. Тепер їм чо-мусь закрито дорогу. Через необдумане,як на мене, обмеження, скільки чудових пі-сень ми не почули взагалі або ж почули знепростимим запізненням.

Наш вихід на сцену. Ми з Василемз’явилися у білих, стилізованих гу-

цульських костюмах. Сліпуче сяяли про-жектори. Телевізійні камери, наближенняхвилюючої хвилини відчутно зв’язувалиповедінку. Та ще великий симфонічний ор-кестр. Після заключного голосу гобоя мивзяли перші ноти. Після конкурсу критиканазвала наш виступ визначним. Володи-мирові Івасюку було вручено диплом лау-реата фестивалю і мініатюрний рояль знаписом “Пісня-71”. Усім нам ще подару-вали метрові макети Останкінської вежі,де ми залишили один одному автографи.Це немеркнуча пам’ять про наше першеперебування у столиці.

Не минуло й року після виступу на“Пісні-71”, як “Смерічка” на крилах “Водог-раю” і “Горянки” Левка Дутківського сталалауреатом Всесоюзного телеконкурсу “Ал-ло, ми шукаємо таланти!”. Йому передува-ла, до речі, не менш хвилююча для нас по-дія — півфінал у Чернівцях. Він проходиву Мармуровій залі університету. З мікро-фоном у руках до Володі підійшов ведучийпрограми Саша Масляков. Композитор відхвилювання почав було червоніти, алешвидко опанував себе:

— Вчуся в медінституті. Пишу пісні.Мій улюблений ансамбль “Смерічка”…

Володя говорив повільно, виважуючикожне слово. Дехто пам’ятає, напевне, йо-го інтерв’ю в телепередачі. Немає сенсуйого повторювати. Залишається лише до-дати, що говорив він чистісіньку правду.Не загравав із глядачем. Дивуватися недоводиться, бо акторства він не терпів,хоч популярність серед шанувальниківестрадного мистецтва, специфіка твор-чості композитора створюють відповідносприятливий ґрунт.

Виступали ми також на заключному кон-церті “Пісня-72”. Наш “Водограй” здобув по-пулярність. Володі, з-поміж інших маститихкомпозиторів, було вручено знайомий мініа-тюрний рояль — другу нагороду за участь уфестивалі всесоюзного рангу.

“Смерічка” на якийсь час згорнуласвою діяльність. Здавалося б, мало запа-нувати затишшя, але то тільки здавалося.За ансамблем закріпилася слава першогоВІА України. Пісня і фільм “Червона рута”дали назву колективові Чернівецької фі-лармонії на чолі з Софією Ротару. Черезрік у Дніпропетровську виник ансамбль“Водограй”, а про любов глядачів вже годій говорити. “Смерічка” пустила в нашуземлю, людські серця глибоке коріння.

З якогось часу обласна філармонія по-чала вести переговори з окремими учас-

никами ансамблю. Левко, Василь та я по-ривати з Вижницею не захотіли. На про-фесійну сцену подалася лише Софія Ро-тару, яка включила до свого репертуаручимало наших пісень. Це, крім “Червоноїрути”, “Водограю”, “Відлуння твоїх кроків”,“Залишені квіти”, “У Карпатах ходитьосінь” Левка Дутківського, згодом надій-шла черга і до “Двох перстенів”, “Пісні…”,“Двох скрипок”.

Але спокуса “великої сцени” взяла все-таки гору. З першого квітня, після довгих“торгів” і обіцянок з боку тодішнього зас-тупника директора філармонії Фаліка,“Смерічка” офіційно почала вважатися ко-лективом філармонії. День сміху обернув-ся для нас майже плачевно. Жодна з умовне була виконана. Попри все, любов домистецтва та можливість нести зі сценикращі твори естради примусили забутипро тимчасові труднощі. Ми спалили мос-ти до повернення у Вижницю на самоді-яльну сцену. Попереду були нові зустрічі ізсамобутнім і талановитим композиторомВолодимиром Івасюком.

По довгій перерві Володя зустрівся зі“Смерічкою” у Києві, де ми готувалися довідповідальних концертів.Натхненний, як завжди з гумо-ром, він любив смачно посмія-тись і своєю веселістю заряд-жав інших; споряджений лас-тами і підводною рушницею,затримався з нами, щоб пока-зати кілька нових пісень, хочайого чекали у Бердянську, набатьківщині матері, батьки.

УКиївській філармонії єдуже гарний старовин-

ний зал і чудовий рояль, незнаю, який вигляд має той залпісля реконструкції зараз, алеколи Володя заграв нову пісню“Два перстені”, він став у сток-рат кращий. Ця пісня і понині умоєму репертуарі у віночку по-пурі на теми пісень “Смерічки”.Там є і “Червона рута”, “Водог-рай”, “Золотоволоска”, яку вінчомусь не любив і завжди про-сив зняти її, не записувати наплатівку, не співати на телеба-ченні, але на диво, ця піснязавжди подобалася людям, іпонині приходять на сцену за-писки, листи, щоб виконати цюпісню або прислати ноти і сло-ва.

Того ж літа в Криму прово-дився перший всесоюзнийфестиваль “Кримські зорі”,який пізніше перетворено уміжнародний, і на закінченняйого до Сімферополя засмаг-лий, чорний як негр, приїхавВолодя. Колектив поїхав додо-му поїздом, а я і Володя летілилітаком. Ми поспішали вулицями полуден-ного, спекотливого міста до філармонії, упрохолодний затишок залу, де було фор-тепіано. На той час у мене було кілька за-думів по вокалу, по манері виконання го-лосового діапазону, і я вдячний йому, що ускрутний момент одержав потрібну пора-ду і допомогу.

Раптом він своїми немузичними паль-цями зробив стрімкий пасаж на фортепіа-но і заспівав нову пісню, яку я, на жаль, незаспівав:

Коли між нами не було нічого…То був уже новий Володя. Відчувалася

філософія як у віршах, так і у музиці, тон-ке відображення високих нюансів любові,переживань пронизувало твір невидими-ми променями справжньої поезії, поезії--музики.

Володя з сестрою Галиною перевели-ся на навчання до Львова. Наші зус-

трічі стали нечастими. Доля залишиласядо нас прихильною. І він попросив нас до-помогти в організації концерту для студен-тів Львівського медінституту.

Число 13 мала квартира у Львові, кудиВолодя невдовзі переїхав, вступивши дотамтешньої консерваторії і заочно закінчу-ючи медінститут. Незважаючи на свою такзвану “нещасливість”, воно не принеслостудентові-композитору несподіванихприкрощів. Навпаки, зі Львовом пов’яза-ний більш плідний період його творчості.Що могло дати навчання у Чернівцях? Од-ні неприємності. Його натура не вкладала-

ся у звичні рамки вузу, надто вже “випира-ла” пристрасть до творчості. Нікому несекрет, що навіть до медінституту, крім лю-дей, покликаних до медицини, приймаютьспортсменів і артистів, на різні необхіднівипадки. Володя був приємним винятком,по-справжньому творчою людиною, якійнаука давалася також легко. Це зможепідтвердити кожен з викладачів інституту,що зараз живі-здорові. Однак вчитися йо-му було важко. Вислів “у своєму краї про-років нема” спрацьовував безвідмовно.Популярність композитора і клопоти зви-чайного студента зжитися не могли, булидобрим підґрунтям для заздрісників. Дех-то аж надто ревниво дбав за честь вузу,замість любові і доброзичливості створю-вав йому байдужість, а почасти і відвертеглузування з покликання. А у Львові Воло-дю чекали умови, сприятливі для закін-чення інституту і вступу до консерваторії.Табличка з цифрою 13 на дверях йогоквартири вигідно підкреслювала “справ-жню турботу” про талант.

І ось під вечір ми виїхали у напрямкуГаличини. Першою перешкодою на шляхубув міст через бурхливий Черемош. Ни-

нішнього мосту з Вижниці на Кути ще небуло, транспорт, навіть пасажирський,йшов убрід. Ніколи не забути відчуття, ко-ли переповнений автобус натужно долавдикий опір води, перевалювався з каменяна камінь і досить прозоро обіцяв переки-нутися. Ще скоріше мав заглохнути дви-гун. Не одному з нас, як ми згодом дізна-валися, думалося: “Зупинись техніка посе-ред течії — прощай, щасливе майбутнєансамблю”. На щастя, все обійшлося га-разд, але шлях “Смерічки” потому був не злегких, схожим на дорогу через оспіванийЧеремош.

Древній Львів зустрів ніби трохи по-хмуро. Згодом ми переконалися, що за йо-го похмурістю, як у людей, ховається не-підробна краса і велика щирість. Людиміста Лева зустріли наш виступ, ба ще ра-ніше прибуття, несподівано приязно. Кон-церт проходив в академічному театрі іменіМ. Заньковецької. Ставлення львів’ян доансамблю ми зауважили вже з того, що дозали було ніяк пройти. Перед дверима юр-милися сотні людей. На сторожі нашоїбезпеки стояв наряд міліції. Вдавалися дослужбових заходів. Любов до уподобанихартистів прокладала дорогу ще не черезтакі “пробки”. Ця любов часто супроводжу-валася дружніми оплесками. Концерт, щоназивається, пройшов “на ура”. Наприкінціспалахнули справжні овації, особливо піс-ля того, коли на сцену вийшов Володя.Вдячність публіки невдовзі змусила взага-лі забути про тимчасові наші труднощі. Це

найвища оцінка, яку тільки може бажатисобі служитель сцени. Вона не зрівняєть-ся навіть з найвищими відзнаками і захва-люваннями преси.

Не можу не пригадати виступ “Смеріч-ки” після присвоєння їй обласної

комсомольської премії ім. Героя Радян-ського Союзу Кузьми Галкіна. 1972 рік.Звітний концерт з нагоди знаменної події.Проведення його пропонувалося в актово-му залі університету. Ще задовго до кон-церту п’ятачок по сусідству був заповне-ний ущент. Найбільш енергійні шануваль-ники “Смерічки” рвуться у двері. Чергові зобкому комсомолу розгублені. Зал не мо-же вмістити навіть п’ятої частини бажаю-чих. Якісь спритники почали дертися надругий поверх, аби проникнути всерединучерез розбите вікно по водостічній ринві.Досі не пам’ятаю яким чином, все-таки ме-ні вдалося пройти крізь двері. Найкращебуло, звичайно, сховатися у тиші роздя-гальні. Відносній, звичайно, бо зовсім по-руч інструктор обкому комсомолу виклика-ла наряд міліції, а наша чергова адмініс-тратор ще не приїхала, та чи допомогла бі вона навести порядок. Відсутність квитків

і малі розміри залу — навряд читакі аргументи подіяли б на бажа-ючих потрапити на концерт.

Невдовзі у засклені двері служ-бового входу постукав розпашілийВолодя Івасюк. Не знаючи його вобличчя, чергова навідріз відмови-лася його впускати. Довелося всепояснити. Композитор зайшов до-середини без жодного ґудзика наплащі. Сестра Галя ступала йомукрок у крок. “Що ж то діється, діду— запитав він зі своїм традиційнимзверненням, — так, чого доброго,солістів навіть не пропустять. Вивсі у зборі?”.

Невдоволення у голосі не було.Володя радів прихильності гляда-чів, але не тією радістю, яка зава-жає людині бачити різницю міжприхильником “за переконаннями”і “за модою”.

Володимир Івасюк був переко-наний, що справжня цінність

ансамблю перебуває у прямій за-лежності від тривалості глядацькоїлюбові. Ділив публіку на секунднихі справжніх, котрі не відкидаютьсявід улюбленого колективу навітьтоді, коли загал скидає його зп’єдесталу, на який сам же і зніс.До творців сценічного дива при-хильники часто ставляться сліпо.Ці прихильники приходять і пропа-дають, до зали веде кожного мен-ше потяг, більше — мода, тотальневизнання або ж випадковість.Вмостившися зручніше у кріслі, во-ни хочуть — і край тут! — чути лишете, що їм до вподоби, не роблячи

знижок, але Володя ніколи не йшов і нерадив нам іти на компроміс із глядачем.Передусім — мистецтво. А воно — річпримхлива, виключає з себе “золоту сере-динку”, названу кимось рятівною.

Володимира Івасюка визнавали як та-лановитого композитора і водночас

любили. Не кожному дано поєднувати всобі часто діаметральні поняття. Йомувдавалося. Його оголошували “улюблен-цем”, але він особисто такого підходу несприймав. Шануючи любов і похвалу лю-дей, яких цінував, автор “Червоної рути”досить поблажливо ставився до ажіотажузбоку. Володя добре знав про жорстокістьглядача. Застілля, зустрічі, компліменти ічасте зловживання спиртними напоямипозначаються неодмінно на вимогливостідо себе, призводять до переоцінки влас-них можливостей. Поволі ідея втрачає не-пересічні якості і прописується в межахдосяжності. Непростимо боляче, колипоблажливість і вино взаємозв’язані.

“…Що ж то робиться, діду? — промо-вив Володя, потираючи синець під лівимоком. Обернувшись до сестри, він додав,— ось тобі, Галю, і “Смерічка”! Ти коли-не-будь сподівалася на подібне?!…”. Це бувне тільки успіх “Смерічки”. Можливо, лишена третину. Дві частини його Володя мігприписати собі, своїм пісням, за які часомодержуєш синці і втрачаєш ґудзики…

Володимир Івасюк та Софія Ротару під час концерту. Фото з музею Володимира Івасюка, м. Чернівці

“СЛОВО Просвіти” ч. 22 (138), 30 травня — 6 червня 2002 р.

2 Політика

ГРАБЛІ ЯК НАЦІОНАЛЬНИЙСИМВОЛ

Ще о 17-ій год. 28травня “єді” бракувалотрьох голосів для голосу-вання на користь їхньогопакету. Про це відвертозаявляв і головний кому-ніст Петро Симоненко. Вінже сказав, що за першийпакет його фракція не го-лосуватиме, пропонуючисвій: Мартинюк — Без-смертний — Турчинов (за-мість Тимошенко). Не су-дилося.

Обрали, чи то пак,призначили тих, кого об-рали. У трійці заслуговуєуваги особа “темної ко-нячки” Г. Васильєва. Досіне особливо помітна фігу-ра, яка, проте, вже встиг-ла побувати у ВерховнійРаді попереднього скли-кання. Високопоставле-

ний працівник прокурату-ри, представник донець-кої команди “єди”. Варіаціїз Безсмертним-Мартиню-ком у минулотижневих па-кетах працювали і на йогокористь, поки затягуваличас для голосування зга-даних кандидатур.

Натомість нардепи від“Нашої України” вкотре пе-реконали всіх у своємувмінні наступати на ті саміграблі і невмінні вчитисябодай на власних помил-ках. “Єда” (читай — влада)зовсім не гралася в демок-ратію під час виборів, неодин тривожний дзвінок —щоб не сказати подзвін понадіях на перемогу “НУ” —лунав під час перших се-сійних тижнів. Поки в “На-шій Україні” з наївністю не-офітів у політиці роздуму-вали про варіант “Литвин— спікер, прем’єр —Ющенко”, “єда” вербувала

нових членів фракції. Ко-гось залякали (як екс-чле-на фракції соціалістів Га-дяцького), когось баналь-но купили — напередодніостаннього голосування,як подейкували в кулуа-рах, ставка за нардепо-го-лос зросла до 500000 до-ларів.

Нарешті, про, м’якокажучи, нестабільністьдекотрих членів фракціїВіктора Ющенка теж було

відомо не з учора. Чоголише варті заклики екс-гу-бернатора Сумщини Во-лодимира Щербаня “мо-чити” “нашоукраїнців” щепід час передвиборчоїкампанії. Тим не менш,Щербань став нардепомсаме за списком “НУ”. Те-пер його, як і ще шістьохвідступників, що взяли

бюлетені за “єду”, у спискуфракції нема — фракціяпроголосувала за їх вик-лючення. Сумнівно, щодепутати Щербань, Галі-єв, Сандлер, Ярослав-ський, Буряк, Бондарчук іДовгий дуже переживаютьз цього приводу і довго за-лишатимуться позафрак-ційними. І без того розпух-ла від “новонавернених”“єда” напевне поповнить-ся за рахунок “чудової”

сімки. Інша провладна група

— есдеки — не приховува-ла тріумфального нас-трою задовго до голосу-вання. Лідер СДПУ(о) Вік-тор Медведчук ще в поне-ділок хвалився журналіс-там, що “226 голосів мивже маємо”, більш обе-режним був новообранийзаступник голови Верхов-ної Ради Зінченко: —Цифра 226 не є принципо-вою, вона такою була б,якби з’явилося ще хоча б20 голосів.

Але з’явилися саме226.

ПІРРОВА ПЕРЕМО-ГА, АЛЕ ВСЕ Ж —ПЕРЕМОГА

Лідер соціалістів Олек-сандр Мороз назвав згада-ну цифру “пірровою пере-могою”, Президент Кучмацієї думки, звісно, не поді-ляв, привселюдно приві-тавши колишнього главусвоєї адміністрації великимбукетом квітів. Спікера неп-

ристойно довго і пристрас-но цілував його заступникЗінченко. Фінальний акорддемократії по-президент-ськи.

З парламентської три-буни Віктор Ющенко про-коментував його так:

— Верховна Рада Ук-раїни фактично перетво-рилася на підрозділ адмі-ністрації Президента. Вчо-ра до керівного органупарламенту пройшли лю-ди, які представляють аут-сайдерів виборчої кампа-нії, марґінальні політичнісили. Це означає, що дваполітичні холдинги — “ЗаЄдУ!” та СДПУ(о) — фак-тично узурпували владу вкраїні. В руках цих полі-тичних сил керівництвопарламенту, уряд, місцевавлада, їх офіційно підтри-мав Президент України.

Соціалісти, тим часом,заявили, що йдуть в опо-зицію, БЮТ готовий закли-кати народ до громадськоїнепокори, протест кому-ністів був символічним —вони на знак скорботипропонували завіситиКонституцію чорним кре-пом.

Тим не менш, перемо-жені вирішили триматихвоста бубликом. Лідер“Нашої України” туманнонатякнув, що буде робитивсе для покращення ситу-ації, хоч і не уточнив, щосаме. Микола Томенко(“НУ”) висловився в томудусі, що не розуміє “при-чин песимізму у сесійнійзалі”, бо навряд чи Литви-ну вдасться повноціннокерувати парламентом,остаточної більшості всеодно нема і не буде. Однеслово, цілком можлива“спікеріада-2”. Але покищо поїзд “вибори спікера”поїхав. Пасажири, що неналежать до “єди”, “приї-хали” у глухий кут.

Людмила ПУСТЕЛЬНИК

СПІКЕРОМ ОБРАЛИ ЛИТВИНА

На радість “єдунам” Литвина,альянс чотирьох із тріском про-валився, розчистивши пропрези-дентській фракції шлях до спікер-ського крісла.

Та хоч би як там було, а зусього видно: все, що діється устінах Верховної Ради, задуму-ється і керується певними сила-ми поза цими стінами.

Тим часом комуністи (Марти-нюк) спростували твердження,що внутріпартійна ситуація тапартійний з’їзд якось вплинулина хід голосування у ВерховнійРаді. На з’їзді справді не розгля-

далися ні питання лідерства впартії (були чутки, що на пост ко-муністичного вождя претендує ві-домий кримський необільшовикГрач), ні питання голосуванняфракції у Верховній Раді (це ком-петенція партійного пленуму тавищого керівництва). На порядкуденному стояло одне питання —влиття до складу КПУ забороне-ної свого часу і недавно реабілі-тованої Конституційним судом, уякому сильне компартійне ядро,тієї компартії, яка була складо-вою частиною КПРС і яку очолю-вав Станіслав Гуренко. Цей факт

залишився малопоміченим, хочасаме йому слід було б приділитидостатню увагу. Адже, як виявля-ється, компартія, що була забо-ронена, насправді існувала в під-піллі. Тепер, як бачимо, вийшла зокопів. Перше, що вона зробила— об’єдналася з компартією Си-моненка (а чи й поривала вона знею коли-небудь?), виключила зісвоїх рядів Кучму, Кравчука таПлюща (!?) і заявила претензії наповернення їй колишнього ком-партійного майна.

Усе це, на перший погляд,схоже на фарс — навряд чи ко-муністи будуть підтримані україн-ською спільнотою, що вже давнопереконалася в безперспектив-ності комуністичного шляху, — тавсі ці претензії можуть викликатисуспільну напругу в державі, що,власне, і потрібно комуністамусіх мастей.

27.05.2002

НЕ МОЖНА ДОВІРЯТИ НІ ВЛАДІ, НІ КОМУНІСТАМ

Малюнок І. Павчака

З усіх мистецтв найваж-ливіше зовсім не кіно, хочкомуністичний класик пере-конував в іншому. Найваж-ливішим слід вважати теле-бачення — принаймні, дляполітиків. Це воно робить знаших депутатів високихчоловіків, додаючи незайві10–20–50 сантиметрів зрос-ту. А якщо хлопці ще й натрибуну стануть... Без неїукраїнський парламентсимптоматично низькорос-лий.

З висоти ложі для преси набалконі це теж добре помітно —де-не-де, щоправда, самотньовисочать постаті лідера “НашоїУкраїни” Віктора Ющенка чиСергія Головатого (БЮТ). Біль-шість народних обранців можутьпохвалитися зростом, нижчим засередній, у кращому випадку —просто середнім.

Те, що маленьким чоловікамподобаються високі жінки і прос-то — бути високо, відомо навітьзі шкільного курсу історії. Вона жтвердить, що всі великі чи бодайвідомі політики були метр п’ятде-сят на підборах і в капелюсі, —починаючи від Олександра Ма-кедонського, Яреми Вишневець-кого чи Наполеона і закінчуючисучасними Кім Ір Сеном або Ясі-ром Арафатом. Глава сусідньоїдержави, В. Путін, теж, до речі,зростом не вийшов. Тим часомволодарям зросту 180 см і вищепробитися на вершину і залиши-тися в пам’яті нащадків щастиломенше. І закінчували вони пере-важно погано — Петра І загнав умогилу сифіліс, Авраама Лін-кольна — куля найманого вбивці.Німецький екс-канцлер ГельмутКоль ще живий, але його дружи-на покінчила життя самогубс-твом, поки самому Гельмутовіперемивали кісточки за “ліві” гро-ші тамтешніх християнських де-мократів. Інша справа, що краї-нам, якими керували довготелесіполітики, за їхнього правліннявзагалі-то велося не так уже йпогано. Ну, були там різні ранкистрілецької страти, але ж пере-можених вояків армії американ-ського Півдня на Аляску ешело-нами не вивозили.

Їхні нащадки тепер казяться зжиру і вигадують щоразу витон-ченіші знущання для тих, когопризначають на керівні посади— без спортивної статури, о-ота-кенного зросту і з лисиною у бо-си навіть не пхайся. Інакше твоя,так би мовити, непрезентабель-ність, чого доброго, негативнопозначиться на іміджі фірми. Щеклієнти подумають, що уся ком-панія така ж миршава, як її керів-ник, метр п’ятдесят на підборах.З лиця, як і зі зросту — воду непити, але враховується і тойфактор, що висока публіка мен-ше схильна до інтриг на робочо-му місці — так психологи кажуть.З цим можна сперечатися, алесуперечка з працедавцем —справа невдячна.

Наших людей з пігмеями ні-коли не плутали, врешті, і прогу-лянка по Хрещатику засвідчує,що представники українськогонароду — переважно високі. Аленародовладці повноваження чо-мусь традиційно делегують ниж-чим від себе на зріст. І маютьтрадиційний результат. Хоча зцим, звичайно, теж можна спере-чатися.

КИМ ВІН БУВ РАНІШЕ?

Литвин Володимир Михайлович, доктор історичнихнаук, член-кореспондент НАНУ, народився 28 квітня1956 року на Житомирщині. Українець, батько двох ді-тей.

Випускник істфаку Київського Національного уні-верситету, захистив кандидатську дисертацію “Діяль-ність комуністичної партії України з вдосконалення під-готовки викладачів суспільних наук” (1984), відтак док-торську — “Політична арена України: дійові особи та

виконавці (суспільно-політичний розвиток України у другій половині 90-х ро-ків)”(1995).

Був помічником ректора, викладачем, старшим викладачем, доцентом історич-ного факультету КНУ. В 1989-91 — лектор-консультант, помічник секретаря ЦК КПУ.З серпня 1994-го – помічник Президента Кучми, в листопаді 1999-го — квітні 2002-го – глава президентської адміністрації.

«ЧОМ Я, МАМО,НЕ ДОРІС?..»

Компартійний з’їзд відбувся 26 травня. Бага-то хто невдале голосування за пакет четвірки уВерховній Раді пояснював саме тим, що кому-ністична фракція намагалася відтягнути час,щоб не викликати вовка з лісу (критику однопар-тійців) перед з’їздом і повернутися до проблемиспікеріади уже по його закінченні.

ПОГЛЯД ВІТАЛІЯ КАРПЕНКА

Прогнозований результат, після яко-го націонал-демократи в парламентіможуть вважати себе остаточно пере-моженими на виборах, матеріалізував-ся у вівторок обраним керівництвомВерховної Ради: спікер – ВолодимирЛитвин, лідер фракції “Єдина Україна”,віце-спікер – Геннадій Васильєв(“єда”), заступник – Олександр Зінчен-ко (СДПУ(о)). За цю трійку проголосу-вали 226 депутатів.

ч. 22 (138), 31 травня — 6 червня 2002 р. “СЛОВО Просвіти”

член Ради Європи, яка зобов’яза-на виконувати конвенцію щодозахисту національних меншин ускладі своєї держави, повністю їїігнорує і це найкраще видно настановищі українців у Росії.

Не вірите? Тоді дайте відпо-відь на двадцять запитань тестуросійських експертів, замінивши“росіяни” на “українці”.

Результат оцінюйте зі знаком“мінус”. Матимете результатприблизно “–18”. (Якщо читатище й за Цельсієм, то зрозуміло:все живе, національне — відмер-зає).

Але матимемо, принаймні,два “плюси”. Перший. Російськаімперія завжди живилася україн-ськими робочими руками та укра-їнським інтелектом. Радянськаімперія не лише зберегла доре-волюційний досвід та стиль, алеще й намагалася винищити бага-томільйонний український народ,виварити, розмішати його у своє-му пекельному казані — україн-цями “приростали” сибіри, ціли-ни, тундра й тайга, туркменськіпустелі і казахські степи, тюмен-ські нафторозробки, різноадресніхімкомбінати і гідроелектростан-ції. Нині, коли Росії все більшезагрожує зміна статусуслов’янської країни на азіатську,— приріст населення РФ головновідбувається за рахунок нес-лов’ян, почало змінюватися став-лення влади до прийшлих укра-їнців. Наших заробітчан з Росіївже не женуть, а “завлекают”.Ось і наказ Президента Путіназ’явився: приймати випускників

українських шкіл у російські вузибез обмежень. Хіба що одне, ма-леньке: мусиш поволі забути, щоти — українець, бо умови дляцього створені — читай вище.Новий закон про російське гро-мадянство не обмежуватиме ба-жання новоприбульців: доситьбуде прожити в Росії рік, і той, хтосхоче мати громадянство РФ, йо-го матиме. (До речі. Оскільки на-явне в країнах СНД нове законо-давство, що не допускає подвій-ного громадянства, більшість ро-сіян стали громадянами цих дер-жав. І майже стовідсотково — в

Україні. Значить, — не так їм по-гано у нашому домі?!). Російськегромадянство закордонні закла-ди МЗС РФ своїм співвітчизни-кам, “неогромадянам” в іншихдержавах надають не зволікаю-чи, а вартість “краснокожей пас-портины” еквівалентна 5 дола-рам. Крім того, вже були випадки,коли громадянство РФ надава-лось указом президента опера-тивно, для політичного захисту,— скажімо, В. Кононову, який бувпідданий у Латвії суду за участь урепресіях проти місцевого насе-лення під час Великої Вітчизня-ної війни, або в трагічних випад-ках — так, як було представленеродичам загиблих на “Курську”моряків… Отже, до українськоїробочої та інтелектуальної силиставляться позитивно.

Другий “плюс”. За даними тієї

ж “Независимой газеты”, в Росіїне існує точної статистики прокількість росіян у країнах СНД.Там часто оприлюднюють кіль-кість цих людей, зазначаючи “ро-сійськомовне населення”. Скажі-мо, в Азербайджані проживає 150тисяч етнічних росіян, а в Киргизії— 650 тисяч “російськомовних”.До 30% усього населення склада-ють росіяни в Казахстані — 4,48млн. чоловік, але, думаю, середних є і українці, і білоруси, — тіпідкорювачі цілини, яких було ви-везено в 50-ті роки за комсомоль-ськими путівками з рідних зе-мель. Приблизні підрахунки свід-чать: у країнах СНД (без України)

проживає близько 9 мільйонів322 тисяч російськомовних.Скільки серед них етнічних росі-ян, а скільки тих, що намагалисяввійти в поняття радянської, а,отже, — російськомовної людини,невідомо. Як бачимо, цифра да-них по СНД менша, аніж та, якоюозначають російську етнічну гро-маду у нас. А, власне, чи етнічну?Чи дійсно ті проросійські політич-ні партії, які тут, в Україні, промов-ляють від “11 мільйонів росіян”(до речі, ким і коли визначаласяця цифра?), цікавилися, скількиетнічних росіян мешкає у нашійдержаві? Російськомовних — так,але справді — росіян? Либонь,статистика українська щось знає,але поки що мовчить. Останнійперепис населення, який відбу-вався з величезними порушення-ми, з того, що вдалося дізнатися і

почути, в тому числі й від пере-писчиків, які часто “російськомов-ний” записували як росіянин, —ще не дав офіційних даних. Але зусього видно, що їх ждуть не ли-ше в Україні, але й в Росії. Аджеце чи не найбільший політичнийкозир, принаймні, його можнаназвати не першим, але й не дру-гим фактором при формуванніособливого інформаційного прос-тору України. Всуціль російсько-мовний, він не несе жодних ознакв жодному ЗМІ, власне етнічних,російських ознак. Отже, виділитиз нього бодай одну газету чи те-лепрограму, адресовану росій-ській діаспорі, годі. Натомість ми

є свідками того, як “сорок тисячніжних братів” або “тьми і тьми”журналістів трудяться на ниві ро-зорювання і розору національноїУкраїни. Ми не бачимо на шпаль-тах газет облич українців — се-лян, вчителів, агрономів, учених,інженерів і т. д., ми не чуємо і нечитаємо про і не дивимося на жи-ве українське народне середови-ще і його наболілі проблеми, затеми в повному курсі сімейнихпроблем А. Б. Пугачової та Крісті-ни Орбакайте, знаємо про кіль-кість дітей і шлюбів ресторанногорозряду співаків із Москви… Ціка-во, що я, як не намагалася прига-дати, не змогла відшукати прик-ладу про публікації, присвяченіне лише Василю Бєлову чи Ва-лентину Распутіну — відомим ро-сійським письменникам, що нинізажили в Москві стійкої слави

“шовіністів”, а й скажімо, В. Мака-ніну, О. Павлову, Ю. Кузнєцову —відомим провідним нинішнім ро-сійським письменникам. Бульва-рівське оприлюднення творівЄ. Євтушенка чи А. Вознесен-ського, як не крути, йшло під гас-лом: поети з країни, яку ми втра-тили. “Втратили, але повернемо!”— суворо і загрозливо провіщає зтих же жовтих шпальт радян-ський маг часів перебудови Каш-піровський. Останній міг би, озир-нувшись довкола, переконатися:навіювання про єдину країну —“від Москви до самих до окраїн” —давно вже не його прерогатива.Цим займаються тисячі газет, те-ле- і радіоканалів, все частішевдаючись до прямої мови.

Втім, це вже сюжети до “Ро-сійської рулетки–3”.

Любов ГОЛОТА

3Політика

“Нафтове”, “пивне” чи іншелобі у парламенті з’явилося невчора. Інша справа, що вчора,тобто під час передвиборчої кам-панії-2002, представники згада-ного лобі допомагали фінансува-ти вибори “Нашій Україні” чи“єді”, а сьогодні з’ясовують міжсобою стосунки не тільки у Вер-ховній Раді. Недавно сварилисяпивовари — президент концерну“Оболонь” і нардеп ОлександрСлободян (“НУ”) звинуватив ви-робників пива “Сармат” у тому,що ті потихеньку скуповують ак-ції “Оболоні”, прагнучи прибратиїї до рук. “Сармат”, як відомо,контролюється донецькою гру-пою, найбільше представниківякої увійшли до фракції “єди”.

Злиття влади і бізнесу в Укра-їні давно відбулося. І хоч законзабороняє держслужбовцям зай-матися іншою, крім законотвор-чої, діяльністю, було б щонай-менше наївним сподіватися, нібивчорашні президенти фірм чи ди-

ректори заводів більше не пере-йматимуться виробництвом. Си-дячи в парламенті, легше “про-штовхнути” пільги в оподаткуван-ні, “вибити” кредити чи затрима-ти виплати по вже взятих, на-решті, пролобіювати потрібнийзакон для свого підприємства чигалузі. Приклади з недавньої іс-торії відомі — чого варті позикибанку “Україна” фірмі, очолюва-ній нардепом Людмилою Супрун(“Єдина Україна”).

Цього разу першість за кіль-кістю небідних людей тримає тасама “єда”.

Список зі 177 “багнетів” фрак-ції вельми урожайний на прези-дентів правлінь, директорів, бан-кірів тощо. Усіх представників ве-ликого бізнесу — понад 50, пере-важають, звичайно, донецько-дніпропетровські. Саме в “ЄдинуУкраїну” увійшли люди, що керу-ють відомими промисловими гі-гантами. Як-от Іван Бастрига,президент ВАТ “Запорізький алю-

мінієвий комбінат”, ВолодимирБойко — Маріупольський мета-лургійний комбінат, Геннадій Гор-лов — технічний директор “Запо-ріжсталі”, Олександр Колоніарі —директор по персоналу “Азовста-лі”, Віталій Майко — завод “Буре-вісник”, Борис Райков, головаспостережної ради АТ “Азот”, Ен-вер Цкітішвілі, який очолює ВАТ“Алчевський металокомбінат”,Валентин Ландик, президент АТ“Норд”. Список можна продовжу-вати, та окремого слова заслуго-вують “єдуни”-банкіри: Олег Бес-палов — АКБ “Прем’єр-банк”, Ва-силь Горбаль — АБ “Укргазбанк”,Павло Матвієнко — банк “Націо-нальний кредит”, Сергій Тополов— президент “Індекс-банку”.

Друга за кількістю членів пар-ламентська фракція може похва-литися значно скромнішою при-сутністю у своїх лавах володаріввеликих зарплат — наберетьсязаледве два десятки. Серед нихдвоє банкірів і принаймні стільки

ж середньої руки олігархів — вжезгадуваний Олександр Слободяні Євген Червоненко, почеснийпрезидент концерну “Орлан”.

У комуністів представників біз-несу троє — директор Кіровоград-ського ремонтно-механічного за-воду Володимир Пузаков, генди-ректор ЗАТ НВФ “Феррокерам”Сергій Челноков і директор СП“Агро-Поділля” Володимир Новак.

Фактично відсутні депутати— грошові донори в соціалістівта БЮТ.

Зате вони є — та ще й які! —в СДПУ(о). Імена Георгія Суркіса,Олександра Зінченка, ІгоряПлужникова та лідера фракції іпартії Віктора Медведчука навітьнепосвяченим у справи партійніскажуть чимало. І футбольнийклуб “Динамо”, і телеканал “Ін-тер” недарма вважаються при-бутковими фірмами, а юридичнапрактика Віктора Володимирови-ча і, можливо, ще якісь грошовінадходження дозволили йомусвого часу придбати нерухомістьне будь-де, а на Кіпрі.

Звичайно, можна сказати: аякщо це любов до Батьківщини ітурбота про народ покликала їх упарламент? Сказати все можна,а повірити — важко. Бодай тому,що народ чомусь досі не їздитьна роботу іномарками, не обідаєвиключно в ресторанах і не виру-шає відпочивати на французькуРівьєру, нарешті, не завжди от-римує середньостатистичну зар-плату. Цікаво, скільки днів удало-ся б протягти на неї середньо-статистичному гендиректору?

Людмила ПУСТЕЛЬНИК

РОСІЙСЬКА РУЛЕТКА – 2

ВЕРХОВНА РАДА З ПИТАНЬ ВЕЛИКОГО БІЗНЕСУ СЛОВ’ЯНСЬКА ЄД-НІСТЬ: УТОПІЯ ТА РЕ-АЛЬНІСТЬ

Конференція під такою наз-вою відбулася нещодавно в Се-вастополі. Ініціаторами виступилиСевастопольське товариство“Просвіта” та Товариство білору-сів м. Севастополя “Пагоня” ім.Максима Богдановича. СтаніславГальчинський, виступаючи на кон-ференції, говорив, зокрема, пронеуявлюваність існування суве-ренної України в теперішньомустатусі. Натомість п. Ігор Лосів,доцент Києво-Могилянської ака-демії, наголосив: “Панславізм неє чимось особливим чи унікаль-ним. Попередник його — пангер-манізм — ганебно провалився.Зараз існує панарабізм. Але всіспроби арабів створити єдинудержаву провалюються. Росій-ський панславізм за 200 роківсвого існування не знайшов ніяко-го відгуку в Росії. Інтерес до пан-славізму з’явився в Росії в XVIIIст. під час “весни народів”. Алепанславізм не сприймається в ін-ших слов’янських країнах, позатериторією колишнього СРСР.

Шкода, що ми не можемознайти ніякого іншого досвідуоб’єднання України і Росії, окрімпоглинення України Росією. Та якби не було тяжко, треба йти на єв-ропейський ринок”, — зробив свійвисновок учений.

Майже два десятки виступівзводилося до одного: ми всі хоче-мо добра українському народу,але розуміємо його, це добро, по-різному. На цій ноті конференція йфінішувала. На жаль, у ній не взя-ли участь представники “Руськогоблоку”, хоч і були запрошені.

Оксана РУМЯНЦЕВА,м. Севастополь

КОНФЕРЕНЦІЯ

40% депутатів сьо-годнішнього парла-менту працювали у

ньому і раніше, 12,3%складу Верховної Ра-ди — працівники біз-

несу. У Радах поперед-нього скликання під-

приємців було менше.Що манить людей з

мобілками у будинокпід куполом, якщо зар-

плата нардепа, яказашкалює за

1000 грн., порівняноз їхніми прибутками —

Закінчення. Початок на с. 1

ЗІ ЩОДЕННИКА ГОЛОВНОГО РЕДАКТОРА

“СЛОВО Просвіти” ч. 22 (138), 30 травня — 6 червня 2002 р.

12 Погляд

Якщо сумління є мірою відповідальнос-ті, а почуття цноти, сором’язливості фор-мує сумління, то весілля було певноюкульмінацією в житті молодих людей, якіпіднімали до свого морального рівня в под-ружньому житті вже своїх спадкоємців.Життєві принципи наших пращурів, відшлі-фовані віками, були завжди в гармонії зісвітом надовколишнім, зі світом кожногосущого, що і гарантувало їхню довготрива-лість, і що необхідно нам зберегти.

Отже, народження людини — оспіва-не, возвеличене, піднесене до абсолюту,до самого Бога. Крик новонародженого не-мовляти сповіщає про свою присутністьна новому світі. Таїна народження — цетаїна самого життя. З материнського лона,з материнських вод, зі світу внутрішньогомікрокосмосу дитя виходить у безмежнийсвіт, у космос, і всі ті 9 місяців існування вматеринському лоні, коли нова істота про-ходить стрімкі еволюційні етапи, абиоформитись у людську сутність, з вели-чезною зовнішньою надчутливістю, ново-народжене з перших хвилин зазнає нечу-ваного тиску макросвіту космосу, атмос-ферного тиску, тиску фізичного світу, світузвуків, світу пахощів, світу світла і темря-ви, світу кольорів, світу тиші, світу дотиківрук, поглядів, нових оболонок, пелюшок,сповитків…

“ХТО ДАВ УСТА ЧОЛОВІКОВІ?”

З перших хвилин народження або жпереходження зовнішнього у внутрішнєвходить у легені повітря, а з ним входятьтонкі енергії. Так, світ перевертається, зірвивертається і фокусується, і вже немовлябачить не лише янголів, для нас незри-мих, а й обличчя, вірніше, очі рідних. І пе-редовсім — материнські…

Немовля непорочне, немовля чисте,немовля запахуще, проте воно вже зап-рограмоване своїм генетичним кодом напевну расову та етнічну приналежність.

У нього вже сформований на відповід-ну мову артикуляційний апарат, звуки рід-ної мови відлунюють з перших хвилин, ко-ли баба-повитуха промовляє до нього мо-литву, звуки — перші хвилі, які огортаютьйого. Це чутлива мембрана, яка озиваєть-ся своїм єством на рідномовне так само, які породілля-мати озивається душею на го-лос свого немовляти, розпізнаючи його го-лосок серед десятків інших. Власне, існуєродова, а відтак і етнічна забарвленість го-лосу, яку чують різнонаціональні матері,що одночасно перебувають в палаті дляпородільниць. Біблійна історія з пророкомМойсеєм є найпереконливішою ілюстраці-єю цього. Нагадаю вам цю повторювану вСвятому письмі історію. Про те, як “царЄгипетський, — цитую другу книгу Мойсеяза перекладами П. Куліша, — наказав ба-бам-повитухам єврейським (одна була наім’я Сифра, друга на ім’я Пуя): як бувати-мете в єврейських жінок, дак придивляйте-ся, коли син — убивайте, а дочка — нехайжиє. Та побоялися баби-повитухи Бога, іне чинили так, як повелів їм цар Єгипет-ський, а лишали при житті хлоп’яток”. “І по-велів Фараон усьому народові свойомусловами: “Усякого сина, що народиться вєвреїв, кидайте в ріку, а всяку дочку — до-глядайте”. І був чоловік із дому Левійового,і взяв собі жінку Левіївну. І завагоніла йуродила сина; бачачи, яке воно гарне, таї-лась із ним три місяці. А як несила буловже таїтися, зробила йому скринечку з ро-гожини, осмолила смолою та й поставиламіж осет уз беріг ріки”. “І спустилася дочкаФараонова купатись у ріці… І, вгледівшискриньку поміж осетом, послала рабиню івзяла її. Відтуливши ж, бачить немовля вскриньці, плачуче хлоп’ятко… І принеслийого до дочки Фараонової, і був їй за сина.І дала йому ім’я Мойсей, бо каже: з водивзяла його”.

Я не буду переповідати всієї другої кни-ги Мойсея, а лише зверну увагу на ту вель-ми суттєву обставину, як вихований прицарському дворі Мойсей запізнав і народсвій, і Бога свого, коли він після втечі пасвівці біля Божої Гори і в неопалимій купиніпобачив Бога і почув його голос: “Мойсею,Мойсею… Я Бог отця твого, Бог Авраамів,Бог Ісааків, і Бог Якова… І йди ж оце, пош-лю тебе до Фараона, щоб ти вивів народмій, сини Ізрайлеві з Єгипту”.

Так, жереб випав на того, хто і мови незнав до ладу: “Ой Господи. Не проречис-

тий я ні здавна, ні з того часу, як почав єсиглаголити рабові твойому. Ні. Покволий умові і тугоязикий”. Цей діалог є надзвичай-но важливим. І каже Господь Мойсеєві:“Хто дав уста чоловікові? Або хто сотво-рив німого, чи глухого, чи видющого, числіпуючого? Хіба не я, Господь? Оце ж іди,і я буду в устах твоїх, і навчатиму тебе, щотобі промовляти”.

Господь Бог вкладає в уста наші з пер-ших днів рідну мову. Так, ми запрограмо-вані ще в утробі материнській на неї, томукаже Господь Мойсеєві: “Я буду в устахтвоїх”. Тому і через тисячі літ євангелістпідтвердить: “В почину всього було Слово,і Слово було Бог…” Рідна мова перебуваєв нас, як передзнання, як генетичний код,як космічне явище… Рідне слово відкри-вається Мойсеєві. Цим словом він формуєнацію, цим словом він випробовує її впро-довж 40 років мандрувань в пошуках зем-лі обітованої, тобто Батьківщини, тобтосвого надійного підґрунтя… де перетнеть-ся Логос із Космосом.

МАТИ І ДИТЯ

“Ой ну люлі, люлі, Налетіли гулі, Та сі-ли на люлі, Сіли на воротях В червонихчоботях. Ворітечка скрип, скрип, Мале ди-тя спить, спить. Цитьте, гулі, не гудіть, Ма-ле дитя не будіть, Бо дитятко маленьке,Воно спати раденьке; А дитятко будеспать, Та не буде плакать. А, а, а”. Ці сло-ва наймиліші, і вони виповнюють житлолагідністю та урочистістю, ніжністю і цнот-ливістю. Поскрипує металевий гак під сво-локом, бринять вервечки, похитується ко-лиска, дитя дослухається до рідного голо-су, який входить у глибину його єства. Рід-ний голос, поєднаний з рідними звуками, зрідною мовою, голос неньки йде з глибинисерця… Це як молитва до Бога. Дитя і ма-ти, мати і дитя… Що може бути святішим,чистішим і неперевершенішим у своїй не-розривності і сполученості… Вічний сю-жет, що абсолютизувався в образі Пречис-тої Богоматері, яка тримає на руках СинаБожого... І кожна мати, яка тримає немов-лятко на руках, підноситься до цього абсо-люту. Ми не знаємо достеменно, яких ко-лискових пісень співала Діва Марія мало-му Ісусу у Віфлеємі чи Єгипті. Але ми дос-тоту знаємо, що Ісус говорив рідною ара-мейською мовою, що була поширена повсій Галілеї, хоча він знав і староєврей-ську мову, якою були написані книги Ста-рого Заповіту. Дослідник Біблії Генрі Гел-лей стверджує, що “Христос напевно знавгрецьку мову, бо в ті часи вона була уні-

версальною мовою і нею розмовлялазначна частина населення”. Він же і зазна-чає: “Мова Христа була прекрасна”… І ціл-ком логічно виникає запитання: а якою мо-вою звертався Ангел Гавріїл до Діви Маріїу галілейському місті Назарет, промовля-ючи: “Радій, благодатная, Господь із то-бою. Ти благословенна між жонами”. І до-дав: “Не бійся, Маріє, бо в Бога благодатьти знайшла. І ось ти в утробі зачнеш, і Си-на народиш, і даси йому ймення Ісус. Вінже буде Великий, і Сином Всевишньогозваний”. А Марія озвалася до Ангела… Яне буду переповідати цього визначальногодля майбутнього людства діалогу: звер-таю увагу лише на сам факт спілкування,аби виокремити з нього мовний аспект.Спілкування відбувалося рідною мовою. Ітут важливість полягає не лише в спокрев-ній спорідненості, а й у духовній, тобтомовній. Пригадуєте з Євангелія історію,коли одна жінка, побачивши Ісуса, вигук-нула: “Блаженна утроба, що носила Тебе”.На що Ісус відповів їй: “Блаженні ті, що

слухають Божого Слова і його бережуть”.Слухають і бережуть… Потрібно повторю-вати десятки разів “слухають” і “бере-жуть”…

Зрозуміла річ, що до поняття Божоговходить і така категорія, як “рідність”… Не-мовлята слухають колискові забавлянки,примовки. Вони слухають з року в рік. З ві-ку у вік: “Ой люлечки, люлі. Налинули гулі.Та й сіли на люлі. А люлечка хить, хить. Асиночок спить…” Цим колисковим тисячіроків. Мелодія їхня незмінна і поширенана весь масив розселення українців відДону до Сяну. Можна було б звернути ува-гу на звукосполучення, на численні аліте-рації, на звуконаслідування, можна було бзупинитися на асонансах цих творів, мож-на було б, слідом за В. Проппом, розгляну-ти структуру їхню, “комулятивність персо-нажів, педагогічну навантаженість, дієс-лівність форм, обмеженість епітетів, проа-налізувати ритмічність, милозвучність…”Мене ж цікавить аспект зовсім інший: “ІСлово було Бог”… Тобто природа самогоСлова, в зв’язку з чим я і апелюю до Свя-того письма. Ісус сказав, що зерно Царс-тва небесного є Слово Боже. Душа моженародитися для Царства Божого тільки ізсім’ї цього Царства, тобто Слова Божого.“Не хлібом самим буде жити людина, алекожним словом, що походить з уст Бо-жих…”

Забуття рідної мови, відкидання віднеї, зречення її, — це в метафізичному ас-пекті ще значніше, аніж просто зрада роду

свого, це споневаження самого Бога. “Ко-ли я молюся чужою мовою, то хоч дух міймолиться, та розуміння моє залишаєтьсябез плоду. Що мені робити? — питає свя-тий апостол Павло в посланні до корин-фян. І відповідає: — Буду молитися духомта молитимусь і розумінням”. Це розумін-ня і цей дух входять в немовля з першиххвилин його земного виміру, коли над нимнахиляється його рідна ненька, приспівую-чи: “Ой ходить сон коло вікон, А дрімотаколо плота. Питається сон дрімоти: — Деми будем ночувати? — Де хата тепленька,Дитятко маленьке, — Там ми будем ночу-вати, Мале дитя колихати…”

ДУХОМ ТА РОЗУМІННЯМ

Нам необхідно молитися духом та ро-зумінням, тобто рідною мовою, коли мо-литви йдуть із глибини серця, коли Гос-подь нас чує і допомагає. І слово ріднепереходить з вуст в уста від матері до не-мовляти, від батька до сина, від ніжно-пес-тливих інтонацій до категоричних, як запо-віді Божі: “Шануй батька твого і матір твою— і добро тобі буде, і довго житимеш наземлі; не вбивай; не чини перелюбу; некради; не свідчи неправдиво проти ближ-нього твого; не жадай нічого того, що на-лежить ближньому твоєму”.

Слово субординоване завдяки суфікса-ції: малий, маленький, малесенький, ма-нюнький, манюсенький, манюнечкий, ма-нюсюсінький, манюсюсіньочкий, преманю-сюсенький і т.д. Мова достосовувалася додіток, до різних вікових категорій дитячих:одна для тих, що лише повзають, для тих,хто робить перші кроки, для тих, хто вжесамостійно відчиняє двері, для тих, хто вжевиходить за поріг свого дому… Але найвра-жаючим феноменом української мови є те,що існувала та й існує подосі окрема дитя-ча мова, зі своїм двоскладовим словником:ки-ця, мо-ня (молоко), ки-ка (м’ясо), пи-па(вода), жи-жа (вогонь), па-па (хліб), ко-па(картопля), ля-ля, ця-ця, дю-дя (холод), сю-ся (гуска), цю-ця (собачка), ке-тя (цукерка).Цю дитячу мову дуже швидко дитина опа-новує, поступово наближаючись до най-тяжчого звукового бар’єру-літери — звуку“р”… Кожен з нас може пригадати, як тяжкодавався цей звук.

Тому і привчали нас до забавлянки зсамого малечку: “Сорока-ворона на при-пічку сиділа”… Там літера “р” бринить яквервечка.

Ця паралельна адаптована дитяча мо-ва вказує на глибинні лексичні шари укра-їнської мови часів неоліту і на еволюціюмови завдяки суфіксам і префіксам, які,зрозуміла річ, мають пізніше походження.

Ко-ко… Серед словника дитячої укра-їнської мови, до якого входять найближчіпредмети, рослини, тварини з оточуючогосвіту, як наприклад: кі-тя (квітка), ми-ня(теля), льо-ля (сорочка), тю-тя (курка), бу-ця (баран), ко-ко (яєчко) посідає особливемісце. Це його, яєчко, намагається схопи-ти дитяча ручечка, але пальці не спро-можні вловити, бо воно завелике, вонокрутиться, воно гладеньке, воно — заво-рожуюче довершене в своїй формі… Йогопотім пофарбують в червоний колір, йогорозпишуть і воно стане писанкою з таєм-ничими візерунками, з мовою знаків та ко-льорів, що йдуть до нас із далеких віків.Золоте яєчко, писане яєчко, в ньому, як і вмові та фолькльорі, закодовані доісторич-ні знання. І до них потрібно підібрати клю-чі, аби розпізнати основи української мен-тальності. Словник дитячої мови не вель-ми великий за обсягом, але він був міс-тком до мовного материка. Його обсяг бувзумовлений не лише ощадливістю, а йспроможністю малятка опановувати цеймасив, масив рідної мови. “Пізнання нав-колишнього світу, — як зазначають дослід-ники дитячого фольклору Г. Довженок таК. Луганська, — іде паралельно з форму-ванням основ дитячого світогляду”. Дварізновеликі світи оточують дитину: світ на-довколишній і світ мови. І їх необхідно по-єднати. Ця точка схрещення чи ідентифі-кації відбувається в свідомості. Саме з тиххвилин починає формуватися і національ-ний світогляд, і національний характер,коли відбувається ототожнення слова іпредмету. Для чіткішої фіксації в свідомос-ті того чи іншого об’єкту застосовуєтьсяприйом повторювання: “Летіла пчола колочола — бумц! Летіла оса коло носа —бумц! Летіла мушка коло вушка — бумц!Летів жук, в оцьо — бух!”.

Далі буде.

Продовження. Початок у ч. 39 (2001 р.), ч. 2,7—9,11, 13—18, 20, 21 (2002 р.)

ч. 22 (138), 31 травня — 6 червня 2002 р. “СЛОВО Просвіти”

25Очевидець і

Структура Україн-ської Повстан-ської Армії була

збудована за терито-ріально- ієрархічнимпринципом на підставічітких організаційно-статутних положень.Уся територія, на якійдіяла УПА, була розді-лена на реґіони діяль-ності (військові округи— ВО). Кожна округамала командира вій-ськової округи, полі-тичного референта ігосподарчого рефе-рента.

На території відпо-відної округи діяла гру-па, тобто потужне вій-ськове з’єднання, щоза кількістю відповіда-ло стрілецькій дивізії.Наприклад, на теренахЖитомирської областіпротягом серпня-лис-топада 1943 року діялагрупа “Тютюнник”. Ше-фа військового штабугрупи призначав ко-мандир ВО.

У складі групи дія-ло кілька загонів (пол-ків), кожен з яких мавпо кілька куренів (у пе-рекладі на сучаснуструктуру — батальйо-нів), що складалися ізсотень. Сотня була ос-новною, найбільш оп-тимальною бойовоюодиницею — достат-ньо чисельною для на-несення відчутних уда-рів і протистояння ве-ликим підрозділам во-рога, а водночас не на-стільки великою, щобце стояло на перешко-ді мобільності та опе-ративності виконанняпоставлених завдань.

У кожній сотні налі-чувалося по кілька чотчисельністю 30-40 бій-ців; чота мала в своє-му складі в середньо-му по три рої. Для ви-конання розвідуваль-них і диверсійних зав-дань створювалися та-кож боївки.

Боївка — наймен-ша бойова група бійцівОУН-УПА — складала-ся із кількох осіб: 3–5,зрідка — до 10, тобтоза максимальною чи-сельністю відповідалароєві. Деякі боївки пе-ребували на напівле-гальному становищі:удень — звичайна, наочах у всіх, праця в по-

лі, на обійсті; уночі —час від часу — участьу бойових операціях.

Така організаціяпартизанської бороть-би виникла в конкрет-них умовах гітлерів-ської, а потім москов-сько -більшовицькоїокупації, тобто в умо-вах, коли Українці, пе-ребуваючи у ворожомуоточенні, змушені булиприховувати своєпрагнення побудуватисамостійну УкраїнськуДержаву.

Совєцька комуніс-тична (а по суті — ста-лінська, тобто фа-шистська) пропагандавід 1943 року і аж до-тепер змальовувалаборців за волю Україниу найчорніших фар-бах, приписуючи бій-цям ОУН-УПА найо-гидніші вчинки, яких тініколи не здійснювали.

Благородні слова— бандерівець, самос-тійник, націоналіст —були перетворені наідеологічній кухні ЦКВКП(б) у Москві налайку, використовува-ли ці слова для озна-чення “врагов совєц-кой власті”; тієї влади,у якій насправді ніхтоне слухав порад (совє-тов) народу, бо все ви-рішувалося за вказів-кою “наймудрішоговождя”.

Саме за його вка-зівкою було створено всистемі НКВС загони“ястребков”, котрі дія-ли у формі і під вигля-дом бійців УПА, від-значаючи свої “бойовідії” нечуваними звірс-твами проти мирногонаселення західнихобластей України.

До будь-якого се-ла, хутора, оселі, запі-дозрюваних у зв’язкахіз бандерівцями, ври-валися серед білогодня озброєні “ястреб-ки” і вчиняли жорстокукриваву розправу, нежаліючи навіть дітей.

Продовжуючи ак-тивну партизанськуборотьбу проти мос-ковсько-більшовиць-ких окупантів у себевдома і не бажаючинаражати на небезпе-ку мирні оселі, в якихзалишилися жінки і ді-ти, командування УПА

наприкінці 1945 рокуприймає рішення промасове будівництвосхронів.

Якщо криївка (відслів укритися, схова-тися) влаштовувала-ся як тимчасове укрит-тя, переважно на по-верхні, то схрон мавзнаходитися під повер-хнею землі і викорис-товувався як місцетривалого, стаціонар-ного розташуванняпідрозділів, штабів,госпіталів, друкареньтощо. Схрони — цесвідчення і форма бо-ротьби титульної Націїпроти чужоземних за-гарбників, окупантів.Схрони — це, знач-ною мірою, символ На-ції, переконливий до-

каз її нескореності, са-мовідданості, високогорівня організованості ідисципліни в лавахОУН-УПА.

Невеликі схрони(найчастіше — для бо-ївок, зв’язкових, розмі-щення провіанту і аму-ніції) звичайно являли

собою одноповерховіприміщення на 5-6осіб, заглиблені накілька метрів нижчеповерхні землі. Буду-валися й “двокімнатні”(інколи — глибокі дво-поверхові) схрони, атакож невеликі блінда-жі неглибокого заглиб-лення на кільканад-цять осіб.

Протягом 1945-1946 років у Прикар-патті і Карпатах булозбудовано близькодвохсот підземнихсхронів, а серед них івеликі бункери. При-кладом зазначенихможе слугувати під-земний бункер-шпи-таль на 19 ліжок дляпоранених, з підсобни-ми приміщеннями,операційною, кухнею ітуалетом, водогоном іканалізацією, що йогозбудувала чота ЮріяБорця-Чумака ранньоїосені 1946 року на горіХрещатій.

Місце для цьогошпиталю було обранокомандуванням післядокладного аналізутенденцій і оцінки пер-спектив ведення вій-ськових операцій. ГораХрещата, що на тери-торії сучасної Польщі,в Бещадах, недалековід місця, де сходятьсякордони України, Поль-щі і Словаччини. Її ви-сота — 997 метрів. Усеми кілометрах від неї— містечко Душатин наберезі річки Ослави,яка впадає у повново-дий Сян.

Основна проблемасхронів, а особливо,бункерів — збережен-ня конспіративності заумов переміщення лю-дей у районі їх розта-шування. Маскуванняпідходів і входу, лока-лізація небажанихсвідків і свідчень (димувід кухні, звуків, запа-хів тощо), дотриманнясекретності під час пе-редавання інформації— усе це вимагає нетільки організаційноївправності і дисциплі-ни, а й відпрацюванняпевних навичок пове-дінки.

Особливих навичоквимагало користуван-ня схронами в зимовийперіод, коли вже випав

сніг. Проте бійці УПАнастільки майстерноволоділи технологієюконспірації і маскуван-ня, що це давало їмможливість користува-тися так званими зимо-виками, тобто схрона-ми на зимовий період,не припиняючи парти-занських дій.

Ця публікація —лише невеличка дани-на шани сотням тисячбезіменних бійців, якісвідомо віддали своєжиття за волю України,воюючи в рядах Укра-їнської ПовстанськоїАрмії. Їх високий патрі-отизм і самозреченняв ім’я Бога і Україн-ської Державності є чине єдиним прикладоммасового героїзму Ук-раїнської Нації в ХХстолітті.

Але річ не тільки угероїзмі в минулому,вартому гідного вша-нування з боку вдяч-них нащадків. Судячиз повзучої деукраїніза-ції і багатоаспектноїросійсько-імперськоїекспансії в Україну, те-ма схрону, очевидно,не тільки не втратиласвоєї актуальності, а йстає дедалі важливі-шою на порядку ден-ному існування Україн-ської Держави.

Бо від того, щоМосква веде “мирну”, ане відкриту війну про-ти України, вона не пе-рестала бути війною;загарбання, яке відбу-вається на нашихочах, не перестало бу-ти загарбанням, а оку-паційні війська на те-риторії України не змі-нили своєї антиукраїн-ської доктрини.

Зрештою, очевидніантиукраїнські акцентиу задемонстрованому10 травня 2002 року потелеканалу “1+1” су-часному російськомуфільмі “Брат-2”, в яко-му один з головних ге-роїв називає всіх Укра-їнців бандерівцями (нев справжньому, а влайливому москов-сько-імперському ро-зумінні цього поняття)— характерне томупідтвердження.

Роман ЗАПОЛЬСЬКИЙ

Криївка, боївка, схрон… Мало хто з сучасних юна-ків вживає цих визначень, а тим більше, достосовуєїх до власної особи. Навіть у нинішньому Україн-ському війську досвід діяльності боївок із застосу-ванням схронів не є предметом практичного засво-єння.

А шкода, бо цей досвід, чого доброго, може щестати у нагоді в Україні, так само, як був широко ви-

РЕТРОСПЕКТИ-ВА І ПЕРСПЕК-ТИВА СХРОНУ

Підземний бункер-шпиталь на горі Хрещатій. Збудований чотою Юрія Борця-Чумака 1946 року

…Війна провадиться в інтере-сах імперіалістичних хижаків, щохочуть коштом інших народів і чу-жих земель поширити свої впли-ви… Війну провадять партійні клі-ки за те, щоб могли вдержатисяна поверхні політичного життя…

Воєнна хуртовина не оминулатакож і українських земель. Знай-шлося багато охочих “визволити”нас, або “освободити” нашу зем-лю від її багатств. Розстрілами ти-сяч невинних людей, вивозами нахолодні Соловки чи Сибір позна-чили вже на Україні своє “осво-бождєніє” червоні московські ім-періалісти — большевики.

В українського селянина на-сильно виривали його просякнутукров’ю і потом землю й увесь до-робок, а самого гнали на голод-ний пайок до колгоспу, де він небув уже вільним господарем, алише рабом-невільником під на-гаєм посіпаки.

…Московський імперіаліст,незважаючи ні на що, не хоче роз-лучитися з думкою про пануваннянад Україною. Кровожерний сат-рап Сталін висилає на наші землі

банди грабіжників, бандитів. І ос-танню одежину, останній шматокхліба, що наш селянин заховавсобі перед окупантськими банда-ми Гітлера, забирають “герої” —“червоні партизани”. Вони ще ма-ють відвагу називати себе “народ-ними месниками”! Щоправда,мстяться вони, але не за кривдинашого народу, тільки над нашимнародом…

Вроджена ненависть Москвидо України каже москалям мсти-тися над нашим народом за їхнійнижчий культурний і духовний рі-вень. Бо таке обходження можнабуло побачити лише у напівдиких,здеморалізованих племен азій-ських кочовиків. Червоні бандитисвоїми “подвигами” тільки нара-жають населення на помсту з бо-ку німців, але в жодному разі йогоне боронять. Вони нищать кра-щих синів України — самостійни-ків.

…Гітлер і Сталін дуже добрезрозуміли, що не зможуть вдер-жатися на Україні, поки не злікві-

дують останнього свідомого укра-їнця — самостійника.

…Ми боремося за визволен-ня нашого народу й тому нашавійна є священна. Ми не банди-ти, не диверсанти, як це нам за-кидають німці й більшовики з їхзавушниками. Ми боремося нарідній землі і в обороні прав на-шого народу. Ми несемо високоПрапор Самостійної Соборної Ук-раїнської Держави. З усякимибезхребетниками і прихвоснямимосковського або німецького ім-періалізму нам не по дорозі.

Досить неволі! Досить зну-щання і наруги! Годі вже терпіти!

ХОЧЕМО ЖИТИ ВІЛЬНО!Хочемо вільної, ні від кого не

залежної, Української Держави.Хочемо самі дбати про своє

життя, про свою землю і про своїпорядки.

Хочемо, щоб український на-рід був господарем, а не найми-том на своїй землі…

З відозви штабу групи “Озе-

ро” УПА до українського населен-ня із закликом до боротьби проти окупантів за україн-

ську державу. Травень, 1943 р.

ДІЇ ВІДДІЛУ УПАзагону “02” — групи “Озе-ро” в районах Житомир-ської області (фрагмент зві-ту від 27 грудня 1943 р.)

...Стан Червоної Армії. Со-вітська армія здеморалізована,голодна, обдерта до краю. Бійці ікомандири міняють все на горіл-ку. Були часті випадки, що за го-рілку молоді хлопці діставали гра-нати, кріси і інший виряд. Коман-дний склад переважно зложенийз москалів. Вони в жахливий спо-сіб поводяться з рядовиками, що... бійці падали з утоми, а коман-дири купали їх ногами і казали:“Должен ити без никаких разгово-ров”.

Після заняття терену на чет-

вертий день переводять мобіліза-цію від 16 до 55 років. Залишаютьтільки калік. Після переслуханнямобілізованих у відділі НКВС від-силають їх на передову. Москаліговорять: “Довольно ми уже наму-чились за вашу Україну, ви жилидва года спокойно, а тепер до-вольно з вас. Ви должни ити напередовую фронта, чтоби иску-пить долг, наложений на нас Со-вєтским Союзом”.

…Населення незадоволенебільшовицькою дійсністю. Волілиб навіть, щоб були німці, як чер-воні. Невдоволення це основанена тому, що большевики зразумобілізують чоловіків на фронт, ав їхніх жінок забирають всі запасита худобу, яку придбали на зиму.Червоні на постої забирають усе,говорять: “Ми воюємо, нам усеможна”.

*) Літопис УПА, Нова серія, Том2. Волинь і Полісся: УПА та запілля1943-1944. Документи і матеріали,НАН України та ін., Київ-Торонто,1999, с. 577–579, 650–652.

Чумак же далі роздумував над тим, що маєсказати воякам. Багато з них уже мали за со-бою чотири роки служби в УПА, і підхід до них,як до новаків, був би помилковим, а то й непра-вильним.

Про ідею говорити їм немає потреби, боце такі хлопці, котрі у разі поранення дострі-лять себе, щоб не потрапити до рук ворога йпід тортурами не зрадити друзів.

…Маючи практику в будуванні бункерів, адо того перебуваючи раніше в підземномушпиталі, Чумак хотів спорудити цей шпи-таль якнайвигідніше (…) Тут можна було роз-міщувати людей. Під цим оглядом (…) теренсотні Громенка мав куди краще забезпечення,бо посідав десятки готових бункерів.

Борець Юрій. У вирі боротьби. — К.: На-укова думка, 1993. — С. 128–131.

ХТО МИ І ЧОГО ХОЧЕМОДОКУМЕНТИ

ч. 22 (138), 31 травня — 6 червня 2002 р. “СЛОВО Просвіти”

13Молода країна

Зовнішність у підлітковому віцізмінюється дуже швидко, змінюєть-ся природно, але її власник, очевид-но, майже не помічає цього, перет-ворюючи свій фізичний розвиток натрагедію. Сприймати зовнішністьпросто як оригінальність, неповтор-ність людини, як власний образ нетак просто. Середовище дорослоїнетерпимості, яку зустрічаємо накожному кроці, зрештою, не сприяєцьому, нівелюючи цінність людини.

Агресія підлітка до інших (чи досебе) від власної незадоволеностісвоєю зовнішністю інколи досягаєкрайніх форм, і цю агресію, на жаль,здатна викликати лише несхожістьна інших. Примітивний приклад —симпатична дівчина, яка розвиваєть-ся найшвидше від усіх у класі. Найс-трункіша фігура і найвищий у класізріст можуть спричиняти у неї глибо-кі комплекси. Тому вона виходить додошки, горблячись, а кожен вихід —то стрес. У підсвідомості, до того ж,можуть маячити вигуки однолітків“Каланча!”, не надто етичні заува-ження учителів про її “колесисту”спину, більш уважні, але не меншнастирливі нагадування матері…

Повернемося до “стандартів”зовнішності. Звідки вони беруться?Хто вигадує ці рамки краси і потвор-ності? Чи не такі ж люди, як ми?Можливо, вони хочуть переконатисвіт, що найкраще відчувають і розу-міють красу, або навіть самі є най-досконалішим її втіленням? Може,стандарти нам нав’язують рекламнідіячі, бізнесові люди, які отримуютьприбутки від того, що ти сідаєш начергову модну (чи шкідливу) дієту,купуєш якийсь “суперефективний”засіб покращення свого вигляду (відкремів до пластичних операцій)?Окрім того, з екрану на нас дивлять-ся люди, над зовнішністю яких пра-цювали безліч спеціалістів і неспеці-алістів, що накладали на шкіру купушарів різного “мастила”, подовжува-ли вії, робили ціле кіно з волоссям(перуки й інше), а головне — над ци-ми “суперлюдьми” працювавкомп’ютер…

На дії та думки ровесників люди-на реагує завжди найвразливіше, за-буваючи, що часто критика оточення(особливо у підлітків) — це простозаздрість. А суто підліткові комплек-си? Так, багато дівчат і юнаків боліснореагують на появу прищів, вугрів; як-що юнаків дратує відсутність волоссяу певних місцях свого тіла (як у до-рослих чоловіків), то у дівчат, навпа-ки, викликає паніку оволосіння.

Зовсім не обов’язково вдаватисядо пластичних операцій, експери-ментуючи із зовнішністю, здоров’ямі самою природою. Можна експери-ментувати й простою зміною одягу,зачіски, навіть стилю життя. Одяг ізачіска, очевидно, можуть підкрес-лити “родзинки” нашої зовнішностічи характеру, можуть і приховати те,що змушує нас комплексувати.

Олександр СОЛОНЕЦЬНаталія ПОПОВА

ÍÅ ÑÓÌÓÉ,ÑÒÀÍÄÀÐÒ —ÍÅ ÂÐÎÄÀ

Кажуть, що врода — не голов-не. Але іноді складається вражен-ня, що життя більше посміхаєть-ся вродливим. Підлітки, очевид-но, — найбільш залежні від зов-нішності, адже це практично єди-не, що презентує їх у доросломусвіті. Не дивною тому є і надмірнасамокритичність дітей до своговигляду, коли глобальними є на-віть звичайні життєві проблеми,коли так часто душу й тіло атакуєдепресія.

ÑÅÊÑ ÍÀËÅÆÈÒÜ ÑÈËÜÍÈÌ Учені ідентифікують перші

захворювання на СНІД у Аф-риці 1959 року, Північна Аме-рика зіткнулася з груповимивиявами СНІДу в 1981 році,1983 року в Парижі відкрито

ВІЛ, що спричиняє цю хворо-бу,

у 1985-му ВІЛ/СНІД поши-рився вже в 40 країнах світу.

Сьогоднішня офіційна статис-тика — 36 мільйонів ВІЛ-інфі-кованих і 16 мільйонів помер-лих. Найвищі темпи поширен-

ня — в Україні…Молодь — найбільша група

ризику. По-перше, сексуальнежиття прихильніше як до мо-лодих, так і до ВІЛ/СНІДу. По-друге, наркомани починають ізакінчують теж, як правило,

молодими. По-третє і по-енне,людина хоче всього і одразу…

Інтелектуальну еліту кинутона приборкання епідемії і поряту-нок молоді, людства. Десятки ро-ків, десятки мільярдів доларів ігривень витрачається на лікуван-ня і профілактику СНІДу. Плане-та насичується суперсучасними ісупердорогими ліками, контра-цепцією. Молодь із соціальнихроликів телебачення, з біґбордівуже віднайшла начебто рятівнуформулу. Презерватив — без-печний і вільний стиль життя, двав одному. Це доступне майжевсім, це “вживають” майже усі,але кількість жертв вічної Венеричомусь не зменшується — навпа-ки.

Високі уми борються протихвороб. Як не абсурдно, це щеаж ніяк не означає боротьбу заздоров’я. “Причина ж — перше, ане наслідок” — виправдовуються

медики. А у цьому постмодерно-му “вільному” світі є немодним іпримітивним навіть говорити пророзпусту у всіх різновидах тажанрах. І не дай, Боже, “нетоле-рантності” до когось! Гуманно за-безпечуємо їх наркотиками, пар-тнерами, шприцами і голками,аби кайф був не останнім, ладнівласноруч “озброювати” презер-вативами дітей від народження,пропагуючи “вільний, але безпеч-ний секс”, — тільки б не обмежу-вати фізіологічну свободу люди-ни. Цей гуманізм вважаєтьсянайвищим добром нашого над-розумного, надрозвиненого світу:називати речі своїми іменами —нерозумно, говорити про мораль— аморально (ображаєш люди-ну).

Якось дивно і смішно (?!) чути

сьогодні проморальну цін-ність того ж та-ки сексу. А тимчасом Церква(Костел, Ме-четь чи Сина-гога) тисячо-літтями пропа-гують цноту,говорячи просекс як не-від’ємний еле-мент щасливо-го шлюбу, щозміцнює кохан-ня і породжуєнове життя. Єсьогодні і гро-мадські органі-зації, котрі упрофілактиціВ І Л / С Н І Д увибрали мето-дику утриман-

ня від сексу до шлюбу. У Північ-ній Америці і Європі ця ініціативавже набуває найбільшої попу-лярності серед профілактичнихзаходів. У нас підліткове утриму-вання, очевидно, — екзотика,розмови про фізіологічну і психіч-ну шкоду ранніх сексуальнихзв’язків сприймаються або якстаречий маразм, або як релігій-ний фанатизм. Щоправда, пос-тійно напружує страх “підхопити”СНІД, сифіліс, інші “подарунки”Венери, страх завагітніти — алене зупиняє… Спочатку секс стаєзвичайною розвагою, потім —вульгаризується і втрачає будь-я-ку красу і цінність. Варто лишеподивитися на тризнакові розпи-си на стінах шкіл, будинків, гро-мадських вбиралень…

Виконавчий директор органі-

зації “Молодь на розпутті” (котратеж пропагує секс у шлюбі) ПітерКотелес вважає, що нереальнопереконати більшість наших під-літків утримуватися до шлюбу, боце — зміна характеру. І хоч гро-мадська структура підготувала ти-сячі викладачів навчального курсу“Життя на розпутті” у 45 країнах (вУкраїні — 1700), — єдиною краї-ною, де вдалося призупинититемпи поширення СНІДу, є афри-канська Уганда. Як запевняє Пі-тер Котелес — саме завдяки то-тальній пропаганді здорового спо-собу життя та утримування віддошлюбних статевих стосунків;там “нове покоління виробилосильний характер із стовідсотко-вою гарантією уникнення такихпроблем як СНІД”.

Але вчасно дати дитині ін-формацію про секс — теж, вияв-ляється, нетолерантно і амо-рально, особливо там, де його“ніколи й не було”. Сексуальнікомплекси дорослих примушу-ють подекуди сприймати статевукультуру підлітка як розбещення.Таким чином, секс постає як “тва-ринний інстинкт”, тілесна необ-хідність і насолода, що сором’яз-ливо приховується або розпусновиставляється…

В іншому випадку, на щастя,його ще називають цінністю, сим-волом кохання, шлюбу і любові,називають ті сильні і здорові ха-рактери, яких Бог навчив любитираз і назавжди…

Олександр СОЛОНЕЦЬ

Краса і чистота

Фото Пе

тра Гончара

Зовнішній вигляд,одяг — часто є формоюпротесту, вираженнямжиттєвої позиції або,зрештою, звичайним ба-жанням “пограти увар’ята”. Тому не дивуй-теся, коли побачите “над-то сучасно” і не надто до-речно зодягнену молодулюдину. Побажайте їйдоброго здоров’я…

У підлітків поняття“зустрічати за одягом” —інакше, ніж у доросломусвіті. Воно ж, як правило,— позасоціальне і відоб-ражає певний стиль,“імідж” людини. Дітиська“нових українців” полюб-ляють, наприклад, різні“бомжовські” штучки,“понти”, “викрутаси” аль-тернативи й андеґраунду,часто тим протиставляю-чись несправедливостіБога-Грошей. Але умов-ність такого іміджу впира-ється в уміння батьків пе-реконати дитя у найви-щості і найсправедливі-шості своїх ідеалів. Спра-цьовує батьківський авто-ритаризм, з іншого боку— “твердолобість” дітей.Коли ж вдається дитинупереконати, що твої грошіі стиль життя — чесні,осяяні талантом та Божимпровидінням, коли вхо-диш у нормальний кон-

такт з нащадком — немаєпроблем. Юний “сноб”стане у всьому наслідува-ти “предків”, одягаючисьяк падишах, або — якскромний і геніальнийбуржуа…

Діти пролетарів тежчасто “косять” під альтер-нативників-неформалів,але — з іншої причини.Вони просто ненавидятьсвітоустрій, який довів їхдо “болота”, і одягом (як іповедінкою) демонстру-ють протест цьому. Або жкидаються у раціональнерусло і готові на будь-якіжертви та протистояння,щоб стати схожими наюних буржуа, у всьому їхнаслідують, прагнучи несправедливості, а місцяпід сонцем.

А ще юні серця і голо-ви захопилися усілякими,уже згаданими, світогляд-ними течіями. Неформа-лами можна називати усіх— від “толкієністів” до“скін-хедів” (бритоголо-вих). Одяг і зовнішній виг-ляд, зрозуміло, найпершеідентифікують їх: а’ля ли-царські, гоблінські, тролів-ські обладунки і лахміттяпослідовників Толкієна;прикиди (зачіски) “коле-сом” панків; металеві ак-сесуари (ланци та інші) натілі металістів і рокерів,

одяг яких обмежуєтьсяфантазією чорної шкіри;голена голова та мілітарнівибрики в одязі скін-хедів;пацифістський образ іздовгим, розпущеним во-лоссям хіппі, що полюб-ляють прості, натуральнітканини із неяскравим за-барвленням… Усе це —згадані різновиди протес-ту й “оригінальності” під-літків (менше — дорос-лих).

Є ще діти суспільства,тобто “нормальні” люди.Багато серед них з інтелі-генції, основна маса —вихідці із так званого “се-реднього класу”. Це під-літки та молоді люди, яківідразу зробили ставкуна свій “талант і працю”.Саме тут ситуація обу-мовлює стиль і настрійодягу, саме тут одяг моженайкраще виявити свобо-ду і характер людини.

Мода і кумири у світікіно й шоу-індустрії — тежаргумент стилістики мо-лоді. Особливо для юнихпанянок, що прагнуть як-найбільшої уваги й сим-патій юнаків, керуючисьтаємним, але сильнимматеринським інстин-ктом. Жертви невинногофлірту і романтики зако-ханості часто готові поса-дити на голодну пайку

батьків, пожертвуватиусім, створюючи у погоніза “модою” образ добра,краси, любові та щастя.Немалі гроші батьків (як-що такі є, звичайно) ідутьу кишені славетних і буль-башкових модельєрів, ви-робників одягу та парфу-мів, у салони природноїта хірургічної краси. Мо-лоді панки (наголос на ос-танньому складі) праг-нуть, у свою чергу, вигля-дати принцами-спадко-ємцями, але зовнішністьдля них — річ не першо-рядна. (Недарма ж на-родна приказка глаго-лить, що чоловік має бутитрохи красивішим за мав-пу). У наших парубків напершому місці — високітехнології (ПК, ігрові га-люцинації, світова паву-тина, мобілка і пляшкапива), ще — спортивнаконфігурація тіла, бритаголова, десяток доларів укишені, філософія (вчас-но впасти на “дзен”),

знання кількох іноземнихмов і кількох конфігураційкохання.

Панни (наголос напершому складі) — іншасправа. Удень — “максі”,ввечері — “міні”, в проце-сі — “дудочки”, після —“кльош”. Ім’я якоїсь “зір-ки” під серцем чи на зад-ній кишені вражає, щебільше — приколи і стьо-би, кредо — написи наодязі. Останній кайф,очевидно, — верески йінтимні шепотіння пер-ших модельєрів (україн-ські аси моди почали на-віть відсувати закордон-них).

Але сезон і погода —найперші диктують вбран-ня як для молодих, так ідосвідчених. Наразі — лі-то, що одягу просто нетерпить. Панни отримаютьчергову нагоду підкресли-ти свою красу й тепло,панкъ — свою розважли-вість та інтелект. Зрештою,кожному — своє…

БРИЛІ, ШОЛОМИ, ЛАНЦИ ЧИ КРАВАТКИ:ВПАСТИ НА ДЗЕН ЧИ НА ФЛІРТ?

Очевидно, що одяг оцінюєть-ся конкретною ситуацією. У ку-пальному костюмі навряд чи до-цільно відвідувати оперний те-атр, як і приходити у вечірній сук-ні чи костюмі на збіговисько пан-

ків чи хіппі. З іншого боку, багатощо визначають підліткові захоп-лення і світогляд. Абсурдністьсьогоднішньої “свободи” поля-гає в тому, що юні створіння зне-важають усілякі там етикети, пра-

Фото О. Ващенка

ч. 22 (138), 31 травня — 6 червня 2002 р. “СЛОВО Просвіти”

7Події, факти,

Павло МОВЧАН, голо-ва ВУТ “Просвіта”, народ-ний депутат України:

“Як християни, ми мо-жемо лише порадіти заЦеркву Московського Пат-ріархату в Україні. У нихусе добре: керівництво Ук-раїни віддало їм найбільшіукраїнські національні свя-тині і продовжує віддавати,нинішня влада створює їмрежим сприяння для ве-дення будь-якої діяльностіна території України, пра-воохоронні органи не по-спішають захищати праваукраїнських громадян, як-що ці права порушуютьсяпредставниками МП.

Упродовж тривалогочасу ми бачимо, що ниніш-нє керівництво нашої дер-жави проводить політикуадаптації України під Ро-сію. Однією з головнихопорних точок цієї політикиє московське православ’яв Україні.

Церква — це не абс-трактна космополітична ка-тегорія, а конкретна — на-ціональна. Святий апостолПавло у своїх листах звер-тався не до християн уза-галі, а конкретно до євреїв,тесалоничан, римлян, ко-ринфян тощо. Проте жоднанаціональність не має яки-хось переваг у ЦерквіХристовій. Усі сувереннідержави є канонічними ітак само канонічними є їхніЦеркви.

Кожна держава світу пе-редусім дотримується наці-ональної ідеології, висува-ючи на передній план влас-ні національні інтереси, зок-рема й релігійні. Ми шанує-мо права віруючих МП, але

ми також вимагаємо шану-вати права віруючих Україн-ської національної Церкви.Бо, якщо називати речі сво-їми іменами, тоді те, щосьогодні чинить МП в Украї-ні, — це справжній ідеоло-гічний тероризм”.

Максим СТРІХА, керів-ник програм Інститутувідкритої політики:

“Церква не повинна бу-ти політичним чинником.Вплив московської Церквина Україну є складовимелементом плану, який яназвав би “Государство Ук-раіна”. РЦ МП — це потуж-ний фактор реалізації ро-сійських імперіалістичнихзазіхань. Тенденції, що їхвиявляє МП в Україні, є ду-же небезпечними. МП ведев Україні антиукраїнськуідеологічну роботу, зокре-ма переконуючи паству втому, що УПЦ КиївськогоПатріархату виникла нахвилі націоналістичногоекстремізму у перші рокинезалежності. До того ж,після 1994 року позиція ке-рівництва Української дер-жави стала відверто нега-тивною по відношенню доУПЦ КП, а Печерська Лав-ра, яку заполонили монахи

з Росії, стала осередкомантиукраїнської пропаган-ди і агітації.

Усі національно свідоміхристияни України повинніоб’єднатися, щоб не допус-тити міжконфесійного кон-флікту в гарячій формі”.

Олег СОСКІН, дирек-тор Інституту тран-сформації суспільства:

“Уже скоро десять роківяк рухаємося по хибномуколу, наступаючи на ті саміграблі компромісів і посту-пок щодо нинішньої влади,яка залишилася атеїстич-ною, а по суті — сатанин-ською. Брехня, злодійство,кримінал, великомасштаб-ні крадіжки і загарбання на-родного добра високимипосадовцями стали, нажаль, нормою і не маютьнічого спільного з наукоюІсуса Христа, який навчав:“Я — дорога, правда і жит-тя”.

Нинішня виконавчавлада давно стала на шляхнеправди, а тому фактичнонічого не робить для будів-ництва Нації і Держави. ВУкраїні щорічно помираєблизько мільйона осіб, анам підкидають ідеї заве-зення іммігрантів. І це не

тільки теорія, бо, за під-тримки нинішньої влади,кількість росіян в Українізбільшується.

Націонал-демократи пі-шли на компроміс із литви-нами і кучмами — це булапомилка. Кожний право-славний, якщо він насправдіпатріотичний громадянин,повинен підтримати ство-рення Помісної УкраїнськоїЦеркви. Що стосується Ро-сійської Церкви, то її хрис-тиянську духовність булоліквідовано ще Петром І,який створив Синод, а їїформальні і організаційніознаки остаточно усунутопісля жовтневого переворо-ту 1917 року, коли більшо-вики повели політику “воінс-твующіх безбожніков”. Післяреорганізації РЦ МП 1942року внаслідок акції, що їїрозробив і здійснив НКВД,російське православ’я, посуті, остаточно втратилосвою канонічність.

Наша Українська Пра-вославна Церква має гли-бокі історичні корені ще відчасів Київської Русі, а вже вновітні часи відродилася че-рез Патріарха Володимира(Романюка), який здійснивреальну хіротонію і викупивгріх (у тому числі: змивскверну своєю кров’ю).

Для утвердження Укра-їнського НаціональногоПравослав’я треба, щобВіктор Ющенко поїхав уКонстантинополь до Вар-фоломія і, незважаючи навладу, яка програла нетільки вибори, а й свою ан-тиукраїнську політику, слідпровести Собор, на якомуостаточно відродити По-місну Українську Церкву”.

Олександр ГУДИМА,голова Українського Пра-вославного БратстваАндрія Первозванного:

“Полюби ближнього, яксамого себе”, — цю вимо-гу Ісуса Христа повністю

відкинуто попами РЦ в Ук-раїні.

Ми не можемо надалімиритися з тим, що росій-ські попи в Україні не до-пускають українських віру-ючих УПЦ КП до сповіді,забороняють їм молитися втих українських храмах, дехазяйнують священики МП,змушують “перехрещува-тися”, не впускають до свя-тих місць “чужих” віруючих,обманюють віруючих, по-силаючись на вигадану вМоскві неканонічність УПЦКП.

Чого ще доброго може-мо очікувати від них, колинастоятель ПечерськоїЛаври сказав мені: “В гробуя відєл вашу Украіну!”

П. МОВЧАН: “На жаль,для України всі ольстерище попереду. Ми не здиву-ємося, якщо одного дняченці МП в Україні скинутьз себе ряси і ми побачимоїх у формі офіцерів ФСБРосії.

Зараз для всіх нас клю-човими мають бути словастабільність і послідов-ність. Почавши з неділі 26травня, наше ВУТ “Просвіта”почало проводити низку за-ходів, під час яких шанобли-ве ставлення до нашої Цер-кви стоятиме на одному зперших місць. Корсунь, Ба-турин, Батіг, Жовті Води, Ко-нотоп, Берестечко — черезці символи і віхи українськоїісторії ми хочемо нині донес-ти українському народові іс-торичну правду про наслідкитак званої ПереяславськоїРади”.

Підготував Євген ҐОЛИБАРД

Якби київсько-печер-ські можновладці постави-ли собі за мету черговийраз сплюндрувати іміджУкраїни в очах світовоїгромадськості саме у кві-тучому травні, то кращоїнагоди, ніж скасуваннязапланованого і давно уз-годженого відкриття вій-ськового цвинтаря на Ли-чакові за участю Прези-дентів України і Польщі го-ді було б шукати.

Посилання Києва назатятість місцевої влади уЛьвові — шите білиминитками. Коли це булотреба особисто гарантові,він “вживав заходів”, не ог-лядаючись на жоден де-мократичний централізм,а тут, бач, демоплюраліс-тично ініціативу було від-дано галичанам.

Майже 200 учасниківVI Європейської конфе-ренції Уповноважених зправ людини (омбудсме-нів) на тему “Діяльністьомбудсменів на початкуХХІ століття”, що днямивідбулася у Кракові, непланували обговорюватитаке специфічне питання,як право загиблих героївбути шанобливо увічнени-ми в місцях їх поховання.

Бо досі в усьому світіце сприймалося чітко і од-нозначно, без жодних дис-кусій, з пошаною до по-

мерлих і до їх самовідда-ної боротьби за вічні ідеа-ли, серед яких любов доБатьківщини стоїть не наостанньому місці.

“У поганого виду немастиду”, — кажуть на Жито-мирщині. Мабуть, саме со-ром за нашу країну, яказнову “засвітилася” не зкращого боку, примусивукраїнського Омбудсмена— пані Ніну Карпачову підчас її виступу на конфе-ренції, у присутності поль-ського Президента, висло-вити жаль з приводу від-кладення візиту Прези-дента А. Квашневські доЛьвова.

Водночас, пані Карпа-чова виступила з ініціати-вою “посередництва укра-їнського та польського Ом-будсменів у справі гармо-нізації ситуації, пов’язаноїз польськими військовимипохованнями”, і заявила,що одразу після конфе-ренції вона відвідає Львів,де зустрінеться з пред-ставниками місцевої вла-ди і громадськості.

А поки що увесь світ зусе зростаючим здивуван-ням дивиться на Україну,яка досить успішно робитьвсе необхідне, щоб втра-тити довіру з боку справ-жніх друзів.

Стефан КОСТКА

За оцінками експертів, паливно-мастильні матеріали в Україні після 1червня мають подорожчати на 20–28відсотків. Відтак і інші товари не зали-шаться в попередній ціні. Аякже —енергоносії ж бо входять складовоючастиною до калькуляції на будь-що.

Причина підвищення — банальнопроста: Зовнішторг Росії підвищуєекспортне мито на нафту більш ніжудвічі — з 9,2 до 20,4 долара США затонну. Таке рішення є, хоча й малим,але цілком логічним черговим крокомросійської експансії, спрямованої наліквідацію України як суверенної дер-жави.

Погравши нафтовим і газовимкранами на початку 90-х років, потімпооброставши українськими боргамиза ці самі енергоносії, а далі (не бездопомоги українських антиукраїн-ських чиновників) “приватизувавши”українські нафтопереробні заводи,Росія стала монополістом на нашомувітчизняному (чи тепер можна йогоназивати вітчизняним?) ринку і відни-ні може не тільки “качати права”, а йпросто проводити будь-які економічнідиверсії.

Не треба особливої економічноїкомпетенції для висновків у цій пас-кудній ситуації: 75 % нафти, що пере-робляється в Україні, надходить із Ро-сії, а 90 % українських НПЗ фактичнокеруються російськими капіталістами.Так само російськими є й торговельнікорпорації, які реалізують продуктипереробки нафти (в тому числі й набензозаправках) — зокрема “Лукойл”і “Тюменська нафтова компанія”.

Звичайно, що такий “поступ” упросуванні інтересів Росії в Україні(на повний енергетичний цикл!) небув би можливий без активної співу-часті з боку печерських державнихслужбовців високого рангу, які й заразпродовжують підтримувати політич-ний курс Росії на послідовне загар-бання і поневолення України “мир-ним” шляхом.

Прем’єр-міністр України А. Кінахвизнав, що в Україні справді матимемісце “негативний ефект” од підвищен-ня Росією експортного мита. Розмір

“негативного ефекту” уточнили деякінафтопереробники, котрі попередилипро зростання цін на бензин на 35–40копійок за один літр.

Як очікується, така ситуація спро-вокує не тільки негативне пожвавлен-ня на ринку продажу автомобілів, а йпідвищення цін на транспорт. Очевид-но, що й гривневий курс долара можедещо змінитися.

Роман ЗАПОЛЬСЬКИЙ

Н. КАРПАЧОВА РЯТУВАТИМЕПРЕСТИЖ Л. КУЧМИ

РЕПЛІКА З ПРИВОДУВІТАЄМО РОСІЮз черговим успіхом на нашому ринкуНЕ ДО СМІХУ

ХТО ПРАВИТЬ В УКРАЇНСЬКІЙ ЦЕРКВІНа “круглому столі” в Центральному

Правлінні ВУТ “Просвіта” зібралисяособистості, добре відомі в Україні. Те-ма — суперактуальна: вплив влади наміжконфесійні відносини в українсько-му православ’ї. Подаємо фрагментивиступів на цій конференції, яка викли-кала жвавий інтерес численних журна-

ПРАВО І ЛІВО

На конференції: питання ставляться гостро!

Фото О

. Кутлахм

етова

Фото О

. Кутлахм

етова

ч. 22 (138), 31 травня — 6 червня 2002 р. “СЛОВО Просвіти”

13Малі міста України

Дубровицький район за-губився серед лісів, озер таболіт, яких іще не торкну-лася меліорація, на півночіРівненщини, на самісінько-му кордоні з Білоруссю. Такевіддалення протягом три-валого часу від головнихторгових шляхів сприялозбереженню самобутньоїкультури. А витоки її сяга-ють глибокої давнини: проце не тільки свідчать знай-дені археологами на тери-торії Дубровиці крем’яні со-кири й ножі, наконечникистріл, скам’янілі дерев’янічовни. Не менш промовис-тими є і назви сіл району:Мочулищі (від мочули — дав-ня назва боліт), Сварицеви-чі (від Сварога — язичниць-кого бога сонця) Орвяниця(чи від Ора, чи давньоруськатрансформація прадавньо-го “рови”), а також інші то-понімічні назви: Бережки, Бе-рестя, Залужжя, Заслуччя,Висоцьк, Лютинськ, Лісове,Селець, Ясинець, Крупове,Переброди, Кураш, Озерськ,Великі Озери тощо.

Тут і досі збереглися ко-лядки та щедрівки, у якихчується відгомін тисячо-літньої давнини. На ІванаКупала щороку в усіх селахвиходять і молодь, і доросліна берег Горині чи озер,яких у районі чимало, щобзаспівати народні пісні, пос-трибати через багаття чипокотити з гори вогнянеколесо. Щоправда, частень-ко таке святкування завер-шується традиційним зас-тіллям, але то вже прикме-ти сучасності. У селі Сва-рицевичі зберігся звичай“водити куста” — прадав-ній язичницький обряд, щосимволізує прихід літа. А ве-сілля і в селі, і в місті пе-ретворюється на справ-жній народний театр із ви-купом молодої, перевдяган-ням, пошуком черевичка та“величанням” тещі і свекру-хи. І, що не кажіть, а, як і повсій Україні, уміють тут іпрацювати, і співати віддуші.

ІЗ ГЛИБИНИ СТОЛІТЬ

Дубровиця не завждибула маленьким районнимцентром. Перша писемназгадка про місто — столицюудільного князівства — да-тується 1005 роком, колиВолодимир Великий засну-вав єпископську кафедру вТурові. У переліку міст, якімали б належати до єписко-пії, є і Дубровиця. “...Третієбогомоліє єпископию поста-ви(хъ) въ Турове въ лъто6513 (1005) и придахъ къней городиъ съ погосиъ въпослушание и священіе, иблагословеніе держати себътуровской епископіи:Пинскъ, Новгородъ, Горо-денъ, Берестье, Волко-виъськъ, Здитовъ, Неблесте-пенъ, Дубровица, Виъсочко,Случескъ, Кописъ, Ляховъ,Городокъ, Смиъдань, и пос-тавихъ перваго епископаФъому, и придахъ села, ви-ноградиъ, зъмли, бортниъе,волости со всеми придат-ки… святому Спасу и святъйБогородицъ”, — зустрічаємоми у книзі “Творение старогоотца нашего Кирилла, епис-копа Туровского”, виданій удрукарні Києво-Печерськоїлаври у 1880 році. Є й інші

літописні згадки про це місто:у 1883 році дубровицькийкнязь Гліб Юрійович бравучасть у переможному похо-ді князів Святослава та Рю-рика на половців. А Густин-ський літопис згадує про ін-шого дубровицького князяОлександра, який у 1224 ро-ці разом з тисячами русичівприйняв смерть у бою на річ-ці Калці.

Кожне містечко має своюлегенду. Дубровицькі леген-ди пов’язані передусім з ди-настією нащадків легендар-ного литовського князівсько-го роду Довспрунгів князівГольшанських, які протягомстоліть були удільними кня-зями цих земель. Тут вамобов’язково повідають просвяту дівицю — княжну Уля-нію Гольшанську, яка преста-вилася у 1540 році у 16-річ-ному віці, а потім її нетліннімощі знайшли у І половині 17ст. ченці Печерського монас-тиря, які копали могилу біляцеркви Успіння ПресвятоїБогородиці. Перекази свід-чать, що Улянія “лежала, не-мов жива”. Труну з мощамиУлянії Гольшанської було пе-ренесено до Печерської цер-кви і згодом канонізовано зініціативи Петра Могили,якому свята явилася в чу-десному виднні”.

А останнім часом сталивідомими цікаві факти з жит-тя ще однієї представниціроду Гольшанських — світ-лої княгині Анастасії Юріїв-ни, рідної сестри Улянії. У1556 році, після смерті свого

чоловіка Кузьми ІвановичаЗаславського із роду князівОстрозьких, вона стає ігуме-нею Свято-Троїцького мо-настиря в Заславлі (Ізяслав)і благословляє та фінансуєпереклад Євангелія на “мовународу нашого”. Це булославнозвісне ПересопницькеЄвангеліє, на якому сьогодніПрезиденти присягають навірність народу України. Під-твердження цьому знаходи-мо в самому Євангелії, у піс-лямові, де значиться:“...Євангелія ся писана нак-ладом благовірної и христо-любивої княгині жінки КузьмиІвановича Заславського Па-раскеви, іначе Анастасії Юрі-ївни. Уродженої княжниГольшанської... частково при

Пересопницькому Різдва-Бо-городичому монастирі, а час-тково — в дівичому монасти-рі Заславському...”

ДОРОГОЮ ДО ХРАМУ

Сьогодні величними свід-ками славного минулого Дуб-ровиці є два храми, які внесе-но до державного реєструпам’яток історії і культури Ук-раїни: костел Іоана Хрестите-ля (1695 – 1702 рр.) і церкваРіздва Богородиці (1861 р.).За часи “войовничого атеїз-му” обидві будівлі серйознопостраждали. Особливо —церква, яку перетворили насклад солі. Існував навітьплан підірвати цю величнуспоруду, були викликані міне-ри з Луцька, привезено вибу-хівку. Але щось зупинило то-дішнього начальника райвід-ділу міліції Д. С. Башинсько-го, який все-таки не погодив-ся з тим, щоб мінери підірва-ли храм. Можливо те, щохрам піднімався над примі-щенням самого райвідділу. А,може, сама Богородиця, начесть якої названо цей храм,заступилася.

На початку 90-х обидвахрами було відреставрова-но, але далі доля їхня скла-лася по-різному. Церкву Різ-два Богородиці було переда-но місцевій громаді УАПЦ, іза 10 років на пожертви гро-мадян тут спромоглися пов-ністю відновити іконостас,відтворити розпис, позолоти-ти бані. До речі, у церкви єдві покровительки: головнийпрестол названий на честьРіздва Богородиці, а при-дiльний — на честь святоїправедної діви Улянiї Голь-шанської-Дубровицької. Єрака з частиною мощiв свя-тої праведної діви Улянiї.

Тому традицiйно тут що-річно вшановують два хра-мові свята. Перше — відпустна честь вiднайдення мощiвправедної діви Улянiї (свят-кується 19 липня), а друге —найбільш величне — начесть Рiздва Пресвятої Бого-родиці (святкується 21 ве-ресня).

Що ж до костьолу, то до-ля його склалася не так щас-ливо. Після реставрації дов-го точилися суперечки, комупередати святиню. Планува-ли зробити там обрядовийпалац, зал класичної музики,музей, передати польськійкатолицькій громаді. Але ос-таточного рішення досі так іне прийнято. Костел досі зак-ритий і ним можна помилува-тися тільки ззовні. Та й після10 років такого “стояння” кос-тел знову потребує ремонту,а коштів на це в місцевомубюджеті поки що не передба-чено. І невідомо, чи будутьвони найближчим часом.

НАЗУСТРІЧ 1000-ЛІТТЮ

Сьогодні ж Дубровиця ма-ло чим відрізняється від ти-

сяч маленьких райцентрів,щедро розкиданих по пери-ферії. Такі ж проблеми, такеж безробіття, така ж безпер-спективність. Більшість роз-раховують лише на власнийгород, інші опановують про-фесію торговців. Головноюподією і, як тут жартують,“престольним празником”, єбазари, які раз на тижденьзбираються у райцентрах.Вони та ще митниця, яка з’єд-нує Україну з Білоруссю насьогодні є головним джере-лом надходжень до бюджету іперспективою працевлашту-вання. Кілька років томуз’явилася була надія на роз-робку унікальних бурштино-вих родовищ, знайдених натериторії району, але усе взя-ло під контроль державнепідприємство “Укрбурштин”, іажіотаж навколо камінців пот-роху вщух. І все ж віковічналюбов поліщуків до життя, їх-нє вміння у будь-якій ситуаціїне опускати руки, не скаржи-тися, а покладатися лише навласні сили, допомагає вижи-вати в будь-якій ситуації.

Зараз Дубровиця готу-ється зустріти своє 1000-літ-тя. Місцеві краєзнавці Ва-силь Попенко та ОлександрБруяка відкривають невідомісторінки історії, готують довипуску книгу, розшукуютьлюдей, чиї долі пов’язані зцим древнім містом на бере-зі Горині. Хочеться вірити,що до цього часу відродить-ся місцевий краєзнавчий му-зей, де колись школярі отри-мували перші уроки з історіїрідного краю, а нині він ужекілька років на замку. Можли-во, на святкування приїде ізФранції лауреат нобелівськоїпремії, відомий фізик Григо-рій Храпак, який народився вДубровиці, чи керівник слав-нозвісної капели бандуристівіз Торонто Віктор Мішалов,мама якого до війни прожи-вала тут. Дізнаються просвоє коріння й інші дуброви-чани. І знову гордо зазвучитьназва прадавнього князів-ського міста над Горинню.Адже недарма тут люблятьповторювати, згадуючи ми-нуле, без будь-якої іронії і знеповторним поліським ак-центом: “Дубровіца — велікастоліца”.

Наталка ПОЗНЯК

На фото: 1. Місто Дубро-виця. Вид зверху;

2. Костел Іоана Хрести-теля (1695–1702 рр.) ФотоА. Кібука.

ІСАЙКІВСЬКЕ ДИВОСело Ісайки... Золота чарівна сторона,Земля рясно уквічена зеленню...Усім нам має бути люба Ісайківська земля.

Ісайківська земля... Від цих двох слів, написанихз великої літери, так і віє таємницею. Де ж розташо-вується ця загадкова земля? Ні, не у якійсь земліЄгипетській, а в нас, в Україні: село Ісайки — у райо-ні славного міста Богуслав.

За твердженнями жителів, “Ісайківська природа ібагата, і щедра, земля родить дорідну пшеницю, гар-ними ростуть сади та городина, бо працюють тут ви-пускники нашої школи, люди з роботящими руками”.А ось іще одна таємниця: про яку школу йде мова?Так, тут не може бути жодного сумніву: мова йде проІсайківську ЗОШ I-III ступенів, яка шістнадцятоготравня 2002 року урочисто відзначила свою сто со-рокову річницю.

Сто сорок років, як на людське життя, — доситьдовгий строк; він уміщує народження, дитинство,юність, досвідченість, зрілість. Усе це ми бачимо укалейдоскопі поколінь випускників. А для історії 140-річчя — менше ніж одна мить. Випускники над цимне замислюються, бо їхнє життя тільки займається.Вони дивляться на довколишній світ широко відкри-тими очима, їм усе цікаво, і після закінчення такоїславетної школи їх не лякає майбутнє.

Школа пройшла нелегкий і довгий шлях, але ніко-ли не зганьбила своє ім’я. Її вихованці завжди нама-галися бути у перших рядах у навчанні, праці, мис-тецтві та спорті. У третьому тисячолітті вона виховуємайбутніх громадян України, даючи їм ґрунтовнізнання, і вірить, що колись школярики виростуть ісвоєю діяльністю змінюватимуть на краще нашу мо-лоду державу.

Зупинюся докладніше на історії школи. Народнаосвіта в Ісайках бере свій початок з 1862 року — тодібуло відкрито початкове народне училище. На тойчас у школі викладали закон Божий, священну і цер-ковну історію, російську мову, арифметику, правопис.

У 1863 році Ісайківська школа стає найбільшою вУкраїні — нараховує 96 хлопчиків, у 1952-му здобу-ває статус середньої, і сьогодні святкує 50 років се-редньої освіти.

Милосердя, доброта і чуйність, співпереживанняі щиросердність, уміння розділити чужий біль, вчас-но підтримати у важку хвилину — усе це в характерівипускників Ісайківської ЗОШ. Саме таким був безко-рисливий порив її випускників, котрі прийшли на до-помогу після аварії на Чорнобильській АЕС. Окрімцього, Ісайківська земля має ще одну гордість: ан-самбль козаків, який уславив край не лише в Україні,а й за кордоном.

Так, сьогоднішній день — велике свято для ісай-ківців. Але найбільше воно радує тих, хто доклав іпродовжує докладати зусилля для зміцнення і вдос-коналення школи. Такою людиною є пані директор-ка, що люб’язно погодилася відповісти на декільканаших запитань:

— Коли, на ваш погляд, школа переживаланайважчі часи?

— Безумовно, у воєнний та повоєнний період(зазначу, що святкування не обійшлося без хвилинимовчання, під час якої поклали квіти до підніжжяпам’ятника учням-односельцям, котрі загинули навійні, і воїнам, які визволяли село Ісайки).

— Кажуть, у ваших їдальнях учні харчують-ся безкоштовно?

— Так, Чорнобильський фонд надав їм таку мож-ливість. Усі наші діти мають статус чорнобильців —четверту категорію.

— Які ще фонди підтримують школу?— “Всеукраїнський фонд добра і надії”. З нагоди

140-річчя школи він подарував нам спортивний ін-вентар на тисячу гривень. Кольоровий телевізор —од відділу освіти, розмаїття подарунків від учнів.

— Який же день народження без подарунків?— До того ж іменинниці — цілих сто сорок років!Що ж, залишається приєднатися до веселої

спільноти святкуючих і зробити свій скромний внесокдо подарунків — статтю “Ісайківське диво”.

Анастасія БЕЗПАЛЬЧА

Коли говорять про Україну, частішеза все звертають увагу на велич Кар-пат, безмежжя степів Херсонщини чиунікальність кримського клімату. І рід-ко хто згадує українське Полісся, хібащо у зв’язку із наслідками Чорнобиль-ської катастрофи. А дарма. Для тих, хтовміє відчувати серцем непоказну красуполіської природи, тисячолітніх лісів,таємничих боліт та лісових озер, хтослухав солов’їв у травневих верболо-зах — Полісся відкриває свої скарби іщедро ділиться ними.

ч. 22 (138), 31 травня — 6 червня 2002 р. “СЛОВО Просвіти”

Указ Президента Ук-раїни “Про відзначення350-річчя Переяслав-ської козацької ради 1654року” викликав не так ви-конавчий, як, передусім,— політичний резонанс вУкраїні. Звичайна, здава-лося б, відзнака якоїсь іс-торичної події однознач-но сприймається нашиминаціонал-демократами,деякими політичнимиекспертами й історикамияк небезпечний геополі-тичний крок керівництвадержави. Низка до абсур-ду послідовних міждер-жавних й внутрішньополі-тичних рішень Президен-та й уряду примушуютьсьогодні багатьох політи-ків (як і далеких від полі-тики), громадські об’єд-нання українців ставати вжорстку опозицію до “від-значення Переяславськоїради”, вимагаючи відПрезидента скасуваннясвого Указу. Особливогорозмаху набуває протес-тна хвиля українців схід-них реґіонів, де тенден-ційність “відзначення”(тобто святкування“возз’єднання двох брат-ніх народів”) не потребуєзайвих аргументів. Свід-чення цього — зверненнячитачів і навіть відкритілисти Президентові Лео-ніду Кучмі, зокрема —сумських організаційНРУ(об’єднаного), Спілкипатріотів України, Конгре-су Українських Націона-лістів, Козацтва, Спілкикобзарів України, облас-ного об’єднання “Просві-ти”… “Відзначення такоїдати може стати поштов-хом до внутрішньодер-жавної нестабільності йпосилення національногорозбрату та протистоян-ня”, — застерігають Пре-зидента громадські та по-літичні діячі.

“Круглий стіл” “Пере-яславська рада: міфи тареальність”, що відбувся16 травня цього року встоличному Музеї геть-манства, в контексті Ука-зу Президента зібравпровідних науковців (фа-хівців у “переяславсько-му питанні”) з найвищихнаукових установ столи-

ці: Національний універ-ситет “Києво-Могилян-ська Академія”, Інститутісторії України НАН Укра-їни, Інститут українськоїархеографії та державоз-навства імені М. Грушев-ського НАН України, Київ-ський Національний уні-верситет імені Т. Шевчен-ка…

У підсумку науковогой громадського обгово-рення Указу Президента,історичного та юридич-ного значення Переяс-лавської Ради з’явитьсяРезолюція до ЛеонідаКучми з вимогою скасу-вати Указ або принаймнізабезпечити (аж до від-повідних нормативнихдокументів) об’єктивневідзначення події з точкизору національних інте-

ресів України. Відповідна“резолюція”, що організа-ційно готується Всеукра-їнським товариством“Просвіта” імені ТарасаШевченка і Києво-Моги-лянською Академією йз’явиться у ЗМІ найближ-чим часом, базувати-меться, як наголошува-лося науковцями, не наполітичних міфах про“возз’єднання двох брат-ніх народів у єдиний ра-дянський”, а на історич-них фактах.

Факт перший. Пере-яславська рада, як свід-

чать архівні документипро події і закони тієї епо-хи, не має юридичної си-ли. З українського бокуна ній представляласялише Наддніпрянщина(ні Правобережна, ніСлобідська, ні КримськаУкраїна, ані військо низо-ве, Запорозьке не бралиу ній участі). Наддніпрян-ців до того ж збиралипопри їх волю, “організу-вавши” таким чином час-тину козаків-реєстрови-ків, селян і дуже мало мі-щан. Достовірно відомо,що усе духовенство від-мовилося присягати ца-рю, як і багато представ-ників козацької старши-ни, зокрема славетні пол-ковники Богун і Глух..,

“мера” Переяслава, щоне хотів присягати, козакипринесли силою, і того ждня він од надмірних пе-реживань помер. Основ-ний момент — жоднихписьмових угод не булопідписано, царські посливзагалі відмовилися при-сягати навіть усно.

Справжні ж пункти такзваного “договору” пе-редбачали повну судовуй адміністративну неза-лежність Наддніпрянщи-ни (Гетьманщини), гово-рячи лише про військо-вий союз.

Факт другий. Берез-неві статті, підписані пос-лами Хмельницького уМоскві 1654 року, не збе-реглися в оригіналі, й че-рез те, що не були ухва-лені тодішнім представ-ницьким органом — Ве-ликою козацькою радою,— теж не мають юридич-ної сили.

Факт третій. Переяс-лавська рада, як і чималоособистих “угод” БогданаХмельницького з іншимикраїнами (Швецією, Ту-реччиною, Трансільвані-єю) — карти у великій по-літиці держав, із тенден-цією постійних змін, дип-ломатичних і провокацій-них кроків. Метою всіх“угод” було створення ан-тиваршавської коаліції.

Факт четвертий. Такзване “підданство” стосу-валося тільки окремихволодарів (царів, королів,гетьманів), не вводячи вюридичну міжнароднупрактику якихось “між-державних союзів”, тобтобудь-яка незгода між пар-тнерами чи смерть одно-го з “союзників” (як і царямосковського) передба-чала розірвання стосун-ків.

Факт п’ятий. Гадяць-кий сепаратний договірМосковії з Польщею 1658року юридично скасувавне лише можливі усні до-мовленості Переяслав-ської ради й письмові зо-бов’язання березневихстатей, а й взагалі уне-можливив будь-яку по-дальшу співпрацю над-дніпрянців і московитів. Іпідтвердження цьому —

подальша війна Гетьман-щини з Московією.

Столичні доктори іс-торичних наук Юрій Ми-цик, Віктор Брехуненко,Володимир Сергійчук, атакож кандидати історич-них наук Ярослав Федо-рук, Тарас Чухліб, Олек-сій Струкевич, львівськийнауковий авторитет тадоктор історичних наукЯрослав Дашкевич та ін-ші історики взагалі визна-чили виразно сумнівнуграмотність Указу Прези-дента. Яку ж Раду в Пе-реяславі 1654 року має-мо “відзначати” (Указ невказує точної дати), а го-ловне — як відзначати?Фахівці-науковці та зви-чайні українські громадя-ни готові допомогти Лео-ніду Даниловичу Кучміоб’єктивно відповісти напоставлені запитання, чивзагалі їх зняти. І не вар-то пану Семиноженку за-являти, що “минули часиМазепи, настали часиХмельницького”. Народ(не дай Боже!) черговийраз повірить владі йсправді візьме зброю дорук — але ж проти кого?..

Олександр СОЛОНЕЦЬ

13Земля козацька

Доктор історичних наук Юрій Мицик виносить наобговорення провідних науковців України й

Польщі Резолюцію до Президента

СПРАВЖНІ КОЗАКИ — В «УКРАЇНСЬКОМУ КОЗАЦТВІ»

Шановна редакціє, здрастуйте!Я, козак Новокаховського куреняХерсонського коша славного вій-ська Запорізького Низового Україн-ського Козацтва (з 1992 року), з ра-дістю прочитав у вашій газеті, якуодержую з початку року, “Землю ко-зацьку” із запрошенням до співпра-ці.

Тепер — про козаків-сучасників. Я вважаю, що на козацьке зван-

ня має право громадська організа-ція “Українське козацтво”, започат-кована В. М. Чорноволом, справупродовжено В. С. Мулявою, а в цейчас булаву Гетьмана тримає І. Г. Бі-лас по праву козацької демократії.Організація відповідає всім вимогамукраїнця-патріота: “…об’єднує ко-заків, нащадків УСІХ гілок, напрям-ків і течій українського козацтва не-залежно від місця їхнього прожи-вання” (ст. 1–2); “…у своїй діяльнос-ті керується Конституцією України,чинним законодавством України,цим статутом, Указами ПрезидентаУкраїни, визнаними Україною нор-мами міжнародного права, прогре-сивними українськими козацькимизвичаями і традиціями, які не супе-речать законам України” (ст. 1–3Статуту Українського козацтва).

Якби наш закон про громадськіорганізації був більш виваженим, тоМіністерство юстиції України не пос-міло б реєструвати організації, назвияких відрізняються порядком розмі-щення слів, залишаючись по суті івнутрішній структурі ідентичними.Хоча, якщо підійти відповідально добукви закону, то із названих вамишести козацьких організацій (а є вжей сьома!) три не мають права реєс-тру як військові, виходячи лише зназви. Громадські військові організа-ції законом заборонені!

Як бачите, тільки наведені витя-ги із трьох статутних пунктів показу-ють, що немає ніякої шпаринки, щобдобавити своє, не враховане в Ста-туті Українського козацтва при ство-ренні своїх статутів.

А творять же!!! У 2001 році до мене прибув па-

кет із проектом Статуту “Всеукраїн-ської Звичаєвої Громади Україн-ських Козаків імені Князя Святосла-ва Хороброго” із запрошенням “взя-ти участь в Установчій Раді козаків-рідновірців України” з печаткою “Ко-зацька сотня князя Святослава”. Нажаль, хвороба не дозволила скорис-татися запрошенням, але, згідно зісвоїми поглядами (і “звичаєвого”, і“Святослава”), листа відправив. Підчас перебування в Києві з 19 січняпо 12 лютого 2002 року відчув прохо-лодне ставлення організатора Уста-новчої Великої Ради. Навідуйтеся доМін’юсту України, щоб своєчаснодізнатися про реєстрацію ще одногокозацтва, а, може, і козацької партії.Відповідна група вже створена…

Як не прикро, але із відомих ме-ні засновників козацтв Вашого пере-ліку, три є вигнанцями з УК чи звіль-неними з верховних посад. За двохсказати нічого не можу, я їх незнаю… Знаю лише, що час поклас-ти край творцям розбрату і знаходи-ти спільну мову в одній істинно ук-раїнській козацькій організації, щобпокінчити спекулювати назвою “ко-зак” і заткнути рота тим, хто з воро-жого голосу розповсюджує поговір(а точніше наклеп) — “де два коза-ки, там три гетьмани”. Хто так ду-має, а тим більше підтримує і впро-ваджує в життя таку нісенітницю,той є прибічником ідеології “розді-ляй і владарюй”, той не має праваназиватись українцем, а тим паче —козаком. Слава тим і хвала, котрі наНікопольщині — колисці Запорізько-го козацтва — при недавньому пе-реписі у графі “Національність” за-нотували “козак”. І наше завдання— козаків Українського козацтва —покозачити всю Україну, зробити ко-зацтво соціальним станом!

Слава Україні! Слава Україн-ському козацтву!

Борис МАРИНЧЕНКО,наказний полковник Таванської

паланки херсонського коша СВЗН УК, підполковник авіації у

ПЕРЕЯСЛАВСЬКАРАДА: МІФИ ТА

КОЗАКИ-СУЧАСНИКИ

У одній поважній установі навулиці, яка нині носить назвуБогдана Хмельницького, випа-док звів нас із родиною, де живелегенда про те, що прізвище їхроду дав сам гетьман Богдан.

Було це, як розказує Олек-сандр Миколайович, так. Середкозацької старшини з оточеннягетьмана Хмельницького був ко-зак високого чину на прізвищеЧернота. Мав Чернота доньку.Надумала донька заміж іти запростого козака того ж козацько-го полку на прізвище Пащенко.Батько нареченої, як козак знат-

ний, висунув жорстку умову —дасть згоду на шлюб, якщо козаквізьме доччине прізвище. Алекозак на те і козак, щоб на такуумову не пристати. Надумалихлопець і дівчина просити засту-питися за них гетьмана Хмель-ницького та й пішли до нього. Укозацькій державі лад був де-мократичний, тож за поміччю ко-зак міг звернутися і до самогогетьмана. Богдан втрутився усправу — “Буду молодятам по-садженим батьком, сам і прізви-ще їм дам. А яке — про те дові-даєтесь на весіллі”. На таку умо-ву погодились усі. Від тих часів іведе початок рід Чернопащен-

ків, а розповідав про це Олек-сандру Миколайовичу його дід,приказуючи, що таке прізвище— одне на усю Україну і що нимслід пишатися, адже дістав рідце прізвище з руки самого геть-мана Богдана.

Ми зацікавилися розповіддюта звернулися по відповідь до“Реєстру Війська Запорозького1649 року”, перевиданого у не-давні часи. Документ засвідчує,що генеральним (військовим)обозним Чигиринського полкубув Іван Чєрнята (в пізнішійтранскрипції — Чорнота).Уструктурі козацьких військовихурядів — це посада першого

рангу. У тому ж таки полку заре-єстровано і козака Кіндрата Па-щенка. Тож мав рацію дід. Пере-каз, який зберігали і передавалиу спадок, правдивий. Було такеділо! За одним шкодує Олек-сандр Миколайович — малимбув, то мало діда слухав, малорозпитував.

Багато таємниць приховуютьнаші родоводи, родоводи земліукраїнської. Попереду — цікавірозвідки та відкриття.

Довідку склали Сергій Кова-ленко та Ольга Пугач на під-

ставі друкованих джерел1649 – 1999 років видання.

ПРІЗВИЩЕ РОДУ ДАВ БОГДАН ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ

АКТУАЛЬНО

ТАЄМНИЦІ РОДОВОДУ

Фото О

. Кутлахм

етова

“СЛОВО Просвіти” ч. 22 (138), 30 травня — 6 червня 2002 р.

6 Земля козацька

Упродовж останнімироків українськафольклористика зба-

гатилася цікавими дослід-женнями народної прози(монографії Лідії Дунаєв-ської, Петра Будівського,Віктора Давидюка, ВасиляСокола, Федора Кейди);з’явилися друком збірникиказок, легенд, переказів,загадок, прислів’їв та при-казок, прикмет. Задлясправедливості слід від-значити: публікація пер-шоджерельних фольклор-них матеріалів не була ін-тенсивною, спостерігають-ся тенденції до нехтуваннятрадиційними творами,згортання процесу опри-люднення зразків народноїпам’яті. Загалом публікаційусної народної творчості вУкраїні — одній із найба-гатших фольклорних країнсвіту — катастрофічно ма-ло. На фольклор багатохто в добу глобалізації ди-виться як на старе, віджи-ле, непотрібне; вбачають уньому ворога тих стратегій,що зденаціоналізовують,збаналізовують і зомбуютьлюдину технологіями ман-куртства; приписують укра-їнцям то “салоїдство”, то“шароварність”, то “хаток-райність”, то “двомов-ність”… Роль мови і фоль-клору в державотворчому інацієтворчому процесахвизначальна, основопо-ложна, а тому замах на мо-ву і творчість народу —шлях до його знищення.

Саме такі роздуми на-віює загрозлива ситуаціяз українською мовою тастаном культурної (зокре-ма, фольклорної) спад-щини в Україні.

А тому публікація ве-ликого за обсягом фоль-клорного збірника за ни-нішніх умов — оаза укра-їнства (ще й досі “на на-шій, не своїй землі”?),скарбниця духу, мудрості,пам’яті, свідчення уні-кальності й таланту.

Доктор філології,письменник, професорВіктор Чабаненко має ва-гомий доробок у мовоз-навстві, фольклористиці,педагогіці, літературнійтворчості. Зокрема, він —автор ряду надзвичайноцінних словників: чотири-томного “Словника говірокНижньої Наддніпрянщини”(1992), історико-топоніміч-ного словника “Великий ЛугЗапорозький” (1999), “Фра-зеологічного словника гові-рок Нижньої Наддніпрян-щини” (2001), поетичнихкниг: “В гостях у юності мо-єї” (1999), “У вічному дво-бої” (2000), “Оратанія”(2001), зібрав та впорядку-вав “Мудре слово: прис-лів’я та приказки НижньоїНаддніпрянщини” (1992).

Збірник “Січова скар-бниця” вміщує легенди таперекази, записані на тери-торії теперішніх Дніпропет-ровської, Запорізької, Хер-сонської та частково До-нецької областей, почина-ючи з двадцятих років ХІХст. аж до кінця ХХ ст. Середзбирачів — такі відомі пись-менники, вчені, діячі куль-тури, як Олекса Сторожен-ко, Олександр Афанасьєв--Чужбинський, Яків Новиць-кий, Іван Манжура, ДмитроЯворницький, Георгій Була-шев, Яр Славутич, Микола

Киценко, Петро Ребро та ін.

Чимало записів належатьупоряднику. Майже сорокліт послідовної праці запи-сувача й дослідника мов-них та фольклорних скар-бів — це справжній науко-вий і письменницький под-виг вірного сина УкраїниВіктора Антоновича Чаба-ненка.

У “Передньому слові”зазначено: “Нижня Над-дніпрянщина — споконвікуслов’янська, українськаземля. Кожна її крихта по-лита кров’ю і потом нашогонароду, народу хоробрихвоїнів-оборонців і невтом-них сіячів-ратаїв. Вітри ге-роїчної історії пронеслисянад нею і назавжди лиши-лися в степових могилах,

хортицьких дубах, у пам’ятіпро козацьку Січ… Сотні,тисячі книжок присвяченоцьому краєві. Але жодна зних не може дорівнятисясвоєю глибокомудрістю дооднієї неписаної книги —великої книги народноїпам’яті, книги пісень, дум,переказів та легенд”. Наоснові давніх і новішихпублікацій, понад сотнівласних записів і записівінших сучасників (у томучислі й студентів універси-тету) Віктор Чабаненко щеза часів тоталітарного ре-жиму зробив висновок: “Іс-торична пам’ять нижньо-наддніпрянців підтверджуєколоніальний характерцарських намірів щодо За-порожжя” (Див.: Проблемиісторії запорозького козац-тва в сучасній історичнійнауці та музейній практиці.— Дніпропетровськ, 1990.— С. 59).

У житті народу леген-дам та переказам нале-жить особлива роль. Вонивиникли в первісному соці-умі й розвивалися разом ізмовою, родовою педагогі-кою, вдосконаленням сві-домості. Завдяки їм знач-ною мірою відбувався про-цес пізнання, процес пере-

дачі від покоління до поко-

ління знань, умінь, нави-чок, загалом уявлень просвіт і Всесвіт. Писемніпам’ятки, давні літописичастково зафіксували уснітвори цих жанрів (“Повістьминулих літ”, “Київський лі-топис”, “Галицько-Волин-ський літопис”, “ЛітописСамовидця” та ін.); основ-ну ж частину їх збереглах у д о ж н ь о - і с т о р и ч н апам’ять народу.

Збірник “Січова скар-бниця” впорядковано за те-матичним принципом. Де-сять розділів досить вичер-пно відображають видатніісторичні події, народнийпобут від давнини до су-часності.

“ІЗ ПРАДАВНІХКРИНИЦЬ” — назва першої — чине найбільшої — гру-пи творів космогоніч-них, антропомор-фних, зоогонічних,апокрифів та матері-алів із народної де-монології. Вони ві-добразили уявленнянаших пращурів просвітобудову: про зем-лю, небо, сонце, мі-сяць, зорі, воду, прорізноманітні явищаприроди, про поход-ження рослин, тва-

рин, птахів, про чудодійніперетворення одних видівживої природи на інші. По-дано матеріали про те, зчого взялися гори, річки,долини, могили, чай, тютюні горілка, звідки ведмеді по-велися, через що зайці ста-ли куці, звідки виникли піс-ні, чому чорти чорні тощо.Чимало інформації про ві-дьом, знахарів, домовиків,упирів, вовкулаків, лісови-ків. Вміщено чимало творівапокрифічного характеру,пов’язаних із біблійнимисюжетами та образами, жи-тіями святих, перебуван-ням Господа та апостолівна землі тощо. Ці апокри-фічні зразки, розказані “ду-же інтересно, не раз пое-тично і драматично”, надумку Івана Франка, “силь-но вдаряли на фантазію”.

Основна частина вмі-щених у книзі легенд і пере-казів присвячена безпосе-редньо запорозькому ко-зацтву. Розділи “Ой Січ —мати”, “Великий Луг — бать-ко”, “Славнії лицарі”, “Хтона Кубань, хто за Дунай”яскраво висвітлюють іде-альний образ героя-запо-рожця — оборонця та виз-волителя рідної землі. Як ві-домо, запорозьке козацтво

з’явилося на історичній

арені п’ять століть тому. Йо-го появу спричинило лютегоре українського народу,заподіяне запеклими воро-гами зусібіч — із заходу, пів-ночі, сходу і півдня. Праг-нення волі, незалежності,щасливого життя із “тихимиводами, ясними зорями,краєм веселим і миром хре-щеним” гуртувало україн-ців, кликало до збройної бо-ротьби. До лав козацтвавступали найвідважніші,наймужніші люди, готові“битись до загину за ріднуВкраїну”. За влучним вис-ловом Олександра Довжен-ка, український народ бивсяза свою свободу як лев.

“СЛАВНІЇ ЛИЦАРІ”У легендах і переказах

про козаків-запорожців го-вориться: “То був народ ро-зумний і войовничий”, “зна-юки”, “характерники”, “насвоїй землі їх ніхто не мігузяти”. Саме за волелюб-ність, організований опірнарод героїзував запорож-ців, зображав їх непере-можними, мудрими лица-рями, патріотами рідноїземлі. Чарівництво, харак-терництво — надприроднігіпнотичні здібності козаків,можливість впливати наоточення та на себе самих,а відтак — вигравати бит-ви, з полону визволятипобратимів чи й багатоти-сячний ясир. Багато зразківнародної прози розкрива-ють саме такий світлий об-раз: “Люди браві й чепурні”,“Куля їх не брала”, “Погонівони не боялися”, “Як запо-рожці ману напускали”,“Прикинувся вовком”, “Ха-рактерник у бою за Хорти-

цю”, “Як запорожці побива-ли орду”, “Як запорожці пе-рехитрили царицю Катери-ну”, “Визволителі бранців”та ін.

Особливо овіяні гіпер-болічно-легендарною ро-мантикою героїзму козацьківатажки. У розділі “Славніїлицарі” дізнаємося про

подвиги та діяння БогданаХмельницького, СеменаПалія, Антона Головатого,Івана Сірка. Цікаво, що напалиці гетьмана БогданаХмельницького був викар-буваний напис-абревіату-ра: “Б.П.Н.В.П.Р.Ч.І.Г.”, щоозначав, як засвідчено вархіві, таке: “Бувало, Прок-ляту Невіру (Натуру) Вра-жу По Ребрах Чухаю ІГладжу”.

Чи не найбільше народ-на пам’ять зберегла образславного кошового ВійськаЗапорозького Івана Сірка.Так, у легендах він (одна зних засвідчує, що герой на-родився із зубами — якапромовиста художня де-таль!) може обернутися нахорта; вміє зачаровуватизагони чужинців, унаслідокчого вони, вбачаючи один водному ворога, самовиру-буються до ноги; навіть ру-ка мертвого Сірка здатнасім літ забезпечувати од-ноплемінникам перемоги вбоях.

Народні легенди та пе-рекази немовби підкреслю-ють: рідна земля, боротьбаза волю кожної людини, засоціальну справедливість,за національну незалеж-ність множать сили, стаютьзапорукою правдивої кари,рушієм перемог і забезпе-чують безсмертну славу.

Окрему тематичну гру-пу склали твори про закля-ті (переважно запорожця-ми) скарби. Тут ідеться проте, які саме скарби закопу-валися в землю, в могили,яким чином вони дають просебе знати, як їх можназдобути і не втратити. Єщось символічне в тих за-

хованих предками скарбах:то не тільки матеріальніблага закопано, а й духов-ний заповіт: надію на волюі щастя народу. Для того,щоб здобути повноціннісвободу й незалежність,досягти процвітання, щетреба й треба знімати зак-ляття з козацьких скарбів…

“ПОНАД ШЛЯХОМ ЧУМАЦЬКИМ”Сім творів цього розді-

лу висвітлюють побут укра-їнських промисловців-віль-нолюбів, їхні дружні сто-сунки з козаками (“Запо-рожці, було, ніколи не зачі-пають чумака, а скорішстають у пригоді від усякоїнапасті в степу”. — С. 279).

Логічним продовжен-ням добрих справ славнихлицарів-запорожців сталив Україні герої Гайдамач-чини, народні месники, за-хисники трудящого люду:Олекса Довбуш у Прикар-патті та в Карпатах, УстимКармалюк на Поділлі,Лук’ян Кобилиця на Буко-вині. Були свої герої і встепах України, на НижнійНаддніпрянщині. Пам’ятьнароду зберегла чималотворів про відважних ва-тажків, стихійних бунтарів,вишколених отаманів. Урозділі “Оборонці покрив-джених” вміщено декільказразків про Тараса Шев-ченка, а найбільше — проНестора Махна, постатьнеоднозначну, суперечли-ву в оцінках істориків, алезагального народногоулюбленця в українськихстепах. Ці матеріали разоміз тими, що ввійшли дорозділу “На нашій — несвоїй землі” (про колоніза-цію краю, голодомори),здебільшого публікуютьсявперше.

Великий розділ присвя-чено фольклорній топоні-міці: “Отак і назвали”. Тутподано твори про поход-ження назв міст, містечок,сіл, річок, озер, островів,урочищ, скель, криниць,могил… Усно “задокумен-тована” історія НижньоїНаддніпрянщини — свід-чення глибокої любові таповаги народу до свого ми-нулого, до всього того, щоне тільки має історичнезначення для нащадків, ай актуалізується нинішнімстаном патріотичного ви-ховання, проблемами еко-логії, моральними ціннос-тями.

Отже, збірник легенд іпереказів Нижньої Над-дніпрянщини “Січова скар-бниця” в упорядкуванніВіктора Чабаненка — ве-лика фольклорна енцикло-педія, яскраве свідченнямовного багатства, худож-ньої талановитості й прав-долюбства українців, уні-кальний пам’ятник націо-нальної самосвідомості,нашої винятковості та не-повторності в “народіввільнім колі”.

Микола ДМИТРЕНКО,фольклорист, письмен-

ник, головний редактор ча-сопису “Народознавство”

“Січова скарбниця”, — таквлучно назвав упорядник Вік-тор Чабаненко фундаментальнукнигу легенд та переказів Ниж-ньої Наддніпрянщини, що вида-на невеликим накладом (тисячапримірників) у Запорізькомудержавному університеті.

Нагадаю, що увагу до цихматеріалів Віктор Чабаненковиявив давно; 1990 року у ви-давництві “Дніпро” побачивсвіт масовим тиражем у стоп’ятдесят тисяч збірник “Са-

вур-могила”. СлаветнийОлесь Гончар тоді високо оці-нив працю упорядника: “Ви-дання цікаве і потрібне, адженародні перлини НижньоїНаддніпрянщини ще раз зас-відчують, кому належить цейкозацький край (на жаль, ісьогодні дехто піддає сумні-ву права незалежної Украї-ни…)” (Див.: Кирилюк Ві-тольд. “Прямуймо, браття,сонцеві навстріч…” //Літ. Ук-раїна, 2001 р., 20 грудня).

СІЧОВА СКАРБНИЦЯ

“СЛОВО Просвіти” ч. 22 (138), 30 травня — 6 червня 2002 р.

12 Незабутні

Далекого 1961 року відо-мим тепер українським по-етом Василем Симонен-

ком було написано кількадесятвіршованих творів, що стали кла-сичною нашою спадщиною в ца-рині красного письменства. Це,зокрема, такі, як “Чую, земле,твоє дихання”, “Прощання Федо-ра Кравчука, колгоспного конюха,з рідною хатою”, “Варвари”,“Прокляття”, “Берези в снігу зані-мілі”, “Дотліває холод мій у ватрі”,“Моралісти нас довго вчили”,цикл творів “Тиша і грім”, низкаепітафій “Мандрівка по цвинта-рю”, поема “Червоні конвалії”, по-ема для дітей “Цар Плаксій таЛоскотон”, також чимало лірич-них шедеврів про кохання, та де-що інше.

У грудні 1961 він написавкілька творів і серед них 14-го“Скільки в тебе очей…” і 26-го“Україно, п’ю твої зіниці”.

Щодо цього останнього вірша,то у, можна сказати, поважномукиївському видавництві “Науковадумка” у книжці “Ти знаєш, що ти— людина” (упорядник В. А. Гон-чаренко, наклад 10 тисяч примір-ників), що вийшла нинішнього ро-ку, на сторінці 97 стоїть дата підцим віршем 26.12.1961, а на сто-рінці 138 під тим-таки твором, ли-ше з назвою “Задивляюсь у твоїзіниці”, дата — 1962. Книжка, оче-видно, мала вийти найповніша —це помітно неозброєним оком зперших сторінок, а вийшла лишез претензіями на найповніше ви-дання творів. Немає в ній ні про-зи, ні публіцистики, ні критичнихзаміток, ні листів, ні, тим паче, що-денника. Та й примітки, хай виба-чать видавці, примітивні.

Можливо, це просто недоглядчи неуважність видавців, хочадля деяких читачів, мабуть, це немає суттєвого значення, длябільшості це байдуже, але на іс-ториків літератури подібне прос-то справляє прикре враження.Особливо, якщо йдеться про жит-тя поета і його творчість. Адженині вже написані та оприлюдне-ні на шпальтах часописів спогадизнайомих, колег, очевидців проте, що Василя Симоненка було вЧеркасах жорстоко побито й цестало, ймовірно, причиною йогоранньої смерті у 28-літньому віціу грудні 1963 року. Подейкують,за злочинною змовою тодішніхмісцевих владців, а може, була івказівка з центру. А хто ж про цескаже..? Лише тогочасні свідки…Вони ж не вороги собі…

Підтвердження цьому — саміпоетові твори, рядки з поезій тогочасу, уривки зі спогадів, поетовихлистів і щоденникових записів.

Згадаймо хоча б отакі віршо-вані рядки із “Монолога малень-кого привида” (“Кирпатий баро-метр”): “Моє життя потрощене,мов жито, Ціпами божевілля ізлоби”, “І кров моя червоно цебе-ніла У банку із рожевої руки”, “Ічорна ніч звелась в очах у мене”,“Моїм убивцям у голодні вениВлили мою дитинно-чисту кров”,“Розтоптаний жорстокістю нік-чем”. Це помста правдоборцевіза його відстоювання українськихінтересів, а на той час за подібне“нагороджували” тортурами і зну-щанням, в’язницями і засланням.

Автор закликає в образі ма-лого привида до боротьби з ката-ми. Це не просто кати, а одвічнийі підступний ворог, це “відгодова-на злість, і хитрість, І закута вброню брехня”, це вузьколобі йкуцоногі, які правлять світом.Хоч, як пише поет, у нього немає

страху за плечима, він з докоромдивиться на світ і закликає спо-пеляти байдужі серця, а сліпоту йхолопство проклясти. І хоча авто-рова печаль не має межі, він зак-ликає нас “у відчаї не гнуться, Авибухати, як нові сонця!”

І він вибухає, бореться сло-вом правди і свого синівськогообов’язку перед Україною, передрідною матір’ю. Якими б не булиматері, які нас породили, ми їх невибираємо, ми лише завдячуємоїм своєю появою на світ. Інша річ,які ми вдячні сини і дочки. І ріднійземлі також.

Можна вибрать друга і по духу брата,

Та не можна рідну матір вибирати.

Бо то вже буде чужа мати, які чужа, не рідна Батьківщина. Цене вибирається. Це дано вищимсмислом Природи. І від неї нікудине дінешся. Хіба, відцуравшисьрідної матері чи Батьківщини,станеш злочинцем, бандюгою.Прикладів більше, ніж удосталь.

Всі ці роздуми пов’язані у Ва-силя Симоненка з майбутнім:“Щоб квітував на диво всього сві-ту Козацький геніальний родо-від!” Хоч:

Ми винуваті, що міліють рі-ки

І лисинами світять береги.Що десь духовні лупляться

к а л і -ки

І виростають ваші вороги.Тут на думку спливають ряд-

ки великого поета ОлександраОлеся, написані ним у 1909 році:

Ми останні вже весла лама-ли

І далекі були береги...

А над нами мушкети блища-ли,

І сміялися з нас вороги.Протягом століть та і в ниніш-

ні, здавалось би, вільніші часищодо висловлення власних сво-бодолюбивих думок, над Україн-ським (в Основному Законі з ве-ликої літери — прим. М. В.) наро-дом не просто сміялися, а йогонищили фізично й духовно будь--якими засобами. Війни і голодо-мори, терори і переслідування,звичайнісінькі вбивства і постійніздирства, винищення і вигнаннятощо — все це та багато іншогозастосовувалося і випробовува-лося на нас, українцях. Здається,у світі немає такого іншого наро-ду, як наш, котрий витерпів стіль-ки страждання і мук, горя і лиха.

Уже народ — одна суцільна рана,

Уже від крові хижіє земля,І кожного катюгу і тиранаУже чекає зсукана петля.

(“Пророцтво 17-го року”)Та завжди є застереження,

все стверджується через “але”:Коли б усі одурені прозріли,Коли б усі убиті ожили…Згадуються мені часи закрит-

тя літературної студії, точніше,обласного літературного об’єд-нання імені Василя Симоненка вЧеркасах 1972 року.

Для нас, молодих тоді літсту-дійців, хоча й не всіх — це добревідомо, його ім’я було мало несвятим. Літстудійці збиралися надругому поверсі бібліотеки в ре-дакції газети “Молодь Черкащи-ни”. Там висів праворуч на стініпортрет поета в рушнику, буликнижки, лежали підшивки різно-манітних газет. Ми читали кла-

сичні, модернові й свої твори, об-говорювали їх у міру свого розу-міння й освіти, читали власноручпідготовлені лекції з історії рідно-го краю, країни, розбирали, ана-лізували літературні течії, їхнішколи чи то в Україні, чи в світі,намагаючись застосовувати то-дішні критичні праці зі світової йвітчизняної філософії, філології,літературознавства тощо. Це бу-ла, принаймні для мене особис-то, велика школа не лише літера-турознавства, історії чи філосо-фії, а й школа життя…

Пересвідчився: багато доб-рих, освічених, щирих і працьови-тих людей живе і творить як уцьому наддніпрянському місті,так і по всій Україні. Розумні й гар-ні бібліотекарки, дотепні художни-ки, з широким світоглядом архі-тектори, веселуни-журналісти,тодішні початківці й “почарківці”поети, прості звичайнісінькі людидавали читати заборонені на тойчас рукописи, книжки, окремі вір-ші й щоденникові записи ВасиляСимоненка, різноманітні народо-знавчі, літературознавчі, філо-софські, історичні праці. Хто під-тримував морально, порадою,втишеним заспокійливим сло-вом… Усім нині і завжди буду явдячний…

І от навесні, в одну з літера-турних п’ятниць нас просто недопустили в приміщення чер-каської “молодіжки”. Спочатку го-ворили, що, буцімто, десь немає

ключа, потім, що нас не будутьтуди пускати, бо ми, мовляв, тамдуже смітили. Ще кілька засіданьлітстудії “провели”, тобто погово-рили та й розійшлися, під ліхта-рем. Потім — у якійсь кав’ярні навулиці, що тяглася до Дніпраповз той жовтий будиночок, де,зокрема, мене допитував якийськапітан із московським прізви-щем. Допитувався про все, прощо тоді допитували, а я йому чи-тав свої вірші про кохання, а на-самкінець він мені “пообіцяв” мі-німум п’ять років справжньої бу-цегарні. Зрозуміло, він цього сло-ва не знав, говорив по-москов-ському, але переконливо.

А в Черкасах тоді вже панува-ла московщина. Та й тепер май-же на кожному кроці вона влада-рює. Про ті часи краще б оповілитодішні міськкомівці та обкомівцікомсомолу й компартії. Хто й защо кого виказав, ув’язнив, зла-мав життя, знищив.

Але вони промовчать. Надтобагато лиха ці лиховісники чини-ли… Чимало хто з них став “відо-мим”, а, мо’, й “свідомим” на свійкопил, лауреатом і без лавровихвінків, але, очевидно, живуть те-пер заможно, з відзнаками тодіш-ньої компартійної влади, або те-перішньої, тільки вже за інші “за-слуги”… А можливо, їх нагороджу-ють чи нагородять тепер, знаємобезліч ще й не таких випадків таприкладів нинішнього розбурха-ного й болісного існування.

“І життя, мов би їх не било…”,і “сьогодні шкіру міняє гадюка” —писав Василь… Йому віритьсябезсумнівно, беззаперечно.

“Історія насильств і батогів”за нашим поетом ще буде писа-

тися, одурені, можливо, проз-ріють, і “одійде в морок підле ілукаве”, “пощезнуть всі перевер-тні й приблуди і орди завойовни-ків-заброд”. Хочеться дуже віри-ти в це пророцтво великого пое-та.

Пригадуються його вірші йдумки про “цвинтар розстрілянихілюзій”, “мільярди вір заритих учорнозем”, “міста-ренегати”, пое-тових колег, ровесників, нині ві-домих людей у політиці і в літера-турі.

У щоденнику за місяць до від-ходу у вічність пише, що в Черка-сах він став ще самотнішим, щоті, на кого він сподівався, “вия-вився звичайнісіньким флюге-ром”, стали користолюбцями… Аскільки їх (“Нікчемна, продажначелядь, Банда кривляк длявтіх…”), лакуз і холуїв ще тепер,разом із шовіністами, намагають-ся донищити наш народ і Украї-ну?!

Вони прийшли не тільки за добром,

Прийшли забрати ім’я твоє, мову.

Пустити твого сина байстрюком.

З гнобителем не житимеш у згоді:

Йому “панять”, тобі тягну-ти

віз.(“Курдському братові”)

Василь Симоненко не зла-мався. Він дивився прямо правдів очі. І боровся до загину. І запо-відав це нам, якщо для нас нинісущих він щось та означає.

Не заколисуй ненависті силу,Тоді привітність візьмеш за

девіз,Як упаде в роззявлену моги-

луОстанній на планеті

шовініст.Для нього, в його думках і

творчості понад усе була Украї-на. Він щогодини, щомиті бився зчортами (“Ходить їх до біса наземлі”). Задля України він жив.Окрім неї для нього не існувалоавторитетів, нікого, особливо ждержав-монстрів:

Хай мовчать Америки й Ро-сії,

Коли я з тобою говорю.Мається на увазі США, що на

захоплених землях знищеноготубільного населення (“Жиріє зкрові змучених народів”) сьогод-ні, під приводом пошуку терорис-тів, бомбить вже іншу державу,при цьому там руйнується все,гинуть невинні люди. І Москов-щина. Історія завоювань нею ін-ших земель і народів відома. Хочє в нього і такі студентські віршіяк “Завжди ми, Росіє, з тобою”,але є й “Брама”, де “Сотні літ на-руга і тортури Мертвих поверта-ють у гробах.., а сторожа (вже непри мечах) Нову жертву кидає підмури З тряпкою брудною наочах.”, є й твір “47-й рік” про го-лод, “Українська мелодія”.

Ось тому пише він у поезії “Дезараз ви, кати мого народу?”,щоб “кати осатанілі” не забувалиніде, що:

Народ мій є! В його гарячих ж и -

лахКозацька кров пульсує і гуде!Будучи літературним кон-

сультантом, редактором видав-ництва “Молодь”, працюючи надвиданням книжки Василя Симо-ненка “Лебеді материнства”, цюстрофу, що починається словами“Ради тебе перли в душу сію, Ра-ди тебе мислю і творю” не вдало-

«ОДІЙДІТЕ, НЕДРУГИ ЛУКАВІ... ДРУЗІ, ЗАЧЕКАЙТЕ НА ПУТІ»

ч. 22 (138), 31 травня — 6 червня 2002 р. “СЛОВО Просвіти”

15Самотнє серце

РОЗПЛАТА ЗА САМОВПЕВ-НЕНІСТЬ

— В інституті вчи-лася я на “відмінно”,займалася балетом,— розповідає Оксана.— Відмінниця, красу-ня — од хлопців від-бою не було! Головазакрутилася від успі-хів, і я повірила усвою винятковість.Мені тоді здавалося,що в сімейному життінещасні тільки слабкі,пересічні люди, а та-лановитим, сильним,красивим завжди і вусьому щастить. За-кони психології — тодля слабаків, а я самасобі створюю закони іу мене усе буде нетак, як в інших, не так,як у підручниках з ети-ки сімейних відносин.У мене все буде пре-красно! Я в це вірила,але життя жорстокопокарало за самов-певненість…

…Покохала я од-ного чоловіка, талано-витого, красивого,ніжного. Які він меніслова казав, які тро-янди дарував! Одру-жилися. Народила ясиночка. Виникло ба-гато нових проблем, ічоловік почав тікативід них, перекладаю-чи труднощі на мої жі-ночі плечі.

— Любий, требадо середи знайти 100доларів, щоб купитисинові ліки.

— Знову грошіпотрібні?! Слухай, то-бі треба було виходи-ти за банкіра. Я гроші

друкувати не вмію. Тиж знаєш, що в менезарплата буде лишеп’ятого числа.

— То як же нам бу-ти?

— Позич у когось:у тебе ж багато знайо-мих.

Я сама позичаюгроші, сама потім по-вертаю борг. Увечеріпрошу чоловіка:

— Андрію, винеси,будь ласка, сміття! Боя рибу почистила, і за-пах неприємний з від-ра.

— А чому сама невинесеш? — сердитопитає він, сидячи білятелевізора.

— Я молококип’ячу: не можу відій-ти від плити.

— Слухай, заразновини почнуться. По-винні розповідати прозамах на Путіна. Вине-си сама, або я потімколи-небудь винесу.

І я, дочекавшись,коли закипить молоко,виношу відро, потіммию його у ванній, аколи заходжу в кімна-ту, новини вже скінчи-лися… І так щодня!Згодом це стало сис-темою: усе важке,неприємне, нервовевін переклав на моїплечі. Для мене такаситуація виявиласянесподіваною. Я зна-

ла, що за подібнимсценарієм розпада-ються інші сім’ї, алещоб так поводились зімною?! Я терпіла рік,другий, третій, терпілазаради сина. Нарештірозлучилася з чолові-ком, і тепер усе роблюсама: і гроші зароб-ляю, і господарськіпроблеми вирішую, ісина виховую. Усе са-ма! Так спокійніше.Але хіба жінка народ-жується для того, щоббути самотньою?

— Відчувається,що ви дуже сильнажінка.

— Так, я сильна.Але не від хорошогожиття жінки стаютьсильними: слабкістьчоловіків змушує насставати сильними.

Не думайте, щосильна жінка щасли-ва, ні! Вона нещасна ізаздрить тим ніжним,слабким, тендітнимжінкам, які не вміютьсебе захищати, томущо їх є кому захис-тить…

ГАРНИХ ЧОЛОВІКІВ НА-БАГАТО МЕН-ШЕ, НІЖ ГАР-НИХ ЖІНОК…

Коментар психо-лога Наталі Кримо-

вої: — Глибоко в душі

майже кожен з нас ві-рить у свою винятко-вість. Нам здається,що ми талановитішіза інших і нам повин-но пощастити там, деіншим не щастить. Цеілюзія, за яку інколидуже дорого дово-диться платити. Єоб’єктивні психологіч-ні закони, і їх не мож-на ігнорувати. Оксанапро це забула, самов-певнено повіривши увласну винятковість— це одна з причин їїсімейної драми.

Вибираючи супут-ника життя, Оксана незмогла передбачити,як її обранець поведесебе у ситуації, колизаради сім’ї треба об-межувати власні ба-жання, вона не помі-тила егоїзму коханогочоловіка, переоціниласвої жіночі чари. Спо-чатку, коли чоловік за-коханий, він здатен напевні жертви зарадижінки. Але з часомстатевий і духовнийпотяг до жінки слаб-шають, і тоді, коли ха-рактер чоловіка і йогожиттєві звички берутьсвоє, проявляєтьсясправжня сутність лю-дини. Оксана переоці-нила себе як жінку, незрозуміла, що рухає її

чоловіком. Вона незмогла нейтралізува-ти природний чолові-чий егоїзм і врешті--решт залишилася са-ма, бо, можливо, кра-ще бути вільною, ніжпринизливо жити знездарним чоловіком,який не хоче або невміє зробити жінкущасливою.

— Пані Наталю,ви багато пишетепро жіночі долі. По-ясніть мені однуріч. Оксана сказалапро себе: “Саме та-кі, як я, і залиша-ються самотніми”.Що вона мала наувазі?

— Те, що гарнихжінок завжди набагатобільше, ніж гарних чо-ловіків. На жаль, цегірка правда. В усі вікина тисячі Попелюшокбув лише один казко-вий принц, а на сотнюАссолей знаходивсяодин Грей, та й то незавжди він мав влас-ний корабель. І томупевна кількість жінок,красивих, ніжних, та-лановитих, приреченіна самотність або нажиття з нелюбом.

— Сумно!— Так, і тому ми,

психологи, письмен-ники, і ви, журналісти,мусимо зробити усевід нас залежне, щобу суспільстві буломенше самотніх жінокі щоб вони, обираючисобі супутника життя,не переоцінили своїсили і не помилилисятак жорстоко, як Окса-на…

ВОНА ЧЕКАЄ ЙОГОА 9 У житті кожної людини повинен бути

“острівець”, де її кохають і ждуть. Для мене цесім’я. Та доля обходить стороною. Не відчуваюповноцінного життя без розумного, сильного,відданого і водночас романтичного і ніжногочоловіка. Бо ще вірю в любов і добро на землі.Мені 43 роки, струнка, русява, середньогозросту, освіта вища. Матеріально незалежна.Познайомлюся з порядним чоловіком без шкід-ливих звичок, добре пристосованим до реалійсучасного життя, для дружніх стосунків, які,сподіваюся, перейшовши в кохання, призве-дуть до створення сім’ї.

Неждане “здрастуй” стане поміж нас,І я на нього відповісти мушу.Я ще не знаю, я не знаю ВасІ чи я зможу вас пустити в душу?

А 10 Молода, доброзичлива чернівчанка 26років, щира українка, інтелігентна, з вищою гу-манітарною освітою. Маю творчий фах і різно-манітні захоплення: квіти, музика, театр, психо-логія, шиття, в’язання. Кароока шатенка приєм-ної зовнішності із ніжним голосом. Сонячна на-тура, людинолюбна і відкрита, мрійлива і при-язна, народжена під знаком Лева, а тому енер-гійна й емоційна. Шукаю надійного, інтеліген-тного, приємного у спілкуванні українця вікомдо 40 років. Людину, яка відбулася як професі-онал, високоосвічену й успішну, небайдужу домистецтва, залюблену у світ, природу, життя. Ізтурботливим, щирим і мудрим чоловіком ство-рю сім’ю, прагну працювати для нашого профе-сійного вдосконалення, підкорити Говерлу і по-бачити красоти України та світу. Вірю у любов,а материнство вважаю складовою сімейногощастя. Озовися, серце, поки що самотнє — мибудемо щасливими!

ВІН ШУКАЄ ЇЇА 11 Порядний чоловік 33 років, середнього

зросту, стрункий, приємної зовнішності, длястворення сім’ї познайомиться з дівчиною абомолодою жінкою, серйозною, симпатичною, несхильною до повноти. Трохи про себе. Живу змамою у Чернігові. Раніше досить успішно зай-мався бізнесом. Зараз у мене в житті складнийперіод, але я вірю, що доля мені ще усміхнеть-ся. Головне — не втратити надію! Шукаю своюдругу половинку. Згоден на переїзд в інше міс-то або село. Роботи не боюся ніякої, головне,щоб було заради кого працювати і жити. Мріюпокохати щиру, чесну, порядну дівчину або жін-ку, яка не жадібна до грошей, не підступна і незрадить у важку хвилину.

Чернигов. Главпочтамт. До востребова-ния. Николайцу Николаю Николаевичу.

— Я дуже хвилююся: вперіщив дощ, а моя дру-жина забула вдома парасольку.

— Не хвилюйтеся! На Хрещатику зараз стількикрамниць у підземному переході, що вона там схо-вається.

— Оце мене і хвилює…

* * *— Скільки вам років?— Тридцять.— Слухайте, кілька років тому ми з вами зустрі-

чалися на квартирі у спільних знайомих. Ви тоді тежказали, що вам 30 років.

— А я від своїх слів ніколи не відмовляюся!

“Немає такої сильної жінки, яка не мріяла б стати слабкою...” Ток-шоу “Моя сім’я”

НЕВИГАДАНІ ІСТОРІЇ

СИЛЬНА ЖІНКА — НЕЩАСНА ЖІНКА...

Сторінку підготував Олег ГУМЕНЮК

…Вона глянула на мене — від її ди-вовижної краси перехопило подих, аочам стало боляче, наче з висотипташиного польоту зазирнув у облич-чя сонця. Довге русяве волосся, золо-тисте, мов липовий мед, величавоспадало на її тендітні плечі, а в сіро-блакитні очі, наче в люстерка, дивили-ся ангели.

— Заздрю вашому чоловікові! — взахваті вимовив я. — Мабуть, він васдуже любить!

— В мене немає чоловіка, — спокій-но відповіла вона.

— Не вірю! Такі жінки не буваютьсамотніми.

— Навпаки: саме такі, як я, завжди ізалишаються самотніми, — тяжкозітхнула вона.

— Чому?!Вона уважно подивилася на мене,

трохи помовчала і нарешті відкрила

Серйозне наукове дос-лідження, проведене в Ні-меччині, спростувало точкузору, нібито жінкам подоба-ються лише чоловіки з іде-альною спортивною фігу-рою. Як виявилося, лише 15відсотків жінок мріють зус-тріти чоловіка з натренова-ною фігурою без грама жи-ру. 69 відсотків жінок приз-налися, що “невеличке че-ревце чоловіка випромінює

певну сексуальну привабли-вість”. Чому? Ось як комен-тує результати дослідженнявідомий фахівець у галузісексуальних стосунків у сім’їдоктор Сем Адцанки: “У кро-ві огрядного чоловіка підви-щений рівень естрогена. Врозумних межах це захищаєвід серцево-судинних захво-рювань, тому що естрогенпопереджує утвореннятромбів”. Отже, чоловік з

невеликим черевцем прожи-ве довше, ніж його худорля-вий ровесник. Ось чому жін-ка, яка інтуїтивно шукає на-дійного, фізично і психічноздорового партнера, обираєсаме трохи повненького чо-ловіка. Але, як стверджуютьфахівці, тільки невеликаповнота сприяє довголіттю.Якщо вага чоловіка переви-щує ідеальну (зріст мінуссто) на 15 відсотків, насту-

пає сексуальне гальмуван-ня, розвивається задишка,з’являються болі в суглобах.

Порада чоловікам,схильним до повноти. Не їж-те після 20 години (дозволя-ється тільки чай та сік), бі-гайте вранці не менше 10хвилин, але не більше, ніжпівтори години.

ЯКІ ЧОЛОВІКИ ПОДОБАЮТЬСЯ ЖІНКАМ?УСМІШКА

9

ч. 22 (138), 31 травня — 6 червня 2002 р. “СЛОВО Просвіти”

У Національному Технічно-му Університеті України “Київ-ський Політехнічний інститут”пройшла ІХ Міжнародна мате-матична конференція іменіакадеміка Михайла Пилипови-ча Кравчука. В її роботі взялиучасть майже 500 делегатів —представники 20 країн, середяких Україна, США, Італія, Ве-ликобританія, Польща, Японія,Білорусь, Росія, Алжир та інші.

Робота конференції проходи-ла у чотирьох секціях: диферен-ціальних та інтегральних рів-нянь, алгебри, геометрії, матема-тичного та чисельного аналізу,теорії ймовірностей та матема-тичної статистики, історії та ме-тодики викладання математики.Було заслухано та обговоренокілька сотень доповідей на різно-манітні теми класичної та сучас-ної математичної науки.

Відкрив це свято українськоїматематики голова оргкомітету,ректор НТУУ “КПІ” академікМ. З. Згуровський.

Конференція імені Кравчука— щорічний захід, який з 1992 ро-ку збирає в Україні найкращихпредставників світової математи-ки. Нинішня ІХ Міжнародна науко-ва конференція — ювілейна. Цьо-го року вона присвячена 110-й річ-ниці від дня народження МихайлаПилиповича та 60-річчю його тра-гічної загибелі на Колимі.

Наукові праці М. П. Кравчуказ різних галузей математики (ви-щої алгебри та математичногоаналізу, теорії диференціальнихта інтегральних рівнянь, теоріїймовірностей та математичноїстатистики, геометрії тощо) ввій-шли до скарбниці світової Науки.Наукові ідеї Михайла Пилипови-ча і надалі вивчатимуться, по-глиблюватимуться й розвивати-муться. Вже давно існують насторінках досліджень многочле-ни Кравчука, формули Кравчука,осцилятори Кравчука. А минуло-го року, завдяки пошукам політо-лога, дослідника сталінськихрепресій Івана Качановського зіСША, виявилося, що роботи ук-раїнського математика наштов-хнули американського вченогоДжона Атанасова на винахід пер-шого у світі... електронногокомп’ютера!

Життя цього видатного вче-ного було наповнене безмірноюлюбов’ю до України і до матема-

тики. Весь свій короткий вік вінпрацював невпинно й творчо наблаго освіти рідного народу.М. П. Кравчук — майже леген-дарний науковець і педагог, вінже — творець української мате-матичної термінології.

“...Майже жодне явище встворенні математичної науки вУкраїні не сталося без його учас-ті,... ані закладалися перші укра-їнські школи в місті і по селах,перші курси, перші українські уні-верситети (народний і держав-ний),.. ані утворювалася матема-тична термінологія або науковамова — нічого цього не робилосябез найактивнішої участі Михай-ла Кравчука” (так писалося в ха-рактеристиці на нього, надісла-ної до Всеукраїнської Академіїнаук 1929 року у зв’язку з вису-ненням його кандидатури в дійснічлени академії).

У лютому 1938 року він був за-арештований, позбавлений зван-ня дійсного члена Академії наукУРСР та засуджений на 20 роківтюремного ув’язнення і 5 роківзаслання за “націоналізм” та “шпи-гунство”…

У березні 1942 він помер і ім’яйого було забуте на довгі роки.1956 року вченого реабілітувалипосмертно “за відсутністю складузлочину”, але лише зі здобуттямУкраїною незалежності ім’яМ. П. Кравчука повернулося в ук-раїнський науковий пантеон істало зразком для наслідуваннята продовження його дослід-жень. Найвагоміша роль у цьомуповерненні належить одній лю-дині — професору НТУУ “КПІ” Ні-ні Опанасівні Вірченко — нат-хненнику й організатору всіхдев’яти конференцій імені Крав-чука, автору кількох десятків ста-тей про життя та наукову спад-щину Михайла Пилиповича йупоряднику кількох книг переви-даних творів відомого науковця,остання з яких — “Вибрані тво-ри”, обсягом близько 800 сторі-нок, була видана УкраїнськоюВільною Академією Наук у США,і презентована на відкритті цьо-горічної конференції.

Євген БУКЕТ, студент 3 курсу механіко-ма-

тематичного факультету КНУ ім.Т. Шевченка, член Правління

Події, факти,

Луганські просві-тяни, активізуючисвою діяльність накрайніх східних тере-нах України, стали іні-ціаторами об’єднаннягромадських організа-цій і товариств націо-нально-державниць-кого спрямування вобласну Асоціацію.До створення Асоціа-ції спонукали членів“Просвіти” бруталь-ність місцевої влади,особливо під час пе-редвиборчих перего-нів, безсоромне ігно-рування на державно-му рівні національноїмови, культури, осві-ти, роз’єднаність наці-онально-демократич-них сил тощо.

Це вже другаспроба об’єднаннярізних обласних гро-мадських організацій.Перша спроба відбу-лася на початку 90-хроків, але вона закін-чилася невдало, ос-кільки об’єднатисянамагалися різні за

переконаннями полі-тичні і громадські ор-ганізації.

Нинішнє ж об’єд-нання склали органі-зації, які сьогодні ре-ально працюють, од-нією з найактивнішихіз них є “Просвіта”, їїголова ВолодимирСемистяга. Середостанніх заходів,проведених просві-тянами, відзначимотакі, як Мазепинськічитання, присвячені370-річчю від дня на-родження славногогетьмана України,науково -практичніконференції “Образ-не слово Луганщи-ни”, “Особливостінавчання державноїмови в південно-східному реґіоні”,“Петро Сагайдачнийв українській історії іполітиці”, виступ пе-ред просвітянськоюаудиторією дитячогохристиянського теат-ру “Божі діти”, прис-вячений Великодню,

Шевченківські дні.У перших уста-

новчих зборах узялиучасть понад десятьорганізацій і това-риств національно-д ем о к р а т и ч н о г оспрямування, середяких — обласні това-риства “Просвіта” і“Молода Просвіта”,Луганське товарис-тво українського ко-зацтва, Обласнебратство шануваль-ників творчості Тара-са Шевченка, Облас-не педагогічне това-риство імені ГригоріяВащенка, Українськагреко -католицькацерква, Українськаправославна автоке-фальна церква та ін.

Тетяна ГЕТЬМАНСЬКА, прес-центр Лу-

ганського об’єднання“Просвіта”

ПРОСВІТЯНСЬКІ НОВИНИ

УКРАЇНСЬКА АСОЦІАЦІЯ В НІЙ МРІЯ КРАСНАЯ ЦВІЛА

Затишна бібліотека СЗШ №59 м. Луганська прийняла учас-ників і гостей конференції, прис-вяченої 120-річчю з дня народ-ження Христі Алчевської, — та-лановитої поетеси, прозаїка, лі-тературного критика й публіцис-та, активної перекладачки, яка ізнеповних п’ятдесяти років життямайже тридцять віддала праціна збагачення літературно-мис-тецької скарбниці рідного наро-ду.

У передньому слові вчительісторії М. М. Тесля зазначила, щотой безкорисливий дар письмен-ниці гідний особливого поцінуван-ня, адже припадає він на добускладних соціальних катаклізмів інапружених ідейно-естетичнихсуперечок на літературній арені.

Учениці 8 класу декламувалитакі поезії Х. Алчевської як “Лю-бов моя тиха”, “Вітчизна моя”,“В’ються чайки”, “Тебе нема” та“Смерть чайки”, рядки якої:

Чом жити чайці не суди-лось?

В ній мрія красная цвіла…В долині море гра сумнівів,І барвам ніжних душі співівНемає місця серед зла

розкривають долю цієї прекрас-ної поетеси — гордої чайки.

Т. КРИЧЕВСЬКА,

* * *Нещодавно у Москві

проходила V Міжнарод-на книжкова виставка-ярмарок, де репрезенту-вали й книги видавниц-тва Херсонської облас-ної організації Всеукраїн-ського товариства “Прос-віта” імені Тараса Шев-ченка).

“Просвіта” Херсон-щини з-поміж інших ви-давництв вирізняласярозмаїттям видань: тут іпубліцистика, і науковітвори, і проза, і поезія, ізбірочки для малят, і спі-ваники, і літературно-мистецькі альманахи“Степ” та “Чиста крини-ця”, і альбом “ХудожникиХерсонщини” та дитячийжурнал-іграшка “Ірина”— всього понад п’ятде-сят видань останніх двохроків, коли видавничасправа “Просвіти” облас-ті з модернізацією техніч-

ного центру та новою ко-мандою видавництва на-була нового дихання тарозвитку у сфері вдоско-налення якості полігра-фії.

Книги херсонців булисхвально зустрінуті й ви-багливою читацькою ау-диторією українців Мос-кви. Тож у відповідь натеплий прийом в Україн-ському культурному цен-трі голова Херсонськоїобласної організації ВУТ“Просвіта” Олег Олексюкта член контрольно-реві-зійної комісії організації,поет-перекладач Вале-рій Кулик подарувалибібліотеці УКЦ в Москвінові видання.

* * *Просвітянин, поет

Василь Мелещенко такерівник оркестру народ-ної музики Віктор Кисільза поданням облдержад-міністрації удостоєні по-чесного звання Заслуже-ного працівника культуриУкраїни, а перший зас-тупник голови Херсон-ської обласної організа-ції ВУТ “Просвіта” Вале-рій Другальов за особис-тий внесок у розвиток хо-рового мистецтва наго-роджений щомісячноюстипендією голови обл-держадміністрації.

* * *Відбулася Всеукра-

їнська науково-практич-на конференція “Церквата держава в умовахглобалізації”, до органі-зації якої долучилисяпросвітяни.

Про проблеми таперспективи християнс-тва XXI століття доповівголова оргкомітету кон-ференції, президентасоціації релігієзнавцівУкраїни, завідувач відді-лення релігієзнавстваІнституту філософії ім.Г. Сковороди НАН Украї-ни, професор А. М. Ко-лодний.

Гість із Севастополя,доктор філософськихнаук, професор А. С.Глушак висвітлив злобо-денну тему “Християнс-тво та іслам в умовахглобалізації: характер,особливості та перспек-тиви співіснування”. Проміжрелігійний діалог до-повіла доктор філософ-ських наук Л. О. Філіпо-вич. Знайти спільну мовухоча б у питаннях хрис-тиянської сім’ї та христи-янського виховання на-магалися представникиУкраїнської Православ-ної Церкви КиївськогоПатріархату та Україн-ської Православної Цер-кви Московського Патрі-архату.

Конференція, зоргані-зована Інститутом філо-софії ім. Г. Сковороди

НАН України, Херсон-ським відділенням Україн-ського філософськогофонду та Херсонськимдержавним педагогічнимуніверситетом, розгляда-ла питання правових ос-нов свободи совісті та ді-яльності релігійних органі-зацій в умовах глобальнихтрансформацій, а такожфілософські аспекти взає-мовідносин церкви та дер-жави в умовах глобаліза-ції.

* * *У приміщенні обласної

наукової бібліотеки іменіОлеся Гончара напере-додні Дня перепохованняВеликого Кобзаря просві-тяни Херсонщини прове-ли у переповненій студен-тами та школярами заліпрезентацію історичногороману Миколи Василен-ка “Уламки імперії”, якийщойно вийшов друком уобласному видавництві“Просвіта”.

Твір має прислужи-тися не лише шануваль-никам українського сло-ва, а й тим, кого цікавитьміфологія стародавньо-го світу.

Олег ОЛЕКСЮК,голова Херсонськоїобласної “Просвіти”

Два травневі дні 24 та 25 ц. р. уКиєві проходив з’їзд учителів з усі-єї України. Організатором його ста-ла Українська світова спілка профе-сійних учителів (УССПУ), яку очо-лює п. Зиновій Квіт. Представниц-тво реґіонів було повне, а найчи-сельніші делегації прибули з До-нецька, Харкова, Чернігова, Криму,Тернополя, Львова, Івано-Франків-ська та Ужгорода.

Учитель найбільше навчає на своє-му особистому прикладі, а не однимисловами. Про це сказав у своєму ві-тальному слові делегатам з’їзду відо-мий громадський діяч, редактор газети“Наша віра”, дисидент-політв’язень Єв-ген Сверстюк.

Робоча атмосфера під час з’їздубула доволі напруженою, бо зібра-лись люди небайдужі до справи вив-чення і впровадження української мо-ви як державної. Відсутність пріорите-тів щодо впровадження українськоїмови в усіх сферах нашого суспільс-

тва не може не турбувати освітян. Як івідсутність якісних українських підруч-ників в достатній кількості з усіх пред-метів навчання, недостатня кількістьметодичної літератури, посібників,ілюстративного матеріалу тощо.Прикро вражає пасивний саботаж збоку владних структур стосовно під-тримки новітніх досліджень і напра-цювань українських педагогів у сферіосвіти. Не мають належної підтримки ігромадські ініціативи наших учителів,через що втрачається дорогоціннийчас навчання. Діти, яких вчасно ненавчили, стануть втраченим поколін-ням. Яке майбутнє на нас чекає?

Підсумки з’їзду були в ціломуконструктивні і дають всі підстависподіватися на плідну діяльністьУССПУ в наступному навчальномуроці. Керівництво Управи УССПУ вУкраїні було переобрано і новим го-ловою став директор тернопільськоїшколи п. Михайло Миколенко.

З’ЇЗД ОСВІТЯН У КИЄВІ

ЛЕГЕНДАРНИЙ КРАВЧУК

Фото О

. Кутлахм

етова

Батьки цих дітей-третьокласників київської школи-саду“Славута” обов’язково передплатять “Слово Просвіти”. А Ви?

Наш передплатний індекс 30617.

ПИШАЙМОСЯ

З неї не зводять пильного по-гляду. Сухенькі руки, плечі, шия.Пасуть не стільки конкретний си-лует відомої людини, скільки те,що робить з нею час. Чіпкий і без-жальний. Свіжість юності лишила-ся на стрічках Вісконті. А ще в пог-ляді. Доброму, жорсткому та, неп-ропорційно до силуету, енергійно-му. Його пожадливо зчитують і хо-вають у потаємні шухлядки серця.

Світло рампи. Анні Жірардо.Легенда. Скільки їй? Сорок,

дев’яносто, вічність? “Мадам Мар-геріт”. П’єса-монолог. Сарказм ста-рої вчительки. Самоїдство? Само-іронія? Знає все, але чи знає проте, що нічого не знає…

Увійшла, ледь згорбивши спи-ну. Урок починається. Встати! Залзбентежено підвівся з дорого оп-лачених і контрамаркових місць.“Я ваша нова вчителька біологіїмадам Маргеріт”. У школі такихвчителів спочатку ненавидять. Зго-дом закохуються назавжди. Вони

нелукаві і жорсткі. Питаєш: життя— лайно тільки в дитинстві? Маєшвідповідь: завжди. Їх покликання— не розвіювати твої ілюзії. Живиз ними хоч до останнього схлипу…Але будь гранично відвертим, невиплоджуй нових фантомів... Ми-моволі зринають плісняві образи“школярського житія”. Увесь мака-ренківського штибу занюханийпедмаразм, яким законослухняніпеданти пакували дитячі мізки.

“Для віслюків та глухих запи-сую: мадам Маргеріт”. Хто знає, яквиглядає мікроб? Ніхто. МадамМаргеріт вам його намалює. Нічо-

го, що він ззовні нагадує чоловічігеніталії… Мадам Маргеріт — ста-ра і мудра діва. Її урок біології всо-тують прищаві підлітки зі сперма-тозоїдними озерцями в очах. Мо-нолог підсилюється нецензурноюлексикою. Безпосередньо, шармо-во... Браво, мадам Маргеріт! Син-хронний переклад інколи затина-ється… Трюізми, на кшталт “хтозіпсував повітря” або “сім міліардівгомосексуалістів на чолі з амери-канцями” в залі проходять “наура”. Любить публіка “полуничку”.Урок біології. Діти як діти. Бавлять-ся у дорослі ігрища…

Дзвінок. Мадам Маргеріт запа-лює цигарку. Курить. Біломор?Мальборо? Учні розпорошилисьна п’ятнадцятихвилинний антракт.П’ють каву, коньяк, пускають димпід стелю. Перетирають кісточкистарій і мудрій діві.

Урок скінчився. Мадам склаласумочку, пішла ледь згорбив-шись… Ненароком випав пістолет.Даруйте, старість — трохи нез-грабна стала…

Уляна ГЛІБЧУК

Культура16

Засновник Всеукраїнське товариство «Просвіта»імені Тараса Шевченка.Реєстраційне свідоцтво КВ № 4066 від 02.03.2000 р.

Головний редактор Любов Голота.Шеф-редактор Павло Мовчан.Редколегія: Л. Голота, Я. Гоян, П. Мовчан,А. Погрібний, О. Пономарів, І. Ющук.Комп’ютерна верстка: Ірина Шевчук, Олег Бесський та Іван Сак.

Адреса редакції: 01001, Київ-1, завулок Музейний,8.Тел./факс 228-01-30. E-mail: slovo_prosvity@ukr.nethttp://www.prosvita.org.uaПередплатний індекс 30617.Видрукувано з готових фотоформ на комбінаті

Редакція листується з читачами тільки на сторінках газети і надіслані рукописи та світлини не повертає.Залишає за собою право редагування та скорочення текстів.

ХТО ЗНАЄ, ЯК ВИГЛЯДАЄ МІКРОБ?

Вираз часу, сучасногосвіту. Їхніх характернихрис, прикмет, ознак. У якіймистецькій формі кращевиявити, відобразити сьо-годні їхню розмаїту сут-ність? Та в будь-якій. Тіль-ки щоб це було зробленопо-справжньому майстер-но, мистецьки. Щоб хвилю-вало серце, збуджувалодушу. Надовго залишалосяв нашій емоційній пам’яті.

Саме з таким вражен-ням від побаченого зали-шаєш виставку творчогодоробку художника ВадимаШевченка “Цей шалений,шалений, шалений світ” уМузеї книги і друкарстваУкраїни.

Митець — всебічно,щедро обдарована молодалюдина. Він плідно працюєв багатьох жанрах: реклам-ного плаката, художньогобуклета, книжкової, жур-нальної і газетної ілюстра-ції. За допомогоюкомп’ютерної графіки роз-робив численні логотипи,емблеми, фірмові стилі то-що. Успішно випробує своїсили в галузі дизайнукомп’ютерних ігор.

Активна багаторічнаспівпраця з редакціями ви-дань українських і зарубіж-них журналів “Одноклас-ник”, “Лель-ревю”, “Лідерплюс”, “Справжня гра”,“Глас”, “Зефір”, “Всесміх”(Канада), “Самовар” (Ні-меччина), “Fandom direc-tory” (США), газет “Азарт”,“Бізнес”, “Интересная газе-та”, “Коммерсантъ Украи-ны”, “Теленеделя” та ін.особливо позитивно позна-чилась на такому аспектійого творчості як художній

гумор, карикатура. Він неа-биякий майстер у цій до-сить непростій справі. Йо-му, безперечно, притаманніоригінальність мислення,свіжість погляду, вправністьпідходу до зображення ба-гато разів баченого і томунібито звичного для сприй-няття-розуміння і відповід-ного відтворення художнімизасобами.

Вадим Шевченко свідо-мо уникає зовні позірно лег-кого трактування явищ жит-тя, його повсякденних реа-лій. Хоч це, як не прикро,нерідко трапляється з ти-ми, хто вирішив вправляти-ся в жанрі іронії, карикату-ри, пародії. Він не силкуєть-ся вицідити якусь розхожумораль, відображаючи по-дії суспільного чи приватно-го буття, не тиражує деше-вих істин, викриваючи, вис-міюючи недоліки людини,вади її характеру, поведін-ки. Заяложені колізії, стертіштампи, все плоске, ба-нальне — чужі його автор-ському стилю. Увагу митцяпривертає передусім не

стільки те, що саме собоюна перший погляд є сміш-ним, як те, що за ним при-ховане. Зірке око, вправнарука не автоматично фіксу-ють надмірно дурне, брид-ке, епатажно дивацьке, що,безумовно, можна і потріб-но висміяти, засудити. Асміху, як відомо, стережуть-ся навіть ті, хто вже нічогоне боїться. Але ж сміх є різ-ний. Буває звичайне смі-хацтво. І народжується во-но часто від того, що в ко-гось така вже весела вдача.Не може не посміятися, непокепкувати з будь-кого,

тим більше, якщо для цьогоє хоч найменший привід. Ацього дива, виявляється,скільки завгодно в нашімжитті! Смійся собі на здо-ров’я!

Художникові цього за-мало. Творча уява, вивіре-на певною мірою критично-го розуму, застерігає, — ні,не таким шляхом потрібнойти. Художній інтуїції В.Шевченка властива здат-ність визначити, що і як са-ме треба зробити, щоб нескон’юнктурити, не погріши-ти проти істини мистецтва. Івін, справді, в невловимийякийсь спосіб, без надмір-ного акцентування, та неод-мінно в аспекті саме коміч-ного вміє якнайвиразнішепоказати ненормальність,позаприродність у діях,вчинках людини чи групилюдей, власне того, що ви-кликає сміх, принаймні ус-мішку. Проте, в багатьох ве-селих графічних малюнкахвідчувається і причаєнийщем, а то й біль з сумнимприсмаком у душі.

Про це йдеться і в чис-ленних відгуках відвідувачівйого художніх виставок. Оз-

найомлення з творами В.Шевченка спонукає до роз-думів і таких вдячних слів:“У захваті від твого талан-ту!.. Висміюй наші хиби…Від твоїх карикатур ми бу-демо мудрішими, кращими,шляхетнішими”; “…Багатокарикатур дуже смішні і сміхвиривається вибухом… Алечимало і сумних. Гумор упоєднанні з розумом —один із найчудовіших кок-тейлів”; “Спасибі за здоровепочуття гумору без вульгар-ності”; “Скоріше б побачитиальбом Ваших коміксів”.

Свідченням творчих ус-піхів митця є його нагороди,яких він удостоєний за не-одноразову участь у вис-тавках творів гумору та са-тири в м. Габрово (Болга-рія). Займав він призові міс-ця і відзначався нагорода-ми на Міжнародних конкур-сах карикатури і гуморис-тичної графіки в Бельгії, Іс-панії, Італії, Канаді, Кореї,США, Тайвані, Туреччині,Югославії, Японії. Незмін-ний успіх мають виставки В.Шевченка в Україні, в Києві.

Художник плекає мріюпро видання першого в на-шій країні журналу коміксів.Він сповнений багатьох ці-кавих творчих ідей. Поба-жаємо йому щасливого їхздійснення. Вони того вар-ті.

Микола ГЛАМАЗДА

СМІШНО? ТАК! АЛЕ Ж НЕ ТІЛЬКИ…

АРМІЯ ПЕРЕМОЖЦІВПросто нам не пощастило

з місцем, — мислиш собі іноді,маючи на увазі географічнерозташування України, її фа-тальне борюкання між Сцил-лою та Харибдою, Заходом іСходом, хочеться додати, міжжиттям і смертю. Звичайно,визначивши перед тим, що мивважаємо життям: динамічнийспосіб самознищення та звич-ку до теплого клозету, що їхпропонує нам технократичнацивілізація Заходу, чи статич-не, дзен-буддійське спогля-дання вектора світотворення,що його обкурений Схід тра-диційно проводить черезвласний пуп. Для України, з їїобмеженими можливостямивибору, все це має суто сим-волічне значення. У складно-підрядному реченні світовогобуття вона лише підряднийчлен, що само по собі зсуваєнас з кам’яної основи відчут-них на дотик реалій у сипучіпіски солодких фантазій табезконечних, з присмаком де-білізму, балачок про Богообра-ність, суперменство і коло-сальну потенцію нації. Ймовір-на модель духовного синтезу,яку Україна в силу свого гео-політичного становища малаби запропонувати світові, від-сувається у безконечну пер-спективу. Її тривання на межідвох світів замість присмакукрові та сили має дедалі від-чутніший смак поразки. Ма-разму сьогоднішнього дня, нажаль, не протистоїть бодайпримарний обрис дня зав-трашнього. Немає кому тогообрису накреслити. І причинитому криються не стільки в ге-ополітичному становищі Укра-їни, скільки у нездатності елітинації абстрагуватися від влас-ної кишені та дріб’язковихчвар, які політикою назватиязик не повертається. “Булоколись в Україні — ревіли гар-мати…”, — сипле сіль на ранисолодко-болючих спогадів Та-рас Григорович, вихоплює ізсутінків української історії ве-ликі постаті державників, якимтак і не стало сили противити-ся динаміці зворотнього роз-витку, отій сатанинській спіра-лі, вістрям своїм спрямованійдо пекла. Заплутавшись уМарксовій бороді, вони випус-тили з рук Богом дарованийшанс у вісімнадцятому, по-ба-зарному пересварились таожиріли серцем після остан-ньої війни, залишивши на по-талу військо, якого світ не маві не матиме. Вина безвільності— безмірна. За інтелектуаль-но розслабленим Винничен-ком — Крути, після яких горитрупів. За амбіціями останніхвождиків — чергова і уже звич-на поразка. Вони привчаютьнас до неї. Два мільйони нена-роджених українців — це та-кож їхня вина. Вони панічнобояться цих ненароджених, боце Армія. Армія переможців.

Андрій ОХРІМОВИЧ

СПОСІБ МИСЛЕННЯ

ФЕСТИВАЛЬУ квітні 2002 року Анні Жірардо удостоєнопремії ім. Ж.-Б. Мольєра, вищої премії фран-цузької Національної Академії Мистецтв.

Минулого року на Каннському кінофестивалісенсацію викликала картина австрійця МіхаелаХанека “Піаністка”. Жірардо грає там деспотич-ну матір головної героїні. Звичайно, в нашій лю-бові до Анні Жірардо багато ностальгії. Від її На-ді з шедевру Лукіно Вісконті “Рокко та його бра-ти” ми дізнаємося про бездоганний французь-кий стиль. А ще “Жити, щоб жити”, “Померти відлюбові”, “Шантаж”, “Діллінджер мертвий”… Жі-рардо — не тільки кінотипаж, а й феноменальнаакторська школа. Багато років грала на сцені“Комеді Франсез”. Жива традиція, класичнийстиль, шалений темперамент…

МОЛОДЬ І ДЕРЖАВНАМОВА

Міська студентська науково-практич-на конференція на таку тему, підготов-лена Координаційною радою з мовногозаконодавства при Київській міській дер-жадміністрації та Київською громад-ською організацією “Молода Просвіта”,відбулася нещодавно для студентськогоактиву вищих навчальних закладів I-IIрівнів акредитації. З доповідями висту-пили студенти і викладачі навчальнихзакладів столиці (близько 40 технікумів,коледжів, училищ). Вони висловилисвоє ставлення до розуміння мовнихпроблем у процесах державотворення вУкраїні і своє бачення подальшої долірідної української мови.

Відкрив конференцію вокальний ан-самбль “Фавор”, який виконав “Молитвуза Україну” М. Лисенка.

З цікавістю слухав студентський активвиступи професора Інституту журналісти-ки Київського національного університетуімені Тараса Шевченка О. Д. Пономаріва“Державні функції мови”; доктора філоло-гічних наук, члена правління Всеукраїн-ського товариства “Просвіта” ім. Т. Г. Шев-ченка професора А. Г. Погрібного “Україн-ській мові потрібні святкові будні”; профе-сора Міжнародного інституту лінгвістики іправа І. П. Ющука “Державна мова єднаєнас”; викладача-методиста Науково-ме-тодичного центру вищої та середньої ос-віти В. А. Даньшової “Рідна мова в підго-товці майбутнього спеціаліста”. Змістов-ними були й доповіді студентів навчаль-них закладів I–II рівнів акредитації м. Киє-ва: А. Папушина “Роль мови в здобутті ос-віти та розширенні знань про світ” (Київ-ський педагогічний коледж ім. К. Д. Ушин-ського); Ю. Огороднікової “Українська мо-ва і процес державотворення” (Київськиймедичний коледж); Н. Толочко “Без укра-їнської мови немає українського народу”(Київський економічний технікум).

Плідною та ефективною була роботана конференції секцій: “Доля мови — до-ля народу”, “Українська мова в сьогоден-ні”, “Без української мови немає україн-ського народу”, “Мова — пізнання світу”,“Українська мова — основа духовності”.

Конференція прийняла Звернення достудентської молоді України, в якому на-голошується на відповідальності молодихза долю української мови та національнихідеалів.

Б. ЛАВРЕНЮК,голова координаційної ради

Нещодавно у Житомирі відбувся великийлітературно-мистецький вечір, присвяче-ний пам’яті українського письменника,

першого голови відновленої Житомирської об-ласної “Просвіти” Анатолія ЖУРАВСЬКОГО підгаслом “Я скільки жив, то прагнув висоти”.У квітні йому виповнилося б 50 років, але рік то-му, 9 травня, він покинув нас назавжди.

Вечір відкривав старійшина письменниківЖитомирщини Микола Скорський, котрий звер-нув увагу присутніх на талановиту прозову твор-чість Анатолія Журавського, поділився цікавимиспогадами, прочитав уривки з його творів. ГоловаЖитомирської філії НСПУ Олексій Опанасюк го-ворив про упорядкування спадщини письменни-ка, відкриття музею-кімнати у школі, де вчився по-ет, поінформував присутніх про збір коштів наспорудження пам’ятника на могилі письменника ус. Барашівка, що поблизу Житомира.

Доктор філологічних наук, літературозна-вець Петро Білоус, викладач Житомирськогопедуніверситету, лауреат премії ім. І. Огієнка,поет Людмила Бондарчук говорили про поетич-ний доробок Анатолія Журавського, який до то-го ж був прекрасним організатором. Його щи-рість, велика любов до України і задушевністьдіяли магічно на людей. Дуже часто доводило-ся мені виступати від “Просвіти” у трудових ко-лективах, — розповіла пані Бондарчук. — Чо-гось запам’яталось, як він попросив мене вис-тупити перед курсантами військового училища.Я відповіла, що у мене повно лекцій, семінар-ських занять, вгору ніколи глянути. А він меніспокійно каже:

— Пані Людмило, краще за Вас ніхто нескаже про українське слово, Україну нашій мо-лоді!

Я зітхнула і погодилася: — Добре!Побратим, поет і редактор газети “Народ-

ний лікар України” Валентин Грабовський за-свідчив, що любов’ю Анатолія, його дітищем,основним місцем праці був часопис “Народнийлікар України”. Він був його засновником, редак-тором і видавцем. Сьогодні газета, завдяки під-

тримці Товариства “Просвіта”, виходить у світ інесе на своїх шпальтах світло знань народноїмедицини. З цікавістю слухали люди його вірш“Твої заповіти”, присвячений травознаю і поето-ві Анатолієві Журавському.

На вечорі звучало багато пісень на словаА. Журавського, уривків із прозових творів, по-езій автора у виконанні його друзів: народногоартиста України Василя Яременка, заслуженоїартистки України Любові Литовки та інших мит-ців обласного центру.

А от офіційних представників місцевої вла-ди на вечорі не було. І це зрозуміло, бо вона щене українська. Але куди ж поділися представни-ки місцевих національно-демократичних орга-нізацій, які б’ють себе в груди і кричать, де тіль-ки можна, про свій патріотизм та любов до Ук-раїни?! Адже про вечір повідомляли місцеві за-соби масової інформації! Та коли запитав у ту-тешніх вожаків про причини такої байдужості,то почув у відповідь:

— А ми нічого не знали! Нам ніхто не казав!На мою думку, саме тут і гніздиться корінь

зла. Ми тільки говоримо про єдність національ-но-демократичних сил, про спільні дії в бороть-бі за українську Україну. А на ділі виходить усенавпаки. Ну як не згадати слова А. Журавсько-го із вірша “До Шевченка”:

Тарасе, встань і зупиниГризоту наших патріотів,Бо це із їхньої виниЗлодії ходять в позолоті.

І це ж свята правда, Житомирщина тут невиняток.

Мені спали на думку події десятирічноїдавності, коли в Житомирі відбуваласяконференція Житомирського обласного

об’єднання “Просвіта” ім. Тараса Шевченка. Якзараз пам’ятаю, це була конференція з реорга-нізації різноназваних осередків української мо-ви в одну цілість — “Просвіту”. Актовий зал, депроходила конференція, був переповнений. Ізобранням керівних органів конференції проб-лем не було. Я висловив думку Центральногоправління Товариства “Просвіта” рекомендува-ти на керівника обласного об’єднання “Просві-ти” редактора загальноукраїнської газети “На-родний лікар України”, письменника АнатоліяЖуравського. Претендентові надали слово длявикладення своєї програми — свого баченняроботи обласної “Просвіти”.

На трибуну вийшов стрункий інтелігентнийчоловік. Чорний костюм, краватка, біла сорочканадавали йому поважності. З-під розкриллячорних брів випромінювали тепло і впевненістьвеликі чорні очі. Він говорив чітко і ясно. Мовайшла про Україну, про українську мову як осно-ву світогляду українців, про красу щоденноїпраці за утвердження Української держави…

Після бурхливих перипетій конференції мипройшлися вулицями Житомира і опинилися наберезі тихоплинного Тетерева. Стояла осіннятиша, наповнена м’яким сонячним світлом. Не-бо було голубе й високе, вода в річці — чиста йпрозора. Ми зупинились і милувалися чудовимкраєвидом.

Анатолій порушив мовчанку:— Напевне, оті скелі знають багато чого!

Вони були свідками і учасниками величногосвята Сонця, яке відзначали наші предки. Цевідлунює у слові Звягель (споконвічна названинішнього Новоград-Волинського), що за 70кілометрів на захід від Житомира. У санскриті,найдавнішій писемній мові, це означає торжес-тво Сонця. Одне із найбільших свят наших да-леких пращурів. Сонце возвеличували, Сонцеоспівували як джерело життя на Землі.

Він стояв на гранітному березі спокійногоТетерева, осяяний осіннім сонцем, начекам’яна брила.

— Наш Поліський край, — продовжив Ана-толій, — багатий саме на дуже старі пам’яткипраукраїнської культури, що сягають у трипіль-ську культуру, у санскрит. Щоби впевненіше ук-раїнці себе почували, про це потрібно говори-ти, вчити і прищеплювати любов до своєї Бать-ківщини.

Запала невелика пауза. А потім Анатолійпримружив очі і прочитав:

Важкий мій хрест, я ніс його щоденно,не спочивав, не кидав із рамен,бо Честь і Совість — то моє знамено,Я інших не сповідую знамен.Поезії справили на мене гарне враження…

Я часто згодом думав про те, яка в нього булатонка і вразлива душа. Скільки в нього було за-думів, скільки він ще хотів зробити, але долярозпорядилася по-своєму. Гадаю, це справед-ливо, що Всеукраїнське товариство “Просвіта”ім. Тараса Шевченка на вшанування пам’яті на-шого побратима Анатолія Журавського запла-нувало видати цього року його “Вибрані твори”.

Микола НЕСТЕРЧУК

7«Просвіта» сьогодні

ч. 21 (137), 24–30 травня 2002 р. “СЛОВО Просвіти”

Анатолій Журавський в дев’яності роки

ЛИЦАР КРАСИ Й ДОБРА

Народний дім… Які об’ємні слова! Дім длянароду. Дім, збудований народом, Дім, де зби-рається народ для розв’язання своїх суспільнихпроблем.

Народний дім, побудований сто років томув Стрию, відповідає своїй назві. До його спо-рудження доклали свої золоті руки і щирі сер-ця як люди, відомі всій Галичині, так і прості мі-щани та селяни, вчителі та священики всьогоСтрийського повіту — всі ті, що розуміли пот-ребу “Просвіти” мати свій дім, свою рідну хату,щоб не просити милостині у сусідів, щоб віль-но величати національних героїв, відзначатирелігійні та національні свята, — почуватисягосподарем!

Будителі національної свідомості населен-ня Стрийщини д-р Є. Олесницький і перший го-лова Стрийської “Просвіти” проф. С. Дубрав-ський виразно сформулювали ідею необхід-ності побудови Народного дому. Ця ідея знай-шла підтримку української інтелігенції і широ-кої громади української Стрийщини. А урочис-те відкриття Народного дому відбулося 1 січня1901 року. Вітали стриян з успіхом численніделегації з усієї Галичини, було багато віталь-них телеграм, що підкреслювали першість

стриян у цьому патріотичному діянні.З цього часу Народний дім став відомим у

Галичині центром культурного, громадського,політичного та економічного життя українцівСтрийщини. Тут частим гостем був Іван Франко,тут він уперше читав свою знамениту поему“Мойсей”, проголосив новаторський рефератпро Гайдамацьке повстання в Україні 1768 року.Стіни Народного дому чули співучі голоси Олек-сандра Мишуги, Соломії Крушельницької, Мо-деста Менцинського. Сцена його світилася відакторської гри Марії Заньковецької, Миколи Са-довського, Леся Курбаса, Амвросія Бучми, тутпобував Марко Кропивницький — засновник но-вого українського театру. У Народному домі ста-вили вистави відомі тоді театри Стадника, “Заг-рава”, тут танцював знаменитий балет Авра-менка, співали чудові хори Олександра Коши-ця, Дмитра Котка, тут був господарем незабут-ній “Стрийський Боян” Остапа Нижанківського.

Товариство “Просвіта” багато уваги приділя-ло економічним питанням. Тому в Народномудомі проходили різні збори, семінари, курси,вишколи “Сільського господаря”, “Союзу коопе-ративів”, “Маслосоюзу”, “Каси задаткової” та ін.У його приміщенні в 1909 році відбулася перша

в Галичині хліборобська виставка, яку оглянулопонад 30 тис. осіб, що сприяло підвищеннюкультури господарювання, урожайності, визво-ленню села з тенет залежності від чужинців.

Народний дім став також центром політич-ного життя українців Прикарпаття. Тут працюва-ла “Підгірська рада”, відбувалися збори різнихорганізацій, зустрічі з послами до парламенту ісейму. Коли виникла підпільна ОУН, члени їїпрацювали під прикриттям легальної “Просві-ти”. Тут виступали такі видатні політичні діячі, якМ. Грушевський, К. Левицький, Є. Петрушевич,С. Петлюра, С. Бандера, Л. Ребет, М. Кравців таін. Ще до першої світової війни Стрийщина ста-ла форпостом національної свідомості.

Активна просвітянська діяльність у Народ-ному домі перервалась окупацією Західної Ук-раїни більшовицькою Червоною армією, що пе-ретворила його на “Дом офицеров”, — усе, щонесло український дух у Народному домі, зни-щили, активних українських діячів було засланодо ГУЛАГу або й розстріляно.

…Однак минули роки комуністичної окупа-ції. Україна стала незалежною. Ще 1991 р. ви-конком Стрийської міської ради передав Народ-ний дім стрийській громаді в особі Товариства

української мови ім. Т. Шевченка “Просвіта”. Те-пер тут розмістилися, крім “Просвіти”, “Союз ук-раїнок”, молодіжні організації УМХ (Українськамолодь — Христові), скаутська організація“Пласт”, кредитова спілка “Вигод” членів “Прос-віти” і їхніх симпатиків.

З нагоди повернення Народного дому стри-янам просвітянка і поетеса Надія Гнатів написа-ла вірш, який закінчується такими словами:

Та все пройшло, минулася руїна.Ми знов господарями в Домі цім.Той Дім для нас — маленька УкраїнаІ працювати тут на совість треба

всім!Народний дім — це будинок, де жила, живе

і житиме Україна. Двері його відчинені для всіх,хто хоче працювати для українського народу, босаме тут утверджується українство.

Нестор БОРДУЛЯК,голова “Просвіти” Стрийщини

ДІМ, ДЕ УТВЕРДЖУВАЛОСЬ УКРАЇНСТВОПортрет А. Журавського роботи народного художника, лауреата

премії ім. Т. Г. Шевченка М. Максименка

ПАМ’ЯТЬ

8

“СЛОВО Просвіти” ч. 22 (138), 31 травня — 6 червня 2002 р.

«Просвіта» сьогодні

Поїхати до Канева, вклони-тися своєму національному ге-нію, помолитися Богові й оціни-ти, що особисто зроблено за За-повітом — справа честі кожногоукраїнця. У День його перепохо-вання, у безліч інших днів… Чи-тати його щодня — не безглуз-дя, швидше навпаки — безглуз-дям є настроєво смакувати ес-тетикою поезії. Зрештою, це вжене поезія, це уже сакральні тек-сти, якими насичуватися й житищоденно…

22 травня 2002 року. ВУТ“Просвіта” імені Тараса Шевчен-ка скликає українців на сповідьдо Канева. Вперше разом зібра-лися у паломництві до святогодля нації місця усі реґіональнікерівники “Просвіти”, народнідепутати Павло Мовчан, СтепанХмара, Юрій Ширко, Микола То-менко… Адміністративна, влад-на метушня не заважає сьогодні(офіційне свято верхів для мас— лише у вихідні). Горстка па-ломників з усієї України й нечис-ленний місцевий люд, зійшовши

до підніжжя Кобзаря, розпочи-нають молитву.

— Цей день освятили дві ве-ликі, споріднені події — розпо-чинає службу Божу священик-паломник Ростислав Било, —перепоховання українськогоКобзаря і перенесення мощейМиколи Чудотворця із Мир Лікій-ських.

…До настоятеля Спасо-Пре-ображенської парафії Корсунь-Шевченківського приєднуєтьсяпротоієрей Сергій Холод із Чер-каської єпархії, далі — інші міс-цеві священики. Україна мо-литься. Важко дивитися в очіКобзарю, й сонце над його голо-вою додає розуміння цього…Про це знову нагадує “Заповіт”,що його заспівує театр україн-ського фольклору “Берегиня”,закінчують усі. Далі — мітинг…

“Бачимо наругу з нашої істо-рії, культури, з усіх наших прав,— говорить Голова ВУТ “Просві-та” імені Тараса Шевченка Пав-ло Мовчан. — Боротьба добра ізла загострилася, і все суще, що

свідомо й щиро приходить сю-ди, до Канева — стає носіємдобра. Адже маємо один запо-віт. Вільна, єдина, братолюбна.Заповіт, який інша сторона вико-ристовує проти нас. Кажуть —давайте справедливо розділимовладу, і забирають її собі; ка-жуть — будемо рівними, а всінаціональні багатства у них.Братерство? — нав’язують чужумову… Ішли до незалежної Ук-раїни під гаслами Шевченка. Як-що здобули її, то чому поступає-мося фарисеям, які вигнані з на-шого храму, поступаємося оме-лі, якої безліч на деревах від Ки-єва до Канева? Вона ж сьогоднівже каже, що є деревом, україн-ським деревом, забуваючи, щоживиться з кореня нашого. І як-що думаємо про власну пер-спективу (для цього і приходимосюди), маємо зробити хірургічневтручання, і тоді стовбур, виве-дений Тарасом Григоровичем,не впаде…”

Знову чуємо, що прем’єр Кі-нах обіцяє фінансувати реконс-трукцію Національного заповід-ника, проектні роботи й побудо-ву церкви біля Чернечої гори…Зрештою, мало що змінилося задворічну “діяльність” Указу Пре-зидента “Про вшануванняпам’яті Тараса ГригоровичаШевченка”.

“Заповідник має бути запо-відником — резюмує промо-вець, — із сотнями паломниківщоденно. Як то бачив у Китаї, вМарокко, у Сирії, в Грузії. Чомустоїть осторонь влада? Їй, ма-буть, нагадування про Шевчен-ка недоречні…”

Господь вклав в уста Шев-ченка вічний дух правди, і вінприніс його нам, приніс святеслово Боже зрозумілою нам,рідною мовою. Відомий політич-ний діяч і знову народний депу-тат Степан Хмара нагадує прос-тоту заповіту. “Найперше, щозаповів Тарас — нашу гідністьлюдську й національну. Почне-мо цим, закінчимо — усім, щонам належить… Парадокс, алесучасна молодь знає Шевченкаменше, ніж попередні покоління.Якщо ж кожен українець на нічпрочитає послання “І мертвим, іживим, і ненарожденним…”, на-магатиметься пройнятися ним— зранку він прокинеться трі-шечки кращим. Господь допомо-же нам донести цю правду до

кожного серця, розбудити й на-лаштувати його на могутній пра-цездатний ритм.”

Письменник Ярема Гоян вер-тає до того 1844 року, “коли Шев-ченко повертався в Україну ужене кріпаком — визнаним генієм,пророком, великим художником,академіком… “Тихо ангел проле-тів” — якось промовив він княжніВарварі… Цей ангел вилетів ізпісні Тарасової мами, з родинибойків, із карпатських коломийок(звідси — коломийкові ритми де-яких текстів Кобзаря). І літав цейангел з ним завжди. Коли він ма-леньким співав псалми на-пам’ять, коли згодом з’явилисяйого геніальні “Давидові псалми”,коли у бур’яні першу книжечкузробив, обмалювавши квіточка-ми і списавши Сковородою, колиостанню книжку “Буквар” для Ук-раїни робив, а царська влада тамосковська церква її не пускалисюди… Літав ангел і останньоюхресною дорогою Шевченка в Ук-раїну, коли пішов за ним увесьнарод, і прийшов сюди, на Чер-нечу гору. Приходитиме сюдизавжди, щоб знову об’єднати-ся…”

Політик і політтехнолог Ми-кола Томенко каже, що Шевчен-ко — найвидатніший у нас соці-альний політик. Але для дужебагатьох людей, котрі прийма-ють державні рішення в цій кра-

їні, так досі і не зрозуміло, щотаке любити Україну за Шевчен-ком. Якщо спробувати думати заним, можна зрозуміти: не простоговорити про державу, про істо-ричні цінності, а любити цих лю-дей, працювати для них.Пам’ятники Шевченка абсолют-но інакше оформлені у кожномуреґіоні, але скрізь він є націо-нальним героєм. Там — символнаціональної ідеї, там — соці-альної, там — Кобзар, пророк,поет, художник. Унікально, щокожен знаходить своє у пророц-тві Шевченка і немає дискусіїпро те, хто він насправді.

Трагедія нашої країни у тому,що окрім поетів, письменників,яких ми визнали як лідерів нації,не маємо сьогодні політиків,державних діячів, людей у вла-ді, які були б такими лідерами.Люди краще розуміють Шевчен-ка, бо він — свій, влада ж досійого не розуміє, бо він є лише їїатрибутом. Тільки тоді, коли от-римаємо свою (для українців,для Шевченка) владу — тоділиш однаково зрозуміємо й від-чуємо любов до України, одна-ково будемо працювати…

Співає Кобзареві думи “Бе-региня”, йдемо до відновленогоХреста, що стояв над могилоюперепохованого Тараса. Колисьтут постане Тарасова церква,що об’єднає українців усіх вірос-повідань, усіх партій та інтере-сів. Колись…

Олександр СОЛОНЕЦЬ

ПАЛОМНИЦТВО ДО КАНЕВА

Цього ж дня київські просвітяни зібралися на свій традиційний мітингпам’яті біля Тараса. Співав легендарний хор “Гомін”. Лунало Кобзаревеслово. Люди співали і пошепки повторювали шевченкові слова. В ніжнійлистяній зелені витало щось невловимо високе, — таке, як буває в цер-кві на Великдень. Подія несла дух сталості, виваженості, натхнення, і всеце засвідчувало, що традиція цього народного зібрання повернулася донас назавжди.

Фоторепортаж Оксани ЦЕАЦУРИ

22 ТРАВНЯ, У КИЄВІ, БІЛЯ ТАРАСА

Наприкінці місяця в Інститутімистецтвознавства, фольклористи-ки та етнології ім. М. Т. РильськогоНАН України відбувся Міжнароднийсимпозіум “Комплексне дослідженнядуховної культури слов’ян: художнякартина світу”. Свою дещицю в йогопроведення вніс і Український Комі-тет славістів. Ґрунтовне вступне сло-во на відкритті виголосила директорІнституту, доктор філологічних наукГанна Скрипник. Було зазначено, щонині науковці розробляють пробле-ми слов’янської духовності на мате-ріалах майже усіх країн Європи. Ака-демік Віталій Русанівський у своємувиступі зупинився на неологізмах,що увійшли останнім часом в україн-ську мову. Відтак слово надавалосяпрофесорам Зої Барболовій (Болга-рія), Ігорю Юдкіну, Тетяні Лукіновій,Вікторії Захаржевській, Леоніду Ба-рабану, які цікаво й доказово вияс-кравили прослідки магії числа услов’янських народів, етимологічнуінтерпретацію художніх текстів, взає-мозв’язки театральних культур Бол-

гарії та України в 90-х рр. ХХ ст., син-тез мистецтв у творчості сучасноговидатного болгарського майстраслова Валерія Петрова (фільми івистави за його п’єсами йшли і в Ук-раїні).

На симпозіумі дуже добре зареко-мендувала себе нова наукова зміна— кандидати наук, доценти, старші іпровідні наукові співробітники, середних Н. Широкова, А. Литвиненко, Л.Вахніна, А. Самойленко, О. Чебанюк,Г. Бондаренко, О. Висоцька, А. Єфи-менко, В. Жулай, Л. Мушкетик та інші.У їх спостереженнях ішлося про ста-новлення реґіональної музичної куль-тури, концепт гостя у фольклорнійкартині світу українців і у слов’янсько-му контексті, любов моральну і есте-тичну в творчості Ф. Достоєвського,світоглядні засади знахарської прак-тики слов’ян, японську ікебану, тради-ції і сучасність у фольклорі україн-сько-польського порубіжжя, семан-тичні засади оперної поетики Рим-ського-Корсакова тощо.

На Міжнародному симпозіумі бу-

ло виголошено й тексти доповідей К.Чайковського (Польща) “Зоріан До-ленга-Ходаковський і початки роман-тизму в слов’янських країнах”, ДиянаАйдича (Югославія) “Сербська прозав українській рецепції 90-х рр. ХХст.”, К. Даскалова (Болгарія) “Теат-ральна рецепція О. Блока в болгар-ському культурному контексті 20-хрр. ХХ ст.” та інші.

Зал засідань ІМФЕ ім. М. Т. Риль-ського НАН України був прикрашенийматеріалами Днів слов’янської писем-ності і культури, Дня української мовиі, звичайно, гарним портретом нашихсвятих Кирила (Костянтина) і Мефо-дія, які принесли Слово Боже і взагаліписемність на рідну українську землювід Донбасу до вічнозелених Карпат.

Валентина ДЯТЧУК,м. Київ

НА ЧЕСТЬ СЛОВ’ЯНСЬКОЇ РОДИНИ

Не так уже й багато українців,чиї імена відомі усьому світові.Один із них — Микола ВасильовичГоголь. Це до нього наш великийпророк Т. Г. Шевченко звертався:“Ти смієшся, а я плачу, мій великийдруже…”

Народився М. В. Гоголь у селіВеликі Сорочинці, на Полтавщині,в сім’ї, що мала давні козацькі тра-диції. Його батько, Василь Панасо-вич, був українським письменни-ком, організатором домашнього те-атру Д. П. Трощинського, мецена-та, нащадка старовинного козаць-кого роду, далекого родича Гоголів-Яновських. Для цього театру В. П.Гоголь написав дві п’єси з тогочас-ного українського побуту. Свій ро-довід Гоголі (Яновські) вели від Ос-тапа Гоголя, одного з оточення Бог-дана Хмельницького, що пізніше,уже після смерті засновника Ко-зацької держави, певний час бувгетьманом на Правобережжі Украї-ни. Микола Васильович гордивсясвоїми славними предками, і самеполковник Остап, як його часто на-зиває Самійло Величко в своєму“Літописі”, став прообразом велич-ної постаті Тараса Бульби в одной-менній повісті великого письменни-ка. Старший син Тараса Бульби,Остап, не випадково одержав цеім’я від автора.

Дитинство майбутнього гені-ального письменника пройшло вселі Василівці, недалеко від Мирго-рода. В 1818-19 рр. малий Миколанавчався в Полтавському повітово-му училищі, а в 1821—28 рр. — уНіжинській гімназії вищих наук. Од-ночасно з ним у гімназії навчалисьтакі видатні діячі культури, як Н. В.Кукольник (1809—68; автор драма-тичних творів та повістей, на словаякого М. Глінка написав ряд музич-них творів, у тому числі музику додрами “Князь хованський”), Е. П.Гребінка, В. М. Забіла, поезії якого“Не щебечи, соловейку” та “Гуде ві-тер вельми в полі”, покладені намузику тим же М. Глінкою, сталиукраїнськими народними піснями,художник А. М. Мокрицький та інші.

Ще в роки навчання збирав ук-

раїнські народні пісні та думи, а та-кож матеріали до українсько-росій-ського словника, частково вико-ристані пізніше в передмові до “Ве-чорів на хуторі близ Диканьки” всловничку, що складався з 74 пози-цій, так обґрунтувавши цю публіка-цію: “…на всякий випадок, щоб неспом’янули мене недобрим сло-вом, виписую сюди в азбучному по-рядку ті слова, які в книжці цій невсякому зрозуміло”.

Переїхавши до Санкт-Петер-бурга, тодішньої столиці імперії, щосталося після закінчення ним Ні-

жинської гімназії вищих наук в 1828році, і уже переконавшись у своємулітературному покликанні, він в од-ному з листів до матері писав:“…Маменька, буду писать на инос-транном языке”. Та і якою іншоюмовою він міг писати, коли ріднабула упосліджена і практично за-боронена? Отже закономірно, щотворчість М. В. Гоголя вивчається внаших школах як творчість класикаукраїнської літератури, що писавросійською мовою.

З малих літ під впливом сімей-них переказів та легенд мав глибо-кий інтерес до історії своєї батьків-щини. Це захоплення переросло вбажання написати велику працю зісторії України. Цей задум МиколаВасильович пов’язував з переїз-дом до Києва, де мріяв посісти ка-федру історії в Університеті Свято-го Володимира. Ці плани не здій-снилися також, однак 1834 року вінстав ад’юнкт-професором кафед-ри загальної історії Санкт-Петер-бурзького університету.

Доля тісно пов’язала М. В. Го-голя з Чернігівщиною. Тут, у стінахНіжинської гімназії вищих наук, яказадумувалася її засновниками бра-тами Безбородьками як універси-

тет, сформувався в основному йогосвітогляд, тут він одержав вищу ос-віту в галузі фізико-математичних,природничих і гуманітарних наук,тут укріпився його патріотизм. І піз-ніше письменник неодноразововідвідував її міста і села. В 1829році М. В. Гоголь перебував у Чер-

нігові, проживаючи в готелі “Цар-град”. Пам’ятаю, як в 1943 році,потрапивши в щойно визволенемісто, я побачив на обгорілих сті-нах готелю чудом уцілілі меморі-альні дошки з іменами М. В. Гого-ля, Т. Г. Шевченка, О. С. Пушкіна,що в різний час тут мешкали. За-раз на цьому місці Будинок ювелір-них виробів, а де меморіальнадошка? А в Качанівці, в гостях у ві-домих меценатів Тарновських, вінбув частим і бажаним гостем (1835,1837, 1848, 1850 рр.) Та й не див-но, адже Микола Васильович, при

його інтересі до вітчизняної історії,знайшов тут, крім гостинного при-йому, багатющі колекції україн-ських старожитностей, що пізнішестали основою Київського і Черні-гівського історичних музеїв. Саметут він уперше читав для друзів ігостинних хазяїв свою комедію“Одруження”.

Очевидно, не випадковою є і таобставина, що перший в Росіїпам’ятник великому письменникубуло споруджено саме в Ніжині ще1880 року. Цей пам’ятник спору-джували на громадські кошти підорудою спеціального комітету, доскладу якого входили, крім місце-вих діячів, відомий історик, один іззасновників Кирило-Мефодіївсько-го товариства М. Костомаров,письменники Л. Глібов, Д. Григоро-вич, І. Тургенєв, драматург О. Ост-ровський, а також студенти Ніжин-ського історико-філологічного інс-титуту, художники-передвижникина чолі з М. М. Ге.

Автором проекту був уро-дженець Чернігівщини, академікП. П. Забіла.

Іменем М. В. Гоголя названовулиці, театри та інші об’єкти куль-тури як на Чернігівщині, так і в ба-

гатьох інших реґіонах країни та заїї межами.

Творчість М. В. Гоголя справи-ла величезний вплив на літературибагатьох народів світу, сталасправді всепланетарним явищем.Його любили і поважали сучасни-ки, не менший вплив справляла во-

на і на наступніпокоління.

Т. Г. Шевчен-ко називав йоготворчість без-смертною, а са-мого письмен-ника — другом ібратом. На йоготвори писалимузику, знімаликінофільми, їхп е р е р о бл я л идля сцени. Геро-їко-патріотичнаопера М. Лисен-ка “Тарас Буль-ба” відома кож-ному. Однак од-нойменний кіно-фільм було зня-то за океаномще в 60-ті рокиХХ століття, а вРа д я н с ь к ом уСоюзі, а тепер ів Україні, екрані-зувати знамени-

ту повість не наважились, побою-ючись, очевидно, негативної реак-ції з боку поляків. А шкода. Онпольський режисер Єжи Гофманекранізував яскраво вираженийантиукраїнський роман Г. Сенке-вича “Вогнем і мечем” і фільм цейіз задоволенням дивились і поля-ки, і українці. Суть проблеми, оче-видно, не в тому, що екранізувати,а як це робити. Будемо сподівати-ся, що українське кіно, яке потро-ху відроджується, а може, й теле-бачення нарешті екранізують цейгеніальний і високопатріотичний

твір.І. С. Тургенєв залишив у своїх

спогадах про М. В. Гоголя колорит-ний словесний портрет великогописьменника: “Его белокурые во-лосы, которые от висков падалипрямо, как обыкновенно у козаков,сохранили еще цвет молодости, ноуже заметно поредели, от его пока-того гладкого, белого лба по преж-нему так и веяло умом… Говорилна o, других для русского слуха ме-нее любезных особенностей мало-российского говора я не заметил”.

Сучасники залишили про М. В. Гоголя спогади, що з різнихсторін характеризують цю геніаль-ну людину, але, думаю, тут достат-ньо і цих свідчень.

1952 року світ відзначав 100-річчя від дня смерті великого пись-менника. Поштові відомства рядукраїн вшанували його пам’ять ви-пуском поштових марок. Так, пош-та СРСР випустила серію багато-колірних поштових мініатюр, щоскладалася з трьох марок. На мар-ці номіналом 40 копійок представ-лено портрет письменника роботиФ. Меллера поряд з літературнимиперсонажами з “Тараса Бульби”.На марці в 60 копійок подано ре-продукцію малюнку Б. Лебедєва“Гоголь і Бєлінський”. Заключнамарка серії, номіналом в 1 карбо-ванець, представляє Миколу Васи-льовича в товаристві кобзаря натлі сільського краєвиду. 1959 рокурадянська пошта повторно зверну-лася до образу М. В. Гоголя і ви-пустила марку номіналом у 40 копі-йок з портретом письменника тасценою з його геніальної комедії“Мертві душі”.

Того ж 1952 року в Румунії буловидано дві марки, присвячені ційже пам’ятній даті. На марці в 55 ба-нів ми бачимо портрет письменни-ка і сцену з повісті “Тарас Бульба”,яку, до речі, такий всесвітньовідо-мий каталог, як “Міхель”, називає

головним твором письменника. Намарці в 1,75 лей зображено пор-трет письменника і розкриту книгу.

Польська пошта емітувала тогож 1952 року марку номіналом 25грошів з портретом письменника.

Вшанувала пам’ять великогоукраїнця і пошта Німецької Демок-ратичної Республіки. Тут такожбуло видано марку з портретом М. В. Гоголя. Звичайно, в усіх цихвипадках вшановували пам’ять “ве-ликого російського письменника”,про Україну там ніхто і не згадував.Крім поштових марок, звичайно ж,випускалися конверти першогодня, штемпелі спецпогашень тощо.

Українська пошта марок, прис-вячених цьому великому синуУкраїни, ще не випускала. І хоча вберезні 2002 року минуло 150 роківвід дня його смерті, однак у планівидань дирекції “Марка України” —імені Миколи Васильовича не вид-но. Говорять, що зроблено це з тієїпричини, що Укрпошта взяла собіза правило не відзначати датисмерті видатних діячів. Традиції ін-ших поштових адміністрацій світудля них, як бачимо, не указ. Думаюоднак, що це саме той виняток,який є в кожному правилі. М. В. Го-голь — постать такого масштабу,яку варто вшанувати, і то якнай-швидше, незалежно від тієї чи ін-шої дати. І ця подія працюватимена імідж України. Це тим більшеможливо, що в згаданому докумен-ті передбачено видання незапла-нованих марок.

Втім, заради істини, слід сказа-ти, що українська пошта, незважа-ючи на згадане самообмеження,все-таки пам’ятає про Миколу Ва-сильовича і видала в 2000 році двіпоштові марковані листівки, при-свячені Сорочинському ярмарку.На одній із них бачимо молодогоГоголя в товаристві своїх літера-турних персонажів, автором ма-люнка є художник Володимир Лем-зяков.

Говорячи про вшануванняписьменника засобами художньоїмініатюри, якою є поштова марка,хотілось би побажати, щоб в осно-ву одного з сюжетів було взято пор-трет М. В. Гоголя роботи іншого ве-ликого сина України — І. Ю. Рєпіна.

Б. КИРИЧОК,історик, член Асоціації філателістів України

10

“СЛОВО Просвіти” ч. 16 (133), 19–25 квітня 2002 р.

Постаті

М. В. ГОГОЛЬ І ЧЕРНІГІВЩИНА(До 150-річчя від дня смерті письменника)

Ніжин. Будинок колишньої гімназії, де вчився М. В. Гоголь

Суспільство і ми

ч. 21 (137), 24–30 травня 2002 р. “СЛОВО Просвіти”

5

Довший час, — із моменту за-родження нафтової промисловості йдо 70-х років уже минулого століття,— США посідали перше місце у сві-ті за видобутком нафти. І не тому,що територія США високоперспек-тивна щодо нафти: у світі є багатокраїн, надра яких містять значнобільше запасів нафти й газу. Та якщоу світі пробурено всього 4 млн. роз-відувальних свердловин, то 3 млн. зних — у США.

Питаннями нафти в КонгресіСША займаються 132 комітети і під-комітети. Уряд США постійно опра-цьовує національну енергетичнустратегію в різних її аспектах. Так,адміністрації Рейгана-Буша орієнту-вались на дешеві зарубіжні енерго-носії, вважаючи, що розробка влас-них нафтових і газових родовищ, якапотребує значних коштів, затримуєекономічне зростання країни. Імпор-тувалася нафта в основному зБлизького Сходу, який за запасаминафти посідає перше місце у світі.Саме тому цей нафтогазоносний ре-ґіон був оголошений політикамиСША сферою її життєвих інтересів,— для забезпечення гарантованоїдоставки нафти з Близького Сходу вПерській затоці був розміщений вій-ськовий флот США.

Адміністрація Клінтона проводи-ла протилежну енергетичну політи-ку, виходячи з принципу, що залеж-ність США від потенційно ненадій-них джерел є серйозною загрозоюекономіці країни.

Активно використовувалася по-даткова політика, що сприяла роз-виткові власної нафтової промисло-вості, докладалися зусилля доощадливого використання власнихресурсів. Адміністрація Буша-мо-лодшого продовжує політику попе-редника, — основна увага приділя-ється розвиткові власної нафтовоїпромисловості. Створені умови дляпошуків нафти в межах США і високіфінансові витрати стали рентабель-ними. Так, нещодавно повідомляло-ся, що розвідувальна свердловина вМексиканській затоці, пройшовшипо донних породах 3198 м, відкрила

поклади нафти й газу. Вартість свер-дловини 34 млн. доларів США.

У довоєнний час Радянський Со-юз був другорядною нафтовою дер-жавою. Основну продукцію нафти от-римував з Кавказу (Азербайджан,Чечено-Інгушетія), прикордонне роз-ташування якого викликало тривогуу радянських політиків. А вже передвійною велися посилені нафторозві-дувальні роботи в центральних ра-йонах Союзу, у Приураллі, Сибіру, насході України (Ромни). Відомий ра-дянський нафтовик І. Губкін у своїхспогадах згадує, що Сталін постійноцікавився ходом розвідувальних ро-біт на нафту в центральних частинахСРСР і навіть зберігав у своєму кабі-неті геологічні мапи Приуралля, дебули отримані промислові притокинафти.

Гітлерівська Німеччина розв’яза-ла нафтову проблему по-своєму.Перебуваючи в ізоляції від нафто-вих джерел, німецьке командуванняперевело свою енергетику на синте-тичне рідке паливо, що вироблялосяза схемою німецького хіміка Ф. Бер-гіуса (1884–1949), шляхом насичен-ня суміші кам’яного вугілля, смол ігенераторного газу воднем у присут-ності каталізаторів за тиску 700 ат-мосфер і температури 500 °С. Цярозробка принесла Бергіусу в1931 р. Нобелівську премію, а гітле-рівська Німеччина в період війнипродукувала 6,1 млн. т синтетичнихнафтопродуктів щороку і фактичнопровела війну на бергіус-бензині.

До речі, коли ООН ввела ембар-го на торгівлю з Південно-Африкан-ською Республікою, там також орга-нізували виробництво синтетичнихрідких палив за схемою Бергіуса, щодало змогу Преторії уникнути еконо-мічної кризи.

У повоєнні роки було виділеноколосальні кошти на розвідку наф-ти і газу, — виявлені великі нафто-газоносні провінції в Україні, в Пе-редураллі, в Західному Сибіру, вСередній Азії. Завдяки вводу в роз-робку гігантських родовищ нафтиДругого Баку і Західного Сибіру ви-добуток нафти в СРСР почав зрос-

тати швидкими темпами. У 1974 р.видобуток нафти був доведений до428,7 млн. т і Радянський Союз ви-йшов на перше місце в світі, випе-редивши США.

30 років тому Радянський Союззапочаткував експорт нафти і неза-баром посів чільне місце серед кра-їн-експортерів, поступаючись лишеСаудівській Аравії з її невичерпнимизапасами. В 70-ті—80-ті роки СРСРпродавав 1/3 загального видобутку(200 млн. т), за що отримував коло-сальні кошти. Міжнародна нафтоваенциклопедія (США) за 1983 р. пові-домляє, що тільки в 1980 р. СРСРпродав нафти на суму 24,6 млрд.доларів США і газу — на 5,0 млрд.доларів. У 1981 р. експорт нафтизбільшився, і Радянський Союз занафту отримав 29,4 млрд. доларів і7,4 млрд. доларів за газ, — на наф-тодоларах і утримувався “розвину-тий соціалізм” Брежнєва. З цьогоприводу журналіст Б. Гуревич у“Московських новостях” № 4 за24 січня 1993 р. писав: “На нафтовійкрапельниці п’ятирічками жив режимБрежнєва, нафтодоларами купува-лася відносна лояльність населенняі відносна стабільність цін, ними жоплачувався зерновий імпорт, якийпокривав давній крах сільського гос-подарства. Віднайдись іще один Са-мотлор (надгігантське родовищенафти в Західному Сибіру з видо-бувними запасами 2,6 млрд. т —В. С.) і не впади при цьому ціни нанафту, ми б іще до кінця XX ст. сла-вили б “развітой соціалізм” (і їли бковбасу по 2 крб. 20 коп. — В. С.). Ітільки тоді, коли головний дешевийресурс став зменшуватися, партіюспіткала дума про реформи”.

Закупки за кордоном великихкількостей зерна за дешеві нафто-долари зробили непотрібним сіль-ське господарство в СРСР. І сотні ти-сяч, а можливо й мільйони, колгос-пників полишають села і переїжджа-ють до великих міст та на новобудо-ви (БАМ, освоєння нафтових і газо-вих родовищ у Західному Сибіру то-що). Цей процес дістав назву “зник-нення неперспективних сіл”.

Протягом 70-х—80-х рр. СРСРотримував щорічно практично дар-мових 35–40 млрд. нафтодоларів. Іна них радянський уряд закуповуваввеличезні кількості зерна в Австралії,Канаді, США. У часи Брежнєвськогокомунізму хліб утратив ціну, і народврешті-решт наситився хлібом післякількох жорстоких голодоморів. Хлі-бом годували худобу, птицю… Аж тут,майже раптово, з’ясувалося: сибір-ська нафта закінчується. Так великаімперія СРСР опинилася на межі за-гибелі. Перед нафтовиками було пос-тавлено завдання знайти нові великіродовища нафти. За короткий час бу-ло виявлено 400 нових родовищ, алеСамотлора між ними не було. З

1990 р. видобуток нафтив СРСР катастрофічнопадає, суттєво скорочу-ється приплив нафтодо-ларів. Економіку лихома-нить, починається роз-вал соціалістичної систе-ми…

Американські політи-ки уважно стежили за станом нафто-газової промисловості СРСР. На по-чатку 70-х років ЦРУ створює групупровідних фахівців з нафти і совєто-логів, які, проаналізувавши тенденціїрозвитку нафтової промисловостіСРСР, дійшли висновку, що видобутокнафти в Союзі досягне свого макси-муму па початку 80-х років, а потімпочне падати, в зв’язку з чим різкозменшиться приток нафтодоларів, щовикличе серйозні потрясіння в еконо-міці і політичному житті СРСР. Своїрезультати ЦРУ опублікувало в книзі:USSR Energi Atlas Compiled by Cen-tral Intellegense Agency, 1979 р. Як ба-чимо тепер, ця авторитетна організа-ція помилилася на 10 років. РозвалСоюзу настав не в 80-ті роки, а на по-чатку 90-х.

Нині багато пишуть, що Єльцин,Кравчук і Шушкевич зібралися в Бі-ловезькій Пущі й розвалили СРСР.Інші стверджують, що дисидент-ський рух сприяв розвалу Союзу. Та-кі твердження не переконливі. Бо як-би навіть усі глави країн, які входятьдо ООН, у часи Сталіна чи Хрущовапідписали б декрет про розпускСРСР, від цього Союз не переставби існувати. У 1919– 1924 рр. Радян-ську державу брали в кільце Антан-та, Японія, але вона вистояла. Одназ наймогутніших армій світу, керова-на Гітлером, не змогла зламатиСРСР, і, лише політбюро Леоніда Іл-ліча, живучи всупереч законам наф-тової доби, розвалило імперію.

Україна змушена була віддатиРосії значну частину Чорноморсько-го флоту, ядерні боєголовки, страте-гічні бомбардувальники в погашенняборгів за нафту і газ. Проте боргишвидко збільшуються, і уже серйоз-но обговорюються питання, що заенергоносії доведеться передати на-шому сусіду магістральні нафто- і га-зопроводи, електростанції, заводи.Ситуація стає критичною, виникаєзагроза незалежності нашої держа-ви. І, якщо не буде змінено бездарнуполітику нашої країни щодо нафти йгазу, Україна як держава перестанеіснувати.

Василь СОЗАНСЬКИЙ,кандидат геолого-мінералогічних

наук, провідний науковий співробітник Відділення

морської геології Національної академії наук

Нафта відіграє вирішальну роль у про-мисловості, сільському господарстві, полі-тиці. Наявність нафти робить країну ба-гатою, могутньою. Відомий американ-ський нафтовик, професор Прінстонсько-го університету Х. Хедберг назвав нашу

добу нафтовою, вважаючи, що в історіїлюдства були кам’яна, бронзова доба, за-лізна і, можливо, коли історики оглянутьсяназад, то назвуть нашу добу нафтовою, —адже людство і його стосунки повністюзалежали від нафти.

ЩО ЗАГРОЖУЄНАШОМУ СУВЕРЕНІТЕТУ

ЕНЕРГЕТИЧНА БЕЗПЕКА Є ВИЗНА-ЧАЛЬНОЮ В СВІТІ

До нинішнього часу йшло-ся про такі поняття, як безпекастратегічна, ядерна, військова,екологічна, інформаційна і т. д.Але визначальною в сьогод-нішньому світі є безпека енер-гетична. І справи тут у “сильнихсвіту цього” далеко не найкра-щі. Так, наприклад, за статис-тикою відповідальних інститу-цій, нафти в США залишаєтьсяприблизно 3 млрд. тонн, тобто,при збереженні нинішнього рів-ня видобування 370 млн. тоннщорічно — на 8–9 років.

Америка має 3,6 трлн. куб.м, чого при щорічному видобу-ванні в 550 млрд. куб. м виста-чить на 6–7 років. За тими жпідрахунками, через десять ро-ків США, лише для підтримкиенергобалансу (без будь-якогоекономічного зростання) бу-дуть вимушені імпортувати не500 млн. тонн нафти, як тепер,а майже 1,5 млрд. тонн. Алеварто запам’ятати, що всі ни-нішні спільні пропозиції в світі— не більше 1,2 млрд. тонн.

Європейцям, при ниніш-ньому рівні видобування вугле-ців у Північному морі, навіть зурахуванням часткового пок-риття російськими енергоре-сурсами, приблизно через 10років доведеться значно збіль-шити закупки сировини. Цілкомімовірно, що в європейськийринок увірвуться США.

Якщо сьогодні американціімпортують нафти на 100млрд. доларів, то, при прогно-зованому зростанні цін удвічі,до 2005 року ця сума зросте до600 млрд., а при цілком імовір-ному подорожчанні вчетверо— до 1,2 трлн. доларів.

Росія покладає великі надіїна те, що європейці звертати-муться на її газовий ринок —ось чому останні рішення Єв-росоюзу щодо прокладки газо-проводу із Росії в Європу ста-ють зрозумілими. “ЕнергомістСхід-Захід” буде покриватипотреби Європи в нафті та газі,послабить залежність від пос-тачання енергоносіїв із Близь-кого Сходу. До того ж, Європа— основний покупець росій-ської нафти, хоча “золотого до-щу” нафто- і газодоларів Росіїчекати не варто. Так, за дани-ми Держкомісії по запасах ко-рисних копалин, поповнюва-ність сировинної бази Росії ста-новить, у кращому разі, 60%.Росія може розраховувати ли-ше на 15–30 років сталогоенергозабезпечення. Потімвитрати на видобування мо-жуть зрости такою мірою, щоросійським енергетикам будевигідно купувати близькосхіднунафту. Але там уже майоритьзоряно-смугастий прапор.

За матеріалами російської преси

Колаж Євгена Ґоли

барда

4 Доля

“СЛОВО Просвіти” ч. 21 (137), 24–30 травня 2002 р.

Вікторові МОРОЗУ

Дорога з Онуфріївського мо-настиря до села Плескачівкине близька. Поспішать не

поспішав, але став накрапати до-щик, і небо враз хмарами затягну-ло і, видно, надовго. Дощ літній,теплий, але теж пробирає — кра-ще перечекати. Зупинився під де-ревом, на околиці Чубівки, яку на-зивають тут хуторами. Ще дві-трихати було у мене попереду, а далі— кілька кілометрів між селами,попід горою, луговим берегом рі-чечки, яка тече десь поміж зелени-ми заростями і відкривається тіль-ки там, де перетинає її перехрес-ний шлях з Плескачівки на Куликів-ку та Жаботин. Там, над річкою,зведено дерев’яний місток, й тіль-ки під ним проблискує плесо річеч-ки, назви якої ніхто з місцевих ста-рожителів не знає: річка то й річка,ніяк не називається, не чули...

До містка проходиш більше по-ловини шляху, легко тут ідеться,але дощ не вгавав, навпаки, роз-ходився, хмари заступали небовсе густіше, і став я роззиратисянавкруги, чи не перейти десь піддерево надійніше.

У вікні хатки, що була якразнавпроти мого прихистку, розсуну-лися фіранки, з’явилося допитли-ве обличчя. Хтось із того вікна ме-не роздивлявся. А за хвилину-дру-гу вийшла з хати жінка, простува-ла до хвіртки, здогадався — до ме-не. Дорогу-стежку не переходила,її вже розвезло під дощем. А гово-рити через неї — нешироку! —можна й тихо, не підвищуючи голо-су. Стоїмо майже поруч.

— А я оце дивлюся, не нашалюдина під дощем мокне, то ви ухату заходьте, перечекайте. Дощ,мабуть, надовго. Давно вже дощуне було, ми й у монастирі за дощмолилися... Заходьте-заходьте, умене місця не пересидите, хто достарої тепер у гості ходить?..

Через сіни та кухоньку з піччюпровела до світлиці... Аж зупинив-ся у дверях: не тільки рушники настінах, а й фіранки, скатерка настолі, подушки на ліжку — все ви-шите!., все — у квітах, червоних,синіх, голубих, жовтогарячих, фіо-летових... Куди не глянь, очей невідведеш!.. Звісно, рушники й наіконах — Божої Матері та МиколиЧудотворця, найпевніших захисни-ків народних, отже, й цієї, начерозмальованої квітами хати, —теж заступників, і її єдиної (одразувидно!) мешканки, і всіх, зрозумі-ло, квітів, вишитих нею. Скількироків треба, щоб усе це вишити?!

— Ще й зараз вишиваєте?— Вишивала, коли була моло-

да та були очі. А зараз хіба щовзимку, коли у хаті од снігу й сонцядобре видно... Буває, коло вікнасяду та й вишию яку квітку. Прош-лий год до нас, тутечки недалеко,де дачники хати купляють, худож-ниця приїжджала, то я і у неї узорвзяла, але немає вже тих очей, щобули колись.

— Скільки ж Вам років, бабу-сю?

— Багато років, аж соромно ка-зать, з п’ятнадцятого году я.

— Так це ж іще небагато, —спробував пожартувати.

— Не багато, кажете?.. Моямама жила сто год...

Відчув, що у цій згадці має во-на, старенька, свою втіху, а хібаможемо позбавлятися її у віці, зякого вже відкривається даль неві-дома. Ця втіха, можливо, має такуж силу, як і байдужість старої лю-дини до того, що станеться із неюзавтра, і прохане застереження намайбутнє у неї лише одне — абине хворіти, не мучитись, і ближніхбіля себе не мучити. Спокійна муд-рість старості, настає час, і кожно-му з нею треба буде змиритися.

— Сто год? — зрадів і здиву-вався.

— Жили вони самі аж до ста-рості, самі, там, вище, на горбахжили, у дідівській хаті, а я їх забра-ла до себе аж у дев’яносто п’ятьгод, коли вони вже пораться сталинездужати. То мама у мене п’ятьгод були, й, знаєте, ні разу вонимені не надоїли. Роботи вже їм недавала ніякої, кажу: “Ви вже ста-ренькі, сидіть, будете сторожем бі-ля хати”, то вони й сиділи під ха-тою, на лавочці — гуляли!.. А по-мерли за один день — у суботу невийшли з хати, у неділю зранку щепоснідали, ложок зо три взяли тогосніданку, а в шість часов вечора —й померли...

Згадавши матір, повернуладумку й до свого власного довго-ліття:

— Я ж, мабуть, до ста год не до-живу, бо сильно робила. Мати мояне так щоб робили, як я. Бо вони утридцятому годі руку зламали, то вколгосп не ходили. А я і косу тяга-ла, і граблями волочила, і виламимахала, і лопати з рук не випуска-ла... То, думаю, не доживу...

— Як мама дожили, то й ви до-живете.

— Ой, не скажіть, батько міймолодим померли.

— ?..— Вони, правда, не своєю

смертю вмерли, а їх на чужій робо-ті вбило, на стройці... У 1924 году.А нашу хату — показала рукою настіни, вікна — батько встигли пос-тавити, то ми залишилися у новійхаті з мамою, шестеро було нас ді-тей, троє братів, троє сестер, і я —найменша. Оце тут ми з вами й си-димо, у цій хаті, на монастирськійземлі...

— Чому, бабусю, на монастир-ській?..

— Бо до революції була це мо-настирська земля. А вже у рево-люцію, як стали тих монахів розга-няти, то й землю у них одібрали, іна цій монастирській землі батькой вистроїв хату, і звідси ми вже ні-

куди не виходили. Бо ми тут поро-дилися, поросли, отак живемо та йусе.

— А в Черкаси, Смілу їздили?— Пішки ходили!.. З вечора як

підемо, то на ранок — у Черкасах,якраз — на базар, і не тільки ходи-ли, а й возики й клунки тягали, ботам і продавали, що могли, й купу-вали там.

— Далеченько! Це ж туди читуди, а кілометрів сорок шляху.

— Таж молоді були, це вже те-пер я туди не дійду, і ходю тількидо сестри у Куликівку, вона там украйній хаті живе, старша од мене,її, хай Господь милує, спаралізува-ло, то вона ходить не може.

— Давно були у Черкасах?..— Год тридцять я там не бува-

ла, бо вже стало мені туди дужедалеко... і у Смілу — далеко...

Про найдальші відстані своїхмандрувань по безмежномусвітові, усьому далекому, що

постає за чубівськими хуторами,згадала з піднесенням. Але й безщонайменшого відтінку печалі завтраченим. Мабуть, ніколи не ду-мала вона про переваги якогосьдалекого й невідомого їй життя надсвоїм власним, що все минуло осьтут, у цій хаті, і так, як минуло.

— А монастир пам’ятаєте?Про один із знаменитіших мо-

настирів краю — Онуфріївський —намагався розпитати у старенькоїнайдокладніше. Хто вже зараз мо-же пам’ятати те, що вона.

— Дуже великий монастир, ідуже було там гарно, і дві церкви, івелике хазяйство, і скотини багато,і два млини: один — паровий, нагорбі, де повертать на Чубівку, аще один — водяний, де місток наЛубенці, біля ставу стояв. Вже не-ма ні того млина, ні ставу, тільки рі-чечка мала тече. По всьому мо-настирю доріжки проходили цегля-ні, бо в їх же, тих монахів, був і за-вод цегляний, цеглу вони робили.Огорожа — теж цегляна, і дві бра-ми: одна — на Чубівку, і на Чор-нявку — брама. Дві церкви стояли:

літня — дерев’яна, а зимня — цег-ляна. Зимою служили у зимнійцеркві, а вже на Пасху, як дочиту-ються до Хреста, о дванадцятійночі, переходили у літню. А в рево-люцію все чисто розгромили, роз-били, розтягли, і зробилася у мо-настирі пустка.

— А хто ж, бабусю, громив?..— Та наші ж і громили, кому-

ністи, діди й дядьки тутешні...— Та хіба ж вони були комуніс-

тами?!.— А хто їх знає?.. Вже їх живих

немає!.. А я кажу те, що було.На мою допитливість відгуку-

валася з усією щирістю, намагала-ся згадати все що знала.

— Тих монахів, що були у рево-люцію, їх усіх розігнали, а у війнуопинилася тут матушка Рафаїла зчерницями. Вони впорядкували мо-

настир, бо там же не було нічого —ні вікон, ні огорожі, ніде нічого, однатільки церква розбита стояла. А оцімонашки з Рафаїлою, кажуть, щовони були з Мотронинського монас-тиря, там і церкву зремонтували, іземлянки поробили, й хатки пос-троїли, і батюшка у них був, і служ-ба у церкві правилася, і людям во-ни сильно помагали: хто бідний, тойде у монастир за поміччю... Алепосходилися оті комуністи, будемоказать, наші дядьки, знову взялисяза їх і вирядили тих черниць звідсі-ля, і знову зробилася там пустиня,аж поки оце тепер не заходилисязнову монастир поновлять — і цер-кву полагодили, вікна-двері встави-ли, поли настелили, бо старі попро-валювалися (там комора колгоспнабула), і корпуси строять, і монахитам, мужчини, живуть, а ми у цер-кву туди ходимо...

Про своє життя у своїй гарнійхаті їй теж хотілося порозмовляти,посеред квітів, яких десятки й де-сятки вона повишивала, тож поча-ла з кращого у цьому житті.

— У мене — два сини, дві не-вістки, й онучки є. Приїжджаютьсини з молодицями, і вони мені по-магають, і город садимо, й карто-

пельку дбаємо, і все, що в городіросте. Слава Богу, можна тепержить. А найгірше було у війну,страшно було, дуже страшно, якбиніхто не переживав такого, як отобуло... А я ще двох дітей за собоюносила і водила, синочків малень-ких... Чоловіка в армію забрали щедо войни, у березні, в 41-ім годі...Не вернувся він, а я діточок самавиходила, і гарні виросли діти. Якчервоні почали наступать, то ми зними й у лісі, у партизанів перехо-вувалися, цілий місяць у Холодно-му Яру, в землянках жили. Аби неті партизани, а їх у лісі багато бу-ло, то, може б, і не спаслися, бонімці, коли відступали, сильно лю-тували. А ми з села — та у ліс, допартизанів... Там землянки поко-пали, і в кожній — чоловік по двад-цять жили, і чоловіки, й жінки, і ді-ти, і дружні, знаєте, всі люди були,хто що з дому приніс, то порівну ді-лили, і їли всі разом, зі спільногокотла, аж поки те лихо не минуло...А як война скінчилася, то так я і за-лишилася одна, отак п’ятдесят годсама й живу, і не згледілася, коли йті діти повиростали, й года мої мо-лоді проминули, як у тій пісні співа-ють, наче коні перебігли на клено-вому мості...

...Години півтори сидів яміж вікнами на гарній,нещодавно пофарбо-

ваній лаві, а співрозмовниця —навпроти, на табуретці, застеленійкартатим, зшитим із клаптиків різ-ноколірної матерії, ряденцем. Занею — ліжко з вишитими подушка-ми, на стіні — портрети: її — моло-дої, і чоловіка — молодого!.. Двапортрети, обійняті одним рушни-ком. Портрети великі, тож і рушникдовгий-довгий. Можливо, такимдовгим мало б бути і їхнє спільнежиття, якби не війна, якби не біда,якби воїн вернувся... І наче замістьнепрожитих разом років з краю докраю білого, як сніг, полотна пос-лалися вишиті нею квіти — най-кращі у всій хаті. Милувався і ста-ренькою, і її квітами. Слухав.

— Таке горе, такі печалі я пе-рейшла, а живу, і жити хочеться,тільки думаю, щоб ніхто на менене ображався, що живу довго...

Дощ за вікном вже ледь накра-пав. Глянув на годинника — давновже пора рушати.

— Спасибі вам, бабуню, а менівже й пора.

— А, може, перекусите, і борщу мене є, і картопелька, тільки ро-зігрію, — підхоплюється з табурет-ки, немовби поспішаючи надолу-жити таке обов’язкове, але втраче-не за розмовою.

Ледь переконав, що не голод-ний, і що яблучок, сливок, чи, мо-же, смородинки (навздогінці за обі-дом запропонованих!) не випадаємені брати, бо не в чужому краюмандрую, а навколо рідної хати, атам у мене — і тато, і мама, і сад унас гарний, і все якраз уродило...

Краще б узяв (!) хоч кілька яб-лук на дорогу, так вона засмутила-ся, що гість з її хати й двору вихо-дить з порожніми руками.

Провела до хвіртки, і за хвіртку,і на дорогу.

— А вже й дощ перестав, івстигнете, тут же недалечко, авто-бус із Плескачівки на Смілу ще хо-дить... Доїдете, а побалакали жгарно...

Гарно!.. Не забуваю...Скільки ж любові й добра тре-

ба було пронести людині крізь цетяжке життя, крізь горе і печаль,щоб рік за роком — і аж до старос-ті!.. — знову й знову братися виши-вати ту далеку й незбагнено-прек-расну квітку. Назва якій, можливо,— щастя...

Анатолій СКРИПНИКФото автора

ПЕРЕЙТИ І ГОРЕ, І ПЕЧАЛЬ...

5Сумління

17 (134), 26 квітня – 9 травня “СЛОВО Просвіти”

В’ячеслав САБАЛДИР, лауреат Дер-жавної премії України в галузі науки і техніки:

“По-перше, виявлені нами обставини ава-рії багато в чому відрізняються од опублікова-них офіційних документів. По-друге, ми вста-новили причини і відтворили увесь хід подійпо хвилинах. Зараз ми приступили до третьоїчастини нашої роботи — допомогти фізикамвстановити: скільки, яких і де розщеплюванихматеріалів залишилося і що треба робити,щоб усунути можливі небезпеки в перспекти-ві.

Уся наявна у нас інформація суттєво від-різняється од тієї, що публікувалася раніше.Вважаю, що після оприлюднення наших да-них різко зміниться настрій і ставлення керів-ників держави щодо проблеми Чорнобиля. Бодехто в українських верхах вважає, що Чор-нобиль вигадали журналісти і письменники,що там нічого страшного не було і нічого небуде, мовляв, можна жити спокійно і забутипро аварію”.

Юрій САМОЙЛЕНКО, голова КомітетуВР:

“Завдяки нашій Асоціації “Зелений Світ”вдалося ще у березні 1990 року Указом то-дішньої Верховної Ради УРСР від29.03.1990 р. № 8985-ХІ “оголосити 26 квітняДнем Чорнобильської трагедії”. Зараз багатохто зацікавлений у тому, щоб цю трагедію, якапочалася у 1986 році і продовжується досі, як-найскоріше забути.

Але це було б несправедливо не тільки повідношенню до безневинно загиблих, засуд-жених і зганьблених неправдою, а й до ниніш-ніх і майбутніх поколінь.

Ми спостерігаємо різке збільшення захво-рюваності в Україні, але ніхто не хоче слухатиакадеміка Возіянова, який впродовж кількохроків попереджає українське суспільство проонкологічне нашестя.

А це пов’язано з помилковою оцінкою об-сягу викидів під час аварії на ЧАЕС. Одні екс-перти офіційно стверджують, що з реакторабуло викинуто 3,5 % паливних матеріалів, аза нашими оцінками — майже на порядокбільше.

Ми чітко встановили, що лише до 15 трав-ня 1986 року було госпіталізовано понад 10тисяч уражених осіб, із них четверта частина— діти. І доти, доки не буде сказано правдипро Чорнобиль, доти ми не знатимемо прав-ду про стан здоров’я населення”.

Наталія БАРАНОВСЬКА, старший нау-ковий співробітник інституту історії Украї-ни НАНУ:

“Нині, під тиском встановлених фактів, мивимушені змінити сам концептуальний підхіддо оцінки аварії. Як історик я починала пра-цювати з довірою до тих офіційних докумен-тів, які існували. Коли ж ми зібрали докупиматеріали всіх оперативних груп, всіх мініс-терств, відомств і установ, які працювали упроблемі аварії і її наслідків, коли з цієї моза-їки ми “зліпили” цілісну картину, тоді наші вис-новки стали суттєво іншими, порівняно із до-теперішніми”.

В’ячеслав САБАЛДИР:“Офіційна версія аварії виходила з того,

що персонал проводив експерименти, при-пустився помилок, стався вибух, реактор роз-летівся, суд над директором ЧАЕС це під-твердив і закрили питання.

Ми зібрали практично всі документи, за-писки, ескізи, нотатки, записи службові і при-ватні, свідчення, пояснення тощо про те, якдіяв персонал станції, пожежники, військові і

т.п. У нас не було жодної версії, ми простовстановлювали картину подій, хвилина похвилині, починаючи від 1 квітня 1986 року, на-низуючи на часову вісь всі події, операції наблоці, поведінку людей, розмови, записи, по-казання приладів тощо.

Коли ми дійшли до вибуху, то побачили,що на станції відбулося зовсім не те, що потімбуло відображено в офіційній версії аварії.

Тут ми побачили, що інтереси, зацікавле-ність, оцінки щодо правди у висвітленні фак-тів одразу розійшлися: те, що відбувалося наЧАЕС — це одне, а те, що відображалосяособами з Центру — це, нерідко, зовсім інше.

Ми розглянули всю часо-просторову систе-му подій: де і хто знаходився, чим займався,що бачив; по кожному приміщенню, по кожнійлюдині, по кожному переміщенню, поведінцікожної особи і по кожній зміні обстановки —звуку, доповіді, реакції, команді, падінню, руй-нуванню, зміні температури, інших параметрівтощо впродовж 25-27 квітня”.

* * *Головний експеримент, який готував на

ЧАЕС московський інститут “НИКИЭТ”, це під-вищення потужності реактора. Про те, що во-ни були на станції і що тоді робили, про це йзараз вам скажуть, тільки по секрету, “на вуш-ко”.

Досі ще багато хто вважає, що оте “стало-

ся” відбулося в один момент і один раз. У кож-ному разі, таке враження випливає з першихпублікацій про події на станції в квітні-травні1986 року. Проте, як читаємо в Доповіді “Обс-тавини, причини та наслідки аварії на Чорно-бильській АЕС (квітень, 2002 р.), істина поля-гає в тому, що на 4-му блоці відбувалася ціласерія вибухів і руйнувань, причому, впродовжтривалого часу.

У ніч з 25 на 26 квітня 1986 року, після під-вищення потужності реактора до 1000, а задеякими робочими записами — до 2648 (!)мегават, коли обидва генератори стояли, абасейн-барбатер не впорався з прийняттямзайвої пари, що утворилася внаслідок потуж-ного тепловиділення, велика кількість паривибила захисні кришки і пішла у вивідні баш-ти. Верхня частина цих бетонних башт-трубупродовж 20 метрів по висоті була неармова-на. І вони не витримали. А кожна важила 1258тонн. І вся ця маса упала на блок і зруйнува-ла ряд систем, у тому числі: вентиляції, охо-лодження реактора, кабельні мережі тощо.Виникли пожежі.

Таким чином, сталася МПА (максимальнапроектна аварія) і спрацювала АЗ-5 (автома-тичний захист №5, який відключає реактор).

Було перебито трубопроводи і вода пере-стала надходити в одну половину реактора.Через 15 хвилин два твели розплавилися івідбувся “простріл” (вибух з викидом радіоак-

тивних мас). Активні матеріали потрапили уводу, якою охолоджували реактор, а отже йна людей. Не зважаючи на пару і бризки раді-оактивної води, персонал станції продовжу-вав відновлювати стабільність роботи станціїі йому це, врешті, вдалося.

Нейтронна реакція в реакторі 4-го блокуприпинилася 26.04.1986 р. о 1 год. 40 хв. Відцього моменту утворення тепла в активній зо-ні відбувалося внаслідок залишкового тепло-виділення в паливі та, можливо, внаслідокпевних хімічних реакцій. Нічна зміна займала-ся ліквідацією наслідків від вибухів та охолод-женням реактора в умовах опромінення, якінавіть важко собі уявити. Залежно від отри-маних доз (про справжній рівень яких ніхто нездогадувався) та самопочуття, люди один заодним відбували до лікарні.

Денна зміна приступила до роботи 26 квіт-ня о 8 год 00 хв. Є документ, в якому переліче-но записи в журналах блоку № 4. За данимицих записів та свідченнями персоналу денноїзміни можна переконатися, що МПА була ло-калізована до кінця дня 26.04.86 р. Водночас,протягом майже 20 годин відбувався напруже-ний пошук шляхів запобігання виникненнюМГА (максимальної гіпотетичної аварії) — єди-не, що залишалося робити, бо всі системи уп-равління і локалізації були пошкоджені.

Як бачимо, внаслідок МПА керованийРБМК перетворився у бетонний циліндр, вякому знаходилося без контролю і управління200 тонн ядерного палива і 1800 тонн графіту,а також значна кількість цирконію, бору та ба-рію. Уся ця маса постійно підігрівалася за-лишковим виділенням тепла радіоактивнихелементів, утворених у реакторі.

Велетенська радіологічна міна була в бо-йовому стані, час її вибуху залежав лише віддовжини “бікфордова шнура”, який було вжепідпалено.

О 21 год. 30 хв. у реакторі сталися один заодним три вибухи, як кажуть свідки, вулканіч-ної сили. Зірвало кришку реактора і викинулоназовні 20 млн. кюрі активних матеріалів. Ви-бухи тривали до 4 год. ранку 27.04.86.

4 травня реактор “ожив” знову, а 6 травня,коли газета “Правда” повідомляла, що реак-тор заглушено, стався новий потужний вибухз викидом 30 млн. кюрі.

Далі викиди різної інтенсивності тривалиперманентно, аж доки не було засипано реак-тор доломітом. Проте, й після цього, реакторактивно “видихав” радіонукліди до кінця ве-ресня, аж поки його не оббудували “укриттям”(саркофагом).

Нині це “викинуте” хтось споживає. Спо-живаємо й ми. У літературі є дані обстеженьвійськовослужбовців з частин, що розташова-ні на забрудненитх територіях України і Біло-русі; захворюваність, в середньому — 80 %.

* * *Автори Доповіді закінчують висновками

про те, що звинувачення персоналу у виник-ненні аварії є абсолютно безпідставними іпропонують зняти всі звинувачення з Олек-сандра Акімова, Леоніда Топтунова і ВалеріяПеревозченка.

Ці справжні герої заслуговують нагород івшанування їх пам’яті.

Підготував Євген ҐОЛИБАРД

К. П. Чечеров, нач. лабораторіїінституту ім.Курчатова:

“26 квітня 1986 р. перших потер-пілих в аварії на ЧАЕС привезли доМоскви в лікарню № 6. З аеропортуїх везли в автобусах, реанімомобі-лях, машинах “швидкої допомоги” іувесь цей транспорт (сидіння, підло-кітники, спинки крісел) виявилисязабрудненими радіаційним пиломтакою мірою, як внутрішня поверхнягарячої камери після розділу актив-ного зразка. День за днем з лікарні№ 6 у відділення прибували особис-ті речі постраждалих, білизна, взут-тя для пакування та відправки напоховання невиробничих, але все-таки радіоактивних відходів.Кількість речей, що направляласьчерез відділення на поховання, свід-чила про безпрецедентні масштабивиробничої аварії”.

А. А. Д’яченко, полковник, канд.

техн. наук:“Спектрометричний аналіз пока-

зав, що мазок з підлокотника автобу-са, на якому привезли до Москви пе-реопромінених співробітників Чорно-бильської АЕС, містить часточкиядерного палива! Майже одночасностали відомі результати перших ви-мірів потужності дози гамма-випро-мінювання поблизу аварійного блокуЧАЕС (27 квітня1986 р.). Вони були вищі, ніж таверхня межа, на яку розраховані за-соби радіаційної розвідки, створенідля використання у випадку ядерноївійни”.

А. Дятлов, заступник головногоінженера по експлуатації 2-ї чергиЧАЕС: “Оскільки аварія виявиласьнастільки серйозною, що вина у нійзагрожувала не позбавленням пре-мії, не перервою або крахом кар’єри,а самою свободою, то тут уже не допринциповості.

Честь, совість, якщо вони й були,

— геть! Кому вони потрібні?”

О. Акімов, начальник зміни бло-ка № 4 (передсмертна записка,1986 р.):

“Ми все робили правильно!”.

ДОПОВІДЬ СРСР ДЛЯ МАГАТЕ(1986 р.):

“Першопричиною аварії сталовкрай маловірогідне поєднання по-рушень порядку й режиму експлуа-тації, допущене персоналом енер-гоблоку”.

МАГАТЕ, INSAG (1988 р.):“Причиною аварії була немисли-

ма сукупність людських помилок іпорушень правил експлуатації у по-єднанні зі специфічними особливос-тями реактора, які посилили ефектпомилок і призвели до підвищенняреактивності”.

Рішення (проект) секції № 2НТР ДержатоменергонаглядуСССР (1990 р.):

“Аналіз… дає можливість встано-вити факт приховання істинних при-чин аварії експертами… Хід розслі-дування причин аварії був навмиснеспрямований хибним шляхом”.

Г. Копчинський, М. Штейнберг(1991 р.):

“Наміри приховати дійсні наслід-ки аварії виявились марними. У ційситуації треба було знайти причиниаварії, які б меншою мірою проясню-вали справжню картину стану справу країні та не ставили під сумнів рі-вень безпеки ядерної енергетики вцілому. Так з’явилося гасло — виненперсонал”.

Г. Шашарін, заступник міністраМіненерго СССР (1991 р.):

“Урядова комісія і ті, хто готувавматеріали для МАГАТЕ, не хотілиправди. У звіті дано не всю наявну

інформацію, а те, що стосуєтьсяпричин аварії було дібрано однобіч-но, навіть тенденційно. Це було яв-ним замовчуванням найважливішихречей. Сказавши, що винен персо-нал, вони тим самим практично заг-робили атомну енергетику”.

Б. Рогожкін, начальник змінистанції (1996 р.):

“І все-таки, може хоч хто-небудьзалишився, кому наші долі не байду-жі?”

В. Брюханов, директор ЧАЕС(1999 р.):

“З пред’явленими мені звинува-ченнями не згоден…”

М. Доллежаль, Головний конст-руктор РБМК (2000 р.):

“Вини конструкторів та інженерів,які створювали реактор для ЧАЕС,немає”.

В переддень 16-тої річниці сумної події група незалежних експертів з пи-тань Чорнобильської катастрофи підвела чергові підсумки роботи у форміДоповіді. Завданням групи був пошук істини стосовно подій, що трапилися пе-ред, під час і після трагічних вибухів у квітні 1986 року на ЧАЕС. Укладачі Допо-віді погодилися поділитися з нашими читачами своїми здобутками.

З ПЕРШИХ ВУСТ

СКАЗАТИ ПРАВДУ

Фото О

. Кутла

хметова

СВІДЧЕННЯ

10 Про-читання

“СЛОВО Просвіти” ч. 22 (138), 31 травня — 6 червня 2002 р.

Ці слова, винесені в заголо-вок, прозвучали з вуст відомогосучасного українського пись-менника Павла Загребельногона презентації його творів, якіостаннім часом побачили світ ухарківському видавництві “Фо-ліо”. Презентація, що відбуласяв рамках популярної Міжнарод-ної київської виставки-ярмарку“Книжковий сад”, на диво, роз-почалась у майже порожньомузалі “Кобзарської світлиці” “Ук-раїнського дому”. Багато хтопросто не знав, а ще більше невірили, що Павло Архипович,який так рідко з’являється ос-таннім часом на люди, прийдесам. І що у нього виникне не ли-ше бажання представити чита-чам нові видання своїх найвідо-міших історичних романів (щосаме по собі говорить про плід-ність і перспективність стосун-ків “Фоліо” з письменником),але й бажання просто поговори-ти про життя.

Оглянувши критичним окомнечисленну журналістську і ви-давничо-читацьку братію у залі,своє спілкування з нею ПавлоЗагребельний розпочав із напів-жарту-напівправди. Мало весе-лого, чесно кажучи, почула я уцей день з вуст шанованогописьменника.

П. Загребельний: Я сюди їхаві, починаючи від Верховної ради іаж до “Українського дому”, з обохбоків вулиці один біля одного сто-яли чорні мерседеси, 600-ті і500-ті. Отож, я й думав, що це накнижковий ярмарок приїхали на“мерседесах”. А тепер дивлюся,начебто не такі люди. А може, цеваші “мерседеси” були? (посміха-ється). А два дні тому цей ярмароквідкривали і по телевізору показа-ли, що його відкривав прем’єр-мі-ністр А. Кінах і голова Держкомін-форму І. Чиж, але теж вони якосьвідкривали… Ну, те що без меневідкривали, то Бог з ними, але, по-моєму, там не було жодного пись-менника. В усякому разі на телеві-зійному екрані я їх не бачив. І,дивлячись на те відкриття і взага-лі на ту ситуацію, яка у нас сьо-годні з літературою і з письменни-ками склалася, я згадую віршиктакий. У Москві є відомий постмо-дерністський поет Дмитро Олек-сандрович Пригов. У нього такийвірш є:

В буфєтє Дома літєраторовПьет піво міліціонєр,

Он пьєт єго на свой манєрДаже не глядя на писатєлєй.Оні же смотрят на нєго:Вокруг нєго свєтло и пусто,И все іх разниє іскустваПрі нєм нє значат нічєго.

Оце наше таке становище. Нанас дивляться точно так, як той мі-ліціонер в буфеті Будинку літера-торів, який п’є пиво. Не дивитьсяна письменників. І на нас не див-ляться. Ну не дивляться рік, два,три, але вже 11-й рік незалежноїУкраїни, та це “недивіння” триває ідалі. Це, звичайно, трагічна річ.Леся Українка ще сто років томуписала: “Який ми гріх вчинилипроти Духа?” Вона мовби вгадува-ла, що робитиметься у нас, на Ук-раїні, через сто років. Це, звичай-но, одна з найбільших трагедій.Трагедія і в тому, що наш народтак зубожів. Трагедія й та, що внас руйнується наше господарс-тво, що руйнується Україна, щовона втрачає свій авторитет у сві-ті. Вона скочується до рівня країн,які перебувають у первісному ста-ні. Це — велика трагедія. І одна знаших трагедій — це відсутністькниговидання, відсутність книжко-вої торгівлі. Це — абсолютне нех-тування найвищими духовнимицінностями. Одна справа, що миможемо критикувати те, що у насбуло 70 чи 80 років тому. ТАМ невсе було так як треба. Багато булонепотребу, але було щось і цінне.Тому що народ жив. Народ існу-вав. Народ творив. Народ не можежити десятиліттями без задово-лення духовних потреб. А ми за-

раз перебуваємо саме в такомустані.

Кор. : Думаю, що ініціати-вою видання зібраних Вашихтворів харківське видавниц-тво “Фоліо” хоча б одну духов-ну нішу в житті народу запов-нило. У світ уже вийшло сімтомів, до кінця року очікуєть-ся ще три!

П. З. : Я дуже високо ціную ро-боту видавництва “Фоліо” за те,що вони роблять ось уже 12 років.Особисто я їм вдячний за те, щовони реанімували мене, моє ім’я.Тому що, я вважаю, що книжкакнижкою, популярна чи не попу-лярна, але письменник повиненмати своє ім’я. Він повинен, я бсказав, заробити авторитет у чи-тачів. І коли він має таке ім’я, коливін має заслуги перед читачем, тотоді люди купують навіть не йогопершу чи останню, нову чи старукнижку. Вони найперше купуютьІМ’Я. Бо воно їм знайоме, вони йо-му вірять. Може, я помиляюся,але я переконаний, що так воно є.Так воно повинно бути.

Кор. : Добре, а що б ви мог-ли порадити сьогодні моло-дим письменникам? Взагалі неписати чи ЩО?

П. З. : Що треба для того, щобсьогодні стали популярними мо-лоді письменники? Єдиний шляхдо популярності — це праця. Ну,по-перше, треба написати, колинаписано — треба його друкувати,а коли воно надруковане, то тре-ба, щоб воно все-таки розходило-ся великим тиражем. Бо навіть тікнижки, котрі сьогодні друкуються

тиражем десь там 1000 примірни-ків чи 500 примірників, це — “мер-тві” книжки. Вони не доходять долюдей. Вони вмирають народив-шись. І це теж одна з наших траге-дій. Треба буде все робити для то-го, щоб книжка йшла більшим ти-ражем, щоб вона доходила до лю-дей. А дійти вона може не тількитоді, коли видавництва запрацю-ють, а ще й тоді, коли в нас все-та-ки буде налагоджено книжковуторгівлю. Хоча б так, як вона булав нас за радянських часів. Та сис-тема була теж не ідеальна. Багатотам було фальшивого, казенного,чиновницького. Але все-такиякось книжка могла доходити унайглухіші закутки нашої землі, івона приходила до людей. Сьо-годні книжку треба ШУКАТИ. Алена те у людей може не бути енер-гії і грошей, і змоги. Тому книжка,навіть коли вона видана, ще “мер-тва”. Вона не живе. А треба, щобвона жила.

Кор. : Павле Архиповичу, ви,як і Ліна Костенко, не любитез’являтися на люди, ведетезамкнений спосіб життя, дех-

то навіть сказав би — від-людькуватий. З чим цепов’язане? З творчим проце-сом, з тим, що ви увесь час на-одинці зі своїми думками, а то-му у вас на якісь “посиденьки”просто немає часу? А може, випросто зневажаєте “світськежиття”, вважаєте себе ви-щим за інших?

П. З. : Мені — 78 років. Грома-дяни СРСР мали право “на труд іна отдих”. Я думаю, що громадяниУкраїни теж мають право і на пра-цю, і на відпочинок. Я вже можу небігати на мітинги, не сидіти на за-гальних зборах і не рватися назустрічі. У мене просто фізичнихсил немає, ви зрозумійте. Всі моїтовариші — МЕРТВІ. Мені страш-но про це подумати, а я ще ЖИ-ВИЙ. Колись я багато зустрічавсяз читачами, особливо я любивзустрічатися зі студентами. А те-пер я сиджу вдома не тому, що ко-гось зневажаю чи тому, що я вякійсь опозиції знаходжусь, хоча іпри радянській владі, коли ми бу-ли “слугами партії”, все одно в ду-ші письменники, за винятком не-багатьох, були в опозиції. Когонайбільше критикували? Пись-менників! Не так написав, не проте написав, невчасно написав!

Кор. : Павле Архиповичу, ачи була у вас мрія чи ідея, якане здійснилася, але про яку вижалкуєте і часто згадуєте?

П. З. : Коли я був молодший іенергійніший, була у мене такаідея: я її всіляко пропагував і на-віть на якомусь з’їзді партії… Якаідея? Був я в Америці і знайомив-

ся з університетським життям. Таму кожному університеті є посада“письменник при університеті”.Штатна одиниця, у нього зарплатапрофесорська. Скажімо, Фолкнербув письменником при університе-ті в своєму містечку Оксфорд. Донього йшли студенти, які цікав-ляться літературою. Бо в СШАзовсім інша викладацька система.Там ходять не професори на лек-ції, а студенти до них. До когойдуть, до кого не йдуть. Якщо по-пулярний професор — йдуть, не-популярний — не йдуть. Скажімо,Фолкнер кілька років підряд цимстудентам Оксфордського універ-ситету (штат Кентуккі) розповідавпро своє бачення літератури, просвоє ставлення до письменства,про свої методи писання. І потімвін видав цілий том “Фолкнер вуніверситеті”. І я був на батьківщи-ні Фолкнера, і мені там подарува-ли цей том. Скажімо, ЙосипуБродському, коли його в Ленінгра-ді засудили, а потім вигнали з Ра-дянського Союзу, надали приту-лок в Бостоні. І він там став про-фесором при університеті. Такимчином його економічно, матері-ально підтримали і морально та-кож. І от у ті далекі радянські часия пропагував таку ідею, щоб у настеж був інститут “письменників-професорів при університетах”.Та, на жаль, вона не була втіленав життя. Після виступу на з’їзді зМіністерства вищої освіти Українимені відповіли приблизно так, щоМіністерство вищої освіти прово-дить зустрічі студентів з письмен-никами і буде їх і надалі проводи-ти. Тобто вдалися до бюрократич-ної відписки і до цих бюрократич-них зустрічей з письменниками.Тому що ці зустрічі були частоформальні, нецікаві.

Кор. : Павле Архиповичу, винаписали так багато романів,повістей, а чи маєте якісьособливі таємниці написаннятворів?

П. З. : Це у кожного письмен-ника по-своєму. Мій товариш, нажаль, покійний вже, Василь Зем-ляк, мав звичку писати навлежки,як Марк Твен. Та ще й на парти-занському кожушку; коли він ле-жав, от тоді йому особливо гарнописалось. А поки він стояв чи си-дів — ні. У мене ж немає якоїсьрегулярної пори для писання. Явсе життя працював: то в редакціїгазети, то в Спілці письменників. Япрактично жодного дня не буввільним художником. І в мене таксклалося життя, що я писав урив-ками: або коли хворів, або коли увідпустку йшов. Тоді я писав деньі ніч, по вісімнадцять годин на до-бу. Зараз я маю вільний час, томуможу себе не примушувати. І я пи-шу так, потрошку. Коли пишу, колине пишу. Були ще такі письменни-ки як Лев Толстой, як Олесь Гон-чар, які без кінця переписувалинаписане, без кінця правили. Тол-стой доводив до розпачу усіх на-бірників у друкарні. Бо, коли набе-руть, коли, здавалось би, книжкаготова, він бере й переписує її за-ново. І навпаки, були інші пись-менники, такі як Чехов або нашКоцюбинський, у яких у рукописунемає жодної помарки. Чисто, на-че переписано. Це залежить відтого, як письменник мислить.Один мислить на папері, а інший— в голові.

Кор. : Павле Архиповичу, якВи мислите сьогодні? Кажуть,що роман, який Ви зараз пише-те, називатиметься просто…“Брухт”?

П. З. : Україна — це сьогоднібрухт! Її продали так само, як про-дали всі наші заводи, уже добра-лися, ви знаєте, до кладовищ, об-дирають могили, валяють опори

Друга міжнародна книжкова виставка-яр-марок “Книжковий сад-2002” розпочалася 21травня зі Всеукраїнських зборів поліграфіс-тів, видавців, книгорозповсюджувачів у Палацімистецтв “Український дім”. А у зв’язку з тим,що участь у заході взяли прем’єр-міністрА. К. Кінах, голова Державного комітету ін-формаційної політики, телебачення й радіо-мовлення І. С. Чиж, представники українськихасоціацій виробників поліграфічної продукціїта видавців і книгорозповсюджувачів, то й бу-ло в Українському домі того дня особливолюдно. Зрештою, “Книжковий сад” недармавважається виставкою-ярмарком року. Залу-чення найперспективніших видавництв ближ-нього зарубіжжя, грона київських і обласнихвидавництв засвідчили не тільки досить рів-ні здобутки книгодрукування, але неоднаковудоступність книги. Якщо розкішно виданий“Горбоконик” коштує в Москві 50 руб., то у нас

така сама книжка для дошкільнят у кількаразів дорожча. Собівартість! Наша дитячакнижка, як і література взагалі, належать дотієї продукції ширвжитку, що й горілчані такондитерські вироби, як це не парадоксально.

Вислухавши скарги видавців, А. К. Кінах по-обіцяв, що зробить усе від нього залежне, абиукраїнська книжка була найдоступнішою в Єв-ропі. Але видавці таки не сидять склавши ру-ки. Прекрасні багатотомні видання з історіїмистецтва, національного побуту, громад-ської думки, та ж дитяча, медична й науковалітература, цікаві пізнавальні проекти викли-кають непідробне захоплення.

А що думають про сучасне книгарствопопулярні письменники Павло Загребельнийта Оксана Забужко, ви дізнаєтеся із розмови зними.

ЩО ВРОДИТЬ У КНИЖКОВОМУ САДУ?

Ïàâëî ÇÀÃÐÅÁÅËÜÍÈÉ

«ЛЮДИ КУПУЮТЬ НЕ КНИЖКУ,А ІМ’Я»

11Про-читання

ч. 22 (138), 31 травня — 6 червня 2002 р. “СЛОВО Просвіти”

24 травня минуло 120 років здня народження видатного україн-ського композитора, диригента, пе-дагога, священика, громадського тадержавного діяча Кирила Григорови-ча Стеценка.

Кирило Стеценко в українськійкультурі — постать знакова і тра-гічна. Він був сином свого народу ізаручником свого часу, що наклалосвій відбиток на всю його долю. Улисті до І. Мар’яненка він писав:“Життя тягне в один бік мене, а ду-ша моя прямує до свого. І в цімтрагедія мого життя і діяльності,що вони не давали мені того ото-чення і атмосфери, котра потрібнаі для якої існую я на світі”. І все ж,навіть за таких умов, він зумів під-

няти українську музику, і народну, ідуховну, на такий рівень, що і нинідивуєшся, наскільки сучасно зву-чать його твори.

Більшість із них лише заразвідкриваються слухачам. І лишезараз з’являється можливість по-справжньому оцінити і їхню глиби-ну та неповторність, і по-новомупереосмислити подвижницьку мі-сію Стеценка.

Цього року, вперше за 80 роківпісля смерті композитора, на держав-ному рівні відзначається його ювілей.Протягом місяця кияни та гості столи-ці стали свідками 5-ти прем’єр творів,які раніше не виконувалися в оригі-нальному варіанті. Твори різноплано-ві, але по-своєму неповторні: каноніч-не виконання хором “Фрески Києва” увідродженому Михайлівському Золо-товерхому Соборі, де колись починавсвій шлях Кирило Стеценко, трьохшедеврів української духовної музики— “Панахиди”, “Всеношної” та “Літур-гії Іоана Златоустого”; моноопера задрамою Лесі Українки “Іфігенія в Тав-риді” в авторському інструментуванніта фольклорне дійство “Великдень”— данина пам’яті самого композито-ра та символ незнищенності народно-го духу. В програмі фестивалю, якийотримав назву “Стеценків Велик-день”, були і прекрасні романси Сте-ценка на слова Лесі Українки, Т. Шев-ченка, О. Олеся, І. Франка, В. Cамій-ленка, які відкрили іще одну грань та-ланту композитора: проникливий лі-ризм та дивовижне уміння передатинайтонші порухи людської душі.

З самого початку організатори

фестивалю трохи сумнівалися у мож-ливості здійснити усі задуми (надтобагато хотілося охопити одразу), од-нак поки що все вдалося. Таке вра-ження, що сам Кирило Григорович, які колись, незримо допомагає усім.Більше того, по ходу фестивалю ви-никали усе нові і нові пропозиції: в су-боту, 1 червня, у Володимирськомусоборі за ініціативи хорової капели“Почайна” Києво-Могилянської Ака-демії та її керівника О. Жигуна, Сте-ценкова “Літургія Іоана Златоустого”знову вознесеться під склепіння хра-му, кличучи туди і наші душі.

“Звичайно, особистість КирилаСтеценка в нашій культурі непересіч-на, і я надзвичайно радий, що намвдалося зробити перші кроки до по-вернення людям справжнього Сте-ценка”, — поділився враженнямионук композитора, голова Міжнарод-ного фонду його імені. — “Ці прем’єрище раз показали, що Стеценко — цемислитель європейського рівня, і намдуже хочеться, щоб його змогли оці-нити не тільки у нас, але і за кордо-ном. Усі концерти були записані СП“Комора”, і ми, по завершенні фести-валю, плануємо випустити компакти змузикою Стеценка. Інтерес до нихуже є, і з-за кордону також.

Цей фестиваль став можливим ізавдяки гармонійному поєднанню ін-тересів трьох секторів. Державного— це Міністерство культури, Спілкакомпозиторів України, центру музич-ної інформації, які підтримали ідеюпроведення такого фестивалю, гро-мадських організацій — Всеукраїн-ського товариства “Просвіта”, нашогофонду імені К. Стеценка та церков —

УАПЦ та УПЦ КП. Причому, Святій-ший Патріарх Філарет особисто давблагословення на усі фестивальнізаходи і підтримав проведення репе-тицій. І третій сектор, бізнесовий,який на фестивалі презентують тор-гові марки “Корона” та “Мілка” і фірмазвукозапису “Комора”. І інтерес у всіхбув один — відродження в Українісправжньої, високодуховної україн-ської культури. Це те, про що мріявКирило Стеценко, і що він лишив наму спадок разом зі своїми творами”, —сказав Кирило Стеценко-онук.

Заключним акордом фестивалюстане урочистий концерт пам’яті Сте-ценка, який відбудеться 4 червня вНаціональній опері. А далі у планахМіжнародного Фонду ім. К. Стеценка— пройтися шляхами Стеценка врамках фестивалю “Серце України”,презентувати його музику в обласнихцентрах, а в перспективі — і за кордо-ном, випуск щонайменше 4 компакт-дисків із концертними записами музи-ки Кирила Григоровича. Стеценко по-вертається, і хочеться сподіватися,що тепер — назавжди.

Наталка ПОЗНЯК

ПОВЕРНЕННЯ

— Сьогодні як для літератора, так ідля видавництва взагалі є найбільшоюпроблемою видати книжку і розповсюди-ти її. Як Ви розцінюєте ситуацію на укра-їнському книжковому ринку і чому україн-ській книжці так важко торувати шляхдо читача?

— Якщо коротко про причини ситуації, щосклалася на вітчизняному книжковому ринку,то, відповідаючи на прохання газети “День”“дати приклад жлобства”, я сказала: “Політикаукраїнської держави в галузі книговидання”.Вичерпнішого прикладу дати не можна.

І це справді так. Оскільки політика держа-ви, яку ми спостерігали донедавна в галузікниговидання, і, як її наслідок, ті реалії, в якихопинилася українська книга, — це хрестома-тійний приклад непрофесійності, некомпетен-тності… Бо те, що зробила українська держа-ва з українським книгарством шість років тому,тобто в 1996 році, коли у нас податок становив28 % і був найвищим у Європі, можна назватигеноцидом. Згадаймо, що Росія саме в цей часухвалила свій федеральний закон про скасу-вання державного оподаткування книжковоїпродукції, і вже тоді було абсолютно ясно іспеціалісти застерігали, що відбудеться припрозорості кордонів і відсутності мовногобар’єру. Тобто, що ми елементарно станемоколонією. Нас колонізує російський ринок.Сьогодні ми вже бачимо, що російський ринокза ці шість років справді піднявся, грандіозновибуяв на цих пільгових умовах, виплеканийсвоєю рідною державою. І розбуявся настіль-ки, що вже не йдеться ні про яку конкуренцію.Мова йде лише про те, щоб вижити. Тобто, во-ни нас колонізували, за підрахунками спеціа-лістів, на 90 %. І хто ж нам винен? Крім влас-ного жлобства і власної дурості?..

— За таких умов, чи може україн-ський письменник все-таки видатись?

— Видатися при тому всьому можна. В Ук-раїні оцей стихійний, нещасний, придавлений,закріплений на оцих 10 % ринок — він функці-

онує. Він — піратський. Він — невпорядкова-ний, але він — є.

— Що ж необхідно, щоб вижити?— Єдине, що потрібно літераторам від

держави — це закон! Ні дотацій, ні премій, нідержавної цензури, а — закон! Те правове по-ле, в якому мав би рости і розвиватися націо-нальний книжковий ринок. А він передбачає ісистему книговидання; дистрибутивну мере-жу; розгалужену систему ярмарків, обмінів ін-формацією. Тільки за цих умов з’являться і лі-тературні журнали, і видання. І процес піде.Той процес, на якому далі виростуть інституціїспонсорські, меценатські. Але у нас допокинемає взагалі ніяких законів з цього приводу.

— Тоді як Ви розцінюєте намаганняуряду змінити ситуацію саме з оподат-куванням?

— Нинішні спроби якось “полакувати” ук-раїнське законодавство — це паліативи. І всівони схожі на ситуацію, у якій замикаютьстайню, коли коней уже вкрадено. Бо миспершу дали коні вкрасти, тобто ми віддалисвій ринок без бою. Що схоже на до болю зна-йоме: “Все бери, тільки мене лиши…” Післятого, як виявилося, що у нас за книжки міль-йони доларів ідуть до Росії, а держава втра-чає ці шалені бюджетні кошти, ми раптом по-бачили в своєму оці колоду… Це дуже болю-ча тема і справді бракує іноді слів, щоб вис-ловити все.

— Чи могли б Ви на прикладі книгарс-тва узагальнити ситуацію в галузі куль-тури?

— На прикладі українського книгарства,всю, м’яко кажучи, некомпетентність, неспро-можність української держави в галузі культур-ної політики видно, як на долоні. Тому що кни-говидання — це економіка. І це дуже прибут-кова її галузь. У світі книговидавництво поприбутках на III-IV місці після порнографії ігральних закладів. Ким треба бути, щоб такповністю “здати” цю галузь, навіть не кліпнув-ши оком, навіть не замислившись над її по-

трібністю?.. Не треба говорити прекраснодуш-них слів, не треба патріотично бити себе у ви-шивані груди — треба просто елементарно пі-ти до голови по розум, сісти, порахувати і по-дивитися, що ж діється?..

— Чому, на Ваш погляд, досі цього незробили державні мужі?

— Ми живемо одним днем, ми мислимоодним днем. Стратегії планування на майбут-нє, стратегії елементарного конструювання іпобудови чогось немає й близько. Все гово-рить про те, що ми, на жаль, не здатні не тіль-ки боронити себе, а й свою, врешті-решт, ки-шеню. Я не кажу вже інтелект, культуру, дух…Ну, добре, не знають ці люди, що таке інте-лект, культура і дух! Але, принаймні, свою ки-шеню боронити мали би…

Розмову вела Марія ВИШНЕВСЬКА

ПОДІЯ

Оксана ЗАБУЖКО: «ТЕ, ЩО ЗРОБИЛА УКРАЇНСЬКА ДЕРЖАВА З УКРАЇНСЬКИМ КНИГАРСТВОМ, МОЖНАНАЗВАТИ ГЕНОЦИДОМ…»

високовольтних електропере-дач… Все на продаж! Продати бі-гом, відвезти за кордон, одержатигроші, а після нас — хоч ПОТОП!Це ж так?! Я примітивно кажу, я,звичайно, роман не про цей брухтнаписав. Це — брухт в такому, впереносному значенні. І в прямо-му теж. Я пишу про корпорацію,яка живе на цьому. Продала за-вод, потім продала всі заводи вобласті, а тепер заміряється на те,щоб продати всі заводи в Украї-ні…

Кор. : Це, якоюсь мірою,звичайно ж, гіпербола, хід пись-менника…

П. З. : Яка є сучасність — протаку я і пишу. Я не знаю, що зЦЬОГО вийде, але хотілося бякось сказати і про те, про що сьо-годні ТРЕБА сказати. Уже 11-й рікпропагуємо ідею ринкових відно-син, що Україна вийшла з-під біль-шовицького диктату і перейшла усистему вільного ринку. А системавільного ринку найперше вимагаєтого, щоб люди, які обіймають тічи інші посади, щоб вони відпові-дали духові цього ринку. От дирек-тори видавництв “Фоліо” і “Кальва-рія” саме цим вимогам, певно, івідповідають. Вони знайшли спо-сіб навіть при наших абсолютноганебних законах, які не даютьрозвиватися книжковим видавниц-твам, видавати книжки. Требанизько вклонитися цим директо-рам. На жаль, у видавництві “Ук-раїнський письменник” такого ди-ректора немає. Сидить там люди-на ще з тих часів, радянських, яказвикла працювати ЗА ТИХ УМОВ.Він сидить і жде чогось, а діждати-ся нічого не можна. Тарас Шевчен-ко колись писав: “Чи діждемося миВашингтона?”. Сьогодні наші полі-тики увесь час теж “ждуть Вашин-гтона”. От і Буша ждали, а він недо нас, а до Путіна поїхав. От так івидавництво. От сидить і жде. І ябачу, він нічого не діждеться. Оче-видно, треба міняти директора.

P.S. Ідея видати зібрання тво-рів Павла Загребельного, за сло-вами генерального директоравидавництва “Фоліо” Олексан-дра Красовицького, народи-лась… у процесі боротьби видав-ців за пільги. Кілька років тому назустрічі видавців і письменників зПрезидентом України ЛеонідомКучмою відбулося знайомствоОлександра Красовицького з Пав-лом Загребельним. У процесі спіл-кування з’явилося розуміння того,що якщо в країні є фактично одинживий класик сучасної літерату-ри, то його необхідно обов’язкововидавати. Причому, великиминакладами. Нам пощастило, —засвідчує керівник “Фоліо”, — що нів кого ця думка не виникла рані-ше, інакше пізно було б з цією іде-єю приходити. І мені соромно задержаву, що не додумалася доцього сама, що так поціновує сво-го національного героя, на якому,окрім усього іншого, можна ще йзаробляти гроші. Адже ці книгипродаються. Це — не літератур-ні пам’ятки, котрі видаютьсятільки заради того, щоб вонипросто були на полицях книга-рень. Працювати ж з автором,який видав так багато книжок,коли перед нами відкриваютьсявеликі можливості працювати наперспективу, і коли автор ще йпише нові твори — це мрія будь-якого видавця. Адже брендом є неназва видавництва. Пересічногопокупця не цікавить, що написановнизу титульної сторінки. Йогоцікавить, що написано вгорі, пріз-вище автора. І розкручений бренд“Павло Архипович Загребельний”— це вже половина успіху в прода-жу книжки. Працювати ж з такимавтором як Павло Загребельний

13

ч. 16 (133), 19–25 квітня 2002 р. “СЛОВО Просвіти”

Постаті

Сава Божко — це письменник ізсуто українською художньою мен-тальністю: його цікавили національ-на культура, фольклор, колорит на-родного побуту, характер родинних ісімейних стосунків, доля й світовід-чуття народу, проблеми села й міс-та, зростання самосвідомості нації,життя й розвиток реґіонів, історич-ний та сучасний колорит степів, сте-пової України, визвольний рух та йо-го ватажки, складність і протиріччянаціонального духу, колізії україн-ської історії, сучасні мистецькі (літе-ратурні, театральні) тенденції.

Сава Захарович Божко наро-дився за старим стилем 11 квітня,за новим — 24 квітня 1901 року наДонеччині на хуторі Крутоярівці(зараз це — село Межівського ра-йону Дніпропетровської області) усім’ї селянина. Навчався: спочатку

в сільській школі, згодом у Павлог-радській учительській семінарії, а1923 року, вже будучи авторомкількох книжок, закінчив у ХарковіКомуністичний університет ім. Ар-тема.

Писати він розпочав у межах1917 року. Значною мірою це стало-ся під впливом поширення націо-нального руху та національних ідейв Україні. 1921 року публікує вірш“Плуг і молот”.

Наступного, 1922-го рокуС. Божко випускає одразу три неве-личкі історико-публіцистичні книжки— “Козаччина”, “Хмельниччина” й“Гетьманщина”.

1925 року письменник публікуєсвою нову художню роботу — істо-ричну повість “Над колискою Запо-ріжжя”.

У 1927 році виходить друкомкнижка “Чабанський вік” — першачастина майбутнього роману “В сте-пах”.

1928 – 1929-й роки — друкують-ся “Сполохи”, що незабаром стаютьдругою частиною роману “В степах”.Протягом цих же років фрагментироману “В степах” з’являються в ча-сописах “Службовець”, “Селянка Ук-раїни”, “Всесвіт”, а також у “Літера-турній газеті”.

Апогеєм творчої діяльностіС. Божка став 1930 рік, коли окре-мим виданням вийшов роман “Встепах” та побачила світ історико-публіцистична повість “УкраїнськаШампань”.

На межі 20 – 30-х років ХХ сто-ліття для Сави Божка настали важкічаси.

Під час мешкання письменникау Харкові на нього почали здійсню-вати тиск, внаслідок якого 1932 рокувін залишив столицю й переїхав доХерсона.

Трагічні події розпочалися дляСави Божка з 1935 року. У збірці іс-торико-документальних нарисів таматеріалів “З порога смерті” (1991)повідомляється, що “бюро Херсон-ського міському партії 14 листопа-да 1935 р. розглянуло його персо-нальну справу і виявило, що, пра-

цюючи у вузі, він “протягував націо-налістичні ухили, боротьбу з Хви-льовим розцінював як боротьбу занаркомівське місце”. За прояв наці-оналістичного ухилу Божка виклю-чили з партії”, членом якої він був з1920 року.

25 червня 1938 року органамиНКВС було зроблено висновок, щописьменник є “одним з активних

учасників антирадянської націона-лістичної організації, за завданнямякої веде підривну контрреволюцій-ну роботу”. У книжці “З порога смер-ті” зазначається: “Після трусу наквартирі 27 червня 1938 р. Божка за-арештували”.

Слідство (у фіктивній справі)тривало дуже довго — понад 10 мі-сяців. Строк утримання письменни-ка продовжували вісім разів. На пер-шому ж допиті він визнав себе вин-ним. Проте на судовому процесі, щовідбувся 29–30 травня 1939 року(варто зауважити: судили швидко,поспішали), С. Божко відмовився одсвоїх показань: “До мене слідчийзастосовував методи фізичноговпливу, і я змушений був давати ви-гадані показання. Тепер, на суді, відданих мною показань відмовляюся”.

Особливою нарадою при НКВССРСР Саву Божка було засудженона 5 років ув’язнення у виправно-трудовому таборі. Покарання пись-менник відбував у м. Ухті до 1942року.

Під час війни він добровільностав рядовим і проходив військовуслужбу в дивізійній та фронтовій га-зетах. Після війни певний час пись-менник працював у херсонській об-ласній газеті “Наддніпрянська прав-да”.

Помер С. Божко у 46 років. Цетрапилося 27 квітня 1947 року. По-ховано його на “малій батьківщині”,у селі Крутоярівці.

Лише через тринадцять років,24 серпня 1960 року, рішенням Пре-зидії Херсонського обласного судувирок Особливої наради при НКВССРСР було скасовано, а справуписьменника припинено з однознач-ним формулюванням: “за відсутніс-тю складу злочину”.

Саву Божка без перебільшенняможна назвати потужною величи-ною в українському літературномурусі 20-х років ХХ століття.

Центральним у його різноас-пектній творчості став роман “У сте-пах”, тому що С. Божко й писав ро-ман як, можливо, головний або, при-наймні, етапний для себе твір.

“В степах” — це унікальний в ук-раїнській літературі твір, у якомузнайдено й розгорнуто особливуконцепцію бачення української дій-сності, що й нині надає йому рис са-мобутнього, яскравого й актуально-го явища в національній художнійкультурі.

Роман Сави Божка ще у періодсвоєї публікації став резонансною

літературною подією, бувпоміченим у всеукраїн-ській пресі чималою низ-кою загалом досить при-хильних рецензій. А. Ков-туненко відзначає, що їхбуло близько двадцяти йщо вони з’явилися у та-ких помітних виданнях, як“Літературна газета”, ча-сописи “Червоний шлях”,“Життя й революція”,“Молодняк” тощо.

“В степах” — це ро-ман про соціальні й пси-хологічні реформи, профорсований, надзвичай-но динамічний період урозвитку суспільства вУкраїні на межі ХIХ–ХХстоліть; це роман про ус-талене й нове життя, проособистісну й громадськупсихологію під час ре-формувань, про конфлік-ти й зіткнення, інколи ду-же гострі, болючі, що не-минуче стаються у проце-

сі великої реформації, про той пері-од у житті суспільства, народу, нації,коли все навколо підлягає змінам ізамінам.

У творі змальовано чабанськежиття, його традиції та специфіку,зображено українське село за часівпанщини та у пореформений період,розвиток шахтарської справи, урба-нізації, революційного процесу, ви-ведено різні характери, психології,долі.

“В степах” — твір епопейного ґа-тунку. Одна з характерних його оз-нак — поліперсонажність.

Дійові особи Сави Божка є екс-пресивними, рельєфними, імпуль-сивними натурами, які виразно пе-редають вагому сутність національ-ного характеру.

У романі, як зазначалося, двічастини — “Чабанський вік” та “Спо-лохи”. Проте концептуально й проб-лемно не вони розділяють твір, ашостий розділ “Чабанського віку”,наприкінці якого у дію вводиться об-раз молодого німця Генріха Найма-на, який приїжджає до Зачепилівкидля проведення господарських пе-ретворень і з яким пов’язано розвіймотиву духовно-соціальних ре-форм.

Поява Генріха Наймана є тимрубіконом, що розділяє два світи уромані “В степах”. Перший світ —одвічно природний, селянський,традиційно плинний, розмірено без-сюжетний, це світ Зачепилівки та їїспоконвічного існування. Другий —це світ ділової напруги, змін і нова-цій, економічних та соціально-ду-ховних перетворень, зовнішніх тавнутрішніх реформ. Перший світ —статечний і незмінний, другий — ди-намічний і непередбачуваний.

З цього розділу суттєво зміню-ється колорит і тональність роману“В степах”. Натомість ліричних інто-націй, відступів, сюжетів уводятьсяцифри, економічні показники, фактивиробничої дійсності, масштабніміркування економічного ґатунку.Змінюється й масштаб мислення. Умові персонажів з’являються новігеографічні й мислительні категорії,

ритм стає напруженішим, це раціо-нальний і прагматичний господар.Він відзначається неабиякою енер-гійністю, дієвістю, наполегливістю,сам постійно працює й підтримуєвправну роботу інших.

Молодий німець дивиться на Ук-раїну як на перспективний і дуже ба-гатий край, але: “Мені здається, щоваші поміщики просто не вміють гос-подарювати”, — узагальнює вінвласні спостереження щодо україн-ської дійсності Івану Петровичу Ру-дану. Розвиваючи свою тезу, ГенріхНайман з відчутним сарказмом го-ворить про українських господарівсвоєму братові, Густавові, так: “Вонине вміють використовувати навітьтого, що в них є”.

Важливим моментом у другійчастині роману є така деталь, як на-ростання у Генріха Наймана розча-рування навколишньою дійсністю:“Все розкрадається... Все грабуєть-ся, пане Зільберовський... Уся цяпроклята азіатська держава рослана грабунках. Грабують всі”.

Він усе глибше починає усвідом-лювати нездійсненність своїх планівна поступове окультурення україн-ської реальності. З’являються новіпріоритети в його свідомості: вінпрагне жити за тими жорсткими ка-нонами, що навколо панують.

Генріх Найман, як і СапронДжермеля, — концептуальні персо-нажі роману “В степах”. Це не лишеантиподи, але й символи різних ду-ховно-психологічних тенденцій,епох.

Сапрон Джермеля — це символодвічного чабанського й селянсько-го життя, степового буття, де все єрозміреним, заздалегідь визначе-ним, внутрішньо статичним. ГенріхНайман уособлює собою невпин-ність і неминучість радикальнихзмін у людському житті, способі мис-лення, це образ невпинного рефор-матора. У романі “В степах” змальо-вано, як проходить час СапронаДжермелі й настає доба ГенріхаНаймана.

У своєму романі С. Божко зма-лював кінець “чабанського віку”, йо-го останні десятиліття, роки й дні,перехід України від “чабанського ві-ку” до підприємницької доби.

У романі виділяється такий важ-

ливий аспект, як українці та Українав контексті європейської менталь-ності. Україна у зображенні С. Божкапостає як ментальність романтиків,як реальність з виразними роман-тичними домінантами (навіть у своїхконцентровано негативних виявах).Європейці, насамперед Генріх таГустав Наймани, — суцільні прагма-тики, люди раціональної психології.

У романі є ще один важливийобраз, на розвитку якого й побудо-вана, власне, романна дія. Це —степ. Розвиваючи цю тезу, варто їїуточнити: у романі дві узагальненідійові особи — степова природа йлюдина.

Протягом усієї романної діїС. Божко розглядає проблеми “при-рода й вічність”, “степова природа йцивілізація”, “роль людини у життістепу”.

Природа у романі “В степах” —цілісна та велична, людина — склад-на та непередбачувана. Природне утворі є віковічним, людське — мінли-вим. Природа у С. Божка — це орга-ніка матерії та духу, сенс єдності жи-вого й неживого, людина у письмен-ника — носій і творець історичнихвекторів цивілізації, ускладненої тасуперечливої свідомості. Природа утворі — це завершеність краси, лю-дина — частка природи, що прагне(на рівні підсвідомості, поривань, різ-номанітних перетворень) рухатисядо цієї завершеності в красі.

Романіст синтезує категорії при-роди й людини в ще одній важливійпроблемі — “природа людини” й по-казує, що вона (природа людини)значно драматичніша за навколиш-ню степову дійсність.

Сава Божко часто змальовуєстеп — у розгорнутих пейзажах, кар-тинах, історичних екскурсах — ценезамінна константа його світорозу-міння.

“В степах” містить чимало встав-них історій. Вони є ретроспекціями(цілком сучасна риса романної ком-позиції) й посилюють поліфонічне

звучання життєвоїстихії на просторахукраїнського степу,зображеної в романі.

Роман “В степах”обґрунтовано можнасхарактеризувати якепічну розповідь узчепленні життєвихісторій, або як епо-пейну панораму жит-тєвих мікросюжетів іперипетій. Це романвекторів соціокуль-турної та духовно-психологічної історії,що розгорталася встепах сходу та пів-дня України.

С. Божко — поміт-ний письменник в ук-раїнській літературіХХ століття, зі своєюконцептуально-проб-лемною та інтонацій-но-стильовою “ні-шею”. Він був з тієї ко-горти митців, завдякияким визрівало йформувалося явище,що його було визна-чено “національнимхудожнім Відроджен-ням”.

Твори й творчість Сави Божкавідзначаються культурою багато-гранності. У них сфокусовано мен-тальність української історії, поетикунаціональної свідомості, епічністьреформенної доби.

Ярослав ГОЛОБОРОДЬКО,завідувач кафедри української

літератури Херсонського державного педагогічного

університету, завідувач кафедри українознавства

Південноукраїнського реґіонального інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів,

доктор філологічних наук, професор

ÑÈËÓÅÒÈ ÓÊÐÀ¯ÍÑÜÊίÌÅÍÒÀËÜÍÎÑÒ²(òâîð÷³ñòü Ñàâè Áîæêà)

У шпиталі. 1929 р.

Історія писалася живцем...

6 Гаряча тема

“СЛОВО Просвіти” ч. 22 (138), 31 травня — 6 червня 2002 р.

єдиної мови, в переважній більшос-ті міст сходу, півдня та, як це неприкро, в столиці. Столиця Українизалишається в цілому російсько-мовною. Її молодь українською мо-вою не користується. У Києві важкознайти молоду маму, яка розмовля-ла б зі своїм дитям українською мо-вою. Київська влада на чолі з їїміським головою переймаєтьсябільше зовнішніми та параднимиатрибутами українізації столиці. Зачасів правління Олександра Омель-ченка у столиці не перейменованожодної вулиці, а редакція газети “Ук-раїнське слово” досі розташованана вулиці Січневого повстання, яке,як відомо, нищило українську неза-лежність. Ця вулиця є продовжен-ням вулиці Михайла Грушевського,що наче в дзеркалі відбиває справ-жній характер столичної влади. Як-би вона дбала про українське об-личчя столиці, то тисячі її кондукто-рів вже давно обслуговували б па-сажирів українською, а не квазіро-сійською мовою. Якби у міського го-лови боліло серце за те, якою будестолиця України в майбутньому, вінзнайшов би ключ до ректорів та вик-ладачів більшості столичних універ-ситетів, де й досі питанням упро-вадження української мови ніхто непереймається. Особливою міроюхвилює позиція Університету ци-вільної авіації та КПІ. Вони залиша-ються могутнім форпостом перет-ворення української молоді в “укра-інскую молодьожь”. Новий ректоравіаційного університету В. Бабак,замість впровадження державноїмови у навчальний процес, зайняв-ся пошуками обґрунтування, чомуцього не слід робити. Пілотна спра-ва, мовляв, справа міжнародна.

Насправді В. Бабак злякався янича-риків і “Русской общины”, що актив-но діє в його університеті.

ЧИ СТАНЕТЬСЯ?Проведене рік тому “Просвітою”

опитування викладачів і студентівКПІ показало, що за десять роківжодному з викладачів жоден декан іжоден керівник кафедри у жоденспосіб не нагадав, що викладання вукраїнському університеті бажаноздійснювати українською мовою. Ук-раїнською в КПІ викладають лишечлени “Просвіти”, рухівці, кунівці таінші національно свідомі викладачі,а на деяких факультетах україн-ською не викладає ніхто. Відсотоквикладання державною мовою настарших курсах просто дивує. Вінстановить 4% – 6%. Просвітянипройшли всіма гуртожитками КПІ іне зустріли там жодного українсько-го слова ні в письмовому, ні в усно-му вигляді. Таким є наслідок страхуперед “загостренням проблеми”.Щоправда, останні події в КПІ таприйняті його керівниками рішеннявселяють певні надії на те, що вонизрозуміли, що бути українцем не оз-начає носити українське прізвищета вміти говорити українською мо-вою на вчених радах, а означає ба-чити себе частинкою української на-ції і відчувати свою відповідальністьза збереження її як нації. Якщо рек-тор КПІ Михайло Згуровськийсправді наважиться втілювати вжиття проголошені ним наміри, тоце свідчитиме, що Україна ще маєшанс на повернення на шлях націо-нального відродження. Якщо україн-ська інтелігенція, насамперед та,що працює у владі, в освіті і науці,активно підтримає українську мову ікультуру, закличе свій народ до від-родження національних цінностей і

традицій, вона буде спроможноюприпинити трансформацію україн-ців в украінцев та попередити роз-кол нації на дві частини, і, ймовірно,розкол держави. Адже хто дасть га-рантію, що після якого-небудьнав’язаного нам референдуму продержавність російської мови чи проприєднання до російсько-білорусь-кого союзу всі українці легко пого-дяться з перспективою втрати дер-жавної незалежності?

Шанс на припинення вироджен-ня українства, яке за потурання ви-щої влади досі триває на більшійчастині території України, ще є. Ад-же в Україні немає людей, які б зов-сім не володіли українською мовою:всі добре розуміють її під час читан-ня та слухання. В Україні мало лю-дей, які принципово заперечували бпотребу знати українську мову.Шанс національного відродження

пов’язаний нині лише з однією умо-вою: приходом до влади справді ук-раїнських національних політиків,справді українського президента.Нинішній Президент, проживши всесвідоме життя в російськомовномусередовищі, будучи і нині в полоніросійськомовного оточення і росій-ської дружини, не спромігся підня-тися до рівня лідера національно-го. Він жодного разу на став на за-хист української національної ідеї, аплентався у хвості постколоніаль-ного воза, який везе в Україну лишенепотрібний українцям російськийтовар. А міг стати! Украінєц так і невиріс до українця, хоча висока істо-рична місія наполегливо його доцього штовхала.

Схоже, що нова Верховна Радавідрізняється од усіх попередніхменшою кількістю украінцев. Напо-ловину зменшилася цього разу ко-

муністична фракція, яка ставить замету впровадження державностіросійської мови, що остаточно і на-завжди розкололо б Україну на двіУкраїни: “Украину” та “Україну”. Зда-ється, що загроза втілення в життяпланів комуністів відступила. Етапнародження нового етнічного утво-рення можна попередити своєчас-ними абортивними заходами. Вонитакі прості і зрозумілі. Варто лишенавчити українців, що живуть в не-залежній Україні, української мовита змусити державних службовцівта університетських викладачів по-важати мовне законодавство. Алетільки практика і час покажуть,якою мірою нова Верховна Радаздатна працювати саме на україн-ську національну справу. Пробнимкаменем для новообраних депута-тів стане їхнє ставлення до затвер-дження тексту Державного Гімну Ук-раїни. Його прийняття могло б статифактичним початком ери україн-ського відродження і сигналом дойого розвитку. Та чи станеться?

21 січня 2003 р. мине 25 років,як український патріот з м. Калу-ша Олекса Гірник спалив себе бі-ля могили Т. Шевченка, протесту-ючи проти політики зросійщенняукраїнства. Що сказав би і зро-бив О. Гірник сьогодні, побачив-ши, що зросійщення його націїтриває вже в незалежній Україні?Що сказав би він Л. Кучмі, В. Ба-баку та іншим великим начальни-кам з українськими прізвищами?

Юрій ГНАТКЕВИЧ,голова Київської “Просвіти”

P. S. Щойно син Ол. Гірника Єв-ген став депутатом Верховної Ради,членом фракції "Наша Україна".

Людина може любити тільки те,що пережила серцем. Те, щоблизьке й дороге, те, що хви-

лює й підносить душу. У формуванніособистості, мотивації поведінки до-рослої людини, як твердять психоло-ги, домінуючу роль відіграють незнання, а емоційні переживання. Умомент, коли юна душа осягає куль-туру, прилучається до неї, вдоскона-люється її людська сутність. Цей мо-мент дуже важливий і дорогий дляособистості, він визначає її основнідуховні цінності, ніби прилучає окре-му душу до загальноцивілізаційногопроцесу. І те, яка мова супроводжу-вала це введення до храму, визнача-тиме національну культурну прина-лежність особи на довгі роки, а то йдо кінця життя. І в цьому теж ключ дорозуміння того, чому українська мо-ва, українська свідомість не можутьдосі зайняти належне їм місце — по-коління за поколінням вводились ухрам культури і духовності росій-ською мовою, і нинішнє розуміннянеобхідності широкого функціону-вання української залишається про-дуктом розуму, а не емоційного пе-реживання, бо у масовій суспільнійсвідомості, особливо у центрі та наСході, дуже епізодично і пунктирнозафіксоване таке культурне явищеяк Україна.

У перші роки функціонування на-ціональної держави увага громад-ськості, державних органів, які впро-ваджували Закон про мови, булапривернута в основному до шкіл.Здавалося б, поставленої мети до-сягнуто — у більшості реґіонів, зок-рема на Кіровоградщині, кількістьшкіл з українською мовою викладан-ня відповідає національному складунаселення. Це, справді, колосаль-ний крок уперед. Але українська мо-ва навіть в українських школах, зок-рема міських, досі залишається і дляучнів, і для вчителів мовою офіцій-ною, вживаною лише на уроках.

Причин багато. І цілком об’єктив-них. (Одну з них, дещо несподівану,але, мабуть, для молоді цілком вмо-тивовану, називає переможець кон-

курсу “Чи бути Кіровограду україно-мовним містом?”, що його проводивнаприкінці минулого року Ленінськийрайвиконком, Максим Усков: “З ро-сійською мовою нас також пов’язуєпротест проти сучасності з її еконо-мічною скрутою. Отож, як це можна— говорити мовою, якою пишутьсяпостанови, що добивають Україну?”)

І все ж ключовою причиною, якна мене, такого стану є те, що процесуведення в храм емоційних, культур-

них вражень залишається здебіль-шого чужомовним. А це стосуєтьсянаших кращих, активніших дітей, босаме такі відвідують музичні школи,дитячо-юнацькі центри, художні ко-лективи, студії, гуртки. Це, фактично,наша завтрашня еліта. Ми ж даємо їйзнання у першу чергу українськоюмовою, залишаючи емоційну сферупізнання мистецького всесвіту на від-куп випадку: може, трапиться викла-дач чи керівник гуртка, небайдужийдо України та її майбутнього, і зможепередати це й своїм учням. Але ж девізьмуться небайдужі, якщо десяти-літтями ця сфера була російськомов-ною? (Якщо проаналізувати тількифакти, ми давно вже повинні були бперестати бути Україною, але, оче-видно, енергетика нашої землі та їїминулого настільки потужна, що на-ціональне відроджується в душах,але вже одиниць залишати цей про-цес на відкуп тільки силі енергетикибільше не можна.) У 70–80-ті роки устеповому містечку Новомиргороді,де я вчилася і закінчувала музичну

школу і де не було жодного росій-ського класу, не те що школи, музич-на освіта давалася виключно мовоюсусідньої держави. І у всій програмінавіть натяку не було на якусь особ-ливу українську музичну культуру.Хором керував у нас Віталій Петро-вич Багмет, чорнявий красень з ви-разними карими очима українця-сте-повика і чудовим чистим тенором.Досі пам’ятаю одну з пісень, яку спі-вав наш хор:

Ой, понад Волгой леса зеленеют,

вешние ветры над Волгою веют.

Вей, ветерок, песню неси. Пусть ее слышат

все на Руси.Сьогодні моя донька на хорових

заняттях музичної школи співаєінше:

Дело было в Каролине, ехал мистер на машине.

На машине марки “Форд” ехал старый мистер

Норд.Або:Рано-утром, вечерком,

поздно на рассветеСвекла ехала верхом

в парусной карете.А за ней, едва дыша,

тихо, аккуратноДва кирпичных беляша

топали обратно.Можливо, я чогось не розумію,

і цей римований набір абсурдів —весела дитяча пісенька. Але ж хоро-вий спів здавна в Україні був тим,що підносило душу, хвилювало, зво-рушувало. Є в репертуарі шкільногохору й такі пісні, але вони теж всу-ціль російськомовні. Ми й далі під-носимо душі своїх дітей до високихмистецьких начал чужою мовою. Запівроку єдиний україномовний текст— щедрівка, вивчена напередодніноворічних свят. Таке становище ще

й підкреслює в дитячій свідомостіхибне уявлення, що українська мова— це щось нефункціональне,пов’язане з минулим, але ніяк не змайбутнім.

Немає відповідної музичної літе-ратури, зрозуміло. Як немає й відпо-відної державної позиції. І можна хі-ба що поспівчувати тим викладачам,які на зауваження-прохання говори-ти з дітьми українською реагуютьмляво: “ Хай її спершу вивчать уВерховній Раді…” А що ще можнавідповісти, коли ти за свою виснаж-ливу творчу роботу з дітьми отриму-єш 150 (а то й 120) гривень на мі-сяць, що не дотягує навіть до поло-вини офіційно затвердженого про-житкового мінімуму на одну людину?Це ж стосується і керівників студій,гуртків. Загальні злидні, державназневага до людей творчої праці по-роджують і пасивність, і спротив, інебажання шукати щось нове, доко-пуватися до чистих національнихджерел. Як “єхал грєка через рєку”(навчальна вправа у театральній

студії Кіровоградського обласногодитячо-юнацького центру) десятьроків тому, так він і досі їде. Ну, й не-хай… Таке у нас життя?..

Але ж ніхто не прийде і не змі-нить його, якщо ми й далі консерву-ватимемо, знову й знову механічновідтворюватимемо нинішній стан усфері духовного розвитку дітей і мо-лоді. Якщо так триватиме і далі, нез’являться керівники, що розуміти-муть: праця людей, які несуть духов-ні скарби нації, людства наступнимпоколінням, має оплачуватися дос-тойно. І українська мова тут до того,що лише в національній державі по-дібні речі вирішуються цивілізовано,без утисків кого б не було. Специфі-ка українського стану речей полягаєу тому, що зверху нам ніхто (принай-мні поки що) нічого не мінятиме, аякщо ми хочемо, щоб нас поважали,мусимо ситуацію змінювати знизу,створювати відповідну суспільну ат-мосферу, громадську думку.

Нещодавно побувала в одній ізмузичних шкіл Кіровограда на вечоріромансу. Зрозуміло, російського. Гар-ні тексти, зворушливий, артистичнийспів. Деякі з тих романсів є у підруч-нику з музичної літератури, яким ко-ристуються в старших класах музич-ної школи. Я й досі його зберігаю.Очевидно, ті, хто готував цей вечір,тримали той підручник в руках, від-кривали з його сторінок чарівний світросійської класики. А хто ж навчитьнаших дітей відчувати серцем україн-ську музику, хто відкриє для них, щонаші композитори, виконавці не меншталановиті, а народні пісні — геніаль-ні? Такої традиції в системі музичноїосвіти нашої області, зокрема, немає.А без неї нічого сподіватися на дос-татній для нормального державотво-рення рівень української національ-ної свідомості майбутніх еліт, бо му-зика — одне з джерел, через яке ви-соке пізнається серцем.

Світлана ОРЕЛ,м. Кіровоград

КОЛИ Ж «ГРЄКА»ПЕРЕЇДЕ ЧЕРЕЗ

МОВА ЄДИНА

Художн

ик Андрій Ви

шневський

НАЦІОНАЛЬНЕ ВІДРОДЖЕННЯ ЧИ НАЦІОНАЛЬНЕ ПЕРЕРОДЖЕННЯ?Закінчення. Початок на с. 5

5Гаряча тема

ч. 22 (138), 31 травня — 6 червня 2002 р. “СЛОВО Просвіти”

У серпні минулого року Украї-на урочисто відзначила десяти-річчя своєї Незалежності, прого-лошеної Верховною Радою 1-огоскликання. Щойно ми всі булисвідками урочистого відкриттяпершої сесії Верховної Ради вже4-ого скликання. Час минає.... Єурочистості, є держава, є парла-мент, є його провідні фракції“Єдина Україна” та “Наша Украї-на”, але України немає. Вона нібий є, але ж єдиною, нашою та ук-раїнською назвати її неможливо.

КРАВЧУК — НЕ ҐАРИБАЛЬДІ, А КУЧМА — НЕ КРАВЧУКУсі народи, яким вдавалося вир-

ватися з лап імперських націй і ви-бороти національну незалежність,розумом і активністю своєї націо-нальної еліти брали чіткий і твердийкурс на національне відродження тапобудову національної держави, щовизначало і наповнювало націо-нальну ідею, згуртовувало і зміцню-вало націю. Тут закономірно спос-терігався взаємовплив. Визволеннянації з-під панування іншої націїспонукало до побудови національ-ної держави, а її будівництво сприя-ло ідентифікації нації, окресленнюїї етнічної самобутності. Процес на-ціонального відродження завждивиступав могутнім каталізато-ром внутрішньої злагоди і еко-номічного поступу. Так було внаших сусідів поляків у часипольського відродження, так бу-ло з французами. Так було з іта-лійцями, коли пролунали знаме-ниті слова Ґарибальді: “Ми зро-били Італію. Тепер треба зро-бити італійців”.

До національного відро-дження мав би закликати україн-ців у вересні 1991 р. ЛеонідКравчук, сказавши: “Ми зробилиУкраїну. Тепер треба зробити ук-раїнців.” Але він — не Ґарибаль-ді. Він ні до чого не кликав, бобоявся совдепівських інтернаці-оналістів, та й сам, як теперз’ясувалося, ролі національноговідродження у побудові україн-ської держави не розумів. А вженевдовзі сили, що з переляку по-бачили у Л. Кравчукові “націона-ліста”, усунули його від влади. Ісаме лозунги зближення з Росі-єю та надання в Україні держав-ного статусу російській мові булинайважливішими чинниками пере-моги Л. Кучми. Саме зі вщерть зро-сійщеної Донеччини довго чекалипідсумків голосування, які перекрес-лили надії українських патріотів нате, що незалежна Україна піде шля-хом побудови української націо-нальної держави. Перед україн-ським відродженням поставилашлагбаум інавгураційна промоваобраного Донбасом нового Прези-дента з його обіцянкою проголоситиросійську мову другою державною.Йому не вдалося виконати своєї обі-цянки, бо Україна — не Білорусь,але для нашого денаціоналізовано-го начальства цього сигналу булодосить.

Україна вже в новітній історіїмає досвід кампанії національноговідродження. Її організувала кому-ністична влада після утворенняСРСР. Але кампанія виявиласяпасткою. За допомогою офіційногокурсу на українізацію, який під ке-рівництвом завжди дисциплінова-них більшовиків протікав успішно,були виявлені усі національно сві-домі українці. Відродження булорозстріляне, а головний відродже-нець Скрипник сам пустив собі кулюв серце.

Усі три скликання Верховної Ра-ди незалежної України, усі її вісімурядів та обидва президенти непроголошували офіційного курсу нанаціональне відродження і навітьслів таких ніколи не вживали. Вер-ховна Рада ледве вимучила 10-уСтаттю Конституції і цим обмежила-ся. Вісім урядів і їхні прем’єри пе-реймалися більше економікою. Ві-

це-прем’єри, що відповідали за гу-манітарний напрямок, підбиралисяз людей, що українською говоритивміли, але серце за неї у них не бо-ліло. З поведінки Миколи Жулин-ського, який очолював урядовий гу-манітарний напрямок двічі, і якийбув єдиним з віце-прем’єрів, хтовважається націонал-демократом,було видно, що його дуже налякалияничари та окрики з Москви. Длянаціональної справи йому, власне,нічого надто серйозного зробити такі не вдалося. Ситуація вже на оди-надцятому році незалежності пере-конує, що Україна, на відміну від ін-ших європейських держав, будуєть-ся не як держава національна, тоб-то держава українського народу, аяк держава “народу України”. Не-дарма згаданий термін постійно фі-гурує не лише у промовах комуніс-тів, а навіть у офіційних документахта посланнях Президента. І не див-но, що боротися за все українське вУкраїні нині не легше, ніж це було закомуністичної влади.

Як могло таке статися? Як пояс-нити те, що навіть у київських універ-ситетах переважна більшість викла-дачів з українськими прізвищамивперто не бажають викладати україн-ською? Можна і варто звинувачуватив цьому нашу владу. Але мусять існу-

вати об’єктивні підстави для такої їїповедінки. Мусять бути причини того,чому ж саме “неукраїнська, не націо-нально-патріотична” влада править вУкраїні. Зрештою, президенти і депу-тати не прилітають в Україну з небес.Їх обирають на виборах люди. Одні зних голосують за українських націо-нальних патріотів, а інші голосуютьза тих, хто з презирством обзиває їх“бандєровцамі”. Ми зіткнулися в Ук-раїні з ситуацією, яка є характерноюдля багатьох національно-визволь-них революцій. Вона виглядає так:Україна вийшла зі складу Росії, алеРосія не вийшла з України. Вона за-лишила тут не лише свій військовийфлот, Росія залишила нам колоніаль-ні метастази. В Україні досі панує ро-сійська церква, десятки тисяч свяще-ників якої не хочуть молитися за Ук-раїну, а пропагують ідею відроджен-ня російської імперії. Росія у часи ба-гатовікового панування вкоренила вУкраїні свою мову, яка перетворилазначну частину українців в “рускоя-зичноє насєлєніє” з постколоніаль-ним мисленням. Соціологічні дослід-ження стабільно засвідчують, щотретина громадян України хоче, щобУкраїна знову приєдналася до Росії,бо їм здається, що там життя будеситнішим. Важко будувати українськунаціональну державу, коли третинагромадян держави хоче знову здатиїї Москві.

Останнім часом особливо роз-перезалися ті, кого заведено зватияничарами. Яничарів народили ук-раїнські батьки, але вони проявля-ють завзяту наполегливість, вою-ючи проти української мови. Остан-нім кроком яничарів є заснування

на допомогу “Фактам”, “Киевскимведомостям” та іншим відомим га-зетам, що вже віддавна зросійщу-ють Україну, нових видань, таких як“Киевский регион”, “Новая генера-ция”. Показовим є демонстративневідродження газети “Киевлянинь”,яку за царських часів видавав лю-тий ворог української нації, запек-лий російський шовініст Шульгін.

ВЛАДА ТА «КРОЛІКІ» НЕ ХОЧУТЬ НАЦІОНАЛЬНОГОВІДРОДЖЕННЯ?Чому українці не хочуть горну-

тися до свого національного, укра-їнського, а часто навіть затято бо-рються з ним? Відповідь тут оче-видна. Значна частина українськоїнації внаслідок її тривалого перебу-вання у складі царської Росії асимі-лювалася, стала національно-без-хребетною, втратила чітку націо-нальну ідентичність. Національнаполітика шовіністів і більшовиків, їх-нє вікове намагання зросійщити ук-раїнство завершилися тим, що біль-ша частина міського українськогонаселення на тій території України,яка незмінно перебувала під Росією(схід, південь та столиця), втратиласвої чіткі національно-етнічні озна-ки, тобто національно виродилася.Такі українці вже перестали бути ук-

раїнцями. Загальне уявлення, нібинині в Україні є три основні етнічніскладові (українці + росіяни + іншінаціональні меншини) є не зовсімоб’єктивним. Реальнішою є такакартина: українці + украінци + росі-яни + інші національні меншини.Украінци (вони, до речі, самі себетак називають, ставлячи наголос наскладі “кра”, коли їх запитують пронаціональну належність) фактичновиступають сьогодні як явище, щомає ознаки зародження нової етніч-ної структури. Таке твердження убагатьох патріотів викликає подив інавіть осуд.

Згідно з теорією націєтворення,нації можна розглядати як живі ор-ганізми. Нації народжуються, розви-ваються, гинуть, піддаються впли-вам і деформаціям. Деякі вчені-ет-нопсихологи образно кажуть, щокожна нація проходить періоди за-чаття, розвитку плоду та народжен-ня. Вони висловлюють прогноз,згідно з яким на території Українидесь наприкінці двадцятих років XXIстоліття має народитися якась нованація. Якщо ця гіпотеза вірна, то но-ва етнічна спільнота зараз перебу-ває на стадії розвитку плоду і, найі-мовірніше, може народитися внас-лідок остаточної трансформаціїчастини українців в украінцев.

Словники підказують, що нація— це стійка історична спільністьлюдей, що характеризується етніч-ними рисами, зумовленими особ-ливостями економічного і культур-ного розвитку, спільністю території,мови, побуту, традицій і звичаїв, атакож відображенням цих факторіву суспільній свідомості і психології.

Зі згаданого визначення випливає,що “украінци” відповідають біль-шості з перерахованих критеріїв.Украінци в основному зосередженіна певній географічно поєднанійтериторії (на сході й півдні держа-ви). Вони демонструють більшийпотяг до Росії, ніж до Європи. Голо-суючи за лівих, значна їх частинавиявляє схильність до общинного,а не приватновласницького госпо-дарювання. Потяг до останнього єхарактерним для “західняків”. Ук-раінци в цілому є мало релігійни-ми. Вони практично повністю відцу-ралися національних звичаїв. На-решті, украінци мають свою мову,яку вони вважають російською.Насправді мова переважної біль-шості украінцев своїми лексични-ми і фонологічними параметрамипомітно відрізняється од справ-жньої російської мови. Украінцивже навіть мають своїх митців. Яск-равим зразком тут є добре відомі“кролікі” та Вєрка Сердючка, які ук-раїнську мову вживають лише тоді,коли хочуть поглузувати з україн-ців. Існування украінцев як окре-мої етнічної групи підтверджуєтьсясуб’єктивними спостереженнями.Хіба, наприклад, можна вважати ук-раїнцями людей, котрі, знаючи, якасмертельна загроза нависла над

українською мовою на Слобожан-щині, голосують за надання росій-ській мові статусу державної у Хар-кові? Хіба можна вважати україн-цем людину тільки тому, що вонаносить українське прізвище і її на-родили українські батьки, а самавона активно захищає все росій-ське і бореться з усім українським?Хіба можна вважати справді україн-ськими ті частини України, які впер-то відмовляються од українськоїмови і українських національнихтрадицій? Хіба українець буде об-зивати “бандєровцамі” тих, у когоболить серце за долю своєї мови?

Користуючись образними термі-нами етнопсихологів, можна сказа-ти, що зачаття украінцев як етнос-пільноти сталося після зґвалтуван-ня України російським царизмом триз половиною століття тому. Успішневизрівання плоду стало можливимзавдяки курсові комуністичної партіїна створення “єдіного совєтского на-рода”. Проголошення Незалежностіпригальмувало процес формуванняукраінцев як етнічного новоутво-рення. Процес міг бути повністю зу-пинений проголошенням і дотри-манням державного курсу на націо-нальне відродження. Проте пере-повнена комуністами, шовіністами іукраінцамі Верховна Рада усіхтрьох скликань з агресивною зухва-лістю сприймала будь-які спроби за-конодавчо унормувати курс на від-родження. У Верховній Раді стриму-вали і, зрештою, спотворили унор-мування державності українськоїмови у Конституції і в низці законів.У парламенті досі пропагують ідеюдержавності російської мови в Укра-

їні. Там усунули графу “національ-ність” з паспорта. Там постійно сві-домо замінюють термін “українськийнарод” терміном “народ України”.Там досі відмовляються од затвер-дження тексту національного гімнуяк гімну державного. Там вперто нехочуть створити умови для розвиткуукраїнського книговидання та ство-рюють законодавчі умови для за-силля російського слова в україн-ському інформаційному просторі,добре знаючи, що в Україні лишекожна двадцята книжка є україн-ською і кожна четверта за тиражніс-тю газета видається державною мо-вою.

Зараз утворилася ситуація зам-кненого кола. Національне відро-дження не може пробити собі шляхбез офіційного і рішучого курсу нанього з боку Президента та парла-менту, тобто влади, а влада, яка бу-ла б здатна на проголошення і здій-снення такого курсу, не може бутиобрана, бо украінци, як видно знаслідків останніх президентських іпарламентських виборів, кількіснопереважають українців. Політичнеобличчя та поведінка парламенту іПрезидента значною мірою визна-чається національними особливос-тями населенння сходу й півдня Ук-раїни. Адже всі західні області Укра-

їни, де живуть українці, вкупі ма-ють населення ненабагато біль-ше, ніж одна лише Донецька об-ласть.

УКРАІНЄЦ НЕ СТАНЕУКРАЇНЦЕМ...Особлива роль у формуван-

ні будь-якої національної держа-ви належить національній мові.Українська мова конституційнопроголошена в нас державною.Подекуди спостерігається пев-ний поступ у реалізації цьогоконституційного положення.Проте згаданий поступ торкнув-ся небагатьох сфер суспільногожиття і не розповсюдився на всіреґіони, зачепивши головнимчином західну частину України.Застосування української мови єв Україні здебільшого справоювиключно добровільною. Хто хо-че, той застосовує, а хто не хо-че, той ігнорує закон. Хоча про-тивникам національного харак-теру української держави не

вдалося включити в Статтю 10 Кон-ституції норми про державність ро-сійської мови, вони реалізовуютьцю норму на практиці найповнішоюмірою. В Україні насправді існує двідержавні мови. Особливо це стосу-ється східних та південних облас-тей, а також столиці. Державністьдвох мов повністю і відверто де-монструють олігархічні телеканали— “Інтер”, “Новий”, “ІСТV”, “ТЕТ”,“1+1”. На виручку комуністам, що неперестають виступати за законо-давчо унормовану державність ро-сійської мови, прийшли капіталісти,які цю тезу активно (а часом по-яни-чарськи агресивно) втілюють в жит-тя, зрусифікувавши по всій Україніінформаційний (телевізійний, газет-ний та книжковий) простір, приват-ний бізнес, приватну освіту тощо.Українська буржуазія виявиласябуржуазією переважно украінской.Російська мова панує в ЗбройнихСилах та в спорті, і надій на ство-рення тут українськомовних оазисівнемає. Українські діти, що потрап-ляють у військові чи спортивні нав-чальні заклади, піддаються, як і ра-ніше, наступальному зросійщенню.Зарадити справі міг би міністр обо-рони. Він проблему знає і йому дос-татньо було б захотіти, але з усьоговидно, що він має вагомі підставицього не хотіти. Один з військовихначальників високого рівня сказавмені якось, що, якби він активнозаймався українізацією свого під-розділу, його дуже скоро “зняли б”під будь-яким приводом.

Російська мова зберегла за со-бою статус панівної, а фактично

Þð³é ÃÍÀÒÊÅÂÈ×

НАЦІОНАЛЬНЕ ВІДРОДЖЕННЯ ЧИ НАЦІОНАЛЬНЕПЕРЕРОДЖЕННЯ? РОЗДУМИ НАПЕРЕДОДНІ 25-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ ЗАГИБЕЛІ ОЛЕКСИ ГІРНИКА

Закінчення на с. 6

14

“СЛОВО Просвіти” ч. 22 (138), 31 травня — 6 червня 2002 р.

Хліб і видовища

22 травня у київському Палаці культури“Україна” відбувся концерт, присвячений ДнюКиєва — “Як тебе не любити, Києве мій”. Якйого не любити, стало зрозуміло чи не з пер-ших номерів програми, яку концертна агенція“Шлягер” запропонувала шанувальникамшлягерів. Не вдаючись до аналізу концепціїфестивалю “Шлягер”, бо такої просто не іс-

нує, зауважу — окрім шлягеру “О, мамі,блю…” у виконанні Віталія Білоножка, якийприсвятив цю музику чи не українським ма-мам до Дня сім’ї і матері, що святкується ос-таннім часом як одне з державних національ-них свят. “О, мамо!” — якою близькою та шля-герною була ця пісня для всіх… Віват плагіа-ту і українському шоу-бізнесу, який “на ура”експлуатує світові здобутки і славу. А ВіталіяБілоножка любить великим народним серцемза все. За участь у “Шлягері” метри грошей неплатять, вони є окрасою програми, що покли-кана радувати душу народу.

На титул шлягеру року претендувала і піс-ня у виконанні Віктора Павліка, яку і згадативажко, хоч колись же стане шлягером як міні-мум: сам співак з ряду виконавців, що співалиу першому відділенні концертної програми,виділявся своєю щирістю і самобутністю.Внесок турецького шлягеру в українську ест-раду колись дав йому змогу стати в ряд мет-рів і подякувати українському шоу-бізнесу зайого транснаціональність.

А от участь російських виконавців Михай-ла Михайлова, дуету “Каті” навіяв ностальгіч-ні переживання з приводу відсутності нашогоМихайла Михайловича чи тих же “Алібі” та Ді-ми Клімашенка. Усе пізнається в порівнянні.Мабуть, з цією метою і беруться до уваги тадля процвітання і “розкрутки” в Україні ті, ко-му український шоу-бізнес спроможний дати

все, чого в Росії “не світить”. І думаєш післятаких виконавців про своє з великою лю-бов’ю.

Як не дивно, але найяскравішими та най-професійнішими стали абсолютно несподіва-ні виступи. Наталка Могилевська піснею проКиїв розчулила серця киян, а її рафінованийвиступ у дуеті з гітаристом Сергієм Підкауроюта стиль поведінки на сцені “аля-Мірей” бувчи не натяком на те, що є європейським на ук-раїнській естраді.

І найнесподіванішим та яскравим буввиступ дуету “Двоє як один”, який складаєть-ся з Петра Чорного та Оксани Пекун. “ Супер-пупер” — погодились із моєю думкою найве-редливіші зірки української естради, які невідповіли на запитання: “А що ж воно — укра-їнський шлягер? І скільки коштує участь упрограмі?” Відомо лиш одне — треба статиметром, тоді ти просто береш участь, а длятих, хто росте і прагне — це найдорожче за-доволення і перша сходинка на п’єдестал.

Саме тому на радість і суд глядачів “Шля-гер” виставляє зовсім нові імена і бере доучасті виконавців усіх жанрів естради. Аджепро смаки не сперечаються, а розмаїття прог-рами ніколи не втомлює пересічного шану-вальника пісні.

Ще одним сюрпризом програми було по-вернення “блудного сина”, що колись був нез-мінним ведучим “Шлягеру”. Отже, лідер гурту“Кому вниз”, співак і актор Андрій Середа —знову ведучий “Шлягеру”. Не здивує, коли ірок-гурт “Кому вниз” з’явиться серед учасни-ків українського “Шлягеру”. Бо вони і є однимиз тих, хто поставив український рок у ранг єв-ропейського… Хай не шлягеру, а року, який єдуже цікавим не лише українцям.

Леся САМІЙЛЕНКО

О, МАМІ… ШЛЯГЕР

Спроквола, та дедалі все помітні-ше щось нам робиться. Чи то діє намозок навала імпортного ширвжит-ку в магазинах і на базарах, а чи те,що дороговказом нині стала по-жеб-рацьки простягнута на Захід рука впрагненні отримати фінансову допо-могу чи бодай кредити в тамтешніхкапіталістів… Та хоч би там як, “ім-портизація” ментальності, радшеназвана психологами аберацією сві-домості, таки триває.

Дарма, що контори тепер стали “офі-сами”, а гастрольно-концертна діяльністьперейменувалася на “шоу-бізнес”. Як ка-жуть, називай хоч горщиком… У нашомуж випадку доладне ще інше прислів’я:звичка стає другою натурою. Тож багаточому вже навіть не дивуємось, бо, мабуть,позвикали.

Годі й казати, що за роки нашої Неза-лежності в українському (на жаль, умов-ному!) шоу-бізнесі почали обертатися каз-на-скільки “зірок” і “зірочок”. Серед нихможна вирізнити й досить пристойних,тобто і голосовитих, і фактурних, і артис-тичних — одне слово, талановитих. Наз-вати б юних Ані Лорак, Катю Бужинську,Павла Мрежука, Дмитра Литвинця і трохистарших Таїсію Повалій, В’ячеслава Хур-сенка, Олександра Пономарьова. Всіх од-разу й не згадаєш. Дехто навіть гіднопредставляє Україну на престижних між-народних фестивалях і здобуває найвищі

нагороди: Ольга Крюкова — в Польщі, Єв-генія Власова — в Італії, Ані Лорак — уВеликобританії. Якщо список неповний,нехай мені дарують. Бо зараз про дещоінше.

Перші симптоми національної невиз-наченості в процесі становлення нової ук-раїнської музичної естради почали з’явля-тися ще на світанку Незалежності. Так,переможцями національного “Параду хіт-парадів”, заключний концерт якого прово-дився на сцені столичного Палацу “Украї-на” 1997 року, стали… “Пісня Яшки-цига-на” Яна Френкеля з фільму “Невловимімесники” у виконанні Дмитра Клімашенката “Шикидим” турецької авторки Сезен Ак-су в інтерпретуванні Віктора Павліка, нинізаслуженого артиста України. Між іншим,саме він, попрацювавши в ресторанах Ту-реччини, привіз звідти й успішно ввів доестрадного обігу України низку тамтешніхшлягерів, переважно з репертуару Тарха-на. Причому настільки, як виявилося, ор-ганічно непомітно для самих українців, щотой-таки “Шикидим” з українським текстомСтепана Галябарди став на кілька роківмало не нашим національним суперхітом!То був помітний прецедент. А далі пішло-поїхало.

Дійшло до того, що Катя Бужинськаздобула Гран-прі фестивалю (з тюркськимсловом у назві!) “Слов’янський базар-98”в Одесі, представивши пісню французько-го композитора Анрі Жакко з репертуарунезабутньої Даліди “Приречена”, мало не-покоячись, що цей твір, навіть після пере-текстування Юрієм Рибчинським, все од-но лишився “імпортним”, аж ніяк неслов’янським за мелосом, поготів, не ук-раїнським. Додамо, що в репертуарі Бу-жинської, за її ж визнанням, “переважа-ють російсько-італомовні пісні”. Слід уточ-нити, що домінують не просто італомовні,а саме італійські твори. Навіть на репети-ції під час “Базару”, апробовуючи фести-вальну сцену, українська конкурсанткаспівала італійську “Лімінсіта” Дж.Баккі. Аторік “базарна” лауреатка таки здійснилаомріяну мету, зумовлену її музичною іта-ломанією, — виступила на італійськомуфестивалі в Сан-Ремо (щоправда, не наголовній сцені) з піснями здебільшоготамтешніх авторів. Якщо ми вже прагнемодо всесвітнього визнання, то на міжнарод-ну арену слід постачати якісну музику са-ме України, тобто своєї країни, як свогочасу це зробили “АВВА” (Швеція), “Боні-М” (Німеччина), Патрісія Каас, Ванеса Па-раді (Франція), Уршуля Дудяк, ХалінаФронцков’як (Польща) та ін.

Ще приклади нашого манкуртства.Всенародний улюбленець Олександр По-

номарьов визнав за можливе в концертітого ж таки одеського “Слов’янського ба-зару” виконати латиноамериканську“Гвантарамеру”, начебто коріння слов’ян-ської музичної культури живляться самба-ми, санхуанітами, самакуеками чи ча-ча-ча-, а не нашими думами, коломийками,музиченням троїстих музик. Далі — біль-ше. Так і не пощастило з’ясувати, який са-ме зміст у слово “національний” протягомнаступних років вкладав власник телефір-ми “Аіті-Р.Ltd.” Володимир Орлов, проду-куючи на замовлення Першого національ-ного телеканалу України передачі торго-вої марки “Національний хіт-парад”, депоряд з вітчизняними спокійно сусідилитурецькі, італійські, американські пісні увиконанні Віктора Павліка, Каті Бужин-ської, Ольги Юнакової відповідно.

Це, сказати б, явні казуси. Є й прикла-ди закамуфльованих. Скажімо, пісня попу-лярного серед молоді гурту “Скрябін”, пе-реможниця всіляких тутешніх поп-чартрів“Танок пінгвіна” — довільна підтекстовкатвору “made in USA” (це неохоче визнає йлідер групи Андрій Кузьменко). Було на-віть знято кліп на це крадійство, та, як унас заведено, в титрах імена авторів тво-ру не повідомлялися. З тієї ж причини по-пулярна пісенька з відповідним кумеднимкліпом Саші Бєліної “Мама мила раму” —це не виріб її чоловіка Володимира Бе-бешка, як декому здавалося, а шлягер зрепертуару британської групи “Honory”.Також не втрималася заповзята фанаткаукраїнської естради зі Льовова РусланаЛижичко, перетекстувавши рідною мовою ідавши іншу назву пісні москвича Олексан-дра Зацепіна на вірші Рабіндраната Таго-ра з фільму “Вам і не снилося”…

Що це? Катастрофічний брак репер-туару? Чи згасання завзяття й бажаннярозвивати саме національне музично-ес-традне мистецтво, до чого було заходи-лися на зорі нашої суверенності? Щододефіциту художньо повноцінних творівсаме українських авторів, то це, м’яко ка-жучи, — вигадка, бо продовжують твори-ти такі корифеї вітчизняної пісні, як Олек-сандр Білаш, Ігор Поклад, Богдан-ЮрійЯнівський, Ірина Кириліна, чиї мелодіїсвоїм національним колоритом унаочню-ють бренд “зроблено в Україні”. А скількиз’явилося обдарованих молодих авторів,здатних доладно користуватися в “попсі”ладо-гармонічними, метроритмічними ат-рибутами нашої фольклорної музики! Автім, нарікаючи на недостатню затребу-ваність їхньої творчості, змушені отутзвернути увагу на хибність вітчизняногошоу-бізнесу, де виконавці й їхні так званіпродюсери чомусь не можуть звикнути

до думки, що відповідно до світовихнорм авторського права композиторам іпоетам за твори треба платити. У нас жебуває навпаки: автори-початківці, аби їх-ні пісні дійшли до слухачів, мають плати-ти виконавцям, чого в цивілізованомушоу-бізнесі не спостерігається. Деякі“зірки”, мабуть, через вимушену заощад-ливість самі починають “творити” для се-бе репертуар, зразки якого за естетич-ним примітивізмом часто-густо стаютьурівень з відомою пісенькою “Чижик-пи-жик”.

Якщо вже причина розірваного творчо-го ланцюга “автор-виконавець-аудиторія”справді полягає в бідності середньої лан-ки та її менеджменту, то є прийнятний ви-хід щодо поповнення репертуару високо-художніми вітчизняними піснями — за ра-хунок творчої спадщини таких блискучихпіснярів України, як Платон Майборода,Юдіф Рожавська, Володимир Івасюк, ІгорБілозір, адже далеко не весь їхній доро-бок було вже озвучено. Варто лишень неполінуватися — погортати збірки їхніх пі-сень, випущених, приміром, видавниц-твом “Музична Україна”, або безпосеред-ньо звернутися до архівів, що їх дбайли-во, але “мертвим капіталом” зберігаютьнайближчі родичі.

А то що виходить? Маємо чудовий ви-конавський потенціал без відповідногорепертуару. В цьому доводиться постійнопереконуватись, зокрема і недавно, підчас сольних концертів Ані Лорак у Націо-нальному палаці “Україна” і гуртів “Мен-саунд” та “Піккардійська терція” в Колон-ному залі імені М. В. Лисенка Національ-ної філармонії. До слова, в програмахзгаданих вокальних чоловічих секстетівпереважають шедеври світового джазу іпоп-музики. Українських же творів — кат-ма. Це, ясна річ, добре, що співучі хлопціможуть дуже подібно імітувати спів ан-самблів “Бітлз”, “Біч Бойз”, “Роллінг Сто-унз” чи “Куїн”. Але цього ще не досить,аби десь у Західній Європі чи США в ко-гось виникло бажання запозичувати тво-ри з репертуару саме цих українських ви-конавців. Скажімо, мало не з часу засну-вання тієї ж “Піккардійської терції” візит-ною карткою вітчизняного виробництвавсе ще лишається “Старенький трамвай”.Та навряд чи далеко на ньому заїдеш.

Юрій ТОКАРЄВ,редактор відділу естради

журналу “Музика”

ПЛЮС ІМПРОВІЗАЦІЯ ВСІЄЇ КРАЇНИ

Український Шикидим

Катя Бужинська — володарка Гран-пріфестивалю “Слов’янський базар”

Андрій Середа — лідер гурту “Кому вниз” та ведучий “Шлягера”

СПІВАЙМО УКРАЇНСЬКЕ!

9Палітра

17 (134), 26 квітня – 9 травня “СЛОВО Просвіти”

Про уродженця Таврії україн-ського художника Юхима Михай-лова (1885—1935) вже розповіда-лося на сторінках преси. Та все жнас турбує доля творінь “україн-ського Чурльоніса” — саме так на-звав свою статтю про нього 1986року в “Літературній Україні” пал-кий пропагандист спадщини ху-дожника Юрій Васильович П’ядикіз Києва. Торік влітку мені пощас-тило ознайомитися з роботамиМихайлова у приватній колекціїЮрія Васильовича. Вразило, щороботи в цій колекції зовсім ма-ленькі. Але ж не розмірами визна-чається мистецька вартість тво-ру…

Основну спадщину митця йогодружина, рятуючи картини, вивез-ла за кордон — спершу до Німеч-чини, а потім до США. Там відбу-валися виставки його робіт 1989—1990 років. Кореспондент Асоші-ейтед Прес, інші американськімистецтвознавці вітали сонячнийукраїнський талант (власник ко-лекції, зять художника Юрій Чап-ленко надіслав мені ксерокопіїстатей). Той же Юрій Чапленко ра-зом із дружиною, донькою худож-ника Тетяною підготував і видав1988 року у США розкішний аль-бом, присвячений життю і творчос-ті Юхима Михайлова. Талант, якийзродився в таврійських Олешках,але був засланий у непривітнийпівнічний Котлас (ось вам антите-за: південь-північ, сонце-хмари…),відкрився світові!

До речі, порівнюють його з ли-товським художником Чурльонісомнеспроста: у творчості обох диво-вижно поєдналися живопис і музи-ка, а завдяки метафоричності їхвважали символістами. Окрім того,обидва спиралися на традиції на-ціонального фольклору.

Ось що згадувала вдова митця

Ганна Олексіївна Михайлова(1890—1979), корінна москвичка,яка всім серцем полюбила Україну іїї народ. За спогадами Ганни Олек-сіївни, того року чоловіка послали вкасарні (казарми) Катеринослава.“Полкове начальство, дізнавшись,що має художника, взяло його добригади, що розмальовувала пол-кову церкву. Нелегко було це роби-ти, бо стелю треба було малювати,лежачи на спині, на дошках. Спинатерпла, фарба крапала на обличчя.Але це вже було справді тримісячнесвято: без догляду начальників,улюблена робота за фахом!..” (ци-тую за збірником: “Юхим Михайлів.Його життя і творчість”, виданим

1988 року в США).Де ж та церква? Чи збереглася

вона? Чи не втрачена у руйнівниххвилях войовничого більшовиць-кого безвірництва? Такі питаннявиринали, коли ми з краєзнавцемВалентином Старостіним у грудні1997 року вирушили на пошукицього храму. На нас чекала неве-личка сенсація, якою хочеться по-ділитися із зацікавленими читача-ми — церква частково вціліла.Стоїть вона, щоправда, без купо-лів-бань і використовується зовсімне як культова споруда. В ній ниніспортзал Придніпровської держав-ної академії будівництва та архі-тектури. Подумалося: чи знають

про цю прикметну споруду майбут-ні архітектори і будівельники? Нав-ряд…

Колишній храм страшенностиснутий зусібіч різними госпо-дарськими будівлями, ангарами,гаражами тощо. Його навіть сфо-тографувати до ладу важко! Це —зовні, а всередині? Стеля і стінихраму забілені в ті часи, коли насоберігали від релігійного опіуму.Юні гімнасти охоче позують під ба-дьорим плакатом “Привет участни-кам соревнований!” Директорспорткомплексу повідомив, щовже були тут представники церкви(чи церковної громади) і порушу-вали питання про повернення хра-му віруючим…

Колись, на початку століття, цяцерква стояла на просторій Абра-мівській площі. 1930 року, у розпаліндустріалізації, площу віддали підбудівництво нинішньої Придніп-ровської академії будівництва та

архітектури (якийсь час цей закладназивався Інженерно-будівельнимінститутом і лише віднедавна діс-тав нинішню назву). Мій знайомий,нині покійний, викладач Дніпров-ського гірничого інституту ВікторМаксимович у рукописній праці“Моє місто” (1984) згадує, що дореволюції його дід мешкав саменавпроти, у цьому куточку старогоКатеринослава:

“У той час місце перед його бу-динком являло собою майже порож-ню т. зв. Абрамівську площу (воназараз уся зайнята будівлями інже-нерно-будівельного інституту). Як-раз навпроти будинку розташувала-ся церква 228 піхотного запасного

полку, яка зберег-лася дотепер все-редині подвір’я бу-дівельного інститу-ту (зараз у нійспортивний зал). Уцій церкві в 1918 р.мене хрестили, авсередині церков-ної огорожі булапохована моя ба-буся — Марія Кос-тянтинівна (помер-ла десь в 1923—1925 рр.)”

Я докладноцитую різні дос-тупні джерела,щоб переконати ісебе, і читачів, щойдеться саме процеркву, яку розпи-сував Юхим Ми-хайлів. На старихфотографіях збе-

реглося зображення цієї Хресто-воздвиженської військової (ще ка-зали — офіцерської, а директорспорткомплексу каже — гусарської)церкви, збудованої в характерномуі досить типовому для того часу не-оросійському стилі. Її спорудженнязавершилося 1911 року, що збіга-ється з появою в місті Юхима Ми-хайлова. Отже, практично немаєсумніву в тому, що він розписувавсаме цю, а не якусь іншу церкву. Єтакож відомості, що куратором абоконсультантом при будівництві буввідомий у місті фахівець, любительцерковної старовини, дослідник ар-хітектури Володимир Машуков,який під час Першої світової війни

фотографував у Галичині тамтешніцеркви. Цікаво й те, що з Катери-нослава Михайлова перевели слу-жити у Крим — до Севастополя…Та це — окрема й малодослідженасторінка його біографії.

Підсумок: храм, розписанийМихайловим, стоїть давнім симво-лом агресивного безбожництва.Несамохіть згадується ще одинулюблений символ художника Ми-хайлова, символ України-чайки:“Ой горе тій чайці, чаєчці-небозі,що вивела чаєняток при битій до-розі”. Скільки ж можна залишатисянам при битій дорозі Історії?

Микола ЧАБАН,

ÏÐÈ ÁÈÒ²ÉÄÎÐÎDz ²ÑÒÎв¯

З нагоди 385-ї річниці друкарні Києво-Пе-черської лаври, в приміщенні якої нині розта-шований Музей книги і друкарства України,фонд останнього поповнився торік унікальни-ми експонатами. Серед них і лаврське видан-ня “Тріоді пісної” 1640 р., що побачило світ утой час, коли на чолі книговидавничої справитут стояв визначний релігійний і культурно-ос-вітній діяч, засновник Києво-Могилянської

академії митрополит Петро Могила. Видання“Тріоді” цікаве саме вміщеними у ній “синакса-рами” — короткими оповідями про життя свя-тих, переклад яких із грецької на українськумову зробив Тарасій Земка. Цінність велико-форматної книги доповнюється ще й май-стерним художнім оформленням, багатим набарокові гравюри.

Музейну колекцію поповнили книжки, ви-

дані XVIII ст. у Києві та Чернігові, а також мі-ніатюрний “Псалтир” 1-ї половини XIX ст. Дозібрання книг ХХ ст. належить рідкісне ви-дання “Прикрас рукописів Галицької Украї-ни”, що здійснене 1922 р. у Жовкві (Львів-ська обл.). Усі ці книги — щедрий дар тала-новитого київського художника, відомого ви-давця й мецената Стефана-Арпада Мадяра,що багато років підтримує тісні зв’язки з Му-зеєм книги і друкарства України.

Визначальна риса характеру С.-А. Мадя-ра — залюбленість у рідний край, його своє-рідне мистецтво. Народився Стефан-Арпадна мальовничій землі Закарпаття у небагатійродині угорця Йосипа та словачки Марії. Якнайдорожчу реліквію сім’я зберігала картинувідомого закарпатського художника першоїполовини минулого століття Адальберта Ер-делі, — зображений ним літній сад став пер-шим художнім досвідом хлопчини, який ще вдитячі роки захопився малюванням, особливоберегів Латориці. А здобувши фахову освітуна графічному факультеті Українського поліг-рафічного інституту імені Івана Федорова,став неабияким живописцем та графіком, щозасвідчили його виставки “Варіанти безконеч-ності”, “Колір енергії, енергія кольору”, котрі звеликим успіхом експонувалися в Австрії, Ні-меччині, Угорщині, Швейцарії.

Отож Стефан-Арпад Мадяр по праву вва-жається одним із провідних фахівців Українив галузі історії мистецтва, іконографії. А ще вйого доробку — робота у видавництвах як ху-дожника-графіка, ілюстратора книг, причомубагато з них на престижних книжкових верні-сажах були удостоєні найвищих нагород. Вінтакож один із тих, хто відроджував сучаснекнигодрукування релігійної літератури в Укра-їні.

Багато діячів культури, співробітників му-зеїв, мистецьких установ із вдячністю гово-рять про спонсорську діяльність митця — ак-тивного члена благодійної міжнародної орга-нізації “Тріумф серця”. Окрасою зібрання Му-зею стали придбані за його допомогою і такікниги, як “Євангеліє” (1733 р.) з ілюстраціямиАверкія Козачківського, знаменитий “Києво--Печерський патерик”, виданий лаврськоюдрукарнею у 1859 році, “История графа Рым-никского князя Италийского Суворова” (1853р.) з багатьма чудовими ілюстраціями ТарасаШевченка, широко знані Гоголівські “Вечерана хуторе близ Диканьки” (видання 1874—1876 рр.) з літографіями видатних художниківКостянтина Трутовського, Івана Крамського,Іллі Рєпіна.

Плідна діяльність С.-А. Мадяра — худож-ника і вченого у теоретичній та практичнійдослідницькій роботі в галузі кольорознавс-тва, впливу кольору на сприйняття людини.Він творець унікальної теорії, яка обґрунтовуєзв’язок внутрішнього кольорового біорезонан-су людини з навколишнім середовищем. Доречі, ця теорія дедалі більше знаходить різно-бічне практичне застосування.

Отож ця мудра і щедра на добро людинаробить усе, що може, для піднесення духов-ності і культури в Україні. Мистецтво його по-справжньому служить красі — спільному на-шому благу.

Микола ГЛАМАЗДА,мистецтвознавець

БАРВА І ХАРАКТЕР —

Стефан-Арпад Мадяр за роботою

У церкві, розписаній у Катеринославі 1911 року“українським Чурльонісом” — Юхимом Михайло-вим, — й досі спортзал… Кілька виступів преси уцій справі не мали жодного ефекту.

12 Інформаційний простір

“СЛОВО Просвіти” ч. 22 (138), 31 травня — 6 червня 2002 р.

Журнал “Ї” є унікальним явищемсучасної української літератури іжурналістики. Заявивши про себеяк про незалежний культурологіч-ний часопис, “Ї” упродовж остан-нього десятиліття зміг піднятися дорівня поважного видання, нашпальтах якого друкуються матері-али і твори таких непересічних осіб,як Збіґнев Бжезинські та Дені Кон-Бендіт, Мирослав Попович і Антоні-на Колодій, Мілорад Павич і ВікторПєлєвін, Лєшек Колаковскі та ГарусіМуракамі тощо. Часопис вміщує насвоїх шпальтах не лише наукові роз-відки та публіцистику, але й поезіюта прозу відомих та молодих пись-менників, зокрема нових і цікавихталантів — романіста Любомира Де-реша та есеїста Антона Борковсько-го.

Ідея часопису належить двом га-личанам, добре відомим у літера-турних та просвітянських колах —Тарасові Возняку та Миколі Яковині.“Просвіта” не є для них чимось да-леким, свого часу вони доклали чи-мало зусиль для її організації та ста-новлення. Наш кореспондент зус-трівся із заступником головного ре-дактора Андрієм Павлишиним. Про-понуємо виклад цієї бесіди.

— Пане Андрію, напевно, це пи-тання вже встигло Вам набридну-ти, і все-таки — чому журнал, ре-дактором якого Ви є, отримав наз-ву “Ї”? Адже Кулішевий винахід на-тякав скоріше на українську окре-мішність та ексклюзивність, аніжна євроінтеграційні цінності, якіпропагуються на шпальтах Вашо-го часопису.

— За переказами старійшин часо-пису, у ті далекі часи, коли його тільки-но задумували, то шукали непере-кладної, справді унікальної назви.Журнал народився у середовищі ма-лярів і графіків, отож, чималу вагу ма-ла також візуальна виразність цієї літе-ри, яку можна побачити у вигляді, ска-жімо, двох козаків напідпитку, які плечеу плече крокують назустріч нам. Всупе-реч неокресленим суб’єктивним інтен-ціям, літера взяла своє. Адже, запро-вадження “і” та “ї” в українській абетцібуло кроком до латинської цивілізаціїзаходу, демонстрацією нашої спадко-ємності античної, а відтак Ренесансноїкультури. “Ї” немає у кириличнихшрифтах, але вона наявна у роман-ських, зокрема французькому, — отож,не такі вже ми унікальні. Особисто я ін-терпретую назву часопису як символнеоднозначності, стереоскопічності то-чок зору, прагнення показати кожнупроблему всебічно.

— В наші часи перманентноїматеріальної скрути майже не-можливо знайти гроші на мис-тецький проект, та ще й такий,що за визначенням є некомерцій-ним. Як Вам та Вашим колегамвдається переконувати спонсоріву тому, що в “Ї” варто вкладатигроші і не варто сподіватись назиск?

— Насправді, існує чимало джерелматеріальної підтримки власне неко-мерційних проектів. Потрібно послідов-но і наполегливо працювати в обранійсфері, і фундації помітять та підтрима-ють вашу активність. Частина колег, якіпрацюють на культурній ниві, викорис-товують бюджетні кошти, і буває — на-віть незле їм ведеться. Але, на нашудумку, це створює певну контрольова-

ність, узалежненість. А насампереднам не хочеться бути частиною “проєк-ту Україна”.

“Ї” — це недержавна громадськаорганізація, основну увагу якої зосере-джено на проблематиці кордонів, віль-ному пересуванні людей та ідей, реґіо-нальному розвитку, поширенні новихметодологій у громадській сфері тарозбудові громадянського суспільства.Основний наголос в інформаційнійстратегії ми робимо на мережеве ви-дання — в Інтернеті функціонують2 наші мережеві вузли. Частину мате-ріалів ми публікуємо у вигляді квар-тальника. Третину накладу одразу да-руємо бібліотекам. Ясна річ, цей про-ект для нас неприбутковий. Кошти длявиконання проектів нам надає Фонд ім.Гайнріха Бьолля з Берліна, постійнийта багаторічний партнер “Ї”. Окрім того,директорка програм постійно прово-дить пошук засобів для втілення окре-мих заходів, зокрема у фондах Німеч-чини, Нідерландів, Швейцарії, США.

— Ви є одним з найвідомішихекспертів українсько-польськихстосунків, знаєте і любите поль-ську культуру. Як Ваше культурнеполонофільство поєднується зукраїнським патріотизмом, чи не-має в цьому внутрішньої супереч-

ності?— Любов до батьківщини абсолют-

но не виключає сентиментальних по-чуттів до батьків, дружини, дітей чикраєвиду, знайомого від народження.Я, звичайно, український громадянин,але мої ідентичності дещо ширші запозначку в паспорті. Сучасна Польща— частково моя батьківщина, у Бески-дах назавжди залишиться моє серцелемка. А сучасна польська культура —значною мірою моя духовна батьків-щина, і в цьому немає нічого екстраор-динарного, позаяк українсько-поль-ський культурний симбіоз має багатові-кову традицію та вагомі підстави.

Поляки надзвичайно близькі донас за особистісними характеристика-ми, але внаслідок сприятливіших істо-ричних обставин уже давно органічнозасвоїли найвагоміше зі спадщини сві-тової культури. Ресурс однієї людиниобмежений у часі та просторі, тому безретрансляторів не обійтися, власне та-ким ретранслятором є для мене куль-турний процес у Польщі. Мені ближчийтамтешній культурний код і дискурс за-галом, ближчий, аніж, скажімо, росій-ський. Росія — окремий унікальнийсвіт, у нього цікаво занурюватися, алечерез свою осібність її культура поганонадається власне до ретрансляції єв-ропейської культурної спадщини. Томуросійською я волію читати автентичноросійських авторів, а переклади (якщоне доступний оригінал) — польською.Поширення системи вартостей, близь-ких моєму серцю, не станеться з Пів-ночі, радше з Заходу, де й знаходитьсянаша найближча сусідка — Польща.

— І в продовження “польськоїтеми”. Збіґнєв Герберт — поет,якого Ви можете декламувати го-динами. Але він відомий не лишесвоїм творчим доробком, а ще йнепримиренною позицією до кому-ністичної влади. Як Ви вважаєте,хто з українського красного пись-менства може стати поруч з Гер-бертом за талантом і за переко-наннями?

— Існує дивовижна подібністьскладу особистості і обсягу талантуміж Гербертом і Василем Стусом. На-зовні їхні долі склалися по-різному:

один — мандрівник, естет і улюбле-нець західної публіки, інший — безком-промісний в’язень совєцьких концта-борів. Але навдивовижу близькими бу-ли їхні уявлення про красу, дуже схо-жим — коло уподобань і авторів, зреш-тою, ідентичним — висловлений у вір-шах етичний кодекс стійкості. І справатут не в антикомунізмі (хоча і ця риса уних спільна), а в непримиренному від-стоюванні людської гідності.

— Останнє число “Ї” присвяче-не молоді та молодіжним субкуль-турам. В одному з матеріалівйдеться про те, що покоління 90-хне зреалізувалося в жодній сфері,окрім літератури. До великої полі-тики не допустили, в бізнесі несклалося, єдине, що залишилося,— писати. Можливо, це не такевже й погане призначення — писа-ти, пане Андрію?

— Писати, проповідувати, нестислово людям — зовсім непогане занят-тя. Воно дуже олюднююче, позаякписьменник шліфує своїм ближнім ідальнім другу сигнальну систему; щебільшої ваги роль пишучої людини ся-гає в інформаційну добу. На жаль, в Ук-раїні ми ще поки тільки вступаємо вґлобалізований простір всевагомогослова, тому письменник, ширше — пи-шуча людина, інтелектуал — залиша-ється особою марґінальною на тлі пси-хопатичних братків і недолугих гібридів“червоних директорів” з “капіталіста-ми”. Я усе це не для самовтіхи кажу, азадля холодної фіксації реального ста-новища. Хоча це дещо дивна постанов-ка питання, хіба це дилема — стати по-літиком, бізнесменом чи письменни-ком? Швець знай своє шевство... А ду-же схочеться реалізувати себе в іншійгалузі — прошу, але тепер для цьоготреба дедалі більше вчитися. Хай ко-жен міркує, чи вистачить йому життя ітвердості для втілення своїх планів.

— Редактура — не лише вирі-шення долі наданих матеріалів абосварка з авторами з приводу сумигонорару. Почасти це — ще й при-ємні відкриття в літературі. Мо-жете поділитися своїми радоща-ми з цього приводу?

— Про радощі редакторських від-криттів і розкіш спілкування з мудримилюдьми можна говорити безмежно дов-го. З тих, хто цікаво проявився останнімчасом, варто назвати письменниківЛюбка Дереша, Андрія Пехника і Анто-на Борковського зі Львова, есеїстів Яри-ну Боренько та Василя Черепанина зКиєва. Але найближчі мені завжди проб-леми перекладачів і перекладу. У Льво-ві у цій галузі сформувалося блискучегроно особистостей. Юрко Прохазько,Оля Сидор, Тимофій Гаврилів, ХристяНазаркевич, Софія Онуфрів, Галя Том-ків, Мар’яна Прокопович, Алла Татарен-ко, Оля Рось, Христя Чушак, — це ті, хтонасамперед спадають на гадку, коли ядумаю про розвиток львівської перекла-дацької школи. Вони активно співпра-цюють з журналом, адже значна части-на текстів у “Ї” — перекладні.

— Традиційне запитання — щомаєте в редакційному портфелі,чим порадує нас журнал “Ї” в нас-тупних числах?

— Для мене самого це значною мі-рою таємниця. У нас немає редакцій-ного портфеля у класичному розумінніслова. Практично усе, що надходитьцікавого, ми намагаємося одразу жпублікувати на мережевому вузлі. Див-на річ, у нас не так багато журналів,але людей, які пишуть, — ще менше.Ми з великими труднощами віднаходи-мо потенційні тексти українських авто-рів, отож мусимо дуже часто апелюва-ти до світової пишучої братії. Уліткувийде число, присвячене темі “На-сильство–влада–терор” із компакто-вим додатком і вперше за кілька роківкольоровими вкладками, восени —“Топос поразки”, а взимку “Ґендерністудії-2” і “Федералізм-2”. Детальнішепро нас, про наші плани, про те, як по-давати тексти і купувати окремі числа ікниги “Бібліотеки Ї”, можна прочитатина наших мережевих вузлах (зокрема,http://www.ji.lviv.ua).

— Дякую, пане Андрію, за Вашівідповіді. Щиро бажаю успіхів Вамособисто та Вашому виданню.

УКРАЇНСЬКА ПРЕСА НА-”Ї”-ЖАЧИЛАСЬ

“Роль радіо можна порівняти зроллю, яку відіграє Сонце для Зем-лі”, — це слова колишнього прези-дента Польщі Леха Валенси, і кра-щих про роль радіо і його вплив налюдську свідомість не згадаю. Іслова ці стосувалися Радіо ВільнаЄвропа/Радіо Свобода, яке свогочасу зробило великий внесок усправу занепаду комунізму в євро-пейському реґіоні. І через той вне-сок і роль багато хто вважав, щорадіо завершило свою місію і йоговарто ліквідувати. Та думка біль-шості збігалася з висловленою щеодним президентом — чеським.Вацлав Гавел у зверненні до пра-цівників “Свободи” сказав: “Нампотрібен Ваш професіоналізм і Ва-ша здатність бачити події в широкійперспективі”. А президент ЕстоніїЛеннарт Мері висунув Радіо ВільнаЄвропа/Радіо Свобода на здобуттяНобелівської Премії миру. БорисЄльцин втрутився особисто у спра-ву створення та відкриття пред-ставництва цієї інформаційноїслужби в Москві.

І все ж зміни відбулися. Скоро-тилася діяльність у деяких напря-мах і розширилася в інших. Радіозакрило свою польську службу, че-хословацьку розділено на чеську ісловацьку і чеську об’єднано зЧеським радіо. Так виникла новасуспільно-політична радіопрогра-ма. Зараз 22 служби Радіо ВільнаЄвропа/Радіо Свобода передаютьпрограми 26-ма мовами. Останнімчасом вони звучать мовами наро-дів Кавказу та виходять татар-ською в кримському реґіоні. Ці змі-ни у мовному форматі зумовленірезультатами соціологічних дос-ліджень, які твердять, що людилюблять слухати радіо рідною мо-вою. Саме тому працівники Свобо-ди отримують численні відгукислухачів, які називають саме церадіо “своїм рідним і для душі”, ад-же виробниками програм є, як пра-вило, українські, у реґіонах — жур-налісти-земляки тих, про когойдеться, а не імпортовані з дале-кої Америки, про що можна дізна-тися хіба що з деяких українськихЗМІ. Чого доброго, а безглуздя вукраїнському інформаційномупросторі не бракує. Рудиментикомплексу “ворожбізму” і пошуківворога — невгамовний біль нашо-го суспільства, і логічним завер-шенням ідеологічної кризи сталаборотьба за усунення старою сис-темою інформації та її носіями ка-піталістичного інформаційногомонстра, яким для колишніх воло-дарів комуністичного простору єРадіо “Свобода”. З монстром роз-правитись не так просто, а от ізвідлуннями його діяльності, тобтоукраїнськими партнерами Радіо“Довіра” боротьба почалась, і цейфакт має підтвердження у виглядіпостанови Національної Ради Ук-раїни з питань радіо і телебачення“Про оголошення мораторію нарозбудову радіомереж у зв’язку знедотриманням радіокомпаніямимережного мовлення вимог чинно-го законодавства та умов ліцензії”.У цьому списку і ТРО “Довіра”, якуофіційні представники радіо “Сво-бода” вважають “своїм провідни-ком до слухацьких сердець”. Холо-дом повіяло, чи не правда? А голо-ва Національної ради України на

гласність стосовно ліквідації “Дові-ри” не погоджується. За ним і кри-ється від світу українська правда.Дізналися про це представникиЗМІ нещодавно, тобто під час ро-боти Асамблеї партнерів Радіо“Свобода”, що вже традиційно зби-рає у травні делегатів від усіхпредставництв. Цього року 130представників зібралися у Києві,що дало змогу “гуртом і батька би-ти”, тобто боротися з незворуш-ною, на сьогодні, Національноюрадою, адже серйозні проблеми у“довірівців” з’явилися з виходом наавансцену політичних сенсацій такзваної справи майора Мельничен-ка і касетного скандалу. Погрожу-вали, ставили умовою існування— розірвання партнерських зв’яз-ків зі “Свободою”. Де і хто ставивтакі умови, краще здогадатися. Ісаме тому цікавим був коментарОлександра Народецького —програмного директора КорпораціїРадіо “Свобода”, який чітко пояс-нив присутнім на прес-конферен-ції журналістам, що всі претензіїстосовно касетного скандалу мож-на висувати фахівцям і тим, хтойшов на радіо коментувати події.Адже самі працівники “Свободи”лише надавали таку можливість іоприлюднили факт існування плі-вок та зміст переговорів, а це несуперечить законам про свободуслова та інформації. Тобто до“Свободи” добратися не просто, аз “Довірою” проблеми є, хоча лі-цензія цієї ТРО дійсна до 2007 ро-ку. Сергій Сай-Бондар — директорТРО “Довіра” —певності не відчу-ває, бо знає, що найближчим ча-сом Національна Рада має намірвирішити питання стосовно “Дові-ри”, а на сьогодні вже припиниласвоє існування “Ніка” FM, і стоїтьпитання про так зване переліцен-зування, що стосується і “Довіри”.Каже, що засідання відклали наколись, але, можливо, і тому, щоцими днями виповнилося п’ять ро-ків з дня започаткування експери-менту співпраці між радіо “Свобо-да” і радіо “Довіра”. До цього часуукраїнська редакція радіо “Свобо-да” не співпрацювала з жодною зкомерційних станцій. Сьогодніпрограми “Свободи” складають20% ефірного часу “Довіри”.

Присутність в Україні прези-дента корпорації радіо “Свобода”Томаса Дайна та програмного ди-ректора Джефа Трімбла уможли-вила почути від них враження простан справ і перспективу співпраці.Вони певні у майбутньому. СергійСай-Бондар — пригнічений. Ма-буть, тому що добре усвідомлюєрізницю між словом і ділом носіївкомуністичної ідеї і тому, що Голо-ва Нацради, який представляє ін-тереси комуністів у “демократич-ній” Україні, на пропозицію про зус-тріч відповів холодною мовчанкою.І важко повірити у те, що вона сим-волізує згоду.

Леся САМІЙЛЕНКО

РАДІО НЕ ЯК УСІФото О. Кутлахметова

11Постаті

ч. 22 (138), 31 травня — 6 червня 2002 р. “СЛОВО Просвіти”

Дніпровсько-Донецька западина є ос-новною нафтогазоносною провінцією Ук-раїни, де видобувається 90% нафти і газув нашій державі. Розташована вона міжДніпром і Дінцем, тому і названа Дніпров-сько-Донецькою западиною. ОхоплюєЧернігівську, Сумську, Полтавську, Дніп-ропетровську, Харківську і Луганську об-ласті. В геологічному відношенні це про-гин до 20 км, виповнений осадовими по-родами, які здатні вміщати і віддаватинафту і газ.

Відкрита ця нафтогазоносна провін-ція українським геологом, професоромФедором Остаповичем Лисенком(1887–1937) — завідувачем відділу неруд-них копалин Інституту геології УРСР в ре-зультаті геологічних досліджень Ромен-ської структури.

Дослідження Роменської структури роз-почалося в 1927 році. Місцеві власті на вико-нання гасла індустріалізації запропонувалибудівництво алебастрового заводу, сирови-ною для якого мали стати гіпси гори Золоту-хи, розташованої на околицях міста. Ромен-ський райвиконком попрохав Академію наукУРСР надати їм допомогу у вивченні Ромен-ського родовища гіпсів. Цю роботу доручилипроф. Ф. О. Лисенку, який протягом 1928–30рр. проводив польові дослідження ромен-ської структури. Він дійшов висновку, що дляоцінки запасів гіпсів потрібно буріння свер-дловин. На той час свердлування в Україніпрактично не велося. Тільки через рік отри-мали свердлувальний верстат і 27 грудня1931 р. була забурена свердловина № 1. Немаючи досвіду і умінь, бурильники з велики-ми труднощами за 4 роки спромоглися прос-вердлити до глибини 563 м. Буріння супро-воджувалося постійними аваріями, а на гли-бині 563 м аварія виявилася непереборною ісвердловину довелося ліквідувати. (Свер-дловину глибиною 563 м в наш час можутьпробурити за 1–2 дні).

Оскільки в свердловині № 1 на глибині60 м зустрілася кам’яна сіль з ознаками калі-єносності і газопроявами, проф. Лисенкозаклав свердловину № 2, яка під час буріннявиявила багаті нафтопрояви, починаючи зглибини 240 м і до вибою, тобто до глибини301 м. Виявлення нафти на Лівобережжі Ук-раїни викликало широкий резонанс в Україніі за її межами і стало поштовхом інтенсивнихдосліджень Дніпровсько-Донецької запади-ни. На той час проф. Лисенко захворів і ро-боти по розвідці нафти на Роменській струк-турі очолив І. Т. Шамека. Буріння свердлови-ни 2-біс було розпочато 17 жовтня 1937 р.Свердловина зустріла багаті нафтопрояви, врезультаті випробування цих інтервалів булоотримано 1946 кг нафти протягом 14 діб. Такбула відкрита нафтогазоносна провінція Ук-раїни, яка в даний момент забезпечує основ-

ний видобуток нафти і газу в нашійдержаві.

УСІ ВЧЕНІ — ВОРОГИУ 1937 р. розпочалася хвиля реп-

ресій в СРСР. 22 травня 1937 р. Ф.О.Лисенка арештували і звинуватили йо-го в участі в націоналістичній організа-ції, в шкідництві при проведенні розві-дувальних робіт на Роменській струк-турі, в передачі секретних матеріалівчерез акад. М. Г. Світальського німець-кій розвідці, а також у підготовці теро-ристичних методів боротьби проти ке-рівників ВКП(б) і Радянського уряду.Судила професора Лисенка “Трійка”,— з Москви прибула виїзна сесія Вій-ськової Колегії Верховного Суду СРСРу складі головуючого диввійськюристаА. М. Орлова, членів: бригвійськюрис-та А.Ф. Козловського і військовогоюриста 1 рангу Ф. А. Кліміна при секре-тарі військового юриста 1 рангуА. А. Батнер. Трійка засудила проф.Лисенка до розстрілу з конфіскацієюмайна. Вирок остаточний, оскарженнюне підлягає і мав бути виконаний негай-но.

12 грудня 1937 р. була заарештова-на дружина проф. Лисенка. Лікар запрофесією, Марія Дорофіївна Лисенко-

Михалевич була засуджена на 8 років катор-ги і вислана в Комі АРСР. Квартира і все май-но були конфісковані. Малолітній син Євгенпішов поміж люди… Наукові звіти і опубліко-вані роботи проф. Лисенка були вилучені збібліотек і знищені. Будь-які посилання надослідження Лисенка були заборонені. Зни-щено було також підготовлений до друку ру-копис монографії Ф. О. Лисенка про нафто-газоносність Дніпровсько-Донецької запади-ни. Його помічника і заступника І. Т. Шамекувідсторонили од подальших робіт по розвід-ці нафти на Роменській структурі, а підготов-лену Шамекою докторську дисертацію забо-ронили захищати. У подальшому І. Т. Шаме-ку взагалі вигнали з Інституту геології АНУРСР.

На нафтовій конференції 1938 р. відомийпартійний діяч, віце-президент АН УРСРО. Шліхтер охарактеризував проф. Лисенка івсіх, хто вів з ним розвідку нафти в Ромнахяк підлих ворогів народу, буржуазних націо-налістів, фашистських троцькістсько-буха-рінських виродків, шкідників, які не заслуго-вують на пам’ять і місце у вітчизняній науці, ірозпорядився: вважати, що “Питання пронафту на території УРСР вперше було підня-те проф. Н. С. Шатським”. І з цього часу всідослідники, які вивчають геологію і нафтога-зоносність Дніпровсько-Донецької западини,слідом за О. Шліхтером повторюють помил-кове твердження про те, що нафта на Ліво-бережжі України була відкрита завдяки тео-ретичним обґрунтуванням професора ізМоскви Н. С. Шатського.

Вивчення фактичних матеріалів з Дніп-ровсько-Донецької западини показують, щоН. С. Шатський не мав жодного відношеннядо пошуку нафти на Роменській структурі.Протягом усього часу, коли вивчався Ромен-ський район — з 1928 р. і до отримання тампромислового притоку нафти в 1937 р. —Н. С. Шатський ніколи не приїжджав в Украї-ну, не цікавився ходом розвідувальних робіт,не видавав жодних рекомендацій і тільки то-ді, коли в Ромнах отримали нафту, а всіхдослідників, які мали пряме відношення дорозвідки нафти, розстріляли чи вислали накаторжні роботи до Сибіру, а також довідав-шись, що Шліхтер назвав його першовідкри-вачем нафти, Шатський приїхав у 1938 р. вУкраїну, щоби захопити лаври першовідкри-вача нафти в Дніпровсько-Донецькій запади-ні. Більше того, в Геологічному інституті АНСРСР (Москва) був оформлений стенд, наякому стверджувалося, що проф. Шатськийпоказав українським спеціалістам, де требашукати в Україні нафту і своїми теоретични-ми розробками орієнтував малопідготовле-них українських фахівців на вирішення їх ге-ологічних проблем…

Слід відзначити, що перші згадки про

нафту на сході України, тобто в Дніпровсько-Донецькій западині, висловив ще в 1903 р.професор Київського університету П. Я. Ар-машевський. Та його ім’я було під заборо-ною, оскільки він був убитий російськимибільшовиками, які під проводом Муравйовазахопили Київ у 1919 р. і почали репресіїпроти української інтелігенції, звинувачуючиїї в сепаратизмі і націоналізмі. Більшовики вУкраїні розпочали масові вбивства еліти.Першою жертвою серед професорів-геоло-гів став П. Я. Армашевський. І перший прези-дент Академії наук Української НародноїРеспубліки, видатний геолог, вчений зі світо-вим іменем, академік В. І. Вернадський різкозасудив більшовизм, який вбивствами і теро-ром стверджував свою владу в Україні. В1919 р. Вернадський писав: “Внаслідок здій-снення “червоного терору” — історія тієї га-небної фрази ніколи не забуде — у кривавихзастінках більшовицької інквізиції загинув ві-домий вчений, професор мінералогії універ-ситету Святого Володимира П. Я. Армашев-ський. Хворий, майже 70-річний старець,який давно відійшов од суспільного життя,був схоплений і додому не повернувся. Доостанніх літ він жив своєю працею; залиши-лися незакінченими його роботи. Ще недав-но він розказував мені про плани, які він ду-мав завершити на схилі свого життя. Йомуне спадала на думку можливість його вбивс-тва… Жертвою законів Божих і людських по-мученицьки судилося загинути Петру Якови-чу Армашевському. Не можна забувати цьо-го злочину”.

За таких умов В. Вернадський не став че-кати репресій у Києві і подав у відставку з по-сади Президента Академії наук УкраїнськоїНародної Республіки. Він переїхав спершудо Криму, в Сімферополь, де зайняв посадуректора Таврійського університету, а колибільшовики захопили Крим, емігрував уФранцію, де працював професором Сорбон-ни упродовж 1922–1925 рр. В. Вернадськийповернувся потім в СРСР, але працювати вУкраїні йому не дозволили і решту свого жит-тя він провів у Москві, а Україна втратила од-ного з найбільших вчених XX ст.

Репресії проти української інтелігенції вСРСР набули особливо широкого розмахунаприкінці 30-х років. Тоді практично всі про-відні вчені в області геологічних наук булирозстріляні або ж депортовані до Сибіру.Репресій зазнали: віце-президент АН УРСРакадемік М. Г. Світальський (розстріляний у1937 р.), академік С. В. Оппоков (розстріля-ний у 1937 р.), професор Р. Р. Виржиківський(розстріляний у 1937 р.), професор Ю. Г. Ду-бяга (розстріляний у 1937 р.), доцентК. А. Жуковський (розстріляний у 1937 р.),професор Ф. О. Лисенко (розстріляний у1937 р.), професор П. К. Нечипоренко (розс-тріляний у 1937 р.), кандидат геол.-мін. наукП. І. Василенко (розстріляний у 1937 р.),канд. геол.-мін. наук І. А. Лепікаш (розстріля-ний у 1937 р.) та інші. Очікуючи арешту ірозстрілу і перебуваючи в постійному страху,не виніс потрясінь і закінчив життя самогубс-твом у 1936 р. професор В. І. Крокос. Рядучених були заарештовані і заслані до Сибі-ру, де і загинули. Це професор М. І. Безбо-родько, професор О. І. Галака, Я. Х. Лепчен-ко, Ф. М. Полонський, О. О. Цитович та інші.Деякі вчені від страху залишили Україну івлаштувалися працювати по інших республі-ках СРСР, — серед них М. Бурчак-Абрамо-вич, проф. П. Чирвинський, М. Фремд та ін-ші.

ЯК РАДЯНСЬКА ВЛАДА РОЗВИВАЛА НАУКУРозстріли, депортації та втечі вчених

створили в наукових інститутах і вузах Укра-їни вакуум, для заповнення якого розсила-лись гінці в різні райони СРСР, переважно внаукові центри Росії. За запрошеннями при-їжджали в Україну і займали керівні посади внауці і вузах недостатньо компетентні спеці-алісти, — перспективні вчені ніколи не поки-дають своїх лабораторій і інститутів. Пошу-ками кар’єри деінде займаються ті, що незмогли проявити себе в рідних стінах і яких

там ніхто не затримує. І вийшло так: провід-них учених України розстріляли або ж депор-тували до Сибіру, а натомість приїхали ма-локваліфіковані фахівці, які зайняли постидиректорів і завідувачів кафедр і лаборато-рій. У результаті рівень геологічних наук в Ук-раїні катастрофічно упав. Проте це не зава-дило партійним органам стверджувати, щоРосійська Федерація суттєво допомогла Ук-раїні в 30–40-і роки геологічними кадрами, врезультаті чого в Україні були створені умовидля подальшого прогресу науки і освіти в га-лузі наук про Землю.

ПОВЕРНІМО ЇМ ПАМ’ЯТЬВерховний Суд Союзу РСР своїм визнан-

ням № 44-018112/-6 Військової Колегії Вер-ховного Суду СРСР від 28 листопада 1956 р.постановив вирок від 3 вересня 1937 р. сто-совно Лисенка Федора Остаповича скасува-ти, справу припинити через відсутність скла-ду злочину. Проте і досі ім’я проф. Лисенказнаходиться під забороною. І хоча завдякийого відкриттю нафтоносності Дніпровсько-Донецької западини Україна отримала при-бутки в мільярди доларів, в Інституті геологіч-них наук НАН України, де він працював, не-має навіть його портрета на стенді видатнихучених. Робиться все, щоб ім’я проф. Лисен-ка залишилося невідомим, забутим. Більшетого, організатори наукової конференції “Тео-ретичні та прикладні проблеми нафтогазовоїгеології та геофізики”, яка відбулася в Києві24–25 лютого 2000 р. і проводилась Академі-єю наук України, відмовились опублікувати впрацях конференції мою статтю про Ф. О. Ли-сенка. Виявилося, що значно легше надруку-вати матеріали про українського вченого в за-кордонних виданнях, аніж у працях НАНУ.Так, Європейська Асоціація геовчених та ін-женерів включила в програму Міжнародноїконференції, що відбулася 29 травня—2 чер-вня 2000 року в Глазго (Великобританія), моюдоповідь про проф. Лисенка, надала меніможливість виступити і опублікувала матеріа-ли. А в Україні, як не дивно, осіб, репресова-них органами НКВД, до цього часу визнаютьзлочинцями і вважають за краще уникатибудь-яких згадок про них…

Проф. Лисенко правильно проводив по-шук нафти та газу на Роменському куполі вДніпровсько-Донецькій западині. Його роботивиявились справді раціональними і ефектив-ними. Для порівняння пошлюсь на пошукнафти в Західному Сибіру і в Другому Баку. Вцих реґіонах промислову нафту отримали піс-ля 25 років напружених робіт. Було пробуренобагато десятків непродуктивних свердловин,доки не отримали позитивних результатів. Ли-ше в Україні всіх відомих геологів, які відкри-ли нафту, репресували, розстріляли і затавру-вали як “ворогів народу”, шкідників, троцькіст-сько-бухарінських виродків, підлих агентівфашизму, які не заслуговують пам’яті. І всі цінегативні оцінки геологів виходили від акаде-міка О. Шліхтера, людини зовсім не компетен-тної в геології та в пошуках нафти, далекої віднауки. Я переконаний, що якби в радянськийперіод не були розстріляні всі провідні україн-ські геологи, а видатний геолог XX ст. акаде-мік В. І. Вернадський не виїхав би з України, арозвивав науку у себе на батьківщині, то митепер не страждали б від нестачі нафти. Ви-користовуючи своє службове становище віце-президента АН УРСР, О. Шліхтер в часи жор-стокої реакції, всупереч фактам, принизив ук-раїнську академічну науку. Шляхом доносівна чесних учених О. Шліхтер заробив собі ав-торитет і кар’єру в радянські часи, його іме-нем названо вулицю в Дніпропетровськомурайоні м. Києва, а на престижному будинку навул. Терещенківській в м. Києві досі виситьмеморіальна дошка, яка стверджує, що в цьо-му будинку проживав видатний учений. Арозстріляні у Биківні за доносом О. Шліхтеравидатні вчені, які багато зробили для України,не мають ні могили, ні пам’ятника, ні належноїпам’яті…

Василь СОЗАНСЬКИЙ, кандидат геолого-мінералогічних наук,

провідний науковий співробітник

РОЗСТРІЛЯНА ГЕОЛОГІЯЯК ВІДКРИЛИ УКРАЇНСЬКУ НАФТУ

ГАМАК У ПОЛІ

Знайшов метелик в полі мак,

Сів на червону квітку.

— Тепер у мене є гамак —

Гой-датимуся влітку!

НЕСЛУХНЯНЕ ВУХО— Вмив ти щоки,

вухо, шию...Тільки я

не розумію,Чом не вмив

ти друге вухо?— Бо воно мене

не слуха...

КУДИ ПОДІВСЯ АПЕТИТ?

— Чому, Богдан-чику, ти зранку

Не їв ні супчик,ані манку?

— Допоки я, ма-тусю, спав,

То апетит кудисьпропав...

— А я знайшлайого уранці,

Коли шукаламед у банці.

СКОРОМОВКАШпак шпачисі

шапку шив,Швидко шилом

ворушив.

ЙОГ І ЙОРЖЙогу цвях

не заважа —Може сісти

й на йоржа.

ЧИ БУВАЄ ТАКЕ?У песика робота не проста:Охороняє від мишей кота.

* * *Як завжди, зранку на сосніКує ворона нам пісні.

* * *На Півночі настала рання осінь.Зривають негри на сосні кокоси.

* * *Від зайчика життя не буде вовку:На нього він поставив мишоловку.

* * *У річці пірнає, плаває кіт,Ловить він жабок собі на обід.

ВОСЬМЕ ІМ’ЯЯ вирішив привітати своїх двоюрід-

них братиків та сестричок з черговимсвятом. Сів за стіл і підписав листівкиЯні, Романкові, Оксанці, Сергійкові, Ле-сі, Андрійкові, Віталію.

І тут виявилося, що одна з восьмилистівок лишилася незаповненою. Як неприкро, але я забув ім’я одного з моїхбратиків. Уважно перечитав імена роди-чів — і з подивом помітив, що його ім’яприховане саме поміж них.

Спробуй і ти відгадати ім’я могобрата.

(валсорЯ)

ЗАГАДКИ Невеличка‚ скромна пташка‚З нею стрітись дуже важко.Та чарує всіх людейГарним співом…

(йеволоС)

Не змій, а сичить,Не човен, а плаває.Кого побачить — кричить.Ходить лівою, правою.

(касуГ)

У вирій відлітають,Кричать: курли-курли,А навесні вертаютьДо рідної землі.

(ілваруЖ)

ДЕ ЖИВЕ ВІТЕР?Ви мені казали, діти,Що живе у горах вітер...Я не згоден, дітки, з вами.Живе вітер... за губами.

РЕП’ЯШОКУчепився реп’яшок За ведмежий кожушокІ кричить, щоб чули всі:—Я катаюсь на таксі!

СЛАВКОВІ УСМІШКИХОЧУ ДО ШКОЛИ!

Славко вимагає у батьків:– Хочу до школи!– Зараз канікули.– Хочу на канікули!

ЛИПУЧКА

– Славчику, чому ти весь час чіпля-єшся до хлопчиків?

– Тому, що я народився у рік липучки!

ПРИЧИНАМама намагається нагодувати Слав-

ка з ложечки, але він весь час крутитьголовою.

– Що з тобою скоїлося? Ти чому неїси?

– У мене поламаний рот! — виправ-довується Славко.

ЗАЙКО-ХВАЛЬКОВ лісі зайчик хвалькуватийВранці видряпавсь на дубІ гукнув: —У мене свято —В роті виріс перший зуб! —Підійшла до нього білка:— Чимось іншим похвались! —Обламалась раптом гілка —Зайчик долі опинивсь.Обійшлось благополучно,Зайчик землю витер з губ І почав кричати гучно:—В мене випав перший зуб!

15

ч. 22 (138), 31 травня — 6 червня 2002 р. “СЛОВО Просвіти”

БЕЗСОННЯ Юрко поскаржився шкільній медсес-

трі: — Щось я погано сплю

у вихідні...— Може, занадто швидко бігаєш? —

запитала медсестра.— Я взагалі не бігаю.— Значить, багато читаєш!— Я рідко читаю.— Тоді довго дивишся телевізор?— Майже не дивлюся...— Чим же тоді ти займаєшся

цілий день?— Сплю...

З творами дитячого письменника Ігоря Січови-ка юні читачі знайомі не одне десятиріччя. Вінстворює веселі вірші, дотепні усмішки, загадки,скоромовки, цікаві літературні та математичніігри, абетки, а упорядкований ним довідник-порад-ник “Виручалочка” відомий учням молодших класів

у найвіддаленіших куточках України — Видавни-чим центром “Просвіта” його перевидано вчет-верте. Минулого року побачила світ укладена Іго-рем Січовиком читанка для учнів початкових кла-сів ”Кобзарик”.

Пропонуємо літературні та ігрові твори Ігоря

В ЕСЕЛА ШКОЛА І ГОРЯ С ІЧОВИКА

ДВАДЦЯТЬ ТРИ СЛОВАСклади 23 слова, рухаючись за

стрілкою годинника.

(амок, рамок, рамо, акрам,ра, акра, набак, тнаб, ткартна,ткарт, кар, роткарт, ротка, тка,

аброт, каб, рка, корк, кор,ококор, око, окок, кок, око)

СЛОВА У КВАДРАТІПерестав ці букви так, аби утво-

рилися окремі слова. Запиши їх почерзі в порожні клітини квадрата. Чи-таються вони однаково як по верти-калі, так і по горизонталі.

1. Р О Г Б2. А Р М О3. М А А Р4. Т А Б Р

(броГ, рамО, амаР, тарБ)

ДЕ ВЕЛИКА? ДЕ МАЛА?В одній групі клітинок містяться слова, що починаються з великої літери, а

в другій —з маленької. Впиши їх у відповідні клітинки.

1. Де поділась наша Л ю б а?—Повертайсь додому, л ю б а!

2. Я зліпив хлоп’ятко з вати.Як його я буду звати?Він призначений для і г о р,Значить, зватиметься — І г о р.

3. Переміг в змаганнях С л а в а. Жде тепер на нього с л а в а.

1 Л 2 І 3 С

1 л 2 і 3 с

О ОА

А

А А

Р

Р

Р

РБ

Б

МО

КК

К

Н

А

К

К ТТ

О

КРОСВОРДИК “ГРА”1. Нагорода за відмінне навчання.2. Предмет дитячої розваги.3. Відблиски вогню або сонця.4. Поразка у спортивних змаганнях або іграх.

(атомарг, акшаргі, аваргаз, шаргорП)

Г Р А Г Р А Г Р А Г Р А

Р Е Б У С И

(аванак, квов, їіВ)

Ї

ВК

КАВА