Кафедра будівництва і архітектури

Артемкіна А.Д. Науковий керівник – асист. Хілько Н.О.

Мобільна архітектура: сучасний стан та перспективи розвитку

У сучасному повсякденному житті ми все частіше використовуємо термін «мобільність». З розвитком нових технологій і потреб людини прийшов час по новому поглянути на звичну для нас архітектуру.

По різному трактують поняття «мобільності»: в одному випадку - це пересувний будинок на колесах, в іншому це збірно-розбірна конструкція, в третіх це залізобетонний будинок з малою площею забудови.

У 50-60 р.р. XX століття з'явилися перші прояви мобільної архітектури в світі. Дана концепція зводилася до того, що виконувало функцію пересувного житла, для тимчасового проживання на одному місці, але поступово це переросло в більш індивідуальний характер.

Легкі будинки, пересувні або у вигляді готельних номерів не потребують значних матеріаьних затрат, а також часу на проведення монтажних робіт, тому вони економічно вигідні. Характерним для мобільної архітектури є «внутрішня мобільність». Мається на увазі пристосування об'єкта до нових умов: соціальний або економічний статус, зміна складу сім'ї, зміна поколінь, або просто зміна житла «під настрій», без зміни загальних об'ємно-конструктивних параметрів, шляхом трансформації внутрішнього простору об'єкта, його інтер'єру. І саме ці параметри характеризують мобільну архітектуру.

Яскравим представником розвитку мобільного архітектури є Японія. Одними з тих, що привертають увагу, є архітектори Атсуши і Маюмі Кавамото з архітектурного бюро «mA-style». Їхній приклад мобільної архітектури називається «Riverbank House», має форму рівнобедреного трикутника і стоїть на крихітній ділянці поблизу річки.

Зазвичай мобільний будинок економічний, легкий в монтажі, практичний, займає невелику площу. Ці будинки

523

повністю функціональні, де все має своє призначення. Вони мають своє джерело електроенергії (сонячні батареї), деякі збирають дощову воду, але в основному обов'язкове підключення до каналізації і водопостачання.

Мобільні будинки можна запроектувати та звести будь-де. Наприклад їх можна використовувати, як готельні окремі номери, які розташовують на деревах та навіть на воді.

Люди які постійно хочуть змінюваті своє навколишнє середовище або подорожувати, використовують мобільну архітектуру на колесах (це трейлери, автобуси та ін. об'єкти які спеціально запроектовані для комфортного проживання).

Мобільна архітектура – це яскравий приклад сучасного житла. На сьогоднішній день вже існує безліч проектів мобільних будинків. Особливий інтерес ця область викликає у молодих архітекторів. Найбільш незвичайними проектами є будинки голландського архітектора Кааса Остеруйса, «переносні» будинки, будинки-«ембріони», що розвиваються із заданого центру. Більшість з цих проектів поки залишаються концепцією, але деякі почали реалізовуватися в склі, сталі, бетоні та інших матеріалах. Можна відзначити токійський будинок Origami House від архітектора Yasuhiro Yamashita's. Цей будинок демонструє відмінні лінії і форми, які є фантастичним рішенням для густо населених міст.

Для багатьох архітекторів на сьогоднішній день головним пріоритетом є економічність і екологічність, тому зараз все більше створюються проекти, що дозволяють людині жити в гармонії з природою, незавдаючи їй шкоди. І незважаючи на сучасні технології та інноваційні будівельні матеріали, все більше людей повертаються до природи, до гармонії з нею.

Список використаних джерел:

1. http://www.s-sm.ru/ 2. http://origamiblog.com/ 3. http://www.novate.ru/ 4. http://artpart.org/

524

Ватаманюк Н. Ю. Науковий керівник – асист. Вандюк Л. Ф.

Архітектура Чернівецького театру

Активна забудова площ в м. Чернівці почалася на початку ХХ століття. Спочатку Театральна площа мала назву Фішпляц, а пізніше Єлизаветпляц, а в румунські часи була площею В. Александрі. У 1936 році здійснили реконструкцію площі - її заглибили на 2 метри і в утвореному партері зробили сквер.

Щодо будівництва самого театру в кінці ХІХ століття чернівчани активною громадою переконливо просили тодішнього мера збудувати у місті театр. 30 січня 1900 року міська рада прийняла остаточне рішення і до співпраці запросили австрійських архітекторів Фердинанда Фельнера і Германа Гельмера. Архітектурне бюро «Фельнер та Гельмер» спеціалізувалося на будівництві театральних споруд і було в цілому задіяне на 48 театральних будівлях в Європі.

Місцем для будівництва театру називали такі площі: Аустріаплатц (Центральна площа), Франц-Йозеф-Платц (площа Соборна), Елізабетплатц (Театральна площа) та Рудольфплатц (площа Філармонії). Перевагу надали площі Єлизавети, але з того часу пройшло ще 4 роки, перш ніж було видане остаточне замовлення на будівництво. Однак проект театру виявився досить дорогим для міської казни і поки чернівчани шукали кошти, «Гельмер та Фельнер» продали проект іншому місту – Фюрту в Баварії, тому чернівецький театр має свого брата-близнюка в Німеччині.

30 травня 1904 року Г. Гельмер представив на розгляд комісії остаточний проект театру, а вже 3 липня 1904 року розпочалося будівництво. Безпосередньо роботами керував віце-бургомістр Йосиф Грегор. Чорнова побудова театру була закінчена восени 1904 року, а всі інші оздоблювальні і скульптурні роботи – взимку 1904-1905 років. Будівельні роботи виконував майстер Вендер, освітлення забезпечував Дорнбаум, мулярські роботи вів Москалюк, декораційні – Черни, обладнання сцени – Терпель, крісла – Кон. Повністю

525

збудований театр було передано директору Адольфу Ранценгоферу 3 жовтня 1905 року. Після зведення споруди театру, площа одержує просторову домінанту, навколо якої формується забудова інших сторін площі.

Театр побудований у необароко з легким сецесійним проявом. Фасад споруди підкреслений арковим порталом з двома парами колон обабіч входу. У тло порталу по центру над входом вписане велике термальне вікно, улюблений сецесійний прийом. Збагачує оформлення екстер’єру скульптурна група з Аполлоном із лютнею в оточені персонажів античних драм, що виконані віденським майстром Ернстом Геденбаротом. Над вікнами фасаду розташовані бюсти Вільяма Шекспіра та Ріхарда Вагнера, а в нішах вздовж бокових фасадів встановлені бюсти – Гете, Шіллера, Бетховена, Шуберта, Моцарта, Гайдна, пізніше було додано – Шевченка і Пушкіна. Купол театру завершений статуєю Мельпомени.

Інтер’єр театру виконано в стилі рокайль з ліпним декором, орнаментовкою у біло-золотих кольорах. Зал для глядачів має 735 місць, який складається з партеру, лож бельетажу та амфітеатру.

Перед театром був пам’ятник генію німецької літератури Ф. Шіллеру, який 2 січня 1922 року, під час перейменування театру на Румунський національний театр, було демонтовано.

У 1954 році театру було надано ім’я української письменниці Ольги Кобилянської, а 1 серпня 1980 року перед театром було встановлено новий пам’ятник Ользі Кобилянській (скульптори: А. Скиба, М. Мірошниченко).

Протягом 1977-1980 років проведено реставрацію приміщень театру.

Чернівецький музично-драматичний театр ім. О. Кобилянської має статус пам’ятки національного значення України.

Список літератури: 1. Проскуряков. В. «Феномен архітектури міського театру в

Чернівцях» 2. Вандюк Л. «Діяльність архітекторів Ф. Фельнера та Г.Гельмера

в Чернівцях»

526

Ганкевич К.В. Науковий керівник – асист. Бойко О.А.

Видатні імена в архітектурі кінця 20 початку 21 століття

Роль архітекторів у формуванні сучасного середовища. Основною рисою архітектора є прагнення пристосувати

для комфортного життя навколишнє середовище. В кожну епоху саме зодчі (архітектори) створювали стиль, зумовлений вимогами часу та технічними можливостями. Змінювалися поняття про красу і доцільність, звідси відмінності форм декоративного оздоблення різних часів. Наша епоха характеризується тим, що окремі особистості задають нові напрямки і формують сучасну архітектуру.

Видатні імена в архітектурі кінця 20 початку 21 століття; та критерії оцінки (новизна та відзнаки):

Андо Тадао – японський архітектор лауреат Прітцкерівської премії(1995). Стиль охарактеризований як критичний регіоналізм. Основні роботи: приватний будинок в Осакі; дім Хосіно; комплекс Рокко; храм світла.

Норман Фостер – британський архітектор, лауреат Імператорської та Прітцкерівської (1999) премій, премії «Квадрига». Його разом з Ренцо П'яно і Річардом Роджерсом вважають творцями стилю хай-тек. Основні роботи: Сент-Мері Екс; Віадук Мійо; Башта Херста.

Філіп Джонсон – основоположник і провідний представник «інтернаціонального стилю» в американській архітектурі середини ХХ століття. Лауреат першої Прітцкерівської премії(1979). Основні роботи: Ворота Європи; Національний банк Америки; галерея Millennia Retail; музей сучасного мистецтва MoMA.

Заха Хадід – британський архітектор арабського походження, представниця «деконструктивізму». В 2004 році стала першою жінкою архітектором, нагородженою Прітцкерівською премією. Основні роботи: Національний музей мистецтв ХХІ століття – MAXXI; торгівельний центр Тандемун; спіральна башта Барселона Іспанія; оперний театр.

527

Ренцо П'яно – італійський архітектор який разом з Річардом Роджерсом створили стиль хай-тек. Лауреат Прітцкерівської(1998) та Імператорської премій. Основні роботи: Центр Помпіду в Парижі; «Біго» Геноа; «Бабл» Геноа;

Річард Роджерс – британський архітектор, один з творців стилю хай-тек, лауреат Імператорської та Прітцкерівської(2007) премій. Основні роботи: Штаб-квартира компанії «Ллойд»; Будинок Нац. Асамблеї Вельсу; будівля Європейського суду з прав людини в Страсбурзі; Парк Ван-Гайд.

Жан Нувель – відомий французький архітектор лауреат Прітцкерівської премії(2008). Основні роботи: Оперний театр в Ліоні; фонд Карт’є в Парижі; хмарочос «Tower Verre»; театр Гатрі.

Френк Гері – канадсько-американський архітектор, відомий апологет «постмодернізму» й «деконструктивізму» в архітектурі; лауреат Прітцкерівської премії(1989). Основні роботи: «Танцюючий дім», Прага; Концертний зал імені Волта Діснея, Лос-Анджелес; Музей Гугенгайма в Більбао; сучасні корпуси Массачусетського технологічного інститута, Кембридж.

Даніель Лібескінд – американський архітектор деконструктивіст. Основні роботи: музей Флікса Нуссбаума; єврейський музей в Берліні; королівський музей Онтаріо в Торонто.

Отже, сучасній архітектурі притаманна багатогранність, та різні бачення організації простору. Саме видатні особистості дали напрямок і сформували нові стилі в сучасній архітектурі, своїми ідеями змушуючи розвиватись науково-технічний прогрес. Інтернет ресурси: 1. pritzkerprize.com 2. archi.ru 3. rsh-p.com 4. etoday.ru 5. djurnale.com 6. novate.ru 7. discover.ua 8. interior.com

528

Ілічук М.М. Науковий керівник – доцент Хілько І. О.

Готичні собори Західної та Центральної Європи: порівняльний аналіз

Готика – архітектурний стиль, який ввійшов в ХІІст. в кра-їни Західної та Центральної Європи. Цей стиль по праву на-зивають великою епохою соборів. Характерним для готич-них соборів є: безкінечні стріли вікон та порталів, гостровер-хі завершення, ажурні вежі та стрілчасті склепіння, безліч кам’яного різьблення та скульптур, круглі вікна - рози, віт-ражі, тощо.

Французька готика характеризується найбільшими й найвизначнішими спорудами такими як Нотр-Дам де Парі (1163 -1257), собор в Шартрі 12-14 ст., собор в Реймсі 1211- 1330 рр., собор в Ам’єні 1218-1268 рр. та ін. Класичний готи-чний собор: 3-5 нефні базиліки з поперечним нефом – транс-ептом; фасади храмів мали дві вежі з боків, з трьома перс-пективними порталами та з візерунчастим вікном -розою в центрі.

Пізня готика Франції (14- 15 ст) характеризується надмір-ною декоративністю, наприклад собор Нотр - Дам в Руані ніби памороззю, вкритий неймовірною кількістю стрілчатих арок, скульптур, вимпергів.

В Німеччині готичні собори набули своєї самобутності. Почали будувати храми з цегли, які відрізнялись лаконічніс-тю й масивністю, французькі вікна-рози замінили великими стрілчастими вікнами. У Німеччині створили тип одновеже-вого храму: у головного, західного фасаду піднімалася тільки одна вежа, що поступово звужувалася і закінчувалася ажур-ним кам'яним шатром зі шпилем (собори у Фрейбурзi; в Ульмі, 1377-1529). В Німеччині за допомогою додаткових, декоративних нервюр створювали складні і незвичайні ма-люнки склепінь - зірчасті, віялоподібні, сітчасті. Відразу від-чутно німецьку готику: в ній бентежний дух, посилення екс-пресії за рахунок різких контрастів, напевно це вплив тодіш-ньої ситуації в країні, яка переживала період розпаду імперії. Контрастом в конструкції є перепад висот між середнім та

 

529

боковими нефами в 2,5 рази, за рахунок чого утворювався різний рівень нефів та хору.

У Англії головний неф собору вужчий і довший, два тра-нсепти: один посередині, а інший ближче до східної частини церкви, утворюють в плані форму "архієпископського хрес-та". Більшість англійських склепінь - не вище 24 м. (Собор Вестмінстерськoгo абатства 13-14 ст., Лондон).

В готичній архітектурі Чехії можна відмітити характерні лише їй особливості: сітчасті склепіння. Склепіння лежать на двох паралельно розміщених нервюрах, таким чином утворюється в центрі форма ромба. Собор святого Віта - єди-ний випадок в готичній архітектурі, коли в одному ряду зі святими особами знаходяться бюсти простих людей.

В Іспанії, через сонце, зменшували поверхню оскління і збільшували товщину стін, щоб зробити внутрішній простір прохолодним.

В Італії зменшилась кривизна стрілчастих арок і розбиті на частини опори, що ведуть вгору, до склепінь. (Мілансь-кий собор, 1386—19ст). Готика в Польщі з’явилася значно пізніше - в 14-15 ст. Готичні польські споруди відрізняються врівноваженіс-тю пропорцій, в них зберігається маса, площина стіни, верти-кальні лінії членувань не несуться стрімко вгору, обриси башт не розчиняються у височині, цегляні фасади прості і лаконічні за формами (ратуша в Гданську). Розробляються нові типи склепінь, поряд із зірчастими, сітчастими скле-піннями в пізній готиці розвивається «кристалоподібне» склепіння з сильно виступаючими ребрами.

Отже, готична архітектура в кожній з них була якась своя особливість, характерна лише їм, мала свою родзинку. Появу готичного стилю можна назвати одним з найбільших від-криттів в історії.

Література: 1.Лясковська О. А. Французька готика.З історії світового

мистецтва М.: Мистецтво 1973 р. 144 с. 2. Базен Жермен Історія мистецтва: від Вазарі до наших

днів М.: Прогрес – 1994; 528 с.

 

530

КоломієцьВ.В. доцент Коротун І.В.

Історичні умови містобудування у Чернівцях 1918-1944 рр., «Румунський період»

1918 рік. Розпад Австро-Угорської імперії. Перехід Буковини разом з Чернівцями до складу Румунії. Бурхливе зростання чисельності населення міста. Чернівці стають другим містом після Бухареста.

Стильові та типологічні особливості архітектури. Стилі: функціоналізм, нео-румунський, нео-бринков’яну.Типи забудови: житлова, культова, громадська, будинки-вставки, поліклініки, промислова забудова.

Спадковість містобудівних традицій австрійського періоду також були продовжені у 1920-х – 1930-х роках: наріжні будинки з кутовими акцентами, створення субдомінантного рівня забудови, формування просторових зразків і перспективних ракурсів, перспектива вулиць і візуальні осі (ріг вулиць О. Кобилянської – Вірменської, Університетської – 28 Червня, вул.Ю. Гагаріна, 32-34; ріг вулиць Котляревського та Грушевського та ін.); ущільнення забудови у середмісті з врахуванням оточуючої масштабності;

Функціоналізм: вул. Кобилянської, 35-37; вул. Університетська, 12; вул. Університетська, 13; вул. Богомольця – житлова забудова, корпус Медичного університету (колишня бурса ім. Нестора), Румунський дім: Театральна пл.,6 (палац ім. короля Міхая). Принципи функціоналізму: геометризм, відмова від декору, панування прямих ліній, «стрімкий біг горизонталей» і т.д.

Наприклад, стилістика споруди палац ім. короля Міхая поєднує у собі принципи функціоналізму (асиметрія, «дім на стовпах», горизонтальний дах і т.д.) з надзвичайно спрощеним трактуванням «ордерної системи».

Неорумунський стиль. В архітектурі Румунії 1920-х – 1930-х років надзвичайно могутній розвиток отримав напрям, який базувався на використанні засобів румунської народної архітектури ХVI––XVIII століть: живописних аркад,

специфічних плетених орнаментів, черепичних покрівель: будинки № 27 по вул. 28 Червня, вул. М. Коцюбинського, 7; вул. Університетська, 15; вул. Коцюбинського, 7.

Нео-бринковяну: церква Святих апостолів Павла і Петра, вул. Сторожинецька, 35; церква Святого Миколая по вул. Руській, № 37; церква Успіння Богородиці, вул. Руська, 247 (район Горече); Троїцька церква, вул. Золочівська,1.

Ознаки «осучаснення» архітектурного середовища в румунський період: ‐ перебудови перших поверхів декількох будинків, зокрема1-

гоповерху будинку № 9 Центральної площі; ‐ румунський палац культури, Театральна пл., 6, архітектор –

ХоріяКрянге,1937р. Архітектура міжвоєнного періоду 1918-1944 років ХХ ст.

характеризуються високою якістю об’ємно-просторових та планувальних рішень, високою художньою якістю, спадковістю містобудівних традицій. Модульність фасадів зберігає традиції австрійського періоду (ширина фасадів - 20-24 метри); дотримуються традиції «блакитної лінії». До 30-х років зберігається наявність декору в оздобленні фасадів, з 30-х років панівним стає стиль функціоналізм з суворими і геометричними формами оздоблення. Мінімізується висота приміщень (з 4,5м до 3,5м), оптимізуються планувальні рішення житлових та громадських споруд, з використанням принципів функціоналізму - функціональне зонування площ квартир, громадських приміщень. Архітектура цього часу здійснила позитивний вплив на подальше формування містобудівного образу Чернівців.

Література: 1. Біленкова С. Архітектурні стилі Чернівців міжвоєнного періоду

XX століття Ж-л «Буковинські старожитності» 2. Коротун І.В. Принципи архітектурно-планувальної організації

ансамблевої забудови. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата архітектури. – Київ, 2006.

3. Заполовський В., Осадчук С., Шевченко Н. Пам’ятники Чернівців. – Чернівці: Зелена Буковина, 2007. – 80 с.

 

Мартинова С.І. Науковий керівник – доцент Коротун І.В.

Особливості храмової архітектури України 17 – 18 ст.

Характеристика історичного періоду архітектури 17 – 18 століть: від козацької доби, вплив визвольного руху на розвиток Української архітектури. Гетьманська архітектура – українське бароко, пам`ятки імперської барокової архітектури. Міжнародні впливи на західних територіях України: Галичина, Буковина, дерев`яна та кам`яна архітектура. Особливості техніки будівництва дерев'яної архітектури. Центральна та Східна Україна. Перекриття, застосування плоскої стелі. Будівництво дерев'яних храмів періоду визвольної війни 1648 – 1654 рр. Конструктивні прийоми будівництва (заломи). Інтер'єри дерев'яних храмів. Храм Покрови у Ромнах, церква Святого Миколая, церква Параскеви, Михайлівська церква. Пам`ятки дерев`яної архітектури в Чернівцях: Миколаївська церква - вулиця Петра Сагайдачного, Успенська церква, Спирідонівська церква у Садгорі, дерев`яна церква Різдва Богородиці на Горечі. Об`ємно – просторові та планувальні особливості буковинської дерев`яної архітектури. Архітектура дерев`яного храму – прототип кам`яних храмів (Успенська церква у Львові) та доби австрійського періоду у Чернівцях (кафедральний собор Святого Духа). Планувальні та об`ємно-просторові особливості княжих та боярських церков. Склепіння, вежа – як ознака типу церковної споруди. Монастирі та храми – кам`яні шедеври Південної Буковини, занесені до Списку світової культурної спадщини ЮНЕСКО. Пам'ятки українського бароко в архітектурі. Шедеври барокової архітектури: архітектурні ансамблі Києва (Київський Софійський собор, пізня перебудова, брама Заборовського, монастирські споруди; архітектурний комплекс Михайлівського Золотоверхого собору, Кирилівська церква, ансамбль Печерського монастиря у т.ч. Успенський собор), Чернігова (Спаській собор), Миколаївський собор у Ніжині. Особливості

  535

будівельних матеріалів та оздоблення. Спасо – Преображенська церква у Сорочинцях. Російський вплив на архітектуру українського бароко: Церква Святого Апостола Андрія, місто Київ, Андріївський узвіз – архітектурний шедевр світового значення,архітектор Растреллі. Імператорський Маріїнський палац. Пам`ятки періоду бароко у Чернівцях: церква Різдва Богородиці, вулиця Троянівська 1, місто Чернівці – пам`ятка архітектури національного значення. Вплив буковинської архітектури в ансамблі Резиденції митрополитів Буковини і Далмації - об`єкті світової культурної спадщини ЮНЕСКО. Мотиви народної архітектури – дах, оздоблення інтер`єрів, конструктивні елементи церкви 3х Святителів, Домової церкви митрополитів у митрополичому палаці. Висновки: Архітектура 17-18 століття – духовне втілення народної культури та історії України, та її внесок у світову історію та культуру. Українська храмова архітектура 17-18 століття здійснила значний вплив на розвиток сучасного культового будівництва в Україні. Стильові та типологічні ознаки храмової архітектури – неповторні здобуття українського народу втілені у монументальному мистецтві. Список літератури: 1.Тимошенко: Історія української архітектури. 2. Прибєга Л. В. До питання типологічної класифікації пам’яток дерев‘яної храмової архітектури. 3.http://www.derev.org.ua/biblio/articles/prybega_typologija.htm 4.http://pidruchniki.ws/10560412/kulturologiya/stil_arhitekturnih_ansambliv_ukrayini 5.http://uk.wikipedia.org/wiki/  

  536

Пасічник М. Ю. Науковий керівник – доц. Хілько І.О.

Біоархітектура – напрямки та альтернативи розвитку

На сьогоднішній день біоархітектура, як напрям в архітектурі, вдосконалюється і стає дедалі актуальнішим. Окрім суто естетичної сторони даного стилю, в якому переважають природні плавні форми та натуральні матеріали, є надзвичайно високий технологічний, інженерний та науковий потенціал, що дає людству унікальну можливість поєднати звичне урбаністичне середовище, перенасичене машинами, виробництвами і інформаційними технологіями, та природне середовище, якого так сильно не вистачає в містах. До того ж, даний напрямок архітектури передбачає активне використання альтернативних джерел енергії, таких як сонячні батареї, вітряні електростанції і сучасних енергозберігаючих матеріалів, що забезпечують майже повну автономію таких будівель.

Біоархітектура (в джерелах зустрічається, як біо-тек) - напрям в архітектурі, що з’явився на початку 20ст. Першим хто почав відтворювати природні форми в архітектурі був Антоніо Гауді-всесвітньо відомий іспанський зодчий, автор проекту Собору Саграда Фаміліе. Саме його роботи дали поштовх подальшому розвитку біонічного стилю. Його послідовниками стали такі всесвітньо відомі імена як Катаро Іде (автор будинку «Ракушки»), Норман Фостер (штаб-квартира в Лондоні страхової спілки Swiss Re), Сантьяго Калатрава (автор архітектурного комплексу "Місто мистецтв і наук" в Валенсії та художній музей Міллуокі). На сьогоднішній день найграндіознішим проектом пов’язаним із біоархітектурою, є проект міста майбутнього Аріуль в Південній Кореї. Це місто стане втіленням усіх новітніх досягнень технологій і слідуватиме стратегії «Зеленого росту» - що передбачає нарощування виробничого потенціалу із впровадженням альтернативних джерел енергії, переробки відходів і зменшенням викидів.

  539

Вивчаючи, таку цікаву течію, як біоархітектура, можна дійти висновку, що саме цей напрям в архітектурі задав напрям розвитку архітектури майбутнього в цілому і формуватиме образи будівель і міст, щонайменше 10 наступних років, адже метою даного стилю є вирішення проблем пов’язаних із глобальних потеплінням, зменшенням запасів природних копалин і створенням найсприятливішого середовища життєдіяльності людини, не завдаючи шкоди природі і навколишньому середовищу.

Перспективним напрямком в Україні є вдосконалення існуючої забудови, шляхом заміни застарілих комунікацій, впровадження альтернативних джерел енергії і створення садів-рекреацій на дахах існуючих багатоповерхових житлових будинків, адже в них переважно використовуються плоскі дахи із суміщеним перекриттям. Влаштування зеленого килиму на даху вирішить велику кількість проблем пов’язаних із експлуатацією даного типу дахів, таких як перегрівання, переохолодження і відведення атмосфених опадів. Крім того, такий прийом дасть можливість трансформувати образ одноманітної забудови і додати нову практичну функцію.

Література:

1. http://www.alphadesign.cc 2. Architection.ru 3. Хью Олдерсі. Зооморфія: Нова анімалістична архітектура. — Collins Design, 2003. — ст. 176 4. Архітектурна бионика — Ю.С. Лебедев — М.: Стройиздат, 1990. — ст.269

  540

Радчук І.С. Науковий керівник – асист. Вандюк Л.Ф.

Стиль модерн в архітектурі Чернівців

На зламі ХІХ – ХХ ст. у європейській архітектурі запанував

стиль модерн, а отже і на Буковині, яка входила до складу Авс-тро-Угорщини. На теренах західних регіонів цей стиль також відомий під назвою віденська сецесія. Історичний центр Чернів-ців містить в собі численні будівлі в стилі сецесії, які були ство-рені за проектами послідовників австрійського архітектора Отто Вагнера. Можна виділити чотири основні напрямки модерну, представлені в історичній забудові Чернівців, хоча різноманіт-ність і примхливі трансформації цього стилю дають такі диво-вижні зразки, які не завжди вкладаються у визначені рамки. Найповніше проявився віденський модерн. Значну частину складають будинки символістського напрямку – течії арт-нуво – найбільш декоративного напрямку модерну. Відповідною гру-пою споруд представлена національно-романтична течія, а та-кож пізніша за часом виникнення раціоналістична течія модер-ну. До споруд у стилі віденської сецесії відносяться: дирекція ощадних кас (нині художній музей), готель «Брістоль», залізни-чний вокзал та багато інших.

Однією з найбільш яскравих пам’яток модерну в Чернівцях вважається будівля художнього музею. Вона являє собою уні-кальну пам’ятку архітектури національного значення. Споруда була зведена у 1900 – 1901 роках за проектом віденського архі-тектора, талановитого учня Отто Вагнера Губерта Гесснера.

Своєю композицією, художнім вирішенням споруда нагадує «Майолік-хауз» Вагнера, в ній прочитується чітка симетрія фа-саду, класичний поділ стіни, що є характерним для школи Отто Вагнера. Проте в той же час тут присутній і вільно закомпоно-ваний на фасадних площинах декор. По вісі головного фасаду виділено ризаліт, що увінчується аттиком з двома жіночими скульптурами по краях. Третій поверх по центру підкреслений виступом видовженого балкону на консолях. Простінки між вік-

541

нами на рівні другого поверху декоровані смугою неглибокого рельєфу з мотивом листя, яке колись було вкрите позолотою. Площинним акцентом головного фасаду є майолікове панно, що знаходиться у верхній частині центрального ризаліту. Компози-ція панно створена на міфологічну тематику, де в образах 12 богів зображено 12 найважливіших провінцій Австро -Угорської імперії. Буковина на ньому представлена юнаком в козячій шку-рі. Вікна будівлі декоровані ліпниною, центральні двері металеві ковані з рослинним орнаментом, а на пілонах біля головного входу знаходяться скульптури двох орлів.

Характерне для стилю і гармонійне поєднання екстер’єру та вирішення інтер’єру з підпорядкуванням одній художній ідеї. Інтер’єр музею являє собою синтез різних видів мистецтв: ску-льптури, ліпнини, живопису, вітражів та художнього кування металу. В опорядженні використані такі широко поширені у ми-стецтві модерну матеріали як мармур, латунь, стук. В оздоблен-ні інтер’єрів приймав участь український художник Микола Іва-сюк.

Кольорова гама споруди, орнаменти її стін, дверей та мозаїк, поєднання художнього кування, вітражів та скульптур створю-ють єдиний гармонійний витвір мистецтва, який всім своїм ви-глядом виражає головну ідею стилю модерн.

Література: 1.Буковина – мій рідний край: ІІ історико-краєзнавча конференція

молодих дослідників студентів та науковців, Чернівці, 1997. 2.Журнал «Архітектурний вісник».

542

Віталій Максимюк Науковий керівник – проф. М. Ш. Файнер

Дослідження математичних моделей морозостійкості бетону в конструкціях

Однією з причин масового руйнування залізобетонних виро-

бів і конструкцій є їхня низька морозостійкість. Для підвищення морозостійкості бетону необхідно, насамперед вивчити механі-зми його руйнування при змінному заморожуванні і відтаюван-ні. Саме це і є метою дослідження.

В науковій літературі запропоновано ряд математичних мо-делей гіпотез руйнування бетону при змінному замерзанні та відтаюванні[1].

Відповідно до загальноприйнятих уявлень теоретична модель бетону при змінному замерзанні та відтаюванні розглядається як капілярно-пористе тіло з активними, пасивними та контракцій-ними капілярами. В акти-вних капілярах вода за-мерзає та збільшується в об’ємі на 8-10%, контра-кційні капіляри викону-ють роль «амортизато-рів» у які витискується вода, що замерзає у кру-пних капілярах, хоча нам не відомі переконливі експериментальні дослі-дження, які доводять буферний ефект контракційних пор і капі-лярів. Скоріш за все, на наш погляд, саме контракцій ні пори та капіляри, які утворюються у контактні із заповнювачем, є дже-релом виникнення деформацій бетону при періодичному замер-занні та відтаюванні. [1].

Мал. 1. Епюри розподілу напружень.

Нами пропонується ряд теоретичних моделей, які більш аде-кватні роботі матеріалу у конструкції. Зокрема, розрахунок тис-ку води, що замерзає за методом Ляме, дозволить визначити ме-ханізми руйнування міжпорового простору бетону, хоча і не

  537

дасть конкретні адекватні значення. За даними М. Ш. Файнера теоретичну модель бетону можна розглядати як систему, яка складається з окремих мікрооб’ємів. У цьому випадку одним із суттєвих факторів руйнування бетону є деформації заповнювача та цементного каменю при знакозмінних температурах під дією води, що замерзає у зонах їх контакту.

Для розвитку цієї гіпотези практично визначимо напруження які діють в цементному камені, їх розподіл, і вплив на стан бе-тону в цілому, за допомогою задачі Ляме, при умові діаметра пори рівному 1 мм. [3].

Дану модель представимо у вигляді куба бетону (1 м3), з від-сотком пор 8%, пори являють собою видовжені циліндри, які наскрізь перетинають тіло бетону. В даному розрахунку визна-чаємо тиск в порі (Р1=198 МПа), через зміну густини води в за-лежності від температури. Тиск з боку цементного каменя при-ймаємо рівним нулю (Р2=0). Товщину зони цементного каменя, розраховуємо в залежності від пористості (r2=1,5 мм) (мал.1). На основі розрахунку розподілу напружень по товщині стінки в це-ментному камені(в внутрішній поверхні, коли r=а):

σr=-P1=-198 МПа, σθ=-P1(b2+a2)/(b2–a2)=198((1,5×10-3)2+(0,5× ×10-3)2) / ((1,5×10-3)2 – (0,5× ×10-3)2)=247,5 МПа; в зовнішній по-верхні (r=b): σr=0, σθ=2P1×а2) / (b2-a2)=198(0,5×10-3)2)/ ((1,5×10-3) 2-(0,5×10-3))=49,5 МПа, будуємо епюру (мал.1):

Для порівняння отриманих значень з гранично допустимим, використаємо формулу об’ємної деформації:

В результаті розрахунків по цій формулі отримано значення напруження в порі, яке дорівнює 387 МПа. Але метою дослі-дження не було отримати розрахункові формули, реально в порі знаходиться не 100% води (частина витискується в резервні по-ри та йде на гідратацію цементу).

Список літератури: 1. Файнер М.Ш. Новые закономерности бетоноведении и их практи-

ческое приложение. – Київ: Наукова думка, 2001.- 447 с. 2. Тимошенко С.П., Теорія пружності. – М.: Наука, 1975. - 576 с. 3. Варданян Г.С. Сопротивление материалов с основами теории уп-

ругости и пластичности. – М., Изд-во Ассоциации строит. вузов, 1995. – 568 с.

  538