Видається з лютого 2002 року

Молодь і ринок Щ О М І С Я Ч Н И Й Н А У К О В О - П Е Д А Г О Г І Ч Н И Й Ж У Р Н А Л

№ 3 (146) березень 2017

Редакція приймає замовлення на випуск тематичного номера або окремого розділу за коштизамовника.Редакція приймає замовлення на розміщення реклами.Редакція зберігає за собою право скорочувати і виправляти матеріали. Статті, підписаніавторами, висловлюють їх власні погляди, а не погляди редакції.За достовірність фактів, цитат, власних імен, географічних назв, статистичних даних таінших відомостей відповідають автори публікацій.

Посилання на публікації “Молодь і ринок” обов’язкові

Підписано до друку 27.03.2017 р. Ум. друк. арк. 19,11.Папір офсетний. Друк офсетний. Наклад 100 прим. Формат 60 х 84 1/8. Гарнітура Times New Roman.

Віддруковано у поліграфічній фірмі “ШВИДКОДРУК”82100, Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Данила Галицького, 1

тел.: (0324) 41-08-90

УДК 051

© Молодь і ринок, 2017

Журнал внесено в оновлений перелік фахових видань з педагогічних наук рішеннямАтестаційної колегії Міністерства освіти і науки України (наказ №1328 від 21.12.2015 р.)

Засновник і видавець: Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка Україна, 82100, Львівська область, Дрогобич, вул. Івана Франка, 24 Видання зареєстровано в Міністерстві юстиції України.

Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації:Серія КВ №12270–1154 ПР від 05.02.2007 р.

Шеф-редакторНадія СКОТНА, д.філос.н., професор

Головний редакторНаталія ПРИМАЧЕНКО, к.пед.н., член Національної спілки журналістів України

Редакційна колегія:Надія СКОТНА, д.філос.н., професорФабіан АНДРУШКЕВИЧ, д.пед.н. (Польща)Микола ДУБИНА, д.філол.н., професор, академік АН ВО УкраїниМикола ЄВТУХ, д.пед.н., професор, академік НАПН УкраїниІрина ЗВАРИЧ, д.пед.н., старший науковий співробітникВолодимир КЕМІНЬ, д.пед.н., професорМикола КОРЕЦЬ, д.пед.н., професор, академік АН ВО України,

член Національної спілки журналістів УкраїниАнджей КРИНЬСЬКІ, кс. прелат, проф. др. (Польща), академік АН ВО УкраїниІван МИХАСЮК, д.е.н., професор, академікЛеонід ОРШАНСЬКИЙ, д.пед.н., професорОлег ПАДАЛКА, д.пед.н., професор, академік АН ВО УкраїниМикола ПАНТЮК, д.пед.н., професорІнна РОМАЩЕНКО, к.пед.н.Мирослав САВЧИН, д.психол.н., професорОлег ТОПУЗОВ, д.пед.н., професор, член Національної спілки журналістів УкраїниМарія ЧЕПІЛЬ, д.пед.н., професорОлександр ШПАК, д.пед.н., професор, академік, АН ВО України

член Національної спілки журналістів України

Адреса редакції: Україна, 82100, Львівська область, Дрогобич, вул. Івана Франка, 24 Тел., (068) 502-45-49; 8 (03244) 76-111; е-mail: vachevsky@meta.ua; веб-сайт: http://mr.dspu.edu.ua

Рекомендовано до друку вченою радою Дрогобицького державного педагогічного університету(протокол №5 від 07.03.2017 р.)

ISSN 2308-4634 Журнал 5 червня 2013 року зареєстровано в Міжнародному центрі періодичних видань(ISSN International Centre, м. Париж).

З червня 2013 року журнал співпрацює з Академією Полонійною у Ченстохові, Польща.

Щ О М І С Я Ч Н И Й Н А У К О В О - П Е Д А Г О Г І Ч Н И Й Ж У Р Н А Л

ЗМІСТ№3 (146) березень 2017

Надія АшитокФормування комунікативної компетентності соціальних працівників у процесі професійної соціалізації….6

Інна ШоробураАктуальні проблеми  маркетингу  вищої  освіти……..............................................................………..11

Наталія КобринТрадиції музично-історичної освіти  Галичини…………...........................................................…….15

Олег Дакаленко, Ніна КоваленкоДо питання розвитку аналітико-адаптивного мислення при подачі англо-німецького білінгвального матеріалу…21

Вікторія Кавецька, Марія ЯркоЗвукові ідеї новітнього музичного мистецтва: на матеріалі концертної програми “Авангардна(і не тільки) фортепіанна музика ХХ ст.” у виконанні О. Стрілецької та С. Позднишевої…………….26

Наталія Корогод, Дар’я ТимченкоСпівставлення процесів комерціалізації й трансферу технологій: понятійний та законодавчий аспекти…31

Оксана Бартків, Софія ДмитрівМузика як  засіб фізичного  виховання молодших  школярів…………….............................................36

Лариса ВолошкоОсобливості суб’єкт-суб’єктної взаємодії в професійній діяльності фахівців з фізичної та соціальної реабілітації….41

Катерина ГалацинФормування культури міжособистісної взаємодії майбутніх інженерів у процесі навчання англійської мови…45

Лариса КрисакДидактичний матеріал для навчання майбутніх лікарів англійського професійного діалогічного мовлення…50

Наталія ЛісоваМодернізація управлінської діяльності відділу освіти в умовах децентралізації та демократизації……..56

Світлана ЛюленкоГромадські природоохоронні організації та напрями їх екологічної діяльності……...............………..62

Олена НіколенкоМетодико-виконавська специфіка фантазій для бандури у творчості українських композиторів………66

Зоя ШевцівЛабораторні заняття як умова професійної підготовки майбутнього вчителя початкової школидо роботи в інклюзивному середовищі загальноосвітнього навчального закладу…………………..…71

Ірина МатійчинЖурнал “Позакласний час” як інформативне джерело для вчителя музичного мистецтва….………….76

Владимир ДорохинЖанровая драматургия как фактор формообразования музыкального произведения(на примере анализа концертной партиты  №2 В.  Зубицкого)…………………..................................81

Щ О М І С Я Ч Н И Й Н А У К О В О - П Е Д А Г О Г І Ч Н И Й Ж У Р Н А Л

Мар’яна АйзенбартСутність понять “компетентність” і “компетенція” в сучасній науковій парадигмі…….......………..88

Наталія ЛалакПідготовка майбутніх фахівців до вивчення та узагальнення передового педагогічного досвіду………93

Любов ФенчакОсобливості формування організаційно-управлінської компетентності майбутніх педагогів………….98

Тетяна КондратенкоМетодічні поради до формування готовності майбутніх учителів технологійдо навчання економічних  предметів  старшокласників…………......................................................103

Наталія ЕкФортепіанна творчість західноукраїнських композиторів у практиці вчителя музичного мистецтва...107

Оксана ДяченкоІнтеграція математичних та інформатичних дисциплін як чинник забезпечення освітніх вимогдо професійної підготовки бакалаврів  із  системного аналізу……………….....................................112

Віталій Чепіга, Володимир Кривохвостов, Сергій ЧугайМузично-педагогічні умови розвитку молодших школярів на уроках музики………………............117

Тетяна ЦарикСутність хореографічної діяльності в системі естетичного виховання студентської молоді……………121

Ярина ХолевінськаПсихологічні засади розвитку творчої особистості на уроках слухання музики……...........……….127

Оксана СможаникФормування творчої особистості студента на заняттях хорового  класу.......................................…132

Мар’яна КостецькаРозвиток  вищої  європейської  освіти в  освітньому вимірі…….................................................……137

Сергій ТерещенкоМодель формування інформатичної компетентності майбутнього менеджера економіки………….….143

Василь ДовгошияАктуальність наукових розвідок музичних практик українського визвольного руху……………….148

Мар’яна КекошНевербальні засоби комунікації на заняттях з іноземної мови у школі........................................…..152

Мар’яна ТурянськаКонструювання системи фізичних вправ і підготовка майбутніх учителів фізичного виховання до їївпровадження в загальноосвітні школи України протягом другої половини ХХ та початку ХХІ ст…156

Оксана ЛосєваЗ  історії вивчення англійської мови   на теренах сучасної України...........................................…….163

Марія ПрокоповичПросвітницька діяльність та погляди представників вітчизняної педагогічної думки XVII – ХІХ сторіччя….167

Юлія СачукДинаміка формування соціально-професійної мобільності майбутніх викладачів інформатики…….172

Яна ЛензіонДжазове мистецтво  і сучасна  українська музична  культура…................................................…….177

Published since February 2002

Youth & market MONTHLY SCIENTIFIC-PEDAGOGICAL JOURNAL

№3 (146) March 2017

Edition takes orders to produce thematic issue or separate part at the expense of customer.Edition takes orders to advertising.Edition reserves the right to shrink and correct the matter. Articles signed by author express theirown point of view.Authors of publications are responsible for the accuracy of facts, quotations, private names,geographical names, statistics etc.

Links to the publication of “Youth and market” obligatory

Signed to print 27.03.2017Offset paper. Offset print. Edition of 100 copies. Size 60 x 84 1/8. Letter Times New Roman

Printed in the printing firm “Shwydkodruk” (“FastPrint”)Danylo Halytsky str., 1, Drohobych. Lviv Region 82100

tel.: (0324) 41-08-90.

UDC 051

YOUTH & MARKET, 2017

The magazine included in the updated list of specialized pedagogical editions by decision of Certifying of the Ministry of Education and Science of Ukraine (the order №1328 21.12.2015) Founder and published: Drohobych State Pedagogical University by I. Franko

Ivan Franko, 24 Str., Drohobych, Lviv region, Ukraine 82100The journal is registered in the Ministry of Justice of UkrainePublished State registration license:Series KB № 12270 – 1154 ПР since 05.02.2007

Chief Editor:Nadia SKOTNA, Dr. Sc. (Philosiphy), Prof.

Head Editor:Natalia PRYMACHENKO, Ph. D. (Pedagogic), Member of National Union of Journalists

Editorial Board:Nadia SKOTNA, Dr. Sc. (Philosiphy), Prof.Fabian ANDRUSHKEVYCH, Dr. Sc. (Pedagogic), (Poland)Mykola DUBYNA, Dr. Sc. (Philology), Prof. Academic of Ukraine ASHEMykola YEVTUKH, Dr. Sc. (Pedagogic). Prof. Academic of Ukrainian NAPSIryna ZVARYCH, Dr. Sc. (Pedagogic), Senior Research OfficerVolodymyr KEMIN, Dr. Sc. (Psychology), Prof.Mykola KORETS, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof. Academic of Ukraine ASHE,

Member of Ukrainian NUJAndrzej KRYNSKI, Dr. Sc. Msgr. Prof. (Poland) Academic of Ukraine ASHEIvan MYKHASYUK, Dr. Sc. (Economics), Prof. AcademicLeonid ORSHANSKIY, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof.Oleh PADALKA, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof. Academic of Ukrainian ASHEMykola PANTYUK, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof.Inna ROMASHCHENKO, Ph. D. (Pedagogic)Myroslav SAVCHYN, Dr. Sc. (Psychology), Prof.Oleh TOPUZOV, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof. Member of Ukrainian NUJMaria CHEPIL, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof.Oleksandr SHPAK, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof. Academic of Ukrainian ASHE,

Member of Ukrainian NUJ

Editorial office: Ukraine 82100, Lviv region, Drohobych, Ivan Franko, 24 str,

Tel. (068) 502-45-49, 8 (03244) 76-111; e-mail: vachevsky@meta.ua; website: http://mr.dspu.edu.ua

Recommended for publication by Academic Council of Drohobych State Pedagogical University(protocol № 5, 07.03.2017)

ISSN 2308-4634 (Since June 2013).Since June 2013 Journal is cooperating with Academy Poloniyna in Chenstokhov Poland

CONTENTS№3 (146) March 2017

MONTHLY SCIENTIFIC-PEDAGOGICAL JOURNAL

Nadiya Ashytok The formation of communicative competence of workers of social sphere in the course of professional socialization….6

Inna ShoroburaThe urgent problems  of  marketing of higher  education……….......................................................……..11

Nataliya KobrynThe  traditions of musical and historical  education in Halychyna…….......................................………….15

Oleh Dakalenko, Nina KovalenkoThe development of analytical and adaptive thinking when submitting the bilingualism material of English and German….21

Victoriya Kavetska, Mariya YarkoThe sound ideas of modern music: based on the “avant-garde (and not only) piano musicof the 20th century” concert program by O. Striletska and S. Pozdnysheva……………….......................26

Nataliya Korohod, Darya TymchenkoThe comparison of the processes of commercialization and transfer of technology, the conceptual and legislative aspects….31

Oksana Bartkiv, Sofiya DmytrivThe music  as an  aid of physical  education of  young  learners……...............................................……….36

Larysa VoloshkoThe features of the subject-to-subject interaction in the professionalwork of  experts of  the physical  and  social  rehabilitation…………….......................................................41

Kateryna HalatsynThe formation of culture of interpersonal interaction of future engineers in the process of learning of English…45

Larysa KrysakDidactic material for training the English professional dialogic speech of future doctors……..........………50

Nataliya LisovaThe modernization of management department of educationin  the conditions  of  decentralization  and  democratization…………….....................................................56

Svitlana LyulenkoThe public environmental protection organizations and their ecological activities……..................………..62

Olena NikolenkoThe methodology-performing specificity of fantasies for play the bandura in work of Ukrainian composers…66

Zoya ShevtsivLaboratory classes as a condition of professional training of primary schoolteachers for the work in inclusive environment of the general education institutions………………….....…71

Iryna MatiychynThe magazine “Extracurricular hour” as informative source for teacher of music…..................………….76

Volodymyr DorokhinGenre drama as a factor in the shaping of musical work (a case study of concert partita №.2 by V. Zubytskiy)..81

MONTHLY SCIENTIFIC-PEDAGOGICAL JOURNAL

Maryana AyzenbartThe essence of such concepts as “competence” and “competency” in the modern scientific paradigm……..88

Nataliya LalakTraining of future professionals to studying and to generalization of advanced pedagogical experience………93

Lyubov FenchakThe peculiarities of formation of the organizational and the managing competence of future educators…….98

Tetyana KondratenkoThe methodological advice concerning the formation of readinessof future teachers of technologies to the teaching the economics disciplines of high school students…………..103

Nataliya EkPiano creativity by Ukrainian composers in the practice of the teacher of music art…………......……….107

Oksana DyachenkoIntegrating the special mathematical and computing disciplines as factor of supportof the educational requirements concerning the professional training of bachelor degree in the system analysis..112

Vitaliy Chepiha, Volodymyr Kryvohvostov, Serhiy ChuhayThe musical and pedagogical conditions of the development of pupils of elementary school at music lessons..117

Tetyana TsarykThe essence of the choreographic activities in the system of aesthetic education of students………………..121

Yaryna KholonivskaThe psychological principles of development of creative personality during the lesson of “listening to music”..127

Oksana SmozhanykThe  formation of  the creative personality of  student  at  choral  lessons................................................…132

Mariana KosteckaDevelopment of higher education in the European educational dimension…….................................……137

Serhiy TereshchenkoThe model of formation of informatics competence of the future manager of economy……........……….143

Vasyl DovhoshyyaThe relevance of scientific studies of music practices of Ukrainian liberation movement……....………….148

Maryana KekoshNon-verbal means of  communication at the English lessons at  school….................................................152

Maryana TuryanskaThe designing the system of exercise and training of future teachers of physical educationto implementation at secondary schools of Ukraine during the second half of the XX and XXI centuries……156

Oksana LosyevaThe history  of  studying of English  in  the modern  Ukraine…............................................................….163

Mariya ProkopovychEducational activities and views of representatives of national pedagogical thought in the XVII – XIX cent.….167

Yuliya SachukDynamics of the formation of social and professional mobility of the future teachers of computer science….172

Yana LenzionJazz art  and  modern Ukrainian  music  culture…...........................................................................…….177

6© Н. Ашиток, 2017

Постановка  проблеми.  В  епохуінтеграції сучасної вітчизняної освітидо системи світового простору значно

зростають вимоги до якості та змісту підготовкифахівців соціальної сфери. Сучасний ринок працівимагає  якісно  нового  типу  працівника  зрозвиненою  соціальною  відповідальністю,обізнаного з новітніми ефективними фаховимитехнологіями, здатного до професійної адаптаціїта мобільності. Саме тому актуальними стаютьдослідження  професійної підготовки  майбутніхсоціальних працівників, компетентних, зокрема, йу комунікативній сфері.

Аналіз  останніх  досліджень  і  публікаційдає  можливість  зробити  висновок про  значнийступінь  вивчення  проблеми  професійної

соціалізації  особистості  в  закладах  освіти.Вивчаючи різні  аспекти  фахового  становленнялюдини, дослідники  визначають комунікативнукомпетентність як складову загальної професійноїкомпетентності,  відзначаючи  той  факт,  щоспілкування  є  частиною,  а  для  деякихспеціальностей, основою фахової діяльності, як цевластиво для соціальної роботи.

Зміст  поняття  “комунікація”  аналізувався  вфілософській  (А.А. Брудний,  М.С. Каган,Б.Д. Паригін),  психологічній  (В.М. Бехтерєв,Л.С. Виготський,  Б.Г. Ананьєв,  Г.М. Андрєєва,Б.Ф. Ломов,  О.М. Леонтьєв,  Л.А. Петровська),соціологічній  (С.В. Бориснєв,  Г.Г. Почепцов),мовознавчій  (Ф.С. Бацевич,  О.А. Семенюк)  тапедагогічній  (В.О. Сухомлинський, В.Я. Ляудіс,

УДК 37.031.1

Надія  Ашиток,  доктор  філософських  наук,  професорДрогобицького  державного  педагогічного  університету  імені  Івана Франка

ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СОЦІАЛЬНИХПРАЦІВНИКІВ У ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ СОЦІАЛІЗАЦІЇ

У статті розглядаються теоретичні аспекти комунікативної компетентності як однієї із складовихпрофесійної компетентності в становленні майбутніх фахівців соціальної сфери. Відзначено зв’язок міжзмістом  професійної  підготовки  і  процесом  формування  комунікативної  компетентності  у  студентів.Розглядається  роль  і  значення  комунікативної  компетентності  в  структурі  загальної  професійноїкомпетентності соціальних працівників.

Ключові  слова:  професійна  підготовка,  соціальний  працівник,  соціальна  сфера,  професійнакомпетентність, комунікативність, комунікативна компетентність.

Літ. 10.

Надежда  Ашиток,  доктор  философских  наук,  профессорДрогобычского  государственного  педагогического  университета  имени  Ивана Франко

ФОРМИРОВАНИЕ КОММУНИКАТИВНОЙ КОМПЕТЕНТНОСТИ СОЦИАЛЬНЫХРАБОТНИКОВ В ПРОЦЕССЕ ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ СОЦИАЛИЗАЦИИВ статье рассматриваются теоретические аспекты коммуникативной компетентности как одной

из составляющих профессиональной компетентности в становлении будущих работников социальной сферы.Отмечена  связь  между  содержанием  профессиональной  подготовки  и  процессом  формированиякоммуникативной  компетентности  студентов.  Рассматривается  роль  и  значение  коммуникативнойкомпетентности в структуре общей профессиональной компетентности социальных работников.

Ключевые  слова:  профессиональная  подготовка,  социальный  работник,  социальная  сфера,

профессиональная компетентность, коммуникабельность, коммуникативная компетентность.

Nadiya Ashytok,  Doctor  of Sciences (Philosophy),  ProfessorDrohobych  Ivan Franko  State  Pedagogical University

 

THE FORMATION OF COMMUNICATIVE COMPETENCE OF WORKERS OF SOCIALSPHERE IN THE COURSE OF PROFESSIONAL SOCIALIZATION

The theoretical aspects of communicative competence are examined in the article, as one of constituents ofprofessional competence in the professional becoming of future workers of social sphere. The article highlights theproblem of the competence-oriented approach in the educational process of social workers. The author deals with therelationship between the content and the process of communicative competence of professional training of students.

Keywords: professional preparation, a worker of social sphere, a social sphere, a professional competence,communicativeness, a communicative competence.

ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВУ ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ СОЦІАЛІЗАЦІЇ

7 Молодь і ринок №3 (146), 2017

А.В. Мудрик)  літературі. На основі  аналізу  цихта  деяких  інших праць  можна  виділити кількапідходів до  вивчення феномена  комунікативноїкомпетентності:  філософський  (B.C. Біблер,Б.С. Гершунський, М.С. Каган), культурологічний(В.М. Руденко та ін.), соціологічний (В.П. Конецька,А.В. Соколов та ін.), лінгвістичний (О.Я. Гойхман,Т.М. Надеїна  та  ін.)  та  педагогічний.  Згідно  зфілософським підходом, головним при визначеннікомунікативної  компетентності  є  те,  щоспілкування – це процес, що породжує спільністьлюдей. Культурологічний підхід акцентує увагу навизначальній  ролі  культури  у  формуваннікомунікативної  компетентності.  З  точки  зорусоціологів,  комунікативна  компетентність  узагальному  вигляді  постає  як  здатність,  що  єрезультатом  засвоєння  досвіду  спілкування  зоточенням  і  забезпечує  особистостіфункціонування  в  суспільстві.  Мовознавцізвертають  увагу  на  мовний  аспект  вивченнякомунікативної  компетентності.  З  їхньої  точкизору, це  засвоєння особистістю мовної системи,уміння використовувати мовні  засоби у процесікомунікативної  взаємодії.  Педагоги  вивчаютьособливості  формування  комунікативноїкомпетентності, відзначаючи її роль у становленнілюдини  в  особистісному  і  професіональномупланах.  Кожна  наука  виділяє  і  розробляє  свійаспект у вивченні комунікативної компетентності.У  нашому  дослідженні  увага  зосереджена  навивченні  процесу  формування  комунікативноїкомпетентності  у  рамках  компетентнісно­орієнтованого  підходу в педагогіці. Цей  підхід(С.Т. Шацький,  В.В. Краєвський та  ін.)  в освітісьогодення вважають важливою інновацією, якавідповідає  завданням  підготовки  фахівців  насучасному етапі. Згідно  із  зазначеним підходомкомунікативна  компетентність фахівця включаєне лише знання, вміння та навички, а й способи їхреалізації  та  набутий  досвід  професійногоспілкування. Деякі дослідники цілком слушно доскладу комунікативної компетентності відносятьне  лише  здатність  встановлювати  контакти  зіншими  людьми,  а  й  сукупність  знань  пропредметну  діяльність,  репрезентовану  успілкуванні  [8,  3].  Дійсно,  щоб  комунікативнавзаємодія була ефективною, фахівці повинні нелише  знати  основи  мовного  етикету,  але  йрозумітися  на  змісті  спілкування.  Загаломкомунікативну  компетентність  визначають  яксукупність знань теоретичних основ спілкування,вміння встановлювати і підтримувати контакти зіншими людьми, мовну грамотність,  володіннярефлексивними здібностями, постійне прагненнядо самоактуалізації комунікативної діяльності [8,

11 – 12]. Цей різновид компетентності передбачаєвміння  змінювати  глибину  і  коло  спілкування,розуміти та бути зрозумілим для співрозмовника.Комунікативна  компетентність  формується  вумовах  безпосередньої  взаємодії,  оскільки  єрезультатом досвіду спілкування між людьми [5].

Проблемам  підвищення  професійноїкомпетентності  фахівців  присвячені  працівітчизняних  та  зарубіжних  учених  Л. Мітіної,В. Сластьоніна,  Л. Карпової,  Т. Ковальової,О. Макарової, Т. Аветісяна, Г. Халаш, Ж. Перре.Моделі показників професіоналізму особистостіта роботи соціального працівника аналізувалисяв  працях  таких  дослідників,  як  І. Зимня,Т. Карпова, Б. Єрофєєва, Є. Ханжин, Є. Холостовата  ін.  Дослідженнями  проблеми  формуваннякомунікативної  компетентності  соціальнихпрацівників займалися О. Канюк, І. Козубовська,Т. Кобзар,  Н. Левицька,  В. Москаленко,Д. Годлевська  та  ін.  Основні  принципикомунікативної  підготовки  майбутніх  фахівціврозглядалися в працях О. Киричук, О. Коропецької,Т. Федотюк  та  ін.  Формування  комунікативноїкомпетентності у  майбутніх фахівців  соціальноїсфери  вивчали  Н.І. Ашиток,  Н.П. Волкова,Г.М. Олійник та ін. [2, 63 – 67; 3; 7].

Незважаючи  на  те,  що  є  праці,  присвяченівивченню  особливостей  формування  фаховоїкомунікативної компетентності, існує необхідністьдокладнішого  розгляду  процесу,  спрямованого,зокрема, на розвиток цього виду компетентностіу студентів ВНЗ – майбутніх фахівців соціальноїсфери.

Мета  статті  –  дослідити  формуваннякомунікативної  компетентності  соціальнихпрацівників у процесі професійної соціалізації.

Виклад  основного матеріалу дослідження.Соціалізація  –  це  багатогранний  процесстановлення  і розвитку  людини в онтогенезі  тафілогенезі, який передбачає залучення людей довсіх елементів  матеріальної  і духовної культурисуспільства  шляхом  пізнання,  спілкування  тапрактичної  діяльності  при  використаннівідповідних  механізмів  передачі  соціальногодосвіду  з  метою  формування  людини  для  їїнормального  функціонування  в  суспільстві  [4].Комунікація служить тим мостом, за допомогоюякого передається соціальний досвід з поколіннядо покоління.

Поняття  “професійна  соціалізація”,  щопоходить  від  родового  поняття  “соціалізація”,являє собою процес формування психологічних тадіяльнісних структур індивіда, які регулюють йогопрофесійну  взаємодію  з  представникамисоціального середовища. Поняття  “професійна

ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВУ ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ СОЦІАЛІЗАЦІЇ

8

соціалізація”  багатоаспектне. Його,  наприклад,визначають як “засвоєння прийнятих у суспільствіформ  поведінки  і  спілкування,  що  забезпечуєсамовідновлення  соціуму  та  від  успіху  якогозалежить, чи  зуміють  нові  генерації  перейнятидосвід,  уміння,  цінності  попередніх  поколінь,зайняти їх місце в системі суспільних відносин”[6]. Професійну соціалізацію трактують також як“системну  якість  особистості,  що  відображаєздатність / нездатність бути суб’єктом соціальнихвідносин і реалізовувати свою індивідуальність уреальних  умовах”  [9,  104  –  113].  Видаєтьсяслушною  й  точка  зору  дослідникаВ.О. Сластеніна,  який  професійну соціалізаціюрозуміє  як  процес  інтеграції  особистості  вспівтовариство  фахівців  і  суспільство  загалом[10]. Цей  різновид  соціалізації  значною  міроювідбувається  під  час  професійної  підготовки  умежах  ВНЗ.

Успішність  фахової  соціалізації  працівникасоціальної  сфери  залежить  не  лише  від  йоготехнічної  обізнаності,  а  й  від  здатності  доефективної  взаємодії  з  колегами  і клієнтами  упроцесі професійного спілкування, що актуалізуєпсихологічну складову комунікативної підготовки.Необхідність врахування цієї складової зумовлена,з  одного  боку,  специфікою  фахової  роботи  тавідповідними професійними функціями, з іншого–  особистісними  особливостями  соціальногопрацівника  в  контексті  вимог  до  його  фаховоїпридатності  та  психологічної  готовності.Охарактеризувати професійне спілкування можна,виходячи із положень, до яких належать наступні:фахова робота соціального працівника є діяльністюсуб’єкт­суб’єктного типу (“людина­людина”), щоґрунтується  на  комунікативній  взаємодії;соціальна  робота  передбачає  наявністькомунікативних форм реалізації таких функцій, якдіагностична,  прогностична,  організаційна,соціально­терапевтична, консультативна, захисна,соціально­перетворювальна  та  ін.;  професійнасоціальна робота  носить  творчий  характер,  щопідтверджується  різноманітністю  фаховихзавдань  та  варіантів  їх  вирішення,  якіпередбачають  активізацію  спілкування  міжсоціальним працівником і клієнтом.

Виходячи  зі  специфіки соціальної роботи тапсихологічних особливостей фахового спілкування,соціалізація соціального працівника не можливабез  формування  у  нього  комунікативноїкомпетентності. Даний різновид компетентностіпри  цьому  виступає  інтегральною  якістю,  щосинтезує  в  собі  комунікативну  культуру  та  їїспецифічні прояви у професійній діяльності.

Аналізуючи  сутність  і  структуру  необхідної

комунікативної підготовки майбутніх соціальнихпрацівників  до  фахового  спілкування  важливозупинитися на його змісті та функціях. Традиційновиділяють три функції спілкування: комунікативну(функцію  обміну  інформацією між учасникамиспілкування),  інтерактивну  (функцію впливу  наповедінку і реакцію співрозмовника) і перцептивну(функцію сприйняття співрозмовника з подальшимформуванням  ставлення до  нього).  Способамиспілкування є вербальна (словесна) і невербальна(репрезентована  за  допомогою  міміки,  пози,жестів,  візуального контакту тощо)  комунікація.Здійснення  комунікативної  функції  передбачаєоволодіння майбутнім соціальним  працівникомуміннями  чітко  висловлювати  думки,переконувати, аргументувати  власну точку  зору,наводити докази,  висловлювати та аналізуватисудження. Реалізація перцептивної функції вимагаєсформованих  умінь слухати  і  чути  (правильноінтерпретувати  інформацію),  в  тому  числі  йневербальну (міміку, пози, жести, інтонації тощо),розуміти “підтексти”, уміти реагувати на почуттяі  настрої  співрозмовника,  вміти  аналізуватиситуацію  спілкування  на  основі  здатності  дорефлексії  та  саморефлексії.  Ефективністьінтерактивної  функції  залежить від  наявності уфахівця вмінь обирати стратегії, тактики і технікикомунікативної  взаємодії  між  людьми,  формиорганізації  спільної  діяльності  для досягненняпевних  цілей.  Наприклад,  уміння  проводитибесіду,  обговорення,  вміння  ввічливовисловлювати  свої  думки,  привертати  увагуспіврозмовника, формулювати вимогу.

Загалом комунікативну професійну компетентністьможна визначити як процес взаємодії комунікативнихзнань, умінь, навичок,  здібностей  і  суб’єктнихвластивостей  особистості,  ефективність  якихвизначається  та  оцінюється  за  критеріямидосягнення  фахових цілей. Цю  компетентністьмайбутні соціальні працівники набувають у процесіпідготовки, що передбачає оволодіння базовимизнаннями,  уміннями,  навичками  з  теорії  тапрактики  комунікації  від  теоретичних  основ  –законів ефективного  спілкування, стилів, рівнів,форм і методів спілкування, принципів професійноїетики тощо до практичних моделей спілкування,при  використанні  яких  виявляються  такіособистісні якості, як емпатія, доброзичливість,атракція,  відповідальність,  самостійність,альтруїзм, ініціативність, чуйність та ін.

У  зв’язку  з  універсальністю  і  складністютакого  феномена,  як  комунікативнакомпетентність, формування  її  відбувається нелише  внаслідок  вивчення  змісту  навчальнихдисциплін, а й у результаті виховання. При цьому

ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВУ ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ СОЦІАЛІЗАЦІЇ

Молодь і ринок №3 (146), 2017

9 Молодь і ринок №3 (146), 2017

факторами  становлення  комунікативногопотенціалу майбутнього фахівця соціальної сфериє  і  зовнішні  впливи,  і  внутрішня  активністьособистості,  її  прагнення  до  самореалізації.Значною  мірою  цьому  сприяє  системаособистісно­орієнтованої  освіти,  важливимиатрибутами  якої  стають  технології  навчання  івиховання, використання інтерактивних методів,спрямованих  на  стимулювання  студентськоїтворчості  шляхом  включення  до  навчальногопроцесу  ділових  та  рольових  ігор,  підготовкипрезентацій,  самопрезентацій  з  подальшимобговоренням, включенням тренінгових елементівта  міні­тренінгів,  використанням  інноваційнихвиховних методів  (літопису життя студентськоїгрупи  у  фото  –  та  відеоматеріалах,  виховнихзаходів  за  сценаріями  студентів  та  ін.).  Привикладанні  основ  спілкування  можутьвикористовуватися  інноваційні  види  лекцій:проблемна,  під  час  якої  моделюютьсясуперечності  професійної  роботи;  лекція­візуалізація, що передбачає виклад інформації задопомогою знакових систем; лекція­консультаціяі лекція­прес­конференція;  лекція­провокація, уматеріал якої навмисно включено помилки; лекція,що проводиться викладачем і студентами у формідиспуту; лекція із застосуванням ігрових методівта ін.

Важливою складовою професійної комунікативноїпідготовки є різного виду практики, базами яких єсоціальні  служби,  реабілітаційні  центри,навчально­виховні  заклади  та  ін.  Під  часпроходження  практик  студенти,  які  оволоділитеорією професійного спілкування, включаютьсяв безпосередню  взаємодію з усіма  учасникамифахового комунікативного процесу – клієнтами,соціальними працівниками­професіоналами та ін.,унаслідок  чого  набувають  досвід  фаховоїкомунікативної діяльності.

Формування комунікативної компетентностімає відбуватися в умовах, які можуть позитивновплинути  на  професійну  підготовку  та  творчусамореалізацію  майбутніх  фахівців  соціальноїсфери.  До  цих  умов  належать  вивчення  основкомунікативної компетентності на кожному рівніпрофесійної  освіти,  що  сприяє  осмисленнюстудентами її значущості для майбутньої професії;розробку  моделі  формування  комунікативноїкомпетентності  та  програмно­методичногозабезпечення  її  реалізації;  використанняінтерактивних  методів навчання  студентів  привикладанні  дисциплін  циклів  загальної  іпрофесійної  підготовки; наявність  у викладачівкомунікативної  компетентності,  включеннястудентів  у  різноманітні  форми  активної

самостійної роботи та особистісно­орієнтованогоспілкування з різними партнерами [1, 201 – 204].

Оскільки  суспільство  постійно  перебуває  встані  розвитку,  здобута  у  ВНЗ  професійнапідготовка з часом може не відповідати вимогамчасу.  В  таких  випадках  комунікативнакомпетентність може стати основою самоосвітифахівця  соціальної  сфери.  У  цьому  контекстіважливо, щоб під час навчання у ВНЗ майбутнійсоціальний працівник не лише опанував необхіднідля соціальної роботи знання, навички і вміння,здобув  певний  досвід,  а  й  сформував  у  собіздатність  до фахового  вдосконалення.

Висновки.  Всебічно  освічений  фахівецьсоціальної  сфери  повинен  бутиконкурентоспроможним на сучасному ринку праці,успішно  вирішувати  проблеми  клієнтів,спираючись  на  майстерність  спілкування  йспівробітництва з різними категоріями населення,тобто  володіти  високим  рівнем  професійно­комунікативної  компетентності.  Саме  томуформування даного різновиду компетентності  уВНЗ  є  важливою  складовою  професійноїпідготовки соціальних працівників, оскільки відцього залежить успішність їхньої фахової роботиу майбутньому.

Література1. Андреева Е.А. Личность специалистов по

социальной  работе  в  эпоху  инновационныхпреобразований  /  Е.А. Андреева  //  Российскоегосударство:  от  советской  к  постсоветскойэпохе:  материалы  Международной  научнойконференции. – Иркутск,  2013. – С. 201 – 204.

2. Ашиток Н.І. Комунікативна компетентністьяк чинник професійного становлення соціальногопедагога  / Н.І. Ашиток  // Молодь  і ринок.  –  №3(86). –  2012.  –  С.  63 –  67.

3. Волкова Н.П. Комунікативна компетентністьяк  основа  професіоналізму  майбутньогосоціального  педагога  /  Н.П. Волкова.  –  Режимдоступу:  http://www.stattionline.org.ua/pedagog/80/14098-komunikativna-kompetentnist-yak-osnova-profesionalizmu-majbutnogo-socialnogo-pedagoga.html

4.  Ильчиков  М.З. Социология  воспитания  /М.З. Ильчиков.  –  М.:  ИМПЭ,  1996.  – 113 с.

5.  Комунікативна  компетентність.  –Режим  доступу:  https://uk.wikipedia.org/wiki

6. Макарова С.Н. Успешная профессиональнаясоциализация: основные подходы к исследованию[Электронный ресурс] / С.Н. Макарова. Режимдоступа:  http://www.lib.csu.ru/vch/095/145.pdf

7. Олійник Г.М. Комунікативна компетентністьяк  складова  професійної  компетентностісоціального педагога  /  Г.М. Олійник.  – Режим

ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВУ ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ СОЦІАЛІЗАЦІЇ

10

доступу:  http://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/bitstream/lib/.pdf

8.  Профессиональная  компетентность:понятие и виды.  Информационный  справочник/ Сост. Н.Л. Солянкина. – Красноярск: ИПК РО,2003. –  25 с.

9.  Ромм  М.В.,  Ромм Т.А.  Социализация  ипрофессиональное  воспитание  в  высшейшколе  /  М.В. Ромм,  Т.А. Ромм  //  Высшееобразование  в России.  –  2010. – №12. – С.  104–  113.

10.  Сластенин В.А.  Педагогика:  учебноепособие  для  студентов  /  В.А. Сластенин,И.Ф. Исаев, Е.Н. Шиянов; под ред. В.А. Сластенина.– М.: Издат. центр “Академия”, 2002.  –  576  с.

References1. Andreeva E.A.  (2013). Lichnost  spetsialistov

po  sotsialnoy  rabote  v  epohu  innovatsionnyihpreobrazovaniy  [The  identity  the professionals  ofsocial  work  in  the era  of  innovation].  Rossiyskoegosudarstvo: ot  sovetskoy k  postsovetskoy epohe:materialyi  Mezhdunarodnoy  nauchnoykonferentsii.  Irkutsk,  pp.  201 –  204.  [in Russian].

2. Ashytok  N.I.  (2012).  Komunikatyvnakompetentnist’  yak  chynnyk  profesiynohostanovlennya sotsial’noho pedahoha [Communicativecompetence  as  a  factor  of  social  teacherprofessional  development].  Youth  and  Market,Vol.  (86), pp. 63  –  67  [in Ukrainian].

3. Volkova  N.P. Komunikatyvna kompetentnist’yak  osnova  profesionalizmu  maybutn’ohosotsial’noho  pedahoha  [Communicativecompetence  as  a  basis  the  professionalism  forfuture  social  teacher].  Retrieved  from:  http://

www.stattionline.org.ua/pedagog/80/14098-komunikativna-kompetentn is t-yak-osnova-p ro fesion al izm u- ma jb utno g o- so cia lno go -pedagoga.html  [in  Ukrainian].

4. Ilchikov  M.Z.  (1996).  Sotsiologiyavospitaniya  [Sociology  of  education].  Moscow:IMPE Publ.,  113 p.  [in Russian].

5. Komunikatyvna kompetentnist’ [Communicativecompetence]. Retrieved from: https://uk.wikipedia.org/wiki [in Ukrainian].

6. Makarova S.N. Uspeshnaya professionalnayasotsializatsiya: osnovnyie podhodyi k  issledovaniyu[Successfu l  professional  socialization:   themain approaches to the study]. Retrieved from:ht tp: / /www.l ib .c su . ru /vch/095 /14 5.pd f   [ inRussian].

7. Oliynyk H.M. Komunikatyvna  kompetentnist’yak skladova profesiynoyi kompetentnosti sotsial’nohopedahoha [Communicative competence as a componentof  professional  competence of  social  pedagogu].Retrieved  from:  http://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/bitstream/lib/.pdf [in Ukrainian].

8. Professionalnaya  kompetentnost:  ponyatiei  vidyi.  Informatsionnyiy  spravochnik  (2003).[Professional  competence:  concept  and  types.Information  directory].  Krasnoyarsk:  IPK  ROPubl., 25 p. [in Russian].

9. Romm M.V., Romm T.A. (2010). Sotsializatsiyai  professionalnoe  vospitanie  v  vyisshey  shkole[Socialization and  professional  training  in highereducation]. Vyisshee obrazovanie v Rossii, vol. 12,pp. 104 – 113. [in Russian].

10. Slastenin  V.A.  (2002).  Pedagogika: ucheb.posobie dlya studentov [Psychology: a textbook forstudents]. Moscow: Akademiya, 576 p. [in Russian].

Стаття надійшла до редакції 23.02.2017

ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВУ ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ СОЦІАЛІЗАЦІЇ

“Він був сином мужика – і став володарем в царстві духу. Він був кріпаком – і став велетнем в царстві людської культури... Доля переслідувала його в житті, скільки лиш могла та вона не зуміла перетворити золота його душі у ржу, ані його любові до людей в ненависть і погорду, а віру в бога у зневіру і песимізм. Доля не шкодувала йому страждань, але й не пожаліла втіх, що били із здорового джерела життя. Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише по смерті – невмирущу славу і все розквітаючу радість, яку в мільйонів людських сердець все наново збуджуватимуть його твори.

Отакий був і є для нас, українців, Тарас Шевченко”. Іван Якович Франко

український письменник, громадський і політичний діяч

9 березня 2017 року 203-річниця від Дня народження Тараса Григоровича Шевченка

Молодь і ринок №3 (146), 2017

11 Молодь і ринок №3 (146), 2017

Постановка проблеми  у  загальномувигляді. Майбутнє  України  багато  вчому  зумовлюється  її  системою

освіти,  а  освіченість,  компетентність  тапрофесіоналізм сучасних педагогів  виступаютьключовими  чинниками  суспільного  розвитку.Освіта як  галузь соціальної сфери являє собоюрозгалужену інфраструктуру освітніх установ, щореалізують державну освітню політику в процесіпідготовки дітей та молоді до трудової діяльності.

Освітні установи не тільки формують системнізнання  з  основ  наук,  а  й  сприяють соціалізаціїіндивіда,  вводять  його  в  культуру  сучасногоспівтовариства. Становлення ринкових відносину сфері освітніх послуг є сучасною тенденцією урозвитку  системи  освіти.  Зважаючи  на  те,  що

пропозиція  вищих  навчальних  закладів  вже  вдекілька  разів  перевищує  попит,  а  кількістьвипускників загальноосвітніх шкіл з кожним рокомзменшується,  значного  поширення  набуваємаркетинг освіти.

Аналіз  статистичних  даних  вказує  натенденцію скорочення загальноосвітніх шкіл, щоє  зумовлено  зменшенням  кількості  учнів,  авідповідно скорочується чисельність випускниківта вчителів загальноосвітніх навчальних закладі.Така ситуація  є основою формування сучасногостану вищої освіти в Україні. Тенденція зменшеннякількості  вузів  супроводжується  зменшеннямчисельності  студентів.  Це  також  можливопомітити  через  співвідношення  прийнятихабітурієнтів та випущених фахівців [4].

УДК 378.014.54

Інна Шоробура, доктор педагогічних наук, професор, ректорХмельницької гуманітарно-педагогічної академії

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ МАРКЕТИНГУ ВИЩОЇ ОСВІТИУ статті розкрито сучасні проблеми маркетингу вищої освіти, його сутність, специфіку, стратегію.

Зокрема, висвітлено, що маркетинг у сфері освіти особливий вид ринкової діяльності, який спрямований назадоволення потреб і запитів населення в освітніх послугах. Акцентовано на трьох групах основоположнихпринципів маркетингового підходу до надання освітніх послуг: технологія реалізації маркетингу, вибір таформування його стратегії, тактика дій при її реалізації. Визначено функції та стратегію маркетингу увищій освіті.

Ключові  слова:  маркетинг,  маркетинг  вищої  освіти,  принципи  маркетингу,  функції  маркетингу,стратегія маркетингу.

Літ. 5.

Инна  Шоробура,  доктор  педагогических  наук,  профессор,  ректорХмельницкой  гуманитарно-педагогической  академии

АКТУАЛЬНЫЕ ПРОБЛЕМЫ МАРКЕТИНГА ВЫСШЕГО ОБРАЗОВАНИЯВ статье раскрыто современные проблемы маркетинга высшего образования, его сущность, специфику,

стратегию.  В  частности  освещено,  что  маркетинг  в  сфере  образования  –  особенный  вид  рыночнойдеятельности,  направленный  на  удовлетворение  потребностей  населения  в  образовательных  услугах.Акцентировано  на  трёх  группах  основополагающих  принципов  маркетингового  подхода  в  контекстеобразовательных услуг: технология реализации маркетинга, выбор и формирование его стратегии, тактикадействий её реализации. Определены функции и стратегия маркетинга в высшем образовании.

Ключевые  слова:  маркетинг,  маркетинг  высшего  образования,  принципы  маркетинга,  функциимаркетинга,  стратегия  маркетинга.

Inna Shorobura, Doctor of Sciences (Pedagogy), Professor, RectorKhmelnytskiy Humanitarian-Pedagogical Academy

THE URGENT PROBLEMS OF MARKETING OF HIGHER EDUCATIONThe article deals with the modern problems of marketing of higher education, its essence, specifics and the

strategy. In particular, it is mentioned that marketing in education is a special kind of market activity that is aimedat meeting the needs and demands of the population in the educational services. The attention is focused on threegroups of fundamental principles of the marketing approach to the provision of educational services: the technologyof marketing realization, the selection and forming of its strategy, the tactics in its realization. The functions andstrategy of marketing in higher education have been defined.

Keywords: marketing, marketing of higher education, the marketing principles, the marketing functions, themarketing strategy.

© І. Шоробура, 2017

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ МАРКЕТИНГУ ВИЩОЇ ОСВІТИ

12

Такі  умови  розвитку ринку  освітніх  послугпризвели  до  серйозних  змін  у  сфері  освіти:з’явилася і продовжує посилюватися конкурентнаборотьба між  вищими навчальними  закладами,істотно змінилися вимоги і цінності споживачів.Всі ці фактори диктують необхідність організаціїта ведення маркетингової і рекламної діяльностівишів різних ступенів акредитації. Тому сьогоднівишам  варто  займатися роботою  з формуваннястратегії  і  тактики  маркетингу  щодокомунікаційної  діяльності.  Професійний  іпродуманий підхід до засобів просування освітніхпослуг  до  споживача,  формування  планівмаркетингової  та  комунікаційної  діяльності,проведення  маркетингових  досліджень,ефективна організація рекламної діяльності  –  єфакторами  і  ресурсами  успішного  розвиткунавчального  закладу.

Аналіз  досліджень  і  публікацій.  Сучаснінаукові дослідження (В.В. Григораш, І.В. Мороз,В.М.  Яковенко  та  ін.)  свідчать,  що  питаннярозвитку маркетингу в професійній освіті та йоговплив на якість підготовки фахівців є актуальним,зокрема  у контексті  Євроінтеграції.  НауковецьТ.Є.  Оболенська  відмічає,  що  співвідношеннясучасного  ринку  освітніх послуг  і ринку праціпотребує  як  узгодження  й  оптимізаціїпропонування молодих фахівців, так і підвищеннякваліфікації присутніх на ринку праці працівників,які  мають  достатній  досвід  і  конкурентно-спроможні на власному сегменті ринку праці. Ряднауковців (В.М. Діденко, В.В. Крижко, І.М. Шоробурата ін.) відмічають, що вивчення маркетингу припідготовці фахівців різних спеціальностей можемати вагомий вплив на підвищення якості наданняосвітніх  послуг,  розширення  кругозору  таможливостей  випускників  вищих  навчальнихзакладів  [5].

С.Г.  Тєлєгова відмічає, що освітня послуга –це комплекс навчальної і наукової інформації, щостворюється у процесі діяльності педагогічногоколективу  навчального  закладу  і  передаєтьсяучню, студенту чи  слухачу у вигляді суми  знаньзагальноосвітнього та спеціального  характеру, атакож  практичних  навичок  для  подальшогозастосування  у  професійній  роботі  з  метоюзадоволення  різноманітних  потреб  особистості,суспільства,  держави.  Відповідно  поняття“освітній  маркетинг”  науковці  трактують(І.В.  Мороз, В.М. Яковенко,  І.М.  Шоробура  таін.) як один із напрямів діяльності  з управліннянавчальним  закладом  в  умовах  ринковоїекономіки, який забезпечує дослідження попитуна  освітні  послуги  та  певні  знання  понадвстановлені  державою  стандарти,  впливає  нарозвиток  освітніх  потреб  громадян  шляхом

розроблення й впровадження концепції надання їмякісного  освітнього  продукту.  Науковці  відосвітнього відрізняють педагогічний маркетинг ітрактують його як вид діяльності, спрямованийна вивчення освітнього середовища, створення тарозвиток ринку освітніх послуг й стимулюванняпопиту на них.

Формулювання  цілей  статті.  Мета  статті– розкрити сучасні проблеми маркетингу вищоїосвіти,  його  сутність,  специфіку,  функції  тастратегію.

Виклад  основного  матеріалу.  Розвитокцивілізованих ринкових відносин у нашій країнінерозривно  пов’язано  з процесом  становленнямаркетингу освітніх послуг і інших товарів. Появацього  маркетингу,  без  сумніву,  буде  сприятипокращенню  якості  і поширення  асортиментуосвітніх послуг,  забезпечить  різносторонність узадоволенні потреб споживача  в послугах шкіл,коледжів, вишів та інших навчальних закладів, щов  підсумку  сприятиме  піднесенню  освіти  всуспільстві на  більш високу  ступінь.  У  рамкахвищого  навчального  закладу  доцільним  було  бстворення  спеціальної  служби,  що  зможевирішувати  наступні  завдання:  стратегічнепланування з метою постійного підвищення якостііснуючих  освітніх  послуг;  аналіз  економічноїдіяльності освітньої установи; менеджмент якості;розвиток рекламної політики навчального закладу;проведення маркетингових досліджень у освітнійсфері  та  ін.  Таким  чином,  маркетинг  вищогонавчального  закладу  –  необхідна  і  важливачастина його діяльності [4].

Сьогодні можна з упевненістю стверджувати,що  вищі навчальні  заклади, які не  приділяютьналежної уваги  маркетинговій  діяльності,  вженайближчим  часом  можуть  опинитися  вневигідному  та  не  конкурентно  спроможномустановищі  на  ринку  освітніх  послуг  і  врештіприпинити своє існування.

Маркетинг,  як  відомо,  є  сучасним  видомтрудової  діяльності,  яка  спрямована  назадоволення  потреб  людей  шляхом  ринковогообміну. Під  маркетингом розуміється наука,  якавивчає  запити  споживачів,  і  побудована на  нійсистема  управління  виробництвом  і  збутомтоварів.  Метою  маркетингу  є  оптимальнепоєднання  економічних  інтересів,  досягненнязгоди  між  виробниками  –  з  однієї  сторони,  іспоживачами – покупцями цих продуктів, з іншоїсторони. Маркетинг відрізняється від  простогозбуту  продукції.  З  допомогою  збуту  покупцяпримушують  купувати  те,  що  йому  пропонуєпідприємство  або  установа,  а  з  допомогоюмаркетингу  виробник  робить  те,  чого  прагнепокупець. Продавцям потрібно шукати покупців,

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ МАРКЕТИНГУ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Молодь і ринок №3 (146), 2017

13 Молодь і ринок №3 (146), 2017

виявляти їх запити і потреби, розробляти необхіднітовари, доставляти  їх на ринок, домовлятись  завартість  [2].

Під  маркетингом  у  сфері  освіти  потрібнорозуміти особливий вид ринкової діяльності, якийспрямований  на  задоволення  потреб  і  запитівнаселення перш за все в освітніх послугах. Томурозвиток  маркетингу  в  наші  дні  особливоважливий,  оскільки  інтелектуальний  потенціалстає  вирішальним  фактором  збільшеннянаціонального  багатства  суспільства.  Так,економічно  розвинуті  країни  світу  в  наш  час,дякуючи  функціонуванню  сучасної  системиосвіти,  отримують  до  40%  приросту  валовогонаціонального продукту. Чітко  виділяються  трирівні  застосування  маркетингу  в  навчально­виховних установах країни.

До вищого рівня належить порівняно невеликагрупа  установ  освіти,  діяльність  якихорганізується на комерційних засадах і орієнтованана маркетингову концепцію ринкового управління.

Другий  рівень  включає  в  себе  ті  освітніустанови,  які  використовують  окремі  складовічастини  маркетингової  діяльності:  вивченняпопиту  і  кон’юнктури  ринку  освітніх  послуг,організацію підготовки професіоналів за новимиспеціальностями,  визначення  рівня  оплати  занавчання.

Найнижчий рівень характерний для більшостінавчально­виховних  установ,  які  застосовуютьтільки  окремі  елементи  маркетингу:  рекламу,вивчення попиту на додаткові освітні послуги [1].

Більшість навчально­виховних закладів була ізалишається  державними.  Держава  виступаєголовним й по суті монопольним покупцем освітніхпослуг.  Природно,  що це стримує  становленнянормальних ринкових відносин у галузі освіти ігальмує розвиток наявного ринку освітніх послуг.Становлення  ринку  освітніх  послуг  –  процесскладний і носить він в нашій країні стихійнийхарактер.  В  країні  поки  що  відсутня  системаінформування і вивчення тенденцій цього ринку.Тому необхідно створювати ефективний комплексмаркетингових  досліджень  на  різних  рівнях:освітньої установи регіону, держави з урахуванняммісцевих  і  галузевих  особливостей.  Взаємодіястворених маркетингових служб на  всіх рівняхуправлінської діяльності дозволить направляти ісвоєчасно враховувати коливання ринку. Важливопри  цьому,  щоб  єдина  маркетингова  служба  вдержаві координувала діяльність всіх інших службщодо  вивчення попиту  і  пропозиції  на  освітніпослуги  і  давала  відповідно  рекомендаціїустановам  освіти,  проводила  експертизи  зазаявками замовника.

Маркетинг  в  сфері  освіти  відрізняється

різноманітністю  і  своєрідністю  одночасно.Визначається це специфікою диверсифікованого,тобто  все  більш  різноманітного  виробництваширокого асортименту послуг: виховних, освітніх,наукових.  Маркетологу  в  навчальних  закладахдоводиться  мати  справу  з  товарами  нематеріального виду, а із певними послугами, якіне відокремлені від самої педагогічної діяльності.Інакше  в  освіті  проявляються  і  такі  складовічастини комплексу маркетингу: вивчення попиту,вартість  на  послуги,  методи  формуванняфінансових ресурсів, розподілу й стимулювання.Разом  з тим своєрідність  маркетингу в освітнійсфері надають і інші реальні обставини: переважнабільшість некомерційних установ і безкоштовністьнавчання, введення на основі Закону України “Проосвіту”  плати  за  додаткові  послуги,  а  такожнадання  навчальному  закладу  права  суміщатисвою  основну  діяльність  із  будь­якоюпідприємницькою діяльністю [3].

Потрібно мати на увазі, що право на наданняплатних освітніх послуг має вищий навчальнийзаклад,  який  стає  юридичною  особою.  Цеозначає, що вона має статут, який затверджениймісцевим  органом  влади,  має  самостійнийрозрахунковий  рахунок  в  банку,  самостійнийбюджет і відокремлений баланс.

Крім того, вищий навчальний заклад повинензареєструватися в податковій інспекції; отриматиліцензію  на  ті  види  діяльності,  які  плануєорганізувати; оформити належним чином трудовівідносини з тією групою і окремими педагогічнимипрацівниками, які будуть надавати освітні платніпослуги,  погодити  із  засновником  рівеньрентабельності і відсоток відрахувань отриманогоприбутку в його користь. Відповідно вирішуєтьсяпроблема приміщення, обладнання, конкретизуєтьсякадровий склад. Вся ця організаційна робота можебути характерною для людей, які мають необхіднізнання, навички в галузі освіти і менеджменту.

Кошторис  за  платні  послуги  включає в  себечотири  складові частини. Перша  стаття витрат– найбільш  значна  за  своєю  часткою,  виплатазаробітної  плати  викладачам  і  допоміжномуперсоналу.  До  другої  статті належать  накладнівитрати,  включаючи  нарахування  на  фондзаробітної плати. Сюди також входять витрати нарекламу,  транспорт,  оренду  приміщень,обладнання.  Третя  стаття  представленаамортизаційними  витратами,  які  включаютьвідрахування  на  комунальні  потреби.  Разомвитрати  за  другою  і  третьою  статтямискладають  матеріальні  і  прирівняні  до  нихвитрати. Якщо до них додати заробітну плату, тоце буде собівартість освітніх послуг [4].

Четверта  частина  кошторису  –  плановий

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ МАРКЕТИНГУ ВИЩОЇ ОСВІТИ

14

прибуток.  Пристосувавши  її  до  плановоїсобівартості, ми отримаємо кошторисну вартістьпослуг.  Реальна плата  за освітні  послуги  можебути  вища  або  нижча  кошторисного  рівня  взалежності від співвідношення платіжного попитупретендентів  і пропозицій  цих послуг. В цьомувипадку,  якщо кількість бажаючих  отримати  ціпослуги  різко  виросте,  розміри  плати  можутьпомітно збільшитись і навпаки.

Відповідно, збільшення соціально­економічнихреформ  і  становлення  ринкових  відносинприводять до радикальних змін в господарсько­економічному функціонуванні вищих навчальнихзакладів. Ці процеси породили як позитивні, так інегативні  тенденції  в  діяльності  навчальнихзакладів, і їх не можна не приймати до уваги. Уфункції навчальних закладів входить формуванняпропозицій, виробництво, розподіл та комунікаціїосвітніх  послуг  на  ринку.  Це  визначає  їхнайбільший інтерес до маркетингу цих послуг [4].

Посередницькі  структури  на  ринку  освітніхпослуг  (служби  зайнятості,  біржі праці,  освітніфонди,  асоціації навчальних  закладів,  науково­методичні центри, засоби масової інформації таін.) допомагають активному розподілу освітніхпослуг на  ринку  та виконують такі  функції  як:інформування,  надання консультацій,  участь  вакредитації, організація збуту освітніх послуг таресурсної підтримки сфери освіти.

Роль  держави  та  її  органів  управління  маєособливе значення в маркетингу освітніх послугпорівняно з маркетингом інших товарів і послуг.До традиційних для ринкових країн маркетинговуфункцію держави, як правило, відносять правовийзахист  суб’єктів  маркетингу  (насамперед  іспоживачів)  від  монополізму,  несумлінності  вбізнесі та рекламі,  забезпечення  якості освітніхпослуг, ведення статистики, сприяння проведеннюмасштабних ринкових досліджень та т. ін. Разомз  тим  у  сфері  освіти  держава  покликанарозробляти  нормативну  базу,  забезпечитибюджетне фінансування, проводити ліцензування,акредитацію, що гарантує якість освітніх послуг.Об’єктами  маркетингу  є  освітні  послуги,  щонадаються  споживачам  для  задоволення  їхніхпотреб на певних умовах і користуються попитом,зокрема  –  це  навчальні  програми,  плани,педагогічні ідеї, технології навчання та ін. [2].

Щоб  переконати  споживача,  виробникинамагаються формалізувати найбільш суттєві дляпокупця параметри послуги  і представити  їх поможливості наочно. В освіті цим цілям служать:сертифікати, ліцензії, дипломи;  інформація  прометоди, форми  й умови надання послуг; освітністандарти, навчальні плани та програми і т.п..

З урахуванням ролі і функцій суб’єктів, а також

специфіки освітніх послуг як провідної категоріїоб’єктів маркетингу в сфері освіти, визначаютьсяйого сутність і основні принципи. Сутність полягаєв тому, що спочатку навчальний заклад визначаєпотреби й інтереси цільових споживачів, а потімзабезпечує  вищу  цінність  освітніх  послугзасобами, що  поліпшують добробут  клієнтів  тазадовольняють інтереси держави в цілому.

Основоположний  принцип  маркетинговогопідходу  до  надання  освітніх  послугконкретизується і доповнюється принципами, щовизначають  технологію діяльності  навчальногозакладу  та  управління  ним  і  можуть  бутиоб’єднані  у  три  групи, перша з яких розкриваєтехнологію реалізації маркетингу стосовно потребспоживачів; друга характеризує підхід до виборуі формування стратегії маркетингу; третя показує,чим необхідно керуватися при реалізації стратегії,тобто накреслює тактику дій [4].

У функції маркетингу  входять  дослідження  іпрогнозування  кон’юнктури  ринку,  виявленнянових і необхідність відновлення призабутих, алеперспективних  освітніх  послуг,  визначенняоптимальних  показників  їх  обсягу,  якості,асортименту  і  сервісу,  ціноутворення,комунікаційна діяльність, просування і продажу, атакож  їхній  супровід  у  процесі  споживання.Маркетинг  освітніх послуг має  забезпечувати  івласне  освіту,  і  розвиток  навчального  закладуводночас,  вирішуючи  проблеми  персоналу  дляздійснення маркетингової діяльності в освіті.

Висновки. Таким чином, маркетинг освітипов’язаний з поширенням ідеї освіти та потребуєрозробки  відповідної  стратегії.  Говорячи  простратегію  маркетингової  діяльності  вищогонавчального  закладу,  відзначимо,  що  вонавключає  аналіз  можливостей  і  загроз  ринку,конкурентів, сильних і слабких сторін і на основітакого  аналізу  формулює  власні  конкурентніпереваги. Стратегія маркетингу освітніх послугповинна включати:  конкретні  цілі  та  завданнянавчального закладу, опис його цільових аудиторійі споживачів, опис процедур, конкурентних перевагосвітніх програм вишу, з якими він виходить наринок. Дані положення стратегії маркетингу вищоїосвіти мають розроблятися на достатньому рівніі бути готовими до практичного їх використанняв поточній діяльності закладу освіти.

Перспективи  подальших  розвідок  уданому  напрямі.  Перспективи  подальшихрозвідок  щодо актуальних проблем маркетингувищої  освіти  ми  вбачаємо  у  використаннікомунікаційних  технологій  у  маркетингу,створення  моделі  позитивного  іміджу  вищихнавчальних  закладів,  налагодження  зв’язків  згромадськістю тощо.

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ МАРКЕТИНГУ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Молодь і ринок №3 (146), 2017

15 Молодь і ринок №3 (146), 2017

Література1.  Маркетингове  планування  /  Григораш  В.В  //

Управління школою. – 2014. – №10 – 12, квіт.– С. 2 – 32.2. Мороз І.В. Менеджмент і маркетинг в освіті: навч.-

метод.посіб. / Мороз І.В. – К.: Освіта України, 2005. – 142 с.3. Освітній маркетинг – нова функція управління

навчальним закладом / Григораш В.В // Управлінняшколою. – 2014. – №7 – 9 берез. – С.2 – 25.

4. Шоробура І.М. Менеджмент вищої освіти: навч.посіб. / І.М. Шоробура, Є.В. Долинський, О.О. Долинська– Хмельницький: ПП Заколодний М.І., 2015. – 259 с.

5. Яковенко В. Менеджмент і маркетинг: Навч.посіб.  /  В.  Яковенко;  Європ.  ун-т.  –  К.:  Вид-воЄвропейського ун-ту, 2006. – 143 с.

References1. Hryhorash V.V. (2014). Marketynhove planuvannia

[Marketing  planning].  Upravlinnia  shkoloiu,  Vol. 10– 12, pp. 2 – 32. [in Ukrainian].

2.  Moroz I.V.  (2005).  Menedzhment  i  marketynh  vosviti [Management and marketing in education]. Kyiv,Osvita Ukrainy, 142 p. [in Ukrainian].

3. Hryhorash V.V. (2014). Osvitnii marketynh – novafunktsiia  upravlinnia  navchalnym  zakladom[Educational  Marketing  –  a  new  feature  of  schoolmanagement]. Upravlinnya shkoloyu, Vol. 7 – 9, pp. 2 –25. [in Ukrainian].

4. Shorobura I.M.&Dolynskyi Ye. V.&Dolynska O.O.(2015). Menedzhment vyshchoi osvity [Management ofHigher Education]. Khmelnytskyi, P P Zakolodnyi M.I.,259 p. [in Ukrainian].

5.  Yakovenko V.  (2006).  Menedzhment  i  marketynh[Management  and  Marketing].  Kyiv,  Yevropeiskyiuniversytet publ., 143 p. [in Ukrainian].

Стаття надійшла до редакції 14.02.2017

Постановка  проблеми.  Однією  звагомих  складових  цілісногомистецького світогляду поціновувача

музичної  культури,  а  зокрема  майбутньогомузиканта,  є  знання  найвидатніших  явищ  іздобутків музики впродовж всієї лінії її історичного

УДК [781.7.03:37.016](477.83/.86)

Наталія Кобрин,  кандидат  історичних  наук,  викладачЛьвівської  середньої  спеціалізованої  музичної  школи-інтернату  імені  С.  Крушельницької

ТРАДИЦІЇ МУЗИЧНО-ІСТОРИЧНОЇ ОСВІТИ ГАЛИЧИНИВідродження національних традицій музично-історичної освіти є вагомою проблемою професійного

формування майбутнього музиканта. У статті проаналізовано джерельні,  історіографічні та музично-дидактичні матеріали, які стосуються викладання історії музики в Галичині. Зокрема, основну увагу зверненона факти викладання цієї дисципліни у різних  спеціальних музичних школах,  її  зміст і тематику, окреміметодичні принципи викладів.

Ключові слова: Галичина, історія музики, музично-історична освіта, професіоналізм.Літ. 16.

Наталия  Кобрин,  кандидат  исторических  наук,преподавательЛьвовской  средней  специализированной музыкальной школы-интерната имени  С. Крушельницкой

ТРАДИЦИИ МУЗЫКАЛЬНО-ИСТОРИЧЕСКОГО ОБРАЗОВАНИЯ ГАЛИЧИНЫВозрождение национальных традиций музикально-исторического образования – это важная проблема

профессионального  воспитания  будущего  музыканта.  В  статье  анализируются  архивные  источники,историография  и  музыкально-дидактические  публикации,  касаемые  преподавания  истории  музыки  вГаличине. В частности, акцентируются факты преподавания этого учебного предмета в музыкальных школах,его содержание и тематика, отдельные методические принципы.

Ключевые слова: Галичина, история музыки, музыкально-историческое образование, профессионализм.

Nataliya Kobryn, Ph.D.(History), LecturerLviv  Solomiya  Krushelnytska  Special  Secondary  Music School

THE TRADITIONS OF MUSICAL AND HISTORICAL EDUCATION IN HALYCHYNARenaissance of the national traditions of musical and historical education is a significant problem of  the

professional formation of future musicians. The article analyzes the primary sources, including the instructionalmaterials, as well as other historical texts, that cast light on the teaching of music history in Halychyna. It is focused,in particular, on the teaching of this subject in various specialized schools of music, with due attention paid to thecurricular content and methodology.

Keywords: Halychyna, history of music, the musical-historical education, professionalism.

© Н. Кобрин, 2017

ТРАДИЦІЇ МУЗИЧНО-ІСТОРИЧНОЇ ОСВІТИ ГАЛИЧИНИ

16

розвитку.  Усвідомлення  розмаїття  музичноїтворчості в часі (на різних етапах еволюції) та впросторі (у різних, більше чи менше віддаленихнаціональних  традиціях)  –  необхідна  якістьпрофесійного  мистецького  й  загальносвітоглядного формування особистості музикантавід початків занять. Засобом досягнення цієї метиповинна стати цілісна й логічна концепція музично­історичної  освіти  від  елементарного  рівнявслуховування  й співдії  з розмаїттям музики  доцілісного базового, для вищих студій, курсу історіїмузики (не лише предмету “музична література”в середній спеціальній освіті).

У навчальних програмах 70 – 80 х рр. ХХ ст.стверджено,  що музична  література  є  однією звагомих дисциплін  світоглядного та  мистецько­історичного плану. На практиці ця теза виглядаєфікцією, адже сформувати уявлення про цілісну“історичну еволюцію” музичного  мистецтва  набазі вивчення  лише творчості  XVIII  –  початкуХХ ст. дуже  складно  (з усієї розмаїтої музичноїспадщини – це неповних 300 років) [5, 3]. В такомухронологічному обмеженні виразно простежується,передовсім, ідеологічний чинник – саме у творчостіXVIII – початку ХХ ст. найлегше було апелюватидо тісних контактів західно­європейських митцівіз російською культурою періоду Російської імперіївід  правління  Петра  І  до  радянських  часів(зауважимо, що всі програми предметів “Музичналітература” чи “Зарубіжна музична література”затверджувалися  винятково у Москві,  а сучасні–  це  лише  їх  незначні  модифікації).  На  тліхронологічно  і  тематичного  обмеженого  курсу“музична  література”  зрозумілим  є  униканнятрадиційного, наприклад, для галицьких музичнихшкіл до 1939 р. і прийнятого у багатьох країнахсвіту  терміну  для  позначення  відповідноїнавчальної дисципліни “історія музики”  (MusicHistory –  англ.). Саме його  подибуємо,  зокрема,у  навчальних  планах  12­річної  Спеціальноїмузичної  школи у  м. Нью­Йорк  (Special  MusicSchool) для музично обдарованих дітей, яка булазаснована під впливом системи середніх спеціальнихмузичних шкіл­інтернатів СРСР [16, 11].

Аналіз останніх  досліджень  і публікацій.Питання  музично­історичної  освіти,  її  змісту,методичних  принципів,  відповідності  до  вимогсучасної школи, є майже не висвітленою темоюсучасних наукових студій.  Одна  з  небагатьох  –дисертація К. Васильковської [1, 6], в якій автору  контексті  дослідження  світогляду  вчителямузики  подала  дидактичні  моделі  музично­історичної  освіти  (культурно­історичну,контекстну,  жанрово­стильову,  культурно­антропологічну,  культуротворчу).  Натомість  у

літературі  (зокрема,  літературі  радянськогоперіоду), яка стосується підготовки професійногомузиканта на різних щаблях середньої освіти відїї  початків,  зустрічається  лише  визначення“музична  література”  як  одна  з  навчальнихдисциплін музичної школи чи училища [8; 12; 13].Статті  українських  музикознавців,  головно,уточнювали  деталі  методики ведення  уроків  –слухання музичних  творів чи  викладу  окремихтем  [13,  82  –  90].  Про  середні  спеціалізованімузичні  школи­інтернати  з  питомою  для  нихтрирівневою  освітою  початкової­базової­середньої школи,  зазвичай, мова не йде. Однак,матеріали  української  музично­педагогічноїспадщини минулого століття (до 1939 р.) свідчатьпро розбудову  національних  традицій  музично­історичної освіти майбутнього музиканта, співдіюзі світовими тенденціями, а їх відродження здатнестати поштовхом для суттєвого переосмисленнязмісту й концепції середньої спеціальної музичноїосвіти в Україні.

Відтак,  метою  статті  є  систематизація  йаналіз фактів, які стосуються музично­історичноїосвіти й  викладів  історії  музики в  галицькомумузичному шкільництві межі ХІХ ст. – до 1939 р.

Виклад  основного матеріалу дослідження.А.  Вахнянин  –  перший  директор  Вищогомузичного  інституту  (ВМІ)  ім. Миколи Лисенкай  один  із  перших  професорів  історії  музикиновозаснованого  закладу  [11,  254]  у  статті“Наукове  поняття...”  визначав  завдання  історіїмузики так: “Розумієся, що не всі народи довелимузику  до певної  завершеності.  Прослідити  єїріжнорідність  в  розвою  музики  у  поодинокихнародів –  се  значит одно, що  розказати  історіюмузики,  се  єсть  подати  вірний  образ  єїпостепенного розвою [...]. Історія музики слідитьі  за  розвоєм  інструментів,  яке  починаєтьсяладканням  в  долоні,  тупотом  ритмічним,уживаннєм простих бубенців, а переходить відтакв  уживаннє  інструментів  духових  і  струнних.Історія музики познакомить нас відтак з всякимимузикальними  теоріями,  з  всякими  скалями,почавши  від  тетрахорда,  з  інтервалями  в  сихскалях, з тонами консонантними і дисонантними,з  гомофонією,  з  поліфонією,  монодією,  закордовими укладами і з розвоєм інструментації,яко супроводу до співу. Історія музики укаже нам,котрі  іменно  народи  заслужилися на всіх поляхмузики і розкаже про всі так звані музичні школи,про форми церковного та світського співу і музики,побіч розвою народної пісні на штучну музику інаоборот  [...]  Без  знання  історії  музики,  безпізнання музичних взірців  поодиноких  геніїв  італантів,  без  знання  розвою  музики  від  єї

ТРАДИЦІЇ МУЗИЧНО-ІСТОРИЧНОЇ ОСВІТИ ГАЛИЧИНИ

Молодь і ринок №3 (146), 2017

17 Молодь і ринок №3 (146), 2017

примітивних форм аж до звершених [...] – без сегознання годі слухати, розуміти і оцінювати музичнітвори, їх внутрішню стійність та красу, без знанняісторії музики  годі поступати вперід, розвиватимузику і працювати на полі композиції” [3, 79 –80].  У  розлогій  статті  автор  доволі  виразноокреслив основні  параметри власної  музично­історичної  концепції:  музичне  мисленнябезперервно  й  упродовж  дуже  тривалого  часуеволюціонувало від примітивних форм до сучасноїскладної мистецької системи; музичне мистецтвокожного  народу  характеризується  виразноюспецифікою;  фольклор  і  церковна  музика  єневід’ємною  частиною  музичної  спадщиникожного  народу,  їх  взаємовпливи  з  авторськоютворчістю  є  вагомими чинниками мистецькогорозвитку; музично­історичні знання відіграютьважливу  роль  у  формування  музиканта  йпоступальному розвитку національного музичногомистецтва. Розуміння музично­історичної освітияк  одного  з  фундаментів  професійногоформування музиканта та мистецького світоглядупідтверджується фактами діяльності тогочаснихчисленних галицьких шкіл.

У  концепції української  національної  школиміжвоєнного десятиліття ХХ ст. було ствердженоважливість  загальної  освіченості  в  музичномумистецтві  [7,  225  – 226].  Ось  які  думки  щодопроблеми  музично­історичних  викладівнапередодні  здійснення  освітньої  реформи  вПольщі  висловлював,  наприклад, диригент  таодин із засновників Станіславівської філії Вищогомузичного інституту ім. М. Лисенка О. Залеський:“Середня школа мусить дати ученикові вже більшімузичні знання і то без огляду на те чи має дитинахист  до  музики  чи  ні…  Він  мусить  зрозумітиосновні  правила  музичної  теорії,…  дальшеповинен  винести  із  школи  найважнішівідомості  з  історії  музики…”  [4].  У  30­х  рр.ХХ  ст.  цю  роль  частково  виконували  т.  зв.“музичні  авдиції”  –  слухання  музики  завждипопереджував  реферат,  в  якому  було  стислоокреслено зміст і суть музичного явища: творчийшлях композитора, функціонування жанру, йогозначення  для  галицької, української  та світовоїкультури. Авдиції проводилися по 1 год. щомісяцяі в річній програмі охоплювали більшість важливихжанрів народної та професійної музики, творчістьукраїнських і західноєвропейських композиторіврізних епох. На практиці використовувалися дваосновних  типи  авдицій:  присвячені  творчостіодного композитора, зокрема, на першому місцібула постать М. Лисенка і портрети композиторів,які  яскраво  представляли  національні  школиХІХ ст.,  польську  (Ф. Шопен,  С. Монюшко)  та

чеську  (Б. Сметана,  А. Дворжак);  авдиції,  якібазувалися на характеристиці провідних  сфер  іжанрів  музичного  мистецтва –  українськінаціональні  танці,  народна  музика,  слов’янськамузика, західноєвропейська танцювальна музика,релігійна музика, програмна музика.

У  ХІХ  –  на  початку  ХХ  ст.  –  в  періодстановлення історії музики як наукової і навчальноїдисципліни,  як  стверджує  дослідник  історіїпрофесійної  музичної  освіти  Л.  Мазепа,  їїтрирічний курс належав до обов’язкової програмибагатьох  музичних  шкіл  Львова  приватногохарактеру  і  при  спеціальних  товариствах  (безогляду  на  їх  безпосередню  спеціалізацію),наприклад,  співацького  товариства  “Лютня”,Е. Качковського,  Й. Лаурецкої,  П. Стружецької­Суботової,  К.  Мікулі,  Я.  Конярської,  Ґ.  Шахта,Н. Щиціньської,  С. Каспарек, М. Велещукової,М. Турської, М. Райсс, школи ім. І. Падеревськогота ін. [11, 131]. Навіть зважаючи на різницю міжосвітніми  системами  Австро­Угорщини  тасучасної  України,  перераховані  школи  євідповідними, радше, до рівня середньої ланки.

Дещо  докладніші  відомості  збереглися  провиклади історії музики в основних вищих музичнихшколах  Львова  до  1939  р.,  які,  відповідно  доосвітньої системи того часу, обіймали повний циклпрофесійної  освіти  від  початків,  навіть  ізпідготовчими  класами  для  найменшихмузикантів,  і  до  вищого  академічного  курсу  –консерваторію Галицького музичного товариства(ГМТ),  Львівський  музичний  інститут,  згодомЛьвівську  музичну  консерваторію  ім.  КароляШимановського  та  Вищий  музичний  інститут(ВМІ)  імені  Миколи Лисенка.  У  консерваторіїГМТ курс історії музики належав до обов’язковихдисциплін вже, принаймні, у 70 – 80­х рр. ХІХ ст.[11, 153]. Він викладався, як правило впродовжтрьох років на середньому (два роки) та вищому(рік) курсах [Маз, 173]. Його читали, зокрема,С. Невядомський, А. Хибінський, М. Щепанська.У документах Львівської музичної консерваторіїім.  Кароля  Шимановського, в якій  було  чотириосвітні рівні – підготовчий, нижчий, середній тавищий, – викладання дисципліни “історія музики”станом на 1927/1928 н. р. зафіксовано на нижчомута середньому рівнях (на жаль  імена викладачівта зміст не вказано) [11, 204].

Статут ВМІ ім. Миколи Лисенка 1903 р. вказуєісторію  музики  серед  обов’язкових  побічнихпредметів  (як  і  теорію  музики,  гармонію  тафортепіано)  та приписує  її  вивчення у старшихкласах – на відділі фортепіано, наприклад, у 7 – 8класах [15,  арк.161] (курс  фортепіано тривав зацим статутом 8 років [арк. 166], однак вже після

ТРАДИЦІЇ МУЗИЧНО-ІСТОРИЧНОЇ ОСВІТИ ГАЛИЧИНИ

18

1910 р. його було розширено до 9, а далі доповненонайвищими концертними класами). З документівтовариства  відомо,  однак,  що  систематичні  йобов’язкові виклади історії музики для всіх єлевівбуло введено вже після реформування лекційногоплану  в  1910  –  1911  рр.  “Задумує  виділ  тов.Лисенка  від  наступного  року  впровадити  впрактику  безплатну обов’язкову  науку  історіїмузики,” – коментував ці нововведення С. Людкевич[10,  262].  Варто  зауважити,  що  саме  зС. Людкевичем, який від 1910 –  1911  рр.  середіншого викладав історію музики у ВМІ ім. МиколиЛисенка, остаточно погоджували змінені навчальніпрограми [6, 139 – 140].

За документами  екзаменаційних  протоколівВМІ  ім.  Миколи  Лисенка  30  х рр.  минулогостоліття відомо, що  курс  історії музики читавБ.  Кудрик, охоплюючи всю тривалість  еволюціїмузичного мистецтва  від  найдавніших  часів  досучасності. Так, під  час  іспитів  з історії музикиобговорювалися такі питання: виникнення музики,музика  Давньої  Греції,  григоріанські  невми,середньовічні секвенції,  річеркар  [14, арк.112],григоріанський  спів,  мензуральна  нотація,нідерландська  школа,  мотет,  Ґвідо  д’Ареццо,трубадури  [14,  арк. 88],  початки  українськоїмузики, українська музика княжої доби, творчістьМ. Дилецького, Д. Бортнянського [14, арк. 89].

Серед  численних  публікацій  на  музично­історичні  теми  просвітницького  й  науково­популярного  характеру,  зокрема  С.  Людкевича,З.  Лиська,  В. Барвінського,  А. Вахнянина,М. Волошина, П. Бажанського, С. Дністрянської,більшість яких  стосувалася  історії  українськогомузичного мистецтва  (зокрема,  й  у  щоденника“Діло”,  “Руслан”,  часописах  “Життя  і Знання”,“Назустріч”, “Музичний Альманах”, “УкраїнськаМузика”),  виділяються  два  посібники:  “Історіямузики” скрипаля й педагога І. Левицького (Львів,1921) і “Диригентський порадник” за редакцієюВ. Витвицького (1938).

“Історія  музики”  І  Левицького  є  єдинимтогочасним взірцем шкільного підручника з історіїсвітової музики. “Для розуміння музики потрібнезнання її історичного розвитку”, – писав автор [9,3].  Типову  для  періоду  Австро­Угорщини  іПольської  держави  програму  викладів  дляучительських  семінарій  (розділи  “Давній  світ;Середні віки; Нові часи”) тут доповнено історієюукраїнського  музичного  мистецтва.  Змістокремих  розділів  вартий особливої  уваги,  аджеавтор врахував найновіші  здобутки тогочасногоісторичного музикознавства: “І. Старинна музика:Єгипет, Вавилон, Асирія, індійці, китайці, жиди,Греки;  ІІ. Середньовічна  музика: Св. Амбросій,

Папа Григорій Великий, Ґвідо з Арецца, Світськамузика:  барди,  трубадури,  міннезінґери;Контрапункт; Нідерландська і венеційська школа,Лассо,  Палестріна;  ІІІ. Новочасна  музика:Ораторія; Опери: флорентійська, неаполітанська,французька;  Класики:  Гендель,  Бах;  Віденськікласики:  Гайдн,  Моцарт,  Бетовен;  Романтизм:Шуберт,  Вебер,  Мендельсон,  Шуман,  Шопен;Італійська  опера:  Россіні,  Верді;  Французькаопера:  Мейєрбер;  Програмова  музика:  Берліоз,Ліст;  Р. Ваґнер; Новонімецька школа:  Брукнер,Брамс;  Сучасна  музика:  Франція  (Сенс­Санс,Деліб),  Німеччина  (Штраус Р.),  Італія  (Пучіні);Національна  музика: Скандинавія  (Ґріґ),  Росія(Чайковський), чехи (Сметана, Дворжак), Польща(Монюшко);  IV.  Українська  музика; V.  Розвійінструментів” [9]. Автор стисло окреслює головніжанри  і найважливіші  музичні явища  певногоперіоду,  описує  яскраві факти музичного  життята  побуту  окремих  західноєвропейських  країн,подає  біографічні  дані  найвизначнішихкомпозиторів, короткі відомості з історії музичнихінструментів –  органу, фортепіано  і  скрипки. Урозділі з  історії української музики увага авторазосереджена  на творчості двох останніх століть(це  можна  пояснити  тогочасною  масовоювиконавською практикою в Галичині).

Розділ “історія музики” є в “Диригентськомупораднику”  –  одному  з  найбільших  звершеньукраїнських  галицьких  композиторів  у  сферінавчально­методичної літератури. Автор розділу– упорядник видання композитор і музикознавецьВ. Витвицький  подав  такий матеріал:  “Грецькамузика;  Церковна  музика  І  –  X  ст.  Візантія(письмо,  жанри).  Григоріанський  хорал  (йогохарактер  і Ґвідо д’Ареццо); Доба багатоголосся(поліфонія,  нотація,  лади,  нідерландськікомпозитори, жанри, факти творчості Палестріни);Світська музика в Середньовіччі; Початки оперий ораторії; Інструментальна музика (походженняі жанри,  інструменти); Бах  і Гендель; Віденськікласики; романтики (Вебер, Шуберт, Мендельсон,Шопен);  Програмна  музика  (Визначенняпрограмної  і  абсолютної  музики, Берліоз, Ліст,Штраус);  Опера в  ХІХ ст.;  Національні  течії  вмузиці 19­20 ст. (імпресіонізм, Б. Барток, З. Кодаї,І.  Стравинський,  С. Прокоф’єв,  О.  Скрябін,А. Шенберґ);  Українська  музика  (Народнамузика,  церковна  музика,  18 ст.,  галицькікомпозитори 19 ст., світська музика, М. Лисенко,початок 20 ст., сучасна доба)” [2, 84 – 111].

Висновки. Отже, джерельні,  історіографічніта дидактичні матеріали свідчать, що у кінця ХІХ– першій половині ХХ ст. майже у всіх музичнихшколах  Галичини,  не  зважаючи  на  статус  і

ТРАДИЦІЇ МУЗИЧНО-ІСТОРИЧНОЇ ОСВІТИ ГАЛИЧИНИ

Молодь і ринок №3 (146), 2017

19 Молодь і ринок №3 (146), 2017

безпосередню  спеціалізацію,  поступовоутверджувалося розуміння важливої ролі музично­історичних викладів. Розташування обов’язковихкурсів історії музики у лекційних планах шкіл щене було однаковим, однак дуже часто відносилосядо  середнього  і  перших  років  вищогонавчального  рівня.  Ці  курси  читали,  зазвичай,відомі свого  часу  музикознавці  та композитори,зокрема  документи  діяльності  музичних  шкілЛьвова  (консерваторії  ГМТ,  ВМІ  ім.  МиколиЛисенка) зберегли імена А. Вахнянина, С. Людкевича,Б.  Кудрика,  С.  Невядомського,  А. Хибінського,М.  Щепанської.  Зміст  музично­історичнихвикладів охоплював цілісну еволюцію музичногомистецтва  від  його  зародження  у  давнину(введення параграфів із фактами музики давньогосвіту, Візантії, Середньовіччя є дуже показовим)до сучасності: саме це підтверджують збереженіпосібники історії музики українських авторівІ. Левицького та В. Витвицького.

“Історія  музики”  І. Левицького, незважаючина компілятивний характер, надто легкий виклад,неповноту охопленого матеріалу, має дуже вагомезначення  для  національної  культури,  адже  цеперша  та  єдина  в  той  час  спроба  створитипідручник  з  історії  світової  музикиукраїнською  мовою.  Відповідний  розділ“Диригентсь кого   пор адника”  в  редакц іїВ.   Витвицького є  взірцем науково­популярноговикладу історії музики для диригентів українськихаматорських хорів.  Широко  закроєні музично­історичні виклади тлумачилися як вагома основапідготовки вдумливого фахового виконавства, притому українські діячі завжди враховували потребинаціональної  культури  (звідси,  окремі  розділи  зісторії  української  музики в контексті світовогомистецтва).  Традиції  музичної  педагогікиГаличини повинні стати неодмінною базою дляпобудови сучасної концепції української музично­історичної освіти.

Література1. Васильковська К.М. Формування художнього

світогляду  майбутнього  вчителя  музики  впроцесі  вивчення  музично-історичнихдисциплін./К.М.  Васильковська//  Авторефератна  здобуття  наук. ступеня канд. педаг. наук –Київ,  2006.  –  20 с.

2.  Витвицький В. Диригентський  порадник./В. Витвицький, М. Колесса, З. Лисько// –  Львів:Український  Видавничий  Інститут,  1938.  –240  с.

3. Горак Я. Анатоль Вахнянин  і становленнямузичного  професіоналізму  в  Галичині  (другаполовина  ХІХ –  початок  ХХ ст.)./ Я. Горак//–Львів:  Сполом,  2008. –  232 с.

4. Залеський О. На нові шляхи./ О. Залеський// Боян. – 1929. –  Ч. 7. – С. 71 –  72.

5.  Зарубежная  музыкальная  литератураVIII  –  IX  классы.  Программа-конспект  дляисполнительских  отделений  среднихспециальных  музыкальных  школ./  Сост.М. Рыбникова  //–  Москва,  1981. –  72 стр.

6. Книга протоколів Музичного товаристваімені  Миколи  Лисенка.  /  Упор.  Я. Горак//–Тернопіль:  Астон,  2014. – 424 с.

7. Кобрин Н. Музика в  системі національноговиховання молоді  в Галичині  (кінець ХІХ – 20  –30-ті  рр.  ХХ  ст.)  /  Н.  Кобрин  //  ВісникЛьвівського  університету.  Серія  педагогічна.–  Вип. 18. –  Львів:  Львівський  національнийуніверситет  імені  І.  Франка,  2004. –  С. 224  –231.

8.  Лагутин  А.  Методика  преподаваниямузыкальной  литературы  в  детскоймузыкальной  школе./  А.  Лагутин//–  Москва:Музыка,  1982.  –  224 с.

9. Левицький І. Нарис історії музики./ І. Левицький//– Львів,  1921. –  64 с.

10. Людкевич С. Кілька заміток до реформиу  Вищім  музичнім  інституті  товариства  iм.М.  Лисенка  у  Львові./  С.  Людкевич//Людкевич С.  Дослідження,  статті,  рецензії,виступи:  у 2 т. – Львів:  видавництво М. Коць,2000. –  Т. 2. –  С.  260  – 263.

11.  Мазепа Л.  Шлях  до  Музичної  Академіїу Львові:  у  2 т./ Л. Мазепа, Т. Мазепа//  –Львів:Сполом,  2003. –  Т. 1. –  288 с.

12.  Майбурова  Є.В.  Питання  методикивикладання  музичної  літератури:  метод.розробка для викладачів муз. л-ри./ Є. Майбурова// –  Київ, 1970. –  59 с.

13. Методика викладання музично-теоретичнихі музично-історичних предметів:  (муз.  школа  –училище  –  консерваторія):  зб.  статей  /Упоряд.  В. Самохвалов//–  Київ:  Муз.  Україна,1983. –  95 с.

14. Музичний  інститут  ім.  М.  Лисенка  уЛьвові.  Протоколи  про  здачу  іспитів  учнямиінституту 1929  – 1938. Львівська національнанаукова бібліотека  ім. В.  Стефаника, від. рук.,ф. 163,  конс.  164/п.50.  –  364  арк.

15.  Шкільний  Устав  Висшого  МузичногоІнститута  під  управою  “Союза  співацких  імузичних  товариств”  у  Львові. – Львів,  1903.–  65  с.//  Державний  архів  Львівської області,ф. 1,  оп. 51, спр.  1242  –  Арк. 158  – 190.

16.  Special  Music  School.  Parent  &  StudentHandbook  2015,  16  –  17  p.  [pdf]   Режимдоступу:  http://www.kaufmanmusiccenter.org/sms/

ТРАДИЦІЇ МУЗИЧНО-ІСТОРИЧНОЇ ОСВІТИ ГАЛИЧИНИ

20

References1.  Vasylkovska  K.M.  (2006).  Formuvannia

khudozhnoho  svitohliadu  maibutnoho  vchyteliamuzyky  u  protsesi  vyvchennia  muzychno-istorychnykh  dystsyplin  [Formating of  the  artisticoutlook of  future  generation  of music  teachers  inthe  musical-historical  education]. Avtoreferat nazdobuttia  nauk.  stupenia  kand.  pedah. nauk  Kyiv,20  p.  [in  Ukrainian].

2.  Vytvytskyi  V., M.  Kolessa., Z.  Lysko  (1938).Dyryhentskyi  poradnyk  [Conductors  referencebook]. Lviv: Ukrainskyi Vydavnychyi Instytut, 240 p.[in  Ukrainian].

3.  Horak  Ja.  (2008).  Anatole  Vakhnyanyn  istanovlennya  ukrainskoho  muzychnohoprofesionalizmu  u  Halychyni  (druha  polovynaXIX – pochatok XX stolittya) [Anatole Vakhnyanynand  the  formating  of musical  professionalism  inHalychyna  (the  second  half  of  XIXth  –  the  earlyXXth  centuries)] .  Lviv:  Spolom,  232  p.  [inUkrainian].

4.  Zalesky  O.  (1929).  Na novi  shlyakhy  [Newways].Boyan,  (Vols7), pp.71 – 72.  [in Ukrainian].

5.  Zarubezhnaya muzykalnaya  literature  VIII–  IX  klassy.  Programma-konspekt  dlaispolnitelskikh  otdeleniy  srednikh  spetsyalnykhmuzykalnykh  shkol  (1981).  [The  foreign  musichistory  at  K-8–9.  The  program-resume  fordepartment of performing art at secondary specialmusic  schools]. Sost. M. Rybnikova, Moskva, 32 p.[in  Russian].

6.  Knyha  protokiliv  Muzychnoho  tovarystvaimeni  Mykoly  Lysenka  (2014).  [Mykola  Lysenkomusic associations  record  book].Upor. Ja. Horak,Ternopil: Aston,  424p.[in  Ukrainian].

7.  Kobryn  N.  (2004).  Muzyka  v  systeminatsionalnoho  vykhovannya  molodi  (kinets  XIX– 20 – 30-ti rr. XX st.) [Music in system of nationalupbringing  of  young  people  in  Halychyna  (at  theend  of  19th  –  20th-30th  years  of  20th  c.)].VisnykLvivskoho  universytetu.  Serija  pedahohichna.Lviv:  Lvivskyi  natsionalnyi  universytet  im.  IFranka.  pp. 224  –  231.  [in  Ukrainian].

8.  Lagutin A.  (1982).  Metodika prepodavaniamuzykalnoi  literatury u  detskoi muzykalnoi  shkole

[Instructional  methods  to  the  teaching  of  musichistory at the elementary music schools]. Moskva:Musyk,  224  p.  [in  Russian].

9. Levytskyi I (1921). Narys istorii musyky [Outlinesin history of music]. Lviv, 64 p.[in Ukrainian].

10.  Ludkevych  S.  (2000).  Kilka  zamitok  doreformy u Vyshchim muzychnim instytuti im. M. Lysenkau  Lvovi  [A  few  notes  of  reforming  at  Lviv  Highmusic  institute  by  Mykola  Lysenko  association].Doslidzhenna,  statti,  retsenzii,  vystupy  u  dvokhtomakh. Upor. Z. Shtunder (Vols 2), Lviv: M. Kots.pp. 260  –  263.  [in Ukrainian].

11.  Mazepa  L.,  Mazepa  T.  (2003).  Shlakh  doMuzychnoi  Akademii u Lvovi:  u  2  t.  [The  journeyto  the  Music Academy  in  Lviv:  in  2  v.].  Vols  1,Lviv: Spolom,  288 p.  [in Ukrainian].

12.  Majbyrova  Je.V.  (1970).  Pytannyametodyky  vykladannya  muzychnoi  literatury[Some  questions  of  teaching  methods  in  musichistory]. Metodychna  rozrobka  dlya  vykladachivmuz.  l-ry. Kyiv, 79  p.  [in Ukrainian].

13. Metodyka vykladannya muzychno-teoretychnykhi muzychno-istorychnykh predmetiv:  (muz.  shkola  –uchulyshche  –  konservatoriia)  [Teaching methodsin music theory and music history (music school –college – conservatory)].  (1983).,  zb. statej. Upor.V. Samokhvalov, Kyiv, 95 p.[in Ukrainian].

14. Muzychnyi instytut im. M. Lysenka u Lvovi.Protokoly  pro  zdachu  ispytiv  uchnyamy  instytutu:1929  –  1938  [Mykola Lysenko  Music  institute  inLviv. Exam protocols  by students at  institute 1929–  1938]. Lvivska natsionalna naukova bibliotekaimeni  V. Stefanyka,  vid.  ruk.,  f. 163,  kons.  164/p.50.  364  ark.[in  Ukrainian].

15.  Shkilnyi  ustav  vishchoho  muzychnohoinstytuta  pid  upravoju  “Sojuza  spivatskykh  imuzychnykh  tovarystv”u  Lvovi  [The  schoolregulations  of  High  music  institute  managed  by“The  Union  of  Ukranian  Singers  and  MusicalSocieties”].  (1903),  Lviv, 65 p. Derzhavnyi arkhivLvivskoi oblasti, f. 1, op. 51, spr. 1242 – Ark. 158 –190. [in Ukrainian].

16.  Special  Music  School.  Parent  &  StudentHandbook 2015, 16 – 17 p. [pdf]. Retrieved from:http://www.kaufmanmusiccenter.org/sms/

Стаття надійшла до редакції 14.02.2017

ТРАДИЦІЇ МУЗИЧНО-ІСТОРИЧНОЇ ОСВІТИ ГАЛИЧИНИ

“Музика пробуджує мрію у людей усього світу, і насамперед у ті часи, коли для мрії в життя місця взагалі не залишається”.

Рудольф Шенкер німецький композитор, гітарист

Молодь і ринок №3 (146), 2017

21 Молодь і ринок №3 (146), 2017

Постановка  проблеми.  Процесактивної  інтеграції  України  вЄвпропейський та  загальносвітовий

простір  зумовив  зростання  інтересу  молоді  дооволодіння не одним,  а  декількома  іноземнимимовами. Як відомо, вивчення двох іноземних мовзакріплено  новими  програмами  середніхзагальноосвітніх шкіл. Діти та їх батьки мають змогуобирати дві з трьох (рідше з чотирьох) найбільшрозповсюджених у світі мов: англійської, німецької,французької (іноді  іспанської). Вступаючи до вишу

абітурієнти оберуть іноземну мову для подальшогозасвоєння з тих, що вивчались у школі. Але “другаіноземна” повинна не тільки залишатись активною,але й якомога вдосконалюватись. Для майбутніхфахівців з фізичної культури  і спорту та діючихспортсменів практика поперемінного користуваннядвома мовами на достатньому рівні є дуже важливимта необхідним у  професійній  діяльності.  Томупроблема введення  засад білінгвізму у навчальнийпроцес  навчальних  закладів  фізкультурноїспрямованості стає важливим та  актуальним.

УДК 811.111’246.2+811.112.2’246.2]:159.953.3

Олег Дакаленко, кандидат філологічних наук, доцент кафедри іноземних мовНіна Коваленко, кандидат філологічних наук, доцент, завідувач кафедри іноземних мов

Дніпропетровського державного інститут фізичної культури і спорту

ДО ПИТАННЯ РОЗВИТКУ АНАЛІТИКО-АДАПТИВНОГО МИСЛЕННЯПРИ ПОДАЧІ АНГЛО-НІМЕЦЬКОГО БІЛІНГВАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

У статті розглядається градація адаптивного мислення студента-спортсмена при подачі англо-німецькогобілінгвального навчального матеріалу. Основну увагу акцентовано на тому, що білінгвальний підхід до навчання іноземниммовам є не тільки академічним, а й практичним, а також, як соціальне явище, набуває вагомого значення. Методологія,що пропонується, дає змогу викладачу сприяти підсиленню процесу якісного запам’ятовування студентами лексико-граматичного матеріалу як професійного спрямування так і для загальновживаного використання.

Ключові слова: адаптивна пам’ять, іноземні мови, розвиток, матеріал, мислення, англо-німецький білінгвізм.

Літ. 9.

Олег  Дакаленко,  кандидат  филологических  наук,  доцент  кафедры  иностранных  языковНина Коваленко, кандидат  филологических  наук,  заведующий кафедрой иностранных языков

Днепропетровского  государственного  института  физической  культтуры и  спорта

К ВОПРОСУ О РАЗВИТИИ АНАЛИТИКО-АДАПТИВНОГО МЫШЛЕНИЯПРИ ПОДАЧЕ АНГЛО-НЕМЕЦКОГО БИЛИНГВАЛЬНОГО МАТЕРИАЛА

В статье рассматривается  градация адаптивного  мышления студента-спортсмена при подаче англо-немецкого билингвального учебного материала. Основное внимание акцентировано на том, что билингвальныйподход к обучению иностранным языкам является не только академическим, но и практическим, а также, каксоциальное явление, приобретает  большое  значение. Методология,  которая предлагается, дает возможностьпреподавателю  способствовать  усилению  процесса  качественного  запоминания  студентами  лексико-грамматического материала как профессиональной направленности так и для общего употребления.

Ключевые слова: адаптивная память, иностранные языки, развитие, материал, мышление, англо-

немецкий билингвизм.

Oleh  Dakalenko,  Ph.D.(Phylology), Associate  Professor  of  the  Foreign Languages  DepartmentNina  Kovalenko,  Ph.D.(Phylology), Associate Professor  of  the

  Foreign  Languages Department,  Head  of  the  Foreign  Languages DepartmentDnipropetrovsk  State  Physical Culture and Sport  Institute

THE DEVELOPMENT OF ANALYTICAL AND ADAPTIVE THINKING WHENSUBMITTING THE BILINGUALISM MATERIAL OF ENGLISH AND GERMAN

The  article  presents  the  gradation  of  adaptive  thinking  of  the  student-athlete  while  providing  English-German bilingual training material. The main attention is focused on the fact that the bilingual approach to theteaching of foreign languages is not only an academic but also practical as well and as the social phenomenon ofgreat importance. The methodology, that is provided, allows the teacher to strengthen the process of memorizationby students lexical and grammatical material of the professional field as well as for the common using.

Keywords: an adaptive memory, the foreign languages, a development, the material, thinking, the Englishand German bilingualism.

© О. Дакаленко, Н. Коваленко, 2017

ДО ПИТАННЯ РОЗВИТКУ АНАЛІТИКО-АДАПТИВНОГО МИСЛЕННЯПРИ ПОДАЧІ АНГЛО-НІМЕЦЬКОГО БІЛІНГВАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

22

Зрозуміло,  що  білінгвізм  це  складнекомплексне  явище,  яке  вивчається  тадосліджується  у  декількох  науках,  таких  яклінгвістика,  психологія,  методика  викладанняіноземних мов, соціологія тощо. В рамках наданоїстатті  буде  розглядатись  англо­німецькийбілінгвізм,  як  метод  паралельного  оволодіннямовами  германської  групи,  який  може  бутивикористаний в процесі викладання іноземних мову немовних (фізкультурних) вишах [4, 112].

 Сьогодні очевидним є той факт, що білінгвізмпритаманний  та  характерний  для  різнихполімовних ситуацій, протягом століть та окрімтого дотримувався тенденції до розширення, що,зокрема, проявляється у активному та “великому”спорті.  Аналізуючи  відповіді  спортсменів  та  їхрозповіді про мовні ситуації, що виникали в  їхпрофесійній діяльності,  слід  зазначити,  що длястудента­спортсмена  –  необхідність  володітидекількома  мовами  є  закономірний  факт  тасуттєва необхідність. Константою до осмислення“англо­німецьких”  білінгвальних  позицій  єаналітико­адаптивне запам’ятовування, обопільнийлексико­граматичного базису, що пропонується,(тобто  студент  запам’ятовує  візуально­аналітично,  адаптуючись  до  значення  танаписання  лексем),  який  сприяє  концептивнійподачі білінгвального матеріалу такого виду, що,у  наслідок,  буде  розширювати  аналітичнийкругозір студента­спортсмена, та  як висновок –“обсяг”  його  пам’яті,  і,  допоможе  тим,  хтонавчаються розвити себе у сфері міжкультурно­комунікативних особливостей на рівні світогляду.За словами професора Бугуйчука В. В. “…немаєособистості  без  світогляду.  Світогляд  –невід’ємний та найбільш  важливий компонентусвідомлення  особистості,  яка  займаєтьсяспортом та фізичною культурою. <…> В ціломупро  таких  людей  можна  судити  за  їхнімсвітоглядом,  хоча  сам  він  об’єктивується  тавиявляється  лише  в  багатогранній  діяльностілюдини, у його соціально­значимих вчинках. Якийсвітогляд, такий й соціальний тип людини” [2, 18].Ми цілком  погоджуємося  з думкою  провідноговченого.

Ми заключаємо,  що  тип  сучасного  діючогоспортсмена  та  студента­спортсмена  доситьнеоднорідний: серед студентів однієї академічноїгрупи  є  мешканці  великих  міст  та  сільськоїмісцевості, колишні учні мовних спецшкіл та шкілде  іноземна мова майже  не викладалась, особи,які давно та поглиблено вивчають одну або двієвропейські мови та ті, хто через велику спортивнузавантаженість не мав змоги приділяти достатнюувагу навчанню у загальноосвітній школі.

Викладачі  іноземних мов в спортивному вузі

неминуче  приходять  до  необхідностівикористовувати  в  якості  основного  адаптивненавчання,  згідно  якому  викладання  повиннопочинатися  з  того  матеріалу,  на  якому“зупинився”  студент,  коли  закінчував  середнюосвіту.  Оскільки  студенти  мають  різнийпочатковий рівень володіння іноземною мовою, атакож різні  здібності та об’єктивні  можливостізасвоєння  матеріалу,  застосування  адаптивноїметодики не  можливе  без  розвитку у  студентаадаптивного  лінгвістичного  мислення.  Такемислення  “надає  можливість  індивідуалізуватинавчання та  оптимізувати  зусилля  викладачів увикладанні  іноземних  мов  з  позиції  англо­німецького білінгвізму” [6, 47].

Є такі  академічні  групи, де  середній рівеньволодіння  іноземною  мовою  (насамперед,англійською)  досить  високий.  Саме  для  цієїаудиторії  і  є  корисним запропонувати  звернутиувагу на взаємозалежну інтерференцію англійськоїта німецької мов, яка є не тільки модеративною,соціально значущою, але й практично важливою.Студенти  одразу  запам’ятають  фонетично  тасемантично подібну базову лексику: training – dasTraining; weightlifting – das Gewichtheben; book –das Buch; sport – der Sport та інші.

Останнє положення, перцептивно, дає поштовхдля первинної “внутрішньої” парадигми розвиткустудентом­спортсменом  своєї  “білінгвальної”пам’яті, що з  точки  зору методики  викладанняіноземних мов для  немовних вишів  може статисвоєрідною  прерогативою  та  інноваційнимнауковим підходом. “Безсумнівним достоїнствомданого підходу є спрямованість на “свідомлене –неусвідомлене” оволодіння мовою, орієнтація навикористання явищ,  які вивчаються,  у процесіпрофесійного  спілкування  та  використанняаутентичних та адаптивних матеріалів” (Є.Г. Кашина)[5, 30].

Введення  принципу  англо­німецькогобілінгвізму  у  навчальний  процес  дозволитьвикладачам не тільки  підсилити  мотивацію довивчення  декількох  європейських  мов,  але  йрозвити  аналітичне  мислення,  завдяки  якомустуденти,  за  допомого  узагальнення  та аналізувикладеного  матеріалу,  сформують більш  меншцілісну картину германської групи іноземних мов.

Цей підхід дозволить розвивати полікультурнуосвіту  (Див.  [3,  6  –  8]),  як  спосіб  залучаннястудентів­спортсменів до англійської та німецькоїкультури  з  метою  формування  оціночногоусвідомлення, яке дозволить міцно взаємодіяти зпредставниками країн англо­німецьких регіонів (унашому випадку англомовних та німецькомовнихкраїн)  та  інтегруватися  у  світовий  тазагальноєвропейський  культурно­освітницький

ДО ПИТАННЯ РОЗВИТКУ АНАЛІТИКО-АДАПТИВНОГО МИСЛЕННЯПРИ ПОДАЧІ АНГЛО-НІМЕЦЬКОГО БІЛІНГВАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Молодь і ринок №3 (146), 2017

23 Молодь і ринок №3 (146), 2017

простір, буде сприяти прагненню спортсмена допозитивного  результату  та  забезпечитибагатовекторність  та  логічну багатоплановістьданого  “адаптивного  феномену”  у  спортивно­іншомовній комунікації.

Мета  статті полягає  у  розкритті  принципіврозвитку  аналітико­адаптивного  мисленнястудентів спортивних  вишів  при  подачі  англо­німецького білінгвального матеріалу.

Виклад  основного  матеріалу.  Інтерес  допроблем білінгвізму, адаптивної англо­німецькоїдвомовності  на  сучасному  етапі  та  з  бокутеоретичного та практичного підходу достатньозакономірний,  та  певною  мірою  соціальнообумовлений, актуальний для не носіїв мови, яківивчають  іноземну мову.

Це досить суттєво, бо у самій суті білінгвізмуприховано  смисл  та  зміст  міжкультурноїкомунікації, яка допоможе розвитку образності тавраженості  того,  хто  навчається,  і  покращитьпроцес  запам’ятовування  та  допоможе“референтній” пам’яті чітко відрізняти граматичнікатегорії обох мов та у рівному ступені знаходити“схожості” їх лексичної та граматичної складових.

Аналізуючи  сучасну соціокультурну ситуаціюв  країні  і  світі  можна  визначити  той факт,  щоангло­німецький  білінгвізм  розвивається.  Цейпроцес зумовлений наступними факторами:

­ розвиток світового інформаційного простору,стрімке розповсюдження сучасних інформаційнихта комунікативних технологій як Інтернет та іншізасоби  масової  інформації;  у  англо­німецькомовних  регіонах  (напр.  Німеччина,Австрія);

­  використання  нових  інформаційно­комунікативних  технологій  (Інтернет­”газети”німецькою та англійською мовою, з більш­меншсхожою  подачею  “гарячого”  матеріалу,  або,джерела спортивних новин і т і.); навчання у on­line режимі;

­  потреба  у  англо­німецькому  навчанні  якзасобі вузької професійної підготовки (у нашомувипадку – це спортивне  спрямування), що  маєдати  майбутнім  спорт­фахівцям  можливістьреалізувати свій потенціал та активно працюватина європейському ринку [7, 311].

Професор Б.В. Біляєв висловлював думку проте, що “якщо при оволодінні першою іноземноюмовою  людина  з  великим  трудом  розпочинаєуловлювати лексичну та граматичну своєрідністьобох мов, тоді при оволодінні другою іноземноюмовою  він  вже  насамперед  відчуває  можливусвоєрідність цієї мови і тому легше схоплює як їїлексичні, так і граматичні особливості” [1, 24].

Наведемо такий досить простий порівняльнийприклад: схожість граматичних англо­німецьких

структур: правильні  та  неправильні дієслова  –слабкі та сильні, використання артиклю, Perfekt(Perfect) та Plusquamperfekt (Past Perfect), частки“to” і “zu” + Infinitiv(e), наявність дієслова­зв’язкиу структурі простого речення, утворення часовихформ  (допоміжні  дієслова  haben  =  to  have,модальні  дієслова,  означений  та  неозначенийартикль  і  т.  і.  (Див.:  [8,  14  –  16,  §  4.“Психолінгвістичний аспект  граматики”]). Тому,на  нашу  думку,  даний  рівень  оволодінняграматико­конструктивною  компетенцієюприпускає  наявність  у  студента­спортсменабазових знань  з німецької  та англійської мов танавичок  оперування  мовними  засобамиспілкування  на даних мовах, або однією  з них;утворення  умов  для  вміння  розуміти  таутворювати  висловлювання  німецькою  таанглійською мовами у відповідності з конкретноюсферою,  тематикою  та ситуацією спілкування;використання  “різних  стратегій  витягуванняінформації  із  звукового та письмового тексту таінтерпретувати отриману інформацію” [9, 180].

Вищевикладені  теоретичні  позиції  сутьпідготовча  сходинка  введення  “мислення”  усвоєрідний комунікативний напрямок вступногокурсу,  який  сприятиме  утворенню  у  студента­спортсмена  елементарних  навичок  та  вміньпрактичного оволодіння другою іноземною мовою– німецькою. У перспективі навчальний предметкомунікативного циклу – німецька мова – як другаіноземна після курсу вивчення англійської мови,повинна  включати  у  свій  зміст  наступнікомпоненти: мовний матеріал; мовленнєві навичкита  вміння;  теми  та  ситуації,  у  рамках  якихформуються нові навички та звукове оформлення;мовні  поняття,  які у  англійській  мові відсутні.Варто зазначити, що головною задачею “базовоїсходинки”  білінгвального  підходу  до  вивченнянімецької  та  англійської  мов  є  забезпечення“мінімального (базового)” комунікативного рівняволодіння  мовою,  та  підготовки  мислення  добілінгвальної подачі навчального матеріалу .

Ми припускаємо думку, що  для формуваннянавичок та вмінь у другій іноземній мові (німецькійна  базі  англійської)  ефективно використовуватинаступні три типи вправ: інформаційні, мотиваційні,оперативні. Вони нададуть змогу покращити, по­перше, оперативну пам’ять; по­друге, асоціативнімоменти  для  подальшого  запам’ятовування  тазберігання у  розумі навчального білінгвальногоматеріалу.

За допомогою цих вправ студенти­спортсмениповинні виробити в собі вміння виражати власневідношення  за  приводом  прочитаного  абопочутого, коментувати будь­який факт або подіїз  їхнього  спортивного життя,  та  також  вміння

ДО ПИТАННЯ РОЗВИТКУ АНАЛІТИКО-АДАПТИВНОГО МИСЛЕННЯПРИ ПОДАЧІ АНГЛО-НІМЕЦЬКОГО БІЛІНГВАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

24

давати  розгорнуті  аналітичні  відповіді,аргументувати та надавати стрічні запитання дляподальшої тематичної організації, внаслідок якої“алгоритм”  аналітико­адаптивної  пам’ятівпливатиме  на  “білінгвальну  свідомість­підсвідомість”, що утворює процес формуваннявзаємозв’язку  сфери  мислення  студента­спортсмена зі сферою “білінгвальної уяви”  про“лексико­граматичний  склад  англійської  танімецької мов шляхом порівнянь або міжкультурноїасоціації” [4, 114].

В  процесі  впровадження  “модеративногобілінгвізму”  у  навчальний  процес  виникаєсистемна  необхідність  переосмислення процесунавчання  студентів  спортивних вишів  засобамиекспериментально­білінгвального спілкування  зпозицій використання міжкультурного підходу. Маєвідбутися зміна звичних методичних стратегій наінноваційні,  які  залежать  від  потреб  новоїміжкультурно­освітницької стратегії.

Для  первинного  закріплення  лексико­граматичного  матеріалу  використовуєтьсяознайомлювальне білінгвальне  читання  тексту­теми “Про себе” у візуально вербальному виглядіз  метою  не  лише ознайомлювального  читання,але й для сприйняття мовних/мовленнєвих кліше,де важливу роль відіграють розташовані у дужкахта  підкреслені  у  німецькомовному  тексті  –англомовні  денотати,  для  “білінгвальноговраження” студента­спортсмена, які допоможутьйому  в  подальшому  адаптувати  пам’ять  допаралельно­залежного  мовного  (лексико­граматичного) матеріалу:

Über  sich  selbst  (About Myself)

Ich heiße… Am … . (Monat/ Month) 19… .wurdeich in Dnipropetrows’k geboren (was … born). MeinVater  (father)  ist Arbeiter  (worker), meine  Mutter(mother)  ist Lehrerin  (teacher).  Ich habe  (I have)einen Bruder (brother) und eine Schwester (sister).

Ich  studiere  (I  study)  an  der  Hochschule  fürKörperkultur  (Physical  Culture  Institute)  und binim ersten Studienjahr (first jear study). Wir  lernen(study,  learn)   die  Theorie  und  Praxis  derKörperkultur  (of  physical  culture)  und des  Sports(of sports). Nach dem Studium  (after  the studies)will ich (i will/ want to…) als Sportlehrer (instructorsof  sport)  und Trainer  arbeiten. Am  liebsten  (mostwillingly) turne ich (to go in for sport). Ich habe dieerste  Leistungsklasse  (first category,  ranking)  imTurnen  (gymnastic)   und  nehme  oft  an  denWettkämpfen  teil.

Mit  (with)  großem  (great)  Interesse  (interest)besuche  (to  visit)  ich Vorlesungen  (lectures)  undwissenschaftliche (scientific) Vorträge (announcements,

reports), besonders (especial) auf dem Gebiet  (on  thebranch) der Physiologie.

Ich interessiere mich (myself) für (for) Kunst (art,craft)  und  Literatur  (literature),  besuche Museen(museums) und Ausstellungen (exhibitions, shows),gehe gern (willingly) ins Theater (theatre) und Kino(cinema).

Ich nehme  (take) aktiv  (active)  am  öffentlichen(public, social) Leben (life)  teil (part).

Вищеприведена  “білінгвальна  схоластика”  увигляді  німецькомовного  тексту  з  детально­контекстуальними “in­глосами” дозволяє зробитивисновок,  що  оволодіння  другою  іноземноюмовою  (німецькою) – для  студентів,  які більш­менш  ознайомлені  з  професійно­спрямованоюанглійською мовою, є не просто накопиченняміншомовного  матеріалу  в  результаті  підборулексичних  одиниць,  ситуацій  та  засвоєнняграматичних форм, структур, але й перебудовою,можливо,  ментальних  механізмів  студента­спортсмена для взаємодії, а пізніше паралельноговикористання  двох  мовних  систем  тавідображення  власної  оперативно­зоровоїадаптивної  пам’яті,  що  на  перших  етапахзасвоєння  другої  мови  потребує  формуваннянавичок “переключення”  з  мови  на  мову,  а  напізніших етапах – нейтралізацію однієї системидля  утворення  більш  сприятливих  умовфункціонування іншої – німецькомовної системи,яка спроможна,  завдяки  своїй  “мовній  логіці”розширити  резерв  довгострокової  пам’ятістудентів­спортсменів,  що,  в  свою  чергу,  маєскласти цілу психологічно­методичну систему нетільки для викладача, але й для самонавчання тасамовдосконалення студентів  (аспірантів).

Викладені  факти  дозволяють  зробитивисновок,  що  питання  розвитку  аналітико­адаптивної пам’яті  студентів  спортивних вишіввкрай  важливе  та  актуальне.  В  умовах  англо­німецькго білінгвального навчання воно набуваєвагомого  значення  для  успішної  соціалізаціїмайбутніх фахівців у сфері фізичної культури  іспорту.

Висновки. При засвоєнні принципу білінгвізмуу вивченні іноземних мов, студенти формують усвоїй свідомості не тільки  об’ємну лінгвістичнукартину, але  і отримують можливість  порівнятимовні  конструкти німецької  та  англійської мов,оцінити ступінь  їх конвергенції  та дивергенції.Вивчаючи дві найбільш поширених європейськихмови, студенти наочно переконуються в суттєвійсхожості  їх  лексико­граматичних  структур,освоюють основи англо­німецького мовлення і, якнаслідок, розвивають аналітичне мислення.

ДО ПИТАННЯ РОЗВИТКУ АНАЛІТИКО-АДАПТИВНОГО МИСЛЕННЯПРИ ПОДАЧІ АНГЛО-НІМЕЦЬКОГО БІЛІНГВАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Молодь і ринок №3 (146), 2017

25 Молодь і ринок №3 (146), 2017

Література1.  Беляев  Б.В.  Очерки  по  психологии  обучения

иностранным языкам / Б.В. Беляев. – М.: Просвещение,1965. – 227 с.

2.  Бугуйчук  В.В.  Физическая  культура,  спорт,мировоззрение.  Монография  /  В.В.  Бугуйчук.  –Днепропетровск: Издательство Днепропетровскогоуниверситета, 1997. – 180 с.

3. Горелов И.Н., Седов К.Ф. Основы психолингвистики.Учебное  пособие.  Третье  переработанное  идополненное  издание.   –  М.:  Издательство“Лабиринт”, 2001. – 304 с.

4. Дакаленко О.В., Коваленко Н.Л. Актуалізаціябілінгвального  (англо-німецького)  аналітичногочитання  професійно  спрямованих  текстівстудентами-спортсменами // Педагогічний альманах:збірник наукових праць/ редкол. В.В. Кузьменко (голова)та  ін.  –  Херсон:  КВНЗ  “Херсонська  академіянепереривної освіти”, 2016. – Випуск 30. – С. 110 – 116.

5. Кашина Е.Г. Традиции и инновации в методикепреподавания иностранного языка: учеб. Пособие длястудентов  филологических  факультетовуниверситетов / Е.Г. Кашина; отв. ред. А.С. Гринштейн.– Самара: Изд-во “Универс-групп”, 2006. – 75 с.

6.  Коваленко  Н.Л.,  Дакаленко  О.В.  Психолого-педагогічний  та  системно-структурній  аналізадаптивних  підходів  до  вивчення  іноземних  мов  увишах спортивної спрямованості // Молодь і ринок.Щомісячний науково-педагогічний журнал № 2 (133)лютий 2016. – Дрогобич, 2016 р. – С. 45 – 48.

7. Коваленко Н.Л., Дакаленко О.В. Система умовпедагогічного процесу оволодіння іноземними мовамистудентами-спортсменами  в  рамках  психолого-педагогічної  адаптації  до навчальної  діяльності  //Сучасні проблеми фізичного виховання і спорту різнихгруп населення: матеріали XIV Міжнародної наук.-практ. конф. молодих учених: у 2 т. / відповід. ред.М.О. Лянной; наук. ред. Т.О. Лоза. – Суми: СумДПУ ім.А.С. Макаренка, 2014. – Т. І. – С. 309 – 313.

8. Соловова Е.Н. Методика обучения иностраннымязыкам: базовый курс лекций: пособие для студентовпед. вузов и учителей / Е.Н. Соловова. – 4-е изд. – М.:Просвещение, 2006. – 239 с.

9.  Черемисина  А.А.  “К  вопросу  о  типологииучебных  текстов  (на  материале  текстов  пострановедению)”  //  Учебный  процесс  как  основакомплексной адаптации иностранных студентов кновой  образовательной,  социальной  и  культурнойсреде.  Материалы  международной  юбилейнойнаучно-практической конференции, 22 – 24 июня 2005 г.– Одесса: ОНПУ, ПФ, 2005. – 295 с.

References1.  Belyaev  B.V.  (1965).  Ocherki  po  psihologiii

obucheniya  inostrannym  yazykam.  [Sketches  onpsychology  of  foreign  language  training].Moscov:Proswesheniye, 227 p. [in Russian].

2.  Buguyjchuk  V.V.  (1997).  Fizicheskaya  kultura,sport, mirovozrenie.[Physical culture, sports, outlook].Monografiya.  Dnepropetrovsk:  DnepropetrowskijUniversitet Publ., 180 p. [in Ukrainian].

3.  Gorelov  I.N.,  Sedov  K.F.  (2001).   Osnovypsiholingvistiki. [Basis  of  psycholiguistic]. Uchebnojeposobiye.  Tretjye  pererabotannoye  i  dopolnennoye.Moscov: “Labirint” Publ., 304 p. [in Russian].

4.  Dakalenko  O.V.,   Kovalenko  N.L.   (2016).Aktualizaziya  bil ingal’nogo  (anglo-nimez’kogochytannya profesiyno spryamovanyh tekstiv studentamy-sportsmenamy [Actualization of bilingual (English andGerman)  reading  of  professionally  texts  for  sports-students].  Pedagogichnyj  almanah:  zbirnyk  naukovyhpraz’., redkol. V.V. Kuz’menko (golova) ta in. Cherson:KVNZ “Chersons’ka akademiya nepereryvnoyj osvity”,vol. 30, pp. 110 – 116. [in Ukraininan].

5.  Kashyna  Je.  G.  (2006).  Tradizii  i  innovazii  vmetodike  prepodavanija  inostrannogo  jazyka:[Traditions and innovations to the technique of foreignlanguage  teaching].  Ucheb.  posobiye  dlja  studentovfilologicheskih  fakultetov  universitetov;  otv.  red. A.C.Grinshteyn, Samara: “Univers-grupp” Publ., 75 p. [inRussian].

6.  Kovalenko  N.L. ,   Dakalenko  O.V.  (2016).Psychologo-pedagogichnyj  ta  systemno-strukrurnyjanaliz adaptyvnyh pidhodiv do vyvchennya  inozemnyhmov  u  vyshah  sportyvnoyi  spryamovanosti[Psychological  and  pedagogical  systematic  andstructural analysis of  the adapytive approaches to  thelearning of foreign languages at the higher educationalsports institutions].Youth and market. Monthly scientific-pedagogical  journal,Vol.  2  (133),  february  2016.Drogobych, pp. 45 – 48. [in Ukrainian].

7. Kovalenko N.L., Dakalenko O.V. (2014). Systemaumov  pedagogichnogo  prozesu  ovolodinnjyainozemnymy movamy studentamy-sportsmenamy v ramkahpsyhologo-pedagogichnoyi  adaptaziyi  do  navchalnoyidijalnosti. [System of conditions of pedagogical processin mastering a foreign language of sports students withinthe  framework  of  psychological  and  pedagogicaladaptation to educational activity]. Suchasni problemyfizychnogo  vychovannja  i   sportu  riznzyh  grupnaselennjya: meterialy XIV Mishnarodnoji nauk.-prakt.konf. Molodych uchenych: u 2 vol., vidpovid. red. M.O.Ljannoj; nauk. red. T.O. Loza. Sumy: SumDPU im. A.S.Makarenka, vol. I., pp. 309 – 313. [in Ukrainian].

8.  Solovova  Je.N.  (2006).  Metodika  obuchenijainostrannym jazykam: [Methods of  training of  foreignlanguages]. Bazovyj kurs lekzij: posobije dlja studentovped.  vuzov  i  uchitelej,  4-je  izd  (Publ.),   Moscov:Prosveshenije, 239 p. [in Russian].

9. Cheremisova A.A. (2005). “K voprosu o tipologiiuchebnych  tekstov  (na  materiale  tekstov  postranovedeniju)”  [To  the  quastion  on  typology  ofeducational text (on a material of area studies textes)].Uchebnyj  prozess  kak  osnova  kompleksnoj  adaptaziiinostrannych  studentov  k  novoj  obrazovatel’noj,sozial’noj i kul’turnoj srede. Materialy meshdunarosnojjubilejnoj  nauchno-prakticheskoj  konferenzii,  22  –  24iyunja, Odesa: ONPU, PF, 295 p. [in Ukrainian].

Стаття надійшла до редакції 21.02.2017

ДО ПИТАННЯ РОЗВИТКУ АНАЛІТИКО-АДАПТИВНОГО МИСЛЕННЯПРИ ПОДАЧІ АНГЛО-НІМЕЦЬКОГО БІЛІНГВАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

26

Постановка проблеми  у  загальномувигляді та  її зв’язок  із важливиминауковими  та  практичними

завданнями.  Задум  статті  виник  у  зв’язку  з

конкретною  подією  музичного  життям. Дрогобича –  концертним виступом молодихпіаністок  О. Стрілецької  і  С. Позднишевої  ізпрограмою  “Авангардна  (і  не  тільки)

УДК 78.03:785.6:786.2“19”

Вікторія  Кавецька,  вчитель  вищої  категоріїКалуської  загальноосвітньої  школи  І  –  ІІІ  ступенів  № 7

Марія  Ярко,  кандидат мистецтвознавства,  доцент кафедри  музикознавства та  фортепіаноДрогобицького  державного  педагогічного  університету  імені  Івана  Франка

ЗВУКОВІ ІДЕЇ НОВІТНЬОГО МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА: НА МАТЕРІАЛІКОНЦЕРТНОЇ ПРОГРАМИ “АВАНГАРДНА (І НЕ ТІЛЬКИ) ФОРТЕПІАННАМУЗИКА ХХ СТ.” У ВИКОНАННІ О. СТРІЛЕЦЬКОЇ ТА С. ПОЗДНИШЕВОЇСмисловий  стрижень  статті  складає  актуалізація  умов  герменевтичної  рецепції  артефактів

новітнього  музичного  мистецтва  як  такого  “звукового  образу”,  що  у  своїх  вихідних  установкахкристалізувався на ґрунті епістемологічного розриву з академічними нормами музичної лексики. На думкуавторів, конкретизація алгоритмів цього розриву уможливить структурування спеціалізованої слухацькоїустановки – націленої на розуміння ментальної специфіки новітньої музичної свідомості при збереженні їїбезумовних  зв’язків  з  універсаліями  (Абсолютом)  світу  музики  як  звукоінтонаційного  середовища  тамистецтва інтонованого смислу.

Ключові слова: музичні універсалії, соноризм, архетипи музичної свідомості, реінтерпретація культури.Літ. 10.

Виктория  Кавецкая,  учитель  высшей  категорииКалушской  общеобразовательной  школы  I –  III  ступеней №  7

Мария Ярко,  кандидат  искусствоведения,  доцент кафедры  музыковедения и  фортепиано  Дрогобычского  государственного  педагогического  университета  имени  Ивана  Франко

ЗВУКОВЫЕ ИДЕИ НОВЕЙШЕГО МУЗЫКАЛЬНОГО ИСКУССТВА: НА МАТЕРИАЛЕКОНЦЕРТНОЙ ПРОГРАММЫ “АВАНГАРДНАЯ (И НЕ ТОЛЬКО) ФОРТЕПИАННАЯ

МУЗЫКА ХХ В.” В ИСПОЛНЕНИИ О.СТРИЛЕЦКОЙ И С.ПОЗДНЫШЕВОЙСмысловой  стержень  статьи  составляет  актуализация  условий  герменевтической  рецепции

артефактов  нового  музыкального  искусства  как  такового  “звукового  образа”,  что  в  своих  исходныхустановках кристаллизовался на почве эпистемологического разрыва с академическими нормами музыкальнойлексики.  По  мнению  авторов,  конкретизация  алгоритмов  этого  разрыва  позволит  структурированияспециализированной слушательской установки – нацеленной на понимание ментальной специфики новогомузыкального сознания при сохранении ее безусловных связей с универсалиями (Абсолютом) мира музыки какзвукоинтонацийной среды и искусства интонированного смысла.

Ключевые  слова:  музыкальные  универсалии,  соноризм,  архетипы  музыкального  сознания,

реинтерпретация культуры.

Victoriya  Kavetska,  Teacher of higher categoryKalush Secondary  School of  the  I  –  III  stages, № 7

Mariya Yarko,  Ph.D.(Art Studies), Associate  Professor of  the  Musicology  and  Piano DepartmentDrohobych  Ivan  Franko  State  Pedagogical  University

THE SOUND IDEAS OF MODERN MUSIC: BASED ON THE “AVANT-GARDE(AND NOT ONLY) PIANO MUSIC OF THE 20TH CENTURY” CONCERT PROGRAM BY

O. STRILETSKA AND S. POZDNYSHEVAThe Semantic core of the article is the actualization of the conditions of hermeneutical reception of artifacts

of modern music such as “a sound image” that in their initial installations crystallized on the basis of epistemologicalrupture with the academic norms of musical vocabulary. According to the authors, the specification of algorithms ofthis development will enable the structuring of specialized listening settings - aimed at the understanding of mentalspecific of modern musical consciousness while maintaining its ties with the unconditional universals (Absolute)world of music as an art medium and the sound and intonation environment and the art intonational meaning.

Keywords: the musical universals, sonority, the archetypes of musical consciousness, reinterpretation of culture.

ЗВУКОВІ ІДЕЇ НОВІТНЬОГО МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА: НА МАТЕРІАЛІ КОНЦЕРТНОЇ ПРОГРАМИ“АВАНГАРДНА (І НЕ ТІЛЬКИ) ФОРТЕПІАННА МУЗИКА ХХ СТ.” У ВИКОНАННІ О. СТРІЛЕЦЬКОЇ ТА

С. ПОЗДНИШЕВОЇ

© В. Кавецька, М. Ярко, 2017

27 Молодь і ринок №3 (146), 2017

фортепіанна  музика ХХ ст.”,  який  відбувся  врамках  щорічного  фестивалю  “Струни  душінашої”  (організатори  –  голова  Дрогобицькоговідділення  Національної  спілки  композиторівУкраїни  В.С. Грабовський  та  відповідальнийсекретар  цього ж відділення Л.П. Філоненко) 4жовтня 2016 року в актовому залі Дрогобицькогодержавного  педагогічного  університету  іменіІвана  Франка.  Знаковість  цієї  події  визначилаконцептуальна  розробка  самої  концертноїпрограми  –  в намірі  представлення  музичногопростору  ХХ  століття  як  доби  Модернізму,  впанорамі якого – попри внутрішню множинністьстильових явищ (модерн/сецесія, постромантизм,неокласицизм,  неофольклоризм,  необароко,постімпресіонізм),  –  під  виглядом  епіцентруфігурує  авангардизм  з  його  інноваційнимитехнологіями  компонування музики.  Щоправдавласне авангардизм також має власну  стильовудинаміку,  що  згідно  з  атрибуціями  твореннязвукової матерії перетікає у фазах: 1) класичногоавангарду (конкретна музика, електронна музика,музика  за  математичними  проектами  абостохастична  музика,  серіалізм  та  пуантилізм);2) перехідного періоду (алеаторика, сонористика)та 3) посткласичного авангарду (відкрита формаабо  момент­форма,  медитативна  музика,концентрична музика, мінімальна музика тощо).Загально,  отже,  музика  ХХ  ст.  –  це  передусімособливий  спосіб звуко­мислення,  що заступивсобою  здобуту  класичною  (академічною)традицією системність мово­мислення. Водночас–  це також особлива аура щодо “образу” власнестилю, його ментальної природи: класичну модельавтономного  типу  стилю  (В. Медушевський)заступили  смислові  інтенції  концепції“змішаного стилю”  із  алюзійним  (заснованимна алюзіях як виду непрямого цитування) методомйого  розвитку  за  умов  “полюсу  стильовогопритягання” (Г. Григор’єва [2], М.  Лобанова [7]),який актуалізував архетипи  музичної  історії підвиглядом ремінісценцій та їхньої реінтерпретаціїяк акту  неореставрації  культури  (Н. Корнієнко[4]).  Зокрема,  стилетворчий  механізм  алюзійвідкрив  пріоритетну  для  усього  ХХ  ст.  “ідеюглобального культурного синтезу” (О. Козаренко[3]),  що  спричинила  появу  новітнього  методустилеутворення –  в моделі “інтерпретуючого”типу стилю (В. Медушевський [8]). Відповідно,“образ”  музики  ХХ  ст.  є  опертим  не  лише  на“інновацію”,  але  також  на  “рецепцію”культурної пам’яті, про що вельми промовистосвідчить  загальновідома  теза:  “ХХ  сторіччя  –сторіччям  інтерпретацій”.  Отже,  відсутністьрозуміння   ментального  складу  такого(інтегрованого)  “образу”  унеможливлює  його

адекватну  й  евристично  плідну  виконавськурецепцію  та  слухове  сприймання.  Томудемонстрація  такої  цілості  у  виглядіконцептуально  складеної  концертної  програми– це справді цінне культурно­освітнього значенняявище,  що,  образно  кажучи,  націлене  напородження  смислів .  Неможливо  такожоминути  аспект  виховної  значущостірепрезентованого  концертною  програмоюматеріалу. На думку авторів, актуалізація питанняісторично  адекватного  дискурсу  осягненняартефактів новітнього музичного мистецтва маєвельми  важливе  культурно­освітнє  значення,оскільки убезпечує від нігілістичного ставленнядо  певного “щось”  через необізнаність  із йогоіманентною  природою та  упередженістю передбудь­чим  незвичним.  Адже  нині,  в  добупостмодерну, кожна людина і суспільство в ціломуспраглі особової  ідентифікації  – якості, що  наній  зростає  форма  духовного  відношення  (досебе, іншого, світу тощо). Тому пізнаючи сповнаартефакти,  що  є  багатими  на  ремінісценції  іпокладені на рефлексивну діяльність  інтелекту–  це  той  евристично  потужний  процес,  якийздатний  забезпечувати  структуризацію  таедукацію  рефлексивної  культури особистості.

Аналіз  останніх  джерел  досліджень  іпублікацій,  в  яких  започаткованорозв’язання  даної  проблеми  і  на  якіспираються  автори;  виокремленняневирішених  раніше  частин  загальноїпроблеми,  котрим  присвячується  стаття.Проблема  осягнення  ментальної  специфікиновітньої  музичної  творчості  досліджуваласяпередовсім  у  зв’язку  із  феноменом“полістилістики” (80 рр. ХХ ст.), що спричинилоактивні пошуки щодо  зміни епістемологічногобазису розуміння категорії “стиль” (90 рр. ХХ ст.):у  працях В. Валькової,  Л. Бергер, Ю. Чекана  таін.  постулюється новий,  інтегративний предметрозгляду – людиновимірний “інтонаційний образсвіту”,  що  як  категорія  об’єднує  іманентно­музичне та загально­культурологічне й розглядаєне  стільки  “історію  ідей”,  скільки  “історіюментальностей”  [9, 20].  Водночас власне  стильрозглядається  також  і  як  “світовідчуття,  щозвучить”  (вислів  В. Медушевського)  –  приспиранні на історично актуальні форми духовноговідношення та  індивідуально­особового досвідусвітовідчуття.  Відповідно,  суть дослідницькихрозробок стосовно артефактів доби Модернізму–  коли  провідну  роль має художньо­естетичнийпринцип “дегуманізації мистецтва” (за Х. Ортега­і­Гассетом)  та  йому  супровідна  тенденціятотальної  інтелектуалізації  творчого процесу,  –визначало  визнання  історичної  зміни

ЗВУКОВІ ІДЕЇ НОВІТНЬОГО МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА: НА МАТЕРІАЛІ КОНЦЕРТНОЇ ПРОГРАМИ“АВАНГАРДНА (І НЕ ТІЛЬКИ) ФОРТЕПІАННА МУЗИКА ХХ СТ.” У ВИКОНАННІ О. СТРІЛЕЦЬКОЇ ТА

С. ПОЗДНИШЕВОЇ

28

“інтонаційного хронотопу” (за В. Бобровським)або  ж  загалом  “музичного  хронотопу”   (заН. О. Герасимовою­Персидською  [1]), рецепціяякого  потребувала  залучення  та  апробаціїалгоритмів  тоталогічної  (від  лат.  totus  –  увесь,цілий) методології із так званим холістичним (відангл.  hol  –  цілий)  підходом  як  похідного  відсинергетичної (метафізичної) наукової світоглядноїпарадигми. Наслідковим порядком сформувавсяалгоритм осягнення артефактів у такій цілості, як“Текст”, що  уможливило  розгляд конкретногомузичного  тексту  як  завжди  унікальновідтворення  певного  Абсолюту  або  ж  власнеТексту [5; 6; 10, 84 – 94]. Однак, на думку авторівстатті, у культурно­освітній практиці аналітичнаконкретизація “світу музики як Тексту” потребуєбути оснащеною алгоритмами його прозираннякрізь призму відповідно складених уявлень щодоуніверсалій   самого  “тексту”;  зокрема  –забезпечення  обізнаності  щодо  способівспеціалізованого  осягнення його  (світу музики)архітектоніки ,  що  у  версії  інваріантускладається  під  виглядом  інформаційнихконструктів  інтонаційного  поля  музики  і  томумає  здатність  акумулювати  історично  мінливіформи свого існування [10, 95 – 109]. Тому, окрімспирання на здобутки сучасної музикознавчої думкищодо упровадження до  її  категоріального активупоняття “Текст” із його культурологічним аспектом,вважаємо доцільним  доповнити  їх  супровіднимпоясненням  специфіки  новітньої  музичноїсвідомості у  її ментальній  зумовленості.

Формулювання  мети  статті  (постановказавдання).  Ініційовані концертною  програмоюС. Позднишевої та О. Стрілецької розмірковуванняз приводу адекватності сприймання новітніх форммузичного  мислення  акумулюються  довколазавдання на усвідомлене розрізнення специфікикласичної  (академічної)  та  нонкласичної(акласичної)  музичної  свідомості,  які  попридокорінні відмінності щодо технологій твореннямузичної матерії мають поміж собою безумовнийзв’язок  з  універсаліями  світу  музики  якзвукоінтонацінйого  середовища  та  мистецтваінтонованого  смислу.  Водночас,  поставленезавдання –  коли осягненню  підлягають уповніконкретні  мислеформи  новітньої  музичноїментальності,  –  переслідує  мету  оприявнитиновітні  алгоритми  творення  світу  музики  увигляді  історично актуальної  для усього  ХХ ст.ідеї –  ідеї глобального культурного синтезу, яка(нагадаємо)  ментально   ініціює  процесреінтерпретації (неореставрації) культури.

Виклад основного  матеріалу дослідженняз  повним  обґрунтуванням  отриманихнаукових  результатів.  У  концертній  програмі

було  представлено  музичні  твори  Б. Бартока,Г. Бацевич,  А. Берга,  Дж. Крамба,  Г. Коуела,А. Рудницького, Є. Станковича, К. Шимановського–  композиторів  різних  країн  та  стильовихуподобань,  але  яких  об’єднує  інтенціанальнасмислова аура доби Модернізму. Парадоксально,але  зазвичай  із  музичний матеріалом  новітньоїмузичної творчості пов’язані передовсім уявленняпро певний  технологічний  експеримент  зразкатотальної  емансипованості  звукових  форммузичної  матерії.  Але  за  таким  поглядомнеможливо угледіти дещо більш важливе,  з чимнасправді  пов’язана  епоха  Модернізму  –культурними ремінісценціями (нагадуваннями), якіпопри докорінну зміну  інтонаційного хронотопуактивно кореспондують з мапою пам’яті культури(алюзії або ж запозичення конкретних стильовихмоделей)  та  історично  позначеними  “точкамиінтенсивності”  індивідуальних  (авторських)стилів.

Наприклад, концепція Сонати А. Рудницькогосприймається у вигляді “історії архетипів”: у І ч. –це романтизмоцентризм (Гол. п.) та емоціоналізм(Поб. п.), де засобом фазового типу драматургіїта  включення  політональних  й  поліладових“ситуацій” уповні  конкретні  інтонаційні моделіскладають  чіткий  комунікативний  ряд; у  ІІ ч. –споглядальність обрядовості, де образ абсолютноїблагодаті  й  супокою  кришталевих  звучань  влінеарний  спосіб  “дописується”  фугатноютехнікою, що творить “рух” тканини­споглядання;ІІІ  ч.  узагальнює  репрезентовані  архетипи“української  душі”.  Подібний  сенс  має  задумСонатини Б. Бартока, де архетип колективногоетнічного “описується” в образі “магії звичаю” –згідно із світоглядною специфікою міфопоетичноїментальності (модель віро­знання).

У концертній програмі прозвучали також й іншізразки творів у жанрі сонати. Вельми характерно,що досконало апробована академічною традицієюжанрова  форма  сонати  в  добу  Модернізму  нелише не втратила своєї семантики (від лат. sono–  звучу) але  й  зуміла  посилити  її  семантему,  учому слід завдячувати технологіям сонористики.Так,  у  Сонаті  тв.  1  А. Берга   (чи  ненайяскравішого  експресіоніста­нововіденця)власне  соната  буквально  насичена  звуковимиформами вираження “масок” експресіонізму, якітворять пристрасну  “оду  інстинктові”.  Звуковаматерія твору  представляє собою не коригованукультурою сумніву картину “зони інстинктивного”– афектовані  інстинктивні  поривання, вибуховіімпульси неусвідомленого;  тобто –  усе є  таким,що суперечить модальності елегантного пафосуромантизму. Натомість у Сонаті Є. Станковичавласне  сонористика  має  звукові  форми

ЗВУКОВІ ІДЕЇ НОВІТНЬОГО МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА: НА МАТЕРІАЛІ КОНЦЕРТНОЇ ПРОГРАМИ“АВАНГАРДНА (І НЕ ТІЛЬКИ) ФОРТЕПІАННА МУЗИКА ХХ СТ.” У ВИКОНАННІ О. СТРІЛЕЦЬКОЇ ТА

С. ПОЗДНИШЕВОЇ

Молодь і ринок №3 (146), 2017

29 Молодь і ринок №3 (146), 2017

урбаністики – механістичних рухових образів, щоневблаганним натиском  здатні розчавити тонкудуховну організацію людини.

До­речі:  маючи  у  собі  поєднанняекспресіонізму  із  конструктивізмом  танеокласицизмом  Соната  № 2  Г. Бацевичбуквально  спровокувала  її  виконавицю(С. Позднишева) на невиправдано “ніжне” (а малоб тути “рафіноване” – очищене від чуттєвості) їївиконання, що слід розцінити як стильову похибку.Адже подібні проекти – це особливі модальності,які  здебільшого  наближені,  наприклад,  допрострації.  Щоправда,  присутність  у  творіромантичної лексики й справді провокувала на те,аби представити суто романтичний образ­модель– немовби дефіле Шумана. Поза тим, у виконаннітвору бракувало граничності контрастів, коли те,що  є  пафосним  закликом  мало  б  звучати  якпронизлива  сирена  тощо.  І  навпаки:  вельмипереконливою й бездоганно втіленою виявиласяінтерпретація  Прелюдій  (№ 6,  7,  9)  із  циклуДев’ять  прелюдій  тв.  1.  К. Шимановського(О. Стрілецька) –  як  наближених  до  поемногомодусу  лірико­епічних рефлексій  у поєднанні  зімпресіоністичним духом арабески, що засобомпонурої  тон­інтонації  скарги  переростають  уромантичний пафос.

Вельми  показовий  сонористичний  проектпредставили  собою  “Три  ірландські легенди”Г. Коуела – твір, що має вельми незвичні формизвукової матерії. Інтонаційні форми тематизму тутпредставляють:  архітектонічний  гул  знадбудовами  і  включеннями лапідарного голосуЛюдини­речника; кластери і обертонові призвукив образі “простору вічності” й товщі культурноїпам’яті водночас; урешті­решт – резонансний гул,що  являється  немов  сам  Бог­творець,зіставляється  з  агресивними  урбаністичнимисилами  і  афектовано  обривається  провіснимречництвом Людини­творця.

І  вже  в  окремому  сенсі  заслуговує  нахарактеристику добірка п’єс із “Макрокосмосу”(№ 1,  2, 11)  Дж. Крамба.  Передусім  на  думкуспадає  порівняння  з  альтернативною  щодовимірності  об’єкта  позицією  –  в  моделі“Мікрокосмосу” Б. Баротока, де попри апробаціюполітональних, поліладових, поліметричних схемта  емансипованості  дисонансу  композиторакцентував  феномен  етнототожності,  щостановить собою вимір мікроіндивідуації або ж,власне, етнічної само ідентифікації, яка ментальноіснує в моделі немовби “душа у собі”. Натомістьконцепція  Дж. Крамба  націлена  на  вимірмакро індивідуаці,  де  ключова  мислеформа“Космос” оприявнює цілісну картину технологійпосткласичного  авангарду.  Зокрема, п’єсами  з

циклу  представлено  техніки  “момент­форми”(відкритої  форми)  і  так  званої  “медитативноїмузики” – особливого стану музичної свідомості,коли  звукові  ідеї  складаються  в  картинупервинного хаосу музичної матерії. Тут усе – яку  Біблії,  коли  можна  перефразувати:  “Спочаткубув  звук.  І  звук  був  Музикою”.  Тому  доволіпоказово,  що  композитор  застосовує  усіапробовані  авангардизмом  техніки  твореннямузичної  матерії:  користується  технологієюпрепарованого  (букв.  –  підготовленого)інструмента;  оперує  звуковим  масивом  як“звуковою магмою” (визначення К. Пендерцького);композиційно фіксує “звукові події” та тембральні“блок­схеми”;  афектом  галюцинації  включає  вконтекст  цього  “первинного  хаосу”  цитату  з“Моцарта ХІХ ст.” – Шопена…

Висновки  з  даного  дослідження  іперспективи  подальших  розвідок  у  даномунапряму.  Герменевтична  рецепція  музичнихтворів  ХХ  ст.  потребує  бути  опертою на  чіткеусвідомлення  їхньої  ментальної  специфіки  –заснованої на принципі “дегуманізації мистецтва”,коли  чуттєва  ампліфікація  переживань людиниперестає бути  настільки  ж  актуальною,  як  дляромантичної  естетики.  Слід  розуміти,  щомистецтво  до  Модернізму  підіймає  людськийінтелект та ідеї конструктивізму на рівень свого“духовного  свічадо”,  завдяки  чому  доволіефективно “ширяє” у просторі історично здобутихідей  та  вільно  конструює  щоразу  новімислеформи. Тому шаблонне розуміння специфікиавангардної  (і  не  тільки)  музики  ХХ  ст.  як“новаторської”  (супроти  “традиційної”)  єфатальним “ніщо” супроти визнання її унікальногозв’язку з універсаліями світу музики як мистецтваінтонованого смислу – коли є установочна позиціящодо звукової ідеї/форми, її інтонаційного рельєфу,композиційно­драматургічного  розгортання  тажанрової спеціалізації. А отже, “центром тяжіння”залишається Абсолют – звуковий континуум світумузики,  що  в  сенсі  певного  загальногопереломлюється у  завжди  ментально оснащенеконкретне особливе; у нашому випадку – із йогометамовою і метастилем. Загально це значить,що  обрані  для  дослідження  “звукові  ідеї”новітнього музичного мистецтва є підставою дляподальших розмірковувань над  конкретизацієюстильового  інваріанту модерністичної музичноїтворчості, щодо якої первинного сенсу слід надатиїї  світовідчуттєвій специфіці  та унікальності  їїтворчих форм компонування музичної матерії.

Література1.  Герасимова-Персидська Н. Нове в  музичному

хронотопі  кінця  тисячоліття  /  Н.О. Герасимова-Персидська // Українське музикознавство: Музична

ЗВУКОВІ ІДЕЇ НОВІТНЬОГО МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА: НА МАТЕРІАЛІ КОНЦЕРТНОЇ ПРОГРАМИ“АВАНГАРДНА (І НЕ ТІЛЬКИ) ФОРТЕПІАННА МУЗИКА ХХ СТ.” У ВИКОНАННІ О. СТРІЛЕЦЬКОЇ ТА

С. ПОЗДНИШЕВОЇ

30

україністика  в  контексті  світової  культури:  зб.статей / відп. за вип. І.Ф. Ляшенко. – К.: Вид-во НМАУім. П.І. Чайковського, 1998. – Вип. 28. – С. 32 – 47.

2.  Григорьева  Г.  Некоторые  вопросы  теории  иистории  современного  музыкального  стиля  /Г. Григорьева  // Григорьева  Г. Стилевые  проблемырусской советской музыки второй половины ХХ века/ Г. Григорьева. – М.: Сов. композитор, 1989. – С. 6 – 27.

3. Козаренко О. Від модернізму до постмодернізму(парадигма  розвитку  галицької  музики  ХХ  ст.)  /О. Козаренко  / /   Musika  Galiciana:  матеріалиміжнародної наукової конференції  /  ред.-упор.Л.   Мазепа.  –  Жешув  (Польща):  Вища  ШколаПедагогічна, 2000. – Т. V. – С. 247 – 252.

4. Корнієнко Н. Світові метаморфози і проблемицілісності  культури,  або  від  Фауста  до  Протея  /Н. Корнієнко  / /  Матеріали  до  українськогомистецтвознавства: зб. наук. пр. пам’яті академікаО.Г. Костюка / відп. ред. Г.А. Скрипник. – К.: ІМФЕ ім.М.Т. Рильського НАНУ, 2003. – Вип. 2. – С. 19 – 21.

5. Котляревська О. Біфункціональність музичноготексту у процесі пізнання художньої картини світу /О. Котляревська // Наукові записки Тернопільськогопедагогічного університету ім. В. Гнатюка. – Серія“Мистецтвознавство” / ред.-упор. О. Смоляк. – 1999.– №2 (3). – С. 5 – 9.

6. Коханик І. Інтертекстуальність та проблемастильової єдності музичного тексту / І. Коханик //Текст музичного твору: практика і теорія: зб. статей/ ред.-упор. О.С. Тимошенко [та ін.]. – К., 2001. – Вип.7. С. 90 – 95.

7.  Лобанова  М.  Музыкальный  стиль  и  жанр:история и современность: монография / М.И. Лобанова.– М.: Советский композитор, 1990. – 312 с.

8. Медушевский В. К проблеме сущности, эволюциии типологии музыкальных стилей / В. Медушевский // Музыкальный современник: сб. статей / ред.-сост.В.В. Задерацкий, С.С. Зив, Ю.В. Келдыш – М.: Сов.композитор, 1984. – Вып. 5. – С. 5 – 17.

9.  Чекан  Ю.  До  питання  визначення  предметуісторії  музики  /  Ю. Чекан  //  Музично-історичніконцепції  в  минулому  і  сучасності:  матеріалиМіжнародної  наукової  конференції  /  ред.-упор.В.С. Сивохіп, О.С. Зінькевич, – Львів: Сполом, 1997. –С. 17 – 23.

10.  Ярко  М.  Епістемологія  світу  музики.  В  2-хтомах. Том 1. Методологічні рефлексії та алгоритмипостмодерної  музикознавчої  свідомості:архітектоніка світу музики: монографія / М. Ярко. –Дрогобич: Редакційно-видавничий відділ Дрогобицькогодержавного педагогічного університету  імені  ІванаФранка, 2010. – 632 с.

References1.  Herasymova-Persydska  N.  (1998).   Nove  v

muzychnomu  khronotopi  kintsia  tysiacholittya  [Newtrends  in  the  musical  time-space  at  the  end  of  themillennium].  Ukrainske  muzykoznavstvo:  Muzychnaukrainistyka v konteksti svitovoi  kultury. Kyiv: NMAUim.  P.I. Chaikovskoho.  Vol.  28,  pp.  32  –  47.  [inUkrainian].

2. Grigorieva G. (1989). Nekotoryie voprosy teorii iistorii  sovremennogo muzykalnogo  stilia [Some  issuesof the theory and history of the modern musical style].Stilevyie  problemy  russkoy  sovetskoy  muzyki  vtoroypoloviny XX veka [Style problems of the Russian Sovietmusic in the second half of the 20th century]: monografiy,Moskwa: Sov. Kompozitor, pp.6 – 27. [in Russian].

3.   Kozarenko  O.  (2000).  Vid  modernizmu  dopostmodernizmu (paradygma rozvytku halytskoi muzykyXX st.) [From Modernism to Postmodernism (a paradigmof  Galician  music  development  in  the  20th  century)].Musika Galiciana: materialy miznarodnoyi  naukovoyikonferenciyi.  Zechuw:  Wyshcha  Skola  Pedahohichna,T. V, pp.247 – 252. [in Poland].

4.  Korniyenko  N.  (2003).  Svitovi  metamorfozy  iproblemy tsilisnosti kultury, abo vid Fausta do Proteia[Global  metamorphosis  and  integrity  issues  of  theculture,  or  from  Faust  to  Proteus].  Materialy  doukrajinskoho  mystetctwoznawstwa,  zb.  nauk.  pr.pamiyati  akademika  O.H. Kostyuka.  Kyiv:  IMFE  im.M.T. Rylskoho, Naсionalna Academiya Nauk Ukrajiny.Vol. 2, pp. 19 – 21. [in Ukrainian].

5.   Kotlyarevska  O.  (1999).   Bifunktsionalnistmuzychnoho  tekstu  u  protsesi  piznannia  khudozhnioikartyny svitu [Bi-functionality of the musical text in theprocess of cognition of the art world picture]. Naukovizapysky Ternopilskoho pedahohichnoho universytetu im.V. Hnatyuka. Seriya “Mystectwoznawstwo”. Ternopil. 2(3), pp.5 – 9. [in Ukrainian].

6. Kohanyk I. (2001). Intertekstualnist ta problemastyliovoyi  yednosti  muzychnoho  tekstu  [Intertextualityand the problem of stylistic unity of a musical text]. Tekstmuzychnoho tvoru: praktyka  i  teoriya. Vol.7,  pp.  90 –95. [in Ukrainian].

7.  Lobanova  M.  (1990).  Muzykalnyi  stil  i  zhanr:istoriya i sovremennost [Musical style and genre: historyand  our  time]:  monografiya,  Moskwa:  Sovietskiykompozitor [in Russian].

8. Medushevskiy V. K probleme suschnosti, evolutsii itipologii  muzykalnykh  stiley  [The  problem of  essence,evolution and  typology of musical  styles]. Muzykalnyisovremennik. Moskwa: Sovietskiy kompozitor, Vol. 5, pp.5 – 17. [in Russian].

9.  Chekan  Yu.  (1997).  Do  pytannia  vyznachenniapredmetu  istorii muzyky  [On  the  issue of definition ofmusic history subject]. Muzychno-istorychni kontseptsiiv  mynulomu  i  suchasnosti:  materialy  miszhnarodnoyikonferentsiyi. Lviv: Spolom, pp.17 – 23. [in Ukrainian].

10. Yarko M. (2010). Epistemiolohiya svitu muzyky.V  2-h  tomach.  Tom  1.  Metodolohichni  refleksiyi  taalhorytmy postmodernoyi muzykoznavchoyi svidomosti:arkhitektonika svitu muzyky [Epistemology of the worldof music. In 2 vols. Volume 1. Methodological reflectionsand  algorithms  of  postmodern  musicologicalconsciousness:  architectonics  of  the  world  of  music].Monografiya.  Drohobych:  Redakcijno-vydavnyschyjviddil  Drohobytskoho  derzavnoho  pedahohichnohouniversytetu imeni Ivana Franka, 632 p. [in Ukrainian].

Стаття надійшла до редакції 20.02.2017

ЗВУКОВІ ІДЕЇ НОВІТНЬОГО МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА: НА МАТЕРІАЛІ КОНЦЕРТНОЇ ПРОГРАМИ“АВАНГАРДНА (І НЕ ТІЛЬКИ) ФОРТЕПІАННА МУЗИКА ХХ СТ.” У ВИКОНАННІ О. СТРІЛЕЦЬКОЇ ТА

С. ПОЗДНИШЕВОЇ

Молодь і ринок №3 (146), 2017

31 Молодь і ринок №3 (146), 2017

Постановка  проблеми.  Вочевидь,сьогодення характеризується стрімкимрозвитком міжнародного співробітництва

(партнерства) у сфері інноваційних технологій. Тікраїни, які взяли напрям на інноваційний розвиток,на розвиток економіки, що ґрунтується на знаннях,показують найвищі рівні конкурентоспроможності

на  міжнародному  ринку  технологій.  Томупроблеми комерціалізації й трансферу технологійпотребують  пильної  уваги  й  ефективноговирішення.

Аналіз основних досліджень та публікацій.Проблеми забезпечення ефективного трансферутехнологій як невід’ємної складової інноваційної

УДК 378

Наталія Корогод, кандидат педагогічних наук доцент, завідувач кафедри інтелектуальної власностіДар’я  Тимченко,  аспірант кафедри  інтелектуальної  власності

Національної  металургійної  академії  України,  м.  Дніпропетровськ

СПІВСТАВЛЕННЯ ПРОЦЕСІВ КОМЕРЦІАЛІЗАЦІЇ Й ТРАНСФЕРУ ТЕХНОЛОГІЙ:ПОНЯТІЙНИЙ ТА ЗАКОНОДАВЧИЙ АСПЕКТИ

Досліджено  процеси  комерціалізації  та  трансферу  технологій  на  понятійному,  законодавчому  йміжнародному рівнях. Виявлено їх особливості, спільні й відмінні якості. Обґрунтовано необхідність й умовиудосконалення  зазначених  процесів,  зокрема,  в  системі  передачі  інноваційних  технологій  від  науковихорганізацій  (розробників  технологій)  до  підприємств,  що  їх  впроваджують.  Доведено,  що  можливістькомерційного  використовування  об’єктів  інтелектуальної  власності  (винаходів,  корисних  моделей,промислових зразків, комп’ютерних програм тощо) у складі нової технології на ринку інноваційної продукціїстає однією з найважливіших умов підвищення мотивації творчої праці.

Ключові слова: інтелектуальна власність, технологія, комерціалізація, трансфер технологій.Рис. 1. Табл. 2. Літ. 8.

Наталья Корогод,  кандидат  педагогических  наук,  доцент,заведующий  кафедрой  интеллектуальной  собственности

Дарья  Тимченко, аспирант  кафедры  интеллектуальной  собственностиНациональной  металлургической  академии  Украины,  г.  Днепропетровск

СОПОСТАВЛЕНИЕ ПРОЦЕССА КОММЕРЦИАЛИЗАЦИИ И ТРАНСФЕРАТЕХНОЛОГИЙ: ПОНЯТИЙНЫЙ И ЗАКОНОДАТЕЛЬНЫЕ АСПЕКТЫ

Исследованы процессы коммерциализации и трансфера технологий на понятийном, законодательноми  международном  уровнях.  Выявлены  их  особенности,  общие  и  отличительные  свойства.  Обоснованынеобходимость и условия совершенствования обозначенных процессов, в частности, в системе передачиинновационных технологий от научных организаций (разработчиков технологий) к предприятиям, которыеих  внедряют.  Доказано,  что  возможность  коммерческого  использования  объектов  интеллектуальнойсобственности (изобретений, полезных моделей, промышленных образцов, компьютерных программ и т.п.)в составе новой технологии на рынке инновационной продукции становится одним из самых важных условийповышения мотивации творческого труда.

Ключевые  слова:  интеллектуальная  собственность,  технология,  коммерциализация,  трансфер

технологий.

Nataliya Korohod, Ph.D.(Pedagogy), Associate Professor, Head of  the Intellectual Property DepartmentDarya Tymchenko,  Postgraduate Student  of  the  Intellectual Property Department

National  Metallurgical Academy  of  Ukraine,  Dnipropetrovsk

THE COMPARISON OF THE PROCESSES OF COMMERCIALIZATION ANDTRANSFER OF TECHNOLOGY, THE CONCEPTUAL AND LEGISLATIVE ASPECTS

The article reveals the processes of commercialization and transfer of technology on the conceptual, legislativeand international  levels. Their  features, common and distinctive properties  are revealed. The necessity and  theconditions of the improvement of the mentioned processes are justified, in particular, in the system of transfer ofinnovative technologies from the research organizations (technology developers) to the companies that introducethem. It is proved that the possibility of commercial using of the intellectual property objects such as inventions,utility models, industrial designs, computer programs etc., as a part of a new technology in the market of innovativeproducts is one of the most important conditions of increasing of the motivation of creative work.

Keywords: an intellectual property, technology, commercialization, transfer of technology.

© Н. Корогод, Д. Тимченко, 2017

СПІВСТАВЛЕННЯ ПРОЦЕСІВ КОМЕРЦІАЛІЗАЦІЇ Й ТРАНСФЕРУ ТЕХНОЛОГІЙ:ПОНЯТІЙНИЙ ТА ЗАКОНОДАВЧИЙ АСПЕКТИ

32

діяльності знайшли своє відображення у працяхбагатьох вітчизняних науковців, серед яких В. Базилевич,П.  Цибульов, В.  Чеботарьов,  Т. Новородовськата інші [1; 2; 4; 8].

Тенденції світового технологічного розвитку таефективні  підходи до реалізації  технологічноготрансферу в університетах, на підприємствах булипредметом особливої уваги провідних зарубіжнихвчених: Т. Гареєв, О. Лазебник, В. Зінов, Ю. Суініта інші [5; 7; 8].

Мета статті. Аналіз процесів комерціалізаціїй  трансферу  технологій,  їх  співставлення  напонятійному та законодавчому рівнях.

Виклад  основного  матеріалу.  Відомо,  щостворена технологія набуває комерційної цінностітільки  в  двох  випадках:  якщо  підтвердженівиняткові  (монопольні)  права  на  їївикористовування, і якщо технологія містить ноу­хау, що також є предметом правової охорони, тобтоє  інтелектуальною власністю.

Поняття  “інтелектуальна  власність”  (англ.Intellectual  property)  виникло в процесі  тривалоїпрактики  юридичного  закріплення  за  певнимиособами їхніх прав на результати інтелектуальноїдіяльності  у  промисловій,  науковій,  художній,виробничій та інших сферах [1]. Інтелектуальнавласність  використовується  в  усіх  без  виняткугалузях  промисловості,  економічної  діяльності,підприємництві,  тому  коло  ознайомлених  з  їїосновами повинно бути якомога ширшим.

У відповідності до Цивільного кодексу Україниправо інтелектуальної власності являє собою:

­ право на визнання людини творцем (автором,виконавцем,  винахідником,  ін.)  об’єкта  праваінтелектуальної власності  (ОПІВ);

­  право  на  використання  об’єкта  праваінтелектуальної власності;

­  виключне  право  дозволяти  використанняоб’єкта інтелектуальної власності;

­ виключне право перешкоджати незаконномувикористанню  об’єкта  права  інтелектуальноївласності,  у  тому  числі  забороняти  такевикористання.

Інтелектуальна власність як новий вид товарудосить  швидко поширюється на  ринку. Одна  зосновних властивостей інтелектуальної власностіполягає  в  тому,  що  вона  повинна  приноситиматеріальну чи іншу користь. Саме тому сучасніпідприємства в  умовах  дефіциту  матеріальнихресурсів та жорсткої  конкуренції повинні вмітистворювати,  захищати  і  реалізовуватиінтелектуальну  власність  (комерціалізувати  її),встановлювати ліцензійно­договірні відносини усфері інтелектуальної власності.

Можливість  комерційного  використовування

об’єктів інтелектуальної власності (у тому числіу складі нової технології) – винаходів, кориснихмоделей,  промислових  зразків,  комп’ютернихпрограм тощо як основного продукту інноваційноїдіяльності  стає  однією  з  найважливіших  умовпідвищення мотивації наукової праці.

Існує  багато прикладів, коли дослідження  вуніверситетах  успішно  проводяться  успівробітництві з підприємствами, приватнимикомпаніями.  Тому  важливо,  щоб  були  чітковизначені права володіння результатами спільноїдіяльності для  усіх  партнерів.  Така  співпрацязбільшує взаємну довіру розробників й споживачівнових технологій, надає більшої мотивації вченим,науковцям,  дослідникам  і  винахідникам  [2].Співробітництво  між  університетами  таіндустрією  в  науці  й  технологіях  є  достатньоскладним  і  може  розвиватися  через  різнімеханізми,  серед  яких  визначальне  місцепосідають процеси комерціалізації й  трансферутехнологій.

Закон  України  “Про  державне регулюваннядіяльності у сфері трансферу технологій” визначаєтехнологію  як  результат  науково­технічноїдіяльності, сукупність систематизованих науковихзнань, технічних, організаційних та інших рішеньпро  перелік,  строк,  порядок  та  послідовністьвиконання операцій, процесу виробництва та/абореалізації і зберігання продукції, надання послуг[3].

Враховуючи різноманітність визначень поняттятехнологія, наведемо окремі з них у таблиці 1.

Проаналізувавши різні підходи до визначенняпоняття  технологія,  пропонуємо  наступне:технологія  –  це  комплексний  об’єктінтелектуальної  власності,  що  застосовується  зметою  покращення  стану  будь­якої  сферидіяльності  людини,  і  являє  собою  сукупністьнаукових  знань,  технічних  даних,  методів,прийомів  та  іншої  інформації,  а  такожматеріалізованих  об’єктів,  достатніх  длядосягнення поставленої мети.

Конкретне визначення поняття “комерціалізаціятехнологій”  в  українському  законодавствівідсутнє.  Замість  нього  найчастіше  вживаютьсловосполучення  “впровадження  технологій”,визначення якого також відсутнє.

Комерціалізація  (від  лат.  Kommecium  –комерція) означає  перетворення  чого­небудь  уджерело прибутку,  в  предмет  купівлі­продажу.Комерціалізація  технології  –  перетвореннятехнології у джерело прибутку, тобто – діяльність,пов’язана з реалізацією технології як товару.

Згідно  з  Законом  України  “Про  державнерегулювання  діяльності  у  сфері  трансферу

СПІВСТАВЛЕННЯ ПРОЦЕСІВ КОМЕРЦІАЛІЗАЦІЇ Й ТРАНСФЕРУ ТЕХНОЛОГІЙ:ПОНЯТІЙНИЙ ТА ЗАКОНОДАВЧИЙ АСПЕКТИ

Молодь і ринок №3 (146), 2017

33 Молодь і ринок №3 (146), 2017

технологій”  трансфер  технології  –  передачатехнології, що оформляється шляхом укладенняміж  фізичними  та/або  юридичними  особамидвостороннього або багатостороннього договору,яким  установлюються,  змінюються  абоприпиняються майнові права та обов’язки щодотехнології та/або її складових [3].

Водночас,  розподіл  зазначених  прав  міжрозробником технології або ОПІВ (найчастіше –це вищий навчальний заклад) та підприємствомрегулюються  умовами  цивільно­правовихдоговорів  на  виконання  науково­дослідних  чидослідно­конструкторських робіт на замовленняпідприємств, або ліцензійними договорами. Алетаких договорів укладається не так багато черезтакі перепони, як неузгодженість в оподаткуванні,відсутність  принципових  підходів  держави  дозакріплення прав на результати наукових і науково­технічних  робіт,  що  фінансуються  за  рахунокдержавного  бюджету, недосконалість механізмузалучення  такої власності в господарський обіг.Як  показує  досвід,  правильно  сформована  іорганізована  політика в  області  ІВ  є  важливимчинником  активізації  інноваційної  діяльності,вдосконалення процесів комерціалізації результатівнаукової роботи й трансферу технологій.

Трансфер  технологій  –  це  переміщення  накомерційних засадах  або  безповоротній  основіконструкторських  рішень,  систематизованихзнань,  виробничого  досвіду,  об’єктів  праваінтелектуальної власності та ін. для виробництватоварів, використання процесу чи надання послуг,які  включають  управлінську  діяльність  імаркетинг, тобто передача технології в “чистому”вигляді та технології матеріалізованої.

Досить часто в різних джерелах можна знайтиототожнення  понять  трансферу  технологій  такомерціалізація технологій. Таке уявлення невірне,адже  їх  змістовне  наповнення  неоднакове.Відмінні якості між даними поняттями наведеноу таблиці 2.

Отже, трансфер технологій є більш широкимпоняттям, ніж комерціалізація. Зазвичай, трансфертехнологій включає  комерціалізацію  як  один  зетапів процесу передачі технології.

Деякі автори використовують замість терміну“комерціалізація” – “комерційний трансфер”. Атакож  розглядають  поняття  “некомерційноготрансферу” (рисунок 1) [7].

Саме зазначені вище особливості дозволяютьвизначати інноваційну технологію як комплекснийоб’єкт  інтелектуальної  власності.  Для успішної

СПІВСТАВЛЕННЯ ПРОЦЕСІВ КОМЕРЦІАЛІЗАЦІЇ Й ТРАНСФЕРУ ТЕХНОЛОГІЙ:ПОНЯТІЙНИЙ ТА ЗАКОНОДАВЧИЙ АСПЕКТИ

Таблиця 1.  Визначення поняття “технологія” 

Джерело  Визначення  Примітка 

1  2  3 

Закон  України “Про  державне регулювання діяльності  у  сфері трансферу технологій”  

Технологія  –  це  результат  інтелектуальної  діяльності, сукупність систематизованих наукових знань, технічних, організаційних  та  інших  рішень  про  перелік,  строк, порядок  та  послідовність  виконання  операцій,  процесу виробництва  та/або  реалізації  і  зберігання  продукції, надання послуг  

Визначається  як результат інтелектуальної діяльності  і простежується зв’язок  з виробництвом  

Падучак Б. Технологія  як об’єкт  цивільно­правових відносин  

Технологія це виражений в об’єктивній формі результат науково­технічної  діяльності,  який  включає  в  тому  чи іншому поєднанні винаходи, корисні моделі, промислові зразки  та  інші результати  інтелектуальної  діяльності (в тому  числі  ноу­хау),  які  підлягають  правовій  охороні згідно  з  нормами  цивільного  законодавства,  а  також результати ІВ, які не підлягають правовій охороні згідно з нормами цивільного законодавства (технічні дані, інша інформація),  і  може  бути  технологічною  основою практичної діяльності в цивільній та воєнній сферах [4]  

Наголошується,  що одна  технологія може  містити  різні ОПІВ 

Лазебник О. Міжнародна економіка  

Технологія – це наукові знання,  які використовуються у виробництві.  Це комплекс наукових  та технічних  знань щодо  прийомів  і  методів  виробництва,  його  організації та  управління.  Це  наукові  методи  досягнення практичних цілей [5] 

Визначається безпосередній зв’язок з наукою  

З  енциклопедії “Вікіпедія”  

Технологія – наука (“корпус знань”) про способи (набір і послідовність операцій, їх режими) забезпечення потреб людства за допомогою (шляхом застосування) технічних засобів (знарядь праці) [6] 

Стверджується,  що технологія є наукою 

 

34

комерціалізації та трансферу технології повиннівідповідати наступним критеріям:

­ світова новизна або унікальність технології;­ завершеність розробки технології;­ невеликий  обсяг  початкових  інвестицій,

необхідних для просування технології на ринок;­ наявність  налагодженого  власного

виробництва або можливість його організації бездодаткових інвестицій;

­ пророблення шляхів  розв’язання  проблемконтролю якості та сертифікації продукції;

­ наявність  досвіду роботи на  міжнародномуринку;

­ краща  пропозиція  матеріалів,  хімічнихречовин і програмного забезпечення;

­  пропозиція  технології  для  промисловогоринку;

­ створення технології, що дозволяє одержатиістотні цінові переваги [8].

Трансфер  технологій  слід  уявляти  якорганізовану  систему,  в  якій  щойно  створенатехнологія  передається  від  закладів,  що  їїрозробляють  (ВНЗ, наукові  та  науково­досліднілабораторії),  суб’єктам  підприємницькоїдіяльності.  Для  ефективного  трансферутехнологій  (або  передачі  ОПІВ)  необхідноналагодити процес управління  інтелектуальною

власністю й трансфером технологій – діяльність,що  спрямована  на  отримання  кінцевогорезультату,  прибутку  або  іншої  користі  черезстворення  та  використання  ОПІВ,  новихтехнологій  в  усіх  галузях  економіки.  Сьогоднізахист  і  ліцензування  прав  інтелектуальноївласності  є  одним з  загальновизнаних  в усьомусвіті  можливим  механізмом  для  трансферутехнологій.  Організаційними  структурамиуправління в зазначеній сфері діяльності доситьчасто є офіси трансферу технологій.

Висновки.  Отже,  проаналізувавши  поняттякомерціалізації  та  трансферу технологій, можнадійти висновку, що на законодавчому рівні поняттякомерціалізації  відсутнє, в  той час,  як поняттютрансферу технологій приділено особливу увагу.Таким  чином  поняття  трансферу  технологійзначно ширше та включає комерціалізацію лишеяк  один  з  його  етапів.  Проте,  на  нашу  думку,необхідно,  щоб  таке  важливе  поняття  яккомерціалізація  технологій було  відображено  взаконах України.

Сподіваємося,  що  розвиток  процесівкомерціалізації й  трансферу технологій у нашійкраїні  відбуватиметься  на  основі  ринковогопідходу  у  сфері  передачі  передових  науковихрозробок у виробництво, і дозволить покращити

Таблиця 2. Порівняння понять комерціалізації й трансферу технологій 

Комерціалізація технологій  Трансфер технологій 

Передбачає  обов’язкове  комерційне  використання інформації  про  технологію  –  використання  заради отримання  користі, яка здебільшого вимірюється в грошових  одиницях,  а  рідше  через,  наприклад, підвищення ефективності іншої технології 

Необов’язково  пов’язаний  з  одержанням прибутку  як  джерелом  технології,  так  і  її реципієнтом  (це  стосується,  наприклад, екологічних технологій) 

Необов’язково  пов’язана  з  третіми  особами,  адже комерціалізацією  нерідко  намагається  займатися сам автор, першоджерело нової технології (фізична особа чи організація) 

Обов’язково  передбачає  передачу  технології реципієнту,  який  і  здійснює  її  промислове засвоєння 

 

СПІВСТАВЛЕННЯ ПРОЦЕСІВ КОМЕРЦІАЛІЗАЦІЇ Й ТРАНСФЕРУ ТЕХНОЛОГІЙ:ПОНЯТІЙНИЙ ТА ЗАКОНОДАВЧИЙ АСПЕКТИ

            

Рис. 1. Об’єкти комерційного та некомерційного трансферу технологій 

Об’єкти комерційного трансферу технологій 

Об’єкти некомерційного трансферу технологій 

ноу­хау і технічний досвід 

технічні й технологічні знання та інформація 

науково­технічна та навчальна література, огляди, стандарти, довідники, описи патентів тощо 

міжнародні конференції, симпозіуми, вистави 

навчання і стажування вчених і спеціалістів на безповоротній основі або на умовах паритетного повернення витрат сторонами 

об’єкти промислової власності  

Молодь і ринок №3 (146), 2017

35 Молодь і ринок №3 (146), 2017

наші  позиції  із  зазначеного  питання  наміжнародному рівні. Адже, на відміну від практикиінших держав, в Україні трансфер технологій й досіне отримав необхідного розвитку і належної увагина усіх  рівнях: державному, наукових установ  іпідприємств. Над цими проблемами потрібно щенаполегливіше працювати разом.

Література1. Базилевич В.Д.  Інтелектуальна власність:

Підр. –  К.: Знання, 2006.  – 431 с.2. Корогод Н.П., Новородовська Т.С. Співробітництво

університетів й підприємств у процесі  інноваційногорозвитку  –  європейський досвід.  /Професійнаосвіта: проблеми  і перспективи.  ІПТО НАПНУкраїни, 2014. – Випуск  6.  – С. 92  –  99.

3. Закон України “Про державне регулюваннядіяльності у сфері трансферу  технологій”  від14.09.2006  р.  143-V.

4. Падучак Б. Технологія як об’єкт цивільно-правових  відносин//Теорія  і  практикаінтелектуальної  власності.  –  №  5.  –  2009.  –http://www.ndiiv.org.ua

5.  Лазебник  О.  Міжнародна  економіка:Курс  лекцій.  –  http://polkaknig.narod.ru

6.  Вікіпедія.https://uk.wikipedia.org/wiki/7.  Гареев  Т.Ф.  Трансфер  технологий  и

диффузия инноваций как элементы инновационногопроцесса. – Академия управления “ТИСБИ”. – http://www.innovbusiness.ru

8. Цибульов П.М., Чеботарьов В.П., Зінов В.Г.,Суіні Ю. Управління інтелектуальною власністю/  За  ред. П.М. Цибульова:  монографія.  –  К.:“К.І.С.”,  2005.  –  448  с.

References1.  Bazylevych  V.D.  (2006).  Intelektualna

vlasnist  [Intellectual  Property].  Kyiv:  ZnanniaPubl;  431 p.  [in  Ukrainian].

2.  Korohod  N.P.,  Novorodovska  T.S.  (2014).Spivrobitnytstvo universytetiv  i pidpryiemstv u protsesiinnovatsiinoho  rozvytku  –  yevropeiskyi  dosvid[Partnership between universities and enterprises  forinnovative  development  –  european  experience].Profesiina osvita: problemy i perspektyvy. IPTO NAPNUkrainy, vol. 6, pp. 92 – 99. [in Ukrainian].

3. Zakon Ukrainy “Pro derzhavne  rehuliuvanniadiialnosti u  sferi  transferu  tekhnolohii”  [The  Lawof  Ukraine  “State  regulation  of  technologytransfer”]  (2006),  143-V.  [in  Ukrainian].

4. Paduchak B. (2009). Tekhnolohiia yak ob’iekttsyvilno-pravovykh vidnosyn [Technology as an objectof  civil  relations]. Teoriia  i praktyka  intelektualnoivlasnosti, vol. 5. http://www.ndiiv.org.ua [in Ukrainian].

5.  Lazebnyk  O.  Mizhnarodna  ekonomika:Kurs  lektsii  [International  Economics: Lectures].http://polkaknig.narod.ru  [in  Ukrainian].

6.  Wikipedia.https://uk.wikipedia.org/wiki/7. Hareev T.F. Transfer  tekhnolohyi  i diffuzyia

innovatsyi  kak  elementy  innovatsyonnohoprotsessa  [Technology  transfer  and  diffusion  ofinnovations  as  elements  of  the  innovationprocess]. Akademyia  upravlenyia “TYSBY”, http://www.innovbusiness.ru  [in  Russian].

8. Tsybulov  P.M.,  Chebotarov V.P., Zinov V.H.,Suini  Iu.  (2005).  Upravlinnia  intelektualnoiuvlasnistiu  [Intellectual  Property  Management].Kyiv:  K.I.S.  448 p.  [in Ukrainian].

Стаття надійшла до редакції 23.02.2017

СПІВСТАВЛЕННЯ ПРОЦЕСІВ КОМЕРЦІАЛІЗАЦІЇ Й ТРАНСФЕРУ ТЕХНОЛОГІЙ:ПОНЯТІЙНИЙ ТА ЗАКОНОДАВЧИЙ АСПЕКТИ

***

...Я в хаті мучився колись, Мої там сльози пролились, Найперші сльози. Я не знаю, Чи є у бога люте зло, Щоб у тій хаті не жило? А хату раєм називають!

Тарас Шевченко “Якби ви знали, паничі”

[Оренбург 1850]

Хата батьків. Малюнок Т.Г. Шевченка

Олівець 1843

36

Постановка  проблеми.  Турбота  провиховання  всебічно  розвиненого,фізично міцного молодого покоління є

завданням державного рівня. Для його реалізації

необхідне використання різноманітних засобів іметодів  фізичної  культури  як  однієї  знайважливіших  умов  зміцнення  здоров’я,правильного  виховання  та  розвитку  дітей  з

УДК 37.01:796:78 – 057

Оксана Бартків,  кандидат педагогічних наук,доцент  кафедри  соціальної педагогіки  та  педагогіки  вищої  школи

Софія Дмитрів, студентка ІV курсу спеціальності “Початкова освіта” педагогічного факультетуСхідноєвропейського  національного  університету  імені  Лесі  Українки,  м.  Луцьк

МУЗИКА ЯК ЗАСІБ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВУ статті розкривається вплив музики на фізичне виховання учнів початкової школи, оскільки виконання

рухів під музику виховує дисциплінованість, колективізм, самоконтроль; рухи під музику розвивають м’язи,покращують поставу тіла, зміцнюють серцево-судинну систему, формують опірність до стресів. Наголошено,що  використання музики на уроках фізичної культури в початковій школі сприяє ефективній реалізаціїосвітніх, виховних та розвивальних завдань уроку; розвиває особисту творчість дітей у виконанні рухів підчас різноманітних фізичних вправ; може виконувати ритмічну, фонову, навчально-пізнавальну, емоційну,виразну та оздоровчу функції.

Ключові слова: музика, фізичне виховання, фізична культура, учні початкової школи, функції музики(ритмічна, фонова, навчально-пізнавальна, емоційна, виразна, оздоровча).

Табл. 1. Літ. 7.

Оксана  Барткив, кандидат педагогических  наук,  доценткафедры  социальной  педагогики  и  педагогики  высшей  школы

София Дмытрив, студентка  IV  курса  специальности“Начальное  образование”  педагогического  факультета

Восточноевропейского  национального  университета  имени  Леси  Украинки,  г.  Луцк

МУЗЫКА КАК СРЕДСТВО ФИЗИЧЕСКОГО ВОСПИТАНИЯМЛАДШИХ ШКОЛЬНИКОВ

В  статье  раскрывается  влияние  музыки  на  физическое  воспитание  учащихся  начальной  школы,поскольку  выполнение  движений  под  музыку  воспитывает  дисциплинированность,  коллективизм,самоконтроль;  движения под музыку развивают мышцы,  улучшают осанку  тела,  укрепляют  сердечно-сосудистую систему, формируют устойчивость к стрессам. Отмечено, что использование музыки на урокахфизической  культуры  в  начальной  школе  способствует  эффективной  реализации  образовательных,воспитательных и развивающих задач урока; развивает личное творчество детей в выполнении движенийво  время  различных  физических  упражнений;  может  выполнять  ритмическую,  фоновую,  учебно-познавательную, эмоциональную, выразительную и оздоровительную функции.

Ключевые слова: музыка, физическое воспитание, физическая культура, ученики начальной школы,функции  музыки  (ритмическая,  фоновая,  учебно-познавательная,  эмоциональная,  выразительная,

оздоровительная).

Oksana  Bartkiv,  Ph.D.(Pedagogy), Associate  Professor  of  theSocial  Education  and Pedagogics  Department

Sofiya Dmytriv, Student  of  the  fourth  course  of “Elementary  Education”  Faculty  of EducationEastern  Lesya  Ukrayinka  National  University,  Lutsk

THE MUSIC AS AN AID OF PHYSICAL EDUCATION OF YOUNG LEARNERS The article deals with  the  impact of music on  the physical education of  primary school students, since,

moving in rhythm educates the discipline, sociability, and self-control; such movements develop the muscles, improveposture, strengthen the cardiovascular system, form the ability to resist stress. It is claimed that the usage of musicat classes of PE in the primary school leads to the effective accomplishment of educational and training tasks of thelesson; and develops the children’s individual creativity in movements during the performance of various exercises;it can perform the rhythmic, background, educational, emotional, expressional and recreational functions.

Keywords: music,  a physical education, a physical culture,  the primary school students, music functions(rhythmic, background, educational, emotional, expressional and recreational).

© О. Бартків, С. Дмитрів, 2017

МУЗИКА ЯК ЗАСІБ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

37 Молодь і ринок №3 (146), 2017

раннього дитинства. Вагомим засобом впливу нафізичний  розвиток  учнів  початкових  класів  зметою  формування  їхньої  активності,  відчуттяритму, такту є  музика.

Останніми роками вчителі початкової школи йфізичної  культури  все  частіше  говорять  провикористання  музики  на  уроках.  Однак,  черезвідсутність  навчально­методичної літератури нацю  тему,  практики  вагаються  з  пошукамивідповідей на основні питання: яку саме музикудоцільно використовувати на  заняттях  фізичноїкультури?; як, де і коли варто застосовувати її науроках?  Саме  тому,  в  сучасних  навчальнихзакладах під час уроків фізичного виховання дітей,музика  використовується  недостатньо  і  безналежного результату. З огляду на це, необхіднимє  обґрунтування  доцільності  та  ефективностізастосування  музичного  супроводу  на  урокахфізичної культури у початковій школі.

Аналіз  останніх  досліджень  з  проблеми.У наукову розробку проблеми впливу музики нафізичний  розвиток  школяра  зробили  значнийвнесок А. Вільчковська, В. Драганчук, Є. Галінська,В. Гусєв,  К. Леонтьєв,  В. Медушевський,Є. Печерська,  Т. Ротерс  та  ін.  Проте,  вченимиповерхово розкривається вплив музики на фізичневиховання молодших школярів.

Метою статті є обґрунтування доцільності йефективності  застосування  музики  на  урокахфізичної культури в початковій школі.

Виклад  основного  матеріалу  йобґрунтування  отриманих  результатівдослідження.  Фундаментальною  основоювиховання  та  навчання  є  турбота  про  здоров’ядітей.  З  огляду  на  це,  перед  учителями  стоїтьзавдання вибору найбільш оптимальних засобівнавчання дітей молодшого шкільного віку з метоюпокращення  їх  фізичного розвитку,  всебічноговдосконалення фізичних якостей  і пов’язаних зними  здібностей.  Одним  із  засобів  фізичноговиховання  школярів  є  музика,  яка  частовикористовується  під  час  проведенняфізкультхвилинок, рухливих перерв, на спортивнихсвятах,  годинах  здоров’я  та на  уроках фізичноїкультури.

За  даними досліджень  Т. Ротерс,  вправи  тазаняття  під  музику  позитивно  впливають  назагальний емоційний стан дитини, а саме: на 8 –12 %  підвищують  активність,  бадьорість,формують  правильну  поставу,  підтримуютьпозитивний  настрій  тощо  [5].  Поряд  з  цим,використання музики на уроках впливає на рівенькомунікабельності дитини,  оскільки  в  розмові  зіншими вона здатна відчувати найменші нюансиінтонації та емоцій співрозмовника, відчуває тон і

темп  розмови. Музика удосконалює емоційнийстан дитини, формує особливе бачення світу, вчитьне тільки слухати, а й чути; не тільки дивитися, ай бачити,  а  головне  –  відчувати.  Саме почуттязадоволеності,  щастя,  рівноваги  залежать  відвідчуттів та емоцій, з якими дитина ставиться донавколишнього  світу,  і  які виникають  під  йоговпливом [6].

Ю. Коджаспіров стверджує,  що  музика,  приправильному її використанні, може підвищуватиінтерес  учнів  до  навчальних  занять,  а  такождопомогти їм у кращому опануванні різноманітнихфізичних вправ, які заплановані вчителем на уроці.Під впливом музики у дитини можна сформуватипочуття  ритму,  скорегувати  координацію  міжслухом  та  моторикою  рук.  Необхідністьвикористання музики на заняттях підтверджує йте, що під її впливом “навчальна діяльність дітеймолодшого шкільного віку активізується, оскількив  учнів  виникає стан  піднесення,  який  сприяєактивізації мислення, уваги, уяви, а також руховоїактивності” [4, 5].

Аналізу поглядів зарубіжних вчених про рольмузики на заняттях фізичної культури присвяченістатті  А. Вільчковської,  яка  визначає  впливмузики на піднесення настрою школярів. Ученанаголошує на інтеграції рухів і музики, як цікавоїформи реалізації природної потреби дитини цьоговікового періоду у руховій активності й діяльності.А. Вільчковська, узагальнюючи погляди Е. Жака­Далькроза  (автора  новаторської  системимузично­ритмічного  виховання  підростаючихпоколінь)  про  взаємозв’язок  музики  з  рухом,зазначає,  що  вони  стосуються  кожного  видуфізичних вправ і кожного музичного стилю. Ученапідкреслює, що музика приносить дітям радість,сприяє  активному  відпочинку  й,  водночас,  єважливим чинником  розвитку стійкого  інтересудо музики,  ефективно впливає  на  формуванняпсихомоторики, позитивних моральних якостей таестетики  рухів.  Метод  ритмічної  гімнастикиЕ. Жака­Далькроза, підсумовує  А. Вільчковська,передбачає  досягнення  того,  щоб  рух  ставмистецтвом, так як ритмічна гімнастика має наметі  удосконалення  сили,  гнучкості,  рухливостім’язів в часі і просторі [1, 84].

Значну  роль  музиці  у  фізичному  вихованнішколярів відводить Р. Лабан, який розробив такзвану  експресивну  (творчу)  гімнастику.  Вінпостійно підкреслював значення ритму у виконанніфізичних  вправ,  тому  рекомендував  широкозастосовувати  музику  для  їх  супроводу.Основними засобами цієї рухової експресії авторвизначав музично­рухові вправи, ігри з елементамитанців, доступних для дітей, драматичні сценки

МУЗИКА ЯК ЗАСІБ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

38

та ін. Їх виконання, на думку Р. Лабана, стимулюєтворчість дитини та фантазію у руховій діяльності,позитивно  впливає  на  розвиток  естетичнихпочуттів,  формує  культуру  рухів  (особливо  їхкоординацію),  погодження  своїх  дій  з  рухамипартнерів та ін. [1].

У  свою  чергу  німецький  педагог  К. Орфвідводив  важливу  роль  музиці  в  організаціїіндивідуальної  рухової  діяльності  школярів.Головним  гаслом  під  час  навчання  дітейрізноманітним  рухам він  визначав не  те, “чомуми сьогодні навчились”, а те, “якими ми стали”[1].  Такий  напрямок  властивий  педагогам­новаторам, які працюють у  початкових  класахзагальноосвітніх  шкіл,  оскільки  він  випливає  зконцепції  творчого  виконання  дітьми основнихрухів  (ходьба,  біг,  стрибки,  лазіння,  метанняпредметів тощо). Характерною рисою методичноїсистеми К. Орфа є обмеження тих рухів, які дітивиконують  за  інструкцією  педагога.  На  йогодумку, перевагу варто надати творчим рухам, якідитина  виконує  за  власним  бажанням,  тавідповідно до власної рухової підготовленості.

Як свідчить аналіз поглядів вчених [1; 3; 4; 6],усі музичні твори, які вчителі використовують уфізичному  вихованні  учнів,  можна  умовнорозділити на активізуючі, тонізуючі, розслабляючіта  заспокійливі.  Тонізуючий ефект дає  музикаенергійна, з чітким ритмом, контрастна, помірноготемпу  і  гучності,  тому  що  наелектроенцефалограмі збільшується амплітуда таіндекс  швидких  коливань.  У  свою  чергу,седативний ефект дає мелодійна музика негучногозвучання,  оскільки  на  електроенцефалограміфіксується  збільшення  амплітуди  б­ритму  ізниження амплітуди швидких коливань [6].

Узагальнивши  погляди  вчених та  взявши заоснову ідеї Ю. Коджаспірова [3], нами визначенофункції,  які виконує  музика  на  уроках фізичноїкультури (таблиця 1).

У наукових дослідженнях А. Вільчковської [1],В. Качашкіна [2], Т. Ротерс  [5] також знаходимодумку про те, що музичну активізацію на уроцідоцільно  використовувати  не  постійно,  аепізодично,  лише  в  тих  видах  діяльності,  якіхарактеризуються  повторюваним  виконаннямпростих або завчених вправ, що не вимагають відучнів великого зосередження уваги на виконуванійдіяльності. Найкраще цим вимогам відповідаютьнавчальні завдання, що виконуються учнями у ходірозминки  у  вступній  частині  уроку,  під  часвдосконалення  раніше  вивчених  вправ  абоспеціальних рухових навичок в основній частині,а також під час  виконання рухових  і дихальнихвправ на розслаблення у заключній частині уроку.

А види урочної діяльності, які вимагають від учнівособливо уважного  спостереження  за робочоюінформацією,  краще  здійснювати  в  звичнихумовах,  без  будь­яких  подразників.  Сюдивідноситься специфічна діяльність учнів під часпочаткової підготовки до заняття,  повідомленняпедагогові необхідної усної інформації, а також підчас  вивчення  й  закріплення  нового  матеріалу,різних ігор та змагань. Тут музика, відволікаючина  себе  увагу,  може  знижувати  активністьсприйняття  школярами  необхідної  робочоїінформації  і  готовність  швидко  реагувати  набезперервні  зміни  в  режимі  надходженняінформації. У результаті цього знижується якістьвиконання  роботи  і  підвищується  загрозатравматизму, особливо під час напружених  ігорта  змагань,  де навіть короткочасні  відволіканняуваги  на  побічний  подразник  загрожуютьпомилкою або травмою.

У  процесі  фізичного  виховання  молодшихшколярів  дуже  важливо  правильно  обративідповідний  темпоритм  музики,  знайти  точнувідповідність руху внутрішньому змісту музики,що  призведе  до  розуміння  органічноговзаємозв’язку  музики  і  рухів  [3].  Результативласних  досліджень  свідчать,  що  чим  більшевикористовується  на  уроці  фізичної  культуримузика, яка подобається учням,  тим  помітнішевиявляється її позитивний вплив на психічний стані функціональну діяльність їх організму, тим вищаїхня робоча активність  і продуктивність усьогоуроку  в  цілому.  І  навпаки,  музика,  що  неподобається дітям, у ході занять викликає у нихнегативні  емоції,  додаткову  втому,  зниженняактивності  та погіршення  робочих показників.Поряд із цим, безконтрольне використання музики(зокрема рок­композицій) може мати негативнийвплив  на  дітей  молодшого  шкільного  віку,викликаючи агресивність, підвищену збудливість[7, 63].

Велике практичне значення має правильний,логічно обґрунтований підбір музичних сюжетів,з установкою на опосередковане полегшення тавирішення виховних завдань  уроку. Наприклад,учитель, пам’ятаючи про необхідність виховуватиу своїх учнів такі особистісні якості, як сміливість,наполегливість,  вміння  долати  труднощі,  щовиникають на шляху до досягнення поставленоїмети,  періодично  використовує  на  заняттяхутруднені  вправи  (безстрашне  утримуваннярівноваги в ходьбі по вузькій піднесеній  опорі,подолання  різних  ускладнених  перешкод).  Цівправи  вимагають  прояву  таких  якостей:сміливість, наполегливість, терплячість тощо [2].Використання  під  час  вправ музичних  творів,

МУЗИКА ЯК ЗАСІБ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

Молодь і ринок №3 (146), 2017

39 Молодь і ринок №3 (146), 2017

тонко і ненав’язливо мотивує молодших школярівдо виконання, укріплює силу духу, стимулює діятисміливо, рішуче, надає учням глибокого виховноговпливу.  Це  відбувається  тому,  що  в  даномувипадку переконання здійснюється не відкрито, аопосередковано,  майстерно  завуальовано,  безвсякого  видимого  примусу.  Сприяючи  більшефективному  вирішенню  найрізноманітнішихпедагогічних  завдань,  музика  тим  самим  стаєвірним і надійним помічником вчителя в справіподальшого підвищення коефіцієнта корисної діїна уроках фізичної культури з учнями початковоїшколи.

Висновки.  Отже,  використання  музики  назаняттях фізичної культури ефективно впливає нареалізацію  освітніх,  виховних  та розвивальнихзавдань  уроку;  сприяє  формуванню  не  лишенеобхідного мінімуму знань, всебічній фізичнійпідготовці  учнів,  а  й  розвиває  відчуття  ритму,удосконалює  моторику рухів, розвиває  особистутворчість дітей під час виконання різноманітнихвправ.  Музика  на  уроках  може  виконувати

ритмічну, фонову, навчально­пізнавальну, емоційну,виразну та оздоровчу  функції. Найважливіша  іобов’язкова  умова  правильного  застосуваннямузики  у  фізичному  вихованні  школярів  –правильний її добір відповідно до завдань уроку,віку, фізичного розвитку й уподобань учнів.

Перспективи  подальших  дослідженьполягають  у  визначенні  впливу  музики  напсихофізіологічний стан учнів початкової школи впроцесі занять з фізичної культури.

Література1.  Вільчковська  А.  Застосування  музики  на

уроках фізичної  культури  (з досвіду  польськихзагальноосвітніх  шкіл) [Електронний  ресурс]/  А. Вільчковська  // Вісник  Чернігівськогонаціонального  педагогічного  університету.Сер.: Педагогічні науки. Фізичне виховання  таспорт.  – 2014. – Вип. 118(1).– С. 50  – 53.

2.  Качашкин  В.М.  Физическое  воспитаниев  начальной  школе  /  В.М. Качашкин.  –  М.:Просвещение,  1983.

3. Печерська Є.П. Уроки музики в початкових

МУЗИКА ЯК ЗАСІБ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

Таблиця 1. Функції музики на уроках фізичної культури 

Функції  Сутність функції 

Рит

міч

на  

стимулює ритміку  рухів. Школярі у  ритмі музики  виконують  різні рухи.  Ритмічна  музика передбачає  гармонійне  співвідношення  ритму  рухів  школярів  з  ритмом  музики,  що проявляється  у  чіткості,  виразності  та  пластичності.  Головною  умовою  ефективності використання  ритмічної  музики  є  добір  таких  музичних  творів,  які  б  подобалися школярам та відповідали структурі фізичних вправ. 

Нав

чал

ьно

-пі

знав

альн

а   спрямована на закріплення знань і умінь, які школярі отримали на уроках музики стосовно 

виконання  рухів.  Через  темп,  динаміку,  музичний  розмір  та  ін.  музика  допомагає школярам  засвоїти  якісні  характеристики  рухів,  рухову  структуру  різних  вправ. Головною умовою  реалізації цієї функції є  добір спеціальних музично­ритмічних рухів та взаємозв’язок фізичних вправ і засобів музичної виразності; 

Ем

оцій

на  

сприяє  покращенню  настрою,  підвищенню  інтересу  школярів  до  таких  занять,  позитивно впливає  на  почуття  школярів.  Музика  уможливлює  моделювання  емоційного  стану школярів,  вплив  на внутрішній світ,  удосконалення духовних якостей через  рухи  тіла. Головною умовою ефективності цієї функції є застосування  музики  з яскраво вираженою сюжетною лінією; 

Вир

азн

а 

виховує у школярів творче виконання фізичних вправ замість репродуктивного. Саме музика допомагає передавати школярам свої почуття та емоції, створюючи руховий образ пори року (зима, літо, весна, осінь); природи (дерева, вітер, вогонь, вода); відображати рухи та повадки різних тварин, виконувати сучасні та національні танцювальні кроки тощо;  

Фон

ова 

створює  позитивний  емоційний  фон  уроку  фізичної  культури  з  метою  підвищення працездатності учнів. Для  фонової  музики  підбирають  музичні  твори  з  акцентуванням, підкресленням  мелодії,  сильних  метричних  долей  такту,  які  виражаються  музичними засобами  –  ритмічною  зупинкою,  чи  з  енергійним  поділом  тривалості,  вступом  нової гармонії, акцентом гучності, мелодійною вершиною.  

Озд

оров

ча 

має  лікувальний  ефект.  Виконання  музично­ритмічних  рухів  підвищує  загальний життєвий  тонус  дітей  із  порушеннями  слуху,  зору,  затримкою  психічного  розвитку, розумовою  відсталістю,  допомагає  у  формуванні  основних  рухів,  регулює  діяльність багатьох  систем  організму  (серцево­судинної,  дихальної,  опорно­рухової),  виробляє правильну  поставу,  скоординований  м’язовий  тонус,  формує  довільність  психічних функцій.  Поєднання  рухів  під  музику  зі  словом  чинить  корекційний  вплив  на формування мовленнєвої функції дітей із вадами мовлення. 

 

40

Стаття надійшла до редакції 23.02.2017

класах. Навч. посібник./ Є.П. Печерська.  – Київ:Либідь, 2001. – 272 с.

4. Коджаспіров  Ю.Г.  Фізкульт  –  ура!  Ура!Ура!/ Ю.Г. Коджаспіров. –  М.,  2002. – 320 с.

5.  Ротерс  Т.  Стан  духовного  розвиткушколярів  у  процесі  взаємодії  фізичного  йестетичного виховання//Педагогіка,  психологіята  медико-біологічні  проблеми  фізичноговиховання  і  спорту  /  Т. Ротерс  //  Зб.  наук.Праць  за  редакцією  проф.  Єрмакова  С.С.  –Харків: ХДАДМ (ХХПІ), 2006. –  №4. – С.  158 –161.

6.  Шушарджан  С.В.  Здоровье  по  нотам  /С.В. Шашурджан. –  М:  Перспектива.  – 1994.–  190  с.

7.  Цветков  В.Н.  Музыка  как  факторповышения  эффективности занятий  спортом/ В.Н. Цветков, В.И. Шапошникова // Физическаякультура: воспитание, образование, тренировка.– 2004. – № 5. – С. 62 – 63.

References1.  Vilchkovska  A.  (2014).  Zastosuvannia

muzyky  na  urokakh  fizychnoi  kultury  (z  dosvidupolskykh  zahalnoosvitnikh  shkil)  [The  use  ofmusic on PE lessons (from the experience of Polishsecondary  schools)] .  Visnyk  Chernihivskohonatsionalnoho  pedahohichnoho  universytetu.Ser.:  Pedahohichni  nauky. Fizychne vykhovannia

ta  sport  Chernihi,  vol.  118(1),  рp.  50  –  53.  [inUkrainian].

2.  Kachashkyn  V.M.  (1983).  Fyzycheskoevospytanye  v  nachalnoi  shkole  [Physicaleducation  in  primary  school] .  Moscow:Prosveshcheniye  Publ.  [іn  Russian].

3.  Pecherska  Ye.  P.  (2001).  Uroky  muzyky  vpochatkovykh  klasakh.  Navch.  posibnyk.  [Musiclessons  in  primary  school].  Kyiv:  Lybed,  272  р.[in  Ukrainian].

4.  Kodzhaspirov  Yu.H.(2002).  Fizkult  –  ura!Ura! Ura! [Physical – hooray! Hooray! Hooray!].Moscow, 320  р.  [іn  Russian].

5.  Roters T.  (2006). Stan  dukhovnoho  rozvytkushkoliariv  u  protsesi  vzaiemodii  fizychnoho  yestetychnoho  vykhovannia  [State  of  the  spiritualdevelopment  of  students  in  the  interaction  ofphysical  and  aesthetic  education].  Kharkiv:HDADM  (HHPI).  Vol.  4.  pp.  158  –  161.  [inUkrainian].

6. Shushardzhan S.V. (1994). Zdorove po notam[Health on notes]. Moscow: Perspectiva 190 р. [іnRussian].

7.  Tsvetkov  V.N.,  Shaposhnikova  V.I.  (2004).Muzika kak faktor povishenyia effektyvnosty zaniatyisportom [Music as the factor of increase of efficiencyof  sports].  Fyzycheskaia  kultura:  vospytanye,obrazovanye,  trenyrovka.  Vol.5.  рр.62  –  63.[іnRussian].

МУЗИКА ЯК ЗАСІБ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

Коли широка вся Україна Святкує пам’ять свойого Сина. І ми, найменші Вкраїни діти, Поклін приходим Йому зложити… За те, що серцем любив Вкраїну, І служив вірно їй до загину.

Костянтина Малицька про Тараса Шевченка: “Поклін Кобзареві”

Молодь і ринок №3 (146), 2017

41 Молодь і ринок №3 (146), 2017

Постановка  проблеми.  Суб’єкт­суб’єктна  взаємодія  для  фахівцівсоціономічних професій має особливе

значення,  враховуючи,  що  їхня  професійнадіяльність передбачає особливий тип взаємодії –“допомагаючу  поведінку”.  К. Роджерс“допомагаючими” називає такі відносини, в якиходна  зі  сторін  має  намір  сприяти  іншій  вособистісному  зростанні,  розвитку,  кращійжиттєдіяльності [3]. Прикладом таких професій

є фахівці  з  фізичної  та  соціальної реабілітації,об’єктом діяльності яких є людина, що звернуласяза  допомогою.

Професії  фахівця  з фізичної  реабілітації  тасоціального  працівника  відноситься  догуманітарного  типу  трудової  діяльності,ефективність  якої  забезпечується  особливимтипом  взаємодії  спеціаліста  та  його  клієнта  /пацієнта.  Актуальність дослідження  зумовленазатребуваністю педагогічного знання про суб’єкт­

УДК 377.1+331.446

Лариса Волошко, кандидат педагогічних наук,доцент, кафедри фізичного виховання, спорту та здоров’я людини

Полтавського національного технічного університету імені Юрія Кондратюка

ОСОБЛИВОСТІ СУБ’ЄКТ-СУБ’ЄКТНОЇ ВЗАЄМОДІЇ В ПРОФЕСІЙНІЙДІЯЛЬНОСТІ ФАХІВЦІВ З ФІЗИЧНОЇ ТА СОЦІАЛЬНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ

У статті висвітлено наукові підходи до визначення сутності суб’єкт-суб’єктної взаємодії в системіпрофесійної діяльності фахівців з фізичної та соціальної реабілітації. Визначено спільні риси професійноїдіяльності фахівців з фізичної та соціальної реабілітації, яка ґрунтується на засадах філософії реабілітації.Обґрунтовано особливе значення, виявлені змістовні компоненти та параметри суб’єкт-суб’єктної взаємодіїв системі професійної діяльності фахівців з фізичної та соціальної реабілітації.

Ключові слова: фахівці з фізичної реабілітації, фахівці з соціальної реабілітації, суб’єкт-суб’єктнавзаємодія, суб’єкт-суб’єктні відносини, соціономічні професії.

Літ. 5.

Лариса Волошко,  кандидат педагогических  наук,доцент,  кафедры  физического  воспитания,  спорта  и  здоровья  человека

Полтавского  национального  технического  университета  имени  Юрия  Кондратюка

ОСОБЕННОСТИ СУБЪЕКТ-СУБЪЕКТНОГО ВЗАИМОДЕЙСТВИЯВ ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ СПЕЦИАЛИСТОВ ПО

ФИЗИЧЕСКОЙ И СОЦИАЛЬНОЙ РЕАБИЛИТАЦИИВ  статье  освещены  научные  подходы  к  определению  сущности  субъект-субъектного

взаимодействия  в  системе  профессиональной  деятельности  специалистов  социономических  профессий.Раскрыты  общие  черты  профессиональной  деятельности  специалистов  по  физической  и  социальнойреабилитации,  которая  основывается  на  философии  реабилитации.  Обосновано  особое  значение,определены содержательные компоненты и параметры субъект-субъектного взаимодействия  в системепрофессиональной  деятельности  специалистов  по  физической  и  социальной  реабилитации.

Ключевые  слова:  специалисты  по  физической  реабилитации,  социальные  работники,  субъект-субъектное  взаимодействие,  субъект-субъектные  отношения,  социономические  профессии.

Larysa  Voloshko,  Ph.  D.(Pedagogy), Associate  Professor  of  the  Physical  Education,  Sport andHuman  Health Department

Poltava  Yuriy Kondratyuk  National  Technical  University

THE FEATURES OF THE SUBJECT-TO-SUBJECT INTERACTION IN THE PROFESSIONALWORK OF EXPERTS OF THE PHYSICAL AND SOCIAL REHABILITATION

The article deals with the scientific approaches concerning the definition of the essence of the subject-to-subjectinteraction  in  the system of professional  activity of  experts of  the physical  and social  rehabilitation. The generalfeatures of expert professional work of the physical and social rehabilitation, which is based on the philosophy ofrehabilitation,  are  disclosed. The author  identifies  the  substantial  components  and  parameters of  the  subject-to-subject interaction in the system of experts professional work of the physical and social rehabilitation and its importance.

Keywords: the specialists of the physical rehabilitation, the social workers, the subject-to-subject interaction,the subject-to-subject relationship, the socionomic profession.

© Л. Волошко, 2017

ОСОБЛИВОСТІ СУБ’ЄКТ-СУБ’ЄКТНОЇ ВЗАЄМОДІЇ В ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ФАХІВЦІВЗ ФІЗИЧНОЇ ТА СОЦІАЛЬНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ

42

суб’єктну взаємодію в мінливій, складній системіреабілітаційних послуг,  спрямовану на всебічнудопомогу хворим, інвалідам для досягнення нимимаксимально  можливої  фізичної,  соціальної,психічної,  професійної  та  економічноїповноцінності.

Аналіз останніх  досліджень  і публікацій.Проблема  суб’єкт­суб’єктної  взаємодії  дляфахівців соціономічних професій стає все більшважливою і нагальною для вітчизняної психолого­педагогічної практики. У літературі накопиченозначний матеріал, пов’язаний з  уявленнями пророзвиток  суб’єкт­суб’єктних  відносин,  проте,здебільшого  він стосуються  учасників освітньоїдіяльності  (викладачів  і  студентів,  учителів  таучнів).

Як  зазначає  А.  Бойко,  суб’єкт­суб’єктнавзаємодія  як педагогічне  поняття  має  глибокефілософське  підґрунтя  [1].  Як  філософськакатегорія  взаємодія відображає процеси  впливуоб’єктів один на одного, їх взаємну обумовленість,породження одним об’єктом іншого,  а також якформа розвитку, здійснювана в певному просторі.Трактовка поняття “взаємодія” має різні варіантиінтерпретації  в  педагогіці:  взаємодія  якспілкування,  діяльність  і  відносини.  Вгуманістичній педагогіці взаємодія, побудована насуб’єкт­суб’єктних  відносинах,  називаєтьсяпедагогічною. У соціології різновидом соціальноївзаємодії є суб’єкт­суб’єктні відносини.

Теоретичну  основу  дослідження  суб’єкт­суб’єктної  взаємодії  складають:  психологічніконцепції  спілкування  (К.О. Абульханова­Славська, О.О. Бодальов та  ін.), положення проєдність  свідомості  і  діяльності  (Г.С. Костюк,О.М. Леонтьєв,  С.Д. Максименко  та  ін.),психологічні теорії самоактуалізації (А. Маслоу),особистісноцентрованої психотерапії (К. Роджерс).

Констатуємо,  що  в  теорії  та  методиціпрофесійної освіти  проблема суб’єкт­суб’єктноївзаємодії  в  системі  професійної  діяльностімайбутніх  фахівців  з  фізичної  та  соціальноїреабілітації  ще  не  була  предметом  окремоговивчення та не знайшла достатнього вирішення.

Формулювання цілей  статті. Метою  статтіє  визначення  специфіки  суб’єкт­суб’єктноївзаємодії між фахівцями з фізичної та соціальноїреабілітації  та  їх  клієнтами  (споживачамиреабілітаційних  послуг).  Для  досягненняпоставленої мети необхідно, по­перше, уточнитизміст  поняття суб’єкт­суб’єктної взаємодії; по­друге, визначити компоненти, виявити параметриоптимальної суб’єкт­суб’єктної взаємодії, по­третє,охарактеризувати  особливості  такої  взаємодії  всфері фізичної та соціальної реабілітації.

Виклад  основного  матеріалу.  Cоціальнаробота та фізична реабілітація як види професійноїдіяльності  вимагають  від  спеціалістівсформованих  професійних  компетенцій  таособистісних якостей, без яких результат процесуреабілітації  буде  незадовільним.  Будь­якареабілітація  за  своєю  суттю  є  процесомсоціальним, в якому команда фахівців та сім’я єголовними  суб’єктами,  що  забезпечують  цейпроцес.  Основною  задачею  для  них  євіднаходження  шляхів  повернення  людини  ізобмеженим функціонуванням в соціум, до участіу суспільному житті.

Професійна діяльність фахівців з фізичної тасоціальної реабілітації  здійснюється на засадахфілософії реабілітації, яка базується на повазі доособи,  забезпеченні  їй  повного  спектруможливостей, незважаючи на наявність будь­якихфункціональних  розладів  або  обмежень.Виконання  професійних  функцій  фахівцями  зфізичної  та соціальної  реабілітації  пов’язано  зпідвищеною  моральною  відповідальністю  заздоров’я  й  життя  окремих  людей  або  групнаселення.  Гуманітарний  тип  діяльностіспрямований  на досягнення суспільних  ідеалів:добробуту,  здоров’я,  високої  якості  життяособистості.

Професійну діяльність фахівців соціономічнихпрофесій ми характеризуємо як діяльність, в ходіякої  професійні  компетенції  усвідомленовикористовуються фахівцями при безпосереднійвзаємодії  з  людиною,  що  звернулася  задопомогою, з метою надання фізичної, соціальної,психологічної допомоги для поліпшення якості їїжиттєдіяльності. Фахівці з фізичної реабілітації тасоціальні працівники є соціальними агентами, якікеруються гуманістичними й антропоцентричнимпринципами  для  досягнення  головної  метиреабілітації – соціальної інтеграції особистості всоціум.

Соціальна та фізична реабілітація,  з одногобоку,  –  це  процес  надання  різним  категоріямнаселення  соціально­реабілітаційних  послуг,  зіншого – один із регуляторів соціального життя вкраїні; усталена технологія оптимізації відносинміж  людиною,  яка  потребує  допомоги,  тадержавою. Отже, соціальний працівник і фахівецьз фізичної реабілітації виконують спільне соціальнезамовлення  суспільства  –  покращення  якостіжиття  людей,  які  мають  відхилення  у  станіздоров’я.

Ці дві професії мають спільні психологічні тасоціальні риси: домінуюча  цінність –  здоров’ялюдини, готовність до комунікативної діяльності,моральність, індивідуалізований стиль взаємодії

ОСОБЛИВОСТІ СУБ’ЄКТ-СУБ’ЄКТНОЇ ВЗАЄМОДІЇ В ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ФАХІВЦІВЗ ФІЗИЧНОЇ ТА СОЦІАЛЬНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ

Молодь і ринок №3 (146), 2017

43 Молодь і ринок №3 (146), 2017

з пацієнтом, здатність створювати терапевтичнийклімат,  установлюючи  атмосферу  взаємноїдовіри, враховуючи очікування пацієнта. Більшістьдослідників проблеми ефективної  професійноїдіяльності  фахівців  соціономічних  професійзвертають увагу на наявність певних спеціальнихздібностей до даного виду діяльності. До такихздібностей відносяться: позитивне  сприйняттясвіту;  альтруїстична  спрямованість;  бажанняпрацювати  з  людьми  та  для  людей;  вмінняслухати  та  чути  співрозмовника;  вміннязнайомитися та спілкуватися  з новими людьми;схильність організовувати діяльність інших людейта ін. [4].

Поділяючи  думку  А.М.  Герцика  [2],  мирозглядаємо фізичну та соціальну реабілітацію яквідкриті, соціальні системи, що включають такіпідсистеми: суб’єкти (фахівець – клієнт / пацієнт),мета, процес, результат реабілітації. Досліджуванісоціальні  системи  належать  до  мегасистем:охорони здоров’я та соціального обслуговування.

Під  суб’єктом ми розуміємо активну, цілісну,цілеспрямовану  особистість,  яка  виступаєініціатором  та  /або  організатором  соціальнихвідносин  і  діяльності  у  загальномуреабілітаційному процесі. Системоутворюючоюкатегорією, що визначає цільову спрямованістьпрофесійної  діяльності фахівців  соціономічнихпрофесій, є  суб’єкт­суб’єктна взаємодія.

Суб’єкт­суб’єктна  взаємодія  –  це  процесспільної,  узгодженої,  конструктивної  взаємодіїсуб’єктів діяльності, направленої на досягненняцілей реабілітації. Суб’єкт­суб’єктна взаємодія упрофесійній  діяльності  фахівців  з  фізичної  тасоціальної  реабілітації  передбачає  особливівідносини,  при  яких  сторони  взаємодії  таспілкування  сприймають  один  одного  якрівноправні  партнери.  Таке  рівноправнесприйняття  зовсім  не  означає  схожості  таоднаковості  думок,  але дозволяє  кожному  матисвою думку та відстоювати її в діалозі. Суб’єкт­суб’єктна  взаємодія  характеризуєтьсяспівпрацею,  партнерськими  відносинами  тарефлексивним  типом  діяльності  зарадикомплексного відновлення здоров’я та соціальноїадаптації людини, яка звернулася за допомогою.

Суб’єкт­суб’єктну  взаємодію  в  процесіреабілітації  можна  аналізувати:  в  широкомурозумінні  –  як  приватний  або  публічний,довготривалий  або  короткочасний, вербальнийабо невербальний особистий контакт двох і більшелюдей, що призводить до взаємних змін в  їхнійповедінці або установках; у вузькому розумінні –як систему взаємозумовлених індивідуальних дій,що пов’язані  причинною  залежністю, при  якій

поведінка кожного з учасників виступає одночасной стимулом, і реакцією на поведінку інших [4, 5].

У  структурі  суб’єкт­суб’єктної  взаємодіїдоцільно виділити такі компоненти: 1) професійний(реалізація  фахівцем  знань,  умінь  і  навичок);2) комунікативний (обмін значущою інформацієюміж суб’єктами з метою організації ефективногопроцесу  реабілітації);  3)  емоційно­ціннісний(гуманістичні  цінності,  емпатія,  схильність  допсихологічної  підтримки); 4) екопсихологічний(здатність до особистої перцепції, допомагаючоїповедінки);  5)  здоров’язберігаючий  (вміннядотримуватися  та  навчати  іншого  здоровомуспособу  життя).

Зазначимо  особливе  значення  емоційно­ціннісного  компонента  в  структурі  суб’єкт­суб’єктної  взаємодії  фахівців  з  фізичної  тасоціальної  реабілітації.  Відносини  з  клієнтамискладні та характеризуються некласифікованими,невимірюваними явищами, такими як: співчуття,особиста залученість, людяність. Отже, наявністьемоційного  ставлення  є  важливою  умовоюефективності  даної  професійної  діяльності;успішно  здійснювати  професійну  діяльність  у“допомагаючих  професіях”  без  співчуття  долюдини,  яка  звернулася  за  допомогою,неможливо.

Головними  параметрами  суб’єкт­суб’єктноївзаємодії  фахівців  з  фізичної  реабілітації  тасоціальної роботи  є:  1) мотиваційна готовністьсуб’єктів  до  процесу  взаємодії;  2)  активністьсуб’єктів:  фізична  (психомоторна);  психічна(перцептивна,  інтелектуальна,  афективна);поведінкова  (вербальна  та  невербальна);3) психологічний контакт, вплив один на одногона підставі емоційної, поведінкової узгодженості;4) взаємозв’язок суб’єктів у процесі реабілітації;5) взаємозалежність впливів й очікуваних реакційсуб’єктів, що проявляється у конкретних діях тавпливає на ефективність процесу реабілітації.

Гуманістичний  підхід  до  реабілітаційногопроцесу означає перехід: від відносин “фізичнийреабілітолог – хвороба /соціальний працівник –соціальна проблема” до відносин “реабілітолог –пацієнт  /  соціальний  працівник  –  клієнт”,  відроботи в системі “суб’єкт – об’єкт” до роботи всистемі  “суб’єкт  –  суб’єкт”,  тобто  відодностороннього  процесу  взаємодії  додвостороннього.

Процес розвитку суб’єкт­суб’єктних відносину процесі професійної діяльності проходить в триетапи:  усвідомлення  власної  суб’єктності;прийняття суб’єктності іншого; співтворчості, наякій  здійснюється  перехід  від  суб’єктно­відчужених  до  суб’єкт­суб’єктних відносин на

ОСОБЛИВОСТІ СУБ’ЄКТ-СУБ’ЄКТНОЇ ВЗАЄМОДІЇ В ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ФАХІВЦІВЗ ФІЗИЧНОЇ ТА СОЦІАЛЬНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ

44

основі  емоційно­комфортного  спілкування,спільної  діяльності  [3].  Допомагаючі дії  з  бокуфахівців спрямовані на активізацію становленнясуб’єктності іншої людини, водночас, виступаютьзасобом особистісного саморозвитку спеціалістів.

Висновки.  Таким чином,  суб’єкт­суб’єктнавзаємодія  –  це  особлива  форма  соціальноїкомунікації,  яка  детермінує  успіх  професійноїдіяльності  фахівців  з  фізичної  реабілітації  тасоціальних  працівників.  Суб’єкт­суб’єктнавзаємодія одночасно виступає провідною умовоюуспішної реалізації процесу соціальної та фізичноїреабілітації.

Перспективи  подальших  розвідок  мипов’язуємо з розробкою форм і методів організаціїсуб’єкт­суб’єктної  взаємодії  студентів,  якіопановують соціономічний профіль майбутньоїпрофесійної діяльності.

Література1.  Бойко  А.  Суб’єкт-суб’єктні  відносини  у

педагогічному  процесі  загальноосвітньої  івищої  школи  /  А.  Бойко  // Педагогічні  науки. –2012. –  № 54.  – С. 5  –  14.

2. Герцик А.М. Взаємодія лікаря  та фахівцяз  фізичної  реабілітації  при  порушенняхдіяльності опорно-рухового апарату / А.М. Герцик//  Слобожанський  науково-спортивний  вiсник.– 2016. –  № 4. – С. 32 – 36.

3.  Гришина  Н.В.  Помогающие  отношения:профессиональные  и  экзистенциальныепроблемы  //  Психологические  проблемысамореализации  личности  /  под  ред.А.А. Крылова,  Л.А.  Коростылевой.  –  СПб.,1997.

4. Линник Е.О. Сущностная характеристикапонятия “субъект-субъектное взаимодействие”:психолого-педагогический аспект /  Е.О. Линник// Инновационные образовательные технологии. –2013. – № 4 (36). – С. 48 – 54.

5. Cедащева С.Л. “Характеристика дефініціївзаємодія”  [електронний ресурс].2014 –  Режимдоступу:  journals.hnpu.edu.ua/ojs/psycho/article/view/1826/19

References1. Boiko A.  (2012). Subiekt-subiektni vidnosyny

u  pedahohichnomu  protsesi  zahalnoosvitnoi  ivyshchoi  shkoly  [Subject-to-subject  interactionin  the pedagogical process of general and higherschool].  Pedahohichni  nauky.  Sumy.  Vol.  54,  pp.5 – 14.  [in  Ukrainian].

2.  Hertsyk  A.M.  (2016).  Vzaiemodiia  likariata  fakhivtsia  z  f izychnoi  reabilitatsii  pryporushenniakh  diialnosti  oporno-rukhovohoaparatu  [Co-operation  of  doctor  and  specialistis  on  a  physical  rehabilitation  at  violations  ofactivity  of  locomotorium].  Slobozhanskyinaukovo-sportyvnyi  visnyk.  Kharkiv.  Vol.  4,  pp.32 – 36. [in Ukrainian].

3. Grishina N.V., Kryilova A.A., Korostyilevoy L.A.(1997). Pomogayuschie otnosheniya: professionalnyie iekzistentsialnyie  problemyi  [Helping  relations:professional  and  existential  problems].Psihologicheskie problemyi samorealizatsii lichnosti.S.Petersburg. [in Russian].

4.  Linnik  E.O.  (2013).  Suschnostnayaharakteristika  ponyatiya  “sub’ekt-sub’ektnoevzaimodeystvie”: psihologo-pedagogicheskiy aspektInnovatsionnyie obrazovatelnyie tehnologii [Essencedescription  of  concept  “subject-to-subjectinteraction”:  psychological  and  pedagogicalaspect].  Minsk.  Vol.  4  (36),  pp.  48  –  54.  [inRussian].

5.  Cedashcheva  S.L.  (2014).  Kharakterystykadefinitsii vzaiemodiia [Description of definition “co-operation”]. [Product innovative policy]. Retrievedfrom: journals. hnpu.edu.ua/ojs/psycho/article/view/1826/193 [in Ukrainian].

Стаття надійшла до редакції 15.02.2017

ОСОБЛИВОСТІ СУБ’ЄКТ-СУБ’ЄКТНОЇ ВЗАЄМОДІЇ В ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ФАХІВЦІВЗ ФІЗИЧНОЇ ТА СОЦІАЛЬНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ

Найперше видання творів Тараса Григоровича Шевченка – невеличка книжечка “Кобзар”, яка з’явилася коштом Петра Мартоса у Петербурзі. Надруковано в ній 8 поезій: “Думи мої, думи мої, лихо мені з вами...”, “Перебендя”, “Катерина”, “Тополя”, “Нащо мені чорнi брови, нащо карi очi”, “До Основ’яненка”, “Іван Пiдкова”, “Тарасова нiч”.

Думи мої, думи мої, Лихо мені з вами! Нащо стали на папері Сумними рядами?... [С.- Петербург 1839]

Молодь і ринок №3 (146), 2017

45 Молодь і ринок №3 (146), 2017

Актуальність  проблеми.  У  періодпобудови  нового  українськогосуспільства  з  властивими  йому

інтеграційними  процесами  важливою  якістю

конкурентоспроможного  фахівця  є  його  вмінняпродуктивно  взаємодіями  з  іншими  людьми.Причому така взаємодія насамперед передбачаєрозуміння  позиції  інших  людей,  толерантне

УДК 37.016:811.111:316.772

Катерина Галацин, кандидат педагогічних наук,доцент кафедри англійської мови технічного спрямування

Національного технічного університету України “Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського”

ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ МІЖОСОБИСТІСНОЇ ВЗАЄМОДІЇ МАЙБУТНІХІНЖЕНЕРІВ У ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

Стаття  присвячена  актуальній  проблемі  сьогодення  –  теоретико-методичному  аналізу  процесуформування культури міжособистісної взаємодії майбутніх фахівців інженерно-технічного спрямування назаняттях англійської мови. У статті розкривається сутність поняття культури міжособистісної взаємодіїособистості майбутнього фахівця та специфіка її формування у майбутніх інженерів. Визначаються принципиформування  культури  міжособистісної  взаємодії  у  студентів  вищих  технічних  навчальних  закладів;характеризуються  апробовані  автором  інтерактивні  методи  формування  культури  міжособистісноївзаємодії  у  процесі  навчання  англійської  мови.  У  висновках  запропоновано  напрями  активізаціїдосліджуваного процесу.

Ключові слова: міжособистісна взаємодія, культура міжособистісної взаємодії, формування культуриміжособистісної взаємодії, інтерактивні методи навчання, студенти вищого технічного навчального закладу.

Літ. 10.

Екатерина Галацин, кандидат педагогических наук,доцент кафедры английского языка технического направления

Национального технического университета Украины “Киевский политехнический институт имениИгоря Сикорского”

ФОРМИРОВАНИЕ КУЛЬТУРЫ МЕЖЛИЧНОСТНОГО ВЗАИМОДЕЙСТВИЯБУДУЩИХ ИНЖЕНЕРОВ В ПРОЦЕССЕ ОБУЧЕНИЯ АНГЛИЙСКОМУ ЯЗЫКУ

Статья  посвящена  актуальной  проблеме  сегодняшнего  дня  –  теоретико-методическому  анализупроцесса  формирования  культуры  межличностного  взаимодействия  будущих  специалистов  инженерно-технического  направления  на  занятиях  английского  языка.  В  статье  раскрывается  сущность  понятиякультуры межличностного взаимодействия личности будущего специалиста и специфика ее формированияу  будущих  инженеров.   Определяются  принципы  формирования  культуры  межличностноговзаимодействия у студентов высших технических учебных заведений; характеризуются апробированныеавтором  интерактивные  методы формирования  культуры  межличностного  взаимодействия  в  процессеобучения английского языка. В заключении предложены направления активизации исследуемого процесса.

Ключевые  слова:  межличностное  взаимодействие,  культура  межличностного  взаимодействия,формирование культуры межличностного взаимодействия, интерактивные методы обучения, студенты

высшего  технического  учебного  заведения.

Kateryna Halatsyn, Ph.D.(Pedagogy), Associate Professor of the English for Engineering DepartmentNational Technical University of Ukraine “Igor Sikorsky Kyiv Polytechnic Institute”

THE FORMATION OF CULTURE OF INTERPERSONAL INTERACTION OF FUTUREENGINEERS IN THE PROCESS OF LEARNING OF ENGLISH

The article  is devoted to  the topical problem of  today – the theoretical and methodological analysis of theprocess  of  formation  of culture  of  interpersonal  interaction of  future  specialists of  the  technical  direction at  theEnglish classes. The article reveals  the  essence of  the concept  of culture of  interpersonal relations of  personalityof the future specialist and the peculiarity of its formation for the future engineers. The principles of  formation ofculture of interpersonal interaction among the students at the higher technical educational institutions. The authorapproves  the interactive methods of  formation of culture of interpersonal interaction in  the process of  learning ofEnglish language.  In conclusion,  the ways of activation of  the  studied process  are offered.

Keywords:  the  interpersonal  interaction,  the  interpersonal  interaction culture,  the  formation  of  culture  ofinterpersonal interaction, the interactive teaching methods, the students of higher technical educational institutions.

© К. Галацин, 2017

ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ МІЖОСОБИСТІСНОЇ ВЗАЄМОДІЇ МАЙБУТНІХ ІНЖЕНЕРІВУ ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

46

ставлення  до  них,  уміння  конструктивноїспівпраці  з  іншими.  Практика  повсякденногожиття  переконливо  доводить,  що  самеміжособистісне спілкування та  міжособистіснавзаємодія  є  важливими  засобами  успішноговиконання  будь­якої професійної  діяльності,  втому  числі  й  фахової  роботи  майбутньогоінженера.

Оскільки  зміст  культури  як  специфічногосуспільного  й  особистісного  феноменувиявляється  в  усвідомленій  активній  позиціїособистості,  що  уможливлює  не  лише  їїсоціалізацію  (входження  особистості  всуспільство, її адаптацію та сприйняття суспільнихнорм  і цінностей),  але  й  вироблення нових,  торівень  сформованості культури міжособистісноївзаємодії  майбутнього  фахівця  є  одним  ізвизначників  його професійної  компетентності.Саме  тому,  на  нашу  думку,  сформованістькультури  міжособистісної  взаємодії  майбутніхінженерів є  одним із критерієм їх готовності довиконання професійних завдань, що й актуалізуєдосліджувану  проблему.

Аналіз  останніх  досліджень. Аналіз  різнихнаукових  джерел  з  психології,  соціології  тапедагогіки  свідчить  про  те,  що  проблемаміжособистісної  взаємодії,  її  сутність,функціональне  призначення,  специфіка  їїформування у майбутніх фахівців ( наприклад, увчителів початкової школи, у студентів і викладачівВНЗ тощо) є неновою й певною мірою вивчена йдосліджена. Так, наприклад, В. Агєєв, Л. Гозмандосліджували  психологію  міжособистісних  іміжгрупових стосунків; Є. Головаха та Н. Панінавивчали  психологію  людських  взаємин;В. М’ясищев і В. Трусов аналізували психологіюміжособистісного  впливу[9].  У  свою  чергу,О. Бодальов  та  Є.  Руденський  розкривалипроблему міжособистісного спілкування, а М. Кагані Б. Паригін досліджували конфлікти в колективіта  міжособистісні  конфлікти  як  деформаціюміжособистісної  взаємодії[6].  Сутнісно­структурний аналіз міжособистісних стосунків,вивчення  їх  функціонального  призначеннязнаходимо в працях Б. Ананьєва, М. Касаткіна,В. Мясищева та ін.  [9].

М.  Євтух  у  праці  “Культура  взаємин”  [5]охарактеризував специфіку формування культуривзаємин  між  студентською  молоддю  тавикладачами  у середовищі  вищого  навчальногозакладу, закцентувавши увагу на таких важливихаспектах,  як  самоаналіз,  самопізнання,саморегулювання.

Конструктивною  у  контексті  нашогодослідження  є  праця  М. Обозова  “Психологія

міжособистісних відносин”, в якій визначаютьсяпоняття  взаємовідносин,  взаємодопомоги,взаєморозуміння  у  контексті  міжособистісноївзаємодії та які, на думку автора, відображаютьрізні складові взаємодії: емоційної, пізнавальної,поведінково­діяльнісної.  Так,  за  М.  Обозовим,взаємовідносини є складовою взаємодії, яка самечерез  взаєморозуміння  та  взаємодопомогу  йзабезпечує  результат  взаємодії  [10].

Аналіз  наукової  літератури,  практикиповсякденного життя свідчить про те, що кожналюдина зв’язана з іншими людьми, суспільствомі саме цей зв’язок і виражається у взаємодії [1; 6;8]. Тому під взаємодією доцільно, на нашу думку,розуміти не лише дії, що є взаємозалежними, алей  організацію  цих  дій,  які  є  зорієнтовані  нареалізацію спільної діяльності.

З  огляду  на  це,  в  ході  з’ясування  питанняміжособистісної взаємодії нами зроблено акцентна  тому,  що  особистість,  спілкуючись,обмінюючись інформацією, виробляє певні формий норми спільних дій, організовує й координує цідії. Отже, поняття комунікації нами розглядаєтьсяяк окремий випадок взаємодії. А тому проблемикомунікації на рівні “взаємодії” розглядаються зпозицій суб’єктів взаємодії, в ролі яких можутьбути окремі люди, соціальні інститути, установи,організації.  У  свою  чергу,  інтерактивнийкомпонент  спілкування  нами  трактується  якорганізація  суб’єктами  спілкування  спільноїстратегії взаємодії, обмін не лише фактами, але йдіями [3; 4].

Цікавими  є міркування  М. Кагана  стосовновідмінностей у визначеннях взаємодії, комунікаціїта  спілкування.  Так,  ученим  охарактеризованотакі  типи  суб’єкт­суб’єктних  взаємодій,  як:спілкування  (мета­мета), обслуговування  (засіб­мета), управління (мета­засіб), комунікація (засіб­засіб) [6]. Звідси, логічним є висновок про те, щодетальне  вивчення  потреб,  намірів,  цілей,усвідомленого  розуміння  ситуації  партнерамисоціальної  взаємодії  власне  й  забезпечуєоб’єктивність визначення типу ставлення один доодного: як до суб’єкта чи об’єкта, як до цілі чидо  засобу  [6].

Отже, ми міжособистісну взаємодію розуміємояк  цілісну  систему  взаємозумовлених  івзаємодоповнюючих  індивідуальних  дій двох  ібільше її учасників, поведінка кожного із яких єстимулом і водночас реакцією на поведінку інших,їхні дії спрямовані на досягнення певного спільногорезультату,  а  також  на  особистісний  розвитоккожного учасника. Нами визначено також спільній  найбільш характерні ознаки міжособистісноївзаємодії: усвідомлення спільної мети, здатність

ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ МІЖОСОБИСТІСНОЇ ВЗАЄМОДІЇ МАЙБУТНІХ ІНЖЕНЕРІВУ ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

Молодь і ринок №3 (146), 2017

47 Молодь і ринок №3 (146), 2017

до  спільної  праці,  взаємоповага  й  терпимість,толерантність,  діалог  і  діалогічні  відносини,кооперація, що забезпечує єднання та інтеграціюлюдей.

Метою статті є аналіз специфіки формуваннякультури  міжособистісної  взаємодії  майбутніхінженерів у процесі  навчання англійської мови.Досягається  поставлена  нами  мета  шляхомвирішення низки  завдань:  1)  розкриття  зміступоняття культури міжособистісної взаємодії;2) аналіз особливостей її формування у студентіввищ их  техн іч них  навч аль них  заклад ів ;3 )   характеристика  навчальних  занять  занглійської  мови  у  ВТНЗ  як  одного  із  засобівформування культури  міжособистісної  взаємодіїособистості майбутнього фахівця.

Виклад  основного  матеріалу.  Аналізпсихолого­педагогічної  літератури свідчить  проте, що культура особистості визначає її поведінкута  дії  як  у  професійній  діяльності,  так  і  вповсякденному  житті.  Підґрунтям  культурноїповедінки людини, її основою є внутрішній світособистості,  її  цінності,  потреби,  мотиви,  щовласне й зумовлює дотримання людиною норм іправил культури міжособистісної  взаємодії,  абож навпаки, ігнорування ними [2; 3; 8].

Оскільки  взаємодія  розглядається  якдіяльність,  яка охоплює,  по­перше,  професійнусферу  (оволодіння й поглиблення  професійнихзнань, удосконалення професійних умінь) та, по­друге,  –  особистісну,  тобто  самовдосконаленнята  саморегуляція  інтелектуальної,  вольової  таемоційної  особистісних  складових,  томіжособистісна взаємодія розуміється нами якодин із факторів формування загальної культуриособистості.  У  свою  чергу,  культураміжособистісної  взаємодії  визначається  якодна  із  важливих складових  загальної культуриособистості, що забезпечує інтеграцію людини зсоціумом,  сприяє  продуктивній  комунікації  успільній  діяльності,  розвиває  готовність  доспівпраці та партнерства.

У  контексті  дослідження  наголошуємо,  щоформування культури  міжособистісної  взаємодіїу  майбутніх  інженерів  під  час  професійноїпідготовки  є  складним,  поліфункціональнимпроцесом,  який  передбачає  насампередпереорієнтацію навчально­виховного процесу уВТНЗ  з  монологічного  (викладач  на  лекції,практичному  занятті,  студент  на  практичномузанятті тощо) на полілогічний ( викладач­студент­студенти)  з  метою  забезпечення  полілогічноївзаємодії всіх його учасників[4].

Для студентів технічних вишів таке залученнядо  міжособистісної  взаємодії  є  особливо

важливим,  оскільки  часто  поширюєтьсятвердження щодо непотрібності комунікативнихумінь  фахівцям  інженерно­технічногоспрямування. На нашу думку, такі твердження єпомилковими,  а  тому  цей  аспект  дослідженнявидається ще більш актуальним.

Нами визначені основні напрями формуваннякультури міжособистісної  взаємодії у  студентіввищих  технічних  навчальних  закладів.Насамперед, йдеться про розвиток мотиваційноїта  ціннісної  сфер  особистості  майбутньогоінженера  й  усвідомлення  та  сприйняття  нимкультури  міжособистісної  взаємодії  як  власноїцінності, у тому числі й професійної. Важливим єтакож формування у студентів ВТНЗ знань прокультуру міжособистісної взаємодії,  її структуру,роль у формуванні особистості, шляхи розвиткута  вдосконалення,  методи  діагностики  тасамодіагностики. Ще одним важливим кроком уформуванні культури міжособистісної взаємодіїмайбутнього фахівця є розвиток комунікативнихумінь на основі розвитку його комунікативностіяк однієї із важливих людських якостей [3; 4].

Забезпечити  окреслене  вище  можливошляхом:  а)  оновлення  змісту  навчальнихпредметів; б) застосування інтерактивних форм іметодів  роботи  зі  студентами;  в)  забезпеченнясуб’єкт­суб’єктної взаємодії студентів і викладачівне лише під час навчання, але й у позанавчальнийчас, у тому числі й під час дозвілля студентськоїмолоді.

Нами  у  дослідженні  зроблено  акцент  нанавчання англійської мови у вищому технічномунавчальному закладі як одному із дієвих засобівформування культури  міжособистісної  взаємодіїстудентів. Зокрема, у процесі вивчення англійськоїмови,  окрім  традиційних  завдань  –  читання,переказ, письмо, аудіювання, ми визначили такожще низку завдань, вирішення яких спрямоване наформування культури  міжособистісної  взаємодіїстудентів.  Так,  йдеться  насамперед  пропоглиблення  знань  майбутніх  інженерів  просутність  спілкування, його  функції,  визначенняпоняття  міжособистісної  взаємодії,  діалогу,полілогу,  комунікативності  тощо;  формуваннякомунікативних  умінь  студентів  і  розвиток  їхособистісних якостей. Реалізувати окреслені вищезавдання  можна  шляхом  доповнення  змістунавчальної  програми  з  англійської  мовивідповідним  теоретичним  матеріалом,підібраними  завданнями  для  практичної  тасамостійної  роботи, креативними  пошуковимиІНДЗ.

Принципами змістового наповнення навчальноїпрограми (у тому числі й робочої програми) вивчення

ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ МІЖОСОБИСТІСНОЇ ВЗАЄМОДІЇ МАЙБУТНІХ ІНЖЕНЕРІВУ ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

48

англійської мови студентами ВТНЗ слугують:а)  діалогізація  та полілогізація  навчального

процесу,  тобто  побудова  навчання  на  основідіалогу та полілогу;

б)  активність  студентів  у  спілкуванні  (якпрофесійному, так і міжособистісному);

в)  неперервність  у  формуванні  культуриміжособистісної взаємодії;

г)  поєднання  навчання  та  виховання  уформуванні культури міжособистісної взаємодії.

Для  досягнення  позитивного  результатуформування культури  міжособистісної  взаємодіїстудентів  технічного  вишу  важливим  єдотримання  визначених вище принципів  зміступрограми з англійської мови та вибір таких формі  методів  її  реалізації,  які  б  максимальноактивізували мислительно­пізнавальну діяльністьстудентів, спонукали їх до взаємодії, а відтак і допрактичного формування їх комунікативних умінь.

Нами  найчастіше  застосовуються  груповіметоди навчання, які  забезпечують обговоренняконкретної  ситуації  спочатку  у  “малій  групі(мікрогрупі), а пізніше – у повній студентській групі(наприклад,  4  курс,  обговорення  проблеми“Переваги  та  виклики  інформаційногосуспільства”);  методи  диспуту  та  дискусії,  щодають  можливість  висловлювати  власніміркування,  аргументацію,  спростування  тощо(наприклад, 3 курс, дискусія на тему “Перспектививпровадження  новітніх  телекомунікаційнихтехнологій в Україні”).

Цікавими й продуктивними є згорнуті формидискусії,  як­от: “круглий стіл”, тобто  бесіда,  доякої залучена невелика група студентів, між якимивідбувається  обмін  думками,  що  пізнішетрансформується  на  аудиторію;  “засіданняекспертної  групи”  або  ж  інакше  “панельнадискусія”, тобто колективне обговорення певноїпроблеми  групою  студентів  з  подальшимвисвітленням доповіді­інформації; “акваріума” –як організація групової взаємодії для вирішенняпевної суперечливої задачі.

Техніку  “акваріума”  ми  застосовуємо  зазапропонованим М. Кларіним алгоритмом:

1) постановка  проблеми перед  академічноюгрупою (наприклад, 3 курс, проблема “Цифроветелебачення: плюси та мінуси”).

2)  поділ  студентів  на  малі  групи  (по  колу)(наприклад, 5 груп);

3)  обирається  керівник  малої  групи,  тобтоособа, яка презентуватиме позицію групи;

4) активне обговорення проблему;5)  аргументація  кожною  групою  власної

думки,  її  відстоювання;  (можливі  перерви  дляконсультацій);

7)  закінчення обговорення після  завершеннявизначеного  часу  (зазвичай  –  це  закінченняакадемічної  пари)  або  ж  після  однозначноговирішення проблеми;

8)  критичне  обговорення  “акваріума”студентами всієї групи [7].

Такі  навчальні  заняття  сприяють  не  лишеоволодінню студентами англійської мови,  але йдають  їм  можливість  висловитись,  довести,аргументувати свою позицію, вчать слухати інших,проявляти або ж учитись толерантності, сприяютьрозвитку  умінь  самопрезентації,  тобто  йформують  культуру міжособистісної  взаємодії.

Висновок  та  перспективи  подальшогодослідження. Формування культури міжособистісноївзаємодії  студентів вищих технічних навчальнихзакладів є одним із пріоритетних завдань вищоїшколи та одним із напрямів професійної підготовкимайбутніх  фахівців,  оскільки  сама  культураміжособистісної взаємодії  слугує  визначникомпрофесіоналізму фахівця.

Нами навчання англійської мови розглядаєтьсяяк один  із  дієвих  засобів  формування культуриміжособистісної  взаємодії,  оскільки  сприяє нелише засвоєнню англійської мови й формуваннюіншомовної  компетентності,  але  й  забезпечуєміжособистісну взаємодію студентів і викладачівна практиці.

Успішний  результат  формування  культуриміжособистісної взаємодії  досягається  шляхомреалізації  модифікованої  навчальної  програмианглійської  мови  у  ВТНЗ  за  допомогоюінтерактивних  форм  та  методів.  Застосуванняновітніх  групових  і  проблемних  технологійбазується на принципі партнерства та поєднанняпедагогічного управління з розвитком активностіта самостійності, що й забезпечує міжособистіснувзаємодію.

Нами доведено, що міжособистісна взаємодіябуде конструктивною, якщо:  викладач  мотивуєстудентів  до  нових  знань,  сприяє  озвученнюстудентом  власної  думки,  заохочує  самостійнісудження  та  міркування  студентів;  стимулюєбажання та прагнення  студентів  знати  більше;викладач  є  толерантним  і  вчить  толерантностістудентів,  готовий до партнерської  співпраці  тавзаємодії.

Подальшого  дослідження  потребуютьтеоретико­методичні обґрунтування  змістовогонаповнення навчальних програм з англійської мовидля  студентів  різних  курсів  ВТНЗ  у  контекстіформування культури  міжособистісної  взаємодіїта розвитку діалогічних умінь.

Література1. Будник О.П. Діалогізм як принцип гуманітарної

ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ МІЖОСОБИСТІСНОЇ ВЗАЄМОДІЇ МАЙБУТНІХ ІНЖЕНЕРІВУ ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

Молодь і ринок №3 (146), 2017

49 Молодь і ринок №3 (146), 2017

освіти  /  О.П. Будник  //  Філософські  проблемигуманізації  освіти:  матеріали  міжнародноїнаукової конференції. –  Одеса, 2003. – С. 151 –152.

2. Волкова  Н.П.  Професійно-педагогічнакомунікація: навч. посіб. / Н.П. Волкова. – Київ:Академія,  2006. –  255 c.

3.  Галацин  К.О.  Особливості  формуваннякомунікативної  культури  студентів  вищихтехнічних  навчальних  закладів  /  К.О.  Галацин//  Науковий  вісник  ВНУ  ім.  Лесі  Українки.  –Луцьк: РВВ Вежа, 2012. – № 8 (233). – С. 54 –59.

4. Галацин К.О. Умови формування комунікативноїкультури студентів вищих  технічних  навчальнихзакладів  /  К.О.  Галацин  //  Молодь  і  ринок:щомісячний  науково-педагогічний  журнал.  –Дрогобич:  РВВ  “Коло”,  2012.  –  №  7  (90).  –С.  144 –  148.

5. Євтух М.Б. Культура взаємин / М.Б. Євтух,Т.В.  Черкашина:  Підручник.  –  3-те  вид.,переробл.  і  допов.  –  Черкаси:  ВидавецьЧабаненко Ю.А.,  2012.  –  340 с.

6.  Каган  М.С.  Мир  общения.  Проблемамежсубъектных отношений [Текст] / М.С. Каган.–  М.: Политиздат, 1988.  –  316  с.

7.  Кларин  М.В.  Инновации  в  мировойпедагогике:  обучение  на  основе  исследования,игры  и  дискуссии.  (Анализ  зарубежногоопыта). –  Рига: НПЦ  “Эксперимент”, 1995. –176  с.

8. Мельникова  І.М.  Інноваційні комунікативнітехнології  в  роботі  куратора  академгрупи:Навчальний  посібник. –  К.: ВД “Професіонал”,2007.  –  304 с.

9.  Мясищев  В.Н.  Психология  отношений  /В.Н. Мясищев. – М.: “Институт практическойпсихологи”;  Воронеж: НПО “МОДЭК”,  1995.–  356  с.

10. Обозов Н.Н. Психология межличностныхотношений  /  Н.Н.  Обозов.  –  Киев:  Лыбидь,1990.  –  192 с.

References1. Budnyk O.P.  (2003). Dialohizm yak pryntsyp

humanitarnoyi  osvity  [Dialogism  as  the principleof humanitarian education].  Filosofs’ki problemy

humanizatsiyi  osvity:  materialy  mizhnarodnoyinaukovoyi konferentsiyi. Odesa, pp. 151 – 152. [inUkrainian].

2. Volkova N.P. (2006). Profesiyno-pedahohichnakomunikatsiya  [Professional  and  pedagogicalcommunication]. Navch. posib., Kyiv: Akademiya.[in  Ukrainian].

3. Halatsyn K.O. (2012). Osoblyvosti  formuvannyakomunikatyvnoyi  kul’tury  studentiv  vyshchykhtekhnichnykh  navchal’nykh  zakladiv  [Featuresof formation the communicative culture of studentsin  higher  technical  educational  institutions].Naukovyy  visnyk  VNU  im. Lesi  Ukrayinky,  Lutsk:RVV Vezha, 8  (233), pp. 54 – 59.  [in Ukrainian].

4. Halatsyn  K.O.  (2012). Umovy  formuvannyakomunikatyvnoyi  kul’tury  studentiv  vyshchykhtekhnichnykh  navchal’nykh  zakladiv  [Peculiaritiesof  formation the communicative culture of  studentsin  higher  technical  educational  institutions].Youth and Market: monthly  scientific-pedagogicaljournal.  Drohobych:  Kolo  Publ.,7  (90),  pp.  144–  148.  [in Ukrainian].

5.  Yevtukh  M.B.,  Cherkashyna  T.V.  (2012).Kul’tura vzayemyn  [Culture  of  relationships]. Vol.3,  Cherkasy:  Vydavets’  Chabanenko  Yu.A.  [inUkrainian].

6. Kagan M.S. (1988). Mir obshhenija. Problemamezhsubektnyh otnoshenij [World of communication.Problem  of  intersubjective  relations].  Moscov:Politizdat  [in Russian].

7. Klarin M.V. (1995). Innovacii v mirovoj pedagogike:obuchenie na osnove  issledovanija,  igry i diskussii.[Innovation in  the global pedagogy:  learning throughresearch, games and discussions]. (Analiz zarubezhnogoopyta). Riga: NPC “Jeksperiment”. [in Russian].

8. Mel’nykova I.M. (2007). Innovatsiyni komunikatyvnitekhnolohiyi v roboti kuratora akademhrupy [Innovativecommunication technologies in the work of the curator ofthe  academic  group].  Kyiv:Profesional  Publ.  [inUkrainian].

9. Mjasishhev V.N. (1995). Psihologija otnoshenij[Psychology of  relationships]. Moscov:  “Institutprakticheskoj  psihologi”,  Voronezh:  NPO“MODJeK”  [in  Russian].

10. Obozov N.N. (1990). Psihologija mezhlichnostnyhotnoshenij [Psychology of  interpersonal  relations].Kyiv:  Lybid’  [in Ukrainian].

Стаття надійшла до редакції 16.02.2017

ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ МІЖОСОБИСТІСНОЇ ВЗАЄМОДІЇ МАЙБУТНІХ ІНЖЕНЕРІВУ ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

50

Постановка  проблеми.  Англійськепрофесійне  діалогічне  мовлення(АПДМ) для лікарів є організованою

системою  мовлення,  що  використовуєтьсяпредставниками медичної галузі для спілкуванняв  професійних  ситуаціях.  Відтак,  відбірдидактичного матеріалу та засобів навчання длямайбутніх  лікарів  ґрунтується  на  основікомунікативних  ситуацій  та  комунікативнихнамірів для реалізації певних професійних задач.

Практика  організації  процесу  професійно

орієнтованого навчання англійської мови свідчитьпро  те,  що  дидактичні  матеріали  повиннівідповідати  таким  основним  вимогам:відображати специфіку спеціальності; відповідатикритеріям  методичної  автентичності;  сприятирозвитку комунікативних навичок; будуватися запринципом проблемності; надавати лінгвістичнуінформацію відповідного рівня; враховувати рівеньпрофесійної та мовної підготовки студентів [9].

Аналіз  основних  досліджень  і  публікацій.До  проблеми  відбору  дидактичного  матеріалу

УДК 371.333:811.112.2

Лариса  Крисак,  кандидат  педагогічних наук,  викладач  англійської  мовиВінницького  технічного  коледжу

ДИДАКТИЧНИЙ МАТЕРІАЛ ДЛЯ НАВЧАННЯ МАЙБУТНІХ ЛІКАРІВАНГЛІЙСЬКОГО ПРОФЕСІЙНОГО ДІАЛОГІЧНОГО МОВЛЕННЯ

У статті теоретично обґрунтовано і здійснено відбір дидактичного матеріалу та засобів навчаннядля майбутніх лікарів англійського професійного діалогічного мовлення за трьома групами критеріїв. Першагрупа стосується відбору фахових автентичних аудіо- та відеоматеріалів. Фахові  креолізовані текстискладають другу групу. До третьої групи ввійшли критерії добору мовного матеріалу. Встановлено, щодосягнення високого рівня сформованості в майбутніх лікарів вести англомовний професійний діалог можливеза  умови  використання  автентичних аудіо- та відеоматеріалів, а також авторського аудіовізуальногокомбінаторного словника “AUVIS” як основних засобів навчання.

Ключові слова: критерії добору, дидактичний матеріал, англійське професійне діалогічне мовлення,майбутні лікарі.

Літ. 13.

Лариса  Крысак,  кандидат  педагогических  наук,  преподаватель  английского  языкаВинницкого  технического  колледжа

ДИДАКТИЧЕСКИЙ МАТЕРИАЛ ДЛЯ ОБУЧЕНИЯ БУДУЩИХ ВРАЧЕЙАНГЛИЙСКОЙ ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ДИАЛОГИЧЕСКОЙ РЕЧИ

В  статье  теоретически  обоснован  и  осуществлен  отбор  дидактического  материала  и  средствобучения для будущих врачей английской профессиональной диалогической речи по трем группам критериев.Первая  группа  касается  отбора  профессиональных  аутентичных  аудио-  и  видеоматериалов.Профессиональные креолизованные тексты составляют вторую группу. В третью группу вошли критерииотбора языкового материала. Установлено, что достижение высокого уровня сформированности умений убудущих  врачей  вести  английский  профессиональный  диалог  возможно  при  условии  использованияаутентичных аудио- и видеоматериалов, а также авторского аудиовизуального комбинаторного словаря“AUVIS” как основных средств обучения.

Ключевые  слова:  критерии  отбора,  дидактический  материал,  английская  профессиональнаядиалогическая речь, будущие врачи.

Larysa  Krysak,  Ph.D.(Pedagogy),Lecturer  of  English,  Vinnytsya  Technical  College

DIDACTIC MATERIAL FOR TRAINING THE ENGLISH PROFESSIONAL DIALOGICSPEECH OF FUTURE DOCTORS

The author theoretically justifies and carries out the selection of materials of teaching the English professionaldialogical  speech of  future doctors  into  the  three  groups  of  criteria. The  first  group  concerns  the  selection ofauthentic professional audio- and video materials. The professional creolized texts constitute the second group. Thethird group includes criteria for the linguistic material selection. Achieving a high level of skills formation of futurephysicians to conduct the English professional dialogue speech is possible in the case of usage of authentic audioand video as well as an audio-visual combinatory dictionary “AUVIS” as the basic means of training.

Keywords: selection criteria, the teaching materials, English professional dialogical speech, the future doctors.

© Л. Крисак, 2017

ДИДАКТИЧНИЙ МАТЕРІАЛ ДЛЯ НАВЧАННЯ МАЙБУТНІХ ЛІКАРІВ АНГЛІЙСЬКОГОПРОФЕСІЙНОГО ДІАЛОГІЧНОГО МОВЛЕННЯ

51 Молодь і ринок №3 (146), 2017

для навчання фахівців різного профілю зверталосябагато  вчених,  зокрема  О. Бігіч,  Н. Бичкова,С. Кіржнер, О. Конотоп, Л. Котлярова, Я. Окопна,І. Сімкова,  І. Чірва  та  ін.  Так,  Л. Максименкозапропонувала  критерії  відбору  автентичнихаудіотекстів для навчання майбутніх менеджерівпрофесійно спрямованого іншомовного діалогу. Усвою  чергу,  Т. Коробейнікова  зупинилася  навідборі автентичних відеоматеріалів для навчаннядіалогічного  мовлення  майбутніх  вчителівіноземних  мов.  Л. Гаспарян визначила критеріїдля  відбору  креолізованих текстів  для навчаннястудентів медичних спеціальностей англійськогопрофесійного спілкування.

Проте  відбір  дидактичних  матеріалів  длянавчання  майбутніх  лікарів  англійськогопрофесійного діалогічного мовлення висвітленийнедостатньо.

Метою статті є визначення критеріїв відборудидактичного матеріалу та засобів навчання, якібудуть використовуватись на аудиторних заняттяхта під час самостійної роботи в процесі навчаннямайбутніх лікарів АПДМ.

Виклад  основного матеріалу дослідження.З  метою  відбору  дидактичного  матеріалу  длянавчання АПДМ майбутніх лікарів ми виокремилитипові комунікативні ситуації, в яких відбуваєтьсяпрофесійне  спілкування  майбутніх  лікарів  такомунікативні  наміри,  якими  вони  повинніоволодіти.

Дослідниця Г. Рогова розглядає комунікативніситуації  як відтворення  та  імітування  типовихситуацій реального  життя учасників комунікації[12, 42].

Л. Гаспарян визначає комунікативну ситуаціючерез  сукупність  ситуативних  змінних  умовспілкування:  суб’єктів  спілкування  (адресант  іадресат);  місце  і  час  спілкування;  метаспілкування;  спосіб  спілкування;  засобиспілкування (вербальні, невербальні паралінгвістичні);відносини між суб’єктами спілкування; тональністьспілкування [3, 80].

Виходячи  із  зазначеного,  під  час  навчаннямайбутніх лікарів АПДМ слід створювати такікомунікативні  ситуації,  які  мають  професійнузначущість та дозволяють розвивати англомовнікомунікативні  вміння  у  діалогічному  мовленні.Імітування професійної діяльності в навчальнихумовах  відбувається  на  основі  створеннякомплексу різноманітних ситуацій, що випливаютьіз комунікативних потреб майбутніх лікарів. Отже,методичний сенс має типова ситуація спілкуваннялікарів з пацієнтами.

Далі  складемо  перелік  типових  ситуаційспілкування  лікарів,  задля чого проаналізуємо

реальні  ситуації  фахового  спілкування.  Вонивідображені  у  календарно­тематичних  планахбазових  медичних  дисциплін  у  Вінницькомунаціональному  медичному  університетіім. М. Пирогова  (“Пропедевтика  внутрішніххвороб”,  “Пропедевтика  дитячих  хвороб”,“Анатомія людини”, “Догляд за хворими”).

На  цьому  ґрунті  нами  виокремленокомунікативні ситуації, які є типовими і можутьбути  покладені  в  основу  навчання  АПДМмайбутніх  лікарів.  Це  такі  типові  ситуації  як:“Первинний  огляд  пацієнта”,  “Збір  анамнезу”,“Встановлення  діагнозу”,  “Призначеннялікування”,  які  є  складниками  основноїкомунікативної ситуації “Медична консультація”.Наш  вибір  обумовлений  тим, що комунікативнаситуація  “Медична  консультація”  являє собоюформу  і  спосіб  вирішення  цілого  комплексутипових для професії лікаря проблемних завдань.

У певній комунікативній ситуації у комунікантавиникає  мотив  висловлювання,  тобтокомунікативний  намір.  Конкретизація  метивисловлювання  в  межах  певної  мовленнєвоїситуації здійснюється за допомогою комунікативнихнамірів. Комунікативний намір визначає роль мовцяяк учасника спілкування та конкретну мету йоговисловлювання [9, 143].

Для  навчання  майбутніх  лікарів  АПДМрелевантним  є  здійснення та актуалізація  такихкомунікативних  намірів:  1)  запит  інформації– з’ясувати причину звернення хворої людини;2)  вираз  інтересу  –  показати пацієнту, що  йогоздоров’я турбує лікаря; 3) вираз співчуття – приважкому  перебігу  захворювання  проявитирозуміння; 4) заспокоєння – заспокоїти пацієнтавпродовж консультації; 5) порада – надати порадупацієнту щодо харчування, дієти, способу життя;6)  рекомендація  –  рекомендувати  схемилікування, ефективні та прийнятні для пацієнта;7) роз’яснення  –  пояснити  значення  медичнихтер мінів   та   пр епар ат ів  у  раз і  потр еби ;8 )   аргументація  –  аргументувати  ту  чи  іншусхему лікування або обстеження; 9) переконання–  переконати  пацієнта  щодо  лікування  абододаткового обстеження; 10) дозвіл – дозволитивідміну  препарату  або  припинення  дієти;11)   заборона  –  заборонити  палити,  надмірневживання  їжі;  12) попередження  – попередитипро можливі наслідки в разі відмови прийматикурс  лікування,  можливості  протипоказань  таалергічних проявів.

Виділені  типові  ситуації  та  комунікативнінаміри уможливили визначення критеріїв відборудидактичного  матеріалу,  які  безпосередньопов’язані  з  метою  навчання  АПДМ.  Критерії

ДИДАКТИЧНИЙ МАТЕРІАЛ ДЛЯ НАВЧАННЯ МАЙБУТНІХ ЛІКАРІВ АНГЛІЙСЬКОГОПРОФЕСІЙНОГО ДІАЛОГІЧНОГО МОВЛЕННЯ

52

відбору  дидактичного  матеріалу  ми  умовнорозподілили на три групи: перша група стосуєтьсявідбору  фахових  автентичних  аудіо­  тавідеоматеріалів;  друга  група  –  фаховихкреолізованих  текстів;  третя  група  –  мовногоматеріалу (лексичний, граматичний, фонетичний).

Розглянемо  першу  групу  критеріїв,  а  самевідбір автентичних аудіо­ та відеоматеріалів.

За  відсутності  реальних  умов  професійноїангломовної комунікації великого значення набуваєвикористання  таких  засобів  навчання,  які  бмаксимально  наблизили  процес  вивченняанглійської  мови  до  ситуацій  реального  тапрофесійного спілкування [8, 85; 13].

У  цьому  контексті,  ефективними  засобаминавчання виступають фахові автентичні аудіо тавідеоматеріали.  Відтак,  особливого  значеннянабувають питання, якими повинні бути фаховіавтентичні аудіо та відеоматеріали для навчаннямайбутніх  лікарів  АПДМ,  які  вимогипред’являються до них та  за якими критеріяминеобхідно проводити відбір.

До критеріїв відбору аудіо­ та відеоматеріалівми  відносимо  критерії:  автентичності;відповідності програмним вимогам; прагматичності;професійної та інформаційної цінності; доступностіта  посильності;  стилістичної  диференціації;нормативності  мовлення;  співвідношеннявербальних та невербальних компонентів діалогу;тривалості звучання; авторитетності джерела [5,62 – 75; 6; 8, 83 – 90; 13].

У  методичній  літературі  рекомендуютьобирати  такі  аудіо­  та  відеофрагменти,  щозапозичені  з  автентичних  художніх  абодокументальних фільмів,  відео­курсів,  програм,записаних  в  прямому ефірі, навчальних  курсівБританського видавництва [3, 7].

Відтак,  нами  було  відібрано  понад  30автентичних  фрагментів  з  художніх  фільмів,навчальних програм Британського видавництва(Oxford, Cambridge, Express Publishing), матеріаліввеб­сайтів, які знаходяться у відкритому доступі.Відібрані  фрагменти  відповідають  всімвищезазначеним критеріям.  Вони є  прикладомреальної фахової комунікації в діаді “лікар­пацієнт”,містять  актуальні  професійні  проблеми(обстеження пацієнта, призначення лікування), щодозволяє  студентам  змоделювати  навчальніситуації під час ділової гри.

Варто наголосити, що зразки діалогів повиннівідповідати  сучасним  нормам  та  стандартаманглійської  мови,  відповідати  критеріюнормативності  мовлення  [8,  88].  У  даномуконтексті доцільно використовувати відеоматеріали,які демонструють типові ситуації професійного

спілкування  в  межах  медичної  галузі.Репрезентативність  англійського  медичногодискурсу полягає в представленні особливостейреалізації типових висловлювань британських таамериканських  лікарів  під  час  спілкування  нафаховому рівні, наприклад, проведення медичнихконсультацій, адекватне інтерпретування клінічноїінформації при  встановленні  діагнозу, наданнярекомендацій стосовно схем лікування.

Стилістична  диференціація  передбачаєвідбір  таких,  які  демонструють  типові  стилілікарів,  зокрема  напівофіційний  та  розмовно­побутовий. У розмовному стилі (характерно дляпацієнта) вживають переважно побутову лексику,фразеологізми,  вставні  слова,  вигуки,  неповніречення. Напівофіційному стилю (характерно длялікаря) притаманні повні речення, медичні терміни,логічність, точність, обґрунтованість викладу. Закритерієм стилістичної диференціації ми відібралидіалоги­зразки  з  серіями діалогічних єдностей(ДЄ) , які є типовими для медичного спілкування.

Відібрані  зразки також  повинні  відповідатитематиці  занять  та  типовим  ситуаціямспілкування,  бути  тематично  насиченими,цікавими, містити необхідний мовний  матеріал(лексичний,  граматичний  та фонетичний),  щовідповідає  критерію  професійної  таінформаційної  цінності  [13].

Критерій доступності вимагає, щоб діалоги­зразки,  були  посильними  для  студентів  тавідповідали програмним вимогам. Граматичний,фонетичний  та  лексичний  матеріал,  якийвикористовується  в  діалогах,  має  відповідатипідтемам модулів, зазначених у чинних освітніхпрограмних документах медичного ВНЗ.

Критерій  співвідношення  вербальних  іневербальних  компонентів   означає,  що  взразках невербальна поведінка комунікантів маєвідображати їхнє мовлення. Візуальна інформація(мова  тіла, жести,  одяг, чіткість  зображення  тазвуку),  представлена  в  відеоматеріалах,  даєстудентам можливість бачити  більше  того, щовони  чують,  та  інтерпретувати  текст  ширше,оскільки  наявний  відеоряд,  по  відношенню дословесного  наповнення,  здатен  частковокомпенсувати недостатнє знання мови [1, 23].

Студент  одночасно  знайомиться  з  процесомстворення  мовленнєвого  висловлювання  увідповідній ситуації спілкування, а зображення танаявність невербальних складників є наочністю,яка презентується за допомогою відеоматеріалів[1,  42].  Упродовж  перегляду  відеофрагментівстуденти  зосереджуються  та  намагаютьсязапам’ятати більше інформації.

Критерій  обсягу  діалогу-зразка  передбачає

ДИДАКТИЧНИЙ МАТЕРІАЛ ДЛЯ НАВЧАННЯ МАЙБУТНІХ ЛІКАРІВ АНГЛІЙСЬКОГОПРОФЕСІЙНОГО ДІАЛОГІЧНОГО МОВЛЕННЯ

Молодь і ринок №3 (146), 2017

53 Молодь і ринок №3 (146), 2017

обмеженість  тривалості  його звучання. Згідно звимогами робочих програм  наприкінці другогороку вивчення англійської  мови  майбутні лікаріздатні  розуміти усне  мовлення в  нормальномутемпі в межах 2 – 3 хвилин звучання [7, 72].

Критерій  авторитетності  Інтернет-джерела  [2,  97]  забезпечується  шляхомвикористання таких  джерел,  як офіційні  сайти,освітні  веб­ресурси  для  навчання  медичнихфахівців,  електронні  посібники,  словники  таметодичні  комплекси.

Перейдемо до другої групи критеріїв відборудидактичного матеріалу для навчання майбутніхлікарів,  а  саме розглянемо  особливості  доборуфахових  текстів,  зокрема  креолізованих,  щодозволяють студентам  поповнити словниковийзапас фахової лексики та ефективно взаємодіятипід час продукування діалогів.

Сьогодні дослідники тексту не обмежуютьсяаналізом  лише  його  вербальної  складової,  азвертають велику увагу на текст як семіотичноускладнену структуру. Це призвело до виникненнянової характеристики тексту з позиції наявності уньому несловесних елементів  –  креолізованості[4, 216 – 219].

Під  креолізованими  текстами  розуміютьтексти, фактура яких складається з двох частин:вербальної та невербальної [4, 180]. Креолізованийтекст  складається  з  семіотичних  знаків.  Цеможуть  бути  вербальні  елементи,  графічнісимволи, малюнки, зображення, діаграми, схеми,графіки тощо.

Слідом  за  Л. Гаспарян,  ми  вважаємо,  щокреолізовані  тексти  є  ефективними  в  процесінавчання майбутніх лікарів АПДМ тому, що вонипривертають  увагу  студента  до  текстовихфрагментів, та допомагають краще осмислити таінтерпретувати потрібну інформацію [3, 111 – 114].

З  точки  зору  лінгвістики,  медична  картапацієнта  може  розглядатися  як  креолізованийтекст,  в  якому  представлені  певні  видисеміотичних  знаків:  графи  для  фіксаціїтемператури;  результати  лабораторнихдосліджень;  схематичні  зображення  людськоготіла  і органів  для  позначення локалізації  болю;записи ЕКГ; знімки УЗД та ін.

Цінність  таких  текстів  полягає  у  тому,  щомаючи на руках медичну карту пацієнта,  можнавідтворити  комунікативну  ситуацію  у  межахмедичної  консультації.  Креолізований  текст  вцьому випадку виступає засобом навчання і можерозглядатись як сценарний фрейм ділової гри нааудиторному  занятті  [3,  210].  Під  час  доборукреолізованих  текстів  ми  опиралися  на  такікритерії: професійної та інформаційної цінності,

функціонального та стилістичного співвідношення,автентичності, новизни, наявності невербальнихелементів.

За критерієм професійної спрямованості таінформаційної  цінності  [1;  7;  9,  81]  текстиповинні відображати майбутню сферу діяльностіта  тематику.  У  нашому  випадку,  це  наданнялікарем медичної допомоги пацієнту в разі йогозвернення.

За критерієм функціонального та стилістичногоспіввідношення означає, необхідно  звертати  увагуна наявність фахової мови (наявність відповіднихлексичних одиниць).

За  критерієм  автентичності,  це  має  бутикреолізований  текст,  який  спочатку  не  бувпризначений  для  навчальних  цілей.  Слідом  заЄ. Носонович [10,  6  –  12],  автентичність  мирозглядаємо,  як  наближення  організаціїнавчального процесу до реального іншомовногосередовища.

Критерій  новизни  забезпечує  підвищеннямотивації до навчання. Як зазначав Є. Пассов [11,107],  для  розвитку  інтересу  до  оволодіннямовленнєвими  вміннями  необхідно  постійневпровадження  новизни  в  усі  елементинавчального  процесу.  Критерій  новизнизабезпечується шляхом введення ново цікавої,  зточки  зору  професійного  спрямування,пізнавальної інформації [7, 73].

Далі  розглянемо  третю  групу  критеріївдобору  мовного  матеріалу,  а  саме,  відбірлексичного,  граматичного  та  фонетичногоматеріалу.

У процесі добору зразків діалогів для навчаннямайбутніх  лікарів  АПДМ  доцільно  провестианаліз  уживаних  у  дібраних  аудіо­  та  відеофрагментах,  креолізованих  текстах  лексичних  іграматичних одиниць.

Аналіз робіт науковців (Т. Баєва, Л. Гаспарян,О. Петращук, Л. Русалкіна та ін.), які займалисядослідженнями діалогічного мовлення в медичнійгалузі, показав,  що  мова лікарів  відрізняється:1) системою медичних термінів, необхідних дляадекватного  вираження  медичних  понять;2) значною клішованістю та еліптичністю реплік;3)  фразеологічністю  мовлення;  4)  наявністю“готових”  мовленнєвих  одиниць,  заповнювачівмовчання, стягнених форм; 5) лаконічністю реплікта стислістю; 6) наявністю імперативних речень,спрощень синтаксичних конструкцій; 7) поширеністюінверсій, що призводять до ненормативності;8)  засобів  експресії;  9)  наявністю  питальнихречень; 10) наявністю пом’якшених директив.

Основними  критеріями  відбору  фаховоїлексики  на  основі  відібраних  аудіо­  та

ДИДАКТИЧНИЙ МАТЕРІАЛ ДЛЯ НАВЧАННЯ МАЙБУТНІХ ЛІКАРІВ АНГЛІЙСЬКОГОПРОФЕСІЙНОГО ДІАЛОГІЧНОГО МОВЛЕННЯ

54

відеофрагментів  були  критерії:  професійноїспрямованості  [7,  74;  8],  комунікативної  тасемантичної  цінності,  сполучуваності  тачастотності.

Критерій  професійної  спрямованостівідображає  специфіку АПДМ  майбутніх  лікарівта  забезпечує ефективність протікання фаховоїкомунікації.

Критерій комунікативної цінності передбачаєдобір матеріалу з точки зору його важливості дляреалізації  комунікативного наміру:  заспокоєнняпацієнта – don’t worry; з’ясування скарги пацієнта– let me examine your baby; заборона – to avoid;дозвіл –  to permit; згода –  to agree.

За  критерієм  семантичної  цінності  намибуло  дібрано лексичний  матеріал, який означаєважливі поняття, що належать до медичної галузі:inflammation,  causative  agent,  malady,  severeonset, ailment, blood  pressure,  treatment,  therapy,disease, headache, abdominal pain, digestive tractetc.

Також були дібрані нейтральні слова, “кліше”,сталі сполучення: I see, well, so, well done, good,it  sounds great,  surely  etc.

За критерієм частотності, ми звертали увагуна велику кількість абревіатур, що характерні дляАПОДМ.  Багато  абревіатур,  які  вживаються  вмедичній  комунікації:  AIDS  (acquiredimmunodeficiency  syndrome)  –  синдромнабутого  імунодефіциту; ARI (acute  respiratoryinfection)  –  гостра  респіраторна  інфекція;CVD  (cardiovascular disease) –  серцево-судиннезахворювання тощо. Також, у AПОДМ лікарів  єабревіатури, які існують лише в АМ: bl (blood) –кров; GP (general practitioner) – лікар загальноїпрактики;  wt  (weight)  –  вага;  XR  (X-ray)  –рентген.  Існує  безліч  скорочень,  яківикористовуються під час оформлення медичноїдокументації  (історія  хвороби,  виписки  замбулаторної картки пацієнта): с/o (complaints of)–  скарги  пацієнта  на;  D  (dosage)  –  доза;  D&V  (diarrhoea  and  vomiting)  –  пронос  таблювання;  Hb  (haemoglobin)  –  вмістгемоглобіну;  PE  (physical  examination)  –фізичний  огляд.

Основними критеріями відбору граматичногота  фонетичного  мінімуму  були  критеріїчастотності  та  необхідності.  Спираючись  навідібрані зразки, ми звертали увагу на інтонаційнеоформлення питальних речень, логічний наголосмедичних термінів та складних словосполучень.

Весь дидактичний матеріал ми систематизувалита  упорядкували  в  розробленому  намиаудіовізуальному  комбінаторному  словнику“AUVIS”,  який  сьогодні  виступає  новітнім

засобом  відповідного  навчання  в  українськійпрактиці. Словник “AUVIS” охоплює понад 300слів  та  виразів,  що  найчастіше  вживаються  вмедичній галузі. Для позначення вимови слів тамедичних термінів використано міжнародні знакифонетичної  транскрипції.  “AUVIS”  уміщуєдев’ять основних розділів: “Introduction”, “HumanBody  Systems”,  “Common  Diseases”,  “Taking  aHistory”,  “Dialogues”,  “Useful  Phrases  forSuccessful  Communication”,  “Non­verbal  Signs”,“Abbreviation”, “Extra”.

Висновки.  Таким  чином,  ми  обґрунтуваливибір  дидактичного  матеріалу,  який  доцільновикористовувати  у  процесі  навчання  лікаріванглійського професійного діалогічного мовленнята  визначили  критерії  відбору  зазначенихнавчальних  матеріалів.

Досягнення  високого рівня сформованості  вмайбутніх лікарів  вести  англійське  професійнеспілкування  можливе  за  умови  використанняавтентичних  аудіо­  та  відеоматеріалів,креолізованих текстів,  інформаційних серверівмережі  Інтернет,  а  також  аудіовізуальногокомбінаторного словника “AUVIS” як основнихзасобів навчання.

Література1. Бичкова Н.І. Основи використання відеофонограми

та фонограми для навчання іноземних мов: [монографія]/ Наталія Іванівна Бичкова. – К.: Віпол, 1999. – Ч. І. –107 с.

2.  Верёвкина-Рахальская  Ю.Н.  Методикаиспользования Интернет ресурсов  в формированиикоммуникативной  компетенции  студентовспециализированных  вузов  на  материалеобщественно-политической тематики: дис. … канд.пед.  наук.:  13.00.02  /  Верёвкина-Рахальская  ЮлияНиколаевна. – М., 2007. – 291 с.

3. Гаспарян Л.А. Обучение иноязычному устномуречевому  общению  будущего  врача  в  сферепрактического  здравоохранения:  дис.  ...  канд.  пед.наук: 13.00.02. – Екатеринбург, 2014. – 241 с.

4. Данилюк С.С. Використання графічних засобіву  текстах  електронної  пошти  //  Наукові  записки.Серія: Філологія. – Вінниця: ВДПУ, 2009. – С. 216 –219.

5.  Кіржнер  С.Е.  Навчання  майбутніх  юристівусного  професійно  спрямованого  англійськогомонологічного мовлення з використанням автентичноївідеофонограми: дис. … кандидата пед. наук: 13.00.02/ Кіржнер Світлана Естланівна. – К., 2009. – 261 с.

6. Конотоп О.С. Методика навчання майбутніхфілологів  англійського  діалогічного  спілкування  звикористанням  відеофонограми:  автореф.  дис.  наздобуття  наук.  ступеня  канд.  пед.  наук:  13.00.02“Теорія  і  методика  навчання:  германські  мови”/О.С. Конотоп. – К., 2010. – 26 с.

7.  Коробейнікова  Т.І.   Зміст  формуванняангломовної компетентності в діалогічному мовленні

ДИДАКТИЧНИЙ МАТЕРІАЛ ДЛЯ НАВЧАННЯ МАЙБУТНІХ ЛІКАРІВ АНГЛІЙСЬКОГОПРОФЕСІЙНОГО ДІАЛОГІЧНОГО МОВЛЕННЯ

Молодь і ринок №3 (146), 2017

55 Молодь і ринок №3 (146), 2017

майбутніх учителів / Т.І. Коробейнікова // Теоретичніпитання культури, освіти та виховання. – 2014. – №49.– С. 70 – 74.

8.  Максименко Л.О.  Навчання  професійноспрямованого  англомовного  діалогу  майбутніхменеджерів невиробничої сфери: дис ... канд. пед. наук:13.00.02  / Людмила  Олександрівна  Максименко.  –Київ. – 2012. – 280 с.

9. Методика викладання іноземних мов у середніхнавчальних  закладах:  підруч.  для  студентів  вищихнавч. закл. / [О.Б. Бігич, С.В. Гапонова, Г.А. Гринюк таін.] / [автор.кол. С.Ю.Ніколаєва]. – [2-е вид.]. – К.:Ленвіт, 2002. – 328 с.

10.  Носонович  Е.В.  Критерии  содержательнойаутентичности учебного текста / Е.В. Носонович,Р.П. Мильруд // Иностранные языки в школе. – 1999. –№ 2. – С. 6 – 12.

11.   Пассов Е.И. Основы  коммуникативнойметодики  обучения  иноязычному  общению  /Пассов Е.И. – М.: Рус. яз., 1989. – 276 с.

12. Рогова Г.В. Методика обучения иностраннымязыкам в средней школе: учебное пособие / Г.В. Рогова.– М.: Просвещение, 1991. – 52 с.

13.  Чірва  І.В.  Методика  навчання  майбутніхінженерів-програмістів  англійського  діалогічногомовлення  з  використання  комп’ютерних  програм:автореф. дис. … канд. пед. наук: спец. 13.00.02 “Теоріяі методика навчання іноземних мов: германські мови”/ І. В. Чірва. – К., 2008. – 21 с.

References1.  Bychkova  N.  I.  (1999).  Osnovy  vykorystannia

videofonohramy  ta  fonohramy  dlia  navchanniainozemnykh  mov:  monohrafiia  [Basics  of  videosoundtracks and sound for learning foreign languages].Kyiv: Vipol Publ, part I, 107 p. [in Ukrainian].

2.  Veryovkina-Rakhal’skaya  Y.N.  (2007).  Metodikaispol’zovaniya  Internet  resursov  v  formirovaniikommunikativnoj  kompetentsii   studentovspetsializirovannykh vuzov na materiale obshhestvenno-politicheskoj tematiki: dis. … kand. ped. nauk [Methodsof  Internet  resources  using  in  the  formation  of  thecommunicative  competence  of  students  of  specializeduniversities with social and political subjects materials.Thesis  for  a  candidate degree  in  pedagogical  studies.Manuscript]. Moscow, 291 p. [in Russian].

3. Gasparyan L.А. (2014). Obuchenie inoyazychnomuustnomu  rechevomu  obshheniyu  budushhego  vracha  vsfere prakticheskogo zdravookhraneniya: dis.  ...  kand.ped.  nauk  [Learning  of  foreign  language  oral  speechdialogue of future doctors in the practical health field.Thesis  for  a  candidate degree  in  pedagogical  studies.Manuscript]. Ekaterinburg, 241 p. [in Russian].

4. Danyliuk S.S. (2009). Vykorystannia hrafichnykhzasobiv u tekstakh elektronnoi poshty [Using graphicaltools in email texts]. Naukovi zapysky. Seriia: Filolohiia.Vinnytsia: VDPU Publ, pp. 216 – 219. [in Ukrainian].

5.  Kirzhner  S.E.  (2009).  Navchannia  maibutnikhyurystiv usnoho profesiino spriamovanoho anhliiskohomonolohichnoho  movlennia  z  vykorystanniam

avtentychnoi  videofonohramy:  dys. …  kandydata  ped.nauk [Teaching future lawyers oral profession orientedEnglish monologue speech with authentic video. Thesisfor  a  candidate  degree  in  pedagogical  studies.Manuscript]. Kyiv, 261p. [in Ukrainian].

6.  Konotop  O.S.  (2010).  Metodyka  navchanniamaibutnikh  fi lolohiv  anhliiskoho  dialohichnohospilkuvannia z vykorystanniam videofonohramy: avtoref.dys.  na  zdobuttia  nauk  stupenia  kand.  ped.  nauk[Teaching  future  philologists  oral  profession  orientedEnglish dialogue speech with video soundtracks]. Kyiv,26 p. [in Ukrainian].

7.  Korobeynikova  T.I.  (2014).  Zmist  formuvannyaanhlomovnoyi  kompetentnosti   v  dialohichnomumovlenni  maybutnikh  uchyteliv.  Teoretychni  pytannyakul’tury,  osvity  ta  vykhovannya  [The  content  of  thecompetence formation in English dialogical speech forfuture  teachers.  Theoretical  questions  of  culture,education and training]. Kyiv: KNLU Publ, № 49, рр. 70– 74. [in Ukrainian].

8. Maksymenko L.O. (2012). Navchannia profesiinospriamovanoho  anhlomovnoho  dialohu  maibutnikhmenedzheriv nevyrobnychoi sfery: dys ... kand. ped. nauk[Teaching  future  managers  oral  profession  orientedEnglish dialogue speech. Thesis for a candidate degreein  pedagogical  studies.  Manuscript].  Kyiv,  280  p.  [inUkrainian].

9. Bihych O.B., Haponova S.V., Hryniuk H.A. (2002).Metodyka  vykladannia  inozemnykh  mov  u  serednikhnavchalnykh  zakladakh:  pidruch.  dlia  studentivvyshchykh  navch.  zakl.  [Methods  of  teaching  foreignlanguages in secondary schools. Textbook for universitystudents]. Kyiv: Lenvit Publ, 328 p. [in Ukrainian].

10. Nosonovich E.V. (1999). Kriterii soderzhatel’nojautentichnosti  uchebnogo  teksta. Inostrannye  yazyki  vshkole. [The criteria for the authenticity of the content ofthe  educational  text.  Foreign  languages  at  school].Moscow, № 2. pp. 6 – 12 [in Russian].

11.  Passov  E.I.  (1989).  Osnovy  kommunikativnojmetodiki   obucheniya  inoyazychnomu  obshheniyu[Fundamentals  of  communicative  methods of  teachingforeign  language  communication].  Moscow:  Rus.yazPubl, 276 p. [in Russian].

12.  Rogova  G.V.  (1991).  Metodika  obucheniyainostrannym yazykam v srednej shkole: uchebnoe posobie[Methods of teaching foreign languages in high school:a  tutorial].  Moscow:  Prosveshhenie  Publ,  52  p.  [inRussian].

13.  Chirva  I.V.  (2008).  Metodyka  navchanniamaibutnikh  inzheneriv-prohramistiv  anhliiskohodialohichnoho  movlennia  z  vykorystanniakompiuternykh prohram: avtoref. dys. … kand. ped. nauk[Methods  of  teaching  in  English  dialogical  speech  offuture  engineers using  ICT. Abstract].  Kyiv,  21 p.  [in

Ukrainian].

Стаття надійшла до редакції 21.02.2017

ДИДАКТИЧНИЙ МАТЕРІАЛ ДЛЯ НАВЧАННЯ МАЙБУТНІХ ЛІКАРІВ АНГЛІЙСЬКОГОПРОФЕСІЙНОГО ДІАЛОГІЧНОГО МОВЛЕННЯ

56

Постановка  проблеми  дослідження.Основою  модернізації  управління,ефективного самоврядування, місцевого

розвитку є самодостатні та потужні територіальнігромади. До вивчення питань щодо управлінняосвітою в новостворених громадах на сучасномуетапі  все  більше  вдаються  вчені,  філософи,соціологи,  педагоги,  працівники  органівдержавного  управління  та  ін.  Особливоактуальними ці питання стають у період реалізації

адміністративно­територіальної  та  освітньоїреформ. В  умовах  децентралізації  чільне місцезаймає модернізація управління відділу освіти вгромадах малих  міст.

Аналіз останніх досліджень  і публікацій.Важливі  аспекти  діяльності  органів  управлінняосвітою,  зокрема  відділу  освіти,  підвищенняефективності його діяльності окреслено в роботахтаких  зарубіжних  та  вітчизняних  учених,  якЄ. Березняк, М. Дарманський, Д. Дейкун, О. Зайченко,

УДК 37.014.3

Наталія  Лісова,  кандидат  педагогічних наук,  проректорКНЗ  “Черкаський  обласний  інститут  післядипломної освіти  педагогічних  працівників”

МОДЕРНІЗАЦІЯ УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВІДДІЛУ ОСВІТИВ УМОВАХ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ ТА ДЕМОКРАТИЗАЦІЇ

У статті розглядається питання модернізації управлінської діяльності відділу освіти на сучасномуетапі. Подаються нові підходи до управління в умовах децентралізації влади та демократизації суспільства.Висвітлено діяльність органів управління освітою саме в період трансформаційних змін, які відбуваються втому числі в освітній галузі. Автором розкриваються механізми залучення громадськості до управліннязагальною середньою освітою в громадах малих міст. Підкреслено значущу роль модернізації управлінськоїдіяльності  відділу  освіти.  Особлива  увага  звернена  на  питання  співпраці  органів  влади  та  органівсамоврядування в контексті забезпечення розвитку сучасної української школи.

Ключові слова: модернізація, відділ освіти, суспільство, державно-громадське управління, загальнасередня освіта.

Літ. 10.

Наталия  Лисовая,  кандидат педагогических  наук, проректорКУЗ “Черкасский областной институт последипломного образования педагогических работников”

МОДЕРНИЗАЦИЯ УПРАВЛЕНЧЕСКОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ ОТДЕЛА ОБРАЗОВАНИЯВ УСЛОВИЯХ ДЕЦЕНТРАЛИЗАЦИИ И ДЕМОКРАТИЗАЦИИ

В статье рассматривается вопрос модернизации управленческой деятельности отдела образованияна  современном  этапе.  Подаются  новые  подходы  к  управлению  в  условиях  децентрализации  власти  идемократизации общества. Отражена деятельность органов управления образованием именно в периодтрансформационных  изменений,  которые  происходят  в  том  числе  в  сфере  образования.  Авторомраскрываются механизмы привлечения общественности к управлению средним образованием в общинах малыхгородов.  Подчеркнуто  значимую  роль модернизации  управленческой  деятельности  отдела  образования.Особое внимание обращено на вопросы сотрудничества органов власти и органов самоуправления в контекстеобеспечения развития современной украинской школы.

Ключевые  слова:  модернизация,  отдел  образования,  общество,  государственно-общественное

управление, общее среднее образование.

Nataliya  Lisova,  Ph.D.(Pedagogy), Vice  Rector Public  Educational  Establishment“Cherkasy  Regional  Institute of  Postgraduate Education  of  Pedagogical  Employees”

THE MODERNIZATION OF MANAGEMENT DEPARTMENT OF EDUCATIONIN THE CONDITIONS OF DECENTRALIZATION AND DEMOCRATIZATIONThe article deals with the modernization of administrative department of education. The author presents the

new approaches concerning the management in the conditions of decentralization of power and the democratizationof society. The article highlights the activity of education authorities during the transformational changes, includingthe education sphere. The author reveals the mechanisms of public involvement into the management of secondaryeducation in the communities of small towns. The article underlines the important role of modernize of managementof the authority. Particular attention is paid to the cooperation of authorities and governments in the context of thedevelopment of modern Ukrainian school.

Keywords: modernization, division of education, the society, the state and public management, secondary education.

© Н. Лісова, 2017

МОДЕРНІЗАЦІЯ УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВІДДІЛУ ОСВІТИВ УМОВАХ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ ТА ДЕМОКРАТИЗАЦІЇ

57 Молодь і ринок №3 (146), 2017

М. Кондаков, А. Мазак, Г. Федоров, П. Худомiнськийта ін. Перспективи та шляхи модернізації системиуправління освітою в нових соціально­економічнихумовах  обґрунтовано  в  працях  І. Зязюна,В. Кременя, Л. Калініної, В. Лугового, В. Лутая,С. Ніколаєнка, В. Олійника,  О. Пастовенського,В. Огнев’юка, С. Сисоєвої та ін.

Великий інтерес в громадян викликав новийдокумент  –  Політична  пропозиція  щодореформування середньої освіти “Нова українськашкола”, а отже, й до управління такою школою.До  його  обговорення  долучилися  освітяни,батьківська  громадськість,  роботодавці,представники об’єднаних територіальних громад,представники  професійних  спільнот  та  ін.  Якзазначають,  “українська  школа  не  зазнавалаглибинних  перетворень уже  понад  півстоліття.Результатом  цього  стали:  неактуальні  знання;неконкурентоспроможність української  системиосвіти; відтік умів”;  відсутність  мотивації  як  вучнів, так  і в педагогів; дефіцит кваліфікованихкадрів  у  країні;  втрата  наукового  потенціалудержави”  [1].  Саме  ці  позиції  спонукали  домасштабного реформування загальної середньоїосвіти.

Виділення  не  вирішених  раніше  частинзагальної проблеми. Процес модернізації освітиможливий лише після реформування її підвалинвідповідно до вимог часу. Погоджуємося ще й зтакою  думкою  вченої  С.  Сисоєвої,  що“модернізація освіти може розглядатися як зміни,що  забезпечують динамічний  розвиток освітивідповідно  до  цілей  реформ,  як  створення  йреалізація моделей випереджувального розвиткуосвіти,  адекватних  до  потреб  суспільства,визначення напрямів  “прориву”  і  зосередженнязусиль  на  досягненні  поставленої  освітнімиреформами  мети.  Процес  же  реформуванняосвіти  змушує  поглянути  на  стан  освіти  крізьпризму  її  цінності  (державної,  суспільної,особистісної);  механізмів  її  функціонування  всуспільстві; функціонування дотичних до освітисфер життєдіяльності суспільства, що впливаютьна  її  розвиток”  [10,  38].  Важлива  роль  насучасному етапі належить відділам освіти, якимнеобхідно  вирішувати  такі  завдання  в  новихтрансформаційних процесах.

Метою  статті  є  висвітлення  діяльностівідділу освіти у вирішенні завдань модернізації вумовах  децентралізації влади та демократизаціїсуспільства.

Ви клад   осн овного  матеріалу.  Учен іВ .   Огнев’юк,  С.  Сисоєва  вважають,  щозастосування терміна “модернізація”  з  позиційосвітології спрямовує “поглянути на стан освіти

крізь призму розуміння її як системи різноманітнихнавчальних  закладів  і  освітніх  установ;  якособливого процесу; як різнорівневого результату;як соціокультурного  феномену;  як  соціальногоінституту,  що  впливає  на  стан  незалежностідержави, її економічну стабільність і формуваннясвідомості  суспільства;  крізь  призму  нагальноїпотреби  у  кардинальному  (відповідно  до цілейреформування) оновленні змісту освіти, її форм,методів і технологій” [5, 44].

Стан,  проблеми  загальної  середньої  освіти(ЗСО) висвітлено в науково­аналітичній доповіді,яку підготовлено науковцями Інституту педагогіки,Інституту психології імені Г.С. Костюка, Інститутупроблем  виховання  НАПН  України,  Інститутугігієни та медичної екології імені О.М. МарзєєваНАМН  України  [9].  Результати  досліджень,рекомендації  та  пропозиції,  які  подано  уколективній науковій праці Національної академіїпедагогічних наук, необхідно використовувати всистемі  підвищення кваліфікації  педагогічнихпрацівників,  обговорювати  в  педагогічних,учнівських  та  батьківських  колективах  шляхизабезпечення якості загальної середньої освіти.

В  існуючій  системі  державного  управлінняосвітою, як  зазначає дослідниця  Л. Паращенко,недостатньо  розвинені  механізми  залученнябатьківської  громадськості,  громадськихорганізацій  до  управління  освітою.  Нанаціональному, регіональному й місцевому рівняхпереважно виділяють три основні перешкоди длявпровадження державно­громадського управління(ДГУ): слабка увага органів управління освітоюдо реалізації ДГУ;  неготовність  керівників  ЗНЗдо впровадження ідей ДГУ; недостатньо активнаучасть  населення  в управлінні  освітою. МодельДГУ не дістала необхідного рівня розвитку в ЗСОУкраїни  [6].  Важлива  роль  у  вирішенні  такихзавдань належить працівникам відділів освіти таїх методичним службам. Саме вони, насамперед,мають  усвідомити  нову  філософію  освіти:  відконтролю  якості  –  до  забезпечення  якості.  Авідтак  осмислити, що  “держава  й  освіта,  яка  вній функціонує, покликані служити людям, їхньомурозвитку”,  чітко  зрозуміти  фундаментальнізавдання  модернізації  управлінської діяльності:подолати  сучасний  стан  загальної  середньоїосвіти, що характеризується низьким рівнем йогорозвитку; створити ефективну систему управліннязагальноосвітніми  навчальними  закладами, щовідповідає  як  потребам  України,  суспільства,держави,  так  потребам  й  інтересам  кожноїособистості  зокрема.

Модернізацію управлінської діяльності відділуосвіти в умовах самоврядування й самоорганізації

МОДЕРНІЗАЦІЯ УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВІДДІЛУ ОСВІТИВ УМОВАХ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ ТА ДЕМОКРАТИЗАЦІЇ

58

громад,  зокрема  малих  міст,  запроваджено  напочатку ХХІ ст., у період активної реалізації новоїосвітньої політики, яка почала втілюватися післяздобуття  Україною  незалежності.  Цьомупередував прийнятий (1991 р.) Закон України “Проосвіту” (з подальшими змінами 1996 р., 1998 р.),яким  передбачено  особливості  переходу  відтрадиційної  до  державно­громадської  системиуправління ЗСО [2]. Правда, цим  законом  булипередбачені теоретичні принципи такого переходу.Знайшов  втілення  в  освітню  галузь  принципвзаємодії державного управління й громадськогосамоврядування.  Підсилила  й  конкретизувалаосновні  засади  закону  “Про  освіту”  Державнанаціональна  програма  “Освіта”  (“Україна  ХХІстоліття”) (1993 р.) [8]. Цінність її, на нашу думку,полягає  в  тому,  що  попри  основні  завданняреформування  освіти  закцентовано  увагу  напереході  від  державного  до  державно­громадського  управління,  а  також,  що  дужеважливо, зроблено певне розмежування функційміж  центральними, регіональними й  місцевимиорганами  управління.  З  появою  Національноїдоктрини  розвитку  освіти  в  Україні  (2002  р.)з’явилася  можливість  спрямувати  державнуполітику на активне залучення до управління ЗСОбатьківської  громадськості,  громадськихорганізацій, фондів, засобів масової інформації [3].Важливо  те,  що  на  основі  прийнятих  ранішедокументів  (названих  вище),  було  розробленоНаціональну стратегію розвитку освіти в Україніна  період 2012  –  2021 рр.,  одним  із  напряміввизначено  впровадження  системи  державно­громадського  управління  освітою  [4].  Цимдокументом виписано, що модернізація системиуправління освітою має здійснюватися на засадахінноваційних стратегій відповідно до принципівсталого  розвитку,  створення  сучасних  системосвітніх проектів та моніторингу; розвитку моделідержавно­громадського  управління,  посиленняролі та взаємодії усіх суб’єктів освітньої політики,у якій особистість, суспільство й держава стаютьрівноправними  суб’єктами  і  партнерами.Необхідно  забезпечити  створення  гнучкої,цілеспрямованої, ефективної системи державно­громадського управління освітою, що забезпечуєінтенсивний  розвиток  і  якість  освіти,спрямованість  її на  задоволення потреб країни,запитів особистості. Це передбачає:

­  оптимізацію  державних  управлінськихструктур,  децентралізацію  управління освітою;перерозподіл  функцій  і  повноважень  міжцентральними  та  регіональними  органамиуправління  освітою,  органами  місцевогосамоврядування й навчальними закладами;

­ деполітизацію процесу добору і призначеннякерівників  навчальних  закладів  та  органівуправління освітою;

­ розроблення системи заходів (нормотворчих,науково­методичних,  фінансово­економічнихтощо)  щодо  впровадження  ідеї  автономіїнавчальних  закладів,  розширення  їх  прав  іможливостей щодо фінансової самостійності;

­ апробацію й упровадження різних моделейдержавно­громадського  управління  розвиткомнавчальних  закладів;  перехід  до  програмно­цільового управління;

­  подолання  бюрократизації  в  системіуправління, упорядкування перевірок та звітностінавчальних закладів;

­  професійну  підготовку  компетентнихменеджерів  освітньої  галузі,  формуванняуправлінців нової  генерації,  здатних мислити йдіяти  системно  в  умовах  кризового  станусуспільства,  приймати  управлінські  рішення  вбудь­яких  сферах  діяльності,  ефективновикористовувати наявні ресурси;

­  запровадження  нових  ефективних  формпідвищення  кваліфікації  керівників  освіти  танауково­методичних служб;

­ розроблення ефективних механізмів взаємодіїорганів управління освітою, сім’ї, освітніх установ,дитячих і молодіжних громадських організацій унапрямі розвитку, виховання й соціалізації дітейта молоді;

­  розроблення  та  підтримку  інноваційнихпідходів  до  удосконалення  окремих  підсистемосвіти  (фінансові,  організаційні,  нормативно­правові тощо);

­ створення умов щодо введення до штатногорозпису  закладів  освіти  додаткових  штатниходиниць  педагогів­організаторів,  соціальнихпедагогів,  психологів,  класних  керівників,валеологів та інших фахівців з урахуванням потребнавчального  закладу;

­  розвиток  автоматизації  управління  освітою[4].

Потреба  в  модернізації  управління  відділуосвіти розвитком ЗСО як системи приводить донеобхідності  зміни  її  цільових  орієнтирів,  щопов’язані з метою перетворення освітньої сферина  таку  систему,  що  здатна  виконувати  новусоціальну функцію:  самостійно  розвиватися тарозвивати особистість учня. Це також може бутинова  система  оцінювання  якості  освітивипускників  шкіл  через  таку  незалежнуекспертизу,  що  представлена  центрамизовнішнього тестування, мережа та зміст роботияких  постійно  розширюється.  Формуючи  новуструктуру  органу  управління  освітою,  варто

МОДЕРНІЗАЦІЯ УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВІДДІЛУ ОСВІТИВ УМОВАХ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ ТА ДЕМОКРАТИЗАЦІЇ

Молодь і ринок №3 (146), 2017

59 Молодь і ринок №3 (146), 2017

використати матричний механізм  проектування,який з’єднає лінійно­функціональні структури зелементами  матричної,  тому  що  відносинисуб’єктів  управління  характеризуються  яксубординаційними зв’язками, так і координаційними(кожен суб’єкт управління виконує передбаченіфункціональні обов’язки) тощо.

Нова  (модернізована)  модель  управліннявідділу освіти  повинна  мати  гнучкий характер,змінні  функціональні  обов’язки,  які  бзабезпечували  розвиток  конкретної  системиосвіти,  враховували  й  правильно  визначалиорієнтири  й  зміст,  організаційну  структуру  таметоди  управління.  До  нових  варто  віднестиметоди  програмно­цільового  та  проектногоуправління:  вони  мають  базуватися  накомплексному  підході  та  аналізі,  прогнозуватидіяльність  освітніх  систем  і  планувати  йпрограмувати  їхню  роботу.  Управління відділуосвіти при цьому матиме комплексний характер,якісні й кількісні показники. І у відділі освіти, і восвітніх  закладах  органи  самоуправлінняволодітимуть  комплексом  управлінськихповноважень;  готуватимуть  публічні  звітиосвітньої та фінансово­господарської діяльності,вестимуть  самостійно  бухгалтерський  іподатковий облік. Саме до такої форми діяльностітреба серйозно готуватися, адже це забезпечитьвідкритість освіти взагалі,  а відділу та  кожногонавчального закладу зокрема, таким чином будереалізовуватися  система  управління  надемократичних  засадах  у  сфері  загальноїсередньої  освіти.  Однією  із  форм  відкритостіосвіти  можуть  слугувати  сайти  відповіднихустанов. Розпочато роботу, але, як показує аналізсайтів,  не  ведеться  системно  наповнення  їхзмістом.

З  метою  залучення  громадськості  домісцевого самоуправління, на нашу думку, коженвідділ  освіти  та  навчальний  заклад  маютьвизначитися  з  формою  й  повноваженнямипредставників  громадськості  в  управлінні,врахувавши  повноваження  щодо  оцінки  якостізагальної середньої освіти, кадрових призначень,насамперед  у  конкурсному  відборі  керівниківвідділів і навчальних закладів, учителів, розподілубюджетних  коштів,  у  частині  стимулюючогофонду оплати праці.

Вважаємо,  що  першочерговими  має  стативироблення принципів співпраці представниківдержавних  та  громадських  структур;забезпечення  якості  освіти, неперервної  оцінкиуправлінської  та  педагогічної  діяльності;неперервної  співпраці з різними зацікавленимисторонами  та  ін.  На  наш  погляд,  співпраця

державних  та  громадських  структур  маєвідбуватися  на  засадах  довіри,  які  бреалізовувалися через морально­етичні цінності:чесність,  відповідальність, творче  ставлення довирішення  освітніх  проблем.  Представникидержавних структур  при цьому мають  сприятиформуванню довірчої взаємодії осіб, делегованихвід  різних  громадських  структур.  На  міськомурівні  можуть  бути  створені  нові  органигромадського  співуправління  освітою,  зокремазагальною  середньою.  Це  може  бутикоординаційна  рада  з  питань  роботизагальноосвітніх установ, рада мікрорайону, радаз  питань  здоров’я,  міська  рада  керівниківзагальноосвітніх  установ,  міська  рада  голівбатьківських  комітетів  навчальних  закладів,міська  рада  голів шкільних  піклувальних  рад.Однак вважаємо,  що  для  успішного  виконанняпоставлених  завдань  щодо  модернізаціїуправління відділу освіти, можливо, і не потрібностворювати нові структури, а обов’язково оновитизміст, методи, форми роботи створених раніше.Для  всіх  нових  та  традиційних  громадськихструктур  необхідно  розробити  організаційно­розпорядчі  документи  (положення,  статути,пам’ятки,  циклограми  тощо),  які  могли  бвикористовувати в практичній діяльності керівникита  фахівці  міського  відділу  освіти,  міськіметодичні  служби,  керівники  громадськихорганізацій,  органів  самоврядування,  фахівціпідвищення кваліфікації педагогічних і керівнихкадрів. Ці документи мають  бути орієнтовані навиконання завдань модернізації та демократизаціїуправління  відділу  освіти  й  загальноосвітніхнавчальних  закладів.  Наприклад,  створенаКоординаційна рада з питань розвитку освіти можерозглядати стан модернізації навчальних закладівта  відділу  освіти  шляхом  проведення  міськогоогляду  “Громадсько  активна  школа”,  “Школагромадської  довіри”  та  ін.  Рада  соціально­освітнього  та  культурного  центру  мікрорайонуможе консолідувати діяльність загальноосвітньоїустанови та соціальних партнерів щодо створеннясприятливих  умов  для  соціалізації  учнів,  щонавчаються в мікрорайонах. Міська рада з питаньздоров’я об’єднуватиме  зусилля  всіх  відомчихорганізацій  і  загальноосвітніх  установ  щодозбереження здоров’я дітей; міська рада керівниківнавчальних закладів братиме участь у вирішенніпитань розвитку мережі загальноосвітніх установ,вдосконаленні  управління  міською  системоюзагальної освіти, розподілі стимулюючих виплаткерівникам загальноосвітніх установ тощо. Привзаємодії  державних  і  громадських  структурдоцільно  запровадити  форми  роботи  з

МОДЕРНІЗАЦІЯ УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВІДДІЛУ ОСВІТИВ УМОВАХ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ ТА ДЕМОКРАТИЗАЦІЇ

60

батьківською громадськістю: відкритий  діалог,дебати, круглий стіл,  загальноміські батьківськізбори  тощо,  на  яких  обговорювати  нагальніпроблеми розвитку освіти в місті. Такий принципдержавно­громадського  управління  сприятимевивченню якості освіти, формуванню неперервноїоцінки управлінської та педагогічної діяльності. Нанаше переконання, ефективність діяльності будь­якої великої  соціальної  системи, в  тому числі йосвітньої, можна визначити шляхом послідовного,глибокого  й  об’єктивного  аналізу  стану  їїфункціонування, при цьому варто користуватисялише  достовірними  й  надійними  освітнімипоказниками, які реально відображали б існуючуситуацію в ній та дали можливість інформуватигромадськість,  органи  державно­громадськогоуправління,  замовників  і  споживачів  освітніхпослуг.

Для  реалізації  засад  державно­громадськогоуправління  варто  запровадити принцип  впливудержави на розвиток громадянського суспільстватаким чином, щоб домогтися широкого залученнягромадськості  до  управління  освітою,перетворивши її у спосіб розвитку громад.

Відділ  освіти  повинен  здійснювати  науковідослідження  та  реалізовувати  державні,регіональні та місцеві проекти модернізації освітишляхом співпраці професійних об’єднань і асоціаційосвітніх  установ,  педагогічних  працівників  інауковців,  батьків  (законних представників)  тагромадських  організацій.  Маючи  в  особі  їхдружніх  опонентів,  відділ  освіти  повиненсистематично  інформувати  громаду  прорезультати управлінської діяльності та стан ЗСО,що забезпечуватиме демократизацію управліннята її розвиток.

Одним із механізмів модернізації управліннявідділу  освіти  в  малих  містах  може  бутиконкретне заохочення тих освітніх структур, у якихдобре  розвинена  взаємодія  з  добровільносформованими  об’єднаннями,  асоціаціями  йорганізаціями  громадян,  що  проводятьгромадську  освітню  політику  на  основідемократичних  процедур.  Важливе  значенняматиме  також  механізм,  який  забезпечував  биоб’єктивність  громадського  обговорення  йпублічного підбиття  підсумків  стану  реалізаціїміських проектів, програм, заходів, спрямованихна реформування ЗСО, основу якого на сучасномуетапі  становлять  п’ять  базових  векторів  їїрозвитку: педагогіка,  заснована на партнерстві;інновації  в  освіті;  зміна  результатів освітньогопроцесу та освітніх стандартів; незалежність шкілі  педагогів;  фінансове  забезпечення  освітніхзакладів  [6].

Висновки. Отже, великі надії покладаються надемократичну форму управління відділу освіти,є  сподівання  на  позитивний  результат  вдемократизації  управління  органів  влади  таорганів самоврядування. Якщо ініціативи однієї йдругої сторін не будуть підкріплені відповіднимиресурсами,  не будуть  враховуватися  потреби  йпропозиції  громадськості,  то  великі  й  цінніпочинання  в  модернізації  управління  ЗСО  нематимуть  очікуваних результатів.

Література1.  Жук  Т.  Становлення  нової  української

школи / Т. Жук [Електронний ресурс]. – Режимдоступу:  http://www.pedrada.com.ua/article/301-stanovlennya-novo-ukransko-shkoli

2. Закон України “Про освіту” [Електроннийресурс].  –  Режим  доступу:  http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1060–12.

3. Національна  доктрина  розвитку  освітиУкраїни  //  Нормативно-правове  забезпеченняосвіти: у 4 ч.  – Х., 2004. –  Ч.1. – С. 5 – 24.

4.  Про  Національну  стратегію  розвиткуосвіти  в  Україні  на  період  до  2021  року[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/344/2013

5. Огнев’юк  В.О.,  Сисоєва  С.О. Освітологія–  науковий  напрям  інтегрованого  дослідженнясфери освіти  / В.О.  Огнев’юк, С.О.  Сисоєва  //Рідна школа. –  2012. – № 4 – 5.  –  С.  44.

6.  Паращенко  Л.  Механізми  державногоуправління  розвитком  освіти  в  Україні  вумовах трансформації  суспільства:  автореф.дис.  докт.  наук  з держ.управління:  25.00.02  /Л. Паращенко;  Національна  академіядержавного  управління  при  ПрезидентовіУкраїни.  –  К., 2012. –  373  с.

7. Політична пропозиція щодо реформуваннязагальної  середньої  освіти  “Нова  українськашкола”  [Електронний  ресурс].  –  Режимдоступу:  http://mon.gov.ua/usi-novivni/novini/2 0 1 6 /1 2 /1 4 / u r ya d - z a t ve rd i v - p o l i t i c h n u -propozicziyu-shhodo-reformuvannya-zagalnoyi-serednoyi/

8. Постанова  Кабінету Міністрів  Українивід  від  3  листопада  1993 р.  № 896  “ПроДержавну  національну  програму  “Освіта”(“Україна XXI століття”) [Електронний ресурс].– Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/896–93-%D0 %BF/page.

9.  Про  зміст  загальної  середньої  освіти:Науково-аналітична  доповідь  /  За  заг.  ред.В.Г. Кременя. – К.: НАПН України, 2015. – 118 с.

10. Сисоєва С. Освітні реформи: освітологічнийконтекст / С. Сисоєва // Сучасна  школа України.– 2014. –  № 11  (275). –  С. 38 –  39.

МОДЕРНІЗАЦІЯ УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВІДДІЛУ ОСВІТИВ УМОВАХ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ ТА ДЕМОКРАТИЗАЦІЇ

Молодь і ринок №3 (146), 2017

61 Молодь і ринок №3 (146), 2017

References1.  Zhuk  T.  Stanovlennia  novoi  ukrainskoi

shkoly  [The  formation  of  the  new  Ukrainianschool]. [Product  innovative policy]. Available at:h t tp : / /www.p ed ra d a . co m .u a / a r t ic l e /3 0 1 -stanovlennya-novo-ukransko-shkoli  (accessed  15February  2017)  [in  Ukrainian].

2.  Zakon  Ukrainy  “Pro  osvitu”  [The  Law  ofUkraine  “On  Education”].  [Product  innovativepolicy]. Available  at:  http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1060–12.[in  Ukrainian].

3.  Natsionalna  doktryna  rozvytku  osvityUkrainy.  (2004)  [National  Doctrine of  Educationof Ukraine]. Normatyvno-pravove  zabezpechenniaosvity:  u  4  ch.  Kharkiv,  part  1,  pp.  5  –  24.  [inUkrainian].

4.  Pro  Natsionalnu  stratehiiu  rozvytku  osvityv  Ukraini  na  period  do  2021  roku  [About  theNational Strategy  for  Development of Educationin  Ukraine  until  2021].  [Product  innovativepolicy]. Available  at:  http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/344/2013

5.  Ohneviuk  V.O.,  Sysoieva  S.O.  (2012).Osvitolohiia  –  naukovyi  napriam  intehrovanohodoslidzhennia  sfery  osvity  [For  Education  –integrated  scientific  field  research  education].Ridna  shkola,  vol.  4 – 5,  p. 44.  [in Ukrainian].

6.  Parashchenko  L.  (2012).  Mekhanizmyderzhavnoho  upravlinnia  rozvytkom  osvity  vUkraini  v  umovakh  transformatsii  suspilstva[Mechanisms  of  Development  Management

Education in Ukraine in terms of transformation ofsociety] (Thesis. Dis. Doctor. derzh.upravlinnya ofSciences:  25.00.02).  Natsionalna  akademiiaderzhavnoho upravlinnia pry Prezydentovi Ukrainy.Kyiv, 373 p. [in Ukrainian].

7.  Natsionalna  akademiia  derzhavnohoupravlinnia  pry  Prezydentovi  Ukrainy  [Thepolitical  proposal  to  reform secondary education“New  Ukrainian  School”].  [Product  innovativepolicy].  Available  at:  http://mon.gov.ua/usi-novivni/novini/2016/12/14/uryad-za tverdiv-politichnu-propozicziyu-shhodo-reformuvannya-zagalnoyi-serednoyi/

8.  Postanova Kabinetu  Ministriv  Ukrainy  vid3  lystopada  1993  r.  №  896  “Pro  Derzhavnunatsionalnu  prohramu  “Osvita”  (“Ukraina  XXIstolittia”)  [The  Cabinet  of  Ministers  of  Ukraineof  3 November  1993  year  Number  896  “On  theState  national  program  “Education”  (“UkraineXXI  Century”)] .[Product  innovative  policy] .Available  at:  http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/896–93-%D0 %BF/page.

9.  Kremen  V.H.  (2015).  Pro  zmist  zahalnoiserednoi  osvity  [On  the  content  of  secondaryeducation]  (Scientific  analytical  report).  Kyiv,NAPN  Ukrainy,  118  p.  [in Ukrainian].

10.  Sysoieva  S.  (2014).  Osvitni  reformy:osvitolohichnyi  kontekst  [Educational  reform:osvitolohichnyy  context] .  Suchasna  shkolaUkrainy,  vol.  11  (275),  pp.  38  –  39.  [inUkrainian].

Стаття надійшла до редакції 19.02.2017

МОДЕРНІЗАЦІЯ УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВІДДІЛУ ОСВІТИВ УМОВАХ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ ТА ДЕМОКРАТИЗАЦІЇ

Зоре моя вечірняя, Зійди над горою, Поговорим тихесенько В неволі з тобою. Розкажи, як за горою Сонечко сідає, Як у Дніпра веселочка Воду позичає. Як широка сокорина Віти розпустила... А над самою водою Верба похилилась...

Тарас Шевченко (Уривок з поеми “Княжна”)

62

Постановка  проблеми.  В  багатьохкраїнах природоохоронні організаціїпостають  як  одні  з  головних

структурних елементів громадського суспільства.Природоохоронні організації, незалежно від сфериїхньої  діяльності,  у  тому  числі  й  екологічні,покликані  представляти  інтереси  групгромадськості  і  сприяти  розвитку  державноїполітики  та удосконалення  системи державногоуправління,  забезпечувати  громадськиймоніторинг такого управління, служити гарантом

демократії,  ініціювати  процеси  участігромадськості у прийнятті рішень.

Громадські  природоохоронні  організаціїволодіють  інформацією  про  реальний  стандовкілля, можуть суттєво впливати на свідомістьнаселення,  створюючи  умови  для  кращоїреалізації державної політики. Вони створюютьсядля забезпечення контролю за станом довкілля,а  також  для  запобігання  погіршення  станунавколишнього природного середовища.

Метою статті є визначення ролі громадських

УДК 061.2:504

Світлана  Люленко,  кандидат  педагогічних  наук,доцент  кафедри  біології  та методики  її  навчання

Уманського  державного  педагогічного  університету  імені  Павла  Тичини

ГРОМАДСЬКІ ПРИРОДООХОРОННІ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА НАПРЯМИЇХ ЕКОЛОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

У статті висвітлено сутність роботи громадських природоохоронних організацій, що беруть участьв охороні навколишнього природного середовища та охарактеризовано їх екологічну діяльність. Визначеноосновні напрямки діяльності та основні завдання що постають перед громадськими природоохороннимиорганізаціями. Описано взаємодію між різними міжнародними організаціями, що займаються охороною,моніторингом  і  дослідженням  навколишнього  середовища.  Охарактеризовано  основні  природоохоронніорганізації що відіграють активну роль в екологічній освіті та вихованні населення.

Ключові слова: громадські природоохоронні організації, міжнародні громадські організації, екологічнадіяльність, природне середовище, екологічна освіта.

Літ. 6.

Светлана  Люленко,  кандидат  педагогических  наук,доцент  кафедры  биологии  и  методики  ее обучения

Уманского  государственного  педагогического  университета  имени  Павла  Тычины

ОБЩЕСТВЕННЫЕ ПРИРОДООХРАННЫЕ ОРГАНИЗАЦИИ И НАПРАВЛЕНИЯИХ ЭКОЛОГИЧЕСКОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ

В статье освещена сущность работы общественных природоохранных организаций, участвующих вохране  окружающей  природной  среды  и  охарактеризована  их  экологическая  деятельность.  Определеныосновные направления деятельности и основные задачи стоящие перед общественными природоохраннымиорганизациями. Описано взаимодействие между различными международными организациями, занимающимисяохраной, мониторингом и исследованием окружающей среды. Охарактеризованы основные природоохранныеорганизации играющих активную роль в экологическом образовании и воспитании населения.

Ключевые  слова:  общественные  природоохранные  организации,  международные  общественные

организации, экологическая деятельность, природная середа, экологическое образование.

Svitlana Lyulenko, Ph.D.(Pedagogy) Associate Professor of the Biology and Methods of Teaching DepartmentUman  Pavlo Tychyna State  Pedagogical  University

THE PUBLIC ENVIRONMENTAL PROTECTION ORGANIZATIONS AND THEIRECOLOGICAL ACTIVITIES

The article highlights the essence of the work of public environmental organizations that are involved into the protectionof the environment and are characterized by their environmental activities. The article deals with the basic directions of activityand  the main tasks  that  facing  the public environmental organizations. The author describes  the interaction between  thevarious international organizations dealing with  the protection, monitoring and research of  the  environment. The articlecharacterizes the major environmental organizations that play an active role in the environmental education of population.

Keywords: the public environmental organizations, the international non-governmental organizations, theenvironmental activities, a natural environment, an environmental education.

© С. Люленко, 2017

ГРОМАДСЬКІ ПРИРОДООХОРОННІ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА НАПРЯМИ ЇХ ЕКОЛОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

63 Молодь і ринок №3 (146), 2017

природоохоронних організацій та  їх екологічноїдіяльності,  з’ясування  їх  завдань  в  охоронінавколишнього середовища.

Аналіз останніх  досліджень  і публікацій.Багато науковців досліджують роль громадськихорганізацій у природоохоронній сфері. Наприклад,громадський вплив на екологічну політику вивчалиГ. Гошовська, Г. Мороз, О. Лук’яхіна; питаннямизабезпечення охорони навколишнього природногосередовища –  В. Андрейцев, С.  Дорогунцов,А. Запольський, П. Товажнянський, В. Шевчук та ін.[1].

Виклад  основного  матеріалу.  У  ЗаконіУкраїни “Про  об’єднання  громадян” зазначено,що  громадською  організацією  є  об’єднаннягромадян  для  задоволення  та  захисту  своїхзаконних  соціальних,  економічних,  творчих,вікових, національно­культурних, спортивних таінших спільних інтересів [3].

Природоохоронні  організації  формуютьсяактивними  членами  суспільства  і  відіграютьключову роль  у впровадженні принципів  участігромадськості  у  прийняті  рішень.  Роботаекологічних  природоохоронних  організаційспрямована  на  розширення  природоохоронноїдіяльності в суспільстві, на усвідомлення і активневирішення громадськістю проблем довкілля.

Найбільша  кількість  природоохороннихорганізацій працюють за такими напрямами, якекологічна  освіта  та  виховання,  експертнадіяльність,  контроль  за  станом  природнихресурсів,  інформування  та  природоохороннапропаганда,  природоохоронні  акції  тощо.Діяльність тих природоохоронних організацій, якіпереважно складаються з науковців і професійнихекологів,  спрямована  на  збереженнябіорізноманіття,  створення  природоохороннихтериторій,  підготовку  громадських  еколого­експертних  оцінок,  здійснення  громадськогоекологічного  моніторингу.  Численніприродоохоронні  організації  займаютьсяекологічною журналістикою самі або взаємодіютьзі  ЗМІ.  Значна  кількість  природоохороннихорганізацій  спрямовує  свою  діяльність  навирішення  проблем  збалансованого  розвитку  іраціонального  природокористування, розвитокекологічного  права,  медичної  екології,енергозбереження.  Ряд  природоохороннихорганізації займається видавничою діяльністю. Нанашу  думку,  поки  що  недостатньо,природоохоронних  організацій  правовогоспрямування;  з  екологізації  виробництва,переробки  вторинної  сировини  і  відходів;екофілософії та впровадження морально­етичнихзасад збалансованого розвитку [5, 293].

Основна  мета  діяльності  Міжнародних

громадських екологічних організацій – добитисьприйняття  рішень  у  розв’язанні  глобальнихекологічних  проблем,  в  тому  числі  шляхомпривернення до них уваги громадськості і влади.Міжнародний  характер  організацій  дозволяєвпливати на виробників та продавців і вимагативід них дотримання екологічних норм і стандартіву  всьому  світі.

Серед  самих  основних  міжнароднихгромадських екологічних організацій є: ЮНСЕД(Конференція ООН з навколишнього середовищарозвитку, (КОСР) – United Nations Conference onEnvironment and Development (UNCED); ПРООН(Програма  ООН  з  розвитку)  –  United  NationsDevelopment  Programme  (UNDP);  КУР  (КомісіяООН  зі  сталого  розвитку)  –  United  NationsCommission on Sustainable  Development  (CSD);ВООЗ  (Всесвітня  організація  ООН  з  питаньохорони  здоров’я World)  –  Health  Organization(WHO); МСОП (Міжнародна телекомунікаційнаспілка  охорони  навколишнього  середовища)  –Світовий  союз охорони природи  –  InternationalUnion for Nature Conservation (IUCN) – The WorldConservation Union.

Найважливішим щодо розвитку природоохоронногоруху  є  взаємодія  між  різними  міжнароднимиорганізаціями,  що  займаються  охороною,моніторингом  і  дослідженням  навколишньогосередовища.

Найвідомішими  також  є:  Світовий  центрмоніторингу охорони навколишнього середовища– World Conservation Monitoring Centre (WCMC);Глобальна інформаційна база даних про земельніресурси  (ГРІД­ЮНЕП)  –  Global  ResourceInformation Database (CRID­UNEP); Європейськамережа  для  інформації  та  спостереження  занавколишнім  середовищем  –  EuropeanEnvironment Information and Observation Network;Інформаційна система за законодавством у сферіохорони довкілля – Environmental Law InformationSystem (ELIS); Міжнародна інформаційна системаз  навколишнього  середовища  (ІНФОТЕРРА);Європейська  науково­дослідна  організація  знавколишнього  середовища  –  EuropeanEnvironmental  Research  Organization  (EERO);Міжнародна  академія  довкілля  –  InternationalAcademy  of  the  Environment;  Міжнароднесуспільство екологічної економіки – InternationalSociety  for  Ecological  Economics  (ISEE);Міжнародний  Інститут  з  навколишньогосередовища розвитку –  International  Institute  forEnvironment and Development (IIED); Європейськарада  з  природоохоронного  права  –  EuropeanCoundl on Environmental Law (CEDE).

Вищезазначені  організації,  як  і  інші

ГРОМАДСЬКІ ПРИРОДООХОРОННІ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА НАПРЯМИ ЇХ ЕКОЛОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

64

природоохоронні  організації,  стежать  за усімазмінами  у  навколишньому  середовищі  надопомогу системі моніторингу і спостереження,займаються збиранням даних щодо забрудненняі охорони природи. Вони стали найактуальнішимисаме сьогодні, коли з допомогою Інтернету кожналюдина  чи  організація  може  мати  будь­якуінформацію.  Значно  спростилася  і  посилиласявзаємодія  між  різними  природоохороннимиорганізаціями, з’явилася можливість координаціїдій щодо захисту довкілля. У різних наукових  інавчальних  установах  з’явилася  можливістьобмінюватися досвідом та організовувати спільнуроботу з різних питань, що стосуються охоронинавколишнього природного середовища [5].

Проблемами  стану  довкілля  стурбовані  якуряди різних країн, так і пересічні громадяни. Цястурбованість  виявляється  у  створеннінеурядових  природоохоронних  організацій:АКОПС  (Консультативний  комітет  із  морів)  –Advisory  Committee  on  Protection  of  the  Sea(ACOPS); ВВФ (Світовий фонд дикої природи) –World Wide Fund for Nature (WWF); Європейськебюро  з  навколишнього  середовища – EuropeanEnvironmental  Bureau  (EEB);  Міжнароднаорганізація “Зелений хрест” (МЗХ) – Green CrossInternational; Трест  з охорони Землі  – Earthtrust;Центр  для  нашого  загального  майбутнього  –Centre for Our Common Future; ГЕФ (Глобальнийекологічний фонд) – Глобальний фонд довкілля –Global  Environment  Facility  (GEF);  ЄБРР(Європейський банк реконструкції й розвитку) –European Bank for Reconstruction and Development(EBRD); МВФ (Міжнародний фонд) – InternationalMonetary Fund (IMF).

Оскільки, світовий екологічних рух бере свійпочаток  на початку 1950­х  років,  то  в  Україніперша  громадська  екологічна  організація булазареєстрована  в  1987  р.  Найбільш  активнеутворення  громадських екологічних організаційвідбулося у 1988 – 1991 рр. [6].

Екологічний  рух  в  Україні  –  це  сукупнадіяльність громадян і громадських організацій, щоспрямована  на  захист  і  реанімацію  природи  іздійснюється  в  місцевому  і  планетарнихмасштабах  задля  гармонізації  відносин людинита довкілля.

Екологічний рух в Україні пройшов 3 основнихетапи становлення:

1) 1960­ті – 1­ша половина 1980­х рр. (пасивнафаза):  упродовж  цього  періоду  реальнуприродоохоронну  діяльність  вели  лише  окремімісцеві  групи  активістів  (боротьба  збраконьєрством,  організація  екологічнихекспедицій,  акцій  природоохоронців  тощо).  В

середині 1970­х рр. утворилися природоохороннікраєзнавчі організації, зокрема у Вінниці, Тернополіта  інших  містах,  однак  усі  вони  булипроурядовими,  їхня діяльність –  контрольована(наприклад, через Товариство охорони природиСРСР),  а  чисельність  реальних  активістівекологічного руху була невеликою;

2)  1986  –  1991  рр.  (активна  фаза).  ПісляЧорнобильської катастрофи 1986  року відбувсяпідйом екологічного руху в Україні. Цьому сприялопоширення правдивої інформації про критичнийстан  довкілля  в  країні,  яке  стало  можливим  вумовах  перебудови  СРСР.  1987  –  1990  рр.створюються  різноманітні  масові  екологічніорганізації, у переважній більшості – неурядові(об’єднання, клуби, кооперативи, фонди та  ін.).Значно посилюється політизація екологічного руху,проводяться  мітинги  і  демонстрації,  на  якихекологічні  гасла  доповнюються  політичними,поширюється  практика  блокування  робіт  наекологічно  шкідливих  об’єктах.  Першоюнаціональною  неурядовою  екологічноюорганізацією став “Зелений світ”, зареєстрований1987 р. завдяки активній підтримці О. Гончара,Ю.  Щербака,  С.  Плачинди  та  ін.  (зокрема,  підвпливом  акцій  “Зеленого  світу”  припиненобудівництво Чигиринської та Кримської АЕС);

3)  на  початку 1990­х  рр.  екологічний  рухнабуває  нових  форм.  Після  здобуття  Україноюдержавної незалежності у перших законодавчихактах Верховної Ради України (наприклад, у ЗаконіУкраїни “Про охорону навколишнього природногосередовища”,  1991  р.)  було  проголошено  новустратегію  природокористування  та  здійсненняконтролю  над  забезпеченням  екологічногосуверенітету. У цей час Україна гостро відчувалаекологічні проблеми:  наслідки аварії на  ЧАЕС;погіршення  якості  питної  води;  критичнезабруднення Донецько­Придніпровського промисловогорегіону. Зусиллями активістів екологічний рух в Українінабув спрямованості на вдосконалення правовогорегулювання питань охорони природи та запровадженнямораторію на спорудження нових АЕС на територіїдержави [5, 303].

У  1990­х  рр.  зросла  роль  громадськихорганізацій у справі охорони природи. Зелені рухивідіграли чи не визначальну роль у зосередженніуваги суспільства на  найболючіших проблемахекології, впливаючи на формування природоохоронноїполітики держави, підприємств, проводячи конкретніцільові акції  зі  збереження  та  захисту довкілля.Рух  зелених  в  Україні  був  не  лише  сутоекологічним,  до  того  ж  він  був  вагомоюскладовою  бурхливого  суспільно­політичногожиття  кінця  1980  –  початку  1990­х  рр.,  а

ГРОМАДСЬКІ ПРИРОДООХОРОННІ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА НАПРЯМИ ЇХ ЕКОЛОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Молодь і ринок №3 (146), 2017

65 Молодь і ринок №3 (146), 2017

природоохоронні акції сприймалися як важливісуспільно значущі пріоритети. 

Основою  громадського  екологічного  руху  вУкраїні  є  всеукраїнські  громадські  організації,місцеві екологічні групи, благодійні фонди, науковітовариства,  тематичні  об’єднання,  асоціації,мережі, робочі  групи,  створені для розв’язаннянаціональних  і  місцевих  екологічних проблем.Усього  налічується  близько  500  громадськихекологічних організацій, з них 28 всеукраїнськогорівня,  зареєстровані  Мін’юстом  України.Найбільші  організації:  Українське  товариствоохорони природи, Всеукраїнська екологічна ліга,Українська екологічна асоціація  “Зелений світ”,Всеукраїнська дитяча спілка “Екологічна варта”,Національний  екологічний  центр  України,Всеукраїнська громадська екологічна організація“Мама­86”, Українське географічне  товариство,Українське  ботанічне  товариство.  Громадськіекологічні організації є в усіх регіонах України [4, 270].

Ми  можемо  зробити  висновок,  що  такакількість  екологічних  організацій  ще  разпідтверджує негативний стан довкілля в Україні,незнання  громадянами  екологічних  законів  таправил  поведінки,  недовіру  громадськості  доорганів  державної  влади  щодо  забезпеченнязахисту  екологічних  прав  громадян,  сприянняприродоохоронної справи.

Головним завданням громадських природоохороннихорганізацій є здійснення громадського контролю задодержанням природоохоронного  законодавства,практична природоохоронна робота з розв’язанняекологічних  проблем,  поширення  екологічноїінформації, здійснення освітньої та виховної роботиз  метою  формування  екологічної  свідомостінаселення,  участь  у  формуванні  й  реалізаціїдержавної та регіональної політики [2, 167].

Громадські природоохоронні організації та їхекологічна  діяльність  володіють  визнанимдосвідом, спеціальними знаннями й потенціалому тих галузях, що мають особливе значення длявпровадження та огляду екологічно безпечного йсоціально орієнтованого збалансованого розвитку.

Для  підвищення  ролі  громадськихприродоохоронних організацій необхідно:

­ надавати  громадським  природоохоронниморганізаціям належний доступ до інформації прореальний стан природного середовища;

­  забезпечити  ефективність  дії  програм  ізаходів,  що  здійснюються  громадськимиприродоохоронними організаціями та їхньої ролі вохороні навколишнього середовища;

­  розробити  доступні  й  ефективні  засобизабезпечення  реальної  участі  громадськихприродоохоронних  організацій  у  процесах

спостереження та оцінювання стану природногосередовища;

­ налагодити тісну взаємодію природоохороннихгромадських  організацій  з  громадськістю  таінспекторами з охорони довкілля;

­ розробити ефективний механізм співпраці міжорганами державної влади й природоохороннимигромадськими організаціями.

Висновки.  Отже,  людство  усвідомилонавислу  небезпеку життю  і  стало  здійснюватиактивні  заходи  щодо  запобігання  подальшомузабрудненню  довкілля.  Для  цієї  мети  й  булистворені різні природоохоронні організації, різніміжурядові  і  неурядові  організації,  системимоніторингу і спостереження за станом довкілля,різні наукові і навчальні заклади, що займаютьсявивченням даної проблеми.

Література1. Шевчук В.Я. Екологічне управління: підручник /

В.Я. Шевчук, Ю.М. Саталкін, Г.О. Білявський та ін.//.– Київ: Либідь, 2004. – 432 с.

2. Запольський А. Основи екології: підручник длястудентів  техніко-технологічних  спеціальностейвищих навчальних закладів / Анатолій Запольський,Анатолій Салюк; ред. К. Ситник. – К.: Вища школа,2003. – 357 с.

3.  Про об’єднання  громадян:  Закон України  від16.06.1992 р. № 2460/92-ВР [Електронний ресурс] //Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 34. –Режим доступу: http://www.zakon.rada. gov.uа.

4.  Роз’яснення  “Характеристика  громадськихформувань  як  інститутів  громадянськогосуспільства”  Міністерства  юстиції  України  від24.01.2011  р.  [Електронний  ресурс] .  –  Режимдоступу:  http://  zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi  ?nreg=n0016323-11.

5.  Совгіра С.В.  Технологія  та  організаціяприродоохоронних робіт / Совгіра С.В., Гончаренко Г.Є.,Люленко С.О//. – К.: Науковий світ, 2011. – 319 с.

6. Хилько М.І. Екологічна політика: [ монографія]/ М.І. Хилько. – К.: Абрис, 1999. – 363 с.

References1.Shevchuk  V.Ya.,  Satalkin  Yu.M.,  Biliavskyi  H.O.

(2004).   Ekolohichne  upravlinnia:  pidruchnyk[Environmental  Management:  textbook].  Kyiv:  Lybid,432 p. [in Ukrainian].

2.Zapolskyi A.,  Saliuk А.  (2003). Osnovy  ekolohii:pidruchnyk  dlia  studentiv  tekhniko-tekhnolohichnykhspetsialnostei   vyshchykh  navchalnykh  zakladiv[Fundamentals  of  ecology:  textbook  for  students  oftechnical  and  technological  specialties  of  highereducational institution]. red. K. Sytnyk., Kyiv: Vyshchashkola, 357p. [in Ukrainian].

3.Pro  obiednannia  hromadian:  Zakon Ukrainy  vid16.06.1992  r.  №  2460/92-VR  [Product  innovativepolicy].  Vidomosti  Verkhovnoi  Rady  Ukrainy.  №34.Retrieved  from:  http://www.zakon.rada.  gov.ua  [inUkrainian].

ГРОМАДСЬКІ ПРИРОДООХОРОННІ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА НАПРЯМИ ЇХ ЕКОЛОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

66

4.Roziasnennia  “Kharakterystyka  hromadskykhformuvan  yak  instytutiv  hromadianskoho  suspilstva”Ministerstva yustytsii Ukrainy vid 24.01.2011 r. [Productinnovative  policy] .   –  Retrieved  from:  http:/ /z a k o n 1 . r a d a . g o v . u a / c g i - b i n / l a w s /main.cgi?nreg=n0016323-11[in  Ukrainian].

5.Sovhira  S.V.,  Honcharenko  H.Ye.,  Liulenko  S.O.

(2011).   Tekhnolohiia  ta  orhanizatsiiapryrodookhoronnykh  robit   [Technology  andenvironmental  organization  works].  Kyiv:  Naukovyisvit, 319 p. [in Ukrainian].

6.Khylko  M.I.   (1999).   Ekolohichna  polityka[Environmental policy: monograph]. Kyiv: Abrys, 363 p.[in Ukrainian].

Стаття надійшла до редакції 07.02.2017

Аналіз  основних  досліджень  тапублікацій.  Питання  бандурноїтворчості охоплює різні аспекти, які

досить  широко  висвітлені  в  музикознавчій

літературі.  Це,  передовсім,  праці  науковців,присвячені видатним бандуристам (Л. Кияновська,В.  Дутчак,  О.  Герасименко,  Т.  Лазуркевич,Н.  Супрун  та  ін.),  дослідження про  бандуру  як

УДК 78.481

Олена  Ніколенко,  кандидат  мистецтвознавства,старший  викладач  кафедри  народних  інструментів

Львівської  національної  музичної  академії  імені  М.В.  Лисенка

МЕТОДИКО-ВИКОНАВСЬКА СПЕЦИФІКА ФАНТАЗІЙ ДЛЯ БАНДУРИУ ТВОРЧОСТІ УКРАЇНСЬКИХ КОМПОЗИТОРІВ

У  статті  розглядається  зв’язок  академічного  європейського  жанру  Фантазії  з  особливостямибандурного виконавства, зокрема, принципом імпровізаційності, на прикладі найбільш характерних зразківу  творчості  українських  композиторів  для  бандури.  Проведено  музично-теоретичний  та  методико-виконавський аналіз фантазій: Г. Китастий “Гомін степів”, Г. Менкуш “Весняна фантазія”, О. Герасименко“Купало”.

Ключові  слова: жанр Фантазії,  бандурне  виконавство,  принцип  імпровізаційності, Г.  Китастий,Г. Менкуш, О. Герасименко.

Літ. 7.

Елена  Николенко,  кандидат  искусствоведения,старший  преподаватель  кафедры  народных  инструментов

Львовской  национальной  музыкальной  академии  имени  Н.В.  Лысенко

МЕТОДИКО-ИСПОЛНИТЕЛЬСКАЯ СПЕЦИФИКА ФАНТАЗИЙ ДЛЯ БАНДУРЫВ ТВОРЧЕСТВЕ УКРАИНСКИХ КОМПОЗИТОРОВ

В статье рассматривается связь академического европейского жанра Фантазии с особенностямибандурного  исполнительства,  в  частности,  принципом  импровизационности  на  примере  наиболеехарактерных произведений в творчестве украинских композиторов для бандуры. Проведено музыкально-теоретический и методико-исполнительский анализ фантазий Г. Китастый “Гомон степей”, Г. Менкуш“Весенняя фантазия”, О. Герасименко “Купало”.

Ключевые слова: жанр Фантазии, бандурное исполнение, принцип импровизационности, Г. Китастый,

Г. Менкуш, О. Герасименко.

Olena  Nikolenko,  Ph.D.(Art  Studies),  Senior  Lecturer  of  the  Folk  Instruments  DepartmentLviv  Mukola  Lysenko  National  Music  Academy

THE METHODOLOGY-PERFORMING SPECIFICITY OF FANTASIES FOR PLAY THEBANDURA IN WORK OF UKRAINIAN COMPOSERS

The article deals with the relationship between the European academic fantasy genre and the peculiaritiesof  play  the bandura,  in  particular,  the principle of  improvisational performance, using as an example  the mosttypical example pieces for bandura from the work of Ukrainian composers. A musical-and-theoretical and methodical-and-performing analysis of fantasies “Noise of the steppes” by H. Kytastyi, “the Spring Fantasy” by H. Menkush and“Kupalo” by O. Herasymenko is performed.

Keywords: the fantasy genre, playing bandura, a principle of improvisational performance, H. Kytastyi,H. Menkush, O. Herasymenko.

© О. Ніколенко, 2017

МЕТОДИКО-ВИКОНАВСЬКА СПЕЦИФІКА ФАНТАЗІЙ ДЛЯ БАНДУРИУ ТВОРЧОСТІ УКРАЇНСЬКИХ КОМПОЗИТОРІВ

67 Молодь і ринок №3 (146), 2017

історичний феномен (І. Зінків), про окремі питаннявиконавської проблематики (М. Давидов, К. Черемський,О. Герасименко, Т. Чернета, Н. Барсукова, та ін.),про бандурне мистецтво українського зарубіжжяХХ – початку ХХІ століття (В. Дутчак [1], В. Мішалов,Т. Чернета та ін.), про оригінальну композиторськутворчість для бандури (О. Ніколенко [4], Л. Дуда),а також про перекладення для бандури (І. Дмитрук).Незважаючи  на  обширну  літературу,  миконстатуємо  недостатню  кількість досліджень,які  б  стосувалися  вивчення  окремих  жанрівакадемічної  музики  у  композиторській  івиконавській  бандурній  творчості.  Цимзумовлюється  актуальність  проблематикинашої  роботи,  що  полягає  у  виявленні  зв’язкуакадемічного  європейського  жанру  фантазії  заналогічними  композиціями  у  творчостіукраїнських композиторів для бандури.

Мета  статті  –  висвітлення  характернихособливостей  бандурного  виконавства, типовихдля фантазії у  найбільш яскравих творах цьогожанру:  “Гомін  степів”  Григорія  Китастого,“Весняна  фантазія”  Галини Менкуш,  “Купало”Оксани Герасименко.

Виклад основного матеріалу. Жанр фантазіївиник на початку XVI століття і був поширений вІталії, Іспанії, Німеччині, Франції, Англії та іншихкраїнах.  У  перекладі  з  грецької  мови  словофантазія  означає  уяву  чи  уявлення,  тобтоздатність створювати або  відтворювати образипредметів, явищ, дійсності в думках, свідомостіта  зберігати поза  безпосереднім  їх  впливом  наоргани  чуттів  [3].  Фантазія  відноситься  донайбільш старовинних жанрів інструментальноїмузики.  Її  еволюція  збігається  із  загальноюперіодизацією західноєвропейського музичногомистецтва.  Вільна  побудова,  імпровізаційнийвиклад  тематичного  матеріалу  в  одних  чипасажоподібна фактура з використанням акордіву  інших  є  характерною  ознакою  фантазійXVI століття.  Вони виконувалися переважно  налютні  чи  на  струнно­щипкових  інструментах.Розквіт жанру фантазії  в XVIІ ст. пов’язаний  зтворчістю  Дж. Фрескобальді,  Д.  Букстехуде,Г.Ф. Телемана,  Й.С. Баха.  У  цей  час  фантазіянабуває  рис  збудженого,  піднесеного  абодраматичного  характеру  з  обов’язковимімпровізаційним елементом (гармонічні пасажі увигляді ламаних акордів чи різних фігурацій), щостворює  враження  безпосередності  музичноговислову  [7].  У  класичну  епоху  відновлюєтьсяпринцип чергування гомофонного і поліфонічногостилю  викладу  (В.А.  Моцарт),  відбуваєтьсявзаємопроникнення фантазії в жанр сонати (Л. ванБетховен). А своєю монументальною Фантазією

для фортепіано, хору та оркестру (c­moll, ор. 80)Л. ван Бетховен  збагатив цей  жанр віртуознимиякостями  інструментального  концерту,принципами симфонічного розвитку, величністюораторії.  Для  фантазій  в  добу  романтизмувластиве  злиття  із  творами  вільної  побудови(поема),  а  також  з  рапсодіями.  Ф. Шуберт,Ф. Мендельсон,  Ф. Ліст, Р. Шуман  поглибили  ізакріпили риси програмності, які проявлялися утворах цього жанру і в попередні епохи [6].

У  другій  половині  ХХ  століття  ізконструктивним  вдосконаленням  бандуривиконавство на ній набуває особливого поширення.Це  зумовило  і  зацікавлення  українськихкомпозиторів  цим  інструментом,  тобтопожвавлення та активізацію бандурної творчості.

До найбільш відомих оригінальних творів длябандури  у  жанрі  фантазії  належать  Фантазія“Гомін  степів”  Г.  Китастого,  Фантазія  на  двіукраїнські народні теми “Ніч яка місячна” та “Ойщо  ж  то  за  шум”  К.  Мяскова,  ФантазіяВ. Кирейка,  Фантазія  Є.  Юцевича,  ФантазіяМ.  Сільванського, Фантазія  і фуга для бандуриЮ. Олійника, “Весняна фантазія” Г. Менкуш, двіКонцертні  фантазії  “Купало”  і  “Соняхи”  длябандури соло і Концертна фантазія “Ятрань” дляансамблю бандур О.  Герасименко, Фантазія  натему  української народної пісні  “Летів пташокпонад  воду”  В.  Власова  та  Фантазія  “Тиха  ігучна” на тему української народної пісні “Тихонад річкою” Ю. Грицун.

Ідея  творчої  свободи  фантазії  зумовлюєімпровізаційний  стиль  викладу  тематичногоматеріалу.  І  власне цим вільним  розгортаннямкомпозиційної  структури  фантазія  органічнопоєдналася  з  виконавськими  засадами  гри  набандурі, для якої імпровізаційне начало є одним ізвизначальних.

Народнопісенний  тематичний  матеріал  упоєднанні  з  наскрізним  розвитком  таімпровізаційною манерою виконання наближаютьфантазію  не  тільки  до  жанрів  академічноїкласичної  музики  (варіації,  рапсодія),  але  і дотакого своєрідного унікального жанру українськоїнародної творчості як дума.  А  бандура  як  сутоукраїнський інструмент і спів кобзарів­лірників табандуристів  як  питомо  національне  явищезберігають генетичний код української нації. Якслушно зауважує Т. Чернета, “сучасне мистецтво,пов’язане з кобзою та бандурою, зберігає в собігенетичний код українського кобзарства” [5, 63].Органологічні  дослідження  І.  Зінків  стосовнобандури засвідчують,  що “будучи атрибутом  якматеріальної,  так і  духовної культури, музичнийінструмент водночас є своєрідним кодом, що несе

МЕТОДИКО-ВИКОНАВСЬКА СПЕЦИФІКА ФАНТАЗІЙ ДЛЯ БАНДУРИУ ТВОРЧОСТІ УКРАЇНСЬКИХ КОМПОЗИТОРІВ

68

інформацію про складні космогонічні, релігійніуявлення  народу,  що  його  створив,  багатуміфологію,  епос,  фольклор,  рівень  розвиткунауково­технічного прогресу суспільства” [2, 5].

Жанр  фантазії у репертуарі  бандуристів маєдва  різновиди:  перекладення  творів  іншихкомпозиторів  та  оригінальна  композиторськатворчість. У нашій статті ми зупинимось на трьохнайяскравіших  зразках  цього  жанру:  “Гомінстепів” Г. Китастого, “Весняна фантазія” Г. Менкуш,“Купало”  О. Герасименко.

Художній образ фантазії Григорія Китастого“Гомін  степів”  є  втіленням  творчої  фантазіїкомпозитора.  На  підставі  уяви, що  включає всірівні  психіки,  тобто  раціональне  і  підсвідоменачало, автор відтворює свої враження та відчуттявід  побаченого  і  почутого.  У музиці  Фантазіїзмальовано  широчінь  безмежного,  безкрайногостепу яскравими музично­виразовими засобами:помірний  темп,  рівномірний  рух  тонічногоорганного пункту на звуці “мі” в тональності мі­мінор, часта зміна (по тактах) метру у вступномурозділі  (1­11такти)  з  чотиьохдольного  натридольний і навпаки. На фоні синкопованого рухутонічного  тризвуку вимальовується  мелодичнапоспівка в діапазоні великої терції з поступеневимрозвитком  по  звуках,  що охоплюють  дві  великісекунди на динаміці форте. Враховуючи вказануавтором  динаміку  –  від  акцентованого  sf  надімінуендо,  виконавцю необхідно слідкувати  заякісним звуковидобуванням остінатних акордів, асаме  –  за  збалансованим  звучанням  кожноїструни.  Щипати  акорд  потрібно  лише  післявідчуття струн під пучками пальців. Ці побажанняпотрібно врахувувати і у чотиьохзвучних акордаху середній частині твору. Слід звернути увагу начіткість синкопованого ритму, що звучить у різнійдинамічній шкалі. Основна тема Фантазії (12­20такти)  –  плавна,  у  терцовому  викладі  на  p,  акварто­квінтові  підголоски  у  13­16  тактахпосилюють  відчуття  безмежного  простору,статичності  та  спокою.  Наступне  тематичнерозгортання у другій частині зберігає попереднійхарактер музики. Низхідні мелодичні поспівки відV до І ступеня ля­мінору зі збільшеною секундоюміж  ІІІ  і  ІV  ступенями,  викладені  октавами,надають  Фантазії  інтонації  свіжості  і  відчуттяшироти.  Виконавцеві  необхідно  постійнослідкувати, щоб рука не була затиснена у зап’ясті.Автор часто використовує низхідні ґлісандо, щоімітують  подув  вітру.  Як  звукозображальнийприйом  їх  слід  виконувати  плавно,  барвисто  іколоритно, без надмірного натиску та швидкості.Загалом  у  творі  витримується  єдина,неконтрастна  образно­емоційна  сфера,  що

зумовила  використання  композитором  форминаскрізного  розвитку  з  елементамидвочастинності та тематичним обрамленням (71­81такти). Складність виконання фантазії “Гомінстепів” полягає у відтворенні звукозображальногоелементу в  ідейному задумі композитора.

Композиція  Галини  Менкуш  “Веснянафантазія”  побудована  на  мотиві  веснянки “Авже весна,  а вже красна…”. Ця  мелодія  є  дужепопулярною і часто використовувалася у творчостіукраїнських  композиторів,  зокрема  у  хоровихтворах М. Лисенка, Ф. Колесси, Є. Козака, а такожфортепіанних  композиціях  Д.  Січинського,В. Барвінського, В. Довженка, Є. Козака та ін.

У “Весняній фантазії” автор використовує різніприйоми  гри  на  бандурі:  харківський  спосібвиконання, тріольний рух, акордову фактуру, дрібнупасажну техніку, поліфонізацію фактури, глісандо.Цими  засобами  автор  вдало  передає  образнийсвіт  композиції,  розкриває  звукову  палітруінструмента.

“Весняна фантазія” побудована на двох різнихза  характером  мелодіях.  Вона  має  наскрізнийрозвиток  зі  вступом  та  кодою.  Імпровізаційнийвступ Moderato, g­moll (1­17  такти)  готує  появуосновної  теми  Фантазії  –  мелодії  українськоїнародної  пісні­веснянки  “А  вже  весна”,  яказвучить  в  однойменному  мажорі  (G­dur).  Уфактурному  викладі  вступу  композиторвикористовує пасажну техніку. Перед виконавцемстоїть завдання виразного, артикуляційного йогопроведення у широкій динамічній шкалі від p доff  із  вказаними  агогічними  відхиленнями  ідосягнення  цілісності  та  пластики.  Декількаglissando готують появу веснянкової теми, яка маєформу періоду повторної  будови  зі  структуроюречень 6+6 (18­29 такти). Вона повинна звучатинастроєво і польотно, тому чотирьохзвучні акордина арпеджіато потребують від виконавця окремоїуваги.

Наступне проведення теми (30­37 такти) в e­moll,  тобто  в  паралельному  мінорі,  вводитьсяшляхом тонального співставлення, що є типовимприйомом в українському музичному фольклорі.Подальший тематичний розвиток  (38­54  такти)має  розробковий  характер  на  основі  окремихінтонацій теми, відбувається фактурна видозміна.Не зважаючи на виклад шістнадцятими, акордивосьмими та  застосування харківського способугри,  у  цьому  епізоді  слід  досягнути  вказанеавтором  graziozo.  У  50­54  тт.  потрібнопроінтонувати тему, загравши підголоскові терціїна p. Імпровізаційна Cadenzia rubato (55­66 такти)відіграє роль  зв’язки до умовно другої  частиниФантазії.

МЕТОДИКО-ВИКОНАВСЬКА СПЕЦИФІКА ФАНТАЗІЙ ДЛЯ БАНДУРИУ ТВОРЧОСТІ УКРАЇНСЬКИХ КОМПОЗИТОРІВ

Молодь і ринок №3 (146), 2017

69 Молодь і ринок №3 (146), 2017

Друга частина побудована на контрастній темітанцювального характеру із синкопованим ритмому темпі Allegro marcato, що звучить на органномупункті тонічної квінти в ля­мінорі: однотональнийперіод  8+8 повторної  будови  (71­86  такти).  Унаступному епізоді (87­102 такти) розвиваютьсяінтонаційні елементи цієї теми, що приводить допояви її ритмічно та інтонаційно видозміненоговаріанту  (103­111  такти).  Одним  із  важливихвиконавських завдань, яке потребує більшої уваги,є техніка ведення мелодичної лінії терціями. Тутслід  застосувати  прийом  ковзання,  при  якомунеобхідно стежити за гнучкою, фіксованою, алене  затисненою  кистю,  а  також  треба  ретельновідпрацювати стрибки з 1­ої в 2­гу октаву і назад.Особливу складність  несе акордовий фрагменттріолями у темпі Allegro на ff.

Епізод meno  mosso  побудований  на мелодіїукраїнської народної пісні “Тихий Дунай”. Для того,щоб досягнути  гнучкого  виразного фразуваннятеми,  потрібно  виконувати  її  4­тим  пальцемприйомом удару,  а водночас 1­ий  і 2­ий  пальціповинні  бути  максимально  наближені  довідповідних  струн  (підголоску).  Висхідні ходисекстами та довге арпеджіо у фактурному викладімелодії вимагає від  виконавця відчуття легкостіта свободи у зап’ясті руки.

Фантазія завершується кодою, у якій звучитьжвава танцювальна мелодія у темпі Vivace (112­127 такти), що творить арку і забезпечує цілісністьусього твору. Виконавець повинен провести темуяскраво,  не  втрачаючи  чіткої  метро­ритмічноїпульсації інтервалами харківським способом.

Оксана Герасименко. Концертна фантазія“Купало”.

Твір  відзначається  єдиною  лінієюдраматургічного  розвитку,  стрункістю  форми,наближеністю  до  жанру  варіації.  Наявністьімпровізаційних елементів забезпечує наскрізнийрозвиток твору.  У  цій  композиції  використаношироку  динамічну  палітру,  різноманітнівиконавські  техніки  і  штрихи,  що  вимагаєнеабиякої технічної вправності.

Основна  тема  Фантазії –  період  квадратноїбудови 4+4, g­moll 6/8, Andante cantabile – проростаєз інтонаційного мотиву чотиритактового вступу. Упершій частині композиції важливою є передачавказаного автором наспівного звучання та гнучкоїдинаміки.  Плавність  звуковедення  висхідноїмелодичної  лінії  залежить  також  і  від  вмілоговідтворення флажолетів. Далі на фоні низхідниххроматизмів  експонується  мелодія,  яку  слідвиконати  з  виразним  внутрішнім  інтонуванням.Модулююча  зв’язка  (13  –  17  такти)  плавнопереходить до першого розділу Фантазії (18 такт)

в  d­moll,  де  тема  інтонаційно  варіюється,змінюється  фактура.  Композитор  використовуєспосіб  гри  –  удар,  за  допомогою  якого,  середпульсуючих шістнадцяток, мелодія звучить більшвипукло  (18­20тт.  і  112­122тт.).  Виконавецьповинен відчути і передати вказану зміну темпу іхарактеру  музики – Andante  cantabile  – Allegromoderato  – Andante cantabile.  Наступна частина– Allegro moderato – контрастує  з попередньою:змінюється лад – D­dur, метр – 2/4, зберігаютьсятільки інтонаційні контури основної теми (41 – 48 тт.),змінюється  характер  музики  на  рішучий,енергійний,  вольовий.  Низхідні  терцові пасажіпротягом  37­40тт.  виконуються  прийомомковзання, при цьому необхідно стежити, щоб незатискалась  кисть  і  в  руці  зберігалось відчуттясвободи. У наступному епізоді (53­58тт.) при гріхарківським способом на “і” виконавцеві важливовтримати метро­ритмічну пульсацію та передатийого грайливий настрій. Починаючи  з епізоду atempo (69т.) труднощі виникають у низхідному русімелодії з форшлагами в поєднанні із синкопованимритмом у лівій руці, відтворенням “дзеркальнихвилочок”  та  ассеlerando.  Цей  епізод  потребуєокремої  уваги  виконавця.  Після  такої  образно­емоційної трансформації повертається варіаційнозмінений  початок  першого  розділу  Andantecantabile,  але  вже  в  D­dur  (93  такт).  Триваліпасажні фігурації ламаного, довгого і короткогоарпеджіо  мають  звукозображальний  характер.Вони  є  технічно  складні  для  виконання  іпотребують детального відпрацювання. Для того,щоб досягнути наскрізності музичного розвиткув  інтерпретації  цієї  віртуозної  орнаментики,необхідно  дотримуватися  вказаної  авторомаплікатури. Яскраво виражений імпровізаційнийрозвиток із вкрапленням інтонаційних елементівосновної теми (112, 114 такти) приводить до коди,в якій  звучить мажорний варіант основної  теми(138 – 141 такти) з наступним обрамленням, щонагадує  інтонації  вступу. Використання  такогокомпозиційного  прийому  забезпечує  логічнузавершеність  і  одночасно структурну цілісністьФантазії.

Висновки. Бандурне виконавство становитьневід’ємну, органічну частку академічної школинародно­інструментального  мистецтва  України.Пройшовши довгий шлях еволюційного розвиткувід традиційного інструмента через процес йогоакадемізації,  бандура  набула  статусу сольного,віртуозного  концертного  інструмента.  І  власнежанр Фантазії як класичний європейський жанр, зпритаманною  йому  імпровізаційною  манероювикладу  якнайкраще  відповідає  традиційнійімпровізаційній  природі  самого  інструмента

МЕТОДИКО-ВИКОНАВСЬКА СПЕЦИФІКА ФАНТАЗІЙ ДЛЯ БАНДУРИУ ТВОРЧОСТІ УКРАЇНСЬКИХ КОМПОЗИТОРІВ

70

бандури  та  бандурної  музики  загалом.  Томуукраїнські  композитори  досить  частозвертаються до жанру Фантазії у своїй творчостідля  бандури.  Найбільш  репертуарними  є  такізразки цього жанру: Фантазія на дві українськінародні теми “Ніч яка місячна” та “Ой що ж тоза шум” К. Мяскова, Фантазія і фуга для бандуриЮ.  Олійника,  “Весняна  фантазія”  Г.  Менкуш,Концертна фантазія “Купало” О. Герасименко таФантазія на тему української народної пісні “Летівпташок понад воду”  В. Власова.

Відповідно  до  вимог  часу,  удосконаленняінструмента,  збагачення  музичної  мови,ускладнення  технічних  завдань  засадничийпринцип імпровізаційності органічно реалізуєтьсяу  бандурній композиторській  творчості у жанріФантазії.

Виконавська  практика  засвідчує, що є  низкапроблем інтерпретаційного і технічного характеру.Це,  зокрема,  дотримання  відповідної  метро­ритмічної  структури  твору,  відчуття  єдиноїдраматургічної  лінії  розвитку  музики  докульмінаційної вершини із подальшим її логічнимзавершенням,  адекватне  відтворення  образно­емоційного  змісту  твору  за  допомогою  такихмузично­виразових  засобів  як  природнефразування,  гнучке  нюансування,  точністьагогічних відхилень, володіння способами гри таштрихами. Показовими з цього огляду є Фантазія“Гомін степів” Г. Китастого, “Весняна фантазія”Г. Менкуш  та  Концертна  фантазія  “Купало”О. Герасименко, які ми розглянули у статті. Є всіпідстави  сподіватися,  що  жанр  Фантазії  утворчості українських композиторів для бандурибуде і надалі відігравати роль одного із провіднихжанрів.

Література1. Дутчак В. Бандурне мистецтво українського

зарубіжжя ХХ     ХХІ  століття: монографія  /Віолетта  Дутчак.  –  Івано-Франківськ:Фоліант,  2013. – 488  с.

2.  Зінків  І. Бандура  як  історичний  феномен:монографія.  –  Київ:  ІМФЕ  ім. М. Рильського,2013.  –  448 с.

3.  Кюрегян  Т.  Фантазия  //  Музыкальнаяэнциклопедия  / Гл.  ред. Ю. Келдыш. – Москва:Советская энциклопедия, 1981. – С. 767 – 771.

4. Ніколенко О. Оригінальна інструментальна

бандурна  творчість  в  аспекті  жанрово-стильової  еволюції.:  Дис.  канд.  наук: 17.00.03Львів, 2011. – 243 с.

5.  Чернета  Т.  Наслідування  кобзарськихтрадицій  у  сучасних  музичних  практиках  //Мистецтвознавчі  записки:  Зб.  наук. праць.    6Вип. 15.  –  6  К.: Міленіум, 2009. –  С. 58 – 63.

6.  Chomiсski  J.,  Wilkowska-Chomiсska  K.Teoria  formy.  Maіe  formy  instrumentalne.Warszawa  PWM, 1983. –  567 c.

7.  The  New  Grove  Diсtionary  of  Musik  andMusicians  edited  by  Stanley  Sadle.  –  T.  6.  –C.  380 –  393.

References1.  Dutchak  V.  (2013).  Bandurne  mystetstvo

ukrainskoho  zarubizhzhia  XX  –  pochatkuXXI stolittia: monohrafiia [Ukrainian bandura artabroad  XX  –  beginning  of  XXI  century:monograph].  Ivano-Frankivsk: Foliant, 488 р. [inUkrainian].

2.  Zinkiv  I.  (2013).  Bandura  yak  istorychnyifenomen:  monohrafiia  [Bandura  as  a  historicalphenomenon:  monograph].  Kyiv:  IMFEim. M. Rylskoho,  448  р.  [in Ukrainian].

3. Kyuregyan T. (1981). Muzykalnaya entsiklopediya[Music  encyclopedia].  Moskva:  Sovetskayaentsiklopediya,  рр. 767 –  771.  [in Russian].

4. Nikolenko O. (2011). Oryhinalna instrumentalnabandurna  tvorchist  v  aspekti  zhanrovo-stylovoievoliutsii.:  Dys.  kand.  nauk:  17.00.03  [Theoriginal  instrumental  bandura  creativity  in  termsof genre  and  stylistic  evolution.:  Dis.  candidate.Sciences:  17.00.03].  Lviv, 243 р.  [in Ukrainian].

5. Cherneta T. (2009). Nasliduvannia kobzarskykhtradytsii  u  suchasnykh  muzychnykh  praktykakh.Mystetstvoznavchi  zapysky:  Zb.  nauk.  prats.[Imitation  kobzar  tradition  in  contemporarymusical  practice.  Art  criticism  Notes:  Coll.Science.  works]. Vol. 15.  Kyiv:  Milenium, рр. 58– 63.  [in  Ukrainian].

6.  Chomiсski  J.,  Wilkowska-Chomiсska  K.(1983).  Teoria  formy.  Maіe  formy  instrumentalne[The  theory  of  form.  Small  instrumental  forms].Warszawa PWM,  567  р.  [in  Polish].

7.  The  New  Grove  Distionary  of  Musik  andMusicians  edited  by  Stanley  Sadle.  Vol.  6.,  рр.380  –  393.  [in  English].

Стаття надійшла до редакції 23.02.2017

МЕТОДИКО-ВИКОНАВСЬКА СПЕЦИФІКА ФАНТАЗІЙ ДЛЯ БАНДУРИУ ТВОРЧОСТІ УКРАЇНСЬКИХ КОМПОЗИТОРІВ

Молодь і ринок №3 (146), 2017

71 Молодь і ринок №3 (146), 2017

Постановка проблеми. Модернізаціяосвіти в Україні вимагає суттєвих змінтеорії  та  практики  підготовки

студентів  вищих  навчальних  закладів  до

педагогічної  діяльності.  Особливого  значеннянабуває  переорієнтація професійної  підготовкимайбутнього вчителя початкової школи до роботив  інклюзивному середовищі  загальноосвітнього

УДК 378.147:373.3.011.3 – 051

Зоя  Шевців,  кандидат  педагогічних  наук,  доцент кафедри  педагогіки  початкової  освітиРівненського  державного  гуманітарного  університету

ЛАБОРАТОРНІ ЗАНЯТТЯ ЯК УМОВА ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНЬОГОВЧИТЕЛЯ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ ДО РОБОТИ В ІНКЛЮЗИВНОМУ СЕРЕДОВИЩІ

ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУОбґрунтовано  значущість  лабораторних  занять  при  формуванні  соціально-педагогічної

компетентності у майбутнього вчителя початкових класів інклюзивної загальноосвітньої школи. Визначеноінноваційні методи  проведення лабораторних занять,  моделювання майбутньої професійної діяльності,розв’язування соціально-педагогічних ситуацій, робота в малих групах, написання есе. Наведено прикладидидактичної мети окремих тем, практичних завдань і рекомендації, розроблені за курсом “Основи соціально-педагогічної діяльності” з метою формування соціально-педагогічної компетентності майбутніх учителівпочаткових класів при виконанні педагогічної діяльності в умовах інклюзивного середовища.

Ключові слова: лабораторні заняття, майбутній вчитель початкової школи, соціально-педагогічнакомпетентність, інклюзивне середовище загальноосвітнього навчального закладу, формування.

Літ. 5.

Зоя  Шевцив,  кандидат  педагогических  наук,  доценткафедры  педагогики  начального  образования

Ровенского  государственного  гуманитарного  университета

ЛАБОРАТОРНЫЕ ЗАНЯТИЯ КАК УСЛОВИЕ ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙПОДГОТОВКИ БУДУЩЕГО УЧИТЕЛЯ НАЧАЛЬНОЙ ШКОЛЫ К РАБОТЕ В

ИНКЛЮЗИВНОЙ СРЕДЕ ОБЩЕОБРАЗОВАТЕЛЬНОГО УЧЕБНОГО ЗАВЕДЕНИЯОбоснована  значимость  лабораторных  занятий  при  формировании  социально-педагогической

компетентности  у  будущего  учителя  начальных  классов  инклюзивной  общеобразовательной  школы.Определены  инновационные  методы  проведения  лабораторных  занятий,  моделирование  будущейпрофессиональной деятельности, решения социально-педагогических ситуаций, работа в малых группах,написание эссе. Приведены примеры дидактической цели отдельных тем, практических задач и рекомендации,разработанные по курсу “Основы социально-педагогической деятельности” с целью формирования социально-педагогической  компетентности  будущих  учителей  начальных  классов  при  исполнении  педагогическойдеятельности в условиях инклюзивной среды.

Ключевые слова: лабораторные занятия, будущий учитель начальной школы, социально-педагогическая

компетентность, инклюзивная среда общеобразовательного учебного заведение, формирования.

Zoya Shevtsiv, Ph.D.(Pedagogy), Associate Professor of  the Pedagogy of Primary Education DepartmentRivne  State  Humanitarian  University

LABORATORY CLASSES AS A CONDITION OF PROFESSIONAL TRAINING OFPRIMARY SCHOOL TEACHERS FOR THE WORK IN INCLUSIVE ENVIRONMENT OF

THE GENERAL EDUCATION INSTITUTIONSThe article clarifies the essence of the concept of “lab sessions”,and the requirements for its implementation.

The author determines the innovative methods of laboratory work, the modeling of future professional activity, thedevelopment and resolution of social and educational situations, the work in small groups, and writing the essays.The author shows the examples of topics of didactic purpose, the practical tasks and recommendations developed inthe course “the Fundamentals of social and educational activities” in order to create the social and pedagogicalcompetence of future teachers of primary school in the condition of inclusive environment. The laboratory lessonsproved the importance of pedagogy in the formation of social and pedagogical competence of  future teachers ofprimary school of inclusive comprehensive schools. The article defines the prospects for future research.

Keywords: laboratory classes, formation, future teacher of primary school, an inclusive comprehensive school,the social-pedagogical competence.

© З. Шевців, 2017

ЛАБОРАТОРНІ ЗАНЯТТЯ ЯК УМОВА ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ ДО РОБОТИ В ІНКЛЮЗИВНОМУ СЕРЕДОВИЩІ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОГО

НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

72

навчального  закладу.  Інтеграційні  напрямиреформування освіти вимагають удосконаленняпрофесійної підготовки фахівця шляхом поєднаннязасвоєння  базових  професійних  знань  зформуванням  практичних  умінь  та  навичок.Провідна роль у  розв’язанні означених  завданьпрофесійної  підготовки  майбутнього  фахівцявідіграє навчальний процес у вищому навчальномузакладі,  зокрема  через  лабораторні  заняття  якодну із форми організації навчання студентів.

Аналіз останніх  досліджень  і публікацій.Проблемою професійної підготовки майбутньоговчителя  займалися В. Беспалько,  С. Вітвицька,Р. Гуревич,  О. Дубасенюк,  М. Євтух,  О. Кобрій,В. Кононенко,  В. Краєвський,  І. Смолюк,Г. Тарасенко,  А. Фурман,  В. Чайка  та  ін.Готовність майбутнього вчителя до  інноваційноїпедагогічної діяльності досліджували І. Гавриш,М. Кларін, О. Комар, О. Мариновська, В. Сластьонінта ін.

Узагальнюючи  результати  дослідженьпровідних  учених  з  проблеми  теоретико­методичних  основ  підготовки  майбутньоговчителя  початкових  класів  (В. Бондар, Н. Бібік,Н. Глузман, Л.Коваль, А. Коломієць, О. Кучерявий,С. Литвиненко,  С. Мартиненко,  О. Савченко,Л. Хомич, Л. Хоружа та ін.), дійшли висновку, щопроблема  професійної  підготовки майбутньоговчителя  початкової  школи  до  роботи  вінклюзивному  середовищі  загальноосвітньогонавчального  закладу  не  знайшла  широкоговивчення.

Метою  статті  є  визначення  значеннялабораторних занять для професійної підготовкимайбутнього вчителя початкової школи до роботив  інклюзивному середовищі  загальноосвітньогонавчального закладу. Аби розв’язати поставленумету  необхідно  виконати  наступні  завдання:проаналізувати  освітнє  середовище  вищогонавчального  закладу;  визначити  сутністьлабораторних занять з курсу “Основи соціально­педагогічної діяльності”  та  обґрунтувати  впливнавчальної  дисципліни  на  формування  умайбутнього  вчителя  початкової  школи  вінклюзивному  середовищі  загальноосвітньогонавчального  закладу  соціально­педагогічноїкомпетентності.

Результати  дослідження.  Організаціянавчального процесу студентів на педагогічномуфакультеті Рівненського державного гуманітарногоуніверситету  здійснюється в умовах  кредитно­трансферної  системи  підготовки  фахівців  іспрямовується  на  створення  освітньогосередовища для творчого розвитку обдарованихстудентів,  реалізацію  здібностей  за  творчим,

науково­педагогічним і управлінським напрямомдіяльності  [2,4].  Однак  воно  позбавлененавчальних дисциплін, які формують соціально­педагогічну  компетентність  у  майбутньоговчителя  початкової  школи,  котрі  б  успішноздійснювали  педагогічну  діяльність  вінклюзивному  середовищі  загальноосвітньогонавчального  закладу.

Проаналізувавши  Державні  та  Галузевістандарти підготовки фахівців з галузі знань 01Освіта,  стандартів  вищого навчального  закладуза  спеціальностями  013  початкова  освіта,навчальні плани та робочі програми навчальнихдисциплін,  які  адаптовані  до  Європейськоїкредитно  трансферно­накопичувальної системивиявили,  що  питання, пов’язані  з професійнимнавчанням  дітей  з  особливими  освітнімипотребами в інклюзивному класі, розкриваютьсяу дисциплінах педагогічного циклу фрагментарно.

З урахуванням означених проблем, важливоюдля професійної підготовки майбутнього вчителяпочаткової  школи  до  роботи  в  інклюзивномусередовищі  загальноосвітнього  навчальногозакладу  є  навчальна  дисципліна  “Основисоціально­педагогічної  діяльності”  [5].  Прирозробці навчального плану та робочої програминавчальної  дисципліни  використовували  досвідТ. Василькової,  Ю. Василькової,  О. Безпалько,М. Галагузової,  І. Звєрєвої,  А. Капської,Л. Коваль,  М. Лукашевич,  Р. Овчарової  та  ін.,  адля  розробки  лабораторно­практичних  занятьслугували  дослідження науковців  інтерактивнихметодів  навчання  О. Комар,  О. Пометун,Л. Пироженко,  Г. Сиротенко,  Н. Онищенко,М. Фіцули та ін.

Візьмемо до уваги, що лабораторні роботи (відлат. labor – труднощі, робота; laboro – трудитися,працювати, долати труднощі, турбуватися) – одинз видів самостійної навчальної роботи студентів,яка  проводиться  за  завданням  викладача  іззастосуванням навчальних приладів, інструментів,матеріалів, установок та інших технічних засобів[4,  299].  Вона  є  важливою  складовоюлабораторних  занять  з  педагогіки.  Перевагалабораторних  занять  у  порівнянні  з  іншимиформами організації навчання студентів у вищомунавчальному  закладі  полягає  в  інтеграціїзасвоєних  теоретичних  знань  з  формуваннямпрофесійних  практичних  навичок  на  основімоделювання різних видів майбутньої професійноїдіяльності. Виконання завдань, які виносяться налабораторне  заняття,  вимагає  від  студентатворчої  ініціативи,  самостійності  у  прийняттірішень, глибокого знання і розуміння навчальногоматеріалу.

ЛАБОРАТОРНІ ЗАНЯТТЯ ЯК УМОВА ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ ДО РОБОТИ В ІНКЛЮЗИВНОМУ СЕРЕДОВИЩІ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОГО

НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

Молодь і ринок №3 (146), 2017

73 Молодь і ринок №3 (146), 2017

Зміст  лабораторних  заняття  залежить  віднавчальної дисципліни, а тому при їх проведенні,за  твердженням  О. Кобрій,  викладачінамагаються моделювати майбутню  професійнудіяльність,  використовуючи  при  цьому  своюпедагогічну  майстерність  [1,  147].  І. Садовастверджує, що  рівень володіння  професійнимизнаннями, уміннями  та навичками залежить відумілого  поєднання  теоретичної  і  практичноїпідготовленості [3, 83].

Виходячи  з  вище  сказаного  і  власногопедагогічного досвіду проведення лабораторнихзанять з навчальної дисципліни “Основи соціально­педагогічної  діяльності”  переконуємося,  щоформування  у студентів  соціально­педагогічноїкомпетентності  визначається  не  стількиотриманими на лекційних заняттях знань, скількиумінням  застосовувати  їх  в  практику  реальноїсоціально­педагогічної діяльності.

У цілому, завданням курсу “Основи соціально­педагогічної  діяльності”  є  оволодіннятеоретичними основами  соціально­педагогічноїосвіти,  методами  та  засобами  діяльності  всоціумі, соціально­педагогічними технологіямироботи  з  різними категоріями  дітей та  молоді.Після  вивчення курсу  студенти  матимуть  змогусформувати практичні навички та уміння, котрісприятимуть проводити  соціально­педагогічнудіагностику,  здійснювати  превентивну  іреабілітаційну  роботу,  використовувати методизняття  стресових  ситуацій.  Курс  “Основисоціально­педагогічної діяльності” спрямованийна  формування  соціально­педагогічноїкомпетентності,  як  складової  педагогічноїдіяльності вчителя початкових класів.

При розробці тем, мети і практичних завданьлабораторних занять з названого курсу брали доуваги обсяг засвоєння теоретичних знань, які булипрочитані на лекції, однак удавалися до того, щоброзширювати  теоретичний  матеріал,  який  бисприяв удосконаленню обсягу нормативних знаньстудентів,  розвивав  уміння  аналізувати,узагальнювати  і  систематизувати,  планувати  імоделювати  власні  дії,  приймати  практичнірішення  у  спеціально  створених  соціально­педагогічних ситуаціях. При проведенні  занятьвикористовували  інтерактивні методи навчання,а саме: імітаційні ігри в малих групах, написанняесе, моделювання практичної діяльності вчителяпочаткових  класів  при  розв’язанні  соціально­педагогічних  задач.

На  лабораторні  заняття  виносили  найбільшактуальні теми, вивчення яких забезпечували, нанашу  думку,  розвиток  соціально­педагогічнихцінностей,  особистісно­значущих  якостей,

ключових компетенцій.  Основними  завданнямилабораторних занять визначили: поглиблення тарозширення  соціально­педагогічних  знань;формування  системного  підходу  до  вивченнясоціально­педагогічних  явищ;  оволодінняконкретними  способами  моделювання  ірозв’язання соціально­педагогічних ситуацій.

Для прикладу наведемо розроблену тематикулабораторних занять з курсу “Основи соціально­педагогічної діяльності” для майбутнього вчителяпочаткової школи з метою формування соціально­педагогічної  компетентності  у  майбутньоговчителя початкової школи в умовах інклюзивноїдіяльності [5, 166 – 190]:

Тема  “Організаційні  форми  соціально­педагогічної діяльності”.

Мета:перевірити  рівень  знань студентів просутність  соціально­педагогічної  діяльності;поглибити  та  розширити  знання  про  формиорганізації  соціально­педагогічної  роботи;сформувати навички моделювання  і  реалізаціїсоціально­педагогічних технологій.

Завдання.  1. Укласти  схему  соціально­педагогічної  діяльності.  2. Розробити  проектсоціально­педагогічної технології.

Методичні рекомендації до виконання завдань.При підготовці до практичного заняття потрібноопрацювати лекційний матеріал,  рекомендованіпідручники  та  посібники.  Для  складання  схемстуденти  використовують  матеріал  дляаудиторного опрацювання.

Лабораторне заняття проводили у формі гри.Студенти ділилися на 3 групи (одна – експертна,дві  інші  презентували  проекти)  для  захистусоціально­педагогічних проектів.  Таким чиномстуденти  формують  уміння  генерувати  ідеї  таформулювати  їх,  вибудовувати висловлювання,слухати, аналізувати, проводити  захист власнихідей та ін..

Тема “Діагностика особистості дитини, класу,мікросередовища”.

Мета: поглибити та розширити знання про рольдіагностичної  функції  у  діяльності  вчителяпочаткової  школи;  формувати  у  студентіврозуміння системного  підходу до використанняметодів  діагностики;  сформувати  навичкисамостійної роботи з технології діагностування.

Завдання. 1. Скласти індивідуальну програмусоціально­педагогічного  розвитку  молодшогошколяра (“дерево розвитку особистості”), в якіймає  бути визначено  генеральна мета  і актуальніцілі. 2. Розробити соціальний паспорт класу.

Методичні рекомендації до виконання завдань.При  підготовці  до  заняття  апробуйте  пакетметодик,  який  дозволить  вивчити  особистість

ЛАБОРАТОРНІ ЗАНЯТТЯ ЯК УМОВА ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ ДО РОБОТИ В ІНКЛЮЗИВНОМУ СЕРЕДОВИЩІ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОГО

НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

74

дитини, її “проблемне поле”, особливості сім’ї тасімейного  виховання  та  їх вплив на розвиток  істановлення особистості. Опрацюйте технологічнийалгоритм мотиваційного  програмно­цільовогопідходу  в  управлінні  особистісного  розвиткудитини.

У результаті  у майбутніх вчителів початковоїшколи  формуються  уміння  проводити  бесіди,збирати анамнез, ставити запитання, складати зазразком  індивідуальну  розвитково­корекційнупрограму  і  траєкторію  розвитку  молодшогошколяра, на основі збору інформації, розроблятисоціальний паспорт академічної групи та ін.

Тема  “Методи  соціально­педагогічноївзаємодії”.

Мета:  поглибити  та  розширити знання  прометоди  соціально­педагогічної  діяльності;формувати  розуміння  системного  підходу  довикористання  методів  взаємодії;  розвиватинавички соціально­педагогічної взаємодії.

Завдання. 1. Розробити вправи на визначенняемоційного стану учня  у  залежності від виразуйого обличчя, постави і поведінки. 2. Розробитиспілкування вчителя  початкової  школи  і  учня  зособливими освітніми потребами під час першоїзустрічі  у  класі.  3. Виконати  гру  з  метоювизначення найсприятливішої зони спілкування. Уписьмовій формі (есе) зробити повідомлення натему:  “Чи залежить  вид  і характер спілкуваннявід  відстані?”.

Методичні рекомендації до виконання завдань.Завдання підготувати  вдома.

На лабораторному занятті виконували вправиу  парах.  При  цьому  формували  умінняспілкуватися,  моделювали  емоційні  стани,проектували  пози  та  поведінку  молодшихшколярів, визначали відстань для спілкування прирізних  ситуаціях,  виявляли  емпатію,доброзичливість та прихильність. При виконанніпідготовленої  гри  студенти  формували  уміннявести  бесіду,  навички  переконання,  володіннявласним  емоційним станом  та  ін.  Підготовленівдома  есе  студенти  здали  на  перевірку  длявизначення оцінки у балах.

Майбутній  учитель  початкової  школи  прироботі в інклюзивному середовищі загальноосвітньоїшколи  повинен  володіти  корекційними  іреабілітаційними  компетенціями,  які  вправноповинен застосовувати в урочний  і позаурочнийчас. Він має організовувати дітей  з особливимиосвітніми потребами спільно зі здоровими учнямидо участі у різних сферах шкільного життя. Досвідпедагогічної діяльності у вищій школі спонукав насдо  розробки  лабораторних  занять  з  означеноїпроблеми.  До  прикладу  наведемо  кілька тем  з

навчальної  дисципліни  “Основи  соціально­педагогічної діяльності” [5, 193]:

Тема  “Технологія  реалізації  вчителемпочаткової школи терапевтичної функції”.

Мета:  поглибити  та розширити  знання пролікувальну  педагогіку;  теоретично  осмислитизнання  про  особливості  проведення  груповоїпсихолого­педагогічної терапії;  відпрацювати  ізстудентами методичні прийоми  індивідуальноготерапевтичного впливу.

Завдання:  1. Підібрати  казку  і  визначити  їїпотенціал для навчання дитини, розвитку духовнихцінностей, уникнення проблем соціальної адаптаціїчи  оздоровлення.  2. Підібрати  матеріал  проефективне  використання  методів  лікувальноїпедагогіки.

Методичні рекомендації до виконання завдань.На занятті прослуховуються казки (не більше 7 хв.),потім  обговорюються  власні  переживання  ірозкривається потенціал  впливу. Повідомленняінформації  виконується  у вигляді  есе, частинаобговорюється в аудиторії,  а решта  здається наперевірку.

На  занятті  студенти  розповідали  авторськіказки,  формували  уміння  перевтілюватися,змінювати  види  емоцій,  розвивали  уміннявисловлювати оцінні судження стосовно певнихвчинків дитини, засвоювали навички вираженняемоцій в  єдності  вербальних  та  невербальнихзасобів та  ін..

Тема “Виконання корекційної функції соціально­педагогічної діяльності”.

Мета:  узагальнити  і  систематизувати  знанняпро  методику  соціально­педагогічної корекції;оволодіти навичками практичного  застосуваннякорекційної роботи.

Завдання. 1. Вивчити досвід роботи фахівців,спрямований  на  корекцію  дезадаптованихмолодших  школярів.  2. Скласти  індивідуальнупрограму  соціально­педагогічної  корекції  увипадку  шкільної  дезадаптації  молодшогошколяра.

Методичні рекомендації до виконання завдань.У  вступній  частині  заняття  буде  проводитисяобговорення основних принципів, підходів, методіві форм соціально­педагогічної корекції.

Основна  частина  заняття  присвячуєтьсямоделюванню ділової гри, розробленої соціально­педагогічної корекційної програми.

У  кінці  заняття  відбудеться  оцінка  рівнярозвитку  навичок  передбачених  метою  ізавданнями теми.

Після проведення  лабораторних занять,  яківикористовувалися  нами  як  засіб  формуваннясоціально­педагогічної  компетентності  у

ЛАБОРАТОРНІ ЗАНЯТТЯ ЯК УМОВА ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ ДО РОБОТИ В ІНКЛЮЗИВНОМУ СЕРЕДОВИЩІ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОГО

НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

Молодь і ринок №3 (146), 2017

75 Молодь і ринок №3 (146), 2017

майбутнього  вчителя  початкової  школи,розробили комплекс тестів і провели тестуванняна визначення сформованості практичних навичокмайбутньої професійної  діяльності.  При  цьомувизначили рівень навичок проводити педагогічнедіагностування  розвитку особистості,  визначатифактори  впливу  середовища  на  особистість;аналізувати  та  узагальнювати  отримануінформацію;  складати  соціально­педагогічнухарактеристику дитини, розробляти соціальнийпаспорт  класу,  мікросередовища  у  якомурозвивається дитина; розробляти  індивідуальнокорекційно­розвиткову програму учня; добиратиметоди індивідуальної та групової роботи та ін.

На  основі  загального  аналізу  одержанихрезультатів тестування визначили рівні соціально­педагогічної  компетентності.  Основнимипоказниками  виступили  особистісно  фахова,діяльнісна і когнітивна компетенції: спрямованістьна  професію  і  виконання  різних  видів  робіт,позитивне  ставлення  до  учнів  та впевненість уоптимістичній  перспективній  соціально­педагогічній  роботі;  наявність  знань,  умінь  танавичок;  творчість  і  самостійність  у виконанніпрофесійних  завдань;  готовність  досамоудосконалення.  Узагальнюючи  показникивизначили  високий  (13,5%),  середній  (47,5%)  ідостатні  рівні  (39%)  складових  соціально­педагогічної  компетентності  у  майбутньоговчителя  початкових  класів  до  інклюзивноїдіяльності, що свідчить про належну підготовку(61,5%) майбутнього  вчителя початкової школидо  роботи  в  інклюзивному  середовищізагальноосвітнього навчального  закладу.

Висновок.  Вивчаючи  курс  навчальноїдисципліни  “Основи  соціально­педагогічноїдіяльності”,  використовуючи  при  цьомулабораторні  заняття  як  форму  організаціїпідготовки  майбутнього  вчителя  початковоїшколи,  формується  соціально­педагогічнакомпетентність. Упроваджуючи активні  методинавчання  (проектування,  рольова  гра,  робота  впарах, групах), у студентів формували професійнеспілкування  і професійну спрямованість, уміннягенерувати  та  відстоювати  ідеї,  вести  бесіду;удосконалювали  особистісно  значущі  якості,розвивали уміння емоційно ідентифікувати себе зіншими, керувати власними емоціями тощо.

Перспективним  дослідженням  вважаємовивчення значення інших педагогічних дисциплінта  форми  організації  їх  проведення,  котрісприятимуть професійній підготовці майбутньоговчителя  початкової  школи  до  роботи  вінклюзивному  середовищі  загальноосвітньогонавчального  закладу.

 Література1.  Кобрій  Ольга.  Моделювання  професійної

підготовки  педагога  у  вищих  навчальних  закладах[Електронний ресурс] / Ольга Кобрій // Людинознавчістудії. Серія “Педагогіка”. – Випуск 3/35. – 2016. –С. 145 – 152.  Режим  доступу: http://drohobych.net/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/lyudynoznavchi_studiyi/Pedagogika/2016_%203_35_.pdf.

2.  Положення  про  організацію  навчальногопроцесу в кредитно-трансферній системі підготовкифахівців у Рівненському державному гуманітарномууніверситеті [Електронний ресурс]. – 2012. – Режимдоступу:  http://demo.gavrysha.com/uploads/files/nn2.pdf

3.  Садова  Ірина.  Проблема  удосконаленняпрофесійної  підготовки  майбутнього  вчителя  упедагогічній  теорії  [Електронний  ресурс]  /  ІринаСадова // Молодь і ринок. – 2012. – №1 (84). – С. 80 –84.  Режим  доступу:  http://drohobych.net/ddpu/molod_i_runok/2012/1(84)%202012%20.pdf.

4.Туркот Т.І. Педагогіка вищої школи: навч. посіб./ Т.І. Туркот. – К. : Кондор, 2011. – 628 с.

5.Шевців  З.М.  Основи  соціально-педагогічноїдіяльності: навч. посіб. / З.М. Шевців. – К.: Центручбової літератури, 2012. – 248 с.

References1.  Kobrij  O.  (2016).  Modelyuvannya  profesiynoyi

pidhotovky  pedahoha  u  vyshchykh  navchal’nykhzakladakh [Modeling of teachers’ professional trainingin  higher  education].  Lyudynoznavchi  studiyi.  Seriya“Pedahohika”,  pp.145  –  152.  Retrieved  from:  http://d ro ho by ch .n et /d dp u/ bi bl io teka /c hu ta ch / f nv /l y u d y n o z n a v c h i _ s t u d i y i / P e d a g o g i k a /2016_%203_35_.pdf [in Ukrainian].

2.  Polozhennya  pro  organizaciyu  navchal‘nogoprocesu  v  kredy‘tno-transfernij  sy‘stemi  pidgotovky‘faxivciv u Rivnens‘komu derzhavnomu gumanitarnomuuniversy‘teti  (2012).  [Regulations on  the organizationof  educational  process  in  the  credit  transfer  systemtraining  in  Rivne  State  Humanitarian  University].Retrieved from: http://demo.gavrysha.com/uploads/files/nn2.pdf [in Ukrainian].

3.  Sadova  I.  (2012).  Problema  udoskonalennyaprofesiynoyi  pidhotovky  maybutn’oho  vchytelya  upedahohichniy  teoriyi  [The  problem  of  professionaltraining of future teachers in pedagogical theory]. Youthand Market,Vol.1. Retrieved from: http://drohobych.net/ddpu/molod_i_runok/2012/1(84)%202012%20.pdf  [inUkrainian].

4. Turkot T.I. (2011). Pedagogika vy‘shhoyi shkoly‘[Higher Education Pedagogy]. Kyiv: Kondor, 628 p. [inUkrainian].

5.  Shevtsiv  Z.M.  (2012).  Osnovy‘  social‘no-pedagogichnoyi  diyal‘nosti  [Fundamentals  social-pedagogical activity]. Kyiv: Centr uchbovoyi literatury,248 p. [in Ukrainian].

Стаття надійшла до редакції 15.02.2017

ЛАБОРАТОРНІ ЗАНЯТТЯ ЯК УМОВА ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ ДО РОБОТИ В ІНКЛЮЗИВНОМУ СЕРЕДОВИЩІ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОГО

НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

76

Постановка  проблеми.  Науково­технічний  прогрес  вніс  значнікорективи у розвиток засобів масової

інформації. Швидкість, доступність  інформаціїчерез  Інтернет  заставляє  друковані  виданняборотися  за  читача,  шукати  свою  нішу  узадоволенні  його  потреб.  Редакція  журналу“Позакласний час” знайшла таку нішу, регулярнодрукуючи актуальні для освітньо­виховної роботи

в школі матеріали. Гнучко реагуючи на потребишколи,  часопис  пропонує  цікаві  і  кориснінапрацювання  до  виховних  заходів  відповідношкільному  календарю  –  від  “Свята  першогодзвоника”  до  “Прощання  зі  школою”.  Аналізматеріалів  часопису  “Позакласний  час”сприятиме  його  популяризації  та  допоможевчителю  музичного  мистецтва  доцільноскористатися цим виданням.

УДК 373.5.016:78

Ірина Матійчин,  кандидат  мистецтвознавства,доцент  кафедри  методики  музичного  виховання  і  диригування

Дрогобицького  державного  педагогічного  університету  імені  Івана  Франка

ЖУРНАЛ “ПОЗАКЛАСНИЙ ЧАС” ЯК ІНФОРМАТИВНЕ ДЖЕРЕЛОДЛЯ ВЧИТЕЛЯ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА

У статті висвітлюється роль і значення журналу “Позакласний час” для теоретичної підготовки іпрактичної  діяльності  вчителя  музичного  мистецтва  на  уроках  і  в  позакласній  роботі.  Аналізуютьсярізноманітні матеріали часопису (нормативні положення, методичні рекомендації, розробки виховних заходів,сценарії шкільних свят, добірки пісень і т.п.), дотичні до музичної педагогіки, та визначаються можливостіїх застосування. При відборі та аналізі особлива увага надається інформативно насиченим матеріалам іззначним навчально-виховним потенціалом.

Ключові слова: журнал “Позакласний час”, музичне мистецтво, сценарії шкільних заходів, добіркипісень.

Літ. 8.

Ирина  Матийчин,  кандидат  искусствоведения,доцент  кафедры  методики  музикального  воспитания  и  дирижирования

Дрогобычского  государственного  педагогического  университета  имени  Ивана  Франко

ЖУРНАЛ “ВНЕКЛАССНОЕ ВРЕМЯ” КАК ИНФОРМАЦИОННЫЙ ИСТОЧНИКДЛЯ УЧИТЕЛЯ МУЗЫКАЛЬНОГО ИСКУССТВА

В статье освещается роль и значение журнала “Внеклассное время” для теоретической подготовкии практической деятельности учителя музыкального искусства на уроках и во время внеклассной работы.Анализируются  различные  материалы  журнала  (нормативные  положения,  методические  рекомендации,разработки воспитательных мероприятий, сценарии школьных праздников, подборки песен и т.п.), касаемыемузыкальной педагогики, и определяются возможности их применения. При отборе и анализе особое вниманиеуделяется информационно насыщенным материалам, владеющим значительным учебно-воспитательнымпотенциалом.

Ключевые  слова:  журнал  “Внеклассное  время”,  музыкальное  искусство,  сценарии  школьныхмероприятий, подборки песен.

Iryna  Matiychyn, Ph.D.(Art Studies),Associate Professor  of  the  Music  Education  Methods and Conducting Department

Drohobych  Ivan  Franko  State  Pedagogical  University

THE MAGAZINE “EXTRACURRICULAR HOUR”AS INFORMATIVE SOURCE FOR TEACHER OF MUSIC

The  article  deals  with  the  role  and meaning  of  the  magazine  “Extracurricular  Hour”  for  the  theoreticalpreparation and practical action of teacher of musical art during the lessons and extracurricular work. The variousmaterials of the magazine (the normative positions, the methodical recommendations, developments of educate measures,the scenarios of school holidays, a selection of songs, and others like that), dealing with music pedagogy are analyzedand possibilities of their using are defined in the article. The author, while selecting and analyzing of materials, paysthe special attention on the informatively intense materials with the considerable educational potential.

Keywords: the magazine “Extracurricular Hour”, the musical art, the scenario of school measures, selections of songs.

© І. Матійчин, 2017

ЖУРНАЛ “ПОЗАКЛАСНИЙ ЧАС” ЯК ІНФОРМАТИВНЕ ДЖЕРЕЛОДЛЯ ВЧИТЕЛЯ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА

77 Молодь і ринок №3 (146), 2017

Аналіз основних  досліджень.  Роль  засобівмасової інформації в освітньо­виховному процесідосліджували О. Авдєєва, Е. Баран, Г. Брахман,Н. Богомолова, В. Загороднюк, Ж. Гоне, І. Дичківська,А. Журін, Л. Зазнобіна, В. Зайцева, Л. Панасюк,А. Рижанова, В. Олешко, Г. Онкович, О. Ситник,І.  Усольцева, В. Чекалюк,  Я.  Шведова  та  ін.  Їхпраці  здебільшого  спрямовані  на  вивченняпозитивного  та  негативного  впливу  засобівмасової  інформації  на  соціалізацію  молодогопокоління  і  носять  узагальнюючий  характер.Акцент у дослідженнях ставиться на інноваційнихпедагогічних  технологіях  (медіаосвіті),  авивченню традиційних джерел інформації, у т. ч.друкованих,  надається  менше  уваги.  Окреміроботи присвячені  визначенню  впливу  засобівмасової інформації на музичний розвиток молоді(зокрема,  стаття  Г.  Янішевської  “Впливдрукованих ЗМІ на формування смаків молоді: допроблеми класифікації видань”). Аналіз сучаснихосвітніх  друкованих  засобів,  дотичних  домузичного  виховання,  ще  чекає  на  своїхдослідників.

Мета  статті –  проаналізувати  різноманітніматеріали  журналу  “Позакласний  час”  тавизначити їх інформативне значення для вчителямузичного мистецтва.

Виклад  основного  матеріалу.  Науково­методичний журнал “Позакласний час” є одниміз  друкованих  часописів  ТОВ  “Редакціяосвітянських видань”, до системи якого входитьжурнали  “Розкажіть  онуку”,  “Посібник  длявчителя”,  “Бібліотечка для вихователя дитячогосадка”,  “Шкільна  бібліотека”,  “Бібліотечкавчителя початкової школи”, “Все для вчителя” таін.  Головою  наглядової  ради  редакції  є  ПавлоКатунін,  почесний  член  Національної  спілкижурналістів  України,  а  головним  редакторомчасопису “Позакласний час” – Галина Давидова.Часопис  є  щомісячним  виданням  (частими  єспарені  номери  журналу)  і  розповсюджуєтьсялише за передплатою.

На протязі видавничого життя журналу (1998– 2017) редакція неодноразово змінювала форматвидання та старалася покращувати його якість, атакож  оптимізувати  структуру.  У  сучасномувигляді  часопис  має  кольорову  обкладинку  тавкладку,  а  також  може  доповнюватисятематичними додатками (наприклад, № 2 за 2016рік ще містить невеличку збірку “Шевченківськісвята у школі” –  журнал у журналі),  дисками  ізвідеоматеріалами  до  інтегрованих  уроків  тавиховних заходів. Своєрідним додатком є і газета“Позакласний  час”.

Варто відзначити, що за роки існування суттєво

змінилася і мовна політика “Позакласного часу”.Часопис, що містив матеріали як українською, такі російською мовами, тобто пропагував недоречнудля  освітнього  видання  двомовність,  післяперемоги  Революції  гідності  та  окупаціїРосійською федерацією українських земель у 2014році  виразно  зміщує  акценти  у  бік  державноїукраїнської мови.

Таким  чином,  на  сторінках  журналу“Позакласний час” знаходимо інформацію різногозмісту та призначення, а саме:

1. Нормативні положення та рекомендації щодопланування виховної роботи  в школі,  розробкипроектної діяльності тощо.

2. Матеріали, присвячені ювілею визначнихосіб науки та культури.

3.  Методичні рекомендації  щодо проведеннявсеукраїнського  конкурсу  “Вчитель  року”  тазразки напрацювань вчителів­переможців цьогоконкурсу.

4.  Календар  класного  керівника:  добіркиматеріалів,  що  мають  допомогти  педагогамурізноманітнити  щоденне перебування  учнів  ушколі, зробити їхнє дозвілля цікавим, змістовнимта корисним.

5. Різноманітні  матеріали для  підготовки  тапроведення шкільних урочистих заходів.

6. Вкладка “Не журись”, призначена спочаткудля  студентської  молоді,  а  згодом  –  дляпрацівників закладів культури.

Крім того, журнал публікує цікаві бувальщиниіз  життя  видатних  людей,  їх  крилаті  фрази  тажартівливі  висловлювання,  а  також  тематичнікросворди,  вікторини,  рекомендації  дляпроведення  групових  ігор,  інструкції  для робітсвоїми руками, статті про родинне виховання таціннісне ставлення до природи, поради психологатощо.

Такий  доволі  широкий  спектр  зацікавленьробить  “Позакласний  час”  універсальнимджерелом  для  педагогів,  навчальна  діяльністьяких тісно переплітається із виховною. Саме такоюпостає праця вчителя  музичного  мистецтва,  дообов’язків якого переважно додається і підготовката проведення класних та позакласних заходів, іорганізація гурткової роботи в школі, і виконанняфункцій  класного  керівника.  Навчаючи  івиховуючи,  вчитель  має  змогу  впливати  накультурний розвиток як окремих особистостей,так  і нації  в цілому, адже,  за влучним висловомО.  Данилової,  “школа  –  це  мікромодельмайбутнього суспільства”  [3, 22].

Багатогранність  редакційної  політикиприваблює до журналу багатьох вдячних читачів(наклад видання – 9 – 10 тис. примірників), ті ж,

ЖУРНАЛ “ПОЗАКЛАСНИЙ ЧАС” ЯК ІНФОРМАТИВНЕ ДЖЕРЕЛОДЛЯ ВЧИТЕЛЯ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА

78

хто  не  має  змоги  передплатити  “Позакласнийчас”, можуть скористатися ним через бібліотечніфонди.  Свідченням  пошани  до  журналу  єприсвячений йому вірш вчительки Галини Витюк,надрукований у одному з випусків за 2009 рік:

Позакласний часЩоб провести нам дозвілля,Є у нас чудовий шанс –Це часопис, не застілля,Назва  –  “Позакласний час”.Творчі тут доробки мудріПереможців­вчителів,Композиторів місцевихІ бібліотекарів.Дописи, вірші, змагання,Дошки оголошень,Співробітництва бажанняБез вагань, запрошень.Про картини нам часописРозповість сумлінно,Ілюстрацію дасть, описПро шедевр нетлінний.І родинні тут промови,Конкурси елітні,Всі традиції зимові,Весняні і літні.Пізнавальні тут моменти:Все є на сторінці,А тому –  аплодисментиРедакційній спілці [2, 1].Попри значний  поступ  у  розвитку  медійних

технологій,  часопис  був  і  залишається  ціннимінформативним джерелом для вчителя, адже йогозмістове наповнення відображає сучасні тенденціїосвітньої  політики,  спрямовані  на  інтеграціюнавчальних  предметів.  Матеріали  часописуможуть допомогти вчителю в організації творчоїмистецької діяльності учнів як на уроках освітньоїгалузі “Мистецтво”,  так  і у  позакласній роботі.Роль позакласної роботи для творчого розвиткудітей  важко  переоцінити.  І.  Бєлова  слушнонаголошує, що “позакласна діяльність більш, ніжнавчальна, накопичує досвід творчої діяльності,оскільки дає можливість учням випробувати своїсили в різних її видах” [8].

Матеріали  “Позакласного  часу”  покликанізбагатити вчителя інформацією як теоретичного,так  і  практичного  значення.  Попри  незначнукількість  аналітичних  статей,  дотичних  домузичної педагогіки, журнал у різних формах подаєвелику кількість  важливої для вчителя  і цікавоїдля учнів інформації, що має на меті привернути

увагу до окремих подій і явищ музичного життяУкраїни  та  світу,  розширити  уявлення про  вжевідомі  події  та  процеси  в  історії  музичногомистецтва,  показати  їх  ґенезу та  місце в  історіїкультури.

А.  Верещагіна  у  дописі  з  красномовноюназвою “Давайте разом відновимо золоті сторінкиукраїнської музичної педагогіки”  [1]  розповідаєпро  результати  діяльності  Міжнародноїконференції  “Микола  Леонтович  і  українськамузична  педагогіка”, що відбулася у Чуківськійзагальноосвітній школі на Вінниччині (саме тутшліфувалася педагогічна майстерність молодогокомпозитора  та  формувалася  власна  методикавикладання музики у молодших класах). Зі статтіми  дізнаємося  про  чудову  ідею  створенняспеціального  видання  для  вчителів  “Золотісторінки української музичної педагогіки”1, яке бвисвітлювало  музично­педагогічну  спадщинувидатних  українських  композиторів,  а  такожвипуск хрестоматії, у якій було б зібрано обробкиукраїнських народних пісень для дітей та творинаших видатних співвітчизників.

Важливим  є  і  заклик  дописувача  довідродження, поновлення та створення на місцяхшкільних музеїв чи музейних кімнат уславленихземляків­композиторів,  адже  їх  діяльністьвідіграла важливу роль у розвитку музичної освітина всіх рівнях.

Заслуговує  на  увагу  і  стаття  С.  Кравцової“Внесок міжнародних фестивалів у збагачення тарозвиток українського мистецтва”. Автор високооцінює роль міжнародних фестивалів у активізаціїмистецького  життя  нашої держави  і наголошує,що  “саме  вони  є  найважливішими  чинникамиутвердження  України  у  світі  як  державивисокорозвиненої мистецької  культури”  [6,  99].Попри  значну  кількість  і  жанрове  розмаїттявітчизняної  фестивальної  палітри,  “трьомакитами” музичної культури сучасної України вонаслушно вважає міжнародні фестивалі “Київ музикфест” (м. Київ), “Контрасти”  (м. Львів) та “Двадні й дві ночі нової музики” (м. Одеса).

Різні  сторінки  музичного  життя  українціврозкривають  і  матеріали  для  проведення  таорганізації шкільних тематичних заходів. Середних варто назвати  “Вечір  пам’яті Н. Яремчука”Н. Ситник (№ 20 за 1998 р.), “Стежками пісеньА.  Малишка”  А.  Шишука  (№  21  за  2002  р.),“Народні музичні інструменти та використання їху звичаях, обрядах, фольклорі і літературі” Д. Назарової(№ 1­2 за 2002 р.), “Свято українського романсу”

1 Про реалізацію цього задуму поки що нічого не відомо, хоча була створена спеціальна творча група для йоговтілення в життя.

ЖУРНАЛ “ПОЗАКЛАСНИЙ ЧАС” ЯК ІНФОРМАТИВНЕ ДЖЕРЕЛОДЛЯ ВЧИТЕЛЯ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА

Молодь і ринок №3 (146), 2017

79 Молодь і ринок №3 (146), 2017

К. П’яткуна  (№ 20 за 1998 р.), “Народнопісенніскарби  України”  І.  Гуреш  (№  7  за  2011 р.)  табагато інших.

Варто  відзначити  надрукований  у  часописітворчий доробок лауреата конкурсу “З Україноюв  серці”  Л. Криворучка під  назвою “Є крила вкобзи  невидимі”.  Це  вагома  робота,репрезентована  у  вигляді  усного  журналу  іподілена на  чотири  частини­сторінки. Сторінкаперша  “Своїм  корінням  українське  кобзарствосягає  у  глибину віків”  коротко  розповідає  проісторію українського кобзарства та висвітлює йоговидатні  постаті  (Остапа  Вересая,  ФедораГрищенка,  Архипа  Никоненка,  Петра  Гуля,Федора  Кушнерика,  Володимира  Кабачка  таЄвгена  Адамцевича.

Сторінка друга “Неоголошена війна” розкриваємаловідомі факти про злодіяння і репресії протикобзарів у першій половині ХХ ст. та ймовірну, алепоки документально не підтверджену версію пророзстріляний кобзарський з’їзд (десь 1930 – 1935роки)2.

Третя сторінка “Нашого цвіту по всьому світу”висвітлює  діяльність  Полтавської  капелибандуристів, заснованої 1925 року ВолодимиромКабачком.  Приділяється  увага  вдячнимпродовжувачам  справи  маестро  ГригоріюНазаренку та  Григорію Китастому.

Четверта  сторінка  присвячена  справівідродження  кобзарського  мистецтва  таперспективам  розвитку  полтавської  капелибандуристів.  У  ній  наводяться  слова  ЛюбовіКизименко­Непопушевої, колишньої бандуристкиєдиної в Україні заслуженої капели бандуристокіз  книги  спогадів  “Перлина  України”  (1999)  зтаким  закликом­застереженням:  “Аби  незакотилася під килим і не загубилася та маленькаперлинка нашої молодості і не кануло у вічністьпрекрасне мистецтво. Щоб знали і цінували нашідіти і онуки своє, народне, не перекручене й непозичене!”  [7,  18]. Такий  ґрунтовний  підхід  уматеріалі Л. Криворучка до висвітлення складноїтеми безперечно знайде відгук у серцях школярів,а декого з них, мабуть, спонукає до навчання грина бандурі.

Цікавими для вчителя  музичного мистецтвабудуть і рекомендації та практичні матеріали дляорганізації  позакласної  роботи  в  школі.  Зматеріалів  цієї  тематики  хочеться  відзначитипублікації  А.  Остапенко  “Організаційно­функціональна структура виховної роботи” (№ 3за 1999  р.), Г. Карпової  та С. Павлової  “Досвід

планування  гурткової роботи”  (№ 2  за 2007  р.),розроблений  для  трьох  вікових  груп,  а  такожрубрику “Вчитель музики  в позаурочний час” вокремих випусках журналу (зокрема, у № 13­14за 2004 рік та у № 19 – 20 за 2012 рік).

Дуже  важливими  і  повчальними  видаютьсячисельні  матеріали  часопису,  що  покликанівідродити  народну  обрядовість  українців,зацікавити  молодь  фольклорними  джерелами.Окрім чисельних добірок календарно­обрядовихпісень,  “Позакласний  час”  пропонує  сценарнідійства давніх обрядів (Мартинюк М. “Дозвольтезаколядувати”  (№  34  за  2001  р.),  Охмат  В.,Сандуляк Г. “Великодні ігри та гаївки” (№ 5 – 6за  2004  р.),  Пронь  Л.  “Новорічний  обряд“Маланка” (№ 21 – 22 за 2009 р.) та ін.) і добірку“Українські народні танці­хороводи” з детальнимиінструкціями, нотами та віршованими текстами(вкладки у № 19 – 20, 21 – 22 за 2004 рік та № 1 –2 за 2005 рік).

Знайомству  із  творчістю  українських  тазарубіжних композиторів сприяють надруковані насторінках часопису короткі біографії митців, цікавібувальщини з  їх  життя,  кросворди  та  музичнівікторини. На сторінках  журналу  зустрічаємо  інавчально­пізнавальні матеріали, пов’язані із гроюна музичних інструментах (“Уроки гри на гітарі”(№ 7 – 8 за 2004 р.), Т. Щерба “Історія українськихнародних музичних інструментів” (№ 13 – 14 за2004 р.) та  ін.). Дуже цікавим і повчальним длячитачів  “Позакласного  часу”  буде  проект­презентація М.  Лорера “Музика та  її  вплив налюдину”  [4],  в  якому  простежується  зв’язокмузики із фізикою.

Серед  чисельних  матеріалів  журналутрапляються  і  такі,  що  пропагують  музичнемистецтво у розважальній, ігровій формі (Швець О.“Музичний КВК” (№ 3 за 2011 р.), Гавриленко М.“Музичний ринг” (№ 2 за 2008 р.), Василенко Л.“Веселі  нотки”  (№  2  за  2008  р.),  Тіболз  Д.“Музичні  інтермедії”  із  циклу  “Кращі  ігри длясімейних свят” (№ 23 – 24 за 2006 р.) та ін.).

Справжнім надбанням для вчителя музичногомистецтва  може  стати  пісенний  репертуарчасопису. Пісні друкуються на сторінках журналуу  різному  викладі:  від  одноголосся  до  хоровоїпартитури, у супроводі музичного інструмента чибез нього3. Іноді “Позакласний час” подає тількивіршовані тексти пісень, що не є доцільним, адже,не  знаючи  мелодії,  такими  творами  важкоскористатися.

Надруковано  пісенний  матеріал  у  журналі

2 Ця версія лягла в основу фільму “Поводир” режисера О. Саніна, знятого у 2014 році.3 Так, у № 4 за 2011 рік (ст. 113 – 114) вміщена пісня “Молодість ветеранів” (сл. М. Негоди, муз. А. Пашкевича) дляхору і інструментального ансамблю.

ЖУРНАЛ “ПОЗАКЛАСНИЙ ЧАС” ЯК ІНФОРМАТИВНЕ ДЖЕРЕЛОДЛЯ ВЧИТЕЛЯ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА

80

нерівномірно: деякі випуски містять одну­дві пісні,інші – цілі добірки пісень певної тематики, або йкілька таких добірок. Назвемо тільки деякі з них:6  випусків  “Пісні про  Україну”  (потім  –  “ПісніУкраїни”) (№ 11 – 12, 17 – 18, 19 – 20 за 2006 р.,№ 3 і 6 за 2007 р., № 5 за 2008 р.), “До побачення,школо моя” (№ 7 – 8 за 2006 р.), “Мамина любов”(№ 4 за 2008 р.), “Українські народні пісні” (№ 5 –6 за 2009 р.), “Школо, двері відчиняй” (№ 13­14за 2009 р.), “Ой весела в нас зима” (№ 21 – 22 за2009),  “Пісні до свята  Миколая”  (№ 23 – 24  за2012  р.).  Музичні  твори  друкуються  різнихавторів, та все ж найчастіше зустрічаються пісніна музику  М.  Ведмедері.

Як  уже  згадувалося,  часопис  бере  активнуучасть  у  різноманітних  конкурсах,  таких  як“Виховний захід сезону”, “Вчитель року” і т. п.,друкуючи доробки переможців конкурсу на своїхсторінках. Так, переможцем конкурсу “Виховнийзахід  сезону”  (№  4  за  2011  р.)  став  вчительмузичного мистецтва В. Колісніченко із виховнимзаходом “Всім серцем свою Україну любіть” [5].Попри  сценарій  заходу,  автор  репрезентувавдобірку пісень до нього на власну музику. Цікаво,що таке представлення талановитого пісняра непройшло безслідно, редакція “Позакласного часу”продовжила співпрацю з композитором, друкуючийого пісні у наступних випусках журналу. Зокрема,у № 2 за 2016 рік вміщена добірка пісень В. Колісніченка,присвячена Небесній сотні (с. 19­21).

Висловлюючи вдячність редакції “Позакласногочасу”  за  велику  і  різносторонню  увагу  домистецтва,  у  т.ч.  і  музичного,  все  ж  хочетьсязауважити  і  окремий,  але  суттєвий  недолікжурналу, який на протязі років ніяк не вдаєтьсяліквідувати.  Дуже  насичений  інформативножурнал  все  ще  не  може  вибрати  відповіднийформат  для відображення детального  змісту, насьогоднішній  день друкуючи  його тематичнимиблоками4.  Тому  пошук  потрібного  матеріалу(наприклад, пісні) є вкрай утрудненим.

Висновки.  Попри  окремі  недоліки,  требавизнати  великі  потенційні  можливості  длявикористання як теоретичних, так і практичнихматеріалів  “Позакласного  часу”  у  щоденнійроботі вчителя музичного мистецтва. Правильнопідбираючи  і  використовуючи  різносторонню  іцікаву  інформацію зі сторінок журналу, вчительмає змогу стати для багатьох учнів провідникому світ  музики, допомогти  дітям  розвивати свої

таланти як на уроках музичного мистецтва, так іу позакласній роботі, а головне – впливати на їхкультурний розвиток.

Література1. Верещагіна А. Давайте разом відновимо золоті

сторінки української музичної педагогіки / А. Верещагіна// Позакласний час. – 1998. – № 8. – С. 13 – 19.

2. Витюк Г. Вірш “Позакласний час” / Г. Витюк //Позакласний час. – 2009. – № 1 – 2. – С. 1.

3.  Данилова  О.  Районна  рада  учнівськогосамоврядування / О. Данилова // Директор школи. –2011. – № 12 (636). – С. 22 – 25.

4. Лорер М. Музика та її вплив на людину / М. Лорер// Позакласний час. – 2011. – № 7. – С. 2 – 24.

5. Колісніченко В. Всім серцем свою Україну любіть/ В. Колісніченко // Позакласний час. – 2011. – № 4. –С. 19 – 26.

6. Кравцова С. Внесок міжнародних фестивалів узбагачення та розвиток українського мистецтва /С. Кравцова // Позакласний час. – 2009. – № 3-4. –С. 99 (99 – 102).

7. Криворучко Л. Є крила в кобзи невидимі /Л. Криворучко // Позакласний час. – 2008. – № 1. –С. 18 (9 – 18).

8. http: // shkola.ostriv.in.ua

References1.  Vereshchahina  A.  (1998).   Davaite  razom

vidnovymo  zoloti  storinky  ukrainskoi  muzychnoipedahohiky  [Let  together will pick up  thread  the goldpages of Ukrainian musical pedagogics]. Pozaklasnyichas. № 8, pp. 13 – 19 [in Ukrainian].

2.  Vytiuk H.  (2009).  Virsh “Pozaklasnyi  chas”.  [Apoem is “Extracurricular time”]. Pozaklasnyi chas. №1 – 2, p.1 [in Ukrainian].

3.  Danylova O. (2011). Raionna  rada uchnivskohosamovriaduvannia.  [District  soviet  of  student’s  self-government]. № 12 (636), pp. 22 – 25. [in Ukrainian].

4. Lorer M. (2011) Muzyka ta yii vplyv na liudynu.[Music and its influence is on a man]. Pozaklasnyi chas.№ 7, pp. 23 – 24. [in Ukrainian].

5.  Kolisnichenko  V.    (2011).  Vsim  sertsem  svoiuUkrainu  liubit.  [By  all  heart  love  the  Ukraine] .Pozaklasnyi chas. № 4, pp. 19 – 26. [in Ukrainian].

6.  Kravtsova  S.  (2009).  Vnesok  mizhnarodnykhfestyvaliv  u  zbahachennia  ta  rozvytok  ukrainskohomystetstva.  [Payment  of  international  festivals  is  inenriching  and  development  of  the  Ukrainianart].Pozaklasnyi  chas.  №  3  –  4,  pp.  99  –  102.  [inUkrainian].

7.  Kryvoruchko  L.   (2008).   Ye  kryla  v  kobzynevydymi.  [There  are  wings  in  kobzas  invisible] .Pozaklasnyi chas. № 1, pp. 9 – 18. [in Ukrainian].

8.  Retrieved  from  http:  //  shkola.ostriv.in.ua  [inUkrainian].

4 Це вже не найгірший варіант, траплялися випуски, у яких зміст був відсутній взагалі.

ЖУРНАЛ “ПОЗАКЛАСНИЙ ЧАС” ЯК ІНФОРМАТИВНЕ ДЖЕРЕЛОДЛЯ ВЧИТЕЛЯ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА

Стаття надійшла до редакції 07.02.2017

Молодь і ринок №3 (146), 2017

81 Молодь і ринок №3 (146), 2017

Постановка  проблемы.  Категория  жанраявляется  одной  из  фундаментальных  всовременном музыкознании. Будучи сложным  имногоуровневым понятием, жанр в той или иноймере  присутствует  в  выражении  всеххудожественных сторон  произведения. Вопросывзаимодействия  жанровых  акцентов  и  разныхаспектов  формообразования  всегда  были  вцентре внимания интерпретаторов.

Анализ  основных  исследований  ипубликаций.  По  мнению  В. Москаленко“Многоплановость в организации музыкальногосмысла  часто  выражается  взаимодействиемразличных  жанровых  акцентов.  Такоевзаимодействие в процессуальном развертывании

музыкального  произведения  мы  называемжанровой драматургией”  [1,  212].

Термин  “жанровые  акценты”  в  данномконтексте  можно  считать  синонимичным  поотношению  к  термину  “жанровые  начала”.Последний  впервые  встречается  в  книгеС. Скребкова  “Художественные  принципымузыкальных  стилей”.  Имея  ввиду  именно“жанровые начала”, по мнению исследователя, “дваиз  них  являются  исторически  первичными:танцевальность (точнее – моторность, включая всевиды танца, марша, передаваемые музыкой трудовыедвижения и т.д.) и декламационность  (возгласы,призывы, причитания, речитация и т.д.). Третий тип– ариозная распевность, кантилена …” [4, 17].

УДК 786.8(043.3)

Владимир  Дорохин, заслуженный  артист  Украины,  кандидат  искусствоведения,доцент  кафедры  инструментально-исполнительской  подготовки

Нежинского  государственного  университета  имени  Николая  Гоголя

ЖАНРОВАЯ ДРАМАТУРГИЯ КАК ФАКТОР ФОРМООБРАЗОВАНИЯМУЗЫКАЛЬНОГО ПРОИЗВЕДЕНИЯ

(на примере анализа концертной партиты №2 В. Зубицкого)В  статье  анализируется  первая  часть  Второй  партиты  В. Зубицкого  с  позиций  жанровой

драматургии, которая представлена соответствующими жанрово-тематическими знаками. Исследуетсяжанровая драматургия на разных масштабных уровнях системной организации музыкального произведения:темы,  фактуры,  синтаксиса  и  композиционного  целого.  Исходя  из  возможностей  баяна,  в  жанровойдраматургии произведения эффективно используются различные оркестровые краски.

Ключевые слова: жанровая драматургия, анализ, тема, экспозиция, фактура, синтаксис, композиция.

Рис. 8. Лит. 4.

Володимир  Дорохін,  заслужений  артист  України, кандидат  мистецтвознавства,доцент  кафедри  інструментально-виконавської  підготовки

Ніжинського  державного  університету  імені  Миколи  Гоголя

ЖАНРОВА  ДРАМАТУРГІЯ  ЯК  ФАКТОР  ФОРМОУТВОРЕННЯ  МУЗИЧНОГО  ТВОРУ(на  прикладі аналізу концертної  партіти  №2 В.  Зубицького)

У статті аналізується перша частина Другої партіти В. Зубицького з позицій жанрової драматургії,яка представлена   відповідними жанрово-тематичними знаками. Досліджується жанрова драматургія нарізних  масштабних  рівнях  системної  організації  музичного  твору:  теми,  фактури,  синтаксису  ікомпозиційного  цілого.  Виходячи  з  можливостей  баяна,  в  жанровій  драматургії  твору  ефективновикористовуються різні оркестрові фарби.

Ключові слова: жанрова драматургія, аналіз, тема, експозиція, фактура, синтаксис, композиція.

Volodymyr  Dorokhin,  Honored Artist  of  Ukraine, Ph.D.(Art  Studies),Associate  Professor  of  the  Instrumental Performance Training  Department

Nizhyn  Mykola Hohol  State  University

GENRE DRAMA AS A FACTOR IN THE SHAPING OF MUSICAL WORK(A CASE STUDY OF CONCERT PARTITA №.2 BY V. ZUBYTSKIY)

The article explores the first part of the Second Partita by V. Zubytskiy from the perspective of genre dramathat is represented by relevant genre-thematic signs. The author studies the genre drama at the different levels of thesystematic organization of musical piece:  the  theme,  texture, syntax and composition as a whole. Based on  theopportunities of accordion, the different orchestral colors are effectively used in the genre drama of composition.

Keywords: a genre, a narrative, an analysis, a theme, an exposition, a texture, syntax, a composition.

© В. Дорохин, 2017

ЖАНРОВАЯ ДРАМАТУРГИЯ КАК ФАКТОР ФОРМООБРАЗОВАНИЯМУЗЫКАЛЬНОГО ПРОИЗВЕДЕНИЯ

(на примере анализа концертной партиты №2 В. Зубицкого)

82

В  контексте  психофизиологическихвозможностей  музыкально­творческогосамовыражения, выделенные С. Скребковым жанровыеначала  (они  же,  в  его  понимании  –  типымузыкального тематизма) В. Москаленко предлагаетназывать “жанрово-созидательными началами” [2,8].

Основная цель данной  работы  заключаетсяв исследовании жанрово­тематических знаков наразных  масштабных  уровнях  системнойорганизации музыкального произведения.

Изложение  основного  материала.  Вкачестве материала для анализа мы  используемКонцертную  партиту  №  2  /в  стиле  джазовойимпровизации/ В. Зубицкого. Это  произведениепредназначено  для  исполнения  на  баяне.Своеобразие  музыкального  языка  Второйпартиты  В. Зубицкого  заключается,  преждевсего,  в  органичном  сочетании  стилистикиджазовой и академической музыки. В основныхже  принципах  формообразования  композитордемонстрирует  традиционный  (классический)подход.

В  целях  более  детального  анализа,ограничимся  первой  частью  произведения.Представим  композиционный  план  следующейсхемой:

Первую часть цикла В. Зубицкий мыслит какстройную жанровую композицию. Она написана

в  сложной  трехчастной  форме  с  эпизодом  исокращенной  репризой,  которая  совмещена  скодой.

В экспозиции сложной трехчастной формы (А)наблюдается диалогическое противопоставлениедекламационного  (темы  “а”,  “а1”,  “а2”)  итанцевального (моторного) начал (темы “б” и “б1”).

В середине (эпизоде) прослеживаются признакижанровой разработки,  где развиваются скорее неэлементы  тематизма  экспозиции,  а  идеятанцевальности, токкатности, которая берет свое началов темах “б” и “б1”. Здесь моторное начало достигаеткульминации.

В  репризе­коде  (А  1)  возвращаетсядекламационность (тема “а3”).

В целом,  в  первой  части  цикла доминируетмузыка моторного характера.

В  фактуре Концертной  партиты  на всем  еепротяжении доминирует идея политембровости.Практически во всем произведении композиторорганизует фактуру с учетом тембро­динамическихвозможностей обеих клавиатур баяна. Так как набаяне любое изменение громкости отражается нахарактере  звучащей  в  этот  момент  фактуры,композитор применяет два фактора её расчленения:

­ комплементарность организации многоголосия(фактурная графика);

­ тембральное расчленение.Яркими  примерами  комплементарности  в

ЖАНРОВАЯ ДРАМАТУРГИЯ КАК ФАКТОР ФОРМООБРАЗОВАНИЯМУЗЫКАЛЬНОГО ПРОИЗВЕДЕНИЯ

(на примере анализа концертной партиты №2 В. Зубицкого)

 

Сло

жн

ая 

трех

час

тная

 ф

орм

а 

Экспозиция А 

Середина (эпизод) 

С С

окр

ащен

ная

 реп

риза

, со

вмещ

енн

ая с

 код

ой

 А

 1 

Жан

рова

я ко

мп

ози

ци

я 

Дек

лам

аци

я 

Мот

ори

ка 

Дек

лам

аци

я 

Мот

ори

ка 

Дек

лам

аци

я 

Мот

ори

ка 

 

Мот

ори

ка 

Дек

лам

аци

я 

Тем

ати

зм 

   а 

   б 

   

а1 

   

б1 

   

а2   

Свя

зую

щее

 п

остр

оен

ие 

 

   

д 

   е 

   

д1  

   д 

   е 

   

а 3  

 в  

 г 

Так

ты 

1 – 

4 

5 – 

10 

11 –

 16 

17 –

 24 

25 –

 35 

3 6 

– 38

 

39 –

 54 

55 –

 62 

63 –

 70 

71 –

 90 

91 –

 98 

99 –

 114

 

115 

– 12

9  

Молодь і ринок №3 (146), 2017

83 Молодь і ринок №3 (146), 2017

организации многоголосия являются темы “а”, “д”и “е”  (legato  doloroso).  Здесь доминирует идеяполижанровости.

В теме “а” (Рис. 1.) выделяются два жанровыхакцента:  речитативность  в  первом  элементе(верхний  голос)  и  токкатность  во  второмутолщенном аккордами нижнем голосе.

Общей  идеей  жанрового  контрапунктаобъединены темы “д” (Рис. 7.) и “е” (legato doloroso)(Рис. 8.).

 Сходство фактуры обеих тем заключается втом, что в мелодии преобладает “вокальное”, а в“шестнадцатых”  –  моторное  начало. Однако  втеме  “д”  в  большей  степени,  чем  в  теме  “е”

ЖАНРОВАЯ ДРАМАТУРГИЯ КАК ФАКТОР ФОРМООБРАЗОВАНИЯМУЗЫКАЛЬНОГО ПРОИЗВЕДЕНИЯ

(на примере анализа концертной партиты №2 В. Зубицкого)

 Рис. 1. В. Зубицкий Концертная партита № 2  

/в стиле джазовой импровизации/. Ч. 1. Такты 1 – 4  

Allegro energico, molto ritmato 

 Рис. 2. В. Зубицкий Концертная партита № 2  

/в стиле джазовой импровизации/. Ч. 1. Такты 10 – 12 

84

разведена ритмическая организация голосов.Примером  тембрального  расчленения  в

фактуре является моторно­танцевальная тема “б”(Рис. 4. Такты 5 – 6).

Зд есь  представлена  идея   звучанияэстрад ного   ансамбля,  где   имитациейконробаса  на  “пиццикатто”  в  мелодии  и

ударно­шумовых инструментов (предположительномалый барабан и “хет”)  в аккомпанементе.

Рассмотрим  некоторые  примеры  жанровойдраматургии на уровне синтаксиса.

1. Уровень  темы.Декламационная  тема  “а”  (такты  1  –  4)

представлена  структурой  суммирования.  Здесь

ЖАНРОВАЯ ДРАМАТУРГИЯ КАК ФАКТОР ФОРМООБРАЗОВАНИЯМУЗЫКАЛЬНОГО ПРОИЗВЕДЕНИЯ

(на примере анализа концертной партиты №2 В. Зубицкого)

Allegro energico, molto ritmato 

 Рис. 3. В. Зубицкий Концертная партита № 2  

/в стиле джазовой импровизации /. Ч. 1. Такты 24 – 28.  

Allegro energico, molto ritmato 

 Рис. 4. В. Зубицкий Концертная партита № 2  

/в стиле джазовой импровизации/. Ч. 1. Такты 5 – 9. 

Молодь і ринок №3 (146), 2017

85 Молодь і ринок №3 (146), 2017

сбалансированное  изложение речитативности итоккатности  в  фактуре  периодичных  эпизодов(такты 1 – 2)  суммируется  утверждением  идеиречитативности  в  верхнем  голосе  (такты  3–  4).

Примером  воплощения  периодичнойструктуры является танцевальная тема  “б”  (2 т.+ 2 т. + 2 т.), где развивается идея танцевальности.

В  первом  и  втором  двутактах  происходитдробление  на  такты  (каждый  второй  тактявляется  вариантным  повторениемпредыдущего). Третий двутакт как бы подводититог всему построению.

2. Уровень экспозиции В. Зубицкий трактуеткак масштабную структуру суммирования,  где вкачестве итогового утверждается моторное начало.

Allegro energico, molto ritmato 

 Рис. 5. В. Зубицкий Концертная партита № 2  

/в стиле джазовой импровизации/. Ч. 1. Такты 16 – 19  

Allegro energico, molto ritmato 

 Рис. 6. В. Зубицкий Концертная партита № 2  

/в стиле джазовой импровизации/ . Ч. 1. Такты 113 – 117  

ЖАНРОВАЯ ДРАМАТУРГИЯ КАК ФАКТОР ФОРМООБРАЗОВАНИЯМУЗЫКАЛЬНОГО ПРОИЗВЕДЕНИЯ

(на примере анализа концертной партиты №2 В. Зубицкого)

86

Здесь тенденция к объединению декламационнойтемы “а2” и моторного связующего  построения(такты  25  –  54)  как  бы  противопоставляетсяпредшествующей раздробленности  (“а” + “б”  /такты 1 – 10/) и (“а1” + “б1” / такты 11 – 24/) исуммирует всю экспозицию.

Постепенное утверждение идеи моторности всуммирующем эпизоде экспозиции характеризуетсяустремленностью темы “а2” к началу связующегопостроения (к такту 36).

3. Уровень композиционного целого.

В  репризе­коде  первой  части  (А  І)  эффектитоговости  скандированного  высказываниядостигается  в  тактах  121  –  129.  Композиторусиливает  звучание  темы  “а3”  посредствомакцентированного ее проведения в увеличении ив октавном дублировании. При этом вторая линиятемы выполняет функцию мощной, подчеркнутойпедальной поддержки.

Вывод. Таким образом, анализ первой частиВторой партиты В. Зубицкого показал, что здесьпервичным, движущим фактором формообразования

Allegro energico, molto ritmato 

 Рис. 7. В. Зубицкий Концертная партита № 2  

/в стиле джазовой импровизации/. Ч. 1. Такты 52 – 58  

Allegro energico, molto ritmato 

 Рис. 8. В. Зубицкий Концертная партита № 2  

/в стиле джазовой импровизации/. Ч. 1. Такты 62 – 67 

ЖАНРОВАЯ ДРАМАТУРГИЯ КАК ФАКТОР ФОРМООБРАЗОВАНИЯМУЗЫКАЛЬНОГО ПРОИЗВЕДЕНИЯ

(на примере анализа концертной партиты №2 В. Зубицкого)

Молодь і ринок №3 (146), 2017

87 Молодь і ринок №3 (146), 2017

является  жанровая  драматургия,  котораяпредставлена  соответствующими  жанрово­тематическими знаками. В целом в произведенииявно  прослеживается  оркестровое  мышлениекомпозитора.  Будучи  замечательнымисполнителем­баянистом, В. Зубицкий наделяетзвучание различными  оркестровыми красками,которые  мыслятся им, исходя из возможностейбаяна. Они подчинены общей исполнительскойидее и призваны эффективно раскрыть жанровуюдраматургию Концертной партиты № 2.

Література1.  Москаленко  В.  Лекции  по  музыкальной

интерпретации: учебное пособие / В. Москаленко. –К., 2012. – 272 с.

2. Москаленко В. Стиль музиканта-виконавця якфактор інтерпретації твору / В. Москаленко //Матеріали  Всеукр.  наук.-практ.  конфер.“Актуальні напрямки відродження та розвиткународно-інструментального  мистецтва  вУкраїні”. – Київ: УЦКД, 1995. – С. 54 – 57.

3. Ожегов С. Словарь русского языка / С. Ожегов /[под ред. Н.Ю. Шведовой]. – М.: “Русский язык”,1988. – 750 с.

4.  Скребков С.  Художественные  принципы

музыкальных стилей / С. Скребков. – М., 1973. –448 с.

References1. Moskalenko V.  (2012). Lektsii po muzykalnoy

interpretatsii:  uchebnoe  posobie  [Lectures  inMusical  Interpretation:  students’  manual].  Kyiv,272  p.  [in Ukrainian].

2.  Moskalenko  V.  (1995).  Stil  muzikanta-vikonavtsya  yak  faktor  іnterpretatsії  tvoru[Musician-performer ’s  Style  as  a  Factor  ofInterpreting  a Musical  Piece].  Materіali  Vseukr.nauk.-prakt.  konfer.  Aktualnі  napryamkivіdrodzhennya ta rozvitku narodno-іnstrumentalnogomistetstva v Ukraїnі – Materials of the Ukraine-widescientific conference “Topical Trends of Reviving andDeveloping Folk-Instrumental Art in Ukraine” Kyiv:UTsKD Publ, pp.54 – 57. [in Ukrainian].

3. Ozhegov  S.  (1988).  Slovar  russkogo yazyka[Russian Language  Dictionary].  Pod  red. N.  Yu.Shvedovoy, Moskva: Russkiy yazyk Publ, 750 p. [inRussian].

4. Skrebkov S. (1973). Khudozhestvennye printsipymuzykalnykh  stiley  [Artistic Principles of MusicalStyles]. Moskva, 448 p. [in Russian].

Стаття надійшла до редакції 26.02.2017

ЖАНРОВАЯ ДРАМАТУРГИЯ КАК ФАКТОР ФОРМООБРАЗОВАНИЯМУЗЫКАЛЬНОГО ПРОИЗВЕДЕНИЯ

(на примере анализа концертной партиты №2 В. Зубицкого)

І забудеться срамотна Давняя година, І оживе добра слава, Слава України. І світ ясний, невечірній Тихо засіяє… Обніміться, брати мої, Молю вас, благаю!

Тарас Шевченко “І мертвим і живим і ненародженим”

[14 грудня 1845 Вьюнища]

“Не лише в Україні, але й далеко за її межами у світі шанують великого генія українського народу. У місці його заслання на півострові Мангишлак, де він провів майже сім років з Аральською експедицією, яка досліджувала Каспійське море, тепер є форт Шевченка і музей на його честь. Є в Казахстані й декілька пам’ятників Шевченку, а всього в Україні та у світі їх налічується понад 1300. Пам’ятники великому українському Кобзарю є й у Вашингтоні (США), в Єревані (Вірменія), Тбілісі (Грузія), Римі (Італія), Канаді. Пишаймося славним сином українського народу, частиною світової культури!”

88

Постановка  проблеми.  Динамікасуспільних  процесів  у  ХХІ  ст.зумовлює постійну зміну знань у будь­

якій  матеріальній  чи  духовній  сфері життя.  Вумовах сьогодення пріоритетною постає потребав  особистості,  здатній  адаптовуватися  домінливого характеру довколишнього соціальногосередовища.  Традиційна  система  освіти,спрямована на передачу випускнику лише певногообсягу  теоретичних  знань,  умінь  і  навичок,виявилися  недієвою  в  сучасному  суспільстві.Класичні  енциклопедичні  знання,  що зазвичайуважалися  головною метою освітнього  процесу,сьогодні  мають  стати  ефективним  засобом

різнобічного  особистісного  розвитку  дитини.Суспільне замовлення орієнтоване на випускника,який  не  тільки  здобув  за  час  навчання певнийобсяг  теоретичних знань,  умінь  і навичок,  а  йуміння  ними  практично  користуватися,  тобтореалізовувати їх.

Аналіз останніх досліджень та публікацій.До традиційних педагогічних термінів “знання”,“уміння”,  “навички”,  “навчання”,  “виховання”долучилися  наукові  дефініції  “компетенція”,“компетентність”,  що  супроводять  процесирозвитку особистісно зорієнтованого навчання  івиховання  та  аналізуються  як  зарубіжними(В. Краєвський,  А. Маркова,  Дж. Равен,

УДК 37.147.091.31

Мар’яна  Айзенбарт,  кандидат  педагогічних  наук,старший викладач  кафедри  мовної  та  міжкультурної  комунікації

Дрогобицького  державного  педагогічного  університету  імені  Івана  Франка

СУТНІСТЬ ПОНЯТЬ “КОМПЕТЕНТНІСТЬ” І “КОМПЕТЕНЦІЯ”В СУЧАСНІЙ НАУКОВІЙ ПАРАДИГМІ

У статті проаналізовано поняття “компетенція”, “компетентність” в теорії освіти. Визначеновзаємозв’язок  між  цими поняттями,  обґрунтовано  їх  розмежування  та  узагальнено погляди  вчених  наформування  компетентної  особистості.  Компетенція –  коло  питань,  в  яких  людина  добре  обізнана.Компетентність – інтегративне утворення особистості, що є результатом опанування компетенцій.

Ключові  слова: компетентнісне навчання  і виховання, компетентнісний підхід, компетентність,компетенція.

Літ. 15.

Марьяна  Айзенбарт,  кандидат  педагогических  наук,старший  преподаватель  кафедры  языковой  и  межкультурной  коммуникации

Дрогобычского  государственного  педагогического  университета  имени  Ивана  Франко

СУЩНОСТЬ ПОНЯТИЙ “КОМПЕТЕНТНОСТЬ” И “КОМПЕТЕНЦИЯ”В СОВРЕМЕННОЙ НАУЧНОЙ ПАРАДИГМЕ

В статье раскрыта сущность понятий “компетенция”, “компетентность” в теории образования.Определена взаимосвязь между этими понятиями, обосновано их разграничение и обобщены взгляды ученыхна  формирование  компетентной  личности.  Компетенция  –  круг  вопросов,  в  которых  человек  хорошоосведомлен. Компетентность – интегративное образование личности, являющееся результатом освоениякомпетенций.

Ключевые  слова:  компетентностное  обучение  и  воспитание,  компетентностный  подход,

компетентность, компетенция.

Maryana Ayzenbart, Ph.D.(Pedagogy),Senior  Lecturer of  the Lingual  and  Intercultural  Communication  Department

Drohobych  Ivan Franko  State  Pedagogical  University

THE ESSENCE OF SUCH CONCEPTS AS “COMPETENCE” AND “COMPETENCY”IN THE MODERN SCIENTIFIC PARADIGM

The article deals with  the  concepts of  “competence” and “competency” in  the  theory of  education.  Theauthor analyzes and summarizes the relationship and the difference between two concepts have been defined as wellas and the views of various scholars concerning the formation of competent personality. Competence – a range ofissues in which the person is familiar. A competency is the integrative formation of personality and derives from a setof developed competencies.

Keywords: the competency-based education, the competency-based approach, competence, competency.

© М. Айзенбарт, 2017

СУТНІСТЬ ПОНЯТЬ “КОМПЕТЕНТНІСТЬ” І “КОМПЕТЕНЦІЯ” В СУЧАСНІЙ НАУКОВІЙ ПАРАДИГМІ

89 Молодь і ринок №3 (146), 2017

А. Хуторський), так і вітчизняними (Г. Белєнька,А. Богуш,  Н. Бібік,  М. Вашуленко,  Н. Гавриш,О. Овчарук, І. Рогальська­Яблонська, І. Родигіна,О. Савченко, О. Трифонова) дослідниками.

Метою статті є аналіз понять “компетенція”і “компетентність” у теорії освіти, визначення їхсутності.

Виклад  основного  матеріалу. Трактуваннятерміна “competence” часто зумовлене тим, із якоїмови він перекладений. Наприклад, у французькіймові  “competence”  має  два  значення  –компетенція  та обізнаність; в англійській – три:здатність,  або  вміння,  компетентність,компетенція. Так, в англо­українському словникулексеми “competence” і “competency” тлумачатьсяяк абсолютно тотожні. Обидві вони мають однаковіосновні значення: спроможність і правомочність.Із  “competence” (“competency”)  співвідноситьсяукраїнське поняття “компетентність” та у другомузначенні – “компетенція” [1, 120].

У  західній  науці  й  досі  існує  певнатермінологічна  й  концептуальна  плутанинанавколо понять “компетенція” та “компетентність”.Дефініція  “компетентність”  (competence)вживається стосовно функціональних галузей,  а“компетенція”  (competency) – поведінкових,  алетаке  розрізнення  використовується  у  науковійлітературі непослідовно.

Так,  європейська  концепція  компетенцій“Tuning” охоплює у понятті компетенції знання нарівні:  а) розуміння (власне  професійні  знання усвоїй галузі, здатність до поповнення необхіднихдля фахового й особистісного зростання знань);б) діяльності (здатність  до  застосуванняздобутих на рівні розуміння знань, їх оперативнареалізація  у  діяльності,  в  тому  числі  йпрофесійній); в) буття (система професійних  тазагальнолюдських  цінностей,  здатність  доспівіснування з іншими людьми в соціумі) [8, 53].

На думку Н. Бібік, компетенція це “відчудженавід  суб’єкта,  наперед  задана  соціальнанорма (вимога) до освітньої підготовки дитини,необхідна для її якісної продуктивної діяльності впевній  сфері,  тобто  соціально  закріпленийрезультат. Ознакою компетенції є її специфічнийпредметний  або загальнопредметний  характер,що  дає  змогу  визначити  пріоритетні  сфериформування (освітні  галузі, навчальні предмети,змістові лінії)” [4, 48].

Результатом  набуття  компетенцій  єкомпетентність,  яка, на відміну від  компетенції,передбачає особистісну характеристику, ставленнядо  предмета  діяльності.  Компетентності (лат.competentia – коло питань, у яких людина добрерозуміється) вихованець набуває не лише під час

навчання, а й за допомогою засобів неформальноїосвіти, внаслідок впливу середовища. Це набутахарактеристика  особистості,  що  сприяєуспішному  входженню  в  життя  сучасногосуспільства;  інтегрований  результат,  щопередбачає  зміщення  акцентів  з  накопиченнянормативно визначених знань, умінь, навичок доформування  і  розвитку  у  дітей  здатностіпрактично діяти,  застосовувати  досвід успішноїдіяльності в певній сфері.

По  суті,  поняття  “компетенція”  є  більшвузьким,  воно  співвідноситься  з  конкретнимивидами  діяльності  і  використовується  длявизначення серій  умінь,  знань, необхідних  дляефективного виконання  дій. Компетентність  жеформується  із  окремих  компетенцій, проте,  якуважає І. Гудзик, нетотожне з ними [6, 39].

В окремих дослідженнях терміни “компетенція”і  “компетентність”  є  взаємозамінними,використовуються  як  синоніми (Дж. Равен),  вінших (Р. Уайт, Е. Шорт) – чітко розмежовані. Урамках  ототожнення  цих  понять  авторипідкреслюють власне практичну спрямованістькомпетенцій, визначаючи їх як сферу відносин, щоіснують між знанням і дією у людській практиці.

За  В. Луговим,  у  вітчизняній  педагогічнійлексиці вживаються синонімічні, але не тотожнідефініції (компетентність (компетентності)  ікомпетенція (компетенції),  які  вживаються  воднині і множині та в різних значеннях, закріпившиза  першим –  особистісні  риси,  а  за  другим –повноваження особи [9, 32].

А. Хуторський  також  розмежовує  категорії“компетенція”  і  “компетентність”.  Підкомпетенцією  вчений  має  на  увазі  відчужену,наперед  задану  соціальну  вимогу (норму)  доосвітньої підготовки дитини, що необхідна для їїефективної  діяльності  у  певній  сфері.Компетентність, наголошує автор, – це володіннядитиною відповідною компетенцією, що вміщує їїособистісне  ставлення  до  неї  й  предметудіяльності,  це  вже  притаманна  особистостівихованця  якість (сукупність  якостей)  імінімальний  досвід  діяльності  у  певній  сфері.Компетенції  слід  відрізняти  від  освітніхкомпетенцій,  що  моделюють  діяльністьособистості  для  її  повноцінного  життя  умайбутньому. Освітня компетенція –  це вимогадо  освітньої  підготовки,  що  характеризуєтьсясукупністю  взаємопов’язаних  значеннєвихорієнтацій,  знань,  вмінь,  навичок  й  досвідудіяльності дитини стосовно певного кола об’єктівреальної  дійсності, необхідних  для  здійсненняособистісно й соціально  значущої продуктивноїдіяльності [15, 138].

СУТНІСТЬ ПОНЯТЬ “КОМПЕТЕНТНІСТЬ” І “КОМПЕТЕНЦІЯ” В СУЧАСНІЙ НАУКОВІЙ ПАРАДИГМІ

90

Дж. Равен  характеризує  компетентність  якспецифічну здатність, необхідну для ефективноговиконання  конкретної  дії  у  певній  галузі,  івикористовує для її визначення такі категорії, як“готовність”,  “здібність”,  а  також  психологічніхарактеристики “відповідальність”, “впевненість”,“довіра”,  “толерантність”,  що  засвідчуєінтегральний  характер  компетентності,  їїбезпосередній  зв’язок  із  потребамиособистості [12, 39].

О. Пометун зазначає, що компетентність – цеінтегрований характер поєднання знань, умінь  інавичок, що дозволяють ефективно розв’язуватипевні  проблеми  і  завдання у  конкретному  видідіяльності [11, 18].

За  Г. Бєлєнькою,  компетентність  –  реально­суб’єктивна  категорія, що використовується дляхарактеристики діяльності конкретної людини чигрупи  людей  і  свідчить  про  відповідність  чиневідповідність означеній компетенції [3, 11].

На  думку  Г. Селевка,  компетентність  це  –“інтегральна якість особистості, яка проявляєтьсяв її загальній здатності та готовності до діяльності,що  ґрунтується на знаннях і досвіді,  які набуті впроцесі навчання і соціалізації та орієнтовані насамостійну і успішну участь у діяльності” [14, 139].

Компетентність,  на  думку  А. Богуш,  усмисловому значенні охоплює три аспекти: знання,вміння, навички. Це процес, що зумовлює появувмінь,  це  взаємозв’язок  між  знаннями  таситуацією  вирішення  проблеми.  За  словамипедагога,  компетентність –  це  комплекснахарактеристика  особистості,  яка вбирає в себерезультати  попереднього  психічного  розвитку:знання,  вміння,  навички,  креативність,ініціативність,  самостійність,  самооцінку,самоконтроль.  Компетентність  має  віковіхарактеристики, які розглядаються як орієнтовніпоказники  розвитку  особистості  на  кожномувіковому етапі, базисні характеристики компетенціїпевного  виду  діяльності (мовленнєвої,пізнавальної, ігрової та ін.) [5, 161].

О. Заблоцька вказує  на те, що компетенція –це інтегрована особистісно­діяльнісна категорія,яка  формується  під  час  навчання  в  результатіпоєднання початкового особистого досвіду, знань,способів діяльності, вмінь, навичок, особистіснихцінностей та здатності їх застосування в процесіпродуктивної діяльності стосовно кола предметівта процесів певної галузі людської діяльності [7].

Компетенція  –  це  сукупність  знань  щодозмістових  і  нормативних  аспектів  діяльності,володіння ними передбачає їх застосування, алене означає автоматичного використання [13, 190].

Сьогодні  поняття  “компетенція”  стало

невід’ємною частиною педагогічної практики тавикористовується у  дослідженнях,  присвяченихрозвитку  дитини,  її  навчанню  та  вихованню,означаючи  загальну  здатність  особистості,засновану  на  її  знаннях,  досвіді,  цінностях,схильностях, набутих упродовж навчання. Отже,розвиток  особистості  впродовж  навчання  тавиховання передбачає набуття нею компетенцій,необхідних для успішної діяльності у різноманітнихсферах  суспільного  життя,  а  також  здатністьособистості (або  її  готовність)  мобілізувати всінаявні  ресурси (організовані  у  систему  знань,умінь, навичок, здібностей та психічних якостей)із метою виконання певного завдання на високомурівні.

Актуальність  компетенцій  зумовленафункціями, які вони виконують у життєдіяльностікожної людини, визначальними з яких постаютьформування  потреби  у  самонавчанні  ісамовдосконаленні та закріплення репрезентативності,а отже, й успішності (стійкості) в конкурентномужиттєвому  середовищі.  Загальновідомо,  що  всучасному  світі  знання  вже  перестали  бути“символічним  капіталом”.  Тому  сьогодніважливим стає не процес їх отримання, а вмінняпрактично  їх  реалізувати  під  час  розв’язанняконкретних  соціальних  завдань.  Логічнимнаслідком переходу вітчизняного суспільства докомпетентнісної  освітньої  моделі  на  засадахміжособистісної  взаємодії  вважаємо  особливоактуальну  сьогодні  увагу  до  формування  удошкільників соціально­комунікативної компетенції.

Висновок.  Компетенція  є  сферою  відносинміж  набутими  знаннями  та  практичноюдіяльністю  людини,  а  компетентність  –комплексом  сформованих  компетенцій,  щозастосовуються в усіх сферах діяльності людини.Водночас  слід  зазначити,  що  без  знань  немаєкомпетенції, проте не кожне знання  і не в будь­якій ситуації проявляється як компетенція.

Очевидним є те,  що компетенції не тотожнізнанням, умінням та навичкам, а принципово відних  відрізняються.  Передусім  відмінність міжзнаннями  і  компетенціями  полягає  в  тому,  щоостанні існують у певному виді діяльності,  а нелише у формі інформації про неї (можна знати, алебути  неспроможним  використати  ці  знання  упевній діяльності). Від умінь вони відрізняютьсяздатністю  бути  застосованими  для  розв’язаннянайрізноманітніших завдань (перенесення на різніоб’єкти  впливу).  На  відміну  від  навичок,компетенції усвідомлені й не автоматизовані, щодає людині змогу діяти не лише у ситуації, звичнійдля неї, а й у нестандартній. Тобто без відповіднихзнань,  умінь  і навичок  неможливо сформувати

СУТНІСТЬ ПОНЯТЬ “КОМПЕТЕНТНІСТЬ” І “КОМПЕТЕНЦІЯ” В СУЧАСНІЙ НАУКОВІЙ ПАРАДИГМІ

Молодь і ринок №3 (146), 2017

91 Молодь і ринок №3 (146), 2017

компетенції,  які,  проте,  не  є  самоціллю,  апостають  важливим  засобом  досягненняконкретної мети діяльності.

Перспективи  подальших  досліджень.  Нанашу  думку,  для  подальшого  дослідженняформування компетенції  особистості  потрібновивчити передовий досвід зарубіжних науковців,а також визначити роль і функції педагога у цьомупроцесі.

Література1. Англо-український  словник.  Близько  65

000  слів  /  уклад  М.Л. Подвезько,  М.І. Балла. –Едмонтон: Канадський  інститут українськихстудій,  Альбертський  університет,  1988. –663  с.

2.  Базовий  компонент  дошкільної  освіт [Електронний  ресурс] / авт. кол.:  А.М. Богуш,Г.В. Бєлєнька,  О.Л. Богініч  та  ін. – К.:Міністерство  освіти  і  науки,  молоді  таспорту  України,  2012.   –  26 с. – Режимдоступу: http://www.mon.gov.ua/ua//activity/e d u c a t i o n / 5 6 / 6 9 0 / b a z o v i j _ k o m p o n e n t -doshkilnoji_osviti_v_ukrajini/.

3. Бєлєнька Г.В. Вихователь дітей дошкільноговіку:  становлення  фахівця  в  умовахнавчання: [монографія]  /  Г.В.  Бєлєнька.  –  К.:Світич, 2006. – 304  с.

4. Бібік  Н.М.  Компетентнісний  підхід:рефлексивний аналіз  застосування / Н.М. Бібік//  Компетентнісний  підхід  в  освіті:  світовийдосвід  та  українські  перспективи;  Бібліотекаосвітньої політики [під заг. ред. О.В. Овчарук].–  К.: “К.І.С.”,  2004.  –  С.  47 –  52.

5. Богуш А.М.  Компетентнісний  підхід  домовленнєвого  розвитку  дошкільників /А.М. Богуш  // Педагогічна  і  психологічна наукив  Україні. –  Т. 2:  Дидактика,  методика,інформаційні  технології.  –  К.:  Педагогічнадумка,  2007.  –  С. 155  –  170.

6 .   Гу д з и к   И . Ф .   Ко м п ет е н т н о с т н о -ориентированное  обучение  русскому  языку  вначальных  классах (в  школе  с  украинскимязыком  обучения) /  И.Ф. Гудзик. –  Черновцы:Видавничий дім  “ВУК  РЕК.”, 2007. – 496 с.

7. Заблоцька О.С. Компетентність, кваліфікація,компетенція як ключові категорії компетентнісноїпарадигми  вищої  освіти  [Електроннийресурс] /  О.С.  Заблоцька.  –  Режимдоступу: http://zavantag.com/docs/2053/index-37058-1.html.

8. Комплекс  нормативних  документів  длярозробки  складових  системи  галузевихстандартів вищої освіти / уклад. Я.Я. Болюбаш,К.М.  Левківський,  В.Л. Гуло,  Л.О. Котловець,Н.І. Тимошенко;  за  заг. ред.  В.Д. Шинкарука. –

К.:  МОН  України,  Інститут  інноваційнихтехнологій  і  змісту освіти,  2008. – 71 с.

9. Луговий В.І.  Проблема  понятійно-категоріального апарату  педагогічної  науки /В.І. Луговий  //  Педагогічна  і  психологічнанауки  в Україні:  зб. наук.  пр. до 15-річчя  АПНУкраїни:  у  5  т. –  Т.  1.  Теорія  та  історіяпедагогіки.  –  К.:  Педагогічна  думка,  2007. –359 с.

10. Овчарук О.В.  Компетентності  як  ключдо  формування  змісту  освіти /  О.В. Овчарук  //  Стратегія  реформування  освіти  України.  –К.: К.I.С.,  2003. –  295 с.

11. Пометун О.І. Теорія  та  практикапослідовної  реалізації  компетентнісногопідходу  в  досвіді  зарубіжних  країн  /О.І. Пометун //  Компетентнісний  підхід  усучасній освіті:  світовий  досвід та українськіперспективи.  –  К.:  К.І.С.,  2004.  –  С. 16  –  33.

12. Равен Дж. Компетентность в современномобществе:  выявление, развитие  и  реализация /Дж. Равен;  пер.  с  англ.  В.И. Беплопольский]. –М.:  Когито-Центр,  2013. –  396 с.

13. Світ  дитинства:  комплексна  освітняпрограма для дошкільних  навчальних  закладів/ упоряд.: О.М. Байєр, Л.В. Батліна, А.М. Богушта  ін.;  наук. керівник акад. А.М. Богуш;  за  заг.ред. Л.В. Батліної. –  Тернопіль: “Мандрівець”,2015. –  200 с.

14. Селевко Г.  Компетентности  и  ихклассификация  /  Г. Селевко //  Народноеобразование. –  2004. –  №  4.  – С. 138  – 143.

15. Хуторской А.В. Ключевые  компетенциикак  компонент  личностно  ориентированнойпарадигмы  образования /  А.В. Хуторской //Народное  образование. –  2003.  –  № 2.  – С. 58–  64.

References1. Anhlo-ukrainskyi  slovnyk  [English-

Ukrainian  dictionary]. Blyzko  65  000  sliv, ukladM.L. Podvezko,  M.I. Balla (1988).  Edmonton:Kanadskyi  instytut  ukrainskykh  studii,  Albertskyiuniversytet,  663  p. [in  Ukrainian].

2. Bazovyi  komponent  doshkilnoi  osvity [Basiccomponent  of  preschool  education] [Productinnovative  policy] avt.  kol.:  A.M. Bohush,H.V. Bielienka, O.L. Bohinich  ta  in. (2012).  Kyiv:Ministerstvo  osvity  i  nauky,  molodi  ta  sportyUkrainy,  26 p.  Retrieved  from:  http://www.mon.gov.ua/ua//activity/education/56/690/b a z o v i j _ k o m p o n e n t -doshkilnoji_osviti_v_ukrajini/ [in  Ukrainian].

3. Bielienka H.V. (2006).  Vykhovatel  diteidoshkilnoho  viku: stanovlennia  fakhivtsia  v

СУТНІСТЬ ПОНЯТЬ “КОМПЕТЕНТНІСТЬ” І “КОМПЕТЕНЦІЯ” В СУЧАСНІЙ НАУКОВІЙ ПАРАДИГМІ

92

umovakh  navchannia [Preschool  teacher:becoming  a  specialist  in  learning  environments.Kyiv:  Svitych,  304 p. [in  Ukrainian].

4. Bibik N.M. (2004). Kompetentnisnyi pidkhid:refleksyvnyi  analiz  zastosuvannia  [Competency-based  approach:  reflexive  analysis  ofapplication].  Kompetentnisnyi  pidkhid  v  osviti:svitovyi  dosvid  ta  ukrainski  perspektyvy;Biblioteka  osvitnoi  polityky [pid  zah.  red.O.V. Ovcharuk]. Kyiv: K.I.S. Publ, pp. 47 –  52  [inUkrainian].

5. Bohush A.M. (2007).  Kompetentnisnyipidkhid  do  movlennievoho  rozvytku  doshkilnykiv[Competency-based approach to speech developmentof  preschool  children].  Pedahohichna  ipsykholohichna  nauky  v  Ukraini. T. 2:Dydaktyka,  metodyka,  informatsiini  tekhnolohii.Kyiv:  Pedahohichna  dumka,  pp. 155  –  170  [inUkrainian].

6. Gudzik I.F. (2007).  Kompetentnostno-orientirovannoe  obuchenie  russkomu  yazyiku  vnachalnyih  klassah  (v  shkole  s  ukrainskimyazyikom  obucheniya) [Competency-orientedteaching  of  Russian  in  primary  school (inUkrainian  schools)].  Chernovtsyi:  VidavnichiydIm  VUK  REK  Publ,496 p. [in  Ukrainian].

7.  Zablotska  O.S. Kompetentnist,  kvalifikatsiia,kompetentsiia  yak  kliuchovi  katehoriikompetentnisnoi  paradyhmy  vyshchoi  osvity[Competence,  qualification,  competency  as  keycategories  of  competency-based  paradigm  ofhigher  education] [Product  innovative  policy].Retrieved  from:  http://zavantag.com/docs/2053/index-37058-1.html  [in  Ukrainian].

8. Ya.Ya. Boliubash, K.M. Levkivskyi, V.L. Hulo,L.O. Kotlovets,  N.I. Tymoshenko  (2008).Kompleks  normatyvnykh  dokumentiv  dliarozrobky  skladovykh  systemy  haluzevykhstandartiv  vyshchoi osvity  [Complex of NormativeDocuments  for  Development  of  standards  ofhigher  education].  Uklad.  za  zah.  red.V.D. Shynkaruka,  Kyiv:  MON  Ukrainy,  Instytutinnovatsiinykh  tekhnolohii  i  zmistu  osvity,  71  p.[in  Ukrainian].

9. Luhovyi V.I. (2007).  Problema  poniatiino-

katehorialnoho  aparatu  pedahohichnoi  nauky[Problem  of  conceptual  and  categoricalapparatus  of  pedagogical  science].Pedahohichna  i  psykholohichna  nauky  vUkraini:  zb. nauk.  pr.  do  15-richchia  APNUkrainy: u 5 t. T. 1. Teoriia ta istoriia pedahohiky.Kyiv:  Pedahohichna  dumka,  359  p.  [inUkrainian].

10. Ovcharuk O.V. (2003).  Kompetentnostiyak  kliuch  do  formuvannia  zmistuosvity [Competence  as  a  key  to  forming  contentof  education].  Stratehiia  reformuvannia  osvityUkrainy. Kyiv: K.I.S. Publ, 295  p.  [in  Ukrainian].

11. Pometun O.I. (2004).  Teoriia  ta  praktykaposlidovnoi  realizatsii  kompetentnisnohopidkhodu  v  dosvidi  zarubizhnykh  krain  [Theoryand  practice  of  consistent  implementation  ofcompetence  approach  in  experience  of  foreigncountries].  Kompetentnisnyi  pidkhid  u  suchasniiosviti:  svitovyi  dosvid  ta  ukrainski  perspektyvy.Kyiv:  K.I.S.  Publ,  pp. 16  –  33.  [in  Ukrainian].

12. Raven Dzh. (2013).  Kompetentnost  vsovremennom  obschestve:  vyiyavlenie,  razvitie  irealizatsiya  [Competence  in  modern  society:identification, development and  implementation];[per.  s  angl.  V. I. Beplopolskiy]. Moscow: Kogito-Tsentr, 396 p. [in Russian].

13. Svit dytynstva: kompleksna osvitnia prohramadlia doshkilnykh  navchalnykh  zakladiv [World ofchildhood: a comprehensive educational program forpreschool  educationalinstitutions].Uporiad.: O.M. Baiier,  L.V. Batlina,A.M. Bohush  ta  in. (2015),  nauk.  kerivnyk  akad.;za  zah.  red.  L.V. Batlinoi.  Ternopil:  MandrivetsPubl.,  200 p.  [in Ukrainian].

14. Selevko G.  (2004).  Kompetentnosti  i  ihklassifikatsiya  [Competencies  and  theirclassification].  Narodnoe obrazovanie. vol.  4. pp.138  –  143. [in Russian].

15.  Hutorskoy A.V.  (2003).  Klyuchevyiekompetentsii  kak  komponent  lichnostnoorientirovannoy  paradigmyi  obrazovaniya  [Keycompetences  as  a  component  of  personality-oriented  paradigm  of  education].  Narodnoeobrazovanie.  vol.  2.  pp. 58  – 64.  [in Russian].

Стаття надійшла до редакції 06.02.2017

СУТНІСТЬ ПОНЯТЬ “КОМПЕТЕНТНІСТЬ” І “КОМПЕТЕНЦІЯ” В СУЧАСНІЙ НАУКОВІЙ ПАРАДИГМІ

Молодь і ринок №3 (146), 2017

“Нескінченне прагнення бути кращим є обов’язком людини. Це вже саме по собі є винагородою. Все інше в руках Божих”.

Махатма Ганді

індійський державний і політичний діяч

93 Молодь і ринок №3 (146), 2017

Постановка  проблеми.  Освіта  єінструментом успішного особистісногорозвитку  та  джерелом  соціально-

економічного прогресу  суспільства. З  огляду  наскладні  завдання,  що  сьогодні  покликанавирішувати  система  освіти  України,  значнозростає  потреба  в  якісно  підготовленихпедагогічних  кадрах.  Вимоги  держави  тасуспільства  до  майбутніх  педагогічнихпрацівників  ґрунтуються на  засадах КонституціїУкраїни,  Законів  України  “Про  освіту”,  “Прозагальну  середню  освіту”,  “Про  вищу  освіту”,Національної доктрини розвитку освіти, Державноїпрограми “Вчитель”, які наголошують на ключовій

ролі педагога в  реалізації  державної  політики,спрямованої  на  зміцнення  інтелектуального  ідуховного потенціалу нації, розвитку вітчизняноїнауки і техніки.

В контексті цих вимог в системі вищої освітивідбувається ряд  перетворень,  спрямованих наформування саме творчої  особистості педагога,готового до проектування та використання новихпедагогічних  ідей. Основним змістом діяльностівищого  навчального  закладу  поступово  стаєкомплексне вдосконалення професійної майстерностіфахівців через опанування інноваційними і дослідно-експериментальними видами діяльності, вивченнякращого досвіду педагогів-новаторів.

УДК 378:371.13

Наталія Лалак, кандидат педагогічних наук,доцент кафедри теорії та методики початкової освіти

Мукачівського державного університету

ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ДО ВИВЧЕННЯ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯПЕРЕДОВОГО ПЕДАГОГІЧНОГО ДОСВІДУ

Статтю присвячено проблемі підготовки майбутніх фахівців до вивчення та узагальнення передовогопедагогічного  досвіду.  На  основі  аналізу  наукових  джерел  розкрито  поняття  “передовий  педагогічнийдосвід”. Проведене дослідження засвідчило різні підходи науковців до визначення сутності цієї дефініції.Автором  з’ясовано  і  розкрито  особливості  фахової  підготовки  майбутніх  учителів  до  вивчення  таузагальнення досвіду педагогів-новаторів.

Ключові слова: процес фахової підготовки, передовий педагогічний досвід, педагоги-новатори.

Літ. 5.

Наталья  Лалак,  кандидат педагогических  наук,доцент  кафедры  теории  и методики  начального образования

Мукачевского  государственного  университета

ПОДГОТОВКА БУДУЩИХ СПЕЦИАЛИСТОВ К ИЗУЧЕНИЮ И ОБОБЩЕНИЮПЕРЕДОВОГО ПЕДАГОГИЧЕСКОГО ОПЫТА

Статья посвящена проблеме подготовки будущих специалистов к изучению и обобщению передовогопедагогического  опыта.  На  основе  анализа  научных  источников  раскрыто  понятие  “передовойпедагогический  опыт”.  Проведенное  исследование  показало  различные  подходы  ученых  к  определениюсущности этой дефиниции. Автором установлены и раскрыты особенности профессиональной подготовкибудущих  учителей  к  изучению  и  обобщению  опыта  педагогов-новаторов.

Ключевые  слова:  процесс  профессиональной  подготовки,  передовой  педагогический  опыт,

педагоги-новаторы.

Nataliya Lalak, Ph.D.(Pedagogy), Associate Professor of theTheory and Methodology of Elementary Education Department

Mukachevo State University

TRAINING OF FUTURE PROFESSIONALS TO STUDYING AND TOGENERALIZATION OF ADVANCED PEDAGOGICAL EXPERIENCE

The  article  is  devoted  to  the  training  of  future  specialists  to  the  studying  and  to  generalization  of  theadvanced pedagogical experience. Based on the analysis of scientific sources such concept as “the best educationalexperience” has been disclosed. The author shows the different scientific approaches concerning the definition ofthe essence of this notion. The author finds out the features of professional training of teachers to the studying andsummarizing the experience of teachers-innovators.

Keywords: the process of professional training, the advanced teaching experience, the teachers-innovators.

© Н. Лалак, 2017

ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ДО ВИВЧЕННЯ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯПЕРЕДОВОГО ПЕДАГОГІЧНОГО ДОСВІДУ

94

Процес  вивчення  передового  педагогічногодосвіду  проходить  складний  тривалий  шлях  іохоплює широку сферу педагогічної праці вчителя,що  починається  з  вивчення  його  змісту  тазавершується ефективною реалізацією ідей у йогопедагогічному  мистецтві  з  трансформацією  увласну  методичну  систему.  Проблема вивченняі поширення  педагогічного  досвіду  не  втрачаєсвоєї актуальності сьогодні, оскільки інноваційніідеї передових учених стимулюють творчі пошукипедагогів, сприяють розвитку їхньої майстерності,педагогічних здібностей, впливають на розвитокпедагогічної  науки  як  джерела  формулюваннянових актуальних наукових завдань.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Упедагогічній  науці  завжди  існував  особливийінтерес  до  вивчення  педагогічного  досвіду  якздобутих  способів  діяльності  та  сформованихумінь  і  навичок.  Науковці  зазначають,  щопередовий  педагогічний  досвід  є оптимальноюпедагогічною  діяльністю,  у  процесі  якоївикористовуються оригінальні  форми,  методи,прийоми, засоби, технології навчання й виховання,і  забезпечує  стійкі  позитивні  результати  упрактичному розв’язанні актуальних педагогічнихпроблем, нестандартних навчальних  і життєвихситуацій. Досвід учителя є  підґрунтям, на якомузростає його педагогічна майстерність. Водночасвін  –  джерело  розвитку  педагогічної  науки.  Упедагогічній практиці,  яка  є  досить  складною,багатовимірною, багатоутворювальною, формуютьсята розвиваються різні типи педагогічного досвіду.

Теоретичні та методичні аспекти передовогопедагогічного досвіду в Україні  висвітлювалисьв роботах В. Бондаря, П. Жерносека, М. Красовицького,Л. Момота, В. Паламарчук, П. Підласого, М. Ярмаченката  інших.  Однак сьогодні  в умовах  системнихзрушень методологічного характеру в педагогіціта  змін  у  природі  освітнього  процесу,  модельузагальнення  педагогічного  досвіду,  форми  таметоди  його  творчого  опанування  потребуютьоновлення. Необхідність  вивчення  передовогопедагогічного  досвіду,  обґрунтування  сутностіпояснюється  тим,  що  предметом  вивченняпоставленої  проблеми  виступає  кращийрезультативний зразок педагогічної діяльності,його  об’єктивне  оцінювання  з  боку  науки  тасприйняття  педагогами­практиками.  Але частов  практиці  роботи  загальноосвітніх  шкіл  вінігнорується,  оскільки  не  у  всіх  учителів  такерівників освітніх закладів сформована потребата навички щодо його вивчення, застосування, щозумовлює необхідність з’ясування сутності даногофеномену.

Мета  статті  –  на  основі  аналізу  науковихджерел  з  теми  дослідження розкрити сутність

поняття  “передовий  педагогічний  досвід”  таобґрунтувати  особливості підготовки  майбутніхвчителів  до  вивчення  і  узагальнення  досвідупедагогів­новаторів.

Виклад основного матеріалу. Аналіз науково­методичної джерельної бази переконує в тому, щона сучасному етапі розвитку педагогічної теорії тапрактики  існують різні  класифікації,  типології,концепти і рівні передового педагогічного досвіду,що дозволяє  здійснювати його характеристику  зрізних  точок  зору й  формувати власне  ціліснеуявлення  про  означений  феномен.  Необхідноусвідомлювати, що види передового педагогічногодосвіду недоцільно порівнювати з точки зору йогокорисності.  Кожен  із  них  передбачений  длярозв’язання конкретних завдань освітньої практикита співвідноситься з її потребами.

В  сучасній  педагогічній  науці  немаєоднозначного  підходу  до  визначення  понять“педагогічний досвід”, “передовий педагогічнийдосвід”, “новаторський досвід”, “раціоналізаторськийдосвід” тощо. Під визначенням  “педагогічнийдосвід” більшість науковців розуміють сукупністьзнань,  умінь  і  навичок,  здобутих  учителем  упроцесі навчально­виховної роботи. Педагогічнийдосвід  накопичують  у  конкретній  діяльностіпедагога  під  впливом  специфіки  навчальногозакладу, стилю діяльності педагогічного колективу,особистісних  якостей  учителя.  Його формуютьна підставі педагогічних  знань, що є критеріємістинності  науково­методичних  рекомендацій,засобом  перенесення  теоретичних  положень  упрактику.

Цікавим  для  нашого  дослідження  єтлумачення  різними  науковцями  дефініції“передовий педагогічний досвід”. У працяхН.  Ничкало  знаходимо,  що  передовийпедагогічний  досвід  –  ідеалізація  реальногопедагогічного  процесу,  абстрагування  відвипадкових, несуттєвих елементів  і  конкретнихумов  педагогічної  діяльності  та  виділенняголовного в ньому – провідної педагогічної  ідеїчи  методичної  системи,  що  зумовлює  високуефективність навчально­виховної діяльності [5].А.  Розенберг  під  передовим  педагогічнимдосвідом розуміє результат творчого пошуку, щосприяє  виявленню  нових  педагогічних  фактів,явищ, ідей, нових педагогічних цінностей з метоюпідвищення ефективності навчання та виховання.В  сучасній  педагогічній  науці  частовикористовують терміни “новаторський досвід”–  на  рівні  наукового  відкриття  (розвивальненавчання,  особистісно  зорієнтоване  навчаннятощо) та “раціоналізаторський досвід” – найбільшдоцільна  та  раціональна діяльність на підставінаявних форм, методів і прийомів роботи [1].

ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ДО ВИВЧЕННЯ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯПЕРЕДОВОГО ПЕДАГОГІЧНОГО ДОСВІДУ

Молодь і ринок №3 (146), 2017

95 Молодь і ринок №3 (146), 2017

Передовий педагогічний досвід за І. Жерносеком–  це така  навчально­виховна  чи організаційно­педагогічна діяльність, у  процесі  якої  стабільніпозитивні  результати  в  розв’язанні  актуальнихпедагогічних  проблем  забезпечуютьсявикористанням  оригінальних  форм,  методів,прийомів,  засобів  навчання  та  виховання  абоінтеграцією вже відомих форм, методів, прийомів,засобів.  Е. Моносзон  [4]  визначає  його  якпрактичну  діяльність  з  виховання,  освіти  танавчання людини  і  як результат цієї діяльності,який  знаходить  своє  відображення  в  якостяхособистості  вихованця.  І. Кривонос  [5]  вбачає впередовому педагогічному досвіді спосіб фіксації,зберігання  й  передавання  інформації  прорезультати педагогічної діяльності.  За  словамиЯ. Турбовського, “передовий педагогічний досвідє  результатом  особистого,  локальногоексперименту педагога, вихователя, керівника. Уньому розв’язуються,  з одного боку,  труднощі, зякими  стикаються  педагоги  у  вирішенніпедагогічних  ситуацій,  і  всередині  якого  існуєградація за способами їх вирішення, а з іншого –два типи завдань, які пов’язані з удосконаленнямпедагогічної системи” [4].

К. Скаткін  [5]  тлумачить  передовийпедагогічний  досвід  як  організованийцілеспрямований  педагогічний  процес  і  йогорезультат,  який  відображається  в  якостяхособистості  школяра.  За  М. Поташником  [4],передовий педагогічний досвід характеризуєтьсявисокою  результативністю,  творчою новизною,тривалістю  функціонування,  актуальністю,перспективністю,  науковою  обґрунтованістю,раціональними  витратами  часу  на  досягненнявисоких результатів. Л. Момот [5] наголошує, щопередовий педагогічний  досвід  –  це  результаттворчої праці вчителя (групи працівників освіти),що  характеризується  новизною.  На  думкуЛ. Набоки [5], такий досвід є системою творчої,оптимальної, повторюваної професійної діяльностіпедагога з елементами новизни, яка дає стабільніпозитивні результати в удосконаленні навчально­виховного  процесу.  Ю. Бабанський  вважає, щопередовий  педагогічний  досвід  “у  певномурозумінні є синонімом оптимально організованоїдіяльності,  що  дає  максимально  можливінавчально­виховні  результати  за  раціональноївитрати часу й зусиль педагогів та учнів” [2].

Аналіз  літератури  з  проблеми  дослідженнядозволив узагальнити сутність даного  поняття.Таким чином, передовий педагогічний досвід (усмисловому  значенні  “той,  що  рухається,знаходиться попереду”) – це досвід, який виникаєв надрах масового, але має переваги порівняно зним  за  низкою  критеріїв,  до  яких  відносять

актуальність, новизну, відтворюваність, ефективність,стабільність  результатів,  перспективність.  Уширокому смислі передовий педагогічний досвіднауковцями  розглядається  як  високий  рівеньпедагогічної майстерності педагога, коли значніпозитивні  результати  в  роботі  досягаються  зарахунок  правильного,  вмілого  та  успішноговикористання відомих у науці принципів і методів.У вузькому смислі передовий педагогічний досвідвбирає в себе елементи творчого пошуку, новизни,оригінальності,  й  тому  розглядається  якноваторство,  раніше  невідомий  досвід,  щозбагатив педагогічну науку, суспільне педагогічнезнання, висока ефективність і цінність якого буладоведена у процесі педагогічної практики.

Науковці  розглядають  підготовку  майбутніхфахівців до вивчення та узагальнення передовогопедагогічного  досвіду  вчителів-новаторів  якпоєднання фундаментальної освіти й  глибокогозасвоєння наукових засад професійної діяльностіз формуванням практичних умінь  і навичок. Наїх думку,  в  основі цієї підготовки  лежать певнізакономірності:

­  зумовленість системи загальнопедагогічноїпідготовки потребам соціально­економічного тадуховного розвитку суспільства;

­  відповідність  змісту,  форм  і  методівзагальнопедагогічної підготовки рівневі розвиткупедагогічної  науки  і  шкільної  практики,характерові й змісту педагогічної праці;

­  єдність  навчання,  виховання  та  розвиткумайбутніх вчителів у процесі загальнопедагогічноїпідготовки;

­ взаємозв’язок цілей, функцій, змісту і методівзагальнопедагогічної  підготовки студентів;

­  залежність  якості  загальнопедагогічнихзнань, умінь і навичок від характеру, змісту, формі  методів  організації  навчально­пізнавальної,навчально­практичної та самостійної практичноїдіяльності студентів  [3].

Важлива  роль  у  підготовці  студентів  довивчення  досвіду педагогів-новаторів,  на  нашудумку,  відводиться  аудиторній  роботі,  щопредставлена  у  вищому  навчальному  закладілекційними та семінарськими заняттями. Аналізнавчальних  програм  спеціальності  “Початковаосвіта”  Мукачівського державного університетудає  підставу  стверджуватите,  що  у  змістіпідготовки майбутніх вчителів початкової школиє  достатньо  навчальних  дисциплін,  які  своїмзмістовим  наповненням сприяють вивченню  таузагальненню  студентами  кращого  досвідупедагогів-новаторів.  Зокрема,  це:  “Вступ  доспеціальності”, “Дидактика”, “Теорія та методикавиховання”, “Педагогічні технології в початковійшколі”,  “Педагогічна майстерність  (педагогічна

ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ДО ВИВЧЕННЯ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯПЕРЕДОВОГО ПЕДАГОГІЧНОГО ДОСВІДУ

96

творчість)”,  “Історія педагогіки” “Організація  іуправління в початковій освіті” тощо. Зупинимосьдетальніше на їх аналізі.

У процесі вивчення дисципліни “Педагогічнітехнології в початковій школі” студенти не тількизнайомляться  із  сутністю  інноваційнихпедагогічних  технологій,  а  й  безпосередньовивчають  досвід  педагогів  –  новаторів,  у  нихформується  своя  педагогічна  позиція,  власніінноваційні педагогічні пошуки. До представниківпедагогічного  новаторства  в  Україні  належатьавтори  інноваційних  ідей,  що  розвивалися  вконтексті теорії та методики навчання й вихованнясередньої освіти: В. Сухомлинський, Ш. Амонашвілі,І.  Волков, О. Захаренко, Є.  Ільїн, С. Лисенкова,В. Павелко, Т. Сірик, І. Ткаченко, В. Шаталов таін. Вони практично довели, що за певних обставинзначно підвищується ефективність різних ланокпедагогічного процесу. На своїх уроках педагогивтілювали  в  життя  ті  принципи,  які  сталипрограмними  для  вчителів  нашого  часу:розвивального навчання, гуманізації й гуманітаризаціїнавчального  процесу,  співробітництва  тадемократизму.

Основним  засобом  подачі  навчальногоматеріалу  було  й  залишається  інформування.Викладач за допомогою лекції, співбесід та іншихзвичайних способів доносить до студентів знання,а  студенти  засвоюють  їх. Але сьогодні  знання,набуті таким способом, є малоцінними, оскількивони швидко втрачають актуальність. Головне –не  стільки  заучення  величезного  масивуінформації для використання його протягом всьогожиття, скільки вміння працювати з цим масивом,вибирати  з  нього  потрібні  знання,  уміти  їхгрупувати  й  узагальнювати.  Тому  більшістьвикладачів  схиляється  до  думки,  що  їхньоюметою  є  не  примушення  студентів  дозапам’ятовування лекцій,  а потім  –  переказу  їхзмісту  на  практичному  занятті  або  іспиті  іподальше  використовування  у  професійнійдіяльності.  Дуже  важливо  навчити  студентівучитися,  формувати  у  них  дослідні  уміння,використовуючи активні  та інтерактивні методинавчання.

До  прикладу,  під час проведення лекційногозаняття  з дисципліни  “Педагогічні  технології  впочатковій школі”, ефективним буде застосуванняметоду  “Робота  в  парах”,  що  спрямований  нарозвиток  уміння  резюмувати  прочитане.Студентам пропонується два  логічно завершеніуривки із статті педагогічного змісту, наприклад,такої,  яка  знайомить  студентів  із  педагогічноюсистемою  В.  Сухомлинського,  з  якими  вонираніше не  зустрічалися. Кожен студент повиненпрочитати свій уривок,  а  потім побути в ролях

доповідача  та  слухача.  Доповідач  післяпрочитання тексту своїми словами передає зміст“свого”  уривку.  Слухач  уважно  вислуховуєдоповідача і ставить йому запитання, які можутьпояснити  щось  у  тексті  або  виявити  більшеінформації.  Потім  вони  міняються  ролями.Завершується  робота  складанням  спільногорезюме прочитаних уривків. Друга пара студентівотримує два  інших уривки цієї ж статті і також,працюючи як доповідач і слухач, спільно складаєрезюме.  На  наступному  етапі  кожна  параповідомляє зміст “свого” резюме учасникам іншоїпари і вони складають статті, що відтворюєтьсядля  всієї  групи  студентів,  які  можуть  ставитиуточнюючі  запитання.  Можна  запропонуватистудентам  відтворити  зміст  прочитаної  статті  звикористанням  графічних  організаторів.Завершується  така  робота  самоаналізомпізнавальної  діяльності  кожної  пари,  а  такожаналізом продукту їхньої діяльності.

Цікавим  та  ефективним  для  студентів  євикористання на лекціях та семінарських заняттяхметоду  “Незакінчені  речення”,  який  частопоєднується  з  “Мікрофоном”.  Цей  метод  даєможливість ґрунтовніше працювати над формоювисловлювання  різних  ідей,  порівнювати  їх  зіншими.  Робота  за  такою  методикою  даєприсутнім  змогу  долати  стереотипи,  вільнішевисловлюватися  щодо  запропонованих  тем,відпрацьовувати вміння говорити коротко, але посуті й  переконливо.  Такий  метод  буде  доречновикористати  при  актуалізації  опорних  знань  іконтролі  вихідного  рівня  знань  студентів  тазавершальному  етапі  з  метою  рефлексіїдіяльності.  Наприклад,  з  дисципліни  “Історіяпедагогіки” по темі “Педагоги – новатори ХХ ст.”студентам  можна  запропонувати  на  етапіконтролю  вихідного  рівня  знань  продовжитинаступні  незакінчені  речення:  “Діяльністьпровідних педагогів­новаторів Ш. Амонашвілі,І. Волкова, Є. Ільїна, С. Лисенкової, В. Шаталовабула  спрямована на пошук  таких  дидактичнихсистем, які б ….”. “Учителі-новатори практичнодовели, що за певних обставин можливе значнепідвищення  ефективності  різних  ланокпедагогічного  процесу, а саме...”.

На нашу  думку  важливу роль  в  інноваційнійпедагогічній  діяльності  відіграє  творчість.  Безтворчого елементу  інноваційні  процеси  простонеможливі. Об’єктом  і результатом  педагогічноїтворчості  є  вихованець,  його  особистість.Творчість  є  необхідною  умовою  педагогічноїдіяльності  кожного  вчителя,  його  суттєвоюхарактеристикою.  Студенти  спеціальності“Початкова освіта” у процесі фахової підготовкививчають  курс  “Педагогічна  майстерність

ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ДО ВИВЧЕННЯ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯПЕРЕДОВОГО ПЕДАГОГІЧНОГО ДОСВІДУ

Молодь і ринок №3 (146), 2017

97 Молодь і ринок №3 (146), 2017

(педагогічна  творчість)”,  що  допомагає  їмформувати здатність до творчої діяльності, уміннябачити та оригінально вирішувати педагогічні задачі,швидко орієнтуватись в педагогічних ситуаціях тапрогнозувати результати. Курс розвиває педагогічнукреативність  майбутніх фахівців,  яка є, на нашудумку, важливим чинником у процесі узагальненняі поширення педагогічного досвіду.

Серед  різних  моделей  організації  процесупідготовки вчителів до вивчення та узагальненнядосвіду  педагогів-новаторів  пропонуємовибирати,  насамперед,  ті,  які  орієнтуютьмайбутнього фахівця на творчий пошук на основісистематичного  вирішення  проблем. До  такихслід віднести дидактичні і рольові навчальні ігри,які  найбільшою  мірою  відтворюють  ситуаціїтворчого  професійного  пошуку.  Центромдидактичної гри є навчальна проблема, яка можевиступати джерелом нових знань, поглиблюватий  розширювати  уявлення  учасників  пропедагогічну  дійсність.  В  умовах  ігровогомоделювання  відбувається  перехід  навчальноїдіяльності у навчально­творчу, оскільки створеніумови  сприяють  використанню  потенційнихможливостей  і  творчих  здібностей  учителів.Ігрове  моделювання  дозволяє  позбутисяпедагогічних стереотипів, шаблонів, що особливоважливо у формуванні та розвитку готовності доздійснення нововведень як складника інноваційноїповедінки педагога­практика.

Надзвичайно  актуальним  і  ефективним,  нанашу  думку,  в  процесі  підготовки  майбутніхфахівців до вивчення та узагальнення передовогопедагогічного досвіду є опанування студентамикурсу  “Організація  і  управління  в  початковійосвіті”. Саме в процесі вивчення цієї дисциплінивони  вивчають не  тільки  теоретичні  аспекти  йособливості всієї системи методичної роботи, а йна  практиці  знайомляться  з  традиційними  танетрадиційними формами такої роботи в сучаснійпочатковій  школі.  На  практичних  заняттяхстудентам було запропоновано узагальнити досвідбудь-якого педагога­новатора. Майбутніх фахівцівзацікавив  раціоналізаторський  досвід  роботивчительки  початкових  класів  С.  Логачевської.Суть  її  досвіду  полягає  в  тому,  що  на  основірозроблених  структурно­логічних  схем  воназдійснює диференційований підхід до учнів на всіхетапах  засвоєння навчального матеріалу. З  цієюметою вчителька використовує диференційованізавдання, що пропонуються учням як за ступенемскладності, так і  за ступенем самостійності.

У  процесі  дослідження  студенти  вивчалидосвід  роботи  окремих  вчителів-новаторівпочаткових класів міста Мукачева. Узагальненийпередовий педагогічний досвід майбутні фахівці

представляли  на  практичних  заняттях  у  форміпортфоліо.  Така  робота  заслуговує  на  увагу  таподальше впровадження.

Висновки  і  перспективи  подальшихдосліджень. Отже, успішне вирішення  завдань,поставлених  суспільством  перед  сучасноюшколою,  потребує  використання  вчителями,педагогічними колективами здобутків передовогопедагогічного досвіду. Автор досвіду – це завждитворча  людина,  яка  вносить  щось  значне  йобов’язково своє. Це “своє” часто  буває  доситьскромним  і  не  обов’язково  міститься  в  новихприйомах,  чи  формах,  методах  навчання  івиховання. До  ознаки  новизни  слід  підходитидіалектично, залежно від потреб практики: те, щоне є новим для області, може розглядатися як новев межах школи, міста, району.

Майбутні  педагоги  повинні  відшукувати,готувати,  ґрунтовно  вивчати  передовийпедагогічний досвід, виявляти нове, раціональнев  роботі  окремих  педагогів  і  вихователів  тасприяти  впровадженню  результатів  у  своюпедагогічну практику. Подальші наукові пошукиможуть  бути  спрямовані  на  вивченняособливостей  впровадження  передовогопедагогічного досвіду майбутніми фахівцями підчас проходження педагогічної практики.

Література1. Авраменко К.Б. Інноваційний рух та проблеми

підготовки майбутнього вчителя / К.Б. Авраменко //Науковий  вісник  Миколаївського  державногоуніверситету. Серія: Педагогічні науки. – Миколаїв:МДУ, 2008. – вип. 20. – Т. 2. – С. 54 – 58.

2.  Дічек  Н.С.  Поняттєво-термінологічніособливості вивчення педагогічного новаторства /С.Н. Дічек // Освітологія. – 2012. Вип. 1 – С. 62 – 68.

3. Джумовська Л.Н. Виявлення та моделюванняперспективного педагогічного досвіду / Л.Н. Джумовська// Управління освітою. – 2005. – № 33. – С. 2 – 5.

4.  Ковальова  І.О.  Використання  передовогопедагогічного  досвіду  в  процесі  формуванняпрофесійної  майстерності  майбутніх  педагогів:Автореф. дис. канд. пед. наук: 13.00.01 / І.О. Ковальова.Х.: Харківський держ. педагогічний ун-т ім. Г.С. Сковороди,2007. – 24 с.

5.  Передовий  педагогічний  досвід:  теорія  іметодика /Л.Л. Момот, Т.М. Хмара, О.Г. Ярошенко,Л.І. Прокопенко та ін.; під. ред. Л.Л. Момот. – К.,2000. – 141 с.

References1. Avramenko  K.B.  (2008).  Innovatsiynyy  rukh  ta

problemy pidhotovky maybutn’oho vchytelya [Innovativemotion  and  problems  of  training  future  teachers].Naukovyy  visnyk  Mykolayivs’koho  derzhavnohouniversytetu. Seriya:  Pedahohichni nauky.  Mykolayiv:MDU, issue20.Vol.2, pp. 54 – 58. [in Ukrainian].

2. Dichek N.S. (2012). Ponyattyevo-terminolohichni

ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ДО ВИВЧЕННЯ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯПЕРЕДОВОГО ПЕДАГОГІЧНОГО ДОСВІДУ

98

osoblyvosti  vyvchennya  pedahohichnoho  novatorstva[Conceptual  and  terminological  features  studypedagogical innovation]. Osvitolohiya Vol. 1, pp. 62 –68. [in Ukrainian].

3.   Dzhumovs’ka  L.N.  (2005).  Vyyavlennya  tamodelyuvannya  perspektyvnoho  pedahohichnohodosvidu  [Identification  and  modeling  perspective  ofteaching experience]. Upravlinnya osvitoyu 33, pp. 2 –5. [in Ukrainian].

4. Koval’ova I.O. (2007). Vykorystannya peredovohopedahohichnoho  dosvidu  v  protsesi  formuvannya

profesiynoyi  maysternosti  maybutnikh  pedahohiv:Avtoref. dys. kand. ped. nauk: 13.00.01. [Using advancedpedagogical experience in the formation of professionalskills of teachers: Author. Dis. candidate. ped. Sciences:13.00.01]. Kharkiv, Kharkivs’kyy derzh. pedahohichnyyun-t im. H.S. Skovorody, 24 p. [in Ukrainian].

5.  Momot  L.L.,  Khmara  T.M.,  Yaroshenko  O.H.,Prokopenko  L.I.   (Ed.).   (2000).  ta  in  Peredovyypedahohichnyy  dosvid:  teoriya  i  metodyka  [Advancedpedagogical experience: Theory and Methods].pid. red.Momot L.L. Kyiv, 141 p. [in Ukrainian].

Стаття надійшла до редакції 20.02.2017

Постановка проблеми. Компетентніснийпідхід  як  сучасна  освітня  парадигмапередбачає цілеспрямоване формування

здатностей  майбутнього  учителя  ефективноздійснювати педагогічну взаємодію, розвиток йогопрофесійно­особистісних  якостей,  оволодіння

УДК 378:371.13Любов  Фенчак,  кандидат  педагогічних  наук,

доцент кафедри  теорії та  методики початкової  освітиМукачівського  державного  університету

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-УПРАВЛІНСЬКОЇКОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ

У статті розглядається питання про особливості формування організаційно-управлінської компетентностімайбутніх вчителів початкових класів. Визначено ключові положення компетентнісного підходу у підготовці майбутніхпедагогів та педагогічні  умови розвитку організаційно-управлінської  компетентності студентів у освітньомусередовищі ВНЗ. На основі узагальнення теоретичних підходів конкретизовано поняття “готовність майбутньоговчителя початкових класів до педагогічного управління колективною навчально-пізнавальною діяльністю учнів”.

Ключові  слова:  організаційно-управлінська  компетентність,  інноваційні  освітні  технології,проектувальні уміння, студенти.

Літ. 7.

Любовь Фенчак, кандидат педагогических наук,доцент кафедры теории и методики начального образования

Мукачевского государственного университета

ОСОБЕННОСТИ ФОРМИРОВАНИЯ ОРГАНИЗАЦИОННО-УПРАВЛЕНЧЕСКОЙКОМПЕТЕНТНОСТИ БУДУЩИХ ПЕДАГОГОВ

В статье рассматривается вопрос об особенностях формирования организационно-управленческой компетентностибудущих учителей начальных классов. Определены ключевые положения компетентностного подхода в подготовке будущихпедагогов и педагогические условия развития организационно-управленческой компетентности студентов в образовательнойсреде вуза. На основе обобщения теоретических подходов конкретизировано понятие “готовность будущего учителяначальных классов к управлению коллективной учебно-познавательной деятельностью учащихся”.

Ключевые  слова:  организационно-управленческая  компетентность,  инновационныеобразовательные  технологии,  проектировочные  умения,  студенты.

Lyubov  Fenchak,  Ph.D.(Pedagogy), Associate  Professor  of  theTheory  and  Methodology  of  Elementary  Education  Department  Mukachevo  State  University

THE PECULIARITIES OF FORMATION OF THE ORGANIZATIONAL AND THEMANAGING COMPETENCE OF FUTURE EDUCATORS

The article deals with the questions concerning the features of the managing competence of future teachersof primary school. The pedagogical conditions of management competence of students is grounded and determined.The author reveals the concept “the readiness of future teachers of elementary school to the management trainingactivities of students” on the basis of the study.

Keywords:  the  competence  approach,  the  managing competence,  an  innovative  education  technology,  ateacher, a student.

© Л. Фенчак, 2017

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-УПРАВЛІНСЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІМАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ

99 Молодь і ринок №3 (146), 2017

досвідом професійно­орієнтованої діяльності  вумовах  реального  педагогічного  процесу.  Нинінаявною  є  потреба  готувати  не  простокомпетентного шкільного вчителя, а, насамперед,педагога­менеджера,  здатного  ефективноуправляти  власним  професійним  розвитком,планувати і організовувати навчально­пізнавальнудіяльність учнів, формувати освітнє середовищедля забезпечення гарантованої якості навчання.

Сучасний учитель – це діагностик, аналітик,прогнозист,  розробник  проектів  та  концепцій,координатор і управлінець, організатор власногосаморозвитку, який повинен мати лідерські якості,здібності та управлінські знання, уміння, навичкидля того щоб планувати, організувати й управлятирізноманітними  видами  власної  та  учнівськоїдіяльності;  коригувати  її  за  результатамиконтролю та аналізу. Тому сьогодні гостро постаєпитання  про  професійну  готовність  майбутніхвчителів  початкових  класів  до  здійсненняорганізації  та  управління навчально­виховнимпроцесом у загальноосвітніх навчальних закладахта  формування  у  них  управлінськоїкомпетентності.

Аналіз останніх  досліджень  і публікацій.Варто відмітити, що проблема компетентнішогопідходу у підготовці фахівців різних рівнів знайшласвоє  розв’язання  у  дослідженнях  такихвітчизняних учених, як Н. Бібік, С. Вітвицька,Н. Дем’яненко, О. Пометун, О.Овчарук, М. Левшин,О. Локшина, В. Луговий, Н. Ничкало, Г. Онкович,О.  Онопрієнко,  Н.Побірченко,  В.  Радкевич,О.Романовський, С. Сисоєва, В. Ягупов та ін. Упрацях  цих  дослідників  ґрунтовно  розглянутоаспекти  сутності  компетентнісного  підходу  восвіті,  визначено  особливості  цієї  новітньоїосвітньої  методології  у  підготовці  фахівців,переваги у порівнянні із знаннєвою парадигмою,розроблено  базисні позиції  щодо  розробленнякомпетентнісно  орієнтованих  технологій  таметодик.

Проблема  формування  управлінськоїкомпетентності  є  в  центрі  уваги  багатьохнауковців,  педагогів­практиків.  Цінними  длянашого дослідження є погляди Л. Ващенко,Л. Даниленко,  І. Дичківської,  Г. Єльникової,Л. Калініної, А. Підласого, В. Пікельної, О. Попової,Г.  Сиротенка.  У  їх  працях  знаходимообґрунтування  пріоритетних  принципів, форм,методів  і  стилів  управління  сучаснимзагальноосвітнім  навчальним  закладом.  Наважливість  формування  управлінських  уміньмайбутніх  педагогів указують  В. Андрущенко,Г. Васянович, І. Зязюн, В. Кремінь, М. Михальченкота  інші.  Проблеми  підготовки  майбутніх

менеджерів  освіти  розглядаються  у  працяхТ. Білобровко, І. Ковчина, В. Крижко, О. Романовського,Л. Сергеєва, А. Шегди та інші.

Поряд  з  очевидністю  інтересів  науковців,практиків до реалізації положень компетентнісногопідходу в освіті відмітимо, що ґрунтовних праць, уяких би були виписані конкретні, реальні технологіїформування  тих  чи  інших  компетентностей(зокрема  управлінської),  що  гарантуютьдосягнення  запланованих результатів, немає. Унашому дослідженні обґрунтовуються можливостіефективного  формування  організаційно­управлінської компетентності майбутніх учителівпочаткових  класів  засобами  інноваційнихтехнологій.

Метою статті  є теоретично­методологічнийаналіз особливостей формування  організаційно­управлінської  компетентності  у  майбутніхпедагогів.

Виклад  основного  матеріалу.  У  процесіпрофесійної підготовки майбутніх учителів під часїх  навчання  у  вищому  закладі,  формуваннюорганізаційно­управлінській  компетентностіприділяється недостатньо уваги. Наслідком цьогоє те, що майбутні педагоги під час проходженняпедагогічної  практики  на базі  загальноосвітніхнавчальних закладів стикаються з труднощами управильній організації уроку, виховного заходу, ворганізації  учнівського  колективу на виконанняспільної справи, виникає страх перед прийняттямвідповідальних  рішень  та  нести  за  нихвідповідальність [3].

Урахування  вищезазначеного,  а  такожопрацювання  наукової  літератури  щодоформування  управлінських  умінь  майбутніхпедагогів,  дозволило  розкрити  і  узагальнититеоретичні  підходи  та конкретизувати  поняття“готовність  майбутнього  вчителя  початковихкласів до педагогічного управління колективноюнавчально­пізнавальною діяльністю учнів”. Намице  поняття  розуміється  як  цілісне  особистіснепрофесійне  новоутворення,  що  уособлюєоволодіння  вчителем  організаційним  досвідомуправління  означеним  видом  навчально­пізнавальної  діяльності  на  досконалому  рівні.Означена професійна якість передбачає наявністьу педагога  чіткого розуміння  суті  та  структуриколективною навчально­пізнавальною діяльністюучнів,  професійної  реалізації  управлінськихпедагогічних  функцій  з  метою  створеннясукупності умов  для збагачення  інтелектуальноїта особистісно­духовної сфери учня, інтеріоризаціїцінностей, які  транслюються в  освітній процесгуманітарними дисциплінами [2; 4; 5].

Готовність  майбутнього вчителя початкових

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-УПРАВЛІНСЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІМАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ

100

класів до педагогічного управління колективноюнавчально­пізнавальною  діяльністю  учніврозглядаємо  у  єдності  та  взаємодії  складових:мотиваційно­ціннісного  компонента,якийхарактеризує особистісне ставлення майбутньогофахівця  до  формування  власної  готовності  допедагогічного управління колективною навчально­пізнавальною  діяльністю  учнів;  змістово­пізнавального компонента, який передбачає рівеньпредметних  і  загальноосвітніх  знань,  що  єзасобами  ефективного  здійснення професійноїдіяльності  вчителя,  та  організаційно­управлінського  компонента,  який  відображаєпрофесійну реалізацію педагогом управлінськихфункцій,практичне  забезпечення  колективнихформ організації навчання учнів [7].

За  нашими  дослідженнями,  випускникибакалаврських програми з підготовки майбутніхучителів  початкових  класів,  мають  ґрунтовноволодіти,  поряд  із  здатностями  ефективноїпедагогічної  взаємодії,  уміннями  і  навичкамирозв’язання  таких завдань: проектувати освітнєсередовище для досягнення гарантованих високихрезультатів  навчання,  виховання  і  розвиткуособистості  учнів;  брати  участь  в  управліннінавчальним  закладом,  класом,  іншимиоб’єднаннями  учнів,  батьків,  учителів  тощо;організовувати  взаємодію  з  державнимиустановами,  громадськими  об’єднаннями,батьками  учнів;  вивчати  потреби, можливості  ідосягнення  учнів  у  навчальному  процесі,моделювати їх освітні індивідуальні маршрути, атакож власну професійну кар’єру. Таким чином,сучасний випускник педагогічного факультету маєбути  не  просто  вчителем,  а  педагогом­менеджером,  здатним  успішно  планувати  іорганізовувати як власну професійну діяльність,так  і  діяльність  вихованців:  він  має  володітиуправлінською компетентністю.

Майбутній вчитель початкових класів, у своїйподальшій роботі з учнями для реалізації активноїпедагогічної  позиції  на  основі  організаційно­управлінських  знань,  повинен  вміти:  вивчатиособистість  учня,  застосовуючи  комплексрізноманітних діагностик; проектувати розвитокшколяра  й  учнівського  колективу  в  цілому;планувати  і  здійснювати  навчання  як ціліснийсистемний процес, що формує знання й вміння упоєднанні  з  розвитком  особистості  молодшогошколяра;  створювати  в колективі  мікроклімат,який сприяє не лише засвоєнню знань, а й розвиткуособистості;  планувати  і  здійснювати  роботукласного керівника тощо.

Для реалізації зазначених завдань у підготовцімайбутніх  педагогів  необхідно  передбачити

формування в них проектувальних умінь. Основнафункція  проектувальних  умінь  полягає  вмоделюванні стратегічної програми досягненняцілей та вирішення завдань професійної діяльності.Науковці до них відносять спеціальні групи умінь,що  проявляються  у  матеріалізації  результатівпедагогічного прогнозування в конкретних планахнавчання і виховання [1; 2; 4].

Згідно  їх  досліджень  проектувальні  уміннявключають:

­ переведення цілі і змісту освіти та вихованняу конкретні педагогічні завдання;

­ облік при визначенні педагогічних завдань івідборі  змісту  діяльності  учнів  їх  потреб  таінтересів,  можливостей  матеріальної  бази,власного досвіду і особистісно­ділових якостей;

­ визначення комплексу домінуючих і підлеглихзавдань для кожного етапу педагогічного процесу;

­  відбір  видів  діяльності,  адекватнихпоставлених  завдань,  планування  спільнихтворчих справ;

­ планування індивідуальної роботи з учнями зметою подолання наявних недоліків у розвитку їхздібностей, творчих сил і дарувань;

­  відбір  змісту,  форм,  методів  і  засобівпедагогічного  процесу  в  їх  оптимальномупоєднанні;

­ планування системи прийомів стимулюванняактивності школярів  і  стримування  негативнихпроявів у їх поведінці;

­ планування розвитку виховного середовищаі зв’язків з батьками та громадськістю [4; 7].

Цілеспрямоване  формування  готовностімайбутніх фахівців до педагогічного управлінняколективною навчально­пізнавальною діяльністюучнів забезпечується через реалізацію комплексупедагогічних умов:

­ розвитку у майбутніх учителів мотивації дозастосування  колективних  форм  організаціїнавчально­пізнавальної діяльності учнів;

­ формування системних знань студентів просутність  та  основи  педагогічного  управлінняколективною навчально­пізнавальною діяльністю;

­  цілеспрямованого  розвитку  у  майбутніхпедагогів  організаційно­управлінських  ікомунікативних умінь;

­  актуалізації  комунікативно­діяльнісногопідходу  у  професійній  підготовці майбутньоговчителя;

­ науково­методичного  забезпечення  зразківефективної професійної поведінки з елементамиоптимального  педагогічного  управлінняколективною навчально­пізнавальною діяльністюучнів [3].

Не  вдаючись  до  детального  аналізу

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-УПРАВЛІНСЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІМАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ

Молодь і ринок №3 (146), 2017

101 Молодь і ринок №3 (146), 2017

структурних  складових феномену,  вкажемо,  щофункції педагогічного управління може ефективновиконувати  учитель,  який,  як  справедливовказують  учені,  володіє  такими  якостями:домінантність,  креативність,  прагнення  додосягнень, підприємливість, самоорганізованість,впевненість  в собі,  відповідальність,  емоційнастабільність,  незалежність,  комунікабельністьтощо. Саме  вказані  якості майбутнього учителяможуть бути, на нашу думку, тими індикаторами,що спрямовують пошук інноваційних технологій,методів  і  прийомів  ефективного  оволодіннястудентами педагогічним менеджментом [5;  6].

За  результатами  проведених  дослідженьможемо  констатувати,  що  домінантну  роль  уформуванні  управлінської  компетентностімайбутніх  учителів  відіграє  технологіянавчального  проектування.  Нагадаємо,  що  цетака організація навчання, за якої учні набуваютьзнань і навичок у процесі планування й виконанняпрактичних  завдань  –  проектів.  Натомість, дляпродуктивного формування поряд з професійно­педагогічними,  управлінських  здатностеймайбутніх  учителів,  маємо  враховувати  такіособливості  методики:  технологія  виконанняпроекту  має бути  зорієнтованою  на самостійнудіяльність студентів; прагматична спрямованістьна  результат  має  бути  домінантною  ідеєютехнології  навчального  проектування;  в основіпроекту  має  бути  проблема,  що  маєдослідницький характер та потребує інтегрованихзнань і умінь з педагогіки, методики, психології,інших  сфер  науки,  техніки  і  технології  для  їїрозв’язання;  при  виконанні  проекту  слідпередбачати усі  етапи дослідницької діяльності(визначення  проблеми,  формулюваннядослідницьких  завдань,  висування  гіпотез,визначення  методів  дослідження,  проведеннядослідження,  аналіз  отриманих  даних,оформлення  висновків та  отриманих  кінцевихрезультатів);  за  умов реалізації методу проектіводнаковою мірою слід застосовувати різні формиорганізації  навчально­пізнавальної  діяльностістудентів, проте робота має бути самостійною тапрактично  значущою  для  кожного;  результатипроектної  діяльності  повинні  мати  певнетеоретичне або практичне значення, вони маютьбути певним чином матеріалізовані.

Відомо, що за кількістю учасників дослідникивиділяють індивідуальні, парні і групові проекти.Практика переконує,  що з  позиції  формуванняуправлінських  здатностей  майбутніх  учителівдоцільніше застосовувати групові проекти, так як:у  проектній  групі  продуктивно  формуютьсянавички співпраці,  розвиваються комунікативні

здібності студентів; на кожному етапі роботи надпроектом, переважно, виділяється ситуативнийлідер  (лідер­генератор  ідей,  лідер­дослідник,лідер­оформлювач  продукту,  лідер­режисерпрезентації  тощо)  і  студенти,  залежно від  своїхумінь та нахилів, активно включаються в роботущодо виконання проекту.

Крім вказаного, важливо дотримуватися такоїпослідовності  етапів  проектування:  визначеннятеми  й мети проекту; формулювання проблеми;постановка мети, формулювання завдань, гіпотез;визначення  методів  збирання  й  опрацюванняданих;  організація  виконання  робіт  (проекту);аналіз і обговорення отриманих даних; перевіркагіпотез; формулювання  висновків;  презентаціярезультатів проектування; підведення  підсумків,рефлексія,  вибір  нових  напрямів  пошуковоїдіяльності [6; 2].

Таким  чином,  формування  у  майбутніхпедагогів  проектувальних  умінь  як  важливоїскладової  управлінської  компетенції  є  вимогоючасу, від неї  значною мірою залежить успіх  у їхмайбутній професійній діяльності.

Висновки  з  даного  дослідження  іперспективи подальших розвідок. Визнаючи,що  управлінська  компетентність  формується  уструктурі  професійної  компетентностімайбутнього  учителя, визначаємо цей феноменяк  інтегративне  утворення  особистості,  якедозволяє  ефективно  виконувати  функціїпедагогічного управління колективною навчально­пізнавальною  діяльністю  учнів  на  основіпоєднання  особистісних  якостей, професійнихзнань, організаторських здібностей. Перспективиподальших  наукових  розвідок  пов’язуємо  зобґрунтуванням  особливостей  формуванняуправлінської компетентності майбутніх учителівпочаткових класів засобами навчального тренінгу.

Література1.  Бібік  Н.М.  Компетентнісний  підхід:

рефлексивний  аналіз  застосування  /  НадіяМихайлівна Бібік  // Компетентнісний  підхід  усучасній освіт і: світовий досвід та українськіперспективи: бібліотека  з  освітньої політики/ під  заг. ред. О.В. Овчарук. – К., 2004. – С. 47–  52.

2.  Крижко  В.В.  Теорія  та  практикаменеджменту  в  освіті:  навч.  посібник.  Вид.2-ге  допрацьоване. / В.В. Крижко – К.: ОсвітаУкраїни,  2005.  –  256 с.

3.  Лалак  Н.В.  Використання  педагогічноїспадщини  В.Сухомлинського  у  формуванніуправлінської  компетентності  майбутніхучителів початкових класів / Н.В. Лалак, Л.М. Фенчак//  Щомісячний  науково-педагогічний  журнал

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-УПРАВЛІНСЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІМАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ

102

Дрогобицького  державного  педагогічногоуніверситету  ім.  І. Франка  “Молодь  і  ринок”–  Випуск №5  (136), травень 2016  р. – С.  77 –81.

4.  Маслов В.  Наукові  засади оптимальногокерівництва  навчальними  закладами/ВалентинМаслов,  Віктор  Олійник//  Наукові  запискиКіровоград.держ.  пед.  університету  ім.Володимира Винниченка. –  2001. – Вип. 32,  Ч.1. – С. 59 – 60.

5.  Пометун  О.І.  Дискусія  українськихпедагогів  навколо  питань  запровадженнякомпетентнісного підходу в  українській освіті/  Пометун  О.І.//  Компетентнісний  підхід  усучасній  освіті:  світовий  досвід  та  українськіперспективи: бібліотека  з освітньої політики  /під заг.ред. О.В. Овчарук. – К., 2004. – С. 66 – 72.

6.  Сергеєва  Л.М.  Управлінські  навичкимолодшого спеціаліста:  теорія та  методикаформування:  монографія  /  Сергеєва  Л.М.;  [заред.С.О.  Сисоєвої]. – К.:  Кадри, 2001. – 202 с.

7.  Серняк  О.М.  Управлінський  аспектпрофесійно-педагогічної підготовки майбутньоговчителя  дисциплін  гуманітарного  циклу  /О.М. Серняк  // Наукові  записки  Тернопільськогодержавного  педагогічного  університету.  Сер.Педагогіка.  –  2008. – № 1. – С. 13 – 17.

References1. Bibik N.M. (2004). Kompetentnisnyy pidkhid:

refleksyvnyy  analiz  zastosuvannya  [Competenceapproach:  the  use  of  reflective  analysis] .Kompetentnisnyy  pidkhid  u  suchasniy  osviti:svitovyy  dosvid  ta  ukrayins’ki  perspektyvy:biblioteka  z  osvitn’oyi  polityky  pid  zah.  red.O.V. Ovcharuk, Kyiv, pp. 47 – 52. [in Ukrainian].

2.  Kryzhko  V.V.  (2005).  Teoriya  ta  praktykamenedzhmentu  v  osviti:  navch.  posibnyk  [Thetheory and practice of management in education.]Vyd. 2-he  doprats’ovane.  Kyiv:  Osvita  Ukrayiny,256  p.  [in Ukrainian].

3. Lalak N.V., Fenchak L.M. (2016). Vykorystannyapedahohichnoyi  spadshchyny  V.Sukhomlyns’kohou  formuvanni  upravlins’koyi  kompetentnostimaybutnikh  uchyteliv  pochatkovykh  klasiv  [Usethe  pedagogic  heritage  of  V.  Sukhomlynsky  inshaping  managerial  competence  of  primaryschool  teachers].  Monthly  scientific-pedagogicaljournal,  Drohobych  Ivan  Franko  StatePedagogical  Universiti,  Vol.  5  (136),  pp.  77  –81.[in  Ukrainian].

4.  Maslov  V.,  Oliynyk  V.  (2001).  Naukovizasady  optymal’noho  kerivnytstva navchal’nymyzakladamy.  [Scientific  principles  of  bestmanagement schools]. Naukovi  zapysky Kirovohrad.derzh.  ped.  universytetu  im.VolodymyraVynnychenka.  Vol.  32,part  1.  pp.  59  –  60.  [inUkrainian].

5. Pometun O.I. (2004). Dyskusiya ukrayins’kykhpedahohiv  navkolo  pytan’  zaprovadzhennyakompetentnisnoho  pidkhodu  v  ukrayins’kiy osviti.[The  discussion  about  Ukrainian  teachers  onimplementation  Ukrainian  competence  approachin  education].  Kompetentnisnyy  pidkhid  usuchasniy  osviti:  svitovyydosvid  ta  ukrayins’kiperspektyvy:  biblioteka  z  osvitn’oyi  polityky,  pidzah.red.  O.  V.  Ovcharuk.  Kyiv,  pp.66  –  72.[inUkrainian].

6. Serheyeva L.M.  (2001).Upravlins’ki navychkymolodshoho  spetsialista:  teoriya  ta  metodykaformuvannya: monohrafiya.  [Management  skills ofjunior  specialist:  Theory  and  method  offormation:  monograph].  Kyiv: Kadry,  202  p.  [inUkrainian].

7. Sernyak O.M.  (2008). Upravlins’kyy aspektprofesiyno-pedahohichnoyi pidhotovky maybutn’ohovchytelya  dystsyplin  humanitarnoho  tsyklu  [Theadministrative  aspect  of  vocational  teachertraining  for  future  teachers  humanitiesdisciplines].  Naukovi  zapysky  Ternopil’s’kohoderzhavnoho  pedahohichnoho  universytetu.  Ser.Pedahohika  1,  pp.  13  – 17.  [in  Ukrainian].

Стаття надійшла до редакції 20.02.2017

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-УПРАВЛІНСЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІМАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ

“Здобувайте знання, теоретичне й практичне, гартуйте свою волю, виробляйте себе на серйозних, свідомих і статечних мужів, повних любові до свого народу і здібних виявляти ту любов не потоками шумних фраз, а невтомною, тихою працею”.

Іван Франко український письменник, громадський і політичний діяч

Молодь і ринок №3 (146), 2017

103 Молодь і ринок №3 (146), 2017

Постановка проблеми  у  загальномувигляді та  її  зв’язок  із важливиминауковими  чи  практичними

завданнями.  Реалізація  удосконаленогонавчально­виховного  комплексу  з  економіки  зурахуванням  міждисциплінарних  зв’язків  є

першоосновою формування готовності майбутніхучителів  технологій  до  навчання  економічнихпредметів старшокласників вищого педагогічногонавчального  закладу.  Саме  опрацьовані  тарекомендовані до провадження методичні порадиможуть  бути  підґрунтям  на  шляху  як

УДК 378.01

Тетяна  Кондратенко,  головний  спеціаліст  Департаменту  освіти  виконавчого  комітетуКременчуцької  міської  ради, Полтавської  області,

здобувач  Глухівського національного  педагогічного  університету  імені  Олександра Довженка

МЕТОДІЧНІ ПОРАДИ ДО ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВТЕХНОЛОГІЙ ДО НАВЧАННЯ ЕКОНОМІЧНИХ ПРЕДМЕТІВ СТАРШОКЛАСНИКІВ

У статті розглянуті особливості освітнього процесу у формуванні готовності майбутніх учителівтехнологій до навчання економічних предметів старшокласників, що є обґрунтуванням наведених методичнихпорад. Рекомендовані до провадження зміни науково-методичного забезпечення освітнього процесу вищогопедагогічного навчального закладу з підготовки учителів технологій до навчання економіки старшокласниківзагальноосвітніх навчальних закладів. Наведений алгоритм організації та проведення викладачем вищогопедагогічного навчального закладу інтерактивного навчання студентів економіки, що включає три ключовихмоменти будови заняття: вступ, основна частина, висновок.

Ключові слова: науково-методичне забезпечення, збільшення академічних годин.

Рис. 1. Літ. 5.

Татьяна Кондратенко, главный специалист Департамента образования исполнительного комитетаКременчугского  городского  совета,  Полтавской  области,  соискатель

Глуховского  национального  педагогического  университета  имени  Александра  Довженко

МЕТОДИЧЕСКИЕ СОВЕТЫ К ФОРМИРОВАНИЮ ГОТОВНОСТИ БУДУЩИХУЧИТЕЛЕЙ ТЕХНОЛОГИЙ К ОБУЧЕНИЮ ЭКОНОМИЧЕСКИМ ПРЕДМЕТАМ

СТАРШЕКЛАССНИКОВВ статье рассмотрены особенности образовательного процесса в формировании готовности будущих

учителей технологий к обучению экономических предметам старшеклассников, что является обоснованиемприведенных  методических  советов.  Рекомендованы  к  внедрению  изменения  научно-методическогообеспечения образовательного процесса высшего педагогического учебного заведения по подготовке будущихучителей технологий к обучению экономики старшеклассников общеобразовательных учебных заведений.Приведен алгоритм организации и проведения преподавателем высшего педагогического учебного заведенияинтерактивного обучения студентов экономике, включающий три ключевых момента построения занятия:вступление, основная часть, вывод.

Ключевые слова: научно-методическое обеспечение, увеличение академических часов.

Tetyana Kondratenko,  Main  Specialist  of  the  Education  Executive Committee  DepartmentKremenchuk  Council  of  Poltava  region, Applicant

Oleksandr  Dovzhenko  Hlukhiv  National  Pedagogical  University

THE METHODOLOGICAL ADVICE CONCERNING THE FORMATION OFREADINESS OF FUTURE TEACHERS OF TECHNOLOGIES TO THE TEACHING

THE ECONOMICS DISCIPLINES OF HIGH SCHOOL STUDENTS The article  deals  with  the peculiarities  of  the  educational process  of  formation  the  readiness  of  future

teachers  of  technologies  to  the  teaching  economics  disciplines  of  high  school  students  as  the  justification  ofmethodological advice. The author recommends to implement the changes of the scientific-methodical support ofeducational process of higher pedagogical educational institutions concerning the training of future teachers oftechnologies  to  teaching  economics  disciplines  of  high  school  students.  The  article  provides  the  algorithm  oforganization and conducting the interactive studying of economics by the teacher of higher pedagogical educationalinstitutions, that includes three key points of the structure of the lesson: an introduction, the main part, a conclusion.

Keywords: the scientific and methodological support, the increase of academic hours.

© Т. Кондратенко, 2017

МЕТОДІЧНІ ПОРАДИ ДО ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ТЕХНОЛОГІЙДО НАВЧАННЯ ЕКОНОМІЧНИХ ПРЕДМЕТІВ СТАРШОКЛАСНИКІВ

104

удосконалення та оновлення діючого навчального­виховного комплексу кафедри, так і помічникомвикладача  в  організації  занять  зі  студентами,здійсненні  форм  контролю  за  їх  набутимизнаннями.

Аналіз  основних  досліджень  і  публікацій,в  яких  започатковано  розв’язання  даноїпроблеми і на які спирається автор. Освітнійпроцес є інтелектуальною, творчою діяльністю усфері  вищої  освіти  і  науки,  що  провадиться  увищому  педагогічному  навчальному  закладічерез систему науково­методичних і педагогічнихзаходів,  спрямованою  на  передачу,  засвоєння,примноження і використання знань, умінь та іншихкомпетентностей  осіб,  які  навчаються,  а  такожна формування гармонійно розвиненої особистості[2].  Національною  рамкою  кваліфікаційзатверджений  системний  і  структурований  закомпетентностями опис кваліфікаційних рівнів, щозабезпечує  гармонізацію  норм законодавства  усфері  освіти  та  соціально­трудових  відносин;налагодження ефективної взаємодії сфери освітніхпослуг та ринку праці [1; 4].

Підтвердженням  сформованості  готовностімайбутніх  учителів  технологій  до  навчанняекономічних  предметів  старшокласників  єавтономність  та  відповідальність  випускниківвищого педагогічного навчального закладу, тобтоздатність  самостійно  виконувати  завдання,розв’язувати задачі й проблеми та відповідати зарезультати  своєї  діяльності  [4].  Одним  звизначальних  аспектів  формування  готовностімайбутніх  учителів  технологій  до  навчанняекономічних  предметів  старшокласників  єнабуття  ними компетентності,  тобто  здатностіособи до виконання певного виду діяльності, щовиражається  через  знання,  розуміння,  уміння,цінності,  інших  особистих  якостей  [4].Конкурентоспроможність учителя технологій  всучасних  умовах,  на  нашу  думку,  забезпечуєякісний  рівень організації освітнього процесу увищому  педагогічному  навчальному  закладі.Отже,  готовність  учителя  технологій  довикладання  навчальних  предметів  “Трудовенавчання”, “Технології” та предметів економічногокурсу  є  ознакою  інтегральної  компетентностівипускника вищого  педагогічного навчальногозакладу освітньо­кваліфікаційних рівнів молодшийбакалавр, бакалавр, магістр  [3]. Здобувачі вищоїпедагогічної  освіти  навчаються  відповідно  доДержавного  стандарту  вищої  освіти,  середскладових  якого  є  освітньо­кваліфікаційнахарактеристика, освітньо­професійна програма,навчальні плани тощо.

Освітньо­кваліфікаційна  характеристика

випускника вищого  педагогічного навчальногозакладу,  з урахуванням соціального  замовленняна підготовку фахівця, узагальнює  зміст освіти,тобто  відображає цілі освітньої  та  професійноїпідготовки,  визначає  місце  фахівця в структурігосподарства  і  вимоги до його  компетентності,інших  соціально  важливих  якостей.  Водночас,освітньо­кваліфікаційна характеристика встановлюєвимоги до освітнього рівня і галузеві кваліфікаційнівимоги  до  соціально­виробничої  діяльності,  асаме:  професійне  призначення  випускників  –майбутніх  учителів  технологій;  системувиробничих функцій, типових завдань їх діяльностіта необхідних умінь; вимоги до атестації освітньоїта  професійної  підготовки  випускників  вищихнавчальних закладів [5].

Освітньо­професійна  програма  визначаєнормативну частину змісту навчання, встановлюєвимоги  до  змісту,  обсягу  та  рівня  освітньої  йпрофесійної  підготовки  фахівця  відповідногоосвітньо­кваліфікаційного  рівня  учителятехнологій. Державним стандартом вищої освітидо освітньо­професійної програми  встановленаналежність до циклу гуманітарної та соціально­економічної  підготовки  таких  економічнихнавчальних дисциплін: для молодших спеціалістів– “Політологія”; для бакалаврів – “Політологія”,“Основи економічних теорій” [5].

Виділення  невирішених  раніше  частинзагальної  проблеми,  яким  присвячуєтьсядана  стаття.  З  опертям  на  діючи  норматививищої освіти, з проведенням систематизації вимогдо формування кваліфікаційних рівнів майбутніхучителів,  дослідимо,  обґрунтуємо  тазапропоновуємо  методичні  поради  вищомупедагогічному навчальному закладу у формуванніготовності  майбутніх  учителів  технологій  донавчання  економічних  предметівстаршокласників.

Формування  цілей  статті  (постановказавдання).  Систематизація  особливостейосвітнього  процесу  у  формуванні  готовностімайбутніх  учителів  технологій  до  навчанняекономічних  предметів  старшокласників,обґрунтування методичних порад та їх врахуванняв  ході  створення  навчально­методичногокомплексу з економічних предметів для студентіввищого педагогічного навчального закладу.

Для  досягнення  поставленої  в  статті  метизастосовувався  теоретичний  метод  шляхомпроведення аналізу та узагальнення нормативно­правової бази, спрямованого на з’ясування станурозробленості  проблеми;  порівняння  з  метоюуточнення  понятійно­категоріального  апаратудослідження;  метод  моделювання  та

МЕТОДІЧНІ ПОРАДИ ДО ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ТЕХНОЛОГІЙДО НАВЧАННЯ ЕКОНОМІЧНИХ ПРЕДМЕТІВ СТАРШОКЛАСНИКІВ

Молодь і ринок №3 (146), 2017

105 Молодь і ринок №3 (146), 2017

прогнозування  умов  професійної  підготовкимайбутніх  учителів  технологій  з  метоюзабезпечення  формування  їх  готовності  донавчання економічних предметів старшокласників.

Виклад основного матеріалу дослідженняз  повним  обґрунтуванням  отриманихнаукових  результатів.  Науково­методичнезабезпечення  освітнього  процесу  вищогопедагогічного навчального  закладу  з підготовкиучителів  технологій  ґрунтується  на  державнихстандартах  вищої  освіти,  відповідно  до  якогорозробляються  навчальні  плани.  Державністандарти  вищої  освіти,  в  свою  чергу,забезпечують: формування змісту освіти, який даєзмогу  випускнику  вищого  педагогічногонавчального  закладу  виконувати  професійнізавдання  згідно  встановлених  кваліфікаційнихвимог.  Для  формування  готовності  майбутніхучителів  технологій  до  навчання  економікистаршокласників  вищим  педагогічнимнавчальним закладом необхідно внести зміни додіючого навчально­методичного  комплексу.

Зокрема, внести зміни до освітньо­професійноїпрограми  підготовки  бакалавра  (в  частинірозподілу  загального  навчального  часу  зациклами  підготовки,  переліку  та  обсягунормативних дисциплін), затвердженої Міністерствомосвіти  і науки України. Передбачити,  за рахунокзбільшення  академічних  годин,  викладаннянавчальних  дисциплін  циклу  гуманітарної  тасоціально­економічної підготовки, а саме:

­  “Політологія”:  навантаження – 108 годин,національних кредитів – 2, кредитів ECTS – 3, видконтролю (підсумковий) – залік;

­ “Основи економічних теорій”: навантаження– 144 годин, національних кредитів – 2,67, кредитівECTS – 4, вид контролю (підсумковий) – екзамен.

Крім того, передбачити збільшення кількостіакадемічних  годин  з  навчальної  дисципліни“Економіка  і  організація  виробництва”  циклупрофесійної та практичної підготовки з 72 годиндо  144  годин.  При  цьому  число  національнихкредитів буде дорівнювати 2,67, кредитів ECTS –4,  вид  контролю  (підсумковий)  замість  залікустане екзамен. Пропонуємо з цього навчальногопредмету  підготовку  та  здачу  студентамикурсової  роботи  з  розрахунком  собівартостіготового виробу, аналізу та визначення підсумківпровадження проекту, маркетингової діяльності.

Вищевказане  удосконалення  перелікуекономічних  навчальних  дисциплін,  щовикладаються  здобувачам  вищої  педагогічноїосвіти  кваліфікаційного  рівня  “Бакалавр”  занапрямом  підготовки  6.010103  Технологічнаосвіта, пропонуємо внести за рахунок ущільнення

циклу  математичної,  природничо­науковоїпідготовки й циклу  професійної  та  практичноїпідготовки.  В той  же  час,  зміни  до  освітньогопроцесу повинні запроваджуватися з урахуваннямдіючих  міжпредметних  зв’язків,  посилюючиздобуті студентами знання з економіки.

Відповідно пропонуємо внести зміни до робочоїпрограми  (за  денною  та  заочною  формаминавчання).  Робочою  програмою,  з  метоюформулювання ціннісного ставлення майбутніхучителів до накопичення досвіду з економіки підчас  викладання  у  вищому  педагогічномунавчальному закладі,  обґрунтування провіднихнапрямків засвоєння знань та практичних навичоквипускників,  буде  затверджене  тематичнепланування  з  визначенням  тем  лекцій  тасемінарських  занять,  тем  для  самостійногоопрацювання  студентами  (з  посиланням  налітературу  та рекомендовані засоби  наочності),видів  контролю  за  кожним модулем  програми.Для  змістовного розуміння  запропонованих довикладання  дисциплін  за  кожною  темою,  щовивчається  в  рамках  модуля,  пропонуємоопрацювати  та  затвердити  спектр  темсемінарських  занять  в  розрізі  тематикипрактичних занять, питань, методів й засобів.

Обґрунтованим  педагогічними  умовамиформування  готовності  майбутніх  учителівтехнологій до  забезпечення економічної освітистаршокласників та ефективним в провадженні восвітній  процес  економічних  дисциплінінтерактивного  навчання.  Адже  перерозподілактивності  від  викладача  до  студента  під  частаких  занять  забезпечить  співнавчання,рівноправну  взаємодію  викладача  та студента.Алгоритм  реалізації  методів  інтерактивногонавчання  економіки  можна  представитисхематично (рис. 1).

МЕТОДІЧНІ ПОРАДИ ДО ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ТЕХНОЛОГІЙДО НАВЧАННЯ ЕКОНОМІЧНИХ ПРЕДМЕТІВ СТАРШОКЛАСНИКІВ

 Рис. 1. Алгоритм реалізації методів 

інтерактивного навчання економіки студентів вищого педагогічного 

навчального закладу 

ОСНОВНА ЧАСТИНА

ВИСНОВОК

ВСТУП

106

Згідно  з  рис.  1,  алгоритм  проведенняінтерактивного  навчання  студентів  економікипередбачає  три  ключових  моменту  будовизаняття:  вступ,  основна  частина,  висновок.  Увступній  частині  заняття  викладач  подаєстудентам  інформацію  щодо  цілей  заняття,основних правил та законів, інших основних тез.В  основну  частину  заняття  рекомендуємовключати  не  більше  двох  завдань.  Причомуперше  завдання повинно підготувати аудиторіюта  налаштувати  студентів  на  основну  частинузаняття  –  вирішення  другого  завдання.Вирішення другого завдання повинно вирішуватицілі,  поставлені викладачем  у  вступній частинізаняття.  Висновок  рекомендуємо  проводити  уформі  рефлексії,  щоб  кожен  студент  змігусвідомити власне набуття нових знань, умінь танавичок.  Отже,  організація  інтерактивногонавчання посилить  комунікативний  зв’язок міжвикладачем та  студентом,  надаючи можливістьмайбутньому педагогу розвивати власні природніздібності та набути практичного досвіду, умінь танавичок  з  економічних,  маркетингових  тафінансових  питань, обізнаності  з  менеджментутощо.

Для  правильного  формування  студентамивищого педагогічного навчального закладу вхідноїінформації під час освітнього процесу пропонуєморозробити та затвердити: макет конспекту лекцій,інструктивно­методичні  матеріали  досемінарських  (практичних)  занять,  перелікзавдань або інструктивно­методичні матеріали досамостійної  роботи,  індивідуальні  навчально­дослідні завдання. З метою налагодження процесукомунікацій, засвоєння знань, якісної підготовкистудентами радимо  розміщувати  запропонованівище до провадження документи на офіційномусайті вищого педагогічного навчального закладу.

Для проведення контролю знань студентів підчас освітнього процесу пропонуємо розробити тазатвердити такі форми контролю (за видами):

1. Завдання для періодичного (модульного) контролю;2. Екзаменаційні матеріали (білети, тести);3.  Пакет  комплексних  контрольних  робіт  з

критеріями  оцінювання,  рецензією та  зразкометалонної відповіді;

4. Пакет ректорських контрольних робіт.Оскільки з навчальної дисципліни “Економіка і

організація виробництва” циклу професійної  тапрактичної підготовки нами запропонована здачакурсових робіт, необхідно затвердити їх тематику.Затверджену тематику курсових робіт, вимоги доїх структури та оформлення пропонуємо доводитидо відома студентів шляхом розміщення на сайтівищого педагогічного навчального закладу.

Суттєвим  для  забезпечення  практичного

застосування  набутих  знань  студентом  вищогопедагогічного  навчального  закладу  є  переглядзмісту  навчальної  практики.  Пропонуємопереглянути  існуючі  вимоги,  їх оптимізувати  йвключити  до  програми  навчальної  практикистудентів  практичного  вивчення  питань  знавчальної дисципліни  “Економіка і організаціявиробництва”.

Висновки  з  даного  дослідження  іперспективи  подальших  розвідок  у  даномунапрямку. В статті запропоновано удосконаленнядіючого навчально­виховного комплексу в межахДержавного  стандарту  вищої  освіти,  зурахуванням  особливостей  економіки  таміждисциплінарних зв’язків, на шляху формуванняготовності  майбутніх  учителів  технологій  донавчання економіки старшокласників. Комплекснареалізація модернізації змісту вищої педагогічноїосвіти  в  аспекті  готовності  до  навчанняекономічних  предметів  старшокласниківзагальноосвітніх  навчальних  закладівсупроводжується  відповідними  методичнимирозробками. Надані методичні поради викладачувищого  педагогічного  навчального  закладу  єпідґрунтям  налагоджених  та  ефективнихкомунікацій  між  викладачем  та  студентами  нашляху набуття останніми готовності до навчанняекономічних  предметів  старшокласниківзагальноосвітнього  навчального  закладу.Методичні  поради  до  формування  готовностімайбутніх  учителів  технологій  до  навчанняекономічних  предметів  старшокласників  єпідґрунтям  експериментальної  перевіркиефективності  педагогічних  умов  та  моделіформування  готовності  майбутніх  учителівтехнологій до  забезпечення економічної освітистаршокласників.

Література1.  Закон  України  “Про  освіту”  [Електронний

ресурс] // Голос України. –  1991. – Режим доступудо ресурсу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1060-12.

2. Закон України “Про вищу освіту” [Електроннийресурс] // Голос України. – 2014. – Режим доступу доресурсу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1556-18/page4.

3.  Методичні  рекомендації  щодо  розробленнястандартів  вищої  освіти  [Електронний  ресурс]  //Міністерство освіти і науки України. – 2016. – Режимдоступу  до  ресурсу:  http://mon.gov.ua/activity/education/reforma-osviti/naukovo-metodichna-rada-ministerstva/metodichni-rekomendacziyi.html.

4. Постанова Кабінету Міністрів України “Прозатвердження  Національної  рамки  кваліфікацій”[Електронний ресурс] // Офіційний вісник України. –2012.  –  Режим  доступу  до  ресурсу:  http:/ /zakon5.rada.gov.ua/laws/card/1341-2011-п.

МЕТОДІЧНІ ПОРАДИ ДО ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ТЕХНОЛОГІЙДО НАВЧАННЯ ЕКОНОМІЧНИХ ПРЕДМЕТІВ СТАРШОКЛАСНИКІВ

Молодь і ринок №3 (146), 2017

107 Молодь і ринок №3 (146), 2017

5. Постанова Кабінету Міністрів України “Пророзроблення державних стандартів вищої освіти”[Електронний ресурс] // Офіційний вісник України. –1998.  –  Режим  доступу  до  ресурсу:  http:/ /zakon3.rada.gov.ua/laws/card/1247-98-п.

References1.  Zakon  Ukrainy  “Pro  osvitu”.  [Law  of  Ukraine

about  education].  (1991).  Holos  Ukrainy  –  Voice  ofUkraine. Retrieved from: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1060-12 (2016, December 26)[in Ukrainian].

2.  Zakon  Ukrainy  “Pro  vyshchu  osvitu.  [Law  ofUkraine on higher education]. (2014), retrieved from:http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1556-18/page4(2016, December 26) [in Ukrainian].

3. Ministerstvo osvity i nauky Ukrainy “Metodychnirekomendatsii shchodo rozroblennia standartiv vyshchoiosvity”. [Ministry of Education and Science of Ukraine

“Methodical guidelines of regarding elaboration of thestandards on higher education”]. (2016), retrieved from:http://mon.gov.ua/activity/education/reforma-osviti/naukovo-metodichna-rada-ministerstva/metodichni-rekomendacziyi .html  (2016,  December  26)  [inUkrainian].

4.  Postanova  Kabinetu  Ministriv  Ukrainy  “Prozatverdzhennia  Natsionalnoi  ramky  kvalifikatsii”.[Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine “Onapproval  of  National  Qualifications  Framework”].(2012),  retrieved  from:  http://zakon5.rada.gov.ua/laws/card/1341-2011-п (2016, December 26) [in Ukrainian].

5.  Postanova  Kabinetu  Ministriv  Ukrainy  “Prorozroblennia derzhavnykh standartiv vyshchoi osvity”,[Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine “Ondevelopment of State standards for higher education”].(1998), retrieved from: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/card/1247-98-п (2016, December 26) [in Ukrainian].

Стаття надійшла до редакції 17.02.2017

Постановка  проблеми  та  аналізосновних  досліджень  тапублікацій.  Питання  відродження

духовності  особливо  гостро  постало  в  умовахрозбудови  української  держави,  а  основнимзавданням  є  оновлення  змісту  освіти  –

УДК 78.071.1(477.8):37.011.3 – 051:78]

Наталія  Ек,  старший викладач  кафедри  музикознавства  та  фортепіаноДрогобицького  державного  педагогічного  університету  імені  Івана  Франка

ФОРТЕПІАННА ТВОРЧІСТЬ ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ КОМПОЗИТОРІВУ ПРАКТИЦІ ВЧИТЕЛЯ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА

Стаття  розкриває  особливості  фортепіанного  педагогічного  доробку  відомих  українськихкомпозиторів Василя Барвінського, Станіслава Людкевича й Ігоря Соневицького, а також проблеми їхньоготворчого використання в процесі музичного виховання молоді. У статті подається характеристика основнихсучасних видань фортепіанних творів цих композиторів.

Ключові слова: В. Барвінський, С. Людкевич, І. Соневицький, фортепіанна музика, цикл, мініатюра,образність, педагогічний репертуар.

Літ. 6.

Наталия  Эк,  старший  преподаватель  кафедры  музыковедения  и  фортепианоДрогобычского  государственного  педагогического  университета  имени  Ивана  Франко

ФОРТЕПИАННОЕ ТВОРЧЕСТВО ЗАПАДНО-УКРАИНСКИХ КОМПОЗИТОРОВВ ПРАКТИКЕ ПРЕПОДАВАТЕЛЯ МУЗЫКАЛЬНОГО ИСКУССТВА

В статье раскрыты особенности фортепианного педагогического наследия известных украинских композиторовВ. Барвинского, С. Людкевича, И. Соневицкого, а также проблемы их творческого использования в процессе музыкальноговоспитания молодежи. Описаны основные современные издания фортепианных произведений этих композиторов.

Ключевые слова: В. Барвинский, С. Людкевич, И. Соневицкий, фортепианная музыка, цикл, миниатюра,

образность, педагогический репертуар.

Nataliya Ek, Senior Lecturer  of  the  Musicology and  Piano  DepartmentDrohobych  Ivan  Franko  State  Pedagogical  University

PIANO CREATIVITY BY UKRAINIAN COMPOSERSIN THE PRACTICE OF THE TEACHER OF MUSIC ART

The article shows the peculiarities of piano pedagogical creations of the famous Ukrainian composers such asVasyl Barvinskiy, Stanislav Lyudkevych, Ihor Sonevytskiy as well as the problems of their creative using in the process ofeducation of youth. The article shows the description of the basic modern editions of piano works of these composers.

Keywords: Vasyl Barvinskiy, Stanislav Lyudkevych, Ihor Sonevytskiy, the piano music, a cycle, a miniature,the picturesqueness, the pedagogical repertoire.

© Н. Ек, 2017

ФОРТЕПІАННА ТВОРЧІСТЬ ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ КОМПОЗИТОРІВУ ПРАКТИЦІ ВЧИТЕЛЯ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА

108

забезпечення  шкільної  молоді  та  студентівдобротним національним дидактичним матеріалом.Ціла плеяда видатних західноукраїнських митців,серед  яких варто  згадати,  передусім,  МихайлаВербицького,  Івана  Лаврівського,  СидораВоробкевича,  Віктора  Матюка,  ЙосипаКишакевича,  Дениса  Січинського,  ОстапаНижанківського,  була  вилучена як  з  освітньогопроцесу,  так  і  з  наукового  обігу.  Творчий  тажиттєвий  шлях  композиторів  досліджували  іпродовжують  вивчати  відомі  і  авторитетнінауковці,  музикознавці  й  педагоги,  зокремаГ.  Блажкевич, Т. Воробкевич, М. Крушельницька  [3],О. Німилович  [4],  Р. Савицький­мол.  [1],І. Соневицький [5], Л. Філоненко [6].

Метою  статті  є  вивчення  й  популяризаціятворчості  видатних українських композиторів ймузично­громадських діячів Василя Барвінського,Станіслава Людкевича й Ігоря Соневицького, а такожознайомлення читачів з життєписом й маловідомимидокументальними архівними матеріалами.

Виклад  основного  матеріалу.  Особливийзлет  західноукраїнської  музичної  культуривідбувся в 20 – 30­х роках ХХ сторіччя, коли нагалицькому видноколі з’явилась когорта творчихпостатей  –  Станіслава  Людкевича,  ВасиляБарвінського,  Бориса  Кудрика,  ВасиляВитвицького,  Федора  Стешка,  Зиновія Лиська,Романа  Савицького,  Нестора  Нижанківського,Ярослава  Барнича,  Северина Сапруна, МиколиКолесси,  а  крім  того,  велика кількість  світовоїслави  співаків,  музикантів­інструменталістів,творчість  яких  майже  до  кінця  ХХ сторіччя.залишалась  у  забутті  [6,  229].  У  Державномустандарті  початкової  освіти  саме  йнаголошується  на  прилученні  як  майбутніхпедагогів, так і школярів до скарбниць духовностій  культури,  літературних  і  музичних  надбаньукраїнського народу, вихованні громадянськості,патріотизму, національної свідомості [2]. Відраднозауважити, що за останні два десятиріччя творицих українських композиторів, основу яких складаєфольклор,  інтенсивно  публікуються  тавпроваджуються  до  навчальних  програм вищоїшколи, середньої й початкової ланки освіти.

Творча постать Василя Барвінського (1888  –1963)  – одного  з  найвизначніших  українськихмитців,  характеризується  широтою  табагатогранністю. Він увійшов до історії музичноїкультури  України  ХХ  сторіччя як  композитор,піаніст,  педагог,  музичний  критик,  диригент,громадський  діяч.  Найбагатша  і  найвідомішасторінка творчості В. Барвінського – фортепіанна.Його  композиції  вражають  своєю  зрілістю,продуманістю і витонченістю.

Його жертовна невтомна праця для розвиткумузичної культури України і її відстоювання (аждо заслання) у боротьбі за високі художні ідеалив  західноєвропейському  аспекті  ставлятьВ. Барвінського  поряд  із  тими  українськимикультурними діячами, які за ці ідеали боролись істраждали.  У зв’язку  з  відомими  трагічнимиподіями,  спадщина  композитора  вважаласявтраченою, й дивом відроджена зусиллями друзів,колег  й  багатьох  сучасних  діячів  музичногомистецтва, повертається  на концертну естраду.Особливу  увагу  варто  звернути  на  виданняфортепіанних  творів  митця  у ХХ  і  на  початкуХХІ сторіч, які дозволили популяризувати, вивчатий насолоджуватися музикою композитора ВасиляБарвінського,  яка  є  виразником  душі  і  доліукраїнського народу.

До  цієї  інструментальної  сфери  композиторзвернувся одним з перших, після Миколи Лисенка,випробувавши різні форми у фортепіанній музиці:і  великі,  і  мініатюри,  сонату,  сюїту,  концерт тапоповнив педагогічний репертуар, в основі якогонароднопісенні джерела, найбільш доступні длядитячого  сприйняття  жанрів,  які  формуютьмузичну  уяву  та  самостійність  музичногомислення,  сприяють  розвитку  творчоїіндивідуальності.

Мова  і  пісня  є  найбільш  важливими  іневід’ємними рисами духовності народу, це дварівнозначні  здобутки його  творчого генія. Вонинеподільні  і  коли  йдеться  про  мову  народу,неодмінно згадується й пісня, бо вони визначаютьсамобутність нації.

Народна  музична  творчість  була  основнимматеріалом,  що  ним  користувались  українськікомпозитори М. Вербицький, С. Воробкевич, В. Матюк,М. Завадський, М. Маркевич, М. Лисенко, Я. Степовий,К. Стеценко, Д. Січинський, В. Барвінський, С. Людкевич,Н. Нижанківський, В. Витвицький, Б. Кудрик та ін.

Через все своє життя В. Барвінський перейнявгарячу любов до народних пісень, до цих чудовихвитворів  народного  мистецтва.  Яскравимприкладом глибокого проникнення фольклору утворчість  композитора  є  збірочка  “Українськінародні  пісні  для  фортепіано  зі  словеснимтекстом”. Ці обробки,  що мали на меті широкопопуляризувати народну пісню, стали добротнимдидактичним матеріалом для початкового етапугри на фортепіано.

До збірки, написаної в 1930­х роках, увійшло38  мініатюр  на  українські  народні  теми,  якізнайомлять  юних  музикантів  із  високимизразками  народної  творчості,  різноманітнимипісенними жанрами [1].

Композитор  створив  обробки  історичних,

ФОРТЕПІАННА ТВОРЧІСТЬ ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ КОМПОЗИТОРІВУ ПРАКТИЦІ ВЧИТЕЛЯ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА

Молодь і ринок №3 (146), 2017

109 Молодь і ринок №3 (146), 2017

зокрема, козацьких пісень: “Ой і не гаразд”, “Ойтам  за Дунаєм”,  “Завзялись ляшки,  гей!”,  “Гейгук, мати, гук”; колискових: “Ой ходить сон”, “Ойперепеличка”; жартівливих: “Ой ішов я вулицеюраз,  раз”,  “Ліщина,  ліщина”,  “Ой  ходиладівчинонька бережком”, “Добрий вечір, дівчино”;дум: “Дума про смерть Нечая”, “Був пан Сава вНемирові”;  обжинкових:  “Уже  сонечкозакотилося”, “Котиться вінок”; весільних: “Ой загаєм  зелененьким”,  “Даю  я ті,  доню”,  “Летятьгалочки”,  “Кед  я  младу  чепила”,  “Ой  добраягодинонька”  та  ін.  Найважливішим  длякомпозитора  було  збереження  специфічності  інеповторності краси пісні. Повертаючись до більштрадиційних  засад  гармонії,  фактури  і  форми,В. Барвінський  використовує  різні  видиполіфонічного  викладу,  гармонічні  ефекти,акордовий  та  гомофонно­гармонічний  типифактури, подає пісні в доступній, але майстерній формі,допомагаючи початківцям у кращому їх засвоєнні.

Майже  кожна  обробка  розпочинаєтьсякоротеньким вступом, побудованим на основнихтематичних  мотивах,  що  налаштовує  юноговиконавця чи слухача на відповідний характер усприйнятті мініатюри.

Композитор  не  обмежується  простимвикладом мелодії з акомпанементом, а вплітає вканву  народної  пісні  різноманітні  підголоски,збагачує  фактуру  перекличками  голосів,вишуканою гармонією та регістровими барвами.Дбайливо  автор  проставляє  динамічні відтінки,агогічні  зміни,  штрихи,  темпи.  Всі  засобивиразовості допомагають глибше розкрити змістта характер кожної пісні: акордовий чи октавнийтип  фактури  передає  урочистість;  короткийвідривистий  штрих  –  жартівливість;арпеджований вступ імітує бандурні перебори, яку “Думі про  смерть  Нечая”; поліфонічні голосидодають наспівності, а  використання словеснихтекстів пісень поглиблюють  їх  сприйняття. Всеце  формує  відповідний  піаністичний  багажмаленького  виконавця та  готує  до складнішиххудожніх  завдань.  Відкривається  збірка піснею“Гей, там на горі Січ іде”. Композитор поклав її воснову “Маршу”  із  циклу  “Шість  мініатюр  наукраїнські  народні  теми”.  Тут  можна  знайтибагато  пісень,  використаних  В  Барвінським  уфортепіанній творчості, зокрема, “Ой ходить сон”та  “Добрий вечір,  дівчино”,  на яких побудовані“Заколисна  пісня”  та  “Гумореска”  із  цього  жциклу; пісні “Ой ішов я вулицею раз, раз” та “Ойне світи місяченьку” знайшли своє застосуванняв “Українській сюїті”; “Уже сонечко закотилося”та “Ой там за Дунаєм” – в однойменних хоровихобробках [4, 46].

Василь Барвінський глибоко розумів естетичнуцінність  народних  скарбів,  докладав  чималозусиль  для  їх популяризації,  адже  фольклор непросто культурна пам’ятка минулого, він несе всобі цінності, що далеко виходять за рамки часу,відображеного  в  конкретних  піснях.  Крімвеличезної  культурно­історичної  інформації,народні пісні здатні емоційно впливати на почуття,виховувати у дітей патріотизм, естетичний смак,правильне розуміння мистецтва.

Яскравою програмністю узагальненого типу,наближеною  до  конкретної  зображальності,забарвленням  колоритом української  пісенностізахоплюють  фортепіанні  мініатюри СтаніславаЛюдкевича (1879 – 1979). Написані вони в 1891 –1905 та 40 – 50­х роках ХХ сторіччя і більшість зних вперше вийшла друком тільки в 1998 році [3]:“Старовинна  пісня”,  “Старогалицька мелодія”,“Стара  пісня”,  “Сирітка”,  “Танок”,  “Жалібниймарш”,  “Скерцино”,  “Квочка”,  “Кізочка  зколядою”  і  “Сюїта  танцювальних  жанрів”  –дев’ять  різноманітних  танців  і  стали  вдячнимдидактичним матеріалом. Такі мініатюри С. Людкевича,як “Старовинна пісня” і “Старогалицька мелодія”,поєднуються  пієтетом  автора  до  пісенногорепертуару,  що  побутував  у  домашньомумузикуванні  Галичині  ХІХ  сторіччя.  Утричастинній  формі  “Старовинної  пісні”відобразилися її кантиленна природа і, водночас,продумана  драматургія  із  кульмінацією  передрепризою.  Насиченість  мелодичної  лініїфоршлагами сприймається як один  із  пісеннихатрибутів та є показником її експресії. Композиторурізноманітнив  акомпанемент  до  мелодійного“співу”. На початку і всередині п’єси він акордово­гармонічний, а в репризі має вигляд розкладенихакордів  з  артикуляцією  м’якого портаменто, щонагадує супровід на гітарі або цитрі. Привертаютьувагу авторські вказівки щодо агогічних нюансів,які  надають  природності  й  невимушеностівиконанню.

“Старогалицька мелодія” є одним із варіантіввикористання С. Людкевичем старогалицької пісні“Там, де Чорногора” (ця ж пісня пізніше лягла воснову  однойменної  “Елегії”  –  масштабногоконцертного  фортепіанного  твору  у  форміваріацій). Цю ж лінію продовжує “Стара пісня”.Сповнена  смутку  мелодія,  що  звучить  на  тлівитриманого  басу, переривається паузами.  Вонарозвивається у секвенційному викладі секстами,у  той  час  як  бас  рухається  низхіднимисеквенційними зворотами. Звертає на себе увагупозначена композитором мікродинаміка кожноготакту,  а  саме –  зростання й  спаду  звучання  таакценти (окремо виписані для кожної руки), поруч

ФОРТЕПІАННА ТВОРЧІСТЬ ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ КОМПОЗИТОРІВУ ПРАКТИЦІ ВЧИТЕЛЯ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА

110

із  загальною  для  усієї фрази  лінією затихання.Така  деталізація  виконавських  вказівок сприяєбільшій виразності вислову, надає йому “живої”інтонаційної переконливості.

П’єса  з  назвою  “Сирітка”  –  це  портретнамініатюра,  пройнята  жалем  і  співчуттям  додитини.  Мелодію  супроводжує  видозміненийакомпанемент,  у якому  за допомогою  короткихліг  посилено  “зітхаючі”  інтонації.  Змінено  йзагальне розгортання музичної тканини: воно, які у  попередньому  творі  насичене  секвенціями,проте  водночас  додається  середній  голос  ізпостійними альтераціями. Тотожні закінчення обохп’єс теж  різняться  супроводом.  У “Сирітці”  віндещо  багатший.  Загалом  “Сирітка”  розвиваєромантичну  традицію  дитячої  музики  РобертаШумана  та  Едварда  Гріга,  де  максимальнояскраво  підкреслювалася  характерність“персонажу”.  Основне  мелодичне  зерно“Сирітки” асоціюється із благанням. Оформленняфактури у цій п’єсі вказує на фольклорне коріння.Про це свідчить застосування органного пункту,підголосковість.

Мініатюра “Пересторога  матері” написана уцьому ж  “портретному”  ключі.  Вона  спонукаєвиконавця  до  об’ємно­смисловою  наповненняфраз­звернень  і мотивів­зітхань,  які  буквально“промовляють”  від  глибини  душі  та  серця.Композитор  урізноманітнив  однотипністьфактурно­ритмічних  формул  модуляційнимипереходами, а також ремарками, що стосуютьсяхарактеру  звучання  і  агогіки.  Цим  досягнуввирізнення тієї чи тієї фази емоційного наснаження.Так, мажорні фрагменти привносять дещо інший,підбадьорювальний  відтінок  до  пануючогоскорботно­тривожного  характеру  п’єси,  акількаразові повтори підкреслюють настирливістьзастережень  найближчої людини. Промовистимелементом виступають паузи, котрі доповнюютьаналогії  з  материнським  монологом.  Завдякиконкретизації  наміру  автором  у  назві  та  увиражальних  засобах  мініатюра  набула  ристеатрального виступу одного актора.

Музичними зразками, які прекрасно підходятьдля здійснення мети музичного виховання молодіна  прикладі  яскравих  прикладів  творчостіукраїнських композиторів, побудованих на основіфольклорних зразків, та використання цих творіву  підготовці викладачів музичного  мистецтва єдитячі фортепіанні п’єси Ігоря Соневицького (1926– 2006) з циклу “Пори року” [5], який складаєтьсяз  мініциклів, що відповідають чотирьом  порамроку.

Цікавим є третій цикл мініатюр “Літо”, якиймістить  десять  п’єс:  народні  пісні  (“Баба  і

курчата”, “Занадився журавель”, “Добрий вечір,дівчино”, “По дорозі жук”, “Гей, на Івана”, “Чорнакура”, “Вийшли в поле косарі”) та пластові, отжепатріотичні (“У лісі на полянці”, “Пусти ж мене,мати, до табору”, “Ой, на ставі”).

Спільною  ознакою  у  всіх  п’єсах  є  прозорафактура.  Використовується  здебільшогопідголосковий  виклад,  хоча  і  зустрічаютьсяканонічні імітації. Композитор подає чіткі і стисліформи – від періоду, 2 і 3­частинності до варіації.У  збірці  переважають  пісні  жартівливогохарактеру.

Такі  твори як  “Баба  і  курчата”,  “Занадивсяжуравель”,  “По  дорозі  жук”  мають  спільнуособливість: усі вони знайомі нам з дитинства таприсвячені  казковим  персонажам.  Длявідтворення  конкретних  образів  композиторвживає витончені засоби виразності.

Відкривається цикл п’єсою “Баба і курчата”,де вміло поєднано два контрастних образи. Темакурчат проходить у верхньому регістрі штрихомstaccato  і  відтворює  клювання  пташенят.Поступово  вона  змінюється наспівною темою.Наступна п’єса “Занадився журавель” енергійназа  характером.  Акцентовані  баси  у  низькомурегістрі яскраво відтворюють клювання журавля.Детально розставлені автором динамічні відтінки,агогічні  зміни,  штрихи  підводять  докульмінаційних  вершин  твору  і  полегшуютьвивчення  п’єси  учнем.  Жартівливий  характерп’єси  “По  дорозі  жук”  визначається  темпомAllegro. Відповідно до потреб втілення текстовоїпершооснови  тут  виступає  поділ  фактури  намелодію й акомпанемент.

Весела,  енергійна  п’єса  “Добрий  вечір,дівчино” написана на основі однойменної народноїпісні. Поєднання у творі різних темпів (Allegrettoespressivo, Adagio, Allegro),  штрихів,  яскравоїдинаміки передають жартівливий зміст народноїпісні,  коли  парубок,  залицяючись  до  дівчини,запитує, де вона живе, куди йде, та чи вийде навулицю  гуляти.  Цей  діалог  передаєтьсяканонічним  проведенням  теми  пісні  у  різнихрегістрах, наслідуючи запитання хлопця (низькийрегістр)  і  відповідь  дівчини  (високий регістр).Опрацювання  твору  розвиває  вмінняпрослуховувати поліфонічну фактуру  та швидкореагувати  на  зміни  в  темпі.  По­новому,  свіжоавтор подає  єдину в циклі п’єсу “Гей, на Івана”,написану на основі купальської народної пісні. Твірвикладений  у  формі  стислих  варіацій  наостінатному мелодичному мотиві  (ля­сі­ля­ре).

Народна пісня “Вийшли в поле косарі” яскрава,жартівлива.  Варіаційний  розвиток,  модуляція  вальність  третього низького  ступеня, різкі  зміни

ФОРТЕПІАННА ТВОРЧІСТЬ ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ КОМПОЗИТОРІВУ ПРАКТИЦІ ВЧИТЕЛЯ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА

Молодь і ринок №3 (146), 2017

111 Молодь і ринок №3 (146), 2017

регістрів  барвисто  розкривають  зміст  твору.Фактура  гомофонно­гармонічна з вкрапленнямполіфонії,  з’являється  акордовий  супровід  всередній частині. П’єса “Чорна  кура”привертаєувагу чіткістю викладу. Тут фактура поділяєтьсяна  мелодію  і  акомпанемент.  Мініатюрарозрахована  на розвиток  піаністичних навиків:відривчаста гра подвійних нот, акордів, прикрас.

Майстерно  опрацював  автор  пластові,патріотичні твори, які розвивають почуття любовідо рідної землі, виховують відчуття впевненості,вміння відстояти свої переконання. Композиторвикористав цікаві засоби виразності в п’єсі “У лісіна  полянці”  для  точного  розкриття  образу.  Зпочатку звучання відчутний зв’язок з вокальнимвиконанням,  яке  передається  через  канонічнепроведення мелодії. А низхідний рух на інтервалітерції  штрихом  staccato,  який  перегукується  впартіях обидвох рук, імітує звучання зозулі.

Єдиною ліричною  п’єсою  в  цілому циклі  є“Пусти  ж  мене,  мати,  до  табору”. Наспівністьтвору  передається  темпом  сon  moto,  штрихомlegato, співставленням яскравої динаміки, зміноюрегістрів. Щоб підкреслити зажурливий характертвору  автор  подає  мелодію  з  повторенням  тапідголосками. П’єса  “Ой,  на ставі”  є найбільшмасштабною в циклі “Літо”. Ознакою народногоколориту твору є квінтові опорні співзвуччя. П’єсавикладена в формі варіацій (тема і три варіації),де кожна із них починається зміною темпу (Allegromoderato, Allegro, Allegro  moderato,  Vivace).Остання її частина є технічно складною і вимагаєвід учня біглості пальців обидвох рук.

Висновки.  Вивчення  творів  ВасиляБарвінського,  Станіслава  Людкевича  й  ІгоряСоневицького студентами музично­педагогічнихфакультетів  й  Інститутів  музичного  мистецтвасприятиме  розвитку  піаністичних,  музичних,образно­естетичних  навиків,  нагромадженню уїхній виконавській практиці творів для використанняна  уроках  музичного  мистецтва  в  школі.  Аслухання окремих творів  цих циклів, яскравих,емоційних,  стимулюватиме дітей  зосереджуватиувагу,  розвивати  уяву,  збуджувати  цікавість  домузики, адже в молодшому шкільному віці дітисприймають її безпосередньо, конкретно і емоційно.

Література1.  Барвінський  В.  Українські  народні  пісні  для

фортепіано зі словесним текстом / Упорядники:Р. Савицький-мол., О. Смоляк. – Тернопіль: АСТОН,2000. – 33 с.

2.  Державний  стандарт  початкової  загальноїосвіти. – К.: Генеза, 2000.

3.  Людкевич  С. Фортепіанні  п’єси для  молоді  /Упорядники М. Крушельницька, Г. Блажкевич,Т. Воробкевич. – Тернопіль: СМП “Астон”, 1998. – 48 с.

4. Німилович О. Фортепіанна творчість ВасиляБарвінського:  Навчально-методичний  посібник  /Олександра Німилович. – Дрогобич: Коло, 2001. – 78 с.

5. Соневицький І. Пори року / Ігор Соневицький. –Львів, 1999. – 68 с.

6.  Філоненко  Л.,  Німилович  О.  Основні  сучаснівидання  фортепіанних  творів  українськихкомпозиторів та їх використання під час вивченнядисциплін гуманітарного циклу в початковій школі //  Модернізація  педагогічної  освіти  як  основаінтенсифікації   професійної  та  світоглядно-методологічної  підготовки  вчителя  початковихкласів: Матеріали Міжнародної науково-практичноїконференції,  присвяченої  30-річчю  педагогічногофакультету  /  Людомир  Філоненко,  ОлександраНімилович  /  Упор. Г. Філь,  Л.  Стахів. – Дрогобич:Посвіт, 2009. – С. 428 – 434.

References1. Barvinskyi V. (2000). Ukrainski narodni pisni dlia

fortepiano zi slovesnym tekstom [Ukrainian folk songsfor piano with verbal text]. Uporiadnyky: R. Savytskyi-mol. ,   O.  Smoliak.   Ternopil:   ASTON,  33  p.   [inUkrainian].

2. Derzhavnyi standart pochatkovoi zahalnoi osvity(2000).  [The  State  standard  of  the  primary  generaleducation]. Kyiv: Heneza [in Ukrainian].

3.  Liudkevych  S.  (1998).  Fortepianni  piesy  dliamolodi. [Piano pieces for young] . Uporiadnyky: M.Krushelnytska, H. Blazhkevych, T. Vorobkevych. Ternopil:SMP “Aston”, 48 p. [in Ukrainian].

4.  Nimylovych  O.  (2001).  Fortepianna  tvorchistVasylia Barvinskoho: Navchalno-metodychnyi posibnyk[Piano  creativity  by  Vasil  Barvinskyi  ].  OleksandraNimylovych. Drohobych: Kolo, 78 p. [in Ukrainian].

5. Sonevytskyi I. (1999). Pory roku [Seasons]. Lviv,68 p. [in Ukrainian].

6.  Filonenko  L.,  Nimylovych  O.  (2009).  Osnovnisuchasni  vydannia  fortepiannykh  tvoriv  ukrainskykhkompozytoriv ta yikh vykorystannia pid chas vyvchenniadystsyplin  humanitarnoho  tsyklu  v  pochatkovii  shkoli[The  main  modern  Edition  of  the  piano  works  ofUkrainian composers and their use during the study ofHumanities  in  elementary  school].  Modernizatsiiapedahohichnoi  osvity  yak  osnova  intensyfikatsiiprofesiinoi ta svitohliadno-metodolohichnoi pidhotovkyvchytelia pochatkovykh klasiv: Materialy Mizhnarodnoinaukovo-praktychnoi  konferentsii,  prysviachenoi  30-richchiu pedahohichnoho fakultetu. Upor. H. Fil,L.  Stakhiv.  Drohobych:  Posvit,  pp.  428  –  434.  [inUkrainian].

Стаття надійшла до редакції 13.02.2017

ФОРТЕПІАННА ТВОРЧІСТЬ ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ КОМПОЗИТОРІВУ ПРАКТИЦІ ВЧИТЕЛЯ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА

112

Постановка проблеми. Найважливішоюметою  сучасної освіти  бакалаврів  ізсистемного  аналізу  є  підготовка

висококваліфікованих  і  компетентних  у  своїйпрофесійній  області  фахівців.  За  чотири  рокинавчання вони мають оволодіти актуальними напоточний  момент  технологіями,  щоускладнюється  перманентною  еволюцією  IT­

індустрії  та  швидкою  зміною  технологійпрограмування. Від рівня професійної підготовкизалежить  успішність  діяльності  фахівця,  йогоконкурентоспроможність  і  професіоналізм.Бакалавр  із  системного  аналізу  повинен  вмітишвидко  пристосовуватися  до  умов,  щозмінюються,  вирішувати складні організаційно­технічні проблеми, що мають міждисциплінарну

УДК 378.134:519.6(045)

Оксана  Дяченко, старший  викладач кафедри  математичних методів та системного аналізуМаріупольського  державного  університету

ІНТЕГРАЦІЯ МАТЕМАТИЧНИХ ТА ІНФОРМАТИЧНИХ ДИСЦИПЛІН ЯКЧИННИК ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОСВІТНІХ ВИМОГ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ

БАКАЛАВРІВ ІЗ СИСТЕМНОГО АНАЛІЗУУ статті визначено напрями корегування змісту професійної підготовки бакалаврів із системного

аналізу з використанням інтеграції математичних та спеціальних інформатичних дисциплін. Проаналізованігалузеві  стандарти,  освітньо-професійні  програми,  освітньо-кваліфікаційні  характеристики  з  метоювиявлення міжпредметних зв’язків. Сформульовано висновки про доцільність оновлення змісту математичноїосвіти,  що  ґрунтується  на  виділенні  математичних  основ  інформатики  та  інтеграції  спеціальних  таматематичних дисциплін на методологічному, методичному і змістовних рівнях.

Ключові слова: професійна підготовка, вища професійна освіта, галузеві програми та стандарти,інтеграція, бакалавр із системного аналізу.

Літ. 5.

Оксана Дяченко, старший преподаватель кафедры математических методов и системного анализаМариупольского  государственного  университета

ИНТЕГРАЦИЯ МАТЕМАТИЧЕСКИХ И ИНФОРМАТИЧЕСКИХ ДИСЦИПЛИНКАК ФАКТОР ОБЕСПЕЧЕНИЯ ОБРАЗОВАТЕЛЬНЫХ ТРЕБОВАНИЙ К

ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ПОДГОТОВКЕ БАКАЛАВРОВ СИСТЕМНОГО АНАЛИЗАВ  статье  определены  направления  корректировки  содержания  профессиональной  подготовки

бакалавров  системного  анализа  с  использованием  интеграции  математических  и  специальныхинформатических дисциплин. Проанализированы отраслевые стандарты, образовательно-профессиональныепрограммы, образовательно-квалификационные характеристики с целью выявления межпредметных связей.Сформулированы  выводы  о  целесообразности  обновления  содержания  математического  образования,которые основывается на выделении математических основ информатики и интеграции специальных иматематических дисциплин на методологическом, методическом и содержательных уровнях.

Ключевые слова: профессиональная подготовка, высшее профессиональное образование, отраслевые

программы и стандарты, интеграция, бакалавр системного анализа.

Oksana Dyachenko, Senior Lecturer of  the Mathematical Methods and  Systems Analysis DepartmentMariupol  State  University

INTEGRATING THE SPECIAL MATHEMATICAL AND COMPUTING DISCIPLINES ASFACTOR OF SUPPORT OF THE EDUCATIONAL REQUIREMENTS CONCERNING THE

PROFESSIONAL TRAINING OF BACHELOR DEGREE IN THE SYSTEM ANALYSISThe article explains  the problems of  integrating the special mathematical and computing  disciplines  for

professional training of bachelor degree in the system analysis. The author analyzes the industry standards,  theeducational and vocational programs,  the educational qualification characteristics with  the aim to  identify  theinterdisciplinary  relationships.  The  author  makes  the  conclusions  concerning  the  advisability  of  updating  thecontent of mathematical education that is based on a selection of mathematical foundations of Informatics and theintegration the special and mathematical sciences at the methodological, methodical and meaningful levels.

Keywords: the vocational training, higher professional  education,  the branch educational programs andstandards, an integration, the bachelor degree in the system analysis.

© О. Дяченко, 2017

ІНТЕГРАЦІЯ МАТЕМАТИЧНИХ ТА ІНФОРМАТИЧНИХ ДИСЦИПЛІН ЯК ЧИННИК ЗАБЕЗПЕЧЕННЯОСВІТНІХ ВИМОГ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ БАКАЛАВРІВ ІЗ СИСТЕМНОГО АНАЛІЗУ

113 Молодь і ринок №3 (146), 2017

природу, удосконалювати знання, вміння і навички,вміти  переносити  їх  на  різні  види професійноїдіяльності, а також володіти високою мотивацієюдо постійної самоосвіти та розвитку особистіснихякостей.

Оцінка компетентності бакалаврів, зокрема ізсистемного  аналізу,  базується  на  професійнихстандартах,  на  здатності  справлятися  зпосадовими  обов’язками.  Саме на ці стандартий повинна  орієнтуватися професійна  освіта, щоактуалізує  проблему  удосконалення  зміступідготовки  бакалаврів.  Однією  з  найбільшважливих  умов  підвищення  наукового  рівнязасвоєння  основ  наук  та  ефективності  всьогонавчального  процесу  є  дидактична  інтеграціязнань. Але, на жаль, практика підготовки фахівціву вищих навчальних закладах свідчить про те, щореалізація  перебудови  методичних  системнавчання  на  засадах  компетентнісного  таінтеграційного  підходів  ще  не  знаходиться  наналежному  рівні.  Актуальність  темизумовлюється  існуючими  суперечностями  міжпотребою суспільства у компетентних фахівцяхіз  системного  аналізу  та  недостатнім  рівнемпідготовки студентів до майбутньої професійноїдіяльності,  необхідністю  інтеграції  предметів увідповідності  до  кінцевої  мети  вузівськогонавчання та незв’язаністю їх викладання в процесіпрофесійної  підготовки  фахівців,  неспрямованістю  неспеціальних  навчальнихдисциплін  на  формування  професійнихкомпетенцій студентів.

Аналіз  основних  досліджень  тапублікацій.  Питання  формування  моделейдіяльності  фахівців  за  сферами  виробництва  ірозробка кваліфікаційних характеристик фахівцівзнайшли відображення у наукових дослідженняхА.Г. Бермус,  Н.Г. Ничкало,  Н.Г. Печенюк,Н.Ф. Тализіної,  Л.Б. Хіхловського  та  ін.  Так,Н.Г. Ничкало зазначає, що найбільш актуальноюна  сучасному  етапі  є  проблема  стандартизаціїпрофесійної  освіти:  “стандартизація в  освіті  –встановлення  в  державному  порядку  суворовизначених  норм  організації  процесу,  йогозабезпечення,  в  т.ч.  кадрового,  матеріального,методичного,  санітарно­побутового  та  ін.,контролю,  оцінки  критеріїв  для  забезпеченнязаданої  якості  підготовки  спеціаліста.  Такимчином, невиконання вимог навчальної нормативноїдокументації, тобто стандартів освіти, погіршуєякість  навчального  процесу,  знижує  рівеньпрофесійної підготовки спеціаліста” [3, 45].

У  працях  В.Ю. Бикова,  Л.В Васіної,С.У. Гончаренка,  І.А. Зязюна,  Т.І. Коваль,І.М. Козловської, Т.І. Левченко,  А.Н. Леонтьева,

Н.Г. Ничкало, Я.М. Собка, Н.Ф. Тализіної та  ін.доведено, що однією з найбільш важливих умовпідвищення наукового рівня засвоєння основ наукта підвищення ефективності всього навчальногопроцесу є дидактична інтеграція знань.

Метою статті є з’ясування основних проблемінтеграції  математичних  та  спеціальнихінформатичних  дисциплін  як  чинникузабезпечення  освітніх  вимог  до  професійноїпідготовки бакалаврів  із системного аналізу.

Виклад  основного  матеріалу.  Підготовкафахівців IT­галузі відбувається в галузі знань, якавизначена світовою спільнотою як Computing. Надумку  О. В. Паніна  і  С. М. Прийми  ця  галузьзнань  позначає  узагальнену  галузь  знань,  доскладу  якої  входить  комп’ютерна  інженерія,комп’ютерні  науки,  програмна  інженерія,інформаційні системи та інформаційні технології[5,200].

Світова  практика  підготовки бакалаврів  ІТ­галузі  відповідно  до  рекомендацій  ComputingCurricula  2005  (Computer  Engineering, ComputerScience,  Information  Systems,  InformationTechnology, Software Engineering) передбачає такінапрями:  комп’ютерні  науки  (інформатика),комп’ютерна  інженерія,  програмна  інженерія,інформаційні технології, інформаційні системи. Цеповною мірою відповідає напрямам підготовки,що  існували  в  Україні  згідно  з  ПостановоюКабінету  Міністрів  України  від  13.12.2006 р.№ 1719  “Про  перелік  напрямів,  за  якимиздійснюється  підготовка  фахівців  у  вищихнавчальних закладах за освітньо­кваліфікаційнимрівнем  бакалавра”.  Підготовку  фахівців  зкомп’ютерних  наук було  забезпечено:  галузямизнань  0403  Системні  науки  та  кібернетика(напрями  підготовки  040301  Прикладнаматематика,  040302 Інформатика  і  040303Системний  аналіз);  0501 Інформатика  таобчислювальна  техніка  (напрями  підготовки050101 Комп’ютерні науки, 050102 Комп’ютернаінженерія  і 050103 Програмна  інженерія); 0502Автоматика  та управління  (напрями підготовки050201 Системна  інженерія  і  050202Автоматизація  та  комп’ютерно­інтегрованітехнології); 1701 Інформаційна безпека (напрямипідготовки  6.170101 Безпека  інформаційних  ікомунікаційних  систем,  6.170102 Системитехнічного  захисту  інформації,  6.170103Управління  інформаційною  безпекою).  Такарозбіжність  в  представленні  галузі  знаньComputing  практично  унеможливлюваласпіввіднесення програм підготовки фахівців, щостало підґрунтям до створення єдиної галузі знань.Так,  у  2008  –  2011  рр.  О.Г. Єфіменко  та

ІНТЕГРАЦІЯ МАТЕМАТИЧНИХ ТА ІНФОРМАТИЧНИХ ДИСЦИПЛІН ЯК ЧИННИК ЗАБЕЗПЕЧЕННЯОСВІТНІХ ВИМОГ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ БАКАЛАВРІВ ІЗ СИСТЕМНОГО АНАЛІЗУ

114

Т.В. Ковалюк пропонують  створити  нову галузьзнань “Інформаційно­комунікаційні технології”, наоснові об’єднання  існуючих “Системні науки такібернетика”,  “Інформатика  й  обчислювальнатехніка”, “Радіотехніка, радіоелектронні апаратиі  зв’язок” та “Інформаційна безпека”.  Із  галузізнань  “Системні  науки  та  кібернетика”пропонують  забрати  напрями  “Інформатика”,“Телекомунікації”,  напрям  “Радіотехніка,радіоелектронні апарати та зв’язок” має змінитисвою  підпорядкованість,  а  галузь  знань“Інформаційна безпека” пропонується виключитиз  напряму  “Безпека  інформаційних  ікомунікаційних систем” [4].

Постановою Кабінету Міністрів України від 29квітня 2015 р. № 266 “Про затвердження перелікугалузей  знань  і  спеціальностей,  за  якимиздійснюється підготовка здобувачів вищої освіти”підготовку  фахівців  з  комп’ютерних  наукзабезпечує  галузь  знань  12  Інформаційнітехнології,  до  якої  включено  спеціальностіпідготовки  121 Інженерія  програмногозабезпечення,  122 Комп’ютерні  науки  таінформаційні  технології,  123 Комп’ютернаінженерія,  124 Системний  аналіз,  125Кібербезпека.

Організація професійної підготовки фахівцягалузі знань 12 Інформаційні технології передбачаєвикористання комп’ютерних технологій в якості:

­  засобів  навчання,  що  забезпечує  якоптимізацію процесу пізнання, так і формуванняіндивідуального стилю професійній діяльності;

­  предмету  вивчення  –  знайомство  зсучасними  методами  обробки  інформації,  яківраховують специфіку організації інформаційнихпроцесів у професійному середовищі;

­ інструменту вирішення професійних завдань,що забезпечують формування вміння прийняттярішень в сучасному інформаційному середовищі,а  саме:  визначення,  організація  і  пошукпрофесійно­важливої  інформації;  розробкатехнології  обробки  інформації:  використанняотриманих  результатів  в  оптимізації  процесувирішення професійних завдань.

Тобто  інформаційні  технології  виступаютьпредметом  діяльності,  об’єктом  оволодінняпрофесійною діяльністю, а  також  інструментомнавчання.  На  наш  погляд,  для  студента  це  євдалим  поєднанням  об’єкту,  предмету  таінструменту для  набуття  практичного  досвіду упрофесійній сфері.

Розглянемо  стандарт  підготовки  бакалавраспеціальності  124 Системний  аналіз,  в  якомувідображаються  цілі  освітньої  і  професійноїпідготовки студентів, визначається їхнє місце як

фахівців  в  соціальній  структурі  суспільства  тасоціальне призначення.

Структура і зміст навчальних дисциплін даноїспеціальності  визначається на основі освітньо­кваліфікаційної  характеристики  випускникавищого  навчального  закладу,  в  якомуузагальнюється зміст освіти, який містить вимогидо  компетентності  фахівця  та  інших  йогосоціально важливих властивостей та якостей. Уцьому  ж  документі  відображаються вимоги дофахівця, що зумовлені його первинною посадою ітипом організації, де він працює; необхідні умінняі  знання,  перелік  специфічних  соціальних  іпсихологічних  якостей,  що  забезпечуютьефективну  діяльність.  Вимоги  до  спеціалістарозглядаються через перелік професійних функційабо посадових обов’язків.

Згідно освітньо­кваліфікаційної характеристикибакалаври  із  системного  аналізу – це фахівці  зтестування програмного забезпечення; системніаналітики і менеджери проектів на підприємствах,що  спеціалізуються  на  впровадженніінформаційних  технологій;  фахівці з  аналізу  тамоніторингу систем управління та програмногозабезпечення  у  проектних,  конструкторських  інаукових організаціях; бізнес­аналітики; фахівці зінформаційної  безпеки;  провідні  фахівціаналітичних і планових відділів міністерств, банківі  установ;  рісерч­менеджери  (керівникидослідження) ринку товарів, послуг і технологій вмаркетингових  агентствах  і  відділах  крупнихфінансових компаній; фахівці з питань оптимізаціїта  інтелектуалізації  управління  виробничої  тафінансової діяльності підприємств [1]. У цьому ждокументі відображаються вимоги до спеціаліста,що зумовлені його первинною посадою і типоморганізації,  де  він  буде  працювати;  необхідніуміння і знання, перелік специфічних соціальних іпсихологічних  якостей,  що  забезпечуютьефективну діяльність.  Інакше можна казати, щоосвітньо­кваліфікаційна характеристика визначаєвимоги до професійної компетентності фахівця тайого соціально важливих властивостей та якостей,що  визначаються  через  перелік  професійнихфункцій або посадових обов’язків.

Бакалавр  із  системного  аналізу  можепрацювати в якості фахівця в області системнихнаук, аналізу, проектування та прийняття рішеньдля складних  систем  різної  природи на основісистемної методології. Первинні посади, які можеобіймати випускник освітньо­кваліфікаційногорівня “бакалавр”: системний аналітик; розробникінформаційних,  управлінських,  експертних  тапошукових  систем;  розробник  програмногозабезпечення; співробітник аналітичного відділу;

ІНТЕГРАЦІЯ МАТЕМАТИЧНИХ ТА ІНФОРМАТИЧНИХ ДИСЦИПЛІН ЯК ЧИННИК ЗАБЕЗПЕЧЕННЯОСВІТНІХ ВИМОГ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ БАКАЛАВРІВ ІЗ СИСТЕМНОГО АНАЛІЗУ

Молодь і ринок №3 (146), 2017

115 Молодь і ринок №3 (146), 2017

співробітник  відділу  логістики  та  управлінняпроектами;  викладач  професійно­технічногозакладу;  інженер  комп’ютерних  систем;архітектор  обчислювальних систем  [1].

Основним  засобом  реалізації  освітньо­кваліфікаційної  характеристики  є  освітньо­професійна  програма,  яка  включає  перелікнавчальних дисциплін і логічну послідовність їхвивчення, кількість  кредитів  ЄКТС, необхіднихдля виконання цієї програми, а  також  очікуванірезультати  навчання  (компетентності),  якимиповинен оволодіти здобувач відповідного ступеня.Також у освітньо­професійній програмі йдетьсяпро  практичну  підготовку  студентів  та  формипідсумкового  контролю.  Структура  і  змістнавчальних  дисциплін  визначаються  на  основіосвітньо­кваліфікаційної  характеристикивипускника вищого навчального закладу, тому уданий документ включено анотації всіх навчальнихдисциплін [2]. Професійна підготовка передбачаєпроектну, технологічну, технічну та виконавськудіяльність.  Бакалаври  мають  можливість  наоснові одержаної підготовки продовжити навчанняв магістратурі  за  спеціальностями галузі  знань12 Інформаційні технології.

Як  було  відмічено  вище,  згідно  освітньо­кваліфікаційної  характеристиці  бакалавр  ізсистемного  аналізу  повинен  володіти  такимипрофесійними  знаннями  та  навичками:  знатитехнологію  програмування,  використовуватиоб’єктно­орієнтоване  програмування,  методиексплуатації  та  побудови  нейронних  мереж,здійснювати контроль над розробкою програмнихзасобів  [1].  Основою цієї діяльності є  розвитокалгоритмічного  мислення.  Без  використанняматематичних основ, мови, методів формалізаціїнеможливо  уявити  інформаційний  світ.Фундаментальні основи математики дозволяютьзабезпечити прикладну і практичну спрямованість,сприяють оволодінню студентами конкретнимизнаннями та необхідними способами діяльності.Досягнення цілей і завдань курсів математичнихі спеціальних дисциплін у професійній підготовціфахівців з системних наук залежить від організаціїпрофесійно спрямованого навчання. Важливу рольпри цьому відіграє інтеграція знань математичнихі  спеціальних  дисциплін  та  процес  доборунавчального матеріалу для неї.

Аналіз  стандартів  професійної  підготовкибакалаврів  із  системного  аналізу  показав,  щоматематична  підготовка  є  інтегративнимкомпонентом  компетентності  майбутньогофахівця,  його  невід’ємною  і  дуже  важливоюскладовою. При цьому, однією з  головних цілейнавчання математичних дисциплін є формування

математичного  аспекту компетентності фахівця,тобто здійснювати навчально­виховний процес утакий  спосіб,  щоб  забезпечити  готовність  іздібність майбутніх бакалаврів до розв’язуванняматематичними  методами  задач  професійногохарактеру.

Сучасний  темп  оновлення  програмногозабезпечення  комп’ютерів  практично  у  всіхсферах  людської діяльності  потребує,  в першучергу, швидкої адаптації до нових умов праці відфахівців  технічного  профілю,  адже  від  рівняпрофесійної підготовки ІТ­фахівців значною міроюзалежатиме виробничий процес. При цьому слідзауважити,  що  професійні  якості  спеціалістаформуються  в  результаті  вивчення  не  лишеспеціальних дисциплін, а й залежать від якісногопоказника вивчення математичних дисциплін.

Успішність  роботи  бакалавра  із  системногоаналізу залежить від рівня його професійних знаньі вмінь, який забезпечується глибокими знаннямиматематичних  та  спеціальних  інформатичнихдисциплін.  Однак,  навчання  математичнихдисциплін у вищих навчальних закладах,  частовідірване від спеціальності. Брак часу на вивченняматематичних дисциплін призводить до того, щовикладачі математичних навчальних  дисциплінобмежуються суто вивченням даних  дисциплін,не  приділяючи  уваги  формуванню  особистостіпрофесіонала.  У  процесі  експериментальноїроботи  нами  було  виявлено,  що  студентивважають  математичні  дисципліни  лишенавчальними дисциплінами, що потрібно вивчати,але  які  ніколи  не стануть  в нагоді у майбутнійпрофесійній діяльності. Таку відповідь дали 120студентів­бакалаврів  різних  курсів  зі  168опитуваних (71%), 32 випускника, які працюютьза обраною спеціальністю з 53 опитуваних (60%),16  магістрантів  з  28  опитуваних  (57%).  Булопроаналізовано  курсові  та  дипломні  роботибакалаврів із інформаційних технологій, але, нажаль,  майже  ні  одна  з  них  не  містиламатематичних  обґрунтувань  розробленихстудентами  баз  даних,  програмних  продуктів,спроектованих інформаційних WEB­ресурсів.

Співбесіди з викладачами, також показали щоу  процесі  навчання  бакалаврів  із  системногоаналізу математичні та спеціальні інформатичнінавчальні дисципліни вивчаються окремо і тількиепізодично йдеться про їх взаємозв’язок. Тобто,взаємодопомога математичних та інформатичнихнавчальних дисциплін практично відсутня.

Хоча  відомо,  що  математичні  дисципліниреалізують  не  тільки  усі  загально  дидактичніфункції  (навчальну,  розвивальну,  виховну)  а  йвиконують  інтегруючу  функцію  в  системі

ІНТЕГРАЦІЯ МАТЕМАТИЧНИХ ТА ІНФОРМАТИЧНИХ ДИСЦИПЛІН ЯК ЧИННИК ЗАБЕЗПЕЧЕННЯОСВІТНІХ ВИМОГ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ БАКАЛАВРІВ ІЗ СИСТЕМНОГО АНАЛІЗУ

116

загальноосвітніх та спеціальних знань майбутніхбакалаврів.  Інтегруюча  функція  знаходить свійпрояв  у  міждисциплінарних  зв’язкахматематичних  і  спеціальних  інформатичнихдисциплін  майбутніх  фахівців  та  реалізуєтьсячерез математичні моделі процесів, які є основоюдля засвоєння матеріалу спеціальних дисциплін.

Інтегративний  підхід  забезпечує  подоланняфрагментарності  знань  студентів,  економіюнавчального  часу  за  рахунок  уникненнядублювань  навчального  матеріалу суміжних чиблизьких  дисциплін,  укрупнення  дидактичниходиниць  знань,  що  виникає  в  результатіоб’єднання одиниць знань навколо найсуттєвішихзмістових  та  структурних  зв’язків  міжкомпонентами  навчального  матеріалу.  Щодовивчення  математичних  і  спеціальнихінформатичних дисциплін, то більшу ефективністьми отримуємо за умови створення і подальшоговикористання спільної математичної мови. Самевведення єдиної символіки та термінології спрощуєвведення  нових  понять  як  на  заняттях  зматематичних, так і спеціальних інформатичнихдисциплін. Крім цього відбувається мінімізація вчасі, ущільнення навчального матеріалу за рахуноквивільненого часу, що веде до покращення умовздійснення професійної підготовки бакалаврів ізсистемного аналізу.

На  нашу  думку,  інтеграція  математичних  іспеціальних дисциплін  в навчанні бакалаврів  ізсистемного аналізу повинна характеризуватися нетільки оновленням змісту математичної освіти наоснові  виділення  математичних  основінформатики та встановленням міжпредметнихзв’язків,  а  інтеграцією  спеціальних  таматематичних  дисциплін  на  методологічному,методичному і змістовних рівнях.

Висновок .  Інтеграція  математичних  таспеціальних інформатичних дисциплін виступаєчинником  забезпечення  освітніх  вимог  допрофесійної підготовки бакалаврів із системногоаналізу та сприяє подоланню головного недолікута  парадоксу  сучасної  освітньої  системи  –засвоєнню  зростаючого  об’єму  знань  заобмежений час навчання.

Література1. Галузевий стандарт вищої освіти. Освітньо-

кваліфікаційна  характеристика  освітньо-кваліфікаційно  рівня  бакалавр,  галузь  знань0403 Системні  науки  і   кібернетика,  напрямпідготовки 6.040303 Системний аналіз, кваліфікація3439 Фахівець (системний аналіз). – К.: Міністерствоосвіти і науки України, 2011. – 46 с.

2. Галузевий стандарт вищої освіти. Освітньо-

професійна характеристика освітньо-кваліфікаційнорівня бакалавр, галузь знань 0403 Системні науки ікібернетика, напрям підготовки 6.040303 Системнийаналіз,  кваліфікація  3439 Фахівець  (системнийаналіз). – К.: Міністерство освіти і науки України,2011. – 139 с.

3.  Державні  стандарти  професійної  освіти:теорія  і   методика:  [монографія]   /  [за  ред.Н.Г. Ничкало]. – Хмельницький, 2002. – 334 с.

4. Ковалюк Т. Про розвиток ІТ-освіти в Україні /Т. Ковалюк,  О. Єфіменко //  Комп’ютерні  науки  таінформаційні технології:  збірник наукових праць. –Львів: Видавництво Львівської  політехніки, 2011. –№ 719. – С. 293 – 297.

5.  Розробка  прототипу  інтелектуальноїонтолого-керованої  інформаційної  системинаціональної  рамки  кваліфікацій.  Прийма С.М.,Панін О.В., Міжнародний науковий вісник: збірникнаукових статей за матеріалами XXVI Міжнародноїнауково-практичної  конференції ,   Ужгород –Кошице – Мішкольц, 21 – 24 травня 2013 року, С. 194– 205.

References1.  Haluzevyi  standart  vyshchoi  osvity.  Osvitno-

kvalifikatsiina  kharakterystyka  osvitno-kvalifikatsiinorivnia  bakalavr,  haluz  znan  0403  Systemni  nauky  ikibernetyka,  napriam  pidhotovky  6.040303  Systemnyianaliz, kvalifikatsiia 3439 Fakhivets (systemnyi analiz).Kyiv: Ministerstvo osvity i nauky Ukrainy. (2011), 46 p.[in Ukrainian].

2.  Haluzevyi  standart  vyshchoi  osvity.  Osvitno-profesiina kharakterystyka osvitno-kvalifikatsiino rivniabakalavr, haluz znan 0403 Systemni nauky i kibernetyka,napriam  pidhotovky  6.040303  Systemnyi  analiz,kvalifikatsiia 3439 Fakhivets (systemnyi analiz). Kyiv:Ministerstvo osvity i nauky Ukrainy. (2011), 139 p.  [inUkrainian].

3.  Nychkalo N. H.  (2002).  Derzhavni  standartyprofesiinoi osvity:  teoriia  i  metodyka [State  standardsof  vocational  education:  theory  and  methodology].Monohrafiia, Khmelnytskyi, 334p. [in Ukrainian].

4. Kovaliuk T., Yefimenko O. (2011). Pro rozvytok IT-osvity v Ukraini [About the development of it educationin  Ukraine] .  Kompiuterni  nauky  ta  informatsiinitekhnolohii: zbirnyk naukovykh prats [Computer scienceand  information  technology:  collection  of  scientificpapers]. Lviv: Vydavnytstvo Lvivskoi politekhniky. Vol.719, pp. 293 – 297. [in Ukrainian].

5.  Pryima S.M.,  Panin O.V.  (2013).   Rozrobkaprototypu  intelektualnoi  ontoloho-kerovanoiinformatsiinoi systemy natsionalnoi ramky kvalifikatsii[Development of a prototype intelligent ontologi-driveninformation system national qualifications framework].Mizhnarodnyi  naukovyi  visnyk:  zbirnyk  naukovykhstatei  za  materialamy  XXVI  Mizhnarodnoi  naukovo-praktychnoi  konferentsii,  Uzhhorod  –  Koshytse  –

Mishkolts, pp.194 – 205. [in Ukrainian].

Стаття надійшла до редакції 07.02.2017

ІНТЕГРАЦІЯ МАТЕМАТИЧНИХ ТА ІНФОРМАТИЧНИХ ДИСЦИПЛІН ЯК ЧИННИК ЗАБЕЗПЕЧЕННЯОСВІТНІХ ВИМОГ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ БАКАЛАВРІВ ІЗ СИСТЕМНОГО АНАЛІЗУ

Молодь і ринок №3 (146), 2017

117 Молодь і ринок №3 (146), 2017

Постановка проблеми  у  загальномувигляді  та  її  зв’язок  з  важливимнауковими  чи  практичними

завданнями.  Основними  стратегічнимизавданнями школи на сучасному  етапі розвиткуосвіти є виховання гармонійної особистості учня,розвиток  його  індивідуальності,  творчихздібностей, самостійного мислення, формуваннядуховного світу. Сьогодні між реально існуючимисоціокультурними  умовами  і  тими  цінніснимиорієнтаціями,  що  формувалися  в  нашому

суспільстві,  виникла  глибока  суперечність,  яканегативно  впливає  на  відношення  сучаснихшколярів до культури і моралі, мистецтва і життя,музики і творчості. Сучасні діти ростуть у новомуінформаційному  середовищі,  яке  заповненеідеалами  комерційної  культури.  Тому  стаєособливо актуальною здатність молодої людиниорієнтуватися у сфері естетичних цінностей життяі  культури,  вміти  робити  правильний  таобґрунтований  вибір.  Така  ситуація  потребуєвдосконалення  навчально­виховного процесу на

УДК 373.3.063

Віталій  Чепіга,  доцент  кафедри музики  і  хореографіїВолодимир  Кривохвостов,  старший  викладач  кафедри  музики  і  хореографії

Сергій  Чугай,  провідний  концертмейстер  кафедри  музики  і  хореографіїДВНЗ  “Донбаський  державний  педагогічний  університет”

МУЗИЧНО-ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ РОЗВИТКУ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВНА УРОКАХ МУЗИКИ

У статті представлені музично-педагогічні умови та підходи розвитку молодших школярів на урокахмузики. Автори приділяють велику увагу необхідності вивчення практичного досвіду вчителів музики тавиконанню основних завдань сучасної школи – формуванню духовних цінностей учнів та гармонійному розвиткуособистості учня.

Ключові слова: музичні цінності, творчий пошук, гармонійно розвинена особистість, індивідуальнийпідхід.

Літ. 5.

Виталий  Чепига,  доцент  кафедры  музыки  и  хореографииВладимир  Кривохвостов,  старший  преподаватель  кафедры  музыки  и  хореографии

Сергей  Чугай,  ведущий  концертмейстер  кафедры  музыки  и  хореографииГВУЗ  “Донбасский  государственный  педагогический  университет”

МУЗЫКАЛЬНО-ПЕДАГОГИЧЕСКИЕ УСЛОВИЯ РОЗВИТИЯ МЛАДШИХШКОЛЬНИКОВ НА УРОКАХ МУЗЫКИ

В  статье  описаны  музыкально-педагогические  условия,  которые  способствуют  гармоничномуразвитию личности ученика начальной школы на уроках музыки. Описаны способы решения этой важнойзадачи. Авторы уделяют большое внимание необходимости изучения практического опыта учителей музыкии  выполнению  основных  задач  современной  школы  –  формированию  духовных  ценностей  учащихся  игармоничное развитие личности ученика.

Ключевые  слова:  музыкальные  ценности,  творческий  поиск,  гармонично  развитая  личность,

индивидуальный подход.

Vitaliy Chepiha,  Associate  Professor  of  the  Music  and Choreography DepartmentVolodymyr  Kryvohvostov,  Senior Lecturer of  the  Music  and  Choreography Department

Serhiy Chuhay, Leading Accompanist  of  the Music  and Choreography DepartmentState Higher  Education  Institution  “Donbass  State Pedagogical  University”

THE MUSICAL AND PEDAGOGICAL CONDITIONS OF THE DEVELOPMENT OFPUPILS OF ELEMENTARY SCHOOL AT MUSIC LESSONS

The article deals with the musical and pedagogical conditions which promote the process of harmoniouslydeveloped personality of pupils of elementary school at music lessons. The author describes the different ways ofsolving  the  important  task. Much attention  is paid  to  the necessity of  learning  the practical  experience by  theteachers of music and the ways of implementation the main tasks of modern school with the aim to form the moralvalues of pupils and the harmonious development of the individual student.

Keywords: the musical values, a creative research, the harmoniously developed personality, to promote.

© В. Чепіга, В. Кривохвостов,С. Чугай, 2017

МУЗИЧНО-ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ РОЗВИТКУ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ НА УРОКАХ МУЗИКИ

118

уроках  музики  в  закладах  загальноосвітньогоспрямування,  загострює проблему формуваннявідносно  стійкої  системи  художніх  цінностейпідлітка, тобто його ціннісних орієнтацій [3].

Аналіз останніх  досліджень  і публікацій,в  яких  започатковано  розв’язання  даноїпроблеми  і на  які  спирається  автор.  Аналізнауково­педагогічної  літератури  дозволиввизначити  музично­педагогічні  умови  розвиткумолодших  школярів  на  уроках  музики.Осмислення цієї проблеми здійснено в науковихпрацях  у  різних  аспектах:  філософському(М. Каган,  Г. Лотце,  Р.  Шульга  та  ін.),психологічному  (Б. Ананьєв,  М.  Гальперін,Б. Додонов, О. Леонтьєв, В. Мухіна, Д. Узнадзе),естетичному  (Т.  Адорно,  Ю. Борєв,  А. Гулига,В. Корнієнко, Н. Михєєва, Л. Столович, Ф. Фішер),соціологічному  (Е. Алексєєв,  П. Андрукович,Г. Головинський, М. Іллє, О. Семашко, В. Цукерман)та педагогічному (В. Сухомлинський, О. Ростовський,Д. Кабалевський та ін.). Для вирішення окресленоїпроблеми,  на думку науковців,  необхідне якісневдосконалення  цілеспрямованого  керівництвапедагогічним  процесом  шляхом  активноговикористання кращих  музичних  зразків різнихжанрів, стилів і напрямів.

Формування  цілей  статті.  Визначеннярізних  підходів  щодо  умов  розвитку цінніснихорієнтацій молодших школярів на уроках музикита в позакласній роботі.

Виклад основного  матеріалу дослідженняз  повним  обґрунтуванням  отриманихнаукових результатів.  На основі теоретичногоаналізу  наукових  першоджерел,  вивченняпрактичного досвіду  вчителів музики,  власнихспостережень нами були виділені умови, які, нанаш погляд, є найсуттєвішими для інтенсифікаціїпроцесу формування ціннісних орієнтацій підлітківна  уроках  музики  засобами  різних  музичнихнапрямів:

­ створення позитивної атмосфери навчання;­ індивідуально­особистісний підхід до учнів;­  досягнення  діалогових  засад  взаємодії

учителя і учнів в навчальному процесі [1].Розглянемо  докладніше  визначені  умови.

Створення  позитивної  атмосфери  навчанняорієнтує  педагога  на  забезпечення  такогохарактеру взаємодії на уроці, при якому повністювиключаються  в  учнів  страх,  побоювання  заневдалі дії,  скутість. На  будь­яких  заняттях  неможна  не  реагувати  на  залякування  учнів,  їхприниження, образи. Надто критичне ставленнядо  учнів  призводить  до  їх  художньо­творчоїнеспроможності.  Якщо  той,  хто  займаєтьсямузичною  діяльністю,  буде  невпевненим  у

власних  можливостях,  скоріш  за  все  процеснавчання  не  буде  продуктивним.  Страх  сковуєтворчу ініціативу, не дає можливості розкритисьхудожнім потенціалам учня. Реалізація художньо­творчих  задатків  в  умовах  хвилювання,невпевненості,  відчуття  психологічногодискомфорту виступає руйнівним фактором.

На  уроках  музики  в  початковій  школі  маєпанувати заохочення, підтримка найменших спробучнів до самостійних дій, до вираження власноїдумки,  до  висловлення  свого  судження.  Варсеналі вчителя має переважати підтримка, а некритика,  відзначення  кращого,  а  не  гіршого,спрямованість  на похвалу,  а не  на  засудження.Учитель, який налаштований на позитив, побачитьв  учнів  перш  за  все  їх  навчальні  досягнення,підтримає  бажання  вчитися,  підкреслить  увзаємовідносинах повагу до  художніх спроб, домистецьких  успіхів,  бодай  найменших.  Грубізауваження, окрик неприпустимі на уроці музики.

Загалом, якщо учитель дбає про доброзичливістосунки  у  навчальній співпраці  з учнями, віннамагатиметься виходити з позитивного баченняучня, з відкриття у нього кращих рис, здібностей,художніх можливостей.

Індивідуально­особистісний  підхід до учнівактуалізує  індивідуалізацію  і  диференціаціюнавчально­виховного процесу. Така організаціяосвітнього процесу припускає виявлення інтересів,можливостей,  запитів  учнів  та  їх  реалізацію  вшкільних умовах [2].

Під  час  спілкування  з  дітьми  ми  повинні  їїзабезпечити відчуттям психологічної захищеності,довірою до світу, радістю  існування; формуватипочаток особистості, базис особистісної культури;розвивати її індивідуальність.

Спілкуючись  із  дітьми,  має  відчуватисяспівпраця, створення і використання ситуацій, щовимагають  від  дітей  вияву  інтелектуальної  йморальної активності, самостійності; використаннярізноманітних стилів спілкування з дитиною і  їхваріювання.

Позиція  педагога  в  спілкуванні:  погляд  надитину як на рівноправного  партнера  в умовахспівпраці, заперечення маніпулятивного підходу додітей, орієнтація на інтереси дитини і перспективиїї розвитку.

Ця особистісно орієнтована модель взаємодіївчителя і учня є свого роду альтернативою щодошироко застосовуваної навчально­дисциплінарноїмоделі.

Реалізація  особистісно  орієнтованої моделівзаємодії  вчителя  з  учнями  дозволяєзастосовувати  так  зване  правило  трьох  “П”:порозуміння, похвала, підтримка.

МУЗИЧНО-ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ РОЗВИТКУ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ НА УРОКАХ МУЗИКИ

Молодь і ринок №3 (146), 2017

119 Молодь і ринок №3 (146), 2017

Скажімо, порозуміння означає вміння бачитидитину “зсередини”, дивитися на світ одночасноз  обох  точок  зору  –  власної  і  дитячої,  бачитиспонукальні  мотиви,  що  рухають  дітьми;дізнаватися  про  потреби  і  прагнення  дитини,орієнтуватися  на  них  у  своїх  думках  і  оцінках;уміти  відсторонюватися  від  власних  уявлень  іспонукань,  занурюватися  у  світ  уявлень  іспонукань  дитини.  Іншими словами, необхіднорозвивати у педагогів здібності до “децентрації”.

Похвала  означає,  безумовно,  позитивнеставлення до учня, її індивідуальності, незалежновід того, чи радує вона в певний момент учителя,чи  ні,  визнання  її  унікальності.  Позитивнеставлення означає, що “я ставлюся до тебе добре,незалежно від того, впорався ти з цим завданнямчи ні” [4]. Необхідно, щоб дитина відчувала, що їїсприймають або  люблять  незалежно  від  того,яких  “показників”  вона  досягла  в  тій чи  іншійсправі.  Визнання  унікальності  дитини  –  цездатність  роздивитися  закладений  у  дитиніпотенціал  розвитку,  своєрідність  і  несхожість,властиві кожній особистості.

Підтримка по суті своїй тотожна наявності вучня  права  голосу  у  вирішенні  тих  або  іншихпроблем. Звичайно, не можна цілком і повністюзрівняти права учня і вчителя, проте певні, хоча бу вигляді дорадчого голосу, учень повинен мати із цих питань. Навчальні ситуації можуть і маютьбути подані  вчителями  як такі, що  допускаютьвибір.

Основними характеристиками індивідуально­особистісного підходу до учнів є:

­  дбайливе ставлення  до учня  за принципом“не нашкодь”, коли під час планування і здійсненнявиховних дій, запобігається ризик нанесення учневідушевної травми. Принципово важлива віра в силиучня,  яка  забезпечується,  перш  за  все,адекватною  оцінкою  того,  що  вже  в  ній  є,відмовою від переконання  у своїй  перевазі наддитиною  і  погляду  на  неї  як  на  істоту,  меншдосконалу;

­  не  директивна  дія  на  учня,  а  створеннясередовища, яке стимулює  позитивні  зміни в  їїповедінці  і  ставленні  до  світу. Дії  вчителя  прицьому  скеровані  на  підвищення  статусу,організацію  її  підтримки  з  боку  інших  дітей,надання права самостійно вирішувати конфліктніситуації.

Отже,  індивідуально­особистісний  підхід  доучнів  на  уроці  музики  передбачає  вивченнямузичних  задатків  та  здібностей  дитини,музичних  нахилів  і  уподобань;  заохочення  доактивної  музичної  діяльності;  допомогу  вусвідомленні  учня  себе  як  особистості  через

забезпечення  самореалізації  в  музичнійдіяльності.

Довгий час в практичній  педагогіці панувававторитарний стиль, при якому учні беззаперечномали приймати міркування і поради викладача якнайбільш вірні, влучні, найдоцільніші. Практикавзаємодії “викладач­учень”, що існувала раніше,надто мало враховувала власну думку учнів,  їхнітворчі підходи до осягнення мистецтва, відводячиучням, нехай і ненавмисно, до ролі підлеглих. Длятого,  щоб  досягти  результативності  навчаннямузичному  мистецтву  важливо  знайти  такийхарактер  спілкування, при  якому  б  самостійнітворчі  пошуки  учнів  не  нівелювались  [5].Звичайно,  художній  досвід  викладача  значноширший і багатший, отже, проблема педагогічногокерівництва, навіть при паритетному спілкуванні,залишається. Але при цьому не абсолютизуєтьсяроль учителя і не відкидаються власні міркуванняучнів,  їхні художні смаки й уподобання. Процеснавчання  будується  так,  що  учні  із  пасивнихоб’єктів перетворюються на активних суб’єктів,від  яких  залежить  не  тільки  результативністьнавчання,  але  й  характер  спільної діяльності  звикладачем.  Спілкування  учнів  і  вчителів  надіалогічних  засадах  передбачає  –  у  того,  хтонавчається,  зберігається  право  на  істину,  наадекватну  естетичну  оцінку  і  вибір  художніхцінностей. Змістом взаємодії  викладача й учнівстає  обмін  думками,  художніми  ідеями,оцінювальними підходами до мистецтва.

Досягнення  діалогічної  взаємодії  в  процесімистецького  навчання  реалізується  під  часзабезпечення художньо­емоційного контакту міжпедагогом  і  вихованцями;  максимальноїактивізації художньої ініціативи учнів; емпатійногопсихологічного  усвідомлення  учителемвнутрішнього світу вихованців.

Учитель,  який  не  цікавиться  естетичнимиуподобаннями  учнів,  способами  їх  художньо­творчого мислення тощо, ризикує перетворитисяна  формального  викладача,  що  не  тільки  несумісне  із  специфікою навчання мистецтва, а йшкідливе  для  цього  процесу.  Небажанняусвідомити  витоки  естетичної  реакції  учнів,натомість  нав’язування  власного  відчуттямистецьких  образів,  може  спровокувативульгаризацію, спрощення естетичного відгуку намистецькі  явища  в  учнів  підліткового  віку,спонукати  надуманість,  неприродність,навмисність естетичної реакції.

Забезпечення діалогічної  взаємодії  з учняминеможливо  досягти,  якщо  учитель  не  володієтехнікою  педагогічного  спілкування,  не  вмієсвідомо відрегулювати міжособистісні стосунки.

МУЗИЧНО-ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ РОЗВИТКУ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ НА УРОКАХ МУЗИКИ

120

Для того, щоб перетворити учня в ініціативногопартнера  музично­творчого  процесу,  педагог­музикант має опанувати цілу низку специфічнихпрофесійних умінь. Техніка створення навчальногодіалогу  передбачає  уміння  сформулюватипитання, поставити його в потрібному ракурсі і впотрібний  момент,  уміння  уважно  вислухати,щиро цікавлячись змістом як словесної відповіді,так  і  художньо­творчого  самовираження  учнів,дати  можливість  учням  розкритись,  виявитивласне розуміння мистецьких явищ. Важливим єздатність  до  тактовної  корекції  навчальнихпошуків,  уміння  створити  серйозно­вдумливу,ділову  і  разом  з  тим  доброзичливу,  натхненнуатмосферу  уроку.

Педагогічний артистизм, мовленнєва культура– це  саме  ті  складові професіоналізму  учителямузики,  що  дозволяють  йому  успішнореалізовувати  завдання  діалогічної  взаємодії  зучнями, уникати їх суто підпорядкованої, пасивноїролі,  свідомо  створювати  і  керувати  розвиткомнавчальних ситуацій у процесі уроків музики такимчином, щоб учні проявляв ініціативу [4, 206].

Висновки. Розглянуті педагогічні умови тіснопов’язані між собою. Порушення навіть однієї зних  під  час  формування  ціннісних  орієнтаційпідлітків  на  уроках  музики,  може  негативновплинути на перебіг цього процесу.

Таким  чином,  ефективність  формуванняціннісних орієнтацій підлітків на уроках музикизначно підвищиться завдяки  дотриманню такихпедагогічних  умов,  як:  створення  позитивноїатмосфери навчання; індивідуально­особистіснийпідхід  до  учнів; досягнення діалогічних  засадвзаємодії учителя й учнів у навчально­виховномупроцесі.

Література1. Апраксина  О.А.  Методика  музыкального

воспит ания  в   школе:   Учебное  пособие  /О.А.  Апраксина.  –  М.:  Просвещение,  1983.

2.  Асафьев  Б.В.  Избранные  статьи  омузыкальном  просвещении  и  образовании  /Б.В.  Астафьев  .  –  Л.:  –  М.:  Музыка,  1990.  –151  с.

3.  Костюк  О.Г.  Сприймання  музики  іхудожня культура слухача  / О.Г. Костюк. – К.:Наук.  думка,  1965.  –  117  с.

4.  Падалка  Г.М.  Педагогіка  мистецтва(Теорія  і  методика  викладання  мистецькихдисциплін  )  /  Г.М.  Падалка.  –  К.:  ОсвітаУкраїни,  2008.  –  274 с.

5.  Рудницька  О.П. Педагогіка:  загальна тамистецька: Навч.  посібник  /  Ольга  ПетрівнаРудницька.  – К.:  Інтерпроф,  2002.  –  270 с.

References1. Apraksina O.A. (1983). Metodika muzykalnogo

vospitaniya v  shkole: Uchebnoe posobie  [Methodsof  education  in  the  school  musical:  Uchebnoeposobye] .  Moscov:   Prosveshchenie  [ inRussian].

2.  Asafev  B.V.  (1990).  Izbrannye  stati  omuzykalnom  prosveshchenii  i  obrazovanii[Favourites  articles about musical Enlightenmentand  Education].  L.  –  M.:  Muzyka,  151  p.  [inRussian].

3.  Kostiuk  O.H.  (1965).  Spryimannia  muzykyi  khudozhnia  kultura  slukhacha  [Perception  ofmusic  and  art  culture  listener] .  Kyiv:  Nauk.dumka,  117p.[in  Ukrainian].

4. Padalka H.M.  (2008). Pedahohika mystetstva(Teo r i ia   i   m e to d yka   vyk la d a n n iam ys te t s kykh   d ys t s yp l in )   [Ar t   Pe d a g o g y(T h eo r y   a n d   m e th o d s   o f   t ea ch i n g   a r tsubjects)] .  Kyiv:  Osvita  Ukrainy,  274  p.  [inUkrain ian] .

5. Rudnytska O.P.  (2002). Pedahohika:  zahalnata mystetska: Navch. posibnyk  [Pedagogy:  generaland artistic: Manual]. Kyiv:  Interprof, 270 p.  [inUkrainian].

Стаття надійшла до редакції 06.02.2017

МУЗИЧНО-ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ РОЗВИТКУ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ НА УРОКАХ МУЗИКИ

“Слідкуй за своїми думками; вони стануть словами. Слідкуй за своїми словами; вони стануть діями. Слідкуй за своїми діями; вони стануть звичкою. Слідкуй за своїми звичками; вони стануть образом. Слідкуй за своїм образом; він стане долею”.

Лао-Цзи китайський філософ

 

Молодь і ринок №3 (146), 2017

121 Молодь і ринок №3 (146), 2017

Постановка  проблеми  в  загальномувигляді та  її  зв’язок  з важливиминауковими  та  практичними

завданнями. Педагоги всього світу констатуютьсьогодні  наявність  однієї  спільної  проблеми  –втрати  духовності.  Сучасні  соціологічнідослідження свідчать про те, що за останні рокибільшість  молодих  людей  починаютьпереорієнтовуватися  на  матеріальні  блага,оскільки  класична  культура  починає  втрачатицінність і привабливість.

Сьогодні  спостерігається  тенденція  до

подальшої  дегуманізації  і  деморалізаціїсоціокультурних цінностей, у яких переважаютьспоживацькі орієнтації. Лише кожен 6­ий студентзаймається спортом,  кожен 10­ий у вільний  часвідвідує  студії,  гуртки, кожен  16­ий  займаєтьсясамоосвітою, а переважна  більшість  проводятьчас у колі он­лайн друзів у мережі “Інтернет”. Врезультаті відбувається тотальне викорінення  зкультурного  обігу  цілого  пласту  культури,мистецтва,  науки.

Кардинальні  зміни,  які  відбуваються  насучасному  етапі  розвитку  українського

УДК 37.015.31:793.3

Тетяна Царик, викладач  ритміки та  хореографії  кафедри музично-теоретичних  дисциплінЛуцького  педагогічного  коледжу

СУТНІСТЬ ХОРЕОГРАФІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В СИСТЕМІ ЕСТЕТИЧНОГОВИХОВАННЯ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ

У статті висвітлюються й обґрунтовуються педагогічні умови ефективної організації естетичноговиховання студентської молоді у процесі хореографічної діяльності. На основі аналізу психолого-педагогічноїмистецтвознавчої літератури розкривається поняття та визначається сутність хореографічної діяльностів системі естетичного виховання, вплив танцювального мистецтва на процес естетичного сприйняття,вироблення естетичних потреб, естетичної свідомості та залучення студентів до художньо-естетичноїдіяльності у формуванні особистості майбутнього педагога.

Ключові слова: естетичне виховання, виховний процес, студентська молодь, хореографічна діяльність,естетичний розвиток, естетична свідомість, естетичне сприймання, естетична культура, естетичний смак.

Літ. 11.

Татьяна Царик, преподаватель ритмики и хореографии кафедры музыкально-теоретических дисциплинЛуцкого  педагогического  колледжа

СУЩНОСТЬ ХОРЕОГРАФИЧЕСКОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ В СИСТЕМЕЭСТЕТИЧЕСКОГО ВОСПИТАНИЯ СТУДЕНЧЕСКОЙ МОЛОДЕЖИ

В  статье  освещаются  и  обосновываются  педагогические  условия  эффективной  организацииэстетического воспитания студенческой молодежи в процессе хореографической деятельности. На основеанализа психолого-педагогической искусствоведческой литературы раскрывается понятие и определяетсясущность хореографической деятельности в системе эстетического воспитания, влияние танцевальногоискусства на процесс эстетического восприятия, выработки эстетических потребностей, эстетическогосознания и привлечения студентов к художественно-эстетической деятельности в формировании личностибудущего  педагога.

Ключевые  слова:  эстетическое  воспитание,  воспитательный  процесс,  студенческая  молодежь,хореографическая деятельность, эстетическое развитие, эстетическое сознание, эстетическое восприятие,эстетическая культура, эстетический вкус.

Tetyana Tsaryk, Lecturer  of  the Rhythm  and  Choreography of  theMusic  and  Theoretical  Disciplines  Department  Lutsk Pedagogical College

THE ESSENCE OF THE CHOREOGRAPHIC ACTIVITIES IN THE SYSTEM OFAESTHETIC EDUCATION OF STUDENTS

The article justifies the pedagogical conditions of effective aesthetic education of students in the process ofchoreography activity. The author, on the basis of analysis of the psychological and educational literature, revealsthe art-concept and defines the essence of choreography activity in the system of aesthetic education, the influenceof dance art on the process of aesthetic perception, the creating of aesthetic needs, the aesthetic awareness and theinvolvement of students into the art – aesthetic activity in the shaping of personality of future teacher.

Keywords: the aesthetic education, an educational process, students, the choreographic work, the aestheticdevelopment, aesthetic consciousness, aesthetic perception, the aesthetic culture and aesthetic taste.

© Т. Царик, 2017

СУТНІСТЬ ХОРЕОГРАФІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В СИСТЕМІ ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯСТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ

122

суспільства,  висувають  нові вимоги до системиосвіти. Одним  із  її  пріоритетних  напрямів стаєформування  духовної  культури  особистості,здатної  до  гнучкої  адаптації  в  соціальномусередовищі.

Домінуюча  роль  належить  факторамхудожньо­естетичного формування  особистості.Саме  тому,  основні завдання сучасної освітньоїсистеми  спрямовані  на  виховання  естетичноїсвідомості студентів, розвиток у них естетичнихпочуттів,  емоцій,  суджень,  смаків,  умінь,засвоєння  ними  системи  знань,  стимулюваннятворчої  активності, розширення  їх  естетичногодосвіду, тощо. Тож навчальний заклад спрямовуєсвої  зусилля на  те, щоб забезпечити належнимчином  процес  естетичного  вихованнястудентської молоді, створити педагогічні умови,які сприяли б підвищенню рівня їхньої естетичноївихованості. Вирішення цих завдань можливе заумов  залучення  студентів  до  хореографічноїдіяльності, у процесі якої відбувається емоційно­почуттєвий,  культурно­творчий  розвитокособистості.

Хореографічне мистецтво здатне задовольнитипрагнення особистості до естетичного зростання,поєднати її внутрішній і зовнішній світ, активізуватитворчу уяву й емоційні реакції. Хореографія, котраспирається  на  музично­організовані,  умовні,образно­виразні  рухи  людського  тіла,  сприяєформуванню  емоційної  сфери  особистості,втіленню в танцювальних рухах особливостей їїхарактеру, формуванню духовних цінностей.

Аналіз останніх  досліджень  і публікацій,у  яких  започатковано  розв’язання  цієїпроблеми  і  на  які  спирається  автор;виділення  невирішених  раніше  частинзагальної  проблеми, котрим  присвячуєтьсяозначена  стаття.  Методології  естетичноговиховання студентів були присвячені дослідженняВ.  Бутенка,  М.  Веселовської,  О.  Комарової;естетичного  виховання  студентів  засобамимистецтва  і музики О. Баранової, О. Коробко,Л. Дементьєвої, Т. Брайченко, [2, 19]; педагогічнізасади розвитку особистісних якостей  засобамихореографії  вивчалися П. Ковалем;  педагогічніумови формування  хореографічних  умінь  –О .   Мартиненко;  механізми  стимулюваннятанцювальної  творчості  –  Т.  Морозовською,музично­руховий, творчий розвиток – А. Шевчукта  Ю. Ушаковою.

Професійні  вміння  студентів  з  естетичноговиховання вивчали Н. Тимошенко, Н. Фадєєва, азагальні  питання  підготовки  вчителя  доестетичного  виховання  розглядалися  вдисертаційних дослідженнях М Левшенко,

Т.   Зотєєвої,  М.  Волошина,  В.  Сергієва,  І.Толпигіної та інших [5, 183]. Проте в означенихнаукових працях питання сутності хореографічноїдіяльності  в  системі  естетичного  вихованнястудентської молоді не розглядалися. Окрім того,у  науково­методичних  працях  педагогівхореографів  використовуються  поняття“хореографічне  навчання”  (М. Боголюбська),“хореографічне  виховання”  (А.  Тараканова),“хореографічна  робота”  (Л.  Бондаренко)  та“хореографічна підготовка” (Г. Березова) [10, 54].

У  сучасній  практиці  застосовується  термін“хореографічна діяльність” (О. Мартиненко), підяким педагоги­хореографи  розуміють  вивчення,опанування та майстерне виконання класичних,народних, бальних танців, розвиток художньогосмаку,  формування  естетичної  культури,вдосконалення естетично­забарвлених  рухів  тавиховання любові до хореографії [1, 19]. Тобто втакому  контексті  термін  “хореографічнадіяльність”  є  синонімом  до  вищезазначених  ітрактується  хореографами  як  професійнапідготовка та виконання танцювальних композицій.На  нашу  думку,  такий  підхід  є  вузьким  і  неохоплює  всі  естетико­виховні  можливостіхореографічної діяльності. Тож, на підставі аналізунаукової  та  методичної  літератури,  можемозазначити, що усталеного поняття “хореографічнадіяльність  в  системі  естетичного  вихованнястудентської молоді” на сьогодні ще не існує.

Мета  статті.  Визначення  сутності  тарозкриття поняття  “хореографічна діяльність всистемі  естетичного  виховання  студентськоїмолоді”;  висвітлення  й  обґрунтуванняпедагогічних  умов  ефективної  організаціїестетичного виховання у процесі їх хореографічноїдіяльності.

Виклад основного  матеріалу  дослідженняз  повним  обґрунтуванням  отриманихнаукових  результатів.  Естетичне  вихованнязаймає особливе місце у всій системі навчально­виховного процесу. Воно включає в себе не тількирозвиток естетичних якостей людини, але і всієїособистості  вцілому:  її  сутнісних сил, духовнихпотреб, моральних ідеалів, особистих і суспільнихуявлень, світогляду.

Термін  естетичне  виховання  пов’язаний  зпоняттям естетика (від грец. від aisthēta – відчутніречі  та  aisthanesthai  –  пізнавати)  –  наука  прозагальні  закономірності  художнього  освоєннядійсності  людиною,  суть  і форми відображеннядійсності й перетворення життя за законами краси[5, 8].

У  ракурсі  сучасних  підходів  до  вихованняособистості  студента  завдання  гуманістичної

СУТНІСТЬ ХОРЕОГРАФІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В СИСТЕМІ ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯСТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ

Молодь і ринок №3 (146), 2017

123 Молодь і ринок №3 (146), 2017

педагогіки  можуть  бути  вирішені  в  ходіхореографічної  діяльності,  яка  зорієнтована нарозвиток емоційної творчої сфери особистості.

Естетичне  виховання  засобами  мистецтвасприяє  формуванню  ідеалів, морально виховує,формує  спрямованість  інтересів,  розвиваєздатність  творити  за  законами краси, породжуєвисокі  естетичні й моральні  запити, пробуджуєпотенційні творчі можливості кожної людини. Упроцесі  естетичного  виховання  формується  ірозвивається здатність людини до сприйняття таспівпереживання,  її  естетичні  смаки  й  ідеали,здатність  до  творчості  за  законами  краси,  достворення цінностей у мистецтві та поза ним (усфері  трудової  діяльності,  побуті,  у  вчинках  іповедінці)  [5,  59].  Таким  чином,  естетичномувихованню  притаманні  дві  основні  функції  –формування  естетично­ціннісних  орієнтаційособистості  та  розвиток  естетично­творчихпотенцій,  які  визначають  місце  естетичноговиховання в суспільному житті та зв’язок з іншимивидами виховної діяльності. Естетичне вихованнярозкриває всі духовні здібності людини, необхіднів різноманітних галузях творчості.

Для вирішення означеної проблеми важливимиє  роботи  Г.  Шевченко,  Д.  Джоли,  А.  Щербо,Б.  Неменського, у яких  розроблено  теоретичніоснови  системи  естетичного  виховання:визначаються сутність та структурні компонентиестетичного  виховання,  обґрунтовуються  цілі,зміст,  форми та  методи  організації цього  видувиховної роботи.

За  визначенням  Г.  Шевченко,  естетичневиховання  –  це  процес  формування  емоційно­естетичного  ставлення  до  дійсності  шляхомопредметнення  особистістю  естетичнихцінностей та  активізації  її  творчої діяльності  зазаконами  краси  [11,  16].  Вчена  вважає,  щоосновою  естетичного  виховання  є  естетичнасвідомість, що надає руху розуму.  А. Щербо  таД. Джола  вказують  на  те,  що  естетичневиховання спрямоване на розвиток естетичнихпочуттів,  переживань  та  художньої  творчості.Вчені  зазначають,  що  процес  естетичноговиховання  безпосередньо  пов’язаний  зформуванням у людини естетичних здібностей доестетичного сприймання, оцінки та потребою вестетичній  діяльності.  Вони  переконані,  щоестетичні  здібності  відіграють  головну  роль  уформуванні естетичного  ідеалу, смаку, почуттівта суджень молоді [9, 34].

У  сучасному  розумінні  суті  естетичноговиховання складовою цього процесу є формуванняестетичних  потреб,  здатності  брати  участь  устворенні  краси  в  житті  та  мистецтві.  Так,

Н.  Миропольська  вважає,  що  головним  вестетичному  вихованні  є  витворення  всьогобагатства людського ставлення до навколишньогосвіту.  Вченою  виділені  важливі  завданняестетичного  виховання:  формування  творчогоставлення молоді до  мистецтва, навколишньогосвіту, вироблення високої культури їх сприйняття[8, 21].

На  думку  В.  Бутенка,  сутність естетичноговиховання молодої людини полягає у формуванніздатності адекватно сприймати нею прекрасне воточуючій  дійсності  та  вміння  перетворюватинавколишнє  за  законами  краси.  Ученийнаголошує,  що  навчальний  заклад  повиненстимулювати  розвиток  духовно­естетичнихпотреб  студентів,  створювати умови для проявуїхніх естетичних здібностей,  зробивши процеспізнання змістовним і цікавим [3, 7].

Узагальнення  досліджень  вітчизняних  тазарубіжних учених з означеної проблеми показало,що  до  структурних  компонентів  естетичноговиховання належать  естетичні почуття й емоції,знання, оцінки, судження, смаки, ідеали, а такожестетичні  потреби,  естетичне  сприйняття  татворчий потенціал. Саме тому естетичний розвитокособистості  студента повинен відбуватися черезформування  її  основних  сфер:  мотиваційної,емоційно­ почуттєвої, когнітивної та творчої.

Окрім того, до напрямів естетичного вихованнянауковці І. Бех, Н. Миропольська, О. Комаровськата інші відносять творчий розвиток особистості[1,  10]. Вони  вважають,  що  активна творчістьмолоді,  її  здатність  до  самовираження  тасамореалізації  є  необхідними  компонентамиефективного  естетичного  виховання.  На  їхнюдумку, творчість нерозривно пов’язана з умінняммріяти та  фантазувати. У  свою чергу, фантазія,мрія,  уява  виступають  імпульсом  створенняяскравих  та  виразних  художніх  образів,  які  єоднією з умов існування сучасної особистості, їїнайвищим  здобутком.  У  процесі  творчостістудент виявляє  свої емоції,  відчуття, думки.

Таким  чином,  під  естетичним  вихованнямвчені розуміють цілеспрямований, організованийпедагогічний процес, що передбачає формуванняв  студентів  здатності  сприймати,  розуміти,оцінювати прекрасне, виховання в них естетичнихсмаків, ідеалів, ставлень, переживань, переконань,розвиток  їхньої  естетичної культури та творчоїактивності  в  усіх  сферах  життя.  Саме  тому,естетичний  розвиток  молоді  у  навчально­виховному  процесі  сучасного  навчальногозакладу  повинен  відбуватися  з  урахуваннямосновних складових естетичної сфери особистості,що регулюють її етично­культурний розвиток.

СУТНІСТЬ ХОРЕОГРАФІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В СИСТЕМІ ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯСТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ

124

Розглянемо  таку  структурну  одиницюзазначеного  вище  поняття  як  діяльність.  Узагальному  розумінні  діяльність  –  специфічналюдська форма ставлення до навколишнього світу,зміст  якої  становить  його  доцільну  зміну  іперетворення  в  інтересах людей  [4,  13].  Більшґрунтовно  теоретико­методологічні  аспектикатегорії  діяльності  розглянуто  в  науковихдослідженнях психологів: О. Леонтьєва, С. Рубінштейна,О. Запорожця, В. Давидова, Д. Ельконіна [4, 8].С. Рубінштейн визначає діяльність як взаємодіюсуб’єкта  з  об’єктом,  у  процесі  якоїзадовольняються  не  лише  особисті  потребисуб’єкта, а  й потреби суспільного характеру. Найого думку,  така  діяльність людини  наповненареальністю,  предметністю  та  змістовністю.Учений  наголошує,  що  діяльність  за  своїмхарактером завжди є творчою, що дозволяє людиніне лише виявляти, а й розвивати свій внутрішнійсвіт. Він  зазначає, що саме діяльність забезпечуєформування особистості людини [10, 112].

У наукових  працях  О.  Леонтьєва  визначенабудова  діяльності;  конкретний  результатдіяльності; мотив, те що пробуджує до діяльності,та  засіб,  за  допомогою  якого  відбуваєтьсядосягнення  мети. На основі  цієї будови  вченимвідокремлені структурні компоненти діяльності,які  виступають  її  предметним  змістом: мотив,мета, умова та  задача  [6,  15].

Значущість мотивів, мети, умов, завдань у ходірізних видів діяльності розкривається у працяхД.  Ельконіна,  В.  Давидова,  О.  Запорожця.Науковцями  виявлені  три  обов’язкові  умовиздійснення  будь­якої  діяльності  – мета,  засобидосягнення  та  очікуваний  результат.Невід’ємними  складниками  різних  видівдіяльності дослідники визначають пізнавальні дії,що виражають інтелектуальну сферу особистостілюдини,  її  вміння  широко  мислити,запам’ятовувати,  аналізувати, а також практичнідії, у яких реалізуються вміння особистості творчопереробляти  та  створювати новий  унікальнийпродукт.  Саме  хореографія  є  одним  із  видівдіяльності, у процесі якої розвивається художньо­образне мислення людини,  її  емоції  та почуття,формується  система  знань,  вдосконалюютьсявміння  і  навички,  виховується  здатністьсприймати,  інтерпретувати,  створюватимистецькі твори.

У довідковій літературі зазначено, що першимзначенням  поняття  “хореографія”  (від  грец.choreia – танок і grapho – пишу) був запис танцю.Із розвитком танцювального мистецтва, у періодформування балетного спектаклю, хореографіюуособлювали  з  мистецтвом  створення

танцювальних  композицій  та  балету.  Значнопізніше  (кінець  ХІХ ст.)  поняття “хореографія”почали трактувати як танцювальне мистецтво вцілому, зі всіма його різновидами [1, 186].

Психологічні  процеси,  що  виявляються  уфізичних рухах людини, є предметом дослідженнявчених різних галузей: психологів, педагогів, арт­терапевтів (С. Максименко, Л. Роговик, Ю. Нікітін,Т.  Шкурко  та  ін.).  У  психолого­педагогічнихпрацях  науковців  зазначається,  що  особистістьлюдини  лише  тоді  підіймається  на  вищийестетично­художній, культурний, творчий рівеньрозвитку,  коли  її  різноманітні  тілесні  рухипоєднуються з внутрішніми образами, думками,почуттями  [7,  208].  Тож  цілісний  естетичнийрозвиток особистості з неповторною, унікальноюіндивідуальністю залежить від єдності її душевно­емоційного  життя  і  фізичної  свободи,  якавтілюється у тілесно­рухових проявах.

Сьогодні  хореографічне  мистецтво об’єднуєрізні види та жанри танцю: класичний, народний,бальний,  історико­побутовий,  естрадний  тасучасний,  засобами  яких  передається  змістхореографічних  композицій.  Особливістьхореографічного  мистецтва  полягає в  тому, щотанцювальний образ виявляється і розкриваєтьсячерез  музично­організовані  рухи  особистостілюдини,  які  підбираються  і  використовуютьсявідповідно до музичного характеру та змістовногонаповнення хореографічного твору. Тож виконаннятанцювальних композицій потребує сформованихзнань,  вмінь,  навичок,  розвинених  емоцій  тапочуттів, активного творчого мислення тощо.

У контексті нашого дослідження хореографічнемистецтво розглядається як середовище, в якомувідбувається  цілісне  естетичне  вихованнястудентської молоді. Тобто в ході хореографічнихзанять,  через  цікаві,  посильні  дії,  відбуваєтьсярозвиток  когнітивної,  емоційно­почуттєвої,психофізичної, творчої сфери особистості людини.

Поширюючи вказані вище основні положеннядіяльності  в  площину  хореографії,  можемозазначити,  що  за  допомогою  теоретичної  діївідбувається  інтелектуально­емоційний  процес,спрямований  на отримання  знань,  формуваннятворчого мислення, жвавої уяви тощо. Практичнадія  здійснюється під час виконання  і створеннятанцювальних комбінацій, етюдів, композицій, якізабезпечують  робочу  частину  хореографічноїдіяльності.  Ці  думки  спираються  на  підхідО. Мартиненко до танцювальної діяльності. Вченанаголошує,  що  хореографічна  діяльність  будеуспішною,  якщо  ґрунтуватиметься  на  такихумовах: формування мотиваційної сфери, розвитокусвідомленого ставлення до мети діяльності  та

СУТНІСТЬ ХОРЕОГРАФІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В СИСТЕМІ ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯСТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ

Молодь і ринок №3 (146), 2017

125 Молодь і ринок №3 (146), 2017

створення  сприятливої  атмосфери  оволодіннярізноманітними руховими діями як  складовимиелементами  змісту  танцю.  О.  Мартиненкозазначає, що в основі хореографічної діяльностізнаходиться виконання рухових дій, засобами якихрозкривається внутрішній світ людини, її емоції тавідчуття [8, 22].

Вищезазначене  створило  умови  длявизначення поняття “хореографічна діяльність всистемі  естетичного  виховання  студентськоїмолоді”. На наш погляд, “хореографічна діяльністьв  системі  естетичного виховання  студентськоїмолоді” – це процес, в основі якого знаходитьсяактивність  особистості,  спрямована  наінтерпретацію та створення танцювальних творів,через які виявляється  і розвивається  емоційно­почуттєва, психофізична, когнітивна та креативнасфери.  Тож  мета  хореографічної  діяльності  всистемі естетичного виховання студентів полягаєу  формуванні  багатства  внутрішнього  світуособистості  та  розкритті  його  через  різніпідготовчі вправи класичної, народної, бальної,сучасної  хореографії.  Змістом  хореографічноїдіяльності є  рухові дії  та операції  з опануваннятанцювальних  вмінь  і навичок,  що  виступаютьосновою  для  створення  нових  унікальниххореографічних  проявів.  Передбачаємо,  щохореографічна діяльність не  лише  задовольняєпотребу студентів у руховій активності, а й сприяєїхньому цілісному розвитку: адекватне вираженняв  тілесних  рухах  думок,  емоцій,  почуттів.Хореографічна  діяльність  характеризуєтьсятворчою  природою,  до  якої  віднесемоінноваційність, винахідливість мислення студента,його розвинені  знання,  емоції та почуття. Саметому  підвищення  рівня  естетичного  вихованняособистості  залежатиме  від  формування  в  неїтаких  сфер:  когнітивної,  мотиваційної,психофізичної,  емоційно­почуттєвої,  активно­творчої.

Отже,  сутність  хореографічної  діяльності  всистемі  естетичного  виховання  студентськоїмолоді полягає в танцювально­руховій активності.У  процесі  виконання  танцювальних  рухів  устудентів виховуються естетичні смаки, художнємислення,  естетичне  ставлення  до  мистецтва,формується  естетична  культура,  естетичнесприйняття  світу,  накопичуються  художньо­естетичні  знання,  розвиваються  естетичніпочуття, судження,  уміння,  тобто розкриваєтьсяїх індивідуальність.

Висновки  дослідження  і  перспективиподальших  розвідок  у  даному  напрямку.Таким  чином,  теоретичний  аналіз  науковоїлітератури  стосовно  досліджуваної  проблеми

показав,  що  зміст  естетичного  вихованнявизначається  метою  і  завданням  формуванняестетичної  сфери  особистості.  Ученимивстановлено,  що  цей  процес  відбувається  принаявності в студентів сформованих знань, умінь іпереконань,  розвинених  емоцій,  почуттів,переживань,  смаків  та  творчих  здібностей.Мистецтво  має унікальні можливості впливу налюдину,  тому  художньо­естетичне  вихованняпотрібно розглядати не лише як процес набуттяхудожніх  знань  і  вмінь,  а,  насамперед,  якуніверсальний засіб особистісного  розвитку наоснові  виявлення  індивідуальних  здібностей,різнобічних естетичних потреб та інтересів.

Саме  тому,  на  сучасному  етапі  розвиткуосвітньої галузі, система естетичного вихованнястудентської  молоді  у  ході  хореографічноїдіяльності  повинна  сприяти  формуваннюестетичної  культури  особистості,  розвитку  їїемоційно­почуттєвої сфери, психофізичної свободита художньої імпровізації.

Таким  чином,  організація  естетичноговиховання  студентів  у  процесі  хореографічноїдіяльності за означеними педагогічними умовамисприятиме  естетичному  вихованню,  щоспрямовується на  формування  їх  мотиваційної,емоційно­почуттєвої,  креативної, психофізичноїсфер  та  стимулювання  творчої  активностіособистості.  Наступним  етапом  нашої  роботивизначаємо  перевірку  змісту,  форм  та  методівхореографічної діяльності,  під час  застосуванняяких підвищується рівень естетичної розвиненостістудентів.

Література1. Бех  І.Д.  Виховання  особистості:  у  2 кн.

–  Кн.  1.:  Особистісно  орієнтований  підхід:теоретико-технологічні  засади:  навч.-метод.видання  / Бех  Іван Дмитрович. –  Київ:  Либідь,2003.  –  280 с.

2. Бутенко В.Г.  Креативний  зміст сучасноїтеорії  і  практик  естетичної  освіти  івиховання  молоді  /  В.Г.  Бутенко  //  ВісникЗапорізького  національного  університету:  зб.наук. ст. Серія: Педагогічні  науки  /  голов.  ред.Л.І.  Міщик.  –  Запоріжжя:  Запорізькийнаціональний  університет, 2006. –  С.  5  – 9.

3. Бутенко В.Г. Художньо-естетична освітамолоді та шляхи її модернізації  / В.Г. Бутенко  //  Вісник  Запорізького  національногоуніверситету:  зб. наук.  ст. Серія: Педагогічнінауки  /  голов.  ред.  Л.І.  Міщик.–  Запоріжжя:Запорізький  національний  університет,  2005.–  С. 18 – 23.

4. Давыдов  В.В. Проблемы развивающегосяобучения: Опыт теоретического и экспериментального

СУТНІСТЬ ХОРЕОГРАФІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В СИСТЕМІ ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯСТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ

126

психологического исследования:  учебное  пособиедля студентов  вузов  / В.В. Давыдов. – Москва:Академия,  2004.  –  288 с.

5.  Естетичне  виховання:  довідник  /  авт.кол-тив  під  кер.  В.І.  Мазепи.  –  Київ:Політвидав  України,  1988.  –  214 с.

6.  Леонтьев А.Н. Деятельность.  Сознание.Личность  /  Леонтьев  Алексей  Николаевич.  –2-е изд. –  Москва: Политиздат,  1977. – 304  с.

7.  Максименко  С.Д.  Загальна  психологія:навч.  посібник  для  студ.  вузів  /  МаксименкоСергій Дмитрович. – 2-ге вид. перероб. та доп.–  Київ: ЦНЛ, 2004. –  272  с.

8.  Миропольська  Н.  Вимір  сформованостіхудожньої культури школярів  / Н. Миропольська// Мистецтво і освіта. – 2001. – № 3. – С. 20 – 23.

9.  Національна  державна  комплекснапрограма естетичного  виховання:  (Проект)  /уклад.:  І.А. Зязюн,  О.М. Семашко.  –  К.:  ІСДО,1994. –  64 с.

10. Неменский Б.М. Мудрость  красоты:  Опроблеме  эстетического  воспитания:  Книгадля  учителя  /  Неменский  Борис  Михайлович.–  2-е  изд.,  перераб.  и  доп.  –  Москва:Просвещение, 1987.  –  253  с.

11.  Шевченко  Г.П.:  учеб.-метод.  пособие  /Шевченко  Галина  Павловна.  –  Київ:  Рад.школа,  1985. –  144 с.

References1. Bekh  I.D.  (2003). Vykhovannia  osobystosti:

u  2  kn.  –  Kn.  1.:  Osobystisno  oriientovanyipidkhid  [Character  education:  in 2 books –  Book1.: Person-centered approach]. Kyiv: Lybid, 280 p.[in  Ukrainian].

2.  Butenko  V.H.  (2006).  Kreatyvnyi  zmistsuchasnoi  teorii  i  praktyk  estetychnoi  osvity  ivykhovannia  molodi  [Creative content of  moderntheory  and  practice  of  aesthetic  education  andcultivation  of  youths]   Visnyk  Zaporizkohonatsionalnoho  universytetu:  zb.  nauk.  st.  Seriia:Pedahohichni  nauky,  holov.  red.  L.I.  Mishchyk.Zaporizhzhia:  Zaporizkyi  natsionalnyi universytet,pp.  5  – 9.  [in Ukrainian].

3.  Butenko V.H.  (2005). Khudozhno-estetychnaosvita molodi ta shliakhy yii modernizatsii [Artisticand  aesthetic  education  of  youths  and  the  waysof  its  modernization]  Visnyk  Zaporizkohonatsionalnoho  universytetu:  zb.  nauk.  st.  Seriia:Pedahohichni  nauky,  holov.  red.  L.I.  Mishchyk.Zaporizhzhia:  Zaporizkyi  natsionalnyi universytet,pp.  18  –  23.  [in Ukrainian].

4. Davydov V.V. (2004). Problemy razvivayushchegosyaobucheniya: Opyt teoreticheskogo i eksperimentalnogopsikhologicheskogo  issledovaniya:  [The problemsof  developmental  learnind:  Experience  oftheoretical  and  experimental  psychologicalinvestigation].Uchebnoe  posobie  dlya  studentovvuzov.  Moskva: Akademiya,  288  p.  [in Russian].

5.  Estetychne vykhovannia: dovidnyk  avt.  kol-tyv pid ker. V.I. Mazepy. Kyiv: Politvydav Ukrainy,1988, 214 p.  [in  Ukrainian].

6.  Leontev A.N.  (1977). Deyatelnost.  Soznanie.Lichnost  [Activity.  Consciousness.  Personality].2-e  izd.  Moskva:  Politizdat,  304  p.  [in Russian].

7. Maksymenko S.D. (2004). Zahalna psykholohiia:navch.  posibnyk  dlia  stud.  vuziv  [Generalpsychology: manual  for graduate  students]. Kyiv:TsNL,  272  p.  [in  Ukrainian].

8. Myropolska N.  (2001).  Vymir  sformovanostikhudozhnoi  kultury  shkoliariv[Formationmeasurement  of  art  culture  of  schoolchildren].Mystetstvo  i  osvita.  №  3.  pp.  20  –  23.  [inUkrainian].

9. Natsionalna derzhavna kompleksna prohramaestetychnoho vykhovannia: (Proekt) uklad.: I.A. Ziaziun,O.M.  Semashko.  Kyiv:  ISDO,  1994.  –  64  p.  [inUkrainian].

10. Nemenskiy  B.M.  (1987).  Mudrost  krasoty:O  probleme  esteticheskogo  vospitaniya  [Wisdomof  beauty:  About  the  problem  of  aestheticeducation].  Kniga  dlya  uchitelya.,  2-e  izd.,pererab.  i  dop.,  Moskva:  Prosveshchenie,  253р.[in  Russian].

11.  Shevchenko  G.P.  (1985).  Esteticheskoevospitanie  u  shkole  [Aesthetic  education  inschool] .  Kyiv:  Rad.  shkola,  144  р.  [inUkrainian].

Стаття надійшла до редакції 13.02.2017

СУТНІСТЬ ХОРЕОГРАФІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В СИСТЕМІ ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯСТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ

Молодь і ринок №3 (146), 2017

“Якщо запастися терпінням і виявити старання, то посіяні насіння знання неодмінно дадуть добрі сходи. Навчання корінь гіркий, так плід солодкий”.

Леонардо да Вінчі видатний італійський вчений, дослідник, винахідник і художник

127 Молодь і ринок №3 (146), 2017

Постановка  проблеми.  Сприйняттямузичних  творів,  їх  осмислення  таперепускання крізь призму виконавської

діяльності  –  одна  з  найголовнішних  проблеммузичної педагогіки  та  тісно  пов’язаної  з  неюмузичної  психології,  детермінованимиоб’єктивними причинами музично­педагогічного,навчального  процесу.  Чільному  завданню  –виховати  музично  розвинену  особистість  –підлягають практично усі види музикування, щов тій чи іншій формі (безпосереднє виконавство,вивчення  історико­стильової  панорами,теоретичної  бази),  синхронно  чи  діахронно

(відомим є факт, що слуховий досвід, розрахованийна  інтуїтивне  пізнання,  може  випереджуватилогічно­теоретичні  положення)  сприяютьвсебічному  розвитку  креативної  особистості,здібної до індивідуальних внутрішніх показниківперетворення музичної інформації.

Дана  проблема  завжди  буде  хвилюватипедагогів­музикантів (теоретиків, виконавців), боналежить  до  невичерпних  за  своєю  глибиноюнауково­творчих пошуків. Властивості музики, прибезлічі присвячених їй праць наукового, науково­популярного чи, навіть, художнього змісту, мабуть,до кінця не розкриють таємниці, закладеної в ній

УДК 78.15;78.73

Ярина  Холевінська,  викладачЛьвівської  середньої  спеціалізованої  музичної  школи-інтернату  імені  С.  Крушельницької

ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІНА УРОКАХ СЛУХАННЯ МУЗИКИ

У  статті  поставлено  важливі  педагогічні  проблеми  розвитку  творчого  мислення  майбутньогомузиканта на уроках слухання музики на початковому рівні освіти, зокрема у спеціалізованій музичній школі.Розглянуто різні способи та прийоми ігрового, імпровізаційного, вербально-емоційного та найпростішогоаналітичного компонентів педагогічного процесу на уроках. Форми роботи педагога з дітьми базовані надослідженнях  в  галузі  загальної  психології,  музичної  психології,  загальної  та  музичної  педагогіки;психологічних особливостей розвитку дитини та їх адаптації на предметі “слухання музики”.

Ключові  слова:  слухання  музики,  спеціальна  музична  освіта,  творчий  розвиток  особистості,психологічні закономірності, форми роботи, композиція, імпровізація.

Літ. 13.

Ярына  Холевинска,  преподавательЛьвовской  средней  специализированной музыкальной школы-интерната имени  С. Крушельницкой

ПСИХОЛОГИЧЕСКИЕ ОСНОВАНИЯ РАЗВИТИЯ ТВОРЧЕСКОЙ ЛИЧНОСТИНА УРОКАХ СЛУШАНИЯ МУЗЫКИ

В  статье  поставлены  важнейшие  педагогические  проблемы  развития  творческого  мышлениябудущого  музыканта  на  уроках  слушания  музики  в  начальном  уровне  образования,  в  частности  вспециализированной  музыкальной  школе.   Рассмотрено  разные  способы  и  прийомы  игрового,импровизационного,   вербально-эмоционального  и  простейшего  аналитического  компонентовпедагогического процесса на уроках. Формы работы педагога с детьми основаны на исследованиях в отрасляхобщей психологии, музыкальной психологии, общей и музыкальной педагогики, психологических особенностейразвития ребёнка и их адаптации в дисциплине “слушание музыки”.

Ключевые  слова:  слушание  музыки,  специальное  музыкальное  образование,  творческое  развитие

личности, психологические закономерности, формы работы, композиция, импровизация.

Yaryna  Kholonivska, LecturerLviv  Solomiya  Krushelnytska Secondary  Specialized  Music  Boarding  School

THE PSYCHOLOGICAL PRINCIPLES OF DEVELOPMENT OF CREATIVEPERSONALITY DURING THE LESSON OF “LISTENING TO MUSIC”

The article deals with important pedagogical problems of development of creative musical mentality of thefuture musician during the lessons of “Listening to music” at the elementary level of education, especially at musicschool. The author considers  the different methods and ways of the game, improvised, verbal-emotional and thesimpliest analytical components in the pedagogical process at lessons. The article deals with the forms of pedagogicalwork  based  on  the  research  in  the  field  of  psychology,  music  psychology,  general  and  music  pedagogy;  thepsychological characteristics of the child and their adaptation to the subject of “listening to music”.

Keywords: Listening to music, the special music education, the creative development of personality.

© Я. Холевінська, 2017

ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ НА УРОКАХ СЛУХАННЯ МУЗИКИ

128

Божественним  провидінням,  самою  природоюмакро­мікрокосмосу.  Адже  суто  властивою  їйзвуковою  континуальною  “перспективою”відбиваються образи картини світу  – Всесвіту зйого безкінечними формами життя, проявленимина різних мисленнево­творчих рівнях діяльностілюдського духу. Музика володіє феноменальнимиза  своєю  природою  способами  гностичногорозвитку  як  окремої  людини,  так  і  людства  вцілому.

Аналіз останніх  досліджень  і публікацій.Проблематика  статті  стосується різних галузейнауки (загальної та музичної педагогіки, загальноїта музичної  психології,  культурології, музичноїтеорії,  історії).  Використовуючи  науковідосягнення, відомі в наш час (Л. Виготського [1],С. Горбенко [2], Є. Назайкінського [4], В. Петрушина[5], О. Радинова [7], В. Рибалка [8], В. Сухомлинського[12], а також Г. Костюк, Л. Левчука, О. Русової,Г. Ващенка [9], А. Петровського, С. Карпуніної,Д.  Кірнарської  [10], Б.  Теплова  [13]  та  інших)актуальною  є  задекларована  тема  статті,  щоможе  мати  безпосереднє  практичнезастосування.

Специфіка  звукової  мови,  подібної  завнутрішніми установками до вербальної, є в тойже час відмінною від неї, асоціативно прив’язанадо інших видів мистецтв, але має свою енергіювпливу  на  емоційну  та  інтелектуальну  сферилюдини.  Вивчення  і проникнення потребує  відфахового  музиканта  вміти  її  слухати  і  “чути”.Музикант, який шукає лише естетичну насолодувід музики (що буває часто в силу факту сенсорнихрезервів людини) і не шукає глибших підвалин їїсутності,  ризикує  опинитися  поза  різнимиаспектами катарсису, (В. Медушевський, В. Суханцева[11]),  який  віддавна  визначався  у  музиці  якпередумова  її  існування,  ціль  і  мета,  “вищаматерія”, “етос”  (А. Лосєв  [3]).

Мета  статті.  Формувати  внутрішньонаповнену особистість, інспірувати в ній творчо–  когнітивні  критерії  пізнання  музичногомистецтва, націлити на “дослідницький” процесдоцільно змалку, в періоди становлення творчого“Я”  індивіууму,  коли  формуються  смаки,уподобання, виконавські типи тощо, в делікатнійформі давати йому різнобічні спрямування, тобтоте, що віддавна фігурує  в педагогіці музикантівяк музичне  виховання.

Метою  дослідження  є  розробка  способіврозвитку творчого мислення на уроках з предмету“Слухання музики”, проявлених в різноманітнихпедагогічних  формах  роботи.  Об’єктомдослідження виступають педагогічні принципи,спрямовані на  розвиток  креативних  процесів у

дитячій  уяві,  сформованих в контексті  новітніхдосягнень  в  галузі  психології  творчості  іметодології розвитку творчого мислення на основімузичних творів  для  школярів молодшого віку.Предметом  дослідження   є  можливі  формиактивізації внутрішніх резервів юних музикантівв процесі пізнання різностильових, різножанрових,образно­тематичних музичних явищ.

В  даній  розвідці  постає  проблема  тісноговзаємозв’язку  розвитку  музичної  уяви,інспірованими певними педагогічними прийомамина прикладах  образності  і  тематики музичнихтворів,  пропонованих  на  уроках  “Слуханнямузики”.

Виклад  основного матеріалу дослідження.Доступність  вибраних  музичних  творів  длядитячого  віку  визначається  відповідністюобразно­тематичного  та  емоційного  змісту,висловлених на логічному та чуттєвому рівнях доемоційного  та  життєвого  досвіду  дитини.Зважаючи на  особливості  вікового розвитку тасприйняття дитини молодшої школи (6 – 10 років),вона потребує слухати музику  різнонастроєву  збагатством тематичних векторів у невеликих замасштабами музичних творах. Життєвий досвіддитини цього вікового періоду охоплює достатньовелику гаму почуттів, які можна ідентифікуватив процесі спілкування з музикою, зрозуміло, безнадмірної  психологізації.  Дуже  важливиммоментом є те, щоб музика викликала у дитинипосилене бажання її повторного прослуховування,глибшого ознайомлення, запам’ятовування цілкомабо  вибраними  нею  самою  характернимифрагментами,  почутими  на  уроках  предмету“Слухання музики”. При цьому мова йде як прообов’язкові чи рекомендовані музичні твори, такі про твори позакласної музичної самоосвіти.

Якщо дитина (до речі, навіть,  з дошкільноговіку)  повторює  про  себе  улюблені  мелодії  ізсловами чи  без них,  або  вистукує  її  ритмічниймалюнок, це свідчить про те, що вона позитивнонастроєна щодо цієї музичної моделі,  яку можевідтворювати точно або варіантно, інколи в ігровійформі підставляючи нові, видумані нею слова. Так,Ж.  Піаже  з  його  “міражним  мисленням”,засновник  психоаналізу  З.  Фройд  [9],  якийстверджував,  що  в  початковій  формі  дитячоїсвідомості, себто уяві, панує принцип задоволення,виражений у фантазіях і мріях дитини (від себедодамо – під час слухання музики). Як відомо,жанрові  стереотипи  музикування  (заклички,лічилки, дразнили,  небилиці),  виражені в  силуоб’єктивних  законів в дитячому “монотеатрі”  єнеусвідомленою, інтуїтивною формою вираженнясамого єства мистецтва – синкретизму. Музичне

ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ НА УРОКАХ СЛУХАННЯ МУЗИКИ

Молодь і ринок №3 (146), 2017

129 Молодь і ринок №3 (146), 2017

виконавство,  супроводжуючись  плесканням,тупанням, співо­мовою, проявами елементарногометричного  “диригування”,  ритмічним  рухом­танцем,  костюмованою  пантомімою  тощовиявляє необхідні  передумови  творчої  дитини.Проте,  за  В.  Рибалкою,  “ознаками  розвиненоїособистості виступають не лише творчі здатностіі здібності, але й потреба у творчості” [8, 72]. Впроцесі прищеплення навичок фахового пізнаннямузичного  мистецтва,  учитель  можевикористовувати  ці  природні,  апріорні  данісинкретичного  виконавства,  пропонуючи дітямсамим  підібрати  адекватні  рухи  до  музики,придумати слова,  музичні  образи, намалюватикостюми,  декорації  тощо.  Тому  важливимчинником на уроках виступає імпровізаційність,генерування  ідей самою дитиною за  завданнямпедагога  (свого  роду  метод  обмеженоїімпровізації) чи тими, які дитина сама поставитьперед собою.

В  процесі  забави  з музичним  компонентом(наспівування, ритмічний супровід) музика лишепосилює ефект  естетичної насолоди від гри. Незайвим буде  згадати тезу В.  Петрушина  [5]  проспільні ознаки між дитячою  побутовою грою  ігрою на музичному інструменті. Ігрова форма незникає  навіть  у  дорослому  віці  (homo  ludens  –людина,  що бавиться).  Звідси  ігрові  елементи,застосовані  на уроках “Слухання музики” легкознаходять  відгук  і  з  великим  задоволеннямсприймаються дітьми як одна із улюблених формроботи  на  уроці.  Музичні  забави­ігри  аботеатралізовані  музичні  сценки  з  охотоювиконуються  самими  учнями.  Темами  можутьпослужити відомі ігри “Котик і мишка” ( викладачможе  супроводжувати  хід  забави відповідноюмузикою, наприклад, з циклу Ж. Бізе “Дитячі ігри”),“Вище  землі”  (під  п’єси Allegro),  “Завмри”  (зраптовими кумедними паузами­зупинками) тощо.

Вельми  популярною  для  6  –  8­літок  єтеатралізація народних обрядових пісень­дійств:закличок,  гаївок, весняних та  літніх  хороводів,обжинкових  святкувань,  обрядів колядування  іщедрування;  учні  9  –  10  років  захоплюютьсяпостановками “Вертепу”, “Кози”, з обов’язковимвивченням  музично­ритуального  репертуару.Дітьми  радісно  сприймаються  різноманітнісценічні  перевтілення  під  музику,  яка  своїмхарактером, жанровою природою, ладотональнимиконтрастами, типами мелодичного руху чи іншимизасобами  музичної  виразності  допомагає  їмуявити себе метеликами чи горобчиками, у мріяхстати  принцесами  і  лицарями,  козаками  –захисниками  Вітчизни,  українськими жіночимитипажами, інспіруючи в них почуття “реальності”

виконуваної  ними  ролі,  артистичногопереключення  в  “дійсність”  художнього твору.Ще  С.  Рубінштейн  підкреслював  у  дітяхособливий “відліт від дійсності” і легкі, повязані зним, “порушення життєвої реальності” [10, 378].Актори­артисти існують не лише в літературі читеатрі, але й у музичному виконавстві. Музикант,вихований  через  дотичність  до  сценічнихперевтілень  отримує  важливий  досвід  для“сценізму”  у  вокальній  та  інструментальніймузиці.  Адже  “герої”  навіть  суто  музичнихінструментальних творів теж мають свій характер,психологічні переживання,  зазнають  життєвихперепетій  долі,  втілених  засобами  музичноїдраматургії.  А  в  майбутньому  юні  музикантизустрінуться  з  такими  явищами,  як“інструментальний” театр, “звуковий” театр тощо.

Сам вчитель повинен захоплено розповідатипро музику, наводити вдалі аналогії, підштовхуватидітей  до  висловлення  асоціативних  вражень,демонструвати свої музичні здібності співом, гроюна музичному інструменті, вмінням акомпонуватидітям, підбирати знайомі улюблені дітьми мелодії,імпровізувати, створювати театралізовані п’єси,музично­драматичні  сценки.  Максимальновикористовуючи  свій  артистичний  арсенал  іпедагогічний досвід, вчитель може добитися того,що діти із задоволенням будуть відвідувати урокиі виконувати необхідні завдання. А найголовнішимсеред них є навчити дітей уважно слухати музичнітвори  з наступними  коментарями,  запитаннямичи  різного роду  музичними  завданнями. Проте,якщо  перед дітьми поставити певні  цілі  передпрослуховуванням музичного твору, то це не лишеорганізовує і дисциплінує дитину, але й викликає вній підвищене зацікавлення, яке поступово виховаєуважне “вслуховування” в перетікання музичногопроцесу,  в  якому  учень  відбирає  необхіниймузично­смисловий  компонент.  Перед  дітьмимолодшої школи не варто ставити одразу кількааудіозавдань,  оскільки  вони  з  ними можуть невпоратись.  Доцільно обмежитися  одним­двомаконкретизованими  запитаннями  для успішноговиконання поставленого завдання і концентраціяучнівської уваги  буде  забезпечена.

Представники  ґештальтпсихології  ставили замету  здійснювати  свої  спостереження  щодомисленневих  процесів  у  певному  вибраномусередовищі.  Адже  сама  людина  не  в  змозіреагувати  на  все  повністю  що  її  оточує,відбувається довкола неї. Як наслідок, вона обираєдля запам’ятовування лише вибіркові факти. “Уполі  спостереження виокремлюється фігура  назначно менш виразному фоні” [6, 16]. Виходячи звище сказаного, якщо перед дитиною поставити

ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ НА УРОКАХ СЛУХАННЯ МУЗИКИ

130

вибране  завдання,  себто  фігуру ,  ученьсфокусується  на  ньому  настільки,  що  успішнойого дослідить в процесі прослуховування музики.Осягнути “все і зразу” є неможливим, а в такийспосіб доцільно заохотити дітей до поступовогоосвоєння  музичного  континууму,  параметрівмузичної  мови,  жанрової  специфіки  в  різнихстильових умовах. “Ціле є первинним феноменом,а окремі сторони починають виділятися з ньоголише  з  набуттям  навиків  аналітичногодиференціального сприйняття” [4, 25]. Оскількиосягнення  теоретичного  матеріалу  доцільнорозпочинати  з осмислення музичної образностітворів  і  за  “фігуру”  прийняти  образ  в  йогорафінованому  вигляді  або  у  контрастномуспівставленні  з  дотичними  до  нього  іншимиобразами  (подібність,  антиномія),  не  лишемузичними, але й художніми загалом; аналізуватийого в контексті вибраних композитором засобівмузичної виразовості у доступній для цієї віковоїкатегорії дітей формі. Так від уроку до уроку учніпоступово розширюють свій музичний світогляд,вивчають необхідний  теоретичний  “лексикон”,вчаться  оволодівати  різними  прийомамитлумачення музичних  текстів,  розвивають  свійаналітико­слуховий апарат на основі асоціативно­образних  зв’язків,  запозичених  з  життєвогодосвіду та із знань з інших навчальних дисциплін.Тому програмовий підбір музичних творів повиненбути  іманентним  свідомості  школярів:  образифлори та фауни, варіації картин природи та стихійв  порах  року,  часах  доби;  герої  біблійних  тадитячих  побутових  оповідань,  народнихобрядових дійств, іграшкові, лялькові, персонажіказок.  Тобто  ті,  що  стосуються  предметно­картинного “зображення”; “унаочнені”, зрозумілідля  всіх  загальні  явища,  події, персоніфікації.Зрозуміло,  що  в  кожного  в  уяві  виникне  своя“модель” тварини, птаха чи вечірньої зорі, аджев  індивідуальній  психіці  складається  свій,(можливо  і  когнітивно  суб’єктивний)  “образоб’єкту”, який вона безпосередньо не сприймаєабо ж, згідно інших концепцій, уява детермінуєтьсяоб’єктивною  дійсністю  і  спрямована  на  їївідображення  [4,  75].  Уяву  учнів  ефективностимулювати  пропонуючи  власне  образотворчевирішення  музичного  образу.  Тут  в  пригодістануть  навики  і  вміння,  отримані  на  урокахобразотворчого  мистецтва  та  трудовогонавчання.  Крім  цього,  уроки  слухання  музикиварто збагатити міждисциплінарними зв’язкамимузики  з  іншими  видами  мистецтв,  театром,кінематографом  у  використанні  синтетичних,мультимедійних засобів.

При  зосередженні  на  суто  теоретичних

відомостях фігурами можуть виступати музичнікатегорії мелодії, її інтонаційних типів (від пісенно­аріозних,  мовно­речитативних  до  моторних,мускульно­рухових),  фонічні  комплекси,метроритмічні  структури,  самі  музичні  формитощо. Але засоби музичної виразовості, доцільнотлумачити в образно­емоційному,  тематичномучи  сюжетному  контексті  програми  музичноготвору  чи  в  значно  ширших  параметрах.  Доприкладу, широко представлені в дитячій музичнійлітературі зразки різного типу музичної фактури.Так,  ознайомлення  з поняттями  імітаційної  таконтрастної  поліфонії,  фактури  гомофонно­гармонічного  складу,  витриманими  басовимизвуками,  підголосковістю  тощо  доцільнопроводити  на  матеріалі  української  музики(фольклорної чи академічної, побудованої на основіавтентики,  церковного  співу,  міської побутовоїмузики). Діти можуть підбирати супровід, другийголос (за принципами стрічкового багатоголосся,гетерофонії,  бурдону),  імпровізувати  мелодії  внародному  стилі.  Сказане  може  стосуватися  іінших  засобів  виразовості  (доцільна  адаптаціялокальних регіональних  зразків).  Таким чиномпрактично  відбувається  поступове “завоюванняпростору”  музичної  мови  в  її  знаковихвизначальних моделях, що формують підвалининаціонального музичного стилю і національногомузичного мислення. Формування музиканта неможе проходити лише в рамках технічної роботи:предмет слухання музики, поряд  з літературою,уроками  “Я  і  Україна”  покликаний виховуватимузиканта –  громадянина в  любові до  рідногокраю, краси саме української природи, культурирідного народу у всіх можливих її векторах, бутиносієм цієї культури і достойним продовжувачем.

Висновки.  Фізіолог В.М. Бєхтєрєв вказувавна те, що одні музичні твори викликають у дітейрадість  і  заспокоєння,  а  інші  –  плач  тароздратування  [7,  17].  Це  фундаментальнепсихофізіологічне  спостереження  обов’язковоповинне враховуватися педагогом в педагогічномупроцесі  з дітьми  вищевказаної вікової  категорії.Тому  надзвичайно  важливим  є  програмненаповнення музичними творами даного предмету,покликаного розвивати в дитини любов до музики,бажання її вивчати і передавати свій досвід іншим.Образно­тематичне  коло  повинне  бутиадаптоване до життєвого досвіду дитини з одногобоку,  з  іншого  –  поступово  розширювати,розкривати перед  нею  нові  образно­смислові,образно­асоціативні  поняття,  (в  тому  числі  іабстрактно­логічні),  керовані  доступністю  длядитячого розуміння  за  загальним педагогічнимпринципом “від простого до складнішого”.

ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ НА УРОКАХ СЛУХАННЯ МУЗИКИ

Молодь і ринок №3 (146), 2017

131 Молодь і ринок №3 (146), 2017

Розуміння ж універсальності природи музики,якій,  практично,  “підвладне  все”  (запереконаннями  в  добу  Романтизму,  музика  –“цариця мистецтв”)  з  точки  зору  перспектививираження  ідей  речей,  можна  і  потрібновиховувати  змалку.  Бо  в  майбутньому  юнімузиканти  стануть  виконавцями  художніх“проектів”  видатних  композиторів,  а  значитьвідповідальними перед слухачами за їх осмислену(чи,  на  жаль,  неосмислену)  якість.  Впродовжсвого шкільного життя дитина проходить  етапиформування і становлення, в яких вирішальну рольвідіграють найяскравіші музичні враження. Тожбажано,  щоб  вони  залишили  лише  позитивні“сліди” в пам’яті і могли стати новими імпульсамидля їх продовження і розвитку, передачі наступнимпоколінням спадкоємців світової та національноїдуховної спадщини в сферах класичної, церковної,народної  музики  –  цих  “оберегів”загальнолюдських цінностей у світі  їх  стрімкоїдевальвації.

Література1. Выготский  Л.С.  Психология  искусства.  /

Л.С. Выготский //– Спб.: Азбука, 2000. – 416 с.2. Горбенко  С.С.  Історія  гуманізації  музичної

освіти  дітей  шкільного  віку:  Навч.  посіб.  длястудентів  вузів.  /С.С.  Горбенко  //–  Кам’янець-Подільський, 2000. – 347 с.

3. Музична естетика античного  світу.  /  Вступ.Стаття і зібр. Текстів О.Ф. Лосєва// – К.: МузичнаУкраїна, 1974. – 217 с.

4. Назайкинский Е.В. О психологии музыкальноговосприятия./Е.В. Назайкинский // – М.: Музыка, 1972.– 383 с.

5. Петрушин В. Музыкальная психология: Учеб.пос.  для  вузов./В.  Путрушин  //  –  2-е  изд.  –  М.:Академический проект; Триста, 2008. – 400 с.

6. Психологія: Навч. пос. /Ред. Ю. Макселона. –Львів: Свічадо, 1998. – 319 с.

7.  Радынова  О.П.  Учеб.  пособие  к  программе“Музыкальные  шедевры”:  “Слушаем  музыку”  сметодическими рекомендациями./О.П. Радынова // –М., 2009. – 38 с.

8.  Рибалка  В.В.  Психологія  розвитку  творчоїособистості: Навч. пос./В.В. Рибалка // – Київ: ІЗМН,1996. – 236 с.

9. Роменець В.А. Історія психології ХХ століття:Навч. пос./В.А. Романець  //  – Київ: Либідь, 1998. –989 с.

10. Рубинштейн С. Основы общей психологии./С. Рубинштейн // – Спб: Питер, 2000. – 594 с.

11. Суханцева В.К. Музыка как мир человека. Отидеи вселенной – к философии музыки. /В.К. Суханцева//– К.: Факт, 2000. – 176 с.

12. Сухомлинский В. Мы слушаем музыку природы./В.  Сухомлинский  //  Сердце  отдаю  детям.  –  Киев:Школа, 1987. – С. 60 – 68.

13. Теплов Б.М. Психология музыкальных способностей:

Хрестоматия./ Б.М. Теплов  //Психология  музыки  имузыкальных способностей. / Ред. – сост. А.Е. Тарас.– Москва: Аст – Минск: Харвест, 2005. – С. 15 – 360.

References1.Vyhotskyi  L.  S.  (2000).  Psykhologia  iskusstva.

[Psychology of art]. Spb.: Azbuka, 416 p. [in Russian].2. Horbenko  S.S.  (2000).  Istoriia  humanizatsii

muzychnoi  osvity  ditei  shkilnoho  viku  [History  ofhumanization of school-age children music education].Navch. posib. dlia studentiv vuziv. Kamianets-Podilskyi,347 p. [in Ukrainian].

3. Muzychna  estetyka  antychnoho  svitu  (1974).[Musical aesthetics of the ancient world]. Vstup. Stattiai  zibr.  tekstiv O. F. Losieva, Kyiv: Muzychna  Ukraina,217 p. [in Ukrainian].

4. Nazaikynskyi  E.V.  (1972).   O  psykhologiimuzykalnogo vospriiatiia [On the psychology of musicalperception]. Moscov: Muzyka, 383 p. [in Russian].

5.  Petrushyn  V.  (2008).  Muzykalnaia  psykhologiia[Psychology of music]. Ucheb. pos. dlia vuzov. 2-e uzd.,Moscov:  Akademycheskyi  proekt:  Trysta,  400  p.[inRussian].

6. Psykholohiia. (1998).  [Psychology].Navch. pos.,Red.   Iu.   Makselona,  Lviv:  Svichado,  319 p.   [inUkrainian].

7.  Radinova  O.P.  (2009).   Ucheb.  Posobye  kprogramme  “Muzykalnye  shedevry”:  “Slushaemmuzyku”  s  metodycheskymy  rekomendatsiiamy.  [Themanual training to the program “Musical Masterpieces”:“Listen to music” with the guidelines]. Moscov, 38 p. [inRussian].

8.  Rybalka  V.V.  (1996).  Psykholohiia  rozvytkutvorchoi  osobystosti   [Psychology  of  creativepersonality]. Navch. pos., Kyiv: IZMN Publ., 236 p. [inUkrainian].

9.  Romenets  V.A.  (1998).  Istoriia  psykholohii  20stolittya  [History  of  psychology  in  the  20th  century].Navch. pos., Kyiv: Lybid, 989 p.[in Ukrainian].

10.   Rubinshtein  S.   (2000).   Osnovy  obshcheipsykhologii  [Fundamentals  of  General  Psychology].Saint Petersburg: Pyter, 594 p. [in Russian].

11.  Sukhantseva  V.K.  (2000).  Muzyka  kak  mircheloveka. Ot idei vselennoi – k fylosofii muzyki.[Musicas human’s world. From the idea of the universe – to thephilosophy of music]. Kyiv: Fakt, 176 p. [in Ukrainian].

12. Sukhomlynskyi V. (1987). My slushaem muzykuprirody. [We are listening to the music of nature.]. Serdtseotdaiu detiam, Kyiv: Shkola, pp.60 – 68. (in Ukrainian].

13. Teplov B.M. (2005). Psykhologiia muzykalnykhsposobnostei:  Khrestomatiia.  Psykhologyia  muzyki  imuzykalnykh  sposobnostei  [Psychology  of  musicalabilities]. Red. sost. A. E. Taras, Moscov: Ast – Minsk:Kharvest, pp. 15 – 360. [in Russian].

Стаття надійшла до редакції 14.02.2017

ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ НА УРОКАХ СЛУХАННЯ МУЗИКИ

132

Постановка  проблеми  та  аналізостанніх  досліджень  і публікацій.Хоровий  клас  –  одна  з  основних

дисциплін музично­педагогічного факультету. Хормузично­педагогічного  факультету  як  колективвиконавців,  крім  навчальної  роботи,  показуєдосягнуті ним результати на відкритих концертах.Головне завдання курсу –  виховання у студентівпрофесійних умінь та навичок співу в хорі, а такожкерування  хоровим  колективом  на  основіволодіння  методами  роботи  з  хором,дидактичними  принципами  і  знаннямипсихофізіологічних процесів в організмі людини підчас  співочої  діяльності.  Творча  особистістьстудента  формується  в  хоровому  класі  через

розвиток  у  ньому  творчої  активності,  якавиражається в різних аспектах його діяльності. Зодного боку, студент є членом хорового колективу,вчиться і співає в хорі під керівництвом педагога;з іншого, – цей же хоровий колектив слугує базоюдля  набуття  студентом  практичних  умінь  інавичок керівництва хором у ролі диригента.

Специфіка фахової  підготовки  майбутньоговчителя  музики пред’являє особливі вимоги  доформування  його  майстерності.  Розкриваючискладність цієї підготовки, Б. Асаф’єв зазначив,що  вчитель  музики  має  бути  “теоретиком  ірегентом,  а  також  музичним  істориком  імузичним  етнографом,  виконавцем,  котрийволодіє  інструментом,  щоб  бути  готовим

УДК 378.015.311:78

Оксана  Сможаник,  викладач  кафедри  методики  музичного  виховання  і  диригуванняДрогобицького  державного  педагогічного  університету  імені  Івана  Франка

ФОРМУВАННЯ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ СТУДЕНТАНА ЗАНЯТТЯХ ХОРОВОГО КЛАСУ

Заняття в хоровому класі сприяють усебічному музичному та ідейно-естетичному розвитку студентів.У  хоровому  класі  студенти  закріплюють  і  розвивають  свої  знання  та  вміння  з  усього  циклу  музично-теоретичних предметів, постановки голосу, диригування,  хорознавства, методики музичного виховання,хорової аранжировки, хорової й музичної літератури.

Ключові слова: хормейстер, хоровий клас, вокально-хорові навички, репертуар, художня інтерпретація,виразові засоби, звуковедення, співоче дихання, фонація, речитатив, дидактичні принципи, психофізіологічнийпроцес.

Літ. 6.

Оксана Сможаник, преподаватель кафедры методики музыкального воспитания и дирижированияДрогобычского  государственного  педагогического  университета  имени  Ивана  Франко

ФОРМИРОВАНИЕ ТВОРЧЕСКОЙ ЛИЧНОСТИ СТУДЕНТАНА ЗАНЯТИЯХ ХОРОВОГО КЛАССА

Занятия  в  хоровом  классе  способствуют  всестороннему  музыкальному  и  идейно-эстетическомуразвитию студентов. В хоровом классе студенты закрепляют и развивают свои знания и умения по всемуциклу музыкально-теоретических предметов, постановки голоса, дирижирования, хороведения, методикимузыкального воспитания, хоровой аранжировки, хоровой и музыкальной литературы.

Ключевые слова: хормейстер, хоровой класс, вокально-хоровые навыки, репертуар, художественнаяинтерпретация,  выразительные  средства,  звуковедение,  певческое  дыхание,  фонация,  речитатив,

дидактические принципы, психофизиологический процесс.

Oksana Smozhanyk, Lecturer  of  theMusic  Education  Methods  and  Conducting DepartmentDrohobych  Ivan  Franko  State  Pedagogical  University

THE FORMATION OF THE CREATIVE PERSONALITY OF STUDENT AT CHORAL LESSONSThe studying at choral classes encourages the all-round ideological and aesthetic development of students.

The students perpetuate and develop their knowledge and skills of all cycle of music and theoretical subjects, of theraising the voice, of conducting, of choral studies, of methods of music education, of choral arrangement, of choralmusic and literature at the choral classes.

Keywords: a choirmaster, a choral class, the vocal and choral skills, the repertoire, the artistic interpretation,the expression means, the singing breathing, phonation, recitative, the didactic principles, the physiological process.

© О. Сможаник, 2017

ФОРМУВАННЯ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ СТУДЕНТА НА ЗАНЯТТЯХ ХОРОВОГО КЛАСУ

133 Молодь і ринок №3 (146), 2017

спрямувати  увагу в  той  чи той  бік”  [5, 65].  Цятема фрагментарно висвітлюється у публікаціяхЕ. Абдулліна [1], А. Авдієвського [2], О. Апраксіної[3], Л. Арчажникової [4]. Отже, для ефективноїфахової підготовки студентам необхідно постійнота  цілеспрямовано  розвивати  музикознавчі  йвиконавські якості в тісній єдності з диригентсько­хоровою підготовкою.

Мета  статті.  У  хоровому  класі  передкерівником  хору  постає  завдання  –  виховатистудента так, щоб його творча думка працювалане тільки на рівні співака хору, а головно на рівніхормейстера.  Для  цього  упродовж  роботи  зістудентським хором керівник має фіксувати увагуйого  учасників  на  етапах  розвитку  хоровогозвучання,  на  методах,  які  застосовуютьсязалежно  від  етапу  розвитку,  на  художніх  ітехнічних  прийомах  виконання,  оскільки  вхоровому  класі студент  виховується передовсімяк  ерудований  учитель­музикант  широкогопрофілю.

Виклад  основного  матеріалу.  Вокально­хорова робота займає важливе місце у професійнійдіяльності вчителя музики, тому природно, що дойого  диригентсько­хорової  підготовкивисуваються  великі  вимоги.  Оволодіннястудентами кожним із предметів диригентського­хорового  циклу,  усвідомлення  їхньої  взаємодіїуможливлюють  досягнення  ними  необхідногорівня знань, умінь і навичок.

Майбутній  учитель  музики,  як  і  будь­якийпедагог, має розвивати у своїх вихованців почуттяпрекрасного, формувати високі естетичні смаки,вміння  розуміти  й  цінувати  твори  мистецтва,пам’ятки  історії архітектури, красу та багатстворідної природи.

Те,  що  вчитель­музикант  розв’язує  загальнізавдання  сучасного  суспільного  виховання,використовуючи  специфічні можливості  свогопредмету – предмету мистецтва, накладає певнийвідбиток на характер його професійної підготовки.Одночасно  з вивченням  предметів спеціальнихмузично­теоретичних дисциплін він має отриматипідготовку як виконавець – інтерпретатор музики.

О.  Апраксіна  стверджує:  “Сучасні  завданнявсебічного розвитку  і виховання підростаючогопокоління,  необхідність  пошуку  найбільшефективних  шляхів  для  їхнього  розв’язанняпередбачають  постійне  вдосконаленняпедагогічної майстерності.  Цьому сприяють  якознайомлення  з  передовим досвідом,  вивченнянової літератури, результатів наукових досліджень,так і знання історії свого предмету” [3, 39].

Для  майбутнього  вчителя  музики  знанняметодики музичного виховання школярів синтезує

всю  навчальну  інформацію,  отриману  нимоб’єднує  її  в  систему  знань,  необхідних  дляпродуктивної  діяльності.  Із  цього  приводуЛ. Арчажникова зазначила, що “знання методикимузичного  виховання  озброює  студентасучасними методами, ознайомлює його з різнимивидами музичної діяльності зі школярами, сприяєтворчій  взаємодії  з дитячими колективами, даєзмогу набувати навички самостійної роботи” [4, 76].

Ураховуючи, що вільне оперування матеріалом–  справа  часу  й  особистої  практики,  вже  упедагогічному  ВНЗ  доцільно  як­найчастіше“підводити”  студентів  до  умов,  більш­меншнаближених  до  моделювання  умов  роботи  вшколі.

Е. Абдуллін вважає, що “організація музичноїпідготовки вчителя музики полягає передовсім устворенні  необхідних  умов  для  особистісногорозвитку майбутнього педагога, цілісно­творчогопідходу  до  різноманітних  явищ  музично­педагогічної діяльності” [1, 34]. Оптимальні умовидля  впровадження  такого  підходу  створюєпослідовно  викладений  цикл  диригентсько­хорових дисциплін, специфіка якого полягає в тому,що він є інтегрованим та передбачає різноманітнупідготовку  майбутнього  фахівця.  На  думкуВ. Самаріна, “диригент хору всім своїм умінням,талантом та інтуїцією формує таке звучання в хорі,яке  має  яскраво  виражені  риси  музично­естетичного  впливу:  обережно  складаєрізноманітні тембри людського голосу, виявляючиїх  неповторне  забарвлення,  та,  що  особливоважливо,  знаходить  у  тембровому  звучанніпідтвердження  сутності  музично­художньогообразу твору” [6, 154].

Хоровий  спів  –  найбільш  масова  формаактивного  залучення  дітей  до  музичногомистецтва. Тому підготовка майбутнього вчителямузики  має  бути  скерованою  на  оволодіннямайстерністю  хорового  співу  з  метоювикористання його  як  дієвого  засобу  музично­естетичного виховання школярів. А. Авдієвський,розглядаючи  завдання  підготовки  майбутніхучителів музики, вбачає  їх у  тому, щоб  навчитидітей мистецтва, “залучити їх до безпосередньоїучасті у  творчості  для  повноцінного виховання.Навіть  якщо  діти  не  стануть  у  майбутньомупрофесійними  музикантами,  вихованнямистецтвом сприятиме формуванню гармонійнорозвиненої особистості…” [2, 6]. Він писав: “Я,як хормейстер, маю можливість справді унікальну–  у контакті  зі  співаками будувати нову  звуковуформу навіть тих творів, котрі часто виконуються,бо  бачу  перед  собою  живих  людей  з  повноюгамою  їхніх почуттів.  І  всіх потрібно злити… в

ФОРМУВАННЯ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ СТУДЕНТА НА ЗАНЯТТЯХ ХОРОВОГО КЛАСУ

134

єдину художню цілісність, бо лише з нею можнавтілити  свої  творчі  задуми.  І  коли хор починаєзвучати як  одна багатюща душа –  я щасливий”[2, 81].

Кожному з випускників музично­педагогічногофакультету  в  майбутньому  потрібно  будепрацювати з дитячим хором. До того ж куди б неприйшов  учитель­музикант,  йому  доведетьсястворювати  свій  хоровий колектив.  Тому  коженстудент має бути готовим до цього і знати, з чогопочинати  створення  хору,  як  організовуватинавчально­виховну і творчу роботу, які труднощійому потрібно буде долати упродовж виконаннявеликого обсягу нетворчих завдань.

Значний  досвід  у  цьому  аспекті  студенти  ухоровому  класі,  спостерігаючи  й  упродовжнавчання  у  ВНЗ  за  роботою  педагогів­хормейстерів, роботою своїх однокурсників підчас практикуму,  а також дипломників. У  нашійстатті ми обмежимося питанням  впливу  занятьхорового  класу  на  формування  творчихвиконавчих якостей майбутнього вчителя музики.

Хоровий  клас  – одна  з  основних  дисциплінспеціального  циклу на  музично­педагогічномуфакультеті, який готує вчителів співу, керівниківшкільних  хорів.  Керівник  хорового  класуопирається  на  знання,  вміння  й  навики,  якістуденти  отримують  зі  всіх  предметівспеціального циклу.

Спів  у  хоровому  класі  є  обов’язковим  длякожного  студента  музично­педагогічногофакультету  і не може замінюватись вокальнимита  інтрументальними ансамблями.

Завданням курсу хорового класу і практикумуз  керування  хором  є:  а)  виховання  любові  дохорового співу як найдоступнішого виду музичногомистецтва, що поєднує музичний  і літературнийхудожній образ та є важливим засобом ідейного,художнього  й  естетичного  вихованняпідростаючого покоління;

б)  виховання  й  удосконалення  вокально­хорових навиків (дихання, звукоутворення, дикції,чистоти  інтонації  та  строю,  уміння  співати  вхоровому ансамблі, виразності співу);

в) виховання художного смаку і практичних навиківсвідомого художнього виконання хорових творів;

г)  вивчення  кращих  зразків  хорової музикиукраїнських і зарубіжних композиторів­класиків,які  сприяють  музичному,  ідейно­художньому  йестетичному вихованню студентів та збагачуютьїх необхідним хоровим репертуаром;

д)  вивчення  кращих  зразків  хорових  творівшкільної програми;

є)  підготовка  студентів  до  державногоекзамену з диригування хором.

На  академічному  концерті  студенти  маютьвиявити  всі  свої вокально­хорові  й виконавськінавики,  яких  вони  набули  за  час  навчання  вхоровому класі.

Академічні концерти слід розглядати не тількияк форму звіту про роботу хорового класу, а й дужеважливу школу виховання у студентів професійнихнавиків співаків і диригентів, які необхідні для їхмайбутньої роботи.

Відповідно до вимог навчального плану, єдиноможливою  і  найбільш  доцільною  формоюорганізації  хорового  класу  і  практикуму  зкерування хором є курсові хори. Курсовий хор –це хоровий  колектив студентів  одного  курсу,  вякому  проводиться  систематична  навчальнаробота,  спрямована  на  реалізацію  завданьхорового класу і практикуму з керування хором.

Фахова  підготовка  майбутнього  вчителямузики  пред’являє  особливі  вимоги  доформування його майстерності. Для ефективноїфахової підготовки студентам необхідно постійнота  цілеспрямовано  розвивати  музикознавчі  йвиконавські якості в тісній єдності з диригентсько­хоровою підготовкою.

У хоровому класі перед керівником хору постаєзавдання виховати студента так, щоб його творчадумка працювала не тільки на рівні співака хору,а  головно  на  рівні  хормейстера.  Для  цього  впроцесі  роботи  зі  студентським хором  керівникмає  фіксувати  увагу  його  учасників  на  етапахрозвитку  хорового  звучання,  на  методах,  якізастосовуються  залежно  від  етапу розвитку, нахудожніх і технічних прийомах виконання, оскількив хоровому класі студент виховується передовсімяк  ерудований  вчитель­музикант  широкогопрофілю.

Основне  завдання  навчального  курсу  –виховання  у  студентів  професійних  умінь  танавичок  у  керівництві  хоровим  колективом  наоснові  оволодіння  дидактичними  принципамипсихофізіологічного  процесу  хорової  співочоїдіяльності.

До  змісту  курсу  входить  оволодінняпрактичними навиками. З одного боку, студентияк  учасники  хорового  колективу  навчаються  іспівають у ньому, з іншого, – вони на базі цього жколективу набувають навиків роботи з хором.

У  хоровому  класі  формуються  івдосконалюються,  по­перше,  вокально­хоровінавички студента:  правильний,  красивий  спів,співоче дихання, мелодичний і гармонійний звук,точна  інтонація,  вокальний  слух,  відчуттяансамблю  та  інше;  по­друге,  хормейстерськінавики  технічної  і  виконавчої  роботи  надрепертуаром;  по­третє,  загальнопедагогічні  та

ФОРМУВАННЯ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ СТУДЕНТА НА ЗАНЯТТЯХ ХОРОВОГО КЛАСУ

Молодь і ринок №3 (146), 2017

135 Молодь і ринок №3 (146), 2017

загальномузичні  якості  майбутнього  вчителямузики:  його  світогляд,  художній  смак, почуттявідповідальності з позиції учасника хору із позиціїйого  керівника, вимогливість до  себе  й  інших,дисциплінованість.

Звичайно,  за  всіма  перерахованимипараметрами студент вдосконалюється і в іншихкласах, у тому числі й в індивідуальному навчанні.Хоровий  клас  –  явище  особливе:  це  творчалабораторія сьогоденної і майбутньої практичноїдіяльності  студента, прообраз колективу,  з  якимйому доведеться працювати.

І перші роки  занять у  хорі під керівництвомдосвідченого педагога хормейстера є основнимипідвалинами у процесі формування майбутньоговчителя­музиканта.

Увиразнимо два завдання хорового класу, яківажливі  для  майбутньої  щоденної  діяльностімузиканта­педагога.

Перше  –  виробити  у  студентів  навикисвідомого,  активного  і  професійно­художньоговиконання  хорових  творів,  розвити  слухові,вокально­хорові й виконавчі навики, необхідні дляроботи  з  хоровим  колективом.  Одним  ізвідповідальних і важливих моментів у створеннітворчої  обстановки  в  хорі  –  вокально­хороварозспівка  колективу.  Тому  з  перших  кроківстановлення хорового колективу на І курсі цьомумоменту треба надати особливу  значимість, бопід  час розспівування хор  технічно  навчаєтьсяосновних  виконавчих  навикам  співу:  манерифонації  голосних  і  приголосних; різноманітниххарактерів звуковедення; співочого дихання, йогозатримки і правильного розподілу; ланцюговогодихання;  вміння під час  свого  співу  слухати  йоцінювати  звучання  інших  голосів  тощо.  Напочатку навчального року, коли на розспівуваннявідводиться  до  40  –  50%  навчального  часу,студентам необхідно  систематично пояснюватиосновні методичні завдання розспівок і принципиїх підбору; доцільно демонструвати можливістьвключення  в  розспівки  невеликих  епізодів,найбільш  складних у ритмічному,  мелодичномуабо гармонічному аспектах. У процесі розспівоктреба звертати увагу студентів на цілеспрямованерозмаїття розспівок, на роль  їх  систематичного“виспівування”,  результати  колективу  та  йогомету. Це активізує увагу учасників, робить процесоволодіння  вокально­хоровими  вправами  інавиками більш осмисленим, виховує у студентівпрофесійну зацікавленість.

Друге  питання  –  це  репертуар,  який  маєвеликий  вплив  на  особистість  майбутньоговчителя  музики.

Навчальна робота хору має бути  спрямована

на підвищення виконавської кваліфікації колективуй  оволодіння  всіма  засобами  художньоївиразності.

Набуття  необхідних  навичок  співу  в  хорі  інавиків керування ними найбільш повно й успішноможуть бути здійснені саме у хоровому класі. Тутстуденти ознайомлюються  з хоровими творамив їхньому реальному звучанні. Виражальні засобихорової партитури  (тембр  і  забарвлення  партій,виразність  унісону,  динамічність  вокальноїполіфонії, виразність хорового речитативу і т.д.)більш різнобічно і конкретно можна вивчити тількив хоровому класі.

При співі в хорі студент набуває можливостейорієнтуватися в загальній хоровій звучності, чутивсі  голоси,  їхні  особливості,  якості  іспіввідношення.

Студенти,  які  працюють  з  хором,  маютьглибоко вивчити твір для розучування. У роботінад твором необхідні:

1.  Знання  біографічних  даних  про  авторівмузики  і  тексту,  епохи,  коли вони  жили,  змістутвору (ідейного та художнього).

2.  Музично­теоретичний  аналіз,  якийрозкриває  засоби  музичної виразності:  форму,ладотональний  план,  характер  мелодики,метроритмічну  структуру,  гармонію,  фактурувикладу, інтерваліку.

3.  Вокально­хоровий  аналіз:  тип  і  вид хору,діапазони  партій  та  хору  загалом  (теситура,інтонаційні, дикційні, ритмічні й інші труднощі).

4. Виконавчий  аналіз:  загальний  характер  істиль виконання:  значення  виразових  засобів:темпу,  динаміки,  характеру  звуковедення,фразування,  акцентів,  розподілу  кульмінацій,сфорцандо, фермат тощо.

Розучування нового твору з хором включає:1) Виразний показ твору  (гра на  інструменті

або спів самого керівника).2) Пояснювальне слово про твір.3)  Сольфеджування,  роботу  з  окремими

партіями, відпрацювання правильного дихання,звукоутворення,  ритму,  роботу  над  окремимиважкими  місцями,  налагодження  строю  йансамблю, фразування.

4)  Інтерпретацію  твору,  роботу  над  стилемвиконання, використання всіх  засобів музичноївиразності  для  повноцінної  передачі  художніхобразів  твору.

Під  час хорових  занять  студенти  набуваютьметодичних і практичних навичок робити з хором,а також навичок організаційної роботи в ньому.

Для  керівництва хоровими  класами  кафедраназначає  найбільш  досвідчених  викладачів.Репертуар  для  хорового  класу  складають  з

ФОРМУВАННЯ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ СТУДЕНТА НА ЗАНЯТТЯХ ХОРОВОГО КЛАСУ

136

урахуванням поступового ускладнення вокально­хорових  навичок  і  набуття  досвіду  співу  ухоровому колективі.

Висновки.  Значним  резервом  підвищенняякості  навчально­виховного  процесу  єміжпредметний зв’язок диригування з суспільно­педагогічними, музично­теоретичними, виконавчимидисциплінами. Вони сприяють засвоєнню знань,формуванню навичок та умінь,  необхідних дляуспішного пізнання і виконавчого втілення хоровихтворів.

Надзвичайно  важливим  є  взаємозв’язокдиригування  і  хороведення. З одного  боку,  дляосмисленого  сприйняття,  інтерпретації  тавиконання хорових творів у диригентському класінеобхідні  знання,  отримані  на  хороведенні;  зіншого – теорія хорового виконавства може бутиповноцінно засвоєна  тільки  за умов практичноїроботи над конкретними творами.

Взаємодія предметів “Диригування”, “Хоровийклас”,  “Педагогічна практика”  здійснюється  втому плані, щоб набуті знання, вміння та навичкипрактично використовувалися в роботі студентівіз навчальним, а на практиці – з дитячим.

Художньо  цінний,  цікаво,  різнобічно  устилістичному  аспекті  підібраний  репертуарнавчального  курсового хору активно впливає  наформування  естетичного  смаку  студента,  йогопрофесійного  багажу,  творчого  практичногодосвіду,  на  розуміння  ним  можливостей  таособливостей хорового виконавства.

Література1.  Абдуллин  Э.Б.  Методологический  анализ

проблем  музыкальной  педагогики  в  системевузовского  образования  /  Эдуард  БорисовичАбдуллин. – М.: Прометей (МГПУ), 1990. – 188 с.

2. Авдієвський А.Т. Формування особистостіна  ґрунті національно-культурного відродження/А.Т. Авдієвський // Мистецтво у школі:  зб.  ст.;упор.  І.М. Гадалова. –  К.:  УДПУ,  1996.  –  Вип.І. – С. 80 – 83.

3. Апраксина  О.  Из истории  музыкальноговоспитания  в  школе  /  Музыкальноевоспитание в школе;  сост.  О.  Апраксина  //  сб.ст.  в  помощь  учителям  школ,  руководителям

детских  хоровых коллективов  – Вып.  9.  –  М.:Музыка,  1974. –  39 с.

4.  Арчажникова  Л.Г.  Профессия  –  учительмузики:  кн. для учителя  / Л.Г.  Арчажникова. –М.:  Просвещение,  1984.  –  111  с.

5. Асафьев Б.В. О хоровом искусстве: сб. ст./  Борис  Владимирович Асафьев. –  Ленинград:Музыка,  1980.  –  212 с.

6.  Осеннева  М.С.  Методика  работы  сдетским  музыкальным  колективом:  учеб.пособ. / М.С. Осеннева, В.А. Самарин, Л.И. Уколова.–  М.:  Академия,  1999.  –  224  с.

References1.  Abdullin  E.B.(1990).  Metodologicheskiy

analiz problem  muzykalnoy  pedagogiki  v  sistemevuzovskogo  obrazovaniya  [Methodologicalanalysis  of  the  problems  in  music  pedagogy  inthe  system  of  higher  education].  Moscov:Prometey  (MGPU)  Publ.,  188  p.[in  Russian].

2.  Avdiievskyi  A.T.(1996).  Formuvanniaosobystosti  na  grunti  natsionalno-kulturnohovidrodzhennia.  [The  formation  of personality onthe  basis  of national-cultural  revival].  Mystetstvou shkoli: zb. st.; upor. I.M. Hadalova, Kyiv: UDPUPubl., Vol.  I.,  pp. 80  –  83.  [in  Ukrainian].

3.Apraksina  O.(1974).  Iz  istorii  muzykalnogovospitaniya  v  shkole.  Muzykalnoe  vospitanie  vshkole.  [The  history  of  musical  education  inschool.  Music  education  in  school].  Sb.  st.  vpomoshch  uchitelyam  shkol,  rukovoditelyamdetskikh  khorovykh  kollektivov,  Vol.  9,  Moscov:Muzyka,  39  p.[in  Russian].

4.  Archazhnikova  L.  G.(1984).  Professiya  –uchitel  muziki:  kn.  dlya  uchitelya  [Profession  –the  master  musicians:  a  book  for  teachers] .Moscov:  Prosveshchenie,  111  p.[in  Russian].

5.  Asafev  B.V.(1980).  O  khorovom  iskusstve[The choral arts].Saint Petersburg: Muzyka, 212 p.[in  Russian].

6.  Osenneva  M.S., V.A. Samarin., L.I.  Ukolova(1999).  Metodika  raboty  s  detskim  muzykalnymkolektivom  [Methods  of  work  with  children’smusic  collective] .  Ucheb.  posob,  Moscov:Akademiya,  224 p.  [in  Russian].

Стаття надійшла до редакції 27.02.2017

ФОРМУВАННЯ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ СТУДЕНТА НА ЗАНЯТТЯХ ХОРОВОГО КЛАСУ

Молодь і ринок №3 (146), 2017

“Удосконалюватися – значить мінятися, бути досконалим – означає змінюватися часто”.

Вінстон Черчілль державний діяч Великої Британії, письменник

137 Молодь і ринок №3 (146), 2017

УДК 378.014.5(4)

© М. Костецька, 2017

РОЗВИТОК ВИЩОЇ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ОСВІТИ В ОСВІТНЬОМУ ВИМІРІ

Постановка проблеми.  Глобалізаціята  модернізація  вищої  європейськоїосвіти спрямована у загальноєвропейський

простір.  Розвиток  демократичної  держави  ітрансформація  всіх  сфер  життя  потребують

значних змін у національній вищій системі освіти,підвищення  її  якості,  оновлення  змісту, форм  іметодів  навчання.  Бурхливий  розвиток  різнихгалузей людської життєдіяльності, інформаційнихтехнологій,  розробка  мережних  інструментів,

Мар’яна Костецька,  аспірант  кафедри  математики,інформатики  та  методики  їх  викладання  у початковій школі

Дрогобицького  державного  педагогічного  університету  імені  Івана  Франка

РОЗВИТОК ВИЩОЇ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ОСВІТИ В ОСВІТНЬОМУ ВИМІРІУ статті висвітлено розвиток вищої європейської педагогічної освіти в освітньому вимірі. Розглянуто

тенденції, зміст, форми і методи розвитку вищої освіти. Визначено тенденції: перетворення елітарної вищоїєвропейської освіти на загальну; кількісне зростання контингенту студентів та їх мобільності; подовженнятривалості обов’язкової освіти; ускладнення структури вищої освіти та урізноманітнення мережі ВНЗ;збільшення та зростання ролі сектору недержавної вищої освіти; професіоналізація вищої європейськоїосвіти;  удосконалення системи управління вищою освітою; забезпечення її якості;  розробка механізмівінтеграційної політики в галузі вищої європейської педагогічної освіти. Змістовий аспект включає оновленнянавчальних планів і програм, модернізацію ефективних форм і методів навчання.

Ключові слова: вища європейська освіта, розвиток, зміст, форми, методи, перспективи, тенденції.

Літ. 11.

Марьяна  Костецкая,  аспирант  кафедры  математики,информатики  и  методики  их  преподавания  в  начальной  школе

Дрогобычского  государственного  педагогического  университета  имени  Ивана  Франко

РАЗВИТИЕ ВЫСШЕГО ЕВРОПЕЙСКОГО ОБРАЗОВАНИЯВ ОБРАЗОВАТЕЛЬНОМ ИЗМЕРЕНИИ

В статье освещено развитие высшего европейского педагогического образования в образовательномизмерении.  Рассмотрены  тенденции,  содержание,  формы  и  методы  развития  высшего  образования.Определены  тенденции:  превращение  элитарного  высшего  европейского  образования  на  общее;количественный  рост  контингента  студентов  и  их  мобильности;  увеличение  продолжительностиобязательного  образования;  усложнение  структуры  высшего  образования  и  расширение  сети  вузов;увеличение и рост роли сектора негосударственного высшего образования; профессионализация высшегоевропейского образования; совершенствование системы управления образованием; обеспечение ее качества;разработка  механизмов  интеграционной  политики  в  области  высшего  европейского  педагогическогообразования. Содержательный аспект включает обновление учебных планов и программ, модернизациюэффективных форм и методов обучения.

Ключевые  слова:  высшее  европейское  образование,  развитие,  содержание,  методы,  формы,

перспективы, тенденции.

Mariana Kostecka,  the postgraduate  of Mathematics,Informatics  and  methods  of  their  teaching  at primary  school  department of

Drohobych  State  Pedagogical  University  named after  Ivan  Franko

DEVELOPMENT OF HIGHER EDUCATIONIN THE EUROPEAN EDUCATIONAL DIMENSION

The  development  of  the  European  Higher  Teacher  Education  in  educational  dimension  are  analyzed.Tendencies, content, forms and methods of higher education. The trends: the transformation of elite higher educationin the European common; quantitative increase in number of students and their mobility; lengthening the durationof compulsory education; complexity of the structure and diversity of higher education institutions network; increaseand the growing role of non-state sector of higher education; professionalization of European higher education;improving the system of higher education; ensuring its quality; develop mechanisms for integration policy in theEuropean Higher Teacher Education. Content aspect includes updated curriculum, upgrading effective forms andmethods.

Keywords: European highe education, development, factors, preconditions, problems, perspectives.

138

інтеграційні й глобалізаційні процеси спричинилиформування  нових  вимог  до  рівня  освіченостімолодого  покоління  в  усьому  світі  [3;  5;  6].Розв’язання  стратегічних  завдань  під  часреформування  вищої  європейської  освітипередбачає оптимальне поєднання теоретичних іпрактичних  здобутків  західноєвропейських  таукраїнських науковців.

Вочевидь,  що сучасне  реформування  змістувищої європейської освіти не може бути здійсненобез  урахування  провідних  педагогічних  ідей,перевірених часом. Цікавим з точки зору якіснихзрушень та творчих пошуків у галузі вищої освітиє інтеграційний підхід, який дає можливість більшглибокого  розуміння  процесів  розвитку,  їхнюзумовленість суспільними, соціально­культурнимита іншими чинниками, оцінити їхній стан і напрямиеволюції [1; 10].

Конструктивно­критичне вивчення педагогічнихідей, здобутків та організаційних підходів у цій галузіможе слугувати науково­методичним потенціаломсучасних  освітніх  реформ.  Наприкінці  ХХ  –початку  ХХІ ст. у  кожній  країні Європи й світуйдуть пошуки  шляхів покращення якості  вищоїосвіти  у  відповідності  з  новими  соціально­економічними  потребами  й  очікуванимирезультатами суспільства [2; 5; 6; 8; 10].

Важливість об’єктивного осмислення розвиткувищої європейської і вітчизняної освіти під кутомзору  інтенсифікації  Болонського  процесу  єактуальним і визначається нагальними потребамив реформуванні вищої європейської школи [5, 47].Отож,  недостатня  наукова  розробленістьпроблеми  зумовили своєчасність  і  актуальністьобраної  теми статті.

Аналіз останніх  досліджень  і публікацій.Розглядаючи  динаміку  наукової  та  суспільноїдумки  щодо  основних  тенденцій  розвиткуєвропейської  вищої  освіти,  треба  відзначитидослідження таких вітчизняних учених, як А. Алексюка,В. Андрущенка, О. Білорус, А. Глузман, Д. Зербіно,М. Михальченко, Л. Пуховська, Ю.Якименко та ін.

Вагомі розробки у галузі європейської освітиналежать Г. Артемчук, Б. Головко, С. Калашніковій,В. Луговому, А. Сбруєвій, О. Савченко.  Сучасніпитання  розвитку  вищої  європейської  освітирозробляють  українські  та  зарубіжнікомпаративісти  Г. Єгоров,  О. Михайличенко,В. Пронніков,  І. Тараненко,  О. Третяк,  Т. Дай,Т. Кайго, А. Келлі, К. Лайсвуд, Д. Лоутон, Т. Моу,С. Парсонс, Д. Харгривз, Дж. Чаб та інші вчені.

Мета  статті.  Висвітлити  розвиток  вищоїєвропейської освіти через тенденції, зміст, добірефективних форм і методів навчання в освітньомувимірі.

Виклад основного матеріалу. Європейськийпроцес,  завдяки  його особливим досягненням,упродовж останніх декількох  років,  стає більшвідчутною  та  значущою реалією для ЄС  і  йогогромадян.  Перспективи  розширення  разом  зпоглибленням відносин з іншими європейськимидержавами надають цій реалії ще ширших вимірів.

Розвиток  освітніх  систем  зумовленийвнутрішніми  і  зовнішніми  чинниками.  Довнутрішніх  належать:  збереження національнихтрадицій,  історичний та  економічний  розвитококремих  країн.  Серед  зовнішніх  чинників  мивиділяємо  ті,  які  пов’язуються  зі  світовоюспільнотою  загалом.

У процесі розвитку систем вищої європейськоїосвіти окреслюється низка провідних тенденцій,а саме: кількісне зростання контингенту студентівта  збереження нерівності на  міждержавному таміжрегіональному  рівні  стосовно  доступу  довищої освіти; диверсифікація інституціональнихструктур  і  форм  освіти;  фінансові  труднощі  удіяльності закладів освіти [10, 56].

На  сучасному  етапі  розвитку  суспільствавчені пропонують такі складники, які визначаютьроль  і  функції  вищої  європейської  освіти:відповідність  освіти  вимогам  сучасності;зростання  якості  освіти;  соціалізація  таінтернаціоналізація  вищої освіти  [8].  Зростанняякості освіти посідає стрижневе місце у нашомудослідженні.

Оскільки  однією  із  найважливіших функційпорівняльних  педагогічних  досліджень  єпрогностична,  а  механізмом  реалізації  цієїпрогностичної функції стає виявлення принципівта  законів  педагогічного  явища,  щодосліджується,  то  лише  знання  закону  цьогоявища, дає можливість ймовірно передбачити хідпроцесу.  Знання  закономірностей  процесу  даєзмогу  виявити  стійку  тенденцію  абоспрямованість у змінах системи, а встановленняпринципів  розглядається  як  вираженнянеобхідності або закону явища [3; 9].

Тенденції  розвитку  освіти  –  це  напрями  їїеволюції, що зумовлюються впливом як зовнішніх,так і внутрішніх чинників [6, 67].

У  порівняльній  педагогіці  розглядаютьсятеоретико­методологічні  аспекти досліджуваноїпроблеми. Теоретичне обґрунтування  тенденційґрунтується  на  тому,  що  розвиток  освітньоїсистеми  здійснюється  у  напрямах,  якізабезпечують покращення виконання  нею своїхфункцій. “Адже згідно з теорією функціональнихсистем останні йдуть на будь­які удосконалення,перебудови,  збурення  заради  реалізації  свогопризначення. Тому тенденції освіти щонайперше

РОЗВИТОК ВИЩОЇ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ОСВІТИ В ОСВІТНЬОМУ ВИМІРІ

Молодь і ринок №3 (146), 2017

139 Молодь і ринок №3 (146), 2017

зумовлюються її функціями, реалізація яких можемати  спонукальні  або  не  спонукальні  зовнішнісоціально­культурні умови” [6, 70].

Питання про виявлення тенденцій в освітнійсфері стає дедалі актуальнішим. У дисертаціях імонографіях  В. Глузмана,  В. Лугового,Л. Пуховської  проаналізовано  та  узагальненозагальнопланетарні  та специфічно­регіональнітенденції  розвитку  вищої  європейськоїпедагогічної  освіти,  глобальні  тенденції(мегатенденції)  та  підпорядковані  нимсубтенденції,  які  зі  свого  боку  поділяються насукупності  ще  менш загальних тенденцій. Такаієрархія  понять  ґрунтується  на  системномувивченні проблем вищої освіти [4; 6; 7].

Визначення тенденцій в освіті дає основу дляїї  прогнозування  і  доцільного  оновлення,підвищення  рівня  цілісності,  системногоуправління  нею,  подолання  емпіризму  впедагогічній науці і практиці. Адже у “розбудовінаціональної освітньої системи в Україні необхіднінауково вивірені підходи, позиції, що визначали бсутність  і  стратегічні  напрями  реалізаціїпоставленого завдання” [6, 163]. У зв’язку з цимроль прогнозування безперервно зростає, оскількивоно  “становить  якісно  новий  механізмсамозбереження  людства,  нову  формувипереджувального відображення”  [там само].

Отже, тенденції мають проективний характер.Вони  визначають  напрям  розвитку  вищоїєвропейської  педагогічної  освіти  не  тільки  взазначений період (кінець ХХ – початок ХХІ ст.),але окреслюють подальші перспективи.

Стосовно  вищої  школи  розглядаєтьсяподолання межі “між елітарною і масовою вищоюосвітою”,  а  також  тенденція  “до  злиттянавчальних закладів, що не мали повного статусувузів” [5].

Аналізуючи розвиток вищої європейської освітисьогодні, науковці вказують різну кількість явищ,тенденцій, змін та інновацій, які відбуваються напланеті. До головних тенденцій оновлення змістувищої  освіти  належить  її  гуманізація  тагуманітаризація. Все  більше акцентовано увагуна  загально  цивілізаційний  характер  тенденціїрозвитку вищої європейської педагогічної освітиХХІ століття: зближення держав через створенняспільного  економічного,  інформаційного,  азважаючи  на  вимоги  Болонського  процесу,  йосвітнього простору Європи; перехід людства відіндустріальних  до  науково­інформаційнихтехнологій і формування суспільства знань. Ці таінші тенденції висувають як пріоритетні освіту інауку – сфери, що забезпечують розвиток людиниі  суспільства.

Автори монографії “Вища школа як соціальнийінститут  і  механізм  соціалізації  молоді”розкривають вищу європейську педагогічну освітучерез  кризу  та  пошуки  революційним  іеволюційним  шляхами  розвитку.  Вонинаголошують  на  тому,  що  є  невизначенітрансформаційні процеси щодо статусу і ролі вищоїшколи як соціального інституту ті, які необхіднознімати загальними і специфічними тенденціямиметодологічного  та  світоглядного рівня.  Середтенденцій  розвитку  вищої  школи  виділяютьнауково­технічний, гуманітарний прогрес, зв’язокміж  народним  господарством,  виробництвом  інаукою та  освітою,  ідентифікацію України  себеяк  регіональної  європейської  педагогічноїцивілілізації, євроінтеграйційні тенденції [2, 6 – 13].

О.  Галус  і  Л.  Шапошнікова  висвітлюютьпринципи, мету, завдання, зміст, структуру вищоїєвропейської освіти та звертають увагу на основнітенденції розвитку як середньої, так і вищої освіти,а  саме:  демократизація,  глобалізація,модернізація, інноваційні технології навчання, яківпливають на формування світогляду молоді тощо[3, 14 – 25].

Порівняльний аналіз різних джерел [1; 2; 3; 4;7; 8; 9; 10] дає підставу виявити загальні для вищоїєвропейської освіти тенденції та їхні специфічніпрояви:

1)  демократизація  суспільства  зумовиладоступність вищої освіти та збільшення кількостістудентів.  Дані  ЮНЕСКО  свідчать:  щорокудодається приблизно 2 млн. нових студентів. Цейпроцес властивий не тільки країнам третього світу,де  раніше  система  вищої  європейськоїпедагогічної освіти  загалом не  існувала, тому  їїпостійне  розширення  є  цілковито  природнимявищем. В останніх населення зростає повільно,тому  кількісне  розширення  студентськихконтингентів має лише одну причину – збільшеннямолоді й активного населення, охопленого всімавидами сучасної  третинної  освіти – класичної  іпрофесіоналізованої,  університетської  і  неуніверситетської,  коротко­  і  довготермінової,денної  і  дистанційної  (з максимально  високимрівнем  наочності),  традиційної  та  віртуальної(основаної на цифрових інформаційних засобах йкомп’ютерному  моделюванні).  За  сучаснимистатистичними даними, кількість студентів денноїформи навчання у світі перевищила 84 млн. осіб[11];

2) паралельно  до  цієї тенденції  відбуваєтьсяспоріднене  і  подібне  явище  подовженнятривалості  набування людиною  знань,  умінь  інавичок.  Для  частини  професій  вже  майжеліквідовано різницю між роботою і навчанням.

РОЗВИТОК ВИЩОЇ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ОСВІТИ В ОСВІТНЬОМУ ВИМІРІ

140

Як  відомо,  у  наш  час  період  подвоєннянакопиченої людством  кількості  знань складаєприблизно 8 – 10 років. Проте для окремих галузейзнань – мікроелектроніки, генної інженерії та ін. –темп подвоєння складає вже місяці, що необхідновід  працівників  у  цих  сферах  безперервногонавчання. Наслідком  цього стало  формування уєвропейських країнах частини системи “навчаннявпродовж  всього  життя”  –  пожиттєвого  іпрактично  безперервного  набуття  нових  знань,вмінь і навичок. Саме це стало однією із головнихпередумов стійкого прогресу націй, високої якостіжиття  й успіхів на відкритому світовому ринкутоварів і послуг;

3)  науково­технічний  прогрес  є  головноюпричиною тенденції ускладнення структури вищоїєвропейської  освіти, урізноманітнення системизакладів,  закриття  одних  профілів  і  відкриттяінших, постійного оновлення навчальних планів іпрограм, модернізації ефективних форм і методівнавчання. Перетворення елітарної вищої освіти намасову зумовило її комерціалізацію. Серед формнавчання ми виділяємо індивідуальну, групову тароботу в парах; очну,  заочну та дистанційну. Доефективних  методів  навчання  належать лекціїпроблемно­пошукового  характеру,  семінари­дискусії, диспути, ділові ігри “круглі столи”, прес­конференції.  З  метою  зібрання  навчальногоматеріалу з європейської освіти ми застосовувалиметоди “кейс”  і  “портфоліо”. Майбутні вчителіопрацьовували законодавчо­нормативні і правовідокументи,  конспектували  статті,  вміщені  внавчальних посібниках провідних фахівців з цієїгалузі  як України, так  і  закордоння, розроблялизаняття  з  порівняльної  педагогіки,  складалитестові завдання, обмінювалися досвідом роботи,отриманим на педагогічній практиці. Брали участьв  організованих  на  цю  тематику  Інтернет­конференціях.

4)  в  індустріальному суспільстві переважализаклади  університетського  рівня,  в  якихпоєднувалися навчальний  процес  з науковим. Вумовах високо елітарної вищої європейської освітибільшість  випускників  готувалася  чибезпосередньо  до  науково­конструкторськоїроботи, чи до  інших занять, де були важливимивміння аналізувати  і розв’язувати проблеми  наоснові саме наукових методів. Рух до суспільствазнань зумовив нагальну потребу у вищій освіті ідля тих фахівців,  які  не пов’язані  з  науковимидослідженнями.  Це  стало  безпосередньоюпричиною  появи  вищої  професійної  освіти.Водночас ВНЗ стали  корисними  суспільству  нелише тим, що навчали молодь. Це явище можнаназвати “тенденцією розширення мети і завдань

закладів  вищої  європейської  освіти  позатрадиційний для них обов’язок”;

5)  інтенсифікується  явище  створеннянетрадиційних  вищих  навчальних  закладів,діяльність  яких  спирається  на  електронно­цифрове представлення, накопичення і передачуінформації. Поява  великої  кількості  супутниківзв’язку  зумовила  перетворення  Інтернету  наперспективний засіб дистанційного  навчання йоснову діяльності так званих “віртуальних ВНЗ”.Попри  відсутність  стін,  вони  є  справжнімицентрами надання  освітніх  послуг  особам, якіпотребують знань і намагаються підвищити своюкваліфікацію,  але  перебувають  далеко  відуніверситетських  міст  з  їхніми  ВНЗ, великимибібліотеками, лекторіями та іншими засобами длязабезпечення традиційних варіантів навчання;

6)  нове  інформаційне  оточення  (Інтернет,супутникове телебачення та ін.) значно ускладнюєумови праці викладачів вищої школи, зокрема, йставить перед ними нові вимоги щодо професійноїкомпетентності  та  майстерності.  Збільшеннявідсотка  осіб  з  вищою  освітою  загострюєконкуренцію  за  робочі  місця,  а  явищадемократизації  й  децентралізації  спонукаютьзниженню обсягу державних замовлень на кадри.У розвинених країнах  світу державний секторзайнятості  давно  поступився  обсягомприватному;

7)  одна  з  ознак  розвитку  вищої  освіти  насучасному  етапі  –  народження  “інноваційноїекономіки”, для  якої  характерно  використаннявисоких  технологій  не  як  допоміжного  засобуотримання  прибутків  у  будь­якому  секторівиробництва, а як головного і незамінного засобупрогресу всієї  економіки  в  умовах глобалізації,появи  відкритого світового ринку  і  загостренняконкуренції на ньому.

8) перетворення  вищої освіти  з  елітарної  назагальну змінює й засади управління. Така освітабільше  не  може  бути  монополією  урядів,  адержавного бюджету бракує на її потреби. Томув  управлінні  вищої  освіти  посилюютьсядемократичні  тенденції.  Відбуваєтьсядецентралізація,  перерозподіл  повноваженьвсередині державних адміністративних структур,зокрема, вони відмовляються від інспекторсько­наглядових функцій і переходять до стратегічно­координаційних;  розширюється  автономіязакладів. В умовах швидкого старіння населенняі  збільшення  витрат  на  соціальний  захистгромадян  відбувається  відносне  скороченняпризначеної  для  освіти  частини  державногобюджету й інтенсифікується необхідність залученнянетрадиційних джерел її фінансування тощо;

РОЗВИТОК ВИЩОЇ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ОСВІТИ В ОСВІТНЬОМУ ВИМІРІ

Молодь і ринок №3 (146), 2017

141 Молодь і ринок №3 (146), 2017

9) перетворення  вищої освіти  з  елітарної  назагальну по­новому ставить питання забезпеченняякості освіти. Повинні  істотно  вдосконалитисясистеми моніторингу і забезпечення якості вищоїосвіти,  оскільки  вимога  вільного  вступу  тазбільшення відсотка молоді віком 18 – 23 років,що  навчається у ВНЗ, нерозривно  пов’язана  зізниженням  якості  знань  абітурієнтів.  У  ВНЗопиняються  і  найменш  здібні  абітурієнти,  щоускладнює  завдання  викладачів  –  вивестиподібний контингент на високий рівень виробничихкомпетентностей;

10)  Україна  не  подолала  проблему  відтокувисокоосвіченої  молоді  за кордон, у  розвиненікраїни, де вищий рівень життя і кращі умови дляпрофесійного зростання. Часткові втрати молодихнауковців  є  виявом  більш  широкої  тенденції:зростання мобільності учнів, студентів, учителів,викладачів,  науковців,  нарешті,  робочої  силивисокої  кваліфікації  в  умовах  глобалізаціїекономічного  життя  і  зниження  бар’єрів  міжкраїнами;

Отже,  все  це  дає  підставу  виділити  такізагальні  для  європейського  регіону  тенденціїрозвитку вищої освіти, як:

­ перетворення елітарної вищої європейськоїосвіти на загальну;

­ кількісне зростання контингенту студентів таїх мобільності;

­ подовження тривалості обов’язкової освіти;­  ускладнення  структури  вищої  освіти  та

урізноманітнення мережі ВНЗ;­  збільшення  та  зростання  ролі  сектору

недержавної вищої освіти;­ професіоналізація вищої освіти;­  удосконалення системи управління вищою

освітою;­ забезпечення її якості;­ розробка механізмів інтеграційної політики в

галузі вищої європейської освіти.Для  нашого  дослідження  важливими  є  дані

порівняльної  педагогіки,  яка  з’явилася  задопомогою Міжнародного фонду “Відродження”на чолі з Дж. Соросом [3; 9]. На наш погляд, йогоуявлення про особливості  сучасного суспільно­економічного  розвитку  заслуговують  на  увагуосвітян та інших науковців в Україні, насамперед,під  час  пошуку  стратегій  модернізації  вищоїєвропейської освіти.

Отже, ми висвітлили проблему розвитку вищоїєвропейської  педагогічної  освіти  на  основітенденцій,  змісту та добору ефективних форм  іметодів навчання.

Література1.  Андрущенко В.П. та  ін. Науково-освітній

потенціал  нації:  погляд  у  XXI  століття.  /В.П.  Андрущенко  [за ред. В.М. Литвина] – К.:Навч. книга,  2003  –  218c.

2.  Вища  школа  як  соціальний  інститут  імеханізм соціалізації  молоді: монографія  /  кол.авт.: М. Михальченко  (керівник), Т. Андрущенко,В.  Баранівський,  О.  Бульвінська  та  ін.  –  К.:Педагогічна  думка,  2012.–  320  с.

3.  Галус О.М.  Порівняльна педагогіка:  навч.посібник  / О.М.  Галус,    Л.М.  Шапошнікова.  –К.:  Вища школа, 2006.  –  215  с.

4. Глузман А.В. Университетское педагогическоеобразование,  опыт  системного  исследования:Монография. / А.В.  Глузман.  –  К.:  Видавничийцентр  “Просвіта”, 1996.  –  312  с.

5.  Журавський  В.С.  Болонський  процес:головні  принципи  входження  в  Європейськийпростір  вищої  освіти  /  В.С.  Журавський,М.З. Згуровський.  –  К.:  Політехніка  КТУУ,2003.  –  195 с.

6. Луговий В.І. Тенденції розвитку педагогічноїосвіти  в  Україні  (теоретико-методологічнийаспект):  Дис.  канд.  пед.  наук:  13.00.01.  /В.І. Луговий  –  К.,  1995.

7.  Пуховська  Л.П.  Професійна  підготовкавчителів  у  Західній  Європі:  спільність  ірозбіжності  /  Л.П. Пуховська  –  К.:  Вищашкола,  1997. –  179 с.

8.  Савченко  О.Я.  Початкова  освіта  зарубежем  /  О.Я.  Савченко  // Дидактикапочаткової  освіти:  підручн.  –  К.:  Грамота,2012.  –  504 с.

9.  Сбруєва  А.А.  Тенденції  реформуваннясередньої  освіти  розвинених  англомовнихкраїн  в  контексті  глобалізації  (90-і роки  ХХ –початок ХХІ ст.): монографія  / А.А. Сбруєва.–ВАТ  “Сум.  обл.  друк”,  вид.  “Козацький  вал”,Суми:  2004.–  500с.

10. Якименко Ю. Кредитно-модульна системаяк  важлива  складова  інтеграції  вищої освітиУкраїни до  загальноєвропейського  освітньогопростору / Ю. Якименко // Вища школа. – 2004.– №1. – С. 50  – 62.

11.  UNESCO  (United  Nations  EducationalScientific and Cultural Organization). – StatisticalYearbook,  1999.  –  Paris.

References1. Andrushchenko V.P.  & V.M. Lytvyna  (2003).

Naukovo-osvitnii potentsial natsii:  pohliad u XXIstolittia.  [Scientific  and  educational  potential  ofthe nation, look  in  the XXI century], Kyiv: Navch.knyha, 218 p. [in Ukrainian].

2.  Mykhalchenko  M.,  Andrushchenko  T.,Baranivskyi V., Bulvinska O. (2012). Vyshcha shkolayak  sotsialnyi  instytut  i  mekhanizm  sotsializatsii

РОЗВИТОК ВИЩОЇ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ОСВІТИ В ОСВІТНЬОМУ ВИМІРІ

142

Стаття надійшла до редакції 26.02.2017

molodi: monohrafiia [High School as a socialinstitution and mechanism of socialization of youthmonograph], Kyiv: Pedahohichna dumka, 20 p. [inUkrainian].

3. Halus O.M., Shaposhnikova L.M. (2006).Porivnialna pedahohika: navch. posibnyk[Comparative education: teach. manual] Kyiv:Vyshcha shkola, 215 p. [in Ukrainian].

4. Hluzman A.V. (1996). Unyversytetskoepedahohycheskoe obrazovanye, opyt systemnohoissledovanyia: Monohrafyia. [Universitypedagogical education, experience of systemresearch: Monograph.] Kyiv: Vydavnychyi tsentr“Prosvita”, 1996, 312 p. [in Ukrainian].

5. Zhuravskyi V.S., Zghurovskyi M.Z. (2003).Bolonskyi protses: holovni pryntsypyvkhodzhennia v Yevropeiskyi prostir vyshchoiosvity [Bologna Process: the main principles ofjoining the European Higher Education Area]Kyiv: Politekhnika KTUU, – 195 p. [in Ukrainian].

6. Luhovyi V.I (1995). Tendentsii rozvytkupedahohichnoi osvity v Ukraini (teoretyko-metodolohichnyi aspekt): Dys. kand. ped. nauk:13.00.01., [Trends in Teacher Education inUkraine (theoretical and methodological aspect):Dis. candidate. ped. Sciences: 13.00.01.], Kyiv.[in Ukrainian].

7. Pukhovska L.P. (1997). Profesiina pidhotovkavchyteliv u Zakhidnii Yevropi: spilnist i rozbizhnosti

[Teacher training in Western Europe: similaritiesand differences] Kyiv: Vyshcha shkola, 179 p. [inUkrainian].

8. Savchenko O.Ia. (2012). Pochatkova osvita zarubezhem [Primary education abroad] Dydaktykapochatkovoi osvity: pidruchn. Kyiv.: Hramota,504 p. [in Ukrainian].

9. Sbruieva A.A. (2004). Tendentsii reformuvanniaserednoi osvity rozvynenykh anhlomovnykh krainv konteksti hlobalizatsii (90-i roky KhKh – pochatokKhKhI s t.): monohrafiia [Trends reform ofsecond ary edu cation d eveloped En glish-sp eaking coun tries in the context o fglobalization (90 years of XX – beginning ofXXI century.): Monograph], VAT “Sum. obl.druk”, vyd. “Kozatskyi val”, Sumy, 500 p. [inUkrainian].

10. Iakymenko Yu. (2004). Kredytno-modulnasystema yak vazhlyva skladova intehratsiivyshchoi osvity Ukrainy do zahalnoievropeiskohoosvitnoho prostoru [ECTS system as an importantpart of higher education integrate Ukraine intothe European educational space] Vyshchashkola., №1., pp. 50 – 62. [in Ukrainian].

11. UNESCO (1999). (United NationsEducational Scientific and Cultural Organization)[UNESCO (United Nations Educational Scientificand Cultural Organization)], Statistical Yearbook,Paris [in France].

РОЗВИТОК ВИЩОЇ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ОСВІТИ В ОСВІТНЬОМУ ВИМІРІ

“Будь-яке навчання людини, є не що інше, як мистецтво сприяти прагненню природи до свого власного розвитку”.

Йоганн Генріх Песталоцці видатний швейцарський педагог-новатор

“Наука ніколи не була і не буде закінченою книгою. Кожен важливий успіх задає

нові питання. Будь-який розвиток виявляє з часом усе нові й глибші труднощі”. Альберт Ейнштейн

один з найвизначніших фізиків XX століття. Лауреат Нобелівської премії 1921 року

“... Один із секретів педагогічної творчості в тому, щоб пробудити у викладача

інтерес до пошуку до аналізу власної роботи.” Василь Сухомлинський

український педагог,публіцист

Молодь і ринок №3 (146), 2017

143 Молодь і ринок №3 (146), 2017

Постановка  проблеми.  Сьогоднімайже всі науки для своїх дослідженьта  пізнання  використовують  метод

моделювання,  який  полягає  у  побудові  моделіоб’єкта, процесу чи явища. Досліджуючи модельможна  вивчити  і  зрозуміти  реальну  систему,подати  та  зберегти  знання  про  неї,  вирішитиконкретні проблеми або спрогнозувати наслідкиїї впливу на інших.

Відомо, що моделі використовуються там, де

об’єкт  дослідження  є  недоступним  абоважкодоступним,  дослідження  об’єкта  можутьпривести  до  його  руйнування,  виготовленняоб’єкта потребує  значних  затрат  (коштів, часу,людських  ресурсів  і  т.д.)  або  потрібно  середвеликої кількості властивостей об’єкта дослідититільки  ті,  які  є  суттєвими  в даному  контексті.Оскільки підготовка фахівця є обмеженою в часі,до  неї  прямо  чи  опосередковано  залучаютьсябагато  працівників  з  числа  професорсько­

Сергій  Терещенко,  аспірантУманського  державного  педагогічного  університету  імені  Павла  Тичини

МОДЕЛЬ ФОРМУВАННЯ ІНФОРМАТИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІМАЙБУТНЬОГО МЕНЕДЖЕРА ЕКОНОМІКИ

У статті представлена авторська педагогічна модель, яка спрямована на формування інформатичноїкомпетентності майбутнього менеджера економіки в процесі професійної підготовки. Визначено структурута склад запропонованої моделі, яка складається з концептуально-цільового, методологічного, змістово-процесуального та критеріально-моніторингового блоків. Обґрунтовано вибір структурних компонентів,які входять до складу блоків. Дано характеристику кожного компонента, яка розкриває його внутрішнійзміст та зв’язки з іншими компонентами.

Ключові слова: педагогічна модель, інформатична компетентність, методологічні підходи, дидактичніпринципи, організаційно-педагогічні умови, методи навчання, засоби навчання, технології навчання, засобимоніторингу.

Рис. 1. Літ. 6.

Сергей  Терещенко,  аспирантУманского  государственного  педагогического  университета  имени  Павла  Тычины

МОДЕЛЬ ФОРМИРОВАНИЯ ИНФОРМАТИЧЕСКОЙ КОМПЕТЕНТНОСТИБУДУЩЕГО МЕНЕДЖЕРА ЭКОНОМИКИ

В  статье  представлена  авторская  педагогическая  модель,  которая  направлена  на  формированиеинформатической  компетентности  будущего  менеджера  экономики  в  процессе  профессиональнойподготовки. Определена структура и состав предложенной модели, состоящей из концептуально-целевого,методологического, содержательно-процессуального и критериально-мониторингового блоков. Обоснованвыбор структурных компонентов, входящих в состав блоков. Дана характеристика каждого компонента,которая раскрывает его внутреннее содержание и связи с другими компонентами.

Ключевые  слова:  педагогическая  модель,  информатическая  компетентность,  методологическиеподходы, дидактические принципы, организационно-педагогические условия, методы обучения,  средстваобучения, технологии обучения, средства мониторинга.

Serhiy Tereshchenko,  Postgraduate  StudentUman  Pavlo Tychyna State  Pedagogical  University

THE MODEL OF FORMATION OF INFORMATICS COMPETENCE OF THE FUTUREMANAGER OF ECONOMY

The author presents the pedagogical model that is aimed at forming the informatics competence of futuremanager of economy in the process of professional training. The structure and composition of the offered model,which consists of the conceptual and target, the methodological, the substantial and procedural, and the criteriaand monitoring blocks is defined. The choice of the structural components which are a part of blocks is based. Thecharacteristic of  each  component which  reveals its  internal  content and  connections with  other  components  isgiven.

Keywords: the pedagogical model, an informatics competence, the methodological approaches, the didacticprinciples,  the organizational  and pedagogical  conditions,  the methods of  training,  the  training  resources,  thetraining technologies, the monitoring means.

УДК 378.147:33

© С. Терещенко, 2017

МОДЕЛЬ ФОРМУВАННЯ ІНФОРМАТИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІМАЙБУТНЬОГО МЕНЕДЖЕРА ЕКОНОМІКИ

144

викладацького  складу  та  адміністративно­управлінського  персоналу навчального  закладу,витрачаються  кошти  з  державного  бюджету,юридичних або фізичних осіб, педагогічний процесповинен бути чітко продуманим і спланованим надосягнення прогнозованих результатів – системинабутих компетентностей. У  нашому  випадку –це  сформована  інформатична  компетентністьмайбутніх менеджерів економіки. Тому побудоватакої моделі є надзвичайно актуальним питанням.

Аналіз  основних  досліджень  і  публікацій.Питанню  моделювання в  педагогіці присвяченіроботи В. Беспалька, В. Безрукової, Б. Гершунського,С. Гончаренка, В. Загвязінського, В. Краєвського,А .Кузьмінського,  Є. Лодатка,  В. Міхеєва,Н. Морзе, Є. Павлютенкова, М. Фіцули та ін.

Побудова моделей формування компетентностейщодо використання інформаційно­комунікаційнихтехнологій  в  професійній  діяльності  фахівцязустрічається  у  працях  Ю. Романишин(документознавців­менеджерів),  Я. Сікори(вчителів інформатики), Є. Смірнової­Трибульської(вчителів  науково­природничих  дисциплін),О. Пшеничної  (менеджерів  організацій),О. Гончарової (економістів) та ін.

Метою  даної  статті  є  теоретичнеобґрунтування  та  опис  моделі  формуванняінформатичної  компетентності  майбутньогоменеджера  економіки  в  процесі  професійноїпідготовки.

Виклад  основного матеріалу дослідження.A  Слово “модель”  походить  від  французького“modèle”,  яке  в  свою  чергу  –  від  латинського“modulus”, що  означає  “міра,  аналог,  зразок”. Венциклопедичному  словнику  подаєтьсяузагальнене  визначення  поняття  моделі  якматеріальної,  знакової  або уявної  системи,  щовідтворює  імітує,  відображає  принципивнутрішньої організації, функціонування, ознаки,характеристики  об’єкта  дослідження,безпосереднє  вивчення  якого  неможливе,ускладнене або недоцільне.

Відомий  філософ В. Штофф,  який  займавсяпитаннями  побудови  наукових  моделей,  підмоделлю  розуміє  уявно  чи  матеріальнореалізовану  систему,  яка  відображаючи  абовідтворюючи об’єкт дослідження  замінює йоготак, що її вивчення дає нам нову інформацію процей об’єкт [6, 19].

Метод  моделювання,  як  один  із  методівнауково­педагогічного  дослідження,  М. Фіцулавідносить  до  шляхів  вивчення  і  опануванняскладними психолого­педагогічними процесамиформування  особистості,  встановленняоб’єктивної закономірності виховання і навчання.З  його  слів,  суть  методу  полягає  у  побудові

наукової  моделі  –  смислово­представленої  таматеріально реалізованої системи, яка адекватновідображає  предмет  дослідження,  є  засобомтеоретичного  дослідження  педагогічних явищчерез  уявне  створення  життєвих  ситуацій  тадопомагає  пізнати  закономірність  поведінкилюдини у різних ситуаціях [5].

Педагогічне  моделювання  В. Безруковавиділяє  першим  етапом  педагогічногопроектування – попередньої розробки основнихдеталей майбутньої діяльності учнів та педагогів[1]. На цьому етапі розробляються цілі (загальнаідея) створення педагогічних систем, процесів абоситуацій та основні шляхи їх досягнення.

На  основі  проведеного  системного  аналізунаукових  праць, дисертаційних  досліджень  тадосвіду вітчизняних і зарубіжних педагогів щодомоделювання педагогічних процесів, враховуючисучасний  стан  розвитку  інформаційно­комунікаційних технологій та життєвої необхідностіїх  використання  майбутніми  фахівцями  намипобудована  модель формування  інформатичноїкомпетентності майбутніх менеджерів економікив процесі професійної підготовки (Рис. 1).

Концептуально-цільовий  блок.  Сучаснийменеджер  економіки  повинен  активно  та  нависокому  рівні використовувати  ІКТ як під часвиконання своїх професійних обов’язків, так і длязадоволення власних потреб та функціонуванні всуспільстві.  Ці  вимоги  знайшли  своєвідображення  у  державних  та  нормативнихдокументах,  якими  керуються  в  освіті  дляорганізації  навчально­виховного  процесу,професійної  підготовки  майбутніх  фахівців.Зокрема, у Законах України “Про освіту”, “Провищу освіту”, освітньо­професійних програмах таінших нормативних і програмних документах вонисформульовані  у  вигляді  компетентностей  якрезультатів навчання з урахуванням вимог ринкупраці. Однією  з  них  є  визначена  нами  ранішеінформатична компетентність, у структурі якої мивиділили інформаційний, технічний, алгоритмічнийта технологічний компоненти.

Методологічний  блок.  Сукупністьтеоретичних положень про педагогічне пізнання іперетворення дійсності  складають методологіюпедагогіки [2]. Тому в цей блок ми включили таківзаємопов’язані  поняття  дидактики  якметодологічні підходи,  дидактичні принципи таорганізаційно­педагогічні умови їх забезпечення.

Досягненню основної мети сучасної дидактикивищої  школи  –  забезпечення  ефективноїпідготовки майбутніх фахівців – на нашу думку,сприятимуть особистісний, діяльнісний, системний,гуманістичний та компетентністний методологічніпідходи до навчального процесу [4].

МОДЕЛЬ ФОРМУВАННЯ ІНФОРМАТИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІМАЙБУТНЬОГО МЕНЕДЖЕРА ЕКОНОМІКИ

Молодь і ринок №3 (146), 2017

145 Молодь і ринок №3 (146), 2017

МОДЕЛЬ ФОРМУВАННЯ ІНФОРМАТИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІМАЙБУТНЬОГО МЕНЕДЖЕРА ЕКОНОМІКИ

                                                       

Рис. 1. Модель формування інформатичної компетентності  майбутнього менеджера економіки 

Методологічний блок 

Змістово-процесуальний блок 

Концептуально-цільовий блок 

Рівень розвитку ІКТ 

Державні та нормативні документи Закон України “Про освіту” Закон України “Про вищу освіту” Освітньо­професійні програми та ін. 

Соціальне замовлення  (професійне, с успільне, особистісне)  

Мета: формування інформа тичної компетентності майбутнього менеджера економіки 

Компоненти: інформаційний, технічний, алгоритмічний, технологічний 

Технології навчання  Технології дистанційного навчання 

Хмарні технології на вча ння  Інтерактивні Smart ­ технології 

Технологія освітніх веб­квестів 

Методо логічні підходи 

Особистіс ний 

Діяльнісний  Системний 

Гуманістичний  Компетентнісний 

Дидактичні принципи  Науковості 

Системності і послідовнос ті навчання  Ґрунтовності 

Наочності 

Зв’язку теорії з практикою  Свідомості й а ктивності у навчанні 

Раціональне поєднання колективних та  індивідуальних форм і способів навчання  Розвиваючий і виховний характер

Форми організації навчання  Н авча льні заняття 

П рактична підготовка  СРС 

Контрольні заходи 

Зас оби: 

Технічні; 

Комп’ютерні програми  Наукова   та  навчально­методична літе ратура 

Дидактичні матеріали 

Методи навчання: 

Інформаційно­рецептивний 

Репродуктивний  Проблемний 

Евристичний 

Дослідницький 

Організаційно–педа го гічні у мов и 

С истемати чна мо ти вація студентів на роз вито к власн ої ін формати чної ко мпетентн ості 

Проекту ван ня ком петентн існ о­ор ієн товано го 

змісту  інф ормати чни х дисц ип лін 

З аб езп еченн я п оетапн ого  та си стемного управлін ня про цесом  фор муванн я ін фор мати чної 

ко мпетентн ості 

К омпл ексне вико ристанн я п едагогіч ни х технологій в освітн ьому  п роц есі ВНЗ 

Зміст формування інформатичної компетентності 

Фундаментальний е тап 

Інформаційні систе ми та технології (норм.)  Економічна інформатика (вибірк.) 

Професійно-практичний етап 

Інформаційні системи в ме неджменті (вибір.)  Електронна комерція(вибірк.) 

Безпека інформаційних і комунікаційних систе м (вибірк.) 

Критеріально-моніторинговий блок Критерії с формованості 

інформатичної компете нтності : 

мотиваційно­ціннісний 

когнітивний  професійно­діяльнісний 

рефлексивний 

Рівні сформованості: 

середній 

достатній 

високий 

Результат: Сформована інформатична компетентність 

майбутнього менеджера економіки 

Засоби моніторингу сформованості: 

анке тування 

тести 

пра ктичні роботи  завдання для самостійної роботи 

модульні контрольні роботи  науково­практичні  конференції  та 

семінари 

146

Основні  ідеї  щодо  визначення  змісту,організаційних  форм  і  методів  навчальногопроцесу закладені в дидактичних принципах (лат.principium – початок, основа). Ми виділили вісімосновних дидактичних принципів, які потрібновраховувати  при  викладанні  дисциплін,  якіформують  інформатичну  компетентністьмайбутнього фахівця:  науковості,  системності  іпослідовності навчання, ґрунтовності, наочності,зв’язку  теорії  з  практикою,  свідомості  йактивності у навчанні, раціонального поєднанняколективних та  індивідуальних форм  і  способівнавчання, розвиваючого  та виховного характерунавчання.

Для  досягнення  поставленої  нами  мети  тареалізації для цього описаних вище дидактичнихпідходів і принципів навчання потрібно організувативідповідне  педагогічне  середовище,  в  якомубудуть  створені  необхідні  організаційно­педагогічні умови. До таких умов ми віднесли:

­  систематичну  мотивацію  студентів  нарозвиток власної інформатичної компетентності;

­ проектування компетентнісно­орієнтованогозмісту інформатичних дисциплін;

­  забезпечення  поетапного  та  системногоуправління процесом формування інформатичноїкомпетентності;

­  комплексне  використання  педагогічнихтехнологій в освітньому процесі ВНЗ.

Змістово-процесуальний  блок.  Процеснабуття  інформатичної  компетентностівідбувається поступово, протягом вивчення цілоїнизки навчальних  дисциплін. Тому, виходячи  зосвітньої  програми  і  власного  досвіду,  мивиділяємо  фундаментальний  та  професійно­практичний  етапи  її  формування  в  процесіпрофесійної підготовки, визначивши на кожномуз  них  перелік  структурних  компонентівкомпетентності та  рівень  їх  сформованості.  Напершому  етапі  вивчаються  дисципліни“Інформаційні  системи  та  технології”  та“Економічна  інформатика”,  а  на  другому  –“Інформаційні  системи  в  менеджменті”,“Електронна комерція”, “Безпека інформаційних ікомунікаційних систем”.

В процесі викладання цих дисциплін можутьвикористовуватись  різні  форми  організаціїнавчання,  передбачені  Законом  України  “ПроВищу  освіту”:  навчальні  заняття,  практичнапідготовка,  самостійна  робота  студентів,контрольні заходи.

Успіх  навчання  залежить  не  тільки  відправильно  поставленої  його  мети,  але  й  відспособів досягнення, тобто від методів навчання(від грецького methodos – шлях до чогось, спосібпізнання).  Методи  навчання  у  вищій  школі

спрямовані не тільки на передавання і сприйманнязнань, але й на проникнення у процес розвиткунауки, розкриття її методологічних основ [5]. Томуми  виділяємо  у  своїй  моделі  всі  методи,  якіхарактеризують рівень самостійності пізнавальноїдіяльності  учнів  у  процесі  засвоєння  різнихкомпонентів  змісту  освіти:  інформаційно­рецептивний,  репродуктивний,  проблемний,евристичний,  дослідницький. Не применшуючироль перших  двох  методів,  які,  так  би  мовити,“перевірені  часом”,  і,  спрямовані  на отриманнязнань  та  набуття  досвіду  виконання  типовихспособів  діяльності,  ми  акцентуємо  увагу  напроблемному, евристичному  та  дослідницькомуметодах. Вони сприятимуть ще й набуттю досвідутворчої  діяльності,  що  проявляється  вконструюванні,  проектуванні,  проведенніекспериментів, розв’язуванні пошукових задач [3,115  – 117],  які  вкрай  необхідні  для  сучасногоменеджера.

В навчально­виховному процесі посередникомміж викладачем  і  студентом  часто  виступаютьзасоби  навчання  –  матеріальні  або  ідеальніоб’єкти,  які  використовуються  для  засвоєннязнань, формування досвіду практичної та творчоїдіяльності  [2,  210]. Основними  матеріальнимизасобами навчання виступають  технічні  засоби,до яких ми відносимо комп’ютери, мультимедійнета  мережеве  обладнання,  інтерактивні  дошки,проектори  та  ін.  Вони  виступають  як  в  ролізасобів  викладання,  якими  користуєтьсяпереважно викладач, так і в ролі засобів навчання,які  використовують  студенти  для  засвоєння.Використання  комп’ютерів  немислиме  безвикористання  комп’ютерних  програм –ідеалізованих  засобів,  які  дозволяютьавтоматизувати  процес  виконання  певнихалгоритмів. До засобів навчання відносимо такожнаукову  та  навчально­методичну  літературу,розроблені викладачем дидактичні матеріали, якідадуть  студенту теоретичні  знання  та  досвід  їхвикористання на практиці.

Для визначення шляхів засвоєння навчальногоматеріалу  в  межах  окремо  взятої  навчальноїдисципліни,  теми або проблеми застосовуютьсянавчальні  (дидактичні)  технології. Враховуючиспецифіку інформатичних дисциплін, наша модельпередбачає застосування інноваційних навчальнихтехнологій, у яких активно та постійно застосовуютьсясучасні інформаційно­комунікаційні технологій.

Для того щоб на практиці продемонструватита навчити використовувати величезні можливостісучасних інформаційно­комунікаційних технологійдля  пошуку  необхідної  інформації,  здійсненнякомунікацій,  спільного  виконання  проектіввикористовується  технології  дистанційного

МОДЕЛЬ ФОРМУВАННЯ ІНФОРМАТИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІМАЙБУТНЬОГО МЕНЕДЖЕРА ЕКОНОМІКИ

Молодь і ринок №3 (146), 2017

147 Молодь і ринок №3 (146), 2017

навчання.  Цю  технологію  ми  пропонуємозастосувати для організації самостійної  роботистудентів,  виконання  групових  проектів,проведення он­лайн тестування, консультацій таін.  Для  цього можна використати такі  системидистанційного  навчання,  як  Moodle,  LotusLearning  Space,  Blackboard  Learning  System,REDCLASS, Прометей, Віртуальний університет та ін.

В  останні  роки  одним  із  основних  трендіврозвитку ІКТ стали хмарні технології (англ. CloudTechnology), які передбачають віддалену обробкута  зберігання  даних  на  серверах  компаній,  якіпропонують  такі  сервіси,  в  тому  числі  і  длявпровадження  у  систему  навчання  вищих  тасередніх  навчальних  закладів  (Google  AppsEduction  Trainig,  Microsoft  Growing  LearningCommunities,  IBM  Smart Cloud  for  Eduction). Впроцесі вивчення  інформатичних дисциплін мипропонуємо  застосувати  хмарні  технології  дляорганізації  спільної  роботи  над  проектами,проведення веб­конференцій та вебінарів з аудіо­та  відео  супроводом,  надання  консультацій  тапідтримки  спілкування  дистанційно,  вільногодоступу  до  інформації  в  межах  певної  групи.Формуванню  інформатичної  компетентностісприятиме також вивчення інтегрованих “хмарних”бізнес­інструментів, які можуть використовуватименеджери для ефективної організації  власногоробочого часу та роботи в команді.

Ще  одним  видом  сучасних  технологій,  якіможуть  активно  застосовуватись  при  вивченніінформатичних дисциплін є інтерактивні SMART­технології, які захоплюють  своєю практичністюв процесі отримання знань. При такому навчанністудент перетворюється  із  пасивного  слухача вактивного  учасника  процесу  завдяки  спільнійроботі та сучасним технологіям. Така організаціянавчання розвиває навички критичного мислення,творчих підходів, досліджень, співробітництва тавзаємодії, прийняття рішень,  які необхідні  длямайбутнього  менеджера.

Останнім часом все частіше використовуєтьсяпедагогічна  технологія,  яка  передбачаєвикористання інформаційних ресурсів Інтернетута  елементів  рольової  гри  для  вирішенняпроблемного завдання, – “веб­квест” (webquest).Технологія веб­квестів дозволяє досягнути цілийряд  педагогічних  завдань,  які  сприяютьформуванню  інформатичної  та  іншихкомпетентностей, а саме: використання ІКТ длявирішення професійних завдань, творчий підхід,розвиток критичного мислення, вміння знаходитидекілька способів вирішення проблемної ситуаціїта  вибирати  найбільш  оптимальний  варіант,самоорганізація,  співробітництво,  вмінняпрацювати в команді та ін.

МОДЕЛЬ ФОРМУВАННЯ ІНФОРМАТИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІМАЙБУТНЬОГО МЕНЕДЖЕРА ЕКОНОМІКИ

Критеріально-моніторинговий блок.  Дляпідвищення якості результатів навчання педагогуважливо не  тільки  фіксувати,  але  й  управлятипроцесом їх досягнення, розуміти об’єктивні тасуб’єктивні чинники, які на них впливають, і, принеобхідності,  коригувати  різні  компонентинавчального процесу. Виходячи з цих міркуваньми  розробили  та  включили  до  нашої  моделімотиваційно­ціннісний  (рівень  мотивації  таціннісне  ставлення  до  застосування  ІКТ  вособистому житті), когнітивний (рівень володіннязнань  з  інформатики),  професійно­діяльнісний(вміння  використовувати  ІКТ  в  професійнійдіяльності)  та  рефлексивний  (здатність  досамоаналізу в процесі інформаційної діяльності)критерії,  які в  сукупності визначають  середній,достатній  або  високий  рівень  сформованостіінформатичної  компетентності  майбутньогоменеджера після завершення навчання. Засобамимоніторингу  можуть  виступати:  анкетування,тести, практичні роботи, завдання для самостійноїроботи,  модульні  контрольні  роботи,  науково­практичні конференції, семінари та ін.

Висновки  з  даного  дослідження  іперспективи  подальших  розвідок  у  даномунапрямку.  Отже,  запропонована  педагогічнамодель спрямована на формування інформатичноїкомпетентності менеджера економіки в процесіпрофесійної підготовки.  Модель є  замкненою,оскільки  аналіз  рівня  сформованості  цієїкомпетентності  в  студентів  по  завершеннюнавчання може бути підставою для уточнення такоригування структурних компонентів кожного зїї  блоків.  Перспективи  подальших  розвідок  уданому напрямку вбачаємо у вивченні та аналізіорганізаційно­педагогічних  умов  формуванняінформатичної  компетентності  в  процесіпрофесійної  підготовки  майбутніх  менеджерівекономіки.

Література1.  Безрукова В.С.  Педагогика.  Проективная

педагогика.  /  В.С.  Безрукова. –  Екатеринбург:Деловая книга, 1996. – 344 с.

2.  Зайченко І.В.   Педагогіка:  підручник  /І.В. Зайченко. – 3-є видання, перероблене та доповнене– К.: Ліра-К, 2016. – 608 с.

3.  Лернер  И.Я.  Дидактические  основы методовобучения / И.Я. Лернер. – М.: Педагогика, 1981. – 186 с.

4.  Лозова В.І.  Стратегічні  питання  сучасноїдидактики  /  В.І. Лозова  //  Розвиток  педагогічної  іпсихологічної науки  в Україні  1992 – 2002: Збірникнаукових  праць  до  10-річчя  АПН  України  /  АПНУкраїни. – Харків: ОВС, 2002. – Ч. 1. – С. 95–109 .

5.  Фіцула М.М.  Педагогіка  вищої  школи:  Навч.посіб. / М.М. Фіцула. – К.: Академвидав, 2006. – 352 c.

6.  Штофф В.А.  Моделирование  и  философия.  /Штофф В.А. – Ленинград: Наука, 1966. – 303 с.

148

Стаття надійшла до редакції 23.02.2017

Постановка  проблеми.  Апелюваннядо  значущих  сторінок  українськоїісторії  в  сучасних  воєнних  умовах

нашої держави є актуальним та вкрай необхідним.Одними із тих, хто здійснив ґрунтовний внесок уїї  розвиток,  розвиток  саме  “національної”

складової  є  учасники  національно­визвольнихзмагань  –  духовно­піднесені  патріоти.Стрілецький рух, повстанський рух – індикаторинаціональної культури, національної самосвідомості,національної ідеї. Для сучасної української історії,культурології,  мистецтвознавства,  педагогіки,

УДК 781.7(477):323.1

Василь Довгошия, аспірант,  викладач кафедри методики  музичного  виховання  і  диригуванняДрогобицького  державного  педагогічного  університету  імені  Івана  Франка

АКТУАЛЬНІСТЬ НАУКОВИХ РОЗВІДОК МУЗИЧНИХ ПРАКТИКУКРАЇНСЬКОГО ВИЗВОЛЬНОГО РУХУ

Прогрес соціально-культурного розвитку держави немислимий без знання, розуміння та використаннявагомих  надбань  культурної  спадщини  історичної  минувшини.  В  нашому  дослідженні  мова  йтиме  пробагатоманітність проявів матеріальних та духовних надбань нації, в своєрідній об’єднавчій національно-свідомій формі – феномені українського визвольного руху.

Ключові  слова:  визвольний  рух,  самосвідомість,  духовне  надбання,  національна  ідея,  культурнаспадщина, музична творчість.

Літ. 7.

Василий  Довгошия, аспирант,преподаватель  кафедры  методики  музыкального  воспитания  и  дирижирования

Дрогобычского  государственного  педагогического  университета  имени  Ивана  Франко

АКТУАЛЬНОСТЬ НАУЧНЫХ ИССЛЕДОВАНИЙ МУЗЫКАЛЬНОЙ ПРАКТИКИУКРАИНСКОГО ОСВОБОДИТЕЛЬНОГО ДВИЖЕНИЯ

Прогресс  социально-культурного  развития  государства  немыслим  без  знания,  понимания  ииспользования весомых достижений культурного наследия исторического прошлого. В нашем исследованииречь  пойдет  о  многообразии  проявлений  материальных  и  духовных  достижений  нации,  в  своеобразнойобъединяющей национально-сознательной форме – феномене украинского освободительного движения.

Ключевые слова: освободительное движение, самосознание, духовное достояние, национальная идея,

культурное наследие, музыкальное творчество.

Vasyl  Dovhoshyya,  Postgraduate  Student, Lecturer  of  theMusic  Education  Methods  and  Conducting DepartmentDrohobych  Ivan  Franko  State  Pedagogical  University

THE RELEVANCE OF SCIENTIFIC STUDIES OF MUSIC PRACTICES OF UKRAINIANLIBERATION MOVEMENT

The Progress of  socio-cultural development of  the country  is unthinkable without the knowledge, and theunderstanding and using the significant and cultural heritage of the historical past. The author focuses the varietyof manifestations of material and spiritual heritage of the nation, in the peculiar form of unifying national conscious–the phenomenon of the Ukrainian liberation movement.

Keywords: liberation movement, consciousness, the spiritual heritage, a national idea, the cultural heritage, the music creativity.

© В. Довгошия, 2017

АКТУАЛЬНІСТЬ НАУКОВИХ РОЗВІДОК МУЗИЧНИХ ПРАКТИКУКРАЇНСЬКОГО ВИЗВОЛЬНОГО РУХУ

References1. Bezrukova V.S. (1996). Pedagogika. Proektivnaya

pedagogika  [Pedagogy.  Projective  pedagogy] .Ekaterynburg: Delovaya kniga Publ., 344p. [in Russian].

2.  Zaichenko  I.V.  (2016).  Pedahohika:  pidruchnyk[Pedagogy:  Textbook].  3-ye  vydannia,  pereroblene  tadopovnene. Kyiv: Lira-K Publ., 608p. [in Ukrainian].

3. Lerner I.Ya. (1981). Didakticheskie osnovy metodovo b u c h en i y a   [D i d a c t i c   b a s e s   o f   t r a i n i n gmethods] .  Moscow: Pedagogika Publ. , 186p. [inRussian] .

4. Lozova V. I. (2002). Stratehichni pytannia suchasnoidydaktyky [Strategic issues of modern didactics]. Rozvytokpedahohichnoi i psykholohichnoi nauk v Ukraini 1992 –2002:  Zbirnyk  naukovykh  prats  do  10-richchia  APNUkrainy. Kharkiv: OVS Publ., pp. 95 – 109. [in Ukrainian].

5. Fitsula M.M. (2006). Pedahohika vyshchoi shkoly:Navch. posib. [Higher Education Pedagogy: Textbook.].Kyiv: Akademvydav Publ., 352 p. [in Ukrainian].

6.  Shtoff  V.A.  (1966).  Modelirovanie  i  filosofiya[Modeling  and  philosophy]. Leningrad:  Nauka  Publ.,303p. [in USSR].

149 Молодь і ринок №3 (146), 2017

філософії  актуальним  є  питання  вивчення  цієїбагатої історичної та культурної спадщини.

Аналіз останніх досліджень та публікацій.Безперечно,  даній  проблематиці  присвяченобагато вітчизняних досліджень та розвідок. Середвідомих сучасних дослідників: В. Бережинський“Українські Січові Стрільці, М. Литвин “ЛегіонУкраїнських січових стрільців”, М. Литвин, К. Науменко“Історія галицького стрілецтва”, “Військова елітаГаличини”,  Б.  Якимович  “Новітні  лицаріВітчизни”,  “З  історії  Українських  січовихстрільців”,  В.  Гордієнко  “Українські  СічовіСтрільці”, В. Горбик, Г. Денисенко “Воєнна історіяУкраїни в пам’ятках” та інші.

Дослідження  повстанського  музичногофольклору були закцентовані на початку 90­х роківХХ століття. Серед таких дослідників – А. Іваницький,З. Бервецький, Г. Дем’ян, Є. Луньо, О. Правдюкта ін.

Невичерпні є виховні можливості національноїідеї, мистецтва і культури у педагогічній роботі.Дослідники І.Д. Бех, М.Й. Боришевський, І.А. Зязюн,М.Г.  Стельмахович,  О.М.  Сухомлинська,Б .Г.   Чижевський  та  ін.  стверджують,  щорозвиток відповідального громадянина сучасноїдержави  безпосередньо пов’язаний з  системоюнаціональних  цінностей,  які  повинні  бутизапроваджені  у  систему  освіти  молоді:  “Зутворенням у 1991 р. Української держави, “ пишеВ.О. Сухомлинська, – почалася розбудова новогошкільництва, одне із завдань якого – формуваннянаціональних ціннісних орієнтацій, національноїсвідомості та самосвідомості як цінності... Новийзміст  нової  української  школи  покликанийформувати  у  дітей  почуття  патріотизму,громадянськості, державницької ідеології” [5, 7 – 8].

Метою  дослідження  є  висвітленняактуальності наукових розвідок музичних практикукраїнського  визвольного  руху для формуваннясоціального  інтелекту  української  молоді  тасуспільства  в  цілому,  формування  морально­ціннісних  позицій  для  протидії  кризицивілізаційності  –  приниженню  гідності,територіального розшматування, війн.

Виклад  основного  матеріалу.  Свідченнямжиттєвої  необхідності  активізації національно­патріотичної свідомості нації є останні доленосніподії  нашої  держави  –  Революція  Гідності,жертовний подвиг Героїв Небесної Сотні, збройнепротистояння на сході країни. Одним з основнихзасобів консолідації української політичної нації єплекання національних почуттів і патріотизму, якеповинно  відбуватися  на  всіх  щаблях  розвиткуособистості, і, особливо, в системі освіти.

У Наказі МОН № 641 від 16.06.15 року Прозатвердження Концепції національно­патріотичного

виховання  дітей  і  молоді  зауважується,  щоінтеграційні процеси, що відбуваються в Україні,європоцентричність, пробудження громадянськоїі  громадської  ініціативи,  виникнення  різнихгромадських рухів, розповсюдження волонтерськоїдіяльності, відбуваються на тлі сплеску інтересу іпрояву патріотичних почуттів і нових ставлень доісторії,  культури,  релігії,  традицій  і  звичаївукраїнського народу [3].

Цікавим є той факт, – як зауважує О. Бежук, –що  в  структурі  змісту  історії  України  длястудентів ВНЗ не відводиться годин для місцевоїісторії  –  міста,  краю  чи  регіону.  Добре,  якщочастково цим займаються куратори (наставники)груп, але так є не завше. Між тим, така інформаціябула б надзвичайно корисною і цікавою для молодіз  інших  областей  (регіонів) нашої  держави чистудентів­іноземців. Тим паче, якщо ми говоримопро  Львів,  як  столицю  Галицько­Волинськоїдержави  та  П’ємонт  українців  у  часи  їхнаціонального відродження та визвольних змаганьХХ  і  навіть  ХХІ  століть.  Викладачі  могли  бактивно використовувати цей компонент  з  тим,щоб  на  місцевому матеріалі показати  загальнізакономірності  історичного  розвитку.  Аджепрактика багатьох країн світу (зокрема сусідньоїПольщі)  свідчить, що саме у процесі  вивченнялокальної  історії  студентство  знайомиться  зісторією своєї країни,  Європи  і  світу  загалом.Локальна  історія  у цьому випадку виступає якбазовий  компонент. Це ж  стосується  і  поняттярегіональної  історії,  тому  що  регіон  можутьутворювати і кілька  сусідніх країн,  на територіїяких у певний історичний час відбувалися події,що  тією  чи  іншою  мірою  об’єднували  їхнаселення. В  світі все більше уваги починаютьприділяти так званій “соціальній історії” – історіїпересічних людей, їх повсякденності. Ця історіяпокликана навчити тих речей, що потрібні молодійлюдині  в  умовах  глобалізованого  світу:утвердження  її  національної  ідентичності  таусвідомлення власної причетності до  минулогосвого народу, своєї родини, сім’ї [1, 25].

Знання  історичного  матеріалу,  особливо  уперехідному  суспільстві,  стає  стрижнемконсолідації  нації,  важливим  чинникомстабільності, єдності, утвердження національноїдержавності.

Окремою сторінкою української національноїкультури  став  український  визвольний  рух,спрямований  на  опір  пануючим  системам  задопомогою культурно­історичних практик. Маючисвоїми  витоками  повсякденну  культуру,стрілецька  та  повстанська  зуміла  успішнопроявити себе у розвитку пісенного, літературного,художнього видів мистецтва.

АКТУАЛЬНІСТЬ НАУКОВИХ РОЗВІДОК МУЗИЧНИХ ПРАКТИКУКРАЇНСЬКОГО ВИЗВОЛЬНОГО РУХУ

150

Стрілецька  поетична, пісенна,  літературна,публіцистична  творчість  сприяла  зародженнюнових  модерних  мистецьких  напрямів  вукраїнській  культурі. Як справедливо стверджуєБ.Ступарик: “Січовий стрілець – це не випадковеявище в нашій історії, а результат функціонуваннясистеми виховання, спрямованої на формуваннялюдини, готової до здійснення державницької ідеї,з почуттям високої відповідальності перед своїмнародом” [4, 136].

Проте найбільша творча спадщина стрілецькоїдоби  –  це  пісні.  Пісні,  написані  з  болю,продиктовані  серцем. Аналізуючи  обставини, вяких народжувалася військова пісня взагалі, О. Залеськийзазначав:  “Найбільш  відповідним  часом,  длятворення пісень воєнного чи військового змістубули війни і воєнні походи, бо вони давали багатотем, розбуджували уяву і нахил до творчості” [2,9]. М. Гайворонський писав, що “якби не пісня,були би ми подуріли, а так зійшлися на хвильку,заспівали  і легше стало...”.

Пісне!  Велична,  рідна  пісне!В  тобі  є  все:  і  древня наша  слава, Володимира  хист,  і  мудрість  Ярослава, І  наших  прабатьків  ворогування  злісне, І  Богдана  розвага, І  Богуна  відвага,І  Дорошенка  ум,  і  хитрощі  Мазепи, І  гомін  гір, І блиски  зір, І шум лісів,  і  розговори  степу...(“Ода  до  пісні”  Роман  Купчинський)Стрілецька  пісня,  поезія,  любовна  лірика,

балади стали продовженням давніх українськихфольклорних  традицій  з  новим  патріотичнимзмістом  та  мужнім  характером.

Стрілецькі пісні зібрані у ряді співаників, якіпобутували в Західній Україні до 1939 року. Середних  найбільш  популярні:  Ф.  Колесса  “Воєнніквартети”  (1915  р),  “Співаник  У.С.С.”  (Відень,1918  р.), М.Гайворонський “Співаник для дітейдошкільного  та  шкільного  віку”  (Львів,  1922),“Пісні У.С.С.” (Львів, 1922), Б. Вахнянин “АльбомСтрілецьких пісень” (Львів, 1937), “Гей, же разом”(Львів, 1938), “Луговий співаник” – упорядникМ. Матвіїв­Мельник (Львів, 1923), “Хлопці ж бото, хлопці” – упорядник Я. Ярославенко (Львів,1937) та багато  інших. Найбільш повне зібраннястрілецької  музичної  спадщини  видрукуване  у“Великому співанку “Червоної Калини” під редакцієюЗ. Лиська (Львів, “Червона Калина”, 1937).

Стрілецька  пісенна спадщина  знайшла  своєвідображення у творчості багатьох західноукраїнськихкомпозиторів (як професійних, так і композиторів –автодидактів),  яким  були  небайдужі  ідеїнаціонально­визвольної  боротьби, патріотизму,

ідеї незалежності України. Це були як оригінальнітвори, так і обробки уже написаних популярнихстрілецьких  пісень,  використаних  і  в багатьохінструментальних композиціях. Серед відомих:С.  Людкевича  “Стрілецька  рапсодія”  длясимфонічного оркестру на теми “Гей, видно село”,“Ой,  та  й  зажурились”),  М.  ГайворонськогоСкрипкова сонатина, В. Барвінського цикл “Шістьмініатюр  на  українські  народні  теми”,  девикористана  тема  січового маршу  “Гей! Там нагорі  Січ  іде”,  Н.  Нижанківського  Фортепіаннапрелюдія  і  фуга на українську тему,  варіації  наукраїнську тему,  солоспів  “Засумуй трембіто” насл. Р. Купчинського та ін.

Аналізуючи тексти пісень визвольних змаганьнашого  народу,  дослідники  вибудували  певнуісторико­культурну  парадигму  “козак­стрілець­повстанець”.  Загалом  повстанська  піснярозкриває  творчу  характеристику  воїна  УПА,віддзеркалює  події  визвольних  змагань  –  відуспішних  битв  до  особливостей  проведеннядозвілля повстанців.

Багато повстанських пісень створено на основіпісень Українських Січових Стрільців (“Ой ішлигерої”, “Бо війна війною”, “Останній привіт тобі,мила”, “Розпрощався стрілець зі своєю ріднею”та  ін).  Тематика  повстанських  пісень  єнадзвичайно  широка  і  охоплює  практично  всісфери  життя  повстанців.  Загалом  повстанськіпісні можна поділити на такі групи: гімни і марші(“Зродились  ми  великої  години”,  “Ми  йдемвперед”,  “Там  за  лісом  сонце сходить”,  “Чи тобуря, чи то  грім”,  “Збудись, Україно, повстань”та інші), історичні пісні (“Ой, там, з­під нашогоЛьвова”, “Понад Львовом чорна хмара”, “В 1938­му році”, “Там далеко в Роттердамі” та інші), продолю  народу,  долю  повстанця,  долю  дівчини,матері  (“Ой  чути,  чути  гарматні  стріли”,“Прощай, я їду вже в далеку дорогу”, “Зірваласяхуртовина” та інші), про повстанський світогляд(“Хто живий, уставай”, “По таборах  і  тюрмах”,“Поклін  тобі,  Тарасе”,  “Ми  сини  могутньоїкраїни”,  “Вже  час,  вже  час,  народу  встань” таінші), любовні  пісні  (“Соловію, рідний брате”,“Послухай, кохана дівчино”, “Останній привіт, тобімила”),  пісні  про  військовий  побут  (“Там  підгорою”,  “Зажурилась Україна”,  “Ой там у лузі,при долині”,  “Ой у лісі  на полянці”), пісні длярозваги та жартівливі пісні (“Гей­гу, гей­га – такето в нас життя”, “Ходить, ходить батько Сталін”,“Гей у Москві”, “Вислав Сталін свої діти”, “ЇхавГітлєр на візочку”) [6, 7].

Як зауважує О. Цигилик: “Незважаючи на те,що  повстанські  пісні  найбільш  наближені  досьогодення,  вони  мають  найбільше  ознак,пов’язаних  із  споконвічними  фольклорними

АКТУАЛЬНІСТЬ НАУКОВИХ РОЗВІДОК МУЗИЧНИХ ПРАКТИКУКРАЇНСЬКОГО ВИЗВОЛЬНОГО РУХУ

Молодь і ринок №3 (146), 2017

151 Молодь і ринок №3 (146), 2017

традиціями,  властивими  і  західноукраїнськійі східноукраїнській  людності.  Хоч  побутуванняпісень цього жанру пов’язане лише з західнимиобластями,  вони однаковою мірою хвилюють  іпредставників  інших  регіонів  своєю  вірою  вперемогу  над  окупантами.  Повстанські  пісністановили вагому частку музики, що побутувалане  тільки  у  загонах  Української  ПовстанськоїАрмії,  –  вони співалися  потай  у  домівках  і  задротами  концентраційних  таборів.  Ці  пісніпороджені тими ж почуттями і сподіваннями наволю, які гуртували наших славетних  пращурівпід  прапорами  Хмельниччини.  На  прикладіповстанських пісень ще раз переконуємося, щонаш національний дух не вгасав у найтяжчі часи:двадцяте  століття  вписало  у  народнопісеннукультуру України ще  одну невмирущу сторінку.Повстанські пісні були й залишаються історичнимщоденником  новітньої  народної творчості Йогоспівавторами  були  не  лише  укладачі  текстів  імелодій, але й широкий український загал, що пронісці пісні протягом страшного XX століття аж до днівнезалежності й державності України ”) [7, 58].

Культ  української  пісні  у  всіх  її  жанровихрізновидах  і формах було  одним з характернихявищ  суспільно­культурного  життя в  Галичинікінця ХІХ – першої половини ХХ ст. Це масове,глибоке зацікавлення національною пісенністю, щоспостерігалося  і  в  мистецьких,  наукових,громадсько­політичних,  і  в  найширшихпросвітянських  колах  галичан,  проявлялосярізними  способами.  В  багатьох  випадкахтематика пісень визвольних змагань вчить житиі виживати.  Така доля  нашої нації  –  через  дарпам’яті бути невмирущою.

Висновки. Патріоти українського національно­визвольного руху – це люди­епохи, це совість нашоїнації, такі прості і такі великі. Велич їхнього духуобдаровує  наступність  поколінь  можливістюусвідомлення глибинності пізнання.

Для нації були, є, і повинні завжди залишатисястратегічно важливі  теми: духовність,  культура,мистецтво, мова, література, освіта тощо – теми,які ми повинні  підносити  на найвищий щабельсуспільної  значимості.  І  поруч  з  підготовкоювисококваліфікованих фахівців, перед навчальнимизакладами  на  одному  рівні  стоїть  метаформування національної інтелігенції, сприяннязбагаченню  і  оновленню  інтелектуальногогенофонду нації, виховання її духовної еліти.

Література1. Бежук О. Вітчизняна історія у вищих навчальних

закладах:  пізнавальна  та  виховна  складові  //Матеріали  Всеукраїнської  науково-практичноїінтернет-конференції  “Парадигми  національно-

патріотичного виховання у ВНЗ”. – Львів. – 2015. –346 с. – С. 25 – 29 – С. 25.

2.  Залеський  О.  До  історії  пісень  УСС  //  Вістібратства колишніх вояків І УД УНА. – 1954. – ч. 9 –10. – С. 9.

3.  Концепції  національно-патріотичноговиховання  дітей  і  молоді  /  Наказ  МОН  №  641  від16.06.15 року. Електронний ресурс: Режим доступу:http://old.mon.gov.ua/ru/aboutministry/normative/4068

4.  Ступарик  Б.  Національна  школа:  витоки,становлення. Навч.-метод. посіб. / Б.М. Ступарик;Ін-т змісту і методів навчання. – К., 1998. – 334 c.

5. Сухомлинська О.В. Цінності в історії розвиткушколи в Україні / Цінності освіти і виховання: Наук.-метод. зб.  /За заг. ред. О.В. Сухомлинської, ред.П.Р. Ігнатенка, Р.П. Сеульського, упор. О.М. Павліченка.– К., 1997. – С. 3 – 8.

6. Винницька Д. Феномен повстанської культури вУкраїні середини ХХ ст. // Нація і держава. – 2015. –№24 (603). – С.7

7.  Цигилик  О.  Музично-стильові  особливостіповстанських  пісень  Східної  Галичини  //  Молодь  іринок. – №11 (82). – 2011. – С. 56 – 59.

References1.  Bezhuk  O.  (2015).  Vitchyzniana  istoriia  u

vyshchykh  navchalnykh  zakladakh:  piznavalna  tavykhovna  skladovi  [National  history  in  highereducation:  cognitive  and  educational  components].Materialy Vseukrainskoi naukovo-praktychnoi internet-konferentsii  “Paradyhmy  natsionalno-patriotychnohovykhovannia u VNZ”, Lviv, pp. 25 – 29. [in Ukrainian].

2.  Zaleskyi  O.  (1954).  Do  istorii  pisen  USS  [Thehistory of the songs of the USS]. Visti bratstva kolyshnikhvoiakiv I UD UNA, part 9 – 10, p.9 [in Ukrainian].

3.  Kontseptsii   natsionalno-patriotychnohovykhovannia  ditei  i  molodi  (2015).  [The  concept  ofnational-patriotic  education  of  children  and  youth].Nakaz  MON  №  641  vid  16.06.15  roku.  [Productinnovative  policy] .   Retrieved  from:  http:/ /old.mon.gov.ua/ru/aboutministry/normative/4068  [inUkrainian].

4.  Stuparyk B. (1998). Natsionalna shkola: vytoky,stanovlennia [National school: the origins, formation].Navch.-metod. posib., Kyiv, 334 p. [in Ukrainian].

5.  Sukhomlynska  O.  (1997).  Tsinnosti  v  istoriirozvytku shkoly v Ukraini [Values in the history of schooldevelopment  in  Ukraine].  Red.  P.R.  Ihnatenka,  R.P.Seulskoho, upor. O.M. Pavlichenka, Kyiv, pp. 3 – 8. [inUkrainian].

6. Vynnytska D. (2015). Fenomen povstanskoi kulturyv Ukraini seredyny KhKh st. [The phenomenon of rebelculture in Ukraine of the mid-twentieth century]. Natsiiai derzhava, Vol. 24 (603), p.7 [in Ukrainian].

7. Tsyhylyk O. (2011). Muzychno-stylovi osoblyvostipovstanskykh  pisen  Skhidnoi  Halychyny  [Music-stylefeatures of  the  rebel  songs of Eastern Galicia]. Youthand market, Vol. 11 (82), pp. 56 – 59. [in Ukrainian].

Стаття надійшла до редакції 25.02.2017

АКТУАЛЬНІСТЬ НАУКОВИХ РОЗВІДОК МУЗИЧНИХ ПРАКТИКУКРАЇНСЬКОГО ВИЗВОЛЬНОГО РУХУ

152

Постановка  проблеми.  Основнезавдання викладання  іноземних  мовв Україні сьогодні – це навчання мові

як реальному й повноцінному засобу спілкування.Навчити учнів не тільки розуміти іноземну мову,але  й  вільно  спілкуватися  з  її  допомогою  – цеважке завдання, ускладнене тим, що спілкування– не лише вербальний процес. Невербальні засобивідіграють важливу роль в процесі комунікації. Заїх допомогою можна зрозуміти справжні почуттяі  думки  співрозмовника.  Відомий  лінгвістГ.В.  Колшанський наголошував,  що несловеснізнаки  це не лише  доповнення  до комунікації,  а

“особливий функціональний компонент парамовноїсистеми, тобто та комунікативна підсистема, якадоповнює  функцію  вербальної  комунікативноїсистеми” [3, 13].

Незважаючи  на  те,  що  невербальнакомунікація  є  невід’ємною  частиноюкомунікативної  ситуації,  їй не  надано  належноїуваги в  процесі  навчання  іноземної мови.  Хочанеможливо досягти комунікативної компетенції,не володіючи  знаннями  про невербальні явища,які  роблять  комунікацію  справжньою,допомагають  досягти  успіху  в  оволодіннііноземною  мовою,  дозволяють  за  відсутності

УДК 373.31.5.016:81’27

Мар’яна  Кекош, аспірант  кафедри  загальної педагогіки  та дошкільної  освітиДрогобицького  державного  педагогічного  університету  імені  Івана  Франка

НЕВЕРБАЛЬНІ ЗАСОБИ КОМУНІКАЦІЇ НА ЗАНЯТТЯХЗ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ У ШКОЛІ

У статті досліджено роль невербальної комунікації та її компонентів на заняттях з іноземної мови ушколі.  Проаналізовано  функції  невербального  спілкування,  основні  невербальні  засоби  та  їх  практичнезастосування  у  навчанні  іноземної  мови.  Запропоновано  низку  вправ  та  засобів  для  засвоєння  учняминевербальних  явищ  іноземної  культури.  Визначено  взаємозв’язок  і  взаємозалежність  вербального  таневербального спілкування в процесі навчання іноземних мов у школі. Доведено важливість навчання учнівневербальній комунікації для формування мовної та міжкультурної компетенції.

Ключові  слова:  невербальна  комунікація,  невербальні  засоби,  мовна  компетенція,  міжкультурнакомпетенція,навчання іноземної мови.

Літ. 10.

Марьяна  Кекош,  аспирант  кафедры  общей  педагогики  и  дошкольного  образованияДрогобычского  государственного  педагогического  университета  имени  Ивана  Франко

НЕВЕРБАЛЬНЫЕ СРЕДСТВА КОММУНИКАЦИИ НА ЗАНЯТИЯХПО ИНОСТРАННОМУ ЯЗЫКУ В ШКОЛЕ

В статье исследована роль невербальной коммуникации и ее компонентов на занятиях по иностранномуязыку в школе. Проанализированы функции невербального общения, основные невербальные средства и ихпрактическое применение в обучении иностранному языку. Предложен ряд упражнений и средств для усвоенияучащимися невербальных явлений иностранной культуры. Определена взаимосвязь и взаимозависимостьвербального и невербального общения в процессе обучения иностранным языкам в школе. Доказана важностьобучения учащихся невербальной коммуникации для формирования языковой и межкультурной компетенции.

Ключевые  слова:  невербальная  коммуникация,  невербальные  средства,  языковая  компетенция,

межкультурная компетенция, обучение иностранному языку.

Maryana  Kekosh, Postgraduate  Student of  theGeneral  Pedagogy  and  Pre-school  Education  Department

Drohobych  Ivan  Franko  State  Pedagogical  University

NON-VERBAL MEANS OF COMMUNICATION AT THE ENGLISH LESSONS AT SCHOOLThe author  researches  the role of  the non-verbal communication and its  components at  foreign  language

lessons at  schools. The functions of  non-verbal  communication,  the basic non-verbal means and  their  practicalapplication  in  the teaching of  foreign  languages are analyzed. The series of exercises and tools for  teaching thestudents the non-verbal phenomena of foreign culture are proposed. The author defines the correlation and interde-pendence of verbal and nonverbal communication in the learning of foreign languages. The necessity of teaching thenon-verbal communication with the aim to form the pupils’ the language and intercultural competence is proved.

Keywords:  the  non-verbal  communication,  the  non-verbal  means,  language  competence,  an  interculturalcompetence, the teaching of foreign language.

© М. Кекош, 2017

НЕВЕРБАЛЬНІ ЗАСОБИ КОМУНІКАЦІЇ НА ЗАНЯТТЯХ З ІНОЗЕМНОЇ МОВИ У ШКОЛІ

153 Молодь і ринок №3 (146), 2017

природного мовного середовища створити умови,максимально  наближені  до  реальногоіншомовного спілкування.

Аналіз останніх  досліджень.  Невербальнакомунікація відіграє  важливу роль в соціальнійвзаємодії людини. На її суть було звернено увагуще  в  середині  ХХ  ст.,  але  тільки  впродовжостанніх  десятиліть  невербальна  комунікаціястала  об’єктом  зацікавлень  різних  дисциплін:психології, лінгвістики, соціології, антропології таін.  На  сьогодні чимало  науковців досліджуютьпроблеми та особливості невербальної комунікації.Серед  вітчизняних  дослідників  варто  було  бзазначити науковців Ф. Бацевича, Н. Волкову,О. Голотюк, М. Фіцулу. Серед іноземних авторіввеличезний  внесок  у  розвиток  проблеминевербального  спілкування  зробили  Ф.  Яндт,П.  Екман,  Дж.  Холл,  Дж.  Фаст.  Природуневербальних  засобів,  їх  місце  та  роль  укомунікації почали досить широко досліджуватисьу працях І. Горєлова, Р. Бердвістелла, А. Піза, Л. Солощук,О. Янової, М. Аргайла та ін.

У  контексті  викладання  іноземної  мови  насьогоднішній день невербальній комунікації  неприділено належної уваги. У центрі викладанняіноземної  мови  завжди  була  вербальнакомунікація.  У документі  “Загальноєвропейськірекомендації з мовної освіти” (“Сommon EuropeanFramework  of  Reference  for  Languages”),  якийрекомендовано  Радою  Європейського  Союзувказується на важливість невербальних явищ упроцесі  оволодіння  іноземною  мовою.  Цірекомендації вказують на те, як жести, пантоміма,контакт  очей,  тіла  підтримують  словеснівисловлювання й допомагають краще  засвоїтимовний  матеріал,  але  не  аналізують  змістневербальної  компетенції  і  мають  вибірковийхарактер,  не  висвітлюючи  у  повній  мірі  рольневербальної комунікації у навчанні іноземної мови[9, 88 – 90].

Отже  питання  єдності,  взаємозв’язку  івзаємозалежності вербального та невербальногоспілкування в процесі навчання іноземних мов ушколі ще не отримували  ґрунтовного вивчення інедостатньо досліджені у науково­педагогічній таметодичній літературі.

Мета  статті  – визначити суть  невербальноїкомунікації, основні компоненти та їх практичнезастосування на уроках іноземної мови у школі.

Виклад  основного  матеріалу.  Існує  багатотлумачень, визначень невербальної комунікації таїї компонентів. Більшість лінгвістів відзначають,що невербальна комунікація – це тип комунікації,яка  здійснюється  за  допомогою  невербальнихзасобів,  які  в  свою  чергу  є  елементамикомунікативного коду, що мають немовну природу

та  слугують  для  створення,  передавання  ісприйняття  повідомлень,  несучи  різноманітнусемантико­прагматичну інформацію у спілкуванні[2, 204].

Не  існує  загальноприйнятої  класифікаціїневербальних засобів спілкування, але основнимита  необхідними  для  повного  розуміннямовленнєвого акту є:

­ кінетика (жести, міміка, контакт очима);­  просодика  (тембр, висота,  гучність  голосу,

артикулія, ритм, темп, інтонація);­  екстралінгвістика  (паузи, кашель,  зітхання,

сміх, плач);­ проксеміка (використання простору, відстань

між комунікантами, вплив території);­ графеміка (почерк, шрифти);­  такесика або гаптика  (дотик, потискування

рук, прогладжування);­ хронеміка (використання часу, зокрема, час

очікування початку/кінця спілкування, тривалістьспілкування) [7, 54].

Ученим Р.  Бердвістеллом було виокремлено5 основних видів рухів тіла, які виконують різніфункції при спілкуванні та відіграють особливоважливу роль у процесі іншомовної комунікації –це  рухи­символи,  ілюстратори,  регулятори,демонстратори, адаптери [8, 168]:

1)  рухи­символи  –  це  жестовий  еквівалентслову чи фразі;

2) рухи­ілюстратори доповнюють вербальнукомунікацію, описуючи або акцентуючи словеснеповідомлення;

3)  рухи­регулятори  супроводжують  мову,контролюючи та регулюючи спілкування;

4) рухи­демонстратори мають емоційний сенсі відображають почуття співрозмовників;

5)  рухи­адаптери  –  це  специфічні  звичкилюдини,  які  формуються  ще  в  дитинстві  таголовним  чином  проявляються  підсвідомо  впроцесі  спілкування  та  загалом  вказують  наемоційний стан співрозмовника.

Однією з головних навчальних цілей іноземноїмови  є  розвиток  комунікативної  компетенції  іневід’ємною частиною спілкування є невербальнакомунікативна компетентність, яка включає:

­ знання різних форм невербальної поведінки;­ знання різних функцій невербальної поведінки;­ знання специфічних культурних невербальних явищ;­ здатність розпізнавати значення невербальної

комунікації в комунікативних ситуаціях;­  усвідомлення  важливості  невербальної

комунікації в процесі спілкування [10, 22].Саме  така  невербальна  комунікативна

компетенція  веде  до  успішного  засвоєнняіноземної мови та дозволяє ефективно та вільноспілкуватися з носіями цієї мови, враховуючи усі

НЕВЕРБАЛЬНІ ЗАСОБИ КОМУНІКАЦІЇ НА ЗАНЯТТЯХ З ІНОЗЕМНОЇ МОВИ У ШКОЛІ

154

особливості  та  аспекти  застосуванняневербальних явищ та їх значення у культурі цьогонароду.  Той  факт,  що  невербальні  явищавідіграють  істотну  роль  у  спілкуванні  стаєочевидним при аналізі функцій, які вони виконуютьу навчанні іноземної мови:

­ емоційна функція допомогає виявити почуття,думки співрозмовника;

­  конотативна  функція  невербальних  явищвиявляє  соціальні  ролі  та  рівень  відносин(симпатія/антипатія) між двома співрозмовниками;

­ фактична функція невербального спілкуваннярегулює  розмову,  структурує  взаємодію(наприклад, початок / кінець розмови);

­ ілюстративна функція вказує як невербальніявища  можуть  замінити,  доповнити  чиакцентувати словесне повідомлення (наприклад,кивок голови на знак згоди зі співрозмовником);

­ зображальна функція невербальної комунікаціїрозкриває  лексичне  значення  певних  жестів(наприклад, “V” як знак перемоги) [10, 19].

Усі  вищезгадані  функції  невербальноїкомунікації відіграють важливу роль в засвоєннііноземної  мови,  не  тільки  коли  йдеться  простворення справжніх комунікативних ситуацій вкласі,  вони  мотивують  учнів  до  активноїмовленнєвої діяльності.

Якщо  в  процесі  навчання  іноземній  мовіопускається  невербальний  аспект,  тостворюються  штучні  ситуації,  які  невідображають реального спілкування між носіямиіноземної мови. В таких випадках учні не вміютькоординувати  слово  і  дію,  мову  і  жести  ні  успілкуванні  іноземною мовою, ні в  її розумінні.Саме  невербальні  засоби  допомагаютьорієнтуватися  в  різних  мовних  ситуаціях  тарегулювати  власну поведінку  під час розмови зіноземцями.  Емоційна  функція  невербальноїповедінки може дати учням цінну інформацію проемоції  та  наміри  співрозмовника,  реакцію  накомунікативний  процес,  можливі  труднощіспілкування. Компоненти невербальної комунікаціїможуть  заповнювати  пропуски,  недоліки  чипомилки вербального спілкування, яке  з тих чиінших  причин  було  перерване,  недостатньозрозуміле  чи  інтерпретоване.  Різноманітніневербальні  явища  можуть  виникати  на  етапіконтролю за якістю висловлення. Припустившисьпомилки, мовець обриває своє мовлення, робитьзаперечний жест чи інші специфічні жести, шукаєбільш  адекватних мовних засобів для реалізаціїповідомлення,  що  викликає  появу  пробнихпошукових ходів, пауз, певних видів жестів.

У  вивченні  іноземної  мови  невербальнакомунікація відіграє ще більшу, важливішу роль,ніж  в освоєнні  рідної  мови.  Брак  достатнього

розуміння лексичних чи граматичних конструкційчасто  можна компенсувати саме  невербальнимизасобами,  краще  інтерпретувати  ту  чи  іншукомунікативну ситуацію, вчасно помітити помилкита  виправити  їх.  Використання  невербальнихзасобів у навчанні іноземної мови значно підвищуєйого ефективність, тому що ситуативний характерсприйняття навколишнього світу, який властивийдітям, концентрує увагу, в першу чергу, на міміці,жестах, ритмі,  інтонації, при відтворенні яких усвідомості  дитини  відбувається  з’єднання  усіхланок комунікативного ланцюга.

Поєднання  вербального  та  невербальногоспілкування  іноземною  мовою  у  класі  можеполегшити  учням  запам’ятовування  нових слівчи граматичних структур. Важливою перевагоюневербальної  комунікації  є  зворотній  зв’язок.Тобто  вчитель,  використовуючи міміку,  жести,інтонацію,  може  допомогти  учневі  кращезрозуміти  повідомлення  і  проконтролюватирівень  засвоєння  нового  матеріалу.  Ефектспілкування  іноземною  мовою  зростає,  якщовчитель виявляє достатню увагу до зворотньогозв’язку,  активізує  його  запитаннями,коментарями,  уточненнями.  Отже  ці  засобикомунікації  повинні  також  увійти до  практикинавчання іноземної мови.

Усвідомлення  важливості  невербальнихзасобів при усно­мовленнєвій взаємодії і володінняними  є  умовою  адекватного  сприйняттякомунікації  загалом,  вербального  таневербального  компонентів  зокрема.  Це  даєможливість  стверджувати  про  неможливістьштучної  ізоляції невербального спілкування  відпроцесу вивчення іноземної мови і необхідністьзалучення невербального компонента в процеснавчання іншомовного спілкування [1, 236].

Ефективне спілкування іноземною мовою – цене  тільки  мовна  компетенція. Одна  з  головнихцілей  –  це  допомогти  стати  міжкультурнимимовцями,  тобто  формування  комунікативноїкомпетенції  передбачає  також  засвоєннядостатнього  обсягу  позамовної  інформації  дляадекватного  спілкування  та  взаєморозуміння  зносіями  мови,  адже  будь­яка  мова  відображаєісторію народу, його культуру, звичаї та традиції,особливості спілкування, соціальні відносини.

П.  Сисоєв  слушно  відзначив,  що  незнанняхарактерних основ невербальної поведінки народу–  носія  досліджуваної  мови  –  призводить  донепорозумінь та певного конфлікту під час крос­культурного спілкування [5, 15].

Оволодіння невербальним змістом спілкуванняє важливим не тільки для комунікації, але й дляформування  внутрішнього  світу  учня,  йогоставлення до носіїв мови і до культури. У різних

НЕВЕРБАЛЬНІ ЗАСОБИ КОМУНІКАЦІЇ НА ЗАНЯТТЯХ З ІНОЗЕМНОЇ МОВИ У ШКОЛІ

Молодь і ринок №3 (146), 2017

155 Молодь і ринок №3 (146), 2017

культурах  жести,  міміка,  погляд,  відстань  міжспіврозмовниками  мають  різне  смисловезначення.  Найбільшою  перешкодою  дляміжкультурного  спілкування,  як  правило,  є  нелінгвістичні помилки. Хоча незнання граматикиіноземної мови чи недостатній словниковий запасможуть зробити розмову незрозумілою, але вонирідко  гальмують  сам  процес  комунікації.Порушення  ж у  невербальній поведінці  маютьбільш серйозні наслідки, навіть приводять до зривуспілкування,  так  як певні жести, міміка  та  іншіневербальні засоби, прийнятні у нашій культурі,можуть недоречно сприйматися чи інтерпретуватисьіноземцем. Невербальні коди разом з мовними таіншими складниками національних культур слугуютьіндикаторами міжкультурних стилів комунікації, якімають специфічні ознаки і знання яких забезпечитьуспіх у налагодженні контактів з іноземцями [4, 224].

Інтеграція культурних  аспектів  у викладанніневербальних явищ не передбачає того, що учніповинні  запам’ятати  значення  усіх  жестів  чиміміки.  Перш  за  все  слід  розвинути  певнучутливість до культури поведінки носіїв іноземноїмови  та  сформувати  здатність  і  готовністьрозуміти  ментальність  носіїв  мови,  а  такожособливості  вербального  та  невербальногоспілкування даною іноземною мовою.

Доцільними є використання багатьох вправ тазасобів,  які  можуть  допомогти учням  засвоїтиспецифіку невербальних явищ іноземної культури,проаналізувати їх відмінність у рідній культурі тасприяти правильному використанню невербальнихкомпонентів при спілкуванні іноземною мовою:

1)  перегляд  навчальних  фільмів  іноземноюмовою. Спочатку учні дивляться фільм без звуку,аналізують  невербальні  явища  та  визначаютьїхню  роль  у  спілкування  між  героями  фільму.Потім  вчитель  вмикає  звук  для  перевіркиправильності відповідей;

2) використання різноманітних аудіо­матеріалів.Учні аналізують фонетичні характеристики голосіві вчаться визначати відповідні емоції;

3) залучення учнів до драматичної діяльностіна уроках іноземної мови (рольові ігри, організаціявистав тощо) [6, 94].

Усі ці засоби розвивають обізнаність учнів прозначення  невербальної комунікації  в  процесахвзаємодії.  Вони допомагають узгоджувати уснемовлення з жестами, мімікою і рухами тіла. Учнівчаться  адаптовувати  швидкість  мовленнязалежно від ситуації і, відповідно, регулювати їхтон та  інтонацію, щоб підтвердити вербальнийзміст повідомлення або уникнути непорозумінь.Ще  одна  перевага  навчання  невербальногоспілкування виявляється  тоді,  коли учні вчатьсявикористовувати  іноземну  мову в  тій  чи  іншій

ситуації, формують ставлення до співрозмовника,проявляють  увагу, реагують на те,  що  вже булосказано раніше.

Висновки. Отже, застосування невербальнихкомпонентів у навчанні іноземної мови має великузначущість і сприяє кращому розумінню іноземноїмови, допомогає подолати труднощі спілкування,а також розвиває міжкультурну комунікацію учнів.Невербальний  зміст  спілкування  прискорюєпроцес навчання, збільшує мотивацію школярів довивчення  іноземної  мови,  покращує  якістьзасвоєння  іншомовного  матеріалу,  усуває“штучність”  спілкування,  налагоджуєкомунікативну взаємодію. Вивчення невербальнихкомпонентів повинно увійти до практики навчанняіноземної мови у школі та стати одним із засобівінтенсифікації навчального процесу.

Література1. Асадчих О. Зміст навчання екстралінгвістичного

компоненту японської мови/О. Асадчих. – 2014. – Вип.6  / /   Вісник  Львівського  університету.  Серіяфілологічна. 1. – С. 227 – 237.

2. Бацевич Ф.С. Вступ до прагматичної лінгвістики:підручник / Ф.С. Бацевич. – К.: ВЦ “Академія”, 2011. –304 с.

3. Колшанский Г.В. Паралингвистика / Г.В. Колшанский.– М.: Ком-Книга, 2005. – 96 с.

4. Манакін В.М. Мова і міжкультурна комунікація/ В.М. Манакін. – К.: ВЦ “Академія”, 2012. – 288 с.

5. Сысоев П.В. Язык и культура: в поисках новогонаправления  в  преподавании  культуры  страныизучаемого языка / П.В. Сысоев // Иностранные языкив школе. – 2001. – № 4. – С. 12 – 18.

6. Чиркова Е.И. Внимание невербалика! Невербальныесредства коммуникации при обучении иностранномуязыку. – СПб.: КАРО, 2009. – 272 с.

7. Яшенкова О.В. Основи теорії мовної комунікації:навч. посібник / О. В. Яшенкова. – К.: ВЦ “Академія”,2010. – 312 с.

8. Birdwhistell R.L. Kinesics and Context. Essays onBody  Motion  Communication  /  R.L.  Birdwhistell  –University of Pennsylvania Press. – 338 p.

9.  Common European Framework of Reference  forLanguages: Learning, Teaching, Assessment. – CambridgeUniversity Press, 2001. – 241 p.

10. Surkamp C. Non-Verbal Communication: Why WeNeed it in Foreign Language Teaching / C. Surkamp. –Scenaria. – Vol. VIII. – Issue 2. – 2014. – P. 16 – 28.

References1.  Asadchykh  O.  (2014).   Zmist   navchannia

ekstralinhvistychnoho  komponentu  yaponskoi  movy[Content  of  the  Japanese  extra  lingual  componentteaching] .  Visnyk  Lvivskoho  universytetu.  Seriiafilolohichna. Vol. 61, pp. 227 – 237. [in Ukrainian].

2.  Batsevych  F.S.  (2011).  Vstup  do  prahmatychnoilinhvistyky:  pidruchnyk  [Introduction  to  PragmaticLinguistics: textbook]. Kyiv: “Akademiia” Publ., 304 p.[in Ukrainian].

НЕВЕРБАЛЬНІ ЗАСОБИ КОМУНІКАЦІЇ НА ЗАНЯТТЯХ З ІНОЗЕМНОЇ МОВИ У ШКОЛІ

156

3.  Kolshanskiy  G.V.  (2005).   Paralingvistika[Paralinguistics]. Moscow: Kom-Kniga Publ., 96 p. [inRussian].

4.  Manakin  V.M.  (2012).  Mova  i  mizhkulturnakomunikatsiia  [Language  and  InterculturalCommunication]. Kyiv: “Akademiia” Publ., 288 p. [inUkrainian].

5.  Sysoev  P.V.  (2001).  Yazyk  i  kultura:  v  poiskakhnovogo  napravleniya  v  prepodavanii  kultury  stranyizuchaemogo yazyka [Language and culture: in searchof a new direction in country culture teaching of foreignlanguage]. Inostrannye yazyki v shkole. No. 4, pp. 12 –18. [in Russian].

6.  Chirkova  Ye.  I.  (2009).  Vnimanie  neverbalika!Neverbalnye  sredstva  kommunikatsii  pri  obucheniiinostrannomu  yazyku  [Attention  Non-verbalism!  Non-

verbal  means  of  communication  in  foreign  languagelearning].  St.  Petersburg:  KARO  Publ.,  272  p.  [inRussian].

7.  Yashenkova  O.V.  (2010).  Osnovy  teorii  movnoikomunikatsii  [Principles  of  the  Theory  of  LanguageCommunication]. Kyiv: “Akademiia” Publ., 312 p. [inUkrainian].

8. Birdwhistell R.L. Kinesics and Context. Essays onBody Motion Communication. University of PennsylvaniaPress, 338 p. [in English].

9.  Common European Framework of Reference  forLanguages: Learning, Teaching, Assessment. CambridgeUniversity Press, 2001, 241 p. [in English].

10. Surkamp C. (2014). Non-Verbal Communication:Why We Need it in Foreign Language Teaching. Scenaria.Vol. VIII., Issue 2., рр.16 – 28. [in English].

Стаття надійшла до редакції 02.03.2017

Постановка  проблеми.  Згідно  зДержавними  стандартами  базової,повної і вищої освіти та навчальною

програмою з фізичного виховання  і  спортивно­масової роботи педагоги і методисти пропонувалираніше і  зараз пропонують проводити з учнями

УДК 796:378.011.3 – 051:373.5(477)19/20

Мар’яна  Турянська, аспірантДрогобицького  державного  педагогічного  університету  імені  Івана  Франка

КОНСТРУЮВАННЯ СИСТЕМИ ФІЗИЧНИХ ВПРАВ І ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ ДО ЇЇ ВПРОВАДЖЕННЯ В ЗАГАЛЬНООСВІТНІ ШКОЛИ УКРАЇНИ

ПРОТЯГОМ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ ТА ПОЧАТКУ ХХІ СТ.У статті розглядається конструювання системи фізичних вправ і підготовка майбутніх учителів до

її впровадження в загальноосвітні школи України протягом другої половини ХХ та початку ХХІ ст. Розкритовиди фізичних вправ, їхній зміст та методика роботи над ними. Висвітлено вправи з акробатики, легкоїатлетики, гімнастики та спортивних ігор.

Ключові слова: акробатика, вправи, гімнастика, конструювання, легка атлетика, рухові, спортивніігри, фізичні.

Літ. 13.

Марьяна  Турянская, аспирантДрогобычского  государственного  педагогического  университета  имени  Ивана  Франко

КОНСТРУИРОВАНИЕ СИСТЕМЫ ФИЗИЧЕСКИХ УПРАЖНЕНИЙ И ПОДГОТОВКА БУДУЩИХУЧИТЕЛЕЙ ФИЗИЧЕСКОГО ВОСПИТАНИЯ К ЕЕ ВНЕДРЕНИЮ В ОБЩЕОБРАЗОВАТЕЛЬНЫЕ

ШКОЛЫ УКРАИНЫ НА ПРОТЯЖЕНИИ ВТОРОЙ ПОЛОВИНЫ ХХ И ВНАЧАЛЕ ХХІ В.В статье рассматривается конструирование системы физических упражнений и подготовка будущих

учителей физического воспитания к ее внедрению в общеобразовательные школы Украины на протяжениивторой половины ХХ и вначале ХХІ в. Раскрыты виды физических упражнений, их содержание и методикаработы над ними. Освещены упражнения по акробатике, легкой атлетике, гимнастике и спортивным играм.

Ключевые  слова:  акробатика,  упражнения,  гимнастика,  легкая  атлетика,  конструирование,двигательные, спортивные игры, физические.

Maryana Turyanska,  Postgraduate  Student  Drohobych  Ivan  Franko  State  Pedagogical  University

THE DESIGNING THE SYSTEM OF EXERCISE AND TRAINING OF FUTURE TEACHERS OF PHYSICALEDUCATION TO IMPLEMENTATION AT SECONDARY SCHOOLS OF UKRAINE DURING THE SECOND

HALF OF THE XX AND XXI CENTURIESThe article deals with the design of system of exercise and training of teachers to implementation at secondary schools

of Ukraine during the second half of the XX and XXI centuries. The author reveals the types of exercise, their contents andmethods of working upon them. The article deals with the acrobatics, athletics, gymnastics exercises and sports games.

Keywords: acrobatics, an exercise, a fitness, a design, a athletics, the motional games, the sports games, the physical games.

© М. Турянська, 2017

КОНСТРУЮВАННЯ СИСТЕМИ ФІЗИЧНИХ ВПРАВ І ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ ДО ЇЇ ВПРОВАДЖЕННЯ В ЗАГАЛЬНООСВІТНІ ШКОЛИ УКРАЇНИ

ПРОТЯГОМ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ ТА ПОЧАТКУ ХХІ СТ.

157 Молодь і ринок №3 (146), 2017

загальноосвітніх шкіл фізичні вправи з різних видівспорту  [2;  8].  В  “Енциклопедії  освіти”зазначається, що правильний фізичний розвитокдітей  і  молоді  досягається  зміцненням  іудосконаленням  у  процесі  виконання фізичнихвправ  найважливіших  внутрішніх  органів,насамперед  серця  і  легень,  а  також  нервової  ім’язової систем; виробленням правильної постави,наданням формам тіла гармонії і краси [3, 1040].Це  завдання вирішується  застосуванням  вправ,що здійснюють вплив  на  формування кістяка  ізміцнення м’язів, особливо м’язів черевного пресаі спини дітей різного віку. Систематичні заняттяфізичними вправами  сприяють  пристосуваннюорганізму,  у  першу  чергу,  нервової,  м’язової,дихальної  і  серцево­судинної  систем,  доінтенсивної роботи з меншою витратою сил, а по­друге,  впливають  на  фізичний  та  загальнийрозвиток особистості [8, 57].

Увесь  процес  спортивно­масової  роботи  тафізичного  виховання  мав  бути  спрямований  навиховання  у  дітей  таких  морально­вольовихякостей,  як  сміливість,  упевненість,дисциплінованість, колективізм, почуття дружбита  товариськості,  працьовитості,  культуриповедінки.

Потрібно зазначити, що фізичні вправи ранішевідігравали  і  зараз  відіграють  значну  роль  встановленні організму, розумовому та фізичномувдосконаленні гармонійної особистості.

Аналіз  останніх  досліджень.  Низканауковців (А.В. Цьось, Б.М. Шиян, М.М. Мосієнко,В.М.  Папуша,  С.  Присяжнюк  та  ін.)  приділяєзначну  увагу  фізичним  вправам,  зосереджуючиувагу  на  вимогах,  які  ставляться  до  їхньоговикористання.

Методисти фізичного виховання (А.Д. Леськів,Н.В. Андрощук, А.Б. Дзюбановський, С.О. Механошин,О.Д. Кузьменкова, В.Л. Грубник, Б.Л. Голощапов,Н.  Черненко,  М.  Голубенко,  Т.  Бондаренко)висвітлюють  завдання,  зміст,  форми  і  методивикористання  фізичних  вправ  з  різних  видівспорту.

Учителі  фізкультури  загальноосвітніх  шкілУкраїни  (І.  Головко,  С.  Присяжнюк  та  інші)застосовують  фізичні  вправи  на  практиці  іділяться цим досвідом з молодими викладачамифізичного виховання.

Мета  статті.  Висвітлити  зміст,  форми  таметоди конструювання системи фізичних вправна  основі  формування  в  учнів  рухових  умінь  інавичок  та підготовку майбутніх  учителів до  їївпровадження під час спортивно­масової роботив загальноосвітніх школах України.

Виклад  основного  матеріалу.  Навчальна

програма з фізичного виховання для учнів 1 – 11класів  відповідно  до  “Державного  стандартубазової і повної освіти” пропонує низку фізичнихвправ з акробатики, основної гімнастики, рухливихі спортивних ігор, лижної підготовки, плавання тавправ  з  легкої  атлетики.  Завдання  вчителя,  авідтак –  і майбутнього  вчителя  полягає у тому,щоб кожен учень систематично виконував фізичнівправи.  Вони  включають  розвиток  фізичнихякостей (сили, швидкості, гнучкості, витривалості,спритності) залежно від віку дітей, а це і є одниміз  завдань фізичного  виховання  та  спортивно­масової  роботи  в  школі.  Швидкість,  сила,спритність, витривалість – якості, необхідні кожнійлюдині.  Проведення фізичних  вправ  у  різномутемпі, з різною складністю протягом більшого чименшого часу на заняттях – спортивних секціях,гуртку – сприяє розвиткові цих якостей, а відтак–  допоможе  у  мовленнєвому  та  загальномурозвиткові особистості. Низка науковців (В.М. Папуша,С.Ф. Цвек, А.В.  Цьось, Б.М. Шиян)  вважають,що в процесі тривалих навчальних занять у дітейвідбувається  зниження  працездатності:погіршується  увага,  пам’ять,  подовжуєтьсялатентний  час  рухової  реакції.  А  в  результатітривалого утримання статичної пози (О.І. Вишневськийці явища називав “тихо сидінням”), погіршуєтьсяпостава: спостерігається тенденція до збільшеннянахилу  голови  і  тулуба  вперед,  викривленняхребта, наступає втома [8; 11; 12; 13].

Проведення  ранкової  гімнастики  сприяєдосягненню оптимального поєднання збудливостіі  функціональної  рухомості  нервової  системи,завдяки  чому  прискорюється  “входження”організму  дітей  у  спортивну  роботу  [13,  88].Добираючи вправи, науковці і методисти виходилиз того, що вони повинні позитивно впливати наорганізм  дитини.  При  цьому  треба  учителямкеруватися такими вимогами:

­ вправи повинні бути простими і доступнимидля дітей та учнівської молоді;

­ відповідати будові і функціям їхнього руховогоапарату; не потребувати великих затрат нервовоїта м’язової енергії [5; 6; 11].

Складні за координацією рухи діти виконуютьпогано,  окрім  того,  вони  викликають  у  нихнегативну  реакцію.  Фізичні  вправи  повинніпередбачати різноманітні види рухів і охоплюватирізні групи великих м’язів (плечового пояса, спини,живота, ніг). Рухи для укріплення дрібних м’язів(кисті рук, пальців) окремо не виконують, оскількиїхній біологічний ефект незначний, а пропонуютьразом із вправами, які охоплюють великі м’язовігрупи. Варто використати імітаційні вправи, в якихдіти імітують рухи тварин, птахів, машин тощо.

КОНСТРУЮВАННЯ СИСТЕМИ ФІЗИЧНИХ ВПРАВ І ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ ДО ЇЇ ВПРОВАДЖЕННЯ В ЗАГАЛЬНООСВІТНІ ШКОЛИ УКРАЇНИ

ПРОТЯГОМ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ ТА ПОЧАТКУ ХХІ СТ.

158

Вони зацікавлюють школярів, викликають у нихемоційний підйом [5].

Дослідник В.М. Папуша зазначав, що до вправналежать  різноманітні  рухи  головою:  нахили,повороти, повільні  колові  рухи. Корисні  такожкомбіновані вправи: рухи головою поєднуються зрухами  рук.  Такі  вправи  при розумовій  роботірекомендується  виконувати  кожні  1,5  –  2  год.протягом 2 – 3 хв. [9, 5 – 6].

Розвиток  і удосконалення  рухових  навичок  іумінь  у  процесі  спортивно­масової  роботидосягається шляхом систематичних, планомірнихі  цілеспрямованих  навчальних  і  тренувальнихзанять.  Вони  дозволяють  дитині  засвоїтинайбільш ощадливі і технічно правильні способиходьби, бігу, стрибків тощо.

Б.М.  Шиян  вважав,  що  з  метою організаціїучнів  у  школі  вчитель  фізичної  культурипокликаний ефективно використовувати в роботіз дітьми фізичні вправи (гімнастика, ігри, спорт,туризм), оздоровчі сили природи (сонце, повітря,вода, земля), гігієнічні фактори на уроках фізичноїкультури,  фізкультурно­оздоровчих  заняттях,  атакож у спортивно­масовій роботі [13, 86].

Ми  зі  студентами  факультету  фізичноговиховання розглянули види фізичних вправ,  якізастосовувалися  педагогами  з  фізичноговиховання та спортивно­масової роботи впродовждругої половини ХХ – початку ХХІ ст.

Класифікація  фізичних  вправ  була  і  єрізноманітна. Виділялися вправи з легкої атлетики,гімнастики;  акробатики;  зі  спортивних  ігор(волейболу,  футболу,  гандболу,  баскетболу,бадмінтону, тенісу тощо) [1; 5; 6; 9; 11; 12; 13].

Розкриємо  їхнє  застосування  під  часпроведення  спортивно­масової  роботи  взагальноосвітніх  школах  України  зазначеногоперіоду.

До  розділу  “Зміст  навчального  матеріалу”внесено теоретичні відомості, спеціальну фізичнупідготовку,  вправи,  які  виконуються  нагімнастичних  приладах:  на  колоді,  брусах  таперекладині,  вправи  з  акробатики,  опорногострибку, крім цього  внесено  вправи  лазіння  поканату, стрибки зі скакалкою, навчальні нормативита перелік обладнання [8; 13].

Методисти  зауважували,  що,  навчаючиакробатичних комбінацій, опорних стрибків, вправна  рівновагу  і  вправ  на  брусах  та  перекладині(виси  та  упори),  учитель  міг  використовуватизапропоновані комбінації, а міг складати комбінаціїсамостійно,  зважаючи на  наявну  матеріально­технічну базу та гімнастичне обладнання. Під часскладання контрольних  нормативів  з цих  видівпрограми оцінюється техніка засвоєння елементів,

які  входять  до  акробатичної  комбінації(правильність виконання 3 – 5 елементів), ступіньоволодіння технікою виконання опорного стрибка(правильність виконання розбігу, настрибування наміст, якісне виконання стрибка та приземлення),засвоєння  комбінацій  для  рівноваги  і  висів  таупорів, подолання довжини канату [6, 66 – 67].

Методист  О.Д.  Кузьменкова  запропонувалаакробатичні вправи  за  групами  труднощів дляучнів початкових класів. Покажемо 1 – 2 вправи,решта подамо в додатках) [5, 96].

Вправи для хлопчиків. Перша група труднощів:1) Із сіду в групуванні – перекат назад у стійку

на лопатках з опорою руками об спину.2)  Із  стійки  на лопатках – перекат  уперед у

сід із нахилом уперед.3)  Із  стійки  на колінах ноги нарізно –  нахил

назад до торкання  головою  мата з  послідовнимповерненням у в.п.

У змісті навчального матеріалу  з акробатикиподано лише нові елементи. У залікову комбінаціюелементів  акробатичних  вправ  при  цьомувключено елементи,  що  вивчалися в попередніроки [8; 13]. Наведемо приклади використання цихфізичних вправ з акробатики.

1  клас.  В.  п.  –  упор  присівши.  Перекатназад  –  перекатом  уперед  групування сидячи.2  клас.  В.п.  –  о.с.  Упор  присівши  –  перекидуперед  –  перекатом  назад  –  стійка  налопатках  –  лягти  на  спину  “міст”  ізположення  лежачи – встати  в  т.п.

3  клас. В.п. –  о.с.  Упор  присівши –  перекидуперед – перекат назад у  стійку  на лопатках–  перекат  уперед  у  сід  з  нахилом  –  перекидназад в  упор  присівши –  о.с.

4  клас. Перекид уперед,  схрестивши  ноги –поворот  кругом  –  перекид  назад  –  стрибокугору  –  приземлення.

Перекид  уперед  –  перекат  назад  у  стійкуна  лопатках  –  перекат  уперед  у  положеннясидячи  з  нахилом  –  перекид  назад  в  упорприсівши  –  стрибок  угору  –  приземлення.

Ігрові  завдання  з  елементами  акробатикизастосовувалися поряд із звичайними рухливимиіграми, які потрібно проводити під час спортивно­масової роботи  з учнями.  Адже  ігрові  завданнядають  змогу  не  тільки  успішно  закріплюватинавчальний матеріал з акробатики, а й розвиватифізичні якості: силу, швидкість, координацію рухіві спритність.

Під час навчання гімнастичних, акробатичнихвправ, лазіння по канату, опорних стрибків требазабезпечити  страхування  учнів.  З  метоюпрофілактики  травматизму  на  кожному  уроцідоцільно  проводити  спеціально­розвивальні  та

КОНСТРУЮВАННЯ СИСТЕМИ ФІЗИЧНИХ ВПРАВ І ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ ДО ЇЇ ВПРОВАДЖЕННЯ В ЗАГАЛЬНООСВІТНІ ШКОЛИ УКРАЇНИ

ПРОТЯГОМ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ ТА ПОЧАТКУ ХХІ СТ.

Молодь і ринок №3 (146), 2017

159 Молодь і ринок №3 (146), 2017

підвідні  вправи  до  кожного  гімнастичногоелементу чи  вправи.

Варіативний модуль  “Гімнастика” складавсяз  таких  розділів:  зміст  навчального  матеріалу,державні  вимоги  до  рівня  загальноосвітньоїпідготовки учнів, орієнтовні навчальні нормативита перелік обладнання. Вправи з гімнастичнимипалицями, зі скакалкою, з обручами. При цьомувикористовували  для  таких  вправ  гімнастичнустінку  та  лаву.  Низка  методистів  середини  90років  під  егідою  А.Д.  Лесьова  вважає,  що“гімнастичне  шикування  і  перешикуваннязастосовують  для  того,  щоб  сформувати  ушколярів навички злагодженої дії класу в різнихмінливих умовах його розміщення” [6, 68 – 69].Розвиток  фізичних  якостей  (сили,  швидкості,гнучкості витривалості, спритності) залежно відвіку теж є одним із завдань фізичного вихованняв школі [11].

Швидкість,  сила,  спритність,  витривалість –якості,  необхідні  кожній  людині.  Проведенняфізичних  вправ  у  різному  темпі,  з  різноюскладністю протягом більшого чи меншого часусприяє розвиткові цих якостей.

Наведемо  зразки  таких  вправ  у  базовійзагальноосвітній школі 60 – 90 років ХХ ст.

5 – 6 класи : вправи для розвитку швидкості;спритності;  сили;  швидкісно­силових  якостей;гнучкості; витривалості. Розрізняють загальну тасилову  витривалість.  Для  розвитку  загальноївитривалості  використовують  повільнийтривалий біг. Для розвитку силової витривалостізастосовують метод багаторазових  повтореньсилових  вправ  до відказу.  Найефективнішим  єподолання  опору,  що  наближається  досубмаксимальної  величини  (80%  відмаксимального  опору)  або  максимальноївеличини  з  багаторазовим  повторенням(найкраще до відказу).

Спритність   –  це  здатність  швидкозорієнтуватись  у  просторі  та  в  часі,  уміннякерувати своїм руховим  апаратом. Розвиваєтьсявона  за  допомогою складних  за  координацієювправ. Це вправи з різноманітними поєднаннямирухів різними частинами  тіла  (руками,  ногами,тулубом)  у різних  площинах.  До  них  належатьасиметричні рухи, поєднання стрибків, поворотівта ін.

Вправи на розслаблення м’язів передбачаютьумови  для  виконання  роботи  з  найменшимиенергетичними затратами  і  збереження високоїпрацездатності  тривалий  час,  оскільки  м’язовіокремі групи скорочуються,  інші розтягуються ірозслабляються.  Але  це  можливо,  коли  ученьвміє  розслабляти м’язи. За допомогою вправ на

розслаблення учні навчаються свідомо керуватим’язами,  своєчасно  виключати  з  роботи  ірозслабляти  певні  м’язові  групи.  Це  сприяєкороткочасному відпочинку і віддаленню втоми.У положенні лежачи можна розслабити всі м’язи[5; 6].

В.Г. Ареф’єв та Н.Д. Михайлова пропонуютьтаку методику для розвитку цих фізичних якостейв учнів: швидкісну силу можна успішно розвиватилише  за  допомогою  швидкісно­силових  вправ,статичну  –  за  допомогою  однойменнихнапружень. Це ж  саме стосується видів силовоїта  швидкісно­силової  витривалості,  які  єпохідними від названих силових якостей. Марнонамагатися  розвивати  швидкісно­силовувитривалість  за  рахунок  статичних  вправ  –  їхзабезпечують  різні  морфо­функціональніструктури (як за будовою, так і за фізіологічнимимеханізмами).  Не  можна  після  вправ  навитривалість  розвивати  будь­які  базові  силовіякості – для цього потрібний відносно свіжий стантого, хто займається спортом. Проте  гнучкість,навпаки, краще вдосконалювати на фоні втоми [7,13 – 15].

У  7 –  8  класах  використовуються  стройовівправи: ходьба; біг; стрибки; загально розвивальнівправи:  вправи  для  формування  постави;танцювальні  вправи;  вправи  для  розвиткушвидкості;  спритності;  витривалості;  сили, длярозвитку гнучкості.

Автори посібника середини 90 років (А.Д. Леськівта інші (1997 р.) висвітлили стройові та порядковівправи для учнів загальноосвітніх шкіл [6]. Їхнясутність  полягає  у  тому,  що  дітей  потрібнопривчити організовано й швидко розмістити длявиконання  фізичних  вправ.  Разом  з  тим,  вонисприяють  вихованню  звички  до  правильноїпостави, а також розвивають окомір, чуття ритмуі  темпу,  орієнтування  в  просторі,  рівновагу,дисциплінують  дітей,  прищеплюють  навичкиспільних, узгоджених дій та пересувань [6].

Однак  ми  зі  студентами  як  майбутнімивчителями  погоджуємося  з  думкою  методистівфізичного виховання, що  ці  вправи все  ж  такивідіграють допоміжну роль, бо розв’язують завданняфізичного виховання дітей тільки в комплексі з іншимизасобами [4; 5; 6; 7; 9; 11; 12; 13].

У  взаємозв’язку  та  єдності  із  стройовимивправами  виступають  порядкові  вправи  [9].Пересування по гімнастичному залу з виконаннямелементів фігурного марширування має на метіпідготувати  клас  у  цілому  для  продуктивногопроведення спортивно­масової роботи.

Вправи  в  розмиканні  і  змиканні  повиннізабезпечити раціональне розміщення учнів у залі

КОНСТРУЮВАННЯ СИСТЕМИ ФІЗИЧНИХ ВПРАВ І ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ ДО ЇЇ ВПРОВАДЖЕННЯ В ЗАГАЛЬНООСВІТНІ ШКОЛИ УКРАЇНИ

ПРОТЯГОМ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ ТА ПОЧАТКУ ХХІ СТ.

160

або  майданчику.  Крім  того,  ці  вправи  маютьвелике  виховне  значення,  бо  сприяютьформуванню  в  учнів  уваги,  організованості,дисциплінованості.

У  8  класі  додаються  вправи  для  розвиткушвидкісно­силових якостей.

Спеціальна фізична  підготовка передбачаєвиконання таких вправ:

­  стройові  вправи  і  прийоми;  ­  вправи  зпредметами; ­ танцювальні кроки.

Стрибки: ­ опорний стрибок; стрибки черезскакалку.

Лазіння:  ­  лазіння  по  горизонтальному  івертикальному канатам

Рівновага  для  дівчат:  ­  вправи  у  станірівноваги  (колода,  висота  95  –  100  см);акробатика; два перекиди вперед злито; ­ “міст”із положення стоячи  (з  допомогою) – перехід вупор присівши;

Для  хлопців:  ­  стійка  на  голові  і  руках  іззігнутими ногами; ­ “міст”  із положення стоячи(з допомогою) – перехід в упор присівши; ­ дваперекиди вперед злито.

Виси  та  упори  для  хлопців:  ­  вправи  напаралельних  брусах  (низьких): упор на  брус  зопорою ногами; сід “ноги нарізно”; сід на стегні;зіскок  з  поворотом  на  90°  і  180°;  ­  вправи  наперекладині  (низькій): махом  однієї поштовхомдругої ноги  підйом  переворотом в упор; махомназад  зіскок.

Для дівчат: – вправи на різновисоких брусахабо  низькій  перекладині  (висота  95  см);  –поштовхом двох ніг в упор; – опускання вперед увис присівши 8.

Ігрові  завдання  з  елементами  акробатикивирізняються  оригінальністю,  розмаїттям,позитивним емоційним настроєм і дуже популярнісеред школярів. Окрім цього, такі ігрові завданнярозвивають  в  учнів  здатність  до  керуваннярухами, що має життєво важливе  значення длядітей і підлітків. Наведемо приклади.

Фізична  вправа: “Хто швидше згрупується”Учні,  лежачи  на  спині,  руки  підняті  вгору,

чекають  на  сигнал  учителя.  Учитель,  стоячивіддалік від  учнів, подає команду  “Увага!”  (абообумовлений сигнал – свисток, хлопок), після якоївсі  мають якнайшвидше  виконати  групування.Перемагає той, хто найшвидше прийме положеннягрупування.

Фізична вправа:  “Каток”Учні, лежачи на животі на матах, за сигналом

учителя  виконують  заздалегідь  визначенукількість перекатів убік (на спину, потім на живіт,сісти, встати, лягти на  живіт,  в упор  присівши,лягти на живіт). Перемо­же той, хто, завершивши

завдання,  збереже  початкове  положення  й  незійде зі  свого мата.

Фізична вправа: “Хто стійкий”За  сигналом  учителя  учні,  перебуваючи  в

положенні упору, присівши на матах, швидкимтемпом  виконують  перекид  уперед,  потім  дваперекиди  назад,  після  чого  стають  в  основнустійку.  Якщо  учні  непідготовлені,  то  післяперекидів втрачають рівновагу й сходять зі своїхмісць.  Якщо  це  ігрове  завдання  учні  засвоїлидобре,  то  можна  перейти  до  складнішогозавдання.  Наприклад,  після перекидів виконатистійку на лопатках, стійку на одній нозі – рівновагу“ластівка”.

Фізичні вправи з гімнастики включали такийпідбір  вправ,  який  враховував  послідовність,кількість  повторень  з  метою  забезпеченнявсебічної дії на організм, поступове збільшеннянавантаження,  достатню  кількість  пауз  длявідновлення фізичних кондицій [6, 74 – 78].

Учителі загальноосвітніх шкіл у 8 – 9 та в 10 –11 класах застосовували вправи на ведення м’ячаз  метою  підготовки  учнів  до  ігор:  “Футбол”,“Волейбол”,  “Баскетбол”,  “Бадмінтон”,  “Теніс”тощо.

Н.М.  Ковальчук  і  В.І.  Санюк  пропонуютьвивчати  з  учнями загальнорозвивальні  вправи.Вони можуть бути як з предметами, так і без них[4,  25  –  28]. На  їхню думку,  досконале  знаннязагальнорозвивальних  вправ,  а  саме:специфічність їхнього впливу на окремі органи ісистему  організму  учнів,  уміння  підібрати  цівправи  для  розв’язання  конкретних  завдань,навчити  учнів  виконувати  вправи  тавикористовувати  їх  для  індивідуальних  формзанять фізичною культурою, а також створюватинові  вправи  –  це  і  є  складовою  частиноюпрофесійної  підготовки  вчителя,  а  відтак  –  імайбутнього вчителя фізичного виховання.

Розв’язання  завдань  уроку  за  допомогоюзагальнорозвивальних вправ;

1  –  формування  правильної  постави;  2  –формування рухової дії;

3 – розвиток фізичних якостей; 4 – навчаннядихальних вправ;

5 – формування культури рухів; 6 – фізіологічні(підготовка організму до основної роботи); 7 –навчання  напруженню та роз­слабленню м’язів[4, 26].

Низка методистів з фізичного виховання багатоуваги приділяли методичним рекомендаціям длявчителів по використанню фізичних і ігрових вправіз веденням м’яча. Вони визначили такі позиції,як первинне  навчання:  ведення м’яча на  місці;ведення  м’яча  навколо  себе;  ведення  м’яча,

КОНСТРУЮВАННЯ СИСТЕМИ ФІЗИЧНИХ ВПРАВ І ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ ДО ЇЇ ВПРОВАДЖЕННЯ В ЗАГАЛЬНООСВІТНІ ШКОЛИ УКРАЇНИ

ПРОТЯГОМ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ ТА ПОЧАТКУ ХХІ СТ.

Молодь і ринок №3 (146), 2017

161 Молодь і ринок №3 (146), 2017

просуваючись кроком;  імітація положення рукна  м’ячі  з  розташованими  пальцями;присідання  з  покладанням  рук  на  м’яч,  щолежить  на  підлозі,  підняття  його  йприйняття положення  стійки  баскетболіст;прокручення  м’яча,  упевнившись  в  контроліпальців;  кидання  м’яча  і  після  відскакуваннявід  майданчику,  впіймавши його,  слідкуючи  зарозташуванням  кистей.  Закріплення  прийомув  ігрових  умовах  (рухливі  ігри та  естафети).

Ці  вправи  є  обов’язковим  засобом  длярозминки, розвитку рухових якостей, і загалом длягармонійного  фізичного  розвитку та  зміцненняздоров’я людини.

Науковці (В.Л. Грубник, А.Д. Леськів, С.Ф. Цвек,В.М. Папуша, Б.М. Шиян)  вважають, що требавраховувати  вікові  особливості  для  розвиткурухової  діяльності  школярів  різного  віку,  щонабуває  особливого  значення  при  визначеннідобору системи  вправ.  На  заняттях спортивноїсекції  чи  гуртка  важливою  є  цілеспрямованапобудова  фізичного  навантаження. Залежно відконкретних завдань динаміка навантаження можевідрізнятися [1; 6; 9; 11; 13].

Висновки.  Отже,  ми  зі  студентами  напрактичних  заняттях  із  методики  викладанняфізичного виховання розглядали та  аналізувалифізичні вправи, які використовувалися як на урокахфізкультури,  так  і  під  час  занять  спортивнихсекцій,  гуртків  з учнями у процесі  проведенняспортивно­масової  роботи  в  загальноосвітніхшколах протягом другої половини ХХ та початкуХХІ  ст.  Зазначимо:  чим  краще  фізичнопідготовлений  та  тренований учень, тим  більшвисоким може  бути  загальне навантаження  підчас роботи в секції чи спортивного гуртка з різнихвидів  спорту.  Але  незалежно  від  ступеняпідготовленості учня важкі або технічно складнівправи,  ще  недостатньо  засвоєні  комбінації(особливо на гімнастичних приладах) не повинніпроводитись  ні на  занятті в  секції,  ні  в  гуртку,оскільки  швидко  та  різко  зростає  небезпекаотримання  травм. Це пояснюється  тим, що  напочатку заняття учні ще не “ввійшли в їхній ритм,не “розігрілись”,  а в  кінці  уроку  вже  дає  себевідчувати  втома,  збільшуючи  ризик  зривів  татравм.

Література1. Грубник В.Л. Фізична культура: спортивні

ігри в школі: 5  – 12 класи  / В.Л. Грубник. – Х.:Веста-Ранок,  2008.  –  288 с.

2.  Державний  стандарт  базової  і  повноїосвіти,  із  змінами,  внесеними  згідно  зПостановою  КМ.  –  №  776  (776-2010-п).  –27.08.– 2010.  – 24 с.

3.  Енциклопедія  освіти  /  Акад.  пед.  наукУкраїни;  головн.  ред.  В.Г.  Кремень.  –  К.:Юрінком  Інтер, 2008.– С.  10 – 40.

4. Ковальчук Н.М. Використання загальнорозвивальнихвправ у школі / Н.М. Ковальчук, В.І. Санюк // Фізичневиховання в сучасній школі. – 2012. – № 2. – С. 25–  28.

5.  Кузменкова  О.Д.  Фізична  культура  впочатковій школі / О.Д. Кузменкова Д.П. Сліпенко.–  К.:  Шкільний  світ,  2013.  –  120  c.  –  (Б-чка“Шкільного  світу”.  Здоров’я  та  фіз.культура).

6.  Леськів  А.Д.  Форми  і  засоби  фізичноговиховання молодших  школярів: метод. посібник/ А.Д. Леськів, Н.В. Андрощук, С.О. Механошин,А.Б.  Дзюбановський.  –  2-е  вид.,  допов.  –Тернопіль: СМП  Астон,  2000.  – 176 с.

7.  Михайлова  Н.Д.  Розвивально-оздоровчівправи  –  основний  засіб  фізичного  вихованняшколярів  /  В.Г.  Арефьєв,  Н.Д.  Михайлова  //Фізичне виховання в рідній школі. – 2014. – №4.–  С. 13 – 15.

8. Навчальна  програма з  фізичної культуридля  5  –  9  класів  загальноосвітніх  навчальнихзакладів  [підготовлена  робочою  групою  ускладі: Т.Ю. Круцевич, Л.А. Галенко, В. Дерев’янкота  ін.] – К., 2012.  – 21  с.

9. Папуша В.Г. Фізичне виховання школярів:форми,  зміст,  організація:  навч.  посібник  /В.Г.  Папуша;  [відп.  за  вип.  О.  Давидова].–Тернопіль: Підр.  і  посібн.,  2004. – 192 с.

10. Присяжнюк  С.І.  Фізичне  виховання:навч.  посібн.  / С.І. Присяжнюк.  –  К.:  Центрнавчальної  літератури,  2008.  – 504 с.

11. Цвек  С.Ф.  Фізичне  виховання  дітеймолодшого  шкільного  віку  / С.Ф.  Цвек.  –  К.:Здоров’я,  1975.  –  248 с.

12. Цьось А.В.  Українські  народні  ігри тазабави:  навч.  посібник  / А.В. Цьось.  –  Луцьк:Волинське  обласне  ред.-  вид.  підприємство“Надвечір’я”,  1994.  –  96 с.

13. Шиян Б.М. Методика фізичного вихованняшколярів:  практикум:  навч.  посібн.  для  студ.фізкульт. ф-тів пед. ін-тів та ун-тів / Б.М. Шиян.–  Львів: Світ, 1993. – 184 с.

References1.  Hrubnyk  V.  L.  (2008).  Fizychna  kultura:

sportyvni  ihry  v  shkoli:  5  –  12  klasy  [Physicaleducation,  sports  school:  5  –  12  classes] .Kharkiv:  Vesta-Ranok, 288  p.  [in  Ukrainian].

2. Derzhavnyi standart bazovoi  i povnoi osvity,iz  zminamy,  vnesenymy  zghidno  z  PostanovoiuKabinetu Ministriv  [The  state  standard basic andEducation,  as  amended  in  accordance  with  the

КОНСТРУЮВАННЯ СИСТЕМИ ФІЗИЧНИХ ВПРАВ І ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ ДО ЇЇ ВПРОВАДЖЕННЯ В ЗАГАЛЬНООСВІТНІ ШКОЛИ УКРАЇНИ

ПРОТЯГОМ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ ТА ПОЧАТКУ ХХІ СТ.

162

Cabinet of Ministers]. № 776 ( 776-2010-п )., 24 p.[in  Ukrainian].

3.  (Eds.)  V.H.  Kremen  Entsyklopediia  osvity(2008).  [Encyclopedia  of  education].Kyiv:Yurinkom  Inter, pp.  10 –  40.  [in Ukrainian].

4.  Kovalchuk  N.M.,  Saniuk  V.I.  (2012).Vykorystannia  zahalnorozvyvalnykh  vprav  ushkoli  [Use  zahalnorozvyvalnyh  exercise  atschool]. Fizychne vykhovannia v  suchasnii  shkoli.№  2.  pp.  25  –  28.  [in Ukrainian].

5.  Kuzmenkova  O.D.,  Slipenko  D.P.  (2013).Fizychna  kultura  v  pochatkovii  shkoli  [Physicaleducation  in  primary  school]. Kyiv:  Shkilnyi  svit,120  p.  [in Ukrainian].

6. Leskiv A.D., Androshchuk N.V., MekhanoshynS.O., Dziubanovskyi A.B.  (2000).  Formy  i  zasobyfizychnoho  vykhovannia  molodshykh  shkoliariv:metod.  posibnyk  –  2-e  vyd.,  dopov.  [Forms  andmeans  of  physical  education  of  primary  schoolchildren].  Ternopil:  SMP  Aston,  176  p.  [inUkrainian].

7.  Mykhailova  N.D.,  Arefiev  V.  H.  (2014).Rozvyvalno-ozdorovchi  vpravy  –  osnovnyi  zasibfizychnoho vykhovannia  shkoliariv  [Training andrecreational exercise – the main means of physicaleducation  students].  Fizychne  vykhovannia  vridnii  shkoli. № 4.  pp. 13  – 15.  [in  Ukrainian].

8. Navchalna prohrama z fizychnoi kultury dlia5  –  9  klasiv  zahalnoosvitnikh  navchalnykhzakladiv(2012).  [pidhotovlena  robochoiu hrupoiu

u  skladi:  T.  Yu.  Krutsevych,  L.  A.  Halenko,  V.Derevianko  ta  in.]  [The  curriculum  on  physicaltraining  for  5-9  classes  of  secondary  schools].Kyiv,  21p.  [in  Ukrainian].

9. Papusha  V.H.  (2004). Fizychne vykhovanniashkoliariv:  formy,  zmist,  orhanizatsiia:  navch.posibnyk  [vidp.  za  vyp.  O.  Davydova]  [Physicaleducation  students,  form,  content,  organization,teach.  Manual].  Ternopil:  Pidr.  i  posibn,  192  p.[in  Ukrainian].

10.  Prysiazhniuk  S.I.  (2008).  Fizychnevykhovannia:  Navch. posibn.  [Physical education:teach. manual]. Kyiv: Tsentr navchalnoi  literatury,504  p.  [in Ukrainian].

11.  Tsvek  S. F.  (1975).  Fizychne  vykhovanniaditei  molodshoho  shkilnoho  viku  [Physicaleducation  of  children  of  primary  school  age].Kyiv:  Zdorovia,  248  p.  [in Ukrainian].

12.  Tsos A.V.  (1994).  Ukrainski  narodni  ihryta  zabavy:  navch.  posibnyk  [Ukrainian  folkgames  and  fun,  teach.  manual].  Lutsk: Volynskeoblasne  red.-  vyd.  pidpryiemstvo “Nadvechiria”,96  p.  [in  Ukrainian].

13.  Shyian  B.M.(1993).  Metodyka  fizychnohovykhovannia  shkoliariv:  praktykum:  navch.posibn.  dlia  stud.  fizkult.  f-tiv  ped.  in-tiv  ta  un-tiv.  [Metodyka  fizychnoho  vykhovanniashkoliariv:  praktykum:  navch.  posibn.  dlia  stud.fizkult.  f-tiv ped.  in-tiv  ta  un-tiv]. Lviv: Svit, 184  p.[in  Ukrainian].

Стаття надійшла до редакції 26.02.2017

КОНСТРУЮВАННЯ СИСТЕМИ ФІЗИЧНИХ ВПРАВ І ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ ДО ЇЇ ВПРОВАДЖЕННЯ В ЗАГАЛЬНООСВІТНІ ШКОЛИ УКРАЇНИ

ПРОТЯГОМ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ ТА ПОЧАТКУ ХХІ СТ.

Тарас Григорович Шевченко прожив дуже мало – лише 47 років. З них 34 роки

провів у неволі: 24 роки – під ярмом кріпацтва і понад 10 років – у найжорсткіших умовах заслання. А решту –13 “вільних” років перебував під невсипущим наглядом жандармів.

***

Згадайте, братія моя... Бодай те лихо не верталось! Як ви гарнесенько і я Із-за решотки визирали. І, певне, думали: – Коли На раду тиху, на розмову Коли ми зійдемося знову На сій зубоженій землі? –

Тарас Шевченко “В казематі”

[Орська кріпость 1847]

Молодь і ринок №3 (146), 2017

163 Молодь і ринок №3 (146), 2017

Постановка проблеми  у  загальномувигляді та  її зв’язок  із важливиминауковими  чи  практичними

завданнями. Володіння англійською мовою  нанеобхідному рівні є нагальною умовою сучасноїосвіти від початкової школи до наукової академії,адже сьогодення вимагає для України активногогромадянина, здатного до пошуку компромісів таконкурування, співробітництва у різних групах надержавному  і  світовому  рівнях.  Саме  тому

навчання англійської мови визначається як одинз  пріоритетних напрямів реформування освіти.Беручи  до  уваги  той  факт,  що  зміст  освіти  –динамічне явище, яке постійно потребує  змін взалежності  від  соціокультурних  вимог  тасуспільного  запиту,  маємо  зазначити,  щоанглійська  мова  не  завжди  входила  в  колоінтересів як суспільства взагалі,  так  і освіченоїзнаті зокрема. Попри розповсюджену помилковудумку  про  стабільність  попиту  на  знання

УДК 811.111’06(477)

Оксана Лосєва,  пошукач кафедри  початкової  освіти  комунального  закладу“Запорізький  обласний  інститут післядипломної  педагогічної освіти” Запорізької обласної ради

З ІСТОРІЇ ВИВЧЕННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ  НА ТЕРЕНАХ СУЧАСНОЇ УКРАЇНИУ статті обґрунтовано актуальність вивчення англійської мови в сучасній Україні й дослідження

питання в різні історичні періоди. Виявлено, що англійська мова викладалась у всіх вищих освітніх закладах,починаючи з ХІХ століття. Викладено дані про наявність посібників з іноземної філології бібліотечногофонду Київської духовної академії. З’ясовано факт щодо вивчення іноземної мови, в тому числі й англійської,як обов’язкового предмету у середніх освітніх закладах на початку ХХ століття та у початковій школі післяІІ Світової війни. Виявлено періодичне зростання та спадання (до повного відмови) зацікавленості вивченняманглійської мови в Радянській Україні. Встановлено залежність між змістом програм за та суспільнимивикликами й запитами.

Ключові слова: англійська мова, початок вивчення, вищі навчальні заклади, гімназії, початкова школа.Літ. 9.

Оксана  Лосева,  соискатель  кафедры  начального  образования  коммунального  учреждения“Запорожский  областной  институт  последипломного  педагогического  образования”

Запорожского  областного  совета

ИЗ ИСТОРИИ ИЗУЧЕНИЯ АНГЛИЙСКОГО ЯЗЫКА НА ТЕРРИТОРИИСОВРЕМЕННОЙ УКРАИНЫ

В статье обоснована актуальность изучения английского языка в современной Украине и исследованияэтого вопроса  в различные исторические периоды. Выявлено, что английский язык преподавался во всехвысших учебных заведениях, начиная с XIX века. Представлены данные о наличии пособий по иностраннойфилологии библиотечного фонда Киевской духовной академии. Выявлен факт изучения иностранного языка,в том числе и английского, как обязательного предмета в средних учебных заведениях в начале ХХ века и вначальной школе после ІІ мировой войны. Выявлено периодический рост и убывание (до полного отказа)заинтересованности изучением английского языка в Советской Украине. Установлена зависимость междусодержанием программ и общественными вызовами и запросами.

Ключевые слова: английский язык, начало изучения, высшие учебные заведения, гимназии, начальная

школа.

Oksana Losyeva,  Researcher of  the  Primary Education  Department  Public Educational  Institution“Zaporizhzhya Regional  Institute  of  Post  Graduate Pedagogical Education”

Zaporizhzhya  Regional  Council

THE HISTORY OF STUDYING OF ENGLISH IN THE MODERN UKRAINEThe article deals with  the relevance of  learning  of English  in Ukraine and  studying  this question of  the

different historical periods. It is revealed that English was taught at all higher educational institutions since thenineteenth  century. The  data  of  the availability  of  textbooks of  Foreign Languages  in  the Library  fund of  KievTheological Academy are presented. The fact of studying of foreign languages, including English, as a compulsorysubject at secondary schools in the early twentieth century and at elementary school after World War II is given. Theauthor discovers the periodic rise and decay (until the full failure) of interest of learning English in Soviet Ukraine.The dependence between the content of programs and social challenges and demands is declared.

Keywords: English, an early learning, higher education, a high school, a primary school.

© О. Лосєва, 2017

З ІСТОРІЇ ВИВЧЕННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ  НА ТЕРЕНАХ СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ

164

англійської маємо наголосити, що вона вивчаєтьсяв  українських  освітніх  закладах  усіх  рівніввідносно недавно.

Аналіз  основних  досліджень  і  публікацій,в  яких  започатковано  розв’язання  даноїпроблеми  і  на  які  спирається  автор.Історичний  розвиток  освіти  України  завждивикликав  зацікавленість  науковців.  Так,педагогічну освіту у вищих навчальних закладахУкраїни  другої  половини  ХІХ  століттявисвітлювали  в  своїх  роботах  Н. Базиляк,В. Вірченко,  Н. Дем’яненко,  Н. Дороніна,Л. Лаврик­Слісенко, А. Чуткий та  інші;  історіювикладання іноземних мов у середніх навчальнихзакладах  України  у  різні  історичні  періодидосліджували А. Віцюк, І. Грузинська, Н. Дороніна,Л. Кравчук,  Т. Литньова,  О. Мисечко.  Протепитання історії вивчення англійської мови в освітніхзакладах різних рівнів в Україні є мало дослідженим.

Мета  статті  –  дослідити  витоки  вивченняанглійської мови у вищих та середніх навчальнихзакладах взагалі та початковій школі, зокрема.

Виклад  основного матеріалу дослідження.Зазначимо,  що  англійська  мова  й  сьогоднізалишається  основною  міжнародною  мовоюторгівлі,  техніки, спілкування.  Її  поширення повсьому  світу  розпочалося  з  ХVII  століття.  ВРосійській імперії у ХVIIІ сторіччі англійська мовавикладалася украй рідко, переважно в домашніхумовах. З наукових джерел відомо, що в Українів ХІХ столітті вивчали як класичні (латинську тадавньогрецьку),  так  і  нові  мови  (французьку,німецьку,  італійську,  польську та англійську)  вкожному  з  трьох  університетів  (Харківський,заснований у 1805 році, Київський, заснований у1834 році  та  Новоросійський,  заснований  у1865 році  в  м. Одеса)  [1, 4].  При  цьому,  якзазначають О. Мисечко та М. Матис, французькай німецька –  були найпоширеними у програмахвищих навчальних закладів тодішньої Російськоїімперії, адже, по­перше, це були мови освіченогодворянства,  по­друге,  опанування  ниминаближало навчання до практичних потреб життяв  період  бурхливого  розвитку  торгівлі  тапромисловості [8, 96].

Зміна політичної ситуації, зокрема розширеннятериторіальних володінь Британської  імперії  й,відповідно,  зростання  її політичного впливу  наміжнародній  арені  стали  поштовхом  довикладання  англійської  мови  і  в  КиївськомуІмператорському університеті  Св. Володимира(початок  –  у  1843  році),  адже  підготовкачиновників  (в  тому числі й для  дипломатичноїслужби)  була  першочерговим  завданнямуніверситетів  Російської  імперії.  Відповідно  –

англійська мова посіла  місце серед  навчальнихпредметів  вищих  навчальних  закладів  країни[3, 68],  а питання кваліфікованих  викладацькихкадрів виявилося досить  актуальним.

Так, керівництво Київського університету дужевідповідально  ставилося  до  призначеннявикладачів англійської мови: спеціально створенакомісія  ретельно  вивчала  кандидатури  на  цюпосаду; охочі мали написати конкурсний твір пропоходження англійської мови і поезії та прочитатидекілька  пробних лекцій.  За  підсумками  такихтурів  (1843 рік)  вищі  результати  показавМ.О. Фон­Фрейман.  Зрозуміло,  що  перевіритирівень компетентності дозволяє тільки діяльністьу  практичній  ситуації,  тому  вищезазначеномуконкурсанту  було  запропоновано  синхронноперекладати  діалог  між  представникамикерівництва  й  підрядчиком­англійцем,  щостосувався  господарчої  тематики.  М.О. Фон­Фрейман гідно впорався  із завданням і отримавпризначення на цю посаду. У якості підручникавикладач  використовував  відомий  в  той  часпосібник  Т. Робертсона  через  його  легкість  таприйнятність, наявність необхідних граматичнихправил, активної лексики з певної теми, усних таписьмових вправ для перекладу [3, 69].

Загалом  вибір  навчальної  літератури  занглійської мови для  закладів  вищої освіти бувдосить обмеженим у порівнянні з іншими новимиіноземними мовами. Так, “Систематичний каталогкниг  бібліотеки  Київської  духовної  академії”,випущений  у  1903 році  налічував  486  книг  зкласичної філології (256 книг з латинської та 230книг з грецької). Весь розділ західноєвропейськихмов містив 169 посібників, з яких 72 – з німецької(43%), 63  –  з  французької  (38%)  і  лише 19  –  занглійської філології (12%) [9].

Варто додати, що мови країн Західної Європиу ХІХ столітті викладались лише в університетаха у  школах та гімназіях – тільки  класичні  мови[1, 4]. У  1911 році Перший Всеросійський з’їздвикладачів  давніх  мов  висвітлив  питаннядоцільності опанування  не тільки латинської  тагрецької у школах та гімназіях, а й відкрив простірдля англійської – у середніх навчальних закладах[7, 54].  Ця  тенденція  простежується  в  працяхІ. Грузинської,  яка  підтверджує,  що  англійськамова  почала  вивчатися  у  1911 році  лише  укомерційних  училищах.  На думку  науковця, цяподія та вилучення з програм комерційних училищстародавніх мов демонструє мету таких закладівщодо створення “культурного купця”, комерсанта,озброєного практичними знаннями” [2, 54], тобтопідготовку освітнього  продукту  відповідно  досуспільно­господарчих запитів.

З ІСТОРІЇ ВИВЧЕННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ  НА ТЕРЕНАХ СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ

Молодь і ринок №3 (146), 2017

165 Молодь і ринок №3 (146), 2017

На  користь  вище  означеної  тенденціїзасвідчують  дослідження  О. Друганової.Науковець  констатує,  що  вивчення  англійськоїмови  у  комерційному  училищі,  заснованомуХолодногірським товариством просвіти у Харкові,розпочалося у  1916 році. Зазначимо,  що в  цейперіод  англійська  та французька –  вже  входилидо складу обов’язкових предметів, у той час, якнімецьку  мову  учні  могли  опановувати  задодаткову  плату.  Стосовно  вищезазначеногонавчального закладу маємо зауважити наступне.Ще у 40­х роках ХІХ століття під час створенняцього  училища  професор  Харківськогоуніверситету  В. Якимов  поруч  з  навчальнимипредметами,  запланованими  для  викладання,запропонував  англійську мову. Це свідчить пропрогресивність  задумів науковців та  практичнуспрямованість освітнього процесу цього закладу.Взагалі  О. Друганова  характеризує  процеснавчання  у  комерційних  училищах  як  більшпрофесіональний  та  демократичний,  а  самізаклади  –  як  такі, що ставали гідним взірцем упорівнянні з “мертвою казенною школою” [4, 116].

Цікавим  для  нашого  дослідження  є  факт,викладений Т. Литньовою. Вона доводить, що вжев  1911 році  в  Київській  гімназії  В. Науменкавідбувалося вивчення англійської мови з 4 класуяк обов’язкового предмету. Це було відступом відстатуту.  Більш  того,  за  даними  науковця,англійську  мову  як  необов’язковий  предмет  у1916 році викладали у шести гімназіях Київськогонавчального округу  [6].  Натомість  О. Мисечконаводить  дані  про  вивчення  цього  предмету  вгімназіях  та  реальних  училищах  України  ще  у1908 році [4, 54].

Після революції 1917 року у політичних колахпанувала  думка  про  опанування  іноземнимимовами як буржуазний пережиток: роль іноземнихмов у новому суспільстві заперечувалась з оглядуна невідповідність цього процесу принципам новоїшколи. Як результат, у 1925 році кількість годину  програмах  щодо  іноземних мов у радянськійтрудовій школі була зменшена майже у вісім разіву  порівнянні  з  навчальними  планами  гімназій(1914 рік). Ситуація покращилась у 1936 році післявизнання  постановою ЦК  ВКП(б) необхідностіопанування  у  середній  школі  хоча  б  однієїіноземної  мови.  З того  часу  і  до  1946 рокупочатковий  етап  припадав  на  4  –  5  клас;співвідношення ж виучуваних мов складало: 74%– німецької, 12% – французької та 14% англійської.

Наступною  віхою  переможного  шляхуанглійської мови просторами української освітиможна вважати постанову Ради Міністрів УРСРвід  23 липня  1947 року  “Про  запровадження

іноземних  мов  у  3,  4 класах  середніх  шкілУкраїнської РСР з 1947/48 навчального року”. Навивчення цієї дисципліни відводилося 2 години натиждень із зарегламентованим співвідношенняму  середній  школі:  45%  –  англійської,  20%  –французької, 25% – німецької та 10% – іспанської.Також у 50­х роках ХХ століття з’явились першішколи з викладанням низки предметів іноземноюмовою.

За  вимогами  нової  програми,  як  зазначаєЛ. Кравчук,  учні  мали  опанувати  елементарніпочаткові  знання  з  предмету.  Наголосимо  надоцільності переважання усного мовлення під часвивчення англійської та інших мов на зазначеномуетапі [5] з огляду на вікові особливості молодшихшколярів. Випускники 4­х класів мали вміти вестиелементарний діалог у межах теми, “розповістивірш; читати з правильною вимовою та наголосомзнайомі  тексти  підручника,  а  також  окремінезнайомі  слова,  що  складаються  зі  знайомихбуквосполучень; списувати без помилок знайомітексти з підручника та писати засвоєні усно слова,що містять нескладні орфограми” [2, 60]; засвоїти300 слів (переважно конкретних понять).

На  жаль,  у  1961  році  початок  вивченняіноземної мови був перенесений у п’ятий клас ітільки у 1978 році був повернений до 4­го класу.Саме у 70­ х роках ХХ століття зростає кількістьшкіл з викладанням низки предметів іноземноюмовою, зокрема, англійською.

Варто зазначити, що у наступному десятиріччіпедагоги, психологи та батьки почали цікавитисьнавчанням іноземної мови дітей дошкільного тамолодшого шкільного віку. У свою чергу, КолегіяМіністерства освіти у 1987 році прийняла рішенняпро  проведення  експерименту  з  навчанняіноземної  мови  дітей  чотирьохрічного  віку,вихованців  дитячих  садків  та  школярів­шестирічок. За результатами експерименту буловстановлено  добре  засвоєння матеріалу дітьми,відсутність  у  них  втоми,  їхню  великузацікавленість.  Проте  дискусія  з  приводунеобхідності  раннього  вивчення  іноземних мовточилася ще й на початку 1990­х років.

Після  здобуття  незалежності  в  Українівідбувався  перехідний  період  розвитку  освіти.Програма 1995 року, видана Міністерством освіти,радила розпочинати вивчення однієї з іноземнихмов  (англійської,  німецької,  французької  чиіспанської)  з 1­го  або  2­го класу; нова  шкільнапрограма 2001 року закріпила опанування першоюіноземною  з  2­го  класу. Програма ж  2012 рокупроголошувала  1­й  клас  початком  опануванняцим предметом. Таким чином, весь попереднійетап створював передумови й закладав базу для

З ІСТОРІЇ ВИВЧЕННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ  НА ТЕРЕНАХ СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ

166

вивчення  іноземної мови взагалі  та англійської,зокрема  з  1­го  класу  у  загальноосвітніхнавчальних закладах України.

Висновки  з  даного  дослідження  іперспективи  подальших  розвідок  у  даномунапряму.  Актуальність  набуття  іншомовноїкомпетентності обумовлена змінами соціокультурногосередовища.  Знання нових мов на  відміну  відкласичних  поволі втратило  свою важливість  якознаку  соціального  походження.  Вивченняанглійської  в  освітніх  закладах  Українирозпочалось з середини ХІХ століття, поступовонабираючи  популярності.  Першочерговимиставали практичні вміння, яких вимагали час тасуспільні  зміни.  Подальші  розвідки  будеспрямовано на дослідження вивчення іноземнихмов у країнах Європи.

Література1. Базиляк Н.О. Ретроспективний аналіз розвитку

вивчення  іноземних  мов  та  мовних  практик  /Н.О. Базиляк  //  Наукові  записки  Національногоуніверситету  “Острозька  академія”.  Серія:Психологія і педагогіка. – 2010. – Вип. 15. – С. 3 – 6.

2. Грузинська I.О. Методика викладання англійськоїмови в середній школі / І.О. Грузинська: переклад з 5-го  російського  видання,  підгот.  до  друку  доц.Н.Н. Скородумовою. – К.: Радянська школа, 1948. –196 с.

3. Дороніна Н.В. З історії викладання англійськоїмови в імператорському університеті св. Володимира/ Н.В. Дороніна // Історико-педагогічний альманах. –2014. – Вип. 1. – С. 68 – 74.

4. Друганова О.М. Приватна ініціатива і розвитоквітчизняної системи комерційної освіти (кін. XVIII –поч. XX ст.) / О.М. Друганова // Педагогічні науки. –2009. – Вип. 2. – С. 114 – 120.

5.   Кравчук Л.В.  Навчання  іноземних  мов  узагальноосвітній школі України (друга половина ХХстоліття): автореф. дис. на здобуття наук. ступеняканд. пед. наук: спец. 13.00.01 “Загальна педагогіката історія педагогіки” / Л.В. Кравчук. – Тернопіль,2013. – 23 с.

6.  Литньова Т.В.  Цільовий компонент навчанняіноземних  мов  у  контексті  розвитку  змістувітчизняної загальної середньої освіти: (30-ті рокиХХ – початок ХХІ століття): дис. канд. пед. наук:13.00.01 / Т.В. Литньова. – Житомир, 2009. – 120 с.

7.  Мисечко О.  Про  викладання  іноземних  мов  усередніх школах України (1786 – 1917) / О. Мисечко // Шлях освіти. – 2005. – № 3. – С. 50 – 55.

8. Мисечко О., Матис М. Раннє вивчення іноземноїмови у вітчизняній і зарубіжній шкільній практиці:історія,  досвід  і  вічні  проблеми  /  О. Мисечко,М. Матис // Іноземні мови в навчальних закладах. –2005. – №4. – С. 95 – 103.

9.  Систематический  каталог  книг  библиотекикиевской духовной академии. Т. 2: Языкознание. Вып.6:  Эпиграфика  и  Палеография.  Общее  исравнительное  Языкознание.  Языки  Индо-

Европейского семейства: Санскритский, Персидский,Армянский,  Грузинский,  Осетинский  и  Литовский.Классическая  филология.  Языки:  Итальянский,Французский,  Испанский,  Румынский,  Немецкий,Голландский,  Шведский,  Английский  и  другие.Славяноведение.  Языки  Семитического  семейства.Языки  Туранского  семейства.  Язык  Китайский.Словари  ученые,  сравнительные  и  учебные.  –  К.:Типография И.И. Горбунова, Крещатик, дом №38 ,1903. – 182 c.

References1.  Bazyliak  N.O.  (2010).  Retrospektyvnyi  analiz

rozvytku  vyvchennia  inozemnykh  mov  ta  movnykhpraktyk  [Retrospective  analysis  of  language  andlinguistic practices]. Kyiv: Ostrog Academy,  vol.  15,pp. 3 – 6. [in Ukrainian].

2.  Hruzynska  I.O.  (1948).  Metodyka  vykladanniaanhliiskoi movy v serednii shkoli [Methods of teachingEnglish in secondary schools]. Kyiv: Radianska shkola,196 pp. [in Ukrainian].

3.  Doronina  N.V.  (2014).  Z  istorii  vykladanniaanhliiskoi  movy  v  imperatorskomu  universyteti  sv.Volodymyra [History of teaching English at the ImperialUniversity of St. Vladimir]. Uman, UDPU Publ, vol. 1,pp. 68 – 74. [in Ukrainian].

4.  Druhanova  O.M.  (2009).  Pryvatna  initsiatyva  irozvytok vitchyznianoi systemy komertsiinoi osvity (kin.XVIII  –  poch.  XX  st.)  [Private  initiative  and  thedevelopment of national business education systems (late.XVIII – beg. XX century]. Poltava, PNPU Publ, vol. 2,pp. 114 – 120. [in Ukrainian].

5.  Kravchuk  L.V.  (2013).  Navchannia  inozemnykhmov u zahalnoosvitnii shkoli Ukrainy (druha polovynaKhKh  stolit tia)  [Learning  foreign  languages  insecondary school Ukraine (second half of the twentiethcentury)]. Ternopil, TNPU Publ, 23 pp. [in Ukrainian].

6.  Lytnova  T.V.  Tsilovyi  komponent  navchanniainozemnykh  mov  u  konteksti  rozvytku  zmistuvitchyznianoi zahalnoi serednoi osvity: (30-ti roky KhKh–pochatok KhKhI stolittia) [Aim component of teachingforeign languages in the context of the content of nationalsecondary  education:  (30s  of  XX  –  beginning  of  XXIcentury)] .   Zhytomyr,  ZhDPU  Publ,   120  pp.   [inUkrainian].

7. Mysechko O. (2005). Pro vykladannia inozemnykhmov  u  serednikh  shkolakh  Ukrainy  (1786  –  1917)[Teaching  foreign  languages  in  secondary  schools  inUkraine (1786-1917)]. Kyiv, Shliakh osvity, № 3, pp. 50– 55. [in Ukrainian].

8. Mysechko O., Matys M. (2005). Rannie vyvchenniainozemnoi  movy  u  vitchyznianii  i  zarubizhnii  shkilniipraktytsi:  istoriia,  dosvid  i  vichni  problemy  [Earlyforeign  language study in domestic and foreign schoolpractice: history, experience and the eternal problems].Kyiv, Inozemni movy v navchalnykh zakladakh, №4,pp. 95 – 103. [in Ukrainian].

9.  (1903).  Sistematicheskiy  katalog  knig  bibliotekikievskoy dukhovnoy akademii. T. 2: Yazykoznanie. Vol.6:  Epigrafika  i  Paleografiya. Obshchee  i  sravnitelnoeYazykoznanie.  Yazyki  Indo-Yevropeyskogo  semeystva:

З ІСТОРІЇ ВИВЧЕННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ  НА ТЕРЕНАХ СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ

Молодь і ринок №3 (146), 2017

167 Молодь і ринок №3 (146), 2017

Sanskritskiy,  Persidskiy,  Armyanskiy,  Gruzinskiy,Osetinskiy i Litovskiy. Klassicheskaya filologiya. Yazyki:Italyanskiy,  Frantsuzskiy,  Ispanskiy,   Rumynskiy,Nemetskiy, Gollandskiy, Shvedskiy, Angliyskiy i drugie.Slavyanovedenie.  Yazyki  Semiticheskogo  semeystva.

Yazyki Turanskogo semeystva. Yazyk Kitayskiy. Slovariuchenye, sravnitelnye i uchebnye [Systematic catalog ofthe books of the Kyiv Theological Academy library. T. 2:Linguistics. Vol. 6]. Kyiv, Tipografiya I. I. Gorbunova,

182 pp. [in Ukrainian].

Стаття надійшла до редакції 20.02.2017

УДК 378.015.31:17.022.1

Марія Прокопович,  студенткаМелітопольського  державного  педагогічного  університету  імені  Богдана  Хмельницького

ПРОСВІТНИЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ ТА ПОГЛЯДИ ПРЕДСТАВНИКІВВІТЧИЗНЯНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДУМКИ XVII – ХІХ СТОРІЧЧЯ

У  статті  аналізується  професійна  спадщина  видатних  вітчизняних  педагогів  XVІІ  –  XIX  ст.,визначаються пріоритетні риси української педагогічної думки. Автор доходить висновків, що діяльністьМ. Смотрицького, П. Беринди, Б. Грінченка, М. Драгоманова, Х. Алчевської мала великий вплив на розвитокукраїнської педагогічної думки, а їх надбання можуть бути взяті до уваги та адаптовані в умовах сучасноїосвіти провідними фахівцями.

Ключові слова: просвітництво, українська педагогічна думка, реформування, народність, національнасистема виховання.

Літ. 15.

Мария  Прокопович, студенткаМелитопольского  государственного педагогического университета имени  Богдана Хмельницкого 

ПРОСВЕТИТЕЛЬСКАЯ ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ И ВЗГЛЯДЫ ПРЕДСТАВИТЕЛЕЙОТЕЧЕСТВЕННОЙ ПЕДАГОГИЧЕСКОЙ МЫСЛИ XVII – XIX ВВ.

В статье проанализировано профессиональное наследие выдающихся отечественных педагогов XVII– XIX вв., определяются приоритетные черты украинской педагогической мысли. Автор приходит к выводу,что деятельность М. Смотрицкого, П. Беринды, Б. Гринченка, Н. Драгоманова, К. Алчевской, а их наработки могутбыть взяты ко вниманию и адаптированы в условиях современного образования ведущими специалистами.

Ключевые слова: просветительство, украинская педагогическая мысль, реформирование, народность,

национальная система воспитания.

Mariya Prokopovych, StudentMelitopol  Bohdan  Khmelnytskiy  State  Pedagogical  University

EDUCATIONAL ACTIVITIES AND VIEWS OF REPRESENTATIVES OF NATIONALPEDAGOGICAL THOUGHT IN THE XVII – XIX CENT.

The article analyzes the legacy of outstanding domestic teachers of XVII–XIX cent. The author determines the prioritylines of Ukrainian educational thought. The author concludes that the activities of M. Smotrytskiy, P. Berynda, B. Hrinchenko,M. Dragomanov, Kh. Alchevska had a great influence on the development of Ukrainian pedagogical ideas and their propertymay be taken into account and adapted in the conditions of modern education by the leading experts.

Keywords: Enlightenment, the Ukrainian pedagogical thought, reformation, nationality, the national system of education.

Постановка  проблеми.  Сучаснесуспільство,  зважаючи  на  новіінформаційно  перенасичені  умови

його  існування,  демонструє  майже  повнувідсутність  таких  важливих  складових  свогобуття – людяність, співпереживання, турбота проближніх,  духовність  тощо.  Звернення  донаціональної педагогічної  спадщини допоможескорегувати  сучасний  процес  виховання,зачепивши в душах української молоді ті струни,які здатні реагувати на зовнішній вплив.

Аналіз  основних  досліджень.  Історія

української  педагогічної  думки  є  об’єктомдослідження  науковцями  вже  тривалий  час.Зокрема,  В. Погребенник,  Л. Махновець,В. Пахаренко зосередили свої зусилля на вивченніпедагогічної спадщини українських  гуманістів  іпросвітителів [10; 6; 9]. Т. Філімонова, С. Яворськата інші досліджували окремі маловивчені сторінкиукраїнської  педагогічної  думки  XVII  –  XIXстоліть [13; 15]. Існує багато колективних праць,в яких розвиток української педагогіки подаєтьсяу систематизованому вигляді [1; 5; 12; 14].

Мета  статті.  На  основі  аналізу  спадщини

© М. Прокопович, 2017

ПРОСВІТНИЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ ТА ПОГЛЯДИ ПРЕДСТАВНИКІВВІТЧИЗНЯНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДУМКИ XVII – ХІХ СТОРІЧЧЯ

168

видатних вітчизняних педагогів XVІІ – XIX  ст.схарактеризувати  пріоритети  вітчизняноїпедагогічної думки цього періоду.

Виклад  основного  матеріалу.  У  пошукахвитоків  української  педагогічної  думки  вартозануритись у  глибину  століть  і  пригадати,  щохристиянізація  Русі  принесла  такі  важливіпостулати  освіти  і  виховання  як  любов  доближнього, повага до старшого, покора  Богові,віра, надія,  відповідальність,  значення  праці  вжитті людини тощо. У XVII – ХІХ ст. культурнийвплив Західної  Європи в розвитку  українськихземель,  зумовив  суттєві  зміни  у  соціальній,культурній та духовній сферах життя. Відбуласьпереорієнтація  на  західноєвропейські  духовніцінності  із  одночасним  збереженням  здобутківдавньоруської духовності.  Відштовхуючись  відгреко­слов’янської традиції в українських землях,поширилась  ідея  про  прилучення  до  здобутківзахідноєвропейської культури, що  вплинуло  надіяльність  братських  шкіл,  зміст  професійноїдіяльності  та  творів  українських  гуманістів  іпросвітителів.

Літературна та педагогічна спадщина початкуXVII ст. залишила мало пам’яток, які містили всобі  основні  педагогічні  та  морально­етичнізасади.  Саме  тому  цінними  є  праці  ПамвиБеринди,  який  був  автором  “Лексіконуславеноросского и имен  тълкованія”  (1627  р.).Створення цієї роботи було зумовлено передусімпотребою  культурного  озброєння  українськогонароду, піднесення освітнього рівня. Впродовж 30років педагог опрацьовував матеріал до словника,використовуючи  при  укладенні  відомі  праціМ. Грека,  М. Ритора, Л. Зизанія  та давньоруськісловники. Але основний, базовий матеріал вченийвикористовував  із святого  Письма  –  ОстрозькоїБіблії (1581 р.), багатомовної Біблії (1587 р.). Напочатку XVII ст.  в  Україні  існувало  порівняночітке  поняття  про  педагогіку, предметом  якої  євиховання, навчання, освіта. Тому, значна частинаслів  “Лексикона…”  присвячена  педагогічнійтермінології.  Наприклад,  вихователя  педагогназиває  педагогом,  дітоводцем,  пестуном,  авчителя  братських  шкіл  –  граматиком,дітоучителем, дияконом. Цікавим є визначенняП. Бериндою  вікових  груп  дітей:  “пеленчатко”,“немовлятко”, “дитя”, “дітище”, “чадо”, “отроча”,“юноша” тощо.

Педагогічна  термінологія  словника  ПамвоБеринди  дає  змогу  вивчати  педагогічну  тапсихологічну термінологію України початку XVII ст.[15, 19].

Мелетій Смотрицький  –  відомий  педагог,громадсько­релігійний  і культурний діяч. Серед

спадщини  митця  окремої  уваги  заслуговує“Граматика слов’янська” (1618), широковідомогошкільного  підручника  того  часу.  За  глибокимпереконанням  педагога,  граматика  навчитьчитати  й  писати  слов’янською,  а  також  легкорозуміти прочитане. За своїм змістом підручникє книжкою з теорії граматики, що ввібрала в себедосягнення  європейської  граматичної  думки.Детальний  аналіз  цієї  роботи  може  статиджерелом  для  формування  наших  уявлень  пронавчання  книжково­письмовій  мові  усхіднослов’янській культурі XVII ст.

Постать Мелетія Смотрицького є найяскравішоюй певною мірою суперечливою в історії українськоїсуспільної думки першої половини XVII ст. Своїмиполемічно­педагогічними творами він намагавсявіднайти  правильний  шлях  до  відродженнянаціональної свідомості українського народу, статина  захист  церковної  освіти,  що  дає  підставизарахувати видатного  діяча  до когорти  великихгуманістів­просвітителів,  освітян  і  патріотівУкраїни [11; 13, 50 – 51].

Григорій Сковорода, безсумнівно, найвизначніша,найславетніша постать в Україні доби Просвітництва.Сучасні словники й енциклопедії іменують йогофілософом,  поетом  і  прозаїком,  педагогом. Длярозуміння  впливу Сковороди на хід  освітньогопроцесу  в  Україні  XVII  ст.  та  на  подальшийрозвиток  вітчизняної  педагогічної  науки,звернемося до філософії просвітителя [9, 28 – 40].

Надзвичайно  важливу  роль  у  самопізнанні,самовстановленні  духовності  людиниГ. Сковорода відводив вихованню. На його думку,головне завдання педагога­вихователя – розкритизакладене природою покликання учня (схильність,здібності  до  якоїсь  діяльності  –  хліборобства,науки,  мистецтва,  спорту,  торгівлі,  управліннятощо). Учений вважав, корисним для себе (і длясуспільства)  буде  тільки  той,  хто  пізнав  своюприроду.  Тоді людина розуміє  свою місію, своєпокликання на землі й виробляє для себе спосібжиття, в основі якого лежить “споріднена праця”.Тільки  так  людина  може  самоствердитися  ісамореалізуватися,  а  значить  – стати щасливою[13, 28 – 40].

Свої  педагогічні  ідеї  Григорій  Сковородадокладно  розкриває  в  листах  до  учняМ. Коваленського та в кількох трактатах­притчах(насамперед – “Вбогий Жайворонок” (1787 р.) та“Вдячний Еродій” (1787 р.).

Григорій Сковорода якісно розвинув, підніс наодин рівень із тогочасними західноєвропейськимизразками  українську  філософію,  педагогіку,літературу.

Звернувшись до періоду активізації національно­

ПРОСВІТНИЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ ТА ПОГЛЯДИ ПРЕДСТАВНИКІВВІТЧИЗНЯНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДУМКИ XVII – ХІХ СТОРІЧЧЯ

Молодь і ринок №3 (146), 2017

169 Молодь і ринок №3 (146), 2017

визвольного руху в Україні кінця ХIX – поч. XX ст.,ми  побачимо,  що навіть  для  нашого часу  ідеї всуспільній  думці  та  педагогіці,  пов’язані,насамперед  з  іменами просвітителів  І. Франка,М. Коцюбинського, Лесі Українки, О. Кобилянської,М. Павлика, В. Стефаника та ін.

Серед педагогів цього періоду особливе місцепосідає  Борис  Грінченко.  Його  заслуги  врозвитку педагогіки  не викликають  заперечень[8, 39].

Наприкінці XIX ст. Борис Грінченко вливсяв  бурхливий  потік  наукового,  літературногогромадського життя  – як  письменник,  педагог,перекладач,  мовознавець,  критик,  публіцист,видавець. Він свідомо  засвоїв кращі  надбаннясвітової  педагогічної  думки  і  поєднав  їх  знаціональними  традиціями  виховання  таформування особистості, з потребами духовноговідродження української  нації. У своїх науково­педагогічних, публіцистичних роботах, художніхтворах,  що  торкаються  проблем  освіти,  вінвизначив  усі  найважливіші  аспекти  науковоїпедагогіки  (мета,  завдання,  принципи,  зміст,форми й методи навчання та виховання дитини).Чимало  уваги  приділено  і  загальнокультурній,професійній підготовці  вчителя. Цілісний образучителя національної школи, що  постає  з  усієїнаукової  й  літературної  спадщини  вченого  йписьменника,  органічно  доповнюється  йоговласною педагогічною діяльністю.

Як  педагог  Б. Грінченко  відзначавсяпрогресивними  поглядами,  дбав  про  розвитокнаціональної школи з широкою програмою, гострокритикував існуючу систему освіти. Педагогічнийдосвід, Борис Грінченко узагальнив у роботах –“Яка тепер народна школа на Україні” (1896 р.),“Об украинской школе” (1905 р.) [2], та інші. Вінстворив для шкіл “Українську граматику до наукичитання й писання” (1907 р.) [2], “Перед широкимсвітом” (1907 р.) [3].

В українській педагогіці Б. Грінченко залишивглибокий  і чіткий  слід.  Те,  що  безпосередньоторкалося його педагогічної діяльності, він знавдосконало, був обізнаний у літературі, педагогіці,психології, і не тільки у вітчизняній, а й у зарубіжній.І ці знання плідно використовував на ниві освіти.Б. Грінченко  склав  реєстр науково­популярнихкнижок з  різних  галузей  знань, які пропонувавзастосовувати  як  навчально­методичнийматеріал, створив оригінальну і найдосконалішуна той час правописну систему, що лягла в основу“Найголовніших  правил  українськогоправопису” [2, 2 – 7].

Навчання рідною мовою – один із провіднихпринципів освітньої системи педагога [3, 1]. Від

світоглядних і морально­етичних позицій педагоганевіддільні професійні якості. Створюючи образучителя національної школи, Б. Грінченко належнуувагу  приділив  його  професійній  підготовці.Учитель повинен добре знати предмет, володітиметодикою  його  викладання,  що  передбачаєхороші навички роботи з діючими підручниками,творчий  пошук  і  здатність  до  новаторськихрішень, ґрунтовні психолого­педагогічні знання,педагогічний  такт.

Важливою рисою педагога, на наш погляд, єтакож  рівень  його  науково­педагогічногомислення,  глибиною  якого  відзначавсяБ. Грінченко. Він творчо опрацював та узагальниввітчизняний,  зарубіжний  досвід  навчання  івиховання, засвоїв народну основу педагогічнихсистем, що полягає в урахуванні мови, культури,характеру, побуту, історії конкретної нації. Педагогстворив власну  педагогічну систему,  головнимпринципом  якої  є  принцип  національного.Педагогічна система Б. Грінченка ґрунтується наглибокому  знанні  й  розумінні  спадщиниЯ. Коменського,  Дж. Локка,  Й. Песталоцці,М. Корфа, В. Водовозова, К.Ушинського [8, 65 – 69].

Б. Грінченко науково обгрунтував необхідністьстворення національної школи, загальну освіту вінвважав наріжним каменем розвитку кожної нації.Педагог   не  лише  висунув  ідею  створеннянаціональної  школи,  а  й  окреслив  шляхи  їїорганізації  та  принципи  діяльності. Ним  буловизначено вимоги до вчителя національної школи,обґрунтовано  його  морально­етичний  ідеал  тахарактер  професійної  підготовки.  Народнийучитель повинен добре знати історію та культурународу, свій предмет та педагогіку, мати активнугромадську позицію, бути високоморальним [7, 20 – 23].

Педагогічна система Б. Грінченка спираєтьсяна  народну  педагогіку.  У  часи  національногогноблення учні Олексіївської школи навчалися зайого  “Українською  граматикою”  та  “Ріднимсловом”, які були побудовані на основі генетичноблизького й рідного українській дитині матеріалу–  українському фольклорі й найкращих  зразкахукраїнської класичної літератури. Навчаючи дітейрідної мови, Б. Грінченко збагачував їх світоглядзнаннями з історії та географії України, виховуваввисокі громадянські та морально­етичні почуття.Він свідомо обрав для навчання грамоти звуковийаналітико­синтетичний  метод,  розробивправильну методику навчання письму [3, 1; 8, 65– 69; 10, 39].

Мало українських жінок брало безпосередньоучасть у політичному русі в середині й наприкінціXIX  ст. Проте діяльність жінок на культурномуполі  мала  політичні  наслідки.  Христина

ПРОСВІТНИЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ ТА ПОГЛЯДИ ПРЕДСТАВНИКІВВІТЧИЗНЯНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДУМКИ XVII – ХІХ СТОРІЧЧЯ

170

Алчевська, наприклад, яка була не політичнимдіячем,  а  педагогом,  розбудила  політичнусвідомість  сотень  жінок.  Вона  впорядкуваласпеціальні “Каталоги книг” для шкіл її профілю, атакож  “Програми  викладання  у  недільнихшколах”.  Написала  мемуари  “Прожите  йпередумане”,  дидактичні оповідання,  зналася  збагатьма видатними людьми її часу, серед них –І. Франко, Ф. Достоєвський, Л. Толстой, А. Чехов,Олена Пчілка.

Михайло  Драгоманов  є  визначноюпостаттю  в  українському  науковому  такультурному русі другої половини XIX ст. Історик,літератор  і  літературний  критик,  редактор,педагог, видавець, етнограф і фольклорист, ученийі публіцист, політичний і громадський діяч – в усіхцих іпостасях йому пасує епітет видатний.

Будучи  викладачем  університету  готувавпрограми і підручники, публікував статті з питаньшкільної  освіти  та  становлення  і  розвиткунаціональної школи (“земство і місцевий елементв  народній  освіті”,  “Народні  школи”).  Уженевський  період  підготував  документально­публіцистичну  працю  “Про  школи  на  Україні”(1878 р.).

З усіх  своїх  захоплень  М.Драгоманов чи ненайбільше  уваги  приділяв  українській  школі,вихованню  дітей,  рідномовній  освіті  народу,оскільки справедливо вбачав у цьому основний інадійний  шлях  національного  і  соціальноговизволення українців. Його педагогічні ідеї, значнафольклорно­етнографічна  спадщина,  пройнятацікавими  спостереженнями  й  думками,  невтратили  актуальності  й  нині,  придатні  довикористання в середній та вищій школі.

М. Драгоманов був свого часу найвизначнішимученим  у  сфері  порівняльно­історичнихдосліджень  української  усної  словесності.Наприкінці  70­х  рр.  XIX  ст.  він  виробив  свійфонетичний правопис (“драгоманівку”), основнийпринцип якої:  пиши, як чуєш. Кожному звуковівідповідає  окрема літера. Літера  означає  одинзвук.

На  жаль,  і  досі  наукова  й  педагогічнаспадщина,  епістолярій  М. Драгоманова  невпорядковані  і  не  видані  в  повному  обсязі,  атворив він багато,  зокрема  під псевдонімами  ікріптонімами  М. Галицький,  М. Толмачов,М. Петрик, Українець, А­бер, А. А., М. Др. та ін.[15, 23].

Висновки.  Невпізнанно  змінився  світ,змінилися люди, збагатилися їхні естетичні смакита  вподобання,  утвердилися  нові  моральні  йестетичні норми.  І  в  цьому  безперервному русівперед, у будівництві нової української педагогіки,

науки,  культури,  літератури  величезну  рольвідіграє пам’ять народу, втілена й  зображена вявищах духовного життя попередніх поколінь, ухудожніх, літературних,  педагогічних,  науковихздобутках  минулого.  Життя  і  громадськадіяльність  М. Смотрицького,  П. Беринди,Б. Грінченка, М. Драгоманова,  Х. Алчевської  йсьогодні зберігає свою неперехідну пізнавальну,виховну й естетичну цінність.

У ході дослідження було проаналізовано низкупедагогічних та літературних джерел і зробленотакі висновки.

Памво  Беринда  стверджував,  що  навчаннядітей повинно проводитися зрозумілою на той часукраїнською  мовою  широкого  вжитку,  а  некнижною церковнослов’янською. У “Лексиконі…”він першим з українських освітян дав визначенняпедагогічних термінів.

Мелетій Смотрицький же навпаки, намагавсяполегшити розуміння та сприймання студентамицерковнослов’янської  мови  (за  допомогою“Граматики…”), прищепити любов до мови в усіхїї проявах.

Григорій  Сковорода  першим  з  українськихпедагогів­просвітителів висловлював  думку  тавтілював  її  в  життя  про  окремий  особистіснийпідхід до  кожного  учня, намагаючись  творчимшляхом розкрити особистість учня.

Борис Грінченко,  як  і  Михайло Драгоманов,наголошував на тому, що навчання повинно матиглибоко  національний  характер,  обов’язково  вшколі має бути вивчення історії, географії власноїбатьківщини рідною мовою.

Христина  Алчевська  зробила  неоціненнийвнесок у вітчизняну педагогіку в галузі освіти длядорослих,  створивши  ряд шкіл  та  дидактичнусистему для  дорослих.

Серед важливих завдань, що стоять нині передсистемою освіти, чи не першорядним є створенняумов для розвитку та самореалізації особистостівчителя, підвищення рівня методичної культурипедагога.  Ідеться  про  “концентрований”,нагромаджений у  процесі  історичного розвиткудосвід  педагогічної  науки  і  практики,характеристику успішної професійної діяльностіпедагога,  її  кінцевий продукт  (високий  рівеньвикладання і глибоку якість знань, умінь і навичокучнів з відповідних предметів).

Література1. Бойко А.М. Персоналії в  історії національної

педагогіки. 22 видатних українських  педагоги:підручник  /  Під  заг.  ред.  А.М. Бойко.  –К., Професіонал.  2004. –  576  с.

2.  Грінченко  Б.Д.  Вибрані  твори  //  Упоряд.П.І. Хропка.  – К.  Дніпро,  1987.  –  461 с.

ПРОСВІТНИЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ ТА ПОГЛЯДИ ПРЕДСТАВНИКІВВІТЧИЗНЯНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДУМКИ XVII – ХІХ СТОРІЧЧЯ

Молодь і ринок №3 (146), 2017

171 Молодь і ринок №3 (146), 2017

3.  Грінченко Б.Д.  Перед  широким  світом.  –К., 1907.  – С.  1.

4. Зарва В. Думки правлять світом. ОсобливостіПросвітництва  як  культурного  явища  //Українська мова  та література, 2003. –  №34.–  С. 15 –  19.

5.  Любар  О.О.  Історія  української  школи  іпедагогіки:  навч. посіб.  /  За ред. О.О. Любара.–  К.,  Знання.  2003.  –  450  с.

6. Махновець Л. Григорій Сковорода. Біографія.– К.: Наукова думка, 1972. – 254 с.

7. Мовчун  Л.  Борис  Грінченко й  українськамова // Дивослово.  – 2002. – № 2. – С. 65 – 69.

8. Неживий О. Особистість учителя національноїшколи в доробку Б. Грінченка // Дивослово. – 1997.– № 4. – С. 36  – 41.

9. Пахаренко В. Творчість Григорія Сковороди.// Українська мова та література. – 2003. – №33.–  С. 28  –  40.

10. Погребенник  В.  Українська літературакінця XIX ст.: творчість чільних репрезентантів.Борис  Гринченко  //  Українська  мова  талітература,  2004. – №21. – C.  86 – 94.

11.  Смотрицький  Мелетій  (Максим)  //  100великих  українців. – К.,  2007. – С.  78 – 82.

12. Українські  гуманісти епохи Відродження:антологія / Упоряд.: В. Литвинов. У 2 частинах.Ч. 2. – К., Наукова думка – Основи.1995. – 432 с.

13.  Філімонова  Т.  Мелетій  Смотрицький  і“Граматика”  // Українська мова  і літературав школі. –  2002.  –  № 8. – С. 50 – 51.

14. Харламов И.Ф.  Педагогика: учеб. пособ.М.:  Высшая школа. – 1990.  –  576  с.

15.  Яворська  С.  Джерела  дослідженняісторії  розвитку  методики  мови  (XVIII  –початок XIX  ст.)  // Дивослово. –  2002.  –  №  7.–  С. 19 –  23.

References1. Boiko  A.M.  (2004).  Personalii  v  istorii

nacionalnoi pedagogiku. 22 vudatnuh ukrainskuhpedagoga  [The  personality  in  the  history  ofnational  pedagogy.  22  famous  Ukrainianteachers] .  Kyiv:  Professional,  576  p.  [inUkrainian].

2. Grinchenko B.D.  (1987).  Vubrani  tvoru[The  selected  works].  Kyiv:  Dnipro,  461 p.  [inUkrainian].

3. Grinchenko B.D.  (1907).  Pered  velukimsvitom  [Before  the  big  world].  Kyiv,  p.1[inUkrainian].

4.  Zarva  V.  (2003).  Dumku  pravliat  svitom.

Osobluvocsti  Prosvitnuctva  jak  kulturnogojavuscha  [Thoughts  rule  the  world.  The  featuresof  the Enlightenment as  a  cultural phenomenon].Ukrainska  mova  ta  literatura.  №34.  pp.  15  –19.[in  Ukrainian].

5.  Lubar O.O.  (2003).  Istoriia  ukrainskoischkolu  i  pedagogiku  [History  of  Ukrainianschools  and  pedagogy].  Kyiv:  Znannia.  450  p.[in  Ukrainian].

6.  Mahnovec  L.  (1972).  Grigorij  Scovoroda.Biographia.  [Grigorij  Scovoroda.  TheBiography].  Kyiv:  Naukova  dumka.  254  p.  [inUkrainian].

7.  Movchun  L.  (2002).  Boris  Grinchenko  Iukrainska mova [Boris Grinchenko and Ukrainian].Duvoslovo. № 2. pp. 65 – 69. [in Ukrainian].

8.  Negivij  O.  (1997).  Osobustist  vchutelianacionalnoi  schkolu  v  dorobku  B. Grinchenka[The  personality  national  school  teacher  inreserve B. Grinchenko].  Duvoslovo. №  4.  pp. 36– 41.  [in  Ukrainian].

9.  Paharenko  V.  (2003).  Tvorchist  GrigoriiaSkovorodu.  [The  research  work  of  GrigirijScovoroda]. Ukrainska mova  ta  literatura. №  33.pp. 28  –  40.  [in  Ukrainian].

10.  Pogrebenuk  V.  (2004).  Ukrainskaliteratura  kincia  XIX  stolittia:  tvorchistreprezentantiv.  Boris  Grinchenko.  [The  Ukrainianliterature  of  the  late  XIX  century:  creativityleading  representants.  Boris  Grinchenko].Ukrainska  mova  ta  literatura. № 21. pp.  86  –  94[in  Ukrainian].

11.  Smotrickii  Meletij  (Maksim)  (2007).  100velukuh  ukrainciv,  Kyiv,  pp.  78  –  82.  [inUkrainian].

12.  Ukrainski  gumanistu epohu vidrodgennia:antologia  (1995)  [Ukrainian  humanists  of  theRenaissance:  an  anthology].  Kyiv,  Naukovadumka –  Osnovu. 423  p.  [in  Ukrainian].

13.  Filimonova T.  (2002). Meletij  Smotruckij  i“Gramatuka”  [Meletij  Smotruckij  and“Grammar”].  Ukrainska  mova  ta  literatura  vschkoli,  №  8. pp. 50  –  51.  [in  Ukrainian].

14.  Harlamov I.F.  (1990).  Pedagogika  [Thepedagogics].  Moskva:  Vuschaja  schkola,  576 p.[in  Russian].

15.  Javorska S.  (2002).  Dgerela  doslidgenniaistorii rozvutky metoduku movu  (XVIII –  pochatokXIX  st.)  [The  resources  history  of  researchmethodologies  language  (XVIII  –  beginning  ofXIX  century)]. Duvoslovo. № 7.  pp.  19 – 23.  [inUkrainian].

Стаття надійшла до редакції 24.02.2017

ПРОСВІТНИЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ ТА ПОГЛЯДИ ПРЕДСТАВНИКІВВІТЧИЗНЯНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДУМКИ XVII – ХІХ СТОРІЧЧЯ

172

УДК 378.225

Вступ.  Сучасний  рівень  розвиткусуспільства, процеси модернізації, щовідбуваються в освітній,  виробничій,

суспільній,  інформаційній  та  інших  сферах,ставлять  перед  вищою  школою  завданняпідготовки  освіченого  та  кваліфікованогопедагога­фахівця  з  інформаційних  технологій,здатного до ефективної роботи за спеціальністюна  рівні  світових  стандартів,  соціально  йпрофесійно мобільного,  готового до  постійногопрофесійного росту та самоосвіти, – професіонала,конкурентоспроможного  на  ринку  праці.Успішність  сучасного  фахівця  у  професійнійдіяльності значно залежить від його особистісних

якостей,  серед  яких  на  передньому  планізнаходяться креативність, швидкість  прийняттярішень,  здатність  швидко  вчитися  таадаптуватися  до  оточуючих змін.

Постановка  проблеми  дослідження.Вищеописана  сукупність  характеристиксучасного  фахівця­педагога  з  інформаційнихтехнологій  може  розцінюватись як  психолого­педагогічний  феномен  соціально­професійноїмобільності.  Нинішня  потреба  суспільства  усоціально й професійно мобільному викладачевіінформатики та нестача фахівців такого профілювизначає  проблему статті.

Таким чином, актуальною стає цілеспрямована

Юлія Сачук,  аспірант  кафедри  педагогікиСхідноєвропейського  національного  університету  імені  Лесі  Українки,  м.  Луцьк

ДИНАМІКА ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ПРОФЕСІЙНОЇ МОБІЛЬНОСТІМАЙБУТНІХ ВИКЛАДАЧІВ ІНФОРМАТИКИ

У  статті  розглянуто сутність  формувального  педагогічного експерименту  та  описана  динамікаформування соціально-професійної мобільності майбутніх викладачів інформатики у процесі магістерськоїпідготовки.  Здійснено  аналіз  отриманих  результатів  за  кожним  із  компонентів  соціально-професійноїмобільності.  Ефективність  запропонованих  педагогічних  умов  та  коректна  реалізація  розробленоїпедагогічної  технології  підтверджена  позитивними  результатами  формування  зазначеного  психолого-педагогічного феномену у магістрантів-інформатиків.

Ключові слова: соціально-професійна мобільність, формувальний педагогічний експеримент, динамікаформування мобільності, викладач інформатики, магістратура.

Рис. 2. Табл. 3. Літ. 5.

Юлия Сачук,  аспирант кафедры педагогикиВосточноевропейского  национального  университета  имени  Леси  Украинки,  г.  Луцк

ДИНАМИКА ФОРМИРОВАНИЯ СОЦИАЛЬНО-ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙМОБИЛЬНОСТИ БУДУЩИХ ПРЕПОДАВАТЕЛЕЙ ИНФОРМАТИКИ

В статье рассмотрена сущность формирующего педагогического эксперимента и описана динамикаформирования социально-профессиональной мобильности будущих преподавателей информатики в процессемагистерской подготовки. Проведен анализ полученных результатов по каждому из компонентов социально-профессиональной  мобильности.  Эффективность  предложенных  педагогических  условий  и  корректнаяреализация  разработанной  педагогической  технологии  подтверждена  положительными  результатамиформирования указанного психолого-педагогического феномена в магистрантов-информатиков.

Ключевые  слова:  социально-профессиональная  мобильность,  формирующий  педагогическийэксперимент, динамика формирования мобильности, преподаватель информатики, магистратура.

Yuliya  Sachuk,  Postgraduate Student of  the Pedagogy DepartmentEastern  Lesya  Ukrayinka  National  University,  Lutsk

DYNAMICS OF THE FORMATION OF SOCIAL AND PROFESSIONAL MOBILITY OFTHE FUTURE TEACHERS OF COMPUTER SCIENCE

The article deals with the essence of forming pedagogical experiment and describes the dynamics of socio-professional mobility of future teachers of science in the process of Master training. The author analyzes the resultsof every component of social and professional mobility. The effectiveness of the proposed pedagogical conditionsand the correct implementation of the developed educational technology are confirmed by the positive results offormation of the indicated psycho-pedagogical phenomenon in the graduaters of informatics.

Keywords: the social and professional mobility, the forming pedagogical experiment, a formation of dynamicsmobility, a teacher of science, a master.

© Ю. Сачук, 2017

ДИНАМІКА ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ПРОФЕСІЙНОЇ МОБІЛЬНОСТІМАЙБУТНІХ ВИКЛАДАЧІВ ІНФОРМАТИКИ

173 Молодь і ринок №3 (146), 2017

підготовка майбутнього викладача  інформатикидо якісної професійної діяльності, особливістю якоїє мінливість: інформатика – наука динамічна тавимагає постійної самоосвіти  та удосконаленняпрофесійних умінь. Саме  соціально­професійнамобільність  засвідчує  внутрішню  готовністьлюдини до якісних змін, перетворень як єдностіцілей та змісту.

Аналіз  основних  досліджень  і  публікацій.Базою  для  проведення  дослідження  сталинадбання  вітчизняних  та  зарубіжних  науковцівщодо  формування  різних  видів  мобільності(Л.В. Ананьєва, А.О. Артюшенко, Н.В. Грицькова,Л.Л.  Сушенцева,  Н.І.  Луцан,  Н.В.  Латуша,Р.М. Пріма та ін.).

Метою  статті  є  моніторинг  рівнясформованості соціально­професійної мобільностімайбутніх  викладачів  інформатики  післяпроведеного  формувального  педагогічногоексперименту та порівняльний аналіз її вияву наконстатувальному  та  формувальному  етапахекспериментальної роботи.

Виклад  основного матеріалу дослідження.Формувальний  педагогічний  експериментскладався  із  ряду  заходів  щодо  реалізаціївизначених педагогічних умов. Першим крокомдо  їх  реалізації  було  визначення  навчальнихдисциплін магістрантів,  що наділені  змістовимпотенціалом  для  формування  соціально­професійної мобільності  майбутніх  викладачівінформатики.  Такими виявились  “Інформаційнітехнології  в  освіті  і  науці”,  “Основи науковихкомунікацій  іноземною  мовою”,  “Освітнійменеджмент”  та  “Педагогіка  вищої школи”  [3].Аналіз практики викладання вказаних дисциплінвиявив, що особистісно­розвивальний потенціал,закладений у цих дисциплінах, використовуєтьсянедостатньо.  Щоб  заповнити прогалини  знаньмагістрантів  та  навчити  їх  конструювати

соціальну реальність та професійні обставини, мипрацювали у руслі насичення навчальних модуліві  тем  питаннями,  що  розкривають  сутніснухарактеристику соціально­професійної мобільності,її  аксіологічну  основу  та  акмеологічнузумовленість.

Для  досягнення  сформованості  соціально­професійної мобільності нами був впровадженийкурс “Основи соціально­професійної мобільностівикладача”.  Одним  із  шляхів  підвищенняефективності формування соціально і професійномобільного  фахівця  було  використанняінтерактивних методів навчання, побудованих навзаємодії  та  діалогічності,  диференціації  тастудентоцентрованому  підході.  Прикладамитаких методів є кейс­метод, воркшоп, експертнапанельна дискусія, використання технології веб­квесту.

Після проведення формувального педагогічногоексперименту  здійснено повторні  діагностичніпроцедури  щодо  визначення  змін  в  рівняхсформованості компонентів цього новоутворенняза розробленими показниками та критеріями.

Методики діагностики були  ідентичними  доконстатувального  експерименту.  Початковаоцінка  здібностей  майбутніх  викладачівінформатики викладена у праці [4].

По завершенню формувального педагогічногоексперименту було виявлено значне підвищенняпоказників інтелектуального компоненту у ЕГ (зріспоказник засвоєння знань з профільних дисциплін),у той час, як у КГ аналогічні показники змінилисьнесуттєво  (табл. 1).

Динаміка  дисциплінарного  компонентусоціально­професійної  мобільності  [2]прослідковувалась  через  контрольні  замірирозвитку  професійної  мотивації  магістрантів.Опитуваним  було  запропоновано  зробитиранжування щодо причин вибору професії. Так,

Таблиця 1.  Рівні засвоєння професійних знань майбутніми викладачами інформатики  

(контрольний етап), абс., % 

Групи  К­сть студентів 

Сучасні Веб­технології в прикладних 

застосуваннях 

Методика викладання 

дисциплін за фахом у ВНЗ 

Основи наукових досліджень у інформатиці 

Різниця Ку , % 

К­сть студентів, які  дали правильні відповіді на  всі запитання 

Ку  К­сть студентів, які  дали правильні відповід і на  всі запитання 

Ку  К­сть студентів, які  дали правильні відповіді на  всі запитання 

Ку   

ЕГ  62  50  0,80  48  0,74  52  0,83  13 

КГ  62  41  0,66  37  0, 59  33  0,53  12 

ДИНАМІКА ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ПРОФЕСІЙНОЇ МОБІЛЬНОСТІМАЙБУТНІХ ВИКЛАДАЧІВ ІНФОРМАТИКИ

174

ЕГ пріоритетними вважає мотиви саморозкриттята самоствердження  у  професійній діяльності,опитані  вбачають  професію  викладача  взірцемдля  наслідування,  бачать  її  престижність  тасоціальну  значущість. Результати  КГ, навпаки,виявились  незадовільними:  магістранти  КГвказують  мотиви  займатись  методичною  танауково­дослідною роботою  непріоритетними увиборі  професії.  Тобто,  учасники  КГ  неусвідомлюють  значної ланки своїх професійнихобов’язків.

У таблиці наведено результати мотиваційногоопитування (табл. 2).

“Опитувальник  особистісної  орієнтації”Є. Шострома  [5]  дозволив оцінити вираженістьпотреб і мотивів професійного самовдосконалення,значущість  мотивів  особистісного  розвитку,ціннісне  ставлення  до  професії  викладачамагістрантів. Вказана методика дає можливістьздійснення  діагностики  за  низкою  категорій:пізнавальні  потреби,  часова  компетентність,спонтанність, контактність. Аналіз проведеноготестування  показав,  що  динаміка  розвиткувказаних  категорій  у  позитивний  бікспостерігається у ЕГ набагато краще, ніж у КГ.

Результати тесту дозволили оцінити позитивнудинаміку  показників у  формуванні діяльнісно­поведінкового  компоненту  [1]  соціально­професійної  мобільності  студентів  ЕГ,  щопроявляється  у  високому  рівні  реалізаціївзаємозв’язків педагогічної і наукової діяльності,комунікативних  та  організаційних  здібностеймагістрантів та розвитку здатностей до свідомого

управління власною  професійною діяльністю,соціальною активністю (рис. 1).

Таким  чином,  узагальнюючи  проведенідіагностичні  методики,  складемо  таблицюдинаміки  рівнів  соціального­професійноїмобільності у ЕГ та КГ (табл. 3).

Підводячи  підсумки  щодо  проведенняформувального  педагогічного  експерименту,прослідковується  значне  випередженняекспериментальної групи респондентів порівняноіз  контрольною  у  зростанні  показників  поінтелектуальному, дисциплінарному та діяльнісно­поведінковому  компоненту  сформованостісоціально­професійної  мобільності  майбутніхвикладачів інформатики.

Отримана  статистично  значуща  різницякоефіцієнтів соціально­професійної мобільностістудентів  експериментальних  груп  до  і  післяформувального етапу дослідження засвідчила, щов  експериментальних  групах,  на  відміну  відконтрольних, зменшилась кількість магістрантівіз  початковим  рівнем  соціально­професійноїмобільності (на констатувальному етапі – 29,0%),водночас зросла кількість студентів із еталонним(до  32  %)  та оптимальним  (з 29,0% до 54,8  %)рівнями соціально­професійної мобільності (рис. 3).

Отримані результати свідчать про успішністьформувального впливу та доцільність подальшоговпровадження  в процес  професійної підготовкимайбутніх викладачів інформатики апробованихтехнологій.

Дослідженням встановлено, що для успішногоформування соціально­професійної мобільності

Таблиця 2. Мотивація професійної діяльності магістрів (контрольний етап), абс., % 

Мотиви вибору професії  ЕГ  КГ 

ранги  ранги 

1. Престижність, соціальна значущість  викладача ВНЗ 

3  2 

2. Можливість  саморозкриття,  самоствердження в професії 

1  8 

3. Інтерес до науково­дослідної роботи  5  9 

4. Інтерес до викладацької роботи  4  3 

5. Інтерес до методичної роботи  7  10 

6. Можливість професійного самовдосконалення  8  7 

7. Задоволення  від  спілкування  зі  студентською аудиторією 

6  1 

8. Так  склалися  обставини,  іншого  вибору  не було 

10  6 

9. Сімейна наступність та традиції  9  5 

10. Професійна  діяльність  як  ідеал,  як  приклад, взірець викладача ВНЗ 

2  4 

ДИНАМІКА ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ПРОФЕСІЙНОЇ МОБІЛЬНОСТІМАЙБУТНІХ ВИКЛАДАЧІВ ІНФОРМАТИКИ

Молодь і ринок №3 (146), 2017

175 Молодь і ринок №3 (146), 2017

майбутніх викладачів інформатики необхідним єкомплекс  організаційно­педагогічних  умов,найважливішими  серед  яких  виокремлено:стимулювання  проектування  індивідуальноїтраєкторії  соціально­професійної  мобільностімагістрів;  створення  розвивальногорефлексивного  середовища  у  процесімагістерської  підготовки  майбутніх  викладачівінформатики;  моделювання  інноваційногоконтексту  професійної  діяльності  майбутніхвикладачів інформатики  в умовах магістратури.

Висновки.  Результати  експериментальногодослідження дозволяють  зробити висновок  проте, що запропонована модель процесу формуваннясоціально­професійної  мобільності  майбутніхвикладачів  інформатики в умовах  магістратури

 Рис. 1. Розподіл респондентів ЕГ та КГ за рівнями комунікативних та  

організаційних нахилів (контрольний етап, %) 

9,76,5

30,6

21

48,4

43,5

11,3

29

0

10

20

30

40

50

60

Експериментальна група Контрольна група

Дуже високий рівень

Високий рівень

Середній рівень

Низький рівень

сприяє досягненню ними соціального комфортута професійної активності та успішності, а такожнабуттю  можливостей  самореалізації  упедагогічній  діяльності,  підвищуєконкурентоспроможність  випускників  вищогонавчального  закладу.

Література1. Безпалько  О.В.  Компоненти професійної

мобільності  майбутніх соціальних  педагогів  /Ольга  Володимирівна  Безпалько  //  Науковийчасопис  НПУ  імені  М.П.Драгоманова  /  ОльгаВолодимирівна  Безпалько.  –  Київ,  2012.  –(Соціальна робота. Соціальна педагогіка; 11).–  С. 73 – 80.

2.  Горбачев В.А. К проблеме формированиясоциально-профессиональной  мобильности  в

Таблиця 3.  Сформованість компонентів соціально-професійної мобільності на констатувальному етапі 

(у % від загальної кількості студентів у вибірці; об’єм вибірки: експериментальна група – 62 особи; контрольна група – 62 особи) 

Компоненти готовності 

Експериментальна група  Контрольна група 

Рівні сформованості 

Поч

атк

ови

й 

Інту

їти

вно

-ад

апт

ив

ний

 

Оп

ти

ма

ль

ни

й 

Ет

алон

ни

й 

Поч

атк

ови

й 

Інту

їти

вно

-ад

апт

ив

ни

й 

Оп

ти

ма

ль

ни

й 

Ет

алон

ни

й 

Інтелектуальний   ­  31,1  66,1  25,8  ­  43,5  53,3  3,2 

Дисциплінарний  1,6  8,0  53,2  37,2  24,2  33,9  30,6  11,3 

Діяльнісно­поведінковий 

8,0  13,0  46,7  32,3  29,0  25,8  30,7  14,5 

ДИНАМІКА ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ПРОФЕСІЙНОЇ МОБІЛЬНОСТІМАЙБУТНІХ ВИКЛАДАЧІВ ІНФОРМАТИКИ

176

условиях  высшей  школы  /  В.А.  Горбачев  //Юридическая  наука  и  практика:  ВестникНижегородской  акад емии  МВД  России  /В.А.  Горбачев, 2013.  –  С.  70 – 72.

3.  Навчальний  план  ОКР  “магістр”  знапряму підготовки 6.04.03.02 –  Інформатика:Міністерство  освіти  і  науки  України,Східноєвропейський  національний  університетімені Лесі Українки, Луцьк, 2015.

4. Сачук Ю. Діагностика соціально-професійноїмобільності в майбутніх учителів  інформатики/ Ю. Сачук // Науковий вісник Східноєвропейськогонаціонального  університету  імені  ЛесіУкраїнки.  Педагогічні  науки. –  2015.  – № 1.  –С.  104 – 109.

5. Шостром Э., Браммер Л. Терапевтическаяпсихология.  Основы  консультирования  ипсихотерапии  –  Therapeutic  Counseling  andPsychotherapy. – М.:  Эксмо,  2002. –  624 с.

References1.  Bezpal’ko  O.V.  (2012).  Komponenti

profesіjnoї  mobіl’nostі  majbutnіh  socіal’nihpedagogіv  [Components  of  professional mobilityof  future  social workers] Naukovij  chasopis NPUіmenі M.P.Dragomanova.  Kyiv,  pp.  73  –  80.  [inUkrainian].

2.  Gorbachev  V.A.  (2013).  K  problemeformirovaniya  socia l’no-professional’nojmobil’nosti  v  usloviyah  vysshej  shkoly  [On  theproblem  of   the  formation  o f  social  andprofessional  mobility  in  terms  of  high  school]Yuridicheskaya  nauka  i  praktika:   Vestn ikNizhegorodskoj  akademii  MVD  Rossii,  pp.  70–  72.[in  Russian].

3. Navchal’nij plan OKR “magіstr” z napryamupіdgotovki  6.04.03.02  –  Іnformatika  (2015)[Curriculum  Bachelor  “master”  of  the  field  ofstudy  6.04.03.02  –  Information].  Mіnіsterstvoosvіti  і  nauki  Ukraїni,  Skhіdnoyevropejs’kijnacіonal’nij  unіversitet  іmenі  Lesі  Ukrayinki,Lutsk  [in Ukrainian].

 4.  Sachuk Yu.  (2015). Dіagnostika  socіal’no-profesіjnoї  mobіl’nostі  v  majbutnіh  uchitelіvіnformatiki  [Diagnosis  of  social  andprofessional  mobility  of  future  teachersInformatics]   Naukovij  vіsnikSkhіdnoyevropejs’kogo  nacіonal’nogounіversitetu  іmenі  Lesі  Ukrayinki.  Pedagogіchnіnauki.  Lutsk,  pp.  104  –  109.  [in  Ukrainian].

5. Shostrom E., Brammer L. (2002). Terapevticheskayapsihologiya .  Osnovy  konsul’tirovaniya   ipsihoterapii   [Therapeutic  Counseling   andPsychotherapy]  Moskva:  Eksmo,  624  p.  [inRussian].

Стаття надійшла до редакції 16.02.2017

ДИНАМІКА ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ПРОФЕСІЙНОЇ МОБІЛЬНОСТІМАЙБУТНІХ ВИКЛАДАЧІВ ІНФОРМАТИКИ

 Рис. 2. Рівневий розподіл респондентів за рівнями сформованості  

соціально-професійної мобільності (контрольний етап, %) 

0

10

20

30

40

50

60Початковий рівень

Інтуїтивно-адаптивний рівень

Оптимальний рівень

Еталонний рівеньЕГ

КГ

Молодь і ринок №3 (146), 2017

177 Молодь і ринок №3 (146), 2017

Постановка  проблеми.  У  світовійхудожній культурі джазове мистецтвопротягом  XX  сторіччя  викликало

величезну кількість  суперечок  і  дискусій.  Длякращого  розуміння  і  адекватного  сприйняттяспецифіки місця, ролі і значення музики в культурісучасності  необхідно  дослідити  становлення  ірозвиток  джазу,  який  став  принципово  новимявищем не тільки в музиці, але в духовному життікількох поколінь. Джаз  вплинув  на становленнянової художньої реальності в культурі кінця XX –початку XXI сторіччя.

На  сучасному  етапі  розитку  музичногомистецтва  джаз  стає  предметом  дослідженьмузикознавців, виконавців й музикантів­педагогів.Після  тривалого  періоду  неоднозначногоставлення  до джазу, він  починає розумітися як

одна з важливих частин формування вітчизняноїмузичної культури.  Дотепер  джазове мистецтвозалишається  особливою  частиною  музичноїестетики.

Аналіз  останніх  досліджень.  Дослідженняджазової  музичної  культури  як  явищарозповсюдилося  в  соціокультурному  просторі.Національне  музикознавство  за  останні  рокирозпочало  розширювати  коло  доліджуванихпроблем,  що  звернула  увагу  та  становленняджазового мистецтва в Україні.  Джерельна базаданого дослідження охоплює наукові, навчально­методичні, періодичні видання, інтернет джерела,що присвячені різним аспектам розвитку джазовоїмузики, праці, написані джазовими музикантамита діячами, які пов’язані з джазовим мистецтвом:Е.  Барабан  [1],  Баташов  [2],  У.  Сарджент  [7],

УДК 78.036.9(477)

Яна  Лензіон,  аспірант  Інституту  музичного  мистецтваДрогобицького  державного  педагогічного  університету  імені  Івана  Франка

ДЖАЗОВЕ МИСТЕЦТВО І СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА МУЗИЧНА КУЛЬТУРАСтрімкий розвиток культури сучасності дає поштовх до глибшого вивчення тих чи інших мистецьких

напрямів. Джазова музична культура займає важливе місце в системі взаємодії різних видів мистецтва. ВУкраїні на сьогоднішній день розвиток джазової культури набирає все більших обертів, що в свою чергувикликає необхідність глибше досдлідити всі аспекти проникнення джазової музики в українську національнукультуру.  У  статті  досліджено  основні  етапи  зародження  джазового  мистецтва  у  світі,  а  такожпроаналізовано шляхи формування української джазової музики в контексті розвитку музичної культури.

Ключові слова: джазове мистецтво, українська музична культура, фортепіанна музика, фортепіанний дует.Літ. 15.

Яна Лензион,  аспирант  Института  музыкального  искусстваДрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

ДЖАЗОВОЕ ИСКУССТВО И СОВРЕМЕННАЯУКРАИНСКАЯ МУЗЫКАЛЬНАЯ КУЛЬТУРА

Стремительное развитие культуры современности дает толчок к более глубокому изучению тех илииных художественных направлений. Джазовая музыкальная культура занимает важное место в системевзаимодействия различных видов искусства. В Украине на сегодняшний день развитие джазовой культурынабирает все большие обороты, что в свою очередь вызывает необходимость глубже изучить все аспектыпроникновения джазовой музыки в украинскую национальную культуру. В статье исследованы основные этапызарождения  джазового  искусства  в  мире,  а  также  проанализированы  пути  формирования  украинскойджазовой музыки в контексте развития музыкальной культуры.

Ключевые слова: джазовое искусство, украинская музыкальная культура, фортепианная музыка,

фортепианный дуэт.

Yana Lenzion, Postgraduate  Student of  the Musical Art  InstituteDrohobych  Ivan  Franko  State  Pedagogical  University

JAZZ ART AND MODERN UKRAINIAN MUSIC CULTUREThe rapid development of modern culture gives the rise to the deeper studying of various artistic directions. The

world of jazz music culture occupies an important place in the interaction between the different art forms. Nowadays theUkrainian development of jazz culture is spinning up, which causes the necessity to examine all the aspects of penetrationof jazz music into the Ukrainian national culture. The article deals with the basic stages of jazz genesis in the world. Theways of forming of Ukrainian jazz music in the context of development of music culture is in-depth analysis in this article.

Keywords: the jazz art, the Ukrainian music culture, piano music, piano duo.

© Я. Лензіон, 2017

ДЖАЗОВЕ МИСТЕЦТВО І СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА МУЗИЧНА КУЛЬТУРА

178

В. Симоненко [8;9], Ф. Ньютона [5], Л. Романюк[14], З. Рось [15], П. Корнєв [4], Т. Полянський[6] та інші. Сюди ж включено наукові розробки,пов’язані з  теорією музичної  імпровізаціїО. Кизлової [3], а також опубліковані у науково­популярних  періодичних  виданнях  (часописи“Джаз”, “Музичне життя”, “Музика”та  ін).

Мета  дослідження –  дослідити  тапроаналізувати аспекти зародження та динамікурозвитку джазового мистецтва в музичній культуріУкраїни.

Виклад основного  матеріалу. У  численнихдовідкових,  енциклопедичних  виданнях,  укритичній  літературі  про  джаз  традиційновиділяють два  етапи:  еру  свінгу  (кінець  20­х –початок  40­х)  і  становлення  модерн­джазу(середина 40­х – 50­ті роки), а також наводятьсябіографічні  дані  про  кожного  з  виконавців  –піаністів. Але ми не зустрінемо в цих книжках ніпорівняльних характеристик, ні культурологічногоаналізу. У 30 – 40 роки відбувається вдосконаленнятрьох стилів джазу – страйду, свінгу та бі­бопу,що  дає  можливість  говорити  пропрофесіоналізацію джазу, про формування до кінця40­х років спеціальної слухацької аудиторії.

До  кінця 40­х років  XX  сторіччя джаз стаєневід’ємною  частиною  світової  культури,впливаючи  на  академічну  музику,  літературу,живопис, кіно, хореографію, збагачуючи виразнізасоби  танцю  і  висуваючи  на  вершини  цьогомистецтва талановитих виконавців і хореографів.Хвиля  світового  інтересу  до  джазово­танцювальної  музики  (гібридного  джазу)надзвичайно  розвивала  індустрію  грамзапису,сприяла появі художників­оформлювачів платівок,сценографів, художників костюмів [4].

Джазова  музика в культурному просторі  XXсторіччя розвивався в двох напрямках. Перший– в руслі комерційної індустрії розваг, всерединіякої джаз існує і сьогодні; другий напрямок – яксамостійне мистецтво, незалежне від комерційноїпопулярної музики. Ці  два напрямки дозволиливизначити шлях розвитку джазу від явища масовоїкультури до елітарного мистецтва.

У першій половині XX століття джаз входитьв коло  інтересів майже  всіх соціальних  верствсуспільства.  У 30 – 40­ті роки XX  сторіччя віностаточно  затвердився  в  якості  однієї  знайважливіших  складових  міської  культури.Джазова  музика  1930  –  1940­х  років  надаласерйозний  вплив  на  творчість  художників,письменників, драматургів, поетів і на формуваннямузичної  мови  сучасної  культури, в  тому  числіповсякденного  та  святкового.  На  основі  джазувідбулося народження і становлення джаз­танцю,степу, мюзиклу, нових форм кіноіндустрії. 30 – 40­і

роки  XX  сторіячя  – це  час народження  новихстилів джазової музики: страйду, свінгу та бі­бопу.Ускладнення  гармонійної  мови,  технічнихприйомів, аранжувань, вдосконалення виконавськоїмайстерності призводить до розвитку джазовогомистецтва  у  наступні  десятиліття.  Доситьсуттєвою  є  роль  виконавської  майстерності,особистостей піаністів у стильових змінах джазуі  послідовній  зміні його стилів  досліджуваногоперіоду: страйду– Джеймс Прайс Джонсон, УілліЛайон Сміт, Юбі Блейк, Лаккі Робертс, свінгу –Арт Тейтум, Теді Вільсон, до бі­бопу – ТелоніусМонк, Бад Пауелл, Ол Хейг.

До  особливостей  джазового  мистецтвавідноситься  оригінальний  характер  звучанняінструментів.  З’явилася  загальна  музика  длятанців, в якій кожен інструмент мав свій “голос”.Ансамблеве  “переплетення”  мелодійних  лінійінструментів  назвали  “новоорлеанськоюмузикою”  за  місцем  її  народження.  Перший  інайважливіший інструмент в джазі – це людськийголос.  Кожен  неабиякий  вокаліст  створюєперсональний стиль. Ударні  і  перкусія  сягають“африканської” музики, проте, джазова гра на цихінструментах  відрізняється  від  традицій“африканського”  виконання.  Новими  рисамиджазових  ударних  інструментів  сталинесподіванка,  серйозно­комічний  дух,  ефекти­зупинки,  раптова  тиша,  повернення  до  ритму.Джазові  ударні  стають  ансамблевимиінструментами.  Інші  інструменти ритм­секції  –банджо,  гітара,  фортепіано  і  контрабас  широковикористовують  дві  ролі:  індивідуальну  іансамблевий.  Труба  (корнет)  стає лідируючимінструментом  ще  з  часів  “маршируючих”новоорлеанских  оркестрів.  Іншим  важливимінструментом  був  тромбон,  а  кларнет  –“віртуозом” новоорлеанської музики. Саксофон,лише  трохи фігурував в  новоорлеанскій музиці,визнання і популярність знаходить в еру великихоркестрів [1].

Роль фортепіано в  історії  музичної культуривеличезна. У джазі знайдені три підходи до звукуцього  інструмента.  Перший  –  будується  начудовій  звучності,  інтенсивності,  використаннігучних  дисонансів;  другий  підхід  –  “ударне”фортепіано,  але  з  підкресленням  чистихінтервалів;  і третій – використання подовженихнот і акордів. Видатні виконавці регтайму і п’єс уцьому стилі були піаністи, які отримали професійнуосвіту  (Д.Р. Мортон,  Л. Хардін). Вони внесли  устиль джазу багато зі світової музичної культури.Новоорлеанський  джаз  прийняв  різноманітніобриси,  тому,  що  музика  виконувала  багатосоціальних і суспільних ролей в міській культурі.Від  регтайму  інструментальний  джаз  отримав

ДЖАЗОВЕ МИСТЕЦТВО І СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА МУЗИЧНА КУЛЬТУРА

Молодь і ринок №3 (146), 2017

179 Молодь і ринок №3 (146), 2017

віртуозність,  якої  бракувало  в  негритянськомублюзі.  Манера  поведінки  виконавців  різковідрізнялася від  стриманої,  класичної  –  крики,спів,  стають  невід’ємними  рисами виконавцівраннього  джазу.  Багато  з  того,  що  є  в  музицісьогоднішнього  дня  було  в  “зародку”  вновоорлеанской  музиці.  Ця  музика  дала  світутаких  музикантів­творців  як  Кінга  Олівера,Джеллі  Ролл  Мортона,  Луї  Армстронга.Поширенню джазу сприяло закриття Сторівілля,частини  Нового  Орлеана,  в  1917  році.  Рухджазових музикантів на Північ дозволив цій музицістати надбанням всієї Америки: афроамериканціві білих, Східного і Західного узбережжя. Джазовамузика  не  тільки  зробила  сильний  вплив  напопулярну і комерційну музику, а й знайшла рисискладного  художньо­музичного  мистецтва,стаючи невід’ємною частиною сучасної культури.

Нова  музика  включала  в  себе  все,  щоназивається  джазом,  в  тому  числі  і  різні  йогоінтерпретації. На думку англійського дослідникаФренсіса Ньютона, музика, яку слухали середніамериканці і європейці з 1917 до 1935 року, можнаназвати “гібридним”  джазом.  І  вона  становилаприблизно  97%  від  музики,  яка  слухалася  під“маркою”  джазу.  Джазові  виконавці  прагнулидомогтися  більш  серйозного  ставлення  до  їхтворчості. І після кризи 1929 – 1935 років джазвідновив  свою  популярність.  Одночасно  зтенденцією  нової музики до серйозності,  поп­музика майже повністю адаптувала негритянськуінструментальну  техніку  і  аранжування,використовуючи назву “свінг”. Масовість джазунадавала  йому  комерційний  характер.  Однакджазу  був  притаманний  потужний  духпрофесійного суперництва, який змушував шукатинові шляхи. Протягом своєї історії джаз довів, щосправжня музика в XX сторіччі  може уникнутивтрати художніх якостей, встановлюючи контактз  публікою.  Він  виробив  свою  власну  мову  ітрадиції [5].

Джаз  це музика виконавців,  підпорядкованаіндивідуальності музиканта. Мистецтво джазу –це один з значних засобів виховання естетичноїкультури. Найяскравіші джазові музиканти мализдатність привертати публіку до себе, і викликалиширокий  спектр  позитивних  емоцій.  Цихмузикантів можна віднести до особливої   групилюдей,  що  відрізняється  високоюкомунікабельністю, оскільки в джазі духовне стаєзримим, чутним і бажаним.

Музичне  середовище  України  кінця  ХХ  –початку XXI сторіччя відрізняється появою низкинових  пластів,  що  вплинуло  на  структурунаціональної музичної культури. Джаз – унікальнийвид музичного мистецтва, формування естетики

якого відбулося в кінці ХХ – початкуXXI сторіччі[13].

Незважаючи на  складний шлях  адаптації  тарозвитку в Україні джаз зміг успішно закріпитись,розвиватись та вийти на світовий рівень, завдякиталантам українських композиторів і виконавців.У суспільстві, культурі і мистецтві спостерігаєтьсявсе більша зацікавленість джазовим мистецтвом.Швидкий розвиток цього напряму відбувається вУкраїні  особливо  інтенсивно  в  тому  числі  і  унапрямку збагачення  музичної мови новими, дояких належить український музичний фольклор [8].

Серед  важливих виконавських особливостейджазового  мистецтва  варто  відзначитиімпровізацію,  її  спонтанний  характер,  щорозглядається  як  традиційний  і  обов’язковийкомпонент джазової музики та виділяє її відміннувід інших видів музично­виконавського мистецтваспецифіку [1].

Сучасний український джаз шукає свій шлях іцей  процес  досить  не  простий. Його  розвитоквбачається  у  створенні  власного  образно­інтонаційного простору. Зразки високопрофесійноїмузики презентують композиторське відтвореннястилю  у  виконавській  діяльності  сучаснихукраїнських  музикантів  Наталії  Лебедєвої,В’ячеслава Полянського, Олексія Боголюбова таін. На нинішний день багато педагогів, виконавцівведуть  активну  концертну  діяльність,  берутьучасть в різних фестивалях, конкурсах, концертах,записують  свої  СD,  стають  учасниками  группопулярних артистів [15].

В  українській  інструментальній  музицінеобхідно  відзначити творчість  таких джазовихколективів як ВІА  “Ореол” який  був  створенийстудентами  початкових  курсів  Львівськоїдержавної консерваторії  імені  Миколи ЛисенкаОлександром Балабаном  (гітара)  і ОлександромСоколовим  (бас­гітара)  на  початку  70­х  років.Склад ансамблю доповнили Олександр Мельник(ударні)  і  архітектор  за  освітою,  але  дужеталановитий  піаніст­джазмен  Аркадій  Орєхов(клавішні).

Концертував ансамбль на танцях, викрнуючиджаз­рок  і  паралельно  готуючи  концертнупрограму для виходу на велику сцену [12].

Юрій Бонь та В’ячеслав Полянський у 1981 –1988 роках  створили  блискучий  фортепіаннийдует. Обоє –  випускники  Львівської державноїконсерваторії ім. М.В. Лисенка (1971).

Юрій  Бонь народився в Дрогобичі в вересні1945 року. Від  1961року учасник  джаз­квартетуВ.  Кота.  З  1992  року  до  нині  викладачЛюблінського університету, активно концертує вПольщі [9, 19].

В’ячеслав Полянський  походить  з Ташкенту.

ДЖАЗОВЕ МИСТЕЦТВО І СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА МУЗИЧНА КУЛЬТУРА

180

У 1971 – 1982 – викладач Львівської державноїконсерваторії  імені  Миколи Лисенка.  З  1978  –завідувач музичної  частини Львівського  театруюного  глядача.  З  1989  –  у  Києві.  Ширококонцертує  з  джазовими  програмами  вфортепіанному дуеті з сином Тимуром [9, 91].

Свого  часу був створений перший у Львові  іодин з перших у повоєнній Україні джазовий біг­бенд “Медікус”. Ще однин гурт, який у творчостіпоєднує  фольклор  і  джаз  є  “Брати  Блюзу”  –український рок­джазовий гурт, заснований у 1992році братами Мирославом і Олегом Левицькими.

Відомим джазовим колективом Прикарпаттяє  Stanislav Dixieland  Band  (скорочено  SDB, абоСтаніслав  Діксиленд  Бенд),  який  є  ансамблемтрадиційного  джазу.  Ансамбль  презентуєтрадиційний джаз у манері “олд таймерс”, “свінгів­діксі”,  свінгу,  фольклорного  джазу,  збагачуєрепертуарну  панораму авторськими  п’єсами  всучасному мейнстрімі  [10].

З кожним роком фестивальний рух в Українінабуває  все  більшої  масштабності,  зокрема  уджазовому спрямуванні. Фестивалі, в яких частоберуть участь молоді виконавці, засвідчують, щоїхній  виконавський  рівень  поступово  зростає.Особливо  це  стосується  інструментальноговиконавства.  До  участі  у  фестиваляхнамагаються  запрошувати  знаменитихвиконавців,  знавців  цього  мистецтва,  так  якукраїнська джазова школа  знаходиться  на  етапіформування, творчих пошуків [11].

З  кінця 90­х років XX  сторіччя фестивалі  вКиєві, Львові, Одесі, Коктебелі, Харкові, Донецьку,Вінниці  інших  містах  України  стали  місцямивиступів зірок світового.

Яскравою  подією  у  музичному  просторіУкраїни  є  “JazzBez”  –міжнародний  джазовийфестиваль, що відбувається щорічно на початкугрудня.  Засновниками фестивалю є консульствоРеспубліки Польща у Львові, Польський Інститутв Києві, Центр Культури Перемишлі, Генеральнеконсульство  Чеської  Республіки  у  Львові,Мистецьке Об’єднання “Дзиґа”. У  2001 –  2005роках фестиваль проходив у Львові, а з 2006 рокуконцерти відбувалися у чотирьох містах – Львові,Тернополі, Перемишлі та Сянку, а з 2007 також уРівному.  Розпочинаючи  з  2008  року  до  містпроведення  фестивалю  приєднались  Київ,Севастополь,  Харків,  Луцьк  та  міста  ПольщіЛюблін  і  Ярослав.  Львів  залишаєтьсяорганізаційним  та  ідеологічним  центромфестивалю [10].

Одесу  безумовно  можна  назвати  колискоюджазу. Ідея проведення фестивалю в місті набулачітких  рис  і  була  реалізована  у  2001  році  підназвою “Джаз­карнавал в Одесі” [3].

ДоДж (Do#Dж) – це фестиваль, що у 2000­хроках  став  одним  із  основних  джазовихфестивалів  країни.  Особливо  важливою  йогоскладовою був конкурс молодих виконавців ДоДжJunior,  статус лауреата, якого високо  цінується  ісьогодні.

В  Івано­Франківську упродовж 2000­х  роківсистематично  відбувається  Міжнароднийджазовий  фестиваль  “Гарячий  Джем  вСтаніславові”.

Дрогобицький  фортепіанний  дует  у  складіЛюдомира  Філоненка  –  українськогомузикознавця,  доктора  філософії,  педагога­піаніста,  завідувача кафедри музикознавства  тафортепіано  Інституту  музичного  мистецтваДрогобицького  державного  педагогічногоуніверситету  імені  Івана  Франка,  та  ОлесяКорчинського–  піаніста,  педагога,  дипломантаміжнародних конкурсів у Харкові, Хмельницькомута Львові,  викладача Дрогобицького музичногоучилища, відроджував та популяризував поряд зперлиниами  українського  фортепіанногомистецтва джазові композиції. Серед них – 11­аконцертна  “Думка­шумка”  й  “Чабарашки”Михайла  Завадського,  “Вітрогони”  ОстапаНижанківського, Ремажорний клавірний концертДмитра  Бортнянського  (переклад  для  2­хфортепіано Михайла Степаненка), п’єси ВасиляБарвінського у  власному  аранжуванні,  “ГуцулкаКсеня” і “В’язанка” з оперети “Шаріка” ЯрославаБарнича. Урепертуарі  дуету  –  також  композиціїРоберта  Шуманна,  Вітольда  Лютославського,Ярослава  Барнича,  Тараса  Петриненка.  Дуетактивно  виконував  джазові  твори  ДжорджаГершвіна,  Скота  Джопліна,  Ігоря  Корнілевича,власні джазові композиції Олеся  Корчинського,джазові етюди Оскара Пітерсона та ін. Гра дуетувідзначається  високим рівнем  техніки,  тонкимвідчуттям  стилю,  чудовим  смаком  та  вміннямпередати  глибинний  задум  автора.  ЛюдомирФілоненко  у  1983  році  виконав  Концерт  дляфортепіано та симфонічного оркестру Фа­мажорДжорджа Гершвіна у Львові.

Висновки.  Отже,  протягом  своєї  еволюціїджазове мистецтво в світі та в Україні пройшловеликий шлях динамічного зростання, поступовозмінюючи значення від  розважальної музики добільш професійного виду мистецтва. Особливості,які традиційно  завжди  проникали в  академічнумузичку  України  на  сучасному  етапі  сталибезпосередньою  складовою  джазовогомистецтва,  суттєво  збагатили  і  оновилии  йогозміст і музичну мову, вийшовши на новий рівеньрозвитку цієї культури.

Література1. Барабан Е. Джазова импровизация (к проблеми

ДЖАЗОВЕ МИСТЕЦТВО І СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА МУЗИЧНА КУЛЬТУРА

Молодь і ринок №3 (146), 2017

181 Молодь і ринок №3 (146), 2017

построение теории) // Советский джаз. Проблемы.События. Мастера. – М.: Сов. Композитор, 1987. –С. 162 – 170.

2. Баташев А. Панорама джаза (1970 – 1982 р.):хроника и комментарии / А. Баташев // Советскийджаз. Проблемы. События. Мастера: Сб. статей. –М.: Советский композитор, 1987. – 591 с.

3. Кизлова О. Джаз у моря / О. Кизлова // Джаз. –2007. – № 5. – С. 6 – 7.

4. Корнев П. Джаз в культурном пространствеХХ века: дисс. на соиск. уч. степ. канд. культурологии:24.00.01  /   П.  Корнев;  Санкт-Петербургскийгосударственный университет культуры и искусств.– СПб., 2009. – 191 с.

5. Ньютон Ф. Джазовая сцена  / Френсис Ньютон.Новосибирск: изд-во Сибирское Университет, 2007. – 224 с.

6.  Полянський  Т.  Традиційний  джаз  /  ТимурПолянський. – Київ: Музична Україна, 2015. – 336 с.

7. Сарджент У. Джаз: Генезис. Музыкальный язык.Эстетика / У. Сарджент. – М.: Музыка, 1987. – 269 с.

8. Симоненко В. Лексикон джазу / В. Симоненко. –К.: Музична Україна, 1981. – 111с.

9.  Українська  енциклопедія  джазу:  довідковевидання  / Володимир  Симоненко.  –  Київ: Центрмузичної інформації НСКУ (Центрмузінформ), 2004.– 232 c.

10. Черепанин М. Фестиваль Jazz Bez в Івано-Франківську/ М. Черепанин // Джаз. – 2012. – № 6. – С. 8 – 10.

11. Чібалашвілі А. Фестивалі сучасної  музичноїУкраїни та їх вплив на явище художнього синтезу втворчості сучасних українських композиторів /А. Чібалашвілі // Культура та сучасність: альманах.– К.: Міленіум. 2011. – № 2. – С. 258 – 262.

12. Вокально-инструментальные ансамбли СССР.ВИА “Ореол” [електроннийресурс] // Режим доступуза  адресою:  http:/ /www.sssrviapesni.narod.ru/oreol.html

13.  Інформаційне  агентство  УНІАН.  “Музичнідіалоги  2009”  Луцьк.  В  Україні  почаввідроджуватися  джаз:  http://www.unian.ua/society/236184-v-ukrajini-pochav-vidrodjuvatisya-djaz.html

14. Романюк Л.Б. Синкретизм фольклору і джазув музичному мистецтві України кінця ХХ – початкуХХІ ст. / Л.Б. Романюк [електронний ресурс] // Режимдоступу:  http:// int-konf.org/konf032015/1027-kandidatmistectvoznavstva-romanyuk-l-b-sinkretizm-folkloru-dzhazu-v-muzichnomu-mistectv-ukrayini-kncyahh-pochatku-hh-st.html.

15. Рось З. Український джаз як культурологічнапроблема [Електронний ресурс] / З. Рось. – Режимдоступу за адресою: http://www.culturalstudies.in.ua/sekcia_s_s3_6.php

References1. Baraban Ye. (1987). Dzhazova improvizatsiya (k

problemi postroenie teorii). Sovetskiy dzhaz. Problemy.Sobytiya.  Mastera.  [Jazz  improvisation  (of  problemsbuilding  a  theory).  Soviet  jazz.  Problems.  Events.Masters.]. Moscov: Sov. Kompozitor, pp. 162 – 170. [inRussian].

2. Batashev A.(1987). Panorama dzhaza (1970 – 1982 r.):

khronika i kommentarii [Jazz Panorama (1970 – 1982):Chronicle  and  comments].Sovetskiy  dzhaz.  Problemy.Sobytiya.  Mastera:  Sb.  statey.  Moscov:  Sovetskiykompozitor, 591 p. [in Russian].

3.  Kizlova  O.(2007).  Dzhaz  u  morya  [Jazz  by  theSea].(№ 5), pp. 6 – 7. [in Russian].

4. Kornev P. (2009). Dzhaz v kulturnom prostranstveXX  veka:  diss.  na  soisk.  uch.  step.kand.  kulturologii:24.00.01  [Jazz  in  the  cultural  space  of  the  twentiethcentury: diss. on soisk. Ouch. step.kand. cultural science:24.00.01] .  Sankt-Peterburgskiy  gosudarstvennyyuniversitet kultury i iskusstv, SPb., 191 p. [in Russian].

5.  Nyuton  F.  (2007).Dzhazovaya  stsena  [Jazzscene].Frensis  Nyuton.  Novosibirsk:izd-vo  SibirskoeUniversitet. 224 p. [in Russian].

6.  Polianskyi  T.   (2015).   Tradytsiinyi   dzhaz[Traditional jazz].Kyiv: Muzychna Ukraina, 336 p. [inUkrainian].

7. Sardzhent U. (1987)Dzhaz: Genezis. Muzykalnyyyazyk. Estetika  [Jazz: Genesis. The musical  language.Aesthetics]. Moscov: Muzyka, 269 p. [in Russian].

8. Symonenko V. (1981).  Leksykon dzhazu [Lexiconjazz]. Kyiv: Muzychna Ukraina, 111 p. [in Ukrainian].

9.  Volodymyr  Symonenko  (2004).   Ukrainskaentsyklopediia  dzhazu:  dovidkove  vydannia(2004)[Ukrainian  jazz  encyclopedia,  reference  book].  Kyiv:Tsentr muzychnoi informatsii NSKU (Tsentrmuzinform),232 p. [in Ukrainian].

10. Cherepanyn M. (2012). Festyval Jazz Bez v Ivano-Frankivsku  [Festival  Jazz  Bez  in  Ivano-Frankivsk].(№6.), pp. 8 – 10. [in Ukrainian].

11.  Chibalashvili  A.  (2011).  Festyvali  suchasnoimuzychnoi  Ukrainy  ta  yikh  vplyv  na  yavyshchekhudozhnoho  syntezu  v  tvorchosti   suchasnykhukrainskykh  kompozytoriv.  [Festival  of  ContemporaryMusic of Ukraine and their influence on the phenomenonof  artistic  synthesis  in  the  works  of  contemporaryUkrainian composers]. Kultura ta suchasnist: almanakh.Kyiv: Milenium. (№ 2.), pp. 258 – 262 [in Ukrainian].

12.  Vokalno-instrumentalnye  ansambli  SSSR.  VIA“Oreol”  [Product  innovative  polisy].  Retrieved  from:http://www.sssrviapesni.narod.ru/oreol.html [in Russian].

13.  Informatsiyne  ahent·stvo  UNIAN.  “Muzychnidialohy  2009”  Luts’k.V  Ukrayini  pochavvidrodzhuvatysya  dzhaz:  http://www.unian.ua/society/236184-v-ukrajini-pochav-vidrodjuvatisya-djaz.html [inUkrainian].

14. Romanyuk L.B. Synkretyzm fol’kloru i dzhazu vmuzychnomu  mystetstvi  Ukrayiny  kintsya  KhKh  –pochatku  KhKhI  st.  [Product  innovative  polisy] .Retrieved  from:  http://int-konf.org/konf032015/1027-kandidatmistectvoznavstva-romanyuk-l-b-sinkretizm-folkloru-dzhazu-v-muzichnomu-mistectv-ukrayini-kncyahh-pochatku-hh-st.html. [in Ukrainian].

15.  Ros’  Z.  Ukrayins’kyy dzhaz  yak  kul’turolohichnaproblema [Product innovative polisy]. Retrieved from: http://www.culturalstudies.in.ua/sekcia_s_s3_6.php [in Ukrainian].

Стаття надійшла до редакції 07.02.2017

ДЖАЗОВЕ МИСТЕЦТВО І СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА МУЗИЧНА КУЛЬТУРА

182

У даній публікації використано матеріали На Тарасовій горі: Фотоальбом / Упоряд. та текст Т. Базилевичі Л. Єфіменко; Фото М. Плаксіна та ін. – 2­е вид. – К.: Мистецтво, 1986. – 96 с., а також з “Большой энциклопедииКирилла и Мефодия”.

Текст з  Молодіжного християнського часопису “З любовю у світ”; Тарас Шевченко, Кобзар,  Державневидавництво художньої літератури, Київ, 1957.

Великий Наш Тарас Він – вічний син Вкраїнського народу, Потомок козаків і гайдамак, Борців за волю і домівку свою, Катованих і знищених не раз. Він перейняв від них незламаність духу, Сталеву волю, віру і любов, Любов до Бога і до свого люду, Ненависть вражу за пролиту кров. І зброю проти нього мав єдину, Міцну і гостру шаблю грізну, – Була вона нестримна і легка, І швидше пролітала, ніж стріла. Слова Шевченка множились в народі, Будили в люді гордість і мету, Одну – єдину про жадану волю, Без кривдника земельку ту святу. І за прості оті одні слова, Котрих царат боявся більш, ніж турка, Заслали “малороского бунта”, У край чужий холодного Сибірська. Хотіли нелюди засланням враз убити Талант й незламність духу із вершин. Та хоч вдалося віку вкоротити, Не зміг дістатись ворог до глибин. Доволі він між тим скував Легкої, гострої й міцної зброї, Народові усе віддав, Й напутнє слово вклав в завіті своїм. І вмер, та тільки плоттю згас, – Здобув нам волю і мету єдину. А дух борця витає поміж нас, Ім’я йому – Великий Наш Тарас.

Лев Пріндин, м. Дрогобич 

Молодь і ринок №3 (146), 2017

ВИМОГИ ДО ЗМІСТУ ТА ОФОРМЛЕННЯ СТАТЕЙУ ЩОМІСЯЧНИЙ НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИЙ ЖУРНАЛ “МОЛОДЬ І РИНОК”

1.Приймаються одноосібні статті (співавтори). Текст обсягом 8 – 12 друкованих сторінок іздвома-трьома ілюстраціями (рисунками, таблицями). У статтях повинно бути чітко і стисло,без зайвих математичних формул, викладено те нове та оригінальне, що досягнуто авторами вїх практичній діяльності. Потрібно уникати повторів, зайвих подробиць та загальновідомихположень, на які можна посилатися, вказуючи відповідний номер у списку літератури, щододається.

2.Електронний варіант статті виконується в редакторі Microsoft Word, причому файл маєбути збережений в форматі: *.doc. Формат сторінки А4, шрифт Times New Roman, розмір шрифту –14 кегль. Розмір полів: ліве – 3,0 см; праве – 1,5 см; верхнє – 2,0 см; нижнє –2,0 см; інтервал – 1,5.

ДО РУКОПИСУ ДОДАЮТЬСЯ:- УДК;- ключові слова (українською, російською та англійською мовами);- анотація статті на окремій сторінці у одному примірнику українською, російською та

англійською мовами;- рисунки, таблиці з підрисунковими підписами;- список літератури, оформлений у відповідності з діючим ДСТ-ом (за абеткою; у тексті

в дужках позначається позиція та сторінка [3, 47]); кількість літературних джерелмає складати не менше 5 та не більше 15.

- відомості про автора (авторська карточка: прізвище, ім’я та по-батькові, посада, місцепраці, вчений ступінь, наукове звання, адреса (службова, домашня), телефони.

3. До статей додається рекомендація кафедри (відділу) установи, де автор працює, і рецензіядоктора чи кандидата наук; для статей докторів та кандидатів наук рецензій не потрібно.

4. Таблиці повинні мати назви та порядковий номер. Одночасне використання таблиць таграфіків для пояснення одних і тих же положень не рекомендується.

5. Cтатті підписуються всіма авторами із зазначенням домашньої адреси, номерівдомашнього та службового телефонів автора, який буде листуватися з редакцією з приводуцієї статті.

Редколегія відхиляє статті з порушенням цих вимог:

Відповідно до вимог Атестаційної колегії МОН України до фахових видань тапублікацій необхідно дотримуватися таких елементів написання статей: постановкапроблеми у загальному вигляді та її зв’язок із важливими науковими чи практичнимизавданнями, аналіз основних досліджень і публікацій, в яких започатковано розв’язанняданої проблеми і на які спирається автор, виділення невирішених раніше частин загальноїпроблеми, яким присвячується дана стаття; формування мети статті (постановка завдання);виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих науковихрезультатів; висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даномунапрямку.

Сфера розповсюдження та категорія читачів:

- загальнодержавна, зарубіжна;- викладачі університетів, ВНЗ всіх рівнів акредитації, студенти, аспіранти, науковці, спеціалісти,які підвищують свої професійні компетенції в галузі освіти та педагогічних наук.

Програмні цілі (основні принципи) або тематична спрямованість:

Ознайомлення із питаннями наукових досліджень з загальної педагогіки, історії педагогіки, теоріїта методики навчання, корекційної педагогіки, теорії та методики професійної освіти, соціальноїпедагогіки, теорії та методики управління освітою, теорії та методики виховання, дошкільноїпедагогіки, інформаційно-комунікаційних технологій в освіті та науці.

Комп’ютерний набір та верстка Іван Василиків член Національної спілки журналістів УкраїниТехнічний редактор Михайло Примаченко член Національної спілки журналістів України Художнє оформлення Христина Стасик член Національної спілки журналістів України