Міністерство освіти і науки України

Київський національний торговельно-економічний університет

Харківський торговельно-економічний інститут

ФІНАНСОВА СТАТИСТИКА

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

ступінь освіти «бакалавр»

галузь знань 07 «Управління та адміністрування»

спеціальність 072 «Фінанси, банківська справа та

страхування»

Харків

ХТЕІ КНТЕУ

2018

2

УДК 311 : 336 (075.8)

П 49

Розповсюдження і тиражування

без офіційного дозволу ХТЕІ КНТЕУ

заборонено

Затверджено на засіданні вченої ради ХТЕІ КНТЕУ

Протокол № 6 від 31.01.2018 р.

Укладач – к.е.н., доц. Т. В. Польова

Рецензент: к.е.н., доц., доцент кафедри міжнародних

економічних відносин та фінансів ХТЕІ КНТЕУ Непран А. В.

Польова Т. В. Конспект лекцій з навчальної дисципліни

«Фінансова статистика» для студентів спеціальності 072 «Фінанси,

банківська справа та страхування» галузі знань 07 «Управління та

адміністрування» усіх форм навчання / Т. В. Польова. – Х. : ХТЕІ

КНТЕУ, 2018. – 80 с.

УДК 311 : 336 (075.8)

П 49

3

ЗМІСТ

Вступ 4

Тема 1. Предмет і метод фінансової статистики 5

Тема 2. Статистика державного бюджету 8

Тема 3. Статистика фінансів підприємства 16

Тема 4. Статистика кредитної діяльності 26

Тема 5. Статистика грошового обігу 34

Тема 6. Статистика страхової діяльності 42

Тема 7. Статистика ощадної справи 52

Тема 8. Основи фінансово-економічних розрахунків 56

Тема 9. Статистика інвестиційної діяльності 66

Список рекомендованих джерел

79

4

ВСТУП

В умовах активізації процесів глобалізації та інтеграції України у світове

господарство посилалась роль фінансової сфери у розвитку національної економіки.

Все більш високої кваліфікації фахівців вимагає менеджмент державного бюджету,

діяльності комерційних банків, розвитку підприємств різних форм власності. Отже

спеціалістам у галузі фінансового управління та прийняття обґрунтованих рішень

необхідно володіти сучасними методами і формами досліджень діяльності суб’єктів

господарювання, зокрема, з використанням правил і методів фінансової статистики.

Дисципліна «Фінансова статистика» є однією з ключових дисциплін у підготовці

майбутніх фахівців з економіки та фінансів щодо використання кількісних методів і

прийомів для дослідження економічних явищ і процесів у фінансовій сфері.

Метою дисципліни «Фінансової статистики» є здобуття студентами

систематизованих знань і практичних навичок використання аналітичних

інструментів, статистичних моделей для встановлення тенденцій й закономірностей

розвитку фінансової сфери як на мікро-, так і на макрорівнях, виявлення і кількісної

оцінки впливу окремих факторів на процеси і явища, що досліджуються, складання

обґрунтованого прогнозу його розвитку стосовно поліпшення економічного стану і

вирішення поточних і можливих майбутніх фінансових проблем.

Успішне вивчення студентами дисципліни «Фінансова статистика» та оволодіння

методикою застосування інструментарію та статистичних моделей в значній мірі

залежить від організації їх роботи з опрацювання навчального матеріалу дисципліни.

Структура конспекту лекцій визначається програмою та робочою програмою

дисципліни «Фінансова статистика» для здобувачів освітнього ступеня «бакалавр»

спеціальності 072 «Фінанси, банківська справа та страхування». Навчальне видання

охоплює коло питань, дослідження яких надає можливість вивчити систему показників

фінансової статистики, найбільш універсальні прийоми статистичного аналізу і

питання інформаційного забезпечення вивчення відповідних напрямків статистики.

Матеріал, який зібрано у темах конспекту лекцій, дозволяє озброїти студентів

надійним інструментом досліджень, розширити їх кругозір, спонукує до активного

вивчення явищ і процесів, які відбуваються на фінансовому ринку.

5

Тема 1. Предмет і метод фінансової статистики

Лекція 1

План лекції:

1.1. Предмет фінансової статистики.

1.2. Метод фінансової статистики, його особливості.

1.3. Система показників фінансової статистики.

Рекомендована література: [2, с. 9-15; 3, с. 14-37; 4, с. 9-28; 5, с. 15-25; 7, с. 5-12].

1.1. Предмет фінансової статистики

Фінансова статистика належить до суспільних наук і є складовою економічної

статистики. Розвиток фінансової статистики тісно пов'язаний з розвитком суспільства,

його організацією і науково-технічним прогресом, які визначають методологічні

основи і технічний інструментарій статистичного дослідження.

Фінансова статистика вивчає закони руху фінансових, кредитних, грошових

ресурсів в умовах ринкової економіки, які акумулюються фінансово-кредитними

установами. Вона розкриває закономірності розвитку явищ, виявляє співвідношення

між ними, дозволяє аналізувати тенденції розвитку та на їх основі прогнозувати

майбутні рівні і співвідношення між фінансовими показниками.

Одним з найважливіших напрямків фінансової статистики є вивчення державних

фінансів − бюджетів різних рівнів. Проте було б помилковим ототожнювати й

обмежувати об'єкт фінансової статистики зі статистикою бюджетів. Бюджети як

державні фінанси є частиною фінансової статистики держави і вивчаються як розділ

фінансової статистики. Увага фінансової статистики також поширюється і на сферу

оподатковування, страхування, кредитування. Зібрана статистикою інформація

дозволяє здійснювати контроль за повнотою і ритмічністю різних фінансових

операцій. Збирання, узагальнення й аналіз статистичної інформації необхідні для

планування стратегії, тактики управління, прийняття економічних рішень. Без

належним чином організованої статистики фінансів неможливо здійснити ефективний

аналіз діяльності органів державного управління й оцінити її вплив на економічні

процеси в окремих регіонах і галузях, а також в економіці в цілому.

Фінансова статистика вивчає масові явища і процеси в галузях фінансової системи,

реєструє, групує факти, відображає їх у вигляді статистичних показників і аналізує

одержані дані.

Предметом фінансової статистики є кількісна сторона масових явищ і процесів, що

відбуваються у фінансовій системі, закономірності їх формування і розвитку у

6

нерозривному зв'язку з їх якісною характеристикою.

Предмет фінансової статистики має значне охоплення. Його специфіка

визначається тим, що він представляє найбільш важливу і складну сферу економічних

відносин у ринковій економіці, яка полягає в діяльності фінансово-кредитної системи.

Разом з тим широта предмета фінансової статистики визначається тим, що кожна

галузь економічної і соціальної статистики органічно пов'язана з фінансами, оскільки

результати діяльності підприємств і організацій кількісно виражаються в грошовій

формі і залежать від наявності і характеру використання різного роду фондів грошових

коштів.

1.2. Метод фінансової статистики, його особливості

У сучасних умовах статистика відображає діяльність з виробництва та обігу

товарів і послуг, споживання.

Метод фінансової статистики у значній мірі відповідає методам інших розділів

соціально-економічної статистики, хоча і має визначену специфіку. Він являє собою

певну процедуру, що складається з етапів. Насамперед це розробка наукової гіпотези

статистичного дослідження. Вона передбачає постановку завдань дослідження для

досягнення конкретної мети, формулювання цієї мети, виділення й обмеження об'єкта

спостереження, розробку системи показників, що дозволяють описати досліджуваний

об'єкт, здійснити подальший аналіз.

Статистичне спостереження, як перший етап статистичного дослідження полягає

в збиранні необхідних відомостей про досліджуваний об'єкт. Зведення й групування

зібраних даних − це другий етап статистичного дослідження. Від якості роботи,

проведеної на перших етапах, залежить якість статистичного аналізу, соціально-

економічних висновків. На заключному етапі аналізу й аналітичного узагальнення

зібрана і підготовлена інформація піддається дослідженню.

Статистичний аналіз у фінансовій статистиці припускає використання методу

середніх, індексного методу, традиційних підходів до вивчення динаміки розвитку

явищ, кореляційно-регресійного аналізу тощо. Послідовність перерахованих дій

представляє метод дослідження фінансової статистики.

Особливості методу фінансової статистики полягають у необхідності використання

в конкретних розрахунках фінансової математики. Фінансово-економічні розрахунки

(фінансова математика) поряд з іншими методами статистики дають цілісну

концепцію кількісного аналізу умов і результатів фінансово-кредитних й інших

комерційних операцій.

Значення фінансово-економічних розрахунків як специфічного методу статистики

7

полягає в тому, що він дозволяє розглядати можливі варіанти вкладення коштів і

вибирати серед них найбільш ефективні, аналізувати наслідки вже зроблених витрат.

Завдання фінансової статистики визначаються змістом і специфікою її предмету та

методу.

До основних завдань фінансової статистики належать такі:

розробка методів обчислення показників, які відображають особливості

фінансової системи;

вивчення процесів виробництва, розподілу, перерозподілу і використання

національного доходу та національного продукту;

вивчення характеру і дій основних законів у фінансовій системі країни;

розробка прогнозних розрахунків, потрібних для обґрунтування напрямків

фінансової політики.

Завдання фінансової статистики реалізуються через її функції. Функціями

фінансової статистики є:

− оперативна – характеризує формування і використання грошових доходів, фондів

у процесі господарсько-фінансової діяльності;

− управлінська − подає необхідні статистичні дані органам законодавчої влади,

удосконалює статистичну звітність, способи збирання та обробки даних;

− контролююча − здійснює фінансовий контроль за всіма аспектами господарсько-

фінансової діяльності підприємства, оцінює невикористані фінансові ресурси і шляхи

підвищення ефективності їх використання.

1.3. Система показників фінансової статистики

Вивчення складних, взаємозалежних і численних процесів в сфері фінансів

передбачає використання системи показників. Система показників фінансової

статистики є сукупністю специфічних показників, побудованих у логічній

послідовності та сутнісній єдності, за допомогою яких можна охарактеризувати масові

явища та процеси у фінансової системі. До показників фінансової статистики слід

віднести наступні показники (табл. 1.1).

Контрольні питання

1. Визначте предмет фінансової статистики.

2. Поясність зв’язок фінансової статистки з іншими суспільними науками.

3. В чому полягає сутність методу фінансової статистики та його особливості?

8

4. Які завдання фінансової статистики Ви знаєте?

5. Які показники використовуються для характеристики фінансової системи?

Таблиця 1.1

Система показників фінансової статистики

Ланка фінансової

системи Показники

Державний бюджет Обсяг, динаміка, склад доходів і видатків державного бюджету,

контингенту, штатів та мережі бюджетних установ

Фінанси

підприємств

Обсяг, склад, динаміка прибутку, рівня рентабельності підприємств,

оборотності оборотних засобів, обсяг та структура дебіторської та

кредиторської заборгованості, стійкості фінансового стану

Страхування Показники страхового поля, кількості та складу угод страхування,

розміру та складу тарифних платежів тощо

Кредитування Залишки заборгованості за позиками банку, склад позик, розмір

заборгованості, ліквідність кредитних установ, рівень оборотності позик

тощо

Ощадна справа Мережа ощадних установ, забезпеченість ними населення, кількість

вкладників, розмір вкладів, рівень осідання вкладів

Грошовий обіг Розмір і склад грошової маси, грошові агрегати, грошова база, грошовий

мультиплікатор, купюрний склад грошової маси, швидкість грошового

обігу тощо

Ринок капіталів Обсяг, склад та структура інвестиційного портфеля, ефективність

інвестицій тощо

Тема 2. Статистика державного бюджету

Лекція 2

План лекції:

2.1. Сутність державного бюджету, значення і завдання його статистичного

вивчення.

2.2. Система показників статистики державного бюджету.

Рекомендована література: [2, с. 322-342; 3, с. 125-167; 4, с. 29-59; 5, с. 26-47; 7,

с. 49-87; 8; 20].

9

2.1. Сутність державного бюджету, значення і завдання його

статистичного вивчення

Державні фінанси − найважливіша складова частина фінансової системи країни.

Завдання державних фінансів полягає в тому, щоб забезпечити державу коштами, які

необхідні їй для виконання економічних, соціальних і політичних функцій.

Статистичне вивчення державних фінансів припускає визначення обсягу

державних фінансів, їх структури, динаміки структурних зрушень під впливом

економічних змін; виявлення факторів, що впливають на формування і витрату

державних фінансів.

У вузькому розумінні статистику державних фінансів можна назвати статистикою

державного бюджету. Статистика державного бюджету вивчає процес планомірного

утворення і використання бюджетного фонду. Об'єктом статистичного вивчення є всі

елементи бюджетної системи: Державний бюджет України; місцеві бюджети (обласні,

міські і районні, селищні та сільські бюджети). Сукупність усіх бюджетів, що входять

до складу бюджетної системи України, є Зведеним бюджетом України.

Державний бюджет є основним фінансовим планом утворення і використання

бюджетного фонду грошових коштів. Він дозволяє державі зосередити фінансові

ресурси на вирішальних ділянках економічного і соціального розвитку.

За допомогою державного бюджету формується структура суспільного

виробництва, забезпечується необхідне співвідношення між споживанням і

нагромадженням.

Статистичне дослідження державного бюджету передбачає контроль за

надходженням доходів і витратою коштів державного бюджету, вивчення динаміки і

структури бюджетних статей, виявляння закономірностей розподілу і характеристику

зв'язку між показниками доходів і витрат.

Основними завданнями статистики державного бюджету є такі:

1) збирання та обробка даних про доходи і витрати державного бюджету;

2) визначення динаміки доходів і витрат державного бюджету;

3) вивчення структури джерел доходів і напрямків витрат державного бюджету;

4) аналіз виконання державного бюджету на всіх рівнях управління;

5) визначення обсягу державного внутрішнього боргу, його структури і динаміки;

6) аналіз джерел фінансування бюджетного дефіциту;

7) виявлення закономірностей у структурі та розмірах доходів і витрат;

8) вивчення зв'язку доходів державного бюджету з найважливішими

макроекономічними показниками;

9) вивчення мережі, штатів і контингентів бюджетних установ;

10) прогнозування доходів і витрат.

10

2.2. Система показників статистики державного бюджету

Статистика вивчає державний бюджет за допомогою системи показників, яка

спирається на категорії, що відображають сутність різних господарських операцій

установ державного управління з інституційними одиницями інших секторів

економіки.

До таких категорій системи статистики державного бюджету відносять

надходження і платежі. Їх класифікація наведена на рис. 2.1.

Рис. 2.1. Класифікація фінансових потоків

Платіж (надходження) є поворотним, якщо зворотний потік виступає у формі

договірних зобов'язань з фіксованим терміном погашення (платежі в рахунок

погашення кредитів, погашення кредитів у формі державних боргових зобов'язань). У

результаті поворотної операції виникає фінансова вимога або погашається

зобов'язання.

При безповоротних надходженнях або платежах зворотний потік у вигляді

договірних зобов'язань з фіксованим терміном погашення відсутній.

Оплатні безповоротні надходження (платежі) мають місце за наявності зворотного

потоку товарів і послуг: бартер, доходи від власності, дарування у виді товарів і

послуг. Безповоротні надходження (платежі) вважаються безоплатними, якщо

зворотний потік товарів і послуг відсутній (наприклад, податки).

До основних показників статистики державного бюджету відносять:

доходи;

Надходження (платежі) до бюджету

Поворотні Безповоротні

Оплатні

Придбання фінансових

активів, прийняття

зобов’язань Безоплатні

Придбання фінансових

активів з метою проведення

державної політики чи

управління ліквідністю

11

офіційні трансферти;

витрати;

кредитування мінус погашення (чисте кредитування);

перевищення доходів над витратами (профіцит) або перевищення витрат над

доходами (дефіцит).

Доходи – це обов'язкові безповоротні платежі в бюджет (рис. 2.2).

Рис. 2.2. Класифікація надходжень до державного бюджету

Доходи державного бюджету формуються за рахунок надходжень від сплати

фізичними і юридичними особами податків, зборів та інших обов'язкових платежів, а

також надходжень з інших джерел, установлених законодавством України.

Доходи державного бюджету поділяються на поточні та капітальні.

Податкові доходи включають різні види податків, що встановлюються законом у

визначених розмірах, і сплачуються у встановлений термін. Вони групуються за

об'єктами оподатковування: доходи, заробітна плата, майно, продаж товарів тощо.

Неподаткові доходи охоплюють усі безоплатні безповоротні надходження до

державного бюджету, такі як доходи держави від власності та підприємницької

діяльності, надходження від адміністративних штрафів за несплату податків, а також

добровільні поточні надходження з недержавних джерел.

Капітальні доходи − це доходи від продажу основних засобів, запасів державного

резерву, землі, нематеріальних активів тощо.

Офіційні трансферти – це необов'язкові, безповоротні надходження, які мають

разовий, добровільний характер і здійснюються у формі субвенцій, дарунків,

Надходження до бюджету

Доходи Офіційні трансферти

Поточні

доходи Зовнішні Капітальні

доходи Внутрішні

Неподаткові

доходи

Податкові

доходи Капітальні

Поточні

12

репарацій від інших державних установ чи міжнародних організацій.

Видатки державного бюджету − це державні платежі, які не підлягають

поверненню незалежно від мети їх подальшого використання.

Видатки державного бюджету класифікуються за трьома ознаками (рис 2.3).

Рис. 2.3. Класифікація видатків державного бюджету

Структура видатків бюджету за функціональною ознакою пов’язана зі здійсненням

основних функцій державою і охоплює: державне управління; судову владу;

міждержавну діяльність; національну оборону; правоохоронну діяльність;

фундаментальні дослідження і сприяння НТП; охорону навколишнього середовища;

культуру і мистецтво; охорону здоров'я тощо.

За економічним призначенням видатки можуть передбачатись:

- на поточні потреби (оплата праці працівників бюджетних установ,

нарахування на заробітну плату, видатки на відрядження, оплата послуг з утримання

бюджетних установ, державні програми, дослідження та розробки, субсидії та поточні

трансфертні виплати

- для здійснення капітальних витрат (придбання основних засобів, створення

державних запасів і резервів, придбання землі і нематеріальних активів, капітальні

трансферти).

Економічне групування дозволяє отримати детальний розподіл видатків за їх

предметною ознакою і забезпечує можливість єдиного підходу до всіх одержувачів з

Видатки державного бюджету

За функціональною

класифікацією

За відомчою

класифікацією

Здійснення

загальних

функцій

Здійснення

конкретних

функцій

За економічною

класифікацією

Капітальні

Поточні За переліком

головних

розпорядників

(міністерства,

відомства)

13

точки зору виконання бюджету.

Для того, щоб придати адресний характер процесу розподілу фінансових ресурсів

державного бюджету, статистика передбачає групування видатків бюджету за

відомчою ознакою. Вона дає можливість відобразити розподіл коштів за їх

конкретними розпорядниками – міністерствами та відомствами.

Чисте кредитування охоплює операції установ державного управління за

фінансовими зобов'язаннями до інших секторів. До цієї категорії відносять:: надання

позик; придбання акцій, зменшених на суму виплачених кредитів, та виручка від

продажу акцій. Кредитування розглядається як стаття видатків, що безпосередньо

впливає на розрахунок дефіциту.

Дефіцит державного бюджету визначається як сума доходів і отриманих офіційних

трансфертів, яка зменшена на суму видатків і чистого кредитування.

Лекція 3

План лекції:

2.3. Статистичне вивчення показників доходів і видатків державного бюджету

2.3. Статистичне вивчення показників доходів і видатків

державного бюджету

Статистика вивчає динаміку, склад доходів і видатків за різними ознаками. Доходи

та видатки державного бюджету вивчаються із використанням системи показників:

• Структура доходів (видатків) бюджету. Визначається як відношення окремих

груп (розділів, параграфів, статей) бюджетної класифікації до загального обсягу

доходів (видатків) бюджету у процентах.

• Показники виконання плану. Характеризують ступінь використання бюджету в

його прибутковій і видатковій частинах згідно з основними підрозділами бюджетної

класифікації. Показник виконання плану — це відношення фактичного обсягу доходів

(витрат) бюджету до плану, виражене у процентах.

• Показники динаміки доходів і видатків бюджету, мережі, штатів та контингентів

бюджетних установ. Визначаються за допомогою показників рядів динаміки

абсолютного приросту, темпу зростання, темпу приросту, абсолютного значення

одного процента приросту, середнього темпу зростання.

• Основні показники бюджетних закладів. Характеризують мережу, штати

(чисельність персоналу і фонд оплати праці), контингенти бюджетних закладів,

середній розмір бюджетних видатків на душу населення або відповідного контингенту

(дітей дошкільного віку, учнів, студентів тощо).

14

До факторів, які впливають на рівень доходів державного бюджету, можна

віднести наступні макроекономічні показники:

- обсяг валового внутрішнього продукту;

- обсяг використаного національного доходу;

- обсяг податкових надходжень в державний бюджет тощо.

У свою чергу обсяг податкових надходжень (ПН) знаходиться під впливом зміни

податкових ставок (ПС) і величини податкової бази (ПБ):

ПН=ПСПБ.

Абсолютний приріст суми податкових надходжень, зумовлений змінами:

1) податкової бази:

ПН(ПБ)= ПБ1ПС0 – ПБ0 ПС0 = ПБПС0,

де ПБ0 (ПБ1) – обсяг податкової бази у базисному (звітному) періоді;

ПС0 (ПС1) – величина податкової ставки у базисному (звітному) періоді.

2) податкової ставки:

ПН(ПС)= ПБ1 ПС1 – ПБ1 ПС0 = ПСПБ1.

Динаміку бюджетних видатків на душу населення доцільно вивчати із

застосуванням індексного методу, зокрема індексів середніх величин.

Індекс змінного складу визначається так:

1

11..

N

NhI сз

h

0

00

N

Nh,

де h0, h1 – бюджетні видатки на душу населення або контингенту відповідно в

базисному і звітному періоді;

N0, N1 – середня чисельність населення відповідно в базисному і звітному періоді.

Індекс фіксованого складу визначається за формулою:

1

11..

N

NhI

сф

h

1

10

N

Nh.

Індекс структурних зрушень має вигляд:

15

1

10..

N

NhI зс

h

0

00

N

Nh.

Загальний абсолютний розмір зміни бюджетних видатків розраховується за

формулою:

0011 NhNhВ ,

де В – сума бюджетних видатків.

Зміна бюджетних видатків за рахунок:

1) середньої чисельності населення:

001 )()( hNNNB ;

2) середнього розміру бюджетних видатків на душу населення або контингенту:

101 )()( NhhhВ .

Якщо в розрахунках використовують індекси, то зміну видатків за рахунок

окремих чинників визначають за допомогою системи формул:

)1()( 0 INBNB ;

).1()( 0 IhINBhB

Для оцінювання щільності зв'язку між загальним обсягом бюджету і окремими

статтями видатків, а також між величиною ВВП і сумами доходів за окремими

джерелами розраховують коефіцієнти еластичності:

,0

0

у

х

х

уЕ

де у − приріст результативного показника;

x − приріст факторного показника;

у0, х0 − базисне значення результативного показника і факторного, відповідно.

Коефіцієнти еластичності характеризує зміну у відсотках результативної ознаки У

в разі зміни факторної ознаки Х на 1%.

Одним із завдань статистики державного бюджету є прогнозування його доходів і

16

видатків. Прогнозувати доходи державного бюджету можна традиційними методами

(екстраполяція тренду). Проте при їх застосуванні лише зберігається минула тенденція

в майбутньому і ніяк не враховуються зміни у податковій базі та ставках податку.

Більш обґрунтованою є побудова функціональної залежності сум податків від бази

оподаткування.

На структуру видатків державного бюджету впливатимуть як зовнішні, так і

внутрішні чинники. Тому елементами прогнозування видатків державного бюджету

можуть бути обсяги державного внутрішнього і зовнішнього боргу.

Контрольні питання

1. Що Ви розумієте під державним бюджетом і яке його призначення?

2. Назвіть складові зведеного бюджету України.

3. Розкрийте завдання статистики державного бюджету.

4. Що розуміють під бюджетною класифікацією? З якою метою і якими органами

вона встановлюється?

5. Назвіть основні статті класифікації доходів і видатків Державного бюджету

України.

6. Назвіть основні методи статистичного аналізу динаміки доходів і видатків

Державного бюджету України.

7. Якими методами проводиться факторний аналіз виконання дохідної частини

бюджету?

8. Охарактеризуйте систему статистичних показників Державного бюджету й

поясніть методику їх розрахунку.

9. Назвіть основні джерела статистичної інформації при виконанні Державного

бюджету України.

Тема 3. Статистика фінансів підприємства

Лекція 3

План лекції:

3.1. Сутність і завдання статистики фінансів підприємств.

Рекомендована література: [1, с. 29-39; 4, с. 200-233; 7, с. 88-119; 15, с.115-144; 16-

17].

17

3.1. Сутність і завдання статистики фінансів підприємств

Статистика фінансів підприємств вивчає кількісні характеристики грошових

відносин, пов'язаних з утворенням, розподілом і використанням фінансових ресурсів.

Під фінансовими ресурсами варто розуміти сукупність грошових ресурсів, що

підприємство змогло залучити й утримати у своєму обороті на певну дату, а саме на

кінець року.

Щоб знайти цю сукупність та її склад, досить подивитись в пасив балансу,

складеного на цю дату (рис. 3.1). Підсумок пасиву дорівнює загальній сумі фінансових

ресурсів, а його статті відображають їх склад. Пасив відображає сформовані в

минулому фінансові ресурси, які матеріалізовані в активі.

Завдання статистики фінансів підприємств:

- вивчення стану і розвитку фінансової діяльності підприємства;

- оцінка ефективності використання фінансових ресурсів підприємств;

- оцінка рівня і динаміки прибутку, рентабельності та оборотності оборотних

засобів підприємства;

- оцінка фінансової стійкості і платоспроможності підприємства.

Фінанси підприємств виконують певні функції:

оперативну (ґрунтується на підсумках статистичного аналізу формування

доходів і фондів);

розподільчу (полягає в розподілі отриманих коштів за напрямками з метою

підтримання пропорційного їх використання);

контрольну (перевірка ефективності здійснення різних видів діяльності).

Виконання цих функцій здійснюється за напрямками (блоками) − управління

поточною фінансовою діяльністю, активами, пасивами та ефективністю управління.

При цьому використовують результати аналізу формування та використання доходів,

поточних витрат та їх фінансування, утворення та використання прибутку,

амортизаційних відрахувань, господарського ризику.

Управління активами і пасивами здійснюють через аналіз формування майна

підприємства, обігових активів, інвестицій у розвиток майна, формування капіталу,

дивідендної політики збільшення власного капіталу, кредитної політики.

У процесі аналізу майна підприємств вивчають структуру майна, яке поділяється

на основний капітал, або необоротні активи, та оборотний капітал, або поточні активи

(рис. 3.2).

При вивченні структури джерел фінансових коштів, які авансуються в майно

підприємств, розрізняють внутрішні джерела (чистий прибуток, кошти, отримані за

рахунок емісії акцій) і зовнішні (банківські та позабанківські позики, додаткова емісія

акцій).

18

Рис. 3.1. Класифікація джерел формування майна підприємства

Джерела формування майна підприємства

Власний капітал

Позиковий

капітал

Забезпечення

майбутніх витрат

і платежів,

цільове

фінансування

Зареєстрований

капітал

Додатковий

капітал

Резервний

капітал

Нерозподілений

прибуток

(непокритий

збиток)

Доходи майбутніх

періодів

Довгострокові

зобов’язання

Поточні зобов’язання

Довгострокові кредити

банків

Інші довгострокові

фінансові зобов’язання

Відстрочені податкові

зобов’язання

Інші довгострокові

зобов’язання

Поточні зобов’язання за

розрахунками

Векселя видані

Кредиторська

заборгованість за товари,

роботи, послуги

Короткострокові кредити

банків

Інші поточні

зобов’язання

19

Рис. 3.2. Склад майна підприємства

У процесі аналізу механізму формування майна підприємств вивчають вплив

основних факторів: внутрішніх (стадії життєвого циклу підприємства, профіль і обсяги

діяльності, стратегічні цілі та завдання) і зовнішніх (стан економіки країни та окремих

її регіонів, кон'юнктура ринків, капіталу та ресурсів, конкурентне середовище).

Майно підприємства

Необоротні

активи

Оборотні

активи

Нематеріальні активи

Запаси

Основні засоби

Дебіторська

заборгованість за

товари, роботи, послуги

Дебіторська

заборгованість за

розрахунками

Інша поточна дебіторська

заборгованість

Поточні фінансові

інвестиції

Грошові кошти та їх

еквіваленти

Інші оборотні активи

Довгострокові

фінансові інвестиції

Довгострокова

дебіторська

заборгованість

Відстрочені податкові

активи

Інші необоротні

активи

Витрати майбутніх

періодів

20

Для розрахунку показників, що характеризують фінансовий стан та результати

діяльності підприємств, джерелами інформації є «Баланс (Звіт про фінансовий стан)»

(форма №1), «Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід)» (форма №2),

«Звіт про рух грошових коштів» (форма №3), статистична звітність. Установи та

організації, які отримують кошти державного та/або місцевих бюджетів, заповнюють

форму № 9д «Звіт про результати фінансової діяльності за звітний рік», форму № 4-2м

«Звіт про надходження і використання коштів, отриманих за іншими джерелами

власних надходжень».

Лекція 4

План лекції:

3.2. Основні показники, що характеризують фінансову діяльність підприємств та їх

статистичне вивчення

3.2. Основні показники, що характеризують фінансову діяльність підприємств

та їх статистичне вивчення

Основними показниками, що дозволяють оцінити фінансову діяльність

підприємства, є:

- виручка від реалізації продукції;

- прибуток;

- рентабельність;

- наявність і оборотність оборотних засобів підприємства;

- ліквідність.

Виручка від реалізації продукції, виконаних робіт і послуг являє собою важливий

індикатор фінансової діяльності підприємства, що є одним з основних при прийнятті

фінансових рішень. Значення показника визначається тим, що він показує вартість

реалізованої продукції − обсяг основного джерела фінансових ресурсів у діючих

підприємствах. Для вивчення використовують показник чистої виручки від реалізації

продукції, що визначається як різниця між виручкою від реалізації продукції і сумою

ПДВ, акцизного податку й інших відрахувань з доходу.

Прибуток у загальному вигляді відображає кінцеві фінансові результати діяльності

підприємства і є досить значимою економічною характеристикою його роботи.

Прибуток підприємства (рис. 3.3) являє собою суму, на яку доходи перевищують

пов'язані з ними витрати. Прибуток визначається окремо за кожним видом діяльності

підприємства: основної, операційної, інвестиційної, фінансової, надзвичайної.

21

−

–

–

–

+

–

+

+

–

Рис. 3.3. Формування фінансових результатів діяльності підприємства

Розрізняють такі показники прибутку:

Валовий прибуток – являє собою різницю між чистою виручкою від реалізації

продукції і собівартістю реалізованої продукції.

Дохід (виручка) від реалізації

товарів (товарооборот)

Валовий прибуток (збиток)

Чистий дохід (виручка) від

реалізації товарів

Загальна сума податку на

прибуток

Результат надзвичайних подій

Прибуток (збиток) від інших

видів діяльності (фінансової,

інвестиційної)

Інші операційні доходи

Інші операційні витрати

Адміністративні витрати

Витрати на збут

Собівартість реалізованих

товарів

ПДВ, акцизний податок, інші

вирахування з доходу

Чистий прибуток (збиток)

Загальний фінансовий результат

до оподаткування

Загальний прибуток (збиток)

діяльності до оподаткування

Прибуток (збиток) від

операційної діяльності

Прибуток (збиток) від основної

діяльності (реалізації товарів)

22

Прибуток від основної діяльності = валовий прибуток – адміністративні витрати –

витрати на збут.

Операційний прибуток = прибуток від основної діяльності + прибуток інший

операційний.

Загальний прибуток діяльності = прибуток операційний + прибуток від фінансової

діяльності + прибуток від інвестиційної діяльності.

Чистий прибуток = загальний фінансовий результат до оподатковування – сума

податку на прибуток.

Значне місце у вивченні валового прибутку відводиться факторному аналізу.

Величину впливу на валовий прибуток зміни цін на продукцію, собівартості одиниці

продукції і кількості реалізованої продукції можна визначити індексним методом на

основі взаємозв'язку:

ПВ = ВЧ – С = cqpq ,

де ПВ – валовий прибуток;

ВЧ – чиста виручка від реалізації продукції;

С − собівартість реалізованої продукції;

р − ціна одиниці продукції;

q − кількості реалізованої продукції;

с − собівартість одиниці продукції.

Тоді абсолютний приріст валового прибутку можна представити в такий спосіб:

)()( 00001111 cqpqcqpqПВ ,

де р0(1) − ціна одиниці продукції в базисному (звітному) періоді;

q0(1) − кількості реалізованої продукції в базисному (звітному) періоді;

с0(1) − собівартість одиниці продукції в базисному (звітному) періоді.

Зміна валового прибутку під впливом:

1) фізичного обсягу реалізованої продукції:

)()()( 00000101 cqpqcqpqqПВ ;

2) середніх цін на продукцію (проявляється через зміну виручки від реалізації

продукції):

23

0111)()( pqpqрВpПЧВ ;

3) собівартості одиниці продукції (проявляється через зміну собівартості):

)())(()( 0111 cqcqсСcПВ .

Взаємозв’язок між розрахованими приростами валового прибутку наступний:

)()()( сПрПqПП ВВВВ .

Поряд з абсолютним показником – сумою прибутку – статистика фінансів

підприємств широко застосовує відносний показник − рентабельність, що дозволяє в

загальному вигляді охарактеризувати прибутковість роботи підприємства. Алгоритм

розрахунок показників рентабельності представлений у табл. 3.1.

Таблиця 3.1

Система показників рентабельності

Показник Алгоритм

розрахунку Умовні позначення

Рентабельність

продажу Ч

Р

ПРВ

ПР

П р – прибуток від реалізації продукції, товарів ВЧ – чиста виручка від реалізації

Рентабельність активів А

ПР

З

ВЗ

ЗП – загальний прибуток діяльності

А– середня вартість активів підприємства

Рентабельність

поточних витрат В

ПРПВ

В – поточні витрати

Рентабельність витрат

на оплату праці ВОП

ПРВОП

ВОП – витрати на оплату праці

Прибуток на одного

працівника Ч

ПРЧ

Ч – середня чисельність працівників підприємства

Ліквідність – це поняття, що характеризує рухливість активів підприємства, яка

припускає можливість безперебійної оплати в термін кредитно-фінансових зобов'язань

і законних грошових вимог, коли вони будуть пред'явлені.

Ліквідні засоби – це активи підприємств, що можуть бути досить швидко

реалізовані. До них відносяться грошові кошти і цінні папери.

24

Лекція 5

План лекції:

3.3. Показники обертання оборотних засобів підприємства та вивчення зміни його

швидкості.

3.3. Показники обертання оборотних засобів підприємства та вивчення

зміни його швидкості

Виготовлення продукції вимагає поєднання у виробничому процесі праці людини

та певних засобів виробництва. Останні за своїм матеріально-речовим складом

становлять виробничі фонди, які поділяються на основні та оборотні.

Основні фонди і оборотні засоби не однозначні поняття, а дві самостійні

економічні категорії: основні фонди споживаються, а оборотні засоби – авансуються.

Оборотні засоби – це авансована в грошовій формі вартість, яка приймає в процесі

кругообігу коштів форму оборотних фондів або фондів обігу.

Статистичне вивчення оборотних засобів здійснюється у вигляді їх угруповання за

різними класифікаційними ознаками.

За функціональним призначенням і роллю у виробництві вони поділяються на

оборотні виробничі фонди (виробничі запаси, незавершене виробництво, витрати

майбутніх періодів) і фонди обігу (готова продукція, грошові кошти, інші фінансові

активи).

За ознакою організації оборотні засоби підрозділяються на нормовані і

ненормовані.

За джерелами формування розрізняють власні і позикові оборотні засоби.

Статистика при їх вивченні досліджує не лише обсяг, склад та структуру але й

ефективність використання оборотних засобів.

Ефективність використання оборотних засобів вивчається на основі системи

показників:

− показники обертання;

− коефіцієнт закріплення;

− рентабельність оборотних засобів;

− показники звільнення оборотних засобів.

Обертання оборотних засобів характеризується коефіцієнтом обертання оборотних

засобів та тривалістю одного обороту.

Коефіцієнт обертання оборотних засобів характеризує кількість оборотів

середнього залишку оборотних засобів за період і розраховується за формулою:

25

ОбЗ

ВКоб

Ч

,

де ОбЗ − середня величина оборотних засобів.

Середня тривалість одного обороту оборотних засобів показує тривалість періоду

(в днях), під час якого до підприємства повертаються його оборотні засоби у вигляді

виручки від реалізації продукції. Для розрахунку даного показника використовується

формула:

ЧВ

ОбЗД

Коб

ДВ

.

Коефіцієнт закріплення оборотних засобів характеризує суму оборотних засобів,

яка необхідна для виробництва 1 грн продукції, і обчислюється за формулою:

ЧВ

ОбЗКзакр .

Результатом прискорення або уповільнення швидкості обороту оборотних засобів є

їх вивільнення або додаткове залучення в оборот. Для визначення вивільнення або

додаткового залучення оборотних засобів використовується формула:

ЧВКзакрОбС 1 .

Контрольні питання

1. Розкрийте сутність фінансів підприємств.

2. Які завдання вирішує статистика фінансів підприємств?

3. Охарактеризуйте основні показники, що характеризують фінансову діяльність

підприємств.

4. Які показники прибутку Ви знаєте?

5. Яким чином вивчається динаміка показників прибутку та рентабельності?

6. Які фактори впливають на зміну валового прибутку?

7. Що розуміють під оборотними засобами підприємства?

8. Охарактеризуйте показники оборотності оборотних засобів підприємств.

9. Як здійснюється статистичний аналіз оборотності оборотних засобів

підприємства?

26

Тема 4. Статистика кредитної діяльності

Лекція 5

План лекції:

4.1. Сутність та завдання статистичного вивчення кредиту.

Рекомендована література: [2, с. 83-125; 3, с. 244-286; 4, с. 234-275; 5, с. 48-63,

101-114; 7, с. 120-154; 8].

4.1. Сутність та завдання статистичного вивчення кредиту

Кредит є формою руху вартості позикового капіталу на умовах повернення у

визначений термін і зі сплатою відсотків.

Кредит забезпечує трансформацію грошового капіталу і виражає відносини між

кредиторами і позичальниками. За його допомогою вільні грошові капітали і доходи

підприємств, приватного сектора і держави акумулюються, перетворюючись у

позичковий капітал, який передається за плату в тимчасове користування.

Кредитна система представлена банківським, споживчим, комерційним,

державним, міжнародним кредитом.

Провідною ланкою кредитної системи виступає Національний банк України −

емісійний, кредитний, розрахунковий і касовий центр, який є монополістом на випуск

грошей в обіг, виконуючи функції організатора короткострокового й довгострокового

кредитування та безготівкових розрахунків у народному господарстві. Національний

банк України здійснює фінансування капітальних вкладень та касове виконання

Державного бюджету, встановлює економічно обґрунтовані процентні ставки,

організовує міжбанківські розрахунки, управляє державним боргом, організовує та

виконує міжнародні кредитні та розрахункові операції.

Управління процесами кредитування, виявлення тенденцій і закономірностей їх

розвитку потребує наявності статистичної інформації про кредитні вкладення і

кредитні ресурси, їх склад, про розміри і склад прострочених позичок, про

ефективність позичок, оборотності кредитів.

Для аналізу кредитної діяльності використовують групування кредитів за такими

ознаками:

1) за позичальниками:

державні підприємства та організації;

підприємства недержавних форм власності;

інші держави;

27

інші банки;

населення.

2) за строками надання:

короткострокові – строком до 1 року. Об’єктами кредитування є сировина,

матеріали та інші виробничі запаси; документи, пов’язані з початком випуску нової

продукції та розрахунками із замовниками; поточні потреби в платежах;

довгострокові – строком більше трьох років.

Довгострокові та середньострокові кредити надаються для здійснення

капіталовкладень, спрямованих на формування основних засобів, фінансових активів.

3) за ступенем ризику:

стандартні (ступінь ризику r =0,02);

підконтрольні (r =0,05);

субстандартні (r =0,2);

сумнівні (r =0,5);

безнадійні (r =1,0);

4) за наявністю і характером забезпечення позики:

забезпечені;

незабезпечені.

Найбільш розповсюдженими є наступні види забезпечення кредитів: застава майна

клієнта (товарно-матеріальні цінності; дебіторські рахунки; цінні папери, векселя,

депозити, які перебувають у тому самому банку, іпотека), застава права, гарантія

третьої особи, свідоцтво страхової організації.

5) за об'єктами кредитування:

фінансування капіталовкладень;

поточні витрати.

Збором, обробкою й аналізом інформації про економічні і соціальні процеси в

кредитуванні займається статистика кредиту.

До основних завдань статистики кредитної діяльності належать:

• організація статистичного обліку й звітності про кредитні операції;

• розробка системи показників, що характеризують кредитні відносини, їх стан і

розвиток;

• виявлення статистичних закономірностей у розвитку кредитних відносин;

• послідовне вдосконалення методики аналізу системи показників.

Лекція 6

План лекції:

4.2. Система статистичних показників кредитної діяльності.

4.3. Оцінка оборотності кредитів.

28

4.2. Система статистичних показників кредитної діяльності

Статистичне вивчення кредитної діяльності передбачає розрахунок системи

показників, що включає три групи показників: абсолютні, відносні та середні.

1. Абсолютні показники.

1.1. Залишок позик:

− загальний (Ззаг),

− прострочених позик (Зпр).

1.2. Обсяг погашення позик − кредитовий оборот (КО):

− загальний (КОзаг),

− прострочених позик (КОпр).

1.3. Обсяг виданих позик (В).

Між наведеними показниками кредитної діяльності існує наступний балансовий

зв'язок:

Зп + В = КО + Зк.

2. Середні показники.

2.1. Середній залишок позик за період ( З ).

В залежності від наявності даних визначається за однією з наступних формул:

- при наявності даних на початок і кінець періоду:

,2

ЗкЗпЗ

де Зп(к) – залишок позик на початок (кінець) періоду.

− при наявності даних на більш як дві дати через однакові проміжки часу:

.1

2

1...

2

1121

п

ЗЗЗЗ

Зпп

2.2. Середній розмір виданих позик являє собою середню арифметичну з розміру

конкретних кредитів та строків їх надання:

,

t

ВtВ

29

де t – строк надання позики.

2.3. Середній строк надання позики визначається як середня арифметична з усіх

строків виданих кредитів та їх розмірів:

,

В

tВt

де В – обсяг виданих позик.

3. Відносні показники.

3.1 Частка несвоєчасно повернутих позик у загальному обсязі погашених позик.

3.2. Частка простроченої заборгованості в загальному обсязі заборгованості.

3.3. Швидкість обороту характеризує середню кількість оборотів, що здійснив

короткостроковий кредит за визначений період, і визначається за формулою:

,Ч

Д

З

КОШ

де Д − кількість календарних днів у періоді.

3.4. Час обороту, або тривалість користування короткостроковою позикою,

визначається за формулою:

.КО

ДЗЧ

Цей показник є величиною, оберненою до швидкості обороту позички: чим менша

тривалість користування позикою, тим менший розмір позик, які необхідні банку для

кредитування обсягу діяльності.

Показники швидкості обороту позики та тривалості користування позикою

характеризують рівень оборотності кредитів.

4.3. Оцінка оборотності кредитів

Для оцінки оборотності кредитів використовують різні статистичні методи і

прийоми. Характеристику рівня оборотності кредиту за окремими суб'єктам можна

30

одержати за допомогою показників динамічного ряду: темпів росту і приросту,

абсолютного приросту.

Визначити динаміку середньої швидкості обороту кредитів в банку в цілому, а

також під впливом окремих чинників, дозволить індексний метод. Так, індекс

середньої швидкості змінного складу визначають за формулою:

.0

00

1

11..

З

ЗШ

З

ЗШІ сз

Ш

Індекс змінного складу характеризує зміну у звітному періоді порівняно з базисним

середньої швидкості обороту кредитів в банку в цілому.

Індекс швидкості фіксованого складу визначають за формулою:

.1

10

1

11..

З

ЗШ

З

ЗШІ

сф

Ш

Зазначений індекс свідчить як змінилась середня швидкість обороту кредитів у

звітному періоді порівняно з базисним лише за рахунок зміни швидкості обороту

кредитів в окремих відділеннях банку.

Індекс середньої швидкості структурних зрушень визначають за формулою:

.0

00

1

10..

З

ЗШ

З

ЗШІ зсШ

Цей індекс показує, як змінилась середня швидкість обігу кредитів тільки за

рахунок зміни питомої ваги кредитів за відділеннями банку.

Чим вище оборотність позик за числом оборотів, тим за інших рівних умов більше

розмір кредитового обороту. З іншого боку, при збільшенні середнього залишку позик

зростає оборот кредиту з погашення. Зв’язок цих показників можна представити

наступним чином:

ШЗКО .

Отже абсолютну зміну кредитового обороту можна визначити за формулою:

001101 ШЗШЗКОКОКО .

31

Абсолютна зміна кредитового обороту:

− за рахунок зміни середніх залишків кредитів:

001 )()( ШЗЗзКО ;

− за рахунок динаміки швидкості обороту позик:

101 )()( ЗШШШКО .

Ці показники взаємопов’язані адитивним зв'язком:

).()(01 ШКОЗКОКОКОКО

У свою че�