№ 4Історія мистецтва

Рецензент статті: Мельник І. А., кандидатмистецтвознавства, начальник НДС,Львівська національна академія мистецтв

Стаття надійшла до редакції 19.08.2018

УДК 7.045:762.11:82-141(477)“15-16”ID ORCID 0000-0003-4926-843http://doi.org/10.5281/zenodo.1476829

Заваринська Х. М.

Львівська національна академія мистецтв

Заваринська Х. М. Персоніфікації в українськійпанегіричній гравюрі кінця ХVI — ХVII століття:іконографія ранніх зразків алегорій наук.У статті розглянуто зображення алегорій науку гравюрах, що належать до ранніх пам’ятокукраїнської графіки на теренах Речі Посполитої іВеликого князівства Литовського. Хоча збереженітвори вкрай нечисленні, але вони повною міроювідображають різні контексти появи цихперсоніфікацій. Так само, як і в європейській гравюрітого часу, алегоричні фігури наук в українськійвізуальній традиції ілюструють наукові виданняі панегіричні стародруки, з’являються на тезахакадемічних диспутів. У статті охарактеризова-но іконографічні типи алегорій artes liberales і низ-ки інших наук на прикладі відомих графічних серійзахідноєвропейських митців і текстових описіву теоретичних трактатах, зокрема «Іконології»Ч. Ріпи, а відтак на основі порівняльного аналізувисвітлено особливості зображень персоніфікаційнаук в українській гравюрі кінця ХVI — ХVII ст.

Ключові слова: персоніфікація, алегорії наук, artesliberales, панегірична гравюра, тези академічнихдиспутів.

Заваринская Х. М. Персонификации в украинскойпанегирической гравюре конца ХVI — XVII века:иконография ранних образцов аллегорий наук.В статье рассмотрены изображения аллегорийнаук в гравюрах, относящихся к ранним памят-никам украинской графики на территории РечиПосполитой и Великого княжества Литовского.Хотя сохранившиеся произведения крайне немного-численны, но они в полной мере отражают различ-ные контексты появления этих персонификаций.Так же, как и в европейской гравюре того времени,аллегорические фигуры наук в украинской визуаль-ной традиции иллюстрируют научные издания ипанегирические старопечатные книги, появляют-ся на тезисах академических диспутов. В статьеохарактеризованы различные иконографическиетипы аллегорий artes liberales и ряда других наукна примере известных графических серий западно-европейских художников и текстовых описаний втеоретических трактатах, в частности «Иконо-логии» Ч. Рипы, а затем на основе сравнительногоанализа рассмотрены особенности изображенийперсонификаций наук в украинской гравюре концаХVI — ХVII в.

Ключевые слова: персонификация, аллегории наук,artes liberales, панегирическая гравюра, тезисыакадемических диспутов.

Zavarynska Kh. Personifi cations in Ukrainianpanegyric engraving of the end of the 16th –17th century: the iconography of the early examplesof sciences’ allegories.Background. The image of the seven liberal arts, thatis, the disciplines of the trivium – grammar, rhetoric,dialectics and quadrivium – arithmetic, geometry,astronomy, music, and a number of sciences, which donot belong to the list of artes liberales, were amongthe most widespread personifi cations in Europeanart of the 16th – 18th centuries. The early examplesof the liberal arts’ iconography emerged during theearly Middle Ages, gradually not only additionalvariants of their image appear, but also completelynew personifi cations, which refl ect dynamic changes indifferent areas of natural and exact sciences of the earlymodern age. The fi rst known allegorical depictionsof sciences in Ukrainian art belong to this period ofthe encyclopedic systematization of allegories, whichwas also a period, marked by coexistence of numerousiconographic versions of each allegory. Despite beinginnumerous, these preserved artworks provide a basisfor elucidating the role of Western European examplesin the fi gurative system of Ukrainian engraving of the17th century.Objectives. The objective of this article is to analyze thefeatures of the iconography of sciences’ personifi cationsin Ukrainian panegyric engraving of the end of the16th and 17th centuries on the basis of comparisonwith the main iconographic variants of the allegoriesof artes liberales and a number of other scientifi cdisciplines in Western European graphic arts andtheoretical treatises of that period.Methods. The current research requires use of severalmethods of art historical analysis, among them contextanalysis, which aims at distinguishing the functionand signifi cance of the artistic work in the period itwas created. The central methodological approach

ВІСНИК Історія мистецтва

to the study of the personifi cations of sciences is theiconographic analysis, which allows to highlight thepeculiar features of each fi gure, considering theirattributes and taking into account their possiblerelations with other visual images and texts. We alsorely on the comparative analysis to show similaritiesand distinct features of personifi cations in Ukrainianand Western European engravings.Results. Personifi cations of sciences in Ukrainianengraving of the late 16th – 17th century can be seenon the title pages of scientifi c treatises, in illustrationsof panegyric old-printed books and academic theses.The identifi cation of these allegories on the title pageengravings in treatises is a relatively simple task,despite the fact that the ways of their depiction varyfrom total absence of attributes to complex examplesof combinative iconography, when the title of thepublication is the only defi nite key to interpret theimage correctly. The study of sciences’ allegoriesin panegyric illustration should imply the principleof correspondence between text and images. Sincethe panegyrical text is based on a clear scheme ofrhetorical “places” (loci), the visual narrative is incertain way connected with this scheme – allegoriesof sciences correlate with loci victus (way of life)and studia (intellectual activity). In panegyric old-print illustration, which also may contain a portraitof the person praised, two approaches towards theselection of allegories can be noted. Artists usuallydepict a single fi gure (mainly Rhetoric or some of theexact sciences) or just their symbols, combining themwith military trophies and insignia of secular power.Otherwise, they included personifi cations of thosedisciplines, which represented the intellectual activitiesof the portrayed person. Panegyric “Tentoria venienti”(1646) embodies the variation of the fi rst approach,with the depiction of allegories holding the attributesof artes liberales.In the academic thesis prints, even if the panegyricalaspect clearly dominates, the allegories of sciences areless connected with the person to whom the engravingis dedicated and in most cases visualize the topic ofthe dispute. However, one of the most common topicswas “ex universa philosophia”, the title, that oftencomprised not only numerous philosophical disciplines,but also politics, economics, physiology, psychologyetc. Therefore, it is possible to determine whichsciences were present on the engraving either due toaccompanying signatures, which can be rather rarelyspotted, or on the basis of a thorough comparativeanalysis of different versions of allegories’ depictionand their attributes. Distinctive iconographic types ofpersonifi cations can be specifi c to the works by certainartist – they appear repeatedly with little or no changesin general appearance and attributes – as it is seen inthe works of A. and L. Tarasevych and during the nextperiod – those of I. Mygura.Conclusions. Early examples of personifi cations ofsciences in Ukrainian visual tradition include bothfi gures with a scarce number of attributes, as wellas more complex variants, which demonstrate theinfl uence of the iconography of virtues. In both cases,among visual examples for Ukrainian artists we canname the iconographic types of the allegories of varioussciences, which originated in Netherlandish andGerman engraving of the 16th and 17th centuries. As a

rule, allegorical images of sciences were not supposedto provide several levels of interpretation, so theybecome objects of mainly iconographic, rather thansemiotic analysis. But in the 17th century Ukraine theywere signifi cant in verbal discourse as well – imagesof sciences (simply mentioned or presented through therhetorical device of prosopopoeia) are associated withthe idea of revival of schooling and academic education,repeated in panegyric and polemical literature by theauthors of the Kyiv-Mohyla Collegium circle.

Keywords: personifi cation, allegories of sciences, artesliberales, panegyric engraving, academic thesis prints.

Постановка проблеми у загальному ви-гляді та її зв’язок із важливими науковими чипрактичними завданнями. Зображення семивільних наук, тобто дисциплін тривіуму — гра-матики, риторики, діалектики — і квадривіу-му — арифметики, геометрії, астрономії, музики,а також низки наук, що не входили до перелікуartes liberales, належать до найбільш поширенихперсоніфікацій у європейському мистецтві ХVI–ХVIIІ ст. Перші зразки іконографії вільних наукформуються ще в період раннього Середньовіч-чя, поступово з’являються не лише додаткові ва-ріанти їхнього зображення, а й цілком нові персо-ніфікації, в яких знаходили вияв характерні дляранньомодерної доби динамічні зміни у різнихгалузях природничих і точних наук. Від серед-ини ХVI ст. щораз актуальнішою ставала необ-хідність енциклопедичної систематизації алего-рій (у тому числі й образів наук) — своєріднимпідсумком досліджень у цій сфері є «Іконологія»Ч. Ріпи (1593). Текстові описи і гравюри її на-ступних, уже ілюстрованих видань, перше з якихвийшло в Римі у 1603 р., впродовж двох наступ-них століть часто виступали зразками для митцівпри виборі іконографії персоніфікацій. Першівідомі алегоричні образи наук в українськомумистецтві належать, власне, до цього періоду під-сумкової класифікації подібних зображень, якийводночас був періодом співіснування численнихіконографічних варіантів кожної алегорії. Поприте, що кількість ранніх збережених пам’яток є не-значною, їхнє дослідження дає змогу докладнішез’ясувати роль західноєвропейських зразків в об-разній системі української гравюри ХVII ст.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Іконографія алегорій наук в українській гравю-рі кінця ХVI — ХVII ст. поки що не виступалапредметом окремого дослідження. На поодинокізгадки про персоніфікації натрапляємо у моно-графіях Д. Степовика, зосереджених на історіїукраїнської графіки цього періоду і персоналіяхокремих митців [5; 6], а також у міждисциплі-нарних студіях над ілюстрованими стародрука-ми першої половини ХVII ст. Н. Яковенко [7].

№ 4Історія мистецтва

Утім, дослідники не звертаються до розглядуїхньої іконографії, у більшості випадків взага-лі не ідентифікуючи їх як алегорії наук. У студіїЛ. Сазонової, присвяченій кириличним стародру-кам другої половини ХVI ст., алегоричну фігуруГраматики з видання «Грамматіка словенска»Л. Зизанія (1596) подано і як приклад літератур-ного прийому прозопопеї, і як емблему, укладе-ну на зразок композицій із «Emblematum liber»(1531) Андреа Альчато, тобто вона виступає вінших контекстах функціонування подібних об-разів у тогочасній графіці й книжковій ілюстра-ції [4, с. 1265–1266]. В. Кролль також відзначаєцю гравюру як першу емблематичну композиціюу східнослов’янському виданні, порівнюючи її зкласичною схемою укладання емблем, і вислов-лює не зовсім точні зауваги щодо атрибутів Гра-матики [13, с. 204–207]. М. Алексєєва розглядаєтезу О. Тарасевича 1675 р. (у зв’язку з тверджен-ням про вплив польського мистецтва бароко наперші відомі графічні «конклюзії», що походятьз теренів Великого князівства Литовського), незупиняючись на вивченні іконографії зображенихна ній персоніфікацій [1, с. 20]. Зважаючи на це,важливе значення у даному дослідженні маютьпраці, присвячені іконографії алегорій наук у єв-ропейському мистецтві ХVI–ХVIІ ст., а також ма-теріали першоджерел — теоретичні трактати іта-лійських авторів і виконані митцями на територіїНижніх країн графічні серії із зображеннями пер-соніфікацій з колекцій Британського музею, На-ціонального музею в Амстердамі, Баварськоїнаціональної бібліотеки, аркушеві панегіричнігравюри із колекцій музею герцога Антона Уль-ріха (Брауншвейг) і бібліотеки герцога Августа(Вольфенбюттель).

Метою статті є дослідження особливостейіконографії персоніфікацій наук в українськійпанегіричній гравюрі кінця ХVI — ХVII ст. наоснові порівняння з різними іконографічними ва-ріантами алегорій artes liberales і низки інших на-укових дисциплін у творах європейської графікиі теоретичних трактатах цього періоду.

Виклад основного матеріалу дослідження.Визначення artes liberales і характеристика кож-ного з них були сформульовані у V–VII ст. у трак-татах Марціана Капелли, Боеція, Кассіодора, Ізи-дора Севільського на основі програми з дев’ятидисциплін, розробленої у I ст. до н. е. Марком Те-ренцієм Варроном (сім наук він доповнює меди-циною і архітектурою), та дещо відмінних класи-фікацій Цицерона і Вітрувія [8, с. 347]. Однією знайвпливовіших пізньоантичних праць, де вільнінауки постають у вигляді жіночих алегоричнихфігур, з докладним описом їхньої іконографії, єтвір М. Капелли «De Nuptiis Philologiae et Mercu-

rii» (перша третина V ст.). Впродовж доби Серед-ньовіччя образи семи artes liberales, до яких моглидодавати також Філософію, набувають поширен-ня у західноєвропейській книжковій ілюмінації,формуються декілька варіантів зображення кож-ної з персоніфікацій, які вирізняються передовсіматрибутами, що демонструють поступовий відхідвід візуальних зразків М. Капелли [20, с. 50–53].Із утвердженням гуманістичної моделі освіти, десім вільних наук були підготовчим етапом передвивченням наступних дисциплін в університетах,частіше починають зображати персоніфікації Фі-лософії і Мудрості з атрибутами наук. У працяхнімецьких і нідерландських гуманістів сформу-льовано думку про підпорядкування вільних наукчеснотам — поміркованості, стриманості (tempe-rantia) і старанності (diligentia) [20, с. 55]. Хочаідея взаємодії вільних наук і чеснот існувала щев Середньовіччі — їхні персоніфікації часто роз-міщували поряд у монументальних скульптурнихансамблях храмових фасадів [12, с. 39]. Поступо-во стислий перелік алегоричних зображень artesliberales почали доповнювати іншими науками —докладні описи їхньої іконографії подано в «Іко-нології» Чезаре Ріпи (1593). З’являються також іменші за обсягом тематичні збірники із серіямиперсоніфікацій, наприклад «Agalmatvm avre-olorvm» (Страсбург, 1591) Ніколауса Рьойсне-ра, «Bibliothecae Alexandrinae icones symbolicaeP.D. Christofori Giardae cler. reg. S. Pauli elogiis il-lustratae» (Мілан, 1626), або ж ілюстровані описитимчасових архітектонічних декорацій з нагодирізних урочистих подій із відповідними алего-ричними фігурами, як, наприклад, «Theatrum om-nium Scientiarum» (Неаполь, 1650), де візуальнопредставлено алегорії теології, цивільного і кано-нічного права, моральної і природної філософії,медицини, архітектури, історії та низки іншихуніверситетських дисциплін. Зображення наук ізцього ширшого переліку зустрічаються серед сон-му інших фігур у панегіричних композиціях ве-ликого формату на честь європейських монархів.Тоді як в ілюстраціях панегіричних стародруківна честь світських осіб і духівництва та графіч-них портретах здебільшого обирали одну чи де-кілька персоніфікацій artes liberales, ще частішезображаючи лише їхні атрибути.

Серед персоніфікацій вільних наук в україн-ській традиції першою знаною (принаймні покищо) є Граматика — жіноча фігура, яка тримаєу лівій руці ключ, — з ілюстрації до віленсько-го видання «Грамматіка словенска» Л. Зизанія(1596) (іл. 1). Ключ як єдиний її атрибут згаданоу поданій поряд епіграмі, де написано, чого на-вчає граматика, — «ключем бо єсть отворяючивсім оумъ» [2]. Його немає в описі М. Капелли,

ВІСНИК Історія мистецтва

де Граматика натомість тримає скриньку з ножемі терпугом — символічними інструментами длякорекції помилок — і маленьку закриту посуди-ну з ліками для виправлення вимови [16, с. 171].Аналізуючи зображення Граматики з книгиЛ. Зизанія, В. Кролль вказує, що «в емблематиці йіконології її завжди зображали як жіночу постатьз ключем», подаючи два приклади таких персоні-фікацій із книги емблем Гійома де ля Пер’є «LeThéâtre des bons engins» (Париж, 1540) та «Іконо-логії» Ч. Ріпи [13, с. 205]. Проте гадані прототипи,віднотовані В. Кроллем, насправді не є алегорія-ми Граматики. У французькому виданні під № 18,до якого відсилає дослідник, бачимо образ Вене-ри, що підтверджує розміщена поряд епіграма[14, с. 45–46]. На сторінці 35 (яку В. Кролль фік-сує в примітках) у збірнику Ч. Ріпи представленоперсоніфікацію Autorita (Влада, Панування), щотримає два ключі і скіпетр як символи духовної(церковної) і світської влади [18, с. 35]. Натомістьв «Іконології» подано два варіанти зображенняалегорії Граматики. Серед них теж є жіноча по-стать із терпугом у правій руці, а в лівій руці вонатримає глек, з якого ллє воду на тендітну рослину.Терпуг означає, що граматика допомагає відточи-ти розум. В іншому варіанті атрибутами Грамати-ки є згорток із написом «Vox litterata, et articulata,debito modo pronuntiata» («грамотно написане іправильно вимовлене слово») і батіг, що означаєпокарання, яке може застосувати вчитель, щобивтримати дисципліну [19, с. 301]. Тож ілюстра-ції і текстові описи алегорій із праці Ч. Ріпи, якічасто слугували прототипом для художників, уцьому випадку зразком не були. «Іконологія» яксвоєрідна енциклопедія алегорій виступала важ-ливим, але не єдиним джерелом подібних зобра-жень — слід згадати не лише менші за обсягомзбірники з персоніфікаціями чеснот і наук, щоз’являлися в академічних колах Італії та Німеч-чини впродовж ХVII ст., але й більш ранні робо-ти німецьких граверів першої половини ХVI ст.,графічні серії нідерландських і фламандськихмитців. Ці серії із зображеннями алегорій пла-нет, стихій, пір року, чеснот і вад за рисункамихудожників-«романістів» — Яна Госсарта, Янаван Скореля, Мартена ван Гемскерка, ФрансаФлоріса, Корнеліса Корта — були популярнимиу другій половині ХVI ст. у Нижніх країнах, алеперевидавалися і впродовж декількох наступнихдесятиліть. Іноді окремі гравюри із цих серійвключали як ілюстрації до дидактичних праць,наприклад до «Aereoplastes Theo-Sophicus» Ген-ріха Ореуса (Франкфурт, 1620), «Philosophia prac-tica» Якоба де Цеттера (Франкфурт, 1624). Середрізних варіантів серії «Сім вільних наук» до пев-ної міри «архетипними» називають видані Ієроні-

мусом Коком у 1550–1560-х рр. дві серії гравюрза рисунками Ф. Флоріса [21, с. 1–3]. Утім, на нихГраматика зображена з указкою і книгою.

Лаконічна постать Граматики з ключем при-сутня на гравюрах Георга Пенца і Ганса ЗебальдаБегама (іл. 2, 3). Щодо значення цього символіч-ного атрибута, то ключ, на думку дослідників,хоча й не фігурує в тексті «De Nuptiis Philologiaeet Mercurii», але за змістом є спорідненим з інши-ми інструментами зі скриньки, яку тримає Гра-матика в трактаті М. Капелли [20, с. 57]. Г. Пенц(1500–1550) і Г. З. Бегам (1500–1550) походятьіз Нюрнберга, були учнями Альбрехта Дюре-ра і належать до так званих «Малих Майстрів»(Kleinmeister) — групи німецьких художниківпершої половини XVI ст., які створювали гра-вюри невеликого формату. Алегорію Грамати-ки з ключем і книжкою зображено і на гравюріКріспіна де Пассе із серії «Сім вільних наук», да-тованій 1590-ми рр. — початком XVII ст. (іл. 4).Вочевидь, невідомий автор гравюри з виданняЛ. Зизанія орієнтувався на котрийсь із останніхзгаданих іконографічних варіантів — особли-во тих, що належать майстрам німецької школиXVI ст.

Наступні відомі зображення алегорій віль-них наук в українській уже суто панегіричнійгравюрі бачимо на одній із ілюстрацій до творуТеодозія Баєвського «Tentoria venienti» (Київ,1646) на честь київського каштеляна Адама Ки-селя. Зокрема на гравюрі до розділу «TentoriumPalladis» обабіч гербового шатра Свентольди-чів змальовано дві жіночі алегоричні постаті(Н. Яковенко називає їх «музами»), одна з якихтримає кадуцей — судячи з заголовку, її слід роз-глядати в контексті іконографії artes liberalеs, якперсоніфікацію Риторики [7, с. 303]. Знову жтаки, як і у випадку з алегорією Граматики, в тек-сті «Іконології» зафіксовано інший її образ — цежінка у розкішному вбранні зі скіпетром у руціі книгою, біля її ніг химера, що символізує тричастини риторичного вчення [19, с. 191–192]. На-томість із жезлом Меркурія у праці Ч. Ріпи висту-пає алегорична постать Сили красномовства (for-za sottoposta all’eloquentia), яка, зрештою, такожпов’язана з ораторським мистецтвом [18, с. 284].У європейській графіці XVI–XVIІ ст. незмінниматрибутом Риторики є власне кадуцей, що демон-струють згадані вже серії «Семи вільних наук»за рисунками Мартена де Воса, Ф. Флоріса і ЯнаСаделера І (іл. 5, 6).

Хоча гіпотетичну ідентифікацію з музами неварто категорично відкидати, оскільки іноді їхніатрибути можуть співпадати. Наприклад, у відо-мій графічній серії Гендріка Ґольціуса із зобра-женням муз, датованій орієнтовно 1592 р., Полі-

№ 4Історія мистецтва

гімнія теж тримає кадуцей, Калліопа — книгу, аУранія — глобус, біля її ніг лежать книги й армі-лярна сфера. Певне ототожнення муз і наук існу-вало не лише у візуальній традиції, у згаданій вжепраці «Agalmatvm avreolorvm» (1591) в одному зтрьох варіантів дистихів, присвячених artes libe-rales, Н. Рьойснер добирає цитати «відомих авто-рів» («in certi auctores»), де музи асоціюються зсімома науками — Граматики навчає Полігімнія,Діалектики Евтерпа, Риторики Мельпомена, вті-ленням Музики є Ерато, Арифметику уособлюєТерпсихора, Геометрію — Талія, Астрономіютрадиційно репрезентує Уранія [17, с. 23–24].На подібний приклад натрапляємо у панегіри-ку Софронія Почаського «Євхаристиріон, албоВдячность…» (Київ, 1632) на честь тоді ще ар-хімандрита Києво-Печерської лаври Петра Мо-гили. В одному з розділів, під назвою «Геликон,то єст Сад умѣєтности первый», зібрано віршіпро сім «вызволеных наук» і теологію, але й унаступному — «Парнасе, альбо Сад умѣєтностивторый» — автор пише про «десять лѣторослійнаук вызволеных», маючи на увазі Аполлона імуз. Акцент тут перенесено з їхньої ролі як по-кровительок наук і мистецтв на практичний ас-пект — «цвиченє» («Клио, то єст Цвиченє в чи-таню гисторій; Мельпомене, то єст Цвиченє вписаню вѣршов смутных и жалобних; Уранія, тоєст Цвиченє в бѣглости звѣздарськой; Полимніа,то єст Цвиченє в быстрой пам’яти многих ре-чій»), що ставить їх образи поряд із алегоріямиінших академічних дисциплін [3].

Повертаючись до тієї ж ілюстрації панегіри-ка Т. Баєвського, слід загадати й інші фігури, зо-крема зображення «спудеїв» із циркулем і лірою,які, за припущенням Н. Яковенко, символізуютьарифметику — Arithmeticus, і співця — Vates,тобто теж мають стосунок до семи вільних наук[7, с. 304]. Зважаючи на означення vates у тексті,яке можна тлумачити і як «поет», спудей з ліроюасоціюватиметься з музикою із квадривіуму абовиступатиме як узагальнена алегорія поезії, се-ред атрибутів якої теж були музичні інструменти.Поряд із Риторикою зображено другу алегоричнупостать із пальмовою гілкою у руці — галузка вцьому випадку не є інформативним атрибутом,щоб однозначно ідентифікувати цю алегорію.Утім, зважаючи на контекст, її можна розглядатияк персоніфікацію Освіченості (Eruditio).

Ідучи за хронологією появи алегоричних об-разів наук в українській гравюрі, наступною слідназвати виконану Олександром Тарасевичем тезуакадемічного диспуту Теодозія Білевича «Triplexphilosophia rationalis, natvralis & moralis» (Віль-но, 1675) (іл. 7). Вона належить до нескладних

за композиційною структурою творів, де пере-лік персоніфікацій фактично віддзеркалює назвудиспуту, при цьому алегоричні постаті можутьмайже не мати предметів-атрибутів. Наприклад,на ілюстрації подібного видання тез «DispvtatioPhilosophica Logicas, Physicas, Et Metaphysicas»(Інгольштадт, 1646) присутні три «філософіч-ні грації» у танці («charitum philosophicarumtripudium»), одна з яких, так само як на гравю-рі О. Тарасевича, зображена в короні і з сонцемна грудях (іл. 8). Три жіночі алегорії у долішнійполовині композиції титульного аркуша «Triplexphilosophia rationalis, natvralis & moralis» фігу-рують у праці Д. Степовика як «уособлення на-уки, природи і моральної чистоти», центральнупостать дослідник ідентифікує як алегорію при-роди [6, с. 40]. Йоліта Лішкевічене інтерпретуєзображені тут персоніфікації як алегорії логіки,філософії і фізики [15, с. 220]. Утім, на двох щи-тах з інскрипціями обабіч центрального картушазгадано не філософію, а етику, її, до речі, ще вранньому Середньовіччі впровадили як додатко-ву дисципліну до семи вільних наук [8, с. 347].Алегорична постать справа, що тримає глобусиЗемлі і неба, — це, вочевидь, Philosophia natu-ralis, тобто Фізика — персоніфікацію Природноїфілософії у збірнику «Bibliothecae Alexandrinaeicones symbolicae P.D. Christofori Giardae cler. reg.S. Pauli elogiis illustratae» зображено з такими са-мими атрибутами, до яких, щоправда, додано щекнигу і орла [11, ненумерований арк. між с. 50–51]. Тоді як на ілюстрації з алегорією Фізики у«Theatrum omnium Scientiarum» перелік симво-лічних предметів обмежено лише армілярноюсферою [10, с. 71]. Знову ж таки, існували й іншіваріанти зображення Природної філософії — награвюрі Абрагама ван Діпенбека до титульногоаркуша видання «Philosophia Naturalis SacrosanctiCorporis Iesu Christi» (Антверпен, 1632) бачимоперсоніфікацію в короні з пір’їнами, що тримаєв руках оливкове деревце і галузку з квітами чиплодами.

У порівнянні з Фізикою, іконографію двохінших персоніфікацій можна охарактеризуватияк компілятивну. Алегорія Моральної філосо-фії — Етики в короні і з сонцем на грудях тримаєскіпетр з оком і дзеркало, обвите зміями, — ва-ріант цілком інакший, ніж ті, що подані у працяхЧ. Ріпи і Крістофоро Джарда. Попри деякі від-мінності у трактуванні образу, атрибути фігурна гравюрах обох останніх збірників на загалспівпадають. Philоsophia moralis на ілюстраціїдо «Bibliothecae Alexandrinae icones symbolicaeP.D. Christofori Giardae cler. reg. S. Pauli elogiis il-lustratae» зображена зі скіпетром, вудилами і ва-

ВІСНИК Історія мистецтва

терпасом («virga regia, fraenum, & lіbella»), біляїї ніг лежать інсигнії світської і церковної влади[11, с. 58]. В «Іконології» ж Етику репрезентова-но як жіночу постать, котра веде за вуздечку лева,у її лівій руці теж бачимо ватерпас, якому в тек-сті відповідає термін «l’archipendolo» (дослівнимперекладом цього слова є «висок», але у цьомувипадку висок є лише частиною зображеного тутінструмента) [19, с. 215]. Разом із тим, натрапля-ємо і на відмінну іконографію Етики в європей-ській гравюрі другої половини XVII ст. — на ви-конаній Матеусом Кюзелем тезі Ігнація Браїца цяалегорія постає у вигляді воїна в давньоримсько-му обладунку, з книгою у руці, тоді як на титуль-ному аркуші «Філософії» Йогана Шулера (Бреда,1663) її змальовано майже так само, як Справед-ливість, — із зав’язаними очима і терезами, алебез меча (іл. 9). Фізика ж на цій гравюрі АбрагамаСантворта, як і на роботі О. Тарасевича, тримаєармілярну сферу. Щодо Логіки, то зважаючи наескізну манеру виконання роботи нідерландсько-го майстра, не вдається з упевненістю визначитиосновний атрибут персоніфікації — це може бутизгорток або складений циркуль, у будь-якому разівін належить до символічних предметів (книга,сувій чи аркуш, геометричне приладдя), спільнихдля різних алегорій з числа artes liberales та ін-ших наук.

Атрибути, обрані О. Тарасевичем для але-горії Етики, присутні в іконографії низки іншихперсоніфікацій. У європейській гравюрі XVII —початку XVIIІ ст. скіпетр з оком на верхівці до-повнює алегоричні фігури Розсудливості, Му-дрості, Істини, Оптики. Саме цей символ бачимоі на гравюрі титульного аркуша епіцедію «Itergloriae» (Вільно, 1680) — Іван Щирський зобра-зив атрибути чотирьох кардинальних чеснот укартушах, серед них аналогічний скіпетр відпові-дає алегорії Розсудливості (Prudentia). Окрім них,за цим скіпетром можна ідентифікувати алегоріїСтриманості (Modestia), Пильності (Vigilantia) іПровидіння (Providentia). У цьому випадку дляпорівняння ми обираємо лише ті персоніфікації,для яких згаданий вже скіпетр з оком на верхівціє основним атрибутом і які за своїм змістом узго-джуються з образами вільних наук і семи чеснот,оминаючи алегоричні фігури на кшталт Доброгоправління, де поєднано атрибути Пильності, Дер-жавного устрою (Politia) і Мужності.

Із дзеркалом і зміями на ньому (або ж обви-тими навколо руки) традиційно зображали ту жтаки Розсудливість і Мудрість, візуалізуючи середіншого цитату з Євангелія від Матвія (Мт. 10:16)«estote ergo prudentes sicut serpentes» — «будьте,отже, мудрі, як змії». Хоча серед численних ви-

дань філософських трактатів зустрічаються при-клади зображення Етики з дзеркалом, як на гравю-рі авантитулу «Idea Philosophiae Moralis» (Кельн,1671) (іл. 10). Мотив сонця на грудях є спільнимдля різних алегорій чеснот і наук, з-поміж якихможна виокремити Доброчесність (Virtus), Віру,Істину, Мудрість і Теологію [19, с. 356; 10, с. 77].Якщо брати до уваги пізніші українські гравюри,наприклад тезу на честь митрополита СтефанаЯворського «Oriens ex alto» і панегіричну ком-позицію «Princeps ecclesiarv» (обидві виконаніІваном Мигурою в 1706 р.), де жіноча постать укороні і з сонцем на грудях асоціюється з персо-ніфікаціями Мудрості й Віри (чи Теології), то до-мінантними в іконографічному варіанті Мораль-ної філософії з тези О. Тарасевича все ж будутьатрибути Розсудливості й Мудрості. Цікаво те,що така іконографія Моральної філософії майжеповністю співпадає (за винятком корони) з але-горичною фігурою зі стемматичної композиціїфронтиспіса, виконаної Леонтієм Тарасевичемдля панегірика «Illustrissimus BrzostowscianusStapes» (Вільно, 1682). Судячи з напису поряд —«Qui Probq est Iubet Vera Sapientia laudem», тео-ретично можна було б ідентифікувати її як Етику,але поряд змальовано другу алегорію в покриваліі з хрестом у руці — атрибутами, типовими дляВіри (Fides), Благочестя (Pietas) і Релігії (Religioу сенсі побожності), котрі належать до чеснот.Тому логічно припустити, що й перша персоніфі-кація теж репрезентує одну з чеснот, а саме Му-дрість, адже для алегорії Божественної Мудрості(Sapientia Divina) більш характерним є зображен-ня над скіпетром сяючого трикутника — символуСв. Трійці.

Подібні візуальні компіляції не були рід-кісним явищем у європейській гравюрі XVI–XVIII ст. як через відсутність чіткої диференціаціїатрибутів, так і тому, що тлумачення алегорич-них образів залежало від контексту функціону-вання кожного твору — цей аспект є тим більшважливим при вивченні панегіричної гравюрита ілюстрованих видань «з нагоди». Власне, так,без якихось специфічних символічних предме-тів, представлено третю персоніфікацію на тезіО. Тарасевича — Логіку. Її зображено з книгою,циркулем і косинцем, які звично зустрічаютьсясеред атрибутів алегорій інших наук, наприкладГеографії, Геометрії, Математики, Архітектури.Текст «Іконології», що в дослідженнях іконогра-фії персоніфікацій традиційно виступає основоюдля подальшого порівняльного аналізу, дає уяв-лення про зовсім інші варіанти зображення Логі-ки, серед яких жінка з рапірою, в шоломі, оздоб-леному пір’ям сапсана, або ж юнак із квітами та

№ 4Історія мистецтва

змією в руках [18, с. 298–299]. Логіка належитьдо менш поширених алегорій наук, у тогочаснійвізуальній традиції вона також не мала сталоїіконографії — у творах фламандських і нідер-ландських граверів вона практично позбавленаатрибутів, зустрічаються її зображення, що наслі-дують іконографічний тип Мінерви, наприкладжіноча постать у шоломі з крилами і півмісяцемна ньому, з мечем і цвяхами в руках — із ком-позиції з гербом Гентського єпископа АнтоніусаТріста; із сонцем на грудях Логіку зображено натезі Річарда Колліна за рисунком Еразма Квеллі-нуса (Льовен, 1674); з трикутником і лінійкою —на авантитулі «Idea Philosophiae Rationalis, SevLogica» (Кельн, 1671) (іл. 11).

В образотворчому мистецтві доволі звич-ним було також ототожнення Логіки з Діалек-тикою, що знаходило вияв у виборі однаковихатрибутів — змії чи птаха — і жестів її рук, одназ яких розкрита, а на іншій пальці закриваютьдолоню — саме так її показано на гравюрі ти-тульного аркуша «Quaestiones defi nitae ex tripliciphilosophia, rationali, naturali, morali» (Парма,1613) (іл. 12). Частіше ж алегоричну постать ізхарактерною для Логіки іконографією простоозначували як Діалектику за допомогою відпо-відного підпису. Один із таких прикладів матимедля нас особливий інтерес. Йдеться про персо-ніфікацію Діалектики на гравюрі титульного ар-куша видання «Philosophia continens dialecticam,physicam, animasticam et metaphysicam» (Ліон,1654), оскільки її атрибути (за винятком книги),а саме циркуль, косинець і, вочевидь, висок, пов-ністю співпадають із предметами, які вкладе-но до рук Philosophia rationalis (Логіки) на тезідиспуту О. Тарасевича (іл. 13). Такий варіантзображення Діалектики був сформований ужев першій половині XVI ст. — у відомій книзіемблем «Symbolicarum Quaestionum» (Болонья,1555) італійського гуманіста Ахілла Боччі, окрімзазначених інструментів, алегорія Діалектики(Symb. LXII) тримає також запалений смолоскипі змію, а біля ніг алегорії лежить сито [9, с. 132].Таким чином, особливості зображення персоні-фікацій із графічної тези О. Тарасевича 1675 р.вкотре підтверджують знайомство українськихмитців (а надто тих, котрі студіювали у європей-ських країнах) із різними іконографічними типа-ми алегорій наук, що відрізняються від описаниху праці Ч. Ріпи, а також свідчать про звернення допоширеної на той час практики компіляції симво-лічних предметів, актуальної передусім для тихдисциплін, що не належали до artes liberales.

Висновки з даного дослідження. Ран-ні пам’ятки української графіки кінця XVI —

XVII ст. із алегоричними фігурами науквідображають такі ж контексти появи цих персо-ніфікацій, які були характерними і для європей-ської гравюри того часу. Ці алегорії з’являлисяна титульних аркушах наукових трактатів, вілюстраціях панегіричних стародруків, у бага-тофігурних композиціях тез академічних диспу-тів. Зважаючи на співіснування декількох варі-антів іконографії кожної з персоніфікацій наук(винятком тут може бути хіба що Риторика),широкий перелік однакових атрибутів, переду-сім геометричного приладдя, першочерговоюпроблемою є точна ідентифікація алегоричноїфігури. Не завдає надмірних труднощів спробадиференціювати ці алегорії на титульних арку-шах наукових трактатів, попри те, що способиїхнього зображення варіюють від цілковитої від-сутності атрибутів до складних зразків компіля-тивної іконографії, коли назва видання виступаєєдиним певним ключем до правильного прочи-тання образу. Розглядаючи персоніфікації на-укових дисциплін у панегіричній гравюрі, слідзважати на те, що окремі елементи композиціймали вербальні відповідники у тексті твору, якідають змогу повністю розкрити суть зображен-ня. Оскільки панегіричний текст побудованийна чіткій схемі риторичних «місць» (loci), то йвізуальний наратив певним чином пов’язаний ізцією схемою — алегорії наук корелюють з locivictus (спосіб життя) і studia (інтелектуальнапраця). Існували два підходи до вибору алего-ричних постатей в ілюстраціях стародруків іаркушевих гравюрах з портретами — якщо по-хвала освіченості мала формальний характер, тоавтори обмежувалися однією фігурою (переваж-но обирали Риторику чи котрусь із точних наук),або ж, найчастіше, подавали самі лише атрибутивільних наук, зіставляючи їх із військовими тро-феями й відзнаками світської влади. В іншомувипадку включали до композицій персоніфікаціїтих дисциплін, що репрезентували наукову ді-яльність портретованого. У панегірику «Tentoriavenienti» (1646) втілено варіацію першого підхо-ду, із зображенням алегорій з атрибутами artesliberales.

У тезах академічних диспутів, навіть якщов них домінує панегіричний аспект, алегорії наукє менш пов’язаними з особою, котрій присвяче-на гравюра, і в більшості випадків унаочнюютьтему диспуту. Втім, однією з найбільш пошире-них тем була «ex universa philosophia», заголовок,що міг об’єднувати не лише численні галузі фі-лософського вчення, але й — у тогочасному розу-мінні — політику, економіку, фізіологію, психо-логію. Тому визначити, які саме науки присутні

ВІСНИК Історія мистецтва

Іл. 2. Невідомий автор за рис.Г. Пенца. Граматика. Німеччина,

1541–1580 рр. Колекція Британськогомузею, № Gg,4Q.25 2

Іл. 3. Г. З. Бегам. Граматика.Із серії «Сім вільних наук».Німеччина, 1531–1550 рр.

Колекція Британського музею,№ 1868,0822.269 3

Іл. 1. Невідомий автор. Гравюраавантитулу видання Л. Зизанія

«Грамматіка словенска» (Вільно,1596) 1

Іл. 4. К. де Пассе Старший (зарис. М. де Воса). Граматика.

Із серії «Сім вільних наук».Нідерланди, 1590–1637 рр.

Колекція Британського музею,№ D,6.4 4

Іл. 5. К. де Пассе Старший (зарис. М. де Воса). Риторика.Із серії «Сім вільних наук».Нідерланди, 1590–1637 рр.

Колекція Британського музею,№ D,6.2 5

Іл. 6. Невідомий автор зарис. М. де Воса, Я. Саделера І

(друкарня П. де Йоде І). Риторика.Із серії «Сім вільних наук». Фландрія,

бл. 1600 р. Колекція Британськогомузею, № 1868,0612.462 6

1 URL : http://litopys.org.ua/zyzgram/zy03.htm. (дата звернення : 10.06.2018).2 URL : http://www.britishmuseum.org/research/collection_online/collection_object_details.aspx?objectId=1569728&partId=1&searchTex

t=pencz+grammar&page=1. (дата звернення : 10.06.2018).3 URL : http://www.britishmuseum.org/research/collection_online/collection_object_details.aspx?objectId=1517235&partId=1.

(дата звернення : 10.06.2018).4 URL : http://www.britishmuseum.org/research/collection_online/collection_object_details.aspx?objectId=1558634&partId=1.

(дата звернення : 10.06.2018).5 URL : http://www.britishmuseum.org/research/collection_online/collection_object_details.aspx?objectId=1558688&partId=1&searchTex

t=D,6.2&page=1. (дата звернення : 10.06.2018).6 URL : http://www.britishmuseum.org/research/collection_online/collection_object_details.aspx?objectId=1550631&partId=1.

(дата звернення : 10.06.2018).

№ 4Історія мистецтва

7 Степовик Д. В. Олександр Тарасевич. Становлення української школи гравюри на металі. К. : Мистецтво, 1975. С. 41.8 URL : http://reader.digitale-sammlungen.de/de/fs1/object/display/bsb10632130_00003.html. (дата звернення : 10.06.2018).9 URL : http://hdl.handle.net/10934/RM0001.COLLECT.170423. (дата звернення : 10.06.2018).10 URL : http://reader.digitale-sammlungen.de/de/fs1/object/display/bsb10041530_00005.html. (дата звернення : 10.06.2018).11 URL : http://hdl.handle.net/10934/RM0001.COLLECT.141720. (дата звернення : 10.06.2018).

Іл. 7. О. Тарасевич.Фрагмент тезидиспуту Т. Білевича«Triplex philosophia»(Вільно, 1675) 7

Іл. 8. В. Кіліан. Титульнасторінка видання «Dis-

pvtatio PhilosophicaLogicas, Physicas, Et Meta-

physicas» (Інгольштадт,1646). Колекція

Баварської державноїбібліотеки, Signatur:

2332278 2 Diss. 35#Beibd.6 8

Іл. 9. А. Сантворт.Фрагмент титульноїсторінки видання «Phi-losophia» Й. Шулера(Бреда, 1663). КолекціяНаціонального музею вАмстердамі, № RP-P-1878-A-1539 9

Іл. 10. Невідомий автор. Авантитулвидання «Idea Philosophiae Moralis» (Кельн,

1671). Колекція Баварської державноїбібліотеки, Signatur: 912007 Ph.pr. 949 10

Іл. 11. А. ван Діпенбек. Композиція з гербом А. Тріста.Нідерланди (Антверпен), 1630–1677 рр. Колекція

Національного музею в Амстердамі, № RP-P-OB-46.319 11

7

ВІСНИК Історія мистецтва

Іл. 13. Невідомий автор. Титульна сторінкавидання «Philosophia continens dialecticam, physi-cam, animasticam et metaphysicam» (Ліон, 1654).

Колекція Баварської державної бібліотеки, Signatur:973010 2 Ph.u. 34 m 13

12 URL : http://reader.digitale-sammlungen.de/de/fs1/object/display/bsb10632199_00005.html. (дата звернення : 10.06.2018).13 URL : http://reader.digitale-sammlungen.de/de/fs1/object/display/bsb10944159_00007.html. (дата звернення : 10.06.2018).

Іл. 12. Ф. Вілламена. Титульна сторінка видання «Quaes-tiones defi nitae ex triplici philosophia, rationali, naturali,morali» (Парма, 1613). Колекція Баварської державної

бібліотеки, Signatur: 2021234 Res/2 Diss. 67 12

на гравюрі, можна або завдяки відповідним під-писам, що зустрічаються не надто часто, або ж наоснові ґрунтовного порівняльного аналізу різнихваріантів зображення алегорій та їхніх атрибутів,у тому числі й у творчості конкретного митця,адже часто вони повторювали один іконографіч-ний тип тої чи іншої алегорії у різних творах (щобачимо на прикладі робіт О. і Л. Тарасевичів і внаступному періоді — І. Мигури).

Ранні зразки персоніфікацій наук в україн-ській візуальній традиції включають як постаті змінімальним числом атрибутів, так і складнішіваріанти зображення, що демонструють впливіконографії алегорій чеснот. В обох випадкахможна стверджувати, що українські митці взо-рувалися на іконографічних типах алегорійнаук, що вони сформувалися у нідерландськійі німецькій гравюрі XVI–XVII ст. Як правило,

зображення наук не передбачають декількохрівнів інтерпретації, тому вони виступаютьоб’єктами іконографічного, а не семіотичногоаналізу. Але на українських теренах вони маютьважливе значення і в тогочасному вербальномудискурсі про відродження освіти, що засвідчу-ють твори панегіричної і полемічної літературиавторів із середовища Києво-Могилянського ко-легіуму.

Перспективи подальших досліджень. Ви-вчення особливостей іконографії персоніфікацій,зокрема й алегорій наук в українській гравюрікінця XVI — XVII ст., є важливим з огляду нарозширення діапазону візуальних джерел дляпорівняльного аналізу, що, у свою чергу, дає під-стави для більш ґрунтовного дослідження іншихпам’яток української графіки і живопису цьогоперіоду.

№ 4Історія мистецтва

Література:

1. Алексеева М. А. Жанр конклюзий в русском ис-кусстве конца XVII — начала XVIII века // Русскоеискусство барокко. Материалы и исследования [Текст] :сб. науч. трудов / Всесоюз. научно-исслед. ин-тискусствоведения ; под ред. Т. В. Алексеевой. — М. :Наука, 1977. — С. 7–29.

2. Зизаній Л. Грамматіка словенска съвершеннаго искустваосми частій слова и иных нужных. Ново съставленнаL.Z. [Текст] / Л. Зизаній. — Вилно : Въ друкарни брат-ской, 1596. — 185 с.

3. Почаський С. ΕΥΧΑΡΙΣΤΗΡΙΟΝ, албо Вдячность яснепревелебнЂйшому в ХристЂ єго милости господинуотцу кир Петру МогилЂ, воєводичу земль Молдав-ских, великому архимандрітови святои великои лаврычудотворнои Печерскои Кіевскои, вЂры православноив Церкви святои въсточнои промоторови побожномуи несмертелнои славы годному оборонци од спудеовгимназіум єго милости з школы реторіки, за гойныидобродЂйства, собЂ и Церкви православной, в фундо-ваню школ показаныи. При вЂншованю свят хвалебныхВъскресенія Христова, спасителя міру, повинне а упре-йме отданая. В друкарни того ж монастира ПечерскогоКієвского року 1632, мЂсяца марта, 29 дня [Електро-нний ресурс] / Софроній Почаський. — К. : Друкарнялаври, 1632. — 36 с. — Електрон. дані. — Режим до-ступу : http://litopys.org.ua/ukrpoetry/anto57.htm (датазвернення : 10.06.2018). — Назва з екрана.

4. Сазонова Л. И. Книги кириллической печати во вто-рой половине XVI века между Римом и Москвой //Гусева А. А. Издания кирилловского шрифта второйполовины XVI века. Сводный каталог : В 2 кн. Кн. 2[Текст] / А. А. Гусева ; под общ. ред. Л. И. Сазоновой. —М. : Индрик, 2003. — С. 1242–1270.

5. Степовик Д. В. Леонтій Тарасевич і українське мисте-цтво барокко [Текст] / Д. В. Степовик. — К. : Науковадумка, 1986. — 233 с.

6. Степовик Д. В. Олександр Тарасевич : Становленняукраїнської школи гравюри на металі [Текст] / Д. В. Сте-повик. — К. : Мистецтво, 1975. — 135 с.

7. Яковенко Н. М. Дзеркала ідентичності. Дослідженняз історії уявлень та ідей в Україні XVI — початкуXVIІІ століття [Текст] / Н. М. Яковенко. — К. : Laurus,2012. — 472 с. — ISBN 978-966-2449-40-2.

8. Blockmans W. Introduction to Medieval Europe 300–1500[Текст] / W. Blockmans, P. Hoppenbrouwers. — London :Routledge, 2017. — 516 p. — ISBN 978-1-351-59845-3.

9. Bocchi A. Achillis Bocchii Bonon. Symbolicarumquaestionum, de vniuerso genere, quas serio ludebat, libriquinque [Текст] / A. Bocchi. — Bononiae : in aedib. Novaeacademiae Bocchianae, 1555. — 404 p.

10.Cacace G. B. Theatrum omnium scientiarum [Текст] /G. B. Cacace. — Neapoli : ex typographia Robertus Mol-lus, 1650. — 244 p.

11. Giardae C. Bibliothecae Alexandrinae icones symbolicaeP.D. Christofori Giardae cler. reg. S. Pauli elogiis illustratae[Текст] / Cristoforo Giardae, Cesare Bassano. — [Milan] :Ex typographia hered. Melchioris Malatestae, 1626. — [8],140 [i.e. 172], [4] pages, [16] leaves of plates : illustrations.

12.Katzenellenbogen A. The Representation of the Liberal Arts[Текст] / A. Katzenellenbogen // Twelfth-Century Europeand the Foundations of Modern Society. — Madison :University of Wisconsin Press, 1961. — P. 39–55.

13.Kroll W. Wie “übersetzt” man Embleme? Am Beispielder Emblem — und Emblematikrezeption im KieverKulturmodell der Barockzeit [Текст] / W. Kroll // Roc-znik Komparatystyczny. Komparatistisches Jahrbuch. —2012. — Vol. 5. — P. 197–224.

14.La Perrière G. de. Le Théâtre des bons engins [Текст] /Guillaume de la Perrière. — Paris : de l’imprimerie deDenys Ianot, 1545. — 220 p.

15. Liškevičienė J. Post-Tridentine Rhetoric : ut pictura poesis[Текст] / J. Liškevičienė // The Lithuanian Millenium :History, Art and Culture. — Vilnius : Vilnius Academy ofArts Press, 2015. — P. 213–222.

16.Pierguidi S. Giovanni Guerra and the Illustrations toRipa’s Iconologia [Текст] / S. Pierguidi // Journal of theWarburg and Courtauld Institutes. — 1998. — Vol. 61. —P. 158–175.

17.Reusner N. Agalmatvm avreolorvm liber singvlaris[Текст] / N. Reusner. — Argentorati : apud BernardumIobinum, 1591. — 107 p.

18.Ripa C. Iconologia, ouero, Descrittione di diuerse imaginicauate dall’antichità, & di propria inuentione [Текст] /C. Ripa. — Roma : Appresso Lepido Facij, 1603. — 558 p.

19.Ripa C. Iconologia: nella quale si descriuono diuerseimagini di virtù, vitij, affetti, passioni humane, arti,discipline, humori, elementi, corpi celesti, prouincied’Italia, fi umi, tutte le parti del mondo, ed altere infi nitematerie [Текст] / C. Ripa. — Siena : Appresso gli heredidi Matteo Florimi, 1613. — 840 p.

20.Schonfeld V. Sebald Beham and the Iconography of theLiberal Arts [Текст] / V. Schonfeld // Letters & Lines : Textand Image in Nothern Renaissance & Baroque Prints. —Carlisle : Dickinson College, 2014. — P. 49–59. —ISBN 978-0-9826156-7-6.

21.Shamos G. Bodies of Knowledge : The Presentation of Per-sonifi ed Figures in Engraved Allegorical Series Producedin the Netherlands, 1548–1600 [Текст] : thesis for the de-gree of Doctor of Philosophy / G. Shamos. — Philadelpia,2015. — 422 p.

References:

1. Alekseeva, M. A. (1977). Zhanr konkljuzij v russkomiskusstve konca XVII — nachala XVIII veka [Genre ofconclusions in Russian art of the end of the 17th — beginningof the 18th century]. In Т. V. Alekseeva, ed. Russkoe iskusstvobarokko. Materialy i issledovanija — Russian baroque art.Materials and research, (pp. 7–29). Moscow : Nauka. (InRussian).

2. Zyzanij, L. (1596). Grammatika slovenska sovershennagoyskustva osmy chastij slova y ynyh nuzhnyh. Novosostavlenna L.Z. [Slavic grammar of the perfect art of theeight parts of the word and other necessary]. Vylno : vdrukarny bratskoj. (In Old Slavonic).

3. Pochas’kyj, S. (1632). ΕΥΧΑΡΣΤΗΡΙΟΝ, albo Vdjachnost’.Kyiv : Drukarnja lavry. Retrieved from http://litopys.org.ua/ukrpoetry/anto57.htm. (In Old Slavonic).

4. Sazonova, L. I. (2003). Knigi kirillicheskoj pechati vovtoroj polovine XVI veka mezhdu Rimom i Moskvoj [Cy-rillic books in the second half of the 16th century betweenRome and Moscow]. In Guseva, A. A. Izdanija kirillovskogoshrifta vtoroj poloviny XVI veka. Svodnyj catalog — Cyril-lic books of the second half of the 16th century. A synopticcatalogue. (Book 2), (pp. 1242–1270). Moscow : Indrik.(In Russian).

5. Stepovyk, D. V. (1986). Leontij Tarasevych i ukrai’ns’kemystectvo barokko [Leontiy Tarasevych and Ukrainianbaroque art]. Kyiv : Naukova dumka. (In Ukrainian).

6. Stepovyk, D. V. (1975). Oleksandr Tarasevych :Stanovlennja ukrai’ns’koi’ shkoly gravjury na metali[Olexander Tarasevych: Formation of the Ukrainian schoolof metal engraving]. Kyiv : Mystectvo. (In Ukrainian).

7. Jakovenko, N. M. (2012). Dzerkala identychnosti.Doslidzhennja z istorii’ ujavlen’ ta idej v Ukrai’ni XVI —pochatku XVIII stolittja [Mirrors of identity. Studies on thehistory of conceptions and ideas in Ukraine in the XVI —

ВІСНИК Історія мистецтва

the beginning of the XVIII century]. Kyiv : Laurus. (InUkrainian).

8. Blockmans, W. & Hoppenbrouwers, P. (2017). Introductionto Medieval Europe 300–1500. London : Routledge. (InLatin).

9. Bocchi, A. (1555). Achillis Bocchii Bonon. Symbolicarumquaestionum, de vniuerso genere, quas serio ludebat, libriquinque. Bononiae : in aedib. Novae academiae Bocchi-anae. (In Latin).

10.Cacace, G. B. (1650). Theatrum omnium scientiarum. Ne-apoli : ex typographia Robertus Mollus. (In Latin).

11. Giardae, C. (1626). Bibliothecae Alexandrinae icones sym-bolicae P.D. Christofori Giardae cler. reg. S. Pauli elogiisillustratae. (Engravings by Cesare Bassano). [Milan] : Extypographia hered. Melchioris Malatestae. (In Latin).

12.Katzenellenbogen, A. (1961). The Representation of theLiberal Arts. In M. Clagett. Twelfth-Century Europe andthe Foundations of Modern Society, (pp. 39–55). Madison :University of Wisconsin Press. (In English).

13.Kroll, W. (2012). Wie “übersetzt” man Embleme? AmBeispiel der Emblem- und Emblematikrezeption imKiever Kulturmodell der Barockzeit. Rocznik Kompara-tystyczny. Komparatistisches Jahrbuch, 5, 197–224. (InGerman).

14.La Perrière, G. de (1545). Le Théâtre des bons engins.Paris : de l’imprimerie de Denys Ianot. (In French).

15.Liškevičienė, J. (2015). Post-Tridentine Rhetoric : utpictura poesis. In The Lithuanian Millenium : History, Artand Culture, (pp. 213–222). Vilnius : Vilnius Academy ofArts Press. (In English).

16.Pierguidi, S. (1998). Giovanni Guerra and the Illustrationsto Ripa’s Iconologia. Journal of the Warburg and CourtauldInstitutes, 61, 158–175. (In English).

17.Reusner, N. (1591). Agalmatvm avreolorvm liber singvlaris.Argentorati : apud Bernardum Iobinum. (In Latin).

18.Ripa, C. (1603). Iconologia, ouero, Descrittione di diuerseimagini cauate dall’antichità, & di propria inuentione.Roma : Appresso Lepido Facij. (In Latin).

19.Ripa, C. (1613). Iconologia : nella quale si descriuonodiuerse imagini di virtù, vitij, affetti, passioni humane,arti, discipline, humori, elementi, corpi celesti, prouincied’Italia, fi umi, tutte le parti del mondo, ed altere infi nitematerie. Siena : Appresso gli heredi di Matteo Florimi.(In Latin).

20.Schonfeld, V. (2014). Sebald Beham and the Iconographyof the Liberal Arts. In Letters & Lines : Text and Imagein Nothern Renaissance & Baroque Prints, (pp. 49–59).Carlisle : Dickinson College. (In English).

21.Shamos, G. (2015). Bodies of Knowledge : The Presenta-tion of Personifi ed Figures in Engraved Allegorical SeriesProduced in the Netherlands, 1548–1600. Philadelpia. (InEnglish).