ЕЛЛЕН УАЙТ - Adventist...Щоб знайти прихований скарб, необхідно працювати. Святий Дух нагадає людині, яка

Вiра, ÿêîþ ÿ æèâó

Е Л Л Е Н У А Й Т

Êè¿â 2018

33

ББК 86.376У 13

У 13

Ранкові читання – книга, котра допоможе читачу в щоденній молитві: Пер. з рос. — К.: Джерело життя, 2018. — 448 с. Книга-календар для щоденного ранкового читання.

© 2018, видавництво «Джерело життя»

ÒÅÌÈ ÍÀ ÊÎÆÍÈÉ ÌIÑßÖÜ

Ñi÷åíü Ñëîâî i äiëà Áîãà ............................................................ 6

Ëþòèé Òðè öàðñòâåííi Îñîáè Íåáåñ ........................................ 42

Áåðåçåíü Ñàòàíà i âåëèêå ïîâñòàííÿ ........................................... 76

Êâiòåíü Áîæi ëiêè âiä ãðiõà ...................................................... 113

Òðàâåíü Ïåðåòâîðåííÿ i íîâå æèòòÿ ........................................ 148

×åðâåíü Çàðàç i â ìàéáóòíüîìó ............................................... 185

Ëèïåíü Áîæà ñâÿòèíÿ ............................................................. 221

Ñåðïåíü Ïðÿìóþ÷è çà Õðèñòîì ............................................... 256

Âåðåñåíü Õðèñòîñ — Ãëàâà â äîìi ............................................ 294

Æîâòåíü Î÷èùåíà Öåðêâà ........................................................ 330

Ëèñòîïàä Ïåðåä îñòàòî÷íîþ ïåðåâiðêîþ .................................. 366

Ãðóäåíü Òðióìô ªâàíãåëiÿ ....................................................... 402

44 55

Ñëîâî äî ÷èòà÷à

Видання цієї книги духовних роздумів – відповідь на чис-ленні прохання зібрати під однією обкладинкою комен-

тарі Еллен Уайт на центральні істини християнства. Основні доктрини християнської віри, підтверджені ретельно підібра-ними текстами Писання й цитатами з Духа пророцтва, пред-ставлені тут не як богословські тези, а як духовні істини, без-посередньо пов’язані з Планом спасіння, здійсненим для нас Ісусом Христом, нашим Господом і Викупителем.

Слід зауважити, що ця книга пропонує значно більше, ніж натхненні думки. Вона містить життєво важливу інфор-мацію для нашої молоді та інших читачів. Неможливо діли-тися вірою, яку не знаєш і яку не розумієш. Благовістя зале-жить від знання.

У запропонованих духовних роздумах Божої вісниці тек-сти Священного Писання подані як головний авторитет. Біб-лія чітко говорить про основоположні істини. У своїх комен-тарях автор докладно висвітлює та звеличує біблійну істину, показуючи її особистісний характер і практичну цінність. Святе Письмо та Дух пророцтва в даній книзі демонструють повну гармонію між собою: Біблія викладає доктринальне твердження, а Дух пророцтва його пояснює.

У процесі пошуку відповідних цитат Еллен Уайт до тієї чи іншої біблійної доктрини укладачі зверталися до виданих праць автора, які містять власноруч написані нею тверджен-ня. Але крім добре знайомих висловлювань, у книзі також представлені й інші – менш відомі, однак не менш значущі. Це додатковий матеріал Еллен Уайт із Біблійного коментарю АСД, уривки статей з періодичних видань, таких як Настав-ник молоді, Ознаки часу та Рев’ю енд Геральд. Чимало цитат публікується в книзі вперше.

Оскільки читання на день обмежені однією сторінкою, укладачі не мали можливості включити до книги об’єм-

ні цитати конкретної тематики. Тому частина використа-них цитат скорочена. Нерідко на одній сторінці цитуються п’ять-шість джерел. Там, де твердження включає одне-два речення, укладачі уважно вивчили викладені в контексті думки та подбали про точну передачу ідей, отриманих Еллен Уайт від Святого Духа.

Книга «Віра, якою я живу» була укладена під керівниц-твом Ради опікунів літературної спадщини Е. Уайт, Рада несе відповідальність за публікацію її праць. Книга відповідає ви-могам до компіляцій, викладеним самою Еллен Уайт.

Щиро молимося та сподіваємося, що ці короткі щоденні читання про богонатхненні істини християнської віри слу-гуватимуть керівництвом і джерелом підбадьорення для читачів.

Видавці та опікуни літературної спадщини Е. Уайт

77

Ñi÷åíü

СЛОВО

I ДIЛА БОГА

Áiáëiÿ – áåçïîìèëêîâèé äîðîãîâêàç

Ñâiòëî íà ìîºìó øëÿõóДля моєї ноги Твоє слово – світильник, то світло для стежки моєї (Псал. 119:105).

Нам усім необхідний провідник, котрий провів би нас через тіснини нашого життя, подібно до того як капітанові кораб-ля потрібен лоцман, здатний провести корабель повз піщану міли ну й рифи. Але де нам знайти такого провідника? Ми вка-зуємо вам... на Біблію (Свідчення для Церкви, т. 5, с. 264).

Бог дав нам Своє Слово як світильник для наших ніг, як світло для нашої стежки. Його істини мають життєво важливе значення для нашого процвітання в усіх аспектах життя...

Біблія – це велике мірило добра і зла, яке дає чітке визна-чення гріха та святості. Її живі принципи, котрі пронизують наше життя, мов золоті ниті, – наша єдина опора у випробуван-нях та спокусах. Біблія – це карта, яка показує нам віхи істи-ни. Людина, що орієнтується за цією картою, може прямувати твердою ходою шляхом обов’язку, куди б не була покликана йти (Рев’ю енд Геральд, 11 червня 1908 р.).

Коли віра в Боже Слово втрачена, душа залишається без керівного принципу і робиться беззахисною. Молодь звертає на стежки, які відводять від Бога й вічного життя.

Переважно цією причиною можна пояснити значне по-ширення беззаконня в сучасному світі. Коли Словом Божим нехтують, тоді відкидають і його здатність стримувати злі при-страсті тілесного серця (Наочні уроки Христа, с. 41).

Коли Боже Слово стає нашим порадником, коли ми дослі-джуємо Священне Писання в пошуках світла, до нас наближа-ються небесні ангели, аби вплинути на наш розум, просвітити його та щоб воістину можна було сказати: «Вхід у слова Твої світло дає, недосвідчених мудрими робить» (Псал. 119:130) (Поради батькам, учителям та учням, с. 442).

Слово Боже – істина і світло, світильник для ноги, світло для стежки. Воно може керувати кожним кроком на шляху до Божого міста (Поради батькам, учителям та учням, с. 461).

Ñi÷åíü

1ïîíåäiëîê

88 99

Ñi÷åíü

2âiâòîðoê


Ìié çàõèñò ó ñïîêóñiЯ в серці своїм заховав Твоє слово, щоб мені не гріши-ти проти Тебе (Псал. 119:11).

Якщо гріх і неправда не будуть вводити нас в оману, тоді серце наповниться істиною. Слово Боже озброїть розум Боже-ственною силою для перемоги над ворогом. Щасливий той, хто на момент спокуси запасся знаннями з Писання та знаходить сховище під покровом Божих обітниць. «Я в серці своїм захо-вав Твоє слово, щоб мені не грішити проти Тебе», – говорить псалмист (Ознаки часу, 1 червня 1882 р.).

Це Слово завжди повинно бути в наших серцях і на наших устах. «Написано» має бути нашим якорем. Ті, хто зробив Боже Слово своїм порадником, усвідомлюють слабкість людського серця й силу Божої благодаті, здатну підкорити будь-який не-освячений, гріховний порив. Їхні серця завжди наповнені мо-литвою, а святі ангели опікуються ними. І якщо ворог прийде, як річка рвучка, вітер Господній її пожене. У серці панує гармо-нія, оскільки істина поширює на нього свій дорогоцінний мо-гутній вплив (Свідчення для Церкви, т. 6, с. 160).

Слово Боже – канал, за допомогою якого ми спілкуємося з живим Богом. Людина, яка живиться Словом, буде успішною в кожній добрій справі. Вона... виявить багаті родовища істини. Щоб знайти прихований скарб, необхідно працювати. Святий Дух нагадає людині, яка переживає спокусу, саме ті слова, яки-ми цю спокусу можна подолати, і саме в той момент, коли вони будуть найбільш необхідні. А вона зможе використовувати їх найкращим чином (Ознаки часу, 5 вересня 1895 р.).

Ми повинні краще знати наші Біблії. Ми могли б зачини-ти двері перед багатьма спокусами, якби вирішили запам’я-товувати уривки з Писання. Перекриймо шлях сатанинським спокусам словом «Написано». Нас чекають конфліктні си-туації, вони випробують нашу віру й мужність, але зроблять нас сильнішими, якщо ми здобудемо перемогу благодаттю,

котру бажає дарувати Ісус. Однак ми маємо вірити, нам необ-хідно без сумнівів покластися на обітниці (Рев’ю енд Геральд, 13 травня 1884 р.).


Îáiòíèöi íàëåæàòü ìåíiБо скільки є Божих обітниць, то в Ньому – «так»! І в Ньому – «амінь»: для слави Бога через нас! (2 Кор. 1:20).

Дорогоцінна Біблія – Божий сад, а Його обітниці – це лілії, троянди і гвоздики (Рев’ю енд Геральд, 19 березня 1889 р.).

Як я бажаю, щоб ми всі довірилися Божим обітницям!.. Нам не потрібно шукати у своїх серцях радісні емоції як під-твердження того, що ми прийняті Небом, натомість слід при-йняти Божі обітниці і сказати: «Вони мої. Господь зливає на мене Свого Святого Духа. Я отримую світло, бо обітниця за-певняє: «Вірте, що отримаєте, – і буде вам». Вірою я проникаю за завісу й хапаюся за Христа, мою силу. Я дякую Богові за те, що маю Спасителя» (Ознаки часу, 25 березня 1889 р.).

Священне Писання необхідно приймати не тільки як писа-не, а й сказане Слово Боже до нас. Коли нещасні страждальці приходили до Христа, Він бачив не лише тих, які просили до-помоги, а й усіх, хто впродовж віків приходитиме до Нього з такими ж потребами і такою ж вірою. Коли Спаситель сказав паралізованому: «Кріпися, сину! Прощаються тобі твої гріхи!», а жінці з Капернаума: «Дочко, віра твоя спасла тебе; іди в мирі!» (Матв. 9:2; Луки 8:48), – Він промовляв і до інших нещасних, обтяжених гріхом, котрі шукатимуть Його допомоги.

Це стосується всіх обітниць Божого Слова. Через них Гос-подь промовляє до кожного з нас особисто настільки прямо, ніби ми чуємо Його голос. Саме через ці обітниці Христос пере дає нам Свою благодать і силу. Обітниці – це листя з дере-ва життя «для оздоровлення народів» (Об’явл. 22:2). Прийняті й засвоєні, вони стають силою характеру, натхненням та під-тримкою життя (Служіння зцілення, с. 122).

Ñi÷åíü

3ñåðåäà

1010 1111

Нехай молоді люди вхопляться за руку Безмежної Сили. Віра зростає, якщо її тренувати. Зміцнюйтеся обітницями, із задоволенням покладайтеся на просту обітницю Божого Слова (Наставник молоді, 23 березня 1893 р.).

Тримайте в пам’яті дорогоцінні слова Христа. Їх потрібно цінувати значно вище за срібло й золото (Свідчення для Церкви, т. 6, с. 81).

Êíèãà, íàòõíåíà çãîðè

Ïiäðó÷íèê äëÿ âñüîãî ëþäñòâàБо пророцтво ніколи не було з волі людини, але від Бога звіщали мужі, натхнені Святим Духом (2 Петра 1:21).

Бог довірив підготовку Свого богонатхненного Слова смертній людині. Це Слово, закарбоване в книгах Старого й Нового Завітів, є керівництвом для жителів грішного світу; воно заповідане їм для того, щоб завдяки вивченню й послухо-ві його вказівкам жодна людина не зійшла зі шляху, який про-вадить до Небес (Вибрані вісті, т. 1, с. 16).

Біблія вказує на Бога як на свого Автора, однак вона була написана руками людей, і в різноманітних стилях окремих книг відображаються характерні риси її письменників. Усі істини на-тхнені Богом (див. 2 Тим. 3:16), але висловлені людською мовою. Безмежний Бог через Свого Святого Духа злив світло на розуми й серця Своїх слуг. Він посилав сни й видіння, символи і про-образи, а ті, кому таким чином була відкрита правда, уже самі ви-словлювали ці думки людською мовою (Велика боротьба, с. іv).

Звертаючись до людей, Господь використовує недоско-налу мову, щоб людина, яка має зіпсовані почуття й ослабле-не, приземлене сприйняття, могла зрозуміти Його слова. Бог поблажливий до Свого творіння, тому розмовляє з грішним людством зрозумілою йому мовою. Біблія, досконала у сво-їй простоті, не відповідає великим Божим ідеям; адже вічні ідеї неможливо повною мірою одягнути в недосконалі засо-би вираження думки. Багатьом здається, що Біблія сповнена

перебільшень, проте її яскрава образна мова тьмяніє перед величчю виражених у ній думок, хоч письменники обира-ли найбільш виразний стиль, аби донести до людства істини вищого порядку (Вибрані вісті, т. 1, с. 22 ).

Бог передбачив, аби Біблія стала підручником для всього людства – у дитинстві, молодості й похилому віці, щоб люди досліджували її протягом усього життя. Бог дав Своє Слово людям, щоб розповісти про Себе... Біблія – посередник у спіл-куванні між Богом і людиною (Велика боротьба, с. 69).


Áiáëiÿ ïîñëàíà ç ÍåáåñЦей скарб ми носимо в глиняних посудинах, щоб велич сили була Божа, а не наша (2 Кор. 4:7).

Бог постановив сповістити світові істину з допомогою лю-дей, і через Святого Духа Він зробив їх спроможними для цієї справи. Господь керував їхнім розумом при виборі того, що вони мали говорити або писати. І хоч цей скарб покладено в земні посудини... це відкриття Боже, і кожне покірне Боже дитя бачить у ньому славу Божественної сили, сповнену бла-годаті і правди (Велика боротьба, с. vi).

Біблійним авторам доводилося висловлювати свої ідеї людською мовою. Біблія була написана звичайними людьми, натхненими Святим Духом. Унаслідок недосконалого розу-міння деякими людьми мови або ж через спотворення люд-ського розуму, вправного в ухилянні від істини, багато хто читає й розуміє Біблію на догоду собі. Труднощі, пов’язані з розумінням Біблії, містяться не в самій Біблії...

Писання були дані людям не у вигляді послідовного лан-цюга нерозривних висловлювань, а частинами, від покоління до покоління, у міру того як Бог через Своє провидіння зна-ходив відповідні можливості багато разів і багатьма способа-ми передавати людям ту чи іншу істину. Їх записували люди, керовані Святим Духом...

Ñi÷åíü

4÷åòâåð

Ñi÷åíü

5ï’ÿòíèöÿ

1212 1313

Ñi÷åíü

6ñóáîòà

Ñi÷åíü

7íåäiëÿ

Христос, явлений у жертовному служінні, зображений у Законі та відкритий пророками, – це багатство Старого За-віту. Христос у Своєму житті, смерті й воскресінні; Христос, явлений Святим Духом, – скарб Нового Завіту. Наш Спаси-тель, сяйво слави Отця, – це водночас і Старе, і Нове небесної скарбниці... Старий Завіт проливає світло на Новий, а Новий освічує Старий. Кожний із них – це відкриття Божої слави в Христі. Обидва містять істини, які постійно відкриватимуть серйозному шукачеві нові глибини пізнання (Наочні уроки Христа, с. 126-128).

Ісус сказав про старозавітні Писання – і тим більше це стосується Нового Завіту: «Вони свідчать про Мене» (Івана 5:39)... Так, уся Біблія свідчить про Христа. Починаючи від першої розповіді про створення світу – «без Нього не поста-ло нічого, що постало», – і до Його останньої обітниці: «Ось Я незабаром приходжу», ми читаємо про Його діла та чуємо Його голос (Івана 1:3; Об’явл. 22:12). Якщо ви бажаєте по-знайомитися зі Спасителем, досліджуйте Священне Писання (Дорога до Христа, с. 88).


Áåçïîìèëêîâå îá’ÿâëåííÿГосподні слова – слова чисті, як срібло, очищене в гли-нянім горні, сім раз перетоплене! (Псал. 12:7).

У Своєму Слові Бог дав людству знання, необхідні для спасіння. Святе Письмо слід приймати як авторитетне, безпо-милкове відкриття Його волі. Воно є мірилом людського ха-рактеру, дороговказом до істини та критерієм наших досвідів (Велика боротьба, с. vii).

Духовна темрява вкрила землю, а морок – народи... Бага-то, дуже багато людей піддають сумніву достовірність та істин-ність Писання. Людські міркування й думки людських сердець підривають богонатхненність Божого Слова, а те, що необхід-но сприймати як дар, оточене туманом містицизму. Немає ні-

У Святому Письмі не завжди простежується досконалий порядок або зовнішня єдність... Істини Біблії подібні до захо-ваних перлин. Їх потрібно шукати, докладаючи наполегливих зусиль. Люди, котрі обмежуються лише поверховим сприйнят-тям Писання, мають легковагі пізнання (однак вважають їх глибокими) та починають говорити про суперечності в Біблії, ставлячи під сумнів авторитет Писання. Але ті, чиї серця пере-бувають у згоді з істиною й обов’язком, вивчатимуть Писан-ня, налаштувавшись на сприйняття Божественного повчання. Просвічена душа бачить духовну єдність, одну золоту нить, що пронизує нерозривне ціле; однак для того, аби простежити за цією дорогоцінної золотою ниттю, потрібні терпіння, робота думки й молитва (Вибрані вісті, т. 1, с. 19, 20).


Óñÿ Áiáëiÿ áîãîíàòõíåííàУсе Писання богонатхненне й корисне для навчання, для докору, для виправлення, для виховання в пра-ведності... (2 Тим. 3:16)

Слово Боже включає Писання як Старого, так і Нового Заві-тів. Вони доповнюють одне одного (Наочні уроки Хрис та, с. 126).

Старому Завітові слід приділяти не менше уваги, ніж Но-вому. Вивчаючи Старий Завіт, ми знайдемо живі дзюркотливі потоки там, де неуважний читач знайде лише пустелю (Поради батькам, учителям та учням, с. 462).

Між Старим і Новим Завітом немає суперечностей. У Ста-рому Завіті ми знаходимо Євангеліє про майбутнього Спаси-теля, а в Новому – Євангеліє про Спасителя, Котрий відкрився через виконання пророцтв. Якщо Старий Завіт постійно вка-зував на майбутню істинну Жертву, то Новий Завіт свідчить, що Спаситель, на Якого символічно вказували жертви, уже прийшов. На зміну тьмяній славі юдейської епохи прийшла яскравіша, ясніша слава епохи християнської (Біблійний ко-ментар АСД, т. 6, с. 1095. Коментар Е. Уайт).

1414 1515

чого ясного й певного, що стоїть на твердій основі. Це одна з явних ознак останнього часу...

Нині з’явилося надто багато людей, котрі прагнуть до оригінальності та вважають свою мудрість вищою за біблійну, тому їхня мудрість обертається безумством... У своєму праг-ненні пояснити або розгадати таємниці, упродовж століть приховані від смертної людини, ці дослідники уподібнюються до людини, котра загрузла в болоті й нездатна з нього вибра-тися, але при цьому намагається вказати іншим, як вибратися з трясовини. Така доля всіх, хто намагається виправляти по-милки, нібито знайдені ними в Біблії. Ніхто не може поліп-шити Біблію, висуваючи свої мудрування з приводу того, що Господь мав на увазі або повинен був сказати...

Я приймаю Біблію такою, якою вона є, а саме: богонатх-ненним Божим Словом. Я вірю в істинність усіх її висловів (Ви-брані вісті, т. 1, с. 15-17).

Ця свята Книга зазнає нападів сатани, котрий об’єднався з нечестивими людьми, щоб огорнути Божественний характер туманом і темрявою. Однак Господь власною чудовою силою зберіг святу Книгу в її теперішньому вигляді як карту або пу-тівник для людства, який указує йому шлях до Небес...

Подяка Богові за те, що Біблія відкривається як мало-освіченим, так і вченим людям! Вона призначена для людей будь-якого віку та будь-якого стану (там же, т. 1, с. 15-18).


Íåçáàãíåííi òàºìíèöiО глибино багатства, премудрості й знання Божого! Які незбагненні Його суди і недослідимі Його дороги! (Римл. 11:33).

Слово Боже, як і характер Творця, містить таємниці, кот-рих ніколи повністю не збагнути...

Якби створені Богом істоти могли повністю зрозуміти Бога і Його діла, то не могло б бути й мови про подальший

Ñi÷åíü

8ïîíåäiëîê

Ñi÷åíü

9âiâòîðîê

пошук правди, зростання в пізнанні, розвиток нашого розуму та серця. Бог не був би вищою Істотою, а людина, досягнув-ши вершини знань, перестала б розвиватися. Будемо ж вдячні Богові за те, що це не так. Бог безмежний, вічний. У Ньому «всі скарби премудрості й пізнання» (Колос. 2:3). Протягом усієї вічності люди досліджуватимуть, однак ніколи не збаг-нуть до кінця скарбів Божої мудрості, доброти й сили…

У природі ми постійно зустрічаємося з таємницями, які до кінця не можемо збагнути... Тому чи повинні ми дивуватися з того, що й у духовному світі теж є таємниці, значення яких при-ховане від нас? (Дорога до Христа, с. 106-109).

Таємниці Біблії... належать до числа найсильніших доказів її Божественного натхнення. Якби вона не містила інформації про Бога, а лише те, що ми здатні збагнути; якби обмежений розум міг осягнути Його велич і силу, Біблія не мала б тоді, як має за-раз, безперечних доказів своєї Божественності... Чим більше ми досліджуємо Біблію, тим глибшим стає наше переконання, що вона – Слово живого Бога, і людський розум схиляється перед ве-личчю Божественного одкровення (Виховання та освіта, с. 170).

Христос поведе викуплених до ріки життя і відкриє їм те, що під час життя на цій Землі вони не могли зрозуміти (Біблій-ний коментар АСД, т. 5, с. 1124. Коментар Е. Уайт).

У світлі, що сяє від престолу, таємниці зникнуть, і душа не перестане дивуватися простоті речей, яких раніше не могла збагнути (Свідчення для Церкви, т. 8, с. 328).


Êíèãà, ÿêà âèòðèìàëà âèïðîáóâàííÿ ÷àñîìНебо і земля проминуть, а Мої слова не проминуть (Матв. 24:35).

Він [Христос] вказував на Писання як на безперечний ав-торитет, і ми повинні робити те ж саме. Біблія має бути пред-ставлена як Слово Предвічного Бога, як кінець усіх супереч-ностей та підвалина всієї віри (Наочні уроки Христа, с. 39, 40).

1616 1717

Безбожник Вольтер одного разу хвалькувато сказав: «Мені набридло слухати, як люди твердять, нібито дванад-цять чоловіків заснували християнську релігію. Я доведу, що достатньо й однієї людини, аби знищити її»... Мільйони лю-дей приєдналися до нього у війні проти Біблії. Але вона нездо-ланна; там, де за днів Вольтера були сотні примірників Біблії, сьогодні десятки й сотні тисяч. Один із перших реформаторів сказав: «Біблія – це ковадло, об яке розбився не один молот». Господь каже: «Жодна зброя, що зроблена буде на тебе, не матиме успіху, і кожнісінького язика, який стане з тобою до суду, осудиш» (Ісаї 54:17) (Велика боротьба, с. 288).

У цей час, перед великою останньою кризою, як і перед пер-шим знищенням світу, люди поринули в задоволення й пошуки чуттєвих насолод. Захоплені видимим і минущим, вони випусти-ли з уваги невидиме й вічне. Задля речей, які гинуть у міру їхньо-го використання, вони жертвують нетлінними багатствами... З історії постання й падіння держав, ясно викладеної на сторінках Святого Письма, люди повинні засвоїти істину про те, наскільки марною є уявна світська слава (Виховання та освіта, с. 183).

Слово Боже – це єдина вірна й надійна основа у світі. «Небо і земля проминуть, – сказав Ісус, – а Мої слова не проминуть!» (Матв. 24:35) (Небесні принципи щасливого життя, с. 148).

«Слово ж нашого Бога повіки стоятиме!». «Усі накази Його справедливі, – вони кріпкі на вічні віки, вони зроблені вірністю і правотою!» (Ісаї 40:8; Псал. 111:7, 8). Усе, побудоване на люд-ському авторитеті, зруйнується, а все, засноване на скелі незмін-ного Божого Слова, стоятиме вічно (Велика боротьба, с. 288).


Ñâiä÷åííÿ äîñâiäóСкуштуйте й побачте, який добрий Господь, блажен-на людина, що надію на Нього кладе (Псал. 34:9).

Існує один доказ, доступний для всіх – як освічених, так і неосвічених людей, – це свідчення особистого досвіду. Бог за-

прошує вас переконатися в правдивості Його Слова й обітниць: «Скуштуйте і побачте, який добрий Господь». Замість того щоб покладатися на чужі слова, переконайтеся самі... Коли ми при-йдемо до Христа і будемо насолоджуватися повнотою Його любові, тоді наші сумніви й духовна темрява зникнуть у світлі Божої присутності (Дорога до Христа, с. 111, 112).

Християнин знає, у Кого увірував. Він не тільки читає Біб-лію, а й відчуває на собі силу її вчення. Він не просто чує про праведність Христа, але також відчинив вікна душі назустріч світлу Сонця праведності (Наставник молоді, 4 грудня 1902 р.).

Кожен, хто перейшов від смерті до життя, «цим ствердив, що Бог є істинний» (Івана 3:33). Він може засвідчити: «Я по-требував допомоги і знайшов її в Ісусі. Бог задовольнив усі мої потреби й угамував спрагу душі. Тепер для мене Біблія – це одкровення Ісуса Христа. Ви запитуєте мене, чому я вірю в Ісуса? Тому що Він – мій Божественний Спаситель. Якщо за-питаєте мене, чому я вірю в Слово Боже, відповім: Я зрозумів, що Біблія – це голос Бога, Котрий промовляє до моєї душі». Знаходьте в собі підтвердження свідчення, що Біблія – істин-на, а Христос – Син Божий. Ми твердо переконані, що віримо не в хитрі вигадки (Дорога до Христа, с. 112).

Нехай молодь зробить Боже Слово поживою для розуму й душі... Таким чином через віру молоді люди прийдуть до пізнан-ня Бога за допомогою знань, заснованих на досвіді. Вони знай-дуть підтвердження автентичності Його Слова, істинності Його обітниць. Вони скуштують та пізнають, який добрий Господь... У Його сяйві ми будемо бачити світло, доки, нарешті, наші ро-зум, серце й душа не перетворяться за подобою Його святості (Свідчення для Церкви, т. 8, с. 320-322).

Öiëþùà ñèëà Ñëîâà

Õðèñòîñ – Æèâå ÑëîâîІ Слово стало тілом, і перебувало між нами, і ми по-бачили славу Його, – славу як Єдинородного від Отця, повного благодаті й істини (Івана 1:14).

Ñi÷åíü

10ñåðåäà

Ñi÷åíü

11÷åòâåð

1818 1919

Одна річ ставитися до Біблії як до книги, що містить хо-роше моральне повчання, до котрого можна прислухатися, доки воно узгоджується з духом часу і нашим становищем у світі; і зовсім інша річ – вважати її тим, чим вона насправді є – Словом живого Бога, Словом, яке є нашим життям, Сло-вом, яке має визначати наші дії, слова й думки. Розцінювати Слово Боже як щось менше за це – значить відкидати його (Виховання та освіта, с. 260).

Слово Боже – це індикатор характеру й мотивів. Ми по-винні читати Слово з відкритим серцем і розумом, аби при-йняти даровані Богом ідеї. Ми не повинні думати, що читання Слова зробить те, що може зробити тільки Той, Хто відкриває Слово, Хто стоїть за ним. Деяким загрожує небезпека дійти поквапного висновку, а саме: оскільки вони твердо дотриму-ються істинних доктрин, значить фактично володіють бла-гословеннями, котрі, як навчають ці доктрини, мають стати надбанням послідовників істини. Багато хто не приймає істи-ну близько до серця. Її святі принципи не справляють контро-люючого впливу на слова, думки і вчинки (Рев’ю енд Геральд, 1 жовтня 1901 р.).

У наш злий і небезпечний час, коли людей усюди оточу-ють спокуси й розтління, нехай молодь ревно й щиросердно кличе до Неба: «Чим додержить юнак у чистоті свою стеж-ку?». Нехай же їхні вуха будуть відкриті та їхні серця схилять-ся до того, аби коритися настанові, яка міститься в наведеній нижче відповіді: «Як держатиметься Твоїх слів!». Єдиний без-печний шлях для молоді в наш розтлінний вік – покладатися на Бога. Без допомоги згори вони не приборкають людські пристрасті й смаки. У Христі вони зможуть знайти допомогу, якої потребують (Свідчення для Церкви, т. 2, с. 409).

Істина має проникнути в найглибші куточки душі й очистити її від усього, що чуже духові Христа, заповнив-ши чистими, святими й досконалими властивостями Його характеру, аби всі джерела серця були подібні до квітів із прекрасним ароматом, запахом життя – на життя (Рукопис 109, 1897 р.).

Ñi÷åíü

12ï’ÿòíèöÿ

Ісус названий Словом Божим. Він прийняв Закон Свого Отця, втілив його принципи у Своєму житті, продемонстрував його дух та явив його благотворний вплив на серце. Апостол Іван пише: «І Слово сталося тілом, і перебувало між нами, і ми побачили славу Його, – славу як Єдинородного від Отця» (Свідчення для Церкви, т. 5, с. 576).

Усе, що людині потрібно знати або можна знати про Бога, було явлене в житті й характері Його Сина...

Прийнявши людську природу, Христос прийшов, щоб з’єднатися з людством і водночас відкрити нашого Небесно-го Отця грішним людям. Він у всьому уподібнився до Своїх братів. Він став тілом, як і ми. Ісус відчував голод і спрагу, Він знемагав, підкріплювався їжею й освіжався сном. Він розділив долю людей і все ж залишився непорочним Божим Сином...

Ніжний, співчутливий, сповнений жалості, завжди уваж-ний до людей, Ісус відобразив характер Божий та був постій-но зайнятий служінням Богові й людині (Свідчення для Цер-кви, т. 8, с. 286).

Послідовники Христа мають бути причетні до Його дос-віду. Їм слід засвоїти Боже Слово, змінитися за його подобою силою Христа і відобразити в собі Божественні властивості... Дух та справа Христа повинні стати духом і справою Його уч-нів (Свідчення для Церкви, т. 5, с. 576).

Вивчаючи Біблію, навернена душа споживає тіло та п’є кров Сина Божого, що Сам Він пояснює, як прийняття й виконання Його слів, які є дух і життя. Слово стало тілом і перебуває між нами в тих, хто приймає святі настанови Божого Слова. Спа-ситель світу залишив усім людям святий, чистий приклад. Він освітлює, підносить і несе безсмертя всім, покірним Божествен-ним вимогам (Принципи християнського виховання, с. 378).


Ñåêðåò ñèëèЧим додержить юнак у чистоті свою стежку? – Як держатиметься Твоїх слів! (Псал. 119:9).

2020 2121


Íàðîäæåíi âiä ÑëîâàБо відроджені ви не з тлінного насіння, а з нетлін-ного, – живим Божим Словом, що перебуває [вічно] (1 Петра 1:23).

Зміна серця, завдяки якій ми стаємо дітьми Божими, на-зивається в Біблії народженням згори. Його можна порів-няти із проростанням доброго зерна, посіяного сіячем... Ці приклади, запозичені зі світу природи, дають змогу краще зрозуміти таємниці духовного життя. Людської мудрості та знань недостатньо, аби дати життя навіть найменшій істоті. Рослини і тварини існують лише тому, що Бог наділив їх жит-тям. Так само й духовне життя зароджується в серці людини тільки від Бога (Дорога до Христа, с. 67).

Коли істина стає незмінним принципом життя, душа «відроджена не з тлінного насіння, а з нетлінного, – живим Божим Словом, що перебуває вічно». Таке нове народження – результат прийняття Христа як Божого Слова. Коли Боже-ственні істини закарбовуються в серці Святим Духом, тоді з’являються нові поняття, а досі дрімаючі сили пробуджу-ються до співпраці з Богом... Христос відкрив світові істину. Він посіяв у людських серцях нетлінне насіння – Слово Боже (Дії апостолів, с. 520).

Слово руйнує тілесну, земну природу і дає нове життя в Ісу-сі Христі. До такої душі Святий Дух приходить як Утішитель. Через перетворювальну дію Його благодаті в учнях відтворю-ється Божий образ і вони стають новим творінням. Любов при-ходить на зміну ненависті, серце змінюється за Божественною подобою (Христос – надія світу, с. 391).

Тому ми вже не свої, а куплені дорогою ціною. «Ви були викуплені від марного вашого життя… не тлінним сріблом або золотом, а дорогоцінною кров’ю Христа...» (1 Петра 1:18, 19). Отже, вам потрібно тільки повірити Богові. Тоді ви почнете нове життя під благодатним впливом Святого Духа.

Ñi÷åíü

13ñóáîòà Ñi÷åíü

14íåäiëÿ

Тепер ви – член Його сім’ї, і Він любить вас так, як Свого Сина (Дорога до Христа, с. 51, 52).


Ïîæèâà äëÿ ìîº¿ äóøiВідповів йому Ісус: Написано, що не самим хлібом жи-тиме людина, [але кожним Божим словом] (Луки 4:4).

Слово Боже – наша духовна пожива (Рев’ю енд Геральд, 29 березня 1906 р.).

Життя Христа, яке дарує життя світові, міститься в Його Слові. Саме словом Христос зціляв хвороби й виганяв демонів; Своїм словом Він утихомирював стихію, воскрешав мертвих...

Як наше фізичне життя підтримується їжею, так духовне життя підтримується Словом Божим. Кожна людина особисто має прийняти життя Божого Слова. Подібно до того як ми при-ймаємо їжу, щоб жити, так маємо приймати Слово...

Даючи Свої обітниці й перестороги, Ісус мав на думці мене... Досвіди, про які розповідає Слово Боже, повинні стати моїми досвідами. Молитва й обітниця, Заповідь і пересторога стосуються мене (Христос – надія світу, с. 390).

У Слові Божому міститься творча енергія, яка викликала до існування світи. Це Слово наділяє силою, породжує жит-тя. Кожне повеління – обітниця; прийняте волею, прийняте в душу, воно несе із собою життя Безмежного...

Передане в такий спосіб життя таким же чином і підтри-мується. «... житиме людина…кожним словом, що виходить з Божих уст» (Матв. 4:4).

Розум і душа будуються з того, чим живляться, і нам необ-хідно визначити, чим вони живитимуться. Кожен має можли-вість вибирати теми, котрі займатимуть думки та формувати-муть характер (Виховання та освіта, с. 126, 127).

Молоді люди, в Ім’я Ісуса я звертаюся до вас у надії на скору зустріч біля Божого престолу: досліджуйте Біблію! Вона не тільки виявиться для вас стовпом хмарним удень і

2222 2323

вогняним – уночі, а й відкриє перед вами шлях, що веде все вище й вище, запрошуючи вас іти вперед. Ви не знаєте всієї цінності Біблії! Це книга для розуму, серця, сумління, волі й життя. Це Божа звістка для вас, викладена так просто, що її може зрозуміти мала дитина. Біблія – дорогоцінна книга! (Рукопис 4, 1880 р.).


Æèòòÿ â Áîæîìó ÑëîâiДух оживляє, а тіло ніяк не допомагає. Слова, які Я вам сказав, є дух і життя (Івана 6:63).

Кожне насіння містить у собі зародок. У ньому сховане життя рослини. Так само і в Божому Слові є життя. Христос говорить: «Слова, які Я вам сказав, є дух і життя»... У кожному повелінні, у кожній обітниці Слова Божого є сила, саме життя Бога, завдяки якому повеління може бути виконане й обітниця здійснена. Хто вірою приймає Слово, той приймає і саме жит-тя, і характер Бога (Наочні уроки Христа, с. 38).

Долучаючись до нього, ми зміцнюємося духовною силою, зростаємо в благодаті й пізнанні істини. Формується та зміц-нюється звичка самовладання. Сформовані в дитинстві погані риси характеру – дратівливість, упертість, самолюбство, не-обачність у словах, запальність – зникають, а на їхньому місці зріють якості, притаманні християнам (Поради батькам, учи-телям та учням, с. 207).

За допомогою сили Біблії чоловіки й жінки розірвали кай-дани гріховної звички. Вони відмовилися від власного «я». Бо-гозневажний став шанобливим, пияк – тверезим, розпусник – цнотливим. Душі, що носили подобу сатани, були змінені на образ Божий (Виховання та освіта, с. 172).

Чи уподібнитеся ви до Божественного образу? Чи питиме-те даровану Христом воду, яка перетвориться у вас на джере-ло води, що тече в життя вічне? Чи принесете ви плід на Божу

Ñi÷åíü

15ïîíåäiëîê

Ñi÷åíü

16âiâòîðîê

славу? Чи будете зміцнювати інших? Досліджуйте Писання з бажанням насититися хлібом життя, Словом Божим, та живіть кожним словом, яке виходить з Божих уст. Освячення вашої душі і праведність стануть результатом віри в Слово Боже, яка веде до послуху його Заповідям. Нехай Слово Боже буде для вас Божественним голосом, який наставляє вас і каже: «Це та дорога, – простуйте ви нею!» (Ісаї 30:21). Христос молився: «Освяти їх істиною [Своєю]! Твоє Слово – то істина» (Івана 17:17) (Ознаки часу, 5 вересня 1895 р.).


Ñòië, íàêðèòèé äëÿ ìåíåХто їсть Моє тіло і п’є Мою кров, той має вічне життя, і Я його воскрешу останнього дня. Бо Моє тіло – справжня пожива, а Моя кров – справжній напій (Івана 6:54, 55).

Вічне життя – це засвоєння живих основ Священного Пи-сання, виконання волі Бога. Саме це означають слова «їсти тіло і пити кров Божого Сина». Усі мають перевагу приєднатися до небесного хліба через вивчення Слова і таким чином зміцнити свої духовні м’язи (Рев’ю енд Геральд, 29 березня 1906 р.).

Кожен повинен засвоювати благословення для своєї душі, інакше не насититься... Ви розумієте, що не станете ситими, спостерігаючи за іншими людьми, які бенкетують за великим столом. Якщо ми не прийматимемо фізичну їжу, то голодува-тимемо; таким же чином ми втратимо духовні сили й енергію, якщо не будемо їсти хліб духовний...

Стіл накритий, і Христос запрошує вас на бенкет. Чи по-трібно залишатися осторонь, відмовляючись від Його щедрос-ті та заявляючи: «Він приготував це не для мене»? Ми часто співаємо псалом, у якому йдеться про бенкет, коли щаслива сім’я, відгукнувшись на щире запрошення батька, збирається разом, аби споживати їжу зі щедрого столу. У той час як щас-ливі діти збираються за столом, на порозі стоїть голодна вбога

2424 2525

Ñi÷åíü

17ñåðåäà

Ñi÷åíü

18÷åòâåð

дівчинка. Її запрошують увійти, але вона сумно повертається в інший бік, кажучи: «Тут немає мого батька!» Чи вчините ви так само, почувши запрошення Ісуса? О, я благаю вас відкрити для себе факт, що в небесних оселях ми маємо Батька! Він бажає зробити вас учасниками Його рясних благословень. І кожен, хто приходить з довірливою любов’ю маленької дитини, знай-де там Батька (Ознаки часу, 5 вересня 1895 р.).

Приходьте до води життя і пийте. Не стійте осторонь та не скаржтеся на спрагу. Воду життя всім дають даром (Вісник Ав-стралійської уніонної конференції, 1 жовтня 1903 р.).

Люди, які споживають і засвоюють це Слово, узгоджуючи з ним усі свої дії й кожну рису свого характеру, зміцняться Божою силою. Воно наділяє душу нетлінною силою, удоско-налюючи досвід та приносячи радість, яка пробуватиме вічно (Рев’ю енд Геральд, 29 березня 1906 р.).


Ó ºäíàííi ç ÁîæåñòâåííèìЧерез них даровані нам дорогоцінні та великі обітни-ці, щоб через них ви стали учасниками Божественної природи, уникнувши морального розтління, що у сві-ті (2 Петра 1:4).

Спаситель узяв на Себе немочі людства і жив безгрішним життям, щоб люди не боялися, що через слабкість людської природи вони не зможуть вийти переможцями (Служіння зці-лення, с. 180).

«Бо надходить князь світу, – сказав Ісус, – та в Мені Він не має нічого» (Івана 14:30). Навіть з усіма своїми хитроща-ми сатана не міг знайти в Ньому нічого порочного. Христос не піддався гріху. Навіть у думках Він не поступився спокусі. Так маємо чинити і ми. Людське єство Христа поєднувалося з Божественним. Він був підготовлений до боротьби Святим Духом, Котрий перебував у Ньому. Спаситель прийшов, щоб і нас зробити учасниками Божественної природи. Доки вірою

будемо з’єднані з Ним, гріх не матиме над нами влади (Хрис-тос – надія світу, с. 123).

Нам необхідно позбутися кожної гріховної схильності... Оскільки ми – учасники Божественної природи, то наші успад-ковані й набуті схильності до зла необхідно усунути з характе-ру, тоді ми станемо живою силою для звершення добрих діл. Завжди навчаючись від Божественного Вчителя як учасники Його природи, ми співпрацюємо з Богом у подоланні спокус сатани (Біблійний коментар АСД, т. 7, с. 943. Коментар Е. Уайт).

Христос показав, як цього можна досягти. За допомогою яких засобів Він переміг сатану? Словом Божим. Лише Сло-вом Він міг протистояти спокусі. «Так написано», – говорив Він. І нам даровані «великі обітниці», щоб «через них ми стали учасниками Божественної природи...» (2 Петра 1:4). Кожна обітниця в Божому Слові належить нам... Коли вас долають спокуси, не піддавайтеся обставинам або своїм слабкостям, а покладайтеся на силу Божого Слова. Уся його сила належить вам (Христос – надія світу, с. 123).

Тоді вхопіться за Його обітниці, як за листя з дерева жит-тя: «Того, хто приходить до Мене, Я не вижену геть» (Івана 6:37). Коли приходите до Нього, вірте, що Він приймає вас, бо обіцяв це. Чинячи так, ви ніколи не загинете, ніколи (Слу-жіння зцілення, с. 66).

Áîæå Ñëîâî i òâîðiííÿ

Ñòâîðåííÿ ñâiòóВірою розуміємо, що віки були створені Божим Сло-вом, так що з невидимого постало видиме (Євр. 11:3).

Вірогідний опис створення нашого світу ми знаходимо тіль-ки в Слові Божому (Поради батькам, учителям та учням, с. 13).

Теорія про те, що Бог нібито не створив матерію, коли ви-кликав світ до існування, позбавлена будь-яких підстав. Ство-ренням нашого світу Бог не був зобов’язаний якійсь предвічній матерії. Навпаки, усе матеріальне й духовне повстало перед

2626 2727

Гос подом Єговою за Його словом і було створене для Його ці-лей. Небеса і все їхнє військо, земля і все, що на ній, – не тільки це діло Його рук; абсолютно все викликано до існування духом Його уст (Свідчення для Церкви, т. 8, с. 258, 259).

У природі спостерігається як індивідуальність і різнома-нітність, так і єдність у різноманітності, оскільки все чер-пає свою корисність та красу від одного й того ж Джерела. Господь, великий Художник, написав Своє Ім’я на всьому Своєму творінні – від кедра на Лівані до ісопу, що росте на стіні. Про діла Його рук свідчить усе – від високих гір і величних океанів до крихітної мушлі на морському березі (Сторож, 17 грудня 1907 р.).

Господь створив ніч із променистими зірками на небо-схилі. Він називає їх усіх на ім’я. Небо звіщає про Божу сла-ву, а про чин Його рук розказує небозвід, свідкуючи людям, що цей маленький світ – лише крихітна порошинка в Божо-му творінні (Біблійний коментар АСД, т. 3, с. 1154. Коментар Е. Уайт).

Найсерйозніші дослідники науки змушені визнати, що в природі діє безмежна сила. Проте для позбавленого допомоги людського розуму вчення природи не може не бути супереч-ливим і сповненим розчарування. Тільки у світлі одкровення воно може бути правильно прочитаним. «Вірою розуміємо» (Євр. 11: 3).

«На початку Бог» (Бут. 1:1). Тільки тут допитливий ро-зум, линучи, як той голуб до ковчега, може знайти спокій. Угорі, унизу, навкруги перебуває Безмежна любов, звершу-ючи все, щоб наповнити «міццю кожне бажання до добра» (2 Сол. 1:11) (Виховання та освіта, с. 134).


Ïðèðîäà ñâiä÷èòü ïðî ÁîãàДивіться на лілії, як вони ростуть: не прядуть і не тчуть. Але скажу вам, що й Соломон у всій своїй славі не вдягався так, як одна з них (Луки 12:27).

У своїй первозданній досконалості все творіння було ви-раженням думки Бога. Для Адама та Єви в їхній Едемській оселі природа, рясніючи Божественними повчаннями, була сповнена знанням про Бога. Мудрість промовляла до очей та сприймалася серцем, бо через творіння вони спілкувалися із Самим Творцем... Тепер Земля спотворена й опоганена грі-хом. Але навіть у такому пошкодженому стані вона все ще залишається прекрасною (Наочні уроки Христа, с. 18).

Чому наш Небесний Отець не зодягнув землю в корич-невий або сірий колір? Він обрав найбільш спокійний ко-лір, найприємніший для почуттів. Як тішить серце й осві-жає стомлений дух погляд на землю, прикрашену живою зеленню!.. Кожна билинка, кожна розпукла брунька або квітка є запорукою Божої любові і повинні викласти нам урок віри й надії (Біблійний коментар АСД, т. 5, с. 1087. Ко-ментар Е. Уайт).

Природа постійно звертається до нас особливою мовою. Відкрите серце може захоплюватися любов’ю і славою Бога, які виявляються у творіннях Його рук. Уважне вухо може чути і людина здатна розуміти те, що Бог говорить через зву-ки природи. Для нас міститься чимало уроків у сонячному промінні та в предметах природи, які Бог явив нашому по-гляду. Зелені поля, розлогі дерева, квіти, мандрівні хмари, рясний дощ, дзюркотливий струмок, сонце, місяць і зорі на небесах – усе привертає нашу увагу, спонукаючи до роздумів (Наставник молоді, 24 березня 1898 р.).

Ви, хто зітхаєте за штучним блиском, здобутим за гроші, за цінними картинами, меблями й одягом, прислухайтеся до голосу Божественного Вчителя. Він указує вам на польові квіти, простий малюнок яких не може відтворити людська майстерність (Біблійний коментар АСД, т. 5, с. 1087. Комен-тар Е. Уайт).

Бог любить усе прекрасне, але краса характеру важливіша для Нього за зовнішню привабливість. Він хоче, щоб ми дба-ли про власну чистоту і простоту, які так приваблюють нас у квітах (Дорога до Христа, с. 85).

Ñi÷åíü

19ï‘ÿòíèöÿ

2828 2929


Íåáî çâiùàºПідійміть у височину ваші очі й побачте, хто те все створив? Той, Хто зорі виводить за їхнім числом та кличе ім’ям їх усіх! І ніхто не загубиться через все-сильність та всемогутність Його (Ісаї 40:26).

Велика Божа книга природи розгорнута для нашого ви-вчення, і з неї ми маємо черпати піднесене уявлення про велич Його неперевершеної любові та слави. Він... бажає, щоб Його діти цінували Його діла й отримували задоволення в спогля-данні простої тихої краси, якою Він прикрасив їхню земну осе-лю (Біблійний коментар АСД, т. 5, с. 1087. Коментар Е. Уайт).

Бог закликає Своє творіння відвернути увагу від повсюд-ного хаосу й замішання та захоплюватися ділами Його рук. Небесні тіла гідні наших роздумів. Господь створив їх для доб-ра людини, і коли ми будемо розмірковувати про Його діла, Божі ангели перебуватимуть поруч із нами, аби просвіщати наш розум та зберігати його від сатанинських спокус (Біблій-ний коментар АСД, т. 4, с. 1145. Коментар Е. Уайт).

Дорогий юначе, вийди на вулицю вночі й подивися на славу небес. Поглянь на перлинки світла, якими, немов до-рогоцінними каменями, усіяне небо. Там багатство слави, але мільйони умів настільки огрубіли, що не можуть цінувати цей скарб. Нашому поглядові відкрита лише мала частинка не-бес, яка свідчить про приховану за нею неперевершену славу (Лист 41, 1877 р.).

Ми повинні не просто дивитися на небеса, але розмірко-вувати про діла Бога. Він запрошує нас дослідити Його вчинки безмежності та за допомогою цього навчитися любити Його, благоговіти перед Ним і коритися Йому (Біблійний коментар АСД, т. 4, с. 1145. Коментар Е. Уайт).

Кожна промениста зірка, розміщена Богом на небесах, підкоряється Його дорученням і дає стільки світла, скільки їй належить, прикрашаючи нічне небо. Тому нехай кожна

Ñi÷åíü

20ñóáîòà

Ñi÷åíü

21íåäiëÿ

навернена душа являє дароване їй світло, яке, сяючи, буде посилюватися та яскравішати. Випромінюйте своє світло... випустіть свої промені, відображені з небес. О дочко Сіону, «Уставай, світися... бо прийшло твоє світло, а слава Господня над тобою осяяла!» (Ісаї 60:1) (Біблійний коментар АСД, т. 4, с. 1153. Коментар Е. Уайт).


Òâîðiííÿ, à íå åâîëþöiÿСловом Господнім учинене небо, а подихом уст Його все його військо (Псал. 33:6).

Оскільки книга природи і книга одкровення [тобто Біб-лія] носять на собі печать одного і того ж видатного Розуму, між ними не може не існувати гармонії...

Однак висновки, помилково зроблені зі спостережень за природою, призвели до хибної ідеї про конфлікт між наукою та одкровенням... Вона [наука] стверджує, що для еволюції Землі зі стану хаосу потрібні були мільйони років. З метою пристосувати Біблію до цього так званого відкриття науки, було зроблено припущення, що дні творіння являли собою тривалі невизначені періоди… Такий висновок є абсолютно безпідставним (Виховання та освіта, с. 128, 129).

Про кожний новий день творіння Священне Писання го-ворить, що він, як і всі наступні, складався з вечора й ранку (Патріархи і пророки, с. 112).

Ось Божественне свідчення щодо самого творіння: «Бо ска-зав Він – і сталось, наказав – і з’явилось» (Псал. 33:9). Для Того, Хто таким чином міг викликати до існування незліченні світи, скільки потрібно було б часу для утворення Землі з хаосу?..

Справді, знайдені в землі рештки свідчать про існування людей, тварин і рослин, значно більших за розмірами за будь-яких відомих сьогодні... Але стосовно цього біблійна історія дає достатньо пояснень. Допотопний рослинний і тваринний світ значно перевершував світ, відомий нам. Під час Потопу

3030 3131

Ñi÷åíü

22ïîíåäiëîê

Ñi÷åíü

23âiâòîðîê

поверхня Землі деформувалася, були помітні зміни і повторно сформована земна кора зберігає багато доказів про колишнє життя... Світло, пролите на всі ці факти, робить їх свідками, що мовчазно доводять правдивість Слова Божого (Виховання та освіта, с. 129).

Бог справді не відкрив людям, яким саме чином була здійс-нена справа творіння. Людська наука не може проникнути в таємниці Всевишнього. Його творча могутність така ж незбаг-ненна, як і його буття (Патріархи і пророки, с. 113).


Ïðèðîäà iñíóº çàâäÿêè Áîæåñòâåííié ñèëiВін – раніш усього, і все існує в Ньому (Колос. 1:17).

Що стосується нашої Землі, Святе Письмо звіщає, що спра-ва творіння була завершена. «Діла Його були закінчені при со-творенні світу» (Євр. 4:3). Але сила Бога продовжує виявляти-ся в підтриманні Його створінь… Кожний подих, кожен удар серця – це свідчення про турботу Того, у Кому ми живемо, ру-хаємося та існуємо (Виховання та освіта, с. 130, 131).

Рік у рік земля приносить щедрі врожаї, рік у рік продовжу-ючи свій рух навколо Сонця… Невидима рука управляє рухом планет по їхніх небесних орбітах (Виховання та освіта, с. 99).

Небесний Бог постійно працює. Завдяки Його силі рослини набирають колір, розпускається кожен листок, розквітає кож-на квітка. Кожна крапля дощу або сніжинка, кожна билинка, кожен листочок, квітка й кущ – усе свідчить про Бога. Ці не-значні, такі звичні для нас явища навчають, що для безмежно-го Бога немає дрібниць та ніщо не випадає з Його уваги (Свід-чення для Церкви, т. 8, с. 260).

Багато хто навчає, що матерія володіє життєвою енергією, має певні властивості, а тому може діяти завдяки притаманній їй енергії; що явища природи перебувають у повній гармонії із незмінними законами, над якими не має влади навіть Сам Бог. Це – фальшива наука, яка суперечить Слову Божому. Приро-

да перебуває на службі у свого Творця. Бог справді не скасовує Своїх законів та не діє всупереч їм, але завжди використовує їх як Своє знаряддя (Патріархи і пророки, с. 114).

Діла Божих рук у природі не адекватні Самому Богові в природі... Хоч природа – це прояв Божої думки, однак не при-рода, а Бог, Котрий створив природу, має бути звеличений (Свідчення для Церкви, т. 8, с. 263).

У природі постійно діють Бог Отець і Син. Христос каже: «Мій Отець працює дотепер, – працюю і Я» (Івана 5:17) (Па-тріархи і пророки, с. 114).

Руки, котрі підтримують світи в просторі, порядок і не-втомну діяльність усього в Божому Всесвіті, – це руки, котрі за-ради нас були прибиті до хреста (Виховання та освіта, с. 132).


Âiíåöü òâîðiííÿІ Бог на Свій образ людину створив, на образ Бо-жий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх (Бут. 1:27).

Тут ясно говориться про походження людського роду; Бо-жественні слова настільки зрозуміло викладені, що виключа-ють будь-яку можливість хибних висновків...

Після того як була створена Земля з її різноманітним тва-ринним і рослинним світом, людина, вінець Божого творін-ня, для якої й була приготовлена прекрасна Земля, вийшла на арену дій...

Створена руками Творця людина була високою на зріст із бездоганними пропорціями. Її обличчя пашіло здоровим рум’янцем, випромінювало радість життя. Адам був значно ви-щий на зріст від сучасних мешканців Землі. Єва – дещо нижча за Адама, проте шляхетної постави й чудової вроди...

Немає жодної підстави для припущення, ніби людина виник ла внаслідок поступового розвитку нижчих форм тва-ринного або рослинного світу... Той, Хто створив зоряні світи

3232 3333

Ñi÷åíü

24ñåðåäà

Ñi÷åíü

25÷åòâåð

вгорі та мистецьки сформував польові квіти, Хто сповнив небо й землю чудовими ознаками Своєї сили, підійшовши до завер-шення Своєї славної справи та вирішивши поставити володаря над прекрасною Землею, подбав про те, щоб створена Ним іс-тота була гідною руки, котра дала їй життя. Родовід людства, яким його подає богонатхненне Слово, пов’язує походження людського роду не з мікроорганізмами на певній стадії роз-витку, молюсками та членистоногими, а з Великим Творцем. Адам – син Божий, незважаючи на те, що був створений з по-роху земного (Патріархи і пророки, с. 44, 45).

Після ангелів людський рід, створений за образом Бо га, – Його найвеличніше творіння (Наставник молоді, 16 квітня 1907 р.).

Коли Адам вийшов із рук Творця, його фізична, розумова й духовна природа носила подобу його Митця... Божий намір по-лягав у тому, щоб чим довше жила людина, тим повніше вона розкривала цей образ, тим повніше відображала славу Творця (Виховання та освіта, с. 15).


ßêèì º âàøå æèòòÿ?Бо душа є більша від їжі, а тіло – від одягу (Луки 12:23).

Наше життя подароване нам Богом та залежить від Нього, як життя листочка залежить від зв’язку з гілкою (Наставник молоді, 21 червня 1894 р.).

Життя – це прояв Божої любові. Життя – дар, довіре-ний Богом нашому піклуванню; у світлі жертви Сина Божо-го це дуже дорогий дар. Це вираження Божої власності. Ми належимо Йому за правом творіння та подвійно за правом викуплення. Ми черпаємо своє життя від Нього. Він – Тво-рець і Джерело всього життя. Він – Автор вищого життя і ба-жає, щоб створені за Його образом люди отримали це життя (Лист 164, 1900 р.).

Кожен має поставити собі важливе запитання: «Яким є моє життя по відношенню до Бога і ближнього?» Жодна лю-дина не живе сама по собі. Тому жодне життя не може зали-шатися відособленим...

Кожна душа зобов’язана жити християнським життям. Наша індивідуальність, наші таланти, час, вплив, здібності – усе подароване нам Богом та має бути повернуте Йому в до-бровільному служінні. Мета і прагнення життя повинні поля-гати не в тому, аби забезпечити собі тимчасові переваги, а в тому, щоб подбати про вічні переваги. Бог заявляє про Свої права на вашу душу, ваше тіло, ваші здібності, оскільки Він викупив їх Своєю дорогоцінною Кров’ю й усе це належить Йому. Триматися осторонь від Бога – це крадіжка... Важливе питання для нас полягає в тому, чи пов’язане наше життя з Ісусом (Наставник молоді, 21 червня 1894 р.).

Що таке християнське життя? Це життя спасенне, узяте зі світу гріха й поєднане із життям Христа (там же).

Якщо наше життя сховане із Христом у Бозі, то ми також з’яви-мося з Ним у славі, коли Христос повернеться на Землю. І якщо в цьому світі ми віддамо себе Богові в освяченому служінні, Він на-ділить нас для цього всіма здібностями (Медичне служіння, с. 7).

Яким є ваше життя? Одного разу це запитання постане перед вами і вам доведеться відповісти на нього (Наставник молоді, 21 червня 1894 р.).

Ñóáîòà Ãîñïîäíÿ

Óñòàíîâëåíà ïðè òâîðiííiІ скінчив Бог дня сьомого працю Свою, яку Він чинив. І Він відпочив у дні сьомім від усієї праці Своєї, яку був чинив. І поблагословив Бог день сьомий, і його освя-тив, бо в нім відпочив Він від усієї праці Своєї, яку, чи-нячи, Бог був створив (Бут. 2:2, 3).

Великий Єгова заклав основи Землі‚ зодягнув увесь світ у красу та наповнив його всім корисним для людини. Усі чудеса

3434 3535

Ñi÷åíü

26ï’ÿòíèöÿ

Ñi÷åíü

27ñóáîòà

землі й моря створені Ним. Велика праця творіння була закін-чена за шість днів. І Бог «відпочив у дні сьомім від усієї праці Своєї‚ яку був чинив. І поблагословив Бог день сьомий‚ і його освя-тив‚ бо в нім відпочив Він від усієї праці Своєї‚ яку, чинячи, Бог був створив». З великим задоволенням Бог споглядав діла Сво-їх рук. Усе було досконале, гідне Божественного Автора; і Він спочив не тому‚ що відчував утому‚ а просто насолоджувався плодами Своєї мудрості‚ доброти й одкровенням Своєї слави.

Задовольнившись спокоєм сьомого дня‚ Бог освятив його й відокремив як день відпочинку для людини. Цього святого дня людина‚ наслідуючи приклад Творця‚ має відпочивати‚ щоб‚ милуючись небесами й землею‚ роздумувати про вели-кі діла Бога-Творця; щоб її серце‚ зауважуючи докази Боже-ственної мудрості та доброти‚ сповнювалося любові й пошани до свого Творця…

Бог бачив‚ що субота вельми важлива для людини навіть у раю. Людина потребувала в один із семи днів залишити всі свої заняття й інтереси та глибоко роздумувати над ділами Бога‚ прославляючи Його силу і доброту. Субота мала нагадувати їй про Бога‚ викликаючи почуття вдячності за те‚ що все‚ чим вона насолоджувалася і володіла‚ вийшло з добродійної руки Творця (Патріархи і пророки, с. 47, 48).

Основу суботи було закладено в той час, як закладалися й основи Землі... Цій заповіді за правом належить наша пошана. бо вона запроваджена не людьми і не спирається на людські традиції; її встановив «Стародавній днями», звелівши у Своєму вічному Слові дотримуватися її (Велика боротьба, с. 455).


Îñâÿ÷åíèé ïàì’ÿòíèêВін пам’ятку чудам Своїм учинив, – милостивий та щедрий Господь! (Псал. 111: 4).

Благословляючи сьомий день, Бог тим самим встановив у Едемі пам’ятник Своїй творчій праці. Субота була дана Ада-

мові – батькові та представникові всієї людської родини. До-триманням суботи всі, хто житиме на Землі, мали засвідчува-ти свою вдячність та визнання того, що Бог – їхній Творець і законний Повелитель; що вони є творінням Його рук, під-даними Його Царства. Отже, ця постанова була дана всьому людству і мала слугувати постійним нагадуванням (Патріар-хи і пророки, с. 48).

Усе було створено Божим Сином. «На початку було Сло-во, і Слово було в Бога... Все через Нього постало, і без Нього не постало нічого з того, що постало» (Івана 1:1-3). А оскіль-ки субота – пам’ятник творіння, то вона є свідченням любові й сили Христа.

Субота спрямовує наші думки до природи та приводить до спілкування з Творцем. У співі пташок, шелесті дерев і шумі моря ми й досі можемо чути голос Того, Хто «в прохолоді дня» розмовляв з Адамом в Едемі. Споглядаючи Його силу в при-роді, ми знаходимо розраду, оскільки Слово, котрим створено все, дає життя душі (Христос – надія світу, с. 281, 282).

Бог... дав людині шість днів для праці, але освятив день Свого спокою і дав його людині, щоб вона зберігала його вільним від повсякденної праці. Однак, відокремивши таким чином суботу, Бог дав світові пам’ятник. Він не відокремив один із днів або якийсь день тижня, натомість конкретний, саме сьомий день. Тому, дотримуючись суботи, ми показує-мо, що визнаємо живого Бога, Творця неба і землі (Свідчення для проповідників, с. 136).

Якби люди на Землі завжди непорушно й свято дотримува-лися суботи, то не було б жодного атеїста чи ідолопоклонника (Патріархи і пророки, с. 336).


Îñîáëèâà îçíàêàІ також дав Я їм Свої суботи, щоб були вони знаком поміж Мною та між ними, щоб пізнати, що Я Гос-подь, що освячує їх (Єзек. 20:12).

3636 3737

Подібно до того як субота була ознакою, що відрізняла ізраїльтян від язичників, коли вони вийшли з Єгипту, аби ввійти до земного Ханаану, так і сьогодні вона є ознакою, яка вирізняє народ Божий, коли він виходить зі світу, щоб увійти до небесного спокою (Свідчення для Церкви, т. 6, с. 349).

Дотримання суботи – ось призначений Богом засіб, щоб слугувати для збереження пізнання про Нього та бути озна-кою відмінності Його вірнопідданих від порушників Його За-кону (Свідчення для Церкви, т. 8, с. 198).

Вона [субота] належить Христові... А оскільки Христос створив усе, то цілком природно, що Він створив і суботу. Він відзначив її як пам’ятник творіння. Субота вказує на Нього як на Творця, Котрий освятив її. Вона проголошує: Той, Хто створив усе на небі й землі і Хто утримує все, – Голова Цер-кви, Його силою ми примирені з Богом. Він сказав про Ізра-їль: «І також дав Я їм Свої суботи, щоб були вони знаком по-між Мною та між ними, щоб пізнати, що Я Господь, що освячує їх» (Єзек. 20:12). Отже, субота — символ Христової сили, яка освячує нас. І вона дана всім, кого освячує Христос. Як знак Його освячувальної сили, субота дана всім, хто через Христа став частиною Божого Ізраїлю…

Для всіх, хто приймає суботу як знак творчої та спасен-ної сили Христа, вона буде приємністю. Вони побачать у ній Христа і розкошуватимуть у Ньому. Субота вказує їм на діла творіння — доказ Його могутньої сили викуплення. І хоч су-бота нагадує про втрачений спокій Едему, вона також спо-віщає про відновлений через Спасителя мир. Усе в природі повторює Його заклик: «Прийдіть до Мене, всі втомлені та обтяжені, — і Я заспокою вас!» (Матв. 11:28) (Христос – на-дія світу, с. 288, 289).

Субота – це золотий ланцюг, який з’єднує Бога з Його на-родом (Свідчення для Церкви, т. 6, с. 351).

Ñi÷åíü

28íåäiëÿ


Ïiäãîòîâêà äî ñâÿòîãî äíÿПам’ятай день суботній, щоб святити його! (Вих. 20:8).

На самому початку четвертої заповіді Господь сказав: «Пам’ятай». Він знав, що серед безлічі турбот і хвилювань лю-дина буде спокушувана виправдовувати часткове виконання вимог Закону або взагалі забуде про його святу важливість. Тому Бог сказав: «Пам’ятай день суботній, щоб святити його!».

Протягом усього тижня ми повинні пам’ятати про суботу й готуватися до її святкування відповідно до заповіді...

Коли про суботу пам’ятають, тоді земне в жодному разі не зазіхне на духовне. Жодна запланована на шість робочих днів справа не буде відкладена на суботу. Протягом тижня наші сили не вичерпаються світською роботою настільки, аби в день, коли Господь спочивав, ми через сильну втому не змогли брати участь у Його служінні...

Приготування до суботи необхідно завершувати в п’ятни-цю. Подбайте про те, щоб увесь одяг був готовий, приготування їжі закінчене... Субота дана не для того, щоб лагодити одяг чи готувати їжу, шукати задоволень або якихось інших світських занять. До заходу сонця потрібно відкласти всі світські спра-ви та забрати з поля зору всі світські папери. Батьки, поясніть суть і мету вашої праці своїм дітям та дозвольте їм брати участь у приготуванні до суботи за заповіддю...

Є ще одна справа, якій слід приділяти увагу в день при-готування. У п’ятницю необхідно залагодити всі незгоди між братами в сім’ї або церкви. Нехай з душі будуть видалені будь-які гіркота, гнів, злість. З покірним духом «визнавайте один перед одним гріхи, моліться один за одного, щоб зціли-тися» (Якова 5:16).

Нехай члени сім’ї зберуться разом до заходу сонця, щоб читати Слово Боже, співати й молитися...

Нам слід ревно оберігати межі суботи. Пам’ятайте, що кожна її мить – це освячений, святий час (Свідчення для Цер-кви, т. 6, с. 353-356).

3838 3939


Îñâÿ÷åíà äëÿ ïîêëîíiííÿЯ радів, як казали мені: «Ходімо до дому Господнього!» (Псал. 122:1).

Бог дав нам шість повних днів, аби ми робили свої спра-ви, та зберіг для Себе тільки один день. Субота має бути днем благословення для нас, коли ми можемо відкласти всі наші світські справи й зосередитися на Богові і Небі (Виховання ді-тей, с. 529).

Усе Небо зберігає суботу, однак не перебуває в байдужості й неробстві. Цього дня потрібно пробудити всю енергію душі, адже ми маємо зустрітися з Богом і нашим Спасителем Хрис-том, чи не так? Ми можемо споглядати Його вірою. А Він праг-не відновити і благословити кожну душу (Свідчення для Цер-кви, т. 6, с. 362).

У суботу вранці сім’я має підніматися рано. Якщо члени сім’ї встануть пізно, виникне безлад і сум’яття в приготуванні сніданку та підготовці до Суботньої школи. Почнеться поспіх, штовханина, з’явиться дратівливість. Так у домі оселяться не-добрі почуття, а опоганена таким чином субота стане втомли-вою; її настання будуть боятися, а не любити (Свідчення для Церкви, т. 6, с. 357).

Субота – Божий час. Господь благословив та освятив сьо-мий день. Він відокремив його для людини як день поклоніння (Рукопис 34, 1897 р.).

У святий, освячений день Господній нам необхідно розви-вати і плекати дух істинного поклоніння, дух посвячення. Ми маємо збиратися разом, віруючи, що отримаємо розраду й на-дію, світло й мир від Ісуса Христа (Рукопис 32а, 1894 р.).

Мені було показано, що в цей святий день усе Небо спосте-рігає за тими, хто визнає вимоги четвертої заповіді й дотриму-ється суботи. Ангели звертають велику увагу на цю Божествен-ну постанову, віддаючи їй найвищу пошану. Тим, хто святив Господа Бога у своїх серцях, хто в суботу строго дотримувався

духовних роздумів, намагався якнайкраще зберігати священні суботні години й шанувати Бога, називаючи суботу приємні-стю, тим людям ангели дарують особливі благословення – світ-ло і здоров’я, наділяючи їх особливою силою (Свідчення для Церкви, т. 2, с. 704, 705).


Íàéùàñëèâiøèé äåíü òèæíÿЯкщо ради суботи ти стримаєш ногу свою, щоб не чинити своїх забаганок у день Мій святий, і будеш звати суботу приємністю, днем Господнім святим та шанованим, і її пошануєш, – не підеш своїми до-рогами, діла свого не шукатимеш та не будеш каза-ти даремні слова, – тоді в Господі розкошувати ти будеш, і Він посадовить тебе на висотах землі, та зробить, що будеш ти споживати спадщину Якова, батька твого, – бо уста Господні сказали оце! (Ісаї 58:13, 14).

Божа любов установила межу важкій праці. Над суботою Він простягає Свою милосердну руку. У Свій день Бог зберігає для сім’ї можливість спілкуватися з Ним, з природою та одне з одним (Виховання та освіта, с. 251).

І субота, і сім’я були засновані в Едемі. Згідно з Божим на-міром, вони нерозривно зв’язані між собою. Цього дня більше, ніж будь-якого іншого, ми можемо жити життям Едему. Бо-жий план полягав у тому, аби члени сім’ї були разом у роботі й навчанні, під час служіння й відпочинку (Виховання та освіта, с. 250, 251).

Святий день Божого відпочинку був установлений для лю-дини, тому діла милосердя цілком відповідають його призна-ченню (Христос – надія світу, с. 207).

Допомога страждальцям, потішання засмучених – це акт любові, який прославляє Божий святий день (Викуплення, або вчення Христа, № 4, с. 46).

Ñi÷åíü

29ïîíåäiëîê

Ñi÷åíü

30âiâòîðîê

4040 4141

Оскільки субота – це пам’ятник творчої сили, вона є днем, коли ми більше, ніж у всі інші дні, повинні знайомитися з Бо-гом через Його творіння (Виховання та освіта, с. 251).

Протягом певного часу всім необхідно перебувати на сві-жому повітрі. Діти можуть краще познайомитися з Богом... якщо проводитимуть частину часу на повітрі, але не в грі, а гуляючи з батьками. Нехай їхні юні уми з’єднуються з Богом, споглядаючи прекрасну природу... Коли вони дивитимуться на красу, створену Богом на радість людині, то вважатимуть Його ніжним, люблячим Отцем... Коли характер Бога буде асоціюватися в дітей з любов’ю, щедрістю, красою і приваб-ливістю, у них пробудиться любов до Нього (Свідчення для Церкви, т. 2, с. 583, 584).

Субота! Зробіть її найщасливішим, найблагословеннішим днем усього тижня (Виховання дітей, с. 532).


Áóäóòü äîòðèìóâàòèñÿ ó âi÷íîñòiІ станеться, кожного новомісяччя в часі його, і що-суботи за часу її кожне тіло приходитиме, щоб вкло-нятися перед обличчям Моїм, – говорить Господь (Ісаї 66:23).

Якою прекрасною була Земля, коли вийшла з рук Твор-ця! Бог явив Усесвітові планету, у якій навіть Його всевидюче око не помічало плями чи вади. Кожна частина Його творін-ня займала відведене їй місце та відповідала тій меті, заради якої була створена. Мир і свята радість наповнювали Землю. Там не було хаосу й дисгармонії. У тому світі не було хвороб, які завдають страждань людині і тварині, а в рослинному цар-стві не було навіть натяку на тління. Бог подивився на справу Своїх рук, здійснену Христом, і сказав, що все «вельми добре» (Рев’ю енд Геральд, 21 липня 1904 р.).

Субота була освячена при творінні. Встановлена для лю-дини, вона бере свій початок ще відтоді, «коли разом співали

всі зорі поранні та радісний оклик здіймали всі Божі сини» (Йова 38:7)...

Субота була дана не лише ізраїльському народові, а й усьо-му світові. Людина знала про це ще в Едемі і, подібно до інших Заповідей Десятислів’я, субота – це вічна постанова. Про За-кон, який включає й четверту заповідь, Христос сказав: «Доки будуть існувати небо й земля, жодна йота, жодна риска із Зако-ну не зникне». Отож доки існуватимуть небо і земля, доти су-бота залишатиметься ознакою сили Творця. І коли Едем знову розквітне на Землі, святий Божий день відпочинку буде вша-нований усіма людьми, котрі житимуть тоді під сонцем. Що-суботи мешканці нової славної планети приходитимуть, «щоб вклонятися перед обличчям Моїм, – говорить Господь» (Матв. 5:18; Ісаї 66:23) (Христос – надія світу, с. 281-283).

Бог закликає нас збиратися в Його домі для виховання в собі властивостей досконалої любові. Це підготує мешканців Землі для перебування в оселях, які Христос пішов приготу-вати для всіх, хто любить Його. Там вони будуть збиратися у Святині кожного новомісяччя і щосуботи, об’єднуючись у найпіднесеніших псалмах, у хвалі й подяці Тому, Хто сидить на престолі, й Агнцеві на віки віків (Свідчення для Церкви, т. 6, с. 368).

Ñi÷åíü

31ñåðåäà

4343

Ëþòèé

Три царственнi Особи Небес

Äèâîâèæíèé Îòåöü

Íàø ëþáëÿ÷èé Íåáåñíèé ÎòåöüДля нас один Бог – Отець, від Якого походить усе і для Якого є ми, і один Господь – Ісус Христос, через Якого все, і ми через Нього (1 Кор. 8:6).

Бог – наш ніжний співчутливий Отець, і кожна вірую-ча дитина є об’єктом Його особливої турботи (Рукопис 153, 1903 р.).

Він [Христос] указав... на Володаря Всесвіту, називаючи Його по-новому: «Отче наш» (Небесні принципи щасливого життя, с. 74).

Це Ім’я, яке ми виголошуємо, звертаючись до Нього або розповідаючи про Нього, є ознакою нашої любові й довір’я до Бога, а також запорукою Його батьківської опіки й любові до нас. Це Ім’я вимовлене, коли ми просимо в Бога милості чи благословення, звучить для Нього як музика...

Він запрошує нас довіритися Йому глибше й сильніше, ніж дитина довіряється своєму земному батькові. Батьки люб лять своїх дітей, проте любов Бога більша, ширша, глиб-ша за найсильнішу людську любов. Вона безмежна (Наочні уроки Христа, с. 142).

Таке вчення про Бога можна знайти тільки в Біблії. Язич-ництво навчає людей дивитися на божество не як на батька, котрий обдаровує своїх дітей любов’ю, а як на грізну істоту, яка викликає жах і яку необхідно умилостивляти жертвами...

Ні становище у світі, ні спадкові переваги, ні національні чи релігійні особливості не роблять нас членами Божої сім’ї. Це робить любов, яка охоплює все людство... Бути люб’язни-ми з невдячними та злими, звершувати добро, не чекаючи нічого у відповідь, – це ознаки належності до небесної цар-ської родини, доказ високого становища, яке посідають діти Всевиш нього (Небесні принципи щасливого життя, с. 74, 75).

Ëþòèé

1÷åòâåð

4444 4545


Éîãî âåëè÷ i ìîãóòíiñòüТвоя, Господи, могутність і сила, і велич, і вічність, і слава, і все на небесах та на землі! Твої, Господи, цар-ства, і Ти піднесений над усім за Голову! (1 Хронік 29:11 ).

Бог – наш Отець, Котрий любить нас та піклується як про Своїх дітей; водночас Він – великий Цар Всесвіту (Небесні принципи щасливого життя, с. 107).

Бога не можна порівнювати із плодами Його рук. Це все – земні речі, які також зазнали прокляття від Бога внаслідок грі-хів людини. Отця не можна описувати земними категоріями. Отець у Своїй Особі – уся повнота Божества і невидимий для очей смертного (Євангелізм, с. 614).

Нам не слід намагатися самовпевненою рукою відхиляти за-вісу, за якою Він приховує Свою велич. Апостол вигукує: «Які не-збагненні Його суди і недослідимі Його дороги!» (Римл. 11:33). Факт, що Бог приховує Свою силу й огортає Себе непроникною таємницею, доводить Його милість; адже якби відхилилася за-віса, яка приховує Божественну присутність, це означало б для нас неминучу смерть. Жоден смертний не може проникнути в таємничу атмосферу, де перебуває й діє Всемогутній. Ми може-мо збагнути тільки такі Його дії та їхні мотиви, які Він вважає за необхідне відкривати нам. Бог діє в усьому за правдою, тому ми не маємо права виявляти невдоволення чи недовіру, натомість повинні схилитися перед Ним у шанобливій покорі. Він відкриє нам саме стільки Своїх задумів, скільки нам корисно буде знати, а в усьому іншому маємо просто довіряти Його всемогутній руці та люблячому серцю (Свідчення для Церкви, т. 5, с. 301, 302).

Єгова – джерело всієї мудрості, усієї істини й усього знан-ня... Сьогодні людина здатна тільки наблизитися до межі нескінченності й дати волю уяві. Обмежена людина не може збагнути глибини Божі (Біблійний коментар АСД, т. 6, с. 1079. Коментар Е. Уайт).

Істинне благоговіння перед Богом натхнене відчуттям Його безмежної величі й усвідомленням Його присутності. Кожне серце наповниться цим благоговінням, відчуваючи Невидимо-го (Служителі Євангелія, с. 178).


Îñîáèñòiñíèé ÁîãБагато разів і багатьма способами колись через пророків говорив Бог до [наших] батьків. А цими ос-танніми днями заговорив до нас через Сина, Якого поставив спадкоємцем усього і через Якого створив віки. Він, будучи сяйвом слави та образом Його сут-ності, утримуючи все словом Своєї сили, здійснивши [Собою] очищення [наших] гріхів, – сів праворуч Ве-личності на висотах (Євр. 1:1-3).

Бог є Дух, однак Він є Особа, бо таким явив Себе (Служіння зцілення, с. 413).

Як Особистість Бог явив Себе у Своєму Синові. Ісус – сяйво слави Отця, «образ Його сутності» – прийшов у світ як особис-тісний Спаситель. Як особистісний Спаситель Він заступається за нас у небесних дворах (Служіння зцілення, с. 418, 419).

Я бачила престол, на якому сиділи Отець і Син. Я вдив-лялася в обличчя Ісуса і захоплювалася Його прекрасним виглядом. Отця я не могла бачити, бо Його приховувала хмара сліпучого світла. Я запитала Ісуса, чи Отець такого ж вигляду, що й Він Сам. Ісус відповів ствердно, але додав: «Якщо ти хоч раз побачиш Його славу, то помреш» (Ранні твори, с. 54).

Теорію про те, що Бог – це сутність, якою проникнута вся природа, приймають багато людей, котрі стверджують, що вірять у Святе Письмо. Однак у який би гарний одяг не вби-ралася ця теорія, вона є найнебезпечнішою оманою... Якщо Бог – це сутність, котрою наповнена вся природа, то Він живе в усіх людях, а для досягнення святості, людина має лише

Ëþòèé

2ï’ÿòíèöÿ

Ëþòèé

3ñóáîòà

4646 4747

розвивати силу, котра пробуває в ній. Ці теорії [пантеїзм та інші] з їхніми логічними наслідками... усувають необхідність викуплення і створюють уявлення, що людина сама може спасти себе... Ті, хто приймає їх, перебувають у великій небез-пеці дійти врешті-решт висновку, що вся Біблія є вигадкою...

Одкровення про Самого Себе, котре Бог дав у Своєму Сло-ві, призначене для нашого дослідження. Ми можемо зрозумі-ти його. Але далі цього ми не повинні проникати... Людський розум не може збагнути Бога. Нехай ніхто не дає волю своїм здогадкам щодо природи Бога. У даному випадку мовчання – красномовність. Усезнаючий Бог стоїть понад усілякими дис-кусіями (Служіння зцілення, с. 428, 429).


Ñâÿòå òà ãðiçíå Éîãî ÉìåííÿПослав Він Своєму народові визволення, заповіта Сво-го поставив навіки, святе Його Ймення (Псал. 111:9).

У жодному разі даремно не вживайте Ім’я Бога та легко-важно не прикликайте Його... Ангели закривають свої облич-чя в Його присутності. Херувими і святі серафими наближа-ються до Його престолу з урочистою шанобливістю. Хіба не з більшою пошаною та благоговінням мають приходити до Гос пода, свого Творця, грішні людські істоти? (Небесні прин-ципи щасливого життя, с. 106).

Мені було показано, що святе Ім’я Бога треба вимовляти із шанобливістю та благоговінням (Ранні твори, с. 122).

Декотрі вважають, що молитва до Бога, виголошена зви-чайним тоном... є ознакою покори. Вони оскверняють Його Ім’я, постійно згадуючи в молитві (недоречно та без будь-якої потреби) звертання «Боже Всевишній» – благоговійні, святі слова, які дозволено вимовляти лише смиренним голосом та з почуттям глибокої пошани (Служителі Євангелія, с. 176).

Ті, хто усвідомив велич і святість Бога, уживатимуть Його Ім’я зі святим благоговінням. Він живе в неприступному світ-

лі; ніхто з людей не може побачити Його й залишитися жи-вим (Ранні твори, с. 122).

Якби сьогодні Христос був на Землі серед тих, котрі носять титули «святий» або «пресвятий», то чи не повторив би Він слова: «Не називайтеся наставниками, бо є один у вас Настав-ник – Христос»? Писання свідчать про Бога: «Святе та грізне Його Ім’я!» (Псал. 111:9). Якій людській особі личать такі ти-тули? Як мало в людини мудрості та праведності порівняно зі значенням цих титулів! І як же багато тих, хто, привласнивши цей титул, фальшиво представляють ім’я й характер Бога! Як часто світське честолюбство, деспотизм і найпотворніші гріхи приховуються під пишними шатами високого і святого слу-жіння! (Христос – надія світу, с. 613).

Ім’я Господнє – «Бог милосердний, і милостивий, довго-терпеливий і многомилостивий та правдивий... що вибачає провину й переступ та гріх» (Вих. 34:6, 7). Про Церкву Хрис-тову написано: назвуть її: «Господь – наша правда» (Єрем. 33:16). Це ім’я отримує кожен послідовник Христа (Небесні принципи щасливого життя, с. 106, 107).


Âiðíèé i ïðàâäèâèéБо Я, Господь, не змінююся, тому ви, сини Яковові, не будете знищені (Мал. 3:6).

Що стосується Особи і прерогатив Бога, де Він та який Він, то цієї теми ми не сміємо торкатися... Хто у своєму по-всякденному житті підтримує тісне спілкування з Богом і має особисте сокровенне знання Його, той особливо глибо-ко розуміє абсолютну нездатність людської істоти пояснити Творця...

Бог завжди є. Він – Великий «Я Є». Псалмист вигукує: «Пер-ше ніж гори народжені, і Ти поклав початок Землі і Всесвіту, від віку й до віку Ти – Бог» (Псал. 90:2). Він – Найбільший і Най-вищий у вічності. «Я, Господь, не змінююся», – проголошує

Ëþòèé

4íåäiëÿ

Ëþòèé

5ïîíåäiëîê

4848 4949

Ëþòèé

6âiâòîðîê

Ëþòèé

7ñåðåäà

Бог. У Нього нема зміни, ні тіні переміни. Він «учора, сьогодні й навіки Той Самий!» (Євр. 13:8). Бог Безмежний та Вічносу-щий. Жодне наше слово не підходить для опису Його величі й могутності (Медичне служіння, с. 92).

Над сум’яттям Землі Він сидить на престолі; усе відкрите для Його Божественного огляду; зі Своєї величної спокійної вічності Він призначає те, що за Його Провидінням є найкра-щим (Служіння зцілення, с. 417).

У Божі наміри не входить звітуватися щодо Своїх шляхів та діянь. Зараз Його цілі приховані для Його слави; але по-ступово вони відкриватимуться у своїй справжній значущості. Однак Він не приховав Свою превелику любов, яка лежить в основі всіх Його стосунків зі Своїми дітьми (Викуплення, або вчення Христа, № 4, с. 101).

Веселка навколо престолу – це запевнення в тому, що Бог правдивий... Ми згрішили проти Нього і не заслуговуємо Його благовоління; однак Він Сам вкладає в наші уста чудове бла-гання: «Не відкидай нас ради Ймення Свого, не безчесть тро-ну слави Своєї, пам’ятай, не зламай заповіту Свого із нами!» (Єрем. 14:21). Господь присягнув слухати наші благання, коли ми приходимо до Нього, визнаючи свою негідність та гріх. Він поручився честю Свого престолу, що виконає Своє Слово для нас (Свідчення для Церкви, т. 8, с. 23).


Âèÿâëåííÿ Éîãî äèâîâèæíî¿ ëþáîâiПодивіться, яку любов дав нам Отець, щоб ми звали-ся Божими дітьми! І такими ми є. Світ нас не знає, тому що Його не пізнав (1 Івана 3:1).

Любов – це принцип, який лежить в основі Божого прав-ління на небі й на землі, і ця любов має бути вплетена в життя християн... Серце, яке відчуває вплив цього святого принципу, здобуде перемогу над усім, що притаманне егоїстичній природі (Наставник молоді, 10 червня 1897 р.).

Шукаючи відповідні вислови для змалювання Божої любові, ми виявляємо, що слова надто прісні, надто слабкі, значно нижчі за саму цю тему, тому відкладаємо перо й ка-жемо: «Ні, це неможливо описати». Ми лише можемо вчи-нити за прикладом улюбленого учня і сказати: «Подивіться, яку любов дав нам Отець, щоб ми звалися Божими дітьми! І такими ми є» (1 Івана 3:1). Намагаючись описати цю любов, ми відчуваємо себе немовлятами, які лепечуть свої перші слова. Ми можемо лише мовчки схилятися, оскільки в цьому разі мовчання – єдина красномовність. Жодна мова не здат-на описати цю любов (Принципи християнського виховання, с. 179, 180).

Уся батьківська любов, що передавалася від покоління до покоління через канал людських сердець, усі джерела ніжно-сті, що пробиваються в людських душах, подібні до тонень-кого струмочка поруч із безмежним океаном, якщо порівню-вати їх із нескінченною, невичерпною любов’ю Бога. Мова не здатна розповісти про неї, перо не може описати її. Ви можете розмірковувати про неї всі дні свого життя; можете ретельно досліджувати Писання, щоб зрозуміти її; можете мобілізува-ти всі дані вам Богом сили та здібності в прагненні збагнути любов і співчуття Небесного Отця, але й після цього перед вами залишиться нескінченний простір. Ви можете століт-тями вивчати цю любов і все ж не зрозумієте повною мірою ширину й довжину, висоту й глибину любові Бога, Котрий віддав Свого Сина на смерть за наш світ. Навіть сама вічність не зможе до кінця розкрити її. Проте, коли ми вивчаємо Біб-лію, роздумуючи над життям Христа і Планом викуплення, ці великі теми все глибше й ширше відкриваються нашому розумінню (Свідчення для Церкви, т. 5, с. 740).


Äîñêîíàëèé íà âñiõ Ñâî¿õ øëÿõàõ Тож будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Не-бесний (Матв. 5:48).

5050 5151

Усі Божі діяння досконалі, оскільки вони досконалі в кожній своїй частині, якою б малою вона не була. Маленька билинка створена з тією ж дбайливістю, що й увесь світ. Якщо ми бажаємо бути досконалими, як досконалий наш Отець Не-бесний, то повинні бути вірними в малому. Усе, що варто ро-бити, потрібно робити добре (Вісті для молоді, с. 144, 145).

Божий ідеал щодо Його дітей перевершує найвищі уяв-лення людського розуму... План спасіння передбачає наше повне звільнення з-під влади сатани. Христос оберігає від гріха покаянну душу. Він прийшов зруйнувати діла диявола і дбає, щоб Святий Дух перебував із кожною покаянною душею й оберігав її від гріха.

Не можна виправдовувати поганий учинок діяльністю спокусника. Сатана тішиться, коли так звані послідовники Христа виправдовують свою недосконалість. Такі виправдан-ня призводять до гріха. Гріхові немає виправдання. Побож-ність, христоподібне життя доступні кожній покаянній віру-ючій Божій дитині.

Ідеал християнського характеру – уподібнитися до Хрис-та. Як Син Людський був досконалий у Своєму житті, так і Його послідовники мають бути досконалими у своєму... Він запрошує нас вірою в Нього досягти слави Божого характеру (Христос – надія світу, с. 311, 312).

Урівноважений характер формується завдяки здійсненню окремих добре виконаних справ. Одна непереможена вада, котру продовжують плекати, робить людину недосконалою, зачиняючи перед нею ворота Святого Міста… У всьому сонмі викуплених не буде жодної вади.

Якою б не була ваша робота, виконуйте її сумлінно… По-водячись так, ви отримаєте Боже схвалення і Христос одного дня скаже вам: «Гаразд, рабе добрий і вірний!» (Матв. 25:21) (Вісті для молоді, с. 144, 145).

Âi÷íèé Ñèí

Áîæèé äàð ëþäñòâóБо так Бог полюбив світ, що дав [Свого] Єдинородно-го Сина, щоб кожний, хто вірить у Нього, не загинув, але мав життя вічне (Івана 3:16).

Серце Бога прив’язане до Своїх земних дітей любов’ю, сильнішою за смерть. Віддавши Свого Сина, Він в одному цьо-му Дарі віддав нам усе (Дорога до Христа, с. 21).

За допомогою цього Дару на нас з дня на день зливається невичерпний потік доброти Єгови. Кожна квітка з її вишука-ними відтінками й солодким ароматом дана нам для насоло-ди через цей єдиний Дар. Сонце і місяць були створені Ним; немає такої зірки, що прикрашає небо, яка не була б створена Ним. Немає такої їжі на наших столах, яку б Бог не перед-бачив для підтримки нашого життя. Знак Христа стоїть на всьому. Усе надходить до людини через цей невимовний Дар Єдинородного Божого Сина. Він був прибитий до хреста, щоб багаті щедроти могли текти до Божих працівників (Свідчення для Церкви, т. 8, с. 288).

Прийнявши нашу природу, Спаситель з’єднав Себе з людством нерозривними вічними узами. «Так Бог полюбив світ, що дав Свого Єдинородного Сина». Господь віддав Його грішному людству не тільки для того, щоб Він міг узяти на Себе наші гріхи й померти як жертва за нас, а й щоб запевни-ти нас у непорушності Свого заповіту миру. Бог дав [Свого] Єдинородного Сина, аби Він став одним із членів людської сім’ї та назавжди зберіг Своє людське єство. У цьому запору-ка того, що Бог дотримає Свого Слова. «Бо Дитя народилося нам, даний нам Син, і влада на раменах Його» (Ісаї 9:5). Бог прийняв людську природу в особі Свого Сина й возніс її на Небо... Небо сховане в людстві, а людство увійшло в надра Безмежної Любові (Христос – надія світу, с. 25, 26).

Христос перетерпів найбільше приниження, щоб у Своєму піднесенні до престолу Божого міг підняти й віруючих у Нього,

Ëþòèé

8÷åòâåð

5252 5353

давши їм сісти разом із Ним на Його престолі (Принципи хрис-тиянського виховання, с. 179).

Âi÷íèé Ñèí

Ïðåäâi÷íèéА тепер Ти прослав Мене, Отче, в Себе тією славою, яку Я мав у Тебе ще перед тим, як світ постав (Іва-на 17:5).

Христос був одне з Отцем перш заснування світу... Це світ-ло сяє в темряві, являючи Божественну споконвічну славу (Біб-лійний коментар АСД, т. 5, с. 1126. Коментар Е. Уайт).

Христос – предвічний, самосущий Божий Син... Говорячи про Своє споконвічне існування, Христос відсилає наш розум назад крізь численні століття. Він запевняє нас, що не було та-ких часів, коли б Він не був у тісному єднанні з вічним Богом...

Тривалість Його Божественного життя не піддається люд-ському виміру. Існування Христа до Його втілення не може бути виражене математично (Євангелізм, с. 615, 616).

Христос... – Бог у найвищому розумінні. Він був з Богом від вічності, Бог над усіма, благословенний навіки. Господь Ісус Христос, Божественний Божий Син, існував від вічності як окрема Особа і водночас був одним цілим з Отцем. На Ньо-му спочивала виняткова слава Небес. Христос був Володарем розумних небесних істот і по праву приймав благоговійну по-шану від ангелів (Біблійний коментар АСД, т. 5, с. 1126. Ко-ментар Е. Уайт).

Він був рівний Богові, безмежному і всесильному (Єван-гелізм, с. 615).

Однак Ісус упокорив Себе, прийнявши смертне людське тіло. Як член людської родини Він був смертним, але як Бог Він був для світу джерелом життя. Ісус, Божественна Особа, міг будь-якої миті протистояти грядущій смерті, відмовив-шись підкоритися її владі, однак Він добровільно віддав Своє життя, оскільки тільки так міг дарувати життя та явити без-

Ëþòèé

9ï’ÿòíèöÿ

Ëþòèé

10ñóáîòà

смертя. Христос поніс гріхи світу й зазнав покарання, котре, як кам’яна брила, скотилося на Його Божественну душу. Він пожертвував Своє життя, щоб людина не померла вічною смертю. Ісус помер не тому, що Його примушували до цього, але з власної волі (Біблійний коментар АСД, т. 5, с. 1127. Ко-ментар Е. Уайт).

Ця чудова таємниця – втілення Христа і здійснене Ним викуплення – має бути сповіщена кожному синові й кожній дочці Адама (Біблійний коментар АСД, т. 6, с. 1082. Коментар Е. Уайт).

Âi÷íèé Ñèí

«ß Òîé, ùî º»І сказав Бог Мойсеєві: «Я Той, що є». І сказав: «Отак скажеш Ізраїлевим синам: Сущий послав мене до вас» (Вих. 3:14).

Христос володіє життям, не запозиченим і не успадкова-ним, а первинним. «Хто має Сина, той має життя» (1 Івана 5:12). Божественність Христа – це гарантія вічного життя ві-руючого (Христос – надія світу, с. 530).

Усяке спілкування між Небом та грішним людством здійс-нюється через Христа. Це Божий Син дав нашим прабатькам обітницю викуплення. Це Він відкривався патріархам. Адам... збагнув суть Євангелія...

Ісус був Світлом Свого народу – Світлом для світу ще до того, як прийшов на Землю в людському тілі. Перші проме-ні світла, що пронизували темряву, якою гріх огорнув світ, походили від Христа. Кожний промінь небесного світла, який освітлює мешканців Землі, походить від Нього. У Плані викуп лення Христос – Альфа й Омега – Перший і Останній (Патріархи і пророки, с. 366, 367).

Це Христос сказав Мойсеєві з куща на горі Хорив: «Я Той, що є... Отак скажеш Ізраїлевим синам: Сущий послав мене до вас» (Вих. 3:14). Це була обітниця визволення Ізраїлю. Тому,

5454 5555

Ëþòèé

11íåäiëÿ

Ëþòèé

12ïîíåäiëîê

коли Він прийшов, «в людській подобі», то назвав Себе «Су-щий» («Я Той, що є»). Немовля з Вифлеєма, лагідний, покір-ний Спаситель – це Бог, «Котрий з’явився в тілі» (1 Тим. 3:16) (Христос – надія світу, с. 24).

Немічне Немовля було обітованим насінням, на котре вказував перший жертовник, споруджений біля воріт Едему. Це був Примиритель... Про Його з’явлення задовго наперед провіщали пророки. Він був Бажанням усіх народів, Коренем і Галузкою Давида, яскравою вранішньою Зорею (Христос – надія світу, с. 52).

І до нас Христос каже: «Я – Пастир Добрий»; «Я – хліб живий»; «Я є дорога, і правда, і життя»; «Я Той, що є» – за-порука всякої обітниці. «Я Той, що Є. Не бійся». «З нами Бог» – це запорука нашого звільнення від гріхів (Христос – надія світу, с. 24, 25).

Âi÷íèé Ñèí

Âòiëåííÿ ÒâîðöÿБезперечно, що таємниця благочестя велика: Той, Хто з’явився в тілі, оправдався в Дусі, показався анге-лам, був проповідуваний між народами, в Нього пові-рили в світі, Він вознісся в славі (1 Тим. 3:16).

Втілення Христа – таємниця всіх таємниць (Біблійний ко-ментар АСД, т. 6, с. 1082. Коментар Е. Уайт).

Христос був єдиний з Отцем, але... Він був готовий зали-шити високе становище рівного Богові (Ознаки часу, 4 липня 1895 р.).

Щоб здійснити Свою мету, спонукуваний любов’ю до гріш-ного людства, Він став кісткою від кісток наших та тілом від тіла нашого (Ознаки часу, 24 вересня 1902 р.).

Який разючий контраст між Божественною природою Христа і тим безпорадним Немовлям, яке лежало у Вифлеєм-ських яслах! Як нам подолати відстань між усемогутнім Богом та безпорадним Дитям? Однак Творець світів, у Кому тілесно

перебуває вся повнота Божества, з’явився до нас безпорад-ним Немовлям у яслах. Той, Хто займав становище вище за будь-якого з ангелів, рівний з Отцем достоїнством і славою, Він зодягнувся в людську природу! Божественна й людська природа таємничим чином поєдналися; людина і Бог стали одним цілим (Біблійний коментар АСД, т. 5, с. 1130. Комен-тар Е. Уайт).

Для Сина Божого було б великим приниженням прийня-ти людське єство навіть тоді, коли ще безгрішний Адам жив у Едемі. Але Ісус прийняв його в той час, коли людський рід був ослаблений чотирма тисячами років гріховного полону. Як і кожна дитина Адама, Він відчув на Собі наслідки дії велико-го закону спадковості. Якими були ці наслідки, видно з історії Його земних предків. Він прийшов із такою трагічною спадко-вістю, щоб розділити наші печалі й спокуси і дати нам приклад безгрішного життя (Христос – надія світу, с. 49).

Ті, хто стверджує, що Христос не мав можливості згрішити, не можуть повірити, що Він справді прийняв на Себе людську природу. Хіба Христос не був реально спокушуваний дияво-лом не тільки в пустелі, а й протягом усього Свого життя, від дитинства до зрілості? (Біблійний коментар АСД, т. 7, с. 929. Коментар Е. Уайт).

Але наш Спаситель прийняв людське єство з усіма його нахилами до гріха. Він зодягнувся в людську природу, котрій притаманно поступатися спокусі. Нам не загрожують випробу-вання, у яких Ісус не вистояв би (Христос – надія світу, с. 117).

Âi÷íèé Ñèí

Éîãî áåçäîãàííå æèòòÿНе довго вже говоритиму з вами, бо надходить князь світу, та в Мені він не має нічого (Івана 14:30).

Ми не повинні мати навіть найменшого сумніву щодо дос-коналої безгрішності людської природи Христа (Біблійний ко-ментар АСД, т. 5, с. 1131. Коментар Е. Уайт).

5656 5757

Він – Брат у наших немощах, але не в наших пристрастях. Безгрішний, Він відвертався від будь-якого зла, оскільки зло було ненависним для Нього. Ісус переживав болісну бороть-бу та болісну агонію в цьому гріховному світі. Його людсь-ка природа робила молитву насущною потребою і перевагою (Свідчення для Церкви, т. 2, с. 202).

Христос міг згрішити. Він міг упасти, але навіть на мить у Ньому не виникала зла схильність (Біблійний коментар АСД, т. 5, с. 1128. Коментар Е. Уайт).

Прийнявши на Себе людську природу такою, якою вона стала після гріхопадіння, Христос навіть найменшою мірою не був замішаний у її гріху. Він зазнавав немощів та слабостей, якими оточена й людина... Він дотикався до наших немощів та відчував їх і, подібно до нас, був спокушений у всьому. І все ж «провини Він не учинив». Ісус був Агнцем, Котрий «не має ні плями, ні вади». Якби сатана міг найменшою мірою схили-ти Христа до гріха, тоді він уразив би Спасителя в голову. Але насправді він торкнувся тільки Його п’яти. Якби він торкнув-ся голови Христа, тоді людство втратило б надію. На Христа впав би Божественний гнів, як свого часу на Адама. Христос і Церква не мали б надії (Біблійний коментар АСД, т. 5, с. 1131. Коментар Е. Уайт).

Жодною думкою Христос не піддався силі спокуси... Хрис тос проголосив про Себе: «Надходить князь світу, та в Мені він не має нічого»...

Ісус не дозволяв ворогові душ затягнути Себе в болото зне-віри або в трясовину відчаю й безвиході...

Людська природа Христа була з’єднана з Божественною, у цій силі Він витримав усі спокуси, з якими сатана приступав до Нього, та зберіг Свою душу незаплямованою гріхом. Цю силу перемагати Він дасть кожному синові й кожній дочці Адама, котрі з вірою приймуть праведні риси Його характе-ру (Біблійний коментар АСД, т. 7, с. 927. Коментар Е. Уайт).

Âi÷íèé Ñèí

Âií ïîìåð çà íàñАле Бог виявляє Свою любов до нас тим, що Христос за нас помер, коли ми були ще грішниками (Римл. 5:8).

Під час дослідження Писання ми ніколи не повинні випуска-ти з уваги головну істину – Христа розп’ятого. Будь-яка інша іс-тина здобуває силу і вплив залежно від того, як співвідноситься із цією темою... Паралізована гріхом душа може отримати життя тільки завдяки праці, звершеній на хресті Автором нашого спа-сіння (Біблійний коментар АСД, т. 6, с. 1084. Коментар Е. Уайт).

Коли Христос схилив Свою голову і спочив, Він зруйну-вав підвалини царства сатани. Він переміг сатану (там же, т. 5, с. 1108).

Христос був відданий на розп’яття, хоч небесні сонми могли Його звільнити. Ангели страждали разом із Христом. Сам Бог був розіп’ятий разом з Ним, оскільки Христос був одне з Отцем. Ті, хто відкидає Христа і не бажає, щоб Він царював над ними, обирають для себе владу сатани, аби чинити його справу як його раби. Однак і за них Христос віддав життя на Голгофі (там же).

Той, Хто помер за гріхи світу, мав протягом певного часу перебувати в гробниці. У цій кам’яній темниці Він був в’язнем Божественного правосуддя, несучи відповідальність перед Суддею Всесвіту. Гріхи світу були покладені на Христа, і тіль-ки Отець міг звільнити Його (там же, с. 1114).

Христос ототожнив Себе з нашими інтересами, підставив Свої груди під смертельний удар, узяв на Себе вину людини та її покарання і приніс досконалу жертву Богові заради люди-ни. Завдяки цьому викупленню Він має владу запропонувати людині досконалу праведність і повне спасіння. Кожен, хто вірує в Нього як особистого Спасителя, не загине, але матиме життя вічне (там же, т. 7, с. 925).

Ціна за викуплення людини була заплачена, і все, що вона має, усе її єство повинно бути окроплене кров’ю Христа і присвя-чене Богові, бо належить Йому (Ознаки часу, 1 серпня 1900 р.).

Ëþòèé

13âiâòîðîê

5858 5959

Ëþòèé

14ñåðåäà Ëþòèé

15÷åòâåð

Âi÷íèé Ñèí

Âîñêðåñiííÿ Õðèñòà i íîâå æèòòÿЗлодій приходить тільки для того, щоб украсти, вби-вати і погубити. Я ж прийшов, щоб ви мали життя і щоб надміру мали (Івана 10:10).

Воскресіння Христа було прообразом воскресіння всіх по-снулих у Ньому (Христос – надія світу, с. 804).

Той, Хто сказав: «Я кладу Свою душу, щоб знову прийняти її», устав із могили до життя, яке було в Ньому. Померло люд-ське єство, але не Божественне. У Своїй Божественності Хрис-тос мав силу розірвати пута смерті. Він каже, що має життя в Самому Собі, аби воскрешати того, кого Він бажає...

Ісус – Джерело кожного життя. Тільки Той, Хто Єдиний має безсмертя, перебуває у світлі й житті, міг сказати: «Владу маю її [душу] віддати, і владу маю знову її прийняти»...

Христос мав право дарувати безсмертя. Життя, яке поклав за людство, Він прийняв знову і дав його людству. «Я ж при-йшов, – каже Він, – щоб ви мали життя і щоб надміру мали» (Біблійний коментар АСД, т. 5, с. 1113, 1114. Коментар Е. Уайт).

Христос – це саме життя. Він пройшов через смерть, щоб знищити того, хто має владу смерті; Він – Джерело будь-якої життєвої сили. Він – Галаадський бальзам і великий Лікар. Христос зазнав мученицької смерті за найбільш принизливих обставин, аби ми мали життя. Він віддав Своє дорогоцінне життя заради перемоги над смертю. Однак Ісус устав із гробу, і сонми ангелів, прийшовши побачити Того, Хто прийняв по-жертвуване життя, почули Його слова тріумфальної радості, коли Він воскрес із гробниці Йосипа та проголосив: «Я є вос-кресіння і життя» (Свідчення для Церкви, т. 6, с. 230).

Воскресіння й вознесіння нашого Господа – переконливе свідчення тріумфу Божих святих над смертю й могилою, а та-кож запорука того, що Небо відкрите для тих, хто виправ та вибілив одяг свого характеру в крові Агнця. Ісус вознісся до Отця як Представник людської раси. І Бог дозволить усім, хто

відображає Його образ, споглядати Його славу та звідати її (Свідчення для Церкви, т. 9, с. 286).

Ñâÿòèé Áîæèé Äóõ

Òðåòÿ Îñîáà ÁîæåñòâàБлагодать Господа Ісуса Христа, любов Бога і спіль-ність Святого Духа – з усіма вами (2 Кор. 13:13).

Необхідно усвідомити, що Святий Дух – така ж Особа, як і Бог...

Святий Дух – Особа, інакше Він не міг би свідчити на-шому духові та разом з нашим духом, що ми – діти Божі. Святий Дух має бути Божественною Особою, інакше Він не міг би пізнати таємниці, приховані в розумі Бога (Єванге-лізм, с. 616, 617).

Святий Дух – вільна, діяльна, незалежна Особа. Небесний Бог використовує Свого Духа, як хоче; людський розум, су-дження й методи настільки ж не здатні встановити межі для Його діяльності... або позначити шлях, яким ця діяльність відбуватиметься, наскільки ми не здатні сказати вітрові: «На-казую тобі віяти в такому-то напрямку й поводитися ось так і так» (Ознаки часу, 8 березня 1910 р.).

Від самого початку Бог діяв Своїм Святим Духом через лю-дей, здійснюючи власні наміри для добра грішного людства... Сила, котра підтримувала патріархів, яка давала Калеву й Ісу-сові Навину віру та мужність, яка робила справу апостольської Церкви успішною, зміцнювала вірних Божих дітей і в усі на-ступні віки (Дії апостолів, с. 53).

Дух Святий – це найбільший з усіх дарів, які Він [Христос] міг просити в Отця для духовного піднесення Свого народу. Дух мав діяти як відновлювальна Сила, і без Нього жертва Христа була б даремною. Сила зла утверджувалася протягом століть, а покірність людей сатанинській неволі гідна подиву. Опиратися гріхові й перемагати його можна було лише завдя-ки могутньому впливові Третьої Особи Божества – Духа Свя-

6060 6161

того, Котрий виявляє Себе не у видозміненій енергії, а в усій повноті Божественної сили (Христос – надія світу, с. 671).

Святий Дух – дієвий Помічник у справі відновлення об-разу Божого в душі людини (Поради батькам, учителям та учням, с. 67).


Áîæèé äàð äëÿ âàñА Петро [сказав] їм: Покайтеся, і нехай охреститься кожний з вас в Ім’я Ісуса Христа на прощення ваших гріхів, і приймете дар Святого Духа! (Дії 2:38).

Христос обіцяв Своїй Церкві дар Святого Духа; ця обітни-ця належить нам так само, як і першим учням (Христос – надія світу, с. 672).

Ми повинні молитися про злиття Святого Духа так щиро, як молилися учні в день П’ятидесятниці. Якщо вони потребува-ли цього в той час, тим більше ми потребуємо сьогодні (Рев’ю енд Геральд, 25 серпня 1896 р.).

Ми отримаємо Святого Духа відповідно до нашої віри й ба-жання використати Його в поширенні даних нам світла і знан-ня (Рев’ю енд Геральд, 5 травня 1896 р.).

Чимало людей вірить в обітниці Господні та на повний голос заявляє, що ці обітниці належать їм. Вони говорять про Христа і Святого Духа, проте не мають жодної користі від цьо-го. Вони не підкоряють свою душу керівництву Божественної сили. Ми не можемо використовувати Святого Духа, натомість Дух має використовувати нас. Бог діє серед Свого народу че-рез Духа, «за Своєю доброю волею викликає… і бажання, і дію» (Филп. 2:13). Але чимало людей не бажає підкоритися такому керівництву. Вони продовжують керуватися власним розумом. Саме тому вони не приймають небесного дару. Дух буде даний лише тим, хто покірно покладається на Бога, чекаючи Його ке-рівництва й милості. Люди повинні бути готовими просити й отримувати Божу силу – лише тоді вони керуватимуться нею.

Це обіцяне благословення, яке людина може отримати через віру, приносить із собою інші благословення. Воно дароване за багатством благодаті Христа, Котрий готовий дати кожній душі стільки, скільки вона може прийняти (Христос – надія сві-ту, с. 672).

Коли в серці живе Святий Дух, Він показує людині вади її характеру, навчає її виявляти співчуття до слабостей оточу-ючих і прощати інших так, як вона хотіла б, аби прощали її. Така людина буде щедрою, ввічливою й подібною до Христа (Біблійний коментар АСД, т. 2, с. 1038. Коментар Е. Уайт).

Святий Дух несе любов, радість, мир, силу й утіху; Він по-дібний до джерела води, що тече у вічне життя. Це благосло-вення доступне всім (Ознаки часу, 22 серпня 1892 р.).


Òàºìíè÷à íiæíà ïðèñóòíiñòüВітер віє, де хоче, і ти чуєш його шум, але не знаєш, звідки приходить і куди прямує. Так буває з кожним, хто народжений від Духа (Івана 3:8).

Велич Бога незбагненна для нас. «Господь – престол Його на небесах» (Псал. 10:4). Однак Своїм Духом Він присутній усюди. Він близько знайомий з усім творивом Своїх рук та ви-являє особисту зацікавленість у ньому...

Це Він... створив людську душу з її здатністю пізнавати й любити. І Йому не властиво залишати потреби душі не вдово-леними. Жодне невидиме, невідчутне начало, жодна безособо-ва сутність чи просто абстрактна ідея не можуть задовольнити потреб і прагнень людей у цьому житті боротьби з гріхом, житті смутку та болю. Недостатньо вірити в закон та силу, у те, що позбавлене співчуття і ніколи не чує крику про допомогу. Нам потрібно знати, що є всемогутня рука, яка підтримує нас, вічний Друг, Який жаліє нас. Нам необхідно стиснути цю теплу руку, довіритися серцю, сповненому ніжності. Саме таким Бог від-криває Себе у Своєму Слові (Виховання та освіта, с. 132, 133).

Ëþòèé

16ï’ÿòíèöÿ

Ëþòèé

17ñóáîòà

6262 6363

Духовне необхідно розуміти духовно. Тілесний розум не може осягнути Божественних таємниць... Ті, хто має мудрість цього віку, намагаються пояснити з наукової точки зору вплив Духа Божого на серце. Найменше просування в цьому напрямку веде душу в лабіринти скептицизму. Біблійна релі-гія – це таємниця благочестя; жоден людський розум не може повністю зрозуміти її, і вона абсолютно незбагненна для не-відродженого серця (Свідчення для Церкви, т. 4, с. 585).

Природа Святого Духа залишається таємницею. Люди не можуть збагнути її, оскільки Господь не відкрив їм цьо-го. Люди з химерними поглядами можуть підбирати тексти зі Священного Писання, будуючи на цій основі свої людські тлумачення, однак прийняття цих поглядів не зміцнить Цер-кву. Коли йдеться про таємниці, надто глибокі для людського розуміння, тоді мовчання є золотом (Дії апостолів, с. 52).


Ó÷àñíèê âèêóïëåííÿНадія ж не засоромлює, адже Божа любов влилася в наші серця через даного нам Святого Духа (Римл. 5: 5).

За своєю природою людське серце сповнене зла, і «хто з нечистого може зробити чисте? Ніхто!» (Йова 14:4). Жодний людський винахід не може зцілити людську душу від гріха... Перш ніж стане чистим потік, має стати чистим джерело сер-ця. Хто сподівається досягти Небес своїми ділами через дотри-мання Закону, той намагається здійснити неможливе. Хто ви-знає законницьку релігію і має лише вигляд благочестя, той не може почуватися в безпеці. Життя християнина – це не част-кова зміна або вдосконалення старого, натомість перетворен-ня єства. Нове життя починається тоді, коли людина помирає для свого «я» та гріха. Така зміна може відбутися тільки під впливом Святого Духа (Христос – надія світу, с. 172).

Дух робить ефективною діяльність Спасителя світу. Дух очищає серце. Через Нього віруючий стає учасником Божест-

венної природи. Христос дав Свого Духа як Божественну силу для перемоги над усіма успадкованими й набутими нахила-ми до зла. Тим самим Він закарбував у Церкві Свій характер (Христос – надія світу, с. 671).

Вплив Святого Духа на людське серце можна порівняти з подихом вітру. Ми не бачимо вітру, але ясно відчуваємо його присутність. Відроджувальна сила, котрої не може бачити людське око, дає початок новому життю. Вона творить нову людину за подобою Божою (Дорога до Христа, с. 57).

Непутящі й безтурботні стають серйозними, жорстоко-серді каються у своїх гріхах, а невіруючі здобувають віру. Гравці, п’яниці, розпусники стають урівноваженими, твере-зими й чис тими. Запеклий противник Бога перетворюється на покірного християнина. Спостерігаючи такі зміни в ха-рактері людей, ми переконуємося, що перетворювальна Божа сила повністю змінює всю людину (Євангелізм, с. 288).

З простою дитячою вірою споглядаючи Христа, люди за допомогою Святого Духа стають учасниками Божественної природи (Рев’ю енд Геральд, 29 листопада 1892 р.).


Óòiøèòåëü i Â÷èòåëüА Утішитель – Дух Святий, Якого Отець пошле в Моє Ім’я, Той вас навчить усього і пригадає вам усе, що Я вам говорив (Івана 14:26).

Дух Святий — це Представник Христа, позбавлений люд-ської подоби і тому незалежний. Христос, обмежений люд-ським тілом, не міг бути присутнім на кожному місці. Тому Він мав піти до Отця, а для блага учнів послати Духа, Котрий продовжував би Його справу на Землі. Після цього ніхто вже не матиме переваги через те, що живе там же, де Христос, або близько спілкується з Ним у тілі. Через Святого Духа Спаси-тель став доступний усім...

Ëþòèé

18íåäiëÿ

Ëþòèé

19ïîíåäiëîê

6464 6565

Усякого часу і на кожному місці, у всякому горі й скор-боті, коли майбутнє здається похмурим і непевним, коли почуваємося безпорадними й самотніми, нам посилається Утішитель як відповідь на молитву віри. Обставини можуть розлучити нас із нашими земними друзями, але жодні події, жодна відстань не зможуть розлучити нас із небесним Уті-шителем. Де б ми не були, куди б не йшли, Він завжди по правиці в нас, аби підтримувати, допомагати, підіймати й підбадьорювати...

Утішитель названий «Духом Істини». Його завдання — визначати істину та відстоювати її. Спочатку Він оселяється в серці як Дух істини, тому стає Утішителем. Істина прино-сить розраду й мир, чого не може дати омана... Святий Дух промовляє до них через Писання і закарбовує істину в серці (Христос – надія світу, с. 669-671).

Люди, які перебувають під впливом Божого Духа, будуть не фанатичними, а спокійними й цілеспрямованими, вільними від крайнощів у поглядах, словах чи вчинках. Серед величезної кількості різних звабливих учень Дух Божий буде Проводирем та Захисником для тих, хто не опирався явним доказам на ко-ристь істини (Служителі Євангелія, с. 289).

Кожен чоловік, кожна жінка, кожна дитина, які не перебу-вають під керівництвом Божого Духа, відчують на собі вплив сатанинського чаклунства. Словами і прикладом сатана зво-дить їх з істинного шляху (Вісті для молоді, с. 278).


Äóõ ïåðåáóâàº â íàñА хто зберігає Його заповіді, той у Ньому перебуває, а Він – у ньому; а що Він у нас перебуває, дізнаємося від Духа, Якого Він нам дав (1 Івана 3:24).

Святий Дух – це дихання духовного життя в душі. При-йняття Духа – це прийняття життя Христа. Він наділяє люди-

ну рисами та властивостями, притаманними Христові (Хрис-тос – надія світу, с. 805).

Святий Дух увійде в серце, котре не має чим хвалитися. Любов Ісуса заповнить вакуум, що утворився внаслідок звіль-нення від свого «я» (Рев’ю енд Геральд, 2 червня 1896 р.).

Хто зрозумів справжню суть Христа і прийняв Його в сер-це, той має вічне життя. Христос пробуває в нас Духом, а Дух Божий, прийнятий у серце вірою, – початок вічного життя (Христос – надія світу, с. 388).

Ми не бачимо Христа на власні очі та не розмовляємо з Ним безпосередньо, але Його Святий Дух завжди перебуває поруч із нами в будь-якому місці. Він діє в кожному і через кожного, хто приймає Христа. Ті, у кому перебуває Дух, ви-являть плоди Духа: любов, радість, мир, довготерпіння, лас-кавість, доброту, віру (Біблійний коментар АСД, т. 6, с. 1112. Коментар Е. Уайт).

Святий Дух покликаний постійно перебувати з вірую-чою людиною. Нам потрібно серйозніше замислитися над фактом, що Утішитель має перебувати з нами. Якщо ми на особистісному рівні засвоїли цю істину, то ніколи не буде-мо почуватися самотніми. Зазнаючи нападів ворога, пере-буваючи під тягарем спокуси, ми маємо триматися нашої віри в Бога, оскільки Він пообіцяв, що ми ніколи не будемо залишені одні в цій битві. Кожна душа, якій був прощений гріх, дорогоцінна в Його очах – дорогоцінніша за весь світ. За неї була заплачена незмірно висока ціна, і Христос ні-коли не залишить душу, за яку помер (Наставник молоді, 13 грудня 1894 р.).

Святий Дух являє Христа, і якщо люди дорожать цим Ду-хом та під Його керівництвом передають оточуючим силу, якою наповнені самі, тоді зрушується невидима струна, яка все заряджає енергією. О, якби всі ми могли зрозуміти, на-скільки невичерпні Божественні джерела! (Біблійний комен-тар АСД, т. 6, с. 1053. Коментар Е. Уайт).

Ëþòèé

20âiâòîðîê

6666 6767


Íå çàñìó÷óéòå Äóõà І не засмучуйте Святого Божого Духа, Яким ви запе-чатані на день викуплення (Ефес. 4:30).

Совість – це Божий голос, який пробивається крізь бурю людських пристрастей. Коли цей голос відкидають, Божий Дух засмучується (Свідчення для Церкви, т. 5, с. 120).

Оскільки право вибору залишене за людьми, вони мають можливість заглушити в собі голос Божого Духа. Їм дана сво-бода дій. Люди можуть виявити послух завдяки Імені нашо-го Спасителя та Його благодаті, а можуть виявити непослух, усвідомлюючи наслідки цього (Служителі Євангелія, с. 174).

Гріх хули на Святого Духа полягає не в якомусь необе-режному слові або вчинку, а в наполегливому, умисному опо-рі істині та її доказам (Біблійний коментар АСД, т. 5, с. 1093. Коментар Е. Уайт).

Не Бог видає указ, згідно з яким певну людину позбав-ляють спасіння. Він не огортає людину непроникною імлою. Натомість сама людина спочатку чинить опір впливу Божого Духа, і, якщо вперше їй буває важко це зробити, удруге вже легше, утретє ще легше, а вчетверте зовсім легко. А потім із насіння невіри й запеклості зростає врожай, який доводить-ся пожинати. О, яке жниво гріховних забаганок готується для серпа!..

З іншого боку, кожен виплеканий промінь світла прине-се жниво світла. Одного разу переможена спокуса дасть силу твердіше опиратися спокусі вдруге. Кожна нова перемога, здо-бута над своїм «я», полегшить шлях до більш високих і бла-городних досягнень. Кожна перемога – це насіння, посіяне в життя вічне (Свідчення для Церкви, т. 5, с. 120).

Бог нікого не занапащає. Грішник занапащає себе через власну нерозкаяність (там же).

Ніхто не повинен розглядати гріх проти Святого Духа як щось таємниче й незбагненне. Гріх проти Святого Духа – це

гріх запеклої відмови від запрошення покаятися (Біблійний ко-ментар АСД, т. 5, с. 1093. Коментар Е. Уайт).

Тільки підкорившись Христові, ми можемо позбутися вла-ди гріха і мати надію на життя, сповнене високих ідеалів (До-рога до Христа, с. 32).

Ïðîâèäiííÿ i õàðàêòåð Áîãà

Áîã º ëþáîâХто не любить, той не пізнав Бога, бо Бог є любов (1 Івана 4:8).

«Бог є любов» (1 Івана 4:16). Любов – це сутність Бога, це Його Закон. Так було завжди і так буде повік...

Кожний прояв Його творчої сили є виявом безмежної лю-бові (Патріархи і пророки, с. 33).

Завдяки Божій силі літо і зима, сівба і жнива, день і ніч змінюють одне одного, розвивається рослинний світ. За Його словом розпускається листя й розцвітають квіти. Усе, чим ми володіємо, кожний промінь сонця і краплина дощу, кожний шматок хліба, кожна мить нашого життя, – усе це дари Його любові (Небесні принципи щасливого життя, с. 75).

Історія великої боротьби між добром і злом від її початку і до остаточного приборкання повстання й цілковитого вико-рінення гріха також є виявом незмінної Божої любові (Патрі-архи і пророки, с. 33).

Але дар, отриманий людством в особі Христа, свідчить про те, яким є серце Отця (Христос – надія світу, с. 57).

Бог подарував нашому світові дивовижний дар – Свого Єдинородного Сина. У світлі цього вчинку мешканці інших сві-тів ніколи не зможуть сказати, що Бог міг би зробити більше, ніж зробив, щоб явити людям Свою любов. Він приніс безмеж-ну жертву (Рев’ю енд Геральд, 3 січня 1907 р.).

Тисячі людей мають хибне уявлення про Бога та Його якос ті. Вони так само служать фальшивому богові, як і ша-нувальники Ваала в давнину. Чи поклоняємося ми істинному

Ëþòèé

21ñåðåäà

Ëþòèé

22÷åòâåð

6868 6969

Богові, відкритому в природі, в Особі Христа і Його Слові, чи обожнюємо якогось філософського ідола, поставивши його на місце Бога? Бог – це Бог істини. Правосуддя й милість – ос-нови Його правління. Він Бог люблячий, милосердний, спов-нений ніжного співчуття. Саме так Він відкрився у Своєму Синові, нашому Спасителі. Він – Бог довготерпеливий. Якщо таким є Той, Котрого ми обожнюємо та характер Котрого на-магаємося наслідувати, значить ми поклоняємося правдиво-му Богові (Свідчення для Церкви, т. 5, с. 174).


Áîã íå äèâèòüñÿ íà îáëè÷÷ÿВідкривши уста, Петро промовив: Справді розумію, що не на обличчя дивиться Бог, але в кожному народі є той, хто прийнятний для Нього, хто боїться Його і чинить праведне (Дії 10:34, 35).

Бог не дивиться на обличчя... Ті, хто має світло, але не живе згідно з ним, нехтуючи Божими вимогами, раптом виявляють, що їхні благословення перетворилися на прокляття, а обіцяні їм милості – на суди (Свідчення для Церкви, т. 3, с. 172).

Бог не ставиться однаково до всіх гріхів: у Його очах, як і в розумінні людей, існують більша й менша провини. Але яким би дріб’язковим не здавався той чи інший вчинок людини в очах Божих, жоден гріх не буває малим. Людська оцінка недосконала й упереджена; Бог же судить про все так, як воно є насправді. Пияка зневажають, йому кажуть, що його гріх закриє йому шлях до Неба, у той час як гордість, самолюбство й жадібність часто залишаються без осуду… Однак саме ці гріхи особливо образливі для Бога, оскільки прямо протилежні добрим рисам Його характеру, жертовній любові та суті всіх взаємовідносин у безгрішному Всесвіті (Дорога до Христа, с. 30).

Надзвичайну огидність гріха можна зрозуміти тільки у світлі Голгофського хреста. Якщо хтось запевняє, ніби Бог

надто милосердний, аби відкинути грішника, нехай він поди-виться на Голгофу. Христос узяв на Себе вину грішних лю-дей та постраждав за них саме тому, що для спасіння людства не було іншого шляху і без цієї Жертви людство не могло б звільнитися від згубної сили гріха, відновити спілкування зі святими істотами та знову повернутися до духовного життя. Любов, страждання і смерть Сина Божого свідчать про по-творність гріха і про те, що, тільки підкорившись Христові, ми можемо позбутися влади гріха й мати надію на життя, сповнене високих ідеалів (там же, с. 31, 32).

Нехай душа підніметься від низовин гріха, щоб спогля-дати Бога всякої доброти, милості й любові, Котрий, однак, жодним чином не виправдовуватиме винуватих (Рев’ю енд Ге-ральд, 19 березня 1889 р.).


Áåçìåæíî ìóäðèé i äîáðèéДобрий Господь, пристановище Він у день утиску, і знає Він тих, хто на Нього надіється! (Наума 1:7).

Бог – джерело усякої мудрості. Він безмежно мудрий, справедливий і добрий. Без Христа наймудріші мужі, які будь-коли жили на Землі, не зможуть осягнути Його... Якби хоч на одну мить люди змогли зазирнути далі свого обмеже-ного світу, якби хоч на мить змогли побачити славу Предвіч-ного, тоді зарозумілі слова ніколи не оскверняли б їхніх уст. Люди, які живуть на цій піщинці Всесвіту, обмежені, а Бог во-лодіє незліченними світами, які підкоряються Його Законові й у всьому прагнуть прославити Його (Поради батькам, учи-телям та учням, с. 66).

Ніщо не може відбуватися в будь-якій частині Всесвіту без відома Всюдисущого. Жодна подія в житті людини не прихо-вана від нашого Творця. У той час як сатана постійно вигадує зло, Господь, наш Бог, тримає все під контролем, так що воно не зашкодить Його слухняним дітям, котрі покладаються на

Ëþòèé

23ï’ÿòíèöÿ

Ëþòèé

24ñóáîòà

7070 7171

Нього. Та сама сила, яка контролює бурхливі хвилі океану, може стримувати всі хвилі повстань і злодіянь. Бог каже: «Аж досі ти дійдеш, не далі».

Яких уроків покори й віри не можна навчитися, просте-жуючи взаємодію Бога з Його творінням? Господь може зро-бити для синів людських лише трохи, оскільки вони спов-нені гордості й марнославства. Ці люди звеличують себе, вихваляючи власну силу, освіченість, мудрість. Богові необ-хідно посилати їм розчарування в надіях та руйнувати їхні плани, щоб вони навчилися покладатися тільки на Нього. Усі наші можливості походять від Бога; ми нічого не можемо робити незалежно від сили, яку Він нам дає. Якого чоловіка, жінку чи дитину не підтримує Бог? Де це занедбане місце, яке не наповнював би Бог? Яку потребу може задовольнити будь-хто, крім Бога? (Біблійний коментар АСД, т. 3, с. 1141. Коментар Е. Уайт).

Ми необізнані щодо Бога, немов малі діти, але як малі діти, можемо любити й слухатися Його. Замість того щоб му-друвати про Його природу або прерогативи, прислухаймося до Його слів: «Вгамуйтесь та знайте, що Бог Я» (Псал. 46:11) (Свідчення для Церкви, т. 8, с. 279).


Íåçìiííà Áîæåñòâåííà ïðèñóòíiñòü ñåðåä íàñКуди я від Духа Твого піду, і куди я втечу від Твого лиця? Якщо я на небо зійду, – то Ти там, або посте-люся в шеолі – ось Ти! (Псал. 139:7, 8).

Псалмист говорить про присутність безмежного Бога, Кот рий наповнює Всесвіт. «Якщо я на небо зійду, – то Ти там, або постелюся в шеолі – ось Ти!». Ми ніколи не знайдемо та-кого ізольованого місця, де немає Бога (Біблійний коментар АСД, т. 3, с. 1153, 1154. Коментар Е. Уайт).

Господь, Усемогутній Бог, Який царює на Небесах, каже: «Я з тобою». Він запевняє Свій народ, що слухняні відкриті для

Ëþòèé

25íåäiëÿ

Ëþòèé

26ïîíåäiëîê

Його благословень на славу Його Імені... Господь буде своє-часним Помічником усім, хто служить насамперед Йому, а не власному «я» (Рев’ю енд Геральд, 12 грудня 1907 р.).

Хоч Бог не живе в рукотворних храмах, однак Він ушано-вує Своєю присутністю зібрання Свого народу. Господь обі-цяє: якщо Його діти зберуться разом, аби шукати Його, ви-знавати свої гріхи й молитися один за одного, Він відвідає їх Своїм Духом (Пророки і царі, с. 50).

Після того як Христос вознісся на Небо, Його послідов-ники продовжували відчувати Його присутність. Це була особиста присутність, яка наповнювала душу світлом і лю-бов’ю...

Відтоді Христос через Свого Духа завжди мав перебувати в серцях Своїх дітей. Тепер ця єдність із Ним була тіснішою, ніж тоді, коли Він перебував з ними особисто. Від них виходи-ли світло, сила й любов Христа, Який жив у їхніх серцях, тому люди «дивувались і пізнавали, що вони були з Ісусом» (Дії 4:13). Сьогодні Христос бажає бути для Своїх дітей Тим, Ким був для перших учнів (Дорога до Христа, с. 73-75).

Ми можемо зміцнюватися в Господі могутністю сили Його. Приймаючи Христа, ми зодягаємося силою. Перебува-ючи в нашому серці, Спаситель робить Свою силу нашим над-банням... Присутність Христа в серці – це життєдайна сила, що зміцнює все наше єство (Свідчення для Церкви, т. 7, с. 71).

Ніколи не думайте, що Христос далеко від вас. Він завжди поруч. Його сповнена любові присутність очищує вас (Служін-ня зцілення, с. 85).


Éîãî íiæíà, ñïîâíåíà ëþáîâi òóðáîòàПокладіть на Нього всі ваші турботи, бо Він дбає про вас (1 Петра 5:7).

Господь піклується про всіх створених Ним істот. Він любить їх усіх та не робить між ними різниці, хіба що вияв-

7272 7373

ляє особливу ніжність і жалість до тих, хто покликаний не-сти найважчі життєві тягарі. Діти Божі мають зустрічатися з випробуваннями і труднощами. Проте всі випробування долі вони повинні зустрічати з бадьорим духом, пам’ятаючи: усе, що світ проігнорував їм дати, Бог Сам поверне їм, наділивши найкращими зі Своїх милостей.

Саме тоді, коли ми опиняємося у важких обставинах, Він виявляє Свою силу й мудрість у відповідь на смиренну мо-литву. Вірте Йому як Богові, Котрий чує молитви та відпові-дає на них. Він явить Себе вам як Той, Хто може допомогти в кожній скруті. Творець людини, Котрий наділив її чудовими фізичними, розумовими й духовними властивостями, не від-мовить задовольнити наші потреби задля підтримання даро-ваного Ним життя. Той, Хто дав нам Своє Слово – листя з де-рева життя, навчить нас, як нагодувати Його нужденних дітей (Служіння зцілення, с. 199).

Інші постійно очікують якогось лиха або ж перебільшу-ють труднощі, тому їхні очі засліплені, не бачать багатьох благословень, за які слід було б дякувати Богові. Зустрічаючи на своєму шляху перешкоди, які викликають тривогу й нарі-кання‚ люди замість того, щоб шукати допомоги в Бога — єди-ного Джерела сили, — віддаляються від Нього.

Чи справедливо виявляти таке невірство з нашого боку? Хіба є причини залишатися невдячними й недовірливими? Ісус — наш Друг; Небеса зацікавлені в нашому добробуті, а наше занепокоєння і страх засмучують Святого Божого Духа. Не дозволяйте, щоб вас опанував неспокій; він аж ніяк не до-помагає витримувати випробування, а лише мучить і втомлює людину… Ісус запрошує втомлених і стурбованих: «Прийдіть до Мене, всі втомлені та обтяжені, — і Я заспокою вас!». Здій-міть із себе ярмо тривоги та світських турбот‚ у яке ви впря-глися власноруч, і «візьміть Моє ярмо на себе і навчіться від Мене, бо Я лагідний і покірний серцем, — і знайдете спокій своїм душам» (Матв. 11:28, 29). Ми можемо знайти спокій і мир у Бозі (Патріархи і пророки, с. 293, 294).


Ñïàñåííå ïðîâèäiííÿ ÁîãàЗнаємо, що тим, які люблять Бога, які покликані за Його передбаченням, усе сприяє до добра (Римл. 8:28).

Той факт, що ми змушені зазнавати випробувань, показує: Господь Ісус бачить у нас щось дорогоцінне, що бажає розви-нути. Якби Він не бачив у нас нічого, чим міг би прославити Своє Ім’я, то не витрачав би часу на наше очищення. Він не кидає у Своє горнило безвартісне каміння. Він очищає тільки цінну руду (Служіння зцілення, с. 471).

Бог ніколи не провадить Своїх дітей інакше, ніж вибрали б вони самі, якби могли бачити кінець від початку та розпіз-навати славний задум, котрий вони виконують як Його спів-працівники (Служіння зцілення, с. 479).

Тоді стане зрозумілим усе, що бентежило нас на шляхах Божого провидіння в цьому світі. Усе, що було недоступне нашому розумінню, знайде своє пояснення. Перед нами від-криються таємниці Божої благодаті. Усе, що непокоїло наш обмежений людський розум та в чому ми бачили невиконані обітниці, тоді відкриється нам у досконалій і прекрасній гар-монії. Ми зрозуміємо, що тільки безмежна любов провадила нас через переживання, які здавалися найважчими (Свідчення для Церкви, т. 9, с. 286).

Хто сповнений Духом Христа, той перебуватиме в Ньо-му. Удар, спрямований на нього, упаде на Спасителя, Котрий оточує його Своєю присутністю. Усе, що з ним трапляється, походить від Христа. Йому не потрібно опиратися злому, бо Христос – його захист. Ніщо не може спіткати його, якщо Господь не дозволить; а все, що допущено, «сприяє до добра тим, які люблять Бога» (Небесні принципи щасливого жит-тя, с. 71).

Наш Небесний Отець має тисячу способів для нашого за-безпечення, про які нам нічого не відомо. Ті, хто керується єдиним принципом: служіння Богові – найголовніше, вияв-

Ëþòèé

27âiâòîðîê

7474 7575

лять, що складнощі зникли і перед ними відкривається рівний шлях (Служіння зцілення, с. 481).

Як мала дитина, довіртеся керівництву Того, Хто «ноги святих Своїх стереже» (1 Сам. 2:9)… Якщо ми доручимо Богу свої шляхи, Він спрямує наші кроки (Служіння зцілен-ня, с. 479).


Âií ëþáèòü óñiõ ëþäåéДля цього я схиляю свої коліна перед Отцем [Господа нашого Ісуса Христа], від Якого має ім’я кожна роди-на на небесах і на землі... (Ефес. 3:14, 15).

Пізнавши Божу любов, ми зрікаємося самолюбства. Нази-ваючи Бога своїм Отцем, ми визнаємо всіх Його дітей своїми братами. Ми всі – члени однієї великої людської сім’ї (Небесні принципи щасливого життя, с. 105).

Бог не визнає жодної національної, расової чи кастової відмінності. Він – Творець людства. Усі люди – одна сім’я зав-дяки творінню й викупленню. Христос прийшов зруйнувати будь-яку стіну розділення, усунути всяку перешкоду у дворах храму, аби кожна душа могла мати вільний доступ до Бога (Пророки і царі, с. 369, 370).

Ісус прийшов, аби показати: Його дар милосердя й лю-бові неможливо обмежити якимись рамками так само, як повітря, світло або потоки дощу, що освіжає землю (Служи-телі Євангелія, с. 46).

Його любов настільки широка, глибока й повна, що про-никає всюди. Вона звільняє від сатанинського впливу всіх об-манутих дияволом та підводить їх до Божого престолу, оточе-ного райдугою обітниці (Пророки і царі, с. 370).

Бог – наш Отець і Правитель... Принципи, які панують на Небі, мають запанувати й на Землі; по можливості на Землі необхідно відтворювати таку ж любов, яка спонукає ангелів,

такі ж чистоту і святість, які правлять на Небесах (Свідчення для Церкви, т. 4, с. 268).

Але, називаючи Бога своїм Батьком та визнаючи себе Його дітьми, ми повинні підкорятися Його мудрості й у всьому слухатися, знаючи, що Божа любов незмінна. Ми приймемо Його план щодо нашого життя. Як Божі діти ша-нуватимемо Бога, Його сім’ю, Його справу; вони стануть для нас головними. Ми будемо радіти й пишатися тим, що об’єд-нані з Отцем та всіма Його дітьми. Ми з радістю зробимо все, що слугуватиме на славу Богу і для добра ближнього, яким би незначним воно не здавалося нам (Небесні принципи щас-ливого життя, с. 105, 106).

Ëþòèé

28ñåðåäà

7777

Áåðåçåíü

Сатана i велике повстання

Ãðiõ i ïåðøèé áóíòiâíèê

Âèíèêíåííÿ çàêîëîòóБо то тільки переступи ваші відділювали вас від ва-шого Бога, і ваші провини ховали обличчя Його від вас, щоб Він не почув (Ісаї 59:2).

Зло почалося з Люцифера, котрий повстав проти Божого правління. До свого падіння він був херувимом-хоронителем, який вирізнявся своїми перевагами. Бог створив його добрим і прекрасним, уподібнивши, наскільки лише можливо, до Себе (Біблійний коментар АСД, т. 4, с. 1163. Коментар Е. Уайт).

Те, що Бог не несе відповідальності за появу гріха, чітко пояснено в Писанні. Він нікого не позбавляв Своєї Божест-венної милості, і не було жодної помилки в системі Його правління, яка могла б викликати непокору й повстання. Гріх – непрошений гість, присутність якого нічим не може бути виправдана. Це нез’ясовна таємниця; тому виправдову-вати гріх – значить захищати його. Якби можна було знай-ти причину або пояснити його існування, то він перестав би бути гріхом (Велика боротьба, с. 492, 493).

Першим грішником був той, кого Бог настільки підніс. Він представлений в образі царя Тиру, що процвітав у своїй могутності й пишності. Мало-помалу сатана почав потура-ти бажанню самозвеличення... Хоч уся його слава була від Бога, цей могутній ангел почав вважати, що вона належить йому. Незадоволений своїм становищем, хоч і шанований вище небесного сонму, він наважився зазіхнути на покло-ніння, яке належить тільки Творцеві. Замість того щоб на-самперед намагатися спрямувати любов та відданість усіх створених істот до Бога, він прагнув забезпечити собі їхнє служіння й вірність...

Хіба не він (сатана) – перший великий відступник від Бога? (Біблійний коментар АСД, т. 4, с. 1162, 1163. Коментар Е. Уайт).

Престол Люцифера – відправна точка та підтримка кожно-го злого діяння (Лист 43, 1893 р.).

Áåðåçåíü

1÷åòâåð

7878 7979


Ìàðíîñëàâñòâî ñïðè÷èíÿº ãîðåБлагословення Господнє – воно збагачає, і смутку воно не приносить з собою (Прип. 10:22).

До свого повстання Люцифер був на Небі високо поставле-ним величним ангелом, який поступався славою лише улюб-леному Божому Синові. На його обличчі, як і на обличчях інших ангелів, спочивав вираз лагідності й щастя. Чоло його було високим і широким, що свідчило про силу інтелекту. Зов-нішність Люцифера була досконалою, манери – шляхетними й величними. Його лице променіло особливим світлом, що сяяло навколо нього. Це сяйво було яскравішим та прекрас-нішим за світло, яке оточувало інших ангелів; однак Христос, улюблений Син Божий, мав величезну перевагу над усім сон-мом ангелів. Він був одне з Отцем ще до створення ангелів...

Люцифер був сповнений ревнощів та заздрощів щодо Ісу-са Христа. Проте, коли всі ангели поклонилися Ісусові, ви-знаючи Його вищість, верховну владу і законне правління, він поклонився разом з ними, хоч його серце було сповнене заз дрості й ненависті... Чому ж Христос мав бути вшанований більше за нього? (Історія викуплення, с. 13, 14).

На Небесах Люцифер побажав отримати верховну владу; він хотів стати Богом, правителем Небес і в результаті схилив на свій бік багато ангелів. Коли разом зі своїм повсталим во-їнством він був вигнаний з небесних дворів, тоді свою справу повстання і своєкорисливості продовжив на Землі. Спокушу-ючи наших прабатьків честолюбством та потуранням своїм бажанням, сатана привів їх до гріхопадіння; відтоді прагнен-ня до задоволення пожадань, потурання егоїстичним бажан-ням і пристрастям продовжують руйнувати людство (Поради батькам, учителям та учням, с. 32, 33).

Хто ставить собі за мету самопрославляння, той позбавляє себе благодаті Божої, завдяки якій людина осягає найбільший скарб і справжню радість. Але той, хто все віддає, працюючи

для Христа, побачить виконання обітниці: «Благословення Господнє – воно збагачає, і смутку воно не приносить з со-бою» (Пророки і царі, с. 60).


Ãîðäiñòü ïåðåäóº ïàäiííþПеред загибеллю гордість буває, а перед упадком – бундючність (Прип. 16:18).

Сатана впав через свої честолюбні домагання стати рівним Богові. Він забажав брати участь у небесних намірах і радах, куди не мав доступу як створена істота, не здатна усвідомити всю мудрість Безмежного. Честолюбна гордість привела його до повстання, і саме таким чином він намагається занапасти-ти людину (Свідчення для Церкви, т. 5, с. 702).

Гріх бере свій початок зі своєкорисливості й егоїзму. Лю-цифер, херувим-хоронитель, зажадав бути першим на Небі. Він намагався здобути владу над небесними істотами, щоб відвер-нути їх від їхнього Творця й домогтися їхньої пошани. Тому цей бунтівник представив Бога у фальшивому світлі, приписуючи Йому прагнення до самозвеличення. Він приписував люблячо-му Творцеві свої порочні риси (Христос – надія світу, с. 21, 22).

Якби Люцифер справді бажав бути схожим на Всевишньо-го, то ніколи не залишив би свого місця на Небесах, бо дух Все-вишнього виявляється в неегоїстичному служінні. Люцифер жадав влади Бога, а не Його характеру. Він прагнув зайняти найвище місце, тому кожна істота, яка керується його духом, чинитиме так само (Христос – надія світу, с. 435, 436).

Де заохочуються гордощі й честолюбство, там життя спо-творюється, оскільки гордість, не відчуваючи ні в чому потре-би, закриває серце людини перед невичерпними благословен-нями Неба (Пророки і царі, с. 60).

Гордість серця – це жахлива риса характеру. «Перед за-гибеллю гордість буває» (Прип. 16:18). Це справедливо щодо сім’ї, церкви й усієї країни (Свідчення для Церкви, т. 4, с. 377).

Áåðåçåíü

2ï’ÿòíèöÿ

Áåðåçåíü

3ñóáîòà

8080 8181

Божі діти повинні бути покірними один одному. Вони ма-ють радитися один з одним, аби недолік одного був компенсо-ваний надлишком іншого (Служіння благодійності, с. 202).

Бог ненавидить гординю; усі зарозумілі й нечестиві люди стануть соломою, і спалить їх день той, що надходить (Свід-чення для Церкви, т. 1, с. 132).

«Навчіться від Мене, – сказав Христос, – бо Я лагідний і по-кірний серцем, – і знайдете спокій своїм душам» (Матв. 11:29) (Свідчення для Церкви, т. 4, с. 376).


Çàõèñò âiä îìàíèОтож, стійте, підпережіться істиною, зодягніться в броню праведності... (Ефес. 6:14).

Бог дозволив сатані діяти доти, доки дух невдоволення не перетворився на відкритий бунт. Потрібно було, щоб він пов-ністю виявив свої плани, аби кожний міг побачити справжній характер і прагнення Люцифера... Його сила зваблення була вельми великою. Зодягнувшись в одяг неправди, він досягав успіху. Усі вчинки Люцифера були настільки оповиті таєм-ницею, що ангелам було важко виявити справжній характер його дій… Його політика полягала в тому, щоб за допомогою хитрощів та лукавства створити хибне уявлення щодо намі-рів Божих. Те, що було простим і зрозумілим, він зодягав у покров таємничості, майстерно спотворюючи прості вимоги Єгови (Патріархи і пророки, с. 41).

Таємна робота проводилася так майстерно, що небесні сон-ми не помічали цього; тому на Небі сталася війна, і сатана був вигнаний разом з усіма, хто перестав довіряти Божому правлін-ню (Біблійний коментар АСД, т. 4, с. 1143. Коментар Е. Уайт).

Мені наказано попередити всіх, хто виголошує оманли-ві заяви: вони служать тому, хто був ошуканцем від початку. Остерігайся ж неправдивості, якою обростає той, хто її прак-тикує. Я звертаюся до всіх: підпережіться істиною... Залиште

різного роду обман та перебільшення, ніколи не робіть по-милкових заяв (Рукопис 82, 1900 р.).

Намір обманути породжує обман. Наші погляди, жести, вираз обличчя можуть так красномовно виголошувати не-правду, як і слова. Кожне навмисне перебільшення, натяк, розраховані на те, щоб справити хибне або перебільшене вра-ження, навіть виклад фактів з метою ввести в оману – усе це фальш (Патріархи і пророки, с. 309).

Слід уживати постійних зусиль, аби стати схожими на ро-дину, до якої ми бажаємо незабаром приєднатися, а саме: на Божих ангелів, котрі ніколи не грішили. Характер має бути святим, манери – шляхетними, слова – нелукавими, і таким чином нам слід крок за кроком просуватися вперед, поки не приготуємося до переселення на Небо (Свідчення для Церкви, т. 1, с. 216).


Íàäìiðíî ãðiøíèé ãðiõХіба те, що добре, спричинило мені смерть? Зовсім ні! Але гріх, щоб і виявитися гріхом, спричинив мені смерть через добро, аби гріх став надмірно грішним завдяки заповіді (Римл. 7:13).

З великим милосердям‚ притаманним Божественному ха-рактеру, Бог довго терпів дії Люцифера. Ніколи раніше на Не-бесах не виявлявся дух незгоди й незадоволення. Це було щось нове — дивне‚ незрозуміле‚ таємниче. Люцифер і сам спочат-ку не розумів справжньої природи своїх почуттів; деякий час він не наважувався висловлювати свої думки і наміри‚ проте й не докладав зусиль‚ щоб відігнати їх від себе. Він не усвідом-лював‚ до чого це призведе. Було зроблене все‚ на що тільки здатні безмежна любов і мудрість‚ аби переконати Люцифера в його помилці. Безпідставність його незадоволення‚ наслід-ки його заколоту — усе це було відкрито йому. Люцифер зро-зумів‚ що неправий. Він бачив‚ що «Господь справедливий на

Áåðåçåíü

4íåäiëÿ

Áåðåçåíü

5ïîíåäiëîê

8282 8383

Áåðåçåíü

6âiâòîðîê

Áåðåçåíü

7ñåðåäà

кожній дорозі Своїй, і милостивий у всіх Своїх учинках» (Псал. 145:17‚ що Божественні Закони справедливі і він мусить визна-ти це перед усім Небом… Він уже майже вирішив повернутися до свого Творця, однак гордість не дозволила йому зробити це... Люцифер уперто відстоював власні позиції, розпочавши таким чином велику боротьбу зі своїм Творцем...

Повстання сатани мало стати уроком для Всесвіту на всі прийдешні віки — вічним свідченням згубності природи грі-ха та його жахливих наслідків. Панування сатани‚ результати його впливу як на людей‚ так і на ангелів, повинні були показа-ти, до чого може призвести усунення Божественної влади. Це мало також свідчити про те‚ що своїм добробутом усі створені Богом істоти завдячують Божественному правлінню. Таким чином‚ історія цього жахливого експерименту‚ що вилився в повстання, має вічно застерігати святі істоти‚ оберігаючи їх від неправильного уявлення щодо природи гріха‚ від скоєння гріха та покарання за нього (Патріархи і пророки, с. 39-43).

Безмежна ціна Жертви, необхідної для нашого викуплен-ня, свідчить про те, що гріх – жахливе зло (Свідчення для Цер-кви, т. 6, с. 66).


Æèòòÿ ÷è ñìåðòü?Бо заплата за гріх – смерть, а Божий дар благодаті – вічне життя в Христі Ісусі, Господі нашім (Римл. 6:23).

Безмежний і всезнаючий Бог бачить кінець від початку; щодо гріха Його плани далекосяжні й широкі. Він мав намір не тільки покласти край повстанню, а й показати Всесвітові його сутність. Божий План розгортався‚ виявляючи як Його справедливість, так і милість, підтверджуючи Божу мудрість і праведність у ставленні до зла.... Тоді виявиться, що всі, хто відмовився від Божественних постанов, приєднаються до са-тани в боротьбі проти Христа. Коли ж князь світу цього буде засуджений і всі його прибічники розділять його долю, тоді

всі небожителі, свідки вироку, проголосять: «Праведні й прав-диві дороги Твої, Царю народів!» (Об’явл. 15:3) (Патріархи і пророки, с. 78 , 79).

Під час виконання остаточного вироку суду стане очевид-ним, що немає жодної причини для існування гріха. Коли Суд-дя Всесвіту запитає сатану: «Чому ти повстав проти Мене і за-брав підданих Мого Царства?», автор гріха не зможе навести жодного виправдання. Замовкнуть усякі вуста, і все повстале мовчатиме... Всесвіт побачить, що таке гріх та які його наслід-ки. Його повне знищення, яке спочатку викликало б жах у ан-гелів, а Богові принесло б ганьбу, тепер виправдає Його любов та утвердить Його честь в очах мешканців Всесвіту... Ніколи зло не повториться знову. Слово Боже каже: «Не постане двічі насильство» (Наума 1:9)... Досвідчене й випробуване творіння Боже ніколи більше не захитається у своїй вірності Тому, Чий характер був відкритий перед ним у своїй неосяжній любові та безмежній мудрості (Велика боротьба, с. 503 , 504).

Людина, яка обирає шлях непослуху Божому Законові, вирішує свою майбутню долю; хто сіє для тіла, той пожинає відплату за гріх, справедливо визначену вічну загибель за-мість вічного життя. Підкорення Богові та послух Його свя-тому Законові ведуть до незмінного результату. «Вічне життя є те, щоб знали Тебе, єдиного істинного Бога, і Того, Кого Ти послав, – Ісуса Христа» (Івана 17:3) (Принципи християн-ського виховання, с. 376).


Ïîâñòàííÿ áóäå ïðèäóøåíåБог миру незабаром зітре сатану під ваші ноги. Бла-годать Господа нашого Ісуса [Христа] нехай буде з вами! (Римл. 16:20).

Відколи Адам піддався хитрощам сатани, між істиною й оманою, між Богом і дияволом точиться запекла боротьба. У ви-конанні істини є сила, яку сатана не може подолати. Праведність

8484 8585

Коли перед сатаною та ангелами закрився доступ до Неба, він зрозумів, що назавжди втратив усю чистоту і славу Небес...

Він провів нараду зі своїми ангелами, і вони разом розро-били план дій проти Божого правління. Коли в прекрасному Едемському саду з’явилися Адам і Єва, сатана почав будувати плани щодо їхнього занапащення...

Сатана почав свою справу з Єви, намагаючись схилити її до непослуху. Перша її помилка полягала в тому, що вона відлу-чилася від свого чоловіка; друга – що затрималася біля заборо-неного дерева; і, нарешті, третя – що почала слухати спокусни-ка і навіть дозволила собі засумніватися в словах Бога, Котрий сказав: «Бо в день їди твоєї від нього ти напевно помреш!». Єва думала, що Господь, сказавши ці слова, можливо, мав на ува-зі щось інше і, наважившись на непослух, простягнула руку до дерева, зірвала з нього плід та з’їла... Вона запропонувала плід своєму чоловікові, таким чином спокушуючи його...

Я бачила, як на обличчі Адама з’явився вираз смутку. Він виглядав переляканим і здивованим. Здавалося, що в його душі відбувається боротьба. Адам зрозумів... що його дру-жина має померти і вони навіки розлучаться. Його любов до Єви була дуже велика, і в повному розпачі він вирішив розді-лити її долю. Адам схопив плід і швидко з’їв його. У цей час сатана тріумфував...

З любові до Єви Адам порушив волю Бога і впав разом з нею (Духовні дари, т. 1, с. 18-21).

Хоч сатана запевняє в протилежному, однак непослух Бо-гові завжди призводить до фатальних наслідків. Ми повинні всім серцем прагнути до пізнання істини. Усі повчання‚ які Бог звелів записати в Його Слові, дані нам як застереження й настанови з метою врятувати нас від омани. Нехтуючи ними, ми самі стягаємо на себе загибель. Немає жодних сумнівів: усе‚ що суперечить Божому Слову, походить від сатани (Пат-ріар хи і пророки, с. 55).

Áåðåçåíü

8÷åòâåð

має Божественну життєстійкість. Врешті-решт істина затріум-фує над обманом і Бог переможе ворога (Рукопис 82, 1900 р.).

Замінивши нас, Христос переміг сатану... Він сильніший за сатану і незабаром зітре його під наші ноги (Свідчення для Церкви, т. 3, с. 526).

З милосердя до Всесвіту Бог врешті-решт знищить тих, хто відкидає Його благодать (Велика боротьба, с. 543).

«Він спустить дощем на безбожних горюче вугілля, во-гонь, і сірку, і вітер гарячий, – це частка їхньої чаші» (Псал. 11: 6) (там же, с. 672).

Якщо життя – це спадщина праведних, то смерть – доля без-законних. Мойсей сказав Ізраїлеві: «Я сьогодні дав перед тобою життя та добро, і смерть та зло» (П. Зак. 30:15). Смерть, про яку тут ідеться, – це не та смерть, що спіткала Адама, бо все людство несе покарання за його беззаконня. Це «друга смерть», котра протиставляється тут вічному життю (там же, с. 544).

В очищувальному полум’ї нечестиві будуть остаточно знищені – корінь і галузки; сатана – корінь, а його послідов-ники – галузки. Відбудеться повне покарання за порушення Закону, вимоги справедливості задоволені; і Небо, і Земля – свідки цього – визнають праведність Єгови.

Руйнівній роботі сатани назавжди покладено край. Протя-гом шести тисяч років він діяв за своєю волею, наповнюючи Землю горем і Всесвіт стражданням. Усе творіння Боже стогна-ло й мучилося від болю. Тепер воно навіки звільнене від при-сутності та спокус ворога (Велика боротьба, с. 673).

Варто присвятити все своє життя тому, щоб удостоїтися спілкування з викупленими, зі святими ангелами та з Ісусом, Викупителем світу (Ознаки часу, 8 квітня 1889 р.).

Ïàäiííÿ ëþäèíè i âèêóïëåííÿ

Íåïîñëóõ ëþäèíèО, коли б їхнє серце було їм на те, щоб боялись Мене й пильнували всіх Моїх заповідей по всі дні, щоб було добре їм та синам їхнім навіки! (П. Зак. 5:29).

8686 8787

Áåðåçåíü

9ï’ÿòíèöÿ

Áåðåçåíü

10ñóáîòà


Øëÿõ ãðiøíèêiâДобрий розум приносить приємність, а дорога зрад-ливих – погуба для них (Прип. 13:15).

Звістка про падіння людини поширилася по всьому Небу, і всі арфи замовкли. Ангели з глибоким смутком зняли із себе вінці. Усе Небо наповнилося хвилюванням. Була скликана рада, яка мала вирішити, що робити з винним подружжям. Ангели боялися, що вони простягнуть руку, зірвуть плід з дерева життя, скуштують його і стануть безсмертними гріш-никами. Проте Бог вирішив випровадити злочинців із саду. Ангелам негайно було доручено охороняти дорогу до дерева життя. Сатана розраховував, що Адам і Єва не послухаються Бога, викличуть Його несхвалення, а потім скуштують від де-рева життя, щоб вічно жити в гріху й непослуху. Таким чином гріх був би увічнений. Однак Бог послав святих ангелів, аби випровадити Адама та Єву із саду й перегородити їм дорогу до дерева життя...

Сатана тріумфував, адже своїм падінням він завдав страж-дань іншим. Він був вигнаний з Неба, а люди – з раю (Духовні дари, т. 1, с. 21, 22).

Через беззаконня Адам втратив Едем. Через непослух Бо-жим Заповідям людина втратить Небеса й вічне блаженство. Це не даремні вигадки, а правда. Я запитую: «...на чиєму боці ви перебуваєте?» (Свідчення для проповідників, с. 141).

Звичайно, сатана намагається подати свій шлях у найпри-вабливішому світлі, але все це обман. На шляху зла ви зустрі-нетеся з гіркими скорботами та гнітючими турботами... На початку широкого шляху нам можуть траплятися квіти, але сам він сповнений терням...

«Дорога зрадливих – погуба для них», а шляхи мудро-сті – «то дороги приємности, всі стежки її – мир» (Прип. 13:15; 3:17). Кожний прояв послуху повелінням Христа, кожне само-зречення задля Нього, кожне покірно витримане випробуван-

ня, кожна перемога над спокусою – це крок, що наближає нас до славної перемоги. Хто обирає Христа своїм Провідником, той перебуває на безпечному шляху (Небесні принципи щасли-вого життя, с. 139, 140).


Ïåðøà îáiòíèöÿ ïðî âèêóïëåííÿІ Я покладу ворожнечу між тобою й між жінкою, між насінням твоїм і насінням її. Воно зітре тобі голову, а ти будеш жалити його в п’яту (Бут. 3:15).

Уперше про План спасіння людину було повідомлено словами вироку, проголошеного над сатаною в Едемському саду. Господь сповістив: «І Я покладу ворожнечу між тобою й між жінкою, між насінням твоїм і насінням її. Воно зітре тобі голову, а ти будеш жалити його в п’яту» (Бут. 3:15). Цей вирок, проголошений у присутності наших прабатьків‚ став для них обітницею. Передрікаючи боротьбу між люди-ною й сатаною, він сповіщав і про те‚ що врешті-решт влада великого супротивника буде знищена... Адама та його по-мічницю запевнили, що, незважаючи на їхній великий гріх, вони не будуть залишені на волю сатани. Син Божий пого-дився заплатити за їхній переступ Своїм власним життям. Їм визначать випробувальний період, і через покаяння та віру в Христа вони зможуть знову стати дітьми Божими (Патріар-хи і пророки, с. 65, 66).

Як тільки людина відгукнулася на спокуси сатани й учини-ла саме те, що заборонив Бог, Христос, Божий Син, встав між живими і мертвими, кажучи: «Нехай покарання впаде на Мене. Я займу місце людини. Вона має отримати ще один шанс» (Бібл ійний коментар АСД, т. 1, с. 1085. Коментар Е. Уайт).

Як тільки з’явився гріх, Спаситель уже був. Христос знав, що Йому доведеться постраждати, але, незважаючи на це, Він став Заступником людини. Щойно Адам згрішив, Божий Син явив Себе як Поручитель людського роду, з такою ж силою

8888 8989

Áåðåçåíü

11íåäiëÿ

Áåðåçåíü

12ïîíåäiëîê

відвертаючи оголошений винним вирок, як тоді, коли Він по-мер на Голгофському хресті (там же, с. 1084).

Хоч зневіра й морок смертельним покровом огорнули май-бутнє, в обітниці про Спасителя його осяяла зірка надії. Єван-геліє Адамові спочатку проголосив Христос. Адам і Єва відчу-вали щирий смуток та покаяння за свій гріх. Вони повірили дорогоцінній Божій обітниці та були спасенні від остаточної загибелі (там же).


Ñïàñèòåëü âiä âi÷íîñòiБлагословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, що поблагословив нас усяким духовним бла-гословенням на небесах у Христі. Оскільки Він вибрав нас у Ньому раніше від сотворення світу, щоб ми були святі й непорочні перед Ним у любові (Ефес. 1:3, 4).

Від початку гріхопадіння Господь визначив Свою волю в Плані викуплення, через який прагнув повернути людину до її початкової досконалості. Смерть Христа на хресті дала Богові можливість приймати і прощати кожну покаянну душу (Ознаки часу, 12 червня 1901 р.).

Коли Божественний Страждалець висів на хресті, навко-ло Нього зібралися ангели і, дивлячись на Нього, чуючи Його благання, вони запитували зі зростаючим хвилюванням: «Не-вже Господь Єгова не врятує Його?»... Потім прозвучали слова: «Поклявся Господь і не розкається. Отець і Син пообіцяли ви-конати умови вічного заповіту. Бо так Бог полюбив світ, що дав Свого Єдинородного Сина, щоб кожний, хто вірить у Нього, не загинув, але мав життя вічне». Приносячи цю велику жертву, Христос був не один. Це було виконанням заповіту (договору), укладеного між Ним та Його Отцем перед заснуванням світу. Потиснувши руки, Вони дали урочисту клятву, що Христос стане Поручителем людства, якщо воно буде переможене сата-нинськими вигадками (Наставник молоді, 14 червня 1900 р.).

Метою Неба завжди було спасіння людського роду. Заповіт милості був заснований ще перед створенням світу. Він існує від вічності й називається вічним заповітом. Як істинне те, що ніколи не було такого часу, коли не існував Бог, так істинне і те, що ніколи не було моменту, коли вічному Розумові не при-носило б задоволення являти Свою милість людству (Біблійний коментар АСД, т. 7, с. 934 . Коментар Е. Уайт).

Чим більше ми розмірковуємо над цією темою, тим глибше вона розкривається перед нами, але водночас існують глибини, до яких ми не доходимо, досліджуючи славу Спасителя. Це слава Князя життя, її неможливо збагнути наймогутнішим людським розумом. Самі ангели бажають вивчати таємничу дивовижну тему викуплення людського роду (Рукопис 128, 1897 р.).


Áîæèé Ïëàí âèêóïëåííÿ ëþäèíèІ Я складу заповіта Свого поміж Мною та поміж то-бою, і між твоїм потомством по тобі на їхні поко-ління на вічний заповіт, що буду Я Богом для тебе й для нащадків твоїх по тобі (Бут. 17:7).

Подібно до того як у Біблії представлено два закони: один незмінний і вічний, а другий – тимчасовий, дочасний, так іс-нують і два заповіти. Заповіт благодаті вперше був укладе-ний з людиною в Едемі; після гріхопадіння людина отримала Божественну обітницю про те, що насіння жінки зітре змієві голову. Цей заповіт пропонував усім людям прощення та спа-сенну Божу благодать для послуху в майбутньому через віру в Христа. Він також обіцяв їм вічне життя за умови збереження вірності Божому Законові. Таким чином патріархи отримали надію на спасіння.

Цей заповіт був відновлений з Авраамом через обітни-цю: «І всі народи землі будуть потомством твоїм благослов-ляти тебе» (Бут. 22:18). А ця обітниця вказувала на Христа. Авраам розумів це та вірив, що Христос може дати прощен-

9090 9191

Áåðåçåíü

13âiâòîðîê

Áåðåçåíü

14ñåðåäà

ня гріхів. Віра була зарахована йому в праведність. Заповіт з Авраамом також підтримував авторитет Божого Закону. Господь з’явився Авраамові зі словами: «Я Бог Всемогутній! Ходи перед лицем Моїм, і будь непорочний!» (Бут. 17:1). Ось яким було Боже свідчення про Його вірного слугу: «Авраам послухав Мого голосу, і виконував те, що виконати Я звелів: заповіді Мої, постанови й закони Мої» (Бут. 26:5)…

Заповіт Авраама, утверджений кров’ю Христа, був назва-ний «другим», або «новим заповітом», оскільки кров, якою він був запечатаний, пролилася після крові першого заповіту (Патріархи і пророки, с. 370, 371).

Заповіт благодаті – не нова істина, оскільки існував у Бо-жому розумі від вічності. Ось чому він названий вічним запо-вітом (Ознаки часу, 24 серпня 1891 р.).

Ми маємо надію тільки в тому разі, якщо увійдемо в за-повіт Авраама – заповіт милості через віру в Христа Ісуса. Запропоноване Авраамові Євангеліє, завдяки якому він мав надію, було тим же Євангелієм, яке проповідується нам сьо-годні... Авраам дивився на Ісуса, Котрий є Проводирем і Вер-шителем нашої віри сьогодні (Біблійний коментар АСД, т. 6, с. 1077. Коментар Е . Уайт).


Íåñïðîìîæíiñòü ëþäèíè ñïàñòè ñåáåЗнаючи, що людина не може оправдатися ділами За-кону, але тільки вірою в Ісуса Христа, ми повірили в Ісуса Христа, щоб оправдатися вірою в Христа, а не ділами Закону. Бо жодна людина не буде оправдана ділами Закону (Гал. 2:16).

Інша угода, названа в Писанні «старим заповітом», була укладена між Богом та Ізраїлем на Синаї і затверджена кров’ю жертви...

Бог... дав їм [ізраїльтянам] Закон з обітницею велико-го благословення за умови послуху. «Коли справді послу-

хаєте Мого голосу і будете дотримувати заповіту Мого, то... ви станете Мені царством священиків та народом святим» (Вих.19:5, 6). Люди не усвідомлювали власної гріховності, не розуміли, що без Христа не зможуть виконувати Божий За-кон; без вагання вони уклали заповіт з Богом. Вважаючи, що можуть самі досягти праведності, вони проголосили: «Усе, що говорив Господь, зробимо й послухаємо!» (Вих. 24:7). Ізра-їльтяни були свідками того, як у страхітливій величі проголо-шувався Закон, тремтіли від жаху біля підніжжя гори, однак минуло лише кілька тижнів, як вони розірвали заповіт з Бо-гом, поклоняючись литому ідолові.

Розірвавши заповіт, люди вже не могли розраховувати на прихильність Бога; тепер, відчуваючи власну гріховність і по-требу в прощенні, вони зрозуміли необхідність у Спасителі, Котрий був відкритий у заповіті з Авраамом та в прообразних жертвоприношеннях…

Умовами Старого Заповіту були: «коли чинитиме люди-на, то житиме». «Людина їх (закони) виконує й ними живе» (Єзек. 20:11; Левит 18:5), але «проклятий, хто не дотримає слів цього Закону, щоб виконувати їх!» (П. Зак. 27:26). «Но-вий заповіт» укладений на «кращих обітницях», на обітни-цях прощення гріхів та Божій благодаті, яка відновить серце і приведе його до гармонії з принципами Божого Закону (Па-тріархи і пророки, с. 371, 372).

Єдиний шлях спасіння передбачений через заповіт Авраа-ма (Ознаки часу, 5 вересня 1892 р.).


Àíãåëè – íàøi äðóçi é õîðîíèòåëiХіба не всі вони є духами служіння, що посилаються на служіння задля тих, які мають успадкувати спа-сіння? (Євр. 1:14).

У Плані спасіння з його безмежною Жертвою‚ Котра єди-на могла забезпечити спасіння людині‚ мало брати участь усе

9292 9393

Небо. Коли Христос відкривав ангелам План викуплення, вони не відчували радості‚ бо розуміли, що спасіння людини коштуватиме їхньому Повелителеві невимовних страждань. Із сумом та подивом вони слухали Христа, Котрий розповідав їм‚ що змушений буде залишити Небеса, атмосферу чистоти‚ миру, радості, слави й безсмертя та зустрітися із земними по-роками‚ зазнати страждань, ганьби і смерті...

Ангели впали до ніг свого Повелителя, пропонуючи від-дати своє життя як жертву для спасіння людини. Однак життя ангела не могло викупити людину: тільки Творець людини володів силою спасти її. Проте ангели мали брати участь у Плані викуплення. Христос повинен бути «дещо меншим від ангелів, щоб за Божою благодаттю зазнати за всіх смерть» (Євр. 2:9). Прийнявши людську природу‚ Він уже не володі-тиме такою силою, як вони, — тоді вони служитимуть Йому‚ підтримуючи й потішаючи у стражданнях. Ангели також ді-ятимуть як «духи служіння‚ що посилаються на служіння за-для тих, які мають успадкувати спасіння» (Євр. 1:14). Вони охоронятимуть підданих Царства благодаті від злих ангелів та від темряви, якою сатана постійно намагається їх оточити (Патріархи і пророки, с. 64, 65).

Ангели завжди там, де найбільше потрібні; вони з тими, кому доводиться провадити жорстоку боротьбу із самими собою та чиє оточення найбільше позбавляє їх мужності. Тремтячі слабкі душі, котрі мають багато небажаних рис характеру, перебувають під особливою опікою ангелів. Те, що егоїстичні натури вважали б принизливим обов’язком, а саме: служіння нещасним, які мають усілякі вади характе-ру, є справою чистих, безгрішних істот із небесних палаців (Ознаки часу, 30 травня 1916 р.).

Усі небесні ангели об’єднані в праці, аби принести людині незліченні скарби кращого світу (Рев’ю енд Геральд, 21 січня 1890 р.).

Бог, Христос і небесні ангели борються разом з вами... Си-лою Викупителя ви можете бути більш ніж переможцями (На-ставник молоді, 1 січня 1903 р.).

Áåðåçåíü

15÷åòâåð

Îñïîðþâàííÿ Áîæîãî Çàêîíó

Áîæi Çàïîâiäi íåïîðóøíiДіла Його рук – вірність і правосуддя. Усі Його запо-віді непорушні, встановлені на віки-віків, бо заснова-ні на вірності й справедливості (Псал. 111:7, 8, пере-клад Р. Турконяка).

Божий Закон існував ще до створення людини, інакше Адам не зміг би згрішити. Після гріхопадіння Адама принци-пи Закону не змінилися, але були відповідним чином упоряд-ковані й висловлені, щоб відповідати грішному стану людини (Біблійний коментар АСД, т. 1, с. 1104. Коментар Е. Уайт).

Життя ангелів та всіх небожителів визначалося його [Зако-ну] моральними принципами. Сатана впав тому, що порушив святі принципи Божого правління. Створивши Адама та Єву, Господь відкрив їм Свій Закон. Тоді Він його дав не в письмо-вій формі, а виклав усно (Ознаки часу, 10 червня 1880 р.).

Через Свою любов, бажаючи підняти й облагородити нас, Бог подбав про те, щоб у нас були стандарти послуху. В урочистій величі, посеред грому і блискавок Він проголо-сив з гори Синай Десять Своїх святих Заповідей. Цей Закон відкриває покладені на людську сім’ю зобов’язання; перші чотири заповіді визначають наші зобов’язання щодо Бога, а останні шість – наші зобов’язання щодо людини (Ознаки часу, 9 січня 1912 р.).

Закон Божий, відкриття Його волі та відображення Його характеру, пробуватиме повіки, «як Свідок на хмарі». Жодна заповідь Закону не скасована; жодна йота, жодний значок не були змінені. Псалмист сказав: «Навіки, о Господи, слово Твоє в небесах пробуває» (Псал. 119: 89) (Велика боротьба, с. 434).

Від самого початку точилася велика боротьба навколо За-кону Божого. Сатана намагався довести, що Бог несправедли-вий, а Його Закон недосконалий і що задля добра Всесвіту він має бути змінений. Нападаючи на Закон, сатана мав намір ска-сувати владу Законодавця (Патріархи і пророки, с. 69).

9494 9595

Áåðåçåíü

16ï’ÿòíèöÿ

Áåðåçåíü

17ñóáîòà

Через сатанинські спокуси весь людський рід виявився порушником Божого Закону, але завдяки жертві Його Сина був відкритий шлях, яким люди можуть навернутися до Бога. Через благодать Христа вони виявлятимуть послух Законові Отця (там же, с. 338).

Якщо ми повністю довіримося Богові, якщо покладемо свою надію на заслуги Ісуса як Спасителя, Котрий прощає гріх, тоді отримаємо будь-яку допомогу, яку тільки можемо побажати (Рев’ю енд Геральд, 15 квітня 1884 р.).


Âòðó÷àííÿ â ÇàïîâiäiІ він буде говорити слова проти Всевишнього, і при-гнобить святих Всевишнього, і буде думати позміню-вати свята та права, і вони віддані будуть у його руку аж до одного часу, і часів і половини часу (Дан. 7:25).

Сатана не міг завадити Плану спасіння. Ісус був розп’я-тий і третього дня воскрес. Але сатана запевнив своїх анге-лів, що навіть розп’яття й воскресіння оберне собі на користь. Він був би не проти, аби віруючі в Ісуса вважали, що закони про юдейські жертвоприношення зі смертю Христа втратили силу, якби при цьому йому вдалося підштовхнути їх на крок далі та змусити їх повірити, ніби й Десятислівний Закон по-мер разом зі Христом...

Сатана сказав своїм слугам: ...Десять Заповідей настільки ясні, що багато хто визнає їх обов’язковими, отже, треба зміни-ти хоча б одну з них. Тому він навіяв своїм намісникам думку: змінити в Законі четверту заповідь – заповідь про суботу, яка відкриває людям істинного Бога як Творця неба й землі. Сата-на звернув їхню увагу на славне воскресіння Христа, відзнача-ючи, що Сам Господь Своїм воскресінням першого дня тижня переніс суботній спокій із сьомого дня на перший. Таким чи-ном сатана використав воскресіння Христа у своїх цілях. Він зі своїми ангелами радів, що їхній підступний обман так добре

був прийнятий людьми, котрі називають себе друзями Христа (Духовні дари, т. 1, с. 109-111).

Діючи через ненавернених керівників церкви, сатана спо-творив і четверту заповідь, намагаючись усунути стародавню суботу – освячений і благословенний Богом день (див. Бут. 2:2, 3), та замінити її «високошанованим днем сонця», якого до-тримувалися язичники (Велика боротьба, с. 52).

Господь чітко вказав шлях до Божого міста; але великий відступник забрав дороговказ, установивши замість нього хиб-ний – підроблену суботу... Ворог усякого добра розгорнув ука-зівний стовп так, що він указує на шлях непослуху, видаючи його за шлях до щастя... Він задумав змінити свята й закон (Біб-лійний коментар АСД, т. 4, с. 1171, 1172. Коментар Е. Уайт).


Ëþäèíà – âiëüíà ìîðàëüíà îñîáèñòiñòüЯкщо хто хоче чинити Його волю, той пізнає вчення, чи воно від Бога, чи Я говорю від Себе (Івана 7:17).

Бог не бажає примушувати волю людини, котра була створена морально вільною істотою. Як і мешканців усіх ін-ших світів‚ послух людини мав бути випробуваний‚ але вона ніколи не може опинитися в таких умовах‚ коли поступка грі-ху була б крайньою необхідністю. Бог не дозволить, щоб лю-дину спіткали спокуса або випробування, яким вона не зможе опиратися. Бог подбав про те, щоб у людини було все необ-хідне і вона ніколи не зазнала поразки в боротьбі із сатаною (Патріархи і пророки, с. 331, 332).

Сатана – великий родоначальник гріха, проте ця обстави-на не виправдовує грішника, адже диявол не може насильно примусити людину грішити. Сатана спокушає людей гріхом, виставляючи його в найбільш принадному і приємному ви-гляді, але йому доводиться рахуватися з вільною волею, якою Бог наділив кожну людину... Кожен з людей вільний прийня-ти або відкинути його спокуси.

9696 9797

Áåðåçåíü

18íåäiëÿ

Áåðåçåíü

19ïîíåäiëîê

слухав Мого голосу, і виконував те, що виконувати Я звелів: заповіді Мої, постанови й закони Мої» (Бут. 26:5)…

Про Закон, проголошений на Синаї, Неемія говорить: «І Ти зійшов був на гору Сінай, і говорив з ними з небес, і дав їм спра-ведливі права, та правдиві закони, устави та заповіді добрі» (Неем. 9:13). А Павло… проголосив: «Отже, Закон – святий, і заповідь – свята, праведна та добра» (Римл. 7:12) (Патріархи і пророки, с. 363-365).

Увесь світ буде суджений за моральним Законом, відповід-но до можливості людини познайомитися з ним через розум, традиції або написане Слово (Ознаки часу, 9 червня 1881 р.).

Ми бачимо в ньому доброту Бога, Котрий, відкриваючи людям непорушні принципи праведності, прагне захистити їх від пороків – наслідків порушення Закону...

Закон – це вираження Божих думок. Коли ми отримуємо його в Христі, він стає нашою думкою. Він піднімає нас над си-лами природних бажань і нахилів, над спокусами, які ведуть до гріха. «Мир великий для тих, хто кохає Закона Твого, – і не мають вони спотикання» (Псал. 119:165). У неправедності немає миру; нечестивий перебуває в стані війни з Богом. Але той, хто отримує праведність Закону в Христі, перебуває в згоді з Небесами (Рукопис 23а, 1896 р.).

Прийнятий у Христі, він [Божий Закон] виробляє в нас чистоту характеру, яка приноситиме нам радість усю вічність (Біб лійний коментар АСД, т. 6, с. 1110. Коментар Е. Уайт).

Îñêàðæåííÿ Áîæîãî Çàêîíó

Äèâîâèæíi iñòèíè Áîæîãî ÇàêîíóВідкрий мої очі, і хай чуда Закону Твого я побачу! (Псал. 119:18).

Ісус Христос – слава Закону. Яскраві промені Сонця Пра-ведності мають відбитися від Його посланців на розум гріш-ників, щоб вони могли разом з одним зі стародавніх сказати: «Відкрий мої очі, і хай чуда Закону Твого я побачу». Багато

Навернення – праця, яку більшість не оцінює належним чином. Це серйозна справа – перетворити земний розум, який любить гріх, та привести його до розуміння невимовної любо-ві Христа, полонити чарівністю Його благодаті і прекрасними рисами Бога, так щоб душа сповнилася Божественною любов’ю (Свідчення для Церкви, т. 2, с. 294).

Бог у Своєму Плані передбачив, щоб людина не залишала-ся наодинці зі своїми спонуканнями та не опинилася сам на сам зі своїми обмеженими силами в боротьбі із силами темряви, інакше вона неодмінно зазнала б поразки (Біблійний коментар АСД, т. 6, с. 1120. Коментар Е. Уайт).

Бог звертається до тебе як до морально вільної істоти, зара-ди якої принесений безмежний викуп. Він закликає тебе стояти у свободі й бажає, щоб ти використав даровані тобі здібності як громадянин Небесного Царства... Ти маєш повністю звільни-тися від влади зла (Вісті для молоді, с. 29, 30).

Нехай вас опанує урочиста незмінна мета; силою і благо-даттю Бога прийміть рішення, що надалі житимете для Нього й жодні земні міркування не переконають вас зректися Боже-ственного Закону Десяти Заповідей (Рев’ю енд Геральд, 9 жовт-ня 1894 р.).


Ó ãàðìîíi¿ ç ÍåáîìМир великий для тих, хто кохає Закона Твого, – і не мають вони спотикання (Псал. 119:165).

Адам навчав своїх нащадків Божого Закону; ці знання пере-давалися від батька до сина впродовж усіх наступних поколінь. Однак… лише декотрі прийняли їх, виявляючи послух. Через переступи світ настільки занурився в пороки, що виникла не-обхідність очистити його від розтління водами потопу. Ной та його сім’я дотримувалися Закону; цей муж навчав своїх нащад-ків виконувати Десять Заповідей. Коли люди знову відійшли від Бога, Він обрав Авраама, про котрого сказав: «Авраам по-

9898 9999

хто... не спроможні побачити чудеса, приховані в Божому За-коні. Вони не помітили того, що було відкрите Мойсеєві, коли він молився: «Покажи мені славу Свою!» (Вих. 33:18). Мойсе-єві був відкритий Божий характер (Рукопис 21, 1891 р.).

Кожна деталь у Законі відкриває характер вічного Бога (Біблійний коментар АСД, т. 1, с. 1104. Коментар Е. Уайт).

Небесний Закон завжди милостивий, добрий, ніжний, ко-рисний для людей, він підносить їх (Лист 42, 1893 р.).

Потоптаний Божий Закон має бути звеличений перед людьми; як тільки вони щиро й шанобливо звернуться до Свя-щенного Писання, небесне світло відкриє їм чудеса Божого За-кону... Істини, які не під силу гігантам інтелекту, легко розумі-ють немовлята в Христі (Свідчення для Церкви, т. 5, с. 388).

Закон Десяти Заповідей необхідно розглядати не стільки з позиції його заборон, скільки з боку його милості. Його забо-рони – це надійна гарантія щастя в послусі...

Ми не повинні бачити в Бозі того, хто бажає покарати гріш-ника за гріх. Грішник сам накликає на себе покарання. Його власні вчинки започатковують ланцюг обставин, які тягнуть за собою неминучі наслідки. Кожен проступок відображається на грішникові, змінюючи його характер та полегшуючи для нього подальше порушення Закону. Обираючи гріх, люди відокрем-люються від Бога, перекривають потік благословень, немину-чим наслідком чого стають поразка і смерть (Біблійний комен-тар АСД, т. 6, с. 1085. Коментар Е. Уайт).

Через послух цьому Законові розум зміцнюється, а совість проясняється і стає чутливою. Молодь потребує чіткого розу-міння Божого Закону (Наставник молоді, 22 вересня 1903 р.).


Ïðèêëàä Iñóñà â äîòðèìàííi ÇàêîíóЯкщо будете зберігати Мої заповіді, то перебувати-мете в любові Моїй, так само, як Я, зберігши Заповіді Мого Отця, перебуваю в любові Його (Івана 15:10).

Áåðåçåíü

20âiâòîðîê

Áåðåçåíü

21ñåðåäà

Закон Божий – єдиний істинний критерій моральної дос-коналості. Цей Закон був практично втілений у житті Христа. Він говорить про Себе: «Я зберіг Заповіді Мого Отця» (Освя-чене життя, с. 80).

Закон — це вираження думки Бога. Коли ми приймаємо його в Христі, він стає нашою думкою… Бог бажає нам щастя і саме тому дав нам Заповіді Закону, аби через дотримання їх ми мали радість. Коли при народженні Христа ангели співа-ли: «Слава Богові на висоті, а на землі — мир в людях доброї волі!» (Луки 2:14), вони звіщали принципи Закону, який Він прийшов звеличити й прославити…

«...Доки будуть існувати небо й земля, — сказав Ісус, — жодна йота, жодна риска із Закону не зникне — все збудеть-ся» (Матв. 5:18). Сонце, що світить у небі, земля, на якій ви живете, — це Божі свідки, котрі підтверджують незмінність та вічність Його Закону. Та хоч би вони й проминули, Боже-ственні Заповіді залишаться. «Швидше небо й земля проми-нуть, ніж пропаде хоч одна риска із Закону» (Луки 16:17) ...

«Закон святий», тому будь-яке відхилення від нього є злом. Христос засудив тих, хто не дотримується Божих Заповідей та навчає цього інших. Своїм життям послуху Спаситель підтвердив вимоги Закону. Він довів, що люди спроможні дотримуватися За-кону, і виявив досконалість характеру, якої можна досягти через послух. Усі слухняні, як Він, свідчать, що «Заповідь — свята, пра-ведна та добра» (Римл. 7:12) (Христос – надія світу, с. 308, 309).

Коли через віру в Ісуса Христа людина робить усе якнай-краще згідно зі своїми можливостями і прагне дотримуватися Господнього шляху, підкоряючись Десяти Заповідям, тоді їй залічується досконалість Христа, покриваючи гріх покаянної слухняної душі (Принципи християнського виховання, с. 135).


Âåëèêèé ïðèíöèï ÇàêîíóЯкщо любите Мене, ви будете дотримуватися Моїх заповідей (Івана 14:15).

100100 101101

Цей Закон був призначений не лише для євреїв. Бог удосто-їв їх честі бути охоронцями й виконавцями Його Закону — свя-щенного спадку для цілого світу. Принципи Десятислів’я сто-суються всього людства, вони дані всім людям для навчання й управління. Десять Заповідей, коротких‚ усебічних та автори-тетних, указують на обов’язки людини щодо Бога і ближніх; усі вони ґрунтуються на величному фундаментальному принципі любові: «Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією ду-шею своєю, і всією думкою своєю, і всім своїм розумом, і ближ-нього свого, як самого себе» (Луки 10:27). Ці принципи деталь-но викладені в Десяти Заповідях і можуть бути застосовані до всіх обставин людського життя (Патріархи і пророки, с. 305).

Божий Закон – не щось нове. Він є вираженням не нової, а давно відомої святості. Це звід принципів, які відображають милість, доброту й любов Бога. Він відкриває грішному люд-ству Божий характер та чітко формулює обов’язок людини перед Богом (Біблійний коментар АСД, т. 1, с. 1104, 1105. Ко-ментар Е. Уайт).

У Заповідях Свого святого Закону Бог дав досконале пра-вило життя. Він проголосив, що до кінця часу цей Закон, у якому не буде змінена жодна риска або йота, залишатиметься обов’язковим для всіх людей. Христос прийшов прославити і звеличити Закон... Ісус власним життям дав приклад послуху Божому Законові. У Нагірній проповіді Христос показав, що його вимоги виходять за межі зовнішніх учинків, поширюю-чись на думки й наміри серця (Дії апостолів, с. 505).

Сьогодні Господь дає людям можливість на ділі показа-ти, чи люблять вони своїх ближніх. Хто щиро любить Бога і ближнього, той виявлятиме милість до нещасних, стражден-них, поранених і тих, хто стоїть на краю загибелі. Господь закликає кожного взятися за цю працю, якою так довго нех-тували, щоб відновити в людстві моральний образ Творця (Служіння благодійності, с. 49).

Десять Божих Заповідей – це десять даних нам обітниць, обумовлених нашим послухом їм як Законові, що керує Все-світом. «Якщо любите Мене, ви будете дотримуватися Моїх заповідей» (Івана 14:15) (Біблійний коментар АСД, т. 1, с. 1105. Коментар Е. Уайт).

Âiðà òà ªâàíãåëiº

Íàø áåçïîðàäíèé ãðiõîâíèé ñòàíІ будете шукати Мене, і знайдете, коли шукатимете Мене всім своїм серцем. І Я дамся вам знайти Себе, – говорить Господь (Єрем. 29:13, 14).

Гріх відокремив нас від життя Бога. Наші душі паралізо-вані... Усвідомлення гріха отруїло джерела життя (Служіння зцілення, с. 84, 85).

Через свою гріховну природу ми стали відчуженими від Бога. Святий Дух так описує наш стан: «Мертві через ваші пе-реступи й гріхи», «хвора ваша вся голова, і все серце боляще… Від підошви ноги й аж до голови нема цілого місця на ньому». Сатана міцно тримає нас у тенетах, він зловив нас, аби ми «ви-конували його волю» (Ефес. 2:1; Ісаї 1:5, 6; 2 Тим. 2:26). Бог ба-жає зцілити і звільнити нас. Але оскільки для цього необхідне докорінне перетворення й відновлення всієї нашої природи, ми повинні повністю підкоритися Богові.

Боротьба з власним «я» є найбільшою битвою у світі. Зрек-тися себе, повністю підкоритися Божій волі можна лише ціною великої боротьби. Для людини, яка повністю не віддала себе Бо-гові, нове життя у святості неможливе (Дорога до Христа, с. 43).

Багато хто усвідомлює свою безпорадність; вони прагнуть такого духовного життя, котре привело б їх до гармонії з Бо-гом, та намагаються осягнути його. Однак даремно... Нехай ці зневірені, знесилені боротьбою люди підведуть свої очі...

Коли гріх бореться за панування над вашою душею... по-дивіться на Спасителя. Його благодаті достатньо для подо-лання гріха. Нехай ваше вдячне, тремтяче від невпевнено-сті серце звернеться до Нього. Ухопіться за надію, що перед вами... Його сила допоможе вашій слабкості. Він провадити-ме вас крок за кроком. Вкладіть свою руку в Його і дозвольте Йому вести вас (Служіння зцілення, с. 84, 85).

Він визволить в’язня, скутого ланцюгами недуга, нещастя і гріха...

Áåðåçåíü

22÷åòâåð

102102 103103

Áåðåçåíü

23ï’ÿòíèöÿ

Áåðåçåíü

24ñóáîòà

Він завжди поруч. Його сповнена любові присутність очи-щує вас. Шукайте Його як Того, Хто бажає бути знайденим вами (там же).

Бог обіцяє: «І будете шукати Мене, і знайдете, коли шука-тимете Мене всім своїм серцем» (Дорога до Христа, с. 43).


ªâàíãåëiº îáîõ ÇàâiòiâВсе добре, що нам дане, і кожний досконалий дар по-ходить згори, сходить від Отця світла, в Якого нема зміни, ні тіні переміни (Якова 1:17).

Починаючи від падіння Адама, гріх став звичайним яви-щем нашого світу, і нам необхідно знати, що він собою являє. Іван стверджує: «Кожний, хто чинить гріх, чинить і беззакон-ня, бо гріх є беззаконням» (1 Івана 3:4) (Наставник молоді, 20 жовтня 1898 р.).

Господь має намір... звільнити нас від... гріха. Порочна, спотворена гріхом душа має бути очищена та змінена (Небесні принципи щасливого життя, с. 61).

Євангеліє може спасти поневолені сатаною душі, щоб вони стали учасниками свободи і слави дітей Божих (там же, с. 60, 61).

Євангеліє... це сила і мудрість Бога (Принципи християн-ського виховання, с. 262).

Христос був посланий на Землю, щоб явити Божий харак-тер... Він Сам був Євангеліє (Рев’ю енд Геральд, 17 липня 1896 р.).

Подібної помилки припускаються й ті, котрі стверджують, що вірять у Євангеліє та навчають його істин, однак не при-ймають Писання Старого Завіту, про які Христос сказав: «Вони свідчать про Мене» (Івана 5:39). Відкидаючи Старий Завіт, вони, по суті, відкидають і Новий, бо обидва є частинами не-подільного цілого. Ніхто не може правильно викласти Божий Закон без Євангелія або Євангеліє без Закону. Закон – це вті-лене Євангеліє, а Євангеліє – розкритий Закон. Закон – корінь,

Євангеліє – пахучий цвіт та плід, який він приносить (Наочні уроки Христа, с. 128).

Той, Хто проголосив Закон на Синаї, передавши Мойсеєві постанови церемоніального закону, є також Тим, Хто виголо-сив Нагірну проповідь... Обидва закони викладені одним і Тим же Вчителем; Божі вимоги такі ж незмінні, як і принципи Його правління. Бо все походить від Того, «в Якого нема зміни, ні тіні переміни» (Патріархи і пророки, с. 373).

Євангеліє Нового Завіту – це не полегшена версія старо-завітної норми, яка дозволяє спасти грішника. Бог вимагає від усіх Своїх підлеглих цілковитого послуху всім Його вказівкам та повної покори всім Його Заповідям (Біблійний коментар АСД, т. 6, с. 1072. Коментар Е. Уайт).


Ðÿñíà áëàãîäàòü ó âiäïîâiäü íà ïîñëóõТож хай гріх не панує над вами, бо ви не під Законом, а під благодаттю (Римл. 6:14).

Сатана висунув фальшиву ідею, ніби смерть Христа при-несла благодать, яка замінила Закон. Смерть Ісуса не змінила, не анулювала та не понизила ані найменшою мірою Закон Де-сяти Заповідей. Дорогоцінна благодать, дарована людям через кров Спасителя, утверджує Божий Закон. Від часу падіння лю-дини Боже моральне правління та Його благодать неподільні. Вони йдуть пліч-о-пліч протягом усього цього часу. «Милість та правда спіткаються, справедливість та мир поцілуються» (Псал. 85:11) (Рев’ю енд Геральд, 8 березня 1881 р.).

Кожна Божа заповідь – це вияв милості, любові і спасен-ної сили. У послуху цим законам – наше життя, наше спасіння, наше щастя, наш мир (Біблійний коментар АСД, т. 3, с. 1153. Коментар Е. Уайт).

Послух Його постановам та законам – це життя і процві-тання Його народу (Біблійний коментар АСД, т. 1, с. 1120. Ко-ментар Е. Уайт).

104104 105105

Áåðåçåíü

25íåäiëÿ

Áåðåçåíü

26ïîíåäiëîê

Євангельська надія не спонукає грішника дивитися на спасіння Христове як на безвартісну благодать, яка дає йому право й надалі безкарно порушувати Божий Закон... Він ви-правляє свої шляхи, стає вірним Богові завдяки одержаній від свого Спасителя силі та живе новим чистим життям (Свідчен-ня для Церкви, т. 4, с. 294, 295).

Оскільки принесена задля нас Жертва була досконала, то й наше відновлення від скверни гріха має бути повним. Закон Божий не вибачить жодного нечестивого вчинку; жодна не-праведна дія не уникне його засудження. Етика Євангелія не визнає жодних інших стандартів, крім бездоганності Боже-ственного характеру. Життя Христа було досконалим вико-нанням кожної Заповіді Закону. Він сказав: «Я зберіг заповіді Мого Отця». Для нас Його життя – приклад послуху і служін-ня. Тільки Бог може відновити серце. «Адже то Бог за Своєю доброю волею викликає у вас і бажання, і дію». Але нам дано повеління: «Зі страхом і трепетом звершуйте своє спасіння» (Івана 15:10; Филп. 2:13, 12) (Служіння зцілення, с. 451, 452).

Для слухняної Божої дитини Заповіді – це радість (Біблій-ний коментар АСД, т. 3, с. 1152. Коментар Е. Уайт).


Äiÿëüíà âiðàБез віри неможливо догодити Богові. Тим, які прихо-дять до Бога, треба вірити, що Він є і що винагоро-джує тих, які Його шукають (Євр. 11:6).

Вірити і точно знати – два різних поняття; «віра є підста-вою для надії, те, що переконує про речі, недоступні для спо-глядання» (Євр. 11:1) (Ознаки часу, 3 березня 1876 р.).

Віра – це довіра Богові, усвідомлення того, що Він любить нас і знає, що для нас найкраще. Отже, замість того щоб ми йшли своїм шляхом, віра приводить нас до вибору Його шля-ху. Замість нашого невігластва вона приймає Його мудрість; замість нашої слабкості – Його силу, замість нашої гріхов-

ності – Його праведність. Наше життя і ми самі вже нале-жать Йому. Віра визнає, що ми належимо Йому, та приймає пов’язані із цим благословення. Віра дає розуміння того, що чесність, істина, моральна чистота – це секрети справжнього успіху в житті. Саме віра робить нас володарями цих якостей. Кожне добре спонукання або прагнення – дар від Бога. Віра отримує від Господа життя, яке єдине може стати причиною справжнього зростання й ефективності в служінні (Служите-лі Євангелія, с. 259).

Говорячи про віру, треба пам’ятати: приймати незапереч-ні факти – ще не значить виявляти справжню віру. Існуван-ня всемогутнього Бога, правдивість Його Слова – це факти, які не може заперечити навіть сатана з усім своїм воїнством. Біб лія говорить: «Але й біси вірять, і тремтять» (Якова 2:19). Проте не такої віри очікує від нас Бог. Справжня віра включає не тільки визнання Слова Божого, а й підкорення Йому влас-ної волі, повну віддачу свого серця, зосередження на Ньому всіх почуттів. Така віра виявляється в ділах любові й очищає душу. Вона відновлює людину за подобою Божою. До цього людина не підкорялася та й не могла підкорятися Законові Божому; тепер вона знаходить розраду у святих Заповідях і разом із псалмистом вигукує: «Як я кохаю Закона Твого, ці-лий день він – розмова моя!» (Псал. 119:97). Тепер праведні вимоги Закону втілюються в нас, «які в Ісусі Христі [ходять не за тілом, а за Духом]» (Римл. 8:1) (Дорога до Христа, с. 63, 64).

Вірою ми нічого не заслуговуємо; це дар Божий, який ми можемо отримати й виплекати, приймаючи Христа своїм особистим Спасителем (Біблійний коментар АСД, т. 6, с. 1080. Коментар Е. Уайт).


ßê âiðà äîñÿãàº äîñêîíàëîñòiТак і віра, коли не має діл, сама по собі є мертвою (Якова 2:17).

106106 107107

Вигнання гріха – це дія самої душі. У своїй великій потре-бі душа благає про силу, яка перевершує її власну; і за допомо-гою дії Святого Духа благородні здібності розуму наповню-ються силою, щоб вирватися з рабства гріха.

Коли людина віддає себе Христові, її розум контролюєть-ся Законом, але це царський Закон, який проголошує волю кожному в’язневі. Тільки об’єднавшись із Христом, люди мо-жуть отримати свободу. Підпорядкування своєї волі Христу означає відновлення досконалої зрілості. Гріх може тріумфу-вати тільки... знищуючи свободу душі.

Ви усвідомлюєте свою гріховність? Ви зненавиділи гріх? Тоді пам’ятайте, що праведність Христа – ваша, якщо ви вхо-питеся за неї. Хіба ви не бачите, яка тверда основа утворюєть-ся у вас під ногами, коли ви приймаєте Христа? Бог приймає жертву Свого Сина як повне викуплення за гріхи світу (На-ставник молоді, 20 вересня 1900 р.).

Правдива віра, яка покладається лише на Христа, виявля-ється в послухові всім Божим вимогам... У всі часи були люди, котрі, нехтуючи деякими Божими Заповідями, водночас твер-дили, що мають право на Його прихильність. Але Писання свідчить, що «віра співдіяла з його ділами» і що віра, «коли не має діл, сама по собі є мертвою» (Якова 2:22, 17) (Патріархи і пророки, с. 73).

Сатана вірує і тремтить. Він діє. Він знає, що йому зали-шилося обмаль часу, тому сходить з великою силою, щоб ро-бити злі справи по своїй вірі. А діти Бога не підкріплюють віру ділами. Вони вірять, що залишилося обмаль часу, проте так міцно тримаються за блага цього світу, ніби світ ще тисячу років залишатиметься в такому ж стані (Свідчення для Церкви, т. 2, с. 161).

Чи віриш ти, що «наблизився всьому кінець», що картини земної історії швидко минають? Якщо так, покажи свою віру зі своїх діл. Людина може показати всю віру, якою володіє (Свідчення для Церкви, т. 1, с. 704).

Áåðåçåíü

27âiâòîðîê


×è íå ñóïåðå÷èìî ìè ñâîºìó âèçíàííþ?Ти хвалишся Законом, а порушенням Закону знева-жаєш Бога, – як ото написано, що через вас Боже Ім’я зневажається між народами (Римл. 2:23, 24).

Усі, хто приєднується до Церкви, але не до Господа, зго-дом виявлять свій справжній характер. «За їхніми плодами впізнаєте їх» (Матв. 7:16). Дорогоцінні плоди благочестя, стриманості, терпіння, доброти, любові, милосердя не поміт-ні в їхньому житті. Вони приносять лише шипи й колючки. Усі такі віруючі безчестять Бога перед світом... Сатана знає, що вони – його найкращі робочі агенти, оскільки в їхніх сер-цях і житті не відбулося змін, їхні вчинки демонструють такий яскравий контраст у порівнянні з їхнім визнанням, що вони є каменем спотикання для невіруючих та великим випробуван-ням для віруючих...

Який звіт доведеться дати в день підведення остаточного підсумку тим, хто заявляє, що дотримується Заповідей Божих, у той час як їхнє життя суперечить їхньому визнанню, бо вони не приносять добрих плодів (Рукопис 1, 1878 р.).

Чимало людей здригається від жаху при згадці про страшні злочини, і водночас ворог змушує їх дивитися на маленькі гріхи як на щось неважливе. Однак саме ці маленькі гріхи позбавля-ють їх благочестя. Стопи, які сходять із вузької стежки, врешті- решт стануть на широкий шлях, який веде до смерті. Коли по-чинається відступництво, ніхто не може сказати, де воно може закінчитися (Рев’ю енд Геральд, 8 листопада 1887 р.).

Справжній учень Христа буде прагнути наслідувати Зразок. Його любов поведе до досконалого послуху. Він навчатиметь-ся виконувати Божу волю на Землі так, як вона виконується на Небесах. Якщо серце людини ще опоганене гріхом, вона не може бути ревною до добрих діл, обережною, щоб утримува-тися від зла... та стежити за своїм некерованим язиком. Вона не подбає про те, щоб зректися себе й узяти хрест Христа...

108108 109109

Áåðåçåíü

28ñåðåäà

Áåðåçåíü

29÷åòâåð

Плоди Духа, які керують серцем та контролюють життя, – це любов, радість, мир, довготерпіння, доброта, співчуття, сми-рення розуму. Істинні віруючі йдуть за Духом, і Дух Божий пере-буває в них (Рукопис 1, 1878 р.).


×è ñêàñîâóº âiðà ïîñëóõ?То що, ми скасовуємо Закон вірою? Зовсім ні! Ми утверджуємо Закон! (Римл. 3:31).

Віра – не опіат, а стимулятор. Якщо ви не виконуєте обов’язку, споглядання Голгофи не заспокоїть вашу душу, але в ній з’явиться дієва віра, що очищає душу від будь-якого егоїзму (Рев’ю енд Геральд, 24 січня 1893 р.).

Віра в Христа, яка спасає душу, зовсім не така, якою її ба-гато хто уявляє. «Вірте, вірте, – кричать вони. – Тільки вірте в Христа, і будете спасенні. Це все, що від вас вимагається». Справжня віра, повністю покладаючись на Христа в питанні спасіння, веде нас до послуху досконалому Божому Законові (Біблійний коментар АСД, т. 6, с. 1073. Коментар Е. Уайт).

Існують дві небезпеки, яких повинні остерігатися діти Божі, а особливо ті, хто недавно навчився покладатися на Його благодать. Насамперед... не слід розраховувати, що власними ділами можна досягти гармонії з Богом. Хто думає стати святим, дотримуючись Закону власними силами, той береться за неможливе... Лише отримана через віру благодать Христа може зробити нас святими.

Протилежна, але теж небезпечна помилка полягає в тому, що віра в Христа звільняє людей від виконання вимог Божого Закону та, оскільки ми стаємо учасниками Христової благо-даті лише через віру, наші діла жодним чином не пов’язані з нашим викупленням.

Однак зауважте: послух – це не тільки формальне виконан-ня вимог, а й служіння з любові. Закон Божий є проявом Його природи. Це втілення великого принципу любові, тому лежить

в основі Божественного правління на небі й на землі... Віра не звільняє людину від послуху. Навпаки, віра і тільки віра робить нас учасниками Христової благодаті, яка дає силу для послуху (Дорога до Христа, с. 59-61).

Бог бажає, щоб Його послідовники стали такими, яким був Ісус, перебуваючи в людському тілі. Його силою ми повин-ні жити чистим і благородним життям, яким жив Спаситель (Служіння зцілення, с. 426).

Áîæèé õàðàêòåð âiäêðèòèé

Âåëèêà ñêëàäîâà ñïàñåííî¿ ñèëèАдже ви спасенні благодаттю через віру, і це не від вас, це Божий дар, не від справ, щоб ніхто не хвалив-ся (Ефес. 2:8, 9).

Благодать – риса Божого характеру, виявлена до людських істот, які не заслуговують її. Ми не шукали її – вона була посла-на, щоб знайти нас (Служіння зцілення, с. 161).

Божа благодать – це велика складова спасенної сили, без неї всі людські зусилля даремні (Поради батькам, учителям та учням, с. 538).

Чи перебуваєте ви в Христі? Ні, якщо не визнаєте себе заблудлими, безпорадними, засудженими грішниками, якщо підноситеся і прославляєте себе. Якщо у вас є щось добре, це слід приписати винятково милості співчутливого Спаси-теля. Ваші походження, репутація, багатство, таланти, чес-ноти, благочестя, доброчинність або щось інше не зможуть підтримувати й забезпечувати союз вашої душі з Христом. Ваш зв’язок із Церквою, ставлення до вас братів не матимуть жодної цінності, якщо ви не вірите в Христа. Недостатньо знати про Нього, ви повинні вірити в Нього і повністю по-кластися на Його спасенну благодать (Свідчення для Церкви, т. 5, с. 48, 49).

О, якби ви збагнули, яке багатство благодаті й сили зали-шається незатребуваним вами! (там же, с. 17).

110110 111111

Áåðåçåíü

30ï’ÿòíèöÿ

Áåðåçåíü

31ñóáîòà

Бог послав людям незрівнянний дар – Свого Сина і цим оточив увесь світ атмосферою благодаті, такою ж реальною, як атмосфера, що захищає нашу земну кулю. Усі, хто перебуває в цій життєдайній атмосфері, житимуть і зростатимуть до повної міри зрілості повноти Христа (Дорога до Христа, с. 68).

Христос... помер за нас... Він не поводиться з нами згідно з нашими провинами. Хоч наші гріхи варті засудження, Він не засуджує нас. З року в рік Він терпить наші слабкості і незнан-ня, нашу невдячність і непостійність. Незважаючи на наші блукання... Його рука все ще простягнута до нас (Служіння зцілення, с. 161).

Завдяки благодаті Христа ми можемо виконати все, чого очікує від нас Бог (Наочні уроки Христа, с. 301).


Ìîëèòâà ïðî áiëüøèé äîñâiäБуду бігти шляхом Твоїх заповідей, бо пошириш Ти серце моє (Псал. 119:32).

Десять Заповідей, виголошених Христом на горі Синай... сповістили світові, що Він владарює над усією людською сім’єю. Закон Десяти Заповідей, які виражають найбільшу лю-бов, будь-коли виявлену людині, – це голос Божий з Небес, звернений до душі з обітницею: «Чини так, і ти звільнишся від влади й насильства сатани». Зміст Закону не в заборонах, хоч так може видатися. Він проголошує: «Чини й живи» (Біблійний коментар АСД, т. 1, с. 1105. Коментар Е. Уайт).

Бог Небес дарує Своє благословення тим, хто дотримується Його Заповідей. Чи маємо ми бути особливим Божим народом чи ж потоптати Закон Божий і сказати, що він не обов’язковий? Бог з таким же успіхом міг би скасувати Самого Себе, тому що в Законі кожне повеління – це характеристика безмежного Бога (Біблійний коментар АСД, т. 1, с. 1104. Коментар Е. Уайт).

Закон Бога – це відлуння Його голосу, що звертається до всіх із запрошенням: «Підійміться вище! Будьте святі та ще

освячуйтеся». Щодня ми можемо рухатися вперед в удоскона-ленні християнського характеру (Служіння зцілення, с. 503).

Подібно до того, як зірки свідчать про наявність на Небі великого світла, сяйво якого вони відбивають, так і христия-ни повинні свідчити власним життям, що на престолі Всесвіту править Бог, характер Якого гідний слави й наслідування (Ве-лика боротьба, с. 476).

Яскраві промені небесного світла освічують твій шлях, і я молюся про те, щоб ти до кінця використав свої переваги. Прийми та дбайливо бережи кожен промінь, посланий тобі з Небес. Тоді твій шлях ставатиме все світлішим, доки не на-стане день (Вісті для молоді, с. 32).

Прямуючи у світлі, ми здобудемо енергійність і міцність, такі необхідні нам для просування шляхом Божих Заповідей. Ми зможемо зміцнюватися з кожним кроком до Небес (Свід-чення для Церкви, т. 3, с. 436).

Ми маємо постійну потребу в новому одкровенні Христа, у щоденному досвіді, який гармонує з Його вченням. Високі й святі досягнення перебувають у межах наших можливостей. Постійний прогрес у пізнанні й доброчесності – це Божий на-мір щодо нас (Служіння зцілення, с. 503).


Ñïàñåííà ñèëà ÕðèñòàВін сказав мені: Досить тобі Моєї благодаті, адже Моя сила виявляється в немочі! Тому краще радо буду хвалитися своїми немочами, щоб оселилася в мені сила Христа (2 Кор. 12:9).

Наш дорогоцінний Спаситель запрошує нас приєднатися до Нього й об’єднати нашу слабкість із Його силою, наше не-вігластво з Його мудрістю, наше недостойну поведінку з Його заслугами (Свідчення для Церкви, т. 4, с. 16).

Суворе скрупульозне виконання Закону нікому не дасть права увійти до Небесного Царства. Людина має народитися

112112

згори, здобути нову свідомість під впливом Духа Божого, Ко-трий очищає життя й облагороджує характер. Такий зв’язок із Богом дозволяє смертним приготуватися до життя в славному Небесному Царстві. Людина неспроможна створити ліки від гріха (Ознаки часу, 11 січня 1877 р.).

Щоб грішник міг стати святим, необхідна внутрішня сила, нове життя згори. Ця сила – Христос. Лише Його благодать спроможна оживити мертву душу й привернути її до Бога, до святості... Учення про те, що необхідно лише розвивати добрі начала, закладені в людині від природи, є фатальною помил-кою. «Адже душевна людина не приймає того, що від Божого Духа, бо для неї це безумство й вона не може цього зрозумі-ти, тому що це досліджується духовно» (1 Кор. 2:14)... Про Христа написано: «У Ньому було життя, – і життя було Світ-лом людей»; «Бо під небом нема іншого імені, даного людям, яким належить нам спастися!» (Івана 1:4; Дії 4:12)...

Павло прагнув чистоти і праведності, якої не міг здобути власними силами, тому із жалем вигукнув: «Нещасна я люди-на! Хто визволить мене від цього тіла смерті?» (Римл. 7:24). Такий зойк виривався з переобтяжених сердець у всіх кра-ях протягом усіх віків. А відповідь лише одна: «Ось Агнець Божий, що на Себе бере гріх світу!» (Івана 1:29) (Дорога до Христа, с. 18, 19).

Êâiòåíü

Божi лiки вiд грiха

114114 115115

Äîñêîíàëèé Õðèñòîñ

Ñïàñèòåëü ëþäåéВін погорджений був, Його люди покинули, страдник, знайомий з хворобами, і від Якого обличчя ховали, по-горджений, і ми не цінували Його (Ісаї 53:3).

Кров Христа – вічна протиотрута від гріха (Ознаки часу, 30 грудня 1889 р.).

Смерть Христа на хресті – це добровільний послух, інак-ше в ній не було б заслуги; адже справедливість не покарала б замість грішника невинного, котрий не хотів би понести це покарання (Ознаки часу, 22 серпня 1900 р).

Ісус ... став «страдником, знайомим з хворобами», щоб ми могли стати учасниками вічної радості. Бог дозволив, щоб Його улюблений Син, сповнений благодаті та правди, залишив оселі невимовної слави і прийшов у світ, заражений та понівечений гріхом, затьмарений тінню смерті й прокляття. Він дозволив Йому залишити лоно Отчої любові, поклоніння ангелів, щоб зазнати зневаги... і смерті (Дорога до Христа, с. 13, 14).

Погляньте на хрест та піднесену на ньому Жертву... Хрис-тос поніс наші гріхи на Своєму тілі. Ці страждання, ця агонія – ціна нашого спасіння (Свідчення для Церкви, т. 6, с. 479).

Для нас була приготовлена гірка чаша, настояна на наших гріхах, але наш дорогий Спаситель забрав цю чашу від наших уст і випив її Сам, а замість неї пропонує нам чашу... спасіння (Свідчення для Церкви, т. 2, с. 73) .

Ми не можемо уявити собі, наскільки наші страждан-ня були б важчими, а наші нещастя – гіршими, якби Ісус не обійняв нас Своєю людською рукою співчуття й любові та не підняв нас.

Ми можемо радіти в надії... Завдяки Його [нашого Захис-ника] заслугам ми маємо прощення і мир. Він помер, аби об-мити наші гріхи, зодягнути нас у шати Його праведності та приготувати нас до небесної спільноти, де ми зможемо вічно жити у світлі (Свідчення для Церкви, т. 5, с. 316, 317).

Êâiòåíü

1íåäiëÿ

Êâiòåíü

2ïîíåäiëîê


Äðóã ãðiøíèêàЄ товариші на розбиття, та є й приятель, більше від брата прив’язаний (Прип. 18:24).

Ісус – Друг грішника. Його серце завжди відкрите. Він завжди співчуває людському горю, Він має всю владу на Небе-сах і на Землі (Свідчення для Церкви, т. 3, с. 433).

В особі Христа ми споглядаємо вічного Бога, Котрий зли-ває безмежні потоки милості на грішне людство (Ознаки часу, 27 січня 1904 р.).

Христос прийшов у цей світ, аби показати: отримуючи силу згори, людина може жити непорочним життям...

Він міг сказати до того, кого уподобав: «Іди за Мною», – і той прямував за Ним. Чари світських принад розвіювалися. Від голосу Ісуса дух жадібності й честолюбства залишав серце, звільнені люди підводилися, щоб іти слідом за Спасителем...

Він не обминув жодну людину як недостойну, натомість намагався прикласти цілющий бальзам до кожної душі... Він [Христос] прагнув вселити надію в найбільш запеклих та без-перспективних, даючи їм упевненість у тому, що вони можуть стати лагідними й невинними, досягаючи такого характеру, який свідчитиме: вони діти Божі.

Часто Христос зустрічав людей, поневолених сатаною, не спроможних звільнитися з його пут. До таких – розчарова-них, хворих, спокушуваних, грішних – Ісус промовляв слова найніжнішого співчуття, слова, котрих вони потребували та котрі могли зрозуміти. Він також зустрічав інших, котрі про-вадили рукопашний бій з ворогом людських душ. Таких Він заохочував виявляти стійкість, запевняючи їх, що вони все подолають, бо ангели Божі на їхньому боці і допоможуть здо-бути перемогу (Служіння зцілення, с. 25, 26).

Безгрішний співчуває слабкості грішниці... Люди нена-видять грішника, проте люблять гріх. Христос же навпаки: ненавидить гріх, але любить грішника. Таким духом мають

116116 117117

Êâiòåíü

3âiâòîðîê

Êâiòåíü

4ñåðåäà

володіти всі Його послідовники. Християнська любов повіль-на на докори, але швидко помічає покаяння, завжди готова прощати, підбадьорювати, наставляти заблудлого на шлях святості й утверджувати його на цьому шляху (Христос – на-дія світу, с. 462).


Íåâè÷åðïíå äæåðåëî æèòòÿА хто питиме воду, яку Я йому дам, не матиме спраги повік, бо вода, яку Я йому дам, стане в ньому джере-лом води, що тече в життя вічне (Івана 4:14).

Чимало людей значно більше страждає від душевних не-дуг, аніж від хвороб тіла, і вони не зазнають полегшення доти, доки не прийдуть до Христа – невичерпного Джерела жит-тя... Христос – могутній Цілитель душі, хворої гріхом (Поради щодо здорового способу життя, с. 502).

Втративши Ісуса, ми не матимемо за що триматися... Без-перервними потоками вічна благодать зливає благословення на тих, хто, відчуваючи спрагу, прийде до Нього й питиме (Лист 2, 1889 р.).

Той, хто намагається вгамувати свою спрагу із джерел цьо-го світу, забажає пити знову. Скрізь є люди, які відчувають не-задоволення. Вони жадають чогось такого, що може задоволь-нити потреби душі. Тільки Христос може задовольнити цю нужду. Потреба світу, «Бажаний всіх народів», – це Христос. Божественна благодать, яку лише Він може дати, – ось та жива вода, яка очищає, освіжає і наповнює душу...

Той, хто хоч раз скуштував від любові Христа, постійно прагнутиме її. Нічого іншого йому вже не потрібно. Багат-ство, слава й задоволення цього світу не приваблюватимуть його. Душа благає: «Я потребую Твоєї благодаті знову», і Той, Хто відкриває потребу душі, завжди готовий вгамувати її го-лод і спрагу. Людські сили вичерпаються, земні опори захи-таються, чаші спорожніють, водоймища висохнуть, але наш

Спаси тель – це невичерпне Джерело. Ми можемо постійно пити із цього Джерела, і ніколи Його запаси не вичерпаються. Той, у кому живе Христос, має в собі джерело благословен-ня – «Джерело води, що тече в життя вічне». Тільки із цього Джерела він може черпати силу й благодать для всіх своїх по-треб (Христос – надія світу, с. 187).

Хто п’є із Джерела живої води, той сам стає джерелом жит-тя. Хто отримує, той починає віддавати. Благодать Христа в душі подібна до джерела в пустелі, яке освіжає всіх та пробу-джує в душах, що гинуть, бажання напитися води життя (Хрис-тос – надія світу, с. 195).


Ìié Ïðîâiäíèê i Êåðìàíè÷І буду навчати тебе у дорозі, якою ти будеш ходити, Моє око вважає на тебе! (Псал. 32:8).

Часто християнське життя оточене небезпеками, і вико-нання свого християнського обов’язку іноді здається немож-ливим. Уява малює у свідомості картину неминучої катастро-фи попереду, рабства і смерті позаду. Однак Божий голос ясно говорить: «Іди вперед...» Віра дивиться вище труднощів; вона вхопиться за невидиме, за Всемогутнього, тому не опиниться в безвихідній ситуації. Вірити – значить міцно триматися за руку Христа в будь-якій ситуації (Служителі Євангелія, с. 262).

Кожен корабель, який пливе по морю життя, потребує Божественного Керманича на борту. Але коли починається шторм, коли загрожує буря, чимало людей виштовхує Керма-нича за борт і довіряє своє судно в руки смертної людини або намагається провадити його самостійно. Потім стається лихо і корабель зазнає аварії, а Керманича звинувачують у тому, що Він спрямував їх у такі небезпечні води. Не довіряйтеся люди-ні, натомість скажіть: «Господь – мій Помічник. Я шукатиму Його поради й виконуватиму Його волю... ». Людина без Боже-ственної просвіти не може допомогти нам своїми професійни-

118118 119119

Êâiòåíü

5÷åòâåð

Êâiòåíü

6ï’ÿòíèöÿ

ми навичками, як єгипетські боги не могли звільнити тих, хто покладався на них... Не довіряйте себе людям. Дійте під Боже-ственним керівництвом.

Ви були обрані Христом. Ви викуплені дорогоцінною Кров’ю Агнця. Посилайтеся перед Богом на дієвість цієї Крові. Скажіть Йому: «Я Твій за правом творіння; я Твій за правом викуплення. Я поважаю людську владу й пораду моїх братів, проте не можу повністю залежати від цього. Я хочу, щоб мене навчав Ти, о Боже. Я уклав із Тобою заповіт, аби прийняти Божественний стандарт характеру, та зробив Тебе моїм По-радником і Провідником, Учасником кожного плану в моєму житті, тому навчи мене». Розмірковуйте насамперед про Божу славу... Нехай кожен вчинок у вашому житті буде освячений святим завзяттям виконати волю Господа, щоб ваш вплив не спрямував оточуючих на заборонний шлях (Принципи хрис-тиянського виховання, с. 348, 349).

Îáìèòi Êðîâ’þ Àãíöÿ

Æåðòîâíà êðîâ ÕðèñòàЗнаючи, що ви були викуплені від марного вашого життя, переданого батьками, не тлінним сріблом або золотом, а дорогоцінною кров’ю Христа, як непо-рочного й чистого Агнця (1 Петра 1:18, 19).

На Христа, нашого Заступника й Викупителя, були по-кладені гріхи всіх нас. Він був зарахований до злочинців, щоб спас ти нас від осудження Закону (Христос – надія світу, с. 753).

Ненавидячи гріх Божественною ненавистю, Ісус, однак, поніс на Собі гріхи всього світу. Безневинний, Він поніс пока-рання за винних. Безгрішний, Він запропонував Себе в жертву замість грішників. Вина за кожен гріх важким тягарем лягла на Божественну душу Спасителя світу. Злі наміри, нечестиві слова, гріховні діла кожного сина й кожної дочки Адама стяг-нули на Христа відплату, бо Він став на місце грішника (Озна-ки часу, 22 липня 1913 р.).

Подивіться на страждання Ісуса в пустелі, у Гефсиманії, на хресті! Непорочний Син Божий узяв на Себе тягар гріхів. Він – єдиний з Богом – відчув у Своїй душі весь жах викли-каного гріхом розділення між Богом і людиною. Ось чому з Його уст зірвався болісний зойк: «Боже Мій, Боже Мій, чому Ти Мене покинув?» (Матв. 27:46). Саме тягар гріха, усвідом-лення його жахливої суті та спричиненого ним розділення людини з Богом – ось що скрушило серце Сина Божого (До-рога до Христа, с. 13).

«Знаючи, – говорить Петро, – що ви були викуплені… не тлінним сріблом або золотом» (1 Петра 1:18). О, якби цього було достатньо для придбання спасіння людини, як легко це зробив би Той, Хто сказав: «Моє срібло й Моє золото» (Огія 2:8). Проте грішник міг бути викуплений тільки дорогоцінною Кров’ю Сина Божого (Служіння зцілення, с. 502).

Даруючи всі небесні скарби цьому світові, віддаючи нам у Христі все Небо, Бог придбав волю, почуття, розум, душу кож-ної людської істоти (Наочні уроки Христа, с. 326).


Âèïðàâäàíi Éîãî Êðîâ’þТим більше тепер, оправдані Його Кров’ю, ми завдяки Йому спасемося від гніву (Римл. 5:9).

Бог закликає вірити в Христа як у нашу викупну Жертву. Його Кров – єдиний засіб від гріха (Наставник молоді, 8 бе-резня 1900 р.).

Богові неугодно, аби ви були недовірливі й терзали душу страхом, побоюючись, що Бог не прийме вас, оскільки ви гріш-ні й недостойні... Ви можете сказати: «Я знаю, що є грішником, але саме тому потребую Спасителя... Я не маю жодних заслуг або благочестя, покладаючись на які міг би претендувати на спасіння. Однак я репрезентую перед Богом примирливу Кров непорочного Агнця Божого, Котрий бере на Себе гріх світу. Це мій єдиний аргумент» (Ознаки часу, 4 липня 1892 р.).

120120 121121

Êâiòåíü

7ñóáîòà

Êâiòåíü

8íåäiëÿ

Ми отримуємо доступ до Бога та прощення гріхів тільки через Ісуса Христа, нашого Посередника. Бог не може про-стити гріхи на шкоду Своїй справедливості, святості й істи-ні. Але Він простить гріхи і простить повністю. Немає гріхів, яких Він не пробачить у Господі Ісусі Христі та через Нього. Це єдина надія грішника, і якщо він сподіватиметься зі щирою вірою, то гарантовано отримає повне прощення. Існує єдиний доступний для всіх канал. Завдяки йому розкаяній скрушеній душі буде дароване багате, рясне прощення. Найогидніші грі-хи будуть відпущені. Ці уроки були дані вибраному Божому народові тисячі років тому та повторювалися в різних сим-волах і образах, аби в кожному серці закарбувалася істина, що без пролиття крові не має відпущення гріхів... Справед-ливість вимагала страждань людини; але Христос замінив їх стражданнями Бога. Його власні страждання не потребують відшкодування, Він зазнав їх заради нас, усі Його заслуги і святість були подаровані грішній людині (Біблійний коментар АСД, т. 7, с. 912, 913. Коментар Е. Уайт).

Христос закликає нас покласти наші гріхи на Нього, бо Він поніс їх... Але якщо ми відмовимося розкаятися в них, узявши відповідальність на себе, то загинемо. Ми можемо впасти на Христа – живий Камінь – і розбитися, та якщо цей Камінь упа-де на нас, то зітре нас на порох (Рукопис 21, 1895 р.).


Ìèð çàâäÿêè õðåñòóТож нема тепер жодного осуду тим, які в Ісусі Христі ходять не за тілом, а за Духом (Римл. 8:1).

Якби грішників можна було спонукати з усією серйоз-ністю поглянути на хрест і побачити розіп’ятого Спасителя, вони усвідомили б глибину Божого співчуття та порочність гріха (Дії апостолів, с. 209).

Коли Дух Святий пробуджує сумління, ви починаєте бачи-ти згубність гріха, його руйнівну силу та наслідки. Збагнувши,

скільки горя приносить гріх, ви дивитеся на нього з огидою... прагнете прощення, чистоти, свободи... Як же прийти до згоди з Богом і стати подібним до Нього?

Внутрішній мир – ось що вам потрібно: прощення від Бога і любов у серці. Ані гроші, ані інтелект чи будь-які людські знання не принесуть вам миру. Досягти його власними зусил-лями – безнадійна справа. Але Бог дає вам його даром, «без срібла… і без платні» (Ісаї 55:1)...

Тепер ідіть до Нього з проханням змити всі ваші пересту-пи й дати вам нове серце. Вірте, що Бог це зробить, адже Він обіцяв... Яка це перевага – приходити до Ісуса, очищатися від гріха та стояти перед Законом Божим без сорому й докорів сумління! (Дорога до Христа, с. 49-51).

Коли біля підніжжя хреста грішник споглядає Того, Хто помер задля його спасіння, тоді може мати повноту радості, бо його гріхи прощені. У вірі схиляючи коліна біля хреста, він досягає такої висоти, яка непідвладна людині (Дії апос-толів, с. 209, 210).

Дякуйте Богові за Його дар улюбленого Сина та моліть-ся, аби смерть Його Сина не була даремною для вас. Сьогод-ні Святий Дух запрошує кожного: «Прийдіть до Ісуса!» Від-давши Йому своє серце, ви зможете розраховувати на щедрі благословення.

Читаючи обітниці Божі, пам’ятайте, що вони є виявом Його невимовної любові й милосердя... Вірте: Бог допомагає вам! Він бажає відновити в людині Свій моральний образ. Коли ви наблизитеся до Бога, каючись та визнаючи гріхи, Він наблизиться до вас із милосердям і прощенням (Дорога до Христа, с. 55).


×óäîâå çàìiùåííÿХристос викупив нас від прокляття Закону, ставши за нас прокляттям. Бо написано: Проклятий кож-ний, хто висить на дереві (Гал. 3:13).

122122 123123

Оскільки функція Закону – засуджувати, він не володіє силою простити або викупити (Біблійний коментар АСД, т. 6, с. 1094. Коментар Е. Уайт).

Без Христа сам Закон приносив грішникові лише осуд і смерть. Він не володіє спасенною здатністю – силою захистити грішника від покарання...

У зв’язку з порушенням Божого Закону необхідна була смерть Христа, щоб спасти людину, а також утвердити високе становище й авторитет Закону. Христос прийняв на Себе осуд гріха. Він відкрив Себе для людських прикрощів. Той, Хто не знав гріха, став гріхом заради нас (Рукопис 58, 1900 р.).

На Христа як Заступника й Поручителя людини було по-кладено беззаконня людей; Його було зараховано до злочин-ців, щоб Він мав змогу викупити їх від прокляття Закону... Той, Хто поніс на Собі гріхи, приймає передбачене Законом покарання за нечестя і Сам стає гріхом задля людини (Історія викуплення, с. 225).

Гріх, такий ненависний у Божих очах, нагромаджувався на Нього доти, доки Він не застогнав під його вагою. Відчай-душні душевні муки Сина Божого перевершували Його фізичні страждання настільки, що Він майже не відчував останніх (Оз-наки часу, 25 листопада 1889 р.).

Бог допустив, щоб Його Син був виданий за наші гріхи. Він Сам стає Суддею для Сина, Котрий поніс гріхи, і тимчасово пе-рестає бути для Нього люблячим Отцем.

Тут найдивовижнішим чином виявляється Його любов до бунтівного роду (Свідчення для проповідників, с. 246).

Гріх усього світу був покладений на Ісуса, і Божество дало Свою найвищу оцінку стражданню людства в Ісусі, аби ввесь світ був прощений через віру в Заступника. Найбільш винний не має боятися, що Бог не простить його, адже Божественна Жертва заплатила викуп, якого вимагав Закон. Через Христа грішник може повернутися до Бога (Рев’ю енд Геральд, 28 лис-топада 1912 р.).

Êâiòåíü

9ïîíåäiëîê


Çäiéñíåíå ïðèìèðåííÿІ не тільки це, але й хвалимося в Бозі через нашого Гос пода Ісуса Христа, через Якого ми тепер одержали примирення (Римл. 5:11).

Той факт, що Христос поніс гріхи всього світу, свідчить про достатність його жертви. Він одночасно виконував роль Дару-вальника й дару, Священика й жертви (Лист 192, 1906 р.).

У здійсненому для нього примиренні віруючий бачить таку ширину й довжину, висоту й глибину досконалості, таку пов-ноту спасіння, придбаного безмежною ціною, що душа його переповнюється хвалою і подякою. Він бачить відображення слави Господньої та змінюється в той самий образ Духом Гос-поднім (Ознаки часу, 4 липня 1892 р.).

Великий Первосвященик приніс єдину жертву, котра має значення для майбутніх поколінь. Фіміам, який сьогодні ка-дять люди, людські молитви про звільнення душ із чистили-ща, не справляють впливу на Бога. Усі вівтарі й жертви, пе-редання й вигадки, за допомогою яких люди сподіваються заслужити спасіння, не приносять користі... Христос – єдиний Носій гріха, єдина Жертва за гріх...

Священики та правителі не мають права ставати між Хрис том і душами, за які Він помер, оскільки не наділені пов-новаженнями Спасителя та не спроможні прощати беззакон-ня і гріхи. Вони самі – лише грішні люди (Біблійний коментар АСД, т. 7, с. 913. Коментар Е. Уайт).

Молитва і сповідь мають бути піднесені тільки до Того, Хто одного разу увійшов заради всіх до святого місця. Хрис-тос проголосив: «А коли хто згрішить, то маємо Заступника перед Отцем, Ісуса Христа – Праведника» (1 Івана 2:1). Він спасе всіх, хто приходить до Нього з вірою (Біблійний комен-тар АСД, т. 7, с. 913. Коментар Е. Уайт).

Старший Брат нашого роду перебуває біля вічного престо-лу. Він бачить кожну душу, котра звернула Своє обличчя до Нього як до Спасителя (Служіння зцілення, с. 71).

124124 125125

Êâiòåíü

10âiâòîðîê

Êâiòåíü

11ñåðåäà

Найважчий тягар, який ми несемо, – це тягар гріха... Хрис тос здійме ношу з наших втомлених плечей. Він дасть нам спокій. Він також понесе тягар наших тривог і смутку. Ісус запрошує нас покласти на Нього всі наші турботи, бо Він носить нас у Своєму серці (там же).


Ïðîîáðàç çóñòðiâñÿ ç ðåàëüíiñòþА нині, в Ісусі Христі, ви, що колись були далекими, кров’ю Христа стали близькими (Ефес. 2:13).

Божому народові, якого Господь називає Своєю власніс-тю, було довірено закон, який мав дві складові – моральну і церемоніальну...

Від моменту творіння моральний Закон був невід’єм-ною частиною Божого плану. Він є таким же незмінним, як і Сам Бог. Церемоніальний закон відповідав конкретній меті в Хрис товому Плані спасіння людства. Прообразна система жертв та приношень була встановлена для того, щоб за допо-могою цього служіння грішник міг побачити велику Жертву – Христа... Церемоніальний закон мав славний характер. Цей засіб передбачили Ісус Христос та Отець, і він сприяв спасін-ню людства. Уся система прообразів ґрунтувалася на Христі. Адам бачив Христа в невинній тварині, яка помирала за його злочин проти Закону Єгови (Біблійний коментар АСД, т. 6, с. 1094, 1095. Коментар Е. Уайт).

Потреба в служінні жертв та приношень зникла, коли про-образ зустрівся з реальністю в смерті Христа. У Ньому слабкі обриси набули форми... Закон Божий зберігатиме свій підне-сений характер доти, доки існує престол Єгови. Цей Закон є вираженням Божого характеру... Образи й тіні, приношення й жертви втратили своє значення після смерті Христа на хресті, але Божий Закон не був розіп’ятий разом із Христом... А сьо-годні він [сатана] обманює людей у питаннях Закону Божого (Біблійний коментар АСД, т. 6, с. 1116. Коментар Е. Уайт).

Закон Десяти Заповідей живий і житиме в усі віки... Бог приніс безмежну жертву, віддавши Свого Єдинородного Сина нашому світові, не для того, щоб дати людині можливість пору-шувати Божі Заповіді в цьому житті й у житті вічному (Біблій-ний коментар АСД, т. 6, с. 1116. Коментар Е. Уайт).

Він [Христос] віддав Своє дорогоцінне безневинне життя, щоб спасти винне людство від вічної загибелі і щоб через віру в Нього воно могло стати невинним перед Божим престолом (Біблійний коментар АСД, т. 7, с. 914. Коментар Е. Уайт).


Âèêóïëåííÿ i ïðîùåííÿВ Ньому маємо викуплення Його кров’ю, прощен-ня переступів, згідно з багатством Його благодаті (Ефес. 1:7).

Благодать Христа здатна виправдати грішника без заслуг та заяв з його боку. Виправдання – це повне, абсолютне про-щення гріха. Коли грішник вірою приймає Христа, тієї ж миті він отримує прощення. Праведність Христа залічується йому, і він більше не має сумніватися в Божій вибачній милості.

У самій вірі немає нічого такого, що робило б її нашим спасителем. Віра не може зняти з нас вину. Христос – Божа сила для спасіння всіх віруючих. Виправдання приходить через заслуги Ісуса Христа. Він заплатив ціну за викуплення грішника. Ісус може виправдати віруючого тільки через його віру в Кров Христа.

Грішник не може покладатися на власні діла як на засіб виправдання. Йому необхідно прийти до розуміння, що від нього вимагаються бажання відмовитися від своїх гріхів та готовність поступово приймати промені світла, яке освітлює його шлях. Грішник вірою хапається за безоплатний достат-ній засіб, запропонований у Крові Христа. Він вірить Божим обітницям, які через Христа звершують у ньому освячення, праведність та викуплення. І якщо він піде за Ісусом, то по-

126126 127127

Êâiòåíü

12÷åòâåð

Êâiòåíü

13ï’ÿòíèöÿ

кірно ходитиме у світлі, радіючи й ділячись ним з іншими (Бі-блійний коментар АСД, т. 6, с. 1071. Коментар Е. Уайт).

Нехай покаянний грішник спрямує погляд на Агнця Бо-жого, «що на Себе бере гріх світу!»... Коли ми споглядаємо Ісуса, «страдника», Котрий зазнав горя, працював для спасін-ня загиблих, був зганьблений, зневажений, осміяний і гнаний від міста до міста впродовж усього Свого служіння; коли ба-чимо Його в Гефсиманії з кривавими краплями поту на чолі, а також у передсмертних муках на хресті, – коли ми все це ба-чимо, тоді наше «я» не прагне визнання. Дивлячись на Ісуса, ми будемо соромитися власної холодної байдужості та сво-єкорисливості. У нас з’явиться бажання стати будь-ким або нічим, щоб тільки щирим серцем служити Небесному Вчи-телеві. Ми з радістю понесемо свій хрест за Ісусом, зносячи випробування, ганьбу й переслідування за Його дороге Ім’я (Христос – надія світу, с. 439, 440).

Âèïðàâäàíi Éîãî ïðàâåäíiñòþ

Ñàìîïðàâåäíîñòi íåäîñòàòíüîКажу-бо вам, що коли ваша праведність не переви-щить праведності книжників і фарисеїв, то не ввій-дете до Царства Небесного (Матв. 5:20).

За часів Христа найбільшою помилкою людей було переко-нання, що звичайна згода з істиною вже є праведністю. Однак досвід показує, що для спасіння душі теоретичного пізнання істини недостатньо. Воно не приносить плодів праведності... Фарисеї вважали себе дітьми Авраама й вихвалялися отрима-ними від Бога пророцтвами, але ці переваги не вберегли їх від егоїзму, злоби, зажерливості й найпідступнішого лицемірства…

Така ж небезпека існує й нині. Чимало людей вважають себе християнами лише тому, що дотримуються певних богослов-ських догм. Але вони не втілюють істини в практичне життя. Ці люди не повірили в неї і не полюбили її, тому й не отримали сили та благодаті, котрі приходять через освячення істиною. Вони

можуть визнавати віру в істину, але якщо це не робить їх щири-ми, добрими, терплячими, вибачливими і духовними, така віра буде прокляттям для них, а через них — прокляттям для світу.

Праведність, якої навчав Христос, — це узгодження серця й життя з явленою Божою волею. Грішні люди можуть стати праведними, але за умови, що вони вірять у Бога та зберіга-ють живий зв’язок із Ним. У такому разі справжнє благоче-стя піднесе думки й ушляхетнить життя. Тоді зовнішні форми релігії перебуватимуть у гармонії з внутрішньою чистотою хрис тиянина, а обряди, що складають частину служіння Бо-гові, не будуть беззмістовними, як у лицемірних фарисеїв (Христос – надія світу, с. 309, 310).

Спасіння – безкоштовний Божий дар віруючому, даний винятково заради Христа. Неспокійна душа може отримати мир через віру в Христа, і цей мир буде сумірний з його пере-конанням та довірою. Він не може запропонувати власні добрі діла як підставу для спасіння своєї душі (Біблійний коментар АСД, т. 5, с. 1122. Коментар Е. Уайт).


Íàïîâíåíi Éîãî ïðàâåäíiñòþБлаженні голодні й спрагнені праведності, бо вони наситяться (Матв. 5:6).

Праведність означає святість, богоподібність, а «Бог є любов» (1 Івана 4:16). Це узгоджується також із тим, що го-вориться про Закон Божий: «Бо всі Твої заповіді – справедли-вість» (Псал. 119:172), «любов – це виконання Закону» (Римл. 13:10). Праведність – це любов, а любов – світло й життя в Богові. Божа праведність утілена в Христі, тому, приймаючи Його, ми отримуємо цю праведність.

Праведність не можна здобути важкою боротьбою або вис-нажливою працею, дарами або жертвами; цей вільний дар про-понується кожній душі, яка прагне праведності. «О, всі спраг-нені, – йдіть до води, а ви, що не маєте срібла, – ідіть, купіть

128128 129129

Êâiòåíü

14ñóáîòà

Êâiòåíü

15íåäiëÿ

живности, – і їжте!.. без срібла… і без платні» (Ісаї 55:1). «Їхнє оправдання від Мене, говорить Господь!» і «Його кликати бу-дуть: “Господь – праведність наша”» (Ісаї 54:17; Єрем. 23:6).

Жодна людська сила не спроможна задовольнити голод або спрагу душі. Але Ісус каже: «Я хліб життя. Хто приходить до Мене, – не буде голодувати, і хто вірить у Мене, – ніколи не буде спраглим» (Івана 6:35)...

Чим глибше ми пізнаємо Бога, тим вищим стає наш іде-ал характеру і тим сильнішим буде бажання уподібнитися до Нього. Коли душа прагне до Бога, Божественна сила при-ходить на допомогу людським зусиллям, і засумоване серце може сказати: «Тільки від Бога чекай у мовчанні, о душе моя, бо від Нього надія моя!» (Псал. 62:5)...

Серце, яке хоч раз скуштувало любов Христа, прагнутиме її знову й знову… Щоразу, коли Бог відкриває Себе, душа здат-на більше пізнавати й любити. Вона благає в Бога дедалі біль-ших благословень, а Дух запевняє, що дасть їх значно більше (див. Римл. 5:9, 10)... Отець хотів, щоб у Христі «перебувала вся повнота», і «ви маєте в Нім повноту» (Колос. 1:19; 2:10) (Небесні принципи щасливого життя, с. 18-21).

Христос – велике джерело оправдальної праведності й освячувальної благодаті.

Будь-хто може прийти до Нього і здобути Його повноту (Вибрані вісті, т. 1, с. 398).


Ïåðøi êðîêè äî âèïðàâäàííÿБог підняв Його Своєю правицею як Князя і Спаси-теля, щоб дати Ізраїлеві покаяння і прощення гріхів (Дії 5:31).

Багато хто має неправильне уявлення про те, у чому по-лягають перші етапи праці зі спасіння людини. На покаяння дивляться як на справу, яку грішник має здійснити сам, аби прийти до Христа. Вони думають, що грішник має самостій-

но досягти такого стану, який зробить його гідним здобути благословення Божої благодаті. Проте хоч покаяння справді має передувати прощенню (бо тільки розбите, скрушене сер-це до вподоби Богові), але грішник не може сам привести себе до покаяння або підготуватися до спілкування із Христом... Перший крок до Христа людина робить під впливом Божого Духа; відгукуючись на заклик Святого Духа, людина набли-жається до Христа, щоб мати можливість покаятися...

Поставши перед первосвящениками й садукеями, Петро ясно виклав їм істину, згідно з якою покаяння – це Божий дар. Про Христа він сказав: «Бог підняв Його Своєю правицею як Князя і Спасителя, щоб дати Ізраїлеві покаяння і прощення гріхів» (Дії 5:31). Покаяння – це такий же Божий дар, як і про-щення й виправдання, а отримати покаяння можливо лише тоді, коли воно дароване Христом. Якщо ми линемо до Христа, це відбувається завдяки Його силі й доброті. Благодать розка-яння приходить через Нього, і від Нього ж надходить оправ-дання (Вибрані вісті, т. 1, с. 390, 391).

Що ж потрібно робити людині, котра прагне істинного по-каяння? Вона має без зволікання прийти до Ісуса такою, якою є. Їй необхідно вірити, що слово Христа істинне, та, віруючи в обітницю, просити, аби отримати те, що просить. Коли щире бажання спонукає людей до молитви, їхнє благання не буде даремним. Господь виконає Своє слово і дасть Святого Духа, Кот рий попровадить до покаяння... Покаянний грішник змі-шає віру з молитвою і буде не тільки вірити в приписи Закону, а й виконувати їх. Він... зречеться всіх пристрастей і звичок, які відвертають його серце від Бога (Вибрані вісті, т. 1, с. 393).


Ïðàâåäíiñòü Õðèñòà â óñié ïîâíîòiНині ж, незалежно від Закону, виявилася Божа пра-ведність, про яку свідчать Закон і Пророки. А правед-ність Божа – через віру в Ісуса Христа в усіх і на всіх, хто вірить, – бо немає різниці (Римл. 3:21, 22).

130130 131131

Що таке виправдання вірою? Це Божа справа, яка пере-творює на порох людську славу і звершує для людини те, чого вона не спроможна зробити для себе сама. Коли люди усвідомлюють свою власну нікчемність, вони готові зодяг-нутися в праведність Христа (Особливі свідчення, сер. А, № 9, с. 62).

Люди, котрих Небо визнає святими, найменше бажають афішувати власні чесноти. Апостол Петро став вірним служи-телем Христа; він найвищою мірою був відзначений Боже-ственним світлом та силою, брав активну участь у побудові Христової Церкви, однак ніколи не забував свого страшного падіння. Його гріх був прощений, але Петро добре розумів, що та слабкість характеру, яка спричинила його падіння, може бути переможена тільки благодаттю Христа. У собі він не знаходив нічого, чим можна було б хвалитися.

Жоден з апостолів чи пророків ніколи не заявляв про свою безгрішність. Люди, котрі перебували найближче до Бога; котрі радше пожертвували б власним життям, аніж сві-домо припустилися хибного вчинку; люди, котрих Бог від-значив небесним світлом і силою, – визнавали гріховність своєї природи. Вони не довіряли власному тілу, не спира-лися на свою праведність, натомість повністю покладалися на праведність Христа. Так чинитимуть усі, хто споглядає Хрис та (Наочні уроки Христа, с. 160).

Праведність Христа, як чиста біла перлина, не має вади, плями і вини. Ця праведність може стати нашою. Спасіння, з його купленими Кров’ю, безцінними скарбами – це коштовна перлина (Рев’ю енд Геральд, 8 серпня 1899 р.).

Воістину дорогоцінною є думка про те, що ми отримали праведність Христа не за якісь наші заслуги, а як безоплатний подарунок від Бога. Ворог Бога й людини не бажає, щоб ця іс-тина була вільно розкрита перед людьми, оскільки він знає: якщо люди зрозуміють її в усій повноті, його влада буде зруй-нована (Служителі Євангелія, с. 161).

Êâiòåíü

16ïîíåäiëîê


Âiðà çàðàõîâóºòüñÿ çà ïðàâåäíiñòüА тому, хто не робить, але вірить у Того, Хто оправдує нечестивого, віра його зараховується за праведність (Римл. 4:5).

Спасенна віра не виникає випадково і на якийсь час, це не просто якийсь умовивід. Це віра, глибоко закорінена в серці, котре прагне до Христа як до свого особистого Спасителя та переконане, що Він може спасати всіх, хто приходить через Нього до Бога...

Грішник може сказати: «Я гину, але Христос прийшов, щоб знайти і спасти те, що загинуло. Господь запевнив: «Я прийшов кликати не праведників, а грішників» (Марка 2:17). Я – грішник, а Христос помер на Голгофському хресті заради мого спасіння. Мені нема потреби продовжувати йти згубним шляхом. Він помер та воскрес заради мого виправдання і за-раз спасає мене. Я приймаю обіцяне Ним прощення»...

Велика справа, здійснювана заради спасіння заплямова-ної гріхом і злом людини, – це справа виправдання. Той, Хто несе слово істини, проголошує людину праведною. Господь зараховує віруючому праведність Христа і перед Усесвітом проголошує його праведним. Він переносить гріхи віруючого на Ісуса – його Представника й Поручителя, Котрий став на його місце. На Христа Господь покладає гріхи кожної вірую-чої душі. «Того, Хто не знав гріха, Він зробив за нас гріхом, щоб ми в Ньому стали Божою праведністю» (2 Кор. 5:21)...

Через покаяння й віру ми звільнені від гріха та споглядаємо Господа – нашу Праведність. Ісус постраждав – Праведний за неправедних...

Зарахувавши нам праведність Христа, Бог проголошує нас праведними і ставиться до нас, як до праведних. Він бачить у нас Своїх дорогих дітей. Христос діє проти сил гріха, а де на-множився гріх, там безмірно виявилася благодать. «Отже, ви-правдавшись вірою, маємо мир з Богом через нашого Госпо-

132132 133133

Êâiòåíü

17âiâòîðîê

Êâiòåíü

18ñåðåäà

да Ісуса Христа, через Якого ми вірою одержали доступ до тієї благодаті, в якій перебуваємо і хвалимося надією на Божу сла-ву» (Римл. 5:1, 2) (Вибрані вісті, т. 1, с. 391-394).

Бог здійснив достатньо, аби ми, нічого не потребуючи, мог-ли перебувати досконалими в Його благодаті, очікуючи з’яв-лення нашого Господа (Рев’ю енд Геральд, 13 грудня 1887 р.).


Îäÿãíåíi â Éîãî ïðàâåäíiñòüЯ радісно буду втішатися Господом моїм, бо Він зодягнув мене в шату спасіння, і в одежу праведно-сти мене вбрав, немов молоду приоздобив красою мене! (Ісаї 61:10).

Лише шати, запропоновані Самим Христом, можуть зро-бити нас спроможними з’явитися в присутність Бога. У ці шати – одяг Його власної праведності – Христос зодягне кож-ну розкаяну, віруючу душу. «Раджу тобі, – говорить Він, – ку-пити в Мене... білу одіж, щоб зодягнутися...» (Об’явл. 3:18).

Цей одяг, зітканий на небесному верстаті, не має жодної нитки людського винаходу. Христос, бувши в людському тілі, досягнув досконалого характеру і цим характером бажає на-ділити й нас. «Немов забруднена одежа – вся наша справед-ливість» (Ісаї 64:5, переклад І. Хоменка). Усе, що ми можемо самі зробити, опоганене гріхом. Але Син Божий «з’явився, аби взяти [наші] гріхи, а в Ньому гріха нема». Гріх визначе-ний як «беззаконня» (1 Івана 3:5, 4), Христос же був слухня-ний кожній вимозі Закону...

Своїм досконалим послухом Він зробив можливим для кожної людської істоти бути слухняною Божим Заповідям. Коли ми підкоряємося Христові, наше серце з’єднується з Його серцем, наша воля зливається з Його волею, розум стає єдиним з Його розумом, наші думки сповнені Ним, ми живе-мо Його життям. Ось що означає бути вбраним в одяг Божої

праведності. Тоді, дивлячись на нас, Господь бачить не одяг із фігового листя, не наготу й потворність гріха, а Свій власний одяг праведності, тобто досконалий послух Законові Єгови (Наочні уроки Христа, с. 311, 312).

На тих, хто приймає Христа, Бог дивиться як на тих, котрі не в Адамі, а в Ісусі Христі, як на синів і дочок Божих (Рукопис 32а, 1894 р.).

Ми можемо... не боятися того, що Христос і Бог думають про нас, натомість розмірковувати про те, що Господь ду-має про Христа, нашого Заступника (Бюлетень Генеральної Конфе ренції, 23 квітня 1901 р.).


Ïiçíàííÿ Áîæî¿ âîëiІ не пристосовуйтеся до цього віку, але змінюйтеся оновленням вашого розуму, щоб ви пізнавали, що є Божа воля: добре, приємне і досконале (Римл. 12:2).

Христос прийшов у світ протистояти сатанинській омані, яка виражалася в тому, що Бог дав такий Закон, якого люди-на не може дотримуватися. Прийнявши на себе людське тіло, Ісус прийшов на Землю і життям покори показав, що Бог не створював такого Закону, якого людина не спроможна дотри-муватися. Він довів, що людина може досконало виконати За-кон. Той, хто приймає Христа як свого Спасителя, стає учас-ником Його Божественної природи й отримує можливість наслідувати Його приклад, живучи в покорі кожному припису Закону. Через заслуги Христа людина повинна показати своїм послухом, що їй можна довіряти на Небесах, що там вона не підніме повстання (Рукопис 48, 1893 р.).

У всіх Своїх Божественних діяннях Викупитель світу прого-лошує: «Не можу Я Сам від Себе робити нічого». «Цю заповідь Я одержав від Мого Отця» (Івана 5:30; 10:18). Я все звершую задля виконання бажання і волі Мого Небесного Отця. Історія кожного дня земного життя Ісуса – це бездоганне свідчення ви-

134134 135135

Êâiòåíü

19÷åòâåð

Êâiòåíü

20ï’ÿòíèöÿ

конання Божих цілей щодо людини. Його життя й характер яв-ляли собою досконалість характеру, який може здобути люди-на, ставши учасником Божественної природи та перемагаючи світ у щоденній боротьбі (Наставник молоді, 23 квітня 1912 р.).

Молоді люди повинні завжди бачити перед собою шлях, яким ішов Христос... Досліджуючи Його життя, ми переко-наємося в тому, як багато Бог бажає зробити через Нього для Своїх дітей. Ми зрозуміємо: якими б великими не були наші страждання, вони ніколи не перевершать страждань Христа (Вісті для молоді, с. 16).

Хто живе так, як жив Христос, хто виявляє терпіння, ніжність, доброту, лагідність і покірність серця, хто несе ярмо із Хрис том та бере Його тягар, хто палко бажає спасіння душ, як того бажав Він, – ті ввійдуть у радість їхнього Господа. Вони із задоволен-ням дивитимуться разом із Христом на подвиг Його душі. Небеса будуть тріумфувати, оскільки порожнечу, що утворилася внаслі-док падіння сатани та його ангелів, заповнять викуплені Господа (Біблійний коментар АСД, т. 7, с. 949. Коментар Е. Уайт).

Îñâÿ÷åíi Éîãî æèòòÿì

Âiðà, âèÿâëåíà â äiëàõАле хтось скаже: Маєш віру, а я маю діла; покажи мені [свою] віру без діл, а я покажу тобі свою віру зі своїх діл (Якова 2:18).

Для спасіння людина має вірити в Ісуса Христа як доскона-лого Спасителя, Котрий спасає не когось іншого, а саме її (Ру-копис 1а, 1890 р.).

Христос зараховує Свою досконалість і Свою праведність віруючому грішникові, коли той не продовжує грішити, а від-вертається від гріха до послуху Заповідям (Рев’ю енд Геральд, 23 травня 1899 р.).

Хоч Бог може, залишаючись справедливим і праведним, виправдовувати грішника завдяки заслугам Христа, ніхто не спроможний покрити свою душу одягом Христової праведно-

сті, продовжуючи свідомо чинити відомі йому гріхи або нехту-вати відомими йому обов’язками (Рев’ю енд Геральд, 4 листо-пада 1890 р.).

Апостол Яків бачив небезпеки, які виникнуть при прого-лошенні істини про виправдання через віру, тому намагався показати, що справжня віра не може існувати без добрих діл, що супроводжують її. Він посилається на досвід Авраама. «Чи не бачиш, – говорить він, – що віра співдіяла з його ділами, і віра стала досконалою через діла?» (Якова 2:22). Таким чи-ном, справжня віра звершує належну працю у віруючому. Віра й послух породжують міцний дорогоцінний досвід (Біблійний коментар АСД, т. 7, с. 936. Коментар Е. Уайт).

Віра й діла – це два весла, які ми маємо використовувати однаковою мірою, якщо хочемо піднятися вгору проти течії, долаючи невір’я (Служіння благодійності, с. 316).

Уявна віра, яка не діє любов’ю та не очищає душу, нікого не виправдає. «Хіба не бачите, – говорить апостол, – що людина оправдується ділами, а не самою вірою?» (Якова 2:24). Авраам повірив Богові. Звідки ми знаємо, що він повірив? Його вчинки свідчили про справжній характер його віри, і віра була зарахо-вана йому за праведність. Сьогодні нам потрібна віра Авраама, щоб розігнати густу темряву навколо нас, яка заступає м’яке світло Божої любові та перешкоджає духовному зростанню. Наша віра повинна рясніти добрими ділами, бо віра без діл мертва (Ознаки часу, 19 травня 1898 р.).


Îñâÿ÷åííÿ – ñïðàâà âñüîãî æèòòÿЗа них Я посвячую Себе, щоб і вони були освячені істи-ною (Івана 17:19).

Праведність, якою ми виправдовуємося, є зарахованою, а праведність, якою ми освячуємося, – наділеною. Перша дає нам право на Небо, друга – робить нас придатними для Неба (Вісті для молоді, с. 35).

136136 137137

Багато хто припускається помилки, намагаючись вияви-ти найменші відмінності між виправданням та освяченням. У визначення цих двох термінів вони часто вносять власні ідеї й умовиводи. Навіщо намагатися бути більш скрупульозним у цьому життєво важливому питанні праведності через віру, аніж Божественне натхнення? (Біблійний коментар АСД, т. 6, с. 1072. Коментар Е. Уайт).

Коли покаянний грішник журиться перед Богом через свої гріхи, бачить викупну жертву Христа і приймає її як єдину надію в цьому та майбутньому житті, тоді він отримує прощення гріхів. Це і є виправдання через віру (Біблійний коментар АСД, т. 6, с. 1070. Коментар Е. Уайт).

Освячення – це справа не однієї миті, години чи дня, а всього життя. Це не радісний порив почуттів, а результат по-стійного помирання для гріха й постійного життя для Христа. Докладаючи слабких, нерішучих зусиль, неможливо звільни-тися від вад та змінити характер. Тільки тривалі наполегливі зусилля, сувора дисципліна й рішуча боротьба приведуть нас до перемоги (Дії апостолів, с. 560).

Це [освячення] не просто теорія, почуття або формальні слова, натомість живий, дійовий принцип, запроваджений у щоденне життя. Він вимагає, щоб наші звички в харчуванні, питті й одязі сприяли збереженню фізичного, розумового і морального здоров’я, щоб ми могли віддати Господу наші тіла не як зіпсуту недобрими звичками жертву, а як «живу, святу, приємну Богові жертву» (Поради щодо їжі та харчу-вання, с. 165).

Писання – це велика сила в перетворенні характеру... Якщо ми вивчаємо Слово Боже і слухаємося його, то воно діє в нашо-му серці, приборкуючи кожну неосвячену властивість (Наочні уроки Христа, с. 100).

Такого поняття, як миттєве освячення, взагалі не існує. Іс-тинне освячення – це щоденна праця протягом усього життя (Освячене життя, с. 10).

Êâiòåíü

21ñóáîòà


Íåíàâèñòü äî ãðiõàТи полюбив справедливість і зненавидів беззаконня, тому помазав Тебе, Боже, Твій Бог оливою радості – більш, ніж друзів Твоїх (Євр. 1:9).

Коли грішник навертається й отримує мир з Богом через викупну Кров, його християнське життя тільки починається (Велика боротьба, с. 470).

Благодать, яку Христос дарує душі людини, робить її во-рогом сатани. Без цієї перетворювальної милості й відновлю-вальної сили людина завжди залишалася б в’язнем, рабом, покірним слугою сатани, готовим без вагання виконувати всі забаганки свого господаря. Однак нові принципи в душі по-рушують гріховний спокій та втягують людину в боротьбу. Христос наділяє людину силою, яка робить її здатною проти-діяти тирану й узурпатору. Тоді людина втрачає смак до гріха та починає ненавидіти його, перемагає пристрасті, які рані-ше панували над нею, і цим доводить, що в ній діє сила згори ( Ознаки часу, 2 грудня 1913 р.).

Уподібнення до світу та гармонія з Христом не можуть співіснувати. Світські принципи і звичаї викрадають духов-ність із серця й життя. Уподібнення до світу означає схо-жість зі світом у прийнятті його стандартів... Ніхто не може водночас служити світові й Ісусові Христу. Між Христом і світом існує непримиренна ворожнеча (Рев’ю енд Геральд, 22 січня 1895 р.).

Як мало тих, хто може сказати: «Я помер для світу і живу вірою в Сина Божого!»... Хоч наші оточуючі перебувають у суєті й поглинуті пошуком шалених задоволень і розваг, пред-метом наших розмов є Небеса, звідки ми очікуємо Спасителя. Душа наша тягнеться до Бога, щоб отримати в Нього прощен-ня, мир, справедливість і справжню святість. Розмовляйте з Богом, і роздуми про небесне перетворять душу за образом і подобою Христа (Свідчення для Церкви, т. 2, с. 145).

138138 139139

Êâiòåíü

22íåäiëÿ Êâiòåíü

23ïîíåäiëîê

Нехай твоє серце пом’якшиться й розчулиться під Боже-ственним впливом Божого Духа. Тобі не слід так багато гово-рити про себе, оскільки це нікого не зміцнить... Говори про Ісуса і забудь про себе, нехай твоє «я» розчиниться в Христі (там же, с. 320, 321).


«À êîëè õòî çãðiøèòü...»А коли хто згрішить, то маємо Заступника перед Отцем, Ісуса Христа – Праведника (1 Івана 2:1).

Коли ми зодягаємося в праведність Христа, гріх втрачає для нас свою привабливість, адже Христос діятиме в нас. Ми можемо помилятися, однак будемо ненавидіти гріх, який спри-чинив страждання Сина Божого (Вісті для молоді, с. 338).

Якщо людина, котра щодня спілкується з Богом, схибить зі шляху, коли на мить відведе свій погляд від Ісуса, це відбу-вається не тому, що вона свідомо грішить, адже, побачивши власну помилку, вона знову повертається й зосереджує свій погляд на Ісусові. Факт, що вона помилилася, не робить її менш дорогою для Божого серця. Вона знає, що має спілку-вання зі Спасителем, тому, почувши докір за свою помилку в якомусь питанні, не ходить похмуро, не нарікає на Бога, на-томість перетворює помилку на перемогу (Рев’ю енд Геральд, 12 травня 1896 р.).

Деякі люди відчули вибачливу любов Христа й усім серцем бажають бути дітьми Божими. Однак вони бачать свою недо-сконалість, вади і через це схильні засумніватися, чи їхні серця оновлені Святим Духом. Таким я хочу сказати: «Не впадайте у відчай». Нам ще не раз доведеться схилятися до ніг Христа, оплакуючи власні вади й помилки, але ми не повинні занепа-дати духом. Навіть якщо ворог перемагає, ми не залишені, не відкинуті Богом. Христос перебуває по правиці Бога. Він засту-пається за нас! Так писав Його улюблений учень Іван: «Пишу вам це, щоб ви не грішили. А коли хто згрішить, то маємо За-

ступника перед Отцем, Ісуса Христа – Праведника» (1 Івана 2:1). Не забувайте слів Христа: «Сам Отець любить вас» (Івана 16:27). Він хоче відновити у вас Свій образ, бачити у вас відо-браження Своєї чистоти й святості. І якщо ви тільки підкори-теся Йому, тоді Той, Хто розпочав у вас добре діло, завершить його до дня Ісуса Христа (Дорога до Христа, с. 64).

Будь-який гріх може бути переможений силою Святого Духа (Рев’ю енд Геральд, 19 вересня 1899 р.).


Âèïðîáóâàííÿ õàðàêòåðóІ Він сяде топити та чистити срібло, і очистить си-нів Левія, і їх перечистить, як золото й срібло, і будуть для Господа жертву приносити в правді (Мал. 3:3).

Багато визнавців освячення абсолютно необізнані щодо роботи благодаті над серцем... Вони залишають осторонь ро-зум і судження та покладаються тільки на почуття, ґрунтуючи свої претензії щодо освячення на емоціях, котрі якийсь час відчували...

Біблійне освячення – це не якесь сильне збудження й чут-тєве переживання... У цьому питанні багато хто помиляється, оскільки критерієм визначення освячення робить свої почут-тя. І коли в цих людей піднесений щасливий настрій, вони на-зивають себе освяченими. Відчуття щастя або, навпаки, від-сутність радості не є доказом освячення чи його відсутності... Люди, котрі щодня борються зі спокусами, долають свої грі-ховні нахили, шукають святості серця й життя, не вихваляти-муться власною святістю. Вони голодні і спрагнені праведно-сті. Гріх вони бачать украй грішним (Освячене життя, с. 9, 10).

Улітку, коли ми дивимося на далекий ліс, кожне дерево зодягнене в прекрасну зелену мантію, і ми можемо не відріз-нити вічнозелені дерева від інших. Але з наближенням зими, коли мороз бере їх у свої крижані обійми, зриваючи прекрасне листя, тоді вічнозелені дерева видно відразу. Так буде з усіма,

140140 141141

Êâiòåíü

24âiâòîðîê Êâiòåíü

25ñåðåäà

Необхідно мати мужність, стійкість, віру й повне довір’я до спасенної сили Бога. Ці небесні чесноти не з’являються миттє-во, вони здобуваються через багаторічний досвід. Але кожен щирий ревний шукач стане учасником Божественної природи. Його душа сильно прагнутиме пізнати повноту любові, яка ся-гає за межі пізнання. Зростаючи у святості, він зможе краще розуміти піднесені, шляхетні істини Слова Божого, доки через споглядання не зміниться та зможе відображати образ свого Викупителя (Південний страж, 25 вересня 1906 р.).

Боже дитя, ангели спостерігають за розвитком твого харак-теру, вони зважують твої слова і вчинки; тому стеж за собою... переконайся, що перебуваєш у Божій любові (там же).

Любити Бога понад усе і ближнього, як самого себе, – ось справжнє освячення (Ознаки часу, 24 лютого 1890 р.).


Ðàäiñòü i ìèð ó Ñâÿòîìó ÄóñiБо Царство Боже – не їжа й не пиття, а праведність, мир і радість у Святому Дусі (Римл. 14:17).

Обітниці свідчать: «І дам вам нове серце»; «І духа Сво-го дам Я до вашого нутра». Для нас це доступно завдяки за-слугам праведності Христа: «І буде роботою істини – мир, і працею правди – спокійність й безпека навіки» (Ісаї 32:17). Люди, які відчувають згадану в цих словах зміну, виявлять, що всі їхні тривоги й занепокоєння зникли, вони знайдуть спокій своїм душам у Христі. Його заслуги, Його правед-ність зараховуються віруючій душі, тому віруючий здобуває внутрішній мир і радість у Святому Дусі (Наставник молоді, 18 травня 1893 р.).

Господь бажає бачити Своїх синів і дочок щасливими, спо-кійними та слухняними...

Щастя, до якого ми прагнемо з корисливих міркувань, відмовляючись від виконання власних обов’язків, не може бути стійким та тривалим; воно швидко минає, і душа напов-

хто ходить покірно, не покладається на себе, а трепетно три-мається за руку Христа. У той час як самовпевнені люди, котрі надіються на досконалість свого характеру, наражаючись на бурі випробувань, втрачають свій уявний одяг праведності, справжні праведники, які щиро люблять і бояться Бога, за-лишаються в одязі Христової праведності як добрі, так і важкі часи (там же, с. 11).

Щоб у характері людини виявилося чисте золото любові й віри, їй потрібно пережити важкі часи. Коли Церкву спостига-ють випробування і труднощі, справжні послідовники Христа утверджуються в непохитному завзятті й любові (там же, с. 12).


Ñõîäè äî äîñêîíàëîñòiУсе те, що потрібне для життя і побожності, пода-рувала нам Його Божа сила – пізнанням Того, Хто по-кликав нас власною славою і чеснотою (2 Петра 1:3).

Ісус – це сходи в Небеса... і Бог закликає нас піднятися цими сходами. Але ми не можемо цього зробити, доки вага земних скарбів тягне нас донизу. Ми шкодимо собі, піднося-чи свій комфорт і власну вигоду вище за Божу справу. У зем-ному майні або оточенні немає спасіння. Людина не здобуває перед Богом вищого становища або більших чеснот завдяки своїм земним багатствам. Якщо ми прагнемо справжнього досвіду сходження, то повинні залишити позаду всі перешко-ди. Піднімаючись цими сходами, необхідно впевнено ступа-ти на кожен щабель (Біблійний коментар АСД, т. 1, с. 1095. Коментар Е. Уайт).

Наше спасіння в тому, аби крок за кроком підніматися сходами, дивлячись на Христа, приліплюючись до Христа, не-ухильно зростаючи в Христі, щоб Він став для нас мудрістю, праведністю, освяченням. Віра, чеснота, пізнання, стриманість, терпеливість, побожність, братерство та любов – ось щаб лі спасенних сходів (Свідчення для Церкви, т. 6, с. 147).

142142 143143

Êâiòåíü

26÷åòâåð

Êâiòåíü

27ï’ÿòíèöÿ

нюється почуттям самотності й гіркоти. Лише служіння Бо-гові приносить радість і задоволення. Християнин не блукає сумнівними стежками, він не підвладний смуткові й розча-руванню. Навіть якщо не насолоджуємося задоволеннями в цьому житті, ми можемо з радістю сподіватися вічного життя.

Уже тут, на Землі, християнин може зазнати радості спіл-кування з Христом, насолоджуватися світлом Його любо-ві, постійно тішитися Його присутністю. З кожним днем ми можемо наближатися до Ісуса, набувати глибшого досвіду в пізнанні Його любові, подумки осягати славну небесну Віт-чизну (Дорога до Христа, с. 124, 125).

Спокій глибокий у віруючих, адже вони мають радість у Святому Дусі. Віра дає мир, а надія на Бога – радість. Віруй, тільки віруй, – каже мені моя душа, – віруй і спочивай у Бозі. Він здатний зберегти те, що ти довірила Його піклуванню. Він зробить тебе переможницею силою Того, Хто полюбив тебе (Свідчення для Церкви, т. 2, с. 319, 320).

Âiðà – íå ïî÷óòòÿ

Ùî òàêå âiðà?Віра є підставою для надії, те, що переконує про речі, недоступні для споглядання (Євр. 11:1).

Для виявлення віри зовсім не обов’язково, аби почуття сягали найвищого ступеня збудження; також не обов’язково шумно висловлювати свої прохання й супроводжувати їх фі-зичними навантаженнями, аби їх почув Господь.

Це правда, що сатана часто викликає в серці молільника такий конфлікт разом із сумнівом та спокусою, що в нього мимоволі вириваються сильні зойки зі сльозами; також прав-да, що часом почуття вини покаянної людини настільки вели-ке, що відповідне гріху покаяння змушує її відчувати агонію, котра виливається в плачі й стогонах, які милосердний Спа-ситель слухає зі співчуттям. Але Ісус не залишить без відпові-ді тиху молитву віри. Хто просто приймає Бога згідно з Його

Словом та прагне зблизитися зі Спасителем, у відповідь отри-має благословення (Ознаки часу, 31 травня 1877 р.).

Віра – це не почуття... Справжня віра не має абсолютно ні-чого спільного із самовпевненістю. Лише той, хто має істинну віру, захищений від самовпевненості, оскільки самовпевне-ність – це сатанинська підробка віри.

Віра з повним правом очікує виконання Божих обітниць і приносить плід послуху. Самовпевненість також очікує вико-нання обітниць, проте використовує їх так, як робив сатана, – для виправдання власних злочинів. Віра привела б наших пра-батьків до довіри Божій любові та до покори Його постановам. Самовпевненість привела їх до порушення Божого Закону. Вони вважали, що Його велика любов спасе їх від наслідків їх-нього гріха. Віра не заявляє свої права на прихильність Неба, не виконуючи при цьому умов, за яких дається Божественна милість. Істинна віра ґрунтується на обітницях і постановах Священного Писання (Служителі Євангелія, с. 260).

Перебувати у вірі – значить відкинути чуттєві й егоїстичні бажання, покірно перебувати з Господом, звертатися до Його обітниць та застосовувати їх у всіх ситуаціях, віруючи, що Бог здійснить Свої плани і цілі у вашому серці й житті (Принципи християнського виховання, с. 341, 342).


Âiðà ïðèõîäèòü ÷åðåç îáiòíèöiТому віра – від слухання, а слухання – через Слово Христа (Римл. 10:17).

Істини Слова Божого відповідають на головну і найсуттє-вішу потребу людини – навернення душі через віру. Не слід думати, що ці великі принципи надто чисті й святі для запро-вадження їх у повсякденне життя. Ці істини сягають Неба й вічності, проте їхня животворна сила має діяти в людському досвіді. Вони повинні проходити через усі великі та малі жит-тєві справи (Наочні уроки Христа, с. 100, 101).

144144 145145

Êâiòåíü

28ñóáîòà

Êâiòåíü

29íåäiëÿ

Як далеко ми відійшли від прояву характеру Христа! Але ми повинні живою вірою покластися на Його заслуги та надія-тися на Нього як на нашого Спасителя. Він помер на Голгофі, щоб спасти нас. Кожен має з Божою допомогою особисто пра-цювати над своєю душею так, немовби у світі нікого, крім ньо-го, не було. Коли ми тренуємо свою віру, наші серця не будуть холодними, як залізний клин; ми зможемо усвідомити, що мав на увазі псалмист, коли сказав: «Блаженний, кому… гріх закри-то!» (Псал. 32:1) (Рев’ю енд Геральд, 12 березня 1889 р.).

Бог запрошує вас переконатися в істинності Його Слова й обітниць: «Скуштуйте й побачте, який добрий Господь» (Псал. 34:9)... Господь сказав: «Просіть – і отримаєте» (Івана 16:24). Його обітниці виконаються, бо вони завжди збуваються. Коли ми прийдемо до Христа і будемо насолоджуватися повнотою Його любові, тоді наші сумніви й духовна темрява зникнуть у світлі Божої присутності (Дорога до Христа, с. 111).

Наш Спаситель бажає, щоб ви мали тісні взаємовідноси-ни з Ним, аби Він міг ощасливити вас. Коли Христос посилає нам Свої благословення, ми повинні дякувати і славити Його дороге Ім’я. Проте ви кажете: «Якби я тільки міг знати, що Він – мій Спаситель!» Які ж свідчення вам потрібні? Ви хочете зазнати особливих почуттів чи емоцій з метою переконатися, що Христос – ваш? Хіба це більш надійно, аніж чиста віра в Божі обітниці? Хіба не краще взяти благословенні Божі обіт-ниці та застосувати їх до себе, поклавши на них всі ваші тур-боти? Це і є віра (Рев’ю енд Геральд, 29 липня 1890 р.).


Äîáðèé ïîäâèã âiðèБорися добрим подвигом віри, тримайся вічного життя, до якого ти був покликаний, склавши добре визнання перед багатьма свідками (1 Тим. 6:12).

Серйозну пораду апостола Павла Тимофієві щодо неухиль-ного виконання обов’язку необхідно передати й сучасній мо-

лоді: «Хай ніхто не зневажає твого молодого віку, але будь прикладом для вірних – словом, життям, любов’ю, вірою та чистотою» (1 Тим. 4:12). З поширеними гріхами потрібно бо-ротися, їх необхідно перемагати. Погані риси характеру, як спадкові, так і придбані, необхідно розглядати окремо й порів-нювати з великим мірилом праведності; у світлі Слова Божого їм треба дати рішучу відсіч та перемогти силою Христа...

Щодня і щогодини у віруючій людині має відбуватися без-перервний процес самозречення й освячення. Її зовнішнє жит-тя буде свідчити про те, що через віру Ісус перебуває в її серці. Освячення не перешкоджає знанню, навпаки, воно збагачує розум, надихаючи його шукати істину як захований скарб. А пізнання волі Божої сприяє справі освячення. Існує Небесна країна, тож скільки зусиль ми маємо докласти, щоб досягнути її! Я закликаю... вірити в Ісуса як свого Спасителя. Вірте, що Він готовий допомогти вам силою Своєї благодаті, коли ви прихо-дите до Нього зі щирим серцем. Ви повинні боротися добрим подвигом віри й усіма силами прагнути отримати вінець життя. Дерзайте, бо сатана не дрімає. Якщо ви не вирветеся з-під його впливу, то приречені на смерть. Ворог діє і праворуч, і ліворуч, і попереду, і позаду вас. А ви повинні розбити й перемогти його (Принципи християнського виховання, с. 136, 137).

Ще недовго, і ми станемо свідками коронації нашого Царя. Ті, чиє життя було сховане в Христі, хто на Землі боровся доб-рим подвигом віри, сяятимуть у Царстві Божому славою Виз-волителя (Свідчення для Церкви, т. 9, с. 287).


À ïðàâåäíèé æèòèìå âiðîþОтже, як ви прийняли Господа Ісуса Христа, так і хо-діть у Ньому (Колос. 2:6).

Зростання в благодаті, радість і корисність нашого життя повністю залежать від єдності із Христом. Перебуваючи в Ньо-му та щоденно й щогодини спілкуючись із Ним, ми зростати-

146146 147147

Життя християнина – це життя віри, перемоги й радості в Господі. «Бо кожний, хто народився від Бога, переміг світ. А перемога, що перемогла світ, – віра наша» (1 Івана 5:4). Як справедливо зазначив Неемія, Божий слуга: «Радість у Гос-поді – це ваша сила!» (Неем. 8:10). А Павло писав: «Радійте завжди в Господі; і ще раз кажу: радійте!». «Завжди радійте, невпинно моліться, за все дякуйте... » (Филп. 4:4; 1 Сол. 5:16-18) (Велика боротьба, с. 477, 478).

Бог спроможний наділити Своїх працівників усією не-обхідною силою; Він бажає звершити це і водночас дати їм мудрість, необхідну для їхньої різноманітної щоденної ді-яльності. Він перевершить усі очікування тих, хто цілком довірився Йому.

Ісус закликає нас прямувати за Ним не для того, аби потім залишити нас. Якщо ми підпорядковуємо своє життя служін-ню Йому, то ніколи не потрапимо в ситуацію, заздалегідь не передбачену Ним. У якій би ситуації ми не опинилися, у нас є Пастир, Котрий показує нам шлях. Якими б не були наші труднощі, у нас є надійний Порадник; якими б не були наші смуток і самотність, якими б важкими не були втрати рідних або близьких нам людей, поруч із нами завжди співчутливий Друг. Якщо через своє незнання ми припускаємося помилок, Христос не залишає нас... «Бо визволить Він бідаря, що го-лосить, та вбогого, що немає собі допомоги!» (Псал. 72:12) (Служителі Євангелія, с. 262, 263).

Саме віра робить нас спроможними поглянути за межі сьогодення з його турботами і проблемами та побачити вели-ке майбутнє, де все, що сьогодні викликає в нас запитання й подив, стане ясним. Віра бачить Ісуса, Котрий стоїть як наш Посередник праворуч Бога. Віра бачить оселі, які Христос пі-шов приготувати для тих, хто любить Його. Віра бачить одяг і вінець, приготовані для переможця, та чує пісню викуплених (там же, с. 259, 260).

Ми можемо просити багато чого від нашого доброго Небес-ного Отця... Ми можемо вірити в Бога, довіряти Йому і таким чином прославляти Його Ім’я (Свідчення для Церкви, т. 2, с. 319).

Сила тих, хто перебуває у вірі, любові й служінні Богу, від-новлюватиметься з дня на день (Служителі Євангелія, с. 262).

Êâiòåíü

30ïîíåäiëîê

мемо в благодаті. Він – не лише Проводир, а й Вершитель на-шої віри. Христос – Перший і Останній, Він – у всьому. Ісус має бути з нами не тільки на початку чи наприкінці нашого життє-вого шляху, а й на кожному кроці...

Можливо, у вас виникає питання: «Як мені перебувати в Христі?» Відповідь: так само, як і на початку, коли ви прийня-ли Його. «Отже, як ви прийняли Господа Ісуса Христа, так і ходіть у Ньому» (Колос. 2:6). «Праведний Мій житиме вірою» (Євр. 10:38). Ви віддали себе Богові, аби повністю належати і служити Йому та слухатися Його; ви прийняли Христа як Сво-го Спасителя. Ви не могли самі заплатити за власні гріхи чи змінити своє серце, але, віддавшись Богові, повірили, що Він усе це здійснив для вас заради Христа. Вірою ви стали власні-стю Христа і вірою маєте зростати в Ньому – віддаючи та при-ймаючи. Ви повинні віддати все: своє серце, волю, служіння, віддати Йому самого себе, щоб виконувати всі Його веління. І таким же чином маєте прийняти все: повноту благословення в особі Христа, щоб Він жив у вашому серці, був вашою силою, праведністю та щоб одержати силу для послуху.

Щоранку присвячуйте своє життя Богові. Нехай це буде найпершою вашою справою. Моліться так: «Візьми мене, Гос поди! Я повністю належу Тобі. Я складаю всі свої плани біля Твоїх ніг. Використай мене сьогодні у Твоєму служінні. Будь зі мною, щоб усі справи я звершував разом із Тобою». Це необхідно робити щодня. Отже, щоденно вранці присвя-чуйте себе Богові. Вручайте Йому всі свої плани, будьте готові виконати їх або відмовитися від них, керуючись Його Прови-дінням. Таким чином ви щоденно віддаватимете своє життя в руки Божі, і воно ставатиме дедалі більш подібним до життя Христа (Дорога до Христа, с. 69, 70).


Âiðà – öå ïåðåìîãàБо кожний, хто народився від Бога, перемагає світ. А перемога, що перемогла світ, це віра наша! (1 Івана 5:4).

149149

Òðàâåíü

Перетворення i нове життя

Ïîêàÿííÿ i âèçíàííÿ

Iñòèííèé ñìóòîê ÷åðåç ãðiõТож покайтеся і наверніться, аби були стерті ваші гріхи (Дії 3:19).

Милість Божа! На яких простих, справедливих і розумних умовах вона може бути отримана! Господь не вимагає, аби ми виснажували себе, щоб отримати прощення гріхів. Немає потреби здійснювати довгі виснажливі паломництва в далекі країни, мучити своє тіло, щоб заслужити милість Всевишньо-го та спокутувати гріхи, бо хто признається та кидає свої грі-хи, той помилуваний буде (Дорога до Христа, с. 37).

Покаяння означає, що людина жалкує про вчинений гріх та відвертається від нього. Ми не можемо відмовитися від гріха, якщо не усвідомимо його згубності; доки наше сер-це не відвернеться від нього, у нашому житті не відбудеться справжнього перетворення (там же, с. 23).

Достатньо лише одному променю слави Божої, одному проблиску чистоти Христа проникнути в душу, аби зробити кожну пляму в характері до болю помітною, викрити потвор-ність і пороки людського характеру. Стають очевидними грі-ховність бажань, зрадливість серця, нечистота уст. Грішник бачить, що його злі вчинки зневажили Закон Божий; його серце стискається від болю, відчуваючи вплив всеосяжного Святого Духа (там же, с. 29).

Сльози каяття – це не що інше, як краплі дощу перед тим, як засяє світло святості. Такий смуток провіщає радість, що стане животворним джерелом для душі. «Пізнай же провину свою, бо ти проти Господа, Бога свого повстала... Не зверну Я Свого обличчя у гніві на вас, бо Я милостивий, – говорить Гос подь» (Єрем. 3:13, 12). Щоб «радість вчинити сіонським жалобникам... замість попелу дати їм оздобу, оливу радости замість жалоби, одежу хвали замість темного духу!» (Ісаї 61:3) (Христос – надія світу, с. 300, 301).

Òðàâåíü

1âiâòîðîê

150150 151151

Òðàâåíü

2ñåðåäà

Òðàâåíü

3÷åòâåð

Ïîêàÿííÿ i âèçíàííÿ

Âàæëèâiñòü ùèðîãî âèçíàííÿЯкщо ж визнаємо свої гріхи, то Він, вірний і правед-ний, щоб простити нам гріхи й очистити нас від уся-кої неправедності (1 Івана 1:9).

Апостол сказав: «Визнавайте один перед одним гріхи, моліться один за одного, щоб зцілитися» (Якова 5:16). Зізна-вайтеся у своїх гріхах перед Богом, оскільки лише Він може їх простити, а у своїх переступах – один перед одним. Якщо ви образили друга чи ближнього, то повинні визнати перед ним свою провину, а його обов’язок – охоче простити вас. Потім просіть прощення в Бога, бо ображений вами брат є дитиною Божою, завдаючи йому болю, ви грішите проти його Творця...

Правдиве визнання свого гріха завжди конкретне й ви-значене. Одні гріхи можуть бути відкриті тільки перед Бо-гом, інші необхідно визнати перед людьми, котрі через них постраждали. Гріхи вчинені прилюдно, слід визнавати таким же чином. Справжнє визнання гріха має бути конкретним; ви повинні визнати кожний гріх, якого припустилися (Дорога до Христа, с. 37, 38).

Багато, дуже багато сповідей не можна вимовляти привсе-людно, адже смертні люди з їхнім обмеженим судженням не можуть передбачити всіх наслідків... Ми краще прославимо Бога, якщо в таємних вадах серця будемо зізнаватися тільки Ісусові, не відкриваючи тайники душі людині обмеженій, яка помиляється та не здатна праведно судити, оскільки її серце не завжди наповнене Духом Божим... Не треба вкладати в людські вуха такі історії, які має чути тільки Бог (Свідчення для Церкви, т. 5, с. 645).

Милосердний і співчутливий Бог може прийняти тільки таке визнання гріхів, яке виходить із глибини серця (Дорога до Христа, с. 38).

Ваші гріхи можуть стояти перед вами, як гори, але якщо ви впокорите серце й визнаєте свої гріхи, покладаючись на

заслуги розп’ятого й воскреслого Спасителя, Він простить та очистить вас від усякої неправедності... Жадайте повноти Хрис тової благодаті. Нехай ваше серце постійно прагне Його праведності (Дії апостолів, с. 566).

Ïðîùåííÿ i ïðèéíÿòòÿ

Çíà÷åííÿ ïðîùåííÿХто Бог інший, як Ти, що прощає провину і пробачує прогріх останку спадку Свого, Свого гніву не держить назавжди, бо кохається в милості? (Михея 7:18).

Боже прощення– це не просто юридичний акт, згідно з яким Він звільняє нас від вироку. Це не тільки прощення, а й очищення від гріха. Вибачлива любов змінює серце. Давид доб-ре розумів це, коли молився: «Серце чисте створи мені, Боже, і тривалого духа в моєму нутрі віднови» (Псал. 51:12) (Небесні принципи щасливого життя, с. 114).

Якщо в покаянні ви зробите тільки один крок назустріч Господу, Він поспішить обняти вас руками безмежної любові. Його вухо відкрите до зойку покаянної душі. Найперший по-рив серця до Бога відомий Йому. Жодна молитва, як би несмі-ливо вона не була виголошена, жодна сльоза, як би потаємно вона не була пролита, жодне щире прагнення до Бога, яким би слабким воно не було, ніколи не залишиться без того, щоб Дух Святий не поспішив їм назустріч. Навіть коли молитва ще не вимовлена, а прагнення серця не усвідомлене, від Христа надходить благодать, аби об’єднатися з тією благодаттю, що вже діє в людській душі.

Ваш Небесний Отець здійме з вас заплямований гріхом одяг. У прекрасному символічному пророцтві Захарії вели-кий священик Ісус, що стояв перед лицем Господнього ангела в брудній одежі, представляє грішника. І Господь промовив: «Здійміть з нього цю брудну одежу. І сказав він йому: “Я зняв з тебе провину твою, і зодягну тебе в шати коштовні”... І по-клали чистого завоя на його голову, і зодягли його в шати»

152152 153153

Òðàâåíü

4ï’ÿòíèöÿ

Òðàâåíü

5ñóáîòà

(Зах. 3:4, 5). Так Бог зодягне і вас «в шату спасіння» і вбере вас в «одежу праведности» (Ісаї 61:10)...

«Якщо ти будеш ходити Моїми дорогами, – говорить Гос-подь, – Я дам тобі ходити поміж тими, що стоять тут» (Зах. 3:7), – навіть серед святих ангелів, що оточують Його престол (Наочні уроки Христа, с. 206, 207).


Ñèíè i äî÷êè ÁîæiА тим, які прийняли Його, дав владу стати Божими дітьми, – тим, які вірять у Його Ім’я (Івана 1:12).

Саме за допомогою віри в Ісуса Христа серце приймає істи-ну і людина очищається... У її душі незмінно перебуває прин-цип, який допомагає перемагати спокусу. «Кожний, хто в Ньо-му перебуває, не грішить» (1 Івана 3:6). Бог має силу зберегти душу, яка перебуває в Христі, коли вона піддається спокусі...

Самого лише визнання недостатньо. Християнин – це той, хто перебуває в Христі... Якщо розум людини не буде підко-рятися розумові Божому, кожне зусилля очистити себе буде даремним, оскільки підняти людину неможливо жодним ін-шим чином, як тільки через пізнання Бога (Біблійний комен-тар АСД, т. 7, с. 951. Коментар Е . Уайт).

Ви повинні запитати себе: «Чи я християнин?» Бути хрис-тиянином означає значно більше, ніж багато хто розуміє. Це пе-редбачає більше, ніж просто наявність вашого імені в церковних списках. Це означає бути в єднанні із Христом. Це означає мати просту віру, непохитно покладаючись на Бога. Це означає вияв-ляти дитячу довіру до вашого Небесного Отця через Ім’я та за-слуги Його дорогого Сина. Чи подобається вам дотримуватися Заповідей Бога, оскільки це Його принципи, вираження Його ха-рактеру і вони такі ж незмінні, як і Божий характер? Чи шануєте ви й любите Закон Єгови? (Наставник молоді, 18 травня 1893 р.).

Як сини і дочки Божі, християни повинні прагнути до до-сягнення найвищої мети, поставленої перед ними в Євангелії.

Вони заспокояться тільки тоді, коли досягнуть досконалості (Вісті для молоді, с. 73).

Тим, хто приймає Його, Господь дає владу стати Божими дітьми, аби Бог наприкінці міг визнати їх Своїми і вони жили з Ним упродовж вічності. Якщо в цьому житті вони вірні Богові, значить врешті-решт «побачать Його обличчя, а Його Ім’я на їхніх чолах» (Об’явл. 22:4). А чи існує на Небі більша радість, ніж бачити Бога? Чи може бути більша радість для грішника, спасенного благодаттю Христа, ніж дивитися на лице Бога і знати Його як Отця? (Служіння зцілення, с. 421).


Ïðîùåíi, êîëè ïðîùàºìîБо яким судом судите, таким будуть судити і вас; і якою мірою міряєте, такою буде відміряно і вам (Матв. 7:2).

Ми можемо отримати прощення від Бога лише тоді, коли самі прощаємо інших. Саме Божа любов приваблює нас до Нього, а вона не зворушить наші серця, якщо не викличе в них любов до ближнього.

Завершивши молитву, Ісус додав: «Бо якщо прощаєте лю-дям їхні переступи, то простить і вам ваш Небесний Отець; якщо ж не прощаєте людям їхніх переступів, то й ваш Отець не простить вам ваших переступів» (Матв. 6:14, 15). Хто не прощає, той перекриває для себе єдине Джерело, з якого може отримати милість від Бога. Не слід думати, що ми маємо пра-во не прощати наших кривдників, оскільки вони не визнали своєї провини. Вони, звичайно, повинні впокорити свої серця, розкаятися й усвідомити свою вину; але ми маємо ставитися до наших кривдників зі справжнім співчуттям, незалежно від того, зізналися вони у своєму вчинку чи ні (Небесні принципи щасливого життя, с. 113, 114) .

Дух непрощення не можна виправдати нічим. Хто не ви-являє милосердя до інших, той свідчить, що сам не є учасни-

154154 155155

Òðàâåíü

6íåäiëÿ

Òðàâåíü

7ïîíåäiëîê

ком Божої вибачної благодаті. Завдяки Божому прощенню серце грішника пригортається до великого серця Безмежної любові. Потік Божественного співчуття зливається в його душу, а від нього – і в душі інших...

Господь не прощає нас тому, що ми прощаємо, а прощає нас, як ми прощаємо. Основою усього прощення є незаслуже-на Божа любов, а наше ставлення до інших свідчить, чи зро-били ми цю любов своєю власною. Тому Христос каже: «Бо яким судом судите, таким будуть судити і вас» (Наочні уроки Христа, с. 251).

Дозвольте Христові оселитися у вашому серці, жити у вас Своїм життям і через вас відкривати світові Божественну лю-бов; це дасть надію тим, хто втратив її, принесе небесний мир серцям, обтяженим гріхом. Приходячи до Бога, ми лише в тому разі отримаємо прощення від Нього, якщо готові простити ін-ших (Небесні принципи щасливого життя, с. 114, 115).


Íåîáõiäíî âiäøêîäóâàòè çáèòîêЗаставу поверне несправедливий, грабунок відшкодує, ходитиме уставами життя, щоб не чинити кривди, то конче буде він жити, не помре! (Єзек. 33:15).

Покаяння не може бути справжнім, якщо воно не змінює людину...

Християнин, котрий займається підприємництвом, має поводитися так, як на його місці чинив би Господь. У кожній угоді він повинен показати, що його Вчителем є Бог. «Святиня для Господа» (Вих. 39:30) – має бути записано в усіх реєстрах, прибуткових книгах, актах, квитанціях і векселях. Ті, хто на-зиває себе послідовником Христа і при цьому поводиться не-чесно, дають фальшиве свідчення світові про характер святого, справедливого й милосердного Бога... Якщо ви завдали комусь шкоди нечесною угодою, якщо в торгівлі ошукали когось, на-віть якщо це формально і не порушує закону, ви повинні ви-

знати свій гріх та по можливості відшкодувати збиток. Буде справедливо повернути не лише те, що ви взяли, а й той прибу-ток, який ця людина могла отримати, якби правильно й мудро використовувала свої гроші за той час, поки вони були у ваших руках (Христос – надія світу, с. 555, 556).

Якщо ми якимось чином завдали болю нашому братові, то повинні відшкодувати йому за вчинене зло. Якщо ми без будь-якого поганого наміру сказали неправду, неправильно пе-редали його слова або зашкодили його репутації, то маємо піти до тих осіб, з якими говорили про цього брата, і взяти назад усі образливі слова (Небесні принципи щасливого життя, с. 59).

Незабаром час випробування закінчиться. Якщо сьогодні ви не служите Богові старанно, то що відчуєте на суді, почув-ши запис про вашу недобросовісну діяльність?.. Якщо ви не були чесні перед Богом, я прошу вас подумати про це упущен-ня та постаратися відшкодувати збитки. Якщо ж ви не спро-можні зробити цього, у смиренному розкаянні моліться перед Богом, просіть Його в Ім’я Христа пробачити ваш великий борг. Не зволікаючи, почніть діяти, як личить християнино-ві. Не намагайтеся нічим виправдати недбалість, виявлену в поверненні власності Божої. Нині... коли ще не надто пізно виправляти помилки, поки ще лунає заклик, – якщо ви чуєте його, – не робіть закам’янілими ваші серця (Поради з управ-ління ресурсами, с. 99, 100).


Ïðèõîäüòå òàêèìè, ÿêèìè âè ºЧи мурин відмінить коли свою шкіру, а пантера – ті плями свої? Тоді зможете й ви чинити добре, навчені чинити лихе! (Єрем. 13:23).

Бог не до всіх гріхів ставиться однаково: у Його очах, так само як і в розумінні людей, існує більша і менша провина. Але яким би дріб’язковим не здавався той чи інший учинок людини в очах Божих, жоден гріх не буває малим. Людська

156156 157157

Ми повинні пам’ятати, що всі припускаються помилок; навіть зрілі люди, які володіють багаторічним досвідом, мо-жуть помилятися. Проте Бог не відкидає їх через їхні помил-ки; кожному помильному синові й кожній помильній дочці Адама Він дає ще один шанс (Ознаки часу, 21 травня 1902 р.).

Ісус бажає, щоб ми прийшли до Нього такими, якими є: безпорадними, з усіма своїми гріхами та вадами. Ми можемо прийти до Нього зі своїми провинами й хибами. Ми можемо прийти до Нього зі своїми немощами, дефектами, безглуздою поведінкою і впасти до Його ніг у покаянні. По великій Своїй милості Бог візьме нас в обійми Своєї любові, перев’яже наші рани й очистить нас від усякої скверни.

Саме тут багато людей зазнає поразки: вони не вірять, що Ісус прощає їх особисто. Вони не вірять Богові на сло-во. Однак усі, хто виконує поставлені Богом умови, мають перевагу на власному досвіді зазнати дарованого Богом прощення. Він прощає їм усі гріхи! Женіть геть думку про те, що Божі обітниці не для вас. Вони стосуються кожного покаянного грішника. Христос посилає ангелів, і вони не-суть Його благодать і силу кожній віруючій душі. Якою б грішною не була людина, вона може знайти силу, чистоту та праведність в Ісусі, Котрий помер за всіх грішників. Він го-товий з кожного зняти заплямовану, опоганену гріхом оде-жу й зодягнути в білі шати праведності. Христос пропонує грішникові життя замість смерті...

Хіба можна повірити, що Господь суворо проганяє від Себе бідолашного грішника, котрий бажає повернутися до Нього, залишити свої гріхи та в покаянні припасти до Його ніг? Геть подібні думки! Ніщо не може завдати більшої шко-ди вашій душі, аніж подібне уявлення про Небесного Отця... Прийдіть до Ісуса! Віддавши Йому своє серце, ви можете розраховувати на щедрі благословення (Дорога до Христа, с. 52-55).

Той, Хто Своєю викупною жертвою дав людині безмежний запас моральних сил, не перестане використовувати ці сили для нас (Рев’ю енд Геральд, 30 жовтня 1900 р.).

Òðàâåíü

8âiâòîðîê

оцінка недосконала й упереджена; Бог же судить про все так, як воно є насправді. Пияка зневажають, йому кажуть, що його гріх закриє йому шлях до Неба, у той час як гордість, само-любство і жадібність часто залишаються без осуду… А саме ці гріхи особливо образливі для Бога, оскільки вони протилежні добрим рисам Його характеру, жертовній любові та суті всіх взаємовідносин у безгрішному Всесвіті. Людина, яка тяжко згрішила, може відчувати сором, усвідомлювати власну нік-чемність та потребу в благодаті Христовій, натомість гордість не відчуває жодної потреби, тому зачиняє двері серця для Христа і Його безмежних благословень...

Якщо ви усвідомили власну гріховність, не чекайте, доки станете кращими. Чимало людей вважають себе недостойними, аби прийти до Христа! Чи сподіваєтеся ви стати кращими завдя-ки власним зусиллям?.. Допомогти вам може тільки Бог. Не слід чекати, коли з’являться переконливі докази, кращі можливості або святіші нахили. Самі ми нічого не вдіємо. До Христа ми має-мо прийти такими, якими є (Дорога до Христа, с. 30, 31).

Без зволікання підкорися Христові; Він один силою Своєї благодаті спроможний спасти тебе від загибелі. Він один зда-тен оздоровити твої розумові й моральні здібності. Твоє сер-це може зігріти любов Бога, твоє судження може стати ясним та зрілим, сумління – просвіченим, чуйним і чистим, воля – твердою й освяченою, підпорядкованою контролю Божого Духа. Ти можеш зазнати такого перетворення, якого захочеш. Якщо зараз же навернешся до Бога, перестанеш чинити лихе і навчишся чинити добро, то будеш по-справжньому щаслива. Ти почнеш перемагати в життєвих баталіях та будеш підне-сена до слави, честі й безсмертя в кращому житті (Свідчення для Церкви, т. 2, с. 564, 565).


Îñîáèñòå ïðîùåííÿПомилуй мене, Боже, з великої милости Твоєї, і з велико-го милосердя Свого загладь беззаконня мої (Псал. 51:3).

158158 159159

Òðàâåíü

9ñåðåäà

Òðàâåíü

10÷åòâåð


ªäíàííÿ iç ÕðèñòîìПеребувайте в Мені, а Я – у вас. Як галузка не може приносити плоду сама по собі, якщо не буде на вино-градній лозі, так і ви, якщо не будете перебувати в Мені (Івана 15:4).

Кожна людина своїми діями або віддаляє від себе Хри-ста, не бажаючи бути керованою його Духом і наслідувати Його приклад, або вступає в особистий союз із Христом через само зречення, віру й послух. Кожен із нас особисто має об-рати Христа, бо Він перший обрав нас. Союз із Христом по-винні укласти ті, хто за своєю природою ворогує з Ним. Горде серце має налагодити відносини повної залежності. Це дуже непроста й кропітка праця, і багато так званих послідовників Христа нічого не знають про такі відносини. Формально вони приймають Спасителя, але не як єдиного Володаря їхніх сер-дець (Свідчення для Церкви, т. 5, с. 46, 47).

Схильність людини до зла важко подолати. Це довга вис-нажлива боротьба. Кожен учасник цієї боротьби знає, наскіль-ки жорстокі й важкі такі битви. Зростати в благодаті непросто, оскільки стандарти і принципи світу постійно вклинюються між душею та святим мірилом Бога. Господь бажає підняти, облагородити й очистити нас через наше дотримання принци-пів, які лежать в основі Його високого морального стандарту, котрим у великий день останнього суду буде випробуваний кожний характер (Рев’ю енд Геральд, 16 грудня 1884 р.).

Ми маємо здобути перемогу над своїм «я», розіп’яти своє тіло з його пристрастями та пожадливостями, і лише тоді по-чинається єдність душі із Христом... Коли такий союз створе-но, його можна зберегти лише завдяки постійним ревним та енергійним зусиллям...

Кожному християнинові потрібно постійно стояти на варті й охороняти всі стежки до своєї душі, щоб сатана не знайшов до нього доступу. Християнин повинен благати Бога про допо-

могу і водночас рішуче опиратися будь-якому спонуканню до гріха. Завдяки мужності, вірі й невтомній праці людина може перемогти. Однак слід пам’ятати: якщо вона бажає здобути пе-ремогу, Христос має перебувати в ній, а вона в Христі... Тіль-ки завдяки особистому союзу із Христом, завдяки щоденному, щогодинному спілкуванню з Ним ми можемо приносити плоди Святого Духа (Свідчення для Церкви, т. 5, с. 47, 48).

Íàðîäæåííÿ çãîðè

Äîïîìîãà äëÿ óáîãèõ äóõîìБлаженні убогі духом, бо їхнє Царство Небесне (Матв. 5:3).

Кожен, хто визнає себе убогим духом, хто відчуває, що в нього немає нічого доброго, може досягти праведності й сили, дивлячись на Христа (Небесні принципи щасливого життя, с. 8).

«Жертва Богові – зламаний дух; серцем зламаним та упо-кореним Ти не погордуєш, Боже!» (Псал. 51:19). Людина має звільнитися від свого «я», перш ніж зможе стати віруючою в Христа в повному розумінні цього слова. Якщо людина зріка-ється власного «я», Господь може зробити її новим творінням (Христос – надія світу, с. 280).

Якщо людина згрішила проти святого милостивого Бога, то найшляхетнішим її вчинком буде щире покаяння у своїх гріхах зі сльозами й душевним жалем. Цього Бог очікує від людини. Він не прийме нічого, окрім скрушеного серця та розкаяного духу (Пророки і царі, с. 435, 436).

Горді серцем намагаються заробити собі спасіння, однак і наше право на вічне життя, і наша придатність для Небес зо-середжені в праведності Христа. Господь нічого не може вчи-нити для відновлення людини, доки вона не усвідомить влас-ну немічність, не звільниться від усякої самовпевненості та не підкориться Божому керівництву. Тільки в такому разі вона зможе прийняти дар, який Бог бажає їй дати. Від душі, котра усвідомлює свою потребу, нічого не буде приховане. Така лю-

160160 161161

Òðàâåíü

11ï’ÿòíèöÿ

Òðàâåíü

12ñóáîòà

дина має безперешкодний доступ до Того, у Кому перебуває вся повнота (Христос – надія світу, с. 300).

Єдина причина, через яку нам, можливо, ще не відпущені минулі гріхи, полягає в тому, що ми не хочемо впокорити свої горді серця й погодитися з умовами Слова істини (Свідчення для Церкви, т. 5, с. 636).

Бог дуже співчутливий, бо розуміє наші слабкості і спо-куси. Коли ми приходимо до Нього зі зламаним серцем та покірним духом, Він приймає наше покаяння й обіцяє нам: якщо ми будемо триматися Його захисту й учинимо з Ним мир, Він примириться з нами. О, яка подяка та радість мають переповнювати наші серця, коли ми думаємо про милосердя Бога! (Свідчення для Церкви, т. 3, с. 239, 240).

А найбільш радісним та прийнятним для Бога є прино-шення Йому серця, упокореного самозреченням, піднесенням хрес та і прямуванням за Ісусом (Євангелізм, с. 510).


Íåîáõiäíå ïåðåòâîðåííÿ ñåðöÿУ відповідь Ісус сказав йому: Знову й знову запевняю тебе: коли хто не народиться згори, то не може по-бачити Божого Царства! (Івана 3:3).

Никодим посідав високе й відповідальне становище се-ред представників єврейської нації... Учення Ісуса схвилю-вало його, як і інших людей... він вирішив більше дізнатися про ці чудові істини...

Никодим прийшов до Господа, аби подискутувати з Ним, однак Ісус відразу ж виклав перед ним фундаментальні прин-ципи істини, наголосивши: «Ти потребуєш не стільки теоре-тичних знань, скільки духовного відродження; ти маєш по-требу не в задоволенні своєї цікавості, а в оновленні серця. Ти повинен прийняти нове життя згори, перш ніж зможеш оцінити небесне» (Христос – надія світу, с. 167-171).

Зміна серця, образно названа народженням згори, може відбутися тільки під могутнім впливом Святого Духа... Гординя й себелюбство опираються Божому Духові. Кож-на природна схильність душі чинить опір змінам, коли за-мість хворобливої зарозумілості й гордості там запанують лагідність і покірність Христа. Але якщо ми бажаємо стати на шлях до вічного життя, то не повинні прислухатися до нашіптування власного «я». Покірно, з розбитим серцем необхідно благати нашого Небесного Отця: «Серце чисте створи мені, Боже, і тривалого духа в моєму нутрі віднови» (Псал. 51:12). Отримуючи Божественне світло та співпра-цюючи з небесними ангелами, ми «народжуємося згори», силою Христа очищені від скверни гріха (Наставник молоді, 9 вересня 1897 р.).

Могутня сила Святого Духа здійснює повне перетворення в характері людини, роблячи її новим творінням у Христі Ісу-сі... Слова та вчинки передають любов Спасителя. Припиня-ється боротьба за першість. Власне «я» відкинуте. Ім’я Ісуса написане на всьому, що вона робить і про що говорить (Рев’ю енд Геральд, 10 червня 1902 р.).

Хіба перетворене життя такої людини не являє собою найбільше чудо? Хіба існує непосильна справа для людини, котра вірою приймає Божественну силу? (Свідчення для Цер-кви, т. 9, с. 152).


Áëàãîñëîâåííÿ ñìèðåííî¿ ëþäèíèІсус покликав дитину, поставив її серед них і сказав: Запевняю вас: якщо не навернетеся і не станете, як діти, не ввійдете в Царство Небесне (Матв. 18:2, 3).

Безпорадний грішник має триматися за Христа, як за свою єдину надію. На мить послабивши хватку, він наразить на небезпеку власну душу й душі оточуючих. Тільки трену-ючи живу віру, ми перебуваємо в безпеці. Проте вчинення

162162 163163

Навернення є працею, яку більшість не оцінює належним чином. Це серйозна справа – перетворити земний, гріхов-ний розум і привести його до розуміння невимовної любові Христа, полонити чарівністю Його благодаті й непереверше-ністю Бога, так щоб душа наповнилася Божественною лю-бов’ю та підкорилася небесними таємницями. Коли грішник це розуміє, його минуле життя здається йому огидним і не-нависним. Він починає ненавидіти гріх, усім серцем кається перед Богом та приймає Христа як життя й радість своєї душі. Він відмовляється від колишніх задоволень, здобуває новий розум, нові уподобання, нові інтереси, нову волю; його сму-ток, бажання, любов – усе оновлюється... Небо, яке колись не приваблювало, тепер постає перед ним у всьому багатстві та славі, і людина дивиться на нього, як на свою майбутню оселю, де буде бачити, любити й прославляти Того, Хто ви-купив її Своєю дорогоцінною кров’ю. Святі діла, які раніше здавалися людині втомливими, тепер викликають у неї не-підробне захоплення. Слово Боже, яке вона вважала нудним та нецікавим, тепер стає головним предметом її дослідження, головним її порадником. Вона дивиться на нього як на лист від Бога, скріплений печаткою Предвічного. Цим мірилом вона перевіряє всі свої помисли, слова й учинки. Навернена людина тремтить перед наказами і грізними застереженнями Слова, але це спонукає її твердо взятися за біблійні обітниці та, застосовуючи їх до себе, зміцнювати свою душу (Свідчен-ня для Церкви, т. 2, с. 294, 395).

Коли на серце людини діє перетворювальна благодать Христа, тоді в ньому спалахує справедливе обурення проти гріха, який так довго не давав їй оцінити всі переваги приго-тованого для неї Богом спасіння. Тоді вона принесе в жертву всю себе: свій дух, душу, тіло і по милості Божій віддаляти-меться від спілкування із сатаною (Вісті для молоді, с. 278).

Усі повинні розуміти процес навернення. Його плід видно в перетвореному житті (Рукопис 56, 1900 р.).

Òðàâåíü

13íåäiëÿ

будь-якого відомого гріха, нехтування відомими обов’язками вдома чи поза ним руйнує віру й відокремлює душу від Бога.

Ніщо не є таким огидним для Бога, як дух самовпевнено-сті. У житті Петра був сумний урок, який має слугувати пере-сторогою для всіх, хто визнає себе послідовником Христа. Спаситель чесно попередив його про прийдешню небезпеку, але, самовпевнений та самовдоволений, він відстоював свою незмінну вірність і завзяття, заявивши, що готовий піти за сво-їм Учителем до в’язниці й на смерть. Випробування спіткало Петра тоді, коли над учнями знялася буря, коли їхній Господь зазнав приниження. Натхненне перо записало сумні слова: «Тоді всі учні, залишивши Його, втекли» (Матв. 26:56). А га-рячий, ревний, самовпевнений Петро кілька разів відрікся від свого Господа. Після цього він глибоко розкаявся, однак цей приклад має слугувати для всіх попередженням остерігатися самовпевненості й самоправедності (Рукопис 1, 1878 р.).

Люди, які впокорюються подібно до малої дитини, будуть навчені Богом. Господь не залежить від жодних людських та-лантів, адже Він Сам – Джерело всіх досконалих дарів. Най-лагідніша людина, якщо вона любить і боїться Бога, є воло-дарем небесних дарів. Господь може використовувати таку людину, оскільки вона не прагне працювати самостійно від-повідно до власних стандартів. Вона працює зі страхом і трем-тінням, щоб не зіпсувати зразок. Її життя – це відображення життя Христа (Лист 9, 1899 р.).

Ми маємо постійно плекати лагідність і покірність, якщо хочемо мати дух Христа (Рукопис 1, 1878 р.).


Çîâñiì íîâå æèòòÿТо треба, щоб ви відкинули стару людину з її попереднім способом життя, яка зітліває в оманливих пожад-ливостях, аби ваш розум оновлювався духом, щоб ви зодяглися в нову людину, створену за подобою Божою, в праведності та святості істини (Ефес. 4:22-24).

164164 165165

Òðàâåíü

14ïîíåäiëîê

Òðàâåíü

15âiâòîðîê


Ñâÿòiñòü æèòòÿМайте мир з усіма і святість, без яких ніхто не поба-чить Господа (Євр. 12:14).

Ніхто з тих, хто заявляє про свою святість, насправді не є святим. Люди, відзначені в небесних книгах як святі, не усві-домлюють цього і в жодному разі не вихваляються своєю до-бротою (Ознаки часу, 26 лютого 1885 р.).

Духовний екстаз, який може переживати людина за над-звичайних обставин, не може слугувати переконливим до-казом того, що вона є християнином. Святість – це не чуттє-ва екзальтація, а повне підкорення Божій волі. Бути святим означає жити кожним словом, яке виходить з уст Божих; ви-конувати волю нашого Небесного Отця; довіряти Богові під час випробувань, у темряві та при світлі; жити вірою, а не тим, що бачимо; покладатися на Бога з твердою впевненістю, спо-чиваючи в Його любові (Дії апостолів, с. 51).

Ніхто не може бути всесильним, однак усі можуть очисти-тися від нечистоти тіла й духу, звершуючи святі справи в Бо-жому страху. Бог вимагає, щоб кожна душа була чиста і свята. Ми успадкували схильність до зла. Це частина нашої натури, яку нікому не слід виношувати. Плекати егоїзм – людська слабкість, бо егоїзм є природною рисою характеру. Але якщо ми не подолаємо весь егоїзм, якщо не розіпнемо своє «я», то ніколи не зможемо бути святими, як святий Бог. Люди схиль-ні до сумнівних фантазій, які стимулюються обставинами до активного зростання. Якщо потурати цій рисі, вона псує ха-рактер і занапащає душу (Лист 9, 1899 р.).

Бог вимагає моральної досконалості. Люди, яким дано світло та можливості, повинні як Божі слуги прагнути до до-сконалості та ніколи – до меншого ідеалу праведності, при-стосованого до успадкованих і набутих нахилів до зла. Хрис-тос узяв на Себе наше людське єство і жив нашим життям, аби показати нам, що ми можемо бути подібними до Нього... Ми

маємо бути святими, як святий Бог; коли ми усвідомлюємо все значення цього твердження, схиляємо своє серце здійс-нювати Божу справу та бути святими як Він святий, тоді на-ближаємося до стандарту, встановленого для кожної особи в Христі Ісусі (там же).


Çìiöíåíi ÄóõîìЩоб за багатством Своєї слави Він дав вам через Свого Духа зміцніти силою у внутрішній людині (Ефес. 3:16).

Ісус каже: «Все, про що молитеся і просите, – вірте, що одер-жите, і сповниться вам» (Марка 11:24). Виконання цієї обітни-ці залежить від однієї умови: ми маємо просити згідно з волею Бога. Але ж воля Божа якраз і полягає в тому, щоб очистити нас від гріхів, зробити нас Божими дітьми і дати силу жити у святості. Тому ми можемо просити цих благословень з вірою, що отримаємо їх, та дякувати Богові за те, що вже одержали їх. Яка це перевага – приходити до Ісуса, очищатися від гріха і стояти перед Божим Законом без сорому й докорів сумління!..

Отже, вам потрібно тільки повірити Богові, тоді ви почнете нове життя під благодатним впливом Святого Духа. Тепер ви – член Його сім’ї, і Він любить вас так, як Свого Сина.

Тепер, коли ви віддали себе Ісусові, не повертайтеся назад, не віддаляйтеся від Нього, натомість щодня кажіть: «Я належу Христові, я віддав себе Йому». Просіть, щоб Він дав вам Свято-го Духа та підтримував Своєю благодаттю. І як ви, віддавшись Богові та довірившись Йому, стали Його дитиною, так і живіть у Ньому! Апостол Павло радить: «Отже, як ви прийняли Госпо-да Ісуса Христа, так і ходіть в Ньому» (Колос. 2:6).

Декотрі вважають: перш ніж розраховувати на Божі благо-словення, необхідно пройти певні випробування й переконати Господа у своєму виправленні. Але ви вже зараз можете про-сити Божих благословень. Нам потрібні Його благодать і Дух

166166 167167

Òðàâåíü

16ñåðåäà

Òðàâåíü

17÷åòâåð

Христа, Котрий підкріпляє нас, інакше ми не зможемо опира-тися злу (Дорога до Христа, с. 51, 52).

Дух Святий дає силу, котра підтримує душі, що борються, у будь-якій критичній ситуації, серед ненависті світу й розчару-вань, спричинених усвідомленням власних невдач і помилок. У смутку та скорботах, коли майбутнє видається похмурим і непевним, коли ми почуваємося безпорадними й самотніми, Святий Дух вселяє в серце мир (Дії апостолів, с. 51).


Äèâîâèæíå ïåðåòâîðåííÿ õàðàêòåðóА я в правді побачу обличчя Твоє, і, збудившись, наси-чусь Твоєю подобою! (Псал. 17:15).

Ісус прийшов, щоб відродити в людині образ Творця. Ні-хто, крім Христа, не може відновити характер, зіпсований грі-хом. Він прийшов, щоб вигнати демонів, які підкорили собі волю людини (Христос – надія світу, с. 37, 38).

Господь Ісус випробовує людські серця через прояв ми-лості й щедрої благодаті. Він здійснює такі дивовижні пере-творення, що сатана з усім його вихвалянням, з усім його злим збіговиськом, яке об’єдналося проти Бога та Його прав-ління, стоїть, дивлячись на них, як на фортецю, неприступ-ну для його вигадок й оман. Для нього вони – незбагненна таємниця. Ангели Божі, серафими, херувими, Божественні сили, яким доручено допомагати людським істотам, з поди-вом і радістю споглядають, як грішні люди, колишні діти гні-ву, тепер завдяки праці Христа, яка розвиває їхній характер за Божественною подобою, стають синами й дочками Бога, котрі виконують важливу роль у служінні й радощах Неба (Свідчення для проповідників, с. 18).

У всі віки вибрані Спасителем виховувалися й навча-лися дисципліни в школі випробувань. Вони йшли вузьким земним шляхом, очищуючись у вогні страждань. Задля Ісуса вони терпіли нападки, ненависть і наклеп. Ці люди йшли за

Ним, незважаючи на жорстоку боротьбу, виявляли самозре-чення та переживали гірке розчарування. На власному бо-лісному досвіді вони пізнали тягар гріха, його силу, почуття вини, спричинене гріхом горе, тому відчувають огиду до ньо-го. Усвідомлення величі безмежної Жертви, принесеної зара-ди визволення від гріха, упокорює їх у власних очах і напов-нює їхні серця вдячністю та хвалою, чого ніколи не зможуть зрозуміти безгрішні істоти. Їхня любов сильна, бо їм багато прощено. Учасники Христових страждань, вони можуть стати учасниками Його слави (Велика боротьба, с. 649, 650).

Христос дивиться на Своїх дітей, бездоганно чистих, не-заплямованих і досконалих, як на нагороду за всі Його страж-дання, за Його покору й любов; як на нове свідчення Його слави, слави Христа – великого Центру, з якого випроміню-ється вся слава (Свідчення для проповідників, с. 18, 19).

Ïîõîâàíi ç Íèì ÷åðåç õðåùåííÿ

Ïðèêëàä íàøîãî ÃîñïîäàТож ми поховані з Ним через хрещення в смерть, щоб так, як Христос встав із мертвих славою Отця, так щоб і ми почали ходити в оновленні життя (Римл. 6:4).

Ісус прийняв хрещення не на знак покаяння у власних грі-хах. Він ототожнив Себе з грішниками, здійснюючи те, що по-винні здійснювати ми, і пройшовши шляхом, яким маємо йти ми. Його життя після хрещення, сповнене страждань і терпін-ня, також є прикладом для нас (Христос – надія світу, с. 111).

Христос як Глава людства мав пройти через ті етапи, які необхідно пройти нам. Він, безгрішний, став для нас прикла-дом у виконанні всіх вимог для викуплення грішного роду. Ісус поніс гріхи всього світу. Його хрещення охоплює весь грішний світ, який через покаяння й віру може бути проще-ний. «Коли ж з’явилася благодать і любов до людей нашого Спасителя, Бога, Він нас спас не з причини праведних учинків, які ми вчинили, але зі Своєї милості через купіль відродження

168168 169169

й оновлення Святим Духом, Якого вилив на нас щедро через Ісуса Христа – нашого Спасителя, – щоб, оправдавшись Його благодаттю, ми надією стали спадкоємцями вічного життя. Вірне слово, і я бажаю, аби на цьому ти наполягав, щоб ті, які повірили в Бога, дбали про добрі діла. Це корисно й добре для людей» (Тита 3:4-8). Через купіль відродження людина знову отримала Боже благовоління. Купіль – це поховання із Хрис-том у воді за подобою Його смерті; це поховання означає: усі, хто кається в порушенні Божого Закону, отримують очищен-ня через дію Святого Духа. Хрещення – це істинне навернен-ня через оновлення Святим Духом (Рукопис 57, 1900 р.).

Усі люди, котрі були поховані із Христом у хрещенні та повстали в подобі Його воскресіння, дали обітницю жити но-вим життям. «Отож, коли ви з Христом воскресли, то шукайте горішнього – того, де Христос сидить праворуч Бога. Думайте про горішнє, – не про земне» (Колос. 3:1, 2) (Поради батькам, учителям і учням, с. 258).


«Öå º Ñèí Ìié Óëþáëåíèé»А охрестившись, Ісус відразу вийшов з води. І ось від-чинилися Йому небеса, і Він побачив Духа Божого, що спускався, як голуб, та сходив на Нього. І ось, почувся голос з неба: Це є Син Мій Улюблений, Якого Я вподо-бав (Матв. 3:16, 17).

Коли Ісус попросив охрестити Його, Іван відмовився, вигукнувши: «Це мені потрібно від Тебе хреститися, а Ти йдеш до мене? Відповідаючи, Ісус сказав йому: Облиш тепер, бо так належить нам виконати всю правду» (Матв. 3:14, 15). Іван поступився проханню, вони зайшли у води Йордану, і хреститель занурив Ісуса у воду. «А охреcтившись, Ісус ві-дразу вийшов з води. І ось відчинилися Йому небеса, і Він побачив Духа Божого, що спускався, як голуб, та сходив на Нього» (Матв. 3:15)...

Òðàâåíü

18ï’ÿòíèöÿ Òðàâåíü

19ñóáîòà

Але урочистість Божественної присутності охопила всіх, хто був тут. Люди мовчки стояли, пильно вдивляючись у по-стать Христа. Він увесь був оповитий світлом, яке постійно оточує Божий престол. Його звернене до неба обличчя ося-вала слава, якої вони ніколи раніше не бачили на жодному людському обличчі. З відкритих Небес пролунав голос: «Це є Син Мій Улюблений, Якого Я вподобав» (Матв. 3:17)...

Слова, сказані Ісусові на ріці Йордан... стосуються всього людства. Бог промовив їх до Ісуса як нашого Представника. Не-зважаючи на всі наші гріхи й немочі, Він не відкинув нас як не-достойних. «Він обдарував нас в улюбленому Сині» (Ефес. 1:6). Слава, яка спочивала на Христові, є запорукою Божої любові до нас… Світло, яке осяяло Спасителя з небесної висоти, зливається й на нас, коли просимо в молитві про допомогу, аби перемогти спокусу. Голос, котрий промовляв до Ісуса, звертається до кож-ної віруючої душі: «Це Моя улюблена дитина, яку Я вподобав»…

Наш Викупитель проклав шлях, аби найбільш грішні й нуж денні, найбільш пригноблені і знехтувані людьми могли прийти до Отця. В оселях, які Ісус пішов приготувати, місця вистачить усім (Христос – надія світу, с. 111-113).


Íàðîäèòèñÿ âiä âîäè é ÄóõàВідповів Ісус: Знову й знову запевняю тебе: коли хто не народиться від води й Духа, не може ввійти до Бо-жого Царства (Івана 3:5).

Христос мав на увазі хрещення водою та оновлення серця силою Духа Божого (Христос – надія світу, с. 172).

Покаяння, віра і хрещення є необхідними кроками навер-нення... Коли християни здійснюють урочистий обряд хре-щення, Христос приймає їхню клятву у відданості Йому. Це їхня клятва вірності (Євангелізм, с. 306, 307).

Христос зробив хрещення ознакою входження в Його ду-ховне Царство. Він поставив його певною умовою, з якою по-

170170 171171

Òðàâåíü

20íåäiëÿ

Òðàâåíü

21ïîíåäiëîê

винні погодитися всі, хто бажає визнати авторитет Отця, Сина і Святого Духа. Перш ніж людина долучиться до духовної сім’ї в Церкві, перш ніж переступить поріг Божого Царства, вона має прийняти печать Божественного Імені: «Господь – праведність наша» (Єрем. 23:6)... Люди, котрі хрестяться в триєдине Ім’я Отця, Сина і Святого Духа, на самому початку свого християнського життя публічно заявляють, що відмов-ляються служити сатані і стають членами царської сім’ї, діть-ми Небесного Царя. Вони підкоряються повелінню: «Вийдіть з-поміж них і відділіться... і до нечистого не доторкайтеся». І для них виконується обітниця: «Я прийму вас, і буду для вас Отцем, а ви будете для Мене синами й дочками, – каже Господь Вседержитель!» (2 Кор. 6:17, 18) (Свідчення для Цер-кви, т. 6, с. 91).

Відтепер віруючий повинен пам’ятати, що він посвяче-ний Богові, Христу і Святому Духові. Беручи до уваги ці нові відносини, віруючий має відсунути всі світські міркування на задній план...

Зобов’язання духовної угоди, що набувають чинності при хрещенні, є взаємними. Коли люди зі щирим послухом викону-ють усе, що вимагається від них, вони мають право молитися: «Нехай буде відомо, Господи, що Ти – Бог в Ізраїлі». Ваше хре-щення в Ім’я Отця, Сина і Святого Духа – це гарантія: якщо ви звернетеся до Них по допомогу, Вони допоможуть вам у будь-яких випробуваннях (Євангелізм, с. 316).


Õðåùåíi â Éîãî ñìåðòü i âîñêðåñiííÿЧи ви не знаєте, що ті з нас, які хрестилися в Ісуса Христа, хрестилися в Його смерть? (Римл. 6:3).

Учасники урочистого обряду хрещення дають обіцянку шу-кати горішнього – де Христос сидить праворуч Бога, та ревно працювати для спасіння грішників. Бог запитує тих, хто носить Його Ім’я: Як ви використовуєте здібності, викуплені смертю

Мого Сина? Чи робите все можливе, щоб досягти більшої висо-ти духовного розуміння? Чи узгоджуєте свої інтереси та вчинки з важливими вимогами вічності? (Вісті для молоді, с. 317).

Хрещення – це урочисте відречення від цього світу. Роб-лячи публічну заяву, людина помирає для гріховного життя. Охрещуваний занурюється у воду і перед небесним Усесвітом дано взаємну клятву. В Ім’я Отця, Сина і Святого Духа люди-на лягає у водну могилу, похована із Христом у хрещенні та піднімається з води, щоб жити новим життям вірності Богові. У ролі свідків виступають три великі всесильні Небесні Осо-би, Які невидимо присутні під час хрещення (Біблійний комен-тар АСД, т. 6, с. 1074. Коментар Е. Уайт).

Ми померли для світу. Ми були поховані за подобою смерті Христа й воскресли за подобою Його воскресіння, те-пер нам необхідно жити новим життям. Наше життя має бути пов’язане із життям Христа (Рукопис 70, 1900 р.).

У першому розділі Другого послання Петра зображена поступальна праця в християнському житті. Весь цей розділ викладає надзвичайно важливий урок. Якщо людина, досяга-ючи християнських чеснот, прагне поповнити їх число, Бог обіцяє їх помножити. «Благодать вам і мир хай помножиться в пізнанні Бога й Ісуса, нашого Господа!» (2 Петра 1:2). Кож-ній душі, яка виражає свою віру в Ісуса Христа через хрещен-ня, належить звершити цю працю (Біблійний коментар АСД, т. 6, с. 1074. Коментар Е. Уайт).

Якщо ми вірні нашій клятві, для нас відчинені двері, які за-безпечують зв’язок із Небом. Жодна людина або посередник сатани не може зачинити їх (там же, с. 1075).


Iäó÷è Éîãî ñëiäàìèОтож, коли ви з Христом воскресли, то шукайте горішнього – того, де Христос сидить праворуч Бога (Колос. 3:1).

172172 173173

У наші дні знайдеться чимало людей, які мимоволі пору-шили одну з постанов Божого Закону. Коли до них прийшло усвідомлення цього і вимоги четвертої заповіді постали пе-ред їхнім сумлінням, вони побачили себе грішниками в Бо-жих очах. «Гріх є беззаконням», і «хто весь Закон виконує, а згрішить в одному, той став винним у всьому» (1 Івана 3:4; Якова 2:10).

Людина, яка щиро прагне до істини, не виправдовува-тиме свій гріх незнанням Закону, оскільки світло було в її досяжності, Слово Боже було цілком доступне її розумін-ню і Христос усіх закликав досліджувати Писання. Істинно віруюча людина шанує Закон Божий як святий, праведний і добрий та кається в його порушенні. З вірою вона зверта-ється до викупної Крові Христа, отримуючи обітницю про-щення. Її минуле хрещення нині вже не задовольняє її. Вона побачила себе грішником, звинуваченим Законом Божим, по-новому відчула свою смерть для гріха і тепер бажає зно-ву бути похованою із Христом при хрещенні, щоб воскрес-нути для нового життя...

Зазначене питання кожен має вирішити індивідуально, відповідно до особистого усвідомлення та з Божим стра-хом... Спонукувати до повторного хрещення буде тільки Бог і ніхто інший; дайте ж Господу можливість діяти через Свого Святого Духа на розум людей, аби кожен з них підходив до такого важливого кроку із цілковитою впевненістю та із вдо-воленням своїм рішенням...

Повторне хрещення необхідно представляти як велику перевагу і благословення; саме в такому світлі його мають розглядати всі, хто повторно хреститься, якщо, звичайно, вони сформували про нього правильне уявлення (Єванге-лізм, с. 372-375).

Перевага та обов’язок кожного християнина – здобути ба-гаті досвіди з Богом. «Я – Світло для світу! – сказав Ісус. – Хто піде за Мною, той не ходитиме в темряві, але матиме Світло життя» (Івана 8:12)... Кожний крок віри й послуху наближає душу до Світла, у Якому «немає ніякої темряви» (Велика бо-ротьба, с. 475, 476).

Òðàâåíü

22âiâòîðîê

Кожен, хто починає нове життя, має ще до хрещення усві-домити, що Господь вимагає від нього неподільної відданості... Практичне дотримання істини має величезне значення. Про якість дерева судять за його плодами... Необхідне цілковите навернення до істини (Євангелізм, с. 308).

Чимало дітей з колиски було навчено дотримуватися субо-ти. Це хороші, добрі діти, вони сумлінно виконують свій обов’я-зок у земних справах, але при цьому не відчувають докорів за гріх та не усвідомлюють потреби в покаянні... Оскільки вони не припускаються жодних надзвичайних гріхів, то потішають себе думкою, що перебувають майже на правильному шляху. Цим молодим людям я уповноважена заявити: покайтеся й навер-ніться, аби були стерті ваші гріхи... Від вас вимагається покаяти-ся, повірити й охреститися. Христос був абсолютно праведним, проте, як Спаситель світу, Він дав людині приклад, зробивши кроки, які вимагає і від грішника, щоб той став дитиною Божою й успадковував вічність. Якщо навіть Христос, незаплямований і чистий Викупитель людства, зійшов до того, що на особистому прикладі показав, що має зробити навернений і розкаяний гріш-ник, то чому брати і сестри, життя яких осяяне світлом істини, не наважуються підкорити Богові свої серця, покірно визнати свої гріхи, словом і ділом довести свою віру у викупну жертву Христа, приєднавшись до людей, які називають себе Його по-слідовниками? (Свідчення для Церкви, т. 4, с. 40, 41).

Хто вивчає життя Христа і втілює в життя Його вчення, ті уподібняться до Христа. Їхній вплив буде подібний до Його впливу. Вони являють здоровий характер. Прямуючи смирен-ним шляхом послуху та виконуючи волю Божу, вони справля-тимуть вплив, який буде свідчити про просування Божої спра-ви і здорової чистоті Його праці (Євангелізм, с. 313).


Êîëè äîðå÷íå ïîâòîðíå õðåùåííÿА тепер чого очікуєш? Устань, охрестися та обмий свої гріхи, прикликавши Його Ім’я! (Дії 22:16).

174174 175175

Òðàâåíü

23ñåðåäà

Òðàâåíü

24÷åòâåð


Ïîâåëiííÿ íàøîãî ÃîñïîäàОтож, ідіть і навчіть усі народи, хрестячи їх в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа (Матв. 28:19).

Христос дав учням доручення. Він забезпечив їх усім необхідним для виконання справи й узяв на Себе відпові-дальність за її успіх. Доки вони будуть слухняні Його Сло-ву та співпрацюватимуть з Ним, доти не зазнають поразки. «Ідіть до всіх народів, – закликав Він. – Ідіть аж до найвід-даленіших куточків... Працюйте з вірою... тому що Я ніколи вас не залишу».

Доручення Спасителя, яке Він дав учням, поширюється на всіх віруючих у Христа аж до кінця часу. Фатальною помил-кою буде думати, що спасіння душ – це справа лише посвя-ченого в духовний сан служителя. Доручення проповідувати Євангеліє дане всім, хто отримав натхнення з Неба. Усі, хто прийняв життя в Христі, покликані до праці в ім’я спасіння своїх ближніх. Для цього заснована Церква, і, приймаючи на себе її святі обов’язки, ми обіцяємо стати співпрацівниками Христа (Христос – надія світу, с. 822).

Ми маємо стати освяченими каналами, через які небесне життя потече до інших людей. Святий Дух оживить і напов-нить Собою всю Церкву, очищаючи та зміцнюючи серця ві-руючих. Людям, похованим із Христом через хрещення, не-обхідно повстати для нового життя й понести ближнім живе свідчення Христового життя... Ви присвячені справі проголо-шення спасенного Євангелія. Досконалість Неба має стати ва-шою силою (Свідчення для Церкви, т. 9, с. 20, 21).

Одного разу герцогові Веллінгтону довелося бути при-сутнім на зустрічі, де християнські працівники обговорювали можливості для успішної місіонерської роботи серед язич-ників. Вони попросили герцога висловити свою думку щодо того, чи можливо досягнути в цій справі успіху, сумірного з витратами. Старий солдат відповів так:

«Джентльмени! Який ваш бойовий наказ? Не про успіх вам треба міркувати. Якщо я правильно розумію ваш бойовий наказ, то він звучить так: “Ідіть по цілому світі й усьому тво-рінню проповідуйте Євангеліє”. Джентльмени, коріться своїм бойовим наказам» (Служителі Євангелія, с. 115).

Îñâÿ÷åííÿ i õðèñòèÿíñüêèé äîñâiä

Ñïîãëÿäàþ÷è, ïåðåòâîðþºìîñÿМи ж усі з відкритим обличчям, мов у дзеркалі, оглядаємо Господню славу і перетворюємося в той самий образ від слави в славу, як від Господнього Духа (2 Кор. 3:18).

Коли розум зосереджується на Христі, характер перетворю-ється за Божественною подобою. Думки наповнюються усві-домленням Його доброти й любові. Ми роздумуємо про Його характер, і таким чином Він перебуває в усіх наших думках. Його любов спонукує нас. Якщо ми хоча б на мить глянемо на сонце в його зеніті, а потім відведемо очі, то побачимо його об-раз усюди, куди б не подивилися. Те ж саме відбувається, коли ми споглядаємо Ісуса. Усе, на що дивимося, відображає Його образ, Сонце Праведності. Ніщо інше ми не можемо бачити, ні про що інше не можемо говорити. Його образ закарбову-ється у свідомості та впливає на все наше повсякденне жит-тя, пом’якшуючи й підкоряючи все наше єство. Споглядаючи, ми перетворюємося за Божественною подобою, за подобою Христа. На всіх, із ким спілкуємося, ми відображаємо яскраві підбадьорливі промені Його праведності. Наш характер пере-творюється, оскільки серце, душа й розум осяяні відображен-ням Того, Хто полюбив нас і віддав Себе за нас...

Для нас Ісус Христос – усе. Він – перший, останній і най-кращий у всьому. Ісус Христос, Його Дух, Його характер відо-бражаються в усьому нашому житті. Це основа тканини, сама тканина і структура всього нашого єства. Слова Христа – це дух і життя. Ми не можемо зосереджувати думки на самих

176176 177177

Òðàâåíü

25ï’ÿòíèöÿ

Òðàâåíü

26ñóáîòà

собі, оскільки живемо не ми, а живе в нас Ісус Христос, на-дія слави! Наше «я» померло, але Христос – живий Спаситель (Свідчення для проповідників, с. 388-390).

Якщо ми постійно зосереджуємо наш розум на Христі, Він прийде до нас, «немов дощ, немов дощ весняний, що на-поює землю» (Осії 6:3). Як Сонце Праведності Він зійде для нас «та лікування в променях Його» (Мал. 4:2). Ми розцві-темо, «неначе лілея». У нашому житті виконаються слова: «…зацвітуть, немов той виноград» (Осії 14:6, 8). Постійно покладаючись на Христа як нашого особистого Спасителя, ми в усьому будемо досягати зросту Того, Хто є Голова (На-очні уроки Христа, с. 67).


Óçÿòè ñâié õðåñòА до всіх Він промовив: Коли хто хоче йти за Мною, хай зречеться самого себе, бере свій хрест щоденно й іде услід за Мною (Луки 9:23).

Основа Плану спасіння – Жертва. Ісус залишив царський престол та збіднів заради нас, щоб ми могли збагатитися його убогістю. Усі, хто приймає спасіння, придбане такою дорогоцінною жертвою Божого Сина, повинні наслідувати істинний Зразок. Христос – наріжний Камінь, і ми всі ма-ємо будувати на цій Основі. Кожен зобов’язаний мати дух самозречення і самопожертви. Життя Христа на Землі виріз-нялося безкорисливістю, приниженням і жертовністю. Тож невже знайдуться люди (заради великого спасіння кот рих Ісус зійшов з Небес), здатні відмовитися йти за своїм Госпо-дом, розділяючи Його самозречення й жертву?.. Хіба раб більший від свого Пана?..

«Тоді Ісус сказав Своїм учням: Коли хто хоче йти за Мною, хай зречеться самого себе, візьме свій хрест і йде за Мною» (Матв. 16:24). Господь каже нам: «Я веду вас шляхом самозречення. Мої послідовники, Я не вимагаю від вас нічого,

а тільки виконувати те, що Я, ваш Господь, виконував у Своє-му житті на Землі» (Свідчення для Церкви, т. 3, с. 387, 388).

Самозречення і хрест лежать на життєвому шляху кожного послідовника Христа. Хрест – це те, що суперечить природним бажанням і волі людини (Свідчення для Церкви, т. 2, с. 651).

Ісус – наш Взірець для наслідування. Якби Він не пого-дився впокоритися і страждати, а вигукнув: «Якщо хто хоче йти за Мною, нехай догоджає собі, насолоджується світом і тоді буде Моїм учнем», безліч людей повірили б у Нього та пішли за Ним. Однак Ісус відкривається зовсім по-іншому, як лагідний, покірний і розп’ятий. Якщо ми бажаємо бути з Ним на Небесах, то повинні уподібнитися до Нього на Землі (Життя Еллен Уайт, с. 114).

Будемо ж наслідувати Спасителя в Його простоті й само-зреченні. Словом і святим життям будемо звеличувати Мужа Голгофи (Свідчення для Церкви, т. 9, с. 166).

Для кожного, хто візьме хрест і понесе слідом за Христом, він стане запорукою отримання вінця безсмертя (Поради батькам, учителям та учням, с. 23).


Ôîðìóâàííÿ õîðîøèõ çâè÷îêЯ від кожної злої дороги повстримую ноги свої, щоб держатися слова Твого (Псал. 119:101).

Ми наближаємося до кінця часу, тому нам аж ніяк не можна наслідувати світські смаки і звичаї, навпаки, треба прагнути мати Божий розум, слухати, що говорить Писання, а потім дотримуватися даного нам Богом світла (Свідчення для Церкви, т. 5, с. 506) .

У молоді формуються звички, які в дев’яти випадках із десяти обумовлять їхнє майбутнє. Вплив оточення й сус-пільства, у якому вони живуть, а також обрані ними прин-ципи молоді люди пронесуть через усе життя (Свідчення для Церкви, т. 4, с. 426).

178178 179179

Òðàâåíü

27íåäiëÿ

Òðàâåíü

28ïîíåäiëîê

І в цьому житті, й у вічності всі ми будемо й залишимося та-кими, якими нас зроблять наші звички. Життя людей, які сфор-мували правильні звички та сумлінно виконують усі свої обов’яз-ки, уподібниться до палаючого світильника, котрий яскравими променями освічує життєву дорогу інших людей (там же, с. 452).

Якщо ми весь час думаємо про горішнє, то ніколи не стане-мо духовними карликами. Але якщо будемо тільки молитися про те і про це, наші духовні потреби не будуть вдоволені. Ти маєш виробити навичку розмірковувати над духовними тема-ми. Сила розвивається завдяки вправам. Чимало так званих християн прямує до того, аби втратити обидва світи. Якщо ти вирішиш бути наполовину християнином і наполовину світ-ською людиною, то насправді це означатиме, що на одну соту будеш християнином, а на дев’яносто дев’ять відсотків – світ-ською людиною (Свідчення для Церкви, т. 2, с. 264).

Щоб розум полюбив чистоту, його необхідно виховувати й дисциплінувати. Потрібно заохочувати, так, саме заохочу-вати в собі любов до духовного; тільки так ти зможеш зроста-ти в благодаті й пізнанні істини... Волю необхідно тренувати і направляти в потрібному напрямку. “Я стану щирим христи-янином, я пізнаватиму ширину й довжину, висоту й глиби-ну досконалої любові”. Прислухайся до слів Ісуса: «Блаженні голодні й спрагнені праведності, бо вони наситяться» (Матв. 5:6). Христос уже подбав про те, аби наситити душу голодних і спраглих праведності (там же, с. 264-266).


Íå ñîðîìòåñÿ ÕðèñòàБо я не соромлюся Радісної Звістки [Христа]; адже вона – Божа сила на спасіння кожному, хто вірить: перше – юдеєві, а тоді – грекові (Римл. 1:16).

Багато молодих людей не мають Духа Христа. Любов Божа не живе в їхніх серцях, тому всі природні нахили дола-ють їх, а Дух Божий та спасіння відкинуті.

Послідовники релігії Ісуса не будуть соромитися або бо-ятися нести хрест перед тими, хто має більше досвіду. Якщо вони справді хочуть чинити правду, то бажатимуть отриму-вати різну допомогу від більш досвідчених християн. Їм з ра-дістю допоможуть; серця, зігріті любов’ю до Бога, не споти-катимуться через другорядні речі в житті християнина. Вони говоритимуть про те, до чого спонукає їх Божий Дух. Вони будуть співати й молитися про це. Однак відсутність духовно-го стрижня і святого життя гальмує розвиток молодих. Їхнє життя засуджує їх; вони не живуть так, як повинні жити хрис-тияни, тому не мають відваги перед Богом і трепету перед Церквою (Свідчення для Церкви, т. 1, с. 154).

Ми маємо говорити про милосердя й люблячу турботу Бога, про незміну глибину любові Спасителя. Наші слова по-винні бути словами хвали й подяки. Якщо розум і серце спов-нені любові Божої, це виявиться в розмові. Неважко поділи-тися тим, що становить сенс нашого духовного життя (Наочні уроки Христа, с. 338).

Ніколи не соромтеся своєї віри, ніколи не переходьте на бік ворога. «Ви – світло для світу» (Матв. 5:14). Ваша віра має відкритися, як дорогоцінна істина – істина, яку всі можуть мати та яку всі повинні мати, якщо хочуть спастися... Але нам треба боротися добрим подвигом віри, залишатися твердими, непохитними, завжди відзначатися в Господньому ділі (див. 1 Кор. 15:58) (Свідчення для Церкви, т. 5, с. 520, 521).

Мимовільний, неусвідомлений вплив святого життя – це найпереконливіша проповідь на користь християнства. Ар-гументи, навіть найвагоміші, можуть викликати тільки про-тидію, але благочестивий приклад володіє силою, котрій не-можливо опиратися (Дії апостолів, с. 511).


Ïðàâèëüíå âîëåâèÿâëåííÿАдже то Бог за Своєю доброю волею викликає у вас і бажання, і дію (Филп. 2:13).

180180 181181

Бог обіцяє: «І будете шукати Мене, і знайдете, коли шука-тимете Мене всім своїм серцем» (Єрем. 29:13).

Серце має повністю покоритися Богові, щоб відбулося перетворення, унаслідок якого в нас може бути відновлений образ Божий (Дорога до Христа, с. 43).

Чиста релігія безпосередньо пов’язана з людською волею. Воля – це панівна сила єства людини, що підкоряє собі всі інші її можливості. Воля – це не смак або схильність, а здат-ність вирішувати, вона виробляє в людських синів послух або непослух Богові (Свідчення для Церкви, т. 5, с. 513).

Спаситель каже: «Кожний з вас, хто не відречеться всьо-го свого майна, не може бути Моїм учнем» (Луки 14:33). Ми маємо позбутися всього, що відвертає наше серце від Бога. Ба-гатство є ідолом багатьох людей. Любов до грошей, бажання розбагатіти – це золотий ланцюг, який зв’язує їх із сатаною. Інші понад усе шукають світської слави й почестей. Життя без турбот та обов’язків – ідол багатьох людей. Але ці рабські пута необхідно розірвати. Ми не можемо наполовину нале-жати Господу, а наполовину – світові. Якщо ми не належимо повністю Богові, то ми не Його діти...

Однак прагнення до святості може залишитися тільки доб рим наміром і не принести жодної користі. Чимало людей загинуть, хоч мали надію й бажання стати справжніми хрис-тиянами. Однак свою волю вони не підкорили Богові і сьо-годні не зробили цього вибору – бути християнами (Дорога до Христа, с. 44-48).

Господь не спасає нас колективно. Кожен особисто має зробити свій вибір. Кожен повинен прийняти Божу благодать для своєї душі, і ніхто не може вирішити за іншого, у якому на-прямку йому йти (Наставник молоді, 17 жовтня 1895 р.).

Чисте, благородне життя, життя перемоги над апетитом і пожадливістю можливе для всіх, хто з’єднає свою слабку, хит-ку людську волю зі всемогутньою, непохитною волею Бога (Служіння зцілення, с. 176).

Òðàâåíü

29âiâòîðîê


×àñ ñiÿòèНе обманюйтеся, – Бог осміяний бути не може. Бо що лише людина посіє, те й пожне (Гал. 6:7).

Згідно з Божими законами за причиною неминуче йде на-слідок. Жнива завжди виявляють, яким був посів...

Кожне посіяне насіння приносить урожай за своїм родом. Так і в людському житті. Нам усім потрібно сіяти насіння втіхи, співчуття й любові, бо ми пожнемо те, що посіяли. Такі риси, як егоїзм, самозакоханість, самозвеличення, потурання сво-їм слабкостям, принесуть і відповідний урожай. Хто живе для себе, той сіє для свого тіла, тому від тіла пожне тління.

Бог нікого не знищує. Кожен із загиблих знищить себе сам. Кожний, хто заглушає голос сумління, сіє насіння невір’я, і воно принесе відповідний урожай. Відкидаючи перше застереження Бога, фараон стародавнього Єгипту посіяв насіння впертості, і пожав він також упертість (Наочні уроки Христа, с. 84, 85).

Кожен персонаж в історії посідає своє місце і несе свій жереб, оскільки величну Божу справу, згідно з Його заду-мом, здійснюють люди, які приготувалися для виконання доброї або злої ролі. Якщо люди опираються праведності, вони стають знаряддями нечестя. Ніхто не змушує їх до та-кого способу дій. Вони не повинні робитися знаряддями зла, як не повинен був стати ним Каїн (Біблійний коментар АСД, т. 5, с. 1104. Коментар Е. Уайт).

Люди діють з власної волі, або формуючи свій характер відповідно до Божої волі, або підкоряючись грубому правлін-ню сатани (Рев’ю енд Геральд, 13 листопада 1900 р.).

Кожна дія, кожне слово – це насіння, яке принесе плоди. Кожен учинок доброти, послуху чи самозречення відтворить себе в інших, а через них – ще в багатьох. Так і кожний учи-нок гніву, заздрощів, розбрату є насінням, що «випустить гір-кий корінь» (Євр. 12:15), яким багато хто опоганиться (Наоч-ні уроки Христа, с. 84, 85).

182182 183183

Òðàâåíü

30ñåðåäà

Òðàâåíü

31÷åòâåð

Дорогі юні друзі! Що ви посієте, те й пожнете. Зараз для вас час сіяти. Яким же буде врожай? (Свідчення для Церкви, т. 3, с. 363).


Íå ðîç÷àðîâóéòåñÿ!Чи ж не наказав Я тобі: будь сильний та відважний? Не бійся й не лякайся, бо з тобою Господь, Бог твій, у всьому, де ти будеш ходити (І. Нав. 1:9).

Коли минув день очікуваного Другого приходу Ісуса Хрис-та 1844 року, кілька братів і сестер зібралися разом. Усі були дуже засмучені пережитим болісним розчаруванням. Раптом у приміщення, де вони перебували, увійшов чоловік, голосно вигукуючи: «Будьте мужніми в Господі, брати, будьте муж-німи в Господі!» Він знову і знову повторював ці слова, поки обличчя всіх присутніх не засяяли та їхні голоси об’єдналися в прославленні Бога.

Сьогодні я звертаюся до кожного Божого працівника: «Будьте мужніми в Господі!»...

Деякі завжди зосереджують увагу на неприємних, бентеж-ливих обставинах, тому їх охоплює невір’я. Вони забувають, що все Небо бажає зробити їх каналами, через які небесні бла-гословення виливатимуться на світ, і що Господь Ісус – неви-черпна скарбниця, з якої всі люди можуть черпати силу й муж-ність. Не потрібно сумувати і мучитися думками про майбутнє. Бог ніколи не допустить, щоб зловісна тінь сатани затьмарюва-ла наш шлях. Ворог усіляко намагається приховати світло, яке сяє від Сонця Праведності. Однак наша віра має пронизувати цю тінь (Служителі Євангелія, с. 265, 266).

Щоб зробити наше служіння Богові досконалим, необхід-ні надія та сміливість. Ці якості є плодами віри. Розпач – грі-ховне, нерозсудливе почуття. Господь може і хоче рясною мі-рою дарувати Своїм рабам силу, необхідну їм під час спокуси й випробування ...

Для розчарованих осіб існують надійні ліки: віра, молит-ва і праця. Саме віра та праця приносять упевненість і задо-волення, що зростають з дня на день. Не лякайтеся навіть у найбільш безпросвітні хвилини життя. Зберігайте віру в Бога (Пророки і царі, с. 164).

Христос не втрачав надії й мужності, і Його послідовники повинні виявляти таку ж непохитну віру... Їм слід не впадати у відчай, а жити надією. Христос з’єднав їх з Божим престолом золотим ланцюгом Своєї незрівнянної любові (Христос – на-дія світу, с. 679).

Ìåòà áóäå äîñÿãíóòà

Âàø ñòðàõîâèé ïîëiñ æèòòÿТому, брати, все більше старайтеся утвердити ваше покликання та обрання, бо роблячи так, ніко-ли не спіткнетеся (2 Петра 1:10).

На Небесній нараді було прийнято рішення, що люди, на-віть злочинці, не повинні загинути в непослуху, натомість че-рез віру в Христа як свого Заступника й Поручителя можуть стати Божими обранцями, призначеними для усиновлення Ісу-сом Христом за Його вподобанням. Бог бажає, щоб усі люди спаслися; тому були вжиті всі заходи і Його Єдинородний Син заплатив викуп за людину. Загинуть тільки ті, котрі відмовили-ся стати усиновленими дітьми Бога через Ісуса Христа...

У Божому Слові немає ідеї безумовного обрання: «Спа-сенний одного разу – спасенний назавжди». У другому роз-ділі Другого послання Петра про це сказано ясно й виразно. Після розповіді про тих, хто пішов злими шляхами, апостол пояснює: «Покинувши пряму дорогу, вони заблукали і йдуть слідом за Валаамом з Восора, який полюбив неправедну на-городу» (2 Петра 2:15)... Про цю категорію людей апостол далі пише: «Краще їм було не пізнавати дороги праведності, ніж пізнавши, відвернутися від переданої їм святої запові-ді...» (2 Петра 2:21)...

184184

Душі спасаються за умови прийняття істини. Дотримання Божих Заповідей – це життя вічне для послідовників істини. Однак Писання ясно говорить, що людині, яка колись пізна-ла шлях життя й раділа істині, загрожує небезпека відступити від неї і загинути. Тому існує потреба в рішучому щоденному наверненні до Бога.

Усі, хто підтримує вчення про безумовне обрання та ві-рить, що спасенний один раз – спасенний назавжди, супере-чать ясному твердженню: «Так говорить Господь» (Біблійний коментар АСД, т. 6, с. 1114, 1115. Коментар Е. Уайт).

Від напрямку ваших дій залежить, отримаєте ви чи ні пе-реваги, якими наділяють тих, хто, як вибрані Божі, мають по-ліс вічного страхування життя (Біблійний коментар АСД, т. 7, с. 944. Коментар Е. Уайт).

×åðâåíü

Зараз i в майбутньому

186186 187187

Äàðè äëÿ âñiõ

×àñ – äîðîãîöiííèé äàðНавчи нас лічити отак наші дні, щоб ми набули серце мудре (Псал. 90:12).

Наш час належить Богові. Йому належить кожна мить на-шого життя, і наш найурочистіший обов’язок – використати цей дар для Його слави. Про жоден із даних Богом талантів Він не вимагатиме такого строгого звіту, як про наш час.

Цінність часу незмірна. Христос вважав кожний момент дорогоцінним, таким же повинні вважати його і ми. Життя надто коротке, щоб марно витрачати його. У нашому розпо-рядженні лише небагато днів випробування, аби приготувати-ся до вічності. У нас немає часу, щоб його марнувати, прово-дити в егоїстичних задоволеннях, потурати гріху. Саме зараз ми маємо формувати характер для майбутнього безсмертного життя. Саме зараз необхідно підготуватися до слідчого суду.

Людська сім’я, щойно народившись, відразу почала поми-рати... Людина, котра цінує час як день, дарований їй для пра-ці, удостоїться небесних осель та безсмертного життя. Така людина виправдає своє народження.

Ми повинні викупляти час. Даремно витрачений час не-можливо відтворити. Ми не можемо повернути назад жодної миті. Єдиний спосіб викупити час – максимально використа-ти те, що в нас залишається, ставши співпрацівниками з Бо-гом у Його великому Плані викуплення...

Кожен момент несе вічні наслідки. Ми повинні стояти, як солдати на варті, готові служити за першим покликом. Те-перішня нагода сказати слово життя спрагненій душі може більше ніколи не повторитися. Бог може сказати тій люди-ні: «Цієї ночі душу твою зажадають від тебе» (Луки 12:20), і через нашу байдужість вона може бути неготовою. Як же ми дамо звіт Богові великого судного дня? (Наочні уроки Хрис-та, с. 342, 343).

×åðâåíü

1ï’ÿòíèöÿ

×åðâåíü

2ñóáîòà


Ëiêè âiä ëiíîùiâУ наполегливості не лінуйтеся, духом палайте, Господеві служіть (Римл. 12:11).

Життя Христа з ранніх років було життям серйозної ді-яльності. Він жив не для того, щоб догоджати Собі. Він був Сином Вічного Бога, однак працював у теслярській майстерні разом зі Своїм батьком Йосипом. Його ремесло мало особ-ливе значення. Христос прийшов у наш світ як будівничий характеру, уся Його праця була досконала. Свою світську ро-боту Він здійснював з такою ж досконалістю, як і працю для людських характерів, котрі перетворював Своєю Божествен-ною силою. Він – наш Приклад (Наочні уроки Христа, с. 345).

Обов’язок кожного християнина – привчити себе до по-рядку, старанності, швидкого виконання справ. Немає жодного вибачення будь-якій повільній невмілій роботі. Якщо людина постійно в роботі, проте вона залишається незавершеною, зна-чить розум і серце не віддані їй... Тренування сили волі змусить руки рухатися спритніше (Наочні уроки Христа, с. 344).

Біблія не схвалює неробство. Це найбільше прокляття, що уражає наш світ. Кожна справді навернена людина буде ста-ранним працівником.

Від правильного використання часу залежить успіх у до-сягненні знань та ментальної культури. Розвиткові інтелекту не можуть перешкоджати бідність, скромне походження чи несприятливе оточення. Потрібно лише цінувати як скарб кожну мить часу. Кілька моментів тут і кілька там, змарно-ваних у пустій розмові; ранні години, так часто проведені в ліжку; час у поїздках, у трамваї, поїзді або чеканні на станції; хвилини, витрачені на очікування їжі або людей, котрі запіз-нюються на призначену зустріч, – якби під рукою була книга і ці відрізки часу були використані для навчання, читання або роздумів, – чого тільки не можна було б зробити! Рішу-чість у досягненні мети, наполегливість у праці й ретельна

188188 189189

×åðâåíü

3íåäiëÿ

×åðâåíü

4ïîíåäiëîê

економія часу дадуть людям можливість здобути знання та виховати дисципліну розуму, що зроблять їх здатними за-йняти майже будь-яку впливову, важливу посаду (Наочні уроки Христа, с. 343, 344).


Ñïðàâæíÿ öiííiñòü ãðîøåéШануй Господа із маєтку свого, і з початку всіх пло-дів своїх, – і будуть комори твої переповнені ситі-стю, а чавила твої будуть переливатись вином мо-лодим! (Прип. 3:9, 10).

Ці біблійні рядки говорять про те, що Бог, Податель усіх благ, пред’являє на них права, а ми насамперед повинні раху-ватися з Його вимогами. Людину, яка з повагою ставиться до Його вимог, очікують особливі благословення.

В основі цих вимог лежить принцип, яким Бог керується у взаємовідносинах із людиною. Він поселив наших прабатьків в Едемському саду, оточив їх усім, що могло сприяти їхньому щастю, та відкрився їм як Владика всього. У саду Він насадив кожне дерево, принадне на вигляд та з хорошими плодами; але серед них лише до одного дерева Він заборонив Адамові та Єві доторкатися. Бог наказав їм: «Не їж від нього». Це було випро-буванням їхньої вдячності й вірності Богові.

У Своєму Синові Бог дарував нам усі небесні скарби й увесь достаток земних багатств для нашого добра (Поради з управління ресурсами, с. 65).

Бог довіряє людям... кошти. Він дає їм сили здобувати багатство...

Гроші дані нам не для власного звеличення і прославлення. Як вірні управителі, ми повинні використовувати їх для звели-чення й прославлення Бога. Деякі вважають, що тільки части-на їхніх коштів належить Господеві. Відклавши цю частину для релігійних і доброчинних цілей, решту вони вважають своєю власністю, котру можна використовувати як заманеться. Про-

те вони помиляються. Усе, чим володіємо, належить Господеві, ми підзвітні Йому за використання довіреного нам. У тому, як витрачаємо кожну копійку, буде видно, чи любимо ми Бога по-над усе та ближнього, як самих себе. Гроші мають велику цін-ність, бо можуть зробити багато добра. У руках Божих дітей це їжа для голодних, пиття для спраглих, одяг для нагих... Однак гроші вартують не більше, ніж пісок, якщо не використовують-ся для забезпечення життєвих потреб, благословення інших та розвитку справи Христа (Наочні уроки Христа, с. 351).


Ïðîáóäæåíà ñîâiñòüСтаньте насправді тверезими й не грішіть, бо деякі, кажу вам на сором, Бога не знають (1 Кор. 15:34).

Зібрання, проведені нами в одному місті, викликали над-звичайне піднесення духовності, благочестя, любові й актив-ності. Тема проповідей – неприпустимість обкрадання Бога в десятинах і дарах...

Чимало людей визнали, що не повертали десятину про-тягом багатьох років; а ми знаємо, що Бог не може благосло-вити тих, хто обкрадає Його, і що Церква змушена страждати через гріхи окремих її членів...

Один брат розповів, що він протягом майже двох років не повертав свої десятини та перебував у надзвичайно скрутно-му становищі, але коли визнав свій гріх, то знову здобув на-дію. «Що я маю робити?» – запитав він.

Я відповіла: «Надайте скарбникові церкви ваш діловий звіт».

Йому ця вимога видалася дивною, проте він сів і написав: «За отримані цінності я обіцяю заплатити». Потім підняв очі, ніби запитуючи, чи в такій формі потрібно подавати звіт Богові.

«Так, – відповів він сам собі, – за отримані цінності. Хіба я щодня не отримував благословення від Бога? Хіба ангели не охороняли мене? Хіба не благословляв мене Господь ду-

190190 191191

×åðâåíü

5âiâòîðîê

×åðâåíü

6ñåðåäà

ховним і матеріальним благополуччям? За отримані цінності я обіцяю заплатити в церковну скарбницю суму в 571 долар 50 центів». Коли він закінчив писати, то мав вигляд щасливої людини. Протягом наступних кілька днів він підняв усі свої фінансові документи та повернув десятину в скарбницю, а та-кож зробив різдвяний подарунок церкві в сумі 125 доларів.

Інший брат приготував звіт на 1000 доларів, сподіваючись внести їх протягом кількох тижнів; а ще один – на 300 доларів...

Якщо ви обкрадали Бога, поспішіть відшкодувати збит-ки. Постарайтеся виправити минулі помилки та ревно бла-гайте Спасителя пробачити вас. І обов’язково поверніть Господу те, що належить Йому, перш ніж цей рік разом із тягарем боргових записів піде у вічність (Поради з управлін-ня ресурсами, с. 95-98).


Æèâà äîáðî÷èííiñòüЯ вам увесь час показував, що так працюючи, треба захищати немічних і згадувати слова Господа Ісуса, Який Сам сказав: Блаженніше давати, ніж брати!» (Дії 20:35).

Нам слід вважати себе управителями Божого майна, а Бога – головним Власником, Якому ми маємо віддати належ-не Йому, коли Він цього вимагатиме...

Рабам Божим потрібно щодня виявляти свою волю в доб-рих ділах та щедрих пожертвах для Бога (Свідчення для Цер-кви, т. 4, с. 480, 481).

Передсмертні заповіти – це жалюгідна підміна доброчин-ності, яку слід було здійснювати протягом життя (там же).

Накопичення багатства не просто даремне, це – проклят-тя. У житті це пастка для душі, що відволікає нашу прихиль-ність від небесного скарбу. У великий Божий день це багат-ство засудить свого власника, свідкуючи про невикористані таланти та знехтувані можливості... Хто усвідомлює, що його

гроші – талант від Бога, той буде використовувати їх ощадно і вважатиме за обов’язок економити їх, аби бути спроможним давати (Наочні уроки Христа, с. 352).

Жахливо нерозумно відкладати приготування до вічності до останньої години свого земного життя. Великої помилки також припускається той, хто відкладає виконання Божих вимог щедро жертвувати на Його справу до часу, коли йому доведеться передати управління своїм майном іншим особам. Люди, яким ви довіряєте свої грошові таланти, можливо, не розпорядяться ними так розсудливо, як могли б це зробити ви. Як можуть багаті люди так ризикувати?! Ті, хто до самої смерті не бажає розлучатися зі своїм майном, заповідають його швидше смерті, аніж Богові. Роблячи так, багато хто діє всупереч плану, який Бог ясно виклав у Своєму Слові. Якщо вони хочуть зробити добре діло, то повинні вхопитися за ни-нішні золоті моменти і щосили працювати, ніби боячись, що можуть втратити цю сприятливу можливість...

Бажаючи отримати майбутнє вічне життя, усі ми повинні багатіти добрими ділами в земному житті. Коли судді сядуть і розгорнуться книги, кожен отримає згідно зі своїми ділами (Свідчення для Церкви, т. 4, с. 480, 481).


Âiðíèé ó ìàëîìóІ відказав йому: Гаразд, добрий рабе, так як в ма-лому ти був вірний, володій десятьма містами» (Луки 19:17).

Використані таланти – це таланти примноження. Успіх – не результат випадкових змін і не призначення долі; це вико-нання Божого Провидіння, винагорода віри й розсудливості, чесноти й наполегливих зусиль. Господь бажає, щоб ми вико-ристовували кожний даний нам дар, тоді будемо користува-тися ще більшими дарами. Він не наділяє нас надприродним чином якостями, яких нам бракує, але коли ми застосовуємо

192192 193193

Усі створені Богом істоти живуть винятково Його волею й силою. Вони залежать від Бога, бо отримують від Нього життя. Від найвищого серафима і до найнижчого створіння – усі отри-мують сили із Джерела життя (Христос – надія світу, с. 785).

Молодь має розуміти глибоку істину, котра лежить в основі біблійного твердження, що в Бога «джерело життя» (Псал. 36:10). Він не тільки Творець усього, а й життя для всього живого. Саме Його життя ми отримуємо в сонячному світлі, чистому свіжому повітрі, їжі, що збудовує наші тіла та підтримує нашу силу. Завдяки Його життю ми існуємо кожну годину, кожну хвилину. Усі Його дари, якщо вони не спотво-рені гріхом, провадять до життя, здоров’я, радості (Вихован-ня та освіта, с. 197, 198).

Таємниче життя наповнює всю природу, це життя підтри-мує незліченні світи в неосяжному просторі, воно присутнє в крихітній комасі, що летить у легенькому літньому вітерці, воно управляє крилами ластівки й насичує маленьких галас-ливих воронят, воно дає силу розквітнути бруньці та принес-ти плід квітці.

Та сама сила, що живить природу, діє і в людині. Ті самі величні закони, котрі керують як зіркою, так і атомом, управляють і людським життям. Закони, що керують робо-тою серця, регулюючи рух потоку життя до тіла, – це закони могутнього Розуму, Якому підвладна і душа. Від Нього похо-дить життя. Тільки в гармонії з Ним можна збагнути функці-онування життя. Для всіх Його створінь умова одна – життя підтримується завдяки одержанню життя від Бога, життя має перебувати в гармонії з волею Творця. Порушувати Його за-кон – фізичний, розумовий чи моральний – значить втрати-ти гармонію з Усесвітом...

Для людини, котра таким чином навчається тлумачити уроки природи, вона постає ніби осяяна світлом, світ стає під-ручником, а життя – школою. Єдність людини з природою і Богом, вселенське панування Закону, результати переступу не зможуть не впливати на розум і формування характеру (там же, с. 99, 100).

×åðâåíü

7÷åòâåð

те, що маємо, тоді Він працює з нами, збільшуючи та зміцню-ючи кожну здібність...

Просто дивовижно, наскільки сильною може зробитися слабка людина через віру в могутність Бога; якими рішучими стають її зусилля, які рясні плоди приносять! Хто починає з невеликих знань, але в покорі серця, і розповідає про те, що знає, водночас старанно здобуваючи більші знання, той ви-явить, що всі небесні скарби чекають його прохань. Чим біль-шим світлом він прагне поділитися з іншими, тим більше світ-ло одержить...

Раб [у притчі], отримавши один талант, «пішов і закопав у землю гроші свого пана».

Саме той, хто мав найменший дар, залишив свій талант невикористаним. Тут дано застереження всім, котрі вважа-ють, що їхня незначна обдарованість звільняє їх від служіння Христу. Якби вони могли звершувати великі справи, з якою радістю взялися б за них; оскільки ж можуть служити лише в малому, то вважають своє неробство виправданим. І в цьому вони помиляються. Господь, розподіляючи дари, випробовує характер. Знехтувавши застосуванням свого таланту, раб ви-явив невірність. Якби він отримав і п’ять талантів, то закопав би їх так само, як і той один…

Яким би малим не був ваш талант, Бог має для нього певне місце. Цей один талант, мудро використаний, виконає призначену для нього справу. Виявляючи вірність у малих обов’язках, ми повинні працювати за принципом додавання, а Бог працюватиме для нас за принципом множення. Ці неве-ликі діла справлять найцінніший вплив у Його справі (Наочні уроки Христа, с. 353-355, 360).

Áîã-Æèòòºäàâåöü

Äæåðåëî óñüîãî æèòòÿБо в Тебе джерело життя, у Твоїм світлі побачимо світло! (Псал. 36:10).

194194 195195

×åðâåíü

8ï’ÿòíèöÿ

×åðâåíü

9ñóáîòà


Âií ùîìèòi ïiêëóºòüñÿ ïðî íàñ Знайте, що Господь – Бог Він, Він нас учинив, і Його ми, – Його ми народ та отара Його пасовиська (Псал. 100:3).

Наука не може пояснити справу творіння. Яка наука здат-на роз’яснити таємницю життя? (Служіння зцілення, с. 414).

Життя – Божий дар (Поради щодо здорового способу жит-тя, с. 41).

Божественна сила щомиті зберігає біологічне життя, однак підтримується воно не за допомогою чуда, а через доступні нам благословення (Дії апостолів, с. 284).

У Своїх чудесах Спаситель явив силу, яка постійно діє для добра людини, аби підтримувати й оздоровляти її. Бог діє, використовуючи природні чинники, день у день, година за годиною, хвилина за хвилиною підтримуючи наше життя, зміцнюючи та відновлюючи здоров’я. Коли якась частина на-шого тіла пошкоджена, відразу ж починається процес зцілен-ня; для відновлення здоров’я приводяться в дію природні за-соби. Однак сила, котра виявляє себе в дії таких засобів, – це сила Бога. Усяка життєдайна сила походить від Нього. Коли людина видужує від хвороби, це Бог оздоровлює її. Хвороба, страждання і смерть – дія ворожої сили. Сатана є губителем; Бог – Відновлювачем (Служіння зцілення, с. 112, 113).

Ми засвоїмо великий урок, коли зрозуміємо наше став-лення до Бога та Його ставлення до нас (Поради щодо їжі та харчування, с. 56).

Ми володіємо власною ідентичністю та індивідуальністю. Ніхто не може розчинити свою індивідуальність в індивіду-альності іншої людини. Кожен повинен чинити на свій розсуд відповідно до велінь власного сумління. Що стосується нашої відповідальності та впливу, то ми підзвітні Богові, оскіль-ки отримуємо наше життя від Нього. Ми отримуємо його не від людей, а тільки від Бога. Ми належимо Йому за правом

творіння і за правом викуплення. Самі наші тіла – не наша власність, з якою ми можемо поводитися, як нам заманеть-ся, завдаючи їм шкоди звичками, котрі призводять до розла-ду здоров’я та унеможливлюють досконале служіння Богові. Наше життя й усі наші здібності належать Йому. Він піклуєть-ся про нас щохвилини. Господь підтримує живий механізм у дії; якби ми були залишені управляти ним хоч одну мить – ми б померли. Ми цілковито залежимо від Бога (там же).


Âåëèêà ìåòà æèòòÿЯ відчайдушно біжу до мети – до нагороди високого Божого покликання в Ісусі Христі (Филп. 3:14).

Коли Адам вийшов з рук Творця, його фізична, розумова й духовна природа носила подобу його Митця. «Бог на Свій об-раз людину створив» (Бут. 1:27), і Його намір полягав у тому, щоб чим довше жила людина, тим повніше вона розкривала цей образ, тим повніше відображала славу Творця. Усі здіб-ності мали здатність розвиватися, їхня спроможність та сила повинні були постійно зростати. Широкою була сфера, запро-понована для їхнього застосування, чудовим – поле, відкрите їм для дослідження. Таємниці видимого Всесвіту – «чудо Того, Який має безвадне знання» (Йова 37:16), – заохочували лю-дину до дослідження. Спілкування з її Творцем – віч-на-віч, від серця до серця – було її високим привілеєм. Якби людина залишилася вірною Богові, усе це належало б їй навіки. Про-тягом вічності людина продовжувала б здобувати нові скарби знання, відкривати свіжі джерела щастя, отримувати дедалі ясніше розуміння мудрості, сили та любові Бога. Усе більш і більш повно… вона відображала б славу Творця.

Але через непослух це було втрачено. Божественна подо-ба була спотворена гріхом і майже стерта. Фізичні сили лю-дини ослабли, розумові здібності знизилися, духовне бачення затьмарилося. Вона стала підвладною смерті. Проте людство

196196 197197

×åðâåíü

10íåäiëÿ

×åðâåíü

11ïîíåäiëîê

не було залишене без надії. Безмежною любов’ю та милістю був накреслений План спасіння і дароване життя як випро-бувальний термін. Відновлення в людині образу її Твор ця, повернення її до досконалості, у якій вона була створена, сприяння розвиткові тіла, розуму й душі з метою здійснити Божественний задум щодо її створення – у цьому мала поля-гати справа викуплення. Це – мета виховання й освіти, велика мета життя (Виховання та освіта, с. 15, 16).

Прославити Христа, уподібнитися до Нього, працювати для Нього – ось найвища мета життя, найбільша його радість (там же, с. 297).


Îäèí òàëàíò æèòòÿІ пам’ятай в днях юнацтва свого про свого Творця, аж поки не прийдуть злі дні й не наступлять літа, про які говорити ти будеш: «Для мене вони неприєм-ні!» (Екл. 12:1).

Життя – священна таємниця. Воно є проявом Самого Бога – Джерела усього життя. Воно має дорогоцінні мож-ливості, і їх потрібно серйозно використовувати. Один раз утрачені, ці можливості втрачаються назавжди.

Бог відкриває перед нами вічність з її серйозними реа-ліями і дає нам розуміння безсмертних, нетлінних істин. Він подає цінну, облагороджувальну істину, щоб ми могли прямувати безпечним, надійним шляхом до мети, яка гідна того, щоб для її досягнення ревно використовували всі наші здібності.

Погляд Бога проникає в крихітну створену Ним насінину і бачить заховану в ній красиву квітку, кущ або високе розлоге дерево. Так само Він бачить можливості в кожній людській істоті. Наше перебування на Землі має певну мету. Бог дав нам Свій план щодо нашого життя і бажає, аби ми досягли найви-щого рівня розвитку.

Господь прагне, щоб ми постійно зростали у святості, ща-сті, корисності. Усі мають здібності, і нам потрібно навчитися вважати їх священними талантами, цінувати як дари Господні та правильно використовувати їх. Спаситель бажає, щоб мо-лодь розвивала всі сили свого єства й активно використову-вала кожну свою здібність. Він хоче, щоб вони тішилися всім корисним і цінним у цьому житті, були добрими, чинили до-бро, збираючи небесний скарб для майбутнього життя.

Осягнення досконалості в усьому безкорисливому, високо-му й благородному має стати справою їхньої честі. Нехай мо-лоді люди дивляться на Христа як на зразок, до якого повинні уподібнюватися. Вони мають плекати святе прагнення, вияв-лене Ним у житті, а саме: своїм життям покращити цей світ. І до цієї справи вони покликані (Служіння зцілення, с. 397, 398).

Бог дав нам в управління тільки один талант життя, тому кожен з нас має запитувати: «Куди мені вкласти його, щоб він приніс найбільший прибуток? Що мені зробити, аби принести якомога більше слави Богові та користі ближнім?» (Стримання, с. 137).


Çà ëàøòóíêàìè æèòòÿІ Я попроваджу незрячих дорогою, якої не знають, стежками їх поведу, оберну перед ними темноту на світло, а нерівне – в рівнину. Оце речі, які Я зроблю, і їх не покину! (Ісаї 42:16).

У літописах людської історії розвиток народів, становлен-ня і падіння імперій постають як залежні від волі й доблесті людини. Видається, що хід подій великою мірою визначаєть-ся її силою, честолюбством або примхою. Але в Слові Божому завіса відхиляється, і ми стаємо свідками дії та протидії люд-ських інтересів, сил та пристрастей і бачимо, що в усьому, за всім і над усім сили багатомилостивого Бога мовчки й терпля-че здійснюють рішення Його волі.

198198 199199

×åðâåíü

12âiâòîðîê

×åðâåíü

13ñåðåäà

Серед боротьби і збентеження народів Той, Хто сидить над херувимами, продовжує керувати земними справами… Кожно-му сучасному народові та кожній сучасній людині Бог відводить місце у Своєму великому Плані. Нині люди й цілі народи зазна-ють перевірки за допомогою виска в руці Того, Хто не припус-кається жодної помилки. Кожна людина своїм вибором вирішує власну долю, а Бог управляє всім для здійснення Своїх намірів.

Історія, котру великий «Я Є» визначив у Своєму Сло-ві, з’єднуючи ланку за ланкою в пророчому ланцюгу подій від вічності в минулому до вічності в майбутньому, відкри-ває нам, де ми сьогодні перебуваємо в послідовності віків та чого можна очікувати в часі прийдешньому. Усе, що згідно з пророцтвами мало відбутися до наших днів, уже зазначено на сторінках історії, і ми можемо бути певні, що так само за ви-значеним порядком відбудуться і прийдешні події.

Нам необхідно дослідити здійснення Божих намірів в іс-торії народів та в одкровенні прийдешніх подій, щоб ми мог-ли дати правильну оцінку речам видимим і невидимим та пі-знати, у чому полягає істинна мета життя. Розглядаючи всі тимчасові речі у світлі вічності, ми зможемо використовувати їх найкращим і найшляхетнішим чином (Виховання та осві-та, с. 173, 178, 184).


Æèâè, ïîêè º ìîæëèâiñòüВсе, що в силі чинити рука твоя, теє роби, бо немає в шеолі, куди ти йдеш, ні роботи, ні роздуму, ані знан-ня, ані мудрости! (Екл. 9:10).

Гідно померти – справа серйозна, але ще більш серйозна справа – гідно жити. Жодна наша думка, жодне слово або вчи-нок не проходять безслідно. Ми залишимося на всю нескінчен-ну вічність такими, якими зробимо себе у відпущений нам ви-пробувальний термін. Смерть спричиняє розкладання тіла, але не привносить жодних змін у наш характер. Прихід Христа не

змінить нашого характеру, а лише поставить на ньому печатку, так що нічого вже не можна буде змінити...

Я... закликаю членів Церкви бути християнами, подібними до Христа. Ісус трудився не для Себе, а для людей... Якщо ви християни, то будете наслідувати Його приклад...

Я благаю вас: пробудіться від смертного сну. Зараз уже надто пізно присвячувати сили розуму, душі й тіла служін-ню собі. Нехай не застане вас останній день позбавленими небесного скарбу. Намагайтеся утверджувати перемогу хре-ста, просвіщати душі, трудитися для спасіння своїх ближніх, і ваша справа витримає випробування вогнем (Свідчення для Церкви, т. 5, с. 466, 467).

Будемо пам’ятати: хоч робота, яку ми маємо виконувати, не така, яку б ми обрали собі, однак нам слід приймати її як Бо-жий вибір для нас. Приємно нам це чи ні – але ми повинні ви-конувати наш безпосередній обов’язок. «Все, що в силі чинити рука твоя, теє роби, бо немає в шеолі, куди ти йдеш, ні роботи, ні роздуму, ані знання, ані мудрости!» (Екл. 9:10).

Якщо Господь бажає, щоб ми несли вістку в Ніневію, Йому не буде приємно, якщо ми підемо до Йопії чи Капернаума. У Нього є причини посилати нас туди, куди зараз спрямовані наші ноги. Саме в цьому місці хтось може потребувати нашої допомоги (Служіння зцілення, с. 472, 473).

Якою б не була наша робота, Слово Боже навчає: «…у напо-легливості не лінуйтеся, духом палайте, Господеві служіть»... знаючи, «що від Господа одержите нагороду – спадщину; адже Господеві Христові служите!» (Римл. 12:11; Колос. 3:24) (Наочні уроки Христа, с. 346).


Ïîøóê íåáåñíîãî ñêàðáóДумайте про горішнє, – не про земне (Колос. 3:2).

Господь відкриває самій людині, як вона оцінює тимча-сове й вічне, земне й небесне. Він навчає нас: «Як багатство

200200 201201

×åðâåíü

14÷åòâåð

×åðâåíü

15ï’ÿòíèöÿ

росте, – не прикладайте свого серця до нього!» (Псал. 62:11). Багатство має цінність тільки тоді, коли використовується для блага людей і на славу Бога; але жодне земне багатство не має бути вашою долею, вашим богом або спасителем (Свід-чення для Церкви, т. 5, с. 261).

Бог по-різному випробовує людей. Одним Він дарує ряс-ні благословення, а інших тимчасово позбавляє матеріаль-них благ. Він дивиться, чи багаті любитимуть Бога, Пода-теля всіх благ, та ближніх, як самих себе. Бог задоволений, коли людина правильно розпоряджається цим достатком; у такому разі Він може покласти на неї ще більшу відповідаль-ність (там же).

Людина, далека від Бога, відчуває постійне бажання здо-бути те, чого вона ще не має. За звичкою кожна її думка й мета спрямовані на те, щоб забезпечити себе всім необхідним на майбутнє, та чим старшою вона стає, тим завзятіше намага-ється придбати все, що тільки можливо...

Усі ці риси – наполегливість, категоричність, прагнен-ня до влади – результат спотворення людських здібностей. Дані Господом здібності слід розвивати для досягнення ви-соких цілей, для небесного, вічного життя, для вічної сла-ви, яка затьмарює все. Закоренілі звичаї людей світу цього, що виявляються в прагненні докласти максимум сил, вико-ристовувати будь-яку можливість для збагачення, мають слугувати уроком для Божих дітей, котрі шукають слави, чес ті й безсмертя. Діти світу цього в певному сенсі мудріші за дітей світла. Однак у чому ж їхня мудрість? Їхня мета – земні багатства, яким вони присвячують усі свої сили. Тож чи не варто ще більш ревно трудитися заради здобуття віч-них багатств ?! (Поради з управління ресурсами, с. 149).

Òèì÷àñîâå ìîâ÷àííÿ

Ñòðiëà ñìåðòiКоли б були мудрі вони, зрозуміли б оце, розсудили б були про кінець свій (П. Зак. 32:29).

Господь «не мучить Він з серця Свого, і не засмучує люд-ських синів» (Пл. Єрем. 3:33). «Як жалує батько дітей, так Гос-подь пожалівся над тими, хто боїться Його, бо знає Він ство-рення наше, пам’ятає, що ми – порох!» (Псал. 103:13, 14). Він знає наше серце, оскільки читає всі таємниці нашої душі... Бог знає кінець від початку. Багато хто відійде на спокій перед вог-ненним випробуванням під час скорботи, яка спіткає наш світ...

Якщо Ісус, Спаситель світу, молився словами: «Отче Мій, якщо можливо, хай Мене обмине ця чаша; однак не як Я хочу, а як Ти» (Матв. 26:39), то нам, смертним істотам, личить зро-бити те саме – покластися на мудрість і волю Божу (Поради щодо здорового способу життя, с. 375, 376).

У кращому випадку ми маємо тут лише коротке життя, і нам не відомо, коли стріла смерті уразить наше серце. Нам не відомо, коли нас буде покликано залишити цей світ з усіма його інте-ресами. Перед нами простягається вічність. Завіса ось-ось буде піднята. Лише кілька коротких років, і для кожного, хто сьогод-ні не залічений до живих, прозвучить повеління: «Неправедний нехай далі чинить неправедність... а праведний нехай далі чи-нить праведність, і святий хай ще освячується» (Об’явл. 22:11).

Чи приготовлені ми? Чи познайомилися з Богом, Правите-лем Небес, Законодавцем та Ісусом Христом, Котрого Він по-слав у світ як Свого Представника? Коли справа нашого життя завершиться, чи зможемо ми сказати так, як сказав Христос – наш Взірець: «Я прославив Тебе на землі, завершив справу, яку Ти доручив Мені виконати... Я виявив Твоє Ім’я» (Івана 17:4-6)?

Ангели Божі намагаються відволікти нас від самих себе та від земного. Нехай же їхня праця не буде даремною (Служін-ня зцілення, с. 454).


Ñâiòëî â òåìðÿâiБо хоч Він і засмутить кого, проте змилується за Своєю великою милістю, – бо не мучить Він з серця Свого, і не засмучує людських синів (Пл. Єрем. 3:32, 33).

202202 203203

Коли моєму старшому синові було шістнадцять років, його уразила жорстока хвороба*. Лікарі визнали, що життю сина загрожує небезпека, і він, покликавши нас до свого ліж-ка, сказав: «Тату, мамо, вам важко буде прощатися зі своїм старшим сином. Якщо Господь вважатиме за потрібне збе-регти моє життя заради вас, я буду щасливий. Якщо для мого блага і слави Його Імені моє життя має тепер закінчитися, я скажу: це добре для мене. Ідіть кожний до своєї кімнати й моліться. І ви отримаєте відповідь згідно з волею Спасителя, Якого ми любимо». Син боявся, що, коли ми разом схилимо коліна, наше співчуття зміцниться, і ми почнемо просити про те, що Господь не вважає для нього найкращим...

Ми не отримали свідчення про те, що наш син одужає. Він помер, цілковито покладаючись на Ісуса, нашого Спасителя. Його смерть була для нас важким ударом, але і в смерті він здобув перемогу, оскільки його життя було поховане з Хрис-том у Бозі.

Незадовго до смерті мого старшого хлопчика мій молод-ший син захворів смертельною хворобою. Ми молилися і вважали, що Господь збереже нашу дорогу дитину; однак ми закрили його очі й поклали в труну, щоб він спочивав в Ісусі до Приходу Життєдавця, Котрий пробудить Своїх улюблених і подарує їм славне безсмертя.

Потім мій чоловік, вірний слуга Ісуса Христа, який був поруч зі мною протягом тридцяти шести років, покинув цей світ, і мені довелося працювати самій. Джеймс спочиває в Ісу-сі, а в мене немає сліз, аби проливати їх над його могилою. Але як мені бракує його!..

Господь часто говорив мені, що багато дітей має піти з цього світу до часу скорботи. Однак ми знову побачимо на-ших дітей. Ми зустрінемося з ними в небесних оселях та впі-знаємо їх. Надійся на Господа і не бійся (Вибрані вісті, т. 2, с. 258, 259).

_____________* Тут Еллен Уайт ділиться своїм трагічним досвідом, аби підбадьорити тих, хто втратив близьких.

_____________

* Слова адресовані чоловікові й дітям померлої дружини і матері.

×åðâåíü

16ñóáîòà


Áëàæåííi ìåðòâiІ я почув голос із неба, що промовляв: Напиши: бла-женні ті мертві, які віднині помирають у Господі. Дух промовляє: Так, нехай вони спочинуть від своїх трудів, а їхні діла йдуть услід за ними (Об’явл. 14:13).

Мені важко знайти потрібні слова*. Звістка про смерть твоєї дружини приголомшила мене. Я насилу повірила, але дотепер не можу звикнути до цієї думки. Минулої суботи вно-чі Бог дав мені видіння, і я розповім тобі про нього...

Я бачила, що твоя дружина перебуває серед запечатаних, вона вийде з могили при гласі Божому, стане на землі і буде зі 144000 викуплених. Я зрозуміла, що нам не потрібно сумува-ти за нею, вона спочиватиме під час скорботи. Єдине, про що ми можемо шкодувати, так це про те, що тимчасово будемо позбавлені спілкування з нею. Я бачила, що її смерть приведе до добра.

Я попереджаю Ф. та інших дітей: готуйтеся зустрічати Ісу-са. Тоді ви знову зустрінетеся зі своєю матір’ю, аби більше ні-коли не розлучатися з нею. О діти, прислухайтеся до доброго застереження, висловленого нею, коли вона ще була з вами, і нехай усі її піднесені до Бога молитви не будуть подібні до води, пролитої на землю! Приготуйтеся до зустрічі з Ісусом, і все буде гаразд. Віддайте свої серця Богові, не заспокоюйтеся ані на день, доки не здобудете твердої впевненості в тому, що ви любите Ісуса. Дорогий брате, ми молилися Богові про те, щоб Він підперезав, зміцнив тебе і допоміг перенести цю втра-ту. Бог буде з тобою та підтримає тебе. Тільки віруй...

Не сумуй, як і інші, що не мають надії. Могила сховає її лише ненадовго. Надійся на Бога, будь бадьорий, дорогий бра-те, і незабаром зустрінешся з нею. Ми не перестанемо молити-

204204 205205

×åðâåíü

17íåäiëÿ

×åðâåíü

18ïîíåäiëîê

ся про Божі благословення для тебе і твоєї сім’ї. Бог буде тво-їм Сонцем і Щитом. Він перебуватиме поруч із тобою в цьому глибокому смутку й випробуванні. Стійко зноси випробування і разом зі своєю супутницею отримаєш вінець слави в день з’яв-лення Христа. Міцно тримай те, що маєш, і разом зі своєю дру-жиною будеш увінчаний славою, честю, безсмертям і вічним життям (Вибрані вісті, т. 2, с. 263, 264).


Ïðîñòà ñìåðòíà ëþäèíàХіба праведніша людина за Бога, хіба чоловік за свого Творця є чистіший? (Йова 4:17).

Людина – лише смертна істота, і, доки вважає себе над-то мудрою, аби прийняти Ісуса, вона залишиться смертною (Ознаки часу, 13 лютого 1912 р.).

Фізичне життя... не є вічним та нетлінним, оскільки Бог на правах Життєдавця забирає його назад... Людина не має вла-ди над своїм життям (Біблійний коментар АСД, т. 5, с. 1130. Коментар Е. Уайт).

Слово Боже ніде не навчає, що душа людини безсмертна. Безсмертя притаманне тільки Богові (Свідчення для Церкви, т. 1, с. 344).

На хибній теорії про природне безсмертя ґрунтується вчен-ня про свідомий стан після смерті, котре, як і вчення про вічні муки, суперечить ученню Біблії, здоровому глузду та людяно-сті... А що Писання говорить про це? Давид стверджує, що люди-на несвідома після смерті. «Вийде дух його – і він до своєї землі повертається, – того дня його задуми гинуть!» (Псал. 146:4).

Коли у відповідь на молитву Єзекії йому було продовжене життя на п’ятнадцять років, вдячний цар віддав Богові хвалу за Його велику милість… «Бо не буде ж шеол прославляти Тебе, смерть не буде Тебе вихваляти… Не мають надії на правду Твою ті, хто сходить до гробу. Живий, тільки живий – Тебе славити буде, як я ось сьогодні» (Ісаї 38:18, 19). Популярна теологія

навчає, що померлі праведники потрапляють у небесні оселі блаженства, виславляючи там Бога безсмертними вустами, але Єзекія не бачив такої славної перспективи після смерті...

Апостол Петро в день П’ятидесятниці заявив, що патрі-арх Давид «помер і був похований, і його гріб у нас аж доте-пер... Давид не піднявся на небо» (Дії 2:29, 34). Той факт, що Давид залишається в могилі до дня воскресіння, свідчить, що праведники не йдуть на Небеса після своєї смерті. Тіль-ки після воскресінні та завдяки тому, що Христос повстав із мертвих, Давид зможе сісти праворуч Бога (Велика бороть-ба, с. 545, 546).


Ñòàí ëþäèíè ïiñëÿ ñìåðòiБо знають живі, що помруть, а померлі нічого не зна-ють, і заплати немає вже їм, – бо забута і пам’ять про них, і їхнє кохання, і їхня ненависть, та заздро-щі їхні загинули вже, і нема вже їм частки навіки ні в чому, що під сонцем тим діється! (Екл. 9:5, 6).

Теорія про безсмертя душі – це одна з тих облудних теорій, яку Рим запозичив у язичників і запровадив у християнську релігію. Мартін Лютер вважав це вчення однією з «безглуз-дих байок, котрі належать до купи гною римських постанов». Коментуючи слова Соломона з книги Еклезіяста про те, що мертві нічого не знають, реформатор писав: «...Соломон вва-жає, що мертві сплять і зовсім нічого не відчувають. Мертві лежать, не маючи жодного уявлення про час; коли вони про-кинуться, їм буде здаватися, що вони заснули на одну мить» (Велика боротьба, с. 549).

Мученик Тіндаль так сказав про стан мертвих: «Я свідчу відверто, що не впевнений у тому, що вони вже увійшли в пов-ну славу Христа або вибраних ангелів Божих. Я не вірю в це. Якби це було так, тоді навіщо проповідувати про воскресіння тіла» (Велика боротьба, с. 547).

206206 207207

×åðâåíü

19âiâòîðîê

×åðâåíü

20ñåðåäà

Згідно з цією загально прийнятою думкою, спасенні на Небі знають про все, що відбувається на Землі, особливо про життя своїх друзів, яких вони залишили тут. Але хіба померлі можуть почуватися щасливими, бачачи гріхи своїх улюбле-них, а також їхні скорботи й розчарування в житті?.. Наскіль-ки ж безглуздою є віра в те, що, як тільки дихання покидає тіло, душа нерозкаяного негайно потрапляє в пекельне по-лум’я! Яких душевних мук зазнають ті, хто усвідомлює, що його друзі не приготувалися до смерті і їх чекають вічні муки! (Велика боротьба, с. 545).

Ісус зображає смерть як сон. Життя Його вірних дітей сховане із Христом у Бозі. І доки не пролунає остання сурма, померлі спочивають у Ньому (Христос – надія світу, с. 527).


Äîáðèé Áîæèé ñóäНе бійтеся тих, що вбивають тіло, душі ж убити не можуть; бійтеся більше того, хто може і душу, і тіло погубити в геєні (Матв. 10:28).

Наскільки несумісне з принципами любові й милосердя і навіть з нашим розумінням справедливості вчення про те, що померлі грішники мучаться у вогні й сірці вічно палаючого пекла і що за гріхи цього короткого земного життя вони зму-шені будуть страждати доти, доки живим буде Ім’я Господнє...

Де ж на сторінках Слова Божого можна знайти таке вчен-ня? Хіба викуплені на Небі втрачають усяке почуття милості і навіть людяності? Чи на зміну їм прийдуть непорушність стоїків та жорстокість варварів? Ні, і ще раз ні! Такого вчення в Божій Книзі немає...

Теорія про вічні муки – одне із псевдовчень, яке є тим огидним вином, яким Вавилон напоїв усі народи (Велика бо-ротьба, с. 535, 536).

Якщо ми замислимося над тим, у якому фальшивому світ-лі сатана представив характер Бога, то чи будемо дивуватися,

що нашого милосердного Творця бояться, жахаються і навіть ненавидять? (Велика боротьба, с. 536).

Принципи доброти, милосердя й любові, яких навчав Спаситель та які виявляв у Своєму житті, – це відображення волі та характеру Бога... Бог виконає присуд справедливості над беззаконними для добра Всесвіту і навіть для добра тих, проти кого Його суди спрямовані...

Ті, хто обрав сатану своїм вождем та перебуває під його владою, не готові стати перед Богом...

Чи могли б вони витримати славу Бога й Агнця? Ні, і ще раз ні! Їм був даний час випробування, щоб вони мали змогу сформувати свій характер для Небес, але вони не привчили свій розум любити чистоту, не опанували небесну мову, а те-пер уже надто пізно (Велика боротьба, с. 541-543).

Щодо гріха «наш Бог – це нищівний вогонь» (Євр. 12:29). В усіх, хто підкоряється Його силі, Дух Божий знищує гріх. Якщо ж люди міцно тримаються гріха, вони стають одне з ним. Тоді слава Божа, знищуючи гріх, знищить і їх (Христос – надія світу, с. 107).


Äîëÿ ãðiøíèêàТож усі душі Мої: як душа батькова, так і душа си-нова – Мої вони! Душа, що грішить, – вона помре (Єзек. 18:4).

Якщо життя – це спадщина праведних, то смерть – доля беззаконних (Велика боротьба, с. 544).

Душа, що грішить, помре вічною смертю – смертю, яка триває вічно, після якої немає надії на воскресіння; тоді гнів Божий ущухне (Ранні твори, с. 51).

Я завжди дивувалася успіхові, з яким сатані вдалося зму-сити людину повірити, що слова Бога «душа, що грішить, вона помре» насправді означають, що душа, яка грішить, не помре, а вічно житиме в муках. Ангел сказав: «Життя – це життя,

208208 209209

×åðâåíü

21÷åòâåð

×åðâåíü

22ï’ÿòíèöÿ

чи багато страждальне воно чи щасливе. У смерті ж немає ані болю, ані радості, ні ненависті» (там же, с. 218).

Христос зазнав болісної смерті за найбільш принизливих обставин, щоб ми мали життя. Він віддав Своє дорогоцінне життя заради перемоги над смертю. Однак Ісус повстав із гро-бу, і сонми ангелів, які прийшли побачити Того, Хто прийняв пожертвуване життя, почули Його слова тріумфальної радо-сті, коли Він воскрес із гробниці Йосипа та проголосив: «Я є воскресіння і життя» (Івана 11:25).

На запитання: «Чи буде людина знову жити, якщо вона по-мерла?» була дана відповідь. Зазнавши покарання за гріх, зі-йшовши в могилу, Христос освітив гробницю заради всіх, хто помер у вірі. Бог у людській подобі через Євангеліє дарував сві-тові життя і безсмертя. Своєю смертю Христос придбав вічне життя для всіх віруючих у Нього. Померши, Він засудив родо-начальника гріха й невірності на вічну смерть як відплату за гріх.

Володар і Податель вічного життя, Христос був єдиною Особою, здатною перемогти смерть. Він – наш Спаситель.

Христос – саме життя. Той, Хто пройшов через смерть, щоб знищити того, хто має владу смерті, є Джерелом будь-якої життєвої сили. Він – бальзам з Ґілеаду й великий Лікар (Свідчення для Церкви, т. 6, с. 230, 231).

Áåçñìåðòÿ â Õðèñòi

Îáìàí ïðî ïðèðîäíå áåçñìåðòÿНабування майна язиком неправдивим – це скоро-минуща марнота шукаючих смерти (Прип. 21:6).

Велика перша неправда, яку сатана сказав Єві в Едемсько-му саду: «Умерти – не вмрете», була першою проповіддю про безсмертя душі. Ця проповідь увінчалася успіхом та призвела до жахливих наслідків. Сатана переконав людей, що це велика істина, і тепер служителі церкви проповідують про природне безсмертя, співають про нього в гімнах та дякують за нього в молитвах (Свідчення для Церкви, т. 1, с. 342).

Але після гріхопадіння людини сатана наказав своїм ан-гелам докласти особливих зусиль, щоб насадити віру в при-родне безсмертя людини; спокусивши людей повірити в цей обман, сатана врешті-решт підвів їх до висновку, що грішники зазнають вічних мук. Тепер князь темряви, діючи через своїх духів, представляє Бога мстивим тираном, заявляючи, що Він укине до пекла всіх, хто не до вподоби Йому, примушуючи їх вічно відчувати Божий гнів...

Чимало людей, обурених ученням про вічні муки, вда-ються до іншої крайності. Вони бачать, що Бог, зображений у Писанні, сповнений любові й милосердя, тому не можуть повірити, що Він пошле Своє творіння у вічний пекельний вогонь. Але, дотримуючись учення про безсмертя душі, вони доходять висновку, що врешті-решт усе людство спасеться. Іншого виходу вони не бачать. Багато хто вважає біблійні за-стереження лише засобом залякування людей, аби втримати їх у послуху, та не вірить у їхнє буквальне здійснення. Вихо-дить, що грішник може жити в гріховних задоволеннях, нех-туючи Божими вимогами, і водночас розраховувати на мило-стиве прийняття Богом...

Бог відкрив людям Свій характер, а також Своє став-лення до гріха... «...безбожних усіх Він понищить!» (Псал. 145:20)... Проте справедливе покарання цілком відповідати-ме милосердному, довготерпеливому і співчутливому харак-теру Бога...

Кожен, хто має правильне уявлення про всі ці Його якості, любитиме Його; привабливість Божого характеру приваблює до Бога (Велика боротьба, с. 534, 537, 541).


Ñüîãîäíi Áîæèé ÷àñБо сказано: У сприятливий час Я вислухав тебе і в день спасіння допоміг тобі. Ось тепер – час сприятливий! Ось тепер – день спасіння! (2 Кор. 6:2).

210210 211211

Бог установив закони, які керують не тільки живими істотами, а й усіма процесами, що відбуваються в природі. Усе підпорядковане незмінним законам, якими не можна нехтувати...

Мешканці Едему, як і ангели, були піддані випробуванню: вони могли залишатися щасливими лише за умови вірності Законові Творця. Вони могли підкорятися й жити або ж ви-явити непослух і загинути. Люди отримали від Бога багаті благословення, але в разі нехтування Його волею Той, Хто не пощадив ангелів, що згрішили, не пощадить і їх. Порушення Закону позбавить їх Божих дарів, принесе лихо й загибель (Патріархи і пророки, с. 52, 53).

Адам і Єва порушили Закон Божий. Виникла необхідність вигнати їх з Едему та від дерева життя, щоб, скуштувавши піс-ля гріхопадіння його плодів, вони не увічнили гріх ...

Смерть увійшла у світ внаслідок гріха. Але Христос від-дав Своє життя, щоб людина отримала ще один шанс. Він помер на хресті не задля скасування Закону Божого, а щоб дати людині другий випробувальний термін. Він помер не для того, щоб увічнити гріх, а заради права знищити того, хто має владу смерті, тобто диявола (Свідчення для проповід-ників, с. 133, 134).

Після смерті вже неможливо отримати спасіння душі... Земне життя – це єдиний даний людині термін, аби приготу-ватися для вічності (Наочні уроки Христа, с. 263).

Випробувальний термін надано всім, щоб усі мали час сформувати характер, придатний для вічності. Усі отрима-ють можливість обрати життя або смерть... Для тих, хто обирає життя в гріху, нехтуючи запропонованим йому ве-ликим спасінням, випробувальний термін закінчиться одно-часно із завершенням посередницького служіння Христа до Його з’явлення на хмарах небесних (Свідчення для Церкви, т. 2, с. 691 ).

Час випробування триває, але тепер настав день спасіння. Зараз, сьогодні Божий час (там же, с. 102).

×åðâåíü

23ñóáîòà


Õðèñòîñ – Ïåðâiñòîê ç ïîêiéíèõКоли ми надіємося на Христа тільки в цьому жит-ті, то ми найнещасніші з усіх людей! Та тепер Христос встав з мертвих, – первісток з покійних (1 Кор. 15:19, 20).

Христос воскрес із мертвих як Первісток серед тих, що сплять у земному поросі. Він став Реальністю, прообразом якої був сніп колихання; Він воскрес саме того дня, коли сніп колихання приносили перед Господом. Понад тисячу років євреї виконували цю церемонію. Люди збирали з полів перші колоски достиглого збіжжя і, коли приходили до Єрусалима на свято Пасхи, потрясали першим снопом перед Господом на знак своєї вдячності. Лише після цього служіння можна було починати жнива та збирати пшеницю в снопи. Прине-сений для Господа сніп символізував жнива. Так і Христос, як перший плід, уособлював велике духовне жниво, котре буде зібране для Божого Царства. Його воскресіння — це образ і запорука того, що всі померлі праведники воскреснуть (Хрис-тос – надія світу, с. 785, 786).

Воскресіння Ісуса було зразком заключного воскресіння всіх, хто спочив у Ньому. У вигляді, поведінці й мові Воскрес-лого учні впізнали Спасителя. Подібним же чином оживуть і ті, хто спочиває в Ісусі. Ми впізнаємо наших друзів, як учні впізнали Ісуса. Хоч у цьому житті їхні тіла могли бути спо-творені хворобою, у їхніх воскреслих і прославлених тілах збережуться їхні індивідуальні особливості. В обличчях, які відображають світло від лиця Ісуса, ми впізнаємо риси на-ших улюблених (Біблійний коментар АСД, т. 6, с. 1092. Ко-ментар Е. Уайт).

Під час Другого приходу Христа всі померлі праведники почують Його голос і вийдуть для славного вічного життя. Та сама сила, яка воскресила Христа з мертвих, воскресить Його Церкву та прославить її разом із Ним понад усяку владу і силу,

212212 213213

×åðâåíü

24íåäiëÿ

×åðâåíü

25ïîíåäiëîê

понад усе, що існує не тільки в цьому світі, а й у майбутньому (Христос – надія світу, с. 787).

Він прийме нас із честю. Нам буде подарований нев’яну-чий вінець слави (Ознаки часу, 9 липня 1902 р.).


«Ñìåðòü ïîãëèíóòà ïåðåìîãîþ»Бо ми, що перебуваємо в наметі, зітхаємо під тя-гарем, бо хочемо не роздягтися, а зодягтися, щоб смертне було поглинуте життям (2 Кор. 5:4).

Життєдавець незабаром має прийти. Він гряде, щоб розі-рвати кайдани могили. Він воскресить полонених та проголо-сить: «Я є воскресіння і життя» (Біблійний коментар АСД, т. 6, с. 1093. Коментар Е. Уайт).

Ніде у Священному Писанні ми не знаходимо такого твердження, що відразу після смерті праведні отримують свою нагороду, а нечестиві – покарання. Ні патріархи, ні пророки не залишили нам такого запевнення. Ні Христос, ні Його апостоли не зробили жодного натяку на це. Біблія ясно навчає, що померлі не потрапляють відразу на Небеса. Про них сказано‚ що вони сплять до воскресіння. Того дня, коли порветься срібний шнурок та зломиться кругла посу-дина із золота, зникають і всі думки. Ті, що зійшли в могилу, перебувають у країні мовчання. Вони не усвідомлюють того, що діється під сонцем. Стомлені праведники відпочивають у блаженному спокої. Час – короткий чи довгий відрізок – є для них однією миттю. Вони сплять; і Господня сурма роз-будить їх для славного безсмертя, «...засурмить – і мертві воскреснуть… Коли ж це … смертне зодягнеться в безсмертя, тоді збудуться написані слова: Смерть поглинута перемо-гою!» (1 Кор. 15:52-54). I коли вони прокинуться від глибо-кого сну, до них повернуться ті думки, які були в них перед смертю. Остання мить свідомості цих людей була затьма-рена смертною мукою. Остання думка була про те, що вони

стають в’язнями домовини. А коли вони підіймуться з моги-ли, їхня перша радісна думка виллється в переможний вигук, який відгукнеться луною: «Смерте, де твоя перемога? Де твоє‚ смерте, жало?» (1 Кор. 15:55) (Велика боротьба, с. 549, 550).

Смертні муки були останнім, що ці люди відчували... Про-кинувшись, вони не відчувають болю... Відчиняються ворота Божого міста... і викуплені Божі обранці проходять крізь ряди херувимів та серафимів. Христос вітає їх, виголошуючи над ними Своє благословення: «Гаразд, рабе добрий і вірний!.. Увійди в радість свого пана!» (Матв. 25:21) (Моє життя сьо-годні, с. 349).


Îñîáëèâå âîñêðåñiííÿІ багато хто з тих, що сплять у земному поросі, збу-дяться, одні на вічне життя, а одні на наруги, на віч-ну гидоту (Дан. 12:2).

Опівночі Бог виявить Свою силу для визволення Cвого народу. Раптом з’являється сліпуче у своєму сяйві сонце. Чу-деса й ознаки швидко змінюють одні одних. Нечестиві з жа-хом і подивом спостерігають за цими подіями, у той час як праведники з урочистою радістю вдивляються в ознаки свого визволення. Здається, усе в природі змінилося. Завмирають потоки рік. Темні важкі хмари зіштовхуються між собою. Се-ред розгніваних хмар з’являється смуга ясного неба невимов-ної слави, звідти лунає Голос Божий, подібний до шуму бага-тьох вод: «Сталося!» (Об’явл. 16:17).

Від цього голосу здригаються небо й земля. «...І зчини-лися блискавки, голоси і громи, і стався великий землетрус, якого ще ніколи не було, відколи живуть люди на землі: такий землетрус, такий потужний!» (Об’явл. 16:18)… Поверхня зем-лі підіймається й опускається, як хвилі на морі, бо її основи захиталися. Осідають пасма гір. Заселені острови зникають. Люті хвилі поглинають портові міста...

214214 215215

×åðâåíü

26âiâòîðîê

×åðâåíü

27ñåðåäà

Могили розкриваються: «I багато хто з тих, що сплять у земному поросі, збудяться, одні на вічне життя, а одні на на-руги, на вічну гидоту» (Дан. 12:2). Усі померлі, які повірили в Трьохангельську вістку, виходять із могил прославленими, щоб стати свідками Божого заповіту миру з тими, які викону-вали Його Закон (Велика боротьба, с. 636, 637).

Померлі у вірі при проголошенні вістки третього ангела, які дотримувалися суботи, вийшли зі своїх похмурих могил (Ранні твори, с. 285).

Тоді воскреснуть і ті, «що Його прокололи» (Об’явл. 1:7) та знущалися з Нього в Його передсмертних муках; воскрес-нуть також злобні вороги Його правди і Його народу, щоб по-бачити Його в славі і стати свідками тих почестей, котрі бу-дуть виявлені вірним слухняним дітям Божим...

З неба лунає Божий голос, що проголошує день і час При-ходу Iсуса й урочисте укладання вічного заповіту з Його на-родом... I коли звучить благословення над тими, хто шанував Бога, дотримуючись Його святої суботи, залунають гучні ви-гуки перемоги (Велика боротьба, с. 637, 640).


Âîñêðåñiííÿ äëÿ áåçñìåðòÿБо коли віримо, що Ісус помер і воскрес, то й померлих в Ісусі Бог приведе з Ним (1 Сол. 4:14).

Для віруючих Христос — воскресіння й життя. У нашому Спасителеві життя, яке було втрачене людиною внаслідок грі-ха, знову відновлене, оскільки Він має життя в Самому Собі, щоб оживляти всіх, кого захоче. Ісус володіє правом дарувати людям безсмертя. Життя, віддане за людство, Він знову при-ймає і дає людству (Христос – надія світу, с. 786, 787).

Коли прийде Христос, аби забрати вірних до Себе, тоді прозвучить остання сурма, і вся Земля, починаючи від вершин найбільш неприступних гір та закінчуючи підземними тайни-

ками, почує її. Померлі праведники почують звук останньої сурми й піднімуться зі своїх могил (Біблійний коментар АСД, т. 7, с. 909. Коментар Е. Уайт).

Усі виходять із могил, маючи ту саму статуру і риси, що й до смерті. Серед воскреслих – Адам, котрий вирізняється ви-соким зростом та величною поставою; він тільки трохи посту-пається Синові Божому. Адам разюче відрізняється від людей наступних поколінь; навіть у цьому зауважується вироджен-ня людського роду. Усі воскреслі мають силу та свіжість, при-таманні вічній молодості. Зовнішність тих, хто виходить із могил, така ж, як і до смертної години… Смертне, тлінне тіло‚ непривабливе й опоганене гріхом, стане ідеальним, гарним… Викуплені знову отримають доступ до дерева життя в давно втраченому Едемі і зростатимуть у міру повного зросту, яким володіло людство у своїй славі на початку...

Живі праведні зміняться, «раптово, миттєво» (1 Кор. 15:52). Вони були миттєво прославлені, коли пролунав голос Божий, а тепер, ставши безсмертними, разом із воскреслими святими підіймаються на зустріч із Господом у повітрі... Свя-ті ангели принесуть матерям їхніх малих діток. Друзі, давно розлучені смертю, зустрінуться, аби більше ніколи не розлу-чатися, та з радісним співом усі разом піднімаються до Божо-го міста (Велика боротьба, с. 644, 645).

Усі дорогоцінні померлі, від праведного Авеля до остан-нього померлого святого, встануть для славного нетлінно-го життя (Біблійний коментар АСД, т. 5, с. 1110. Коментар Е. Уайт).


Âîñêðåñíóòü äëÿ ñóäóБо витяті будуть злочинці, а ті, хто вповає на Госпо-да – землю вспадкують! (Псал. 37:9).

Наприкінці цього тисячоліття відбудеться друге воскре-сіння. Нечестиві воскреснуть з мертвих і з’являться перед

216216 217217

Богом... Іван, говорячи про воскресіння праведних, додає: «А інші мертві не ожили, аж поки не закінчиться тисяча років» (Об’явл. 20:5) (Велика боротьба, с. 661 ).

При першому воскресінні всі вийшли безсмертними, у розквіті сил, але в тих, хто воскрес при другому воскресін-ні, на тілі були помітні сліди прокляття. Царі й вельможі, прості люди, учені й неосвічені – усі виходять разом. Усі ба-чать Сина Людського; ті, хто насміхався і знущався над Ним, хто поклав на Його святе чоло терновий вінець та бив Його тростиною по голові, бачать Його в усій Його царській ве-личі. Люди, які плювати на Ісуса в сумну для Нього годину, тепер відвертаються від Його проникливого погляду та від слави Його обличчя. Ті, хто прибивав цвяхами Його руки і ноги, тепер дивляться на сліди від розп’яття. Ті, хто проколов Його бік списом, бачать на Його тілі сліди своєї жорстокості. Вони знають, що це Той самий Чоловік, Якого вони розіп’яли і над Яким знущалися під час Його страшних мук. Тоді з їхніх грудей виривається один довгий крик розпачу, і вони кида-ються тікати, щоб сховатися від Царя над царями і Господа над господарями.

Усі ці люди намагаються сховатися в скелях, щоб захи-ститися від страхітливої слави Того, Кого вони колись від-кинули. Приголомшені, змучені Його величчю й надзви-чайною славою, вони одностайно підносять свої голоси та з моторошною виразністю вигукують: «Благословен, Хто гряде у Господнє Ім’я!» (Псал. 118:26) (Ранні твори, с. 292).

Вогонь зійде з неба від Бога і знищить їх [нечестивих] – спалить їх від кореня до гілок. Сатана – корінь, а його діти – гілки (Ранні твори, с. 52).

Доля беззаконних буде вирішена їхнім власним вибором. Вони добровільно відмовилися від Неба, а Бог залишається справедливим і милосердним (Велика боротьба, с. 543).

×åðâåíü

28÷åòâåð

Íàäiÿ íà âîñêðåñiííÿ

Æèòòºäàâåöü ãðÿäåЯк помре чоловік, то чи він оживе? Буду мати надію по всі дні свойого життя, аж поки не прийде заміна для мене! (Йова 14:14).

Життєдавець викличе Своє викуплене надбання під час першого воскресіння, а до тієї переможної години, коли про-звучить остання сурма і величезна армія вийде з могил, щоб відсвяткувати вічну перемогу, кожен покійний святий дбай-ливо зберігається як дорогоцінний камінь, і Бог знає ім’я кожного. Силою Спасителя, яка перебувала в праведниках за життя, а також завдяки тому, що вони стали учасниками Бо-жественної природи, вони воскреснуть із мертвих (Біблійний коментар АСД, т. 4, с. 1143. Коментар Е. Уайт).

Наші найбільш райдужні надії часто розбиваються. Смерть забирає наших рідних. Ми закриваємо їм очі, готуємо їх для поховання та ховаємо. Однак наш дух укріпляє надія. Ми не розлучаємося навіки, бо зустрінемо своїх рідних, кот-рі впокоїлися в Христі. Вони повернуться з ворожого краю. Гряде Життєдавець. Міріади святих ангелів супроводжують Його. Він розриває пута смерті, розбиває кайдани могили, і дорогоцінні бранці виходять здоровими, сяючи безсмертною красою (Наставник молоді, квітень 1858 р.).

При воскресінні наша індивідуальність збережеться, хоч ми будемо складатися не з тієї самої матерії, з якої склада-лися, коли нас опускали в могилу... При воскресінні кожна людина постане зі своїм характером. Свого часу Бог викли-че мертвих із могил, знову дасть їм дихання життя і накаже сухим кістках ожити (Біблійний коментар АСД, т. 6, с. 1093. Коментар Е. Уайт).

Тоді наша велика родина знову об’єднається. Дивлячись на померлих, ми можемо думати про той ранок, коли прозвучить Господня сурма і «мертві воскреснуть нетлінними, а ми перемі-нимося» (1 Кор. 15:52) (Рев’ю енд Геральд, 22 листопада 1906 р.).

218218 219219

×åðâåíü

29ï’ÿòíèöÿ

×åðâåíü

30ñóáîòà

Останні сліди прокляття, спричинені гріхом, будуть усуну-ті, і вірні в Христі постануть «у красі Господа нашого Бога», розумом, душею й тілом віддзеркалюючи досконалий образ свого Господа (Велика боротьба, с. 645).

Якщо несподівано прийде смерть, чи готові ми померти з надією на Ісуса Христа? (Моє життя сьогодні, с. 349).


Ñìóòîê iç íàäiºþНе хочемо, щоб ви, брати, не знали про померлих, аби не сумували, як інші, що не мають надії (1 Сол. 4:13).

Я хочу сказати страждальцям: тіштеся надією на ранок вос кресіння. Вода, яку ти п’єш, така ж гірка для тебе, як і вода Мари для Ізраїлевих синів у пустелі, але Ісус Своєю любов’ю може зробити її солодкою...

Бог має бальзам для кожної рани. Є бальзам у Ґілеаді, там же є і Лікар. Чи тепер ти вивчатимеш Писання, як ніколи раніше? За будь-якої критичної ситуації шукай мудрості від Господа. У кожному випробуванні благай Ісуса показати тобі вихід із твоїх негараздів, тільки тоді твої очі відкриються і ти побачиш цілющий засіб та правильно застосуєш обітниці про зцілення, записані в Його Слові. Ворог не зможе ввергнути тебе в скорботу й невір’я, оскільки в тебе з’являться віра, на-дія і мужність у Господі. Святий Дух дасть тобі ясне бачен-ня, щоб ти зрозумів і прийняв усі благословення, які діють як протиотрута від горя, як засіб зцілення від кожної краплі гіркоти на наших устах. Кожна крапля гіркоти змішається з любов’ю Христа, і, замість того щоб скаржитися, ти зрозумі-єш, що любов і благодать Ісуса повністю покривають смуток, перетворюючи його на смиренну святу радість.

Коли Генрі Уайт, наш старший син, лежав на смертному одрі, він сказав: «Ліжко хворого – дорогоцінне місце, якщо по-ряд з ним перебуває Христос». Коли нам доводиться пити гірку воду смутку, звернися від скорботного до радісного й світлого.

У випробуванні благодать може дати людській душі впевне-ність; коли ми стоїмо біля смертної постелі і бачимо, як стійко християнин зносить страждання та проходить через долину смерті, тоді здобуваємо силу... долаємо негаразди і не розчаро-вуємося, ведучи душі до Христа (Вибрані вісті, т. 2, с. 273, 274).


Êîëè ïî÷èíàºòüñÿ âi÷íå æèòòÿА свідчення це, що Бог дав нам вічне життя; і це життя – в Його Сині. Хто має Сина, той має жит-тя; хто не має Божого Сина, той не має життя (1 Івана 5:11, 12).

Ісус проголосив: «Я є воскресіння і життя». Христос воло-діє життям, не запозиченим і не успадкованим, а первинним. «Хто має Сина Божого, той має життя» (1 Івана 5:12). Бо-жественність Христа – це гарантія вічного життя віруючого. «Хто вірить у Мене, – сказав Ісус, – хоч і помре, буде жити. І кожний, хто живе й вірить у Мене, – не помре повіки» (Івана 11:25, 26) (Христос – надія світу, с. 530).

Для віруючого смерть не має особливого значення. Хрис-тос говорить про неї як про коротку миттєвість. «Хто збереже Моє слово, не побачить смерті повік», «не скуштує смерті ні-коли». Для християнина смерть – лише сон, мить мовчання й темряви. Життя сховане з Христом у Богові, і «коли з’явиться Христос – ваше життя, тоді й ви з’явитеся з Ним у славі» (Іва-на 8:51, 52; Колос. 3:4) (Христос – надія світу, с. 787).

Той, Хто незабаром Сам мав померти на хресті, тепер три-мав ключі смерті як її Переможець, утверджуючи Своє право і владу наділяти вічним життям (Христос – надія світу, с. 530).

«Я воскрешу його останнього дня» (Івана 6:40). Христос став одним із нас за тілом, щоб ми стали одне з Ним за духом. Саме завдяки такому єднанню ми вийдемо з могил, і не лише тому, що Христос виявить Свою силу, а й тому, що через віру Його життя стало нашим життям. Хто зрозумів справжній

220220

характер Христа і прийняв Його в серце, той має вічне жит-тя. Христос перебуває в нас Духом, а Дух Божий, прийнятий у серце вірою, – це початок вічного життя (Христос – надія світу, с. 388).

Ісус закликає: «Якщо хто спраглий, хай приходить до Мене і п’є». «І спраглий нехай прийде, і хто хоче, хай візь-ме воду життя даром», «хто питиме воду, яку Я йому дам, не матиме спраги повік, бо вода, яку Я йому дам, стане в ньому джерелом води, що тече в життя вічне» (Об’явл. 22:17; Івана 4:14) (Христос – надія світу, с. 454).

Ëèïåíü

Божа святиня

222222 223223

Ëèïåíü

1íåäiëÿ

Ëèïåíü

2ïîíåäiëoê

Ñâÿòiñòü Áîæåñòâåííî¿ ïðèñóòíîñòi

«Ãîñïîäü ïðîáóâàº íà öüîìó ìiñöi»І прокинувся Яків зі свого сну, та й сказав: «Дійсно, Гос-подь пробуває на цьому місці, а того я й не знав!» І зля-кався він і сказав: «Яке страшне оце місце! Це ніщо інше, як дім Божий, і це брама небесна» (Бут. 28:16, 17).

Усвідомлення безмежної величі та присутності Бога ви-кликає справжнє благоговіння перед Ним. Відчуття присут-ності Невидимого має справляти глибоке враження на кожне серце. Час і місце молитви є святими, оскільки там присутній Бог. Шанобливість до Бога буде глибшою, якщо молільник виявить її і своєю поведінкою. «Святе та грізне Його Ймення» (Псал. 111:9), – говорить псалмист. Коли святі ангели вимов-ляють це Ім’я, вони закривають свої обличчя. То ж з якою пошаною повинні робити це ми, грішні смертні істоти! Було б добре, якби люди і молодого, і похилого віку замислювалися над словами Писання, котрі відкривають, як потрібно шану-вати місце присутності Бога. «Здійми взуття своє з ніг своїх, – звелів Господь Мойсеєві з охопленого полум’ям куща, – бо те місце, на якому стоїш ти, – земля це свята!» (Вих. 3:5) (Про-роки і царі, с. 48, 49).

Бог великий і святий, тому для смиренної віруючої душі Його дім на Землі, куди Його народ приходить на поклонін-ня, є ніби воротами Неба. Пісні хвали, слова служителів Хри-ста – це призначені Богом засоби для приготування людей до вишньої Церкви, до вищого поклоніння, куди не зможе увій-ти ніщо нечисте й несвяте… Бог бачить кожну нешанобливу думку або вчинок, і вони записані в небесних книгах… Ніщо не приховане від Його всевидющого ока. Якщо ви навіть най-меншою мірою виробили звичку до неуважності й байдужості в Божому домі, докладіть усіх своїх зусиль, щоб виправити-ся… Виявляйте шанобливість, доки вона не стане частиною вашого єства (Вісті для молоді, с. 265, 266).


«Ìîâ÷è ïåðåä îáëè÷÷ÿì Éîãî, óñÿ çåìëå»А Господь у Своїм храмі святім, – мовчи перед облич-чям Його, уся земле! (Авак. 2:20).

Пізнаючи святість, з якою стародавні ізраїльтяни стави-лися до земної святині, християни можуть почерпнути для себе чимало важливих уроків про те, як їм слід ставитися до місця, де Господь зустрічається зі Своїм народом. У людських звичках і звичаях щодо богослужінь відбулися великі зміни, проте не на краще, а на гірше. Дорогоцінні священні істини, які зв’язують нас із Богом, швидко втрачають привабливість для наших умів і сердець, перетворюючись на буденні понят-тя. Благоговіння, яке люди здавна відчували до святилища, де вони зустрічалися з Богом у святому служінні, нині переваж-но зникло. Проте Сам Бог установив порядок Своїх богослу-жінь, звеличуючи їх понад усім земним і тимчасовим.

Оселя – це святилище для сім’ї, власна кімната або куточок при роди – усамітнене місце для особистих молитов, а церква – свя ти лище для зібрання (Свідчення для Церкви, т. 5, с. 491).

В ім’я Ісуса ми можемо з відвагою приступати до Нього; але ми не повинні чинити цього із зухвалою самовпевненістю, ніби Бог перебуває на одному рівні з нами. Деякі люди звертаються до великого всемогутнього і святого Бога, Котрий перебуває в неприступному світлі, як до рівного собі‚ а то й нижчого за себе. А декотрі в Його домі поводяться так, як не наважили-ся б поводитися в приймальні земного правителя. Такі люди повинні пам’ятати, що вони перебувають у присутності Того, Кому поклоняються серафими (Патріархи і пророки, с. 252).

Але ті, хто молиться Богові, мають звільнитися від будь-якого зла. Якщо вони не поклонятимуться Йому в дусі, правді та святості, їхні зібрання не принесуть жодної користі (Пророки і царі, с. 50).

Юні друзі! Ваша перевага – прославляти Бога на Землі. Для цього ви повинні відволікати свої думки від усього по-верхового, легковажного й неважливого, скеровуючи їх до вічних істин (Вісті для молоді, с. 265).

224224 225225

Ëèïåíü

4ñåðåäà


Äóõ ó õðàìi äóøiХіба не знаєте, що ви храм Божий і що Божий Дух живе у вас? (1 Кор. 3:16).

Від самого початку Бог мав намір, аби кожна істота, почи-наючи від світлого святого серафима і до людини, була осе-лею для перебування Творця. Унаслідок гріха людина пере-стала бути храмом Бога. Затьмарене й опоганене злом серце людини більше не відображало слави Божої. Мета Небес мог-ла здійснитися лише через втілення Сина Божого. Господь перебуває в людському єстві, і через спасенну благодать серце людини знову стає Його храмом.

Бог мав намір зробити храм у Єрусалимі місцем постійно-го свідчення про високе призначення кожної душі. Але юдеї втратили розуміння значення цієї споруди, якою так пишали-ся. Вони не впокорили себе до такої міри, аби стати святим храмом Божого Духа. Сповнені галасу й огидної торгівлі, дво-ри Єрусалимського храму достеменно відображали стан сер-ця... Очищенням храму від продавців та покупців Ісус заявив, що Його місія — очистити серце від опоганення гріхом, яке виявляється в низьких бажаннях, егоїстичних прагненнях і злих звичках, що розтлівають душу...

Жодна людина не здатна власними зусиллями звільнити-ся від зла, яке оволоділо серцем. Тільки Христос може очи-стити храм душі. Однак Він не бажає ввійти туди непроханим гостем. Він входить у серце не так, як у давнину ввійшов до храму, а говорить: «Ось Я стою під дверима і стукаю. Якщо хто почує Мій голос і відчинить двері, то Я ввійду до нього» (Об’явл. 3:20). Він прийде не на один день, тому й обіцяє: «Оселюся в них і ходитиму, і... вони будуть Моїм народом!» (2 Кор. 6:16)… Його присутність очистить, освятить душу, перетворивши її на святий храм Господній та «Божу оселю» (Ефес. 2:21, 22) (Христос – надія світу, с. 161, 162).

Господь більш охоче посилає Святого Духа Своїм слугам, аніж батьки дають добрі дари власним дітям (Дії апостолів, с. 50).

Ëèïåíü

3âiâòîðîê


Î÷èùåííÿ âiä ãðiõàТоді я сказав: «Горе мені, бо я занапащений! Бо я чоловік нечистоустий, і сиджу посеред народу нечистоустого, а очі мої бачили Царя, Господа Саваота!» (Ісаї 6:5).

Споглядаючи славу Господню, пророк Ісая був вражений і, пригнічений усвідомленням власної немочі й негідності, вигук-нув: «Горе мені!..».

Ісая викривав гріхи людей, але тепер відчув на собі той самий осуд, який висловлював іншим. У власному поклонін-ні Богові він задовольнявся холодним, неживим ритуалом. Він усвідомив це тільки тоді, коли побачив у видінні Господа. Яки-ми ж незначними постали його власні мудрість і таланти при вигляді святості й величі святині... Його думка про самого себе може бути виражена словами апостола Павла: «Нещасна я лю-дина! Хто визволить мене від цього тіла смерті?» (Римл. 7:24).

«І прилетів до мене один з Серафимів, а в руці його вугіль розпалений, якого він узяв щипцями з-над жертівника. І він до-торкнувся до уст моїх та й сказав: “Ось доторкнулося це твоїх уст, і відійшло беззаконня твоє, і гріх твій окуплений”» (Ісаї 6:6, 7).

Це видіння Ісаї змальовує стан Божого народу в останні дні. Цей народ має перевагу вірою споглядати служіння в Не-бесній святині... Дивлячись очима віри на Святе святих та ба-чачи служіння Христа в Небесній святині, вони розуміють, що є людьми з нечистими устами, оскільки їхні уста часто лихо-словлять, а таланти не були освячені та не використовуються для Божої слави. Що ж, нехай вони переживуть відчай, зіста-вивши свої слабкості й негідність із чистотою та красою слав-ного характеру Христа. Але якщо вони, подібно до Ісаї, от-римають печать, яку Господь бажає поставити на їхнє серце, якщо упокорять свої душі перед Богом, для них залишається надія. Над престолом простягається веселка обітниці, тому діяння, вчинене для Ісаї, буде звершене і для них (Біблійний коментар АСД, т. 4, с. 1138, 1139. Коментар Е. Уайт).

226226 227227

Ëèïåíü

5÷åòâåð

Ñâÿòèëèùå â ñòàðîçàâiòíi ÷àñè

Ïðèçíà÷åííÿ ñâÿòèëèùàІ нехай збудують Мені Святиню, – і перебуватиму се-ред них (Вих. 25:8).

«І буду Я спочивати серед Ізраїлевих синів, – і буду їм Бо-гом». «І це місце буде освячене Моєю славою» (Вих. 29:45, 43), – такі запевнення були дані Мойсеєві (Патріархи і пророки, с. 314).

Під час побудови святині як місця перебування Бога Мой-сеєві було наказано зробити всі речі за небесним зразком. Гос-подь покликав Мойсея на гору, де показав йому небесні речі, і за їхнім зразком була створена скинія з усіма її предметами.

Отож Ізраїлеві, котрого Бог бажав зробити місцем Свого перебування, Він явив власний чудовий ідеал характеру. Зра-зок був показаний їм на горі, коли із Синаю Господь проголо-сив Закон…

Але самі ізраїльтяни були безсилі досягнути цього ідеа-лу. Одкровення на Синаї могло тільки переконати їх у їхній нужден ності та безпорадності. Наступний урок мав бути викла-дений у скинії через служіння жертвоприношення – урок щодо прощення гріха й даної Спасителем сили для послуху на життя.

Через Христа мала здійснитися мета, символом якої була скинія – чудова споруда, у золотосяйних стінах якої відобра-жалися й вигравали веселкою кольори завіс із витканими на них херувимами. Тут пахощі постійно спалюваного кадила наповнювали собою все приміщення; тут у бездоганно білому одязі служили священики, а в глибокому тайнику внутрішньої скинії над віком, між фігурами схилених у поклоні ангелів, пе-ребувала слава Найсвятішого.

Бог бажав, аби в усьому цьому Його народ бачив Його задум щодо людської душі. Значно пізніше апостол Павло, говорячи під впливом Святого Духа, мав на увазі той самий задум: «Хіба не знаєте, що ви храм Божий і що Божий Дух живе у вас? Якщо хто нищить Божий храм, того знищить Бог, адже Божий храм свя-тий, а ним є ви» (1 Кор. 3:16, 17) (Виховання та освіта, с. 35, 36).

Ëèïåíü

6ï’ÿòíèöÿ


Õðàì i ïðèíîøåííÿПромовляй до Ізраїлевих синів, і нехай вони візьмуть для Мене приношення. Від кожного мужа, що дасть добровільно його серце, візьмете приношення для Мене (Вих. 25:2).

Сам Бог дав Мойсеєві план будівлі з точними вказівками щодо розмірів і форм, необхідних матеріалів та всіх предметів облаштування. Святиня, збудована людськими руками, була задумана як «подоба небесних речей» (Євр. 9:23, 24); це була мініатюрна копія Небесного храму, де Христос, великий Пер-восвященик, після принесення Себе в жертву мав здійснюва-ти служіння для блага грішника…

До спорудження святилища необхідно було здійснити під-готовчу роботу, яка вимагала матеріальних витрат; потрібно було зібрати велику кількість найдорогоцінніших матеріалів, однак Господь міг прийняти лише добровільне приношення. «Від кожного мужа, що дасть добровільно його серце, візьмете приношення для Мене», — таким було Божественне повелін-ня, яке Мойсей передав усій громаді. Відданість Господу й дух жертовності були першими вимогами в справі спорудження святині, у якій мав перебувати Всевишній.

Увесь народ відгукнувся одностайно. «І приходили кожен чоловік, кого вело серце його, і кожен, кого дух його чинив щедрим, і приносили приношення Господеві для роботи ски-нії завіту, і на кожну працю його, і на священні шати. І прихо-дили ті чоловіки з жінками, кожен щедросердий, і приносили гачка, і носову сережку, і персня, і сережку, всякі золоті речі, та все, що людина приносила, як золото приношення для Гос-пода» (Вих. 35:21, 22)...

Коли споруджувалася святиня, увесь народ — старі й моло-ді, чоловіки, жінки, діти — продовжував приносити свої дари, доки люди, призначені виконувати роботу‚ не повідомили, що приношень уже достатньо і навіть більше, ніж потрібно....

228228 229229

Ëèïåíü

7ñóáîòà

Усі‚ хто любить Бога й цінує благословення Його свя-щенної присутності, виявлять такий самий дух жертовності в справі спорудження дому, де Бог зустрічатиметься з ними. Вони матимуть бажання принести Господу найкращі дари, якими володіють (Патріархи і пророки, с. 343, 344).

Якщо коли-небудь і був час жертвувати, то він настав те-пер (Свідчення для Церкви, т. 6, с. 450).


Ñèëà é âåëè÷íiñòü ó Éîãî ñâÿòèëèùiПеред лицем Його слава та велич, сила й краса – у свя-тині Його! (Псал. 96:6).

Починаючи від створення та гріхопадіння людини і аж до теперішнього часу їй постійно відкривається Божий План ви-куплення грішного роду через Христа. Скинія і Божий храм на Землі були збудовані за образом оригіналу на Небесах. Святилище й урочисте служіння в ньому таємничим чином містили в собі великі істини, які мали відкриватися в наступ-них поколіннях.

Не було такого часу, коли Бог дарував більші свідчення Своєї грандіозної й безмежної величі, ніж тоді, коли Він був ви-знаним правителем Ізраїлю. З’явлення невидимого Царя були величними, викликаючи невимовне благоговіння. Скіпетр влади тримала не людська рука, а Божа. Закритий віком свя-щенний ковчег, у якому містився Божий святий Закон, симво-лічно вказував на Самого Єгову. Він був силою ізраїльтян для перемоги в битві. Ідоли падали перед ним і тисячі гинули від необачного погляду на нього. Ніколи в нашому світі Господь так відкрито не являв Свою могутність, як тоді, коли був ви-знаним Царем Ізраїлю (Рев’ю енд Геральд, 2 березня 1886 р.).

Божий Закон, що зберігався в ковчегу, був великим мірилом праведності й суду. Цей Закон оголошував смерть його поруш-никам, але над Законом містився престол благодаті, над яким відкривалася Божа присутність; завдяки примиренню розкая-

Ëèïåíü

8íåäiëÿ

ний грішник отримував прощення. Так у служінні Христа задля нашого викуплення, символічно представленому служінням у святині, «милість та правда спіткаються, справедливість та мир поцілуються» (Псал. 85:11) (Патріархи і пророки, с. 349).

Радіючи сьогодні Приходу нашого Спасителя і тому, що необхідні в минулому жертви поступилися місцем досконалій Жертві за гріх, нам непростимо демонструвати неповагу до того періоду (Рев’ю енд Геральд, 2 березня 1886 р.).


Âèêóïèòåëü, Ñâÿùåíèê i ÖàðОтакого потрібно було нам Первосвященика: свя-того, невинного, непричетного до зла, відділеного від грішників, вищого за небо (Євр. 7:26).

Згідно з Божественним повелінням, для служіння у святи-ні було обране покоління Левія. Від найдавніших часів кож-ний чоловік був священиком у своїй сім’ї. За днів Авраама священство вважалося первородним правом старшого сина. Тепер замість усіх первістків Ізраїлю Господь прийняв поко-ління Левія для служіння у святині… Але право священства в поколінні Левія поширювалося лише на сім’ю Аарона. Тільки Аарон та його сини мали право служити перед Господом; на інших представників цього покоління був покладений обов’я-зок догляду за скинією та її предметами...

Відповідно до їхнього служіння священики мали носити спеціальний одяг. «І зробиш священні шати для брата свого Аарона на славу й красу» (Вих. 28:2), — таким було Боже-ственне повеління Мойсеєві… Усім своїм виглядом і поведін-кою священики повинні були викликати в людях почуття свя-тості Бога та Його служіння, а також чистоти, яка вимагалася від кожного, хто приходив перед Боже лице.

Не лише святиня, а й усі діяння священиків слугували «об-разові й тіні небесного» (Євр. 8:5). Оскільки усе це було вель-ми важливим, Господь через Мойсея дав ясні й точні вказів-

230230 231231

Ëèïåíü

9ïîíåäiëîê

ки щодо кожного пункту прообразного служіння (Патріархи і пророки, с. 350-352).

Через служіння в скинії… народ щодня мав можливість за допомогою символів і прообразів засвоювати великі істини щодо Приходу Христа як Викупителя, Священика й Царя. Раз на рік ізраїльтяни подумки зверталися до заключних подій ве-ликої боротьби між Христом і сатаною – до дня остаточного очищення Всесвіту від гріха та грішників. Жертви й приношен-ня обрядового закону Мойсея завжди вказували на досконалі-ше служіння – небесне (Пророки і царі, с. 684, 685).

Жертва Ісуса цілком достатня, щоб Він міг благати Отця про наше спасіння (Дорога до Христа, с. 36).

Ми маємо вільний доступ до викупної Крові Христа. Нам слід ставитися до цього як до найціннішої переваги, великого благословення, будь-коли дарованого грішникам (Біблійний коментар АСД, т. 1, с. 1111. Коментар Е. Уайт).


Ùîäåííå ïîñâÿ÷åííÿ ÁîãîâiТож благаю вас, брати: заради Божого милосердя, принесіть ваші тіла як живу, святу, приємну Богові жертву, як ваше служіння розуму (Римл. 12:1).

Служіння у святині поділялося на щоденне й річне. Щоден-не служіння здійснювалося на жертовнику всепалення на по-двір’ї скинії та у Святому, а річне — у Святому святих...

Щоденне служіння складалося з ранішнього й вечірнього жертвоприношень, кадіння пахощів на золотому жертовнику та спеціальних жертв за особисті гріхи. Так само приносили жертви суботні, новомісячні та з нагоди інших свят.

Щоранку і щовечора на жертовнику спалювали однорічне ягня з відповідними хлібними приношеннями, символізуючи цим щоденне посвячення народу Єгові та постійну залежність від викупної Крові Христа. Бог ясно наголосив, що кожна жер-тва, принесена для служіння у святині, має бути «без вади»

Ëèïåíü

10âiâòîðîê

(Вих. 12:5)… Тільки жертва «без вади» могла символізувати до-сконалу чистоту Того, Хто мав принести Себе в жертву як «не-порочного й чистого Агнця» (1 Петра 1:19). Апостол Павло за-значив, що ці жертви були прикладом того‚ якими повинні бути послідовники Христа. Він каже: «Тож благаю вас, брати: заради Божого милосердя, принесіть ваші тіла як живу, святу, приємну Богові жертву, як ваше служіння розуму» (Римл. 12:1)…

Години ранкового й вечірнього богослужінь вважалися священними; для всього ізраїльського народу це був особли-вий час, призначений для поклоніння…

Цей звичай є прикладом для християн‚ закликаючи їх до ранішньої та вечірньої молитов. Бог не схвалює церемоній, позбавлених духу правдивого поклоніння, проте Йому над-звичайно приємно бачити тих‚ котрі з любові до Нього вранці й увечері схиляються перед Єговою в молитві, благаючи про прощення за вчинені гріхи, а також про необхідні їм благосло-вення (Патріархи і пророки, с. 352-354).


Ïàõîùi ïðàâåäíîñòiТа живіть в любові, як і Христос полюбив нас і видав Себе за нас як дар і жертву Богові, як приємні пахощі (Ефес. 5:2).

Показний хліб завжди лежав перед Господом як постійне приношення… Він називався «показним хлібом», або «хлібом покладання», тому що завжди був у присутності Господа як визнання того‚ що людина постійно перебуває в залежності як від дочасної, так і духовної поживи‚ яку можна отримати від Бога лише завдяки посередництву Христа… Як манна, так і показний хліб указували на Христа — Живий Хліб, Котрий завжди перебуває в присутності Бога задля нас (Патріархи і пророки, с. 354).

Під час кадіння пахощів священик мав змогу найповніше відчути присутність Бога — більше, ніж під час будь-якого ін-

232232 233233

Ëèïåíü

11ñåðåäà

шого акту щоденного служіння. Оскільки внутрішня завіса святині не досягала стелі, Божу славу над престолом благодаті можна було певною мірою бачити з першого відділення. Коли священик кадив фіміамом перед Господом, він звертав свій по-гляд до ковчега, і, коли здіймалася хмара кадіння, Божествен-на слава опускалася на престол благодаті, наповнюючи Святе святих. Часто вона настільки заповнювала собою обидва відді-лення, що священик змушений був відходити до дверей скинії.

Як у прообразному служінні священик вірою дивився на престол благодаті, якого не міг бачити, так і Божий народ сьо-годні має звертати свої молитви до Христа, Великого Перво-священика, Котрий, залишаючись невидимим для людського ока, заступається за віруючих у Небесному святилищі.

Фіміам, що підносився з молитвами Ізраїлю, символізує заслуги й заступництво Христа, Його досконалу праведність, яка через віру зараховується Його народові та завдяки якій Бог приймає поклоніння грішних істот. Перед завісою Свя-того святих стояв жертовник вічного заступництва, а перед Святим — жертовник постійного викуплення. Завдяки крові й кадінню можна було приступити до Бога. Ці символи вказу-вали на великого Посередника, через Якого грішники можуть наблизитися до Єгови; лише через Нього віруюча покаянна душа може отримати милість і спасіння (там же, с. 353).


Õðèñòîñ ïîìåð çà êîæíîãî ç íàñВірним є слово і гідне повного прийняття, що Ісус Христос прийшов у світ, щоб спасти грішників, серед яких я перший (1 Тим. 1:15).

Найважливішою частиною щоденного служіння було жертвоприношення за окремих людей. Покаянний грішник приводив тварину до воріт скинії та, поклавши руку на го-лову жертви, визнавав свої гріхи, тим самим символічно пе-рекладаючи їх із себе на невинну жертву. Потім він власно-

Ëèïåíü

12÷åòâåð

ручно вбивав тварину, а священик заносив кров до Святого і кропив нею перед завісою, за якою стояв ковчег із Законом, порушеним грішником. Церемонія символізувала перенесен-ня гріха через кров до Святині. У деяких випадках кров не заносили до Святого, але м’ясо жертви мав з’їсти священик… Обидві церемонії символізували перенесення гріха з розкая-ного грішника до святині…

Ось таке служіння здійснювалося день у день протягом року. Гріхи Ізраїлю, перенесені до святині, занечищували її, тому була потреба в особливому служінні очищення святині від гріхів. Бог звелів, аби служіння очищення здійснювалося в кожному зі священних відділень‚ а також для жертовника, щоб «очистити його та освятити його від нечистоти Ізраїле-вих синів» (Левит 16:19)…

Раз на рік великого Дня примирення первосвященик за-ходив до Святого святих для очищення святині. Здійсненням цього ритуалу закінчувалося річне служіння...

Мойсей будував земну святиню за зразком, показаним йому на горі. Це був «образ теперішнього часу, в якому приносяться дари й жертви». Два священних відділення були «подобами не-бесних речей». Христос — наш великий Первосвященик — «слу-житель святині та істинного намету, який поставив Господь, а не людина» (Євр. 9:9, 23; 8:2) (Патріархи і пророки, с. 354-356).

Він стоїть перед Богом... готовий прийняти розкаяння й відповісти на молитви Свого народу (Ознаки часу, 22 листо-пада 1883 р.).

Õðèñòîñ â iñòèííîìó Õðàìi

Äîáðîâiëüíà æåðòâà Iñóñà ÕðèñòàТоді я сказав: «Ось я прийшов із звоєм книжки, про мене написаної». Твою волю чинити, мій Боже, я хочу, і Закон Твій – у мене в серці (Псал. 40:8, 9).

Ізраїльським синам здавна було заповідано приносити жертву за все зібрання, щоб очиститися від обрядового опога-

234234 235235

Ëèïåíü

13ï’ÿòíèöÿ

нення. Такою жертвою була руда телиця, але вона символізу-вала досконалішу Жертву викуплення від скверни гріха. Руду телицю приносили в жертву час від часу заради очищення всіх, хто за необхідності або випадково доторкнувся до мертвого тіла. Усі, хто так чи інакше стикався зі смертю, вважалися об-рядово нечистими. Це мало надовго закарбувати в умах євреїв факт, що смерть стала наслідком гріха, тому є його «представ-ницею». Одна телиця, один ковчег, один мідний змій виразно вказують на одну велику жертву Христа.

Телиця мала бути рудою, бо цей колір символізував кров. Вона повинна бути без плями або вади і не ходити під ярмом. Цей символ також провіщав служіння Христа і вказував на Нього. Син Божий прийшов у світ добровільно, щоб звер-шити справу викуплення. Йому зовсім не обов’язково було брати на Себе ярмо, оскільки Він був незалежний і вищий від усякого закону. Ангели, розумні посланці Бога, несли на собі ярмо різноманітних обов’язків, тому їхня особиста жертва не могла викупити вину грішної людини. Тільки Христос був вільний від вимог Закону та міг здійснити викуплення гріш-ного людського роду...

Ісус міг би залишитися по правиці Свого Отця, носити Свій царський вінець і царський одяг. Але Він вважав за кра-ще поміняти все багатство, честь і славу Небес на людську бідність, а Своє високе становище на Небесах на жахи Гефси-манії, приниження й муки Голгофи...

Поранені руки, пробитий бік, покалічені ноги красномовно свідчать на користь грішної людини, за викуп якої заплачена безмежно висока ціна. О, незрівнянне милосердя! Ані час, ані історичні події не можуть применшити дієвість викупної Жер-тви (Свідчення для Церкви, т. 4, с. 120, 121, 124).


Ïîñòiéíå êðîïëåííÿ êðîâ’þ ÕðèñòàБо якщо кров козлів і телят та з водою змішаний по-піл телиці, коли ним покропити, освячує нечистих

для очищення тіла, то наскільки більше кров Хрис-та… очистить наше сумління від мертвих діл, щоб ми служили Живому Богові! (Євр. 9:13, 14).

Жертовну [руду] телицю виводили за стан та урочисто заколювали. Так і Христос страждав за воротами Єрусали-ма, адже Голгофа була за міськими мурами. Обряд мав про-демонструвати, що Христос помер не тільки за євреїв, а й за все людство. Ісус проголошує грішному світові, що прийшов стати його Викупителем, та переконує його прийняти запро-поноване Ним спасіння. Після того як телицю урочисто за-колювали, священик, одягнений у чисті білі шати, набирав у руку кров, яка струменіла з тіла жертви, та сім разів кропив нею в бік храму...

Тушу телиці спалювали й перетворювали на попіл, який указував на те, що жертва принесена повністю та її цілком дос-татньо. Потім цей попіл збирала людина, котра не опогани-лася дотиком до померлого, і клала його в посудину з водою, зачерпнутою з річки поблизу. Далі ця чиста в усіх планах лю-дина брала кедрове дерево, ісоп, кармазинові нитки з черво-ної вовни та кропила вмістом із посудини намет і присутніх людей. Така церемонія повторювалася кілька разів... Уся ця процедура вказувала на очищення від гріха.

Так і Христос, у Своїй незаплямованій праведності, після пролиття Його дорогоцінної крові входить до Святого, щоб очистити Святилище, і там цей червоний струмінь слугує для примирення Бога з людиною. Хтось може вважати заколен-ня телиці безглуздим обрядом, однак він відбувався з волі Бога і має глибокий зміст, який не втратив свого значення і в наші дні...

Кров Христа дієва, але нею необхідно кропити постійно...Якщо в давнину опоганеного необхідно було очищувати

кров’ю кроплення, то наскільки важливо для тих, хто живе серед небезпек останніх днів та зазнає спокус сатани, щодня окропляти свої серця кров’ю Христа (Свідчення для Церкви, т. 4, с. 121-123).

236236 237237

Ëèïåíü

14ñóáîòà


Ó ñâÿòèíiІ не завдяки крові козлів і телят, а завдяки власній крові Він увійшов один раз до святині й здійснив віч-не викуплення (Євр. 9:12).

Навесні 31-го року істинна Жертва була принесена світом: Христос був розп’ятий на Голгофі (Пророки і царі, с. 699).

Коли Христос на хресті вигукнув: «Звершилося!», заві-са в храмі роздерлася навпіл. Завіса мала важливе значення для юдейського народу. Вона була виготовлена з коштовних матеріалів – пурпуру й золота – і мала великі розміри. У мо-мент, коли Христос зробив Свій останній видих, люди в хра-мі побачили, як міцна важка матерія була розірвана Невиди-мою рукою згори донизу. Цей акт ознаменував для небесного Всесвіту та гріховного світу відкриття нового живого шляху для загиблого роду та завершення всіх священних приношень у великій жертві Божого Сина (Біблійний коментар АСД, т. 5, с. 1109. Коментар Е. Уайт).

У момент смерті Божого Сина Реальність зустрілася зі своїм прообразом... Шлях у Святе святих відкритий. Для всіх приго-товлений новий шлях безпосередньо до Бога. Людство, яке за-грузло в гріхах, уже не має потреби в служінні первосвященика. Відтепер Спаситель буде Священиком і Заступником у Небесній святині... Настав кінець усім жертвам і дарам за гріх. Божий Син прийшов згідно з Його Словом: «Ось іду, – на початку книги на-писано про Мене, – щоб виконати, Боже, Твою волю». «Завдяки власній крові Він увійшов один раз до святині й здійснив вічне викуплення» (Євр. 10:7; 9:12) (Хрис тос – надія світу, с. 757).

Святий Дух, Котрий зійшов у день П’ятидесятниці, спря-мував думки учнів від земної святині до Небесної, куди Ісус увійшов з власною Кров’ю, щоб вилити на Своїх учнів благо-словення звершеного викуплення (Ранні твори, с. 260).

Тепер очі людей звернулися до істинної Жертви за гріхи світу. Земному священству було покладено край; відтоді ми

Ëèïåíü

15íåäiëÿ

дивимося на Ісуса, Служителя Нового Завіту (Христос – надія світу, с. 166).

Наш Старший Брат перебуває біля вічного престолу (Оз-наки часу, 16 квітня 1902 р.).


Öåíòð ñëóæiííÿ ÕðèñòàУ тому, про що я веду мову, головним є ось що: ми маємо такого Первосвященика, Який сів на небі пра-воруч престолу Величності. Він – служитель святи-ні та істинного намету, який поставив Господь, а не людина (Євр. 8:1, 2).

На запитання, що таке святиня, Святе Письмо дає зрозу-мілу відповідь. Термін «святиня», використаний у Біблії, сто-сується, по-перше, скинії, збудованої Мойсеєм за небесним зразком, а по-друге, правдивої скинії на Небі, на яку вказува-ла земна святиня. Зі смертю Христа закінчилося прообразне служіння. «Правдива скинія» на Небесах – це святиня Нового Завіту (Велика боротьба, с. 417).

Відділення Небесної святині відповідають двом відді-ленням святині на Землі. Коли в одному з видінь апостоло-ві Івану був показаний Божий Храм на Небесах, він побачив там сім світильників вогняних, «що горіли перед престолом» (Об’явл. 4:5). Він бачив також ангела, котрий тримав «золоту кадильницю. І йому дано було багато ладану, щоб додавав до молитов усіх святих на золотий жертовник перед престолом» (Об’явл. 8:3). Пророкові було показано перше відділення Не-бесної святині, і він побачив там «сім… світильників, що го-рять» і «золотий жертовник», представлені в земній святині золотим світильником і жертовником куріння. І знову «від-крився Божий храм на небі» (Об’явл. 11:19), і він зазирнув за внутрішню завісу, «до Святого Святих». Там він побачив «ковчег Його завіту», на зразок якого Мойсей зробив ковчег у земній святині, де мав зберігатися Закон Божий...

238238 239239

Ëèïåíü

16ïîíåäiëîê

Мойсей спорудив земну святиню за зразком, який йому було показано. Апостол Павло пише, що цим зразком була справжня Святиня на Небесах, Іван також свідчить, що бачив її на Небі (там же, с. 414, 415).

Небесна святиня – центр служіння Христа задля спасіння людини. Це стосується кожної душі на Землі (там же, с. 488).

Христос вознісся на Небо як наш Заступник. У нас завжди є Друг у суді (Рукопис 76, 1897 р.).


Ç’ÿâèâñÿ íà Íåáåñàõ çà íàñБо Христос увійшов не в рукотворну святиню, яка ві-дображала істинну, але в саме небо, щоб тепер з’яви-тися перед Божим обличчям за нас (Євр. 9:24).

Народ Божий має чітко розуміти питання про Святили-ще... Усі віруючі повинні знати про діяльність свого великого Первосвященика...

Заступництво Христа за людину в Небесному святилищі – це така ж невід’ємна частина Плану спасіння, як і Його смерть на хресті. Своєю смертю Він почав справу, яку має закінчити після Свого воскресіння й вознесіння на Небо. Ми повинні ві-рою увійти за завісу, «куди, як предтеча, увійшов задля нас Ісус» (Євр. 6:20). Там відображається світло Голгофського хреста, і ми можемо краще зрозуміти таємниці викуплення. Небеса заплатили безмежну ціну за спасіння людини; прине-сена Жертва відповідає найсуворішим вимогам порушеного Божого Закону. Ісус відкрив шлях до престолу Отця; через Його посередницьке служіння щирі прохання тих, хто вірою приходить до Нього, представлені перед Богом.

«Хто ховає провини свої, тому не ведеться, а хто призна-ється та кидає їх, той буде помилуваний» (Прип. 28:13). Якби всі, хто приховує й виправдовує свої помилки, могли бачи-ти, як сатана тріумфує з цього приводу, як він насміхається зі справи Христа і святих ангелів, тоді вони поспішили б ви-

Ëèïåíü

17âiâòîðîê

знати свої гріхи та залишити їх. Через вади характеру людини сатана намагається заволодіти її розумом; він знає: якщо ці пороки закореняться, він матиме успіх. Тому він, вдаючись до обману, постійно намагається переконати послідовників Христа, що їм неможливо здобути перемогу. Однак Ісус про-сить за них. Указуючи на Свої пробиті руки, на поранене тіло, Він звертається до всіх, хто бажає йти за Ним: «Досить тобі Моєї благодаті» (2 Кор. 12:9)... Тому нехай ніхто не вважає свої вади невиправними. Бог дасть віру і благодать, щоб їх пе-ремогти (Велика боротьба, с. 488, 489).


Âåëè÷íå ñïàñiííÿ äëÿ Áîæèõ äiòåéА Цей, перебуваючи вічно, має священство нескін-ченне. Тому, будучи завжди живим, Він може завжди спасати тих, що приходять до Бога через Нього, аби заступатися за них (Євр. 7:24, 25).

Усе було зроблено, щоб зміцнити нас, і все було запропоно-вано нам, щоб підбадьорити нас на шляху до Христа.

Христос віддав Своє поранене тіло, щоб викупити Божу спадщину і дати людині ще один шанс… Своїм бездоганним життям, Своєю покорою та смертю на Голгофському хре-сті Ісус заступився за грішне людство. І тепер Вождь нашо-го спасіння заступається за нас не як простий прохач, а як Переможець, проголошуючи Свою перемогу. Його жертва – досконала; і, як наш Заступник, Він здійснює взяте на Себе служіння, тримаючи перед Богом кадильницю, наповнену власними бездоганними заслугами, а також молитвами, по-каянням та подяками Його народу. Цей ладан разом з арома-том Його праведності здіймається до Бога як любі пахощі. Ця жертва до вподоби Господу, і Божественне прощення покри-ває всі переступи.

Христос пообіцяв бути нашим Замісником та Поручите-лем, Він не нехтує жодною людиною. Той, Хто не міг змирити-

240240 241241

Ëèïåíü

18ñåðåäà

ся з приреченістю людей на вічну загибель, поклав за них Свою душу, тому дивиться з жалем та співчуттям на кожну душу, ко-тра усвідомлює свою неспроможність спасти себе.

Ісус не може байдуже дивитися на жодного тремтячого прохача, тому допоможе йому підвестися. Той, Хто Своєю жертвою примирення дав людині невичерпне джерело мо-ральних сил, не перестане використовувати ці сили для на-шого спасіння. Ми можемо покласти свої гріхи та скорботи до ніг Христа, бо Він любить нас. Кожний Його погляд, кожне слово заохочують нас довіряти Йому. Ісус сформує наш ха-рактер згідно зі Своєю волею.

Усі сатанинські сили не здатні перемогти одну душу, ко-тра з простим довір’ям цілковито покладається на Христа. “Він змученому дає силу, а безсилому – міць” (Ісаї 40:29) (На-очні уроки Христа, с. 156, 157).


Iñòèííèé ÏîñåðåäíèêБо один є Бог і один Посередник між Богом та людь-ми – Людина Ісус Христос (1 Тим. 2:5).

Божа любов була виявлена в усій своїй повноті людям та ангелам через посередницьке служіння Христа (Ознаки часу, 19 липня 1910 р.).

Він стоїть і заступається за вас. Він – великий Первосвя-щеник – благає за вас; а вам потрібно прийти й викласти От-цеві свою справу через Ісуса Христа. У такий спосіб ви отри-маєте доступ до Бога, і, хоч ви досі грішите, ваша справа тепер не безнадійна. «А коли хто згрішить, то маємо Заступника перед Отцем, Ісуса Христа – Праведника» (1 Івана 2:1) (Свід-чення для Церкви, т. 2, с. 591).

Христос – ваш Спаситель; Він не скористається вашими покірними зізнаннями. Якщо ви припустилися гріха, визнай-те його перед Христом – єдиним Посередником між Богом та людиною (Поради щодо здорового способу життя, с. 374).

Ëèïåíü

19÷åòâåð

[Ісус] зодягне нас у Свій одяг праведності. Він приведе нас до Отця одягненими в білосніжні шати Його характеру. Хрис-тос просить Бога за нас, кажучи: «Я зайняв місце грішника; не дивися на це заблудле дитя, дивися на Мене». Як би наполег-ливо не боровся сатана проти нашої душі... яким би великим не було його зазіхання на нас як на свою здобич, але кров Христа має більшу силу (Небесні принципи щасливого життя, с. 9).

Щоб ми могли оцінити кожну мить, у серці має глибоко закарбуватися служіння Христа в Небесній святині, куди Він вніс Свою кров перед престол Господній, заступаючись за нас. Ісус живе вічно, щоб заступатися за нас, однак жодної бездум-но витраченої миті не можна повернути (Поради щодо роботи Суботньої школи, с. 111).

Тож подумайте про Ісуса. Оточений тисячами небесних ангелів, готових виконати Його доручення, Він не бездіяль-ний у Своєму Святилищі. Христос наказує їм іти та працювати з найслабшими святими, які покладаються на Бога. Простим і знатним, багатим і бідним [див. Псал. 49:3] – усім передбачена необхідна допомога (Рев’ю енд Геральд, 29 травня 1900 р.).

Зверніть увагу на великий факт, що Христос ані на мить не зупиняється у Своєму важливому служінні в Небесному святилищі; і якщо ви візьмете на себе Христове ярмо, якщо підіймете Його ношу, то почнете виконувати справу, подібну до тієї, яку виконує живий Глава Церкви (Поради щодо роботи Суботньої школи, с. 112).

Æèòòÿ ïiä ÷àñ ñóäó

Î÷èùåííÿ Íåáåñíîãî ñâÿòèëèùàІ відтоді все за Законом очищається кров’ю, і без про-лиття крові нема прощення. Отож, треба було, щоб подоби небесних речей отак очищалися, а саме небес-не – жертвами, які кращі від цих (Євр. 9:22, 23).

Що означає очищення святилища? Старий Завіт свідчить, що таке служіння відбувалося в земній святині. Але хіба те,

242242 243243

Після вознесіння Спаситель почав Своє служіння як наш Первосвященик. Апостол Павло пише: «Бо Христос увій-шов не в рукотворну святиню, яка відображала істинну, але в саме небо, щоб з’явитися перед Божим обличчям за нас» (Євр. 9:24)...

Протягом вісімнадцяти століть це служіння здійснюва-лося в першому відділенні святині. Кров Христа звершувала заступницьку місію за покаянних віруючих, забезпечуючи їм прощення та прихильність Отця; однак їхні гріхи зали-шалися записаними в небесних книгах. Подібно до того як у прообразному служінні наприкінці року здійснювалося очищення святині, так і перед закінченням служіння Христа для викуплення людства має відбутися очищення Небесної святині, тобто усунення з неї гріхів. Саме це служіння поча-лося після закінчення 2300 днів. Тоді... наш Первосвященик увійшов до Святого Святих, щоб виконати останню частину Свого священицького служіння – очищення Святині...

Вхід Христа як нашого Первосвященика до Святого Святих для очищення Святині, про що пророкував Даниїл (8:14); наближення Сина Людського до Стародавнього дня-ми, зображене в Дан. 7:13, та прихід Господа до Свого храму, про що пророкував Малахія, – це описи однієї й тієї ж по-дії. Вона зображена також приходом нареченого на весілля в притчі Христа про десять дів (Матв. 25) (Велика боротьба, с. 420, 421, 426).

Очищення Святині передбачає і роботу слідчого суду. Слідчий суд завершиться перед з’явленням Христа, Котрий прийде спасти Свій народ; Він принесе відплату, «щоб від-дати кожному за його вчинками» (Об’явл. 22:12) (там же, с. 422).

Судного дня ні становище, ні звання, ні багатство ані на йоту не вплинуть на долю людини. Людей судитиме всеви-дющий Бог згідно з тим, якими вони є в чистоті, шляхетності й любові до Христа (Ознаки часу, 12 березня 1902 р.).

Ëèïåíü

20ï’ÿòíèöÿ

що на Небі, потребувало очищення? У 9-му розділі Послання до євреїв ясно сказано про очищення як земної, так і Небес-ної святині...

Очищення як у прообразному, так і в реальному служінні мало здійснюватися кров’ю; у першому – через кров тварин, а в другому – через кров Христа (Велика боротьба, с. 417, 418).

Очищення святині зовсім не означає усунення фізичної не-чистоти, але оскільки воно має відбуватися кров’ю, значить це очищення від гріха (Історія викуплення, с. 377).

Але яке відношення гріх має до святині чи то Небесної, чи то земної? (Велика боротьба, с. 418).

Як у давнину гріхи народу символічно приносилися в зем-ну святиню через кров жертви за гріх, так і наші гріхи фак-тично переносяться через кров Христа до Небесної святині. І як прообразне очищення земної святині здійснювалося через усунення з неї гріхів, якими вона була опоганена, так і справж-нє очищення Небесної святині має відбутися через видалення, або стирання, записаних там гріхів. Аби визначити, хто через розкаяння в гріхах та віру в Христа може отримати право на Його викуплення, необхідно переглянути записи в небесних книгах (Історія викуплення, с. 378).

Потім [у великий день остаточного рішення] завдяки заслугам викупної Крові Христа гріхи всіх грішників, котрі щиро розкаялися, будуть викреслені з небесних книг (Патрі-архи і пророки, с. 357, 358).

Він [Христос] просить для Свого народу не тільки прощен-ня і виправдання повного та остаточного, але щоб він розділив Божу славу та засів на Його престолі (Велика боротьба, с. 484).


Õðèñòîñ ïåðåä Ñòàðîäàâíiì äíÿìè А ще я побачив у нічних видіннях, як з небесними хма-рами йшов ніби Людський Син, Котрий наблизився до Стародавнього днями і був підведений до Нього (Дан. 7:13, переклад Р. Турконяка).

244244 245245

Ëèïåíü

21ñóáîòà


Ñèãíàë äî ïî÷àòêóІ сказав він мені: «Аж до двох тисяч і трьох сотень вечорів-ранків, – тоді буде визнана очищеною свя-тиня» (Дан. 8:14).

Нам необхідно бути серйозними дослідниками пророцтва та не заспокоюватися, доки не збагнемо істину про Святиню, як вона викладена у видіннях Даниїла й Івана. Ця істина проливає велике світло на наше нинішнє становище та нашу працю, да-ючи нам безпомилкове підтвердження того, що Бог провадив нас і в минулому. Вона пояснює наше розчарування 1844 року, показуючи, що святинею, яка мала очиститися, була не Зем-ля, як ми припускали, натомість тоді Христос увійшов до Свя-того Святих Небесного святилища і там звершує заключний етап Свого священицького служіння на виконання слів ангела, звернених до пророка Даниїла (Євангелізм, с. 222, 223).

2300 днів почалися в той час, коли набрав чинності наказ Артаксеркса про відбудову Єрусалима, тобто восени 457 року до Р. Х. Якщо прийняти цю дату за пункт відліку, то всі події, провіщені в книзі Даниїла (9:25-27), де пояснено цей пророчий період, гармонійно вкладаються в зазначені рядки… Сімдесят тижнів, або 490 років, були відведені винятково для юдеїв. По закінченні цього періоду ізраїльський народ остаточно відки-нув Христа, переслідуючи Його учнів, і 34-го року апостоли звернулися до язичників. Коли минуло 490 років із пророчого періоду 2300 років, залишилося ще 1810 років, які починають свій відлік від 34-го року після Р. Х. та закінчуються 1844 ро-ком. «Тоді, – сказав ангел, – буде визнана очищеною святиня» (Велика боротьба, с. 410).

Наша віра у вістки першого, другого і третього ангелів була правильною. Великі віхи, які ми проминули, непохитні. Хоч сили пекла можуть намагатися зрушити їх із місця, вважаючи, що досягли успіху у своєму намірі, їм це не вдасться. Стовпи істини стоять твердо, як вічні незламні висоти, незважаючи на

Ëèïåíü

22íåäiëÿ

всі зусилля людей, об’єднані із силами сатани та його воїнства. Ми можемо багато пізнати та повинні постійно досліджувати Писання, щоб упевнитися в правильності нашого розуміння (Євангелізм, с. 223).


Íàø ïîãëÿä ñïðÿìîâàíèé íà ÕðèñòàБоже наш, чи ж Ти не осудиш їх? Нема-бо в нас сили перед цією силою-силенною, що приходить на нас, і ми не знаємо, що зробимо, бо наші очі – на Тебе! (2 Хронік 20:12).

«Я бачив, – говорить пророк Даниїл, – аж ось поставили престоли, і всівся Стародавній днями... Тисяча тисяч служи-ли Йому, і десять тисяч десятків тисяч стояли перед Ним; суд усівся, і розгорнулися книги» (Дан. 7:9, 10).

Так пророкові був показаний великий урочистий день, коли Суддя всієї Землі розгляне життя й характери людей, і кожний отримає згідно зі своїми ділами. Стародавній днями – це Бог Отець... Він – Джерело життя й усіх законів – має голо-вувати на суді. На цьому великому суді присутні також безліч святих ангелів як служителів та свідків.

«Я бачив... ось разом з небесними хмарами йшов ніби Син Людський, і прийшов аж до Стародавнього днями, і Його підвели перед Нього» (Дан. 7:13). Тут ідеться не про Другий прихід Христа на Землю. Він підходить до Стародавнього днями на Небесах, аби прийняти владу, славу і царство, які будуть дані Йому після закінчення Його посередницького служіння. Саме про цей прихід, а не про Другий Його прихід на Землю розповідається в пророцтві. Він мав відбутися 1844 року, після закінчення 2300 днів. У супроводі святих анге-лів наш великий Первосвященик входить до Святого святих і там стає перед Богом, щоб... завершити слідчий суд та ви-купити тих, хто виявиться гідним отримати благословення (Велика боротьба, с. 479, 480).

246246 247247

Ëèïåíü

23ïîíåäiëîê

Нині Божий народ має зосередити погляд на Небесній святині, де... Він [наш великий Первосвященик] заступається за Свій народ (Євангелізм, с. 223).

Скоро ми будемо зважені на терезах Святині й навпроти наших імен буде записане винесене рішення (Ознаки часу, 21 вересня 1891 р.).


Ñóä çãiäíî iç çàïèñàìèБо Бог приведе кожну справу на суд, і все потаємне, – чи добре воно, чи лихе! (Екл. 12:14).

У великий день остаточного примирення й слідчого суду будуть розглянуті справи тільки Божого народу. Суд над не-честивими – це інша, окрема подія, яка відбудеться пізніше... Вирок суду буде винесено згідно із записами, зробленими в не-бесних книгах, де записані імена та вчинки людей...

Книга життя містить імена всіх, хто будь-коли служив Бо-гові. Ісус закликав Своїх учнів: «Радійте, що імена ваші запи-сані на небесах!» (Луки 10:20). Павло писав про своїх вірних співпрацівників, «імена яких – у книзі життя» (Филп. 4:3)...

Пам’ятна книга пишеться перед Господом, і в ній зазна-чені добрі діла тих, «хто страх перед Господом має, і хто по-важає Ймення Його» (Мал. 3:16). Їхні слова віри та вчинки любові записані на Небесах...

Там також зазначені гріхи людей... У цій найвірнішій книзі записані потаємні наміри і спонукання.

Усі діла людини досліджуються перед Богом... Проти кожного імені в небесних книгах із разючою точністю зазна-чені кожне погане слово, кожний самолюбний учинок, кож-ний невиконаний обов’язок і майстерно прихований таємний гріх. Знехтувані перестороги й докори Духа Святого, прога-яні хвилини, невикористані можливості, добрий чи поганий вплив з його далекосяжними наслідками – усе це фіксує ан-гел (Велика боротьба, с. 480-482).

Ëèïåíü

24âiâòîðîê

Якщо ваше ім’я записане в книзі життя Агнця, то з вами все буде гаразд. Завжди будьте готові й намагайтеся визнати свої промахи й залишити їх, щоб ваші гріхи й помилки були заздалегідь розглянуті на суді та стерті (Свідчення для Цер-кви, т. 5, с. 331).


Áóäå ðîçãëÿíóòå êîæíå æèòòÿ Тішся, юначе, своїм молодецтвом, а серце твоє нехай буде веселе за днів молодощів твоїх! І ходи ти дорога-ми серця свого й видінням очей своїх, але знай, що за все це впровадить тебе Бог до суду! (Екл. 11:9).

У призначений для суду час – наприкінці 2300 днів, тобто 1844 року, – почалося розслідування й загладжування гріхів. Справи всіх, хто будь-коли називався Ім’ям Христа, мають бути ретельно досліджені. Живі й мертві будуть суджені, «як записано в книгах, за їхніми ділами» (Об’явл. 20:12) (Велика боротьба, с. 486).

Суддя сказав: «Усі будуть виправдані по своїй вірі, але су-джені згідно з їхніми ділами» (Свідчення для Церкви, т. 4, с. 386).

Гріхи, яких люди не залишили та в яких не розкаялися, не будуть прощені й стерті з небесних книг; вони були відомі й відкриті перед Тим, Хто судитиме нас...

Запекла боротьба чекає всіх, хто бажає перемогти недобрі нахили своєї натури й панувати над ними. Справа приготу-вання – це особиста справа кожного зокрема. Ми не спасає-мося групами. Чистота і посвячення одного не можуть ком-пенсувати відсутність цих якостей в іншому. Хоч усі народи стануть перед Божим судом, проте Господь настільки уважно й ретельно дослідить справу кожної людини, ніби, крім неї, немає більше нікого на Землі. Кожен має бути випробуваний та знайдений без плями і вади або чогось подібного...

Зараз у Небесному святилищі відбувається суд. Він триває вже багато років. Незабаром – ніхто не знає, як скоро, – поч-

248248 249249

Ëèïåíü

25ñåðåäà

неться розгляд справ живих, і тоді в присутності Бога буде до-сліджуватися наше життя. У цей час, як ніколи раніше, кожній душі слід прийняти до уваги застереження Спасителя: «Сте-режіться, пильнуйте і моліться, бо не знаєте, коли той час на-стане» (Марка 13:33). «А коли ж не будеш пильнувати, то Я прийду до тебе, наче злодій, і не помітиш, у яку годину найду на тебе» (Об’явл. 3:3) (Велика боротьба, с. 486-490).


Ãðiõè ñòåðòiПереможець зодягнеться в білий одяг, і не зітру його імені з книги життя, і визнаю його ім’я перед Моїм Отцем та перед Його ангелами (Об’явл. 3:5).

Коли на суді розгортаються книги, тоді життя всіх вірую-чих в Ісуса переглядається перед Богом. Почавши від перших людей, котрі жили на Землі, наш Заступник розглядає справи всіх наступних поколінь та закінчує тими, хто живе в тепе-рішній час. Згадується кожне ім’я, справа кожного ретельно досліджується. Одні імена приймаються, інші – відкидаються. Якщо хтось має непрощені гріхи, у яких він не розкаявся, тоді ім’я такої людини буде викреслене з книги життя, а запис про її добрі діла буде витертий із пам’ятної Божої книги...

Усі, хто щиро розкаявся у гріхах і вірою прийняв кров Хри-ста як свою викупну жертву, мають проти свого імені в небес-них книгах помітку про прощення. Оскільки вони стали спіль-никами праведності Христа, а їхні характери відповідають вимогам Закону Божого, то їхні гріхи будуть викреслені й ці люди будуть визнані гідними вічного життя...

Божественний Посередник благає простити гріхи тим, хто, віруючи в Його кров, здобув перемогу. Він просить по-вернути їм Едемський дім та їхнє «старе панування» як Його співспадкоємцям...

Коли Ісус благає за викуплених Його благодаттю, сатана звинувачує їх перед Богом як порушників Закону...

Ëèïåíü

26÷åòâåð

Ісус не виправдовує їхні гріхи, натомість указує на розка-яння, віру і, благаючи простити їх, Він підносить Свої поране-ні руки перед Отцем та святими ангелами й каже: «Я знаю їх на ім’я»... Їхні імена в книзі життя, і про них написано: «Хо-дитимуть зі Мною в білому, бо є того гідні» (Об’явл. 3:4) (Ве-лика боротьба, с. 483, 484).

Християни можуть щодня розвивати віру, споглядаючи Того, Хто взяв на Себе їхні діла, – свого «милосердного і вірно-го Первосвященика» (Ознаки часу, 12 листопада 1896 р.).

Îñòàòî÷íå çíèùåííÿ ãðiõà

Ïîïåðåäíié ñóäГріхи деяких людей очевидні й випереджають їх ще до суду, а за деякими вони йдуть слідом (1 Тим. 5:24).

Слідчий суд і стирання гріхів повинні закінчитися перед Другим приходом Господа. Оскільки померлі будуть судже-ні згідно із записами в книгах, то гріхи людей будуть стерті тільки після суду, де розглядатимуться їхні справи... Коли завершиться слідчий суд, Христос прийде і нагорода Його з Ним, щоб віддати кожному згідно з його ділами (Велика боротьба, с. 485).

Усі будуть судимі згідно із записами в книгах та отрима-ють нагороду відповідно до своїх діл. Цей суд відбуватиметь-ся не відразу після смерті (Ознаки часу, 16 квітня 1885 р.).

У прообразному служінні первосвященик, здійснивши викуплення Ізраїлю, виходив до народу і благословляв його. Так і Христос по закінченні Свого посередницького служіння з’явиться «не задля гріха, а... на спасіння» (Євр. 9:28), щоб да-рувати благословення вічного життя тим, хто очікує Його. Як священик, усуваючи гріхи зі святилища, визнавав їх над голо-вою козла відпущення, так і Христос покладе всі ці гріхи на са-тану – автора беззаконня й підбурювача до гріха. Козла відпу-щення, котрий символічно ніс на собі гріхи Ізраїлю, відсилали «до краю неврожайного» (Левит 16:22); так і сатана, несучи на

250250 251251

Ëèïåíü

27ï’ÿòíèöÿ

собі вину за всі гріхи, до яких підбурював народ Божий, буде прикутий на тисячу років до спустошеної безлюдної Землі та зрештою зазнає повного покарання за гріх у вогні, який зни-щить усіх нечестивих (Велика боротьба, с. 485, 486).

Мало хто, дуже мало хто з безлічі жителів Землі буде спа-сенний для вічного життя, тоді як маси людей, котрі не освя-тили душі послухом істині, будуть приречені на другу смерть (Свідчення для Церкви, т. 2, с. 401, 402).

Коли… гріхи розкаяних віруючих вилучаються зі святині, серед народу Божого має відбутися особлива робота очищен-ня, усунення гріха (Велика боротьба, с. 425).


×àñ çàêií÷óºòüñÿЦінуючи час, бо дні лукаві (Ефес. 5:16).

23 жовтня 1879 року, близько другої години ночі, Дух Гос-подній спочив на мені, і я бачила сцени майбутнього суду... Здавалося, що настав великий день виконання Божого ви-року. Десятки тисяч десятків тисяч зібралися перед великим престолом, на якому сиділа велична на вигляд Особа. Кілька книг лежало перед Ним, і на обкладинках кожної з них було написано золотими, ніби вогненними, літерами: «Головна книга Неба». Потім розгорнулася одна із книг з іменами тих, хто стверджував, що вірить в істину... Коли цих людей одного за одним називали на ім’я та згадували про їхні добрі діла, їхні обличчя починали сяяти святою радістю...

Розгорнулася ще одна книга, у ній були записані гріхи тих, хто визнавав істину. Під загальним заголовком «Егоїзм» перераховувалися всі інші гріхи... Тоді Святий, Котрий сидів на престолі, почав повільно перегортати сторінки небесних записів. Його пильний погляд, здавалося, проникав у саму глибину душі, і тієї ж миті кожне слово, кожен учинок життя подумки зринали перед очима людей так ясно, ніби все це було написане вогненними літерами...

Ëèïåíü

28ñóáîòà

Про одних людей було написано, що вони даремно займа-ють місце... Ця категорія людей поставила своє «я» на перше місце і працювала тільки заради власних корисливих інтересів...

Потім було поставлено запитання: «Чому ви не випрали одяг свого характеру та не вибілили його в крові Агнця?.. Ви не бажали брати участь у Його стражданнях і тепер не маєте права брати участь з Ним у Його славі»... Потім книгу згорнули, і з обличчя Сидячого на престолі впала завіса, відкривши страш-ну славу й велич Сина Божого.

Раптом ця картина зникла, і я зрозуміла, що все ще пере-буваю на Землі. Я була дуже вдячна за те, що день Божий ще не настав і що нам дарований дорогоцінний час випробуван-ня для приготування до вічності (Свідчення для Церкви, т. 4, с. 384-387).


Êîëè çàêií÷èòüñÿ âèïðîáóâàëüíèé òåðìiíНеправедний нехай далі чинить неправедність, і не-честивий хай ще опоганюється, а праведний нехай далі чинить праведність, і святий хай ще освячуєть-ся (Об’явл. 22:11).

Бог не відкрив нам час, коли завершиться проголошення цієї вістки [третього ангела] або коли підійде до кінця період випробування... Я отримую листи із запитаннями про те, чи маю особливе світло щодо термінів закінчення часу випробу-вання. Я відповідаю, що мені дано таку звістку: нині час пра-цювати, доки маємо день, надходить ніч, коли ніхто не зможе працювати (Рев’ю енд Геральд, 9 жовтня 1894 р.).

Коли Ісус підведеться у Святому Святих, зніме із Себе одяг Заступника і замість шат Первосвященика одягне ризи помсти, тоді служіння заради грішників завершиться... Коли Він припинить заступатися за грішників та зодягнеться в ризи помсти, саме тоді для всіх закінчиться і випробувальний тер-мін (Свідчення для Церкви, т. 2, с. 691).

252252 253253

Ëèïåíü

29íåäiëÿ

Доля кожної людини вже буде вирішена, тому більше не буде викупної Крові для очищення від гріхів... Тоді Божий Дух, Котрий стримував зло, буде забраний від Землі (Патрі-архи і пророки, с. 201).

У той страшний час праведні повинні будуть жити перед святим Богом без Посередника. Сила, яка до цього часу стри-мувала беззаконних, буде забрана, і диявол отримає безмежну владу над нерозкаяними... Тоді сатана завдасть жителям Зем-лі останнього великого горя. Коли ангели Божі перестануть стримувати люті вітри людських пристрастей, тоді боротьба розгорнеться з надзвичайною силою. Увесь світ зазнає руйну-вання страшнішого, ніж зруйнування стародавнього Єрусали-ма (Велика боротьба, с. 614).

Ми не маємо права втрачати час, оскільки нам невідомо, коли закінчиться наш випробувальний термін... Христос ско-ро прийде (Свідчення для Церкви, т. 8, с. 314).

Час випробування закінчиться раптово, несподівано – тоді, коли ми найменше очікуватимемо цього. Однак сьо-годні ми можемо бути чисті в очах Неба та знати, що Бог прийняв нас; і нарешті, якщо залишимося вірними, то опи-нимося в Небесному Царстві (Біблійний коментар АСД, т. 7, с. 989. Коментар Е. Уайт).


Ñâÿòi ñóäèòèìóòü ñâiòТому передчасно нічого не судіть, доки не прийде Гос-подь, Який і освітить таємниці пітьми і виявить за-думи сердець, – тоді кожному буде похвала від Бога (1 Кор. 4:5).

Протягом тисячі років між першим i другим воскресін-нями відбудеться суд над безбожними. Апостол Павло вка-зує на цей суд як на подію, котра матиме місце після Другого приходу Христа: «Тому передчасно нічого не судіть, доки не прийде Господь...» (1 Кор. 4:5). Даниїл наголошує: коли

Ëèïåíü

30ïîíåäiëîê

прийшов Стародавній днями, «даний був суд святим Всеви-шнього» (Дан. 7:22).

У цей час праведні пануватимуть як царі та священи-ки Божі. Іван пише в Об’явленні: «I я побачив престоли й тих, що сидять на них, i їм дано суд»… (Об’явл. 20:4). У цей час, як i передрік апостол Павло, «святі будуть судити світ» (1 Кор. 6:2). Разом із Христом вони судитимуть беззакон-них, порівнюючи їхні вчинки з книгою Закону – Біблією, та вирішуватимуть справу кожного згідно зі звершеними за життя вчинками. Відповідно до цього буде визначена міра покарання й записана проти кожного імені в книзі смерті (Велика боротьба, с. 660, 661).

Ми не почуємо звинувачення в скоєнні жахливих гріхів, нам буде пред’явлене звинувачення в тому, що ми знехтували високими, благородними обов’язками, покладеними на нас Богом любові. Нам будуть показані вади нашого характеру. І тоді кожен побачить, що всі, кому був винесений такий вирок, мали світло і знання, їм були віддані в розпорядження Божі таланти, але вони виявилися невірними у своєму управлінні (Наставник молоді, 8 червня 1893 р.).

Христос і Його народ судитимуть сатану та злих ангелів. Павло пише: «Чи не знаєте, що ми будемо судити ангелів?» (1 Кор. 6:3) (Велика боротьба, с. 661).

Коли Суддя Всесвіту запитає сатану: «Чому ти повстав про-ти Мене і забрав підданих Мого Царства?», автор гріха не змо-же навести жодного виправдання. Змовкнуть усякі вуста, і все повстале воїнство мовчатиме (там же, с. 503).


Ïiäñòóïè ñàòàíèБудьте тверезі, пильнуйте. Ваш ворог – диявол – хо-дить і ричить, мов лев, шукаючи, кого б поглинути (1 Петра 5:8).

254254 255255

Ми не сумніваємося в тому, що Христос скоро прийде. Для нас це не міф, а реальність. Протягом багатьох років ми абсолютно впевнені: учення, якого дотримуємося сьогод-ні, – це істина для теперішнього часу, і ми наближаємося до остаточного суду. Ми готуємося зустріти Того, Хто з’явиться на хмарах небесних, прийде в супроводі святих ангелів, щоб одягнути вірних і праведних у безсмертя. Коли Ісус прийде, то не буде очищати нас від наших гріхів, усувати всі вади з нашого характеру або звільняти нас від наших немощів та не-досконалого темпераменту. Ця робота має здійснитися в нас до настання фатальної години, якщо вона здійсниться взагалі.

Коли Господь прийде, святі залишаться святими. Ті, хто зберіг свої тіла і душі у святості й честі, одягнуться в безсмер-тя. Але неправедні, нечисті та скверні залишаться такими на-завжди. Тоді вже ніщо не звільнить їх від вад характеру та не зробить святими. На той час Плавильник завершить процес очищення, видалення гріха й усякої скверни... Саме зараз ця робота має бути виконана для нас і в нас (Свідчення для Цер-кви, т. 2, с. 355).

Нині Бог перевіряє й випробовує Свій народ, розвиваю-чи характер Своїх дітей. Ангели зважують моральну цінність людських синів, ретельно записуючи всі їхні вчинки... Бог, Котрий читає кожне серце, освітить приховане в темряві, коли вони найменше цього очікуватимуть, аби прибрати ка-мені спотикання, які заважають розвиткові істини (там же, т. 1, с. 332, 333).

У майбутньому вже не буде повторного випробування, коли можна приготуватися до вічності. Лише в цьому житті ми маємо зодягтися в шати Христової праведності. Це наша єдина можливість сформувати характер для тих осель, які Христос приготував для слухняних Його Заповідям (Наочні уроки Христа, с. 319).Ëèïåíü

31âiâòîðîê

Небезпечно довіряти своїм почуттям і враженням. Вони – ненадійний дороговказ. Закон Божий – єдине мірило святості. Цей Закон судитиме характер людини. Якби шукач спасіння за-питав: «Що маю робити, аби успадкувати вічне життя?», то ни-нішні вчителі, які проповідують істину освячення, відповіли б: «Тільки віруй, що Ісус спасає тебе». Але коли це запитання було поставлене Христу, Він відповів: «Що в Законі написано? Як читаєш?». І коли запитувач відповів: «Люби Господа Бога свого всім серцем своїм... і ближнього свого, як самого себе», Ісус сказав йому: «Правильно ти відповів. Роби це, – і жити-меш» (Луки 10:25-28) (Рев’ю енд Геральд, 5 жовтня 1886 р.).

Лише визнання віри в Христа не має жодної вартості; Бог цінує тільки любов, виявлену на ділі. Небо визнає лише вчин-ки, продиктовані любов’ю...

Записи в небесних книгах відкривають прихований егоїзм людей... Сумний звіт ангели несуть на Небеса! Розумні істоти, люди, котрі називають себе послідовниками Христа, поглину-ті накопиченням земного багатства й задоволеннями. Гроші, час, сили – усе принесено в жертву задоволенням, егоїстичним примхам; і як мало часу присвячується молитві, вивченню Пи-сання, упокоренню душі та визнанню гріхів.

Сатана складає різноманітні плани, аби зайняти наш розум та відволікти від справи, яку ми покликані виконати. Великий ошуканець ненавидить величні істини про викупну Жертву й усемогутнього Посередника. Він знає, що його успіх у тому, аби відволікати розум людей від Христа і Його правди.

Той, хто бажає скористатися перевагами заступницько-го служіння Спасителя, повинен стежити з а тим, аби ніщо не перешкоджало йому «звершувати святиню в страху Божому» (Велика боротьба, с. 487, 488).


Óòâåðäæåíi â òåïåðiøíié iñòèíiТому я буду постійно нагадувати вам про це, хоч ви й знаєте і впевнені в теперішній істині (2 Петра 1:12).

257257

Ñåðïåíü

Прямуючи за Христом

Ñåðïåíü

1ñåðåäà

Íàñëiäóþ÷è Õðèñòà

Iñóñ – íàø äîñêîíàëèé ÏðèêëàäХто каже, що в Ньому перебуває, той має жити так само, як жив Він (1 Івана 2:6).

Ми маємо перед собою найблагородніший і найсвятіший Приклад. Ісус був безгрішним у думках, словах та ділах. Усі Його діяння відзначені досконалістю. Христос показує нам прокладений Ним шлях і каже: «Коли хто хоче йти за Мною, хай зречеться самого себе, візьме свій хрест і йде за Мною» (Матв. 16:24) (Рев’ю енд Геральд, 26 квітня 1906 р.).

У Своїй Особі Христос об’єднує повноту й досконалість Бо-жества з повнотою й досконалістю безгрішного людства. Він зустрів усі спокуси, яких зазнав Адам, та переміг їх, бо у Своє-му людському тілі покладався на Божественну силу. Ця тема вимагає значно більшої уваги, ніж їй приділяють. Християни недостатньо в неї заглиблюються. Вони задовольняються по-верховим духовним досвідом, тому бачать лише проблиски світла, тоді як могли б ясніше побачити дивовижну доскона-лість людської природи Христа, яка перевершує будь-яку люд-ську велич, усю людську силу. Життя Христа – це одкровення того, ким можуть стати грішні люди за допомогою об’єднання та спілкування з Божественною природою...

Чоловіки й жінки знаходять безліч виправдань для своєї схильності до гріха. Гріх вважають неминучістю, нездоланним злом. Проте гріх не є неминучістю. Христос жив у нашому світі від дитинства до зрілого віку і протягом цього часу зазнав усіх спокус, які напосідають на людину, однак протистояв їм. Він являє Собою досконалий Приклад дитинства, молодості та зрі-лості (Рукопис 31, 1911 р.).

Життя Христа показало, що може здійснити людина як учасник Божественної природи. Усе, що Ісус Христос одержав від Бога, можемо мати й ми. Тоді просіть – і одержите... Нехай ваше життя буде з’єднане невидимими узами із життям Ісуса (Наочні уроки Христа, с. 149).

258258 259259

Ñåðïåíü

2÷åòâåð

Íàñàìïåðåä

Ðåëiãiÿ – ãîëîâíåВін же сказав йому: Любитимеш Господа Бога свого всім своїм серцем, і всією своєю душею, і всією сво-єю думкою! Це – перша і найбільша заповідь (Матв. 22:37, 38).

Молоді необхідно усвідомити, що вона потребує глибокого пізнання Бога. Легковажна праця не принесе користі. Вам по-трібно запалити світло Божого Слова у своєму серці, щоб до-слідити його з палаючим світильником (Лист 2, 1895 р.).

Чимало людей стверджує, що вони на боці Господа, хоч насправді це не так; усі їхні вчинки свідчать про те, що вони на боці сатани. За допомогою чого можна визначити, на чиє-му ми боці? Потрібно поставити запитання: хто володіє нашим серцем, про кого або про що ми думаємо, про кого нам подо-бається говорити? До кого ми відчуваємо найтепліші почуття і заради кого готові віддати всі сили? Якщо ми на боці Госпо-да, наші думки з Ним і про Нього наші найприємніші роздуми. Ми не будемо дружити зі світом, адже присвятили Богу все, що маємо, усі сили нашої душі. Ми бажаємо носити в собі образ Хрис та, дихати Його Духом, виконувати Його волю й догоджа-ти Йому в усьому (Свідчення для Церкви, т. 2, с. 262).

Біблійна релігія – це не один із багатьох інших засобів впливу. Її вплив перевершує, охоплює та підпорядковує собі будь-який інший. Необхідно, щоб вона керувала нашим жит-тям і нашою поведінкою. Біблійна релігія не має бути схожою на мазки фарби на полотні, подекуди нанесені пензлем худож-ника. Її вплив повинен просочити все життя, подібно до того як кожна нитка зануреного у фарбу полотна набуває глибокого, стійкого, нев’янучого відтінку (Лист 2, 1895 р.).

Релігія Христа – це міцна тканина, що складається з без-лічі ниток, сплетених разом із тактовністю й умінням. Витка-ти цю тканину ми можемо тільки даною від Бога мудрістю. Покладаючись на самих себе, ми вплітаємо в неї нитки само-

Ñåðïåíü

3ï’ÿòíèöÿ

любства, тим самим руйнуючи візерунок (Ознаки часу, 8 січня 1902 р.).

Нехай кожен серйозно запитає себе: «Чи я справжній хрис тиянин? Чи є в моєму житті істинні ознаки християнства? Чи роблю я все можливе, щоб удосконалювати характер за Божественним зразком?» (Лист 2, 1895 р.).

Чиста релігія – це наслідування Христа (Біблійний комен-тар АСД, т. 6, с. 1101. Коментар Е. Уайт).


Âiäîêðåìëåíi âiä ñâiòóНе благаю, щоб Ти забрав їх від світу, але щоб зберіг їх від злого (Івана 17:15).

Багатьох людей, які називають себе християнами, можна зобразити лозою, яка стелеться по землі й обвиває своїми ву-сиками коріння та сміття на дорозі. Боже Слово закликає всіх таких людей: «Тому вийдіть з-поміж них і відділіться, – каже Господь» (2 Кор. 6:17)... Ви повинні звільнитися від усього, що тягне вас до земного... Неможливо об’єднатися з розбе-щеними людьми й залишитися чистим (Біблійний коментар АСД, т. 6, с. 1102. Коментар Е. Уайт).

О, якби молоді люди усвідомили, що вони можуть бути по-дібні до дорогоцінних рослин у Господньому саду... Нехай ніжні вусики почуттів в’ються навколо Ісуса, щоб отримати від Ньо-го живлення. Не повзіть по землі, натомість поверніть облич-чя до Сонця Праведності, щоб ви могли впіймати Божествен-ні промені світла. З дня на день зростайте, уподібнюючись до Христа, ставайте учасниками Його Божественної природи, аби врешті-решт ви були знайдені досконалими в Божому раю...

Нехай ваша душа припаде до вічної Скелі, оскільки безпека тільки в Христі (Наставник молоді, 3 серпня 1893 р.).

Союз зі Спасителем за допомогою живої віри – міцний та постійний; будь-який інший союз зруйнується... Але та-кий союз дечого коштує... У їхньому житті повинен відбутися

260260 261261

Ñåðïåíü

4ñóáîòà

як болючий процес відокремлення, так і процес приєднання. Гордість, егоїзм, марнославство, світськість – гріх у всіх його проявах необхідно перемогти, якщо ми хочемо бути в союзі з Ісусом Христом. Причина, через яку багато хто вважає христи-янське життя нестерпно важким і через яку вони такі непостій-ні й мінливі, полягає в тому, що вони намагаються приєднати-ся до Христа, не розлучившись зі своїми улюбленими ідолами (Біб лійний коментар АСД, т. 5, с. 1143, 1144 . Коментар Е. Уайт).

Чи приймемо ми умову, викладену в Його Слові, – відо-кремлення від світу?.. Наше посвячення Богові має бути жи-вим принципом, який вплетений у життя і веде до самозречен-ня й самопожертви. Воно повинно лежати в основі всіх наших думок та мотивувати кожний вчинок. Це буде піднімати нас над світом й відокремлювати від поганого впливу (Рев’ю енд Геральд, 2 січня 1900 р.).


Áåçïåêà – ó ïðàâèëüíèõ äóìêàõНад усе, що лише стережеться, серце своє стережи, бо з нього походить життя (Прип. 4:23).

«Бо він такий, як у нього його думки» (Прип. 23:7, пере-клад Р. Турконяка). Безліч думок створює ненаписану історію одного дня, а ці думки суттєво впливають на формування ха-рактеру. Слід ретельно стежити за своїми помислами, бо на-віть одна нечиста думка залишає глибокий слід у душі. Лихі думки справляють лихий вплив на розум. Але якщо думки чисті та святі, людина, плекаючи їх, стає кращою. Ними жи-виться духовний пульс, завдяки їм зростає сила для здійснен-ня добра. Як одна крапля дощу готує дорогу для іншої, зво-ложуючи землю, так само й одна добра душа готує шлях для іншої (Вісті для молоді, с. 144).

Засвоєні колись неправильні звички мислення стають деспотичною силою, яка тримає розум сталевою хваткою (Поради батькам, учителям та учням, с. 402).

Ñåðïåíü

5íåäiëÿ

Навіть думкам не потрібно давати волю. Їх необхідно стримувати й підпорядковувати на послух Христові. Нехай вони зосереджуються на святому. Тоді завдяки благодаті Христа вони будуть чистими і правдивими. Ми маємо потре-бу в постійному відчутті облагороджувальної сили чистих ду-мок. Єдиною безпекою для кожної душі є правильне мислен-ня (Служіння зцілення, с. 491).

Наш розум підноситься до рівня речей, про які ми розмір-ковуємо, і якщо ми думаємо про земне, то не зможемо при-йняти печать небесного. Ми отримаємо величезні переваги, якщо будемо дивитися на милість, доброту й любов Бога, але зазнаємо величезних втрат, розмірковуючи про земне й мину-ще (Біблійний коментар АСД, т. 6, с. 1100. Коментар Е. Уайт).

Хоч вас може оточувати розбещене, нечисте середовище, немає потреби дихати його отруйними випарами; адже ви ма-єте змогу жити в чистій атмосфері Небес. Відкриваючи свої серця перед Богом у щирій молитві, ми можемо уберегти себе від нечистих, хтивих думок. Люди, серця яких відкриті для прийняття допомоги і благословень від Бога, не перебувати-муть в атмосфері, яка огорнула сучасний світ; вони – у постій-ному єднанні з Небесами (Дорога до Христа, с. 99).


Ïåðåòâîðåíi äîñëiäæåííÿì ÑëîâàЯк новонароджені немовлята, жадайте чистого ду-ховного молока, щоб на ньому ви зросли для спасіння (1 Петра 2:2).

Жодна людина у світі, якої б статі чи віку вона не була, не може досягнути християнської досконалості, нехтуючи вивченням Слова Божого. Ретельно й уважно досліджуючи Слово Боже, ми тим самим виконуємо наказ Христа: «Дослі-діть Писання! Бо ви думаєте через них мати вічне життя, – а вони свідчать про Мене» (Івана 5:39). Дослідження Священ-ного Писання дає учневі можливість, так би мовити, з близької

262262 263263

Задля духовного зростання необхідно молитися й пиль-нувати... Єдина твоя безпека полягає в тому, щоб жити, як вартовий. Завжди пильнуй і молися. О, яка це чудова профі-лактика проти спокус і пасток світу! (Свідчення для Церкви, т. 2, с. 283).

«Стережіться, пильнуйте і моліться» (Марка 13:33)...По-перше, ви маєте пильнувати. Пильнуйте, щоб не го-

ворити квапливо, дратівливо й нетерпляче. Пильнуйте, щоб у вашому серці не знайшлося місця для гордості. Пильнуйте, аби згубні пристрасті не перемогли вас, замість того щоб бути переможеними вами. Пильнуйте, щоб... ви не стали легковаж-ними і щоб ваш вплив був запахом не на смерть, а на життя.

По-друге, ви повинні молитися. Ісус не наказував би вам цього, якби в тому не було нагальної потреби. Йому добре ві-домо, що ви самі не можете перемогти багатьох спокус ворога й уникнути розставлених для вас підступних пасток. Христос не залишив вас напризволяще, а передбачив засіб, за допо-могою якого ви можете отримати допомогу. Спаситель звелів вам молитися.

Правильно молитися – значить просити Бога з вірою про все, чого ви потребуєте. Усамітніться в затишному місці та просіть вашого Небесного Отця заради Ісуса допомогти вам. Молитва, яка виходить із глибини серця, котре усвідомлює свою слабкість, однак прагне посланої Богом сили, – безпе-речно, сильна молитва. Ревна, щира молитва буде почута і не залишиться без відповіді...

Не лінуйтеся. Падайте до ніг Ісуса, Котрий був спокушу-ваний і знає, як допомогти спокушуваним... В Ім’я Ісуса роз-крийте вашу справу перед Богом, доки ваша душа не зможе з упевненістю покластися на Його силу, і ви відчуєте, що вам не потрібно боротися самотужки. Бог допоможе вам. Анге-ли пильнуватимуть над вами. Але перш ніж зможете чекати цієї допомоги, ви повинні робити все можливе зі свого боку. Пильнуйте й моліться (Наставник молоді, жовтень 1855 р.)

Ñåðïåíü

6ïîíåäiëîê

відстані споглядати Божественний Взірець... Щоб наслідувати Взірець, на Нього необхідно часто й уважно дивитися. Хто зна-йомиться з історією Спасителя, той постійно виявляє у своєму характері дефекти; його неподібність до Христа настільки ве-лика, що людина розуміє: не можна бути послідовником Хрис-та, докорінно не змінивши свого життя. Однак, бажаючи бути схожим на свій великий Ідеал, людина продовжує навчатися, вона осягає Образ і Дух свого улюбленого Господа, а осягаю-чи, змінюється (Поради щодо роботи Суботньої школи, с. 17).

Якщо Бог не визнаний усім в усьому, тоді всі філософські людські теорії призводять до замішання й сорому. Натомість натхнена Богом дорогоцінна віра наділяє силою та благород-ством характеру. Коли ми роздумуємо над Його добротою, милістю й любов’ю, сприйняття істини стає дедалі яснішим, а бажання володіти чистотою серця та ясністю думок – більш піднесеним і святим. Перебуваючи в чистій атмосфері святих помислів, душа зазнає перетворення внаслідок спілкування з Богом через дослідження Його Слова. Істина настільки ве-лична, далекосяжна, глибока й широка, що власне «я» зникає з поля зору. Серце пом’якшується і стає покірним, добрим, люблячим (Служіння зцілення, с. 465, 466).

Біблія... тренує розум для боротьби із серйозними пробле-мами та проведення великих досліджень. Вона облагороджує інтелект… спасає душу... Використовуйте її як дзеркало. Біблія буде надійним мірилом, яке виявляє вади й хиби вашого харак-теру. Вона зміцнить кожну хорошу рису (Рукопис 4, 1880 р.).

Боже Слово, яке засуджує гріх як злочин, впливає на сер-це людини, роблячи його праведним та зберігаючи його та-ким (Свідчення для проповідників, с. 80, 81).


Ïèëüíóéòå é ìîëiòüñÿПостійно моліться духом всякою молитвою і про-ханням, дбайте про це з усякою витривалістю і бла-ганням за всіх святих (Ефес. 6:18).

264264 265265

Ñåðïåíü

7âiâòîðîê


Ñåðäå÷íå ñïiëêóâàííÿ ç ÁîãîìНадійся на Господа, будь сильний, і хай буде міцне твоє серце, і надійся на Господа! (Псал. 27:14).

Світом оволодіває небачене досі напруження. У розвагах, зароблянні грошей, змаганні за владу, у самій боротьбі за іс-нування міститься жахлива сила, що підкорює тіло, розум і душу. Серед цієї шаленої гонитви промовляє Бог. Він велить нам відсторонитися від неї та спілкуватися з Ним. «Вгамуй-тесь та знайте, що Бог Я» (Псал. 46:11).

Багато людей навіть під час молитви й духовних роздумів не одержує благословення, котре приходить від справжнього спілкування з Богом. Вони надто поспішають. Квапливими кроками ці люди протискуються через коло присутності веле-любного Христа, зупиняючись, можливо, на мить на священ-ній території, але не чекають поради. У них немає часу, аби побути з Божественним Учителем. Разом із власними тягаря-ми вони повертаються до своєї роботи…

Не зупинка на хвилину в Його присутності, а особистий контакт із Христом, тобто посидіти разом із Ним, – ось наша потреба (Виховання та освіта, с. 260, 261).

Йому можна відкрити як незначні наші турботи й трудно-щі, так і серйозні неприємності. Що б не турбувало, що б не хвилювало нас, ми повинні нести це Господу в молитві (Свід-чення для Церкви, т. 5, с. 200, 201).

Спокійно, але ревно душа має линути до Бога, і ніжний відчутний вплив виходитиме від Того, Хто бачить таємне, Чиє вухо відкрите до сердечних молитов. Хто в простій вірі підтри-мує спілкування з Богом, той збиратиме для себе Божественні промені світла, які зміцнять та підтримають його в боротьбі із сатаною (Наставник молоді, 3 листопада 1898 р.)

Якщо ми постійно будемо бачити перед собою Господа, віддаючи Йому хвалу й подяку від усього серця, наше релігійне життя постійно буде сповнене свіжістю. Наші молитви стануть

Ñåðïåíü

8ñåðåäà

безпосередніми розмовами з Богом як найкращим Другом. Він особисто відкриватиме нам Свої таємниці. Нас часто буде охоп лювати приємне, радісне відчуття присутності Ісуса... Мо-литва відбиває атаки сатани (Наочні уроки Христа, с. 129, 250).


Ïîâíîòà ðàäîñòiДорогу життя Ти покажеш мені: радість велика з Тобою, завжди блаженство в правиці Твоїй! (Псал. 16:11).

Релігія Ісуса несе радість, мир і щастя (Свідчення для Цер-кви, т. 5, с. 579).

Небеса зацікавлені в щасті людини. Наш Небесний Отець не позбавляє Своїх дітей радості. Він закликає нас відмовити-ся від того, що викличе страждання й розчарування та зачи-нить перед нами двері до щастя й вічного життя... Ісус закли-кає до виконання лише тих обов’язків, які приведуть нас на вершину блаженства. Цього стану ніколи не зазнає той, хто опирається волі Божій. Перебуваючи в нас, Христос – надія сла-ви – є справжньою радістю в душі (Дорога до Христа, с. 46, 47).

Якщо люди перебувають у Христі, вони будуть щасливи-ми й життєрадісними. Голос стане лагідним і заспокійливим; у всіх вчинках почне виявлятися повага до духовного й вічно-го, а з уст буде линути спів, радісний спів, бо він надходить від престолу Божого. Цю таємницю благочестя нелегко поясни-ти словами; її потрібно відчувати серцем та насолоджуватися нею (Свідчення для Церкви, т. 4, с. 626).

Слова не можуть змалювати миру й радості людини, котра приймає Боже Слово на віру. Випробування не тривожать її, виявлені до неї зневага й неуважність не хвилюють її. Власне «я» розп’яте. З дня на день обов’язки такої людини можуть ставати більш утомливими, спокуси – сильнішими, випробу-вання – суворішими. Та вона не похитнеться, бо отримує силу відповідно до своїх потреб (Вісті для молоді, с. 98).

266266 267267

Ñåðïåíü

9÷åòâåð

У житті таких людей релігія Христа відкривається як все-осяжний животворний принцип, як жива, активна духовна енергія. Вони завжди сповнені свіжої сили й радості вічної мо-лодості. Серце, яке приймає Боже Слово, не подібне ані до во-доймища, котре випаровується, ані до поламаного водозбору, що не тримає дорогоцінної вологи. Воно подібне до гірсько-го потоку, яке живиться невичерпними джерелами і холодні блискучі води якого, біжучи між скелями, відсвіжують утомле-них, спраглих та обтяжених (Наочні уроки Христа, с. 130).

Õðàì çäîðîâîãî òiëà

Ìiñöå ïåðåáóâàííÿ ÁîãàХіба ви не знаєте, що ваші тіла – то храм Святого Духа, Який є у вас і Якого ви маєте від Бога, і що ви не належите самим собі? (1 Кор. 6:19).

За допомогою прекрасного, дивовижного порівняння Слово Боже показує, з якою повагою Господь ставиться до нашого фізичного організму та яка відповідальність покладе-на на нас за збереження його в найкращому стані…

Тіло – це храм, у котрому бажає перебувати Бог і котрий слід зберігати в чистоті як місце перебування високих, благо-родних думок (Виховання та освіта, с. 200, 201).

Усвідомлення того, що людина має бути храмом Бога, оселею для відкриття Його слави, повинно стати найвищим спонукальним мотивом для турботи про наші фізичні сили та їхній розвиток. Господь створив людське тіло чудово й диво-вижно і велить нам вивчати його, розуміти його потреби та робити зі свого боку все, аби вберегти його від ушкодження й опоганення (Служіння зцілення, с. 271).

Розвиток і зростання – наш головний обов’язок перед Бо-гом та ближніми. Кожен талант, яким обдарував нас Творець, необхідно вдосконалювати, щоб ми могли зробити якомога більше добра – усе, на що здатні. Тому час, присвячений від-новленню і збереженню нашого фізичного й розумового здо-

Ñåðïåíü

10ï’ÿòíèöÿ

ров’я, використано найкращим чином. Ми не повинні завда-вати шкоди жодній функції нашого організму. Допустивши це, ми страждатимемо від наслідків нашої недбалості (Поради щодо здорового способу життя, с. 107).

Бажання Бога щодо кожної людської істоти знайшло своє відображення в словах: «Любий, молюся, щоб тобі добре ве-лося в усьому і щоб ти був здоровий, як добре ведеться твоїй душі» (3 Івана 2).

«Всі провини твої Він прощає, всі недуги твої вздоровляє. Від могили життя твоє Він визволяє, Він милістю та милосер-дям тебе коронує» (Псал. 103:3, 4)...

Понад усе Бог бажає, щоб ми були здорові тілом і душею. Ми маємо співпрацювати з Ним для досягнення здоров’я душі й тіла (Служіння зцілення, с. 113, 288).


Çäîðîâ’ÿ – íàãîðîäà çà ïðàâèëüíi çâè÷êèСину мій, не забудь ти моєї науки, і нехай мої запо-віді стережуть твоє серце, бо примножать для тебе вони довготу твоїх днів, і років життя та спокою! (Прип. 3:1,2).

Фундаментальний принцип усієї освіти… якого слід на-вчати молодь, полягає в тому, що закони природи – це закони Божі, такі ж Божественні, як і Заповіді Десятислів’я. Закони, що управляють нашим організмом, Господь написав на кожно-му нерві, мускулі, на кожному волокні тіла. Усяке легковажне або навмисне порушення цих законів є гріхом проти нашого Творця (Виховання та освіта, с. 196, 197).

Між розумом і тілом існує тісний зв’язок, а щоб досягти високого рівня морального й інтелектуального розвитку, не-обхідно дотримуватися законів, які керують нашим фізичним єством. Щоб сформувати сильний урівноважений характер, необхідно розвивати й застосовувати на практиці як розумові, так і фізичні сили. Чи може бути для молоді важливіше занят-

268268 269269

Ñåðïåíü

11ñóáîòà

тя, ніж вивчення власного чудового організму, довіреного нам Богом, а також законів, які дають змогу зберегти його здоро-вим? (Патріархи і пророки, с. 601).

Здоров’я можна здобути за допомогою правильних жит-тєвих звичок, і воно принесе хороші, навіть дуже хороші від-сотки. Однак цей капітал, цінніший за будь-які банківські депозити, віддають у жертву нестриманості в їжі й питті або малорухливому способу життя, коли в організмі починаються застійні явища через відсутність вправ. Необхідно перемогти лінощі та відмовитися від улюблених слабкостей (Свідчення для Церкви, т. 4, с. 408).

Здоров’я, як і характер, слід свято оберігати (Принципи християнського виховання, с. 147).

Наші тіла – придбана Христом власність, і ми не вільні чинити з ними, як нам заманеться. Усі, хто розуміє закони здоров’я, повинні усвідомлювати свій обов’язок підкорятися законам, які Бог вклав у їхнє єство. Послух законам здоров’я має стати питанням особистого обов’язку. Ми самі мусимо терпіти від наслідків порушення закону. Ми повинні особи-сто дати відповідь перед Богом за наші звички й учинки. Тому питання для нас полягає не в тому, якою звичкою керується світ, натомість як я особисто маю поводитися з оселею, яку дав мені Бог (Служіння зцілення, с. 310).


Çäîðîâ’ÿ çàëåæèòü âiä ïîñëóõó Áîæîìó ÇàêîíîâiБо тілесні вправи в деякій мірі корисні, а побожність на все корисна, бо має обітницю як теперішнього життя, так і майбутнього (1 Тим. 4:8).

Здоров’я залежить від послуху Божому Законові (Біблій-ний коментар АСД, т. 1, с. 1105. Коментар Е. Уайт).

Мудрець говорить про мудрість: «Дороги її – то дороги приємности, всі стежки її – мир» (Прип. 3:17). Багато хто переконаний, що посвячення Богові – згубне для здоров’я

Ñåðïåíü

12íåäiëÿ

й успішних соціальних відносин. Однак ті, хто прямує шля-хом мудрості та святості, зрозуміють, що «побожність на все корисна, тому що має обітницю як теперішнього життя так і майбутнього». Такі люди насолоджуються реальними цінностями життя, їх не турбують даремні жалкування про змарновані години, смуток або депресія, як це часто трапля-ється у світських людей після збудливих розваг... Благочестя не суперечить законам здоров’я, навпаки, воно перебуває в гармонії з ними. Якби люди були слухняні Законові Десяти Заповідей... тоді наш світ не потрапив би під прокляття хво-роб, які нині наводнили його (Поради щодо здорового способу життя, с. 627).

Фізичному здоров’ю сприяє впевненість у Божому схва-ленні. Вона захищає душу від сумніву, замішання, надмірного смутку, який так часто виснажує життєві сили й викликає нервові хвороби (Біблійний коментар АСД, т. 3, с. 1146. Ко-ментар Е. Уайт).

Усвідомлення того, що ти чиниш по правді, – найкращі ліки для хворого тіла й душі. Для тих, хто приймає ці ліки, осо-бливим Божим благословенням є здоров’я і сила.

Людина, яка внутрішньо спокійна і задоволена в Бозі, пе-ребуває на шляху до здоров’я. Усвідомлення того, що очі Го-сподні звернені до нас і вуха Його слухають наші благання, справді приносить задоволення. Знати, що ми маємо вірного Друга, Котрий ніколи не підведе і Котрому можемо довірити всі таємниці душі, – це перевага, яку неможливо виразити сло-вами (Рев’ю енд Геральд, 30 березня 1886 р.).

Мужність, надія, віра, співчуття, любов сприяють здоров’ю та продовжують життя. Душевний спокій, бадьорий дух – здо-ров’я для тіла і сила для душі (Служіння зцілення, с. 241).


Õàð÷óâàííÿ äëÿ çäîðîâ’ÿ i ùàñòÿОтже, коли ви їсте, коли п’єте чи щось інше робите, все робіть на славу Божу (1 Кор. 10:31).

270270 271271

Тут викладено принцип, який має бути підставою кожної думки, учинку і спонукання: підпорядкувати всього себе – і тіло, і розум – керівництву Духа Божого (Свідчення для Цер-кви, т. 3, с. 84).

Натхнений Божим Духом апостол Павло пише: «Все, що робите» – (навіть природне споживання їжі та пиття) має звершуватися не для задоволення спотвореного апетиту, а з почуттям відповідальності, – «все робіть на славу Божу» (По-ради щодо їжі та харчування, с. 56).

Якщо влада апетиту над людським родом була настільки сильною, що Синові Божому для подолання її від імені лю-дини довелося постити майже шість тижнів, то яку серйозну роботу має здійснити християнин, аби перемогти так, як пе-реміг Христос! Силу спокуси спотвореним апетитом можна виміряти тільки невимовними муками, яких зазнав Христос під час того тривалого посту в пустелі (Свідчення для Церкви, т. 3, с. 486).

Оскільки наші прабатьки втратили Едем через потурання апетиту, наша єдина надія повернути собі Едем полягає у твер-дому відреченні від спотвореного апетиту (там же, т. 3, с. 491).

Бог у достатку забезпечив людей їжею для задоволення природного, неспотвореного апетиту. Він віддав у їхнє розпо-рядження прекрасні витвори землі – рясну різноманітну їжу, смачну й поживну для організму. Усе це, каже наш доброзич-ливий щедрий Небесний Отець, ви можете їсти без будь-яко-го сумніву. Фрукти, злаки й овочі, приготовані просто, без приправ та різних жирів, але з додаванням молока або сме-тани – найбільш поживна і здорова їжа. Така їжа забезпечує хороше здоров’я, інтелектуальну енергію, стійкість характе-ру – усе, чого не можуть дати нам збудливі страви (Поради щодо здорового способу життя, с. 114, 115).

Ми не диктуємо, яку саме їжу повинні їсти люди, проте виразно говоримо, що за наявності фруктів, зернових та го-ріхів м’ясні продукти перестають бути їжею, придатною для Божого народу... Якщо колись уживання м’яса і було безпеч-ним, то зараз це шкідливо (Свідчення для Церкви, т. 9, с. 159).

Знову і знову мені було показано, що Господь прагне по-вернути нас крок за кроком до Свого початкового задуму,

Ñåðïåíü

13ïîíåäiëîê

який полягав у тому, щоб люди харчувалися плодами землі (Поради щодо здорового способу життя, с. 450).


Âiäìîâèòèñÿ âiä øêiäëèâèõ çâè÷îêУлюблені, благаю вас, як чужинців і мандрівників, стримуватися від тілесних пожадливостей, що во-юють проти душі (1 Петра 2:11).

Слово Боже ясно застерігає нас: якщо ми не будемо стри-муватися від тілесних пожадливостей, то наша фізична при-рода боротиметься з духовною. Пожадливість у їжі воює проти здоров’я і миру. Таким чином, виникає боротьба між вищими й нижчими якостями людини. Низькі нахили, сильні й активні, пригноблюють душу. Потурання бажанням, яких не схвалює Небо, наражає на небезпеку найвищі інтереси єства (Поради щодо їжі та харчування, с. 382).

Навчайте людей, що вживання збудливих засобів створює загрозу для здоров’я, характеру і навіть життя, оскільки сти-мулятори збуджують виснажені сили, спонукаючи до гаряч-кових протиприродних дій (Служіння зцілення, с. 335).

Приправи шкідливі за своєю природою. Гірчиця, перець, прянощі, соління та інші подібні продукти подразнюють шлу-нок, розпалюють і забруднюють кров...

Чай і кава не живлять організм… Тривале вживання цих подразників нервів викликає головний біль, безсоння, приско-рене серцебиття, нестравність, тремтіння та багато інших роз-ладів, оскільки вони виснажують життєві сили…

Тютюн — підступна, повільно діюча, але дуже хворо-ботворна отрута. У якому б вигляді тютюн не вживався, це позначається на всьому організмові. Тютюн особливо небез-печний через те, що наслідки його дії виявляються повільно і спочатку майже непомітно… Вживання тютюну викликає по-тяг до міцних напоїв і в багатьох випадках закладає основу для звички вживати алкоголь (там же, с. 325-328).

272272 273273

Ñåðïåíü

14âiâòîðîê

Що стосується чаю, кави, тютюну й алкогольних напоїв, єдиний безпечний шлях полягає в тому, щоб не торкатися їх, не куштувати і не мати з ними справи (там же, с. 335).

Істинна стриманість навчає нас повністю відмовлятися від усього шкідливого та розумно використовувати корисне для здоров’я (Виховання дітей, с. 398).

Дух Божий не може прийти нам на допомогу та сприяти вдосконаленню християнського характеру, доки ми потурає-мо своєму апетитові зі шкодою для здоров’я (Поради щодо їжі та харчування, с. 57).


Áëàãîñëîâåííÿ ôiçè÷íîãî íàâàíòàæåííÿІ взяв Господь Бог людину, і в еденському раї вмістив був її, щоб порала його та його доглядала (Бут. 2:15).

Один із перших законів буття полягає в необхідності пра-цювати. Кожен орган тіла має виконувати призначену йому ро-боту, таким чином розвиваючись та зміцнюючись. Нормальне функціонування всіх органів дає силу й життя; бездіяльність несе згасання і смерть (Наставник молоді, 27 лютого 1902 р.).

Мешканцям Едему був доручений сад, щоб «порали його та його доглядали»... Бог призначив працю як благословення для людини, заповнюючи її думки, зміцнюючи тіло та роз-виваючи здібності. У розумовій та фізичній праці Адам зна-ходив одне з найвищих задоволень у своєму святому житті (Пат ріархи і пророки, с. 50).

Для хорошого функціонування всіх органів необхідні від-повідні вправи. Коли мозок постійно працює, а інші частини організму не діють, відбувається втрата як фізичних, так і ро-зумових сил (Принципи християнського виховання, с. 418).

Люди, котрі звикли до малорухливого способу життя, повинні, якщо дозволяє погода, щоденно виконувати фі-зичні вправи на відкритому повітрі і влітку, і взимку. Хо-дити пішки – це краще, ніж їздити верхи або автомобілем,

Ñåðïåíü

15ñåðåäà

бо ходьба задіює більшу кількість м’язів. Нормалізується діяльність легенів, оскільки внаслідок швидкої ходьби вони добре наповнюються повітрям...

Повне, глибоке вдихання чистого повітря наповнює ле-гені киснем та очищує кров. Легені надають крові яскравого забарвлення і посилають цей життєдайний потік до кожної частини організму. Правильне дихання заспокоює нерви, збуджує апетит, покращує травлення та сприяє здоровому, відсвіжному сну (Служіння зцілення, с. 240, 272).

Ісус був серйозним невтомним працівником. Серед людей ніхто й ніколи не був настільки обтяжений відповідальністю, як Він... Однак Христос володів здоров’ям. Як фізично, так і духовно Він уособлював Собою жертовного Агнця, «непо-рочного й чистого» (1 Петра 1:19). Тілом і душею Ісус був зразком того, ким, згідно з Божим наміром, могло стати все людство через послух Його законам (там же, с. 51).


Ïiäiòü òà âiäïî÷èíüòåІ Він каже їм: Ви підіть самі подалі в пустинне місце та відпочиньте трохи! Бо так багато було тих, які приходили й відходили, що навіть не було їм коли по-поїсти (Марка 6:31).

Ісус не закликав Своїх учнів безперервно працювати... «Ви підіть самі подалі в пустинне місце та відпочиньте трохи», – каже Він стомленим і обтяженим... Нерозумно працювати в постійній напрузі й надмірно перевтомлюватися, оскільки таким чином занедбується особисте благочестя, а розумові, душевні й фізич-ні сили перенапружуються (Христос – надія світу, с. 361, 362).

Старанно дотримуйтеся розпорядку дня, відводячи годи-ни для праці та сну; заплануйте час відпочинку, дозвілля, час для роздумів (Християнська родина, с. 494).

Є інші види дозвілля, які сприятливо позначаються на стані розуму й тіла... Дозвілля на свіжому повітрі, спогля-

274274 275275

Ñåðïåíü

16÷åòâåð

дання Божих діянь у природі принесуть найбільшу користь (Свідчення для Церкви, т. 4, с. 653).

Заради нашого здоров’я і щастя необхідно виходити з дому та проводити якомога більше часу на свіжому повітрі... Нам слід спонукати свій розум цікавитися всім прекрасним, дарованим нам щедрою рукою Бога. Розмірковуючи про чис-ленні свідчення Його любові й турботи, ми зможемо забути свої немочі, стати радісними, співаючи в серцях хвалу Госпо-ду (Рев’ю енд Геральд, 25 липня 1871 р.).

Чисте повітря, сонячне світло, поміркованість, відпочинок, фізичні вправи, належне харчування, вживання води, довіра Божественній силі — це справжні лікувальні засоби… Природа, якщо їй не перешкоджати, виконує свою справу мудро й добре. Люди, які старанно коряться її законам, пожинатимуть наго-роду: здоров’я тіла і здоров’я душі (Служіння зцілення, с. 127).

Ісус знаходив відпочинок на лоні природи... Найщасливі-шими для Нього були ті години, коли, відклавши Свою пра-цю, Він міг піти в поля, щоб поринути в духовні роздуми серед тиші долин та спілкуватися з Богом на схилах гір серед лісо-вих дерев (там же, с. 52).

Відпочинок… сприяє зміцненню та збудуванню. Відволіка-ючи нас від наших звичайних турбот і занять, він відновлює розум і тіло, даючи нам можливість із новими силами поверну-тися до серйозної життєвої праці (Виховання та освіта, с. 211).

Ñïiëêóâàííÿ ç ëþäüìè

Äðóæíi ñòîñóíêè ïîñëiäîâíèêiâ ÕðèñòàЯ приятель всім, хто боїться Тебе, й хто накази Твої береже! (Псал. 119:63).

Прагнення налагодити товариські стосунки в колективі цілком природне. Кожен знаходить собі приятелів або вста-новлює дружні взаємовідносини. Добрий чи поганий вплив, який друзі справляють одне на одного, прямо пропорціональ-ний силі дружніх симпатій...

Ñåðïåíü

17ï’ÿòíèöÿ

Молоді люди, які опиняються в компанії один одного, мо-жуть перетворити свої дружні зв’язки або на благословення, або на прокляття. Вони можуть навчати, благословляти та зміцню-вати одне одного, удосконалюючись у своїх знаннях, манерах і звичаях, або ж справляти руйнівний вплив, якщо стануть без-печними й невірними (Свідчення для Церкви, т. 4, с. 587, 655).

Сатана користується найбільшим успіхом тоді, коли йому вдається спокусити послідовників Христа до гріха, спонукуючи їх спілкуватися з безбожниками та брати участь у їхніх розва-гах... Послідовники Христа повинні відокремитися від грішни-ків, шукаючи їхнього товариства тільки тоді, коли є змога зро-бити їм добро. Неможливо безкарно змішуватися з тими, чий вплив може віддалити нас від Бога. Прохаючи в молитві: «І не введи нас у спокусу…», ми повинні уникати спокуси настільки, наскільки для нас можливо (Патріархи і пророки, с. 458, 459).

Обираючи поганих друзів, безліч людей крок за кроком іде зі шляху добра й занурюється в безодню непослуху й роз-пусти, хоч раніше це здавалося їм неможливим (Поради бать-кам, учителям та учням, с. 224).

Ми можемо відмовитися від розтління й перебувати там, де погане товариство не зіпсує наших сердець. Кожна молода лю-дина повинна шукати товариства тих, хто, докладаючи зусиль, неухильно підіймається вгору (Вісті для молоді, с. 423).

Дружба викуплених Христом краща за будь-яку дружбу у світі (Наочні уроки Христа, с. 374).

Тепло справжньої дружби, любов, що з’єднує серця, – це передчуття небесної радості (Служіння зцілення, с. 360).


Âàø âïëèâ ìàº çíà÷åííÿ!Ось Моя заповідь: щоб ви любили один одного так, як Я вас полюбив (Івана 15:12)

Що це за любов?.. Любов до душі, яка відкидає егоїстичні задоволення і практикує тверде самозречення, щоб підняти,

276276 277277

облагородити й освятити тих, з ким ми спілкуємося. «За них Я посвячую Себе, щоб і вони були освячені істиною» (Івана 17:19). Чи любите ви людей, з якими спілкуєтеся, настільки, щоб заради спасіння їхніх душ стримуватися від бажання роз-ваг і догоджання собі, аби не привести ці душі на шлях спо-куси, веселощів і розваг, які заглушують серйозні думки? Чи зрощуєте ви особисте благочестя... щоб ваші молоді друзі мог-ли наслідувати ваш приклад, ідучи вгору і вперед до послуху Богові?.. Якою є ваша любов? Чи виявляється вона в характе-рі, допомагаючи вашим знайомим ставати більш схожими на Христа? Чи прагне вона зміцнювати їхній внутрішній храм, їхній характер? (Лист 10, 1890 р.).

Бог велить усім Своїм послідовникам, щоб своїми по-ведінкою, одягом, мовою й усім життям вони несли живе безпомилкове свідчення того, що сила істинного благоче-стя корисна для всіх у теперішньому та майбутньому житті (Свідчення для Церкви, т. 4, с. 580, 581).

Негідний характер християнина приносить світові більше шкоди, ніж характер приземленої людини, бо так звані хри-стияни вводять в оману людей, претендуючи на те, ніби пред-ставляють Того, Чиє ім’я привласнюють (Лист 2, 1895 р.).

Бог є любов. Хто перебуває в Ньому, той перебуває в лю-бові. Усі, хто справді пізнав на власному досвіді любов та ніжне співчуття нашого Небесного Отця, будуть поширювати світло й радість усюди, де тільки перебуватимуть. Їхня присутність і вплив будуть для їхніх товаришів як пахощі квітів, бо вони з’єднані з Богом та Небом. Чистота і славна привабливість Неба передаються через цих людей усім, хто перебуває у сфері їхнього впливу (Вісті для молоді, с. 363).

Ви можете оточити свої душі атмосферою, подібною до легкого вітерцю з небесного Едему (Лист 2, 1895 р.).

Ñåðïåíü

18ñóáîòà


Áëàãîäàòíi ñëîâàСлово ваше нехай завжди буде ласкаве, приправлене сіллю, щоб ви знали, як вам належить кожному від-повідати (Колос. 4:6).

Як може таке бути, що багато людей, які визнають Ім’я Христа, вимовляють безліч порожніх слів? Сатана спостері-гає, аби взяти гору над тими, хто безрозсудний у своїх промо-вах... Промовляючи безглузді й нерозумні слова, ми спону-каємо інших брати участь у такій розмові. З наших уст мають виходити тільки доброчесні, чисті слова. Ніхто не може ска-зати, скільки гріха виникає внаслідок проголошення безтур-ботних, нерозумних, нерозсудливих слів... Кожне вимовлене вами слово – це насіння, яке зійде та принесе добрий або по-ганий плід (Лист 2, 1895 р.).

Якщо ми опинилися в товаристві, де точиться легковаж-на розмова, наш обов’язок – змінити, по можливості, її тему. За допомогою Божої благодаті ми повинні спокійно сказати кілька слів або почати іншу тему, аби перевести розмову в ко-рисне русло (Наочні уроки Христа, с. 337).

Бог бажає, щоб ми були радісними, але не легковажними. Кожному з нас Він каже: «Але як Той, Хто покликав вас, є святий, будьте й ви святі в усьому вашому житті» (1 Петра 1:15). Господь хоче, щоб ми були щасливі. Він бажає вкласти в наші уста нову пісню, хвалу нашому Богові (Наставник мо-лоді, 27 грудня 1900 р.).

Коли ви вітаєте друга, нехай ваші уста й серце будуть спов-нені хвали Богові. Це приверне його думки до Ісуса (Рев’ю енд Геральд, 26 березня 1889 р.).

Як приємно було б Спасителеві чути, що Його послідов-ники розмірковують про Його дорогоцінні настанови й ли-нуть до святих істин!.. Що міститься в серці, те виллється в розмові. Це не можна втримати. Темою розмови буде те, що Бог приготував Своїм дітям, котрі люблять Його. Для душі

278278 279279

Ñåðïåíü

19íåäiëÿ

любов Христа – це джерело води, яка тече у вічне життя, не-сучи всюди життя й радість (Поради батькам, учителям та учням, с. 342).

Ми багато втрачаємо, мало говорячи про Ісуса та Небо – спадщину святих. Чим більше ми споглядатимемо небесне, тим більше побачимо нових чудових речей і тим більше наші серця сповняться вдячності нашому доброму Творцеві (Біб-лійний коментар АСД, т. 6, с. 1085. Коментар Е. Уайт).


Ùîñü êðàùåУявляю я Господа перед собою постійно, бо Він по правиці моїй, – і я не буду захитаний! (Псал. 16:8).

Взамін на те, чого Христос просить нас зректися, Він про-понує щось краще. Часто молодь прагне речей, занять і за-доволень, які не видаються поганими, однак не служать для найвищого добра. Вони відвертають життя від його найбла-городнішої мети (Виховання та освіта, с. 296, 297).

Ніколи не дозволяйте розвагам або дружбі з товаришами вставати між вами й Ісусом, вашим найкращим Другом... Коли природні нахили спонукають вас задовольнити якесь егоїстич-не бажання, зверніться до Господа як до вашого Порадника і запитайте: «Чи сподобається це Ісусові? Чи зросте від цього моя любов до найкращого Друга? Чи не засмутить це мого до-рогого Спасителя? Чи не розлучить мене з Ним? Чи піде Ісус зі мною на вечірку, де пануватимуть лише легковажність і весе-лощі, де не буде нічого релігійного, нічого серйозного, жодної думки про Бога?» (Наставник молоді, 19 липня 1894 р.).

У розпорядженні віруючих християн є чимало джерел щастя, і вони безпомилково можуть визначити, які з них доз-волені, а які ні. Вони можуть дозволити собі такі розваги, які не розбещують розум та не оскверняють душу, не приносять розчарування, не применшують гідність особистості та не пе-решкоджають на шляху до участі в добрих справах. Якщо вони

Ñåðïåíü

20ïîíåäiëîê

візьмуть із собою Ісуса та збережуть дух молитви, то будуть на безпечному шляху (Принципи християнського виховання, с. 84).

Просвічена, розбірлива людина знайде собі безліч не-шкід ли вих і навіть повчальних розваг (Свідчення для Цер-кви, т. 4, с. 653).

Бог оточив нас прекрасними краєвидами… Якщо ми ста-ранно досліджуватимемо книгу природи, то знайдемо в ній багате джерело для споглядання безмежної любові й сили Бога (Вісті для молоді, с. 364).

Ті, хто справді насолоджується любов’ю Бога, матимуть радість і мир. Релігія ніколи не була задумана для того, аби позбавити людину задоволень. Що може принести більше щастя, як не відчуття миру Христового, яскраве сяйво Його присутності? (Лист 10, 1890 р.).


Çà÷èíiòü äâåði ñïîêóñiНе любіть світу, ні того, що у світі: коли хто любить світ, нема в тому любові Отця (1 Івана 2:15).

Між спілкуванням послідовників Христа, котрі зібралися для християнського відпочинку, та світськими компаніями, мета яких – задоволення й розваги, існує помітний контраст. Замість молитви, роздумів про Христа та святі істини, з уст людей, котрі люблять світ, можна почути безглуздий сміх та порожні розмови. У них одне бажання – якнайкраще повесе-литися (Поради батькам, учителям та учням, с. 336, 337).

Світські насолоди засліплюють, і задля цього миттєвого задоволення багато людей жертвує дружбою з Небесами, ми-ром та любов’ю, які вона приносить. Однак ці обрані об’єкти задоволення починають викликати огиду і не приносять жод-ної втіхи (Християнська родина, с. 521).

Деякі з найпопулярніших розваг, такі як футбол і бокс, стали школою брутальності… Інші спортивні ігри, хоч і не на-стільки призводять до звіроподібного стану, однак не менш

280280 281281

Ñåðïåíü

21âiâòîðîê

небажані через надмірності, до яких вони доведені. Вони стимулюють любов до задоволення й збудження, виклика-ючи знеохоту до корисної праці та схильність уникати прак-тичних обов’язків і відповідальності. Ці ігри здатні знищити смак до реального тверезого життя з його спокійними задо-воленнями. У такий спосіб відчиняються двері для безпут-ства і беззаконня з їхніми жахливими наслідками (Виховання та освіта, с. 210, 211).

Справжній християнин не побажає піти в таке місце роз-ваг чи брати участь у таких утіхах, на які не може просити Божого благословення. Його не побачите в театрі, за біль-ярдним столом, за грою в кеглі. Він не кружлятиме з іншими у вальсі, не прагнутиме жодної з тих п’яних насолод, через які людина забуває про Христа. Тим, хто виправдовує такі розваги, ми відповідаємо: в Ім’я Ісуса з Назарета ми не мо-жемо брати в них участь... Жодний християнин не бажав би, аби смерть застала його саме в такому місці. Ніхто не хотів би перебувати там у день Приходу Христа (Християнська ро-дина, с. 515, 516).

Якщо ми відважимося ступити на територію сатани, то не матимемо гарантії захисту від нього. Наскільки можливо, за-чиняйте перед спокусником будь-який доступ до вашої душі (Небесні принципи щасливого життя, с. 118).


Âíåñêè â íåáåñíîìó áàíêóЧиста й непорочна побожність перед Богом і От-цем – це відвідувати сиріт і вдів у їхньому горі, збе-рігати себе чистим від світу (Якова 1:27).

Грішне, стражденне людство викликало в нашого Спа-сителя ніжне співчуття. Якщо ви бажаєте стати Його послі-довниками, вам необхідно плекати в собі співчуття... Вдова, сирота, хворий, помираючий на одрі хвороби завжди потре-бують вашої допомоги. Ось можливість проповідувати Єван-

Ñåðïåíü

22ñåðåäà

геліє – звеличувати Ісуса, Надію й Утіху для всього людства. Коли ви полегшуєте фізичні страждання людини... її серце розкривається, і ви отримуєте можливість помазати її небес-ним бальзамом (Служіння благодійності, с. 26).

Віруючі можуть бути бідними, малоосвіченими, простими людьми, але вони працюватимуть для Христа в сім’ях, серед сусідів, у церкві і навіть у далеких місцевостях. Наслідки такої роботи відкриються у вічності.

Нехтуючи цим служінням, чимало молодих членів Церкви не йде далі перших досвідів християнського життя. Проте світ-ло, котре засяло в їхніх душах, коли Ісус сказав їм: «Прощають-ся тобі гріхи твої», вони можуть зберегти, лише допомагаючи нужденним. Невтомна енергія, яка часто стає джерелом небез-пеки для молоді, може бути спрямована в русло, яким потечуть потоки благословення (Христос – надія світу, с. 640, 641).

Час, який так часто витрачається на розваги, котрі нічого не дають ані тілу, ані душі, слід проводити... допомагаючи ну-жденним (Свідчення для Церкви, т. 6, с. 276).

Кожна можливість допомогти нужденному братові або справі Божій, сприяючи поширенню істини, – це перлина, найбезпечніший внесок, який ти зараз можеш зробити в не-бесний банк (Свідчення для Церкви, т. 3, с. 249).

Любов, чемність, самопожертва ніколи не пропадають марно. Коли Божі обранці зміняться та зодягнуться в нетлін-ня, їхні благочестиві слова й діла стануть явними та збере-жуться навіки... Завдяки заслугам зарахованої праведності Христа пахощі таких слів і вчинків збережуться назавжди (Сини і дочки Бога, с. 270).


Áîæå i êåñàðåâåЧи належить нам давати данину кесареві, чи ні?.. А Він відказав їм: Тож кесареве віддайте кесареві, а Боже – Богові! (Луки 20:22-25).

282282 283283

Слова Христа були не спритним вивертом, а щирою від-повіддю на запитання. Тримаючи в руці римську монету із зо-браженням та ім’ям кесаря, Він заявив: оскільки юдеї живуть під захистом римської влади, то повинні підтримувати цю владу, доки це не суперечить вищому обов’язку щодо Бога. Залишаючись лояльними до державних законів, вони переду-сім мають слухатися Бога (Христос – надія світу, с. 602).

Так, ми повинні визнавати земний уряд як Божественну установу, навчаючи, що послух його законним вимогам – наш священний обов’язок. Але коли його вимоги суперечать вимогам Божим, тоді ми повинні слухатися більше Господа, аніж людей. Слово Боже вище за будь-яке людське законо-давство. Слова «Так говорить Господь» не можна підмінюва-ти словами «Так говорить церква» або «Так говорить держа-ва». Вінець Христа має бути піднесений над коронами земних володарів (Дії апостолів, с. 69).

Закон Божий містить найвищу мудрість і володіє найви-щим авторитетом... Десять Заповідей Єгови лежать в основі всіх добрих і справедливих законів. Громадяни, які люблять Божі Заповіді, коритимуться кожному доброму закону країни (Свідчення для Церкви, т. 1, с. 361, 362).

Нам не слід вдаватися до нерозважливих слів або вчин-ків... Наш обов’язок – іти вперед в Ім’я Христа, захищаючи довірені нам істини. І якщо люди заборонятимуть нам вико-нувати цю справу, ми повинні сказати разом з апостолами: «Розсудіть, чи справедливо перед Богом більше слухати вас, ніж Бога? Адже ми не можемо не розповідати про те, що бачи-ли та чули» (Дії 4:19, 20) (Дії апостолів, с. 69).

Наше царство не від світу цього. Ми очікуємо тієї миті, коли наш Господь прийде з Небес на Землю... встановити Своє вічне Царство (Свідчення для Церкви, т. 1, с. 360).

Ñåðïåíü

23÷åòâåð

Ùîäåííà ðåëiãiÿ

Õðèñòèÿíñüêà ìîëîäü i êíèãèНаостанку, брати: те, що істинне, що чесне, що спра-ведливе, що чисте, що любе, що гідне хвали, – коли яка чеснота або коли яка похвала, – про це роздумуй-те (Филп. 4:8).

Хто не бажає стати жертвою сатанинських вивертів, той має пильно охороняти підступи до своєї душі: не читати, не слухати й не дивитися те, що здатне викликати нечисті думки (Дії апостолів, с. 518).

Чимало сучасних популярних видань рясніє сенсаційни-ми оповіданнями, які навчають молодь беззаконня та про-вадять шляхом загибелі. Діти за віком, вони виявляють до-рослу обізнаність зі злочинністю. Своєю схильністю до зла вони завдячують прочитаним оповіданням... Сіється насіння беззаконня. Тож нема чого дивуватися, що наслідком цього є жниво злочинності (Служіння зцілення, с. 444, 445).

Читачі художньої літератури потурають злу, яке руйнує духовність, затьмарюючи красу священних сторінок. Ця лі-тература викликає нездорове збудження, розпалює уяву, ро-бить розум непридатним для корисних справ, відволікає душу від молитви і робить її неспроможною вести духовне життя (Вісті для молоді, с. 272).

Не дозволяйте собі розгортати книгу, яка викликає сум-ніви. Сатанинська література має страхітливу привабли-вість. Це потужна артилерія, за допомогою якої він руйнує просту релігійну віру. Ніколи не думайте, що ви достатньо сильні, аби читати язичницькі й атеїстичні книги; бо в них міститься отрута, подібна до зміїної (Принципи християн-ського виховання, с. 93).

Молоді чоловіки й жінки, читайте літературу, яка дасть вам справжні знання і допоможе всій сім’ї. Твердо скажіть: «Я не буду витрачати дорогоцінні миті на читання того, що не принесе мені жодної користі та зробить мене нездатним слу-

284284 285285

Ñåðïåíü

24ï’ÿòíèöÿ

жити ближнім... Я закрию очі на все легковажне й гріховне» (Свідчення для Церкви, т. 7, с. 64) .

Чим частіше та чим старанніше ви досліджуватимете Біб-лію, тим красивішою вона вам здаватиметься і тим менше за-доволення ви отримуватимете від читання несерйозної літе-ратури. Прикипіть серцем до цієї дорогоцінної Книги. Вона буде для вас другом і дороговказом (Вісті для молоді, с. 274).


Ìåëîäiÿ â ñåðöiПовчаючи самих себе псалмами, урочистими та ду-ховними піснями, співаючи і прославляючи у ваших серцях Господа (Ефес. 5:19).

Мелодія хвали – це атмосфера Неба, і коли Небо торка-ється Землі, лунає музика й пісня…

Бог з усмішкою дивився на щойно створену Землю, пре-красну й бездоганну, коли над нею «разом співали всі зорі по-ранні та радісний окрик здіймали всі Божі сини» (Йова 38:7). Так і людські серця в злагоді з Небом відгукувалися на доброту Бога співом хвали (Виховання та освіта, с. 161).

Молоді чоловіки й жінки... охоче слухають музику, і сатана знає, на що впливати, аби захопити, надихнути, зачарувати ро-зум, щоб людина не бажала спілкуватися з Христом... Напевно, легковажні пісні й популярні музичні твори відповідають їхнім смакам. Заняття музикою забирає в молоді час, який слід було б присвятити молитві. Музика – велике благословення, коли нею не зловживають, але якщо її використовувати не за при-значенням, вона стає жахливим прокляттям. Тоді музика збу-джує, однак не наділяє тими силою й мужністю, які християнин знаходить тільки біля престолу благодаті.... Сатана полонить уми молодих... Лукавий майстерно причаровує їх, штовхаючи до смерті (Свідчення для Церкви, т. 1, с. 497).

Музичні розваги, які не заподіюють жодної шкоди, якщо їх проводять належним чином, нерідко стають джерелом

Ñåðïåíü

25ñóáîòà

зла... Музичний талант надто часто призводить до гордині та марнославного прагнення продемонструвати свої здібності, оскільки співаки в останню чергу думають про поклоніння Богові (Лист 6a, 1890 р.).

Нехай усі відводять певний час для вокальних вправ, щоб хвала Богові підносилася в чистих м’яких тонах... Здатність співати – це дар Божий, тож використовуйте його для Його слави (Свідчення для Церкви, т. 9, с. 144).

Пам’ятаймо, що нашу хвалу підхоплює хор сонмів ангелів на Небі (Свідчення для Церкви, т. 6, с. 367).

Охочі приєднатися до ангельського хору та співати по-хвальні гімни на Небесах повинні на Землі вивчити небесну пісню, лейтмотивом якої є подяка (Свідчення для Церкви, т. 7, с. 244).


Íåâ’ÿíó÷à êðàñàХай окрасою для них буде не зовнішнє, не заплітан-ня волосся та навішування золота чи прикрашання одягу, а прихована сердечна людина, в нетлінності лагідного і мовчазного духа, що є дорогоцінним перед Богом (1 Петра 3:3, 4).

Своїм одягом, як і всім іншим, ми можемо прослави-ти нашого Творця. Він бажає, щоб наш одяг був не тільки акуратним і не шкодив здоров’ю, але також відповідним і благопристойним... Наша зовнішність повинна бути охай-ною, скромною і чистою...

Наш одяг має бути скромним і простим, хорошої якості, відповідного забарвлення та придатним для служіння (Вихо-вання дітей, с. 413, 420).

Статечна простота в одязі в поєднанні зі скромною пове-дінкою багато зроблять для того, щоб оточити молоду жінку такою атмосферою святої стриманості, котра слугуватиме для неї щитом від тисячі небезпек (Виховання та освіта, с. 248).

286286 287287

Ñåðïåíü

26íåäiëÿ

Необхідно купувати добротний, якісний матеріал. Це теж економія. Але немає жодної потреби в багатих прикрасах; хто знаходить у цьому задоволення, той використовує для самов-доволення гроші, яких потребує Божа справа... У ваших витра-тах на одяг виявляйте економію (Виховання дітей, с. 420, 421).

Коли людина думає тільки про те, як догодити Богові, для неї перестають існувати всі непотрібні прикраси (Свідчення для Церкви, т. 4, с. 645).

Ісус освітить душу яскравими променями Сонця Праведно-сті, які надаватимуть краси й аромату духовному життю. Він прикрасить характер м’яким, покірним духом, який має велику цінність у Божих очах (Наставник молоді, 9 березня 1893 р.).

Любити красу і прагнути її – хороша справа, але Бог ба-жає, щоб ми насамперед любили й шукали вищу, нетлінну красу. Жодна зовнішня окраса не може зрівнятися своєю цін-ністю чи привабливістю з тим «лагідним і мовчазним духом», з «білим чистим вісоном» (Об’явл. 19:14), котрий матимуть усі святі Землі. Цей одяг зробить їх прекрасними й приємни-ми на Землі, а в майбутньому стане їхньою перепусткою до палацу Царя (Дії апостолів, с. 523, 524).


Áîæà äåñÿòèíàА всяка десятина з землі, з насіння землі, з плоду де-рева, – Господеві воно, святощі для Господа! (Левит 27:30).

У Своєму Синові Бог з надлишком дарував нам усі не-бесні скарби для нашого добробуту. Усе, що щедро родить земля, скарби золота і срібла – це Його дари. Будинки й зем-лі, їжа й одяг – усе це Він дав у володіння людині. Господь нагадує нам, що є Подателем усіх благ, тому каже: «Моя власність – це десята частина вашого майна, крім дарів та пожертв, які ви приносите до Мого храму» (Поради з управ-ління ресурсами, с. 65).

Ñåðïåíü

27ïîíåäiëîê

Божий план щодо десятини – прекрасний у своїй про-стоті й універсальності... Кожен може відчути, що виконує свою роль у просуванні дорогоцінної справи спасіння душ. Кожен чоловік, кожна жінка і кожен юнак можуть стати скарбниками Господніми й виконувати обов’язки скарб-ника. Апостол каже: «Хай кожний із вас відкладає в себе, зберігаючи те, що може дати» (1 Кор. 16:2) (Свідчення для Церкви, т. 3, с. 388, 389).

Нам необхідно постійно контролювати свої доходи, які є не чим іншим, як благословенням Божим, та відокремлювати десятину як особливий фонд, Господню святиню. Цей фонд у жодному разі не може бути використаний для інших цілей, окрім підтримки служителів Євангелія (Поради з управління ресурсами, с. 81).

Десята частина наших доходів – це «Святиня для Господа». У Новому Завіті і Божа постанова про суботу, і закон про деся-тину не встановлюються повторно, оскільки законність обох підтверджується (там же, с. 66).

Я кажу про десятину, котра належить Господу, але яким мізерним видається мені цей дар! Яка низька оцінка того, що Він зробив для нас! Яке це пусте невдячне заняття – за до-помогою математики оцінювати час, гроші й любов, які ми віддаємо Богу у відповідь на Його безмежну любов і Жертву, яка не піддається жодним обчисленням! Десятини для Хрис-та! О, яка скупа жалюгідна милостиня, яка ганебно низька оцінка того, що коштувало так дорого! З Голгофського хреста Христос закликає до безумовної і повної самовіддачі... Нам потрібно присвятити Богові все, що маємо (Свідчення для Церкви, т. 4, с. 119, 120).


Ïîäÿ÷íi äàðèКожний хай дає за велінням серця, а не з жалем чи з примусу, адже Бог любить того, хто дає з радістю (2 Кор. 9:7).

288288 289289

Ми повинні не тільки виявляти вірність у поверненні де-сятини, яку Бог вважає Своєю, але також приносити пожер-тви в Його скарбницю, наші подячні дари. Будемо ж із радіс-ним серцем приносити нашому Творцеві перші плоди від усіх Його щедрих дарів: найкраще, що маємо, наше посвячене, благочестиве служіння (Ознаки часу, 15 листопада 1910 р.).

Господь вимагає, щоб дари надходили в належний час, аби принесення дарів увійшло в звичку та сприймалося як християнський обов’язок. Серцю, яке відкрилося завдяки одному дару, не можна залишати часу на те, щоб воно за-черствіло, замкнулося й охололо до принесення наступного дару. Потік пожертвувань має текти безперервно, не даючи закритися каналові благодійності (Свідчення для Церкви, т. 3, с. 393, 394).

Пожертвування, що надходили від євреїв на релігійні й доброчинні цілі, загалом становили одну четверту частину їхніх прибутків. При такому великому податку можна було очікувати, що народ зубожіє, однак сталося навпаки: вір-не виконання цих обов’язків було однією з умов добробуту (Пат ріархи і пророки, с. 527).

Не величина дару робить його прийнятним для Бога; ви-рішальне значення має щирість помислів, приношення як ви-раження любові та вдячності Господу. Не дозволяйте бідним думати, ніби їхні дари настільки малі, що не заслуговують уваги (Поради з управління ресурсами, с. 73, 74).

Малі суми грошей, накопичені ціною самозречення, при-несуть справі Божій більше користі, аніж найбільш солідні дари, принесення яких не вимагало жертви (Свідчення для Церкви, т. 9, с. 157, 158).

У нас не може бути нічого настільки дорогого, що б ми пошкодували віддати Ісусові. Якщо ми повернемо Йому та-ланти, які Господь довірив нам, Він дасть у наші руки ще більше. Христос винагородить нас за кожне зусилля, докла-дене нами заради Нього; і кожен обов’язок, виконаний нами в Його Ім’я, слугуватиме нашому щастю (Ознаки часу, 9 бе-резня 1876 р.).

Ñåðïåíü

28âiâòîðîê


Äæåðåëî áëàãîñëîâåííÿНе залишаймо своїх зібрань, як то деякі ввели у звич-ку; але заохочуймо один одного, і тим більше, чим більше бачите, що наближається день (Євр. 10:25).

Ніколи не тіште себе думкою, ніби ви можете залишатися християнами і водночас замикатися в собі. Кожен із вас – ча-стина великої людської сім’ї, тому характер та якість вашо-го життя великою мірою визначаються переживаннями тих, з ким ви спілкуєтеся... «Не залишаймо своїх зібрань» (Євр. 10:25) (Свідчення для Церкви, т. 7 , с. 190).

Багато хто стверджує: немає жодної біди в тому, аби піти на концерт замість молитовного зібрання, чи не відвідува-ти зібрань, на яких слуги Божі звіщають небесну вістку. Для вас буде безпечно перебувати саме там, де обіцяє перебува-ти Христос… Ісус проголосив: «Де двоє або троє зберуться в Ім’я Моє, там і Я серед них!» (Матв. 18:20). Чи можете ви собі дозволити обирати задоволення, втрачати благословен-ня? (Вісті для молоді, с. 140, 141).

Якби християни більше спілкувалися та розмовляли про Божу любов і дорогоцінні істини спасіння, вони б укріпля-лися духовно і справляли благотворний вплив на інших (До-рога до Христа, с. 101, 102).

Кожен з нас повинен мати бажання сказати щось для Господа, бо блаженні, хто чинить так. Про людей, котрі не залишають свого зібрання, але часто розмовляють один з одним, пишеться пам’ятна книга. Останок має перемагати Кров’ю Агнця та словом свого свідчення... Ми збираємося не для того, щоб мовчати, адже Господь згадає лише тих, хто віддає Йому честь і славу, сповіщаючи про Його силу; на та-ких спочине Боже благословення, і вони отримають розраду (Ранні твори, с. 114, 115).

Нам потрібно використовувати будь-яку можливість, аби перебувати там, де ми можемо отримати Його благосло-

290290 291291

Ñåðïåíü

29ñåðåäà

вення... Церковні зібрання, такі як табірні зустрічі, зібрання домашніх церков та всі випадки, коли відбувається особиста праця для душ, – це призначені Богом засоби для злиття Ран-нього і Пізнього дощу (Свідчення для проповідників, с. 508).


Áîæà ðóêà äîïîìîãèІ Він сказав їм: Ідіть по цілому світі й усьому творін-ню проповідуйте Євангеліє (Марка 16:15).

«Бо так Бог полюбив світ, що дав Свого Єдинородного Сина». Він «не послав... Свого Сина у світ, щоб судити світ, але щоб через Нього спасти світ» (Івана 3:16,17). Любов Божа обіймає все людство. Христос, даючи доручення учням, ска-зав: «Ідіть по цілому світі й усьому творінню проповідуйте Євангеліє» (Марка 16:15) (Свідчення для Церкви, т. 6, с. 273).

Усі, хто присвятив себе Христові, присвятили себе і спа-сінню ближніх. Їхні серця будуть битися в унісон із серцем Христа. Вони будуть сповнені такого ж прагнення спасати душі, котре відчуває і Він. Не всі можуть виконувати однакову роботу, однак місце і робота знайдуться для кожного... Кож-ний дар потрібно використати для розширення Його Царства та на славу Його Імені (Наочні уроки Христа, с. 301).

Христос бажає використовувати молодь у Своєму слу-жінні. Йому потрібні місіонери. Безплідні поля по всьому світу звертаються до Небес, благаючи про працівників. Якщо молоді люди віддадуть себе Богові, Він пошле їм мудрість і знання, готуючи їх до служіння. Якщо вони присвятять себе Господу, Він зробить їх почесними посудинами, у які зможе влити дорогоцінну олію Духа, щоб вона зливалася на ближ-ніх. Довіривши себе піклуванню Господа, ви можете стати Божою рукою допомоги (Наставник молоді, 1 січня 1903 р.).

Кожному, хто без останку віддає себе Господу на служін-ня, буде дарована сила для досягнення незмірних результатів. Для таких Бог учинить велике (Служіння зцілення, с. 160).

Ñåðïåíü

30÷åòâåð

Бог дарує силу згори як молодим, так і старшим чолові-кам та жінкам. З перетвореним розумом, наверненими ру-ками й ногами, зміненою мовою, устами, яких торкнулася розжарена вуглина зі священного вівтаря, вони вирушають здійснювати служіння свого Вчителя, неухильно прямую-чи вперед і вгору, просуваючи справу до її завершення (На-ставник молоді, 13 лютого 1902 р.).

Äèâëÿ÷èñü íà Iñóñà

Äèâiòüñÿ áåçïåðåñòàííî!Дивлячись на Проводиря і Вершителя віри, на Ісуса, Який, незважаючи на сором, замість належної Йому радості, перетерпів хрест і сів праворуч Божого пре-столу (Євр. 12:2).

Кілька років тому, під час подорожі із Християнії (Норве-гія) до Гетеборга (Швеція), я милувалася таким прекрасним заходом сонця, якого раніше ніколи не бачила. Видовище було неповторним, докладно описати його красу неможливо. Срібні, золоті, пурпурові, бурштинові, малинові промені призахідного сонця відображалися на всьому небі. Вони ставали дедалі яскра-вішими, поступово заповнюючи небесне склепіння. Здавалося, що відчинилися брами Божого міста, яке випромінює світло не-вимовної слави. Протягом двох годин тривало це чудове видо-вище на холодному північному небі – картина, створена рукою видатного Художника на живому полотні небес. Усе це було по-дібне до Божої усмішки, яка осяяла земні житла, скелясті рівни-ни, суворі гори та дрімучі ліси, через які пролягав наш шлях.

Здавалося, що небесні ангели шепотіли мені: «Дивися! Ця краса – лише відблиск світла від Божого престолу. Живи не тільки для Землі. Дивися вгору, вірою дивися на оселі не-бесного дому». Ця сцена була для мене, як веселка обітниці для Ноя. Вона закликала мене довіритися невтомній Божій турботі й дивитися вгору на Небеса, де вірного трудівника очікує відпочинок...

292292 293293

дами. Шлях може бути стрімким і важко прохідним, але ним пройшов Ісус, Його стопи притоптали колючки, щоб нам було легше йти. Кожний тягар, який нам належить нести, Він про-ніс Сам. Особистий зв’язок із Христом дарує світло, надію й силу. Про тих, хто йде за Ним, Спаситель каже: «Не загинуть повік, і ніхто не забере їх з Моїх рук» (Івана 10:28) (Настав-ник молоді, 1 травня 1902 р.).

Ми повинні жити відведеним нам днем. Від нас не вима-гається виконати працю всього життя за кілька годин. Нам не потрібно дивитися в майбутнє із занепокоєнням, оскільки Бог передбачив для нас можливість бути переможцями що-дня (Рев’ю енд Геральд, 26 березня 1880 р.).

Виявляючи сьогодні живу віру, ми повинні перемагати во-рога. Саме сьогодні нам необхідно шукати Господа та виріши-ти для себе: ми не заспокоїмося доти, доки Він не буде з нами. Ми маємо пильнувати, працювати й молитися так, ніби це наш останній день на Землі (Свідчення для Церкви, т. 5, с. 200).

Якщо ви в правильних взаємовідносинах із Богом сьогод-ні, значить будете готові, якщо Христос прийде сьогодні (Ру-копис 36, 1891 р.) .

Ñåðïåíü

31ï’ÿòíèöÿ

Наш привілей як Божих дітей – постійно дивитися вгору, не відривати погляд віри від Христа. Коли ми постійно трима-ємо Його в полі зору, сяйво Його присутності заповнить ку-точки нашого розуму. Світло Христа в храмі душі приносить мир. Душа спочиває в Бозі. Усі труднощі й тривоги віддані Ісу-сові. У міру того як ми дивимося на Нього, Його образ закар-бовується в серці та відкривається в повсякденному житті...

Мої любі молоді друзі, завжди дивіться на Христа. Тіль-ки так ви зможете дивитися винятково на Божу славу. Ісус – ваше світло і ваше життя, ваш мир і ваша впевненість навіки (Наставник молоді, 23 жовтня 1902 р.).

Äèâëÿ÷èñü íà Iñóñà

Öÿ Ðóêà íiêîëè íå âiäïóñòèòüБо Я – Господь, Бог твій, що держить тебе за прави-цю й говорить до тебе: Не бійся, – Я тобі допоможу! (Ісаї 41:13).

Сонце яскраво освітило сліпучий сніг на одній із найви-щих альпійських гір, коли мандрівник вузькою стежкою пря-мував за своїм провідником... Він був упевнений у своєму провідникові, тому безстрашно йшов його слідами, хоч цей маршрут був йому незнайомий. Раптом він зупинився в нері-шучості, оскільки відважний альпініст переступив через вузь-ку, але дуже глибоку розколину, а потім, простягнувши руку, попросив... мандрівника взятися за його руку й переступити через розколину. Мандрівник вагався, але провідник спону-кував його послухатися, обнадійливо запевнивши: «Візьми мою руку; ця рука ніколи не відпустить».

Дорогі юні друзі, Той, Хто значно могутніший за будь-яко-го земного провідника, закликає вас піти за Ним через верши-ни терпіння й самопожертви. Це нелегкий шлях... Протягом усього шляху сатана розставив пастки для необережної ноги. Однак, прямуючи за нашим Провідником, ми можемо йти в цілковитій безпеці, оскільки цей шлях освячений Його слі-

295295

Âåðåñåíü

Христос —Глава в домi

Âåðåñåíü

1ñóáîòà

Îñåëÿ, ñòâîðåíà Áîãîì

Åäåìñüêèé äiìІ насадив Господь Бог рай ув Едені, на сході, і там оса-див людину, що її Він створив (Бут. 2:8).

Ця домівка [оселя наших прабатьків], прикрашена руками Самого Бога, не була пишним палацом. Людина у своїй гор-дості захоплюється прекрасними й розкішними спорудами, хизуючись ділами своїх рук; але Бог оселив Адама в саду. Це була його оселя. Блакитне небо було її дахом; земля, вкрита ніжними квітами й зеленим килимом трави, слугувала підло-гою, а рясно вкриті листям гілки прекрасних дерев були для неї покровом. Стіни оселі прикрашали величні витвори рук Всевишнього Митця (Патріархи і пророки, с. 49).

Намір Бога полягав у тому, щоб людина знаходила щастя, опікуючись Його творінням, і щоб її потреби в їжі задоволь-няли плоди з дерев саду (Християнська родина, с. 27).

Оточення, у якому перебувала свята пара, залишається уроком на всі часи: справжнє щастя – не в потуранні гордо-щам і розкоші, а в спілкуванні з Богом через Його творіння. Якби люди... прагнули до простоти, їхнє життя значно біль-ше відповідало б тому наміру, який мав Бог при творінні... Чого варте багатство навіть найзаможніших людей порівня-но з отриманою Адамом спадщиною? (Патріархи і пророки, с. 49, 50).

Едемський сад був образом того, чим, згідно з бажанням Бога, мала стати вся Земля. Його намір полягав у тому, щоб людська сім’я, зростаючи чисельно, засновувала інші оселі та школи за даним їм Богом зразком. Таким чином, із плином часу вся Земля могла наповнитися оселями та школами, де б вивчали слова й діла Божі і де учні могли б дедалі повніше відображати світло пізнання Його слави впродовж нескінчен-них віків (Виховання та освіта, с. 22).

296296 297297

Âåðåñåíü

2íåäiëÿ

Ñiì’þ ñòâîðèâ Áîã

Ïåðøèé øëþáІ сказав Господь Бог: «Недобре, щоб бути чоловіку самотнім. Створю йому поміч, подібну до нього» (Бут. 2:18).

Людина створена не для самотнього життя; вона не була позбавлена почуття товариськості. Без дружніх взаємовідно-син чарівні краєвиди Едему та приємні заняття в саду не при-носили Адамові повного щастя. Навіть спілкування з ангела-ми не могло задовольнити його потреби в співчутті та дружбі. Серед істот‚ які оточували Адама‚ не було подібної до нього‚ котра б кохала його і була коханою.

Сам Бог дав Адамові супутницю. Він подбав про «подібну до нього» — помічницю‚ гідну його супутницю‚ котра в любові та взаєморозумінні була б одне з ним. Єва створена з ребра‚ узятого від Адама. Це означало‚ що вона не повинна була ані керувати ним‚ як голова‚ ані бути кинутою під ноги і зневаженою; вона мала стати поруч із ним‚ як рівна йому‚ котру він повинен був лю-бити й захищати. Частина Адама‚ кістка від кісток і тіло від тіла його‚ — вона була його другим «я». Це свідчить про те‚ наскільки тісним і ніжним мав бути зв’язок між ними. «Адже ніхто ніколи свого тіла не зненавидів, але годує і гріє його...» (Ефес. 5:29)…

Бог благословив перший шлюб. Отже, Автором цьо-го установлення є Творець Усесвіту. «Шлюб у всіх хай буде у великій пошані» (Євр. 13:4). Це один із перших дарів‚ які Бог дав людині, а також одна з двох постанов‚ які після грі-хопадіння Адам виніс із собою за ворота раю. Коли в шлюбі керуються Божественними принципами та підкоряються їм‚ він буде благословенням, допомагаючи зберегти моральну чистоту й щастя людського роду. Такий шлюб задовольняє соціальні запити, підносить людину фізично‚ інтелектуально та морально (Патріархи і пророки, с. 46).

Сімейні узи – найтісніші, найніжніші та найсвятіші з усіх, що існують на Землі. Вони призначені стати благословенням

Âåðåñåíü

3ïîíåäiëîê

для людства. І вони стають благословенням там, де люди скла-дають шлюбний заповіт мудро, у страху Божому, з належним розумінням його обов’язків (Служіння зцілення, с. 356, 357).


Çëèòòÿ äâîõ æèòòiâПокине тому чоловік свого батька та матір свою, та й пристане до жінки своєї, – і стануть вони од-ним тілом (Бут. 2:24).

Бог постановив, щоб між людьми, які вступають у шлюб-ні стосунки, панували досконалі любов та єдність. Нехай мо-лодий і молода перед лицем Небес дадуть урочисту обіцянку любити одне одного, як заповідав їм Бог (Християнська роди-на, с. 102, 103).

Кожну сім’ю оточує священне коло, яке повинно залиша-тися непорушним. Жодна стороння людина не має права вхо-дити до нього. Нехай ані чоловік, ані дружина не дозволяють іншим бути посвяченими в таємниці, які належать винятково їм. Нехай кожен замість того, щоб вимагати любові до себе, дарує її іншим. Розвивайте в собі все найшляхетніше та не баріться визнавати добрі риси одне в одному (Служіння зці-лення, с. 361).

Любов може бути чистою, мов кришталь, і прекрасною у своїй чистоті, однак вона може виявитися неглибокою, оскільки не була перевірена й випробувана. Зробіть Христа першим, останнім і найкращим у всьому. Постійно дивіться на Ісуса, і ваша любов до Нього щодня буде поглиблюватися й міцніти, бо вона випробуватиметься. А в міру зміцнення ва-шої любові до Нього ваша любов одне до одного також буде поглиблюватися й міцніти (Свідчення для Церкви, т. 7, с. 46).

Якщо Христос – надія слави – справді перебуває у вас, то в сім’ї пануватимуть єдність і любов. Христос, Котрий живе в серці дружини, не буде суперечити Христові, Який перебуває в серці чоловіка. Тоді обоє прагнутимуть успадкувати оселі,

298298 299299

Âåðåñåíü

4âiâòîðîê

які Христос пішов приготувати для тих, що люблять Його (Християнська родина, с. 120).

Там, де царює Христос, живе глибока, справжня, безкори-слива любов; і тільки в такому разі душі міцно взаємопов’я-зані й два життя гармонійно поєднуються між собою. Ангели Божі завжди гостюють у такій сім’ї та своєю святою присут-ністю благословляють подружні покої (Свідчення для Церкви, т. 5, с. 362).

Солодким прообразом Небес є домівка, у якій головне місце посідає Святий Дух (Християнська родина, с. 15).


Ñîþç íà âñå æèòòÿТо вже буде не два, а одне тіло. Отже, що Бог спару-вав, людина хай не роз’єднує (Матв. 19:6).

Подружня обітниця... з’єднує долі двох людей узами, які може розірвати тільки смерть (Свідчення для Церкви, т. 4, с. 507).

У Нагірній проповіді Ісус ясно сказав, що для розірвання шлюбу не може бути іншої причини, окрім подружньої невір-ності. Він каже: «Кожний, хто розлучається зі своєю дружи-ною, – за винятком подружньої зради, – той штовхає її на пе-релюб; і хто одружується з розлученою, той чинить перелюб» (Матв. 5:32)...

Ісус… звернув їхню увагу на встановлення шлюбу при створенні світу... Тут були започатковані шлюб і субота – дві постанови, призначені на славу Божу і для блага людей. З’єд-навши руки священної пари, Творець... проголосив усім на-щадкам Адама вічний шлюбний закон. Те, що Сам Предвічний Отець проголосив добрим, стало законом, який приносить найбільші благословення в розвитку людства.

Як і всі інші Божі дари, шлюб був спотворений гріхом; але Євангеліє повертає йому початкову чистоту та красу (Небесні принципи щасливого життя, с. 63, 64).

Âåðåñåíü

5ñåðåäà

Вступаючи в подружнє життя, чоловіки й жінки мають пе-репосвятити себе Богові...

Де панує Дух Божий, там не буде розмов про несумісність у шлюбі (Християнська родина, с. 103, 120).

Хоч можуть виникнути труднощі, непорозуміння й роз-чарування, ані чоловік, ані дружина не повинні давати місця думці, що їхній шлюб – помилка і вони розчарувалися в ньо-му. Прийміть рішення бути одне для одного всім, чим тільки можете бути. Продовжуйте приділяти одне одному стільки ж уваги, скільки й раніше. Усіляко підтримуйте одне одного в життєвій боротьбі. Намагайтеся ощасливити одне одного. Нехай між вами буде взаємна поблажливість. Тоді шлюб не стане завершенням кохання, натомість – його початком (Слу-жіння зцілення, с. 360).


Äîâiðòå êîíòðîëü ÁîãîâiКоли дому Господь не будує, даремно працюють його будівничі при цьому! Коли міста Господь не пильнує, – даремно сторожа чуває! (Псал. 127:1).

Бог... бажав, щоб Земля наповнилася радістю й миром. Він створив людину для щастя і намагається наповнити людські серця небесним миром. Господь хоче, щоб земні сім’ї були сим-волом великої небесної родини (Наочні уроки Христа, с. 290).

Християнські родини, створені й керовані відповідно до Божого плану, є одним з Його найефективніших засобів, які формують християнський характер і просувають Його справу (Свідчення для Церкви, т. 6, с. 430).

Дім має стати сімейним вогнищем у повному розумінні цього слова. Сім’я повинна бути куточком Неба на Землі, місцем, де любов і прихильність не пригнічуються, а зроста-ють. Наше щастя залежить від розвитку любові, співчуття й істинної ввічливості одне до одного (Свідчення для Церкви, т. 3, с. 539).

300300 301301

Âåðåñåíü

6÷åòâåð

Нехай ваш дім буде таким, щоб Христос міг увійти до нього як постійний Гість. Нехай ваша сім’я допоможе людям дізнати-ся, що ви перебуваєте з Ісусом і навчаєтеся від Нього.

Сім’я, члени якої є добрими, шанобливими християнами, справляє позитивний вплив, який має далекосяжні наслідки, бо інші сім’ї, помічаючи результати правильного християн-ського життя, наслідують її приклад і таким чином захища-ють себе від поганого впливу.

Небесні ангели часто відвідують сім’ю, якою управляє Божа воля. Сила Божественної благодаті робить таку сім’ю благодатним пристановищем для втомлених, змучених ман-дрівників. Там не панує егоїстичне «я», а сформовані правиль-ні звички й уважне ставлення до принципів інших. Біля керма в такій сім’ї стоїть віра, яка діє любов’ю й очищає душу. Вона і керує всім домом (Ознаки часу, 17 лютого 1904 р.).

Найпереконливіший доказ сили християнства, який тільки може бути даний світові, – це добре організована, дисципліно-вана сім’я. Вона свідчитиме на користь істини, як ніщо інше, оскільки це живе свідчення практичного впливу істини на сер-це (Свідчення для Церкви, т. 4, с. 304).

Çàêîðiíåíi â ëþáîâi

Íåìèíóùà ëþáîâВоди великі не зможуть згасити кохання, ані ріки його не заллють! Коли б хто давав за кохання ма-єток увесь свого дому, то ним погордили б зовсім! (П. Пісень 8:7).

Любов – дорогоцінний дар, який ми отримуємо від Ісуса. Чиста, свята любов – це не просто почуття, а принцип. Люди, спонукувані справжньою любов’ю, не можуть діяти нерозваж-ливо або бути засліпленими (Служіння зцілення, с. 358).

Божественна любов, яка походить від Христа, ніколи не знищує людської любові; вона є її складовою. Завдяки цьому людське кохання може бути витонченим і чистим, високим і

Âåðåñåíü

7ï’ÿòíèöÿ

благородним. Людська любов ніколи не принесе дорогоцінно-го плоду, якщо не об’єднається з Божественним єством і не на-вчиться шукати небесного (Християнська родина, с. 99).

Справжня любов – це зовсім не те, що сильна, полум’яна, шалена пристрасть. Навпаки, за своєю природою вона спокій-на та глибока. Вона дивиться не на зовнішню миловидність, а значно глибше – на риси характеру. Любов мудра й розбірли-ва, віддана й постійна (Свідчення для Церкви, т. 2, с. 133).

Серця, наповнені любов’ю Христа, ніколи не відсторо-няться одне від одного. Суть релігії – у любові, і в христи-янській сім’ї завжди панує любов, яка виявляється в словах і вчинках чуйної доброти й лагідної ввічливості (Свідчення для Церкви, т. 5, с. 335).

Наші оселі мають стати Бет-Елем, наші серця – храмом. Якщо в душі плекають любов, там будуть мир, світло й радість (Християнська родина, с. 19).

Ісус бажає, аби шлюб був щасливим (там же, с. 99).Чоловіки й жінки можуть досягти ідеалу, призначеного

для них Богом, якщо зроблять Христа своїм Помічником. Що не під силу людській мудрості, те вчинить Божа благодать для тих, хто з любов’ю довіряється Господу. Його провидін-ня може з’єднати серця узами небесного походження. Любов не перетвориться лише на обмін люб’язними, лестивими сло-вами. Небесний верстат створює основу тоншу, але водночас міцнішу за ту, яку можна виткати на земних верстатах. Виго-товлена тканина не буде дешевою й нетривкою, натомість ви-тримає всі випробування й перевірки. Серця будуть з’єднані золотими узами міцної любові (Служіння зцілення, с. 362).


Äîðîæ÷à çà ïåðëèХто жінку чеснотну знайде? А ціна її більша від пе-рел: довіряє їй серце її чоловіка, і йому не забракне прибутку! (Прип. 31:10, 11).

302302 303303

Щастя сім’ї багато в чому залежить від дружини й матері (Свідчення для Церкви, т. 1, с. 306).

Нехай молодий чоловік шукає таку подругу, котра має бути поруч із ним, готова нести свою частину життєвих тур-бот, котра облагороджуватиме, очищуватиме його своїм впливом та ощасливить своєю любов’ю (Служіння зцілення, с. 359).

Подружнє життя – це не романтика, воно має свої реальні труднощі й тонкощі. Дружина повинна вважати себе не ляль-кою, якій потрібно догоджати, а жінкою, котра може нести на своїх плечах не уявний, а справжній життєвий тягар і жити розумним, змістовним життям, пам’ятаючи, що існують ще й інші речі, окрім її власного «я», про які варто пам’ятати (Хрис-тиянська родина, с. 110, 111).

Знання домашніх обов’язків має неоціненне значення для кожної жінки. Щастя багатьох сімей було зруйноване через невміння дружини або матері (Принципи християнського ви-ховання, с. 74).

Кожна дівчина мусить навчитися вести домашнє госпо-дарство, готувати їжу, шити одяг, не говорячи вже про інші, не менш важливі заняття. Нехай вона здобуде всі знання, не-обхідні господині дому (Християнська родина, с. 91).

Молода жінка може обійтися без знання французької мови, алгебри чи навіть уміння грати на фортепіано. Але їй необхідно навчитися пекти добрий хліб, виготовляти хороший зручний одяг та успішно виконувати численні обов’язки щодо ведення домашнього господарства (Виховання та освіта, с. 216).

«Жінка розумна – від Господа» (Прип. 19:14). «Довіряє їй серце її чоловіка... Вона чинить для нього добро, а не зло, по всі дні свого життя» (Прип. 31:11, 12). «Свої уста вона відкриває на мудрість, і милостива наука їй на язиці. Догля-дає вона ходи дому свого, і хліба з лінивства не їсть. Устають її діти, і хвалять її, чоловік її – й він похваляє її: “Багато було тих чеснотних дочок, та ти їх усіх перевищила!”» (Прип. 31:26-29). «Хто жінку чеснотну знайшов, знайшов той до-бро і милість отримав від Господа» (Прип. 18:22) (Служіння зцілення, с. 359).

Âåðåñåíü

8ñóáîòà


Ëþáîâ íåïîõèòíàВін впровадив мене до винярні, а прапор його надо мною – кохання! (П. Пісень 2:4).

Перш ніж віддати руку й серце, кожній жінці слід запита-ти себе, чи гідний її той, з ким вона має намір поєднати свою долю. Яким було його життя в минулому, чи є він морально чистою людиною? Чи любить він її благородною, піднесе-ною любов’ю чи це лише емоційна прив’язаність? Чи володіє він такими рисами характеру, які зроблять її щасливою? Чи може вона відчути справжній мир і радість від його любо-ві? Чи дозволить він їй зберегти її індивідуальність чи жа-датиме, щоб вона підкорила йому свої судження й сумління? Як учениця Христа, жінка не належить собі, бо викуплена за ціну. Чи зможе вона шанувати вимоги Спасителя понад усе? Чи збережуться в чистоті і святості її душа й тіло, її думки й наміри? Ці запитання мають важливе значення для благо-получчя будь-якої жінки, яка готується до шлюбу (Свідчення для Церкви, т. 5, с. 362).

Якщо ви благословенні богобоязливими батьками, то шукайте в них поради. Відкривайте їм свої надії та плани, за-своюйте уроки з їхнього життєвого досвіду, і це вбереже від ба-гатьох душевних страждань. Насамперед зробіть Христа своїм Порадником. З молитвою вивчайте Його Слово.

Керуючись цим, нехай молода жінка погоджується мати за друга життя лише того, хто володіє чистими, мужніми рисами характеру, старанністю, наполегливістю й чесністю, хто лю-бить і боїться Бога (Служіння зцілення, с. 359).

Серце прагне людської любові, але ця любов недостатньо сильна, чиста й дорогоцінна, щоб зайняти місце Христової любові. Тільки у своєму Спасителі дружина зможе знайти му-дрість, силу та благодать, аби впоратися із життєвими турбо-тами, обов’язками і смутком. Їй необхідно, щоб Христос став її опорою та провідником. Нехай жінка, перш ніж присвячувати

304304 305305

Âåðåñåíü

9íåäiëÿ

себе земному другу, присвятить себе Христові й не налагоджує жодних взаємовідносин, які суперечать цьому посвяченню (Свідчення для Церкви, т. 5, с. 362).

Надійний шлюбний союз можна укласти лише в Христі. Людська любов має запозичити свої найтісніші зв’язки від любові Божественної. Тільки там, де панує Христос, може існувати справжня, глибока, безкорислива любов (Служіння зцілення, с. 358).


Ñâiòëî ÷è òåìðÿâà?Не впрягайтеся разом з невірними в чуже ярмо. Що може бути спільного у праведності з беззаконням? Що спільного у світла і темряви? (2 Кор. 6:14).

Одна з найбільших небезпек, які загрожують сьогодні Бо-жому народові, – це об’єднання з нечестивими, особливо за допомогою шлюбу з невіруючими (Біблійний коментар АСД, т. 2, с. 1000. Коментар Е. Уайт).

Сотні людей жертвують Христом і вічністю, одружуючись із ненаверненими людьми... Щастя й добробут подружнього життя залежать від єдності сторін. Яка може бути згода між людиною з тілесними думками і тим, хто прагне мати ро-зум Христа?.. Люди прирікають себе на вічну розбіжність у смаках, бажаннях, цілях. Якщо віруючій стороні не вдасться завдяки твердому й неухильному дотриманню принципів за-воювати серце невіруючої сторони, тоді віруючого чекає роз-чарування, а таке відбувається значно частіше; він продасть свої релігійні принципи за дружбу з тим, хто не має зв’язку з Небом (Свідчення для Церкви, т. 4, с. 507, 508).

Послідовники істини зневажають волю Бога, одружую-чись із невіруючими; вони втрачають Його благовоління і згодом бувають змушені гірко каятися. Невіруючий може володіти чудовими моральними якостями, але факт, що він або вона зневажили Божі вимоги та знехтували таким вели-

Âåðåñåíü

10ïîíåäiëîê

ким спасінням, – уже достатній привід для того, щоб відмо-витися від такого союзу (там же, с. 505).

Про Соломона натхненне Писання каже: «Жінки його при-хилили його серце до інших богів; і серце його не було все з Господом, Богом» (1 Цар. 11:4)... Нехай гіркий приклад від-ступництва Соломона стане застереженням для кожної душі, щоб ніхто не підходив близько до краю цієї прірви (Біблійний коментар АСД, т. 2, с. 1031. Коментар Е. Уайт).

Якщо до шлюбу юнаки й дівчата молилися двічі на день, то тепер, маючи намір зробити цей серйозний крок, вони повинні молитися вдвічі більше. Шлюб справить великий вплив як на ваше тимчасове життя, так і на вічне життя в Царстві прийдеш-ньому (Вісті для молоді, с. 460).

Якщо ти не хочеш мати сім’ю, у якій завжди панує темрява, то не об’єднуй свого життя з людиною, котра є ворогом Бога (Свідчення для Церкви, т. 5, с. 363).


Äiºâà ñïiâïðàöÿБо чоловік є голова дружини, як Христос – Голова Церкви, Він же – Спаситель тіла (Ефес. 5:23).

Господь поставив чоловіка головою дружини, щоб він став її захисником. Чоловік – важлива ланка сім’ї, що об’єднує її членів, як і Христос – Голова Церкви і Спаситель духовного тіла. Нехай кожний чоловік, котрий запевняє, що любить Бога, уважно дослідить Божі вимоги щодо його становища. Автори-тет Христа виявляє себе в мудрості, доброті й лагідності. Тому нехай чоловік, використовуючи свою владу, наслідує Христа – Голову Церкви (Християнська родина, с. 215).

Чоловікові слід пам’ятати, що на матері лежить більша ча-стина навантаження у вихованні його дітей... Це має пробудити в ньому найніжніші почуття та бажання дбайливо полегшити її тягар. Чоловікові необхідно спонукати її покластися на його сильну любов і прихильність (Свідчення для Церкви, т. 1, с. 307).

306306 307307

Âåðåñåíü

11âiâòîðîê

Ані чоловік, ані дружина не повинні робити спроб деспо-тично панувати над своїм супутником життя. Не намагайтеся примусити одне одного поступитися вашим бажанням. Пово-дячись так, ви не зможете зберегти взаємну любов. Будьте до-брими, терплячими, вибачливими, уважними й люб’язними. Благодаттю Божою ви можете ощасливити одне одного, як і обіцяли в шлюбній обітниці (Служіння зцілення, с. 361).

Шлюб – союз на все життя, символ єдності між Христом і Його Церквою. Дух, який Христос виявляє щодо Церкви, необхідно виявляти у взаємовідносинах чоловіка й дружини. Якщо подружжя любить Бога понад усе, то вони кохатимуть одне одного в Господі... Сповнені самовідданості й самопо-жертви, вони стануть благословенням одне для одного...

Бог бажає, щоб сім’я стала найщасливішим місцем на Землі, символом небесної сім’ї. Виконуючи домашні обов’язки, об’єд-нуючи свої інтереси з волею Христа, покладаючись на Його силу й запевнення, чоловік і дружина можуть бути щасливими в цьому союзі, про який схвально відгукуються Божі ангели. Шлюб не зменшує їхню корисність у Божій справі, а навпаки, збільшує її (Християнська родина, с. 95, 102).


Öàði é öàðèöiДім будується мудрістю і розумом ставиться міцно (Прип. 24:3).

У Божому плані щодо Ізраїлю кожна сім’я володіла жит-лом і достатньою кількістю землі для обробітку. Таким чином люди отримували і засоби, і стимули для корисної старанної праці, яка давала можливість утримувати себе. Жодний люд-ський винахід ще ніколи не вдосконалив цього плану (Слу-жіння зцілення, с. 183, 184).

У своїх надрах земля містить приховане благословення для тих, хто має мужність, волю й наполегливість у здобуван-ні її скарбів. Батьки й матері, які мають ділянку землі і затиш-

Âåðåñåíü

12ñåðåäà

ний будинок, є царями й царицями (Принципи християнського виховання, с. 326, 327).

Дороге житло, вишукане умеблювання, показна розкіш і бездіяльність не створюють умов, необхідних для щасливого корисного життя. Ісус прийшов на цю Землю, щоб зверши-ти найвеличнішу справу, будь-коли здійснювану серед лю-дей. Він прийшов як Божий Посланець, аби показати, як слід жити, щоб досягти в житті найкращих результатів. Якими ж були умови, вибрані Вічним Отцем для Свого Сина? Оселя у відлюдді пагорбів Галилеї; родина, що заробляє собі на жит-тя чесною працею, яка дає людині почуття власної гідності; просте життя, щоденна боротьба з труднощами й нестатка-ми; самопожертва, ощадливість, сповнене терпіння й радості служіння; години навчання поруч із матір’ю над розгорнутим сувоєм Писань; тиша світанку та присмерку в зеленій долині; святе служіння природи; вивчення творіння й Провидіння та спілкування душі з Богом – такими були умови й можливості Ісуса в ранні роки життя...

Нехай ваша головна мета полягає в тому, аби зробити свою домівку місцем, де приємно перебувати. Неодмінно по-дбайте про засоби, які полегшать працю, збережуть здоров’я та сприятимуть комфорту...

Нехай умеблювання вашого дому буде простим і невибаг-ливим, зручним у користуванні, яке легко утримувати в чи-стоті або замінити без особливих витрат. Виявляючи смак, ви можете зробити найпростішу домівку приємною та приваб-ливою, якщо в ній панують любов і вдоволення (Служіння зцілення, с. 365-370).


Ãîëîâíèé ñêàðá äîìó Твоя жінка в кутах твого дому – як та виноградина плідна, твої діти навколо твого стола – немов са-джанці ті оливкові! (Псал. 128:3).

308308 309309

Діти і молодь – це особливий Божий скарб (Християнська родина, с. 280).

Якщо сім’я складається з двох осіб... якщо подружжя не має дітей, які б вимагали від батьків прояву терпіння, по-блажливості й щирої любові, потрібно постійно пильнувати, щоб егоїзм не оволодів вами і ви не стали самолюбними, ви-магаючи до себе уваги, турботи й зацікавленості, які не бажа-єте виявляти до інших (Свідчення для Церкви, т. 2, с. 231).

Турбота і любов до дітей усувають із нашого характеру грубість, роблять нас люблячими, співчутливими, вплива-ють на формування шляхетних рис нашого характеру (там же, с. 647).

Після народження свого сина-первістка Енох здобув глибший духовний досвід; його відносини з Господом стали ще тіснішими. Відчуваючи себе сином Бога, він ще глибше усвідомив свої обов’язки й відповідальність. Спостерігаючи за любов’ю дитини до батька, за її простодушною вірою в те, що він здатний її захистити, та відчуваючи глибоку, самовід-дану ніжність до свого сина-первістка, Енох засвоїв дорого-цінний урок про чудову любов Бога до людей, явлену в дарі Його Сина та довір’ї, з яким Божі діти можуть ставитися до свого Небесного Отця (Патріархи і пророки, с. 84).

Усі діти викликають у мене ніжність і зацікавленість... Я брала багатьох дітей та опікувалася ними, знаходячи в їхній простодушності велике благословення для себе...

Співчуття, терпеливість і любов, необхідні в спілкуван-ні з дітьми, можуть стати благословенням для кожної роди-ни. Вони пом’якшать і підкорять сформовані риси характе-ру тих, кому потрібно бути радіснішими та спокійнішими. Присутність дитини в домі справляє очищувальний вплив, створює запашну атмосферу. Дитина, вихована в страху Го-сподньому, стає благословенням...

Ваші сини й дочки – це молодші члени Божої сім’ї. Гос-подь доручив вам опікуватися ними, навчати й виховувати їх для Небес (Християнська родина, с. 160, 161).

Душа дитини, яка вірить у Христа, настільки ж дорого-цінна в Його очах, як і ангели біля Його престолу (там же, с. 279).

Âåðåñåíü

13÷åòâåð

Íàéùàñëèâiøå ìiñöå íà Çåìëi

ßêà ñïàäêîâiñòü?І сказав Маноах: «Тепер нехай сповниться слово твоє. Та як нам виховувати ту дитину, і що чинити з нею?» (Суд. 13:12).

Слова, сказані дружині Маноаха, містять істину, яку слід було б дослідити сучасним матерям (Поради щодо їжі та хар-чування, с. 218).

Звички матері справляють на дитину позитивний або нега-тивний вплив. Якщо вона бажає добра своїй дитині, то й сама повинна дотримуватися певних принципів, виявляючи помір-кованість і самозречення (Патріархи і пророки, с. 561).

Якщо до народження дитини мати була непостійною, его-їстичною, дратівливою та прискіпливою, у характері її дитини будуть простежуватися риси її неправильної поведінки... Але якщо матір непохитно дотримується істини, якщо вона добра, ніжна й безкорислива, то передасть своїй дитині ці ж риси ха-рактеру (Ознаки часу, 26 лютого 1902 р.).

Така відповідальність покладена не лише на матерів, а й на батьків. Дітям передаються розумові й фізичні особливос-ті батьків, їхня вдача, нахили... Кожний батько і кожна матір повинні запитати себе: «Що маємо робити з дитиною, котра народиться?» (Суд. 13:8). Чимало людей не надає великого значення передродовому періодові дитини, але вказівки, дані Небом цим єврейським батькам... свідчать про те, як на цю справу дивиться наш Творець (Патріархи і пророки, с. 561).

Мати, котра бажає бути хорошою вихователькою для своїх дітей, повинна ще до їхнього народження сформувати звички самозречення й самовладання, оскільки передає дітям власні якості, свої сильні або слабкі риси характеру. Ворог душі ро-зуміє це значно краще за багатьох батьків. Він посилає матері спокусу, знаючи: якщо вона не опиратиметься йому, то через неї він зможе вплинути на її дитину. Єдина надія матері – у Бо-гові. Вона може прийти до Нього, щоб отримати благодать і

310310 311311

Âåðåñåíü

14ï’ÿòíèöÿ

силу. Матір не даремно шукатиме допомоги. Господь наділить її здатністю передати своїм дітям якості, котрі допоможуть їм здобути успіх у цьому житті й осягнути життя вічне (Поради щодо їжі та харчування, с. 219).


Ïðèêëàä äëÿ äiòåé òà ìîëîäiДитина ж росла й міцніла, сповнюючись мудрості, і благодать Божа була на Ній (Луки 2:40).

Ісус – наш приклад... Його життя в рідному домі є зразком для всіх дітей і молоді (Христос – надія світу, с. 74).

Матір була Його першою вчителькою. З її вуст і з проро-чих сувоїв Христос пізнавав небесні істини... Його глибоке знання Святого Письма свідчить про те, що в юні роки Він старанно вивчав Слово Боже... З дитинства Ісус ставив пе-ред Собою одну мету – бути благословенням для інших (там же, с. 70).

З юних років Він працював разом із батьком-теслею... Від самого дитинства Ісус був зразком послуху та працьо-витості. Він був неначе ласкавий промінь сонця в сімейному колі. Сумлінно й радісно Христос виконував Свої обов’язки, до яких був покликаний у Своєму скромному повсякденному житті (Наставник молоді, 21 листопада 1895 р.).

Життя Ісуса було скромним, вільним від хвастощів і всього показного. Значну частину часу Він проводив на свіжому по-вітрі... Птахи, живі квіти, які прикрашали поля яскравим ки-лимом, величні дерева й високі гори, стрімкі схили та зелені пагорби – у всьому Христос бачив особливу чарівність... Уса-мітнюючись, Ісус спілкувався зі Своїм Небесним Отцем. Зав-дяки роздумам і спілкуванню з Богом зміцнювалася Його мо-ральна сила (Наставник молоді, вересень 1873 р.).

Дорогоцінна перевага... батьків – навчати дітей, як отри-мати радість Христового життя, наслідуючи Його приклад. Ранні роки життя Спасителя були роками, прожитими з ко-

Âåðåñåíü

15ñóáîòà

ристю. Він допомагав Своїй матері в сім’ї і так вірно викону-вав її доручення, Свої обов’язки по дому й роботу за тесляр-ським верстатом, як і Своє суспільне служіння (Християнська родина, с. 290).

Кожний юнак, котрий наслідує приклад вірності й по-слуху, які Христос виявляв у Своїй скромній домівці, може твердо покладатися на слова, сказані Отцем про Нього через Святого Духа: «Оце Отрок Мій, що Я підпираю Його, Мій Обранець, що Його полюбила душа Моя!» (Ісаї 42:1) (Хрис-тос – надія світу, с. 74).


Íàéâèçíà÷íiøà ïðàöÿЩоб були сини наші, немов саджанці, виплекані в їх-ній молодості, наші дочки – немов ті наріжні стов-пи, витесані на окрасу палати! (Псал. 144:12).

Матір і дитину об’єднують найніжніші земні узи (Принци-пи християнського виховання, с. 153).

Кожна мати має священний обов’язок від Бога щодо ді-тей, доручених її опіці. «Візьми цього сина, цю дочку, – каже Він, – виховай їх для Мене, дай їм характер, оздоблений по-дібно до палацу, щоб він міг повіки сяяти у дворах Господніх» (Служіння зцілення, с. 376).

Праця з формування, очищення та шліфування – це спра-ва матері. Характер дитини необхідно розвивати. Мати по-кликана писати на скрижалях серця уроки, які залишаться у вічності (Християнська родина, с. 234).

Виховання дітей – найвизначніша праця, будь-коли дові-рена смертним. Дитина належить Господу, і з дитинства, коли вона перебуває на руках матері, її необхідно виховувати для Бога (Рев’ю енд Геральд, 8 липня 1902 р.).

Домівка має бути для дітей найпривабливішим місцем у світі, де найбільшою перевагою є присутність матері... Лагід-ною дисципліною, сповненими любові словами та вчинками

312312 313313

Âåðåñåíü

16íåäiëÿ

матері можуть прив’язати дітей до своїх сердець (Служіння зцілення, с. 388).

Бог перебуває на Небесах, а світло і слава від Його престолу спочивають на вірній матері, котра намагається навчити сво-їх дітей протистояти впливові зла. Жодна інша праця за своєю важливістю не може зрівнятися із цією працею. Матері не до-водиться, як художникові, творити прекрасні картини на по-лотні або, як скульпторові, висікати їх із мармуру. Їй не дово-диться, подібно до письменника, втілювати благородні думки в сильні вислови або, як музикантові, передавати красу почуттів у мелодії. Матері доручено з Божою допомогою творити Боже-ственну подобу в людській душі (там же, с. 377, 378).

Король на своєму престолі виконує не більш важливу справу, ніж мати. Таким чином, у своїй сім’ї мати є короле-вою. Від неї залежить формування характерів дітей для ви-щого, безсмертного життя. Ангел не міг би просити для себе більш високої місії (Християнська родина, с. 231).


Ñïîëó÷íà ëàíêà ñiì’¿А ви, батьки, не дратуйте своїх дітей, а виховуйте їх у послусі та вченні Господа (Ефес. 6:4).

Якою б важливою не була праця матері, ніколи не слід забу-вати, що батькові також відведена роль у навчанні й вихованні дітей... Його вплив, поряд із впливом матері, особливо необхід-ний у міру того, як діти стають старшими, аби стримувати, кон-тролювати й направляти їх (Ознаки часу, 10 листопада 1881 р.).

Батько-християнин – сполучна ланка родини, яка з’єднує сім’ю з Божим престолом. Його зацікавленість сім’єю ніколи не має слабшати. Батько, у сім’ї якого ростуть хлопчики, ніко-ли не повинен залишати цих неспокійних створінь повністю на опіку матері... Він має стати їхнім співрозмовником і другом. Батько повинен докладати зусиль, аби вберегти їх від пога-них товаришів... Він має взяти на себе значну частину тягаря,

Âåðåñåíü

17ïîíåäiëîê

роблячи все можливе, аби провадити своїх хлопчиків до Бога (Рев’ю енд Геральд, 8 липня 1902 р.).

Коли діти втрачають самоконтроль і починають говорити дратівливо, батьки якийсь час повинні помовчати... Мовчан-ня – золото, воно швидше приведе до покаяння, ніж будь-які слова. Сатані подобається, коли батьки дратують своїх дітей, вимовляючи різкі, гнівні слова... «Батьки, не дратуйте ваших дітей, щоб не занепадали духом» (Колос. 3:21)... Нехай ваш спокій допоможе їм відновити належний настрій (Ознаки часу, 1 січня 1902 р.).

За допомогою доброго, розумного керівництва батьки, як і матері, повинні зв’язати себе з дітьми міцними узами пова-ги, вдячності й любові; вони мають запалити в їхніх молодих серцях щире прагнення до праведності і правди. У той час як мати намагається прищепити добрі принципи, батькові слід пильнувати, щоб дорогоцінне насіння не було заглушене злом. Його більш строга дисципліна потрібна для того, щоб діти навчилися твердості й самоконтролю...

Батьку-християнине, доброзичливо, терпляче працюй для добра своїх дітей. Намагайся навернути їхні серця до яскравих променів Сонця Праведності. Навчай їх настанова-ми й особистим прикладом, що дух Христа – це дух добро-чинності (там же, 10 листопада 1881 р.).


Óòðèìóéòå êåðìî âëàäè Діти, слухайтеся своїх батьків у Господі, бо це спра-ведливо (Ефес. 6:1).

Божа воля – це Закон Неба. Доки цей Закон залишався мірилом життя, Божа родина була святою й щасливою. Од-нак коли Божественний Закон був порушений, з’явилися заздрість, ревнощі, ворожнеча і частина небожителів упала. Доки Божий Закон шанують у наших земних сім’ях, вони бу-дуть щасливими (Виховання дітей, с. 79).

314314 315315

Принцип, виражений у заклику: «Будьте ж добрими одне до одного, милосердними» (Ефес. 4:32), становить підвалину сімейного щастя (Християнська родина, с. 421).

Через недоброзичливість, скарги та гнів у наших оселях Ісус залишає їх. Я бачила, що ангели Божі тікають із дому, де люди весь час сваряться та промовляють неприємні слова (Свідчення для Церкви, т. 1, с. 307).

Лагідність у поводженні, підбадьорливі слова та зумовле-ні любов’ю вчинки об’єднають серця дітей і батьків ніжними узами любові; усе це зробить домівку привабливішою, ніж найвишуканіші прикраси, куплені за золото (Християнська родина, с. 426, 427).

Необхідно завжди підтримувати ніжну прихильність між чоловіком і дружиною, батьками і дітьми, братами і сестра-ми. Уникайте необдуманих слів; не робіть навіть натяку на те, що хтось не любить іншого... Діти повинні поважати й шанувати своїх батьків, а батькам слід виявляти терпіння, доброту і любов до дітей. Кожен має шукати найменшу мож-ливість, аби порадувати й ощасливити членів сім’ї (Ознаки часу, 14 листопада 1892 р.).

Добрі вчинки... єднають серця та приводять їх до Джерела милосердя. Невелика увага, незначний вчинок, здійснений у дусі любові й самопожертви, подібні до пахощів квітки, дару-ючи великі благословення й щастя (Небесні принципи щасли-вого життя, с. 82).

Яке лагідне чудове світло випромінював щодня наш Спа-ситель! Навіть Його присутність була немов солодкі пахощі! Той самий дух виявиться і в Його дітях; якщо в них живе Хрис тос, вони будуть оточені Божественною атмосферою любові. Їхній білий одяг непорочності поширюватиме навко-ло пахощі, як сад Господній. Їхні обличчя відображатимуть Боже світло, що сяє на шляху втомленого мандрівника, який може спіткнутися (там же, с. 135).

Âåðåñåíü

18âiâòîðîê

Одним із перших уроків, який має засвоїти дитина, є урок послуху. Перш ніж вона навчиться мислити, її вже можна на-вчати слухатися (Виховання та освіта, с. 287).

Мати – королева сім’ї, а діти – її піддані. Вона повинна му-дро керувати своїм домом, зберігаючи материнську гідність. Її вплив у сім’ї має переважати (Християнська родина, с. 232).

Свавілля в жодному разі не можна залишати без осуду. Майбутнє благополуччя дитини вимагає ніжного, люблячого і водночас строгого виховання... Неможливо описати зло, яке є наслідком того, що дитина залишена на саму себе (Поради батькам, учителям та учням, с. 112).

Протиріччя в управлінні, коли сьогодні виявляють суво-рість, а завтра дозволяють робити те, що було раніше заборо-нено, згубні для дитини (Християнська родина, с. 310).

Аби в сім’ї був порядок, необхідно поводитися впевнено, спокійно та безсторонньо керувати справами. Спокійно гово-ріть те, що хочете сказати, дійте обачно, не ухиляючись на ділі від того, що висловили (Свідчення для Церкви, т. 3, с. 532).

Вимоги батьків мають завжди бути розумними; доброту слід виявляти не в безрозсудному потуранні бажанням дітей, а в мудрому керівництві. Виховувати своїх дітей потрібно з ніжністю, без сварок або докорів, прагнучи прив’язати серця малюків до себе ніжними узами любові (Поради батькам, учи-телям та учням, с. 158, 159).

Поєднання авторитету й любові дає змогу твердо, але ніж-но здійснювати управління в сім’ї. Бажання прославити Бога й усвідомлення того, чим наші діти завдячують Йому, допо-можуть нам не ослабнути у своїх намірах та не йти на компро-міс зі злом (Християнська родина, с. 308).


Íiæíi óçè ëþáîâiБудьте ж добрими одне до одного, милосердними, прощаючи одне одному, як і Бог через Христа вам простив! (Ефес. 4:32).

316316 317317

Âåðåñåíü

19ñåðåäà


Ñïiëüíà ïðàöÿНосіть тягарі один одного і таким чином виконаєте Закон Христа (Гал. 6:2).

Як батьки, так і діти мають важливі обов’язки в домі; ді-тей потрібно навчати, що вони — частина сімейної спілки, їх годують, одягають, люблять і доглядають. У відповідь на такі численні вияви милості вони повинні нести свою частку до-машніх тягарів, роблячи все можливе для щастя сім’ї, члена-ми котрої вони є (Служіння зцілення, с. 394).

Навіть маленьким дітям корисно давати невеликі дору-чення, аби вони переконалися, що їхня допомога потрібна й цінна. Старші діти мають бути помічниками батьків, їм мож-на відкривати плани сім’ї, і вони цілком здатні розділяти від-повідальність старших. Нехай батьки й матері, приділяючи багато часу вихованню дітей, дадуть відчути їм, що цінують їхню допомогу, бажають їхньої довіри та радіють спілкуван-ню з ними, а діти не забаряться відповісти тим самим. Таким чином не тільки буде полегшений батьківський тягар, а й діти отримають практичну підготовку неоціненної важливості; це буде сприяти зміцненню сімейних уз та укріпленню основи характеру (Наставник молоді, 28 лютого 1905 р.).

Праця – це благо для дітей; віддаючи більшу частину сво-го часу корисній справі, вони стануть щасливішими; після вдалого виконання завдання з більшим запалом братимуть участь у своїх невинних розвагах. Праця зміцнює м’язи і ро-зум. Матері можуть зробити зі своїх дітей дуже цінних ма-леньких помічників (Християнська родина, с. 286).

На дітях, які з готовністю виконують різні домашні обов’язки, тим самим розділяючи турботи батька й матері, спочиває Боже схвалення із запевненням у любові (Поради батькам, учителям та учням, с. 148).

Якби дітей навчали дивитися на скромне коло обов’язків як на засіб, призначений Господом... наскільки приємнішою й

Âåðåñåíü

20÷åòâåð

почеснішою видавалася б їм їхня праця. Виконання кожного обов’язку, як для Господа, робить привабливою найскромнішу працю, об’єднуючи земних працівників зі святими істотами, ко-трі виконують волю Божу на Небі (Патріархи і пророки, с. 574).

Ãîòóþ÷èñü äî Íåáåñ

«Ñèíiâ æå òâî¿õ ß ñïàñó»Бо Господь каже так: Полонені відібрані будуть від сильного, і врятована буде здобич насильника, і Я стану на прю із твоїми суперечниками, синів же тво-їх Я спасу (Ісаї 49:25).

Сатана особливо наполегливо обрушується на молодь (Служителі Євангелія, с. 207).

Куди б ми не звернулися, усюди точиться безперервна боротьба... Багатьох молодих людей забирає нищівний потік зла. У серці кожного щирого християнина виникає запитан-ня: «Чому, о, чому в країні, де багато Біблій і переважає хрис-тиянське вчення, ворог душ має такий сильний, такий необ-межений вплив на нашу молодь?» Причина очевидна: батьки нехтують покладеною на них священною відповідальністю (Ознаки часу, 3 листопада 1881 р.).

Якщо поле залишити необробленим, на ньому, безпереч-но, виростуть бур’яни. Так само і з дітьми. Якщо не обробляти ґрунт серця, сатана посіє своє насіння злості й ненависті, его-їзму й гордості, і воно швидко зійде. Батьки пожинатимуть цей урожай із гірким смутком. Занадто пізно вони побачать свою жахливу помилку (Ознаки часу, 1 січня 1902 р.).

Непослух батькам – одна з ознак «останніх днів» (Вихо-вання дітей, с. 229).

Гріх повстання проти батьківського авторитету лежить в основі страждань і злочинів сучасного світу (Біблійний комен-тар АСД, т. 2, с. 1099. Коментар Е. Уайт).

Ісус любить дітей і молодь. Він радіє, бачачи, що сатана за-знає поразки в спробах подолати їх. Деяким молодим людям

318318 319319

Âåðåñåíü

21ï’ÿòíèöÿ

через численні спокуси загрожує небезпека, але Спаситель ніжно співчуває їм, посилаючи Своїх ангелів охороняти й за-хищати їх. Він, добрий Пастир, завжди готовий... знайти загуб-лених, заблудлих овець (Ознаки часу, 1 січня 1902 р.).

Батьки перебувають на місці Бога для своїх дітей, і їм до-ведеться дати звіт про те, наскільки сумлінно вони виконували свої обов’язки (Рев’ю енд Геральд, 14 жовтня 1875 р.).

Батьки-християни, будьте вірні своєму обов’язку. Нехай допоможе вам Бог. Керовані Ним, ваші діти зростатимуть, щоб стати вашою честю та благословенням і в цьому, і в майбутньо-му житті (Ознаки часу, 1 січня 1902 р.).


Ìàëåíüêi äiòè ìîæóòü áóòè õðèñòèÿíàìèІсус сказав: Облиште дітей і не забороняйте їм при-ходити до Мене, бо для таких є Царство Небесне (Матв. 19:14).

Бог бажає, щоб кожна дитина з раннього віку була Його ди-тям, прийнятим у Його сім’ю. Якою б юною не була людина, вона може стати членом Божої сім’ї та здобути найдорогоцінніші духовні досвіди (Поради батькам, учителям та учням, с. 169).

Мені було одинадцять років, коли в моє серце проникло світло. У мене були побожні батьки, котрі всіляко намагали-ся познайомити своїх дітей з їхнім Небесним Отцем. Удома ми співали хвалу Богові. Щоранку і щовечора в нас була сімейна молитва. У нашій сім’ї було восьмеро дітей, і батьки використо-вували кожну можливість, ведучи нас до того, щоб ми віддали свої серця Ісусові (Наставник молоді, 3 листопада 1908 р.).

Діти найбільш сприйнятливі до євангельського вчення. Їхні серця відкриті для Божественного впливу, і вони твердо пам’ятають засвоєні уроки. Маленькі діти можуть бути христи-янами, маючи досвід відповідно до свого віку (там же).

Щасливі ті батьки, життя котрих є справжнім відображен-ням Божественного життя, так що обітниці й повеління Гос-

Âåðåñåíü

22ñóáîòà

подні пробуджують у дитини почуття вдячності та шанобли-вості. Ніжність, справедливість і довготерпіння таких батьків слугують для дитини ілюстрацією любові, справедливості й довготерпіння Бога. Навчаючи дитину любити, довіряти й ко-ритися їм, вони навчають її любити, довіряти й підкорятися її Небесному Отцеві. Передаючи дитині такий дар, батьки наді-ляють її скарбом, ціннішим за багатства всіх часів, скарбом не-минущим, як вічність (Служіння зцілення, с. 375, 376).

Ніколи не дозволяйте вашим дітям навіть думати про те, що вони не є дітьми Божими, якщо не досягли віку хрещення (Виховання дітей, с. 499).

Якщо належним чином навчати дітей, вони вже від ран-ньої юності можуть мати правильне уявлення про себе як про грішників та про шляхи спасіння через Христа (Свідчення для Церкви, т. 1, с. 400).

Тож нехай батьки з любов’ю, вірою й молитвою працюють для своїх сімей, поки не зможуть із радістю прийти до Бога і сказати: «Ось я та ті діти, що дав мені Господь» (Ісаї 8:18) (На-очні уроки Христа, с. 195, 196).


Íàñè÷åííÿ Áîæèì Ñëîâîì І будуть ці слова, що Я сьогодні наказую на серці тво-їм. І пильно навчиш цього синів своїх, і будеш говори-ти про них, як сидітимеш удома, і як ходитимеш до-рогою і коли ти лежатимеш і коли ти вставатимеш (П. Зак. 6:6, 7).

Наш Небесний Отець, даючи Своє Слово, не залишив без ува-ги дітей. З усього написаного людьми чи знайдеться щось таке, що настільки б полонило серце та пробуджувало б цікавість малюків, як біблійні розповіді? Ці прості оповідання можуть пояснювати великі принципи Закону Божого (Виховання та освіта, с. 185).

Суботня школа дає батькам і дітям дорогоцінну можли-вість вивчати Слово Боже... Батьки, щодня знаходьте трохи

320320 321321

Âåðåñåíü

23íåäiëÿ

часу, щоб разом з дітьми повторювати урок Суботньої школи... І батьки, і діти отримають користь від таких занять. Намагай-теся заучувати напам’ять пов’язані з уроком найважливіші уривки зі Священного Писання, сприймаючи це не як обов’я-зок, а як привілей...

Систематично вивчайте Біблію всією сім’єю. Нехтуйте всім, що носить тимчасовий характер... але зробіть усе, аби душа була насичена хлібом життя (Поради щодо роботи Суботньої школи, с. 41, 42).

Залучення до Його Слова... дає рясні благословення... Фор-мується та зміцнюється звичка самовладання. Сформовані в дитинстві погані риси характеру – дратівливість, упертість, самолюбство, необачність у словах, запальність – зникають, а натомість зріють привабливі якості, притаманні християнам (Поради батькам, учителям та учням, с. 207).

Нам потрібно визнати, що Святий Дух просвітлює нас. Він любить звертатися до дітей, відкриваючи їм скарби і красу Слова. Обітниці, дані великим Учителем, полонять почуття й наповнюють душу дитини силою небесного похо-дження. Її сприйнятливий розум буде все ясніше розуміти Божественні істини, які захистять її від спокус ворога (там же, с. 172).


Íàéïðèºìíiøèé ÷àñ äíÿТи слухаєш, Господи, ранком мій голос, – ранком мо-литися буду до Тебе та буду чекати (Псал. 5:4).

Якщо мав би прийти час, коли кожний дім стане домом мо-литви, то цей час настав (Патріархи і пророки, с. 144).

Кожній християнській родині слід шанувати Бога в ран-кових і вечірніх жертвах молитви та хвали. Дітей необхідно навчити ставитися з повагою до часу молитви. Обов’язок усіх батьків-християн полягає в тому, аби щоранку й щовечора за допомогою ревної молитви і твердої віри споруджувати

Âåðåñåíü

24ïîíåäiëîê

огорожу навколо своїх дітей (Поради батькам, учителям та учням, с. 110).

Години ранкового та вечірнього богопоклоніння мають бути найприємнішими і найкориснішими годинами дня. Дайте дітям зрозуміти, що ці години повинні бути вільними від хви-лювання й недобрих думок, що батьки та діти збираються ра-зом, аби зустрітися з Ісусом і запросити в дім святих ангелів. Нехай ці служіння будуть короткими й живими. Їх потрібно пристосувати до обставин і час від часу урізноманітнювати. Нехай усі беруть участь у читанні Біблії, вивчають і часто по-вторюють Божий Закон (Виховання та освіта, с. 186).

Невже Владика Небес пройде повз таку оселю, не залишив-ши там благословення? Звичайно, ні. Ангели-хоронителі обе-рігатимуть дітей, таким чином посвячених Богові. Вони чують висловлені хвалу й молитви віри та несуть прохання до Того, Хто заступається у Святилищі за Свій народ і представляє Свої заслуги (Поради батькам, учителям та учням, с. 110).

Прекрасні повчання з біблійних оповідань і притч, чисті прості настанови Слова Божого – ось духовна їжа для вас і ваших дітей.

О, яка робота чекає на вас! Чи візьметеся ви за неї в любо-ві й Божому страху? (Виховання дітей, с. 506).


Ñïiâ íà æèòòºâîìó øëÿõóБлаженний народ, що знає він поклик святковий, – Господи, вони ходять у світлі обличчя Твого! (Псал. 89:16).

Як сини Ізраїлю, подорожуючи пустелею, підбадьорювали себе співом священних пісень, так Бог велить Своїм дітям сьо-годні звеселяти свою життєву подорож. Існує мало ефективні-ших способів закарбувати Його слова в пам’яті, ніж повторю-вати їх у пісні. І така пісня володіє дивовижною силою. Вона здатна підкоряти грубу, неотесану природу, оживляти думку,

322322 323323

Суботу необхідно зробити такою цікавою для наших сі-мей, щоб вони з радістю вітали її щотижневий прихід (Свід-чення для Церкви, т. 2, с. 585).

Суботня школа та богослужебні зібрання займають не всю суботу. Частина її, що залишилася сім’ї, може стати найсвяті-шим і найдорожчим часом з усіх суботніх годин (Свідчення для Церкви, т. 6, с. 358).

Сама вже думка про суботу має асоціюватися в дітей із красою природи… Щасливі ті батько й матір, котрі можуть на-вчати своїх дітей писаного Божого Слова за допомогою ілю-страцій, узятих зі сторінок розгорнутої книги природи; котрі можуть збиратися під зеленими деревами на свіжому чистому повітрі, щоб вивчати Слово та співом прославляти Небесного Отця (Виховання та освіта, с. 250, 251).

За гарної погоди нехай батьки гуляють зі своїми дітьми в полях і гаях. Серед краси природи розкажіть їм, для чого була встановлена субота. Опишіть їм велику Божу справу творін-ня, поясніть, що Земля вийшла з Його рук святою і прекрас-ною. Кожна квітка, кожен кущик, кожне дерево відповідали наміру їхнього Творця... Поясніть дітям, що гріх заплямував досконале Боже творіння, що тернина й будяки, смуток, біль і смерть є наслідками непослуху Богові. Навчіть їх бачити, що Земля, хоч і опоганена прокляттям гріха, продовжує являти Божу доброту (Свідчення для Церкви, т. 6, с. 358).

Якщо ми зможемо розвивати в собі красу душі, яка від-повідає красі навколишньої природи, тоді відбудеться злиття Божественної та людської сил.

Коли сонце схиляється надвечір, нехай голос молитви та гімн хвали відзначать закінчення святого часу і запросять Бога брати участь у турботах трудового тижня (Лист 132, 1900 р.).

Так батьки можуть зробити суботу тим, чим вона має бути, – найрадіснішим днем тижня. Вони поступово навчать своїх дітей ставитися до неї, як до приємності, дня Господньо-го святого та шанованого (Свідчення для Церкви, т. 6, с. 359).

Âåðåñåíü

25âiâòîðîê

пробуджувати співчуття, сприяти злагодженості дій… Це один із найефективніших засобів впливу духовної істини на серце. Як часто, коли душа пригнічена й готова впасти у відчай, у пам’яті воскресає якийсь рядок зі Слова Божого – давно забуті слова з пісні дитинства ‒ і тоді спокуси втрачають свою силу… Нехай у домі лунає спів мелодійних чистих пісень, тоді в ньо-му буде менше осудливих слів, а більше слів підбадьорення, надії й радості (Виховання та освіта, с. 167, 168)

Ісус завжди виконував Свою працю з радістю і тактовні-стю... Христос часто виявляв радість Свого серця в співі псал-мів і небесних гімнів. Мешканці Назарета не раз чули Його голос, що виражав хвалу й подяку Богові. Він спілкувався з Небом у пісні, і коли Його товариші відчували втому, їх під-бадьорював мелодійний спів Ісуса. Його хвала, здавалося, проганяла геть злих ангелів і, наче фіміам, наповнювала все приємними пахощами (Христос – надія світу, с. 73).

Своїм дзвінким співом Ісус вітав світанок. Він прислухав-ся до зверненого до Бога співу жайворонка та з’єднував Свій голос із пташиним щебетом у хвалі й подяці (Біблійний комен-тар АСД, т. 5, с. 1117. Коментар Е. Уайт).

Пісня – це зброя, котру ми завжди можемо застосувати проти розчарування (Служіння зцілення, с. 254).

Голос подяки, хвали й радості досягає Небес. У Небесах голоси ангелів зливаються з голосами дітей Божих на Землі, які віддають честь, славу і хвалу Богові й Агнцеві за великий дар спасіння (Поради батькам, учителям та учням, с. 246).

Нам потрібно навчитися ангельської пісні нині, аби ми могли співати її тоді, коли станемо в їхні сяючі лави (Патрі-архи і пророки, с. 289).


Îñîáëèâèé äåíüІ святіть суботи Мої, і вони стануть знаком поміж Мною та між вами, щоб пізнати, що Я – Господь, Бог ваш! (Єзек. 20:20).

324324 325325

Âåðåñåíü

26ñåðåäà


Öàðñüêèé îäÿã ÍåáåñНавіть юнак буде пізнаний з чинів своїх, – чи чин його чистий й чи простий (Прип. 20:11).

Кращий за будь-який спадок, який ви можете дати своїм дітям, буде дар здорового тіла, ясного розуму та шляхетного характеру (Служіння зцілення, с. 366).

Уроки і звички, засвоєні та сформовані в ранньому ди-тинстві, відіграють більшу роль у становленні характеру й визначенні напрямку життя, аніж усі настанови й виховання подальших років (там же, с. 380).

Господь не приховав жодного благословення, необхід-ного для формування характеру дітей і молоді за Божествен-ним зразком, показаним їм у юності Ісуса (Наставник моло-ді, 23 серпня 1894 р.).

«Дитина ж росла й міцніла» – у цих словах описано фі-зичний і духовний розвиток Ісуса. У дитинстві та юності не-обхідно приділяти увагу фізичному розвитку. Батьки повинні так виховувати дітей, прищеплюючи їм хороші звички в хар-чуванні, одязі й фізичних вправах, щоб закласти міцну основу для хорошого здоров’я в майбутньому... Тоді діти й молодь перебуватимуть у сприятливому становищі і при правильно-му релігійному вихованні будуть зміцнюватися духом подіб-но до Ісуса (Виховання дітей, с. 187).

Нехай молодь і малі діти навчаться обирати для себе цар-ський одяг, зітканий на небесному верстаті, – «чистий світ-лий вісон» (Об’явл. 19:8), у який зодягнуться всі святі Землі. Цей одяг – бездоганний характер Христа – запропонований безкоштовно кожній людині. Але всі, хто прийме його, прий-муть та носитимуть його вже тут.

Нехай діти засвоять, що, відкриваючи свій розум для чи-стих, сповнених любові думок та звершуючи добрі діла лю-бові, вони зодягаються в прекрасний одяг Його характеру. Ці шати зроблять їх гарними й улюбленими тут, а в майбут-

Âåðåñåíü

27÷åòâåð

ньому забезпечать їм право на вхід до палацу Царя. Ось Його обітниця: вони «ходитимуть зі Мною в білому, бо є того гідні» (Об’явл. 3:4) (Виховання та освіта, с. 249).

Ìiöíèé äiì

ÑõîâèùåНе забувайте гостинності, бо завдяки їй деякі, не ві-даючи, гостинно прийняли ангелів (Євр. 13:2).

Наше співчуття має виходити за межі власного «я», а та-кож за стіни нашого дому й сім’ї. Для тих, хто зробив свій дім благословенням для інших, існують дорогоцінні можливості (Служіння зцілення, с. 354).

Ми живемо у світі гріха і спокус, усюди навколо нас ги-нуть душі, не знаючи Христа, тому Бог хоче, щоб ми працюва-ли для них, використовуючи всі можливості. Якщо у вас при-ємна родина, запросіть до себе молодих, котрі не мають сім’ї, а також тих, хто потребує допомоги, співчуття, добрих слів, уваги, привітності (Свідчення для Церкви, т. 6, с. 348).

Наші оселі мають стати сховищем для молоді, яка зазнає спокус або стоїть на роздоріжжі. Усякий вплив, усяке вражен-ня визначають вибір, від якого залежатиме їхня як теперішня, так і майбутня доля. Зло вабить їх. Осередки зла мають яскра-вий і привабливий вигляд. Там привітно зустрічають кожного відвідувача. Усюди навколо нас є молодь, яка не має родин, а в інших сім’ях відсутній корисний, облагороджувальний вплив, тому молодь покірно пливе за течією в напрямку зла...

Ці молоді люди мають потребу в тому, аби хтось зі спів-чуттям простягнув їм руку... Якби ми... запрошували їх до своїх осель, оточуючи атмосферою підтримки й допомоги, багато хто з них із радістю став би на шлях, що провадить до Небес (Служіння зцілення, с. 354, 355).

Час молитви справляє враження на відвідувачів, і навіть один-єдиний візит може сприяти спасінню душі від смерті (Свідчення для Церкви, т. 6, с. 347).

326326 327327

Âåðåñåíü

28ï’ÿòíèöÿ

Нехай гості побачать, що ми прагнемо чинити волю Хрис-та... Мир і спокій – ось атмосфера справжньої християнської родини. Такий приклад не залишиться без добрих результатів (Християнська родина, с. 450).

Якщо ви відчиняєте свої двері для нужденних і стражда-ючих братів Христа, то приймаєте невидимих ангелів, а отже, спілкуєтеся з небесними істотами. Вони приносять із собою святу атмосферу радості й миру. Ангели приходять із хвалою на устах, а у відповідь на Небесах лунає чудовий спів. Кожен учинок милосердя відгукнеться там музикою (Христос – на-дія світу, с. 639).

Ìiöíèé äiì

Çðîñòàþ÷à ñiì’ÿПривчай юнака до дороги його, і він, як постаріється, не уступиться з неї (Прип. 22:6).

Батьки й матері мають усвідомлювати покладений на них обов’язок бути порадниками для молоді в їхніх почуттях, щоб вони дарували ці почуття тим, котрі стануть для них відповід-ними супутниками в житті. Батьки повинні... так формувати характер своїх дітей з раннього віку, аби вони були чистими і благородними, щоб їх приваблювало лише добре й правдиве...

Справжня любов – це високий святий принцип, який не має нічого спільного з тим почуттям, яке народжується під впливом почуттів, а потім під час важких випробувань від-разу ж згасає. Вірно виконуючи обов’язки в батьківському домі, молодь готується до створення власного сімейного вог-нища. Нехай саме тут вони навчаться самозречення, доброти, люб’язності та християнської чуйності. У такому разі в них ніколи не згасне любов; молода людина, яка виходить з такої сім’ї, щоб створити власну, знатиме, як зробити щасливою ту, котру обрав подругою життя (Патріархи і пророки, с. 176).

Батьки й матері, у цьому житті ви повинні сформувати ха-рактер, який допоможе вам приготувати ваших дітей до май-

Âåðåñåíü

29cóáîòà

бутнього вічного життя; цей характер допоможе їм розвинути такі якості, бачачи які, ви не будете соромитися як батьки, що несуть відповідальність за власних дітей і передають їм власні риси (Лист 75, 1898 р.).

Нехай особи, котрі мають намір одружитися, зважать кожне своє почуття і стежать за кожним проявом характеру людини, з якою планують з’єднати своє життя й долю (Слу-жіння зцілення, с. 359).

Юні друзі! Зробіть Бога та своїх побожних батьків постійни-ми порадниками. Моліться про вибір, який ви маєте намір зро-бити.. Крок, який збираєтеся зробити, – один з найважливіших у вашому житті, його не можна робити поспіхом. Остерігайтеся сліпої любові (Принципи християнського виховання, с. 104).

Нехай кожний крок, що провадить до шлюбного союзу, відзначається скромністю, простотою, щирістю і палким ба-жанням догодити Богові та вшанувати Його (Служіння зці-лення, с. 359).

Ìiöíèé äiì

ßñêðàâå ñâÿòå ñâiòëîЩоб ви, непорочні та чисті, були бездоганними Бо-жими дітьми серед лукавого й розбещеного роду, се-ред якого ви сяєте, мов світила у світі (Филп. 2:15).

Місія сім’ї виходить за межі родинного кола. Християн-ська родина повинна стати наочним уроком, який ілюструє переваги істинних принципів життя... Вплив справжньої сім’ї на серце й життя людини значно ефективніший за будь-яку з усіх виголошених проповідей. Молодь, яка виходить із такої сім’ї, передає іншим здобуті знання. Принципи благородно-го життя приймаються іншими родинами, а їхній піднесений, облагороджувальний вплив поширюється на все суспільство (Служіння зцілення, с. 352).

Кожна християнська оселя має випромінювати світло святості. Тоді любов виявлятиметься на ділі. Нею повинно

328328 329329

тувати Ісус, готові прийняти тільки тих, хто вірний, чистий, хто любить Його слова і підкоряється їм... Якщо ми хочемо насолоджуватися вічним блаженством, нам потрібно розви-вати релігію вдома... Необхідно щодня наполегливо прагну-ти до миру, гармонії, любові й щастя, доки ці дорогоцінні складові не перебуватимуть у серцях членів сім’ї (Ознаки часу, 14 листопада 1892 р.).

І в сім’ї, і в небесних дворах привабливість характеру вира-жається однаково (Виховання дітей, с. 481).

Якщо ми виявляємо характер Христа тут, щоб виконувати всі Заповіді Божі, то отримаємо підбадьорення і благословення через відблиски славної родини в оселях, які пішов приготува-ти Ісус (Ознаки часу, 14 листопада 1892 р.).

Нехай усе прекрасне, що є в нашому земному домі, нагадує нам про ясну, мов кришталь, ріку і зелені луки, тінисті дере-ва і джерела живої води; про сяюче місто та зодягнутих у білі шати співців – про нашу небесну Вітчизну, світ краси, який не може досконало ані змалювати художник, ані описати смерт-ний людський язик (Християнська родина, с. 545).

Там уподобання й почуття, насаджені Богом у душі, знай-дуть свій справжній і найприємніший вияв. Чисте спілкуван-ня зі святими істотами, гармонійні товариські відносини з благословенними ангелами та вірними всіх віків, священна спільність, яка об’єднує «кожну родину на небесах і на зем-лі», – усе це досвіди, котрі чекають на нас у майбутньому... З невимовною насолодою ми ввійдемо в радість і мудрість безгрішних істот (Виховання та освіта, с. 306, 307).

Батькам дана благословенна можливість привести із со-бою дітей до воріт Божого міста зі словами: «Я намагався навчити моїх дітей любити Господа, виконувати Його волю та прославляти Його». Ворота для таких відчиняться, і в них увійдуть батьки зі своїми дітьми (Виховання дітей, с. 13).

Âåðåñåíü

30íåäiëÿ

бути просякнуте сімейне життя; виявом любові будуть увага й доброта‚ лагідна безкорислива люб’язність. Існують хрис-тиянські родини, де цей принцип втілюється в життя; родини, де поклоняються Богові і де панує справжня любов. З таких домівок вранішні й вечірні молитви підносяться до Бога, як запашний фіміам, а Його благословення і милості сходять на прохачів, як вранішня роса… Усі зможуть побачити, що в та-кій сім’ї діє сила, яка справляє добрий вплив на дітей, і що з ними — Бог Авраама. Якби родини так званих християн були створені за правильним релігійним зразком‚ вони справляли б могутній вплив для добра і справді стали б «світлом для сві-ту» (Патріархи і пророки, с. 144).

Нехай світло святості випромінюється з кожної християн-ської родини (Християнська родина, с. 39).

Якщо світильник, який би малий він не був, постійно горить, він може запалити багато інших світильників. Сфера нашого впливу може видаватися вузькою, наші здібності — скромни-ми, наші можливості — незначними, наші засоби — обмежени-ми, однак перед нами відкриваються чудові перспективи, якщо ми правильно використовуємо можливості, котрі маємо у своїх сім’ях. Якщо ми відкриємо свої серця й оселі для Божественних принципів життя, то станемо каналами, через які виливати-муться потоки життєдайної сили. З наших сімей потечуть ці-лющі потоки, котрі понесуть життя, красу й родючість туди, де нині безплідна, суха земля (Служіння зцілення, с. 355).

Ìiöíèé äiì

Çàïðîøåííÿ äî íåáåñíîãî äîìóВідчиняйте ворота, і хай ввійде люд праведний, хто вірність хоронить (Ісаї 26:2).

Життя на Землі – початок життя на Небі (Виховання та освіта, с. 307).

Ми – діти Небесного Царя, члени царської сім’ї, спадко-ємці Божі та співспадкоємці Христа. Оселі, які пішов приго-

331331

Æîâòåíü

ОчищенаЦерква

Æîâòåíü

1ïîíåäiëoê

Îá’ºêò íåáåñíî¿ òóðáîòè

Ìè äîðîãi äëÿ Áîæîãî ñåðöÿЧи ж жінка забуде своє немовля, щоб не пожаліти їй сина утроби своєї? Та коли б вони позабували, то Я не забуду про тебе! Отож, на долонях Своїх тебе вирізьбив Я, твої мури позавсіди передо Мною (Ісаї 49:15, 16).

Церква Христа дуже цінна в Його очах. Вона подібна до шкатулки з Його коштовностями, до огорожі для захисту Божої отари (Біблійний коментар АСД, т. 6, с. 1118. Коментар Е. Уайт).

«Христос полюбив Церкву, і віддав Себе за неї». Він при-дбав її Своєю кров’ю. Ми бачимо Сина Божого, Котрий хо-дить посеред семи золотих світильників. Ісус Сам підливає оливи в ці палаючі світильники. Він запалює їх. «У Ньому було життя, – і життя було Світлом людей» (Івана 1:4). Жод-ний світильник і жодна церква не світять самі по собі. Усе їхнє світло виходить від Христа... Всемогутній Господь Бог і Аг-нець – ось її світло (там же).

Часом здається, що Господь забуває про небезпеки, які загрожують Його Церкві, та про рани, завдані їй ворогами. Але Бог не забуває. Ніщо в цьому світі не є таким дорогим для Божого серця, як Його Церква. І не за Його волею світський вплив ганьбить її репутацію. Господь не залишає Свій народ у владі диявольських спокус (Пророки і царі, с. 590).

Бог заявляє, що навіть мати може забути своє дитя, але «Я тебе не забуду»... Господь виявляє найніжнішу турботу про Сво-їх дітей, і перед Його обличчям пишеться пам’ятна книга, щоб Він ніколи не забув жодного зі Своїх дітей, якими опікується.

Усі земні зв’язки гинуть,Один на одного повстає,Матері дітей залишають,Небо і земля промине.Незмінне лише одне:Божа до тебе любов (Свідчення для Церкви, т. 4, с. 329, 330).

332332 333333

Æîâòåíü

2âiâòîðîê


Ìiñòî-ñõîâèùåБо вибрав Сіона Господь, уподобав його на оселю Собі: «То місце Мого відпочинку на вічні віки, пробуватиму тут, бо його уподобав» (Псал. 132:13,14).

Упродовж багатьох століть переслідувань, боротьби й темряви Бог підтримував Свою Церкву. Жодна хмара не за-тьмарювала її без Його волі. Жодна ворожа сила не повстава-ла без Його відома. Господь не залишав Свою Церкву, а від-кривав у пророцтвах подальший хід подій; і те, що провіщали натхнені Його Духом пророки, збувалося у визначений час. Усі Божі наміри виконаються. Його Закон непорушно з’єдна-ний із Його престолом, і жодні сили зла не зможуть знищити його. Істина — богонатхненна; її охороняє Бог, і вона здатна подолати будь-який опір.

Упродовж віків духовної темряви Церква Божа була по-дібна до міста на горі. Зі століття в століття протягом багатьох поколінь у її середовищі викладали чисте небесне вчення… Це те місце, де завжди діє Божа благодать і де Він з особливим за-доволенням виявляє Свою силу, здатну перетворювати серця (Дії апостолів, с. 11, 12).

Церква — це Божа фортеця, Його місто-сховище в бунтів-ливому світі. Усяке відступництво Церкви — це зрада щодо Того, Хто викупив людство кров’ю Свого Єдинородного Сина. Від початку Церква на Землі складалася з вірних душ. У кож-ному столітті Господь мав Своїх вартових, які вірно свідчи-ли сучасникам. Ці вартові звіщали вістку перестороги, і, коли одні змушені були скласти свою зброю, інші продовжували їхню справу. Бог уклав заповіт зі Своїми свідками, об’єднав-ши земну Церкву з Церквою небесною. Він посилав Своїх ан-гелів на служіння Церкві, і пекельні ворота не могли подолати Його народ (там же).

Бог любить Своїх дітей безмежною любов’ю. Для Нього Його Церква – найдорожче на Землі (Наочні уроки Христа, с. 166).

Æîâòåíü

3ñåðåäà


Áîã ïîäáàº ïðî Ñâîþ ÖåðêâóКоли переходитимеш через води, Я буду з тобою, а через річки – не затоплять тебе, коли будеш огонь переходити, – не попечешся, і не буде палити тебе його полум’я (Ісаї 43:2).

У Бога на Землі є Церква, Його вибраний народ, який збе-рігає Його Заповіді. Господь веде не заблукалі, розсіяні тут і там групи, а народ (Свідчення для проповідників, с. 61).

Не треба сумніватися, побоюючись, що наша справа не матиме успіху. Цю роботу очолює Бог, і Він усе влаштує. Якщо знадобиться щось відкоригувати в керівництві, Бог по-дбає про це та виправить наявні хиби. Будемо ж вірити, що Господь благополучно проведе в безпечну гавань прекрасний корабель, на борту якого перебувають Божі діти.

Коли багато років тому я пливла на пароплаві з Портлен-да, штат Мен, до Бостона, почалася буря, і великі хвилі кида-ли корабель із боку в бік. Світильники зривалися зі стелі, а скрині з багажем перекочувалися по підлозі, як м’ячі. Паса-жири були дуже налякані, багато хто кричав від страху, очіку-ючи неминучої загибелі.

Через деякий час на місток зійшов лоцман. Капітан ви-словив побоювання, що корабель зіб’ється з курсу. «Мож-ливо, ви самі візьметеся за штурвал?» – запитав лоцман. Але капітан не був готовий зробити це, оскільки йому бракувало досвіду. Деякі пасажири також почали непокоїтися, чи кора-бель не розіб’ється об скелі. «Тоді, може, ви візьмете на себе управління?» – запитав у них лоцман; але й пасажири знали, що їм це тим більше не під силу.

Якщо вам здається, що справа в небезпеці, моліться: «Господи, встань біля штурвалу. Проведи нас через усі труднощі до безпечної гавані». Невже ми не маємо підстав повірити, що Господь переможно проведе нас через усі ви-пробування?..

334334 335335

Æîâòåíü

4÷åòâåð

Ви не зможете своїм обмеженим розумом зрозуміти дії Бо-жественного провидіння, тож нехай Господь Сам подбає про Свою справу (Рев’ю енд Геральд, 20 вересня 1892р.).

Ðóõ, ÿêèé âèêîíóº ïðîðîöòâî

Âiñòêà ïðî ñóäІ я побачив іншого ангела, який летів серед неба. Він мав вічне Євангеліє, щоб звіщати його жителям землі... проголошуючи гучним голосом: Побійтеся Бога й віддайте Йому славу, бо прийшла година Його суду! Поклоніться Тому, Хто створив небо, і землю, і море, і джерела вод! (Об’явл. 14:6,7).

Для проповіді про Другий прихід Христа Бог обрав чесно-го щирого фермера [Уїльяма Міллера], котрий сумнівався в Божественному авторитеті Писання, але всім серцем прагнув до пізнання істини (Велика боротьба, с. 317).

Бог послав Свого ангела... і спонукав його [Міллера] до-сліджувати пророцтва... Він... зрозумів, що мешканці Землі жи-вуть наприкінці всесвітньої історії, однак нічого не знають про це... Господь покликав його залишити ферму... Хвилюючись і тремтячи, Уїльям Міллер почав розкривати людям таємни-ці Божого Царства, ведучи своїх слухачів через пророцтва до Другого приходу Христа.

Тисячі людей прийняли істину, яку проповідував Уїльям Міллер, і Бог покликав мужів у силі й дусі Іллі, щоб вони проголошували цю вістку... Коли пролунав урочистий за-клик сховатися від майбутнього гніву, багато хто приєднав-ся до церкви, прийнявши цілющу вістку. Вони усвідомили своє відступництво та з гіркими сльозами покаяння й душев-ної скорботи впокорилися перед Богом (Ранні твори, с. 229, 230, 233).

Особливе благословення Господа, яке виявилося у від-родженні духовного життя християн, свідчило про те, що це вістка небесного походження (Велика боротьба, с. 391).

Æîâòåíü

5ï’ÿòíèöÿ

Віруючі... наводили ясні аргументи на користь того, що Гос подь прийде 1844 року. Їхні опоненти нічого не могли про-тиставити цим переконливим аргументам (Ранні твори, с. 237).

Слова: «Бо прийшла година Його суду!» вказують на за-ключну стадію служіння Христа для спасіння людей. Ця віст-ка відкриває істину, котру необхідно проголошувати людям, доки Спаситель не закінчить Своє посередницьке служіння та не повернеться на Землю, щоб забрати до Себе Свій народ (Велика боротьба, с. 435, 436).


Ñâiòëî â òåìðÿâiТому не залишайте вашої відваги, бо вона варта ве-ликої нагороди. Вам потрібна терпеливість, щоб виконати Божу волю і одержати обітницю (Євр. 10:35, 36).

Питання про святиню стало ключем, котрий допоміг зро-зуміти таємниці розчарування 1844 року. Воно відкрило чітку послідовну систему істини й довело, що Божа рука керувала великим адвентистським рухом (Велика боротьба, с. 423).

У той час адвентисти вірили, що Земля або якась її частина являє собою святиню. Таким чином очищення святині озна-чає очищення Землі за допомогою вогню в останній великий день, і це станеться під час Другого приходу. Тому вони дій-шли висновку: Христос має повернутися на Землю 1844 року.

Але призначений час минув, а Господь не з’явився. Віру-ючі знали, що Слово Боже – безпомилкове, отже, помилка приховується в їхньому тлумаченні пророцтва, але де саме?..

Досліджуючи це питання, вони дійшли висновку, що по-пулярна точка зору, згідно з якою святинею є Земля, не зна-ходить підтвердження у Святому Письмі. Але водночас у Біб-лії вони знайшли вичерпне пояснення питання про святиню, її природу, місцезнаходження та особливості служіння в ній (там же, с. 409-411).

336336 337337

Æîâòåíü

6ñóáîòà

Таким чином люди, які прийняли світло пророчого слова, побачили, що Христос замість того, аби прийти на Землю 1844 року – після закінчення 2300 днів, – увійшов тоді до Святого Святих Небесної святині, щоб завершити служіння викуплення, тобто очищення перед Своїм Другим приходом...

Тепер же вони знову побачили у Святому Святих свого співчутливого Первосвященика, Котрий незабаром прийде як їхній Цар і Визволитель (там же, с. 422, 423).

Вірою прямуючи за Ним, ці люди побачили й заключну роботу Церкви. Вони краще усвідомили першу й другу ан-гельські вістки і тепер були готові прийняти та проповідувати світові урочисту пересторогу третього ангела з 14-го розділу книги Об’явлення (там же, с. 432).


Âàâèëîí óïàâЩе інший ангел, другий, слідував за ним, проголошую-чи: Упав, упав великий Вавилон, який напоїв усі наро-ди лютим вином своєї розпусти! (Об’явл. 14:8).

Вістка другого ангела з 14-го розділу книги Об’явлення вперше була проголошена влітку 1844 року; у той час вона безпосередньо стосувалася церков Сполучених Штатів, де пролунало застереження про суд, яке було в цілому відкинуте і де зауважувався найбільший духовний занепад. Однак віст-ка другого ангела не досягла всієї повноти 1844 року. У того-часних церквах панував моральний занепад внаслідок того, що вони відмовилися прийняти світло адвентистської вістки; однак це падіння не було повним і остаточним. Продовжу-ючи відкидати особливі істини для свого часу, люди падали все нижче й нижче. Але про них ще не можна було сказати: «Упав, упав Вавилон... бо він напоїв усі народи лютим вином своєї розпусти!». Він ще не зробив цього... Відступництво ще не досягло свого апогею.

Æîâòåíü

7íåäiëÿ

Біблія говорить, що перед Другим приходом Господа сата-на діятиме «з усякою силою, ознаками, фальшивими чудеса-ми, з усякою оманою неправди», і ті, що «любові до правди... не прийняли, аби спастися», будуть залишені на «дію омани, щоб вони повірили в неправду» (2 Сол. 2:9-11). Доки церкви християнського світу не опиняться в такому становищі та не об’єднаються повністю зі світом, падіння Вавилону не буде остаточним. Зміни в цьому напрямку відбуваються поступо-во, але остаточне виконання пророцтва з книги Об’явлення (14:8) – справа майбутнього.

Незважаючи на духовну темряву та відступництво від Бога, які панують у церквах, представлених Вавилоном, у їхньому середовищі досі залишається багато правдивих по-слідовників Христа. Є чимало таких, котрі нічого не чули про особливі істини для теперішнього часу (Велика бороть-ба, с. 389, 390).


Îñòàííº óðî÷èñòå çàñòåðåæåííÿА ще інший ангел, третій, слідував за ними, промов-ляючи гучним голосом: Якщо хто поклоняється зві-рові та його образові й приймає знак на своє чоло або на свою руку, той питиме вино Божого гніву, вино нерозбавлене, змішане в чаші Його гніву; і буде пока-раний у вогні й сірці перед святими ангелами та пе-ред Агнцем (Об’явл. 14:9, 10).

Коли служіння Ісуса у Святому закінчилося, Він увійшов до Святого Святих і став перед ковчегом, у якому містився Божий Закон, Господь послав ще одного могутнього ангела з третьою вісткою для світу... Ця звістка мала насторожити Божих дітей та відкрити їм, що їх очікує година спокуси і страждання (Ранні твори, с. 254).

Цей символ [звір], як вважає більшість протестантів, ука-зує на папство...

338338 339339

Печаттю живого Бога будуть відзначені тільки ті, хто ві-дображає в характері образ Христа (Біблійний коментар АСД, т. 7, с. 970. Коментар Е. Уайт).

Як віск відображає відбиток поставленої на ньому печат-ки, так і душа має прийняти образ Божого Духа та зберігати подобу Христа (там же).

Саме послух Божим Заповідям формує характер людини за Божественною подобою (Сини і дочки Бога, с. 52).

Печать Божого Закону міститься в четвертій заповіді. Тільки в ній, на відміну від інших дев’яти заповідей, звернено увагу на ім’я й титул Законодавця. Ця заповідь проголошує Його Творцем неба і землі, отже, більше за всі інші запові-ді відкриває Його право на повагу й поклоніння Йому. Ніде більше в Десятислів’ї не зазначено, Чиєю владою дано Закон (Ознаки часу, 14 червня 1910 р.).

На одвірках своїх осель ізраїльтяни ставили знак кров’ю, аби показати, що вони є Божою власністю. Так і в теперіш-ній час діти Божі будуть відмічені знаком, визначеним для цього Богом. Вони досягнуть гармонії зі Святим Божим За-коном. Знак, поставлений на кожному з Божих дітей, як і знак на одвірках єврейських осель, призначений спасти лю-дей від загальної загибелі. Господь проголошує: «І також дав Я їм Свої суботи, щоб були вони знаком поміж Мною та між ними, щоб пізнати, що Я Господь, що освячує їх» (Єзек. 20:12) (Біблійний коментар АСД, т. 7, с. 968, 969. Коментар Е. Уайт).

Як тільки народові Божому поставлять печатку на чоло (це не видима печать або знак, а міцне вкорінення в істині – як інтелектуальне, так і духовне), тільки тоді народ Божий буде запечатаний та приготований до просіювання, і воно відбудеться. Фактично воно вже почалося; Божі суди вже відбуваються на Землі, щоб застерегти нас... чого слід очі-кувати (Біблійний коментар АСД, т. 4, с. 1161. Коментар Е. Уайт).

Æîâòåíü

8ïîíåäiëîê

«Образ звіра» являє собою таку форму відступницького протестантизму, котра виникне, коли протестантські церк-ви звернуться по допомогу до державної влади, щоб силою нав’язати свої вчення...

Католики вважають, що, «святкуючи неділю, протестан-ти, усупереч самим собі, вшановують авторитет Католиць-кої церкви»... Відкидаючи постанову, яка, згідно зі Словом Бога, є знаком Його влади, та вшановуючи замість неї по-станову Риму як знак його верховної влади, люди приймуть знак вірності Риму – «знак звіра» (Велика боротьба, с. 439, 445, 448).

Дотримання неділі саме по собі ще не є знаком звіра і не буде таким доти, доки не вийде указ, який змушуватиме по-клонятися цій неправдивій суботі (Біблійний коментар АСД, т. 7, с. 977. Коментар Е. Уайт).

Тільки тоді, коли це питання з повною ясністю буде пред-ставлене людям і вони зможуть зробити вибір між Заповідями Божими та заповідями людськими, ті, хто продовжуватиме порушувати Заповідь Божу, отримають «знак звіра» (Велика боротьба, с. 449).

Коли Господь посилає людям такі важливі застереження, до того ж через святих ангелів, що летять серед неба, Він ви-магає, щоб кожна наділена розумом людина звернула увагу на цю вістку (Велика боротьба, с. 594).


Õòî îòðèìàº Áîæó ïå÷àòü?І я побачив іншого ангела, що підіймався від сходу сонця і мав печать Живого Бога. Він звернувся гуч-ним голосом до чотирьох ангелів, яким було дано шкодити землі й морю, промовляючи: Не завдавай-те шкоди ні землі, ні морю, ні дереву, доки не від-мітимо печаттю рабів нашого Бога на їхніх чолах! (Об’явл. 7:2, 3).

340340 341341

Æîâòåíü

9âiâòîðîê


Áîæèé iäåàë ÖåðêâèЩоб поставити її Собі славною Церквою, що не має ні плями, ні вади, і нічого такого подібного, але щоб вона була свята й непорочна (Ефес. 5:27).

Господь Бог є Бог ревнитель; але Він довго терпить гріхи й непослух Свого народу в цьому поколінні. Якби народ Бога дотримувався Його поради, тоді справа Божа просувалася б і вістки істини були б донесені всім мешканцям Землі... Але оскільки люди непокірні, невдячні, безбожні, як і стародавні ізраїльтяни, час продовжується, щоб усі могли почути остан-ню вістку милості, проголошену гучним голосом. Робота Гос-подня затримується, час запечатування відкладається. Багато людей не чуло істину. Але Господь дасть їм шанс почути й на-вернутися (Лист 106, 1897 р.).

Чи ви берете участь... у цій великій роботі приготування? Світ накладає свій відбиток на тих, хто перебуває в союзі з ним. Такі люди готуються до прийняття знаку звіра. Нато-мість люди, котрі не довіряють собі, упокорюються перед Бо-гом та очищають душі через послух істині, перетворюються на небесний образ та готуються до прийняття Божої печаті на свої чола. Коли вийде указ і печать буде поставлена, ха-рактер покірних перед Богом залишиться святим і чистим для вічності. Зараз ми живемо під час приготування. Божа печать ніколи не буде поставлена на чоло нечистої людини. Вона ні-коли не буде поставлена на чоло марнославних людей, кот-рі люблять світ. Її ніколи не отримають люди з обманливим язиком або лукавим серцем. Усі, хто сподівається отримати печать, повинні бути непорочними перед Богом, бо вони – кандидати на вічне життя (Свідчення для Церкви, т. 5, с. 216).

Кожна душа зокрема, якщо бажає отримати печать живо-го Бога, має слухати Слово Господнє і точно виконувати його. Якщо люди хочуть мати місце в Божій родині, не повинно бути такого поняття, як недбала релігія (Рукопис 20, 1899 р.).

Æîâòåíü

10ñåðåäà

Саме зараз, доки чотири ангели тримають чотири вітри, необхідно утвердити наше покликання та обрання (Ранні твори, с. 58).


Âèïðîáóâàííÿ ÖåðêâèТому веселіться, небеса, і ті, що живуть на них! Горе землі й морю, бо до вас зійшов диявол, який у великій люті, знаючи, що має обмаль часу! (Об’явл. 12:12).

Ті, хто зберігає Божі Заповіді й має віру Ісуса, відчують на собі лють дракона та його воїнства. Сатана вважає людей світу своїми підданими, він уже оволодів відступницькими церквами, проте залишилася невелика жменька людей, кот-рі чинять опір його пануванню. Якби йому вдалося стерти їх з обличчя землі, його перемога була б повною. Подібно до того як сатана спонукував язичницькі народи погубити Ізра-їль у давнину, так і в недалекому майбутньому він збудить у неправедних володарів Землі бажання погубити Божий на-род... У той час єдиною надією вірних залишиться милість Божа, а єдиним захистом – молитва (Свідчення для Церкви, т. 5, с. 472, 473).

Важкі випробування, що спіткали Божий народ за днів Естер, характерні не тільки для того часу. Іван, дивлячись крізь віки на останні дні, писав: «А змій розлютився на жінку і пішов воювати з рештою її нащадків, які зберігають Божі за-повіді і мають свідчення Ісуса» (Об’явл. 12:17). Деякі з сучас-них мешканців Землі побачать виконання цих слів (Пророки і царі, с. 605).

Чим менше залишається часу сатані, тим лютішим він стає. Його руйнівна робота та спокуси досягнуть кульмінації в час горя.

Незабаром на небі з’являться страшні надприродні озна-ки, викликані нечистими духами, котрі здатні творити чудеса. Демонські духи вийдуть до царів землі і до всього світу, щоб

342342 343343

Æîâòåíü

11÷åòâåð

заманити їх у тенета обману та переконати об’єднатися із са-таною в його останній битві проти небесного правління. Та-ким чином будуть зведені як правителі, так і піддані (Велика боротьба, с. 623, 624).

Ті, хто шукає істину, щоб любити її та коритися їй, ви-кликають у сатани обурення, злість і лють. Йому ніколи не вдасться послабити їх, якщо вони будуть підтримувати зв’я-зок із Христом (Свідчення для Церкви, т. 2, с. 105).

Õàðàêòåðíi iñòèíè

Iëëÿ i ñó÷àñíà Öåðêâà

Ось Я пошлю вам пророка Іллю, перше ніж день Гос-подній настане, великий і страшний! І приверне він серце батьків до синів, і серце синівське до їхніх бать-ків, щоб Я не прийшов, і не вразив цей Край проклят-тям! (Мал. 4:5, 6).

Заключні слова Малахії – це пророцтво про працю, яка має бути здійснена перед Першим і Другим приходами Хрис-та (Південний сторож, 21 березня 1905 р.).

Люди, котрі готують шлях для Другого приходу Христа, представлені в образі вірного Іллі, як і Іван у дусі Іллі готу-вав шлях для Першого приходу Христа (Свідчення для Цер-кви, т. 3, с. 62).

Наша вістка має бути такою ж прямою, як і вістка Івана. Він засуджував царів за їхнє беззаконня. Хоч життю Івана загрожувала небезпека, він ніколи не дозволяв, щоб істина затихла на його вустах...

У цей час майже загального відступництва Бог закликає Своїх вісників проголошувати Його Закон у дусі й силі Іллі. Як Іван Хреститель, готуючи людей до Першого приходу Хрис-та, звертав їхню увагу на Десять Заповідей, так і ми, без тіні сумніву в голосі, маємо проголошувати вістку: «Побійтеся Бога й віддайте Йому славу, бо прийшла година Його суду!» (Об’явл. 14:7). Із серйозністю, яка характеризувала пророка

Æîâòåíü

12ï’ÿòíèöÿ

Іллю та Івана Хрестителя, ми маємо намагатися приготувати шлях для Другого приходу Христа (Біблійний коментар АСД, т. 4, с. 1184. Коментар Е. Уайт).

Прийшла година Божого суду, і на членів Його Церкви покладена серйозна відповідальність: застерегти тих, хто сто-їть на краю вічної загибелі (Пророки і царі, с. 716).

Будь-хто може зробити свій внесок у цю справу. Якщо хтось ревно й безкорисливо не працюватиме для спасіння душ, Бог визнає його винним (Свідчення для Церкви, т. 5, с. 395).

Ви не можете перекладати свій обов’язок на братів. Ніхто, крім вас, не зробить цю роботу. Якщо ви будете приховувати своє світло, хтось залишиться в темряві через вашу недбалість (там же, с. 464).

У великому плані Господа є місце для кожної людини (Свідчення для Церкви, т. 9, с. 37).


Öåðêâà, ÿêà äîòðèìóºòüñÿ ñóáîòèА змій розлютився на жінку і пішов воювати з реш-тою її нащадків, які зберігають Божі заповіді і ма-ють свідчення Ісуса (Об’явл. 12:17).

У дванадцятому розділі книги Об’явлення зображено вели-кий конфлікт між слухняними і неслухняними (Біблійний ко-ментар АСД, т. 7, с. 974. Коментар Е. Уайт).

Знаком послуху є дотримання суботи згідно з четвертою заповіддю (Біблійний коментар АСД, т. 7, с. 981. Коментар Е. Уайт).

Субота – це випробування для нинішнього покоління. Підкоряючись четвертій заповіді в дусі й істині, люди будуть коритися всім Заповідям Декалогу. Щоб виконати цю запо-відь, людина повинна понад усе любити Бога та виявляти лю-бов до всіх Його створінь (Ознаки часу, 13 лютого 1896 р.).

Настає час, коли Божий народ зазнає гонінь за дотри-мання сьомого дня – суботи... Людина гріха, яка мала намір

344344 345345

Æîâòåíü

13ñóáîòà

змінити свята та права і завжди переслідувала Божий народ, спонукає людей видати закони, які зобов’язують дотриму-ватися першого дня тижня. Однак Божі діти повинні твердо стояти на Його боці (Біблійний коментар АСД, т. 7, с. 975. Коментар Е. Уайт).

Нехай ніхто не піддається спокусі послабити відданість Божому Законові через презирливе ставлення до нього з боку інших; саме ця обставина має спонукати нас до молит-ви всім серцем, душею і голосом: «”Це для Господа час, щоб діяти: Закона Твого уневажнили” (Псал. 119:126). Але че-рез загальне презирство я не стану зрадником, і моя вірність прославить та вшанує Бога»...

Невже адвентисти сьомого дня стануть менш посвяченими, коли всі їхні здібності й сили мають бути залучені на сторону Бога; коли з їхніх уст має пролунати непохитне, благородне й піднесене свідчення? «Тому я люблю Твої заповіді більш від золота й щирого золота» (Псал. 119:127). Коли Божий Закон зазнає найбільшого глузування і зневаги, тоді для кожного іс-тинного послідовника Христа... настане час непохитно стояти за віру, одного разу передану святим (Біблійний коментар АСД, т. 7, с. 981, 982. Коментар Е. Уайт).


Äàðè ÄóõàНе хочу, брати, щоб ви були необізнані з духовними дарами... Кожному дається виявлення Духа на спіль-ну користь (1 Кор. 12:1,7).

Павло писав, що дари і прояви Духа призначені для Церк-ви... «аж поки всі досягнемо єдності віри й пізнання Божого Сина, досконалого змужніння, міри зрілості повноти Христа» (Ефес. 4:13) (Велика боротьба, с. viii , ix).

Усі люди не одержують однакові дари, однак певний дар Духа обіцяний кожному слузі Небесного Владики (Наочні уроки Христа, с. 327).

Æîâòåíü

14íåäiëÿ

Господь потребує різних досвідчених працівників. «Він і поставив одних апостолами, інших пророками, ще інших бла-говісниками, а тих – пастирями та вчителями, щоб приготу-вати святих для справи служіння, для збудування Христового тіла» (Ефес. 4:11, 12) (Свідчення для Церкви, т. 6, с. 291).

У безпосередньому зв’язку зі сценами великого дня Гос-поднього Бог через пророка Йоіла обіцяв явити особливий прояв Святого Духа (див. Йоіла 2:28). Це пророцтво частково виконалося в злитті Духа в день П’ятидесятниці, але під час закінчення євангельської праці воно досягне всієї своєї пов-ноти в прояві Божої благодаті...

У цей час Церква не менше, ніж за апостольських часів, потребує особливого дару Божественної милості й сили (Ве-лика боротьба, с. ix, x).

Господь і нині наділяє людей силою згори, як Він робив це для тих, хто в день П’ятидесятниці чув слово спасіння. Саме в цей час Його Дух і Його благодать запропонова-ні всім, хто потребує їх та бажає повірити Богові на слово (Свідчення для Церкви, т. 8, с. 20).

Ці дари вже наші в Христі, але справжнє володіння ними залежить від нашого прийняття Божого Духа...

Перебуваючи в єднанні з Христом, володіючи дарами Духа, навіть найбідніші та найменш освічені з Його учнів бу-дуть спроможні промовляти до людських сердець. Бог зро-бить їх каналами для поширення найблагороднішого впливу у Всесвіті (Наочні уроки Христа, с. 327, 328).


Ïðîðî÷èé ãîëîñ ó íàø ÷àñІ буде потому, – виллю Я Духа Свого на кожне тіло, і пророкуватимуть ваші сини й ваші дочки, а вашим старим будуть снитися сни, юнаки ваші бачити бу-дуть видіння (Йоіла 3:1).

346346 347347

Незабаром після того, як у 1844 році минув призначений час, мені було дане перше видіння. Я гостювала в дорогої сес-три у Христі, близької мені по духу. П’ятеро жінок тихо стали на коліна біля сімейного вівтаря. Коли ми молилися, сила Божа зійшла на мене, і це сталося інакше, ніж раніше. Мені здалося, що я оточена світлом та піднімаюся все вище й вище над Зем-лею. Я обернулася, шукаючи на Землі адвентистський народ, але нікого не могла знайти. Тоді голос сказав мені: «Подиви-ся знову і шукай трохи вище». Я підвела очі й побачила пряму вузь ку дорогу, що пролягає високо над Землею. Цією дорогою в напрямку до міста йшов адвентистський народ...

Я розповіла це видіння віруючим... і вони були перекона-ні, що воно від Бога. Дух Господній був присутній при цьому свідченні, урочистість вічності спочило на нас. Мене напов-нив невимовний страх і трепет від думки, що я, така юна й немічна, можу бути обрана знаряддям, за допомогою якого Бог дасть світло Своєму народові...

У другому видінні, отриманому незабаром після першого, мені були показані випробування, через які я маю пройти, і мені було сказано, що мій обов’язок – іти й передавати іншим те, що Бог відкривав мені...

Я ревно молилася кілька днів і ночей поспіль, щоб цей тя-гар було знято з мене й покладено на когось іншого, більш придатного для цього. Але світло щодо мого обов’язку не змі-нювалося (Свідчення для Церкви, т. 1, с. 58-62).

Мій Спаситель проголосив мене Його вісницею. «Твоя справа, – наставляв Він мене, – нести Моє Слово... Мій Дух і Моя сила будуть із тобою... Господь дає вістку» (Вибрані ві-сті, т. 1, с. 32).

Немає жодної моєї статті, яка б виражала тільки мої по-гляди. Я пишу лише про те, що Бог відкрив мені у видінні, – про дорогоцінні промені світла, що струменіють від Його пре-столу (Свідчення для Церкви, т. 5, с. 67).

Æîâòåíü

15ïîíåäiëîê

У Своєму Словi Господь дав людству необхідні для спа-сіння знання. Священне Писання слід приймати як автори-тетне, безпомилкове відкриття Його волі. Воно є мірилом людського характеру, дороговказом до Істини та критерієм наших досвідів...

Той факт, що Бог відкрив Свою волю людям через Своє Слово, не відкидає необхідності в постійній присутності та ке-рівництві Святого Духа...

Упродовж століть, коли тривало написання Старого й Нового Завітів, Святий Дух, окрім відкриття, яке мало знайти своє втілення в Біблії, продовжував також передавати світло окремим людям... Там також згадуються пророки різних ча-сів, але їхні слова не потрапили на сторінки Святого Письма. I коли було закінчено роботу над канонізацією Писань, Святий Дух продовжував посилати Своє світло, застерігати й потіша-ти дітей Божих (Велика боротьба, с. vii, viii).

Бог обіцяв дати видіння в «останні дні» – і не заради но-вих принципів віри, а щоб потішити Свій народ та виправити тих, хто ухилився від біблійної істини (Ранні твори, с. 78).

Коли Дух Божий відкрив мені великі істини Свого Слова та сцени минулого й майбутнього, мені було сказано передати це відкриття іншим (Велика боротьба, с. xi).

Деякі з радістю заколишуть вас у вашій гріховної безпеці, проте в мене інше завдання. Моя вістка має стривожити вас, запросити до перетворення вашого життя, щоб ви перестали повставати проти Бога Всесвіту. Візьміть Слово Боже і поди-віться, чи перебуваєте ви в гармонії з ним. Чи витримає ваш характер небесну перевірку? (Рев’ю енд Геральд, 22 червня 1911 р.).


«Íå áiéñÿ, – ç òîáîþ-áî ß»Не бійся, – з тобою-бо Я, і не озирайсь, бо Я Бог твій! Зміцню Я тебе, і тобі допоможу, і правицею правди Своєї тебе Я підтримаю (Ісаї 41:10).

348348 349349

Æîâòåíü

16âiâòîðîê


Ñâiä÷åííÿ IñóñàІ я впав до його ніг, щоб уклонитися йому, та він каже мені: Гляди, не роби цього! Я співраб твій та твоїх братів, що мають свідчення Ісуса. Богові вклонися! Бо свідчення Ісуса – це дух пророцтва (Об’явл. 19:10).

Ми зобов’язані досліджувати Слово Боже глибше й пов-ніше за всі інші книги, оскільки воно – великий підручник, основа будь-якої освіти (Свідчення для Церкви, т. 6, с. 131).

Свідчення дані не для приниження Слова Божого, а щоб підняти його, залучити до нього уми і щоб прекрасна просто-та істини справила враження на всіх людей (Свідчення для Церкви, т. 5, с. 665).

Я взяла дорогоцінну Біблію й оточила її кількома Свід-ченнями для Церкви... Тут, сказала я, розглянуті справи май-же всіх людей та зазначені гріхи, яких їм необхідно уникати. Тут вони можуть знайти потрібну пораду, дану іншим людям, котрі раніше перебували в подібних обставинах. Богові було до вподоби давати вам заповідь на заповідь і правило на пра-вило. Але мало хто з вас справді знайомий із змістом Свід-чень. Ви погано знаєте Писання. Якби ви поставили собі за мету вивчити Слово Боже та захотіли відповідати біблійним нормам, прагнучи до християнської досконалості, то вам не знадобилися б Свідчення...

Господу угодно через ці Свідчення застерегти вас, ви-крити, дати пораду, щоб ви зрозуміли важливість істини, яка міститься в Його Слові. Письмові Свідчення призначені не для того, щоб дати нове світло, натомість найбільш яскра-во закарбувати у свідомості вже відкриті натхненні істини. Обов’язок людини щодо Бога і ближнього ясно визначений у Слові Божому, однак лише деякі з вас підкоряються даному світлу. Свідчення не відкривають нову істину, але Господь че-рез Свідчення – обраним Ним Самим шляхом – пояснює лю-дям уже дані раніше великі істини, аби пробудити їхню свідо-

Æîâòåíü

17ñåðåäà

мість та закарбувати в ній ці істини, так що непокірним немає виправдання (Свідчення для Церкви, т. 2, с . 605).

Якщо ми відкидаємо їх [попередження у Свідченнях], то яке виправдання можемо запропонувати? (Свідчення для Церк ви, т. 8, с. 298).


Óñå äîñëiäæóéòåДуха не вгашайте, пророцтвом не нехтуйте, усе до-сліджуйте, держіться доброго (1 Сол. 5:19-21).

У давнину Бог звертався до людей устами пророків та апос-толів. У наші дні Він звертається до них через свідчення Свого Духа. Ніколи раніше Бог не наставляв так серйозно Свій народ щодо Своєю волі та шляху, яким йому потрібно йти (Свідчення для Церкви, т. 5, с. 661).

Настанови, дані на ранньому етапі проголошення нашої вістки, не втратили свого значення в ці останні дні (Рев’ю енд Геральд, 18 липня 1907 р.).

Нехай про Свідчення судять за їхніми плодами. Яким ду-хом пронизані настанови, які містяться в них? Який результат їхнього впливу? Усі охочі можуть ознайомитися з плодами цих видінь... (Свідчення для Церкви, т. 5, с. 671).

Ця справа є або справою Бога, або жодним чином не пов’я-зана з Ним. Господь нічого не робить у співдружності із сата-ною. Моя праця... несе Божу печать або ж знак ворога. У цьо-му питанні половинчастість неможлива. Свідчення – або плід Духа Божого, або плід диявольських вивертів.

Останній обман сатани полягатиме в тому, аби позбавити сили та впливу свідчення Духа Божого. «Без пророчих видінь люд розбещений» (Прип. 29:18). Сатана діятиме винахідливо, використовуючи різні шляхи й засоби, щоб похитнути довіру Останку Божого народу до істинного Свідчення. Він дасть не-правдиві видіння, щоб звести людей зі шляху, змішуватиме істину з неправдою та викличе в людях таку огиду, що вони

350350 351351

Æîâòåíü

18÷åòâåð

почнуть ставитися до всього, що зветься видінням, як до різ-новиду фанатизму; але щирі душі, зіставляючи правду й об-ман, зможуть відрізнити одне від другого (Лист 12, 1890 р.).

Коли люди починають сумніватися у Свідченнях, яким колись довіряли, і навіть відмовляються від них, сатана знає, що ошукані на цьому не зупиняться: він подвоює свої зусилля доти, доки відступники не перейдуть до відкритого повстан-ня, яке вже не можна викорінити і яке закінчується загибел-лю заколотників (Свідчення для Церкви, т. 5, с. 672).

Äîòðèìàííÿ âñiõ íàñòàíîâ

Ñëóãà ëþäèíèЗнову й знову запевняю вас, що раб не більший від сво-го пана, як і посланець не більший від того, хто послав його (Івана 13:16).

Своїм життям і вченням Христос залишив досконалий приклад безкорисливого служіння, котре походить від Бога. Господь не живе для Себе. Створивши світ та підтримуючи все створене, Він постійно служить іншим... І це ідеальне слу-жіння Бог доручив Своєму Синові. Ісус був поставлений на чолі людства, аби Своїм прикладом навчати інших, що зна-чить служити. Усе Його життя було підпорядковане законові служіння... Христос жив Божим Законом і Своїм прикладом показав, як нам дотримуватися його.

Знову й знову Ісус намагався укоренити цей принцип се-ред учнів. Коли Яків та Іван домагалися переваги над інши-ми, Христос сказав: «Хто хоче між вами стати великим, той хай буде вашим слугою» (Матв. 20:26). Іншими словами: у Моєму Царстві всі рівні. Єдина велич цього Царства – це ве-лич покори; єдиний шлях відзначитися – служити ближнім (Христос – надія світу, с. 649, 650).

Обряд обмивання ніг – обряд служіння. Це урок Госпо-да, якого всі повинні навчитися та який слід запроваджува-ти в життя. Якщо цей обряд відбувається належним чином,

Æîâòåíü

19ï’ÿòíèöÿ

діти Божі налагоджують святі взаємовідносини, допомагаючи одне одному та стаючи один для одного благословенням.

Сам Христос показав нам приклад покори, щоб народ Бо-жий не був уведений в оману через егоїзм, який перебуває в невідродженому серці та ще більше зростає через самодого-джання. Спаситель не міг обійти цю велику тему, не відкрив-ши її людям. Він вважав її настільки значущою, що Сам, рів-ний Богові, обмив ноги Своїм учням...

Це служіння дуже багато значить для нас. Бог бажає пока-зати нам це служіння в його широкому значенні, а не тільки як акт зовнішнього очищення. Цей урок не просто вказує на разову дію. Служіння обмивання ніг відкриває велику істину: Христос явив приклад, якими мають бути наші взаємовідно-сини завдяки Його благодаті. Воно показує, що все життя слід присвятити покірному сумлінному служінню (Біблійний ко-ментар АСД, т. 5, с. 1138, 1139. Коментар Е. Уайт).


Ïðèêëàä ïîêîðè Õðèñòà Отже, якщо Я, Господь і Учитель, помив ваші ноги, то й ви повинні мити ноги один одному. Бо Я дав вам приклад, щоб і ви робили так, як Я зробив вам (Івана 13:14,15).

Людина має схильність підноситися над своїм братом, працювати лише для себе і в усьому шукати першості. Пере-важно це породжує в ній злі підозри й гіркоту. Обряд, який передує Господній Вечері, має на меті усунути ці непорозу-міння, звільнити людину від егоїзму та самозвеличення. Це приведе її до впокорення серця і зробить спроможною слу-жити ближнім (Христос – надія світу, с. 650).

Обряд обмивання ніг найбільш яскраво ілюструє необ-хідність істинної покори. Коли учні сперечалися про перші місця в обіцяному Царстві, Христос, підперезавшись, звер-шив служіння раба, обмиваючи ноги тим, хто вважав Його

352352 353353

Æîâòåíü

20ñóáîòà

Господом (Біблійний коментар АСД, т. 5, с. 1139. Коментар Е. Уайт).

Таїнство обмивання ніг було встановлене заради прими-рення між братами і сестрами... Своїм Святим Духом Христос присутній щоразу під час здійснення цього обряду. Саме цей Дух викриває серця.

Коли Ісус звершив зі Своїми учнями це таїнство, усвідом-лення вини виникло в усіх, окрім Юди. Так і ми усвідомимо свою гріховність, коли Христос говоритиме до наших сер-дець. Наші духовні джерела пробудяться, розум пожвавиться і прокинеться до діяльності й життя, зруйнувавши всі бар’єри, які призводили до роз’єднання і відчуження. Учинені раніше гріхи стануть для нас явними, як ніколи раніше, оскільки про них нагадає Святий Дух (Євангелізм, с. 275).

Обмивши ноги учням, Ісус сказав: «Я дав вам приклад, щоб і ви робили так, як Я зробив вам»... Таким чином Христос установив релігійний обряд. Своїм учинком Господь утвердив цей обряд покори як святу постанову. Учні повинні виконува-ти його, завжди пам’ятаючи про Господній урок смирення та служіння ближнім (Христос – надія світу, с. 650).

Äîòðèìàííÿ âñi íàñòàíîâ

Äîêàç âiðíîñòiЯкщо це знаєте, то ви блаженні, коли це виконуєте (Івана 13:17).

Таїнство обмивання ніг стало релігійним служінням... Воно було дане як випробування вірності Божих дітей своє-му Отцю. Коли сучасний Ізраїль здійснює священне таїнство, обряд обмивання ніг має передувати прийняттю символів Тіла та Крові Христа.

Це таїнство було дане для добра учням Христа. І Спаситель бажає до всіх донести кожне з вимовлених Ним слів: «Я дав вам приклад, щоб і ви те чинили, як Я вам учинив... Якщо це знаєте, то ви блаженні, коли це виконуєте». Таким чином Він встано-

Æîâòåíü

21íåäiëÿ

вив випробування справжнього стану розуму й серця всіх, хто бере участь у цьому таїнстві (Євангелізм, с. 275).

Христос дав учням зрозуміти, що обмивання ніг не очи-щає їх від гріха, але через це служіння покори перевіряється, чи очищене їхнє серце. Якщо серце очищене, то даного акту буде достатньо для виявлення цього факту. Він обмив ноги Юді, але при цьому сказав: «Не всі ви чисті». Юда був при-сутній на цій Вечері, плекаючи в серці гріх зради; Ісус відкрив усім, що знав Свого зрадника і що обмивання його ніг відпо-відно до встановленого обряду не очистить його душу від мо-рального опоганення (Біблійний коментар АСД, т. 5, с. 1138. Коментар Е. Уайт).

Коли віруючі збираються, щоб здійснювати ці священно-дійства, серед них присутні невидимі посланці... Тут присут-ні... небесні ангели. Жодне таке зібрання не обходиться без їхньої невидимої присутності...

На таких зібраннях також присутній Христос через Святого Духа, аби покласти печать схвалення на Свою постанову. Він переконує людину в гріхах та пом’якшує її серце. Ісус зауважує найменше бажання покаятися та чекає всіх, хто приходить із розбитим серцем і в розкаянні. Усе приготовлено для прийняття такої душі. Той, Хто обмив ноги Юді, бажає обмити кожне серце від плям гріха... Усі, хто приходить з вірою в Нього, отримають великі благословення (Христос – надія світу, с. 656).


«Íà ñïîìèí ïðî Ìåíå»І взявши хліб та віддавши подяку, переломив і дав їм, кажучи: Це тіло Моє, що за вас віддається; це робіть на спомин про Мене (Луки 22:19).

На останньому святі Пасхи, яке Ісус відзначав разом зі Своїми учнями, Він замість Пасхи заснував Вечерю Господ-ню – її слід було дотримуватися в пам’ять про Його смерть (Наставник молоді, травень 1873 р.)

354354 355355

Æîâòåíü

22ïîíåäiëîê

Національне юдейське свято мало відійти назавжди. Відтоді всі послідовники Христа в усіх країнах та в усі віки мали викону-вати встановлене Ним служіння (Христос – надія світу, с. 652).

Бог не дав права людям вирішувати, хто може брати участь у Вечері, а хто — ні. Адже хто здатний читати серця? Хто спромож-ний відрізнити пшеницю від куколю? «Так що, хто їстиме цей хліб і питиме Господню чашу недостойно, буде винний супроти тіла й крові Господньої! Тож нехай людина випробовує себе і так хай їсть хліб та п’є з чаші. Бо хто недостойно їсть і п’є, не розріз-няючи Господнє тіло, той на осуд їсть і п’є» (1 Кор. 11:27-29)...

Розділяючи з учнями хліб і вино, Ісус урочисто пообіцяв стати їхнім Спасителем… Приймаючи хліб і вино – символи ламаного Тіла і пролитої Крові Христа, ми подумки беремо участь у тій Вечері, котра відбулася колись у верхній світлиці в Єрусалимі. Ми ніби проходимо через сад, освячений мука-ми Христа, Котрий поніс гріхи світу. Ми стаємо також свідка-ми боротьби, за допомогою якої здобуте наше примирення з Богом. Ми бачимо Ісуса, розп’ятого за нас.

Споглядаючи розп’ятого Спасителя, ми краще розуміємо ціну і значення жертви, принесеної Величністю Небес. Перед нами постає План спасіння в усій своїй славі, а роздуми про Голгофу пробуджують у наших серцях живі святі почуття. Ми будемо прославляти Бога й Агнця серцем та устами, бо гор-дість і самозакоханість не можуть жити в душі, котра пам’ятає про Голгофські страждання (Христос – надія світу, с. 656, 661).


«Íîâèé Çàâiò ó Ìî¿é êðîâi»Так само й чашу по вечері, кажучи: Ця чаша – Но-вий Завіт у Моїй крові, що за вас проливається (Луки 22:20).

Розділяючи з учнями хліб і вино, Христос урочисто по-обіцяв стати їхнім Спасителем. Він уклав з ними новий запо-віт, згідно з яким усі, хто приймає Його, стають Божими діть-

Æîâòåíü

23âiâòîðîê

ми та співспадкоємцями із Христом. Через цей заповіт вони одержали всі благословення, котрі Небо могло злити на них у житті земному і майбутньому. Новий заповіт затверджений кров’ю Христа, тому служіння причастя має нагадувати уч-ням Ісуса про безмежну жертву, яку Він приніс за кожного з них особисто як за члена гріховного людства.

Але служіння Вечері не повинно бути часом смутку. Воно було встановлене не з цією метою. Коли учні Господа збира-ються навколо Його столу, їм не слід сумувати й журитися з приводу власних переступів або зосереджуватися на своєму минулому духовному досвіді, яким би натхненним чи, навпаки, гнітючим він не був. Недоцільно також пригадувати свої непо-розуміння з братами. Усі ці питання необхідно вирішувати в період підготовки до Вечері Господньої. Самоаналіз, визнання своїх гріхів та з’ясування непорозумінь — усе це слід зробити раніше. Тепер же ми прийшли на зустріч з Ісусом. Нам потрібно стояти не в тіні хреста, а в його спасенному світлі, відкриваючи свої душі для яскравих променів Сонця Праведності. Із серця-ми, очищеними дорогоцінною кров’ю Христа, усвідомлюючи Його невидиму присутність, ми зможемо почути Його слова: «Мир залишаю вам, Мій мир Я даю вам. Не так, як світ дає, Я даю вам» (Івана 14:27) (Христос – надія світу, с. 658, 659).

Викупна жертва досконала і достатня. Це новий завіт, за-карбований Його Кров’ю, пролитою за багатьох на відпущен-ня гріхів. Так сказав Христос на останній Вечері. У цій чаші міститься сила, яка примиряє й очищає душу тих, хто прий-має її з вірою. Це бальзам Ґалааду, призначений Богом для відновлення здоров’я та сили душі, ураженої гріхом (Біблій-ний коментар АСД, т. 5, с. 1102. Коментар Е. Уайт).


Ùîðàçó, êîëè ¿ñòå i ï’ºòåБо щоразу, як тільки будете їсти цей хліб і чашу цю пити, ви звіщаєте смерть Господа, аж поки Він при-йде! (1 Кор. 11:26).

356356 357357

Спасіння людей залежить від постійного впливу на їхні серця очищувальної Крові Ісуса Христа. Тому Вечерю Гос-подню слід звершувати не час від часу та не один раз на рік, а частіше. Цей священний обряд слугує нагадуванням про значно величнішу подію, ніж звільнення дітей Ізраїлю з Єгипту. Звільнення Ізраїлю було прообразом великого викуп лення, яке здійснив Христос, пожертвувавши власним життям заради остаточного звільнення Свого народу (Ду-ховні дари, т. 3, с. 228).

Участь у таїнстві Вечері не є винятковим привілеєм вибра-них, як того хотів би багато хто. Кожен повинен відкрито брати в ній участь, тим самим засвідчуючи: «Я приймаю Ісуса як сво-го особистого Спасителя. Він віддав Своє життя за мене, щоб я міг спастися від смерті» (Рев’ю енд Геральд, 31 травня 1898 р.).

Служіння Вечері Господньої вказує на Другий прихід Хрис та. Воно завжди підтримувало надію в серцях учнів. Що-разу, коли учні Ісуса збиралися на спомин про Його смерть, вони пригадували, як Господь «узяв чашу і, віддавши подяку, подав їм і сказав: Пийте з неї всі, бо це кров Моя Нового За-віту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів. Та кажу вам, що віднині не питиму з цього плоду виноградно-го аж до того дня, коли питиму його новим з вами в Царстві Мого Отця» (Матв. 26:27-29). У своїх скорботах вони вті-шалися надією на повернення Господа. Для них невимовно дорогоцінною була думка: «Бо щоразу, як тільки будете їсти цей хліб і чашу цю пити, ви звіщаєте смерть Господа, аж поки Він прийде!»…

Ісус установив це служіння, аби воно свідчило про вияв-лену до нас Божу любов. Людські душі не можуть поєднати-ся з Богом інакше, як тільки через Христа. Любов і єдність між братами зцементовані й увічнені любов’ю Ісуса. Лише смерть Христа змогла зробити Його любов дієвою для нас. Тільки завдяки смерті Спасителя ми можемо з радістю чека-ти Його Другого приходу. Жертва Ісуса — основа нашої надії (Христос – надія світу, с. 659, 660).

Æîâòåíü

24ñåðåäà


Âîñêðåñiííÿ ÕðèñòàПоховані з Ним через хрещення, ви воскресли разом з Ним через віру в силу Бога, що воскресив Його з мер-твих (Колос. 2:12).

Христос лежав у гробі в день суботній, і, коли вранці пер-шого дня тижня святі істоти Неба й Землі були сповнені хви-лювання, Він вийшов із могили, аби продовжити Свою справу навчання учнів. Однак цей факт не освячує перший день тижня і не робить його суботою Господньою. Ще до Своєї смерті Ісус заповів згадувати через обряд Вечері Господньої Його ламане Тіло і пролиту Кров за гріхи світу: «Бо щоразу, як тільки будете їсти цей хліб і чашу цю пити, ви звіщаєте смерть Господа, аж поки Він прийде!» (1 Кор. 11:26). Розкаяний віруючий, ставши на шлях навернення, своїм хрещенням відзначає смерть, по-ховання й воскресіння Христа. Він занурюється у воду на по-добу смерті та поховання Христа і виходить із води на подобу Його воскресіння... щоб жити новим життям в Ісусі Хрис ті (Біблійний коментар АСД, т. 5, с. 1113. Коментар Е. Уайт).

Я бачила невимовне зачудування сонмів ангелів, котрі дивилися на страждання і смерть Царя слави. Однак... вони анітрохи не здивувалися, коли Господь життя й слави... ро-зірвав пута смерті та вийшов зі Свого ув’язнення тріумфаль-ним Переможцем. Тому, якщо в пам’ять про будь-яку з цих двох подій і треба було встановити день відпочинку, так це в пам’ять про розп’яття. Однак я бачила, що ані те, ані інше не має змінити або скасувати Закон Божий; навпаки, обидві події є найсильнішим доказом його непохитності...

Субота була встановлена в Едемі до гріхопадіння, її до-тримувалися Адам, Єва й усе небесне воїнство. Бог спочив сьомого дня, благословив і освятив його. Я бачила, що су-боту ніхто й ніколи не скасує. Викуплені святі разом з усіма ангелами протягом усієї вічності будуть дотримуватися її на честь великого Творця (Ранні твори, с. 216, 217).

358358 359359

Æîâòåíü

25÷åòâåð

Öåðêâà â áîðîòüái

Äàðîâàíå Áîãîì iì’ÿГосподь поставить тебе Собі за святий народ... коли ти будеш додержуватися заповідей Господа, Бога твого, і підеш дорогами Його. І побачать усі народи землі, що Господнє Ім’я кличеться на тобі, – і будуть боятися тебе (П. Зак. 28:9,10).

Якщо ми хочемо отримати небесну спадщину, славну віч-ну реальність, то повинні перебувати у відносинах заповіту з Богом та використовувати кожну здібність нашого єства, щоб завойовувати душі для Христа... Народ Божий має бути особливим, святим народом, який відрізняється характером і вчинками від світу й усіх інших релігійних людей. Він пови-нен являти зразок в особистому благочесті і добрих ділах. Нас очікує більш піднесена свята праця, ніж та, яку ми досі вико-нували. Христос сказав: «Царство Моє не від цього світу». У ньому немає принципів, які гармоніюють із принципами світу. Господь призначив Своїй Церкві бути світлом для світу, аби спрямовувати його до Небес. Вона має бути частиною Неба на Землі, освітлюючи Божественним світлом шлях душам, котрі перебувають у темряві (Рев’ю енд Геральд, 21 січня 1890 р.).

Ви стали видовищем для світу, і для ангелів, і для людей. Тепер Божим дітям необхідно приймати світло та поширюва-ти його. Їм не слід намагатися сяяти. Якщо їхні серця освітлені Христом, вони не зможуть не світитися. Це світло буде види-мим; кожен істинний учень являтиме світові Христа як вибач-ливого Спасителя (там же, 26 липня 1898 р.).

Ми – адвентисти сьомого дня. Чи повинні ми соромитися нашого імені? Ні і ще раз ні. Це ім’я дане нам Господом. Воно вказує на істину, яка є випробуванням для всіх церков... Ми ма-ємо завжди дивитися на Ісуса (Церква останку, с. 58).

Ім’я «адвентист сьомого дня» насамперед відкриває прав-диві особливості нашої віри, тому воно здатне переконати шу-качів істини. Як стріла з Божого сагайдака, воно буде уражати

Æîâòåíü

26ï’ÿòíèöÿ

порушників Закону Божого, вести їх до покаяння перед Богом та до віри в Господа нашого Ісуса Христа (Свідчення для Цер-кви, т. 1, с. 224).

Багато людей спостерігає за вами, намагаючись зауважи-ти зміни, які може спричинити релігія. Сумлінно виконую-чи доручену вам Богом працю, ви будете справляти добрий вплив та виводити душі на шлях праведності (Рев’ю енд Ге-ральд, 16 жовтня 1888 р.)


Áóäiâíè÷i, à íå ðóéíiâíèêèІ руїни відвічні сини твої позабудовують, поста-виш основи довічні, і будуть тебе називати: «Заму-ровник пролому, направник шляхів для поселення!» (Ісаї 58:12).

Невже Бог не має живої Церкви? Він має Церкву, але ця Церква бореться, а не тріумфує. Нам шкода, що вона скла-дається із членів, котрі мають вади... У той час як Господь приводить до Церкви істинно навернених, сатана приводить невіруючих людей. Христос сіє добре зерно, а сатана кидає кукіль. На членів Церкви постійно впливають дві протилежні сили. Один вплив діє для очищення Церкви, а другий для роз-бещення Божого народу...

Хоч Церква має вади і вони залишаться до кінця світу, у ці останні дні вона повинна бути світлом для світу, опоганеного й розбещеного гріхом...

У світі є тільки одна Церква, котра нині стоїть у виломі та відновлює зруйновану огорожу. І якщо хтось привертає увагу світу й інших церков до цієї Церкви, засуджуючи її та назива-ючи Вавилоном, значить ця людина діє спільно з обвинува-чем братів... Увесь світ сповнений ненависті до тих, хто про-голошує обов’язкові вимоги Закону Божого, тому вірна Єгові Церква має вести незвичайну боротьбу... Люди, котрі мають хоч якесь уявлення про те, що означає ця боротьба Церкви,

360360 361361

Æîâòåíü

27ñóáîòà

не повернуть зброї проти неї, натомість усіма своїми силами боротимуться разом з народом Божим проти сил зла.

Ті, хто починає проголошувати вістку під свою особисту відповідальність, заявляючи, що вони навчені й керовані Бо-гом, фактично здійснюють особливу роботу руйнування того, що Господь створював роками; такі люди не виконують Божу волю. Знайте: вони перебувають на боці великого ошуканця. Не вірте їм (Свідчення для проповідників, с. 45, 46, 49-51).


Áàãàòñòâî äëÿ Ëàîäèêiéñüêî¿ öåðêâèРаджу тобі купити в Мене золото, очищене у вогні, щоб збагатитися, та білу одіж, щоб зодягнутися, аби не видно було сорому твоєї наготи, та мазь, щоб по-мазати твої очі, аби ти бачив (Об’явл. 3:18).

Вістка до Лаодикійської церкви стосується всіх, хто має велике світло й багато можливостей, але не цінує їх (Біблійний коментар АСД, т. 7, с. 961. Коментар Е. Уайт).

Багато людей сповідує християнство, але насправді не йде за Ісусом. Вони не несуть хреста, оскільки не виявляють належного самозречення й самопожертви. Хоч ці люди пре-тендують на звання щирих християн, однак численні нитки вад, вплетені ними в тканину свого характеру, псують пре-красний візерунок. Христос каже про них: «Ви хвалитеся тим, що нібито розбагатіли духовно, але насправді ви не холодні і не гарячі, а сповнені порожнього самовдоволення. Якщо не навернетеся, то не спасетеся; бо не можна допустити, щоб ви затьмарили Небо своєю неосвяченою мудрістю. Я не можу схвалити ані ваш дух, ані вашу працю. Ви не дієте відповідно до Божественного прикладу, натомість переслідуєте винятко-во власні інтереси. Оскільки ви теплі, Я змушений викинути вас із Моїх уст» (там же, с. 963).

Вірний Свідок каже: «Раджу тобі купити в Мене золо-то, очищене у вогні, щоби збагатитися, та білий одяг, щоб

Æîâòåíü

28íåäiëÿ

одягнутися, аби не видно було сорому твоєї наготи» (там же, с. 965).

Ісус іде від дверей до дверей та, стоячи на порозі храму кожної душі, проголошує: «Ось Я стою під дверима та сту-каю». Як небесний Купець Він відкриває Свою скарбницю... «Відчини свої двері, – каже великий Купець, Котрий володіє духовним багатством, – і придбай Мої товари. Я, твій Викупи-тель, раджу тобі купити це в Мене» (там же, т. 7, с. 965, 966).

Порада вірного Свідка сповнена підбадьорення й утіхи. Церкви ще можуть придбати золото істини, віри, любові та збагатитися небесним скарбом (там же).


Íàðîä, ÿêèé çáåðiãàº Áîæèé ÇàêîíТут терпіння святих, які бережуть Божі заповіді та віру Ісуса! (Об’явл. 14:12).

Ми стоїмо на порозі великих урочистих подій. Пророцтва виконуються. У небесних книгах занотовується дивовижна, сповнена надзвичайних подій історія. У нашому світі немає нічого стабільного... Залишається лише мить...

Сатана діловито розробляє плани останнього великого конфлікту, у ході якого всі люди визначать для себе, на чиє-му вони боці...

Люди у своїй сліпоті хваляться надзвичайним прогре-сом та освіченістю, але око Всевідаючого бачить вину й по-рочність їхніх сердець. Небесні спостерігачі бачать Землю, наповнену насильством і злочинами. Люди здобувають ба-гатство за рахунок найбільш витонченого грабежу, причому обкрадають не лише ближніх, а й Бога. Вони використову-ють Його кошти для потурання своєму егоїзмові; хапають усе, що можуть, аби задовольнити свою жадібність. Перева-жають користолюбство й чуттєвість. Люди плекають у собі риси характеру першого великого ошуканця. Вони... спов-нюються його духу.

362362 363363

Æîâòåíü

29ïîíåäiëîê

Однак над ними нависла хмара осудливого гніву, яка ко-лись знищила Содом. Пророк Іван спостерігав цю сцену у ви-діннях про прийдешнє. Йому було відкрито це поклоніння де-монам, і пророк бачив, що весь світ стоїть на краю загибелі. Але коли він придивився, то виявив групу людей, котрі дотри-муються Божих Заповідей. На їхніх чолах була печать живого Бога, й Іван сказав: «Тут терпіння святих, які бережуть Божі заповіді та віру Ісуса!» (Свідчення для Церкви, т. 6, с. 14, 15).

Цей відмітний прапор... (див. Об’явл. 14:12) необхідно нести через світ до кінця часу випробування (там же, с. 144).

Тепер не час спускати прапор та соромитися нашої віри (там же).

Кожна людина має виконувати свою справу і бути на своє-му місці, думаючи, кажучи й діючи в згоді з Духом Божим (там же, с. 293).


ªâàíãåëiº âñüîìó ñâiòîâiІ це Євангеліє Царства буде проповідуватися по всьо-му світі на свідчення всім народам, – і тоді прийде кінець (Матв. 24:14).

Відповідальність за виконання цього доручення лежить не тільки на служителях, посвячених через покладання рук. Кожен, хто прийняв Христа, покликаний працювати дляспасіння своїх ближніх. «А Дух і наречена кажуть: Прийди! І хто чує, хай каже: Прийди!» (Об’явл. 22:17). Відповідаль-ність за проголошення цього заклику лежить на всій Церкві.Кожен, хто почув це запрошення, має сповіщати його на горах і в долинах, кажучи: «Прийди!»

Фатальною є думка, ніби справа спасіння душ доручена винятково служителям. Скромного посвяченого віруючого, на якого Господар виноградника покладає турботу про спа-сіння душ, повинні підбадьорювати люди, котрих Господь наділив більшою відповідальністю. Керівники Божої Церкви

Æîâòåíü

30âiâòîðîê

мають усвідомлювати, що повеління Спасителя дане всім, хто вірує в Його Ім’я.

Господь посилає до Свого виноградника багатьох людей, які не були посвячені на служіння через покладання рук. Сот-ні, навіть тисячі людей, котрі почули вістку спасіння, продов-жують бездіяльно стояти на ринку, у той час як вони могли би приєднатися до активного служіння. Таким Христос каже: «Чому ви стоїте тут без діла цілий день?» І додає: «Ідіть і ви у виноградник мій» (Матв. 20:6,7). Чому ж багато людей не від-гукується на цей заклик? Чи не думають вони виправдатися тим, що не стоять за кафедрою?

Їм необхідно зрозуміти: існує велика робота поза кафед-рою, яку мають виконати тисячі посвячених рядових членів. А Бог давно чекає, коли дух служіння охопить усю Церкву, щоб кожний міг працювати для Нього згідно зі своїми здібностями. Якщо члени Божої Церкви будуть звершувати доручену Госпо-дом роботу там, де в цьому є потреба, — на батьківщині чи за її межами, виконуючи євангельське доручення, то незабаром весь світ почує застереження і Господь Ісус повернеться на Землю в силі й великій славі (Дії апостолів, с. 110, 111).


Ëþáîâ ïîðîäæóº ëþáîâТой, Хто Свого Сина не пощадив, а видав Його за нас усіх, то хіба разом з Ним не подарує нам і всього? (Римл. 8:32).

Істинно навернені люди... заради просування Його справи віддадуть кошти, які Він їм довірив...

Ми – свідки Христа, тому не повинні дозволяти світським планам та інтересам поглинати наш час і увагу. На карту по-ставлені більш високі інтереси...

Ми вимолюємо гроші, які витрачаються на непотрібні речі... Не витрачайте грошей на придбання непотрібних ре-чей. Ви можете вважати, що ці маленькі витрати не відігра-

364364 365365

Слово «Петро» означає «камінь», «камінь, що котиться». Петро не був скелею, на якій могла бути заснована Церква. Пекельні ворота все ж перемогли його, коли він зрікся свого Господа, клявся й божився, що не знає Його. Церква збудова-на на тому Єдиному, Кого не можуть перемогти сили пекла... Церква збудована на Христі і має підкорятися Йому як своєму Голові (Христос – надія світу, с. 413, 414).

Якби Ісус наділив одного з учнів особливою, більшою, ніж інших, владою, то вони не сперечалися б так часто, хто з них буде більшим. Учні б підкорилися бажанню свого Вчителя та вшановували того, кого Він обрав.

Замість того, аби призначити одного головою, Ісус ска-зав учням: «Ви ж не називайте себе вчителями», «не нази-вайтеся і наставниками, бо є один ваш Наставник – Христос» (Матв. 23:8,10).

«Христос є головою для кожного чоловіка» (1 Кор. 11:3). Бог «усе підкорив під Його ноги і поставив Його над усім – як Голову Церкви» (Ефес. 1:22, 23) (там же).

У присутності Бога й усіх небесних істот, на очах неви-димого пекельного воїнства Ісус заснував Свою Церкву на живий Скелі. Ця Скеля – Він Сам, Його Тіло, ламане і му-чене за нас. Церкву, побудовану на такій Скелі, не зможуть перемогти сили зла...

Протягом шести тисяч років віра будується на Христі. Протягом усього цього часу урагани й бурі сатанинського гніву розбиваються об Скелю нашого спасіння, але вона сто-їть непохитно...

Скеля віри – це жива присутність Христа в Церкві. На ній можуть будуватися найслабші, а ті, що вважають себе сильними, виявляться найслабшими, якщо не оберуть Ісуса своєю силою... Господь – «Скеля, а діло Його досконале». «Блаженні усі, хто на Нього надіється!» (П. Зак. 32:4: Псал. 2:12) (там же).

Æîâòåíü

31ñåðåäà

ють великої ролі, проте якщо зібрати їх разом, буде велика сума. Відмовтеся від усіх зайвих витрат. Не потурайте нічо-му, що слугує лише показному. Від ваших грошей залежить чиєсь спасіння. Нехай усі систематично беруть участь у по-жертвуваннях. Звичайно, хтось не має можливості жертву-вати великі суми, проте кожен спроможний щотижня щось відкладати для свого Наставника. Дозвольте в цьому брати участь і дітям. Нехай батьки навчать дітей економити свої копійки та віддавати їх Господу. Євангельське служіння не-обхідно підтримувати самозреченням і жертовністю...

Нехай члени нашої Церкви не скаржаться на часті за-клики жертвувати. Чому необхідні настільки часті заклики жертвувати? Чи не тому, що місіонерські поля швидко роз-ширяються?..

Доки у світі залишаються душі, які потребують спасіння, доти не повинна слабшати наша зацікавленість у справі їхньо-го спасіння. Церква не може обмежити покладену на неї місію без того, щоб цим не зректися свого Наставника...

Любов до загублених душ привела Христа на Голгоф-ський хрест. Любов до людей приведе нас до самовідданості й жертовності, коли постане питання спасіння загиблих. По-слідовники Христа, повертаючи Господу належні Йому кош-ти, тим самим накопичують особливе багатство; воно знову стане їхньою власністю, коли вони почують слова: «Гаразд, рабе добрий і вірний!.. Увійди в радість свого пана!» (Матв. 25:21). Нагородою тих, хто йде слідами Спасителя, буде радість споглядати навіки спасенних людей (Свідчення для Церкви, т. 9, с. 53-59).


Ïîáóäîâàíà íà ÑêåëiІ Я тобі кажу, що ти є Петро; і на цій скелі Я збу-дую Свою Церкву, і брами аду не переможуть її (Матв. 16:18).

367367

Ëèñòîïàä

Перед остаточною перевiркою

Ëèñòîïàä

1÷åòâåð

Ïîïåðåäó âàæêi äíi!

«×è íå íà ÷àñ, ÿê îöåé?»Бо якщо справді будеш ти мовчати цього часу, то полегшення та врятування прийде для юдеїв з ін-шого місця, а ти та дім твого батька погинете. А хто знає, чи не на час, як оцей, досягла ти царства! (Естер 4:14).

Кожний, хто усвідомлює огидність гріха й за допомогою небесної сили протистоїть спокусі, обов’язково викличе гнів сатани (Велика боротьба, с. 507).

Той самий дух, який у минулому підбурював людей пере-слідувати правдиву Церкву, так само виявить себе і в майбут-ньому щодо вірних Божих дітей...

Декрет, який наприкінці часу буде виданий проти Останку Божого народу, дуже нагадуватиме указ Ксеркса проти євреїв. Нині вороги істинної Церкви вбачають у невеликій групі тих, хто дотримується Заповіді про суботу, Мордехая біля воріт...

Сатана викличе лють проти меншості, яка відмовляти-меться прийняти популярні звичаї і традиції... Проти них змовляться можновладні гонителі, духовенство і прості про-чани різних церков. Талант письменників, красномовність ораторів, нагороди, погрози, насмішки – усе буде використа-но, аби похитнути віру Божого останку. Фальшивими свідчен-нями та гнівними закликами вороги збуджуватимуть нена-висть народу. Неспроможні заперечити захисникам біблійної суботи словами: «Так говорить Писання», вони вдаватимуть-ся до насильства. Аби здобути популярність та прихильність, законодавці поступляться вимогам і видадуть закон про не-дільний день. Однак богобоязливі люди не підкоряться по-станові, яка суперечить Заповіді Десятислів’я. Саме на цьому полі бою і розіграється остання велика битва між істиною й оманою (Пророки і царі, с. 605, 606).

Слова, які Мордехай сказав Естер, можна застосувати і до сучасної молоді, і до дорослих людей: «А хто знає, чи не на

368368 369369

Ëèñòîïàä

2ï’ÿòíèöÿ

час, як оцей, досягла ти царства!» (Естер 4:14) (Свідчення для Церкви, т. 5, с. 321).


Æîðñòîêà ñèëà âîðîãàТож підкоріться Богові, протидійте дияволові, і він утече від вас. Наблизьтеся до Бога, і Він наблизить-ся до вас. Очистіть руки, грішники, і очистіть серця, двоєдушні (Якова 4:7, 8).

Безліч людей сьогодні так само перебуває у владі злих ду-хів, як і біснуватий із Капернаума. Люди, добровільно відсту-пивши від Божих Заповідей, самі віддають себе у владу сатани. Здебільшого людина заграє зі злом, вважаючи, що може по-рвати з ним у будь-який момент, коли їй заманеться, але вона спокушається знову і знову, доки не опиняється в лещатах волі, сильнішої за власну. Така людина не може звільнитися від її та-ємничої влади. Таємний гріх або улюблена пристрасть можуть зробити її настільки ж безпорадним рабом, яким був біснува-тий із Капернаума (Ознаки часу, 29 січня 1908 р.).

Сатана – бог цього світу; його діяльність полягає в тому, аби перекручувати почуття, спрямовувати людський розум до зла та спонукати свої жертви до жорстокості та злочинності. Він сіє ворожнечу й затьмарює розум. Діяльність Христа спря-мована на руйнування його влади над людьми. Але так багато людей у кожній життєвій сфері – удома, у бізнесі і в церкві – проганяють Ісуса від своїх дверей, а ненависному монстру доз-воляють увійти (Ознаки часу, 24 травня 1877 р.).

Шлях сатани найширший та найоманливіший. Цей шлях здається найпривабливішим, однак він важкий, вводить в оману і сповнений розчарування (Рев’ю енд Геральд, 15 квіт-ня 1880 р.).

Хто усвідомлює грізну небезпеку, той завжди пильнує, щоб не засмутити Святого Духа та не віддалитися від Бога, оскільки знає, які його вчинки не до вподоби Богові. На-

Ëèñòîïàä

3ñóáîòà

скільки ж краще й безпечніше наближатися до Господа, аби чисте, осяйне світло Його Слова зцілило рани, завдані душі гріхом. Чим ближче ми до Бога, тим у більшій безпеці, адже сатана ненавидить присутність Бога й боїться Його (Біблій-ний коментар АСД, т. 7, с. 937. Коментар Е. Уайт).

Майстерність сатани не зменшиться, але мудрість, от-римувана людьми через живий зв’язок із Джерелом усякого світла й Божественного знання, зростатиме пропорційно до хитрощів та вивертів диявола (Рев’ю енд Геральд, 4 серпня 1910 р.).


Æàãà äî ñâiòñüêîãîЩоб нас не перехитрив сатана, бо його задуми нам добре відомі (2 Кор. 2:11).

Соломон наголошує: хто довіряє своєму серцю, той неро-зумний, проте серед тих, хто претендує на благочестя, мож-на знайти сотні таких людей. Апостол стверджує: «Бо його [сатани] задуми нам добре відомі» (2 Кор. 2:11). О, яку май-стерність, яке вміння, яку підступність використовує лукавий, аби змусити так званих послідовників Христа укласти союз зі світом та шукати щастя у світських розвагах, водночас об-манюючи себе тим, що вони можуть принести якусь користь! Саме тому люди, котрі не пильнують своїх шляхів, потрапля-ють прямо в сіті і при цьому лестять собі, що в цьому немає нічого страшного...

Як я можу змиритися з думкою, що більшість молодих людей у наш час втратить вічне життя?! О, якби замовкли звуки інструментальної музики, якби молоді люди не присвя-чували стільки часу задоволенню своїх примх, спільно прово-дячи дозвілля! О, якби вони присвячували менше часу одяго-ві й порожнім розмовам, а натомість підносили до Бога ревні палкі молитви про глибокий духовний досвід! Існує нагальна потреба уважно дослідити себе у світлі Слова Божого! Нехай

370370 371371

Ëèñòîïàä

4íåäiëÿ

кожен запитає себе: «Яке моє серце: чисте чи розбещене? Чи оновлений я в Христі, чи моє серце залишається тілесним, лише зовні прикритим гарним новим одягом?» Приведіть са-мих себе на великий Божий суд та в Божому світлі розберіть-ся: чи не плекаєте ви якийсь таємний гріх або ідола, яким не хочете пожертвувати? Моліться, о, моліться так, як ви ще ні-коли не молилися, аби виверти сатани не ввели вас в оману... Закладаючи підвалини своєї надії на вічне життя, неможливо перестаратися... Хоч люди навколо нас перебувають у суєті й поглинуті пошуком шалених задоволень і розваг, предметом наших розмов є Небеса, звідки ми очікуємо Приходу нашого Спасителя. Душа наша тягнеться до Бога, щоб отримати від Нього прощення й мир, справедливість та істинну святість (Свідчення для Церкви, т. 2, с. 143-145).

Вижени гріх зі свого серця, оскільки гріх став причиною смерті Божого Сина (Рев’ю енд Геральд, 22 липня 1884 р.).

Дороге юнацтво, Ісус помер не для того, щоб спасти вас у гріхах ваших, а щоб спасти вас від гріхів (Наставник молоді, 15 липня 1897 р.).


Ðîçðiçíÿéòå ãîëîñè ïàñòèðiâЯ – Пастир добрий. І Я знаю Своїх, і Мої знають Мене (Івана 10:14).

Кожного з нас чекають суворі спокуси, а нашу віру – най-більші випробування (Рев’ю енд Геральд, 17 листопада 1885 р.).

Нам необхідно триматися за Христа, як за якір, укорени-тися й зміцнитися у вірі. Сатана працює через посередників. Він обирає тих, хто не напився живої води, чиї душі праг-нуть чогось нового, надзвичайного, хто готовий припасти до будь-якого джерела. Почуються голоси: «Ось тут Христос» або «Ось там». Але ми не повинні їм вірити. У нас є безпомил-кове свідчення – голос істинного Пастиря, і Він закликає нас прямувати за Ним. Він каже: «Я зберіг Заповіді Мого Отця».

Ëèñòîïàä

5ïîíåäiëîê

Пастир провадить Своїх овець шляхом смиренного послуху Законові Божому...

«Чужий голос» – це голос того, хто не поважає святий, праведний і добрий Божий Закон та не дотримується його. Багато хто претендує на святість і хвалиться чудесами, які здійснює, зцілюючи хворих, проте водночас вони нехтують великим мірилом праведності. Але чиєю силою звершені ці зцілення? Чи відкриті очі цілителів та зцілених на порушен-ня ними Закону? Чи виступають вони як покірні, слухняні діти, готові виконати всі вимоги Бога? Іван свідчить про так званих Божих дітей: «Хто каже, що пізнав Його, а заповідей Його не дотримується, той неправдомовець, і в ньому немає правди» (1 Івана 2:4)...

Якщо люди, через яких здійснюються зцілення, схильні виправдовувати цими проявами своє нехтування Божим За-коном та залишаються непокірними, вони можуть володіти будь-якою силою, але це не означає, що мають велику Божу силу. Навпаки, це чудодійна сила великого ошуканця... ми по-винні остерігатися удаваної святості, яка дозволяє порушува-ти Закон Божий. Не можуть бути святими ті, хто топче нога-ми Закон та судить себе за власними стандартами (Біблійний коментар АСД, т. 5, с. 1099. Коментар Е. Уайт).


Ìîëèòâà çà õâîðèõТому визнавайте один перед одним гріхи, моліться один за одного, щоб зцілитися. Бо має велику силу ревна молитва праведного (Якова 5:16).

А Христос і сьогодні – Той самий співчутливий Лікар, яким був під час Свого земного служіння. У Ньому зосереджений ці-лющий бальзам від усякої хвороби (Служіння зцілення, с. 226).

Чому люди так неохоче довіряють Тому, Хто створив лю-дину і може дотиком, словом, поглядом зцілити від будь-якої хвороби? Хто може бути більш гідним нашої довіри, ніж Той,

372372 373373

Сила характеру складається з двох рис – сили волі та са-мовладання. Багато хто з молодих людей помилково вважає «вибухові», неприборкані пристрасті силою характеру, однак істина полягає в тому, що людина, якою керують пристрасті, насправді слабка. Справжня велич і благородство людини ви-мірюються силою почуттів, які вона приборкує й утихомирює, а не силою почуттів, які володіють нею. Наймогутніша люди-на – це така людина, котра, хоч і легко ранима та чутлива до образ, однак приборкує свої пристрасті і прощає своїх ворогів. Такі люди – справжні герої (Свідчення для Церкви, т. 4, с. 656).

Енергійна людина справляє на оточення далекосяжний вплив. Вона володіє притягальною силою. У її роботі трапля-ються перешкоди, однак, маючи сильну внутрішню енергію, вона не піддається їм, не падає духом, натомість успішно до-лає всі бар’єри...

Будь-який шлях усіяний терням. Усі, хто підкорився керівництву Господа, повинні бути готові до розчарувань, перешкод і втрат. Але дух справжнього героїзму допоможе їм усе подолати. Багато людей сильно перебільшують уявні труднощі, а потім починають жаліти себе і впадати у відчай. Такі потребують повної зміни свого характеру. Їм потріб-но дисциплінувати себе, щоб докласти зусиль і перемогти всі незрілі почуття. Цим людям слід розуміти, що життя не можна витрачати на дрібниці. Нехай вони приймуть рішення зробити щось корисне, а потім утілюють задумане в життя. Чимало людей складає гарні плани, вони щодня збираються щось зробити, проте зовсім не рухаються до мети. Усі їхні рішення – тільки слова...

Усім потрібно мати мету в житті. Стегна розуму мають бути підперезані, а думки навчені линути в певному напрям-ку, як стрілка компаса завжди показує на північ... Необхідно постійно мати на увазі гідні наміри, а кожну думку та будь-яку дію слід спрямовувати на їхнє здійснення. Будьте макси-мально цілеспрямованими в здійсненні всього запланованого (Рев’ю енд Геральд, 6 квітня 1886 р.)

Ëèñòîïàä

6âiâòîðîê

Хто приніс таку велику жертву заради нашого спасіння? Наш Господь дав нам певні настанови через апостола Якова щодо нашого обов’язку в разі хвороби. Коли людська допомога без-сила, Бог буде Помічником Свого народу. «Як хтось між вами хворіє, нехай покличе пресвітерів Церкви і хай помоляться над ним, намастивши його оливою в Ім’я Господнє. І молитва віри спасе хворого, і Господь підійме його» (Якова 5:14, 15) (Поради щодо здорового способу життя, с. 457).

Виголошення такої молитви – найсерйозніша справа, за яку не можна братися, ретельно не обміркувавши її...

Якщо певні особи прагнуть молитви за відновлення їхньо-го здоров’я, їм необхідно пояснити, що порушення Божого за-кону – чи фізичного, чи духовного, – є гріхом і для отримання Його благословення гріх необхідно визнавати й залишити...

Ми знаємо, що Бог чує нас, коли просимо згідно з Його волею. Проте буде помилкою наполягати на виконанні наших прохань, не впокоривши свого духу; наші молитви повинні носити форму не наказу, а заступництва.

Є випадки, коли Бог діє рішуче, повертаючи здоров’я Своєю Божественною силою. Однак не всі хворі зціляються. Багато хто йде на спочинок в Ісусі...

Наші бажання й інтереси повинні розчинитися в Його волі. Досвіди, які випробовують віру, служать для нашого добра... Віра зміцнюється, якщо її виявляють у практично-му житті. Ми повинні дати можливість терпінню звершува-ти свою досконалу роботу, пам’ятаючи, що Святе Письмо містить дорогоцінні обітниці для тих, які покладаються на Господа (Служіння зцілення, с. 227-231).


Äóõ ñïðàâæíüîãî ãåðî¿çìóАле Господь Бог допоможе Мені, тому не соромлюся Я, тому Я зробив був обличчя Своє, немов кремінь, і знаю, що не буду застиджений Я (Ісаї 50:7).

374374 375375

Ëèñòîïàä

7ñåðåäà


Âèïðîáóâàííÿ íàøî¿ ñòiéêîñòiЛюбі! Не дивуйтеся вогневі, що трапляється з вами для вашого випробування, – наче якомусь дивному випадкові; але радійте, що ви є учасниками Христо-вого страждання, щоб і при з’явленні Його слави ви раділи та веселилися (1 Петра 4:12, 13).

Послідовники Ісуса Христа мало знають про інтриги сата-ни та його воїнства, які вони плетуть проти них. Але Той, Хто панує на Небесах, подбає, щоб усе сприяло виконанню Його найглибших намірів. Господь дозволяє, щоб Його народ зазнав вогняних випробувань не тому, що Йому подобається бачити страждання й горе, а тому, що це необхідно для остаточної пе-ремоги віруючих (Велика боротьба, с. 528).

Бог могутнім молотом істини добув нас із каменоломні сві-ту та приніс до майстерні Господа, щоб там ми були приготов-лені зайняти місце в Його храмі. Молот і зубило повинні вико-нати свою частину роботи, а потім починається полірування. Не бунтуйте в цьому процесі благодаті. Ви можете бути грубим каменем, над яким потрібно багато попрацювати, перш ніж ви-явитеся готовими зайняти призначене для вас Богом місце. Не треба дивуватися, якщо за допомогою молота й зубила випро-бувань Господь стесує вади вашого характеру. Тільки Він може виконати цю працю. Будьте певні: Бог не завдасть жодного за-йвого удару (Ознаки часу, 5 листопада 1902 р.).

Господь показав мені, що Він дав Своєму народові випити гірку чашу, аби очистити й вибілити його... Я бачила, що таку гірку чашу можна підсолодити терпінням, стійкістю й молит-вою, тоді вона справить належний вплив на тих, хто приймає її, а Богові будуть віддані слава і честь. Бути християнином, прийнятим Господом та угодним Йому, – велика справа! (Ранні твори, с. 47).

Божої благодаті достатньо, щоб ми витримали всі наші ви-пробування; і хоч їх тепер більше, ніж раніше, якщо ми пов-

Ëèñòîïàä

8÷åòâåð

ністю довіримося Господу, то подолаємо будь-яку спокусу і завдяки Його благодаті вийдемо переможцями... Ми повинні зодягнутися в усю Божу зброю та постійно бути готовими до зіткнення із силами темряви (там же, с. 46).

Ñòåðåæiòüñÿ ïàñòîê!

Áåçïåêà – ó ïèëüíîñòiТож не спімо, як інші, а пильнуймо та будьмо тверезі! (1 Сол. 5:6).

Мені було показано, яким сатана був колись, – щасливим, піднесеним ангелом. Потім я побачила, яким він став тепер. У нього залишилися царствена постава і благородні риси об-личчя, оскільки він усе-таки ангел, хоч і грішний. Але його обличчя виражає тривогу, занепокоєння, нещастя, злобу, не-нависть, непокірність, обман та різне зло. Я звернула особ-ливу увагу на колись благородне чоло сатани. Його похилий лоб починав звужуватися від самих очей. Я бачила, що сатана так довго привчав себе до зла, що втратив усі свої добрі якості та розвинув у собі всі погані риси характеру. Очі його стали хитрими, лукавими і проникливими. Він міцної статури, але шкіра на руках і щоках обвисла і стала в’ялою. Я бачила сата-ну в задумливій позі: лівою рукою він підпирав підборіддя, на його обличчі промайнула посмішка, від якої я здригну ла-ся – настільки вона була сповнена злоби й сатанинської під-ступності. Ця посмішка з’являється на його обличчі щоразу, коли він намічає собі жертву. Коли ж вона потрапляє до його тенет, посмішка стає огидною (Ранні твори, с. 152, 153).

Божі діти повинні бути готові протистояти підступному ворогові. Саме цього опору сатана найбільше боїться. Він краще за нас знає межі своєї влади та як легко може бути пе-реможений, якщо ми будемо сміливо опиратися йому. За до-помогою Божественної сили найслабший зі святих виявиться більш ніж гідним суперником сатани й усіх його ангелів і в момент випробування зможе довести свою перевагу. Тому са-

376376 377377

Ëèñòîïàä

9ï’ÿòíèöÿ

тана ступає безшумно, рухається крадькома та ретельно мас-кує всі свої дії...

Людина – в’язень сатани, вона від природи схильна при-слухатися до його нашіптування й виконувати його волю. Вона не має сили в самій собі для успішного опору злу. Тільки коли Христос перебуває в людині через її живу віру, впливає на її бажання та зміцнює її силою згори, вона може протисто-яти такому страшному ворогові. Усі інші засоби захисту абсо-лютно даремні (Свідчення для Церкви, т. 5, с. 293, 294).


Òàºìíè÷i ãîëîñè ñüîãîäíiА душа, що звертається до померлих духів та до ча-рівників, щоб блудити за ними, – то Я зверну Своє лице проти тієї душі, – і винищу того з-посеред на-роду його (Левит 20:6).

У наш час на зміну язичеським чарівникам прийшли меді-уми-спіритисти, ясновидці й ворожбити. Таємничі голоси, що промовляли в Ен-Дорі та Ефесі, продовжують ошукувати лю-дей. Якби з наших очей було зняте покривало, ми побачили б злих ангелів, які використовують усю свою майстерність, щоб обманювати й губити (Дії апостолів, с. 290).

За допомогою спіритизму широко практикується спіл-кування з істотами, які стверджують, ніби вони – душі по-мерлих. Спіритизмом переважно захоплюються люди, котрі втратили своїх рідних і близьких. Духи часом з’являються людям у вигляді померлих друзів, розповідають про реаль-ні випадки з їхнього життя і поводяться так, як вони пово-дилися за життя. Це змушує людей повірити, що їхні мертві друзі стали ангелами, ширяють десь поблизу та спілкуються з ними. Зрештою істотам, які видають себе за духів померлих, починають певною мірою поклонятися як своєрідним ідолам, і для багатьох їхнє слово стає вагомішим за Слово Боже (Пат-ріархи і пророки, с. 684, 685).

Ëèñòîïàä

10ñóáîòà

Я бачила, з якою швидкістю поширюється цей обман [спі-ритизм]. Мені був показаний залізничний ешелон, який мчав зі швидкістю блискавки. Ангел звелів мені дивитися уважно, і я не відводила очей від поїзда. Здавалося, весь світ перебуває всередині поїзда. Потім він показав мені начальника поїзда, статного і вродливого, на котрого всі пасажири дивилися з по-вагою. З подивом я запитала ангела, який супроводжував мене, хто це. Він відповів: «Це сатана. Він керує поїздом в образі ан-гела світла. Він полонив увесь світ... І всі вони з блискавичною швидкістю мчать до своєї загибелі» (Ранні твори, с. 263).

Ця омана поширюватиметься, і нам доведеться зіткнутися з нею віч-на-віч; якщо ми не приготуємося, то будемо спійма-ні в пастку й переможені (там же, с. 262).

Народ Божий має бути готовий протиставити цим духам біблійну істину про те, що мертві нічого не знають, а ті, хто з’явився їм, – це демонські духи (там же).


Íåáåçïå÷íà ôîðìà ëiêóâàííÿ ðîçóìóСтережіться, щоб ніхто вас не звів філософією і пу-стим обманом людських переказів, згідно з принци-пами світу, а не за Христом (Колос. 2:8).

Існує метод лікування психіки, який є одним з найефек-тивніших знарядь зла. За допомогою цієї так званої науки один розум опиняється під контролем іншого, так що слабша особистість поглинається сильнішою. Одна людина виконує волю іншої...

Однак ця так звана наука ґрунтується на хибних принци-пах. Вона чужа природі й духові Христа. Вона не приводить до Того, Хто є життям і спасінням. Людина, котра привертає розуми інших до себе, роз’єднає їх із правдивим Джерелом їх-ньої сили (Служіння зцілення, с. 242).

У наші дні, коли скептицизм і безбожництво так часто постають у науковому вбранні, ми повинні бути захищені з

378378 379379

Ëèñòîïàä

11íåäiëÿ

усіх боків. Через ці засоби наш великий ворог зваблює ти-сячі людей, причаровуючи й підпорядковуючи їх своїй волі. Він отримує для себе величезну вигоду з наук, які пов’язані з людським розумом. Він нишком, як змія, закрадається в люд-ський розум, аби спотворити Боже творіння...

Коли вчені вважають, що один людський розум дивовиж-ним чином впливає на інший, сатана, готовий використовувати будь-яку можливість, закрадається у свідомість і впливає на неї різноманітними шляхами. І хоч поборники цих наук підносять їх до небес, стверджуючи, що роблять велику добру справу, їм мало відомо про те, яку злу силу вони пестять і плекають... Зауважте, дорогий читачу, як зростає вплив фальшивих наук, адже боротьба між Христом і сатаною ще не закінчилася...

Нехтування молитвою призводить до того, що люди по-чинають покладатися на свою силу і відчиняють двері спо-кусі. У багатьох випадках наукові дослідження захоплюють уяву, а усвідомлення власних можливостей лестить людям (Вибрані вісті, т. 2, с. 351, 352).

Відсічіть від себе все, що хоч якось пов’язане з гіпнозом – на-укою, за допомогою якої діють сатанинські сили (там же, с. 350).


ËæåçíàííÿО Тимофію, зберігай передання, уникай марних бала-чок, суперечливих тверджень, лжезнання (1 Тим. 6:20).

Людські знання як у матеріальній, так і в духовній сферах є неповними й поверховими, тому що чимало людей неспро-можні узгодити свої наукові погляди з біблійними тверджен-нями. Декотрі вважають людські теорії та здогадки науко-вими фактами і думають, що Слово Боже слід перевіряти «лжезнанням» (1 Тим. 6:20)...

Люди хочуть бути мудрішими за свого Творця; людська філософія намагається дослідити й пояснити таємниці, які не будуть відкриті навіть у вічності (Велика боротьба, с. 522).

Ëèñòîïàä

12ïîíåäiëîê

Для багатьох людей прокляттям стали наукові досліджен-ня. Бог дозволив, щоб на світ вилилися потоки світла – від-криття в галузі науки й мистецтва, але навіть найвизначніші уми, намагаючись з’ясувати взаємозв’язок між знаннями й об’явленням, потрапляють у безвихідь, якщо у своїх дослі-дженнях не керуються Словом Божим (там же).

Господь – основа всього. Кожна правдива наука співзвуч-на Його творінню; будь-яка істинна освіта провадить до по-слуху законам Його правління. Наука відкриває перед нами нові чудеса; вона підіймається вгору та досліджує нові глиби-ни, однак не знаходить нічого, що суперечило б Божественно-му об’явленню (Патріархи і пророки, с. 115).

Бог – Автор науки... Правильно сприйнята наука і напи-сане Слово узгоджуються між собою, проливаючи світло одне на одного. Разом вони ведуть нас до Господа, розкриваючи Його мудрі добрі закони, через які Він діє (Поради батькам, учителям та учням, с. 426).

Знання істинної науки – це сила... Але хоч знання науки і є силою, усе ж знання того, що Христос прийшов у цей світ в обра-зі людини, – незрівнянно більша сила. Наука спасіння – найваж-ливіша наука, яку слід вивчити в підготовчій школі на Землі. Добре володіти мудрістю Соломона, але ще краще й важливіше мати мудрість Христа (там же, с. 19).


Âîâêè â îâå÷ié øêóðiБо настане час, коли не слухатимуть здорового вчення, а виберуть собі вчителів за своїми пожадли-востями, щоб лестили слух (2 Тим. 4:3).

Люди швидко стають під обраний ними прапор, із занепо-коєнням спостерігаючи за рухом своїх лідерів. Одні пильнують, очікуючи з’явлення нашого Господа та працюють для Нього. А інші швидко долучаються до прибічників першого великого відступника. Вони очікують Бога в людській подобі, і сатана

380380 381381

Багато молодих людей ходять у темряві й позбавлені світла... Господня рука простягнута з найніжнішим співчут-тям та любов’ю, однак цих молодих людей не хвилює довіра до Бога. Вони хочуть відчувати себе цілком здатними обду-мувати і складати власні плани... Господь визначає шлях і бажає, щоб вони йшли цим шляхом. Він позичив їм таланти, які мають бути використані для Його слави, щоб виконува-ти певну роботу для Вчителя; однак сатана каже: «Я скасую розпорядження Христа. Я знайду інший фронт роботи для живого розуму й діяльних рук, де вони будуть служити мені. Я затуманю вічні інтереси перед цим юнаком, приваблюючи його розум світськими інтересами... Я зв’яжу його світськи-ми спокусами, як найтоншими нитями, але врешті-решт ця поневолювальна сила стане подібною до сталевих тросів, і він змушений буде служити мені»...

Нехай молоді люди серйозно досліджують свої мотиви з молитвою та через вивчення Писання, щоб побачити, чи не відводять їх від Божих вимог власні нахили й воля...

Молоді чоловіки та жінки, запитайте себе щодо ваших ділових відносин: «Чи перебуваю я там, де бажає мене бачи-ти Господь?.. Чи виконую я свої обов’язки?» Боже благосло-вення перебуватиме на тих, хто перебуває саме там, де цього бажає Бог. Чи подарував Господь вам світло, сподіваючись, що ви виконаєте певну роботу? Якщо так, тоді непослух не-безпечний для вас. Серйозно подумайте про це. Запитайте себе: «Чи служу я своєму Вчителеві, Ісусові Христу? А може, я догоджаю собі та не приношу радість Богові, не прослав-ляю Його святе Ім’я?»

Чи бажаєте ви негайно змінити таку ситуацію? Чи обере-те служіння Богові? Тоді Ісус запрошує вас вірити... Ухопіть-ся за руку безмежної сили. Віра зростає, коли її виявляють. Покладайтеся на обітниці, задовольняйтеся тим, що покла-даєтеся на прості обітниці Божого Слова. Не залишайтеся більше в невір’ї, бо ви можете погубити свої душі (Настав-ник молоді, 23 березня 1893 р.).

Ëèñòîïàä

13âiâòîðîê

представляє їм того, кого вони хочуть бачити. Багато хто буде настільки обманутий унаслідок відкидання істини, що прийме самозванця. Людське буде прийняте як Божественне (Свідчен-ня для проповідників, с. 364, 365).

Сатана завжди готовий обманювати і вводити в оману. Він використовує всі спокуси, щоб заманити людей на широкий шлях непослуху. Сатана працює над тим, аби змішати істинні почуття з хибними та усунути встановлені Богом дороговкази, замінивши їх фальшивими орієнтирами (Біблійний коментар АСД, т. 6, с. 1120. Коментар Е. Уайт).

З’являться фальшиві вчителі, щоб відвернути вас від тісної дороги й вузьких воріт. Стережіться їх! Хоч вони й зодягнені в овечу шкуру, усередині – це люті вовки...

Тут не йдеться про те, що ми можемо визначити їх за гар-ними промовами або їхнім вихвалянням. Про них слід судити на підставі Слова Божого... «Перестань же, мій сину, навчати-ся від нерозумних, щоб відступитися від слів знання!» (Прип. 19:27). Яке вчення проповідують ці вчителі? Чи навчають вони шанувати й боятися Бога? Чи закликають виявляти свою любов до Бога, виконуючи Його Заповіді? (Небесні принципи щасливого життя, с. 145).

Про цих фальшивих учителів, котрі постануть у Церкві і котрих багато братів вважало правдивими, апостол каже: «Вони – безводні джерела, гнані вітром хмари», «їм пригото-ваний морок темряви» (2 Петра 2:17) (Дії апостолів, с. 535) .

Чи твердо ми стоїмо на скелі незмінного Божого Слова? Чи готові рішуче відстоювати Заповіді Божі та віру Ісуса? (Ве-лика боротьба, с. 594).


×è íå çàãðîæóº âàì íåáåçïåêà?Хто між вами лякається Господа і голос Його От-рока слухає? Хто ходить у темряві, світла ж немає йому, – хай надіється він на Господнє Ім’я, і хай на Бога свого опирається! (Ісаї 50:10).

382382 383383

* Написано 1885 року, коли релігійна свобода зазнавала обме-жень. Щось подібне можна спостерігати й сьогодні.

Ëèñòîïàä

14ñåðåäà


Ìiöíî äåðæàòèñÿ Áîæîãî çàõèñòóХіба буде держатися міцно Мого він захисту, щоб мир учинити зо Мною, зо Мною, щоб мир учинити! (Ісаї 27:5).

У книзі Об’явлення нечистий [сатана] названий «обвину-вачем наших братів», котрий звинувачує їх «перед нашим Бо-гом день і ніч» (Об’явл. 12:10). Боротьба точиться за кожну душу, яка звільняється від влади зла й ім’я якої записується в книзі життя Агнця. Жодна людина ще не переходила із са-танинської сім’ї в сім’ю Божу, не викликаючи при цьому рі-шучого опору з боку лукавого... Лукавий веде людей у нетрі скептицизму, унаслідок чого вони втрачають довіру до Госпо-да та відділяються від Його любові; диявол спокушає їх по-рушувати Божий Закон, а потім претендує на них як на своїх полонених, заперечуючи право Христа відібрати їх у нього. Сатана знає, що люди, які ревно шукають у Бога прощення і благодаті, знайдуть їх; тому він намагається привести таких людей до зневіри, нагадуючи їм про їхні гріхи... За допомогою незліченних хитрощів, найтонших, підступних і жорстоких, сатана намагається домогтися їхнього засудження.

Людина не може самостійно спростувати ці звинувачення. Вона стоїть перед Господом у заплямованому гріхом одязі, ви-знаючи свою вину. Однак Ісус, наш Захисник, наводить вагомі аргументи на користь усіх, хто довіряє Йому свої душі через покаяння й віру. Він заступається за них та перемагає їхнього обвинувача переконливими аргументами Голгофи. Доскона-лий послух Христа Божому Законові, аж до смерті хресної, дав Йому всяку владу на Небі й на Землі, і Він просить Свого Отця помилувати винну людину та примиритися з нею...

Ісус не віддасть у владу ворога жодної душі, яка з пока-янням і вірою претендує на Його захист. Нам обіцяно: «Хіба буде держатися міцно Мого він захисту, щоб мир учинити зо Мною, зо Мною щоб мир учинити!» (Ісаї 27:5). Обітницю...

Ëèñòîïàä

15÷åòâåð

дано нам усім: «Якщо ти будеш ходити Моїми дорогами, і якщо стерегтимеш сторожу Мою... дам тобі ходити поміж тими, що стоять тут» (Зах. 3:7). Божі ангели оточуватимуть нас з усіх боків у цьому житті, і врешті-решт ми стоятимемо між ангелами, котрі оточують престол Божий (Свідчення для Церкви, т. 5, с. 470, 471).

Áóäüòå ìóæíi!

Âèäèìi é íåâèäèìi âîðîãèБагато хто будуть очищені, і вибіляться, і будуть перетоплені; і будуть несправедливі несправедливи-ми, і цього не зрозуміють усі несправедливі, а розум-ні – зрозуміють (Дан. 12:10).

Церква має воювати і воюватиме з видимими й невидими-ми ворогами. Слуги сатани в людській подобі живуть на Зем-лі. Люди об’єднуються, аби протистояти Господу небесного війська. Ці змови триватимуть доти, доки Христос не зали-шить Своє посередницьке служіння перед престолом благода-ті та не зодягнеться в одяг помсти. Слуги сатани перебувають у кожному місті, діловито організовуючи партії із противни-ків Закону Божому. Уявні святі та безбожники долучаються до цих об’єднань (Свідчення для Церкви, т. 8, с. 42).

Бог відкрив, що ж відбудеться в останні дні, аби Його на-род був готовий встояти проти лютої бурі опору. Попередже-ні про майбутні події не мають права сидіти в очікуванні при-йдешньої бурі, заспокоюючи себе тим, що Господь захистить Своїх вірних у день горя...

Зараз не час* зосереджувати думки на чомусь другоряд-ному... Нині рух за дотримання недільного дня прокладає собі шлях у темряві. Керівники приховують справжню суть справи, і багато учасників цього руху самі не розуміють, куди

384384 385385

Ëèñòîïàä

16ï’ÿòíèöÿ

несе їх підводна течія. Він [рух] декларує м’які і, на перший погляд, християнські принципи, але коли заговорить, то ви-явить дух дракона. Наш обов’язок – зробити все можливе, аби відвернути небезпеку, що загрожує нам (Свідчення для Церкви, т. 5, с. 452).

Наближається час, коли Божий народ зазнає гонінь за дотримання сьомого дня – суботи... Людина беззаконня, яка мала намір позмінювати свята та права і завжди пере-слідувала Божий народ, спонукає людей видати закони, які зобов’яжуть дотримуватися першого дня тижня. Однак діти Божі повинні твердо стояти на Його боці. І Господь буде з ними, ясно показуючи, що Він – Бог богів (Свідчення для Церкви, т. 9, с. 229, 230).


Ñïðàâæíº òà ïiäðîáëåíå âiäðîäæåííÿЗа їхніми плодами впізнаєте їх. Хіба збирають ви-ноград з тернини або смокви – з будяків? Так усяке добре дерево родить добрі плоди, а погане дерево ро-дить погані плоди (Матв. 7:16, 17).

Перш ніж останні суди Божі відвідають Землю, у народі Божому відбудеться таке відродження правдивої побожно-сті, якого не було від часів апостолів. На Божих дітей буде злитий Його Дух і сила. Тоді багато віруючих вийде із цер-ков, у яких любов до світу витіснила любов до Бога та Його Слова. Чимало як служителів, так і простих людей із раді-стю приймуть великі істини, котрі з волі Божої проголошу-ються в цей час, аби приготувати народ до Другого приходу Господа. Ворог людських душ бажає перешкодити цій робо-ті, і перш ніж почнеться такий рух, він спробує випередити його, запропонувавши підробку. У тих церквах, котрі сатані вдасться ввести в оману, він створюватиме видимість злиття особливих Божих благословень. У них також буде виявляти-ся уявний інтерес до релігії...

Ëèñòîïàä

17ñóáîòà

Де люди нехтують свідченнями Біблії, відвертаючись від простих істин, які випробовують душу та вимагають самозре-чення й відмови від світу, там немає Божого благословення...

Хибні уявлення про характер, незмінність і вимоги Боже-ственного Закону призвели до помилкового розуміння таких питань, як навернення й освячення, а наслідком цього стало зниження вимог до побожності в церкві. Цим пояснюється від-сутність Духа Божого та Його сили в пробудженнях наших днів...

Тільки тоді, коли Закон Божий посяде належне йому міс-це, у народі Божому може відбутися відродження первісної віри й побожності. «Так говорить Господь: “На дорогах спи-ніться та гляньте, і спитайте про давні стежки, де та добра до-рога, – то нею ідіть, і знайдете мир для своєї душі”» (Єрем. 6:16) (Велика боротьба, с. 464, 465 , 478).


Ñëüîçè i áîðîòüáàСлужачи Господеві з усією покірливістю, зі слізьми та випробуваннями, що їх зазнав через змови юдеїв (Дії 20:19).

Від днів Адама і до нашого часу великий ворог застосовує свою силу, щоб гнобити й знищувати. Тепер він готується до останнього походу проти Церкви (Велика боротьба, с. 510).

Щоб краще замаскувати свій справжній характер і намі-ри, сатана намагається представити себе в такому вигляді, аби викликати в людей тільки глузування й презирство. Він задоволений, коли його зображують смішною або огидною істотою, потворною напівтвариною, напівлюдиною (Велика боротьба, с. 516).

Якщо сатана був таким хитрим спочатку, то яким же має стати тепер, здобувши досвід багатьох тисяч років? Проте Бог, святі ангели й люди, котрі слухняно в усьому дотриму-ються волі Господа, мудріші за лукавого (Рев’ю енд Геральд, 4 серпня 1910 р.).

386386 387387

Ëèñòîïàä

18íåäiëÿ

Усі, хто активно бере участь у справі Божій, хто прагне ви-крити обман лукавого та проповідувати людям Христа, змо-жуть приєднатися до свідчення апостола Павла, котрий пише про служіння Господеві з усякою покорою, з багатьма сльоза-ми і серед спокус...

Спокусник не має влади над волею людини; він не може примусити душу згрішити. Він може завдати людині страж-дань і мук, але не спроможний опоганити її (Велика бороть-ба, с. 510).

Сатана не може читати наші думки, зате бачить наші вчинки і чує наші слова. Володіючи глибоким знанням люд-ства, він пропонує нам такі спокуси, які розраховані на наші слабкі риси характеру. І як часто ми відкриваємо йому секрет перемоги над нами! О, як треба стежити за своїми словами й учинками! (Вісті для молоді, с. 328).

Сатана напосідав на Христа, використовуючи найсильні-ші та найвитонченіші спокуси, але щоразу зазнавав поразки. Ісус боровся з ворогом задля нас. Отримані Ним перемоги зробили нас здатними перемагати. Христос дасть силу всім, хто просить її (Велика боротьба, с. 510).


Ôiçè÷íi íàïàäêè ñàòàíèІ сказав Господь до сатани: «Звідки ти йдеш?» А са-тана відповів Господеві й сказав: «Я мандрував по землі та й перейшов її» (Йова 1:7).

Сатана – «душогуб від самого початку» (Івана 8:44) (Пат-ріархи і пророки, с. 337).

Його спокуси зведуть тисячі людей. Нестриманість позбав-ляє людину здорового глузду, унаслідок чого виникають роз-пуста, ворожнеча i кровопролиття. Сатана знаходить особли-ве задоволення у війнах, котрі збуджують у людських душах найнижчі пристрасті, найогидніші інстинкти, а заплямовані кров’ю жертви пороку йдуть у вічну загибель. Його мета – під-

Ëèñòîïàä

19ïîíåäiëîê

бурювати народи до війни, щоб у такий спосіб відвернути увагу людей від приготування до Приходу Христа.

Щоб зібрати врожай неприготовлених душ, сатана діє i че-рез стихії. Він вивчив таємниці природи й намагається підко-рити їх собі, наскільки це допускає Господь. Коли сатані було дозволено завдати страждань Йову, як швидко зникли отари, будівлі, слуги, діти; одне лихо наздоганяло інше. Тільки Бог оберігає Свої створіння й захищає їх від сили губителя...

Сатана всюди виявляє свою силу в нещасних випадках, різ-них стихійних лихах на воді й суші, у великих спустошливих пожежах, руйнівних ураганах, страшних бурях на водних про-сторах, гігантських хвилях цунамі й нечуваних землетрусах. Він винищує дозрілі посіви, що спричиняє голод i злидні. Сата-на отруює повітря смертоносними інфекціями, i тисячі людей гинуть від епідемій. Нещастя й лиха ставатимуть частішими та загрозливішими (Велика боротьба, с. 589, 590).

Звичайно, сила і злоба сатани та його воїнства могли б ви-кликати в нас тривогу, якби ми не мали захисту й порятунку в незрівнянно більшій силі нашого Спасителя... Ті, що йдуть за Христом, завжди безпечні під Його опікою. Могутні ангели послані з Неба для їхньої охорони. І злий ворог не може про-никнути через сторожу, яку Бог поставив навколо Своїх дітей (Велика боротьба, с. 517).


×àñ ïðèéíÿòòÿ ðiøåííÿНатовпи, натовпи у вирішальній долині, бо близький день Господній у вирішальній долині (Йоіла 4:14).

Пророцтво 13-го розділу книги Об’явлення повідомляє, що влада, представлена звіром із двома ягнячими рогами, зробить так, щоб «хто живе на землі, що їхні імена не напи-сані в книгах життя Агнця», вклонялися папству, представле-ному символом звірини, що «подібна до рися» (вірш 2). Звір із двома ягнячими рогами буде також «намовляти мешканців

388388 389389

Ëèñòîïàä

20âiâòîðîê

землі зробити образа звірини»; більше того‚ він накаже всім «малим і великим, багатим і вбогим, вільним і рабам» при-йняти знамено звірини (Об’явл. 13:11-16)...

Сполучені Штати – це та влада, яка зображена символом звіра з ягнячими рогами, а пророцтво виконається тоді, коли в Сполучених Штатах буде виданий закон про обов’язкове святкування неділі, яку Рим вважає особливою ознакою своєї верховної влади. Але не тільки Сполучені Штати виявлять таку пошану папству. Вплив Риму в країнах, де колись визна-вали його панування, залишається стійким. I пророцтво роз-повідає про відновлення його влади: «А одна з її голів була ніби забита на смерть, але рана смертельна її вздоровилась. I вся земля дивувалась, слідкуючи за звіриною!» (Об’явл. 13:3). 1798 року папству було завдано смертельної рани. Але, як далі говорить пророк, «рана смертельна її вздоровилась. I вся земля дивувалась, слідкуючи за звіриною!». Павло ясно говорить, що «беззаконник» діятиме аж до Другого приходу Христа… Як у Старому, так і в Новому світі святкування не-дільного дня, запровадженого винятково авторитетом Рим-ської церкви, буде даниною пошани папству...

Слово Боже застерігає про наближення грізної небезпеки, і якщо протестантський світ не зверне уваги на ці застережен-ня, то швидко відчує на собі справжні наміри Риму, але тоді вже буде пізно (Велика боротьба, с. 578, 579, 581).

Зараз слід шукати глибокого живого досвіду з Богом. Не гайте часу! (Там же, с. 601).


Âàæêèé ÷àñ ãîíiíüАдже всі, що в Ісусі Христі бажають жити благоче-стиво, будуть переслідувані (2 Тим. 3:12).

Коли надійде час проголошувати її [вістку третього анге-ла] з великою силою‚ Господь діятиме через смиренні душі, провадячи тих, хто цілковито присвятив себе Йому на слу-

Ëèñòîïàä

21ñåðåäà

жіння. Для цієї роботи працівники будуть приготовлені біль-ше помазанням Божого Духа, ніж спеціальною освітою. Мужі віри й молитви будуть спонукані виступити зі святою ревні-стю та сповіщати слова, котрі Бог дасть їм. Гріхи Вавилону будуть викриті. Страшні наслідки примусового запроваджен-ня державною владою церковних постанов, наступ спіритиз-му, непомітне, але швидке поширення папської влади – усе це буде виявлено. Ці урочисті застереження пробудять народ...

Сила, з якою буде проповідувана ця вістка, викличе лють у тих, що опираються їй... Церква спиратиметься на міцну руку державної влади, i в цій справі католики та протестанти об’єдна-ються. Коли рух запровадження обов’язкового святкування не-ділі ставатиме все сміливішим i рішучішим, тоді проти тих, хто дотримується Заповідей Божих, буде застосована сила закону...

Слова апостола Павла: «Та й усі, хто хоче жити побожно у Христі Ісусі, ‒ будуть переслідувані» (2 Тим. 3:12) – викона-ються буквально. Коли захисники істини відмовляться шану-вати недільний день замість суботи, одні з них будуть вкинуті до в’язниць, другі – заслані, а з третіми обійдуться, як з раба-ми. З людської точки зору, усе це здається тепер неможливим, але коли стримувальний вплив Божого Духа буде забраний від людей i вони залишаться під владою сатани… тоді відбува-тимуться дивні події...

Жодна людина не може служити Богові, не викликаючи при цьому протидії духів темряви (Велика боротьба, с. 606-610).

Де черпали силу ті, хто в минулому зазнав гонінь за Хри-ста? У союзі з Богом, Святим Духом і Христом. Спілкування зі Спасителем дозволить Божому народові вистояти до кінця (Рев’ю енд Геральд, 9 лютого 1911 р.).


Áåçïåêà – òiëüêè â ïîñëóõóАдже очі Господні – на праведних, а Його вуха зверне-ні до їхньої молитви; обличчя ж Господнє проти тих, що роблять зло! (1 Петра 3:12).

390390 391391

Жодна людина ні дня, ні навіть години не може бути в безпеці без молитви. Ми особливо повинні благати Госпо-да про мудрість, щоб розуміти Його Слово. Воно відкриває всі лукаві задуми сатани і ті засоби, за допомогою яких ми можемо успішно протистояти йому. Сатана – знавець Пи-сання, і в нього є своє тлумачення тих текстів, на яких він сподівається змусити нас спіткнутися. Досліджуйте Біблію зі смиренним серцем, ніколи не забуваючи про залежність від Бога. Ми постійно повинні бути на сторожі проти спокус сатани і молитися з вірою: «Не введи нас у спокусу» (Велика боротьба, с. 530).

Коли Валаам, спокушуваний обіцянкою багатої наго-роди, використовував ворожбитство проти Ізраїлю і через принесені жертви для Господа намагався стягнути проклят-тя на Його народ, Дух Господній заборонив йому говорити лихе, хоч Валаам бажав цього, і він був змушений вигукну-ти: «Що ж я буду проклинати того, кого Бог не прокляв?» (Чис. 23:8)...

У той час ізраїльський народ був вірний Богові, і доти, доки він корився Його Закону, жодна земна або пекельна сила не могла перемогти його. Але прокляття, яке Валаамо-ві не було дозволено накликати на Ізраїль, він пізніше зумів стягнути на Божий народ, спокусивши його до гріха. Пору-шивши Божі заповіді, ізраїльтяни відділилися від Господа й залишилися під владою губителя.

Сатана добре розуміє, що найслабша душа, перебуваючи у Христі, сильніша за воїнства темряви... Ми можемо бути в повній безпеці тільки тоді, коли смиренно покладаємося на Бога, дотримуючись Його заповідей (там же, с. 529, 530).

Нехай ніхто не обманює себе вірою в те, що Бог буде про-щати і благословляти їх, поки вони зневажають одну з Його вимог. Свідоме потурання відомому гріху змушує замовкну-ти голос свідчення Святого Духа та розділяє душу з Господом (Ознаки часу, 30 листопада 1882 р.).

Ëèñòîïàä

22÷åòâåð

Îñòàííié çàêëèê ìèëîñòi

Ãðÿäå ùå îäíà Ï’ÿòèäåñÿòíèöÿ!І вчиню їх та довкілля Мого взгір’я благословенням, і спущу дощ в його часі, – будуть це дощі благословен-ні (Єзек. 34:26).

Господь визначив, аби юнацтво було Його помічником (Свідчення для Церкви, т. 7, с. 64).

І не один юнак сьогодні, зростаючи, як зростав Даниїл у своїй юдейській домівці, вивчаючи Слово Бога та Його діла, засвоюючи уроки вірного служіння, ще стоятиме в законо-давчих зборах, у судових залах або в царських дворах як сві-док Царя царів...

З такою армією працівників, якою може стати наша пра-вильно навчена молодь, як скоро вістка про розп’ятого, во-скреслого та скоро грядущого Спасителя може бути донесе-на до всього світу! (Виховання та освіта, с. 262, 271).

Велика справа Євангелія завершиться не з меншим про-явом Божої сили, ніж на початку. Пророцтва, які виконалися при злитті Раннього дощу на початку проповіді Євангелія, повинні знову виконатися при злитті Пізнього дощу під час її закінчення...

Слуги Божі із сяючими святою ревністю обличчями по-спішатимуть з одного місця до іншого, щоб звістити небесну вістку. Тисячі голосів проголосять це застереження по всій Землі. Будуть звершуватися чудеса, хворі зцілятимуться, оз-наки й чудеса супроводжуватимуть віруючих. Сатана також творитиме «фальшиві чудеса, так що й вогонь зводитиме з неба додолу перед людьми» (Об’явл. 13:13). Отже, мешкан-цям Землі необхідно буде визначити власну позицію.

Ця вістка поширюватиметься не стільки людською муд-рістю, скільки глибоким переконанням Божого Духа… Те-пер промені світла проникають усюди, істина постане в усій ясно сті, i щирі діти Божі розірвуть узи, які зв’язували їх (Ве-лика боротьба, с. 611, 612).

392392 393393

Ëèñòîïàä

23ï’ÿòíèöÿ

У Господа є праця, яку Його народ має виконати для світу, і, якщо вони здійснюватимуть її в гармонії один з одним та з Небесами, Він виявить Свою силу, аби підтримати їх, як зро-бив це для Своїх перших учнів у день П’ятидесятниці (Рев’ю енд Геральд, 13 січня 1910 р.).


Ðàííié äîù Áîæîãî Äóõà А ви, сіонські сини, радійте та тіштеся Господом, Богом своїм, бо вам їжі Він дасть на спасіння, і най-перше зішле вам дощу, дощу раннього й пізнього (Йоіла 2:23).

Використовуючи символ раннього й пізнього дощу, які випадають у країнах Сходу під час сівби та жнив, єврейські пророки провіщали надзвичайно рясне злиття духовної бла-годаті на Божу Церкву. Злиття Духа за днів апостолів було по-чатком Раннього, або першого, дощу, і яким же чудовим був результат... Але під кінець жнив на Землі обіцяне особливе злиття духовної благодаті, котре приготує Церкву до Приходу Сина Людського (Дії апостолів, с. 54, 55).

Пізній дощ допомагає зерну достигнути до жнив, він зоб-ражує духовну благодать, яка готує Церкву до Приходу Сина Людського. Але якщо ранній дощ не зволожить землю, життя не буде. Зелений паросток не зійде. Якщо ранній дощ не зро-бить своєї справи, пізній дощ не доведе насіння до дозрівання...

Має здійснюватися безперервний розвиток християнських чеснот, постійне вдосконалення християнського досвіду...

Кожна людина повинна усвідомлювати свою потребу. Її серце має бути очищене від усякої скверни й готове до при-йняття Святого Духа. Перші учні приготувалися до злиття Святого Духа в день П’ятидесятниці через визнання та зали-шення гріхів, через ревну молитву і присвячення себе Бого-ві. Така ж праця, тільки ще більшою мірою, має бути вико-нана зараз...

Ëèñòîïàä

24ñóáîòà

Не можна нехтувати благодаттю, представленою Раннім дощем. Тільки ті, хто живе у світлі, яке вони вже здобули, от-римають більше світло. Якщо в нас щодня не будуть розви-ватися активні християнські чесноти, ми не впізнаємо прояв Святого Духа в Пізньому дощі. Він зливатиметься на серця навколо нас, але ми не помітимо і не приймемо його (Свідчен-ня для проповідників, с. 506, 507).


Çëèòòÿ Ïiçíüîãî äîùóПросіть від Господа дощу часу весняного пізнього дощу, – Господь чинить блискавки, і зливний дощ по-силає їм, кожному траву на полі (Зах. 10:1).

На Сході ранній дощ випадає під час посіву. Він необ-хідний для проростання насіння. Під дією цілющих потоків сходить ніжний паросток. Пізній дощ, який випадає до кінця сезону, наливає зерно й готує його до жнив. Господь вико-ристовує ці явища природи, аби наочно змалювати дію Свя-того Духа...

Цінуючи благословення Раннього дощу, ми, з іншого боку, не повинні залишати поза увагою факт, що без Піз-нього дощу, який наповнює колосся і дозволяє зерну дозрі-ти, урожай не буде готовий для жнив і праця сіяча виявиться марною. Божественна благодать необхідна на початку, вона необхідна також на кожному кроці при русі вперед, і тільки Божественна благодать може завершити роботу...

Не заспокоюйте себе думкою, що свого часу Дощ обов’яз-ково випаде. Просіть про нього... Ми всім нашим серцем по-винні шукати Божого благовоління, якщо бажаємо, щоб на нас вилилися потоки благодаті. Нам потрібно використову-вати будь-яку можливість, аби перебувати в руслі Божого благословення. Христос сказав: «Де двоє або троє зберуться в Ім’я Моє, там і Я серед них!» (Матв. 18:20). Церковні зібран-ня, такі як табірні зустрічі, зібрання домашніх церков та всі

394394 395395

Ëèñòîïàä

25íåäiëÿ

заходи, коли відбувається особиста праця для душ, – це при-значені Богом засоби для злиття Раннього й Пізнього дощів...

Нехай на кожному зібранні, яке ми відвідуємо, підносяться наші молитви, щоб саме в цей час Господь зігрів та окропив наші душі. Коли ми проситимемо Бога про Святого Духа, Він виховуватиме в нас лагідність, покірність та усвідомлення пов-ної залежності від Господа, посилаючи Пізній дощ. Якщо ми з вірою почнемо молитися про благословення, то отримаємо його, як Бог і обіцяв (Свідчення для проповідників, с. 506-509).

Дух Святий прийде до всіх, хто просить хліба життя, аби потім дати його своїм ближнім (Свідчення для Церкви, т. 6, с. 90).


Ãó÷íèé êëè÷ òðåòüîãî àíãåëàПісля цього я побачив іншого ангела, який сходив з неба і мав велику владу, і земля освітилася від його слави (Об’явл. 18:1).

Я побачила ще одного могутнього ангела, якому було до-ручено зійти на Землю, об’єднати свій голос із голосом тре-тього ангела та посилити його вістку (Ранні твори, с. 277).

Ці пророчі слова свідчать про роботу, котра набере все-світнього розмаху і супроводжуватиметься надзвичайною си-лою (Велика боротьба, с. 611).

Цей ангел був наділений великою владою та славою, і, коли він сходив, Земля освітилася від його слави. Від анге-ла виходило світло та проникало всюди, і він гучним голосом сповістив: «Упав, упав великий Вавилон, розпусниця! Вона стала житлом бісів, і оселею всякого нечистого духа, і схови-щем усіх нечистих птахів, і сховищем всяких нечистих і по-творних звірів» (Об’явл. 18:2). Вістка про падіння Вавилону, проголошена другим ангелом, повторюється з додатковою згадкою пороків, які проникли в церкви від 1844 року. Цей ангел прийшов саме вчасно, аби приєднатися до заключної

Ëèñòîïàä

26ïîíåäiëîê

великої роботи вістки третього ангела, яка переростає в гуч-ний поклик. Завдяки цьому Божий народ буде готовий всто-яти в годину випробування, яка незабаром прийде. Я бачила, як на дітях Божих спочивало велике світло і вони об’єднува-лися для безстрашного проголошення вістки третього ангела.

Були послані Божі ангели, щоб допомогти могутньому ан-гелу з Небес, і я почула голоси, які, здавалося, звучали всюди: «Вийди з неї, народе Мій»... Божа слава спочила на терпели-вих святих, які перебували в очікуванні, і вони безстрашно сповістили останнє урочисте застереження, проголошуючи падіння Вавилону та закликаючи Божий народ вийти з нього, щоб уникнути його страшної долі.

На тих, хто чекав, пролилося світло, проникаючи всюди, і члени церков, котрі мали хоч якесь світло, котрі не чули трьох попередніх вісток та не відкидали їх, підкорилися закликові й вийшли з відступницьких церков (Ранні твори, с. 277, 278 ).


Íåïîõèòíi ïiä ÷àñ ïðîñiâàííÿТому, одержуючи непохитне Царство, маємо благо-дать, якою служимо до вподоби Богові з побожністю і страхом (Євр. 12:28).

Той, хто приймає Христа й у своїй щойно здобутій упевненості говорить, що спасенний, перебуває в небезпе-ці покладатися на самого себе. Такі забувають про власну слабкість і постійну потребу в Божественній силі. Вони не підготовлені до вивертів сатани... Єдина гарантія нашої без-пеки – постійна недовіра собі та залежність від Христа (Оз-наки часу, 18 січня 1910 р.).

Велика небезпека для людини – перебувати в самообмані, потураючи своїй самовпевненості, і таким чином віддалятися від Господа – Джерела її сили (Свідчення для Церкви, т. 8, с. 315).

Бог гряде вже незабаром, і ми входимо в час недолі (там же, т. 9, с. 62).

396396 397397

Ëèñòîïàä

27âiâòîðîê

Не потрібно говорити: небезпеки останнього часу ско-ро грядуть на нас. Вони вже прийшли. Тепер нам потрібен меч Господній, бо тільки він здатний проникнути до глиби-ни душі, знищивши тілесні пожадливості, схильності та при-страсті.

Необхідно очистити розум, у якому гніздяться розпусні думки... Думки слід зосередити на Богові. Тепер настав час докласти рішучих зусиль для подолання вроджених схильно-стей тілесного серця (там же, т. 8, с. 315).

Як тільки наблизиться буря, багато з тих, які повірили у вістку третього ангела, але не освятилися через послух істині, відмовляться від власних поглядів і приєднаються до її против-ників. Об’єднавшись зі світом та перейнявши його духа, вони почнуть дивитися на речі так, як дивиться на них світ, а коли прийде час випробування, вони виявляться готовими обрати легкий популярний шлях. Талановиті люди, з приємними ма-нерами, які колись раділи істині, використають свої здібності для того, щоб зводити душі. Вони стануть найлютішими воро-гами своїх колишніх братів (Велика боротьба, с. 608).

Ми живемо в час просівання, коли все, що треба просіяти, буде просіяне. Господь не виправдає тих, хто знає істину, про-те ані словом, ані ділом не виконує Його Заповідей (Свідчення для Церкви, т. 6, с. 332).


Ïðèãîòóéñÿ äî çóñòði÷iТому-то зроблю тобі, так, о Ізраїлю, а що Я зроблю тобі це, приготуйся, Ізраїлю, до зустрічі Бога свого! (Амоса 4:12).

Багато хто з людей не розуміє, якими вони мають бути, аби встояти під час горя, живучи перед очима Господа без Первосвященика у Святині. Люди, котрі прийняли печать живого Бога та перебувають під Його захистом, під час горя мають повністю відображати образ Ісуса (Ранні твори, с. 71).

Ëèñòîïàä

28ñåðåäà

Їхній одяг має бути незаплямованим, а характер очищеним від гріха через кроплення кров’ю. Завдяки благодаті Божій та власним наполегливим зусиллям вони повинні бути пере-можцями в боротьбі зі злом. У той час як на Небі відбувається слідчий суд і гріхи розкаяних віруючих вилучаються зі святині, серед народу Божого має відбутися особлива робота очищення й усунення гріха (Велика боротьба, с. 425).

Я бачила, що багато хто нехтує таким необхідним при-готуванням, чекаючи часу «відлиги» й Пізнього дощу, який нібито сам приготує їх до того, щоб вони встояли в день Гос-подній та жили перед Його обличчям. Я була вражена, коли побачила, як багато людей під час горя залишилося без схо-вища! Вони знехтували необхідним приготуванням, тому не могли отримати відраду, яку повинні мати ті, хто житиме пе-ред обличчям святого Бога.

Люди, котрі відмовилися слухати пророків й очищати свої душі через послух усій істині, але тішили себе думкою, що їхнє становище значно краще, ніж воно є насправді, доживуть до часу злиття язв і лише тоді зрозуміють, що їм потрібно було позбутися недоліків та вад, перш ніж стати живими каменями в Божій будівлі...

Я бачила, що відрада була недоступна тим, хто не переміг усі свої спокуси, гордощі, самолюбство, любов до світу, кожне недобре слово й учинок. Тому нам необхідно прагнути до де-далі тіснішого спілкування з Господом та серйозно готуватися до того, аби встояти в битві в день Господній. Пам’ятаймо: Бог святий, тому ніхто, крім святих істот, не може вічно перебувати в Його присутності (Ранні твори, с. 71).


Íåçâè÷àéíà ðîáîòà ÁîãàБо повстане Господь, немов на горі Перацім; затрем-тить Він у гніві, немов у долині в Гів’оні, щоб Свій чин учинити, предивний Свій чин, щоб зробити робо-ту Свою, незвичайну роботу Свою! (Ісаї 28:21).

398398 399399

З безпомилковою точністю Безмежний веде облік діянь усіх народів. Доки Його милість пропонується і закликає до покаяння, цей літопис залишається відкритим, але коли кількість беззаконь досягає певної, встановленої Господом межі, Він починає зливати Свій гнів. Літопис закривається, Божественне терпіння закінчується, і цим народам більше не пропонується милість.

Спрямовуючи свій погляд крізь століття, пророк спо-глядав у видінні цей час. У наш час народи отримали небу-валу милість від Бога... Але проти їхнього імені зазначено зростання гордості, жадібності, ідолопоклонства, презир-ства до Бога та низької невдячності. Вони стрімко наближа-ють момент їхнього розрахунку з Богом...

Криза швидко наближається. Різко зростає кількість злочинів, а це свідчить про те, що година Божого Приходу дуже близько (Свідчення для Церкви, т. 5, с. 208, 209).

Для нашого милосердного Господа покарання – це незви-чайна робота. «... Як живий Я, – говорить Господь Бог, – не прагну смерти несправедливого» (Єзек. 33:11). Бог... «не вважає чистим винуватого» (Вих. 34:6, 7). «Господь дов-готерпеливий i великої поруги, та очистити винного – Він не очистить» (Наума 1:3). Страшними ділами, які звершить Його справедливість, Він відновить авторитет Свого знева-женого Закону. Про суворість покарання, яке спіткає вин-ного, можна судити з того, як довго Господь відкладає Своє правосуддя. Народ, до якого Він ставиться з таким довго-терпінням та якого не знищить, доки той не наповнить міру свого беззаконня в очах Божих, врешті-решт буде змушений випити чашу Його гніву, не змішаного з милістю (Велика бо-ротьба, с. 627).

Якщо після того, як Господь зробив усе, що можна було зробити для спасіння людини, люди продовжують показува-ти своїм життям, що вони нехтують запропонованою милі-стю, – їхньою долею буде смерть; і це буде жахлива смерть, адже їм доведеться відчути агонію, яку відчував на хресті Христос. Тоді вони зрозуміють, що втратили, – вічне життя й безсмертну спадщину (Рев’ю енд Геральд, 5 серпня 1884 р.).

Ëèñòîïàä

29÷åòâåð

Ñóä íà Çåìëi

«×àñ óòèñêó»І повстане того часу Михаїл, великий той князь, що стоїть при синах твого народу, і буде час утиску, яко-го не було від існування люду аж до цього часу. І того часу буде врятований із народу твого кожен, хто буде знайдений записаним у книзі (Дан. 12:1).

Коли закінчиться проповідь вістки третього ангела, тоді милість Божа перестане благати за грішних мешканців Землі. Народ Божий виконає свою роботу... світ був підданий остан-ньому випробуванню, і всі, хто виявився вірним Божествен-ним повелінням, отримали «печатку Бога живого». Після цього Ісус припиняє Своє посередницьке служіння в Небес-ній святині. Він підносить руки і промовляє гучним голосом: «Звершилося!»...

Довготерпіння Боже вичерпалося. Світ відкинув Його благодать, з погордою поставився до Його любові та зневажив Його Закон. Безбожні переступили межу благодаті; Дух Бо-жий, Якому вони так уперто протистояли, нарешті забраний від них. Незахищені Божественною ласкою, вони опиняться під владою лютого ворога. Сатана тоді завдасть мешканцям Землі останнього великого горя... Народ Божий зазнає тоді такого горя і страждання, про яке пророк говорить як про час недолі Якова (Велика боротьба, с. 613, 614, 616).

У прийдешніх випробуваннях встоять тільки ті, хто має чисті руки й чисте серце. Закон Божий уже зараз повинен ві-дображатися в наших думках і серцях... Тому кожну вільну годину нам слід проводити в дослідженні Біблії, бо нею ми будемо суджені останнього дня...

Нехай ваші думки будуть постійно зосереджені на Запо-відях Божих та свідченні Ісуса Христа, і нехай у них не зали-шиться місця для світських думок і турбот. Лягаючи й вста-ючи, розмірковуйте про духовне. Живіть і поводьтеся гідно Сина Людського, пам’ятаючи про Його скорий Прихід. Час

400400 401401

ангели підтримуватимуть постійний зв’язок між Небом і Зем-лею (Лист 119, 1904 р.).

Народ Божий також не буде звільнений від страждань; але... він усе ж таки не буде залишений на загибель... У той час як нечестиві помиратимуть від голоду й мору, ангели обе-рігатимуть праведних та піклуватимуться про їхні потреби. Тим, «хто ходить у правді», дарована обітниця: «…Його хліб буде даний йому, вода йому завжди запевнена…» (Ісаї 33:16) (Велика боротьба, с. 629).

Ëèñòîïàä

30ï’ÿòíèöÿ

запечатування вельми швидкоплинний і скоро закінчиться. Зараз, поки чотири ангели тримають чотири вітри, саме час утвердити наше покликання та обрання (Ранні твори, с. 58).

Ñóä íà Çåìëi

Ñiì îñòàííiõ êàðУбогі та бідні шукають води, та нема, язик їхній від прагнення висох, – Я, Господь, і їх вислухаю, Бог Ізра-їлів, не лишу їх! (Ісаї 41:17).

Коли Христос закінчить Своє посередницьке служіння в Небесній святині, на тих, хто поклоняється звіринi й образу її та прийме її знамено, буде вилитий гнів Божий без милості (Об’явл. 14:9, 10). Суди, які спіткають світ перед остаточним звільненням Божого народу, будуть жахливіші й масштабні-ші, ніж кари, послані на Єгипет перед звільненням Ізраїлю. Автор книги Об’явлення, описуючи це жахливе покарання, говорить: «... шкідливі та люті болячки обсіли людей, хто мав знамено звірини й вклонявсь її образу. Море стало, мов кров у мерця. І кожна істота жива вмерла в морі». Вода в річках та водних джерелах перетворилася на кров. Жахлива, як і ці болячки, Божа справедливість повністю виправдана (Об’явл. 16:2-4)...

Ці кари не матимуть всесвітнього характеру, інакше меш-канці Землі були б цілком винищені. Але це буде найжахли-віше з усіх нещасть, будь-коли відомих смертним людям. Усі суди, які відвідували людей перед закінченням часу випробу-вання, були змішані з милістю. Кров Христа заступалася за грішних та захищала їх від повної міри покарання, але під час останнього суду буде вилитий гнів, не змішаний із милістю (Велика боротьба, с. 627-629).

Неможливо уявити досвід Божого народу, що житиме на Землі в той період, коли змішаються явлення небесної слави й гоніння, подібні до пережитих у минулому. Тоді Божі діти ходитимуть у світлі, що виходить від Його престолу. У той час

403403

Ãðóäåíü

Трiумф Свангелiя-

Ãðóäåíü

1ñóáîòà

Ïðîðîöòâà âèêîíóþòüñÿ

ßê áóëî çà äíiâ ÍîÿІ як було за днів Ноя, так буде і за днів Людського Сина (Луки 17:26).

Протягом століть до застережень, які Бог посилав світо-ві через Своїх слуг, завжди ставилися із … сумнівом і недо-вірою. Коли беззаконня допотопного світу примусило Бога послати на Землю потоп, Він передусім відкрив цей намір людям, щоб вони навернулися зі своїх лихих доріг. Протя-гом 120 років лунав голос, закликаючи їх до покаяння й за-стерігаючи про гнів Божий. Однак ця вістка видавалася лю-дям безглуздою байкою, і вони не повірили їй…

Безбожники вказували на явища природи: незмінне чер-гування пір року, на блакитне, безхмарне небо, звідки ще не впала жодна краплина дощу, на зелені луки, зрошувані ніч-ною росою, — та вигукували: «Чи ж не оповідає він нам бай-ки?» (Єзек. 21:5). Із презирством вони називали проповідника праведності божевільним фанатиком та зі ще більшою неса-мовитістю віддавалися розвагам, ще з більшою ненаситністю чинили зло. Але їхнє невір’я не могло перешкодити тому, що було визначено Богом…

Христос говорить, що люди з таким же невір’ям будуть ставитися до Його Другого приходу. Як за днів Ноя люди «не думали, аж поки не прийшов потоп і знищив усіх, так, ‒ за словами Спасителя, ‒ буде і в прихід Сина Людського» (Матв. 24:39) (Велика боротьба, с. 337, 338).

З глибини віків до нас долинають урочисті слова пересто-роги, виголошені нашим Господом на Оливній горі: «Стере-жіться, щоб ваші серця не обтяжувалися ненаситністю та пи-яцтвом і життєвими клопотами і щоб не надійшов на вас той день несподівано». «Тож пильнуйте, постійно моліться, щоб змогли ви уникнути всього того, що має відбутися...» (Хрис-тос – надія світу, с. 636).

404404 405405

Ãðóäåíü

2íåäiëÿ


Ãëàøàòà¿ ìèðóБо коли говоритимуть: Мир і безпека, – тоді раптово прийде на них погибель, як біль тієї, що носить в ут-робі, і вони не втечуть (1 Сол. 5:3).

Злий раб каже у своєму серці: «Затримується мій пан при-йти!» Цей раб не говорить, що Христос не прийде взагалі, він не кепкує з Його Другого приходу. Але у своєму серці, пове-дінкою і вчинками він свідчить, що Прихід Господа відклада-ється. Таким чином цей раб позбавляє інших надії на скорий Прихід Христа. Його вплив робить людей самовпевненими, безтурботними й байдужими. Він утверджує в людях любов до світу та запеклість. Земні пристрасті й нечисті думки опа-новують розумом. Злий раб їсть і п’є з п’яницями, єднається зі світом у пошуках задоволень. Він б’є інших рабів, звинувачу-ючи й осуджуючи вірних Господу...

Прихід Христа буде несподіваним для лжевчителів. Вони проповідують: «Мир і безпека!» Як священики й учителі на-роду напередодні падіння Єрусалима, вони чекають, коли Церква досягне земної слави та процвітання. Ознаки часу ці люди витлумачують як передвістя такого блаженства. Але що каже богонатхненне Слово? «...Тоді раптово прийде на них погибель»...

Люди віддаляють Прихід Господа. Вони кепкують із пере-сторог, хвалькувато й зухвало промовляючи: «...Все зали-шається так, як від початку творення!», «І буде і цей день, і завтрашній день далеко щедріший!» (2 Петра 3:4; Ісаї 56:12). Зазнаємо ж ще більших розкошів і втіх! Але Христос каже: «Ось, приходжу, мов злодій» (Об’явл. 16:15). Саме в той час, коли світ глумливо запитує: «Де обітниця Його приходу?», – ці ознаки виконуються. А коли вигукуватимуть: «Мир і без-пека!», тоді несподівано надійде погибель. Для глузіїв, котрі відкинули істину і стали самовпевненими; для людей, які на-магаються наживатися за рахунок інших, нехтуючи принци-

Ãðóäåíü

3ïîíåäiëîê

пами порядності; для тих, хто прагне знань та шукає їх усю-ди, тільки не в Біблії, — для таких Христос прийде, як злодій (Христос – надія світу, с. 635).


Îçíàêè íà çåìëi i íà ìîðiБлизький день Господній великий, він близький й дуже швидко настане. Ось голос Господнього дня, – тоді гірко кричатиме навіть хоробрий! (Соф. 1:14).

Ми наближаємося до кінця часу. Мені було показано, що каральні Божі суди вже приходять на Землю. Господь попе-редив нас про події недалекого майбутнього... Люди, котрі п’ють з одного джерела благословень, збиратимуться разом. Істина, яка перебуває в серцях віруючих, приведе до благо-словенного єднання, і таким чином буде дана відповідь на мо-литву Христа про те, щоб Його учні були єдині, як Він єдиний зі Своїм Отцем. До цієї єдності спрямоване кожне по-справж-ньому навернене серце.

Серед нечестивих запанує оманлива згода, але вона лише частково приховає одвічні розбіжності. У своєму спротиві волі та правді Бога вони будуть єдині, тоді як у всьому іншому їх роздирають ненависть, ревнощі, дух суперництва та смер-тельна ворожнеча (Свідчення для Церкви, т. 5, с. 99-101).

Господь знімає обмеження, що стримували земні стихії, і скоро на Землі запанують смерть та руйнування, зростаю-ча злочинність та жорстокі злодіяння, спрямовані проти ба-гатих, які підносяться над бідними. Люди, котрі залишилися без Божого захисту, ніде не зможуть знайти безпечного місця. Триває процес навчання діячів, які використовують свою ви-нахідливість для створення могутньої машини руйнування й убивства (Свідчення для Церкви, т. 8, с. 50).

Господь підніметься, щоб жахливо потрясти Землю. Ми побачимо лиха всюди. Тисячі кораблів будуть укинуті в мор-ські глибини. Цілі флотилії підуть на дно, і мільйони люд-

406406 407407

Ãðóäåíü

4âiâòîðîê

ських життів стануть жертвою. Пожежі спалахуватимуть не-сподівано, і жодними людськими зусиллями їх неможливо буде загасити. Лютим полум’ям вогню будуть знищені зем-ні палаци. Залізничні катастрофи почастішають. На великих магістралях відбуватимуться замішання, зіткнення й миттєва смерть. Кінець близько, час випробування закінчується. Шу-каймо Господа, доки можна знайти Його. Кличмо Його, як Він близько! (Вісті для молоді, с. 89, 90).


Îçíàêè íà íåáiВід смоківниці навчіться притчі: коли вже її брунь-ки стають м’якими і випускають листя, знаєте, що близько літо; так і ви, коли все це побачите, знайте, що близько, вже при дверях (Матв. 24:32, 33).

Спаситель змалював ознаки Свого Приходу і навіть ука-зав час, коли з’явиться перша з них: «І тоді з’явиться ознака Сина Людського на небі, і заголосять усі племена землі й по-бачать Сина Людського, що йде на хмарах небесних з вели-кою силою і славою…» (див. Матв. 24:29-31).

Христос зазначив, що після закінчення папського пере-слідування сонце потьмяніє, а місяць не дасть свого світ-ла. Після цього відбудеться зорепад (Христос – надія світу, с. 631, 632).

Таким чином здійснилася остання з ознак Приходу Хрис-та, про яку Ісус сказав Своїм учням: «Так і ви, коли все це по-бачите, знайте, що близько, вже при дверях» (Матв. 24:33). Після цих ознак Іван бачив, що небо згорнулося, як сувій, земля коливалася, гори й острови зрушили з місця, а безбож-ники з жахом намагалися сховатися від лиця Сина Людського (Велика боротьба, с. 334).

Однак день і годину Свого Приходу Христос не відкрив... День Другого приходу Сина Людського – Божа таємниця (Христос – надія світу, с. 632, 633).

Ãðóäåíü

5ñåðåäà

Незабаром ми побачимо Царя в Його красі. Ще трохи – і Він зітре сльози з наших очей. Тоді Христос поставить нас «пе-ред Своєю славою непорочними в радості» (Юди 24). Ось чому, називаючи ознаки Свого Приходу, Христос сказав: «Коли ж почне це збуватися, випростайтеся і підійміть свої голови, бо наближається ваше визволення!» (Луки 21:28) (там же).


Âèâ÷àéòå ïðîðîöòâàБлаженний той, хто читає, і ті, що слухають слова пророцтва та дотримуються написаного в ньому, бо час близький! (Об’явл. 1:3).

Розквіт і падіння царств, описані в книгах Даниїла й Об’яв-лення, повинні навчити нас, якими марними є зовнішній блиск і земна слава. Вавилон з його небаченими могутністю й пиш-ністю, які видавалися його сучасникам такими непорушними, відійшов у вічність, проминув, як «цвіт рослин» (Якова 1:10). Так само зникли Мідо-Перське, Грецьке та Римське царства. Промине все, що не має основи в Богові. Залишиться непоруш-ним лише те, що відповідає Його намірам та відображає Його сутність. Божі принципи залишаються єдиними, відомими на-шому світові, непорушними основами (Пророки і царі, с. 548).

Краще зрозумівши книги Даниїла й Об’явлення, віруючі здобудуть зовсім інший духовний досвід. З відчинених небес-них воріт вони побачать проблиски такої слави, що всім своїм серцем і розумом прагнутимуть розвинути характер, котрий повинні мати всі, аби зрозуміти, якими благословеннями буде винагороджене чисте серце. Господь благословить усіх, хто спокійно й покірно прагне зрозуміти показане в книзі Об’яв-лення. Ця книга містить так багато істин, пов’язаних із без-смертям та повнотою слави, що всі її ревні читачі й дослідни-ки отримують благословення, призначене для кожного, «хто читає», і тих, «що слухають слова пророцтва та дотримуються написаного в ньому». При вивченні Об’явлення одна істина

408408 409409

Ãðóäåíü

6÷åòâåð

виявляється абсолютно незаперечною, а саме: зв’язок між Богом та Його народом тісний і непорушний (Свідчення для проповідників, с. 114).

Приділяймо ж більше часу вивченню Біблії. Ми не так розуміємо Боже Слово, як нам слід було б розуміти його. Книга Об’явлення починається з умовляння зрозуміти наста-нови, що містяться в ній... Коли ми... зрозуміємо, що ця кни-га означає конкретно для нас, серед нас відбудеться велике пробу дження (там же, с. 113).

Ïîâåðíåííÿ íàøîãî Ãîñïîäà

Çàêëþ÷íèé àêò îìàíè У відповідь Ісус сказав їм: Стережіться, щоб хтось вас не ввів у оману, бо багато хто прийде під Моїм Ім’ям, кажучи: Я – Христос! – і багатьох зведуть (Матв. 24:4, 5).

Заключним актом цієї великої драми спокуси буде спроба сатани видати себе за Христа. Церква давно вже заявляла, що чекає Приходу Спасителя як здійснення своїх надій. I вели-кий обманщик створить видимість Приходу Христа. У різних частинах світу сатана з’являтиметься серед людей як велична істота в осяйному блиску, нагадуючи собою Сина Божого, опи-саного Іваном у книзі Об’явлення... Переможні вигуки напов-няють повітря: «Христос прийшов! Христос прийшов!» Люди в захваті падають ниць перед ним... Лагідно, зі співчуттям сата-на проголошує деякі сповнені благодаті небесні істини, котрі проповідував i Спаситель; він зціляє людські хвороби, а потім, видаючи себе за Христа, проголошує, що змінив суботу на неді-лю, i звелить усім святити цей благословенний ним день...

Тільки ревні дослідники Святого Письма, що полюбили істину, будуть збережені від великого обману, котрий заполо-нить увесь світ (Велика боротьба, с. 624, 625).

Спаситель застерігав Свій народ... ясно вказуючи на те, як відбуватиметься Його Другий прихід. «Бо з’являться лжехрис-

Ãðóäåíü

7ï’ÿòíèöÿ

ти... Отже, коли скажуть вам: “Ось Він у пустині” – не виходь-те, “ось Він у потаємних кімнатах” – не вірте! Бо, як блискавка виходить зі сходу і видна буває аж до заходу, так буде і прихід Сина Людського» (Матв. 24:24-27). Такий Прихід підробити неможливо. Його побачить увесь світ...

Чи утверджений сьогодні народ Божий у Його Слові так, що не піддасться спокусі? Чи буде він у той критичний час три-матися Біблії і тільки Біблії? (Там же).


Âðÿòîâàíi âiä ðîçïðàâèБуде пісня для вас, як за ночі освячення свята, і радість сердечна, мов у того, хто ходить з сопілкою, щоб вий-ти на гору Господню до Скелі Ізраїля (Ісаї 30:29).

Коли народ, що дотримується Заповідей Божих, буде ого-лошений поза законом, у багатьох країнах одночасно виник-не рух, метою якого буде його знищення…

Діти Божі – одні в тюремних камерах, інші – у потаємних сховищах серед лісів та гір – усе ще благають Бога про захист. А в цей час озброєні загони в різних місцях, підбурювані зли-ми ангелами, готуються знищити їх...

З переможними вигуками, насмішками і прокльонами натовпи злих людей готові накинутися на свою здобич, коли раптом густа імла, чорніша за найтемнішу ніч, огортає Землю. Потім на небі з’являється райдуга… і, здається, оточує кожну групу людей, котрі моляться…

Народ Божий чує виразний мелодійний голос: «Погляньте вгору!» Підвівши очі до неба, люди бачать райдугу обітниці. Темні грізні хмари, що вкрили небосхил, розсіюються, і вірні, подібно до Стефана, бачать Божу славу, а на престолі – Сина Людського. На Його Божественному тілі вони помічають сліди Його приниження та чують із Його вуст прохання, представле-не перед Отцем і святими ангелами: «Бажаю Я, Отче, щоб і ті, кого дав Ти Мені, там зо Мною були, де знаходжуся Я...» (Іва-

410410 411411

Ãðóäåíü

8cóáîòà

на 17:24). I знову лунає переможний мелодійний голос: «Вони ідуть! Вони ідуть! Святі, невинні та непорочні! Вони зберегли слово терпіння Мого: вони ходитимуть серед ангелів!». З блі-дих тремтячих уст тих, хто міцно тримався своєї віри, зрива-ються вигуки перемоги. Опівночі Бог виявить Свою силу для визволення Свого народу. Раптом з’являється сліпуче у своєму сяйві сонце. Чудеса й ознаки швидко змінюються. Нечестиві з жахом і подивом спостерігають за цими подіями, у той час як праведники з урочистою радістю вдивляються в ознаки свого визволення (Велика боротьба, с. 635, 636).


«Ïðèéäè, Ãîñïîäè Iñóñå!»Очікуючи блаженної надії і появи слави великого Бога і Спасителя нашого Ісуса Христа (Тита 2:13).

Однією з найурочистіших і найславніших істин, відкритих у Біблії, є істина про Другий прихід Христа, який довершить велику справу викуплення... Наука про Другий прихід Христа є основною темою Святого Письма...

Другий Прихід Господа в усі віки був світлою надією Його вірних послідовників (Велика боротьба, с. 299, 302).

Патріарх Йов у ніч своїх страждань промовив із непохит-ною вірою: «Та я знаю, що мiй Викупитель живий, i останньо-го дня Він підійме із пороху цю шкіру мою, яка розпадається, i з тіла свого я Бога побачу, сам я побачу Його, й мої очі поба-чать, а не очі чужі...» (Йова 19:25-27)...

Обітниця повернутися, яку Спаситель дав Своїм учням, прощаючись із ними на горі Оливній, проливала світло на майбутнє, наповнювала серця радістю й надією, яку не могло затьмарити ані горе, ані будь-яке випробовування. Серед го-нінь i страждань з’явлення слави великого Бога та Спасителя нашого Христа Ісуса було «блаженною надією»...

На скелястому острові Патмос улюблений учень почув обітницю: «Так, ‒ незабаром прийду!», а його палка відповідь

Ãðóäåíü

9íåäiëÿ

висловлює бажання і молитву Церкви в усіх її труднощах: «Прийди, Господи Ісусе!» (Об’явл. 22:20)...

«Цей старий світ наближається до свого кінця», — гово-рив Мелангтон. Кальвін навчав віруючих, щоб «не вагалися, а очікували в надії Приходу Христа як найзнаменнішої події»... «Думка про Прихід Господа, — сказав Бакстер, — є для мене найприємнішою i найвідраднішою»… «Віра та характер Його святих виявляються в тому, щоб любити Його з’явлення й очікувати цієї блаженної надії»...

Це день, якого всі віруючі повинні бажати і чекати. Того дня завершиться справа їхнього викуплення та здійсняться бажання і прагнення душі. «О, Господи, нехай цей блаженний день прийде якнайшвидше!» (Там же, с. 299, 302-304).


Ç’ÿâëåííÿ ÖàðÿПриходить наш Бог, – і не буде мовчати: палючий огонь перед Ним, а круг Нього все буриться сильно! Він покличе згори небеса, і землю – народ Свій суди-ти (Псал. 50:3, 4).

Цар царів сходить на хмарі, оточеній палаючим вогнем. Небеса згортаються, як сувій; земля тремтить перед Ним, і кожна гора‚ і кожен острів порушилися зі своїх місць (Велика боротьба, с. 641, 642).

Ісус гряде як могутній Переможець. Тепер Він прийде не як Страдник, щоб випити гірку чашу ганьби і страждання, а як Переможець на Небі й на Землі, щоб судити живих і мертвих. «Він ‒ Вірний і Правдивий», Який «справедливо судить і воює». «А війська небесні ішли слідом за Ним» (Об’явл. 19:11, 14). Його супроводжує сила-силенна святих ангелів, які спі-вають небесні гімни. Здається, усе небо заповнене осяйними істотами – «десятки тисяч і тисячі тисяч». Людське перо не в змозі описати цю сцену; розум смертної людини не спромож-ний збагнути цієї величі та краси. «Велич Його вкрила небо,

412412 413413

Ãðóäåíü

10ïîíåäiëîê

і слави Його стала повна земля! А сяйво було, наче сонячне світло» (Авак. 3:3, 4). У міру наближення цієї живої хмари кожне око бачить Князя життя. Терновий вінець більше не спотворює Його святе чоло; його прикрашає діадема слави. Сяйво від обличчя Христа яскравіше за сяйво полуденного сонця. «I Він має на шаті й на стегнах Своїх написане ім’я: “Цар над царями і Господь над панами”» (Об’явл. 19:16).

У Божій присутності «обличчя всіх поблідли» (Єрем. 30:6). Почуття безмежного страху й розпачу огортає тих, хто зневажав милість Божу. «Серце мліє, коліна трясуться… і об-личчя у всіх потемніли» (Наума 2:11). Праведні, тремтячи, запитують: «Хто може встояти?» Змовкає спів ангелів, і на-стає страхітлива тиша. Потім чути голос Ісуса: «Досить для тебе благодаті Моєї» (там же).


Ïðèãîòóâàííÿ äî ïåðåñåëåííÿВірою Енох був перенесений, щоб не побачити смер-ті; і його не знайшли, тому що Бог його переніс. Адже перед перенесенням було засвідчено, що він догодив Богові (Євр. 11:5).

Ми живемо в злий час. Навколо нас згущуються небез-пеки останніх днів. Через поширення беззаконня охолоне любов багатьох. Енох ходив із Богом триста років. Сьогодні розуміння того, що час короткий, має спонукати нас шукати праведності. Хіба для того, щоб змусити нас правильно пово-дитися, необхідно, аби жахи Господнього дня завжди стояли перед нашими очима? Перед нами життя Еноха. Сотні років він ходив із Богом. Він жив у розтлінний вік, коли навколо нього рясніла моральна скверна, однак Енох привчив свій розум любити чистоту і бути відданим Богові. Його розмови були тільки про небесне. Енох настільки привчив свої думки рухатися в цьому руслі, що почав носити на собі Божественну печать досконалості. Його обличчя сяяло світлом, яке вихо-

Ãðóäåíü

11âiâòîðîê

дить від обличчя Ісуса. Еноха переслідували такі ж спокуси, як і нас. Його оточували люди, не більш дружелюбно налаш-товані до праведності, ніж наше оточення. Повітря, яким він дихав, як і те, яким сьогодні дихаємо ми, було заражене грі-хом і розбещенням; проте Енох жив святим життям. Його не заплямували поширені гріхи того часу. Ми також можемо за-лишатися чистими й неопоганеними. Енох символічно пред-ставляв святих, які житимуть серед небезпек і зіпсованості останніх днів. За свій відданий послух Богові він був пересе-лений. Так само будуть переселені й вірні, котрі залишаться живими в останній день. Вони будуть забрані з грішного й розтлінного світу, щоб жити серед неопоганеної радості, яка панує на Небесах. Народ Божий має прямувати вперед і вгору до перемоги (Свідчення для Церкви, т. 2, с. 121, 122).

Перенесення Еноха на Небо безпосередньо перед зни-щенням світу потопом символізує перенесення всіх живих праведників із Землі перед її знищенням вогнем. Святі будуть прославлені в присутності тих, котрі ненавиділи їх за те, що вони вірно виконували праведні Заповіді Божі (Історія викуп-лення, с. 61).


Öåé Iñóñ ïðèéäå çíîâóГалилейські мужі, чого стоїте і вдивляєтеся в небо? Цей Ісус, що вознісся від вас на небо, прийде так само, як оце ви бачили, коли Він відходив на небо! (Дії 1:11).

Ангели, які затрималися на Оливній горі після вознесін-ня Христа, повторили учням обітницю про Його повернен-ня: «Цей Ісус, що вознісся від вас на небо, прийде так само, як оце ви бачили, коли Він відходив на небо» (Велика бо-ротьба, с. 301).

Для тих засмучених учнів обітниця, що вони знову поба-чать Ісуса, Якого так любили, була воістину дорогоцінною. Ця обітниця також дорогоцінна для кожного правдивого по-

414414 415415

Після цього я побачила величезну кількість ангелів, вони винесли з Міста вінці слави – вінець для кожного свя-того, на якому було написане його ім’я. Ісус просить принес-ти Йому ці вінці, й ангели кладуть їх перед Ним. Власною правицею любий Ісус кладе вінці на голови святих. Ангели приносять арфи, й Ісус вручив їх святим. Керівні ангели за-дають тон, і всі голоси зливаються в сповненому подяки й щастя славослов’ї; кожна рука майстерно перебирає струни арфи, народжується мелодійна музика багатого, досконало-го звучання...

Усе, що знаходиться в Місті, тішить око. Усюди вони ба-чать багатство слави. Ісус дивиться на Своїх викуплених свя-тих – їхні обличчя сяють славою. Зупинивши на них Свій сповнений любові погляд, Христос промовляє мелодійним голосом: «Я споглядаю працю душі Своєї і задоволений. Це багатство слави для вас, щоб насолоджуватися ним вічно. Скорботам настав кінець. Не буде вже ані смерті, ані суму, ані плачу, ані болю вже не буде»...

Потім я бачила, як Ісус привів Свій народ до дерева жит-тя... На ньому були найпрекрасніші плоди, котрі святі могли вільно споживати. У місті знаходився вельми славний пре-стол, від якого виходила чиста ріка води життя, прозора, як кришталь. По обидва боки цієї ріки було дерево життя, а на берегах росли інші прекрасні дерева, що приносили добрі для поживи плоди...

Мова – надто слабкий засіб, аби нею можна було пере-дати красу Неба. Коли ця картина постала переді мною, я заніміла від подиву. Перебуваючи під враженням від цієї не-перевершеної краси й надзвичайної слави, я відклала перо, вигукнувши: «О, яка любов! Яка дивовижна любов!» Найви-шуканіша мова не спроможна змалювати славу Неба та не-перевершену глибину любові Спасителя (Історія викуплен-ня, с. 413, 414).

Ãðóäåíü

12ñåðåäà

слідовника Христа. Ніхто з тих, хто щиро любить Ісуса, не по-шкодує, що Він прийде знову.

Ісус гряде! Але не для того, щоб вислуховувати стогони людей або визнання грішником своїх гріхів, і не для того, щоб оголошувати йому прощення, оскільки справа кожного буде вже вирішена до життя або до смерті. Ті, хто живе в гріхах, назавжди залишаться грішниками. Однак ті, хто визнав свої гріхи перед Ісусом у Святині, став Йому другом та полюбив Його з’явлення, матимуть прощення, зазначене навпроти за-писів усіх їхніх гріхів...

Ісус прийде таким же чином, як вознісся на Небеса, тільки з більшим тріумфом. Христос гряде в славі Свого Отця, і всі святі ангели супроводжуватимуть Його. Вінець осяйної слави прикрашатиме святе чоло Ісуса замість жорстокого тернового вінка, який проколов Його святу голову... Христос носитиме не простий суцільно тканий хітон, а сліпучо-яскраве вбрання біліше за сніг. Ісус гряде! Але не для того, щоб царювати як світський правитель. Він воскресить померлих праведників, наділить живих святих славним безсмертям та разом зі свя-тими прийме Царство під усім Небом...

Дорогий молодий читачу, намагайся якомога краще під-готуватися до зустрічі з Ісусом, аби під час Його з’явлення ти міг із радістю вигукнути: «Це Господь, що на Нього ми мали надію, – тішмося ж ми та радіймо спасінням Його!» (Ісаї 25:9). Тоді отримаєш вічне життя, розділиш із Христом Його славу, завжди будеш чути Його славний схвальний го-лос та споглядати Його прекрасне обличчя (Наставник мо-лоді, квітень 1854 р.).


Âiíåöü äëÿ êîæíîãî âèêóïëåíîãîБлаженний муж, що подолає спокусу, бо коли буде випробуваний, то одержить вінець життя, що його Господь обіцяв тим, хто любить Його (Якова 1:12).

416416 417417

Ãðóäåíü

13÷åòâåð

Ñàòàíà çâ’ÿçàíèé íà òèñÿ÷ó ðîêiâ

Óâ’ÿçíåííÿ ñàòàíèІ я побачив ангела, який сходив з неба і мав ключ від безодні та великий ланцюг у своїй руці. І схопив він дракона, прадавнього змія, яким є диявол і сатана, і зв’язав його на тисячу років (Об’явл. 20:1, 2).

При Другому приході Христа нечестиві будуть вигублені з лиця землі – убиті духом уст Його i знищені славою Його. Ісус візьме Свій народ у місто Боже, i Земля залишиться без мешканців...

Уся Земля подібна до безлюдної пустелі. На її поверхні – руїни знищених землетрусом міст i сіл, вирвані з корінням де-рева, кам’яні брили, викинуті морем або відірвані від скель; на місці гір, що зрушилися зі своїх місць, видніються провал-ля безодні (Велика боротьба, с. 657).

Таким буде житло сатани та його ангелів протягом тисячі років. Тут він буде зв’язаний, аби блукати по сплюндрованій землі, споглядаючи наслідки свого повстання проти Закону Божого. Протягом тисячі років сатана зможе пожинати лише плоди прокляття, винуватцем якого став. Прив’язаний до Землі, він уже не зможе бувати на інших планетах, спокушати безгрішних і докучати їм. Протягом цього часу він жахливо страждатиме. Від моменту свого падіння сатана постійно роз-вивав у собі злі нахили, але тепер позбавлений влади. Йому нічого не залишається, як тільки думати про те, що він накоїв від часу свого падіння, зі страхом і тремтінням очікуючи жах-ливого майбутнього, коли понесе покарання за все заподіяне ним зло та за всі гріхи, до яких спокусив людей.

Я чула тріумфальні вигуки ангелів і викуплених святих, що звучали подібно до десяти тисяч музичних інструментів. Вони раділи, що сатана більше не буде докучати їм та споку-шати їх і що мешканці інших світів також вільні від його при-сутності та спокус (Ранні твори, с. 290).

Ãðóäåíü

14ï’ÿòíèöÿ


Ìè áóäåìî ñóäèòè àíãåëiâЧи не знаєте, що ми будемо судити ангелів, а не тіль-ки життєві справи? (1 Кор. 6:3).

Протягом тисячі років між першим i другим воскресін-нями відбудеться суд над безбожними... У цей час праведні пануватимуть, як царі та священики Божі. Іван каже: «I бачив я престоли та тих, хто сидів на них, ‒ i суд їм був даний…». «...Вони будуть священиками Бога й Христа i царюватимуть з Ним тисячу років» (Об’явл. 20:4, 6). У цей час, як i передрік апостол Павло, «святі судитимуть світ» (1 Кор. 6:2). Разом з Ісусом вони судитимуть беззаконних, порівнюючи їхні вчин-ки з книгою Закону – Біблією, – та вирішуватимуть справу кожного згідно зі звершеними за життя вчинками. Відповід-но до цього буде визначена міра покарання і записана проти кожного імені в книзі смерті.

Сатана та злі ангели також будуть судимі Христом i Його народом. Павло пише: «Хіба ви не знаєте, що ми будемо су-дити ангелів?..» (1 Кор. 6:3), а апостол Юда стверджує: «I ан-гелів, що не зберегли початкового стану, але кинули житло своє, Він зберіг у вічних кайданах під темрявою на суд вели-кого дня» (Юди 6).

Наприкінці цього тисячоліття відбудеться друге воскре-сіння. Нечестиві воскреснуть із мертвих та з’являться перед Богом для виконання над ними вироку «суду написаного». Іван, говорячи про воскресіння праведних, додає: «А інші по-мерлі не ожили, аж поки не скінчиться тисяча років» (Об’явл. 20:5). А Ісая писав про нечестивих: «...I будуть зібрані разом, мов в’язні до ями, й у в’язницю вони будуть замкнені, а по днях багатьох будуть відвідані!» (Ісаї 24:22) (Велика бороть-ба, с. 660, 661).

Покарання за порушення Закону Божого пропорціональ-не ціні, заплаченій за викуплення грішників. Яке невимовне блаженство приготовлене для тих, хто буде спасенний через

418418 419419

Ãðóäåíü

15ñóáîòà

Христа, та яка безодня скорботи для тих, хто зневажає й від-кидає Його велике спасіння! (Ознаки часу, 24 жовтня 1906 р.).


Íîâèé ªðóñàëèì ñõîäèòü iç ÍåáàІ повів мене духом на велику й високу гору, і показав мені велике святе місто Єрусалим, що сходило з неба від Бога (Об’явл. 21:10).

Коли закінчиться тисячоліття, Христос знову повернеться на Землю в супроводі сонму спасенних та ангелів. Він велично зійде з Небес і звелить померлим грішникам воскреснути, щоб отримати заслужене. Вони виходять зі своїх могил — могутнє військо‚ незліченне, як пісок на березі моря. Як не подібні вони до тих, котрі воскресли в першому воскресінні! Праведні зодяг-нуться в нетлінну красу й молодість. Нечестиві ж воскресають зі слідами хвороби та смерті.

У цьому великому зібранні очі всіх прикуті до слави Сина Божого, і натовпи нечестивих в один голос вигукують: «Бла-гословенний, Хто йде в Господнє Ім’я!» Але не любов до Ісу-са змушує їх визнати це. Під впливом дійсності й істини ці слова мимоволі зриваються з їхніх уст. Нечестиві виходять із могил з тими ж ворожими почуттями до Христа і з тим са-мим бунтівничим духом, з яким вони зійшли туди. Нечести-вим уже не буде дано часу випробовування, щоб виправити вади минулого життя. Та це нічого не змінило б. Усе життя, проведене в беззаконні, не пом’якшило їхніх сердець. Якби їм знову був даний час випробування, вони б поводилися так, як і раніше: ухиляючись від виконання Божих вимог та підій-маючи проти Господа повстання.

Христос сходить на гору Оливну, звідки вознісся після Свого воскресіння і де ангели нагадали про обітницю Його повернення. Пророк каже: «I прийде Господь, Бог мій, і з Ним усі святі». «I того дня стануть ноги Його на Оливній горі, що перед Єрусалимом зі сходу, а Оливна гора на дві по-

Ãðóäåíü

16íåäiëÿ

ловини роздвоїться... на дуже велику долину». «I стане Гос-подь царем над землею всією, – Господь буде один того дня, і одне Ім’я Його» (Зах. 14:4, 5, 9). Коли Новий Єрусалим у сліпучому сяйві сходить із Небес, він опускається на місце‚ очищене й приготовлене для нього; Христос разом зі Своїм народом та ангелами входять до святого міста (Велика бо-ротьба, с. 662, 663).

Âèðîê ïîâñòàíöÿì

Âëàäà IñóñàАби перед Ім’ям Ісуса поклонилося кожне коліно – і піднебесних, і земних, і підземних; і щоб кожною мо-вою для слави Бога Отця було визнано, що Ісус Хрис-тос – це Господь (Филп. 2:10, 11).

У присутності всіх мешканців Землі й Неба відбувається коронація Сина Божого. Зодягнутий у найвищу велич і владу Цар царів виголошує вирок повсталим проти Його правління та звершує суд над порушниками Його Закону і гнобителями Його народу...

Як тільки... Ісус зверне Свій погляд на нечестивих, вони пригадають усі будь-коли вчинені гріхи...

Над престолом височіє хрест і, як у панорамі, змінюють одна одну сцени спокушення й падіння Адама та наступні по-дії у великому Плані спасіння...

Увесь грішний світ стоїть тепер перед судом Божим і чує звинувачення в зраді небесного правління. У безбожних не-має захисника; для них немає виправдання, тому над ними виголошується вирок вічної смерті.

Усі тепер зрозуміли: заплата за гріх — це не вища ступінь незалежності й вічне життя, а рабство, спустошення і смерть... Від слави й величі Христа сатана стоїть, як закляклий. Той, хто колись був помазаним херувимом-хоронителем, прига-дує, звідки він упав. Осяйний серафиме, «сину зірниці досвіт-ньої», як ти змінився, як ти впав!..

420420 421421

Ãðóäåíü

17ïîíåäiëîê

Сатана розуміє, що його свавільне повстання зробило його непридатним для Небес. Він розвивав свої здібності для боротьби проти Бога; небесна чистота, гармонія та мир обер-нулися б для нього нестерпною мукою. Його звинувачення проти милосердного справедливого Бога змовкають. Звину-вачення, які він насмілювався кинути на Єгову, тепер повніс-тю лягають на нього. I ось нарешті сатана схиляється перед Богом та визнає справедливість винесеного йому вироку… Маючи перед собою всі факти великої боротьби‚ як вірні Бо-гові мешканці Всесвіту, так і послідовники сатани одностайно визнають: «Справедливі й правдиві дороги Твої, о Царю свя-тих!» (Велика боротьба , с. 666-671).


Ñàòàíà é íå÷åñòèâi çíèùåíiДокорив Ти народам, безбожного знищив, ім’я їхнє Ти витер на вічні віки! (Псал. 9:6).

Тепер сатана готується до останньої вирішальної битви за першість... Після воскресіння нечестивих він бачить, що на його боці сила-силенна послідовників, і його надія ожи-ває. Сатана твердо вирішує продовжувати велику боротьбу... Перед своїми ошуканими прибічниками він виставляє себе визволителем, запевняючи їх, що це його сила підняла їх із могил... Нарешті звучить наказ про наступ, і незліченні пол-чища виступають уперед... Полчища сатани оточують місто, готуючись до штурму (Велика боротьба, с. 663, 664).

Вогонь спадає з Неба від Бога. Земля відкривається, і схо-вана в її глибинах зброя викинута на поверхню. З усіх зяю-чих провалин виривається нищівне полум’я. Горять навіть скелі. «Настав день, що палає, як піч». Стихії, земля й діла на ній розтопляться від жару «пожираючого вогню» (Мал. 4:1; 2 Петра 3:10). Поверхня землі має вигляд суцільної розтоп-леної маси – мов величезне озеро, що дихає вогнем (Велика боротьба, с. 672, 673).

Ãðóäåíü

18âiâòîðîê

Сатана й усі, хто об’єднався з ним у заколоті, будуть зни-щені. Гріх та грішники загинуть; від них не залишиться ні ко-реня, ні галузки (див. Мал. 4:1). Сатана – це корінь, а його послідовники – галузки... «і стануть вони, немов їх не було» (Овдія 16) (Христос – надія світу, с. 763).

Усі побачать, що повстання сатани проти Бога закінчило-ся крахом як для нього самого, так і для всіх, хто добровільно підкорився йому; сатана примушував вірити, що порушення Закону принесе їм чимало добра, але тепер вони побачать, що «плата за гріх – смерть» (Римл. 6:23)... Гріхові, усякому лиху й нещастю, які він приніс із собою, буде покладено край. Псалмист же: «Ти... безбожного знищив, ім’я їхнє Ти витер на вічні віки... О вороже мій, руйнування твої закінчились на вічність» (Псал. 9:6, 7) (Патріархи і пророки, с. 341).

Він [сатана] сподівався зірвати План спасіння, але цей План мав надто глибоку основу… Загибель диявола невідво-ротна, і царство його буде віддане Ісусові (Ранні твори, с. 178).


Ñïðàâåäëèâiñòü ÁîãàХто відрікається від Мене і не приймає Моїх слів, той має свого суддю: слово, яке Я сказав, – воно суди-тиме його останнього дня (Івана 12:48).

Нечестиві отримають свою плату на Землі…. Одні будуть знищені в одну мить, а інші мучитимуться багато днів. Усі будуть покарані згідно зі своїми вчинками. Оскільки гріхи праведних перенесені на сатану, він страждає не тільки за свій непослух, а й за всі гріхи народу Божого, до яких він їх призвів. Його покарання буде значно суворішим, ніж пока-рання тих, кого він обманув. Після того як будуть знищені всі спокушені ним, сатана все ще житиме і страждатиме (Велика боротьба, с. 673).

В очищувальному полум’ї нечестиві нарешті знищені – корінь і галузки; сатана – корінь, а його прибічники – га-

422422 423423

Ãðóäåíü

19ñåðåäà

лузки. Правосуддя Боже задоволене. Святі й усе ангель-ське воїнство вигукують гучним голосом: «Амінь!» (Історія викуп лення, с. 429).

У той час як Земля охоплена вогнем Божої відплати, пра-ведні перебувають у безпеці у святому Місті. Над учасниками першого воскресіння друга смерть немає влади (Об’явл. 20:6). Якщо для беззаконних Бог є вогнем пожираючим, то для Свого народу Він – «сонце та щит» (Псал. 84:12) (там же).

Усесвіт прославляє Творця. Чути «голос великого натов-пу, і наче шум великої води, і мов голос громів гучних, що звіщав: “Алилуя, бо запанував наш Господь, Бог Вседержи-тель!”» (Об’явл.19:6)...

Вогонь, що знищує нечестивих, очищує Землю. Зникають усі сліди прокляття. Ніяке вічно палаюче пекло не нагадува-тиме спасенним про страшні наслідки гріха...

Усе втрачене через гріх тепер повертається назад... По-чатковий намір Божий при створенні Землі виконався – вона стане вічною домівкою спасенних. «Успадкують праведні землю і повік будуть жити на ній» (Псал. 37:29) (Велика бо-ротьба, с. 673, 674).

Îñòàíîê Áîæîãî íàðîäó

Ïîíàä ìiðó âi÷íà ñëàâàБо наше тимчасове легке терпіння готує нам понад міру вічну славу (2 Кор. 4:17).

Мені була показана небесна слава і скарб, приготований для вірних. Усе було прекрасним і величним. Ангели співали прекрасну пісню і, закінчивши її, зняли свої вінці, склали їх біля ніг чудового Ісуса й мелодійними голосами вигукнули: «Слава! Алілуя!» Я об’єдналася з ними в співі хвали й честі Агнцеві та щоразу, відкриваючи уста для прославлення Його, я відчувала, яка невимовна слава оточує мене. Це була понад міру вічна слава. Ангел сказав: «Малий Останок людей, кот рі люблять Бога, дотримуються Його Заповідей та вірні до кін-

Ãðóäåíü

20÷åòâåð

ця, отримає насолоду від цієї слави, завжди перебуватиме в присутності Ісуса та співатиме зі святими ангелами».

Незабаром видіння слави зникло, і мені був показаний Останок народу Божого на Землі. Звертаючись до нього, ан-гел сказав: «...Готуйтеся, готуйтеся, готуйтеся! Ваші приготу-вання мають бути ретельніші, ніж зараз, оскільки надходить страшний Господній день, що палає гнівом та лютістю, аби перетворити Землю на пустелю та знищити її грішників. По-жертвуйте всім для Господа. Усе покладіть на Його вівтар – себе й усе своє – як жертву живу. Щоб увійти в славу, потріб-но зректися усього. Збирайте собі скарби на Небі, де злодій не підкопує й іржа не нищить. Ви маєте бути учасниками Хрис-тових страждань тут, на Землі, якщо хочете стати учасниками Його слави на Небі».

Небо коштуватиме нам досить дешево, навіть якщо ми здо-будемо його через страждання. Ми повинні сповнитися духу самозречення, щодня помирати для свого «я», постійно диви-тися на Ісуса та Його славу (Ранні твори, с. 66, 67).

Справа спасіння – це не дитяча гра, у яку можна за ба-жанням бавитися або не бавитися. Це цілеспрямованість та безупинні зусилля, які врешті-решт забезпечать нам пере-могу. Спасеться тільки той, хто витерпить до кінця. Вічне життя й безсмертну нагороду отримають тільки ті, хто про-довжує терпляче чинити добро (Свідчення для Церкви, т. 2, с. 101, 102).

Íîâå Íåáî i Íîâà Çåìëÿ

Æèòòÿ â ÅäåìiІ я побачив нове небо і нову землю. Бо перше небо і пер-ша земля проминули, і моря вже не було (Об’явл. 21:1).

Небо – це школа; сфера її дослідження – Всесвіт; її Вчи-тель – Бог. Філія цієї школи була заснована в Едемі; і після того, як План викуплення буде завершено, здобуття освіти знову продовжиться в Едемській школі...

424424 425425

Адамові, перейшла до узурпатора. Але Божий Син добро-вільно погодився прийти на цю Землю, щоб понести пока-рання за гріх і цим не тільки викупити людину, а й поверну-ти втрачену владу... Апостол Павло називає це [відновлення втраченого панування] «викупленням придбаного» (Ефес. 1:14) (Пророки і царі, с. 682).

Через гріх не тільки людина, а й Земля опинилася під владою диявола; вона буде відроджена завдяки Плану викуп-лення (Патріархи і пророки, с. 67).

Голгофський хрест, проголошуючи незмінність Зако-ну, підтвердив перед Усесвітом, що плата за гріх – смерть. У передсмертному вигуку Спасителя «Звершилось!» (Івана 19:30) пролунав смертний вирок для сатани. Результат вели-кої боротьби, що тривала так довго, був вирішений, і стало можливим остаточне викорінення зла. Син Божий пройшов через ворота могили, «щоб смертю позбавити сили того, хто має владу смерті, тобто диявола» (Євр. 2:14). Прагнення сатани до самозвеличення знайшло вираження в його сло-вах: «Зійду я на небо, повище зір Божих поставлю престола свого... уподібнюсь Всевишньому!» (Ісаї 14:13, 14). Господь каже: «...Я обернув тебе у попіл на землі... i зникнеш навіки!» (Єзек. 28:18, 19)...

«І бачив я нове небо й нову землю...» (Об’явл. 21:1)... Зникають усі сліди прокляття...

Залишиться тільки одне: наш Спаситель завжди носити-ме на Собі сліди розп’яття. Його поранене чоло, бік‚ руки й ноги будуть нагадувати про жорстокі наслідки гріха. Спо-глядаючи Христа в Його славі, пророк каже: «Проміння при боці у Нього, і там укриття Його сили» (Авак. 3:4) (Велика боротьба, с. 503, 504, 674).

Хрест Христа буде предметом вивчення і прославлення викупленими протягом вічності (там же, с. 651).

Ãðóäåíü

21ï’ÿòíèöÿ

Пророк з острова Патмос так змальовує місцезнахо-дження школи майбутнього: «І я побачив нове небо і нову землю, оскільки перше небо і перша земля проминули… І я побачив святе місто, новий Єрусалим, що сходив з неба від Бога, приготований, немов наречена, прикрашена для свого чоловіка» (Об’явл. 21:1, 2)…

Дерево життя в Едемі було дане на умові та зрештою було забране. А дари майбутнього життя ‒ абсолютні й вічні...

Перебуваючи знову в Божій присутності, людина, як це було на самому початку, буде навчатися в Господа. «Моє Ймен-ня пізнає народ Мій, тому того дня він пізнає, що Я – то Отой, що говорить: Ось Я!» (Ісаї 52:6)…

Перед Божими дітьми відкриються для дослідження всі скарби Всесвіту. З невимовною насолодою ми ввійдемо в ра-дість і мудрість безгрішних істот. Ми станемо причетними до скарбів, набутих упродовж багатьох віків через спогля-дання діл Божих рук. І роки вічності, минаючи один за од-ним, продовжуватимуть приносити ще чудовіші відкриття. «Значно більше всього, що ми просимо або думаємо» (Ефес. 3:20). Упродовж нескінченних віків Бог ділитиметься Свої-ми дарами...

Життя на Землі ‒ це початок життя на Небі; освіта й вихо-вання на Землі ‒ це залучення до небесних принципів; праця тут – це підготовка до праці там. Ким ми є зараз за характером і святим служінням – це надійний провісник того, ким ми бу-демо (Виховання та освіта, с. 301, 302, 307).


ßñêðàâi ïðîìåíi ñëàâèА сяйво було, наче сонячне світло, проміння при боці у Нього, і там укриття Його потуги (Авак. 3:4).

Сатана звів людину зі шляху послуху, і таким чином став «богом віку цього» (2 Кор. 4:4). Влада, яка колись належала

426426 427427

Ãðóäåíü

22ñóáîòà


Ñìåðòi âæå íå áóäå!І Він обітре кожну сльозу з їхніх очей, і більше не буде смерті, ні страждань, ні голосіння, ні болю, – вже більше не буде, бо перше минулося (Об’явл. 21:4).

В оселях викуплених не буде сліз, там не побачиш по-хоронних процесій або якихось ознак скорботи. «І не скаже мешканець: “Я хворий!” І прощені будуть провини народу, що в ньому живе» (Ісаї 33:24). У міру того як перед викупленими простягатиметься вічність, вони повніше й глибше відчувати-муть щастя нового життя...

Поміркуймо ж серйозно про те, що нас чекає в майбутньо-му. Нехай наша віра проб’ється крізь будь-яку хмару мороку та побачить Того, Хто помер за гріхи світу. Христос відчинив ворота раю всім, хто приймає Його й вірить у Нього... Нещас-тя, які змушують нас так жорстоко страждати, нехай стануть для нас повчанням, яке закликає вперед, до нагороди висо-кого Божого покликання. «Господь скоро гряде», – нехай ця думка підбадьорює нас. Нехай ця надія потішає наші серця...

Ми прямуємо додому. Той, Хто настільки полюбив нас, що помер за нас, збудував для нас місто. Новий Єрусалим – місце нашого спокою. У Божому місті не знайдеться місця для смутку. Там не почуєш скорботного голосіння, плачу за роз-битими надіями й похованими мріями. Незабаром одяг горя ми змінимо на шлюбні шати. Ще недовго, і ми станемо свідка-ми коронації нашого Царя. Ті, чиє життя було сховане з Хрис-том, хто на цій Землі звершив добрий подвиг віри, у Божому Царстві сяятимуть славою Спасителя.

Мине не так багато часу, і ми побачимо Того, у Кому зо-середжувалися наші надії на вічне життя. У Його присутності всі випробування і страждання цього життя перетворяться на ніщо... Підведіть ваші очі, дивіться вгору і нехай невпинно зростає ваша віра. Нехай вона провадить вас вузьким шляхом через ворота Божого міста до незбагненної, всеосяжної, не-

Ãðóäåíü

23íåäiëÿ

скінченної майбутньої слави, приготовленої для викуплених (Свідчення для Церкви, т. 9, с. 286-288).


Ñòîëèöÿ ñâiòóІ місто не потребує ні сонця, ні місяця, щоб у ньому світили, бо Божа слава освітила його, а світильни-ком для нього є Агнець (Об’явл. 21:23).

Там Новий Єрусалим — столиця прославленої Нової Зем-лі, «корона слави в Господній руці й діядема царства в долоні Бога свого!». «Сяяння його подібне до коштовного каменя, наче каменя яшми чистого, як кришталь» (Ісаї 62:3; Об’явл. 21:11) (Велика боротьба, с. 676).

Вулиці міста вимощені чистим золотом... Багатства, при-дбані на Землі, можуть бути знищені... Але там злодій не під-крадеться; ані міль, ані іржа не зіпсують його... У вас буде нетлінний скарб, якому не загрожує небезпека та який ви не втратите (Ознаки часу, 31 січня 1878 р.).

У Божому місті «ночі не буде». Там ніхто не має потреби у відпочинку і не прагне його. Ніхто не зазнає втоми, викону-ючи волю Божу та прославляючи Його Ім’я. Ми завжди від-чуватимемо неминущу свіжість... «...I не буде потреби в світлі світильника, ані в світлі сонця, бо освітлює їх Господь Бог...» (Об’явл. 22:5). Замість сонячного світла буде сяйво, яке не вирізняється сліпучою яскравістю, але значно перевершує наше полуденне світло. Слава Бога й Агнця наповнює святе місто незгасним світлом. Спасенні ходитимуть у сяйві слави вічного дня.

«А храму не бачив я в ньому, бо Господь Бог, Вседержи-тель — то йому храм і Агнець» (Об’явл. 21:22). Народ Божий має перевагу безпосередньо спілкуватися з Отцем і Сином. «…Тепер бачимо ми ніби у дзеркалі, у загадці» (1 Кор. 13:12). Ми бачимо образ Божий, відображений, ніби в дзеркалі, у творінні природи, у Його відносинах із людьми; але тоді

428428 429429

Ãðóäåíü

24ïîíåäiëîê

ми побачимо Господа віч-на-віч, уже не «як у загадці». Ми будемо перебувати в Його присутності та споглядати Божу славу (Велика боротьба, с. 676, 677).

Приймемо ж рішення: навіть якщо це коштуватиме нам усього, ми здобудемо Небеса і станемо учасниками Божест-венної природи (Ознаки часу, 27 січня 1888 р.)


Ïîðiâíÿííÿ äâîõ ñâiòiâАле, як написано: Чого око не бачило й вухо не чуло і що на серце людині не приходило, – те приготував Бог тим, які люблять Його! (1 Кор. 2:9).

Мені була відкрита слава вічного світу. Я хочу сказати вам, що за Небеса варто боротися. Варто присвятити все своє жит-тя тому, щоб удостоїтися спілкування з викупленими, зі свя-тими ангелами та з Ісусом, Викупителем світу. Якби ми могли лише раз поглянути на небесне місто, то ніколи не захотіли б знову жити на Землі. На нашій планеті є мальовничі місця, і я насолоджуюся прекрасними картинами природи. Милуючись ними, я думаю про Творця. Однак я знаю: якщо люблю Бога й дотримуюся Його Заповідей, то на Небесах мене чекає без-мірна вічна слава (Ознаки часу, 8 квітня 1889 р.).

Коли завіса, що заважає нашому баченню, буде знята й наші очі споглядатимуть той світ краси, часточку котрої ми лише миттю можемо побачити тепер через мікроскоп; коли побачимо славу небес, яку сьогодні вивчають здалека через телескоп; коли руйнівний вплив гріха зникне, а вся Земля з’явиться «в красі Господа нашого і Бога», ‒ яке поле відкриється для нашого дослідження! Там дослідник при-родничих наук зможе читати почерк творіння і не знайде жодних слідів закону гріха. Він слухатиме музику голосів природи й не почує там жодної ноти плачу, навіть півтону смутку. В усьому творінні він зможе бачити один почерк: у безмежному Всесвіті ‒ Ім’я Бога, написане великими літе-

Ãðóäåíü

25âiâòîðîê

рами, а на землі, морі й небі ‒ жодного знаку зла (Виховання та освіта, с. 303).

Уявіть собі оселю спасенних і пам’ятайте, що вона буде прекраснішою, ніж це може намалювати найсміливіша уява. У різноманітних Божих дарах у природі ми бачимо лише най-слабший відблиск Його слави (Дорога до Христа, с. 86, 87).

Людська мова не спроможна описати нагороду праведних. Вона стане зрозумілою тільки для тих, хто побачить її. Жоден обмежений розум не може збагнути славу Божого раю (Історія викуплення, с. 430, 431).


Áëàæåíñòâî ÍåáåñПереможець успадкує все, і Я буду його Богом, а він буде Мені сином (Об’явл. 21:7).

Ніхто не опиниться на Небі випадково, ніхто не йде туди наосліп. Якщо людина знайде час подумати, то зможе зрозуміти, де вона перебуває: на вузькому шляху чи на ши-рокій дорозі, що веде до смерті, до загибелі (Біблійне від-луння, 31 липня 1899 р.).

Якщо ми не приймемо релігію Христа, живлячись Божим Словом, то не здобудемо право увійти до Його міста. Живучи тим, що пропонує нам світ, привчаючи свої смаки до земного, ми станемо непридатними для небесних осель та не зможемо оцінити те чисте, небесне життя. Голоси ангелів і звучання їх-ніх арф не задовольнятимуть нас. Наука Небес буде для нас незбагненною. Щоб увійти у світ святих ангелів, нам необ-хідно відчувати голод і спрагу праведності Христа, ми маємо бути сформовані перетворювальним впливом Його благодаті (Рев’ю енд Геральд, 4 травня 1897 р.).

Ми повинні мати уявлення про майбутнє та блаженство на Небесах... Там викуплені вітають тих, хто спрямував їх до Спасителя... Боротьба завершена. Усім стражданням та будь-якій ворожнечі покладено край. Коли викуплені стають

430430 431431

Ãðóäåíü

26ñåðåäà

навколо престолу Божого, переможний спів наповнює без-межні Небеса (Свідчення для Церкви, т. 8, с. 44).

Тоді в народів не залишиться іншого закону, крім Закону Неба. Усі будуть єдиною щасливою родиною, зодягненою в шати хвали й подяки... При цьому разом співатимуть всі зорі поранні та радісний окрик здійматимуть всі Божі сини. Бог і Христос в один голос проголосять: «Не залишилося місця ані гріху, ані смерті» (там же, с. 42).

Для нас має стати звичкою говорити про Небо, прекрасне Небо. Говоріть про життя, що триває доти, доки існує Бог, тоді ви забудете ваші маленькі випробування й труднощі. Нехай наш розум приваблює Бог (Історичні нариси про місії АСД, с. 146).


Çäîãàäêè ïðî ìàéáóòíº æèòòÿБо коли воскреснуть із мертвих, то не одружуються і не виходять заміж, але є такими, як ангели на небі (Марка 12:25).

Сьогодні дехто вірить, що на Новій Землі люди будуть одружуватися й народжувати дітей, однак віруючі у Священ-не Писання не можуть прийняти таке вчення. Доктрина про те, що на Новій Землі будуть народжуватися діти, не має місця в «непорушному пророчому слові». Христос висловився ціл-ком ясно, і Його слова не можуть бути неправильно витлума-чені. Вони назавжди відповіли на запитання про шлюби й на-родження на Новій Землі. Ні ті, хто пробудиться від смерті, ні ті, хто вознесеться, не зазнавши смерті, не будуть ані одружу-ватися, ані виходити заміж. Вони будуть неначе ангели Божі, члени царської сім’ї.

Мені хочеться сказати людям, котрі мають протилежну думку з даного питання: мовчання на цю тему є красномов-ністю. Було б самовпевненістю висувати припущення й теорії з питань, які Бог не відкрив нам у Своєму Слові. Нам не слід губитися в здогадах щодо нашого майбутнього стану...

Ãðóäåíü

27÷åòâåð

«Проповідуй Слово, утверджуй за сприятливих і неспри-ятливих обставин» (2 Тим. 4:2). Однак не вносьте в основу ні дров, ні сіна, ні соломи – свої власні здогади й вигадки, які не можуть нікому принести користі.

Христос не приховує жодної істини, важливої для нашо-го спасіння. Істини відкриті для нас та наших дітей, проте нам не слід дозволяти уяві створювати доктрини на теми, не відкриті нам.

Господь передбачив усе для забезпечення нашого щастя в майбутньому житті. Але Він не відкриває ці плани, і нам не слід будувати свої домисли щодо них. Ми ніколи не повинні вимірювати умови майбутнього життя умовами цього життя... Мені було показано, що багатьох поневолять духовні домис-ли... Усім, хто допускає такі неосвячені фантазії, я хочу сказати: зупиніться, в Ім’я Христа, зупиніться прямо там, де перебува-єте. Ви – на забороненій землі (Медичне служіння, с. 99-101).

Âiäíîâëåíèé ðàé

Íåáåñíå æèòòÿ ïî÷èíàºòüñÿ íà ÇåìëiПрийдіть до Мене, всі втомлені та обтяжені, – і Я заспокою вас! (Матв. 11:28).

Небо має початися на цій Землі (Свідчення для Церкви, т. 7, с. 131).

Хто вірить Христові та Його Слову, вручаючи Йому свою душу і своє життя, ті знайдуть мир і спокій. Ніщо у світі не зможе засмутити їх, бо присутність Ісуса потішає їх. У пов-ній згоді — досконалий спокій. Господь наголошує: «Думку, оперту на Тебе, збережеш Ти у повнім спокої, бо на Тебе надію вона покладає» (Ісаї 26:3). Життя може видаватися складним, але якщо ми віддаємо себе мудрому Творцеві, Він змінить і наше життя, і нас самих за Своїм зразком Собі на славу. Люди, які своїм життям відображають славу характеру Христа, бу-дуть прийняті до Божого раю. Відновлене людство ходитиме з Ним у білому одязі, тому що буде гідне того.

432432 433433

Ãðóäåíü

28ï’ÿòíèöÿ

Коли через Ісуса ми входимо в спокій, то вже на Землі для нас починається небесне життя. Ми відповідаємо на Його за-прошення: «Прийдіть і навчіться від Мене». Таким чином ми входимо у вічне життя. Небеса — це безперервне наближення до Бога через Христа. Чим довше ми перебуваємо в такому бла-женному неземному стані, тим більше й більше відкривається нам Його слава. Чим глибше пізнаємо Бога, тим більшим щас-тям володіємо (Христос – надія світу, с. 331).

Сповнившись лагідності й ніжності, Божі діти усвідом-люють, що прапор Його над ними – кохання, і плоди Його будуть солодкі для їхніх уст. Вони створять тут рай, у якому будуть готуватися до райського життя у вічності (Свідчення для Церкви, т. 7, с. 131).

Коли ходимо з Ісусом у цьому житті, то, сповнені Його лю-бові, можемо тішитися Його присутністю. Усі переваги, яки-ми зазвичай насолоджується людська природа, ми можемо отримати вже тут, на Землі. Але що це в порівнянні з майбут-нім життям?! Апостол Іван описує майбутнє життя такими сло-вами: «...Вони перебувають перед Божим престолом і служать Йому вдень і вночі в Його храмі. А Той, Хто сидить на престо-лі, буде жити з ними. Не будуть голодувати більше, і не будуть спрагнені, і не буде палити їх сонце, ні жодна спека, бо Агнець, Який посеред престолу, буде пасти їх і водитиме до джерел вод життя» (Об’явл. 7:15-17) (Христос – надія світу, с. 331, 332).


Íåáåñà – ðåàëüíå ìiñöåІ осяде народ мій у мешканні спокійнім, і в безпечних місцях, і в спокійних місцях відпочинку (Ісаї 32:18).

Побоюючись, щоб майбутня спадщина спасенних не зда-валася такою матеріальною, багато хто намагався символічно тлумачити ті істини, які дають нам змогу дивитися на майбут-ню батьківщину як на свою домівку. Христос запевнив Своїх учнів, що Він іде, аби приготувати оселі для них у домі Отця.

Ãðóäåíü

29ñóáîòà

Хто приймає вчення Божого Слова, той не залишиться в пов-ному незнанні про небесну домівку...

У Біблії спадщина спасенних названа «батьківщиною» (Євр.11:14-16). Там небесний Пастир водить Свою отару до джерел живої води; дерево життя щомісяця приносить свої плоди, і листя його служить на користь народові. Там течуть вічні потоки, чисті, як кришталь, а дерева, що ростуть біля них, гойдаючи віттям, кидатимуть свою тінь на стежки, при-готовлені для викуплених Господа. Просторі рівнини м’яко переходять у прекрасні пагорби, а гори Божі велично підно-сять свої вершини. На цих мирних рівнинах, на берегах жи-вих потоків діти Божі, які так довго були мандрівниками й подорожніми, нарешті знайдуть свою Вітчизну.

«I осяде народ Мій у мешканні спокійнім, і в безпечних місцях, і в спокійних місцях відпочинку». «У твоєму краї не буде вже чути насилля, руїни і спустошення в межах твоїх, і назвеш свої мури спасінням, а брами свої — похвалою!» «I доми побудують, і мешкати будуть, і засадять вони ви-ноградники, і будуть їхній плід споживати. Не будуть вони будувати, щоб інший там жив, не будуть садити, щоб інший споживав... і вибранці Мої зуживатимуть чин своїх рук!» (Ісаї 32:18; 60:18; 65:21, 22).

Там «звеселиться пустиня та суха земля, і радітиме степ, і зацвіте, мов троянда». «На місце тернини зросте кипарис, а за-мість кропиви — з’явиться мирт». «Вовк буде жити вкупі з яг-нятком, леопард біля козляти лежатиме… а дитина мала їх во-дитиме!» (Ісаї 35:1; 55:13; 11:6) (Велика боротьба, с. 674-676).


«Çàáiã» äî âi÷íîãî æèòòÿТому й ми, маючи довкола себе таку велику хмару свідків, відкиньмо всяку гордість та гріх, що нас лег-ко обплутує, з терпінням прямуймо до тієї бороть-би, що перед нами (Євр. 12:1).

434434 435435

У Посланні до євреїв апостол указує на цілеспрямованість, якою має вирізнятися змагання християнина за вічне життя... Заздрість, лють, злі думки, лихослів’я, зажерливість — це тя-гар, котрий християнин повинен відкинути, якщо бажає мати успіх у перегонах, нагородою яких є безсмертя. Він повинен обов’язково звільнитися від кожної звички й дії, які призво-дять до гріха і безчестять Христа. Небесне благословення не може бути дане людині, котра порушує вічні принципи правди. Достатньо одного виплеканого гріха, аби зіпсувати характер людини, зробити її поганим прикладом для інших.

«І якщо тебе спокушає твоя рука, відрубай її; краще тобі калікою увійти до життя, ніж, маючи обидві руки, потрапити до геєни, в невгасимий вогонь, де черв’як не гине і вогонь не гасне. І якщо твоя нога спокушає тебе, відрубай її; краще тобі ввійти до життя кульгавим, ніж з обома ногами бути вкине-ним до геєни» (Марка 9:43-45). Якщо задля спасіння життя потрібно відрубати руку чи ногу, або навіть вийняти око, на-скільки ж серйозніше християнин має намагатися зректися гріха, який може погубити душу!

Учасники стародавніх змагань не були впевнені, що здо-будуть перемогу, навіть якщо вдавалися до самозречення й суворої дисципліни…

Однак правила боротьби християнина інші. Жоден із тих, хто виконає зазначені умови, не буде розчарований наприкінці змагань. Усі щирі й наполегливі матимуть успіх. Не на прудких розраховані духовні перегони і не на силь-них — духовна боротьба. Кожний святий, як найслабший, так і найсильніший, зможуть носити вінець безсмертної слави. Перемогти можуть усі, хто силою Божественної бла-годаті узгоджує своє життя з волею Христа (Дії апостолів, с. 312, 313).

Ãðóäåíü

30íåäiëÿ


Íàãîðîäà äëÿ òèõ, õòî çäîáóâàº äóøiА розумні будуть сяяти, як світила небозводу, а ті, хто привів багатьох до праведности, немов зорі, навіки-віків (Дан. 12:3).

У нашому земному житті, хоч воно й обмежене гріхом, найбільша радість та найвища освіта здобуваються в служін-ні. І в майбутньому житті, звільнившись від обмежень гріхов-ної людської природи, саме в служінні ми будемо мати свою найбільшу радість та одержувати найвищу освіту (Виховання та освіта, с. 309)

«Коли чиєсь діло... устоїть, той одержить нагороду» (1 Кор. 3:14). Якою чудовою буде нагорода вірним трудівни-кам, коли вони зберуться навколо престолу Бога й Агнця... Вони стали учасниками Христа в Його стражданнях, працю-вали разом з Ним, здійснюючи План спасіння, і нині, поба-чивши викуплених для Царства Божого, вони радіють разом з Ним та будуть вічно прославляти Боже Ім’я (Свідчення для Церкви, т. 9, с. 285).

Один християнин якось зазначив: якщо він потрапить на Небеса, у нього, найімовірніше, буде три причини дивувати-ся. По-перше, він зустріне людей, яких не очікував там по-бачити. По-друге, не побачить деяких особистостей, котрих сподівався зустріти; і, нарешті, найбільше його здивує те, як він, такий негідний грішник, потрапив до Божого раю. Бага-то людей, котрі носили на Землі високе ім’я «християнин», не стоятимуть у щасливому сонмі навколо престолу. Маючи знання, талант і водночас черпаючи задоволення в супереч-ках і нечестивому суперництві, ці люди не отримають місця з викупленими... Вони бажали виконувати велику роботу, щоб люди захоплювалися ними й лестили їм, але їхні імена не були записані в книгу життя Агнця. «Я не знаю вас», – такі сумні слова скаже їм Христос. Але ті, чиє життя стало прекрасним завдяки маленьким проявам доброти, ніжним словам любові

436436 437437

спалахнуть ще більшою любов’ю, і вони ще з більшим зав-зяттям торкнуться золотих струн арф; тисяча тисяч і десять тисяч десятків тисяч зіллються в єдиному могутньому співі похвального гімну...

У всьому незліченному творінні б’ється один пульс гар-монії та радості від Того, Хто створив усе це. Течуть пото-ки життя, світла і щастя в усі простори безмежного світу. Від найменшого атома до найбільших галактик — усе живе й неживе у своїй незатьмареній красі та досконалій радос-ті свідчить про те, що БОГ Є ЛЮБОВ! (Велика боротьба, с. 677, 678)

Ãðóäåíü

31ïîíåäiëîê

та співчуття, чиї серця цуралися чвар і сварок, хто ніколи не виконував жодної великої роботи заради людської слави, такі будуть знайдені записаними в книгу життя Агнця. Хоча світ вважав їх незначними, вони отримають Боже схвалення пе-ред усім Всесвітом (Ознаки часу, 24 лютого 1890 р.).


Ïiçíàííÿ Ãîñïîäíº íàïîâíþº ÇåìëþЗемля буде повна пізнання Господнього так, як море вода покриває! (Ісаї 11:9).

Коли ми увійдемо до Божого Царства, аби проводити там вічність, наші випробування, труднощі й перешкоди зда-дуться нам нікчемними. Наше життя буде сумірне з життям Бога (Бюлетень Генеральної Конференції, 6 квітня 1903 р.).

Там безсмертний розум буде захоплюватися чудеса-ми творчої сили і таємницею любові Викупителя; не буде жорстокого й лукавого ворога, котрий спокушував би лю-дей забути про Бога. Там будуть розвиватися всі здібності, зрос татиме кожний хист і талант. Надбання знань не буде втомлювати мозок і виснажувати тіло. Там буде можливість для здійснення грандіозних задумів‚ досягнення найвищих цілей, реалізації найблагородніших прагнень; та все ж бу-дуть з’являтися нові вершини для сходження, нові чудеса, які викликатимуть подив і захоплення, нові істини для пі-знання, нові об’єкти дослідження, котрі потребуватимуть усіх сил розуму, душі й тіла.

Перед викупленим народом Божим відкриються всі скарби Всесвіту. Звільнені від кайданів смерті, вони, не від-чуваючи втоми, літатимуть у далекі світи… З невимовним захопленням діти Землі пізнаватимуть мудрість безгрішних істот. Спасенні поділяться скарбами знань, набутими через осягнення творчої сили Божої впродовж багатьох віків… Коли Ісус відкриє перед ними багатства викуплення та див-ні здобутки у великій боротьбі із сатаною, серця спасенних

438438 439439

Íàø çàõèñò – Ñâÿòå Ïèñüìî

«До Закону й свідоцтва! Як вони не так кажуть, як це, то немає в них зорі ранньої!» (Ісаї 8:20). Пророк

указує Божому народові на Священне Писання як на надій-ний захист від впливу фальшивого вчення й оманливої сили духів темряви. Сатана використовує будь-яку хитрість, щоб перешкодити людям знайомитися з Біблією, бо її ясні твер-дження викривають його обман. Під час кожного духов ного відродження князь темряви посилює свою діяльність. Сьо-годні він зосереджує всі свої зусилля для заключної битви із Христом та Його послідовниками. Незабаром перед нами постане останній великий обман. Антихрист творитиме чу-деса перед нашими очима. Підробка істини буде настільки правдоподібною, що тільки за допомогою Святого Письма можна буде відрізнити істину від омани. Його свідченнями треба перевіряти кожне твердження і кожне чудо.

Усі, хто намагається дотримуватися Божих Заповідей, зустрінуть опір і насмішки. Вони зможуть встояти тільки з Божою допомогою. Аби витримати майбутнє випробування, діти Божі повинні розуміти Його волю, відкриту в Його Слові. Вони зможуть ушанувати Господа належним чином лише тоді, коли матимуть правильне уявлення про Його характер, принципи правління і плани та діятимуть згідно з ними. Тільки ті, хто зміцнив свій розум біблійними істи-нами, зможуть встояти в останній боротьбі. Кожна людина стане перед випробуванням: «Кому коритися – Богові чи людям?». Вирішальна година наближається. Чи твердо ми стоїмо на скелі незмінного Божого Слова? Чи готові рішуче відстоювати Божі Заповіді та віру Ісуса?

Перед розп’яттям Спаситель пояснював Своїм учням, що Він буде відданий на смерть і воскресне; присутні там Божі ангели намагалися закарбувати Його слова у свідомості й

серцях апостолів. Однак учні прагнули звільнення від рим-ського ярма і не могли допустити думки, що Той, у Кому зосереджені всі їхні надії, помре такою ганебною смертю. Слова, котрі вони мали зберігати, зникли з їхньої пам’яті. Коли настав час випробування, вони виявилися неготовими. Смерть Ісуса повністю зруйнувала їхні сподівання, ніби Він ніколи не застерігав їх від цього. Так і в біблійних пророц-твах: майбутнє відкривається перед нами так само ясно, як і перед учнями Ісуса в Його словах. Події, пов’язані із закін-ченням часу благодаті та приготуванням до часу випробу-вання, викладені зрозуміло. Проте більшість людей має таке мізерне уявлення про ці важливі істини, ніби вони ніколи не були відкриті їм. Сатана пильнує, щоб нейтралізувати будь-який вплив, котрий міг би направити людей на шлях спасіння, тоді час скорботи застане їх непідготовленими.

Коли Бог посилає людям такі важливі застереження, до того ж через посередництво святих ангелів, що летять серед неба, Він вимагає, аби всяка здатна мислити душа звернула увагу на цю вістку. Страшні суди чекають тих, хто вклоняється звірині та її образу (Об’явл. 14:9-11); тому ревно досліджуйте пророцтва, аби довідатися, що таке зна-мено звіра та як уникнути його прийняття. Але більшість людей відвертається, щоб не слухати істину, і прислухається до людських байок. Роздумуючи про останні дні, апостол Павло писав: «Настане-бо час, коли здорової науки не будуть триматись...» (2 Тим. 4:3). Цей час уже прийшов. Люди не бажають слухати біблійні істини, бо вони не узгоджуються з бажаннями гріховного серця, що полюбляє світ; сатана посилає їм таку оману, яка їм подобається.

Проте Бог має на Землі народ, котрий керується Біблією, і тільки Біблією, як мірилом усіх вчень та основою всіх ре-форм. Ані думки вчених, ані висновки науки, ані символи віри чи постанови церковних соборів, такі ж численні й суперечливі, як і церкви, що стоять за ними, ані голос біль-шості, – ніщо не можна вважати доказом або запереченням

440440 441441

якогось положення християнської віри. Перш ніж прийняти будь-яке вчення чи постанову, ми повинні вимагати ясних доказів зі Слова Божого: «Так говорить Господь!»

Сатана безперервно намагається привертати нашу увагу до людини, а не до Бога. Він спонукає народ покладатися на єпископів, пасторів і професорів богослов’я як на своїх наставників, тому люди не досліджують самостійно Святе Письмо і не мають уявлення про свої обов’язки. Заволодів-ши умами цих керівників, сатана через них може впливати на народ так, як йому заманеться. Коли Христос прийшов на Землю, аби проповідувати слова життя, простий народ охоче слухав Його, і багато людей‚ навіть зі священиків, увірувало в Нього. Але первосвященики і вожді Ізраїлю рі-шуче засудили й відкинули Його вчення. Хоч усі їхні спроби звинуватити Ісуса виявилися марними, хоч вони не могли не відчувати на собі впливу Божественної сили й мудрості, якими супроводжувалися Його слова, однак, замкнувшись у своїй упередженості, відкинули найпереконливіші дока-зи Його месіанства, бо інакше мали б стати Його учнями. Противниками Ісуса були мужі, котрих народ з дитинства навчений був поважати і перед авторитетом котрих мав схилятися. «Чому ж, – запитували вони, — наші старійши-ни і вчені книжники не вірять в Ісуса? Хіба ці благочестиві мужі не прийняли б Його, якби Він був Месією?» Вплив цих учителів призвів до того, що юдейський народ відкинув свого Спасителя.

Дух, який керував учинками тогочасних священиків і старійшин, виявляється й сьогодні серед багатьох, хто «має вигляд благочестя». Вони відмовляються досліджувати свідчення Писання про особливі істини для нашого часу. Зважаючи на численність своїх прихильників, їхнє багат-ство та вплив у суспільстві, вони зневажливо ставляться до захисників істини — нечисленних, бідних‚ маловідомих людей, бо вони визнають віру, яка відрізняється від віри всього світу.

Христос передбачив, що незаконне привласнення влади книжниками і фарисеями не припиниться з розпорошенням юдеїв. Пророчим зором Він бачив звеличення людської влади, яка пануватиме над сумлінням людей, що в усі часи було страшним прокляттям для Церкви. Його суворі доко-ри книжникам та фарисеям, як і застереження для народу не йти за цими сліпими провідниками, записані у Святому Письмі як застереження для всіх прийдешніх поколінь.

Римо-католицька церква визнає право тлумачення Свя-щенного Писання тільки за духовенством. Слово Боже приховане від простих людей, і це пояснюють тим, що лише духовні отці достатньо обізнані, аби тлумачити його. Хоч Реформація дала Святе Письмо, однак той самий принцип, на який посилався Рим, перешкоджає багатьом навіть у протестантських церквах самостійно досліджувати Біблію. Вони навчені сприймати вчення Біблії так, як його викладає церква, тому тисячі людей не наважуються прийняти істини, які суперечать постановам церкви, хоч вони ясно і зрозуміло викладені на сторінках Святого Письма.

Хоч Біблія містить багато застережень проти оманливих учень, однак чимало людей довіряє свої душі духовенству. У наш час тисячі віруючих на захист деяких пунктів свого віровчення не можуть навести жодних доказів духовних наставників. Вони не звертають уваги на вчення Спасителя та водночас із беззастережним довір’ям приймають слова служителів церкви. Та хіба служителі не можуть помиляти-ся? Як ми можемо ввіряти наші душі їхньому керівництву, якщо на підставі Слова Божого не переконалися, що вони є носіями світла? Відсутність моральної відваги, необхідної для залишення протореного світом шляху, змушує багатьох іти слідами вчених мужів. Не бажаючи самостійно дослі-джувати істину, ці люди опиняються в кайданах хибних вчень, утративши будь-яку надію. Вони бачать, що істина для теперішнього часу виразно відкрита в Біблії, відчува-ють силу Святого Духа, Котрий супроводжує її проголо-

442442 443443

шення, однак дозволяють, аби опір духовенства позбавляв їх світла. Хоч розум і сумління переконують цих людей в істині, проте засліплені душі не насмілюються думати інакше, ніж їх церковний служитель. Власне переконання, інтереси вічності приносять у жертву невір’ю, гордощам й упередженості інших людей.

Сатана діє багатьма способами і за допомогою людського впливу втримує своїх полонених. Багатьох людей він здобуває тим, що зв’язує їх ніжними узами любові з ворогами хреста Христового. Якими б не були ці зв’язки – батьківськими чи синівськими, подружніми чи приятельськими, – результат один і той самий. Противники істини використовують свою силу, щоб панувати над сумлінням, а душі, які опинилися під їхньою владою, не мають достатньо сміливості чи не-залежності, щоб чинити згідно зі своїми власними переко-наннями й обов’язками.

Істина і слава Божа нероздільні. Неможливо прославляти Бога, маючи в руках Біблію і водночас дотримуючись хиб-них поглядів. Багато хто твердить‚ що не має значення, у що вірить людина, головне — правильно жити. Але ж саме віра формує наше життя. Якщо нам послана істина, а ми нех-туємо можливістю досліджувати її, то фактично відкидаємо її, обираючи темряву замість світла.

«Буває, дорога людині здається простою, а кінець її – стежка до смерти» (Прип. 16:25). Незнанням не можна вибачити оману, якщо була можливість пізнати Божу волю. Мандрівник стоїть на роздоріжжі‚ і дороговказ допомагає йому довідатися, куди провадить кожний шлях. Якщо він не зверне уваги на дороговказ і сам обере собі дорогу, яка здається йому правильною, то, незважаючи на всю його щирість, він ризикує опинитися на хибній дорозі. Бог дав нам Своє Слово, щоб ми познайомилися з Його вченням і самі довідалися, чого Він вимагає від нас. Коли законник підійшов до Ісуса, запитуючи: «...що робити мені, щоб вічне життя осягнути?», Спаситель, указуючи йому на Писання,

сказав: «Що в Законі написано, як ти читаєш?» (Луки 10:25, 26). Незнання не може бути виправданням ані для молодо-го, ані для старого та не звільнить їх від покарання, якого заслуговує порушник Закону Божого, оскільки в їхніх руках є незаперечне свідчення цього Закону, Божих принципів і вимог. Недостатньо мати тільки добрі наміри й робити те, що вважаєш правильним, або те, що проголошує правильним проповідник. На карту поставлене спасіння душі, тому кожен має самостійно досліджувати Писання. Якими б сильними не були його переконання, яким би впевненим він не був у тому, що його духовний наставник знає істину, – це не може і не повинно бути основою його віри. Йому дана карта, на якій позначена кожна віха на шляху до Небес, тому немає жодної необхідності йти навмання.

Найперший і найголовніший обов’язок кожної мислячої людини – дізнатися зі Святого Письма, що є істина, а пі-знавши її, ходити в її світлі, заохочуючи й інших до цього. Щодня старанно досліджуйте Біблію, зважуючи кожну думку та порівнюючи текст із текстом. З Божественною допомогою ми повинні формувати власні погляди, бо кожний відпові-датиме перед Богом за себе.

Істини, так ясно відкриті в Біблії, учені мужі піддають сум-нівам, претендуючи на особливу мудрість; вони навчають, що Священне Писання має містичне, таємниче духовне значення і не може бути передане звичайною мовою. Ці люди – фальшиві вчителі. Саме таким Ісус сказав: «...Не знаєте ані Писання, ані Божої сили» (Марка 12:24). Слова Біблії слід тлумачити згідно із закладеним у них значенням, за винятком символів і прообразів. Христос дав обітницю: «Коли хоче хто волю чинити Його, той довідається про науку...» (Івана 7:17). Якби люди сприймали Біблію так, як вона написана, якби не було фальшивих учителів, котрі вводять їх в оману і затуманюють розум, то могла бути здійснена робота, яка б принесла багато радості ангелам та привела до Хрис тової отари тисячі й тисячі душ, котрі тепер блукають у темряві омани.

444444 445445

Ми повинні докласти всіх наших розумових сил для ви-вчення Писання, щоб розуміти глибокі наміри Бога, ніколи не забуваючи, що справжній дух учня – це дитячий послух і покірність. При дослідженні важких для розуміння текстів Писання не можна застосовувати такі ж методи, що й при розв’язанні філософських проблем. Ми не повинні почи-нати дослідження Біблії із самовпевненістю, притаманною багатьом ученим, натомість маємо робити це з молитвою‚ у повній залежності від Бога та зі щирим бажанням пізнати Його волю. Нам необхідно прийти зі скрушеним серцем і бажанням отримати знання від Великого «Я є». Інакше злі ангели настільки засліплять наш розум і зроблять запеклим наше серце, що істина не справить на нас жодного враження.

Багато текстів Священного Писання, які вчені мужі вважають незрозумілими або обминають як другорядні, сповнені розради й повчання для тих, хто навчається в школі Христа. Одна з причин, чому багато богословів не мають ясного розуміння Слова Божого, полягає в тому, що вони заплющили очі на його істини, не бажаючи втілювати їх у життя. Розуміння біблійної правди залежить не стільки від сили розуму, скільки від цілеспрямованості та щирого прагнення до праведності.

Ніколи не досліджуйте Біблію без молитви. Тільки Святий Дух може допомогти нам зрозуміти важливість легкозрозумі-лих істин та вберегти від хибного тлумачення складних для розуміння істин. Небесні ангели готують людські серця для прийняття Слова Божого, щоб його краса полонила нас, його застереження наставляли нас на добрий розум, а обітниці надавали сили й натхнення. Молитва псалмиста має стати нашою молитвою: «Відкрий мої очі, і хай чуда Закону Твого я побачу!» (Псал. 119:18). Спокуси часто здаються нездолан-ними, бо спокушуваний, можливо, через занедбання молитви й вивчення Слова Божого не може відразу пригадати Божу обітницю та боротися із сатаною біблійною зброєю. Але ангели оточують тих, хто бажає навчитися Божественних

приписів, і в час найбільшої потреби вони нагадають їм саме ті істини, які їм потрібні. Тому, якщо ворог «прийде, як ріка рвучка, – вітер Господній її пожене» (Ісаї 59:19).

Ісус обіцяв Своїм учням: «Утішитель же, Дух Святий, що Його Отець пошле в Ім’я Моє, Той навчить вас усього, і пригадає вам усе, що Я вам говорив» (Івана 14:26). Проте для того, щоб Дух Божий міг нагадати нам в небезпечний час учення Христа, воно спочатку має закарбуватися в на-шій пам’яті. «Я в серці своїм заховав Твоє слово, – говорить Давид, – щоб мені не грішити проти Тебе» (Псал. 119:11).

Усі, хто дорожить своїми вічними інтересами, повинні пильнувати, щоб не стати жертвами скептицизму. Напади будуть спрямовані на основні стовпи істини. Неможливо уникнути їдких насмішок та залишитися нейтральним до фальшивих висновків, оманливих і згубних вчень сучасного атеїзму. В арсеналі сатани є спокуси для кожної людини. Неписьменним він дошкуляє насмішками та глузуванням, а високоосвіченим пропонує псевдонаукові заперечення й філософські мудрування; однак і перше, і друге розраховане на те, щоб викликати недовір’я або зневагу до Святого Пись-ма. Навіть недосвідчена молодь дозволяє собі сумніватися у фундаментальних принципах християнства. Цей юнацький атеїзм, яким би наївним він не здавався, справляє певний вплив. Багато хто починає висміювати віру своїх батьків і зневажати Духа благодаті (Євр. 10:29). Не одне життя‚ котре б могло прославляти Бога і бути благословенням для світу, опоганене отруйним духом атеїзму! Усі, хто довіряє зухвалим людським висновкам і вважає, що може пояснити Божественні таємниці та збагнути істину без допомоги Божої мудрості, заплуталися в тенетах сатани.

Ми живемо в найурочистіший період історії світу. Доля мешканців Землі незабаром буде вирішена. Наше майбутнє благополуччя, а також спасіння інших душ залежить від того, який шлях оберемо сьогодні. Ми маємо потребу в керівництві Духа істини. Кожний послідовник Христа нехай серйозно

446446 447447

запитає: «Господи! Що накажеш мені робити?» Упокорюйтеся перед Господом у пості й молитві та багато роздумуйте над Його Словом, зокрема над сценами суду. Зараз слід шукати глибокого живого досвіду з Богом. Не гайте часу! Навколо нас відбуваються надзвичайно важливі події; ми живемо на завороженій території сатани. Прокиньтеся зі сну, Господні вартові, бо ворог чатує навколо вас, готовий у будь-яку мить напасти, і ви можете стати його легкою здобиччю.

Багато хто обманюється щодо свого справжнього ста-новища перед Богом. Вони радіють з того, що не роблять поганих учинків, але забувають, що Бог чекає від них доб рих і благородних справ, якими вони нехтують. Недостатньо бути тільки деревами в саду Бога. Люди повинні виправ-дати Його сподівання, приносячи плоди. Він спитає з них за всі добрі діла, які за допомогою Божої благодаті могли зробити, але не зробили. У небесних книгах вони зазначені як безплідні дерева. Однак становище навіть таких людей не є безнадійним. Серце, сповнене довготерпіння й любові, продовжує благати за тих, хто знехтував милосердям Божим та зловживав Його благодаттю. Тому сказано: «“Сплячий, вставай, і воскресни із мертвих, – і Христос освітить тебе!” Отож, уважайте, щоб поводитися обережно… використовуючи час, ‒ дні-бо лукаві!» (Ефес. 5:14-16).

Коли надійде час випробовування, тоді виявляться всі, хто зробив Слово Боже правилом свого життя. Улітку не видно різниці між вічнозеленими та листяними деревами, але коли надходить зима, вічнозелені дерева не змінюються, а інші втрачають своє листя. Так і нині важко відрізнити справж-нього християнина від удаваного. Однак наближається час, коли ця різниця стане очевидною. Як тільки постане проти-борство, як тільки посиляться фанатизм і нетерпимість та почнуться гоніння, напівнавернені й лицеміри похитнуться і зречуться своєї віри, тоді як істинний християнин стоятиме твердо, як скеля; його віра зміцниться ще більше, надія стане ще світлішою, ніж за днів благополуччя.

Псалмист говорить: «Від наказів Твоїх я мудріший стаю, тому-то ненавиджу всяку дорогу неправди!» (Псал. 119:104). «Блаженна людина, що мудрість знайшла», вона «буде, як дерево те, над водою посаджене, що над потоком пускає коріння своє, і не боїться, як прийде спека, – і його листя зелене, і в році посухи не буде журитись, і не перестане приносити плоду» (Прип. 3:13; Єрем. 17:8).

(Е. Уайт. Велика боротьба, с. 594-602).

448448

Ранкові читання 2018 р.

Еллен Уайт Віра, якою я живу

Äèðåêòîð âèäàâíèöòâà Â. Äæóëàé, ãîëîâíèé ðåäàêòîð Ë. Êà÷ìàð, ïåðåêëàä Íàä³¿ Êà÷ìàð, äèçàéíåð îáêëàäèíêè Àðòóð Àïòåð,

êîðåêòîðè Þë³ÿ Âàëü÷óê, ²ííà Äæåðäæ, êîìï’þòåðíà âåðñòêà Â³ðè Êóçüìåíêî, â³äïîâ³äàëüíà çà äðóê Òàìàðà Ãðèöþê

Ïàï³ð ãàçåòíèé. Îôñåòíèé äðóê. Ï³äïèñàíî äî äðóêó 11.09.2017 ð. Ãàðí³òóðà Octava. Íàêëàä 6 300 ïðèì³ðíèê³â.

Âèäàâíèöòâî «Äæåðåëî æèòòÿ» 04071, ì. Êè¿â, âóë. Ëóê’ÿí³âñüêà, 9/10-Àòåë. (044) 425-6906, ôàêñ 467-5064, Å-mail: [email protected]

Documents

ЕЛЛЕН УАЙТ - Adventist...Щоб знайти прихований скарб, необхідно працювати. Святий Дух нагадає людині, яка