Права людини в україні — 2013 · в україні — 2013 ... — громадська організація «Екологічно-гуманітарне

Права людини в україні — 2013

•

доповідь правозахисних

організацій

УКраЇнсьКа гЕЛьсінсьКа спіЛКа з прав ЛЮдинихарКів

«права ЛЮдини»2014

ББК 67.9(4УКР)П68

При оформленні обкладинки використано скульптуру Алекса Савранського «Дідусевий годинник»

(www.petik.com)

Художник-оформлювач Борис Захаров

Загальне редагування Євген Захаров

Це видання здійснено за фінансової підтримки Національного фонду демократії (США)

Права людини в Україні — 2013. Доповідь правозахисних організацій. / За ред. Є. Ю. Захарова. / Українська Гельсінська спілка з прав людини. — Харків: Права людини, 2014. — 456 с.

ISBN 978-617-587-122-5.

У книзі розглядається стан з правами людини в Україні у 2013 р., досліджений різними правозахисними неурядовими організаціями та фахівцями у цій сфері. Кожен розділ книги містить аналіз порушень того чи іншого права в 2013 році. У доповіді також аналізується чин-не законодавство, що сприяє порушенням прав і свобод, а також законопроекти, що можуть змінити ситуацію. За підсумками дослідження надаються рекомендації для усунення пору-шень прав людини та основоположних свобод і поліпшення ситуації в цілому.

ББК 67.9(4УКР)

ISBN 978-617-587-122-5

© Є. Ю. Захаров, А. П. Бущенко, упорядкування, 2014© Українська Гельсінська спілка з прав людини, 2014© Б. Є. Захаров, художнє оформлення, 2014

П 68П 68

3

від укладаЧів

ця доповідь присвячена стану з правами людини і основними свободами в Україні в 2013 році. вона складається з двох частин — «громадська оцінка державної політи-ки у сфері прав людини» та «дотримання прав людини і основоположних свобод».

Українська гельсінкська спілка з прав людини (УгспЛ) та харківська правоза-хисна група (хпг) висловлюють щиру подяку за всебічну допомогу у створенні цієї доповіді:

організаціям, матеріали яких були використані:

— асоціація українських моніторів з дотримання прав людини в діяльності пра-воохоронних органів (аУМдпЛ);

— «а-веста»;— вБо «Мережа організацій, що працюють в пенітенціарній сфері»;— всеукраїнська благодійна організація «всеукраїнська мережа ЛЖв»;— всеукраїнська громадська організація «Комітет виборців України» (КвУ);— всеукраїнська мережа проти комерційної сексуальної експлуатації дітей;— громадська організація «гельсінська ініціатива-ххі» (м. Чортків Тернопіль-

ської області);— громадська організація «Екологічно-гуманітарне об’єднання зелений світ»

(м. Чортків Тернопільської області);— громадська організація інформаційний центр «Майдан-Моніторинг» (харків);— громадська організація центр «соціальна дія» (Київ);— громадянська мережа «опора»;— донецьке обласне відділення Комітету виборців України;— інститут масової інформації (Київ);— інститут правових досліджень і стратегій (харків) ;— інститут релігійної свободи (Київ);— інформаційно-консультаційний жіночий центр (Київ);— іпц «вісь»;— Міжнародна громадська організація «Школа рівних Можливостей»;— Міжнародна організація «Екологія-право-Людина» (Львів);— Міжнародна організація ЕКпаТ;— Міжнародний жіночий правозахисний центр «Ла страда — Україна» (Київ);— національна асамблея інвалідів України (Київ);— представництво благодійної організації «надія і житло для дітей» в Україні;— релігійно-інформаційна служба України (Львів);— «Телекритика» (Київ);— харківський інститут соціальних досліджень;

�

— ХерсонськаобласнаорганізаціяКомітетувиборцівУкраїни;— Херсонськийобласнийфондмилосердятаздоров’я;— Центргромадянськихсвобод(Київ);— Центрполітичнихіправовихдосліджень«СІМ»(Львів);— Центрполітико-правовихреформ(Київ).

Автораміспівавторамокремихрозділівтадослідникам,матеріалиякихбуливикористані:

Тарас Антошевський, Лариса Байда, Володимир Батчаєв, Галина Бахмато-ва,ДементійБєлий,ВолодимирБочаров-Туз,НаталіяБочкор,ТамараБугаєць,Олек-сандрБукалов,МаксимВасін,МаринаГоворухіна,ЄвгенГригоренко,АндрійДіденко,Мар’янаЄвсюкова,ЯнаЗаікіна,НаталіяЗубар,ОльгаКалашник,ДенисКобзін,Людми-лаКовальчук,НаталіяКозаренко,РоманКуйбіда,ОлегЛевицький,КатеринаЛевчен-ко,МаринаЛегенька,ОлегМартиненко,ОлександраМатвійчук,ВалентинаМудрик,АйгульМуканова,ОксанаНестеренко,НаталіяОхотнікова,АндрійРаханський,Все-володРечицький,ТетянаРуда,ОлександрСеверин,МаксимСереда,ОлександрСте-паненко,ЄлізаветаСтепанюк,ОленаСуслова,МихайлоТарахкало,ГеннадійТокарєв,ЛідіяТополевська,РусланТополевський,ІринаФедорович,АндрійЧерноусов,ВадимЧовган,МаксимЩербатюк,ВолодимирЯворський,ІринаЯковець.

Ця доповідь була б неможливою без сприяння і допомоги Марини Висоцької,Леся Герасимчука, Володимира Деркачова, Бориса Захарова, Олега Мірошниченка,Дар’їРублінецької,ОлександраСавранського,ВіталіяСвяцького,ВіктораСтоляренка,ІраїдиФєсєнко,ОлегаШатохіна.

ОкремуподякувисловлюємоНаціональномуфондудемократії(США),якийнадавфінансовудопомогудляпідготовкицієїдоповіді.

Аркадій Бущенко, Євген Захаров

Розділ І

ГрОМадСЬка ОЦінка

дЕрЖавнОї ПОліТики

в СФЕрі Прав

людини

•

7

ЗАГАЛЬНИЙ ОГЛЯД СТАНУ З ПРАВАМИ ЛЮДИНИ В УКРАЇНІ В 2013 р.

ЗаГалЬний ОГляд СТану

З ПраваМи людини в україні

в 2013 р.1

У 2013 році головна увага держави, всіх політичних сил і суспільства була прику-та до підготовки підписання Угоди про асоціацію України з Європейським союзом, яка планувалася на вільнюському саміті 28–29 листопада. Ще у лютому був складений план виконання так званих вимог Штефана Фюле (Європейського комісара з питань полі-тики сусідства) — за виконання яких Єс погоджувався на підписання Угоди. серед них головними були вимоги припинення вибіркового правосуддя (а фактично йшлося про звільнення політичних в’язнів Юлії Тимошенко та Юрія Луценка), реформування судо-вої системи і виборчого законодавства. Юрій Луценко був помилуваний президентом і звільнений в квітні 2013 року, а на звільнення Юлії Тимошенко президент не погоджу-вався, відкидаючи усі пропоновані йому варіанти, боячись, що вона повернеться у полі-тику. Було підготовлено та ухвалено декілька так званих євроінтеграційних законопро-ектів — про зміни та доповнення до законів про захист персональних даних, протидію корупції, в першому читанні ухвалені нові редакції законів про прокуратуру та судоуст-рій тощо. в усьому цьому проглядав чіткий критерій ставлення владної верхівки до ви-мог Єс: вона погоджувалася виконувати усі вимоги, які явно не зачіпали її політичні та економічні інтереси, і всіляко опиралася реальному виконанню тих вимог, які загро-жували її інтересам.

Так, законопроект щодо судової реформи був відверто маніпулятивним: норма про призначення суддів президентом замість парламенту фактично віддавала це питання на відкуп мафії. реформа прокуратури була ілюзорною, оскільки її каральні функції будуть передані державному бюро розслідувань, в компетенції якого буде розслідування кримі-нальних справ проти державних та муніципальних службовців, боротьба з корупцією тощо. Якість багатьох євроінтеграційних законів є низькою, переважало бажання «по-ставити галочку», відрапортувати, що вимога Єс виконана, а наскільки ці закони відпові-дають стандартам прав людини і задовольняють суспільні інтереси, верховну раду Украї-ни фактично не хвилювало. Яскравими прикладами є вкрай поганий закон про протидію дискримінацію, який так і не був змінений, незважаючи на заперечення громадськості та омбудсмана, відверто лобістський закон про єдиний демографічний реєстр, ухвалений в інтересах корпорації Єдапс. держава бадьоро рапортувала про виконання вимоги щодо введення біометричних паспортів, і мало кого цікавило, що окрім закордонного паспорту, біометричними без всякої потреби ставало ще більше 10 внутрішніх документів, створю-ючи важкий тягар для бюджету держави, і що функція виготовлення та видачі біометрич-

1 підготовлено Євгеном захаровим, директором хпг.

8

Розділ 1. ГРОМАДСЬКА ОЦІНКА ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ В СФЕРІ ПРАВ ЛЮДИНИ

них документів поєднувалася з функцією реєстрації мешканців України, для чого створю-валася всеохоплююча база даних.

У 2013 р. спостерігалося посилення протестних настроїв населення у зв’язку з нарос-таючими порушеннями соціальних та економічних прав. обіцяне «покращення життя вже сьогодні» для левової частини населення країни не відбулося. навпаки, соціальне-економічне становище населення погіршилося внаслідок росту цін і збереження рівня заробітної платні. в бюджетній сфері суттєво погіршилася ситуація з виплатою зарплат та пенсій. пенсійна та медична реформи провалилися, доступ населення до медичних ус-танов значно погіршився, особливо в сільській місцевості. Бюджетні витрати на медичні, освітні, наукові та культурні установи суттєво скоротилися. виросло безробіття, особли-во тіньове. ситуація з нехтуванням соціальних та економічних прав стала у 2013 році ма-совою.

дія нового Кримінального процесуального кодексу частково змінила стан криміналь-но-виконавчої системи. Число в’язнів в сізо зменшилося за рік вдвічі, зменшилася також за-гальна кількість засуджених. проте новий КпК практично не вплинув на ситуацію з масово розповсюдженим поганим поводженням: органи розслідування всіляко намагаються обій-ти запобіжники, передбачені КпК, а прокуратура, як і раніше, вкрай погано розслідувала скарги на незаконне насильство під час затримання і пред’явлення обвинувачення в скоєн-ні злочину. проблема з поганим поводженням в кримінально-виконавчій системі, зокрема, з відсутністю належної медичної допомоги хворим ув’язненим, також залишається гострою, а сама система, як і раніше, залишається недосяжною для громадського контролю.

влітку розпочався нечуваний тиск росії, введена фактична економічна блокада, поєд-нана з пропагандистською кампанією проти України в зМі. «п’ятихвилинки ненависті» дмитра Кисельова, наповнені брехнею і розпалюванням ворожнечі, неможливо було ди-витися. Українським бізнесменам, які експортували свою продукцію в росію, дали чітко зрозуміти, що вони свій бізнес втратять. загальні втрати держави і бізнесу склали, за різ-ними підрахунками, від 18 до 20 млрд. доларів. 40 депутатів парламенту, члени фракції партії регіонів, чий бізнес орієнтований на росію, заявили, що не можуть підтримува-ти євроінтеграцію, бо втрачають бізнес. ці процеси, а також відсутність коштів в бюд-жеті для оплати в середині грудня відсотків за кредити по зовнішнім боргам держави (4,5 млрд. доларів) загальмували процес підготовки до підписання Угоди про асоціацію. Єс не пропонував компенсації збитків, і за тиждень до вільнюського саміту український уряд припинив підготовку підписання Угоди. Було також припинено прийняття євроін-теграційних законопроектів і заморожено питання про звільнення Юлії Тимошенко. при цьому уряд порушив Конституцію та закони України про основні засади зовнішньої полі-тики і про європейську інтеграцію, оскільки повноваження визначати ці засади за Конс-титуцією належать не уряду, а парламенту, а верховна рада їх не змінювала.

Українське суспільство одразу відповіло 21 листопада мирними масовими заходами протесту, які почалися в усіх обласних центрах і містах країни, від сотень тисяч в Києві і десятків тисяч в західних містах до сотень і тисяч на сході і півдні країни. Євромайдани — таку назву отримали мирні зібрання з гаслами за євроінтеграцію. демонстративне та жор-стоке побиття «Беркутом» близько 300 учасників Євромайдану, зокрема, 40 журналістів, на площі незалежності в Києві вночі 30 листопада та 1 грудня на Банковій, ув’язнення людей, які не брали там участь у провокації — нападу на міліцію і солдат внутрішніх вій-ськ біля адміністрації президента, викликало масові протести і вимоги відставки уряду,

9


президента, парламенту. 1 грудня на мітингу протесту в Києві було близько 1 млн. киян та приїжджих з усіх куточків України. ненасильницький спротив ставав все більш масо-вим. проте уряд і президент жодним чином не реагували на вимоги протестувальників, демонструючи повну байдужість до них і тільки посилюючи репресії.

особливо вражала практично повна відсутність розслідування незаконного засто-сування сили «Беркутом» 1 грудня. всі дивилися відео з демонстративним і зухвалим побиттям демонстрантів без будь-яких законних підстав. дії окремих бійців «Беркуту» кваліфікуються як катування. але міліція зазвичай катує людей таємно, і тих, кого вва-жає злочинцями. а тут публічне жахливе і жорстоке побиття людей із застосуванням катувань, і цей злочин побачив весь світ. Як на мене, за всі роки незалежності не було більш серйозного злочину, вчиненого агентами держави. і розслідувати його насправді було неважко — потрібно тільки захотіти. але влада не бажала проводити розслідування. і не було надано відповіді на запитання, хто дав злочинний наказ, хто буде притягнутий до відповідальності, чому бійці «Беркута» застосовували катування. режим, який дозво-ляє собі так діяти, — приречений, що і підтвердили наступні події.

16 січня порушуючи усі регламентні норми парламентської процедури законопроек-тної діяльності депутатська більшість ухвалила низку законів, які брутально порушува-ли конституційні гарантії майже всіх фундаментальних прав і свобод. Їх назвали «закони про диктатуру». це був своєрідний комплекс заходів швидкого реагування на протестні настрої й дії українців. при цьому ініціатори прийнятих актів прийняли за аксіоми такі міркування:

1. протест проти загальної діяльності й окремих конкретних дій влади є тотожним антидержавній діяльності й екстремізму.

2. Масові протестні волевиявлення громадян є негативним явищем, якому слід мак-симально запобігати і жорстко присікати.

3. Масові протестні дії громадян є поживним середовищем для порушень громадсько-го порядку, і їх учасників слід апріорі розглядати як потенційних правопорушників.

4. право на необхідну оборону не поширюється на захист від протиправних дій спів-робітників силових структур.

5. інститути громадянського суспільства (зМі, соціальні мережі, неурядові організа-ції, громадські активісти тощо) потенційно можуть сприяти розвитку екстремізму в сус-пільстві, а тому мають бути об’єктом жорсткого стеження правоохоронних органів.

Усі зазначені «базові підвалини» є відображенням тоталітарної свідомості і несумісні з сучасними уявленнями про демократичну конституційну державу. вони створили зако-нодавчу базу для масових політичних репресій і виключали можливість мирного діало-гу суспільства з державою. ці закони фактично унеможливили будь-які форми мирного протесту, інакодумства і фактично мали знищити громадянське суспільство. до того ж депутатська більшість видала індульгенцію правоохоронцям, що вчиняли злочини проти мирних демонстрантів. після цього влада остаточно втратила легітимність. Усе це пока-зало народу, що влада не сприймає жодних аргументів, окрім сили. і така влада неминуче отримує силовий опір громадян.

Мирне ненасильницьке протистояння народу перейшло у повстання, результатом якого стали трагічні події на вул. грушевського 19–22 січня. п’ятеро убитих протесту-вальників, сотні поранених з обох сторін. 139 протестувальників зникли, і досі невідомо про долю деяких з них. Щонайменше 19 людей отримали прицільні поранення в око і що-

10


найменше 10 з них лишилися зору на одне око. Мали місце адресні напади правоохорон-ців на журналістів, умисне їхнє побиття та знищення їхньої апаратури. спалені десятки автівок. загалом більше 2000 людей отримали поранення.

на заході і в центрі країни протестувальники почали захоплювати адміністратив-ні будівлі і створювати паралельні структури влади. проте чинна влада добровільно не йшла, вона відповіла посиленням політичних репресій, особливо в Києві, на сході та пів-дні країни. Було затримано і спрямовано до сізо сотні учасників протестів, яким інкримі-нували головним чином організацію та участь у масових заворушеннях.

28 січня «закони про диктатуру» були скасовані, уряд відправлений у відставку, про-те звільнення заарештованих обіцяне тільки після звільнення адміністративних будівель по всій країні і розблокування вулиць в центрі Києва. проте влада продовжувала політич-ні репресії, і звільняючи одних заарештованих, одночасно затримувала інших.

приймаючи 16 січня «закони про диктатуру», нардепи одночасно внесли зміни до закону України «про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань» № 731-VII від 19 грудня 2013 року, які передбачали, зокрема, звільнення від відповідаль-ності державних службовців за окремі злочини, пов’язані з масовими акціями протесту, які розпочалися 21 листопада 2013 року, і закриття відповідних кримінальних провад-жень. 28 січня цей закон не скасовували, хоча він у зміненому вигляді тепер вже вочевидь поширювався на правоохоронців, які незаконно застосували силу, до того ж, надмірну, й брутально били людей і, зокрема, журналістів.

12 лютого прокуратура Києва повідомила, що на підставі цього закону судами закриті справи проти олександра попова, володимира сівковича та інших підозрюваних (обви-нувачених) щодо побиття 30 листопада, 1 грудня та 11 грудня. в. о. міністра внутрішніх справ в. захарченко заявив, що ці кримінальні справи закриті у зв’язку з відсутністю скла-ду злочину. загалом звільнена від відповідальності 21 особа. У тих випадках, коли у про-вадженнях не було встановлено підозрюваних, рішення про закриття 35 таких провад-жень приймалися органами прокуратури.

Таким чином, держава виправдала жорстоке незаконне насильство і легітимізувала подальші насильницькі дії з боку правоохоронців. Безкарність породжує вседозволеність і призводить до ескалації насильства. вже за декілька днів ми спостерігали вкрай бру-тальні порушення прав людини, які кваліфікуються як злочини проти людяності — на-вмисні вбивства, позасудові страти, насильницькі зникнення з політичних мотивів, де-монстративні катування викрадених людей.

пряме фізичне насильство супроводжувалося масовими незаконними затриманнями і триманням під вартою людей, левова більшість з яких взагалі не скоювали кримінально караних дій. Ухвалений 29 січня верховною радою закон з такою же назвою, що й № 731-VI, пов’язав звільнення цих людей та закриття відповідних кримінальних проваджень з дія-ми щодо вивільнення всіх зайнятих під час акцій протесту будівель чи приміщень органів державної влади та органів місцевого самоврядування та розблокування транспортних комунікацій. Таким чином, цей закон перетворив затриманих людей в заручників, а ук-раїнську державу поставив в один ряд із піратами та терористами, що використовують інститут заручників як інструмент впливу на ситуацію. Тим самим було скоєно злочин за статтею 147 КК — взяття заручників. Така практика використовує принцип колективної вини й руйнує підвалини, на яких ґрунтується право.

11


18-21 лютого знову тривало силове протистояння, в якому режим був переможений. це протистояння забрало більше 100 людей, які загинули в центрі столиці від куль снай-перів та «Беркуту». загинули також декілька десятків правоохоронців. президент Януко-вич та його оточення втекли з України. 22 лютого в Україні з’явилася нова влада і почався новий етап її історії.

ці події свідчать, що Український народ явочним порядком здійснив своє природне, ніде в українському законодавстві не сформульоване, право на повстання проти політич-ного режиму, який узурпував владу, використовував її виключно для власного збагачен-ня, репресуючи усіх своїх опонентів, грубо порушуючи права людини та основополож-ні свободи. Українці в черговий раз продемонстрували, що для багатьох з них свобода, справедливість, честь і гідність важать більше, ніж власне життя. це була революція гід-ності, дух якої прекрасно передає монолог, що розповсюджували в соціальних мережах в кінці січня.

Я понял, что мы уже победили:— Когда видел, как между «Беркутом» и протестующими стояли священники разных

конфессий и религий.— Когда при выходе из метро на Майдан первым делом увидел огромную армейскую

палатку «Донецк Мариуполь Енакиево», а на стене — лазерные проекции памятника вои-нам-освободителям и Вечного Огня.

— Когда посреди Майдана рядом с портретом погибшего белоруса Миши Жизневского стояла стопка с хлебом, свечка и шестилитровая пластиковая банка с отрезанным вер-хом, а рядом надпись — «на похороны». Банка была полна денег, но за ней никто не смот-рел, потому что все знали — никто из нее не возьмет.

— Когда видел, как пацаны из Донецка пели под гитару песню с пацанами, завернуты-ми во флаг УПА.

— Когда слепые и ДЦПшники помогали разносить чай и резать бутерброды.— Когда мои друзья из регионов слали мне деньги с просьбой помочь мерзнущим теп-

лыми носками.— Когда пел гимн хором с несколькими сотнями тысяч человек одновременно.— Когда видел, как пьяных уводили от входа в периметр, и им было стыдно.— Когда ветераны Афгана пришли и сказали, что «Беркуту» сперва придется разо-

браться с ними, прежде, чем нападать на студенток.— Когда во время штурма народ не разбегался от выбежавшего отряда «Беркута»,

а побежал навстречу.— Когда парень в балаклаве играл на пианино на фоне горящих покрышек.— Когда через полтора месяца Майдана, в центре которого — стеклянный купол «Гло-

буса», ни одна секция купола не была разбита.— Когда во время ночной попытки «Беркута» и ВВ вытеснить людей с Майдана за

полтора часа приехало несколько десятков тысяч людей; таксисты и бомбилы бесплатно везли пассажиров, если вызов был к Майдану.

— Когда практически во всех больших городах ультрас (!!!) пришли защищать митин-гующих от возможного нападения и провокаций.

— Когда я увидел отряд боевых бабушек-валькирий в карнавальных масках с мисками на головах — «нас тоже арестуете?»

12


— Когда после ответной атаки «Беркута» я покупал в аптеке лекарства по списку, и выгреб только остатки, а аптекарша сказала мне с улыбкой «уже почти всё до вас ра-зобрали».

— Когда мои аполитичные и не особо подрывные друзья без отрыва от работы дежу-рили ночами по районам, патрулируя улицы от беспорядков.

— Когда частные больницы Львова сказали, что готовы бесплатно принять всех по-страдавших в Киеве.

— Когда мои друзья из России написали мне, что готовы в любой момент приехать или помочь деньгами.

— Когда я впервые почувствовал, что люблю Украину.Я не знаю, кто теперь будет у власти, как сложится судьба страны, будет ли разде-

ление, децентрализация, или вообще ничего в политике не поменяется, но я совершенно точно знаю, что живу среди прекрасных, добрых, волшебных людей; знаю, что на Майда-не донецкие пацаны братались с львовскими, студенты читали пролетариям стихи, уль-тра-правые выносили с поля боя оглушенных гранатами анархистов, а буддистские мона-хи стояли рядом с православными. И это — победа, которую не сможет затмить ни один масонский план.

Господи, спасибо тебе за то, что я живу во время перемен и вижу всё это своими гла-зами. Упокой души тех, кто погиб на этой войне, дай здоровья простым людям, экстремис-там, милиционерам, беркутятам — всем, кто пострадал от холода, пуль, огня или ударов. Пошли нам всем мудрости и Любви, и в первую очередь — любви к тем, кто волей злого рока считается нашими врагами. Ведь если у нас будет Любовь — будет и победа.

Спасибо вам, украинцы, русские, белорусы, грузины, армяне и прочие чудесные люди, ко-торых я вижу улыбающимися и решительными при минус двадцати и не собирающимися отступать.

Я вас люблю.

13

ПОЛІТИЧНІ ПЕРЕСЛІДУВАННЯ

ПОліТиЧні ПЕрЕСлідування1

Ще до початку Євромайдану протягом 2013 року правозахисними організація-ми були зафіксовані численні випадки переслідування за політичними мотивами представників громадянського суспільства, об’єктами яких ставали правозахисники, журналісти, громадські активісти, адвокати. в арсеналі таких переслідувань як ви-користання юридичних процедур (порушення кримінальних та адміністративних справ на підставі фальсифікації доказів інкримінованого правопорушення або за від-сутності події чи складу правопорушення, або його скоєнні іншою особою), так і пере-слідування у позаправовому порядку — тиск, погрози та побиття людей.

відповідно до «путівника»2 під «політичними мотивами» розуміються реальні підстави неприпустимих у демократичному суспільстві дій або бездіяльності право-охоронних чи судових органів, інших суб’єктів владних повноважень, які спрямовані на досягнення хоча б однієї із наступних цілей:

1) зміцнення чи утримання влади суб’єктами владних повноважень;2) недобровільне припинення чи зміна характеру публічної діяльності будь-якої

особи;нижче стисло характеризуються окремі форми такого переслідування із наведен-

ням найбільш показових прикладів, які мали місце у 2013 році. непоодинокими є вчи-нення явно незаконних дій самими працівниками міліції, наприклад, побиття техніки журналістки наталії Барбарош, проведення обшуку у квартирі журналіста анатолія Лазаренко, побиття членів громадської організації «вільний простір» романа і назара олексевичів, перешкоджання перегляду в регіонах країни фільму-альманаху «відкри-тий доступ» тощо.

протягом травня-липня 2013 року громадським активістам Максиму та Костянтину Лацибі неодноразово дзвонили та приходили додому слідчі Броварського та Бориспіль-ського відділку міліції у зв’язку із відкриттям кримінальних проваджень щодо пограбу-вання автомобілів. нібито у розпорядженні міліції є відео, де зафіксовано автомобіль, на якому грабіжники поїхали з місця пограбування, номери якого схожі на номери ав-томобіля, який належить Максиму Лацибі. Така увага з боку правоохоронних органів до автомобіля громадських активістів ними пояснюється тим, що саме цей автомо-біль був присутній на акції протесту у Межигір’ї, після якої почався тиск на її учасників.

інший приклад — судова постанова про адміністративний арешт за порушен-ня порядку проведення мирного зібрання василя Любарця, організатора врадіївсь-кої ходи, яка почалася після згвалтування 29-річної жінки міліціонерами. до цього 18 червня 2013 року сам мітинг на Майдані незалежності був незаконно розігнаний правоохоронними органами.

1 підготовлено олександрою Матвійчук, центр громадянських свобод, та Євгеном захаровим, хпг. 2 путівник із визначення поняття «політичний в’язень» http://www.khpg.org/ru/index.php?id=1384001187

14


із того ж ряду — винесення адміністративного покарання у вигляді п’яти діб арешту учасникам акції 16 серпня 2013 року щодо нелегітимності Київській міській ради. на 4-х активістів було складено адміністративні протоколи за ст. 185 КУпап — «злісна непокора законному розпорядженню або вимозі працівника міліції», а на жур-налістку — протокол за ст. 173 КУпап — «дрібне хуліганство».

Ще до Євромайдану поширеною практикою було незаконне обмеження свободи мирних зібрань правоохоронними органами. зафіксовані випадки залучення спів-робітників правоохоронних органів без форменого одягу, у форменому одязі без на-лежної ідентифікації, втручання з метою перешкодити взяти участь в мирних зібран-нях, надання переваги одній із сторін під час їх проведення, бездіяльності під час конфліктів, що виникають у ході проведення мирних зібрань, безпідставного припи-нення проведення мирних зібрань та затримання їх учасників, надмірного застосу-вання сили і спеціальних засобів проти учасників, переслідування учасників мирних зібрань після проведення заходу.

до цієї категорії відносяться справи дениса Левіна про притягнення до ад-міністративної відповідальності за порушення порядку проведення мирних зібрань, затримання художників давида Чічкана та олександра Бурлака за акцію проти кле-рикаризації України біля Мистецького арсеналу, вибіркове зняття з потягів до Києва пасажирів, які їхали на мітинг опозиції у травні 2013 році тощо.

Так, наприклад, 27 липня 2013 року троє активісток жіночого руху Femen та жур-наліст дмитро Костюков виходили із підїзду, щоб провести у центрі міста акцію про-тесту. У дворі на них накинулися люди у штатському, збили їх на землю та почали бити ногами. після цього під’їхали міліцейські машини. дівчат із журналістом було доставлено до райвідділку. Флешки із відзнятим матеріалом конфіскували. за якийсь час викликали швидку, яка надала першу медичну допомогу потерпілим, а дмитру — зашили розбитого лоба.

натомість міліція обвинуватила журналіста — у злісній непокорі працівникам міліції, а самих жінок — у дрібному хуліганстві: за словами міліціонерів, дівчата хо-дили голі по оболонському району. суд визнав учасників винними, зокрема, дмитро Костюкову було винесено покарання у вигляді сплати штрафу.

з огляду на зростання випадків побиття та тиску на осіб, які здійснюють активну суспільну діяльність, особливе занепокоєння викликає бездіяльність правоохорон-них органів як під час здійснення таких правопорушень, так і в ході розслідування з метою встановлення винних осіб та притягнення їх до відповідальності.

це прослідковується у відсутності результатів по розгляду скарги кореспонден-та Тсн каналу «1+1» сергія гальченка щодо встановлення спостереження за його пе-ресуваннями, відсутністю належної реакції на скарги журналіста сергія Левітаненка щодо погрози вбивством від народного депутата від партії регіонів, нападі на голову громадського комітету «проти забудови на серафімовича» андрія наконечного, по-биття кількох активістів «гостинної республіки» тощо.

найбільш показовою справою, яка наочно демонструє злочинну бездіяльність правоохоронних органів, є побиття журналістки «5 каналу» ольги сніцарчук та фото-графа «Коммерсантъ-Україна» влада соделя. Так, останні 18 травня 2013 року у Києві для здійснення законної професійної діяльності журналіста прийшли на мітинг опо-зиції. поблизу від місця проведення мітингу, а саме, біля будівлі головного управ-

15


ління Мвс, вони намагалися сфотографувати, як невідомі спортивної статури б’ють представників во «свобода».

попри те, що поряд колом стояли працівники міліції, невідомі молодики у спор-тивних костюмах кинулися на журналістів, повалили їх на землю та почали завдавати удари. попри звернення журналістів до міліції з проханням захистити їх, остання не перешкоджала побиттю журналістів.

рішення суду щодо покаранню виних у побитті журналістів стало радше виклю-ченням, яке було зумовлене масовими акціями протесту по всій країні.

промовистою є бездіяльність правоохоронних органів щодо розслідування по-биття та тиску на осіб, які здійснюють активну суспільну діяльність на прикладі по-биття активістів «дорожнього контролю».

Так, 21 липня 2013 року у донецьку двоє невідомих побили активіста «дорож-нього контролю» олега Богданова біля під’їзду його будинку. Медики діагностували у потерпілого закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, перелом кіс-ток носа і щелепи. за фактом побиття журналіста відкрито кримінальне провадження за ч. 2 ст. 296 КК (хуліганство, скоєне групою осіб).

півроку до цього 1 листопада 2012 олегу Богданову спалили його автомобіль. хоча за даним фактом міліція і порушила кримінальну справу за ч. 2 ст. 194 КК Украї-ни (навмисний підпал), і на сьогоднішній день злочин не розкрито. на мобільний те-лефон олега Богданова приходило безліч смс з погрозами.

У 2013 році були зафіксовані випадки переслідування незалежних адвокатів. Так, у липні 2013 року на розгляді в кваліфікаційно-дисциплінарних комісіях знаходили-ся справи близько 15 адвокатів, стосовно 20 адвокатів були винесено постанови суду про ініціювання притягнення їх до дисциплінарної відповідальності. зокрема, мож-на навести наступний приклад: 17 квітня 2013 кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури притягнула до дисциплінарної відповідальності адвоката Миколу сірого, підставою для чого стала оцінка адвокатом нового КпК України. при цьому поперед-ження було винесено за порушення правил адвокатської етики, а самі висловлюван-ня адвокатом були зроблені ще за 4 дні до прийняття цих правил.

неабиякий резонанс викликала зафіксована у 2013 році нова форма пересліду-вання — примусове лікування в психіатричній лікарні. підставою судового рішення стосовно активістки, яка боролася проти незаконної забудови, раїси радченко з м. за-поріжжя cтали нібито звернення двірників і персоналу ресторану з скаргами на її неа-декватне поводження. при винесенні діагнозу лікарі-психіатри посилалися на історію хвороби, яка не була представлена в суді. Крім того, суд відмовив у проведенні неза-лежної експертизи в Києві. Більше двох тижнів активістка перебувала в психіатрич-ній лікарні і була випущена тільки після активних протестів громадськості та втру-чання Уповноваженого з прав людини.

відмова керівництва держави 21 листопада від підписання угоди про асоціацію з Європейскьи союзом викликала хвилю протестів по всій країні, яка після жахливого побиття близько 300 протестантів на Майдані незалежності вночі 30 листопада ста-ла масовою. саме побиття, безперечно, мало політичні мотиви (зокрема, припинен-ня протестів проти політики держави), і всі його жертвами мають бути визнані жер-твами політичних переслідувань. Частина з них обєдналися в групу «30 листопада» та ініціювали кримінальні провадження проти «Беркуту» як потерпілі.

16


до 18 січня протести були мирними, але вони не викликали жодної реакції вла-ди, окрім нових переслідувань за політичними мотивами — заборон проведення мі-тингів, адміністративних переслідувань активістів, побиття активістів Євромайдану та журналістів, зокрема, Тетяни Чорновол, яку намагалися вбити, спалення автівок тощо. розгляд політичних переслідувань та інших порушень прав людини під час подій Євромайдану буде здійснений в доповіді, присвяченій подіям 2014 року.

окремої уваги заслуговують справи людей, які були позбавлені волі як протягом всього 2013 року, так і на певний період року, та з високою імовірностю підпадають під критерії путівника із визначення поняття «політичний в’язень». цей список не претендує на вичерпність, охоплює 12 справ, в яких 39 активістів були позбавлені волі. 17 з них були затримані за участь у подіях Євромайдану.

СПРАВА ЗАхИСНИКА ПРАВ НАЙМАНИх ПРАЦІВНИКІВ ЮРІЯ КОСАРєВА

ввечері 22 травня 2011 року у селі волнухіно подружжя Косаревих разом із знайо-мими сергієм ігнатьєвим та його дружиною іриною смажили шашлики у подвір’ї бу-динку, який належав Юрію Косареву, члену громадської організації «Луганська право-захисна група».

до цього у рамках своєї діяльності 5 травня 2011 року Юрій Косарев написав скар-ги у різні інстанції про порушення трудового та екологічного законодавства керів-ництвом ваТ «Успенський кар’єр».

до будинку під’їхав джип чорного кольору (номера вв 1122 вх), із якого вийшло троє чоловіків. після розмови з ними Юрій Косарев повідомив, що приїжджали керів-ники ваТ «Успенський кар’єр», які вимагали припинення його діяльності («мутить ро-бочих») та погрожували йому неприємностями.

Через деякий час до будинку під’їхали дві машини: попередній джип та білі «Жи-гулі», із яких вийшли троє чоловіків у міліцейській формі. дружина Юрія, ірина Коса-рева стверджує, що один із них, підходячи до них, тримав пістолет у витягнутій руці.

«вони хотіли забрати Юру, але він не погоджувався, вимагав повістку, адже на на-ступний день, 23 травня вранці мало бути розслідування у Лутугінській прокуратурі: за матеріалами про незаконну діяльність «Успенського кар’єра». Юрій пропонував зустрітися вранці і все з’ясувати в Лутугіно. потім один із міліціонерів сказав по теле-фону: «Может валить его нах?», — повідомила ірина Косарева. ця сцена була знята на відео та виставлена на сайті «Lugansk. Медіа стиль».

потім міліціонери повалили Ю.Косарева, надягли на цього наручники та почали бити його ногами. У побитті приймали участь чоловіки із джипу (гапоненко олек-сандр олександрович та його охоронець андрієвський н. в.). на захист Ю. Косарєва вступився с. ігнатов.

із матеріалів заяви Ю. Косарева до Європейського суду з прав людини: «вони від-мовились показати документи, я повідомив їх що в разі відмови надати документи, підтверджуючі, те що вони працівники міліції, і мають відповідне розпорядження суду, я маю право відповідно до існуючого законодавства не пустити їх на територію своєї власності та оборонятись в разі їх незаконного проникнення. замість цього вони

17


вдерлись на територію моєї приватної власності, повалили мене на землю, наділи на-ручники і почали лупцювати руками та ногами».

Юрій Косарев, сергій ігнатов та його дружина ірина були затримані та відвезені до Лутугінської прокуратури, ірина Косарева втекла. по поверненні до Луганська вона написала заяву в Луганську обласну прокуратуру.

із скарги до прокуратури свідка ірини Бімбат: «Мене привезли до Лутугінської про-куратури. потім мене, Косарева, ігнатова, працівників міліції Мельникова та ще двох працівників міліції повезли на медичне обстеження до Лутугінської міської лікарні. Там я побачила Юрія Косарева. на його обличчі були видимі пошкодження: крововиливи, шишки. він скаржився на біль у ділянці ребер. Я не бачила видимих травм чи ушкод-жень у людей у міліцейській формі. Я почула, як один із міліціонерів дорікнув товари-шу — у нього під час експертизи у крові був виявлений алкоголь. потім цього праців-ника міліції виключили із списку потерпілих, яких нібито побили ігнатов та Косарев».

із звернення до сергія ігнатова до Європейського суду з прав людини: «Мене без моєї згоди відвезли в Лутугінський районний відділ внутрішніх справ УМвс України в Луганській області. Косарев Юрій декілька раз визивав швидку допомогу. на ньому були видимі сліди побоїв, він скаржився на те, що в нього болить голова та зламані ребра». У своїй заяві до Європейського суду з прав людини Юрій Косарев стверджує, що медичних працівників до нього не пустили. за його словами, міліціонери боялися, що на його тілі залишилися сліди побоїв.

22 травня 2011 року до Лутугінського рв Мвс України надійшли три виклики із скаргами на хуліганські дії зі сторони Юрія Косарева. проти нього було порушено дві кримінальні справи за опір працівникові правоохоронного органу та погрозу або на-сильство щодо працівника правоохоронного органу.

начальник центру громадських зв’язків УМвд України у Луганській області Тетя-на погукай офіційно заявила, що Юрій Косарев умисно виставив той фрагмент відео, який був йому вигідний. «Чому на цьому відео не показано, як він та його друзі наки-нулися на співробітників міліції та били їх?». Також Тетяна погукай припустила, що Юрій Косарев накинувся на співробітників міліції у зв’язку з тим, що знаходився у не-тверезому стані. «він сам спровокував конфлікт. навіть на його відео це видно, — там, де він з лопатою стоїть», — вважає вона.

У відповіді № 6/6-2984 від 21 червня 2011 року за підписом Ю. с. Казанського, за-ступника начальника департаменту кадрового забезпечення Міністерства внутріш-ніх справ України на звернення д. снегірьова, президента БФ «підтримки українсь-ких ініціатив» зазначено, що «...відомості, викладені на сайті «Lugansk. Медіа стиль» у матеріалі «Может валить его нах?» Луганскую милицию обвиняют в исполнении бандитского «заказа» знайшли своє часткове підтвердження у частині грубої та нета-ктовної поведінки з боку окремих працівників міліції Лутугинського рв під час спіл-кування з Косаревим Ю. М., за що їх притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Матеріали перевірки направлено до прокуратури Лутугинського району для прий-няття рішення відповідно до вимог законодавства України».

водночас у відповіді зазначається, що в ході проведеної перевірки встановлено, що Юрій Косарев погрожував н. в. андрієвському фізичною розправою. відповідно до документу Ю. Косарев та с. ігнатьєв: «здійснили спротив та нанесли легкі та середнь-

18


ої тяжкості тілесні ушкодження» співробітникам міліції. У відповіді названі прізвища не трьох, а двох співробітників міліції, — потапіна о. г. та Мельникова о. с.

ірина імбат повідомила про тиск на неї, як на свідка. «Мене допитував слідчий прокуратури Мельник с. в. він сказав, що йому власник каменоломні дав 3 тис. до-ларів за те, що він посадить Косарева. і якщо я не скажу, що Косарев напав на міліціо-нерів, він і мене посадить на п’ять років за напад на міліціонерів».

9 червня у Лутугінському суді відбулися попередні слухання по справі Юрія Косаре-ва та сергія ігнатова, на яких було винесено обвинувальний вирок. на момент проведен-ня попереднього слухання обоє звинувачених знаходилися у лікарні сізо (Ю. Косарев після виснаження в результаті голодовки, с. ігнатьєву зробили операцію). на засідання не пустили офіційних спостерігачів від «Луганської правозахисної групи» — помічни-ка депутата анатолія Ягоферова андрія василенка і правозахисницю ірину олейникову.

за словами ірини Косаревої, до кабінету судді зайшли співробітники Лутугінсь-кого рв Мвс України о. Мельников та о. потапін. потім до судді зайшов представник Лутугінської прокуратури. офіційні спостерігачі чекали початку судового засідання декілька година. згодом суддя василій Шпичко повідомив їх, що слухання вже пройш-ло та постанова винесена.

обвинувачені під час слухання справи планували подати клопотання про зміну за-побіжного заходу та про залучення до справи нових свідків, але не мали такої можливості з огляду на проведення слухань у їх відсутність. ірина Косарева подала скаргу на суддю.

Луганська обласна прокуратура у своїй відповіді на інформаційний запит стверд-жує, що за результатами розслідування прокурором затверджений обвинувальний ви-сновок Ю. Косареву та с. ігнатьєву та справа направлена до суду для розгляду по суті. У той же час у відповіді зазначено, що після розгляду заяви Ю. Косарева про побиття його робітниками міліції, Лутугінський відділ Мвс та прокуратура відмовили йому у порушення кримінальної справи проти міліціонерів. згодом артемівський район-ний суд м. Луганськ визнав, що рішення прокуратури про відмову у порушенні кримі-нальних справ проти співробіників Лутугінського райвідділу міліції є незаконним.

Ю. Косарев та с. ігнатьєв подали заяви до Європейського суду з прав людини. У ве-ресні 2012 року постановою Лутугінського райвідділу міліції справу було поверне-но на додаткове розслідування. водночас за зверненням прокуратури апеляційний суд Луганської області на початку 2013 року відмінив постанову суду першої інстан-ції і повернув справу для повторного розгляду новим складом суду, який визначав-ся більше ніж півроку. нове слухання у славяносербському районному суді почалося 25 квітня 2013 року, на якому другий обвинувачений сергій ігнатов був звільнений з-під варти прямо в залі суду після півтора року перебування в сізо.

станом на кінець 2013 року тривав судовий розгляд кримінальної справи.

СПРАВА «ВАСИЛЬКІВСЬКИх ТЕРОРИСТІВ» ІГОРЯ МОСІЙЧУКА, СЕРГІЯ БЕВЗА, ВОЛОДИМИРА ШПАРИ

22 серпня 2011 року співробітники сБУ провели обшук в офісі Кп «васильківсь-кий комбінат комунальних послуг», де працювали двоє активістів організації «пат-ріот України». вони вилучили понад 2 десятка CD-дисків, ряд листівок, комп’ютери

19


та саморобний вибуховий пристрій. одна з вилучених листівок стосувалася демонта-жу пам’ятника Леніну в м. Борисполі та містила погрозу фізичної розправи над пре-зидентом України в. Януковичем. свою причетність до даної листівки і вилученого вибухового пристрою активісти заперечили. після прибуття до приміщення депутата васильківської міської ради сергія Бевза та співзасновника спортивного товариства «соловей» ім. романа Шухевича віталія зателепа усі четверо були заарештовані. Того дня був заарештований командир васильківського осередку організації «патріот Ук-раїни» володимир Шпара.

на допити, які тривали усю ніч, не були допущені адвокати. вранці затриманих відпустили і не висунули жодного звинувачення. допитувані стверджували, що до них застосовувалися засоби фізичного і психологічного впливу.

23 серпня 2011 року були заарештовані 8 чоловік: ігор Мосійчук, сергій Бевз, володимир Шпара, олексій Чернега, Максим Бондаренко, Юрій Бойко, віталій Теле-па, віктор пухтій. Трохи пізніше був затриманий юрист васильківської міської ради олександр Крикунов. вночі з 23 на 24 серпня 2011 року вдома у заарештованих були проведені обшуки, під час яких співробітниками сБУ у і. Мосійчука були вилучені 8 бойових патронів від пістолета, а у в. Шпари — пістолет, тротилова шашка та па-кетик з невідомим білим порошком. обидва затриманих заявили про свою непри-четність до вилучених речей. на обшуку квартири с.Бевза були присутні журналісти та громадські активісти, у нього вилучили газовий балончик та «ніж, схожий на хо-лодну зброю».

26 серпня 2011 року у солом’янському районному суді м. Києва відбулося засідан-ня по обранню запобіжного заходу. не зважаючи на заяви про готовність взяття на поруки 3 народних депутатів (андрія парубія, андрія павловського та івана зайця), всього складу васильківської міської ради і васильківського міського голови сергія іващенка, ігор Мосійчук, сергій Бевз та володимир Шпара отримали по 2 місяці утри-мання під вартою. олександр Крикунов, який вийшов на підписку про невиїзд та по-казав журналістам сліди від побоїв, був заарештований повторно і випущений пізніше тільки після відмови від заяв про побиття. Щодо олексія Чернеги та віталія зателепи не було прийнято жодних рішень, інших затриманих було оголошено свідками.

після цього розпочався тиск на окремих очільників організації. Так, у Луцьку очільник місцевого осередку та двоє людей були затримані під стінами місцевого сБУ при спробі передати звернення із вимогами звільнити затриманих. У Луганську очіль-ника місцевого осередку було затримано за «вчинені попередньо правопорушення». попри це у багатьох містах країни пройшли протесту проти незаконного ув’язнення.

солом’янський районний суд м. Києва ще двічі (18 жовтня та 16 грудня 2011 року) подовжував для затриманих термін перебування за гратами.

2 вересня 2011 року нещодавно затриманий і визнаний свідком у справі «василь-ківських терористів» олексій Чернега оприлюднив своє відкрите відео-звернення до президента в. Януковича. У зверненні він заявив про те, що після затримання 23 серп-ня його допитували 4 доби без перерви у Київському обласному управлінні сБУ, не да-ючи спати і їсти, змушуючи дати неправдиві свідчення на володимира Шпару, сергія Бевза та ігоря Мосійчука. в ніч з 26 на 27 серпня о.Чернегу силою змусили підписа-ти згоду на негласну спіпрацю з сБУ і лист до голови сБУ, в якому повідомлялося про добровільність цієї згоди і незастосування методів фізичного впливу. У зв’язку з ви-

20


щезазначеними фактами о.Чернега повідомив, що від всіх своїх попередніх свідчень відмовляється і для запобігання подальшого тиску змушений буде переховуватися.

від своїх попередніх показів відмовився ще один свідок — Юрій Бойко, який на-писав відповідну заяву до генеральної прокуратури. після цього оперуповноважений сБУ дмитро Єрмакович призначив йому неформальну зустріч, на якій обурювався відмовою Бойка від попередніх свідчень, хоча й сам визнав факт фізичного і психоло-гічного тиску на свідків, а також сфальсифікованість справи взагалі. цю зустріч було таємно відзнято, а згодом оприлюднено журналістами каналу TVI (на судовому засі-данні 19 березня 2012 року суд розгляне це як спосіб тиску каналу на слідство).

9 лютого 2012 року від своїх свідчень відмовився ще один свідок Максим Бонда-ренко, який також звернувся з відповідною заявою до генеральної прокуратури.

У процесі слідства володимиру Шпарі було запропоновано визнати свою причет-ність до знайденого у нього вдома під час обшуку пакетику з невідомим білим порош-ком, у іншому разі його дружині будуть інкримінувати зберігання наркотиків. в. Шпа-ра відмовився від цієї пропозиції і через адвокатів домігся її оприлюднення у зМі.

4 січня 2012 року у Києво-святошинському районному суді розпочався розгляд по суті справи «васильківських терористів». ігоря Мосійчука, сергія Бевза та володими-ра Шпару було звинувачено у підготовці до теракту, публічних закликах до повален-ня конституційного ладу насильницьким шляхом, незаконному поводженні зі зброєю та вибуховими речовинами.

23 січня 2012 року напередодні чергового судового засідання була вчинена проба несанкціонованого вивозу «васильківських терористів» за межі Лук’янівського сізо, але завдяки розголосу у пресі, яку встигли повідомити звинувачені, ця спроба не вдалася.

під час судового розгляду під головуванням судді Юрія Бурбела було зафіксова-но цілий ряд грубих порушень права на захист з боку головуючого та необгрунтова-не затягування процесу. Безпідставність існування самої справи підтверджується тим фактом, що пам’ятник Леніну в м. Бориспіль Київської області, який начебто намага-лися підірвати «васильківські терористи», був задовго до того демонтований місце-вою владою.

станом на листопад 2013 року тривав судовий розгля�

Documents

Права людини в україні — 2013 · в україні — 2013 ... — громадська організація «Екологічно-гуманітарне