С. В. Д’ячков ВсесвІтнЯ 7ІсторІЯinteractive.ranok.com.ua › upload › file › Vsesvitnja_istorija...Підручник «Всесвітня історія

7

7 С. В. Д’ячков

ІМІЯ

Х

сесвІтнЯІсторІЯ

В

клас

7

С. В. Д’ячков

сесвітняісторія

В

класПідручник для 7 класу загальноосвітніх навчальних закладів

2015

УДК [94(100)”05”:373.5](075)ББК 74.266.3я721 Д93

Р е ц е н з е н т и

С. І. Посохов, декан історичного факультету Харківського національного універ-ситету ім. В. Н. Каразіна, доктор історичних наук, професор;

М. І. Реформат, методист Науково-методичного педагогічного центру Департа-менту освіти Харківської міської ради

Д’ячков С. В.Д93 Всесвітня історія : підруч. для 7 класу загальноосвіт. навч. за-

кладів / С. В. Д’ячков. — Х. : Видавництво «Ранок», 2015. —224 с. : іл.

ISBNПідручникміститьобов’язковийобсягнавчальногоматеріалу,усінеобхіднітео-

ретичні відомості й поняття. До методичного апарату входять фрагменти історич-них джерел та запитання до них, додаткова інформація, а також різнорівневі за-вдання та запитання на осмислення й закріплення вивченого матеріалу. Схеми таілюстраціїпідручникадопоможутькращезасвоїтиосновніфактийпоняттякурсу.

До підручника розроблено електронний освітній ресурс, на якому учні за ба-жанням можуть здійснити інформаційний пошук. Електронний ресурс міститьцікаву додаткову інформацію до параграфів і тестові завдання для підготовки дотематичного оцінювання.

На базі підручника створено навчально-методичний комплект «Всесвітня іс-торія. 7 клас», до складу якого входять: методичний посібник для вчителя, комп-лексний зошит для контролю знань для учнів.

Призначено для учнів 7 класів загальноосвітніх навчальних закладів.

УДК [94(100)”05”:373.5](075)ББК 74.266.3я721

Запрошуємо до діалогу щодо підручника: [email protected]

© Д’ячков С. В., 2015ISBN © ТОВ Видавництво «Ранок», 2015

Підручник «Всесвітня історія. 7 клас» (автор С. В. Д’ячков) отримав гриф «Реко-мендовано Міністерством освіти і науки України» і бере участь у ІІ етапі конкурс-ного відбору оригінал-макетів підручників для учнів 4 та 7 класів загальноосвіт-ніх навчальних закладів (Наказ Міністерства освіти і науки України «Про деякі питання проведення конкурсного відбору оригінал-макетів підручників для учнів 4 та 7 класів загальноосвітніх навчальних закладів» від 31.03.2015 № 381).

ПеРеВаги НоВого ПІДРУчНика• Фрагменти історичних джерел і праць дослідників допоможуть оці-нити історичні події, визначити власне ставлення до них.

• Кольорові ілюстрації сприятимуть розвитку образного мислення,навичок роботи з візуальними джерелами.

• Схеми й таблиці полегшать сприйняття й усвідомлення навчальногоматеріалу

• «Лінії часу» та вступні тексти, наведені на початку кожного розділу, під-готуютьучнівдовивченняновихтем,мотивуватимуть їхдоопанування.

• Історичні картидопоможуть учнямусвідомити єдністьпростору і часу.• Запитання і завданнянаприкінці параграфівдиференційовані за рів-нями складності та мають переважно практичний характер.

• У підручнику подано розробки всіх програмових практичних занять.• Методичний апарат орієнтований на творче опрацювання навчаль-ної теми.

• Напідтримкупідручника створеноелектроннийосвітнійресурс«Інтер-активне навчання».

За допомогою інтернет-підтримки можна:• розширити свій світогляд, ознайомившись із цікавоюдодатковоюінформацією з тем параграфів;

• полегшити сприйняття й запам’ятовування матеріалу завдяки наяв-ності ілюстрацій до матеріалів і навчальних відеофрагментів;

• визначити рівень своїх знань із певних тем і виявити прогалинив знаннях за допомогою тестових завдань.

ЕКСПЕРТИ ПРО ПІДРУЧНИК(витяги з експертних висновків за результатами експертизи,

проведеної на І етапі конкурсного відбору)

Асламова Тетяна Адамівна (Комунальний вищий навчальний заклад «Херсонська академія неперервної освіти», науково-методична лаборато-рія історії, правознавства, етики, завідувач): «Підручник надає певні можливості для здійснення учнями самостійної навчальної діяль-ності через поради учням, як працювати з підручником; користу-ватися рубриками, що допомагають орієнтувати у змісті. Присут-ні завдання різних типів; завдання для самоконтролю рівня на-вчальних досягнутих результатів; термінологічний словник, біо-графічний покажчик, список рекомендованої літератури, узагаль-нюючі таблиці тощо».

Іваночко Росина Василівна (Українська гімназія № 1 Івано-Франківської міської ради, вчитель історії): «Навчальний матеріал рукопису викла-дений із дотриманням педагогічних принципів послідовності, зрос-таючої складності, наступності та системності. У підручнику в по-вній мірі реалізовані внутрішньопредметні і міжпредметні зв’язки. Серед останніх: історія-географія, історія-природознавство, істо-рія-література, історія-культурологія тощо. Навчальний матеріал рукопису підручника спрямований на розвиток навичок самоосві-ти, творчих здібностей, стимулювання інтересу учнів до предмета. Кожен параграф має блок запитань і завдань, котрі націлюють на самостійне осмислення й аналіз подій та явищ минулого. Підруч-ник надається для навчання семикласників історії не шляхом ме-ханічного запам’ятовування інформації, а пропонує сучасні спо-соби її сприйняття, розуміння та інтерпретування. Підручник міс-тить чимало цікавої інформації в змістовому наповненні та мето-дичному супроводі».

Жидкова Наталія Миколаївна (Менська районна гімназія Менської районної ради Чернігівської області, вчитель історії, кандидат педагогічних наук): «Інформація на сторінках підручника подається логічно та послідов-но, автор дотримується змістового зв’язку під час переходу до на-ступного пункту параграфа. Позитивним у підручнику є наявність прикладів середньовічної поезії, прислів’їв, що допомагають учням розкрити символізм, вади та переваги Середньовіччя. В темах серед-ньовічної культури автор посилює емоційний вплив на учнів через вдало підібрану низку ілюстрацій, звертає увагу учнів на почуття людини в Середньовіччі».

Ворнік Аурел Сергійович (Чернівецька гімназія № 2 Чернівець-кої міської ради, вчитель історії, вчитель-методист): «Під-ручник допомагає учням самостійно здобувати знання. Такі можливості забезпечуються доступністю змісто-вого наповнення книжки. На початку макета вміщено текст з описом основних елементів підручника та ко-роткими рекомендаціями для учнів стосовно його ви-користання».

Гривняк Ірина Михайлівна (Спеціалізована загальноосвітня школа І—ІІІ ст. з поглибленим вивченням математики, фізики і англійської мови, вчитель історії, вчитель-методист): «Особливо хочеться звернути увагу на ці-каві прийоми та методи позитивної мотивації навчальної діяльності учнів. На початку кожного параграфа розміщені завдання, які сти-мулюють школярів та викликають інтерес до предмета. Саме ці за-вдання формують в учнів здатність використовувати здобуті знання у навчальних і життєвих ситуаціях для вирішення різноманітних практичних проблем. На це спрямовані і практичні заняття, які є ефективними, змістовними і цікавими».

Романова Ірина Володимирівна (Загальноосвітня школа І—ІІІ ступенів № 18 м. Суми, вчитель історії): «Навчальний матеріал, розташований у під-ручнику, має практичну спрямованість, забезпечує в учнів здатність використовувати здобуті знання для вирішення різноманітних прак-тичних проблем за рахунок наступних науково-методичних прийомів: навчання за допомогою різних типів навчальних текстів, наочності (ілюстрації, репродукції, малюнки), розкриття історичних законо-мірностей, встановлення причинно-наслідкових зв’язків (Велике пере-селення народів — розпад Західної Римської імперії — утворення варварських королівств — система державної влади у франків), про-блемного і дослідницького, робота з історичними картами. При ви-вченні нової теми автор звертає увагу на повторення, вказує пара-граф, до якого слід повернутися. Зрозуміло, що активізація раніше засвоєних знань допоможе у вивченні нового матеріалу».

Черненко Тетяна Віталіївна (Методичний кабінет відділу освіти Ніжинської райдержадміністрації Чернігівської області, методист): «Виклад матеріалу відповідає віковим осо-бливостям учнів, містить достатню кількість ілюстрацій, рисунків. В завдання до практичних занять включено елементи гри. В даному підручнику достатня кількість ілюстрацій, фото, репродукцій, схем та пояснень до них. Змістове наповнення відповідає віковим особливостям учнів.

Ячменіхін Костянтин Михайлович (Чернігівський національний педагогіч-ний університет імені Т. Г. Шевченка, кафедра всесвітньої історії, завідувач, доктор історичних наук, професор): «Стимулювання мотивації навчаль-ної діяльності учнів та розвиток інтересу до навчального предмета реалізовані в оригінал-макеті за допомогою вміщення ілюстративно-го матеріалу та додаткової інформації, вміщеній у рубриці «Для до-питливих», додаткової літератури, також вказівок на електронний освітній ресурс, який, за характеристикою автора, “містить цікаву додаткову інформацію до параграфів і тестові завдання для підго-товки до тематичного оцінювання” (анотація до підручника)».

222

ЗМІСТ

Передмова . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3

§1. Цивілізаційна спадщина Стародавнього світу. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5

§2. Вступ до історії Середніх віків. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 9

Розділ і. Перші середньовічні держави. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 15

§3. Велике переселення народів і його наслідки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 16

§4. Франкська держава у V—IX ст.. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 22

§5. Візантія — спадкоємиця Римської імперії. Злети й падіння . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 30

§6. Практичне заняття. Виникнення слов’янської писемності . . . . . . . . . . 37

§7. Виникнення ісламу. Арабський халіфат і його розпад. . . . . . . . . . . 41

§8. Практичне заняття. Вплив перших середньовічних імперій на європейську історію. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 50

Розділ іі. Середньовічний світ Західної Європи . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 53

§9. Середньовічне суспільство. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 54

§10. Практичне заняття. Рицарі й селяни . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 58

§11. Середньовічне місто . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 65

§12. Життя середньовічного міста . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 70

§13. Практичне заняття. Повсякденне життя людей у Середні віки . . . 75

Розділ III. Європейське суспільство і держави в Х—ХV ст.. . . . . . . . . . . . . . 83

§14. Практичне заняття. Епоха вікінгів (VIII—XI ст.) . . . . . . . . . . . . . . . 84

§15. Хрестові походи . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 93

§16. Середньовічна держава. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 100

§17. Практичне заняття. «Велика хартія вольностей» — початок англійської свободи. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 106

§18. Англія і Франція у XIII—XV ст.. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 112

§19. Священна Римська імперія німецької нації. . . . . . . . . . . . . . . . . . . 119

§20. Італія та Іспанія в Середні віки. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 124

223

ЗМіСТ

Розділ IV. Матеріальний і духовний світ Європейського Середньовіччя . . . 131

§21. Розвиток освіти та науки в Середні віки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 132

§22. Християнська церква й середньовічне суспільство . . . . . . . . . . . . . 139

§23. Практичне заняття. Християнські храми в житті середньовічних європейців. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 146

§24. Культура Середньовіччя. Раннє Відродження й гуманізм. . . . . . . . . . 153

Розділ V. Країни Центральної та Східної Європи . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 159

§25. Західні слов’яни та їхні сусіди в Середні віки . . . . . . . . . . . . . . . . 160

§26. Виникнення й зміцнення Московської держави. . . . . . . . . . . . . . . . 168

§27. Новгородська боярська республіка. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 178

Розділ VI. Середньовічний Схід. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 187

§28. Китай у Середні віки. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 188

§29. Країни й народи Індії в Середні віки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 197

§30. Утворення Османської імперії. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 205

§31. Середні віки в історії людства . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 214

Основні терміни і поняття. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 218

3

Любі друзі!

Підручник, який ви тримаєте в руках, допоможе вам засвоїтискладний, але дуже цікавий період всесвітньої історії — історіюСередніх віків, яка приваблює бурхливими подіями та яскравимиісторичними характерами. Сьогодні ми можемо стверджувати, щоСередні віки дійсно посідають «серединне» місце в історії люд-ської цивілізації. Саме в цю епоху нинішня Європа стала Євро-пою, а Азія — Азією. Тоді ж виникають і починають розвиватисяєвропейські держави — Франція, Англія, Іспанія, Данія, Чехіята багато інших. Більшість європейських міст, які існують у нашчас, з’явилися в Середні віки. Таким чином, сучасна політичнакарта Європи почала формуватися саме в цю історичну епоху. Спо-діваємося, що наша навчальна книга допоможе вам зрозуміти істо-ріюСередньовіччятазахопитисяїїцікавимийзагадковимиподіями,мудрими правителями, величними замками та геніальними витво-рами мистецтва.

Підручник має звичну для вас структуру. Він містить шістьрозділів. Кожний розділ починається з преамбули, яка розкриваєособливості й значення присвячених йому подій, а також короткознайомить із важливими датами відповідного періоду, які зазначеніна лінії часу. Розділи складаються з параграфів. У свою чергу, па-раграфи поділено на пункти, назви яких пояснюють, про що йдеть-ся в цій частині теми. Особливу увагу варто звернути на вступ докожного параграфа, який підготує вас до сприйняття навчальногоматеріалу.

У тексті параграфів усі найважливіші імена, терміни й дати,якітребазапам’ятати,виділенокурсивомабонапівжирним шрифтом.Основні положення параграфів позначено червоним кольором. Доімен згаданих у підручнику правителів (князів, царів, королів,імператорів, ханів, римських пап тощо) у дужках подано дати прав-ління, для інших видатних особистостей Середньовіччя зазначенорокижиття.Наприкінціпараграфіврозміщенізапитання й завдання,

4

які дадуть вам змогу перевірити набуті знання. Деякі з них по-значені зірочкою (*). Це найбільш цікаві та складні завдання, роз-в’язання яких потребує осмислення й аналізу змісту опрацьованогоматеріалу.

Окрімзвичнихдляваспараграфівдопідручникавходятьпрак-тичні заняття. Вони передбачають роботу в класі (самостійну, у па-рах або групах) із різними видами історичних джерел і навчальнихтекстів під керівництвом учителя.

Кожнийпараграф містить ілюстрації, якідопоможуть вамкра-ще сприйняти інформацію, наведену в підручнику. Звертайте увагуна підписи до рисунків, щоб зрозуміти, що саме вони ілюструють.До деяких із них подано запитання або завдання (?), які стосуютьсязмісту зображеного.

У тексті підручника ви знайдете рубрики, що містять уривкиз писемних джерел, дані археологічних розкопок, цікавий додатко-вий матеріал. Вони позначені спеціальними символами:

Рядками документа

Літопис розповідає

Очима сучасників

Для допитливих

Археологічний факт

Людина в Середньовіччі

На полях сторінок ви зустрінете такі позначки ( ). Цеозначає, що за допомогою мережі Інтернет вам слід здійснитиінформаційний пошук на електронному освітньому ресурсі —http://interactive.ranok.com.ua, створеному до підручника. Ви легкознайдете потрібну статтю, адже весь матеріал на сайті об’єднаноза розділами та параграфами, так само, як і в підручнику. Ця ру-брика запрошує до себе допитливих учнів, які прагнуть дізнатисябільше про події, що вивчаються, а також перевірити себе та спро-буватизнайтивідповідінацікавізапитання.Узагальнитисвоїзнаннявам допоможуть тестові завдання до розділів, які також розміщеніна сайті.

Бажаємо успіхів!

15

РоЗДіл і. ПЕРШІ СЕРЕДНЬОВІЧНІ ДЕРЖАВи

історикам завжди було важко провести межу між великими періодами історії людства. Коли закінчилася історія античної цивілізації та почалося Середньовіччя? Як це трапилося? Чому і як на руїнах старого, віджилого світу з’явилися нові, не схожі на попередні суспільство, держава й цивілізація? На ці запитання ми відповімо в першому розділі підручника.

Народження нової цивілізації у Європі відбувалося в епоху Раннього Середньовіччя й поширилося в часі на довгі п’ять століть. За цей період на карті з’явилися нові народи, міста й держави.

Таким чином, перший розділ підручника присвячений історії трьох великих середньовічних цивілізацій і світових імперій, які багато в чому визначили хід історії людства в Середні віки.

Розпад халіфату на самостійні держави

Халіфат Аббасидів

Роки життя Гаруна ар-Рашида, багдадського халіфа

Халіфат Омейядів

Завоювання арабів при халіфі Омарі

Утворення держави в арабів

Переселення Мухаммеда з Мекки в Медину

Об’єднання Китаю у єдину державу

Роки життя пророка Мухаммеда

1000845843809800786754750732661644634632630622589570565527486476418

Захід Схід

Імперія Карла Великого

Виникнення держави римських пап

Битва при Пуатьє

Правління імператора Юстиніана

Утворення Франкського королівства

Загибель Західної Римської імперії

Утворення королівства вестготів

4

які дадуть вам змогу перевірити набуті знання. Деякі з них по-значені зірочкою (*). Це найбільш цікаві та складні завдання, роз-в’язання яких потребує осмислення й аналізу змісту опрацьованогоматеріалу.

Окрімзвичнихдляваспараграфівдопідручникавходятьпрак-тичні заняття. Вони передбачають роботу в класі (самостійну, у па-рах або групах) із різними видами історичних джерел і навчальнихтекстів під керівництвом учителя.

Кожнийпараграф містить ілюстрації, якідопоможуть вамкра-ще сприйняти інформацію, наведену в підручнику. Звертайте увагуна підписи до рисунків, щоб зрозуміти, що саме вони ілюструють.До деяких із них подано запитання або завдання (?), які стосуютьсязмісту зображеного.

У тексті підручника ви знайдете рубрики, що містять уривкиз писемних джерел, дані археологічних розкопок, цікавий додатко-вий матеріал. Вони позначені спеціальними символами:

Рядками документа

Літопис розповідає

Очима сучасників

Для допитливих

Археологічний факт

Людина в Середньовіччі

На полях сторінок ви зустрінете такі позначки ( ). Цеозначає, що за допомогою мережі Інтернет вам слід здійснитиінформаційний пошук на електронному освітньому ресурсі —http://interactive.ranok.com.ua, створеному до підручника. Ви легкознайдете потрібну статтю, адже весь матеріал на сайті об’єднаноза розділами та параграфами, так само, як і в підручнику. Ця ру-брика запрошує до себе допитливих учнів, які прагнуть дізнатисябільше про події, що вивчаються, а також перевірити себе та спро-буватизнайтивідповідінацікавізапитання.Узагальнитисвоїзнаннявам допоможуть тестові завдання до розділів, які також розміщеніна сайті.

Бажаємо успіхів!

РоЗДіл і. ПЕРШі СЕРЕДНьоВіЧНі ДЕРЖАВи

16

§ 3. Велике переселення народів і його наслідки

Римська імперіябуланаймогутнішоюдержавоюСтародавньогосвіту.Багатіміста,суворізакони,сильніармія іфлот,50міль-йонів підданих, здавалося б, робили владу імператора незлам-ною. Чому ж трапилося так, що в IV—V ст. непереможна ім-перія впала до ніг різномовних і диких варварських народів,які «поставили крапку» в римській історії?

1 Варвари й римляни.У III—IV ст. римські імператори всіма силами намагалися за-

хистити свої володіння від грабіжницьких походів варварських наро-дів — кельтів, германців, слов’ян. Германці, що жили на північ відримськихкордонів,об’єдналисяувеликісоюзиплемен,якістановилисмертельну загрозу для Римської імперії. Не шкодуючи грошей, рим-лянибудувалинакордонахфортеці,сторожовівежі,землянівалийро-ви. Так виник лімес — укріплений кордон між римськими володіння-ми й варварськими землями. Однак стримати натиск варварів силамивійська не вдавалося.

Використовуючипринцип«Розділяйіволодарюй»,римляниріз-ними способами прихиляли на свій бік германських вождів і старій-шин.Деякимплеменамдозволялиселитисяназемлях імперіїзаумо-ви, що вони будуть воювати проти інших германців. Так з’явилисяфедерати — варварські племена, союзні Риму. Варвари були муж-німи й сильними воїнами. Багато знихнаймалися наслужбу врим-ську армію. Серед римських офіцерів і воєначальників з’явилисявихідці з варварських народів.

Рис. 1. Римський лімес

? опишіть римські укріплення.


17

У прикордонних провінціях господарювали германці. «Поглянь-те,— дивувався письменник IV ст.,— варвари, які протягом тривало-го часу розоряли наш народ грабежами, тепер працюють серед нас. Величезні простори землі, що колись була пусткою, нині зеленіють завдяки їхній праці».

Деякі германські племена приймали християнство.

Варварські народи швидко запозичували досягнення римської цивілізації у землеробстві, ремеслі та військовій справі.

2 Велике переселення народів.Наприкінці IV ст. зі східних степів до Європи увірвалися пле-

мена гунів. Жорстока столітня посуха змусила їх шукати нові пасо-вища для своєї худоби на просторах Західної Європи. Гуни-кочівни-ки були безстрашними й жорстокими завойовниками. Лавиноподіб-нуатакугунськоїкіннотимогловитриматитількисильне,численней добре організоване військо.

Вторгнення гунів до Європи поклало початок Великому переселенню народів.

Римський історик IV ст. Амміан Марцеллін про гунівУ них [гунів] ніхто не займається хліборобством і ніколи не торкається сохи. Усі вони, не маючи ні певного місця проживання, ні домівки, ні законів, ні сталого способу життя, кочують різними місцями, ніби вічні втікачі, із кибитками, у яких вони проводять життя.

Гуни нещадно розправлялися з усіма, хто траплявся на їхньомушляху.СпочаткувонивторглисьустепиПівнічногоПричорномор’яназемліаланів іготів тазахопилиїх.Уціліліготськіплемена,рятуючись

Рис. 3. Гуни Рис. 2. Германці в бою


18

відлютігунів,переправилисячерезДунаййоселилисяназемляхрим-лян. Християнський письменник Амвросій так розповідає про подіїIV ст.: «Гуни накинулися на аланів, алани — на готів; готи, вигнані зі своєї батьківщини, захопили в нас провінцію Ілірію. І це ще не кі-нець!» У 378 р. у бою біля Адріанополя імператор Валент спробувавзупинити готів, але зазнав поразки й загинув. Уперше в римськійісторії імператор поліг на полі бою у сутичці з варварами.

Навідмінувідпопередніхграбіжницьких набігів,варварипри-ходили надовго, захоплювали великі території, переселялися на новіземлі з усім своїм майном. Переміщуватися почали цілі народи, анеокремі загони й армії. Різні причини змушували варварів рухатисявглибримськихволодінь.Такимчином,відбуласяміграція—пере-сування великих мас людей на значні відстані з метою пошуку ново-го місця проживання.

Велике переселення народів тривало від IV до VII ст. й охопило весь варварський світ Європи.

3 Загибель Західної Римської імперії.У 395 р. імператор Феодосій I поділив імперію між своїми си-

нами на дві частини: Західну й Східну. Багата Східна Римська ім-перія зі столицею у Константинополі продовжила свою історію щена тисячу років. Інакше склалася доля Західної Римської імперії,що незабаром впала під ударами варварів.

У 410 р. біля стін Риму зупинилося величезне варварське вій-сько,якеочолюваввождьготівАларіх.Вінпрагнувзахопити«вічнемісто», де були зібрані награбовані багатства з усього світу. Захи-щати столицю імперії було нікому. Імператор зрадницьки втік. Жи-телів міста охопив страх. Пізно вночі раби відчинили браму передвійськами Аларіха. Тридніварвариграбували місто.Хрещений вар-вар Аларіх не чіпав лише християнські храми, де шукали захистугородяни. Падіння непереможного Риму сучасники порівнювализ «кінцем світу». «Мій голос тремтить від ридань і перехоплює горло, поки я диктую ці слова. Воно завойоване, це місто, що під-корило весь світ» — голосив святий Ієронім у далекій Палестині.Загибель тисячолітньої імперії стала неминучою.

У середині V ст. слідом за германськими племенами на тери-торію імперії вдерлися гуни, очолювані Аттілою, якого за жорсто-кість прозвали «карою Божою». Смертельна небезпека загрожуваларимлянам і варварам. У 451 р. Аттіла завдав удару по багатій про-вінції Галлії. У битві на Каталаунських полях об’єднане військоримлян і варварів на чолі з талановитим полководцем Аецієм зупи-


19

нило подальше просування гунів. Величезні втрати змусили Аттілуповернути залишки війська в Паннонію (нині Угорщина), за Дунай.

Битва на Каталаунських полях зупинила завоювання гунами Римської імперії.

Доля Аттіли й АеціяФлавій Аецій був сином знатного германця й римлянки аристократичного походження. Тривалий час він жив серед готів і гунів як заручник і добре вивчив звичаї і військові можливості варварів. Аецій мав великий авторитет серед римлян. Побоюючись його слави, один з останніх римських імператорів Валентиніан власноруч заколов полководця.

У 452 р. Аттіла спробував захопити Рим. однак умовляння Папи Римського льва I, багаті подарунки й загроза чуми змусили завойовника відступити. Наступного року після чергового весільного бенкету Аттілу задушила його нова дружина. Зі смертю вождя гунів упала і його величезна держава, створена на крові й стражданнях народів Європи.

Багато хто вірив у те, що перемога над дикуном Аттілою станепочатком відродження вмираючої держави. Однак цього не сталося.У 455 р. вандали легко заволоділи Римом. Два тижні в місті трива-ли небачені безладдя й насильства. «Вічне місто» спорожніло…

Вандалізм — це безглузде руйнування пам’яток культури й безжалісне ставлення до матеріальних цінностей.

ЗахіднаРимськаімперіядоживалаостаннідні.Податкийварвар-ські навали розорили простих селян, ремісників і торговців. Завмерложиттявмістах.Спорожнілисела.Біднотагромилапалаци й маєтки багатіїв. Християни і язичникив усьомузвинувачувалиоднеодного.Сутичкиміжними часто закінчувалися кровопролиттям.

У другій половині V ст. Римом управлялинастількинепримітнілюди,щосучасникинавітьне згадують їхніх імен. Влада римського імпера-тора не виходила за межі його палацу. Останнімімператором став підліток Ромул Августул. Вінносив славні імена засновника міста й першогоімператора, але вони не принесли йому щастя.У 476 р. германський вождь Одоакр скинув юно-го імператора з престолу й відправив у вигнан-ня, де той незабаром помер. Символи імператор-ської влади — діадему й пурпурну мантію — ві-діслали в Константинополь. Одоакр вирішив, що

Рис. 4. Римський полководець Аецій


20

західній частині імперії імператор більше не потрібний. Так тихой безславно закінчилася історія Великого Риму.

У 476 р. Західна Римська імперія припинила своє існування.

4 Утворення варварських королівств.ПідчасВеликогопереселенняварварськінародиза100—200ро-

ків долали величезні відстані. Наприклад, вестготи перетнули пів-Європизісходуназахід: ізПодунав’явонипереселилисядо Іспанії.Вандали ще в III ст. жили між Віслою та Одром у Північній Європі,а вже в V ст. вони облаштувалися на землях Карфагену в ПівнічнійАфриці. Варвари змішалися з народами колишньої імперії.

У цей час розбагатіли й зміцнили свій вплив у германськомусуспільстві знатні родини, старійшини, воєначальники й королі, яківсіма силами прагнули зміцнити й зберегти владу. Чим саме влада ко-роля відрізнялася від влади племінного вождя? Авторитет влади коро-ля спирався на військову силу його дружини, а не на силу його осо-бистого авторитету. Вождя обирали на народних зборах, а король пе-редавав свою владу в спадщину. Королівська влада поширювалася навсю підкорену країну, а не на територію племені, як це було раніше.ТакназемляхРимськоїімперіївиниклипершіварварські королівства.

Утворення варварських королівств — важливий результат Великого переселення народів у Європі.

Ще до загибелі Римської імперії на її території виникли дер-жавивестготіву Іспанії,вандалів іаланівуАфриці,бургундівупів-денній частині Галлії. Наприкінці століття в Північній Галлії ви-никло Франкське королівство. В Італії утворилося Королівство ост-готів, яке очолив Теодоріх Великий (493—526).

Рис. 5. Палац Теодоріха в Равенні. Мозаїка Рис. 6. Мавзолей Теодоріха в Равенні


21

Дитячі роки майбутнього короля ми-нуливКонстантинополі,девін,перебуваючив заручниках, долучився до культури греківі римлян. У запеклій боротьбі з Одоакромвождь східних готів завоював усю Італію та,спираючись на підтримку імператора Схід-ної Римської імперії, проголосив себе коро-лем.СвоєюстолицеюТеодоріхзробивнепри-ступну Равенну на півночі країни. При цьо-му він виділяв необхідні кошти для віднов-лення Риму, зруйнованого навалами різнихплемен.

Северин БоеційАнтичний мислитель Северин Боецій (480—524) вірою і правдою служив варварському королю Теодоріху Великому. Він був відомим письменником, ученим, добре знав філософію, математику, логіку, музику. Кілька століть школярі вивчали науки за його підручниками. Недоброзичливці підступно обвинуватили Боеція у державній зраді. Король повірив доносу, і Боеція кинули до в’язниці, де він написав свою найвідомішу працю — «Розрада філософією». У цій книзі він розмірковує про добро й зло, справедливість і несправедливість, про життя й смерть. Боеція стратили, але його «Розрада філософією» стала однією з найбільш популярних книг Середньовіччя.

Теодоріха прозвали Великим не тільки за славні військові пере-могийзавоювання.Вінбувмудримправителемідипломатом,прагнувпримиритиварварів-готів і скоренихнимиримлян.Корольпоріднивсяй підтримував дружні відносини із сусідніми державами. Особливо вінцінував мир із сильним королівством франків. Однак через 30 роківпісля смерті Теодоріха його держава загинула під ударами візантійців.

У ході Великого переселення народів загинула Західна Римська імперія. На її уламках виникли варварські королівства.

Завдання й запитання1. Чому диким гунам вдавалося здобувати перемоги над римськими легіонами? 2. Яке значення мало захоплення «вічного міста» військом готів під командуванням Аларіха? 3. Чим Велике переселення відрізнялося від інших вторг нень варварів на територію Римської імперії? 4. Чому вчені вважають, що За хід на Римська імперія припинила своє існування саме в 476 р.? 5. Якими були основні наслідки Великого переселення народів? 6. Використовуючи текст підручника, дайте визначення термінів і понять: кара Божа, вандалізм, варварське королівство, Каталаунські поля, міграція. 7. Чому Теодоріха прозвали Вели ким? 8. обчисліть, скільки років тривала історія Давнього Риму й історія Рим ської імперії.

Рис. 7. Северин Боецій. Середньовічна мініатюра


22

§ 4. Франкська держава у V—IX ст.

ГерманськіплеменафранківнезначноюміроюбралиучастьуВе-ликому переселенні народів. Вони не вирушали в далекі походи,не залишали свою батьківщину. Однак саме вони створили мо-гутнє варварське королівство, що поклало початок політичнійісторії Середньовіччя. У IX ст. королівство перетворилося наімперію, і багато хто вирішив, ніби знову відродився великийРим. Однак чому правителем імперії став король франків? Чизаслужено його називають Великим? Відповіді на ці питанняпошукаємо на сторінках параграфа.

1 Королівство франків.Під час Великого переселення народів франки приєднали до

своїх споконвічних земель у нижній течії Рейну території Північно-Східної Галлії. Племена франків об’єднав 19-річний король Хлодвіг (486—511). Він був нащадком короля Меровея, тому династія, щоправила протягом V—VIII ст., отримала назву Меровінги. Історіярозпорядилася таким чином, що перший король династії виявивсянайбільш могутнім серед усіх Меровінгів. У 486 р. Хлодвіг роз-громивзалишкиримськоговійськайнамісціпровінціїГалліяство-рив своє королівство.

Хлодвіг мав усі необхідні якості середньовічного правителя.Він був розумним, хитрим, жорстоким і рішучим. Здобувши владу,він знищив усіх родичів, які могли б претендувати на королівськийтрон.Одноосібнувладукоролянатойчасніхтонеставивпідсумнів.

Хлодвіг докладав багато сил для зміцнення держави. Він на-казав скласти й записати збірник законів на основі звичаїв франків.Так, на початку VI ст. у франків з’явилися перші писані закони«Салічна правда». Річ у тому, що багатьох франків називали салія-ми,тобтоприморськимифранками.Ізцієючастиноюнароду іпов’я-зана назва збірника законів, що захищали королівську владу.

У V—VIII ст. у германських народів з’явилися «варварські правди» — збірники писаних законів.

«Салічна правда» захищала здоров’я, життя і гідність вільнихфранків. У законах зазначалися покарання за крадіжку, псуванняй захоплення майна. «Правда» регулювала родинні стосунки, пра-во спадкування майна й землі. Суворі покарання передбачалися запограбування й спалення церков і каплиць. У 497 р. Хлодвіг при-йняв християнство. Разом із королем християнство прийняли щеблизько тисячі франків. Своїм вчинком король здобув підтримку


23

церкви, щомалавеликийавторитетсередгал-лів, римлян і варварів.

Поступово навколо Хлодвіга зібрався«королівський двір» із особисто відданих йо-му людей,готовихвиконувативолюправите-ля. Наприклад, майордом завідував земель-ними володіннями короля, а маршал коман-дував кіннотою. Територія королівства поді-лялася на округи, якими управляли призна-чуванікоролемграфиабогерцоги.Угромадахзберегли своє значення старійшини, які ви-конували розпорядження короля й чинилисуд над франками від його імені.

ФРАНКСьКЕ КоРоліВСТВо ЗА ЧАСіВ ХлоДВіГА

ополченняГромадиСотні

Королівський двір

Дружина

Графи

Король, що передає владу в спадщину

Посилилося значення королівської дружини — основної ударноїсили завоювань. На час військових походів із вільних франків збира-лосяпішеополчення,щовоювалозасправедливучасткувійськовоїздо-бичі й захопленої землі. Король щороку проводив військові огляди —«березневі поля», на яких перевіряв готовність ополченців до походу.

Випадок із суассонською чашеюЯк розповідає франкський історик Григорій Турський, під час розподілу військової здобичі після битви при Суассоні король Хлодвіг просив віддати, крім його частки, дивовижної краси золоту чашу. Її використовували під час богослужінь, і єпископ просив повернути реліквію церкві. однак один із дружинників заперечив королю й розрубив чашу мечем, вимагаючи своєї частки здобичі. Хлодвіг підкорився звичаю, але затаїв образу. Наступного року під час військового огляду королю не сподобався вигляд зброї цього воїна, і він кинув його сокиру на землю. Коли воїн нахилився, щоб підняти зброю, Хлодвіг завдав йому смертельного удару мечем по голові й вигукнув: «Так само ти вчинив із чашею». Цим король затвердив свою владу, і відтоді його стали боятися.

У роки правління Хлодвіга у франків виникла держава із сильною королівською владою.

Рис. 1. «Знатні франки». Реконструкція


24

Рис. 3. Хрещення Хлодвіга. Різьблення по слоновій кістці. IX ст.

Спираючись на підтримку свого народу, підкорених римляні християнської церкви, Хлодвіг завоював сусідні народи. Управлятивеликоюдержавою,щостворюваласясилоюзброї,булодуженепросто.На захоплених землях король нав’язував християнство серед варварів.

Франкське королівство протягом чотирьох століть залишалося найбільшим у Європі.

2 Королівство «лінивих королів».Після смерті Хлодвіга Франкське королівство поділили його

сини. Потім почалася 40-літня міжусобна війна між онуками й пра-внуками Хлодвіга. Династія Меровінгів втрачала могутність.

У VII ст. посилилася влада майордомів, які з часів Хлодвігазавідували земельними володіннями франкських правителів. Посту-пововонивідсунуликороліввідбезпосередньогоуправліннякраїноюі стали передавати свою посаду в спадщину. В історії Меровінгівпочався період «лінивих королів».

МайордомКарл Мартелл (715—741)(Прізвисько«Мартелл»озна-чає «молот».) об’єднав усе королівство під своєю владою. Він завдававсильнихударівпосупротивникахусерединікраїнийзовнішніхворогах.У битві при Пуатьє у 732 р. Карл Мартелл зупинив просування арабівуЄвропуйрозгромивколисьнепереможнуарабськукінноту.Авторитетмайордома був набагато більшим за тінь колишньої влади Меровінгів.

Після небаченого злету могутності Франкського королівствав VI ст. «ліниві королі» династії Меровінгів загальмували розвитокдержави. Тільки зміна династії могла сприяти подальшому зміцнен-ню країни й суспільства.

Рис. 2. Суассонська чаша. Сучасний малюнок


25

3 Каролінги захоплюють владу.У середині VIII ст. майордом Піпін Ко-

роткийвирішивзахопитикоролівськийтрон.Здійсненню його намірів сприяв папа рим-ський, якому Піпін обіцяв усунути ворогівіз папства. У своєму посланні Піпіну папанаписав, що королем має називатися «той, у кого влада, а не той, у кого королівської влади не залишилося». Такого «благословен-ня» виявилося достатньо. У751 р. майордомскинув останнього короля Меровінгів і від-правивйоговмонастир.ПіпінКороткийпрой-шов спеціальний обряд коронування й ми-ропомазання, який засвідчив, що новий ко-роль нібито має божественний захист. Так виникла королівськадинастія Каролінгів, названа за іменем Карла Мартелла.

Справу батька й діда гідно продовжив король Карл Великий (768—814). Це був розумний, далекоглядний, рішучий і жорстокийправитель, який перетворив Франкське королівство на найсильнішудержаву Західної Європи.

Штрихи до портрета короляБіограф Карла Великого чернець Ейнгард писав: «Карл мав міцну статуру і був досить високим на зріст… Голова його була круглою, очі — виразними, ніс — досить великим. Благородна сивина прикрашала обличчя, завжди живе й веселе. Усе це сприяло його привабливості. і хоча шия його була занадто коротка й товста, а живіт випирав, пропорційність інших частин тіла приховувала ці недоліки. Хода Карла була впевненою, весь його вигляд — мужнім».

Зміна династії у Франкському королівстві сприяла зміцненню держави й новим завоюванням.

4 Карл Великий: шлях від короля до імператора.Історики стверджують, що за час правління Карла Великого

його військо здійснило 53 військові походи на північ, схід і південь.Не випадково в греків тоді виникла приказка: «Із франком дружи, але сусідом йому не будь!»

Понад 33 роки тривала боротьба Карла із племенами саксів-язичників. Опір саксів посилився після того, як Карл розпочав на-сильницьку християнізацію.

Карл Великий, спираючись на допомогу слов’янських племен,ліквідував Аварський каганат — державу агресивних і жорстоких ко-

Рис. 4. Карл Великий. Сучасний малюнок


26

чівників. Авари захопили територію сучасної Угорщини і звідти здій-снювали криваві грабіжницькі набіги в сусідні країни, змагаючисьу жорстокості зі своїми предками гунами. Франки розгромили військокочівників, перебили аварських вождів і захопили величезну здобич.

Карл здійснив кілька походів у завойовану арабами Іспанію.Вони завершилися незначними успіхами, і до своїх володінь Карлприєднав лише малу частину Іспанії.

До кінця правління Карла Великого його володіння простяга-лисявідрічкиЕльбинасходідоАтлантичногоокеануназаході;відпівострова Ютландія на півночі до Іспанії на півдні.

Карл Великий перетворив Франкське королівство на імперію — величезну державу, що виникла в результаті

завоювання й підкорення різних країн і народів.

Рис. 5. Завоювання Карла Великого

Території, завойовані Карлом Великим

Рис. 6. Франкський воїн (шахова фігура). Слонова кістка


27

Карлпродовжувавполітикусвогобатька,спрямовану на зміцнення союзу з римськимипапами. Він здійснив кілька походів у Італіюі підкорив Лангобардське королівство. Силоюзброїфранкивідновилинапапськомупрестолівигнаного римлянами папу Льва III.

Підчасріздвяного богослужіння 800 р.в соборі Святого Петра папа Лев III поклавнаголову німецького правителя корону рим-ського імператора. Вважалося, що тепер «ізбожою поміччю» у Європі відновлена Рим-ська імперія, очолювана німецьким королемКарлом Августом. Навіть візантійський ім-ператорпіслятривалихперемовинпогодивсяназивати Карла своїм «братом».

Головниммістомутвореноїдержавивва-жавсяРим,алеулюбленоюрезиденцієюКар-ла залишався Ахен.

імператорський титул зміцнив авторитет Карла й дозволив йому продовжувати завоювання на всій

території колишньої Західної Римської імперії.

5 «Каролінгське відродження».Карл був видатним політичним діячем свого часу. Правитель

франків високо цінував учених і запрошував на королівську службувідомих письменників, поетів, богословів і мудреців. Поступово з уче-них ченців і друзів імператора утворилася Академія. Так на честь на-вчального закладу, заснованого давньогрецьким філософом Платоном,було назване співтовариство вчених людей при дворі німецького коро-ля. Після кількох століть забуття члени Академії велику увагу при-діляли вивченню праць римських філософів,істориків, письменників. Тому період прав-лінняКаролінгівученіназивають«Каролінг-ським відродженням».

«Каролінгське відродження» — спроба відродити досягнення античної культури

й освіти. «Відродження» не виходило за межі королівського двору.

Карл Великий наказав повсюдно від-кривати школи при монастирях та єпископ-ствах. Проте його розпорядження далеко не

Рис. 7. Покладання імператорської корони на голову Карла Великого. Середньовічна мініатюра

Рис. 8. Автограф Карла Великого


28

завжди виконували, оскільки в країні було дуже мало людей, здат-нихнавчати інших.СамкорольКарлнавчавсяпротягомусьогожит-тя. Його вчителем був відомий англосаксонський чернець Алкуїн.

Учитель імператораАлкуїн (730—804) був представником знатного англосаксонського роду з англійського королівства Норт ум брія, де він закінчив єпископську школу й став свя ще ником. Він прийняв запрошення Карла і разом із кращими учнями прибув до королівського двору. Алкуїн був одним із найбільш освічених людей свого часу. офіційних посад при дворі короля він не займав, але був головним радником Карла, натхненником створення Академії, автором підручників із граматики, філософії та математики. У похилому віці пішов до монастиря в Турі (нині Франція), що славився своєю школою і переписувачами книг.

6 Розпад імперії Каролінгів.До складу великої імперії Карла Великого входили землі гер-

манців, галлів, слов’ян, римлян. Ці народи помітно відрізнялисяодин від одного, розмовляли різними мовами, мали свої звичаї і тра-диції,перебувалина різних рівнях розвитку. На підвладних земляхбулонедостатньоміст.Невистачалограмотнихівідданихчиновників,

якімоглибуправлятидержавою.Єдністькраїнизберігаласялишезавдякивеличез-ному авторитету Карла Великого.

НезадовгодосмертіКарлайомудо-повідали: «Твої посланці більше не під-коряються, накази твоїх графів не ви-конуються». Кордони імперії зазнавалипостійних набігів із боку норманів, ара-бів і слов’ян. Розпад імперії Карла Вели-кого був неминучим.

Син Карла Великого Людовік I Бла-гочестивий (814—840) намагався продов-жуватиполітикубатькайутримувативла-ду в імперії. Для цього йому довелося ви-колоти очі власному племіннику, що зчи-нив заколот в Італії. В останні роки прав-лінняЛюдовікаIукраїнінеприпинялисявійни між імператором і його синами, щобажали своєї «частки» земель і багатств.

У843 р.синиЛюдовікавмісті Вер-ден (нині Німеччина) уклали договір про

Рис. 9. Поділ Франкської імперії у 843 р.


29

поділ імперії. Як саме онуки Карла Великого по-ділили його імперію? Згідно з Верденським дого-вором Карлу Лисому віддали так зване Західно-франкське королівство, землі якого стали осно-воюдлясередньовічноїФранції.Людовік Німець-кий отримав Східнофранкське королівство —землі майбутньої Німеччини. Лотарю дісталося«середнє королівство», що дістало назву Лота-рингія.Доскладуцієїштучноствореної державиувійшли Італія і землі вздовж Рейну. Імператор-ськийтитулперетворивсянапорожнійзвук.Від-тепер кожна держава самостійно продовжуваласвій шлях в історії Середніх віків.

Після поділу імперії на окремі держави тривав розпад королівств на самостійні графства, герцогства й князівства. Настав час феодальної роздробленості.

Запитання й завдання1. Якими заходами король Хлодвіг зміцнював свою державу? 2. Як відбулася зміна династій у Франкському королівстві? 3. Поясніть зміст приказки «із франком дружи, але сусідом йому не будь». 4. Що таке «Каролінгське відродження»? 5. Назвіть причини розколу імперії Карла Великого. 6. Які держави утворилися після поділу імперії франків? 7.* Чи можна вважати, що союз франкських королів і католицької церкви був неминучим? 8.* Чим королівство відрізняється від імперії? 9.* Чи справедливо імператора Карла називають Великим?

З «Анналів» Лоршського монастиря (нині Німеччина)772 р. Король Карл перебував із військами в Саксонії та зруйнував їхню

святиню, що називалася ірмінсул.775 р. Король Карл перебував із військами в Саксонії, спустошив її, за

вдавши великих руйнувань, і завоював фортеці, і поставив там гарнізон.780 р. Король Карл вирушив із військами в Саксонію і дійшов до великої

річки Ельби, і всі сакси підкорилися йому, і взяв він різних заручників, і поділив він цю країну між єпископами, священиками й абатами для того, щоб вони хрестили тут і проповідували.

792 р. Але в попереднє літо сакси… повернулися до язичництва, якого перед цим зреклися…

799 р. Карл вступив у Саксонію, захопив безліч саксів із їхніми дружинами й дітьми, розселивши їх у різних областях своєї держави, а землю їхню поділив між своїми вірними, а саме між єпископами, священиками, графами…

? 1. із якою метою Карл Великий завойовував землі саксів? 2. Як Карл управляв завойованими землями саксів? 3. Які методи застосовував король для того, щоб зломити опір саксів?

Рис. 10. Учений чернець Алкуїн


30

§ 5. Візантія — спадкоємиця Римської імперії. Злети й падіння

Східну частину Римської імперії вчені називають Візантією,хоча самі її жителі називали себе ромеями, адже вони вважа-ли, що продовжують історію великого Риму. У Середні вікиВізантійська імперія пережила часи великих потрясінь і гріз-ноїмогутності. Їїтериторія катастрофічно скорочувалася йзно-ву збільшувалася. Як вчені пояснюють злет і падіння візантій-ської цивілізації?

1 Візантійська імперія у IV—VII ст.Візантійська імперія — величезна держава, що містила в собі

землі з високим рівнем економічного розвитку. Населення Візантіїперевищувало 35 млн осіб, це була найчисленніша держава у Європі.Країну прикрашали найбагатші йнайбільші міста світу —Констан-тинополь, Александрія, Антіохія, якіпереживаличасрозквіту.Бурх-ливорозвивалисясільськегосподарствойремесла,величезнідоходиприносила торгівля зі східними країнами.

На землях Візантії жили давні високорозвинені народи: греки,сирійці, вірмени, єгиптяни та ін. Під час Великого переселеннянародів тут оселилися й змішалися з місцевим населенням германці,слов’яни, авари. Ромеї користувалися двома мовами. Державні доку-менти й закони видавалися латиною. Проте більшість людей спілкува-лися грецькою, що зрештою стала головною державною мовою країни.

Візантійськудержавуочолюваввасилевс—імператор,якиймаввеличезну монархічну владу, неосяжні землі й багатства. Василевсвважався єдиним спадкоємцем римських імператорів, і ніхто інший,на думку візантійців, не мав права носити цей титул. Дорадчим орга-номпри імператорі бувсенат.Доскладусенату входилилюдизпо-чесних давньоримських родів, а також ті, що своїми заслугами здо-були довіру імператора. Вірою і правдою василевсу служили числен-ні чиновники. Найбільша в Європі регулярна армія і непереможнийфлот підкорялися імператорові й захищали кордони держави.

Проте у візантійських монархів була своя «ахіллесова п’ята» —законом не було закріплене право передавати владу у спадок. Томувізантійськихправителівчастоусуваливідвладизмовники.Зі109ім-ператорів,щозаймаликонстантинопольськийтрон,лише34померлисвоєю смертю. Інші загинули в результаті змов, війн тощо.

У VI ст. Візантійська імперія переживала час небаченої могутності та вважалася найсильнішою державою світу.


31

2 Константинополь — «майстерня розкоші».Столиця Візантійської імперії розташовувалася на західному

березі протоки Босфор, що відокремлює Європу від Азії. Місто пере-тинали прямі широкі вулиці, прикрашали імператорські палаци,громадські споруди, храми й багатоповерхові будинки, садиби бага-тіїв, фонтани й парки, колони та статуї. У центрі Константинополярозміщувався іподром—майдандлякіннихзмагань,щобулиулюб-леною розвагою городян.

Новий РимУ 330 р. імператор Константин Великий заснував нову столицю Римської імперії. За його наказом було повністю перебудоване давньогрецьке місто Візантій. Спочатку нову столицю називали Новий Рим або просто Місто. Згодом за візантійською столицею закріпилася назва на честь її засновника — Константинополь. На Русі столицю Візантії називали Царгород. Сьогодні це місто має назву Стамбул.

Вулиці Міста були вимощені кам’яними плитами. Постійно пра-цювавводогін.Увеличезнихпідземнихцистернахзберігавсястратегіч-нийзапасводи.У містідіялипожежнаслужба,поліція,існувалонічнеосвітлення. За кращих часів населення міста досягало 500 тис. осіб.

Константинополь був найбільшим містом, портом і фортецеюу Європі. З усіх боків його оточували високі кам’яні стіни з числен-ними вежами, що перетворювали місто на неприступну фортецю.

Константинополь називали «золотим мостом» між Європою та Азією. Жодне європейське місто не могло

зрівнятися з ним могутністю й багатством.

Рис. 2. Візантійські воїни. Реконструкція

? Які види війська показані на малюнку?

Рис. 1. Василевс. Сучасний малюнок


32

3 Юстиніан Великий.СвоєїнайвищоїмогутностіВізантійська імперіядосяглавроки

правління імператора Юстиніана I Великого (527—565). Цей над-звичайно працьовитий, наполегливий, жорстокий і підступний пра-витель намагався відновити колишню могутність Римської імперіїта підпорядкувати Середземне море Візантії.

Із селян в імператориМайбутній імператор Юстиніан народився в 483 р. в родині селянина Саватія у невеличкому селищі на території сучасної Сербії. Хлопчика назвали Петром. Рятуючись від злиднів, він пішов служити до візантійської армії слідом за своїм дядьком Юстином, який, виявивши мужність і хоробрість, став офіцером гвардії. Через деякий час гвардійці поставили Юстина на імператорський трон. Незабаром високий офіцерський чин і родове ім’я Флавій здобув і племінник василевса. Перед смертю дядько всиновив племінника, і в Петра з’явилося ще одне ім’я — Юстиніан. Так імператорський престол у Константинополі посів Флавій Петро Саватій Юстиніан, якого прозвали Великим.

Візантійська армія придушила запеклий опір варварських ко-ролівств у Італії, Іспанії та Північній Африці. Територія Візантіїзбільшилася вдвічі, але розширити володіння до розмірів імперії зачасів Константина не вдалося.

Рис. 3. Візантійська імперія в V—XI ст.


33

Витрати на завойовницькі війни лягли наплечі простих трудівників, які сплачували дер-жавівеликіподатки,служиливармії,працювалина численних будівництвах. У країні було багатонезадоволених політикою Юстиніана. У 532 р.уКонстантинополіспалахнулоповстання «Ніка»(«Перемагай»). Повсталі вимагали зниження по-датківіпокаранняурядовців-хабарників.Навісімднів столиця опинилася в руках повсталих. Імпе-ратор Юстиніан звернувся по допомогу до вар-варів-найманців. Під час придушення бунту занаказом імператора було знищено 30 тис. осіб.Константинополь потонув у крові.

ЗачасівправлінняЮстиніанаповсійкраїнірозгорнулося будівництво шляхів, мостів, фор-тець, храмів. Особливу увагу імператор приділяв столиці. Уся міцьімперії була кинута на будівництво храму Святої Софії на місці церк-ви, що згоріла під час повстання «Ніка». З усієї імперії на будівни-цтвопривозилимармур,золото,срібло,слоновукістку,ціннізалишкидавніх античних споруд. Будівництво очолювали архітектори ІсідорйАнфімій.Усвоємупідпорядкуваннівонимали100десятників,кож-ний з яких керував сотнею робітників. Увечері кожного робочогодня вони отримували платню за свою працю. Будівництво храму бу-ло завершено через п’ять років.

Храм Святої СофіїНайбільш незвичними у храмі Святої Софії є величезна зала (неф) і її центральний купол — велична 33метрова півкуля, залита світлом, що випромінюють 40 вікон, прорізаних біля її основи. Відвідувачі храму не розуміють, як прикріплений купол: здається, що він висить у повітрі. За висотою внутрішнього простору (56 м від підлоги до вершини купола) храм не мав собі рівних протягом 900 років. Стіни храму прикрашають численні фрески й мозаїка роботи кращих митців.

Храм Святої Софії є видатним досягненням візантійської архітектури й мистецтва.

Політика Юстиніана прославила Візантію і розорила її госпо-дарство. Після смерті імператора почалося закономірне ослабленняВізантії. Натиск ворогів був нестримним. Лангобарди підкорили Іта-лію, на сході наступали перси й араби. Слов’янські племена захопи-

Рис. 4. Юстиніан I Великий. Мозаїка


34

ливеликіземлінаБалканськомупівострові. Територія Візантійськоїдержави зменшилася в чотири рази.

У VII—IX ст. Візантія зазнала важких часів, що було пов’язано з навалами ворогів, а також внутрішніми проблемами й безладдями.

4 Іконоборство.У VIII ст. візантійські імператори Лев III і Константин V ви-

рішили зміцнити свою владу й могутність за рахунок багатої хрис-тиянської церкви. Вони поклали початок іконоборству. Імператорита підмовлені ними священики стверджували, що шанування ікон,святих мощів й інших церковних реліквій є ідолопоклонством, про-явом язичництва і його варто позбутися. Таким чином, численні мо-настирі, де зберігалися святі ікони, мощі та інші реліквії, ставалинепотрібними.Землійбагатствамонастирівповиннібулиперейтидодержави.

Країна розкололася на два табори: іконоборців та іконошану-вальників. У протистоянні брали участь усі верстви візантійськогосуспільства. Єдності не було навіть в імператорських родинах. Ідео-логічна боротьба й терор тривали протягом століття. Врешті-рештіконошанувальники взяли гору.

Іконоборство похитнуло впливхристиянської церкви всуспіль-стві. Візантійський імператор залишився визнаним главою право-славної церкви.

ідеї іконоборців відбивали точку зору багатьох людей, незадоволених надмірною розкішшю й багатствами

церкви, а також розбещеністю духівництва.

Рис. 5. Собор Святої Софії Рис. 6. Міські садиби простих візантійців. Реконструкція


35

5 Піднесення Візантійської імперії у IX—XII ст.Нового розквіту Візантійська імперія до-

сягла в період правління василевсів Македон-ської династії.

Візантія повністю контролювала Балкан-ський півострів до Дунаю, її володіння досягалиПалестини. Вона зуміла зупинити натиск дикихкочівників печенігів. Після хрещення князя Во-лодимира в 988 р. Київська Русь із жорстокоговорогайторговельногосуперникаперетвориласяна надійного союзника й партнера Візантійськоїімперії. Силу візантійської зброї відчули на собінімецькі імператори й арабські халіфи. Візантіязавоювала Болгарію.

Василій БолгаробійцяВасилій II (976—1025) був найуспішнішим імператором Македонської династії. Здобувши владу, він придушив заколоти й повстання. Василевс мав залізний характер, був справжнім воїном, невибагливим і суворим солдатом. У повсякденному житті він залишався скромною людиною, не носив прикрас, корони, розкішних пурпурних убрань. Скарбниця імператора була переповнена.

Василій II успішно воював із ворогами Візантії у Європі, Азії та Африці. Грізним супротивником була сусідня Болгарія. У 1014 р. Василій II завдав цареві Самуїлу жорстокої поразки. У полоні опинилися 15 тисяч болгарських воїнів. За наказом імператорахристиянина вони були осліплені. Кожному сотому воїнові залишили одне око, щоб він привів свою «сотню» на батьківщину. За цю нелюдську розправу Василій II дістав прізвисько «Болгаробійця». Болгарська держава на 170 років припинила своє існування.

НаприкінціXIIст.візантійськесуспільствоохопиввнутрішнійрозбрат, розгорнулася жорстока боротьба за владу, що призвело доослаблення держави. Константинополь лишався неприступним май-же 880 років. Він витримав сім облог, але в 1204 р. був захопленийірозграбований християнським воїнством хрестоносців. На 60 роківВізантія припинила своє існування, на її землях виникло кілька не-великих держав.

До XIII ст. Візантійська імперія зберігала статус провідної світової держави.

6 Культура Візантії.У Середні віки Візантія за рівнем освіти перевершувала країни

Західної Європи. Річ у тому, що Візантійська держава й суспільство

Рис. 7. Василій II Болгаробійця. Сучасний малюнок


36

потребували багато не просто грамотних, а високоосвічених людей.Будь-якавільналюдинамоглаздобутиосвітувприватній,державнійабомонастирськійшколі.Школяріопановувалитутосновичитання,письма,лічби,церковногоспіву.ВонививчалиБіблію,релігійнікни-ги й праці античних учених.

Освіта відкривала можливості для блискучої кар’єри. Інодібатьки продавали майно, щоб зібрати гроші на навчання дітей.Уже в IX ст. кращі учні монастирських або міських шкіл моглипродовжити освіту у вищій школі, яку було відкрито в імператор-ському палаці для обдарованої молоді. Саме тут згодом виник пер-ший у Європі університет.

Високий рівень освіти забезпечив накопичення наукових знаньі сталийрозвитокнеобхіднихсуспільствунаук:математики,фізики,хімії. Візантійські інженери створювали складні механізми, металь-ні й облогові машини. Ромеї оснащували фортеці й морські корабліспеціальними знаряддями, що метали «грецький вогонь», силу якоговідчули на собі ворожі армії.

Міжнародна торгівля й мореплавство потребували точних знаньіз географії та астрономії. Візантійські медики спиралися на до-сягнення античних лікарів. В імперії успішно розвивалася істо-рична наука. Праці візантійських істориків — це основа нашихзнань з історії Візантії та сусідніх країн, золотий фонд світовоїісторичної науки.

Світову популярність здобули візантійські майстри живопису.Окремі зразки їхніх праць збереглися до наших днів на стінах і зво-дах християнських храмів. Фрески покривали внутрішню поверхнюкуполайстінхрамів.ЖивописцізображувалиХристаійогоподвиги,Богоматір, небесне склепіння, діяння апостолів й інші біблійні сю-жети. Особливу увагу художники приділяли зображенню імперато-рів і членів їхніх родин. Високого рівня досягли майстри мозаїки.

Рис. 8. Заняття у вищій школі. Мініатюра

§ 6. Виникнення слов’янської писемності

37

Рис. 9. Візантійська мозаїка у Херсонесі Таврійському

Величезні мозаїчні картини прикрашали кращіхрами імперії. Повсюдно працювали майстерніз виробництва смальти — невеликих шматоч-ків непрозорого скла найрізноманітніших кольо-рів і відтінків, які використовувалися для ство-рення мозаїчних картин.

Вершиноювізантійськогомистецтвазаслуже-но вважається іконопис. Прекрасні та водночас су-ворі образи Христа й святих, написані на дере-в’яній іконі за особливими правилами, виховувалиуглядачаглибокіпочуттявірийспівпереживання.

Культура візантійської цивілізації залишила глибокий слід у розвитку людства.

Запитання й завдання1. У чому виявляються сила й слабкість імператорської влади у Візан тії? 2. Чому Кон стантинополь називали «майстернею розкоші»? 3. Використовуючи текст підручника, доведіть, що Константинополь був міцною фортецею. 4. охарактеризуйте Юстиніана Вели ко го як державного діяча і людину. 5. Чому собор Святої Софії у Константинополі називають «чудом світу»? 6. Які особисті якості мав візантійський імператор Василій II Болгаробійця? Чому його вважають найуспішнішим імператором Македонської династії? 7. Яких успіхів досягли ромеї в розвитку мистецтва? 8. Які види живопису поширилися у Візантії? 9. Як ви можете пояснити успіхи освіти й науки у Візантії? 10.* Чому Велике переселення народів не стало крахом для Східної Римської імперії?

§ 6. Практичне заняття. Виникнення слов’янської писемності

Слов’янські племена були активними учасниками Великого пе-реселеннянародів.ВонирозселилисянапросторахЦентральноїіСхідноїЄвропивідПрибалтикидоПелопоннесуйКриту.Вар-варські племена слов’ян-язичників виявилися сусідами висо-коцивілізованих народів колишньої Римської імперії. Напри-кінці Раннього Середньовіччя виникли сильні слов’янські дер-жави,населення якихсповідувало християнство. Якслов’янамвдалося стати частиною європейської цивілізації?

1 Східне християнство.Мипам’ятаємо,щосамеусхіднійчастиніРимської імперіїви-

никло, зміцніло й поширилося світом християнство. Тому Візантіюзавжди вважали осередком християнської релігії.


38

Східна християнська церква мала своїособливості, що відрізняли її від західно-го — католицького — варіанта християн-ства. Наприклад, головним священиком за-хідноїцерквивважавсяримськийєпископ —папа. У східному християнстві виділилисястарші священики — митрополити. Середнихособливийавторитетмаличотирипатрі-архи — александрійський, антіохійський,єрусалимськийтаконстантинопольський,яко-го до сьогодні називають Всесвітнім, визна-ючи його верховенство в питаннях віри.

УВізантійській імперіїзавждидотримувалисяпринципу:«Вів-тар — основа трону». Тому імператори й патріархи прагнули гар-монійних відносин міжсобою. Прицьому патріархи визнавали голо-вну роль василевса й виступали союзниками державної влади.

Віровчення східної християнської церкви об’єднало країни й народи Візантії навколо імператорського трону.

Протягом усього Середньовіччя візантійці відрізнялися високимрівнем культури й освіти. Велику роль у поширенні віри й знань віді-гралихристиянськімонастирі.Зазвичайтутрозміщувалисяшколадляхлопчиків, бібліотека й скрипторій — майстерня з переписуваннякниг, адже всі вони були рукописними. У майстернях при монастиряхвиготовляли пергамент, а пізніше — папір, працювали переписувачій палітурники. Читання книг було обов’язковим заняттям ченців.

Із правил Студійського монастиря в КонстантинополіЯкщо хтонебудь візьме в бібліотеці книгу й буде поводитися з нею недбало або якщо поцупить чужу без дозволу власника — не видавати йому в цей день книг взагалі. Якщо бібліотекар не проявляє належної старанності, розтріпує книги, ставить їх не на відведені місця або дозволяє їм вкриватися пилом, нехай обідає всухом’ятку. Якщо переписувач зопалу зламає писало, нехай відіб’є 30 поклонів. Якщо каліграф погано готує пергамент і палітурні верстати, то нехай відіб’є 150 поклонів.

Чомужумонастиріприділялитакуувагудбайливомуставлен-ню до книг? Ми знаємо, що в книгах зібрані знання, накопиченілюдством. Наприклад, у Біблії та Євангелії викладена суть христи-янства,усіголовніпитаннявіровчення.Поширенняйзміцненнявіринеможливі без знання священних книг.

Рис. 1. Скрипторій. Мініатюра

§ 6. Виникнення слов’янської писемності

39

2 Брати Кирило і Мефодій.На початку IX ст. в родині відомого

воєначальника в грецькому місті Фессалоні-ки (у Давній Русі його називали Солунь) на-родилисябратиКостянтин іМихайло.Усло-в’янському світі вони відомі під чернечимиіменамиКирило (827—869)йМефодій (820—885). Їм ставлять пам’ятники, їхніми іме-нами називають ордени та храми й монас-тирі. Чому ж слов’яни так шанують греків-візантійців?

Здавалося б, долі братів мали скласти-сяпо-різному.СтаршийМефодійпішовбать-ковими слідами й швидко зробив кар’єру надержавнійслужбі.Досягнувшиуспіхівусвіт-ськомужитті,Мефодійприйнявпостригіставченцем одного з монастирів.

Молодший Кирило з дитинства вияв-ляв здібності до наук і мов. У Константи-нополі він навчався в кращій школі в імпе-раторському палаці. Його вчителями буливідомий вчений Лев Математик і майбут-ній патріарх Фотій. За досягнення в наукахКирила прозвали Філософом. Незабаром вінстав священиком і виконав кілька важли-вих місій щодо поширення християнства се-ред іновірців — арабів і хозар. Проте голо-вну місію свого життя братам судилося ви-конати в далекій слов’янській країні.

3 Кирило й Мефодій — першовчителі слов’ян.УIXст.уЦентральнійЄвропінатериторіїсучаснихЧехії,Сло-

ваччини та Польщі виникла слов’янська держава Велика Моравія.Римські папи й константинопольські патріархи прагнули навернутижителів цієї країни у християнство. У 863 р. з доручення візантій-ського імператора в Моравію вирушили брати Кирило й Мефодій.Вони розуміли, що зміцнити християнство серед слов’ян без книг не-можливо. «Навчати без абетки й книг — це однаково, що писати бесіду на воді», — так стверджував Кирило. Спеціально для слов’ян,мову яких брати знали з дитинства, вони створили абетку. Першуслов’янську абетку називають глаголицею.

Рис. 2. Настоятель монастиря Феодор Студит. Мозаїка

Рис. 3. Брати Кирило й Мефодій. ікона XIX ст.


40

Літери для абетки брати запозичили з давньогрецького й дав-ньоєврейського алфавітів або створили заново. За допомогою глаго-лиці брати переклали слов’янською мовою Біблію, Євангеліє, Псал-тирй іншібогослужбовікниги.Такимчином,Моравіядоситьшвид-ко стала християнською країною.

Після смерті Кирила справу освіти слов’ян продовжив Мефо-дій, якому допомагали талановиті учні. Вони створили кирилицю —слов’янську абетку, щонабула поширення серед південних ісхіднихслов’ян. На північ від Візантії у IX ст. розташовувалося Перше Бол-гарське царство. У 864 р. болгарський правитель Борис і його народприйняли християнство від візантійців. Кирилиця затвердилася се-ред болгар, а потім поширилася серед народів України-Русі.

4 Слов’янська абетка.Кирилиця містить у собі знаки письма, що здавна використо-

вувалися в алфавітах європейських країн. Порівняємо відомі намалфавіти (рис. 6—9).

Виконайте в зошитах такі завдання. 1) Випишіть букви кирилиці, які сьогодні не використовуються. 2) Випишітьбуквиукраїнськогоалфавіту,якізустрічаютьсявтрьох

інших алфавітах. 3) Полічіть, скільки букв збігаються вукраїнському алфавіті, ки-

рилиці й давньогрецькому алфавіті. 4) Якимибуквамисучаснийукраїнськийалфавітвідрізняєтьсявід

кирилиці? 5) Зробітьвисновокщодоспорідненнясучасних ідавніхалфавітів

народів Європи.

Рис. 4. Кирило й Мефодій перекладають богослужбові книги слов’янською мовою. Мініатюра X ст.

Рис. 5. Хрещення болгар. Мініатюра

§ 7. Виникнення ісламу. Арабський халіфат і його розпад

41

Візантія значною мірою вплинула на формування культури пів-денних і східних слов’ян. Слов’яни прийняли християнство візантій-ського зразка. Слов’янська писемність на основі кирилиці є природ-нимпродовженнямдосягненьсередньовічноїєвропейськоїцивілізації.

Сьогодні кирилицю використовують понад 200 мільйонів жителів європейських країн.

ЗавданняВдома напишіть твір за темою «Кирило і Мефодій — першовчителі слов’ян».


Сьогодні на земній кулі близько 1,5 млрд людей сповідуютьіслам.ЗародиласяцярелігіянаАравійськомупівострові.Чомужсаме тут виникло нове віровчення? Нова держава, створена про-роком Мухаммедом, дістала назву Арабський халіфат. Із ним немогли змагатися наймогутніші держави Європи й Азії. Культурахаліфату перевершувала досягнення західноєвропейської христи-янської цивілізації. Як саме вдалося досягти таких успіхів?

1 Аравія і араби.Аравійський півострів, що омивається водами Індійського оке-

ану, розташований на крайньому південному заході Євразії. Це най-більший півострів земної кулі.

Центральну частину півострова займають кам’янисті пустелі.Температура повітря тут часто перевищує 50 градусів, що завжди ро-

Рис. 6. Давньогрецький алфавіт Рис. 7. латинський алфавіт

Рис. 8. Кирилиця Рис. 9. Український алфавіт

Аа Бб Вв Гг Дд Ее gg Жж ½¾ Zz Èè ²³ ²¿ Ћћ Êê Ëë Ìì Íí Îî Ïï Ðð Ññ Òò Óó Uu Ôô Õõ W^ Öö Yó Øø m Úú Ûû Ћћ h Þþ " ~ Ww < @ ±> \ Kk Jj Ff Vv

Αα Ββ Γγ Δδ Εε Ζζ Ηη Θθ Ιι Κκ Λλ Μμ Νν Ξξ Οο Ππ Ρρ Σσ Ττ Υυ Φφ Χχ Ψψ Ωω

Aa Bb Cc Dd Ee Ff Gg Hh Ii Jj Kk Ll Mm Nn Oo Pp Qq Rr Ss Tt Uu Vv Ww Xx Yy Zz

Аа Бб Вв Гг Ґґ Дд Ее Єє Жж Зз Ии Іі Її Йй Кк Лл Мм Нн Оо Пп Рр Сс Тт Уу Фф Хх Цц Чч Шш Щщ Ьь Юю Яя


42

било ці землі практично непридатними для життя. Тільки племенабедуїнів, переганяючи стада від одного джерела води до іншого, за-ймалися тут кочовим скотарством. Вони вирощували дрібну рогатухудобу й верблюдів.

Життя в пустеліЖиття в пустелі можливе за наявності води й верблюдів. Ці тварини чудово пристосовані до суворих умов природи. одногорбий верблюд здатний долати відстань до 120 км на день, перевозити вантаж до 250 кг і п’ять діб обходитися без води. Верблюди забезпечували бедуїнів молоком, м’ясом, шкірами, вовною. Бедуїни полювали на диких тварин, вживали в їжу змій, ящірок і комах. Не випадково перси презирливо називали їх «пожирателями сарани».

Жителів Аравії ще з біблійних часів називали арабами. Пере-важна більшість арабів жила на півночі або в прибережних країнахпівострова. Тут кліматичні умови були значно м’якшими, тому ара-би здавна вирощували пшеницю, рис, просо, цукрову тростину, льон,виноград, фрукти й фініки. Багато жителів займалися рибальствомі видобутком перлів.

Важливе місце в житті Аравії займала міжнародна торгівля,що забезпечувала роботою багатьох жителів. Караванними дорогамий морським шляхом у країни Середземномор’я та Єгипет протягомбагатьох століть купці доставляли різноманітні товари з Персії, Ін-дії, Китаю, Африки. Араби були відмінними мореплавцями. Не ви-падковоуСереднівікизахіднучастинуІндійськогоокеануназивалиАравійським морем.

Більшість арабських племен були язичниками. Вони поклоняли-ся силам природи, зіркам, священним каменям. Кожне плем’я і рід

Рис. 2. Святилище Кааба. Середньовічна гравюра

Рис. 1. Краєвид Аравійського півострова


43

шанували своїх божків, ідолів яких установлювали в племінних свя-тилищах.

ДоVIIст.арабистоялинібиостороньвеликихцивілізацій:антич-ної, візантійської, перської. На Аравійському півострові не існувалоєдиної арабської держави. Тут не припинялися кровопролитні війниміж племенами й князівствами, хліборобами й кочівниками, язични-ками й представниками інших релігій.

Наприкінці VI ст. Аравія перебувала в стані глибокої кризи. Відсутність єдиної держави, економічний застій, релігійні суперечності загрожували повним занепадом.

2 Мухаммед і його проповідь. Об’єднання арабських племен.Важливу роль у житті Аравії відіграло місто Мекка на захід-

номуузбережжіпівострова.Мекканціжилидоходамивідміжнарод-ноїторгівлі.УмістірозташовувалосявеликеязичницькесвятилищеКааба, де були встановлені 360 ідолів. Головний предмет поклонін-ня являв собою «Чорний камінь», що прилетів із небес (метеорит).Жерці Кааби були справжніми господарями Мекки й отримуваливеликі доходи від прочан. В Аравії не існувало більш вдалого місцядля зародження нової релігії.

Цю важливу історичну місію виконав Мухаммед, син Абдаллаха (570—632).Вінраноставсиротоюівиховувавсявродинісвогодядька.Коли Мухаммед подорослішав, то став караванником і часто подоро-жував країною. Одружившись із заможною вдовою, Мухаммед бага-то часу приділяв релігійним роздумам. Щовесни він усамітнювавсяв печері й вів аскетичний спосіб життя, виснажуючи себе молитвами.

У 610 р. Мухаммедові настало прозріння. Уві сні перед нимз’явився архангел Джебраїл (Гавриїл). Він переконав МухаммедастатипророкомізавершитисправупророківАвраама,Мойсеяі Хрис-та. Увірувавши у своє призначення, Мухаммед у проповідях зве-личував віру в єдиного бога Аллаха, заперечував ідолопоклонство,проголошував кінець світу, яскраво описував Страшний суд, пеклой рай. Нове віровчення дістало назву іслам, тобто «переказ, при-свята себе Богу». Послідовників ісламу називають мусульманами, тобто «людьми, що віддали себе Богу».

Мухаммед — засновник нової світової релігії — ісламу.

Першими мусульманами стали родичі й друзі пророка. Попу-лярність Мухаммеда швидко зростала та почала викликати занепо-коєння жерців Кааби, адже багато арабів відмовлялися від язични-цтва. Суперечки й сутички між мусульманами і язичниками заго-стрювалися. Мухаммеду загрожувала фізична розправа. У 622 р.


44

Мухаммед утік із Мекки в сусідній оазис, який пізніше назвутьМедина («місто пророка»).

Переселення Мухаммеда з Мекки в Медину вважають точкою відліку мусульманського літочислення.

ЖителіМединийнавколишніхплеменпідтрималипророка.ТутМухаммед поглиблював і розвивав своє віровчення. Одкровення про-рока записували. Вони стали основою Корану — священної книгимусульман. Пророк навчав, що мусульмани зобов’язані молитися Ал-лахові п’ять разів на день, поститися, подавати милостиню, здійсню-вати паломництво в Мекку.

Про МухаммедаСам Мухаммед завжди жив просто й скромно, навіть коли став наймогутнішим правителем Аравії. Він не любив розкоші, і в його будинку часто не було їжі. Пророк завжди мав один комплект одягу, і коли сподвижники пропонували йому надягти багате церемоніальне вбрання, він відмовлявся, надаючи перевагу одягу з грубої тканини, який носив простий люд. Коли йому приносили подарунки або здобич, він роздавав їх нужденним і подібно до Христа говорив мусульманам, що бідні увійдуть у Царство Небесне раніше, ніж багатії.

У 630 р. Мекка перейшла під контроль Мухаммеда. Кааба булаоголошенаголовноюсвятинеюісламу,а їїжерцісталимусульманами.

Медина залишилася столицею держави Мухаммеда. Сюди при-бувалипосланцірізнихплемен інародів,щопідкорилисявладіпро-рока й відмовилися від багатобожжя.

630 р. учені вважають роком створення єдиної Арабської держави.

Рис. 3. Мухаммед та архангел Джебраїл. Книжкова мініатюра XIV ст.

Рис. 4. Арабські воїни. Сучасний малюнок (реконструкція)

? опишіть озброєння арабських воїнів.


45

3 Завоювання арабів. Праведні халіфи.У 632 р. Мухаммед сильно занедужав і помер. Багато людей

відмовлялисявцевірити,оскількивонивважалийогобезсмертним.Мусульмани обрали нового керівника релігійної общини й назвалийого халіфом, що означає «заступник пророка»; «той, хто йде сліда-мипророка».Так почався період праведних (обраних) халіфів (632—661). Столицею нової держави стало сирійське місто Дамаск.

Продовжуючисправупророка,халіфиочолили«джихад меча»—священну війну з невірними за поширення й зміцнення ісламу.УVII—VIIIст.арабирозгромилиВізантіютаІран,переможниммар-шем пройшли Північною Африкою до Атлантичного океану, увірва-лися на простори Європи й підкорили Піренейський півострів.

Перші халіфи провели реформи в державному й релігійномужитті арабського суспільства. Вони зуміли створити високоорганізо-ване військо, боєздатність якого підтримувалася справедливим роз-поділом захопленої здобичі й трофеїв. Мусульманин свято вірив, щосмерть під час бою забезпечить йому вічне блаженство в раю.

Рис. 5. Завоювання арабів


46

У результаті завоювань араби підкорили й пограбували най-багатші країни. «Годувальником» Аравії став Єгипет. Араби віднови-ли давній канал між Нілом і Червоним морем, щоб вивозити корабля-ми єгипетський хліб й інші продукти.

Успішні завоювання арабів сприяли виникненню великої імпе-рії, що увійшла в історію під назвою Арабський халіфат. Це дер-жава,дедіялирелігійніправила.Халіфнетількимаввладумонарха,але й був духовним наставником усіх мусульман.

Араби стали господарями найбагатших країн Північної Африки, Передньої і Середньої Азії, населення яких прийняло іслам.

4 Розквіт Арабського халіфату.Зміцненню Арабської держави сприяло поширення ісламу.

За 70—100 років араби затвердили на завойованих землях новурелігію. Іслам виявився віровченням простим і зрозумілим длялюдей. Бути мусульманином було вигідно, оскільки вони сплачу-вали державі тільки десяту частину з доходів, а іновірці неслитягар важких податків.

Завойовникинаполегливопідвищувалиавторитетарабськоїмо-ви — мови Корану, яку повинні були знати всі мусульмани. Такимчином арабська мова стала державною мовою для всіх підкоренихнародів.

До складу халіфату входили країни із працьовитим населен-ням, високорозвиненим сільським господарством, найбагатшимидавніми містами, які славилися своїми ремеслами й торгівлею.У центрі безкрайніх володінь імперії халіф ал-Мансур заснувавнову столицю Багдад, яку тоді називали Мадинат ас-Салам («міс-то благоденства»). Своїми розмірами Багдад значно перевершувавРим і Константинополь разом узяті. Місто захищали високі стіний канали, заповнені водою річки Тигр. Оборонна стіна Багдадабула складена з величезних глиняних цеглин. За третім кільцемфортечних стін і брам розміщувалися палац халіфа, велика мечетьй урядові будинки.

З «Історії Багдада» аль-Багдаді (XI ст.)За часів халіфа арРашида жодне місто світу не могло змагатися з Багдадом у красі й пишності, кількості вчених і видатних людей, розмежуванні еліти й простолюдинів… у безлічі дворів, будинків, шляхів, вулиць, крамниць, базарів, провулків, алей, мечетей, лазень, каравансараїв; у чудовому повітрі, солодкій воді, прохолодній тіні… у силісиленній городян, кількості споруд і людей.


47

У столицю халіфату щорічно доставляли понад 400 млн дирхе-мів (срібних монет). У своїй особистій скарбниці халіфи нагромадилибезліч золотих і срібних монет, величезні запаси зброї, коштовнихметалів, каміння, убрань і начиння.

У VIII—IX ст. Арабський халіфат перетворився на світову державу, що не мала гідних суперників.

5 Культура країн халіфату.Учені стверджують, що в Арабському халіфаті культура на-

була нечуваного розквіту. Як же жителям пустельної Аравії вда-лося досягти значних успіхів у науках і мистецтві? Річ у тому, щоараби виявилися не тільки жорстокими завойовниками, але й ста-ранними учнями. Вони засвоювали й застосовували культурні до-сягнення підкорених ними давніх народів: сирійців, греків, єгип-тян, персів, вірменів, євреїв та ін.

Арабські хлопчики навчалися у приватній школі. Тут опано-вували грамоту й лічбу, вивчали Коран, закони шаріату (системарелігійних правил), а також математику, медицину, астрономію,літературу. У школах при мечетях вивчали богословські науки.Повсюди створювали релігійні навчальні заклади — медресе. Ученалюдина вважалася зразком для всіх мусульман.

УVII—IXст.варабо-мусульманськихкраїнахрозвивалисяма-тематика й астрономія. Учений аль-Хорезмі (IX ст.) познайомив ара-бів з індійськими цифрами, які ми називаємо арабськими. У ЄвропіХорезмі називали Алгорисмусом. У своєму науковому трактаті вінувів поняття «аль-джабр» (алгебра).

Рис. 7. На вулицях Багдада. Сучасний малюнок

Рис. 6. Мечеть у Єрусалимі (VII ст.)


48

Будинок мудростіУ IX ст. у Багдаді звели знаменитий Будинок мудрості, у якому працювали знавці давніх мов. Вони перекладали арабською мовою наукові й філософські трактати грецьких і римських мудреців. особлива увага приділялася перекладу творів із математики, астрономії, географії. Здійснювалася робота з індійськими медичними трактатами й перськими історичними творами. Кращі перекладачі одержували винагороду золотом. У 1258 р. монголи зруйнували Будинок мудрості, а книги безцінної бібліотеки скинули в Тигр.

Великих успіхів досягла арабо-мусульманська наука в галузімедицини. Видатним вченим був Ібн Сіна (980—1037), якого в Єв-ропі називали Авіценною. Його «Канон лікарської науки» на вікистав настільною книгою лікарів усього світу.

Авіценнаібн Сіна народився в Бухарі й був персом за національністю. із дитинства проявилися його здібності до наук. Уже в десять років він знав Коран напам’ять. У своїх працях учений торкався проблем медицини, філософії, етики, математики, хімії, ботаніки та ін. ібн Сіна з’ясував, що туберкульоз — це інфекційне захворювання, і виявив шляхи його поширення. Він описав понад 760 назв ліків. ібн Сіна був лікарем могутніх правителів ісламських держав, але завжди залишався незалежною людиною і мислителем. Перед смертю він заповів відпустити на волю своїх рабів, а майно роздати бідним.

Рис. 8. Учені в бібліотеці. Книги складені на спеціальних полицях

Рис. 10. Сторінка рукопису альХорезмі

Рис. 9. Мінарет у Саккарі


49

У світовій художній культурі особливе місце відведене досягнен-нямісламськихзодчих,яківикористаликращізразкивізантійськоїтаперської архітектури, але при цьому створили свій неповторний стильархітектурної майстерності. Найбільш яскраво архітектура країн ісла-му проявлялася в релігійних спорудах (мечеті, мавзолеї, медресе).

Мечеть — це місце для спільної молитви мусульман. У не-великих вуличних мечетях віруючі п’ять разів на день молилисяАллахові. Кращі архітектори будували мечеті для молитви в п’ят-ницю — священний для мусульман день. П’ятнична мечеть завждипідноситься над іншими будівлями і є окрасою міста, свідченнямйого багатства.

Про мечетіКупол зводився над головною молитовною залою. Величезна маса купола рівномірно розподілялася по бічних напівкуполах. Внутрішню поверхню купола вкривали фрески або мозаїки. Зазвичай використовували геометричний або рослинний орнамент.

Мінарет — висока вежа, з якої правовірних закликали до молитви. Мінарети п’ятничних мечетей прикрашали орнаментом або висловами з Корану. Внутрішній двір мечеті зазвичай оточувала крита галерея — зручне місце для підготовки до молитви, відпочинку й задушевної бесіди.

Досягнення культури країн халіфату свідчать про високий рівень арабомусульманської цивілізації.

6 Розпад Арабського халіфату.У першій половині Х ст. арабська держава розпалася, і від

колишньої могутності імперії не залишилося й сліду. У той пері-од успішно управляти безкрайньою державою протягом тривалогочасу було неможливо. На сході й заході зміцнилася влада наміс-ників, які не бажали ділитися владою і багатствами з багдадськимхаліфом.

Палац халіфа роздирали суперечки. Наближені боролися міжсобою за вплив на халіфа. Релігійні суперечності переростали в кро-вопролитні сутички. Повстання бідноти охопили величезні території.Підкорені народи боролися за свою незалежність.

До середини X ст. більшість провінцій вийшли зі складу халі-фату й зажили самостійним життям. Халіфи зберегли владу на не-значній території навколо Багдада. Під час монгольських завоюваньXIII ст. залишки халіфату були остаточно розгромлені.

Арабський халіфат зробив великий внесок у розвиток світової цивілізації.


50

Запитання й завдання1. Як місце розташування й кліматичні умови Аравійського півострова вплинули на заняття його жителів? 2. Чому Мекка стала вдалим місцем для поширення нового віровчення? 3. Завдяки яким особистим якостям Мухаммед став справжнім проповідником ісламу? 4. Виконання яких обов’язків Мухаммед вимагав від мусульман? 5. Використовуючи текст підручника, поясніть значення термінів і понять: бедуїн, Кааба, іслам, мусульманин, Коран, халіф. 6. Назвіть основні причини успішних завоювань арабів в Азії, Африці та Європі. 7. Чому Багдад у IX—XII ст. називали «містом благоденства»? 8. Як арабам у найкоротший історичний період вдалося досягти значних успіхів у культурі? 9. Назвіть основні причини, які призвели до розпаду й загибелі Арабського халіфату. 10*. Чим мечеть відрізняється від християнської церкви? 11*. Якими досягненнями арабської освіти й науки ми користуємося й сьогодні?

§ 8. Практичне заняття. Вплив перших середньовічних імперій на європейську історію

1 Великі цивілізації Раннього Середньовіччя.Після загибелі Західної Римської імперії на її неосяжних зем-

лях виникло кілька нових держав, створених германцями — учас-никами Великого переселення народів і нащадками римлян. Томуперші держави середньовічного часу називають варварськими коро-лівствами.Цебувпершийдосвідгерманцівуполітичнійорганізаціїсвогожиття.УIXст.намісціослаблихварварськихкоролівствсилоюзброї була створена перша середньовічна імперія — держава Карла Великого. Ця імперія проіснувала недовго, проте вона залишилаяскравий відбиток в історії Європи. Розпад імперії Каролінгів ставпочатком історії Німеччини, Франції, Італії.

Зруйнувати східну частину Римської імперії у ході Великогопереселення народів варварам не вдалося. Володіння Візантійської імперії розкинулися на трьох частинах світу: у Європі, Азії та Аф-риці. Здавалося, що багатства з усієї земної кулі стікалися в Кон-стантинополь. У своєму культурному розвитку візантійська христи-янська цивілізація помітно перевершувала країни Західної Європи.Потужний вплив культури Візантії відчули народи Східної Європи,Малої Азії і Закавказзя. Проте Візантія мала й багато ворогів на

§ 8. Вплив перших середньовічних імперій на європейську історію

51

сході,заходітапівночі.Візантійська імперіяпройшла важку й славну тисячолітню істо-рію від 476 до 1453 р., коли її залишки за-гинули під ударами турків-османів.

УVIIст.наАравійськомупівостровіза-родився іслам — релігія, що об’єднала роз-різнені арабські племена в єдину державу.Зусиллями пророка Мухаммеда і його спо-движників на величезному пустельному пів-острові утворилася могутня держава —Араб-ський халіфат (VII—XIII ст.). Завоюванняарабівзначноюміроюзмінилиполітичнукар-ту Європи, Азії та Африки. Загинула Іран-ська держава, володіння Візантійської імперіїзменшилися в чотири рази. Араби знищилидержаву вестготів і підкорили своїй владіПіренейський півострів, загрожували воло-дінням держави Каролінгів. Мужність візан-тійських воїнів, що розгромили арабів білястін Константинополя в 718 р., і нищівнийудар кінноти Карла Мартелла в битві приПуатьє у 732 р. зупинили арабо-мусульман-ську агресію в Європі.

У ході завоювань поступово склаласявелика арабо-мусульманська цивілізація. Тутпроцвітали великі міста. Мусульмани відро-дили ефективну систему зрошення і почализбирати нечувані врожаї. Їхні ремісники сла-вилися своїми виробами з металів, тканин,хутра, коштовних каменів. Культура країнхаліфату вплинула на сусідні країни й немала собі рівних в освіті, науках, літературі,мистецтві й архітектурі.

Таким чином, в епоху Раннього Серед-ньовіччя виникли три величні імперії та несхожі одна на одну цивілізації: ранньосеред-ньовічна християнська цивілізація країн За-хідної Європи,східнохристиянська візантій-ська цивілізація та арабо-мусульманська ци-вілізація. Кожна з них залишила свій від-биток в історії Європи й усього людства.

Рис. 1. Монета Карла Великого

Рис. 3. Середньовічна брама Ахена

Рис. 2. Сторінка книги Авіценни


52

2 Підбиваємо підсумки.Уявімо собі, що недбалий «архітектор» переплутав позначені

номерами «будівельні деталі».Використовуючи тексти §4—7, заповніть таблицю, поставивши

номери «деталей» у відповідний стовпчик «будинку середньовічноїісторії».

1) Високий рівень організації міського життя. 2) Будівництво храму Святої Софії. 3) Поширення християнства в сусідні країни. 4) Створення імперії, що розміщувалася на трьох частинах світу. 5) Створення вищої школи при імператорському дворі. 6) Найвищі досягнення в області живопису (іконопис, фрески,

мозаїка). 7) Союз імператорської влади й папи римського. 8) Союз імператорської влади й патріарха. 9) РозгромАварськогокаганату—агресивноїдержавикочівників. 10) Створення імперії, що об’єднала варварські народи Європи. 11) «Каролінгське відродження», що поклало початок розвитку

освіти й наукових знань у середньовічній Європі. 12) Створення глаголиці та кирилиці. 13) Зародження ісламу й написання Корану. 14) Будинок мудрості. Переклад праць античних вчених. 15) Визначніуспіхивобластіматематики(алгебра)імедицини(ство-

рення ліків). 16) Розвиток міжнародної торгівлі між країнами Європи й Азії.

План характеристики

Західноєвропейська християн

ська цивілізація

Візантійська східнохристиянська цивілізація

Арабомусульманська

цивілізація

Досягнення в політиці

Успіхи в розвитку держави

Розвиток культури, науки, освіти

Таким чином, у Ранньому Середньовіччі були створені необхідні умови для подальшого розвитку середньовічного суспільства, держави й цивілізації.

Documents

С. В. Д’ячков ВсесвІтнЯ 7ІсторІЯinteractive.ranok.com.ua › upload › file › Vsesvitnja_istorija...Підручник «Всесвітня історія