МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТімені Вадима ГЕТЬМАНА»

Факультет економіки та управлінняКафедра макроекономіки та державного управління

ЗАТВЕРДЖУЮ:

Проректор з науково-педагогічної роботи ............................... А. М. Колот22.11.2017

МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ

щодо змісту та організації самостійної роботи студентів, поточного і

підсумкового контролю їх знань

з дисципліни «НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА»освітній ступінь бакалавр

галузь знань «Менеджмент та адміністрування»спеціальність «Менеджмент»спеціалізації «Менеджмент державних установ»,

«Менеджмент промислових підприємств»

ПОГОДЖЕНО:

Завідувач кафедри ................................. І. Й. Малий

Начальник навчально-методичного відділу

................................. Т. В. Гуть

Київ 2017

– 1 –

ЗМІСТ

1. Вступ ...................................................................................................................... 3

2. Тематичний план дисципліни .......................................................................... 7

3. Зміст дисципліни за темами .............................................................................. 9

4. Плани занять:

4.1. Плани семінарських (практичних, лабораторних) занять очної форми

навчання ...................................................................................................... 42

4.2. Плани контактних занять для студентів заочної форми навчання ........ 49

4.3. Плани навчальної роботи студента заочної форми навчання в

межсесійний період .................................................................................... 59

5. Самостійна робота студентів .......................................................................... 60

6. Поточний і підсумковий контроль знань:

6.1. Очна форма навчання:

6.1.1. Карта самостійної роботи студента ................................................ 62

6.1.2. Порядок поточного і підсумкового оцінювання знань з

дисципліни ....................................................................................... 65

6.2. Заочна форма навчання:

6.2.1. Карта самостійної роботи студента ................................................ 76

6.2.2. Порядок поточного і підсумкового оцінювання знань з

дисципліни ....................................................................................... 80

6.3. Приклади типових занять, що виносяться на екзамен ............................ 82

6.4. Зразок екзаменаційного білета .................................................................. 92

6.5. Підсумковий контроль знань ..................................................................... 93

7. Рекомендована література (основна і додаткова) ...................................... 95

– 2 –

1. ВСТУП

Дисципліна «Національна економіка» є нормативною навчальною дисципліною циклу професійної підготовки для студентів галузі знань «Менеджмент і адміністрування» (спеціалізації «Менеджмент державних установ» і «Менеджмент промислових підприємств»).

Мета дисципліни полягає в тому, щоб надати студентам теоретичні знання та найпростіші методичні навички з питань, які відображають умови та результати функціонування та розвитку господарського комплексу країни. При цьому в центрі перебувають показники, які відображають потенціал та структуру національної економіки, інституційні системи та організаційні механізми управління національною економікою, соціальні, екологічні та зовнішньоекономічні аспекти функціонування національної економіки.

Для досягнення поставленої мети в процесі викладання даної дисципліни передбачається вирішення таких завдань:

характеристики реальної економіки за допомогою таких категорій як економічний потенціал країни та структурні параметри національної економіки;

розгляд сучасних теорій, щодо інституційної системи зростання та розвитку національної економіки;

висвітлення ролі держави в економічній системі країни, методів та інструментів її впливу на економіку;

характеристика фінансової системи країни, яка охоплює державні фінанси, банківську систему та небанківські установи;

визначення соціальних результатів економічного розвитку країни та суперечності між економічним розвитком та екологією;

розкриття місця національної економіки у світовому господарстві та питань, пов’язаних з міжнародною конкурентоспроможністю.

Після опанування дисципліни «Національна економіка» студент повинен:знати:

ключові показники, що характеризують параметри реальної економіки та її ефективність;

основні інструменти, норми та правила, які регулюють процеси функціонування та розвитку національною економікою;

соціальні, екологічні та зовнішньоекономічні наслідки функціонування національної економіки.

уміти: аналізувати потенціал та ефективність реальної економіки; визначати роль окремих інструментів та організаційних механізмів в

регулюванні економічного розвитку; оцінювати соціальні, екологічні та зовнішньоекономічні наслідки

функціонування національної економіки.

– 3 –

Дисципліна «Національна економіка» орієнтує студентів на практичну діяльність в економічній сфері, що сприятиме підготовці нової генерації економістів-фахівців, здатних розв’язувати складні макроекономічні проблеми трансформаційної економіки України.

Перелік глобальних компетеностей, формування яких забезпечуютьсяна основі вивчення дисципліни

«Національна економіка»

Глобальні компетентностіТеми дисципліни що формують

професійні компетентності

1. Знання особливостей та тенденцій сучасного цивілізаційного розвитку.

2. Вміння проводити дослідження міжнародного характеру та масштабу.

3. Критично мислити і генерувати креативні ідеї та вирішувати важливі проблеми на інноваційній основі.

4. Бути обізнаним та ставитись з повагою до культурного різноманіття народів.

Усі теми дисципліни

Перелік загальних компетеностей, формування яких забезпечуютьсяна основі вивчення дисципліни

«Національна економіка»

Загальні компетентностіТеми дисципліни , що формують

професійні компетентності

1. Ключові інструментальні компетентності1.1. Здатність до аналізу і синтезу.1.2. Здатність до організації і планування. 1.3. Базові загальні знання.1.4. Засвоєння основ базових знань з професії. 1.5. Усне і письмове спілкування рідною мовою. 1.6. Знання другої мови.1.7. Елементарні комп’ютерні навички.1.8. Навики управління інформацією (уміння знаходити та

аналізувати інформацію з різних джерел). 1.9. Розв’язання проблем. 1.10. Прийняття рішень.

Усі теми дисципліни

2. Ключові міжособистісні компетентності2.1. Здатність до критики та самокритики.2.2. Взаємодія (робота в команді).2.3. Міжособистісні навики та уміння.

Усі теми дисципліни

– 4 –

2.4. Здатність працювати в міждисциплінарній команді.2.5. Здатність спілкуватися з експертами з інших галузей. 2.6. Позитивне ставлення до несхожості та інших культур. 2.7. Здатність працювати в міжнародному середовищі.2.8. Етичні зобов’язання.

3. Ключові системні компетентності3.1. Здатність застосовувати знання на практиці.3.2. Дослідницькі навики і уміння.3.3. Здатність до навчання.3.4. Здатність пристосовуватись до нових ситуацій.3.5. Здатність породжувати нові ідеї (креативність).3.6. Лідерські якості.3.7. Розуміння культури та звичаїв інших країн.3.8. Здатність працювати самостійно.3.9. Планування і управління проектами.3.10. Ініціативність та дух підприємництва.3.11. Турбота про якість.3.12. Бажання досягти успіху.

Усі теми дисципліни

Професійні компетенції, формування яких забезпечуютьсяна основі вивчення дисципліни «Національна економіка»

Здатності фахівця виконувати функціональні завдання професійної діяльності

Теми дисципліни, що формують

професійні компетенції

1. Обліково-інформаційні компетенції1.1 Здійснювати моніторинг в змінах структурної,

бюджетної, податкової, регіональної, соціальної, екологічної і зовнішньоекономічної політики.

1.2. Володіти методами аналізу соціально-економічного розвитку країни.

1.3. Володіти методами оцінки ефективності соціально-економічного розвитку країни.

2, 3, 7, 10, 11, 12.

6, 8.

1, 6

2. Контрольні компетенції2.1. Володіти методами контролю за виконанням

нормативно-правових актів державних органів в сфері соціально-економічного розвитку країни.

2.2. Володіти методами контролю за виконанням програм соціально-економічного розвитку країни.

3, 4, 5, 7, 10, 11, 12.

1, 3, 5, 7, 8, 9.

3. Прогнозно–планові компетенції3.1. Володіти принципами, методами, знаннями

нормативно-правової бази бюджетного прогнозування 3, 7.

– 5 –

і планування в Україні.3.2. Володіти принципами, методами, знаннями

нормативно-правової бази соціально-економічного прогнозування і програмування в Україні.

3.3. Визначати і обґрунтовувати цілі, пріоритети та завдання в сферах структурної, регіональної, соціальної, екологічної і зовнішньоекономічної політики на прогнозний період.

8, 9.

2, 6, 7, 10, 11, 12.

4. Регулятивні компетенції4.1. Обґрунтовувати і застосовувати інструменти

економічного регулювання в сферах структурної, бюджетної, податкової, регіональної, соціальної, екологічної і зовнішньоекономічної політики.

2, 3, 4, 5, 7, 9, 10, 11, 12.

5. Інноваційні компетенції5.1. Вивчати та застосовувати передовий досвід зарубіжних

країн в формуванні стратегії розвитку різних напрямів соціально-економічної політики.

2, 3, 4, 5, 7, 9, 10, 11, 12.

– 6 –

2. ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН ДИСИЦПЛІНИ

Згідно з навчальним планом загальний обсяг годин, який виділяється для вивчення дисципліни «Національна економіка» студентам спеціалізації «Менеджмент державних установ» денної та заочної форм навчання, становить 150 год. Для студентів спеціалізації «Менеджмент промислових підприємств» – 120 год.

Відповідно до сучасної концепції організації навчального процесу важливим засобом оволодіння студентами навчальним матеріалом є їх самостійна робота. З одного боку, вона збільшує студентам час, вільний від обов’язкових занять, що дає їм можливість ефективно використовувати бюджет свого часу. З іншого — спонукає студентів до формування в себе таких рис, як самодисциплінованість, відповідальність, наполегливість, кмітливість тощо. Все це створює передумови для кращого засвоєння знань та отримання навичок, передбачених навчальною програмою дисципліни.

Тематичний план допомагає студентові зорієнтуватися стосовно того, які теми дисципліни будуть розглядатися на лекціях, семінарських і практичних заняттях, а які рекомендується вивчити самостійно за допомогою відповідних літературних джерел.

– 7 –

Табл.. 2.1. Розподіл навчального часу за формами навчання та видами занять (для спеціалізації «Менеджмент державних установ»), год.

Назва теми

Кількість годин

Очна форма навчання Заочна форма навчання

Навчальні заняття

СРС

Навчальні заняття

СРС

Лек

ції

Сем

інар

ські

Пра

ктич

ні

Інди

віду

альн

і

Кон

такт

ні

Інди

віду

альн

і

1. Потенціал національної економіки 2 2 – 2 7 2 1,5 10

2. Структура національної економіки 2 2 – 1 7 2 1,5 9

3. Фінанси національної економіки 2 2 – 1 7 2 1,5 9

4. Роль держави в національній економіці 1 2 – 1 7 1 1 9

5. Організація державного управління національної економіки 1 2 – 1 7 1 1 9

6. Розвиток національної економіки 2 4 – 2 7 2 1,5 10

7. Регіональний розвиток національної економіки 2 2 – 2 7 2 1 9

8. Прогнозування національної економіки 1 2 – 1 7 1 1 9

9. Програмування національної економіки 1 2 – 1 7 2 1 9

10. Соціальна спрямованість національної економіки 2 2 – 1 7 2 1,5 10

11. Взаємодія національної економіки з екологією 1 2 – 1 7 2 1,5 9

12. Національна економіка у глобальному середовищі 1 4 – 1 7 2 1 9

Підсумковий контроль, год. 5 4Усього: 18 28 –– 15 84 20 15 111Разом годин:

годин 150 150кредитів 5 5

– 8 –

Табл.. 2.2. Розподіл навчального часу за формами навчання та видами занять (для спеціалізації «Менеджмент промислових підприємств»), год.

Назва теми

Кількість годин

Очна форма навчання Заочна форма навчання

Навчальні заняття

СРС

Навчальні заняття

СРС

Лек

ції

Сем

інар

ські

Пра

ктич

ні

Інди

віду

альн

і

Кон

такт

ні

Інди

віду

альн

і

1. Потенціал національної економіки 2 2 – 1 5 2 1 8

2. Структура національної економіки 2 2 – 1 5 2 1 8

3. Фінанси національної економіки 2 2 – 1 5 2 1 8

4. Роль держави в національній економіці 1 2 – 1 5 1 1 7

5. Організація державного управління національної економіки 1 2 – 1 5 1 1 7

6. Розвиток національної економіки 2 4 – 1 5 2 1 8

7. Регіональний розвиток національної економіки 2 2 – 1 5 1 1 7

8. Прогнозування національної економіки 1 2 – 1 4 1 1 7

9. Програмування національної економіки 1 2 – 1 4 1 1 7

10. Соціальна спрямованість національної економіки 2 2 – 1 5 1 1 7

11. Взаємодія національної економіки з екологією 1 2 – 1 5 1 1 7

12. Національна економіка у глобальному середовищі 1 4 – 1 5 1 1 7

Підсумковий контроль, год. 4 4Усього: 18 28 –– 12 58 16 12 88Разом годин:

годин 120 120кредитів 4 4

– 9 –

3. ЗМІСТ ДИСИЦПЛІНИ ЗА ТЕМАМИ

Тема 1. Потенціал національної економіки.Сутність поняття «національне багатство» та його елементи. Створені не

фінансові активи (основні та оборотні засоби, запаси готової продукції, державні резерви, цінності). Нестворені не фінансові активи (матеріальні та нематеріальні активи). Фінансові активи (пасиви).

Природні ресурси як економічний фактор. Вплив природних ресурсів на економічний розвиток. Структура природно–ресурсного потенціалу. Характеристика окремих складових природно – ресурсного потенціалу України (земельні, лісові, водні, мінеральні ресурси). Економічна оцінка природно – ресурсного потенціалу. Особливості оцінки окремих видів природних ресурсів.

Роль населення у розвитку економіки та його динаміки. Зміст категорії «людський потенціал». Трудовий потенціал, його склад і структура. Трудові ресурси та зайнятість населення. Розрахунок рівня зайнятості та рівня безробіття.

Сутність поняття «виробничий» та «науково–технічний потенціал». Характеристика виробничого потенціалу України. Промисловість як провідна галузь національної економіка. Основні складові та характеристика науково – технічного потенціалу України.

Зміст поняття «ефективність національної економіки». Соціальна та економічна ефективність. Показники ефективності національної економіки та їх розрахунок. Інтегрований показник ефективності і національної економіки.

Основні поняття та визначенняПотенціал національної економіки – здатність економіки країни

виробляти товари й послуги та забезпечувати розширене відтворення з метою задоволення потреб населення, покращення якості життя її громадян.

Національне багатство – сукупність ресурсів країни та накопичених благ, які знаходяться в її розпорядженні та можуть використовуватись для здійснення процесу виробництва продукції, робіт, надання послуг та забезпечення життєдіяльності людей.

Створені нефінансові активи – частина національного багатства країни, що є результатом виробничої діяльності: основні засоби, запаси матеріальних оборотних засобів та готової продукції, цінності.

Основні засоби – складова національного багатства країни, яка тривалий час багаторазово і постійно у незмінній натурально-речовинній формі використовується в економіці, поступово переносячи свою вартість на продукцію, роботи, послуги.

Запаси матеріальних оборотних засобів – постійно поновлювана частина національного багатства (сировина, матеріали, паливо, насіння, корма, незавершене виробництво, готова продукція та ін.), яка створена у поточному

– 10 –

або у попередньому періоді, та зберігається для наступного продажу, використання у виробництві чи в інших цілях.

Державні матеріальні резерви – частина створених матеріальних благ (засобів виробництва та предметів споживання), яка не використовується в даний час, і являє собою стратегічні запаси країни на випадок непередбачених ситуацій та форс-мажорних обставин.

Цінності – кошторисні товари довготривалого користування (дорогоцінні метали, дорогоцінне каміння, твори мистецтва, антикваріат), які не зношуються з часом, як правило не використовуються для споживання або у виробництві та придбаваються з метою збереження вартості у часі.

Нестворені не фінансові активи – частина національного багатства, що не є результатом виробничої діяльності, яка або існує у природі (земля, вода, ліси, надра та ін.), або є результатом певних юридичних дій (патенти, торгові марки, ноу-хау, гудвіл).

Матеріальні нестворені активи – сукупність активів природного походження (природних ресурсів), які не є результатом виробничої діяльності.

Нематеріальні нестворені активи - активи, які є результатом певних юридичних дій та надають виключне право своїм власникам на здійснення конкретними видами діяльності або на виробництво певних видів товарів та послуг (патенти, торгові марки, ноу-хау, гудвіл).

Фінансові активи – складова національного багатства, яка відображає вкладення коштів у монетарне золото, цінні папери та інші зобов’язання, які забезпечують зростання економічного потенціалу країни (кредити та запозичення, дебіторська та кредиторська заборгованість та ін.).

Природно – ресурсний потенціал – сукупність природних ресурсів та природних умов, які можуть бути використані в господарській діяльності країни з врахуванням досягнень науково-технічного прогресу.

Природні ресурси – елемент національного багатства, який включає в себе тіла й сили природи (земля, корисні копалини, ліси, вода та ін.), які використовуються (чи можуть бути використані) у виробничій чи іншій діяльності з метою задоволення потреб людського суспільства.

Людський потенціал – сукупна здатність населення, що проживає (знаходиться) на території країни, забезпечити, за рахунок вроджених здібностей, рівня освіти, набутого професійного досвіду та знань, творчих здібностей, морально-психологічних якостей та фізичного здоров’я, збільшення національного багатства країни.

Трудовий потенціал – можливості країни забезпечувати потреби економіки робочою силою та кваліфікованими працівниками.

Структура трудового потенціалу – співвідношення, яке відбиває взаємозв’язки між окремими його складовими.

Трудові ресурси – частина населення країни, яка за своїми фізичними, духовними здібностями та професійно-кваліфікаційним рівнем може приймати

– 11 –

участь у трудовій діяльності в народному господарстві країни відповідно до встановлених державою умов.

Зайняте населення – особи обох статей у віці 15-70 років, які займаються економічною діяльністю: працюють за наймом; роботодавці; особи, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи зайнятих в особистих селянських господарствах або безкоштовно працюючих у сімейному бізнесі4 служителі релігійних культів, військовослужбовці та ін.

Безробітні – особи обох статей у віці 15-70 років, зареєстровані та незареєстровані у службі зайнятості, які одночасно задовольняють трьом умовам: не мають роботи, протягом останніх чотирьох тижнів шукали роботу або намагались організувати власну справу, впродовж найближчих двох тижнів готові приступити до роботи.

Економічно активне населення – населення обох статей у віці 15-70 років, яке протягом певного періоду забезпечує пропозицію робочої сили для виробництва товарів та послуг. До нього відноситься особи, зайняті економічною діяльністю та безробітні.

Виробничий та науково-технічний потенціал – сукупна спроможність галузей народного господарства та регіонів виробляти продукцію, здійснювати інвестиційну та інноваційну діяльність і надавати послуги населенню та виробництву.

Ефективність національної економіки – співвідношення між результатами функціонування економіки та витратами, які необхідні для досягнення цих результатів.

Продуктивність праці – показник ефективності використання живої праці в національній економіці, який відображає кількість ВВП, виробленого на одиницю витрат живої праці.

Матеріаловіддача – показник ефективності використання матеріальних ресурсів в національній економіці, який визначається як співвідношення між вартістю ВВП та матеріальними витратами на його виробництво.

Фондовіддача – показник ефективності використання основних виробничих фондів в національній економіці, який відображає скільки продукції припадає на одиницю вартості основних виробничих фондів.

Тема 2. Структура національної економікиСутність та види структурних пропорцій в економіці. Соціальна структура

економіки. Структура форм власності за показниками кількості підприємств та організацій, обсягу реалізованої продукції, кількості найманих працівників. Розподіл населення за рівнем доходів. Зміни у соціальній структурі економіки за роки незалежності України.

Організаційна структура економіки. Сутність секторного поділу економіки. Структура інституційних секторів економіки.. Структура бізнесу в Україні та її основні показники. Роль малого бізнесу в ринковій економіці.

– 12 –

Структура організаційно-правових форм господарювання. Характеристика ступеню розвитку корпоративних відносин в економіці.

Основні пропорції відтворювальної структури економіки: між виробництвом засобів виробництва і виробництвом предметів споживання, між споживанням основного капіталу та доданою вартістю, між споживанням та нагромадженням, між виробничими галузями та інфраструктурою. Вплив змін у відтворювальних пропорціях на економічне зростання.

Сутність пропорцій між видами економічної діяльності. Структура укрупнених видів економічної діяльності як ознака розвитку національної економіки. Тенденції у структурній динаміці видів економічної діяльності за показниками зайнятості, вартості основних засобів, валової доданої вартості.

Сутність та види регіональної структури економіки. Територіальні форми організації національної економіки та їх співвідношення. Показники регіональної структури економіки. Структурна динаміка виробництва промислової та сільськогосподарської продукції за економічними районами.

Основні структурні пропорції у зовнішньої торгівлі: між обсягами експорту та імпорту, між товарами та послугами в експортно-імпортних операціях, частка інвестиційних товарів в імпорті. Товарна структура експорту та імпорту як характеристика конкурентоспроможності національної економіки. Структурний ефект: вимірювання та використання в аналізі макроекономічної динаміки.

Основні поняття та їх визначенняСтруктура національної економіки – співвідношення, які відбивають

взаємозалежності між окремими частинами економіки та її зв’язки із зовнішнім світом.

Соціальна структура економіки – це розподіл економіки за формами власності та за рівнем доходів населення.

Секторна структура – це розподіл економіки на сектори, між якими існують зв’язки, що пов’язані з виробництвом, розподілом і перерозподілом доходів, виробництвом товарів та послуг, реальним та фінансовим секторами, виробництвом та споживанням тощо.

Нефінансові корпорації – підприємства (юридичні особи) усіх форм власності, діяльність яких орієнтована на виробництво й реалізацію товарів і нефінансових послуг на ринку з метою отримання прибутку, та некомерційні організації, засновані різноманітними групами виробників (асоціації підприємців, торговельні палати тощо).

Фінансові корпорації – комерційні організації, що спеціалізуються на фінансово-посередницькій діяльності: кредитні установи (банки, включаючи Національний банк, фондові біржі, інвестиційні фонди, довірчі товариства, кредитні спілки тощо) та страхові компанії.

Сектор загального державного управління – органи державного управління всіх рівнів; некомерційні організації, що виробляють і надають

– 13 –

безкоштовні або пільгові послуги індивідуального характеру у сферах освіти, охорони здоров’я, культури, спорту, відпочинку, соціального забезпечення, тощо; послуги колективного характеру в галузі державного управління, оборони, шляхового та лісового господарства, сільськогосподарського обслуговування тощо.

Сектор домашніх господарств – сукупність фізичних осіб як споживачів, рахунки яких неможливо відокремити від рахунків самого домашнього господарства ні юридично ні економічно.

Некомерційні організації, що обслуговують домашні господарства – юридичні особи та їх підрозділи, створені окремими групами домашніх господарств для забезпечення власних інтересів.

Малі підприємства – це новостворювані та діючі підприємства незалежно від форм власності, в яких середня облікова чисельність працюючих за звітний рік не перевищує 50 осіб, а обсяг реалізованої продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує суми, еквівалентної 500 тис. євро за середньорічним курсом НБУ.

Великі підприємства – підприємства, в яких середньо облікова чисельність працюючих перевищує тисячу осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму, еквівалентну 5 млн. євро.

Середні підприємства – підприємства, які за ознаками середньої облікової чисельності працюючих та обсягу реалізованої продукції не відносяться до малих або великих.

Організаційно-правова форма господарювання – це комплекс юридичних, правових, господарчих норм, які визначають характер, умови та способи формування відносин між власниками підприємства, а також між підприємством і зовнішніми по відношенню до нього суб’єктами господарської діяльності та органами державної влади.

Унітарне підприємство – підприємство, що створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, та безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством.

Корпоративне підприємство – підприємство, що утворюється двома або більше засновниками шляхом об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності, діє на основі їх спільного управління справами, у тому числі через органи, що ними створюються, та спільної участі засновників у розподілі доходів та ризиків підприємства.

Норма нагромадження – питома вага частини валового внутрішнього продукту, яка використовується на нагромадження основного та оборотного капіталу.

Інфраструктура економіки – сукупність видів економічної діяльності, які забезпечують виробництво продукції у матеріальній формі.

Вид економічної діяльності – поєднання дій людей, у результаті якого створюється продукція чи надаються послуги, що характеризуються

– 14 –

особливістю призначення, однорідністю використаних ресурсів, спільністю технічної бази та технологічних процесів.

Регіональна структура економіки – це розподіл національної економіки за територіальними формами організації господарства.

Спеціальна (вільна) економічна зона – територія в прикордонних або інших регіонах країни, яка має особливий юридичний та економічний статус.

Територія пріоритетного розвитку – адміністративно-територіальна одиниця, яка має особливий (пільговий) режим інвестиційної діяльності, спрямований на забезпечення соціально-економічного розвитку регіону.

Структурний ефект - вплив структурних змін в економіці на динаміку макроекономічних показників.

Тема 3. Фінанси національної економікиДержавні фінанси як центральна ланка фінансової системи України.

Призначення, роль та структура державних фінансів. Бюджетна система України. Державний бюджет України: структура доходів та видатків. Бюджетна класифікація. Місцеві бюджети: особливості формування в Україні. Податкова система: основні елементи та їх характеристика. Класифікація податків. Пільгове оподаткування: сутність та форми. Система державних внутрішніх та зовнішніх запозичень: особливості в Україні. Державний борг: економічний зміст та структура. Система державних цільових фондів: склад, джерела та призначення. Фінансове забезпечення соціальних гарантій громадян. Розвиток державного соціального страхування. Система фінансів підприємств і організацій державної та комунальної форм власності.

Місце банківської системи в кредитній і фінансовій системі національної економіки. Структура кредитної системи. Банківська система у широкому і вузькому розумінні. Функції банківської системи. Принципи організації та діяльності банківських систем.

Дворівнева банківська система. Функції центрального банку. Моделі дворівневої організаційної структури банківських систем. Комерційний банк. Види комерційних банківських установ. Функції комерційних банків. Операції комерційних банків.

Історичні передумови та законодавче забезпечення формування в Україні банківської системи ринкового типу. Особливості національної банківської системи. Функції Національного банку України. Комерційні банки в дворівневій банківській системі України. Групування і ранжирування комерційних банків за критеріями Національного банку України.

Сутність системи небанківських фінансово-кредитних установ. Особливості їх функціонування та взаємодії з іншими економічними суб’єктами. Класифікаційні характеристики небанківських фінансово-кредитних установ та ефективність їх діяльності. Роль і місце фінансових посередників у загальноекономічній та кредитній системі країни. Перспективи розвитку небанківських фінансово-кредитних установ в Україні.

– 15 –

Основні поняття та їх визначенняФінансова система країни – складна багаторівнева система, що

включає: відносини, що складаються між різними суб’єктами економіки з приводу мобілізації, розподілу та використання фінансових ресурсів в країні; нормативно-правові акти, що регулюють ці відносини (фінансове законодавство); сукупність форм, методів та інструментів (фінансовий механізм); установи та організації, що забезпечують функціонування фінансової сфери та її регулювання.

Система державних фінансів – центральна ланка фінансової системи, через яку здійснюється багатосторонній регулювальний вплив держави на соціально-економічний розвиток країни.

Фінансова політика держави — одна із основних складових макроекономічної політики, змістом якої є розроблення, прийняття та реалізація рішень щодо мобілізації, розподілу й використання фінансових ресурсів у державі, з одного боку — для забезпечення певних її функцій, а з іншого — задля регулювання фінансової сфери взагалі й окремих ринків зокрема.

Бюджетна система України – сукупність Державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного та адміністративно-територіального устрою і врегульована нормами права.

Централізована (або вертикальна) модель організації бюджетної системи – модель міжбюджетних відносин, в основі якої лежить субординація нижчих рівнів державної влади вищим у процесі постачання суспільних благ та жорстка ієрархічна структура, яка заперечує будь-який рівень фіскальної автономії місцевих бюджетів.

Децентралізована (або розподілена) модель організації бюджетної системи – модель міжбюджетних відносин, яка передбачає, що відповідальність за розробку й здійснення рішень у сфері бюджетних відносин в тій чи іншій мірі розмежовується між рівнями державної влади.

Бюджетний дефіцит – перевищення видатків бюджету над його доходами.Бюджетний профіцит – перевищення доходів бюджету над його видатками.Місцеві бюджети – бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні

бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування.Міжбюджетні трансферти – кошти, які безоплатно і безповоротно

передаються з одного бюджету до іншого.Кошик доходів бюджетів місцевого самоврядування – податки і збори

(обов’язкові платежі), що закріплені Бюджетним кодексом України на постійній основі за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягів між бюджетних трансфертів.

Принцип субсидіарності – максимально можливе наближення надання суспільних послуг до їх безпосереднього споживача, що законодавчо закріплене Бюджетним кодексом України.

– 16 –

Податкова система країни – складна багаторівнева система, що включає: податкові відносини, що складаються між державою та платниками податків; нормативно-правові акти, що регулюють ці відносини (податкове законодавство); система оподаткування; фіскальні установи, що здійснюють справляння податків і контроль за їх сплатою (державні податкові органи).

Система оподаткування — нормативно визначені органами законодавчої влади платники податків, їхні права та обов’язки, об’єкти оподаткування, види податків, зборів та інших обов’язкових платежів до бюджетів, а також порядок стягнення встановлених податкових платежів, зборів і внесків.

Податкова політика – це політика держави у сфері оподаткування, яка передбачає прийняття рішень щодо формування та застосування податкових інструментів для досягнення певних цілей та пріоритетів макроекономічного розвитку країни (поповнення доходів бюджету, збільшення обсягів виробництва, зайнятості, зниження рівня інфляції та ін.).

Податки – 1) фіскальні вилучення, що утворюють доходи державного бюджету (у вузькому понятті); 2) всі фіскальні вилучення, встановлені державою, в тому числі відрахування до цільових позабюджетних фондів (у широкому понятті); 3) своєрідна плата всього загалу платників і кожного з них окремо за послуги, які надає держава, виконуючи свої функції.

Класифікація податків — групування видів податків за різними ознаками: формою оподаткування, економічним змістом об’єкта оподаткування, механізмом, суб’єктом, характером стягнення та ін.

Загальнодержавні податки і збори – ПДВ, податок на доходи фізичних осіб, податок на прибуток підприємств, акцизний збір, податок з власників транспортних засобів, мито, фіксований сільськогосподарський податок, деякі платежі (державне мито, плата за користування природними ресурсами, рентні платежі), а також цільові відрахування до бюджетних та позабюджетних фондів (збір на обов’язкове пенсійне страхування, збір за забруднення навколишнього природного середовища тощо).

Місцеві податки та збори – податок з реклами, комунальний податок, а також низка обов’язкових платежів (готельний збір, збір за паркування, ринковий збір, збір за видачу дозволу на розміщення об’єкта торгівлі тощо).

Прямі податки – податки з доходів (прибутків) чи майна, які сплачуються при здійсненні виробничого процесу та забезпечують реалізацію регуляторної функції податкової політики.

Непрямі податки – податки на споживання, що включаються до ціни товарів, виконання робіт та надання послуг, які здебільшого виконують фіскальну функцію податкової політики.

Пільгове оподаткування – система внутрішнього перерозподілу фінансових ресурсів між окремими суб’єктами оподаткування, яку використовує держава з метою забезпечення регулювання темпів і пропорцій економіки.

– 17 –

Податкові пільги — це інструменти податкового регулювання, що закріплені в нормативних актах як винятки із загальної схеми обчислення конкретного виду податку і стосуються об’єкта, ставки або інших складових оподаткування.

«Податкові канікули» – повне звільнення платників податків від сплати податку на певний період з метою стимулювання розвитку підприємництва.

Податковий кредит – форма пільгового оподаткування у вигляді відстрочки сплати податку, перенесення збитків поточного року на прибуток/ доходи наступного року або майбутніх періодів тощо.

Податкові вилучення — форма пільгового оподаткування, сутність якої полягає в тому, що від оподаткування звільняються деякі об’єкти або окремі елементи чи види діяльності

Система державних запозичень – мобілізація фінансових ресурсів державою, що спрямована забезпечити державні витрати шляхом внутрішніх і зовнішніх позик (державного кредиту), та використовується, як правило, для покриття дефіциту державного бюджету.

Державний борг — 1) загальна сума заборгованості держави зовнішнім та внутрішнім кредиторам, яка складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов’язань уряду, включаючи і ті боргові зобов’язання, що виникають у результаті виданих гарантій за кредитами, та інших зобов’язань, які взяв на себе уряд. 2) загальний розмір накопиченої заборгованості держави зовнішнім і внутрішнім кредиторам, який дорівнює сумі минулих бюджетних дефіцитів за вилученням бюджетних профіцитів.

Державний внутрішній борг — заборгованість держави домогосподарствам і фірмам (юридичним і фізичним особам) даної країни, які володіють цінними паперами, випущеними її урядом з метою фінансування бюджетного дефіциту.

Державний зовнішній борг — 1) заборгованість держави за непогашеними зовнішніми позиками і невиплаченими за ними відсотками на певну дату; 2) заборгованість держави перед іноземними громадянами, фірмами, банками, урядами та міжнародними фінансовими організаціями.

Державний прямий борг — та частина державного боргу, яка відображує обсяги позичених ресурсів безпосередньо урядом країни.

Державний гарантований борг — та частина державного боргу, яка відображує боргові зобов’язання уряду, що виникають у результаті виданих ним гарантій приватним підприємцям за кредити у разі неплатоспроможності позичальників.

Державне страхування – сукупність особливих фінансових замкнутих перерозподільчих відносин між його учасниками з приводу формування державних цільових страхових фондів за рахунок їх грошових внесків, призначених для відшкодування можливих збитків та надання допомоги громадянам.

– 18 –

Загальнообов’язкове державне соціальне страхування — система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником, або уповноваженим ним органом (роботодавцем), громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законодавством.

Пенсійне страхування – система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає призначення, перерахунок і виплату пенсій, надання соціальних послуг застрахованим особам і членам їхніх сімей з коштів Пенсійного фонду України, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців і громадян на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, бюджетних та інших джерел, передбачених законодавством.

Спеціалізована кредитна система — кредитна система, в якій існує чітка межа між операціями та принципами регулювання діяльності банків і небанківських фінансово-кредитних установ.

Універсальна кредитна система — кредитна система, в якій надається можливість практично всім фінансово-кредитним установам здійснювати різні види кредитно-фінансових послуг.

Банківська система — це сукупність різноманітних видів банківських установ та інституцій у їх взаємозв’язку, яка існує в тій чи іншій країні в певний історичний період і функціонує в межах єдиного фінансового механізму.

Однорівнева банківська система – система з горизонтальними зв’язками між банками з універсалізацією або спеціалізацією їх операцій та функцій. Усі банки, що діють у країні, перебувають на одній ієрархічній сходинці, виконують специфічні функції з кредитно-розрахункового обслуговування клієнтури. Регулювання діяльності такої системи здійснюється директивно на неекономічних засадах небанківськими державними органами.

Дворівнева банківська система являє собою систему, в якій на першому рівні розміщений центральний банк, а на другому — мережа операційних банків та інших фінансово-кредитних інституцій, які підпадають під правила його регулювання.

Трансформаційна функція банківської системи базується на аналогічній функції окремих банків і полягає в зміні (трансформації) якісних характеристик грошових потоків, що проходять через банки, трансформуючи ресурси грошового ринку за строками, за обсягами, за ризиками і в територіальному розрізі.

Функція створення платіжних засобів і регулювання грошового обороту (емісійна) полягає в тому, що банківська система оперативно змінює масу грошей в обігу, збільшуючи чи зменшуючи її відповідно до зміни попиту

– 19 –

на гроші, тобто управляє пропозицією грошей. Це досягається з використанням методів та інструментів грошово-кредитної політики центрального банку, реалізацію якої забезпечує система в цілому.

Функція забезпечення стабільності банківської діяльності та грошового ринку (стабілізаційна) пов’язана з високими ризиками, притаманними банківській діяльності. Виконання банківською системою цієї функції проявляється, по-перше, у прийнятті низки законів та інших нормативних актів, що регламентують діяльність усіх її ланок; по-друге, у взаємодії банків між собою з використанням інструментів міжбанківського та грошового ринків.

Операційний банк — це багатофункціональний фінансовий інститут другого рівня банківської системи, що надає широкий спектр послуг кредитного, страхового і платіжного характеру, а також виконує різноманітні фінансові функції стосовно будь-якого підприємства задля реалізації своєї стратегії.

Трансформація ризиків полягає в тому, що банки, діяльність яких пов’язана з високим ризиком, вживаючи відповідних заходів, можуть звести ці ризики для своїх вкладників та акціонерів до мінімуму. До таких заходів належать: диверсифікація активних операцій, створення резервів, диференціація процентних ставок залежно від ризикованості кредитів, страхування депозитів тощо.

Трансформація строків полягає у тому, що мобілізуючи значні обсяги короткострокових коштів і постійно поповнюючи їх, банки дістають можливість деяку їх частину спрямовувати в довгострокові позички та інші довгострокові активи. Це дає змогу позичальникам профінансувати свої довготермінові проекти, а кредиторам банків одержати більший дохід за своїми вкладами.

Трансформація обсягів капіталів виявляється в тому, що, мобілізуючи великі обсяги дрібних вкладів, банки дістають можливість акумулювати великі маси капіталу для реалізації масштабних проектів.

Просторова трансформація означає, що банки можуть акумулювати ресурси з багатьох регіонів і навіть з інших країн і спрямувати на фінансування проектів одного регіону, однієї країни, одного об’єкта.

Небанківські фінансово-кредитні (парабанківські) установи нагромаджують та розміщують грошові кошти підприємств, установ, організацій та населення на ринку грошей і капіталів, а також здійснюють касове обслуговування економічних суб’єктів. Основними їх відмінностями від банківських установ є те, що зобов’язання пара банківських установ не є платіжними засобами, а типові пасивні операції не містять депозитів до запитання юридичних і фізичних осіб, вони не є об’єктом кредитного регулювання і не впливають на пропозицію грошей, не проводять розрахункових операцій від імені своїх клієнтів, депозити будь-якої парабанківської установи в чистому вигляді не входять до складу грошової

– 20 –

маси, вони не впливають на структуру і динаміку грошової маси, зокрема, не створюючи мультиплікаційного ефекту.

До складу парабанківської системи входять:Спеціалізовані кредитно-фінансові інститути (фінансові, страхові,

інвестиційні, лізингові, факторингові, компанії, кредитні спілки та товариства, фонди, біржі), які характеризуються тим, що їхня діяльність спеціалізується на обслуговуванні певних типів клієнтів або певних сфер, які надмірно ризикові для банків. Можливість взяття клієнтом кредиту на пільгових умовах зазвичай залежить від членських стосунків з установою. Яскравими представниками ризикових сфер спеціалізації є сільське господарство і підприємництво.

Поштово-ощадні установи — акумулюють грошові кошти широких верств населення через свою розгалужену систему. Гроші надаються іншим фінансово-кредитним установам (банкам), центральним і місцевим органам виконавчої влади, фондам, спілкам. Такі установи малоризикові, відсоткові ставки за депозитними вкладеннями низькі.

Тема 4. Роль держави в національній економіціМісце держави в громадянському суспільстві. Держава як інститут

реалізації суспільних інтересів. Функції держави. Економічні функції держави: формування правових засад функціонування економіки; емісійна; усунення вад ринкового саморегулювання; перерозподіл доходів; забезпечення людей обов’язковими товарами. Ефективність за Парето. Вади ринкового саморегулювання. Антимонопольна (конкурентна) політика. Виробництво суспільних товарів як функція держави. Властивості суспільних товарів. Чисті й змішані суспільні та приватні товари. Позитивні й негативні зовнішні ефекти (екстерналії). Неповнота ринків. Недосконалість інформації. Інформаційна асиметрія на ринку. Стабілізаційна політика. Сутність понять: «державне втручання в економіку», «економічна політика держави», «державне управління», «державна регуляторна політика», «державне регулювання економіки». Об’єкти та суб’єкти економічної політики держави.

Суб’єкти і об’єкти розподілу доходів і ресурсів. Сутність ринкового механізму розподілу. Держава як суб’єкт розподілу ресурсів і доходів. Прямі та непрямі (опосередковані) методи розподілу ресурсів і доходів. Власність в системі розподілу. Націоналізація та приватизація власності як методи розподілу власності. Державний сектор економіки. Податкова система як елемент державного перерозподілу доходів. Розподільча функція податків. Складові податкової системи: система оподаткування, система податкових органів. Пропорційна, прогресивна, змішана, регресивна форми оподаткування. Податковий тягар та його розподіл. Податкові пільги як інструмент розподілу. Державний бюджет в системі розподілу. Бюджетна система України. Форми розподілу доходів держави: бюджетні дотації,

– 21 –

субсидії, субвенції. Класифікація видатків державного бюджету. Державний борг в системі розподілу.

Поняття суспільного сектору економіки. Сектор державного управління (СДУ). Доходи та видатки установ СДУ. Ефективність суспільного сектору економіки. Джерела фінансування діяльності установ СДУ. Кошториси бюджетних установ. Порядок фінансування органів влади і управління, національної оборони, правоохоронної діяльності і забезпечення безпеки держави, освіти, охорони здоров’я, соціального захисту і соціального забезпечення, культури і мистецтва, фізичної культури і спорту.

Взаємовідносини бізнесу і держави як суперечлива система співробітництва і антагонізму. Передумови взаємозалежності підприємництва і держави. Основні напрямки підтримки державою бізнесу: створення і підтримка інфраструктури економічної системи; сприяння розвитку нових і прогресивних галузей економіки; здійснення і підтримка науково-дослідних і конструкторських розробок; державні закупівлі продукції; стимулювання продажу, збору і зберігання інформації. Підтримка державою крупного, малого і середнього бізнесу.

Сутність тінізації економіки. Класифікація причин виникнення тіньової економіки. Структурні складові тіньової економіки: кримінальна діяльність, неформальна діяльність та фіктивна діяльність. Характерні ознаки видів тіньової економіки. Необхідність і засоби боротьби з тіньовою економікою.

Основні поняття та їх визначенняАнтимонопольна (конкурентна) політика держави — комплекс заходів,

спрямованих на запобігання монопольній діяльності, обмеження та припинення її, а також на розвиток конкуренції.

Вади ринкового саморегулювання — властивість ринкової економіки, виникають внаслідок неефективного за Парето розподілу економічних ресурсів.

Дерегулювання підприємництва — сукупність заходів, спрямованих на зменшення втручання державних органів у підприємницьку діяльність, усунення правових, адміністративних, економічних та організаційних перешкод для її розвитку.

Державна економічна політика — цілеспрямований вплив на економічні процеси на макро- і мікрорівні, створення та вдосконалення умов економічного розвитку відповідно до певного суспільного устрою.

Державне регулювання економіки — 1. Різновид чистого суспільного товару. 2. Система знань про сутність, закономірності дії та правила застосування типових методів та засобів впливу держави на хід соціально-економічного розвитку, спрямованих на досягнення цілей державної економічної політики. 3. Сфера діяльності держави щодо цілеспрямованого впливу на поведінку суб’єктів господарювання.

– 22 –

Державне управління економікою — організуючий і регулювальний вплив держави на економічну діяльність суб’єктів ринку з метою впорядкування її та підвищення результативності.

Економічна функція держави — створення передумов, необхідних для ефективної економічної діяльності суспільства.

Ефективний за Парето розподіл ресурсів — розподіл ресурсів, за якого стан суб’єктів ринку або поліпшується або не змінюється.

Змішана економіка — економічна система, в якій розподіл економічних ресурсів здійснюється на основі поєднання механізмів ринкового саморегулювання та державного регулювання.

Змішані суспільні товари — товари, яким у помірному ступені притаманні властивості суспільних товарів.

Кошторис бюджетної установи — основний плановий документ, який надає повноваження бюджетній установі щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджетних призначень.

Кримінальна діяльність – специфічні заборонені види діяльності, за які передбачено суворе покарання згідно із чинним законодавством. (наркобізнес, проституція, торгівля зброєю, рекет тощо).

Націоналізація – перехід об’єкта власності від приватного власника до держави.

Негативні екстерналії — ситуації, коли в результаті дій суб’єкта ринку частка власних витрат перекладається на інших суб’єктів.

Неповний ринок — ринок, що не забезпечує потреби споживачів у товарах, навіть якщо ціни перевищують витрати на виробництво їх.

Неформальна діяльність – легальні види діяльності, що дозволені чинним законодавством, але приховуються з метою часткового або повного ухилення від сплати податків (домогосподарства, малий та середній бізнес).

Обов’язкові товари – товари, які є обов’язковими для споживання суб’єктами економічної діяльності.

Позитивні екстерналії — ситуації, коли суб’єкт ринку бере на себе витрати для реалізації інтересів інших суб’єктів ринку.

Приватизація — 1. Процес перетворення державної власності у недержавну. 2. Відчуження майна, що перебуває у державній власності, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки.

Приватні товари — товари, яким не притаманні властивості суспільних товарів.

Прогресивний податок – податок, за яким частка доходу, виплачувана як податок (ставка податку), зростає зі зростанням доходу або купівельної спроможності.

– 23 –

Пропорційний податок – податок, за яким частка доходу, виплачена у вигляді податку, залишається постійною в міру зростання доходу.

Регресивний податок – податок, середня ставка якого знижується зі зростанням доходу.

Ринкова економіка — економічна система, в якій розподіл економічних ресурсів здійснюється через механізм ринкового саморегулювання.

Сектор державного управління — один із секторів економіки, до якого відносять державні установи, головною функцією яких є перерозподіл доходів і багатства, а також надання неринкових (суспільних) послуг як суспільству в цілому, так і окремим його членам (або групам осіб).

Суспільні товари — товари, що мають дві властивості: несуперництво у споживанні та загальнодоступність.

Тіньова економіка – це складне суспільно-економічне явище, пов’язане з незаконним привласненням особою або групою людей частини створеної вартості або частки майна через різного роду викривлення об’єктивної інформації про рух грошових коштів та матеріальних цінностей, спотворення даних первинного обліку для заплутування джерел походження доходу, а також через організацію та реалізацію методом лобіювання відповідних законодавчих норм і нормативів схем корисливого перетоку капіталів, здійснення яких не підлягає під кримінальну відповідальність, але зумовлює матеріальні втрати державних або підприємницьких структур, або окремих громадян.

Фіктивна діяльність – заборонена законом діяльність, що передбачена згідно з вимогами FATF, Кримінальним кодексом України і спотворює внутрішню структуру перерозподілу фінансових потоків (шахрайство, хабарництво, спекулятивні операції і т. ін.).

Чисті суспільні товари — товари, яким у вищий мірі притаманні властивості суспільних товарів.

Тема 5. Організація державного управління національної економікиНеобхідність управління. Підвалини державного управління.

Першоджерело владних повноважень. Визначення державного управління. Об’єкти і суб’єкти управління. Сутність об’єкту державного управління. Суб’єкти державного управління. Управлінські відносини між суб’єктами та об’єктами. Прямий і зворотній зв’язок між ними. Субординацій ний та координаційний характер відносин між суб’єктами та об’єктами. Характерні риси державного управління. Американський та Європейський підходи до управління. Головні положення Вільсона. Визначення державного управління Вайтом. Загальне визначення державного управління при Американському підході. Європейський підхід до державного управління. Державне управління і виконавча влада ознаки механізму здійснення державної влади взаємозв’язок державного управління і виконавчої влади. Ієрархічність побудови системи виконавчої влади. Функції Президента України. Повноваження кабінету

– 24 –

Міністрів України. Порядок функціонування міністерств та інших центральних органів виконавчої влади. Повноваження місцевих державних адміністрацій.

Цілі державного управління і їх види. Ієрархія цілей. Стратегічні тактичні і оперативні цілі.

Функція управління. Загальні і специфічні функції. Функція планування. Організація процесу виконання управлінського рішення. Контрольна функція державного управління. Державне регулювання як головна функція державного управління. Види ринкового саморегулювання. Усунення вад державним регулюванням економіки. Захист конкуренції. Способи запобігання негативним екстерналіям. Розв’язання проблем неповноти ринків. Формування інформаційної інфраструктури ринку. Здійснення стабілізаційної політики. Регулювання індивідуальних доходів. Методи державного регулювання економіки. Формування стратегії соціально-економічного розвитку. Прогнозування програмування і планування. Класифікація методів державного регулювання економіки. Прямі і непрямі методи. Основні методи прямого державного впливу. Основні методи непрямого регулювання. Засоби державного регулювання економіки. Правове регулювання. Юридичні норми поведінки суб’єктів ринку. Зміст норм. Основні форми правового регулювання економіки. Адміністративні методи державного регулювання економіки. Інструменти адміністративного регулювання ліцензії, квоти, санкції, норми, стандарти, державні замовлення, ціни. Економічні методи державного регулювання економіки. Державні закупівлі як інструмент фіскальної політики. Бюджет як інструмент регулювання. Сутність регулювальної функції податків. Грошово-кредитне регулювання. Джерела впливу на обсяг грошової пропозиції. Амортизаційна політика як важливий чинник регулювання інвестиційної діяльності. Зміст пропагандистських методів державного регулювання економіки.

Основні поняття та їх визначенняДержавне управління – це вид діяльності держави, яка полягає у

здійсненні нею управлінського управляючого впливу, шляхом використання повноважень виконавчої влади через використання заходів, нормативно – правових актів, здійснення розпорядчих функцій з метою комплексного соціально – економічного розвитку і забезпечення реалізації державної політики у відповідних сферах суспільного життя.

Об’єкт державного управління – це система, яка підпорядковується владній волі суб’єкта управління і виконує його рішення, тобто система якою управляють. Об’єктами можуть бути галузі, регіони, підприємства, органи.

Функція управління – це вид державно – управлінської діяльності, що базується на розподілі та взаємодії управлінської праці і здійснюється відповідно до законодавства спеціально створеними органами виконавчої влади з метою втілення в життя завдань державного управління.

– 25 –

Методи державного регулювання економіки – це способи впливу держави на сферу підприємництва, інфраструктуру ринку, некомерційних секторів економіки з метою створення умов для їх ефективного функціонування відповідно до напрямів державної економічної політики.

Методи непрямого регулювання – це методи які діють опосередковано через створення наявного економічного середовища яке змушує їх діяти у потрібному державі напрямі .

Опосередковане регулювання – це вплив на економічні інтереси.Правове регулювання – діяльність держави щодо встановлення

обов’язкових для виконання юридичних норм (правил) поведінки суб’єктів права.

Тема 6. Розвиток національної економікиСутність та показники економічного розвитку. Зіставлення понять

економічне зростання та економічний розвиток. Геометричні моделі економічного розвитку: теорія циклічності та теорія систем. Сутність економічного розвитку. Два підходи до оцінки процесів розвитку. Система показників кількісних змін економічного розвитку. Показники якісних змін економічного розвитку: індекс соціального розвитку, індекс розвитку людського потенціалу, індекс зубожіння та індекс розвитку з врахуванням гендерного розподілу, комплекс індикаторів сталого розвитку.

Теорії та моделі економічного розвитку. Пост кейнсіанські моделі економічного зростання. Основні положення моделей С.Кезнеця, Р.Харрода, О.Домара, Дж.Робінсон. Основні положення неокласичних моделей економічного зростання : виробнича функція, модель Р.Солоу. Сутність ендогенного впливу НТЕП на економічний розвиток: модель П.Ромера. Інституціональна модель економічного розвитку. Моделі економічного зростання країн, зо розвиваються: двосекторна модель Льюїса, теорія революційні теорія залежності, теорія дуального розвитку.

Етапи економічного зростання та розвитку. Основні підходи до виокремлення етапів економічного розвитку: формаційний, технократичний, цивілізаційний. Сутність формаційного підходу та етапів економічного розвитку. Методологічні основи технократичного підходу до етапізації процесів економічного розвитку. Зіставлення підходів Д.Белла, М.Кастельса та С.Глазьєва. основні етапи економічного розвитку за цивілізаційним підходом.

Стратегічна модель економічного розвитку України. Сутність стратегічної мети розвитку національної економіки. Сутність змін, які необхідно здійснити для досягнення цілей економічного розвитку України: напрямки змін у соціальній, інституціональній, інноваційно-інвестиційній сферах, сфері макроекономічної політики, внутрішнього ринку та реального сектору економіки.

Основні поняття та їх визначення

– 26 –

Доіндусторіальне суспільство – соціальний порядок, який заснований на примітивних виробничих формах, що розвиваються в галузях, як забезпечують видобуток та первинну обробку ресурсів.

Економічне зростання – збільшення реального обсягу кінцевої продукції або реального ВВП на душу населення за певний період за рахунок збільшення виробничих потужностей економіки.

Економічний розвиток – динамічний багатоваріантний циклічний процес, який має спіралеподібну форму та виявляється через кількісні та якісні зрушення у структурі системи при збереженні її цілісності.

Індекс розвитку людського потенціалу – інтегральний показник, який застосовується для оцінки досягнень країн у рівні соціального розвитку.

Постіндустріальне суспільство – соціальний порядок, за якого виробництво є безперервним впливом на навколишнє середовище, кожна сфера людської діяльності тісно пов’язана з іншими. Найважливішою ознакою постіндустріального суспільства є експансія у економічному секторі виробництва послуг та інформації.

Технологічний уклад – сукупність технологічних процесів, що знаходяться на одному рівні.

Тема 7. Регіональний розвиток національної економікиСутність поняття «регіон». Основні показники стану та розвитку регіонів

України. Натуральні й вартісні, кількісні й якісні, абсолютні й відносні показники. Система показників, що застосовуються у регіональних стратегіях розвитку, прогнозах та програмах економічного і соціального розвитку регіонів. Валовий регіональний продукт як узагальнюючий показник економічного і соціального розвитку регіону.

Роль та значення регіональних фінансів у забезпеченні економічного і соціального розвитку регіонів. Структура фінансових ресурсів регіону. Фінансова база регіонів та її склад. Місцеві бюджети та їх функції. Склад доходів місцевих бюджетів. Сутність міжбюджетних трансфертів та їх види. Сутність понять «дотація вирівнювання», «субвенція» та їх призначення. Фінансові нормативи бюджетної забезпеченості як основа функціонування механізму міжбюджетних трансфертів. Загальний та спеціальний фонди місцевих бюджетів та їх функціональне призначення. Бюджет розвитку як складова спеціального фонду місцевих бюджетів.

Економічна сутність інвестицій та їх джерела. Реальні та фінансові інвестиції. Зміст інвестиційної діяльності. Інвестиційний потенціал регіону та об’єкти інвестиційної діяльності. Інвестиційна привабливість регіону та фактори, що її обумовлюють. Сутність понять «інвестиційний клімат», «інвестиційний імідж» та фактори, що їх визначають. Основні напрями підвищення інвестиційної привабливості українських регіонів. Регіональні інвестиційні програми як інструмент удосконалення механізму залучення іноземних інвестицій. Структура регіональної інвестиційної програми.

– 27 –

Сутність принципи та мета стратегічного управління регіональним розвитком. Стратегічні завдання державної регіональної політики на період до 2015 року. Механізм реалізації Державної стратегії регіонального розвитку ДСРР) та його складові. Сутність та зміст нормативно-правового, інституційного, організаційного, фінансового та науково-методичного забезпечення механізму реалізації ДСРР. Механізм реалізації регіональних стратегій розвитку та його складові.

Основні поняття та їх визначенняРегіон – частина території країни із специфічними природно-кліматичними

та економічними умовами, що має чітко означені адміністративні межі, власні органи управління, та на якій створюються матеріальні й соціальні блага, необхідні для проживання, організації побуту, відпочинку населення, а також здійснення ним виробничої діяльності.

Показники розвитку регіональної економіки – певні величини, критерії, рівні, індикатори, які дозволяють визначати її стан, зміни цього стану, здійснювати необхідні порівняння, а також аналіз та оцінку ефективності державної регіональної політики та її вплив на розвиток національної економіки в цілому, встановлювати параметри розвитку окремих регіонів.

Валовий регіональний продукт (ВРП) – сума валовий доданих вартостей всіх видів економічної діяльності, скорегована на величину непрямо вимірюваних послуг фінансового посередництва та податків, за виключенням субсидій на продукти.

Фінанси регіону – система економічних взаємовідносин, функціонування якої забезпечує розподіл й перерозподіл вартості валового регіонального продукту та створює фонд грошових коштів, необхідних для забезпечення соціальних потреб населення та вирішення проблем соціально-економічного розвитку територій.

Фінансова база регіонів – сукупність всіх можливих джерел формування доходів органів місцевої державної влади, які використовуються для покриття витрат, необхідних для виконання наданих їм повноважень. Фінансова база регіонів складається з: доходної частини місцевих бюджетів; позабюджетних цільових фондів; інших коштів.

Місцевий бюджет – фонд грошових коштів, які утворюється згідно з нормативним актом відповідного органу місцевої влади конкретного регіону, для забезпечення функцій і повноважень місцевого самоврядування.

Міжбюджетний трансферт – безоплатне та безповоротне передавання коштів з одного бюджету до іншого.

Дотація вирівнювання – міжбюджетний трансферт на вирівнювання доходної спроможності бюджету, який його отримує.

Субвенція – міжбюджетний трансферт для використання на певну мету в порядку, визначеному тим органом, який прийняв рішення про її його надання.

Фінансовий норматив бюджетної забезпеченості – гарантований державою в межах наявних бюджетних ресурсів рівень фінансового

– 28 –

забезпечення повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та виконавчих органів місцевого самоврядування, що використовується для визначення обсягу міжбюджетних трансфертів.

Бюджет розвитку – складова частина спеціального фонду місцевих бюджетів, яка формується для фінансування програм соціально-економічного розвитку конкретних адміністративно-територіальних одиниць та зміцнення їх матеріально-фінансової бази.

Інвестиції – усі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект.

Інвестиційна діяльність – сукупність практичних дій суб’єктів цієї діяльності (громадян, юридичних осіб і держави) щодо реалізації інвестицій.

Інвестиційний потенціал регіону – можливість та готовність господарюючих суб’єктів до здійснення інвестиційної діяльності на території регіону, тобто вкладення інвестицій у розвиток його економіки.

Інвестиційна привабливість регіону – це сукупність факторів (політичних, економічних, правових соціальних, екологічних та ін.), які обумовлюють поведінку діючих та потенційних суб’єктів інвестиційної діяльності (інвесторів) щодо вкладення інвестицій у розвиток економіки регіону.

Інвестиційний клімат – це умови, які сприяють (гальмують) процесам інвестиційної діяльності у конкретному регіоні та у країні в цілому.

Інвестиційний імідж – відображення інвестиційного клімату, який складається під впливом процесів, що відбуваються на макроекономічному рівні держави та на рівні окремих її регіонів, що безпосередньо впливає на рівень та темпи залучення інвестицій.

Стратегія – це проект або план з чітко визначеною довготерміновою метою, а також сукупністю напрямів, завдань та механізмів, необхідних для досягнення цієї стратегічної мети.

Державна стратегія регіонального розвитку – довгостроковий прогнозний документ, в якому визначаються ключові проблеми регіонального розвитку країни та пріоритети державної регіональної політики з точки зору загальнодержавних потреб та інтересів, а також інструменти їх реалізації

Регіональна стратегія розвитку – стратегічний план розвитку, в якому визначаються цілі, завдання, пріоритети та напрями сталого економічного і соціального розвитку конкретного регіону.

Тема 8. Прогнозування національної економікиСутність понять: «прогноз», «гіпотеза», «план (програма)». Теоретичний та

управлінський аспекти прогнозування. Форми поєднання прогнозу і плану (програми). Імовірнісний характер прогнозів. Функції соціально-економічного прогнозування: науковий аналіз, дослідження об’єктивних зв’язків соціально-

– 29 –

економічних явищ, оцінка об’єкту прогнозування, виявлення альтернатив економічного розвитку. Принципи соціально-економічного прогнозування: наукової обґрунтованості, адекватності, альтернативності, системності, цілеспрямованості.

Класифікаційні ознаки прогнозів. Класифікація прогнозів за: масштабами об’єкта; часом випередження; елементами та напрямками відтворення (первинних факторів виробництва та суспільних потреб); функціональним призначенням (пошукові та цільові прогнози). Характеристика прогнозів.

Сутність поняття «метод прогнозування». Класифікація методів прогнозування за ступенем формалізації. Інтуїтивні та формалізовані методи прогнозування. Індивідуальні та колективні експертні оцінки. Прості й складні методи екстраполяції. Методи логічного, інформаційного й статистичного моделювання.

Сутність комплексних економетричних моделей розвитку національної економіки. Зміст прогнозів обсягу виробництва, доходів та споживання населення, капітальних вкладень і основних фондів, рівня зайнятості та безробіття, зовнішньої торгівлі, фінансів, запасів. Характеристика макроекономічних моделей прогнозування економіки України. Державне прогнозування економічного і соціального розвитку України. Зміст Державного прогнозу економічного і соціального розвитку України. Основні параметри прогнозу економічного і соціального розвитку України на коротко- і середньостроковий періоди.

Основні поняття та їх визначенняГіпотеза (прогностична) — наукове передбачення на рівні загальної

теорії.Державне прогнозування економічного і соціального розвитку —

науково обґрунтоване передбачення напрямів розвитку країни, окремих галузей економіки або окремих адміністративно-територіальних одиниць, можливого стану економіки та соціальної сфери в майбутньому, а також альтернативних шляхів і строків досягнення параметрів економічного і соціального розвитку.

Діагноз — етап прогнозування, на якому досліджується об’єкт з метою виявлення тенденцій його розвитку та вибору методів і моделей прогнозування.

Екстраполяція — метод прогнозування, який базується на припущенні того, що закономірність (тенденція) розвитку об’єкта в минулому буде незмінною протягом певного часу і в майбутньому.

Інтуїтивні методи прогнозування — методи, що базуються на використанні інформації, наданої експертами.

Методи прогнозування — сукупність прийомів та оцінок, що дають змогу на підставі аналізу ретроспективних даних про розвиток об’єкта зробити достатньо вірогідне судження щодо його майбутнього.

Прогноз — науково обґрунтоване судження про можливий стан об’єкта в майбутньому, а також про альтернативні шляхи і строки досягнення такого стану.

– 30 –

Прогностика – загальнотеоретична наука, яка вивчає закономірності розроблення прогнозів, методи і способи прогнозування.

Прогнозні та програмні документи економічного і соціального розвитку України – документи, що відповідають вимогам законодавства України щодо документів і відображають прогнози та програми економічного і соціального розвитку.

Проекція — етап прогнозування, на якому за даними діагнозу розробляється прогноз розвитку об’єкта, здійснюється оцінка вірогідності, точності обґрунтованості прогнозу.

Ретроспекція — етап прогнозування, на якому досліджується історія розвитку об’єкта для одержання його систематизованого опису.

Учасники державного прогнозування економічного і соціального розвитку України – органи державної влади, які розробляють, затверджують і здійснюють прогнозні документи (Кабінет міністрів України, Міністерство економіки України, інші центральні органи виконавчої влади, Рада Міністрів АР Крим, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування).

Тема 9. Програмування національної економікиСутність поняття «програма». Системний підхід у соціально-економічній

політиці. Принцип емерджентності. Синергетичний ефект. Структурно-логічні елементи системного аналізу: ціль; методи досягнення цілей; визначення потреб у ресурсах і їхній розподіл; модель; критерії. Сутність стратегії соціально-економічного розвитку. Етапи формування стратегії: визначення суспільних потреб та інтересів; обґрунтування цілей; ранжування цілей; дерево цілей; концепція соціально-економічної політики. Державні пріоритети. Класифікація цілей. Стратегічні, тактичні, оперативні цілі. Соціально орієнтована ринкова економіка. Стратегія економічної та соціальної політики України.

Програмування національної економіки як явище в системі державного управління. Співвідношення понять «програма» і «план». Директивне та індикативне планування. Сутність реформування макроекономічного планування в Україні. Система програмних документів економічного і соціального розвитку в Україні. Сутність програмно-цільового методу планування. Державна цільова програма (ДЦП). Класифікація ДЦП. Зміст етапів програмно-цільового планування: відбір переліку проблем, що підлягають програмному розв’язанню; формування та видача вихідного завдання на розроблення ДЦП; розроблення проекту ДЦП; затвердження ДЦП; реалізація ДЦП; звіт про виконання ДЦП. Організаційно-економічний механізм реалізації ДЦП.

Принципи розроблення програм економічного і соціального розвитку: цілісності, об’єктивності, науковості, гласності, самостійності, рівності, дотримання загальнодержавних інтересів. Система показників макроекономічних планів. Методи планово-економічних розрахунків. Система балансів, норм і нормативів. Схема балансів.

– 31 –

Державна програма економічного і соціального розвитку України (ДПЕСР) як форма макроекономічного планування. ДПЕСР України в системі прогнозних, програмних та інших державних документів. Структура ДПЕСР України. Розділи і розрізи ДПЕСР України. Зміст ДПЕСР України на середньо- та короткостроковий періоди. Послідовність розроблення ДПЕСР.

Основні поняття та їх визначенняБалансовий метод планово-економічних розрахунків — метод

розрахунків, що уможливлює узгодження між потребами та засобами для їх забезпечення.

Державна програма економічного і соціального розвитку України — документ, в якому визначаються цілі та пріоритети економічного і соціального розвитку, засоби та шляхи досягнення їх, формується взаємоузгодження і комплексна система заходів органів законодавчої і виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, спрямованих на ефективне розв’язання проблем економічного і соціального розвитку, досягнення стабільного економічного зростання, а також характеризуються очікувані зміни у стані економіки та соціальної сфери.

Державна цільова програма — документ, в якому міститься визначений за ресурсами, виконавцями та строками здійснення комплекс заходів, спрямованих на досягнення цілей (розв’язання певних соціально-економічних проблем).

Директивний план — план, що має силу юридичного закону, адресний та обов’язковий для виконання характер. Притаманний командній економіці.

Індикативний план — рекомендаційна система планових заходів, що передбачає створення таких умов функціонування суб’єктів економіки, які б спонукали їх до виконання поставлених завдань. Притаманний змішаній економіці.

Контроль — процес забезпечення досягнення цілей плану (програми), метою якого є сприяння тому, щоб фактичні результати якомога більше відповідали цілям плану (програми).

Концепція — система поглядів на певні явища, а також спосіб розуміння, тлумачення, інтерпретації їх.

Критерії – ознаки або умови, за якими при порівнянні альтернатив розвитку одній з них надається перевага.

Макроекономічне планування — вид діяльності держави щодо визначення стратегічних, тактичних та оперативних цілей планового періоду, а також способів досягнення таких цілей.

Нормативний метод планово-економічних розрахунків — метод, заснований на використанні прогресивної, науково обґрунтованої системи норм і нормативів.

– 32 –

Принцип емерджентності – принцип, відповідно до якого сукупний об’єкт аналізу має якості, непритаманні кожному з його складових, якщо їх розглядати ізольовано один від одного.

Пріоритети — найважливіші напрями державної економічної політики.Синергетичний ефект – ефект, що породжується не окремими

складовими системи, а їхнім взаємозв’язком, спільними діями.Системний підхід у соціально-економічній політиці – цілісна

методологія, сутність якої полягає у розгляді об’єктів будь-якої природи як багатокомпонентної системи, сукупності взаємопов’язаних і взаємодіючих елементів, що забезпечують свій внесок і вплив на результат функціонування.

Соціально орієнтована ринкова економіка — модель змішаної економіки, стратегічна ціль соціально-економічної політики України.

Стратегія — у менеджменті — детальний, всебічний комплексний план, спрямований на втілення місії держави.

Тактика — цілі і засоби, форми і способи діяльності, які найбільше відповідають конкретним обставинам на даний момент і забезпечують досягнення стратегічних цілей.

Ціль – бажаний стан системи або результат її діяльності.

Тема 10. Соціальна спрямованість національної економікиСутність поняття блага в економічній літературі. Види благ. Економічний

добробут. Корисність як мірило індивідуального добробуту. Характерні особливості категорії корисності та способи її виміру. Функція корисності (або функція індивідуального добробуту). Оцінка рівня добробуту. Сутність понять попиту споживача, надлишку споживача, сукупного надлишку всіх споживачів. Ринковий попит споживачів на дане благо. Вимірювання сукупного надлишку за допомогою графіка ринкового попиту. Критерій оцінки суспільного добробуту. Оптимальний розподіл благ за В. Парето. Концепція оптимального за Парето розподілу ресурсів. Критерії добробуту: ефективність і справедливість.

Сутність соціального вибору. Теорія соціального вибору (або теорія Кеннета Ероу). Способи узгодження індивідуальних уподобань в моделюванні соціального вибору. Проблема раціональності соціального вибору і парадокс голосування (або парадокс М. Кондорсе). Необхідність використання при соціальному виборі аксіоми повноти та аксіоми транзитивності. Функція соціального добробуту. Побудова кривих незмінного добробуту (або суспільних кривих байдужості). Вибір конкретної форми функції соціального добробуту. Підходи до категорії справедливості: утилітаризм, лібералізм (ролзіанський підхід), ліберальний підхід (класичний лібералізм). Класична утилітаристська (або Бентама) функція добробуту, функція добробуту із зваженою сумою корисностей, роулзіанська функція добробуту.

Сутність соціальної нерівності. Основні причини нерівності в розподілі доходів населення. Бідність, як прояв нерівності в розподілі доходів та

– 33 –

стратегічні напрямки їх подолання. Основні показники нерівності в розподілі доходів ( квінтельний і децильний коефіцієнти та коефіцієнт Джині) та їх розрахунок. Побудова кривої розподілу доходів та характеристика доходів домогосподарств: середній дохід, медіанний дохід, модний дохід. Побудова кривої Лоренця. Основні показники масштабів бідності – межа, рівень і глибина бідності, індекси бідності. Мінімальний споживчий бюджет, межа малозабезпеченості, вартісна величина прожиткового мінімуму. Трансферти та податки. Програми соціальної допомоги. Середня і гранична ставки податку. Пропорційна, прогресивна і регресивна системи оподаткування.

Сутність соціальної сфери та її складові. Основні складові системи фінансового забезпечення соціальної сфери: джерела фінансування, інструменти формування джерел фінансування, напрямки фінансування. Змішане фінансування соціальної сфери. Позабюджетна фінансова страхова система. Кошторисно – бюджетне фінансування соціальної сфери. Кошторис витрат та його складові – загальний і спеціальний фонди. Етапи складання, розподілу, затвердження та виконання кошторисів. Забезпечення фінансовими ресурсами згідно з кошторисом тієї чи іншої галузі соціальної сфери. Фінансування освіти та загально – освітніх закладів, розвитку науки, культури і туризму, охорони здоров’я, фізичної культури і спорту. Основні джерела фінансування соціального захисту та соціальних гарантій.

Основні поняття та їх визначенняБідність – неможливість через брак коштів підтримувати спосіб життя,

притаманний конкрет ному суспільству в конкретний період часу.Блага – товари та послуги, інші об'єкти навколишнього світу, власні дії чи

дії інших людей, збільшення споживання (використання) яких є бажаним для споживача (підвищує його добробут).

Вторинний розподіл доходів – розподіл, що відображає наслідок перерозподілу доходів між різними групами домогосподарств, який здійснює влада.

Економічний добробут – згідно з А.Пігу — реалізоване за певний проміжок часу споживання товарів і послуг.

Економічні блага – блага, наявні обсяги яких менші за ті, які бажали б мати споживачі благ (тобто менші за потребу в них), на відміну від вільних благ; визначальна властивість економічних благ-рідкісність.

Ефективне (оптимальне за Парето) розміщення – розподіл благ та ресурсів в економіці, за якого поліпшення добробуту будь-якого суб'єкта чи соціальної групи можливе лише за рахунок погіршення добробуту інших.

Ефективність у споживанні для всіх споживачів даного блага (на окремому ринку) – визначається у принципі так само, як ефективність для споживача на ринку певного блага: ефективність у споживанні досягається тоді, коли споживачі купують обсяг блага, який максимізує їх сумарну корисність, що відповідає точкам кривої ринкового попиту за кожної заданої ціни.

– 34 –

Квінтильний коефіцієнт – дорівнює відношенню частки доходів вищої квінтильної групи (у відсотках) до частки доходів нижньої квінтильної групи. Нижня квінтильна група — це 20% найбідніших домогосподарств, вища група — 20%.

Коефіцієнт Джині – показник нерівності в розподілі доходів, який дорівнює найбагатших домогосподарств країни відношенню площі фігури, що утворюється між кривою Лоренца і лінією абсолютної рівності, до площі трикутника, що утворюється лінією абсолютної рівності і координатними осями. Коливається в діапазоні між 0 (у випадку абсолютної рівності) та 1 (або 100%, якщо шкала вимірювання у відсотках) — у випадку абсолютної не-рівності, коли всі доходи суспільства зосереджені у одного індивіда.

Корисність – суб'єктивно оцінене задоволення споживача від споживання блага (кошику благ).

Крива байдужості – графічне відображення всіх комбінацій споживання благ, які для індивіда є еквівалентними.

Крива Лоренца – графік у системі координат (де по вертикалі – кумулятивна частка доходів у відсотках від 0 до 100%, по горизонталі – кумулятивна частка у відсотках тих, хто отримує ці доходи, також від 0 до 100%), який ілюструє ступінь нерівності в розподілі доходів.

Крива незмінного добробуту (суспільна крива байдужості) – графічне відображення всіх комбінацій розподілу благ і доходів між індивідами, які відповідають одному фіксованому рівню суспільного добробуту (іншими словами— це лінія рівня функції суспільного добробуту).

Медіанний дохід – дохід якогось домогосподарства, котре займає середню (медіанну) позицію при ранжуванні всіх домогосподарств за доходами від нижчих доходів до вищих. Тобто медіанний дохід розподіляє домогосподарства на дві однакові за чисельністю групи: ті, в кого дохід менший за медіанний, і ті, в кого він більший.

Межа бідності – визначає певний рівень доходів у середньому на члена родини протягом року; цей показник дозволяє визначити бідних: до них належать домогосподарства, чий дохід не перевищує межі бідності. В Україні межа бідності (2) визначається на підставі відносного критерію зарахування різних верств населення до категорії бідних, який розраховується за фіксованою часткою середньодушового доходу (витрат) — 75% медіанного рівня сукупних доходів (витрат) у розрахунку на умовного дорослого (згідно з Методикою комплексної оцінки бідності).

Мінімальний споживчий бюджет – набір продовольчих і непродовольчих товарів та послуг у натуральному і вартісному вираженні, що забезпечує задоволення основних фізіологічних і соціально-культурних потреб людини (згідно з Законом України «Про мінімальний споживчий бюджет»).

Неекономічні блага – блага, які є одночасно необмежені і безоплатні, наприклад, сонячне світло, вода, повітря. До неекономічних можна віднести

– 35 –

деякі соціальні блага, такі, як стосунки в родині, психологічний клімат на роботі, спілкування з друзями.

Особистий розподіл доходів – один з двох підходів до розподілу доходів, (поряд із функціональним розподілом доходів), коли розглядається розподіл доходів між окремими особистостями за розміром доходів зі всіх джерел.

Первинний розподіл доходів – розподіл доходів, що утворюється в економіці безпосередньо під час виробничих процесів без втручання влади.

Поліпшення за Парето – перерозподіл ресурсів, який не погіршує добробут жодного члена суспільства і при цьому добробут хоча б одного поліпшується.

Прожитковий мінімум – вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості (згідно з Законом України «Про державні соціальні стандарти та соціальні гарантії») .

Рівень бідності визначає частку населення, яка опиняється нижче порога бідності. Показник рівня бідності залежить від нерівності в розподілі доходів і від порога бідності.

Рідкісність – властивість, притаманна всім економічним благам, що означає дисбаланс між можливостями економічної системи, який визначається наявністю цих благ у суспільстві в кожному місці і кожний момент часу та бажаннями споживачів отримати певні обсяги благ.

Соціальна допомога – одна з найпоширеніших форм трансфертів; це програми, які можна розподілити на дві групи: 1) програми типу соціального страхування, 2) програми державної допомоги.

Соціальний вибір – теорія, яка вивчає зв'язок між уподобаннями окремих індивідів і суспільними уподобаннями, зокрема проблему агрегації індивідуальних уподобань у суспільні (соціальні) уподобання. Вирішення цієї проблеми дозволяє побудувати конкретну функцію суспільного добробуту та порівнювати Парето-ефективні варіанти розподілу добробуту (благ і доходів) між членами суспільства з метою вибору кращого серед них, який найбільшою мірою відповідає суспільним уявленням щодо справедливості — такий вибір, власне, і називається соціальним вибором.

Соціальні блага – різновид неекономічних благ, таких як стосунки в родині, психологічний клімат на роботі, спілкування з друзями .

Трансферт – невідшкодована передача частки доходів або благ від одних осіб чи установ іншим. Трансферт може здійснюватись у грошовій формі, у вигляді надання певних послуг; він може приймати також форму передачі економічних можливостей .

Функція суспільного добробуту (ФСД) – спосіб агрегації індивідуальних уподобань у суспільні уподобання в економічній теорії добробуту. Модель, що формулює цілі суспільства і в якій рівень суспільного добробуту (W) є

– 36 –

математичною функцією розміщення ресурсів між індивідами: W = F(U1,U2,…Un ), де U1,U2,…,Un— рівні корисності, які досягаються кожним із індивідів при певному варіанті розподілу набору благ Х = (х1, х2, x3, ...) між ними. У свою чергу, кожний з індивідуальних рівнів корисності визначається згідно з функціями індивідуальної корисності U1 = f1(X), U2= f2(X).

Тема 11. Взаємодія національної економіки з екологієюСутність поняття екології. Забруднення навколишнього природного

середовища та його наслідки. Умови для досягнення стану сталого розвитку. Необхідність державного втручання у вирішенні проблем довкілля. Основні причини до надмірного навантаження довкілля. Особливості сучасного стану екології та необхідність розробки концепції взаємодії економіки та екології. Концепція взаємодії екології та економіки – сутність, спрямованість, реалізація її основних положень, цілей та пріоритетів. Заходи щодо забезпечення охорони навколишнього природного середовища.

Сутність сталого розвитку. Основні цілі і принципи сталого розвитку в Україні. Два типи економічного розвитку: техногенний і сталий та їх характерні риси. Пасивна і активна екологічна політика. Основні принципи та об’єкти охорони навколишнього середовища. Наслідки впливу людської діяльності на природне середовище. Ідея сталого розвитку та її вирішення в сучасних умовах. Основні складові стратегії сталого розвитку людства – екологічна, економічна і соціальна. Реалізація цілей сталого розвитку в промисловому, агропромисловому комплексах та в електроенергетиці. Основні напрямки розв’язання екологічних проблем в Україні.

Система державних органів управління в галузі охорони навколишнього природного середовища. Функції Верховної Ради, Кабінету Міністрів, Міністерства охорони навколишнього природного середовища, Міністерства охорони здоров’я, місцевих державних адміністрацій і громадських організацій в екологічній сфері.

Організаційно економічний механізм забезпечення природоохоронної діяльності. Основні важелі економічного механізму. Ліцензії, ліміти викидів і скидів забруднюючих речовин. Порядок оплати за природні ресурси в залежності від їхнього виду. Платежі за спеціальне використання природних ресурсів, забруднення навколишнього природного середовища, погіршання характеристик природних ресурсів. Алгоритм розрахунку розмірів платежів за викиди та скиди забруднюючих речовин в навколишнє природне середовище. Економічний збиток від негативного впливу на природні комплекси господарської діяльності. Фінансування заходів з охорони природного середовища. Фонди охорони навколишнього природного середовища. Алгоритм визначення загальної економічної ефективності природоохоронних витрат.

– 37 –

Основні поняття та їх визначенняЕкологічна політика – сукупність заходів держави, спрямованих на

збереження безпечного для існування живої й неживої природи навколишнього середовища, на захист життя і здоров'я населення від негативного впливу забруднення навколишнього середовища, на досягнення гармонічної взаемодії суспільства і природи, охорону, раціональне використання відтворення природних ресурсів.

Екологічний моніторинг – систематичне збирання, обробка та аналіз даних для контролю рівня забрудненості, прогнозування та формування політики щодо захисту навколишнього середовища.

Екологічний ефект – зміни умов природного життєвого середовища (довкілля), кількості та якості природних ресурсів, які характеризуються шістьма ознаками: походженням (природний або штучний, зумовлений діяльністю людини), формою вияву (явний і завуальований), можливістю кількісного виміру (вимірюваний і невимірюваний), характером взаемозв'язку з традиційним економічним ефектом (ефект, який безпосередньо збігається або не збігається в часі з досягненням економічного ефекту); можливістю зміни (зворотний і незворотний ефект).

Екологічні затрати – сукупність затрат і збитків у сфері природокористування, до яких відносять безпосередні затрати на охорону природи, очистку повітряного та водного басейнів, земель і інших компонентів природного житгєвого середовища; витрати на своєчасне відтворення якості порушеного деструктивними змінами природного житгєвого середовища; збитки, пов'язані з необоротними негативними змінами у природному середовищі, кількості та якості природних ресурсів: збитки, пов'язані з необхідністю резервування для природоохоронних цілей об'ектів природи, які могли б експлуатуватися і давати реальний економічний ефект та ін.

Еколого-економічний ефект – алгебраїчна сума традиційного, економічного (як правило, позитивного) та екологічного (як позитивного, так і негативного) ефектів у матеріальному виробництві і невиробничій сфері, які досягаються, як правило, з різним лагом (проміжком часу), лише в окремих випадках – одночасно.

Екологія – природнича наука про взаємозв'язки організмів та їх угруповань з довкіллям; з яким вони утворюють функціональну систему, в межах якої здійснюється процес обміну речовин та енергії.

Економічні інструменти – засоби (заходи, методи, важелі) впливу на фінансовий стан економічних суб’єктів, які можна диференціювати на три групи: ціна за ресурси, економічні вигоди, перерозподільні платежі/виплати.

Збори – різноманітні види податків, платежів, вилучень, що в обов’язковому порядку вносяться підприємствами, організаціями, громадянами для оплати послуг, що надаються державними органами.

Кадастр природних ресурсів – документ, призначений для забезпечення органів місцевої влади, підприємств (установ, організацій) відомостями про стан природних ресурсів з метою раціонапьного використання їх та охорони,

– 38 –

регулювання правових та економічних відносин, обґрунтування плати за використання.

Стійкість природного середовища до техногенного навантаження – властивість природних систем зберігати свою структуру і характер функціонування за умов діяння зовнішніх факторів.

Техногенний тип розвитку – природомісткий тип розвитку, що базується на виробництві без урахування екологічний обмежень

Тема 12. Національна економіка у глобальному середовищіОсновні форми та механізми міжнародних економічних відносин.

Показники активності країни у світових економічних відносинах: експортна (імпортна) квота; обсяг експорту (імпорту) країни на душу населення; експортний потенціал країни; співвідношення частки країни у світовому виробництві певного продукту з її часткою у світовій торгівлі ним; структура експорту; співвідношення між обсягом зарубіжних прямих інвестицій країни та обсягом іноземних прямих інвестицій в її економік; обсяг зовнішнього боргу країни та його співвідношення з ВВП та експортом даної країни. Міжнародні організації та їх роль у зовнішньоекономічних зв’язках (ГАТТ\СОТ; Міжнародний валютний фонд; Світовий банк; Європейський банк реконструкції та розвитку). Актуальність вступу України до Європейського Союзу та основні умови для цього.

Концептуальні засади стратегії розвитку України на 2002–2011 роки. Конкурентна політика на сучасному етапі: заходи щодо формування ефективного конкурентного середовища та її основні напрямки. Зовнішньо та внутрішньо орієнтовані моделі розвитку економіки, основні їх складові. Необхідність і умови подолання зовнішньої залежності економіки України і переходу до внутрішньо орієнтованої моделі розвитку.

Конкурентні переваги та конкурентоспроможність. Розвиток теорії конкурентоспроможності країни. Основні підходи до визначення конкурентоспроможності національної економіки та показників, які її характеризують. Розрахунок показників конкурентоспроможності згідно з методикою Всесвітнього економічного форуму. Оцінка конкурентоспроможності економіки України.

Зовнішньоекономічна безпека національної економіки; класифікація загроз економічній безпеці за параметрами. Необхідність врахування вимог національної безпеки, при програмуванні розвитку держави. Поняття економічної безпеки та основні фактори, що впливають на неї. Зовнішньоекономічна безпека, як основна складова економічної безпеки. Основні напрямки забезпечення зовнішньоекономічної безпеки України: енергетична незалежність; приєднання України до ГАТТ і вступу до СОТ; експортно – імпортна стратегія; кредитна стратегія.

– 39 –

Основні поняття та їх визначенняВсесвітній економічний форум (World Economic Forum, WEF) –

міжнародна неурядова організація, яка щороку публікує світовий рейтинг конкурентоспроможності економіки (Global competitiveness report), в якому всі національні економіки ранжуються у відповідності зі ступенем їх конкурентоспроможності в межах глобальної економіки.

Глобалізація – це 1) процес створення єдиного світового ринку товарів, послуг, фінансових ресурсів, технологій, інтелектуальної власності й робочої сили, інформаційною основою якого стає Інтернет; 2) це тотальна уніфікація світових правил гри; 3) організація і розширення економічної діяльності за межі окремих країн, що пов’язана з економічною відкритістю, зростанням взаємозалежності в торговій, інвестиційній, фінансово-економічній та культурній сферах.

Група Світового банку – міжнародна кредитна установа, головна мета якої полягає у наданні допомоги країнам для їх інтеграції у світову економіку та сприянню тривалому економічному зростанню і зниженню рівня бідності у країнах, що розвиваються.

Зовнішній борг – суму фінансових зобов’язань країни перед іноземними кредиторами.

Зовнішньоекономічна безпека країни – це такий стан відповідності зовнішньоекономічної діяльності національним економічним інтересам, що забезпечує мінімізацію збитків держави від дії негативних зовнішніх економічних чинників та створення сприятливих умов розвитку економіки завдяки її активної участі у світовому розподілі праці.

Зовнішньоекономічна політика – це система заходів, спрямованих на сприятливий розвиток економічних, науково-технічних, виробничих зв'язків із зарубіжними країнами, поглиблення і розширення участі в міжнародному поділі праці з метою вирішення стратегічних завдань соціально-економічного розвитку країни.

Зовнішньоторговельна політика – комплекс державних заходів, спрямованих на регулювання експортної та імпортної діяльності, завдяки яким забезпечується досягнення визначених цілей та реалізація національних інтересів.

Зовнішньоторговельний баланс – економічний показник, що розраховується як різниця між експортом товарів і послуг та їх імпортом.

ЄЕП – регіональне інтеграційне об’єднання, до складу якого ввійшли Росія, Україна, Казахстан та Білорусія, що має на меті поетпаний перехід від зони вільної торгівлі до найвищих ступенів економічної інтеграції.

ЄС – регіональне інтеграційне економічне та політичне об’єднання на території Західної та Центральної Європи, до складу якого входять 27 країн.

Конкурентоспроможність країни – здатність економіки країни створювати умови для покращення власних зовнішньоекономічних зв’язків,

– 40 –

постійно адаптуватися до зміни ситуації на світовому ринку та по розробленню науково обґрунтованої економічної стратегії та політики.

Міжнародні економічні відносини – це сукупність економічних відносин між окремими країнами, їхніми регіональними об'єднаннями, а також окремими підприємствами (транснаціональними, багатонаціональними корпораціями) у системі світової економіки.

Міжнародний валютний фонд (МВФ) – міжнародна фінансова організація, основною метою діяльності якої є регулювання валютно-кредитних відносин між державами-членами і надання їм фінансової допомоги при валютних ускладненнях, що викликаються дефіцитом платіжного балансу, шляхом надання коротко- і середньострокових кредитів у іноземній валюті.

Платіжний баланс країни – загальнодержавний фінансовий документ, в якому представлені усі результати зовнішньоекономічної діяльності країни, складається Національний банком України.

Світовий ринок – це сукупність національних ринків, поєднаних між собою всесвітніми господарськими зв’язками на підставі міжнародного поділу праці, спеціалізації, кооперування, інтеграції виробництва і збуту товарів та послуг.

Світова організація торгівлі (СОТ) – це міжнародна організація, правонаступниця ГАТТ, діяльність якої спрямована на створення і підтримку системи юридичних норм міжнародної торгівлі.

Структура експорту/імпорту країни – питома вага різних товарних груп у загальному обсязі експорту/імпорту.

Транснаціональна корпорація (ТНК) – єдине економічне угрупування підприємств різної державної належності, що здійснюють свою діяльність, керовану з єдиного центру на території кількох країн на основі національного законодавства.

Частка експорту у ВВП країни – це відношення експорту країни до її ВВП.

Частка імпорту у ВВП країни – це відношення імпорту країни до її ВВП.

– 41 –

4. ПЛАНИ ЗАНЯТЬ

4.1. ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ (ПРАКТИЧНИХ, ЛАБОРАТОРНИХ) ЗАНЯТЬ ОЧНОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ

Семінарське заняття – це організаційна форма навчання заняття, на якому викладач організує обговорення студентами питань навчального матеріалу в обсягах що передбачені робочою навчальною програмою.

В процесі семінарських занять здійснюється поточна перевірка рівня засвоєння студентом навчального матеріалу з окремих тем дисципліни, які виносяться на ці заняття. Але поряд з цим під час семінарських і практичних занять передбачається проведення модульного контролю, тобто перевірка рівня засвоєння навчального матеріалу кількох або всіх тем дисципліни. Оцінювання результатів модульного контролю подаються у розділі 9.

На семінарські заняття виносяться не всі, а найважливіші та найскладніші питання дисципліни. Решту питань студенти опрацьовують самостійно. При підготовці до семінарських і практичних занять потрібно передусім прочитати конспект лекцій з відповідних тем, вивчити понятійний апарат і осягнути логіку навчального матеріалу. Потім доцільно скористатися методичними порадами до відповідної теми. Нарешті, якщо деякі питання залишилися незрозумілими, звернутися до літературних джерел, рекомендованих у цьому розділі.

При використанні літературних джерел слід брати до уваги, що всі вони, як правило, різняться за логічною побудовою навчального матеріалу, визначеннями економічних категорій тощо. У зв’язку з цим доцільно віддавати перевагу підручнику, який є базовим для університету, підготовленому провідними викладачами кафедри макроекономіки та державного управління (А.П.Тищенко, А.Є.Никифоров, Т.Ф.Куценко, В.І.Жданов, С.М.Чистов, А.Г.Ягодка та ін. Національна економіка. — К.: КНЕУ, 2011.). Слід також мати на увазі, що підручники з часом старіють. Тому лише в лекціях викладач може оперативно висвітлювати зміни в макроекономічній теорії та практиці.

Заняття 1.Тема 1 . Потенціал національної економіки.

Кількість годин: аудиторні заняття – 2 Завдання. Сформувати компетентності:

— розуміти сутність, склад, особливості й закономірності формування, тенденції і перспективи розвитку потенціалу національної економіки;

— аналізувати потенціал національної економіки та рівень його використання;

— визначати основні фактори та причини нераціонального використання складових потенціалу національної економіки.

План заняття.

– 42 –

1. Про порядок поточного і підсумкового контролю знань студентів з дисципліни «Національна економіка».

2. Усне опитування, з’ясування рівня засвоєння студентами термінів і понять.

3. Здійснення аналізу потенціалу національної економіки України.4. Заповнення запропонованої таблиці, що характеризує потенціал

національної економіки України.

Інформаційне забезпечення.1. Перелік основних термінів і понять теми, складений в логічному порядку.2. Форма таблиці, що характеризує потенціал національної економіки

України.

Заняття 2.Тема 2. Структура національної економіки.

Кількість годин: аудиторні заняття – 2 Завдання. Сформувати компетентності:

— аналізувати структурні співвідношення в національній економіці;— формулювати пропозиції щодо удосконалення структури національної

економіки України;— презентувати результати аналізу і пропозиції по удосконаленню

структури економіки й відстоювати власну думку під час дискусії;— уміння формулювати запитання по запропонованій темі дискусії.

План заняття.1. Заповнення запропонованої таблиці, що характеризує структуру

національної економіки України;2. Презентація результатів аналізу і пропозицій по удосконаленню

структури економіки.

Інформаційне забезпечення.1. Форма таблиці, що характеризує структуру національної економіки

України.

Заняття 3.Тема 3. Фінанси національної економіки.

Кількість годин: аудиторні заняття – 2 Завдання. Сформувати компетентності:

— розуміти сутність і роль фінансового сектору в національній економіці;— розуміти місце державних фінансів в національній економіці України;— аналізувати показники державного бюджету.

– 43 –

План заняття.1. Усне опитування, з’ясування рівня засвоєння студентами термінів і

понять.2. Заповнення таблиці, що характеризує бюджетну класифікацію.3. Робота в малих творчих групах.4. Дискусія з елементами аналізу.5. Розв’язок розрахункових завдань.

Інформаційне забезпечення.1. Перелік основних термінів і понять теми, складений в логічному порядку.2. Таблиця, що характеризує бюджетну класифікацію доходів, видатків,

фінансування, державного боргу.

Заняття 4.Тема 4. Роль держави в національній економіці.

Кількість годин: аудиторні заняття – 2 Завдання. Сформувати компетентності:

— класифікувати вади ринкового саморегулювання;— аналізувати вади ринкового саморегулювання та визначати методи, за

допомогою яких доцільно їх усувати.

План заняття.1. Усне опитування, з’ясування рівня засвоєння студентами термінів і

понять.2. Здійснення аналізу економічних функцій держави.3. Заповнення запропонованої таблиці, що характеризує економічні функції

держави.

Інформаційне забезпечення.1. Перелік основних термінів і понять теми, складений в логічному порядку.2. Таблиця, що характеризує економічні функції держави.

Заняття 5.Тема 5. Організація державного управління національною економікою.

Кількість годин: аудиторні заняття – 2 Завдання. Сформувати компетентності:

— презентувати результати наукового дослідження й відстоювати власну думку під час дискусії;

— уміння формулювати запитання по запропонованій темі дискусії;— уміння розробляти презентаційні матеріали засобами Power Point;

– 44 –

— формулювати й аргументувати пропозиції щодо удосконалення економічного і соціального розвитку України.

План заняття.1. Семінар-конференція «Презентація виконання індивідуальних завдань

(рефератів, есе тощо)».

Заняття 6.Тема 6. Розвиток національної економіки.

Кількість годин: аудиторні заняття – 2 Завдання. Сформувати компетентності:

— презентувати результати наукового дослідження й відстоювати власну думку під час дискусії;

— уміння формулювати запитання по запропонованій темі дискусії;— уміння розробляти презентаційні матеріали засобами Power Point;— формулювати й аргументувати пропозиції щодо удосконалення

економічного і соціального розвитку України.

План заняття.2. Семінар-конференція «Презентація виконання індивідуальних завдань

(рефератів, есе тощо)».

Заняття 7.Теми 1–6.

Кількість годин: аудиторні заняття – 2 План заняття.

1. Модульна контрольна робота № 1.

Заняття 8.Тема 7. Регіональний розвиток національної економіки.

Кількість годин: аудиторні заняття – 2 Завдання. Сформувати компетентності:

— аналізувати стан економічного і соціального розвитку регіонів;— презентувати результати аналізу й відстоювати власну думку під час

дискусії;— уміння формулювати запитання по запропонованій темі дискусії.— формулювати й аргументувати пропозиції щодо удосконалення

регіональної політики, економічного і соціального розвитку регіонів України.

План заняття.

– 45 –

1. Обговорення завдання в складі малих творчих груп.2. Формулювання пропозицій щодо удосконалення регіональної політики,

економічного і соціального розвитку регіонів України.3. Семінар-дискусія на тему «Державна регіональна політика».

Інформаційне забезпечення.1. Таблиця, що характеризує економічний і соціальний розвиток регіонів

України.

Заняття 9.Тема 8. Прогнозування національної економіки.

Кількість годин: аудиторні заняття – 2 Завдання. Сформувати компетентності:

— розуміти сутність стратегії економічного і соціального розвитку країни;— розуміти сутність системи прогнозних та програмних документів

економічного і соціального розвитку України;— формулювати й аргументувати цілі й пріоритети економічного і

соціального розвитку.

План заняття.1. Усне опитування, з’ясування рівня засвоєння студентами термінів і

понять.2. Побудова «дерева цілей» (робота в малих творчих групах).3. Презентація «дерева цілей».

Інформаційне забезпечення.1. Перелік основних термінів і понять теми, складений в логічному порядку.2. Перелік стратегічних цілей економічного і соціального розвитку України.

Заняття 10.Тема 9. Програмування національної економіки.

Кількість годин: аудиторні заняття – 2 Завдання. Сформувати компетентності:

— розуміти сутність програмування економічного і соціального розвитку країни;

— уміти використовувати методи планово-економічних розрахунків.

План заняття.1. Усне опитування, з’ясування рівня засвоєння студентами термінів і

понять.2. Вирішення ситуаційних вправ.

Інформаційне забезпечення.

– 46 –

1. Перелік основних термінів і понять теми, складений в логічному порядку.2. Перелік ситуаційних вправ.

Заняття 11.Тема 10. Соціальна спрямованість національної економіки.

Кількість годин: аудиторні заняття – 2 Завдання. Сформувати компетентності:

— аналізувати соціальні стандарти, гарантії та показники соціального розвитку;

— аналізувати та обґрунтовувати основні параметри соціального розвитку й розвитку соціальної інфраструктури.

План заняття.1. Усне опитування, з’ясування рівня засвоєння студентами термінів і

понять.2. Здійснення аналізу економічних функцій держави.3. Заповнення запропонованої таблиці, що характеризує систему соціальних

гарантій та соціальних стандартів.4. Дискусія з елементами аналізу.

Інформаційне забезпечення.1. Перелік основних термінів і понять теми, складений в логічному порядку.2. Таблиця, що характеризує систему соціальних гарантій та соціальних

стандартів в Україні.

Заняття 12.Тема 10. Соціальна спрямованість національної економіки.

Тема 11. Взаємодія національної економіки з екологією.

Кількість годин: аудиторні заняття – 2 Завдання. Сформувати компетентності:

— використовувати методику розрахунку показників розвитку соціальної інфраструктури;

— використовувати методику розрахунку показників нерівності в доходах, вартісної величини прожиткового мінімуму;

— використовувати методику розрахунку платежів за забруднення атмосфери, водних об’єктів, розміщення відходів, завданої шкоди навколишньому середовищу;

— здійснювати аналіз одержаних під час розрахунків результатів.

План заняття.

– 47 –

1. Вирішення ситуаційних вправ.

Інформаційне забезпечення.1. Перелік ситуаційних вправ.

Заняття 13.Тема 7–12.

Кількість годин: аудиторні заняття – 2 План заняття.

1. Модульна контрольна робота № 2.

Заняття 14.Тема 12. Національна економіка у глобальному середовищі.

Кількість годин: аудиторні заняття – 2 План заняття.

1. Контрольна робота на розв’язок розрахункових завдань.2. Підведення підсумків поточного контролю знань студентів.

– 48 –

4.2. ПЛАНИ КОНТАКТНИХ ЗАНЯТЬ ДЛЯ СТУДЕНТІВ ЗАОЧНОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ

4.2.1 Плани контактних занять для студентів спеціалізації «Менеджмент державних установ»

Заняття 1.Тема 1 . Потенціал національної економіки.

Кількість годин: аудиторні заняття – 2 Завдання. Сформувати компетентності:

— розуміти сутність, склад, особливості й закономірності формування, тенденції і перспективи розвитку потенціалу національної економіки;

— аналізувати потенціал національної економіки та рівень його використання;

— визначати основні фактори та причини нераціонального використання складових потенціалу національної економіки.

План заняття.1. Про порядок поточного і підсумкового контролю знань студентів з

дисципліни «Національна економіка».2. Усне опитування, з’ясування рівня засвоєння студентами термінів і

понять.3. Здійснення аналізу потенціалу національної економіки України.4. Заповнення запропонованої таблиці, що характеризує потенціал

національної економіки України.

Інформаційне забезпечення.1. Перелік основних термінів і понять теми, складений в логічному порядку.2. Форма таблиці, що характеризує потенціал національної економіки

України.

Заняття 2.Тема 2. Структура національної економіки.

Тема 3. Фінанси національної економіки.

Кількість годин: аудиторні заняття – 2 Завдання. Сформувати компетентності:

— аналізувати структурні співвідношення в національній економіці;— формулювати пропозиції щодо удосконалення структури національної

економіки України;

– 49 –

— презентувати результати аналізу і пропозиції по удосконаленню структури економіки й відстоювати власну думку під час дискусії;

— розуміти сутність і роль фінансового сектору в національній економіці;— розуміти місце державних фінансів в національній економіці України;— аналізувати показники державного бюджету.— уміння формулювати запитання по запропонованій темі дискусії.

План заняття.1. Заповнення запропонованої таблиці, що характеризує структуру

національної економіки України;2. Заповнення таблиці, що характеризує бюджетну класифікацію.3. Презентація результатів аналізу і пропозицій по удосконаленню

структури економіки та бюджетної політики.

Інформаційне забезпечення.1. Форма таблиці, що характеризує структуру національної економіки

України.2. Таблиця, що характеризує бюджетну класифікацію доходів, видатків,

фінансування, державного боргу.

Заняття 3.Тема 4. Роль держави в національній економіці.

Тема 5. Організація державного управління національною економікою.

Кількість годин: аудиторні заняття – 2 Завдання. Сформувати компетентності:

— класифікувати вади ринкового саморегулювання;— аналізувати вади ринкового саморегулювання та визначати методи, за

допомогою яких доцільно їх усувати;— знати функції державних органів України в сфері економіки.

План заняття.1. Усне опитування, з’ясування рівня засвоєння студентами термінів і

понять.2. Здійснення аналізу економічних функцій держави.3. Заповнення запропонованої таблиці, що характеризує економічні функції

держави.

Інформаційне забезпечення.1. Перелік основних термінів і понять теми, складений в логічному порядку.2. Таблиця, що характеризує економічні функції держави.

– 50 –

Заняття 4.Тема 7. Регіональний розвиток національної економіки.

Тема 10. Соціальна спрямованість національної економіки.Тема 11. Взаємодія національної економіки з екологією.

Тема 12. Національна економіка у глобальному середовищі.

Кількість годин: аудиторні заняття – 2 Завдання. Сформувати компетентності:

— аналізувати показники ефективності інвестиційної діяльності на регіональному рівні;

— використовувати фінансові нормативи бюджетної забезпеченості для обґрунтування потреб регіонів у фінансових ресурсах;

— формулювати й аргументувати пропозиції щодо удосконалення регіональної політики.

План заняття.1. Усне опитування, з’ясування рівня засвоєння студентами термінів і

понять.2. Семінар-дискусія.

Інформаційне забезпечення.1. Перелік основних термінів і понять теми, складений в логічному порядку.2. Форма таблиці, що характеризує інвестиційний потенціал та інвестиційну

привабливість регіонів України.

Заняття 5.Тема 6. Розвиток національної економіки.

Тема 8. Прогнозування національної економіки.Тема 9. Програмування національної економіки.

Кількість годин: аудиторні заняття – 2 Завдання. Сформувати компетентності:

— розуміти сутність стратегії економічного і соціального розвитку країни;— розуміти сутність системи прогнозних та програмних документів

економічного і соціального розвитку України;— формулювати й аргументувати цілі й пріоритети економічного і

соціального розвитку.

План заняття.1. Усне опитування, з’ясування рівня засвоєння студентами термінів і

понять.2. Побудова «дерева цілей» (робота в малих творчих групах).3. Презентація «дерева цілей».

– 51 –

Інформаційне забезпечення.1. Перелік основних термінів і понять теми, складений в логічному порядку.2. Перелік стратегічних цілей економічного і соціального розвитку України.

Заняття 6.Теми 1 – 12.

Кількість годин: аудиторні заняття — 2

Завдання. Сформувати компетентності:— формулювати й аргументувати пропозиції щодо удосконалення

організації національної економіки.

План заняття.1. Міні-лекція.2. Контрольна робота.3. Підведення підсумків сесійного періоду поточного модульного контролю

знань.

Інформаційне забезпечення.1. Завдання для контрольної роботи.2. Журнал обліку поточної успішності студентів.

Заняття 7.Теми 1–12.

Кількість годин: аудиторні заняття — 2Завдання. Сформувати компетентності:

— виявляти й формулювати проблеми економічного і соціального розвитку країни;

— уміти застосовувати методи та засоби державного управління економічного і соціального розвитку країни.

План заняття.1. Міні-лекція.2. Підведення підсумку попередніх результатів виконання індивідуальних

завдань у межсесійний період.

Інформаційне забезпечення.1. Конспект міні-лекції.2. Відомість про попередні результати виконання індивідуальних завдань.

Заняття 8.Теми 1–12.

Кількість годин: аудиторні заняття — 2

– 52 –

Завдання. Сформувати компетентності:— на основі аналізу формулювати висновки стосовно економічного і

соціального розвитку країни;— виявляти й формулювати проблеми економічного і соціального розвитку

країни;— уміти застосовувати методи та засоби державного управління

національною економікою.

План заняття.1. Захист звітів про виконання розрахункових завдань.2. Оцінювання результатів виконання розрахункових завдань.

Інформаційне забезпечення.1. Звіти про виконання аналітичних завдань.

Заняття 9.Теми 1–12.

Кількість годин: аудиторні заняття — 2Завдання. Сформувати компетентності:

— на основі аналізу формулювати висновки стосовно економічного і соціального розвитку країни;

— виявляти й формулювати проблеми економічного і соціального розвитку країни;

— уміти застосовувати методи та засоби державного управління національною економікою.

План заняття.1. Презентація виконання індивідуальних завдань (рефератів, есе,

перекладів тексту з іноземної мови тощо).2. Оцінювання результатів виконання індивідуальних завдань.

Інформаційне забезпечення.1. Презентаційні матеріали.

Заняття 10.Теми 1–12.

Кількість годин: аудиторні заняття — 2Завдання. Сформувати компетентності:

— виявляти й формулювати проблеми економічного і соціального розвитку країни.

План заняття.1. Комплексна контрольна робота.

– 53 –

Інформаційне забезпечення.1. Завдання для комплексної контрольної роботи.

4.2.2. Плани контактних занять для студентів спеціалізації «Менеджмент промислових підприємств»

Заняття 1.Тема 1 . Потенціал національної економіки.

Кількість годин: аудиторні заняття – 2 Завдання. Сформувати компетентності:

— розуміти сутність, склад, особливості й закономірності формування, тенденції і перспективи розвитку потенціалу національної економіки;

— аналізувати потенціал національної економіки та рівень його використання;

— визначати основні фактори та причини нераціонального використання складових потенціалу національної економіки.

План заняття.1. Про порядок поточного і підсумкового контролю знань студентів з

дисципліни «Національна економіка».2. Усне опитування, з’ясування рівня засвоєння студентами термінів і

понять.3. Здійснення аналізу потенціалу національної економіки України.4. Заповнення запропонованої таблиці, що характеризує потенціал

національної економіки України.

Інформаційне забезпечення.1. Перелік основних термінів і понять теми, складений в логічному порядку.2. Форма таблиці, що характеризує потенціал національної економіки

України.

Заняття 2.Тема 2. Структура національної економіки.

Тема 3. Фінанси національної економіки.

Кількість годин: аудиторні заняття – 2 Завдання. Сформувати компетентності:

— аналізувати структурні співвідношення в національній економіці;

– 54 –

— формулювати пропозиції щодо удосконалення структури національної економіки України;

— презентувати результати аналізу і пропозиції по удосконаленню структури економіки й відстоювати власну думку під час дискусії;

— розуміти сутність і роль фінансового сектору в національній економіці;— розуміти місце державних фінансів в національній економіці України;— аналізувати показники державного бюджету.— уміння формулювати запитання по запропонованій темі дискусії.

План заняття.1. Заповнення запропонованої таблиці, що характеризує структуру

національної економіки України;2. Заповнення таблиці, що характеризує бюджетну класифікацію.3. Презентація результатів аналізу і пропозицій по удосконаленню

структури економіки та бюджетної політики.

Інформаційне забезпечення.1. Форма таблиці, що характеризує структуру національної економіки

України.2. Таблиця, що характеризує бюджетну класифікацію доходів, видатків,

фінансування, державного боргу.

Заняття 3.Тема 4. Роль держави в національній економіці.

Тема 5. Організація державного управління національною економікою.

Кількість годин: аудиторні заняття – 2 Завдання. Сформувати компетентності:

— класифікувати вади ринкового саморегулювання;— аналізувати вади ринкового саморегулювання та визначати методи, за

допомогою яких доцільно їх усувати;— знати функції державних органів України в сфері економіки.

План заняття.1. Усне опитування, з’ясування рівня засвоєння студентами термінів і

понять.2. Здійснення аналізу економічних функцій держави.3. Заповнення запропонованої таблиці, що характеризує економічні функції

держави.

Інформаційне забезпечення.1. Перелік основних термінів і понять теми, складений в логічному порядку.2. Таблиця, що характеризує економічні функції держави.

– 55 –

Заняття 4.Тема 7. Регіональний розвиток національної економіки.

Тема 10. Соціальна спрямованість національної економіки.Тема 11. Взаємодія національної економіки з екологією.

Тема 12. Національна економіка у глобальному середовищі.

Кількість годин: аудиторні заняття – 2 Завдання. Сформувати компетентності:

— аналізувати показники ефективності інвестиційної діяльності на регіональному рівні;

— використовувати фінансові нормативи бюджетної забезпеченості для обґрунтування потреб регіонів у фінансових ресурсах;

— формулювати й аргументувати пропозиції щодо удосконалення регіональної політики.

План заняття.1. Усне опитування, з’ясування рівня засвоєння студентами термінів і

понять.2. Семінар-дискусія.

Інформаційне забезпечення.1. Перелік основних термінів і понять теми, складений в логічному порядку.2. Форма таблиці, що характеризує інвестиційний потенціал та інвестиційну

привабливість регіонів України.

Заняття 5.Тема 6. Розвиток національної економіки.

Тема 8. Прогнозування національної економіки.Тема 9. Програмування національної економіки.

Кількість годин: аудиторні заняття – 2 Завдання. Сформувати компетентності:

— розуміти сутність стратегії економічного і соціального розвитку країни;— розуміти сутність системи прогнозних та програмних документів

економічного і соціального розвитку України;— формулювати й аргументувати цілі й пріоритети економічного і

соціального розвитку.

План заняття.1. Усне опитування, з’ясування рівня засвоєння студентами термінів і

понять.2. Побудова «дерева цілей» (робота в малих творчих групах).

– 56 –

3. Презентація «дерева цілей».

Інформаційне забезпечення.1. Перелік основних термінів і понять теми, складений в логічному порядку.2. Перелік стратегічних цілей економічного і соціального розвитку України.

Заняття 6.Теми 1 – 12.

Кількість годин: аудиторні заняття — 2

Завдання. Сформувати компетентності:— формулювати й аргументувати пропозиції щодо удосконалення

організації національної економіки.

План заняття.1. Міні-лекція.2. Комплексна контрольна робота.3. Підведення підсумків сесійного періоду поточного модульного контролю

знань.

Інформаційне забезпечення.1. Завдання для комплексної контрольної роботи.2. Журнал обліку поточної успішності студентів.

Заняття 7.Теми 1–12.

Кількість годин: аудиторні заняття — 2Завдання. Сформувати компетентності:

— на основі аналізу формулювати висновки стосовно економічного і соціального розвитку країни;

— виявляти й формулювати проблеми економічного і соціального розвитку країни;

— уміти застосовувати методи та засоби державного управління національною економікою.

План заняття.1. Захист звітів про виконання розрахункових завдань.2. Оцінювання результатів виконання розрахункових завдань.

Інформаційне забезпечення.1. Звіти про виконання розрахункових завдань.

– 57 –

Заняття 8.Теми 1–12.

Кількість годин: аудиторні заняття — 2Завдання. Сформувати компетентності:

— на основі аналізу формулювати висновки стосовно економічного і соціального розвитку країни;

— виявляти й формулювати проблеми економічного і соціального розвитку країни;

— уміти застосовувати методи та засоби державного управління національною економікою.

План заняття.1. Презентація виконання індивідуальних завдань (рефератів, есе,

перекладів тексту з іноземної мови тощо).2. Оцінювання результатів виконання індивідуальних завдань.

Інформаційне забезпечення.1. Презентаційні матеріали.

– 58 –

4.3. ПЛАНИ НАВЧАЛЬНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ ЗАОЧНОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ В МІЖСЕСІЙНИЙ ПЕРІОД

У міжсесійний період студент заочної форми заняття має підготуватися до екзамену, а також:

виконати аналітичне завдання; виконати індивідуальне завдання; виконати індивідуальну роботу за власним вибором.

Індивідуальна робота за власним вибором студента передбачає виконання таких видів робіт:

1. Анотування літературних джерел за проблематикою державного регулювання економіки.

2. Аналітичний звіт власних наукових досліджень.3. Підготовка презентації у програмі Power Point.4. Виконання завдань в рамках дослідницьких проектів кафедри.

Зміст і система оцінювання роботи студента у міжсесійний період викладені у розділах 6.1 і 6.2.

Студент має самостійно обрати форму індивідуальної роботи за власним вибором і погодити її з викладачем під час Дня заочника.

Звіт про виконання аналітичного завдання має бути виконаний у письмовій формі. Індивідуальне завдання (реферат, есе, переклад тексту), а також звіт про виконання індивідуальної роботи за власним вибором виконуються в електронній формі.

– 59 –

5. САМОСТІЙНА РОБОТА СТУДЕНТІВ

Самостійна робота студента (СРС) — це форма організації навчального процесу, за якої заплановані завдання виконуються студентом під методичним керівництвом викладача, але без його безпосередньої участі. СРС є важливою складовою навчального процесу, яка позитивно впливає на глибину засвоєння знань і вмінь, що є передумовою творчого застосування їх у майбутній професійній діяльності.

Метою СРС є засвоєння в повному обсязі навчального матеріалу, передбаченого програмою та послідовне формування у студентів самостійності як риси характеру, що відіграє суттєву роль у формуванні сучасного фахівця вищої кваліфікації.

Під час самостійної роботи студент має бути активним учасником навчального процесу, свідомо ставитися до оволодіння теоретичними і практичними знаннями, вільно орієнтуватися в інформаційному просторі.

Самостійна робота студентів над наукою (дисципліною) «Національна економіка» може включати різні форми, які визначаються робочою навчальною програмою залежно від мети, завдань та змісту дисципліни , зокрема:

опрацювання теоретичних основ прослуханого лекційного матеріалу; вивчення окремих тем або питань, що передбачені для самостійного

опрацювання; переклад іноземних текстів; виконання домашніх завдань; підготовка до семінарських (практичних, лабораторних) занять; підготовка до контрольних робіт та інших форм поточного контролю; вирішення і письмове оформлення задач, схем, діаграм, інших робіт

графічного характеру; систематика вивченого матеріалу дисципліни перед написанням модулів

та екзаменом; відпрацювання завдань тренінгів з наук (дисциплін); аналіз конкретної виробничої ситуації та підготовка аналітичної записки

(Case study); підготовка практикуму з дисципліни з використанням програмного

забезпечення; виконання індивідуальних завдань тощо.

Семінарські (практичні) заняття передбачають обов’язкове використання інноваційних технологій та проводитися у формах:

семінар-розгорнута бесіда; семінар-вирішення ситуаційних вправ; міні-кейс; дискусія з елементами аналізу; семінар-розв’язання проблемних завдань; семінар – «мозковий штурм»;

– 60 –

робота в малих творчих групах; семінар-конференція; семінар-дискусія; ділова гра; інших прогресивних форм.

Перелік завдань для СРС, форми звітності, терміни виконання та максимальна оцінка за її результати представлені в Карті самостійної роботи студента. Всі завдання СРС поділяються на обов’язкові та вибіркові. До обов’язкових належать завдання, які студент зобов’язаний виконати під час опанування даної дисципліни (підготовка до семінарських занять, підготовка до модульного контролю тощо). До вибіркових належать альтернативні завдання, серед яких кожен студент може вибрати завдання на власний розсуд з тим, щоб набрати необхідну кількість балів (написання реферату, есе тощо).

Карта самостійної роботи студентів (Карта СРС) є основою організації СРС з кожної дисципліни . Вона відображає перелік конкретних форм самостійної роботи студента, види семінарських (практичних, лабораторних) занять, види навчальних робіт, які необхідно виконати студенту відповідно до робочої навчальної програми та кількість балів, які можна отримати за виконання цих робіт.

У тих випадках коли, семінарські (практичні, лабораторні) заняття мають тренувальний характер і передбачають виконання розрахункових робіт, набуття проектно-аналітичних здатностей, підготовку до виконання модульних контрольних робіт, проведення ділової гри, комплексного тренінгу тощо поточна робота на цьому занятті може не оцінюватися, а бути об’єктом діагностики навчальних досягнень на наступному семінарському (практичному, лабораторному) занятті.

Карта самостійної роботи студентів є обов’язковою складовою робочої навчальної програми дисципліни та «Методичних матеріалів щодо змісту та організації самостійної роботи студентів, поточного і підсумкового контролю знань з дисципліни », що розміщуються на сайті університету.

Студенти, що приступають до вивчення дисципліни , на першому занятті мають бути поінформовані викладачем щодо організації самостійної роботи: термінів виконання завдань, кількості балів за кожен вид роботи, часу проведення консультацій, а також отримати докладну інформацію про розміщені на сайті університету «Методичні матеріали щодо змісту та організації самостійної роботи студентів, поточного і підсумкового контролю знань з дисципліни », в структуру яких включена Карта самостійної роботи студента.

До відома студентів має бути доведений такий порядок планування та організації самостійної роботи:

Після одержання інформації про всі форми організації самостійної роботи з дисципліни та максимальну кількість балів, які можна набрати за їх виконання, кожен студент роздруковує для себе Карту самостійної роботи

– 61 –

студента із «Методичних матеріалів щодо змісту та організації самостійної роботи студентів, поточного і підсумкового контролю знань з дисципліни », що розміщені на сайті університету, обирає індивідуальні завдання.

Бали, одержані студентами за виконання різних видів самостійної роботи, проставляються викладачем в Електронному журналі обліку поточної успішності студентів.

Поточні консультації студентів з питань виконання завдань СРС, а також підведення підсумків з деяких видів виконаних робіт здійснюються під час планових занять з індивідуально-консультативної роботи.

Семінарське (практичне, лабораторне) заняття може об’єднувати декілька тем з дисципліни .

Для оцінювання знань студентів важливо визначити оптимальну кількість видів контролю і його форми в межах заняття так, щоб присутній на занятті студент мав реальну можливість заробити бали (за всіма видами контролю) на кожному занятті за умови належної підготовки.

Види самостійної роботи студентів та форми контролюВиди та форми самостійної роботи

студентівФорми контролю

І. Підготовка до аудиторних занять1.1. Вивчення обов’язкової та додаткової

літератури, текстів лекцій тощо1.2. Виконання домашніх завдань1.3. Підготовка до семінарських (практичних,

лабораторних) занять1.4. Підготовка до контрольних робіт та інших

форм поточного контролю

1.1. Усне опитування1.2. Перевірка правильності виконання

завдань1.3. Тестування1.4. Написання контрольної роботи тощо

ІІ. Пошуково-аналітична робота2.1. Пошук (підбір) та огляд літературних

джерел за заданою проблематикою 2.2. Написання реферату(есе) на задану тему2.3. Аналітичний розгляд наукової публікації2.4. Аналіз конкретної виробничої ситуації та

підготовка аналітичної записки (Case study)

2.1. Розгляд підготовлених матеріалів під час аудиторних занять

2.2. Обговорення (захист) реферату (есе) під час аудиторних занять або ІКР

2.3. Обговорення результатів проведеної роботи під час аудиторних занять або ІКР

2.4. Перевірка правильності виконання завдань

ІІІ. Наукова робота3.1. Участь у наукових студентських

конференціях і семінарах3.2. Підготовка наукових публікацій3.3. Виконання завдань у рамках

дослідницьких проектів кафедри (факультету)

3.1. Доповіді на наукових студентських конференціях і семінарах

3.2. Обговорення з викладачем підготовлених матеріалів до публікації

3.3. Використання матеріалів у звіті з НДР

– 62 –

6. ПОТОЧНИЙ І ПІДСУМКОВИЙ КОНТРОЛЬ ЗНАНЬ

6.1. ОЧНА ФОРМА НАВЧАННЯ

6.1.1. КАРТА САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТА

№ семінарського (практичного)

заняття

Форма самостійної роботи студента

Види семінарських (практичних) занять

Максимальнакількість

балів

За систематичність і активність роботи на семінарських (практичних) заняттяхЗмістовий модуль № 1

1 Попередня підготовка з визначених питань Семінар-розгорнута бесіда –

2 Завчасна підготовка за визначеними темами Семінар-дискусія 4

3 Завчасна підготовка за визначеними темами Семінар – «мозковий штурм» 4

4 Відпрацювання виконання конкретних операцій

Робота в малих творчих групах 4

5 Підготовка, моделювання діяльності органів державної влади в рамках ігрового етапу

Ділова гра 3

6 Написання реферату Презентація рефератів –7 Підготовка до контрольної

(модульної) роботи № 2Презентація рефератів.Контрольна (модульна) робота № 1

–

Змістовий модуль № 28 Написання реферату Презентація рефератів –9 Написання реферату Презентація рефератів –10 Аналіз конкретної виробничої

ситуаціїСемінар-вирішення ситуаційних вправ –

11 Відпрацювання виконання конкретних операцій

Семінар-вирішення ситуаційних вправ 3

12 Завчасна підготовка за визначеними темами

Дискусія з елементами аналізу 4

13 Аналіз конкретної виробничої ситуації

Семінар-вирішення ситуаційних вправ 4

14 Підготовка до контрольної роботи на розв’язок розрахункових завдань. Підготовка до контрольної (модульної) роботи № 2

Контрольна робота на розв’язок розрахункових завдань.Контрольна (модульна) робота № 2

4

Усього балів за роботу на семінарських (практичних) заняттях 30За виконання модульних завдань

Модуль № 1 Написання контрольної (модульної) роботи № 1 5Модуль № 2 Написання контрольної (модульної) роботи № 2 5Модуль Написання модульної контрольної роботи –

Усього балів за модульний контроль 10

– 63 –

За виконання індивідуальних завданьВиди індивідуальних завдань (студент обирає один вид завдань з запропонованих)

1. Написання реферату за заданою тематикою 102. Написання есе з проблемних питань 103. Переклад літературних джерел іншомовного походження за заданою

проблематикою10

4. Анотування літературних джерел за заданою проблематикою 10Усього балів за виконання індивідуальних завдань 10

РАЗОМ БАЛІВ ЗА САМОСТІЙНУ РОБОТУ СТУДЕНТА 50

– 64 –

6.1.2. ПОРЯДОК ПОТОЧНОГО І ПІДСУМКОВОГО ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ З ДИСЦИПЛІНИ

6.1.2.1. Порядок та критерії оцінювання знань студентів

Оцінювання знань студентів здійснюється на основі результатів поточної успішності та екзамену.

Об’єктом оцінювання знань студентів є програмний матеріал дисципліни, засвоєння якого відповідно перевіряється під час поточного контролю і на екзамені.

Максимально можлива оцінка за знання програмного матеріалу з дисципліни – 100 балів. За поточну успішність студент може отримати максимум 50 балів, за екзамен – 50 балів.

Оцінювання знань студентів викладачами здійснюється експертними методами. При оцінюванні усіх видів діяльності студентів застосовуються такі критерії:

Рівень знань, умінь, навичок Критерії

відмінний Якщо студент всебічно, безпомилково і в логічній послідовності вільно розкрив теоретичне питання; самостійно і правильно виконав практичне завдання та продемонстрував знання методики його розв'язання; творчо, глибоко, з додержанням вимог методичного характеру розкрив тему реферату (есе), своєчасно здав його на перевірку, дотримався правил його оформлення.

добрий Якщо студент дав правильну, але недостатньо повну відповідь на теоретичне питання або розкрив всі аспекти поставленого питання, але припустився несуттєвих помилок; володіє знанням методики розв’язання практичного завдання, але припускається несуттєвих помилок; повно, але недостатньо творчо, з додержанням вимог методичного характеру розкрив тему реферату (есе), своєчасно здав його на перевірку, дотримався правил його оформлення.

задовільний Якщо студент дав неповну відповідь на теоретичне питання або розкрив не всі аспекти поставленого питання, припустився помилок, але в цілому володіє програмним матеріалом; в цілому володіє методикою розв’язання практичного завдання, але припускається помилок; недостатньо повно, поверхово, з несуттєвими порушеннями методичних вимог виконав реферат (есе), несуттєво порушив терміни його подачі на перевірку.

– 65 –

незадовільний Виставляється студенту, який не розкрив вузлових елементів теоретичного завдання; не володіє методикою розв’язання практичного завдання або який відмовився відповідати на питання, поставлене викладачем; грубо порушив методичні вимоги до виконання реферату (есе) й терміни його подачі на перевірку.

6.1.2.2. Завдання поточного контролю

Поточний контроль знань проводиться з метою виявлення рівня засвоєння студентами навчального матеріалу, що здійснюється в ході аудиторних та індивідуальних занять, а також перевірки самостійно виконаних студентами завдань.

Завданням поточного контролю є перевірка розуміння та засвоєння навчального матеріалу, вироблених навичок здійснення економічних розрахунків, умінь самостійно опрацьовувати тексти, здатності осмислити зміст тем, умінь публічно та письмово презентувати певний матеріал.

6.1.2.3. Об’єкти поточного контролю знань студентів денної форми навчання

Об’єктами поточного оцінювання знань студентів є: відповіді (виступи) на аудиторних заняттях; результати виконання контрольних (модульних) робіт; результати виконання і захисту завдань самостійної роботи студента.

6.1.2.4. Оцінювання рівня знань та активності роботи на семінарських (практичних) заняттях

Під час контролю виконання завдань та відповіді на семінарських (практичних) заняттях оцінюванню підлягають: а) рівень знань, продемонстрованих у відповідях і виступах на семінарських (практичних) заняттях; б) результати виконання і захисту звіту про виконання розрахункових завдань.

Максимальна кількість балів, яку може набрати студент за відповіді на семінарських (практичних) заняттях протягом семестру – 30. Кількість балів, яку може набрати студент за відповіді на кожному семінарському (практичному) занятті, відображена у Карті самостійної роботи.

Ці бали викладач переносить в журнал обліку роботи академічної групи та в електронний журнал обліку поточної успішності студентів.

Кількість балів, яку може набрати студент за відповіді на кожному семінарському (практичному) занятті, відображена у Карті самостійної роботи. Оцінювання здійснюється за такими критеріями:

– 66 –

Шкала оцінювання видів робіт поточного контролю знань студентів

Можлива максимальна оцінка

за певну форму роботи (завдання),

балів

Рівень виконання

Відмінний Добрий Задовільний Незадовільний

4 4 3 2 05 5 4 3 010 10 8 6 0

Ці бали – реально зароблені оцінки під час проведення семінарських занять викладач переносить у свій журнал, в журнал обліку роботи академічної групи та в систему електронного обліку поточної успішності студентів.

Кількість балів, отриманих студентом на кожному семінарському (практичному) занятті, підсумовуються і включається в загальну суму балів поточної успішності.

У разі пропуску з поважних причин аудиторних занять студент має право їх відпрацювати за графіком консультацій.

Відпрацювання аудиторних занять можуть бути здійснені впродовж 2-х тижнів (14 календарних днів), починаючи з моменту, коли студент має знову приступити до занять (завершилася дія відповідної поважної причини), але не пізніше дня початку залікового тижня у відповідному семестрі.

Поважними причинами пропуску студентом аудиторних занять можуть бути хвороба, виклик до суду, правоохоронних органів чи до військового комісаріату; відрядження; сімейні обставини тощо, що мають бути підтверджені документально — лікарняний, медична довідка, повістка, тощо.

Порядок відпрацювання пропущених занять визначає викладач.За рішенням кафедри студентам, які брали участь у науково-дослідній

роботі можуть присуджуватися додаткові (заохочувальні) бали. Їх кількість не може перевищувати 10 балів.

6.1.2.5. Контрольні (модульні) роботи

Навчальний матеріал дисципліни «Національна економіка» поділяється на два модулі. Перший модуль охоплює 1–6 теми; другий – 7–12 теми. Під час виконання модульних контрольних робіт оцінюванню підлягають теоретичні знання та практичні навички, яких набув студент після опанування тем певного модулю. Контрольні роботи можуть проводитися у формі тестів, відповідей на теоретичні питання або розв’язання виробничих ситуації.

6.1.2.6. Індивідуальне завдання

– 67 –

Студент обирає вид індивідуального завдання за власним бажанням. Видами індивідуального завдання є:

1. Написання реферату за заданою тематикою.2. Написання есе з проблемних питань.3. Переклад літературних джерел іншомовного походження на українську

мову.4. Анотування літературних джерел за заданою проблематикою.

Захист індивідуальних завдань здійснюється у формі презентації під час семінарських занять. Студент має підготувати доповідь, презентувати її та відповісти на запитання студентів та викладача.

Максимальна кількість балів за зміст та презентацію виконання індивідуального завдання – 10.

Своєчасність подачі студентом виконаного індивідуального завдання на перевірку включається в критерій оцінювання.

6.1.2.7. Реферат

Реферат – стисле розкриття у письмовій формі певного питання, яке здійснюється на основі узагальнення відповідних матеріалів.

В рефераті слід розкрити актуальність теми, охарактеризувати стан предмету дослідження, визначити й аргументувати проблеми функціонування певної системи або державного управління та регулювання (залежно від назви теми), а також сформулювати пропозиції щодо їх удосконалення. Для написання реферату студент обов’язково має використати додаткові літературні джерела, а саме: монографії; наукові статті, опубліковані у періодичних економічних виданнях; сучасні статистичні та аналітичні матеріали та ін.

Реферат комплектують у такій послідовності: титульна сторінка, основна частина, список літератури.

Обсяг реферату – 12–15 сторінок.

ОРІЄНТОВНА СТРУКТУРА РЕФЕРАТУ (ЕСЕ)

1. Вступ.2. Актуальність теми.3. Історичні аспекти.4. Теоретичні засади.5. Світовий досвід.6. Аналіз стану об’єкту.7. Проблеми і пропозиції.8. Висновки.9. Список літератури.10.Додатки.

Кожний студент вибирає тему реферату за власним бажанням.

– 68 –

Зразок титульної сторінки наведений нижче.

ТЕМАТИКА РЕФЕРАТІВ

Тема 1. Потенціал національної економіки.

1. Стан та характеристика потенціалу національної економіки України.2. Сучасний стан основних галузей національної економіки України (на

прикладі конкретної галузі).3. Національне багатство України та методи його оцінки.4. Природно-ресурсний потенціал України та шляхи підвищення ефективності

його використання.5. Виробничий та науково-технічний потенціал України та перспективи його

розвитку.6. Ефективність національної економіки та показники її вимірювання.

Тема 2. Структура національної економіки.1. Формування ринкових відносин та зрушення у соціальній структурі

економіки України.2. Причини та наслідки різниці у рівні доходів населення в Україні.3. Секторна модель національної економіки: структурні зміни у ХХІ столітті.4. Процеси концентрації виробництва й капіталу та їх вплив на розвиток

національної економіки.5. Структура організаційно-правових форм господарювання: особливості

формування в Україні.6. Основні пропорції первинного розподілу ВВП в Україні.7. Пропорція між споживанням та нагромадженням як чинник економічного

зростання.8. Роль інфраструктури у розвитку економіки.9. Сучасна концепція аналізу структури видів економічної діяльності.10.Технологічна структура економіки: пропорції та проблеми в Україні.11.Структура зовнішньої торгівлі як індикатор розвитку економіки.12.Регіональна структура економіки України та державна регіональна

економічна політика.

Тема 3. Фінанси національної економіки.1. Проблеми ефективності бюджетних витрат.2. Управління державним боргом в Україні.3. Функції Національного банку України та інструменти їх реалізації. 4. Вади і переваги діяльності небанківських фінансово-кредитних та

банківських установ.5. Основні засади використання кредитних спілок як об’єкта розміщення

вільних коштів громадян.

– 69 –

6. Перспективи розвитку страхового бізнесу в Україні.7. Функції та принципи організації банківської системи в Україні.

Тема 4. Роль держави в національній економіці.1. Економічні функції держави: специфіка України.2. Державне управління економікою в Україні.3. Результати та перспективи приватизації державної власності в Україні.4. Управління державним боргом в Україні.5. Проблеми ефективності суспільного сектору економіки України.6. Державна регуляторна політика в Україні.7. Світовий досвід державної підтримки підприємництва.8. Характеристика методів оцінювання параметрів тіньової економіки.

Тема 5. Організація державного управління національною економікою.1. Державне управління як необхідна умова функціонування суспільного

життя.2. Соціальне управління як організуюча функція суспільства.3. Суть і відмінності американського та європейського підходів до визначення

предмета державного управління.4. Суть державного регулювання економіки і заходи по створенню більш

ефективної системи впливу держави.5. Системний підхід до вибору засобів і методів впливу держави на суб’єктів

економічних відносин.6. Конструктивна співпраця всіх гілок влади – гарант суспільного прогресу.7. Організаційна структура державного управління.

Тема 6. Розвиток національної економіки.2. Концепція постіндустріального суспільства і економічний розвиток України.3. Економічний розвиток на основі інституціональних трансформацій.4. Поєднання процесів індустріального та постіндустріального розвитку: теорія

та практика в Україні.5. Теорії інформаційного суспільства.6. Можливості використання інструментарію виробничої функції при

прогнозування темпів економічного розвитку України.

Тема 7. Регіональний розвиток національної економіки.1. Основні завдання та пріоритети державної регіональної політики.2. Регіональні диспропорції національної економіки України та шляхи їх

подолання.3. Напрями підвищення ефективності використання природно-ресурсного

потенціалу регіону.4. Роль місцевих фінансів в управлінні регіональним розвитком.

– 70 –

5. Місцеві бюджети як фінансова основа соціально-економічного розвитку регіонів.

6. Інвестиційний клімат та інвестиційна привабливість регіону.7. Механізм реалізації державної стратегії регіонального розвитку та його

складові.

Тема 8. Прогнозування національної економіки.1. Характеристика Державного прогнозу економічного і соціального розвитку

України.2. Довгострокове прогнозування економічного і соціального розвитку України:

проблеми і перспективи.3. Світовий досвід соціально-економічного прогнозування.4. Критерії точності і надійності соціально-економічних прогнозів.5. Напрями удосконалення методики прогнозування економічних і соціальних

процесів.6. Економетричні методи прогнозування економічних і соціальних процесів.7. Сфера застосування експертних методів прогнозування соціально-

економічного розвитку.

Тема 9. Програмування національної економіки.1. Цілі і пріоритети стратегії економічного і соціального розвитку України.2. Модернізація економіки України: стратегія довгострокового розвитку.3. Стратегія інноваційного розвитку України.4. Обґрунтування державних цільових програм економічними ресурсами.5. Фінансове забезпечення реалізації заходів державних цільових програм.6. Організаційно-економічний механізм реалізації державних цільових

програм.7. Програмування національної економіки в країнах Європейського Союзу.

Тема 10. Соціальна спрямованість національної економіки.1. Особливості соціальної політики щодо окремих верств населення.2. Доходи населення та їх соціально-політичні виміри.3. Прожитковий мінімум як основа соціальних гарантій доходів населення.4. Соціальна сфера та джерела фінансування її розвитку.5. Соціальна нерівність та методи її вимірювання.6. Нерівність як фундаментальний чинник бідності.7. Джерела фінансування соціальної інфраструктури.

Тема 11. Взаємодія національної економіки з екологією.1. Сталий розвиток: екологічна, соціальна, економічні складові.2. Проблеми екології в умовах стратегії сталого розвитку. 3. Сучасна концепція охорони природного середовища.4. Платежі за ресурси, їх види і нормативи.

– 71 –

5. Система управління природокористуванням та необхідність її перебудови.6. Економічні методи управління раціональним природокористуванням.7. Економічний механізм забезпечення природоохоронної діяльності в Україні.

Тема 12. Національна економіка у глобальному середовищі.1. Особливості імпортної політики України в період до вступу у СОТ.2. Порівняльна характеристика ринків ЄС та Росії для України з якісної та

кількісної точок зору.3. Місце України в системі світових зовнішньоторговельних зв’язків.4. Перспективи використання Україною транзитного потенціалу як базової

конкурентної переваги.5. Позитивні і негативні наслідки від вступу України до СОТ.6. Діяльність ТНК та їх вплив на економіку України.7. Експортна політика України: помилки та стратегічні напрямки.8. Взаємовідносини України з міжнародними фінансовими організаціями в

системі формування зовнішнього боргу України.

6.1.2.8. Есе

Есе – вільний за композицією твір невеличкого обсягу, в якому висвітлюються індивідуальні враження і міркування з конкретного питання.

Обсяг есе –5-6 сторінок.

ТЕМАТИКА ЕСЕТема 1. Потенціал національної економіки.

1. Як визначити розмір та вартість національного багатства країни в цілому та окремих його складових?

2. За допомогою яких показників можна найбільш точно оцінити рівень ефективності національної економіки?

3. Чи є можливим зниження обсягу споживання природних ресурсів за умови поступового зростання національної економіки?

Тема 2. Структура національної економіки.1. Структурна динаміка рівня доходів населення в Україні: макроекономічні та

соціальні проблеми.2. Малий бізнес в Україні: якими мають бути його масштаби?3. Еволюція поглядів на роль пропорцій між І та ІІ підрозділами економіки.4. Структурні індикатори інноваційного розвитку економіки.5. Відтворення основного капіталу: пропорції та проблеми в Україні.6. Реформування відносин власності в Україні: економічні та соціальні

наслідки.

Тема 3. Фінанси національної економіки.

– 72 –

1. У чому полягають недоліки діючого механізму міжбюджетних відносин?2. Ефективність діяльності інвестиційних компаній в Україні.3. Перспективи функціонування недержавних пенсійних фондів в Україні.4. Як підвищити роль комерційних банків в економічному розвитку України?

Тема 4. Роль держави в національній економіці.1. Державна економічна політика в Україні: погляд молодого покоління.2. Попит і пропозиція суспільних товарів (послуг) в Україні.3. Державний сектор економіки України: малі чи надмірні його масштаби.4. Еволюція концепцій приватизації державного майна за роки незалежності

України та її соціальні наслідки.5. Як покращити відносини між державою і бізнесом?6. Причини і наслідки «тінізації» економіки.7. Способи ухилення від сплати податків в Україні.8. Оцінка масштабів недоїмки бюджету та способи її можливого скорочення.

Тема 5. Організація державного управління національною економікою.1. Розподіл державної влади: механізм стримувань і противаг.2. Завдання і проблеми визначення повноважень органів державної влади.3. Проблеми організації виконавчої влади в Україні.4. Державні закупівлі і їх вплив на обсяги виробництва.5. Формування та розвиток централізації та децентралізації в сфері державного

управління.

Тема 6. Розвиток національної економіки.1. Особливості моделей економічного розвитку високо розвинутих країн.2. Механізм впливу соціальної нерівності на економічний розвиток України.3. Перспективи використання теорії ендогенного впливу НТП на економічний

розвиток в Україні.4. Концепція сталого розвитку: вади і переваги.5. Особливості впливу сфери освіти на економічний розвиток України.

Тема 7. Регіональний розвиток національної економіки.1. Перспективи розвитку і функціонування вільних економічних зон в Україні.2. Фінансова автономія місцевих органів влади: реалії та перспективи.3. Як удосконалити систему місцевих податків?4. Критерії оцінки рівня та якості життя населення в регіоні.5. Шляхи розв’язання проблеми «центр – регіони».

Тема 8. Прогнозування національної економіки.1. Соціально-економічні прогнози і реальність: причини неспівпадання.2. Які методи соціально-економічного прогнозування ліпші – інтуїтивні чи

формалізовані?

– 73 –

3. Які фактори економічного і соціального розвитку доцільно було б враховувати при розробці соціально-економічних прогнозів.

4. Як позбутися негативних тенденцій соціально-економічного розвитку.5. Як цільові прогнози соціально-економічного розвитку втілити в життя.

Тема 9. Програмування національної економіки.1. Стратегічні цілі соціально-економічного розвитку України: погляд молодого

покоління.2. Спадкоємність соціально-економічної політики: пропозиції щодо

формування механізму її забезпечення.3. Соціально-економічні проблеми й результативність державного програмно-

цільового планування.4. Проблеми сучасної молоді та економічний механізм розв’язання.5. Як я розумію стратегію інноваційного розвитку України.

Тема 10. Соціальна спрямованість національної економіки.1. Державна соціальна політика в Україні: сутність та перспективи. 2. Чинники впливу на підвищення добробуту населення в Україні. 3. Соціальна нерівність в Україні як об’єкт регуляторного впливу. 4. Проблеми і перспективи фінансування соціальної сфери в Україні.5. Основні показники вимірювання бідності в Україні. 6. Причини і наслідки бідності та напрямки їх подолання. 7. Кошторисно-бюджетне фінансування соціальної інфраструктури.

Тема 11. Взаємодія національної економіки з екологією.1. Державна екологічна політика в Україні: сутність та перспективи. 2. Чинники впливу на концепцію взаємодії економіки та екології.3. Концептуальні засади взаємодії економіки та екології.4. Основні важелі економічного механізму довкілля.5. Причини і наслідки взаємодії економіки та екології. 6. Проблеми реалізації стратегії сталого розвитку.7. Джерела здійснення фінансування природоохоронних заходів.

Тема 12. Національна економіка у глобальному середовищі.1. Дефіцит енергоресурсів в Україні – географічна помилка або підстава для

розвитку НТП?2. Вступ України до ЄЕП: переваги та втрати.3. Можливості практичного застосування теорії міжнародної торгівлі Стефана

Ліндера в зовнішньоекономічній політиці України. 4. Перепони на шляху іноземних інвестицій України в інші країни.5. Надмірна частка експорту у ВВП України – свідчення структурних

диспропорцій чи спосіб виживання?

– 74 –

6.1.2.9. Переклад іноземної літератури на українську мову

1. Звіт про виконання індивідуального завдання (переклад іноземної літератури на українську мову) має включати:1.1. титульний аркуш;1.2. таблицю, що має складатися з двох колонок: 1) текст оригіналу

іноземною мовою; 2) текст перекладу українською мовою.2. Форматування тексту:

2.1. поля: праворуч – 1 см; інші – 2 см;2.2. шрифт – Times New Roman, кегль – 10;2.3. міжрядковий інтервал – одинарный;2.4. абзацний відступ – 0,4 см.

3. Номери сторінок оригіналу розміщувати в тексті, виділяючи їх червоним кольором і рамкою, наприклад: 256.

4. При друкуванні перекладу необхідно, щоб абзац оригіналу розміщувався напроти абзацу перекладу. В разі потреби необхідно в тексті оригіналу або тексті перекладу клавішею Enter робити міжабзацні відступи.

5. При друкуванні перекладу необхідно дотримуватися авторського підходу до виділення тексту засобами форматування.

6. Для презентації необхідно побудувати 8-10 слайдів в програмі Power Point.

ЗРАЗОК

372Глава 16

СВОБОДА И ОТВЕТСТВЕННОСТЬ В ГОСУДАРСТВЕННОМ УПРАВЛЕНИИ

Под рационализацией государственного управления1 подразумевается сложный процесс: а) насыщения его знаниями, опытом, теоретическим мышлением, актуальностью управленческих решений и действий, нужным потенциалом управляющих воздействий; б) экономии ресурсов, времени, человеческих сил при выработке и реализации управленческих решений и действий; в) достижения полного претворения в жизнь управ- 373 ленческих идеалов, ценностей, целей, замыслов и моделей...

Глава 16СВОБОДА І ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ У ДЕРЖАВНОМУ

УПРАВЛІННІ

Під раціоналізацією державного управління1

мається на увазі складний процес: а) насичення його знаннями, досвідом, теоретичним мисленням, актуальністю управлінських рішень та дій, необхідним потенціалом керуючих впливів; б) економії ресурсів, часу, людських сил при розробленні та реалізації управлінських рішень і дій; в) досягнення повного втілення в життя управлінських ідеалів, цінностей, цілей, задумів і моделей…

6.1.2.10. Анотування літературних джерел за заданою проблематикою

Для анотування літературних джерел за заданою проблематикою студент має погодити з викладачем і обрати проблему наукового та практичного 1 Ясперс К. Смысл и назначение истории / пер. с нем. М., 1994. С. 167—169.

– 75 –

характеру. Після цього обрати чотири-п’ять публікацій за обраною проблематикою (статей у наукових виданнях).

Анотування – процес аналітично-синтетичного опрацювання інформації, мета якого – отримання узагальненої характеристики документа, що розкриває логічну структуру і зміст. Анотації використовуються для стислої характеристики наукової статті, монографії, дисертації тощо, а також у видавничій, інформаційній та бібліографічній діяльності.

Анотації виконують дві основні функції:– сигнальну (подається важлива інформація про документ, що дає

можливість встановити основний його зміст і призначення, вирішити, чи варто звертатися до повного тексту праці);

– пошукову (анотація використовується в інформаційно-пошукових, зокрема, автоматизованих системах, для пошуку конкретних документів).

Анотація складається з двох частин: бібліографічного опису і власне тексту. Анотація не розкриває зміст наукового джерела, а лише інформує про наукове джерело певного змісту й характеру. Анотація дозволяє користувачеві скласти достатнє й об'єктивне попереднє уявлення про незнайому для нього наукову публікацію і тим самим допомагає в пошуку, відборі та систематизації потрібної інформації.

За функціональним призначенням анотації бувають довідкові та рекомендаційні.

Довідкова анотація уточнює заголовок і повідомляє відомості про автора, зміст, жанр та інші особливості документа, що відсутні в бібліографічному описі.

Рекомендаційна анотація покликана активно пропагувати, зацікавлювати, переконувати в доцільності прочитання документа, тому в рекомендаційних анотаціях є дидактична спрямованість, педагогічні рекомендації, методичні поради тощо, за обсягом вони ширші, аніж довідкові.

За обсягом та глибиною розрізняють анотації описові та реферативні.Описові анотації, узагальнено характеризуючи зміст первинного

документа і подаючи перелік основних тем, що в ньому відображені, відповідають на питання: про що повідомляється у документі?

Реферативні анотації не тільки подають перелік основних тем, а й розкривають їх зміст. Вони відповідають на два питання: про що повідомляється в основному документі? що саме з цього приводу повідомляється?

Текст анотації вирізняється лаконічністю, високим рівнем узагальнення інформації, що представлена в первинному документі. У тексті анотації не варто використовувати складні синтаксичні конструкції, що перешкоджають сприйняттю тексту.

План аналізу документа під час складання довідкової анотації:1. Відомості про автора.2. Відомості про форму (жанр) тексту.

– 76 –

3. Предмет, об'єкт або тема.4. Характеристика змісту анотованого документа.5. Характеристика довідкового апарату видання.6. Цільове й читацьке призначення документа.План аналізу документа під час складання рекомендаційної анотації:1. Відомості про автора.2. Характеристика анотованого твору.3. Оцінка твору.4. Характеристика художньо-поліграфічного та редакційно-видавничого

оформлення.5. Цільове й читацьке призначення документа.

Відомості про автора (професія, науковий ступінь, вчене звання)

Автор статті (монографії, брошури) - ... Стаття (монографія) відомого вченого (науковця, дослідника...)

Автори посібника висококваліфіковані фахівці в галузі...Академік... присвятив свою працю...Автор, доктор філологічний наук, професор...

Форма (жанр)анотованоготвору

Видання (монографія, стаття, посібник, підручник, брошура, практикум, словник...) присвячено ... У збірник (антологію) увійшли праці з проблем... Довідник містить...

Системний виклад У монографії всебічно проаналізовано.Збірник - результат комплексного дослідження...

Притаманні особливості, новизна поданого матеріалу

Уперше введено в науковий обіг...Збірник присвячено маловивченій проблемі...У монографії вперше представлено...

Характеристика довідкового апарату видання

Завершується монографія післямовою... спискам ілюстрацій, додатками... Полегшить користування посібником довідковий апарат, короткий словник, допоміжні покажчики Автор наводить переконливі приклади...

Цільова аудиторія (призначення)

Книга адресована (розрахована, орієнтована, призначена)Видання може зацікавити,..Стаття корисна для...Варто рекомендувати посібник...

– 77 –

Зразок титульної сторінки реферату (есе)

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАДКИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені Вадима ГЕТЬМАНА

ЗВІТ ПРО ВИКОНАННЯ РОЗРАХУНКОВОГО ЗАВДАННЯ (РЕФЕРАТ, ЕСЕ, ПЕРЕКЛАД ІНОЗЕМНОГО ТЕКСТУ НА УКРАЇНСЬКУ МОВУ тощо)

з дисципліни «Національна економіка»

на тему..................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................

студента (-ки) факультету……………………………………………………….………………

……-го курсу, спеціальності …………, ……… групи

................................................................................................................................................................(Прізвище, ім'я, по батькові)

Викладач................................................................................................................................................................ (Науковий ступінь, звання) (Прізвище, ініціали)

Оцінка ……… балів

"……"……………201…р.

……………………………(підпис викладача)

КИЇВ – 201…

– 78 –

6.2. ЗАОЧНА ФОРМА НАВЧАННЯ

6.2.1. КАРТА САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТА

6.2.1.1. Карта самостійної роботи студента заочної форми навчання спеціалізації «Менеджмент державних установ»

СЕСІЙНИЙ ПЕРІОД№

заняттяКонтактні заняття

(теми відповідно до робочої програми) Форма занять і контролюМакс.кіл-ть балів

За систематичність і активність роботи на контактних заняттях1. Тема 1. Потенціал національної

економіки.Установча міні-лекція.Міні-семінар – розгорнута бесіда.Робота в малих групах з виконання практичних завдань.

–

2. Тема 2. Структура національної економіки.

Тема 3. Фінанси національної економіки.

Міні-лекція. Міні-семінар – розгорнута бесіда.Робота в малих групах з виконання практичних завдань.

4

3. Тема 4. Роль держави в національній економіці.

Тема 5. Організація державного управління національної економіки.

Міні-лекція.Міні-семінар – дискусія.Виконання розрахункових завдань.

4

4. Тема 7. Регіональний розвиток національної економіки.

Тема 10. Соціальна спрямованість національної економіки.

Тема 11. Взаємодія національної економіки з екологією.

Тема 12. Національна економіка у глобальному середовищі.

Міні-лекція.Міні-семінар – дискусія.Робота в малих групах з виконання практичних завдань.

4

5. Тема 6. Розвиток національної економіки.

Тема 8. Прогнозування національної економіки.

Тема 9. Програмування національної економіки.

Міні-лекція.Міні-семінар – «мозковий штурм».Виконання розрахункових завдань.

4

6. Теми 1-12. Виконання розрахункових завдань.

4

7. Теми 1-12. Міні-лекція. Підведення підсумків міжсесійного періоду.

–

8. Теми 1-12. Захист звітів про виконання розрахункових завдань.

–

9. Теми 1-12. Презентації виконання індивідуальних завдань.

–

– 79 –

Сума 20За виконання модульних (контрольних) завдань

10. Комплексна контрольна робота. Контрольна робота у тестовій формі.

5

Усього балів за контактні заняття 25

МІЖСЕСІЙНИЙ ПЕРІОДЗа виконання обов’язкових позааудиторних індивідуальних завдань

Види завдань Форма подання

Термін подання і реєстрація

Форма контролю

Макс.кіл-ть балів

Підготовка звіту про виконання розрахункового завдання.

Електронна За тиждень до початку сесії на електронну пошту викладача

Контрольна робота, обговорення результатів.

10

Виконання індивідуального завдання (реферату есе).

Письмова Подання на кафедру за тиждень до початку сесії.

Презентація. 10

За виконання індивідуальних робіт за вибором [за темою аналітичного завдання або темою реферату (есе, перекладу тексту з іноземної мови)]

1. Переклад тексту з іноземної мови.

2. Аналітичний (критичний) огляд наукових публікацій.

3. Аналітичний звіт власних наукових досліджень.

4. Виконання завдань в рамках дослідницьких проектів кафедри.

(письмова або

електронна)

Індивідуально викладачу за графіком «Дня заочника»

Захист і обговорення результатів за графіком «Дня заочника»

5

Усього балів за виконання позааудиторних індивідуальних завдань 25Разом* 50

* За рішенням кафедри студентам, які брали участь у позанавчальній науковій діяльності — участь у конференції, підготовці наукових публікацій тощо — можуть присуджуватись додаткові бали за поточну успішність, але не більше 10 балів.

– 80 –

6.2.1.2. Карта самостійної роботи студента заочної форми навчання спеціалізації «Менеджмент промислових підприємств»

СЕСІЙНИЙ ПЕРІОД№

заняттяКонтактні заняття

(теми відповідно до робочої програми) Форма занять і контролюМакс.кіл-ть балів

За систематичність і активність роботи на контактних заняттях1. Тема 1. Потенціал національної

економіки.Установча міні-лекція.Міні-семінар – розгорнута бесіда.Робота в малих групах з виконання практичних завдань.

4

2. Тема 2. Структура національної економіки.

Тема 3. Фінанси національної економіки.

Міні-лекція. Міні-семінар – розгорнута бесіда.Робота в малих групах з виконання практичних завдань.

4

3. Тема 4. Роль держави в національній економіці.

Тема 5. Організація державного управління національної економіки.

Міні-лекція.Міні-семінар – дискусія.Виконання розрахункових завдань.

4

4. Тема 7. Регіональний розвиток національної економіки.

Тема 10. Соціальна спрямованість національної економіки.

Тема 11. Взаємодія національної економіки з екологією.

Тема 12. Національна економіка у глобальному середовищі.

Міні-лекція.Міні-семінар – дискусія.Робота в малих групах з виконання практичних завдань.

4

5. Тема 6. Розвиток національної економіки.

Тема 8. Прогнозування національної економіки.

Тема 9. Програмування національної економіки.

Міні-лекція.Міні-семінар – «мозковий штурм».Виконання розрахункових завдань.Контрольна робота.

4

6. Теми 1-12. Міні-лекція. Підведення підсумків міжсесійного періоду. Захист звітів про виконання розрахункових завдань.

–

7. Теми 1-12. Презентації виконання індивідуальних завдань.

–

Сума 20За виконання модульних (контрольних) завдань

8. Комплексна контрольна робота. Контрольна робота у тестовій формі.

5

Усього балів за контактні заняття 25

МІЖСЕСІЙНИЙ ПЕРІОД

– 81 –

За виконання обов’язкових позааудиторних індивідуальних завданьВиди завдань Форма

поданняТермін подання і

реєстраціяФорма

контролюМакс.кіл-ть балів

Підготовка звіту про виконання розрахункового завдання.

Електронна За тиждень до початку сесії на електронну пошту викладача

Контрольна робота, обговорення результатів.

10

Виконання індивідуального завдання (реферату або есе).

Письмова Подання на кафедру за тиждень до початку сесії.

Презентація. 10

За виконання індивідуальних робіт за вибором [за темою аналітичного завдання або темою реферату (есе, перекладу тексту з іноземної мови)]

1. Переклад тексту з іноземної мови.

2. Аналітичний (критичний) огляд наукових публікацій.

3. Аналітичний звіт власних наукових досліджень.

4. Виконання завдань в рамках дослідницьких проектів кафедри.

(письмова або

електронна)

Індивідуально викладачу за графіком «Дня заочника»

Захист і обговорення результатів за графіком «Дня заочника»

5

Усього балів за виконання позааудиторних індивідуальних завдань 25Разом* 50

Довідкова інформація:

ПІБ викладача повністю, посада, вчене звання, електронна адреса викладача

Чистов Сергій Миколайович, доцент, к.е.н., chistov@ukr.netТищенко Олександр Петрович, доцент, к.е.н., talp@meta.ua

Адреса, телефон та режим роботи кафедри 1-й корпус, аудиторія 257, тел. 456-51-58,з понеділка по п’ятницю з 08-30 до 16-30та у день заочника

Адреса, телефон та режим роботи деканату пр-т Перемоги 54/1, 1-й корпус університету, ауд. 245, тел. 371-61-81, з понеділка по п’ятницю з 08-30 до 16-30, та у день заочника

* За рішенням кафедри студентам, які брали участь у позанавчальній науковій діяльності — участь у конференції, підготовці наукових публікацій тощо — можуть присуджуватись додаткові бали за поточну успішність, але не більше 10 балів.

– 82 –

6.2.2. ПОРЯДОК ПОТОЧНОГО І ПІДСУМКОВОГО ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ З ДИСЦИПЛІНИ

6.2.2.1. Контактні заняття

На заочній формі навчання розподіл балів за поточний контроль та контроль у формі екзамену встановлений у співвідношенні 50 : 50:

Види контролю Максимальна кількість балів

Поточний контроль:— за систематичну та активну роботу на контактних заняттях під час сесії (в тому числі за виконання модульну контрольну роботу) — 25 балів;— за виконання індивідуальних завдань в міжсесійний період (в тому числі з використанням дистанційних технологій) — 25 балів.

50

Підсумковий контроль (екзамен) 50УСЬОГО 100

Оцінювання роботи студента під час кожного контактного заняття здійснюється за такими критеріями:

Максимальна оцінка за певний вид завдань

Рівень виконанняВідмінний Добрий Задовільний Незадовільний

3 3 2 1 04 4 3 2 05 5 4 3 010 10 8 6 0

8.2.2.2. Обов’язкові позааудиторні індивідуальні завдання та індивідуальна робота за власним вибором студента

У міжсесійний період студент заочної форми заняття має підготуватися до екзамену, а також:

виконати розрахункове завдання; виконати індивідуальне завдання (реферат есе, переклад тексту з

іноземної мови); виконати індивідуальну роботу за власним вибором.

Кожен студент має виконати розрахункові завдання, що містяться в розділі 8.3, підготувати звіт про їх виконання та захистити його. Мета розрахункових завдань – поглиблення та деталізація теоретичних знань, отриманих студентами на лекціях та в процесі самостійної роботи, і на цій основі прищеплення практичних умінь та навичок.

– 83 –

До Звіту про виконання розрахункових завдань входять титульний аркуш та основна частина, в якій студент показує умови та результати розв’язання всіх завдань, наведених у розділі 6.3. При цьому, розв’язок завдань має розкриватися у формі алгоритму, на основі якого чітко виділяються послідовні етапи розв’язання кожного завдання і кінцевий результат розв’язку. Звіт про виконання розрахункових завдань подається в електронній формі на електронну адресу викладача за два тижні до початку сесії.

Індивідуальне завдання виконується у формі або реферату, або есе, або перекладу літературного джерела іншомовного походження по проблемам державного регулювання економіки на українську мову. Методичні поради і тематика рефератів (есе та ін.) наведена у розділі 6.1.

Індивідуальна робота за власним вибором студента передбачає виконання одного з наведених нижче видів робіт:

1. Анотування літературних джерел за проблематикою державного регулювання економіки.

2. Аналітичний звіт власних наукових досліджень.3. Підготовка презентації у програмі Power Point.4. Виконання завдань в рамках дослідницьких проектів кафедри.

Студент має самостійно обрати форму індивідуальної роботи за власним вибором і погодити її з викладачем під час Дня заочника.

Для підготовки презентаційних матеріалів у програмі Power Point студент має представити 10-12 слайдів по темі або обраного аналітичного завдання, або по темі обраного реферату чи есе.

В університеті передбачений обов’язковий захист індивідуальних завдань, які виконуються студентом заочної форми навчання в міжсесійний період. При оцінюванні виконання індивідуальних завдань 50% балів виставляється за зміст передбачених робіт; 50% – за результатами їхнього захисту.

Інформація про форми подання результатів виконання позааудиторних обов’язкових та вибіркових індивідуальних завдань, про терміни їх подання і реєстрації, про форми контролю, а також про сумарну кількість балів за виконання завдань наведені у Карті самостійної роботи студента заочної форми навчання (Розділ 6.2).

Оцінювання виконання завдань, що виконують у міжсесійний період здійснюється за такими критеріями:

Максимальна оцінка за певний вид завдань

Рівень виконанняВідмінний Добрий Задовільний Незадовільний

5 5 4 3 010 10 8 6 0

– 84 –

6.3. ПРИКЛАДИ ТИПОВИХ ЗАВДАНЬ, ЩО ВИНОСЯТЬСЯ НА ЕКЗАМЕН

Завдання 1. Визначити структуру активів національного багатства, виділивши:

1. Фінансові активи;2. Нефінансові активи:а) створені та нестворені;б) матеріальні та нематеріальні.

Вихідні дані:

№ Види активів млн. грн.1 Основні виробничі засоби 4202 Запаси матеріальних оборотних засобів 1303 Державні резерви предметів споживання 404 Державні резерви засобів виробництва 705 Запаси готової продукції на складах підприємств 1506 Витрати на розробку родовищ корисних копалин 357 Вартість засобів програмного забезпечення 208 Твори мистецтва 8609 Земля (вартісна оцінка) 144010 Корисні копалини (вартісна оцінка) 196011 Грошові кошти 84012 Монетарне золото 225013 Акції 38014 Депозити 51015 Цінності 48016 Худоба на вирощуванні 8017 Авторські права, торгові знаки 10518 Прямі іноземні інвестиції 230

Завдання 2. Визначити обсяг та структуру національного багатства країни у звітному році та дати оцінку структурних зрушень за період, що розглядається.

Вихідні дані:1. Обсяг національного багатства країни у базовому році склав 1500 у.г.о.2. Структура національного багатства країни у базовому році (%):

Всьогов тому числі:

Створені нефінансові активи

Нестворені нефінансові активи Фінансові активи

100,0 60,0 25,0 15,0

3. Темп приросту фінансових активів в звітному році – 20%.

– 85 –

4. Питома вага основних виробничих фондів та державних матеріальних резервів у складі створених нефінансових активів в базовому році складала відповідно 30 та 5%.

5. Темп росту основних виробничих фондів у звітному році склав 20%.6. Приріст державних матеріальних резервів у звітному році склав 4 у.г.о.7. Приріст та вибуття нестворених нефінансових активів у звітному році

відповідно склали 50 та 25 (у.г.о.).

Завдання 3. Визначити чисельність та темп приросту економічно активного населення країни у звітному році.

Вихідні дані:1. Чисельність зайнятого населення у працездатному віці в базовому році

становила 18540 тис. чол., що складає 90% від загальної чисельності зайнятих та 80% від загальної чисельності економічно активного населення.

2. Темп приросту зайнятих працездатного віку у звітному році склав 1% а осіб старше працездатного віку: -4%.

3.Чисельність безробітних у звітному році скоротилась на 28%.

Завдання 4. Визначити рівень та індекси електромісткості кожної галузі та національної економіки загалом.

Вихідні дані:

ГалузіОбсяг виробництва продукції,

млн. грн.Споживання електроенергії,

млрд. кВт / год.Базовий рік Звітний рік Базовий рік Звітний рік

Промисловість 655000 660000 68 70Сільське

господарство 82000 78000 15 16

Будівництво 410000 415000 22 22

Завдання 5. Обчислити структурний ефект в регіонах «А» і «Б».

Вид економічної діяльності

Виробництво товарів і послуг, млн. грн.Регіон “А” Регіон “Б”

2005 р. 2006 р. 2005 р. 2006 р.1 3280 3830 2710 24502 2350 2520 3630 32703 1470 1620 3280 3810

Завдання 6. На основі показників валової доданої вартості розрахувати індекс зміни секторної структури національної економіки, якщо індекс цін складає 1,2.

– 86 –

(млрд. грн.)

Сектори національної економіки

2009 2010Випуск

(в основних цінах)

Проміжне споживання

Випуск(в основних

цінах)

Проміжне споживання

Нефінансові корпорації 347870 226470 383620 241830Фінансові корпорації 6760 2930 7840 3360Сектор загального державного управління

34360 12600 41260 14850

Домашні господарства 57050 26150 61220 28620Некомерційні організації, що обслуговують домашні господарства

5320 2130 5740 2280

Завдання 7. Використовуючи наведені у таблиці дані по розвинутій країні А та слаборозвинутій Б, обчислити: індекс розвитку людського потенціалу та індекс зубожіння.

Показник А БОчікувана тривалість життя, років 75 70Рівень освіченості дорослого населення, % 99,0 82,6Сукупна частка осіб, що навчаються, % 88,1 68,9Реальний ВВП на одну особу, дол. США 21260 3130Знедоленість з точки зору тривалості життя, % 6,4 12,6Знедоленість з точки зору знань, % 8,9 20,7Знедоленість з точки зору належного рівня життя, % 19,1 –Знедоленість з точки зору ізоляції, % 0,5 –Частка населення, яка не має доступу до питної води, % – 7,0Частка населення, яка не має можливості користуватися медичними

послугами, % – 18,0Частка дітей, у віці до 5 років, яка страждає на відставання у вазі, % – 7,0

Завдання 8. Обчислити обсяг ВВП на душу населення, якщо у попередньому році ВВП становив 650 млрд. грн., ВВП на душу населення – 13000 грн. У поточному році ВВП зріс на 5%, а чисельність населення скоротилась на 2%.

Завдання 9. Національні економіки двох країн – А та Б – описує така виробнича функція: . Рівень заощаджень у країні А становить 22%, темп зростання робочої сили – 2%, а у Б, відповідно, 12% і 3%. В обох країнах норма амортизації дорівнює 6%, а темпи науково-технічного прогресу – 3%. Визначити капіталоозброєність в обох країнах.

– 87 –

Завдання 10. Обсяг виробництва продукції на одного працівника становить п’ять одиниць, а виробнича функція є . Сумарний обсяг капіталу дорівнює 400 одиницям. Яка чисельність робочої сили?

Завдання 11. Розрахувати частку окремих статей видатків у загальному обсязі видатків зведеного бюджету України за базовий та звітний роки, здійснити аналіз результатів та зробити висновки.

 

Базовий рік Звітний рікмлн. грн. % млн. грн. %

ВИДАТКИ, УСЬОГО 100 100у тому числі:    Державне управління 3 385 5 470Фундаментальні дослідження 680 640Громадський порядок, безпека та судова влада 3 015 6 835Соціально-культурні заходи: з них :    Освіта 7 085 15 760Охорона здоров’я 4 890 10 300Соціальний захист і соціальне забезпечення 5 985 16 000Культура і мистецтво 635 1 220Засоби масової інформації 215 370Фізична культура і спорт 255 660

   Промисловість, енергетика та будівництво 3 410 4 405Сільське господарство, лісове господарство,

рибальство та мисливство 885 2 370

Транспорт, дорожнє господарство, зв’язок, телекомунікації та інформатика 1 890 5 965

Житлово-комунальне господарство 1 085 2 125Національна оборона 2 295 5 290

Завдання 12. Розрахувати частку окремих статей доходів у загальному обсязі доходів зведеного бюджету України за базовий та звітний роки, здійснити аналіз результатів та зробити висновки.

Базовий рік Звітний рікмлн. грн. % млн. грн. %

Доходи 100 100Податкові надходженняПодаток на прибуток підприємств 13240 13 835Прибутковий податок з громадян 13520 11 670Податки на власність 600 635Платежі за використання природних ресурсів 2780 3 125Податок на додану вартість 12600 14 830Акцизний збір з вітчизняних товарів 4660 5 530

– 88 –

Акцизний збір з імпортованих товарів 590 660Податки на міжнародну торгівлю та зовнішні

операції3795 4 535

Інші податки, в тому числі місцеві податки та збори

1825 1 760

Неподаткові надходженняДоходи від власності та підприємницької

діяльності5160 5 880

Державне мито 265 295Надходження від штрафів та фінансові санкції 305 360Інші неподаткові надходження 3735 3 880Доходи від операцій з капіталом 1790 2 175Офіційні трансферти від урядів зарубіжних

країн210 300

Цільові фонди 735 775

Завдання 13. Використовуючи дані таблиць, поданих в завданнях 11 та 12, розрахувати: рівень дефіциту (профіциту) бюджету у % до ВВП за базовий та звітний роки, врахувавши фактичні показники ВВП: за базовий рік – 250000 млн. грн., за звітний рік – 350000 млн. грн.

Здійснити аналіз результатів та зробити висновки.

Завдання 14. Використовуючи дані таблиці, розрахувати:1. Планові обсяги державних фінансових зобов‘язань щодо окремих статей

видатків відповідно до діючого законодавства, якщо прогнозний обсяг ВВП. становить 300000 млн.грн.

2. Відхилення планових обсягів державних фінансових зобов‘язань від запланованих видатків Державного бюджету.

3. Рівень фактичного фінансування цих видатків за окремими статтями Державного бюджету у % до фактичного ВВП, що склав 350000 млн. грн.

Заповнити таблицю, на основі результатів зробити висновки.

Закон, що визначає рівень видатків

бюджету

Рівень видатків

зазакономУкраїни,

% від ВВП

Плановий обсяг

державних фінансових зобов‘язань

відповідно до закону

України,млн.грн.

Плановий обсяг

видатків за окремими

програмамиДержавного бюджету,

млн.грн.

Відхилення,(+) або (-),

млн.грн.

Фактичний обсяг

видатків за окремими

програмамиДержавного бюджету,

млн.грн.

Рівеньфактичного фінансуваннявидатків за окремими

статтями, % до

фактичного ВВП

Закон України“Про освіту”

7,0 6 294 15 761

Закон України“Про оборону”

3,0 5 658 5 290

Закон України “Основи

7,0 2 650 10 386

– 89 –

законодавства України про охорону здоров’я”

Закон України “Про наукову і науково-технічну діяльність”

1,7 1 463 637

Закон України “Основи законодавства України про культуру”

8,0 649 1 227

Завдання 15. Розрахувати:1. Рівень державного боргу (% до ВВП) у базовому та звітному роках,

якщо ВВП в базовому та звітному роках склав відповідно 270000 та 345000 млн.грн. Курс національної валюти в базовому та звітному роках – 5,10 та 5,20 (грн./дол. США).

2. Питому вагу прямого та гарантованого боргу в загальній сумі державного боргу в базовому та звітному роках.

3. Питому вагу внутрішнього та зовнішнього боргу в загальній сумі державного боргу в базовому та звітному роках.

4. Заповнити таблицю та зробити висновки.

31.12базового року

31.12звітного року

тис.дол.США % тис.дол.США %Загальна сума державного прямого та гарантованого боргу

14542520 100 15282696 100

Прямий борг 12404258 12793579Внутрішній борг 3849531 40429171. Заборгованість перед юридичними особами 1887458 22111612. Заборгованість перед банківськими установами 1962073 1831756Зовнішній борг 8554727 87506621. Заборгованість за позиками, наданими міжнародними організаціями економічного розвитку

2527116 2402309

2. Заборгованість за позиками, наданими закордонними органами управління

2886045 2710706

3. Заборгованість за позиками, наданими іноземними комерційними банками

2479 1496

4. Заборгованість, не віднесена до інших категорій 3139087 3636151Гарантований борг 2139891 2490746Внутрішній борг 1810 18101. Заборгованість перед юридичними особами 800 8002. Заборгованість, не віднесена до інших категорій 1010 1010Зовнішній борг 2138081 24889361. Заборгованість за позиками, наданими міжнародними організаціями економічного

2072151 1856141

– 90 –

розвитку2. Заборгованість за позиками, наданими закордонними органами управління

29075 27123

3. Заборгованість за позиками, наданими іноземними комерційними банками

36855 605672

Завдання 16. Оцінити доцільність використання податкових пільг у базовому та звітному роках і розрахувати:

1. Частку податкових пільг по основних податках в їх загальному обсязі;

2. Загальні фінансові результати від надання податкових пільг в базовому та звітному роках.

Податкові пільги по основних податках

Показники Базовий рік Звітний рікмлрд.грн. % млрд.грн. %

Пільги по податку на прибуток підприємств

5,5 3,8

Пільги по платі за землю 1,1 9,3Пільги по ПДВ 41,8 32,5Пільги по акцизному збору 2,6 2,0Разом 100 100

Фінансові результати від надання податкових пільг

Показники Базовий рік Звітний рікСукупний обсяг податкових пільг, млрд.грн. Доходи зведеного бюджету, млрд.грн. 54,0 43,5Номінальний ВВП, млрд.грн. 201,9 157,6Пільги як % доходів зведеного бюджету Пільги як % ВВП

Завдання 17. Обчислити реальну заробітну плату робітників і службовців після сплати податків в прогнозному році та темп її приросту в порівнянні з базовим роком.

Вихідні дані:1. Середньомісячна заробітна плата робітників і службовців зросте на 20 %

в порівнянні з базисним роком, коли вона становила 680 грн.2. З урахуванням діючих ставок податку на доходи громадян утримання

становитимуть 15 % нарахованої заробітної плати.3. Темп росту цін на товари та тарифів на послуги, які надані робітникам і

службовцям, обчислений в розмірі 108 % по відношенню до базисного року. 4. Реальна заробітна плата робітників і службовців після сплати податків в

базисному році очікується в розмірі 569,5 грн.

– 91 –

Завдання 18. Визначити індекс зростання (падіння) реальних доходів на душу населення.

Вихідні дані:1.Витрати населення на купівлю товарів, оплату послуг та обов’язкові

платежі в поточному році склали 700 млрд. грн.2. В прогнозному році витрати зростуть у 1,4 рази.3. Індекс цін на товари і послуги до попереднього року – 1,5.4. Чисельність населення країни у поточному році 48 млн. чол.5. В прогнозному році населення зменшиться на 2%.

Завдання 19. Розрахувати реальну заробітну плату робітників і службовців у прогнозному році та індекс її зростання.

Вихідні дані:1. Середньомісячна заробітна плата робітників і службовців в поточному

році становила 710 грн. в прогнозному році зросте в 2,5 рази.2. Індекс цін на товари і послуги в прогнозному році в порівнянні з

поточним роком – 2,8.3. Реальна заробітна плата робітників і службовців в поточному році

складе – 590 грн.

Завдання 20. Розрахувати: а) прожитковий мінімум для працездатної особи на місяць, рік; б) вартість набору продуктів харчування для працездатної особи на місяць, рік.

Вихідні дані:

1. Мінімальний рівень і структура споживання продуктів харчування працездатною особою представлені в таблиці.

Продукти харчування Ціна одиниці товару, грн.

Працездатні особимінімальний

рівеньспоживання унатуральномувиразі за рік,

кг

Вартість продуктів харчування, грн.

за рік за місяць

Хліб і хлібопродукти 1,55 123,4Картопля 1,46 95Овочі 1,63 110Фрукти і ягоди 3,50 64Цукор 2,60 24Кондитерські вироби 6,20 13Масло вершкове 12,2 5Олія 6,16 7,1Яйця, шт. 0,32 220Молоко і молокопродукти 2,03 143,5

– 92 –

М'ясо і м'ясопродукти 8,21 53Риба і рибопродукти 7,12 13Всього × ×

2. Питома вага вартості набору непродовольчих товарів складає 55 % вартості продуктів харчування на місяць.

3. Питома вага витрат на побутові, комунальні, транспортні та інші послуги становить 40 % вартості набору непродовольчих товарів на місяць.

4. Витрати на загальнообов’язкове державне страхування – 20 % вартості усіх продовольчих і непродовольчих товарів і послуг.

Завдання 21. Розрахувати заборгованість підприємств перед місцевим бюджетом за самовільне використання води.

Вихідні дані:1. Державне управління екологічної безпеки виявило факти самовільного

та використання води трьома підприємствами в обсягах – 268; 420 і 125 (тис.м3).

2. Тарифи за використання поверхневих вод становлять 5 коп. за 1 м3 води.

Завдання 22. Розрахувати структуру експорту та охарактеризувати роль країни у міжнародній галузевій спеціалізації.

Показники Вартість, тис. дол. США

Питома вага%

Всього:1. Живі тварини, продукти тваринного походження 7322252. Продукти рослинного походження 16958503. Готові харчові продукти 12916704. Мінеральні продукти 47079855. Продукція хімічної та пов’язаних з нею галузей

промисловості2990245

6. Текстиль та вироби з текстилю 9140357. Недорогоцінні метали та вироби з них 404720508. Інші 158935

Завдання 23. Розрахувати структуру імпорту та проаналізувати залежність національної економіки від решти світу.

Показники Вартість, тис. дол. США

Питома вага%

– 93 –

Всього:1. Живі тварини, продукти тваринного походження 4996402. Продукти рослинного походження 5254903. Готові харчові продукти 14548954. Мінеральні продукти 215678305. Продукція хімічної та пов’язаних з нею галузей

промисловості3097915

6. Полімерні матеріали, пластмаси та каучук 19381357. Недорогоцінні метали та вироби з них 24688208. Інші 96555

Завдання 24. Визначити рівень заборгованості країни, якщо обсяг зовнішнього боргу становить 48600 млн. дол.; річний ВВП становить 550 млрд. грн.; курс національної валюти становить 5,05 грн. за 1 дол. США; видатки на обслуговування боргу – 23300 млн. дол.; сума експорту – 46700 млн. дол.

– 94 –

6.4. ЗРАЗОК ЕКЗАМЕНАЦІЙНОГО БІЛЕТА

1. Суть поняття «національне багатство» та його елементи.2. Бюджетна система України як центральна ланка системи державних

фінансів.3. Механізм реалізації державної стратегії регіонального розвитку та його

складові.4. Використовуючи наведені у таблиці дані по розвинутій країні А та

слаборозвинутій Б обчисліть: індекс розвитку людського потенціалу та індекс зубожіння.

Показник А БОчікувана тривалість життя, років 77,2 69,8Рівень освіченості дорослого населення, % 99,0 82,9Сукупна частка осіб, що навчаються, % 88,1 68,9Реальний ВВП на одну особу, дол. США 21260 3130Знедоленість з точки зору тривалості життя, % 6,4 12,6Знедоленість з точки зору знань, % 8,9 20,7Знедоленість з точки зору належного рівня життя, % 19,1 -Знедоленість з точки зору ізоляції, % 0,5 -Частка населення, яка не має доступу до питної води, % - 7,0Частка населення, яка не має можливості користуватися медичними послугами, %

- 18,0

Частка дітей, у віці до 5 років, яка страждає на відставання у вазі, %

- 7,0

5. На основі даних таблиці визначити рівень та індекси фондовіддачі по кожній галузі та в цілому по національній економіці.

(млн. грн.)

Галузі Обсяг виробництва Середньорічний обсяг основних виробничих фондів

Базовий рік Звітний рік Базовий рік Звітний рікПромисловість 35 40 28 30Сільське

господарство 12 14 15 17

Будівництво 15 21,6 15 18

– 95 –

6.5. ПІДСУМКОВИЙ КОНТРОЛЬ ЗНАНЬ

Результати поточної успішності студентів є показником рівня засвоєння ними робочої навчальної програми та виконання вимог Карти самостійної роботи студентів. Результати поточного та підсумкового контролю є рівноцінними показниками рівня засвоєння студентом знань, набуття умінь та сформованості навичок.

6.5.1. Мета і завдання екзамену

Метою екзамену є встановлення фактичної відповідності і оцінка рівня знань студентів вимогам програми дисципліни.

На екзамені оцінюванню підлягають: володіння категорійним апаратом, фаховою термінологією та

теоретичними знаннями; вміння демонструвати практичні навички при розв’язуванні задач,

вирішенні ситуацій; вміння продемонструвати креативність та системність знань, володіння

сучасними методами, методиками при вирішенні практичних питань.

6.5.2. Порядок проведення екзамену

1. Екзамен проводиться потоком в письмовій формі за розкладом, який доводиться до студентів за місяць до початку екзаменаційної сесії. Тривалість іспиту – три академічних години (2 год. 15 хв.).

2. Екзамен проводиться комісією. До складу комісії входять лектор потоку, викладачі, які проводять семінарські заняття, а також інші викладачі кафедри макроекономіки та державного управління. Склад комісії затверджується кафедрою.

3. Кожен студент отримує окремий екзаменаційний білет, завдання з якого він переписує в бланк письмової роботи і дає на них відповіді.

4. Після закінчення іспиту роботи здаються комісії, яка їх перевіряє та оцінює.

5. Місце і час оголошення результатів екзамену доводяться до студентів на початку іспиту. Результати іспиту та загальна підсумкова оцінка доводяться до студентів лектором потоку.

6. Усі суперечливі питання щодо підсумкових результатів іспиту розглядаються і вирішуються комісією.

6.5.3. Оцінювання результатів складання іспиту

Кожне завдання екзаменаційного білету оцінюється за шкалою від 0 до 10 залежно від рівня знань.

– 96 –

Шкала оцінювання екзаменаційних завдань:

Кількість балів за 10-

баловою шкалою

Рівень знань

10 відмінний8 добрий6 задовільний4 не достатній2 мінімальний0 незадовільний

6.5.4. Загальна підсумкова оцінка з дисципліни

Загальна підсумкова оцінка з дисципліни складається з суми балів за поточну успішність та за виконання екзаменаційних завдань.

До відомості обліку поточної та підсумкової успішності записується сумарна оцінка в балах за результатами поточної успішності та екзамену.

Переведення даних 100-бальної шкали оцінювання в 4-бальну та шкалу за системою ECTS здійснюється в такому порядку:

Шкала КНЕУ, балів

Оцінка за 4-бальною шкалою Шкала ECTS

90–100 відмінно A80–89 добре B70–79 C66–69 задовільно D60–65 E

21–59 незадовільно з можливістю повторного складання екзамену FX

0–20

незадовільно з можливістю вивчення дисципліни за індивідуальним графіком у

формі додаткової індивідуально-консультативної роботи

F

6.5.5. Ліквідація академічної заборгованості

Студент вважається таким, що не виконав вимоги робочої навчальної програми з дисципліни, передбаченої індивідуальним навчальним планом, і отримує незадовільну підсумкову оцінку з навчальної дисципліни, якщо за результатами поточного контролю він набрав від 0 до 20 балів (включно).

Студент, який набрав за результатами поточного контролю від 0 до 20 балів (включно), вважається таким, що не виконав вимоги робочої навчальної

– 97 –

програми з дисципліни, передбаченої індивідуальним навчальним планом, і отримує з дисципліни незадовільну оцінку. Він має право за власною заявою опанувати цю дисципліну в наступному семестрі понад обсяги встановлені навчальним планом за індивідуальним графіком у формі додаткової індивідуально-консультативної роботи згідно з діючими в Університеті положеннями.

Під час таких занять студент має виконувати завдання для самостійної роботи, модульні контрольні роботи, інші види робіт, передбачені робочою навчальною програмою з дисципліни та набрати від 21 до 50 балів (включно). Бали у кількості 21 і більше є підставою для допуску студента до екзамену за білетами, які містять 5 екзаменаційних завдань.

Студент, який набрав за результатами поточного контролю від 0 до 20 балів (включно) і не бажає опановувати дисципліну в наступному семестрі понад обсяги встановлені навчальним планом за індивідуальним графіком у формі додаткової індивідуально-консультативної роботи, не допускається до повторного складання екзамену і вважається таким, що має академічну заборгованість.

Студенти, які за сумарним результатом поточного і підсумкового контролю у формі екзамену набиратимуть від 21 до 59 балів (включно), після належної підготовки матимуть право повторно скласти екзамен.

Перескладання екзамену з дисципліни дозволяється двічі (вдруге – комісії за білетами, які містять 5 завдань). У загальному підсумковому оцінюванні рівня результатів навчальної діяльності цих студентів враховується результат поточного контролю рівня знань, умінь та навичок.

Студент, який під час опанування дисципліни понад обсяги встановлені навчальним планом за індивідуальним графіком у формі додаткової індивідуально-консультативної роботи набрав менше 20 балів (включно), не допускається до повторного складання екзамену і вважається таким, що має академічну заборгованість.

– 98 –

7. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

7.1. Основна література

1. Алімпієв Є.В. Національна економіка (у схемах, графіках, таблицях). Навчально-методичний посібник. – К.: Університет економіки та права «КРОК», 2008. – 96 с.

2. Антикризове управління національною економікою: монографія / [І.Малий, І.Радіонова, Л.Ємельяненко та ін.] за заг. Ред. І.Малого. – К.: КНЕУ, 2017. – 369 с.

3. Бункина М.К. Национальная экономика: Підручник – М.: Палеотип, 2002.4. Гринів Л.С., Кіпурчак М.В. Національна економіка: Навч. посібник. – Львів:

Магнолія, 2006.5. Национальная экономика: Підручник / Під редакцією П.В. Савченка. – М.:

Экономист, 2005.6. Національна економіка: Навч. посібник. / За ред. В.М.Тарасевича. – К.:

Центр учбової літератури, 2009.7. Савруков Н.Т. и др. Национальная экономика: Конспект лекцій. – СПб:

Политехника, 1999.8. Тищенко О.П., Никифоров А.Є., Куценко Т.Ф. та ін. Національна економіка:

Навчальний посібник / За ред. А.Г.Савченка. – К.: КНЕУ, 2011.

7.2. Додаткова література

1. Алимов О.М., Даниленко А.І., Трегобчук В.М. та ін. Економічний розвиток України: інституціональне та ресурсне забезпечення: Монографія. – К.: Об’єднаний ін-т економіки НАН України, 2005.

2. Антонюк Л.Л. Міжнародна конкурентоспроможність країн: теорія та механізм реалізації. Монографія. – К.: КНЕУ, 2004.

3. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество. Опыт социального прогнозирования / Белл Д.; пер. с англ. – М.: Academia, 1999.

4. Глазьев С. Экономическая теория технического развития. – М. : Наука, 1990.

5. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку / За ред. В.Г. Гейця. – К.: Ін-т екон. прогнозув.; Фенікс, 2003.

6. Економічний розвиток і державна політика. /За загальною ред. Ю.Єханурова та І.Розпутенка. – К.: Вид-во УАДУ, 2001.

7. Жданов В.І. Регулювання монетарних показників: сучасна теорія і практика: Монографія. – К.: КНЕУ, 2006.

8. Козюк В.В. Державний борг в умовах ринкової трансформації економіки України. – Тернопіль: Карт-бланш, 2002.

9. Козюк В.В. Сучасні центральні банки: середовище функціонування та монетарні рішення. Монографія. – Тернопіль: Астон, 2001.

– 99 –

10. Конкурентоспроможність економіки України: стан і перспективи підвищення / За ред. д-ра екон. наук І. В. Крючкової. – К: Основи, 2007.

11. Малий І.Й. Теорія розподілу суспільного продукту. – К.: КНЕУ, 2000.12. Механізм структурних зрушень в економіці України. – К.: Ін-т економіки

НАНУ, 2002.13. Панасюк Б.Я. Прогнозування та регулювання розвитку економіки. – К.:

Поліграфкнига, 1998.14. Перехідна економіка: Підручник / В. М. Геєць, Є. Г. Панченко, Е. М.

Лібанова та ін.; За ред. В. М. Гейця. – К.: Вища шк., 2003.15. Прогнозування і розробка програм: методичні рекомендації / За ред. В. Ф.

Бесєдіна. — К.: Наук. світ, 2000.16. Райзберг Б.А., Лобко А.Г. Програмно-целевое планирование и управление.

– М.:ИНФРА-М, 2002.17. Складання, розгляд та затвердження бюджету на основі положень

Бюджетного кодексу України: Навчальний курс. — К.: Міністерство фінансів України, 2002.

18. Стиглиц Дж.Ю. Экономика государственного сектора. – М.: Изд-во Моск. Ун-та – ИНФРА-М, 1997.

19. Україна і світове господарство: взаємодія на межі тисячоліть / Філіпенко А.С., Будкін В.С., Гальчинський А.С. та ін. – Київ: Либідь, 2002.

20. Шамхалов Ф. Государство и экономика. Основы взаимодействия. – М.: Экономика, 2000.

– 100 –