Для студентів заочної форми навчання

Укладач – старший викладач кафедри української та класичних мов Л. А. Дядечко

1. Поняття «мова» і «мовлення».

2. Основні ознаки культури мовлення.

3. «Мовний паспорт» ділової людини.

4. Мовні і комунікативні девіації в умовах українсько-російського

білінгвізму.

5. Особливості мовного етикету українського народу.

6. Мовний етикет службових відносин.

7. Значення мовного етикету під час спілкування з іноземними

партнерами.

Ключові слова: культура мовлення, мовний етикет, мовні девіації, комунікативні девіації,

мовні норми, мовна поведінка, ділове спілкування, етикетні формули, «мовний паспорт».

Мовлення – це «сукупність мовленнєвих дій, кожна з яких має власну мету,

що випливає із загальної мети спілкування. Основу мови і мовлення

становить мовленнєва діяльність, яка можлива лише в суспільстві і

зумовлюється його потребами».

Культура мовлення – це система вимог, регламентацій стосовно вживання

мови в мовленнєвій діяльності (усній чи писемній). Досконале володіння

мовою, її нормами в процесі мовленнєвої діяльності людини визначає рівень

культури мовлення. Людина з низькою культурою мовлення може

порушувати правила слововживання, орфографії, граматики, орфоепії. Якщо

ж людина володіє культурою мовлення, то про неї кажуть, що це людина

розвинутого інтелекту і високої загальної культури. Культура мовлення

виявляється у таких аспектах, як нормативність, адекватність, естетичність,

поліфункціональність, точність і чіткість мовлення.

Мовлення людини – це своєрідна візитівка, «мовний паспорт» особистості,

це свідчення рівня освіченості людини, її культури, а також це показник

культури суспільства в цілому.

1) правильність і чистота (дотримання норм літературної мови);

2) змістовність (потрібно продумувати текст і основну думку висловлювання; говорити й

писати лише те, що добре відомо; не говорити й не писати зайвого);

3) точність (добирати правильно слова і будувати речення так, щоб найточніше передати

зміст висловлювання);

4) логічність і послідовність (говорити і писати послідовно, забезпечуючи смислові

зв’язки між словами і реченнями в тексті; уникати логічних помилок);

5) багатство (використовувати різноманітні мовні засоби, уникати тавтології, однотипних

словосполучень і речень);

6) доречність (доречно висловлювати свою думку, враховуючи обставини спілкування);

7) виразність і образність (використовувати виразні й образні засоби мови, щоб

якнайкраще впливати на співрозмовника і досягти мети спілкування).

– виробити навички мовленнєвого самоконтролю і самоаналізу;

– добре знати фахову термінологію й намагатися використовувати різні мовні засоби зі сфери

професійної комунікації;

– говорити чітко, зрозуміло, використовуючи етикетні формули спілкування;

– постійно збагачувати свій інтелект, удосконалюйте мислення;

– читати українську літературу та публіцистику, пресу, фахову літературу, що допоможе збагатити

індивідуальний мовний словник;

– не вживати надмірної кількості запозичених слів;

– якщо ви білінгв, не змішувати під час спілкування дві мови;

– оволодівати різними жанрами усного й писемного мовлення, зокрема й у діловій сфері;

– привчайте себе заздалегідь письмово готувати ділове повідомлення чи промову, які потрібно

виголошувати перед колегами чи діловими партнерами;

– виробити звичку робити самоаналіз своєї ділової промови на до комунікативного й

посткомунікативному етапах.

Етикет функціонує в суспільстві як сукупність двох форм поведінки:

мовленнєвої і немовленнєвої. Кожен фахівець обов’язково повинен дбати про

дотримання правил мовного етикету.

Мовний етикет – це «стійкі формули, що забезпечують

прийняте в певному середовищі, серед певних людей

включення в мовленнєвий контакт, підтримання

спілкування в обраній тональності. Мовний етикет

орієнтує нас на ті правила мовлення, за якими можливе

змістовне спілкування».

Пентилюк М. І. Ділове спілкування та культура мовлення: навч. посібник / М. І. Пентилюк,

І. І. Марунич, І. В. Гайдаєнко. – К.: Центр навчальної літератури, 2010. – С. 108.

Головне призначення етикету, зокрема й мовленнєвого, полягає у встановлення

сприятливого контакту між людьми, регулювання їх взаємин на основі принципу

ввічливості, адже метою спілкування є вплив одного комуніканта на іншого.

Знання прийнятих у суспільстві правил мовного етикету, володіння

вербальними й невербальними формами вираження ввічливості між людьми

допоможуть встановити контакти з людьми, які нас оточують, тобто, здійснити

процес спілкування, зокрема й з колегами і діловими партнерами.

Відомо, що спілкування можливе за наявності:

мовця, адресата, до якого звернена мова; мети і

теми мовленнєвої діяльності. Структуру мовного

етикету визначають такі основні елементи

комунікативних ситуацій, які властиві всім

комунікантам: звертання, привітання, прощання,

вибачення, подяка, побажання, прохання,

знайомство, поздоровлення, запрошення,

пропозиція, порада, згода, відмова, співчуття,

комплімент, присяга, похвала тощо. Такі мовні

елементи називаються етикетними мовними

формулами, використання яких вказує на

ввічливість і високу культуру співрозмовника.

Мовні девіації – типи

комунікативних невдач чи збої у

спілкуванні, причиною яких є

недостатня мовна компетенція

учасників. Це різноманітні помилки,

неточності, обмовки, описки тощо,

пов’язані зі специфікою лексичної та

граматичної семантики мови, якою

відбувається спілкування.

Комунікативні девіації – збій у

спілкуванні (зокрема й в

міжкультурній комунікації),

недосягнення очікуваного

перлокутивного ефекту (перлокуції),

причиною яких є недостатня

комунікативна компетенція

адресанта.

Приклади мовних і комунікативних

девіацій:

українець-білінгв приїздить до Львова і

заходить до кав’ярні. У продав чині він

просить: «Дайте мені, будь ласка, каву зі

зливками». На це жінка йому відповіла:

«У нас є кава з вершками, дуже смачна»

(очевидно, покупець переплутав і назвав

рос. «сливки» – «зливки», замість

«вершки»).

Ситуація в маршрутному таксі.

– Зупиніться, будь ласка на розі.

– Де?

– На розі (сміх пасажирів).

– Скажіть нормально, де зупинитись

1. Етикетні одиниці, якими виражається вітання: Добрий ранок! Доброго ранку! Добрий день!

Доброго дня! Добридень! Добрий вечір! Надобридень! Здоров був! Здоровенькі були! Доброго

здоров’я! Моє шанування! Вітаю Вас! Радий (-а) вітати Вас! Скільки літ, скільки зим! Яким

вітром? Салют! Радий (рада) вас (тебе) бачити (вітати)! (вибір потрібної етикетної формули

залежить від ситуації мовлення);

2. Формули із значенням прощання: Прощайте! Прощавайте! До зустрічі! До побачення! Щасливо!

Дозвольте попрощатись! Бувай (бувайте) здорові! Дозвольте відкланятись! На добраніч! Щасливої

дороги! Будьте щасливі! Я з Вами не прощаюсь! Ми ще побачимось! Ми ще зустрінемось!

3. Вислови вибачення: Вибачте! Пробачте! Даруйте, прошу вибачення! Я дуже жалкую! Мені дуже

шкода! Прийміть мої вибачення! Приношу свої вибачення! Перепрошую! Не гнівайтесь на мене!

Якщо можеш, вибач мені! Не сердься на мене! Вибач (-те), будь ласка! Дозвольте просити

вибачення! Я не можу не просити у Вас пробачення...

4. Мовленнєві одиниці, що супроводжують прохання: Будь ласка, будьте ласкаві, будьте люб'язні,

прошу Вас, чи не змогли б Ви чи можу я попрохати Вас..., маю до Вас прохання..., чи можу

звернутися до Вас із проханням..., дозвольте Вас попросити..., якщо Ваша ласка..., ласкаво

просимо..., якщо Вам не важко..., не відмовте, будь ласка, у проханні..., можливо, Ви мені

допоможете...

5. Формули подяки: Спасибі! Дякую! Прийміть мою найсер-дечнішу (найщирішу) подяку! Не

знаю, як і дякувати вам (тобі)!

6. Конструкції побажальної модальності: Будь(-те) щасливий (-а, і)! Щасливої дороги! Успіхів тобі

(Вам)! Хай щастить! Зичу радості (гараздів, успіхів)! З роси і води!

7. Формули привітань з певної нагоди: Поздоровляю з Вітаю (Вас, тебе) з Прийми (-іть)

поздоровлення (привітання) з З Новим роком! З днем народження!

8. Типізовані фрази ритуалу знайомства: Знайомтесь ....Я хочу представити тобі (Вам).... Дозволь(-

те) представити (познайомити, рекомендувати) .... Рекомендую .... Маю честь представити

(рекомендувати) тощо.

9. Звертання: мамо, тату, доню, сину, сестро, брате, бабусю, дідусю, пані, пане, панно, паничу,

панове, добродію, добродійко, добродії, товаришу, товариство, друже, приятелю, подруго, колего...

10. Згода, підтвердження: Згоден, я не заперечую, домовилися, Ви маєте рацію, це справді так,

авжеж, звичайно, певна річ, так, напевно, обов'язково, безперечно, безсумнівно, безумовно, ми в

цьому впевнені, будь ласка (прошу), гаразд (добре), з приємністю (із задоволенням)...

11. Заперечення: Ні; ні, це не так; нас це не влаштовує; я не згодний (згоден); це не точно; неможна; не

можу; ні, не бажаю; Ви не маєте рації; Ви помиляєтесь; шкодую, але я мушу відмовитись; нізащо;

це даремна трата часу; дякую, я не можу; про це не може бути й мови...

12. Співчуття: Я Вас розумію; я відчуваю Вашу схвильованість (Ваш біль, Вашу стривоженість. Ваше

хвилювання); це болить і мені; це не може нікого залишити байдужим; я теж перейнялася Вашим

болем (горем, тривогою); я співпереживаю (Вашу втрату, Вашу тривогу); треба триматися,

людина сильна; не впадайте у відчай (час усе розставить на місця, час вилікує, загоїть рану,

втамує біль)...

13. Пропозиція, порада: Дозвольте висловити мою думку щодо..., а чи не варто б..., чи не спробувати б

Вам..., чи не були б Ви такі ласкаві прийняти мою допомогу (вислухати мою пропозицію, пораду),

чи не погодилися б Ви на мою пропозицію...

– завжди контролюйте що і як ви

говорите;

– дотримуйтесь правил мовного

етикету;

– спілкуйтесь чистою літературною

мовою;

– під час спілкування з діловим

партнером, колегами показуйте свою

вихованість, увагу до

співрозмовника, привітність,

прихильність, доброзичливість і

делікатність.

Для мовного етикету важливими є і певні заборони, тобто те, чого не можна

допускати під час спілкування. До них належать такі: дуже голосно

говорити, активно жестикулювати, штовхати співбесідника, смикати його за

одежу, плескати по плечу, нашіптувати щось одному з кількох

співрозмовників, нагадувати людині про її вік, фізичні вади. Є й низка

мовних заборон: говорити суржиком, виражати своє ставлення до чогось

вигуками ой, ігі, ага, угу чи вживати слова дідько, чорт, біс, часто

повторювати слова страх, жах, Боже, називати конкретну людину він,

вона.

Пентилюк М. І. Ділове спілкування та культура мовлення: навч. посібник / М. І. Пентилюк, І. І. Марунич,

І. В. Гайдаєнко. – К.: Центр навчальної літератури, 2010. – С. 110.

Спілкування з

іноземними

партнерами

Дуже важливо дотримуватись правил мовного етикету

під час спілкування з діловими партнерами-іноземцями,

варто знати, що мовний етикет в різних країнах може

дещо відрізнятись. Наприклад, англійський мовний

етикет має давні і дуже авторитетні традиції,

відхилення від норм мовного етикету сприймається як

вияв невихованості, неввічливості і навіть як грубість.

Якщо в Україні люди можуть познайомитись просто на

вулиці і розпочати розмову, обмінюючись певною

інформацією, то в Англії так знайомитись не прийнято.

Ділову людину, яка прагне познайомитись із іншою

людиною, повинен обов’язково представити той, хто знає

їх обох. А знайомство на вулиці в цій країні –

неприпустиме, оскільки може бути розцінене як

зазіхання на життя, навіть якщо людина під час

знайомства послуговується етикетними формулами

вітань чи звертань.

Етикетні формули

вітань у Франції

Якщо в Україні в діловій сфері прийнято звертатись до

людини, називаючи її на ім’я по батькові, в Америці чи в

Німеччині звертаються до колеги чи партнера,

називаючи його ім’я, то у Франції не прийнято

звертатися до співрозмовників, називаючи лише його

ім’я (винятком є лише ті ситуації, коли вони самі про це

попросять). Етикетні формули французів вказують на те,

що до чоловіків потрібно звертатись «месьє», а до жінок

– «мадам», наприклад: месьє Жофре, мадам Анет. Крім

того, у Франції негативно ставляться до використання

англійської чи німецької мови в діловій сфері. Якщо ви

не знаєте французької мови, а вам доведеться

спілкуватися з партнерами з Франції, краще заздалегідь

подбати про перекладача. Навіть якщо ви і ваш

французький партнер володієте англійською мовою, не

завжди варто під час ділових бесід чи переговорів

послуговуватись нею – це може не сподобатись колегам

із Франції.

Щоб досягти успіху в налагодженні хороших стосунків із діловими

партнерами-іноземцями, потрібно обов’язково ознайомитись із

національними традиціями й мовним етикетом тих людей, з ким ви

плануєте створювати ділові контакти.

Оволодіти культурою мовлення, мовним етикетом необхідно

кожному членові сучасного суспільства незалежно від того, яким видом

діяльності він займається, оскільки від рівня і якості спілкування

залежать успіхи в діловій, виробничій, суспільній і особистій сферах

життя.