ї студентської наукової конференціїlibrary.nlu.edu.ua/POLN_TEXT/SBORNIKI_2012/OBGD_2012.pdf · 2012. 9. 20. · Влияние техногенной

Мiнiстерство освiти і науки, молоді та спорту України

Міжнародна Академія культури безпеки, екології та здоров’я

(МАКБЕЗ)

Національний університет «Юридична академія України

імені Ярослава Мудрого»

кафедра Основ безпеки життєдіяльності

М А Т Е Р І А Л И

ІІІ-ї студентської наукової конференції

«БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ

В РЕГІОНАХ УКРАЇНИ»

19 – 20 квітня 2012 року

м. Харків

Матеріали ІІІ-ї студентської наукової конференції «Безпека життєдіяльності людини в регіонах України». – Х.: Нац. ун-т «Юрид. акад. України», 2012. – 233 с.

ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ КОМІТЕТ Гетьман Анатолій Павлович – голова організаційного комітету, доктор

юридичних наук, професор, проректор з наукової роботи Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого»; академік Академії правових наук України

Ковжога Сергій Олексійович – співголова організаційного комітету, кандидат хімічних наук, доцент, завідувач кафедри Основ безпеки життєдіяльності Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого»; академік Міжнародної Академії культури безпеки, екології та здоров’я; заступник начальника штабу Цивільного захисту Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого»

Карманний Євгеній Вадимович – відповідальний секретар конференції, кандидат технічних наук, доцент, доцент кафедри Основ безпеки життєдіяльності Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого»; академік Міжнародної Академії культури безпеки, екології та здоров’я; керівник студентського наукового гуртка з безпеки життєдіяльності, співробітник штабу цивільного захисту Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого»

Малько Олександр Дмитрович – кандидат військових наук, доцент, доцент кафедри Основ безпеки життєдіяльності Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого»; академік Міжнародної Академії культури безпеки, екології та здоров’я; член Науково-методичної ради вищих навчальних закладів Харківської області з питань цивільного захисту та безпеки життєдіяльності населення; співробітник штабу цивільного захисту Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого»

Тузіков Сергій Анатолійович – кандидат технічних наук, старший науковий співробітник, доцент кафедри Основ безпеки життєдіяльності Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого»; академік Міжнародної Академії культури безпеки, екології та здоров’я; співробітник штабу цивільного захисту Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого»

Зенін Андрій Петрович – кандидат технічних наук, доцент, доцент кафедри Основ безпеки життєдіяльності Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого»; співробітник штабу цивільного захисту Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого»

Матеріали конференції друкуються у авторській редакції, мовою оригіналу. Відповідальність за фактичні помилки, достовірність і точність інформації несуть автори.

© Національний університет «Юридична академія України

імені Ярослава Мудрого», 2012

3

ЗМІСТ

Карманний Є.В., Ковжога С.О., Тузіков С.А.

Наслідки аварії на японській АЕС „Фукусіма”: міфи та реальність .......................................................

10

Зенін А.П., Малько О.Д.

Глобальна безпека – що може дати використання космічних інформаційних систем? Роль та місце України в цьому процесі .............................................. 11

Курилов М.М., Табуненко В.О.

Шляхи попередження виробничого травматизму при технічному обслуговуванні військових автомобілів . 12

Кебало Ю.О., Внукова Н.М., Жидко Є.А.

Удосконалення системи обов`язкового страхування цивільної відповідальності за аварії на об`єктах підвищеної небезпеки ............................. 14

Бойков В.Н., Зенин А.П.

Угрозы, фобии и мифы радиационной опасности ............................................. 15

Огородник О.Л., Чернета В.М.

Вплив діяльности людини на навколишне середовище ............................................. 17

Трохимец Д.И., Ковтунов Ю.А.

Анализ современных технических устройств, нейтрализующих влияние электромагнитных (торсионных) излучений на безопасность жизнедеятельности человека ...................................................................................................... 19

Гордіченко Р.С., Малько О.Д.

Паніка: умови виникнення та небезпека ............................................. 20

Асавалюк О.О., Тузіков С.А.

Шкідливі звички підлітків ........................................................................ 22

Бабій О.К., Попова А.О., Кораткова А.П., Медінцева М.В., Пономарьов К.С.

Стан поверхневих вод міста Харкова ...............................................................

25

Баглай Т.В., Яценко В.В.

Влияние размещения системы противоракетной обороны в Европе на безопасность Украины ............ 27

Базалеева А.Н., Базалеев Н.С.

Радон - серьезная радиационная, санитарная и социальная проблема Украины ................................... 28

Балюба В.А., Ковтунов Ю.А.

Правовые и международные аспекты охраны природы на Украине ..................................................................... 30

Безверхий О.В., Малько О.Д.

Екстремальні умови праці в органах внутрішніх справ ........................................... 32

Безрук В.С., Карманний Є.В.

Особливості побудови і застосування засобів радіаційної розвідки та дозиметричного контролю в системі цивільного захисту України .......................... 33

Богданович К.О., Харченко А.В., Клеєвська В.Л.

Аналіз можливих аварій з викидом аміаку на підприємствах харчової промисловості міста Харкова ............................................................... 35

Бондаренко Н.В., Табуненко В.О.

Вплив мобільного зв'язку на здоров'я людини ...................................................... 36

Бородай Е.А., Аспекты обеспечения экономической 38

4

Чёрная Е.А. безопасности предприятия ......................................... Бочаров Р.О., Миськевич Р.Н., Волненко Н.Б.

ВИЧ-инфекция в Украине и Харькове ....................................................

40

Бреус В.О., Вамболь В.В.

Вплив парфумерії на здоров’я людини та на стан навколишнього природного середовища ................... 42

Бугаева Н.В., Локтева Е.А., Пономарев К.С.

Содержание фторидов в водах питьевого назначения, используемых жителями города Харькова ...............

44

Бурма А.В., Любченко И.Н.

Влияние техногенной цивилизации на природу и здоровье человека ......................................................... 45

Варава Л.О., Писарєв А.В.

Вплив атомних станцій на навколишнє середовище ............................................. 47

Васильченко А.В., Лазутський А.Ф.

Здоровий спосіб життя: проблема сучасного суспільства ................................ 49

Водолажская О.Ю. Терник О.Л., Литвиненко В.Н.

Эпидемии социальных болезней в Украине ......................................................................

51

Вахтіна А.Ю., Лазутський А.Ф.

Дитячий алкоголізм – загроза української нації ............................................. 53

Водолажська Т.П., Поліщук О.О.

Актуальність виховання населення з питань культури безпеки, екології та культури здоров’я .......................... 54

Волошина О.В., Шапкіна Т.І.

«Екофан» – зміни своє місто до Євро - 2012 .............................................................. 56

Гайбатова З.Н., Зенин А.П.

Опасные социальные ситуации, связанные с оформлением на работу за границу ............................ 58

Герман Д.С. Карманний Є. В.

Актуальні аспекти досягнення інформаційної безпеки установ та організацій .................................................. 59

Гончаренко Т.В., Молодцов В.А.

Людина як найслабкіший елемент в системі безпеки ......................................................... 61

Гордєєв С.В., Малько О.Д.

Особливості правового регулювання захисту населення від шуму ....................................... 63

Гудзь Н.В., Туровська Г.І.

Дослідження впливу рівня шуму на організм людини ..................................................... 65

Гребець К.Г., Карманний Є.В.

Організаційно-правові аспекти міжнародного контролю за ядерними озброєннями в XXI столітті ................... 66

Гудзь Н.В., Туровська Г.І.

Аналіз основних чинників, які впливають на безпеку трудових процесів .................................... 68

Давиденко Є.В., Кулик М.І.

Аналіз забруднення повітряного середовища приміщень різного призначення ................................ 69

Дашков А.В., Кавун С.В.

Применение метода Интернет-анализа ........................................................ 71

Дегтяренко В.М., Табуненко В.О.

Влияние табака на организм курильщика ................................................. 73

Дейбук М.В., Гвоздий С.П.

Проблемный характер взаимодействия человека со средой его обитания ............................................... 74

5

Джулик Е.В., Омельяненко Э.В.

Утилизация отработанных горюче-смазочных материалов - экологические аспекты ........................ 76

Добринін О.І., Добринін І.С.

Особливості впровадження закону України «Про захист персональних даних» у закладах обладнаних камерами відеоспостереження .................................... 78

Доновский Д.И., Зенин А.П.

Опасности и последствия применения химического оружия армией США во время войны во Вьетнаме . 79

Дорохова О.О., Карманний Є.В.

Особливості реагування та ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, пов´язаної з техногенною катастрофою на базі артилерійського озброєння в селі Новобогданівка ............................................................. 80

Древаль В.Ю., Статівка А.М.

Розвиненість аграрно-екологічних правовідносин як фактор національної безпеки України .................. 82

Дробінін О.М., Крайнюк О.В.

Перспективи використання світлодіодів в автомобільних фарах для підвищення безпеки дорожнього руху ........................................... 83

Дубічинська К.В., Любченко І.М.

Біологічно активні харчові добавки та наслідки їх використання ....................................... 84

Дума О.О., Малько О.Д.

Аналіз стану і перспективи розвитку законодавчого забезпечення системи цивільного захисту ................. 86

Думитрашко И.В., Гвоздий С.П.

Приднестровский конфликт как источник возникновения чрезвычайных ситуаций трансграничного характера в Одесской области ....... 87

Ефіменко С.С., Табуненко В.О.

Генетически модифицированные организмы ..................................................................... 89

Жук Ю.О., Полєжаєв А.М.

Правові механізми протидії діяльності небезпечних релігійних сект ...................................... 91

Заварзіна З.К., Лис Ю.С.

Система управління охороною праці в навчальних закладах ................................................. 92

Зайцева М.Ю., Табуненко В.О.

Депресія – хвороба сучасності ..................................................................... 93

Заїка А.А., Зенін А.П.

Проблеми правової нерівності у країнах з правовими системами релегійного типу ................... 95

Зимин В.В., Табуненко В.О.

Вплив води на організм людини ................................. 97

Іванюк Н.В., Григор'єва Т.В.

Екологічний ризик як умова формування правовідносин у сфері екологічної безпеки .............. 99

Илюхина А.В., Вамболь В.В.

Методы просвещения населения о выборе безопасных для здоровья продуктов ......................... 101

Кабачкова В.Г., Стрілець В.М.

Розробка методики полігонних випробувань засобів індивідуального захисту органів дихання .................. 102

Кайда С.В., Степанова Т.А., Степанова Е.А.

Формирование стратегической информационной базы управленческих решений по обеспечению безопасности жизнедеятельности ............................... 104

Калашніков М.В., Шароватова О.П.

До питання про «культуру охорони праці» в умовах сучасного суспільства ................................. 105

Калініченко В.В., Карманний Є.В.

Дослідження шкідливих факторів в контексті охорони праці працівників, зайнятих в галузі правознавства .. 107

6

Кокора М.О., Шапкіна Т.І.

Надзвичайні ситуації техногенного походження в Україні протягом 2011 року .................................... 111

Конончук С.Г., Тузіков С.А.

Екологічне виховання дітей ........................................ 112

Коптєв Б.С., Табуненко В.О.

Вплив алкоголю на життя людини ............................. 115

Кошурко А.В., Толкунов І.О.

Токсична дія продуктів вибуху при утилізації вибухонебезпечних предметів на організм людини та оточуюче середовище .................................................. 117

Купцов Д.А., Карманный Е.В.

Опыт Сингапура в вопросах взаимодействия человека и окружающей среды в законодательном аспекте ....... 119

Кулик Х.М., Карманний Є.В.

Дослідження прибережних акваторій міста Кременчука за допомогою біоіндикації та біотестування ............. 120

Купцов Д.А., Приходько А.И.

Формирование образа здоровой личности как основа воспитания у населения культуры здоровья и безопасности ................................................................. 121

Лавренко П.Є., Писарєв А.В.

Дослідження небезпечного впливу сучасних комп’ютерних технологій на філософські аспекти особистості .................................................................... 122

Локтіонова А.С., Добринін І.С.

Обґрунтування доцільності врахування негативних факторів протидії витоку інформації через канали побічного електромагнітного випромінювання на організм людини ........................................................... 124

Лузанова Н.О., Лис Ю.С.

Кількісна оцінки безпеки ............................................. 125

Луценко Д.Є., Івашура А.А.

Основи еколого-економічного світогляду ................. 126

Луценко О.Є., Малько О.Д.

Право на охорону праці як одне з невід’ємних прав людини і громадянина .................................................. 128

Малишкіна Н.О., Малько О.Д.

Визначення конституційного права особи на належні, безпечні і здорові умови праці ................... 129

Мартынова Е.А., Полищук Е.А.

Отходы, как один из факторов опасности окружающей среды для жизнедеятельности человека ..................... 131

Матийчик Д.В., Ковтунов Ю.А.

Анализ проблем взаимодействия человека с окружающей средой ................................................. 132

Матюшенко К.О., Лис Ю.С.

Безпека ергатичних систем .......................................... 133

Матяш В.Ю., Ковжога С.О.

Огляд сучасних екологічних проблем Полтавської області та шляхи їх покращення ................................ 134

Мигалатій С.О., Ковжога С.О.

Бактеріологічна зброя нового покоління ................... 137

Микиташ Ю.Р., Яценко В.В.

Демографічна ситуація в Тернопільській області: сучасні проблеми та прогнози ..................................... 138

Молотко Н.В., Молодцов В.А.

Використання аудіонаркотиків як різновид соціальних небезпек .................................................... 139

Москвін М.М., Табуненко В.О.

Вплив побутової хімії на організм людини ............... 142

7

Музика Т.О., Малько О.Д.

Деякі аспекти законодавчого забезпечення права особи на усунення небезпеки ..................................... 144

Муратова А.С., Молодцов В.А.

Проблеми виховання екологічної культури та безпеки у молоді, можливі шляхи їх вирішення ......................... 145

Недашківська Л.В., Карманний Є.В.

Вплив сучасних інформаційних технологій на здоров’я молоді та аспекти захисту від них .............................. 146

Неживенко Ю.М., Смирнитська М.Б.

Постановка завдання дослідження впливу фізичних факторів трудового середовища на здоров'я і працездатність студентів ............................................. 149

Новосад Р.М., Карманний Є.В.

Особливості боротьби із проявами тероризму та наслідками пожеж, як складовими надзвичайних ситуацій соціально – політичного і техногенного характеру ....................................................................... 150

Новіков Д.Ф., Савченко М.Ф.

Організаційно-технічні засоби знешкодження аварій техногенного характеру з використанням гнучких технологічних систем ................................................... 152

Овчаренко І.М., Яценко В.В.

Психологія безпеки. Психологічні аспекти взаємовідносин людей у колективі при надзвичайних ситуаціях ........................................................................ 153

Овчаренко О.Е., Зенін А.П.

Актуальність нормативної регламентації відносин у космосі в контексті глобальної безпеки людства ...... 156

Панасенко Є.О., Романюк В.А.

Застосування лазерних засобів для контролю викидів шкідливих речовин автомобільного транспорту ....... 157

Панфілова А.О., Яценко В.В.

Техногенні катастрофи в Луганській області. Причини і наслідки ...................................................... 159

Паранько Д.Д., Чернета В.М.

Проблемний характер взаємодії людини з середовищем її мешкання ........................................ 160

Передрій І.О., Крайнюк О.В.

Пасивна безпека автомобіля ........................................ 162

Плотникова Е.Г., Вамболь В.В.

Влияние среды обитания на здоровый и безопасный сон ребенка ........................................... 164

Погорелов А.И., Куркина И.А., Любченко И.Н.

Культура безопасности жизнедеятельности ......................................................

165

Пономарьова М.В., Вамболь В.В.

Фактори небезпек навколишнього середовища та способи їх подолання ................................................... 167

Потерейко С.О., Чудновський І.Т.

Вплив шуму залізничного транспорту на акустичний режим міста Львова ................................ 168

Прудько А.С., Попов В.М.

Шум дорожньо-будівельних машин ........................... 170

Пустовойт В.І., Зенін А.П.

Жорстокий і небезепечний експеримент 1945 року. Хіросіма і Нагасакі ...................................................... 172

Пюро В.Д., Малько О.Д.

Шумове забруднення міста Рівного ........................... 173

Редько О.В., Вамболь В.В.

Актуальність просвітництва населення в сфері вживання солодких газованих напоїв, безпечного для здоров'я людини ............................................................ 174

8

Резнік В.О., Богатов О.І.

Екологічний ризик здоров'ю населення та стану навколишнього середовища від автотранспорту ...... 176

Решетняк Г.К., Лазутський А.Ф.

Соціальна хвороба людства – СНІД ........................... 178

Родзевич М. В., Мунтян В.С.

Актуальные вопросы воспитания у студентов культуры здоровья ..................................... 180

Савченко Г.П., Гвоздій С.П.

Фактори небезпек навколишнього середовища, характер та наслідки їх впливу на безпеку життєдіяльності людини .............................................. 181

Сагалаєва В.О., Табуненко В.О.

Харчування, як фактор здоров'я людини ................... 184

Сафонова О.В., Молодцов В.А.

До питання про підвищення ефективності запобіжних заходів техногенної безпеки в Україні ................................... 186

Сидорчук А.С., Богатов О.И.

Свинец: его воздействие на окружающую среду и организм человека .................................................... 188

Скудин О.А., Ковтунов Ю.А.

Анализ предприятий утилизирующих отходы производственной деятельности ................................ 190

Стебаева А.И., Яценко В.В.

Роль науки биоэтики в обеспечении охраны живой природы ............................................... 191

Супрун А.В., Тузіков С.А.

Вплив комп’ютерних ігор на організм та психіку людини ....................................................... 193

Табачна І.М., Ричак Н.Л.

Якість атмосферного повітря урбанізованого середовища міста Кременчук, як фактор впливу на здоров’я населення .................. 196

Тарапат Т.О., Попов В.М.

Фактори благополуччя міст ......................................... 197

Тихоненков А.Д., Карманный Е.В.

К вопросу о формировании культуры безопасности жизнедеятельности у студентов-юристов ................. 199

Тишкевич Ю.Ю., Фик О.І.

Моделювання і прогноз вектора правопорушень у мегаполісі при вирішенні задач охорони громадського порядку підрозділами МВС під час планування, підготовки та проведення міжнародних спортивних змагань ................................................................................. 200

Ткач Я.М., Стрілець В.М.

Моніторинг умов праці на підприємствах Харківської області (на прикладі моніторингу професійних захворювань на заводі «Електроважмаш» в м. Харків) .................. 203

Туряниця Г.С., Любченко І.М.

Проблема впливу побутових хімікатів на життєдіяльність ....................................................... 204

Угрин А.С., Полєжаєв А.М.

Небезпека баптизму в сучасних умовах ..................... 205

Удовиченко Я.О., Любченко І.А.

Здорові батьки – здорова дитина ................................ 207

9

Фесюн М.С., Тузіков С.А.

Дорожньо – транспортні пригоди за участю велосипедистів ........................................... 208

Фильченко С.Ю., Полищук Е.А.

Обеспечение безопасности здоровья населения путем воспитания и антипропоганды употребления спиртных напитков ........................................................................ 211

Харатян Т.Н., Чудновський І.Т.

Потенційна небезпека виробництва і використання трансгенних біологічних організмів для життя людини ........................................................ 213

Хоменко О.В., Молодцов В.А.

Необхідність та основні напрямки вдосконалення законодавства в сфері цивільного захисту ................. 215

Цепочко А.А., Ковтунов Ю.А.

Источники и последствия загрязнения окружающей среды. Формирование нового экологического сознания человека ............................ 217

Чабан С.А., Ковтунов Ю.А.

Анализ влияния транспортной инфраструктуры на жизнедеятельность человека ................................. 219

Червякова А.М., Лазутський А.Ф.

Генетично модифіковані продукти: користь чи невизначена небезпека? ........................... 220

Черненко Ю.В., Буц Ю.В.

Еколого-економічні наслідки надзвичайних ситуацій природного характеру (на прикладі Харківської області) .............................. 223

Чубенко А.С., Клеевская В.Л.

Анализ вероятности возникновения чрезвычайных ситуаций на радиационно-опасных предприятиях Украины ............................................... 225

Шевченко И.С., Ковтунов Ю.А.

Влияние электромагнитных излучений компьютера на физиологический и психологический аспекты человека .......................... 226

Шевчук А.Р., Игнатьев А.М.

Автоматизация экологического мониторинга с применением беспилотных летательных аппаратов ............................................... 227

Шульга А.Г., Резцов П.И., Степанова Е.А.

Курение - негативный фактор взаимодействия человека и среды обитания ......................................................... 229

Кафедра Основ безпеки життєдіяльності НУ«ЮАУ імені Ярослава Мудрого»

Матеріали ІІІ-ї студентської наукової конференції, 2012 р. 10

Карманний Євгеній Вадимович, доцент кафедри Основ безпеки життєдіяльності, кандидат технічних наук, доцент; Ковжога Сергій Олексійович, завідувач кафедри

Основ безпеки життєдіяльності, кандидат хімічних наук, доцент; Тузіков Сергій Анатолійович, доцент кафедри Основ безпеки життєдіяльності,

кандидат технічних наук, старший науковий співробітник Національний університет «Юридична академія України

імені Ярослава Мудрого», м. Харків

НАСЛІДКИ АВАРІЇ НА ЯПОНСЬКІЙ АЕС „ФУКУСІМА”: МІФИ ТА РЕАЛЬНІСТЬ

Сьогодні існує певне упереджене ставлення до реальних наслідків аварії на японській атомній електростанції (АЕС) „Фукусіма”, а відповідно до цього – й до існуючих норм безпеки та принципів захисту населення і територій. Причому, - не тільки радіаційного захисту, а й усієї сукупності заходів захисту, які передбачені діючим вітчизняним законодавством, і які повинні здійснюватись відповідними установами та організаціями, незалежно від форми власності.

Сприяла цьому, на жаль, аварія на Чорнобильській атомній електростанції, і ще більш поглибила - аварія на японській АЕС „Фукусіма-1”. В контексті останньої аварії розглянемо: з чим же мали справу рятувальники й світове співтовариство, а що м’яко кажучи, було надуманим, домисленим, вигаданим та ін.

1. Події на «Фукусімі-1» загострили протистояння між прихильниками і противниками атомної енергетики у всьому світі. Ставиться питання про доцільність зведення атомних електростанцій. В результаті цих подій, відмовились від будівництва нових, і припинили роботу існуючих АЕС: Данія, Литва, Швейцарія, Швеція, Німеччина, Венесуела. Україна не збирається відмовлятися від атомної енергетики, однак має намір переглянути вимоги по безпеці енергоблоків з урахуванням уроків цієї аварії.

2. Японська атомна енергетика підтвердила свою життєздатність. Вибухи на станціях – це проблема активності землі і розлому, на якому знаходиться Японія, а не атомних станцій.

3. Радіація з аварійної японської АЕС в даний час не представляє загрози для здоров'я людей. З точки зору забруднення радіонуклідами, на сьогодні найнебезпечнішим елементом є плутоній (у якого період напіврозпаду складає 24 тис. років), але він не розноситься вітром і осідає в радіусі 30 кілометрів.

4. На Україні для жителів районів, прилеглих до АЕС, встановлена максимальна доза опромінювання 5 мЗв за п’ять років. Щоб отримати за рік дозу не більш допустимої, рівень радіації має бути не більше 570 нанозіверт за годину. В Японії лише в одному районі Хітатінаки рівень радіації був більше допустимого. На Україні обов'язкова евакуація населення починається, якщо за перших 10 діб рівень складе 500 мЗв. У Японії такі норми в декілька разів вище (несприятливіше).

5. Західні засоби масової інформації (ЗМІ) висвітлювали події в більш похмурих тонах, ніж японські теле- і радіоканали. Японськими властями та ЗМІ повною мірою продемонстрована інформаційна відкритість. Японці, як завжди, ходили на роботу, до



школи і зберігали спокій. 6. У Японії розповсюдився рух «дзисюку» – за добровільне обмежене

споживання електрики, що вказує про високу громадянську позицію. 7. Аварія продемонструвала уразливість сучасної інфраструктури перед

надзвичайними ситуаціями (НС) та одночасно – міцність і гнучкість японської держави, суспільства й економіки. Не було паніки, не відбулося транспортного, енергетичного колапсу. Мешканці організовано покинули будинки. У зруйнованих супермаркетах не зафіксовано крадіжок! Причина цього – у національних особливостях Японії. Японці пам'ятають, що живуть, що називається, «на вулкані», та постійно удосконалюють будівельні і транспортні технології, щоб мінімізувати збиток від НС. Всі японці щорічно відпрацьовують дії в надзвичайних ситуаціях 1 вересня в „день Канто” – цього дня в 1923 р. від землетрусу загинуло 143000 чоловік.

Лиха в Японії продемонстрували, що ключова відмінність передової країни – в оцінці людського життя і засобах, які держава і суспільство готові віддати ради її збереження, в якості системи реагування на НС.

Зенін Андрій Петрович, доцент кафедри Основ безпеки життєдіяльності, кандидат технічних наук, доцент; Малько Олександр Дмитрович, доцент кафедри Основ

безпеки життєдіяльності, кандидат військових наук, доцент Національний університет «Юридична академія України


ГЛОБАЛЬНА БЕЗПЕКА – ЩО МОЖЕ ДАТИ ВИКОРИСТАННЯ КОСМІЧНИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ?

РОЛЬ ТА МІСЦЕ УКРАЇНИ В ЦЬОМУ ПРОЦЕСІ

Одним з найважливіших досягнень космонавтики став визначальний вплив космічних технологій на вирішення проблем глобальної безпеки. Навіть саме поняття глобальної безпеки виникло завдяки космонавтиці. Коли людство побачило свою Землю з боку, з космосу, воно усвідомило, наскільки уразливе та взаємопов’язане життя на нашій планеті. На теперішній час неможливо забезпечити вирішення питань глобальної безпеки в різних сферах життєдіяльності людей без використання космічних засобів.

В результаті проведених досліджень, пропонуються наступні систематизовані напрямки використання космічних інформаційних систем у вирішенні питань глобальної безпеки.

1. Системи орбітальних метеорологічних супутників забезпечують глобальне спостереження за змінами погоди, що дозволяє прогнозувати погоду. Важливим завданням космічних метеорологічних систем є спостереження з космосу за розвитком небезпечних атмосферних явищ, що дозволяє передбачити природні небезпеки з метою попередження людей та прийняття захисних заходів від них для зменшення втрат і збитків.

2. Глобальні навігаційні системи космічного базування (американська «GPS»; російська «ГЛОНАС»; майбутні: українська «ЛИБІДЬ», європейська «GALILEO», китайська «BOIDOU») забезпечують безпечний рух та управління переміщенням



людей, техніки та вантажів на суші, на морі, у повітрі та у космосі. Вони також забезпечують безпечне розміщення небезпечних об’єктів та інші завдання управління безпекою.

3. Рівень розвитку систем космічного зв’язку дозволяє вже зараз створити систему глобального оповіщення про небезпеки розповсюдження таких природних лих як цунамі, урагани, тайфуни, повені, масштабні природні пожежі тощо. Функціонування такої системи у взаємодії з метеорологічною та навігаційною системами може попереджати людей про лихо, що наближається та врятувати їх. Надзвичайні події великих цунамі останніх років на Таїті, у Гаїті, в Японії виявляють, що завчасне попередження людей хоча б за 30 хвилин до удару цунамі врятувало би багато тисяч людей, надало би їм можливості покинути узбережжя океану на 3-5 кілометрів! Космічна автоматизована система попередження спроможна виконати таке завдання. Аналогічні системи вже працюють у військових в системах попередження протиракетного та протиповітряного нападу у складі систем протиповітряної та протиракетної оборони провідних країн світу.

4. Космічна система рятування «КОСПАС-SARSAT» за роки свого функціонування допомогла врятувати більш 20 тисяч людей, що потрапили до лиха та вимагали допомоги у різних куточках планети.

5. Системи космічної розвідки та спостереження успішно працюють у військових, як основа систем воєнної безпеки провідних держав. Технічні можливості систем розвідки космічного базування дозволяють повністю контролювати противника, що не залишає йому жодного шансу до раптового нападу та воєнної ініціативи. Розвиток космічних військових систем розвідки та бойового управління за останні 15-20 років змінив принципи воєнної безпеки – тепер найкращу воєнну безпеку мають країни, які володіють власними передовими космічними системами розвідки та бойового управління, а не ті, що мають найбільшу кількість звичайних озброєнь.

Курилов Максим Миколайович, курсант інженерно технічного факультету,

4 курс, 318 група Науковий керівник: Табуненко Володимир Олександрович, доцент кафедри

Експлуатації та ремонту автомобілів та бойових машин, кандидат технічних наук, доцент

Академія Внутрішніх Військ МВС України, м. Харків

ШЛЯХИ ПОПЕРЕДЖЕННЯ ВИРОБНИЧОГО ТРАВМАТИЗМУ ПРИ ТЕХНІЧНОМУ ОБСЛУГОВУВАННІ ВІЙСЬКОВИХ АВТОМОБІЛІВ

Аналіз виробничого травматизму в автомобільних підрозділах Внутрішніх Військ МВС України показує, що близько 40% усіх нещасних випадків відбувається при технічному обслуговуванні (ТО) автомобілів. Вивчення фактичного положення справ та аналіз нещасних випадків дозволяє виявити їх причини і найбільш небезпечні операції при ТО автомобілів. Серед основних причин виробничого травматизму перше місце займає недостатнє застосування устаткування і пристосувань, сприяючих безпечному проведенню робіт. Це пояснюється як недостатнім оснащенням належного устаткування (зйомками і пристосуваннями), так



і незастосуванням їх військовослужбовцями унаслідок недосконалої організації праці і культури виробництва.

Причинами виробничого травматизму є також забруднення робочих місць і виробничих приміщень, застосування небезпечних, не передбачених технологією прийомів робіт, робота з несправними інструментами і устаткуванням, робота без інструктажу або не за фахом.

Велика кількість нещасних випадків відбувається при таких важких і трудомістких операціях, як відкручування і загортання гайок коліс і драбин ресор, зусилля затягування яких складає 25-40 кГм, а іноді і значно більше (100-120 кГм). Це часто приводить до зриву ключів та травмування тих, хто працює. До теперішнього часу у більшості військових підрозділів ці операції не механізовані.

Нещасні випадки при кріпильних і регулярних роботах відбуваються також і тому, що військовослужбовці користуються несправними і забрудненими інструментами, працюють замасленими руками.

Нещасні випадки при змащенні автомобілів відбуваються, в основному, від неправильних прийомів праці і забруднення робочих місць.

У деяких підрозділах через відсутність спеціалізованих постів змащування, військовослужбовцям доводиться переносити, або пересувати змащувальне устаткування від канави до канави. При цьому вони часто отримують травми при падінні, зачепившись за шланги або посковзнувшись на брудній підлозі. На необладнаних постах змащування мастила часто зливають в різні банки, відра, що викликає їх наступний розлив і забруднення робочих місць.

Нераціональна або недостатня освітленість робочих місць, порушує елементарні правила техніки безпеки, що приводять до застосування переносних ламп які не мають гачків і захоплень для підвіски, захисних сіток, захисного гумового шланга для проводів і вилки для включення в електричну мережу.

Великий вплив на умови роботи роблять чистота повітря і нормальні температурні умови в приміщенні. Наявні дані показують, що фактичний зміст окислу вуглецю в повітрі робочої зони виробничих приміщень перевищує гранично допустиму її концентрацію, що приводить до отруєнь тих, хто працює.

Загазованість повітря в зоні ТО є наслідком ряду чинників: відсутність припливно-витяжної вентиляції, недостатня її ефективність або несправність, а також зайвий час роботи двигуна автомобіля в повітрі робочої зони виробничих приміщень.

У весінньо-літній період ворота не закривають і в цих приміщеннях військовослужбовці вимушені працювати при протягах. У холодну пору року коміра закривають і за відсутності вентиляції в цих приміщеннях створюється несприятлива обстановка, оскільки відпрацьовані гази при роботі двигуна викидають безпосередньо в робочу зону.

Дотримання нормального температурного режиму в зонах ТО автомобілів є важливим чинником не тільки для підвищення продуктивності праці, але і для збереження здоров'я тих, що працюють. Робота при знижених температурах (нижче 16оС) і на протягах викликає у військовослужбовців простудні захворювання. Крім того, знижена температура примушує їх надягати теплий одяг, що сковує рухи при роботі і також часто приводить до нещасних випадків.



Практика роботи показує, що значна кількість заходів, направлених на попередження виробничого травматизму, може бути здійснена без великих капітальних витрат засобами автомобільних підрозділів. Крім того, потрібно пам'ятати, що оздоровленням виробничих умов є величезний додатковий резерв підвищення продуктивності праці у військовослужбовців, що не може не вплинути на підвищення бойової готовності і боєздатності автомобільних підрозділів.

У доповіді деталізується інформація про джерела виникнення виробничого травматизму при технічному обслуговуванні військових автомобілів у автомобільних підрозділах Внутрішніх Військ МВС України, наслідки та шляхи їх усунення.

Кебало Юлія Олександрівна, студентка фінансового факультету, 5 курс, 1 група Наукові керівники: Внукова Наталія Миколаївна, завідувач кафедри Управління

фінансовими послугами, доктор економічних наук, професор; Жидко Євген Анатолійович, старший викладач кафедри Екології та безпеки життєдіяльності

Харківський національний економічний університет, м. Харків

УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ ОБОВ`ЯЗКОВОГО СТРАХУВАННЯ ЦИВІЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА АВАРІЇ НА ОБ`ЄКТАХ ПІДВИЩЕНОЇ НЕБЕЗПЕКИ

У даний час у світі спостерігається тенденція до зростання аварій і катастроф природного і техногенного характеру, в тому числі на об'єктах підвищеної небезпеки, та, як наслідок, збільшуються обсяги збитків від них. Природні й антропогенні катастрофи в 2011 році коштували світовій економіці 350 мільярдів доларів. Дана сума світових збитків від природних і техногенних катастроф є історичним максимумом. І очевидним є те, що збільшення кількості небезпечних явищ природного і техногенного характеру, істотним чином збільшує витрати на ліквідацію їх наслідків. В цій ситуації необхідний механізм залучення додаткових фінансових ресурсів для запобігання, локалізації та ліквідації наслідків аварій. У сучасній економіці роль стабілізатора в подібних ситуаціях відіграє страхування.

В Україні підставою для здійснення обов’язкового страхування цивільної відповідальності суб'єктів господарювання за шкоду, яка може бути заподіяна аваріями на об’єктах підвищеної небезпеки є Постанова Кабінету Міністрів України № 1788 від 16.11.2002 року.

Всі об’єкти підвищеної небезпеки за Постановою КМУ поділяються на три групи залежно від класу небезпеки, відповідно до якого визначається різний розмір страхової суми та розмір максимального страхового тарифу. Тобто страховий платіж визначається на основі класичної формули страхування та визначається як добуток страхової суми та страхового тарифу, які визначаються законодавчим чином. Система страхування цивільної відповідальності за аварії на об’єктах підвищеної небезпеки не забезпечує адекватну оцінку визначенню страхових тарифів та страхових сум, внаслідок чого вона виконує дестимулюючу функцію в галузі страхування та економіки взагалі. Отже, у зв’язку з цим доцільно розвивати новий підхід до обов'язкового страхування на основі врахування системи трьох факторів, які б дозволили підвищити ефективність страхування за рахунок: 1) обліку надійності об'єкта, який страхується; 2) дотримання на об’єкті вимог безпеки при експлуатації; 3)



можливого збитку від аварій на об’єкті. У роботі запропоновано наступний підхід до страхування цивільної

відповідальності за аварії на об’єктах підвищеної небезпеки. За діючим договором обов'язкового страхування небезпечних об'єктів, страховий платіж визначається як добуток страхової суми та страхового тарифу, які визначаються законодавчим чином. З цієї причини одним з можливих напрямків поліпшення існуючої системи обов'язкового страхування є розбиття ставки страхового тарифу на базову величину і коригувальний коефіцієнт. В удосконаленій формулі розрахунку страхового платежу новий страховий тариф є функцією залежності від трьох факторів: f1 – рівень безпеки об’єкту на проектному рівні; f2 – наслідки виникнення аварії при різних ситуаціях та сценаріях; f3 – рівень безпеки об’єкта під час його експлуатації.

Фактори f1, f2, f3 отримані шляхом експертних оцінок, а сама функція страхового тарифу отримана шляхом нечіткої логіки.

Функція залежності нового страхового тарифу від факторів, визначається на основі експертних оцінок і використання нечіткого моделювання. В результаті були отримані страхові тарифи у відсотках від страхової суми на 12 місяців, які розраховуються для групи об’єктів 1, 2 і 3 категорії небезпеки, які визначені за Постановою КМУ (табл.1).

Таблиця 1. Страхові тарифи у відсотках від страхової суми на 12 місяців, які розраховані для групи об’єктів першої категорії небезпеки.

Ступінь збитку, бал

Потенціал виникнення

небезпеки, бал

Пресинг на об`єкт,

бал

Розмір максимально страхового тарифу,

який існує

Новий максимальний страховий тариф

2 2 2 1,5 1,0 2 5 5 1,5 1,3 2 5 9 1,5 1,6 2 9 9 1.5 1,9 5 5 5 1,5 1,5 5 5 9 1,5 1,5 9 9 5 1,5 1,8 9 9 9 1,5 1,9

Залежно від значення визначених факторів, розмір нового страхового тарифу варіюється. При зростанні впливу факторів розмір страхового тарифу зростає, при зменшенні впливу – знижується відповідним чином. Це є стимулом для власників об’єктів підвищеної небезпеки зменшувати вплив цих факторів на об’єкт. Новий страховий тариф є економічно привабливим як для страхувальника, так и для страховика, виконує стимулюючу роль в економіці і дозволяє підвищити рівень промислової безпеки підприємств.

Бойков Владимир Николаевич, студент Института подготовки кадров

для органов прокуратуры Украины, 1 курс, 14 группа Научный руководитель: Зенин Андрей Петрович, доцент кафедры

Основ безопасности жизнедеятельности, кандидат технических наук, доцент



Национальный университет «Юридическая академия Украины имени Ярослава Мудрого, г. Харьков

УГРОЗЫ, ФОБИИ И МИФЫ РАДИАЦИОННОЙ ОПАСНОСТИ

В докладе предлагаются к обсуждению 2 вопроса из актуальной и важной проблемы радиационной безопасности. Первый касается общественного мнения об опасности атомных объектов, в первую очередь АЭС, которое стало явлением под названием радиофобии. Второй вопрос касается недостоверной информации про Чернобыльскую катастрофу, которая часто имеет только негативный смысл относительно нашей истории и народа.

Проблема радиационной безопасности для Украины остается очень важной потому, что Украина является страной высокоразвитых ядерных технологий. Мы входим в 5-ку самых развитых стран мира по атомной энергетике: в Украине действуют 4 АЭС с 15-ю работающими атомными реакторами, среди которых Запорожская является самой мощной АЭС в Европе! Таким образом, 48 % всей электроэнергии Украины является атомной. Украина имеет высокоразвитую ядерную науку. Следует также вспомнить, что нашими военными специалистами на территории Украины в составе Советского Союза безопасно управлялся самый могучий в Европе военный ядерный арсенал, который был по боевой мощи 3-им в мире! Но военных «чернобылей» у нас не было! К сожалению, наш народ имеет уникальный опыт локализации самой масштабной атомной катастрофы – Чернобыльской. На сегодня зона ЧАЭС остается самым радиационно-опасным объектом не только в Украине, но и в Европе, что определяет особое положение Украины в мировом ядерном сообществе!

В социальной психологии украинского общества возникло социальное явление под название «радиофобия», под влиянием которой много людей реально страдает и болеет. В докладе раскрывается понятие «радиофобии», как социальной опасности нашего населения, раскрываются причины этого явления и его особенности. При этом в докладе дана характеристика физического явления радиации с точки зрения психологического фактора населения, пострадавшего от этой катастрофы.

Правда «радиофобии» заключается в том, что потенциальная опасность радиоактивного заражения людей существует: массированное применение огромных арсеналов ядерного оружия в случае мировой атомной войны приведет к гибели человечества, массовое разрушение АЭС и атомных могильников приведет к непоправимому ущербу цивилизации. Да, не все проблемы ещё решены до конца (например, еще нет решения полной утилизации ядерных отходов АЭС – их пока складируют в специальных могильниках для будущих поколений). Да, было много ошибок в первоочередных действиях по локализации аварийной ситуации на Чернобыльской станции, но надо понимать экстремальность и неопределенность обстановки первых недель, а также то, что таких работ ещё никто в мире не делал и четких правил действий при таком разрушении реактора не было. Однако атомные технологии МОГУТ РАБОТАТЬ БЕЗОПАСНО!

В докладе приведен некоторый сравнительный анализ действий японских и



советских ликвидаторов, которые позволяют говорить, что большинство действий наших ликвидаторов были правильными. На японской АЭС «Фукусима-1» до сих пор, то есть через год, еще не вся территория станция очищена от радиоактивных обломков разрушенных зданий, обещанные укрытия для поврежденных реакторов не построены, продолжаются утечки радиоактивной воды в океан и газов из поврежденных реакторов. А во время Чернобыльской катастрофы, несмотря на более тяжелый характер аварии, эти перечисленные недоработки у нас были выполнены и устранены нашими ликвидаторами! Значит, не все было так глупо и неправильно в те отчаянные дни на ЧАЭС!

Надо поучиться у японцев уважению к своим героям - ликвидаторам, которые, как и наши ликвидаторы, рисковали своей жизнью и здоровьем для спасения народа от радиации! Во многих статьях про первые дни Чернобыльской аварии наши погибшие ликвидаторы изображаются как глупые и неподготовленные специалисты, которые, не соображая про опасность радиации, лезли в пекло работ. Это ложь!! Они знали, что идут на смертельную опасность, но не отступили и не прекратили спасательные работы! В докладе приведены документальные примеры действий ликвидаторов в первые дни катастрофы, которые подтверждают самоотверженность и понимание опасной обстановки наших ликвидаторов.

В докладе также приведены примеры действий японских ликвидаторов на АЭС «Фукусима-1», которые свидетельствуют о том, что даже такое развитое общество как японское не застраховано от ошибок работ в условиях чрезвычайной ситуации радиационной аварии. Это позволяет сравнить и переосмыслить оценки действий наших советских ликвидаторов в 1986 году.

Огородник Олександр Леонідович, студент фінансового факультету,

1 курс, група ФК-11-3 Науковий керівник: Чернета Валерій Миколайович, старший викладач

кафедри гуманітарних дисциплін Дніпропетровська Державна Фінансова Академія, м. Дніпропетровськ

ВПЛИВ ДІЯЛЬНОСТИ ЛЮДИНИ НА НАВКОЛИШНЕ СЕРЕДОВИЩЕ

Навколишнє середовище, а особливо його головний компонент - геологічне середовище (верхня частина літосфери, в межах якої формується мінеральна основа біосфери), інтенсивно змінюється. Техногенний тиск людини з часом все збільшується і набуває все ширшого просторового діапазону, від нижнього прошарку атмосфери до проникнення в літосферу на десятки кілометрів в глибину.

Зростаючий техногенний тиск діяльності людини викликає неухильне погіршення екологічних параметрів довкілля. В першу чергу, це погіршення формується внаслідок щорічного надходження в атмосферу, поверхневі водойми, грунтові води, грунти повітряних викидів промислових підприємств та теплових електростанцій, стоків промислових вод. Потужним джерелом погіршення еколого-геохімічної обстановки є хімізація земель при сільськогосподарській діяльності, що зумовлює надходження нітритів і пестицидів навіть у підземні води. Значні зміни відбуваються під впливом площинних інженерних систем, якими є промислово-міські агломерації та



територіально-виробничі комплекси. Масштабне порушення рівноваги верхнього шару порід літосфери відбувається під впливом гірничих робіт, промислової та міської забудови, надлишкового зарегулювання поверхневого стоку. Утворення водосховищ промислових вод призводить до накопиченням величезних водних мас, що, в свою чергу, активізує розвиток таких екзогенних процесів, як зсуви, осідання і провали, підтоплення та ін.

Таким чином, забруднення навколишнього середовища є результатом антропогенної діяльності людини і знаходиться в прямій залежності від розвитку певних галузей промисловості та сільського господарства країни.

В 70 - 80х роках в Україні склалася катастрофічна екологічна ситуація. Україна складала усього 2,7% території СРСР, але тут було зосереджено майже 25% його мінерально-сировинної бази. Підприємства гірничо-видобувної, збагачувальної, переробної та важкої промисловості, що розташовані на території України, давали 23% від загального об'єму забруднення по всьому СРСР. В зону екологічного лиха потрапило 15% території України. В атмосферу міст щороку викидалось 22 млн. т. шкідливих для людини хімічних речовин та сполук.

Екологічна обстановка катастрофічно погіршилася після вибуху 26 квітня 1986 року четвертого енергоблоку не Чорнобильській АЕС. Аварія призвела до небаченого забруднення біосфери, радіоактивного опромінення тисяч людей, масового переселення жителів забруднених районів в інші регіони республіки.

Сьогодні Україна вимушена витрачати за різними оцінками від 15% до 20% свого валового національного прибутку на вирішення питань, пов'язаних з погіршенням екологічного стану. І тому зрозуміло, що головним завданням України на сучасному етапі розвитку є вирішення, повне або часткове, своїх екологічних негараздів. По суті, це питання виживання України та її народу.

До виникнення серйозних екологічних проблем призвів розвиток видобувної промисловості України, яка за радянських часів досягла величезних масштабів. Особливо розмаху за часів СРСР набув видобуток залізних руд, 46% загального видобутку яких припадало на Україну.

Як приклад розглянемо екологічний стан Кривбаса. Аналіз стану природного середовища Кривбасу, погіршення якого зумовлене

діяльністю гірничо-видобувної галузі, дозволяє зробити висновки, що найбільш потужні і інтенсивні джерела забруднення довкілля пов'язані з наступними міграційними потоками:

– пилові викиди, які виникають під час видобутку руд відкритим шляхом, забруднюють атмосферу і створюють потужні геохімічні аномалії в грунтах;

– дефляція і розмивання хвостовищ збагачувальних фабрик та відвалів розкривних порід, які створюють інтенсивні потоки розсіяння в водних системах і локальні ореоли в грунті;

– стік високомінералізованих вод з підземних гірничих виробок і кар'єрів, які зумовлюють інтенсивні і потужні потоки розсіяння в водних системах;

– стічні води збагачувальних фабрик після очисних споруд, які забруднюють водні екосистеми;

– розсіяння рудного компоненту при транспортуванні, яке створює ореоли



забруднення грунтів; – організовані і неорганізовані викиди в атмосферу при збагачувальному циклі; –природні геохімічні аномалії (ореоли розсіяння в грунтах та поверхневих

водах), гідрохімічні аномалії в підземних водах. Оцінюючи загальну картину забруднення довкілля необхідно приймати до уваги

наступне: - забруднення (за виключенням вуглекислого газу) у повітрі не нагромаджується,

тоді як у водних системах і грунтах воно може діяти тривалий час; - воду можна очистити перед вживанням, тоді як повітря і грунти нереально; - забруднення викидами і стоками є розсіяним, а забруднення твердими

відходами - локалізовано; - грунти є багатолітнім (десятки-сотні років) депонентом забруднення. В Україні багато екологічних проблем, і кожна з них не є легкою і потребує

чимало зусиль для свого вирішення. Сучасному поколінню потрібно зробити свій суттєвий внесок у подолання екологічної кризи як на Україні, так і в світі в цілому.

Трохимец Даниил Игоревич, студент факультета мехатроники транспортных

средств,1 курс, группа РК-11 Научный руководитель: Ковтунов Юрий Александрович, доцент кафедры Мехатроники автотранспортных средств, кандидат технических наук, доцент Харьковский национальный автомобильно-дорожный университет, г. Харьков

АНАЛИЗ СОВРЕМЕННЫХ ТЕХНИЧЕСКИХ УСТРОЙСТВ, НЕЙТРАЛИЗУЮЩИХ ВЛИЯНИЕ ЭЛЕКТРОМАГНИТНЫХ (ТОРСИОННЫХ) ИЗЛУЧЕНИЙ НА БЕЗОПАСНОСТЬ ЖИЗНЕДЕЯТЕЛЬНОСТИ ЧЕЛОВЕКА

На данный момент одними из самых популярных устройств являются мониторы персональных компьютеров, мобильные телефоны, телевизоры, с помощью которых пользователи получают информацию и используют в повседневной жизни. Большинство жителей Украины пользуются данными устройствами. Но, к сожалению, использование данных устройств ведет за собой избыточность электромагнитного поля которое оказывает влияние на здоровье человека, понижает иммунитет и увеличивает склонность организма к различным заболеваниям. В интересах снижения влияния электромагнитных волн на организм человека, Украинские ученые разработали ряд устройств, таких как "Спинор" и "Форпост-1".

Устройство "Спинор" нейтрализует вредную для здоровья человека торсионную компоненту излучений мобильного телефона (радиотелефона, МРЗ-плеера, ноутбука, коммуникатора, КПК) и создает вокруг телефона (другого электронного устройства) биобезопасную область. Устройство не создает каких-либо помех в работе телефонов и прочей электронной техники.

"Спинор" является надежной и удобной защитой человека от негативного влияния торсионной (информационной) компоненты электромагнитных излучений мобильных телефонов, радиотелефонов, МРЗ-плееров, ноутбуков, коммуникаторов, КПК и прочих подобных электронных устройств.

Исследования, проведенные в недавнее время подтвердили, что именно



торсионная (информационная) компонента электромагнитных излучений мобильных телефонов (радиотелефонов) является фактором негативного воздействия на здоровье человека. Длительное воздействие торсионной (информационной) компоненты излучений мобильных телефонов может приводить к общему ухудшению самочувствия человека, может быть причиной головных болей, вызывать чрезмерную усталость; вызывать ухудшение зрения и памяти, ухудшение сна; приводить к уменьшению уровня лейкоцитов и лимфоцитов в крови человека, снижению иммунитета; негативно влиять на эндокринную и репродуктивную системы человека.

Благодаря развитию электронных приборов как "Спинор", уровень электромагнитных излучений мобильных телефонов и, как следствие, уровень негативного влияния непосредственно электромагнитных излучений мобильных телефонов на здоровье человека удалось снизить.

Устройство "Форпост-1" представляет собой генератор правого формового статического торсионного поля. При взаимодействии правого торсионного поля, генерируемого устройством "Форпост-1", с негативно влияющим на здоровье человека левым торсионным полем монитора компьютера (телевизора, других электронных устройств), происходит взаимная компенсация полей, создается биобезопасная зона как перед монитором (телевизором), так и вокруг него. Создаваемая устройством "Форпост-1" биобезопасная зона является преградой для возникновения энергоинформационных связей между излучателем поля и человеком, и, как следствие, предотвращает негативное влияние на здоровье человека.

"Форпост-1" является надежным и удобным средством для защиты человека от негативного влияния торсионной (информационной) компоненты электромагнитных излучений от мониторов персональных компьютеров, телевизоров, СВЧ - печей и прочей электронной техники.

Проведенные в недавнем времени исследования подтвердили, что торсионная (информационная) компонента электромагнитных излучений мониторов персональных компьютеров (телевизоров, прочей электронной техники) является фактором негативного воздействия на здоровье человека. Однако, несмотря на то, что уровень электромагнитных излучений, например, у LCD телевизоров (мониторов) значительно ниже, чем у телевизоров (мониторов) с электронно-лучевой трубкой (ЭЛТ), «мощность» торсионной (информационной) компоненты у LCD телевизоров (мониторов) практически такая же как и у телевизоров (мониторов) с ЭЛТ. Длительное воздействие торсионной (информационной) компоненты излучений телевизоров, мониторов ПК может приводить к общему ухудшению самочувствия человека, может быть причиной головных болей, вызывать чрезмерную усталость; вызывать ухудшение зрения и памяти, ухудшение сна; приводить к уменьшению уровня лейкоцитов и лимфоцитов в крови человека, снижению иммунитета; негативно влиять на эндокринную и репродуктивную системы человека. Благодаря развитию электронных приборов как "Форпост-1" уровень электромагнитных излучений телевизоров, мониторов удалось снизить.

В докладе представлена подробная информация характеристик и параметров устройств "Форпост-1" и "Спинор", которые являются принципиально новыми защитными устройствами, основанными на изученных законах взаимодействия



информационных (торсионных) полей и способствуют защите от различных облучений человека.

Гордіченко Руслана Сергіївна, студентка факультету підготовки кадрів для МВС України, 1 курс, 9 група

Науковий керівник: Малько Олександр Дмитрович, доцент кафедри Основ безпеки життєдіяльності, кандидат військових наук, доцент

Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», м. Харків

ПАНІКА: УМОВИ ВИНИКНЕННЯ ТА НЕБЕЗПЕКА

Відчуття страху, що з’являється у момент небезпеки у людини – природне відчуття. Це інстинкт самозбереження – сигнал тривоги в небезпечній ситуації. Страх мобілізує фізичні сили, прискорює роботу мозку, концентрує увагу, допомагає виходити з тупикової ситуації. В деяких випадках відсутність відчуття страху означає відсутність уяви і, отже, нездатність оцінити небезпеку. Навпаки, ті, у кого розвинута уява, можуть часто переживати відчуття тривоги непропорційно реальній небезпеці.

Водночас, у деяких людей, на ґрунті страху з’являються неспокій, нервування, слабкість, безсилля, нерухомість. Цей стан супроводжується порушеннями нервової системи або ж істеричною реакцією і нездатністю до дій. Відсутність ясності в оцінці ситуації спричиняє за собою стан безвихідності і відмову від опору. Такий стан називають панікою. Людина, охоплена панікою, може швидко залучити в подібний стан і оточуючих.

Паніка - психічний стан людей - несвідомий, нестримний страх, викликаний дійсною чи уявною небезпекою, що охоплює людину чи багатьох людей, неконтрольоване прагнення уникнути небезпечної ситуації.. У людей може розвиватися також страх самотності в громадських місцях, особливо в ситуаціях, коли з них важко швидко вибратися (агорафобія). Основні ознаки панічних нападів – сильний страх і відчуття смерті, що насувається. Людина в такому стані не може сказати, чого саме вона боїться, їй складно сконцентрувати увагу і взяти себе в руки. Часто виникає прискорене серцебиття, пульсація в животі, задишка і пітливість. Людина прагне піти звідти, де її застав напад, і, поглинена думками про свій стан, кидається шукати допомоги. Після нападів звичайно виникає пригнічений стан Між нападами людина постійно знаходиться в стані тривожного очікування наступного нападу.

Паніка виникає в масі людей як певний емоційний стан, що є наслідком або дефіциту інформації про яку-небудь лякливу або незрозумілу новину, або надлишку цієї інформації. Неодноразово відсутність уявлення про реальну небезпеку призводила до необдуманих дій, таких, як стрибки з вікон верхніх поверхів. В ті моменти це здавалося менш болісним, ніж чекати допомоги або шукати інший спосіб порятунку. Таким чином, паніка призводить до наслідків, що за своєю шкодою, перевищують шкоду, що могла б бути завдана виключно причинами паніки (якщо вони реальні).

Основними чинниками виникнення паніки є: 1. Соціальні чинники – загальна напруженість в суспільстві, викликана



природними, економічними, політичними бідами, що відбулися або очікуваними. Це можуть бути землетрус, повінь, різка зміна валютного курсу, державний переворот, початок або невдалий хід війни тощо.

2. Фізіологічні чинники: втома, голод, тривале безсоння, алкогольне і наркотичне сп’яніння, що знижують рівень індивідуального самоконтролю. При масовому скупченні людей це загрожує особливо небезпечними наслідками.

3. Загальнопсихологічні чинники – несподіванка, здивування, переляк, викликаний нестачею інформації про можливі небезпеки і способи протидії.

Найважливішими характеристиками паніки є наступні: – паніка виникає, як і будь-яке масове явище, в групах великої чисельності ( в

натовпі, численній дифузній групі, масовому скупченні людей); – паніка викликається відчуттям безконтрольного (некерованого) страху,

заснованого на реальній або уявному загрозі; – паніка – це найчастіше стихійний, неорганізований стан і поведінка людей; – для людей в панічному стані характерна так звана поведінкова невизначеність

(стан розгубленості, неясності як поводитися, тому виникає хаотичність в діях і неадекватність поведінки в цілому).

Спостереження і описи численних епізодів колективної паніки дозволили вичленувати якийсь «усереднений сценарій» розвитку паніки. Шокуючий стимул, дуже сильний або, який повторюється, викликає переляк спочатку у одного або декількох людей. Ці люди стають джерелом, від якого страх передається іншим. Відбувається взаємна індукція і нагнітання емоційної напруги через механізм циркулярної реакції. Далі, якщо не вжити своєчасних заходів, маса остаточно деградує, люди втрачають самоконтроль, і починається панічна втеча, яка здається рятівною, хоча насправді тільки збільшує небезпеку. Відразу після шокуючого стимулу звичайно наступає так званий психологічний момент. Люди опиняються як би в зваженому стані («острах») і готові слідувати першій реакції. Іноді вона виявляється парадоксальною. Наприклад, за механізмом протилежної реакції, людина може від переляку кинутися назустріч небезпеці, і за нею прослідують інші.

Присутність в натовпі жінок і дітей (про пріоритетний порятунок яких при масовій паніці вже ніхто не думає) погана ще й тому що звук високої частоти – жіночі або дитячі крики – в стресовій ситуації роблять руйнівний вплив на психіку. Із тієї ж причини, до речі, для протидії паніці, колективній або індивідуальній, краще служить низький чоловічий голос, ніж високий жіночий.

Протидіяти паніці надзвичайно важко, справитися з цим може лише людина відома в натовпі, яку поважають, і яка дотримується твердої лінії поведінки, вміє розмовляти з натовпом. Засоби боротьби з панікою різноманітні: переконання (якщо є час), категоричний наказ, пояснення неістотності небезпеки або ж використання сили і навіть усунення найнебезпечніших панікерів.

Асавалюк Олеся Олександрівна, студентка інституту підготовки кадрів для органів прокуратури України, 1 курс, 2 група

Науковий керівник: Тузіков Сергій Анатолійович, доцент кафедри Основ безпеки життєдіяльності, кандидат технічних наук, старший науковий співробітник

Національний університет „Юридична академія України



імені Ярослава Мудрого” м. Харків

ШКІДЛИВІ ЗВИЧКИ ПІДЛІТКІВ

Шкідлива звичка - це автоматично повторювана велику кількість раз дія, причому ця дія є шкідливою, з погляду суспільного блага оточуючих, або здоров'я самої людини, яка потрапила під вплив шкідливої звички.

Шкідливу звичку можна розглядати як хворобу або патологічну залежність. Вони перешкоджають людині розвиватися як розумово, так і фізично. Розглянемо одні з найголовніших проблем: вживання алкоголю, наркотиків та нікотину.

В наш час стає зрозумілим, що існує цілий комплекс факторів, що передують розвитку наркоманії, алкоголізму чи тютюнопаління. Якщо говорити про причини, що викликають аддикції то можна виявити наступне.

По-перше, це внутрішні особливості розвитку особистості (суб'єктивні фактори). Алкоголізм чи інші залежності можуть розвиватися як результат довготривалих невротичних конфліктів чи бути генетичне обумовленими. Також основу внутрішніх сил, що спонукають дитину до вживання психоактивних речовин, складає механізм пошуку вражень у підлітків.

Наркоманія, тютюнопаління чи інша аддиктивна поведінка підлітків можлива як прояви реакцій наслідування чи групування з однолітками. Аддикції виникають також як спосіб саморегуляції внутрішнього стану, особливо в психотравмуючій ситуації. Деякі дослідження доводять, що ранимі, замкнені, чутливі, ті, що важко переживають розчарування, люди, частіше схиляються до вживання алкоголю. З іншого боку роль психотравмуючих факторів особливо підвищується у дітей, що мають низьку шкільну успішність, антисоціальну поведінку, агресивність, імпульсивність. Відсутність необхідного для правильного розвитку схвалення дорослих та однолітків, незадоволення потреб у самовираженні утворюють у таких дітей внутрішній дискомфорт, що стає передумовою різного виду аддикцій.

По-друге - це сімейні та культурні умови, а також вплив оточення (об'єктивні фактори). Це негативний приклад батьків, що вживають психоактивні речовини. Так встановлено, що підліток 11-14 років не імітує свого батька-алкоголіка, хоча в 17 років негативне ставлення до батька змінюється на позитивне та з'являється установка на вживання алкоголю. Особливим фактором є порушення емоційного спілкування в родині, конфлікти, недостатність опіки з боку батьків. Для сімей алкоголіків та наркоманів характерні: атмосфера боязливого очікування сварок, бійок та розлучень, страх та сором за батьків. Часто дітям необхідно брати на себе добру частину батьківських обов'язків. Все це дуже негативно впливає на їх стосунки, психічний стан та розвиток особистості.

Вміння протистояти аддикції тісно пов'язане з поняттям психологічної стійкості особистості. Психологічна стійкість у своїх основних параметрах залежить від здатності особистості до адекватного відображення ситуації, не дивлячись на труднощі, що існують. Саме у цьому, як ми вважаємо, і полягають труднощі у проявах стресостійкості в старшокласників. Підліток не має достатнього досвіду аналізу психотравмуючих ситуацій, це передусім пов'язане з недостатнім розвитком рефлексивного компоненту його особистості.

Алкоголізм - регулярне, компульсивне споживання великої кількості алкоголю



протягом довгого періоду часу. Це найбільш серйозна форма наркоманії в наш час, що утягує від 1 до 5% населення більшості країн.

До причини вживання алкоголю підлітками можна віднести: - існуюче серед підлітків переконання: алкоголь збуджує, підбадьорює, поліпшує

настрій, самопочуття, робить бесіду більше жвавої й цікавої, що є немаловажним для компанії молодих людей;

- існує думка, що алкоголь є висококалорійним продуктом, що швидко забезпечує енергетичної потреби організму, що важливо, наприклад, в умовах походу тощо.

Розрізняють наступні стадії алкоголізму. Ранній алкоголізм відзначений появою провалів у пам'яті. Алкоголізація

підростаючого покоління більшістю дослідників розглядається як істотний індикатор неблагополуччя мікро соціального середовища. Цим і визначається постійний інтерес до вивчення проблеми поширеності й характеру ранньої алкоголізації. До ранньої алкоголізації ставиться знайомство з оп'яняючими дозами алкоголю у віці до 16 років. Про ранній (підлітковому) алкоголізмі варто говорити з появою його перших ознак у віці до 18 років.

Базовий алкоголізм - питущий не може зупинитися, поки не досягає стадії отруєння. Він підбадьорює себе самовиправданнями й пихатими обіцянками, але всієї його обіцянки й наміри залишаються не виконаними.

Хронічний алкоголізм характеризується подальшим моральним занепадом, ірраціональним мисленням, неясними страхами, фантазіями й психопатичним поводженням. Фізичний збиток наростає. У питущого вже не залишається алібі, і він більше не може вживати кроків до виходу зі сформованої ситуації. Цієї стадії людин може досягти за 5-25 років.

Наркоманія. Етимологічно термін «наркоманія» пов'язаний з поняттям «наркотик» (від грецької narkotikos - заколисливий). Нині термін "наркотична речовина" (наркотик) застосовується стосовно тих отрут або речовин, які здатні викликати при їхньому вживанні снотворну, болезаспокійливу або збудливу дію.

Аналіз медичної літератури дозволяє дати визначення наркоманії як групи захворювань, які викликані систематичним вживанням наркотиків і проявляються синдромом зміненої реактивності, психічною й фізичною залежністю, а також деякими іншими психосоматичними й соціальними особливостями. У традиційній наркології наркоманія розглядається як невиліковна хвороба, з більш-менш тривалими ремісіями. У структурі наркоманії виділяють основні складові, які проявляються в ході розвитку хвороби:

1. Синдром психічної залежності. Наркотик стає найважливішою умовою комфортного контакту людини з життям, собою, іншими людьми.

2. Синдром фізичної залежності. Поступово наркотик вбудовується в різні ланцюги обмінних процесів в організмі. Якщо наркоман не приймає відповідну кількість наркотиків, то він випробовує різні ступені фізичного страждання: ломка, сухість шкіри (або, навпаки, пітливість). Це явище називається абстинентним синдромом. Найважливішу роль у структурі даного синдрому грає толерантність (терпимість). Її зростання, стабілізація на високому рівні, зниження, відносять до стрижневих симптомів наркоманії.



3. Синдром психічної залежності. Якщо після вживання наркотику індивід переживав стан надмірності можливостей у подоланні внутрішніх і зовнішніх факторів, що перешкоджають задоволенню потреб, то в нього виникає схильність до формування залежності від психоактивних речовин.

Молоде покоління, з якого, в основному, вербується армія наркоманів, не є однорідною масою в плані зацікавленості наркотиками й у плані думки про них. Можна навіть сказати, що погляди різних груп молоді на виправданість застосування наркотиків дуже різноманітні й часто протилежні. Тому можна умовно розділити молодих людей на п'ять груп:

1. Більша частина сучасної молоді не виявляє ніякої зацікавленості наркотиками, і не схвалює їхнього вживання.

2. Певна частина молоді, що цікавиться стилем життя молодих наркоманів, але не бажає жити так само, як вони, й приймати наркотики.

3. Третю групу становлять ті, хто емоційно ототожнює себе з наркоманами, і самі періодично приймають наркотики. Для більшості цих людей вживання наркотиків являє собою демонстрацію власної життєвої філософії, ніж ознаку непереборної потреби в наркотику.

4. Четверта група - це молоді люди, що ідентифікують себе з наркоманами з погляду зовнішності, поводження і відношення до наркотиків. Незважаючи на це, через короткочасний період вживання наркотиків або наявність особистих задатків, ці люди зберігають певну дистанцію стосовно наркотиків, і ніколи не піддаються їм повністю.

5. Відносну меншість становлять молоді люди, які зовсім втратили зв'язок із суспільством. Вони повністю піддані психічній і фізичній залежності й прийняли спосіб життя й риси характеру наркоманів.

На щастя, переважна більшість підлітків та молоді належить до першої й частково до другої групи. Четверту й п'яту групу становить екстремальна меншість, чиї життєві позиції й способи дій несуть відбиток психічних відхилень, а фізичне й психічне здоров'я перебуває в найбільшій небезпеці.

Куріння і молодь. Куріння і молодь - дуже серйозна проблема, і проблема не тільки медична, але і соціальна.

Якщо розглядати цю проблему у світлі окремої соціальної групи, то однією з найактуальніших буде ця проблема в середовищі учнів середньої школи. Оскільки вплив однолітків на свідомість учня, що не сформувалася, дуже великий, то причин для занепокоєння достатньо багато. Куріння є одним з найбільш поширених і масовою у світовому масштабі звичкою, що наносить утрату, як здоров'ю окремої людини, так і суспільству в цілому. У куріння залучені практично всі верстви населення і що найнебезпечніше жінки і юнацтво. Це соціальна проблема суспільства, як для тієї, що його палить, так і для некурящої частини. Для першої - проблемою є кинути палити, для другої - уникнути впливу суспільства, що палить.

Куріння негативно впливає на успішність школяра. Число неуспішних зростає в тих класах, де що більше палять. Куріння школярів уповільнює їх фізичний і психічний розвиток. Чим раніше діти, підлітки, хлопці, дівчата познайомляться з курінням і почнуть палити, тим швидше звикнуть до нього, і надалі відмовитися від куріння буде дуже важко.



Бабій Ольга Костянтинівна, Попова Аліна Олександрівна, Кораткова Анастасія Павлівна, Медінцева Марина Віталіївна,

студентки санітарно-технічного факультету, 2 курс, 2 група Науковий керівник: Пономарьов Костянтин Сергійович, доцент кафедри Безпеки

життєдіяльності та інженерної екології, кандидат технічних наук, доцент Харківський національний університет будівництва та архітектури, м. Харків

СТАН ПОВЕРХНЕВИХ ВОД МІСТА ХАРКОВА

Серед забруднення, що надходять у водні об'єкти, і перш за все в річки, найбільшу частку створює неочищений поверхневий стік з території міста. Він спричиняє замулювання русел, забруднення природних вод, порушення гідрологічного режиму та технічного стану річок.

Ріки Харкова маловодні, з незначною швидкістю течії зазнають значного антропогенного впливу. У межах басейну річок досить розвитий агропромисловий комплекс. Показники якості води цих річок за окремими інгредієнтами перевищують гранично допустимі концентрації, таких як завислі речовини, БСК та ін. вже на межі міста. Талі та дощові стоки в межах міста надходять до водних об'єктів майже без очистки. Через відсутність очисних споруд на мережах зливової каналізації об'єми конусів виносу піску в русла досягають 2,5 тис. м³, а в деяких місцях майже перекривають русло. Річки втрачають дренажну здатність.

Метою роботи було дослідження впливу на характерну ділянку річки Харків поверхневого стоку.

Для вирішення вищезазначеної мети було здійснено пробовідбір води поверхневого дощового стоку 10 жовтня 2011 року студентами 2-го курсу в рамках вивчення дисципліни «Моніторинг довкілля». Місця пробовідбору: проба 1- з середини русла (до дощових стоків); проба 2- з дощових стоків; проба 3- з лівого берегу (до дощового стоку); проба 4- з правого берегу через 20 м від місця скиду дощового стоку.

В процесі дослідження ділянки річки було виявлено, що береги забруднені твердими побутовими відходами, будівельним сміттям та іншими відходами.

В ході лабораторного дослідження одержані проби води було проаналізовано за методиками, рекомендованими нормативними документами України, та визначено кількісні та якісні характеристики складу вод. Методи кількісних досліджень проб води: ХСК – прискореним біхроматним методом, рН – електрометрично, завислі речовини – в мутромірі, жорсткість – титрометрично з Трилоном Б. Якісні дослідження проб води виконували наступно: NH4

+ - з реактивом Неслера, NО2- - з

реактивом Гриса, SO42- - з ВаCl, Cl- - з AgNO3.

Результати дослідження приведені в табл.1, 2.

Таблиця 1. Кількісні характеристики складу поверхневих вод.

Проба Показник 1 2 3 4

ХСК, мг/дм3 80 30 80 80 рН 8,65 8,85 8,8 8,85



Завислі речовини мг/дм3 Не визн. Не визн. Не визн. 9,4

Жорсткість, мг-екв/дм3 6,6 6,7 6,4 Не визн.

Таблиця 2. Якісні характеристики складу поверхневих вод.

Проба Показник 1 2 3 4

Нітрити + - + + Сульфати + + + + Хлориди + + + +

Азот-амонійний - - + +

Як свідчать одержані дані, поверхневий стік на момент дослідження (15.00) мав відносно невисоке забруднення, оскільки дощ йшов з ранку, а найбільше забруднення поверхневого стоку відбувається через 10-20 хв. дощу. Проте навіть на цей момент дощовий стік мав підвищене значення рН та жорсткості. Так рН поверхневого стоку мав значення 8,85 а рН зібраної дощової води не перевищував 6,5. Концентрація органічних сполук (що контролюється показником ХСК) в поверхневому стоці, порівняно з річною водою була нижче. Такі характеристики типові для змивів з автомобільної дороги (вул. Т.Шевченка), яка знаходиться на дослідженій ділянці.

Після надходження поверхневих стічних вод в р. Харків на дослідженій ділянці відмічається підвищення рН води.

Оскільки досліджена ділянка м. Харкова характеризується високим техногенним навантаженням (автомобільна дорога 1 категорії) пропонуємо здійснювати очищення поверхневого стоку.

Баглай Татьяна Васильевна, студентка хозяйственно-правового факультета,

1 курс, 4 группа Научный руководитель: Яценко Василий Васильевич, старший преподаватель

кафедры Основ безопасности жизнедеятельности Национальный университет «Юридическая академия Украины

имени Ярослава Мудрого», г. Харьков

ВЛИЯНИЕ РАЗМЕЩЕНИЯ СИСТЕМЫ ПРОТИВОРАКЕТНОЙ ОБОРОНЫ В ЕВРОПЕ НА БЕЗОПАСНОСТЬ УКРАИНЫ

Военный аспект стратегической стабильности в мире во многом определяется возможностями стратегических ядерных сил и противоракетной обороны ведущих государств. На данный момент очень остро стоит вопрос о взаимоотношении России и США. В конце 2006 - начале 2007 намерение США разместить элементы системы противоракетной обороны (ПРО) в Восточной Европе, в непосредственной близости от российской территории, натолкнулись на резкое противодействие со стороны российского руководства, что дало повод для мнений о начале очередного витка гонки ракетно-ядерных вооружений и сворачивания программы разоружения ОСВ-2.

Система противоракетной обороны территории США создаётся, согласно заявлениям американской администрации, для защиты территории страны от ракетно-



ядерного удара со стороны так называемых стран-изгоев, к которым в США относят, в частности, КНДР, Иран и Сирию (ранее также Ирак и Ливию). Российскими политиками и военными неоднократно высказывалось мнение, что в действительности американская ПРО угрожает безопасности России и, возможно, Китая, нарушая тем самым ядерный паритет. Развертывание баз ПРО привело к ухудшению отношений между США и Россией.

Вместе с тем, со стороны США продолжается неофициальный зондаж украинской позиции на предмет возможного привлечения Украины к американской системе. Украина сегодня рассматривает свое участие в системе ПРО в привязке к участию России, которая не спешит к ней подключаться. Поэтому Киеву нужно занимать более самостоятельную позицию и постепенно выходить из «тени» Кремля по данному вопросу. По логике рассуждений Я.Бжезинского, Украина сама должна быть заинтересована в таком участии. Одним из мотивов такого участия должны стать соображения безопасности. По его словам, система ПРО США и НАТО «будет сбивать угрожающие нам ракеты не только над странами, напрямую подключенными к сети ПРО, но и над другими, в т. ч. над Украиной, вне зависимости от того, будет ли она к тому моменту входить в эту сеть».

Россия, считает, что США созданием системы ПРО нарушает положения существующих американо-советских договоров об ограничении стратегических вооружений и систем ПРО. Нам очевидно, что система ПРО в Восточной Европе может привести к очередному витку гонки вооружений, поскольку ракетного оружия, реально угрожающего Европе, с дальностью действия 5 – 8 тыс. км, нет ни у одной из стран-изгоев, система ПРО США «нарушает баланс сил» в мире. Установка противоракет в Польше и радара в Чехии представляет для России очевидную угрозу, поскольку планируемая РЛС будет способна вести наблюдение за европейской территорией России до самого Урала. То есть, система ПРО в Европе способна нейтрализовать более 50 % ракетно-ядерного вооружения России.

22 ноября 2011 г. в рамках ответа на действия НАТО по созданию европейского компонента системы ПРО, Президент РФ Д. Медведев заявил об отдании приказа о вступлении на боевое дежурство новой РЛС класса 77Я6-ДМ «Воронеж-ДМ» (объект 2461) на боевое дежурство. Станция начала опытное функционирование в 2011 году. Основной её задачей является контроль космического и воздушного пространства Европы и Атлантики.

На что, 8 декабря 2011 – Генеральный секретарь НАТО Андерс Фог Расмуссен назвал пустой тратой денег ответные меры России на размещение США элементов системы противоракетной обороны в Европе. В этот же день, госсекретарь США Хилари Клинтон заявила, что члены НАТО не позволят странам, не входящим в альянс, наложить вето на проект создания системы ПРО. По словам Клинтон, система ПРО направлена не против РФ, а против Ирана, добавив, что «это не повод для военных контрмер со стороны России».

Наблюдая происходящее, можно сделать вывод, во-первых, что из-за размещения системы ПРО на территории Польши, может повлечь за собой расторжение договоров между Россией и Польшей; во-вторых, США устанавливая систему ПРО, нарушает советско-американские договора, чем дает повод России задуматься о расторжении этих договоров и ответных действий против США. Что же касается Украины, она



никак не отреагировала на размещение системы ПРО в Европе, потому, что любая реакция будет не на пользу ей.

Так, США – это сегодня единственное в мире государство, которое реально способно осуществлять, и осуществляет многостороннее прямое и косвенное (через международные организации, Европу, Японию, даже РФ и т.п.) влияние на Украину. Вполне логично утверждать, что стратегическое партнерство с таким - единственным в мире государством, может стать приоритетом номер один во внешней политике и содействие в «сильной» региональной политике Украинского государства. Но, для Соединенных Штатов, Украина - лишь один из инструментов в большой геополитической игре с РФ. То есть, если Украина расположит систему ПРО на своей территории, то в этом случае предстоит серьезнейшая дипломатическая война с Россией. Аполитических аргументов со стороны Украины практически не осталось. Мы отказались от ядерного оружия, закрыли Чернобыльскую АЭС, отказались от ряда международных проектов по требованию Запада. Но, тем не менее, Украина должна заявить о своих опасениях, так как, согласно договора о передаче ракетно-ядерного оружия России, именно Россия и США берут на себя ответственность за безопасность Украины.

Базалеева Алина Николаевна, студентка I медицинского факультета,

2 курс, 7 группа Научный руководитель: Базалеев Николай Спиридонович, начальник курса

«Медицина чрезвычайных ситуаций» кафедры медицины катастроф и военной медицины, доцент, подполковник медицинской службы Харьковский национальный медицинский университет, г. Харьков

РАДОН – СЕРЬЕЗНАЯ РАДИАЦИОННАЯ, САНИТАРНАЯ И СОЦИАЛЬНАЯ ПРОБЛЕМА УКРАИНЫ

My house is my fortress! Мой дом - моя крепость! (устаревшая английская пословица)

Население Земли основную часть времени (около 80 %) проводит в жилых или иных помещениях. Многие из нас полагают, что дом – это крепость, в которой можно укрыться от вредного воздействия окружающей среды. Однако, в связи с усилением техногенных нагрузок на среду обитания наша «крепость» перестает выполнять свои защитные функции. Более того, становится источником дополнительного вредного воздействия на наши организмы, вызывая различные заболевания. Причем в каждой квартире - свой набор экологически неблагоприятных факторов. Наиболее опасными среди них являются: радиоактивное загрязнение, магнитное поле, шумы, наличие геопатогенных зон, загрязненность воды, наличие токсичных веществ в строительных и отделочных материалах. Но, пожалуй, одним из самых главных факторов для беспокойства жителей Украины, является опасность поражения радоном.

В новых квартирах, при соблюдении всех строительных норм, вероятность появления опасного для здоровья содержания радона невелика. Но иногда люди сами



устраивают себе «газовую камеру», понадеявшись на кондиционер, который гоняет воздух по комнате, очищает от пыли и охлаждает, создавая иллюзию свежести. В таких квартирах накапливается и углекислый газ, и радон. На избыток углекислого газа мы реагируем ухудшением самочувствия, головной болью, на радон - никакой реакции не бывает. Внешне все вроде бы прекрасно, но при этом ваш организм может испытывать воздействие радиации примерно такое же, как на урановом руднике. Хотя уберечь и от того, и от другого может обычное проветривание.

Сложнее обстоит дело с домами, которые построены давно. Старые, обжитые квартиры никто не проверяет. В подвальных, в плохо проветриваемых помещениях концентрация газа может увеличиться в сотни и тысячи раз.

Исторически вредное влияние естественной радиоактивности воздуха на человеческий организм было замечено еще в XVI веке, когда таинственная «горная болезнь» шахтеров привлекла внимание медиков: смертность от заболеваний легких среди рудокопов некоторых шахт Чехии и Германии была в 50 раз выше, чем среди прочего населения. Причина этого была объяснена уже в наше время – в воздухе этих шахт была высокая концентрация радона.

Предположения о возможности радиологически вредного воздействия радона на население возникли в конце 1960-х годов, когда американские специалисты обнаружили, что концентрация радона в воздухе жилых домов, особенно одноэтажных, часто превышала уровень, считающийся опасным даже для рудников. До 1980 года ни в одной стране мира не устанавливались нормативы на содержание радона в помещениях, и только в последние десятилетия были введены нормативы для существующих и проектируемых зданий, рекомендованные Международной комиссией по радиологической защите. В НАТО был даже создан специальный комитет по этой проблеме, а в США едва ли не в каждом доме теперь есть датчики уровня радона.

Известно, что большая часть территории Украины расположена на так называемом кристаллическом радиоактивном щите земной коры. А ее самые твердые породы и есть вместилище радия и урана. Но кроме нашего хорошо разведанного и промышленно разрабатываемого уранового преимущества с наибольшими в Европе запасами топлива для АЭС — это еще особая экологическая и радиационная обстановка в Украине.

В сотнях населенных пунктов от Чернигова до Одессы, от Хмельницкого до Харькова наша земля где слабо, где сильнее (в местах разломов гранитного щита) дышит радоном. Вооружившись специальными газоанализаторами-радиометрами, его почти всегда можно обнаружить в погребах и подвалах. Оттуда он способен проникать в расположенные выше жилые помещения. Если их не проветривать регулярно, если изо дня в день, из года в год вдыхать воздух со значительной добавкой радона, – это опасно.

По данным Научного комитета по действию атомной радиации Организации Объединенных Наций средняя годовая эффективная доза облучения населения планеты от всех естественных источников равна 2,4 мЗв, а в Украине - 6,15 мЗв. В структуре этих доз наибольший вклад (75%) дает радон-222.

Дочернобыльские дозы в Украине были и продолжают оставаться в 2 раза больше, чем в среднем по миру. Рядовой украинец получает за 70 лет жизни около 500 мЗв (370-420 мЗв доаварийных природных и не больше 70 мЗв чернобыльских).



Фактически, 70 мЗв за 70 лет в счет Чернобыля, получат жители только 34 населенных пунктов Житомирской и Ровенской областей. Получается, что все население Украины получает дозу от радона значительно больше, чем жители, попавшее под чернобыльские осадки.

Международным агентством по исследованию рака радон отнесен к канцерогенам I класса. По мнению американских исследователей, 3-4 человека из 1000 ныне здравствующих людей погибнут от рака легких, вызванного радоном, в том случае, если средняя концентрация его в воздухе будет равна 25 Беккерелей на кубический метр (Бк/м3). Если уровень концентрации радона в воздушной среде 200 Бк/м3, обречены заболеть раком уже 3-4 человека из 100.

В докладе приводятся данные о формировании дозы облучения, гигиенические нормативы содержания радона в воздухе и воде, влиянии на организм человека, приведены рекомендации Всемирной организации здравоохранения по уменьшению риска поражения радоном.

Балюба Владислав Андреевич, студент факультета мехатроники транспортных

средств, 1 курс, группа РК - 11 Научный руководитель: Ковтунов Юрий Александрович, доцент кафедры мехатроники автотранспортных средств, кандидат технических наук, доцент

Харьковский национальный автомобильно – дорожный университет, г. Харьков

ПРАВОВЫЕ И МЕЖДУНАРОДНЫЕ АСПЕКТЫ

ОХРАНЫ ПРИРОДЫ НА УКРАИНЕ

На сегодняшний день в Украине правовое регулирование взаимоотношений

природы и общества становится необходимым и является первоочередной задачей. Оно состоит в установлении научно обоснованных правил поведения человека по

отношению к природе. Важнейшие правила такого поведения закрепляются государством в законодательстве и становятся общеобязательными нормами права, обеспеченные государственным принуждением на случай их невыполнения.

Охрана окружающей природной среды – составляющая рационального природопользования. Она осуществляется различными, в том числе и правовыми методами. При этом в правовых формах защищаются преимущественно все компоненты природной среды.

Гражданин Украины имеет право на: безопасную для жизни здоровья окружающую природную среду; объединение в общественные природоохранные формирования; получение в установленном порядке полной и достоверной экологической информации и т.д. Так же в Конституции Украины записано: «Каждый имеет право на безопасную для жизни и здоровья окружающую среду, и на возмещение причинённого нарушением этого права ущерба. Каждому гарантируется право свободного доступа к информации о состоянии окружающей среды, про качество пищевых продуктов и предметов быта, а также право на её распространение» (ст. 50). Все экологические права граждан защищаются в судовом



порядке. В докладе так же обосновывается необходимость международного

сотрудничества в сфере экологии. Эта необходимость отображена в резолюциях Генеральной Ассамблеи ООН по проблемам окружающей среды. Право окружающей среды стало нормативной базой природоохранного сотрудничества стран. Оно является интегрированной отраслью международного права, которая определяет режим охраны и использования международных территорий Мирового океана, атмосферы Земли, космического пространства, международных природных ресурсов.

В этой отрасли достигнуто свыше 300 международных соглашений, конвенций, договорённостей, которые регулируют взаимоотношения стран в деле охраны природы и организации рационального природопользования на региональном и глобальном уровнях.

На сегодняшний день Украинское законодательство по охране окружающей среды уже содержит ряд очень важных законов. Однако оно не лишено недостатков. Серьёзным недостатком сегодняшнего природоохранного законодательства является то факт, что формировалось оно по ресурсным признакам, т.е. отдельному регулированию полагались земельные, водные, горные, лесные, атмосферно-охранные и другие отношения. Такой подход не обеспечивал комплексности в регулировании отношений, касающихся природной среды как единого организма. В законодательстве нет специального раздела «Экологические преступления», который бы рассматривал факты повышенного и особо опасного экологического ущерба. В действующем законодательстве также отсутствуют принципы и научно обоснованные способы определения вреда, нанесённого землям, недрам, растительности, ландшафтам, атмосфере. Не установлены юридические нормативы на комплексные экологические нарушения, есть недоработки в правовом регулировании отношений по комплексному определению ущерба, нанесённого природе (ТЭЦ, АЭС, ГРЭС, военными объектами, ЛЭП).

В докладе детально рассмотрена: правовая охрана водных ресурсов, недр, атмосферного воздуха и животного мира. Также обосновывается необходимость международного сотрудничества.

Безверхий Олександр Володимирович, студент інституту підготовки

слідчих кадрів для міністерства внутрішніх справ України, 5 курс, 5 група Науковий керівник: Малько Олександр Дмитрович, доцент кафедри Основ безпеки життєдіяльності, кандидат військових наук, доцент


ЕКСТРЕМАЛЬНІ УМОВИ ПРАЦІ В ОРГАНАХ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Виконання обов’язків працівниками ОВС щодо охорони громадського порядку, охорони об’єктів, захисту прав та інтересів громадян тощо, дуже часто, пов’язано з ризиком для їх життя та здоров’я. Така діяльність працівників ОВС в умовах небезпечних для життя і здоров'я людини, кваліфікується як служба екстремальних ситуаціях або умовах.

Екстремальна ситуація в діяльності ОВС – це службова ситуація для працівників, яка зумовлюється ускладненням нормальної повсякденної життєдіяльності



правоохоронців, населення, оперативної обстановки та порушенням громадського спокою. З точки зору юриспруденції, екстремальна ситуація – це стан життєдіяльності людини, суб’єктивно усвідомлюваний нею як такий, що загрожує її фізичному та психічному здоров’ю. Існують такі різновиди екстремальних ситуацій:

– швидкоплинна - виникає у зв’язку з браком часу для прийняття та здійснення ефективних рішень та дій;

– тривала - визначається поступовим нарощенням напруженості, сталою дією певних подразників;

– з елементами невизначеності – зумовлюється дефіцитом інформації, динамічних стереотипів прийняття рішень в умовах дії різнозначних спонукань тощо;

– з елементами очікуваності розвитку подій - характеризується станом постійної готовності працівників ОВС до вирішення складної ситуації, яка передбачається (передопераційна лихоманка, очікування надмірних навантажень і впливів);

– “домінантного стану” – з’являється через неадекватність сприйняття дійсності та усвідомлення необхідності певних дій внаслідок попереднього впливу надпорогових подразників (неадекватність реакцій, прийняття помилкових рішень);

– критична - виникає при усвідомленні небезпеки для фізичного чи психологічного здоров’я або життя людини.

Службова діяльність працівників в зазначених ситуаціях визначається екстремальними умовами праці і характеризується їх сильним фізіологічним та морально-психологічним напруженням й високим ступенем громадської небезпеки. До екстремальних умов праці в діяльності ОВС можна віднести:

– несення служби в складних умовах повсякденної діяльності: важкі погодні умови, служба в нічний час, умови можливого нападу і потрапляння в засідку під час патрулювання, перебування в небезпечному соціальному середовищі, доставка підозрюваних у відділок міліції, дії в умовах загибелі чи важкого травмування людей, служба в умовах інтенсивного дорожнього руху;

– несення служби в умовах стихійного лиха: оперативна оцінка обстановки, охорона громадського порядку в небезпечних умовах, припинення мародерства, охорона об’єктів, участь у проведенні карантинних та обсерваційних заходів, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, евакуації з небезпечного району, надання першої медичної допомоги, захист від небезпечних факторів стихійного лиха, дії в умовах масової чи групової загибелі населення, використання засобів індивідуального та колективного захисту;

– несення служби в умовах аварії: невідкладна оцінка обстановки і прийняття рішень, охорона громадського порядку в небезпечних умовах, охорона об’єктів, ліквідація наслідків аварії, захист від небезпечних факторів аварії, оперативно-розшукові та слідчі заходи на об’єкті, надання першої медичної допомоги;

– несення служби в умовах масового безладу: оцінка обстановки, ліквідація безладу без силового впливу, використання особового складу підрозділів, використання засобів технічного захисту, тактика дій в різних умовах;

– несення служби при проведенні спецоперації: оцінка обстановки, планування операції, розрахунок сил та засобів проведення операції, дії груп, вогневий контакт,



переслідування збройних злочинців, заходи та дії по розшуку озброєних злочинців, огляд місцевості й приміщень, використання засобів індивідуального бронезахисту та маскування;

– несення служби в умовах підготовки чи вчинення теракту: оцінка обстановки, планування дій, ведення переговорів, звільнення заручників, вибухотехнічні роботи, надання першої медичної допомоги, огляд приміщень та місцевості, дії при можливому застосуванні токсичних речовин, дії в умовах масової загибелі чи травмування населення.

В екстремальних умовах працівник ОВС підпадає під вплив великої кількості вражаючих факторів навколишнього середовища (фізичних, хімічних, енергетичних, психологічних, біологічних), що в значній мірі впливає не тільки на результати виконання завдань, але і на особисті властивості людини. Вплив таких видів факторів може призвести до травмування або загибелі працівників чи обумовити погіршення стану їх здоров’я та рівня працездатності в майбутньому.

Отже, виконання службових обов’язків працівником ОВС постійно пов’язане з екстремальними ситуаціями, які негативно впливають на його життя, стан здоров’я і виконання завдань як індивідуально, так і в складі підрозділу. Для зменшення ступеню цього впливу необхідно впровадити комплекс організаційно-методичних заходів, якими, в першу чергу, є вдосконалення професійної підготовки працівників ОВС до дій в екстремальних умовах. Підготовлений до більшості несподіваних ситуацій працівник ОВС діє швидко і рішуче. Крім того, такі кваліфіковані дії здатні психологічно впливати на правопорушників та злочинців, повністю нейтралізувати їх опір та спонукати їх до припинення протиправних дій.

Безрук Вікторія Сергіївна, студентка інституту підготовки кадрів для органів прокуратури, 1 курс, 8 група

Науковий керівник: Карманний Євгеній Вадимович, доцент кафедри Основ безпеки життєдіяльності, кандидат технічних наук, доцент


ОСОБЛИВОСТІ ПОБУДОВИ І ЗАСТОСУВАННЯ ЗАСОБІВ РАДІАЦІЙНОЇ РОЗВІДКИ ТА ДОЗИМЕТРИЧНОГО КОНТРОЛЮ

В СИСТЕМІ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ УКРАЇНИ

Швидкий розвиток ядерної енергетики та широке застосування джерел іонізуючого випромінювання в різних областях науки, техніки та народного господарства створили потенційну небезпеку радіаційного впливу на людину та забруднення навколишнього середовища радіоактивними речовинами. Тому, питання захисту від радіоактивного випромінювання (або так звана радіаційна безпека) перетворилися у наш час на одну із важливих проблем. Для України важливість питання радіоактивного забруднення зросла в квітні 1986 року, після аварії на Чорнобильській АЕС. В березні 2011 року, після аварії на японській АЕС „Фукусима-1”, ця проблема сягнула подальшої сходинки своєї еволюції.

Основним завданням дозиметрії радіоактивного випромінювання в системі



цивільного захисту як України, так й інших країн світу, є виявлення і оцінювання ступеня небезпечності іонізуючих випромінювань для населення і невоєнізованих формувань цивільного захисту, з метою забезпечення їх дій у різних умовах обстановки.

Під час радіаційних аварій утворюється велика кількість радіоактивних речовин, ядра атомів яких, здатні розпадатись і перетворюватись у ядра інших елементів, випускаючи при цьому невидимі випромінювання. Вони забруднюють місцевість, будівлі й різні предмети, діють на людей і тварин. Випромінювання радіоактивних речовин можуть бути трьох видів: гамма-випромінювання, бета-випромінювання, альфа-випромінювання.

Виявлення радіоактивних речовин та іонізуючих (радіоактивних) випромінювань (нейтронів, гамма-променів, бета- і альфа-частинок), ґрунтується на здатності цих випромінювань іонізувати речовину середовища, в якій вони поширюються.

Під час іонізації відбуваються хімічні та фізичні зміни у речовині, які можна виявити і виміряти. В основі роботи дозиметричних і радіометричних приладів застосовують такі методи індикації: фотографічний, сцинтиляційний, хімічний, іонізаційний, калориметричний, нейтронно-активізаційний. Крім цього, дози можна визначати за допомогою біологічного і розрахункового методів.

В основу роботи дозиметричних приладів покладено принцип іонізації газів. Як відомо, гази не є провідниками електричного струму. Під впливом радіоактивних випромінювань гази іонізуються (утворюють пару катіон – електрон) і в результаті іонізації починають проводити струм. При цьому величина цього струму (його звуть іонізаційним струмом) пропорційна потужності дози (рівню радіації). На цій властивості газів і ґрунтується робота приймального пристрою дозиметричних приладів: іонізаційної камери та газорозрядного лічильника.

Дозиметричні прилади за своїм призначенням поділяються на чотири основних типи. Індикатори – прості прилади радіаційної розвідки, з їх допомогою виявляють

головним чином бета- і гамма випромінювання. В якості датчика опромінення використовується лічильник Гейгера-Мюллера типу СТС-5. При його опроміненні виникає іонізуючий струм, сила якого пропорційна потужності дози випромінювання. За такою схемою працюють прилади ДП-63, ДП-63А та індикатор-сигналізатор ДП-64.

Рентгенметри призначені для вимірювання рівнів радіації на забрудненій радіоактивними речовинами місцевості. Датчиками в цих приладах застосовують іонізаційні камери або газорозрядні лічильники. Це – загальновійськовий рентгенметр ДП-2, рентгенметр "Кактус", ДП-3, ДП-ЗБ, ДП-5А, Б, В та ін.

Радіометри використовують для вимірювання ступеня забруднення поверхонь різних предметів (зброї, одягу, продуктів харчування та води) радіоактивними речовинами, головним чином бета- і гамма-частинками. Датчиками радіометрів є газорозрядні й сцинтиляційні лічильники. Найбільш поширені прилади цієї групи ДП-12, бета-, гамма-радіометр "Луч-А", радіометр "Тиса", радіометричні установки ДП-100М, ДП-100АДМ та ін.

Принципово рентгенметри і радіометри нічим не відрізняються. Відмінність одна, конструкційна. Конструкція блока детектування або зонда повинна забезпечити безперебійну й повну реєстрацію бета-променів, проникаючі властивості яких в



металах обмежуються декількома міліметрами. Дозиметри призначені для вимірювання сумарних доз опромінення, одержаних

особовим складом формувань цивільного захисту та населенням, головним чином гамма-опромінення. Вони поділяються за видом вимірюваних випромінювань бета-, гамма- і альфа-частинок та нейтронного потоку.

Датчиком опромінення в дозиметрах служить іонізаційна камера. Крім неї, конструктивними елементами дозиметра являються: конденсатор, електроскоп з відліковою ниткою, відлікова шкала й прозора лінза. За принципом роботи дозиметр – це суматор електричних зарядів іонізаційного струму мізерної величини, які поступово через електроскоп розряджають попередньо заряджений конденсатор і відлікова нитка рухається по відліковій шкалі з поділками. Дозиметри індивідуального призначення мають датчиками іонізаційні камери, газорозрядні, сцинтиляційні й фотолічильники. Набір, який складається з комплекту камер і зарядно-вимірювального пристрою називають комплектом індивідуального дозиметричного контролю. Комплектами індивідуальних дозиметрів є ДК-02, ДП-22В, ДП-24, ІД-1, ІД-11 та ін.

Отже, досліджена тема щодо радіаційної розвідки і дозиметричного контролю є дуже актуальною в наш час. Адже вона пов'язана з прогресивним науково-технічним розвитком системи цивільного захисту України. Що стало особливо актуальним після аварії на японській АЕС „Фукусима-1” в березні 2011 року. Розглядаючи цю тему, було звернуто увагу на методи виявлення і вимірювання іонізуючих випромінювань, виділено методи індикації, розглянуто сучасну класифікацію та принципи побудови дозиметричних приладів.

Богданович Карина Олегівна, Харченко Алicа Вадимівна, студентки факультету літакобудування, 4 курс, 149 група

Науковий керівник: Клеєвська Валерія Леонідівна, старший викладач кафедри Хімії, екології та експертизних технологій

Національний аерокосмічний університет ім. М.Є. Жуковського «ХАІ», м. Харків

АНАЛІЗ МОЖЛИВИХ АВАРІЙ З ВИКИДОМ АМІАКУ НА ПІДПРИЄМСТВАХ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ МІСТА ХАРКОВА

Проведення у місті Харкові у 2012 році матчів чемпіонату Європи з футболу викликає необхідність гарантування безпеки стадіону «Металіст» та прилеглих територій. Відомо, що стадіон потрапляє в зону впливу Харківського м’ясокомбінату, підприємства третього ступеня хімічної небезпеки.

На території Харківської області знаходиться 101 стаціонарний хімічно небезпечний об'єкт, на яких виробляється, зберігається і використовується близько 21 тис. тонн небезпечних хімічних речовин: 17 тис. тонн аміаку, 1,5 тис. тонн хлору і близько 3 тис. тонн інших небезпечних хімічних речовин. Крім того, по території 8 районів області проходить ділянка аміакопровода «Тольятті – Одеса» завдовжки 285,5 км.

Аміак - NH3, нітрид водню, при нормальних умовах - безбарвний газ з різким характерним запахом, майже вдвічі легший за повітря, отруйний. За фізіологічною



дією на організм людини його можна віднести до групи речовин задушливої та нейротропної дії. Гранично допустима концентрація аміаку в атмосферному повітрі населених пунктів дорівнює: середньодобова 0,04 мг/м3; максимальна разова 0,2 мг/м3. Використовується в якості холодоагенту у промисловому устаткуванні. У холодильній техніці носить назву R717, де R - Refrigerant (холодоагент), 7 - тип холодоагенту (неорганічна сполука), 17 – молекулярна маса.

У місті Харків та Харківській області працює багато підприємств, які в своєму холодильному устаткуванні використовують аміак, наприклад, Харківський м'ясокомбінат, ВАТ «Пивзавод «Рогань», Харківська кондитерська фабрика «Харків’янка», АТ Харківський молочний комбінат «РОМОЛ», АТЗТ «Хладопром», ВАТ «Великобурлукський сироробний завод» та інші.

Аварії на підприємствах харчової промисловості з викидом аміаку трапляються доволі часто. Так, 7 грудня 2008 року на ВАТ «Чернігівський молокозавод» у Чернігівській області стався викид аміаку. На підприємстві через пошкодження компресора аміачно-холодильної установки стався викид близько 40 кг газоподібного аміаку. Постраждало двоє людей. 21 червня 2008 р. в Саратовській області на м’ясокомбінаті в місті Балаково відбувся викид 600 кг аміаку. В результаті аварії двоє людей загинули.

Найбільш ефективним способом попередження виникнення аварій з викидом небезпечних хімічних речовин, наприклад, аміаку, є облаштування хімічно небезпечних об’єктів системою раннього виявлення загрози виникнення НС. Так, ТОВ «Телеком-комплекс» встановило на ПАТ «Міллер Брендз Україна» систему раннього виявлення загрози виникнення НС і оповіщення людей у разі їх виникнення (АСРВО). Вказана система складається з систем контролю загазованості парами аміаку всіх виробничих приміщень та території біля таких приміщень, підсистем моніторингу за станом таких потенційно небезпечних ділянок підприємства та підсистеми сповіщення. На даний момент лише 34 об'єкти Харківської області уклали договори на розробку проектної документації і лише 13 проводять монтаж таких систем.

В роботі було проведено оцінку можливої величини зони хімічного забруднення у разі аварії на Харківському м’ясокомбінаті з викидом аміаку, 25 тонн. Розрахунки були виконані для трьох випадків в залежності від температури повітря, хмарності, швидкості та напрямку вітру.

Бондаренко Наталія В’ячеславівна, студентка факультету філології,

перекладу та мовної комунікації, 1 курс, 151 група Науковий керівник: Табуненко Володимир Олександрович, доцент кафедри



ВПЛИВ МОБІЛЬНОГО ЗВ'ЯЗКУ НА ЗДОРОВ'Я ЛЮДИНИ Сучасне покоління є свідком стрімкого розвитку науки і техніки. Великі світові



кампанії з кожним роком демонструють нам все нові і нові досягнення сучасних технологій. Ступінь реальної небезпеки сучасних технологій досить важко оцінити. Мобільний телефон вже став неодмінним атрибутом нашого життя і породив у суспільстві нескінченну дискусію про співвідношення шкоди і користі від використання цього досягнення сучасних технологій.

Розмови про законодавче зниження шкідливого випромінювання мобільних телефонів - політичний блеф [1]. Базові станції мобільного зв’язку практично неможливо розмістити таким чином, щоб вони не шкодили здоров’ю наших громадян. Вони перевищують допустиму потужність для забезпечення більшої зони покриття та обслуговування більшого числа клієнтів. Сплачуються великі штрафи, але станцій не зменшується, тому штрафи економічно обґрунтовані.

Мобільний телефон є передавачем, який несе потенційну небезпеку для вашого здоров'я. Панікувати причини немає. Однак варто по можливості захистити себе від потенційних проблем із здоров'ям. Адже тим і відрізняється людина від всього іншого живого світу, що вона може вивчати і робити правильні або неправильні висновки.

У чому ж звинувачується мобільний зв'язок? * Британські і шведські лікарі стверджують, що мобільні телефони підвищують

ризик захворіти на рак мозку [2]. * Шведським національним інститутом праці було проведено дослідження, і там

дійшли висновку, що ті, хто користується мобільним телефоном досить інтенсивно, страждають від провалів пам'яті, головних болів і постійного відчуття сонливості [3] .

* Німецькі вчені опублікували результати свого експерименту, з якого зрозуміло, що носіння мобільного телефону в кишені може на 30% знизити здатність чоловіка до відтворення потомства [4].

* За даними ВООЗ, користування мобільними телефонами більше години в день помітно погіршує зір і слух. Повинне в цих недугах - пульсуюче електромагнітне поле [5].

* Англійські ж дослідники кажуть про те, що електромагнітні хвилі, що виходять з мобільних телефонів, руйнують імунну систему [5]. А ми відповідно, починаємо частіше застуджуватися, швидше заражатися і довше хворіти.

Мобільний телефон обмінюється радіосигналами з найближчою станцією мобільного зв'язку. Поруч з нашим мозком знаходиться постійно діючий випромінювач мікрохвильової енергії. Потужність нашого телефонного апарату не настільки велика, щоб можна було в короткий час очікувати будь-яких патологій мозку, але незначна потужність сигналу "компенсується" тривалим часом знаходження цього джерела сигналу поруч з головним мозком [6]. Побоювання вчені висловлюють на підставі результатів численних дослідів, які проводилися як на тваринах, так і на людях.

Російські вчені вважають, що люди по-різному реагують на випромінювання від мобільних телефонів: наприклад, 15% користувачів його взагалі не помічають, у 70% включається захисний механізм, який знижує негативні наслідки, а ось решта 15% є дуже чутливими до електромагнітного випромінювання [7].

Універсального засобу захисту від електромагнітного випромінювання не існує, але є декілька порад, яких варто дотримуватися:



- При купівлі телефону, в першу чергу, дивіться не на бренд і кількість функцій. Подумайте про своє здоров'я і поцікавтеся частотними характеристиками і захищеністю телефону.

- Купуйте телефон з низьким рівнем SAR (Specific Absorption Rate). SAR показує максимальну питому потужність, що поглинає людське тіло при звичайній розмові по мобільному телефону. Максимальним безпечним рівнем SAR вважається 2,0 Вт/кг. У більшості сучасних мобільних телефонів цей рівень становить 0,5 - 1,0 Вт/кг.

- Вибирайте телефон і оператора зв'язку, які забезпечать кращу якість зв'язку. Якщо якість низька (мало антен), не користуйтеся телефоном. При поганій якості зв'язку доза випромінювання - найбільша.

- Обмежуйте кількість і час розмов. При довгій розмові відчуваються вібрації, а телефон нагрівається.

- Використовуйте бездротову гарнітуру, це знизить долю випромінювань. Дротова гарнітура, навпаки, посилює негативні впливи.

- Підносьте телефон до вуха або надягайте навушники тільки після того, як натиснете кнопку із зеленою трубкою.

- Тримайте телефон подалі від себе. При будь-якій можливості розмовляйте по гучному зв'язку.

- Не користуйтеся телефоном у замкнутих просторах (ліфті або транспорті). Металеві коробки підсилюють випромінювання.

- Не дозволяйте дітям користуватися мобільним телефоном. Вони не в змозі уявити його пагубний вплив.

Список використаних джерел 1. Газета «День», стаття: «Культура», листопад, 2004 р. 2. Доклад Radiation Research Trust (Великобритания) і EMR Policy Institute

(США). 3. http://globalscience.ru/article/read/408/ 4. Daily Mail, стаття: Науковці знову заявляють про шкоду мобільних телефонів,

листопад, 2011р. 5. Газета «Сфера», 2010р., листопад. 6. Vrednost.Ru Вредное воздействие мобильных телефонов. 7. shkolazhizni.ru Стаття : Вредны ли мобильные телефоны? 0/n-291

Бородай Евгений Алексеевич, студент факультета экономики и менеджмента, 2 курс, группа МО-21

Научный руководитель: Чёрная Екатерина Александровна, ассистент кафедры менеджмента

Харьковский национальный университет строительства и архитектуры, г. Харьков

АСПЕКТЫ ОБЕСПЕЧЕНИЯ ЭКОНОМИЧЕСКОЙ БЕЗОПАСНОСТИ ПРЕДПРИЯТИЯ

В настоящее время на развитие предприятия оказывают влияние такие факторы, как нестабильная политическая и социально-экономическая ситуация в стране, региональные, территориальные конфликты, несовершенство законодательства, криминализация общества, мошенничество, коррупция и другие. Все это резко обострило проблему обеспечения экономической безопасности предприятия.



В экономической литературе существует большое количество научных трудов по вопросам экономической безопасности предприятия. Среди последних исследований следует отметить работы таких авторов: Козаченко А.В., Соколенко Т.М., Пономарева В.П., Яценко Н.М., Мищенко С.Н., Грунина О.А., Клебановой Т.С. и др. Однако отсутствие единой и полной мысли об экономической безопасности предприятия обусловливает необходимость дальнейшего поиска путей и способов решения этой проблемы.

Под экономической безопасностью предприятия понимают защищенность научно-технического, технологического, производственного и кадрового потенциала от внешних и внутренних экономических угроз и способность к воспроизводству при эффективном использовании всех его ресурсов. Необходимость постоянного соблюдения экономической безопасности предопределяется объективно имеющимся для каждого субъекта ведения хозяйства заданием обеспечения стабильности функционирования и достижения главной цели своей деятельности. Уровень экономической безопасности фирмы зависит от того, насколько эффективно ее руководство и специалисты (менеджеры) будут способны избежать возможной угрозы и ликвидировать вредные последствия отдельной негативной составляющей внешней и внутренней среды.

Среди причин, дестабилизирующих состояние экономической безопасности (ЭБ), можно выделить следующие:

субъективные, вызванные неэффективной работой предприятия или его руководства, например: низкая конкурентоспособность, а, следовательно, и невостребованность продукции на рынке, действия определенных субъектов хозяйствования, неустойчивость финансового положения предприятия;

объективные, возникшие не по вине конкретного предприятия, например: неспособность государства оплачивать продукцию для своих нужд, высокий уровень инфляции, форс-мажорные обстоятельства и другие.

Для обеспечения благополучной работы предприятия необходимо выделить следующие аспекты обеспечения его экономической безопасности:

1. Деятельность предприятия должна осуществляться в соответствии с уставными документами, в которых точно описаны права и обязанности как предприятия в целом, так и каждого сотрудника в отдельности.

2. Вся информация, с которой работает предприятие, должна подробно анализироваться и на основании полученных данных, оно корректирует и оптимизирует существующий план.

3. При обеспечении экономической безопасности руководству необходимо анализировать, соответствуют ли применяемые на предприятии технологии современным мировым стандартам, какие технологии используются на других предприятиях, изготовляющих аналогичную продукцию; осуществлять поиск внутренних резервов улучшения используемых технологий, следить за новыми научными разработками.

4. Предприятие должно осуществлять строгий контроль за входящей и исходящей информацией для обеспечения сохранности технологий и коммерческих тайн.

5. Служба безопасности должна быть всегда готова к преодолению любой



критической ситуации, вызванной как криминальными мотивами, так и ведением нечестной конкурентной борьбы со стороны других хозяйствующих субъектов.

6. Любой организации необходимо учитывать новые тенденции в сфере управления и своевременно применять их на практике.

7. Предприятие обязано отвечать за свои неправомерные действия, тем самым показывать свою способность к мирному урегулированию конфликтных ситуаций.

8. Ведение честного и открытого бизнеса с партнёрами и конкурентами является необходимым аспектом для достижения высоких оценок со стороны потребителей.

Только лишь при соблюдении каждого из рассмотренных аспектов можно получить эффективную систему экономической безопасности предприятия, учреждения или организации. Обеспечение экономической безопасности полностью зависит от плотного содействия каждой составляющей этой системы, а также от своевременного реагирования на возникающие проблемы. В результате проведенного анализа, предложены основные направления повышения уровня экономической безопасности, которые могут быть использованы субъектами ведения хозяйства в своей практической деятельности.

Бочаров Роман Олегович, Миськевич Роман Николаевич, студенты механического факультета, 4 курс, группа МК-45

Научный руководитель: Волненко Наталия Борисовна, профессор кафедры Метрологии и безопасности жизнедеятельности, доктор медицинских наук, профессор

Харьковский национальный автомобильно-дорожный университет

ВИЧ-ИНФЕКЦИЯ В УКРАИНЕ И ХАРЬКОВЕ 1 декабря 2011 мировое сообщество зажгло свечи, завязало красную ленту - в

первый день зимы отмечается Всемирный день борьбы со СПИДом. Эта болезнь уже унесла жизни десятков миллионов людей. ВИЧ-инфекция охватила почти все континенты, она стала проблемой номер один для Всемирной организации здравоохранения (ВОЗ) и Организации Объединенных Наций (ООН). За почти 30 лет своей истории ВИЧ-инфекция приобрела характер пандемии и, по определению Генеральной Ассамблеи ООН, стала глобальным кризисом человечества. СПИД является новой формой чрезвычайной ситуации в планетарном масштабе, беспрецедентной угрозой человеческому развитию.

Украина занимает I-ое место в Европе по темпам распространения ВИЧ-инфекции: с 1987 г. по 1 марта 2011 г. зарегистрировано 185 147 ВИЧ-инфицированных лиц (29 464 - дети до 14 лет), 38 455 больных СПИДом (1027 - дети до 14 лет) и 21 407 умерших от СПИДа (293 - дети до 14 лет). Более 77 % среди ВИЧ-позитивных украинцев - лица трудоспособного возраста. При условии сохранения подобной тенденции распространения ВИЧ-инфекции в Украине, существует риск, что в 2014 году 479-820 тыс. человек будет жить с ВИЧ, дополнительно будет потеряно еще 300-500 тыс. человек. Наибольшая распространенность ВИЧ-инфекции в Украине отмечается в Днепропетровской, Донецкой, Николаевской областях, наименьшая - в западных областях Украины: Ивано-Франковской, Ровенской,



Закарпатской и, Львовской. Потребители инъекционных наркотиков среди новых случаев ВИЧ-инфекции составляли в 2009 году – 35,8 %, удельный вес полового пути передачи среди новых случаев ВИЧ-инфекции в 2009 году в Украине составил 43,5 %. В 18,9 % случаев установлена передача ВИЧ-инфекции детям от ВИЧ-позитивных матерей (2418 детей с диагнозом ВИЧ-инфекция, из них 575 – СПИД).

Харьковская область занимает 11 ранговое место по заболеваемости ВИЧ в 2008 г. по абсолютным показателям и 19 место по интенсивным показателям на 100 тыс. населения (ИП). Выявление ВИЧ/инфицированных в области проводится с 1987 г. (обследование доноров, иностранных граждан), первый случай ВИЧ/инфекции был зарегистрирован в 1987 г. у гражданина Руанды. До 1990 г. ВИЧ/инфекция регистрировалась только у иностранных граждан. Первые случаи ВИЧ/инфекции у граждан Украины выявлены в 1991 г. у лиц, находившихся длительное время за рубежом и инфицировавшихся половым гетеросексуальным путем. Впервые диагноза СПИД установлен в 1996 г. С 1999 г. отмечается тенденция роста числа больных с терминальной стадией СПИДа. Ежегодные темпы прироста составили от +19,7 до +121,2 %. В 2008 г. в сравнении с 2000годом заболеваемость СПИДом возросла более чем в 10 раз (в 2000 г.– 8 случаев, ИП – 0,3;в 2008 г. – 94 случая, ИП – 3,4). Темпы прироста заболеваемости СПИДом в 2008 г. составили +28,8%. Первый умерший от СПИДа зарегистрирован в 1996 г., начиная с 2000 г. количество умерших ежегодно увеличивается. Смертность с 2000 по 2008 г. увеличилась в 23 раза (в 2000 г. – 3 случая, ИП – 0,1; в 2008 г.–70 случаев, ИП –2,5). Ежегодные темпы прироста смертности составили от +22 до +150 %. Темпы прироста смертности в 2008 г. составили +22,8 %.

Распространенность ВИЧ-инфекции и СПИД среди граждан Украины представлена в таблице 1.

Таблица 1. Распространенность ВИЧ-инфекции и СПИД среди граждан Украины.

Регион ВИЧ-инфицированные

Распространенность ВИЧ-инфекции

Больные СПИД

Распространенность СПИД

Украина 101 182 220,9 11 827 25,8 Харьковская 1 955 71 83 3

За период с 1987 г. по 2009 в области официально зарегистрировано 3924 ВИЧ/инфицированных граждан Украины и 42 иностранца, ИП – 140,3 (по Украине – 304,6). Больных СПИДом – 347 человек, ИП. – 12,4 (по Украине –57,8). Умерло 286 больных СПИДом, ИП – 10,1 (по Украине–32,8). ВИЧ/инфекция регистрируется во всех административных районах области. Наибольшие показатели распространенности ВИЧ/инфекции по районам в Лозовской – 249 случаев, ИП – 246,8; Балаклейский- 130, ИП – 151,2; Первомайский– 88, ИП – 178,4; Красноградский – 57, ИП – 121,9.

По данным Харьковского областного центра профилактики и борьбы со СПИДом всего за 2009 год в области впервые в жизни установленный диагноз был установлен 555 ВИЧ-инфицированным и 102 больным СПИДом граждан Украины (и 2 иностранным гражданам). На долю мужчин приходится 58,4%, женщин - 41,6%. Основное количество ВИЧ - инфицированных выявлено в возрасте 25-49 лет - 381



человек (68,6%), среди детей до 14 лет выявлено 94 случая (16,9%), среди подростков - 2 случая (0,4%).

Приоритетной стратегией в борьбе со СПИДом является профилактическое направление. "ВИЧ инфекция - это поведенческое заболевание. И только тогда, когда рисковое поведение изменится на менее рисковое, мы сможем говорить об уменьшении темпов роста эпидемии". Для формирования образа жизни, адекватного сложившейся ситуации, необходима широкая информированность об особенностях развития эпидемии в контексте обеспечения безопасности. Сегодня в Украине на первый план выступает профилактика, недопущение новых жертв ВИЧ/СПИДа. Для уменьшения отмеченных социально-экономических последствий необходимы национальная осведомленность о проблеме; согласованное реагирование, решительность лидеров и регионов; благоприятная этическая и правовая среда, ответственное участие в решении возникших проблем ВИЧ-инфицированных и тех, кто затронут эпидемией. Главным заданием должно быть объединение усилий вокруг противодействия ВИЧ/СПИДу, для чего повысить уровень информированности о риске развития и путях инфицирования ВИЧ-инфекцией, а также уровень безопасного поведения в контексте профилактики ВИЧ-инфекции и СПИД.

Список использованных источников 1. Гордиенко С.М. ВИЧ/СПИД– интернациональная проблема // Здоров‘я

України.- 2006, № 18.- с.78-79 2. Запорожан В. Н., Аряев Н. Л. ВИЧ-инфекция и СПИД. – К.: Здоров’я, 2004. 3. Козько В.Н., Винокурова О.Н., Соломенник А.О., Капуста Е.В., Кущ Д.В.,

Анцыферова Н.В.// Развитие ВИЧ-инфекции в Харьковской области.- Медицина сьогодні і завтра. – 2009, № 2

4. Козько В.Н., Юрко К.В., Краснов М.И., Давыдова Т.В. // Характеристика эпидемии ВИЧ-инфекции в Украине. - Провизор, 2010, №23.

5. Кокіна В. СНІД – проблема медична і … трудова // Урядовий кур‘єр.- 2008, № 230.

6. Международный Альянс по ВИЧ / СПИД в Украине. – http: // www. aidsalliance. kiev. ua

7. Покровский В. В., Ермак Т. Н., Беляева В. В. и др. ВИЧ-инфекция: клиника, диагностика и лечение. – М.: ГЭОТАР Медицина, 2000.

8. Эпидемия ВИЧ/СПИДа в Украине: социально-демографический аспект. - Киев: Министерство здравоохранения Украины, Программа развития ООН, 2000. - 52 с.

9. Consultation for the development of protocols for HIV care for Ukraine and other Commonwealth Independent States countries. – WHO HQ, March, 2004. – http://who.int

Бреус Вікторія Олександрівна, студентка факультету літакобудування, 5 курс, 159ам група

Науковий керівник: Вамболь Віола Владиславівна, доцент кафедри хімії, екології та експертизних технологій, кандидат технічних наук, доцент Національний аерокосмічний університет ім. М.Є. Жуковського

«Харківський авіаційний інститут», м. Харків

ВПЛИВ ПАРФУМЕРІЇ НА ЗДОРОВ’Я ЛЮДИНИ ТА НА СТАН



НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА

Алергічні реакції. Я, як майбутній товарознавець, знаю, що для складання букета парфумів використовують багато хімічних компонентів, і тому парфуми іноді викликають алергічну або хімічну реакцію шкіри. Результатом зловживання улюбленими духами, не придатними для вашої шкіри, може бути дерматит, висип, кропив'янка, екзема – і це ще перелік не самих серйозних наслідків. Перед тим, як використовувати нові парфуми, обов’язково необхідна перевірка ступеня їх сумісності з вашою шкірою. Для перевірки наносять кілька крапель духів на ваше зап'ястя з внутрішньої сторони і на протязі доби почекайте, спостерігаючи за реакцією шкіри. У випадку, якщо ця ділянка буде прикрашена висипом або станеться якесь інше алергічне проявлення, відразу припиняйте використання цих парфумів і запишіть всі інгредієнти, які входять до їх складу.

Якщо ж наслідки алергічної реакції особливо важкі й болючі, то негайно звертайтеся за медичною допомогою. Якщо реакція відсутня, то можете сміливо продовжити користуватися цими духами.

Хвороби, пов’язані з навколишнім середовищем. В даний час часто згадують про зв'язок між хворобами, що носять екологічний характер і використанням парфумів. Багато людей впевнені, в тому, що вдихання духів, вірніше вміст в їх складі шкідливих компонентів, має негативний вплив на здоров'я. Цьому питанню і його вивченню присвятили же немало клінічних досліджень.

Цікаво, що кількість людей, які звертаються до лікаря з різними скаргами на такого роду роздратування, викликає не тільки подив, а й постійно зростає.

Складно повірити, що якийсь нешкідливий парфум може представляти справжню небезпеку для вашого здоров'я, хоча багато хто з парфумерних засобів насправді містять токсичні елементи. Практично всі сучасні косметичні й парфумерні засоби виробляються на базі синтетичних хімікатів, отриманих з продуктів переробки кам'яного вугілля й бензину, тобто якщо ви наносите на шкіру такий парфум, то, по суті, наносите саме ці компоненти.

Коли ж ці компоненти випаровуються і потрапляють в повітря, то викликають у багатьох людей, що знаходяться поблизу, алергічну реакцію: сльози, чхання, задишку, кашель, головний біль і навіть нудоту і запаморочення.

Дотримуючись статистики, вже більше 20 – 30 % населення нашої планети серйозно страждає від алергічної реакції на різні синтетичні речовини. Але більшість цих людей вважає за краще не звертатися до лікаря, не усвідомлюючи свого захворювання. Але все ж занепокоєння з приводу широкого розповсюдження таких хвороб, що передаються через навколишнє середовище, змушує заборонити використання парфумів у багатьох установах і школах.

Як зменшити ризик для здоров'я. Через широке поширення парфумерних засобів повністю уникнути ризику для здоров'я, пов'язаного з їх використанням, практично неможливо. Але все-таки в наших силах хоча б трохи зменшити ці негативні наслідки – для цього достатньо або зовсім припинити користуватися парфумами або хоча б обмежити час нашого перебування в громадських місцях, де змішуються випаровування різних ароматів.



Якщо ви ще ніколи не стикалися з такими проблемами і спокійно продовжуєте використовувати духи, то просто згадайте про тих оточуючих вас людей, для яких ваша пристрасть до парфумерії може мати негативні наслідки.

Список використаних джерел 1. Комплексна програма охорони навколишнього природного середовища

Харківської області на 2007-20011 р. і на подальшу перспективу до 2020 р., 2007. 2. Охорона навколишнього природного середовища / Під ред. Г.В. Дуганова.-К.:

Вища школа, 1990. 3. Рамад Ф. Основи прикладної екології. -Ленінград: Гидрометиоиздат, 1981. 4. Гольдберг М. С. «Гігієна атмосферного повітря» - «Гігієна й санітарія» № 11, 1967. Бугаёва Наталия Владимировна, Локтева Екатерина Александровна,

студентки санитарно-технического факультета, 3 курс, 1 группа Научный руководитель: Пономарёв Константин Сергеевич, доцент кафедры

Безопасности жизнедеятельности и инженерной экологии, кандидат технических наук, доцент

Харьковский национальный университет строительства и архитектуры, г. Харьков СОДЕРЖАНИЕ ФТОРИДОВ В ВОДАХ ПИТЬЕВОГО НАЗНАЧЕНИЯ

ИСПОЛЬЗУЕМЫХ ЖИТЕЛЯМИ ГОРОДА ХАРЬКОВА Трудно переоценить роль и значение макро- и микроэлементов в нашем

организме. Источником многих микро- и макроэлементов является вода. Один из таких микроэлементов - фториды. Концентрации их в питьевой воде не должна превышать допустимых для человека норм.

Фториды – соли плавиковой кислоты. Поступая в организм человека и животных, фториды оказывают положительное действие на обменные процессы в тканях. Вода, содержащая 1 мг фторидов в литре, улучшает иммунобиологическую реактивность организма, а переизбыток фтора приводит к выведению кальция из костей. Разница между полезной и вредной дозами очень мала: меньше 0,5 мг/л – слишком мало, 1-1,5 мг/л – достаточное количество, а больше – уже слишком много. Переизбыток фторидов в организме человека ведёт к заболеванию флюорозом. Недостаток фторидов в организме человека ведёт к заболеванию кариесом. Для создания экологически безопасной концентрации фторидов в воде питьевого назначения в технологии водоподготовки используют как фторирование, так и обесфторивание воды.

Принятые в Украине в 2010 году "Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною" (ДСанПіН 2.2.4-171-10) предусматривают нормативное содержание фторидов в воде от 0,7 до 1,5 мг/л в зависимости от климатической зоны.

Цель нашей работы – экспериментальная оценка соответствия содержания фторидов в питьевой воде, используемой жителями г. Харькова (бутылированных водах известных торговых марок, воде из скважины и централизованного источников водоснабжения) ДержСанПіНу 2.2.4-171-10. Объекты исследования – бутылированные воды марок: Bonaqva, Моршинская, Миргородская; воды централизованного водоснабжения г. Харькова, вода из скважины пгт. Бабаи



(Харьковский район). Для определения концентрации фторидов в воде использовали колориметрический цирконий-ализариновый метод. Результаты проведенных экспериментов приведены в табл. 1.

Как свидетельствуют данные табл. 1, концентрация фторидов в исследованных водах варьирует в широких пределах – от 0 до 8,5 мг/л. Допустимое содержание фторидов в питьевой воде зависит от климатической зоны (Харьков находится во II климатической зоне). Но физиологически полноценным содержанием фторидов в питьевой воде согласно этому ДСанПіН 2.2.4-171-10 является концентрация от 0,7 до 1,2 мг/л. Исходя из этого норматива, самый полноценный минеральный состав по содержанию фторидов имеет скважинная вода в пгт. Бабаи, а по санитарно-химическим показателям нормативным требованиям соответствуют бутылированные воды марок «Bonaqua» «Моршинская», водопроводная вода г. Харькова и скважинная в пгт. Бабаи.

Таблица 1. Результаты проведенных экспериментов.

Исследуемая вода

Источник водоснабжения

Нормативы (по санитарно-химическим показателям

безопасности) фторидов согласно ДСанПіН 2.2.4-171-10

Концентрация фторидов, мг/л

«Bonaqua» фасованная вода 1,3 «Моршинская» фасованная вода 0 «Старый Миргород»

фасованная вода

1,5 8,5

Водопроводная г. Харькова

централизованное водоснабжения

для климатических зон: IV 0,7 III 1,2 II 1,5

0

Скважинная в пгт. Бабаи

нецентрализованный подземный

1,5 0,7

Данные проведенных исследований позволяют сделать следующие выводы: В 2-х из 5 исследованных образцов воды, «Моршинской» и Харьковской

водопроводной, фториды- отсутствуют, что не соответствует нормативам физиологически полноценного содержания этих соединений в питьевой воде.

В 2-х из 5 исследованных образцов воды – «Bonaqva» и скважинной пгт. Бабаи, концентрация фторидов практически в норме физиологически полноценного содержания.

В 1-м образце – «Старый Миргород» концентрация фторидов значительно превышает норматив по санитарно-химическим показателям безопасности.

Бурма Анастасия Владимировна, студентка факультета Бизнеса и финансов, 3 курс, группа. БФ-29д

Научный руководитель: Любченко Ирина Николаевна, старший преподаватель кафедры Охраны труда и окружающей среды Национальный технический университет

«Харьковский политехнический институт», г. Харьков



ВЛИЯНИЕ ТЕХНОГЕННОЙ ЦИВИЛИЗАЦИИ НА ПРИРОДУ И ЗДОРОВЬЕ ЧЕЛОВЕКА

К середине и второй половине ХХ века во многих странах горожане стали большинством населения, радикально изменилась микросреда обитания большинства жителей Северной Америки, Западной Европы и в том числе Украины. Воздух, вода, почва - все это оказалось под мощным антропогенным воздействием множества химических, радиационных и других факторов, специфику социально-психологических контактов в результате скученности людей в городах, развития средств массовой информации и коммуникации и т.п. Все это резко усилило экологическую нагрузку не только на городскую территорию, но и на обширные пространства вокруг.

Какими могут быть экологические последствия экстраординарных ситуаций даже в небольших городах, наглядно продемонстрировала чернобыльская катастрофа, оставившая радиоактивный след на всей Земле, подорвавшая здоровье сотен тысяч людей, вызвавшая потоки экологических беженцев в 3-х славянских республиках [1].

В настоящее время современный мир преображается очень быстрыми темпами. Техника стала неотъемлемым другом человека, и именно она представляет опасность для безопасности жизнедеятельности.

Наибольший вклад в отравление среды обитания человека в больших городах вносят газовые выделения автотранспорта, промышленных предприятий, загрязнённые твёрдыми бытовыми отходами (ТБО) территории под жилыми и хозяйственными постройками постоянно генерирующие токсичные газовые выбросы. Эти нарушения экологического баланса в атмосфере приводят к формированию процессов вторичного синтеза токсичных химических веществ и опасных биологических агентов, приводящих к отравлению воды, почвы, продуктов питания и создающих условия для различных заболеваний и ускоренного патологического старения населения [2].

Воздушная среда городов насыщена агрессивными запахами. Это запахи бензина, различных масел, красок и масел, выхлопных газов автомобилей, свежего асфальта и мебели из ДСП, запах гари и резины. Это и более приятные, но не менее опасные для здоровья запахи дезодорантов, духов, стиральных порошков, способные вызывать аллергическую реакцию. А запахи доминирующих в городе производств?! Почти каждый город имеет свой специфический запах. По запаху легко можно узнать города-металлурги, города-химики, города с рыбной промышленностью и т.д.

Еще одна сторона жизни современных городов - образование и накопление огромного количества твердых, жидких, газообразных отходов как промышленного, так и бытового происхождения. Жидкие отходы просачиваются в грунт и загрязняют источники питьевой воды и грунтовые воды, газообразные - вызывают смог, отравляя все живое своими ядовитыми парами.

Негативная динамика состояния окружающей среды оказывает существенное влияние и на уровень смертности городского населения - повышенную эпидемическую опасность в результате концентрации большого количества числа жителей на малой территории; повышенные стрессовые нагрузки, гиподинамия в



результате городского образа жизни; загрязненность городской среды промышленными и бытовыми отходами, выхлопными газами и т.д. В целом горожане чаще, чем сельские жители, страдают онкологическими заболеваниями, неврозами, заболеваниями сосудов мозга, болезнями центральной нервной системы, органов дыхания.

Негативное воздействие большого города на здоровье населения начинается еще до рождения: исследования показали, что именно в период зарождения и вынашивания плода будущего человека, когда развитие клеток организма происходит очень быстро, факторы окружающей среды в городах действуют хотя и не непосредственно, но неумолимо, создавая предпосылки будущих болезней, уродств, неправильного формирования личностных характеристик, а то и угрожая самой жизни.

В городах люди чаще испытывают стрессы, т.к. человеку как биологическому виду вообще не полезно находиться в густом скоплении себе подобных. У крупных млекопитающих существуют свои территории, где они проживают либо парами и семьями, либо стаями, включающими десятки, но никак не сотни и тысячи особей. Человеку в мегаполисе приходится постоянно разрушать в себе этот инстинкт, заложенный природой. Люди вынуждены в транспорте, на работе, а зачастую и дома буквально упираться друг другу в бок. Все это способствует росту агрессивности и скрытых комплексов и, конечно, не улучшает психическое здоровье…

Жизнь в больших городах необратимо меняет человека, его восприятие природы, меняет его "психическую конституцию", весь его духовный мир. Условия жизни в больших городах противоречат генетической приспособленности человека [3].

Я считаю, что в данный момент это одна их наиболее актуальных проблем безопасности жизнедеятельности, так как она касается абсолютно каждого горожанина, в независимости студент он или рабочий, ребенок или взрослый человек. В настоящее время многие стремятся переехать в большой город, так как он дает больше возможности устроиться на работу или выбрать достойный университет для образования ребенка. И в таких случаях вопросы о загрязнении города или же безопасности уходят на второй план.

В данный момент разрабатывается множество проектов, направленных на уменьшение техногенного влияния на здоровье человека. Но лучше чем сам человек, о нем не позаботится никто, так как собственное здоровья зависит от него самого.

Список использованных источников 1. Цена человеческой жизни // http: / forummetal-forever. comlofiversion / index.

php / t969.httml 2. http://www.books.misis.ru/neibiol/nebiol.htm. 3. И. Павловец. За пределами видимого.- Киев, 2008. 372 с. Варава Людмила Олександрівна, студентка факультету підготовки кадрів

для органів юстиції, 1 курс, 12 група Науковий керівник: Писарєв Анатолій Васильович, доцент кафедри Основ безпеки життєдіяльності, кандидат військових наук, доцент

Національний університет «Юридична академія України




ВПЛИВ АТОМНИХ СТАНЦІЙ НА НАВКОЛИШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ

Техногенні впливи на навколишнє середовище при будівництві й експлуатації атомних електростанцій (АЕС) різноманітні. Зазвичай кажуть, що існують фізичні, хімічні, радіаційні та інші фактори техногенного впливу експлуатації АЕС на об'єкти навколишнього середовища.

Найбільш істотні фактори: локальний механічний вплив на рельєф - при будівництві; пошкодження особин в технологічних системах - при експлуатації; витік поверхневих і ґрунтових вод, що містять хімічні і радіоактивні компоненти; зміна характеру землекористування й обмінних процесів у безпосередній близькості від АЕС; зміна мікрокліматичних характеристик прилеглих районів.

Виникнення потужних джерел тепла у виді градирень, водойм - охолоджувачів при експлуатації АЕС звичайно суттєво змінює мікрокліматичні характеристики прилеглих районів. Рух води в системі зовнішнього тепловідводу, відведення технологічних вод, що містять різноманітні хімічні компоненти впливають на популяції, флору і фауну екосистем.

Особливе значення має поширення радіоактивних речовин у навколишньому середовищі. У комплексі складних питань щодо захисту навколишнього середовища велику суспільну значимість мають проблеми безпеки АЕС, що йдуть на зміну тепловим станціям на органічному видобувному паливі. Загальновизнано, що АЕС при їхній нормальній експлуатації набагато - не менш ніж 5-10 разів - "чистіше" в екологічному відношенні теплових електростанцій (ТЕС) на вугіллі. Однак при аваріях АЕС можуть чинити істотний радіаційний вплив на людей, екосистеми. Тому забезпечення безпеки екосфери і захисту навколишнього середовища від шкідливих впливів АЕС - велика наукова і технологічна задача ядерної енергетики, що забезпечує її майбутнє.

Відзначимо важливість не тільки радіаційних факторів можливих шкідливих впливів АЕС на екосистеми, але і теплове та хімічне забруднення навколишнього середовища, механічний вплив на мешканців водойм-охолоджувачів, зміни гідрологічних характеристик прилеглих до АЕС районів, тобто весь комплекс техногенних впливів, що впливають на екологічне благополуччя навколишнього середовища.

Вихідними подіями, які розвиваючись у часі, можуть привести до шкідливих впливів на людину і навколишнє середовище, є викиди і витоки радіоактивних та токсичних речовин із систем АЕС. Ці викиди поділяють на газові й аерозольні, що викидаються в атмосферу через трубу, і рідкі витоки, у яких шкідливі домішки присутні у вигляді розчинів або дрібнодисперсних сумішей, що попадають у водойми. Можливі і проміжні ситуації, як при деяких аваріях, коли гаряча вода викидається в атмосферу і розділяється на пару і воду.

Викиди можуть бути як постійними, що знаходяться під контролем експлуатаційного персоналу, так і аварійними, залповими. Включаючись в різноманітні рухи атмосфери, поверхневих і підземних потоків, радіоактивні і токсичні речовини поширюються в навколишньому середовищі, попадають у рослини, в організми тварин



і людини. АЕС та інші промислові підприємства регіону чинять різноманітні впливи на

сукупність природних екосистем, що складають екосферний регіон АЕС. Під впливом цих постійно діючих чи аварійних впливів АЕС, інших техногенних навантажень відбувається еволюція екосистем у часі, накопичуються і закріплюються зміни станів динамічної рівноваги. Людям зовсім небайдуже в яку сторону спрямовані ці зміни в екосистемах, наскільки вони зворотні, які запаси стійкості до значимих обурень. Нормування антропогенних навантажень на екосистеми і призначено для того, щоб запобігати всі несприятливі зміни в них, а в кращому варіанті направляти ці зміни в сприятливу сторону. Для того, щоб розумно регулювати відносини АЕС з навколишнім середовищем потрібно звичайно знати реакції біоценозів на впливи АЕС. Підхід до нормування антропогенних впливів може бути заснований на еколого-токсикогенній концепції, тобто необхідності запобігти "отруєння" екосистем шкідливими речовинами і деградацію через надмірні навантаження. Іншими словами, не можна не тільки труїти екосистеми, але і позбавляти їх можливості вільно розвиватися, навантажуючи шумом, пилом, викидами, обмежуючи їхні ареали і харчові ресурси.

Щоб уникнути травмування екосистем повинні бути визначені і нормативно зафіксовані деякі граничні надходження шкідливих речовин в організми, інші межі впливів, які могли б викликати неприйнятні наслідки на рівні популяцій. Тобто повинні бути відомі екологічні ємності екосистем, величини яких не повинні перевищуватися при техногенних впливах. Екологічні ємності екосистем для різних шкідливих речовин варто визначати по інтенсивності надходження цих речовин, при яких хоча б в одному з компонентів біоценозу виникне критична ситуація, тобто коли нагромадження цих речовин наблизиться до небезпечної межі, буде досягатися критична концентрація. У значеннях граничних концентрацій токсикогенів, у тому числі радіонуклідів, звичайно, повинні враховуватись і перехресні ефекти. Однак цього, очевидно, недостатньо. Для ефективного захисту навколишнього середовища необхідно законодавчо ввести принцип обмеження шкідливих техногенних впливів, зокрема викидів і витоків небезпечних речовин. За аналогією з принципами радіаційного захисту людини, згаданими вище, можна сказати, що принципи захисту навколишнього середовища полягають у тому, що повинні бути виключені необґрунтовані техногенні впливи, накопичення шкідливих речовин у біоценозах, техногенні навантаження на елементи екосистем не повинні перевищувати небезпечні межі, надходження шкідливих речовин в елементи екосистем, техногенні навантаження повинні бути настільки низькими, наскільки це можливо з урахуванням економічних і соціальних факторів.

АЕС здійснюють на навколишнє середовище тепловий, радіаційний, хімічний і механічний вплив. Для забезпечення безпеки біосфери потрібні необхідні й достатні захисні засоби. Під необхідним захистом навколишнього середовища будемо розуміти систему заходів, спрямованих на компенсацію можливого перевищення припустимих значень температур середовищ, механічних і дозових навантажень, концентрацій токсикогенних речовин в екосфері. Достатність захисту досягається в тому випадку, коли температури в середовищах, дозові і механічні навантаження середовищ,



концентрації шкідливих речовин у середовищах не перевершують граничних, критичних значень.

Різноманітні техногенні впливи на навколишнє середовище характеризуються їх частотою повторення й інтенсивністю. Наприклад, викиди шкідливих речовин мають деяку постійну складову, відповідної нормальної експлуатації, і випадкову складову, залежну від ймовірностей аварій, тобто від рівня безпеки розглянутого об'єкта. Ясно, що чим важче, небезпечніше аварія, тим імовірність її виникнення нижча. Нам відомо зараз по гіркому досвіді Чорнобиля, що соснові ліси мають радіочутливість схожу на ту, що характерна для людини, а змішані ліси і чагарники - у 5 разів меншу. Заходи попередження небезпечних впливів, їхнього запобігання при експлуатації, створення можливостей для їхньої компенсації і керування шкідливими впливами повинні прийматися на стадії проектування об'єктів. Це передбачає розробку і створення систем екологічного моніторингу регіонів, розробку методів розрахункового прогнозування екологічного збитку, визнаних методів оцінювання екологічних ємностей екосистем, методів порівняння різнотипних збитків. Ці заходи повинні створити базу для активного керування станом навколишнього середовища.

Васильченко Анна Вадимівна, студентка факультету підготовки кадрів

для Державної пенітенціарної служби України, 1 курс, 2 група Науковий керівник: Лазутський Анатолій Федорович, доцент кафедри

Основ безпеки життєдіяльності, кандидат військових наук, доцент Національний університет «Юридична академія України


ЗДОРОВИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ: ПРОБЛЕМА СУЧАСНОГО СУСПІЛЬСТВА

Конституція України визнає життя і здоров'я людини найвищими соціальними цінностями. Соціально-економічні перетворення в Україні, глобальна екологічна криза актуалізували проблему збереження фізичного, психічного, духовного і соціального здоров’я підростаючого покоління. За роки незалежності в Україні створено певний досвід законодавчого і нормативного забезпечення виховання у молоді здорового способу життя. Статтею 3 Конституції України здоров’я людини, як і її життя, особиста честь і гідність, недоторканість та безпека, визнані найвищою соціальною цінністю. Згідно з існуючим визначенням, здоров'я - це природний динамічний стан організму, що характеризується його самоврівноваженістю і врівноваженістю з навколишнім середовищем у духовному, фізичному, а також соціальному плані й ефективно протидіє захворюванням.

Здоровий спосіб життя - це діяльність, спрямована на формування, збереження та зміцнення здоров'я людей як необхідної умови для прогресивного розвитку суспільства в усіх його напрямках. Дотримання здорового способу життя впливає на формування, збереження та зміцнення здоров'я, сприяє інтелектуальному і духовному розвиткові особистості, успішному навчанню. Духовне здоров'я та краса - нерозривні поняття, а краса - це гармонія всебічних якостей особистості, що забезпечує її цілісність. Отже, здоровий спосіб життя сприяє зміцненню соціального здоров'я особистості та суспільства в цілому.



Культура здоров'я - це важливий складовий компонент загальної культури людини, що визначає формування, збереження та зміцнення її здоров'я. Високий рівень культури здоров'я людини передбачає її гармонійне спілкування з природою й оточуючими людьми. Культура здоров'я - це не тільки сума знань, обсяг відповідних умінь і навичок, але й здоровий спосіб життя гуманістичної орієнтації. Отже, довголіття, здорове, щасливе життя багато в чому залежать і від самої людини. Якщо люди часто хворіють, мають надлишкову масу тіла, вживають алкоголь, палять, дратівливі, некомфортно почувають себе з оточуючими, тобто не дотримуються здорового способу життя, - це означає, що у них низький рівень культури здоров'я.

Харчування розглядається не тільки утилітарно, як засіб ліквідації почуття голоду або мінімальної підтримки життєдіяльності організму. Воно включає забезпечення широким верствам населення доступу до споживання якісної питної води, необхідної кількості вітамінів, мікроелементів, протеїнів, жирів, вуглеводів, продуктів підвищеної біологічної цінності, фітопродуктів, спеціальних продуктів і харчових добавок тощо, що поліпшує стан здоров`я і протидіє природному процесу старіння.

Проблема здоров'я людини вирішувалась досить ефективно і просто. Це пояснювалось тим, що культура здоров'я складалась у індивідуальній свідомості особистості поступово, під впливом природних умов життя і була важливим елементом загальної культури людини. У даний час вся сукупність факторів діяльності людини, які негативно впливають на її здоров'я, вимагає іншого підходу до проблеми формування здоров'я. Забруднення навколишнього середовища, поряд із токсичними ефектами, таїть у собі небезпеку генетичних змін. Високий рівень механізації й автоматизації виробничих процесів зумовив різке зменшення частки фізичної праці та збільшення нервових навантажень.

Вирішення проблеми здоров'я людини закладено в самій людині, у знанні та розумінні нею низки проблем (формування, збереження, зміцнення і відновлення свого здоров'я), а також в умінні дотримуватись правил здорового способу життя.

Негативний вплив на організм людини чинять шкідливі відходи виробництва, що потрапили у навколишнє середовище. Тому разом із їжею, водою, повітрям до організму надходять і шкідливі речовини. А скільки шкідливих звичок (паління, зловживання спиртними напоями, пристрасть до наркотиків та ін.) набуло людство, і всі вони згубно впливають на здоров'я людини.

Залишається актуальною й сьогодні думка Гіппократа, яка полягає в тому, що єдина причина всіх хвороб - невідповідність між можливостями організму і вимогами, котрі висувають йому умови і спосіб життя. Досягнення науково-технічного прогресу, розвиток суспільства, соціальна сутність людини все більше деформують її біологічну природу. Одне із завдань суспільства - запобігти несприятливому впливові на все живе на планеті, у тому числі на здоров'я і довголіття людей.

Отже, розглянуто основні компоненти чи складові здоров’я та здорового способу життя. Але вони не є рівнозначними. Негативний вплив на формування здорового способу життя має телебачення, особливо передачі західного зразка, де поширюється насилля, а також література на книжних прилавках, на вокзалах тощо, що спричиняє руйнування уявлень про правильне ведення здорового способу життя. Бажано на



законодавчому рівні ввести заборону на весь такий «непотріб», який пропагує насилля, наркотики і аморальну поведінку (що стосується телебачення, то потрібно не лише позначками відмічати певні види телепередач, а зовсім припинити транслювати їх), частіше проводити волонтерські з’їзди, за можливості фінансувати діяльність таких об’єднань; проводити зустрічі з видатними особистостями, спортсменами, людьми, які досягли значних успіхів завдяки підтримці здорового способу життя; створення широкої мережі спортивних комплексів, санаторіїв, оздоровчих центрів. Але якщо ви хочете схилити чашу ваг здоров'я в сприятливу сторону, реалізувати закладені в вас колосальні життєві можливості, досягти того піку, який визначений батьківськими генами, то це можливо лише при здоровому способі життя і повному усвідомленні важливості його дотримання.

Водолажская Ольга Юрьевна, Терник Оксана Леонидовна, студенты механического факультета, 1 курс, группа ММ-11

Научный руководитель: Литвиненко Владимир Николаевич, старший преподаватель кафедры Метрологии и безопасности жизнедеятельности

Харьковский национальный автомобильно-дорожный университет, г. Харьков

ЭПИДЕМИИ СОЦИАЛЬНЫХ БОЛЕЗНЕЙ В УКРАИНЕ В регионе Восточная Европа и Средняя Азия отмечаются самые быстрые темпы

роста заболеваемостью ВИЧ в мире. За последние 10 лет число людей с ВИЧ возросло на 250% - с 410 тысяч человек в 2001 г. до 1,5 миллиона человек в 2010 г. «Признаков того, что эпидемия в этом регионе достигла пика, пока нет», – говорится в докладе Всемирной организации здравоохранения (ВОЗ), приуроченном ко Всемирному дню борьбы против СПИДа. В 2009 г. распространенность ВИЧ-инфекции среди взрослых людей в России составляла 1%, в Украине – 1,1%. В общей сложности, на эти страны приходится почти 90% людей с недавно зарегистрированным диагнозом ВИЧ-инфекции в этом регионе. В этих странах проживает в два раза больше людей с ВИЧ, чем во всей Западной и Центральной Европе. Считается, что в Украине от 39 % до 50 % человек, употребляющих инъекционные наркотики, ВИЧ-позитивны, а в России – 37 %. К концу 2010 года в мире насчитывалось 34 миллиона ВИЧ-инфицированных людей, в 2010 году ВИЧ-инфекцию приобрели 2,7 миллиона человек. При этом в 2010 году в Украине почти 26 % подтвержденных случаев ВИЧ-инфекции получены в результате обследования по клиническим показаниям. Связанная со СПИДом смертность в мире устойчиво уменьшается – с пикового значения в 2,2 миллиона в 2005 до 1,8 миллиона случаев смерти в 2010 году. В Восточной Европе и Средней Азии связанная со СПИДом смертность за период с 2001 по 2010 год возросла более чем в 11 раз (с 7,8 тыс. до 90 тыс. случаев смерти). Наиболее распространенным СПИД-индикаторным заболеванием в Украине остается туберкулез (ТБ). В связи с этим именно на профилактику, выявление, диагностику и лечение ко-инфекции ТБ/ВИЧ в последнее время обращено особое внимание. Сегодня в мире насчитывается 50-60 миллионов больных ТБ, ежегодно ТБ заболевают 7-10 миллионов, умирают – 3 миллиона



человек. По данным пресс-службы МЗ Украины, Украина отнесена к государствам с высоким уровнем заболеваемости ТБ (81 случай на 100 тыс. населения) и занимает по этому показателю 7 место в Европейском регионе (после России, Грузии, Киргизии, Румынии, Молдавии, Казахстана). Частота выявления ТБ у ВИЧ-инфицированных пациентов в развитых странах Европы составляет 5–15 %, а в странах с высоким бременем ТБ – 30–50%. То есть в нашей стране каждый второй ВИЧ-инфицированный рискует заболеть ТБ. Смертность больных с ко-инфекцией ТБ/ВИЧ остается неизменно высокой и в нашей стране составляет 70–85 %, несмотря на то, что международный опыт показывает возможность снижения этого показателя до 30–40 %. Частота внелегочных форм туберкулеза у иммунокомпетентных пациентов составляет от 10 до 20 %, у ВИЧ-инфицированных – от 30 до 70 %. Согласно данным официальной статистики, в Украине внелегочный ТБ в структуре ТБ составляет только 8,9 %, что связано с недостаточной диагностикой. . Для уменьшения смертности от ко-инфекции ТБ/ВИЧ и улучшения эффективности лечения ВОЗ рекомендует начинать антиретровирусную терапию у всех ВИЧ-инфицированных с активной формой туберкулеза сразу после установления хорошей переносимости противотуберкулезной терапии. Доказано, что применение антиретровирусной терапии значительно уменьшает смертность у больных с ко-инфекцией ТБ/ВИЧ.

На профилактику ВИЧ-инфекции и ТБ необходимо обратить особое внимание и разработать государственный подход к профилактике этих инфекций, особенно среди молодежи. ВОЗ определена стратегия совместных действий по контролю за ко-инфекцией ТБ/ВИЧ: разработать механизм сотрудничества программ контроля ТБ и ВИЧ-инфекции; снизить бремя ТБ среди людей, живущих с ВИЧ-инфекцией; снизить бремя ВИЧ-инфекции среди больных ТБ.

Вахтіна Анастасія Юріївна, студентка Інституту підготовки кадрів

для органів прокуратури, 1 курс, 11 група Науковий керівник: Лазутський Анатолій Федорович, доцент кафедри



ДИТЯЧИЙ АЛКОГОЛІЗМ – ЗАГРОЗА УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ Дитячий алкоголізм одна з найбільш актуальних і складних проблем у наш час.

Україна, згідно з даними дослідження Всесвітньої організації охорони здоров’я, у рейтингу споживання алкоголю неповнолітніми посідає перше місце у світі. Фахівці опитали декілька сотень тисяч учнів щодо вживання алкоголю і зробили дуже невтішний висновок. За їх даними, кожен третій учень початкової школи хоча б раз вживав спиртне. Тобто, діти, які тільки навчилися читати і писати та починають пізнавати світ, які навіть не до кінця усвідомлюють свої дії та їх наслідки, вже знайомі з алкоголем! Як тоді можна говорити про здоров’я української нації, якщо діти з раннього віку привчаються до цієї пагубної звички?

Таке поширення алкоголізму серед молоді свідчить про недосконалість



виховання та неспроможність суспільства вберегти від цього молоде покоління, і викликано наступними причинами.

По-перше, це доступність алкоголю. Незважаючи на заборону продавати алкогольні напої особам, які не досягли 18 років, фактично спиртне може придбати людина будь-якого віку. Невже у нашому соціумі настільки панує правовий безлад, що продавати дітям десяти-дванадцяти років цигарки та алкогольні напої - вважається нормою? Якщо в європейських країнах особам до двадцяти одного року заборонено реалізовувати алкоголь, то там цього закону чітко дотримуються. Слід застосувати відповідні заходи з метою перешкодити вільному доступу дітей до алкогольних напоїв. Для цього необхідно удосконалити контроль держави за продажем алкогольної продукції і зробити більш жорсткими покарання за недотримання вимог законодавства з цього питання.

По-друге, має місце соціальний фактор. Економічні труднощі, проблеми родинного характеру, безробіття, втрата моральних цінностей – все це б’є по дітях. Особливо вражає той факт, що 70% українських дітей уперше чарку отримали з рук своїх же батьків. Дорослі часто не усвідомлюють того, що діти в усьому їх наслідують. Авжеж велику роль грає психологічний фактор. Підлітки починають вживати слабоалкогольні напої через свою допитливість, а також тому, що намагаються виглядати дорослішими. Крім цього, вони щодня бачать рекламу, яка буквально «кричить» про те, що це модно, «круто», вмовляючи придбати собі, наприклад, скляночку пива. Реклама яскраво описує переваги алкогольного продукту (наявність яких взагалі викликає сумніви), проте умовчує про шкоду, яка буде заподіяна його вживанням. Реклама алкогольних напоїв - це прямий заклик до пияцтва. А чи є у нашій країні реклама здорового способу життя, спорту? Виявляється, рекламується те, з чим потрібно боротися.

Окремо хотілося б зупинитися на пивних і слабоалкогольних напоях. Пиво, вино, горілка, самогон здаються підліткам недобрими на смак, а слабоалкогольні напої смакують краще. Тому молоді люди починають із «джин-тоніку», «бренді-коли» і т.п. А тим часом з медичного погляду жодної різниці між спиртними напоями немає, адже шкода від слабоалкогольних не менша, ніж від горілки. Статистика свідчить, що за останні 10 років число осіб, які регулярно вживають слабоалкогольні напої, зросла в 10 – 12 разів. Серед пацієнтів, які звернулися по допомогу до наркологів, приблизно у 15 – 20 % виявлено пивний алкоголізм. А все починається з того, що пиво не вважається молодими людьми як «сильний» алкогольний напій. Виробники пива, рекламуючи свій товар, прагнуть збільшити приплив покупців саме тим, що пиво не алкогольний, а слабоалкогольний, нібито абсолютно нешкідливий і мало не корисний напій. І це незважаючи на те, що за останні роки вміст алкоголю в пиві досягає в деяких сортах 14 % (тобто відповідає винам за вмістом спирту), тоді як за часів СРСР міцність пива в залежності від сорту коливалася в межах 1,5-6%. Перший рейхсканцлер Німеччини Отто Фон Бісмарк дав наступне визначення пивному алкоголізму: "Від пива стають лінивими, дурними і безсилими".

Згідно із сучасними дослідженнями, пиво - це перший легальний наркотик, що прокладає шлях іншим, більш сильним нелегальним наркотичним засобам. Саме вживання пива є першопричиною скалічених життів мільйонів людей. Таким чином,



якщо підліток вживає щоденно по пляшці пива, то через місяць він буде вживати вдвічі більше. Потім неповнолітній переходить на більш міцні напої. І внаслідок цього, у 15-16 років він має першу стадію алкоголізму, а у 20 – потрапляє з «білою гарячкою» в диспансер.

Алкоголізм різко помолодшав, сьогодні він уже з дитячим обличчям. Незрозуміло, як можна надіятися на те, що з підлітка, який причастився до чарки, виросте нормальна людина. Адже алкоголь руйнує людину як фізично, так і морально. Саме тому необхідні термінові заходи, спрямовані на подолання проблеми дитячого алкоголізму. Бо якщо молоде покоління страждає від алкогольної залежності, то хто буде будувати, розвивати нашу державу? Це прямий шлях до загибелі української нації, тому, щоб врятувати дітей від цієї «хвороби», надзвичайно важливо створити загальнодержавну програму, яка б включала у себе і контроль за продажем алкогольної продукції, і виховні заходи з боку батьків та вчителів. Перш за все, слід визнати пиво та слабоалкогольні напої саме АЛКОГОЛЬНИМИ, та на державному рівні обмежити доступ до цієї продукції неповнолітнім шляхом суворої заборони продажу їх особам, які не досягли 18 років, також є доцільним скороти рекламу даного товару та примусити виробників надавати достовірну інформацію про цю алкогольну продукцію. Крім цього, підлітки мають бути проінформовані щодо небезпечних наслідків вживання алкоголю, потрібно сформувати в них негативне ставлення до спиртних напоїв та переконати їх зробити вибір на користь здорового способу життя.

Водолажська Тетяна Петрівна, студентка факультету літакобудування,

4 курс, 149а група Науковий керівник: Поліщук Олена Олексіївна, доцент кафедри хімії, екології та

експертизних технологій, кандидат технічних наук Національний аерокосмічний університет імені М.Є.Жуковського

«Харківський авіаційний університет», м. Харків

АКТУАЛЬНІСТЬ ВИХОВАННЯ НАСЕЛЕННЯ З ПИТАНЬ КУЛЬТУРИ БЕЗПЕКИ, ЕКОЛОГІЇ ТА КУЛЬТУРИ ЗДОРОВ’Я

Виховання культури безпеки, екології та здоров’я у населення закладається ще з дитинства. Воно починається з прикріплення дитині норм поводження у суспільстві; факторів, що сприяють здоров’ю, тобто культури здоров’я; культури безпеки; екологічної культури, - з батьківського дому, зі шкіл та інститутів, а далі вже це стає звичною справою у повсякденному житті і передається з покоління до покоління. Актуальність напрямків виховання культури полягає у тісному зв’язку трьох її компонентів: безпеки, екології та здоров’я.

Прогрес людства неможливий без нових технологій. В свою чергу, використання техніки тягне за собою можливі її збої, недотримання санітарних правил та норм, правил експлуатації техніки та обладнання призводить до небезпечного впливу на здоров’я та життя людини. Техногенні катастрофи займають одне з провідних місць серед катастроф за кількістю людських жертв. Техногенна катастрофа - велика аварія, що тягне за собою масову загибель людей і навіть екологічну катастрофу.



Щоб цього уникнути або хоча б зменшити кількість катастроф, треба активно виховувати у населення культуру безпеки, екології та здоров’я. Що ж таке культура безпеки життєдіяльності, культура здоров’я, екологічна культура?

Культура безпеки – це забезпечення умов і виховання в людині внутрішньої потреби працювати безпечно (досягається реалізацією заходів, що включають розділи з організаційно-технічного забезпечення, підготовки та підвищення кваліфікації персоналу, забезпечення престижу та соціальних гарантій) або – це процес збереження та розвитку цілей, ідеалів, норм і традицій людини, сім'ї і суспільства; забезпечення стійкої та конструктивної взаємодії людей з захищеністю їх від неприйнятних ризиків, загроз, небезпек та викликів. Виховання культури безпеки включає такі аспекти: формування предметних умінь і навичок (видів діяльності, які здійснюються не тільки в безпечних умовах, а й в умовах ризику), спеціальну теоретичну підготовку до безпечної життєдіяльності, психологічну підготовку до безпечної життєдіяльності, розвиток якостей особистості, необхідних для безпечної життєдіяльності (гуманності, оптимістичність і т.д. як основи безпеки людини та суспільства) [1]. Під культурою безпеки життєдіяльності в соціумі ми розуміємо такий стан розвитку особистості, що характеризується усвідомленим ставленням до питань особистої безпеки та безпеки оточуючих, практичною діяльністю по зниженню соціальних ризиків, розвиненістю психологічних та духовно-моральних якостей, володіння нормами безпечної і продуктивної поведінки в соціумі, ведення здорового способу життя.

Культура здоров'я - це комплексне поняття, яке включає теоретичні знання про фактори, що сприяють здоров'ю, а також грамотне застосування в повсякденному житті принципів активної стабілізації здоров'я, тобто оздоровлення. Культура здоров'я людини відображає його гармонійність і цілісність як особистості, адекватність взаємодії з навколишнім світом і людьми, а також здатність людини до творчого самовираження та активної життєдіяльності. Соціально-економічне середовище має найбільший вплив на формування культури в цілому, і культури здоров'я зокрема. Важливу роль відіграють також культурне середовище, віросповідання, загальний рівень освіти [2]. Педагогічний вплив накладається на образ «культури здоров'я», вже сформований культурним і соціальним середовищем. Відомо, що ефективна освіта в галузі культури здоров'я може привести до зміни способу мислення, правильної оцінки і переоцінки негативних життєвих цінностей, появі необхідних навичок і в результаті змінити або сформувати не тільки поведінку, а й стиль життя в цілому. Тут важливим фактором є комплексний підхід до формування і збереження здоров'я в організації освітньо-виховного процесу.

Екологічна культура - частина загальнолюдської культури, система соціальних відносин, громадських та індивідуальних морально-етичних норм, поглядів, установок і цінностей, що стосуються взаємовідносин людини і природи; гармонійність співіснування людського суспільства і навколишнього природного середовища [3]. Основи екологічного виховання людини закладаються з раннього віку, якщо дитині у сім’ї розповідають про навколишній світ з позиції любові та дбайливого відношення. Одним з базових моральних завдань, що стоять перед вихователями та викладачами усіх рівнів, є виховання любові дитини до Вітчизни, і наслідок бережливе ставлення до рідної природи.

Вплив екологічної культури такий: люди навчаються своє зберігати середовище в



умовах напруженої сучасної екологічної ситуації; кожний школяр, студент, а з часом громадянин буде переконаний у необхідності зберігати, відновлювати земні простори, що збагачують киснем повітря, охороняти тварин; промислові підприємства перейдуть на технології з більш м’яким екологічним впливом на довкілля, усюди, де є необхідність, будуть встановлені очисні споруди та обладнання для шкідливих газонебезпечних та рідких відходів; ресурси, що споживаються при виробництві товарної продукції будуть використовуватись комплексно, при постійному удосконаленні технологій із зменшення введення шкідливих речовин у біологічний кругообіг.

Важливо ще раз підкреслити, що культуру здоров'я, культуру безпеки та екологічну культуру необхідно формувати в дитячому віці, а потім зміцнювати протягом усього життя. Крім того, людина повинна систематично втілювати теоретичні знання в повсякденному житті з метою стабілізації своєї безпеки та здоров'я (оздоровлення). Таким чином необхідно усвідомити, що природні багатства не безмежні.

Список використаних джерел 1. Михайлов А.А. Взаємозв’язок культури безпеки, культури здоров’я, екології в

питаннях виховання населення [ТЕКСТ]/А.А. Михайлов // Науковий журнал КуБгау, № 68, 2011. – 8 апр.

2. Що таке здоров’я? [Електронній ресурс]: - Режим доступа : http: // www. tolokonin.ru / library / my_monography / kultura_zdorovia

3. Разенкова Д.Ф. Екологічна культура? [Електронній ресурс] / Д.Ф. Резенкова. – Режим доступа : http://ru.wikipedia.org

Волошина Ольга Володимирівна, студентка філологічного факультету, 3 курс Науковий керівник: Шапкіна Тетяна Іванівна, старший викладач

кафедри медичних знань та безпеки життєдіяльності Одеський національний університет імені І.І. Мечникова, м. Одеса

«ЕКОФАН» – ЗМІНИ СВОЄ МІСТО ДО ЄВРО - 2012

Природа наділила людину допитливим розумом, вмінням аналізувати, порівнювати та робити висновки. І чим більше людина отримувала знань про природу, її закони та механізми, тим більше сили вона відчувала у своїх руках. Беручи за основу свої знання і досвід, людина прагнула побудувати техногенне суспільство, головною метою якої було (і є) безтурботне життя у комфортному, повністю пристосованому до її потреб світі. Але якою ціною? Чи замислюється людина над негативними екологічними наслідками своєї діяльності?

На жаль, будь-яка діяльність людини так чи інакше пов’язана з забрудненням навколишнього середовища. Потужним джерелом погіршення еколого-геохімічної обстановки є хімізація земель. До негативних наслідків діяльності людини відносять такі: збиток здоров’ю і життю людини, пожежі, аварії, катастрофи, тобто явища, що вносять елемент порушення в динамічну рівновагу стану системи «людина – середовище існування».

З метою докладного аналізу взаємозв’язків у якості складових узагальненої системи «людина – середовище існування», виділяють наступні основні підсистеми: «людина – природне середовище»; «людина – виробниче середовище» (до складу якої водять такі поняття як «людина-машина», «людина-робоча зона»); «людина – середовище



проживання» (іноді можна зустріти іншу назву, більш точну, в залежності від місця проживання: «людина-міське середовище» чи «людина-сільське середовище»); «людина – житлове середовище» , або «людина – побутове середовище»; «людина – соціальне середовище» (взаємозв’язки людини, як індивідуума, в усіх перерахованих вище системах).

Більш детально ми б хотіли акцентувати вашу увагу на одній з підсистем, а саме - «людина – середовище проживання» («людина – міське середовище»).

Для кращого розуміння взаємодії людини з середовищем її мешкання я пропоную розглянути на прикладі проекту «Екофан», який розпочав своє існування з 15 жовтня 2011 року. Людина хоче і намагається зробити своє життя якомога комфортнішим, часто забуваючи про найпростіші, але найважливіші для її життя речі.

Проект «Екофан» був створений, щоб привернути увагу мешканців до екологічної ситуації міст, які приймають чемпіонат УЄФА ЄВРО 2012. Цей проект організувала торгівельна марка «Coca-cola» за підтримки громадської організації «Зробимо Україну чистою!». В акції беруть участь 4 міста: Київ, Харків, Донецьк та Львів.

Мета проекту – покращення екологічної ситуації у містах України, а також підтримка ініціатив людей, яким не байдужа екологія міст, залучення уваги спільноти, засобів масової інформації (ЗМІ) та органів влади до екологічних проблем міст.

Протягом 8 місяців команди екофанів боротимуться за те, щоб їх рідне місто стало краще до приїзду гостей чемпіонату. Команди екофанів кожного міста виконуватимуть творчі еко-завдання від організаторів: он-лайн в групі проекту Вконтакте, або офф-лайн на вулицях свого міста. Серед офф-лайнових акцій, які заплановані в рамках проекту, - прибирання парків і зон навколо об’єктів УЄФА ЄВРО – 2012, висадка дерев та квітів, а також флешмоби, інформаційні компанії та інші креативні програми, покликанні звернути увагу жителів міста на його екологію.

За виконання екозавдань та підтримку проекту команди заробляють еко-бали. Наприкінці проекту всі бали підсумовуються та визначається місто-переможець. Місто у разі перемоги Команди у проекті «Екофан» отримує грант на формування екологічної свідомості жителів міста. Слід відмітити, що команда учасників самостійно вирішує, який саме екологічний проект потрібний її місту. Учасниками проекту «Екофан» були проведені декілька акцій.

Перша акція була направлена на збереження лісних ресурсів. Екофанівці на власному прикладі довели, що прикрасити місто до новорічних свят можна не лише живими ялинками. Акція була спрямована на створення «альтернативних» (штучних) ялинок із предметів побутового вжитку та вторинної сировини.

Дуже цікавою та корисною була 2 офф-лайн акція від «Екофан», її концепція полягала в організації утилізації елементів живлення (батарейок). Мета акції – звернути увагу українців на необхідність правильної утилізації елементів живлення, спроба пояснити до чого призводить неправильна утилізація (викидання елементів живлення разом із побутовим сміттям, що у свою чергу призводить до забруднення ґрунту важкими металами, які надзвичайно шкідливі для здоров’я людини). Акція проводилася з 20 січня 2012 року по 30 січня 2012 року у Харкові, Донецьку, Києві та



Львові. Перед командами були поставленні наступні завдання: допомогти мешканцям стати більш екологічними і правильно утилізувати

небезпечні відходи та створити пункти прийому батарейок у своєму місті; проінформувати якомога більше жителів міста про правила правильної

утилізації небезпечних відходів і довести на власному прикладі, що можна і треба змінювати екологічну ситуацію, а саме, правильно сортирувати сміття і правильно утилізувати шкідливі відходи (техніку, елементи живлення, лампи).

Отже, перспективи поліпшити екологічну ситуацію в Україні є і необхідно лише діяти, а не тільки філософствувати на цю тему. Проект «Екофан» став поштовхом до вирішення більшості екологічних питань. Він допоміг поширити інформацію про збереження екосистеми нашої країни, об’єднавши покоління та різні нації, показав, що треба дбайливо ставитися до свого міста і намагатися змінити його на краще. Сподіваюсь, що мешканці усіх міст України візьмуть приклад міст-учасників проекту «Екофан».

Гайбатова Зарина Норидиновна, студентка факультета подготовки кадров для Министерства Иностранных дел Украины, 2 курс, 3 группа

Научный руководитель: Зенин Андрей Петрович, доцент кафедры Основ безопасности жизнедеятельности, кандидат технических наук, доцент

Национальный университет «Юридическая академия Украины имени Ярослава Мудрого, г. Харьков

ОПАСНЫЕ СОЦИАЛЬНЫЕ СИТУАЦИИ, СВЯЗАННЫЕ С ОФОРМЛЕНИЕМ НА РАБОТУ ЗА ГРАНИЦУ

В современном мире наиболее распространенной проблемой, с которой можно столкнуться за границей, считается торговля людьми. Правда, как показывает практика, сегодня это понятие уже не сводится исключительно к сексуальному рабству. Человек, в свою очередь, должен знать, как предотвратить это и уберечь себя и своих близких.

Наибольший риск пострадать от торговли людьми сегодня существует именно для женской половины мигрантов. Безусловно, большинство женщин, выезжающих за границу для работы в барах или каких-либо развлекательных заведениях, отдают себе отчет в том, что работа эта может логически свестись к оказанию интимных услуг. Однако есть и такие, кто действительно обманывается и по приезде в чужую страну оказывается без паспорта и денег и вынужден «отрабатывать» стоимость обратного билета совсем иным способом, чем тот, который был указан в контракте.

В этом плане, по словам специалистов, угрозу в себе таят предложения работать няней, гувернанткой или сиделкой при пожилом человеке: очень часто девушкам, соглашающимся на такую работу, затем поступают предложения и об оказании интимных услуг. Убежать от такого «ига» удается далеко не каждой женщине – многим просто не приходит в голову, что им где-то могут помочь.

Согласно статистике, если в визе у женщины, выезжающей за границу, указывается, что она будет там работать артисткой или танцовщицей, это практически на 100 % означает, что она будет вынуждена оказывать еще и секс-услуги. Следует держать ухо востро еще и в том случае, если на трудоустройство за



границу предлагают выехать по гостевой визе. «Гости», как правило, оказываются фактически бесправными и вынуждены выполнять любые капризы своих работодателей.

Что касается непосредственной работы, то тут советы просты: не брать в долг у работодателя, никому не отдавать паспорт и иметь при себе его копию; опасаться ситуаций, в которых свобода ваших действий может быть ограничена, не позволять работодателям обращаться с вами жестоко и грубо – при первой же попытке давления в любой форме следует обращаться в посольство. Кстати, практически в каждой стране, помимо государственных органов, существуют общественные организации, оказывающие помощь мигрантам. Их адреса следует запомнить перед выездом за границу.

Но я считаю, что основная причина этого – поиски легкого заработка, легкомыслие в принятии серьезных решений, стремление к наживе, к материальным ценностям, что на самом деле далеко не главное для людей. Я как мусульманка, могу сказать, что среди людей, которые живут по законам Шариата, проституция сильно осуждается, является страшным грехом! А опасность попасть на работу за границу женщине-мусульманке очень маленькая, так как ей запрещено путешествовать без сопровождения близкого родственника! Мусульмане обязаны заботиться о своих женщинах, Пророк Мухаммед сказал: «Наиболее благочестивые из вас те, которые имеют высокую степень нравственности, и лучшие из вас те, кто лучше относится к своим женщинам».

Герман Денис Сергійович, учень 11-Б класу Загальноосвітня школа № 53, м. Харків



АКТУАЛЬНІ АСПЕКТИ ДОСЯГНЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ

УСТАНОВ ТА ОРГАНІЗАЦІЙ Важливість питань безпеки конфіденційної інформації установ та

організацій. Забезпечення безпеки комп'ютера та мережі допомагає зберегти дані та обладнання в робочому стані і надати доступ тільки санкціонованим користувачам. Всі співробітники установи повинні приділяти високу увагу безпеці, тому що вразливі місця в системі безпеки можуть привести до негативних наслідків для будь-якого з них.

Крадіжка, втрата, проникнення в мережу і фізичне пошкодження є лише деякими способами нанесення збитку мережі або комп'ютера. Пошкодження даних або втрата обладнання може означати втрату продуктивності. Ремонт та заміна обладнання можуть коштувати часу і грошей. Несанкціоноване використання мережі може призвести до розголошення конфіденційної інформації та зменшення кількості мережевих ресурсів. А отже, – і до повного скасування поняття інформаційної



безпеки установи. Атака, яка навмисно погіршує продуктивність комп'ютера або мережі, також

може нанести шкоду продуктивності організації. Погано реалізовані заходи безпеки для бездротових мережних пристроїв демонструють, що для несанкціонованого доступу зловмисників необов'язково фізичне підключення.

Існує два основні типи загроз системі безпеки комп'ютера: 1) фізична загроза – події та атаки, в результаті яких обладнання виходить з ладу; 2) загроза даним – події або атаки, які призводять до видалення (псування) даних. Фізичне руйнування або пошкодження обладнання можуть дорого обійтися, а

втрата даних може виявитися згубною для бізнесу і репутації. Загрози по відношенню до даних постійно змінюються, тому що зловмисники знаходять нові способи проникнення і вчинення злочинів.

Способи фізичного захисту обладнання. Фізичний захист так само важливий, як і захист даних. При крадіжці комп’ютера відбувається і крадіжка даних. Існує кілька методів фізичного захисту комп'ютерного обладнання:

• блокування устаткування тросами з замком; • замикання на замок телекомунікаційних приміщень; • закріплення обладнання захисними гвинтами; • установка навколо обладнання захисної решітки; • маркування і установка на обладнанні датчиків, наприклад радіоміток. Способи захисту даних. Вартість фізичного обладнання часто буває набагато

менше вартості даних, які воно містить. Втрата конфіденційних даних може багато значити для власника або злочинців. Існує кілька способів захисту, які можна впровадити для забезпечення безпеки даних.

Захист паролем – може перешкодити несанкціонованому доступу до вмісту даних. При призначенні паролів рівень управління паролем повинен відповідати необхідному рівню захисту. Необхідно застосовувати жорстку політику безпеки, яка повинна включати в себе дотримання наступних правил:

• паролі потрібно регулярно міняти; • паролі повинні складатися з букв і цифр, щоб їх не можна було підібрати; • паролі не можна записувати і залишати в незашифрованому вигляді. Шифрування даних. При шифруванні даних використовуються коди і шифри. За

допомогою шифрування даних, переданих в мережі між ресурсами і комп'ютерами, можливо ускладнити моніторинг та розшифровку даних зловмисниками. Протягом певного часу зловмисники не зможуть використовувати захоплені дані, так як їх необхідно буде розшифрувати.

Захист портів – полягає в обмеженні доступу окремим користувачам або цілим групам користувачів до даних через мережу. Це дозволяє закрити деякі «діри», через які зловмисники зможуть вкрасти інформацію.

Резервне копіювання даних. Ця процедура обов’язково повинна входити в план захисту даних установи. Дані можуть бути загублені або пошкоджені при таких обставинах, як крадіжка, відмова обладнання або нещасний випадок типу пожежі або затоплення. Резервне копіювання є одним з найбільш ефективних способів захисту від втрати даних. Нижче перераховані деякі аспекти резервного копіювання даних:



• резервні копії слід створювати регулярно. Краще зробити копію всіх даних, а потім регулярно створювати резервні копії тільки тих даних, які були змінені;

• зберігати резервні копії слід в місці відмінному, від того, де знаходиться основне обладнання;

• резервні копії слід захищати паролем. Але при цьому потрібно враховувати, що при відновленні даних буде потрібно ввести пароль.

Захист файлової системи. Файли в комп'ютерному обладнання зберігаються в різних файлових системах. Тому слід вибирати ту файлову систему, яка найкраще підходить для конкретного випадку по співвідношенню захист даних / оптимізація роботи обладнання.

Технології забезпечення безпеки бездротових пристроїв. Останнім часом все популярнішими стають беспроводні мережі, такі як 3G і Wi-Fi. Через те, що при використанні бездротових пристроїв дані передаються радіохвилями, зловмисникам на багато легше відстежувати і перехоплювати дані. Адже не потрібно підключатись до жодних проводів, а досить бути в полі дії беспроводного пристрою. При використанні бездротового обладнання слід застосовувати новітні технології забезпечення безпеки бездротового зв'язку, щоб запобігти небажаному доступу до мережі, наприклад:

• шифрування даних; • обмеження доступу до бездротової мережі певним особам / групам осіб; • установка пароля на обладнання, який потрібно ввести для використання

бездротової мережі. Висновки. Розглянуті аспекти і технології досягнення інформаційної безпеки

установ та організацій дозволять захистити мережу від розкрадань і несанкціонованого використання конфіденційної ділової та особистої інформації, від злочинних атак Інтернет-вірусів і Інтернет-хробаків. Без запровадження такої системи інформаційної безпеки мережі установи (організації) піддаються ризику несанкціонованих вторгнень, простою мережі, недоступності сервісів, невідповідності нормативним вимогам і навіть судових позовів.

Гончаренко Тетяна Валеріївна, студентка інституту підготовки кадрів

для органів прокуратури, 1 курс, 19 група Науковий керівник: Молодцов Віктор Арсентійович, доцент кафедри Основ безпеки життєдіяльності, кандидат військових наук, доцент Національний університет «Юридична академія України імені

Ярослава Мудрого», м. Харків

ЛЮДИНА ЯК НАЙСЛАБКІШИЙ ЕЛЕМЕНТ В СИСТЕМІ БЕЗПЕКИ

Людина займає подвійне положення в біосфері: - з одного боку вона є біологічною істотою довкілля, що пов’язана з ним

складною системою зв’язків і адаптацій; - з іншого боку людина сама є складною системою, здатною реалізувати свої

життєві функції і уникати при цьому небезпек. У відношенні до забезпечення безпеки людина в системі «людина – довкілля»



виконує потрійну роль: – є об’єктом захисту; – виступає суб’єктом захисту (засобом забезпечення безпеки); – сама може бути джерелом небезпек. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я на третьому місці за

смертністю стоять нещасні випадки, головним винуватцем яких є сама людина або людський фактор.

Людина – найслабкіша ланка в системі безпеки. Вона як елемент системи безпеки не може забезпечити високий рівень готовності системи.

Виникає принципове питання: чому люди, яким від народження властивий природній інстинкт самозбереження, так часто стають винуватцями власних негараздів?

Головні причини небезпечної поведінки людей: 1. За своєю природою існують вірогідні (випадкові), потенціальні (приховані),

перманентні (постійні) і тотальні (загальні, всеохоплюючі) небезпеки. Отже, немає на Землі людини, якій не загрожують небезпеки. Але є безліч людей, які про це не підозрюють. Їх свідомість працює в режимі відчуження від реального життя.

2. З розвитком техніки і технологій небезпека зростає швидше, ніж людська протидія їй. Технічний прогрес став причиною істотного відставання фізичних і психічних можливостей людського організму від зростання рівня зовнішньої небезпеки.

3. Підвищення ціни помилки або навмисного порушення норм безпеки. Помилки сучасної людини обходяться їй дуже дорого: тепер люди частіше гинуть від електричного струму, падають з висоти багатоповерхових будинків тощо. А яка висока ціна помилки пілота літака чи оператора АЕС!

4. Адаптація або звичка людини до небезпеки. Використовуючи блага техніки, людина часто забуває, що техніка є ще й джерелом високої небезпеки. Оскільки не кожне порушення правил безпеки веде до травми, поступово відбувається адаптація, звичка до порушення правил.

5. Ілюзія безкарності. З ростом надійності технологічних процесів і устаткування та підвищення загального рівня безпеки виробництва порушники норм безпеки починають вірити у свою невразливість, оскільки вони вже неодноразово порушували правила безпеки, і все обходилося.

6. Зниження інтенсивності самонавчання. Необхідний рівень кваліфікації робітників забезпечується первісним навчанням і наступним їхнім самонавчанням у ході конкретної виробничої діяльності. Тому закономірне зниження інтенсивності самонавчання при рості надійності устаткування, технологічних процесів і систем необхідно компенсувати шляхом використання всіляких тренажерів, особливо комп’ютерних, що дозволяють «програвати» різні ситуації й імітувати збої і відмовлення техніки.

7. Навмисне завищення вимог безпеки, що тепер об’єктивно не можуть бути виконані. Це відбувається тому, що особи, що встановлюють норми правил безпеки, вважають, що до моменту початку їхньої дії з’явиться можливість їхньої реалізації або вважають, що занадто високо піднята «планка» стане метою для її досягнення.



Однак, це призводить до протилежних результатів, оскільки ці норми все рівно не виконують і пропадає інтерес до самих правил безпеки.

8. Конфлікт безпеки і продуктивності праці: - види робіт з дотриманням вимог норм і правил безпеки не дають прямої

безпосередньої віддачі і приросту продуктивності; - при розрахунку норм виробітку і розцінок, обсяги робіт з техніки безпеки

конкретно не нормуються і розраховуються одним рядком, у % від основної роботи. При цьому імовірність утрати заробітної плати робітниками при невиконанні

виробничого завдання – 100 %, а імовірність її втрати при невиконанні робіт з безпеки – 0 %. Тим самим, у цьому конфлікті виявляється економічний важіль, що впливає на мотивування поводження працюючих.

Крім зазначених загальних причин, існує ряд індивідуальних факторів психологічного плану, що сприяють ненавмисному порушенню правил безпеки і росту числа нещасних випадків (недисциплінованість, схильність до ризику, показна несміливість та ін.).

На нашу думку, головним напрямком досягнення безпечної діяльності людини є її освіта. Саме розвиток усіх ланок освіти з питань безпеки людини надасть кожній людині можливість зрозуміти важливість свого гармонійного існування в довкіллі, а також навчить приймати правильні рішення в умовах виникнення різного роду небезпек. Для цього в Україні розроблена й прийнята Концепція освіти з напряму «Безпека життя і діяльності людини». Пріоритетним напрямом підготовки вважається формування правильної соціальної позиції особи щодо власної безпеки, мотивація її безпечної поведінки в побуті, на виробництві, в інших сферах існування, засвоєння певних знань та вмінь з акцентом на запобігання можливої шкоди.

Гордєєв Сергій Володимирович, студент факультету підготовки кадрів для системи пенсійного фонду України, 5 курс, 3 група



ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ ВІД ШУМУ

Під шумом розуміють неприємний або небажаний звук чи сукупність звуків, що заважають сприйняттю корисних звукових сигналів, порушують тишу, чинять шкідливу або подразливу дію на організм людини, знижують її працездатність. Вплив шуму на організм людини ще повністю не вивчений, але встановлено, що рівень шуму що перевищує безпечний рівень (шум до 70-75 децибел вважається безпечним для життєдіяльності) викликає наступні реакції організму: порушення слуху, функціональні розлади центральної нервової системи, емоційні розлади, порушення пам’яті, сну, зниження швидкості психічних реакцій, порушення обмінних процесів.

Шумове забруднення сучасних міст і сіл є однією з найактуальніших проблем сьогодення. Причому, в останні десятиліття рівень шуму зріс у 10-15 разів. Опитування жителів міст довело, що шум турбує більше 50 % опитаних. Шумове



забруднення навколишнього середовища увесь час зростає і потребує детального правового регулювання, про що зазначається у Положенні про шумове забруднення, яке прийнято 44-ою Всесвітньою медичною асамблеєю у вересні 1992 р. у м. Марбелла, Іспанія.

В Україні на сьогодні діє велика кількість нормативно-правових актів (далі НПА) екологічного, санітарно-гігієнічного, транспортного, адміністративного й іншого законодавства, які регулюють данні відносини.

Основними НПА в сфері екологічного законодавства є наступні: Закон України (ЗУ) "Про охорону навколишнього природного середовища", ЗУ "Про охорону атмосферного повітря", Положення про державну систему моніторингу довкілля, затверджену постановою Кабінету Міністрів України (КМУ) від 30.03.1998 року № 391.

У санітарно-гігієнічному законодавстві діють такі НПА: ЗУ "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", (який є основним , та встановлює обов’язок від шкідливого впливу шуму, та відповідальності за порушення даних норм дотримуватись заходів щодо попередження утворення та зниження шуму, перелік яких закріплений в цьому законі). Санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку й інфразвуку ДСН 3.3.6.037-99, Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів, Державні будівельні норми ДБН В.2.2-9-99 "Будинки і споруди. Громадські будинки та споруди. Основні положення".

На регулювання транспортного шуму в законодавстві України спрямовані положення ЗУ "Про дорожній рух" та Постанови КМУ від 10.10.2001 р. "Про Правила дорожнього руху", а також Правил видачі Сертифікатів придатності щодо шуму на місцевості цивільних повітряних суден України, що затверджені наказом Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації від 05.10.2005 № 740.

Стаття 182 Кодексу України про адмін. правопорушення, встановлює відповідальність громадян за порушення вимог НПА щодо захисту населення від шкідливого впливу шуму чи правил додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях.

Таким чином, в Україні існує велика кількість НПА, які регулюють питання допустимих рівнів шуму, заходів щодо відвернення і зниження шуму, захисту населення, але немає єдиного акту, який би врегулював ці відносини, відсутні правові норми які регулюють порядок захисту порушених прав у цій сфері. Перед громадянам, які вважать, що їх право на безпечне довкілля порушене, внаслідок шумового забруднення, виникає проблема виміру шуму, фіксування цього порушення, обчислення завданої шкоди та її обґрунтування, доведення зазначених питань у суді.

На підставі вище викладеного, зважаючи на необхідність додержання ст. 50 Конституції України, яка закріплює право кожного на безпечне для життя і здоров'я довкілля, необхідне подальше правове регулювання механізму захисту населення від шкідливого впливу шуму.

Гудзь Наталія Василівна, студентка факультету будівництва та архітектури,

4 курс, група міського будівництва та господарства



Науковий керівник: Туровська Галина Іванівна, доцент кафедри охорони праці і безпеки життєдіяльності, кандидат технічних наук, доцент

Національний університет водного господарства та природокористування, м. Рівне

ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ РІВНЯ ШУМУ НА ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ

В житті сучасного суспільства особливо гостро постала проблема пов'язана з розвитком різних хвороб, причинами яких є вплив шуму на організм людини. Підвищений рівень шуму створює у людей стан тривоги, а звідси – інфаркти і інсульти. Щорічно тисячі людей вмирають від нестачі тиші і спокою.

На пристосування до сильного шуму організм людини витрачає велику кількість енергії, перенапружується нервова система, виникають втома, нервовий і психічний розлади. Дуже сильний шум (понад 110 дБ) призводить до так званого «шумового сп'яніння», а потім – до руйнування тканин тіла, перш за все – слухового апарату. Звукове сп’яніння за суб’єктивним почуттям аналогічне до алкогольного сп’яніння. Це одна з причин успіху сучасної гучної музики.

Шум, який в день суттєво не впливає на діяльність людини, вночі часто є сильним подразнюючим чинником. При дії шуму порушується сон, зменшується його тривалість та глибина, внаслідок чого організм не встигає відновлювати свої сили. Баланс гормонів в організмі порушується, що у свою чергу примушує працювати з напругою багато органів.

Під дією постійного шуму знаходиться значна частина населення індустріально розвинутих країн. Основна частина скарг (69 %) припадає на шум від транспорту (автомобільного, залізничного та повітряного), 21 % жителів скаржаться на шум від сусідів, в тому числі на дитячий шум, і тільки 8 % на шум на роботі.

Результати досліджень показали, що травматичний вплив шуму на людський організм сильніше інших складових негативного впливу навколишнього середовища. Було встановлено, що одним із основних джерел шуму в містах є автомобільний транспорт. Так легковий автомобіль створює шум інтенсивністю 70-80 дБА, автобус – 80-85 дБА, вантажний автомобіль –80-90 дБА. Шум транспортного потоку залежить від виду транспорту, інтенсивності руху, стану покриття вулиць.

Важливим є зв'язок рівня шуму з динамічними характеристиками транспортного потоку. Дослідженнями встановлено, що залежність рівня шуму від швидкості одного автомобіля може бути записана у вигляді кореляційних залежностей, а також від інтенсивності та відсоткового вмісту вантажних автомобілів і автобусів у складі транспортного потоку і від складу транспортного потоку.

Патогенна дія шумів багатоманітна та до кінця не вивчена. Шум безпосередньо гени не пошкоджує – він діє на них опосередковано, через обмін речовин. Шуми турбують, дратують людину і можуть спричинити шкоду здоров’ю. Захисна реакція людини на шум зумовлена виникненням надмірних процесів збудження або гальмування в центральній нервовій системі. До того ж фізико-біохімічна адаптація до шуму неможлива!

Незважаючи на шкідливий вплив шуму, в умовах шумового дискомфорту живе не менше половини жителів міст та чверть людей планети. Під дією постійного шуму знаходиться значна частина населення індустріально розвинених країн. І нікуди ми



від цього не дінемось. Та треба завжди пам’ятати про те, що здоров’я людини в її власних руках і треба берегти його незалежно від того, в якому світі ми живемо і робити все можливе для його збереження.

Гребець Катерина Григорівна, студентка факультету підготовки кадрів для Пенсійного фонду України, 4 курс, 4 група



ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ МІЖНАРОДНОГО КОНТРОЛЮ

ЗА ЯДЕРНИМИ ОЗБРОЄННЯМИ В XXI СТОЛІТТІ Вперше ядерна загроза людству виникла у середині ХХ століття. Друга Світова

війна, протистояння таких могутніх держав як США та СРСР, гонка озброєнь, сприяло процесу розвитку ядерної сфери. Незважаючи на те, що більшість ядерних держав відмовились від застосування цього виду зброї, ця небезпека не зникла, а навіть навпаки, набула нових масштабів.

Перші ядерні бомби були винайдені та випробувані США та СРСР, які перебували у стані «холодної війни». Так, перший в історії ядерних вибух здійснили США 16 липня 1945 року. СРСР вперше випробував свою ядерну зброю 29 серпня 1949 року. Надалі до кола ядерних держав долучилися Велика Британія, Франція, Китай, Індія, Пакистан, КНДР. Не коментує свого становища щодо наявності у нього ядерної зброї Ізраїль, але більшість експертів у цій сфері дотримуються думки, що ця держава володіє ядерними боєзарядами власного виробництва кінця 1960-х – початку 1970-х рр.

Усвідомлюючи світові масштаби загрози, що несе у собі використання ядерної зброї, Комітетом з роззброєнь ООН був розроблений Договір про нерозповсюдження ядерної зброї з метою завадити розширенню кола держав, що мають ядерну зброю, забезпечити необхідний міжнародний контроль за виконанням державами узятих на себе зобов’язань щодо обмеження можливості виникнення збройного конфлікту із застосуванням такої зброї. Договір схвалений Генеральною Асамблеєю ООН 1 червня 1968 року і відкритий для підписання 12 липня 1968 року в Москві, Вашингтоні та Лондоні. Сьогодні учасниками Договору є майже всі незалежні держави світу (189 країн), і не є учасниками Ізраїль, Індія, Пакистан та КНДР. Згідно з цим Договором 5 країн були визнані такими, що мають ядерну зброю: Франція, Китай , СРСР (а потім Росія - як його правонаступниця), Велика Британія та США, вони погодилися не передавати «ядерну зброю чи інші ядерні вибухові пристрої» та «ні в якій мірі не допомагати, підтримувати чи спонукати» неядерних держав щодо оволодіння ядерною зброєю. У свою чергу, країни-учасники, які не мають ядерної зброї, погоджуються не «отримувати», «виробляти» чи «розробляти» ядерну зброю чи «шукати чи отримувати будь-яку допомогу у виробництві ядерної зброї». Значним досягненням було також ухвалення Договору про всеосяжну заборону ядерних



випробувань 10 вересня 1996 року, відповідно до якого кожна держава-учасник зобов'язується не проводити будь-який випробувальний вибух ядерної зброї, а також заборонити і запобігати будь-якому такому ядерному вибуху. Цей договір підписали 177 держав, і до них знову не увійшли Індія, Пакистан та КНДР.

Загалом можна виділити кілька груп потенційних джерел ядерних загроз: 1) офіційно визнані ядерні держави (США, Росія, Франція, Великобританія і Китай); 2) невизнані ядерні держави, що відкрито заявили про наявність у них ядерної

зброї (Індія та Пакистан); 3) держави, що володіють ядерною зброєю, але офіційно про це не заявили (Ізраїль); 4) держави без ядерного статусу, але які мають намір володіти ядерною зброєю і

мають необхідний для цього науково-технологічний потенціал (КНДР, Іран); 5) держави без ядерного статусу, здатні створити ядерну зброю, але утримуються

від цього в силу політичної та військової недоцільності, від переходу в розряд ядерних держав - так звані «латентні» ядерні держави (Аргентина, Бразилія, Республіка Корея та ін.);

6) так звані «недержавні актори» (міжнародні та національні терористичні організації та угруповання, екстремісти тощо).

Щодо України, то після розпаду СРСР, будучи його правонаступницею, вона отримала велику частину радянського ядерного потенціалу. У 1991 році Україна була третьою у світі державою за кількістю ядерної зброї, випереджаючи Францію, Великобританію, Китай. На її території розміщувалися дві найбільші в СРСР бази міжконтинентальних балістичних ракет, новітні літаки ТУ-160. Але Україна виявила намір стати без’ядерною державою. 14 січня 1994 року президенти України, Росії та США в Москві підписали Трьохсторонню заяву, якою було узгоджено графік виведення ядерної зброї з території України. Вивезення ядерної зброї тривало 27 місяців і вже у червні 1996 року Україна стала державою, на території якої не залишилось ядерної зброї.

До важливіших елементів режиму ядерного контролю та нерозповсюдження ядерної зброї можна віднести:

- недопущення неконтрольованої гонки ядерних озброєнь; - попередження доступу до ядерної зброї латентних країн, а також гарантоване

невикористання ядерної зброї проти цих країн ядерними державами; - зупинення виготовлення матеріалів, придатних для виготовлення ядерної зброї; - відмова від нарощування арсеналів ядерної зброї як офіційних, так і

неофіційних ядерних держав; - кількісні скорочення накопичених запасів ядерних озброєнь; - здійснення заходів довіри та інших кроків, зменшуючих ризик застосування

ядерної зброї між ядерними державами; - створення безпечних умов зберігання та транспортування ядерних озброєнь, а

також матеріалів для їх виготовлення; - підвищення ефективності експортного контролю збройних матеріалів; - попередження незаконного обігу ядерних матеріалів; - недопущення доступу терористів до ядерних об’єктів та зброї. Отже, на сьогоднішній день існує нагальна потреба вжити комплекс заходів, що



сприятимуть становленню та зміцненню міжнародного режиму контролю в ядерній сфері. Здійсненням цих заходів повинні займатися Рада Безпеки ООН, а також суверенні держави.

Гудзь Наталія Василівна, студентка факультету будівництва та архітектури,

4 курс, група міського будівництва та господарства Науковий керівник: Туровська Галина Іванівна, доцент кафедри

охорони праці і безпеки життєдіяльності, кандидат технічних наук, доцент Національний університет водного господарства та природокористування, м. Рівне

АНАЛІЗ ОСНОВНИХ ЧИННИКІВ, ЯКІ ВПЛИВАЮТЬ

НА БЕЗПЕКУ ТРУДОВИХ ПРОЦЕСІВ За даними міжнародної статистики головним винуватцем нещасних випадків

(приблизно 90 %) є людина. Це пов’язано з погіршенням фізичних якостей людини; об'єктивним зростанням ціни помилки; розвитком техніки і технології; конфліктом безпеки і продуктивності праці; конфліктом інтенсивності самоосвіти і надійності обладнання; адаптацією людини до небезпеки. Наведені причини дають можливість сформулювати чотири групи чинників, що зумовлюють спроможність людини протистояти небезпеці:

1) біологічний чинник, що випливає з природних властивостей людини і виявляється в «несвідомому регулюванні» (безумовні рефлекси);

2) чинник, що визначає психофізіологічні функції людини (сприймання, пам'ять, мислення) і стани (втома, тривога, стрес), які виявляються в чутливості людини до виявленої небезпеки і швидкості реакції на неї;

3) чинник, що випливає з професійних якостей людини і виявляється в знаннях, досвіді, навичках і умінні досягати мети безпечним шляхом;

4) чинник, що характеризує спрямування людини – її інтереси, мотиви. Результат дії цих чинників – рівень індивідуальної захищеності людини. Відомо досить багато теорій, що пояснюють походження травм: теорія схильності

до нещасних випадків К. Марбе, «теорія доміно» X. Гейнриха та «теорія трьох ритмів». Вони пояснюють те, що однією з визначальних причин нещасних випадків є вплив індивідуальних якостей людини або «людського чинника». Їх можна уявити як комплекс психофізіологічних, соціальних та виробничих якостей. До психофізіологічних якостей належать: емоційні властивості людини, темперамент, якість уваги, пам'ять, витривалість, схильність до ризику. Соціальні якості формуються в результаті складної взаємодії спадковості індивіда і його середовища. На безаварійну роботу впливають і виробничі якості людини, основними з яких є знання, досвід, навички, уміння, ефективність роботи, а також пов'язані з ними професійний стаж і вік. Слід зауважити, що убезпечення людини розглядають також з урахуванням психофізіологічних станів, до яких відносять трудове стомлення, монотонію, стрес, алкогольне сп'яніння, пережиту небезпеку або «травматичний невроз» та стан тривоги.

Аналізуючи викладене, можна зробити висновок, що властивості особистості і



психофізіологічні стани є основними чинниками, які впливають на безпеку трудових процесів.

Список використаних джерел 1. Крушельницька Я. В. Фізіологія і психологія праці: Навч. посіб. – К.: КНБУ,

2000. – 232 с. 2. Основы инженерной психологии: Учеб. пособ. / Под. ред. В.Ф. Ломова. – М.:

Высш. шк., 1977. – 335 с.

Давиденко Євгенія Вікторівна, студентка екологічного факультету, 6 курс, група ДЕ-62

Науковий керівник: Кулик Михайло Ілліч, доцент кафедри екології та неоекології, кандидат технічних наук

Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, м. Харків

АНАЛІЗ ЗАБРУДНЕННЯ ПОВІТРЯНОГО СЕРЕДОВИЩА ПРИМІЩЕНЬ РІЗНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

Багатогранна господарська діяльність суспільства, як відомо, супроводжується

збільшенням навантаження на навколишнє середовище, відбиваючись практично на всіх її компонентах, що приводить до посилення змін навколишнього середовища, забруднення атмосфери, гідросфери і літосфери. До головних забруднювачів атмосфери відносять пил, гази та випари, що безпосередньо або непрямим чином впливають на життя людини.

Кількість викидів до атмосфери постійно зростає, якість повітря погіршується, така динаміка характерна для більшості країн, тобто забруднення атмосфери стало глобальною проблемою. Запиленість виробничих приміщень – один з найшкідливіших факторів виробничого середовища. Пил викликає захворювання, є причиною підвищеної пожежо-, вибухо- та електро-небезпеки виробничого процесу.

Побутовий пил складається з відмерлої шкіри людини, волосся, бактерій, бруду, пилових кліщів, дрібних частинок одягу і постільної білизни, сміття, частинок килимів, фарби, кухонної кіптяви, тютюнового диму, вовни тварин, а також плісняві грибки у ванні, пил борошна на кухні, книжковий пил і всім цим ми дихаємо.

Стан здоров’я людини залежить від якості повітря, тому при перевищенні шкідливими речовина ГДК у повітрі людина опиняється в небезпечних умовах. Пил потрапляючи в організм всмоктується в кров й отруює організм, викликаючи професійні захворювання. На даний час у світі нараховується більше 27 професійних захворювань пов’язаних з негативною дією пилу різноманітного походження. Пил викликає такі захворювання, як ураження верхніх дихальних шляхів (бронхіальну астму, бронхопневмонія, рак легенів, пневмоконіоз, астма, емфізема легенів), серцево-судинних захворювань, ендокринних захворювань, захворювань нервової системи, алергії, тощо. Також негативна дія пилу може проявлятися у подразненні слизових оболонок носової та ротової порожнин та очей, стану дратівливості, стомлюваності, порушеннях сну. Цим захворюванням піддатні 25 % мешканців мегаполісів. Але також виявляється, що пил корисний для здоров’я, бо без пилу у



людей ослабне імунітет, тропічні ліси вимруть, а світ задихнеться. Для дослідження у середині лютого були відібрані зразки пилу з твердих

горизонтальних поверхонь, житлового приміщення (квартирі смт. Червоний Донець), і промислового пилу в цеху Шебелинського відділення бурових робіт (сел. П'ятигірське) (ШВБР). Зразки проб відбиралися за допомогою спеціальних фільтрів марки АП-ХА 14 з м’якою ватною мембраною, що призначена для затримки частинок пилу, та паперовою поверхнею. Визначення вмісту хімічних елементів у відібраних зразках проб проводиться методом атомно-абсорбційної спектрофотометрії.

З аналізу результатів досліджень проб пилу встановлено, що пил досліджуваної квартири містив у собі 6 хімічних елементів із 10 досліджуваних, в пробах не виявлено вмісту Al, Co, Cu та Ni. Пил з цеху ШВБР містив у собі 9 хімічних елементів із 10 досліджуваних, відсутнім є лише Co, та концентрація всіх елементів була значно вища ніж в пробах з квартири, так концентрації Fe майже в 70 разів більша, Zn в 36 рази. Вміст Mn пробах пилу з цеху ШВБР дорівнював 4,9 мг/кг, що є найвищим значенням. Таким чином, загальний вміст хімічних елементів у пилу в цеху ШВРБ виявився вищим ніж в квартирі, що є логічним.

На підставі аналізу даних результатів можна зробити наступні висновки, що перевищення хімічних елементів може бути обумовлене природним характером накопичення пилу, хімічним складом промислового пилу, який відображає надходження хімічних речовин у складі промислових викидів, близьким розташуванням цехів від автошляхів та залізниці, неякісним вологим прибиранням у приміщеннях.

Дослідження повітря проводились в приміщенні майстерні автотранспортного цеху, де проводиться обслуговування та ремонт автомобілів. Визначення окремих шкідливих сполук у повітрі проводили за допомогою універсального газоаналізатору УГ-2, повітря досліджувалось на вміст діоксиду сірки, оксиду азоту, бензину та оксиду вуглецю.

Дослідивши повітря в приміщенні майстерні на вміст шкідливих сполук та провівши обробку даних ми отримали наступні данні, концентрація оксиду вуглецю становить 14 мг/м³, оксиду азоту – 5 мг/м³, діоксиду сірки – 8 мг/м³, бензину – 61 мг/м³. Перевищення ГДК у повітрі не виявлене по жодній із сполук, що досліджуються, але слід зазначити, що концентрація оксиду азоту дорівнює гранично допустимій. Отже, робітники можуть відчувати подразнення слизових поверхонь дихальних шляхів, або почуття сп'яніння, притуплення больової чутливості, бо всі оксиди азоту фізіологічно активні та відносяться до третього класу небезпеки.

Можна сказати, що вентиляція приміщення майстерні автотранспортного цеху находиться на належному рівні, а високий вміст оксиду азоту можна пояснити тим, що за 10 хвилин до дослідження в майстерню на технічне обслуговування заїхав вантажний автомобіль.

Щоб уберегти себе від багатьох хвороб, викликаних пилом, необхідно слідкувати за чистотою в приміщенні, й обов’язково робити вологе прибирання, провітрювати приміщення особливо після заїзду чи виїзду автомобілів. Шкідливий вплив на організм людини залежить від кількості пилу, ступені дисперсності пилинок, їх форми та хімічного складу. Слід зазначити, що необхідно провести додаткові дослідження пилу в



цеху ШВРБ, та встановити шляхи надходження пилу. Якщо можливо, то модернізувати технологічний процес та проводити ретельніше миття обладнання, яке надходить на ремонт.

Дашков Александр Викторович, студент факультета экономической

информатики, 3 курс, 10 группа Научный руководитель: Кавун Сергей Витальевич, доцент кафедры

компьютерных систем и технологий, кандидат технических наук, доцент Харьковский национальный экономический университет, г. Харьков

ПРИМЕНЕНИЕ МЕТОДА ИНТЕРНЕТ-АНАЛИЗА

В современном мире одной из проблем, свойственных практически любой

области исследований, является выбор направления деятельности и/или актуальности и необходимости проводимых исследований (расчетов). Такая проблема может быть решена (а часто так и бывает) аналоговым или эмпирическим путем, т. е. она не имеет никакого математического и научного обоснования для выбора необходимых свойств. Но, в отличие от рассматриваемого метода [1], последний позволяет устранить указанные недостатки.

Разработанный одним из соавторов метод Интернет-анализа [1] может применяться в любой области проведения исследований, не зависимо от ее свойств и особенностей. Целью использования предлагаемого метода состоит в том, что бы получить некоторую оценку по выделенным понятиям, которые образуют так называемый категориальный аппарат в исследуемой области. По полученным результатам можно сделать ряд выводов или получить ряд ответов: стоит ли продолжать исследования в данной области, высока ли актуальность и существует ли необходимость дальнейших расчетов, можно ли выявить специализацию для проведения дальнейших научных исследований молодыми учеными (специалистами), какова актуальность собственных исследований возможно ли формирование каких-либо выводов (например, для выбора оппонентов, консультантов и руководителей в научной деятельности).

Работа метода Интернет-анализа рассмотрена на результатах, показанных в статье «A method of Internet-Analysis by Tools of Graph Theory» [4]. Авторы статьи показывают работу метода на примере анализа деятельности отечественных и зарубежных ученых в сфере информационной и экономической безопасности (ИЭБ) [2-3]. Использование метода базируется на языке запросов, который поддерживается всеми поисковыми серверами и определяется формой самого запроса, что значительно упрощает его применимость. Результаты реализации показаны на множестве выбранных поисковых серверов (например, Google, Yandex, Yahoo и др.) и усреднены на заданном интервале, тем самым достигается объективность полученных результатов. Входными данными для метода являются: множество ученых (с указаниями их фамилии, имени и отчества), множество категорий (совокупность терминов категориального аппарата сферы деятельности исследуемых ученых), период исследования (в годах или др. единицах времени), множество поисковых серверов.



Результатом работы метода является множество усредненных оценок (частот), по которому может быть определена зона активности в выбранном направлении деятельности, актуальность и востребованность исследований, количество публикаций авторов и их рейтинг в мировом научном сообществе (табл. 1).

По данным множества усредненных оценок можно исследовать динамику их изменения, так же можно исследовать актуальность категории в выбранном промежутке времени (рис. 1).

Отчетливо видно, что направление информационной безопасности (ИБ) наиболее популярно на данном временном интервале. Так же необходимо заметить, что общая тенденция по совокупности ученых в сфере ИБ за последний год в заданном интервале весьма негативна, что свидетельствует о спаде интереса к этой области. Но эта оценка субъективна, поскольку метод априори не обеспечивает заданную точность.

Таблица 1. Множество усредненных оценок.

T = {tj} V = {vi}

ИБ ЭБП И КЭБП ФБ СЭБП

Н.В. Куркин 659 8 1 0 8 0 В.К. Сенчагов 44 21 0 0 94 2 Т.С. Клебанова 109 360 0 0 116 1 В.М. Геец 165 32 0 45 58 126 Е.А.Олейников 1 9 0 1 13 1 С.Н. Шкарлет 2 11 0 1 4 1

Рис. 1. Актуальность категории на заданном временном интервале.

Данный анализ можно использовать для предварительного исследования области

интересов молодых ученых и аспирантов, что позволит получить оценку актуальности проводимых или планируемых исследований в практически любой сфере деятельности. Для более практичного и быстрого использования данного метода рекомендуется его автоматизировать, что является направлением дальнейших исследования авторов.



Список использованных источников 1. Кавун С. В. Анализ категорийного аппарата в сфере экономической и

информационной безопасности / С. В. Кавун, И. В. Михальчук // Економіка розвитку: науковий журнал. – Харків: Вид. ХНЕУ, 2009. – № 3(51). – С. 9-14.

2. Кавун С. В. Информационная безопасность в бизнесе. Научное издание. – Х.: Изд. ХНЭУ, 2007. – 408 с.

3. Пономаренко В. С. Концептуальні основи економічної безпеки: монографія / В. С. Пономаренко, С. В. Кавун. – Харків: Вид. ХНЕУ, 2008. – 256 с.

4. Kavun S.V. A Method of Internet-Analysis by the Tools of Graph Theory / S.V. Kavun, I.V. Mykhalchuk, N.I. Kalashnykova, O.G. Zyma // 4th International Symposium on Intelligent Decision Technologies, IDT-2012, Gifu, Japan, 23-25 May 2012 (in printing).

Дегтяренко Валентин Максимович, студент факультету філології,

перекладу та мовної комунікації, 1 курс, 151 група Науковий керівник: Табуненко Володимир Олександрович, доцент кафедри



ВЛИЯНИЕ ТАБАКА НА ОРГАНИЗМ КУРИЛЬЩИКА

С раннего детства всем хорошо известно, что курить вредно, но мало кто знает, что в табачном дыме содержится более 400 химических соединений, которые, как утверждают учёные, опасны для здоровья. Курильщик, потребляющий половину пачки сигарет в день, атакует свой организм этими химическими веществами приблизительно 3500 раз в год. В табачном дыме присутствуют два самых опасных вещества: смола и никотин. Смола в табаке представляет собой канцерогенное вещество. Никотин - ядовитое вещество, которое длительное время применялось в качестве инсектицида и крысиного яда. По токсичности никотин занимает второе место (по сравнению с цианидами) по своему разрушительному воздействию на человеческий организм.

Последствия курения непростые. Наиболее сильные изменения происходят в сердечно - сосудистой системе. После каждой выкуренной сигареты увеличивается число ударов сердца, его минутный объем, повышается диастолическое и систолическое давление крови. Дым от табака приводит к сужению сосудов периферических артерий. Развиваются состояния, которые приводят к образованию тромбов. Сокращается объем гемоглобина, доставляющего кислород. Курение также приводит к повышению уровня свободных жирных кислот в плазме и общего содержания холестерина в сыворотке крови. Этим усиливает риск внезапной смерти. У женщин, например, принимающих оральные контрацептивны, курение повышает возможность возникновения ишемической болезни сердца. Страдают также и органы дыхания. В области дыхательных путей большого сечения развивается кашель, активизируется выделение мокроты. Малые дыхательные пути из-за воспаления сужаются. В легких курильщиков можно обнаружить повышенное содержание воспаленных клеток. Приступы астмы возникают чаще, приобретая более тяжелую форму. Возникает склонность к рецидивам респираторных заболеваний.



Онкологические заболевания тоже угрожают курильщику. Исследования доказывают, что сигаретный дым содержит канцерогены, которые действуют как стимуляторы роста опухолей. Курение называют основной причиной возникновения злокачественных новообразований губ, полости рта и глотки, гортани, пищевода, трахеи, бронхов, легких. Курение в сочетании с алкоголем увеличивает риск возникновения рака пищевода и желудка. Выявлена высокая степень связи между раком мочевого пузыря и курением, еще существуют данные о связи курения и рака молочной железы.

Могут возникнуть и другие клинические последствия у курильщика. Курящая беременная женщина подвергает себя риску выкидыша, рождению ребенка с низкой массой тела или рождению мертвого ребенка. Среди курильщиков чаще встречается язва желудка и двенадцатиперстной кишки. Подверженность табачному дыму влияет на качество кожи, у курильщиков раньше и более выражено появляются морщины, особенно вокруг глаз и рта.

Зависимость от сигарет у человека проявляется на двух уровнях. Именно их следует учитывать, при оставлении привычки курить.

На физиологическом уровне предполагается зависимость организма курильщика от вещества под названием никотин. Данный вид зависимости является наркотической. Кроме того, наркотическая зависимость хоть и считается одной из самых «вялотекущих», но при этом является очень стойкой. Именно поэтому, главной преградой к жизни без сигарет, является психологическая зависимость, которую нужно, а главное можно, побороть самостоятельно.

На психологическом уровне зависимость представляет собой привычку совершать определенные действие в определенные сроки и при определенных обстоятельствах и поэтому её вполне реально побороть самостоятельно. И если Вы действительно решили бросить курить, то поработайте над собой. Для этого следуйте двум простым правилам: первое - найдите свою зависимость и убедитесь в том, что она существует. Второе правило - откажитесь от своей зависимости. Для этого существует много способов, но осознание того, что сигареты больше не нужны должно быть холодным и крепким. Необходимо понять, что единственный способ бросить курить – это задействовать силу воли и просто перетерпеть. Ведь на самом деле мы успешно переживаем гораздо более сложные испытания в жизни и наслаждаемся их окончанием.

Помните, что согласно статистике один из трёх смертельных случаев гибели людей от рака происходит в результате курения, один из пяти смертельных случаев от сердечных заболеваний происходит из-за курения, девять из десяти смертельных случаев от бронхита и эмфиземы (вызванных повреждением легких) являются результатом курения.

Курильщик, в среднем теряет 8 лет своей жизни из-за употребления табака и имеет в 2 раза меньше шансов достигнуть возраста 70 лет, чем человек, который никогда не курил. Среди курильщиков, по сравнению с некурящими людьми, показатель смертности выше на 70 %. У молодых курильщиков случаи внезапной смерти наблюдаются в четыре раза чаще, чем у их некурящих сверстников. Среди мужчин в возрастной группе от 40 до 54 лет вероятность преждевременной смерти в 3 раза выше среди курильщиков. Каждая выкуренная сигарета отнимает у курящего 15



минут жизни. Поэтому не курите и будьте здоровы! В докладе детализируется информация про пути снижения табачной зависимости

у молодёжи, а также приводится статистические данные про последствия курения на Украине.

Дейбук Мария Викторовна, студентка факультета Менеджмента организаций, 2 курс

Научный руководитель: Гвоздий Светлана Петровна, заведующая кафедрой медицинских знаний и безопасности жизнедеятельности, кандидат педагогических наук,

доцент Одесский национальный университет имени И.И. Мечникова, г.Одесса

ПРОБЛЕМНЫЙ ХАРАКТЕР ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ ЧЕЛОВЕКА

СО СРЕДОЙ ЕГО ОБИТАНИЯ В жизненном процессе человек неразрывно связан с окружающей его средой

обитания, при этом во все времена он был и остается зависимым от окружающей его среды. Именно за счет неё он удовлетворяет свои потребности в пище, воздухе, воде, материальных ресурсах, в отдыхе и т.д.

Среда обитания – окружающая человека среда, обусловленная совокупностью факторов (физических, химических, биологических, информационных, социальных), способных оказывать прямое или косвенное немедленное или отдаленное воздействие на жизнедеятельность человека, его здоровье и потомство. Человек и среда обитания непрерывно находятся во взаимодействии, образуя постоянно действующую систему “человек – среда обитания".

Интерес к среде своего обитания был свойственен человеку всегда. И это понятно, так как от качества этой среды зависело не только благополучие семьи, рода, племени, но и само его существование. В средние века господство схоластики и богословия ослабило интерес к изучению природы. Однако в эпоху Возрождения, Ренессанса великие географические открытия снова возродили биологические исследования натуралистов.

Антропогенные, то есть вызванные деятельностью человека, изменения окружающей среды приобрели во второй половине XX века такие размеры, что человек прямо или косвенно сам стал их жертвой. Антропогенная деятельность, не сумевшая создать техносферу необходимого качества как по отношению к человеку, так и по отношению к природе, явилась первопричиной многих негативных процессов в природе и обществе. Таким образом, техносферу необходимо рассматривать как бывший регион биосферы, преобразованный людьми с помощью прямого или косвенного воздействия технических средств в целях наилучшего соответствия своим материальным и социально-экономическим потребностям.

Как отмечает академик А. Л. Яншин, даже вторая мировая война с ее колоссальными негативными последствиями не нарушила сложившегося в природе равновесия. Однако затем положение в корне изменилось. Начался бурный рост численности населения, причем росло число городских жителей. Это вызвало увеличение урбанизированных площадей, включая свалки, дороги, проселки и так



далее, что привело к деградации природы, резко сократило ареалы распространения многих растений и животных из-за вырубки лесов, роста поголовья скота, применения гербицидов, пестицидов, удобрений. Возникла проблема захоронения ядерных отходов и много других проблем.

Среда обитания, окружающая современного человека, включает в себя природную среду, искусственную среду, созданную человеком и социальную среду. Экологизация биологических потребностей связана с необходимостью создания экологичной, чистой городской среды и поддержание хорошего состояния естественной и искусственной природы в городе. Но в современных больших городах вряд ли можно говорить о наличии достаточного объема и качества нужной каждому человеку среды.

Постоянная борьба за свое существование вынуждала человека находить и совершенствовать средства защиты от естественных негативных воздействий среды обитания. К сожалению, появление жилища, огня и других средств защиты, совершенствование способов получения пищи – все это не только защищало человека от естественных негативных воздействий, но и влияло на среду обитания.

Развитие цивилизации, под которой понимается прогресс науки, техники, экономики, сельского хозяйства, использование различных видов энергии, вплоть до ядерной, создание машин, механизмов, применение различных видов удобрений и средств для борьбы с вредителями, значительно увеличивают количество вредных факторов, негативно воздействующих на человека. Создавая техносферу, человек стремился к повышению комфортности среды обитания, к росту коммуникабельности, к обеспечению защиты от естественных негативных воздействий.

Одной из основных причин постоянной деградации окружающей природной среды во всем мире является структура потребления и производства, не обеспечивающая устойчивости, особенно в промышленно развитых странах. В данном случае устойчивое развитие означает управляемое, согласованное с эволюционными законами природы и общества, то есть такое развитие, при котором жизненные потребности людей нынешнего поколения удовлетворяются без лишения такой возможности будущих поколений.

Применяя всё более новую технику и технологию, люди старались создать себе среду обитания по возможности не зависящую от законов природы. Но человек - неотъемлемая часть природы и поэтому не может оторваться от неё, не может полностью уйти в созданный им механический мир. Уничтожая природу он шёл "назад", тем самым, уничтожая всё своё существование. Так, созданная руками и разумом человека техносфера, призванная максимально удовлетворять его потребности в комфорте и безопасности, не оправдала во многом надежды людей. Появившиеся производственная и городская среды обитания оказались далеки по уровню безопасности от допустимых требований. Загрязняя природу ядовитыми веществами, пользуясь своими техническими достижениями, человек заражает и себя этим.

К сожалению, ряд вышеуказанных факторов как раз подтверждает тот факт, что проблемный характер взаимодействия человека с окружающей средой есть не что иное, как дело рук самого человека. А значит, только сам человек в состоянии



изменить бедственное положение вещей. Однако, вопрос состоит в том, захочет ли человек отказаться от привычных для него вещей в угоду природе?!

Джулик Елена Валерьевна, студентка механического факультета, 1 курс, группа ММ-11

Научный руководитель: Омельяненко Элеонора Васильевна, доцент кафедры Метрологии и безопасности жизнедеятельности, кандидат технических наук, доцент

Харьковский национальный автомобильно-дорожный университет

УТИЛИЗАЦИЯ ОТРАБОТАННЫХ ГОРЮЧЕ-СМАЗОЧНЫХ МАТЕРИАЛОВ - ЭКОЛОГИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫ

Транспорт и его инфраструктура относятся к основным загрязнителям биосферы и потребителям исчерпаемых природных ресурсов, в первую очередь продуктов переработки нефти, что определяет важность экологических исследований в данной области.

Отработанные смазочные материалы по своим действительным характеристикам гораздо более опасны для окружающей среды, чем это принято считать, поэтому исследования смазочных материалов следует рассматривать не только как техническую и экономическую, но в значительной степени как экологическую проблему.

Производство и эксплуатация масел на нефтяной и синтетической основе в ряде случаев приводит к появлению ксенобиотиков – веществ полностью чуждых биосфере, зачастую обладающих высокой токсичностью, практически не участвующих в обменных процессах и вследствие этого накапливающихся в живых организмах, распространяющихся на Земле. Токсичность особенно характерна для масел с присадками, претерпевающих химическое превращение в условиях эксплуатации.

Токсичные загрязнения, такие как свинцовые антидетонаторы, продукты неполного сгорания топлива в моторных маслах, металлические примеси (продукты износа), разложившиеся присадки, возникают при окислении и термическом разложении.

Лишь незначительная часть из попадающих в окружающую среду вышеперечисленных продуктов обезвреживаются естественным путем: окислением, фотохимическими реакциями, биоразложением.

В общем случае основные объемы отработанных смазочных масел накапливаются в процессе хозяйственной деятельности, как предприятий, так и частных лиц в следующих отраслях хозяйственной деятельности:

- автомобильный транспорт (преимущественно, моторные: дизельные, карбюраторные и трансмиссионные масла);

- железнодорожный транспорт (преимущественно, моторные дизельные масла, смазка подшипников и коробок передач);

- авиационный транспорт (преимущественно, моторные, дизельные, карбюраторные, турбинные масла и гидравлические жидкости)

- водный транспорт (преимущественно, моторные, дизельные, машинные,



цилиндровые, турбинные масла и гидравлические жидкости); - промышленность (преимущественно, моторные, дизельные, карбюраторные,

турбинные, циркуляционные, редукционные, компрессорные, трансформаторные масла и гидравлические жидкости);

- энергетика (преимущественно, турбинные, компрессорные и трансформаторные масла).

Сегодня оборот свежих смазочных масел в Украине составляет чуть более 1 миллиона тонн в год. Технически обоснованный норматив образования отработанных материалов известен и одинаков во всем мире. Он составляет 80-90% от объема потребления горюче-смазочных материалов. Остальное - потери на угар, унос, испарение, проливы и утечки. В реальной жизни утечек и проливов из-за нерадивости исполнителей гораздо больше.

Рациональное использование отработавших смазочных материалов способствует экономии нефтяных ресурсов, а также предотвращает загрязнение окружающей среды.

Технология регенерации отработавших смазочных материалов предусматривает: - удаление механических примесей органического и неорганического

происхождения; - удаление воды; - удаление топливных загрязнений; - удаление продуктов окисления смазочных материалов и кислот, образующихся

в процессе их работы; - удаления продуктов срабатывания композиций присадок; - удаление остатков непрореагировавших присадок. В результате указанной технологии по физико-химическим показателям

смазочные материалы должны удовлетворять требованиям, предъявляемым к базовым.

Добринін Олексій Ігорович, студент факультету Телекомунікацій та

вимірювальної техніки, 3 курс, група «Управління інформаційною безпекою» Науковий керівник: Добринін Ігор Станіславович, доцент кафедри

Телекомунікаційних систем, кандидат технічних наук, доцент Харківський національний університет радіоелектроніки, м. Харків

ОСОБЛИВОСТІ ВПРОВАДЖЕННЯ ЗАКОНУ УКРАЇНИ «ПРО ЗАХИСТ ПЕРСОНАЛЬНИХ ДАНИХ»

У ЗАКЛАДАХ ОБЛАДНАНИХ КАМЕРАМИ ВІДЕОСПОСТЕРЕЖЕННЯ

На сучасному етапі Україна визнає людину, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпеку найвищою соціальною цінністю [1]. При цьому, стаття 21 Конституції визначає, що «усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними».

З 2011 року в Україні набрав чинності Закон України «Про захист персональних даних» [2]. Цей Закон регулює відносини, пов'язані із захистом персональних даних. Окрім цього Закону, обмеження доступу до інформації про особу здійснюється і на підставі Закону України «Про інформацію». Так, згідно зі ст.23 даного Закону,



«забороняється збирання відомостей про особу без її попередньої згоди, за винятком випадків, передбачених законом» [3].

Законодавством України визначається, що під персональними даними розуміються відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована [2]. При цьому, сам перелік відомостей за якими проводиться ідентифікація особи не надається. Крім того, в Законі не визначено, що саме розуміється під ідентифікацією особи.

Відомо, що поняття «ідентифікація» виходить від лат. identificare - ототожнювати. На цей час в Україні використовують різноманітні підходи до ідентифікації особи – насамперед, це використання паспортних даних, різноманітних документів, що засвідчують особу, та ін. Вочевидь, ідентифікувати особу можна й за результатами фото та відеоматеріалів.

Застосування камер фото та відео-спостереження на цей час є доволі розповсюдженим. Так, як засвідчує досвід, в організаціях які вирішують різноманітні комерційні завдання (супермаркети, салони, тощо), надають різноманітні послуги (поліклініки, перукарні, тощо) та ін. достатньо широко використовуються камери відео-спостереження. Безумовно, основною задачею використання цих камер відео-спостереження є реєстрація можливих протиправних дій. Але, при цьому здійснюється запис усіх об’єктів, що потрапляють у зону дії відеокамери, у тому числі і приватних осіб.

Результати відео-моніторингу записуються на сервер, або локальний комп’ютер де зберігаються протягом певного часу. При цьому, ніяких правил (вимог), щодо обробки, збереження та знищення файлів з відео-реєстраційними даними, як правило, не застосовується. По суті, працівники служби охорони та інші особи, що мають доступ до місць збереження даних відео-моніторингу, можуть використовувати цю інформацію на свій розсуд. Вочевидь, це може призвести до того, що відеоінформація, за якою можна ідентифікувати особу, може бути втрачена або надана третім особам, що призведе до порушення Конституційних прав людини.

Все це вимагає висування певних вимог до організацій з метою забезпечення конфіденційності персональної інформації, яка була отримана за допомогою камер відео-спостереження. У якості рекомендацій можна запропонувати використовувати у цих закладах окремі вимоги міжнародних або державних стандартів з захисту інформації, наприклад ISO/IEC 27001:2005 та ДСТУ 27001:2010, що стосуються порядку збереження і обробки конфіденційних даних та запобіганню несанкціонованої втрати цієї інформації.

Список використаних джерел 1. Марущак А. Правові основи захисту інформації з обмеженим доступом. Київ,

2007. – 208с. 2. Закон України «Про захист персональних даних». 3. Закон України «Про інформацію». Доновский Дмитрий Игоревич, студент факультета подготовки кадров

для органов юстиции, 1 курс, 2 группа Научный руководитель: Зенин Андрей Петрович, доцент кафедры



Основ безопасности жизнедеятельности, кандидат технических наук, доцент Национальный университет «Юридическая академия Украины

имени Ярослава Мудрого», г. Харьков ОПАСНОСТИ И ПОСЛЕДСТВИЯ ПРИМЕНЕНИЯ ХИМИЧЕСКОГО

ОРУЖИЯ АРМИЕЙ США ВО ВРЕМЯ ВОЙНЫ ВО ВЬЕТНАМЕ В докладе рассказывается о страшной угрозе химического оружия на реальном

примере самого масштабного и бесчеловечного в истории применения этого оружия со стороны США против населения Вьетнама в 60-70-х годах. Пример химического оружия подчёркивает опасности великого развития техногенной среды человечества, которое, с одной стороны, обеспечило современные блага цивилизации, а с другой - принесло ужасные угрозы и жуткие страдания. Наука БЖД определяет химические опасности современной жизни как наиболее вредные. Они незаметно и вредно действуют на нас каждый день от химических пищевых добавок и современных ремонтных материалов нашего жилья до угрозы химического оружия!

"Химическое оружие" - это боевые средства войны, поражающее действие которых основывается на токсических свойствах отравляющих химических веществ, предназначенных для поражения живой силы противника. Химическое оружие состоит из боевых приборов, предназначенных для применения токсических веществ на цель поражения, и самих химических веществ, которыми наполнены эти приборы. В качестве таких приборов служат специальные боеголовки ракет, авиабомбы, снаряды, а также выливные авиационные приборы (ВАПы). Химическое оружие относится к оружию массового поражения потому, что оно имеет тактические характеристики массового неизбирательного поражения всего живого на большой территории.

Власти Вьетнама выбрали политический курс на постройку независимой социалистической страны. Но как раз это и не устраивало национальные интересы США, которые хотели сохранить Вьетнам в качестве военно-стратегической базы своего влияния в Юго-восточной Азии. Вмешательства сильной и современной армии США на одной стороне конфликта привело к самой крупной региональной войны за всю послевоенную историю, которая длилась более 20 лет. Война во Вьетнаме началась в начале 60-х годов, когда на территорию Южного Вьетнама высадились войска США для военной поддержки одной из сторон гражданского конфликта в стране.

Особенностью этой войны было то, что многолетние сухопутные боевые действия происходили на территории густых, труднопроходимых джунглей, гор и мангровых лесов тяжёлая и мощная американская техника оказалась малозначительной, а хвалёная американская специальная тактика - малоэффективной. Густые джунгли не только скрывали партизанские вооружённые силы Вьетнама, они позволяли применять вьетнамцам специальную стратегию внезапных ударов по американским оккупантам и тогда руководство США приняло жестокие меры по уничтожению растительности здешней земли.

Далее в докладе приводится подробное перечисление различных видов химического



оружия и иных отравляющих химических веществ и рассматриваются тяжёлые последствия применения их не только против вооружённых отрядов Вьетнама, но и против местного населения и окружающей среды, когда практически полностью были уничтожены мангровые леса (500 тыс. га), поражено 60 % (около 1 млн. га) джунглей и 30 % (более 100 тыс. га) равнинных лесов. С 1960 года урожайность каучуковых плантаций снизилась на 75 %. Американские войска уничтожили от 40 до 100 % посевов бананов, риса, сладкого картофеля, папайи, помидоров, 70 % кокосовых плантаций, 60 % гевеи.

В заключительной части доклада к всеобщему вниманию представляются фотоматериалы о человеческих дефектах, уродствах и врождённых недугах. Например, дети рождаются с многочисленными физическими и умственными отклонениями, многие из них входят в группу повышенного риска онкологических заболеваний. Кроме того, у детей, рожденных в этих местах, в восемь раз чаще встречается пупочная грыжа, в три раза чаще врожденные умственные отклонения и в три раза выше риск рождения с расщелиной неба, так называемой волчьей пастью, или с лишними пальцами на руках и ногах. А у молодых людей изменяется содержание половых гормонов, гормонов щитовидной и поджелудочной желёз, что увеличивает риск развития сахарного диабета, нарушаются процессы полового созревания и развития плода, появляются заболевания, свойственные старческому возрасту. В целом повышается вероятность бесплодия, самопроизвольного прерывания беременности и прочих аномалий.

Дорохова Олександра Олександрівна, студентка факультету підготовки кадрів

для органів юстиції, 1 курс, 4 група Науковий керівник: Карманний Євгеній Вадимович, доцент кафедри

Основ безпеки життєдіяльності, кандидат технічних наук, доцент Національний університет «Юридична академія України


ОСОБЛИВОСТІ РЕАГУВАННЯ ТА ЛІКВІДАЦІЇ НАСЛІДКІВ НАДЗВИЧАЙНОЇ СИТУАЦІЇ, ПОВ´ЯЗАНОЇ З ТЕХНОГЕННОЮ КАТАСТРОФОЮ НА БАЗІ

АРТИЛЕРІЙСЬКОГО ОЗБРОЄННЯ В СЕЛІ НОВОБОГДАНІВКА Село Новобогданівка стало відомим завдяки вибухам, що сталися на 275

артилерійській базі ракет і боєприпасів. Вперше загоряння артилерійських боєприпасів сталося 6 травня 2004 року. 23 липня 2005 року ситуація на базі у Новобогданівці повторилася, але з менш масштабними наслідками: пожежу з подальшою детонацією артснарядів на території бази вдалося локалізувати за 3,5 години. 19 серпня 2006 року знову стався серйозний вибух. Горіло близько трьох гектарів території складу.

На 2004 рік на території складу зберігалося майже 92 тонни боєприпасів. В результаті надзвичайної ситуації (НС) значних пошкоджень зазнали важливі

об'єкти народного господарства, такі як залізнична та автомобільна магістралі державного значення сполученням Харків - Сімферополь, магістральні газопроводи



Запоріжжя - Мелітополь, склади паливо-мастильних матеріалів, лінії електропередач, у тому числі і високої напруги, інші об'єкти життєзабезпечення населення. У зону ураження потрапили 12 населених пунктів, з яких було евакуйовано 6 тис. 963 особи. Всього на цій території проживало 7 тис. 152 особи.

За даними державних органів влади, збитки від вибуху на складі боєприпасів під Мелітополем становили 3 млрд. 752 млн. грн.

Міністерство надзвичайних ситуацій (МНС) України забезпечило гасіння пожежі безпосередньо на складах боєприпасів та пожежну безпеку при проведенні відновних робіт на потенційно небезпечних об'єктах. Провело роз'яснювальну роботу серед населення, особливо дітей, щодо заходів безпеки при виявленні вибухонебезпечних предметів.

За фактом події порушено кримінальну справу за ознаками злочинів, передбачених частиною 2 статті 414 (порушення правил поводження зі зброєю, а також із боєприпасами, внаслідок чого завдано тілесних ушкоджень кільком особам. Карається позбавленням волі на строк від 2 до 10 років) і частиною 2 статті 272 (порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на виробництві або будь-якому підприємстві особою, яка зобов'язана їх дотримуватися, що спричинило тяжкі наслідки. Карається обмеженням волі на строк від 5 до 8 років) Кримінального кодексу Україні. Був ухвалений вирок колишньому командирові військової частини 2985 Сергію Лілову та колишньому солдатові строкової служби Олегу Селіну, які визнані винними у вибухах військових складів під селом Новобогданівка Запорізької області 6-9 травня 2004 року, і засуджені до 6 років позбавлення волі кожен.

У грудні 2008 року піротехнічні підрозділи МНС повністю очистили 145,5 гектара землі, вилучили з ґрунту залишки боєприпасів із глибини до 5 метрів. Це ставить остаточну крапку в Новобогданівській епопеї, земля на 275-й артбазі – абсолютно безпечна.

Сьогодні на території України знаходиться близько 2,5 млн. тонн вибухових речовин і боєприпасів, з яких близько 1,5 млн. тонн підлягають утилізації. Фахівці відзначають, що в Україні, незважаючи на окреслену проблему, не існує державної комплексної програми утилізації боєприпасів. Фінансування програм з посилення безпеки складів боєприпасів здійснюється не більше, ніж на 40 %. Актуальним залишаються екологічні проблеми, спричинені специфічною діяльністю військових.

Древаль Віталій Юрійович, стажист-дослідник кафедри

земельного та аграрного права Науковий керівник Статівка Анатолій Миколайович, професор кафедри

земельного та аграрного права, доктор юридичних наук, професор Національний університет «Юридична академія України


РОЗВИНЕНІСТЬ АГРАРНО-ЕКОЛОГІЧНИХ ПРАВОВІДНОСИН ЯК ФАКТОР НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ



Вирішення аграрних та екологічних проблем належить важлива роль у системі національної безпеки. Розвиток аграрно-екологічних відносин, у свою чергу, маю ґрунтуватися на належній правовій основі. Правова система забезпечує, зокрема, загальні засади функціонування відповідних сфер суспільних відносин.

Значущість аграрної та екологічною безпеки для життя соціуму спонукала появу численної фахової літератури. Їй присвячують свої розвідки В. Андрейцев, Г. Анісімова, Ю. Вовк, А. Гетьман, А. Качинський, А. Статівка, М. Шульга та інші вчені.

Стан навколишнього середовища безпосередньо дотичний як до життя та добробуту окремої особи, так і до функціонування усього соціуму. За визначенням Українського інституту досліджень навколишнього середовища і ресурсів (УІНСІР), системний аналіз і обґрунтування шляхів розв’язання екологічних проблем складає одну із невід’ємних сфер національної безпеки [1]. Відтак і екологічна безпека має розглядатися у нерозривному зв’язку з національною безпекою. Екологічною безпекою, згідно зі ст. 50 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», є стан навколишнього природного середовища, при якому забезпечується попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для здоров’я людей, що гарантується здійсненням широкого комплексу взаємопов’язаних екологічних, політичних, технічних, організаційних, державно-правових та інших заходів [2].

Сільське господарство, у свою чергу, забезпечує населення продуктами споживання, а промисловість – сировиною. Приблизно 70% продуктів споживання виробляється саме з продукції сільського господарства, і саме від ефективності цієї галузі виробництва залежить життєвий рівень усього населення. Відтак і продовольча безпека країни складає невід’ємний атрибут її національної безпеки.

Значущість аграрно-екологічної проблематики підтверджується і тієї увагою, яку їй приділяє Рада Національної безпеки і оборони (РНБО). У рішенні РНБО від 21 листопада 2008 р. «Про виконання рішень Ради національної безпеки і оборони України з питань регулювання земельних відносин, використання та охорони земель» охарактеризовано сучасний стан земельної політики та шляхи її вирішення [3]. У рішенні РНБО від 12 листопада 2009 р. «Про заходи щодо реформування державного матеріального резерву» відзначено нагальну необхідність уточнення галузевого структурування суб’єктів господарювання, а також чітко вказано на необхідність усунення диспропорції між попитом та пропозицією на внутрішньому ринку [4]. У рішенні РНБО від 17 листопада 2010 р. «Про виклики та загрози національній безпеці України у 2011 році» накреслюються шляхи розв’язання проблеми за хисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, передбачаються, зокрема, заходи, спрямовані на ліквідацію негативних екологічних та техногенних ситуацій на території України [5].

Отже, проблема аграрно-екологічних правовідносин цілком справедливо і все частіше пов’язується із загальною проблемою національної безпеки. Про це свідчать і спрямованість досліджень фахівців із зазначеної проблематики, і та увага, яка приділяється їй і в рішеннях Ради національної безпеки і оборони.

Список використаних джерел 1. Інститут досліджень навколишнього середовища і ресурсів (довідка) //



Електронний ресурс : режим доступу : rainbow.gov.ua 2. Закон України від 25.06.1991 р. № 1264-XII «Про охорону навколишнього

природного середовища» // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 41. – Ст. 546.

3. Указ Президента України № 5/2009 від 12 січня 2009 р. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21 листопада 2008 року «Про виконання рішень Ради національної безпеки і оборони України з питань регулювання земельних відносин, використання та охорони земель» // Електронний ресурс : режим доступу : rainbow.gov.ua

4. Указ Президента України № 1116/2009 від 29 грудня 2009 р. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12 листопада 2009 року «Про заходи щодо реформування державного матеріального резерву» // Електронний ресурс : режим доступу : rainbow.gov.ua

5. Указ Президента України № 1119/2010 від 10 грудня 2010 р. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 17 листопада 2010 року «Про виклики та загрози національній безпеці України у 2011 році» // Електронний ресурс : режим доступу : rainbow.gov.ua

Дробінін Олександр Михайлович, студент факультету мехатроніки

транспортних засобів, 5 курс, група РЕм-51 Науковий керівник: Крайнюк Олена Володимирівна, доцент кафедри

метрології та безпеки життєдіяльності, кандидат технічних наук Харківський національний автомобільно-дорожній університет, м. Харків

ПЕРСПЕКТИВИ ВИКОРИСТАННЯ СВІТЛОДІОДІВ В АВТОМОБІЛЬНИХ

ФАРАХ ДЛЯ ПІДВИЩЕННЯ БЕЗПЕКИ ДОРОЖНЬОГО РУХУ Страховою компанією Swiftcover (Британія) були опубліковані результати

дослідження, в ході якого вивчалася дія світла фар на учасників руху. Згідно з висновками дослідження, включені фари стали причиною близько трьохсот тисяч аварій всього за дванадцять місяців. Крім цього, лише чудовим чином вдалося уникнути близько двох мільйонів ДТП. Суттєво знизити кількість ДТП з цих причин можна використовуючи світлодіодні джерела світла, які володіють мінімальним засліплюючим ефектом.

Світлодіоди мають стати технологією масового виробництва, проте є декілька особливостей їх використання на сьогодні в якості потужного джерела світла. Основний і напевно самий позитивний фактор який вплинув на прихід світлодіодних технологій у процес виробництва автомобільних фар, їх мала споживана потужність. Світлодіодні фари в першу чергу знайшли своє місце в таких автомобілях як Toyota Prius, Nissan Leaf і інших гібридах і електромобілях, де електрика (а значить і споживана потужність) відіграє ключову роль.

Ще один істотний чинник – світлодіодні лампи практично не виділяють тепла, але в теж час створюють дуже багато світла, на відміну від галогенних ламп які нагрівають відбивач фари і можуть навіть зашкодити проводу або сполучним роз'ємам. Завдяки маленьким розмірам, світлодіоди можуть бути використані в фарах



будь-якої форми, що дозволяє автовиробникам створювати саме той зовнішній вигляд автомобіля, який був задуманий їх дизайнером.

Найбільш вагомим чинником використання світлодіодних фар є вузький кут розсіювання світлодіодів, завдяки чому подібна фара буде світити лише вперед не засліплюючи зустрічно їдучих водіїв з близької відстані. Але згідно правил дорожнього руху будь-яке модернізування або заміна освітлювальних приладів не передбачених стандартною конструкцією забороняється. Це унеможливлює конвертацію автомобілів зі звичайними лампами.

На даний момент світлодіодні фари дорогі, і пропонуються для автомобілів люкс і преміум класу. Це змушує розробників шукати інших шляхів підвищення безпеки при безперервно зростаючій інтенсивності і щільності автомобільного руху. Відомі спроби знайти компромісне рішення шляхом створення спеціальних фар з особливим світлорозподілом, при якому сила світла променів, що йдуть вище горизонтальної площини, була б менше. Однак ці спроби не увінчалися успіхом. Потрібно змінювати силу світла і розподіл світлового потоку фар при роз'їзді з зустрічними автомобілями. Так з'явилися фари з двухнитковими лампами дальнього і ближнього світла. Нитка дальнього світла розташована у фокусі відбивача, нитка ближнього світла – поза фокусом, в результаті чого світловий пучок ближнього світла пом'якшує осліплюючу дію фар зустрічних автомобілів.

Існує дві системи світлорозподілу фар, які забезпечують несліпуче ближнє світло фар: європейська та американська. При зустрічному роз'їзді автомобілів, обладнаних європейської та американської системами ближнього світла, їх водії ставляться в різні умови, і водій автомобіля, що має європейську систему, засліплюється в більшій мірі. Правда, обидві системи забезпечують не сліпучу дію тільки на прямій і рівній ділянці дороги при точній установці оптичних осей фар і своєчасному перемиканні на ближнє світло.

Світлодіоди вже в близькому майбутньому мають витіснити всі інші автомобільні джерела світла. В даний час виробники намагаються забезпечити хорошу видимість на основі існуючої недорогої елементної бази.

Дубічинська Катерина Володимирівна, студентка факультету

Бізнесу та фінансів, 3 курс, група БФ-29Г Науковий керівник: Любченко Ірина Миколаївна, старший викладач

кафедри охорони праці та навколишнього середовища Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут», м. Харків

БІОЛОГІЧНО АКТИВНІ ХАРЧОВІ ДОБАВКИ

ТА НАСЛІДКИ ЇХ ВИКОРИСТАННЯ

Біологічно активні харчові добавки – спеціальні харчові продукти, призначені для

вживання або введення в межах фізіологічних норм до раціонів харчування чи харчових продуктів з метою надання їм дієтичних, оздоровчих, профілактичних властивостей [1].

За останнє десятиріччя кількість харчових добавок, що використовуються в харчовій промисловості, різко збільшилася. Споживачу важко орієнтуватися у тій



наявності харчових добавок, які є майже у кожному харчовому продукті. На сьогодні у різних державах світу у виробництві харчових продуктів використовується біля 500 харчових добавок. Із них у державах СНД допущено 250 харчових добавок у вітчизняній харчовій промисловості та в імпортних продуктах [2].

Найкращою властивістю харчових добавок є їх повна біологічна інертність в організмі людини. Чим активніше харчова добавка, тим небезпечніше вона вважається, а застосування харчових добавок дозволяється тільки тоді, коли вони навіть під час тривалого використання не загрожують здоров'ю людини.

Звичайно, перш ніж потрапити на стіл, всі харчові добавки проходять ретельні дослідження. Учені перевіряють ці речовини не тільки на токсичність, під якою маються на увазі отруйні властивості самої речовини, а й на алергенність, а також на віддалені наслідки застосування – можливість участі добавки та її похідних у генних мутаціях чи створенні канцерогенних речовин.

Досліди з харчовими добавками проводяться на різних видах тварин, причому на декількох їх поколіннях. Харчова добавка дозволяється до застосування тільки тоді, коли найсучасніші методи досліджень не виявили жодних відхилень. За цих умов дозволена доза цієї добавки буде в сотні разів нижче експериментальної.

Але ми маємо знати, що будь-яка речовина, навіть повністю перевірена та вивчена, може несподівано виявити токсичні властивості за умови певного збігу невідомих науці обставин. Тому, говорячи про нешкідливість харчової добавки, обов'язково враховують умови її застосування. Інакше кажучи, якщо за використання тої чи іншої речовини дотримувалися встановлених технологічних норм і правил виробництва продукту, то він є для людини безпечним.

Якщо ж умови приготування було порушено, а концентрації змінено – речовина стає потенційно небезпечною. Отже, основні вимоги, які висуваються до харчових добавок – їх нешкідливість за будь-якого тривалого вживання продукту в добовій кількості.

Широке використання харчових добавок у країнах Європи та США сприяє проникненню їх разом з імпортними продуктами на ринок України. Тому зустрічаються випадки вживання харчових добавок, не дозволених для використання в Україні. Мають місце харчові отруєння серед населення. Все це свідчить про недосконалість вітчизняного законодавства [3].

У доповіді наводяться дані про негативні наслідки використання неякісних харчових добавок. Також деталізується інформація про види та поширення біодобавок в Україні.

Список використаних джерел

1. http://uk.wikipedia.org/wiki/Біологічно_активні_добавки 2. http: // www. npblog. com. ua / index. php / produkti-harchuvannya / harchovi-

dobavki. html 3. http://www.esc.lviv.ua/harchovi-dobavky/

Дума Олександр Олегович, студент факультету підготовки кадрів для системи пенсійного фонду України, 5 курс, 2 група

Науковий керівник: Малько Олександр Дмитрович, доцент кафедри





АНАЛІЗ СТАНУ І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЗАКОНОДАВЧОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СИСТЕМИ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ

З прийняттям Закону України „Про правові засади цивільного захисту” була

утворена нова структура, яка отримала назву Єдиної державної системи цивільного захисту населення і територій (ЄСЦЗ). Водночас, зберегли свою дію закони, які регламентували функціонування цивільної оборони і Єдиної державної системи запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру, у зв’язку з чим виникла неузгоджена і суперечлива система державного управління, яка включала відразу три механізми.

На практиці їх завдання перетинаються, зазначені системи значною мірою спираються на одні й ті самі сили і засоби, а функції державного управління розмиті й дублюються. Таким чином, можна говорити про недосконалість нормативно-правового та організаційного забезпечення у сфері цивільного захисту, що призводить до неоднакового тлумачення, неефективного і неналежного виконання завдань та необхідності перегляду, уніфікації й систематизації законодавства у зазначеній сфері.

Головною подією, щодо наведення ладу в державному управлінні, стало рішення Ради національної безпеки і оборони України „Про стан функціонування єдиної державної системи запобігання та реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру” від 16 травня 2008 року. Цим рішенням стан системи цивільного захисту був визнаний неадекватним сучасним реаліям, а діяльність центральних і місцевих органів державної влади у цій сфері недостатньою. З метою вирішення цих проблем була поставлена низка конкретних завдань Кабінету Міністрів України, Міністерству з питань надзвичайних ситуацій, регіональним державним адміністраціям. Одним із кроків, який спрямовано на виконання рішення РНБО, було розроблення і схвалення Кабінетом Міністрів України Концепції проекту Кодексу цивільного захисту України та на її основі створення і представлення проекту Кодексу цивільного захисту України.

Прийняття Кодексу дозволить: - усунути суперечності та дублювання, що містяться у нормативно-правових

актах у сфері цивільного захисту; - уніфікувати та кодифікувати законодавство у сфері цивільного захисту,

розробити єдиний законодавчий акт, який має врегулювати та визначити всі аспекти і відносини у зазначеній сфері;

- створити єдину державну систему цивільного захисту замість трьох існуючих; - удосконалити, систематизувати правові, економічні та організаційні засади

реалізації державної політики у сфері цивільного захисту, зокрема щодо забезпечення безпеки та захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та їх наслідків;

- розподілити повноваження і функції у сфері цивільного захисту (Розділ 8



проекту - Повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, керівників підприємств, установ та організацій у сфері цивільного захисту);

- підвищити ефективність заходів, спрямованих на запобігання виникненню надзвичайних ситуацій, підвищити ефективність реагування на надзвичайні ситуації, захисту населення і територій від них (Глава 10 Розділу 4 проекту - Функціональна підсистема моніторингу та прогнозування надзвичайних ситуацій).

Отже, можна зробити висновок, що в Україні є підвалини для розбудови сучасної системи цивільного захисту, з метою забезпечення безпеки та захисту населення і територій, матеріальних і культурних цінностей та довкілля від надзвичайних ситуацій, пожеж та подолання їх небезпечних наслідків у мирний час та в особливий період.

Думитрашко Ирина Вячеславовна, студентка Института социальных наук,

специальность «Международные отношения», 5 курс Научный руководитель: Гвоздий Светлана Петровна, заведующая кафедрой

медицинских знаний и безопасности жизнедеятельности, кандидат педагогических наук, доцент

Одесский национальный университет имени И.И.Мечникова, г. Одесса

ПРИДНЕСТРОВСКИЙ КОНФЛИКТ КАК ИСТОЧНИК ВОЗНИКНОВЕНИЯ ЧРЕЗВЫЧАЙНЫХ СИТУАЦИЙ ТРАНСГРАНИЧНОГО ХАРАКТЕРА В

ОДЕССКОЙ ОБЛАСТИ

Одесская область занимает важное место в трансграничном сотрудничестве с соседними странами. Граничит на западе с Молдовой и с непризнанной Молдавской Республикой Приднестровья, на юго-западе с Румынией, имеет выход к Черному морю. Приднестровский конфликт, который возник с распадом СССР на территории соседнего с Украиной государства, и сегодня продолжает оставаться очень острой проблемой в регионе.

Граница между Украиной и Молдовой имеет протяженность 1222 км. В связи с прогрессивным развитием отношений между Молдовой и Европейским Союзом, а также участие Молдовы в ВТО, вопрос о борьбе с контрабандой, нелегальной миграцией, производством и торговлей оружием в контексте усиления контроля на приднестровском участке украино-молдавской границы был включен в повестку встреч в ходе переговоров в декабре 2005 г. – феврале 2006г. Результатом этих обсуждений было введение новых таможенных правил осуществления экспортно-импортных операций, которые власти Приднестровья при активной поддержке российских политических кругов объявили «экономической блокадой».

Из Приднестровья через неохраняемые участки границы товар попадает на рынки Украины, иногда колоннами до 20 автомобилей, которые пересекают плохо контролируемую местность по чистому полю. Во время международной операции в апреле 2007 года за несколько дней Молдавские и Украинские работники пограничных спецслужб кроме 40 т. мяса, конфисковали 26 тыс. бутылок спиртного и более 400 тыс. упаковок сигарет. Контрабанда оружия из Приднестровья составляет 12% от всего объёма, 46% – это контрабанда оружия через украино-российскую



границу. Из-за недостатка кадров контроль над отдаленными участками границы не находится на должном уровне или даже не осуществляется вовсе.

Выполнение соглашения от 1994 г. о правовом статусе, порядке и сроках вывода военных формирований России, которые находятся на территории Приднестровья, Москва все время связывала с зависимостью от прогресса в политическом урегулировании Приднестровского конфликта и определения статуса этого региона. Принимая во внимание тот факт, что до 2001 года никакого прогресса в процессе урегулирования не наблюдалось, Россия отказывалась выполнять взятые на себя обещания. Только в 2001 и 2003 годах наметился некоторый успех и на сегодняшний день на данной территории остался небольшой контингент и 20 тысяч тонн боеприпасов.

В целом, следует отметить, что Россия как государство-гарант, объективно не заинтересована в окончательном выходе из геостратегически важного региона. Давление в этом отношении оказывают и местные власти, которые рассматривают российский контингент как гарант своей безопасности от внешней угрозы.

Основные направления трудовой миграции из Приднестровья – это Россия, Украина, Турция. Характерной чертой молдавских мигрантов является их относительно молодой возраст. В процессе миграции существенная доля высококвалифицированных молдавских мигрантов сталкивается с профессиональной "потерей квалификации", поскольку они зачастую берутся за неквалифицированную или низко квалифицированную работу. По данным переписи 2004 года, на территории ПМР проживает более 160 тыс. украинцев (из них 44 тыс. – с украинскими паспортами) и 168 тыс. русских (56 тыс. с российским гражданством).

Украина на протяжении последних нескольких лет предоставила украинское гражданство, по различным оценкам, от 50 до 60 тыс. этническим украинцам, проживающим в Приднестровском регионе.

Бурные события конца 2004 – начала 2005 года, связанные преимущественно с президентскими и парламентскими выборами в Украине, Румынии и Республике Молдова, изменили региональный контекст Приднестровского конфликта и открыли новые возможности для его окончательного урегулирования. Предложения Украины, впервые схематично представленные 22 апреля на саммите ГУАМ в Кишиневе, а затем выработанные в мае 2005 года в так называемом «Плане Ющенко». Данные документы сосредотачивали внимание на процессах демократизации и демилитаризации региона.

В случае возобновление вооруженного противостояния между сторонами, ситуация может принять самые негативные стратегические, политические, экономические и социальные последствия для Украины. Его развитие нанесет серьезный ущерб внешнеполитическим позициям Украины, приведет к неконтролируемой миграции населения в западные, центральные и южные регионы страны, создаст угрозу внутренней стабильности государства, повысит уровень криминальной опасности. Этот вариант следует воспринимать со всей серьезностью, принимая во внимание все более резкие замечания в адрес друг друга сторон конфликта. Оптимальными шагами в таком случае будут усиление охраны и безопасности собственных границ, привлечение европейских сил быстрого реагирования ЕС, международного контингента посредников для усиленного поиска



путей прекращения огня и политического урегулирования конфликта. Приднестровский конфликт на сегодняшний день является угрозой для

безопасности Украины, поскольку так и не урегулирован вопрос, связанный с демаркацией границ, что способствует развитию в регионе контрабанды многими видами товаров. Периодические разногласия, которые возникают между сторонами, непосредственно затрагивают интересы Одесской области.

Ефіменко Сергій Сергійович, курсант інженерно-технічного

факультету, 4 курс, 318 група Науковий керівник: Табуненко Володимир Олександрович, доцент кафедри

Експлуатації та ремонту автомобілів та бойових машин, кандидат технічних наук, доцент Академія Внутрішніх Військ МВС України, м. Харків

ГЕНЕТИЧЕСКИ МОДИФИЦИРОВАННЫЕ ОРГАНИЗМЫ

ГМО (генетически модифицированный организм) - результат применения технологий генной инженерии, позволяющих встраивать гены и сегменты ДНК одного организма в другой. На Украине официально ГМО не выращивает. Но дело в том, что для выявления искусственных генов (трансгенов) нужны хорошо оснащенные лаборатории и подготовленный персонал. Его в Украине почти нет. В настоящее время существует лишь пять научных лабораторий, которые в состоянии выявлять ГМО на собственной технической базе.

Органом, которому поручено осуществлять контроль за использованием ГМО на территории Украины, был определен Госкомитет по вопросам технического регулирования и потребительской политики.

В то же время регулярные проверки всех сомнительных импортных и отечественных продуктов питания на предмет использования трансгенных технологий ведомство проводить не в состоянии. Ведь для того чтобы удержать ситуацию под контролем, профильные лаборатории должны быть хотя бы во всех крупных городах страны.

Более того, по закону в Украине вообще не должно быть продуктов, содержащих ГМО – согласно «Временному порядку ввоза, государственного исследования, регистрации и использования трансгенных сортов растений в Украине» от 17 августа 1998 года, все ГМО, используемые в нашей стране, должны обязательно регистрироваться, но на сегодня, ни одного ГМО в Украине зарегистрировано не было. То есть использование генетически модифицированных компонентов в производстве продуктов питания вообще незаконно.

Евросоюз против ГМО 11 стран ЕС опять требуют ввести запрет на ГМО-продукты. Австрия, Болгария, Венгрия, Греция, Ирландия, Кипр, Литва, Латвия, Мальта, Нидерланды и Словения – 11 из 27 стран ЕС - потребовали от Совета Евросоюза предоставить им право на запрет использования генетически модифицированных сельскохозяйственных культур на своей территории. Различные еврокомиссии признавали генетически модифицированные культуры безвредными. Но сейчас все чаще звучит мнение, что влияние ГМО на окружающую среду и здоровье людей еще недостаточно изучено.



Михаил Курик, доктор физико-математических наук, профессор, директор Украинского института экологии человека “Эксперименты с ГМО очень опасны. Опыты, проведенные в 2006 году под руководством доктора биологических наук Ириной Ермаковой (Институт высшей нервной деятельности РАН), показали, что уже в 1-м поколении крысы, которые вскармливались ГМ-соей, не давали полноценного потомства, значительная часть крысят погибали, а выжившие самки становились бесплодными. Несложно увидеть аналогичные ситуации, участившиеся среди людей в последние годы. До 30% процентов семей в Европе не могут иметь детей уже сегодня. И пускай мы не можем определить вклад именно трансгенов в темп снижения населения в Украине, но то, что этот вклад существует – это вне всякого сомнения. Трансгенные технологии несут в себе и другие угрозы. Во-первых, стремительно набирает обороты проблема исчезновения пчелиных семей (В США и Европе их исчезло до 90%). «Без пчел человечество сможет просуществовать лишь четыре года, после этого человек исчезнет», – говорил Альберт Эйнштейн и к его словам необходимо прислушаться. И хотя некоторые исследования утверждают, что причиной являются мобильные телефоны и станции их связи, но отбрасывать влияния трансгенных технологий также нельзя. Во-вторых, все продукты, полученные из ГМО, загрязнены не только генетически, но и информационно, ведь каждый измененный атом и молекула излучают в пространство модифицированную информацию о себе, а это приводит к дестабилизации в высшей степени отлаженного энергообмена на уровне биополей как между микробами, растениями и животными с центрами высшего порядка”. В настоящее время существуют два наиболее распространенных способа встраивания генов. Первый - биобаллистическая пушка – обстрел клеток микрочастицами золота или вольфрама с нанесенными на них генами. При этом неизвестно, какое количество новых генов и в какое место генома клетки они встроятся. Второй – более распространенный и более опасный – внедрение генов с помощью плазмид (кольцевой ДНК) почвенной опухолеобразующей бактерии. Немецкими учеными были обнаружены плазмиды и генетические вставки из ГМ-корма не только в клетках разных органов взрослых животных, но и у эмбрионов и новорожденных мышат.

Употребление продуктов с ГМО может привести к появлению аллергических реакций, притом вовсе не безобидных. Вот, например, в США, где ГМ-продукты свободно употребляются в пищу, от аллергии страдают около 70% населения. В Швеции, где такие продукты под запретом, всего лишь 7%. Вряд ли это совпадение. Следствием приема в пищу продуктов с трансгенами является и нарушение структуры слизистой желудка, появление устойчивой к антибиотикам микрофлоры кишечника.

Еще одним последствием может стать снижение иммунитета всего организма (70% иммунитета человека – в кишечнике), а также нарушение обмена веществ. Продукты с ГМО могут провоцировать рак. Трансгены имеют свойство встраиваться в генный аппарат микроорганизмов кишечника, а это уже мутация. Как известно, именно мутации клеток приводят к развитию раковых клеток. Стоит задуматься, что мы едим!

Жук Юрій Олександрович, студент факультету підготовки кадрів



для МВС України, 1 курс, 9 група Науковий керівник: Полєжаєв Анатолій Миколайович, доцент кафедри



ПРАВОВІ МЕХАНІЗМИ ПРОТИДІЇ ДІЯЛЬНОСТІ НЕБЕЗПЕЧНИХ РЕЛІГІЙНИХ СЕКТ

Секта (лат. sekta – вчення, напрямок, від sequor – наслідую) – релігійна група (громада), яка відокремилася від пануючої церкви. Відомий в православних кругах України сектознавець, доцент київської Духовної семінарії Віктор Чернишев, називає секти раковою пухлиною суспільства. «Секти - це насправді форма самореалізації пасторів, полігон для відпрацювання різних психологічних методик і, звичайно, фінансовий прибуток - адже дуже часто прихожани закладають свої квартири в банки, а гроші віддають наставникам! У сектах використовують прищеплення фобій, контролюють свідомість прихожан і зомбують людей. Заманюють людину, користуючись її пригніченим станом, наприклад через смерть близької людини, хвороби, втрати роботи або неподіленої любові».

Діяльність релігійних сект на сьогоднішній день досить небезпечна для молоді. Багато молодих людей, недостатньо знаючи ступінь небезпеки таких сект, вступають до них. Особливу небезпеку, несе в собі діяльність релігійних тоталітарних сект. Такі секти залучають молодих людей, використовуючи технології мережевих організацій та спираючись на потужну фінансову і матеріальну базу (зазвичай зарубіжну). Їх служителі цілеспрямовано шукають контакти з молоддю і при спілкуванні виявляють наполегливість та терпіння. Після такого спілкування, юнак чи дівчина може і посміятися над співрозмовником, заховати подалі пропагандистську брошурку, забути про випадкову розмову чи візит на семінар. Однак, на рівні підсвідомості отримана від сектантів інформація часто зберігається в мозку молодої людини. За певних обставин людина може повернутися до отриманих відомостей, повірити сектантам і потрапити під їх негативний вплив.

Оскільки Україна, як молода держава, не має досвіду протидії небезпечним тоталітарним сектам, то потрібно брати до уваги правові методи боротьби з таким видом релігійних угрупувань, які застосовуються в інших країнах. Наприклад, в Іспанії, за угодами, підписаним зі світськими властями, католицька церква має ряд привілеїв перед іншими релігійними течіями. Зокрема, виділяються "глибоко укорінені церкви меншин" (федерація евангелістичних громад, федерація ізраїльських громад та ісламська комісія), які також мають угоди з урядом, щоб забезпечити собі низку переваг. Послідовники усіх інших конфесій угод зі світською владою не мають, тому вони діють на підставі загальних законів і включаються до спільного реєстру релігійних об'єднань.

В інших країнах Європи законодавство також віддає перевагу одній або двом релігіям (здебільшого це католицизм і протестантство), історично вкоріненим у цих країнах. До нових релігійних рухів там ставлення інше і не має ніякого рівності з традиційними конфесіями. Так, у ФРН поліція має список потенційно небезпечних



деструктивних релігійних організацій, за керівниками і найбільш активними адептами яких вона веде особливий нагляд.

У травні 1984 року Європейський парламент прийняв документ, де пролунало попередження про небезпеку тоталітарних сект. Діяльність тоталітарних релігійних сект законодавчо обмежена в Канаді, США, Данії та Італії. У США діє близько 2000 правових норм, які регулюють взаємини з релігійними організаціями. Також, в багатьох штатах країни діє закон про психологічне насильство, який часто застосовується до тоталітарних сект. Постанова Верховного суду Каліфорнії характеризує секту Хаббарда як "шизофреника і параноїка", а Верховний суд в Лондоні назвав саєнтологів "аморальною і соціально згубною системою".

США та Європейські держави контролюють деструктивні культи і втручаються в їх діяльність, якщо вона має кримінальний характер. Водночас, існує цілий ряд факторів, що підсилюють складність контролю над релігійними організаціями в умовах їх заборони. Наприклад, судові позови до діячів "Церкви саєнтології" можуть скласти цілу книгу.

Заварзіна Злата Констянтинівна, студентка енергетичного факультету,

5 курс, група ДЕН-БЖ1маг Науковий керівник: Лис Юлія Станіславівна, доцент кафедри

охорони праці, стандартизації та сертифікації, кандидат технічних наук, доцент Українська інженерно-педагогічна академія, м. Харків

СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ ОХОРОНОЮ ПРАЦІ

В НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ Стан охорони праці в Україні не можна визнати задовільненим. Про це свідчить

високий рівень травматизму, особливо в таких галузях, як вугледобувна, агропромисловий комплекс, будівництво, транспорт. Рівень смертельних ризиків на виробництві в Україні в 2,3 рази вищий від середнього для держав з розвинутою ринковою економікою і на 11% вищий, ніж в Європі в цілому. Для вирішення всіх проблем у сфері охорони праці необхідний системний підхід створення ефективної системи управління охороною праці (СУОП) на кожному підприємстві, установі, організації незалежно від форми власності та розмірів.

Сформована система управління охороною праці у вищих навчальних закладах відрізняється від сучасного міжнародного законодавства з охорони праці.

Міжнародний стандарт ОНSАS 18001 так само, як і система управління якістю IS0 9000 і система управління охороною навколишнього середовища (IS0 14000), побудований на підставі циклу Демінга. Цей стандарт передбачає необхідність ідентифікації, оцінки та розробки заходів стосовно усунення або зменшення ризику на кожному робочому місці. Оцінка ризику має охоплювати:

- повсякденну і разову діяльність; - діяльність усіх працівників, студентів на робочих місцях, тих, що мають

доступ до них, а також співвиконавців і гостей; - обладнання робочих місць.



Результати ідентифікації небезпек, оцінки та контролю ризиків повинні бути основою усієї системи охорони праці.

Важливим механізмом ефективного функціонування СУОП є впровадження внутрішніх і зовнішніх аудитів за спеціальними програмами і сертифікація СУОП вітчизняними та міжнародними органами сертифікації.

Виходячи з наведеного, до існуючої СУОП необхідно додати: - порядок розробки політики і стратегії навчального закладу щодо охорони

праці, підвищення зобов'язань і відповідальності керівництва та працівників; - порядок ідентифікації, оцінки професійних ризиків і прийняття заходів, щодо

усунення неприпустимих ризиків на робочих місцях і видах робіт; - порядок здійснення постійного моніторингу, внутрішнього та зовнішнього

аудиту стану охорони праці й проведення сертифікації СУОП відповідно до міжнародних стандартів.

Отже, розробка СУОП в вищому навчальному закладі, ідентифікації небезпек, оцінки та контролю ризиків, розробка заходів з охорони праці дозволяють створити безпечні та сприятливі умови для навчання й праці. Комфортні та безпечні умови - один з основних факторів, що впливає на продуктивність і безпеку праці, здоров'я студентів та працюючих.

Зайцева Марина Юріївна, студентка факультету філології, перекладу та

мовної комунікації, 1 курс, 151 група Науковий керівник: Табуненко Володимир Олександрович, доцент кафедри



ДЕПРЕСІЯ – ХВОРОБА СУЧАСНОСТІ Згідно із сучасними умовами життя, скороплинністю подій, швидкого темпу

подій та недоліку часу, можна з твердістю сказати, що депресія є хворобою сучасності. Багато людей не можуть витримати психологічних або навіть психічних розладів та навантажень економічної і політичної нестабільності, та відсутності впевненості у своєму майбутньому. І тому все більше розповсюджується така хвороба як депресія.

Депресія – (від лат."Depressio" придушення, пригнічення) стан людини описаний як занепад душевних і фізичних сил. Депресія може бути наступних видів: психогенна, ендогенна, сезонна, маскована та так звана дистимія.

Психогенна депресія виникає коли недуг проявляється в наслідок реакції на будь-яку життєву подію. Вона зустрічається найчастіше і від неї ніхто не застрахований.

Ендогенна депресія найскладніший вид депресії. Хворий скаржиться на те, що в нього “болить душа”, “розривається серце”. Така депресія може виникнути без причини. Вона вважається таким же хронічним захворюванням, як і гіпертонія або туберкульоз.

Сезонна депресія супроводжується такими самими симптомами, що й звичайна депресія. Але проявляється вона частіше за все в осінньо-зимовий період.



Маскована депресія виявляється більшою мірою не в поганому настрої, а в поганому самопочутті. Хворий може скаржитися на біль у грудях, животі, головний біль, біль в тілі в цілому.

Дистимія - це розлад, що характеризується депресивним настроєм. Людина постійно відчуває втому, дискомфорт та погано спить.

За даними соціологічних досліджень, не менше 16% населення України відчували стан, що підпадає під депресію хоча б один раз у житті. Проте менш половини людей, що зазнали подібні стани, зверталися або звертаються за лікарською або психологічною допомогою і отримали офіційний діагноз. У жінок депресія спостерігається майже у два рази частіше, хоча цей дисбаланс в останні роки зменшується.

Депресія також з підвищеною частотою зустрічається серед людей, часто піддаються стресам - наприклад, безробітних, осіб з поганим соціально-економічним становищем (низькооплачуваних, що не мають власного житла), осіб, що працюють на важкій, нудній, монотонній, нецікавій роботі, на роботі, пов'язаній з підвищеною кількістю стресів і нервово-психічних перевантажень.

Часто (але не завжди) депресія розвивається після психічної травми - наприклад, втрати роботи, банкрутства, важкої хвороби або смерті близької чи коханої людини, розлучення, переїзду на нове місце з втратою всіх колишніх соціальних зв'язків і т.і. Але нерідко вона розвивається і сама по собі, без всяких видимих причин, або від незначного, на перший погляд, стресу.

Велику роль в розвитку великої депресії у підлітків і дорослих людей грають умови, в яких росла і розвивалася ця людина в дитинстві. Показано, що в осіб, що піддаються жорстокому поводженню в дитинстві, підлітковому або юнацькому віці: фізичному насильству - смикання, шльопання, ляпаси, побої, сексуальне спокушання, зґвалтування – або психологічному насильству - лайка, причіпки з боку батьків, явні або завуальовані вербальні або поведінкові провокації з боку батьків або інших дорослих по відношенню до дитини або підлітку з метою викликати у нього почуття провини, сорому, власної неповноцінності, нікчемності - в дорослому віці у цієї людини спостерігається запрограмованість на стресові і депресивні реакції, постійне очікування чогось поганого, підвищено у порівнянні з нормою «фоновий» рівень стресового гормону кортизолу і спостерігається більш різкий підйом рівня кортизолу при навіть незначному стресі.

Під час депресії людина, як правило почине зловживати алкоголем, наркотиками, антидепресантами та палінням.

Алкоголь має дві фази дії: активація (збудження) та пригнічення (похмілля). У поєднанні з депресією цей механізм стає вибухонебезпечним. Щоб підняти настрій людина випиває. Таким чином, окрім депресії вона отримує нову хворобу – алкоголізм.

Депресія – це, в першу чергу, пригнічення і від нього слід позбавитися. Люди, які вживають наркотики потрапляють у замкнуто коло «Наркотики і депресія».

Антидепресанти-психотропні лікувальні препарати, що застосовуються для лікування психологічних розладів, але вони завжди потребують індивідуального підбору, тому їх самостійний прийом без призначення лікаря не рекомендується.

Дослідження вчених показують, що паління збільшує ризик захворіти депресією. Люди вважають, що вони можуть вирішити проблеми за допомогою сигарет. Але



звикання до нікотину стає сильнішим, а втримання від паління складнішим. Інколи депресія штовхає людина на крайню міру-самогубство. Самогубство (суїцид) (від лат. «Sui caedere» вбивати себе) свідоме самостійне

позбавлення себе життя, спричинене своєю безпосередньою, умисною і бажаною дією. За для виходу з депресії найкращим методами для людини є нові знайомства, цікава

справа, фізичні навантаження, розширення кола інтересів, прогулянки та подорожування. У доповіді деталізується інформація про інші випадки та джерела депресії у

нашому суспільстві та шляхи виходу с цього стану. Також приводяться статистичні дані про наслідки самої хвороби – депресії.

Заїка Ауріка Анатоліївна, студентка факультету підготовки юристів

для Міністерства закордонних справ, 2 курс, 3 група Науковий керівник: Зенін Андрій Петрович, доцент кафедри



ПРОБЛЕМИ ПРАВОВОЇ НЕРІВНОСТІ У КРАЇНАХ З ПРАВОВИМИ СИСТЕМАМИ РЕЛЕГІЙНОГО ТИПУ

Проблема правової нерівності на релігійному підґрунті сьогодні все більше

набуває соціально-політичного характеру. Можливість спричинення серйозних негативних наслідків обумовлює необхідність вивчення даного питання.

Розглядати зазначену проблему доцільно буде з загальної характеристики правових систем релігійного типу. Серед компаративістів немає єдності в питанні виокремлення та класифікації систем релігійного права. Більшість представників західноєвропейської традиції включають у релігійно-правову сім’ю чотири правові системи – мусульманське, індуське, іудейське й канонічне право. Вітчизняні та російські автори використовують поділ, запропонований Р. Давидом та К. Цвайгером, у якому розглядаються лише дві системи релігійного права – мусульманська (ісламська) та індуська. У своїй доповіді я пропоную вивчити проблеми правової нерівності на прикладі класифікації, яке використовуються вітчизняними науковцями.

Отже, виокремимо основні риси цих правових систем: 1. Нерозривний зв'язок з релігією. Кожна правова система, що входить до

релігійно-правової сім'ї, є частиною певної релігії-ісламу та індуїзму зокрема; 2. Розгляд права як результату божественного відкриття, а не як наслідку

раціональної діяльності особистості та держави; 3. Персональний характер дії права. Право поширює свою дію на певну

релігійну громаду, на осіб, які сповідують певну релігію. 4. Невизнання принципу рівності прав людей. Релігійно-правові системи

наділяють людину різним правовим статусом – правами й обов’язками, згідно з належністю до певної групи, вирізнено за такими критеріями, як статевий, релігійний…

Саме остання риса пов’язана з розглядом проблеми правової нерівності жінок та чоловіків у країнах, де правові норми тісно переплетені зі релігією.

Першою релігією, що вплинула на правове становище жінок і чоловіків був



іслам. Шаріат (ісламське право) передбачає значні відмінності ролей чоловіка та жінки в області прав та обов'язків. Відмінності виражаються в питаннях шлюбу, розлучення, юридичного статусу, освіти та навіть одягу. Згідно мусульманської традиції, дружина повністю підпорядкована чоловікові. Коран говорить «Чоловіки є піклувальниками жінок, тому що Аллах дав одним з них перевагу над іншими, і тому що вони витрачають зі свого майна».

Сьогодні вплив ісламу як і раніше залишається помітним й на правовому рівні. Так, наприклад, шлюб розглядається як «договір», в якому згода жінки є не завжди обов'язковою. У Саудівській Аравії заборонено водити автомобіль не тільки громадянкам цієї країни, а й іноземкам (у грудні 2011 року Вища релігійний рада Саудівської Аравії - Меджліс аль-Іфта ель-Аала закріпила заборону на видачу водійських прав жінкам на законодавчому рівні). На сучасному етапі в деяких мусульманських країнах, наприклад Єгипті та Марокко залишається дискримінація в галузі освіти і робот. Іншим прикладом слугує дозвіл жінкам працювати лише при дотриманні певних умов: жінка не може залишатися наодинці з чоловіками. Деякі ісламські школи забороняють жінці займати посаду судді тощо.

Другою релігією, яка впливає закріплення дискримінації на правовому рівні є індуїзм. Відомо, що індійське суспільство завжди було вкрай патріархальним, схильним у всьому підкреслювати перевагу чоловіків. Принижене становище жінок в суспільстві закріплювалося в брахманічній літературі, досить згадати відомий вислів Ману: «День і ніч жінки повинні перебувати в залежності від своїх чоловіків ... Батько охороняє її в дитинстві, чоловік охороняє в молодості, сини охороняють у старості; жінка ніколи не придатна для самостійності. »(Ману, 9. 2-3). ). Головний обов’язок жінки - це служіння чоловіку: «Чоловік, навіть далекий від чесноти, розпусний або позбавлений добрих якостей, доброчесною дружиною повинен бути шанований як бог» (Ману, 5. 154) (1). Відповідно до древньої індуїстської традиції, після весілля чоловік повинен бути як бог для своєї дружини. Після смерті чоловіка дружина здійснювала ритуал саті – дружина спалювала себе на похоронному багатті разом з тілом свого чоловіка тощо.

До сьогодні багато жінок слідують запропонованим ритуалам в спілкуванні зі своїм чоловіком, торкаючись до його стоп, омиваючи їх і отримуючи від нього благословення. Результати впливу догм індуїзму закріпилися й на законодавчому рівні,наприклад, розлучення можливий тільки при спільній згоді обох сторін, при чому думка чоловіка виступає вагомішою. Наступним прикладом дискримінації є традиція заборони повторно виходити заміж, і хоча це не закріплюється сучасним законодавством соціологічні дослідження показують, що багато вдів через острах порушити усталені звичаї, не хочуть повторно виходити заміж. А єдиною можливістю вижити для багатьох вдів є жебракування на вулицях (Індія 2007 рік: 3% населення складали вдови).

На основі аналізу впливу релігійних норм на права, можна стверджувати, що сучасне законодавство країн з правовими системами релігійного типу продовжує закріплювати правову нерівність. Але крім констатації факту наявності цієї проблеми треба звернути увагу на наслідки, які призводять не тільки до правової нерівності. Серед них:

- терористичні акти проти жінок; - масові побої, понівечення жінок;



- викрадання жінок; - вбивства жінок. Приклади: 1) Організація захисту прав іранських і курдських жінок опублікувала звіт, згідно

з яким у 2010 році 2829 молодих британських мусульманок були побиті, понівечені, облиті кислотою, викрадені або вбиті. В основному, це жінки родом з Пакистану, Індії та Бангладеш. Мова йде про опір насильницьким шлюбам, укладених сім'ями. Нападають і на жінок, які просто насмілюється першими заговорити з чоловіком.

2) Злочин проти чотирьох афганських жінок, тіла яких знайшли в автомобілі, затопленому в каналі Ридо (Кінгстон, провінція Онтаріо) в 2009 році. Газети писали, що цей злочин був вчинений з наміром захистити гідність (вчиняються без права жінки на правосуддя).

3) В Алжирі декілька років тому стався масовий терористичний акт, що просто став апогеєм жорстокості. Цей злочин протягом декількох років залишався під позначкою «не розголошувати». У кварталі Ель-Хайша міста Хассі-Мессауд мешкали 39 жінок з дітьми, але без чоловіків. В ніч на 13 липня 2001 року близько трьох сотень чоловіків зібралися з метою покарати «блудних» жінок. Фанатики вбивали і калічили невинних жінок, викрикуючи «Аллах Акбар» («Великий Господь»). Такий засіб вони обрали від очищення світу від сатани. Більшість з цих жінок приїхали до Хассі-Мессауда, щоб працювати в іноземних нафтових компаніях у якості обслуговуючого персоналу. В очах чоловіків ці жінки не заслуговують поблажливості й повинні бути передані жорстокій смерті. Винних у цьому злочині так і не понесли належного покарання. Більшість було виправдано.

Таких прикладів сьогодні існує безліч. І ці приклади дозволяють говорити про те,що проблема правової нерівності вже охоплює міжнародний простір, зокрема й Україну. Нині «ісламський» та «індуїстський» фактори займають помітне місце в духовному, культурному, соціальному, політичному житті українського народу. Але разом з поширення іноземних культур та релігій, створюються й потенційні загрози соціально-політичній безпеці, тому виникає потреба заздалегідь знайти рішення,щоб запобігти пануванню правової нерівності в нашій державі.

Зимин Віктор Вікторович, курсант інженерно – технічного факультету,

3 курс, 319 група. Науковий керівник: Табуненко Володимир Олександрович, доцент кафедри



ВПЛИВ ВОДИ НА ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ

Основна хімічна частина людського організму – вода. Людина без води може прожити не більше 5-6 діб. Організм дорослої людини складається на 65 % з води. Луі Пастер стверджував: «Человек выпивает 90% своих болезней». Вода може стати причиною серйозних захворювань, а може зцілити від багатьох хвороб та укріпити здоров’я. Вся справа у виборі води для вживання! Вона є одним з найцінніших



природних ресурсів, оскільки відіграє дуже важливу роль у процесах обміну речовин, що складають основу. Від того я вважаю, що проблеми питної води є досить актуальними у сучасному світі.

Офіційно вважається, що вода яка тече у нас з кранів являється питною, але згідно з результатами аналізів всі проби Харківської води не відповідають нормативам питної. В Харкові проблеми з водою були ще здавна: усі верхні горизонти котрі могли би бути використанні для приготовлення води, в різні роки були забрудненні промисловими та іншими відходами, тому пити її не можна. Наша водопровідна система теж сприяє забрудненню питної води. В дозах, перевищуючі допустимі, в воду потрапляють цинк, свинець, мідь, кадмій та інші хімічні елементи. Виникаючі в результаті хімічних реакцій води з трубами водопроводу. Всесвітня організація охорони здоров’я пов’язує значну частину спалахів вірусних захворювань з недостатньою дезінфекцією питної води. Хімічні показники якості води визначаються наявністю загальної кількості розчинених речовин. Найбільш характерними є активна речовина (pH), твердість (жорсткість), окиснюваність, сухий і прожарений залишок, загальний солевміст, іонний склад та ін. До фізичних показників відносять каламутність (вміст залежних речовин), кольоровість, температура, запахи, присмаки. Бактеріологічні показники характеризуються загальною кількістю бактерій, що містяться в 1 мл води, і кишкової палички, яка міститься в 1 л води. Біологічні показники здебільшого характерні для поверхневих вод і залежать від вмісту рослинних чи тваринних організмів. В Харкові підвищений такий показник води, як жорсткість. Занадто жорстка вода може стати причиною цілого ряду захворювань, відкладення каменів у нирках, солі, а також через накип призвести до поламки техніки. У пробі води взятої на Холодній Горі, підвищений склад сульфатів. Майже у всіх містах України водопровідна вода не придатна для вживання, і Харків на її фоні виглядить не в кращому світлі. « Эту воду пить нельзя » - заявив експерт. Бактеріологічні досліди водопровідної води у Харкові показали, що 4,5% проб води не відповідають стандартам. Якщо ця цифра підніметься до 5%, міська епідемстанція зобов’язана ставити питання о забороні користування такою водою. Ситуація з водопровідною водою у Харкові дуже серйозна по існуючим нормам, у питній воді зовсім не повинно бути ніяких бактерій. Можна ще змиритись з наявністю 1-2% бактерій в пробах води. Але коли вони сягають майже п’яти відсотків, проблему слід вирішувати негайно. Ще більш гірші справи стосовно криничної води, яка є по суті стічною. Результати дослідів води з криниць в десятки разів перевищують допустимі норми, а її використовують цілі райони міста. Погана якість води відображується на здоров’ї усіх харків’ян, але на сам перед негативний вплив на собі відчувають люди з онко- та серцево-судинними захворюваннями, хворобами жовчного міхуру та нирок. Спеціалісти досліджуючи склад поверхневих та підземних вод, звідки вода потрапляє до трубопроводів, б’ють тривогу: адже кожного року у світі виникають близько 1,5 млн. нових хімічних з’єднань, більша частина яких застосовується у сільському господарстві і фармацевтичній промисловості. І наші джерела забруднюються ними швидше чим модернізуються системи водоочистки. Таким чином, забезпечення населення якісною питною водою можна вважати проблемою національної безпеки.

Аналіз літературних джерел (Кучерявих В.П. «Екологія»; «Правила охорони



поверхневих вод»; «Охорона навколишнього середовища» Путімов А.В.) довів, що майже всі вчені, що працюють за науковими напрямами, пов’язаними з водо підготовкою, безпекою й очищенням стічних вод, оцінюють дослідження якості води як комплексну проблему. Розв’язанню цієї проблеми сприяє вдосконалення нормативно – технічної та правової бази, розробка й впровадження нових стандартів якості води з розумінням необхідності приведення її у відповідність до вимог кращих міжнародних стандартів. На 100% очистити воду у домашніх умовах неможливо! Можливо воду треба відстоювати, але при відстоюванні води випадають в осадок нерозчинені частки, випаровується частина розчиненого хлору. Але через 24 години відстою вода стає бактеріологічно небезпечна для вживання через потрапивших, як правило, з повітря та розмножених у ній мікроорганізмів. Що до кип’ятіння доведено що коли вода кипить її температура складає 100 градусів за Цельсієм але це не вбиває усі мікроорганізми.

На сьогоднішній день як мінімум якість води не повинна погіршуватись. Вода – сильний масовий фактор, та нестабільність її якості може призвести до невиправних наслідків. Воду в наших домівках в тому стані в якому нам її надає водопровід пити неможна. Постійне вживання такої води призводить до багатьох різноманітних захворювань та патологій. Звичними для нас способами кип’ятіння та відстоюванням води цієї проблеми не вирішити. Одним з рішенням цієї проблеми це вживання доочищеної артезіанської води. Вона залягає на глибині від 100 до 1000м. між водонепроникними шарами захищена від поверхневих та стічних вод та є майже повною протилежністю водопровідної води. Прозорість, відсутність організмів та активного хлору, насиченість мінералами та ін. Безумовно її можна назвати питною але всі підземні води повинні пройти процес доочистки. Ще одним способом рішення проблеми питної води є використання фільтра з системою очистки зворотного осмосу.

Іванюк Наталія Володимирівна, студентка Інституту підготовки кадрів

для органів прокуратури України, 4 курс, 10 група Науковий керівник: Григор'єва Тетяна Вікторівна, доцент кафедри

Екологічного права, кандидат юридичних наук, доцент Національний університет "Юридична академія України

імені Ярослава Мудрого", м. Харків

ЕКОЛОГІЧНИЙ РИЗИК ЯК УМОВА ФОРМУВАННЯ ПРАВОВІДНОСИН У СФЕРІ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ

Дослідження екологічного ризику у вітчизняній правовій доктрині є досить

актуальним на сьогодні задля вирішення проблем безпеки, захисту населення і довкілля від надмірного техногенного впливу.

В науці екологічного права поняття екологічного ризику розглядається як складний юридичний феномен.

Вперше в Україні термін екологічний ризик офіційно почав використовуватись в 1995 році із прийняттям Верховною Радою України Закону "Про екологічну



експертизу", проте і до нині серед учених-теоретиків не сформувався єдиний підхід щодо сутності дефініції.

Задля з'ясування змісту категорії ризику необхідно проаналізувати запропоновані наукові підходи.

Одні вчені вважають, що ризик за своїм змістом – це ймовірність появи випадкової події і ймовірність настання негативного результату в процесі здійснення певної діяльності, тобто – це кількісна величина небезпеки стосовно того, що пов'язані з нею збитки чи небажані наслідки стануть реальними"[1, с. 10]. Дослідники підкреслюють ймовірнісний характер ризику, проте не зазначають, від чого він залежить. На мою думку, ризик не може існувати окремо від навколишнього світу. Привертає увагу й те, що автори виділяють лише негативні наслідки, які ймовірно можливі в результаті появи випадкової події і при цьому, залишають неаргументованою свою позицію.

У праці під назвою "Небезпеки і ризики в оцінюванні екологічного стану геосистеми" О. Л. Дронова приходить до висновку – ризик містить у своїй структурі два основні елементи: небезпека та наслідки. На мій погляд, слід погодитися із заявленою тезою оскільки ризик, в першу чергу, слід розглядати крізь призму наслідків, які за своєю суттю можуть бути різноманітними. Наслідки автор зображує у вигляді збитків. Запропонований підхід є ще одним підтвердженням того, що вчені не повною мірою досліджують феномен екологічного ризику [2, с. 45].

Отже, з наведених визначень, стає зрозуміло, що їх зміст не відповідає об'єктивній природи поняття. Таким чином, на їх погляд, ризик – це ймовірність настання певної події лише з негативними наслідками.

Я вважаю, що дослідження поняття слід розпочати з того, що ризиковану діяльність, в першу чергу, здійснює суб'єкт. Ризик не виникає спонтанно. Саме він супроводжується дією – актом свідомості та волі особи. Вона й слугує поштовхом для процесів, які відбуваються після її вчинення. Тому, ризик не буває безсуб'єктним. Я категорично не погоджуюсь із односторонніми дослідженнями, які не спроможні вирізнити позитивних наслідків екологічних ризиків для людини та природи.

В газеті "Дзеркало тижня" від 20 квітня 2002 року, № 15 з'явилися висновки причини аварії на ЧАЕС. "В ніч на 26 квітня 1986 року персонал IV блока в процесі підготовки та проведення електротехнічних випробувань шість разів грубо порушив регламент, тобто правила безпечної експлуатації реактора. Причому в шостий раз вивів із його активної зони не менше 204 керуючих стрижнів із 211 штатних, тобто понад 96% [3, с. 217]. А до того, свідомо відключили майже всі засоби аварійного захисту. Внаслідок цих дій реактор увійшов у некерований стан і в певний момент у ньому почалася некерована ланцюгова реакція, яка завершилася тепловим вибухом. Таким чином, свідома людська байдужість і необізнаність потягла за собою масштабну світову катастрофу, наслідки якої суспільство відчуває і до сьогодні.

У якості позитивних наслідків, слід привести підприємства, що займаються переробкою хімічної сировини: ВАТ "Азот", ЗАТ"Титан", ВАТ"Сумихімпром", ЗАТ"Лукор" та ВАТ"Лінос". Наведені підприємства є високопродуктивними, жодне з них станом на 2012 рік не спричинило екологічних катастроф завдяки свідомому ставленню до праці і високому рівню професіоналізму як керівного штату так і



працівників, [4, с. 15]. На основі проведеного аналізу хочу запропонувати власне бачення поняття

екологічного ризику, під яким слід розуміти об'єктивно спрогнозовану можливість настання позитивних або негативних наслідків від ризикованої дії для навколишнього природного середовища, життя та здоров'я людей, спричинення яких залежить від рівня оцінки умов та обставин, в яких суб'єкт ризикує.

Більшість вчених-юристів досліджують екологічний ризик у співвідношенні з екологічною безпекою. Проблема розмежування двох категорій існує й до нині [5, с. 20].

Потреба в захисті – вихідна соціальна необхідність людини, що сформувалася в суспільстві на межі інстинктивного та свідомого.

На мій погляд, особа, яка знаходиться в умовах існування ризиків підсвідомо очікує як настання позитивних наслідків від них, так і збереження безпечних, нешкідливих умов життя.

Таким чином, безпеку можна розглядати як позитивний наслідок, що настає в кінцевому результаті при відсутності загрози.

Безпека – кінцева мета, стан, в якому особа досягає запланованого результату (отримує прибуток, спрямовує всі засоби задля збереження життя та здоров'я населення тощо).

Саме такий стан захищеності, формує умову для існування відносин екологічної безпеки, яка включає комплекс факторів, що характеризують екологічну ситуацію і є важливою складовою життєдіяльності суспільства.

Отже, категорія екологічної безпеки та екологічного ризику знаходяться в тісному взаємозв'язку. Ці поняття не можуть існувати окремо один від одного, оскільки ризик завжди переслідує безпеку.

Список використаних джерел 1. Малащук О.С. Ризики землекористування та критерії їх оцінки// Вісник

Одеського державного аграрного університету. – 2011. - № 5. – С. 10. 2. Дронова О.Л. Небезпеки і ризики в оцінюванні екологічного стану

геосистеми// Проблеми матеріальної культури. - № 10. – 2010. – С. 45. 3. Александрова М.М. Розвиток теорії ризиків в економічній науці// Вісник

ЖДТУ. - № 1. – 2011. – С. 217. 4. Дзеркало тижня. - № 15, 20 квітня 2002 рік. – с. 15. 5. Добровольський В.В. Екологічна безпека та ризики// Екологічна безпека. -

№ 1. – 2011. – С. 20. Илюхина Анна Владимировна, студентка факультета самолетостроения,

4 курс, группа 149а Научный руководитель: Вамболь Виола Владиславовна, доцент кафедры

химии, экологии и экспертизных технологий, кандидат технических наук, доцент Национальный аэрокосмический университет им. М.Е. Жуковского

«Харьковский авиационный институт», г. Харьков

МЕТОДЫ ПРОСВЕЩЕНИЯ НАСЕЛЕНИЯ О ВЫБОРЕ БЕЗОПАСНЫХ ДЛЯ ЗДОРОВЬЯ ПРОДУКТОВ



Ни для кого не секрет, что здоровье человека напрямую связано с экологической

безопасностью и культурой населения. Из определений культуры безопасности, экологической культуры и культуры

здоровья [1, 2, 3] мы видим, что безопасность, здоровье и экология всецело зависят именно от человека. Вопросу воспитания культуры в наше время уделяется значительное внимание. Достигается это путем внедрения в школьную программу таких предметов как основы безопасности жизнедеятельности, физкультура, основы экологии. Но в этой связи не затронуты вопросы здорового питания населения.

Пищевые продукты являются результатом процессов происходящих в природе и деятельности человека одновременно. Пища может являться основным источником вредных веществ для организма человека, поэтому перед каждым стоит задача правильного выбора продуктов питания.

Основным инструментом решения данной задачи является этикетка товаров. Современный потребитель, как правило, не умеет правильно читать маркировку либо вообще не интересуется ее содержанием.

Маркировка товаров – это информация о товаре, представленная в виде текста или различных обозначений.

С каждым годом увеличивается количество фальсифицированных продуктов, на которых информация о товаре либо не полная, либо неправдивая. Становится все сложнее отличить подделку от качественного продукта. В помощь покупателям можно предложить ряд мероприятий информативного характера.

В настоящее время на государственном уровне уже начал решаться этот вопрос виде таких телепередач, как «Знак качества», «Провокатор» и др. Хотелось бы в помощь таким передачам добавить специальные информационные стенды в каждом магазине, где покупатель сможет ознакомиться с правилами оформления упаковки, назначением символов, с перечнем разрешенных добавок, информацией о расшифровке штрихкодов. Это позволит покупателям самим отличить качественный товар от фальсифицированного и тем самым сохранить здоровье. Кроме того, это будет способствовать снижению реализации фальсифицированных продуктов, а производители и продавцы начнут заботиться о качестве выпускаемого (реализуемого) товара.

С другой стороны вопросы безопасности здоровья могут быть затронуты и в воспитательных заведениях, например, включены в школьную программу как специальный предмет. В данной дисциплине можно рассказать об опасности употребления продуктов, выращенных в искусственных условиях с чрезмерным использованием минеральных удобрений, содержащих ГМО, реализуемых через сети быстрого питания и имеющие в своем составе усилители вкуса, вызывающие привыкание. При этом следует акцентировать внимание на то, что, употребляя подобные продукты, человек сам способствует изменениям в ДНК своего организма, а, следовательно, приобретает заболевания, передающиеся по наследству.

Список использованных источников 1. Безопасность жизнедеятельности. Современный комплекс проблем

безопасности [Текст]: учеб. пособие для вузов/ Л. М. Власова, В. В.Сапронов, Е. С.



Фрумкин, Л. И. Шершнев - М.: Издательство "Русский журнал", 2004. с. 71 2. Культура здоровья [Электронный ресурс]: – Режим доступа: http: // ru.

wikipedia. org / wiki / Культура_Здоровья 3. Разенкова, Д.Ф. Экологическая культура [Электронный ресурс] / Д.Ф.

Разенкова. – Режим доступа: http//ru.wikipedia.org Кабачкова Віра Геннадіївна, студентка факультету техногенно-екологічної

безпеки, 5 курс, група МОП-07-556 Науковий керівник: Стрілець Віктор Маркович, доцент кафедри

охорони праці та техногенно-екологічної безпеки, кандидат технічних наук, доцент Національний університет цивільного захисту України, м. Харків

РОЗРОБКА МЕТОДИКИ ПОЛІГОННИХ ВИПРОБУВАНЬ ЗАСОБІВ

ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ОРГАНІВ ДИХАННЯ В доповіді відмічено, що однією з причин великої кількості респіраторних

професійних захворювань у гірничодобувній промисловості України є недостатня якість засобів індивідуального захисту органів дихання (ЗІЗОД) шахтарів. Це необхідно враховувати під час придбання нових ЗІЗОД.

Проведений аналіз показав, що контроль якості ЗІЗОД включає аналіз нормативно-технічної документації, перевірку зовнішнього виду, комплектації, маркування; випробування з використанням приладів та установок; випробування на стійкість до зовнішніх впливів; дослідження на стенд-імітаторі зовнішнього дихання людини; лабораторні дослідження на людях; полігонні випробування і підконтрольну експлуатацію. Відмічено, що, з одного боку, загальні технічні вимоги, методи випробувань та їх обсяг достатньо повно для кожного об'єкта дослідження наведені у відповідних стандартах, з іншого боку, питання проведення полігонних випробувань і підконтрольної експлуатації практично ніде не розглядаються. При цьому тактико-технічні характеристики ЗІЗОД, які мають однаковий принцип дії (фільтрувальні протигази, апарати на стисненому повітрі, регенеративні дихальні апарати, апарати на хімічно пов’язаному кисню), тобто ті, що не передбачають досліджень на людях, практично не відрізняються, оскільки відповідають вимогам відповідних стандартів.

Виходячи з цього, була поставлена задача розробки методів кількісної оцінки найбільш важливих показників, що характеризують якість ЗІЗОД (рухливості, функціонального стану, працездатності і видимості) при застосуванні в умовах і під зовнішніми впливами, які відповідають умовам і впливів за цільовим призначенням. При цьому, одночасно з випробуваннями в димокамері, можна провести наближену експериментальну перевірку герметичності.

В доповіді обґрунтовано використання наступних експертних методів вимірювання вибраних показників:

- Коефіцієнт захисту ЗІЗОД за результатами його наближеною експериментальної перевірки герметичності вважається є допустимим, якщо випробувач не відчуває наявності контрольного шкідливої речовини в повітрі, яке він вдихає;



- Вплив ЗІЗОД на рухливість в оптимальних мікрокліматичних умовах (на свіжому повітрі) і в умовах впливу небезпечної хімічної речовини (в димокамері) визначається за самооцінкою випробувачами обмежень руху при ходьбі, нахилах тулуба, присідання, підніманні і відведення рук і ніг, обертанні головою, нахилах голови. Оцінка рухливості відбувається за п'ятибальною шкалою: "5" - руху не обмежена; «4» - рух в повному обсязі з незначним зусиллям, «3» - рух в повному обсязі з помірним зусиллям, «2» - рух в обмеженому обсязі з вираженим зусиллям ; «1» - рух в заданому обсязі неможливо;

- Самооцінка випробувачами функціонального стану за показниками психофізіологічного комфорту за п'ятибальною шкалою: «5» - високий рівень комфорту (самопочуття дуже гарне), «4» - самопочуття хороше, «3» - незначний дискомфорт, «2» - виражений дискомфорт; «1» - різкий дискомфорт (самопочуття дуже погане);

- Самооцінка випробувачами працездатності в ЗІЗОД за п’ятибальною шкалою: "5" - працездатність висока; «4» - дещо знижена; «3» - помірно знижена; «2» - значно знижена; «1» - непрацездатний;

- Функціональний стан людини і його можливість виконувати функціональні обов’язки за такими показниками: обмеження рухливості, частота серцевих скорочень, артеріальний тиск, середня температура тіла, витривалість до статичного навантаження, час простої зорово-моторної реакції – оцінюються в тому випадку, коли випробувач відчув різкий дискомфорт (дуже погане самопочуття) або став непрацездатним.

Кайда Светлана Владимировна, студентка факультета радиотехники и

специальной подготовки, 3 курс, группа РЭС-09 Научные руководители: Степанова Татьяна Александровна, доцент кафедры

Экономики предприятия, кандидат экономических наук, доцент; Степанова Елена Александровна, старший преподаватель кафедры

Безопасности жизнедеятельности и гражданской защиты Донецкий национальный технический университет, г. Донецк

ФОРМИРОВАНИЕ СТРАТЕГИЧЕСКОЙ ИНФОРМАЦИОННОЙ БАЗЫ

УПРАВЛЕНЧЕСКИХ РЕШЕНИЙ ПО ОБЕСПЕЧЕНИЮ БЕЗОПАСНОСТИ ЖИЗНЕДЕЯТЕЛЬНОСТИ

Обоснованность и качество принимаемых управленческих решений зависит от

информации, на которой они базируются. Информационные системы предоставляют руководителям любого уровня информацию, которая ориентирована в основном на внутреннюю среду – технологию, организацию производства, состояние техники безопасности, безопасности жизнедеятельности и т. д. Информация о внешней и внутренней среде имеет фрагментарный, несистемный характер. Это приводит к доминированию субъективных представлений о ситуации на предприятии и за его пределами, что не даёт возможность управленческому персоналу принять эффективные тактические решения, подготовить прогноз исходя из современного состояния предприятия, а также обосновать стратегические решения о развитии и



формировании будущего состояния предприятия. Именно поэтому каждому субъекту хозяйствования, функционирующему в

рыночной среде, в процессе принятия стратегических решений необходимо эффективное информационно-аналитическое обеспечение принимаемых управленческих решений.

Цель данного исследования состоит в формировании информационно-аналитического обеспечения стратегического управления безопасностью жизнедеятельности, адекватного современным требованиям.

Стратегическая информация представляет собой информацию, которой должна располагать организация для оценки тех экономических, политических, социальных, юридических, научно-технических и других факторов, которые могут повлиять на ее конкурентоспособность, экономическую и другие виды безопасности, а также положение в обозримом будущем.

Стратегические информационные потребности предприятия охватывают всё аспекты его деятельности, которые могут повлиять на долгосрочное функционирование предприятия, непредвиденные случайности, связанные с изменениями в среде, а также информацию о событиях во внешней среде, то есть за пределами непосредственной деятельности предприятия. Стратегические информационные потребности зависят от тех стратегических целей, которые предприятие ставит перед собой во всех сферах деятельности, в том числе и в сфере обеспечения безопасности жизнедеятельности.

К информации, которая имеет наибольшее значение для предприятия, можно отнести:

- о внешнем окружении (политическая, нормативно-правовая, научно-техническая, юридическая, социальная, экономическая информация о состоянии дел внутри страны и за ее пределами);

- о внутренних проблемах и возможностях субъекта хозяйствования (технических, технологических, организационных, ресурсных, экологических, социальных; проблемах, связанных с персоналом, состоянием охраны труда, техники безопасности, безопасности жизнедеятельности, и т. д.);

- ретроспективную - о деятельности за прошедшие периоды; - оперативную - о текущей деятельности; - о возможном уровне риска и неопределенности принимаемых управленческих

решений тактического и стратегического характера в любой сфере деятельности предприятия.

Стратегическая информация представляет собой данные, прошедшие аналитическую обработку и подготовленные для конкретного целевого использования в процессе принятия управленческих решений в конкретной сфере стратегического управления.

Специфика стратегического управления состоит в использовании для принятия решений информации внешнего и внутреннего характера. При этом источниками стратегической информации могут служить не только собственные источники, но и могут использоваться источники информации по отрасли, региону, государству, в целом по мировому сообществу в любой сфере деятельности.



Развитие и успех любой организации (фирмы) во многом определяются принятой в ней стратегией. Под стратегией понимается набор методов и средств решения перспективных долгосрочных задач. В этом контексте можно воспринимать и понятия стратегический метод, стратегическое средство, стратегическая система.

В настоящее время в связи с переходом к рыночным отношениям вопросу стратегии развития и поведения фирмы стали уделять большое внимание, что способствовало коренному изменению во взглядах на информационные системы. Они стали расцениваться как стратегически важные системы, которые влияют на изменение выбора целей фирмы, ее задач, методов, продуктов, услуг, позволяя опередить конкурентов, а также наладить более тесное взаимодействие потребителей с поставщиками. Появился новый тип информационных систем – стратегический.

Калашніков Микола Вячеславович, студент факультету

техногенно-екологічної безпеки, 4 курс, 8 група Науковий керівник: Шароватова Олена Павлівна, старший викладач кафедри Охорони праці та техногенно-екологічної безпеки, кандидат педагогічних наук

Національний університет цивільного захисту України, м. Харків

ДО ПИТАННЯ ПРО «КУЛЬТУРУ ОХОРОНИ ПРАЦІ» В УМОВАХ СУЧАСНОГО СУСПІЛЬСТВА

В умовах сьогодення доводиться констатувати, що вітчизняні пріоритети в роботі

з охорони праці, як і раніше, на жаль, спрямовані не на здійснення профілактичних заходів, а на надання різного роду компенсацій та пільг. Хоча аналіз проблеми свідчить, що у промислово розвинених країнах давно твердо усвідомили, що травматизм на виробництві та професійні захворювання, а також загальна захворюваність робітників не можуть бути супутниками бізнесу, економічного та соціального розвитку держави. І ця закономірність неодноразово підтверджувалась практикою [1]. Проте новітні умови господарювання вимагають нових, ефективніших форм та методів роботи з питань охорони праці. Це зумовлює відповідні домінанти вітчизняної системи управління охороною праці, орієнтовані на суттєве підвищення рівня профілактичної роботи щодо запобігання нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням.

Оскільки запорукою збереження життя та здоров’я працюючої людини у першу чергу є дотримання законодавства у сфері охорони праці та промислової безпеки, гостроти набуває питання культури охорони праці, яка в сучасних умовах стає одним з головних елементів управління підприємством.

Людська спільнота здавна використовує такі словосполучення, як «культура спілкування», «культура поведінки», «культура виробництва» тощо. Проте термін «культура охорони праці» використовується суспільством відносно недавно. Відомо, що його тлумачення було здійснене за підсумками Всесвітнього дня охорони праці 28 квітня 2003 року. За визначенням Міжнародної організації праці (МОП), «національно орієнтована на профілактику культура охорони праці означає забезпечення права на безпечні та здорові умови праці на всіх рівнях, активну участь



уряду, роботодавців і робітників у забезпеченні безпечних і здорових умов праці через чітко сформульовану систему прав, обов’язків та сфер відповідальності, де принцип профілактики має найвищий пріоритет» [1].

Оскільки сутністю поняття «культура» є сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених людством протягом його історії; освіченість, вихованість; рівень, ступінь досконалості певної галузі господарської або розумової діяльності [1], то, очевидно, що сьогодні на перше місце виходить якість і безперервність навчання громадян зазначеним питанням. Мета навчання - отримання відповідних знань і навичок з питань охорони праці та безпечного ведення робіт, набуття досвіду із запобігання аварійним ситуаціям.

Отже, документи Міжнародної організації праці акцентують увагу на тому, що впровадження культури праці передбачає навчання робітників та знання правил охорони праці як людьми, що безпосередньо перебувають на будівельних майданчиках, у шахтах, біля верстатів, за кермом рухомих механізмів, так і їхніх роботодавців, розуміння ризиків та небезпек, які повинні стати максимально контрольованими. Також виховання культури охорони праці та запобігання травматизму на виробництві означає чітке виконання своїх обов’язків з боку роботодавців, які повинні створити чітко функціонуючу систему управління охороною праці.

Слід зазначити, що Рекомендації, прийняті у червні 2006 року на 95-й Міжнародній конференції праці, передбачають, що держави-члени МОП у рамках сприяння національній культурі профілактики в галузі охорони праці повинні прагнути до:

- підвищення рівня усвідомлення робітниками та розуміння суспільством гостроти проблем, пов’язаних із безпекою та гігієною праці, через проведення національних кампаній у межах виробничих місць, і за міжнародних ініціатив;

- сприяння проведенню навчання та підготовки з питань безпеки та гігієни праці, зокрема, в інтересах керівників старшої та середньої ланки, робітників, а також урядових посадових осіб, що несуть відповідальність за безпеку та гігієну праці;

- впровадження у загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладах курсу з вивчення актуальних питань безпеки та гігієни праці;

- сприяння обміну статистичними даними та інформацією з безпеки та гігієни праці між відповідними органами влади, роботодавцями, робітниками та їхніми представниками;

- надання інформаційних та консультативних послуг роботодавцям, працівникам, їхнім організаціям та сприяння співпраці між ними чи стимулювання її з метою виключення або зведення до мінімуму виробничих ризиків;

- сприяння розробці на виробничих місцях політики в галузі безпеки і заснуванню комітетів з питань безпеки та гігієни праці, а також призначенню представників трудових колективів, які б відповідали за безпеку та гігієну праці відповідно до національного законодавства;

- вирішення проблем, з якими стикаються малі та середні підприємства і підрядники у ході реалізації політики і додержання нормативно-правових актів, що стосуються безпеки та гігієни праці відповідно до національного законодавства та



практики [1]. Таким чином, оновлення форм і методів безпеки праці, зокрема формування

культури безпеки праці, безумовно, позитивно впливатиме на продуктивність праці працюючих та її якість. Відповідно, коли дане явище – сформованість у сучасних громадян культури безпеки, культури охорони праці - стане нормою, то діяльність з охорони праці не виконуватиметься суто формально, фінансування цих робіт не здійснюватиметься за залишковим принципом, незначні нещасні випадки не приховуватимуться задля статистики, а охорона праці дійсно стане певним рівнем культури співвітчизників.

Список використаних джерел 1. Тереверко О. Культура охорони праці в документах МОП / О. Тереверко //

Охорона праці. – 2010. - № 7.

Калініченко Валерія Валеріївна, студентка факультету підготовки кадрів

для органів юстиції, 5 курс, 11 група Науковий керівник: Карманний Євгеній Вадимович, доцент кафедри


імені Ярослава Мудрого», м. Харків ДОСЛІДЖЕННЯ ШКІДЛИВИХ ФАКТОРІВ В КОНТЕКСТІ ОХОРОНИ ПРАЦІ ПРАЦІВНИКІВ, ЗАЙНЯТИХ В ГАЛУЗІ ПРАВОЗНАВСТВА

Взаємодія людини зі складними технічними системами збільшує

відповідальність працівників за функціонування технічних засобів, значно підвищує ризик, пов’язаний із незнанням правил безпеки праці. Тому вкрай важливо, щоб працівник в ході виробничої діяльності належно дбав про збереження власного здоров’я та здоров’я співробітників.

В наш час налічується безліч видів реально діючих негативних факторів, які впливають на людину взагалі. Але, на наш погляд, найбільш сильно людина може піддатися впливу шкідливих факторів під час здійснення своєї трудової функції.

Відомо, що порушення правил і вимог охорони та гігієни праці може призвести до істотного погіршення здоров’я або виникнення професійно зумовлених захворювань. Професії юридичного кшталту, зокрема працівники, які зайняті в галузі правознавства, тісно пов’язані з роботою за комп’ютером. За висновками Національного інституту охорони праці і здоров’я (США), під час використання комп’ютерів найбільшого ризику зазнають органи зору, скелетно-м’язова система, репродуктивна функція у жінок, нервово-психічний стан (з можливим формуванням стресу).

Мета дослідження полягає у визначенні видів шкідливих факторів, які є найбільш небезпечними при роботі в галузі правознавства (кабінет юриста, правоохоронні установи, слідчі дії: на повітрі, на підприємствах та інших установах і організаціях).

Теоретико-методологічну основу реалізації окреслених завдань становили



положення ризик-менеджменту з охорони праці, соціологічні та медичні дослідження вітчизняних і зарубіжних науковців, відповідні законодавчі, нормативно-правові документи тощо. У процесі дослідження, використано низку наукових інструментів, зокрема, - методи аналізу та оцінки виробничого ризику при виконанні робіт за професією, статистичний метод, методи анкетування, експертних оцінок, графічного аналізу.

Під виробничими шкідливостями (шкідливими факторами) розуміють умови виробничого середовища, трудового та виробничого процесів, які за нераціональної організації праці впливають на стан здоров’я працівників та їх працездатність. Залежно від характеру походження виробничі шкідливості поділяються на:

– пов’язані з трудовим процесом. Вони зумовлені нераціональною організацією праці (надмірним напруженням нервової системи, органів зору, слуху, великою інтенсивністю праці тощо);

– пов’язані з виробничим процесом. Вони створюються за рахунок технічних недоліків устаткування (промислового пилу, шуму, вібрації, шкідливих речовин, випромінювання). Майже всі вони нормуються шляхом установлення стандартів, санітарних норм і кількісно оцінюються;

– пов’язані із зовнішніми обставинами праці і виробництва. Вони зумовлені недоліками загальносанітарних умов на робочому місці.

Найбільш широкий перелік шкідливих факторів представлено в таблиці 1. Праця виконувалась впродовж 2011 року, як ініціативне дослідження у галузі

безпеки та гігієни праці із залученням студентів 5 курсу факультету підготовки кадрів для органів юстиції Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», групи № 11. Їм було запропоновано оцінити шкідливі фактори по 4 напрямкам (хімічні, фізичні, біологічні та психологічні) із деталізацією кожного піднапрямку, які представлені в таблиці 1.

Таблиця 1. Види шкідливих факторів.

Хімічні Фізичні Біологічні Психологічні Токсичні, високотоксичні речовини

Параметри повітря у приміщенні (температура, вологість, швидкість руху повітря, тиск)

Макроорганізми (рослини, тварини)

Фізичні перевантаження (статичні, динамічні, гіподинамія)

Задушливі речовини

Підвищена запиленість і загазованість повітря робочої зони

Мікроорганізми (бактерії, віруси, грибки, найпростіші)

Нервово-психічні перевантаження (розумове, перевантаження аналізаторів)

Пил Атмосферний тиск (підвищений або знижений)

Емоційні перевантаження

Пара Освітленість та недостатня освітленість робочої зони Шум Вібрація

Газ

Різні види випромінювань

Інфекції

Монотонність праці



Небезпечний рівень напруги електричної мережі, підвищений рівень статичної електрики Небезпечні машини, механізми та конструкції, що рухаються

Дослідження здійснювалось методом експертних оцінок за умовною 5-ти

бальною шкалою (де 5 – це максимальна оцінка, а 1 – мінімальна). В опитуванні взяли учать 18 студентів-експертів. Експертні оцінки були підсумовані й отримано максимальне розприділення шкідливих факторів по чотирьом напрямкам з урахуванням деталізації кожного піднапрямку (які представлені в таблиці 1). Результати дослідження подані на рис. 1. Встановлено, що експерти виділили як найбільш небезпечні – фізичні фактори, а найменш небезпечні – хімічні.

На рис. 2 представлено максимальні та мінімальні значення експертних оцінок по чотирьом напрямкам з урахуванням деталізації кожного піднапрямку. Цікаво бачити, що хоча на першому місці експерти виділили як найбільш небезпечні – фізичні фактори, але найменшою оцінкою серед всіх факторів вони відзначили вологість повітря у приміщенні – 34 бали. А максимальною оцінкою серед усього розмаїття шкідливих факторів (у сукупності, експертам було запропоновано оцінити 31 піднапрямок цих факторів) вони відзначили токсичні, високотоксичні речовини – 84 бали.

Висновки. Проблема захисту від небезпечних природних та техногенних процесів, зазвичай, зведена до проведення локальних заходів щодо захисту людей, будівель, підприємств тощо. Однак, ефективних результатів можна досягти лише за умови проведення комплексної системи попереджувальних та захисних заходів, які спрямовані на охорону всієї сукупності об'єктів, що формують середовище життєдіяльності людини.



316

651

331

431

0

100

200

300

400

500

600

700

Хімічні Фізичні Біологічні Психологічні

Рис. 1. Максимальне розприділення експертних оцінок шкідливих факторів.

4034

42

54

84

6976

69

0

10

20

30

40

50

60

70

80

90

Хімічні Фізичні Біологічні Психологічні

Рис. 2. Максимальні та мінімальні значення експертних оцінок шкідливих факторів по чотирьом напрямкам.

Ідея дослідження полягала в тому, щоби вчорашні студенти під час вступу на роботу, адекватно оцінювали рівень пріоритетності впливу потенційних ризик-шкідливих чинників на їх здоров’я і працездатність у ході виконання виробничих операцій. Аналіз допоміг визначити, що потенційними ризик-шкідливими чинниками у професійній діяльності працівників у галузі права можуть бути фактори, які



представлені на рис. 2. Кокора Мар'яна Олегівна, студентка філологічного факультету, 3 курс

Науковий керівник: Шапкіна Тетяна Іванівна, старший викладач кафедри медичних знать та безпеки життєдіяльності

Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, м. Одеса

НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ ТЕХНОГЕННОГО ПОХОДЖЕННЯ В УКРАЇНІ ПРОТЯГОМ 2011 РОКУ

Техногенна небезпека - стан, внутрішньо притаманний технічній системі,

промислового або транспортного об'єкту, що реалізовується у вигляді вражаючих впливів джерела техногенної надзвичайної ситуації на людину і навколишнє середовище при його виникненні, або у вигляді прямого або непрямого збитку для людини і навколишнього середовища в процесі нормальної експлуатації цих об'єктів.

До техногенних відносяться надзвичайні ситуації, походження яких пов'язане з виробничо-господарською діяльністю людини на об'єктах техносфери. Як правило, техногенні надзвичайні ситуації (НС) виникають внаслідок аварій, що супроводжуються мимовільним виходом у навколишній простір речовини і (або) енергії.

Базова класифікація НС техногенного характеру будується за типами та видами надзвичайних подій, ініціюючих НС: транспортні аварії (катастрофи); пожежі, вибухи, загроза вибухів; аварії з викидом (загрозою викиду); аварії з викидом (загрозою викиду) біологічно небезпечних речовин; раптове обвалення будівель, споруд; аварії на електроенергетичних системах; аварії в комунальних системах життєзабезпечення; аварії на очисних спорудах; гідродинамічні аварії.

Протягом 2011 року на території України кількість ситуацій техногенного характеру майже не змінилась порівняно із 2010 роком.

За масштабами HC техногенного характеру, які сталися у 2011 році, розподілено на: - державного рівня - 4; - регіонального рівня - 2; - місцевого рівня - 54; - об'єктового рівня - 74. За видами НС техногенного характеру розподілилися на: – 66 НС, пов'язаних із пожежами та вибухами; – 37 НС на транспорті; – 13 НС унаслідок аварій на системах життєзабезпечення; – 11 НС унаслідок раптового руйнування будівель та споруд; – 5 НС, пов'язані із аваріями на електроенергетичних системах; – 2 НС, пов'язані із наявністю у навколишньому середовищі шкідливих

(забруднювальних) та радіоактивних речовин понад ГДК. В 2011 році внаслідок цих HC загинуло 277 осіб (з них 26 дітей) та постраждало -

230 (з них 43 дитини). Найбільшу кількість загиблих у НС техногенного характеру зареєстровано



внаслідок пожеж та вибухів (загинуло 162 особи), причому більшість з них загинули в житлових будинках (133 особи).

Унаслідок НС на транспорті постраждала 91 особа, з них 7 дітей. В середньому у 2011 році в кожній НС, пов'язаній із пожежами гинуло троє осіб та одна особа травмувалася, а в кожній НС унаслідок аварій на автомобільному транспорті - гинуло п'ять та травмувалось троє осіб.

Територіально найбільше НС техногенного характеру у 2011 році виникло у Донецькій (18 НС), Луганській (12 НС), Одеській (12 НС) та Миколаївській (10 НС) областях.

Матеріальні збитки внаслідок НС техногенного характеру у 2011 році становили близько 26,5 млн. гривень.

Головними причинами виникнення НС техногенного характеру, які виникли у 2011 році, були:

- порушення правил дорожнього руху; - недотримання правил пожежної безпеки; - порушення вимог технологічних процесів; - застарілість та фізична зношеність обладнання, комунікацій тощо. Найбільш резонансними НС техногенного характеру, окрім НС державного

рівня, були: - Восени 2011 року відбулася аварія у самому центрі Києва, на Хрещатику. На

перехресті Хрещатика та Прорізної сталася масштабна дорожньо-транспортна пригода - в результаті зіткнення двох авто постраждав регулювальник, і, крім автовинуватців аварії, були розбиті ще 7 машин.

- НС у м. Хмільнику, де внаслідок пожежі у санаторії "Поділля" загинуло 2 особи та 10 постраждало. Причиною НС було коротке замикання електричної мережі;

- НС у м. Луганську, де внаслідок пожежі в консультативно-діагностичній поліклініці № 7 пошкоджено покрівлю та міжповерхові перекриття будівлі, знищено меблі, медичне обладнання та документи. Причиною НС було коротке замикання електричної мережі. Сума матеріальних збитків становила понад 2,2 млн. гривень.

Отже, зберігаються високі ризики виникнення НС техногенного характеру, особливо пожеж, вибухів, аварій на транспорті та в системі життєзабезпечення. Це потребує зосередження діяльності єдиної державної системи цивільного захисту із запобігання виникненню надзвичайних ситуацій.

Конончук Світлана Геннадіївна, студентка інституту підготовки кадрів для органів прокуратури України, 1 курс, 2 група

Науковий керівник: Тузіков Сергій Анатолійович, доцент кафедри Основ безпеки життєдіяльності, кандидат технічних наук, старший науковий співробітник

Національний університет „Юридична академія України імені Ярослава Мудрого” м. Харків

ЕКОЛОГІЧНЕ ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ

Екологічна криза, що виникла через непродумане господарювання людини, змушує змінити своє ставлення до довкілля. Цій меті покликана служити система



екологічного виховання, яка є окремим напрямом педагогічної теорії та практики. Екологічне виховання - це систематична педагогічна діяльність, спрямована на

розвиток у людини культури, взаємодії з природою. Завдання екологічного виховання дітей полягає в нагромадженні, систематизації,

використанні екологічних знань, вихованні любові до природи, бажання берегти і примножувати її, у формуванні вмінь і навичок діяльності в природі. Зміст його полягає в усвідомленні того, що світ природи є середовищем існування людини, тому вона має бути зацікавлена в збереженні його цілісності, чистоти, гармонії. Екологічне виховання неможливе без уміння осмислювати екологічні явища, робити висновки щодо стану природи, виробляти способи розумної взаємодії з нею. Ці уміння учні набувають на уроках та в позаурочній діяльності. Водночас естетична краса природи сприяє формуванню почуттів обов'язку і відповідальності за її збереження, спонукає до природоохоронної діяльності, запобігання нанесенню збитків природі.

Метою екологічного виховання дітей є формування в них екологічної свідомості і мислення. Передумова для цього – екологічні знання, наслідок – екологічний світогляд. Екологічну свідомість як моральну категорію потрібно виховувати у дітей з раннього дитинства. На основі екологічного мислення і свідомості формується екологічна культура, яка передбачає глибокі знання про навколишнє середовище, екологічний стиль мислення і відповідальне ставлення до природи, вміння вирішувати екологічні проблеми, безпосередню участь у природоохоронній діяльності.

Система екологічного виховання передбачає врахування основних її аспектів: національного та регіонального підходів до вибору навчального матеріалу екологічного спрямування; гуманістичну спрямованість і зростаючу роль екологічних чинників у вирішенні глобальних проблем людства; збереження фізичного і духовного здоров’я людини; об'єктивності у розкритті основних екологічних законів та понять, що дають підстави вважати екологію наукою, яка розвивається, намагаючись вирішувати проблеми довкілля; зв'язку між набутими екологічними знаннями і життям, розкриття їх цінності не лише у виробництві, а й у повсякденному житті людини.

Отже, практична реалізація завдань і мети екологічної освіти будується на засадах: комплексного розкриття проблем охорони природи; взаємозв'язку теоретичних знань з практичною діяльністю учнів у цій сфері; включення екологічних аспектів у структуру предметних, спеціальних узагальнюючих тем та інтегрованих курсів, які розкривають взаємодію суспільства і природи; поєднання аудиторних занять з безпосереднім спілкуванням з природою; використання проблемних методів навчання (рольові ігри та ін.).

Технологія психолого-педагогічного дослідження здорового діалогу дитини з природою зводиться на формування основ екологічної культури дитини. Для здійснення цієї мети педагогічний колектив творчо моделює необхідні педагогічні технології та їхні компоненти: - зміст екологічного виховання дитини; зміст та форми організації виховної роботи через реалізацію авторських програм; на науковій основі залучає до природоохоронної роботи з дітьми батьків, громадські організації; комплексний підхід, що передбачає розвиток чуттєвої сфери, спрямований на



емоційно-ціннісне ставлення до природного довкілля; експериментує методи і прийоми творчої діяльності вихователів, керівників гуртків, ґрунтуючись на принципах гуманізації, що орієнтують на виховання цілісної особистості, здатної до самовираження через позитивний діалог з природою.

Науково-теоретичною і методологічною основою формування основ екологічної культури дитини є розробки провідних науковців України - Багера М.Й., Курика М.І., Лисенка Н.В., Плохій З.П., Яришевої Н.Ф. та ін.

Глибоке соціально-психологічне дослідження проблеми діалогу дитини з природою дасть змогу створити: оптимальні психологічні умови з метою розвитку у дітей творчих здібностей; теорію плідної взаємодії суб'єктів виховного процесу; методику проведення психолого-педагогічного тренінгу з розвитку творчих здібностей, поведінки дитини у природі.

Слід відмітити, що нинішня екологічна ситуація в Україні характеризується як глибока всебічна еколого-економічна криза. Така ситуація зумовлена двома причинами: перша – протягом тривалого часу функціонування адміністративно-командної економіки колишнього СРСР відбувалося з нарощуванням продуктивних сил практично без урахування екологічних наслідків, панував відомчий, споживацький підхід до розміщення нових виробництв, недостатня увага приділялась управлінню охороною природи і контролю за якістю навколишнього природного середовища; друга – низький рівень екологічного виховання та освіти всього населення України загалом і дітей зокрема.

Вихід із складної екологічної ситуації полягає тільки в посиленні державного контролю за станом навколишнього природного середовища та реалізації Концепції неперервної екологічної освіти і виховання в Україні.

Головною метою екологічного виховання є формування індивідуальної екологічної свідомості і мислення, усвідомленого, активного і гуманного ставлення до довкілля.

Екологічне виховання дітей доцільно розглядати насамперед у моральному аспекті, оскільки в основі ставлення людини до світу природи мають лежати гуманні почуття.

Для формування екологічно мотивованої діяльності дітей необхідно враховувати: а) особливості дитячої діяльності; б) здатність діяти послідовно й цілеспрямовано, яка формується поступово й

поетапно; в) пізнавальну спрямованість діяльності дітей у природі, її основними видами є

спостереження, пошукова робота, екологічне моделювання. Так, наприклад, уміння організовувати спостереження залежить від достатньої

кількості систематизованих знань та їх усвідомлення дитиною. І саме спостереження є передумовою формування пізнавальної діяльності. За даними науковців, найбільш значущими в організації цього процесу є такі моменти:

‐ зміст спостережень за живими істотами складають: їхній зовнішній вигляд; способи функціонування (поведінка); компоненти середовища існування та особливі ознаки, які допомагають пристосовуватися до нього; взаємодія з іншими живими істотами та людьми;



– обсяг знань, які подаються дитини, розподіляється на "порції", що дає змогу поступово й ґрунтовно засвоювати їх;

– спостереження з певної теми проводяться протягом одного-трьох місяців з невеликими інтервалами в часі, завдяки чому в дитини формуються пізнавальний інтерес, емоційний досвід.

г) естетичну спрямованість діяльності дітей у природі, вона закладає підґрунтя для розвитку естетичних потреб, які стимулюють відповідну поведінку в природі.

д) екологізацію гри. Гра – емоційна діяльність дітей, і введення її в освітній процес створює емоційне тло й сприяє становленню екологічно мотивованої діяльності.

е) працю у природі. Праця у природі як самостійна діяльність дитини неоднозначно оцінюється в дошкільній педагогіці та психології. Важливим моментом організації праці дитини у природі є не її участь в окремих етапах трудового процесу, а можливість простежити наслідки своєї роботи від початку до кінця.

ж) поведінку як визначальний компонент екологічної культури. На жаль, на практиці не приділяють належної уваги поведінковому компонентові діяльності дітей у природі. Це засвідчує принаймні два моменти: недооцінку вікових можливостей дітей та складність формування екологічно мотивованої поведінки у природному середовищі. Основною складовою поведінки є вчинок, який об'єктивує це ставлення і є актом морального самовизначення. Під активністю розуміють властиву суб'єктові самостійну форму руху, яка відтворює його здатність діяти у довкіллі. Якісні особистісні зміни починаються з формування суб'єктивного ставлення до об'єктів і явищ дійсності. Вони є підґрунтям ціннісних орієнтацій, сфери мотивації та потреб і реалізуються у вчинках, що складають поведінку особистості. Психологічним механізмом поведінки є зміст мотивів, які спонукають до дії.

Серед мотивів екологічно доцільної поведінки передусім варто виокремити прагнення дитини діяти так, як діє авторитетний для неї дорослий. Бажання заслужити його прихильність і схвалення спонукають дотримуватися узвичаєних правил поведінки. З ускладненням діяльності, з набуттям індивідуального досвіду активізуються пізнавальні, естетичні, морально-ціннісні мотиви, які й спрямовують поведінку дітей у природному довкіллі. Ядром особистісного становлення є свідомість та самосвідомість. Поступове усвідомлення дитиною моральних правил поведінки у довкіллі, розуміння значення своїх дій для інших разом зі здатністю оцінювати свої особистісні якості, активізують її прагнення з власної ініціативи дбати про живу істоту. Адже за своєю сутністю екологічна культура є своєрідним кодексом поведінки людини у довкіллі.

У становленні екокультури слід орієнтуватися на програмну мету екологічного виховання, передусім на його гуманістичну складову: ставлення до природи є ставленням до самого себе, адже людина і природа якнайтісніше взаємопов'язані. Саме це дає повноцінне відчуття сенсу й неповторності життя.

Коптєв Богдан Сергійович, курсант факультету менеджменту і економіки,






ВПЛИВ АЛКОГОЛЮ НА ЖИТТЯ ЛЮДИНИ Алкоголізм — захворювання, що викликається систематичним вживанням

алкогольних напоїв, що характеризується потягом до них, призводить до психічних і фізичних розладів та порушує соціальні стосунки особи, яка страждає цим захворюванням. Найважчою стадією є синдром фізичної залежності від алкоголю, при якому раптове припинення його вживання може викликати такі абстинентні симптоми, як тремор, страх, галюцинації або марення. На сьогоднішній день проблема алкоголізму - одна з найбільш поширених і найсерйозніших проблем на Україні. Дуже часто люди не підозрюють, що залежним від алкоголю потрібна допомога і підтримка, бо вони стають від алкоголю. Алкоголізм є хворобою тіла, розуму і душі. Тому проблема алкогольної залежності стоїть дуже гостро.

За твердженням медиків, алкоголізм - це хронічна хвороба, на розвиток якої мають вплив генетичні та психологічні чинники, а також середовище. Хвороба найчастіше носить прогресивний характер і нерідко спричиняє смерть. Характеризується постійною або обмеженою втратою контролю над питтям, концентрацію на алкоголі, вживання алкоголю, незважаючи на наслідки пиття, а також деформацією мислення. Алкоголь є однією з найсильніших отрут, яка вбиває живі організми, потрапляючи в кров і забираючи воду. Також алкоголь деформує і змінює людські враження і почуття і людина, що вжила алкоголь, відчуває тепло, тоді як температура її тіла насправді знижується; відчуває втіху, коли повинна сумувати; має враження що працює швидше і краще, хоч виконує роботу повільніше і гірше. Людина є настільки досконало створена істота, що коли тіло є немічним, наш дух переймає на себе деякі функції, щоб уможливити наше функціонування. Алкоголь, у великій кількості, отруює організм настільки, що людський дух мусить надзвичайно активізовуватись. Сп'яніла людина відкривається на демонічні впливи, що дуже часто закінчується демонізацією. Окрім того психіка людини, що не живе духовним життям не здатна витримати такого залкоголізованого духовного «туризму» і тому завжди страждає.

Алкогольна залежність це перш за все духовна хвороба, яка не може бути вилікувана доти, поки не буде оздоровлений корінь проблеми. Алкоголік не може позбутись потягу до спиртного, він не може перестати пити, до того часу поки не настане внутрішнє зцілення, в іншому випадку виникнуть нові симптоми того ж самого походження. Кожен з нас може зробити свій вибір.

Дуже часто під вплив алкоголю потрапляють люди, які вважають себе одинокими і відкиненими, відчувають страх, сором, їх переповнюють почуття вини, страждання, стресу, навіть фізичного болю. Алкогольна залежність може бути наслідком зранення, яке тягнеться з самого дитинства і про яке часто важко зізнатись навіть самому собі. Адже практично завжди людина хвора на алкоголізм заперечує свою залежність і найбільшою проблемою є те, що вона не хоче визнати цю хворобу.



Алкоголь запановує над людиною, над її вільною волею і стає центром усього її життя, її "богом", вона вже не здатна приймати розумні рішення. І без втручання авторитету медицини визволення алкоголіка є майже неможливим.

Алкоголік стає винятковим егоїстом. Думає лише про себе. Брехня стає його захисною реакцією перед ворожим світом. Він обманює не лише інших, але й себе самого. Вмовляє себе що мусить пити, що алкоголь може усе змінити й усе поправити у його житті. Для нього під впливом алкоголю світ стає барвистішим. Узалежнений втрачає почуття часу, він уболіває над собою і над своєю нещасною долею і переконаний, що ніхто його не в змозі зрозуміти. Він живе у постійному страху, що буде викрита його брехня, здемасковане його пиття. Особистість алкоголіків взагалі змінюється до невпізнання, вони втрачають здоровий глузд і несуть реальну небезпеку для оточуючих. Можуть піти на крадіж, вбивство, зґвалтування, та будь - якого аморального вчинку. А поряд з узалежненою від алкоголю особою страждають і оточуючі - сім'я, діти, близькі. Постійне перебування в страсі, постійні конфлікти, сварки і образи глибоко ранять їхній внутрішній світ і вони також опиняються в "алкогольній пастці".

Як вирватись із проблеми алкоголізму? В сучасному світі здавалось би є дуже багато способів і методів лікування від різного роду залежності, в тому числі і алкогольної. Надзвичайно поширеним є «лікування» алкогольної залежності кодуванням, гіпнозами, знахарями і різними народними практиками. Але мало того, що жоден з перерахованих методів не може повністю вилікувати від цієї недуги, усі нетрадиційні медицини, знахарство, "відробляння", "заклинання" діють згубно на людську душу і дають йому повну владу над усім її єством. На сьогоднішній день поширеними є Товариства анонімних алкоголіків, які пропонують свої шляхи до тверезості і лікування алкогольної залежності. Метод полягає в тому, що хворий мусить повірити, що існує вихід з безнадійного становища, визнати своє узалежнення, набути відповідні знання з літератури, впоратись з почуттям вини, знову стати самим собою, берегтись поразки і навчитись жити без чарки, перебувати у постійній підтримці осіб з групи анонімних алкоголіків, звільнитись від узалежнених стереотипів мислення, відчуття і поведінки.

І тільки тоді, коли ми почуємо від вилікуваного члена Товариства: "Я видужав" і "Я назавжди покинув пити" можна стверджувати, що хвороба відступила, але требо цей стан закріпити пильним наглядом за хворим на протязі декілького часу.

У доповіді також деталізується інформація про джерела алкогольної інтоксикації, фази впливу на організм людини спиртних «напоїв» до моменту досягнення максимальної концентрації в крові, руйнівний вплив алкоголю на окремі органи людини, та статистичні дані про наслідки на Україні.

Кошурко Андрій Васильович, курсант факультету цивільного захисту,

4 курс, група ЦЗП-08-142 Науковий керівник: Толкунов Ігор Олександрович, заступник начальника кафедри

піротехнічної та спеціальної підготовки факультету оперативно-рятувальних сил Національний університет цивільного захисту України, м. Харків



ТОКСИЧНА ДІЯ ПРОДУКТІВ ВИБУХУ ПРИ УТИЛІЗАЦІЇ ВИБУХОНЕБЕЗПЕЧНИХ ПРЕДМЕТІВ НА ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ ТА

ОТОЧУЮЧЕ СЕРЕДОВИЩЕ

Неодноразово на території нашої Держави, включаючи надзвичайні ситуації (НС) в Артемівську, двічі в Новобогданівці та в Лозовій, відбулися несанкціоновані вибухи на арсеналах, складах та базах зберігання боєприпасів (БП) Збройних Сил України (ЗСУ). Аналіз причини виникнення означених НС та особливо процесів ліквідації їх наслідків доводить, що поряд з підрозділами Міністерства оборони (МО), активно залучаються піротехнічні підрозділи Міністерства надзвичайних ситуацій України (МНС). Практика залучень особового складу піротехнічних підрозділів та аналіз історичних даних показує, що територія України насичена не тільки вибухонебезпечними предметами (ВНП), залишками ведення бойових дій часів Великої Вітчизняної війни, а й має велику кількість сучасних джерел вибухонебезпеки – понад 180 арсеналів, складів та баз зберігання боєприпасів, територіальне розташування найбільших з них показане на рис. 1 [1].

Бойове завдання щодо очищення території України від ВНП, в тому числі і в перерахованих вище ситуаціях, є комплексним та багатогранним, воно потребує врахування великої кількості об’єктивних та суб’єктивних вихідних параметрів, основним з яких є недопущення збільшення початкових масштабів НС. Це завдання вирішується шляхом знешкодження та знищення ВНП, основними з низ є утилізація (розбирання на складові елементи, їх переробка з подальшим використанням) та знищення на підривних майданчиках, в бронеямах (підрив за допомогою додаткового заряду з метою ініціювання вибухової речовини (ВР), що міститься у БП, ВНП) [2].



Рис 1. Райони розташування найбільш крупних сховищ боєприпасів в Україні.

При проведенні робіт зі знищення ВНП методом підриву відбуваються викиди шкідливих речовин в повітря робочої зони і в оточуюче середовище продуктів вибуху. Гранично допустимі концентрації (ГДК) цих небезпечних хімічних речовин (НХР), що утворюються в технологічному процесі та класи небезпеки за ступенем впливу на організм людини наведені в табл. 1 [3, 4].

Таблиця 1. ГДК небезпечних хімічних речовин, що утворюються при вибуху ВНП та класи їх небезпеки за ступенем впливу на організм людини.

Гранично допустима концентрація

№ з/п

Найменування НХР

Клас небезпеки НХР

в повітрі робочої зони,

мг/м3

в повітрі населених пунктів,

максимальна разова, мг/м3

у відкритих водоймищах,

мг/м3

1 Тротил 2 0,5 – – 2 Гексоген 2 1,0 – 0,1 3 Тетрил 3 1,5 – – 4 Вугілля (сажа) 3 2,0 0,15 – 5 Оксид вуглецю

(чадний газ) 3 5,0 2,0 –

6 Аміак 2 0,6 0,2 2,0 7 Ціаністий водень 2 0,6 – 0,1



8 Окисли азоту 3 3,0 – – Отже, при виконанні робіт зі знищення ВНП, тобто при контакті з більшістю із

перерахованих НХР, слід застосовувати комплекс заходів щодо захисту організмів людей та навколишнього середовища від їх впливу, зокрема, засоби індивідуального захисту від потрапляння пилу і парів на шкіряні покрови, слизові оболонки, проникнення їх в органи дихання та стравотравлення у відповідності з діючими нормами безпеки.

Список використаних джерел 1. Національна доповідь про стан техногенної та природної безпеки в Україні у

2009 році. – К.: Чорнобильінтерінформ, 2010. – 252 с. 2. Утилізація боєприпасів. Правила безпечного проведення робіт: ДСТУ В

4491:2005 – К.: Держспоживстандарт України, 2005. 3. ССТБ. Воздух рабочей зоны. Общие санитарно-гигиенические требования.

ГОСТ 12.1.005-88. – М.: Госстандарт, 1988. – 25 с. 4. ССТБ. Вредные вещества. Классификация и общие требования безопасности:

ГОСТ 12.1.007-76 – М.: Госстандарт СССР, 1976. Купцов Давид Александрович, студент факультета подготовки кадров для

Министерства юстиции и органов судебной администрации Украины, 3 курс, 14 группа

Научный руководитель: Карманный Евгений Вадимович, доцент кафедры Основ безопасности жизнедеятельности, кандидат технических наук, доцент

Национальный университет «Юридическая академия Украины имени Ярослава Мудрого», г. Харьков

ОПЫТ СИНГАПУРА В ВОПРОСАХ ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ ЧЕЛОВЕКА И ОКРУЖАЮЩЕЙ СРЕДЫ В ЗАКОНОДАТЕЛЬНОМ АСПЕКТЕ

Изучение международного опыта в вопросах законодательного регулирования взаимодействия человека и окружающей среды является эффективным способом для дальнейшего применения полученных знаний в национальном законодательстве.

Сингапур является передовиком в плане строгости и эффективности законодательства по защите окружающей среды. Спектр регулируемых отношений широк: от поведения в общественных местах до покупки транспортных средств. Удивительной кажется эффективность принятых мер – чистота городской территории и экология вод является прямым тому доказательством.

Одновременно с внедрением суровых наказаний за несоблюдение экологических и поведенческих норм ведётся политика ограничения выброса углекислого газа и продуктов сгорания. Ярким примером является высокая пошлина, взимаемая с покупателей автотранспорта – автомобиль который в Европе может стоить 10-20 тысяч долларов в Сингапуре будет стоить в 2-3 раза больше. Таким образом естественное ограничение в совокупности со средствами, взимаемыми как пошлина, обеспечивают стабильные отчисления в пользу окружающей среды.

Введение более жесткой политики относительно экологии в Украине кажется



закономерным в свете ухудшающейся техногенной ситуации – увеличение влияния человека на окружающую среду, а также негативное влияние загрязненной среды на человека делают дальнейшее откладывание серьезных законодательных решений не только недальновидным, но и опасным для будущего украинского народа в частности и человечества в целом.

Кулик Христина Миколаївна, студентка інституту підготовки кадрів

для органів прокуратури, 1 курс, 8 група Науковий керівник: Карманний Євгеній Вадимович, доцент кафедри


імені Ярослава Мудрого», м. Харків ДОСЛІДЖЕННЯ ПРИБЕРЕЖНИХ АКВАТОРІЙ МІСТА КРЕМЕНЧУКА

ЗА ДОПОМОГОЮ БІОІНДИКАЦІЇ ТА БІОТЕСТУВАННЯ

У зв’язку з технічним прогресом антропогенне навантаження на навколишнє

середовище неухильно зростає. З огляду на це людство все більш хвилює питання контролю якості навколишнього середовища, а особливо – водних ресурсів. Кременчук є потужним індустріальним центром у середньому Придніпров’ї, що має значний промисловий потенціал. Як наслідок, відбувається забруднення навколишнього середовища, у тому числі прибережних акваторій.

В результаті проведених досліджень пропонуються наступні методи дослідження рівня забруднення водного середовища.

Дослідження рівня забрудненості водного середовища може здійснюватись біологічними методами, які полягають у визначенні токсичності (біотестування) і параметрів різноманітних факторів біогідроценозів (біоіндикація).

Біотестування є обов’язковим елементом системи оцінки та контролю якості води. Метою біотестування є перевірка відповідності якості води нормативним вимогам.

Пропонується проводити дослідження водного середовища (річок, озер та інших водоймищ) згідно з методикою короткочасного біотестування, за результатами якого робиться висновок про наявність чи відсутність гострої токсичної дії досліджуваних проб води на тест-об’єкти.

При цьому, якість та ступінь забруднення води визначається методом розрахунку індексу сапробності (насиченості) шляхом використання індикаторних мікрогідробіонтів (водоростей). Завдяки високій чутливості багатьох видів водоростей до умов навколишнього середовища, саме вони відіграють чи не найважливішу роль у біологічному дослідженні води.

Якість та ступінь забруднення води за складом мікрогідробіонтів оцінюється двома способами: 1) за індикаторними організмами; 2) за результатами порівняння структури угруповання на ділянках з різним ступенем забруднення і контрольним. У першому випадку за наявністю чи відсутністю індикаторних видів або груп та їх відносній кількості, користуючись завчасно розробленими системами індикаторних



організмів, відносять водойму чи її ділянку до певного класу вод. У другому випадку висновки роблять за результатами співставлення складу мікрогідробіонтів на різних створах чи ділянках водойми, які в різній мірі зазнають забруднення.

У декількох точках відбираються проби поверхневих вод прибережних акваторій, після чого проводиться їх мікроскопування з визначенням видового складу.

Результатом розглянених методів є уточнення видового складу водоростей досліджуваних ділянок та визначення ступеня їх забрудненості. Рівень забруднення ділянок водоймищ, які досліджуються, фіксується наявністю синьо-зелених, діатомових і зелених видів водоростей.

За результатами досліджень прибережних акваторій класифікуються точки відбору проб за шкалою рівнів забрудненості: від найвищого до найменшого. І робиться висновок, що точки, які показали найвищий рівень забрудненості – небезпечні для життєдіяльності людини. Як правило, точки з найвищим рівнем забрудненості – це місця, в яких вода стояча та відбувається промисловий викид відходів з підприємств.

Отже, зазначене дослідження можна вважати додатковою альтернативною експертизою рівня забрудненості водного середовища за допомогою біотестування і біоіндикації.

Купцов Давид Александрович, студент факультета подготовки кадров для

Министерства юстиции и органов судебной администрации Украины, 3 курс, 14 группа

Научный руководитель: Приходько Анна Ивановна, доцент кафедры Физического воспитания № 1, кандидат педагогических наук, доцент Национальный университет «Юридическая академия Украины


ФОРМИРОВАНИЕ ОБРАЗА ЗДОРОВОЙ ЛИЧНОСТИ КАК ОСНОВА ВОСПИТАНИЯ У НАСЕЛЕНИЯ КУЛЬТУРЫ ЗДОРОВЬЯ И БЕЗОПАСНОСТИ

Конституция Украины определяет здоровье и жизнь человека как высшую

социальную ценность, вместе с тем приравнивая задачу по укреплению и развитию здоровья и безопасности нации к общегосударственной. Исторический опыт и современные научные данные предоставляют достоверные данные о методах, способах и закономерностях в сфере безопасности жизнедеятельности и здравоохранения. Ключевым аспектом в процессе формирования здоровой личности, как осознанной личности и полноценного члена гражданского общества является гармоничное развитие физического и умственного здоровья в их взаимосвязи. С одной стороны, переход к рыночной экономике дал гражданам веский стимул для развития интеллектуальных способностей ввиду усиления конкуренции, что отразилось на идеалах и целях ключевой аудитории – молодежи, с другой стороны интенсификация умственного и эмоционального напряжения крайне негативно влияет на физическое здоровье индивида. Однако гипертрофированное внимание к умственному развитию оставляет вопросы здоровья и нанесенному ему вреда остаются малоосвещенными.



Наука дает достаточное количество данных о прямой зависимости между состоянием здоровья и показателями труда.

Таким образом, целесообразно популяризировать здоровый образ жизни в общем и спорт, как эффективный инструмент в процессе укрепления здоровья, в частности. Речь идет о популяризации массового спорта, активного отдыха. Во времена Союза Советских Социалистических Республик данная задача осуществлялась путем государственного администрирования и финансирования, наряду с активной пропагандой здорового образа жизни и спорта реализовывались масштабные программы по обеспечению населения спортивными комплексами, стадионами, площадками. После провозглашения независимости Украины многолетний опыт в сфере развития спортивно-оздоровительного сектора был частично забыт. Несмотря на то, что государство реализует проект создания спортивных сооружений в связи с проведением в Украине ЕВРО-2012, вектор этих программ скорее экономический. Потребность населения в спортивных залах сегодня не может быть покрыта частной инициативой поскольку стоимость услуг зачастую оказывается непосильной среднестатистическому гражданину Украины.

Таким образом приоритетной задачей государства является удовлетворение образовавшегося спроса на спортивно-оздоровительные услуги. Решение этой проблемы существенно повысит не только производственные показатели, но и позволит сэкономить значительные средства на лечении множества болезней связанных с сердечной недостаточностью, малоподвижным образом жизни, сидячей работой. В конечном итоге экономическая, социальная и культурная польза компенсирует все необходимые расходы.

В докладе детализируется информация о пользе спортивно-оздоровительных нагрузок и прямой зависимости улучшения здоровья и уровня производительности труда населения. Также предоставляются данные о заболеваниях, которые можно предотвратить или вылечить путем физических нагрузок, общего укрепления иммунитета и здорового питания.

Лавренко Павло Євгенович, студент факультету підготовки кадрів

для державної пенітенціарної служби України, 2 курс, 2 група Науковий керівник: Писарєв Анатолій Васильович, доцент кафедри Основ безпеки життєдіяльності, кандидат військових наук, доцент


ДОСЛІДЖЕННЯ НЕБЕЗПЕЧНОГО ВПЛИВУ СУЧАСНИХ КОМП’ЮТЕРНИХ

ТЕХНОЛОГІЙ НА ФІЛОСОФСЬКІ АСПЕКТИ ОСОБИСТОСТІ Людство, з вступом в XXI століття, все частіше почало використовувати

комп’ютерні технології в найрізноманітніших сферах соціального життя. Техніка починає все активніше застосовуватися в різних сферах управління. Вона реально починає впливати на вибір тих чи інших шляхів соціального розвитку. Цю нову функцію техніки іноді характеризують як перетворення її в соціальну силу.



Отже, нині спостерігається бурхливий розвиток техніки, а разом з тим значення техніки в житті суспільства поступово зростає, з одного боку, вона сама є найбільшим благом цивілізації і забезпечує безліч інших благ, з іншого боку – розвиток техніки привносить в життя суспільства безліч нових реалій і далеко не позитивних властивостей. Цим і зумовлена актуальність розгляду негативного впливу техніки та комп’ютерних технологій на суспільство, на особистість і її філософські аспекти.

Якщо розглядати комп’ютерні технології з філософської точки зору, то думки видатних філософів різняться.

Так, наприклад, на думку Дессауера техніка являє собою нову людську середу, створену з самого духу техніки. Ясперс вважав, що техніка є щось нейтральне. Одно очевидно – техніка сама по собі не добра і не погана, все залежить від того, що з неї зробить людина, чому вона служить, в які умови вона її ставить.

Слід зазначити, що сучасні технології і людина знаходяться в певній єдності. Створюючи та вдосконалюючи техніку, передаючи їй все більше і більше функцій, людина разом з тим, розвиває і саму себе. В даному разі, техніка виступає не тільки як засіб діяльності людини, але і як засіб і середа розвитку.

Сучасні програмні засоби здатні не тільки до навчання і самонавчання, до, так званої, інтерактивної поведінки та корекції помилок людини, а й до самостійного пошуку та отримання інформації. Така поведінка може бути осмислена як свідома, що вже саме по собі викликає певні труднощі. Ще більші труднощі може викликати інтерпретація поведінки інших програм – комп'ютерних вірусів, здатних до самовільного копіювання, тобто розмноження, а також вчинення інших дій, що не залежать від волі людини, а іноді й суперечать їй.

Розвиток техногенної цивілізації наблизився до критичних рубежів, які позначили межі цього типу цивілізаційного зростання. Це виявилося в другій половині XX століття в зв'язку з виникненням глобальних криз (екологічна, антропологічна тощо) і глобальних проблем, серед яких виділяють три головні:

1) проблема виживання в умовах безперервного вдосконалення зброї масового знищення;

2) наростання екологічної кризи в глобальних масштабах: запаси ресурсів обмежені, а діяльність людини вносить постійні зміни в біосферу, і на сучасному етапі розвитку техногенної цивілізації ці зміни починають руйнувати біосферу як цілісну екосистему; можлива екологічна катастрофа вимагає вироблення принципово нових стратегій науково-технічного та соціального розвитку людства;

3) проблема збереження людської особистості як біосоціальної структури в умовах зростаючих і всебічних процесів відчуження (сучасна антропологічна криза).

Проблема збереження особистості набуває в сучасному світі ще один вимір – вперше в історії людства виникає реальна небезпека руйнування тієї біогенетичної основи, яка є передумовою формування людини як особистості.

Незважаючи на негативний вплив комп’ютерних технологій на людину, техніка стала невід'ємним елементом подальшого розвитку суспільства, а людство вже навряд чи зможе відмовитися від неї і від її розвитку.

Локтіонова Анастасія Сергіївна, студентка факультету Телекомунікацій та



вимірювальної техніки, 3 курс, група «Управління інформаційною безпекою» Науковий керівник: Добринін Ігор Станіславович, доцент кафедри

Телекомунікаційних систем, кандидат технічних наук, доцент Харківський національний університет радіоелектроніки, м. Харків

ОБҐРУНТУВАННЯ ДОЦІЛЬНОСТІ ВРАХУВАННЯ НЕГАТИВНИХ

ФАКТОРІВ ПРОТИДІЇ ВИТОКУ ІНФОРМАЦІЇ ЧЕРЕЗ КАНАЛИ ПОБІЧНОГО ЕЛЕКТРОМАГНІТНОГО ВИПРОМІНЮВАННЯ НА ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ

Сучасний стан розвитку людства свідчить про те, що інформаційна безпека є

невід’ємним аспектом існування комерційних, державних та приватних організацій. Це обумовлює спритний розвиток як засобів які призначені для обробки інформації, так і засобів, що призначені для протидії можливому витоку цієї інформації.

На підприємствах обробка, збереження та перетворення інформації з обмеженим доступом здійснюється, в основному, за допомогою електронно-обчислювальної техніки (ЕОТ). Як відомо, практично усі радіоелектронні засоби у певній мірі є джерелами побічного електромагнітного випромінювання (ПЕВ). Це обумовлює необхідність вживання певних заходів, які б не дозволили витік конфіденційної інформації, що обробляється за допомогою ЕОТ, за межі так званої контрольованої зони.

З метою протидії можливому витоку інформації через канали побічного електромагнітного випромінювання на підприємствах, як правило, застосовують [1]:

Доопрацювання пристроїв обчислювальної техніки з метою мінімізації рівня випромінювання (внесення конструктивних змін, екранування, введення додаткових модулів);

Електромагнітне екранування приміщень, в яких розташована обчислювальна техніка (в тому числі, щодо захисту інформації від витоку по ланцюгах заземлення та електроживлення);

Активне радіотехнічне маскування. Але, здійснюючи ряд заходів, спрямованих на недопущення витоку інформації

через канали ПЕВ слід враховувати й негативні наслідки що мають ці заходи на організм людини. Так, навіть екранування електронно-обчислювальної техніки може призвести до накопичування електростатичного заряду на поверхні екрану, який, в свою чергу, може певним чином впливати на організм людини яка знаходиться у приміщенні з екранованою ЕОТ.

Електромагнітне екранування приміщень, в яких розташована ЕОТ, призводить до того, що, згідно з принципом суперпозиції, сумарна напруженість електромагнітного поля, що створюється технічними засобами розташованими у приміщені, аддитивно зростає. Це вимагає проведення додаткових розрахунків величини електромагнітного поля у приміщені та за їх результатами вживання певних мір забезпечення безпеки життєдіяльності обслуговуючого персоналу, таких як: обмеження часу роботи, використання індивідуальних засобів захисту та інш.

Активне радіотехнічне маскування передбачає використання додаткових



генераторів шуму, таких як «Гном», «Бриз», «Салют», «Маис» та інш. Але, вочевидь, за рахунок створення штучного випромінювання ці засоби суттєво підвищують рівень електромагнітного поля у приміщені та повинні використовуватися с суворим дотриманням правил безпеки для осіб, що підпадають під вплив випромінювання цих засобів.

Таким чином, при здійсненні заходів спрямованих на недопущення витоку конфіденційної інформації через канали ПЕВ необхідно враховувати й негативні наслідки, які ці заходи мають на організм людини.

Список використаних джерел 1. Ленков С. В. Методы и средства защиты информации. – М.: Арий, 464 с.

Лузанова Надія Олександрівна, студентка енергетичного факультету, 5 курс, група ДЕН-БЖ1маг

Науковий керівник: Лис Юлія Станіславівна, доцент кафедри охорони праці, стандартизації та сертифікації, кандидат технічних наук, доцент

Українська інженерно-педагогічна академія, м. Харків

КІЛЬКІСНА ОЦІНКИ БЕЗПЕКИ Актуальність роботи. Стан виробничого травматизму та аварійності на

підприємствах постійно вимагає впровадження заходів по підвищенню безпеки праці на підприємствах. Таким заходом є впровадження системи управління охороною праці й промисловою безпекою.

За останні 20-25 років виконувалося декілька наукових робіт по розробці і впровадженню такої системи. Недоліками цих робіт є відсутність в них таких кількісних показників безпеки праці та промислової безпеки, які придатні були б для використання на стадіях проектування і експлуатації виробничих об'єктів.

До сьогоднішнього дня в науці соціального управління складними системами існує загальноприйнята методика розробки окремих систем управління. Прикладами таких систем є: управління якістю продукції, управління собівартістю продукції, що випускається.

Мета роботи. Розробити методику кількісної оцінки достатності заходів по відвертанню небезпечних виробничих чинників і аварій, структуру робіт по вдосконаленню управління безпекою праці та промисловою безпекою на підприємствах, створення методичних основ інтегрованої кількісної оцінки умов праці для практичної реалізації сучасних механізмів управління охороною праці.

Ідея роботи полягає в розробці принципів кількісної оцінки ідентифікації, оцінки професійних ризиків і прийняття заходів, щодо усунення неприпустимих ризиків на робочих місцях і видах робіт, достатності заходів по відвертанню небезпечних виробничих чинників, яка забезпечувала б підвищення ефективності системи управління охороною праці й промисловою безпекою за рахунок обґрунтованого вибору оптимальних параметрів технологічних процесів і безпеки праці, можливих видів небезпечних виробничих чинників і аварій, що забезпечують відвертання їх можливих видів. Пропонується враховувати два основних показники - рівень



безпеки (показник умов) та якість організації безпечної експлуатації, а саме ефективність роботи посадових осіб по забезпеченню безпеки, підготовка та допуск персоналу до експлуатації обладнання, технологічна дисципліна,функціональний стан людини-оператора.

Завдання роботи. Для досягнення поставленої мети в роботі визначені наступні завдання:

1. Обґрунтувати напрями вдосконалення систем управління охороною праці і промисловою безпекою.

2. Обґрунтувати методику кількісної оцінки достатності заходів по відвертанню кожного виду та сукупності небезпечних виробничих чинників і аварій , методику кількісної оцінки ефективності системи управління.

3. Розробити структуру робіт вдосконаленої системи управління охороною праці та промисловою безпекою на підприємствах.

Луценко Денис Євгенович, студент фінансового факультету 3 курс, 8 група

Науковий керівник: Івашура Андрій Анатолійович, доцент кафедри Екології та безпеки життєдіяльності, кандидат сільськогосподарських наук, доцент

Харківський національний економічний університет м. Харків

ОСНОВИ ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНОГО СВІТОГЛЯДУ Історія людства – це історія еволюції людського суспільства і його інститутів,

починаючи від первісних общин і закінчуючи появою імперій. Увесь цей час людина (насправді, методом спроб і помилок) рухалася до

створення планетарного суспільства. Наша епоха цікава тим, що ми присутні при народженні цього планетарного суспільства. Це – черговий якісний стрибок в еволюції природи і нам пощастило бути свідками цієї події.

З окремих держав почало формуватися ємне планетарне суспільство, пов'язане нервовою мережею Інтернету й великою кількістю транспортних артерій.

Ми маємо глобальний метаболізм і, хай не до кінця ефективні, глобальні інститути: Організація Об'єднаних Націй (ООН), Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО), Дитячій фонд Організації Об'єднаних Націй (ЮНІСЕФ), діє Рамочна програма Організації Об'єднаних Націй з надання допомоги задля розвитку (ЮНДАФ), Комітет Організації Об'єднаних Націй з економічних, соціальних і культурних прав (КЕСКП), Організація економічного співробітництва і розвитку (ОЄСР), та ін.

Виникнення планетарного суспільства в жодному випадку не призводить до відмирання традиційного суспільства, його інститутів або зникнення різних культур і рас. Як мітохондрії продовжують своє життя в багатоклітинних організмах, так і трансформоване традиційне суспільство продовжуватиме своє існування в "тілі" планетарного.

Але все ж є проблема, вирішення якої може об'єднати людей на різних континентах, – це з'ясування екологічних питань, з якими по-різному зіштовхуються люди в усьому світі, в будь-якій країні. Необхідно пам'ятати, що наша Батьківщина –



не якийсь обмежений район на карті, а вся планета в цілому, ім'я якої – Земля. Це те найголовніше, що повинно об'єднувати нації. Усвідомивши це, англійські бізнесмени перестануть будувати металургійні й хімічні заводи в Індії, щоб не забруднювати повітряний простір над своєю країною, бо в нас він один, і заводи скрізь повинні бути обладнані новітніми очисними спорудами, незалежно від країни прописки. Зрозумівши цю важливість, передові країни усвідомлять, що поки на нашій планеті панує жорстока бідність, продовжуватимуться, незважаючи ні на які заборони й рішення, хижацькі вирубування тропічних лісів, загибель "червонокнижних" рослин і тварин, деградація обширних територій.

Таким чином, бідність є основною причиною, через яку відбувається більшість глобальних екологічних криз на нашій планеті. Вирішення цієї проблеми – в руках передових наддержав.

Часто можна чути про те, що стародавні цивілізації і, взагалі, люди минулого, були незвичайно передбачливі й дбайливі до природного середовища, яке їх оточувало.

У будь-якому суспільстві, як у стародавньому, так і в сьогоднішньому, існує зведення правил, кодекс, дотримуючись якого люди можуть жити й розвиватися. Ці закономірності, правила життя людського суспільства називають категорією моральності. Навіть язичницькі вірування, при багатьох неприйнятних для нас законах, мають ті етичні цінності, від яких навряд чи відмовиться й сучасна людина.

Безперечно, людина завжди, у тому числі й сьогодні, інтуїтивно знає, як будувати свої відносини з природою, щоб дотриматися гармонії. Світобачення – це перший ступінь світогляду, який допомагає формувати наше уявлення про світ і суспільство.

Зрозуміти природу можна через усвідомлення людиною природничо-наукових, філософських, психологічних універсалій, що дозволяють виробити необхідні принципи поведінки в системі "природа – людина – суспільство". І західна, і східна філософії завжди підкреслювали й ставили на перше місце такі стосунки. Але одна справа знати, інша – виконувати.

Ігор Пригожин справедливо стверджував: "Світом, перед яким не відчуваєш благоговіння, управляти набагато легше. Будь-яка наука, що витікає з уявлення про світ, який діє за єдиним теоретичним планом і зводить невичерпне багатство й різноманітність явищ природи до невиразної одноманітності додатків загальних законів, тим самим стає інструментом домінування, а людина, чужа навколишньому їй світу, виступає як господар цього світу.

Учені-філософи все ще сперечаються про те, чому до теперішнього часу, маючи за плечима такий багатий духовний багаж, людство не зберегло цілісності взаємин з природою.

Ідея єдності, цілісності багатоманітного природного світу, кожного його фрагменту, є фундаментальною для філософії життя.

Безперечно, екологічна криза обумовлена релігійними, культурними і класово-економічними причинами. Очевидно, що в гонитві за "самооспівуванням" людина – найвидатніше створіння природи втратила зв'язок з останньою. "Людина – це цар природи", – такий вислів, на жаль, часто доводилося чути. Причини екологічної кризи беруть свій початок у глибинних цінностях, якими керується сучасна людина.



Луценко Олена Євгенівна, студентка факультету Підготовки кадрів для системи Пенсійного фонду України, 5 курс, 2 група


Національний університет “Юридична академія України імені Ярослава Мудрого”, м. Харків

ПРАВО НА ОХОРОНУ ПРАЦІ ЯК ОДНЕ З НЕВІД’ЄМНИХ ПРАВ

ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА 1. Право на охорону праці охоплює право на безпечні та здорові умови праці та

спеціальні права жінок, неповнолітніх, інвалідів та осіб, які працюють на роботах зі шкідливими важкими і небезпечними умовами праці. Закріплення права на охорону праці у законодавстві без реальних гарантій реалізації та захисту є своєрідними «заявами про наміри», що не мають ніякої цінності для людини. З огляду на це, важливим є не лише законодавче закріплення права на охорону прані, але й чітка правозастосовча діяльність державних органів та посадових осіб щодо забезпечення реалізації та захисту даного права людини. Останнє включає можливість примусового виконання прав людини і усунення перешкод на шляху їхньої реалізації.

2. Прослідковується катастрофічна ситуація з виробничим травматизмом в Україні. Аналіз стану виробничого травматизму та професійних захворювань в Україні за 9 місяців 2011 року, проведений Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, свідчить про наступне. За вказаний період зареєстровано 8549 (з них 466 – смертельно) потерпілих від нещасних випадків на виробництві, на яких складено акти по формі Н-1. Також було складено 1596 актів по формі НПВ (в т.ч. 784 смертельно). За 9 місяців 2011 року у порівнянні з аналогічним періодом 2010 року кількість страхових нещасних випадків зменшилась на 11,6% (з 9673 до 8549). Кількість смертельно травмованих осіб збільшилась на 2,9% (з 453 до 466).

3. До недоліків, що впливають на рівень виробничого травматизму в Україні, відносяться недостатня увага роботодавців до профілактичних заходів і попередження травматизму, забезпечення безпечних та здорових умов праці та зниження виробничих ризиків; зношення основних виробничих фондів; недостатній державний нагляд і контроль за дотриманням вимог з охорони праці; недоліки в навчанні фахівців з охорони праці.

4. Серед пропозицій щодо ліквідації недоліків, що впливають на рівень виробничого травматизму на підприємствах України, можна визначити наступні: своєчасна заміна застарілого обладнання; постійний моніторинг умов праці, заміна важкої фізичної праці машинами; впровадження роботів, що заміняють людину там, де є небезпека для її життя й здоров’я; герметизація технологічних процесів на хімічних підприємствах тощо.

5. Національне законодавство закріплює доволі об’ємний перелік прав на охорону праці, які в більшості своїй відповідають міжнародним та європейським нормам та стандартам в сфері охорони праці. Разом з тим, для забезпечення реальних



гарантій реалізації та захисту права на охорону праці є нагальна необхідність ратифікації таких конвенцій Міжнародної Організації Праці в сфері охорони праці: Конвенції про техніку безпеки та гігієну праці на портових роботах № 152, Конвенції про безпеку та гігієну праці та виробниче середовище № 155, Конвенції про служби гігієни праці № 161, Конвенції про безпеку та гігієну праці у будівництві №167, Конвенції про безпеку в застосуванні хімічних речовин на виробництві № 170.

6. Враховуючи велику кількість нормативно-правових актів, які регламентують питання охорони праці та певну застарілість окремих документів, обґрунтованою є пропозиція проведення певної інвентаризації нормативного матеріалу. З огляду на різноплановість та багатоаспектність інституту охорони праці за доцільне використати інкорпорацію як вид систематизації законодавства про охорону праці. Для цього необхідно значно зменшити кількість нормативно-правових актів шляхом їх групування. Після чого всі ці нормативно правові акти повинні увійти в Офіційний збірник законодавства з охорони праці.

7. Підводячи підсумок, слід визнати, що існуюча сьогодні велика кількість нещасних випадків на виробництві не сприяє розвитку економічних показників та викликає суттєві економічні втрати не тільки кожного окремого підприємства, а й держави в цілому. Погані умови праці досить негативно відбиваються на її продуктивності, ефективності виробництва, що спричиняє зменшення прибутку та зниження валового внутрішнього продукту країни. Уникнути ці недоліки можливо шляхом прийняття нормативно-правових актів, які відображають реальні вимоги щодо техніки безпеки та охорони праці в різних сферах господарювання за сучасних умов.

Малишкіна Наталя Олегівна, студентка факультету підготовки кадрів

для системи Пенсійного фонду України, 5 курс, 2 група Науковий керівник: Малько Олександр Дмитрович, доцент кафедри

Основ безпеки життєдіяльності кандидат військових наук, доцент Національний університет «Юридична академія України


ВИЗНАЧЕННЯ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА ОСОБИ НА НАЛЕЖНІ, БЕЗПЕЧНІ І ЗДОРОВІ УМОВИ ПРАЦІ

Головною метою державної політики в сфері охорони праці є збереження життя і

здоров’я людини в процесі трудової діяльності. Сьогодні більшість підприємств, установ та організацій переживають складні часи фінансово-економічної кризи. Однак, за будь-яких обставин конституційне право працівника на належні, безпечні та здорові умови праці (ст. 43 Конституції України), повинно стояти на першому місці і бути предметом постійного контролю.

Право на належні, безпечні та здорові умови праці не відразу знайшло своє закріплення в Конституції України та навіть і в Конституціях колишнього СРСР, тому що соціалістична країна на початковому етапі свого розвитку, а потім і в період побудови соціалізму ще не могла забезпечити це право економічно та юридично.



Тому право на здорові і безпечні умови праці знайшло своє закріплення в КЗпП СРСР у 1922 році як завдання, що вимагає вирішення.

На міжнародному рівні це право працівника закріплено у ст. 7 Міжнародного пакту про економічні, соціальні й культурні права – держави, які беруть участь у цьому пакті, мають визнати право кожного на справедливі та сприятливі умови праці, що відповідають вимогам безпеки та гігієни. Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці визначається відповідно до Конституції України і спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці.

Окрім вищесказаного, висвітлене у ст. 43 Основного закону положення, знайшло своє відображення у ст. 153 Кодексу законів України про працю (КЗпП) — на всіх підприємствах, в установах і організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 153 КЗпП праву працівника на належні, безпечні і здорові умови праці обов'язок роботодавця забезпечити такі умови праці. Однак, на багатьох виробництвах шкідливі умови праці зберігаються навіть у передових у технологічному відношенні державах.

У нашій країні реально можна вести мову лише про обов'язок роботодавця застосовувати передбачені законодавством заходи щодо нейтралізації впливу на здоров'я людини шкідливих умов праці, дотримуватись встановленої гранично допустимої концентрації шкідливих речовин, інших встановлених законодавством параметрів умов праці. Відповідно до Закону України «Про охорону праці» та КЗпП певні обов'язки має і працівник. Зокрема, дбати про особисту безпеку і здоров'я, знати і виконувати вимоги нормативних актів з охорони праці, проходити періодичні медичні огляди тощо.

Також, право на належні, безпечні та здорові умови праці як елемент правового статусу громадянина є суб'єктивним, належить усім і кожному громадянину зокрема. Цьому праву громадян відповідає обов'язок держави в особі компетентних органів по створенню здорових і безпечних умов праці. На нашу думку, цей обов'язок держави слід розуміти як необхідність у законодавчому порядку закріпити:

1) юридичні норми, що визначають умови і порядок реалізації конституційного права громадянина на здорові і безпечні умови праці;

2) юридичні засоби його охорони; 3) юридичні засоби захисту цього права у випадку його порушення; 4)правові норми, що регламентують порядок дій державних органів, громадських

організацій та окремих громадян по захисту порушеного права. Слід зазначити, що в Україні розробляються і виконуються програми поліпшення

стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища як на державному, так і місцевому рівнях.

Як приклад наведемо основні положення "Програми сприяння безпечній життєдіяльності у сфері соціального захисту населення м. Харкова на 2011 2012 роки". Цією програмою передбачено поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, а саме, повинен здійснюватися моніторинг за: проведенням перевірок на підприємствах, організаціях та установах міста щодо дотримання законодавства з охорони праці; наданням пільг і компенсацій працюючим у шкідливих умовах на



підприємствах, організаціях та установах міста; проведенням на підприємствах, організаціях та установах міста періодичних медичних оглядів особливо для осіб, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці; проведенням атестацій з умов праці працюючих у шкідливих умовах праці на підприємствах, установах та організаціях міста і так далі.

Реалізацію заходів "Програми сприяння безпечній життєдіяльності у сфері соціального захисту населення м. Харкова на 2011-2012 роки" профінансовано в сумі 9,1 млн. грн., що в 1,2 рази більше, ніж за аналогічний період 2010 р.

У підсумку зазначимо, що на конституційному рівні проголошено право працівника на належні, безпечні та здорові умови праці, а відповідні права і обов'язки працівників, роботодавців закріплені у галузевому законодавстві. Крім того, належна реалізація конституційного права працівника здійснюється завдяки державним та місцевим програмам в сфері охорони праці. Відмітимо, що і в проекті Трудового кодексу від 4 грудня 2007 року №1108 також проголошується право працівника на належні, безпечні і здорові умови праці, і всі інші положення в сфері охорони праці фактично скопійовані з Кодексу законів України про працю від 10 грудня 1971 року. Тому, на нашу думку, в новому Трудовому кодексі треба передбачити дієві юридичні засоби захисту у випадку порушення даного права.

Мартынова Елена Александровна, студентка факультета самолетостроения,

4 курс, 149а группа Научный руководитель: Полищук Елена Алексеевна, доцент кафедры

химии, экологии и експертизних технологий, кандидат технических наук Национальный аэрокосмический университет им. М.Е. Жуковского

«Харьковский авиационный институт», г. Харьков ОТХОДЫ, КАК ОДИН ИЗ ФАКТОРОВ ОПАСНОСТИ ОКРУЖАЮЩЕЙ

СРЕДЫ ДЛЯ ЖИЗНЕДЕЯТЕЛЬНОСТИ ЧЕЛОВЕКА Легкомысленное отношение человека к компонентам окружающей среды, часто

оборачивается обратным негативным влиянием. Практически во все времена своего существования человек стремился как можно

быстрее и дешевле избавиться от отходов, не задумываясь при этом о последствиях. В настоящее время человеческая деятельность привела к проблеме накопления твердых промышленных отходов и отходов потребления на свалках вбоизи населенных пунктов. Ежегодно на каждого жителя Украины в среднем вырабатывается (накапливается) до 15 т различных твердых отходов. Такой темп роста накопления твердых отходов объясняется невысокой степенью их утилизации [1]. Отходы – это основной вид загрязнения литосферы.

Почвенный покров – важнейший компонент природной среды, который испытывает заметное антропогенное воздействие в зоне захоронения отходов.

Одним из наиболее опасных факторов загрязнения в местах складирования отходов является фильтрат, в котором содержатся загрязняющие вещества всех классов опасности. Исследование многочисленных полигонов и свалок свидетельствует, что в



фильтратах, просачивающихся с мест захоронения ТБО, в концентрациях, превышающих предельно допустимые, присутствуют галогенпроизводные, биологически окисляемые органические вещества, азот в различных формах, растворители, соли и др. [2].

Кроме того, в фильтрате содержатся тяжелые металлы, большинство которых вызывают выраженные мутагенные, эмбриотоксические и канцерогенные эффекты в живых организмах. Особая опасность загрязнения экосистем тяжелыми металлами состоит в том, что они способны аккумулироваться в организме человека, а период их естественной нейтрализации в природе составляет от 70 (цинк, кадмий) до 1500 – 5900 (медь, свинец) лет [2].

Свалки бытовых отходов служат источником пищи синантропным видам – переносчикам инфекции, прежде всего, крысам.

В толще твердых бытовых и промышленных отходов, складированных на полигонах, под воздействием микрофлоры происходит биотермический анаэробный процесс распада органических составляющих отходов. Конечным продуктом этого процесса является биогаз, основную объемную массу которого составляют метан и диоксид углерода. Наряду с названными компонентами биогаз содержит пары воды, оксид углерода, оксиды азота, аммиак, углеводороды, сероводород, фенол и в незначительных количествах другие примеси, обладающие вредным для здоровья человека и окружающей среды воздействием [3].

Обращение с отходами – это не единственный род деятельности, который может привести к нежелательным последствиям для человека со стороны окружающей природной среды. Негативными последствиями может обернуться и неконтролируемая вырубка лесов, выработка полезных ископаемых, высушивание болот, построение на реках дамб и т.д.

Таким образом, человечество «обижая» природу, взамен получает ряд опасных факторов, последствиями которых являются эпидемии инфекционных заболеваний, отравление продуктами питания и водой из природных источников, сокращение биологического разнообразия в природе, наводнения, засухи и многое другое.

Список использованных источников 1. http://www.infoniac.ru/news/Kak-chelovek-razrushaet-okruzhayushuyu-sredu.html 2. http://www.dissercat.com/content/issledovanie-protsessov-obrazovaniya-i-migratsii-

filtrata-poligonov-tverdykh-bytovykh-otkhod 3. Управление и обращение с отходами / Н.В. Нечипорук, В.Н. Кобрин,

С.А. Вамболь и др. – Учеб. пособ. – Х.: Нац. аэрокосм. ун-т «Харьк. авиац. ин-т», 2007. – 92 с.

Матийчик Денис Васильевич, студент факультета мехатроники

транспортных средств, 1 курс, РК-11 группа Научный руководитель: Ковтунов Юрий Александрович, доцент кафедры Мехатроники автотранспортных средств, кандидат технических наук, доцент Харьковский национальный автомобильно-дорожный университет, г. Харьков

АНАЛИЗ ПРОБЛЕМ ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ ЧЕЛОВЕКА



С ОКРУЖАЮЩЕЙ СРЕДОЙ

Человечество всегда использовало окружающую среду как источник ресурсов. Взаимодействие человека на биосферу в течение делительного времени не оказывало особого влияния. Однако, изменения биосферы, под действием антропогенных факторов, в конце концов дали о себе знать и обратили на себя внимания ученых. Улучшая качество своей жизни, человек увеличивал темпы материального производства, даже, не предполагая к каким последствиям это приведет. При этом большая часть взятых природных ресурсов возвращается в природу уже ядовитыми и не пригодными для использования.

Человек в какой-то мере ставит под угрозу существование самого себя и возможно, всего живого планеты. Существует вероятность перехода системы из одного устойчивого состояния в другое. Признаком устойчивой экологической системы является стабильность определённых характеристик. Так, например, экологически устойчивая система Земля имеет постоянную массу и постоянную среднюю температуру. Например, повышение средней температуры Земли может привести к таянию полярных льдов, опустыниванию почв, вымиранию определённых видов флоры и фауны, может быть, даже к гибели человечества. Тем не менее Земля как элемент Солнечной системы скорее всего останется такой же стабильной, как и ранее. Экологические катастрофы могут иметь различные уровни – от локальных (гибель леса, осушение моря и т. д.) до глобальных (в масштабах Земли, Солнечной системы, Галактики и даже Вселенной). Человечество в процессе жизнедеятельности безусловно влияет на различные экологические системы. Примерами таких, чаще всего опасных, воздействий является осушение болот, вырубание лесов, уничтожение озонового слоя, поворот течения рек, сброс отходов в окружающую среду. Этим самым человек разрушает сложившиеся связи в устойчивой системе, что может привести к её дестабилизации, то есть к экологической катастрофе.

В докладе детально представлены глобальные источники влияния человека на окружающий мир, влияние на планету в целом, предъявлены данные о существующем ущербе среде, наведены примеры возможных последствий в будущем.

Матюшенко Катерина Олексіївна, студентка енергетичного факультету,

5 курс, група ДЕН-БЖ1маг Науковий керівник: Лис Юлія Станіславівна, доцент кафедри

охорони праці, стандартизації та сертифікації, кандидат технічних наук, доцент Українська інженерно-педагогічна академія, м. Харків

БЕЗПЕКА ЕРГАТИЧНИХ СИСТЕМ

Все свідоме життя людина працює в певній галузі діяльності. У процесі розвитку виробництва істотно змінюються умови, характер, зміст праці людини, її роль і місце психофізіологічних можливостей в складних, несприятливих умовах. Іноді людина змушена працювати на межі психофізіологічних можливостей в складних, несприятливих умовах. Науково - технічний прогрес розширив можливості людини за



умов удосконалення знарядь праці, однак техніка стала настільки складною, що стає важко ефективно і безпечно її використовувати. Тому виникла необхідність раціонального узгодження машини, характеристик людини і виробничого середовища.

В ергономіці людина, машина і середовище розглядаються як єдине ціле при провідній ролі людини. Людському фактору у світовій практиці приділяється значна увага.

Ергономіка ставить перед собою ряд завдань. Одним із них є підвищення ефективності системи «людина-машина-середовище» (ЛМС), під якою розуміється здатність ЛМС досягати поставлену мету в заданих умовах і з певною якістю, що неможливо без забезпечення безпеки системи «людина-машина-середовище».

Незалежно від ступеня автоматизації системи ЛМС людина є головною її ланкою. Саме вона ставить цілі перед системою, планує,направляє і контролює весь процес її функціонування. Від людини багато в чому залежить безпека і ефективність функціонування системи в цілому.

Виконання виробничого завдання, незалежно від його змісту і способу дії вимагає від людини організації функцій всього організму в цілому і певного вольового зусилля, що об'єднує всі психофізіологічні механізми в цілісну реакцію, що забезпечує досягнення запланованого результату.

У кожної людини існують індивідуальні межі коливань показників нижнього і верхнього порогів чутливості. Причому, ці пороги можуть змінюється в процесі наростання втоми і в результаті несприятливого впливу середовища, особливо при загазованості, нестачі кисню в повітрі, недостатньому освітленні. Тому при проектуванні робочого навантаження, необхідно визначати оптимальний або оперативний пороги, при якому сприйняття сигналу поєднується з найбільшою продуктивністю праці.

Таким чином, впровадження ергономічної моделі безпеки, створення нормальних умов праці сприяє зменшенню шкідливого впливу факторів зовнішнього середовища, скорочення втрат робочого часу за рахунок зменшення випадків травматизму і захворювань , подовженню фази стійкої працездатності, безпосередньо підвищуючи продуктивність праці та безпеку життєдіяльності.

Матяш Владислав Юрійович, студент факультету підготовки кадрів

для Міністерства юстиції, 1 курс, 4 група Науковий керівник: Ковжога Сергій Олексійович, завідувач кафедри

Основ безпеки життєдіяльності, кандидат хімічних наук, доцент Національний університет «Юридична академія України


ОГЛЯД СУЧАСНИХ ЕКОЛОГІЧНИХ ПРОБЛЕМ ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ ТА ШЛЯХИ ЇХ ПОКРАЩЕННЯ

Питання охорони довкілля все більше і більше набувають важливого політичного

значення як у рамках кожної із європейських держав, так і на міжнародному рівні. На



даний момент в Україні відбувається перехід від економічної до екологічної стратегії розвитку суспільства, оскільки демократичність будь-якої держави передбачає підвищення її рівня ресурсозбереження.

Україна має сприятливі природнокліматичні умови, вигідне географічне розташування і високий природний потенціал. При цьому досить тривалий час неефективна економічна система сприяла нераціональному, виснажливому використанню природних ресурсів. Виходячи з цього, основним пріоритетом сучасної природоохоронної політики України є раціональне використання природних ресурсів та сприяння розвитку природоохоронних, енерго- і ресурсозберігаючих технологій.

Полтавська область не є виключенням на території України, на її теренах також дуже важливим є ресусо- та природозбереження, пріоритетними є завдання з охорони земельних, водних, лісових ресурсів, надр, атмосферного повітря, моніторингу довкілля. Хоча Полтавська область за екологічними показниками вважається однією з найчистіших, на даний час виникає необхідність проведення більш детального, комплексного аналізу рівня техногенної небезпеки території Полтавської області з урахуванням особливостей та змін у господарській діяльності регіону, її впливу на довкілля. Тепер детальніше.

Стан повітряного середовища Полтавської області залишається однією з важливих регіональних природоохоронних проблем. На фоні зростання обсягів виробництва обсяги викидів в атмосферу забруднюючих речовин від стаціонарних джерел поступово зменшилися, що свідчить, перш за все, про дієвість впровадження природоохоронних заходів.

Співвідношення між викидами від стаціонарних джерел та пересувних засобів (автотранспорту) у 2004 – 2008 рр. склало 39,8-47,2 % та 62,2-52,8 % відповідно. Ці дані свідчать про те, що одним із пріоритетів для регіону залишається проблема зниження викидів у атмосферне повітря автомобільним транспортом. Однією з основних характеристик техногенного впливу на територію області є рівень навантаження на повітряне середовище, який визначається за обсягами викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Стан водного басейну. Полтавська область розташована в басейні річки Дніпро. На півдні та південному заході область примикає до двох дніпровських водосховищ – Кременчуцького і Дніпродзержинського. Їх площа, в межах області, близько 180 тис. га. Основні поверхневі артерії області – річки Дніпро, Ворскла, Сула, Псел, Удай, Хорол, Оріль, Мерла. Для окремих басейнів річок характерна заболоченість.

У 2007 – 2009 рр. інститутом УНДІВЕП виконана екологічна оцінка якості річкових вод Полтавської області за найгіршими і середніми значеннями 26 показників (мінералізація, хлориди, сульфати, прозорість, завислі речовини, рН, азот амонійний, нітритний, нітратний, фосфор фосфатів, розчинений кисень, відсоток насичення, побутові відходи, мідь, цинк, свинець, хром загальний, нікель, залізо загальне, марганець, фториди, феноли, нафтопродукти, поверхнево-активні речовини тощо), яка дозволила досить детально оцінити ситуацію, що склалася в досліджуваних водних об'єктах в цілому і на окремих пунктах спостережень в басейнах річок Псла, Сули, Ворскли, Орелі і акваторіях двох дніпровських водосховищ (Кременчуцького і Дніпродзержинського) в межах території Полтавської



області. Земельні та біологічні ресурси. Частина природних ландшафтів змінена

господарською діяльністю людини, тому ландшафти області здебільшого є антропогенними з переважаючим типом сільськогосподарських ландшафтів. Основними чинниками негативних змін стану земельних ресурсів в Полтавській області є: 1) значна розораність земель; 2) порушення і недотримання сівозмін; 3) недостатнє внесення органічних добрив; 4) нераціональний розподіл та використання посівних площ, значна перевага у структурі посівів технічних культур, особливо соняшнику; 5) застосування важкої техніки; 6) зменшення площ рекультивованих земель при одночасному збільшенні площ порушених земель.

Серед об'єктів промисловості найбільш негативний вплив на стан земельних ресурсів в області спричиняють підприємства нафтогазового комплексу (при спорудженні та експлуатації свердловин), об'єкти трубопровідного транспорту (при їх будівництві та пошкодженні), підприємства добувної галузі, підприємства нафтопереробної промисловості. Окремим показником стану земельних ресурсів області є кількість внесення пестицидів у ґрунти.

Ліси Полтавщини характеризуються середньою продуктивністю. Середній запас деревини становить 143 м3/га. Антропогенний вплив на ліси сприяє створенню умов для виникнення небезпечних осередків шкідників і хвороб. Досить небезпечним чинником є дифузійне всихання сосни, яке зростає протягом останніх років. Причиною цього явища, як правило, є різке коливання ґрунтових вод, а також надмірна техногенна діяльність промислових підприємств.

Вагомим показником сучасної флори і фауни є кількість рідкісних видів і угрупувань, які потребують охорони. Рослини, які знаходяться на межі зникнення, занесено до Червоної Книги України. Полтавщина є одним із регіонів України з великим різноманіттям тваринного світу. Кількість основних видів мисливської фауни в останні роки достатньо стабільна.

Стан здоров’я населення. Однією із найбільш вагомих характеристик загального стану здоров'я населення є демографічна ситуація, що виражається у показниках смертності, народжуваності та природного приросту населення. Практично вся територія Полтавської області відноситься до зон з високим та дуже високим рівнем смертності населення серед регіонів України. Середній діапазон оцінки рівня смертності по Україні становить 13,4 – 22,5 на 1000 населення. Важливим для Полтавщини є вивчення впливу забруднення довкілля на інтенсивність розповсюдження злоякісних новоутворень. Полтавська область входить в першу трійку областей України за рівнем поширення цих захворювань.

Висновок. Залишається нагальною проблема забруднення водних об'єктів області. Річки області мають слабку дренажну спроможність, в результаті чого, заплавні землі заболочуються та підтоплюються. Значної шкоди завдають водним ресурсам області аварійні технологічні ситуації на об'єктах нафтогазового комплексу та зловмисні пошкодження.

Одним із найбільш вагомих наслідків незадовільного стану навколишнього середовища є погіршення основних параметрів життєдіяльності людей. В Полтавській області це проявляється у загальному поступовому зниженні рівня здоров'я населення



та у негативному розвитку демографічної ситуації. Отже, таким чином у подальшому виникає необхідність покращувати екологічну

ситуацію області шляхом залучення новітніх технологій. Мигалатій Сергій Олександрович, курсант Інституту підготовки юридичних

кадрів для Служби безпеки України, 1 курс, 2 група Науковий керівник: Ковжога Сергій Олексійович, завідувач кафедри

Основ безпеки життєдіяльності, кандидат хімічних наук, доцент Національний університет «Юридична академія України


БАКТЕРІОЛОГІЧНА ЗБРОЯ НОВОГО ПОКОЛІННЯ На сучасному етапі розвитку цивілізації необхідні нові методи ведення війни.

Оскільки на практично всю зброю існує протидія, то ключ до успішного бою – нова зброя. В результаті півстоліття досліджень американські вченні винайшли нову бактеріологічну зброю на основі генетично модифікованих бактерій.

Все почалося з 1956 року, коли в лабораторії штату Орегон був відкритий новий мікроб – Дейнокок. Він був знайдений в м’ясних консервах, що були простерилізовані величезною дозою радіації. Пізніше, у котловані на звалищі радіоактивних відходів були знайдена колонія цих бактерій. Але детальне їх вивчення почалося лише з другої половини 70х років ХХ століття. Тож, яким чином ці бактерії чудово почувають себе у середовищі радіаційного зараження, де скло стає коричневим, а людина не живе довше 3 годин?

Виявилося, що радіація на них діє так само, як і на інші організми. Проте, навіть з зруйнованим ДНК кільцем, вони успішно продовжують свою життєдіяльність. Секрет їх живучості – у специфічному білковому комплексі, що відновлює пошматоване радіацією ДНК. А білковий комплекс від випромінювання захищає неймовірно великий марганцевий комплекс. Нещодавно він був штучно синтезований та на його основі розроблюються препарати захисту від радіації нового типу.

Втім, таким організмом незабаром зацікавився Відділ розробок зброї при Міністерстві оборони США. Почавши досліду з його генетичної модифікації, вчені створили нову зброю. Вона називається гамаси (від англ. GAMA – дослівно, – Генетично модифікований анти-матеріальний агент). Суть його в тому, що ця речовина розпилюється над ворожою територією. Ця речовина, потрапляючи на поверхню певного типу починає її псувати. Агент руйнує ДНК структуру матеріали певного типу. Тобто, залежно від модифікації, такі покриття, як поліуретан, алюміній, сталь, каучук, синтетичні та бавовняні тканини будуть просто зруйновані.

Уявіть собі, що відбувається на зараженій території. Зброя, транспорт, літаки, дороги – все розвалюється у вас на очах. Та механізм її застосування ще не відпрацьований. При війні США з Іраком використання гамасів не дозволила Великобританія та Франція, оскільки США не змогла сказати, як довго територія залишатиметься зараженою, чи будуть гамаси неконтрольовано розповсюджуватися і яку шкоду вони нанесуть людині.



Зараз розробка цієї зброї продовжується. На сьогоднішньому етапі їм вживлюють ген «самогубства». Його задача після деякого часу існування агенту спровокувати процес його самознищення.

Тож зброя страхітливої сили вже існує. Нажаль, про застосування її в мирних цілях поки йдеться мало. Але дослідження щодо можливості за допомогою цих агентів очищення звалищ радіоактивних відходів вже ведуться. Головне, щоб у війнах залишилися ті, хто ще матиме змогу очищати.

Микиташ Юлія Русланівна, студентка господарсько-правового факультету,

1 курс,4 група Науковий керівник: Яценко Василь Васильович, старший викладач кафедри

Основ безпеки життєдіяльності Національний університет «Юридична академія України


ДЕМОГРАФІЧНА СИТУАЦІЯ В ТЕРНОПІЛЬСЬКІЙ ОБЛАСТІ: СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ ТА ПРОГНОЗИ

У період становлення ринкових відносин відбулися докорінні зрушення в усіх

аспектах життєдіяльності населення. Соціально-економічна криза зумовила загострення негативних тенденцій демографічного розвитку регіону.

Зниження рівня життя населення відбулося внаслідок наступних чинників: збільшення захворюваності,зростання дитячої смертності, зниження зайнятості та зростання безробіття, низьку забезпеченість житлом, складну екологічну ситуацію, зростання злочинності, падіння рівня життя значної частини громадян України.

Демографічні перспективи нації погіршує незадовільний стан здоров’я материнського та дитячого населення країни, основні показники якого – материнська та дитяча смертність – залишаються вищими, ніж у інших розвинених країнах. Сьогодні у кожної третьої дитини можна спостерігати відхилення у фізичному або психічному розвитку.

Зниження дітонародження в сім’ях є також одною з основних демографічних проблем. Причинами цього є недостатній рівень матеріального забезпечення, складна соціально-економічна ситуація в Україні,незадовільні житлові умови, поганий стан здоров’я.

Демографічна ситуація у Тернопільській області характеризується: низькими показниками народжуваності внаслідок деформованої статево - вікової структури та тривалості життя; високими показниками смертності, в т. ч. і дитячої; від’ємним сальдо міграцій.

Інтенсивні міграційні процеси,притаманні для Тернопільської області, впливають на демографічну ситуацію неоднозначно: нестабільності шлюбів через послаблення сімейних зв'язків внаслідок від'їзду одного з подружжя на тривалий термін, проте кошти, зароблені особами в результаті трудових міграцій підвищують можливості домогосподарств утримувати дітей, а також розширюють доступ індивідів до якісного медичного обслуговування та відпочинку.



На рівень життя населення істотно впливають зменшення обсягів виробництва, особливо товарів народного споживання, подальше підвищення споживчих цін та неадекватне йому зростання заробітної плати трудящих, що працюють в державному секторі економіки, а також пенсій, допомоги і стипендій.

Для населення Тернопільської області характерне старіння населення. Внаслідок постійного зниження народжуваності впродовж останнього століття, частка дітей знизилась з приблизно 40% на початку ХХ ст. століття до 15% на поч. ХХІ ст..

З 2004 року народжуваність почала збільшуватися через збільшення кількості жінок дітородного віку, а також одним із важливих стимулів народження дітей за останні 7 років є соціальні виплати держави по догляду за дитиною.

Однією з важливих стимулів народження дітей за останні 6 років є соціальні виплати держави по догляду за дитиною. Звичайно такі показники позитивно впливають на сучасну демографічну ситуацію, проте ще не можуть виправити ситуації, яка складалася протягом останніх десятиріч.

Однак соціальні виплати носять і зворотній характер,адже в деяких випадках діти виступають засобом покращення матеріального становища для неблагополучних сімей. Тобто у сім’ях наркоманів, алкоголіків тощо дитина, приречена або на схожу доля своїх батьків, або з часом може потрапити в дитячий будинок. Часто зустрічаються випадки,коли батьки, які проживають в цивільному шлюбі, навмисне не реєструють свій шлюб,щоб при народженні дитини отримувати додаткові виплати,тобто це ще один із способів заробляння грошей.

Для вирішення проблем демографічного характеру на регіональному рівні повинна бути :

- забезпечена координація заходів щодо демографічного розвитку на рівні регіону, яка визначена як у державних, так і регіональних цільових програмах;

- підтримка регіональних і місцевих ініціатив щодо розв'язання регіональних проблем демографічного розвитку;

- зменшено міграційний відплив населення; - для того,щоб соціальні виплати направлялися в правильне русло,тобто для

виховання і забезпечення дитини,на мою думку, необхідно не видавати гроші батькам,а видавати необхідні товари чи послуги за талонами,чи, наприклад, в майбутньому забезпечувати дитину житлом.

Молотко Наталія Вадимівна, студентка інституту підготовки кадрів

для органів прокуратури, 1 курс, 20 група Науковий керівник: Молодцов Віктор Арсентійович, доцент кафедри Основ безпеки життєдіяльності, кандидат військових наук, доцент


ВИКОРИСТАННЯ АУДІОНАРКОТИКІВ ЯК РІЗНОВИД СОЦІАЛЬНИХ НЕБЕЗПЕК

Вступивши у третє тисячоліття, людство досягло вражаючих успіхів у своєму



розвитку, створило комфортні умови для свого існування на Землі, вийшло в космос, пізнало деякі закони Всесвіту, але у той же час своєю активною діяльністю створило ще більше небезпек.

У центрі сучасних проблем безпеки життєдіяльності стоїть людина: її діяльність зумовлює виникнення різного роду небезпек і, як наслідок, - людина разом з іншими живими організмами стає жертвою цих небезпек. Прикладом цього є широке впровадження інформаційних технологій, що базуються на використанні електронно-обчислювальної техніки і телекомунікаційних засобів. В Україні надзвичайно швидких темпів набув процес упровадження в життя комп’ютерів і Інтернету. Це означає, що до користувачів комп’ютерів залучено велику кількість людей із різним рівнем освіти, станом здоров’я і ступенем нейропсихічної стійкості.

Без персонального комп’ютера сучасне життя неможливе. Однак, втручання в життя мільйонів людей інформаційних технологій призвело до багатьох проблем, в першу чергу пов’язаних з безпечністю використання як самого інформаційного обладнання, так і передаваної інформації. Наприклад, в охороні праці негативними наслідками введення комп’ютерних технологій визнані:

інтенсифікація темпу роботи та її монотонність; розвиток несприятливих психічних станів; великі нервові навантаження при незначних фізичних; перенапруження органів зору; розлади стану здоров’я, спричинені шкідливими факторами, джерелами яких

є візуальні дисплейні термінали (ВДТ). Не дивлячись на це, користувачі ПК, а саме молодь, практично не враховують

негативний вплив на людину самої інформації, що використовується в комп’ютерних мережах і в Інтернеті.

Сучасні комп’ютерні ігри дають молоді нові установки і моделі поведінки, виховують жорстокість, девальвують культурні надбання, в тому числі такі поняття, як доброта, дружба і любов. Унаслідок тривалого перебування у «віртуальному світі» молодь втрачає здоров’я, здатність адекватно сприймати дійсність. В Інтернеті вона черпає відомості порнографічного характеру та про способи і засоби насильства, шахрайства, використання наркотиків.

Особливу тривогу викликають так звані аудіонаркотики (цифрові або звукові наркотики) чи «айдозери» (I-Doser), якими сьогодні переповнений Інтернет і захоплена молодь.

Айдозери – це емулятори (аналоги) наркотиків на основі бінауральних розробок. Ефект бінауральних ритмів був відкритий у 1839 р. Вільхельмом Дофе. Завдяки бінауральному биттю вдається синхронізувати частоту мозку з частотою, характерною для певного стану свідомості. Наприклад, коли одне вухо чує чистий тон з частотою 170 коливань за секунду, друге – 178 коливань за секунду, півкулі головного мозку починають працювати разом, і в результаті він «чує» биття з частотою 178 - 170 = 8 коливань за секунду. Це биття – усього лише фантомний звук, що з’являється у мозку від електромагнітних хвиль, що йдуть від двох синхронно працюючих півкуль. Завдяки тому, що півкулі мозку починають працювати синхронно, мозок налаштовується на синхронну частоту. Цифрові наркотики - назва



для звукових файлів. Вони з'явилися разом з програмою I-Doser в середині 2006 року, а в 2009 році зазнали сплеску популярності. Програма I-Doser, що дозволяє прослуховувати файли з певним змістом, які подавалися як звуки, які викликають ейфорійний стан, схожий з ефектом від вживання «реальних» наркотиків. При цьому аудіонаркотики зберігалися в drg-файлах закритого формату, які дозволяли лише певну кількість прослуховувань («доз»). Після цього програма модифікувала drg-файли певним чином, що забороняла подальше прослуховування. Існує велика кількість (на 2009 рік - більше ста) типів звукових файлів, назви деяких з них викликають асоціації зі звичайними наркотиками («марихуана», «ЛСД»), інші ж мають абстрактні назви («рука Бога», «жага життя»). Автори програми заробляли гроші, продаючи «дози» різних «наркотиків».

Наукових доказів негативного впливу «айдозерів» на здоров’я людини не існує. Висновки про вплив аудіонаркотиків часом суперечливі. Наприклад, їх розповсюджувачі стверджують, що вони є нешкідливими. Проте науковці зазначають, що ефект впливу звукових хвиль може бути згубним, імовірно цифрові наркотики синхронізують хвилі мозку зі звуком. Внаслідок цього вони впливають на психічний стан людини так, що це веде до пароксизмальних розладів свідомості: психогенних змін настрою; станів, які пов’язані з прийомом психічно активних засобів (стимуляторів, транквілізаторів, алкогольних напоїв); групи розладів різного походження.

Як пояснює науковий співробітник Інституту експериментальної медицини Російської академії наук Дмитро Мірошников, реагуючи на бінауральні ритми, мозок намагається синхронізувати їх, що веде до виникнення стану підвищеної сприйнятливості. Інакше кажучи, мозок розслаблюється і стає податливим. Якщо в цей час почати подачу сигналів, робота сірої речовини дестабілізується. Ці-то сигнали і є фундаментом для айдозерів. Ефект від аудіонаркотиків, що спостерігається на електроенцефалограмі, можна класифікувати як порушення нормальної роботи мозку. При цьому більшість людей чує при прослуховуванні айдозерів лише шум і пульсуючі звуки. Деякі люди після певного часу прослуховування відзначають різні відчуття в голові (біль, шум).

В свою чергу Ніколас Теодор відзначає, що реальних свідчень того, що «айдозери» дійсно можуть надавати приписуваний їм вплив, не існує. А на думку доктора медичних наук, професора кафедри теоретичної та прикладної психології Тольятинського держуніверситету Валерія Якуніна, навіть якщо вплив цих хвиль і здатен призводити до виникнення змінених станів свідомості, «отримати постійно діючий ефект і точно описати, яким саме він буде, неможливо, це дуже сильно залежить від індивідуальних особливостей людини», він вважає, що при масовому тиражі отримати такий ефект нереально, і що якийсь реальний вплив «цифрові наркотики» можуть надати лише в одиничних випадках, а в інших випадках має місце ефект плацебо.

Хоча в даний час можна однозначно стверджувати, що «айдозери» - доступніші та легальніші від справжніх наркотиків і заміняють останні музикою, але, зважаючи на те, що деякі користувачі не отримують обіцяного впливу, ніхто не може дати гарантії того, що аудіо наркоман не перейде на справжні пігулки. Вживання аудіонаркотиків є



показником готовності людини перейти на експерименти зі справжніми наркотиками. Відповідно до існуючої класифікації небезпек використання аудіонаркотиків

можна віднести до соціальних небезпек: - локальних – по масштабам подій; - зв’язаних з психічним впливом на людину – по природі; - навмисних - по організації; - характерних для молоді – за віковою ознакою. Сучасний рівень знань про механізм впливу і наслідки дії аудіонаркотиків на

людину є недостатнім для прийняття обґрунтованих рішень по використанню або забороні «айдозерів». Необхідні більш детальні наукові досліджень щодо впливу аудіонаркотиків на людину. І якщо справді буде доведено, що вони здійснюють негативний вплив на людину, то повинні бути організовані і проведені всі необхідні заходи для заборони «айдозерів», включаючи зміну і доповнення в законодавчій базі.

Москвін Михайло Михайлович, курсант інженерно технічного факультету,


Експлуатації та ремонту автомобілів та бойових машин, кандидат технічних наук, доцент Академія Внутрішніх Військ МВС України, м. Харків

ВПЛИВ ПОБУТОВОЇ ХІМІЇ НА ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ

Побутова хімія займає важливе місце в нашому житті - миття посуду і підлог, прання і прибирання квартири і використання засобів для освіжування повітря та засобів проти комах. З екрану телевізора і в магазинах, а також при спілкуванні зі знайомими, можна дізнатись, який засіб краще справляється під час прибирання в квартирі, і який варто купувати. Але дізнатись про згубний вплив побутової хімії на організм людини досить важко. Вона руйнує: шкіру, сльозову оболонку, призводить до різних хвороб, алергій та онкологічних захворювань. Розглянемо цей вплив на окремих речовинах.

Усі пральні порошки відносяться до дуже активних миючих засобів. До складу яких майже завжди входять фосфати та хлор. Навіть дитячі і гіпоалергенні порошки небезпечні для здоров`я. Поводитися з будь-яким пральним порошком потрібно вкрай обережно. Люди чутливі, і особливо діти, відразу відчувають свербіж або почервоніння на шкірі. Дуже часто до складу порошків входять фосфати-солі і ефіри фосфатної кислоти (Н3РО4). Котрі приносять велику шкоду організму людини. Проникаючи через шкіру і слизові оболонки, Фосфати призводять до посиленого знежирення шкіри, порушення властивостей крові та розвитку ракових клітин. Вони заборонені в багатьох розвинених країнах світу вже більше десяти років, в Україні вони ще дозволені.

Один з найнебезпечніших видів побутової хімії порошкові та рідинні засоби для миття посуду. Вони не особливо токсичні, але по декілька разів на день потрапляють в їжу з "чистих" тарілок. Українські лікарі довели, що щоденне використання синтетичних миючих засобів призводить до таких захворювань: захворювання шлунково-кишкового тракту, гіпертонія, проблеми зі шкірою, почервоніння, алергія,



екзема, пухлини та онкологічні захворювання, порушення зору, депресія [1]. Освіжувачі повітря. Цей вид побутової хімії малоефективний, оскільки він не

прибирає причину поганого запаху, а тільки тимчасово приховує його, тобто маскує, замінюючи неприємний запах на вкрай шкідливе повітря. Згубний вплив аерозолів добре відомий людям, із захворюваннями алергічного характеру, а також дітям. Але навіть якщо ваш організм не подає сигналів про те, що ви дихаєте зараженим повітрям, це не означає, що йому не завдано шкоди. Про результат з часом, через головний біль, сухість в горлі, сухий кашель, також можливі почервоніння і різні алергічні реакції організму людини. Це результат дії Аніонних ПАР (Аерозолі) вони позначаються А-ПАРи. Це найагресивніші з поверхнево-активних речовин. Вони викликають порушення імунітету, алергію, ураження мозку, печінки, нирок, легенів. Найстрашніше, що ПАРи здатні накопичуватися в органах і цьому сприяють фосфати, так як вони посилюють проникнення ПАРи через шкіру і сприяють накопиченню цих речовин на волокнах тканин. Навіть 10-кратне полоскання в гарячій воді повністю не звільняє від них. Найсильніше утримують речовини вовняні, напіввовняні і бавовняні тканини. Небезпечні концентрації ПАРи зберігаються до чотирьох діб [2].

Засоби для боротьби з комахами (пестициди) у вигляді спреїв та аерозолів. Люди використовують пестициди, оскільки вони ефективно вбивають небажаних комах в місцях їхнього побуту. Але проблема в тому, що після їх використання залишаються шкідливі речовини які негативно впливають на саму людину та домашніх тварин.

Хлор-небезпечна хімічна токсична речовина. Використовується для відбілювання білизни та обеззаражування поверхонь. Вона призводить до захворювань серцево-судинної системи, сприяє виникненню атеросклерозу, гіпертонії, руйнує білки в організмі людини, негативно впливає на волосся і шкіру людини, а також підвищує ризик захворювання раком. Хоча хлор міститься в побутовій хімії в малих кількостях, але все таки він шкодить з кожним разом, і навіть тоді, коли ці засоби не використовуються - хлор вивітрюється з місць застосування негативно впливаючи на людину [3].

Виходячи з цього при купівлі засобів побутової хімії, в першу чергу, варто звернути увагу на її склад. У складі можуть опинитися хімічні елементи, які можуть принести велику шкоду організму. Велика частина таких речовин давно заборонена в європейських країнах, але на наших прилавках ці речовини все ще є. Також необхідно дивитись на дату виготовлення ,та строк використання, який повинен вказуватись виробником на упаковці. Слід зберігати побутову хімію в сухих темних приміщеннях, в недосягаємому для дітей місці. Користуватись побутовою хімією слід обережно згідно з інструкцією, виключаючи прямий контакт шкіри з агресивними речовинами. При її використанні, існує безліч альтернативних-не токсичних рішень, практично для кожного. Прагніть менше користуватися хімією, а більше натуральними засобами - сода, гірчиця і інші засоби, що не шкодять організму. А якщо вже доводиться - то розведіть миючий засіб водою в співвідношенні один до двох. Окрім цього, ретельніше відмивайте, а не виполіскуйте, посуд під краном [4]. Якщо перейти на альтернативи побутової хімії не вдається, то хоча б усвідомлюйте те, що ви користуєтесь потенційно небезпечними хімічними речовинами. Тому будьте з ними обачливими і прагніть використовувати їх в менших кількостях.



Список використаних джерел 1. Вред стиральных порошков на здоровье и окружающую среду І и ІІ ч.

[Електронний ресурс]: http://www.inforest.com. – Дата звертання 03.07.2011. 2. «Хімія в побуті »- 2010 під редакцією української асоціації захисту прав

споживачів. 3. Органічні пральні порошки, засоби для миття та прибирання //Рівне вечірнє. –

2011. – 31 березня. – С.4. 4. Герцвольф Ю. Як зберегти здоров'я свого дому? [Електронний ресурс] // Дім та

сім'я. – Режим доступу: http://homelifes.ru/page/jak-zberegti-zdorovja-svogo-domu. Музика Тетяна Олександрівна, студентка факультету підготовки кадрів

для системи Пенсійного фонду України, 5 курс, 2 група Науковий керівник: Малько Олександр Дмитрович, доцент кафедри Основ безпеки життєдіяльності, кандидат військових наук, доцент


ДЕЯКІ АСПЕКТИ ЗАКОНОДАВЧОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

ПРАВА ОСОБИ НА УСУНЕННЯ НЕБЕЗПЕКИ Право особи на усунення небезпеки, яка загрожує життю та здоров’ю, є одним з

основних її прав. Тому в Цивільному кодексі (ЦК) України було закріплено, що фізична особа, життю, здоров’ю або майну якої загрожує небезпека, а також юридична особа, майну якої загрожує небезпека, мають право вимагати її усунення. Це додатковий захід захисту цивільних прав ще на стадії створення загрози заподіяння шкоди, що є вчасним з огляду на небажані наслідки науково-технічного прогресу. Тобто цивільно-правова відповідальність може бути покладена на суб’єкта не тільки за спричинену шкоду, а й за так званий «делікт створення небезпеки».

У разі неусунення загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи заінтересована особа має право вимагати: 1) вжиття невідкладних заходів щодо усунення загрози; 2) відшкодування завданої шкоди; 3) заборони діяльності, яка створює загрозу (ст. 1163 ЦК України).

На практиці виникає проблема з оцінкою загрози. Загрозу можна визначити як ризик настання певних негативних наслідків (шкоди) у майбутньому. При цьому загроза повинна бути наявною і реальною настільки, щоб створювати небезпеку завдання шкоди заінтересованій особі. Зважаючи на це, а також враховуючи суб’єктивність сприйняття загрози, існують певні складнощі при покладенні цивільно-правової відповідальності на особу, яка створила небезпеку життю і здоров’ю фізичних осіб, а також їхньому майну і майну юридичних осіб. Реальність небезпеки обумовлюється характером поведінки боржника. Як свідчить судова практика, інколи суб’єкти правовідносин звертаються за захистом до суду в разі уявної загрози завдання шкоди.

Найбільш характерним прикладом створення загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи вважають невиконання (або несвоєчасне виконання) комунальними міськими службами робіт з ремонту міських вулиць, у



зв’язку з чим на дорогах виникають аварійні ситуації й заподіюється шкода здоров’ю та майну внаслідок дорожньо-транспортних пригод. Створення загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи пов’язане також з діяльністю з використанням джерел підвищеної небезпеки. Це стосується використання, зберігання або утримання транспортних засобів, механізмів та обладнання, використання, і зберігання хімічних, радіоактивних, вибухових речовин. Загроза може бути також наслідком порушення техніки безпеки, будівельних норм і правил тощо. Однак недоцільно обмежувати застосування зобов’язання про відповідальність зі створення загрози підприємницькою та іншою господарською діяльністю. Так, загроза створюється і громадянином, який недосконало закріпив супутникову антену за вікном своєї квартири над пішохідною доріжкою.

У розглядуваному зобов’язанні йдеться перш за все про спонукання зобов’язаної особи до вчинення певних дій на запобігання загрози. По-друге, можуть бути стягнуті збитки, які фактично зазнані особою при вчиненні дій із запобіганню загрози, створеної іншою особою. Крім того, існує думка, що оптимальнішим було б визнання держави первинним суб’єктом відповідальності за неусунення загрози життю, здоров’ю і майну з правом регресної вимоги до створювача такої загрози. Вважають, що така позиція більшою мірою гарантувала б здійснення конституційного права на безпечне для життя та здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди (ст. 50 Конституції України).

Отже, центр ваги доцільно перенесено зі шкідливого результату на більш ранній етап, коли протиправне діяння тільки створює можливість заподіяння шкоди або коли сама діяльність має небезпечні властивості.

Муратова Анна Сергіївна, студентка інституту підготовки кадрів


Національний університет « юридична академія України імені Ярослава Мудрого», м. Харків

ПРОБЛЕМИ ВИХОВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ ТА БЕЗПЕКИ

У МОЛОДІ, МОЖЛИВІ ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ На сьогоднішній день в Україні спостерігається різке зниження правової культури

молодого покоління. Це, зокрема, стосується і нехтування правилами природокористування і екологічної безпеки в цілому. Ця проблема є досить важливою через те, що така тенденція може призвести до значного погіршення екологічної ситуації, а в майбутньому може стати причиною антропогенних та техногенних катастроф. У нашій країні, на жаль, відсутня злагоджена система екологічної освіти та виховання, яка має відповідати сучасному рівню розвитку країни. Цікава практика створення екологічних курсів для молоді і підприємців існує в деяких країнах Європи, а отже, може бути ефективно запроваджена і в Україні.

Екологічна культура – складова частина загальноосвітньої культури,



характеризується глибоким і узагальнюючим осмисленням важливості екологічних проблем в майбутньому розвитку людства. Вона включає в себе процес формування екологічної свідомості особистості, що відображає нерозривну єдність між сукупністю знань, уявлень про природу, емоційно-почуттєвого і ціннісного відношення до неї і відповідних умінь, навичок, потреб взаємодії, заснований на гармонізації взаємозв’язків у системі «природа-людина». Загальноприйнятою стає точка зору, відповідно до якої людство не може більше прогресувати у своєму розвитку, суттєво не підвищивши рівень екологічної культури. Підвищення рівня екологічної культури повинно починатися з молоді, бо саме від їх дій, залежить майбутнє світу.

Актуальним для даного питання виховання культури екологічної безпеки у молоді вбачаються такі можливі шляхи її вирішення:

- подібне виховання має бути тривалим процесом, тобто починатися в дошкільному віці і продовжуватися на всіх стадіях формальної і неформальної освіти;

- бути міждисциплінарною за своєю суттю, включати спеціальний зміст у кожен навчальний предмет;

- вивчати головні проблеми навколишнього середовища з урахуванням місцевих, національних, регіональних і міжнародних точок зору, щоб отримати знання про умови навколишнього середовища в інших географічних регіонах;

- надати можливість молоді застосовувати свої знання і досвід у плануванні, прийнятті рішень і визначенні наслідків;

- допомагати молоді самостійно визначити ознаки виникнення проблем навколишнього середовища.

Одним з напрямків розв’язання проблем, які накопичилися в галузі екологічної безпеки є дотримання положень Концепції ООН «Про сталий людський розвиток», про підтримку якої заявила Україна. У Концепції безпека визначена як базисна потреба людини. Метою концепції є створення умов для виховання в людині екологічної культури.

Пріоритетним напрямком підготовки, згідно вищенаведеної Концепції, вважається формування правильної соціальної позиції особи щодо власної безпеки, мотивація її безпечної поведінки в побуті, на виробництві, в інших сферах існування, засвоєння певних знань та вмінь з акцентом на запобігання можливої шкоди. Чого в свою чергу неможливо досягти без достатнього рівня виховання і навчання у тому числі у сфері екологічної безпеки.

Отже, можна зробити висновок, що результат виховання культури екологічної безпеки в молоді багато в чому обумовлений тим, наскільки екологічні та загалом природні цінності сприймаються підростаючим поколінням та на скільки ефективно вони прищеплюються, як життєво необхідні, адже тільки так можна зменшити ризик виникнення антропогенних та техногенних катастроф. Той або інший рівень екологічної культури – результат виховання, головною функцією якого є підготовка підростаючого покоління до життя, а для цього воно повинно його знати, опанувати систему моральних норм стосовно нього, у тому числі і до природи. Без змін у культурі природокористування не можна розраховувати на позитивні зміни в екологічному стані. А від так, важливим у процесі зрощення культури екологічної безпеки може бути



введення спеціального курсу додаткового виховання у навчальних закладах усіх рівнів.

Недашківська Лілія Віталіївна, учениця 11-Б класу Харківська гімназія № 46 імені М.В.Ломоносова, м. Харків



ВПЛИВ СУЧАСНИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НА ЗДОРОВ’Я

МОЛОДІ ТА АСПЕКТИ ЗАХИСТУ ВІД НИХ Проблема впливу сучасних інформаційних технологій (ІТ) на здоров’я людини

основним чином пов’язана з проблемою застосування комп'ютера. Найбільш значний вплив з боку комп'ютера відчуває молодь.

Окреслена проблема може бути вирішена на основі збалансованого комплексного підходу, що враховує цілий ряд факторів: педагогічних, медичних, правових, технічних, організаційних. Акцент у висвітленні проблеми здорової роботи з комп'ютером, як складової впливу інформаційних технологій, повинен бути перенесений у педагогічній діяльності з технічних характеристик обчислювальної техніки на біологічні та соціальні особливості користувача.

Фактори інформаційних технологій, що впливають на здоров'я. Дослідження, проведені в ряді країн, встановили, що користувачі ПК мають широкий спектр захворювань. Це хвороби очей і зоровий дискомфорт, зміни кістково-м'язової системи, стрес і його наслідки, шкірні захворювання, негативний вплив на результат вагітності, розлади нервової системи та ін. Європейським економічним співтовариством була випущена Директива № 90/270, відповідно до якої необхідно інформувати оператора, що працює з монітором, про заходи безпеки і збереження здоров'я, способи зменшення або усунення ризику. У деяких державах, наприклад у Німеччині, робота з ПК і монітором відноситься до числа найбільш шкідливих і небезпечних професій!

Відомо, що сучасна техніка надає несприятливий вплив на здоров'я молоді та співробітників, що постійно використовують інформаційні технології. Виділяються дві групи шкідливих факторів. Перша включає фізичні фактори, у тому числі електромагнітні та електростатичні поля, температури та вологості, інші параметри систем кондиціонування тощо. Друга група охоплює аспекти організації праці, ергономіки робочих місць і психологічні чинники. Так, вимірювання фізичних факторів показало, що в приміщеннях з електронно-обчислювальною технікою найбільшою мірою від нормативних рівнів, зазвичай, відрізняються: температура повітря, електромагнітні поля, концентрація іонів, освітленість робочого місця, включаючи екрани моніторів.

Ще в 2005 році Всесвітня організація охорони здоров'я у своєму рапорті звернула увагу на збільшення негативного впливу електромагнітного випромінювання на людину. У рапорті йдеться, що тривалий вплив на людину, чутливу до



випромінювання, може призвести до його інвалідності. Повідомлення про негативний вплив електромагнітного випромінювання почастішали після появи персональних комп'ютерів, ще більше проблеми зросли у зв'язку з поширенням WiFi та мобільного зв'язку. Сама по собі ця проблема дуже складна, і вважається, що основна причина негативного впливу полягає в тому, що електромагнітне випромінювання, яке нас оточує, стає все більш нестабільним. А це переноситься людським організмом важче, ніж постійний вплив стабільного випромінювання (організм, в цьому випадку, краще здатен адаптуватись). Кожен роз'єм, в якому є напруга, створює навколо себе різні електромагнітні хвилі, в результаті чого всі живі організми отримують електроімпульси. Неважко уявити, що, наприклад, працюючий поруч мобільний телефон може впливати на людину так само, як він впливає на електронну систему - при дзвінках мобільного телефону в роботі музичного центру виникають перешкоди.

Нормативне регулювання. Різноманіття небезпечних і шкідливих чинників, присутніх в ІТ, зумовило появу низки нормативних документів. У них до факторів ризиків, притаманним обладнання ІТ, віднесені ураження електричним струмом, займистість, випромінювання, а також енергетична, теплова, механічна і хімічна небезпеки.

Найважливішим аспектом, що визначає умови роботи з ІТ, є напруженість трудових процесів. Це пов'язано зі значними розумовими, емоційними і творчими зусиллями, особливо при створенні нових ІТ. Для роботи операторів характерне загальне нервово-емоційне напруження, зміна кров'яного тиску, почастішання пульсу, підвищення цукру в крові.

Відповідно до нормативних документів з охорони праці, існує три класи умов праці. Перший клас умов праці вважається оптимальним. Другому класу відповідають допустимі умови праці, при яких чинники не перевищують встановлених гігієнічних норм. Шкідливі умови праці відносяться до третього класу, при якому виробничі фактори перевищують гігієнічні норми. Залежно від рівня перевищення нормативів чинники третього класу поділяються па чотири ступені шкідливості, які викликають функціональні зміни організму, призводять до стійких функціональних порушень і зростанню захворюваності.

Вимоги охорони праці обов'язкові для виконання юридичними і фізичними особами при здійсненні ними будь-яких видів діяльності, у тому числі при навчанні, проектуванні, будівництві та експлуатації об'єктів, конструюванні обладнання тощо. Забезпечення безпеки робочих місць, охорона праці згідно з чинним законодавством покладено на роботодавця, а стосовно молоді, яка навчається – на керівництво навчального закладу та викладача (вчителя).

Рекомендації при роботі з комп'ютером. При роботі з комп'ютером, на відміну від читання книги, коли можна легко знайти зручне положення, людина цілком залежить від положення дисплея. Крім того, екран, будучи джерелом світла, вважається приладом активного контрасту (лист паперу - пасивний контраст), що не так сильно залежить від інтенсивності освітлення і кута падіння світла. Зображення на екрані динамічно оновлюється. Низька частота оновлення (регенерації) викликає мерехтіння зображення.

Зазвичай людина довго дивиться на екран монітора. При цьому очні і внутрішньоочні м'язи залишаються нерухомими, у той час як вони мають потребу в



динамічному режимі роботи. Це призводить до їх ослаблення. Тривала робота з комп'ютером вимагає також підвищеної зосередженості, що

призводить до підвищених навантажень на органи зору людини. Розвивається зорове стомлення, що сприяє виникненню короткозорості, головного болю, дратівливості, нервової напруги і стресу. Щоб уникнути цього, потрібно пам'ятати, що чим вище роздільна здатність монітора, тим точніше і чіткіше зображення на екрані, і тим воно менше стомлює зорову систему.

Зовнішнє освітлення в приміщенні знижує контрастність зображення, проте не варто забувати, що збільшення яскравості стомлює зір. Відблиски на моніторі також сильно заважають сприймати інформацію з екрана, змушують змінювати положення голови і корпусу, напружувати зір. Збільшується не тільки навантаження на очі, але і на шию, спину, плечі і руки, що призводить до швидкої втоми. Джерелами відблисків є розташовані поруч з екраном монітора джерела світла, світле устаткування, яскраві поверхні, незашторені вікна і навіть світлий одяг самого користувача.

Як же зменшити дію негативних факторів, щоб зберегти здоров'я? Звичайно, перш за все потрібно подбати про організацію свого робочого місця, освітлення, мінімізувати вплив зовнішніх чинників. Зняти виниклу напругу допоможуть спеціальні вправи на розслаблення.

Отже, розвиток інформаційних технологій по своєму динамізму, соціальній та економічній значимості для особистості, суспільства і природи, справедливо постає на перше місце. Психологічне самопочуття і соціальна свобода сучасної молодої людини все більше залежать від її компетентності в галузі інформаційних технологій, і ця компетентність стає необхідним чинником успішної діяльності в самих різних галузях. Тому дуже важливо для молоді розуміти вплив сучасних інформаційних технологій на здоров’я людини та аспекти захисту від них.

Неживенко Юлія Миколаївна, студентка енергетичного факультету,

3 курс, група ДЕН-Бж9 Науковий керівник: Смирнитська Майя Борисівна, доцент кафедри

Охорони праці, стандартизації та сертифікації, кандидат технічних наук, доцент Українська інженерно-педагогічна академія, м. Харків

ПОСТАНОВКА ЗАВДАННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ ФІЗИЧНИХ ФАКТОРІВ ТРУДОВОГО СЕРЕДОВИЩА

НА ЗДОРОВ'Я І ПРАЦЕЗДАТНІСТЬ СТУДЕНТІВ Система освіти має свою специфіку в створенні необхідних умов охорони праці.

Тут не спостерігається зросту травматизму, однак постійною стає тенденція зростання тривалості непрацездатності, рівня професійно обумовленої і загальної захворюваності серед молоді – студентів, які навчаються у ВНЗ.

До причин сформованої тенденції можна віднести: дуже слабко здійснюється атестація робочих місць викладачів і студентів; практично відсутні такі напрямки діяльності як проведення науково-дослідних робіт, санітарно-гігієнічного моніторингу з метою спостереження, оцінки і прогнозування стану здоров'я



викладачів і студентів у залежності від стану робочого середовища й умов їхньої життєдіяльності.

Проте, для успішного проведення навчального процесу необхідне створення комфортного мікроклімату в аудиторії, якісного освітлення тощо, що залежить від розмірів приміщення, наявності кондиціонування повітря або вентиляційних систем, наявності системи освітлення, яка відповідає характеру зорової роботи у приміщенні. Відсутність такого устаткування призводить до перегріву/охолодженню приміщення, зоровому та загальному швидкому стомленню, ускладненню в серцево-судинній діяльності тих, хто учиться і хто учить.

Процес навчання студента у ВНЗ відноситься до розряду розумової праці. Характер і інтенсивність розумової роботи в основному залежать від стану центральної нервової системи. При напруженій розумовій праці відхиляється від норми тонус м'язів судин мозку і серця. Але у випадку ненормальних умов мікроклімату особливі вимоги пред'являються саме до серцево-судинної системи. Слід зазначити, що розумова робота найтіснішим образом пов'язана з роботою органів почуттів, у першу чергу зору і слуху. При напруженій розумовій праці відбувається зміна в органах почуттів – змінюється адаптаційна здатність ока. Тому достатня освітленість відіграє істотну роль при виконанні розумової роботи. Встановлено пряму залежність працездатності від умов освітленості. Існують аналогічні залежності і для параметрів мікроклімату. Значний інтерес викликають дослідження з виявлення механізмів впливу на організм комплексу факторів трудового середовища. В нашому випадку на організм студентів діє комплекс слабко виражених факторів, вивчення ефекту взаємодії яких представляється вкрай актуальною задачею.

Оскільки, важливим моментом функціонування організму студента є вплив на нього комплексу фізичних факторів трудового середовища, з яких ми вибрали вплив мікрокліматичних факторів і освітлення, то своєчасною є задача кількісної і якісної оцінки впливу стану мікроклімату і освітлення навчальних приміщень на функціональний стан студентів денної форми навчання і, як результат, на ефективність самого процесу навчання.

На першому етапі планується провести опитування серед студентів Української інженерно-педагогічної академії денної форми навчання інженерних і інженерно-педагогічних спеціальностей щодо фізичних факторів робочого середовища, які негативно впливають на процес навчання.

На другому етапі для організації досліджень студенти будуть розбиті на кваліфікаційні групи, що складаються з осіб, що володіють однорідним набором певних характеристик:

— приблизно однаковою організацією умов і режимів трудової діяльності; — близьким рівнем освіти і поточного навчального навантаження. До поняття кваліфікації були віднесені наступні ознаки:

— специфічні знання, що приблизно можна вимірити часом, витраченим на їхнє придбання (рік навчання у ВНЗ); а також гуманітарна або технічна спрямованості знань (спеціальність, з якої навчається студент);

— престижність одержуваної спеціальності, що дає певний рівень мотивації для



володіння відповідними знаннями. Таким чином, були виділені групи факторів трудового середовища студента,

вплив яких має бути досліджено. У процесі дослідження в кожній кваліфікаційній групі протягом одного етапу

навчання періодично буде зроблено: — вимір шкірної температури, життєвої ємності легенів, пульсу, тиску; — визначення пам'яті; швидкості переключення уваги; — визначення параметрів психологічної сумісності в колективі; — визначення індивідуального психотипу студента. Задачі досліджень:

— показати вплив факторів трудового середовища на здоров'я і працездатність студентів;

— вдосконалити методи оцінки працездатності і стану здоров'я студентів; — розробити методику з нормалізації функціонального стану студента; — розробити рекомендації щодо оптимізації навчального процесу.

Новосад Роман Миколайович, студент інституту підготовки кадрів

для органів прокуратури, 1 курс, 8 група Науковий керівник: Карманний Євгеній Вадимович, доцент кафедри



ОСОБЛИВОСТІ БОРОТЬБИ ІЗ ПРОЯВАМИ ТЕРОРИЗМУ ТА НАСЛІДКАМИ ПОЖЕЖ, ЯК СКЛАДОВИМИ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ СОЦІАЛЬНО –

ПОЛІТИЧНОГО І ТЕХНОГЕННОГО ХАРАКТЕРУ Метою даної роботи є дослідження проявів тероризму і його впливу на світове

суспільство, а також вивчення і відточення навиків поведінки під час пожежі. Тероризм – суспільно небезпечна діяльність, яка полягає у свідомому,

цілеспрямованому застосуванні насильства шляхом захоплення заручників, підпалів, убивств, тортур, залякування населення та органів влади або вчинення інших посягань на життя чи здоров'я ні в чому не повинних людей або погрози вчинення інших дій з метою досягнення злочинних цілей. Видами тероризму є: національно-визвольний, національно-релігійний, соціал-революційний, диверсійний та кримінальний тероризм. Основними осередками тероризму є Аль-Каїда, Ірландська республіканська армія, Талібан.

Женевська конвенція про відкрите море, Гаазька конвенція від 16 грудня 1970 року про боротьбу з незаконним захопленням повітряних суден, Монреальська конвенція від 23 вересня 1971 року про боротьбу з незаконними діями, спрямованими проти цивільної авіації, Конвенція про боротьбу з тероризмом 26 січня 1977 року – це основні документи, які покликані боротися із будь якими проявами тероризму. При Організації Об'єднаних Націй з 1973 року діє спеціальний комітет з тероризму, який працює, в основному, у трьох напрямках:



1) вироблення та узгодження правових норм; підготовка міжнародних договорів і конвенцій;

2) виявлення та вивчення причин, що породжують тероризм; 3) розробка заходів боротьби з тероризмом. Пожежі – це стихійне лихо, вогонь, що вийшов з під контролю людини. Вони

можуть виникати в лісах, на торф’яниках, у житлових будинках, на виробництві, в енергетичних мережах і на транспорті, спричиняють великі збитки і часто приводять до загибелі людей.

При пожежі потрібно остерігатися: високої температури, задимленості і загазованості, обвалу конструкцій будинків і споруд, вибухів технологічного обладнання і приладів, падіння обгорілих дерев і провалля. Небезпечно входити в зону задимлення, якщо видимість менше 10 м. При рятуванні потерпілих із будинків, що горять, і при гасінні пожежі, дотримуйтесь наступних правил:

– перш ніж ввійти в приміщення, що горить, накрийтесь мокрим покривалом, пальтом, плащем, щільною тканиною;

– двері в задимлене приміщення відкривайте обережно, щоб уникнути займання від великого притоку свіжого повітря;

– у дуже задимленому приміщенні рухайтесь поповзом або пригнувшись; для захисту від чадного газу необхідно дихати через зволожену тканину;

– якщо на вас загорівся одяг, лягайте на землю і, перевертайтесь, щоб збити полум’я;

– бігти не можна - це ще більше роздуває вогонь; – побачивши людину в одязі, що горить, накиньте на нього пальто, плащ або яке-

небудь покривало і щільно притисніть його. На місце опіків накладіть пов’язки і відправте потерпілого в медичний заклад;

– при гасінні пожежі використовуйте вогнегасники, пожежні крани, а також воду, пісок, землю, покривала та інші засоби;

– речовини, що гасять вогонь, направляйте в місця найбільш інтенсивного горіння і не на полум’я, а на поверхню, яка горить;

– якщо горить вертикальна поверхня, воду подавайте в верхню її частину; – в задимленому приміщенні використовуйте розпилений струмінь, який сприяє

осадженню диму і пониженню температури; – горючі рідини гасіть сумішами, які викликають піну, засипайте піском або

ґрунтом, а також накривайте невеликі осередки покривалами, одягом, брезентом тощо;

– якщо горить електропровід, спочатку виверніть пробки або вимкніть вимикач, а потім починайте гасити вогонь;

– виходити із зони пожежі необхідно в навітряну сторону, туди звідки дує вітер. Новіков Дмитро Федорович, студент факультету менеджменту і маркетингу,

3 курс, 1 група Науковий керівник: Савченко Микола Федорович, доцент кафедри

техніки і технології, кандидат технічних наук, доцент Харківський національний економічний університет, м. Харків



ОРГАНІЗАЦІЙНО-ТЕХНІЧНІ ЗАСОБИ ЗНЕШКОДЖЕННЯ АВАРІЙ ТЕХНОГЕННОГО ХАРАКТЕРУ З ВИКОРИСТАННЯМ ГНУЧКИХ

ТЕХНОЛОГІЧНИХ СИСТЕМ

Невпинна діяльність людини як творця духовних і матеріальних цінностей характеризується не лише позитивними, але й, у багатьох випадках, негативними наслідками.

У дослідженні існуючих і можливих варіантів запобігання різних по масштабам лиха аварій значний внесок належить таким фахівцям як Б. Патон, В. Бар’яхтар, О. Федоренко, Ю. Губський, Ю. Крупка, О. Обрядчиков та інших. З їх праць можна визначити, що рішення багатьох питань у екологічній сфері ускладнюється тим, що небезпечні аварії, як правило, у більшості випадків непередбачені, досить часто їх виникнення пов’язане з людським фактором. Ці аварії супроводжуються пожежами і вибухами, можливими викидами або розлиттям у довкілля речовин, що відносяться до отруйних.

Тому визначення методів запобігання і знешкодження аварій набуває усе більшого значення. Перш за все, вагомими чинниками можна вважати об’єднання зусиль не лише по створенню інформаційної бази існуючих технологій знешкодження аварій, але й створення ефективних механізмів їх впровадження (від міністерств до науково-технічних організацій). Наприклад, в Україні є досить вагомі напрацювання винахідників у напрямках створення нових та удосконалення існуючих засобів ліквідації небезпечних аварій на техногенних об’єктах у енергетичній, нафто-газодобувній, хімічній та інших промисловостях. В той же час механізми впровадження нових або удосконалення існуючих технологій та пристроїв надзвичайно неефективні порівняно з практикою інших країн (США, Японія, Німеччина, Китай).

Як приклад, можна навести практику впровадження розробок творчих неспеціалізованих організацій, що продовжують діяти, незважаючи на відсутність фінансових важелів, у вищих навчальних закладах. Так, у ХНЕУ на протязі більш десяти останніх років проводились ініціативні роботи по знешкодженню аварій з використанням гнучких технологічних систем попередження і ліквідації аварій (ГТСПЛА).

Розробки ХНЕУ були захищені п’ятьма патентами України. Їх переваги – використання потужних джерел енергії для створення інтенсивних циклічної або разової дії струменів робочої середи для безпосередньої ліквідації джерел аварії по принципу безлюдних технологій. Приклади запропонованих технологій у ХНЕУ та у інших організаціях (провідних ВУЗах Харківщини) – це нові варіанти технологій застосування при ліквідації аварій різноманітних вибухових речовин (горючі газові суміші, бризантні вибухові речовини, порохи, зріджені гази та інші) та пристроїв, таких як електрогідравлічні, магнітно - імпульсні, вакуумні та надвисокого тиску – пневматичні і, особливо, парові пристрої.

Усі ці розробки об’єднує одне – відсутність державних важелів для впровадження: неможливість вільного доступу до матеріальних ресурсів (наприклад,



придбання, навіть за кошти авторів розробок, компактних за розмірами речовин для дослідів); відсутність механізмів цільового фінансування (для патентування за межами країни; сертифікації пристроїв або технологій, виготовлення дослідних зразка).

Покращення умов впровадження може бути досягнуто, на наш погляд, упорядкуванням інноваційних центрів, безпосередньо профільним міністерствам та покращенням дисципліни використання фінансів за принципом незалежності від форм власності, цільового залучення спонсорів та пропорційного за роками і результатами державного фінансування.

Овчаренко Ірина Миколаївна, студентка факультету підготовки кадрів

для органів юстиції, 1 курс, 5 група Науковий керівник: Яценко Василь Васильович, старший викладач

кафедри Основ безпеки життєдіяльності Національний університет «Юридична академія України


ПСИХОЛОГІЯ БЕЗПЕКИ. ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ВЗАЄМОВІДНОСИН ЛЮДЕЙ У КОЛЕКТИВІ ПРИ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ

Зумовленість психології безпеки. Психологічна безпека заснована на 5 основних

потребах людини, дотримання яких необхідне для повноцінної безпеки: - фізіологічні та матеріальні потреби в харчуванні та одязі; - потреба в безпеці, у власному житлі, роботі, прибуток та стабільність; - потреба в самовираженні; - потреба в спілкуванні. Потреба в психологічній безпеці є самою важливою потребою для людини, від

якої залежить існування та розвиток вільної особистості. Психологія безпеки праці – галузь психологічної науки, яка вивчає психологічні

причини нещасних випадків, що виникають у процесі праці та інших видів діяльності, і розробляв психологічні методи підвищення безпеки. Об'єктом досліджень є психічні процеси (сприйняття, увага, пам'ять та ін.), які породжуються діяльністю людини і впливають на психічний стан людини, властивості особистості та її безпечну поведінку під час праці.

Аналіз виробничого травматизму показує, що основна причина травм і загибелі людей на робочих місцях – це поганий психічний стан працівників під час виконання трудових обов'язків. У таких випадках не допомагає ні інстинкт самозбереження, ні знання небезпек виконуваної роботи. На це вили вас також надмірна самовпевненість і переоцінка власних можливостей, які знижують увагу людини й призводять до нехтування правилами безпеки. Наприкінці робочого дня і тижня в організмі людини нагромаджується втома та дратівливість. Тому в ці періоди треба бути дуже уважним і розсудливим при виконанні робіт.

Основні психологічні причини свідомого порушення правил безпечної роботи: – економія сил та часу – прагнення підвищити продуктивність праці для



особистої за рахунок підвищення темпу роботи, скорочення об’єму або пропуску окремих операцій, що мало впливають на якість продукції, але помітно впливають на безпеку діяльності;

– звичка до небезпеки та її недооцінення – звичка, що призводить до того ,що людина перестає помічати ті прояви навколишнього середовища та компоненти трудового процесу, котрі раніше помічав та враховував. Звикаючи до небезпеки та втрачаючи пильність, людина стає необережною, погано орієнтується в реальному просторі та не готова до прийняття мір обережності;

– звичка працювати з порушеннями-практично звичне явище у людей, самостійно оволодівши професійними навиками або працюючих не по профілю основної спеціальності, оскільки в них не вироблені прийоми вірної (без порушень);

– переоцінка власного досвіду та майстерності призводить до того,щоб людина дозволяє собі порушення інструкцій по охороні праці, вважаючи свої знання процесу та досвіду настільки великими, що у виникнення будь-якої небезпечної ситуації сподівається своєчасно зреагувати та «вискочити» з небезпечної ситуації.

Загальноприйняті погляди на сприйняття ризику людьми представлені в таблиці 1. В ситуаціях, однакових для усіх працюючих, найважливіше значення для

поведінки кожної окремої людини мають його індивідуальні характеристики: 1. Тип нервової системи. 2. Характер та темперамент. 3. Особливості мислення. 4. Виховання та освіта. 5. Стан здоров’я. 6. Досвід, який збільшується з роками. Методи зниження небезпеки, обумовленої психологічними факторами ризику: 1) проведення профілактичних та охоронних заходів; 2) ергономічна оптимізація обладнання, робочого місця, інформаційного

навантаження згідно з психологічними можливостями людей та обробки інформації, прийняттю рішень та реалізації дій;

3) профвідбір та відсів професійно непридатних суб’єктів для тих чи інших професій;

4) усунення невідповідності структури діяльності психофізіологічному стану людини (профілактика зорових та психоемоційних перенавантажень; профілактика перевтоми);

5) удосконалення структури особистості працівників (підвищення професійної компетенції та досвіду, у тому числі тренування професійної поведінки в аварійних та екстремальних ситуаціях.

Таблиця 1.Загальноприйняті погляди на сприйняття ризику людьми.

Люди перебільшують значення ризику, який:

Люди зменшують значення ризику, який:

- справляє глибоке враження; - не привертає уваги; - трапляється рідко; - є звичайним; - персоніфікований; - анонімний;



- непідконтрольний або нав’язаний зовні;

- в більшості контролюється або приймається добровільно;

- обговорюється; - не обговорюється; - спровокований людиною; - природний; - загрожує безпосередньо; - раптовий; - загрожує в майбутньому, або кордони якого розмиті;

- розвивається повільно, з часом;

- загрожує людині особисто; - загрожує іншим; - новий та незнайомий; - знайомий; - невизначений; - зрозумілий; - загрожує їх дітям; - загрожує їм самим; - повністю позбавлений вигоди. - пов’язаний з додатковою вигодою.

Багато тих, хто пережив травмувальні події, ніби знову переживають їх подумки.

Потерпілі зазвичай не в силі ані контролювати свій стан, ані якось запобігти йому. А наслідки можуть бути такі:

– страшні сни та кошмари; – прискорене серцебиття або задишка; – труднощі із засинанням та сном; – занепокоєність та постійна настороженість; – відсутність емоцій, або емоційне заціпеніння; Якщо потерпілий страждає симптомами пост травматичного стресу, йому можна

допомогти шляхом звернення до психотерапевта, з яким треба бути відвертим й одержати поради для подолання проблем, що виникли.

Овчаренко Олександр Едуардович, студент факультету підготовки кадрів

для органів юстиції, 2 курс, 1 група Науковий керівник: Зенін Андрій Петрович, доцент кафедри

Основ безпеки життєдіяльності, кандидат технічних наук, доцент Національний Університет «Юридична Академія України


АКТУАЛЬНІСТЬ НОРМАТИВНОЇ РЕГЛАМЕНТАЦІЇ ВІДНОСИН У КОСМОСІ В КОНТЕКСТІ ГЛОБАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ ЛЮДСТВА

Космічний навколоземний простір (далі – Космос) с початку перших космічних

польотів перетворився в особливу сферу життєдіяльності Людства. Витрачаючи неймовірні зусилля та кошти на космічні експедиції, провідні країни за допомогою Космосу отримали найбільші важелі свого впливу на світову політику та економіку. На теперішній час функціонування багатьох провідних сфер техногенної цивілізації людства є неможливим без космічної орбітальної техніки. До них можна віднести, наприклад:

- глобальний супутниковий зв’язок та телебачення, без чого неможливі сучасні інформаційні комунікації;

- метеорологічні глобальні спостереження, без чого не можлива транспортна та



навіть повноцінна сільськогосподарська діяльність людства тощо. Особливе значення космічні технології мають для забезпечення національної

безпеки та вирішення проблем глобальних небезпек. Високотехнологічна космічна техніка дозволяє спостерігати та контролювати будь-який куточок поверхні Землі. Особливе значне місце у сфері космічної діяльності посіли військові інтереси, як важливий фактор міжнародного воєнно-політичного впливу. Завдяки космічним ракетоносіям ядерна зброя стала абсолютно непереможною силою ядерних космічних держав.

Зараз усі країни світу користуються інформаційними послугами різних систем космічного орбітального базування. Але тільки декілька провідних країн мають технічні можливості виведення різних космічних апаратів до космосу на орбіту. Це визначає навколоземний простір як найбільш прибуткову фінансову сферу для космічних держав. Факт полягає в тому, що супутники для своїх національних потреб зараз можуть виготовляти десятки країн, але запустити їх на необхідну орбіту можуть тільки декілька держав, які володіють технологіями виготовлення своїх космічних ракетоносіїв. Черга космічних запусків вишикувалась на роки вперед, а запуск чужих супутників приносить більше 1000% прибутку!

Таким чином, Космос є сферою бурхливої діяльності провідних держав як у напрямку конкуренції національних інтересів, так і напрямку глобальних інтересів Людства. Але космічний простір не має державних кордонів і в ньому, водночас, пересікаються інтереси найсильніших держав, а вирішення глобальних проблем Людства за допомогою глобальних космічних технологій вимагають тісних взаємодій та, зважаючи на його екстремальні умови, взаємодопомоги. Питання врегулювання взаємного використання Космосу вимагають подальшого законодавчого вирішення та закріплення.

Важливість розвитку космічного міжнародного законодавства загострюють сучасні проблеми навколоземного простору.

По-перше, сучасні космічні засоби надають можливості безкарно втручання у внутрішні справи та небезпеку незалежних держав, що вимагає обмеження та контролю з метою воєнної безпеки.

По-друге, за 55 років космічних запусків у навколоземному просторі накопичилось декілька тисяч предметів, що літають на орбіті Землі(включаючи так зване космічне сміття).

По-третє, нормативної регламентації космічно-правові відносини потребують через наступні небезпеки та проблеми: воєнна небезпека ядерної війни, екологічна небезпека, що має глобальних характер, глобальна взаємодія щодо пошуково-рятувальних дій людей, у тому числі космонавтів у будь-якому куточку Землі, глобальний екологічний моніторинг атмосфери та океану тощо.

Серед актів, що регулюють міжнародні відносини у Космосу є: - «Конвенція про реєстрацію об’єктів, що запускаються в космічний простір», що

дозволяє контролювати космічні апарати на орбіті та поза нею; - «Угода про рятування космонавтів, повернення космонавтів і повернення

об’єктів, запущених у космічний простір» - що регламентує відносини у сфері порятунку космічних експедицій , та зобов’язує до сприяння цим діям держав



учасниць; - «Конвенція про міжнародну відповідальність за шкоду, завдану космічними

об’єктами.», яка регламентує зобов’язальні відносини, що виникають у результаті зіткнень космічних об’єктів, та дають можливість витребування компенсацій за винне пошкодження одного апарату іншим. Така можливість гарантується конвенцією про реєстрацію об’єктів, так як завдяки ній жоден об’єкт, що знаходиться на орбіті не залишається нічийним, а є чітко закріпленим за певною конкретною державою;

- «Договір про діяльність держав по дослідженню і використанню космічного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла» внормовує співробітництво держав, що його підписали та ратифікували у сфері освоєння космічного навколоземного простору. Він містить велику кількість корисних положень, направлених на мирне та ефективне співробітництво всіх країн у Космосі. Цей договір передбачає велику кількість можливостей надання допомоги космонавтам будь-якої з країн, а також різноманітні майнові компенсації за пошкодження космічних апаратів однієї держави аналогічним апаратом іншої, тому є надзвичайно корисними та далекоглядними. Але будучи підписаними у другій половині XX століття у певних своїх частинах є застарілими та не відповідають деяким реаліям сьогодення.

Висока активність дослідження космосу свідчить про необхідність подальшого розвитку законодавчої бази щодо міжнародного співробітництва у Космосі. Прикладом такої активності є Міжнародна Космічна Станція «Альфа», для розбудови якої міжнародне співробітництво є важливою та необхідною умовою успіху. МКС «Альфа» є найвеличезним міжнароднім космічним проектом Людства початку ХХІ століття, тому всі загрози, що висять над проектом можуть та повинні бути обмежені міжнародно-правовими актами у сфері Космічних відносин.

Панасенко Євген Олександрович, курсант 2 факультету, 3 курс, 239 група Науковий керівник: Романюк Віктор Андрійович, доцент кафедри інформатики

та прикладних інформаційних технологій, кандидат технічних наук, доцент Академія Внутрішніх Військ МВС України, м. Харків

ЗАСТОСУВАННЯ ЛАЗЕРНИХ ЗАСОБІВ ДЛЯ КОНТРОЛЮ ВИКИДІВ

ШКІДЛИВИХ РЕЧОВИН АВТОМОБІЛЬНОГО ТРАНСПОРТУ В останні десятиліття у зв'язку зі швидким розвитком автомобільного транспорту

істотно загострилися проблеми впливу його на навколишнє середовище. Автомобілі спалюють величезну кількість нафтопродуктів, наносячи одночасно відчутну шкоду навколишньому середовищу, головним чином атмосфері. Оскільки основна маса автомобілів сконцентрована у великих містах, повітря цих міст не тільки збіднюється киснем, але й забруднюється шкідливими компонентами газів. З кожним роком кількість автотранспорту росте, а, отже, росте зміст в атмосферному повітрі шкідливих речовин. Постійний ріст кількості автомобілів робить певний негативний вплив на навколишнє середовище й здоров'я людини. Викиди автотранспортних



засобів є в цей час одним з основних джерел забруднення повітряного середовища. Основний внесок у забруднення атмосфери вносять автомобілі, що працюють на бензині. До основних забруднюючу атмосферу речовинам, які викидають рухливі джерела (загальне число таких речовин перевищує 40), відносяться оксид вуглецю, вуглеводні і оксиди азоту. Оксид вуглецю (CO) і оксиди азоту (N0x) надходять в атмосферу тільки з вихлопними газами, тоді як не повністю згорілі вуглеводні надходять як разом з вихлопними газами (що становить приблизно 60 % від загальної маси вуглеводнів), так і з картера (близько 20 %), паливного бака (близько 10 %) і карбюратора (приблизно 10 %); тверді домішки надходять в основному з вихлопними газами (90 %) і з картера (10 %). Забруднене газами, що відробили, повітря гнітить і знищує рослинність.

У цьому зв'язку вимоги до сполуки відпрацьованих газів автомобілів постійно посилюються.

Жорсткість вимог до джерел забруднень вимагає у свою чергу вдосконалювання метрологічних й експлуатаційних характеристик засобів контролю викидів автомобільного транспорту. Ці вимоги стосуються не тільки функціональних характеристик газоаналізаторів (кількість одночасно обумовлених компонентів у викидах повинне бути не менш 4-5, знижені межі виявлення, підвищена точність визначень, збільшені міжповірочні інтервали й ін.), але й таких експлуатаційних показників як зменшення маси, габаритів і споживаної потужності газоаналізаторів (прилад повинен бути, як правило, переносним), підвищення вимог до простоти обслуговування (до рівня побутового приладу) і надійності газоаналізаторів. Останнє можливо при широкій автоматизації контрольних операцій на базі мікропроцесорних засобів, що дозволяють одночасно здійснювати функції діагностики характеристик газоаналізатора і корекції його показань при зміні неінформативних параметрів.

Особливу увагу при цьому надається методам безконтактного визначення параметрів середовища, які забезпечують можливість отримання необхідних даних з високою оперативністю і в значних просторових масштабах. Крім того, в більшості випадків безпосередній доступ до місць, що піддаються дослідженню, істотно утруднений, що викликає необхідність використання лазерних методів дистанційного контролю змісту забруднюючих речовин в повітрі.

Лазерні засоби аналізують методами лазерного зондування розсіяне забруднюючими викидами випромінювання. Методи лазерного зондування оптично прозорих середовищ засновані на реалізації різноманітних ефектів взаємодії випромінювання з середовищем, яке посилається лазером в певну область простору. Для цього застосовуються в якості джерела випромінювання оптичні квантові генератори, що випромінюють окремі лінії у видимій і ІЧ-областях спектра в режимі імпульсної або безперервної генерації.

Джерела такого типу дозволяють перебудовувати частоту випромінювання або безперервно в деякому діапазоні довжин хвиль, або дискретно на декількох фіксованих частотах.

Основною перевагою лазерних засобів є те, що оперативна обробка результатів зондування досліджуваних областей простору дозволяє з високою достовірністю установити факт наявності забруднюючих компонент і з достатньою точністю



оцінити їх концентрацію. Панфілова Анастасія Олександрівна, студентка господарсько-правового

факультету, 1 курс, 1 група Науковий керівник: Яценко Василь Васильович, старший викладач кафедри

Основ безпеки життєдіяльності Національний університет «Юридична академія України


ТЕХНОГЕННІ КАТАСТРОФИ В ЛУГАНСЬКІЙ ОБЛАСТІ. ПРИЧИНИ І НАСЛІДКИ

Техногенні катастрофи - це одна з глобальних проблем людства. З кожним днем

вони стають більш глобальними і потужними поряд з розвитком науки і техніки. Наслідки цих катастроф, в більшості випадків, незворотні. У гонитві за комфортом і багатством люди не звертають уваги на наслідки цієї гонки і самі ж страждають через це. Уникнути цих катастроф не вдасться, але можливе зменшення їх кількості, за рахунок більш розумного і раціонального підходу людини до своєї діяльності.

Трагічними прикладами вибухів на шахтах в Луганській області є: 9 червня 1992 в результаті вибуху метано-повітряної суміші на шахті

«Суходольська-Східна» загинуло 63 шахтаря; 11 березня 2000 на луганській шахті імені Баракова сталася аварія, в

результаті якої загинули 81 гірників і 7 були поранені; 23 жовтня 2001р. біля с. Картушине Антрацитівського району на шахті

приватного підприємства „Нестор і Ко”, на горизонті 120 м стався зсув породи. Внаслідок зсуву загинуло 2 гірників та 1 травмовано;

5 вересня 2011 р., м. Петровське Антрацитівського району на шахті приватного підприємства «Рудник», на горизонті 340 м, сталося раптове затоплення виробки водою. Внаслідок затоплення в транспортних відсіках залишилися троє гірників. За фактом даної аварії було порушено кримінальну справу за ч.1 статті 272 Кримінального Кодексу – порушення правил техніки безпеки;

29 липня 2011р. відбулася аварія на шахті "Суходольська-Східна", причиною якої став вибух метано-повітряної суміші, що викликав наступні вибухи вже пило повітряної суміші. Наслідком нещасного випадку стала смерть людей, які перебували в зоні вражаючих чинників вибуху. За деякими джерелами дана шахта вважається однією з найнебезпечніших в Україні за рівнем газу.

Задля забезпечення безпеки населення від техногенних аварій необхідно підвищити державний, регіональний, відомчий контроль і нагляд за забезпеченням безпечних умов праці на підприємствах підвищеної небезпеки (шахти, хімічні підприємства тощо), вводити системи автоматизованого нагляду і контролю за зонами небезпеки. Потрібно перевірити робочий стан приладів для вимірювання метану, доукомплектувати шахту сигналізаторами цього небезпечного газу, провести ревізію електромеханічного обладнання, привести вентиляційні споруди у відповідність до вимог нормативних актів, провести повторне навчання та перевірку



знань працівників з вимог безпеки при здійсненні робіт зі струсного висадження тощо.

На початку XX століття людина почала активно втручатися в планетарне розвиток Землі, за допомогою своєї діяльності, яка часто призводила до техногенних катастроф. Цей, вже не "природний" вид катастроф служить у ролі каталізатора для природних катастроф. Техногенні катастрофи з'явилися відразу після того, як людина стала придумувати нові технології. Подібні події – неминуча платня за технологічний прогрес.

Паранько Дар’я Дмитрівна, студентка факультету управління персоналом

та економіки праці, 1 курс, група УП-11-1 Науковий керівник: Чернета Валерій Миколайович, старший викладач

кафедри гуманітарних дисциплін Дніпропетровська Державна Фінансова Академія, м. Дніпропетровськ

ПРОБЛЕМНИЙ ХАРАКТЕР ВЗАЄМОДІЇ ЛЮДИНИ

З СЕРЕДОВИЩЕМ ЇЇ МЕШКАННЯ Проблеми відносин між природою та суспільством постійно загострюються з

розвитком людської цивілізації та науково-технічного прогресу. За останнє сторіччя різко збільшилися обсяги сільськогосподарського та промислового виробництва, розвиток транспорту, хімізації, енергетики, зростання урбанізації негативно впливають на природне середовище. Серед негативних наслідків науково-технічного прогресу дедалі більшого розмаху набуває забруднення атмосферного повітря, водоймищ, деградація ґрунтового покриву, знищення запасів природних ресурсів, порушення стабільності екологічних систем та ін. Ці явища загрожують життю людей.

В останні роки все більше накопичується глобальних екологічних проблем: • зменшення запасів корисних копалин; • зменшення джерел енергії; • забруднення навколишнього середовища; • демографічне зростання населення; • урбанізація міст; • заборона війн та випробувань ядерної зброї. За даними різних експертів, якщо не буде вжито невідкладних заходів,

екологічна криза вже настане у найближчі 10—15 років. Швидко проходить демографічне зростання населення (початок нашої ери - 220

млн. чол., 1900 рік - 1,6 млрд. чол., 1941 р. - 4,5 млрд. чол., 1950р. - 2,5 млрд. чол., 1987 р. - 5 млрд. чол., 1996 р. - 5,6 млрд. чол., 2011 р. - 7 млрд. чол.). Це означає, що до наявних фондів споживання треба додати принаймні стільки ж продовольства, житла, лікарень, товарів повсякденного попиту, за допомогою яких можна забезпечити життя цього населення.

Урбанізація міст неминуче призведе до зростання промислового виробництва та енергоспоживання, що, у свою чергу, викличе ще більше забруднення навколишнього



середовища, а відтак погіршення здоров'я людей. Розвиток промисловості – це найважливіший чинник урбанізації в сучасний період. Хоча відомо, що виникнення міст і їх розвиток тривалий час були зумовлені іншими чинниками (торгівля, оборонні функції та ін.). Регіони з густою мережею міських поселень мають найвищий рівень перетворюваності ландшафтів, іноді вони змінені настільки, що стають непридатними для безпечного проживання людей. Це найбільше стосується регіонів з надмірною концентрацією промисловості, в яких до таких негативних наслідків, забруднення довкілля, додаються ще й порушення планувальної структури міста, злиття промислової і селитебної чи промислової і рекреаційної зон, зменшення площ резервних територій у містах та ін.

Нині 88 % приросту населення припадає на країни, що розвиваються. У розвинутих країнах він не перевищує 1%. В Україні з 1992р. смертність населення почала випереджувати народжуваність, тобто перед загрозою опинився генофонд нації.

Заборона війн, випробувань ядерної зброї — одна з найбільших проблем людства. 300 учених із 30 країн світу, які вивчали і моделювали можливі наслідки ядерної війни, дійшли висновку, що близько 2 млрд. людей згорять у ядерному полум'ї, розпорошаться або перетворяться на пару, загинуть від пожеж, радіоактивних опадів, повної відсутності медичної допомоги. Дим і попіл від палаючих міст, лісів, полів, нафтосховищ утворять суцільну завісу в повітрі навколо планети. Настане «ядерна ніч», яка триватиме декілька місяців. Температура знизиться на 20 градусів за Цельсієм. Буде знищено озоновий шар. Усе живе загине, тобто «ядерна зима» перетворить Землю на пустелю. Навіть одного відсотка існуючого ядерного арсеналу буде достатньо, щоб знищити не тільки людей, а й флору і фауну на Землі.

Військовий конфлікт на території Кувейту та прилеглих територіях (1991 р.) та війна у Чечні наочно показали, наскільки воєнні дії негативно впливають на навколишнє середовище. Так, у результаті горіння 500 нафтових свердловин у Кувейті, що тривало протягом кількох місяців, відбулося значне теплове забруднення атмосфери (86 млн. кВт цілодобово), забруднення сажею від палаючої нафти (1200 т. цілодобово), вуглекислим газом (1,9 млн. т). Нафтою було вкрито 1554 кв. км поверхні моря, а цілодобово її згорало 7,3 млн. літрів. Унаслідок воєнних дій у Чечні виникали масові інфекційні захворювання людей, що призвело до чисельних жертв серед мирного населення.

Таким чином, основні проблеми життєдіяльності людини зводяться до комплексу заходів щодо захисту, раціонального використання природних ресурсів і відновлення живої (рослинний і тваринний світ) і неживої (ґрунт, вода, атмосфера, надра, клімат та ін.) природи.

В доповіді деталізується проблемний характер дій людини на навколишнє середовище, інформація про джерела виникнення екологічних проблем та їх наслідки які відбуваються в Україні та в усьому світі. Наведені статистичні дані про екологічні проблеми : демографічне зростання населення та забруднення навколишнього середовища після війн. Необхідно приймати рішучі дії для того щоб врятувати наше середовище мешкання.

Передрій Іван Олександрович, студент факультету мехатроніки

транспортних засобів, 5 курс, група РКм-51



Науковий керівник: Крайнюк Олена Володимирівна, доцент кафедри метрології та безпеки життєдіяльності, кандидат технічних наук, доцент Харківський національній автомобільно-дорожній університет, м. Харків

ПАСИВНА БЕЗПЕКА АВТОМОБІЛЯ

В сучасному автомобілебудуванні велика увага приділяється пасивній безпеці

автомобіля. Регулярно переглядаються та з'являються нові стандарти якості, пред'являються більш високі вимоги до охорони праці водія та безпеки пасажирів, а також до ергономічних характеристик автомобіля та висовуються нові екологічні норми. В результаті в автомобільній електроніці з'являється принципово новий напрямок і найбільш перспективний – пасивна безпека автомобіля, метою якої є своєчасне спрацювання аварійного датчика (наприклад, індикатор спрацювання подушки безпеки), бортовий пристрій передає в центр порятунку по каналу зв'язку сигнал, що містить GPS-координати транспортного засобу, що потрапив в аварію. Серед аварій з тяжкими наслідками доля перекинутих автомобілів на багато більше ніж бокових зіткнень або наїздів ззаду. Тому задача підвищення пасивної безпеки автомобілів є достатньо актуальною в наш час.

Згідно зі статистикою головні причини ДТП: порушення правил дорожнього руху, перевищення швидкості, керування автомобілем у нетверезому стані, погані дороги (головним чином слизькі), несправності машин (на першому місці гальма, на другому – рульове управління, на третьому – колеса і шини).

ДТП за даними ООН, забирає близько 170 000 життів на рік. Найменш вірогідна аварія у водія досвідченого, досить обережного, уважного, який вміє прогнозувати розвиток подій, уникати аварійних ситуацій та рішуче діє в небезпечну хвилину.

Пасивна безпека автомобіля повинна забезпечувати виживання і зведення до мінімуму кількості травм у пасажирів автомобіля у ДТП.

Безпека автомобілів перетворюється на один з найважливіших елементів з точки зору виробників. Для підвищення рівня внутрішньої безпеки використовують дуже багато різних конструктивних рішень: система виявлення пішоходів, система запобігання зіткнення, система круїз-контролю, паси безпеки, підголівники, подушки безпеки, «решітка безпеки».

Виявлення пішоходів і повна зупинка автомобіля – перша подібна технологія у світі. За наявною у розпорядженні Volvo Cars інформації, жоден інший автомобіль не пропонує технологічних рішень, здатних запобігти зіткненню з пішоходом. Система радара і камери фіксує, що перед автомобілем з'являється пішохід, попереджає, і тоді, якщо сам водій вчасно не реагує, автоматично активізує гальмування автомобіля.

Компанією Ford було вперше розроблено систему запобігання зіткнення. Ford веде активні розробки подібних систем для серійних моделей – після презентації Ford Smart Intersection, за допомогою якої автомобіль «спілкується» зі світлофорами і знаками через GPS, автовиробник оголосив про розробку ще однієї новинки – системи запобігання аварій за допомогою вбудованого радара. За допомогою звукового та візуального сигналів Collision Warning попереджає водія про потенційно небезпечні об'єкти на шляху автомобіля. Якщо водій не зреагував вчасно, комп'ютер



активує так званий Brake Support, який у поєднанні з системою екстреного гальмування EBA зупиняє автомобіль до безпосереднього зіткнення.

Круїз-контроль – пристрій, що підтримує постійну швидкість автомобіля, автоматично додаючи її при зниженні швидкості руху і зменшуючи швидкість при її збільшенні, наприклад на спусках, без участі водія.

Зараз розробляється новий круїз-контроль адаптивного типу, який буде стежити за швидкістю руху автомобіля що йде попереду і корегувати швидкість руху автомобіля, щоб зберегти безпечну дистанцію між автомобілями. Такий тип круїз-контролю називають активним.

Паси безпеки – засіб пасивної безпеки, призначений для утримання пасажира автомобіля (чи іншого транспортного засобу) на місці у разі аварії або раптової зупинки. Вони запобігають переміщення пасажира по інерції, і можливому його зіткненню з деталями інтер'єру транспортного засобу або іншими пасажирами, а також гарантують, що пасажир буде знаходитися в положенні, що забезпечує безпечне розкриття подушок безпеки. Ремені безпеки при аварії розтягуються, поглинаючи кінетичну енергію пасажира і додатково гальмуючи його рух, і розподіляють зусилля гальмування на велику поверхню. Типи ременів безпеки розрізняють за кількістю місць кріплення.

Подушка безпеки – система пасивної безпеки (SRS, Supplementary Restraint System) в транспортних засобах. Являє собою еластичну оболонку, яка наповнюється повітрям або іншим газом. Подушки безпеки широко використовуються для пом'якшення удару у разі автомобільного зіткнення.

Сучасні подушки підрозділяються на три типи: фронтальні, бічні і так називані «штори» (екрани в бічних частинах даху).

Решітка безпеки забезпечує прийнятні навантаження на тіло людини від різкого уповільнення при ДТП і зберігає простір пасажирського салону після деформації кузова. При важкій аварії є небезпека, що двигун та інші агрегати можуть проникнути в кабіну водія. Тому, кабіна оточена особливими «гратами безпеки», що представляє собою абсолютний захист у подібних випадках. Такі ж ребра і бруси жорсткості можна знайти і в дверях автомобіля.

Був проведений детальний аналіз всіх систем пасивної безпеки. Ефективність таких систем вже давно визнали як іноземні так і вітчизняні виробники автомобілів, тому що покупець дивиться не тільки на швидкість автомобіля, але й на безпеку, яку він може забезпечити водію та пасажирам.

Плотникова Елена Геннадиевна, студентка факультета самолетостроения,

4 курс, 149а группа Научный руководитель: Вамболь Виола Владиславовна, доцент кафедры

химии, экологии и экспертизных технологий, кандидат технических наук, доцент Национальный аэрокосмический университет им. М.Е. Жуковского


ВЛИЯНИЕ СРЕДЫ ОБИТАНИЯ НА ЗДОРОВЫЙ И БЕЗОПАСНЫЙ СОН РЕБЕНКА



В жизненном цикле человек и окружающая среда обитания непрерывно

взаимодействуют и образуют постоянно действующую систему “человек – среда обитания”, в которой человек реализует свои физиологические и социальные потребности. Человек постоянно испытывает на себе влияние факторов окружающей среды. Их многообразие можно подразделить на две большие группы: природные и социальные. Социальные факторы в жизни человека весьма разнообразны. В последнее время большое значение приобрели антропогенные факторы, особенно загрязнения почвы, воздушной и водной среды. Традиционно социальными факторами считаются различные виды трудовой деятельности и условия жизни.

В составе окружающей среды выделяют природную, техногенную, производственную и бытовую среду. Каждая среда может представлять опасность для человека.

Одним из вопросов, который волнует общество больше всего – это безопасность здоровья детей. В частности, одним из факторов, влияющих на здоровый сон ребенка, является матрас, на котором он спит.

Матрасы изготавливают из различных материалов и наполнителей и делят на две группы: пружинные и беспружинные. Пружинные матрасы, состоят из пружинного блока и нескольких различных слоев. Преимуществом матрасов с такой конструкцией является достаточно доступная цена. Беспружинные матрасы изготавливают либо из одного блока, либо из нескольких слоев различных материалов. Качество и стоимость беспружинных матрасов зависит от материалов-наполнителей, которые используются при его изготовлении. Как правило, применяют такие наполнители как войлок, ватин, латекс, кокосовое волокно, морская трава, овечья шерсть, поролон.

Опасность для здоровья ребенка во время сна на некачественных матрасах представляют такие параметры, как возможность возникновения аллергических реакций, недостаточная воздухопроницаемость, применяемых материалов, и деформация наполнителей.

Аллергические реакции могут возникать от веществ, применяемых в производстве матрасов, таких как формальдегиды, хром, толуилендиизоцианат и т.д. К сожалению, изготовление данной продукции невозможно без применения названых веществ, т.к. они играют существенную роль в производственном процессе. Но, в целях предотвращения негативного влияния на ребенка, необходимо строго контролировать их количественное содержание в товаре.

Воздухопроницаемость – важнейшая характеристика гигиеничности материалов. Она имеет значение для регулирования газового состава, влажности и температуры пространства между телом человека и материалом, и в значительной мере определяет область использования конкретного материала. Недостаточная воздухопроницаемость материалов матрасов может являться причиной «подпаривания» некоторых частей тела ребенка и очагов воспаления кожи. Кроме того недостаточная воздухопроницаемость приводит к впитыванию и накоплению влаги, и как следствие, накоплению и образованию в матрасе среды для развития микробов.

Комфортность детского матраса определяется его возможностью создать необходимую поддержку позвоночнику ребенка. Деформированные матрасы



развивают искривление позвоночника, в молодом растущем организме и приводят к сколиозу, и как следствие, к деформации грудной клетки, ограничению функций легких с последующей полицитемией, легочной гипертензии, сердечной недостаточности, неэстетическому внешнему виду, а, следовательно, и к неполноценному образу жизни.

Погорелов Андрей Игоревич, студент факультета Бизнеса и финансов, 3 курс, группа БФ-29д;

Куркина Ирина Александровна, студентка факультета Бизнеса и финансов, 3 курс, группа БФ-29г

Научный руководитель: Любченко Ирина Николаевна, старший преподаватель кафедры Охраны труда и окружающей среды Национальный технический университет

«Харьковский политехнический институт», г. Харьков

КУЛЬТУРА БЕЗОПАСНОСТИ ЖИЗНЕДЕЯТЕЛЬНОСТИ

Безопасность - необходимое условие дальнейшего развития цивилизации. Однако мы видим, что и в XXI веке сохраняются традиционные угрозы и опасности, возникают новые [1]. Усиливаются социальные противоречия, возрастает уязвимость городских инфраструктур к ударам стихии, энергетическим катастрофам, актам терроризма. Все больше тревожат мировую общественность инфекционные заболевания. Перед человечеством все более остро встают вопросы: что происходит с нашей безопасностью? Как создать новые, более эффективные системы и технологии управления ею? К решению каких критических, узловых задач следует прежде всего приложить усилия?

В настоящее время все очевиднее становится тот факт, что для решения проблем снижения рисков различных кризисных явлений недостаточно только нормативных правовых, организационно-технических и инженерных мероприятий. Опыт показывает, что меры по увеличению надежности технических объектов, созданию алгоритмов безопасного управления ими, по разработке совершенных средств и способов защиты от чрезвычайных ситуаций малоэффективны. Управление безопасностью человека, общества, государства следует осуществлять через социальную сферу, через согласованное поведение людей и четко регламентированные социальные нормы поведения. Необходимо учитывать человеческий фактор. Ведь, по различным оценкам, именно этот фактор инициирует возникновение до 80-90 процентов всех техногенных и до 30-40 процентов природных чрезвычайных ситуаций.

Надо подчеркнуть, что учет человеческого фактора в процессе обеспечения безопасности жизнедеятельности не сводится только к формированию у людей определенной совокупности знаний и умений. Важно, чтобы данный процесс являлся приоритетной целью и внутренней потребностью человека, общества, цивилизации. Этого можно достичь путем развития нового мировоззрения, системы идеалов и ценностей, норм и традиций безопасного поведения, то есть формирования целой культуры безопасности жизнедеятельности.



Очевидно, что объектом формирования культуры безопасности жизнедеятельности начального уровня целесообразно рассматривать личность. Несомненно, качества личности, проявляемые в повседневной жизни и при воздействии опасностей, являются определяющими в том, чтобы не допустить развития опасных и чрезвычайных ситуаций, минимизировать их негативные последствия [2]. Бесспорно также и то, что безопасность поведения коллективов людей, социальных групп, общества в целом будет в существенной степени зависеть от качеств и свойств составляющих их людей.

Исходя из сказанного, можно назвать такие составные элементы культуры безопасности жизнедеятельности:

• на индивидуальном уровне - это мировоззрение, нормы поведения, индивидуальные ценности и подготовленность человека в области безопасности жизнедеятельности;

• на коллективном уровне - корпоративные ценности, профессиональная этика и мораль, подготовленность персонала в указанной области;

• на общественно-государственном уровне - традиции безопасного поведения, общественные ценности, подготовленность всего населения в сфере безопасности жизнедеятельности.

Студенты являются особой частью населения, которое в процессе своего обучения и развития имеет возможности и способности для воспитания и изучения принципов культуры безопасности.

Воспитание культуры безопасности осуществляется в педагогическом процессе как самостоятельный компонент (учебный предмет, отдельный этап, специфическое средство) педагогического процесса. В качестве компонента в педагогическом процессе обычно выступает тот или иной учебный курс, например БЖД, валеология, основы медицинских знаний или экология. Такого рода учебная дисциплина, основным содержанием которой является культура безопасности, интегрирует, объединяет усилия всех преподавателей по подготовке студентов к профилактике и преодолению вредных и опасных факторов жизнедеятельности.

Воспитание культуры безопасности закономерно реализуется как компонент, функция педагогического процесса. Закономерный характер воспитания культуры безопасности студентов осознается преподавателями как педагогический принцип, ориентирующий на подготовку студентов к безопасной жизнедеятельности. Специфическим признаком воспитания культуры безопасности студентов является функция подготовки к безопасной профессиональной деятельности на уровне современных достижений научно-технического и социального прогресса.

Список использованных источников 1. Белов С.В., Ильницка К.В., Козьяков А.Ф. Безопасность жизнедеятельности,

2007. - 7-е изд. – 28 c. 2. Гриценко В.С. Безопасность жизнедеятельности, М.: МЭСИ, 2004. – 6 с. Пономарьова Марина Василівна, студентка факультету літакобудування,

5 курс, 159ам група Науковий керівник: Вамболь Віола Владиславівна, доцент кафедри



хімії, екології та експертних технологій, кандидат технічних наук, доцент Національний аерокосмічний університет ім. М. Є. Жуковського

«Харківський авіаційний інститут», м. Харків

ФАКТОРИ НЕБЕЗПЕК НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ТА СПОСОБИ ЇХ ПОДОЛАННЯ

Людина живе у світі, повному небезпек. При ідентифікації небезпек необхідно

виходити з принципу "все впливає на все". Іншими словами, джерелом небезпеки може бути усе живе і неживе, а наражатися на небезпеку також може усе живе і неживе. Впливу небезпеки наражаються природне середовище, матеріальні цінності та, безпосередньо, людина. Джерелами (носіями) небезпек є природні процеси і явища, техногенне середовище і дії людей. Небезпеки реалізуються у вигляді потоків енергії, речовини та інформації.

Існує багато чинників, які негативно впливають на життєдіяльність людини. Виділяють три види таких чинників: природного, техногенного та антропогенного походження.

Природні небезпеки, обумовлені кліматичними і природними явищами, виникають при зміні погодних умов, природній освітленості у біосфері й ін. З повсякденними природними небезпеками (холод, дощ) людина навчилася боротися, використовуючи одяг, житло, системи вентилювання і кондиціювання, а також штучне освітлення, що дозволяє забезпечувати необхідні комфортні умови життєдіяльності. Важче передбачити, захиститися або ліквідовувати наслідки стихійних лих (повені, землетруси). Саме ці явища щорічно наражають на небезпеку більше 25 млн. чоловік.

На жаль, окрім природних небезпек, оскільки людина, вирішуючи завдання свого матеріального забезпечення, безперервно впливає на місце існування своєю діяльністю і продуктами діяльності (технічними засобами, викидами різних виробництв), генерує в середі існування техногенні і антропогенні небезпеки.

Техногенні фактори створюють елементи техносфери – машини, споруди, речовини, а антропогенні – виникають в результаті помилкових або не санкціонованих дій людини або груп людей.

Піддававшись щодня багатьом небезпекам, глобального характеру, людина все рідше замислюється про свою особисту безпеку (індивідуальний захист). Оскільки усі заходи відвертання надзвичайних ситуацій орієнтовані на захист великої кількості населення, тобто мають масовий характер, особові інтереси не зачіпаються.

Але, окрім стихійних лих, аварій й катастроф, існує ряд інших, не менш важливих чинників, які негативно позначаються на здоров'ї і нормальній життєдіяльності людини. Сюди можна віднести: продукти харчування, побутове устаткування (головним чином, мікрохвильові печі), мобільні телефони, медичні препарати, текстильні товари і багато іншого. Під дією гучної теми про генномодифіковані об'єкти, заборонені харчові добавки і синтетичні барвники громадськість стала більше обертати уваги на підбір продуктів харчування: дивитися на терміни придатності, хімічний склад і упаковку. Що свідчить про підвищення



рівня усвідомленість людей в цій сфері. Тоді як досі невідомий вплив мікрохвиль мобільних телефонів і електропобутового устаткування на здоров'я людини.

І якщо ми починаємо замислюватися про вибір хороших продуктів, здорової дієти і органічній косметиці, ми досі не приділяємо належної уваги своєму гардеробу і іншим текстильним товарам (білизняним, постільним). У світі сучасних нових технологій, де процвітають процеси синтезу неорганічних речовин, тобто виготовлення синтетичних матеріалів, все гостріше піднімається питання про натуральність сировини. Тому одяг з натуральних, екологічно чистих матеріалів – це не тільки одна з найяскравіших модних тенденцій, але й запорука здоров'я людини та її кращого існування.

Екологічний одяг – це предмети гардеробу, виготовлені з натуральної, екологічно чистої сировини (Organic), без використання шкідливих хімікатів і викидів, що забруднюють довкілля.

Отже, одна з властивостей екологічного одягу – це її 100 % натуральність. Якщо одяг з синтетичних волокон ускладнює "дихання" шкіри, створює благодатний грунт для розселення бактерій, висушує і дратує шкірний покрив, то натуральні тканини мають прямо протилежні властивості. Сировиною для виготовлення екологічного одягу зазвичай служать бавовна, бамбук або волокна кукурудзи. Це означає, що перераховані культури вирощують без застосування важкої техніки і пестицидів. Якщо врахувати, що, наприклад, бавовна використовується приблизно половиною текстильних підприємств, а бавовняні поля "споживають" 25 % усіх відомих хімікатів, то вирощування бавовни Organic дозволяє поліпшити екологію використовуваних земель.

При виробництві екологічного одягу не повинні використовуватися хімічні барвники й вибілюючі речовини. Природоохоронні організації щорічно складають перелік речовин, схвалених до застосування в текстильному виробництві. Ці барвники й вибілюючі речовини часто мають натуральне походження (наприклад, при виробництві екологічного денима використовується кукурудзяний крохмаль, а не штучний закріплювач волокон). Вони біодеградируємі, не завдають шкоди екосистемам і шкірі людини.

У нашій країні такий вид текстилю ще не поширений належним чином, але його необхідність зростає з кожним днем, оскільки це ідеальний матеріал, не лише для дорослого населення, але і передусім для дітей, немовлят і підлітків.

У доповіді конкретизується інформація про сировину для виробництва екологічного одягу та поширюються відомості про його використання на Україні.

Потерейко Софія Олегівна, студентка Інституту підготовки кадрів

для органів прокуратури України, 1 курс, 8 група Науковий керівник: Чудновський Іван Тимофійович, старший викладач



ВПЛИВ ШУМУ ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ НА



АКУСТИЧНИЙ РЕЖИМ МІСТА ЛЬВОВА Акустичний режим сучасного великого міста в значній мірі залежить від

рейсового транспорту. Місто Львів зі своїми передмістями розміщений на перетині 8 залізничних ліній. В даний час через місто проходить великий потік транзитних вантажів, які сортуються і відправляються в потрібному напрямку, а також пасажирських поїздів. Все це створює доволі напружений рух залізничного транспорту в межах міста і підвищені рівні шуму біля житлової забудови.

Несприятливий вплив шуму підсилюється розміщенням житлової забудови вздовж залізничного полотна, на відстані 20 – 25 м від нього.

В залежності від швидкості руху поїздів, шум зростає в середньому на 0,25 – 0,35 дБ (децибел) на 1 км/год їх швидкості.

Протягом останнього часу Львівськими вченими були проведені дослідження впливу шуму залізничного транспорту на акустичний режим міста. В якості розрахункових рівнів визначались еквівалентні рівні за час “пік” руху поїздів. Розрахунковий еквівалентний рівень шуму залежно від умов руху на перегоні дозволяє дати оцінку акустичному режиму прилеглої території.

Проводились виміри в різних точках міста на відстані 20, 50, 100, 150 і 300 метрів від залізничного полотна. Реєструвались мінімальні і максимальні рівні шуму від пасажирських, вантажних і електропоїздів, а також час їх дії в секундах.

Найбільш високі еквівалентні рівні (86,4 дБА) виявлені на вул. Замарстинівській на відстані 20 м від залізничного моста. На вулиці Джерельній-Пелехатого залізничне полотно проходить на рівні 3-го поверху житлового будинку. Еквівалентний рівень шуму біля цього будинку становить 79 дБА.

Останнім часом вага вантажних поїздів і швидкість їх зростають. При цьому рівень шуму сягає до 92 дБА.

Пропускна здатність двошляхових залізничних полотен, обладнаних автоматичним блокуванням, може бути доведена до 6-10 пар поїздів за 1 годину. Підчас вимірів реєстрували рух 10 – 12 пар поїздів за 1 годину. При цьому на відстані 50 м від залізничного полотна еквівалентні рівні шуму коливались в межах 75 – 77 дБА, а максимальні значення сягали 82 дБА. При такому розриві від залізниці дворова територія не придатна для відпочинку. При цілодобовій експлуатації і інтенсивному русі поїздів населення позбавлене сприятливих умов не лише для відпочинку, але і для сну.

Таким чином, шум залізничного транспорту шкідливо впливає на людей, що проживають поблизу залізниці.

Шум від руху поїздів має широкосмуговий характер, при цьому рівні звукового тиску в октавних смугах різних типів залізничного транспорту відрізняються.

Слід відмітити, що джерелом залізничного шуму можуть бути і вантажні механізовані двори, станції, вокзали, шляхопроводи і мости. Так, рівні шуму поїздів, що рухаються на мосту, вищі на 4 – 5 дБ, ніж на звичайній лінії.

Зі збільшенням відстані від залізниці рівні шуму знижуються, але і на відстані 150 м вони сягають високих значень (73,5 – 85,2 дБА). При цьому шум залізної дороги часто накладається на інтенсивний автотранспортний шум, підсилюючи один одного (вул. Замарстинівська).



Таким чином, в умовах м. Львова шум, створений залізничним транспортом, сягає високих величин (86 дБА). Акустичний режим на прилеглій території доволі несприятливий. Разом з цим, забудова і планування міста перешкоджають створенню шумозахисних заходів (будівництво стінок, зелені насадження й ін.). Тому питання шумового захисту прилеглої території від шуму залізниць дуже актуальні і потребують негайного вирішення. Враховуючи, що всі можливі резерви розвитку міського залізничного вузла вичерпані, слід передбачити його подальше перенесення за межі міста. Переробку зовнішніх потоків слід виконувати за містом і спрямовувати їх в обхід міської території.

Таким чином, шум залізничного транспорту шкідливо впливає на людей. що проживають поблизу залізниці.

За висновками експертів Всесвітньої організації охорони здоров'я, 2 % всіх смертей викликано захворюваннями, пов'язаними з надмірним шумом. Підвищений рівень шуму створює у людей стан тривоги, а звідси – інфаркти й інсульти. Щорічно тисячі людей вмирають від нестачі тиші і спокою.

Органи чуття людини сприймають звуки навколо, навіть коли людина спить. Потім баланс гормонів в організмі порушується, що у свою чергу примушує працювати з напругою багато органів.

Вдень рівень шуму не повинен перевищувати 40 дБ, а ввечері – 30 дБ. Нормальне людське вухо чує звуки від 25 дБ, а звичайний побутовий шум в середньому близько 70 дБ ніякої небезпеки для людини не представляє. Водночас шуми інтенсивністю 85 дБ негативно впливають на її здоров’я та розвиток.

Шум від залізниці проникає на територію прилеглої житлової забудови і в 7,5 м від першої колії залізничного полотна максимальні рівні звуку при проїзді пасажирського електропотяга досягають 88 дБ, вантажного потяга – 90 - 93 дБ, що вже перевищує санітарні норми. А коли людина достатньо довго живе в місці з підвищеним рівнем шуму, у нашому випадку біля залізниці, то це може викликати не тільки психологічні, але і фізіологічні зміни, які є прямою загрозою людському життю.

Прудько Андрій Сергійович, студент механічного факультету, 4 курс, група М-41

Науковий керівник: Попов Володимир Михайлович, доцент кафедри Метрології та безпеки життєдіяльності, кандидат технічних наук, доцент Харківський національний автомобільно-дорожній університет, м. Харків

ШУМ ДОРОЖНЬО-БУДІВЕЛЬНИХ МАШИН

У дорожньо-будівельних машинах джерело первинного шуму генерується в

результаті вибуху паливної суміші в камері згорання, ударної чи іншої взаємодії деталей, аеро- чи гідродинамічних течій і т.д. Потім шум поширюється по повітрю чи по твердих конструкціях і проникає через огородження і щілини на робоче місце, в зовнішнє середовище. Шум, що поширюється по повітрю, називається повітряним, а по конструкціях - структурним. На робочому місці може виникати шум від вторинних джерел, що вібрують від впливу на них повітряного шуму від коливань механічного характеру.



Характер шуму на робочому місці оператора дорожньо-будівельної машини залежить від типу і кількості джерел шуму, номенклатури й ефективності шуму, віброзахисних засобів, режиму роботи двигуна і робочих органів, взаємної дислокації джерел шуму й оператора. Дослідження шуму машин показують, що основним джерелом шуму при акустично неактивних робочих органах є двигун. Активними випромінювачами також вважаються коробки передач, ланцюгові передачі й інше механічне устаткування.

Шум механічного характеру походить від коливань частин |машини і їх зіткнення. Найчастіше ці явища виникають через тертя між двома деталями - вузлами, які переміщуються ,биття неврівноважених обертових деталей через інші різні ударні процеси. Неврівноваженість обертових деталей приводить до виникнення вібрації за рахунок динамічних деформацій зубів, що сполучаються, під дією переданого навантаження з основною частотою, пропорційною числу зубів і числу обертів.

У підшипниках ковзання також створюються вібрації і биття за рахунок відхилення деталей від правильної форми. При цьому інтенсивність вібрації залежить від збігу частоти коливань джерела й інших деталей. Неврівноваженість обертових деталей, зубчасті передачі, підшипники створюють низько і середньочастотну вібрацію.

Причиною аеродинамічного шуму є різні нестаціонарні процеси в газах. Цей шум виникає в устаткуванні при витіканні стиснутого повітря газу в трубах і каналах, при русі в повітрі тіл з великими швидкостями, при горінні рідкого чи распиленого палива у форсунках, у результаті вибухових процесів у циліндрах двигунів внутрішнього згоряння (ДВЗ) та ін. Випромінювана звукова потужність аеродинамічного шуму пропорційна 6 - 8-й ступеням швидкості газоповітряного струменя. Джерелами аеродинамічного шуму є усмоктувальні і вихлопні труби двигунів і компресорів, вентилятори, різні гідро- і пневмоагрегати.

Додатковими джерелами повітряного шуму є коробки передач, ходові частини гусеничних машин, компресори, електродвигуни. Частка їхнього шуму менше, ніж від ДВЗ, а якщо вони і порівнянні, то при зниженні шуму двигуна знижується і шум цих додаткових джерел. Рівень механічного шуму залежить від потужності, навантаження і числа обертів. Шум вихлопу, як друга й основна складова повітряного шуму, у меншому ступені залежить від потужності двигуна. Рівні шуму вихлопу складають 104-108 дцБ. Спеціально проведені дослідження групи машин з автономними кабінами показали, що частка механічного шуму в кабінах складає 40-50 %, вихлопу -25-30 %, звукової вібрації - 25-30 %. У машин з вбудованими кабінами частка повітряного шуму двигунів складає 70 %.

Генеруючись у джерелі, шум поширюється по різних повітряних каналах і проникає на робоче місце прямо через конструкції, що обгороджують. На оболонку кабіни ззовні впливають шум від вихлопу ДВЗ і вібрація рами. Елементи оболонки частково поглинають частину звукової енергії, але одночасно з цим переходять у власні коливання, що створюють вторинний шум. До цього додаються і порушення від впливу на кабіну зовнішніх вібрацій, що породжують структурний шум від ударів частин конструкції усередині кабіни. Структурні шуми, що мають частоти гармонік, нерідко створюють резонанс різних частин машини.



Боротьба із шумом непроста задача, є багато шляхів її рішення, але головне це турбота про робітника – оператора машини.

Пустовойт Вікторія Ігорівна, студентка факультету підготовки слідчих кадрів

для МВС України, 1 курс, 6 група Науковий керівник: Зенін Андрій Петрович, доцент кафедри

Основ безпеки життєдіяльності, кандидат технічних наук, доцент Національний університет « Юридична академія України

імені Ярослава Мудрого» м. Харків

ЖОРСТОКИЙ І НЕБЕЗЕПЕЧНИЙ ЕКСПЕРИМЕНТ 1945 РОКУ. ХІРОСІМА І НАГАСАКІ

Японія - країна висхідного сонця з завжди усміхненими людьми

(Самуель Пірз) 6 серпня виповнилося 66 років з того дня, коли Сполучені Штати Америки з

метою випробування атомної зброї на живих людях скинули атомну бомбу на японське місто Хіросіма. У той час в Хіросімі жило близько 250 000 чоловік. Американський бомбардувальник B-29 Superfortress під назвою "Enola Gay" злетів в повітря з острова Тініан рано вранці 6 серпня з єдиною уранової бомбою в 4000 кг під назвою «малюк» (Little Boy). В 8:15 бомба «малюк» була скинута з висоти 9400 м. Атомна вибухова енергія спалила все на декілька кілометрів, зрівнявши місто з землею вибуховою хвилею, почавши серію пожеж і зануривши все живе в потік радіації. Вважають, що близько 70 000 людей загинуло відразу, ще 70 000 загинули від поранень і радіації до 1950 року. Сьогодні в Хіросімі поруч з епіцентром вибуху знаходиться меморіальний музей, мета якого - пропаганда ідеї того, щоб ядерна зброя назавжди припинило своє існування.

9 серпня буз зроблений повторний акт випробувань було скинуто бомбу над Нагасакі. В 11.02 за місцевим часом бомба «товстун» (Fat man) була скинута на Нагасакі, в момент де тонізації плутоній який був в бомбі з детонував і здійснив реакцію. Вибух в Нагасакі був набагато більшим чим в Хіросімі, але з певними змінами. З розповідей очевидців вибух змітав на своєму майже всі будівлі тим паче людей та дітей. Атомний вибух над Нагасакі торкнувся район площею приблизно 110 км ², з яких 22 припадає на водну поверхню і 84 були заселені тільки частково. Згідно зі звітом префектури Нагасакі, «люди і тварини загинули майже миттєво» на відстані до 1 км від епіцентру. Майже всі будинки в радіусі 2 км були зруйновані, і сухі, займистих матеріалів, такі як папір, запалали на відстані до 3 км від епіцентру. З 52 000 будівель в Нагасакі 14 000 були зруйновані і ще 5400 - серйозно пошкоджені. Тільки 12% будівель залишилися неушкодженими. Хоча в місті не виникло вогняного смерчу, спостерігалися численні локальні пожежі.

Ці дві страшні катастрофи до сьогодні рахуються найжорстокішими адже навіть в моменти напружених боїв не гинуло та не постраждало так багато людей як за декілька хвилин під час бомбардування.

Наслідки для обох міст були катастрофічними, загинуло 340 000 мирного



населення, з них 213 000 в страшних муках спалахнули тисячі пожарів, які надзвичайно швидко поширювалися забираючи з собою ще тисячі життів. Кваліфікована швидка медична допомага не могда надатися через відсутність потрібних припаратів. Та незначна кількість людей, що залишилася мала в багатьох випадках синдром вижившого адже, вони вижили а їх рідні, знайомі та кохані загинули і вони не зуміли їм допомогти. Тих людей, о вижили називали хибакусями. Також одним ії визначальних наслідків є те, що генофонд виживши людей був порушений, декілька років під ряд народжувалися діти с певними дифетами в їх тіло будові чи в рівні їхнього здоров’я, багато з них не доживали до 30-ти років.

В доповіді деталізуються та більш широко розкривається ця трагедія і її наслідки, а також спектр тих пошкоджень, які були нанесені під час цього вибуху, як місту так і всім жителям Хіросіми і Нагасакі, які зосталися живими і несли в світ, ту жахливу правду про 1945 рік.

Пюро Василь Дмитрович, студент підготовки кадрів

для державної пенітенціарної служби України, 1 курс, 1 група Науковий керівник: Малько Олександр Дмитрович, доцент кафедри Основ безпеки життєдіяльності, кандидат військових наук, доцент Національний університет «Юридична академія України імені

Ярослава Мудрого», м. Харків

ШУМОВЕ ЗАБРУДНЕННЯ МІСТА РІВНОГО Шумове забруднення міст є однією з найактуальніших проблем екологічного

стану навколишнього середовища в умовах сьогодення. Джерелами шумів м. Рівного є міський транспорт, будівельні майданчики, засоби ремонту доріг, заводи і підприємства, концерти, юрби людей і окремі особи. Для мешканців міста шум – справа звична. Досить часто людина навіть не замислюється над його протиприродністю.

У квартирах гуркотять холодильники і пральні машини, у під'їздах – ліфти, лунають звуки музики та ін. Якщо шуму так багато в нашому житті, може здатися, що він не шкідливий. Шкідливий, дуже шкідливий! За своїм впливом на організм людини шум більш шкідливий, ніж хімічне забруднення. За останні 30 років у всіх великих містах рівень шуму збільшився на 12–15 дБ (децибел), а суб’єктивна гучність виросла в 3–4 рази. Шум знизив продуктивність праці на 15–20 %, суттєво підвищив ріст захворюваності. Експерти вважають, що у великих містах шум скорочує життя людини на 8–12 років.

В ході дослідження шумового забруднення м. Рівного, яке проводилося в 2010-ому та у 2011-ому роках, проведено вимірювання та аналіз рівня шуму на вулицях міста. Дослідження проводилося в 14 точках міста в різний час доби, а саме: о 9-тій ранку, о 13.00 та о 18 годині 30 хвилин. Час для проведення вимірювання було вибрано в пору доби, якій шумове навантаження міста зростає до максимального рівня. За результатами вимірювання та їх аналізу було визначено, що в 2010 році при допустимих 55дБ перевищення допустимого рівня шуму на організм людини в місті



спостерігалося майже на всіх вулицях. Із 14 контрольних точок, на яких проводилися заміри, на 10 було перевищення допустимої норми у 55 дБ. Тільки на вулицях Ніла Хасевича, Княгині Ольги, Набережній 24 та на перехресті вулиць Міцкевича та проспекту Мира - спостерігалися допустимі виміри. А на таких вулицях як проспект Миру 15, перехрестях вулиць Макарова і Князя Острозького та Гагаріна і Черняка ми можемо спостерігати перевищення допустимої норми аж на 15-20 дБ.

За результати аналізу даних вимірювання 2010-го і 2011-го років можна сказати, що в більшості контрольних точок шумове забруднення міста зросло. Так, на 8-ми точках виміру показники виміру збільшилися. ще у 4-ьох точках - не змінилися. За порівняльними таблицями можна побачити такі зміни, наприклад, збільшився рівень шуму на перехрестях вулиць Макарова і Кн. Острозького, Соборної та Дубнівської, та вулицях Відінській, Кн. Ольги, Шухевича. На вказаних вулицях рівень шуму перебільшує допустимі 55 дБ на 20-22 дБ, що шкідливо діє на організм людини. І тільки у 2 точках показники виміру зменшилися. Зменшився рівень шуму на майдані Незалежності та проспекті Миру, де за результатами вимірювань рівень шуму знизився 8-10 дБ.

На карту міста нанесено критичні райони, де поріг шуму переважає нормативи. Отримані дані були використані для розробки відповідних рекомендацій, які міська влада може запровадити по захисту населення від шуму, особливо, коли мова йде про так звані «спальні райони». Одним із варіантів вирішення проблеми шумового забруднення міста є організація в місці руху по кругу. Також, біля спальних районів не потрібно робити ніяких об’їзних доріг та навантажених перехресть. Слід встановити, так звані екрани, проводити обладнання стін будинків пінопластом. При цьому, пінопласт буде виконувати шумозахисну та теплозберігаючу функції. Але не слід забувати і про зелені насадження!

Редько Ольга Валеріївна, студентка факультету літакобудування,

4 курс, 149а група Науковий керівник: Вамболь Віола Владиславівна, доцент кафедри

хімії, екології та експертизних технологій, кандидат технічних наук, доцент Національний аерокосмічний університет імені М.Є. Жуковського

«Харківський авіаційний інститут, м. Харків

АКТУАЛЬНІСТЬ ПРОСВІТНИЦТВА НАСЕЛЕННЯ В СФЕРІ ВЖИВАННЯ СОЛОДКИХ ГАЗОВАНИХ НАПОЇВ,

БЕЗПЕЧНОГО ДЛЯ ЗДОРОВ'Я ЛЮДИНИ Безалкогольні напої – це напої, які не містять алкоголю. Найчастіше вживають

такі напої, як кола, пепсі, спрайт, Фанта, газована вода, холодний чай, солодкий чай, лимонад, пунш тощо. При виборі безалкогольних напоїв корисно враховувати разом з їх смаковими достоїнствами також і вміст корисних речовин. Багато безалкогольних напоїв містять помітну кількість цукру, а отже і непотрібних калорій. Тому обираючи солодкі напої, слід звертати увагу на вміст цукру, оскільки його велика кількість приводить до ожиріння. Я вихід з цієї ситуації, можна рекомендувати напої із замінниками цукру. Слід також знати, що вміст у напої вітамінів це скоріш за все



розчин солодкої речовини, ароматизатора і фарбника у воді, і він не приносить організму будь-якої користі.

На сьогоднішній день далеко не всі виробники дотримуються корисного складу напою. Мало кому відомо як впливають на організм людини всі харчові добавки. З реклами населення дізнається тільки про корисні та смакові властивості напою. Проте ніхто не говорить про їхній шкідливий вплив на організм. На сьогоднішній день все більше з'являється хвороб причинами яких стали солодкі сильно газовані напої. Тому необхідно ознайомлювати населення з можливими наслідками через надмірне вживання, та навчити споживача звертати увагу на склад напою і можливу підробку.

Надто яскравий колір напою свідчить про наявність синтетичних барвників. Особливо небезпечні для дитячого організму шість із них: Е122, Е102, Е133, Е104, Е110, Е124-Понсо, 4R (потужний канцероген). В країнах Європи на маркуванні продукції, до складу якої вони входять, зазначають «можуть спричинити небажаний вплив на активність і увагу дітей». Тож краще віддавати перевагу напоям природними кольорами.

Окрему пересторогу викликають консерванти для подовження терміну зберігання напоїв до 1 – 2 років. Це, як правило, бензоат натрію (Е 211), ще відомий, як складова ліків від кашлю, або сорбіт калію (Е 202). Ці речовини не лише виявляють сильну пригнічувальну дію на дріжджові бактерії і плісняві гриби, а й пригнічують активність необхідних людині ферментів, які відповідають за окислювально-відновні реакції або розщепляють жири і крохмаль, що призводить до порушення обміну речовин і сприяє ожирінню. Продукти, які містять бензоат натрію і калію, не рекомендується вживати астматикам і людям, чутливим до аспірину, через його вплив на слизову оболонку шлунково-кишкового тракту та виникнення запальних процесів й виразки. Між іншим, коли бензоат натрію вступає в реакцію з вітаміном С, з’являється бензол – сильний канцероген. Для людини безпечний термін зберігання напоїв від трьох до шести місяців.

Крім того, лікарі попереджають: понаднормове вживання солодких газованих напоїв може призвести до цукрового діабету, ожиріння, хвороб серцево-судинної системи, авітамінозу й інших неприємних «сюрпризів». Калорії, якими вони багаті, легко засвоюються, ненадовго тамують почуття голоду і переходять в жирові клітини. Людина може споживати без остраху 10 чайних ложок цукру на день, але не більше. Саме таку дозу містять 200 мілілітрів солодкої газировки. Через 20 хвилин після потрапляння напою у організм людини, підвищується рівень інсуліну в крові, а печінка переробляє цукор в жири. Це прямий шлях до цукрового діабету. Спрагу солодкими напоями не втамуєш, адже після них в ротовій порожнині лишається солодкий присмак, який змушує людину пити знову і знову. До складу таких напоїв додають збудники смакових рецепторів людини.

Що стосується так званих «дієтичних» солодких безалкогольних напоїв, то низька кількість калорій у них, як правило, досягається за рахунок штучних підсолоджувачів. Постановою Міністерства охорони здоров’я України від 28.12.2002 року № 42 затверджено гігієнічні нормативи з використання харчових добавок аспартам (Е-951) та ацесульфам-К (Е-950), які є синтетичними цукрозамінниками. Щоправда, маркування харчових продуктів, виготовлених з використанням цих речовин, повинно обов’язково містити попередження «Аспартам є джерелом



фенілаланіну. Продукт не рекомендовано хворим на фенілкетонурію та дітям до семи років». Пояснюється це тим, що фенілаланін, який міститься в цьому цукрозаміннику, змінює поріг чуттєвості нервової системи й зменшує запаси сіротоніну («гормону радості»). Отже, вживання продуктів з аспартамом у великих дозах сприяє розвитку маніакальної депресії, нападів паніки, злості й агресивності.

Важливим також є і термін і умови зберігання напоїв. Напої повинні зберігатися на прохолодному складі. При нагріванні напоїв до +30°С аспартам розкладається з утворенням високотоксичного метанола і канцерогену формальдегіда, який за класифікацією належить до смертельної отрути (як і синильна кислота).

При виробництві солодких напоїв використовують лимонну (Е330), яблучну (Е296) або ортофосфорну кислоти (Е338). Остання дуже негативно впливає на зубну емаль та кістки людини, вимиваючи з них кальцій. По цій причині вживання газованих напоїв з Е338 небажане підлітками, у яких скелет лише формується. За активністю ортофосфорна кислота перевершує сірчану, вона виявляє токсичну дію на нирки, печінку та нервові клітини.

Всі безалкогольні напої рекомендують вживати охолодженими. Але якщо запивати їжу холодними напоями (наприклад, кока-колу з льодом), то за дослідженнями лікарів, час перебування їжі в шлунку скорочується з 4-5 годин до 20-и. Це, по-перше, прямий шлях до ожиріння, так як такою їжею неможливо насититися і відчуття голоду настає дуже швидко. По-друге, саме так починаються процеси гниття в кишківнику, тому що, нормального перетравлювання не відбувається Із вищесказаного можна зробити висновок: щоб уникнути проблем з травленням, ніколи не запивайте їжу холодними напоями!

Тож обираючи безалкогольний напій, уважно ознайомтеся з інформацією на етикетці, а вже потім вирішуйте, що годиться для частого споживання, чим можна побалувати себе тільки на свята, а від чого й взагалі варто відмовитися.

Резнік Віктор Олександрович, студент механічного факультету, 4 курс, група М-45

Науковий керівник: Богатов Олег Ігорович, доцент кафедри Метрології та безпеки життєдіяльності, кандидат технічних наук, доцент Харківський національний автомобільно-дорожній університет, м. Харків

ЕКОЛОГІЧНИЙ РИЗИК ЗДОРОВ'Ю НАСЕЛЕННЯ ТА СТАНУ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ВІД АВТОТРАНСПОРТУ

Автотранспорт є одним із найбільших забруднювачів атмосферного повітря. На

його частку приходиться порядку 60% - викидів оксиду вуглецю, 30% - оксидів азоту в атмосферу.

Специфіка рухливих джерел забруднення (автомобілів) виявляється в низькому розташуванні, просторовому розподілі, і безпосередньої близькості до житлових районів. У результаті при загальній частці транспорту в масовому викиді забруднюючих речовин в атмосферу, рівної 40-60%, частка транспортних засобів у забрудненні повітря в містах досягає 70-90%. Одержання інформації про викиди від автотранспорту в атмосферне повітря (інвентаризація викидів) здійснюється трьома шляхами:



- сертифікаційним і експлуатаційним приладовим контролем за викидами транспортних засобів;

- приладовими вимірами параметрів, що характеризують якість повітря поблизу об'єктів транспортної інфраструктури;

- розрахунковою інвентаризацією викидів забруднюючих речовин в атмосферу (для міст і міських регіонів, окремих магістралей і об'єктів).

Як показує аналіз, для рішення задач, зв'язаних із моделюванням забруднення атмосфери й оцінкою екологічного ризику здоров'ю населення, найбільш перспективним є використання методів розрахункової інвентаризації викидів.

Стрижнем концепції екологічної безпеки у світі визнана теорія екологічного ризику. Екологічну небезпеку можна зменшувати, але не можна усунути цілком. У цьому зв'язку виникає задача визначення ризику для людини і навколишнього середовища, включаючи рівень прийнятного ризику.

Процес ухвалення рішення в умовах ризику включає три основних етапи: 1. Оцінка ризику, що спрямована на ідентифікацію і кількісне вираження ризиків,

що є наслідком створення й експлуатації об'єктів. Основним результатом повинні бути кількісні значення наслідків, наприклад, збільшення захворюваності чи смертності і їхній імовірний розподіл у застосуванні до різних груп населення, що піддається даному шкідливому впливу.

2. Аналіз ризиків, що має своєю метою порівняння кількісних величин ризиків. 3. Управління ризиком, що передбачає переклад аналітичних результатів оцінки

ризику в організаційно-технічні рішення. Ціль управління ризиком складається у визначенні черговості рішень проблем ризику, перебування засобів підвищення безпеки й в оптимальному розподілі ресурсів на безпеку.

У загальному випадку ризик можна виразити як імовірність події, що складає в нанесенні визначеної шкоди (збитку).

Стосовно до об'єктів транспорту в області управління екологічним ризиком варто вважати:

- оцінку віддалених наслідків для населення і навколишнього середовища від систематичних викидів забруднюючих речовин при нормальному функціонуванні об'єктів;

- оцінку аварійної небезпеки об'єктів, у тому числі при транспортуванні небезпечних вантажів (НВ) на дорогах, залізничних магістралях, річкових і морських шляхах.

Транспортування небезпечних вантажів (більш 2000 найменувань по міжнародних нормативах) провадяться повсюдно і являє серйозну загрозу населенню і навколишньому середовищу.

Для оцінки екологічного ризику при перевезеннях небезпечних вантажів різними видами транспорту враховуються наступні дві групи факторів: фактори, що впливають на аварійність при транспортуванні НВ і фактори, що визначають наслідки аварії для населення та навколишнього середовища.

До першої групи факторів відносяться: характеристика транспортного шляху; параметри дорожнього шляхового руху; параметри, що характеризують водіїв транспортних засобів.



Другу групу факторів представляють: параметри навколишнього середовища по маршруту проходження транспорту з НВ; параметри аварії і фізико-хімічні та токсикологічні властивості НВ; масштаби поширення небезпечних речовин у навколишньому середовищі і наслідки їхнього впливу на населення і природне середовище.

Розрахунку екологічного ризику при транспортуванні небезпечних вантажів на автомобільному, залізничному, річковому і морському транспорті зв'язаного з забрудненням навколишнього середовища, може зводиться до визначення імовірності аварії при транспортуванні НВ відповідним видом транспорту (середньої для галузі) з урахуванням деяких коефіцієнтів: коефіцієнт екологічної небезпеки шкідливих речовин, що надходять в атмосферу при аварії; параметр аварійності ділянки транспортного шляху; параметр екологічної уразливості тієї чи іншої території по маршруті проходження транспорту з НВ; коефіцієнт досвідченості водія; коефіцієнт екологічної небезпеки шкідливих речовин, що надходять при аварії у водяне середовище та ін.

Маршрут перевезення небезпечного вантажу (НВ), що проходить по конкретних лініях транспортної мережі, розбивається на однорідні відрізки шляху по наступним ознакам: по-перше, по параметрам аварійності транспортного шляху і, по-друге, по параметрам екологічної уразливості території, по якій пролягає маршрут.

Інтегральна оцінка екологічного ризику виконується для одного виду небезпечного вантажу. У випадку, якщо перевозиться одночасно кілька видів НВ, інтегральна оцінка ризику виходить шляхом підсумовування ризиків для окремих речовин.

Розрахунок оцінки екологічного ризику є важливим інструментом у управлінні екологічною безпекою транспорту і зовсім необхідний для екологічного страхування транспортування небезпечних вантажів чи інших видів діяльності.

Решетняк Ганна Костянтинівна, студентка факультету підготовки слідчих

кадрів для МВС України, 1 курс, 3 група Науковий керівник: Лазутський Анатолій Федорович, доцент кафедри



СОЦІАЛЬНА ХВОРОБА ЛЮДСТВА – СНІД

Про вірус імунного дефіциту людини (ВІЛ) світ дізнався у 1981 році. З того часу було висунуто багато гіпотез щодо походження цього вірусу, та жодна з них не отримала наукового підтвердження. У наш час інфікованість людей вірусом імунодефіциту надзвичайно поширилась у всьому світі.

Щороку ВІЛ-епідемія забирає мільйони людських життів. В Україні відлік статистичних даних щодо ВІЛ/СНІД почався з 1987 р., коли були

зафіксовані перші випадки ВІЛ-інфекції. На території України ВІЛ розповсюджується такими шляхами: статевим, через кров

і від ВІЛ-інфікованих жінок до їх новонароджених дітей: під час виношування, пологів і вигодовування материнським молоком (так званий вертикальний шлях передачі).



До 2001 року основним шляхом інфікування ВІЛ був парентеральний шлях (ін'єкційне введення наркотичних речовин), тому більшість ВІЛ-інфікованих сьогодні - ін'єкційні споживачі наркотиків. Та протягом останніх років значно активізувався статевий шлях передачі ВІЛ.

Потрапивши в організм, вірус проникає в Т-лімфоцити. Частина таких клітин називається Т-хелперами (від англ. слова help - захищати, допомагати). Значення Т-хелперів полягає в активізації імунної системи і наданні відсічі інфекційним збудникам зовнішнього середовища. ВІЛ, проникаючи в організм людини, починає розмножуватися, і лише через деякий час можна буде виявляти його присутність в організмі. Цей період - від моменту інфікування ВІЛ до можливості його вияву через достатню кількість антитіл до ВІЛ - називають періодом «вікна».

Розвиток вірусу в організмі людини проходить декілька стадій. Через 1-3 місяця після проникнення вірусу в організм людини можуть виявитися

симптоми, схожі на гостре респіраторне захворювання. Потім ці симптоми зникають і настає період безсимптомного ВІЛ-носія. Підступність цього періоду полягає в тому, що вірусоносій зовні нічим не відрізняється від оточення і може бути джерелом інфікування інших людей.

На наступній стадії може відбуватися збільшення лімфатичних вузлів (не менше двох груп). Тому ця стадія називається стадією генералізованої лімфаденопатії. Ця стадія може тривати декілька років.

Кількість вірусу в крові різко зростає, і як тільки повністю пригнічується імунна система людини, настає стадія, яка називається «СНІД - асоційований комплекс» або «симптоматична ВІЛ-інфекція». Існують люди - вірусоносії, в яких ВІЛ-інфекція не переходить у цю стадію протягом дуже тривалого часу.

Під впливом таких інфекцій відбувається ураження травної, дихальної, нервової та інших систем організму. Приєднання цих інфекцій свідчить про настання останньої стадії ВІЛ-інфекції – СНІД.

У наш час існує антиретровірусна терапія (АРТ), що полягає в застосуванні АРВ-препаратів (тобто, лікарських речовин, засобів, препаратів проти ВІЛ). Вони сповільнюють розвиток вірусу, утримуючи його кількість на мінімальному рівні, і цим попереджають руйнування імунної системи. Антивірусна терапія дозволяє блокувати ВІЛ і продовжити життя людей, які живуть із ВІЛ, до 10-15-20 років.

З метою формування толерантного ставлення до людей, для яких ВІЛ став особистою проблемою, зараз прийнято говорити не «ВІЛ-інфікований», а «людина, яка живе з ВІЛ» (ЛЖВ). Це ніби ознака того, що життя цієї людини - триває. Вона також, як і всі, радіє і засмучується, вагається і діє, любить і прагне любові.

Як бачимо, захворювання СНІДом – це реальність, загроза, що знаходиться поруч. Розуміння на державному рівні складності ситуації щодо здоров'я населення, прагнення подолати негативні наслідки простежується, передусім, у сфері законодавства.

Українським законодавством заборонено вимагати та подавати за місцем навчання та роботи інформацію про діагноз та методи лікування особи (ч. 2 ст. 286 Цивільного кодексу України).

Так, Законом України від 19 лютого 2009року №1026-VI затверджено «Завдання і заходи з виконання Загальнодержавної програми забезпечення профілактики ВІЛ-



інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009-2013 роки».

Чинне законодавство застерігає, що відомості про результати тестування особи з метою виявлення ВІЛ, про наявність або відсутність в особи ВІЛ-інфекції є конфіденційними та становлять лікарську таємницю. У разі неправомірного порушення прав, свобод та інтересів людини та громадянина, законодавство передбачає певні гарантії їх поновлення. Якщо права ВІЛ-інфікованої особи були порушені неправомірними діями посадових осіб, ці дії можуть бути оскаржені в суді (ст. 19 Закону «Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення»).

Сучасне суспільство переконалося в необхідності створення і міжнародно-правової бази регулювання всіх питань, пов'язаних із цією хворобою. Такою базою став документ «ВІЛ/СНІД та права людини. Міжнародні керівні принципи».

Однак, незважаючи на прийняті правові документи, впровадження інформаційно- просвітницьких програм, ставлення суспільства до людей, яких особисто торкнулася ця трагедія, залишається однією з найбільших перешкод для боротьби зі СНІДом у багатьох країнах. А наостанок, можна впевнено сказати, добропорядні громадяни, повинні підтримувати таких людей, допомагати їм і ставитися з розумінням.

Родзевич Марина Валериевна, студентка факультета подготовки кадров

для органов юстиции и судебной администрации, 1 курс, 17 группа Научный руководитель: Мунтян Виктор Степанович, доцент кафедры

физического воспитания № 1, кандидат наук по физическому воспитанию, доцент Национальный университет «Юридическая академия Украины

имени Ярослава Мудрого» г. Харьков

АКТУАЛЬНЫЕ ВОПРОСЫ ВОСПИТАНИЯ У СТУДЕНТОВ КУЛЬТУРЫ ЗДОРОВЬЯ

На всех этапах исторического развития люди осознавали необходимость

деятельности, направленной не только на профилактику и предупреждение болезней, но и на сохранение и укрепление здоровья. Вопросы культуры всегда волновали философов, историков, психологов, педагогов и представителей других наук. Культура здоровья, как составная часть общей культуры, включает в себя проблемы, связанные с развитием человека, процессами становления личности, его деятельностью, физическим, психическим и социальным здоровьем.

Согласно мнению специалистов содержание культуры здоровья состоит из трех компонентов:

1) интеллектуальный, предусматривающий овладение знаниями в области валеологии, организации здорового образа жизни, сохранения и укрепления здоровья;

2) эмоционально-ценностный, включающий активное положительное отношение к своему здоровью и здоровому образу жизни;

3) действенно-практический, охватывающий системное применение валеологических знаний, умений и навыков в повседневной деятельности.



В настоящее время у основной части молодежи отсутствуют навыки использования самостоятельных занятий, направленных на физическое развитие, повышение уровня функциональных систем организма и его резистентности к воздействиям внешней среды. Современная система физического воспитания должна включать в себя инновационные педагогические технологии, способствующие становлению потребности в саморазвитии культуры здоровья, и побуждающие к самосовершенствованию.

Практически с первого дня обучения студенты поставлены в жесткие, непривычные для себя условия. С одной стороны, они сталкиваются с высокими нервно-психологическими нагрузками, к которым, как правило, не готовы. С другой стороны, у них нет достаточных знаний и умений для поддержания и укрепления своего здоровья. Интенсификация учебного процесса, возрастающие темпы жизни, нерациональный режим учебы и отдыха, информационные, эмоциональные перегрузки в процессе учебной деятельности приводят к перегрузкам, нервно-психическим срывам и возникновению на этом фоне соматических заболеваний. Кроме того, в условиях вуза усугубляется влияние гиподинамии и гипокинезии на здоровье молодого поколения.

Изменить сложившуюся ситуацию можно с помощью формирования в высших учебных заведениях, отвечающей современным требованиям, физкультурно-оздоровительной среды и устойчивой положительной мотивации к ведению здорового образа жизни.

Систематические занятия физическими упражнениями и использование оздоровительных сил природы являются основными средствами поддержания и укрепления здоровья, профилактики вредных привычек и различных заболеваний.

В проектировании модели физического воспитания, способствующей саморазвитию культуры здоровья студента, следует опираться на основные дидактические принципы обучения, предусматривающие оптимальное использование современных технологий, доступных средств физической культуры и спорта в соответствии с их индивидуальными способностями, потребностями и интересами, а также с учетом уровня их физической подготовленности.

Таким образом, комплексный подход к проблеме укрепления здоровья студенческой молодежи способствует оптимизации учебно-воспитательного процесса, формированию культуры здоровья и необходимых условий развития личности, а также развитию творческих способностей, определяющих успешность человека на протяжении всей последующей жизни.

Савченко Ганна Павлівна, студентка факультету Менеджмент організацій, 2 курс Науковий керівник: Гвоздій Світлана Петрівна, завідувач кафедри медичних знань та безпеки життєдіяльності, кандидат педагогічних наук, доцент, PhD

Одеський Національний Університет ім. І. І. Мечникова, м. Одеса ФАКТОРИ НЕБЕЗПЕК НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА, ХАРАКТЕР ТА

НАСЛІДКИ ЇХ ВПЛИВУ НА БЕЗПЕКУ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ



Головним питанням теорії і практики безпеки життєдіяльності є питання підвищення рівня безпеки, що вимагає проведення ідентифікації (виявлення) та оцінювання наслідків негативного впливу небезпек на життєдіяльність. Під терміном «небезпека» розуміється ситуація в навколишнім середовищі, у якій за певних умов можливе виникнення небезпечних факторів, вплив яких на людину і навколишнє середовище може привести до одному або сукупності з наступних наслідків: 1) відхилення здоров’я людини від середньостатистичного значення; 2)погіршення стану навколишнього середовища. Отже, небезпеки – це явища, об’єкти, процеси, що за певних умов і в певний час здатні завдавати шкоди здоров’ю і життю людини або суспільству в цілому.

Потенційними джерелами небезпек є всі об’єкти, системи, предмети, які мають енергію, хімічні та біологічні активні компоненти або властивості, які не відповідають умовам життєдіяльності людини. Отже, у світі немає місця і часу, де і коли б людині не загрожували небезпеки. Раніше джерелами небезпек були явища природи, тваринний світ тощо. З часом з’явились небезпеки, створені самою людиною (антропогенного походження). Небезпека може завдати шкоду людині лише в тому разі, коли вона проявляється (наприклад, наїзд автомобіля на людину). Проявлення небезпеки спричиняє дію окремих факторів, що можуть завдати шкоди.

За рівнем негативних наслідків розрізняють: шкідливі фактори, які можуть викликати захворювання чи зниження працездатності людини як у неприхованій, так і в прихованій формі; небезпечні фактори, які викликають за певних умов травми чи раптове погіршення здоров’я (головний біль, погіршення чи втрату зору, слуху, зміну психологічного і фізичного стану і т. ін.); вражаючі фактори, що здатні викликати не тільки травми, але й спричинити загибель людини.

Через різноманіття факторів небезпеки приймається їхня класифікація по джерелах небезпеки (рис. 1) і дається їхня коротка характеристика. Екологічні фактори – фактори, обумовлені причинами природного характеру (кліматичні умови, фізико-хімічні характеристики атмосфери, води, ґрунтів, природні нещастя і катастрофи). Екологічний ризик - це можливість появи непереборних екологічних явищ: розвиток парникового ефекту, руйнування озонового шару, радіоактивне забруднення, кислотні опади. З погляду кількісної оцінки поняття «екологічний ризик» може бути сформульоване як відношення величини можливого збитку від впливу шкідливого екологічного фактора за визначений інтервал часу до нормованої величини інтенсивності цього фактора.

Соціально-економічні фактори - фактори, обумовлені причинами соціального, економічного, психологічного характеру. Техногенні (або антропогенні) фактори - фактори, обумовлені господарською діяльністю людей. Військові фактори - фактори, обумовлені роботою воєнної промисловості (транспортуванням військових матеріалів і устаткування, іспитом зразків зброї і його знищенням, функціонуванням військових об’єктів, і всього комплексу військових засобів у випадку воєнних дій).

Такий розподіл факторів досить умовний, залежно від обставин один і той же фактор може спричинити захворювання, травму чи загибель людини. Безперервне скорочення тривалості життя людей останнім часом намагаються пояснити поганим екологічним станом навколишнього середовища. Проблеми негативного стану



здоров'я людей медичні працівники часто пояснюють негативним екологічним станом, не дивлячись на те що останнім часом викиди і відходи суттєво скоротилися. Тому виникає думка, що головна причина проблем із здоров'ям не в екології, а у відношенні людей до природи. Багато вчених прийшли до висновку, універсального для всіх хвороб, для всіх людей: наша Земля, рідна планета - жива істота. Ми ж своїм варварським господарюванням довели її сьогодні до загибелі. Гинуть ріки, моря, тварини після Чорнобиля гине народ нашої України.

Рис. 1. Класифікація небезпечних факторів по джерелах небезпеки.

Людство на грані вимирання. Але не все так однозначно. Відомо, що одне і те ж життєве середовище по різному впливає на різних людей. Наприклад, у Чорнобильській зоні відчуження одні люди тяжко хворіють і вмирають, а інші почувають себе задовільно. Наукових пояснень такому феномену поки що нема, але на нашу думку причина таких розбіжностей в самій людині. Існує досить багато способів покращення екологічного стану життєвого середовища людини (рис. 2).

Не дивлячись на те, що приведена класифікація методів покращення екології досить спрощена і в ній приведені лише основні методи розроблені людством, все ж в ній досить важко розібратися. Це тому що всі перераховані екологічні заходи впливають і на людину. Кількісне співвідношення дії того чи іншого способу на екологію залежить, в першу чергу, від самої людини. Екологічні заходи з кожним роком покращують природне середовище, а тривалість життя людини знижується. Не зменшується також кількість хворих людей.

Таким чином, термін «небезпека» описує можливість здійснення деяких явищ технічного, природного, економічного і соціального характеру, при наявності яких можуть наступити несприятливі події і процеси, наприклад, природні катастрофи або нещастя, аварії на промислових підприємствах, економічні або соціальні кризи. Отже, «небезпека» – це ситуація, що постійно присутня у навколишнім середовищі і здатна за певних умов призвести до реалізації в навколишнім середовищі небажаної події – виникненню небезпечного фактора. Відповідно реалізація небезпеки – це звичайно випадкове явище, і виникнення небезпечного фактора характеризується імовірністю



цього явища. Отже, безпечна життєдіяльність особистості – це такі умови, норми життя та

праці людей, параметри навколишнього середовища, за яких з відповідною ймовірністю виключається проявлення небезпек з негативними наслідками. Саме в цьому полягає забезпечення безпеки життєдіяльності – недопущення прояву небезпек з негативними наслідками.

Рис. 2. Засоби здорового життя людини.

Сагалаєва Валентина Олексіївна, студентка факультету філології, перекладу

та мовної комунікації, 1 курс, 151 група Науковий керівник: Табуненко Володимир Олександрович, доцент кафедри



ХАРЧУВАННЯ, ЯК ФАКТОР ЗДОРОВ'Я ЛЮДИНИ Харчування-фактор зовнішнього середовища, який впливає на здоров’я людини,

її працездатність і тривалість життя. Якщо людина харчується правильно,



раціонально, то це сприяє не тільки підтримці життя, але й його подовженню, довголіттю. Отже, якості та складу харчових продуктів слід приділяти багато уваги.

Міжнародна торгівля харчовими продуктами постійно розширюється, надаючи споживачам доступ до широкого розмаїття харчових продуктів за низькими цінами протягом цілого року. З метою підвищення продуктивності сільськогосподарських тварин, профілактики захворювань застосовують різні кормові добавки, лікарські та хімічні препарати: амінокислоти, мінеральні речовини, ферменти, антибіотики, транквілізатори, антибактеріальні речовини, антиоксиданти, ароматизатори, барвники та інше. Багато що з цього списку є чужорідними для організму речовинами, тому їх залишковий вміст в м’ясі, молоці і жирах може негативно впливати на здоров’я людини.

Наприклад, бройлер, для звичайного споживача – основне джерело дешевого м’яса. Насправді породи під назвою «бройлер» в природі не існує. Для бройлерного виробництва беруть птиць м’ясної породи. Схрещуючи їх між собою, отримують так звані «кросси». Бройлерних курчат з народження розміщують в особливі умови і годують особливим кормом.

Вирощують бройлерів в приміщеннях з низькою освітленістю. На один квадратний метр площі рекомендується розміщувати чотири курки або 12-14 курчат-бройлерів. Гнізда роблять у вигляді ящика з дощок, довжина сідала розрахована на 12 см, годівниці можуть бути у вигляді жолоба, напувалки забезпечують птицю достатньою кількістю води, для курчат бажано використовувати вакуумні напувалки.

Знаходиться бройлер в цих умовах максимум 48 днів і на особливих кормах встигає набрати від двох до трьох кілограмів ваги. Звичайно, прожити він може і більше – днів так вісімдесят, але тоді це вже буде не бройлер за всіма показниками. По-перше, м’ясо буде вже не те. По-друге, після семи неділь життя ріст припиняється.

Чим же його годують? Успіх вирощування бройлерів дуже залежить від повноцінності годування. Годувати курчат-бройлерів можна годувати вареними яйцями, пшоном, пшеницею, вівсяною крупою, преміксами. Премікс – це суміш мінеральних добавок, і вітамінів. Такий собі вітамінно – мінеральний комплекс для курей, які швидко ростуть. Такі суміші не тільки допомагають птиці швидко набирати вагу, а й зберігають її від різних хвороб. Також курчаті дають ліки при хворобі, профілактиці хвороб та при переміщенні.

Але, є, звичайно, і таке, що в основу ставиться не здоров’я споживача, а доходи виробника. Тоді в корм додаються стимулятори росту, барвники, пробіотики, лактобактерії, дріжджі, антиоксиданти і різноманітна хімія. Навіть колір шкіри і м’яса зараз теж можна регулювати, додаючи синтетичні каротиноїди.

Використання гормонів росту і антибіотиків в добавках дуже небезпечно для нашого здоров’я. Тому що гормони ,що потрапили в наш організм залишаються з нами назавжди і роблять неподобства, такі як збільшення молочних залоз у чоловіків, ожиріння, а у жінок ріст вус.

Беручи до уваги, специфічність і в якійсь мірі навіть загадковість життєвого циклу, до бройлера користувач має два відношення. Його цінять і люблять за дешевизну, а отже за доступність. Крім того , це м’ясо смачне і , що дуже важливо, швидко готується. Але при всьому цьому, споживач не може позбутися думки, що дешеве не те



щоб погане, але все ж гірше від дорожчого. Під «дорожчим м’ясом» розуміється зовсім інша птиця. Це птиця, яка доживає до віку курки. Вона лежить в магазині окремо і має назву «Курка домашня», коштує набагато більше. Пояснюється це тим, що у домашньої курки м’ясо більш волокнисте, і готувати її треба в рази довше. Умови вирощування теж суттєво відрізняються. Домашня курка, в основному, повинна їсти зерно і вільно переміщається по території. Але вірити, що птиця їсть тільки зерно і тому дорожча, не треба. Комбікорм – ось їжа всіх без виключення кур. Та й про якийсь ветеринарний контроль говорити не доводиться. В кращому випадку - на фінішній прямій перевірять. А що було з птицею до цього , що вона їла й пила – знає тільки той , хто виростив.

Експериментально доведено: якщо спеціально не стимулювати ріст, бройлер росте довше. Але й якість м’яса принципово відрізняється. Структура м’яса волокниста. І кістка – це кістка, а не хрящ. Інший запах і смак. А відсутній один-єдиний компонент – гормональні препарати. В рецептурі кормових добавок ніхто ніколи не згадує про їх наявність. Але далеко не факт, що їх там не має.

Народна приказка каже: “Ми копаємо собі могилу ложкою та виделкою“ та “Свою хворобу шукай на дні тарілки“ – мають глибокий зміст. Шкідливі продукти, що містять безліч харчових добавок діють як токсини на людський організм. Тож перед тим як вибирати, що сьогодні приготувати на вечерю чи якою буде головна страва свята – подумайте, можливо, треба замінити дешевше, але шкідливіше м’ясо на іншу більш дорожчу, можливо, але кориснішу.

Сафонова Ольга Владиславівна, студентка інституту підготовки кадрів

для органів прокуратури України, 5 курсу, 1 групи Науковий керівник: Молодцов Віктор Арсентійович, доцент кафедри Основ безпеки життєдіяльності, кандидат військових наук, доцент


ДО ПИТАННЯ ПРО ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ЗАПОБІЖНИХ

ЗАХОДІВ ТЕХНОГЕННОЇ БЕЗПЕКИ В УКРАЇНІ

Стан техногенної безпеки кожної держави залежить від ступеня впливу

техногенних небезпек на об’єкти господарювання і навколишнє середовище. Земля з численними об'єктами господарювання перебуває під потенційною загрозою негативних впливів понад 50 небезпечних природних і техногенних процесів і явищ, більшість з яких характерна для України. Значна частина небезпек тією чи іншою мірою обумовлюється еволюцією суспільства, рівнем розвитку продуктивних сил і виробничих відносин. Сьогодні основним джерелом небезпеки для всього існуючого на Землі стала створена людиною техносфера. Рівень та ризик виникнення техногенних загроз значною мірою визначається розміщенням, концентрацією, функціональними особливостями потенційно небезпечних об’єктів, яких на сьогодні в Україні налічується близько 18,5 тис., з яких 5,5 тис. відносяться до об’єктів



підвищеної небезпеки. Існуючі потенційно небезпечні об’єкти в їхньому сучасному вигляді не можуть

далі забезпечувати не тільки інтенсивний розвиток економіки, але й безаварійне функціонування. Засоби масової інформації наводять велику кількість надзвичайних ситуацій (НС), які є наслідками дії небезпек. Тому наявність існуючих і поява нових техногенних небезпек та джерел їх виникнення робить актуальною задачу зменшення їх впливу на стан техногенної безпеки в Україні, в першу чергу за рахунок запобіжних заходів.

Основними сучасними напрямками підвищення ефективності запобіжних заходів, які дозволять контролювати природно техногенну безпеку та своєчасно реагувати на загрози виникнення надзвичайних ситуацій є:

підвищення ефективності оцінки стану справ у сфері захисту від надзвичайних ситуацій;

гармонізація нормативно-правової бази цивільного захисту з метою усунення прогалин, протиріч і невідповідностей економічним можливостям;

розвиток системи цивільного захисту регіонів та їхньої взаємодії у цій сфері; подальше удосконалення системи реагування на надзвичайні ситуації, що має

бути самодостатньою, з чітко визначеною системою управління; проведення державної експертизи проектів будівництва стосовно техногенної

безпеки; ліцензування певних видів господарської діяльності у сфері техногенної

безпеки, а саме: проектування, монтажу та експлуатації систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій, розробки планів локалізації та ліквідації аварійних ситуацій та аварій;

реалізація вимог нормативних актів щодо обслуговування потенційно небезпечних об’єктів і територій державними аварійно-рятувальними службами;

здійснення заходів щодо організації та контролю за обладнанням потенційно небезпечних об’єктів системами раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей в разі їхнього виникнення;

створення державної та регіональних комп’ютеризованих систем спостереження за станом техногенної безпеки потенційно небезпечних об’єктів.

Особливо важливим напрямком підвищення природно-техногенної безпеки життєдіяльності населення України, на наш погляд, є удосконалення системи контролю.

Існуюча система багатьох державних і регіональних органів контролю й управління безпекою діє недостатньо скоординовано і це відбивається не лише на різних підходах до законотворчості й розробки різних нормативних актів на різних рівнях, а й на практичній діяльності в регіонах. Так, наприклад, поширеною є ситуація за якої відсутні регіональні осередки контролю за рівнем техногенного забруднення на місцях. З огляду на це, актуальним вбачається створення центральних та регіональних комісій та комітетів, які б займались аналізом даних, зібраних вищевказаними регіональними органами контролю. Суттєвого реформування вимагає правова основа діяльності зазначених вище органів. Необхідно більш чітко закріпити на законодавчому рівні статус



та повноваження регіональних органів контролю. Територіальні системи спостереження і контролю з включенням до них існуючих сил і засобів контролю мають підтримуватися в постійній готовності відповідними центральними та місцевими органами виконавчої влади. Реальне впровадження на практиці цих заходів необхідно для своєчасного захисту населення і територій від НС техногенного та природного характеру, запобігання та швидкого реагування на них відповідними центральними та місцевими органами виконавчої влади.

Акцентування уваги в першу чергу на цих напрямах діяльності дозволить забезпечити дієвий нагляд за станом техногенної безпеки, знизити ризики виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру, створити чітку систему нагляду та контролю з боку держави за дотриманням вимог законодавства у сфері техногенної безпеки.

Сидорчук Андрій Сергійович, студент механічного факультету, 4 курс, група М-45 Науковий керівник: Богатов Олег Ігорович, доцент кафедри

Метрології та безпеки життєдіяльності, кандидат технічних наук, доцент Харківський національний автомобільно-дорожній університет, м. Харків

СВИНЕЦ: ЕГО ВОЗДЕЙСТВИЕ НА ОКРУЖАЮЩУЮ СРЕДУ

И ОРГАНИЗМ ЧЕЛОВЕКА

Роль металлов в развитии и становлении технической культуры человечества

исключительно велика. Твердость, пластичность, ковкость сделали их незаменимым материалом для изготовления орудий труда и производства, изделий повседневного спроса. И в нас самих есть металлы. Они используются для осуществления различных процессов в организме. Но не всегда металлы являются необходимыми, многие из них являются для организма опасными. Так, например, свинец – металл, который при контактах с кожей и при попадании в организм вызывает наибольшее количество тяжелейших заболеваний.

Стационарные источники загрязнение окружающей среды свинцом и его соединениями - предприятия промышленности. Это непосредственно производство свинца и его соединений, попутное извлечение свинца из других видов сырья, использование свинца в производстве различной продукции, утилизация материалов и изделий, содержащих свинец и т. п. На долю цветной металлургии, химических предприятий и энергетики приходится 98% от общего выброса. Выбросы связаны с производством пигментов, сиккативов, специальных стекол, смазок, антидетонационных присадок к бензинам, полимеризацией пластмасс и др. Деревообрабатывающая и целлюлозно-бумажная промышленность тоже вносят свой «вклад». В последние годы в связи с падением уровня производства, динамика выбросов свинца в атмосферу от стационарных источников имеет устойчивую тенденцию к снижению. Огромное влияние на загрязнение окружающей среды



свинцом оказывает автотранспорт. Использование этилированного бензина в авиации и ракетной технике также оказывает не малое воздействие на окружающую среду. К нестационарным источникам поступления свинца в атмосферу следует отнести охотничий промысел и любительскую охоту, в частности, загрязнение среды свинцовой дробью. Оценочные расчеты свидетельствуют о том, что в целом по Украине ежегодно в водно-болотные угодья попадает до 200 т. свинца.

Увеличение свинца в почве, как правило, ведет к его накоплению растениями. В соответствии с этим содержание свинца в растениях, выращенных в тяжелосуглинистых почвах, может достигать самой высокой отметки (7 мг/кг). Боле высокие концентрации свинца (до 1000 мг/кг) характерны для растительности на техногенно - загрязненных территориях, в окрестностях металлургических предприятий, рудников по добыче полиметаллов и, главным образом, вдоль автострад. Размеры зоны влияния автотранспорта на экосистемы сильно меняются. Ширина придорожных аномалий содержания свинца в почве может достигать 100-150 м. Лесные полосы вдоль дорог задерживают в своих кронах потоки свинца от автотранспорта. В условиях города размеры свинцовых загрязнений определяются условиями застройки и структурой зеленых насаждений. На загрязненных свинцом почвах безопаснее всего выращивать зерновые культуры. Возделывание в этих зонах овощей, кукурузы, кормовых трав может оказаться рискованным. Аккумуляция свинца представителями животного мира зависит от множества факторов и, в первую очередь, от их таксономической принадлежности. У беспозвоночных животных, имеющих твердые покровы, свинец в наибольшей степени концентрируется в них. У позвоночных животных и рыб свинец в наибольшей степени накапливается в костной ткани, у птиц - в перьях, у млекопитающих - в головном мозге и печени.

По степени воздействия на живые организмы свинец отнесен к классу высокоопасных веществ наряду с мышьяком, кадмием, ртутью, селеном, цинком, фтором и бензапиреном (ГОСТ 17.4.1.02-83). Опасность свинца для человека определяется его значительной токсичностью и способностью накапливаться в организме. Различные соединения свинца обладают разной токсичностью: малотоксичен стеарин свинца; токсичны соли неорганических кислот (хлорид свинца, сульфат свинца и др.); высокотоксичны алкилированные соединения, в частности, тетраэтилсвинец.

В организм человека большая часть свинца поступает с продуктами питания (от 40 до 70% в разных странах и по различным возрастным группам), а также с питьевой водой, атмосферным воздухом, при курении, при случайном попадании в пищевод кусочков свинец содержащей краски или загрязненной свинцом почвы. Использование свинцового припоя в швах консервных банок - причина попадания свинца в различные консервы. Источниками свинца являются также некоторые виды пищевого сырья, способные к сорбированию повышенных количеств тяжелых металлов, в том числе свинца, например; рис, моллюски, креветки и другие морепродукты, грибы, печень, почки. Свинец вызывает обширные патологические изменения в нервной системе, крови, сосудах, активно влияет на синтез белка, энергетический обмен клетки и ее генетический аппарат. Свинец подавляет ферментативные процессы превращения порфиритов и кровообразование, ингибирует



SH-содержащие ферменты. Он угнетает окисление жирных кислот, нарушает белковый, липидный и углеводный обмены, способен замещать кальций в костях. Свинец нарушает деятельность сердечно-сосудистой системы, вызывая изменения электрической и механической активности сердечной мышцы, морфологические и биохимические изменения в миокарде с признаками сосудистой дегенерации, повреждения мышечной стенки сосудов и нарушение сосудистого тонуса. Свинцовые отравления весьма различны в проявлениях и включают психическое возбуждение, тревогу, ночные кошмары, галлюцинации, нарушение памяти и интеллекта с симптоматикой распада личности.

Для того чтобы уменьшить загрязнение среды свинцом необходимо применять новые, более эффективные системы очистки в промышленности, совершенствовать установки, которые бы задерживали свинец, например, специальные нейтрализаторы для двигателей внутреннего сгорания. Естественной защитой являются любые виды растительности. Таким образом, проблема загрязнение свинцом атмосферы является в настоящее время весьма актуальной и требует, для снижения риска заболеваемости населения, принятия ряда мер – научного, производственного, законодательного и другого характера.

Скудин Олег Алексеевич, студент факультета Мехатроники транспортних

средств, 1 курс, группа РК-11 Научный руководитель: Ковтунов Юрий Александрович, доцент кафедры Мехатроники автотранспортных средств, кандидат технических наук, доцент Харьковский национальный автомобильно – дорожный университет, г. Харьков

АНАЛИЗ ПРЕДПРИЯТИЙ УТИЛИЗИРУЮЩИХ ОТХОДЫ

ПРОИЗВОДСТВЕННОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ Для охраны окружающей среды наиболее важными являются предприятия,

которые производят утилизацию различных видом отходов. В связи с этим руководством Украины принят ряд законодательных актов, одним из которых является закон «Об обращении с отработавшим ядерным топливом по размещению, проектированию и строительству централизованного хранилища отработанного ядерного топлива реакторов отечественных атомных электростанций».

На данный момент времени в Украине используются такие утилизирующие предприятия как: «Ремондис-Запорожье» и «Лико-Холдинг».

Украино-германское совместное предприятие «Ремондис-Запорожье» построило в Запорожье новый мусоросортировочный завод, где будут не только сортировать, но и перерабатывать отходы.

На данный момент на предприятии «Ремондис-Запорожье», запуск которого намечен на 30 июля 2012 года, заканчивается монтаж завезенного из Германии оборудования. Ежегодно оно сможет перерабатывать 110–120 тыс. тонн мусора из 330–340 тыс. тонн бытовых и строительных отходов, попадающих на мусорный полигон города. По мнению руководителя аналитического отдела инвестиционной группы



«Сократ» Константина Степанова, строительство завода по переработке твердых бытовых отходов обошлось организации примерно в 4,4–5 млн. долларов, из них около 800 тыс. составила стоимость оборудования. Запуск нового предприятия позволит не повышать для запорожцев тариф на вывоз мусора — компенсировать расходы будут за счет переработки твердых бытовых отходов (в частности, получения и продажи вторсырья). Уставный фонд — 55,44 млн. гривен, из них 28 млн. гривен (51%) внесла немецкая сторона, три миллиона гривен (5%) — «Ольф». Город вносил не деньги, а имущество. «Ремондис-Запорожье» оборудует компостные ямы, куда будут сбрасывать листву и пищевые отходы. Компания также намерена смонтировать установку для изготовления альтернативных видов топлива: измельченные ветки и другие отходы деревьев будут прессовать в брикеты. Около 1200 кг таких брикетов могут заменить тонну угля.

Примеру «Ремондис-Запорожье» решило последовать и киевское Территориальное межхозяйственное объединение «Лико-Холдинг». Компания намерена построить два мусороперерабатывающих завода: в районе свалки около села Великие Дмитровичи (Киевская обл.) и на жилом массиве Троещина. Стоимость строительства одного предприятия, способного ежегодно перерабатывать 360 тыс. тонн мусора, составит 20–30 млн. долларов.

По плану развития инфраструктуры города Харькова в 2012 году планируется начать строительство завода по переработке твердых бытовых отходов (ТБО). Строительство завода по переработке ТБО будет осуществляться в рамках подготовки и реализации в Харькове национального проекта «Чистый город». В соответствии с протоколом, Государственное агентство по инвестициям и управлению национальными проектами обеспечивает подготовку научно-технической и предпроектной документации, формирование благоприятной инвестиционной среды в процессе реализации проекта. Руководство города в ближайшее время планирует разработать схему санитарной очистки города Харькова и программу обращения с отходами на 2011-2015 годы.

В докладе детально представлена информация про загрязнение окружающей среды повседневными отходами, а так же про строительство утилизирующих заводов на территории Украины. Приведены статистические данные о влиянии отходов жизнедеятельности человека на окружающую среду, а так же на здоровье общества. Так же рассматривалось актуальность и необходимость строительства утилизирующих предприятий на территории Украины в интересах переработки отходов в электроэнергию для населённых пунктов вблизи данных заводов, а так очищения территории окружающей среды.

Стебаева Анна Игоревна, студентка хозяйственно-правового факультета,

1 курс, 4 группа Научный руководитель: Яценко Василий Васильевич, старший преподаватель

кафедры Основ безопасности жизнедеятельности Национальный университет «Юридическая академия Украины




РОЛЬ НАУКИ БИОЭТИКИ В ОБЕСПЕЧЕНИИ ОХРАНЫ ЖИВОЙ ПРИРОДЫ На протяжении многих столетий человек рассматривал природу как

неисчерпаемый источник благ. Но развитие технологий, расточительное раскрадывание природных богатств, уничтожение животного и растительного мира, загрязнение окружающей среды привело к истощению природных ресурсов и поставило человечество перед глобальным экологическим кризисом.

Сегодня необходимы новые мировоззренческие ориентиры, которые бы не противопоставляли человека природе, а способствовали формированию у нового поколения этического отношения к окружающему миру живого, т. е. необходим переход от антропоцентрических взглядов на природу к биоцентризму. Возникла новая область знаний, которая базируется на моральном отношении ко всему живому – биоэтика.

Во всех странах мира распространяется движение за гуманное отношение к животным и другим живым существам. Вопросы биоэтики, наряду с экологией, валеологией, безопасностью жизнедеятельности и охраной окружающего мира, включают в программы школьных, специальных и высших учебных заведений. Это помогает создать условия для превращения современного общества в общество без насилия, взаимоотношения в котором опираются на моральные принципы.

Биоцентричный подход к пониманию значения природы поможет всем правильно и успешно решать и вопросы экологического характера.

Все чаще говорят о правах животных, принимаются законы, предусматривающие ответственность за жестокое с ними обращение. Становится все более очевидным, что вырабатывать гуманное отношение к животным необходимо с раннего детства.

Долгое время нас приучали рассматривать природу с точки зрения ее пользы для человека. На самом деле природа ничего не дает. Все это люди забирают у природы и нередко, нанося непоправимый ей непоправимый вред, разрушая ее. В отношение к природе у детей должна быть гуманистическая сторона, а не потребительская. Психологи считают, что жестокость по отношению к живой природе: к животным, растениям, переходит в жестокое отношение к людям. Начинать отношение к животным надо ни с того, что они нам дают, а с того, что мы им можем дать. Забота о животном формирует гуманное отношение вообще ко всему живому.

Экологическое образование направлено на формирование у человека необходимых убеждений, нравственных принципов и активной жизненной позиции в области охраны окружающей среды, а также на получение знаний в области природопользования. Активизации изучения экологии способствует разработка и использование компьютерных программ по техногенной безопасности, с помощью которых закрепляются знания и отрабатываются практические навыки в решении таких проблем, как повышение эффективности экомониторинга, экологической и санитарно-гигиенической оценки способов защиты окружающей среды в условиях особо опасных материальных и энергетических загрязнений. Экологическое образование, воспитание высоконравственного отношения к природе позволит повысить общую нравственность общества.

В учебном процессе необходимо усилить нравственный и этический аспект



отношения природы и человечества. Биоэтика наметила основные пути движения к новой нравственности и новой этике взаимоотношений между человеком и животными. Ее идеи могут помочь решению воспитательных и образовательных задач.

Для формирования новой биоэтической культуры необходимо не только познание сложнейших биогеоценотических процессов на различных уровнях организации экологических систем, но и доходчивое донесение информации о конкретной роли и значении каждого компонента, элемента и организма в существовании здоровой окружающей среды до широких масс населения, начиная с самых младших возрастов и до самых зрелых.

Только осознание важности роли живых природных элементов в биосфере будет способствовать переходу к щадящим методам ее эксплуатации и формированию новой этической биогеоценотической культуры во взаимоотношении человека и природы. На самых первых этапах формирования новых понятий во взаимоотношениях с природой общество должно подходить не только с потребительских и даже культурно-эстетических позиций, но и с функциональных позиций в оценке роли живых организмов в существовании здоровой окружающей среды. И первое, что человек должен сделать – это прекратить ложную практику разделения организмов на «вредных» и «полезных». Все живые элементы – это звенья единого жизненного процесса. Вредными, многие элементы сделал сам человек в своем часто неосознанном отношении к природе, особенно создав огромные площади монокультур биоценозов с неуправляемым массовых развитием конкурентов для человека. Осознание этого – первое условие для формирования новой этической культуры человека как социальной основы по сохранению окружающей среды.

Супрун Артем Валентинович, студент інституту підготовки кадрів

для органів прокуратури України, 1 курс, 12 група Науковий керівник: Тузіков Сергій Анатолійович, доцент кафедри Основ

безпеки життєдіяльності, кандидат технічних наук, старший науковий співробітник Національний університет „Юридична академія України


ВПЛИВ КОМП’ЮТЕРНИХ ІГОР НА ОРГАНІЗМ ТА ПСИХІКУ ЛЮДИНИ З кожним роком комп’ютерні ігри розробляються у все більшій кількості і

розвиваються на одному рівні з інформаційними технологіями. Ігри здатні виступати як регулятор суспільних відносин так як вони стали складовою економіки, а тобто вони мають свою ціну і тим самим ускладнюють нам життя у прояві нової та непотрібної потреби або бажання.

Комп’ютерні ігри можуть застерегти людину від шкідливих звичок, але у випадку, якщо вона не страждає ними. Самі комп’ютерні ігри розглядають як об’єкт шкідливих звичок, але вони найменше із таких зол як алкоголізм, куріння, наркоманія. Вони менш наслідкові і до отримання серйозних наслідків треба витратити велику кількість часу.

Вплив ігор може бути як позитивним так і негативним, але все залежить від гри та її жанру. Позитивний вплив відеоігор криється в тому, що деякі мають повчальний



характер, тобто в залежності від жанру гри можна навчитись експлуатувати зброю, або теоретично вміти водити автомобіль при тому підтримуючи ПДР. Звичайно все це може перегорнутися в негативну сторону, якщо особа не знає меж та плутає ігровий світ з реальним. Також э ігри-головоломки які здатні розвивати логічне мислення, але навіть такі ігри можуть бути небезпечні тим, що поглинають у свій світ і заставляють гравця думати лише про них.

Більше всього грають діти до 16 років і таким чином, якщо вони проводять багато часу за комп’ютером вони шкодять собі як у фізичному, психічному так і моральному розвитку. Є випадки, яким вже давно перевалило за той вік і вони також грають та піддаються психологічному впливу комп’ютерних ігор.

Раніше, розробники комп’ютерних ігор розцінювали свою працю як мистецтво, а зараз їх праця ніщо інше, як джерело колосального прибутку. Ці ігри мають гарних зовнішній вигляд, максимально можливо наближені до реальності, в них одразу стає цікаво грати але вони винищують своїх настирливих гравців, яка в них і може бути таємна мета. Разом з тим спостерігається конкуренція між розробниками ігор схожих за жанром і це звичайно цікавить гравців. Мало того що відеоігри мають свій вплив і люди говорять постійно про них, так ще людям вбивають в голову велику кількість непотрібної інформації про саму розробку.

Ми живемо в постіндустріальному (інформаційному суспільстві), в якому надається перевага інформаційним технологіям, які мають масу можливостей. Одна з цих «можливостей» – це погруження у віртуальну реальність, світ комп’ютерної гри, але це не скільки можливість, а стільки обмеження. Звичайно, більшості з нас до вподоби віртуальна реальність, адже вона не приносить ті проблеми, які є в реальному житті. А власне віртуальна реальність допомагає від них відволіктись.

Там де є комп’ютери, можуть бути і комп’ютерні ігри, тому в офісах в робочий час, працівники люблять грати, що суттєво знижує їх працездатність та дарує небажання працювати. Або навіть при перерві на обід, особа, яка чесно відпрацювала декілька годин, захотіла пограти та не піти на обід та перекур – вже не зможе після цього краще працювати, адже комп’ютерні ігри здатні відволікти і від праці.

Ліцензійна версія гри має більше можливостей і одна з них, так це викачування грошей за її придбання. Що стосовно інших можливостей, так це змога грати в багатокористувацькому режимі та інші непотрібні функції.

Комп’ютерні ігри здатні призводити до ігрової залежності, яка призводить до непередбачених наслідків, але ця залежність здатна вплинути на органи та психіку. Ознаки залежності такі:

- небажання відволікатись від ігрового процесу; - підвищена подразливість у випадку вимушеного відриву від гри; - відсутність запланованого часу для ігрового процесу; - постійне обговорення комп’ютерних ігор в колі друзів та колег; - втрата апетиту; - сплеск емоцій під час гри; - відчуженість від реальності під час гри, втрата в часі; - зневага природними для людини речами – сон, гігієна, прийом їжі в користь

проводження часу у комп’ютера;



- постійно зростаючі збитки на купівлю ігор та доповнень до них. Комп’ютерні ігри можна поставити на один рівень з такими шкідливими

звичками, такими як: куріння, алкоголізм, наркоманія, які дуже шкодять організму людини, але і комп’ютерні ігри також завдають шкоди, але не такої широкомасштабної. Серед цих шкідливих звичок ігрова залежність є найменшим із зол. Не можна заперечувати, що є і корисні ігри, але і ті шкодять організму, перш за все тому, що ми просиджуємо свій час за комп’ютером. І ще не слід забувати про те, що кожна гра має свій світ, яких нас притягує і відволікає від всього, що можна назвати частково позитивним наслідком, так як це може утримати особу від прийняття наркотичних речовин, заради зняття стресу. Слід зазначити, що корисні ігри менш популярні, аніж ті які дійсно притягують в свій світ, тим самим знищуючи людину як особу.

Разом з тим, не слід забувати, про постійно зростаючі збитки на модернізацію комп’ютера, адже комп’ютерні ігри розвиваються разом з інформаційними технологіями і ці збитки здатні збентежити кого завгодно.

Так як існує багато жанрів комп’ютерних ігор, то треба звернути увагу на найбільш небезпечні та шкідливий жанр ігор. Звичайно же це такий жанр, як MMORPG (багатокористувацька рольова он-лайн гра). Чому один з самих небезпечних жанрів MMORPG? Бо цей жанр ігор більше всього затягує гравців і призводить не до кращих наслідків. Ці ігри мають свій світ, який звичайно манить до себе. Хочеться сказати одне – нема там ніякого світу. Ці ігри затягують гравця, тим, що дають йому стимул стати Богом, розвиваючи свого персонажа до максимального рівня, на що треба витратити дуже багато часу. В цих іграх, також фігурують гроші, які можна отримати в самій грі, так і купити через термінал. Другий варіант дуже цікавий, бо особа не знає меж в цьому, вона здатна як до ігрового автомату покласти в гру всі свої гроші, аби отримати собі ігрові гроші заради якогось там малюнка, під назвою обладунки. Деяких осіб це все штовхає на злочини, в яких одна особа хоче посягнути на «багатство» іншої, тому кримінальний кодекс повинен поповнитись певними розділами та статтями. Крім того, такий ігровий жанр суттєво впливає на психіку людини і робить її в чомусь схожою на особу, яка надмірно вживає наркотики. Завдяки цьому, людина може стати суспільно небезпечною та ступити не на той шлях у своєму житті. Цей жанр ігор також викликає більш серйозну залежність ніж інші жанри.

Психологи розрізняють такі стадії ігрової залежності: Легке захоплення. Виникає у випадку, якщо після декількох сеансів гри, людині

сподобався ігровий світ, звук, графіка та бажання повернутись в гру у майбутньому. Захоплення. Характеризується появою у людини потреби – потреби гри у

комп’ютерну гру декілька раз на тиждень. Залежність. На цю стадію переходять не більше 15% гравців. Ці люди

вважаються ігроманами, намагаються приділяти значну кількість свого вільного часу. На відміну від попередньої стадії, люди потрапивши під цю стадію, відчувають психологічний дискомфорт, якщо їм не вдається провести час за комп’ютерною грою. Саме на цій стадії проявляються ознаки залежності.

Прив’язаність. Стадія, яка характеризується згасанням інтересу до гри. Людина



розуміє свою залежність та намагається вирішити проблему, але повністю відректися від ігор за короткий проміжок часу не може. Тривалість цієї стадії залежить від своєчасного звернення до спеціалістів.

Звичайно, все це відбувається не без наслідків і люди становляться жертвами своєї звички. З одного боку на людину може по впливати ігровий процес, а з другого ЕМФ, завдяки великої кількості проводження часу за комп’ютером.

Не слід забувати про наслідки впливу ЕМФ, який пагубне впливає на організм: - порушується кровообіг, завдяки сидінню за комп’ютером; - довготривале сидіння за комп’ютером призводить до порушення

аккомодативної здатності очей, тим самим погіршуючи зір; - тривала робота на клавіатурі призводить до перенапруження суглобів кисті і

м'язів передпліччя; - монітори, забезпечені електронною гарматою, є сильним джерелом

електромагнітних полів. Постійна «бомбардування» організму людини прискореними електронами призводить до різних розладів нервової системи та очей;

- проводження часу за комп’ютером поглинає багато часу, тому поглинає всю увагу і тому люди нехтують нормальним харчуванням, що призводить до порушень органів травного тракту та вітамінною недостатністю.

Так як прикладів жертв дуже багато, треба поглибитись у питання: «чому вони це зробили заради якоїсь гри?». Намагаючись поглибитись в суть цього питання, можна зрозуміти, що ігри надають змогу втекти від певних проблем і особа здатна захищати таку можливість навіть шляхом вбивств і при тому не контролюючи себе. Ці особи не могли би представити своє життя без комп’ютерних ігор, але життя без них ще як можливе. Якщо їх би не було, наше майбутнє не було би під такою загрозою як зараз. Адже і самі ігри допомагають нашому суспільству у моральному винищенні.

Табачна Ірина Миколаївна, студентка екологічного факультету,

5 курс, група ДЕ-52 Науковий керівник: Ричак Наталя Львівна, доцент кафедри екології та неоекології, кандидат географічних наук, доцент

Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна, м. Харків

ЯКІСТЬ АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ УРБАНІЗОВАНОГО СЕРЕДОВИЩА МІСТА КРЕМЕНЧУК, ЯК ФАКТОР ВПЛИВУ НА ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ

Серед факторів, що зумовлюють здоров’я та життєздатність населення, якість

довкілля є одним із пріоритетних. Якість довкілля для людини, в основному, залежить від стану його складових: атмосферного повітря, питної води, рівня шуму, випромінювання, тощо. Особливо гостро ці вимоги наголошуються в урбанізованих територіях, де кількість населення щорічно збільшується в результаті міграційних процесів, а екологічні умови є досить різними та мінливими і з року в рік, про що свідчать статистичні дані у Національних доповідях «Про стан навколишнього середовища….». Експерти ВООЗ вважають, що 30-50% захворювань людей є наслідком виникнення несприятливого екологічного стану середовища їх існування.



Здоров’я та життєздатність, таким чином, виступають екологічними критеріями якості навколишнього середовища.

Перше місце серед захворювань в Україні поділяють дві групи: серцево-судинні та захворювання органів дихання. Саме ці захворювання найширше поширені у містах спричиняються, крім генетичних та соціальних факторів, забрудненим повітрям. Нами досліджувався стан якості повітря в промисловому центрі Полтавщини м. Кременчук та його вплив на стан здоров’я мешканців міста.

Місто Кременчук, є потужним центром урбанізації, значно впливає на стан навколишнього регіону в цілому. Валовий обсяг викидів забруднюючих речовин по м. Кременчук є найбільшим серед населених пунктів Полтавської області і складає 40 тис. т.

Аналіз забруднюючих речовин у викидах стаціонарних та пересувних джерел м. Кременчука показує, що серед основних забруднювачів пріоритетними є: пил, формальдегід, двооксид азоту, оксид вуглецю, двооксид сірки, що являються загальнопоширеними та фенол, сажа, фтористий водень, сірчана кислота, аміак, що складають групу специфічних речовин. Підприємствами міста, за минулий 2011 р., без очищення викинуто 29,6 тис. т забруднюючих речовин, із яких 13,1 тис. т (43,9 %) - викиди від організованих джерел забруднення. Найбільшу частку у загальному обсязі викидів підприємств займають рідкі та газоподібні речовини – 29,3 тис. т, або 94,2%. Твердих речовин викинуто 18,1тис. т (5,8%). Обсяг викидів специфічних забруднюючих речовин до загального обсягу викидів склав 68,4 %, або 21,3тис. т. З них найбільше викинуто толуолу - 487,181 т, ксилолу - 422,201 т, бензолу - 223,538 т, пилу неорганічного з вмістом двоокису кремнію більше 70% - 145,984 т. Крім того, викиди інших речовин склали 19,5 тис. т. В середньому, одним підприємством в 2011 році викинуто 211,008 т специфічних забруднюючих речовин.

У викидах рідких та газоподібних речовин значне місце займають сірчистий ангідрид - 4524,034 т, або 15,4 %, оксиди азоту (в перерахунку на NO2) - 3128,105 т, або 10,7 %, окис вуглецю - 2186,853 т, або 7,4 %.

Таким чином, найвищий рівень забруднення атмосферного повітря м. Кременчук - це забруднення пилом. Азбестовий пил і сажа, як відомо, є причиною злоякісних утворень. Вуглеводні сполуки (метан, етилен, ацетилен, бензапірен), інші окислювачі утруднюють дихання, подразнюють слизову оболонку носу і горла, призводять до нежиті, кашлю, спричиняють бронхіальну астму. Окисли вуглецю ослаблюють функції центральної нервової системи, окиси сірки загострюють серцево-судинні захворювання.

Аналіз захворюваності дорослого населення та якість атмосферного повітря у м. Кременчук свідчить про тісну залежність між ними. Було встановлено прямий зв'язок між хімічними сполуками в повітрі та загальною захворюваністю. Отримані коефіцієнти кореляції, величини яких змінюються від 0,563 (пил та новоутворення) до 0,865 (оксиди сірки та поширеність серцево-судинних захворювань). Структура поширеності захворювань, що спричиняються також і станом повітря, за класами хвороб така: хвороби органів дихання (25,4%), хвороби систем кровообігу (18%), хвороби шкіри і підшкірної клітковини (3%), новоутворення (2%).

Для загальної характеристики зміни якості повітря за період з 2001 по 2011 роки



були розраховані індекси забруднення атмосфери м. Кременчук для загальнопоширених та специфічних речовин. Серед загальнопоширених речовин найвищі середні індекси мають пил та формальдегід 1,54 та 1,56 відповідно. Для інших речовинам індекси забруднення нижчі за 1. Серед специфічних речовин найвищий індекс має бензол, він становить 1,21. Загальна тенденція за перші 5 років (2001-2005рр.) іде на збільшення по пилу, діоксиду сірки, діоксиду азоту, формальдегіду. На зменшення - по оксиду азоту, фенолу, аміаку, бензолу та по сумі ксилолів. Залишилися майже не змінними для толуолу та етилбензолу. Дещо інші тенденції спостерігаються в наступні 6 років (2006-2011 рр.). Збільшився індекс для формальдегіду, фенолу, бензолу та толуолу. Для всіх інших речовин індекс забруднення не змінився.

Аналіз якості атмосферного повітря та стану здоров’я кременчужан дав можливість розкрити взаємозв’язок між цими показниками. Не дивлячись на відносну стабільну екоситуацію і не високий рівень захворюваності, існує тісна залежність між основними (або переважаючими) забруднювачами атмосферного повітря і рядом найбільш поширених захворювань населення.

Тарапат Тетяна Олександрівна, студент механічного факультету,

4 курс, група М-44 Науковий керівник: Попов Володимир Михайлович, доцент кафедри Метрології та безпеки життєдіяльності, кандидат технічних наук, доцент Харківський національний автомобільно-дорожній університет, м. Харків

ФАКТОРИ БЛАГОПОЛУЧЧЯ МІСТ

Комплекс екологічних проблем присущ будь-якої території, де відзначається

концентрація промислових підприємств і населення. Найбільш яскраво він виявляється в умовах міста з характерною для нього комбінацією досить надійних внутрішніх і зовнішніх зв'язків, потоків населення, ресурсів, енергії й інформації, що входять у міську рису і перерозподіляються на території міста між окремими компонентами міської природно-технічної геосистеми і людьми, що населяють місто. Склад і напруженість екологічних проблем великі і різноманітні в залежності від наступних обставин.

Масштабу міста - його площі, складу і чисельності міського населення. Саме ці обставини багато в чому визначають напруженість транспортних потоків, що забезпечують городян усім необхідним, кількість особистих і суспільних автомобілів на його вулицях, обсяги побутового сміття, вивезеного на смітники, на переробку на відповідних підприємствах.

Природних умов території: особливостей клімату, включаючи циркуляційні процеси в атмосфері, наявність чи відсутність великих водних об'єктів, лісових масивів усередині і по периферії міста. За умовами рельєфу багато міст виявляються розташованими в міжгірних западинах, розширеннях річкових долин, амфітеатрах, відкритих убік моря. Є міста, що розкинулися на рівнинах чи "на сімох пагорбах". Є міста постійно страждаючі від найсильніших вітрів і навпаки, від тривалого



застійного стану атмосфери. Ці природні обставини розташування міст багато в чому визначають ступінь комфортності проживання городян, енергетичні витрати, необхідні для забезпечення необхідного рівня комфорту, умови водопостачання і рекреації, темпи нейтралізації забруднень, що скидаються в атмосферу і водяні джерела.

Характер і масштаби виробництва й адекватних викидів речовин, що забруднюють атмосферу, водяні джерела і ґрунти міської території. По цих ознаках можуть бути виділені міста промислові, життя яких орієнтоване на обслуговування промислових підприємств, чи транспортних вузлів. Міста адміністративні, у яких зосереджене керування територіями і, звичайно, навчальні заклади, а промислове виробництво покликане лише забезпечити працевлаштування і життя городян.

Особливості забудови - експозиції у відношенні сторін світла і чільних елементів рельєфу. Тенденція істотного збільшення, що спостерігається зараз, поверховості забудови в містах, без обліку ступеня надійності і тенденцій зміни ґрунтів, основ фундаментів, збільшення щільності населення, транспортних потоків і всієї міської інфраструктури може в перспективі викликати додатково екологічні труднощі.

Багато проблем можна вирішити досконалістю інженерних мереж і комунікацій, що забезпечують постачання міста водою і відводять каналізаційними стоками, надійність електропостачання, зв'язки й одержання інформації. Нарешті, що надзвичайно важливо, рівнем культури городян, їхнім відношенням до міського господарства, дитячим площадкам і зеленим насадженням міста і приміських лісів , газонам , під'їздам і стінам будинків. Жоден цивілізований європеєць не дозволить собі викинути в найближчому приміському лісі сміття, що з'явилося в нього після ремонту на дачній ділянці, украсти і відвезти до себе на дачу автобусну зупинку, що сподобалася йому.

В умовах міста, як ніде, яскраво виявляється техногенне навантаження на природне середовище і людину. Нам тут жити, нам його зберігати.

Тихоненков Андрей Дмитриевич, студент Института подготовки кадров

для органов прокуратуры Украины, 1 курс, 16 группа Научный руководитель: Карманный Евгений Вадимович, доцент кафедры Основ безопасности жизнедеятельности, кандидат технических наук, доцент

Национальный университет «Юридическая академия Украины имени Ярослава Мудрого», г. Харьков

К ВОПРОСУ О ФОРМИРОВАНИИ КУЛЬТУРЫ БЕЗОПАСНОСТИ

ЖИЗНЕДЕЯТЕЛЬНОСТИ У СТУДЕНТОВ-ЮРИСТОВ

Деятельность человека на современном этапе научно-технического прогресса

направлена на повышение комфорта его существования, при этом является



потенциальным источником формирования огромного количества опасных и вредных факторов новой антропогенной среды для жизни людей. Социально-экономический прогресс, наращивающий высокие темпы, развития обуславливает возрастание рисков и чрезвычайных ситуаций в природной, социальной и техногенной сферах. Опасности глобального масштаба актуализируют рост важности проблем, связанных с безопасной жизнедеятельностью. Личностная и общественная безопасность перестает быть делом исключительно специалистов – профессионалов, а переходит в сферу интересов каждого человека. Однако, на современном этапе для общества характерен низкий уровень популяризации культуры безопасности жизнедеятельности, хотя жизнь и здоровье человека признаются наивысшей социальной ценностью.

Важность этой проблемы продиктовала особый интерес к ее изучению со стороны, как ученых-философов, так и специалистов узкого профиля. Но в специальной научной литературе отсутствует однозначное обоснованное определение понятия «культура безопасности жизнедеятельности», а также единая терминология в проблеме исследования. Так, чаще всего, культура безопасности жизнедеятельности рассматривается в рамках культуры личности.

Наряду с поисками относительно «культуры безопасности жизнедеятельности» (Ю. Воробьев, М. Зорина, И. Немкова) ученые отмечают необходимость формирования «культуры безопасности» (С. Данченко, Ю. Иванов), «культуры личностной безопасности» (В. Мельник, В. Мошкин), «массовой культуры безопасности» (В. Ляшко, А. Снегирев). Однако, работ посвященных культуре безопасности жизнедеятельности именно у студентов юридического профиля до сих пор не существует.

Культура безопасности жизнедеятельности студентов-юристов состоит из таких структурных элементов, как профессиональная культура, специфические юридические знания, умения, способности, позволяющие обеспечить безопасность получаемой профессии и определить ее смысл. Учеными принято выделять мотивационный, когнитивный, технологический и рефлексивный компоненты культуры безопасности жизнедеятельности студентов. В соответствии с этими критериями оценка уровня формирования культуры безопасности жизнедеятельности определяется следующими критериями:

уровень теоретической подготовки к безопасной жизнедеятельности; уровень практической подготовки к безопасной жизнедеятельности; Процесс же формирование этой культуры проходит 3 этапа: диагностический

этап проектирует модель будущей культуры, конструктивный – реализует, а рефлексивно – коррекционный – обеспечивает оценку и корректировку смысла, форм и методов приобретения культуры безопасности жизнедеятельности.

Также, процесс формирования культуры безопасности жизнедеятельности невозможен без стремления и достижения следующих целей:

выбор адаптированной социальной среды и приоритетов поведения; недопущение действий по создание и попаданию в катастрофы и аварии,

готовность к ним при любых условиях; образ жизни, направленный на сохранение здоровья и трудоспособности.



Культура безопасности жизнедеятельности студента-юриста ориентирована на развитие личности, индивидуальных и духовных способностей, самореализацию в процессе получения юридических знаний и предусматривает постижение не только знаний в области права, но и гуманистических ценностей и идеалов, способности действовать в сложных чрезвычайных ситуациях.

Таким образом, формирование культуры безопасности, жизнедеятельности студентов, являясь составляющей педагогического процесса, способствует становлению личности юриста, готовой действовать в самых экстремальных ситуациях (представители юридических профессий зачастую являются участниками таких ситуаций).

Тишкевич Юрій Юрійович, курсант 2 факультету, 5 курс, 329 група

Науковий керівник: Фик Олександр Ілліч, доцент кафедри інформатики та прикладних інформаційних технологій, кандидат технічних наук, полковник


МОДЕЛЮВАННЯ І ПРОГНОЗ ВЕКТОРА ПРАВОПОРУШЕНЬ У МЕГАПОЛІСІ ПРИ ВИРІШЕННІ ЗАДАЧ ОХОРОНИ ГРОМАДСЬКОГО

ПОРЯДКУ ПІДРОЗДІЛАМИ МВС ПІД ЧАС ПЛАНУВАННЯ, ПІДГОТОВКИ ТА ПРОВЕДЕННЯ МІЖНАРОДНИХ СПОРТИВНИХ ЗМАГАНЬ

Відповідно до Закону внутрішні війська МВС України беруть “участь в охороні

суспільного порядку і боротьбі зі злочинністю”. У сучасному мегаполісі обсяг служби для виконання таких задач перевершує можливості дислокованих у районі частин і підрозділів ВВ. Для забезпечення виконання задач при обмежених ресурсах необхідно передбачати очікувану кількість правопорушень (пограбувань, розбійних нападів, тяжких тілесних ушкоджень, крадіжок, убивств і ін.) за місцем та у часі, що дозволяє раціонально розподіляти сили і засоби по найбільш важливих об'єктах і районам міста. Кількість правопорушень по типах для кожного району мегаполіса відрізняється і може бути скорочено представлене у виді вектора, кожна компонента якого відповідає своєму типу правопорушень (грабежі, розбійні напади, тяжкі тілесні ушкодження, крадіжки, убивства й ін.).

Необхідний прогноз може бути виконаний за допомогою моделей, що дозволяють пророкувати кількість правопорушень по типах і районам мегаполіса на основі наявної інформації про різнорідні ознаки районів (загальна площа, щільність населення, кількість вокзалів, пляжів, банків, ресторанів, стадіонів, вулиць і т.п.). Кожен вид правопорушень визначається своєю ієрархічною послідовністю ознак. Ці ознаки непорівнянні по фізичному змісті (довжина вулиць і кількість осіб, засуджених з виправним терміном), по одиницях виміру і по абсолютній величині (площа району [200 км2] і кількість кінотеатрів у районі [1 шт.]).

Кожна ознака має різний статистичний зв'язок з кількістю правопорушень відповідних типів. Для виявлення і виміру ступеня такого зв'язку може бути використаний математичний апарат багатофакторного дисперсійного аналізу, в основі



якого лежить ідея виміру коефіцієнтів кореляції (rij) значень випадкових розмірів-ознак (xj) багатомірних об'єктів. Процесу виміру коефіцієнтів кореляції необхідно передує перехід до центрованого і потім до нормованих значень досліджуваних ознак.

При незначному часі прогнозу зміни значень шуканих показників (кількість грабежів, крадіжок, убивств, розбійних нападів, тяжких тілесних ушкоджень, і ін.) може бути представлене в лінійному наближенні для кожного району мегаполіса:

i

n

jjiji bxry

1

,

де i = 1, …, m – номер компонента вектора правопорушень у даному районі (грабежі, розбійні напади, тяжкі тілесні ушкодження, крадіжки, убивства й ін.).

Перевірка працездатності моделі проведена на реальних даних одного з мегаполісів України. Результати перевірки для одного показника – кількості грабежів представлені на рис. 1 та у таблиці 1 для всіх районів мегаполіса.

Кількість пограбувань, що здійснені на вулицях і в громадських місцях

0

50

100

150

200

250

1 2 3 4 5 6 7 8 9

Рис. 1. Номер району міста.

фактично

прогноз

Таблиця 1. Результати перевірки для показника – кількості грабежів для всіх

районів мегаполіса.

Ранг № Пріоритетність ознак для показника “Грабежі” Рейтинг1 11 Магазинів 100 2 3 Щільність населення (тис. ч/кв. км) 99,62 3 27 Медвитверезник 95,85 4 14 Готелів 93,14 5 6 Державних ощадбанків 90,56



Ранг № Пріоритетність ознак для показника “Грабежі” Рейтинг6 18 Вокзалів 90,43 7 25 Патрульні ділянки 87,60 8 17 Промислових підприємств 87,10 9 23 Громадські організації по ОГП 87,04 10 19 Закладу ігорного бізнесу 84,83 11 13 Ресторанів і кафе 83,14 12 15 Навчальних закладів 82,51 13 7 Кінотеатрів, театрів 76,02 14 10 Палаців спорту 75,08 15 26 Несення патрульної служби СМВЧМ (кіл. патрулів)* 71,24 16 16 Гуртожитків 70,86 17 8 Парків, пляжів, садів 63,25 18 9 Стадіонів 51,29 19 12 Базарів 43,43 20 5 Довжина вулиць (км) 42,80 21 2 Населення (тис. чол.) 35,88 22 21 Особи, засуджені за нетяжкі злочини (чол.) 25,18 23 24 Пункти охорони суспільного порядку 25,18 24 22 Особи, засуджені з виправним терміном (чол.) 15,11 25 4 Кількість вулиць 3,78 26 1 Площа (кв. км) 1,89 27 20 Особи, звільнені з місць позбавлення волі (чол.) 0,01 Висновки і напрямки подальших досліджень. Отримана формульна схема моделювання вектору правопорушень дозволяє

прогнозувати кількість різних правопорушень у залежності від динаміки показників районів міста і забезпечує можливість раціонального розподілу сил і засобів підрозділів і частин внутрішніх військ по найбільш важливих об'єктах і районам мегаполіса.

Надалі становить інтерес вибір системи найбільш важливих показників до здійснення протиправної діяльності, що дозволить перейти до розробки методики оптимізації варіантів застосування сил і засобів внутрішніх військ України для підвищення своєчасності чи попередження припинення правопорушень у мегаполісах України.

Ткач Ярослава Миколаївна, студентка факультету техногенно-екологічної

безпеки, 5 курс, група МОП-07-556 Науковий керівник: Стрілець Віктор Маркович, доцент кафедри

охорони праці та техногенно-екологічної безпеки, кандидат технічних наук, доцент Національний університет цивільного захисту України, м. Харків

МОНІТОРИНГ УМОВ ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВАХ



ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ (на прикладі моніторингу професійних захворювань на заводі «Електроважмаш» в м. Харків)

В доповіді показано, що гостро стоять питання щодо проведення моніторингу в

області охорони праці. На заміну системі показників єдиної державної статистики, яка охоплює повне коло суб’єктів господарської діяльності, прийшли розрізнені дані окремих обстежень, оперативні дані і ціла низка відомчих показників (соціального страхування, галузевих міністерств тощо), які не завжди погоджуються між собою (а іноді і протерічать один одному) і не відображають об’єктивного положення справ в цій сфері.

Відмічено, що моніторинг умов охорони праці (МУОП) являє собою державну систему спостереження за станом умов охорони праці (УОП) для своєчасного виявлення і системного аналізу змін, які в ній відбуваються, попередження негативних тенденцій, а також для прогнозування розвитку процесів в цій сфері.

Пропонується трирівневу систему МУОП. Перший рівень – державний, другий – регіональний (область, район, місто), третій – рівень підприємства. Усі вони інтегровані й взаємопов’язані один з одним. Це дозволяє не просто оцінити стан охорони праці на відповідному рівні, але й визначити основні завдання для керівників відповідного рівня в галузі підвищення ефективності роботи стосовно охорони праці.

Такий підхід дозволяє ефективно застосовувати ті дані щодо виробничого травматизму та професійних захворювань, які накопичуються як на рівні підприємства, так і регіону та держави. Застосування відповідних статистичних методів дає можливість отримати прогнозні оцінки рівня виробничого травматизму та професійних захворювань, які будуть у тому випадку, якщо не міняти існуючий стан роботи в галузі охорони праці.

У якості прикладу в доповіді наводяться результати моніторингу стану з професійними захворюваннями в Україні, Харківській області та на Державному підприємстві завод «Електроважмаш», який знаходиться в м. Харків. Для порівняння використовується показник Rпз ризику професійних захворювань на одну тисячу чоловік. Результати розрахунків наведені на рисунку 1.

Аналіз отриманих результатів показує, що ми не тільки можемо стверджувати, що стан роботи по скороченню професійних захворювань не тільки суттєво (практично на порядок) є гіршим, ніж аналогічний по країні і, тим паче, по Харківській області, але й визначити прогнозні оцінки. Так, якщо стан профілактичної роботи залишити на існуючому рівні, то у 2012 році можна очікувати на заводі «Електроважмаш» близько 15 випадків профзахворювань. Причому для підприємства характерною є тенденція до збільшення кількості (про це свідчить позитивний коефіцієнт лінійної частини тренду), в той час як і в Україні, і в Харківській області має місце тенденція до зменшення кількості професійних захворювань.



0

0,5

1

1,5

2

2,5

3

3,5

2007 2008 2009 2010 2011 2012 рік

Ризик ПЗ

Rпз(Україна)=0,416-0,010х

Rпз(Харківська область)=0,224-0,014х

Rпз(Електроважмаш)=2,036+0,109х

2,69(15)

0,138(116)

0,354(4950

Рис. 1. Порівняльний аналіз стану з професійними захворюваннями на трьох рівнях моніторингу умов праці.

Туряниця Ганна Святославівна, студентка факультету бізнесу

та фінансів, 3 курс, група 29-Г Науковий керівник: Любченко Ірина Миколаївна, старший викладач

кафедри охорони праці та навколишнього середовища Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

ПРОБЛЕМА ВПЛИВУ ПОБУТОВИХ ХІМІКАТІВ НА ЖИТТЄДІЯЛЬНІСТЬ На сьогоднішній день питання взаємодії людини з навколишнім середовищем все

частіше піднімається в засобах масової інформації та в наукових працях. Особлива увага приділяється засобам побутової хімії. Усі засоби побутової хімії – косметика, парфуми, ліки, харчові добавки, фарби, препарати для сільського господарства – це все хімікати. З кожним днем з’являються нові назви хімікатів, дія яких на навколишнє середовище невідома, оскільки більшість з них не проходить попередньої апробації щодо впливу на довкілля. Характеристики, необхідні для повного оцінювання впливу на довколишнє середовище та здоров`я людей, охоплюють усього 10 % пестицидів, 18 % ліків, 80 % хімічних речовин, що використовуються у торгівлі, технологічних процесах та у побуті.

В Україні та в інших державах спеціальні служби екологічного моніторингу здійснюють контроль за вмістом речовин-забруднювачів у повітрі, воді, ґрунті. Та нам нічого не відомо про повсякденний контакт населення зі шкідливими речовинами на відкритому просторі, у технічних та житлових приміщеннях.

Цілий ряд хімікатів щорічно вилучається із продажу після тестування державними контрольними органами. Внаслідок недостатньої інформованості персоналу підприємств та населення про токсичні речовини, відсутності відповідного



маркування, нерідко спостерігається порушення гігієнічних та екологічних вимог під час їх використання на виробництві й у побуті, що призводить до гострих та хронічних отруєнь, забруднення довкілля.

Найбільш гостро стала проблема утилізації залишків хімікатів – попередження їх потрапляння у грунт, водоймища. Зрозуміло, що це питання має вирішуватися не тільки владними структурами та відповідними установами – багато чого можемо зробити ми самі. Наприклад, не зливати залишки хімікатів у каналізацію, просто на траву чи на землю біля гаражів, на дачних ділянках, не скидати посуд із залишками хімікатів на купи сміття.

Угрин Андрій Степанович, студент інституту підготовки слідчих кадрів

для МВС України, 1 курс, 9 група Науковий керівник: Полєжаєв Анатолій Миколайович, доцент кафедри



НЕБЕЗПЕКА БАПТИЗМУ В СУЧАСНИХ УМОВАХ Баптизм – один із напрямів протестантизму. Основою віровчення у баптизмі є

Біблія. Особлива увага зосереджується на Євангеліях від Матвія, Марка, Луки та Іоанна. Визнають християнський Символ віри, догмат про Святу трійцю. Згідно з цим віровченням Ісус Христос – є живе втілення Божої трійці. Тому свої молитви віруючі звертають саме до нього. За баптистським віровченням, Ісус Христос своєю смертю врятував людей від первородного гріха, вказавши шлях до спасіння. Сенс людського життя, згідно з баптизмом, полягає у підготовці «до вічного блаженства» у потойбічному світі. «Вітчизна моя на небесах, до неї рветься і прагне душа», – співають віруючі на молитовних зборах. Баптистський культ відзначається відносною простотою. Богослужіння проводять у формі молитви, проповіді та псалмоспівів у молитовних будинках. Баптисти відкинули поклоніння іконам, розп'яттю, скульптурам, мощам, заперечують культ святих, Богородиці, чернецтво, роль церкви як посередника у спасінні, більшість християнських свят і обрядів. Із семи християнських таїнств вони визнають лише чотири: хрещення, хлібопереломлення, шлюб і рукопокладання. У сучасних умовах більша частина баптистських організацій діють у вигляді сект.

У світі баптизм поділяється на кілька напрямків. Зокрема на: «загальні» (вважають, що Христос помер за все людство), «часткові» (Христос помер не за всіх, а лише за «частку», тих, хто передбачені до спасіння), «відкриті», «закриті», «зміїні» (невелика фундаменталістська група у США) «примітивні» тощо. За часів СРСР місцеві баптисти також поділилися на кілька напрямків: «реєстровані»(за часів СРСР були зареєстровані владою, більш модернізовані) «нереєстровані» або «відділені»(не визнавалися владою, більш консервативні), а також «чисті» та «автономні» громади. Даний поділ характерний і для сучасної України.

Аналіз діяльності таких сект демонструє, що секта є неконструктивна структура,



яка нищить особистість, вносить дисгармонію у її розвиток. В останні роки така практика дій сект була дещо видозмінена. Сьогоднішні сектанти на добровільно примусових засадах щотижня складають пожертви, які значною мірою перевищують вартість накладу. Враховуючи вищесказане, «Свідків Єгови» можна трактувати як свого роду комерційний культ або фінансово-торгову піраміду з ідеологічною псевдорелігійною надбудовою. Саме тому в більшості країн Європи «Свідки Єгови» не вважаються релігійною організацією.

Згідно з нинішнім українським законодавством держава не може відмовити у реєстрації будь-якій тоталітарній секті, якщо вона у своєму статуті відкрито не заявляє про антигромадські цілі чи методи своєї діяльності. Однак суспільство повинно мати певні важелі та можливості захищати своїх громадян від організацій, у тому числі і релігійних, метою яких є вторгнення у підсвідомість людини, в менталітет суспільства. Виникає необхідність перегляду та зміни законодавства у сфері релігії, використавши при цьому досвід розвинених демократичних держав, які з метою захисту фізичного та психологічного здоров’я нації прийняли низку законодавчих актів у релігійній ділянці. Зокрема, президент Латвії Гунтіс Улманіс вніс законодавчу ініціативу, суть якої полягає у визначенні відповідальності незареєстрованих релігійних організацій за нанесення певної фізичної і психологічної шкоди. У 1996 році Міністерство юстиції Латвії відмовило у реєстрації деструктивній релігійній організації «Свідки Єгови». У 1984 р. Європейський парламент прийняв документ – попередження перед небезпекою, яку несуть в собі тоталітарні секти, що мають кримінальний характер.

Головними друкованими органами секти «Свідки Єгови» є журнали «Вартова вежа» та «Пробудись!». «Вартова вежа» виходить у світ двічі на місяць загальним накладом у 46 млн. примірників на 139 мовах. З 1920 по 1996 рр. у світі було розповсюджено понад 9 млрд. примірників [3, с. 152], розповсюдження яких є прямим обов’язком членів секти. Цікавим є факт, що адепти секти викуповують весь тираж за свої кошти, з розрахунку на кожного члена сім’ї, та примірників, необхідних для розповсюдження, а потім продають або роздають його. У будь-якому випадку керівництво секти отримує величезний прибуток, оскільки кожен примірник викуповується ще до його виходу у світ.

Варто зауважити, що усі сучасні секти баптистів пробуджують цікавість людини без огляду на можливість майбутньої небезпеки, Баптисти досягають власної мети за допомогою методів та засобів, так званих «суспільно-психологічних маніпуляцій». Загальновідомими є такі маніпуляційні технології: бомбардування любов’ю, «промивання мізків», збільшення психологічного тиску, виділення ролі лідера, утримання членів секти у стані постійної активності, нагадування і залякування, блокування доступу до зовнішньої інформації, езотеричність, ідеологізація текстів, новомова, система доносів, ізоляція, дуалізм у сприйнятті світу і життя.

У реаліях сучасної України законодавство у сфері релігії могло б чітко визначити групу традиційних для України релігій та конфесій, встановити випробувальний термін для нових релігійних рухів, скласти перелік заборонених деструктивних сект, проводити активну просвітницьку роз’яснювальну роботу серед громадян, особливо молоді. Важливим аспектом вирішення проблеми постає налагодження співпраці теологів та науковців, оскільки саме інтелектуальна та духовна еліти мають у своєму



арсеналі методи впливу на особистість в плані її духовного виховання. Українське суспільство відчуває гостру потребу такої співпраці, спрямованої на вироблення концепції елітарної високодуховної освіти, пошуку форм та методів виховання, усвідомлення ролі традиційних для України церков у справі духовного та морального виховання українського народу, що, своєю чергою, може перерости у потужний державотворчий чинник.

Удовиченко Ярослава Олексіївна, студентка факультету

бізнесу і фінансів, 3 курс, група 29г Науковий керівник: Любченко Ірина Анатоліївна, старший викладач

кафедри охорони праці та навколишнього середовища Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

ЗДОРОВІ БАТЬКИ – ЗДОРОВА ДИТИНА Нікітін Б.П. казав: «Переважна більшість хвороб дитини створюється самими

дорослими. І вам необхідно докладати зусиль уже зараз для запобігання хворобам, змінюючи звичаї, умови та стиль життя з дітьми, наближаючись і чинячи в тон і такт природі».

Здоров'я майбутнього покоління багато в чому залежить від підготовленості молодих людей, котрі укладають шлюб, до створення міцної, здорової сім'ї, народження та виховання дитини.

На дитину однаково радісно чекають і мати, і батько. Майбутні батьки повинні знати, що залежить від них, щоб початок даного ними нового життя був благополучним.

На формування зародка впливають спадковість і, звичайно, умови, в яких він розвивається; серед них екологія місцевості, де мешкає сім'я, харчування майбутньої матері, умови праці й уклад життя сім'ї. У наші дні здоров'я майбутніх батьків стає серйозною проблемою, так як у всьому світі всього 25% чоловіків і жінок мають по-справжньому гарне здоров'я.

Плануючи вагітність, необхідно усунути всі інфекції та їх осередки в організмі. Наприклад, несприятливий вплив на внутрішньоутробний розвиток плода можуть мати тонзиліт, гайморит, бронхіт, синусит, цистит, захворювання зубів (навіть звичайний карієс), захворювання сечостатевої системи і статевих органів.

Молодим людям, які готуються стати батьками, необхідно для щастя своєї дитини і власного блага переборювати свої згубні нахили та звички. Тютюн, алкоголь, наркотики надзвичайно шкідливі для людського організму. Усе це, звичайно, неприпустиме в сім'ї, де чекають на дитину. Особливо ж страшним є запліднення, що відбувається у нетверезому стані будь-кого із батьків. Матері-п'яниці народжують до 75% дефективних дітей. Заради родинного щастя та благополуччя, а також здоров'я вашої дитини тверезе запліднення стане законом вашого життя.

Майбутня мати, а згодом і мати-годувальниця повинна уникати прийому ліків. Навіть найбезвинніші препарати, які вживає жінка в такий відповідальний період життя, можуть у майбутньому негативно позначитись на стані здоров'я її дитини.



В Україні щороку зростають показники народження недоношених дітей з вадами і малою масою тіла, а недоношені діти - це найбільш вразлива категорія пацієнтів, яка вимагає висококласної і тривалої медичної допомоги. У 2011 році народилося близько 20 тисяч недоношених дітей, що на 5 тисяч перевищує показник 2010 року. Держава намагається боротися з проблемою народжуваності недоношених дітей, але це, насамперед, провина батьків дитини.

Будьте уважні до себе, до свого здоров'я, а також до здоров'я вашого майбутнього малюка. Все у ваших руках. Адже це величезне щастя - народити здорову дитину!

У доповіді широко розкрито причини, за яких може народитися, недоношений або з вадами, малюк. Указано, також, як майбутні батьки повинні готуватися до народження дитини, та який образ життя вести, щоб народити здорового малюка.

Фесюн Михайло Сергійович, студент інституту підготовки кадрів

для органів прокуратури України, 1 курс, 3 група Науковий керівник: Тузіков Сергій Анатолійович, доцент кафедри Основ безпеки

життєдіяльності, кандидат технічних наук, старший науковий співробітник Національний університет „Юридична академія України


ДОРОЖНЬО – ТРАНСПОРТНІ ПРИГОДИ ЗА УЧАСТЮ ВЕЛОСИПЕДИСТІВ В даний час в Харківській області спостерігається лавиноподібне зростання

числа велосипедистів, в тому числі молодих. Незважаючи на те, що офіційна статистика кількості велосипедистів не ведеться, непрямі показники (збільшення кількості точок продажу, асортименту та кількості проданих велосипедів, збільшення кількості ДТП пов'язаних з велосипедистами, кількість і активність спеціалізованих Інтернет - ресурсів, присвячених велосипеду, збільшення кількості велопарковок, а також дані спостережень) дозволяють говорити про те, що щорічна кількість активних велосипедистів, які використовують велосипед частіше 2 разів на тиждень в якості основного транспортного засобу, збільшується на 80-90 %. Оціночна кількість активних велосипедистів становить не менше 10000 осіб, з яких не менше 7000 осіб складає молодь (в т.ч. і в зимовий період). За оцінками експертів, зараз в експлуатації городян знаходиться близько 500 тисяч одиниць вело транспорту. Ця цифра порівнянна з кількістю автомобільного транспорту в місті. Більшу частину велосипедистів становить молодь у віці від 14 до 30 років, причому поряд з любителями в місті є і справжні професіонали-велосипедисти, які посідали призові місця у престижних міжнародних змаганнях. Розвиток вело руху дозволяє домогтися зниження навантаження на дороги та парковки, зменшення кількості пробок, поліпшення екологічної обстановки в містах, поліпшення фізичного і емоційного здоров'я громадян, зниження витрат на транспорт в сімейному бюджеті, а також підвищення мобільності городян. Просторова структура Харкова дозволяє використовувати вело маршрути через міські ліси, які дозволяють не лише зміцнити здоров'я городян, а й досягти швидкості переміщення, порівнянної зі швидкістю



автомобільного транспорту. Кількість ясних сонячних днів у році також дозволяє говорити про можливість впровадження велосипедного транспорту в якості реальної альтернативи автомобільному. Таким чином, розвиток вело руху в цілому, та молодіжного вело руху зокрема, є актуальним напрямком соціально-економічного розвитку області, що з одного боку дозволяє досягти реального екологічного, соціального та економічного ефектів, с другого існує проблема дорожньо-транспортних пригод (ДТП) за участю велосипедистів.

Слід відмітити, що на цей час існує ряд проблем розвитку молодіжного вело руху, таки як:

- негативне ставлення персоналу місць масового перебування молоді до велосипедистів;

- недостатня кількість або відсутність велосипедних парковок в місцях масового перебування молоді;

- відсутність додаткової інфраструктури для велосипедистів в місцях масового перебування молоді;

- відсутність або незадовільний стан велосипедних доріжок між районами, всередині районів, недостатня кількість пандуси (з'їздів) для велосипедів;

- проблема безпеки дорожнього руху і, зокрема, руху велосипедистів, яка пов'язана з низькою культурою руху, а також з відсутністю велосипедної інфраструктури;

- недостатня престижність велосипеда як виду транспорту серед молодих городян як наслідок недостатньої інформованості про існуючі велосипедних маршрутах і можливості використання велосипеда.

Аналіз ДТП за участю велосипедистів показує, що найбільш розповсюдженими є: - лобове зіткнення з зустрічною машиною, що повертає на перехресті наліво. Це

найбільш небезпечне ДТП за участю велосипедиста, призводить до тяжких трагічних наслідків, але не є найпоширенішим. Частина таких ДТП закінчується летально, бувають переломи обох ніг, струси мозку - постійно, удари і легші переломи – дуже часто;

- зіткнення велосипедиста і машини, що повертає направо. Цей вид ДТП по праву можна назвати одним з найбільш частих. Наслідки такого ДТП, як правило, не страшні;

- зіткнення велосипедиста з відчиненими дверима легкових автомобілів. Одна з найпоширеніших аварій відбувається за участю велосипедиста та двері автомобіля, яку водій відкриває прямо перед велосипедистом. Наслідком такого зіткнення можуть бути: ушиби та інші незначні ушкодження та синці; переломи кісток; летальні випади;

- зіткнення велосипедиста з відчиненими дверима вантажних автомобілів. Наслідки ДТП можуть бути незначними або закінчитися для велосипедиста летальним випадом, тому що відкрити двері перебувають на рівні голови рухомого велосипедиста;

- зіткнення з нерухомими предметами, розташованими на дорогах. Часто трапляється так, що велосипедист сам за своєю власною ініціативою врізається в предмети, що трапляються на дорозі. Не можна сказати, що мова йде про всяку дрібниці, як, наприклад, цеглі, або палицях. Як правило, йде про речі досить великих, в основному - машинах. Наслідки цих ДТП різні: від "відбувся легким переляком", до переломів і струсів мозку. Крім цього, в більшості випадків велосипедист сам винен у



ДТП; - зіткнення з пішоходами. Як показує статистика правила дорожнього руху

частіше за все не виконують не водії, а пішоходи. Зіткнення з пішоходами бувають набагато небезпечніше, ніж навіть з машиною. Отже, зіткнення з пішоходами бувають двох типів - коли велосипедист сам врізається в нього, і коли пішохід штовхає велосипедиста. Перший випадок велосипедисту не страшний. Пішохід м'який на дотик, і врізатися в нього набагато безпечніше, ніж в машину або стовп. Є тільки моральний аспект проблеми: за статистикою велосипедисти найчастіше врізаються в жінок, які, причому перебувають у старшій віковій групі. Коли пішохід штовхає велосипедиста - нічого зробити не можна. Цю ситуацію не передбачити, ні попередити можна, тому що велосипедист пішохода не бачить. Він з'являється раптово, і саме штовхає велосипедиста, так як сам лякається його наближення.

- зіткнення з тваринами (зокрема собаками) та іншими суб’єктами. Окрім пішоходів існують тварини, які теж дуже часто становляться причиною ДТП. Тварини які можуть спровокувати ДТП починаються від змії і закінчуються собаками. Особливої уваги потребують саме випадки ДТП з собаками, так як саме такі випадки є най розповсюдженими. У ДТП з тваринами найголовніше - не вдаватися до емоціям, не втратити контроль за дорожньою обстановкою.

Для велосипедиста собака становить небезпеку тільки тоді, коли знаходиться ззаду. В багатьох випадках укусу велосипедиста собаками зводилися до укусу за литкового м'яза, стопу або стегно ззаду;

- удар в спину. Окрім вищеназваних випадків ДТП за участю автомобілів, дуже розповсюдженні випадки коли автомобіль настигає велосипедиста ззаду. Наслідки цих ДТП різні: від незначних до летальних.

Виходячи з проведеного аналізу ДТП за участю велосипедистів можна вивести декілька аспектів безпечної їзди на велосипеді:

1. Велосипед повинен знаходитися в справному стані. Справний стан велосипеда - запорука безпеки велосипедиста на 70 %. Повинні бути робочими добре відрегульовані і перевірені перше за все гальма, кермо, колеса, перемикачі, ланцюг, сідло. Якщо велосипедист не може сам відрегулювати свій велосипед, то він повинен звернутися до спеціалізованих майстерень.

2. Для їзди на велосипеді необхідно спеціальне екіпірування. По-перше, є спеціальний вело одяг. При цьому слід керуватися принципом: одяг повинен бути таким, що облягає, яскравим. Для їзди у вечірній і нічний час, бажано, щоб на одязі були спеціальні світло відбиваючі смуги - ці смуги світла не дозволять водіям вас не помітити. Обов’язковим елементом екіпіровки велосипедиста повинен становити шолом. Також існують ще предмети для захисту організму велосипедиста від потрясінь: це - наколінники і налокітники. Велосипедист повинен обов'язково мати з собою засоби проти «асфальтової хвороби» - бинт, зеленка або йод, перекис водню. А також вміти надавати першу медичну допомогу і користуватися перерахованими вище медикаментами - це врятує не тільки життя велосипедиста.

3. Велосипед обов'язково повинен бути обладнаний дзеркалами (або хоча б одним, ліворуч) заднього виду. Для забезпечення безпеки при їзді у вечірній час доби велосипед бути обладнаний ліхтарями спереду і ззаду. Спереду ліхтар повинен бути



білого кольору, а ззаду червоного. 4. При проїзді перехресть, виїзді з прилеглих до дороги територій, об'їзді машин,

що стоять велосипедист повинен намагатися завжди тримати в полі зору автомобілі та їх водіїв, і якщо на думку велосипедиста від того чи іншого учасника дорожнього руху може виходити небезпека – то він повинен гальмувати, пропустити водія. Не можна повністю покладатись на те, що правила дотримуються всі, але самі їздите за правилами. Наміри велосипедиста на дорозі повинні бути зрозумілі водієві. Якщо велосипедист збираєтеся повернути – то він обов'язково повинен показати знак повороту (витягнута у бік повороту рука). Якщо хоче зупинитися - витягнута вгору рука просигналізує водія про ваш намір. Пам'ятайте, що ви такий же учасник дорожнього руху як і вони. Тримайтеся впевнено на дорозі, не панікуйте у разі непередбаченої небезпеки - постарайтеся її звести до мінімуму, знайти вихід (як правило, безвихідних ситуацій не буває).

5. Що робити якщо сталося ДТП за участю велосипедиста. Перше, що він повинний зробити - це оцінити наскільки він поранений. Якщо велосипедист сам не може визначити свій стан - не відчуває болю (зазвичай таке буває в результаті шоку), він повинен попросити інших людей його оглянути. У разі підозри на травму - викликати швидку. Велосипедист повинен спробувати усвідомити що ж сталося, хто були учасниками аварії, свідками. Записати номери автомобілів. Намітить кілька свідків і записати їх адреси і телефони. Викликати співробітників ДАЇ. Велосипедист завжди повинний брати з собою паспорт та страховий медичний поліс.

6. Саме головне, велосипедист повинен суворо дотримуватися правил безпеки дорожнього руху, які встановлюються і регулюються постановою КМУ від 10 жовтня 2001 р. № 1306 “Про Правила дорожнього руху”, розділом 1 - „Загальні положення” і розділом 6 - „Вимоги до велосипедистів”.

Фильченко Светлана Юрьевна, студентка самолетостроительного

факультета, 5 курс, 159ам группа Научный руководитель: Полищук Елена Алексеевна, доцент кафедры химии, экологии и экспертизных технологий, кандидат технических наук Национальный аэрокосмический университет им. Н.Е. Жуковского


ОБЕСПЕЧЕНИЕ БЕЗОПАСНОСТИ ЗДОРОВЬЯ НАСЕЛЕНИЯ ПУТЕМ ВОСПИТАНИЯ И АНТИПРОПОГАНДЫ

УПОТРЕБЛЕНИЯ СПИРТНЫХ НАПИТКОВ Одним из актуальных вопросов воспитания молодежи на государственном

уровне является употребление подростками алкогольных и слабоалкогольных напитков. Особенностью является то, что процесс воспитания и просвещения должен носить комплексный характер, работа должна быть организована сразу по нескольким направления одновременно, а именно: информирование населения об опасности употребления алкоголя и пропаганда здорового образа жизни путем организации различных творческих кружков и спортивных секций; беседа с родителями;



профессиональное выявление нарушений действующего законодательства в сфере производства и торговли продукцией, содержащей алкоголь.

В нашей стране органом регулирующим безопасность употребления спиртных напитков является Министерство Здравоохранения Украины, которое регулярно предупреждает о возможных последствиях употребления спиртных напитков подростками и о случаях отравления недоброкачественной алкогольной продукцией. Самые высокие показатели частоты отравления в этой статистике занимают ликероводочные изделия, а в частности водка. Кабинетом Министров Украины от 01.02.2005 издан указ о включении водки в перечень продукции подлежащей обязательной сертификации в Украине, поскольку в недоброкачественной водке возможно содержание таких ядов для организма человека, как метиловый спирт и сивушные масла. Превышение их содержания в организме приводит к острому отравлению или летальному исходу. Нормативным документом, регулирующим содержание вредных веществ и примесей является ДСТУ 4256:2003 «Горілки і горілки особливі». Однако спиртные напитки относятся к товарам, которые фальсифицируют чаще других. Это вызвано высоким спросом на данный вид продукции из-за высокой прибыли от реализации. Каждый эксперт по товарам с опытом работы сталкивался с подобными явлениями фальсификации в процессе своей трудовой деятельности.

В Украине с каждым днем появляется все больше так называемых «подпольных» организаций, которые занимаются фальсификацией водки, о чем свидетельствуют участившиеся статьи в СМИ об исках в сторону известных производителей водки. Поэтому производители вынуждены принимать меры и тратить большое количество денег на защиту своей продукции от фальсификации.

Частые методы фальсификации: 1) замена высококачественно спирта на низкокачественный (например, замена

пищевого спирта на технический, экстра на спирт высшей очистки, зернового на мелассный);

2) разбавление алкогольных напитков водой, что не сразу определяется органолептическим методом;

3) вторичное использование бутылок известных производителей для реализации фальсификата.

Для борьбы с фальсификацией применяют следующие методы защиты: 1) уникальный код, который наносят лазером на каждую бутылку и тем самым,

каждое изделие имеет свой идентификационный код; 2) специальные колпачки, защищающие от повторного использования бутылки

либо колпачок с уникальным покрытием аналогов которому нет в мире; 3) увеличение этапов очистки с добавлением инновационных методов фильтрации

(таким методом защищает свою продукцию торговая марка Хортица (очистка Шунгитом); 4) использование в изготовлении этикеток различного рода голографической фольги; 5) использование при производстве бутылок специальных граней, если бутылка

вторично станет на конвейер грани повреждаются. Существует несколько самых распространенных способов защитить себя от

употребления недоброкачественного алкогольного изделия, которые необходимо знать



всем. Эти способы защиты элементарны и каждый сможет органолептическим методом определить не свойственные изделию явления. Оставим аромат и букет на оценку экспертам, но ниже приведенные качества сможет отличить практически каждый:

- не покупать водку неизвестных или подозрительных производителей, не обращая внимания на ее дешевизну. Известные торговые марки, вкладывают немалые средства в защиту своей продукции от фальсификации;

- при покупке обратить внимание на колпачок – один из ярких показателей фальсификации. При открытии бутылки «юбка», которая присутствует на горлышке, не должна крутиться, а колпачок при проворачивании должен издавать характерный звук «щелчок»;

- внимательно смотреть на дату производства и состав алкогольного изделия, продукт не должен иметь не свойственных представленных на этикетке в составе привкусов и добавок;

- при покупке обратить внимание на прозрачность. Водка должна быть бесцветная и прозрачная, без помутнения.

Необходимо прививать растущему поколению понимание того, что здоровье – это хорошо и правильно. Это во многом зависит от родителей, но и, как известно, социум играет немаловажную роль в становлении и формировании личности. Хорошо бы, чтоб с детьми и подростками проводилось больше бесед о вреде спиртных напитков и о, подчас, страшных последствиях их приема.

Лучше один раз отказаться от приема спиртного, чем, возможно, расплатится здоровьем или жизнью. Будьте здоровы и рассудительны!

Харатян Татевік Нерсесівна, студентка факультету підготовки кадрів

для органів юстиції, 3 курс, 7 група Науковий керівник: Чудновський Іван Тимофійович, старший викладач



ПОТЕНЦІЙНА НЕБЕЗПЕКА ВИРОБНИЦТВА І ВИКОРИСТАННЯ ТРАНСГЕННИХ БІОЛОГІЧНИХ ОРГАНІЗМІВ ДЛЯ ЖИТТЯ ЛЮДИНИ

Останні декілька десятиліть відзначились вражаючими успіхами у сфері розвитку

біотехнологічної галузі, зокрема біоінженерії. Результати таких наукових пошуків дуже швидкими темпами впроваджуються у різні сфери людського життя. Як приклад, можна навести масштабне вирощування у багатьох країнах світу різноманітних генетично модифікованих (ГМ) сортів рослин. Помітним є те, що останнім часом зусилля основних біотехнологічних корпорацій спрямовані на створення та реєстрацію нових ГМ ліній сільськогосподарських рослин та заохочення їх культивування. Не дивлячись на те, що ГМ продукцію фактично споживають сотні мільйонів людей по всьому світу, ставлення до неї залишається вкрай обережним та настороженим. З тексту Картахенського протоколу із біобезпеки до Конвенції про біологічне різноманіття (Україна приєдналась у 2002 р.) випливає те, що міжнародна



спільнота визнає, що в результаті генної інженерії відбувається шкідливий вплив на біологічне розмаїття, а також на здоров’я людини.

Технологія генетичної модифікації полягає у насильному внесенні за допомогою різних способів до молекули ДНК «чистого організму», структурними елементами якої є гени, чужорідних генів, вилучених із інших живих організмів. Результатом таких дій є отримання трансгенного організму із новими бажаними властивостями.

Наука дійсно досягла вражаючих успіхів у сфері біоінженерії, але й досі жоден вчений, навіть найдосвідченіший, не може наперед передбачити, які побічні ефекти виникнуть в кінцевому модифікованому організмі та як він у подальшому впливатиме на інші організми. В залежності від локації у молекулі ДНК вставлений ген може вплинути на розвиток модифікованого організму неочікуваним та незапланованим способом, про який наперед не відомо. Ще гірше те, що не всі негативні наслідки можна побачити одразу. Отже, генна інженерія у певній мірі є експериментальною сферою, яка ґрунтується на теорії ймовірності, а це є великим аргументом проти поширення її результатів без упевненості у їх безпечності, яка досі залишається недоведеною. До того ж генетична модифікація здатна призвести до втрати природного балансу у молекулі ДНК: послідовність генів «чистих рослин» утворилась еволюційним шляхом, протягом тисяч років проходила природна селекція найбільш стійких видів живих організмів, трансгенні ж організми людина отримала революційним шляхом, їх стійкість нічим не відрізняється від стійкості організмів-мутантів, утворених внаслідок впливу радіоактивного випромінювання, хімічних речовин тощо.

Наступною небезпекою, яку приховують у собі ГМ організми є можливість розмивання грані між чистими організмами та модифікованими як результат відкритого їх вирощування чи розведення. Не може не викликати занепокоєння той факт, що «таке зараження» чистих фондів насіння може у кінці кінців призвести до повного зникнення певних чистих культур. Цілком зрозуміло, чому у деяких країнах вирощування та використання ГМ організмів та їх компонентів у харчовій промисловості заборонено, в інших введено обов’язкове маркування харчових продуктів, які містять складові, виготовлені із ГМ організмів.

Відомо, що на цей момент Закон України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 у п.5 ч.1 ст. 15 чітко встановлено таку вимогу до інформації про продукцію, як обов’язкове позначення про наявність або відсутність у складі продуктів харчування генетично модифікованих компонентів. Разом з тим жоден вітчизняний виробник не ставить позначку «містить генетично модифіковані компоненти», натомість широко поширена практика ефективного рекламування продукції за допомогою позначення «не містить генетично модифікованих компонентів». А для постійного моніторингу рівня поширеності ГМ організмів в Україні сьогодні немає необхідної матеріально-технічної бази.

Відповідно до Закону України «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів» від 31 травня 2007 року заборонено «промислове виробництво та введення в обіг ГМО, а також продукції, виробленої із застосуванням ГМО, до їх державної реєстрації». Але, як відомо, в Україні жоден генномодифікований організм



не зареєстрований. Не дивлячись на це, генетично модифікованих організмів та продуктів, які містять компоненти, виготовлені з них, на ринку України вдосталь. Контроль за використанням і поширенням ГМ організмів значно ускладнюється тим, що сучасні методи детекції трансгенних організмів обходяться дуже дорого. Принаймні на даний момент в Україні існує лише два більш менш доступні способи для встановлення трансгенних організмів: це імуноферментний аналіз (ELISA - Enzyme-Linked Immunosorbent Assay), заснований на тестуванні білків та полімеразна ланцюгова реакція – ПЛР (PCR – Polymerase Chain Reaction), основою для якої виступає аналіз послідовності генів в ДНК. Суть такої детекції у спрощеному вигляді зводиться до встановлення різниці між ДНК чистих організмів та трансгенних їх аналогів, або до аналізу наявності білків, які не мають бути присутніми у генетично чистих організмах.

Як бачимо, існує чимало проблем у сфері використання результатів біоінженерії, які у певній мірі є потенційно небезпечними як для життя людей, так і для навколишнього середовища. Разом з цим відмова від розвитку цієї галузі є вкрай недоцільною, бо небезпечним, на нашу думку, є не сам розвиток вище згаданих технологій, а недостатній контроль за безпечністю використання їх результатів.

Хоменко Ольга Валеріївна, студентка інституту підготовки кадрів



НЕОБХІДНІСТЬ ТА ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ВДОСКОНАЛЕННЯ

ЗАКОНОДАВСТВА В СФЕРІ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ Законодавство – це той єдиний, дієвий та уніфікований регулятор існуючих

суспільних відносин, що має відповідати сучасним потребам розвитку суспільства та бути досконалим і за змістом, і за формою. Навіть за умови наявності насиченої законодавчої бази важливим аргументом є саме ефективність правового регулювання існуючих суспільних відносин, а отже на перший план виходить не кількість нормативно-правових актів, а їх можливість реально врегулювати ту чи іншу конкретну ситуацію. Тому і вдосконалення чинного законодавства – це постійний процес, спрямований на оптимізацію правового регулювання існуючих суспільних відносин.

Загалом, можна виокремити такі основні тенденції вдосконалення і розвитку системи законодавства:

необхідність забезпечення верховенства правового закону у всіх сферах життя суспільства, його стабільності та інтенсифікації;

спеціалізація законодавства з його різноманітними формами прояву: диференціація, конкретизація, деталізація;

правова уніфікація і супутні їй процеси - інтеграція, генералізація,



універсалізація, видання комплексних нормативних актів. Ці тенденції є актуальними і для нормативно-правових актів у сфері ЦЗ як

складової вітчизняної системи законодавства. Протягом останніх років розуміння цілей, задач і організації ЦЗ в європейських

країнах зазнало значних змін, і Україна не є виключенням. В країнах ЄС і НАТО спостерігається еволюція систем цивільного захисту від реактивних до активних моделей, які передбачають значно більшу увагу прогнозуванню і попередженню.

Зазначені зміни зумовлені передусім такими факторами: – збільшенням кількості руйнівних природних та техногенних катастроф, їх

складності, що потребує нових засобів, методів, процедур і ресурсів; – розумінням того, що у більшості випадків ефективність ЦЗ забезпечується не

тільки підготовкою інфраструктури і відповідним плануванням її збереження та відновлення, але й оперативними та організаційними можливостями із захисту населення;

– появою нових технічних можливостей і наукових методик, які дозволяють аналізувати, передбачати і попереджувати небезпечні сценарії розвитку з точністю і достовірністю, яка була неможливою у недалекому минулому.

Проте на сьогодні в Україні існує низка проблем, які гальмують процес реформування системи ЦЗ населення відповідно до завдань європейської та євроатлантичної інтеграції. Зокрема, потребують вирішення такі нагальні питання: реформування центральних органів виконавчої влади шляхом злиття МНС та МВС України в одну організаційну структуру із переглядом функцій та повноважень; підвищення оперативної ефективності служб, підрозділів і формувань цивільного захисту відповідно до європейських норм; створення сучасних центрів управління під час надзвичайних ситуацій, сил цивільного захисту швидкого реагування та „Системи-112”, системи моніторингу, прогнозування і запобігання надзвичайним ситуаціям;заміна морально застарілої і фізично зношеної техніки; переоснащення Державної служби медицини катастроф і Держсанепідемслужби; ресурсного забезпечення діяльності у сфері цивільного захисту. Першим кроком до вирішення цих питань є створення ефективної нормативної бази, тому уникнути суттєвого реформування законодавства України у сфері цивільного захисту неможливо.

Однією із важливих проблем, вирішення якої потребує реформування вітчизняного законодавства є удосконалення структури єдиної системи цивільного захисту. Чинна система захисту населення від надзвичайних ситуацій законодавчо підкріплена Законами України «Про Цивільну оборону України», «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру», «Про правові засади цивільного захисту». Так, Законом України «Про цивільну оборону України» (1993 р.) була створена система цивільної оборони, а Законом України «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру» (2000 р.) утворена Єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру. 24 червня 2004 року було прийнято Закон України «Про правові засади цивільного захисту», який мав упорядкувати систему цивільного захисту, проте вніс масу суперечностей та протиріч, створивши третю систему, яка отримала назву Єдиної



державної системи цивільного захисту населення і територій. Водночас, зберегли свою дію попередні закони, які регламентують функціонування інших вищевказаних систем, хоча вони були необхідні лише на період реорганізації.

На відміну від більшості провідних країн світу, в яких створена та функціонує або національна система ЦО, або аналогічна їй за структурою та функціями система ЦЗ, в Україні згідно з чинним законодавством у сфері цивільного захисту функціонують три взаємодублюючі системи, а саме: система Цивільної оборони України, яка створена в основному на особливий період; єдина державна система запобігання та реагування на надзвичайні ситуації – тільки на мирний час; єдина система цивільного захисту – на мирний час та на особливий період. На практиці завдання цих систем перетинаються, вони значною мірою спираються на одні й ті самі сили і засоби, а функції державного управління є розмитими і дублюються.

Таким чином, нормативно-правове забезпечення діяльності у сфері цивільного захисту потребує перегляду, уніфікації та кодифікації з метою розроблення єдиного кодифікованого акту - Кодексу України про цивільний захист, в якому мають бути визначені термінологія, вимоги до створення і функціонування єдиної системи державного управління, її функціональних та територіальних підсистем, засади створення структурних підрозділів з питань цивільного захисту в центральних органах виконавчої влади, порядок залучення аварійно-рятувальних служб, частин і підрозділів Збройних Сил України, інших військових формувань для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій. Кодекс України про цивільний захист повинен регулювати відносини, пов’язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій.

Водночас Кодекс повинен закріплювати пріоритетне значення посилення рівня превентивності державної політики у сфері цивільного захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та зміну акцентів з так званого компенсаторного управління надзвичайними ситуаціями (підготовка до надзвичайних ситуацій та реагування на них) у бік перспективного управління ризиками, що передбачає аналіз впливу запланованих проектів і програм розвитку на рівень природно-техногенної безпеки.

Дуже важливо, щоб цей документ характеру не був декларативним і шаблонним, відірваним від реальних передумов та ресурсних обмежень, а враховував конкретні особливості вітчизняної інфраструктури системи ЦЗ та зарубіжний досвід у цій сфері.

Таким чином, прийняття Кодексу України про цивільний захист створить підвалини для розбудови в Україні сучасної системи цивільного захисту, що відповідатиме завданням європейської та євроатлантичної інтеграції.

Цепочко Алексей Андреевич, студент факультета Мехатроники

транспортных средств, 1 курс, группа РК-11 Научный руководитель: Ковтунов Юрий Александрович, доцент кафедры Мехатроники автотранспортных средств, кандидат технических наук, доцент Харьковский национальный автомобильно-дорожный университет, г. Харьков

ИСТОЧНИКИ И ПОСЛЕДСТВИЯ ЗАГРЯЗНЕНИЯ ОКРУЖАЮЩЕЙ СРЕДЫ.



ФОРМИРОВАНИЕ НОВОГО ЭКОЛОГИЧЕСКОГО СОЗНАНИЯ ЧЕЛОВЕКА Ухудшения состояния окружающей среды повышает заболеваемость, ухудшает

здоровье и качество жизни, сокращает продолжительность жизни человека. В последние годы резко возросло число сердечно - сосудистые заболевания, хронические респираторные заболевания, злокачественные новообразования. Увеличение антропогенного воздействия на окружающую среду породило ряд экологических проблем, наиболее остро, связанных с состоянием атмосферного воздуха, водных и земельных ресурсов.

Результатом выбросов загрязняющих веществ из различных источников является загрязнение атмосферы. При переносе по воздуху от источников появления загрязнения претерпевают изменения, в том числе и химические превращения одних загрязнений в другие, еще более опасные вещества. Таким образом, под загрязняющими принято понимать те вещества, которые оказывают отрицательное воздействие на окружающую среду либо непосредственно, либо после химических изменений в атмосфере, либо в сочетании с другими веществами.

Установившееся содержание загрязнений в воздухе определяет степень разрушающего воздействия на окружающую среду. Результаты загрязнений можно оценить по отрицательному воздействию на человека, растения, животных, воду и т. д.; а также, в более глобальном смысле, по отрицательному воздействию на климат, ряд экономических и социальных условий.

Источники загрязнения атмосферы оказывает такие влияние на качество гидросферы. Однако и здесь есть свои особенности, связанные с физико-химическими процессами и реакциями.

В мировом масштабе в качестве основного загрязнителя гидросферы сегодня выступают нефть и нефтепродукты, попадающие в водную среду в результате добычи нефти, ее транспортировки, переработки и использования в качестве топлива и промышленного сырья.

Одним из наиболее значительных источников загрязнения водных ресурсов становится сельское хозяйство. Это проявляется прежде всего в смыве удобрений и попадании их в водоемы.

Загрязнение рек, озер, морей и даже океанов принимает такие размеры, что во многих районах превышает их способность к самоочищению. Уже сейчас в некоторых странах начинает ощущаться нехватка пресной воды.

Загрязнение водных систем представляет большую опасность, чем загрязнение атмосферы, по следующим причинам: процессы регенерации, или самоочищения, протекают в водной среде гораздо медленнее, чем в воздухе; источники загрязнения водоемов более разнообразны. Естественные процессы, осуществляющиеся в водной среде и подвергающиеся действию загрязнений, более чувствительны сами по себе и имеют большее значение для обеспечения жизни на Земле, чем те, которые протекают в атмосфере.

Фактором существования биосферы является чистая вода. Следующие поколения не простят нам то, что мы лишили их возможности наслаждаться первозданной природой.



По воле человека изменяется и характер почвы, меняются факторы почвообразования - рельеф, микроклимат, появляются новые реки и т.д. Под влиянием промышленных и сельскохозяйственных загрязнений изменяются свойства почвы и почвообразовательные процессы, потенциальное плодородие, снижается технологическая и питательная ценность сельскохозяйственной продукции и т.д.

Сохранить гармонию человека и природы - основная задача, которая стоит перед настоящим поколением. Это требует изменения многих ранее сложившихся представлений о соизмерении человеческих ценностей. Необходимо развитие у каждого человека «экологического сознания», которое будет определять выбор вариантов технологий, строительства предприятий и использования природных ресурсов.

Одна из основных задач современного образования - становление экологического способа мышления. Важным моментом является тот факт, что приоритетность экологического образования, обязательность введения природоохранных дисциплин во всех учебных заведениях закреплены в законах об охране окружающей среды. От лозунга «Взять от природы все» необходим переход к лозунгу «Природа наш дом».

В докладе детально представлена информация об источниках загрязнений окружающей среды, раскрыты причины возникновения данных источников и факторы, пагубно влияющие на здоровье человека и окружающую среду. Приведены статистические данные о влиянии загрязненной окружающей среды на здоровье человека. Также рассмотрена актуальность и необходимость нового экологического сознания человека в интересах использования природных ресурсов.

Чабан Светлана Александровна, студентка факультета мехатроники

транспортных средств, 1 курс, РК-11 группа Научный руководитель: Ковтунов Юрий Александрович, доцент кафедры Мехатроники автотранспортных средств, кандидат технических наук, доцент Харьковский национальный автомобильно-дорожный университет, г. Харьков

АНАЛИЗ ВЛИЯНИЯ ТРАНСПОРТНОЙ ИНФРАСТРУКТУРЫ НА

ЖИЗНЕДЕЯТЕЛЬНОСТЬ ЧЕЛОВЕКА В настоящее время становится ясно первым виновником загрязнения

атмосферного воздуха – является транспорт. Несоответствие транспортных средств экологическим требованиям, продолжающееся увеличение транспортных потоков, неудовлетворительное состояние автомобильных дорог – все это приводит к постоянному ухудшению экологической обстановки.

В докладе рассматривается транспортный комплекс, включающий в себя автомобильный, морской, внутренний водный, железнодорожный и авиационный виды транспорта - один из крупнейших загрязнителей атмосферного воздуха. Влияние транспорта на окружающую среду выражается, в основном, в выбросах в атмосферу токсинов с отработавшими газами транспортных двигателей и вредных веществ от стационарных источников, а также в загрязнении поверхностных водных объектов, образовании твердых отходов и воздействии транспортных шумов.



Загрязняющие выбросы в атмосферу от автомобилей по объему более чем на порядок превосходят выбросы от железнодорожных транспортных средств. Далее идут (в порядке убывания) воздушный транспорт, морской и внутренний водный.

Все эти факторы приводят к развитию широкого спектра заболеваний (бронхиты, пневмонии, бронхиальная астма, сердечная недостаточность, инсульты, язвы желудка, через который эти газы выделяются) и увеличению смертности людей с ослабленным иммунитетом.

Эксплуатация трамвая к сожалению, отличается низкой манёвренностью, требуются довольно значительные капитальные затраты при сооружении новых трасс. Шум трамвая создаётся тяговым двигателем, шестерённой передачей, мотор - компрессором, тормозной системой, вибрацией кузова, качанием колёс по рельсам.

Троллейбус – наиболее экономичный и дешёвый, не загрязняющий среду вид транспорта. Он экономичнее автобуса, меньше потребляет энергии, надёжней и проще в эксплуатации, не отравляет воздух отработавшими газами. Использование троллейбусов в условиях большого города, удлинённости маршрутных линий ведёт к прямой экономии горючего.

Вибрации, возникающие в тоннеле метрополитена, через грунт передаются фундаменту ближайших зданий, возбуждая в них колебания различных конструктивных элементов.

Применение газотурбинных двигательных установок в авиации и ракетостроении поистине огромно. Сравнительные данные по выбросам вредных веществ в аэропортах показывают, что поступления от газотурбинных двигательных установок в приземный слой атмосферы составляют: оксиды углерода – 55 %, оксиды азота – 77 %, углеводороды – 93 %, аэрозоль – 97 %.

Морской флот является существенным источником загрязнения воздушной атмосферы и мирового океана. Если принять за 100 % весь ущерб от эксплуатации транспортных судов, то, как показывает анализ, экономический ущерб от загрязнения морской среды и биосферы в среднем составляет – 40 %; от вибрации, шума оборудования и корпуса судна – 22 %; от коррозии оборудования и корпуса – 18 %; от ненадежности транспортных двигателей –15 %; от ухудшения здоровья экипажа – 5 %.

Экологические преимущества железнодорожного транспорта состоят, главным образом, в значительно меньшем количестве вредных выбросов в атмосферу на единицу выполненной работы. Основным источником загрязнения атмосферы являются отработавшие газы дизелей тепловозов. В них содержатся оксид углерода, оксид и диоксид азота, различные углеводороды, сернистый ангидрид, сажа.

Основные пути снижения экологического ущерба от транспорта заключаются в следующем: 1) оптимизация движения городского транспорта; 2) разработка альтернативных энергоисточников; 3) дожигание и очистка органического топлива; 4) создание (модификация) двигателей, использующих альтернативные топлива; 5) защита от шума; 6) экономические инициативы по управлению автомобильным парком и движением.

Анализ влияния различных видов транспорта на экологическую ситуацию показывает, что с каждым годом данное влияние наносит все больший ущерб, который уже приобрел глобальный характер. В данный момент активно ведутся



работы по минимизации вредного влияния транспорта на экосистемы. В докладе детально приводится информация о влиянии составляющей

транспортной инфраструктуры города на окружающую среду. Приведены альтернативные виды топлива, которое может быть использовано автомобильным транспортом.

Червякова Анастасія Марківна, студентка факультету підготовки кадрів

для Державної пенітенціарної служби України, 1 курс, 2 група Науковий керівник: Лазутський Анатолій Федорович, доцент кафедри



ГЕНЕТИЧНО МОДИФІКОВАНІ ПРОДУКТИ: КОРИСТЬ ЧИ НЕВИЗНАЧЕНА НЕБЕЗПЕКА?

Генетично модифіковані організми - це живі організми, які містять гени, штучно

створені або запозичені з інших організмів. Наприклад, створений компанією "Новартіс" сорт кукурудзи містить ДНК кукурудзи, одного вірусу і двох видів бактерій. Ще одним "дивом генної інженерії" є сорт помідорів, для морозостійкості якого в овочі вживлено ген медузи.

Тож чи впевнені ви у тому, що саме їсте?!Чи виправдана здавалося б найшляхетніша мета подібних наукових експериментів - боротьба з бідністю та голодом, покращення умов праці людини - смертельними для людини наслідками?! Адже в результаті генетичних маніпуляцій людина не просто хворітиме. Мутації організму можуть знищити людину в її нинішньому вигляді як вид.

Загроза здоров'ю людини: дослідження впливу ГМО на організм людини ще не повністю вивчено, але експерти стверджують, що результати впливу ГМО-продуктів можуть позначитись на здоров'ї людини набагато серйозніше, ніж Чорнобиль; окрім того, є небезпека, що ген "стійкості" до антибіотиків (потужного засобу боротьби із хворобами) потрапить у навколишнє середовище і хвороботворні мікроби не реагуватимуть на антибіотики, що є прямою загрозою здоров'ю людини.

Загроза відсутності вибору: люди повинні мати право вибору; ми повинні знати, що вживаємо; повинна бути введена система маркування продуктів.

Загроза для українських виробників харчової продукції: поширення нових ГМ-сортів не може обмежитися рамками одного поля - звичайне перехресне запилення "вражає" новими генами десятки квадратних кілометрів, тому фермери, які на своєму полі вирощують натуральні сорти, мимоволі одержуватимуть урожай із ГМО; ГМО може стати причиною появи стійких бур'янів, що сприятимуть генетичному забрудненню грунту - їх переноситимуть вітер чи бджоли, і вони примусять мутувати природний матеріал; для боротьби з такими бур'янами необхідно буде використовувати надсильні хімічні препарати, що виснажуватимуть ґрунти; таким чином Україна втрачатиме свою унікальність, як виробник чистої натуральної продукції.



Загроза залежності сільськогосподарського виробника від транс-національних компаній: усе новостворене ГМО-насіння є власністю компаній, що його виробили; для ефективності до нього необхідно купувати спеціальні гербіциди; мало того, значна кількість ГМО продукує "стерильне" насіння, яке неможливо висаджувати, тому виробники сільськогосподарської продукції потраплять у повну залежність від корпорацій. А взагалі-то варто замислитись: чому нам - ГМО, а комусь - кошерну їжу. Вам цікаво, хто виживе? Перелік сільськогосподарських культур, інгредієнтів, домішок та ароматизаторів, що можуть містити ГМО та виготовлятися за допомогою генно-інженерних технологій.

Сільськогосподарські культури: помідори, соя, кукурудза, картопля, цукровий буряк, бавовна, суниці, рапс, кабачки, цикорій, пшениця. Інгредієнти: ГМ-соя може входити до різних сортів хліба, міститися у продуктах дитячого харчування, продуктах швидкого приготування, м'ясних продуктах (наприклад, у вареній ковбасі), борошні, цукерках, морозиві, печиві, маргарині, шоколаді, усіляких соусах, соєвому молоці тощо; ГМ-кукурудза (маїс) може входити до складу продуктів швидкого приготування, супів, соусів, приправ, чіпсів, жувальних гумок тощо.

Вітчизняний споживач, наситившись новомодними харчами і проблемами зі здоров'ям, що виникають від постійного вживання низькосортних та синтетичних складників, втратив довіру до продуктів з яскравими етикетками. Адже ковбаса соєва, у морозиві немає молока, замість масла - спреди, фрукти з ГМО… Краще вже у бабусі купити синю курку, що померла власною смертю, ніж вживати наколоте гормонами, заморожене кілька років тому, напівсинтетичне "закордонне" м'ясо! І так вважає більшість споживачів. Щоправда не безпідставно…

Частка натуральних харчових продуктів на українському ринку і справді значно зменшилася. Замість кисломолочної продукції, м'ясної, кондитерської, виготовленої із традиційної сировини за класичними технологіями, на прилавках під звичними назвами розташувалися нові види продуктів. Деякі з них стали містити додаткові компоненти: різноманітні смакові добавки, барвники, ароматизатори, підсилювачі смаку - усілякі "єшки". У інших головний компонент частково або цілком замінено на рослинний чи навіть синтетичний аналог. Так, м'ясо підміняють соєю, мукою, крохмалем; масло - рапсовою, кокосовою, пальмовою олією; цукор - аспартамом, ксилітом; фрукти - желейними шматочками… А, як відомо, використання одних речовин призводить до необхідності застосування інших, таких як емульгатори, стабілізатори, консерванти тощо, адже продукту необхідно надати властивостей, звичних споживачеві. От і виходить, що майже безвинний спосіб збільшити вихід продукту додавши трохи води, тягне за собою "шлейф" різних добавок: спочатку треба створити потрібну консистенцію, потім смак, запах, після чого виявляється, що такі "поліпшувачі" можуть "працювати" лише у поєднанні з іншими, а ще вони псуються без консерванту… Довгий ланцюжок виходить.

Порушення традиційного способу виготовлення продукції призводить до появи нових технологій: спрощених, дешевших і, відповідно, вигідніших виробнику. Зовні це практично непомітно; смак, запах нібито звичний (принаймні не неприємний), та й від одноразового вживання такого продукту гострого отруєння ми не відчуваємо. Ну то й що, запитаєте ви? Он Іван Грозний додавав у їжу миш'як, щоб організм звик і



його не могли отруїти. Так і ми - пристосуємося до нових речовин. Спочатку мають пристосуватися шлунок, травна і видільна системи, потім зміниться склад крові, а далі зміни вже будуть не обернені. Як виглядатиме людина через кілька поколінь? Можливо людство і справді пристосується і харчуватиметься нафтопродуктами, та до того часу НАШІ діти хворітимуть, і ліки діяти не будуть…

Окрім вищесказаного, неодноразово підіймалося питання використання у виробництві харчової продукції генетично-модифікованих організмів (ГМО). Однозначних переконливих доказів безпечності чи шкідливості такої продукції на сьогодні немає. Але значна кількість дослідів, проведених на тваринах, та випадки лікарської практики говорять про можливість розвитку патології. Тому фахівці сумніваються, чи не призведе втручання в організацію клітин до різноманітних аномалій, непередбачуваних мутацій та інших негативних явищ. Так, до ризиків, пов'язаних з вживанням ГМ-продуктів вчені відносять пригнічення імунітету, алергічні реакції, метаболічні розлади, насамперед - ожиріння, поява стійкості патогенної мікрофлори людини до антибіотиків, накопичення в організмі гербіцидів, віддалені канцерогенні та мутагенні ефекти (тобто поява ракових захворювань і мутацій у наступного покоління).

Тож доки вчені сперечаються чи безпечно вживати генетично модифіковані організми, в країнах Євросоюзу прийняли рішення, що споживач має знати, що він купує і свідомо робити вибір щодо вживання трансгенних продуктів. Наявність на вітчизняному ринку великої кількості "штучної" їжі та навіть фальсифікатів виявилася вигідною дуже багатьом. А мала платоспроможність населення підсилює таку тенденцію, зробивши основним критерієм успіху продукту, як це не дивно, не якість, а низьку ціну! І якщо ще донедавна можна було захиститися від підробки оминаючи стихійні ринки, і не купуючи продукцію невідомого походження прямо "з рук", то сьогодні "клондайком" порушень стали вже легалізовані точки продажу. Це не означає, що всі виробники та всі підприємства торгівлі наживаються на нас, навмисно "годуючи" низькосортною продукцією. Проте споживачеві треба бути дуже уважним, особливо при покупці товарів, що можуть вплинути на здоров'я. Щоб не загубитися у цьому "морі", прискіпливо читайте, що написано на етикетці (особливо дрібнесеньким шрифтом).

Виходячи з викладеного, пропонується на законодавчому рівні збільшити відповідальність за незаконне використання ГМО до кримінальної.

Черненко Юлія Василівна, студентка екологічного факультету, 5 курс, група ДЕ-52 Науковий керівник: Буц Юрій Васильович, доцент кафедри Екологічної безпеки

та екологічної освіти, кандидат географічних наук, доцент Харківський національний університет ім. В.Н.Каразіна, м. Харків

ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНІ НАСЛІДКИ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ ПРИРОДНОГО ХАРАКТЕРУ (НА ПРИКЛАДІ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ)

Природна пожежа – неконтрольований процес горіння, що стихійно виникає і

розповсюджується в довкіллі, який супроводжується інтенсивним виділенням тепла,



диму та світловим випромінюванням, що створює небезпеку для людей і завдає шкоду об'єктам господарської діяльності та навколишньому середовищу. Для подібних пожеж характерні високі швидкості поширення, внаслідок чого неможливо використовувати сучасні заходи ліквідації пожеж.

Мета наших досліджень полягала в тому, щоб проаналізувати еколого-економічні збитки від пожеж в природних екосистемах Харківської області.

Тому необхідність детального аналізу, оцінки і залежності виникнення надзвичайних ситуацій, пов'язаних з пожежами в екосистемах від зовнішніх природних факторів і виявлення їх впливу, наслідків та післяпірогенне відновлення екосистем є особливо актуальним питанням в даний час, коли антропогенний тиск на екосистеми постійно посилюється.

У 2005-2010 pp. на території Харківської області були проведені дослідження щодо виявлення наслідків надзвичайних ситуацій в природних екосистемах, впливу пірогенного фактору на різноманіття лісових екосистем, особливості зміни їх кількісного і видового складу.

Ретроспективний аналіз фондових матеріалів Головного управління статистики в Харківській області на першому етапі досліджень показав, що протягом останніх років варто відзначити тенденцію, що з серпня по жовтень формується аномально засушливий період, з повною відсутністю опадів. Крім того, виникненню лісових пожеж сприяло різке зростання відвідування лісів населенням і порушення ним вимог пожежної безпеки. Динаміку лісових пожеж на території Харківської області наведено в таблиці 1.

У ході польових досліджень, які проводилися у липні-вересні 2011 року на околицях села Кам’янка Красноградського району Харківської області, було описано та порівняно дві ділянки, де була пожежа та де не було пожежі, зібрано гербарій із трав’янистих рослин та відібрано зразки грунту.

Таблиця 1. Динаміка лісових пожеж та заподіяних збитків від них на території Харківської області за 2005-2010 роки.

Роки 2005 2006 2007 2008 2009 2010 Кількість випадків 408 346 461 380 696 425 Лісова площа, пройдена пожежами, га

86 43 99 1844 274 182

Заподіяні збитки, тис. грн.

100,4 85,2 142,6 36153,6 1601,7 188,6

Як свідчать результати експериментів, які проведені у вересні 2011 року

кількість рослин на ділянці після пожежі зростає у 1,5-2 рази. Висота рослинного покриву на ділянці, яка горіла більше майже у два рази ніж рослинність до випалу. Видовий склад на 1 експериментальній ділянці поповнюється декількома видами рослин, а саме перстач сріблястий, латук татарський, деревій звичайний, горичник. Також слід відзначити, що нечуйвітер зонтичний, який є домінантним видом на ділянці, яка не постраждала від пожежі, взагалі відсутній на дослідній ділянці, яка зазнала пірогенного впливу.



Погорілі ділянки в перші дні після пожеж є дуже сприятливими джерелами для проростання трав. Це пояснюється тим, що відсутність старики не перешкоджає подальшому розвитку рослин. Але первинна рослинність відновлюється дуже рідко, з'являються оновлені види рослин. При пожежах слабкої й середньої сили підстилка вигорає не повністю й те, що залишається від неї разом із золою, являє собою відмінне ложе для насіння. Також у ґрунті після пожежі збільшується вміст макроелементів та мікроелементів, зокрема, азоту, калію, кальцію, яких багато в золі.

Отже, слід зазначити, що якісні та кількісні характеристики лісових біоценозів, які знаходилися під впливом пірогенного фактору значно вищі за показники біоценозів, які не мали впливу того ж фактору.

Деякі стійкі біоценози після порушення здатні до самовідновлення, яке здійснюється через низку послідовних етапів. Але не завжди повторна сукцесія доходить до відновлення вихідного біоценозу. Вона може зупинитися на одній з проміжних стадій або змінити повністю попередній біоценоз. А такий хід розвитку рослинності (сукцесія) є незворотним, і площа лісів зменшується, що призводить до значних матеріальних збитків.

З метою надання еколого-економічної оцінки наслідків пожеж на території Красноградського району використано методику оцінки збитків від наслідків надзвичайних ситуацій природного характеру, що затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2002 р. № 175.

Розрахунок збитків від втрати деревини та інших лісових ресурсів внаслідок виникнення НС провадиться для груп лісів по областях з урахуванням коефіцієнта продуктивності лісів за типами лісорослинних умов за наступною формулою. Отримані результати досліджень екстраполюємо на площу лісових угідь, які пройдені лісовою пожежею у Красноградському районі у 2010 році.

П = 0,96 га та розрахуємо загальний обсяг збитків, що виникають внаслідок виникнення пожеж у лісі:

З = Рл/г = 91,9 × 0,867 × 0,96 + (1 – 0,48) × 0,867 × 0,96 + 91,9 × 0,867 × 0,96 = 76,49 + 0,4328 + 76,49 = 153,41 (тис. гривень).

Отже, загальний обсяг збитків від лісових пожеж на території Красноградського району у 2010 році склав близько 153,41 тис. гривень. Дана сума є досить значною, і свідчить про необхідність здійснення управління щодо запобігання та розробки рекомендацій для попередження появи надзвичайних ситуацій в природних екосистемах.

Чубенко Алина Сергеевна, студентка факультета самолетостроения,

4 курс, 149 группа Научный руководитель: Клеевская Валерия Леонидовна, старший преподаватель

кафедры Химии, экологии и экспертизных технологий Национальный аэрокосмический университет им. Н.Е Жуковского


АНАЛИЗ ВЕРОЯТНОСТИ ВОЗНИКНОВЕНИЯ ЧРЕЗВЫЧАЙНЫХ СИТУАЦИЙ НА РАДИАЦИОННО-ОПАСНЫХ ПРЕДПРИЯТИЯХ УКРАИНЫ



Радиационное влияние является одним из наиболее опасных техногенных

факторов, которые оказывают негативное воздействие на условия жизни населения и окружающую среду. Всего в Украине насчитывается более 24 тыс. потенциально опасных объектов, из которых 6,5 тыс. относятся к объектам повышенной опасности. При этом на долю радиационно-опасных объектов приходится 2,1 %.

В Украине объектами государственного регулирования ядерной и радиационной безопасности в сфере использования ядерной энергии являются: 15 действующих ядерных энергоблоков; 2 действующих хранилища отработанного ядерного топлива; 2 исследовательских реактора; хранилища радиоактивных отходов и деятельности предприятий, осуществляющих обращение с радиоактивными отходами; 6 спецкомбинатов УкрГО «Радон»; объект «Укрытие»; предприятия ураноперерабатывающей промышленности.

В Харьковской области находится 473 радиационно-опасных объекта: 83 промышленных предприятия, 355 лечебно-профилактических учреждения, 35 научных учреждений. Из них 1 объект І категории опасности (пункт захоронения) и четыре объекта ІІ категории опасности (ФТИНТ, институт метрологии, Харьковский областной онкологический диспансер, Харьковский институт медрадиологии).

Основными проблемами обеспечения радиационной безопасности являются: - окончание ресурса оснащения систем, важных для безопасности, отсутствие

обоснованных методик, которые касаются управления ресурсными характеристиками оборудования;

- низкие темпы модернизации объектов использующих ядерную энергию; - проблема обращения с радиоактивными отходами, медленные темпы внедрения

современных технологий их переработки; - проблема хранения отработанного ядерного топлива; - большое количество радиоактивных веществ на объекте «Укрытие», не

защищенных надёжными физическими барьерами от окружающей среды и отсутствие контроля за состоянием объекта, соответствующего нормам и правилам безопасности;

- старение парка переносных приборов дозиметрического контроля в связи со снижением темпов их замены.

Вследствие деятельности атомных электростанций в окружающую среду происходят газо-аэрозольные выбросы (йод–131, долго существующие радионуклиды, инертные радиоактивные газы) в атмосферу из вентиляционных труб энергоблоков и сбросы радионуклидов с водами АЭС во внешние водоёмы. Радиационное воздействие АЭС на население осуществляется путём влияния на атмосферу, поверхностный слой грунтов, поверхностные воды, подземные воды, сельскохозяйственную продукцию, которая производится в районе размещения АЭС.

В работе был проведен анализ вероятности возникновения чрезвычайных ситуаций техногенного характера, вызванных авариями с выбросом радиоактивных веществ (10500). Также проводился расчет параметров зоны возможного радиоактивного загрязнения в случае аварии на реакторе типа ВВЭР-1000 для четырех различных вариантов климатических условий.



Шевченко Илья Сергеевич, студент факультета Мехатроники транспортных

средств, 1 курс, группа РК-11 Научный руководитель: Ковтунов Юрий Александрович, доцент кафедры Мехатроники автотранспортных средств, кандидат технических наук, доцент Харьковский национальный автомобильно-дорожный университет, г. Харьков

ВЛИЯНИЕ ЭЛЕКТРОМАГНИТНЫХ ИЗЛУЧЕНИЙ КОМПЬЮТЕРА НА

ФИЗИОЛОГИЧЕСКИЙ И ПСИХОЛОГИЧЕСКИЙ АСПЕКТЫ ЧЕЛОВЕКА

Длительная работа за компьютером негативно сказывается на многих функциях

организма человека: высшей нервной деятельности, эндокринной, иммунной и репродуктивной системах, на зрении и костно-мышечном аппарате человека. Компьютер является еще одним звеном в той же цепи: недостаточный отдых, малоподвижный образ жизни, неорганичное питание и т.д.

Все вышеперечисленные факторы, безусловно, отражаются на психическом состоянии человека. Влияющим фактором на психику человека является виртуальные игры и интернет. Люди, которые часто играют в компьютерные игры или пользуются интернетом попадают в психологическую зависимость, которая сравнима с наркоманией или алкоголизмом.

Наиболее опасным фактором, которое имеет сильное влияние на человека, является крупнейшие источники электромагнитных излучений, вызываемые работой компьютера. В последние годы появляются сообщения о возможных влияниях электромагнитных полей на зарождения злокачественных опухолей. Статистика сообщает, что наибольшее число случаев приходится на опухоли кроветворных тканей и на лейкоз в частности.

В результате обследования людей, работающих в условиях воздействия электромагнитных излучений связанных с работой компьютера, значительной интенсивности, было выявлено, что наиболее чувствительными к данному воздействию является нервная и сердечно-сосудистая системы. Описаны изменения нарушение кроветворения, нарушения со стороны эндокринной системы, метаболических процессов и заболевания органов зрения. Так же рассматривается, что электромагнитное излучение компьютера может вызвать расстройства нервной системы, снижение иммунитета, расстройства сердечно-сосудистой системы и аномалии в процессе жизнедеятельности человека.

Наибольшую опасность в использовании компьютера несут поля СВЧ-диапазона. Волны данного диапазона действуют на кожу, проникая на глубину 10-15 см, имея сильное воздействие на внутренние органы. Как и все приборы, потребляющие электроэнергию, компьютер испускает электромагнитное излучение, причём из бытовых приборов, с персональными компьютерами по силе этого излучения могут сравниться только микроволновая печь либо телевизор. Таким образом, компьютер является самым опасным источником электромагнитного излучения.

При работе, компьютер создает вокруг себя электромагнитное поле, которое



деионизирует окружающую среду, а при нагревании таких элементов как материнская плата и корпус монитора, выбрасывают в воздух вредные вещества. Всё это делает воздух очень сухим, слабо ионизированным, со специфическим запахом и, в общем, затрудняют дыхание человека, находящегося в непосредственной близости к персональному компьютеру. Такой воздух является опасным для организма и может привести к заболеваниям аллергического характера, болезням органов дыхания и другим расстройствам.

В докладе представлена информация о воздействии компьютера на психику и физиологию человека. Также более детально рассмотрено влияние конкретных аппаратных элементов персонального компьютера на человека. Также в докладе представлены результаты исследований влияния электромагнитных волн на человека и статистические данные об угрозах заболеваний связанных с использованием компьютера.

Шевчук Александр Русланович, курсант факультета Гражданской защиты,

4 курс, группа ЦЗП-10-122 Научный руководитель: Игнатьев Александр Михайлович,

старший преподаватель кафедры Пиротехнической и специальной подготовки факультета Оперативно-спасательных сил

Национальный университет гражданской защиты Украины, г. Харьков

АВТОМАТИЗАЦИЯ ЭКОЛОГИЧЕСКОГО МОНИТОРИНГА С

ПРИМЕНЕНИЕМ БЕСПИЛОТНЫХ ЛЕТАТЕЛЬНЫХ АППАРАТОВ

Министерством экологии и природных ресурсов Украины определены основные

направления научно-технической деятельности на 2011-2015 годы. Среди приоритетных направлений деятельности можно выделить: внедрение бассейнового принципа управления в области использования и охраны вод, а также восстановления водных ресурсов; недопущение загрязнения Черного и Азовского морей, улучшения их экологического состояния; формирование экосети, сохранения ландшафтного разнообразия и развитие природно-заповедного фонда.

Учитывая масштабность сформулированных задач, а также экономическую целесообразность, решение вышеперечисленных задач, на наш взгляд, невозможно без применения автоматизированных систем экологического мониторинга (АСЭМ) с применением беспилотных летательных аппаратов (БПЛА).

В настоящее время к АСЭМ состояния окружающей среды предъявляются следующие требования:

– непрерывный оперативный контроль существенных параметров состояния среды, в частности, уровня радиации, концентрации химических веществ и опасных аэрозолей биологического происхождения, а также метеорологических параметров;

– использование технических средств, обеспечивающих дистанционное получение информации об экологической обстановке, а также систем связи,



доставляющих информацию об экологической обстановке в режиме реального времени;

– обеспечение сокращения временных интервалов между фактом загрязнения, получением достоверной информации об экологической обстановке, оповещением всех заинтересованных служб, принятием решений и проведением мероприятий;

– организация взаимодействия между измерительной аппаратурой, элементами систем связи и управления.

Типовая АСЭМ может включать в себя: измерительный блок, в который входят устройство радиационного контроля, устройство химического контроля, устройство биологического контроля; пункт сбора данных, оснащенный ЭВМ, к которому подсоединяются устройство метеорологического контроля; линии связи; специальное информационное и программное обеспечение.

Например, в России пункт сбора данных предполагается осуществить на основе БАРС (Большой автоматизированной рабочей станции), которая располагается на автомобиле УАЗ-3741 и оснащена двумя промышленными компьютерами. В качества устройства метеорологического контроля при организации АСЭМ предполагается использовать портативную метеостанцию Kestrel 4000, которая позволяет производить измерение таких параметров окружающей среды, как температура воздуха, скорость ветра, влажность, давление. Недавно удалось успешно написать драйвер для Kestrel 4000 и подключить её по интерфейсу RS-232 к специальному программному обеспечению Trace Mode 6.07 Pro, которое можно инсталлировать на компьютерах БАРС и использовать данные в реальном времени с портативной метеостанции Kestrel 4000 для создания АСЭМ.

Для размещения измерительной аппаратуры возможно использование БПЛА. В настоящее время выделяют три принципиально различных класса, на которые делятся БПЛА.

Первый из них – это традиционные самолёты. Модель самолёта движется с помощью тянущего или толкающего воздушного винта, крылья создают подъёмную силу, а отклоняемые рулевые поверхности позволяют управлять направлением полёта. Висеть на месте самолёт не может, однако его тяговооруженность может быть меньше единицы и лежать в пределах 0,3-0,5, что позволяет самолету быть экономичным и иметь хорошие показатели по весу полезной нагрузки и практическому потолку.

Второй класс – это модели вертолётов. Подобно настоящим вертолётам, они держатся в воздухе с помощью несущего воздушного винта. Хвостовой винт используется, в том числе и для разворота, а управление направлением полёта осуществляется с помощью сложного автомата перекоса, позволяющего вертолёту двигаться в произвольном направлении.

Третий класс, полноценных аналогов которого не существует на сегодняшний день среди «взрослых» систем. Это многороторные летающие аппараты, имеющие несколько воздушных винтов по периметру (обычно от трёх до восьми), раскручиваемых электромоторами. Стабилизация и управление такими аппаратами производится за счёт различной скорости вращения винтов. Огромным преимуществом таких систем является простота их механики при почти всех достоинствах вертолёта. Всего лишь несколько моторов с винтами без сложного



автомата перекоса – и можно как висеть на месте, так и двигаться в любую сторону. Однако, имеется существенный недостаток: так как необходимо управлять

каждым мотором в отдельности, эти системы фактически обречены летать на электрической тяге, поэтому время полёта редко превышает 10–20 минут. Дальние и длительные миссии для многороторных аппаратов недоступны: нет возможности использовать двигатели внутреннего сгорания.

Проведя анализ типов БПЛА, легко заметить, что наиболее перспективной платформой для АСЭМ является летательный аппарат на базе самолета. Его конструкция в каждом конкретном случае определяется поставленной задачей.

Таким образом, современный БПЛА является наиболее перспективной составляющей средств дистанционного зондирования и экологического мониторинга. Его использование позволяет при минимальных затратах своевременно реагировать на экстремальные ситуации в сложных погодных условиях, а также в труднодоступной местности.

Шульга Антон Геннадиевич, студент факультета радиотехники и

специальной подготовки, 1 курс, группа РЭС-11 Научные руководители: Резцов Павел Иванович, старший преподаватель кафедры

Безопасности жизнедеятельности и гражданской защиты; Степанова Елена Александровна, старший преподаватель кафедры

Безопасности жизнедеятельности и гражданской защиты Донецкий национальный технический университет, г. Донецк

КУРЕНИЕ - НЕГАТИВНЫЙ ФАКТОР ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ

ЧЕЛОВЕКА И СРЕДЫ ОБИТАНИЯ

Одной из главных задач безопасности жизнедеятельности является

прогнозирование возможных изменений в показателях уровня здоровья человека. Здоровье человека – его главный капитал, а здоровье граждан – показатель успеха страны. Условно говоря, чем реже люди пользуются услугами врачей, тем сильнее и эффективнее государство, в котором они живут.

По данным Всемирной Организации здравоохранения из 850 млн. нынешних жителей Европы 100 млн. умрут от причин, связанных с курением. Каждые 8 секунд на планете кто-то умирает из-за причин, связанных с курением. В мире курит около трети лиц старше 15 лет.

О вреде курения сказано уже немало. Но проблема не уходит. Сегодня в Украине курит более 16 млн. человек. В списке стран по потреблению на душу населения в год Украина находится на 3-м месте после Греции и Словении. Меньше всего курят в мире узбечки и китаянки. А Россия по числу курильщиков опережает все страны мира. По статистике ООН курят 40 % россиян и ежегодно сигареты губят около 400 тыс. человек.

Отказаться от курения очень сложно, а вылечиться трудно. Ни один из методов не дает хотя бы 50% результат в долгосрочной перспективе.

Многие государства на законодательном уровне ведут борьбу с курением.



Бутан – единственная страна в мире, на территории которой запрещено курение. Штрафы за курение в неположенном месте колеблются до 2500 фунтов в Великобритании, 2000 евро в Италии, 1000 долларов в США, до 17-85 гривен в Украине.

В сентябре 2005 года Верховная Рада Украины усилила борьбу с курением, а в 2006 году был принят первый антитабачный закон. А 17 ноября 2011 года, в Международный день отказа от курения, в Парламенте был зарегистрирован новый законопроект № 9474, который полностью запрещает употребление табачных изделий в заведениях общественного питания.

Донецкая область по экологической перегрузке занимает 5-е место в мире и 1-е в Украине. Эта проблема решается положительно закрытием работающих предприятий, но проблема курения остается довольно серьезной. Особенно в год проведения «Евро -2012». УЕФА еще в 2011 году заявило о том, все объекты Чемпионата Европы по футболу должны быть освобождены от табачного дыма. Кроме того, УЕФА запретила на их территории продажу и рекламу табака.

Табачный дым содержит канцерогенные вещества. Человек, выкуривающий пачку сигарет в день, получает от полония дозу облучения в 3,5 раза больше дозы, принятой международным соглашением по защите от радиации. Дым от конца сигареты содержит больше окиси углерода в 5 раз, бензпирена – в 4 раза, никотина и смол – в 3, аммиака – в 46 раз и много других ядовитых веществ.

Табачный дым надо разбавить чистым воздухом в 384 тысячи раз, чтобы он стал пригодным для дыхания.

Общий показатель токсичности табачного дыма в 4,75 раз превышает токсичность выхлопных газов автомобиля, в 248 раз выше загрязненности отработанного газа газовой горелки.

В ходе проверки 28 заведений общественного питания при помощи специального устройства – аэрозольного монитора TSI Side Park – выяснили, что уровень загрязнения воздуха в кафе и ресторанах, где разрешено курить, в 18 раз превышает нормы Всемирной организации здравоохранения. Это подтвердила зав. кафедрой «Школы здравоохранения национального университета «Киево-Могилянская академия» Татьяна Андреева. Исследование проводилось совместно с Институтом рака Розуэлл Парк (США) с декабря 2011 по январь 2012 года. Оно показало: безопасными для здоровья посетителей может быть только то заведение, где полностью запрещено курить. Сегодня 66% украинцев организованно заявили: их беспокоит массовое курение, а еще 70% считают его серьезной угрозой для здоровья.

В Донецке в городских кафе и ресторанах, где разрешено курение, небывалый уровень загрязненности воздуха частицами РМ 2,5 (маркерами табачного дыма), он составляет 178 мкг/м3, что почти в 18 раз превышает норму, установленную Всемирной организацией здравоохранения.

В соответствии с решением Донецкого горсовета «Об определении мест, свободных от курения и реализации спиртных напитков на территории города Донецка» на 23-х улицах, бульварах, площадях, скверах, парках, территориях объектов здравоохранения, учебных заведениях, детских, игровых, спортивных площадках запрещено курить. На стадионе ФК «Шахтер» полностью запрещено



курение. «Шахтер» показывает красную карточку пагубной привычке! 2012 год объявлен годом спорта и здорового образа жизни.

Основными условиями борьбы с курением являются защита здоровья некурящих и сохранение чистоты помещений и территорий.

Особенно важной эта проблема является в поддержании пожарной безопасности. На конец февраля 2012 года только на официальных угольных предприятиях погибли 22 человека. Во многих случаях предварительная причина пожара и взрывов – курение, нарушение правил техники безопасности.

За три месяца 2010 года в Донецкой области от пожаров, вызванных курением, погибли 73 дончанина, а всего по Украине – 1122 человека. В 2009 году от пожаров погибло 3183 человека, из них вызванных курением – 1806 человек.

Безусловно, работа, проводимая правоохранительными органами по борьбе с курением в общественных местах, не может решить всей проблемы курения.

Велика роль в этой работе общественных организаций и каждого человека, роль ЖЭКов в решении проблемы курения в подъездах, управлений благоустройства и коммунального обслуживания городского совета, всех средств массовой информации. Пока же наше современное «человеческое» общество воспринимает курение, как некую норму.

Дизайн обкладинки Матеріалів ІІІ-ї студентської наукової конференції «Безпека життєдіяльності людини в регіонах України»

Перша сторінка

Емблеми – згруповані зверху вниз: 1. Міжнародної Академії культури безпеки, екології та здоров’я (МАКБЕЗ) 2. Національного університету«Юридична академія України імені Ярослава

Мудрого», м. Харків 3. Кафедри Основ безпеки життєдіяльності Національного

університету«Юридична академія України імені Ярослава Мудрого»

Фото: Центральний корпус Національного університету«Юридична академія України

імені Ярослава Мудрого», м. Харків, вул. Пушкінська, 77

Друга сторінка Фото згруповані зліва направо та зверху вниз по наступним категоріям:

НЕБЕЗПЕКА 1. Природна – виверження вулкану, Ісландія. 2. Техногенна – катастрофа лайнеру «Коста Конкордія», Італія. 3. Соціальна – «Податковий майдан», Україна. 4. Політична – Революція в Єгипті. 5. Воєнна – Війна в Лівії. 6. Економічна – «Газова криза», Україна.

ПОПЕРЕДЖЕННЯ 7. Своєчасна радіаційна розвідка. 8. Космічна система спостереження та своєчасного оповіщення «Січ-2», Україна. 9. Космічний знімок узбережжя Шрі-Ланки - за декілька секунд до удара цунамі.

ПОРЯТУНОК 10. Міжнародна космічна система пошуку та рятування потерпілих «КОСПАС-

SARSAT». 11. Гасіння пожежі. 12. Швидка медична допомога.

ОСНОВНА МЕТА КОНФЕРЕНЦІЇ – усвідомлення кожним громадянином проблем безпеки життєдіяльності та сприяння тому, щоби:

13. Кожна українська сім’я була здорова, відповідальна та жила у безпечних умовах.

14. У нас було «блакитне небо» (чисте повітря) та «жовте жито» (екологічно безпечні вітчизняні продукти).

15. Територія України не підпадала під вплив регіональних і глобальних небезпек, а органи влади, спеціальні служби та населення, у разі проявів цих небезпек, були готові до швидкої й ефективної ліквідації їх наслідків.

«Безпека життєдіяльності людини в регіонах України»

Матеріали ІІІ-ї студентської наукової конференції

Відповідальний за випуск – С. О. Ковжога

Комп’ютерна верстка, редагування, дизайн обкладинки –

Є. В. Карманний

Підписано до друку 09.04.2012 р. Формат 60х84 1/16 .

Папір офсетний. Тарнітура Times. Друк: ризограф.

Умовн. друк. арк. 9,95. Облік.-вид. арк. 8,7.

Тираж 130 прим. Зам. № 22 / 11 Ціна договірна

Надруковано з готових оригінал-макетів у друкарні ТОВ фірма «Кредо»

Свідоцтво про державну реєстрацію А00 № 505706 від 16.04.1997 р.

м.Харків, вул. Плеханівська, 112

Documents

ї студентської наукової конференціїlibrary.nlu.edu.ua/POLN_TEXT/SBORNIKI_2012/OBGD_2012.pdf · 2012. 9. 20. · Влияние техногенной