Іван Коваленко - libruk.com.ua › wp-content › themes › l › data › ... · Перед тобою сто доріг, Не знаєш ти, яку обрати

Іван Коваленко

Порив до небес

.

Київ -«Стікс» - 2012

- 3 -

«Поет і правда – речі нероздільні, як нероздільні правда і краса!»

(Іван Коваленко).

Іван Коваленко – видатна постать в укра-їнській історії та культурі: учитель, поет-ди-сидент, шістдесятник, політв’язень радянських часів.

Коваленкові були притаманні надзвичайна внутрішня незалежність, загострене відчуття справедливості, безкомпромісність, порядність, нехтування матеріальним на користь духовно-го, постійне тяжіння до правди. Дуже відвер-тий, прямолінійний, він завжди, не криючись, висловлював свої почуття та переконання. Ці риси характеру та високий дієвий патріотизм сформували незламного борця, готового жерт-вувати собою заради Батьківщини.

У 1972 році І.Коваленка було заарештовано під час репресій, яким було піддано українську творчу інтелігенцію. Реабілітовано – у 1991 році.

Усе своє життя Іван Коваленко присвятив пе-дагогічній діяльності, розглядав її як вищу місію. Учителем Іван Юхимович залишався і у житті, і у своїх віршах. Поезії Коваленка завжди звер-нені до читача, до його душі. Вони надзвичайно проникливі, справляють особливе чарівне вра-ження, припадають до душі, запам’ятовуються. Поет називає таке духовне єднання автора і чи-тача «нерозривним зв’язком».

Існує думка, що магія віршів Івана Ковален-

УДК 821.161.2*ББК 84(4УКР)

Збірка містить вибрані поезії українського поета-дисидента, шістдесятника, педаго-га Івана Юхимовича Коваленка (1918 – 2001). У цьому виданні вперше зроблено спробу відобразити широкий тематичний спектр творчої палітри поета: вірші без урахуван-ня хронології об’єднані у невеличкі тематичні блоки, кожен з яких означений окремим по-етичним рядком (докладніше – див. у змісті)

ISBN 978-966-2401-07-3 ©Кириленко М.І. ©Яценко С.Л., обкладинка, 2012

- 4 - - 5 -

України; біль за її закатованих синів; духовний зв’язок з Тарасом Шевченком. Водночас поет виступає проти примітивного шароварництва, закликає до дружби між людьми і народами.

Поет розмірковує над сенсом життя, зане-падом духовності в умовах технічного прогресу. Його цікавить роль поета та поезії у житті на-роду, особливий зв’язок справжнього поета з читачем.

Коваленко закликає до моральної чистоти, чесності, непідкупності, поваги до людської особистості, вірності у коханні. Поета бенте-жать таємниці Всесвіту та магія зірок, питання життя та смерті.

У віршах Коваленка відображається любов до рідного села Лецьки, древнього Чернігова, мальовничої Боярки; до природи в усіх її про-явах та стихіях. А любовна лірика Івана Кова-ленка сягає найкращих зразків світової поезії…

Усе життя Іван Коваленко пристрасно і вірно кохав одну єдину жінку – свою дружину. Іван та Ірина поєдналися ще студентами, разом пере-жили випробування війною, переслідування з боку компартійців та КДБ, напівжебрацьке іс-нування, поневіряння по чужих кутках із дво-ма маленькими дітьми, багаторічне будівництво своїми руками маленького будиночку, розлуку на час ув’язнення поета, хвороби... І водно-час – яскраві почуття, прості скромні радощі, спільні інтереси та ідеали, численні книжки, розмови, пошуки істини… 62 роки прожи-ли вони разом і мали одну долю на двох, до

ка пояснюється ще й тим, що у ньому говорили водночас три митці: поет, художник і музикант. Іван Юхимович не тільки писав вірші, але ще й прекрасно малював, грав на різних музичних інструментах. І хоч останні два таланти вияв-лялись у нього на рівні аматорських захоплень, сприйняття оком художника навколишньо-го світу перетворювалось у яскраві поетичні картини, а тонкий музичний слух надавав його віршам надзвичайної мелодійності, співучості, ритмічності. Тож не дивно, що на вірші Івана Коваленка створено стільки пісень.

Поезії Івана Коваленка дуже різні – за фор-мою, змістом, настроєм. Тому кожен знаходить у творчості поета щось для себе.

Одні високо оцінюють авторські словотвори та оригінальні рими поета, іншим більш до впо-доби білі вірші, а ще хтось захоплюється вишу-каними, досконалими сонетами…

Когось хвилюють громадянські та патріо-тичні вірші; хтось замислюється над філософ-ськими роздумами поета; декому припадають до душі поезії про природу, про кохання, мело-дійні романси, віршовані мелодії…

Тематичне розмаїття творчої скарбниці Ко-валенка дає читачеві змогу знайти саме ті вірші, котрі найбільш зачіпають його душу.

Перелік тем, яких торкається Коваленко у своїй творчості, свідчить про надзвичайну ши-роту його кругозору, інтенсивне духовне життя, сповідування високих ідеалів.

У творах Івана Коваленка звучать любов до

- 6 -

«Життя твого духу – до Бога політ,

життя – це порив до небес…»

останнього не втрачаючи романтично-ніжно-го ставлення один до одного. Все життя Іван присвячував Ірині вірші. На деяких поезіях стоїть присвята «дружині», на інших – ні, але практично вся любовна лірика поета сповне-на ніжних зворушливих почуттів до коханої.

І лише деякі сентиментальні поезії, написані у стилі українського романсу, не спираються на особисті переживання, а є звичайними пое-тичними фантазіями або відлунням болісного сприйняття подій, що траплялися з іншими (роз-діл «Наші мрії і муки зірками впадуть…» та ін.).

Але про що б не писав Іван Коваленко, у кож-ному вірші звучать високі поривання, віра в Бога та ідеал...

За радянських часів вірші І.Коваленка дру-кувалися у Чехословаччині та Канаді. Збірки за часів Незалежності: «Недокошений луг» (1995 р.), «Джерело» (1999р.), «Перлини» (2006р.), «Учитель» (2009р.).

Всі твори І.Коваленка, біографічні нариси, статті, пісні на слова поета шукайте на сайті http://ivan-kovalenko.info/

Марія Кириленко

- 8 - - 9 -

А перший сонет – це сонет про життя,Що Богом нам кожному дане,Ця іскра мала у морях небуття –Чи щастя воно, чи кайдани?

Чи ж можна прожити його без пуття,Лишати гріхи і догани?Ніколи не зможе твоє каяттяУ серці загоїти рани.

І будеш носити важенний тягар,Якщо ти змарнуєш божественний дар,

Це диво з найбільших чудес.

Життя – не перелік змарнованих літ,Життя твого духу – до Бога політ,

Життя – це порив до небес.

Я тим щасливий, що живу,Що можу бачить і любитьЛюдей, і сонце, і траву,І неба ясную блакить.

Що, як і всіх, мене в життіЧекає славна боротьба,Хоч сум і стрінеться в путі,Та не здола мене журба.

І тим щасливий, що меніДано, як всім, життя пізнати,Радіти квітам і весніІ очі любі цілувати.

До сонця рватись і творити,І пісню вилити живу,І щиро просто говорити:“Я тим щасливий, що живу!”

«Життя твого духу - до Бога політ, життя - це порив до небес...»_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _Іван Коваленко _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

- 10 - - 11 -

ЦЕ ВСЕ – ЖИТТЯ!

Велике місто. Площа. ЛюдиСнують, спішать не знать куди.Ростуть великі новобуди,Кричать веселі поїзди.

Далекі села. Сіють ниви –На поле вийшли орачі;Гримить гроза, проходять зливи,І журавлів летять ключі.

Там заєць слуха шум вільшини,В деревах чуть пташок пісні,Піднявшись з дальньої вершини,Орел повиснув в вишині.

Маленький жук повзе у нору,Мурашки свій ладнають дім.Бджола дзвінка злітає вгоруВ промінні сонця золотім.

В воді брудній, в калюжах доліБактерій тьма і тут, і там.Мала амеба ось поволіКлітину ділить пополам.

У кожнім атомі протониТаять енергію свою.Навколо різні електрониЛітають в замкненім строю.

А далі там хвости комет,Безмежний простір небуття,Багато сонць, світів, планет,Комах, людей... це все – життя!

Якщо сум тебе поборе,Глянь на мить у вічність ти.Вийди в ніч, там небо – море,В нім летять, горять світи.

Тільки мить – мільярд не стало,Тільки мить – мільярд зросло,Тут життя навік пропало,Там вже знову розцвіло.

Скільки там світів згоріло!Скільки згинуло сердець!Скільки сонць загибель стріло!Де початок? Де кінець?

Все летить. Життя – хвилина.Так живи, поки живий.Слухай мову солов’їну,Радість, щастя, сонце пий.

«Життя твого духу - до Бога політ, життя - це порив до небес...»_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _Іван Коваленко _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

- 12 - - 13 -

Попереду і позадуОкеани небуття.На біду чи на відрадуНам дароване життя?

Цей один короткий спалахСеред вічної пітьми, -Ніби зірка, що упала,Так усі згоряєм ми.

Та велить нам дух розкутийЗ глибини тисячолітьНайсильніше спалахнути,Найяскравіше згоріть.

Щоб і мить оця прожитаНедаремною була,Щоб на світі залишитиБільше світла і тепла.

РОКИ ІДУТЬ

Роки ідуть, і я старію,Вкриває скроні сивина.Мою велику давню мріюДомріяв я, допив до дна.

І серце б’ється все тихіше,Життя – місточок без перил.І ніч навкруг, і тінь густіша,І я один, і я без крил.

Бреду вперед тепер несміло,Позаду щастя рубежі,Лиш крок убік – і згине тіло,В якому тісно вже душі.

Та я ступить цей крок не смію,Лежать вперед важкі путі,Одну любов, одну надіюЯ маю ще в своїм житті...

«Життя твого духу - до Бога політ, життя - це порив до небес..._ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _Іван Коваленко _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

- 14 -

Буде все в останній раз…І останній подарунок,І останній хліб, і трунок,І останній поцілунок,І остання із образ.

Буде все у раз останній:І побачена травинка,На лиці твоїм сніжинка,І тепла – вогню іскринка,І остання мить кохання.

У останній раз все буде:І ріки ясної води,Перед Божим світом подив,І останній буде подих,Що навік опустить груди.

І останній буде жаль,І останні сміх і туга,Будуть радість і печаль,Ті, які не прийдуть вдруге,Потім та далека даль –Ні коханої, ні друга…

І оцей останній раз,Надає ціни всім іншим,І навчає нас якразСмак життя пізнати більше.Тож нехай останній разДо нас прийде найпізніше!

«Пізнайте Бога, йдіть і говоріть….»

Іван Коваленко _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

- 16 - - 17 -

МОЛИТВА

Благослови мій сон від вечора й до рану,У сні мене й на мить не залиши,І життєдайну влий у тіло прану,Дай спокій і наснагу для душі.

Благослови зорю і мій новий світанок,Зір проясни, зроби гострішим слух,Дай усміх на вуста, щоб привітати ранок,Прости усі гріхи і укріпи мій дух.

Благослови мій день і дай мені роботи,І задум кожен мій, і вчинок освяти,Пошли мені нові тяжкі турботиІ сили дай, щоб зло перемогти.

Благослови мою годину вечорову,Прийми любов мою, молитву у віршах,Нехай наступний день Тобою буде повен,Допоможи мені і освяти мій шлях!

ДОНЬЦІ

Перед тобою сто доріг,Не знаєш ти, яку обрати.Тобі порад я не беріг,Та й зайві тут усі поради.

Ніхто ніколи ще не змігСвоєї долі ошукати,За кожен вчинок чи за гріхЧекай покари і відплати.

В своїй душі шукай підмоги,Як в дві зіллються всі дороги,

Куди б ти зараз не пішла.

Ще будуть нетрі, прірви, кручі,І досвід прийде неминучий...

Є два шляхи – добра і зла.

«Пізнайте Бога, йдіть і говоріть….»_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _Іван Коваленко _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

- 18 - - 19 -

РІЗДВЯНЕ

Кого ж ми запросим на Свято?Хай прийде гостей небагато.Всі інші зберуться допоки, Найпершим прибуде хай Спокій.Він сяде в кутку, край ялини,Всілякі розкаже новини,Згадає, що прийде і Тиша,Що мрії й надії колише.

“А Радість не прийде?” – спитаю, І Спокій промовить: “Не знаю,Її в стільки місць запросили,Стомилась, не має вже сили,Відмовилась йти остаточно,Ось Лихо збиралось, це точно.Йому сюди йти не порадив –У інший будинок спровадив,Щоб вам не завдати мороки”.

“Який після цього ти Спокій?! –На нього нагримаю люто, –Там також живуть бідні люди,Хоч свято зустрінуть хай тихо.Навіщо потрібне їм Лихо?”Я вижену Спокій із хати,Тривожним у нас буде свято.Не прийдуть ні Радість, ні Тиша,Що мрії й надії колишуть.Всю ніч ми не будемо спати,Бо Лихо у когось на святі...

Ось ти вийшов прямо з хати.Шлях куди тебе веде?Не розгледіть, не спитати,Не довідатись ніде.

Хоч праворуч – янгол Божий,Зліва чорт тебе чига.Може, й Бог тобі поможе,Як завіхолить пурга.

Може, янгол не покине,Дасть і прірву перейти.Може, чорт у яму скине,Яку схочеш обійти.

Скільки буде таких “може”І у день, і в ніч глуху?Лиш одне тобі негоже –Зупинятись на шляху.

Лиш одне це не до речі.Лиш була б ясна мета.Та ще дякуй, як на плечіНе покладено хреста.


- 20 - - 21 -

НЕ ЙДИ ДО ДЗЕРКАЛА

Л.П.*

Не йди до дзеркала і не дивись у нього,Дивися краще в глибину криниць.Побійся дзеркала, коли не знаєш БогаІ не збагнула ще великих таємниць.

Ти вийди в поле, перейди дорогу,Лягай на землю прямо горілиць.До тебе небо прийде на підмогу,Всі сили хмар, і бур, і блискавиць.

Не треба дзеркала! Там ліве завжди праве,У нім химерний світ химерної уяви,

Там інші міри і добра, і зла.

Там інший простір, невідомі сили, Вони добряче декого навчили.

Згадай: і по тобі завісять дзеркала.

* Лариса Пацанівська, учениця, друг сім’ї Коваленків

СОНЕТ ВІРИ Й НАДІЇ

Осінній день, велике Свято,Не дика вигадка пуста.Так Віра прорекла крилато:Це – день Воздвиження Хреста.

На нім Христа було розп’ято,І не зотліла річ свята.В землі пролежала багато,Знайшли й воздвигли на літа.

А я, розп’ятий, не воскресну,Хоч і полину в даль небесну,

Куди укаже Божий перст.

Та на землі не весь загину,Бо знайдуть люди і воздвигнуть

Мій вірш скорботний – вічний хрест.


- 22 - - 23 -

Я чую шерхіт крил понад собою.То крила янголів, а, може, сатани.Жахають, ваблять, збуджують вони,Хоч я перед останньою стіною.

Лишіть мене, тепер я поза грою.Від всіх напастей, Боже, борони,Мені один лиш спокій поверниІ сонце, що сховалось за горою.

Мені тепер нічого вже не треба,Промінчик сонця та шматочок неба,

Ще жменьку зір, що блимнуть з-поза хмар.

Хай ділять інші владу, успіх, славу,Хай встануть інші за святую справу,

Я хочу спокою... А у душі – пожар!

Линяють істини затерті,Тихіше серця перестук,Та линуть спогади упертіПро тих, що падали на брук.

І я, доходячи до смерті,Напередодні благ чи мук,Все жду, що прийде між поетівАпостол правди і наук.

Даремно жду... Багато роківКосноязичать лжепророки,

А істину беруть на глум.

А все вирішується просто:Ти сам пророк, і сам апостол,

І сам собі володар дум.


- 24 -

Пізнайте Бога, йдіть і говоріть,І не турбуйтеся, що з вами потім стане,За вас Він скаже вашими вустами,Ви не помилитеся навіть мимохіть.

Він допоможе вам все суще зрозумітьІ світлом істини залікувати рани.Священні книги – Біблії й Корани –То манівці тяжкі. Ви навпростець ідіть.

Пощезнуть сумніви, жалі й тривоги,І ви не звернете з тернистої дороги,

Не боячись ні стін, ні огорож.

Одним-одне вас мучитиме лиш:Як не сьогодні діять, то коли ж?

Якщо не ви це зробите, то хто ж?

«Забули люди зараз свою душу і кинулися Всесвіт

пізнавать…»

Іван Коваленко _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

- 26 - - 27 -

НАСТАВ ЧАС РОЗДУМУ

У вік ракет, біонік, кібернетик,Шалених швидкостей і атомних чудесДо роздумів людей я повертаю І говорю: “Людино, зупинись!

Настав час роздуму! Задумайся, Людино!Куди ти йдеш і чим тепер живеш?!

Безмежні в світі океани знань,Та є між них знання найвище –Знання того, в чім світу рівновагаІ в чім покликання людини на землі.Забули люди зараз свою душуІ кинулися Всесвіт пізнавать,Відкрили там найглибші таємниці,Зловісні сили випустили в світ,А вмінь нема, щоб стримать їх в покорі!

Настав час роздуму!Людино, зупинись!

Поглянь у себе! Вглиб душі своєї,Пізнай себе як вічний прояв духу,Шукай в собі великі світлі сили,Що злі стихії зможуть підкоритьІ вивести людей на шлях єдино вірний,У царство істини, любові і добра...

Настав час роздуму!Людино, зупинись!

ТВОЇ БАГАТСТВА

Так чим же багата людина? –Можливо, захочеш ти знати...

Є три лиш багатства у тебе:Здоров’я, знання і душа.

Яке ж з трьох багатств найцінніше? –Можливо, захочеш дізнатись...Тож краще ти сам поміркуй:

Кому ж бо потрібне здоров’яБездушної, злої людини,Що лихо примножує тількиБагатством таким на землі?

Кому ж бо потрібні знання,Що людям ідуть не на користь,Що тільки нещастя приносять,Злі сили виводять на світ,Знання, що для слави і пихиВ пригоді всім людям лихим?

Тож знай, що знанням і здоров’юДуша тільки ціну дає,І в світі лиш той найбагатший,Хто душу плекає свою,Хто в неї збирає повсюдиСкарби і любові, й добра,І честі, і правди, і віри, –

«Забули люди зараз свою душу і кинулися Всесвіт пізнавать…»_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _Іван Коваленко _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

- 28 - - 29 -

Всі цінності вічні й святі,А потім і щедро, і радоЦе людям усе роздає.

... Лиш три є багатства в людини, І всі вона в змозі примножить, І всі у житті їй потрібні, То ти бережи свою душу – Великий і світлий свій скарб!

Я науку поважаю,Дуже вчених я шаную,Перед вченими я згоденНавіть шапку іздійнять.

Досягла чудес наукаІ такого вже відкрила,Що всього і не збагнути –Аж чманіє голова.

Тільки я в одне не вірю –Що наука нас врятує, Що відкриє вона щастя,Радість людям принесе.

Скільки вчених є на світі,Скільки їх було до цього...Догм, гіпотез і законівНа землі хоч відбавляй.

І приходять нові вчені,Все закреслюють здобуте, Нові догми і закониПоспішають встановить.

Та кому від того легше,Що розкладений вже атом,Що у космос безкінечнийВже літають кораблі?

«Забули люди зараз свою душу і кинулися Всесвіт пізнавать…»_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _Іван Коваленко _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

- 30 -

І у хащах науковихБродить, плаче одинокоВсіма кинута й забутаСирота – людська душа.

Їй тут холодно на світі,Їй тут тоскно й одиноко,Вона проситься до мене,У моє ридання-вірш.

Я її сюди впускаю,Все віддам, що тільки зможу,Бо я вірю у людину,У її величний дух,У любов велику вірю,Вірю в правду і добро!

«Людино, розцвіти!»

Іван Коваленко _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

- 32 - - 33 -

КВІТКОВИЙ РОЗДУМ

Я лісом йшов… Люблю збирати квіти…Над кожною схиляюся в задумі –Квіткову мову хочу розгадать.Не знаю я, який премудрий вченийСказав, що квіти – це лише принада,Щоб кликати комах для опиління…Мабуть, він комашиний розум мав.

Ось квітка ця… яке велике чудоОця сукупність ліній, форм і барв,Яка краса у неї неповторна!Невже це створено для бджілки чи джмеля?!Невже вони в красі цій більше тямлять?!Перестаралася природа для комах!

Так думав я… А це хіба не диво,Що силою незбагнених обставинВона якраз сьогодні розцвіла,Що саме їй якраз судила доляУ цей червневий день мене вітати тут?

Загинуло тут безліч їй подібних,Насіння, і коріння, і стеблин,І навіть пуп’янків, готових для цвітіння,Багато погнило, щоб дати змогу їйОдній тут розцвісти і чарувати всіх.

То, може, так воно й серед людей?Одні з’являються на світ лише для того,Щоб устелить собою ґрунт для іншихІ стати часткою у купі перегною,Що на ній виросте людина видатна –Начальник, полководець або вождь? . .

Ні, це не так! Це вигадка владикТа честолюбців різних, що одвікуЛюдей вважали тільки за підстилкуДля влади, слави і кар’єр:

Терпи й неси тягар життя безмірний,Щодня виконуй тупо чужу волю, – Ти на цім світі ще дістанеш нагороду:Вождь за твоє здоров’я скаже тост колись,А може, ще й дадуть відзнаку з бляхи,Як будеш ти слухняно спину підставлять.Хіба у цьому сенс твого життя?!Хіба для цього ти на світ родився?!Це все не так! Всі рівні люди в світі!Людина – це не перегній!Вона – Л Ю Д И Н А!Не маса, і не гвинтик, і не кадр!Людина кожна – КВІТКА неповторна,Найбільше в світі чудо із чудес!

І кожен з нас приходить на цей світЛише для того, щоб розквітнуть щастям,Розкрити всі таланти і уміння,Щоб своїм цвітом осявати всесвітІ всім віддать його як найдорожчий дар.

«Людино, розцвіти!»_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _Іван Коваленко _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

- 34 - - 35 -

Людино, друже мій!Одне ти мусиш знати: Незнані вміння у тобі таяться,Безмірні сили просяться на світ.Не дай! Не дай себе ти затоптати,Бо ти родивсь, щоб виконать своє,Лише тобі призначене завдання!

Ще рідний край чекає твого внеску,Ще твій народ чекає на твій цвіт,Бо ще не знайдено усіх любові слів,І ще не всі написано вірші,І ще не всі проспівано пісні,Не створені ще всі картини і скульптури,Не всі будови зведено до зір,Не всю неправду знищено на світі,Не все на світі зроблено добро.

Лишилася ще часточка твоя,Вона твоя! У Всесвіті у всьомуНе може інший замінить тебе –Ні друг, ні брат, ні учні, ні нащадки,Ні діти, ні соратники твої…

І якщо ти не розцвітеш, не зробишТого, що заповідано тобі,То світ від цього лишиться біднішим,То світ від цього стане нещасливим,І будуть зорі гірко, гірко плакать,Коли твоя покотиться зоря,Коли зів’яне квітка нерозквітла,Коли тебе не стане на землі…

Людино, розцвіти!

КОЖЕН ПОВИНЕН ЛИШИТИ СВОЄ...

Те, що не сказано,Буде не сказано,Те, що не зробиш,Залишиться так.Бо так воно створено,Так і пов’язано,Що інший тебеНе замінить ніяк.

Хай інший прибуде,То й іншим він буде,А ти ж бо єдиний,На Всесвіт один.І схожі й не схожіУсі добрі люди –У світі не знайдешДвох рівних людин.

І те, що хтось може,Те інший не зможе,А кожен повинен Лишати своє.Як вистачить віри,То й Бог допоможе,І дива не буде, Де сил дістаєш.


- 36 - - 37 -

Та, може, для тебеЦих слів забагато.Про це ти вже чув,Може, з тисячу раз.Так це ж я себеПовелів розіп’ятиІ виконав вирок,Як видав указ:

Нехай буде сказаноТе, що не сказано,І хай буде зробленоВсе, що ти міг.Створено, скінчено,Мукою зв’язано.Легше ступитиТоді за поріг.

ГОДИНА ПРИЙДЕ!

Змалку не знав яЩастя і долі, Все міг стерпіти,Все, крім неволі.

Визволю птаха, Жука й комашину –Нехай будуть вільніХоч на хвилину.

Виріс я, глянувНавкруг і жахнувся:Тільки неволя,Куди не поткнуся.

Душі в полоні,Серця у полоні!Де і в якомуСтоїть це законі?

Сіті невидимі,Ґрати і пута.В’яне і гинеДуша в них закута.

Кинувся мужньоПрямо на ґрати –Знищить, розбити,Знести і зламати.


- 38 - - 39 -

Хто стане порядВ битві нерівній,В битві за волю,Душам потрібній?

Кличу і знаю –Прийде година:Вийде з неволіВільна людина!

КРАПЛИНА

Ну що одна краплина зможе,Як раптом з неба упаде?Не вчинить зла, не допоможе,І слід від неї пропаде.

А дощ насуне, злива, може -Не всім уникнути біди.Від тисяч крапель перехожіСпішать ховатись хто куди.

А ще з дощем бувають грози,Ти блискавицям втратиш лік,І той втіка, хто зна прогнозиНа зараз, місяць і на рік.

Я був краплиною, не більше,Не розміряв я часу плин:Раніше впасти, чи пізніше...Та дощ складається з краплин.


- 40 -

Край дороги, у пилу зарита,В колії без світла і тепла,Стоптана, скалічена, побита,Квітка піднялась і розцвіла.

Там її колесами давили,У багно вминали каблуком.Скільки ж треба мати тої сили,Щоб розкритись чистим пелюстком!

Тож частіше ти ходи лугами,У природи силу віднайди.Коли втопчуть в бруд тебе ногами,Піднімися, встань і розцвіти!

«Чому ти на землі? Адже ти рвавсь до неба…»

Іван Коваленко _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

- 42 - - 43 -

НЕДОКОШЕНИЙ ЛУГ

Восени…Я не знаю, чому восениЧасто бачу я зновВсе ті ж саміТривожнії сни.

Все ті ж самі місцяВ задеснянськім Озернім краю,Де я спокій згубив,Де покинув я Радість свою.

Бачу ясно, до мук,Той знайомийЖурний виднокругІ в тривозі спішуЯ на свійНедокошений луг.

Недокошений луг…Там похила трава доцвіта,Шерхіт владний косиЗ далиниВ моє серце вліта!

Сходить сонцеЗ-за трав,Журавлі пролітають вгорі,А з долини у рядВиступають гуртом косарі.

Кожен помах їх кісМені головуЗносить з плеча,І стискає менеТоді дика і лютаПечаль.

І мордує менеНайлютішаІз віданих туг,Як побачу я зновТой сумнийНедокошений луг.

Чом не кличуть менеЦі суворі міцніКосарі?Як же я забаривсьІ не вийшовДо них до зорі?

Я цей луг у собіВсе життя,Як покуту, носив,Бо загінку своюЯ на лузі отімНе скосив.

І тривожить мій сон,І приносить Найтяжчу із тугНевимовно журнийНедокошений мноюТой луг…

Плаче осінь навкруг,Суне морок з яруг,А в мені все живе,А мене все зовеНедокошений луг…Недокошений луг…

«Чому ти на землі? Адже ти рвавсь до неба…»_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _Іван Коваленко _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

- 44 - - 45 -

СІРА МЕЛОДІЯ

Сіро, сіро, темно-сіро.Сірий день чи сіра ніч.Сірий вітер хижим звіромСірий вир несе навстріч.

Сірий дощ зробив роботу –Сіра кров із сірих ран.Із ярів, де морок бродить,Сірий виринув туман.

Сіре небо, сірі хмари,Сіре море сірини.Сіре грають щось гітари,Сіро й глухо, без луни.

Хтось прибув диригуватиВ чорно-сірім сіряку,Сірі звуки хоруватіМруть у сірому кутку.

І в мелодії цій сірійЯ завмер, як сірий звук,Наді мною дзьоба шкіритьІ кружляє сірий крук.

Сірий хтось бере сокиру,Сіро брязка сіра сталь.У колоду буро-сіруСкоро вріжеться метал.

Сірий спокій тоді зрине,Сіра виросте трава.Сірим снігом хуртовинаСіру землю покрива...

СПОВІДЬ

Я неправедно жив:І моливсь, і постився я мало,У турботах дрібнихВитрачав я і сили, і час,Оступавсь на шляху,Спотикався і падав, бувало,І покару тяжкуНіс за це я від себе не раз.

Я неправедно жив:Не здолав усіх потягів плоті,Хоч тримав їх, як псів,Все життя на міцних ланцюгах.Марнолюбства свогоЯ не зміг до кінця поборотиЙ вабу слави пустуГрішно бачив я іноді в снах.

Я неправедно жив:Не збагнув всеї величі духуІ у душу впускавСвіт пустих і примарних речей.Часто кривди терпів,Мовчки зносив образи й наругу,І всього не зробив,Що я міг би зробить для людей.


- 46 - - 47 -

Я неправедно жив,Бо я мало любив Україну,Я за неї не йшовУ петлю, чи на кулю й на хрест.Я усе їй віддав,Та мужніших чекав на заміну,Що здобудуть в борніЇй свободу, і славу, і честь.

Я неправедно жив...Не для мене святого печатка,І покута тяжкаНа душі моїй вічно лежить,Та коли б довелосьВсе життя починати спочатку,Я б хотів іще разТак неправедно й грішно прожить.

ХОЧ ТАК...

Не так я дні проживСьогодні і учора,А совість не дріма,Вимогливо пита,Годинник зі стіниДопитує суворо: – Чому у тебе всеНе-так, не-так, не-так?

Не так усе життя,Не так пройшло, як треба.Ти майстер на слова,На заміри мастак.Чому ти на землі?Адже ти рвавсь до неба –Чому ти все робивНе-так, не-так, не-так?

Не так усе було.Я згоден, судді, з вами.А хто на світі зна,Куди, чому і як?Я сам стежки шукав,Йшов навмання шляхами.Чи ж вірний вирок ваш –Не-так, не-так, не-так?


- 48 - - 49 -

Отак я їм скажу –Годиннику й сумлінню:Я міг на тисячу,Лишаю на п’ятак.Як залишусь живим,Не стану зразу тлінню,Годинник змінить стук:Хоч-так, хоч-так, хоч-так.

С И В И Й

Сивий іде чоловік,Сивий, зовсім білий.Горне волосся набікВітер несмілий.

Сивий, куди ти несешТугу свою і втому? Мабуть, зараз ідешТи не додому.

Болі і радощі стер,Думи несеш старечі...Що ж тобі давить теперНа твої плечі?

Сивий іде чоловік,Голову нижче схиляє,Вітер від нього втік,Знов доганяє.

Сивий, які ділаТи після себе лишаєш?Все, що земля дала,Ти покидаєш.

Ти ж бо від себе не втік?Відповідь дай правдиву.Сивий іде чоловік,Зовсім сивий...


- 50 - - 51 -

М Р І Я

Прийде час, щоб навіки нас стерти,Знищить пам’ять на безлічі літ.А ми хочемо жить після смерті,Хоч якийсь залишаючи слід.

Та на цьому й на іншому світіМене слава нехай омина:Площі, вулиці, бронза й гранітиІнші носять нехай імена.

Я не хочу, щоб площу назвали,Щоб про мене комусь нагадать.При житті мене досить топтали,То навіщо й по смерті топтать?

Хай не кличуть і вулицю мною,Бо навіщо мені її шум?При житті я не мав супокою,Хочу час залишити для дум.

Я не хочу і в бронзі стоятиСеред холоду темних ночей –Хіба може метал передатиБлиск живих і глибоких очей?

Пароплавом – це теж не утіха,Пишіть написи інші на ніс.Скаже хтось: “Я на ньому приїхав”,А таких би я зроду не віз.

Я не хочу і в школі десь жити,Хоч шумить там малеча моя.Не по моєму будуть їх вчити,Так при чому ж моє там ім’я?

Все беріть, діячі і поетики, –Площі, вулиці, бронзу й міста.Ну а все-таки, все-таки, все-такиЧим хотів би по смерті я стать?

Я відкрию свою таємницю(В мене більших, мабуть, не було...)Назовуть нехай мною криницю,А ще краще – мале джерело.

Хай воно лиш дзюрчить, не змовкає,(І щоб чиста, прозора вода!)І нехай воно тих напуває,Хто від спраги живим пропада.

Хай потрібна вода його будеТим, що помисли чисті несуть,Хай до нього усі добрі людиВсе ідуть, і ідуть, і ідуть.

Прийде час, щоб навіки нас стерти,Щоб і пам’ять про нас не жила,Та якщо мені жить після смерті,То прийдіть до того джерела!


- 52 -

У Ч И Т Е Л Ь

Все життя хотів писать вірші,Все життя він жив і марив ними,Поспішав всі справи завершить,А тоді вже братися за рими.

Вірші і без нього є кому строчить,Тільки б то на світі і турботи,Треба сіять, жать, дітей учить,Треба всю неправду побороти.

Прагнув він поезії в житті,А в житті багато справ буденних,І згасали мрії золотіУ тривогах подвигів щоденних.

Так він жив і сам того не знав,Що знайшов свою високу тему:Всім життям своїм він написав – І не вірш, а пристрасну поему!

Я рядки його життя читав,І так часто боляче ставало,Що поетів різних – вистача,А людей достойних дуже мало!

«Я все життя складав четвертий іспит…»

Іван Коваленко _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

- 54 - - 55 -

ЧЕТВЕРТИЙ ІСПИТ

Три іспити тяжкі вготовано людині –Так мудреці навчали стародавні.Це – слава, влада і багатство.Коли крізь все це пройде чоловікІ людської подоби не загубить,Тоді лиш гідний він звання людини.

Не склав я жодного з цих іспитів тяжких – Я все життя складав четвертий іспит.Він в тому був, щоб зовсім не бажатиНічого з цих спокусливих принад.І, замість слави, в безвісті прожити,Замість багатства, їсти хліб черствий,Солодкий хліб, що працею здобутий.А владу правити лиш над одним собою,Себе лиш одного судити і каратиЗа всі найменші хиби і провини,За те, що мало для людей зробив,Для України і свого народу.

Ой, не легкий оцей четвертий іспит!Коли б його лиш скласти до кінця...

І У Д И

Іуди живуть поміж нами,І їм ще нема переводу,За чорні діла срібнякамиОдержують винагороди. Де діло високе і чесне,Де світло засвічують люди,Там зразу ж Іуда воскресне,Підкрадеться тінню Іуда.

З роками міняють личину,Їм збільшують плату за зраду.Іуди високого чинуІудині мають посади,

Потискують руки, вітають,Свої роздають поцілунки.На чорних ділах наживаютьЧини, ордени і рахунки.

Здається – рятунку немає.Як символ підлоти і бруду,Як прапор наш час висуваєПродажного ката – Іуду.

Та встане пробуджена совість –Її не залить коньяками, –Щоб зради і підлості повістьСвоїми закінчить руками.

«Я все життя складав четвертий іспит…»_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _Іван Коваленко _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

- 56 - - 57 -

Ця месниця, грізна і дужа,Розкриє Іудині справи,Покличе загублені душіЧинити і суд, і розправу…

Іуди живуть поміж нами,Та ми ще діждемося чуда:Заткнеться навік срібнякамиІ здохне останній Іуда!

ДО ДІОГЕНА

Згадую легенду знамениту:Діогена пам’ятаєш ти?З ліхтарем він вдень ходив по світу,Щоб людину хоч одну знайти.

Хай тепер сюди до нас прибуде,По асфальтах з ліхтарем іде.Скільки куплених і проданих повсюди,Жалюгідних стріне він людей!

Споконвіку срібняки – за зраду,І тепер в пошані ще вони:Ось один продався за посаду,А того купили за чини.

Той дістав, вилизує квартиру(Вже досяг найвищої мети!),У підлоті втратив всяку міру,За доноси просить доплатить.

Цей, продавшись за дрібну обнову,По-чужому мека, мов коза,І за рідне материне словоГорло земляку перегриза.

Той плазує за нікчемну бляху,Аж лизнути чобіт дістає.Ну а дехто – просто з перелякуЧорту даром душу віддає.

Безсоромний торг навколо мене,Гине совість, людяність зника.Дай ліхтар мені свій, Діогене, – Я піду некуплених шукать.


- 58 - - 59 -

Дрібніють люди!.. Боже мій!Хіба ще можна більш дрібнітиНа запаскудженім цім світіІ на землі цій не святій!

Дрібніють люди з плином літ,Росте й мізерніша дрібнотаІ в неї лиш одна турбота –Напхати чимось свій живіт,Начальству якось догодитьТа у відзнаках походить.

А в душах лиш футбол і каса,Немовби й не було Тараса,Немов нема його дітей...Коли ж та правда зацвітеДобро і віра в ідеал?А Україна наша де?Нема її і не шукай!

Дрібніють люди, а тираниРостуть і пухнуть...

На світі так мало потрібно людині –Лиш дах, трохи їжі та трохи тепла,А одяг – пусте (зневажаю донині),Аби лиш від погляду вкрити тіла.

Але для душі треба більше людині.Багато, що треба, щоб дійсно жила, –І пісня, і сонце, і цвіт на калині,І зорі на небі, і добрі діла.

Душі ще потрібно багато любові,І віри, й надії, й молитви у слові.


- 60 -

САМОДОСТАТНІСТЬ

Слова “достатність”, “недостатність”Глибокий зміст в собі несуть.Та слово є “самодостатність” –Ось в нім, мабуть, найглибша суть.

Є люди ниці, непорядні,Що для чинів і звань живуть,Та нагороди їм стократніЦіни й на гріш не додадуть.

Самодостатність – ось рятунок,Лиш Бог в свій час складе рахунок

За подвиг, гріх чи за перо.

По Божих заповідях жив,Усе життя, як міг, учив:

Творіть Добро! Робіть Добро!

«Україно моя, до твоїх я грудей припадаю!»

Іван Коваленко _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

- 62 - - 63 -

МОЇЙ БАТЬКІВЩИНІ

Я іще не наживсяНа цьому на білому світі,Я напитись не встигШуму сосен, беріз і ялин,І мене звідусільКличуть трави, і віти, і квітиІ з полів, і лісів, і долин.

Я ще землю своюНе пройшов всю від краю до краю,-Мене Бескид чекаІ Дніпра, і Десни береги…Україно моя!До твоїх я грудей припадаю,Щоб у тебе дістатьЩе хоч трохи і сили, й снаги…

На цім світі давноМені більше нічого не треба – Тільки б бачить тебеІ любити тебе досхочу,Й на просторах твоїх,Під твоїм рідним зоряним небомТиху ласку твою,Як незбагнене щастя, відчуть…

Я не вірю, щоб хтосьЩе ніжніше тебе міг кохати,І ніжніше, ніж я,Міг у серці тебе берегти!..Та коли я помру,Ти не плач наді мною, як мати,А калиною лишНа могилі моїй розцвіти…

ДЖЕРЕЛО

Отак воно усе й пішло,Що на початку було Слово,Тоді на світ з’явилась Мова,Назвімо третім – Джерело.

Ви не дивуйтесь!Все, як треба,Була такою воля Неба:Сам Бог послав нам цей струмок,Що став володарем думок.

Людина в світі б не жила,Коли б не мала Джерела –

Джерела наснаги,Джерела відваги,Джерела натхнень,Джерела пісень,Джерела всіх знань,Джерела кохань,Джерела тепла,Віри джерела.

Отак усе життя й пройшло,Все до ладу, усе, як треба,Була такою воля Неба –Знайшов своє я Джерело.

І джерело це – Україна,Вона не вмре і не загине,Не знищать підступи і злоСвяте і чисте Д ж е р е л о!

«Україно моя, до твоїх я грудей припадаю!»_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _Іван Коваленко _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

- 64 - - 65 -

ЧЕРВОНА КАЛИНА

Ми посадим калину у себе в городі,Ту калину, що люблять і славлять в народі,Нашу радість сумну, нашу втіху єдину,Ми посадим у себе червону калину.

Є на світі плоди і дерева незнані:Помаранчі, цитрини, кокоси, банани,Виногради солодкі, інжир і маслини,А для нас наймиліша – червона калина.

І наїдку мало, й краса небагата,Не вистигне влітку, терпка й гіркувата.Восени червоніє, а спіє – в морози.І не ягоди в неї – кривавії сльози.

Чумаки від’їжджали в далеку дорогуІ калину везли, проти лиха підмогу.Запорожці пили із калини напій,Як за правду і волю виходили в бій.

Ми в калині родились, в калині зростали,В калинові сопілки журбу виливали,І калину на серці несли в домовини,На могилах у нас виростали калини.

І цвіла наша доля калиною в лузі,Розливалась піснями в скорботі і тузі.Стали душі у нас і терпкі, й гіркуваті,Бо калинове горе живе в нашій хаті.

Нас давно, як калину, отак поламали,Як калину червону, в пучки пов’язали,А ми пута розірвем і будемо жити,І калину червону ми будем садити.

І садити, й любити, і ніжно плекати,Їсти ягоди з неї, терпкі й гіркуваті.Хай нам стукають в серце калинові сльози,Щоб ми більше не гнулись в негоди і грози.

Розростуться, розквітнуть гаї калинові,І сопілки заграють мелодії нові,Кожну душу зігріють, застиглу й холодну,І розбудять і славу, і силу народну.

Тож давай-но посадим калину червону,Нашу радість гірку і від зла охорону,Ми у неї здобудемо мужності й сили,Щоб калиновий край врятувать від могили.


- 66 - - 67 -

БАНДУРА

Я не знаю, чи вам щось говорить бандура,Чи якісь почуття з глибини підійма.А у мене чудна, дивовижна натура:Від бандури хворію, і ліків нема.

Ну, а вам хоч що-небудь говорить бандура?

Я люблю звуки скрипки, баяна, гітари,Мені серце Бетховеном крає рояль.Раптом щеміт і біль, і розвіялись чари –Це озвалась у серці бандура моя…

Це у серці моєму заграла бандура.

Як зачую, прокинусь і враз стрепенуся,Щось знайоме до болю в душі постає,Ніби в рідну хатину з дороги вернувся,У дитинство далеке, моє й не моє.

Щось далеке і рідне збудила бандура.

Може, я був причетний до створення світу,Може, я колись сам ту бандуру зробив,І на ній я заграв пісню степу і вітру,Як закінчив це диво з ялини й верби…

Ти заграй мені знову ту пісню, бандуро!

Може, я був колись бандуристом незрячимІ в бандурі всю душу народу зібрав,Може, я її співом і словом гарячимПравду й волю здобути народ закликав.

Забрини і скажи усю правду, бандуро!

Ми не ставили опер, не грали симфоній,У нас стачило хисту для більших вистав:Запоріжжя і Січ, степ, козацтво і воля,А в оркестрі сопілка й бандура проста.

А в оркестрі могутньо гриміла бандура!

Чи жила б Україна без кобзи-бандури?Чи світила б колись нам свободи зоря?Чи знесли б ми без неї неволю й тортури?Чи без неї діждалися б ми Кобзаря?

Хай ридає й розкаже про це вам бандура.

Зроблять вчені колись електронну ще скрипку,Дивні звуки полинуть. Послухаєш – рай!Тільки я не захочу. Я встану і крикну: – Забери своє диво! Бандуру віддай!

Ти віддай, поверни мені рідну бандуру!

Поверни мені ту, що з верби і ялини,Що душа в ній народу живе й не вмира,Ту, що з волі й тополі, і вишні, й калини,Її світу усьому послухать пора.

На весь світ хай озветься, заграє бандура!

Нашу думу і славу нікому не стерти,Наша пісня зове на звитяжні діла.Я сто тисяч разів за це згоден померти,Щоб жила Україна й бандура жила!

Нехай душу народу розбудить бандура!


- 68 - - 69 -

ЩЕ РАЗ ПРО ХХ ВІК

Не спрощуйте – Ми живемо в двадцятому сторіччі, Яке важкою складністю пашить. В.Коротич

А я вам говорю – Усе спростіть!Зведіть наш вікВ найбільшу простоту.За вигадкуПро складнощі столітьСховати легшеСерця пустоту.

І я спрощу наш вік,Як в класі учні дрібСкорочують не раз,Щоб приклада рішити.І ось в чисельнику Я бачу тільки хліб,В знаменнику – всіх тих,На кого хліб ділити.

Є й цілі числа тут:Це – правда і добро,А є брехня і зло,І знаки в них від’ємні.Є вічний творчий труд,І є гаряча кров,І енні долі щасть,І будні темні.

Дивіться: виніс яЗа дужки корінь зла,Для всіх сердецьЗнаходжу спільний множник,До степеня піднісЯ чесні всі ділаІ до нуля я звівПоетів всіх тотожних.

І ось уже вам стало легше жить.Здається, повністюРозв’язана задача,Але радіти виНе дуже ще спішіть,Бо все-таки лишається остача.

Вона не ділитьсяЙ не додається теж.Від дій усіх вонаЛишається незмінна.Її величина,Мабуть, не має меж...В остачі в менеЗавжди – УКРАЇНА!


- 70 - - 71 -

НА МОГИЛІ МОЇЙ

На могилі моїй Уже виросли трави і квіти,Їх садили вітри,Поливали веселі дощі.І мене вже нема,Мені тільки лежати і тліти,І у очі моїВже коріння пустили кущі.

Я не знаю, чи хтосьПосадив наді мною калину,Хай би з серця могоКров гарячу вона узяла,Я не встиг до кінцяДолюбити свою Україну,Я не зміг їй віддатьСвої муки, слова і діла.

Хай калина цвітеМоїм лютим невтишеним болем,Нехай тугу моюНаливає до вистиглих грон,Бо мені вже не стать,Не пройти заколошеним полем,Не послухать вночі,Як шумить і хлюпоче Дніпро.

Ой, як тяжко я жив,Не зустрів ані слави, ні долі,Обминули мене,Не війнули хоч стиха крильми...Була праця тяжка,І наруга, і кривда в неволі,Були муки-пісніЙ самота між лихими людьми.

Як дізнатись тепер,Що не марно конав я роками,Що вночі хтось не спитьІ доспівує горе моє,Що бандура чиясьГірко плаче моїми словами,І Вкраїна живе,І мужніє, росте і встає?

Як дістати хоч знакТут за вічним і темним порогом?..Рідна нене моя!Я б прилинув з найдальших світів!Україно моя!Мені більше не треба нічого,Тільки ти б ще жилаІ ростила могутніх синів!

Може, ти ще позвешІ мене колись в пору весняну,Я, почувши твій клич,Всім смертям в перекір оживу,Вирву корінь з очейІ для щастя незнаного встану,Щоб побачить тебеНезбориму, і вільну, й нову!


- 72 - - 73 -

ІІ. НАДІЯ

“А я, брате, Таки буду сподіватись...” Т.Шевченко

Хто сказав, що надія – це марне,Ніби втіха тим дітям малим,Що надія – це мево примарне,Що зникає і тане, як дим.

Ні, надія – це сила велика!Вона світить вночі, як маяк,Як незгасна зоря вогнелика,Проганяє і смуток, і ляк.

Коли віра твоя притупилась,Хай надія росте і живе!Розпрямля твої згорнуті крилаІ до праці невтомної зве!

Лиш надія розпуку поборе,Сил додасть у тяжкій боротьбі,Переможе і відчай, і горе,Збереже все найкраще в тобі.

Треба бути бадьорим і мужнім,І надію будить у серцях,Гнати розпач і сум осоружніІ стояти в борні до кінця!

Тож живи і працюй безустанно,У негоди і бурі не гнись,Сподівайся звитяжно й незламно,Як Тарас сподівався колись!

ТРИПТИХ “ВІРА, НАДІЯ, ЛЮБОВ”

І. ВІРА “Не спроневірився,

не спроневірюсь!” І.Франко

В петербурзькім холоднім туманіНашу віру кував нам Тарас,Він носив її в серці, як рану,І лишив її в спадок для нас.

Заповів нам нести її гордо,Гартувати в завзятім бою,Не боятись ні Бога, ні чорта,Вірить в правду і силу свою!

Скільки ж їх, що цю віру плекали,І за неї життя віддали,По яких їх усюдах не гнали,Мук яких ще для них не знайшли!

Хто ж розбив їх здобуток на скалки,Нашу віру розвіяв, як прах,Як могли ми – негідні нащадки –Свою славу пустить по вітрах!

Ми не смієм! Не маємо праваДозволяти себе затоптать!Є в нас сила, і правда, і слава,І земля своя рідна й свята!

Хай же віра здійснить своє чудо, – Зрушить гори і скелі зітре!Лиш народ, що так вірити буде,Зроду-віку не згине, не вмре!

Україно моя, до твоїх я грудей припадаю!»_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _Іван Коваленко _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

- 74 - - 75 -

ІІІ. ЛЮБОВ

“Я так її, я так люблю Мою Україну убогу...” Т.Шевченко

«Ожиємо, брати, ожиєм…» І.Франко

Я про це навіть думать не смію,Коли б трапилось вже найстрашніш:Коли б знищили нашу надію,Нашу віру поклали під ніж.

Все одно ми й тоді будем жити,Бо любов ще залишилась в нас,А її не відняти, не вбити,Не зітруть її простір і час!

Ні катам, ні продажним іудамНе дістать її з наших сердець,І в словах не втопити облудних,Не вготовить їй лютий кінець.

Вона дасть нам і змоги, і силиЗмить полуду з посліплих очей,І освятить забуті могили,Чорні душі вогнем пропече!

Не ховайте ж любов свою в скриню,Не чекайте світліших часів,Піднімайте її, як святиню,І безбоязно гордо несіть!

Ми воскреснем! Розпрямимось! Встанем! Цю любов аж до сонця зведем! Всі загоїмо болі і рани, – “Ожиємо, брати, ожиєм!”

Україно моя, до твоїх я грудей припадаю!»_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

СТВОРЕННЯ СВІТУ

Світ з’явився задовго до мене,Його різні ладнали творці,Я почну його знову творити –Були різні початки й кінці.

Я пройду повз хмурні кам’яниці,Хмародери, ракети й міста,Світ почну я творити з криниці,Де прозора і чиста вода.

Я створю його з правди і волі,З пісні й слова, що вік не вмира,Із калини, і вишні, й тополі,Із могил, і старого Дніпра.

З чумаків, що бредуть серед степу,З запорожців, що морем пливуть,З гайдамаків, опришків, вертепів,Що в серцях у народу живуть.

Я візьму його пісню нехитру,(Припаду до цього джерела),Що зродилась із волі і вітру,І початком початків була.

В моїм світі не буде ракети,Бомб не буде і лазарів теж,Будуть люди – творці і поети,Буде правда і ніжність без меж.

Іван Коваленко _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

- 76 - - 77 -

ГОПАК

Все забрали: хліб і сало,І корову, і бика –Усього було їм мало.Залишили – гопака.

Сталь, вугілля і залізо,Нафта в труби витіка –Все у пельку їм полізло.Залишили – гопака.

Божі храми скрізь розбиті,Мова гине і зника –Все понищили, неситі,Залишили – гопака.

Гори трупів у Сибіру,Море крові, сліз ріка –Мало всього було звіру,Та лишив він гопака.

Раб викручує колінцяІ захоплено гука: – Ми ще справжні українці, Нам лишили гопака!

Рідна мати у могилі,В головах росте будяк,Зверху діти очманіліДотанцьовують гопак…

ІСПАНСЬКІ ТАНЦІ

Люблять всі іспанські танці,Їх побачить кожен рад,Витанцьовують іспанціРоків тисячі підряд.Не давай їм більш принади,Дай лише потанцювать:Від Севільї до ГренадиКастаньєти стукотять.

Глянь на цю іспанку горду,В танці – пристрасть вогнева,Це душа її народуСвоє лихо вибива.Ходить півнем хлопець-лицар,Дріботить ногами в такт.Під п’ятою інквізиційЗатанцюєш і не так!

В’яне мова, гине моваВ передзвоні кастаньєт.Де сказать не можна слова,Розцвітає там балет.Розцвітають тільки танціТа ансамблі всіх сортів.(Добре, що ми не іспанці –Нагадать я вам хотів!)

Та нічого я не вдію,Може, вдача вже така?Я ніколи не радію,Коли бачу гопака.


- 78 -

ПРО ДРУЖБУ НАРОДІВ

А дружба народів жила,Поважна була і причина –Не в гаслах імперії зла,Не в тім, що доводив Тичина.

Як лізла брунатна чума,А вдома – холера червона:Освенцім, Сибір, Колима – Лиш в дружбі була оборона.

Косили і вдома й звідтіль,А люди знаходили сили,Ділили і радість, і біль –В біді всі народи дружили.

Пощезла проклята чума,Уже й без холери нам жити,А дружби народів нема,Нема сатани, щоб здружити?

Народи, спиніться на мить,Дияволів нових не кличте,Сам Бог повелів нам дружить,Повернем до нього обличчя. Ми Божа єдина сім’я,Доволі нам війн і походів!Хай святиться Боже ім’я,Хай зродиться дружба народів!

«В моє серце, як в дзвін, б’ють невпинно мерці…»

Іван Коваленко _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

- 80 - - 81 -

ВІРШ З ПРИМІТИВНИМИ РИМАМИ (Пам’яті розстріляних українських поетів)

Я стояв перед тобоюНад безоднею страшною,Не лякаючись грози.Я був замкнений в неволіІ тягар своєї доліСам поклав на терези.

Ти довів мою “провину”,Що любив я Україну,Свою мову і народ,Що я чесним залишався,Що катам не продававсяЗ-за бляшаних нагород.

Молодий я був і здібний,Був я світові потрібний,Рідний край мене чекав.Ти ж не жив, а пробивався,Ти до влади доривався,Бив, стріляв і катував.

Я був змучений, побитий,Ти – розлючений, сердитий:“Ну, кажи на них… За цеБудеш вільний, будеш жити,Будеш тут у нас служити…”Плюнув я тобі в лице.

Ти послав мене на страту(Інших знайдеться багато).Я пішов і не зігнувсь.Я поетом був, артистом,Був з талантом я і з хистом...Я додому не вернувсь.

Я розстріляний був зранку,На вишневому світанкуУ тюрмі біля воріт.Руки я простяг до сонцяІ розгнівав охоронця –Куля вдарила в живіт.

Недобитого в могилуШвидко там мене скотили.І земля поверх ляглаТягарем несамовитим,Злом і підлістю налитим,Як твої страшні діла.

Ти ж добивсь чинів і шани,Нагороди тобі дані,Ти не скоро ще помреш.Я ж лежу отут заритий,Де – ніхто не знає в світі.Мертвий я, а ти – живий…

«В моє серце, як в дзвін, б’ють невпинно мерці…»_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _Іван Коваленко _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

- 82 - - 83 -

Маєш владу, маєш дачу,Не міняєш свою вдачу,Але скільки ти не пийІ не грай ночами в карти(Вже давно не можеш спати!) – Мертвий ти, а я – живий!

Наді мною брук тюремний,А у тебе жах таємний,Підлість, злочини і бруд.Я ж проб’ю свій брук і встану,Скрізь знайду тебе, дістану,Поведу тебе на суд!

Ти це чуєш, ти це знаєш,Ти живим уже конаєш,Догниваєш день за днем,Ми ж встаєм з могил централів,З мерзлоти і дна каналів – Ми ідемо! Ми ідем!

ДЗВІН МОГО СЕРЦЯ

В Бухенвальді є дзвін,В Хіросімі – вогонь,А в Сибіру – нічого,Крім серця мого…

І гуде Воркута,І гримить Колима:“Чом тут дзвону нема?І вогню чом нема?”

Там мільйони мерців Кличуть нас з-під землі.Чути гомін сумнийУ морозній імлі:

“Ми за рідний свій край,За Вкраїну лягли, Чом же пам’ять про насВже сніги замели?”

Я не сплю уночі,Чую їх голоси:“Ти нам дзвона дістаньІ вогню принеси!”

Я пішов в БухенвальдДля них дзвона дістать –Не дали, бо з сердецьТам трава вироста…


- 84 - - 85 -

“Хіросімо, вогнюДля забутих позич!”Не дала, бо там попілЗ дитячих очиць…

Невідомий солдатТеж вогню їм не дав, -В нього навіть ім’яЗмила смерті вода...

Своє серце тодіЯ відніс у Сибір.Може, чуєте дзвін,Що лунає з-за гір?

Може, бачите:Обрій увесь заяснівНевгасимим вогнем –То палає мій гнів.

Я без серця тепер,Ні кровинки в лиці, – В моє серце, як в дзвін,Б’ють невпинно мерці…

Все сильніше той звук,Все гучніш лине він –Люди, слухайте дзвін!Грізний, праведний дзвін!

Хай він дійде до вас,Вдарить в серце, як грім!Збудить пам’ять і гнів, Як в моїм! Як в моїм!

НЕ МЕНЕ

Не мене розіп’яли,І не ніс я хреста на Голгофу,А страшенний тягарМені давить весь час на плече.Не спалили менеВо славу отця Саваофа,А мене той вогоньЩе і досі нещадно пече.

Не мене розстріляли,Поставивши десь край могили,Але тисячі кульМаю вічно у серці своїм.В душогубці страшнійНе мене гірким газом труїли,А у горлі моїмВсе стоїть той задушливий дим.

Не мене тут повісилиРано-вранці під дріб барабанів,І не я зазнававВ казематах пекельних тортур,А мій біль не стиха,І горять без кінця мої рани,Мою шию стискаТой катами намилений шнур.

Я живу й не живу,Бо мій біль ні на мить не вгаває.Там – Майданек й СибірІ кістками гримить Колима.Як я заздрю отим,В кого радість і щастя буває,Бо мені на земліНі спокою, ні щастя нема.


- 86 - - 87 -

КАЛИНОВИЙ СУМ

Мій калиновий сумЧасто в гості приходить до мене.Тихо-тихо постука,Просить, щоб в серце пустив.Я впускаю його,Віддаю вам берези і клени,Бо калиновий сумСам віддавна плекав і ростив.

Вам для суму хай дубЧи верба, яка віти на водуОпускає в журбі,Десь підставлена лютим вітрам,А мені заповіт –Сумувати калиною зроду,І калиновий сумЯ нікому повік не віддам.

Хто це бачив хоч раз,Не забуде скорботну картину:На замерзлому лузі,Де трав ані квітів нема,Одинока стоїтьІ сумує червона калина,І калинові сльозиТихо ронить в жалобі вона.

І цей плач все життяПротинає наскрізь мої груди.Він по тих, хто лежатьБез калини на серці в землі.Скільки ж їх поляглоІ в яких тільки дальніх повсюдах!Для них мало й морів,І людських, і калинових сліз.

Українці, брати!Я цього не збагну до могили,Як могли виростатьДесь міста на козацьких кістках,Як пустелі й Сибір,Й болота земляками гатилиІ по світу всьомуРозмели нас безжально, як прах.

Хто ж такі тоді ми,І з якого ми племені вийшли?І чи в жилах у насЩе лишилась козацькая кров?Чом не всохнуть тодіІ тополі, й калини, і вишні,Чом не щезне навікВ чорну землю Славута-Дніпро?


- 88 - - 89 -

Перед атомом я,Ніби ідолом, шапки не скину.Встань, Тарасе, на митьІ це слово моє освяти,Бо на світі немаДива більш за мою Україну,І калина однакБуде вічно рости і цвісти.

Не придавлять її Ні ракети, ні дива науки.І космічні ділаМого серця навік не присплять.Свій калиновий сум,Як дитя, підніму я на руки,Щоб прокинулись виІ почули усі його плач.

Хто сказав, що в наш часСумувати негоже людині?Я свій сум бережу,І нестерпний мій біль не затих.Я крізь муки пройду,Буду вірить червоній калині,Щоб все зло подолатьІ калинову радість знайти.

ПІВНІЧНИЙ ВІТЕР

Північний вітер гонить темні хмари,І дощ січе, і на землі сльота.А з вітру зойк до мене доліта,Що вимагає помсти і покари.

Не знаю, хто нагнав на мене чари,Хай краще б сліпота і глухота –Померлих душі бачу, як примари,І кожна з них одне і те ж пита:

– А Північ ти забув, де в мерзлоті тіла?Чому мовчиш про ті страшні діла?

Пусті турботи ти тепер остав!

Нехай душа твоя до нас щоденно лине,Ти воскрешай нас кожної хвилини,

Нам пам’ятником слово ти постав!


- 90 -

Я вже спілкуюсь з потойбічним світом,Померлих душі бачу я не раз,Вони – моя рідня. Без кривди і образПриходять з радістю, любов’ю і привітом.

Серед живих мерців – таких нема якраз,Вони, живі, гниють під теплим літом,І кожне слово їх ляга важенним гнітом,А мертві прийдуть – воскресять щораз.

Яким би ницим став, коли б не ваші тіні,Ви підняли мене над сірим животінням.

Я з вами вже, хоч жити ще півдня.

Я мушу доробить, дожить, доіснувати,Щоб бути гідним вас і там, між вас, не спати,

Вставать з могили, щоб когось піднять.

«А поет іде по світу, гордий, світлий, невмиру-

щий…»

Іван Коваленко _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

- 92 - - 93 -

У ПОЕТА ТІЛЬКИ СЛОВО*

У поета тільки слово,Тільки слово, більш нічого –Слово правди і свободи,Слово гідності і честі,Слово мужності і віри,І любові, і надії,І покари грізне слово.

А у вас – кайдани й пута,А у вас – темниці й мури,Шпигуни і крючкотвори,І Сибір, і суд неправий,Шпіцрутени, каземати,І кати, і дріт колючий,І муштровані солдати.

А в поета тільки слово,Тільки слово, більш нічого,Тільки думи на папері,Тільки думи, тільки муки,Тільки помисли високі,Біль за рідну Україну,За народ її в кайданах.

А у вас – брехня і підступ,А у вас – обман і підлість,І нещирих слів облуда,Влади й почесті жадоба,І жага користолюбства,Підкуп, злочини і зрада,І життя мерзенний бруд.

А в поета тільки слово,Тільки слово, більш нічого,Лиш суддя великий – совість,Що велить ставать до бою,За народ, добро і правдуІ за матір УкраїнуВсе життя своє віддать!

І поет один вступаєВ бій святий, великий, правий!Проти деспотів, тиранів,Всіх гнобителів на світіЗаклика народ вставатиІ здійма свою він зброю –Слово правди полум’яне.

Ви боялися поета,Замикали в каземати,Засилали у пустелі,Муштрували і знущались,Та його ви не зігнули,Не згасили його слова,Що горіло полум’яно!

Де ж ви, виродки-потвори,З орденами і чинами?Хто ж могутнішу мав зброю?Хто ж у битві переможець?Ваші імена прокляті!Пам’ять стерлася і зникла,Прах розвіяно вітрами.

«А поет іде по світу, гордий, світлий, невмирущий…»_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _Іван Коваленко _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

- 94 - - 95 -

А поет живий і досі,І живе поета слово,І горить воно, не гасне,І стає уроком грізнимВсім гнобителям сучасним,Що добро, і правду, й волюХочуть кинуть до темниць.

А поет іде по світу,Гордий, світлий, невмирущий,Підійма безсмертне слово,Кличе знов ставать до бою,За народ, добро і правдуІ за матір УкраїнуВсе життя своє віддать!

* Автор вперше прочитав цей вірш на шкільному вечорі, присвяченому 100-річчю з дня смерті Т.Г.Шевченка. Саме з цього часу за поетом було встановлено нагляд КДБ.

ДЛЯ ВІРШІВ НЕМАЄ ТЕМ?

Для віршів не стало тем –Все написано на світі:І про сонце, і про вітер,І про поле під дощем.

Для віршів нема вже тем:Він любив... Вона любила...Вічність все водою змила...Ми травою проростем...

Для віршів немає тем.Спогад... Натяк... Щось неясне,Спалахне і знов погасне,А у серці – лютий щем...

Для віршів немає тем?Чом же родяться поети,Сіль землі, краса планети,Гордість сонячних систем?!

Для віршів ще безліч тем!І поети будуть жити,І з поетів будуть квіти –Ми ж травою проростем...

Для віршів ще безліч тем!


- 96 - - 97 -

ПОЕЗІЯ

Хочеш знати, яка вона,Що вона, хто вона?Це – квітка прекрасна,На хустині гаптована.

Візерунок – це вірш,Полотно – це душа,Колір ниток – любов,В нім – вся щирість вірша.

Тож рядки пофарбуй,Коли пишеш вірші,І квіток не гаптуй На лахмітті душі.

Хочеш знати, яка вона,Хто вона, де вона?Це – хмаринка легка,В сонця світ оброжевлена.

Та хмарина – твій вірш,В нього небо – душа.Сонця світ – це любов,Він вся ніжність вірша.

Без блакиті хмаринаЛише пара і дим,А без сонця вонаСтане мевом блідим.

Хочеш знати, чогоДля поезії треба?Дуже мало: всьогоТільки сонця і неба.

ЛЕБЕДИНА ПІСНЯ

Є на світі пісня – пісня лебедина,

При житті остання, за життя єдина.

Пісню цю співає лебідь на світанку,

Тільки перед смертю, тільки наостанку.

Все було й минуло – грози і негоди,

І широке небо, і глибокі води.І любов безмежна, лебедина, тиха,І подруга вірна, ніжна лебедиха.

Повмирали друзі... Не лишилось брата...

Полетіли в вирій білі лебедята.

Згорнуті в знемозі лебедині крила,

Та не похилилась голова безсило!


- 98 - - 99 -

Хай вона надходить – мить ота зловісна!Ще не все скінчилось! Залишилась пісня!Залишилась Пісня, горда і крилата!Тільки лебідь вміє з Піснею вмирати!

І стрясає простір, і у небо лине

Сила незборима – Пісня лебедина!

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Я давно безкрилий, Холод серце тисне.

Я про тебе мрію, Лебедина Пісне!

ЧИТАЧЕВІ

Ну звідки взялось, що писати я мушу?Хіба я збагну і про це розповім,Чому ці рядки розтривожують душуІ будять неспокій у серці твоїм?

Хіба щось сказав я новими словами?(Про це вже говорено тисячі раз),Чому ж щось таємне лягло поміж намиІ нитка незрима пов’язує нас?

І вже моє серце – потужна антена,Ти душу ладнаєш на хвилю мою.Нічого не варті ні рима, ні тема,Коли опинився в житті на краю,

На самім краєчку, де прірви і хащі,Де темінь глибока до самого дна.Туди покотилися роки пропащі,А звідти ніколи ніщо не зрина.

Я все, що потрібно, сказав між рядками.І той, кому треба, відразу збагне:Щось вічне й таємне лежить поміж нами,Навіки єднає тебе і мене.

І навіть тоді, як мене вже не буде(Відміряно долею кожному строк),Мій голос тобі буде чутно повсюди,І буде живим нерозривний зв’язок!


- 100 - - 101 -

ПІСНЯ ПРО НЕЗНИЩЕНІСТЬ ПОЕЗІЇ

«З пісні буде попіл». Б.-І.Антонич

Поете любий, вмер ти молодим,Не встиг в житті здобути тої віри,Що пісня не помре, не піде в попіл сірийІ не розтане так, як від багаття дим.

На світі смертне все. Всі подвиги й діла,Все, що людські створили вмілі руки,Громаддя пірамід і витвори науки –Усе перейде в тлін і знищиться до тла.

Усе зникає геть, щоб не родитись знов.Безсмертна пісня лиш, що смертні крушить межі,В уламках черепків доносять гільгамешіЧерез віки до нас і тугу, і любов.

Та й так, без черепків, з сердець і до сердець,І без пергаменту, паперу чи камінняСтрумить поезія крізь душі й покоління,Крізь безлічі віків – у вічність навпростець.

Ніколи і ніде не згасне її світ,Де б не судилося поетам помирати,Вона проб’ється враз крізь мури й каземати,Через сніги й тайгу, через колючий дріт.

Поете любий, темно тобі там,Ти спиш в землі, ти мариш в тиші снами,А пісня все живе, вона завжди між нами –Незнищеність поезії довів ти людям сам.

МАКСИМ РИЛЬСЬКИЙ

У дні страшні кривавого тиранаСвою він долю важив у в’язниці.В покорі плазували люди ниці,А мужні йшли у безвість Магадана.

За друзів серце ятрилось, як рана.Він був поет, а не людина з криці,Хотів на волі сіять блискавиці,Хоч знав, що прийдуть осуд і догана.

Душею покривив, і вийшов він на волю.Усе стерпів: і кривди, і сваволю,

Та слово наше, як святиню, ніс,

Плекав, беріг і захищав до смерті,І чистим нам віддав, бо встиг на ньому стерти

Сліди своєї крові й сліз.


- 102 - - 103 -

МУЗА Це трапилось тоді, коли я йшов в туман,У морок сірий, може, у пітьму,Зустрів богиню я прекрасну і німу –Суворий погляд і знадливий стан.

Спочатку думав я, що це лише обман, –Як можна стріть її, хвилюючу, одну?Своїх чуттів отих я й зараз не збагну,Хоч не згасає пам’яті екран.

Вона сказала: “Повертай назад!”І я послухав, і вернувся в сад

Саджати квіти і плекать плоди.

Та відчуваю я богині ніжну тінь,І звуки арфи будять височінь,

І я шукаю скрізь легкі її сліди.

Нуртує скрізь життя веселе –Прогрес в лавровому вінку!І люди моляться на телеЧи холодильник у кутку.

А млин поетів перемелеНа добриво чи на муку.І ти, нещасний менестреле,Пірнаєш в безвісті ріку.

Ти непотрібний, зайвий, гнаний,Ти тінь наводиш на екрани,

Для відчаю є сто причин.

Та ти співай, забудь образу,Бо це не ти відстав від часу,

А безнадійно час відстав!


- 104 -

НА СМЕРТЬ ШАЛАМОВА*

Поети вмирають в притулках для бідних...В притулках для бідних вмирають поети.Беруть із собою натхнення секрети,Не залишають ні друзів, ні рідних.

А потім їх вірші вивчають естетиІ щось копирсають в догадках безплідних,Вишукують зриви, і кризи, і злети,Чому ті вмирають в притулках для бідних.

В поетів притулок – петля або куля,Короткий їм вік накувала зозуля.

Страшенно короткий, та довге життя.

Щороку, щоліта колоситься жито;Поети, як жито, лишаються жити.

Естети ідуть в небуття.

* Варлаам Шаламов – відомий російський поет і письмен-ник, багаторічний політв’язень ГУЛАГу; помер у будинку для престарілих.

«Мабуть, є щось рідне з Тарасом…»

Іван Коваленко _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

- 106 - - 107 -

Задумуюсь глибоко часом,Чому мене мучать вірші.Мабуть, є щось рідне з Тарасом,З його переходить душі.

Я в душ перевтілення вірю,Навік не зникають мерці.До інших померлих примірю –Не зводяться зовсім кінці.

Там – вчинки, не гідні людини,Там – прикрі, нещирі слова.Ми тільки з Тарасом єдині,І пам’ять щомить ожива:

Немовби було це учора,Як пас за селом я ягнят,Та доля, жорстока й сувора,Пішла мене світом ганять.

Ті ж самі кайдани і пута,Байдужий, покірний загал,І Муза, у ланці закута,І слово прокляте – Урал.

Та ж сама любов до Вкраїни,Що серце мені пропекла,І плач, і верба, і калина,Та тільки нерівні діла.

Мабуть, це пішло так від Бога,Що слід непомітний лишу.Караюсь не гірше за нього,Та гірш за Тараса пишу.

НЕ СТАВ БИ ЗРОДУ ВІРШУВАТЬ

(Наслідування Т.Шевченку)

Не став би зроду віршувать!..Навіщо знов мені ці муки?І море суму і розпуки,Що топить всі мої слова?..

Не став би зроду я!.. Коли бКоли б зустрів десь ту єдинуВелику душу… УкраїнаЇї все кличе!.. Де ж вона?..

Не став би зроду я!.. Коли бПрийшов-таки він до колиб,Апостол правди!.. Не діждавЙого Тарас!.. Згорів, помер…І пусто й холодно тепер…

Кому ж вогонь він свій віддав?Хто прийме в серце його біль?І слово праведне посіє?Холодний вітер в душах віє,Калина плаче!.. Та кукільСкрізь вироста на нашім полі!..

А хліба виросло б доволі,Якби не круки – хижі птиці,Що нищать сходи і зерно!..А ми, затуркані і ниці,Очей не зводим… Все одно

«Мабуть, є щось рідне з Тарасом…»_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _Іван Коваленко _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

- 108 - - 109 -

Колись він прийде, наш Месія,Що душі знов зерном засіє,І буде добрий урожай!..

А зараз пустка!.. Не шукайДобра і правди… А словаДістань із серця, з глибини,На них чека душа жива!…

Хай будуть кволими вони,А ти склади з них пісню-вірш!Вона засяє!.. І світліш,Тепліше людям стане жити,І стане сходить наше жито!.. А як не ти? Не я? Не він? То хто ж коли ударить в дзвін?Запалить перші хто вогні? Ото ж бо й є!.. І жаль мені Папір і час свій марнувать!.. А дітись нікуди!.. І мушу Я день і ніч терзати душу…

А то не став би віршувать!…

НА БІРЖІ ПОЕЗІЇ

Справи з валютами гірше і гірше. Що там? Судить не берусь.

Мучить мене девальвація віршів – Пада поезії курс.

Пишуть поети, аж пера ламають, Віршів – то море без дна,

Тільки ніхто їх ніде не приймає, Дуже низька їм ціна.

Гріє піїта на сонечку пузо, В віршах від суму аж мре,

Та не хвилює людей курортмуза І за живе не бере.

Інший пролаза, фальшивопоетчик, Кинувсь в абстрактомодерн.

Низько по курсу ідуть такі речі – Люди розумні тепер.

Той перекинчик гендлює рядками, Славить заброд, яничар.

Те, що одвіку було срібняками, Зветься тепер гонорар.

Хто б нагадав настанову забуту Цим фабрикантам віршів:

Хай забезпечать поезовалюту Золотом щирим душі.

«Мабуть, є щось рідне з Тарасом…»_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _Іван Коваленко _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

- 110 -

Хай буде вірш непримітним назовні, Буде і він до пуття,

Якщо за ним сяють перли коштовні Серця твого і життя.

Вчора я був на поезії біржі – Виніс жахливий урок:

Тисяча фунтів теперішніх віршів Йдуть за Шевченків рядок.

«Та слово не згине без вашої згоди!»

Іван Коваленко _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

- 112 - - 113 -

В.Савенку*

Нам – молитва і піст.Може, прийде тоді одкровення,Може, й доля загляне,Що десь заблукала в лісах;Може, тільки тодіМи побачимо добрі знамення,Що піднімуть наш дух І освітять попереду шлях.

Ми не будем прохатиНі сил, ні снаги, ні натхнення –Всього маємо вдостальІ не проміняєм на страх.Нам на прощу не йти,Не просити благословення –Наше слово в облозі,І нам чатувать на валах.

Наше слово в облозі,А доля в лісах заблукала.І ми вистоять мусим,Хоч нас залишилося мало.

Нам молитва і подвиг!Нам ще рано іти у ченці,

Бо живий ще Дніпро,Хоч потоплені наші пороги.Наша дума жива,І у Канів ведуть всі дороги,

І перо, наче шаблю,Ми будем тримати в руці.

* Владислав Савенок – чернігівський поет, прозаїк, журналіст.

З часів печер, віки й віки,Поети пишуть, і дониніВірші ростуть, як ті піски,Як дюни в спаленій пустині.

Не промивай ти цей пісок,Щоб золота добути там.Як самородок свій рядокТобі в дарунок я віддам.

У ньому все найвищих проб,Його я серцем карбував.Мені і жить не слід було б,Коли б його ти не чекав.

Всі муки, радощі й жаліЗібрав сюди з усіх планет.Здається, я на всій земліЄдиний справжній ще поет,

Що не для зиску і чинів,І не для премій, не для слав,Як хтось великий повелів,Тобі скрижаль свою писав,

Щоб ти не дав себе приспать,Бо лжепророки і понині,Як вороги, як чорна рать,Косноязичать на Вкраїні.

Та слово правди не помре,І возвеличить себе знову,Щоб сущий всякий зрозумів,Що на початку було Слово.

«Та слово не згине без вашої згоди!»_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _Іван Коваленко _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

- 114 - - 115 -

Ну що мені варто зібрати слова,Що їх розганяють чужинці-заброди?Комусь-таки треба полагодить шкоди,Вернути їм силу, снагу і права.

Усе на цім світі зника і сплива,Та слово не згине без вашої згоди.Для мене слова – це моя булава,Хоругви мої, бунчуки і клейноди.

З словами я гетьман своєї держави,Міцний спадкоємець великої слави.

Збираю слова, щоб віддати їх вам.

Вони воскресять вас, піднімуть, розпрямлять,Вам захистом стане розбуджена пам’ять,

Завдячуйте вічно могутнім словам!

Ти все питаєш, звідки ці слова,Що йдуть некликані і владно стануть в ряд,І кожна літера, і звук, і складХвилюється, встає і ожива.

Вони цвітуть, як запізнілий сад,Ростуть, як припорошена трава.Така в них сила і такі права,Що мимоволі ти відступишся назад.

Ти не володар їм, вони тебе ведуть,І ти не знаєш, ким накреслена ця путь,

Одне відомо – мусиш з ними йти.

Є магія велика, чари слів,І якщо ти збагнути це зумів,

Дістанешся найвищої мети.

«Та слово не згине без вашої згоди!»_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _Іван Коваленко _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

- 116 -

Коли надворі ніч глибока,А в душах зло і темнота,Бог людям шле тоді Пророка,Що йде і шляху не пита.

І можновладцям з ним морока:Немов людина, та не та.Чи розіп’ять його до строку,Чи кинуть в табір на літа?

Даремно все – десниця БожаПророку всюди допоможе.

Він нагадать прийшов громово

Про те, що завжди було спершуУсіх початків, дій і звершень,

Що на початку було Слово!

«В вузькім вікні зловісні чорні ґрати…»

Іван Коваленко _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

- 118 - - 119 -

ЧОРНІ ҐРАТИ

В вузькім вікні зловісні чорні ґрати,Лиш через них побачить можна світ,І невідомо, скільки довгих літМені ще йти крізь темні каземати.

Стомився й занеміг мій дух крилатийІ вже не кличе думку у політ,А серце стомлене не припиня боліть,Як я не припинив себе картати.

Не все зробив я для людей в житті,Ішов не прямо, падав на путі

І зла не зменшив на своїм віку.

Надходить вечір боязко, спроквола,І ще сумніше стало доокола.

І хтось у сірому сидить уже в кутку.

ДВІ ЯБЛУНІ

Дві яблуні пишались край дороги,Їх добрий чоловік колись там посадив,І на одній з них не росло нічого,А на другій завжди були плоди.

І добре першій! Пишна, кучерява,Вона красується під сонцем золотим,Не гнуться віти і струнка постава –Ніхто не зачіпа її нічим.

А тій, з плодами, то нема спасіння –Її і трусять, і дрючками б’ють,На віти зігнуті летить каміння,Бо всякий хоче яблука добуть.

Отак воно ведеться і між нами –Добро тому, в кого плодів нема;Коли ж тебе трясуть і б’ють дрючками,То ти живеш на світі недарма.

«В вузькім вікні зловісні чорні ґрати…»_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _Іван Коваленко _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

- 120 - - 121 -

ГІРКО!

Вікно у ґратах, як екран,На нім горить одна-єдина зірка.Біля в’язниці – близько ресторан,І долітають звідти крики “Гірко!”

І справді гірко. Тільки ж бо кому?Мені вже гірше і не може бути.Я заланцюжений, закинутий в тюрму,Всіма покинутий і усіма забутий.

Хтось за стіною довго не засне,А інший, чутно, десь тихенько плаче.Тут муза й та покинула мене,Не принесе натхнення в передачі.

Дивлюсь, як зірка гасне у імлі,Навколо неї, може, є планети.І може, так, як і на цій Землі,За ґратами караються поети.

Мабуть, в поетів доля скрізь одна,Одна веде їх нещаслива зірка.Між ними і людьми – глуха стіна,Тюремний каземат і вирок – “Гірко!”

У КОНЦТАБОРІ (1973, Урал)

У концтаборі в суботу грають марша латиші –

Кожну ноту, як скорботу, виривають із душі.

І жахні бадьорі звуки тяжко родяться із мук.

Виповзають їм на руки, в`ються виводком гадюк.

Два мерці сидять у колі, кістяки замість долонь:

Чверть століття у неволі – сивим став акордеон…

Марш під сходами брудними – місця іншого нема.

І закляк я перед ними – раптом валиться тюрма.

І запльовані ці східці аж до неба піднялись.

Я тікати хочу звідси в своє вкрадене колись.

Та нема мені дороги ні вперед, ані назад;

Дріт навкруг колючкорогий, в кожне серце – автомат!


- 122 - - 123 -

І по сходах цих безкраїх я угору вже біжу,

І кому й куди, не знаю, я несу біду чужу.

І нема вже доокола ні планет, ні їх орбіт,

Світ обвив і тіло коле тільки дріт, колючий дріт.

Вже розстріляно всі звуки, залишився тільки плач;

Чорні тіні, чорні муки закружилися навскач.

Повиколювано очі, а з землі ростуть хрести,

І мені до краю ночі не добігти, не дійти.

А ці сходи – все угору і без краю, без кінця,

І мені вже падать скоро і ставати за мерця.

Я в тривозі, я в знемозі, я у розпачі без сил…

На останньому порозі чую тихий шерхіт крил.

Раптом – світло, і з`явилась з темноти худа рука;

Мені очі засліпила чорна дірка від гвіздка.

А в руці – вінок терновий, що на Ньому був колись,

Колючки його до крові у моє чоло вп`ялись.

Та не чую я вже болю, і страждань уже нема –

Посвітлішало навколо, розступається пітьма.

Я збагнув свою скорботу, стало легше на душі.

У концтаборі в суботу марш дограли латиші.


- 124 - - 125 -

Впихаю думку у сонет,Вона пручається, не лізе.В сонета ґрати не з заліза,Та тісно думці, не секрет.

Абстракт міняю на конкрет,Модерн ховаю до валізи:Нехай шукає критик кризиЧи відзнача як творчий злет.

А тут простіш – ні те, ні друге:Нема ні кризи, ні напруги –

Усе старе, як білий світ.

Не побороть людську натуру.Загнав і Музу я до БУР’у.*

Якщо сидіть – то всім сидіть.

* БУР – внутрішня табірна тюрма.

Коли цвітуть сади, завжди мороз.Квітують дерева, то жди біди.Мені це змалку взнати довелось,Що холодно тоді, коли цвітуть сади.

Вони цвітуть, не боячись погроз,Стихій таких, що Боже одведи,І ніжний цвіт сильніш від бур і гроз,Бо тільки він народжує плоди.

Я йду у сад, немовби на урок,Збираю жменю мерзлих пелюсток,

Збагнути хочу магію садів.

Я гріюсь холодом, що б’є і губить цвіт,Я знаю з досвіду тяжких, холодних літ,

Я знаю: дочекаюся плодів.


- 126 - - 127 -

Халат незвичний... Ліки і палата,А за вікном – о диво-дивина! –Летять по небу хмари й хмаринята,Невже і тут, і тут бува весна?

Останній перегін... Пора багаж збирати,Вже станція призначення... Вона.Нічого не привіз, та невелика втрата:Там зайвим буде все. Сувора сторона.

Чим ближче до мети експрес підходить,Тим більш передчуття незнаної свободи,

Там інші еталони інших мір.

Там рівно важать радощі і горе.Одну любов мою нічого не поборе,

Минаю хмари і несу до зір.

І.Світличному

Ти свій бушлат, я свій бушлатНа одного чіпляєм цвяха,Спимо разом, як з братом брат,І ти поет, і я невдаха.

Один нас мучить супостат,Мабуть, великі очі в страха:Хапав без розбору, підряд,Тепер одна чекає плаха.

А може, буде все не так.Як стане більшим переляк,

То нас повісять з переляку.

Для мене це велика честь,Але у мене сумнів єсть –

Чи витрима одна гілляка.


- 128 - - 129 -

В сріблястім інеї дерева і будови,Сріблясто мерехтить вгорі Чумацький шлях.А у тайзі живе сріблясто-хижий птах,Чига на мене, вийшовши на лови.

А я ще прагну щасної підкови,Тебе одну ще бачачи у снах,Немов чумак, заблуканий в степах,Що мусить повернутись до Покрови.

Я повернуся в дім і допалю свічу,Чумацьким шляхом потім полечу,

Щоб стать найменшою із зоряних пилинок.

Нехай там сяють велетні-світи,Молюсь і вірю: Бог мені простить

Найтяжчий гріх – мізерний мій ужинок.

Прощайте, славне товариство,Моя рідня, Уральська Січ.Недоля зла опалим листомЖене мене далеко пріч.

Не був я гарним бандуристом,Хоч бринькав стиха, звісна річ.Не та снага та й обмаль хисту,І я тепер поліз на піч.

Ще буде добре, як долізу,Кісток не склавши у валізу,

А, може, й з печі упаду.

Віддав я вам бандуру в руки,Гартуйте пера, як шаблюки,

Як бій, то – в першому ряду!


- 130 -

Добравсь, доліз, прибув до хати.Калина всохла у дворі,На ній веселі снігуріЩе хочуть ягід відшукати.

З душі сочаться кривди-втрати,Як рани свіжі на корі,І я, ступивши на поріг,Забув молитву проказати.

Чи буде рішено Всевишнім,Щоб знов горів вогнем колишнім,

Не загасив життя своє?

Знамення перше бачу нині:Снігур на висохлій калині

Для мене приклад подає.

«О, скільки мелодій на довгім віку...»

Іван Коваленко _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

- 132 - - 133 -

Листок, як ранений метелик,Зліта, тріпочучи крилом,І осінь килим долі стеле І вишиває його злом.

А день, допивши сонця келих,Уклався спати під млином.Вітряк життя скрипить і меле,І мельник в ньому – лютий гном.

Надія й віра йдуть на жорна,А борошно, як туга, чорне,

Як найжахливіша біда.

Став гном від реготу безсилим,Але любов незримим пилом,

Любов на зорях осіда.

Життя проходить безподійно,Течуть марудні, сірі дні.Так заметільно, сніговійно,Що ліпше згинути мені.

Та плинуть спогади настійно,Екраном світять на стіні.Там все подвійно і потрійно,Я знову лицар на коні.

Я пов’язав на руку хустку,На ворогів накинувсь хутко –

За погляд твій, за усміх твій.

Нерушна башта кришталева,Ти в ній всевладна королева.

Для мене присуд – вічний бій.

«О, скільки мелодій на довгім віку...»_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _Іван Коваленко _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

- 134 - - 135 -

Річка, вулиця, місток,Стежка, пагорбок і хата,Мальви, вишня пелехата, Тихий стук і тихий крок.

Човен, весла, моріжок,Верболіз, трава прим’ята,Небо, місяць, зірка пада,Сіна зрушений стіжок.

Жито, колія, роса,Незаплетена коса,

Поцілунок, стук коліс...

Стежка, пагорбок і хата,Чорнобривці, рута-м’ята.

І хустина, повна сліз...

СТАРЕ ПІАНІНО

Старе піаніно стоїть у кутку,Забута, в пилюці руїна.Вона на нім грала, сиділа в вінку,Він поруч ставав на коліна.

О, скільки мелодій на довгім віку...І пам’ять про них – в піаніно.Вже дерево шашіль сточив на муку,На струнах густе павутиння.

Та струни живі, хоч вони і мовчать,У струнах заховані біль і печаль,

І туга незнана неначе...

Я кришку відкрив, потривожив струну,Я звуком струни потривожив труну,

І привид приходить і плаче...


- 136 - - 137 -

Ти уяви, який тут луг,Ти уяви, серед заплав.Ти уяви той виднокруг.Ти уяви – я й сам не знав.

Ти уяви, як сонця пруг,Ти уяви, виходить з трав.Ти уяви те злото смуг,Ти уяви красу заграв.

Повір, що кращих місць нема.Повір, прилинь, побач сама.

Повір, яка тут безліч зір!

Повір: сказав не ті слова.Повір в одне: любов жива!

Ти уяви її й повір.

Ти спиш? Не спишІ не лягла.Серед узвишЗаснула мла.

Зрадливих тишПора прийшла.Шумить комиш,Не жде тепла.

Коли гориш,Який тут сон?

Угору вширш

Росте вогонь.Нехай росте.

Мовчи про те.


- 138 -

ВодаЗ покритьСпадаШумить.

БідаЩемить,З’їда Щомить.

І сни –Весни

Сум.

І зблідЯ від

Дум.

«Твоя рука в моїй руці…»

Іван Коваленко _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

- 140 - - 141 -

У ХЛІБАХ

Пада промінь сонцесяйнийНа хлібів золотоплес,Я сьогодні незвичайний,Розхвильований увесь.

Я розкрилений і мрійний,Опромінений теплом,Все блукаю неспокійноДесь далеко за селом.

Мрію, може, ненароком,Яснозору і легку,Стріну в полі златооку,Заусмішену таку.

Обцілована вітрами,Обволошена в вінок,Ти блукаєш між хлібами,Віриш також в ненарок.

Співом радісним пташинаЗустріча тебе в полях,Та вузька в хлібах стежина –Розминутись нам ніяк.

Не топтати ж жито спіле,Не ламать його красу –Тебе, злякано-зраділу,На руках я понесу.

Стиглий колос злотограннийТихо так зашелестить,І тобі у очі глянеОбезхмарена блакить.

ПІД ТВОЇМ ВІКНОМ

Ніч тривожна і ясна,Сад твій чарами повитий.До твого я йду вікна,Щоб з тобою говорити.

Темно знову у вікні,Ти спокійно будеш спати.Ти не знаєш, що меніЦілу ніч отут блукати.

Ти не знаєш наяву,В снах не бачиш в ніч казкову,Що тобою я живу,Кожну ніч веду розмову.

На стежках, де я ходжу,Місяць кида срібну пряжу.Те, що я тобі скажу,Більш ніхто тобі не скаже.

На стежках, де я пройду,Згине зілля зловороже.Ті слова, що я знайду,Більш ніхто знайти не зможе.

Та любов свою в словахЯ відкрити не посмію,На легких твоїх слідах Всюди квітами засію.

«Твоя рука в моїй руці…»_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _Іван Коваленко _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

- 142 - - 143 -

Зійдуть квіти, розцвітуть,У вікно твоє заглянуть,Дивні мрії принесуть,Снами дивними розтануть.

Коли все затихне сном,Спать у полі ляже вітер,В тебе завжди під вікномБудуть квітнуть мої квіти.

Ніч тривожна і ясна,Сад твій чарами повитий.Від твого я йду вікна,Щоб страждати і творити.

Я спав у лісі. Шум ліснийБув вартовим мого покою.Він навівав чудові сниІ плив, як пісня, над рікою.

Мені приснилося, що тиСьогодні знову біля мене.І любо лісом нам ітиВ це дивне плетиво зелене.

Без дум ми знов туди бредем,Де всі сліди стежини гублять,Нас пестить листя молоде,І віти тихо нас голублять.

Твоя рука в моїй руці,І очі в тебе дивно-ніжні,І теплий усміх на лиціТакий коханий, як торішній.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

І я проснувся… В вишиніВисіло плетиво зелене,Та сумно стало знов мені –Тебе немає коло мене.


- 144 - - 145 -

ЗАКЛИНАННЯ

Хай я стану буйним вітром,Хай я стану снігопадом,Нехай зливою я стану,Що змива пилюку й бруд!

Нехай громом стану грізним,Нехай блискавкою стану,Нажахаю всіх на світі,Щоб ховались хто куди!

Хай я стану океаном,Найбурхливішим у світі,Щоб мене лякались людиІ зникали кораблі!

Всім на світі можу стати,В мене сили є безмежні:Громом, вітром, океаномІ грозою можу стать.

Та не хочу бути громомІ не хочу бути вітром,Океаном і вулканом,Хоч я родич всіх стихій.

Хочу квіткою я стати,Що зростає на узліссі,Біля світлої стежини,Що проходиш нею ТИ.

І мене ти запримітиш,Кинеш погляд, повний смутку,І за мить оцю єдинуВсе на світі я віддам.

Це і все, що мені треба:Тільки погляд ненароком,Коли пройдеш ти повз менеІ війнеш своїм теплом.


- 146 - - 147 -

Ходімо в березовий гай,Що там он шумить таємничеІ манить, і вабить, і кличе,Як дивний невиданий край,

Ходімо в березовий гай.

Вони, як кохані дівчата,Стоять на зеленій траві,Зелені, шумливі, нові,На білих своїх ноженятах.

Стоять, як кохані дівчата.

Я ніжно тебе поцілуюПід тихий березовий шум,Розвію некликаний сумІ тугу твою весняную.

Я ніжно тебе поцілую.

Вони заговорять до тебе,Вони нас давно вже чекають,Вони в своїм серці ховаютьІ сонце, і щастя, і небо –

Вони їх ховають для тебе.

Я знову тобі розкажуПро ніжність шумливо безкраю,Про те, як тебе я кохаю,Про те, як тебе бережу

Я знову тобі розкажу.

Берези нам будуть шуміть,Листом шепотіти грайливо,Вітрець налетить гомінливо,Побачить – і зникне за мить.

Берези нам будуть шуміть...

Білого снігу високі наметиЗнову до тебе закрили мій шлях…Все про любов розказали поети,Все співаки проспівали в піснях.

Сяє любов моя сніжно і чисто,Казка прадавня отак ожива,Тільки до співу нема в мене хисту,Тільки у вірш не кладуться слова.

Казка прадавня, що всім так знайома,Тільки це заново твориться світ.Може, й нема тебе зовсім удома,Може, в снігу загубився твій слід.

Білого снігу намети високі,Може, розтануть весною колись...Тонуть в снігу мої стомлені кроки,Тихшають, тихшають... Я зупинивсь.


- 148 -

ВМІЮТЬ ОЧІ ГОВОРИТИ

Вміють очі говорити,Ти про це, мабуть, не знала,І чи жити, чи не жити,Ти сама мені сказала…

У презирстві були губи,А слова і злі, і грізні,Але очі були любі,Але очі були ніжні…

Ти мене від себе гнала,І корила, і картала,А очима повертала,А очима пригортала…

І словам я не повірив,Бо збагнув очей я мову,І щасливий вже без міриНавчання почати знову.

Хоч і здібний до науки,Край турботам непочатий:Є ще в тебе губи й руки.Як же мову їх вивчати?

«Усі скарби, що я беріг, і квіти всі – перед одною...»

Іван Коваленко _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

- 150 - - 151 -

Тобі одній душі моєї звуки,Моя печаль і сум безмежний мій,Тобі одній палкого серця муки –

Тобі одній!

Лісів дрімучих тишина,Озер прозорих глибина,

Річкові хвилі голубі –Це все – тобі.

І промінь сонячний, ясний,І цвіт на дереві рясний,І серце любляче моє –

Це все – твоє.

ТВОЇ ЛИСТИ Дружині

Ідуть листи*, ідуть твої листи,Несуть тепло, твою любов і тугу,І чутно крізь папір тих почуттів напругу,Яку слова твої не в змозі донести.

А я іду крізь кривду і наругу,Незломлений, не зрадивши мети.Усе згубив… Лишилась тільки тиТа ще печаль нескошеного лугу.

На нім загінку я колись не докосив,Тепер молюся ревно: “Господи, спаси!

Добав листків мого календаря!”

Нехай згоряють, падають світила,Я буду далі йти, і буде в мене сила,

Поки ще світиш ти, немеркнуча зоря.

* Дружина поета щодня надсилала йому в табір листа.

«Усі скарби, що я беріг, і квіти всі – перед одною...»_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _Іван Коваленко _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

- 152 - - 153 -

ДРУЖИНІ*

Нехай планети спинять біг,Лишаться зорі супокою,Нехай всі сили наді мноюМене закручують у ріг,

А я схилюсь перед тобою,Свою любов кладу до ніг,Усі скарби, що я беріг,І квіти всі – перед одною.

Нехай загину тут без слави,Та не схилюсь перед лукавим,

Бо вірю в Бога й чудеса.

В тобі не меркне Його сила,“Хай буде світло!” – Й ти з̀ явилась,

І світло це не погаса.

* Вірш було написано після побачення у таборі.

НА 9 КВІТНЯ 1939 р.*

Дружині

Він ллється вільно і грайливо,Сонет, що я тобі складу,Алітерацій переливиЯк хлюпіт зливи у саду.

І ти і юна, і вродлива,В тобі всі чари до ладу,І я, захоплений від дива,Любов розсиплю на сліду.

Благословлю той день весняний,І перші грози, перші рани,

Коли і час спинив свій лік.

І збіг планет, і Вищу Волю,Що об є̀днала нашу долю,

Що нам дала любов навік.

* День першого побачення поета зі своєю майбутньою дру-жиною.


- 154 - - 155 -

ЛЮБИ МЕНЕ ТАКИМ, ЯКИЙ Я Є

Дружині

Люби мене таким, який я єЯким я йшов крізь кривду і наругу,Люби мою любов, мій сум і тугу,І серце змучене і стомлене моє

Люби мій злет, натхнення і напругу,І в час, як образ мій у бруді постає,Ніщо любов твою хай не уб’є, – І Бог тобі поставить це в заслугу.

Люби мене в падінні і багні,Люби мене у світлі й темні дні,

Коли я безліч раз і падав, і вставав, –

Твоя любов мене вела і берегла,Благословляла на святі діла,

Усі твої молитви Бог прийняв.

ОСВІДЧЕННЯ ЧЕРЕЗ 35 РОКІВ

Дружині

Люблю тебе всяку: і праведну, й грішну,Сумну і веселу, холодну і ніжну,

У радості й гніві, у сміху й скорботі,В годину розваги, в буденній роботі.

Люблю тебе завжди, щодня, щохвилини,Усю до останку, усю до краплини –

Лице твоє, губи, і очі, і руки,Люблю без вагання, до болі, до муки.

Люблю безрозсудно, без думи, без тями,До днів найостанніх, до смерті, до ями.

До Суду Страшного, до згину планети,Люблю божевільно, як люблять поети!

Ношу тебе в думці, у серці, у слові,Єдину, що варта такої любові,

Якої ніколи не знали ще люди,Якої у Всесвіті більше не буде.

З такої любові, з такого горіння Бог світу всього починав сотворіння.


- 156 - - 157 -

Х О К К У

Дружині

Чи долетіли хмарки аж сюди?Чи десь і ти такожДивилася на них?

* * *Дивлюсь на зорі, їх не впізнаю.Мабуть, вже тиНе дивишся на них…

* * * Тепер я найбідніший в світі,Бо забув яУсміх твій…

* * *А місяць сходить.Він тепер не наш.Між поглядами відстань…

* * *Маленьким джереломПо смерті хочу стати.Чи соловейко спробує води?

ЗА ЧОРНИМ ПОРОГОМ

Дружині

Що там за чорним порогом? –Часто себе я питаю…

Стану на суд перед Богом?В пекло мені чи до раю?Може, не буде нічого…Де ж я тебе відшукаю?

Може, я пилом космічнимБуду у темній безодні?Може, я згину навічно,Шлях закінчивши сьогодні?

Раю ж без тебе не буде,Зірки погаснуть без тебе,Зникнуть дерева і люди,Чорним залишиться небо.

Буду шукать тебе всюди,Линуть до тебе…


- 158 -

ЧОРНИЙ ПРИВИД

Дружині

Темний, чорний вихор над ярами,Брами найостанніших воріт.Чорний привид чорними рукамиКрутить серце у колючий дріт.

Все забудь, що нам колись наснилось,Моє ім’я в зорі загорни,Чорний привид ріже мені крила,Чорний привид топче наші сни.

Моя рідна, сто річок між нами,І мені вже їх не перейти,Чорний привид чорними рукамиЗруйнував дороги і мости.

Чорний вихор риє мені яму,І ридає по мені трава.Чорний привид чорними рукамиСтрічку долі рвучко обрива.

«Наші мрії і муки зірками впадуть…»

Іван Коваленко _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

- 160 - - 161 -

ТИ НЕ ЛЮБИВ

Значить, ти не любив,Бо ти спав уночіІ не вийшов надвір,Щоб спитати у зір, Чом у неї тоді Був засмучений зір.Ти цього не робив –Значить ти не любив.

Значить, ти не любив...Під єдиним вікномНе проводив у мукахТи ночі і дні,Не ловив її тіньУ знайомім вікні.Ти цього не робив –Значить, ти не любив.

Значить, ти не любив,Якщо безліч разівТи на день не сказавНайдорожче ім’я.Його вітер співавІ дерева в гаях.Ти не чув і не знав –Значить, ти не кохав.

Значить, ти не любив,Бо так рано посмівПоцілунок зірватьЗ її ніжних губів.Якщо ти це посмів,Якщо ти це зробив,Значить, ти не кохав,Значить, ти не любив.

Так іди ти до іншої, йди,Не ховай, що від мене пішов,Є на світі засохлі сади,Є на світі невірна любов.

І ти іншу ще більше люби,Ніж мене ти любити умів,Одного ти лише не роби –Не кажи їй таких більше слів.

Більш за мене її бережи,Говори, що мене не кохав,Але слів їй таких не кажи,Що мені лише одній казав.

Від любові чадій і гориІ в обіймах її шаленій,Але слів, що мені говорив,Їй ніколи казати не смій.

Бо слова ці уже не твої,Ти послухай мене і повір –Ними влітку вже квітнуть гаї,Вони сяйвом знялися до зір.

Їх не можна дістати назад,Щоб розквітнули новим вінком,Це найбільшою буде із зрад,І найтяжчим це буде гріхом.

Інші скажуть колись ці слова –Ті, що мають великі серця…Той, хто вірність у серці хова,Той і вміє любить до кінця.

«Наші мрії і муки зірками впадуть…»_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _Іван Коваленко _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

- 162 - - 163 -

ТИ СКАЗАЛА МЕНІ…

Ти сказала мені, що тебе він любив,Поцілунки п’янкі пив у тебе з губівІ в обіймах твоїх він палав у вогні,

Ти сказала мені…

Ти сказала мені, що це був тільки сон,Без любові тебе не спалив цей вогонь,І мене одного ти чекала в цім сні,

Ти сказала мені.

Ти сказала мені, що я пізно прийшов,І для мене вже більш не розквітне любов,І лишились тобі тільки думи сумні,

Ти сказала мені.

Я у серці своїм затамую той біль,Я любов’ю спиню почуттів заметіль,Я тебе не залишу конать у журбі,

І скажу я тобі…

Я скажу, що не треба мені тих ночей,Тільки б дотик руки та тепло із очей,Бо я ніжність для тебе лише бережу –

Так тобі я скажу.

І скажу я тобі… Ні, я буду мовчать,Я мовчанням своїм зможу більше сказать,Бо у всесвіті всім ми з тобою одні,І нам треба мовчать – і тобі, і мені.

ТИ ПІШЛА

Ти пішла. Нема тебе і досі.Ти пішла, і тане твоя тінь.Тільки вітер здалеку доноситьМузику осінніх шепотінь. То шепоче лист, що помирає,Давню казку про мою любов.На далекім темнім небокраїЛлється тихо серця мого кров.

І тоді, як зацвітуть морозиДивним квітом на моїм вікні,Буду в сні я пестить твої коси,Тінь твою ловити на стіні.

Ти пішла, нема від тебе вісті,Зникла десь і більше не моя.А берези в золотавім листіВишепочують твоє ім’я...

«Наші мрії і муки зірками впадуть…»_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _Іван Коваленко _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

- 164 - - 165 -

ТИ НЕ ЗАБУДЕШ МЕНЕ…

Ти ніколи не зможеш забути мене,Бо я юність, і радість, і ніжність твоя,І хоч вголос не мовиш моє ти ім’я,Прийде сум уночі і твій сон прожене.

Як давно це було… У кіно був квиток…Я спізнивсь, не прийшов, п’яний чарами слів.Інший серце твоє полонити зумів,І пішла ти від мене в затишний куток.

А у мене нічого тоді не було,Тільки безліч віршів та любові ріка,Та до праці веселої звикла рука,Та ще ніжність без меж, та у серці тепло.

Ні, не все… Та про це і казати дарма…Були ліс, і Дніпро, та дві пригорщі зір,Було сонце, поля, але більше, повір,Більш у мене й тепер аж нічого нема.

Я з тобою тоді поділив все, що мав, –І поля дарував, золоті й голубі,Я і зорі найкращі віддав би тобіТа ще й місяця з неба для тебе б дістав.

Вірив я, що ти піснею станеш колись,Станеш зіркою, морем, сестрою вітрів,Та покликать до сонця тебе не зумів,Наші долі й дороги навік розійшлись…

В тебе вечір тепер. Килим, люстра, кришталь,У кутку щось грайливо муркоче приймач,Та веселий мотив не заглушить твій плач,Бо я юність твоя, і тобі її жаль…

Ти поїдеш на південь у власнім авто,А я землю свою сто раз пішки пройду,В тебе груші поспіли на дачі в саду,Вони так і лежать… Не збира їх ніхто.

І я знаю, що часто ти кличеш мене,Бо я радість, і ніжність, і юність твоя,Мої зорі горять, моє сонце сія,А твоєї печалі ніщо не жене…

Так прийми ж хоч тепер подарунки мої,Вони щастя не вернуть, та спокій дадуть,Наші мрії і муки зірками впадуть,Про них будуть співати комусь солов’ї…

«Наші мрії і муки зірками впадуть…»_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _Іван Коваленко _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

- 166 -

НЕ ТЕБЕ Я ЛЮБЛЮ

Не тебе я люблю... Тільки мрію свою,Лиш уяви химерної плід,І здається мені: у казковім краюЯ живу так багато вже літ...

І в краю цім любов не згасає мояВсім тверезим думкам в перекір.Замість сонця, сіяє твоє тут ім’я,Твої очі горять, замість зір.

Зараз осінь цвіте в чарівнім цім краю,Менше сонце вже гріє згори,Не тебе я люблю, тільки мрію свою,То й поблідли навкруг кольори.

Але я ні за чим не жалкую... Нехай,Є для всього осіння пора...Хай лиш вічно цвіте зачарований край,Де ніколи любов не вмира!

«Щастя хвилину захочу спинить…»

Іван Коваленко _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

- 168 - - 169 -

ЗАГУБЛЕНА ПІСНЯ

По весні, коли плачуть тополіІ туманом покрита земля,Я шукатиму пісню у полі – Там, де знов зеленіє рілля.

Влітку зелень розквітне без краю,Буде луг ясним квітом цвісти,Я піду до зеленого гаю,Щоб загублену пісню знайти.

А лиш осінь прилине, і зновуЯ почав би у лісі блукать,Не впізнав би казкову обнову – Тільки б пісню свою відшукать.

А тепер ось зима білосніжна,Сніг сріблиться пухкий на сліду,Де ж та пісня, чекана і ніжна,Я ніколи її не знайду.

По весні прийдуть радощі нові,Буде знов зеленіти трава…А в вікно сніжні віти казковіПростягають сумні дерева.

ТИ МЕНЕ НЕ ЗОВИ

Ти мене не зовиВ свій засніжений сад,Бо ніколи тудиНе вернуся я знов.Так, як юність моя,Що не верне назад,Так ніколи не вернеВже наша любов.

Ти мені не пиши,Що твій сад у цвіту,Що він кличе менеНіжним помахом віт.Я ніколи, ніколиТуди не прийду,Твоїх яблунь старихНе почую привіт.

Ти не клич мене знов,Знаю добре і сам,Що в твоєму садуВже дозріли плоди,Але я у полонСвого серця не дам,Хай зітруться навікиМої там сліди.

«Щастя хвилину захочу спинить…»_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _Іван Коваленко _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

- 170 - - 171 -

Ти мене не чекай,Як в осінній туманЛист впаде золотийУ твоєму саду,Моє стомлене серце Конає від ран,Моє серце в крові –Я туди не прийду.

Як тільки сходить сніг з земліІ сонце землю обігріє,В моїй кімнаті на століВже перший пролісок синіє.

Зеленим ситцем квітне лан,Цвітуть в саду моїм дерева,А на столі нарцис, тюльпанІ вітка яблуні рожева.

Луна гучніш пташиний спів,І за вікном вже тепле літо,До мене з поля і лісівПриходять в гості нові квіти…

А ось і осінь. У садуУже розквітли дивні шати,І гілку клена золотуТоді я вношу до кімнати.

Я так люблю її тоді,Люблю без тями і без краю,Листи багряно-золоті,Листи кленові, що вмирають.

Отак живу я, друже мій,Люблю усе живе й зелене,І на землі оцій старійНема щасливіших за мене.


- 172 - - 173 -

Я зараз вже, як дерево осіннє,Цвіту багряним кольором вмирання.Мене не гріє сонячне проміння,Бо надійшла до мене осінь рання.

В весняному морозному повітріПомерзли квіти всі, мої юнацькі мрії,І жалібно дрижать тепер на вітріЛистки мої – бажання і надії.

А де ж плоди? Їх рано бурі збили,Вітри їх рвали хмарною порою,І тільки два чи три із них дозрілиІ, може, проростуть колись весною.

Осіннє сонце вже мене не гріє,Вітри холодні студять землю голу.Один по одному листки – мої надії –Кружляють тихо, падають додолу.

І скоро стану вже я деревом зимовим,Надії й сподівання опадуть із мене,Та не покритися мені вже листям новим,Не розцвіте воно, шумливе і зелене.

Мені весни нової вже не стріти,І я помру у холод і негоду.В останній раз мої скорботні вітиПотягнуться до сонячного сходу.

ПОРИ РОКУ

Влітку житами жовтіють поля,Пахощі сіна прилинуть здаля,Ліс прохолодою тихо війне,Влітку усе приголубить мене:

Кожна травинка і кожен листок,Сонце з проміння збудує місток,Радо по нім я піду аж до хмар,

Сповнений сонячних чар.

Осінь дощами мене зустріча,Осінь приносить у серце печаль,Осінь тривогу приносить у сни,Розпач тумани несуть восени.

Листя пожовкле лежить на землі,Віра й надія зникають в імлі,Крадеться морок холодний з долин,

Капає кров із калин.

Жахом мене огортає зима,Холод, хуртеча, рятунку нема.Трави і квіти заснули в снігах,Тонуть в заметах і сили, й снага.

Взимку мені не сховатись ніде,Взимку тулюся, як пес, до людей.Все, що я мав, і любив, і беріг, –

Все засипа білий сніг.


- 174 -

Тільки весною я оживу,Ляжу на першу зелену траву,Буду дивитися в чисту блакить,Щастя хвилину захочу спинить.Роздуми-хмари насунуть сумні:Мало вже весен лишилось мені.В Бога нічого я не просив –

Тільки б лишились озера й ліси.Тільки б побачити луки в цвіту,Може, травицею там я зросту.

Там буду жить...

«Все забере весняна буйна злива…»

Іван Коваленко _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

- 176 - - 177 -

Легенькі хмарини пливуть за вікномХорошої ясної днини.Я знову п’янію весіннім вином,Закоханий в сонячні дивні хвилини.Мене зігрівають далеким тепломЛегенькі весняні хмарини.

Струмки говірливі збігають з гори,Радіють, воркочучи, сонячній зливі;Дзвенить і змовкає десь сміх дітвори.В мелодії ці переливно-грайливіВслухаються ставні старі явори –Їх будять струмки говірливі.

ВЕСНЯНЕ

Вербіє озеро, і березіє гай,А зелень світла, радісна і чиста.На західний далекий небокрайРазок хмарин хтось кинув, як намисто.

Весніє небо, і травніє луг,Кульбабіють горбочки і узгір’я,Втікає поле ген за виднокруг,Бере з собою тихе надвечір’я.

Приходить вечір нишком, крадькома,Пташок і бджіл полохати не хоче,І яром знехотя повзе легка пітьма,І тихо жебонить малий струмочок.

«Все забере весняна буйна злива…»_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _Іван Коваленко _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

- 178 -

Все забере весняна буйна злива:Всі наші радощі, скорботи і жалі,Все, що несли на крилах журавлі,Що нам послала доля вередлива.

Залишить сонце на зеленім тліІ голубу траву, дивніш від дива,Бузкову далину, як сон, примхливу,Жовтаву ніч і зорі уві млі.

Залишить хмари, що помчать навскач,За ними вітер полетить, сурмач,

І нам накаже мчати навздогін.

А зорі знову заведуть свій хор,Один мінор, незбагнений мінор,

А потім тихий, колисковий дзвін...

«То був тендітний літній день…»

Іван Коваленко _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

- 180 - - 181 -

ТЕПЛІНЬ

Яка теплінь! Немає зовсім спеки,І вся земля одним теплом цвіте.В заплавах поспиналися лелеки –Їм чути навіть, як трава росте.

Я на човні. А озеро – прозоре,І в нім життя клекоче і буя.Дрімають верби в сонячнім просторі,І в озері на дні розтанув я.

Яка теплінь! Не буде громовиці,Голубить світ ласкава ця теплінь.На лузі скошенім нестрижені копиці,Як дітлахи, біжать у далечінь.

Не знаю я, навіщо жить на світі.В нім стільки лиха, зла, куди не кинь.Та, мабуть, варт хоч день один зустріти,Коли бува така ясна теплінь.

ЛІТНІЙ ДЕНЬ

О.Р.*

То був тендітний літній день,Йшло літо до прощання.Так мало випало пісень,Здавалось, це остання.

І звідки линув дивний спів,Я не збагну донині.І розібрать не міг я слівНад озером в долині.

Сотник, латаття, осока,А на воді – лілеї,І янгол божий звисокаЗамилувавсь землею.

І ми ніколи і нідеЗабути вже не зможемОтой тендітний літній день,Що був нам співом Божим.

І все це піде в небеса,Щоб жити потойбічно,Бо чиста радість не згаса,Лишається навічно!

* Ольга Рожманова - улюблена учениця подружжя Коваленків, друг сім’ї, натхненниця поета та популяризаторка його творів.

«То був тендітний літній день…»_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _Іван Коваленко _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

- 182 -

Мій дух бродяжний знов мене зове…На простір, на поля безмежні кличе.Давно в мені це почуття живе –Глибоке, неспокійне, таємниче.

Бродить, блукать під сонцем золотим,Обняти всю безмежну далечінь,Всю землю неозору обійтиІ зорі любі споглядать вночі.

«Може, ти кохаєш осінь…»

Іван Коваленко _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

- 184 - - 185 -

Хто це бродить по саду,Хто гойдає голі віти?На чиєму це слідуЗацвітають дивні квіти?

Хто це поле оголив,Хто затяг туманом далі,Хто це верби нахиливУ незміряній печалі?

Воду хто подів з ріки,Чом човен стоїть без діла,І куди летять пташки,Куди мчать швидкі їх крила?

Хто це суму нам приніс,Чому думи серце краять,Чом шумить тужливо ліс,Чому сосни засинають?

Небо чом тепер сіріше,Чому наше сонце яснеСтало знову холоднішим –Пізно встане, рано згасне...

Вітер починає гру –Він опале листя носить,Відпочине у яру,Прошепоче тихо: «Осінь».

Я тобі малюю золотую осінь,Для душі твоєї радість золоту,Хмароньку рожеву, неба ясну просіньЙ стрічкою туману обрій обведу.

Утікає річка в далину бузкову,Золотяться верби, в позолоті луг,Золотом розквітли і ліси, й діброви,Золото осіннє, золото навкруг!

Я тепер вже повен скнарістю по вінця,Аж не сплю ночами. Ніби скупердяй,Все ходжу ночами та лічу червінціІ замкнути в скриню хочу цілий гай.

Як же не кохати осінь-чарівницю,Ти ж її так любиш, золоту пору,Тож прилинь, кохана, будемо ділитись,Я тобі найкращі скарби відберу.

За тобою верби ранками сумуютьІ на воду сиплють слізоньки-листки –Тож прибудь, кохана, в осінь золотую,Ту, що я малюю над сріблом ріки.

«Може, ти кохаєш осінь…»_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _Іван Коваленко _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

- 186 - - 187 -

Може, ти кохаєш осінь,Дивні чари листопаду,Може, серце твоє проситьХвилю щастя на відраду? То ходімо в гай осінній,

Де спадає тихо листя,Де воно в яснім промінніЩирим золотом іскриться.

Де воно, як дивні шати,Грає фарбами розкішно.Я тебе там цілуватиБуду жадібно і ніжно.

І тобі заглянуть в очіВіти дерева багряні.Ти повіриш, і до ночіБудем ми від щастя п’яні.

Ти повернешся додомуІ без світла спати ляжеш,І про мене ти нікомуІ ніколи не розкажеш.

Та осінньою порою,Коли лист почне спадати,Засумуєш ти за мною,Будеш знов мене чекати.

Я до тебе повернуся Несподівано-неждано,Тихим ранком я з’явлюсяІз осіннього туману.

Буду пестить твої косиІ спитаю тебе, раду:– Може, ти кохаєш осінь,Дивні чари листопаду?

Надворі знову листопад,І листя з дерева летить,І промінь сонця золотитьЛегким туманом вкритий сад.І знову в нього я підуДо нами сходжених доріжок,Я вірю знову, що знайдуСліди твоїх маленьких ніжокУ цім ридаючім саду.

Я вірю знову, що знайдуТам нашу юність золоту...

Стоїть сумний скорботний сад,І листя пада неживе,І щось мене туди зове,Щоб повернувся я назадДо кленів тихих і беріз,Де плачуть липи і каштани,Де пролились легкі туманиСумним потоком їхніх сліз.

І глибше знову в серці рани,І все сумніше плач беріз...


- 188 - - 189 -

ГЕОРГІНА

В час осінній, сумний доцвітає в саду георгіна.Рано-вранці морозом обпалить її пелюстки.Вона жде і мовчить, і покірно стає на коліна,І удару чекає від владної злої руки.

В час осінній, сумний я виходжу з своєї кімнати.Довго й пильно дивлюсь на побиті морозом квітки.Знаю я, що й мені час вже осінь мою зустрічатиІ удару чекать від всевладної злої руки.

Та мені не страшні ці осінні смертельні морози.В біднім серці моїм уже холод відчув я давно,Тільки холод і сум, і застиглі від холоду сльози,Тільки втому й печаль в глибині заховало воно.

В час осінній, сумний георгіна в саду помирає,Її ранить і гне та всевладно безжальна рука.Я стою і дивлюсь, і жалю ні за чим вже не маю.Тільки холод і сум моє стомлене серце стиска.

Це осінь… Я знаю, відчув її вдачу,Вона, підкрадаючись, тихо ступа,Я вчора проходив під в’язом і бачив, Як перший листочок, кружляючи, впав.

Над ним я спинився, і туга незнанаНа мить моє серце в полон узяла.Це осінь надходить, це осінь кохана,Вона непомітно в наш край увійшла.

Я поглядом тихим окинув простори,Зелені дерева, зелені сади,Зелені берези стоять білокорі,Та скрізь я знаходжу підступні сліди.

Це осінь, я знаю, відчув її вдачу.У зелені буйній, у тіняві віт,Я вчора проходив і вперше побачивОсіннього золота схований слід.

У мене в волоссі кохана подругаЗнайшла білий волос, посріблий від дум,Так ось вона, осінь, і глибшає туга,І в серце прокрався негаданий сум.

Це значить – для мене пора вереснева,А я ще сумую за літнім теплом,В осінньому золоті будуть дерева,А я буду квітнуть осіннім сріблом.


- 190 - - 191 -

НАТЮРМОРТ

Простенький горщик, спадок давніх літ,А в нім – осінні буйні хризантеми –Для роздумів глибоких вічні теми,Бо квіт і горщик – це мистецтва плід.

Люблю я глину – не кришталю світ,Бо підсвідомо доліта до мене,Що в глині є щось вічне і священне:У глині раю залишився слід.

Я в глину також скоро перейду.Помітять це лиш квіти у саду...

У горщик з мене хтось поставить брость калини,

А як не знайде, – кілька хризантем – Сюжет для натюрмортів і поем... Адам був виліплений Богом з глини.

БОЯРСЬКА ОСІНЬ

Болдинська осінь* і Боярська осінь,Є поміж ними велика різниця,Знову нема мені чим похвалиться,Хоч і дерева стоять злотокосі.

Скільки надій полягло на покосі,Всі постинала безжалісна криця,Я ще живий і не хочу кориться,Я ще бадьорий, нескорений досі.

Добре творити поміж кріпаками,Все тобі дано чиїмись руками:

Затишок, одяг, і їжа, й тепло.

Я в кріпаках, і які ж бо тут жарти,Кожен рядок мій ста болдинських вартий:

В мене холери побільше було.

* “Болдинська осінь” 1880 р., коли Олександр Пушкін ви-мушено на тривалий час залишався в с. Болдіно через хо-лерний карантин; відома як один з найпродуктивніших періодів у творчості поета. Вірш написано у 1980 році


- 192 -

ОСІННЯ ПІСНЯ

В вечірню годину я думаю думу,Як родиться пісня з осіннього суму.

З блідої хмарини, з легкого туману,І з квітів останніх, що скоро зів’януть.

З ласкавого сонця, що трохи ще гріє,З пожовклого гаю, що обрієм мріє.

З дерев занімілих у шатах барвистих.З погаслих надій і опалого листу.

З останнього співу малої пташини,З молитви комахи, що скоро загине.

З осінніх сузір’їв – тривоги ознака, –З того, що накликав нам знак Зодіака.

Чи радощі будуть, чи знову печалі?А сонце все нижче… А що буде далі?

Далеко за північ додумав я думу.Родилася пісня з осіннього суму…

«Сьогодні знову пада сніг…»

Іван Коваленко _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

- 194 - - 195 -

ЗНОВУ СНІГ

Сьогодні знову пада сніг,Пливе туманом в далині,Моїх загублених дорігНе відшукати вже мені...

Сьогодні знову пада сніг...

Давно я сум зими збагнув,Весна бува на серці рідше,Хмурніють думи, і ніжнішеСніжинок холод я відчув...

Давно я сум зими збагнув...

Сьогодні знову пада сніг,Поля й дороги покрива.Моя любов, що я беріг,Під снігом в’яне, як трава...

Сьогодні знову пада сніг...

Сніжинки-перлинки пливуть у повітрі,Танцюють, вирують в морозному вітрі,Покровом пухнастим на землю лягають,Дерева, дороги і поле вкривають.

Спадають, злітають без краю, без ліку.Легенькі, маленькі, холодні одвіку.Осяяли душу зірками ясними – Світлішають думи і мчаться за ними.

«Сьогодні знову пада сніг…»_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _Іван Коваленко _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

- 196 - - 197 -

УТОМА

Знову утома,Сум і печаль, – В вікнах знайомаЗасніжена даль.

Простір безмежний,Глибокі сніги,Вітер бентежнийГуля навкруги.

Де ж всі дороги?Поле одно!Повний тривоги,Дивлюсь у вікно.

Як вирушатиВ світ без доріг?Тиша в кімнаті.Холод і сніг...

ЗИМА

Зима надворі. Холод, сніг,Метіллю простір геть закрито,Нема ні стежок, ні доріг,Все біло, тоскно, сумовито.

Ти нахилилась до вікна,Ти в ніч вдивляєшся тужливо,Тобі примріялась веснаІ юність давня і щаслива.

Тебе зимовий кута сум,Найкращі гаснуть сподівання,Тобі згадавсь лісовий шум,І щастя, радість і кохання.

Далеко все. Одні ми тут,Нас сніг і холод обійма,Метілі кожну ніч метуть,І щастя й радості нема.

Та пройде ніч, настане день,Зима з метілями пролине,На небо чисте і блідеВесняна з’явиться хмарина.

Струмки веселі потечуть,Дерева будуть оживати,І я від дум своїх втечу,І я піду в поля блукати.

«Сьогодні знову пада сніг…»_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _Іван Коваленко _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

- 198 -

Я стільки ніжності зберіг,Щоб стріти їх – весну й хмаринку,Я розгребу руками сніг,Знайду й зірву малу травинку.

Її я ніжно поцілую,“Привіт тобі”, – я їй скажу,Як першу радість веснянуюЇї я сонцю покажу.

Я принесу її тобіЯк скарб, дарований весною,І любі очі голубіЗасяють радістю ясною.

«Своїм пензлем махнув аж до хмар…»

Іван Коваленко _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

- 200 - - 201 -

День догоряв хризантемно і айстрово,Захід зойкнув і тихо поблід.А якомусь незнаному майстровіЗмалювати хотілося лід.

Він льодово, льодинно, льодистоСвоїм пензлем махнув аж до хмар,І з’явлись крижини іскристі,І скотились в далекий пожар.

НА СВІТАНКУ

Ніч покривало згортає поспішно,Свіжість і вогкість в повітрі розлиті,Декілька зірок ще блимають ніжноІ поступово зникають в блакиті.

Краситься обрій у барву казкову,Все поступово розбуджує ранок,В лісі пташини проснулись, і зновуРадісним співом вітають світанок.

Як я кохаю це ніжне проміння,День цей веселий, що родиться знову;Сонця, що сходить, чудесне видіння,Славу його і величність казкову.

«Своїм пензлем махнув аж до хмар…»_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _Іван Коваленко _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

- 202 - - 203 -

ТУМАН

Туман прославсь над сонним містом,Покрив будівлі і сади.З гілок разочками намистаСтікають крапельки води.

Похмуре небо, мокрі хмари,В природі смуток, тишина,І на порожнії бульвариЗадума чорная зрина.

Бреду один пустим майданомІ для душі шукаю дім.Покрито все густим туманом,І я загублений у нім.

ВІТЕР

Вітер летить звідусіль:З поля, і з лугу, і з лісу;Зливи полоще завісу –Радість для стомлених сіл,Серця втамовує біль.

Вітер летить звідусіль.

Вітер летить звідусюди:З моря, і з неба, і з суші,Радістю збуджує душі,Силу вливає у груди,Всі він ламає запруди!

Вітер летить звідусюди.

Слухай же вітру слова,Вийди в розвітрене поле,Стань і поглянь доокола:Гнеться під вітром трава – Ти не згинайся ніколи!

Слухай же вітру слова:

– Хмари, туман і росу – Все, що вас довго гнітило,Все я умить рознесу.Хочеш, щоб сонце світило?Треба любити грозу,Треба дружити з вітрами,

Вітру любити вітрило!

«Своїм пензлем махнув аж до хмар…»_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _Іван Коваленко _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

- 204 - - 205 -

Ось він промчався над нами,Дужий веселий вітрище,Крикнув нам: “Голову вище!” –Крикнув: “Дружіть із вітрами!”Крикнув і зник за ярами,

Дужий веселий вітрище.

ГРОЗА

Ой гроза! Яка це сила!Розгулявся громобій!Хмара небо все закрила –Дощовиця! Буревій!

Ой гроза! Яка це радістьВийти з хати навмання!З блискогромом обійнятись!З громоблиском – на коня!

Ой гроза! Яка тривога!Громорегіт, вітросвист!В блисках он моя дорога,Мчу туди, як з вітром лист.

Ой гроза! Яке грозище!Боягузи, гей, назад!Громовітер рве і свище,В танці скаче зливопад.

Бог грози! Скажи, як звешся?Я твій родич на землі!Я, мабуть, з родини Зевса,Брат Перуна, син Іллі!

Грозовиця! Громовиця!Буревітер! Громобій!Креше в небі блискавиця,Грім гримить – в душі моїй!

«Своїм пензлем махнув аж до хмар…»_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

Іван Коваленко _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

- 206 -

Вже цілий тиждень тюжить дощ краплистий,На небі хмари, а у вікнах тінь,Не виглядає сонце променисте,Здається – все перейде скоро в тлінь.

Принишкли яблуні набряклим листом,Скорботно віти зводять в височінь,Вони промокли, змерзли до корінь,Їм мариться тепло і небо чисте.

Чи дощ, чи град, я вже не розберу,Приймаю, як закон, стихії гру,

Хай інші зрозуміють досвід мій.

Дощі і бурі, витівки грозиНе варті щонайменшої сльози –

Вона страшніша від усіх стихій.

«Ти рвешся додому, туди, де поля…»

Іван Коваленко _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

- 208 - - 209 -

ДРУГОВІ

М.Сердюку*

Ти рвешся додому, туди, де поляПід небом осіннім лежать неозорі,Де вітер веселий гуля не просторіІ тепло парує розлога рілля.

Там в ніжнім тумані синіють гаї,Знайомі стежини тебе там чекають,Дерева привітно тобі закивають,Розвіють засмучені думи твої.

Ти підеш до річки, де верби сумніСхилились на води в осінній печалі,Там човен знайомий стоїть на причаліІ манить полинуть на хвилі ясні.

Ти знову обійдеш всі рідні місця,І сонце тобі усміхнеться тепліше,Там думи ясніють і дихать вільніше,Там туга зникає і квітнуть серця.

Коли ти повернеш, до тебе прийду;Як серце журба переповнить до краю,Про поле, про річку, про гай розпитаю,Про листя опале в осіннім саду.

Ми трохи помовчим. Хай місто шумить.Ми, може, на хвильку забудем утому.А вітер покличе: “Додому, додому!”Він нас не діждеться і сам полетить.

* Микола Сердюк, університетський товариш Коваленків

Верба похила над водоюЗелені коси розплела.Я знову тихою ходоюБреду до рідного села.

Місток, човни і перші хати,Стежина, граючись, веде.Мені не треба поспішати,Давно мене ніхто не жде.

Отут стояла наша хата,Де верби стали молоді.Мої маленькі ноженятаТут часто бігали тоді...

Я тут родивсь. Оці тополі Мене любили тут малим.Я тут зростав на вільнім полі,Зігрітий сонцем золотим.

Частенько тут блукав у житі,Пташині слухав голоси.Моєю мрією повиті,Синіли там мої ліси.

Тут все моє. Мій гай замрійний,І ця ріка, і ці сади.І я, бурлака неспокійний,Іще не раз прийду сюди.

Тут все моє. І тут я вдома,Стежину кожну я впізнав,Зростає радість, гасне втома,Тут все моє. Я тут зростав.

«Ти рвешся додому, туди, де поля…»_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _Іван Коваленко _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

- 210 - - 211 -

ВЕЧІР

Вечір ходить за селом,Кута землю тихим сном, –

Сплять тополіВ чистім полі,

Вітер вклався під млином.

Місяць в небо виплива –Заіскрилася трава,

Він краплини-Янтарини

Щирим сріблом полива.

В річці хлюпає вода,Сон на неї не спада,

Плещуть хвиліСрібнокрилі,

Ночі чується хода.

Ніч приходить із ярів,Тихне шепіт яворів,

Лиш не гаснеМісяць ясний,

Сон приносить до дворів.

Тиша впала на поля –Спить натомлена земля...

Я в житі спав, коли цвіло колосся,На теплій і розмореній землі.Це згадкою живе в мені і досі,Як вогник той жаринкою у тлі.

Жалію я людей, що у життєвім кросіПізнали радощі, безславні і малі,Я в житі спав, і ноги мої босіВкривали янголи у білому крилі.

Я в житі спав, мене вкривало небо,І вітер ніжний тихо колисав.

Я аж тепер збагнув – нічого більш не треба!

Таке вже не повториться ніколи,Хай буде грім, гроза і поле голе –

А я щасливий: я у житі спав!

«Ти рвешся додому, туди, де поля…»_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _Іван Коваленко _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

- 212 -

У ЛИПНІ МІСЯЦІ

У липні місяці страшні були дощі,Стояли хмари ген по видноколу,Перегодовані вологою кущіГілки схиляли, гнулися додолу,

Зате буяли трави і хвощі.Мені ж ховатися хотілось у стодолу,В пахуче жито, без стільців і столу,І їсти трави й зерна – не борщі.

У липні місяці тяжкі були жнива.Терпкий у мене спомин ожива:

Ідуть дощі, а я іду у поле.

Як тяжко хліб було тягать до кіп!Який важкий отой вологий сніп,

Зате стерня не так у босі ноги коле.

«Бо всі дороги тут ведуть до храму…»

Іван Коваленко _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

- 214 - - 215 -

ЧЕРНІГІВ ДРЕВНІЙ

Чернігів древній став понад Десною,Собор між зелені, як диво, вирина.Над вічною і світлою рікою Не змовкла ще історії струна.

І якщо ти не маєш супокоюІ владно зве тебе зелена сторона,Хай спогад про Десну тебе не омина,Антоній із печер махне тобі рукою.

У кожного в житті є суєтна пора,Коли відходить вдалеч Болдіна гора

І ти у вічність не прочиниш браму.

Та вже коли безвихідь, розпач, край,То кидай все, в Чернігів поспішай,

Бо всі дороги тут ведуть до храму.

РІДНИЙ ДІМ*

Дружині

Старезний дім стоїть поміж акацій,Вони високі, жилаві, стрункі.Їх сонце позолочує уранці,А дім хоронить спогади гіркі.

Жили тут люди в клопоті і праці,Їх вже нема, згубилися стежки.Був сміх і плач, веселощі і танці,Їх душі тут, хоч віка трун важкі.

Ти тут росла. Твої маленькі ніжкиОббігали всі закутки й доріжки,

І дім тебе голубив, вчив, беріг.

І ти сама вже частка цього дому,Єдина розумієш його втому,

Благослови ж тепер його святий поріг!

* Старовинний будинок під акаціями, родове гніздо сім’ї дружини.

«Бо всі дороги тут ведуть до храму…»_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _Іван Коваленко _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

- 216 - - 217 -

Ви знаєте, як пахне верболізУ літній день, у полудневу спеку?Нагадує він молодість далеку,Таку далеку, як той темний ліс.

Не хочу в затінь сосен і беріз,Сюди прийду, як мусульманин в Мекку,Відмити душу від гріхів і сліз,Щоб стало їй і радісно, і легко.

Ви знаєте, як пахнуть верболози?А я радію, що не сохнуть сльози

І солонішими стають чимдалі скрізь.

У літній день, у полудневу спекуЩось мусить нагадати молодість далеку.

І чим би став цей світ дурний без сліз?

А я все біжу, і біжу, і біжуПо темній стежині в гаю над Десною,Дерева мене обступили стіною,Немовби ховають останню межу.

Я хочу збороти стихію чужу,Бо сила нечиста гасає за мною,Мабуть, я не виграв страшного двобою,З душі ще не скинув і бруд, і іржу.

Не часто в житті я шукав охоронця,Одне тільки знав: бігти з тіні до сонця,

Бо скільки ж на світі є духів добра!

І янголи світлі мене не забудуть,Розвіють навколо хулу і огуду –

Молитись настала пора.


- 218 - - 219 -

ЗАДЕСЕННЯ

Якщо Господь пошле тобі знаменняІ у Чернігові ти будеш на Валу,Забудь про все, поглянь на ЗадесенняІ тихо прокажи Йому хвалу.

Не дякуй Богові за радість і натхнення –За те лиш, що створив країну цю малу,Де місця не бува підступності і злу,Де Щось живе, не маючи наймення.

У чому ж тут воно? У далечі лугів?Чи в зелені густій деснянських берегів?

Вдивляйся в далину серпанково тонку,

Збагни, що недарма сюди вела дорога:Коли з душі спадуть і втома, і тривога, –

Угледиш ти русалку у вінку.

О.Р.*

А квіти ті, що ти зібрала,Стояли довго на століІ пахли ніжно, і не в’яли,Немов зростали на землі.

Немов цвіли вони на схилі,На березі Десни-ріки,Лишились в них ласкаві хвиліІ дотик милої руки.

І туга душу огортала:Мабуть, тому вони цвіли,Що ти їх кожної торкала –Вони цю ніжність зберегли.

Та можна й квітами карати – Напевно, знала ти сама.Навіщо квіти залишати?Вони цвітуть – тебе нема.

* Тут і далі: Ольга Рожманова - улюблена учениця подруж-жя Коваленків, друг сім’ї, натхненниця поета та популяри-заторка його творів.


- 220 - - 221 -

О.Р.

Чернігів довго тебе кликав,І сумно хлюпала Десна.Тривога ширилась велика:А де вона? А де вона?

Бузок і квіти розцвітали,Журилась в хмарах далина,І всі вони одне питали:А де вона? А де вона?

А там, на обрії далекім,Озер забутих глибина,І всі пташини і лелекиОдне питали: “Де вона?”

А ти не їхала, забула,Хай стане боляче самій.Коли і їх ти не почула,То що вже важить голос мій?

І я один, сиджу в кімнаті,Дивлюся сумно із вікнаТа все продовжую питати:А де вона? А де ж вона?

О.Р.

Заплющу очі, і за митьОдна і та ж картина:В долині озеро лежить,Ясна осіння днина.

Така прозора далечінь –Очей не вистачає.І повтікала всюди тінь,І луг кінця не має.

Дерева білі, мов свічки,В мереживі гілчатім –Не народилось ще руки,Щоб це намалювати.

Хай об’єктив не поспіша,Не схопить він правдиво.Одна душа, лише душаУвічнить може диво.

Щоб все назавжди залишить:І ватру просто неба,І ми навкруг. Єдина мить,А що ще більше треба?

Це прийде в сні і наяву,І в радості, й турботі.Я поки згадую, – живу,А ви мовчіть про потім.


- 222 -

ТОЙ БЕРЕГ

Знаю все, що ховає той берег Десни:Там дерева й кущі, і безкраї луги,Буйноцвітна трава вироста щовесни,Коли повінь поверне Десну в береги.

Там доріжки малі на всі боки біжать,До озер і заплав закликають стежки.Коли літо мине, віддзвенить сіножать,Поспішають до обрію сіна стіжки.

І неспокій зростає тоді у мені,І хвилюється сумно життєва ріка.Що мене на тім боці небавом чека?Що ховає той берег в близькій далині?

Я до серця узяв цей журний виднокрай,Він так часто вночі розтривожує сни.І навіщо мені потрапляти у рай,Коли я за життя мав той берег Десни.

«У Боярці зеленій, серцю милій…»

Іван Коваленко _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

- 224 - - 225 -

ПАМ’ЯТІ САМІЙЛЕНКА

В Боярці зеленій, серцю милій, Де ліси розкинулись кругом,Там над ставом, на Старій могилі,Спочива поет останнім сном.

Повз могилу в школу ходять діти,А внизу шепоче осока,І не в’януть на могилі квіти:Не одна кладе їх там рука.

В темну ніч він вийшов в путь тернисту,Вів його до творчості порив.Пісню він підняв дзвінку і чисту – Вогник свій сміливо запалив.

Може, й знав, що той вогонь не будеТак палать, як слава Кобзаря,Та від всіх вогнів, що світять люди,Ніч зника і наступа зоря...

Спи, поете! Жив ти недаремно,Україні працю і любов віддав.І народ, вклонившись тобі земно,Назавжди до серця тебе взяв.

І не згасне твоя слава зроду,Вогник твій горить і не згора,Бо поет – в серцях свого народу,А народ ніколи не вмира.

ТРИПТИХ ПАМ’ЯТІ ВОЛОДИМИРА САМІЙЛЕНКА*

І. ПОВЕРНЕННЯ

Яка печаль! Яка страшна печаль –Самотнім бути в рідній стороні,Де вже нема ні друзів, ні рідні,Де вже тебе ніхто не зустріча.

Одне лишилось: спогади на дні,В дворі сосна, струнка, немов свіча,Забули тут поета-сіяча,Лиш дятел сумно стука на сосні.

Та це не все. Он ліс ген віддаля,За ним ще села, люди і поля,

За лісом далеч в голубій імлі.

Над нею вітер пролітає радо,А у душі лише одна відрада,

Що будеш вічно у своїй землі.

* Володимир Самійленко (1864-1925) – відомий український поет; помер та похований у Боярці

«У Боярці зеленій, серцю милій…»_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _Іван Коваленко _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

- 226 - - 227 -

ІІ. ОСТАННІ ДНІ

Він, хворий, тут сидів щодня над ставом,Дививсь на церкву, на пташиний літ,Щоб у душі своїй лишить їх вічний слідІ так у вічність увійти по праву.

На луках он покошено отаву,А там калина чи червоний глід.Він дивувався, скільки довгих літМіняв красу на працю чи на славу.

А день згаса, і дихать все трудніш.Коли б ще дописати отой вірш,

Що він його почав колись весною...

А на ставу буяє осока,Така весела, свіжа і струнка,

Що ніби й не чека когось с косою.

ІІІ. МОГИЛА

Над ставом церква. Пагорб невисокий,Як зелен килим, душу звеселя.Могили не розгледіти здаля,Дерев сім’я її вартує спокій.

Нема хреста. Зогнив із плином років.Зів’ялі квіти. Зламане гілля.Трава в пилу, і висохла земля, – У славу тут ворота не широкі.

Байдуже повз іде людей юрма,І серце біль зненацька обійма:

Йому б лежати десь у Пантеоні.

О Україно! Як же він радів,Коли вертався із чужих країв...

Серед могил пасуться коні.


- 228 - - 229 -

ДОЛИНА НАДСОНА*

В долині цій згасав колись поет,Шукаючи у сосен порятунку.З поезії він випив досить трунку,У смерті вириваючись з тенет.

А ми по-іншому зникаємо до Лет,Нічого не лишивши на рахунку, – Раби мізерних пристрастей і шлунку,Нікчемних прагнень і негідних мет.

Тож над поетами не мовкне сосен плач,Та ти постій ще, вороне, не кряч,

Нехай не поспіша ота хвилина!

Я б ще хотів в передчутті сумнім,Щоб залишилась з іменем моїм

Хоч би одна така долина…

* Семен Надсон (1862 – 1887) – відомий російський поет. Жив та лікувався в Боярці. Долиною Надсона названо улю-блене місце його прогулянок у Боярському лісі.

І.Іванову*

На цій життєвій довгій нивіВеликих радощів нема.Негоди люті, бурі, зливи,А, може, торба чи тюрма.

Є люди ниці і зрадливі,Байдужих, ситих теж юрма,І чорних дум ідуть напливи,Що ниву ореш ти дарма.

І все, що сіяв, не цвістиме...Та ось зустрінеш побратима –

І жить на світі вже тепліш.

Він так, як я, орав і сіяв,І не зламавсь, а вірив, діяв, –

Йому визнання, вдячність, вірш.

*Іван Іванов (1911 – 1989) – боярський учитель, друг сім’ї Коваленків, автор повісті “Колима”.


- 230 - - 231 -

БОЯРСЬКА ОСІНЬ

Болдинська осінь* і Боярська осінь,Є поміж ними велика різниця,Знову нема мені чим похвалиться,Хоч і дерева стоять злотокосі.

Скільки надій полягло на покосі,Всі постинала безжалісна криця,Я ще живий і не хочу кориться,Я ще бадьорий, нескорений досі.

Добре творити поміж кріпаками,Все тобі дано чиїмись руками:

Затишок, одяг, і їжа, й тепло.

Я в кріпаках, і які ж бо тут жарти,Кожен рядок мій ста болдинських вартий:

В мене холери побільше було.

* “Болдинська осінь” 1880 р., коли Олександр Пушкін ви-мушено на тривалий час залишався в с. Болдіно через хо-лерний карантин; відома як один з найпродуктивніших періодів у творчості поета. Вірш написано у 1980 році

Л.Пекарській*

Де ліс до Боярки підліг,А сам сховавсь у темні хащі,Стоїть будинок. Хто зберігПро нього спогади найкращі?Мабуть, ніхто. Бо це булаДітьми наповнена казарма,Карались сироти задарма,Зростали в муштрі без тепла.За що, навіщо, хто це знав,Чи хтось у них про це питав...

І ти була між ними теж –Дитя війни, руїн, пожеж,І беззаконня, і сваволіТираном посланої долі.Моє маленьке дівчиня,Що світ нам в радість відчиня.Ларисо, квітонька моя,Ларисо, радість і тепло,Подумать страшно, як було...Було й пройшло... А пам’ять знає,У дні далекі повертає:

Там насип, став і залізниця,Вагонів гуркіт і гудок...Мені і зараз часто сниться,Що в школі я веду урок.


- 232 -

Триклятий поїзд знов гуркоче,Нічого в класі вже не чуть,І я спиняюсь неохоче,Дивлюсь на тебе. Не забутьОчей заплаканих твоїх...А що я знав? А що я міг?

Лишав тебе після уроку,“Не плач,– казав, – а мужня будь”,І ти повірила. До строкуІ хист, і здібності цвітуть.І ти розправилась, зросла,Сама, як квітка, розцвіла,Забула муштру і неволю,Сама скувала свою долюІ стільки в серці збереглаЛюбові, ніжності й тепла.

* Лариса Пекарська, – учениця подружжя Коваленків, ви-хованка дитячого будинку, її батько був репресований.

«Божу службу править ліс…»

Іван Коваленко _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

- 234 - - 235 -

БОЯРСЬКИЙ ЛІС

Вітер віє верховійно,Знизу – тиша, шум – вгорі,Пахнуть трави деревійно,Смоли стигнуть на корі.

Знизу – тиша буйноцвітна,Не колишеться трава,І стежина непомітнаЙти у хащі зазива.

Засуничені галяви,Заожинені кущі,На кущах, від спеки мляві,Де-не-де висять хрущі.

Як язичник, як поганин,Я спинивсь, молюсь пеньку.Яром мево срібнотканеЗаплітається в вінку.

Свою тугу, свою втомуЯ лишить у ліс приніс,Я святим вернусь додому,Божу службу править ліс.

І джмелино, і бджолиноУрочисто хор співа,І якась мала пташинаПромовля святі слова.

Про це кожна квітка свідчить,І билиночки малі,Піднялися сосни-свічіАж до неба від землі.

Древньохрамно, чисто в лісі.Ліс увесь – великий храм.Зупиняюсь на узліссі,Розмовляю з Богом там.

«Божу службу править ліс…»_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _Іван Коваленко _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

- 236 - - 237 -

У Боярці зелений ліс,Дуби, і сосни, і ялини.У лісі пагорби й долини,Стежини прямо і навскіс.

Тут мало кленів і беріз,У хащах є кущі малини,Та бачу всюди слід людини,Я слід людини бачу скрізь:

Пляшки побиті і бляшанки,Папір, поламані гілляки…

І я сумую часто там:

Чому людина, повна хисту,Плюндрує все святе і чисте,

Чому для неї ліс не храм?

Хто це в лісі там говорить,Хто це вітами шумить,Чи береза білокораЗ вітром тихо гомонить?

Чи то дуб старий, дебелий,Казку так веде лісну;Чи то граб стрункий, веселийЗве закохану сосну?

Може, ясені зеленіГру веселу завели,Може, то кудлаті клениСварку з вітром підняли?

Може, то осини плачуть,Може, то вільшини сміх,Може, в’яз, сумний на вдачу,Там жаліється на всіх?

Я ніяк не розгадаю,Звідкіля цей дивний шум;Я його без меж кохаю,Повний світлих ніжних дум.


- 238 - - 239 -

Шум лісовий,Колисковий,Тихий шелестБарвінковий.

Дзвін легенькийЗ передзвоном,Гомін тихийЗ відгомоном.

Плач тужливий,Сміх грайливий,Біг струмочкаГовірливий.

Сага давня,Казка дивна,Пісня ніжнаПереливна.

Шум лісовий,Колисковий.Тихий говірБарвінковий.

ЗНОВ У ЛІСІ

Я знов у лісі... Став... ШумлятьДуби, і сосни, і ялини,І світла радість в душу лине,Щоб з серця біль і тугу знять.

Привіт, зелені! Я прийшовНапитись вашим ніжним шумом,Віддатись знову чистим думам,Між вас знайти свою любов!

Я пережив тяжкий той час,Коли не бачив вас роками,А сосни вітами-рукамиМене все звали: “Йди до нас!”

І я прийшов! Приніс привітДубам, березам, соснам, кленам –Усім, шумливим і зеленим,Усім, хто звав багато літ.

Я вашу зрозумів німуШумливо-радісну розмову,І кожне дерево я знову,Як друга, ніжно обійму.

До вас прийду я знов і знов –Узимку, літом і весноюАж поки сам зросту сосною,Щоб з вами жить в красі дібров!..


- 240 - - 241 -

ВОРОГОВІ ЛІСУ

Для тебе ліс – масив зелений,Великий топливний ресурс,А знаєш, що цей ліс для мене? – Сказать тобі я не берусь.

Для тебе ліс – це тінь зелена,Це тільки дошки і дрова.Для мене ліс – це світу велич,Для мене ліс – вода жива.

Для тебе ліс – вітрам запруда,Що хтось навмисне посадив,Для мене ліс – це вічне чудо,Це найдивніше диво з див.

Для тебе ліс – це кубометриІ вчасно виконаний план,Для мене ліс – таємні нетрі,Де грає в дудку вічний Пан.

Для тебе ліс – столи і лавки,Це древесина й лісосплав,Для мене ліс – притулок Мавки,Яку я все життя шукав.

Для тебе ліс – це темні хащі,Що треба чистить і сушить,Для мене ліс – мій друг найкращий,Без нього я не можу жить.

Ти розділив ліс на породу,Тверду й м’яку, на цьому край,Та лісу ти не бачив зроду,Хоч цілий вік ліси рубай!

І ти рубаєш без спонуки,Рахуєш те, що вже лежить,Вони ж звели до тебе рукиІ просять дать їм ще пожить.

Твоя сокира б’є у груди,У їх вмивається крові,Але ж вони живі, як люди,Ти зрозумій – вони живі!

Ти свідок смертної годиниМоїх ялинок і беріз.Ти сліз не бачиш деревини,Не бачиш ти і людських сліз.

Тобі б лиш тільки дати волю,Ти все зрубаєш до ноги,А я за них кричу від болю,І ми з тобою – вороги!

З тобою в битву я вступаю,Собою ліс загороджу, Тебе словами зарубаюІ ліс я людям збережу!


- 242 -

Г.Паничу*

Все покину і прийду до тебе,І ми підем у зелений ліс,І нічого більше нам не треба,Крім ялинок, сосен і беріз.

Ще, звичайно, стрінемось з дубами,Вони радо привітають нас,Пошумлять у нас над головами,Знімуть кривди, гіркоту образ.

В хащі-нетрі поведуть стежини,Приведуть до нашої мети:Є у лісі ще й кущі калини,Саме їх потрібно нам знайти!

Хай і в лісі вироста калина,Хай і в серці кожнім розцвіта.Ще воскресне наша Україна,Земля рідна, вільна і свята.

От і все… Повернемось додому,І насуне буднів сірий плин.Та журбу розвіять, побороти втомуПідем знов до сосен і калин.

*Григорій Панич – науковець, видатний знавець української та французької мов

«Заходжу в сад душі своєї…»

Іван Коваленко _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

- 244 - - 245 -

ПРИЙДИ У САД

Прийди у сад. Тут так вишнево,Тут край небесних володінь,Тут травно так і яблунево,І тінь, і листя шепотінь.

Між буйноцвіття й пишнотрав’я,Й дерев, що збіглися у сад,Тебе б, як бджілку, привітав яІ так квітково був би рад.

Прийди у сад… Тут так порічно,Кущі калинно розрослись.Тут те живе, що буде вічно,І чим ми станемо колись.

Тут вишня гілкою-рукоюОбійме ніжно за плече,Тут спокій хлюпає рікою,А час спинивсь і не тече.

Він не тече. Застиг. Не лине.Заслухавсь музики джмелів,Тут всім дано збагнуть бджолиноНайвищу мудрість на землі:

Є в світі сад й зелені віти,І дивні, радісні плоди,І є в саду барвисті квіти,Яким закон – для всіх цвісти.

Прийди ж у сад! Забудь утому,Полагодь душу в світлий лад.У древньому Письмі СвятомуНаписано, що Рай – це сад!

Заходжу в сад душі своєї,Все далі йду, в гущавину,В усі куточки зазирну, – Прийшов прощатися до неї.

Проходжу мудрості алею,Торкаю вірності стіну,Цвітуть ще ніжності лілеї,Хоч вихор знищив не одну.

Добра, любові, честі, шаниЩе квітнуть квіти і не в’януть –

Я з цим ішов назустріч дню.

Та зараз вечір, скоро темінь,Я не подбав раніш про кремінь.

А треба викресать вогню!

«Заходжу в сад душі своєї…»_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _Іван Коваленко _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

- 246 - - 247 -

ТРИВОЖНА НІЧ

Тривожна ніч і яблуневий пад.А зорі в стрій лаштуються вгорі.Це душі вбитих вийшли на парад,Їм марша грають вбиті кобзарі.

І злющих духів повен темний сад,У яблунь зблідлих сльози на корі.А в небі слід і спалах – зойк зорі –Вона вмирає й не верта назад.

Не йдіть у сад, коли там яблунь плач,І не рахуйте збитків і нестач,

Там чорні ворони рахують ваші дні.

Ви їх помітите між темних верховіть,То все дарма, ви до душі беріть:

Не падать яблуком – лиш зіркою вгорі!

В’ЯЗ

У мене зразу ж біля хатиРосте старий, кремезний в’яз,Розкинув віти, дивні шати,У землю коренем зав’яз.

Я так люблю цю зелень свіжуІ тінь хорошу і густу,Під нього мріяти виходжуІ бджіл послухать на льоту.

А в’яз шумить... Зелене листяПро щось розказує мені,Йому, старому, мабуть, снитьсяДалека юність навесні...

І я гадаю: хто весноюЙого колись тут посадив,Хто поливав його водою,Оберігав і городив?

Він вже помер... Його немає,Лиш в дереві лишився жить,А в’яз росте, і сонце сяє,І листя з вітром гомонить.

Зроблю я радість для старого,І рід його я збережу:Я тут близенько біля ньогоМалого в’яза посаджу.

«Заходжу в сад душі своєї…»_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _Іван Коваленко _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

- 248 -

І він зросте, розкине віти,Великим стане і міцним,Хтось буде знов під ним сидітиІ буде мріяти під ним.

І листя, свіже і зелене,Над ним тихенько зашумить,І він подумає про менеНехай одну коротку мить,

І зрозуміє, що рікоюУ безвість весни наші йдуть,Він зрозуміє!.. А весноюІ сам посадить в’яза тут...

«Про вічність думу думає вода…»

Іван Коваленко _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

- 250 - - 251 -

ОЗЕРО На озері і тихо, і озерно,Затих на ньому вітрохвильний хлюп.Зелені тіні виткались химерно,Як образи скорботи і жалю.

І озеро, як дороге свічадо,В зеленій рамі з трав і комишу.Стою над ним схвильовано і радо,Від дум бентежних майже не дишу.

У човні спокій спить, заплющив очі,Весло дріма, не кличе до труда.Стомився рух і рухатись не хоче,Про вічність думу думає вода.

Здається, в озері усе життя завмерло,Але оманливий цей люстроспокій хвиль.У глибині вирують десь джерела,У глибині – буяння творчих сил.

НАД СТАВОМ

Над тихим ставом, де водаВід верб нахилених зелена,Стою безмовно. Тінь блідаВід хмари впала біля мене.

Шумить тихенько осока,Про щось комиш вербі шепоче,Прилине вітер здалекаІ листом тихо затріпоче.

Я так люблю цей тихий став,Я серцем тут відпочиваю,Я тут навіки покохавІ говір хвиль, і шепіт гаю.

Люблю хмарини тінь бліду,І вітер ніжний і бентежний,І лист, опалий у садуВ осінній час, люблю безмежно.

Люблю безкраю неба синь,Де сонце любе пломеніє,Куди не глянь, куди не кинь –Моя любов цвіте і зріє.

«Про вічність думу думає вода…»_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _Іван Коваленко _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

- 252 - - 253 -

Лину-плину на човні,Легко й весело мені.Ледве вдарю я веслом,Хвиля піниться сріблом.Ледве човна поверну – Любо глянуть в глибину.Верби й лози чарівніВсе колишуться на дні.

Лину-плину на човні,Стали верби в стороні.Ледве вітами хитнуть,Цвітом дивним зацвітуть.Ледве листом затремтять – Тихо квіти облетять,Легкі ніжні і ясні,Тонуть, тануть в глибині.

ВОДА

Я приніс з колодязя води,Сів на призьбі, і на відра глянув,І побачив хвилі океану,Зливи, водоспади і льоди.

Я хотів збагнути в ці хвилини(Світ увесь окинув неспроста),Чим були колись оці краплини,Поки я з криниці їх дістав.

Ця велика життєдайна силаНе лише снігами і дощем спада,У скількох людей текла по жилах,З кров’ю хвилювалась ця вода?

В грізних битвах мужності давала,Кликала до подвигу не раз.Ця вода колись когось кохала,З ніжних вуст паринкою знялась.

Протікали океани часу,А вода боролась і жила.Хай же все віддасть вона відразу,Все поверне, чим колись була!

Зачерпнув води я цілий кухоль,П’ю її з надією в душі:Так улий же в мене силу духу,Дай снаги, на подвиг надиши!

«Про вічність думу думає вода…»_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _Іван Коваленко _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

- 254 -

РІКА І ДЖЕРЕЛО(Байка)

Недавно все оце було:Текла собі Ріка, широка й повноводна,

А оддалік дзюрчало Джерело, –Вода була у ньому чиста і холодна.

І люди, як хотіли пить,То мали звичку,Минувши Річку,

Іти до Джерела, щоб спрагувдовольнить.

РікаЛютує, піниться, на люд все наріка:

„Ну і чого вони всі йдуть туди?У мене на півсвіту вистачить води,

А вони воду п’ють з нікчемного струмка!”(Вода ж у річці тій брудна дуже була!..)

Мораль?Нащо шукать мораль,

На це і часу жаль, –Шукайте краще Джерела!

«Ми Бога пізнаємо через зорі...»

Іван Коваленко _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

- 256 - - 257 -

Літня ніч, і, ніби в морі,Порозкидані вогні,В темнім небі сяють зоріВіковічно мовчазні.

Дивні перли, діаманти,Нерозвідані світи,Їх нікому не пізнати,Їх ніяк не досягти.

Мчать віки, як хвилі в морі,Пролітають, не здогнать.В темнім небі ясні зоріНе згоряючи, горять.

Щоб життя пізнать до краю,Щоб не згинути мені,Я навіки покохаюЯсні зорі мовчазні.

Може, хтось в віках далеко,Через море плинних літ,Так же віддано і легкоЗір кохати буде світ.

І тоді йому щоночіВсім вогням наперекірБудуть сяять мої очіТеплим блиском ясних зір.

Чи доводилось вамСпати в полі, укрившися небом,Просто так, горілиць,На цій теплій і рідній землі?

Чи доводилось вамПісню вітру почуть колисковуСеред поля і хмар,Серед простору рідних країв?

Вам би снились тодіЧарівні і небачені сни,І до зір найяснішихДолетіла би ваша душа,

Сфер небесних святихВи б гармонію ніжну почулиІ збагнули б навікУсе вічне, велике й святе.

«Ми Бога пізнаємо через зорі...»_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _Іван Коваленко _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

- 258 - - 259 -

СМЕРТЬ ЗОРІ

Зоря осипалась, і яблуневий попілЛежить у мене зараз на столі.Його так мало, лиш маленька жменька.Ловив іскринки я в свої долоні,Вони так солодко долоні обпікали,А потім гасли на моїх руках.Нема зорі... Лишився тільки попіл,І мушу я цю зірку поховати.Бракує урни, та її й не треба.Я в гай піду, гніздечко соловейкаЗнайду і попіл висиплю у нього:Нехай в нім буде зоряна могила.І я один прийду вклонитись їй,Один-єдиний на усій землі,Що бачив смерть зоріІ реквієм їй склав.

ТИХА ЗІРКА (Der stille Stern)

Ця приповідка, поговіркаУ серці схована на дні.Я знаю – є на світі зірка,Не всім помітна вдалині.

На небі різні зорі сяють,Так Бог створив не без причин,Та погляди усі звертаютьНа зорі перших величин.

Одна блискучо-золотава,А інша світить голубим,І кожна з них така яскрава –Не позмагатися малим.

Та є на світі зірка тиха,Вона твоя або моя,Та, що боронить нас від лиха,Хоч ледве світить, не сія.

Ця зірка тихо, тихо світитьСеред безмежних зоренив,І мало хто її помітить,Не те, щоб погляд зупинив.

Коли мені на світі гіркоСеред недоспаних годин,Я знаю: світить тиха зірка – Я в цілім світі не один!

«Ми Бога пізнаємо через зорі...»_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _Іван Коваленко _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

- 260 -

В вікні я бачу дерево й паркан,За нім порослі бур’яном горби,І в дощ, і в сніг щоднини, щодобиОдна картина. Безнадійний стан!

А уночі вікно – як зоряний екран,І ти в полоні у зірок юрби,Тікай від них, люби чи не люби,Однак виходиш на безмежний лан.

І станеться це з кожним все одно.Аж до безмежності розсунеться вікно –

Незмога буде жити у покорі.

Наш дух живе в незбагненій потребіПідноситись щомить до зір у небі –

Ми Бога пізнаємо через зорі.

«Я зір завжди звертав до неба…»

Іван Коваленко _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

- 262 - - 263 -

Вже час усе підсумувати:Де плюс, де мінус, подвиг, гріх,Добро помірять на карати,Відкинуть фальш, діла на сміх.

Вже час на суд мені ставати,Переступати той поріг,Де не страшать ні дріт, ні ґрати,Де судять праведно усіх.

Хтось терези візьме без жалю,Мої гріхи складе на шалю,

Найменша буде там вина.

А що ж мені узять в заслугу?Свій бідний вірш складу на другу.

Чи похитнеться все ж вона?

Не шкода, що помру, – помруть мої пісні.По світу вітер їх, як листя, не розніс.Їх знають тільки ріки, поле й ліс,Тому так тяжко й боляче мені.

Навіщо в муках пролітали дні?Навіщо вірш складав, і жив, і ріс?Щоб стати посміхом для нелюдів-гульвісІ не знайти ні друга, ні рідні?

А все ж я мрію вистраждав одну,Її сховав у серця глибину,

Від цього легше жить мені сьогодні.

Коли б одну кобзар десь проспівав,А потім тихо людям проказав:

“Мелодія моя, слова – народні”.

«Я зір завжди звертав до неба…»_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _Іван Коваленко _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

- 264 - - 265 -

Пишу чи не пишу – це все одно,І забуття мене поглине море,В нім є поверхня і глибоке дно,Воно байдуже, буйне і просторе.

Піти на дно – то невелике горе,А гірш сидіти і глядіть в вікно,Як світить іншим сонце яснозоре,І колупати у душі багно.

Нічого в тім нема, один страшний туман,А все життя – страхітливий обман:

Нічого не збулось, як мусить бути.

У мрію і добро не відчинились двері,Та я не раб на життєвій галері.

І не погонич іншим, я – розкутий.

В природі тоскно, хризантемно,Зима стоїть біля воріт,Стає сірішим білий світ,А на душі і пусто, й темно.

Та хтось ще владно і таємноЗове у небо, у політ,Немовби так багато літЯ жив безплідно і даремно.

Та це не так! Я все, що міг,Зробив в часи лихі і грізні,

І ці рядки, як квіти пізні,

Я від лихих людей беріг.І вірив в те, що прийде час.

І хтось колись згадає нас.


- 266 - - 267 -

Тоді ми йшли по таборах...Одних замучили катюги,Зломились інші від наругиІ в забутті скінчили шлях.

Та ми здолали сум і страх,Хоч хтось не бачить в цім заслуги,І вийшли з вірою в серцяхВ чеканні нової потуги.

І дочекались, не запізно.Хоч знов навала суне грізна,

Вже зміна прапор наш несе.

Під ним вона бійців збира,Завзятих лицарів пера,

Для них Вкраїна – над усе!

ЗБЕРІГАЙТЕ НАСІННЯ

М.Коцу*

Зберігайте насіння, – від народу такий заповіт,Наші пращури так, помираючи, нам говорили, –Бережіть наше сім’я, бо нема в світі іншої сили,Щоб продовжити рід і собою утримати світ.

Збережіть наше сім’я між темних безрадісних літІ спокійно тоді йдіть на муки чи то до могили,Воно зійде колись, бо стихії не всіх покорили,І зростуть з нього квіти, дозріє небачений плід.

То дарма, що ми плоду цього за життя не побачим –Нас згадають колись, хоч ніхто і ніде не заплаче,

Ми робили лиш те, що з нас кожен повинен і міг.

За збережені нами малі і живі насіниниБог усе нам простить – і гріхи, і найменші провини.

Хто насіння зберіг, той неволю і зло переміг.

* Микола Коц – побратим, товариш по табору, провів у неволі 12 років.


- 268 - - 269 -

Як довго йшов я до свого народу…Не думав по собі лишати навіть слід.Доходжу вже на схилі кволих літ,Не дбаючи про славу й нагороду.

Я не писав нікому на догоду(Не зник навік козацький родовід!).Як Бог велить ставати за свободу,То йдеш на прю долать лихий набрід.

Ну, побував за вірші на Уралі,Зробив замало, щоб потрапить далі, –

Мабуть, не стачило ані снаги, ні діл.

Перевертні хай потопають в славі,Мені з народом жить у самвидаві.

Тарас Шевченко не писав у стіл.

Не буду віршів я читать у повнім залі,Захоплених овацій ви не ждіть.Свої вірші пишу не для століть,І в бронзі не стоять мені на п’єдесталі.

Вони розвіються, немов листки зів’ялі,Когось зачеплять в леті мимохіть,Не озовуться в них ні грім, ні мідь –Лиш відгомін любові і печалі.

Я все любив на цім на білім світі,За всіх страждав і був за все в одвіті,

І порятунку не знайшов ніде.

І той далекий, незнайомий, інший,Кого схвилюють, може, мої вірші,

Додума все і кращий вірш складе.


- 270 - - 271 -

Нічого в світі не нажив –Ані добробуту, ні слави,Пройшов крізь бурі і заграви,Тяжку неволю пережив.

Я не збирав багатих жнив,Робив нудні, буденні справи,Любив дерева, квіти й травиІ трохи з музою дружив.

Вона мене не забувала,Хоч крадькома, та забігала.

З утіх одна – буває гірш.

Так я збагнув, що для поета(Не роблять з цього вже секрета)

Його життя – найкращий вірш!

Лаштую воза у дорогу,Хоч шкода – нічого везти.Назад попалені мости,І у саквах нема нічого.

Було усього, слава Богу, – Страждань, і сліз, і марноти,Та не покличу на підмогу,Щоб хрест як-небудь донести.

У час тяжкий, у пору строгуНелегко вибрати дорогу,

Пізнать, де зло, де благодать.

Не похвалюсь, та жив, як треба.Я зір завжди звертав до неба,

І ось – рукою вже подать.


- 272 -

Що я візьму з собою з цього світу?Весняну повінь лугового квіту,Маленьке озеро у зорі загорну,Вербу на нім, самотню і сумну,Та шум лісний, де сосни і ялини, І ще візьму я ягоди калини,

А ще візьму.... Ні, не візьму нічого,Не з тим душа вертається до Бога,Добром і злом розчахнута навпіл,Душа любов несе – земних вершину діл;Та все ж порушу я закон святийІ вірю: Бог за це мені простить,Візьму лиш кілька хвиль з Десни-рікиІ дотик любої руки....

ПЕРЕКЛАДИ

Іван Коваленко _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

- 274 - - 275 -

З ФРАНЦУЗЬКОЇ

Ф.КОПЕ*

РАНОК У ЖОВТНІ

В цей час чудовий і раннійСад від сонця умить розцвіта;В сивім осіннім туманіЛистя з дерев опада.

Сиплеться тихо і квітне,Можна пізнать його знов –Листя дубове, як мідне,Листя кленове, мов кров.

Потім спадають поволіКрихітні гілочки голі.

Це не зима ще. БлідийПромінь рожевий ще ллється.Глянеш у сад, і здається –Сиплеться сніг золотий.

1974, Урал

* Переклади були зроблені у таборі з віршів, які поет знав напам’ять.

Ш.БОДЛЕР

ЛЮДИНА І МОРЕ

Людино вільна, вічно будеш ти,Як дзеркало своє, кохати ніжно море, –Воно твоя душа, гіркі його простори,І в прірвах дум твоїх не менше гіркоти.

В своє зображення ти любиш поринатьІ обіймать його руками і очима,Щоб серцю дать від власних бур спочинутьВ стихії цій, що дика і страшна.

Обох, таємних, вас ніколи не збагнуть,О, хто сягне до дна твого, людино?О, море, хто пізна скарби в твоїх глибинах, –Ревниво кожен з вас ховає таїну.

І все ж віками вам стає снагиБезжально й люто битись між собою,Бо так ви любите і кров, і смерть обоє,О, вічні вояки, брати і вороги.

1974, Урал

Переклади_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _Іван Коваленко _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

- 276 - - 277 -

Ш.БОДЛЕР

АЛЬБАТРОС

Бува, для забавки нудьгуючі матросиСеред безмежних вод, далеко від земліПтахів могутніх ловлять, альбатросів,Що супроводжують невтомно кораблі.

І ось на палубі розпластані безсилоЦарі небес, тепер незграбні і бридкі,Тягають, ідучи, свої широкі крила,Як весла непотрібні і тяжкі.

Крилатий мандрівець – який він жалюгідний,Недавно красень ще – яким він став смішним.І пихка в дзьоба дим йому якийсь негідник,А інший передражнює, кульгаючи за ним.

Поете, ти такий, як птах той океанський,Що не боїться бур, ні стріл, ні висоти,Та в натовпі людськім ці двоє крил гігантськихТобі перешкоджають по землі іти.

1974, Урал

З АНГЛІЙСЬКОЇ

Г.ЛОНГФЕЛЛО

СТРІЛА І ПІСНЯ

Я вистрілив стрілу в блакить,Не знав, куди вона летить,Бо треба зір чудовий мать –Стрілу в польоті наздогнать.

Я пісню видихнув в блакить,Не знав, куди вона летить,Бо треба слух чудовий мать,Щоб пісню в небі наздогнать.

А потім, згодом, час пройшов, –Стрілу у дубі я знайшов,А пісню всю аж до кінцяЗнайшов у друзів у серцях.

1975, Урал

Переклади _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _Іван Коваленко _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

- 278 - - 279 -

З НІМЕЦЬКОЇ

Ф.ГЕЙНЕ

Я мав колись чудовий рідний край.

Дубових крон я слухав шум.Фіялок був розмай. То був лиш сон.

По-рідному там все голубило мене.

Коли б хто чув, як ніжно це звучить: “Люблю тебе”. То сон лиш був.

1974, Урал

ЗМІСТПередмова . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3

«Життя твого духу – до Бога політ, життя – це порив до небес…» (Про життя)

«А перший сонет – це сонет про життя…». . . 8«Я тим щасливий, що живу…» . . . . . . . . . . . . . . 9Це все – життя! . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 10«Якщо сум тебе поборе...» . . . . . . . . . . . . . . . . . . 11«Попереду і позаду…». . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 12Роки ідуть . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 13«Буде все в останній раз…». . . . . . . . . . . . . . . . . 14

«Пізнайте Бога, йдіть і говоріть….» (Християнські вірші)

Молитва . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 16Доньці . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 17Різдвяне. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 18«Ось ти вийшов прямо з хати…» . . . . . . . . . . . . 19Не йди до дзеркала . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 20Сонет віри й надії . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 21«Я чую шерхіт крил понад собою...». . . . . . . . . . 22«Линяють істини затерті…» . . . . . . . . . . . . . . . . . 23«Пізнайте Бога, йдіть і говоріть…». . . . . . . . . . . 24

«Забули люди зараз свою душу і кинулися Всесвіт пізнавать…» (Про збереження духовності в умовах

технічного прогресу)Настав час роздуму . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 26Твої багатства . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 27«Я науку поважаю…» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 29

Іван Коваленко _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

- 280 - - 281 -

«Людино, розцвіти!» (Про повагу до людської особистості)

Квітковий роздум . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 32Кожен повинен лишити своє . . . . . . . . . . . . . . . 35 Година прийде! . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 37Краплина . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 39«Край дороги, у пилу зарита…» . . . . . . . . . . . . . . 40

«Чому ти на землі? Адже ти рвавсь до неба…» (Про сенс життя)

Недокошений луг . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 42 Сіра мелодія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 44 Сповідь . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 45 Хоч так . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 47 Сивий . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 49 Мрія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 50 Учитель . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 52

«Я все життя складав четвертий іспит…» (Про моральність та духовні цінності)

Четвертий іспит . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 54Іуди . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 55 До Діогена . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 57 «Дрібніють люди!.. Боже мій!..». . . . . . . . . . . . . . . . . 58«На світі так мало потрібно людині…» . . . . . . . 59Самодостатнітсь . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 60

«Україно моя, до твоїх я грудей припадаю!» (Про любов до України)

Моїй Батьківщині . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 62Джерело . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 63Червона калина . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 64Бандура . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 66Ще раз про ХХ вік . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 68

На могилі моїй . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 70ТРИПТИХ “ВІРА, НАДІЯ, ЛЮБОВ”І. Віра . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 72ІІ. Надія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 73ІІІ. Любов . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .74Створення світу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 75Гопак . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 76Іспанські танці . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 77Про дружбу народів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 78

«В моє серце, як в дзвін, б’ють невпинно мерці…» (Про репресованих українців)

Вірш з примітивними римами . . . . . . . . . . . . . . . 80 Дзвін мого серця . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 83 Не мене . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 85Калиновий сум . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 86Північний вітер . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 89«Я вже спілкуюсь з потойбічним світом…» . . . 90

«А поет іде по світу, гордий, світлий, невмирущий…» (Про роль поета та поезію)

У поета тільки слово . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 92 Для віршів немає тем? . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 95Поезія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 96Лебедина пісня . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 97 Читачеві . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 99Пісня про незнищеність поезії . . . . . . . . . . . . . . 100Максим Рильський . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .101 Муза . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 102 «Нуртує скрізь життя веселе…» . . . . . . . . . . . . 103На смерть Шаламова . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 104

- 282 - - 283 -

«Мабуть, є щось рідне з Тарасом…» (Про Тараса Шевченка)

«Задумуюсь глибоко часом…» . . . . . . . . . . . . . . 106Не став би зроду віршувать . . . . . . . . . . . . . . . . . 107На біржі поезії . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .109

«Та слово не згине без вашої згоди!» (Про рідну мову та силу слова)

«Нам – молитва і піст…» . . . . . . . . . . . . . . . . . .112«З часів печер, віки й віки...» . . . . . . . . . . . . . . 113 «Ну що мені варто зібрати слова…» . . . . . . 114«Ти все питаєш, звідки ці слова…» . . . . . . . . . 115«Коли надворі ніч глибока…» . . . . . . . . . . . . . 116

«В вузькім вікні зловісні чорні ґрати…» (У неволі)

Чорні ґрати . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 118Дві яблуні . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 119 Гірко! . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 120У концтаборі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 121«Впихаю думку у сонет…» . . . . . . . . . . . . . . . . . 124«Коли цвітуть сади, завжди мороз…» . . . . . . . 125«Халат незвичний... Ліки і палата» . . . . . . . . . . 126«Ти свій бушлат, я свій бушлат…» . . . . . . . . . . 127«В сріблястім інеї дерева і будови…» . . . . . . . . 128«Прощайте, славне товариство…» . . . . . . . . . . 129«Добравсь, доліз, прибув до хати…» . . . . . . . . 130

«О, скільки мелодій на довгім віку...» (Ліричні сонети, написані у неволі)

«Листок, як ранений метелик…» . . . . . . . . . . . . 132 «Життя проходить безподійно...» . . . . . . . . . . . .133«Річка, вулиця, місток…» . . . . . . . . . . . . . . . . . . 134

Старе піаніно . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .135«Ти уяви, який тут луг…» . . . . . . . . . . . . . . . . . . .136«Ти спиш? Не спиш…» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .137 «Вода з покрить…» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .138

«Твоя рука в моїй руці…» (З любовної лірики)

У хлібах . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 140Під твоїм вікном . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 141 «Я спав у лісі. Шум лісний…» . . . . . . . . . . . . . . . 143 Заклинання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 144«Ходімо в березовий гай…» . . . . . . . . . . . . . . . 146«Білого снігу високі намети...» . . . . . . . . . . . . 147Вміють очі говорити . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 148

«Усі скарби, що я беріг, і квіти всі – перед одною...» (Вірші з присвятами до дружини)

«Тобі одній душі моєї звуки...» . . . . . . . . . . . . . . 150Твої листи . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .151Дружині . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 152 На 9 квітня 1939 р. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 153 Люби мене таким, який я є . . . . . . . . . . . . . . . . . 154Освідчення через 35 років . . . . . . . . . . . . . . . . . .155 Хокку . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 156За чорним порогом . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 157 Чорний привид . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 158

«Наші мрії і муки зірками впадуть…» (У стилі українського романсу)

Ти не любив . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 160«Так іди ти до іншої, йди...» . . . . . . . . . . . . . . . 161 Ти сказала мені . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 162

- 284 - - 285 -

Ти пішла . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 163 Ти не забудеш мене. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 164Не тебе я люблю . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 166

«Щастя хвилину захочу спинить…» (Про всі пори року)

Загублена пісня . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 168Ти мене не зови . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 169«Як тільки сходить сніг з землі…» . . . . . . . . . . 171 «Я зараз вже, як дерево осіннє…» . . . . . . . . . . 172 Пори року . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 173

«Все забере весняна буйна злива…» (Про весну)«Легенькі хмарини пливуть за вікном…» . . . . 176Весняне . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 177«Все забере весняна буйна злива…» . . . . . . . . . 178

«То був тендітний літній день…» (Про літо)Теплінь . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 180Літній день . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 181«Мій дух бродяжний знов мене зове...» . . . . . . 182

«Може, ти кохаєш осінь…» (Про осінь)«Хто це бродить по саду…» . . . . . . . . . . . . . . . . . 184«Я тобі малюю золотую осінь…» . . . . . . . . . .185«Може, ти кохаєш осінь…» . . . . . . . . . . . . . . . . .186«Надворі знову листопад…» . . . . . . . . . . . . .187Георгіна . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .188«Це осінь… Я знаю, відчув її вдачу…» . . . . . . . 189Натюрморт . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 190 Боярська осінь . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 191 Осіння пісня . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 192

«Сьогодні знову пада сніг…» (Про зиму)Знову сніг . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 194 «Сніжинки-перлинки пливуть у повітрі…» . . 195

Утома . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 196Зима . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 197

«Своїм пензлем махнув аж до хмар…» (Про явища природи)

«День догоряв хризантемно і айстрово…» . . .200На світанку . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 201 Туман . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 202 Вітер . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 203Гроза . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .205«Вже цілий тиждень тюжить дощ краплистий...» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 206

«Ти рвешся додому, туди, де поля…» (Про село)

Другові . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 208«Верба похила над водою…» . . . . . . . . . . . . . . . 209Вечір . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 210 «Я в житі спав, коли цвіло колосся…» . . . . . . . 211У липні місяці . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 212

«Бо всі дороги тут ведуть до храму…» (Про Чернігів)

Чернігів древній . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 214 Рідний дім . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .215 «Ви знаєте, як пахне верболіз…» . . . . . . . . . . . . . . . 216 «А я все біжу, і біжу, і біжу…» . . . . . . . . . . . . . . . . . .217Задесення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .218 «А квіти ті, що ти зібрала…» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 219«Чернігів довго тебе кликав…» . . . . . . . . . . . . . . . . .220«Заплющу очі, і за мить…» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .221Той берег . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .222

- 286 - - 287 -

«У Боярці зеленій, серцю милій…» (Про Боярку)

Пам’яті Самійленка . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 224ТРИПТИХ ПАМ’ЯТІ САМІЙЛЕНКАІ. Повернення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 225ІІ. Останні дні . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 226ІІІ. Могила . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 227Долина Надсона . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 228«На цій життєвій довгій ниві…» . . . . . . . . . . . . 229Боярська осінь . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 230«Де ліс до Боярки підліг…» . . . . . . . . . . . . . . . . . 231

«Божу службу править ліс…» (Про боярський ліс)

Боярський ліс . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 234«У Боярці зелений ліс…» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 236«Хто це в лісі там говорить…» . . . . . . . . . . . . . . 237«Шум лісовий…» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 238Знов у лісі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 239Ворогові лісу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 240 «Все покину і прийду до тебе...» . . . . . . . . . . . . . . . . 242

«Заходжу в сад душі своєї…» (Про сад та дерева)

Прийди у сад . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 244«Заходжу в сад душі своєї…» . . . . . . . . . . . . . . 245Тривожна ніч . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 246В’яз . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 247

«Про вічність думу думає вода…» (Про воду, ріки та озера)

Озеро . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 250Над ставом . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 251«Лину-плину на човні…» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 252Вода . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 253

Ріка і Джерело . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 254 «Ми Бога пізнаємо через зорі…»

(Про Всесвіт та зорі) «Літня ніч, і ніби в морі...» . . . . . . . . . . . . . . . . . 256«Чи доводилось вам…» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 257 Смерть зорі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 258 Тиха зірка . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 259«В вікні я бачу дерево й паркан…» . . . . . . . . . . 260

«Я зір завжди звертав до неба…» (Підсумки життя)

«Вже час усе підсумувати…» . . . . . . . . . . . . . . . 262«Не шкода, що помру, – помруть мої пісні». . . 263«Пишу чи не пишу – це все одно…» . . . . . . . . 264«В природі тоскно, хризантемно…» . . . . . . . . . 265«Тоді ми йшли по таборах…» . . . . . . . . . . . . . . 266Зберігайте насіння . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 267 «Як довго йшов я до свого народу…» . . . . . . . 268«Не буду віршів я читать у повнім залі…» . . . 269«Нічого в світі не нажив…» . . . . . . . . . . . . . . . . 270«Лаштую воза у дорогу…» . . . . . . . . . . . . . . . . . . 271«Що я візьму з собою з цього світу?..» . . . . . . . 272

ПЕРЕКЛАДИРанок у жовтні (Ф.Копе) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 274 Людина і море (Ш.Бодлер) . . . . . . . . . . . . . . . . . 275Альбатрос (Ш.Бодлер) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 276 Стріла і пісня (Г.Лонгфело) . . . . . . . . . . . . . . . . . 277 «Я мав колись чудовий рідний край...»(Ф.Гейне) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 278 ЗМІСТ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 279

- 288 -

Коваленко Іван Юхимович.Порив до небес. – Київ: Видавництво «Стікс», 2012. – 288 с.

ISBN 978-966-2401-07-3 ББК 84(4УКР)

Літературно-художнє видання

Коваленко Іван Юхимович

Порив до небес

Поезія

Редактор Марія КириленкоВерстка Видавництво «Стікс»

Підписано до друку 2.10.2012. Формат 70х90/32. Друк офсетний. Папір офсетний.Умовн. друк. арк. 10,53. Зам.№

ТОВ «Стікс-Ко»Свідоцтво про внесення до Державного реєстру суб’єктів видавничої справи ДК №2918 від 31.07.2007

Віддруковано на ПАТ «Білоцерківська книжкова фабрика»09117, м.Біла Церква-17, вул.Леся Курбаса, 4Свідоцтво серії ДК №4063 від 11.05.2011

Documents

Іван Коваленко - libruk.com.ua › wp-content › themes › l › data › ... · Перед тобою сто доріг, Не знаєш ти, яку обрати