Зима

Прийшла зима

Ось і прийшла вона – чарівниця зима.

Засинає на зиму природа. Ось чому так сумно у садку. Голі стоять дерева. Їм холодно. Дерева чекають теплих днів весни.

Вадим Погребний

Сніг іде

Юрчик вибіг на поріг і побачив на порозі перший сніг. Хлопчик дуже здивувався, звідки сніг узявся. Тато пояснив сину, що сніг ішов цілу ніч. Хлопчик бігав по снігу, залишав сліди. Сніг рипів під чобітками, і знову падав на землю.

Андрій Сіва

Біла казка

Учора випав перший сніг. І все зробилось білим. Біла курочка знесла біле яєчко і загубила його у білому снігу. Біла білочка пострибала по білих гілочках на деревах. Усі дерева теж білі. Яка краса!

Даша Виноградна

Крижинка

З далекого крижаного краю, де росте крижана трава, де цвітуть крижані квіти, прибула до нас Зима. Вона привела з собою свою доньку – маленьку Крижинку. Крижинка подорожувала по снігу, по деревах, заглядала у вікна будинків. Нагулялася Крижинка і зморена пішла спати у свою крижану постіль.

Альона Сотніченко

Про маленьку сніжинку

Одного зимового ранку я вийшла на подвір’я, а там ішов маленький, тихенький сніжок. Я простягнула руку, і до мене на долоню впала сніжинка. Вона посміхнулась і сказала:

- Привіт, я бачила як до вас поспішає Новий рік з подарунками і святками. І тобі він приготував подарунок. Ти лиш дочекайся його.

Я хотіла подякувати сніжинці та не встигла, бо вона перетворилася на маленьку крапельку води.

Діденко Вероніка

Подорож до зимового лісу

Одного разу я зібрався покататися на лижах у зимовому лісі. Одягнув шапку і рукавички, та й вирушив у подорож. У лісі було багато засніжених ялинок, та гуляла хуртовина. Ліс стояв немов зачарований у зимовій красі.

Стасик Мартинко

Як заєць взимку живе

Зима. Мороз. Всі тварини поховалися по нірках. А в зайчика немає ні нори, ні гнізда. Сьогодні під кущиком виспиться, завтра в ярочку приляже.

Зате шубка в зайчика тепла, пухнаста й біла, як сніг. Вдень зайчик спить, а як прийде ніч, виходить погуляти й попо їсти.

Стасик Кузнецов

Як білочка зимує

Для білочки взимку ні мороз, ні вітер не страшні. Як закрутить метелиця, негода, то білка мерщій поспішає у свою домівку. А на дворі крижаний вітер та і віє, так і несе дрібний сніжок. Тільки стихне негода, білочка вилізе з домівки і плигає з дерева на дерево – їжу собі здобуває.

Олександра Островерхова

Як птахи зимують

Заглянь зимового ранку на подвір’я. По снігу стрибають горобчики, від холоду розпушилися і стали схожі на м’ячики. Стрибають. Крихти збирають. А дитячому садку, і біля будинків вішають годівнички, підгодовують пташок.

Діана Ястремська

Як синичка із Зимою сперечалася

Жила була красуня Зима. Приходила вона до землі в пухнастому вбранні, несла з собою морози, сніги, сильні хурделиці.

Якось Зима прийшла в село, де жила Синичка. Дуже здивувалася Зима побачивши маленьку пташку.

- Ти хто така? Чому не злякалась мене і не відлетіла в теплий край?! – несамовито закричала Зима і послала ще сильніший мороз.

- Я Синичка, відлітати не хочу, бо тут мій рідний край.- Не сподобалось це лютій Зимі і вирішила вона заморозити Синичку. А

Синичка, хоч і маленька але розумненька, вона ще влітку обладнала свою хатинку для холодів, а люди вішають у садках годівнички для них. Зима так і не змогла перемогти Синичку. Відтоді Синичка ніколи не змінює свою батьківщину, а Зиму це постійно злить. Не тільки птахи і тварини це помічають, а й ми люди. Богдана Андреєва

Моє село взимкуОсь і прийшла люта зима, почалися люті морози. Снігом засипало міста і села, сади, ліси та поля.А річка вкрилася сріблястим покривалом. Дерева стоять ніби в зимовому сні. Валерія Жечева

Візерунки на вікні

Подивися у вікно. Вся шибка розмальована білими візерунками – це мороз її так розмалював. Холодно надворі . все навколо вкрито снігом – і земля, і дахи будинків. Навіть на деревах сніг. Влад Колесник БурулькаВранці я прокинувшись побачив візерунки на вікнах та багато-багато снігу. Ось одягнувся я і вийшов покататися на санчатах, а ж раптом біля мене щось впало. Я підняв голову вверх і побачив величезну бурульку. Вона переливалася на сонці всіма кольорами райдуги. Вона була дуже гарна. Ілля Заруденський

СніговикНа дворі було темно. Маленькі сніжинки, як змерзлі метелики, кружляли біля великого сніговика. Він стояв один на засніженій спортивній площадці. Сніговик стояв і згадував, які були задоволені діти коли його зробили. Наступного дня діти знову гралися біля сніговика. Вітя Маковський

Клен взимку

Клен цілу зиму спав. Крізь сон він чув завивання хуртовини і крик ворон. Холодний вітер гойдав його віти, нагинаючи їх до землі.Та ось одного сонячного ранку Клен відчув, ніби до нього доторкнулось щось лагідне і тепле.- Годі спати, - прошепотів вітерець. Прокидайся, весна наближається. Я спішив з

далекого краю. Від теплого моря, сповістити цю новину. А ластівки на крилах барви весни несуть.

Клен розправив свої широкі плечі. Враз зазеленіли бруньки. Настала красуня весна.

Іван Деркач

Весна

Прийшла весна

Настав перший місяць весни. Почав танути сніг. З’явилась травичка і перша квіточка.

Прокинувся струмочок і зрадів, що прийшла весна.

Швець Богдан

Пролісок

Після довгого сну прокинувся Пролісок, піднявши свою блакитну голівку, розкривши оченята, він здивовано промовив:

- Весна пришла? Нарешті! Ой, як гарно сонечко пригріває!

Поглянув Пролісок угору, а з дерев скапують останні краплинки сніжку.

Струмочки біжать і весело співають: «Прокидайтеся! Весна! Весна!».

Долматов Ілля

Шпаки прилетіли

Ще на дворі лежав сніг, коли шпаки прилетіли з вирію.

- Вже повинно бути тепло, - сказав один з них.- Так, так. Ми помилитись не могли, - підтвердив інший.- Що ж будемо робити? Так не довго й замерзнути, - захвилювалися

інші.- Треба розбудити землю, - сказав старий шпак.- А як ми її розбудимо?- А дуже просто, ми заспіваємо нашу пісню.

Всі погодилися, а коли залунала пісня – виглянуло сонечко, почав танути сніг. До пісні шпаків приєдналася пісня струмка, біля якого почали проростати проліски.

- Нарешті вона прокинулася! - зраділи птахи і заспівали ще веселіше!

Борсученко Ваня

Сонечко прокинулось

Ось вже й сонечко прокинулось. Воно почало частіше визирати з-за хмарки.

Сонечко зігріває всю землю. Світить на будинки. На людей. А особливо сонечко зігріває природу. Розквітають квіточки, розпускаються листочки на деревах. Все навкруг оживає.

Пиходченко Саша

Чому не тане сніжок?

Ми вже знаємо. Що настала весна. Перший місяць у весни березень. Це вихователька сказала. Ось вже скоро березень скінчиться. А на дворі ще багато снігу. Чому не тане сніжок? Тому що хмаринки закривають сонечко. І ще повіває холодний вітер. А нам вже так хочеться тепла. Хоча й жаль, що сніжок розтає.

Митчик Оля

У весняному саду

Коли ми прийшли в сад, ми побачили, що дерева вкриті білим цвітом. Ми подумали, що до нас повернулася зима і вкрила дерева білим снігом. Але потім наша вихователька пояснила, що це так цвітуть дерева.

Кузнецов Стас

Лісова галявина

Лісова галявинка стала красивою, красивою. Її вкрила зелена молода травичка та різнобарвні квіточки. Нашу галявину звеселяв спів різних спів різних пташок. Лісова галявина стала веселою та красивою.

Мартинко Стас

На городі

Стоїть наш город вже скопаний. Прийшла пора сіяти і садити. Ми разом з вихователем засіяли його. Ми посіяли кріп, петрушку, моркву й помідори. Скоро наш город ряснітиме врожаєм.

Багатський Андрій

Клопи – солдатики

Погода була похмура. Але ми вийшли на прогулянку до стежини «Лугу». Почало потроху визирати сонечко. Коли ми зупинились, то побачили як в траві метушились якісь жучки. Вони були самі червоні з чорними крапочками. Але ми знаємо, що це не жучки-сонечка. Тому що ці жучки довгенькі, а сонечка кругленькі. Вихователька сказала, що це клопи –солдатики. Вони все бігали, ніби про щось говорили між собою.

Колібабчук Андрій

Як ластівки з вирію летіли

Настала весна. Засвітило сонечко. Почали повертатися з вирію птахи. Зграйка ластівок наближалась до своєї рідної хати, де під стріхою їх чекало маленьке, але миле серцю гніздечко.

- Мамо, сказало ластівченя. – чому так радісно в грудях б’ється серце?

Не встигли показатися за обрієм зелені ліси. Як крила наче ще швидше летіли.

- Це тому так, синку. – відповіла мати – ластівка, - що ти тут народився, тут твій дім, твої друзі, твої квіти, твоє сонце. Ніде воно так не грітиме. Як тут, у рідній стороні. Тому якою б важкою не була дорога, ми завжди повертаємось туди де вперше побачили весняний день. Торпітко Маша

Журавлі летять

На занятті з природи ми ознайомились з перелітними птахами. І дізналися, що першими прилітають граки, шпаки, гуси, журавлі. Ми розглядали птахів на картині. Потім вихователька сказала, що ми підемо на прогулянку спостерігати за прилітними птахами. І коли ми вийшли, то почули в небі «кру-кру-кру». То летіли з теплого краю журавлі. Журавлі летять до своєї домівки.

Бистрий Захар

Лісові квіти.Заходячи в ліс нам відкривається прекрасна картина різнокольорової ковдри з весняних квіточок. Під деревами вже біліють ніжні квіти анемони, на узліссі товпляться на низеньких стеблинках хвостаті квіти рясту. З - під кущів визирають жовтенькі зірочки. Понад струмком сяють яскраво - жовті блискучі квіти жовтецю - пшінки, а з води підводяться цілі букети золотих квітів курячої сліпоти.

Вадим Потапчук

Пернаті друзі.Птахи - це перші наші санітари дерев. Вони приносять людям не тільки радість від співу, а й користь. Вони винищують багато різних хробаків, комах, які дуже шкодять деревам у садах, лісах; різним рослинам на полях і на луках. У садках, де є шпаки, синички, щиглики, завжди рясно яблук, груш, слив, і ніколи вони не бувають червиві. Про пташок складено багато байок, оповідань, пісень, приказок, загадок.

Надя Гурбич

Травнева росаТравнева роса - особлива, корисна, і має багато лікувальних властивостей. Щоб коні були здоровими, їх випускають на поле з росою і вони одразу ж припадають до землі і починають качатися через спину, трішки пофоркуючи. В давнину селяни збирали травневу росу в пляшечки, щоб лікувати нею рани. Щоб не пріли ноги, треба походити по росі до схід сонця. А дівчата колись спеціально вибігали вдосвіта облити нею обличчя, щоб рум’яними були щоки і чисте лице. Роса - здоровая, вода - сила.

Захар Бистрий

Лісовий струмочокУ лісовій гущавині протікав струмок. Він біг серед боліт і мохів, і ліс закривав його від неба, не пропускав до нього ні ясного проміння сонця, ні вітру. Тінь лісу охороняла його від пекучого сонця і вітру, захищала його слабенькі струмочки. А струмочок набирався сил і вибігав на рівнину могутньою рікою. І уже на рівнині відбивав у своїх водах ясне сонце і небо, грався з вітром. Назар Носач

Літо

Літо прийшло

Настало літо. Небо синє-синє. Хмарки пливуть біленькі. Сонечко прокидається рано. Цвітуть квіточки. В природі скрізь гарно і зелено. На полі дозріває пшеничка. Прийшло літо. І ми вже знаємо, що перший місяць літа називається червень. В червні достигають вишні, полуниці та дні такі гарні й найдовші.

Гриценко Катя

Наша грядка

Ми ходили по стежинах В. Сухомлинського і зупинились біля стежини “Город”. Недавно весною ми з вихователькою копали грядку і сіяли зернятко в ґрунт. А тепер ми побачили, як з насінинок проросли і морква, і бурячки, і соняшники, і кукурудза, і огірки, і окріп, і петрушка. Та як же гарно

розпустились помідори і перчик. Це ж із тої розсади, що ми висаджували в кімнаті ще тоді, як був сніг на вулиці. Я пам’ятаю, як проросло моє зернятко.

Ой яка ж гарна наша грядка.

Женева Лєра

Метелик

На прогулянці ми спостерігали за квітами. І я побачила, як над квіточкою літав метелик. Він був такий яскравий, що мені захотілось розглянути всі барви. От я тихесенько підійшла і зловила метелика. Я радісно понесла метелика показати виховательці. Вихователька обережно взяла метелика. Ми розглянули його. В нього були на крильцях цяточки, як очка. Такі синенькі. І я згадала, що це “Павичеве Око”. Бо вихователька показувала його на картинці. Мені так хотілось, щоб метелик жив з нами в групі. Але вихователька сказала, що він може загинути. Тому ми відпустили його. І я сказала: “Прилітай до нас на квіти”.

Печенюк Кароліна

Курчатка

Я їздив до бабусі на село. А там живуть свійські птахи: гуси, індики, кури. А одна курочка водила курчаток. То була квочка-мама. Вона знайде черв’ячка і кличе своїх діток: квок-квок. А курчатка так швиденько дзьоб-дзьоб і нема черв’ячка. І квочка веде їх далі в травичку. Коли чую: пі-пі. А то одне курчатко відбилось і плаче. Я підійшов та й кажу: “Зараз знайдемо маму”. А тут квочка почула і прибігла за курчам. І мені стало радісно.

Грінкевич Саша

Літній ранок

Як гарно літнього ранку, коли сходить сонце. Травичка виблискує краплинками роси. Пташки випурхують зі своїх схованок. Усе навкруги прокидається від сну.

Назар Криворучко

Літній дощик

Цілий день крапотить літній теплий дощик. Ми сидимо в кімнаті і чекаємо поки перестане. А він іде та йде. Вихователька мовила: “Це золотий дощик”. “Та невже дощик може бути золотим” - заперечили діти. Може голубий або прозорий. Та вихователька пояснила, що жита пшениця сили набирається. А кожна краплинка додасть сили та росту кожній зернині. І поле заколоситься.

Страдна Таня

Липка цвіте

Ой, а на вулиці чутно так багато з-з-з-з. Я вже подумав, що то від мене звук “з” десь втікає. Та коли я наблизився ближче до звуків, то побачив багато- багато бджілок. Вони, ніби передражнювали мене, бо я трішки неправильно говорив слова з цим “з”. Я сказав: заєць, зозуля. А чому кругом так багато бджілок? Бо липка цвіте! Її солодкий, духмяний цвіт комашки відчувають дуже далеко. І я стою і вдихаю пахощі липового цвіту.

Левашов Ваня

Лагідний вітер

Пролетів над містом вітер. Забрав з собою пил дорожній. І стало дихати краще. Полетів далі і розігнав сірі хмари. Просушив доріжки. Над гарячою від сонечка землею повіяв холодком. А під час спекоти вітер стягнув на небі хмарки. І пішов дощик. Напилась земля. А вітер далі помчав. І на грядках побував, і в садках. Зворушив цвіт, щоб запилились рослини. Ось яку користь приносить вітер. Це лагідний вітер.

Кузнєцов Стас

Дятел

Коли ми ходили на стежину “Лісу”, то почули на дереві “тррр-тррр- тррр”. Ніби хтось молоточком вистукує. Ми придивились. А то на дереві пташечка в червоній шапочці. Та це ж дятел. Він лікує хворі дерева. Сідає на стовбур і видзьобує шкідників. Отак дзьобом по стовбуру “тук-тук-тук-тук”. Ось який лісовий лікар.

Мартинко Стас

У лісі

Настало літо. Зашумів зеленими вітами ліс. То тут, то там визирають маленькі шапочки грибочків. Вони вишикувалися рядочками і гріються на сонечку. Коли сонечко припече дужче, то грибочки ховаються, хто під листочок, хто у травичку.

Денис Малєтін

Равлик і озерце

Наше озерце влітку таке красиве. Біля нього цвіте багато квітів, росте калина, віти дерев схиляються до водички. В озері зеленіє осока. І ось листочок захитався і похилився. Я помітила, що по ньому щось повзе. Таке слизьке з ріжками, ще й будиночок на спині. Та це ж равлик. Він любить водичку. Ось і повзе до озерця.

Харченко Юра

Чому камінчик не росте

Тепер тепло. На вулиці літо. В озері багато гарних камінчиків. Також камінці є на будівництві. З них будують великі будинки. От я взяв один камінчик і закопав у ямку. Став поливати водичкою. А вихователька побачила і запитала: “Що це тут росте”. Я розповів, що посадив камінчик. Може з нього виросте великий будинок для тварин, яким ніде жити. Чому ж камінчик не росте? Але вихователька сказала, що камінчики не ростуть. Вони не мають коріння. Бо це нежива природа. І я вирішив, що стану будівником.

Семенюк Юля

Овочі достигли

Ми беремо відерця. І йдемо на свій город. Там вже достигли овочі: помідори, огірки, капуста, морква, буряки. Щоб овочі гарно росли, ми за ними доглядали. І сонечко нам допомагало. Воно грядку зігрівало. Дощик поливав. Овочі теж хочуть їсти і пити. І ми відчуваємо, що овочі вдячні за турботу, хоч вони й не розмовляють. Як же швидко овочі достигли.

М’якиш Влад

Хліб

Ми весело грались на майданчику. А Саша відбіг до дерева. Він щось відкусив та й кинув. Вихователька помітила і сказала: “Навіщо ти кинув хліб? Ти знаєш, що люди ^ важко працюють, щоб хліб в нас був щодня”. Сашко похнюплено мовчав. І вихователька повела нас на стежину “Поля”. Там росло високе жито. І ми дізналися, що спочатку треба виорати землю, зволочити і посіяти зерно. Зернятка проростають і спочатку менші за дітей. А вже як колосочки дозрівають, тоді жито виросло вище дітей. Але це не все. Жито потрібно скосити, змолотити, висушити. Потім зерно змолоти на борошно. А тоді з тіста випікають хліб. Ось скільки роботи.

Ковтун Настя

Серпень

Серпень – це чудова пора збирати гриби. У лісі можна знайти багато грибів: сироїжки, маслюки, опеньки. Мухомори збирати не можна – вони отруйні. У серпні готуються летіти у теплі краї птахи. Серпень – це останній місяць літа.

Маковський Вітя

Осінь

Як білка готується до зими

З приходом осені білочка клопочеться з ранку до вечора: суху траву, мох збирає; горішки, жолуді в комірку принесе. Ще й гриби взимку припасає: знайде гриб, схопить його зубами - і на дерево. Багато білка восени грибів, горіхів та жолудів запасає, щоб взимку не голодувати.

Юля Шокола

Журавлі летять у вирій.

Теплим осіннім днем , коли Захар грався зі своїми друзями на вулиці, раптом до них долинули згори звуки : кру - кру - кру... Підняв Захар разом із

товаришами голову і, побачили вони, що високо - високо, аж під хмарами, летять у теплі краї ключем журавлі.

Захар опустив голівку і сказав сумно товаришам: „ Літечко забирають журавлі в теплі краї із собою, то до зими уже недалеко. Скоро в сніжки будемо гратись.

Влад Олянін

Осінній день в саду

День був сонячний та теплий. Небо було синє, в хмаринках пухнастих, як влітку. Тихий вітер ворушив жовте листя в садку. На яблунях висіли червоні, достиглі яблучка. Груші посміхалися своїми жовтими бочками сонцю. Надворі летіло павутиння і лягало на вершечках дерев у садку.

Діма Герасименко

Бджілка- трудівниця

Непомітно підкралася осінь. Бджілка все літо трудилася , збираючи мед з квіточок, а потім прилітала на пасіку в свій будиночок і відкладала мед в соти. Люди восени будуть ласувати золотим медком і бджілку - трудівницю згадувати вдячним словом.

Влада Вишнякова

У смішки-веселинки

Кожного ранку як тільки прокинешся, вийди на двір та прислухайся до природи. Вона тобі відкриє секрет гарного настрою. Тихесенько , щоб нікого не потурбувати, послухай про шепоче травичка, квіточки, пташечки...То що ж вони розповідають? Травичка шелестить про свіжість ранкової роси, теплі та ніжні сонячні промінчики які зігрівають та пестять всю землю. А пташечки співають про все , що бачать всі місця в яких вони побували. І кожен з великою радістю розповідає про свої пригоди, і хіба після цього будеш сумувати? Навпаки хочеться всім дарувати усмішки-веселинки.

Денис Герасименко

Берізка

Ми вийшли на прогулянку і помітили, що з нашою улюбленою берізкою, щось не так. Але що? Ще вчора вона вся була зеленою. А сьогодні її листочки пожовклі. Що ж з нею сталося? Можливо вона захворіла, а може вона хоче пити? Всі діти нашої групи вирішили допомогти берізці. Набравши води ми поливали берізку, але листочки зеленими не стали. Наша вихователька розповіла, що берізка не захворіла. Вона просто готується до зими. І скоро її листя опаде. Але коли прийде весна, вона знову стане красунею. І ми всі разом будемо милуватися її красою.

Влад Олянін

Опеньки

Ранки восени прохолодні і сонячні. В лісі уже опадає пожовкле листя і прикриває останні грибочки осені - опеньки. Вони розмістилися на пеньках великими сімейками, а інші невеличкими групками недалечко від них. Ніжки в них тоненькі, голівки круглі. Коли вони маленькі, голівки в них маленькі, а коли більші виростають , то вони як парасольки розкриваються.

Іванна Дацюк

Лісовий струмочок

Між старих, убраних в золоте листя дубів, звивалась ледь помітна лісова стежка. Непомітно стежинка повертала праворуч, і ставало чути як дзвенить струмок. Він перетинав стежину, і через нього було перекинуто місточок із дерева. У хвильках струмочку відбивалось то жовте листя клену, то частинка блакитного неба. На дні струмочка ворушилась водяна травичка. Струмочок дзюрчав про останні осінні погожі дні, ранкову прохолоду з густими туманами.

Тимофій Пелих

Клен і берізка

Дзвенить жовтим листям клен. Сумно шумить, тому що надійшов жовтень. Ось зненацька налетить вітерець і почне зривати красиві листочки. З часом клен буде зовсім без листя, тоді вітерець гулятиме серед голих гілок. А неподалік росте вся в золоті берізка біля зеленої сосни. Вона опустила свої віти і журиться , що вітерець теж зриває її красиві листочки. Так стоять Клен з Берізкою в золотавому листі і шепочуться про холодні заметілі.

Діма Конон

Айстра

Деякі пізні осінні квіточки ще не хочуть відцвітати, поспішають ще трішки помилувати людське око. Одна з таких квіточок - айстра. Яких тільки різнокольорових айстр можна побачити на клумбі в дитсадку: рожеві, сині, червоні, жовті. Милуються вони останніми сонячними днями і красиво посміхаються сонечку. Але й ці осінні квіти ніби насторожено зажурилися, відчуваючи прихід холодів.

Андрій Колібабчук

Осінній луг

Повіяв холодний вітер і заворушилась висохла трава на лугу. Небо затягло сірими, майже чорними хмарами. Воно грозилось лугові в найближчий час залити його водою. Пролетіла одинока пташка і майнула до лісочка, що виднівся вдалині.

Юля Похилько

Мишка - норушка

З нірки, що знаходилась під столітнім дубом, визирнула гостренька мордочка. Вдихнула повітря, зрозуміла що немає для неї загрози, і з нірки показалась спочатку голова, а потім вся мишка. Вона призупинилась на декілька хвилин , подивилась навкруги, а потім чим душ побігла до найближчої сосни, вхопила зернятка із шишки в ротик і чим душ побігла до своєї нірки. Буде що взимку їсти мишці - норушці.

Катя Варава

Останні листочки

Неподалік від лісочка тремтіла на вітрім самотня берізка. Її тендітні віти поскидали майже всі листочки. Тільки на самій верхівці де - не - де виднілось коричневе листячко. Сумно йому було без своїх друзів - листочків, які уже давно вирушили у свій останній політ. Але тут подув сильний вітер і відірвались листочки від своїх гілочок, закружлявши в осінньому танці, і поспішаючи до своїх друзів.

Аліна Максимчук

Збираю врожай

З приходом осені люди збирають урожай. На полях достигла картопля, капуста, морква. Все це треба зібрати, щоб було що їсти взимку .Всі овочі зносять в погреби, кладовки, там вони будуть зберігатися аж до весни.

Віка Лук”яненко

Восени

Великі сірі хмари висять прямо над головою. З них часто восени капає холодний дощ .Вітер - пустунець зриває останнє пожовкле листя. Листя котиться по землі, зачіплюється за дерева, кущі і котиться далі. Не чути веселого пташиного співу.

Вадим Поггрібний