Цікаві факти про Австрію

1. Більше 90% населення говорять німецькою мовою. Вона є офіційною на всій території країни. Слід також зазначити словенську, хорватську та угорську мови, які мають офіційний статус в регіонах Карінтії і Бургенланде. Величезною популярністю серед молодого покоління користуються французька та англійська мови.

2. Австрія - одна з перших країн у світі, що більше ніж на 50% перейшли на енергозберігаючі технології. На даний момент країна отримує більше 65% електроенергії з поновлюваних джерел енергії. Також передбачено можливе зростання даного показника ще на кілька відсотків.

3. Населення Австрії складає 8.5 млн. чоловік, площа - 83 871 км² Країна є однією з

найбагатших і розвинених країн світу.

4. Близько 50% австрійських чоловіків і 20% жінок мають надмірну вагу, проте тільки 8.6% страждають ожирінням (найнижчий показник в Європі)!

5. Згідно з останніми соціологічними опитуваннями стало відомо, що більшість австрійців проводять вільний час, займаючись спортом і активним відпочинком.

6. Чверть населення Австрії живе у Відні!

7. Австрія є єдиною країною ЄС, яка не є членом НАТО.

8. Відень - столиця і найбільше місто Австрії з населенням в 1.7 млн. осіб.

9. Австрійський прапор є одним з найдавніших національних прапорів світу.

10. Офіційною валютою Австрії є євро.

11. Цікавий факт про Австрію: «Тіргартен Шенбрунн» - перший зоопарк в світі! Він був заснований у Відні в 1752 році. На честь 260-річчя пам'ятки в 2012 році пройшли грандіозні святкування і поповнення кількості тварин.

12. Австрія має дуже низький рівень безробіття. Цікаво знати, що в Європі австрійців називають «невиправними трудоголіками», так як більшість населення працює по 9 годин на добу і

затримуються на роботі.

13. Австрійський винахідник Йозеф Мадерспергер в 1818 році створив першу в світі швейну машину!

14. «Haslauer» - перший в світі офіційний готель! Він був заснований в 803 році і вже більше XII століть безперервно виконує свої функції.

15. Найбільше кладовище в Європі розташовано в Відні. На даний момент на кладовищі «Zentralfriedhof» розташовано близько 3 млн. гробниць, включаючи могили Бетховена, Глюка, Брамса, Штрауса, Шуберта ...

16. Палац Шенбрунн має 1440 номерів. Це не тільки колишня резиденція Габсбургів, а й найпопулярніша визначна пам'ятка, справжня гордість Австрії.

17. Австрія дала світові багато відомих композиторів класичної музики, в тому числі Гайдна, Моцарта, Шуберта, Ліста, Й. Штрауса, Малера, Брукнера. Щорічно в країні проходять сотні фестивалів музики, присвячених цим великим музикантам і композиторам.

18. Всесвітня знаменитість, приголомшливий голлівудський актор і колишній губернатор Каліфорнії (двічі обраний в 2003 і 2006 роках) Арнольд Шварценеггер народився в селі Таль, біля міста Грац (Австрія).

19. Фердинанд Порше - засновник німецької компанії спортивних автомобілів «Porsche» був родом з Австрії!

20. Австрійські Альпи займають 62% площі країни. Найвищою точкою Австрії є гора Гросглокнер (3798 м). Цікаво знати, що країна має 13 піків вище 3000 м, і 34 вище 2000 метрів.

21. Нойзидлер - найбільше природне озеро Австрії. Воно включене в список спадщини ЮНЕСКО і є популярною природною пам'яткою.

22. 74.5% населення - католики (прихильники Римсько-католицької Церкви), 4.9% - лютерани, 12% - атеїсти, 8% - представники інших конфесій. Цікаво, що в 1991 році атеїстів було на 5% менше!

23. Назва Австрії пішло від німецького слова «Osterreich», що означає «Східна імперія». Саме слово виникло за часів Священної Римської імперії.

24. Krimml - найвищий водоспад в Європі. Його висота становить 380 метрів!

25. Перші юнацькі зимові Олімпійські ігри пройшли в Австрії в 2012 році (в медальному заліку збірна Австрії зайняла 3 місце).

26. Країна приєдналася до ООН ще в 1954 році.

27. Австро-Угорська імперія проіснувала 52 роки з 1867 по 1918 роки.

28. Найбільший в світі смарагд (2860 карат) розташований в імператорській скарбниці палацу Хофбург у Відні.

29. Футбол - найпопулярніший вид спорту в Австрії.

30. Австрія витрачає на оборону 0,9% ВВП, що становить 1.5 млрд. доларів (один з найнижчих показників в Європі).

31. Відні та інших великих містах є унікальні витверезюючі автомати, які працюють за принципом звичайних кавових автоматів. Вам потрібна всього одна монетка і ваше алкогольне сп'яніння як рукою зніме!

32. Австрія – країна, яка дала світу Віденський вальс і найстаріше колесо огляду.

Література про Австрію

1. Австрія : добірка матер. для учнів і вчит. – Тернопіль : Астон, 1997. – 152 с. – Текст нім. м.

2. Ананьєва Н. Серце Європи – Австрія : система уроків країнознавчої тематики / Н. Ананьєва // Іноземні мови в навчальних закладах. – 2007. – № 2. – С. 88–93.

3. Биндас О. Особливості післядипломної освіти та професійного розвитку вчителів в Австрії / О. Биндас // Імідж сучасного педагога. – 2014. – № 2. – С. 12–15. Розглядаються класифікація і форми професійного розвитку та післядипломної освіти в Австрії.

4. Бєлікова Н. Австрія : [брейн-ринг на уроці краєзнавства : 10-й клас] / Н. Бєлікова, Е.Ковалевич, К. Стрижак // Краєзнавство. Географія. Туризм. – 2008. – № 2. – С. 22–23.

5. Богомазова А. Osterreich als Reiseland = Австрія в якості туристичного напрямку / А. Я. Богомазова // Німецька мова в школі. – 2015. – № 2. – С. 26–28. Розробка уроку з німецької мови на тему "Австрія в якості туристичного напрямку".

6. Габчак Н. Австрія туристична / Н. Габчак // Географія та основи економіки в школі. – 2007. – № 1. – С. 46–48.

7. Дзевицька Л. Система освіти Австрії в контексті соціально-історичного розвитку / Л. Дзевицька // Вища школа. – 2013. – № 8. – С. 46–55.

8. Компаративні дослідження австрійсько–українських літературних, культурних і мовних контактів = Komparatistische Forschungen zu osterreichisch-Ukrainischen Literatur-, Sprach- und Kulturbeziehungen : [збірник] : (матер. наук. колоквіуму Днів австрійської культури у Дрогобичі, 25-31 берез. 2012). Т. 1 / упор. : Я. Лопушанський, Н. Дашко. – Дрогобич : [Посвіт], 2012. – 120 с. – Текст парал. укр. та нім. м.

9. Компаративні дослідження австрійсько–українських літературних, культурних та мовних контактів = Komparatistische Forschungen zu osterreichisch-Ukrainischen Literatur-, Sprach- und Kulturbeziehungen : [зб.] : (матеріали літературо- та мовознавчого колоквіуму ІІІ. Днів австрійської культури у Дрогобичі, 14-20 квіт. 2013). Т. 2 / упор. : Я. Лопушанський, Н. Дашко ; вст. сл. Я. Лопушанського. – Дрогобич : [Посвіт], 2014. – 160 с. – Текст парал. укр. та нім. м.

10. Кононіна Г. Bekante deutsche und osterreichische Komponisten : план-конспект інтегрованого уроку (Deutsch + Musik) / Г. Кононіна // Deutsch. – 2013. – № 7. – С. 4–9.

11. Костенко С. Ікона з прикарпатського села Повч лікує у Відні : подорож у Відень / С. Костенко // Високий замок.– 2013. – 22 січня, № 10. – С. 11.

12. Країна у центрі Європи [Австрія] // Іноземні мови в навчальних закладах. – 2003. – № 4. – С. 76–79.

13. Кривець Н. В. Українці в Австрії / Н. В. Кривець // Енциклопедія історії України. – Київ, 2005. – С. 18.

14. Лопушанський Я. Країнознавство (Німеччина, Австрія) = Landeskunde : курс лекцій / Я. М. Лопушанський, О. А. Радченко. – 2-е вид., доп. – Дрогобич : Посвіт, 2014. – 352 с. – Текст нім. м.

15. Лопушанський Я. Країнознавство (Німеччина, Австрія) : курс лекцій / Я. Лопушанський, О. А. Радченко. – Дрогобич : Сурма, 2008. – 296 с. – Текст нім. м.

16. Овсієнко Р. Гальштат – дивовижне місто-сад [Австрія] / Р. В. Овсієнко // Дім, сад, город. – 2015. – № 3. – С. 20.

17. Онищенко Л. Відень – місто побратим Києва / Л. Онищенко // Краєзнавство. Географія. Туризм. – 2008. – № 19. – С. 3–6

18. Попович О. Альпійська республіка [Австрія] // Краєзнавство та основи економіки в школі. – 2002. – № 1. – С. 45–49.

19. [Спецвипуск "Німецькомовні країни"] // Німецька мова в школі. – 2011. – № 9. – С. 1–23. Спецвипуск "Німецькомовні країни" : Люксембург, Лихтенштейн, Австрія, Швеція, Німеччина.

20. Старченко Т. Das politische system in Deutschland, Osterreich und in der Schweiz / Т. І. Старченко // Німецька мова в школі. – 2016. – № 9. – С. 38–39. Матеріали до уроку німецької мови про політичну систему в Німеччині, Австрії та Швейцарії.

21. Штільфрід Б. Австрійський державний договір = Der Osterreichische Staatsvertrag / Б. Штільфрід ; [уклад. Б. Котур ; вст. сл. М. Мальського ; редкол.: І. Вакарчук (гол.), Р. Зорівчак, М. Ільницький та ін. ; літ. ред. Н. Бічуя] ; МОН України, ЛНУ ім. І. Франка. – Львів : Місіонер, 2002. – 48 с. : ілюстр., фото. - (Doctor Honoris Causa). – Текст укр. і нім. м. – Бібліогр. с. 44.

Галичина та Австрія

22. Возняк М. Як пробудилось українське народнє життя в Галичині та Австрії / М. Возняк. – Львів : Діло, 1924. – 179 с. – (Б-ка "Нового часу". Ч.1). – (ксерокопія).

23. Гаєвий Л. Карпатські бої УСС у складі 55-ої дивізії австрійців. Битва за Маківку – перший відповідальний іспит УСС / Л. Гаєвий // Українські Січові Стрільці – лицарі ідеї та чину / Л.А.Гаєвий. – Дрогобич, 2015. – С. 12–14.

24. Добржанський О. Українські депутати від Буковини у вищих представницьких органах влади Австрії (Австро-Угорщини) в 1848-1918 роках / О. Добржанський // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність : зб. наук. праць / [ гол. редколегії : М. Литвин, упоряд. : О. Седляр, Н. Кобрин]. – Львів, 2012. – Вип. 21 : Scripta Manent. Ювілейний зб. на пошану Б. Якимовича. – С. 300–307.

25. Донік О. М. 1809 року Йосиф Геккер, австрійський службовець із містечка Трускавець, запропонував технологію дистиляції місцевої нафти / О. М. Донік // Україна : хронологія розвитку. Імперська доба : 1800-1917 рр. / [авт. кол. : керів. проекту : А. В. Толстоухов, В. О. Зубанов, авт. : О. М. Донік, ред. кол. : В. А. Смолій, С. В. Кульчицький, О. П. Реєнт та ін.]. – К., 2011. – С. 35.

26. Донік О. М. 1873 року у селах Дрогобиччини скасовано самоврядування та громадський суд за звичаєвим правом і впроваджено австрійське законодавство / О. М. Донік // Україна : хронологія розвитку. Імперська доба : 1800-1917 рр. / [авт. кол. : керів. проекту : А. В. Толстоухов, В. О. Зубанов, авт. : О. М. Донік, ред. кол. : В. А. Смолій, С. В. Кульчицький, О. П. Реєнт та ін.]. – К., 2011. – С. 294.

27. Донік О. М. Західноукраїнські землі в складі Австрійської імперії в першій половині XIX ст. / О. М. Донік // Україна : хронологія розвитку. Імперська доба : 1800-1917 рр. /

[авт. кол. : керів. проекту : А. В. Толстоухов, В. О. Зубанов, авт. : О. М. Донік, ред. кол. : В. А. Смолій, С. В. Кульчицький, О. П. Реєнт та ін.]. – К., 2011. – С. 16–19 : карта (перша пол. 19 ст.).

28. Думич В. Українські січові стрільці: від австрійських військових формувань до української національної армії / В. Думич // Календар класного керівника на 2009-2010 навчальний рік : пос. для вчителя / упор. Ю. Кишакевич. – Дрогобич, 2009. – С. 260–262. – Бібліогр. в кінці ст.

29. Зимомря І. М. Австрійська література : моделі рецепції тексту : [монографія] / І. М. Зимомря ; [відп. ред. В. С. Вишинський] ; ДДПУ ім. І. Франка ; Тернопільський нац. пед. ун-т ім. В. Гнатюка. – Дрогобич ; Тернопіль : [Посвіт], 2009. – 216 с. : іл. – Текст парал. укр., нім. м.

Монографія містить дослідницький масив, що висвітлює життя та творчість носіїв літературного процесу в Австрії упродовж XX століття з проекцією на генологічну парадигму, зокрема, малої прози, а також аспекти рецепції текстових структур (К.Е.Францоз, Р.М.Рільке, І.Бахманн, М.Ган, Е.Фітцбауер, Г.Кунер, Т.Бернгард).

30. Качараба С. П. Ставлення австрійського уряду до української еміграції з Галичини і Буковини / С. П. Качараба // Вісник Львівського університету : Дослідження з історії України / [редкол. : С. А. Макарчук, Ю. А. Киричук, Л. О. Зашкільняк та ін. ; ред. Т. О. Головіна. – Львів, 1993. – С. 88–99. – (Серія історична ; Вип. 29). – Бібліогр. в кінці статті.

31. Кейданський К. Табори для переміщених осіб у Німеччині та Австрії. Погляд на структуру та діяльність / К. Кейданський // Українська діаспора / редкол. : В. Євтух, М. Жулинський, І. Зєлик, В. Ісаїв, Ю. Макар, В. Маркусь , М. Трощинський. – К. ; Чикаго, 1994. – С. 108–123.

32. Кемінь Г. Русинська інтелігенція в Австрійській імперії кінця XVIII - другої половини XIX ст. / Г. Кемінь // Розвиток сучасної освіти і науки : результати, проблеми, перспективи : тези І-ї Міжнародної наук.-практ. конф. мол. вчених (Дрогобич, 21-22 листопада 2013 року) / гол. ред. та авт. передм. М. П. Пантюк ; редкол.: М. Й. Боришевський, В. Т. Борщевич, І. В. Бриндзя та ін. ; ред.-упор.: В. І. Ільницький, А. І. Душний, І. М. Зимомря. – Дрогобич, 2013. – С. 70–71.

33. Лазорак Б. Два епізоди про модернізацію "Австрійського Дрогобича": старі вулиці "по-новому" і "не провінційна мрія" про трамвай (1901, 1909 - 1914 рр.) / Б. Лазорак // Актуальні питання гуманітарних наук : міжвузівський зб. наук. праць молодих вчених ДДПУ ім. І. Франка / [гол. ред. і авт. передм. М. П. Пантюк ; редкол.: О. О. Бистрова, В. Т. Борщевич, М. А. Давидов та ін. ; ред.-упор.: В. І. Ільницький, А. І. Душний, І. М. Зимомря]. – Дрогобич, 2014. – Вип. 8. – С. 32–38. – Бібліогр. в кінці ст.

34. Лазорак Б. Із зали Австрійської феміди або кілька нових знахідок про цісарсько-королівський суд в Дрогобичі (1889-1903 рр.) / Б. Лазорак // Драганівські читання VIII / упор. Л. Скоп ; Музей "Дрогобиччина", Т. о. "Кактус". – Дрогобич, 2014. – С. 19–43. – Бібліогр. в кінці ст.

35. Лазорак Б. Урядницька еліта Дрогобича періоду Австрійського панування (1772-1918 рр.) / Б. Лазорак, Л. Тимошенко // Дрогобицький краєзнавчий збірник : засновано 1994 р. / [ред. кол.: Л. Тимошенко (гол. ред.), Л. Винар, Л. Войтович та ін.]. – Дрогобич, 2011. – Вип. 14-15. – С. 530–585.

36. Лазорак Б. Чим завдячує Дрогобиччина перемозі австрійської армії на горі Маківка? / Б. Лазорак // Галицька зоря. – 2015. – 8 трав. – С. 2.

37. Михальчук П. А. Політичне і соціально-економічне становище західноукраїнських земель у складі Австрійської імперії / П. А. Михальчук, І. П. Куций // Курс лекцій з історії України : у 4-х ч. / П.А.Михальчук, І.П.Куций ; [редкол. : П. С. Коріненко, П. А. Михальчук та ін.]. – Тернопіль, 2007. – Ч. 2 : Нова історія України. – С. 314–330.

38. Михальчук П. А. Революція 1848-1849рр. в Австрійській імперії та український національний рух / П. А. Михальчук, І. П. Куций // Курс лекцій з історії України : у 4-х ч. / П. А. Михальчук, І. П. Куций ; [редкол. : П. С. Коріненко, П. А. Михальчук]. – Тернопіль, 2007.– Ч. 2 : Нова історія України. – С. 353–369.

39. Петрів Р. Правове становище Східної Галичини у складі Австрійської імперії (70-і рр. 18 ст. – 19 ст.) / Р. Петрів // Бойківщина : наук. зб. / [шеф-ред. Л. Сікора] ; Науково-культурологічне товариство "Бойківщина". – Дрогобич, 2002. – Т. 1. – С. 128–152.

40. Пилипчук В. Галичина і Буковина в адміністративно-політичній системі Австрії 1848-1850 рр. / В. Пилипчук // Австрійсько-український огляд : З вістями СУФА / Спілка українських філателістів Австрії. – Відень : [б.в.], 2000. – червень 2000, № 9. – С. 33–34.

41. Плекан Ю. Депутати з Гуцульщини та Покуття в Австрійському парламенті та Галицькому сеймі ( середина ХIХ - початок ХХ ст.) / Ю. Плекан // Україна, Галичина, Гуцульщина : історія, політика, культура : зб. статей та повідомлень наук. конф. з міжнар. участю "Гуцульщина як іст.-культ. феномен" (Коломия, 29 жовтня 2009р.) / упор. і заг. ред. І. Монолатія. – Коломия, 2009.– С. 148–151.

42. Попик С. Д. Українці в Австрії 1914-1918 : Австрійська політика в українському питанні періоду Великої війни / С. Д. Попик. – К.; Чернівці, 1999. – 236 с.

43. Радевич-Винницький Я. Пристрасті навколо австрійського рицаря у Дрогобичі / Я. Радевич-Винницький // Франковий край. – 2016. – 8 квіт. – С. 4.

44. Ямінський Б. Революція 1848 року і австрійські українці / Б. Ямінський // Австрійсько-український огляд / Спілка українських філателістів Австрії. – Відень, 2000. – червень 2000, №9 : З вістями СУФА. – С. 29-30 : фото.

Австрія в житті видатних українців

Кульчицький Юрій (1640—1694) українець, родом із містечка Самбір під Львовом, відзначився своїм геройством та мужністю під час турецької облоги Відня у 1683 році. У критичний для австрійської столиці час він, переодягнений в турецький одяг, двічі успішно проходив через ворожий військовий табір та перепливав Дунай, щоб повідомити командуванню союзних військ, які поспішали на допомогу оточеним, про ситуацію з обороною міста. Принесена Ю. Кульчицьким при поверненні звістка про наближення допомоги сприяла підняттю бойового духу віденців та рішучій перемозі над турецькою армією. Міська влада хотіла неодмінно нагородити героя. Юрій Кульчицький сказав, що був би вдячний, якби йому віддали мішки з кавою, покинуті в турецькому обозі. Тоді в Європі було ще дуже мало відомо про цей напій. Тому “батьки” міста не

без здивування виконали згадане прохання. Невдовзі, завдяки Юрію Кульчицькому, приготування кави стало однією із найвідоміших кулінарних традицій австрійської столиці. Щоб вшанувати заслуги відважного українця, вдячні мешканці Відня встановили йому пам’ятник на фасаді будинку, де Ю. Кульчицький свого часу відкрив першу кав’ярню.

45. Маурітссон М. Рід Кульчицьких / М. Маурітссон // Українське слово. – 2011. – № 18. – С. 10. Про українську художницю Олену Львівну Кульчицьку, українського філософа Олександра Кульчицького та героя Віденської битви 1683 року Юрія Кульчицького.

46. Пасемко І. "Віденська відсіч" і Юрій-Франц Кульчицький / І. Пасемко // Дзвін. – 2008. – № 9. – С. 102–109. До 325-річчя Віденської битви 1683 року, коли турецька армія загрожувала поневоленням усій християнськй Європі та героя цієї битви Юрія-Франца Кульчицького.

47. Пастух Р. Юрій Кульчицький : вірш / Р. Пастух // Великі і відомі : сто історичних образків : [збірка] / Р. І. Пастух. – Дрогобич, 2010. – С. 74–75.

48. П'ятчанин І. Славетний українець із Відня / І. П'ятчанин // Українське слово. – 2005. – № 33. – С. 8.

49. Радовський В. Золотий дукат на козацькій шаблі : сенсації нашої історії / В. С. Радовський. – Львів : Плай, 1994. – 215 с. : іл.

50. Филипчак І. Кульчицький – герой Відня : істор. повість з XVII в. / І. Филипчак. – 2-ге вид. – Кліфтон : б. в., 1983. – 188 с. – (діаспора) ;.

51. Чухліб Т. Кава по-турецьки, по-віденськи чи по-українськи? : [про Кульчицького Юрія–Франца] / Т. Чухліб // Незнайома Кліо : таємниці, казуси і курйози української історії : козацька доба / В. Горобець, Т. Чухліб. – К., 2004. – С. 185–189.

52. Шалата М. "В якім-то блеску б'є Відень-столиця" / М. Шалата // Дзвін. – 2004. – № 10. – С. 110–119.

53. Що спільного у Відня і Кульчиць // Галіція. – 2008–2010. – № 1. – С. 114–115.

Іван Франко (1856-1914), видатний український письменник, поет, публіцист, перекладач, учений, громадський і політичний діяч Зацікавившись пропозицією відомого вченого професора Ветрослава Ягича отримати стипендію у Віденському університеті, майбутній письменник відважується у 33–му віці продовжити навчання, мріючи, як він пише в листі Михайлу Драгоманову, “з часом обняти доцентуру приватну слов’янських літератур при університеті. Правда, я знаю, що доцентура така, по політичним раціям, була б дуже вузькою і дуже ховзькою кладкою, та все-таки, хто його знає, як можуть змінитися “обставини”. 7 жовтня 1892 р. Іван Франко прибув до Відня, а вже 11 жовтня розпочав навчання в університеті. Він опрацьовує численні наукові матеріали, відвідує

лекції провідних вчених і під впливом професора В. Ягича, керівника його докторської і приятеля, змінює тему дисертації на “Варлаам і Иоасаф. Старохристиянський духовний роман”. Нелегкими в цей час були умови життя і навчання І. Франка. Та людина надзвичайної працездатності і волі, він переборює труднощі й успішно складає докторські іспити. Професор В. Ягич дуже високо оцінює наукові дослідження І. Франка і бачить у ньому талановитого славіста. Не проходить повз Каменяра і громадсько-політичне життя у Відні. Він підтримує дружні стосунки з лідером австрійських соціал-демократів Віктором Адлером, іншими провідними політиками країни. Паралельно з тематикою своєї дисертації Франко вивчає історичні документи, демографічну й національну статистику, цікавиться аграрними і соціальними відносинами в Австрійській монархії. У своїх політичних статях

він критикує австрійські правлячі кола, відстоюючи ідеї незалежної соборної України, але при цьому об'єктивно відзначає більш ліберальну політику австрійського уряду щодо українців, ніж уряду Російської імперії. 1 липня 1893 р. відбулася офіційна церемонія присудження І. Франкові ступеня доктора філософії. Через декілька днів він залишає Відень. 54. Франко І. Curriculum vitae (Життєпис) [укр. мовою опубліковано вперше] / І. Франко //

Жовтень. – 1966. – № 5. – С. 5–8. Перекл. з нім. М. Дормогай ; в архівах Віденського ун-ту виявлено низку матеріалів, що

стосується навчання І. Франка в ун-ті Відня і захисту ним докторської дисертації].

55. Бендзар П. Вклад Івана Франка в справу популяризації надбань української літератури серед австрійців та німців / П. Бендзар // Українське літературознавство : міжвід. респ. зб. – Львів,1968. – Вип. 3 : Іван Франко. Статті й матеріали. – С. 83–88.

56. Василенко М. Іван Франко "гостем" в австрійців : публікації творів письменника у віденському тижневику "Die Zeit" / М. Василенко // Дзвін. – 2012. – № 5-6. – С. 122–129.

57. Влізло Л. Iwan Franko und seine literarische tatigkeit = Іван Франко та його літературна діяльність / Л. П. Влізло, Л. П. Гук // Німецька мова в школі. – 2016. – № 2. – С. 7–11. – Текст нім. м.

58. Гаюк В. Кандидат народу [І. Франко] / В. Гаюк // Дзвін. – 2007. – № 7. – С. 116–123. Про участь І. Франка у виборах до австрійського парламенту 1895 року.

59. Зимомря І. Творчість Івана Франка як чинник взаємодії з австрійською літературою крізь призму новітнього українознавства / І. Зимомря // Нагуєвицькі читання – 2008. Іван Франко і новітнє українство : матер. Всеукр. наук. конференції / [ред. кол.: П. Іванишин (гол.), Я. Радевич-Винницький, С. Квіт]. – Дрогобич, 2009. – С. 53–64.

60. Козловський Б. Вибори за "Свинською конституцією". Як Івана Франка не допускали до австрійського парламенту / Б. Козловський // Високий замок. – 2006. – 15 серпня. – С. 4.

61. Королюк В. Як Іван Франко підкорив Відень / В. Королюк // Голос України. – 2010. – 19 червня. – С. 18.

62. Кріль М. Виборчі компанії Івана Франка. / М. Кріль // Шляхами історії : наук. зб. іст. фак-ту ЛНУ ім. І. Франка. – 2004. – С. 137–148.

63. Кріль М. Іван Франко в австрійському виборчому процесі 1890-х років / М. Кріль // Дрогобицький краєзнавчий зб. / ред. кол. Л. Тимошенко. – Дрогобич, 2005. –Вип. ІХ. – С. 115–128.

64. Кулачковський Р. Як обирали до парламенту [І. Франка] / Р. Кулачковський, О. Мацюк // Літературна Україна. – 1966. – 27 трав.

65. Лепкий Б. Відень і "Зів'яле листя" / Б. Лепкий // Спогади про Івана Франка / [упоряд., вступ. ст. і примітки М. Гнатюка ]. – Львів, 1997. – С. 235–236.

66. Мандзюк Д. [Письменник Іван Франко двічі програвав вибори до парламенту…] / Д. Мандзюк, Л. Межва // Країна. – 2014. – 23 жовт. (№ 41). – С. 54–57.

67. Нагірний М. Іван Франко як учасник історико-літературного процесу Австрії та Німеччини / М. Нагірний // Іван Франко – письменник, мислитель, громадянин : матер. Міжнарод. наук. конф. (Львів, 25-27 верес. 1996р.). – Львів, 1998. – С. 801–807. – Пристор. бібліогр.

68. Погребенник Я. Віденські стежки поета [І. Франка] / Я. М. Погребенник // Франкова криниця. – 1993. – 19 берез.

69. Погребенник Я. Іван Франко на сторінках віденського журналу / Я. М. Погребенник // Українське літературознавство : Іван Франко. Статті і матеріали : респ. міжвід. зб. – Львів, 1972. – Вип. 17. – С. 63.

70. Ткачівський В. Іван Франко у Відні / В. Ткачівський // Іван Франко – письменник, мислитель, громадянин : матер. Міжнарод. наук. конф. (Львів, 25-27 верес. 1996 р.). – Львів, 1998. – С. 58–61. – Пристор. бібліогр.

71. Франко І. Число Русинів у Австрії [1890 рік] / І. Франко // Літературно-науковий вістник. – 1899. – Річник 2. Том 6, кн. 5 (за май). – С. 135.

72. Щурат В. Тоді це було ще маревом... : про відносини Івана Франка з Теодором Герцлем та про поему "Мойсей" І. Франка / В. Щурат // Спогади про Івана Франка. – Львів, 1997. – С. 276–277.

73. Щурат В. Франків спосіб творення / В. Щурат // Спогади про Івана Франка. – Львів, 1997. – С. 280–282.

74. Якимович Б. Die politischen ansichten von Iwan Franko = Політичні погляди Івана Франка / Б. Якимович // Україна та українці: події далекі і близькі : вибрані праці / Б. Якимович. – Львів, 2014. – С. 601–604. – Текст нім. м.

75. Kirchner P. Zur Frage der Annaherung Ivan Frankos an die Osterreichische Sozialdemokratie im Jahre 1898 = На питання про підхід Івана Франка в австрійській соціал-демократії в 1898 році / P. Kirchner // Іван Франко і світова культура : матер. Міжнар. симпозиуму ЮНЕСКО (Львів, 11-15 верес. 1986 р.). – К., 1990. – Кн. 1. – C. 401–409.

76. Konstantinovic Z. Ivan Franko und das Osterreichische kulturelle und literarische leben am ausgang des 19. jahrhunderts / Z. Konstantinovic // Іван Франко і світова культура : матер. Міжнар. симпозиуму ЮНЕСКО (Львів, 11-15 верес. 1986 р.). – К., 1990. – Кн. 1. – С. 160–163. – Текст нім. м.

77. Simonek S. Die Rezeption von Kazimirz Przerwa-Tetmajers Lyrik durch Ivan Franko (Zur Moderne im europaischen Zwischenfeld) / S. Simonek // Теорія і практика перекладу : матер. Міжнар. наук. конф.. – К. ; Дрогобич, 2008. – Т. 1. – С. 202–214. – Текст нім. м. – Бібліогр. в кінці ст.

78. Wytrzens G. Zum literarischen Schaffen Frankos in deutscher Sprache = Для створення літературного Франка німецькою мовою / G. Wytrzens // Іван Франко і світова культура : матер. Міжнар. симпозиуму ЮНЕСКО (Львів, 11-15 верес. 1986 р.). – К., 1990. – Кн. 1. – С. 51–59.

Михайло Грушевський (1866-1934), український історик, громадський та політичний діяч. Перше перебування Михайла Грушевського у Відні тривало кілька місяців. Перша світова війна застала його на Галичині. Науковець намагався переїхати до Києва, але місцева жандармерія наказала виїхати до Угорщини. Звідтіль, при сприянні “Союзу визволення України”, він прибуває до Відня, де проживає з 28.09. по 1.12.1914 р. З ліквідацією УНР Михайло Грушевський дещо усувається від політичного життя і на довгих п'ять років (1919-1924) залишає Україну, виїхавши спочатку до Чехословаччини, а згодом до Австрії. Опинившись в еміграції, він не припиняє наукову діяльність. За його ініціативи та

безпосередньої участі у Відні створюється Український соціологічний інститут. У рамках цієї установи відомий учений, попри наукову, лекційну, пропагандистську роботу, веде активну видавничу діяльність. Зокрема, ним було випущено 13 книг, котрі стали перлинами української видавничої справи.

79. Богуславський О. Дороговкази і манівці: пошук національної ідеї в еміграційній політичній публіцистиці М. Грушевського / О. Богуславський // Збірник праць Науково-дослідного центру періодики. – Львів, 2005. – Вип.13. – С. 548–559.

80. Винар Л. Михайло Грушевський : автобіографія / Л. Винар // Михайло Грушевський і Наукове товариство ім. Шевченка : 1892–1934 : [монографія]. – Нью-Йорк ; Дрогобич ; Львів, 2006. – С. 181–200.

81. Грушевський М. Автобіографія / М. Грушевський // Наука і культура. Україна : щорічник. – К., 1989. – Вип. 23. – С. 202–212.

82. Корольов Г. Трансформації федералістської концепції М. Грушевського в роки еміграції (1919-1924) / Г. Корольов // Історичний журнал. – 2009. – № 2. – С. 64–71.

83. Крижанівська О. Сторінка з життєпису Михайла Грушевського / О. Крижанівська // Пам'ять століть. – 1998. – № 5. – С. 143–146.

84. Марочко В. Михайло Грушевський: невідомі листи першого президента України / В. Марочко // Слово Просвіти. – 2004. – № 43. – С. 10.

85. Матяш І. Еміграційні будні очима Катерини Грушевської: політика та повсякденність (1919–1921 рр.) / І. Б. Матяш // Український історичний журнал.– 2016. – № 4. – С. 11–25.– Пристор. бібліогр.

Листи Катерини Грушевської з Женеви та Відня до Марії Жуковської у Прагу й Веслау, написані під час еміграційного періоду життя родини Грушевських.

86. Пристайко В. Невідомий Михайло Грушевський / В. Пристайко // Мандрівець. – 1996. – № 4–5. – С. 61–66.

87. Решодько Л. Повернення на Україну [з біографії М. Грушевського] / Л. Решодько. – Освіта. – 1991. – 15 лют. – С. 3

88. Смогоржевська І. Історико-бібліографічна спадщина Михайла Грушевського / І. Смогоржевська // Київська старовина. – 2007. – № 4. – С. 171–175.

89. Тельвак В. Німецькомовна "Історія українського народу" Михайла Грушевського в оцінках сучасників / В. В. Тельвак // Український історичний журнал. – 2007. – № 3. – С. 175–189.

90. Цибенко І. Бібліографія у творчості М. Грушевського: шляхи пізнання його наукової спадщини / І. Цибенко // Вісник Книжкової палати. – 2016. – № 10. – С. 44–47.

91. Шаповал Ю. Михайло Грушевський: еміграція й повернення в Україну (1919–1924 рр.) / Ю. І. Шаповал // Український історичний журнал. – 2016. – № 6. – С. 4–23.

Леся Українка (1871–1913), українська письменниця, перекладач, культурна діячка. З Австрією у житті Лесі Українки пов'язано чимало цікавих і вагомих сторінок. Сюди вона приїздила на лікування, для зустрічей з друзями і однодумцями (Іваном Франком, Михайлом Грушевським, Михайлом Павликом та ін.). Саме на території Австро-Угорщини Леся Українка ще у ті роки гідно вшановувалась як знана українська поетеса й громадська діячка, чого, на жаль, довгий час довго не мала в Україні. В одному із своїх листів до брата Леся Українка ділиться своїми враженнями від Відня: “Ми живемо в старій, дуже гарній частині міста, недалеко від нас починається Бурґ (Burg) (цісарські будови і парк), там же Бурґтеатр (Burgtheater),

недалеко Ратуша (Rathaus), парламент – все чудові будинки в різних стилях, сила на них орнаментики і скульптури (...) Що не дім, то зараз каріатиди, атланти, маски, генії і Бог зна що! Та вже такого розкішного міста, як Відень, може і в світі нема.“ (Українка Леся. Зібрання творів у 12 т. К., 1978, т. 10, С. 75).

92. Аврахов Г. “Мені Петербург так само чужий, як Відень…” [ Л. Українка, якої ми не

знаємо] / Г. Аврахов // За вільну Україну. – 1992. – 17 вересня.

93. Буц І. Дочка Прометея. Маловідомі факти з життя Лесі Українки / І. Буц // Українська мова та література. – 2014. – Грудень (№ 24). – С. 5–6.

94. Жила В. В світлі критики і часу / В. Жила // Жіночий світ. – 1963. – P. XIV, Ч. 10 (166). – С. 5–6.

95. Зелінська Л. Біографічний нарис: грані пізнаного і прихованого / Л. В. Зелінська // Українська мова і література в школі. – 1991. – № 2. – С. 18–23. На матеріалі біографії Лесі Українки.

96. Калениченко Н. Дитинство та юність Лесі Українки / Н. П. Калениченко // Обдарована дитина. – 1999. – № 6. – С. 29–30.

97. Моклиця М. Вплив української традиції (Леся Українка й Іван Франко) / М. Моклиця // Естетика Лесі Українки (контекст європейського модернізму) : монографія / М. Моклиця. – Луцьк, 2011. – С. 181–192.

98. Нартов В. Леся Українка / В. Нартов // Видатні особистості України : факти : документи : оцінки / В. В. Нартов. – Х., 2007. – С. 140–146.

99. Романенчук Б. Матеріяли до бібліографії про життя і творчість Лесі Українки / Б. Романенчук // Леся Українка 1871–1971 : зб. праць на 100-річчя поетки. – Філядельфія : Світ. комітет для відзн. 100-річчя народж. Л.Українки, 1971. – С. 365–384.

100. Романенчук Б. Короткий життєпис Лесі Українки / Б. Романенчук // Леся Українка 1871–1971 : зб. праць на 100-річчя поетки. – Філядельфія : Світ. комітет для відзн. 100-річчя народж. Л. Українки, 1971. – С. 307–364.

101. Шамрай А. Мандрівка в світи Лесі Українки: світові образи у творчості геніальної поетеси / А. Шамрай // Україна. – 1988. – № 31. – С. 9–11.

Іван Пулюй (1845–1918), український та австро-угорський фізик, винахідник. Закінчивши навчання на теологічному факультеті Віденського університету у 1869 р., І. Пулюй почав вивчати математику, фізику та астрономію. Після навчання у Страсбурзі він успішно захищає у Віденському університеті дисертацію й отримує ступінь доктора. У фізичній лабораторії університету І.Пулюй активно працює над газорозрядними процесами у вакуумних трубках. Зокрема, вчений істотно удосконалив освітлювальні лампочки та розпочав їх масове виробництво на заснованій ним фабриці. Та найбільш відомим його винаходом є “Лампа Пулюя”, за допомогою якої пізніше були винайдені “рентгенівські промені”. За

допомогою зазначеного винаходу І. Пулюй першим у світі зробив “рентгенограму” людського тіла. І. Пулюй зробив значний внесок у справу національного відродження українського народу У 1869 р. він видав молитовник українською мовою і разом з Пантелеймоном Кулішем був автором виданого 1903 р. У Відні першого повного перекладу Біблії на українську мову. Крім цього, І. Пулюй переклав для українських гімназій підручник з геометрії і видав українською мовою ряд наукових брошур у галузі фізики та астрономії.

102. Бондаренко В. Іван Пулюй – перший український фізик світового рівня / В. М. Бондаренко // Все для вчителя. – 2012. – № 13–14. – С. 68–70.

103. Влох О. Доля вченого в долі України : [Пулюй І.] / О. Г. Влох, Р. П. Гайда, Р. М. Пляцко // Аксіоми для нащадків : українські імена у світовій науці : зб. нарисів. – Львів, 1992. – С. 183–207.

104. Губарєва Е. Іван Пулюй – перший український фізик світового рівня / Е. Г. Губарєва // Фізика в школах України. – 2005. – № 23. – С. 12.

105. Донік О. Першовідкривач випромінювання. [Іван Павлович Пулюй] / О. М. Донік // Україна: хронологія розвитку. Імперська доба : 1800–1917 рр. – К, 2011. – С. 96–97.

106. Збожна О. Іван Пулюй : (1845–1918) : листи / Збожна Ольга Михайлівна ; збір, упор., пояснення та "Слово до читача" О. М. Збожної. – Тернопіль : Воля, 2007. – 544 с. – Епістолярна спадщина. – С. 538–543.

107. Ім'я повернене із небуття / В. Козирський, В. Манжара, О. Рокіцький, В. Шендеровський // Вісник НАН України. – 2010. – № 11. – С. 43–47.

З нагоди 165-річчя від дня народження Івана Пулюя.

108. Козирський В. Іван Пулюй у Чехії та Австрії / В. Козирський, В. Шендеровський // Український світ. – 1998. – № 4–6. – С. 10–13 : фото.

109. Козирський В. Геній, народжений Тернопіллям [Іван Пулюй] / В. Козирський, В. Шендеровський // Освіта. – 2005. – № 9. – С. 8–9.

110. Козирський В. Сповнене праці життя [Івана Пулюя] / В. Козирський // Вісник НАН України. – 2005. – № 2. – С. 56–59.

111. Рокіцький О. Іван Пулюй – громадсько-політичний діяч / О. Рокіцький // Пам'ять століть. – 2002. – № 1. – С. 54–59.

112. Фаріон І. Націєтворча функція мови в рецепції Івана Франка та Івана Пулюя. З нагоди уродин видатного фізика і перекладача Івана Пулюя / І. Фаріон // Слово Просвіти. – 2017. – № 16-22 лют. – С. 6–7.

113. Федорук О. Іван Франко та Іван Пулюй: штрихи до взаємовідносин / О. Федорук // Франкознавчі студії : зб. наук. праць. – Дрогобич, 2007. – Вип. 4.– С. 398–400.

114. Шендеровський, В. Він належав до тих, хто формував світ : Іван Пулюй / В. Шендеровський // Історичний календар. – 2003. – № 9. – С. 72–76.

115. Шендеровський В. Апостол правди : [Іван Пулюй] / В. Шендеровський // Урядовий кур'єр. – 2005. – № 61. – С. 12.

Лесь Курбас (1887– 1937), український режисер, актор , драматург, публіцист, перекладач. Час навчання на філософському факультеті Віденського університету (1907–1908 роки) Лесь Курбас використав не тільки для відвідування лекцій, але й для активного знайомства з театральним життям австрійської столиці. Відень якнайкраще залучав молодого Курбаса до театру. Відомо, що у Відні Лесь Курбас відвідував також драматичну школу, однак через відсутність конкретних документів неможливо з’ясувати, що це була за школа і як відбувався там процес навчання. Проблема театральної освіти Л. Курбаса , однак, може розглядатися в широкому плані. Він “будував” себе як творчу особистість, вбираючи максимум навколишнього його життя, із досвіду театру, мистецтва і культури

взагалі. У цьому розумінні вибір ним Відня місцем навчання був більш ніж вдалим. Перебуваючи в центрі культурно-театрального життя Австро-Угорщини, Лесь Курбас мав можливість спостерігати процес активного оновлення театрального мистецтва, який на початку століття охопив усі європейські сцени, в тому числі й австрійські. Звичайно ж, не все він неодмінно повинен був бачити, про багато речей міг дізнатися з преси, яку постійно читав. Важливим, однак, є те, що попри все розмаїття віденського театрального життя, попри всю несхожість видатних майстрів сцени (Кайнц, Жирарді, Дузе та ін.), мистецтво цих акторів відбивало пошуки, знайомство з якими у Курбаса у тій чи іншій формі відбулося. А пошуки ці свідчили про активне переосмислення усталених за минуле десятиліття стереотипів сценічного мистецтва Те, що великі актори, визнані кумири Європи, руйнували раніше створене ними заради нових перспектив, виражало істотні риси часу. Не стабільність знайденого, а потребу змін сприймає Курбас у ці роки. Підсумовуючи віденський період життя Леся Курбаса, варто звернути увагу ще на одну обставину, значення якої важко переоцінити. Курбас формується як творча особистість в атмосфері підвищеної вимогливості до мистецтва і відповідальності перед ним.

116. "Іде Лесь Курбас, а за ним нова доба" // Календар знаменних і пам'ятних дат. – 2012. – № 1. – С. 98–107.

117. Десять фактів про Леся Курбаса, які варто знати // Українське слово. – 2017. – № 1-7 берез. (№ 9). – С. 12.

118. Містерія Леся Курбаса. До 100-річчя заснування "Молодого театру" Леся Курбаса // Календар знаменних і пам'ятних дат. – 2016. – № 2. – С. 92–106.

119. Гладчук Г. Лесь Курбас – фундатор українського театру / Г. Гладчук // Українська мова та література. – 2013. – № 11–12. – С. 62–64.

120. Голобородько Я. Національний геніалітет (Курбас, Куліш, Крушельницький) / Я. Голобородько // Слово і час. – 2006. – № 1. – С. 72–84.

121. Горак Р. Від поривань юності до вистражданої мети. Іван Франко в долі Леся Курбаса / Р. Горак // Дзвін. – 2012. – № 10. – С. 80–93.

122. Життя Леся Курбаса на сторінках книги // Вісник Книжкової палати. – 2012. – № 9. – C. 5.

123. Коваль Н. Український театральний авангард: Лесь Курбас і Микола Куліш] / Н. Коваль // Українська мова та література. – 2014. – жовт. (№ 20). – С. 6–8.

124. Корнійчук О. Таємниці славетних творців сценічного мистецтва / О. Корнійчук, О. Мельник // Зарубіжна література. – 2012. – № 4. – С. 37–41. Життєвий та творчий шлях представників українського та російського театру - Г. Квіткою-Основ'яненком, Лесем Курбасом та А. Чеховим

125. Левицька Л. Артист із кулею у серці : [Лесь Курбас] / Л. Левицька // Голос України. – 2012. – № 37. – С. 14.

126. Сисін І. Лебедина пісня Леся Курбаса / І. Сисін // Педагогічна думка. – 2016. – № 3. – С. 58–63..

127. Скалій Р. Лесь Курбас і Тарас Шевченко: витоки залюбленості / Р. Скалій // Київ. – 2013. – № 6. – С. 140–150.

128. Соколенко Н. Лесь Курбас. Знаний і забутий / Н. Соколенко // Дніпро. – 2012. – № 2. – С. 118–121.

129. Чайковська С. Розстріляний геній українського театру : Л. Курбас / С. Чайковська // Літературна Україна. – 2012. – № 8. – С. 1.

Іван Горбачевський (1854–1942), український хімік, біохімік, гігієніст, та епідеміолог.Велика тяга до знань, внутрішній поклик працювати для визволення народу, вказали йому дорогу до Відня. Тут він першим у світі здійснив синтез сечової кислоти з гліцерину. Поряд з науковою роботою Іван Горбачевський займався також політикою. З 1908 року був одним з двох представників русинської громади в австрійському парламенті. Згодом був призначений придворним радником. Завдяки глибоким знанням у галузі санітарії його обрали до складу австрійської Санітарної ради. До 1917 року у жодній країні світу не існувало міністерства охорони здоров’я. У складні часи Першої світової війни створення

міністерства народного здоров’я було конче необхідним. Тому професор Горбачевський хотів якомога скоріше створити таке відомство. Однак його спроби спочатку наштовхувались на австрійську бюрократію. Зрештою, йому, таки, вдалось внести необхідні законопроекти в парламент і після напружених дебатів парламент схвалив створення міністерства народного здоров’я. Такі відомства згодом з'явилися також у Німеччині, Франції, Англії. Плідна і самовіддана творча діяльність професора Горбачевського проходила у трьох країнах – Австро-Угорщині, Чехії й Україні. Про вагомість і масштабність наукового і громадського доробку вченого у світову скарбницю свідчить рішення Генеральної конференції ЮНЕСКО на 32-й сесії про відзначення ювілейної дати – 150-річчя від дня народження Івана Горбачевського у 2004 році. Непростим був час, коли було засноване перше австрійське міністерство охорони здоров’я, однак можна говорити про те,

що український науковець і політик, який походив з Галичини, що раніше належала Австро-Угорщині, у 1917 і 1918 роках здійснив піонерську роботу, яка у ХІХ столітті була розвинута і вдосконалена Австрією через соціальну політику і політику охорони здоров’я.

130. Василева-Дерибас М. Іван Горбачовський [з історії науки] / М. Василева-Дерибас // Біологія і хімія в школі. – 1999. – № 4. – С. 34–39.

131. Вергун І. Професор д-р Горбачевський, як людина і українець / І. Вергун // Визвольний шлях. – 1965. – Р. XVIII (ХII)№ 6 (208). – С. 684–690.

132. Головацький І. Академік Іван Горбачевський і українське національне відродження / І. Головацький // Український світ. – 1998. – № 4-6. – С. 22–23 : фото.

133. Головацький І. Іван Горбачевський. 1854–1942 : життєписно-бібліогр. нарис / І. Головацький. – Львів : б/в, 1995. – 124 с. – (Наукове т-во ім. Шевченка у Львові).

134. Головацький І. Українець зі світовим іменем / І. Головацький // Дзвін. – 2004. – № 10. – С. 155–158. До 150-річчя від дня народження академіка І.Горбачевського.

135. Думич В. Перший міністр охорони здоров'я у світі : про Івана Горбачевського / В. Думич // Календар класного керівника на 2011–2012 навчальний рік : посіб. для вчителя / В. Блашків, М. Галів, Н. Грицик, Б. Добрянський ; [упор. Ю. Кишакевич]. – Дрогобич, 2011. – С. 259–263.

136. Козирський В. "Навічно служити своїй українській землі": про І. Я. Горбачевського ] / В. Козирський, В. Шендеровський // Вісник НАН України. – 2004. – № 6. – С. 52–56.

137. Шот М. Міжнародний рік академіка Горбачевського / М. Шот // Урядовий кур'єр. – 2004. – № 87. – С. 13. Іван Горбачевський - провідний укр. вчений в галузі хімії.

138. Юркевич О. Український вчений світової слави : Горбачевський / О. Г. Юркевич // Аксіоми для нащадків : укр. імена у світовій науці : зб. нарисів / упор. і передм. О. К. Романчука. – Львів, 1992. – С. 339–347.

(1930–2010), австрійський письменник-авангардист українського походження. Писав німецькою мовою

139. Окопенко А. Фрагменти осені і літа : вірші / Андреас Окопенко ; перекл. А. Мойсієнко // Кур’єр Кривбасу. – 2002. – № 152. – С. 199–208.

140. Гаврош О. Один з найвідоміших австрійських письменників виявився… українцем /

О. Гаврош // Високий замок. – 2007. – 1 черв. (№ 94).

Виконала бібліограф Н. М. Рішаві