КРАЄЗНАВСТВО - nsku.org.uansku.org.ua/wp-content/uploads/2019/02/Краєзнавство-2018-3.pdfДо 50-рччяпояви романуОлеся Гончара «Собор»

Крає

знав

ство

3’ 2

01

8

КРАЄЗНАВСТВОНАУКОВИЙ ЖУРНАЛ 3’2018

НАУКОВИЙ ЖУРНАЛЗаснований у квітні 1927 року Українським комітетом краєзнавства

Репресований у 1930 роціВідроджений 1993 року з ініціативи Національної спілки краєзнавців України

К Р А Є З Н А В С Т В О

3(104)'2018Головний редактор

Олександр РеєнтРедакційна колегія:

Олег Бажан(перший заступник

головного редактора)Олександр Удод

(заступник головного редактора)

Лев БаженовВіль Бакіров

Геннадій Бондаренко Володимир Великочий

Сергій ГальчакМикола Головко

Олександр ГончаровОлександр ГуржійВіктор Даниленко

Володимир ДмитрукОлександр Добржанський

Олександр ЗавальнюкМихайло Косило

Віктор КоцурОлександр Лисенко

Руслана МаньковськаВолодимир Милько

Олексій НестуляОлександр Рубльов Григорій Савченко

Валерій Смолій Засновники:

Національна спілкакраєзнавців України

Інститут історії УкраїниНАН України

ВиходитьщоквартальноISSN 2222-5250

З м I с т

Літопис українського краєзнавстваЯрослава Верменич (м. Київ). Історична регіоналістика VS

краєзнавство: маркери дослідження мереж соціальної взаємодії

в часі та просторі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4

Історія міст і сіл України: історико-теоретичніпроблеми вивчення

Оксана Коваленко (м. Полтава). «Взят на изученіе майстерству

без заплати»: ремісниче учнівство в містах Гетьманщини (на прикладі

Ніжина 1760-х років) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 14

Володимир Студінський, Ірина Жиленкова (м. Київ). Розвиток

економічної та соціальної сфери с. Пісківка Бородянської волості

Київського повіту в ХІХ – на початку ХХ ст. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 23

Сергій Добржанський (м. Чернівці). Від найбільшого повітового

міста до губернського центру: Вінниця в системі управління Подільської

губернії початку ХХ ст. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 32

До 100-річчя утворення ЗахідноукраїнськоїНародної Республіки

Олександр Реєнт (м. Київ), Володимир Великочий (м. Івано-Франківськ). Національно-демократична революція на західно-

українських землях 1914–1923 рр.: до проблеми концепту . . . . . . . 40

Павло Гай-Нижник (м. Київ). Структури державної влади в ЗУНР –

ЗО УНР (листопад 1918 р. – грудень 1919 р.) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 51

Світлана Власенко (м. Київ). Документи представництва Західно -

української Народної Республіки у Франції 1919-1923 рр. (з колекції

Центрального державного архіву громадських об’єднань України) . . . 66

Бібліотечне краєзнавство:сутність, функції, напрями

Владислав Фульмес (м. Луцьк). Бібліотека Митрополита Анатолія

(Дублянського): тематичний склад та сучасний стан . . . . . . . . . . . . . . 82

Краєзнавство в особахГалина Денисенко (м. Київ). На ниві краєзнавства (до 60-річчя

з дня народження Сергія Івановича Кота) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 90

Богдан Столярчук (м. Рівне). Творчі пошуки Івана Пащука

(біографічний ескіз) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 93

До 50-річчя появи роману Олеся Гончара «Собор»Наталя Мех (м. Київ). «Собори душ своїх бережіть, друзі.Собори душ!..» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 98

Михайло Скорик (м. Ірпінь). «Треба мати відвагу знати правду», або «Лист творчої молоді м. Дніпропетровська» і навколо нього . . . . . . 103

Краєзнавство і туризмІгор Лисий (м. Івано-Франківськ). Краєзнавчо-туристична оцінка Старостинського замку в Галичі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 116

Ірина Бова, Микола Богатир (м. Переяслав-Хмельницький).Вікові дуби Переяславщини як об’єкти природоохоронної та культурної спадщини . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 125

Надія Савчук (м. Івано-Франківськ). Закордонні поїздки учнів Києво-Печерської гімназії наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. . . . . . . . 131

Історія України у світлі регіональних дослідженьОлег Проців (м. Івано-Франківськ). З історії мисливської зброярської

фірми А. Дзіковського у Львові кінця ХІХ – початку ХХ століття . . . . . 140

Дмитро Кудінов (м. Суми). До питання про існування Сумського осередку РУП-УСДРП у період революції 1905-1907 рр. . . . . . . . . . 150

Олексій Лупандін (м. Київ). Питання кримської автономії за часівУкраїнської Держави 1918 р. Павла Скоропадського . . . . . . . . . . . . . 159

Валентина Шакула (м. Переяслав-Хмельницький). ДіяльністьПереяслав-Хмельницького хлібозаводу в 1986-2000 рр.: історико-краєзнавчий аспект . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 170

До 80-річчя Великого тероруОлена Бетлій (м. Київ). Більшовицький терор у Києві у січні-лютому

1918 р.: жертви і пам’ять . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 178

Олег Бажан (м. Київ), Вадим Золотарьов (м. Харків). «Забійник»

та «літератор» або «Рутинна робота» слідчого НКВС Юрія Толкачова . . 196

Людмила Бабенко (м. Полтава). Наукова хроніка. Міжнароднанаукова конференція «Великий терор 1937–1938 рр.: жертви тавиконавці» (27–28 вересня 2018 р., Полтава) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 210

Національна спілка краєзнавців України:панорама сучасного життя

Володимир Милько (м. Київ). Ювілейна медаль «90 років журналу

“Краєзнавство”» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 214

Володимир Дмитрук (м. Київ). Вручення Премії імені академіка ПетраТронька Національної спілки краєзнавців України 2018 року . . . . . . 216

Михайло Гончар (м. Каховка). Краєзнавчий форум у місті Каховка . . . 218

Наукова інформаціяАнна Ісаєва (м. Київ). Місто в умовах глобального збройногоконфлікту. Огляд конференції «Множинність виходів з війни: досвід міст Східного фронту» ( 28-29 серпня 2018 р., м. Львів) . . . . . . . . . . 222

Лариса Шарабуряк (м. Чернівці). Петро Болбочан – взірець національної самоповаги (до 135-річчя від дня народження) . . . . . . . 225

ОглядиВладислав Берковський (м. Київ). Коли друге ще гірше за перше . . . 229

Олександр Гуржій (м. Київ), Лариса Капітан (м. Ужгород). З когорти репресованих бандуристів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 235

Валерій Левченко (м. Одеса). У пошуках біографічного ключа . . . . 238

Юрій Кочубей (м. Київ). Серйозна книга про важливе . . . . . . . . . . . 239

3 ’2018Зміст К Р А Є З Н А В С Т В О

Рекомендовано до друкуВченою радою Інститутуісторії України НАНУкраїни (протокол № 10від 13 листопада 2018 р.)Журнал зареєстрованоМіністерством юстиціїУкраїни (Свідоцтво продержавну реєстраціюдрукованого засобу масовоїінформації –серія КВ № 1722від 06.12.1995 р.)Наказом МОН України № 1604від 22.12.2016 р.журнал внесено до перелі кунаукових фахових видань, уяких можуть публікуватисярезультати дисертаційнихробіт на здобуття науковихступенів доктораі кандидата наукза спеціальностями«Історичні науки»

Журнал включено добази даних Google Scholar,Slavic Humanities Index,Україніка наукова, РИНЦУсі права застережені.Передрук дозволено тількиза згодою редколегії.Адреса редакції:01001, м. Київ-1,вул. М.Грушевського, 4,кім. 212тел.: 278-02-38, 279-13-88E-mail:[email protected]Електронна версія:www.history.org.uawww.nbuv.gov.uawww.nsku.org.ua

© Національна спілка краєзнавців України, 2018 © Інститут історії України НАН України, 2018

Літопис українськогокрєзнавства

УДК 930.2(1-04)

Ярослава Верменич (м. Київ)

Історична регіоналістика VS краєзнавство:маркери дослідження мереж соціальної взаємодії

в часі та просторіУ статті розглядається актуальність та необхідність формування дисципліноформуючого ста-

тусу краєзнавства, вироблення власного наукового інструментарію, підвищення теоретико-методо-логічного забезпечення краєзнавчих студій. Розглянуто когнітивний потенціал історичного краєзнав-ства та його дисциплінарні межі, співвідношення краєзнавства з історичною регіоналістикою.

Ключові слова: історичне краєзнавство, історична регіоналістика, методологія історичних до-сліджень, локальна історія.

Yaroslava Vermenych

Historical regional studies VS area studies:markers investigating the network of social interaction

in time and spaceThe article considers the urgency and necessity of formation of the discipline-forming status of area studies,

the development of its own scientific instruments, and the improvement of theoretical and methodological sup-port for local studies. The cognitive potential of historical area studies and its disciplinary boundaries, the re-lation of area studies with historical regional studies is considered.

The main attention is drawn to the discussion about the definition of the subject and object of area studies,its peculiar features and functions. It emphasizes the properties of area studies, which give him the advantagesover other forms of historical research (own methods of organization of scientific research and publication ofscientific results, corresponding institutional forms and means of dissemination of scientific knowledge). It isnoted that today national historical area studies has already taken shape in a specific social institution, a systemof professional and amateur activities, which has a certain impact on public consciousness. The concrete waysof increasing theoretical and methodological foundations of historical area studies, its scientific and informa-tional potential are offered.

Key words: historical area studies, historical regional studies, methodology of historical research, localhistory.

Ярослава Верменич

Историческая регионалистика VS краеведение: маркерыисследования сетей социального взаимодействия

во времени и пространстве В статье рассматривается актуальность и необходимость формирования дисциплиноформирую-

щего статуса краеведения, выработки собственного научного инструментария, повышения теоре-тико-методологического обеспечения краеведческих студий. Рассмотрен когнитивный потенциал ис-торического краеведения и его дисциплинарные пределы, соотношение краеведения с историческойрегионалистикой.

Ключевые слова: историческое краеведение, историческая регионалистика, методология истори-ческих исследований, локальная история.

4

Історична наука надто довго була у складнихвідносинах із простором, територією, місцем,вважаючи ці основоположні категорії прерога-тивою географії. Керуючись пріоритетом часо-вої парадигми, переважна більшість істориківаж до кінця ХХ століття представляла історич-ний процес у вигляді лінійного поступальногоруху, де кожна наступна фаза піднімала людськебуття на вищий ступінь розвитку. Позитивістськінастанови, поєднані з домінуванням національ-них наративів, цілком влаштовували правлячірежими, бо були популістськими у своїй основі.Масами було легко маніпулювати, обіцяючи їм,що «завтра буде краще, ніж учора» і ставлячитакий прогрес собі в заслугу.

Лише небагатьом у середовищі істориківбуло дано зрозуміти, що історія, яка претендуєна науковість, має бути територіальною. Відпо-відаючи на питання «Що таке історія України?»,О. Пріцак не втомлювався повторювати: це «неісторія української етнічної маси», а своєріднийтериторіалізований лінеарний час, і саме тери-торія має займати спеціальне місце в структурінауки історії1. Видатного тюрколога радо вітали,але дослухатися до його порад не поспішали.Гіпнотичні міфи «національного відродження»тримали у полоні вітчизняний історичний загалще довго. І тільки тепер, після «просторовогоповороту» у світовому історієписанні, пара-дигма простору у зв’язці «час – простір» істотнозахитала фундамент темпоральної історичності.Коли людство переконалося, що простори мо-жуть бути агресивними, навіть філософи почализамислюватися над тим, а чи не варто подиви-тися на історію як на формування, перетворення,«приборкання» просторів, а заодно й «помінятимісцями» простір і час2.

Процес диференціації й інтеграції наук і на-укових напрямів відбувався впродовж усієї істо-рії наукового знання, але особливо інтенсивновін ішов протягом ХХ століття. Як правило, новінаукові напрями виникали не просто як спеціа-лізовані сфери уже усталених дисциплін, а якрезультат міждисциплінарної інтеграції і «взає-монакладення» методів і підходів спорідненихгалузей науки. Наука про регіони – регіоналіс-тика – з’явилася на стику географії, теорії управ-ління, економіки, соціології, культурології, істо-

рії, політології і ряду інших, досить віддалениходна від одної дисциплін. Її відгалуження –історична регіоналістика – це далеко не тількиісторія регіонального розвитку. Це також рет-роспективний погляд на всю сферу існуваннялюдини і суспільства у певному просторі, взає-модії людини з природою і історичної рефлексіїщодо просторових вимірів буття.

Нині поняттям «регіоналістика» об’єдну-ється цілий комплекс природничих і соціогума-нітарних дисциплін, орієнтованих на всебічнедослідження регіональної специфічності у різнихчастинах земної кулі. Її історична складова – цене просто «обрамлення» історичними сюжетамискладних і неоднозначних процесів, що відбува-ються у майже безмежному просторі взаємовід-носин по лінії глобальне/національне/регіо-нальне/локальне. Це ще й методологічний ключ,який пропонує механізми сполучення макро-,мезо- й мікропідходів у соціальному пізнанні набудь-якому часовому відрізку існування люд-ства. Це ще й «рамка-вікно» для спостереженняза рухом ідей і формуванням ідентичностей, дляпошуку історичних паралелей і опор для колек-тивної пам’яті.

Анексія Криму і збройний конфлікт на сходіУкраїни збагатили палітру понять-дескрипторів,які використовуються в регіональній аналітиці ів усій системі сучасної соціогуманітаристики.За алгоритмом новизни на перший план неспо-дівано вийшло поняття гібридності, яке сталоуніверсальним на означення не лише «не кон-венційної» війни між РФ та Україною, але йстану влади, громадянського суспільства тощо.Найчастіше воно застосовується у двох контек-стах – кризи «націй-держав» і «кордонному».При цьому своєрідний «фетишизм кордонів»,що донедавна пов’язувався переважно з пози-тивними конотаціями, сьогодні виразно зафар-бований у негативні тони ерозії з явищами «де -суверенізації».

Зазначені особливості ландшафтно-кліма-тичного зонування, за Є.Синицею, відіграли чине найбільшу роль в історичних процесах на те-риторії України. Різноманіття приваблювало на-селення із різними системами господарювання.З одного боку, це спричиняло достатньо регу-лярні міграції ззовні, і відповідно провокувало

Історична регіоналістика VS краєзнавство: маркери дослідження мереж соціальної взаємодії в часі та просторі

5

1 Пріцак О. Що таке історія України? // Вісник АН УРСР. – 1991. – № 4. – С. 31-38.2 Див., напр.: Молчанов В.И. История и пространство. Деструкция темпоральной историчности // Вопросы

философии. – 2013. – № 7. – С. 24-36.

конфліктні ситуації між аборигенами та при-бульцями. З іншого – у певних ситуаціях народиз різними системами господарювання співісну-вали поруч один з одним у межах доволі компак-тної території. Таке сусідство часто-густо булозовсім не симбіозом, а приводом для постійноїнапруги та збройного протистояння3.

У баченні О. Удода, сучасна українськаіс то ріографія базується на розумінні Україн-ської держави як територіально-політичного ор-ганізму. При формальній унітарності Українамає у своєму складі історичні регіони, які від-різняються один від одного як за юридичнимстатусом, так і за економічними, мовно-культур-ними, політичними і ментальними показни-ками. Особливо рельєфно вони стали проявля-тися в умовах суспільно-політичної кризи вУкраїні кінця 2013–2015 рр. Поділ України надва макрорегіони зумовлений не тільки етніч-ним складом, а й особливостями економічногорозвитку. Подолання методологічних проблемвбачається у розвитку проблемної історіографіїрегіону як синтезу проблемних, хронологічнихта локальних підходів. В історіографії розроб-лено власний понятійний апарат (лексикон), щодає змогу співвідносити соціальну і природнуреальність та створити контекст історичногопростору: історичне місце, географічний фактор,місце проживання, соціальна топографія, хроно-топ, місце пам’яті, ментальна карта та ін.4

Подібні думки («А що ж таке Україна») з’яви -лися у історика Східної Європи Карла Шльо-геля – автора книги «Український виклик. Від-криття європейської країни» (К., 2017). Авторзізнається, що донедавна не особливо звертавувагу на нашу країну; тривалий час ми лиша-лися для нього периферією в тіні РадянськогоСоюзу. Події виявили потребу нового погляду нанашу державу як на щось окрім задвірків імпе-рії, і це стало справжнім «українським викли-ком» для багатьох німців. «Ця книжка не закли-кає до революцій, вона радше сприяє тихимроздумам про себе, про світ і наше місце вньому… Беззаперечно, відкриває очі: німцям –

на країну, якої вони іноді не хотіли помічати;нам – на те, чим є фундамент, на якому сьогоднібудується Україна; усім європейцям – на подібнудо європейської українську культурну матрицю,а також – на важливість та неймовірну близькістьвійни, яка точиться у двох годинах польоту відБерліна і має значний вплив на усю Європу»5.

За таких умов, констатують В. Смолій таЛ. Якубова, необхідно шукати нові підходи інову мову, спроможну адекватно відобразитисуть ментального протистояння «двох Україн»,пам’ятаючи, що основу їхньої різності стано-вить не відмінність національно-мовних мат-риць, а застарілі занедбані соціально-економічніпроблеми стагнаційних регіонів. «Донбаськийрозлам» може бути своєчасним і вкрай кориснимуроком для «роботи над помилками», які, слідсподіватися, ще не пізно виправити. Найбільшперспективним науково і суспільно пліднимвидається підхід до Донбасу як до українськоїнаціональної спадщини. Попри сьогоденну зов-нішню бідність і непривабливість її загально-теоретичний та пізнавальний потенціал є коло-сальним, зокрема, і в тому, що стосується теорійнацій і націоналізмів, імперських практик мар-гіналізації та об’єктивних незворотних процесівнацієтворення6. Насамперед це стосується склад -ного й неоднозначного процесу формування сус-пільних настроїв у регіоні, який випив чашу ви-пробувань і біди до дна.

Історична регіоналістика сформувалася наоснові критичного засвоєння спадщини краєз-навства, насамперед зібраного в процесі краєз-навчих пошуків фактичного матеріалу, а такожоволодіння методикою анкетування й інтерв’ю -вання. Проте чітка грань між краєзнавством і ре-гіоналістикою виявилася вже на першому етапіформування її теоретико-методологічного фун-даменту. Напрацювання краєзнавців у цій сферівиявилися доволі скромними.

Краєзнавство – різновид «антикварної» іс-торії, яка, за Ф. Ніцше, «належить тому, хто охо-роняє й шанує минуле, хто з вірністю й любов’юзвертає свій погляд туди, звідки він з’явився, де

3 ’2018Ярослава Верменич К Р А Є З Н А В С Т В О

6

3 Поле битви – Україна. Від «володарів степу» до «кіборгів». Воєнна історія України від давнини до сьо-годення. – Харків, 2016. – С. 9.

4 Удод О. Регіональна конфігурація української історіографії: пошуки наукової моделі розуміння вітчиз-няної історії // Схід і Південь України: час, простір, соціум. У 2-х тт. – Т. 2. – К., 2016. – С. 24-27.

5 Шестопалова А. Відверто про нас: книга, яка відкриває очі // День. – 2017. – 21-22 квітня.6 Смолій В., Якубова Л. Донеччина і Луганщина: місце в модерному українському національному про-

екті // Регіональна історія України. – Вип. 10. – К., 2016. – С. 9-34.

він став тим, ким є». Філософ надзвичайноточно охарактеризував і позитивні якості, і вадитакого емоційно зафарбованого історичногознання. З одного боку, воно створює «історично-антикварний інстинкт благоговіння», особливоважливий у суворих умовах існування окремихлюдей чи народностей. Така історія слугуєжиттю тим, що прив’язує людину до батьків-щини і рідних звичаїв, робить її більш осілою,утримує від прагнення шукати щастя на чужині.З другого боку, за такого підходу існує небезпекатого, що «усе дрібне, обмежене, підгниле й за-старіле набуває своєї особливої, незалежної цін-ності і права на недоторканість внаслідок того,що консервативна й благочестива душа антик-варної людини немовби вселяється у ці речі івлаштовується в них, як у затишному гнізді»7.

Не випадково ґенеза і розквіт підтримува-ного державами краєзнавства припадали нарубіж ХІХ і ХХ ст. – саме в цей час вони гостропотребували посилення легітимізаційних ін-струментів і відволікання суспільної уваги віднаростання дестабілізаційних тенденцій. Краєз-навство як суспільний інститут з’явилося вчасно– тоді, коли проблема охорони культурних на-дбань була поставлена в контекст протидії як ре-волюційному радикалізму, так і емігрантськимнастроям. Оскільки Росія виявилася у цей час вепіцентрі суспільних збурень, вона поряд з Ні-меччиною та Австро-Угорщиною стала саметим дослідницьким полем, на якому «антик-варна історія» проходила випробування на жит-тєздатність.

Не такою простою, як це уявляється на пер-ший погляд, є і відповідь на питання: чим є су-часне історичне краєзнавство? В Україні статуснауки йому присвоєний на урядовому рівні, аледискусії щодо його предметного поля тривають.Найчастіше краєзнавство відносять до спеціаль-них історичних дисциплін, хоча були й спробизакріпити за ним статус фундаментальної науки.Очевидно, що далеко не кожна праця, написанав ключі локальної чи регіональної історії, є кра-єзнавчою. Але де у такому разі межа? І як спів-відноситься краєзнавство з локальною історією?

Варто, очевидно, погодитися з А.Мальгі-ним: «Історичне краєзнавство тим і відрізня-ється від локальної історії, що взагалі не пере-

ймається встановленням співвідношення з істо-рією загальнонаціональною і розробляє місцевуісторію лише як фрагмент наперед даної націо-нальної, отже, варто говорити не стільки про де-фіцит локальних історичних досліджень яктаких, скільки про відсутність ясного розуміннясправжнього місця «локальних історій» у загаль-нонаціональній історії». Але якщо це так, то тимбільш необхідно з’ясувати місце й роль краєз-навчих студій у розробці як загальнонаціональ-ної, так і місцевої історії8.

Від інших форм і методів історичного піз-нання краєзнавство відрізняє «прив’язка» до те-риторії і специфічний інтерес до географічнихумов, соціальних відносин, місцевих традицій,біографістики. Об’єктом у історичному краєз-навстві є історія реального чи умовного «краю»– як правило, регіональної одиниці середньогорівня, але також і окремих населених пунктів,вулиць, фабрик і заводів, пам’яток містобуду-вання, історії та культури. Предметом – визна-чення місця і ролі локальних подій і окремих по-статей у перебігу історичного процесу уконкретній місцевості. Вивчення у певному про-сторовому і часовому вимірі взаємодії людини іприроди, історії поселень, історії населення, іс-торії виробничої діяльності, історії культури йдуховності дає змогу дійти до таких глибин, якіє практично недосяжними в інших сферах істо-ричного пізнання. Специфіка краєзнавства по-лягає у тому, що воно зближує системи природ-ничого і соціогуманітарного знання, дає змогуконкретизувати і персоніфікувати історико-куль-турний процес, руйнує бар’єри між професій-ною наукою і аматорами-ентузіастами. Внаслі-док своєї масовості краєзнавство водночас є ізасобом накопичення інформації, і каналом їїрозповсюдження. Воно підтримує суспільнийінтерес до історії не лише в місцевому соціо-культурному середовищі, але й на всіх рівнях ос-віти, засобами музейництва, туризму тощо. Длясотень і тисяч закоханих у свою справу людейкраєзнавство не професія, а покликання, стандуші, і не випадково російський теоретик краєз-навства С. Шмідт був схильний ставити знакрівності між краєзнавством і краєлюбством. Заступенем і якістю поширеності у суспільствікраєзнавчих знань можна судити про рівень


7

7 Ницше Ф. О пользе и вреде истории для жизни // Ницше Ф. Сочинения в 2-х тт. – Т. 1. – М., 1996. –С. 174-175.

8 Мальгин А. Украина: Соборность и регионализм. – Симферополь, 2005. – С. 39.

культури краю, мікроклімат його суспільногожиття9. Зрештою цей ступінь дає уявлення і променталітет певного регіону, і про регіональнуідентичність.

У вузькому розумінні історичне краєзнав-ство – це підсистема історичної локалістики,орієнтована переважно на освоєння масиву міс-цевих джерел. У широкому сенсі це також під-тримуваний державою соціальний інститут ізвласною інфраструктурою й інформаційноюсистемою, педагогічно-просвітницький рух, під-порядкований завданню пошуку і вдоскона-лення механізмів передачі історичної пам’яті,підтримання в суспільстві атмосфери поваги докультурної спадщини. Серед функцій краєзнав-ства не останнє місце займає функція соціально-історичного інформування шляхом збільшенняобсягу актуалізованого історичного знання, якециркулює в суспільстві. А отже, воно є потуж-ним інструментом патріотичного виховання. На-вчальне краєзнавство умовно поділяється на ву-зівське та шкільне; в його структуру можнавключати і туризм – у тій, зрозуміло, мірі, в якійвін виконує освітні й виховні функції.

Історичне краєзнавство є, таким чином, до-волі специфічною, синтетичною галуззю соціогу-манітаристики. Галуззю, що спирається водночасі на природознавчий, і на історичний, і на мис -тецтвознавчий фундамент, що має власні, при -таманні лише їй засоби впливу на суспільну сві-домість. Галуззю, яка водночас є рухом – із сво їмиорганізаційними і науковими структура ми, своїмиметодами впливу на суспільну свідомість.

Водночас історичне краєзнавство є підсисте-мою загального краєзнавства, в якому є такожгеографічна, соціальна, літературно-мистецька,етнографічна, бібліотечна та інші складові. Гео -графи (М. Костриця) розглядають краєзнавствояк нижчий таксономічний елемент країнознав-ства, який разом з останнім дає змогу відтворитицілісний образ країни з наголосом на окремихкомпонентах його інтегрального потенціалу –природно-ландшафтному, природно-ресурсному,трудовому, науково-технічному, виробничому, ін-телектуальному тощо. Національне краєзнавство

визначається при цьому як «цілісна, нерозривнаі відкрита система, яка функціонує в світі триви-мірних моделей: простір (географічне краєзнав-ство), час (історичне краєзнавство) та соціум(соціальне краєзнавство)»10. Навряд чи таке ви-значення є бездоганним, оскільки простір єоб’єктом історичного краєзнавства не меншоюмірою, ніж географічного, а дослідження соціу-мів домінує у всій системі краєзнавства. Утім, упідходах географів приваблює наголос на бага-тофункціональності краєзнавства і розгляд сус-пільно-територіальних комплексів у контекстірізновидів геосистем.

Порівнюючи краєзнавство з іншими галу-зями наукового знання, академік Д. Лихачов звер-тав увагу на його оціночну складову і, відповідно,на більший емоційний вплив. Географія може об-ходитися без оцінок, за своїм характером вона су-вора і безстороння. Краєзнавство вимагає небай-дужого ставлення до себе, і тому його «моральнавіддача» незрівнянно вища. Краєзнавство навчаєлюдей не тільки любити місця свого проживання,але й поважати знання про «свої» (і не тільки«свої») місцевості. Краєзнавство здатне статинаймасовішим різновидом науки. Водночас воновносить у оточення людини високий градус ду-ховності, без якого індивід не може усвідомленоіснувати. Краєзнавство береже екологію куль-тури, без якої неможливе культурне, духовнежиття. Пам’ятки культури не повинні просто збе-рігатися – поза людським знанням про них вонируйнуються. Завдяки краєзнавству культура стаєдійовою, «працюючою»11.

Поява поняття «історичне краєзнавство» івведення його у структуру навчальних дисциплінвідноситься до середини 1950-х рр. Виділення ізсистеми краєзнавчих знань окремих галузей –історичного, географічного, археологічного, етно -графічного, культурно-мистецького, туристич-ного – можна розглядати як ознаку притаман-ного цьому часу прагнення до диференціаціїнаукових напрямів. У цей час усталилося ви -значення краєзнавства як комплексу науковихдисциплін, різних за змістом і частковими мето-дами дослідження, але таких, що у своїй сукуп-


8

9 Шмидт О. Краеведение и региональная история в современной России // Методология региональныхисторических исследований. Российский и зарубежный опыт. Материалы международного семинара. –СПб., 2000. – С. 14; його ж: Краеведение и документальные памятники. – Тверь, 1992.

10 Костриця М. Наукові засади національного географічного краєзнавства // Краєзнавство. – 2009. –№ 1-2. – С. 40.

11 Лихачев Д.С. Русская культура. – М., 2000. – С. 159-173.

ності ведуть до наукового і всебічного пізнаннякраю в інтересах соціалістичного будівництва.Отже, питання діалектики «науки чи методу»було зняте, натомість підкреслювалася при-кладна роль краєзнавчого знання. До числа ба-гатьох звужених трактувань мети і завдань кра-єзнавства варто віднести й ті, які обмежувалийого статус сферою «всебічного вивчення(учнями або студентами на заняттях і в поза-урочний час) якоїсь певної території, що прова-диться на науковій основі». Краєзнавця цікавитьархеологія і етнографія, історія міст і сіл та їхнєархітектурне обличчя, історична екологія й істо-рична демографія, стан тієї чи іншої пам’ятки ідолі відомих і невідомих діячів науки і культури.Опубліковані матеріали конференцій з історич-ного краєзнавства нагадують енциклопедичнівидання – з тією, щоправда, різницею, що вели-чезний матеріал далеко не завжди піддається ра-ціональному упорядкуванню й систематизації.

Особливістю історичного краєзнавства є йогоздатність живити відчуття коренів, впливати наемоції. З усіх підсистем історичної науки воностоїть найближче до людини та її оточення. У ба-ченні Г. Турченко особливості краєзнавства визна-чаються у такий спосіб: воно схильне до мікро-сюжетів, детального опису окремих населенихпунктів, невеликих регіонів, ґрунтується на масо-вому аматорстві, надихається любов’ю до «малоїбатьківщини», орієнтується на виховну діяль-ність12. У цьому розумінні історичне краєзнавство– і інструмент пізнання, і школа виховання.

Антропоцентризм, увага до людини та її ото-чення зближує краєзнавство з такими популяр-ними на Заході напрямами історичної науки, якісторія повсякденності, соціальна історія. Як і на-звані напрями, краєзнавство відкриває величезніможливості для виявлення ідеї закономірності удіях суб’єктів історичного процесу. Відмінністьполягає в тому, що соціальна історія віддає пере-вагу дослідженню певних людських спільнот(груп, етносів), а краєзнавство ґрунтується на про-сторових обмежувачах. Втім, в обох підходах про -глядається ідея певної автономності людини віддержави і одночасної включеності її в «громаду»як оптимальне для неї суспільне середовище.

Варто звернути увагу на ті особливості іс-торичного краєзнавства, які створюють йомупереваги перед іншими формами історичнихдосліджень. На наш погляд, вони полягають:

¨у специфічних просторових формах орга-нізації конкретного матеріалу і чіткій локалізаціїоб’єкта дослідження;

¨у максимальному наближенні до суб’єктаісторичного процесу – людини – в її природномута соціокультурному оточенні і можливості від-творювати події «по гарячих слідах»;

¨у майже необмежених евристичних мож-ливостях (пошук нових джерел у місцевих архі-вах, місцевій пресі, розширення їх кола за раху-нок усних оповідей, опитувань, анкетування,використання особистих спостережень тощо);

¨у використанні здобутків і дослідницькихметодів суміжних галузей знання – історичноїгеографії, етнографії, топографії, демографії, со-ціолінгвістики тощо;

¨у практично необмежених можливостяхзаглиблення у конкретні пласти історії – з дета-лізацією, яка іншим галузям історичного знанняне завжди доступна;

¨у залученні до пошуку нових джерел та до-слідження пам’яток широкого кола ентузіастів –студентів, учнів – і оптимізації в такий спосібпідготовки нової зміни;

¨у вихованні патріотизму на конкретнихсправах.

Сучасне історичне краєзнавство входить, зодного боку, в систему загального краєзнавства,а з другого – в систему історичної науки. Логічнасхема пізнання тут є такою: накопичення фактів,що стосуються об’єкта дослідження, виявленняїхньої специфіки, зумовленої регіональнимиособливостями, визначення місця і ролі локаль-них подій у загальному перебігу історичногопроцесу, простеження певних закономірностейдіалектики загального і особливого. Будучи еле-ментом екології культури, краєзнавство створюєсвоєрідний сплав наукового знання і соціокуль-турного середовища.

Як окрема підсистема історичного знання,історичне краєзнавство має свої, специфічні ме-тоди організації наукового пошуку, свої методиоприлюднення наукових результатів, відповідніінституційні форми і засоби поширення науко-вих знань. Не зупиняючись на аналізі цих форм,зауважимо, що сьогодні вітчизняне історичнекраєзнавство вже оформилося у специфічнийсоціальний інститут, систему професійної і ама-торської діяльності, яка справляє певний впливна суспільну свідомість. Але якщо оцінювати


9

12 Турченко Г. Південноукраїнський регіон у контексті формування модерної української нації (ХІХ –перша чверть ХХ ст.). – Запоріжжя, 2008. – С. 15.

здобутки краєзнавства з погляду того резонансу,який вони мають у суспільстві, то тут його пози-ції мають значно міцніший і стабільніший вигляд.Серед його функцій не останнє місце займаєфункція соціально-історичного інформуванняшляхом збільшення обсягу актуалізованого іс-торичного знання, яке циркулює в суспільстві.Краєзнавці становлять основний кістяк такихважливих з пізнавального і наукового поглядупроектів, як «Міста і села України», Звід пам’я -ток історії і культури України, Книги пам’яті,«Реабілітовані історією» і багатьох інших.

На фоні того визнання, яке здобуло крає -знавство в суспільстві, непроясненість його дис-циплінарного статусу гальмує процеси диферен-ціації наукового простору. Державна програмарозвитку краєзнавства на 2001–2010 рр. закрі-пила його статус як науки, однак відсутністьзагальнотеоретичних розробок у цій сфері інедостатність інформаційного забезпеченнядосліджень робить цей статус доволі умовним.В. Бездрабко справедливо звертає увагу на те,що про остаточне інституційне оформлення кра-єзнавства як науки говорити важко не лишетому, що нечітко визначене його об’єктно-пред-метне поле, а й тому, що не налагоджена як слідсистематична підготовка кадрів спеціалістів-краєзнавців, відсутня відлагоджена система ко-мунікативних зв’язків, продовжуються пошукитермінологічних окреслень самоототожнення13.

Голова Національної спілки краєзнавців Ук-раїни О. Реєнт неодноразово наголошував натому, що «загальні тенденції сучасної науки досинтезу і посилення інтеграційних процесів, взає-мовпливу і взаємопроникнення різних галузейзнань ставлять нові вимоги перед краєзнавством»і закликав до оволодіння краєзнавчим загалом су-часним методологічним інструментарієм вітчиз-няної та зарубіжної соціогуманітаристики щоб«не опинитися на узбіччі наукового процесу»14.Рівень культури в суспільстві великою мірою за-лежить від того, наскільки задіяним є потенціалзбереження і освоєння новими поколіннямиісторичної пам’яті. І саме культуроформуючий

потенціал сучасного краєзнавства є сьогодні на-дзвичайно затребуваним та корисним.

На рубежі ХХ і ХХІ століть відбуваєтьсяоновлення парадигми історичного краєзнавстваІз зміною історіографічних пріоритетів – звер-ненням до антропологічно орієнтованої соціаль-ної історії, мікроісторії, інтелектуальної історії,історії повсякденності, із застосуванням міждис-циплінарних дослідницьких методів пов’язуютьнові можливості виходу за межі «антикварних»і «ерудитських» підходів. Але проблеми співвід-ношення історичних макро- і мікрорівнів, краєз-навства й нової локальної історії, локалістики йрегіоналістики поки що є гостро дискусійними.

Багатьом, імовірно, подібні закиди на адресукраєзнавства здаються не зовсім справедливими.Адже в силу своєї масовості і локалізації об’єктівдослідження краєзнавство об’єктивно приреченена певне теоретико-методологічне відставаннявід найбільш просунутих галузей історичногознання. За В. Крулем, для нього не є пріоритет-ним ні ідіографічний (зібрати все воєдино), ніномотетичний (виявити загальні закономірності)підходи, хоч обидва ці підходи активно застосо-вуються15. Не варто вимагати від краєзнавствабільше, ніж воно може дати, хоч зрозуміло, щооволодіння найсучаснішими науковими мето-дами, висока наукова культура є для краєзнав-ства такою ж вимогою часу, як і для інших со-ціогуманітарних дисциплін.

І все ж є потреба говорити про створеннявласного теоретико-методологічного фунда-менту історичного краєзнавства, бо без цього ро-бота в руслі пошуку нових «фактів» невдовзіможе знецінитися. Оскільки краєзнавство маєподвійний статус, охоплюючи одночасно сферунауки та сферу громадської діяльності, наголо-шує О. Реєнт, «важливо, щоб цей подвійнийстатус не знижував, а примножував його потен-ціал. Масовість не повинна йти на шкоду науко-вості. Нагромадження масиву корисних відомос-тей повинне, зрештою, сприяти переходу зекстенсивного стану в інтенсивний, спричинитипомітний якісний стрибок»16.


10

13 Бездрабко В. Історіографія краєзнавства // Студії з архівної справи та документознавства. – Т. 9. – К.,2003. – С. 32.

14 Реєнт О. Науково-методологічні засади сучасного краєзнавства // Краєзнавство. – 2017. – № 1-2. –С. 22.

15 Круль В.П. Краєзнавство: історична географія. – Чернівці, 1999. – С. 14.16 Реєнт О.П. Соціогуманітарний вимір сучасного краєзнавства // Реєнт О.П. Перечитуючи написане. –

К., 2005. – С. 189.

Конкретні шляхи здійснення такого стрибкапропонує В. Кремень. Прогностичні напрямирозвитку краєзнавчої теорії і практики він ба-чить у таких площинах:

1. Інтеграційній, яка полягає у збагаченнізв’язків краєзнавства з іншими науками, особ-ливо з географією, економікою, культурологією,соціологією, розробці інноваційних гіпотез,ідей, оновленні основних категорій, розширенніпредметного поля.

2. Теоретико-методологічній, яка передбачаєудосконалення наукового апарату краєзнавства.Йдеться, зокрема, про збагачення провідних ме-тодологічних підходів – антропологічного, ак-сіологічного, системного, діяльнісно-особистіс-ного, культурологічного, етнопедагогічного,історичного та інших. А також про удоскона-лення структури краєзнавчих знань: емпіричнихта теоретичних.

3. Координаційно-педагогічній, яка маєзабезпечити впровадження компетентнісногопідходу до краєзнавчої освіти. Однаково важ-ливим при цьому уявляється як інтегруваннявітчизняної освіти у міжнародний освітній про-стір, так і збереження її національного харак-теру. Оновлення усталеного й традиціоналіза-ція інновацій – таким має бути магістральнийнапрям трансформації й модернізації краєзнав-чої освіти17.

Часи, коли історія уявлялася описовою на-укою, зосередженою на узагальненні спільногодосвіду людей, затиснутих у більшому чи мен-шому просторі існування, давно минули. Сьо-годні історію здебільшого розуміють як пошуксмислів, і від неї вже не чекають одкровень увигляді абсолютної «правди» чи придатних навсі випадки життя «уроків». Потьмяніли й надіїна те, що відтворення причинно-наслідковихзв’язків допоможе відшукати бодай якісь зако-номірності історичного процесу. Поява різних«альтернативних» версій історії відбила усві-домлення дослідниками ролі випадку, частко-востей, психологічних стереотипів. Звідси під-вищений інтерес до локально-територіального,з одного боку, і до «звичайної людини» – з дру-гого. Ймовірно, що саме цей персоналізованийі локалізований інтерес визначатиме обличчяісторіографії ХХІ століття.

Але навіть якщо цього не станеться, уже самфакт перегляду істориками «нової хвилі» тради-ційних – класичних і некласичних – конструкційподієвої і соціальної історії обнадіює, бо відкри-ває нові можливості й нові шляхи. Поліфонія упідходах і способах передачі інформації – запо-рука розвитку кожної науки. А різні масштабиісторичного бачення є дійовими запобіжниками,що страхують дослідника від впливу кон’юнк-тури, політичних інтересів, смакових уподобань.

Дослідження мереж соціальної взаємодії вчасі і просторі – це саме те, що здатне забезпе-чити новизну інтелектуальних пошуків у сферілокальних соціальних систем. Їхню продуктив-ність забезпечують дедалі помітніші зрушенняу царині історичної епістемології, які руйнуютьмоделі протиставлень і розширюють простіраналітики багатоваріантних взаємовпливів. І хочпоки що теорія історії не належить до числапріоритетних сфер вітчизняного наукового по-шуку, ситуація не може не змінитися. Нові піз-навальні повороти і надалі стимулюватимуть ін-терес до конкретики й частковостей, бо такою єлогіка розвитку критичного мислення.

Що ж до співвідношення фактографічних(ідіографічних) та аналітичних (номотетичних)підходів в історієписанні, то крапки над «і» тутпоставив ще А.Тойнбі. «Звичайно, пошуком фактузради самих фактів можна займатися скільки за-вгодно довго. Однак рано чи пізно розум людини,озброєний величезною кількістю фактів, неми-нуче прийде до висновку, що всю цю безліч фак-тів треба якось упорядкувати. Приходить чергасинтезу й інтерпретації нагромадженого. Потімзнову повторюється попередній цикл: так розви-вається наука. Жодне зібрання фактів ніколи не єповним, тому що Всесвіт розімкнутий. Так саможодне узагальнення не є остаточним, бо з часомз’являться нові факти, які приведуть до вибухувже упорядкованої наукової схеми»18.

Отже, не варто боятися «поворотів» та «ін-телектуальних вибухів». Як і все у цьому світі,історичне мислення позначене, за формулоюТойнбі, «мерехтінням відносності». Будемо спо-діватися, що ХХІ століття виявиться не випро-бувальним полігоном для нових видів зброї, аполем діалогу ідей, інтелектуальних традицій,дискурсивних практик.


11

17 Кремень В. Вітчизняне краєзнавство: стратегічні орієнтири сучасної світової парадигми // Краєзнав-ство. – 2011. – № 3. – С. 10-15.

18 Тойнби А. Дж. Постижение истории. Избранное. – М., 2001. – С. 46.

Bezdrabko V. Istoriohrafiia kraieznavstva // Studiiz arkhivnoi spravy ta dokumentoznavstva. – T. 9. – K.,2003. – S. 32. [in Ukrainian]

Kostrytsia M. Naukovi zasady natsionalnohoheohrafichnoho kraieznavstva // Kraieznavstvo. –2009. – № 1-2. – S. 40. [in Ukrainian]

Kremen V. Vitchyzniane kraieznavstvo: strate-hichni oriientyry suchasnoi svitovoi paradyhmy //Kraieznavstvo. – 2011. – № 3. – S. 10-15. [in Ukrai-nian]

Lykhachev D.S. Russkaia kultura. – M., 2000. –S. 159-173. [in Russian]

Malhyn A. Ukrayna: Sobornost y rehyonalyzm. –Symferopol, 2005. – S. 39. [in Russian]

Molchanov V.Y. Ystoryia y prostranstvo. De-struktsyia temporalnoi ystorychnosty // Voprosыfylosofyy. – 2013. – № 7. – S. 24-36. [in Ukrainian]

Nytsshe F. Opolze y vredeystoryy dlia zhyzny //Nytsshe F. Sochynenyia v 2-kh tt. – T.1. – M., 1996. –S. 174-175.

Pole bytvy – Ukraina. Vid «volodariv stepu» do«kiborhiv». Voienna istoriia Ukrainy vid davnyny dosohodennia. – Kharkiv, 2016. – S. 9. [in Ukrainian].

Pritsak O. Shcho take istoriia Ukrainy? // VisnykAN URSR. – 1991. – № 4. – S. 31-38. [in Ukrainian].

Reient O. Naukovo-metodolohichni zasadysuchasnoho kraieznavstva // Kraieznavstvo. – 2017. –№ 1-2. – S. 22. [in Ukrainian].

Shestopalova A. Vidverto pro nas: knyha, yakavidkryvaie ochi // Den. – 2017. – 21-22 kvitnia. [inUkrainian].

Shmydt O. Kraevedenye y rehyonalnaia ystoryiav sovremennoi Rossyy // Metodolohyia rehyonalnыkhystorycheskykh yssledovanyi. Rossyiskyi y zaru -bezhnыi opыt. Materyalы mezhdunarodnoho semy-nara. – SPb., 2000. – S. 14 [in Russian]

Smolii V., Yakubova L. Donechchyna i Luhan-shchyna: mistse v modernomu ukrainskomu natsion-alnomu proekti // Rehionalna istoriia Ukrainy. –Vyp. 10. – K., 2016. – S.9-34. [in Ukrainian].

Toinby A. Dzh. Postyzheny eystoryy. Yzbran-noe. – M., 2001. – S. 46. [in Russian]

Turchenko H. Pivdennoukrainskyi rehion ukonteksti formuvannia modernoi ukrainskoi natsii(KhIKh – persha chvert KhKh st.). – Zaporizhzhia,2008. – S. 15. [in Ukrainian].

Udod O. Rehionalna konfihuratsiia ukrainskoiistoriohrafii: poshuky naukovoi modeli rozuminniavitchyznianoi istorii // Skhid i Pivden Ukrainy: chas,prostir, sotsium. U 2-kh tt. – T.2. – K., 2016. –S. 24-27. [in Ukrainian].


12

References

13

Історія міст і сіл України: історико-

теоретичні проблемививчення

УДК 334.782«1760»

Оксана Коваленко (м. Полтава)

«Взят на изученіе майстерству без заплати»:ремісниче учнівство в містах Гетьманщини

(на прикладі Ніжина 1760-х років)У статті розглянуто основні етапи ремісничого учнівства (здійснено підрахунки кількості учнів

у майстра, встановлено віковий діапазон учнів, проведено кореляцію наявності учнів із наявністю влас-них дітей у родині ремісника). Аналіз проведено на основі Генерального опису Лівобережної Україним. Ніжина, здійсненого там у 1766 р., із залученням даних інших міст Гетьманщини.

Ключові слова: Гетьманщина, ремесло, учнівство, населення.

Oksana Kovalenko

Craft apprenticeship in the cities of the Hetmanate(on the example of Nizhyn in the 1760s)

Prime sources of this theme is the General Description of the Left-bank Ukraine – especially historical-demographic facts of the Nizhyn 1766 y. Then there were 5086 inhabitants in the city, including 282 craftsmen,which worked in guildes and outside of it, working as «piddani» (serves), or «under protection». In the city atthat, time was 30 specialties. The first stage of acquiring the status of full masters was apprenticeship. About20% craftsmen of the of Nizhyn trained the apprentices of the craft. 1-4 apprentices could live in the family ofthe master, simultaneously. Craft apprenticeship lasted from 1 till 10 years. Predominantely 4-5 years. The ageof the apprentices was from 5 till 19 years. Predominantely 10-15 years. Division masters according to presenceof sons and/or apprentices showed that in the presence of their own sons, the masters in most did not take ap-prentices to study, and childless men, by contrast, sought to bring apprentices to the family. The importance ofplaying a role of father, patriarch, and head of the family caused that for master apprenticeship was not onlyeconomic way to develop his household, but some specific replacement of missed parenting. Division mastersaccording to presence of sons and/or apprentices. For apprentice that was a stage of life cycle service, afterwhich he received specialization, new social status, and could create his own household and ply a craft.

Key words: Hetmanate, craft, apprenticeship, population.

Оксана Коваленко

«Взят на изученіе майстерству без заплати»:ремесленное ученичество в городах Гетманщины

(на примере Нежина 1760-х годов)В статье рассмотрены основные этапы ремесленного ученичества (осуществлены подсчеты ко-

личества учеников у одного мастера, установлен возрастной диапазон учеников, проведена корреляцияналичия учеников с наличием собственных детей в семье ремесленника). Анализ проведен на основеГенерального описания Левобережной Украины г. Нежина, проведенного там в 1766 г., в сравнении сданными других городов Гетманщины.

Ключевые слова: Гетманщина, ремесло, ученичество, население.

14

Цехи були поширені в усіх полкових містахта більшості містечок Гетьманщини. Традиційнеуявлення про організацію праці та життя у цехахсформоване на основі чисельних напрацювань зісторії середньовічних гільдій Європи, при ближ-чому розгляді виявляється не зовсім відповіднимдля корпорацій у містах Гетьманщини XVIII сто-ліття. Сягнувши у Гетьманщині якнайдалі насхід, явище цехової ремісничої організації на-було тут яскравих специфічних особливостей.

Ремісницькі цехи в своїй організації поєдну-вали чіткість, регламентацію життя та, водночас,демократичність. Жорсткість полягала в існу-ванні чіткої ієрархічної структури всередині цеху,обов’язковому виконанні ухвалених рішень всімайого членами, боротьбі цеху за монопольне правовиготовляти і збувати товар (так звана боротьба з

«партачами»), регламентації кількості підмайс-трів та учнів, фінансовій звітності тощо. Демо-кратичність цехової структури також мала багатовимірів: корпоративність інтересів, виборністькерівних цехових посад, колегіальність управ-ління, можливість зміни ієрархічного статусу, вза -ємопідтримка (допомога бідним цеховикам, вдо-вам та сім’ям покійних майстрів) та рівність прав,взаємоповага, колективні збори1. Саме ці момен -ти трактують цех, як спільноту традиційного со-ціуму, а ширше беручи, засвідчують існування вГетьманщині XVIII століття спільноти, що лишена межі віку трансформується в суспільство.

У даній роботі окреслимо розвиток ремес лау Ніжині у 60-х рр. XVIII ст., головну увагу при -свя тивши першому етапу корпоративної ієрар хії– учнівству. За основне джерело використаємо

«Взят на изученіе майстерству без заплати»: ремісниче учнівство в містахГетьманщини (на прикладі Ніжина 1760-х років)

15

Мал. 1. Карта Новгород-Сіверського повіту.

1 Крисаченко В. С., Степико М. Т., Власюк О. С. та ін. Українська політична нація: генеза, стан, перспек-тиви / за ред. В. С. Крисаченка. – К.: Вид-ня Національного інституту стратегічних досліджень, 2004. [Елек-тронний ресурс]. Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/book/Krizachenko/Gl-3_cnv.htm.

Генеральний опис Лівобережної України 1765–1769 рр. – перепис населення і домогосподарствнаселених пунктів, що проводився за указомКатерини ІІ Другою Малоросійською колегією,на чолі якої стояв генерал-губернатор ПетроРумянцев. За ім’ям останнього джерело нази-вають Румянцевським описом. Його важливезначення для соціальної історії Гетьманщини не-одноразово відзначалося дослідниками2. У Ні-жинському полку проведенням опису займав сяпрем’єр-майор Михайло Голеніщев-Кутузовта підполковник Василь Кудрявцев3. Чистовикопису зберігається в Центральному державномуісторичному архіві України4, а копія ХІХ ст. зДержавного архіву Чернігівської області опуб-лікована Сергієм Зозулею та Олександром Мо-розом5.

Що ж до пунктирного окреслення сучасноїісторіографії, то слід відзначити серію статей тадисертаційне дослідження Світлани Щербини зісторії ремісництва міст північних полків Геть-манщини6. Найбільш повною, на нашу думку,історико-демографічною характеристикою насе-лення Ніжина, означеного часу, є дослідженняІгоря Сердюка7.

Перш за все, зробимо статистичні підрахункикількості ремісників, як цехових так і позацехо-вих майстрів, за спеціальностями та встановимоїх співвідношення. За Румянцевським описом уНіжині на 1766 р. проживало 5086 жителів (2589чоловіків), з яких 2472 міщан, 541 козак8. Частиназ них займалася ремеслом, входячи до цехів, абопрацюючи поза ним. Загальна кількість осіб, якіпроживали в той час в місті, і записані із вказів-

кою на заняття ремеслом становить 282 особи(принагідно звертаємо увагу на те, що у джереліне завжди вказувалося заняття власника двору,тому кількість ремісників гіпотетично могла бутибільшою). Детальний розподіл ремісників пред-ставлений у таблиці 19.

3 ’2018Оксана Коваленко К Р А Є З Н А В С Т В О

16

2 Когут З. Російський централізм і українська автономія: Ліквідація Гетьманщини, 1760–1830. [Елек-тронний ресурс]. Режим доступу: http:// litopys.narod.ru/coss5/koh06.htm; Місто Полтава в Румянцевськомуописі Малоросії 1765-1769 рр. / Упор., вступ. ст. і ком. Ю. Волошина. – К.: Наш час, 2012. – С. 9-15; Момот А.Румянцевський опис Малоросії як джерело, для дослідження демографічних характеристик сільського на-селення Гетьманщини // Вісник Луганського національного університету імені Т. Г. Шевченка. Історичнінауки. – 2014. – № 7. (290). – С. 22–29; Сердюк І. Румянцевський опис Малоросії як джерело вивчення демо-графічних характеристик міст Гетьманщини // Історична пам’ять. – 2008. – № 3. – С. 144-152; Сердюк І. Пол-кових городов обивателі: історико-демографічна характеристика міського населення Гетьманщини другої по-ловини XVIIІ ст. – Полтава: Асмі, 2011. – С. 22-27, 29-34.

3 Сердюк І. Полкових городов обивателі... – С. 34.4 ЦДІАК України, ф. 57, оп. 1, спр. 39, 40, 49, 341.5 Ніжинська старовина. Пам’яткознавство Північного регіону України № 2: Опис міста Ніжина 1766 року

(публікація архівної пам’ятки): Збірник регіональної історії та пам’яткознавства. – К., 2008. – Вип. 7 (10). –С. 3-197.

6 Щербина С. В. Ремісничі цехи Північного Лівобережжя у XVII-XVIII ст.[Текст]: автореф. дис. ... канд.іст. наук: 07.00.01 / С. В. Щербина, Чернігівський нац. пед. ун-т ім. Т. Г. Шевченка. – К.,: [б. в.], 2011. – 20 с.

7 Сердюк І. Полкових городов обивателі... – С. 29-42, 79-102, 176-222.8 Там само – С. 78, 176, 185.9 Складена на підставі: Ніжинська старовина... – С. 3-197.

Мал. 2. Титульний аркуш Румянцевського опису міста Ніжина.

Таблиця 1Розподіл ремісників Ніжина за спеціальностями

Наявність різних фахівців засвідчує високийрівень розвитку ремесла у місті та його торгі-вельно-економічний потенціал – жодне полковемісто Гетьманщини могло похвалитися наяв-

ністю в його ремісничих лавах ремісників 30спеціальностей. Близько 20% цих ремісників на-вчали учнів ремеслу.

Традиційно, ремісниче учнівство пов’язу-ється із цеховою ієрархією. Адже, як відомо,цехи були замкненими корпоративними органі-заціями, вступ до яких був складним та трива-лим процесом. Першим етапом набуття статусуповноправного братчика було учнівство. Наступ -ним ступенем було звання підмайстра, реміс-ника, що вже засвоїв основи професії. Тому, ба-жаючі вступити до цеху, мали йти на навчання.Але, не всі ремісники міста в той час, входилидо лав цехів. Румянцевський опис вперше зафік-сував серед залежної категорії суспільства –«підданих» – майстрів-ремісників. Піддані, про-живали у домогосподарствах власників, пере-важно підварках, мали найманих робітників таучнів, що навчалися в них майстерності.

Ще одна мала соціальна група – «протекці-янти», теж мала в своїх лавах ремісників, звіль-нялися від різних повинностей, а за опіку надсобою були зобов’язані платити своїм протекто-рам певними службами чи виконанням певнихповинностей10. Зокрема, Ніжині, у 1760-х рокахбули ремісники, які знаходилися у протекції по-лковника Петро Розумовського, проте теж пере-давали свої фахові знання учням. Всі ці групимайстрів навчали учнів ремеслам.

Тож учні ремісників були помітною катего-рією дитячого населення міст Гетьманщини таНіжина, зокрема. Розглянемо кількість та віковийрозподіл ніжинських учнів, на тлі загальної ре-місничої палітри інших трьох полкових міст Геть-манщини. Ремісники брали на навчання від од-ного до чотирьох учнів, але кількісно переважаливипадки, коли в родині ремісника одночасно про-живав один учень (див. таблицю 2). Такий розпо-діл характерний і для інших міст Геть манщиини,наприклад Переяслава та Пол тави11.

Таблиця 2Кількість учнів у ніжинських майстрів


17

СпеціальністьЗагальна кількість

% (від всіх осіб,які займалися

ремеслом)

коваль 9 3,2

шапошник 6 2,1

кушнір 63 22,3

ткач 15 5,3

столяр 2 0,7

швець 53 18,7

кравець 33 11,7

тесля 3 1

калачник 15 5,3

різник 5 1,8

музика 2 0,7

шаповал 3 1

золотар 1 0,4

скляр 2 0,7

бондар 2 0,7

свічкар 2 0,7

мірник 4 1,4

бламарник 20 7,1

скорняк 7 2,5

гребінник 1 0,4

гончар 15 5,3

конвісар 2 0,7

сідляр 1 0,4

линник 1 0,4

бараметник 1 0,4

котляр 1 0,4

стельмах 2 0,7

іконописець 1 0,4

цегельник 5 1,8

цилюрник 1 0,4

без вказівки заняття 4 1,4

10 Горобець В. Малі соціальні та соціопрофесійні групи Гетьманату: «курінчики», «стрільці», «протекці-янти», «дворяни» etc. // Соціум. Альманах соціальної історії. – 2008. – Вип. 8. – С. 196.

11 Коваленко О., Сердюк І. «Іграшка чи ремесло?»: Один із аспектів дитинства в ранньомодерній Україні //Київська старовина. – К., 2012. – № 5-6. – С. 61.

Кількість учнів Кількість майстрів %

1 31 60,82 14 27,53 4 7,84 2 3,9

Щодо вікового розподілу, то він коливався умежах 5-19 років (див. таблицю 3). Найменшіучні 5-6-річні діти, які звісно мало ще чого моглиреально навчитися у фахові, було лише по од-ному. Вірогідно, вони в силу різних обставин по-трапляли в родину «на пропітаніе». Наприклад,у записах про взяття хлопців до ткацького ре-месла у Києві 1768 р. зафіксовано, що майстерІван Митрофан взяв на 5 років навчатися Лукіянасироту12 . Найбільше ж було 10-15 річних учнів.Порівняємо ці дані із віковим розподілом учнівінших міста. Вік полтавських учнів коливався вмежах 8-15 років13. У Стародубі, серед 50 учнівремісників всіх спеціальностей, більшість (82%)були віком 12-14 років14. Віковий діапазон учнівремісників м. Переяслава коливається в межах13-25 років із переважанням 13-18-річних.

Строк навчання, який також фіксував Ру-мянцевський опис, коливався в межах від 1 до10 років, найчастіше – 5. На жаль, особливістюджерела є порівняна рідкість вказівок на час на-вчання. Проте, Румянцевський опис Переяславапоказує схожий діапазон – від 1 до 7 років15.

Якщо резони йти на навчання й здобуватипевну спеціальність переважно зрозумілі, то мо-тиви іншої сторони – майстрів, залишають про-стір для міркувань. Звісно, що однією із причинє бажання отримати безкоштовні робочі руки надостатньо тривалий термін, а отже й збільшити

кількість продукції. При цьому, учні часто вико-нували багато роботи по дому та господарству,не пов’язаної із ремеслом. 8 ніжинських реміс-ників, у яких були учні, володіли орною землеюта сінокосами. Наприклад, швець, який ніби на-вчав ремеслу двох учнів мав орної землі на 4дня, а міщанин Іван Парилоза, який теж володівземлею, мав двох учнів, хоча він взагалі не запи-саний як ремісник16. В інших містах та містечкахГетьманщини таких випадків в рази більше.Вони чітко засвідчують широке використанняучнів для різних занять: вони працювали, воче-видь, по дому, прибирали у майстернях, пора-лися з господарством і орали землю. Учні такожставали помічниками для майстрів похилоговіку, які не мали своїх синів працездатного віку,мали проблеми зі здоров’ям.

По друге, слід поглянути на домодерне сус-пільство не лише із економічної точки зору. Надумку англійських істориків Гелен Беррі (Helen-Berry) й Елізабет Фоістер (Elizabeth Foister), заранньомодерної доби молоді слуги й підмайстривідігравали важливу роль у житті чоловіків, щоне мали власних дітей17. Це пов’язане із патрі-архальним типом суспільства, за яким чоловікмав виконувати роль патріарха. Ремесло в домо-дерну добу – це чоловіча справа. І хоча з 1760-хрр. жінки «входять» до ремесла (так, наприкладу Ніжині в 1766 р. було 17 дівчат-учениць18),


18

12 ІР НБУВ,ф. І., спр. 251, арк. 6.13 Коваленко О. Гончарські родини Полтави ХVIII ст. // Краєзнавство. — 2010. — № 3. — С.114.14 Сердюк І. Полкових городов обивателі...– С. 199.15 Коваленко О. Ремісники Переяслава у XVIII ст. // Полтавські історичні студії: ювілейний збірник на

пошану Віктора Ревегука. – Полтава: ПНПУ імені В.Г. Короленка, 2013. – С. 56.16 Ніжинська старовина... – С. 117, 197.17 Berry H., Foyster Е. Child lessmeninearly modern England // The Family in Early Modern England. – Cam-

bridge, 2007. – P. 182–183.18 Ніжинська старовина... – С. 3-197.

Таблиця 3Розподіл учнів Ніжина за віком


19

Мал. 3. План міста Ніжина. Початок ХІХ ст.

проте це не змінює факту, що суспільство Геть-манщини це суто патріархальне суспільство уякому чи то не першою є ідентифікація себе, як«Я – чоловік» «Я – голова родини, я – батько».Поняття «час батька», яке ввів Алан Моліньє, аІгор Сердюк переконливо обґрунтував для Геть-манщини XVIII ст.19, важливе для розуміння тихпроблем про які ми говоримо. Головним, уцьому аспекті було виконання соціальної ролібатька, патріарха, голови родини.

Аналогічно Дафна Орен-Маджідор (DaphnaOren-Magidor) зауважувала, що бездітні пари,які не народили дитину впродовж року після ве-сілля піддавалися насмішкам і постійним запи-танням щодо їхніх репродуктивних планів20.Отже, одним із варіантів уникнути насмішок,виконати роль патріарха можна було у іншій яко-сті, наприклад, хрещених батьків, опікунів чито майстрів тощо. Поряд із іншим аспектом, асаме спадковості ремесла, коли професія пере-давалася у спадок, таке заміщення батьківськоїролі, за логікою, мало б відбуватися, в першучергу, в тих родинах, котрі не мали синів.

Розподілимо ремісників на 5 груп відповід -но до наявності у них синів та учнів. Окремо,виділена категорія домогосподарств, в якихокрім майстра, який не мав учнів чи синів про-живали інші дорослі чоловіки – слуги, родичіпідсусідки тощо. Адже, в останньому випадкусаме вони по перше, допомагали в роботі, апо друге створювали ілюзію великої родини(див. таблицю 4).

Як показують дані у місті був доволі значнийвідсоток осіб, у яких не було ні своїх синів ніучнів – 14,6%, він удвічі вищий за відсоток, тих,у кого були учні, але не було власних ді тей –7,1%. Адже саме в останній категорії могли спра-цьовувати викладені причини взяття дитини дородини у якості учня. Особливо зважаючи на те,що абсолютна більшість цих майстрів, були од-руженими та мала вік в межах 29-34 років.

Для порівняння ми обрахували дані для Пе-реяслава22. Співвідношення там аналогічне, алевідсотки вищі: 27,6% – тих, хто не мав ні синівні учнів, та 11,4%, тих, хто взяв учнів в родинуза відсутності власних синів. Таким чином, заумов наявності своїх синів, майстри в більшостіне брали учнів на навчання. І навпроти, у кате-горії бездітних ремісників цей відсоток високий,а учнівство могло виступати як замінник нереа-лізованого батьківства.

Характеризуючи дитячу працю, І. Сердюкзакцентував увагу на проблемах втеч із учнів-ства в Гетьманщині, зауваживши, що вонимають природний характер, адже дитина булазмушена тривалий час перебувати в одномумісці23. Окрім того, це була ще й безоплатнапраця, а якщо до цього додати, що вибір фахуробили батьки, а не дитина й визначали її по-дальшу долю, то мотиви втеч, стають ще вираз-нішими. Це призводило до випадків, коли маючиможливість стати ремісником, хлопці, не реалі-зували її вирішивши втекти з учнівства. Проте,втеча не завжди означала безповоротність ташлях у злодійство. Адже існувала можливістьповернутися, сплативши певну суму.

У полковничих універсалах цехам проблемвтеч також обумовлювалася та декларувалосяправо на безумовне повернення учня до майстра,якщо його буде знайдено. Наприклад, в підтвер-джуючому універсалі полтавського полковникаІвана Черняка від 1709 р. шевцям м. Кобеляк за-значалося: «хлопець якъ втечетъ от майстра,где его майстер найдетъ, волно взяти и на чомъшкодоватиметъ, тое долженъ отслужити, илина чомъ его, своего майстра, уеднаетъ»24.


20

19 Сердюк І. Маленький дорослий: Дитина й дитинство в Гетьманщині XVIII ст. – К.: КІС, 2018. – С. 118,132-133.

20 Daphna Oren-Magidor в книзі Infertility in Early Modern England. – London: Palgrave Macmillan, 2017. – Р. 2.21 Кількість показує не всіх наявних ремісників, які проживали у 1766 р. у місті Ніжині, але лише тих,

щодо яких наявна повна інформація в джерелі.22 ЦДІАК, ф. 57, оп. 1, спр. 278. – 303 арк.23 Сердюк І. Маленький дорослий... – С. 326-327.24 ІР НБУВ, ф. ІІ, спр. 27650, арк. 1.

К-ть майстрів К-ть %

мали як синів так і учнів 33 13мали синів, не було учнів 137 53,9не було синів, але мали учнів 18 7,1не було ні синів, ні учнів 37 14,6не мали ні синів, ні учнів, але у до-могосподарстві був інший чоловік

29 11,4

Всього21 254 100

Таблиця 4Розподіл ремісників м. Ніжина,

відповідно до наявності синів та учнів

21

Витримавши всі тяготи кількарічного учнів-ства, отримавши фах, можна було переходити донаступного щабля цехової ієрархії. Завершенняучнівства фіксувалося в цехових книгах. Вононазивалося визвілок і полягало у сплаті певноїсуми «копу за визвілок» на загальних зборах «привсейбратіи»25, «при всей сходці»26. Учень стававвільним від зобов’язань «и волноему где пожела-еть стати воленьзостает»27, переходив на на-ступний щабель цехової ремісничої ієрархії –підмайстерство.

В універсалі 1709 р. та в указі полкової кан-целярії старшині кобеляцькій 1745 р., щодо

таких зауважувалося: «а якій хлопець выслу-житъ, на колкостановился, будетъ за млоденцау майстра свого недель дванадцять, майстерповиненъему дати двадцять шаговъ при от-клону»28. Тобто учень ставав молодшим майс-тром, «младенцем», й за прописаними в учнів-ській угоді чи певному фундуші умовами маввідпрацювати в цій іпостасі певний термін (доодного року). В європейських цехах, зокрема, якпрослідкувала Елліс Лі Нокс (Ellis Lee Knoks) наприкладі цехів Аугсбурга29, підмайстри не моглипрацювати за контрактом, адже їхня робота по-винна була розглядатися як частина навчання.

25 ІР НБУВ, ф. І, спр. 2198, арк. 4-18.26 ІР НБУВ, ф. І, спр. 260, арк. 30.27 Запис від 1753 р. ІР НБУВ,ф.І,спр. 260,арк. 30-31. 28 ІР НБУВ, ф. ІІ, спр. 27650, арк. 1. В листі від березня 1746 р. майже дослівно повторено: «а якій хлопець

вислужить у майстра на колко становився, майстер повинен дати 12 шагов при отклону»: ІР НБУВ, ф. І,спр. 58148, арк. 2.

29 Knox Ellis Lee. The guilds of early modern Augsburg: a study in urban institutions. Doctoral Dissertations.–University of Massachuseаs Amherst, 1984. – Р. 302.

Мал. 4. План міста Переяслава на мапі Київського намісництва. Кінець XVIII ст.


Розглянувши на основі Генерального описуЛівобережної України 1765–1769 рр. дані проремісників міста Ніжина та порівнявши їх із да-ними інших міст Гетьманщини, маємо наступнівисновки:

У місті Ніжині на 1766 р. прожива ло 5086 жи-телів, з яких 282 особи займалися ремеслом, як ускладі цехів так і поза ним, працюючі як піддані,або «протекціянти». Реміснича палітра міста натой час складала 30 спеціальностей.

Першим етапом набуття статусу повноправ-ного майстра було учнівство. Близько 20 % ре-місників Ніжина навчали учнів ремеслу. Реміс-ники брали на навчання від одного до чотирьохучнів, переважно – одного, які входили до ро-дини майстра на строк від 1 до 10 років, найчас-тіше – 5 років. Учні, які «потрапили на сторінки

опису» мали вік від 5 до 19 років. Найбільшебуло 10-15 річних.

Важливість виконання соціальної ролі бать -ка, патріарха, голови родини призводило до того,що учнівство для майстра не лише було еконо-мічним чинником розвитку ремісничого домо-господарства, певним типом соціальних зв’язківале, й порівняно часто виступало як замінникнереалізованого батьківства. Історико-демогра-фічний аналіз показує, що за умов наявностісвоїх синів, майстри в більшості не брали учнівна навчання, а бездітні ремісники, навпаки,прагнули узяти учнів до родини. Для учнів жеце етап lifecycleservice, після якого слуга/serve(учень/apprentice), отримавши фах, новий соці-альний статус, міг, заснувати власне домогоспо-дарство та займатися ремеслом.


22

ReferencesBerry H., Foyster Е. (2007). Childles smeninear-

lymodern England. TheFamilyin Early ModernEngland. Cambridge, 322 p.

Daphna Oren-Magidor (2017). Infertilityin EarlyModern England. London: Palgrave Macmillan, 195 p.

Horobets V. (2008). Mali sotsialnitasotsiopr of esiinihrupy Hetmanatu: «kurinchyky»,«striltsi», «protektsiianty», «dvoriany» etc. // So-cium. Almanakhsotsialnoi istorii. 8, 184-201. [inUkrainian].

Knox Ellis Lee (1984). The guilds of early mo-dern Augsburg: a study in urban institutions. (Docto-ral Dissertations). University of Massachuseаs Am-herst, 335 p.

Kohut Z. (1996). Rosiiskyi tsentralizm i ukrain-ska avtonomiia: Likvidatsiia Hetmanshchyny, 1760–1830. [Elektronnyiresurs]. Rezhymdostupu: http://litopys.narod.ru/coss5/koh06.htm. [inUkrainian].

Kovalenko O. (2010). Honcharskiro dyny PoltavyXVIII st.Kraieznavstvo. 3, 109-115. [inUkrainian].

Kovalenko O. (2013). Remisnyky Pereiaslava uXVIII st. Poltavski istorychni studii: yuvileinyi zbirnykna poshanu Viktora Revehuka. Poltava: PNPU imeniV.H. Korolenka, 51-60. [inUkrainian].

Kovalenko O., Serdiuk I. (2012).»Ihrashkachyre-meslo?”: Odyniza spektivdytynstva v rannomodernii Uk-raini. Kyivska starovyna. 5-6, S. 52-66. [inUkrainian].

Krysachenko V. S., Stepyko M. T., Vlasiuk O. S.tain. (2004). Ukrainska politychna natsiia: heneza,stan, perspektyvy. / red. V. S. Krysachenka. — K.:Vyd-nia Natsionalnohoi nstytutu stratehichnykh do-

slidzhen, http://www.niss.gov.ua/book/Krizachenko/Gl-3_cnv.htm. [in Ukrainian].

Misto Poltava v Rumiant sevskomu opysi Malo-rosii 1765–1769 rr. (2012). / upor., vstup. st. i kom.Yu. Voloshyna. – K.: Nashchas. – 576 s. [inUkrainian].

Momot A. (2014). Rumiantsevskyi opys Maloro-siiy ak dzherelo, dlia doslidzhennia demohrafichnykhkharakterystyk silskoho naselennia Hetmanshchyny.Visnyk Luhanskoho natsionalnoho universytetu imeniT. H. Shevchenka. Istorychninauky, 7, 22–29. [In Uk-rainian].

Nizhynska starovyna. (2008). PamiatkoznavstvoPivnichnoho rehionu Ukrainy № 2: Opysmista Nizhyna1766 roku (publikatsiia arkhivnoi pamiatky).Zbirnykrehionalnoi istorii ta pamiatkoznavstva. K., 7 (10),3-197. [inUkrainian].

Serdiuk I. (2008). Rumiantsevskyi opys Maloro-siiy ak dzherelo vyvchennia demohrafichnykhk harak-terystykmist Hetmanshchyny. Istorychnapamiat, 3,144– 152. [In Ukrainian].

Serdiuk I. (2011). Polkovy khhorodovobyvateli:istoryko-demohrafichna kharakterystykamis’kohona-selennia Het’manschyny druhoi polovyny XVIII st. Po-ltava: TOV «ASMI». [in Ukrainian].

Serdiuk I. (2018). Malenkyi doroslyi: Dytynay dytynstvo v Hetmanshchyni XVIII st. K.: KIS,456 s.

Shcherbyna S. V. (2011). Remisnychi tsekhy Piv-nichnoho Livoberezhzhia u XVII-XVIII st. (Candi-date`sthesis). Kyiv. [in Ukrainian].

23

УДК 94(477)

Володимир Студінський, Ірина Жиленкова (м. Київ)

Розвиток економічної та соціальної сфери с. ПісківкаБородянської волості Київського повіту в ХІХ – на початку ХХ ст.

У статті розкрито процес розвитку смт. Пісківка Бородянського району Київської області про-тягом ХІХ та початку ХХ ст. Зокрема, відображено розвиток окремих промислових виробництв,залізничного транспорту та шкільництва. Також зазначено, що в процесі розвитку починає формува-тися торговельна мережа селища та здійснюватися будівництво для промислових робітників.

Ключові слова: Пісківка, Рудня Пісківська, річка Тетерів, залізниця, деревне вугілля, поташ, млин,школа, станція.

Volodymyr Studіnsky, Iryna Zhilenkova

Economic and social development of Ріskivka villageof Borodyanka parish, Kyiv region in the XIX – early ХХ century

The article describes the process of development of modern urban areas. Piskovka borodyansky district ofthe Kiev region. In particular, the development of individual industrial production, rail transport and schoolingis shown. The process of interconnection of production of commodity production in the region and its distributionon the market is traced. First of all, production was based on a local raw material base - forest, land, iron ore.This is what contributed to the development of rural economy (agriculture, cultivation), forestry (wood proces-sing, harvesting of mushrooms and berries), iron processing. The dynamics of rural production growth is alsoshown. It was noted that the construction of the railway, which connected it with practically the whole Europeanpart of the Russian Empire, played an exceptional role for the development of the region. The reform of 1861and industrial development also contributed to the development of education in the province. The gradual de-velopment of industry and transport in the region also required not only employees, but also those with a certainknowledge. This process also contributed to the development of the social sphere, especially in the field of edu-cation. Therefore, a significant number of children, beginning in the 1870-s, are beginning to be involved inelementary school education. Also, the sphere of trade, servicing and construction of housing for industrialworkers is beginning to develop.

Key words: Piskovka, Rudnya Piskovska, Teteriv, railroad, charcoal, potash, mill, school, railway station.

Владимир Студинский, Ирина Жиленкова

Развитие экономической и социальной сфер с. ПесковкаБородянской волости Киевского уезда в XIX – начале ХХ в.

В статье раскрыт процесс развития пгт. Песковка Бородянского района Киевской области в тече-нии ХІХ – в начале ХХ вв. В частности, показано развитие отдельных промышленных производств,железнодорожного транспорта и школьного образования. Также отмечено, что в процессе развитияначинает формироваться торговая сеть населенного пункта и осущестляется жилищное строитель-ство для промышленных рабочих.

Ключевые слова: Песковка, Рудня Песковская, река Тетерев, железная дорога, древесный уголь,поташ, мельница, школа, железнодорожная станция.

3 ’2018Володимир Студінський, Ірина Жиленкова К Р А Є З Н А В С Т В О

24

Географічне положення сучасної Пісківкидоволі цікаве. Насамперед це пов’язано з тим,що населений пункт лежить на порубіжжі двохлокалізованих цивілізаційних просторів – древ-лянського і полянського, на порубіжжі двох при-родних зон – Полісся і Лісостепу, на порубіжжідвох сучасних областей – Житомирської і Київ-ської. Як би там не було, але в Пісківці переплі-тається це порубіжжя в єдиний історичний тагеографічний простори. Образно кажучи, Піс-ківка стала «воротами« у цьому порубіжжі часута простору, «воротами« в Древлянську землю.

Щодо етимології назви Пісківка можна ска-зати, що вона чітко пов’язана із тим, що сам на-селений пункт розташований на піщаних ґрун-тах. Тобто означало, що поселення існує напіску. Власне пісок являє собою сипучу гірськупороду, що складається з крупинок твердих мі-нералів, переважно кварцу. В українській мовітериторії, простори, ділянки землі, що покритіцією породою називають пісками1. Причому на-голос цього слова може бути як на першому, такі на другому складі, що часто визначало і назвунаселеного пункту.

У середині ХІХ ст. І. Фундуклей у своїх до-слідженнях відзначав, що в Київському повіті накордоні з Радомишльським повітом переважаєпісок, якого утримується в ґрунті до 80 відсотків2.

Важливе місце у розвитку господарства краювідігравала Рудня Пісківська, яка, на думку до слі -дників, з’являється наприкінці XVI – на початкуXVII ст. Оскільки, населений пункт на межідвох територіально-адміністративних територійКиївської землі, то Рудня Пісківська у певніісторичні періоди підпорядковувалася Радо-мишлю3. Рудні в масиві р. Тетерів були пошире-ним явищем, бо в даному регіоні є в наявностізначні запаси залізної руди. Рудні, як правило, яв-ляли собою систему споруд для добування корис-них копалин, а також гірничопромислове підпри-ємство, що здійснювало це добування4.

Доволі цікавий опис місцевості краю даєІ. Фундуклей у «Статистичному опису Київськоїгубернії». Зокрема, він зазначав, що на р. Тетерів,в районі стику Радомишльського та Київськогоповітів знаходяться низини, які більш широко

простягаються від с. Чудин до с. Мигалки, відс. Заруддя до с. Блитчи. Як зазначає автор (моваоригіналу збережена):

«Здесь везде – низкие луга в половодье, зали-ваемые водою из р.Тетерева и других впадаю-щих в нее рек и речек. Из оставшейся послевесенних разливов воды на этих низких лугах об-разуются болота и озера, порастающие лозоюи болотными травами, совершенно негоднымив корме скоту. В некоторых местах эти болотаи озера с года на год увеличиваются числом ирасширяются в объеме, превращая обширныелуга в безполезные водные пустыни. Такие жеболота, часто довольно значительные, прости-раются от р. Тетерева до р. Здвиже и зани-мают все восточное пространство между эти -ми реками. Болота тетеревские соединяютсяс одной стороны с приднепровскими болотами,а с другой выходят низинами до р. Ирши и вверхдовольно широкою полосою, по границе Овруч-ского уезда, до р. Рольши5».

1 Словник української мови. – Т. 6. – К.: Наукова думка, 1975. – С. 544.2 Фундуклей И. Статистическое описание Киевской губернии. – Ч. 2. – Спб., 1852. – С. 6.3 Білокінь Л.О. Пісківка // Літопис рідного краю: Бородянщина. – К.: Вид-тво Харитоненка, 2002. – С. 278.4 Словник української мови. – Т. 8. – К.: Наукова думка, 1977. – С. 896.5 Фундуклей И. Статистическое описание Киевской губернии. – Ч. 1. – Спб., 1852. – С. 31.

Провіювання зерна. Київська губернія.Початок ХХ ст. (ЦДКФФА – 0 – 189422)

Розвиток економічної та соціальної сфери с. Пісківка Бородянської волості Київського повіту в ХІХ – на початку ХХ ст.

25

Поруч із традиційним сільськогосподарськимвиробництвом у краї розвивалась і промисловість.Зокрема, у 1760 році почав діяти чавуноливарнийзавод6. Швидше всього, що дане підприємствостало формуючим Рудні Пісківської. Архівні до-кументи свідчать, що у 1845 році в с. Пісківка діяввинокурний завод, який щодоби виробляв 300пудів відповідної продукції, а загально річнийобсяг виробництва становив 9000 пудів7. Вино-курня являла собою підприємство з виробництвагорілки чи спирту, що виганяли із зернових (житочи пшениця) та картоплі, а також інших можливихсільгосппродуктів8. Крім того тут могли вироб-ляти і так званий «технічний спирт» із відповід-них сортів деревини. Така ймовірність цілком до-пустима, оскільки регіон є лісовим.

Так, наявність значних лісових ресурсівдавала можливість розвиватися промислом повипалюванню деревного вугілля та виготов-лення поташу. За даними І. Фундуклея у 1847році в Київ по водних шляхах було доставлено900 кулів деревного вугілля на загальну суму800 рублів асигнаціями. Тут варто зазначити, щовимір грошових сум у той час відбувався в руб-лях асигнаціями та рублях сріблом. Твердоювалютою вважався срібний рубль, курс якого ко-ливався по відношенню до рублів асигнаціями вмежах 1 : 3,69. Як видно із таблиці 1 поставкидеревного вугілля із лісових районів Київщинидо губернського центру був досить стабільним,що давало значні доходи для розвитку його ви-робництва.

Таблиця 1.Доставка деревного вугілля водними шляхами до Києва у 1837-1844 рр.10

6 Історія міст і сіл Української РСР. Київська область. – К.: УРЕ, 1968. – С. 220.7 Державний архів Київської області, ф.1238, оп.1, спр.555, арк.6.8 Словник української мови. – Т. 1. – К.: Наукова думка, 1970. – С. 442.9 Студінський В.А., Верба Д.В., Терещенко О.В. Фінанси Києва: історія та сьогодення. – К.: Фенікс, 2010. –

С. 45.10 Фундуклей И. Статистическое описание Киевской губернии. – Ч. 3. – Спб., 1852. – С. 460-461.11 Словник української мови. – Т. 4. – К.: Наукова думка, 1973. – С. 392.12 Словник української мови. – Т. 11. – К.: Наукова думка, 1980. – С. 319.

Поташ також доставлявся на ринок Києва зпівночі Київщини, зокрема і з району с. Пісківкаводним шляхом по річках Тетереву та Дніпру.Так, у 1842 році в Київ було доставлено 15 пудівпоташу на загальну суму 25 рублів сріблом, а1843 року – 814 пудів на суму 814 рублів сріб-лом13. Населенні пункти, де вироблявся поташ,як правило, називали Будами або Поташнями.Сировиною для виготовлення поташу був попілдуба, в’яза, клена чи горішника. Попіл деревиниу спеціальних дубових коритах заливався водоюв результаті чого отримували лужний розчин.У свою чергу випаровування цього розчину від-бувалося у спеціальній чотирикутній ємності.Отримана суха речовина і являла собою, так зва-ний поташ, який за хімічною формулою являвсобою К2СО3 – карбонат калію. Ця речовинавикористовувалася у виробництві мила та скла.Окрім цього, поташ, точніше розчин поташу ви-користовувався для вимочування грубі тканини.Та варто зауважити, що при виробництві поташузавдавалося відчутної шкоди довкіллю, насам-перед тому, що знищувалися величезні територіїлісових насаджень..

Наявність лісів давала можливість розви-вати у краї й інші промисли. Зокрема, це сто-сується збору грибів та ягід. Лише у 1842 рокуна київський ринок з півночі губернії було до-ставлено 200 пудів сушених грибів на загальнусуму 75 рублів сріблом.


26

13 Фундуклей И. Статистическое описание Киевской губернии. – Ч. 3. – Спб., 1852. – С. 460.

Сільська садиба. Київська губернія. Кінець ХІХ – початок ХХ ст.

(ЦДКФФА – 0 – 189737)

Бондар за виробництвом діжок.Київська губернія. Кінець ХІХ – ХХ ст.

(ЦДКФФА – 0 –182713)


27

На сінокосі. Київська губернія.Кінець ХІХ – початок ХХ ст.

(ЦДКФФА – 0 – 189368)

Пісківський лікар Розенталь із родиною.Фото 1910-х рр.

14 Центральний державний історичний архів м. Києва (далі – ЦДІАК), ф. 127, оп. 1009, спр. 99, арк. 56.15 Там само, ф. 486, оп. 5, спр. 464, арк. 116 (зв.).16 Там само, спр. 481, арк. 39 (зв.).17 Похилевич Л. Уезды Киевский и Радомысльский. – К., 1887. – С.47.

У 1814 році с. Загальці належать графині Ма -рії Савицькій, а села Пісківка, Рудня Пісківськата Галинка знаходять у власності князя Олек сан -дра Любомирського14. У середині ХІХ століт тяс. Пісківка було у власності Л.І. Понятовсько го.До його маєтку в 1864 році також входили с. Ста -ра Буда, хутори Раска та Поташня і с. Мірча, дедіяв склозавод15. Згодом Л. Іпонятовський с. Піс-ківку з фільварками, с. Мірчу зі склозаводом,с. Стару Буду, хутори Поташню, Раску та Рудню(Пісківську), де працював завод із виробництвасукна передав у розпорядження Душинського16.

За даними, які наводить Л. Похилевич,у с. Пісківка протягом ХІХ ст. діяли млин повиробництву крупи, суконна, шкіряна та ткацькафабрики, чавунний та мідний заводи. У 1880-хроках працювала лише фабрика з виробництвасукна. У Рудні Пісківській діяв сукновальниймлин17. Сукновальня в цей історичний періодявляла собою мануфактурне виробництво з ви-користанням простих механізмів та чітким поді-лом праці. Зовнішньо підприємство більше на-гадувало простий водяний млин, оскільки у рухмеханізми приводилися завдяки енергії води.Сама споруда, швидше всього, була дерев’яною.

У ХІХ столітті вже застосовувалися валяльніпреси та валяльні машини, в яких насиченатеплою рідиною вовна пропускалася між двомациліндрами, які крутились і пропускали у вузь-кий жолоб з кришкою, причавлену вантажемвласне вовну18.

На такого типу мануфактурних підприєм-ствах було задіяно кілька працівників, які вико-нували відповідні функції. Все залежало від тогоякого рівня досягався випуск готової продукції.Повний цикл у професійній готовності праців-ників виглядав наступним чином. Так, відборомтонкого від грубих сортів вовни займався робіт-ник-розбірник. Потім вовна переходила до фар-бувальника, котрий після відповідного фарбу-вання продукт передавав до мотальника, якийнасичував матеріал маслом. Власне на цьому ізакінчувався попередній етап обробки вовни.Наступна операція – розчісування м’якої сукон-ної вовни кардами (камвольна вовна розчісува-лася гребнями, що були аналогічними до до роз-чісування льону), являли собою дошки, поверхняяких мала дрібні зубці різної форми і товщини.Кардування було однією з найважливіших і най-важчих ручних операцій у системі виробництвавовняного сукна. Розчесана вовна вже була го-това до прядіння безпосередньо на прядці. Го-тову нитку перемотували і відправляли ткачу.Після цього відповідний робітник фарбувальник-розтиральник очищав вовну від масла та сміття,а інший робітник-щипальник вищипував з по-верхні вовни вузли. Сукновальник за допомогоюспеціального штоку здійснював безпосередньопроцес валяння. Остання операція, якій піддава-лося сукно виконувалася ворсувальником, якійпіднімав кінці волокна (ворсу). Завершувалосявиробництво підстриганням сукна спеціальниминожицями майстром-стригальником19.

На кінець 1890-х років в с. Пісківка працю-вав водяний млин на одній поставі, де був одинробітник. Млин належав селянському товарис-тву, проте його віддали в оренду за річну плату

розміром в 65 рублів. Також діяли дві кузні.У населеному пункті була своя пожежна час-тина, яка складалася із двох пересувних діжокна кінській тязі та трьох багрів. На її утриманняселянське товариство жодних цільових коштівне спрямовувало. Разом з тим товариство селянутримувало один хлібний магазин, в якомустаном на 1 січня 1900 року в наявності булоозимого насіння 158 четвертей, а ярового – 78четвертей. Також у Пісківці працювала одна ка-зенна винна крамниця. У Рудні Пісківській діявводяний млин, який знаходився у власностіграфа Й.А. Шембека, і орендувався міщаниномФедором Фадейовичем Новицьким за 200 руб-лів на рік20.

У 1904 році неподалік Рудні Пісківської намісці значних покладів піску дворянином Дит-рихом Войцеховським було засновано невеликепромислове виробництво скляних для гасовихсвітильників. Діяльність гути припинилася зісмертю Д. Войцеховського у 1917 році.

Найбільшим землевласником наприкінціХІХ – на початку ХХ ст. в краї був граф ЙосипАдамович Шембек, якому належало 24666 деся-тин землі21. Також значні земельні ресурси нале-жали і графу Браницькому, контора маєткузна ходилася на ст. Тетерів. У дослідницькійісторичній літературі радянського періоду наво-диться інформація, що мешканці с. Пісківкаактивно боролися проти місцевого поміщика,особливо в роки революції 1905 року22. Л.О. Біло -кінь у своїх краєзнавчих дослідженнях говоритьпро те, що пісківчани мали намір ділити помі-щицьку землю поміж собою і активними ініціа-торами цієї справи були Єрофій Сергієнко,Омелян Мельниченко, Прохір Ткаченко. Данийвиступ селян, начебто, був жорстоко придуше-ний військовими козаками23. Проте, в такому опи -су перебігу подій і оцінці революційного настроюбільшості населення краю є певні питання. Зок-рема, у висвітленні такого факту мова не йде проконкретну особу проти якої повставали селяни.


28

18 История войлока и искусства валяния шерсти. Режим доступу: http://www.liveinternet.ru/users/iravika/post220762762/

19 Техника суконного производства (техника суконной мануфактуры). Режим доступу: http://telarian.ru/?id=313&r=history

20 Список населенных мест Киевской губернии. – К.: Губстаткомитет, 1900. – С. 39-40.21 Памятная книжка Киевской губернии на 1907 год. – К.: Типогр. губ. правл., 1906. – С. 112.22 Історія міст і сіл Української РСР. Київська область. – К.: УРЕ, 1968. – С.22.23 Білокінь Л.О. Пісківка // Літопис рідного краю: Бородянщина. – Вип. 2-й. – Немішаєве: Вид-тво «Даж-

Бог», 2008. – С. 311.


29

Скиртування соломи.Київська губернія.Кінець ХІХ – початок ХХ ст. (ЦДКФФА – 0 – 182698)

Місцевий священик Ценіалін Максимович

Крижанівський.Початок ХХ ст.

Рух потягу на одній із дільниць Південно-Західної залізниці.Київська губернія. Початок ХХ ст. (ЦДКФФА – 2 – 134581)

Та, за великим рахунком, орна зем ля навколос. Пісківка належала селянам, яку вони і оброб-ляли. Тому така оцінка революційності місцевихмешканців знаходиться у дискусійній площині.

Та разом з тим, не можна сказати, що у країне було борців за соціальну справедливість і при-хильників марксистських ідей. Взагалі на по-чатку ХХ століття такі ідеї мали чимале поши-рення, особливо серед студентської та робітничоїмолоді. Зокрема, в агентурних документах цар-

ської жандармерії від 3 квітня 1908 року зберег-лись такі донесення (мова оригіналу збережена):

«Сотрудник узнал, что стрелочники ст. Те-терев Сидор Марченко и Наконечный и контор-щик, молодой человек, ведающий корреспонден-цией (по фамилии пока неизвестной) состоятчленами «Всероссийского железнодорожногосоюза, придерживаясь программы РСДРП.Марченко и Наконечный, будучи 22 марта у со-трудника передали ему:

1)…что принадлежат к «союзу» и признаютэкономическую борьбу с капиталистами и пра-вительством путем мирных забастовок; приэтом сказал, что когда потеплеет «то мы пока-жем себя», особенно если Дума к этому временине издаст какого-либо закона в пользу народа;тогда выступят в виде забастовок, по его сло-вам, начнут служащие железной дороги…

2)…что из Киева к ним в Тетерев, а главнымобразом из Бородянки приезжают ораторы, чтов праздник св. Пасхи туда прибудут товарищи насходку, которая должна состояться в лесу со ци -ал-демократические идеи на их дороге ширятсяи поэтому на конторщике лежит обязанностьне только читать прокламации и ьрошю ры, но ираспространять их…Марченко высказался, чтово главе Бородянской социал-демократическойорганизации стоит какой-то доктор земский…явка в аптечном складе Бородянки…

…в Бородянке состоит земский врач ОттоФридрихович Гейне, 28 лет, квартирующийся вконце Бородянки, в доме священника24».

Даний документ свідчить про те, що на тоймомент в країні, а Бородянська волость не булавинятком, розширилася мережа соціал-демокра-тичних організацій, метою яких було поширеннямарксистських ідей та повалення самодержав-ства, тобто розхитування соціального устрою тастворення революційної ситуації.

Реформа 1861 року дала серйозний поштовхдля розвитку народної освіти. Так, цього року ус. Загальці (до парафії церкви входили села Піс-ківка, Рудня Пісківська та Раска) було утворенооднокласне парафіяльне училище, яке облаштува-лося у спеціально збудованому приміщенні. Найого утримання в 1880-х роках виділялося що-року 200 рублів. В самому ж училищі у 1886 роцінавчалося 67 учнів25, серед яких могли бути і піс-ківчани. У 1886 році відкривається школа гра-моти у с. Пісківка, яка розмістилася у спеціальнозбудованому приміщенні, на її утримання селян-ське товариство виділяло 160 рублів щорічно. На-вчалися у школі 32 хлопчики та одна дівчинка.Щоправда, кожного навчального року кількіснийі якісний склад учнів школи змінювався. Довгий

час вважалося, що школа у с. Пісківка почала фун-кціонувати у 1890 році, коли навчальні заклади та-кого типу переходять у підпорядкування Київськоїєпархії. Також вважається, що першим учителему школі грамоти був відставний військовий Опа-нас Рудниченко, а згодом його на цій посаді змі-нив диякон місцевої церкви Брайковський.

1895 року навчальний заклад такого ж типубуло відкрито і в Рудні Пісківській, на йогоутримання виділялося 30 рублів щорічно26. Длязагального уявлення картини зі школами вартосказати, що такі ж навчальні заклади були від-криті і в інших населених пунктах парафії. Зок-рема, у с. Галинка на утримання школи виділяли102 рублі щороку і навчалося в ній у 1910 році 42учні (всі хлопчики). На утримання школи у НовійБуді виділялося 100 рублів щорічно і навчалосяв ній також 42 учні (32 хлопчики та 10 дівчаток)27.

Школа грамоти являла собою навчальнийзаклад, який створювався і утримувався за іні-ціативи сільської громади. Навчання у такоготипу школах тривало один-два роки, де викла-далися основи Закону Божого, читання, письмата арифметики. Фактично учні тут здобувалипочаткову освіту. У 1891 році школи грамоти пе-реходять під юрисдикцію Синоду і головну ор-ганізаторську функцію в їх діяльності здійсню-ють місцеві священики.

Значний вплив на розвиток краю зіграло від-криття залізниці Київ-Ковель, яка почала фун-кціонувати у 1902 році. Залізниця напряму з’єд-нувала Пісківку з центром губернії – Києвом, атакож відкрила шлях практично до західних кор-донів імперії. Також стало більш швидшим пе-ресування людей і вантажів на значні відстані тазбільшились можливості в обсягах перевезень.Тут лише додамо, що за період 1901-1911 рр.потік вантажотранспортних перевезень зріс на81,6%. Технічно залізниця у той період не від-ставала в оснащенні від європейських. Середнятяга паровозу дорівнювала 8,4 т, а середня ван-тажопідйомність вагону становила 15,2 тонни28.У зв’язку із з цим загальні обсяги вантажопере-везень по українських залізницях у 1910-1913 рр.досягли 4,2 млрд пудів29.


30

24 ЦДІАК, ф. 274, оп. 1, спр. 2302, арк. 9 (зв.) – 11.25 Там само, ф. 127, оп. 1009, спр. 1042, арк. 36 (зв.).26 ЦДІАК, ф. 127, оп. 1009, спр. 1046, арк. 41.27 Там само, спр. 1099, арк. 72 (зв.).28 Історія народного господарства Української РСР. – Т. 1. – К.: Наукова думка, 1983. – С. 411-412.29 Історія Української РСР. – Т. 4. – К.: Наукова думка, 1978. – С. 238.

Bilokinʹ L.O. Piskivka // Litopys ridnoho krayu:Borodyanshchyna. – K.: Vyd-tvo Kharytonenka,2002. – S.278.

Fundukley I. Statisticheskoye opisaniye Kiyev -skoy gubernii. – CH. 1. – Spb., 1852. – S.31.

Istoriya mist i sil Ukrayinsʹkoyi RSR. Kyyivsʹkaoblastʹ. – K.: URE, 1968. – S.220

Istoriya narodnoho hospodarstva UkrayinsʹkoyiRSR. – T.1. – K.: Naukova dumka, 1983. – S.411-412.

Istoriya Ukrayinsʹkoyi RSR. – T.4. – K.: Naukovadumka, 1978. – S.238.

Pamyatnaya knizhka Kiyevskoy gubernii na 1907god. – K.: Tipogr. gub. pravl., 1906. – S.112.

Pokhilevich L. Uyezdy Kiyevskiy i Radomysl’s -kiy. – K., 1887. – S.47.

Slovnyk ukrayinsʹkoyi movy. – t. 1. – K.: Na-ukova dumka, 1970. – S.442.



Fundukley I. Statisticheskoye opisaniye Kiyev-skoy gubernii. – CH. 2. – Spb., 1852. – S.6.



Spisok naselennykh mest Kiyevskoy gubernii. –K., Gubstatkomitet, 1900. – S.39-40.

Studinsʹkyy V.A., Verba D.V., Tereshchenko O.V.Finansy Kyyeva: ichtoriya ta sʹohodennya. – K.: Fe-niks, 2010. – S.45.

Ves’ Yugo-Zapadnyy kray. – K., 1913. – S.467.Ukrayinsʹkyy radyansʹkyy entsyklopedychnyy

slovnyk. – T.!. – K.: URE, 1986. – S.642.


31

References

1902 року почала функціонувати на ділянціКиїв-Коростень станція Тетерів, яка фактичностала розширенням території с. Пісківка. Власнезалізнична станція являє собою транспортнепідприємство, яке організовує перевезення па-сажирів, багажу і вантажів. На залізничній стан-ції, як правило, є вокзал, що являє собою ком-плекс споруд і виконує функції обслуговуванняпасажирів на транспортних комунікаціях, служ-бово-технічні приміщення, сортувальні гірки,пристрої залізничної сигналізації тощо30. Пер-вісна будівля залізничного вокзалу була споруд-жена за таким же планом як і вокзал на станціїБуча. Начальником дистанції у цей період був ін-женер Михайло Григорович Борисович, а функціїначальника станції Тетерів виконував військовийінженер Микола Миколайович Ігнатьєв31.

Залізнична станція відігравала відповіднуроль і у поштовому зв’язку. Так, на ст. Тетеріеврозвантажувалися та завантажувалися поштовівагони №№ 267 та 268. Тут відбувався прийомта видача різноманітної кореспонденції на ді-лянці Київ-Варшава32.

Функціонування залізничної станції сприялорозвитку промисловості та торгівлі. Так, напе-

редодні початку Першої Світової війни на стан-ції Тетерів діяв бетонний завод, який був у влас-ності К.А. Драниці, і виконував замовлення повипус ку бетонних виробів і колодязів, функціо-нувала контора маєтку графа Браницького, бака-лійна лавка М.Б. Рахвальського, булочна Ф.В.Ткача та склад-магазин лісу і дров Н.О. Шорель-Хорола33. При залізничній станції розвивалася ісоціальна сфера. Як правило, тут будувалосяжитло для працівників станції та «постоялідвори» для приїжджаючих осіб. Також діяли цер-ква та одно класна парафіяльна школа. Тут від-крилася і медична амбулаторія, яка обслугову-вала працівників станції. Проте, медперсонал невідмовляв і у лікуванні місцевих мешканцям.

На початок ХХ століття життєформуючимиосередками краю стають сс. Пісківка, РудняПісківська та залізнична станція Тетерів. Вонифактично є одним організмом населеногопункту. Проте, у кожного із них існує своє фун-кціональне навантаження. Залізнична станціяпереймає на себе функції своєрідних транспор-тних воріт через які здійснюється зв’язок як зіншими регіонами країни, так і Російськоїімперії.

30 Український радянський енциклопедичний словник. – Т. 1. – К.: УРЕ, 1986. – С. 642.31 Памятная книжка Киевской губернии на 1903 год. – К.: Киев.губ.стат.ком., 1902. – С. 163.32 Памятная книжка Киевской губернии на 1912 год. – К.: Киев.губ.стат.ком., 1911. – С. 229.33 Весь Юго-Западный край. – К., 1913. – С. 467.

УДК 908(477).07:352.075

Сергій Добржанський (м. Чернівці)

Від найбільшого повітового міста до губернського центру:Вінниця в системі управління Подільської губернії початку ХХ ст.

Проаналізовано особливості розвитку Вінниці на початку ХХ ст. Простежено специфіку діяльностіорганів місцевого управління, зміни чисельності й складу населення. Розглянуто загальні питання здійсненняповноважень органами самоврядування міста. З’ясовано вплив на розвиток міста низки об’єктивних тасуб’єктивних факторів: наявність залізничних шляхів, господарська та географічна специфіка, історичніособливості, політична кон’юнктура тощо.У якості позитивної тенденції вказано невпинне збільшеннярозмірів місцевого бюджету, що було наслідком прискореної урбанізації. Водночас обмеження повноваженьорганів влади у пошуку джерел прибутків і необхідність покриття низки обов’язкових статей (наприклад,утримання поліцейських відділень і квартирування військових) спричиняли поступове наростання забор-гованості та нехтування «необов’язковими» потребами культурно-освітньої і соціальної сфер.

Ключові слова: Подільська губернія, місцеве самоврядування, бюджет, інфраструктура, адмініс-тративний центр.

Serhii Dobrzhanskyi

From the largest city of the Uyezd to the Guberniya center:Vinnytsia in the system of management of the Podolian

Governorate of the early twentieth centuryThe article analyzed the features of Development of Vinnytsia early XXth century. The activity of the Local

government, the Changes of Abundance and Composition of the Population were observe. Considers Imple-mentation of the Powers by Local Authorities of City. The Execution of the Assigned tasks was made with theInfluence on the Development of City by the Number of Objective and Subjective Factors: the Presence of Rail-road Holding, Economic and Geographical Specificity, Historical Features, the Political Situation, etc. It isshown that Positive Trend was the steady increase in the Size of Local Budget, which was the result of accel-erated Urbanization. At the same time, Limiting the Powers of the City authorities to search for Sources of In-come, and the need to cover a Number of Mandatory Items (for Example, Police Departments Maintenanceand Military), the Gradual increase in Debt and Neglect of the «optional» Needs of the Cultural, Educationaland Social Spheres.

Key words: the Podolian Governorate, local government, budget, infrastructure, administrative centre.

Сергей Добржанский

От крупнейшего уездного города до губернского центра:Винница в системе управления Подольской губернии

начала ХХ в.Проанализированы особенности развития Винницы в начале ХХ в. Прослежено специфику деятель-

ности органов местного управления, изменения численности и состава населения. Рассмотрены общиевопросы осуществления полномочий органами самоуправления города. Выяснено влияние на развитиегородов региона ряда объективных и субъективных факторов: наличие железнодорожных путей, хо-зяйственная и географическая специфика, исторические особенности, политическая конъюнктура итому подобное. В качестве положительной тенденции указано на непрерывное увеличение размеровместного бюджета, что было следствием ускоренной урбанизации. В то же время ограничение пол-номочий органов власти в поиске источников доходов и необходимость покрытия ряда обязательныхстатей (например, содержание полицейских отделений и квартирование военных) вызывали посте-пенное нарастание задолженности и пренебрежение «необязательными» потребностями культурно-образовательной и социальной сфер.

Ключевые слова: Подольская губерния, местное самоуправление, бюджет, инфраструктура, ад-министративный центр.

32

Сучасний демографічний та економічнийроз виток найбільших міст України демонструєрозбалансування між господарським статусом таадміністративно-політичною роллю окремих по-лісів. Така специфіка особливо характерна длярозвинутих промислових та портових центрів(Кривий Ріг, Маріуполь, Макіївка, Горлівка, Кре-менчук, Краматорськ), які нерідко перевищуютьза розміром та бюджетом деякі обласні центри.Подібна ситуація була характерною, або почалапроявлятися, в другій половині ХІХ – на початкуХХ ст. і мала місце не лише у економічно розви-нутих південних та східних регіонах України.Зокрема, на Правобережжі спостерігалося «су-перництво» між губернським центром Кам’ян-цем-Подільським і Вінницею як найбільшимповітовим містом. На нашу думку, фахове дослід-ження цього процесу дозволить краще зрозумітиособливості розвитку регіону і виявити чинники,які сприяли зростанню ролі вказаного населеногопункту. При цьому використання отриманоїінформації дозволяє покращити ефективністьсучасного управління міським господарством.

Основу джерельного забезпечення для роз-криття заявленої теми сформували матеріалиДержавного архіву Вінницької області, зокремапротоколи засідань міської думи та рішення уп-рави, діловодна документація місцевих органівсамоуправління. Такий вибір до певної міри ві-дображає лише офіційну позицію, однак у по-вній мірі репрезентує бачення тутешньої владитенденцій і напрямів розвитку міста в контекстізагальної специфіки функціонування системиуправління Подільської губернії та у порівнянніз іншими населеними пунктами регіону1.

Чи не основним показником добробуту містата його соціально-економічного значення є чи-сельність його жителів. Всеросійський переписнаселення 1897 р. засвідчив, що за цими парамет-рами Вінниця (30,56 тис. осіб) посідала другемісце у Подільській губернії (після Кам’янця-По-дільського) та шосте – на Правобережній Україні2.

Таблиця 1Динаміка чисельності населення Вінниці

у 1897–1904 рр.3

Наведені у таблиці дані Подільського губерн-ського статистичного комітетузасвідчують, що засім років кінця ХІХ – початку ХХ ст. населенняВінниці зросло лише на 3985 осіб або 12,3%. Прицьому подана за 1897 р. інформація відрізняєтьсявід результатів перепису більше, ніж на 1,7 тис.осіб. Натомість у 1910 р. відповідні показникичисельності населення складали вже 44, 5 тис.осіб, що було лише на 2,5 тис. менше, ніж у гу-бернському Кам’янці-Подільському (на всьомуПравобережжі більше було лише у Києві та Жи-томирі). Відтак, динаміка росту за шість роківсклала 22,7%4. У 1913 р. у місті проживала51 тис.осіб., тобто за 1904–1913 рр. приріст складав≈40,5%. Таке прискорення відповідало загальнійдинаміці економічного зростання в Російській ім-перії напередодні Першої світової війни та булорезультатом зміцнення статусу Вінниці як одногоіз регіональних центрів.

Такому процесу сприяла низка факторів, утому числі й політика місцевих органів самоуп-равління, спрямована на розвиток міської ін-фраструктури. У 1902 р., наприкінці чотирьох-річної каденції Вінницької думи (1898–1902 рр.)гласні наступним чином оцінювали результатисвоєї роботи: «Наша дума у намаганні виправ-дати довір’я міста, яке її обрало, fecitquodpotuit5.

Від найбільшого повітового міста до губернського центру: Вінниця в системі управління Подільської губернії початку ХХ ст.

33

1 Представлена розвідка є складовою частиною більш комплексного дослідження, присвяченого порів-няльному аналізу системи управління міст різних українських регіонів. Зокрема, див: Добржанський С. МістаБуковини другої половини ХІХ – початку ХХ ст.: управління, демографія, інфраструктура // Краєзнавство. –2017. – № 3–4. – С. 108–114.

2 Первая всеобщая перепись населения Российской империи 1897 года / Изд. Центр. Стат. комитетаМ-вавн. дел; под ред. Н.А. Тройницкого. –[Вып.] ХХІІ. Подольская губерния. – С. 1.

3 Державний архів Вінницької обл. ( далі – ДАВО), ф. 320, оп. 1, спр. 982, арк. 90.4 Города России / Центр. стат. ком. МВД. – Т. 2: Города России в 1910 году. – СПб.: Типо-лит. Ныркина,

1914. – С. 529.5 Перша частина відомого крилатого виразу часів Давнього Риму «Feci quodpotu, faciant meliora potentes»,

що означає «Я зробив все, що міг, хто може, нехай зробить краще».

Рік Чоловіки Жінки Загалом

1897 17 984 14 308 32 292

1898 18 431 14 694 33 125

1899 18 394 14 150 32 544

1900 18 937 15 123 34 060

1901 19 284 15 782 35 066

1902 18 905 16 173 35 078

1903 19 011 16 635 35 646

1904 19 180 17 097 36 277

Міське управління, прийнявши від свого попе-редника лише чималий дефіцит, встигло знайтикошти на такі великі справи як створення жіно-чої гімназії, на побудову будівлі для неї, на за-снування Пушкінської народної школи і побу-дову великої будівлі для неї, на великі субсидіїдля всіх церковнопарафіяльних шкіл, на побу-дову величезного приміщення богоугодних за-кладів, на перебудову приміщення управи, щодало місту велику глядацьку залу, велике примі-щення для міського управління і цю прекраснузалу для зборів; на влаштування на широких ву-лицях алей-бульварів площею до 5000 кв. саж.;на влаштування під’їзного шляху від міста довокзалу; на нове брукування і перебрукуванняблизько 12 тис. кв. саж. міських вулиць; на про-кладання декількох нових вулиць, на збільшеннябільше, ніж вдвічі міського освітлення та багатоінших непоказних справ, і в результаті міськеуправління звело кінці з кінцями без дефіциту,без боргів»6. При цьому у 1910 р. гласні думи за-являли, що «місто відчуває нестачу в громад-ських садах; єдиний бульвар у центрі міставкрай малий і зовсім не відповідає нинішнійкількості населення Вінниці; у святкові дні вінувесь зайнятий простолюддям, так що більшчистій публіці неможливо вже ним користува-тися»7. Тим не менш, через півмісяця після зга-дуваного жовтневого засідання 1902 р. міськадума визначила пріоритетність побудови пра-вославного храму та кладовищенської церкви.Орієнтовна вартість відповідних будівельнихробіт складала 20 тис. руб., джерелом надход-ження яких мала стати позика від Св. Синоду8.На той час ця сума дорівнювала майже 1/5 річ-ного бюджету Вінниці.

Крім того, вже у перші роки ХХ ст. сталаочевидною необхідність у реалізації таких мас-штабних проектів як електричний трамвай,електричне освітлення, водопровід, під’їзнішляхи, міський банк, дитячий притулок. Самевони визначили основні пріоритети у діяльностіорганів міського управління на наступні десяти-ліття, навіть вже після розпаду Російської імпе-

рії. Зокрема, із 1902 р. розпочалися роботи повивченню питання щодо проведення водопро-воду. Протягом наступних років розглядалисяпропозиції від приватних осіб та юридичнихкомпаній. Вже у 1904 р. було прийняте рішенняпро реалізацію цього проекту (об’єм подачі водимав становити 5000 відер на добу) самостійно,без залучення концесій9. Лише через шість роківпроект почав втілюватися у життя, а наприкінці1911 р. запрацювала перша лінія водогону10.

На той час (1911 р.) основними витратнимистаттями міської казни (≈187 тис. руб.) були: ви-плата боргів (24,6%), утримання міських буді-вель та нерухомого майна (14,8%), утриманняміської поліції (12,9%), благоустрій (10,2%), на-родна освіта (9,5%), утримання міського управ-ління та сирітського суду (9%), військова квар-тирна повинність (6,9%), утримання пожежноїкоманди (3,7%), медицина, ветеринарія та сані-тарія (3,2%), утримання урядових установ(1,2%), інше – 4%11. Як бачимо, заборгованість,бюрократичний та поліцейський апарат погли-нали більше половини річного бюджету.

Про недостатньо ефективне управління міс-том свідчила й загальна сума та структура боргів(див. табл. 2).

Таблиця 2Структура заборгованості Вінниці у 1911 р.12

3 ’2018Сергій Добржанський К Р А Є З Н А В С Т В О

34

6 ДАВО, ф. 262, оп. 1, спр. 362, арк. 269–269-зв.7 Там само, ф. 262, оп. 1, спр. 21, арк. 20.8 Там само, ф. 320, оп. 1, спр. 982, арк. 296.9 Там само, спр. 1017, арк. 1–4.10 Єсюнін С. М. Міста Поділля у другій половині XIX – на початку XX ст.: монографія. – Хмельницький:

Мельник А.А., 2015. – С. 205.11 ДАВО, ф. 262, оп. 1, спр. 21, арк. 121-зв.12 Там само, спр. 23, арк. 241.

Назва статті заборгованостіРозмір

(руб.)

Побудова водопроводу 70 200

Побудова саперних казарм 50 000

Міське електричне освітлення 40 000

Побудова приміщення для вчительськоїсемінарії та церкви при ній

21 000

Побудова будівлі міського театру 15 404

Побудова будівель двох 4-х класних училищ

10 686

Побудова будівлі окружного суду 8929

Побудова військових обозних сараїв 8412

Отже, абсолютна більшість витрат булапов’язана із інфраструктурними проектами, втому числі з армійськими та конфесійними бу-дівельними роботами (≈30% усіх боргів).

У тому ж 1911 р. на Поділлі минало десяти-річчя губернаторського управління О. Ейлера,відомого своєю рішучою (з точки зору захистусамодержавства та збереження політичної ста-більності) та, разом із тим, досить професіональ-ною політикою13. Обговорення цього питаннястало одним із пунктів порядку денного засі-дання міської думи Вінниці 25 січня 1911 р., делунали лише позитивні оцінки діяльності чинов-ника. «Чи потрібно пояснювати гласним думи,що сталося з нашою Вінницею за це десяти-ліття, серед яких багато хто носить це звання неодне чотириріччя, адже місто абсолютно не впіз-нати, так як воно оживилося, розрослося, при-красилося, збагатилося; досить лише сказати,що річний бюджет міського управління виріс ізяких-небудь 60 000 руб. майже до 200 000» –вказувалося у протоколі. Без зайвої скромностічиновники записали, що «Вінниця стала свогороду центром – освітнім (із огляду на відкриттянизки навчальних закладів), центром фінансо-вим (відкриття банків: державного, міського таінших), центром судовим (відкриття окружного

суду) і т.д.; це становище тягне за собою по-дальше прогресування міста»14. Розвиток внут-рішнього життя, торгівлі, культури і благоус-трою (повсюдна бруківка, тополеві бульвари,наявність електричного вуличного освітлення,театр, початок побудови водопроводу тощо),збільшення кількості заводів, зростання ванта-жоперевезень на залізниці – все це стало мож-ливим завдяки підтримці губернатора О. Ейлера,констатували гласні Вінницької думи. Ці заслугиобумовили доцільність присвоєння йому званняпочесного громадянина міста.

Абстрагуючись від значення діяльностіО. Ейлера для розвитку українського національ-ного руху, доцільно констатувати наявність ра-ціональної складової у такій оцінці. Однією із їїознак був той факт, що на початку ХХ ст. середусіх очільників інших українських губерній небуло того, хто б затримався так довго в своємукріслі. Це досить таки вагомий показник, особ-ливо зважаючи на тогочасні перманентні кадровіротації, у першу чергу в умовах революційнихподій 1905–1907 рр. та під час подальшої столи-пінської реакції.

У 1912 р. міська дума характеризувалатемпи росту Вінниці як «американські», що по-яснювалося наближенням чисельності насе-лення до 50 тис. осіб, підготовкою запуску елек-тричного трамваю, прокладанням бруківкитощо. Для прикладу, у 1911 р. використовува-лася робота двох «агрегатів» центральної елек-тричної станції (загальна потужність 80 кВт),хоча планувалося, що один із них буде постійнозалишатися в резерві. Вже тоді актуалізуваласяпроблема нерівномірного споживання енергії урізні години доби та постала потреба, для її по-долання, у придбанні акумуляторної батареї15.Витрати на цю статтю склали 17 тис. руб.

Повільна реалізація таких масштабних про-ектів як водогін, електричне освітлення та трам-вай була пов’язана із прагненням влади уникнутиконцесій і забезпечити місто додатковими при-бутками. «Ще 17 жовтня 1903 р. … вінницькомуміському управлінню було дозволено влашту-вання електричних трамваїв та освітлення. Поцьому дозволу до цього часу [1911 р.] влашто-вано лише електричне освітлення, здійснене


35

13 Скрипник А. Подільський цивільний губернатор О. О. Ейлер (1901–1911) // Спеціальні історичні дис-ципліни:питання теорії та методики. – 2005. –Число 12. – С. 90–104.

14 ДАВО, ф. 262, оп. 1, спр. 23, арк. 23.15 Там само, арк. 47; спр. 24, арк. 154–155.

Назва статті заборгованостіРозмір

(руб.)

Іконостас семінарської церкви та цер-ковне начиння

6532

Спорудження будівлі вчительського ін-ституту

5000

Побудова будівлі електричної станції 4502

Побудова будівлі 2-ї жіночої гімназії 4000

Купівля присадибної ділянки для будівлідуми

3191

Купівля землі під театр 2836

Брукування навколо учительського ін-ституту

2057

Меблі для 2-ї жіночої гімназії 1804

Побудова сараю при міському театрі 1714

Закінчення таблиці 2

самим міським управлінням без усіляких кон-цесій і [воно] дає йому безкоштовне вуличнеосвітлення і ще гарний прибуток; він зумовле-ний значним попитом на електричну енергіюз боку приватних осіб…; із зниженням тари -фів на енергію насилу встигає задовольнитипотреби у ній; не кажучи вже про житлові при-міщення заможних людей і великі магазини,електрику провели до себе навіть люди із най-скромнішим достатком, навіть маленькі крам-нички; ще більший прибуток очікується відпродажу енергії для двигунів різних промисло-вих об’єктів…» – констатувала дума 6 вересня1911 р.16

Такий успіх наштовхував владу на думкупро прибутковість електричного трамваю, який«не потрібно здавати у концесію та обійтисябез усіляких бельгійців», щоб самостійно бутивласником і розпорядником цього підприєм-ства. За первинною оцінкою на цю справу пла-нувалося витратити 80 тис. руб., з яких поло-вину оплатити по завершенню робіт, а іншу –по 20 тис. руб. щорічно протягом виконанняусіх робіт. Серед інших причин затримок булонавано відсутність досвіду щодо реалізації по-дібних проектів та тривале вирішення питанняпро організацію руху земськими мостами черезр. Буг.

Однак коли дійшла справа безпосередньо дорозрахунків, то «Загальна компанія електрики»розробила кошторис аж на 261 200 руб. Владаспробувала спочатку домовитися про зниженнявартості прокладання колій. Після невдачі думадійшла висновку, що «місту вигідніше зробитишлях самому» і купити метал для колій у син-дикату «Продамет». Невтішний результат малий переговори щодо зменшення вартості іншихробіт, яка за кошторисом складала 159 460 руб.Триденне обговорення пропозиції міста знизитицю суму до 120 тис. руб. завершилося згодоюкомпанії зменшити свої вимоги до 145 тис. На-томість Вінницька дума підвищила пропозиціюдо 125 тис. руб., однак згоди не вдалося дійти.У остаточній постанові такі дії визнавалися пра-вильними, а питання про колії планувалося ви-рішити «підрядним або господарським спосо-бом окремо». На інші потреби управа мала

отримати протягом 3-х років 135 тис. руб.17

У результаті трамвайний рух у Вінниці буловідкрито у 1913 р., а другу лінію запущено внаступному 1914 р.18

Незважаючи на частково окреслені нега-тивні тенденції, пов’язані із зростанням забор-гованості міста, у цей період також спостеріга-лося подальше збільшення бюджету. Зокрема,у 1915 р. його розмір вперше перевищив півмі-льйона рублів, із яких на утримання міських бу-дівель та нерухомого майна планувалося витра-тити 34%, виплату боргів – 21,9%, утриманняміської поліції – 8%, благоустрій міста – 7,3%,медицину, санітарію та ветеринарію – 6,9%, нанародну освіту – 6,7%, утримання управління тасирітського суду – 5,2%, військова квартирнаповинність – 2,4%, утримання пожежної коман -ди – 1,7%, інше – 5,9%19. Таким чином, у порів-нянні із наведеними даними 1911 р., спостеріга-лася тенденція зростання витрат на утриманнянерухомості та чиновницького апарату і, разоміз тим, на благоустрій, а також скорочення – наосвіту і медицину.

Як відомо фактичному перетворенню Він-ниці як найбільшого повітового міста Поділля уадміністративний центр регіону сприяла Першасвітова війна. Із початком бойових дій сюдипочали поступово переміщуватися губернськіустанови. Доцільність такого кроку обумовлю-валася не лише соціально-економічними факто-рами, а й військовою доцільністю. БлизькістьКам’янця-Подільського до кордону із Австро-Угорщиною несла прямі загрози для функціону-вання владних інституцій.

Варто констатувати, що цей крок було пози-тивно сприйнято владою Вінниці та її населен-ням. У постанові міської думи від 27 травня1916 р. зазначалося, що «для губернії розташу-вання у Вінниці губернських установ є настількизручним, що не може бути ніякого порівняння зрезиденцією цих установ у Кам’янці-Подільсько -му. Населенню величезної губернії тепер непот-рібно їздити у той віддалений куток, де знахо-дяться кордони Румунії та Австрії, де якісь18 верств відділяють Кам’янець-Подільський відГаличини та Буковини». В умовах війни, йшлосяу документі, «сполучення з Кам’янець-Поділь-


36

16 Там само, спр. 23, арк. 149.17 Там само, арк. 150–151.18 Єсюнін С. М. Вказ. праця. – С. 201–202.19 ДАВО, ф. 262, оп. 1, спр. 26, арк. 110–110-зв.

ським було вкрай важким і тепер воно суттєвополегшилося»20. Дійсно, специфіка інфраструк-тури губернії була такою, що її центр не мав за-лізничного сполучення, а можливі шляхи відВінниці до Кам’янця вели через Проскурів, де«потрібно було їхати 100 верств паралельно ав-стрійському кордону» або «через Бессарабію доДністра», де потрібно було «з небезпекою дляжиття переїжджати на поромі цю велику і кап-ризну річку, що не завжди навіть можливо» дляпростих жителів регіону. У протоколах того часузустрічаємо констатацію того, що Вінниця зна-ходиться ближче до Києва (207 верст), ніж доКам’янця-Подільського (255 верст)21.

Звісно, умови світової війни деформувалипроцес набуття містом статусу губернськогоцентру у зв’язку із розміщенням у ньому нелише адміністративних установ, а й військових,лазаретів і госпіталів. Тим не менш, позитивнінаслідки були більш суттєвими, адже до пере-їзду «незручностей зазнавала і сама губернськаадміністрація, якій нелегко було відвідувати по-віти своєї губернії. Розпорядження із Петрог-раду та Києва – крайові і центру, які стосувалисяповітів і міст, йшли до Кам’янця-Подільськогочерез Вінницю-Могилів або через Вінницю-Проскурів повз низку повітів і міст, щоб [потім]повернутися із віддаленого Кам’янця назад дотих міст, яких ці розпорядження стосувалися22.

Всі перераховані недоліки зникають заумови розташування губернського центру у Він-ниці, адже безпосередньо через місто проходивзалізничний шлях Київ-Одеса та судноплавнарічка Південний Буг. Ще до здійснення такоговимушеного кроку, вигоди від зростання соці-ально-економічного потенціалу міста стали оче-видні й для центральної влади. Зокрема, протя-гом декількох попередніх років Міністерствоюстиції відкрило у місті другий в губернії ок-ружний суд, Міністерство фінансів – друге від-ділення Державного банку, Св. Синод – прийняврішення про розподіл на дві частини Поділь-ськоїєпархії та створення Вінницької єпископ-ської кафедри тощо. Міська дума обґрунтову-вала доцільність збереження «столичного»статусу в регіоні навіть історичними чинниками,

які передували утворенню Подільської губерніїу складі Російської імперії наприкінці XVІІІ сто-ліття. Стосовно ж початку ХХ ст. висновок бувнаступним: «Зараз ці два міста [Вінниця таКам’янець-Подільський] однакові за кількістюнаселення. У Вінниці формально 55 тисяч, атепер під час війни рази у півтора більше; різ-ниця між ними лише та, що Вінниця не будучиадміністративним центром, розвивалася само-бутньо і встигла обзавестися всіма благами куль-тури та благоустрою – електричним освітлен-ням, трамваями, водопроводом, а після війнирозпочнеться побудова каналізації, проект якоїнещодавно затверджений Міністерством внут-рішніх справ»23.

Додатковими сприятливими чинниками на-зивалися нижчий рівень смертності, ніж в іншихмістах регіону (боротьбі із черевним тифом таепідемією холери сприяло проведення водогонуз якісною водою), віддаленість від кордону(«евакуаціягубернських міст незрівнянно склад-ніша, ніж невеликих повітових»), наявність увінницького міського управління досвіду «слу-жити інтересам не стільки місцевим, скількидержавним». Саме на основі цих висновків27 травня 1916 р. місцева дума постановила кло-потати про залишення губернських установ уВінниці24.

Прагнення тутешньої влади зберегти дляміста статус адміністративно-територіальноїстолиці регіону підкріплювалося конкретнимидіями, спрямованими не лише на соціально-еко-номічний розвиток Вінниці, а й на підтримку на-вколишніх повітових центрів. Зокрема, позитив-ною була відповідь на звернення директорачоловічої гімназії м. Летичів про переведення тафінансування цього навчального закладу. Аргу-ментація такого прохання була пов’язана з тим,що «Летичівська гімназія розміщується у на-дзвичайно незручних будівлях, у яких успішнізаняття неможливі. Крім того, дякуючи глухомурозташуванню м. Летичева далеко від залізниці,цілковитої невлаштованості міста, відсутностімостових, тротуарів, найпримітивнішого освіт-лення, відсутності належної кількості квартирдля учнів та вчителів, нестачі книг і навчальних


37

20 Там само, спр. 22, арк. 95.21 Там само, спр. 24, арк. 154.22 Там само, спр. 22, арк. 95-зв.23 Там само, арк. 96.24 Там само, арк. 96-зв.

посібників… подальше перебування гімназії возначеному місті загрожує для неї такими обста-винами, які можуть привести до поступовогоабо навіть раптового закриття гімназії»25.

Позитивне рішення Вінницької міської думипро переміщення до міста гімназії Летичева небуло винятковим та обумовленим лише умовамивоєнного часу, адже у попередні роки мали місцеподібні прецеденти. Зокрема, у 1888 р., саме напрохання тутешньої влади, до Вінниці було пе-реведено реальне училище із Могилева-Поділь-ського, а у 1909 р. – вчительська семінарія ізс. Потоки Вінницького повіту, відкрита всього задва роки до того26. У кожному випадку міськадума знаходила/будувала приміщення для за-кладу освіти та виділяла фінансові дотації зказни27. Ці рішення віддзеркалювали процесросту населення міста та його потреб у кваліфі-кованих кадрах.

Революційні події 1917–1921 рр., які вия-вилися несприятливими для новоствореноїукраїнської влади, з одного боку, загальмувалисоціально-економічний розвиток Вінниці (як ізагалом регіону), а з іншого – зумовили нетри-вале набуття містом статусу столиці УНР (лютий-

березень 1919 р., травень-червень 1920 р.). У по-дальшому місто незмінно зберігало значенняцентру тієї чи іншої адміністративно-територі-альної одиниці (Подільської губернії, Вінниць-кого округу, Вінницької області).

Таким чином, діловодна документація міс-цевих органів управління Вінниці засвідчує пе-реважно позитивні здобутки влади на початкуХХ ст. Варто погодитися з тим, що реальна кар-тина дійсно демонструвала демографічний таекономічний ріст міста, намагання думи реалізу-вати низку інфраструктурних проектів, спрямо-ваних на покращення благоустрою та розвитоккомунального господарства. Втім, обмеженістьбюджету, необхідність асигнування значних сумна утримання військових гарнізонів, бюрокра-тичного і поліцейського апарату, а також нераціо-нальні витрати на побудову церков стримувалицей процес. Вдале географічне розташування,наявність залізничного сполучення та початокПершої світової війни зумовили поступове(і фактичне) перетворення Вінниці із найбіль-шого повітового міста Подільської губернії на їїадміністративно-територіальний та економічнийцентр.


38

Dobrzhanskyi, S. (2017). Mista Bukovyny druhoipolovyny ХІХ – pochatku ХХ st.: upravlinnia, demo -hrafiia, infrastruktura. Local history. (3–4). [in Ukrai -nian].

Skrypnyk, A. (2005). Podilskyi tsyvilnyi huber-nator O. O. Eiler (1901–1911). Special Historical Dis-ciplines: Theory and Methodology. (12). [inUkrai -nian].

Yesiunin, S.M. (2015). Mista Podillia u druhii po-lovyni XIX – na pochatku XX st.: monohrafiia. Khmel-nytskyi: Melnyk A.A. [in Ukrainian].

Zuziak, T. (2017). Osoblyvosti formuvannia pro-fesiinykh umin i navychok u Vinnytskii uchytelskiiseminarii. The Scientific Issues of Ternopil VolodymyrHnatiuk National Pedagogical University. Series: pe-dagogy. (12). [in Ukrainian].

25 ДАВО, ф. 262, оп. 1, спр. 26, арк. 137.26 Циркуляр по управлению Киевским учебным округом. – 1908. – № 6. – С. 232–233.27 Щоправда, проблеми із належним забезпеченням житлово-побутових умов педагогів та учнів залиша-

лися досить актуальними, про що пише Т. Зузякна прикладі Вінницької вчительської семінарії (див.: Зузяк Т.Особливості формування професійних умінь і навичок у Вінницькій учительській семінарії // Наукові запискиТернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Педагогіка. –2017. – № 3. – С. 13–20).

References

39

До 100-річчя утворенняЗахідноукраїнської

Народної Республіки

УДК 94(477),,IS14-IS23”

Олександр Реєнт (м. Київ), Володимир Великочий (м. Івано-Франківськ)

Національно-демократична революціяна західноукраїнських землях 1914–1923 рр.:

до проблеми концептуУ статті головна увага приділяється з’ясуванні основних здобутків «вузьких місць» та перспектив

подальшого вивчення комплексу питань, пов’язаних з державотворчими процесами у Галичині завоєнно-революційної доби 1914–1923 рр.

Ключові слова: Західноукраїнська Народна Республіка, Листопадове 1918 р. повстання, «Листо-падовий зрив».

Oleksandr Reient, Volodymyr Velykochyi

National-democratic revolution in west ukrainian lands in1914–1923: concepual analysis

The cornerstone of the renewed concept of a national-democratic revolution in West Ukrainian lands is itsperception and design in the context of the general continental process of the European peoples’ struggle fortheir national liberation and state self-affirmation during the First World War. Within the framework of thisapproach, the lower boundary of the process (national liberation struggle in the West Ukrainian lands) andthe phenomenon (November 1918, the national democratic revolution) should not only be united, but also mu-tually determined. Moreover, they should be considered in the context of continuity and subsequence. Hence,in this case the possible use of the term «National democratic revolution in the West Ukrainian lands of 1914–1923» is being analyzed in the article.

On one hand, thanks to such an interpretation of the chronological boundaries of the national-democraticrevolution in the WestUkrainian lands, logically there arises the need to clarify the boundaries of the entireUkrainian revolution of the second or third decade of the 20thcentury. First of all, because its constituent andintegral part is the revolutionary events in the West Ukrainian lands of this period. On the other hand, it isthese events that extend the boundaries of the actual Ukrainian revolution on its national scale, and establishits paradigm as a national liberation, national-state, and community-unity one.

Key words: West-Ukrainian People’s Republic, November 1918 uprising, «November Fall».

40

У час відзначення сторіччя Української ре-волюції, утворення Західноукраїнської НародноїРеспубліки об’єктивно обумовленою є проблемаузагальнення здобутків національної історіогра-фії з вивчення її історії, концептуального осмис-лення цих складних феноменів, уточнення тер-мінологічного апарату, хронологічних аспектів.Формування обґрунтованого концепту Україн-ської революції має сприяти його органічнійінтеграції в сучасний національний історичнийнаратив і, зрештою, забезпечувати його логічнустрункість та монолітність.

Події революційного характеру початкуХХ століття на західноукраїнських землях одно -значно розглядаються істориками як невід’ємнаскладова Української революції. За більше, ніжсто років нагромадився чималий пласт історичноїта історико-мемуарної літератури, яка за сукуп-

ністю своєї емпірично-документальної бази ітеоретико-методологічних розробок фактичнооформилася в українській історіографії в окре-мий «зунрознавчий» напрям. Водночас, невирі-шеними з точки зору наукового дискурсу зали-шаються проблеми так званого «паралелізму вУкраїнській революції», реалізації ідеї собор-ництва нації не лише в контексті територіаль-ного об’єднання, а й синхронізації всіх напрямівдержавного будівництва: у військовій, політич-ній, соціокультурній, економічній сферах, визна-чення хронологічних меж самої Революції,зрештою – її взаємозв’язку і взаємовпливу зіншими революціями на континенті (як от вЦентрально-Східній Європі, так і з революцієюРосійською). Означені та низка інших проблем,на нашу думку, потребують серйозного уточ-нення і кардинального переосмислення.

Національно-демократична революція на західноукраїнських землях 1914–1923 рр.: до проблеми концепту

41

У загальному контексті історії України Лис-топадова національно-демократична революція1918 р. започаткувала процес створення Захід-нокраїнської Народної Республіки. Остан ня роз-глядається у трьох головних проекціях: 1) якскладова українських визвольних змагань, пере-дусім ХХ ст.; 2) як унікальний досвід національ-ного державотворення; 3) як складова Укра їн -ської революції. З іншого боку, ЗУНР – постаєяк доволі автономне і своєрідне явище, в якомусублімовані специфічні національні, політичні,військові, соціальні, економічні, релігійні ком-поненти.

Окремі аспекти історії ЗУНР частково під-давалися спеціальному історіографічному ана-лізу1. У цій статті зосередимося на з’ясуваннілише основних здобутків (особливо останніхроків), «вузьких місць» та перспектив подаль-шого вивчення комплексу питань, пов’язаних здержавотворчими процесами.

Видається, що за публікаціями з історіїЗУНР, які з’явилися упродовж трьох останніхдесятиліть в Україні, можна відстежувати дина-міку трансформаційних процесів вітчизняноїпострадянської історіографії. Це стосується яконовлення наукового інструментарію і теоре-тико-методологічних засад досліджень, так і на-рощування джерельної бази, інституційногооформлення цієї дослідницької ніші. Цей процесзапочаткували львівські й івано-франківськіісторики радянської школи, за ними пішли до-слідники молодшої генерації, а також учені зінших регіонів України.

Насамперед слід констатувати еволюцію втермінології. Відмовившись від «старих» трак-тувань ЗУНР і Листопадового 1918 р. повстанняяк «контррево люційних», «антинародних», «бур -жуазно-демократичних» та інших радянських

рудиментів, вчені суверенної України аргументу-вали їх «національно-демократичний» характер.Так розпочиналася зміна парадигм із радян-ської соціально-класової на державницьку на-ціонально-патріотичну в оцінці революційнихподій у Галичині.

На тлі наростання потоку публікацій акаде-мічного і науково-популярного характеру поміт-ними кроками в нарощуванні знань з історіїЗУНР стали монографічні і дисертаційні дослід-ження Б. Тищика і О. Вівчаренка (1993), М. Лит-вина і К. Науменка (1995), М. Сеньківа, І. Ду-минця (1996), С. Макарчука (1997), М. Литвина(1998), Л. Дещинського (1998), В. Кондратюка іВ. Регульського (1998), О. Красівського (1998,2000), А. Панчука (2000), О. Павлишина (2001),колективні праці «Західно-Українська НароднаРеспубліка: Історія» за редакцією О. Карпенка(2001), «Західно-Українська Народна Респуб-ліка. 1918–1923. Ілюстрована історія» під керів-ництвом М. Кугутяка (2008) та інші. Важливимстимулом розгортання зазначеного процесу сталинаукові конференції в Івано-Франківську, Львові,Тернополі з нагоди 75-ї, 80-ї, 85-ї, 90-ї, 95-ї річ-ниць ЗУНР. Видані за їх підсумками матеріали2

відображають еволюцію і науковий алгоритм пе-реосмислення цієї проблеми.

Паралельно з цим розвивалася і поглиблю-валася тенденція, коли ЗУНР стала розглядатисяяк невід’ємна складова феномену Українськоїреволюції. Про масштабність таких зрушеньсвідчить факт захисту в 1990-х роках близько150 докторських і кандидатських дисертацій зреволюційної тематики 1917–1920 рр.3 Ця дина-міка не спадала і в наступні роки. За нашими під -рахунками, лише заперіод від 2006 до 2011 рр.було захищено 171 дисертацію, серед них –25 докторських.

1 Великочий В. Джерела до вивчення державного будівництва в ЗУНР: монографія. – Івано-Франківськ:Плай, 2003. – 278 с.; Великочий В. Українська історіографія суспільно-політичних процесів у Галичині 1914–1919 рр.: монографія. – Івано-Франківськ: Видавничо-дизайнерський відділ Центру інформаційних технологійПрикарпатського нац. ун-ту ім. Василя Стефаника, 2009. – 812 с.; Галичина. Науковий і культурно-просвітнійкраєзнавчий часопис. До 95-річчя утворення Західно-Української Народної Республіки. 2014. Ч. 25–26. 420 с.

2 Міжнародна наукова конференція, присвячена 75-річчю Західноук раїнської Народної Республіки, 1–3 лис-топада 1993 р.: матеріали. Івано-Франківськ, 1993. – 175 с.; Західно-Українська Народна республіка: історія ісучасність // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. – Львів, 2000. – Вип. 6. – 374 с.

3 Великочий В. Джерела до вивчення державного будівництва в ЗУНР: монографія. Івано-Франківськ:Плай, 2003. – 278с.; Великочий В. Українська історіографія суспільно-політичних процесів у Га-личині 1914–1919 рр.: монографія. – Івано-Франківськ: Видавничо-дизайнерський відділ Центру інформа-ційних технологій Прикарпатського нац. ун-ту ім. Василя Стефаника, 2009. – С. 5.; ЗУНР: історія, постаті,чин: бібліогр. покажч. / ОУНБ ім. І. Франка; уклад. В. Дволітка; ред. Г. Горбань; авт. вступ. ст. І. Монолатій;відп. за вип. Л. Бабій. – Івано-Франківськ, 2018. – С. 5.

Таким чином, починаючи з кінця 1990-хроків, національна історична наука інтенсивнонаповнюється джерелознавчими, конкретно-історичними, історіографічними працями прореволюційні події на західноукраїнських землях.Значний їх сегмент становив доробок безпосе-редніх учасників та свідків подій, державних ігромадських діячів, які в радянський період булималодоступними не те що пересічному читачеві,а й професійним історикам: К. Левицького, М. Ло -зинського, І. Макуха, І. Сохоцького, Л. Цегель-ського, М. Чубатого та інших4. Вітчизняні вченіотримали можливість ознайомитися також з пра-цями українських вчених діаспори, західноукра-їнських авторів міжвоєнного періоду, присвяче-них революційним подіям в Україні. На їх основірозпочалося спеціальне вивчення феномену ЗУНР,результатом чого стала поява сотень наукових, на-уково-популярних, археографічних видань5.

Однією з відмінних рис сучасної українськоїісторіографії історії ЗУНР стало те, що до кінця1980-х років на процес їх осмислення суттєвовплинули не стільки теоретико-методологічніпошуки, в яких пануючою засадою залишавсяпозитивізм, скільки обставини ідейно-політич-ного характеру, які, передусім і спонукали додискурсу довкола різних наукових проблем. Прицьому домінуючою парадигмою залишався ук-раїноцентризм, який виріс з романтичної істо-ріографії попередньої доби й адаптувався донових віянь часу та суспільних викликів. На тлідискурсу про «кризові явища» у сучасній вітчиз-няній історіографії відбувається якісно нове зру-шення у бік вивчення всього комплексу проблем,пов’язаних із цією темою. Долаючи стереотипий інертність впливів попередніх періодів, су-часні історики пропонують нові методологічніпідходи й теоретичні моделі інтерпретації емпі-ричного матеріалу та прагнуть, спираючись натрадиції української історіографії та постмодер-

ністські виклики західної історичної науки, пе-реосмислити складний і суперечливий феноменсуспільно-політичних процесів у Галичині за во-єнно-революційної доби 1914–1923 рр.

Оформлення дослідницьких зусиль у сег-менті революційних подій у Західній Україні всамодостатній напрям ставить на порядок ден-ний питання про переоцінку і навіть деконструк-цію деяких теоретичних побудов, глибокого пе-реосмислення окремих компонентів концептуісторії ЗУНР, удосконалення інтерпретаційногоінструментарію.

Чому, зрештою, виникає питання оновленняконцепту розгляду історії ЗУНР?

Ще 1993 року побачила світ стаття відомогоівано-франківського вченого Олександра Карпен -ка «Листопадова 1918 року національно-демокра-тична революція на західноукраїнських землях»6.Вона фактично стала основою нового концепту вукраїнській історіографії, що розглядав револю-ційні події 1918 року як початок революційнихперетворень національно-демократичного спря-мування на території Галичини, Буковини іЗакарпаття, їх взаємозв’язку з подіями такого жхарактеру на «Великій Україні». Більше того, на-ціональна революція на західноукраїнських зем-лях ставилася у пряму залежність від виникненняі діяльності Української Центральної Ради, Геть-манської держави П. Ско ро падського і виводи-лася на так званий «паралельний курс» з Дирек-торією УНР В. Винниченка і С. Петлюри. Невдаватимемось до аналізу складових цього кон-цепту, який, вважаємо доволі обґрунтованим іґ-рунтовно підкріпленим джерелами. Але прицьому слід позначити, на нашу думку, найбільш«вразливі» і навіть котроверсійні місця.

Одне з них – вже згадана «паралельна» оп-тика у висвітленні історії ЗУНР та національно-державних утворень часів Української революціїна Наддніпрянщині. В сучасній українській

3 ’2018Олександр Реєнт, Володимир Великочий К Р А Є З Н А В С Т В О

42

4 Левицький К. Великий Зрив / К. Левицький. – Львів: Червона Калина, 1931. – 150 с.; Лозинський М.Галичина в рр. 1918–1920. – Нью-Йорк: Червона Калина, 1970. – 228 с.; Макух І. На народній службі. – Дет-ройт, 1958. – 628 с.; Сохоцький І. Будівничі новітньої української державності в Галичині // Історичні постатіГаличини XIX–XX ст. – Нью-Йорк-Париж-Сідней-Торонто: Б-ка українознавства, 1961. – С. 76–247; Це-гельський Л. Від леґенд до правди. Спогади про події в Україні, зв’язані з першим листопада 1918 року. –Нью-Йорк; Філядельфія, 1960. – 313 с.; Чубатий М. Державний лад на Західній Области Української Народ-ньої Республики. – Львів, 1921. – 52 с.

5 Великочий В. Велика Східноєвропейська революція, Перша світова війна і Галичина (Українська іс-торіографія суспільно-політичних процесів. Бібліографія). – Івано-Франківськ: Видавець Кушнір Г. – М.,2014. – 180 с.; ЗУНР: історія, постаті, чин: бібліогр. покажч. / ОУНБ ім. І. Франка; уклад. В. Дволітка;ред. Г. Горбань; авт. вступ. ст. І. Монолатій; відп. за вип. Л. Бабій. – Івано-Франківськ, 2018. – 48 с.

6 Карпенко О. Ю. Листопадова 1918 р. національно-демократична революція на західноукраїнськихземлях / О. Ю. Карпенко // Український історичний журнал. – 1993. – Ч. 1. – С. 18–21.


43

7 Солдатенко В. Ф. Українська революція. Історичний нарис. – К.: Либідь, 1999. – 976 с.; Солдатен ко В. Ф.Українська революція: концепція та історіографія. – К.: Книга Пам’яті України, 1997. – 441 с.

8 Верстюк В. Передмова // Український національно-визвольний рух. Березень–листопад 1917 року: док.і м-ли / упоряд. В. Верстюк (кер.) та ін. – К., 2003; Верстюк В. Українська революція: доба Центральної Ради /В. Верстюк // Український історичний журнал. – 1995. – № 6. – С. 66–78; Директорія, Рада Народних Мініс-трів Української Народної Республіки 1918–1920: Документи і матеріали. У 2 т. / Ред. кол.: В. Верстюк (відп.ред.), О. Бойко, Р. Пиріг, Н. Маковська; Упорядн.: В. Верстюк (керівник), Г. Басара-Тиліщак, В. Бойко,О. Бойко, А. Гриценко, О. Кудлай, Н. Маковська, О. Михайлова,Т. Осшашко, О. Щусь. НАН України. Інститутісторії України; Центральний державний архів вищих органів влади і управління України; Дослідний інститутсучасної української історії (Філадельфія). – Т. 1. – К.: Вид-во Олени Теліги, 2006. – 688 с.

9 Андрусишин Б. І. Солдатенко В. Ф. Українська революція: концепція та історіографія – К.: Пошуково-видавниче агентство «Книга пам’яті України», Видавничий центр «Просвіта»,1999. – 508 с. // УІЖ. – 2000. –№ 3 – С. 137.

10 Нариси історії української революції 1917–1921 років / Ред. кол.: В. А. Смолій (голова), Г. В. БорякВ. Ф. Bерстюк, С. В. Кульчицький, В. М .Литвин, Р. Я. Пиріг, О. П. Реєнт, О. С. Рубльов, В. Ф. Солдатенко,Ю. І. Терещенко. НАН України. Інститут історії України. – К.: НВП «Видавництво «Наукова думка” НАНУкраїни», 2011. – Кн. 1. – 390 с.; Нариси історії української революції 1917–1921 років / Ред. кол.: В. А. Смолій(голова), Г. В. Боряк, В. Ф. Bерстюк, С. В. Кульчицький, В. М. Литвин, Р. Я. Пиріг, О. П. Реєнт, О. С. Рубльов,В. Ф. Солдатенко, Ю. І. Терещенко; Авт. кол.: О. Д. Бойко, В. Ф. Bерстюк (керівн.), В. І. Головченко,Г. Г. Єфіменко, С. В. Кульчицький, О. І. Лупандін, О. В. Михайлова, Т. С. Осташко, О. І. Павлишин, Р. Я. Пиріг,О. С. Рубльов, В. В. Скальський, В. Ф. Солдатенко. НАН України. Інститут історії України. – Кн. 2. – К.: НВП«Видавництво «Наукова думка” НАН України», 2012. – 464 с.

історіографії навіть існують підстави стверджу-вати про існування двох окремих напрямів у ви-вчення історії Української революції: так звані«зунрівський» та «уенерівський». Маємо на увазітой факт, що, як правило, вчені з Західної Ук-раїни займаються дослідженням історії ЗУНР, аїхні колеги з інших регіонів, за рідкісним винят-ком, – історії Центральної Ради, Гетьманату,Директорії УНР. До певної міри це виправдано,по-перше, регіональними «вподобаннями» конк-ретного дослідника, визначеними його особис-тими симпатіями та інтересами, напрямкамидіяльності тих наукових шкіл, в яких він форму-вався, доступністю джерел тощо; по-друге, –тими обставинами, особливостями існування вяких опинилися українські землі на момент по-чатку національної революції, перебуваючи вскладі Австро-Угорської та Російської імперій.Кожна з частин української нації, що формува-лася політично на початку ХХ століття, перебу-вала в орбіті тих суспільно-політичних процесів,які домінували в метрополіях, були різними засвоєю природою і характером.

Однак об’єднавчим чинником, на наш по-гляд, була та ідея, яку сповідувало політичносвідоме українство по обидва боки Збруча: са-мостійне національно-державне існування, якенеможливо уявити, а тим більше, здійснити вумовах політичного, територіального, держав-ного, духовного розмежування. І це яскраво про-являється у створенні та діяльності спочаткуГоловної української ради, Союзу визволення

України, а згодом – Загальної української радияк громадських організацій загальнонаціональ-ного характеру, що виступали за реалізацію про-грами відродження національної соборної дер-жави. Таким чином, ідея соборності, єдності,цілісності стає тією цементуючоюзасадою, вруслі і контексті якої і слід конструювати онов-лений концепт розгляду історії ЗУНР.

Цього поки-що не можна сказати про існуючіконцепції розгляду Української революції, скон-струйовані і впроваджені сучасними вітчизня-ними вченими В. Ф. Солдатенком7 та В. Ф. Вер -стюком8. Перша приділяє ЗУНР незначну увагу,розглядаючи її як епізод Української революції,наголошує на окремішності процесів націо-нально-революційного характеру на західноук-раїнських землях від загальноукраїнських, акцен-тує на складнощах комунікацій між політиками ідержавними діячами ЗУНР та УНР. При цьомусама революція в Україні хоч і розглядається, якнаціональна, однак сильно узалежнена і навітьтака, що бере витоки від революції Російської.Даючи оцінку концепції Української революціїВ. Солдатенка, слід пам’ятати, що вона була од-нією з перших, в якій «зроблено вдалу спробувисвітлити малодосліджений суспільний фено-мен – Українську революцію 1917–1920 рр.»9

Концепт Української революції, запропонова-ний В. Верстюком, знайшов своє остаточне фор-мулювання у колективному двотомному виданні«Нариси історії Української революції», що поба-чило світ у 2011–2012 рр.10 Він характеризується,

вважаємо, більшою увагою до вирішення націо-нального питання в Україні соборній. При цьомуЗУНР розглядається як невід’ємна складова за-гальнонаціонального процесу, рівноцінний чин-ник становлення й утвердження демократичноїсамостійної соборної української держави. Прицьому вчений не відкидає впливу на Українськуреволюцію подій загальноросійського масштабу,вказуючи на подібність окремих завдань і скла-дових мети кожної, як і впливу революційнихподій в Україні 1917–1921 рр. на Російську ре-волюцію.

Відмінною рисою концепту В. Верстюка є«вписування» Української революції в загально-європейський контекст подій, пов’язаних зПершою світовою війною, національно-демо-кратичними революціями в Європі, повоєннимоблаштуванням світу.

Основою оновленого чи нового концепту ре-волюції на західноукраїнських землях, як і наНаддніпрянщині, має стати, на нашу думку, самерозуміння причин виникнення і тенденцій роз-витку Української революції як однієї з тих, щомали місце в Центрально-Східній Європі в ходіі по завершенні Першої світової війни. Як і на-ціонально-державних революцій тих «бездер-жавних народів», які вибороли і збудували власнінаціональні держави в часи розпаду європей-ських імперій: Австро-Угорської та Російської.При цьому Українська революція має потракто-вуватися як цілісне національне самодостатнєявище, на яке, безумовно мали вплив різнома-нітні чинники, зокрема, і події в колишніх мет-рополіях, і намагання різних державно-політич-них чинників, зокрема Росії, в тій чи іншійформі перешкодити українській національнійдержавності.

Саме з цієї точки зору вважаємо неправо-мірним, розглядати утвердження радянськоївлади в Україні в 1917–1921 рр. як складову Ук-раїнської революції. Адже це була влада оку-панта, не національна, а проросійська шовініс-

тична, яка призвела до відновлення російськогопанування у формі СРСР до 1991 року.

Складовою частиною концепту національно-демократичної революції на західноукраїнськихземлях мало б стати і нове прочитання окремихподій та явищ, що мали в ній місце, як і потрак-тування окремих дефініцій. Маємо на увазі,до прикладу, усталену в українській історіогра-фії дефініцію «Листопадовий зрив». Саме події1 листопада 1918 року, пов’язані зі збройнимвстановленням влади українцями у Львові, сьо-годні потрактовуються відповідно до концептуО. Карпенка як початок Листопадової націо-нально-демократичної революції на західноук-раїнських землях. З легкої руки одного з чільнихдіячів ЗУНР Костя Левицького вони отрималиназву «Великого зриву»11. Інші учасники і свідкиподій також вживали такі дефініції, як «Листо-падовий зрив», «Листопадовий чин», «Листопа-довий переворот», «Листопадове повстання»тощо12.

Однак, чи були події 1 листопада 1918 рокупочатком революції на західноукраїнських зем-лях? На нашу думку, – ні. Вважаємо, що рево-люційний процес був започаткований значнораніше, ще 1914 року, про що йтиметься нижче.Початком його активної фази стало проголо-шення Української держави Українською Націо-нальною Радою (УНРадою) як конституантоюна так званому «з’їзді мужів довір’я» 18–19 жов-тня 1918 р.13. Слід наголосити на тому, що самеутворення УНРади і проголошення нею Україн-ської держави в Галичині щонайменше за фор-мою не було революційним, оскільки відбувалосяв руслі реалізації можливостей, які відкривавпроголошений цісарем Австро-Угорщини 16 жов-тня Маніфест «До моїх вірних австрійських на-родів»14. Революційним воно було за змістом,адже відновлювало національну форму держав-ності на західноукраїнських землях, вперше від1340 р. Дії Центрального Військового Комітетуна чолі з Дмитром Вітовським в ніч з 31 жовтня


44

11 Левицький К. Великий зрив. До історії Української державності від березня до листопада 1918 року напідставі спогадів і документів. – Івано-Франківськ: «Лілея-НВ», 2018. –127 с.

12 Гуцуляк М. Перший Листопад 1918 року на Західних Землях України: зі спогадами і життєписами чле-нів комітету виконавців Листопадового Чину. – Нью-Йорк, 1973. – 407 с.

13 Інформація газети «Діло» про утворення Української Національної Ради і затвердження її статуту //Західно-Українська Народна Республіка 1918–1923. Документи і матеріали у 5-т. / Кер. роботи і від. ред.О. Карпенко.Т.1. – Івано-Франківськ: В-во «Лілея- НВ». – С. 186–187.

14 Маніфест цісаря Австро-Угорщини Карла І Габсбурзького «До моїх вірних австрійських народів» //Діло. – 1918–1919 жовт.; // Західно-Українська Народна Республіка 1918–1923. Документи і матеріали у 5-титом. / Кер. роботи і від. ред. О. Карпенко.Т.1. – Івано-Франківськ: В-во «Лілея- НВ». – С. 174–175.


45

на 1 листопада 1918 р.були спрямовані на те,щоб утвердити владу Української держави як уЛьвові, так і в краї загалом, а з іншого боку,–протистояти протиправним діям польської сто-рони щодо анексії Східної Галичини, запланова-ної на 1 листопада цього ж року.

Більше того, після збройного встановленнявлади Української держави в краї в ніч з 1 на2 лис топада 1918 р. австро-угорський намісникГаличини граф Гуйн передав усю повноту владисвоєму заступникові Володимиру Децикевичу.А той, як відомо, в цілком легітимний спосіб де-легував усі владні повноваження УНРаді, легі-тимізуючи тим самим як її саму, так і Українськудержаву, вищим законодавчим органом якої вонабула. Таким чином, західноукраїнські політики,не марячи революційними теоріями зарадисамих революційних перетворень, йшли шляхомнаціонального державотворення за всіма кано-нами як внутрішньодержавного, так і міжнарод-ного права. Про це, власне, писав і Данило Бо-гачевський у своїй доповіді «Ідеологічні основилистопадових днів», присвяченій 40-річчюЗУНР: «з уваги на маніфест цісаря Карла неможе бути мови про яку-небудь революцію, бож не ходило ані про насильну зміну форми прав-ління, ані про відорвання частини території відцілости, а тільки про розумне й доцільне вико-ристання тієї неповторної нагоди та виконаннялегально признаного права і то міжнародногоправа (14 точок Вилсона)…Роблення революціїради самої революції замість творення держави,є не тільки зовсім зайве, але й скрайньокари-гідне»15. До речі, революційний характерлисто-падових подій 1918 року (щонайменше – за фор-мою), ставлять під сумнів і сучасні дослідникиЗУНР16.

Аналізуючи сучасну історіографію західно-української держави, Ю. Сливка звернув увагуна «тривожну тенденцію», що полягає в недоо-цінці заяви цісаря від 16 жовтня 1918 р. про

реорганізацію монархії у федеративну державута ухвалу УНРади 18 (19) жовтня про об’єд-нання всіх українських земель Австро-Угор-щини в Українську державу, яка оголошуваласясуб’єктом міжнародних відносин. Вчений наго-лошує на тому, що з точки зору українців усе те,що відбувалося наприкінці жовтня – на початкулистопада 1918 р., мало законний характер, аспроби перешкодити реалізації названих актів ібули намаганням насильно захопити владу начужій території17.

З іншого боку, потребує уточнення чи визна-чення умов уживання самого терміну «Листопа-довий зрив». Маємо на увазі наступне. Акаде-мічний тлумачний словник української мовитрактує «зрив» як «дію за значенням зривати,зриватися», або як «невдачу, провал у здійсненніякоїсь справи, задуму»18, тобто, несе в собі не-гатив. Тому вживати сам термін доцільно ви-нятково в історичному контексті. А в сучаснихпрацях наукового характеру, підручниках, по-сібниках більш коректним, на наш погляд, булоб уживання означення, що виражає зміст самогоявища – збройне встановлення влади україн-цями в краї.

Нарешті, повноцінною складовою оновле-ного концепту революції на західноукраїнськихземлях мала б стати і нова хронологія процесу.

Проблема хронології Листопадової револю-ції на західноукраїнських землях мала б слугу-вати тим інструментом, який дасть змогу глибшевивчити, означити і простежити процес бо-ротьби за становлення і утвердження національ-ної державності в Галичині. Ця революція роз-глядається сучасними вченими в контекстісоборницької боротьби українства за власнудержаву в ході Української революції початкуХХ століття. Її нижня межа, як правило, вста-новлюється дослідниками або 18–19 жовтня, або31 жовтня – 1 листопада 1918 року. Верхня, якправило, визначається 13 листопада 1918 року,

15 Богачевський Д. Ідеологічні основи листопадових подій. – Філадельфія: Осередок Праці НТШ, 1959. –С. 1–2.

16 Монолатій І. До питання про характер (не)революційного руху в Східній Галичині в 1918 р. [Елек-тронний ресурс] // Режим доступу: http://www.historians.in.ua/index.php/en/dyskusiya/2537-ivan-monolatij-do-pitannya-pro-kharakter-ne-revolyutsijnogo-rukhu-v-skhidnij-galichini-v-1918-r

17Сливка Ю. Етапи та головні напрями дослідження ЗУНР в українській історіографії / Ю. Сливка // Ук-раїна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. – Львів, 2000. – Вип. 6. – С. 3–9.

18Словник української мови: в 11 т. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. – К.: Науковадумка, 1970–1980. – Т. 3. – С. 701.

коли «Тимчасовим основним законом про дер-жавну самостійність українських земель бувшоїАвстро-Угорської монархії» було проголошенонову державу – ЗУНР. Таким чином, процескорінних змін у суспільстві, у його державномуустрої фактично ототожнюється лише зі станов-ленням української влади на частині західноук-раїнських земель.

Зі всього видно, що поняття «Листопадова1918 р. національно-демократична революція»у часовому відношенні не обмежується вказа-ним місяцем, тим більше подіями 1 листопада1918 р. у Львові, а охоплює ширші, хоча й чіткона сьогодні ще не визначені хронологічні рамки.Намагання сучасних істориків пов’язати ґенезуЗУНР із Центральною Радою дає зручні під-стави для її розгляду як складової Українськоїреволюції. Сукупність подій, що позначають цеявище, загалом зро зуміла: їх зміст пов’язаний звійськово-політичними приготуваннями, пов’я -заними з переобранням влади, та складнимивідносинами між Віднем і Львовом.

Виникнення української державності у жов-тні 1918 р. не може бути потрактоване, як таке,що легко дісталося «з доброї руки» цісаря Ав-стро-Угорщини. Відомому Маніфесту Карла І«До моїх вірних австрійських народів» переду-вала тривала національно-визвольна боротьбаукраїнців Австро-Угорщини, яка перейшла у за-вершальну організаційну стадію з початкомПершої світової війни. Створення і діяльністьЛегіону Українських січових стрільців як першоїнаціональної бойової формації стало яскравимпроявом революційних перетворень на західно-українських землях. У цей же час виникають по-дібні військові формування національного ха-рактеру й у таких на той час «недержавнихнацій», як от польська, що ставили собі за метувідродження власного державного організму.Саме з початком Першої світової війни пов’яза-ний спалах так званої Великої Східноєвропей-ської революції, що покликала до життя націо-нальні польську, полінаціональні чехословацьку,югославську держави. Не стала винятком уцьому контексті й українська нація, зокрема таїї частина, що населяла західні етнічні землі.Таким чином, існують всі підстави визначатинижню межу Листопадової революції серпнем-вереснем 1914 р.

Стосовно верхньої межі слід зауважити таке.З проголошенням ЗУНР революція не заверши-лася. Трансформації політичного, державотвор-чого, соціально-економічного, національно-куль-турного характеру на західноукраїнських земляху революційному русі продовжувалися і після13 листопада 1918 р. Змінювалися назви дер-жави, її статус, політичний устрій, була втраченатериторія. Однак боротьба наполегливо продов-жувалася на дипломатичному фронті аж до 14 бе-резня 1923 р. – офіційного рішення Ради послівАнтанти щодо передання Польщі права на під-мандатне управління українською Галичиною19.Після цього останнє національне державне ук-раїнське утворення часів Української революціїприпинило своє існування, що, вважаємо, і за-вершило процес революції.

Таким чином, хронологічними межами «Лис-топадової революції» слід вважати не жовтень-листопад 1918 р., а серпень-вересень 1914 – бе-резень 1923 рр. Цей період поділявся на триосновні етапи:

1. Підготовчий (серпень-вересень 1914р. –жовтень 1918 р.)

2. Державотворчий (жовтень 1918р. – кві-тень 1921р.)

3. Завершальний (квітень 1921р. – березень1923р.).

Така періодизація, не претендуючи на уні-версальність, загалом корелюється з етапамизагальноукраїнського революційного процесунаціонального характеру (окрім останнього зних). Водночас, саме остання фаза революціїна західноукраїнських землях продовжує Ук-раїнську національну революцію до березня1923 р.

Це, на наше переконання, спонукає до вне-сення корективі у періодизацію Української ре-волюції, як загальнонаціонального процесу, ви-значаючи її у межах серпень 1914 р. – березень1923 р. Такий підхід уможливлює її інтерпре-тацію як складову загальноєвропейського рево-люційного процесу, а значить – його рівноцін-ного суб’єкта, а не одного з об’єктів революціїв сусідній країні, що була метрополією. Цестане реальним кроком до відмови від впливутак званого «русского мира» в українській істо-ричній науці. При цьому наголосимо: не полі-тичні амбіції чи ідеологічні передумови стають


46

19 Соляр І. Я. Ради Послів рішення від 15 березня 1923 року про Східну Галичину [Електронний ресурс] //Режим доступу: http://www.history.org.ua/? termin=Rady_posliv.

визначальними у такому випадку, а поверненняшляху національної історії з маргінесів у загаль-ноєвропейське русло.

Процес пошуку оптимальної періодизаціїдля революції початку ХХ ст. триває не тільки внаціональній історіографії. Так, відомий вченийАндреа Граціозі взагалі пропонує визначитимежі загальноєвропейської революції 1905–1956 рр.20 Деякі сучасні зарубіжні дослідники,зокрема Д. Ралі, Д. Сенборн, Д. Смеле, Е. Ен-гельштейн, які працюють над вивченням про-блем зокрема Російської революції, пропонуютьвизначати її хронологічні межі включно з Пер-шою світовою війною і до середини 20-х роківХХ століття21.

Одразу зазначимо, що викладений нами під-хід до хронології Української революції не єоригінальним. Ще 1999 р. львівський вченийЯрослав Грицак у часописі «Україна модерна»22

запропонував нову хронологію революційнихподій в Україні початку ХХ ст., що ґрунтуєтьсяна теоретичних і методологічних засадах роз-гляду історичного процесу як загальноєвропей-ського, запропонованих зарубіжними науков-цями (Р. Марком, А. Адамсом, А. Армстронгом,С. Ґутієром, М. фон Ґаґеном)23.

Використовуючи історичну спадщину укра-їнської історіографії, Я. Грицак спирався також

на праці І. Лисяка-Рудницького, Романа Шпор-люка24. Саме їм, як стверджує вчений, належитьтеза про можливість застосування до Україн-ської революції нижньої хронологічної межі,пов’язаної з виникненням перших національнихвійськових формувань в ході Великої війни зааналогію з поляками і чехами. «Так само як по-ляки, чехи і словаки пов’язують початок своїхвідповідних національних революцій з діяль-ністю Пілсудського та його легіонів (а рівно ж здіяльністю Дмовського по іншій стороні бари-кади) у польському випадку та діяльністюМасарика і Крамаржа – також у 1914–1915 рр. –у чеському випадку, так само українці можутьрозглядати 1914 р. як відправну точку своєї ре-волюції»25.

Що стосується верхньої межі, то тут спосте-рігаються суттєві розбіжності у національнійісторіографії. Традиційним і найбільш пошире-ним є підхід у її визначенні березнем 1921 р. –підписанням так званого Ризького миру, за якимміжнародного визнання набувала Українська Со-ціалістична Радянська Республіка – маріонет-кова проросійська держава. 14 березня 1923 р.як кінцева дата Української революції лише в ос-танні десятиріччя набуває поширення в націо-нальній історіографії, ще не є усталеною і зали-шається доволі дискусійною.


47

20 Граціозі Андреа. Війна і революція в Європі 1905–1956 рр. Пер. з італійської М. Прокопович. – К.:В-во Соломії Павличко «Основи», 2005. – 352 с.

21 Donald Raleigh «Experiencing Russia’s Civil War. Politics, Society, and Revolutionary Culturein Saratov,1917–1922», 2002. – 423 р.; Joshua Sanborn «Imperial Apocalypse. The Great Warand the Destruction of the RussianEmpire», 2014–288 рр.; Jonathan Smele «The «Russian» CivilWars, 1916–1926: Ten Years That Shook the World»,2016–480 р.; Lora Engelstein «Russiain Flames: War, Revolution, Civil War, 1914–1921», 2017. – 856 р.; Дудко О.Насильства і війни [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.lvivcenter.org/uk/chronicle/news/2845-2018-08-31-wwi-dudko-review

22 Грицак Я. Українська революція 1914–1923 рр.: нові інтерпретації // Україна модерна. – 1999. – № 2–3. –С. 254–269.

23 Mark R.Dieges cheiteme Staats versuche // Ukraine: Gegen wartund Geschich teeines neuen Staates / Hrg.von G. Hausmannund A. Kappeier. Baden-Baden, 1993. S. 82–99; Adams A.E.The Great Ukrainian Jacqerie// TheUkraine, 1917–1921: A Studyin Revolution/ Ed. byTaras Hunczak. Cambridge, Mas., 1977. P. 247–270; ArmstrongA.Mythand Historyin the Evolution of Ukrainian Consciousness// Ukraine and Russiain Their Historical Encounter/Ed. by P. J. Potichnyj, M. Raeff, J. Pelenski, G.N. Zekulin. Edmonton, 1992. P. 125–127; Guthier S. L.The PopularBase of Ukrainian Nationalismin 1917 // Slavic Review. 1979. Vol. 38. № 1. P. 30–47; Eley G. Remapping theNation: War, Revolutionary Upheavaland State Formationin Eastern Europre, 1914–1923 // Ukrainian-Jewish Re-lationsin Historical Perspective / Ed. by H. Asterand P. J. Potichnyj. 2nd Ed. Edmonton, 1990. P. 205–246; Hagen-von,M. The Dilemmas of Ukrainian Independence and State hood, 1917–1921 // The Harriman Institute Forum.1994. – Vol. 7. – № 5. – P. 7–11.

24 Лисяк-Рудницький І. Історичні есе. В 2 т. Том І. / Пер. з англ. М. Бадік, У. Гавришків, Я. Грицака, А. Де-щиці, Г. Киван, Е. Панкеєвої. – К.: Основи, 1994. – 554 с.; Szporluk R.Review // The Annals of the UkrainianAcademy of Artsand Sciencesin the United States. 1978–1980. Vol. XIV. № 37–38. P. 267–271.;

25 Грицак Я. Українська революція 1914–1923 рр.: нові інтерпретації // Україна модерна. – 1999. –№ 2–3. – С. 254–269.

Velykochyi V. Dzherela dovyvchennia derzhav-noho budivnytstva v ZUNR: monohrafiia.Ivano-Fran-kivsk: Plai, 2003. – 278 s.; Velykochyi V. Ukrainskaistoriohrafiia suspilno-politychnykh protsesiv u Ha-lychyni 1914–1919 rr.: monohrafiia. Ivano-Frankivsk:Vydavnycho-dyzainerskyi viddil Tsentruin formatsii-nykh tekhnolohii Prykarpatskohonats. un-tuim.VasyliaStefanyka, 2009. – 812 s.

Mizhnarodna naukova konferentsiia, prysviac-hena 75-richchiu Zakhidnouk-rainskoi Narodnoi Res-publiky, 1–3 lystopada 1993 r.: materialy. – Ivano-Frankivsk, 1993. – 175 s.

Zakhidno-Ukrainska Narodna respublika: istoriia isuchasnist // Ukraina: kulturna spadshchyna, natsional -na svidomist, derzhavnist. – Lviv, 2000.Vyp. 6. – 374 s.

Ukraina: kulturna spadshchyna, natsionalna svi-domist, derzhavnist. – Vyp. 18: Zakhidno-ukrainska

narodna respublika: Do 90-richchia utvorennia / NANUkrainy, Instytut ukrainoznavstva im. I. Krypiake-vycha – Lviv, 2009.

Halychyna. Naukovyi i kulturno-prosvitnii kra-ieznavchy ichasopys. Do 95-richchia utvorennia Za-khidno-Ukrainskoi Narodnoi Respubliky. 2014. Ch.25–26. 420 s.

Levytskyi K. Velykyi Zryv / K. Levytskyi. –Lviv: Chervona Kalyna, 1931. – 150 s.; Lozynskyi M.Halychyna v rr. 1918–1920. – Niu-York: ChervonaKalyna, 1970. – 228 s.; Makukh I. Na narodni i sluz-hbi. – Detroit, 1958. – 628 s.; Sokhotskyi I. Budiv-nychi novitnoi ukrainskoi derzhavnosti v Halychyni //Istorychni postati Halychyny XIX–XX st. – Niu-York-Paryzh-Sidnei-Toronto: B-kaukrainoznavstva, 1961. –S. 76–247; Tsehelskyi L. Vid legend do pravdy. Spo-hady propodii v Ukraini, zviazani z pershymlystopada

У час відзначення сторіччя Української ре-волюції проблема її хронології стає все актуаль-нішою, набуває розуміння і поширення в акаде-мічних наукових колах26, залишається зоноюактивного інтелектуальногоосягнення27, а такожчинником формування самодостатньої націо-нальної історіографії28.

ВисновкиОтже, стрижневими підвалинами оновленого

концепту національно-демократичної революціїна західноукраїнських землях є її сприйняття іконструювання в контексті загально-континен-тального процесу боротьби європейських наро-дів за своє національне визволення і державнесамоствердження у період Першої світової. Ви-ходячи з такого підходу, нижню межу цього про-цесу (національно-визвольні змагання на захід-ноукраїнських землях) і явища (Листопадова1918 року національно-демократична револю-

ція) слід не лише об’єднати, а й взаємно детер-мінувати, розглядаючи їх в контексті тяглості інеперервності. Вважаємо за можливе викорис-тання в такому випадку терміну “Національно-демократична революція на західноукраїнськихземлях 1914–1923 рр.”.

З іншого боку, з такого трактування хроно-логічних меж національно-демократичної рево-люції на західноукраїнських землях логічно ви-пливає потреба уточнення меж усієї Українськоїреволюції другого-третього десятиріччя ХХ сто-ліття. Насамперед тому, що її складовою іневід’ємною частиною є революційні події назахідноукраїнських землях цього періоду. З ін-шого боку, саме ці події і розширюють межівласне Української революції у її загальнонаціо-нальних масштабах, утверджують її парадигмуяк національно-визвольну, національно-держав-ницьку, соборницьку.


48

26 Басара-Теліщак Г. Б., Скальський В. В. Міжнародна наукова конференція «Революція, державність,нація: Україна на шляху самоствердження (1917–1921 рр.)» // Український історичний журнал. – 2017. –№ 3. – С. 208–2013. Водотика Т., Скальський В. Переосмислення Революції 1917 року: війна, революція ідержавність в Україні // Україна модерна. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://uamoderna.com/event/vodotyka-skalsky-about-revolution.

27 Гоцуляк В. В. Сучасні інтерпритації історіографії Української революції 1917–1921 рр. // Вісник Чер-каського університету. – 2017. – №1.– С. 7–23; Капелюшний В. «Українська революція 1917–1921 рр.» у шкіль-них підручниках та навчальній літературі з історії України: історіографічні та загально-педагогічні аспекти. //Етнічна історія народів Європи. – 2017. – Вип. 51. – С. 65–70.

28 Соляр І. Українська революція 1914–1923 рр. в національній пам’яті галичан у міжвоєнний періодХХ ст. // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. Львів – 2017. – Вип. 29: Primu-magere. Ювілейний збірник на пошану Миколи Литвина. – С.157–164.

References


49

1918 roku. – Niu-York ; Filiadelfiia, 1960. – 313 s.;Chubatyi M. Derzhavnyiladna Zakhidni i OblastyUkrainskoi Narodnoi Respublyky. – Lviv, 1921. –52 s.

Velykochyi V. Velyka Skhidnoievropeiska revo-liutsiia, Pershasvitova viina i Halychyna (Ukrainskaistoriohrafiia suspilno-politychnykh protsesiv. Bibli-ohrafiia). – Ivano-Frankivsk: VydavetsKushnir H.M.,2014. – 180 s.

ZUNR: istoriia, postati, chyn =: bibliohr. po-kazhch. / OUNB im. I. Franka; uklad. V. Dvolitka; red.H. Horban; avt. vstup. st. I. Monolatii; vidp. zavyp.L. Babii. – Ivano-Frankivsk, 2018. – 48 s.

Karpenko O. Yu. Lystopadova 1918 r. natsio-nalno-demokratychna revoliutsiia na zakhidnoukrain-sky khzemliakh / O. Yu. Karpenko // Ukrainsky iisto-rychnyi zhurnal. – 1993. – Ch. 1. – S. 18–21.

Soldatenko V. F. Ukrainska revoliutsiia. Istorych -nyi narys. – K.: Lybid, 1999. – 976 s.; Soldatenko V. F.Ukrainska revoliutsiia: kontseptsiia ta istoriohrafiia. –K.: Knyha Pamiati Ukrainy, 1997. – 441 s.

Verstiuk V. Peredmova // Ukrainskyi natsionalno-vyzvolnyirukh. Berezen–lystopad 1917 roku: dok. im-ly / uporiad. V. Verstiuk (ker.) tain. – K., 2003; Vers -tiuk V. Ukrainska revoliutsiia: doba Tsentralnoi Rady /V. Verstiuk // Ukrainskyi istorychnyizhurnal. – 1995. –№ 6. – S. 66–78; Dyrektoriia, Rada Narodnykh Mi-nistriv Ukrainskoi Narodnoi Respubliky 1918–1920:Dokumenty i materialy. U 2 t. / Red. kol.: V. Verstiuk(vidp. red.), O. Boiko, R. Pyrih, N. Makovska; Upori-adn.: V. Verstiuk (kerivnyk), H. Basara-Tylishchak,V. Boiko, O. Boiko, A. Hrytsenko, O. Kudlai, N. Ma-kovska, O. Mykhailova,T. Osshashko, O. Shchus.NAN Ukrainy. Instytut istorii Ukrainy; Tsentralnyiderzhavnyi arkhiv vyshchy khorhaniv vlady i uprav-linnia Ukrainy; Doslidnyiinstytutsuchasnoiukrainsko-iistorii (Filadelfiia). – T. 1. – K.: Vyd-vo Oleny Telihy,2006. – 688 s.

Andrusyshyn B.I. Soldatenko V.F. Ukrainska re-voliutsiia: kontseptsiiataistoriohrafiia. – K.: Poshu-kovo-vydavnycheahenstvo «Knyhapamiati Ukrainy»,Vydavnychyi tsentr «Prosvita», 1999. – 508 s. // UIZh,2000, № 3 – S. 137–143.

Narysy istorii ukrainskoi revoliutsii 1917–1921rokiv / Red. kol.: V.A.Smolii (holova), H.V.Boriak, V.F.Berstiuk, S.V. Kulchytskyi, V.M. Lytvyn, R.Ia. Pyrih,O.P. Reient, O.S. Rublov, V.F. Soldatenko, Yu.I. Te-reshchenko. NAN Ukrainy. Instytutistorii Ukrainy. –K.: NVP «Vydavnytstvo «Naukovadumka” NAN Ukra -iny», 2011. – Kn. 1. – 390 s.; Narysy istorii ukrainskoirevoliutsii 1917–1921 rokiv / Red. kol.: V. A. Smolii(holova), H. V. Boriak, V. F. Berstiuk, S. V. Kulchytskyi,V. M. Lytvyn, R. Ya. Pyrih, O. P. Reient, O. S. Rub -

lov, V. F. Soldatenko, Yu. I. Tereshchenko; Avt. kol.:O. D. Boiko, V. F. Berstiuk (kerivn.), V. I. Holov-chenko, H. H. Yefimenko, S. V. Kulchytskyi, O. I. Lu-pandin, O. V. Mykhailova, T. S. Ostashko, O. I. Pa-vlyshyn, R. Ya. Pyrih, O. S. Rublov, V. V. Skalskyi,V. F. Soldatenko. NAN Ukrainy. InstytutistoriiUk-rainy. – Kn. 2. – K.: NVP «Vydavnytstvo «Naukova-dumka” NAN Ukrainy», 2012. – 464 s.

Levytskyi K. Velykyizryv. Do istorii Ukrainskoiderzhavnosti vid bereznia do lystopada 1918 roku napidstavi spohadiv i dokumentiv. – Ivano-Frankivsk:«Lileia-NV», 2018. – 127 s.

Hutsuliak M. Pershyi Lystopad 1918 roku na Za-khidnykh Zemliakh Ukrainy: zispohadamy i zhyttie-pysamy chleniv komitetu vykonavtsiv LystopadovohoChynu. – Niu-York, 1973. – 407 s.

Informatsiia hazety «Dilo» proutvorennia Ukrain -skoi Natsionalnoi Rady i zatverdzhenniayi i statutu //Zakhidno-Ukrainska Narodna Respublika 1918–1923.Dokumenty i materialy u 5-ty tom./ Ker. roboty i vid.red. O. Karpenko. – T.1. – Ivano-Frankivsk: V-vo“Lileia- NV”. – 582 s.

Manifest tsisaria Avstro-Uhorshchyny Karla IHabsburzkoho “Domoikhvirny khavstriiskykh naro-div”// Dilo. – 1918–1919 zhovt.; // Zakhidno-Ukrain-ska Narodna Respublika 1918–1923. Dokumenty imaterialy u 5-ty tom./ Ker. roboty i vid. red. O.Kar-penko. – T.1. – Ivano-Frankivsk:V-vo “Lileia- NV”. –S. 174–175.

Bohachevskyi D. Ideolohichni osnovy lystopadovykhpodii. Filiadelfiia: OseredokPratsi NTSh, 1959.S. 1–2.

Monolatii I. Do pytannia prokharakter (ne)revo-liutsii nohorukhu v Skhidnii Halychyni v 1918 r.[Elektronnyi resurs] // Rezhymdostupu: http://www.historians.in.ua/index.php/en/dyskusiya/2537-ivan-monolatij-do-pitannya-pro-kharakter-ne-revolyutsij-nogo-rukhu-v-skhidnij-galichini-v-1918-r.

Slyvka Yu. Etapy ta holovni napriamy doslidzhen-nia ZUNR v ukrainskiiistoriohrafii / Yu. Slyvka // Uk-raina: kulturna spadshchyna, natsionalnasvidomist,derzhavnist. – Lviv, 2000. –Vyp. 6. – S. 3–9.

Slovnyk ukrainskoi movy: v 11 tt. / AN URSR.Instytut movoznavstva; zared. I. K. Bilodida. K.: Na-ukovadumka, 1970–1980.–T. 3. – S. 701.

SoliarI.Ia. Rady Poslivrishenniavid 15 bereznia1923 roku pro Skhidnu Halychynu [Elektronnyire-surs] // Rezhymdostupu: http://www.history.org.ua/?termin=Rady_posliv.

Hratsiozi Andrea. Viina i revoliutsiia v Yevropi1905–1956 rr. Per. zitaliiskoi M. Prokopovych. K.:V-voSolomiiPavlychko “Osnovy”, 2005. – 352 s.

Donald Raleigh «Experiencing Russias Civil War.Politics, Society, and Revolutionary Culturein Saratov,1917–1922», 2002.– 423 r.; Joshua Sanborn «ImperialApocalypse. The Great Warand the Destruction of theRussian Empire», 2014. – 288 r.; Jonathan Smele«The «Russian» Civil Wars, 1916–1926: Ten YearsThat Shook the World», 2016. – 480 r.; Lora Engel-stein «Russiain Flames: War, Revolution, CivilWar,1914–1921», 2017. – 856 r.; Dudko O. Nasylstva iviiny [Elektronnyiresurs] // Rezhym dostupu: http://www.lvivcenter.org/uk/chronicle/news/2845-2018-08-31-wwi-dudko-review.

Hrytsak Ya. Ukrainska revoliutsiia 1914–1923 rr.:novi interprytatsii// Ukraina moderna.1999. – № 2–3. –S.254–269.

Mark R. Diegescheiteme Staatsversuche // Uk-raine: Gegenwartund Geschichteeinesneuen Staates /Hrg. von G. Hausmannund A. Kappeier. Baden-Baden, 1993. – S. 82–99; Adams A.E. The Great Uk-rainian Jacqerie // The Ukraine, 1917–1921: A StudyinRevolution / Ed. By Taras Hunczak. Cambridge, Mas.,1977. – P. 247–270; Armstrong A. MythandHistory-intheEvolutionofUkrainian Consciousness // Ukrai-neand Russiain Their Historical Encounter / Ed. byP. J. Potichnyj, M. Raeff, J. Pelenski, G.N. Zekulin.Edmonton, 1992. P. 125–127; Guthier S. L. The Po-pular Base of Ukrainian Nationalismin 1917 // SlavicReview. 1979. Vol. 38. № 1. P. 30–47; Eley G. Re-mapping the Nation: War, RevolutionaryUpheava-landStateFormationinEasternEuropre, 1914–1923 //Ukrainian-JewishRelationsinHistoricalPerspective /Ed. by H. Asterand P. J. Potichnyj. 2nd Ed. Edmon-ton, 1990. P. 205–246; Hagenvon, M. The Dilemmasof Ukrainian Independence and Statehood, 1917–

1921 // The Harriman Institute Forum. 1994. Vol. 7.№ 5. – P. 7–11.

Lysiak-Rudnytskyi I. Istorychniese. V 2 t. Tom I. /Per. z anhl. M. Badik, U. Havryshkiv, Ya. Hrytsaka, A.Deshchytsi, H. Kyvan, E. Pankeievoi. K.: Osnovy,1994. – 554 s.

Szporluk R. Review // The Annals of the Ukrai-nian Academy of Artsand Sciencesin the United Sta-tes. 1978–1980. Vol. XIV. № 37–38. – P. 267–271.

Basara-Telishchak H.B., Skalskyi V.V. Mizhna-rodna naukova konferentsiia «Revoliutsiia, deravnist,natsiia: Ukraina nas hliakhu samostverdzhennia(1917–1921 rr.)» // Ukrainskyi istorychnyi zhurnal. –2017. – № 3. – S. 208–2013.

Vodotyka T., Skalskyi V. Pereosmyslennia Revo-liutsii 1917 roku: viina, revoliutsiia i derzhavnist vUkraini // Ukraina moderna. [Elektronnyiresurs]. Rez-hymdostupu: http://uamoderna.com/event/vodotyka-skalsky-about-revolution.

Hotsuliak V.V. Suchasni interprytatsii istoriohrafiiUkrainskoi revoliutsii 1917–1921 rr. // Visnyk Cher-kaskoho universytetu. 2017. №1. S. 7–23.

Kapeliushnyi V. «Ukrainska revoliutsiia 1917–1921 rokiv» u shkilny khpidruchnykakhtanavchalniiliteraturi z istorii Ukrainy: istoriohrafichni ta zahalno-pedahohichni aspekty. // Etnichna istoriia narodiv Yev-ropy. 2017. Vyp. 51. – S. 65–70.

Soliar I. Ukrainska revoliutsiia 1914–1923 rokivv natsionalnii pamiati halychan u mizhvoiennyi periodKhKhstolittia // Ukraina: kulturna spadshchyna, na-tsional nasvidomist, derzhavnist. Lviv, 2017. Vyp. 29:Primumagere. Yuvileinyi zbirnyk naposhanu MykolyLytvyna. – S. 157–164.


50

51

УДК 94(477) «1918–1919»

Павло Гай-Нижник (м. Київ)

Структури державної влади в ЗУНР – ЗО УНР(листопад 1918 р. – грудень 1919 р.)

Висвітлюється перебіг утворення Західноукраїнської Народної Республіки та формування органівдержавної влади ЗУНР (згодом – ЗО УНР) протягом 1918–1919 років.

Ключові слова: ЗУНР, ЗО УНР, державна влада, українська революція.

Pavlo Hai-Nyzhnyk

Structure of state power in the WUPR – WO UPR(november 1918 – December 1919)

The course of the formation of the Western Ukrainian People’s Republic and formation of the state autho-rities of the WUPR (subsequently from the UPR) during the years 1918–1919 are covered. The author investi-gated the proclamation of statehood in Western Ukraine and the formation of branches of power, in particular:the constitutional legislative body – the Ukrainian National Council, the executive (government) – the StateSecretariat, etc. The structural and personal composition of the WUPR parliament, as well as functions andresponsibilities of government secretariats (ministries), courts and prosecutor’s offices, powers of local autho-rities – local councils, local commissars and commandants, etc. are analyzed. The legislative acts of the Re-public, which defined and regulated the state system in the country and divided the areas of competence of thelegislative and executive power, its supreme and local authorities, were systematized and classified. The formof power and state-political system in the Western Ukrainian People’s Republic is determined.

Key words: WUPR, WO UPR, state power, Ukrainian revolution.

Павел Гай-Ныжнык

Структуры государственной власти в ЗУНР – ЗО УНР(ноябрь 1918 – декабрь 1919)

Освещается ход образования Западно-Украинской Народной Республики и формирования органовгосударственной власти ЗУНР (впоследствии – ЗО УНР) в течение 1918–1919 годов.

Ключевые слова: ЗУНР, ЗО УНР, государственная власть, украинская революция.

Наприкінці Першої світової війни у зв’язкуз поширенням революційної ситуації та кризоюобох імперій – Російської та Австро-Угорської,до складу яких входили українські землі, поси-лився процес боротьби українського народу засвоє національне та соціальне визволення, метоюякого було відновлення власної національноїдержавності. Як відомо, головні події відбува-лися в Наддніпрянській Україні, початок яким

поклало утворення УНР у листопаді 1917 року.У Західній Україні цей процес, ускладнений вій-ною, що продовжувалася, розрухою та агресив-ними діями більш сильніших націй-конкурентів,стосувався переважно Галичини, що розгор-нувся наприкінці 1918 р.

Створена у Львові на початку 1848 р. першанаціональна представницька організація – Го-ловна Руська Рада (ГРР)1 у відозві від 10 травня

1Установчі збори Головної Руської Ради відбулися 2 травня 1848 р. за сприяння тогочасного губернатораГаличини і Володимирії графа Франца Зерафа Штадіона фон Вартгаузена і Таннгаузена в консисторії соборуСвятого Юра. У зв’язку з тим, що митрополит Михайло Левицький перебував тоді у своїй заміській рези-денції в Унівському монастирі, зборами керував єпископ-помічник Григорій Яхимович. Його обрали й голо-вою ГРР, хоча її безпосереднім провідником став його заступник – Михайло Куземський. Другим заступникомобрано юриста Івана Борискевича. Основними принципами діяльності ГРР визначалися: вірність цісаревіФердинандові І – «конституційному царю Галичини й Володимирії» та його нащадкам, а також укріпленнята розвиток «нашої руської народності».

3 ’2018Павло Гай-Нижник К Р А Є З Н А В С Т В О

52

1848 р. зазначала: «ми русини2 галицькі нале-жимо до великого руського народу, котрий гово-рить однією мовою та складає 15 мільйонів, зяких 3,5 (півтретя) мільйона замешкує Галицькуземлю»3. Невдовзі у своїй політичній заяві від9 червня 1848 р. Головна Руська Рада заявилапро своє прагнення домогтися адміністратив-ного поділу Галичини (на той час до неї входилай Буковина) та утворення з її українських етніч-них земель окремої австрійської провінції. Од-ночасно з цим мало відбутися й урівноправленняукраїнської громади з іншими народами, а Укра-їнської греко-католицької церкви з іншими кон-фесіями. До наступного кроку національного ви-зволення й соборності мали призвести втіленнядомагань українських депутатів, висловлені у но-воствореному віденському парламенті. Йшлосяпро утворення з усіх українських земель Ав-стрії – Східної Галичини з Лемківщиною, Буко-вини та українського Закарпаття окремого ко-ронного краю зі своїм сеймом та урядом4.

Згадані дії політичного представництваукраїнської громади стали наслідком тривалоїподвижницької діяльності значного кола українсь -ких науковців, духовних діячів Західної Укра ї нипочатку ХІХ ст., які у своїх творах обґрунтову-вали концепції автохтонності українства, націо-нальної спорідненості Галичини, Буковини йЗакарпаття з Наддніпрянською Україною5. У про -грамних документах українських партій – ради-калів (РУРП), соціал-демократів (УСДП), націо-нальних демократів (УНДП) щодо національногопитання висловлювалося прагнення утворенняпередусім Галицько-Буковинської територіально-національної автономії, а у майбутньому – змага-тися до створення суверенної Української дер-жави на всіх етнічних українських землях6.

Однак ці занадто радикальні для імперіїплани, що могли істотно змінити розстановкунаціональних сил, наштовхнувшись на відчай-душний опір передусім польської сторони, непринесли позитивних наслідків. Водночас на-креслені обрії національно-політичного руху вАвстро-Угорській імперії, що пов’язувалися змісцевою національною автономією (поки що)та соборністю стали дороговказом до буремного1918 року7.

Наступні події були прискорені Першою сві-товою війною. Новітнє національне пробуджен -ня західних українців відбулося у 1918 р., щобуло пов’язано з загальним революційним про-цесом, який охопив Східну Європу, включаючий Австро-Угорщину. Значимі державотворчі здо-бутки в Наддніпрянській Україні, значна активі-зація в напрямі національного самовизначенняполітичних сил українства, передусім у Гали-чині та Буковині, широко відомі «14 пунктів»В. Вільсона8 т. зв. Програми миру, з їх визна чаль -ною тезою «права націй на самовизначен ня», деукраїнський народ на теренах Австро-Угорськоїімперії хоча згадувався й опосередковано, спо-нукав українські політичні сили до активізаціїсвоїх дій.

Нагадаю, що галицьке політичне представ-ництво українців вже наприкінці 1917 р.,зу стрічаючи перепони з боку польських сил таімперського центру, ультимативно заявляло увіденському парламенті про нагальну потребупобудови українського державного тіла на ос-нові традицій давнього українського Галицько-Волинського князівства. Причому заявлялося,що ця територія, як частина неподільної спад-щини всього українського народу, може якзалишитися у складі Австрії, так і, за волею ук-

2 До кінця ХІХ ст. українці на західних землях називали себе здебільшого «русинами», а українську мову –руською. – П. Г.-Н.

3 Будьмо народом // Зоря Галицька. – 1848. – 10 травня.4 Антонович М. Історія України. – Т. 4. – Прага: Нова доба, 1942. – С. 72; Охрімович Ю. Розвиток укра-

їнської національно-політичної думки (від початку ХІХ століття до Михайла Драгоманова). – Нью-Йорк:Вид-во Чарторийських, 1965. – С. 37.

5 Яремчук В. Д. Вплив національної ідеї на визвольну боротьбу в західноукраїнському регіоні на початкуХХ ст. // Події і особистості революційної доби / Збірник. – К.: ІПіЕНД, 2003. – С. 9–10.

6 Українські політичні партії кінця ХІХ – початку ХХ ст.: програмові і довідкові матеріали. – К.: Консал-тінг, Фенікс, 1993. – С. 26–27.

7 Гай-Нижник П. ЗУНР – ЗО УНР: становлення органів влади і державного управління (1918–1919 рр.). –К., 2018. – 146 с.

8 Гай-Нижник П. Політичні погляди Вудро Вільсона у допрезидентський період його життя та діяльності //Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України. –Вип. 39. – К., 2008. – С. 67–77.

Структури державної влади в ЗУНР – ЗО УНР (листопад 1918 р. – грудень 1919 р.)

53

раїнців, бути влученою до УНР9. На початку жов-тня 1918 р., коли офіційний Відень у передденьмирних переговорів з Антантою був вимушенийвизнати «14 пунктів» В. Вільсона, з боку Укра-їнської парламентської репрезентації (Є. Петру-шевич, К. Левицький) було виголошено низкузаяв з вимогою негайного утворення українськоїавтономії в Австрії. У них було категорично за-значено, що у випадку невиконання цих вимог,українці, виходячи з права на самовизначення,домагатимуться прилучення усіх українських зе-мель Австро-Угорщини, включаючи й угорськеЗакарпаття, до гетьманської Української Дер-жави10.

12 жовтня 1918 р. представники польськихкіл з Галичини на прийнятті у імператора за-явили від імені Галичини, що вони відокрем-люються від Австрії й возз’єднуються з Поль -щею. З цією метою 28 жовтня 1918 р. на нарадіу Кракові галицькі поляки створили Польськуліквідаційну комісію, яка повинна була зайня-тися питанням переобрання влади в Галичинівід Австрії до Польщі, визначивши місцемсвого постійного урядування м. Львів. Своєючергою Українська Національна Рада11 у своємустатуті від 18 жовтня 1918 р. заявила, що вва-жає за свій обов’язок «виконати в хвилі, якупризнаєть за відповідну, іменем українськогонароду австро-угорської монархії, його правосамоозначення та рішити про державну долювсіх областей, заселених тим народом»12. А вженаступного дня УНРада проголосила, що «цілаетнографічна українська область в Австро-

Угорщині, зокрема Східна Галичина з гранич-ною лінією Сяну з влученням Лемківщини, пів-нічно-західна Буковина з містами Чернівці,Строжинець і Серет та українська полоса пів-нічно-східної Угорщини – творять одноцілу ук-раїнську територію»13. У вказаній прокламаціїтакож зазначалося, що «Українська Націо-нальна Рада виготовить конституцію для утво-реної тим способом держави, на основах: за-гального, рівного, тайного і безпосередньогоправа голосування з пропорціональним заступ-ництвом, з правом національно-культурної ав-тономії та з правом заступництва в правитель-стві для національних меншин»14.

Наприкінці жовтня 1918 р. в Австро-Угор-щині відбулася революція, в результаті якої булоповалено монархічну владу. 24 жовтня проголо-сила свою незалежність Угорщина, а 28 жовтняу Празі проголошено незалежну Чехо-СловацькуРеспубліку. 29 жовтня було проголошено утво-рення Сербо-Хорвато-Словенської держави, якапізніше була перейменована на Югославію15.12 листопада 1918 р. республікою було проголо-шено Австрію.

У ці процеси впліталися й події на україн-ських землях. Після того, як імператор Карл Ізвернувся з маніфестом «До моїх вірних австрій-ських народів», 18–19 жовтня 1918 р. у Львовібув скликаний з’їзд мужів довір’я з цілого краю.Це були представники усіх політичних партійГаличини, Буковини, депутатів австрійськогопарламенту галицького і буковинського сеймів,духовенства. Згідно плану, на цьому з’їзді мала

9 Лозинський М. Українська революція: Розвідки і матеріали. Галичина в рр. 1918–1920. – Т. V. – Відень,1922. – С. 23.

10 Stenographische Protokolle uber die Sitzungen des Hauses der Abgeordneten des osterreichischen Reichsratesim Jahre 1917 und 1918. XXII Session. – Wien, 1918. – Bd. 1. – S. 4553.

11 Українська Національна Рада (УНРада) постала 18–19 жовтня 1918 р. після проведеденої у Львові уприміщенні Народного Дому конституанти – представницького зібрання (бл. 500 осіб). Головною метою буловтілення права на самовизначення українських земель Австро-Угорської монархії, що перебувала у стадіїперманентного розпаду. До складу УНРади входили усі українські депутати обох австрійських палат (Палатипослів і Палати панів), крайових сеймів Галичини й Буковини, представники єпископату, по три представникиукраїнських партій з цих земель; крім того, до неї було кооптовано видатніших непартійних фахівців, пред-ставників молоді, проведено вибір від повітів та міст й надано місце представництву національних меншо-стей, які цим правом не скористалися. Усього УНРада налічувала 150 членів (передбачалося ж: усього – 226,з них (пропорційно до відсотку від загальної кількості громадян) українці – 160, поляки – 33, євреї – 27,німці – 6).

12 Левицький К. Великий зрив (До історії української державности від березня до листопада 1918 р. напідставі споминів та документів). – Лв.: Червона калина, 1931. – С. 113–114.

13 Там само. – С. 115–116.14 Там само.15 Утвердження ленінських ідей про державу і право на Україні. – Лв., 1972. – С. 210.

бути утворена конституанта (Українська Націо-нальна Рада) і проголошена українська держав-ність.

Під час роботи УНРади 19 жовтня 1918 р. донеї надійшла відозва від угорських українців(Закарпаття), що засвідчувало усвідомленняними своєї національної належності і зв’язку зусім українським народом. Ця відозва, зачитанапривселюдно, закінчувалася такими словами:«Ви, наші рідні браття, повинні стати за нами із’єднати з собою. Наш народ дожидає того спа-сенія, щоби раз вже висвободитися від ярма дру-гого народу»16. Виходячи з напруженої ситуації,пов’язаної з гострим національним суперниц-твом у самій Австро-Угорщині, непевного стано-вища української державності в НаддніпрянськійУкраїні, УНРада прийняла рішення утворити са-мостійну державу, котра, виходячи з розвиткуподій, увійшла б до складу Соборної Україниабо ж певний час знаходилася б у федератив-ному союзі з Австрією.

Отже Українська Національна Рада (УН-Рада), створена 18 жовтня 1918 р. у Львові якКонституанта (Конституційні Збори) україн-ського народу, що проживав на своїх етнографіч-них землях в Австро-Угорській імперії, сталавищим законодавчим органом Західно-Україн-ської Народної Республіки. До складу УНРади,згідно зі Статутом від 18 жовтня 1918 р.,увійшли: всі українські депутати обох палатавстрійської Державної Ради (Парламенту іПалати панів), крайових соймів Галичини йБуковини, по три представники українськихполітичних партій з цих земель. Крім зазначениху Статуті делегатів, у засіданнях УНРади бралиучасть представники від українського студент-ства Галичини. Функції президії УНРади уперіод львівської сесії виконувала президіяУкраїнської парламентарної репрезентації вавстрійському парламенті. 19 жовтня 1918 р.УНРада прийняла постанову про утворенняУкраїнської Держави на українських етногра-фічних землях у складі Австро-Угорщини та за-кликала національні меншини направити своїхпредставників до УНРади пропорційно кількостінаселення. Президентом УНРади став ЄвгенПетрушевич.

Разом з тим Українська Національна Радавирішила проявити свою лояльність щодо щеіснуючої Австро-Угорської монархії, звернув-

шись до властей у Відні з пропозицією затвер-дити рішення УНРади про проголошення Укра-їнської державності.

УНРада утворила три комісії (делегатури) зфункціями вищої виконавчої влади:

● «Загальну» (тимчасовий уряд) у Відні підкерівництвом Є. Петрушевича (25 жовтня1918 р.). 25 жовтня 1918 р. віденська делегаціяофіційно повідомила про створення УНРади йпредставила її державну програму голові ав-стрійському уряду Максу Гусареку фон Гейн-лейну й безуспішно домагалася легітимної пе-редачі влади від австрійського уряду. 26 жовтня1918 р. Є. Петрушевич від імені УНРади виславноту до президента США Вудро Вільсона, в якійдоводив до його відома факт утворення Україн-ської Держави та просив підтримки у вирішенніукраїнського питання;

● для вирішення справ Галичини і Закар-паття («Галицьку») – у Львові (голова – К. Ле-вицький). Львівська делегація УНРади, делегатиякої постійно проживали у Львові, здійснювалазаходи з організації української влади в СхіднійГаличині. 29 жовтня 1918 р. було утворено Цен-тральне бюро УНРади у Львові (голова – Р. Пер-фецький) та Харчовий уряд (голова – С. Федак).30 жовтня 1918 р. УНРада закликала українськенаселення Галичини не виконувати розпоряд-ження Польської ліквідаційної комісії та визналаЛегіон українських Січових стрільців як основунаціональних збройних сил проголошеної дер-жави;

● «Буковинську» у Чернівцях (голова – О. По-пович). 25 жовтня 1918 р. буковинську делегаціюдоповнили 10 представників і вона отрималаназву: Український крайовий комітет Буковини.Після встановлення української влади в Чернів-цях та обрання О. Поповича президентом краю,7 листопада 1918 р. Крайовий комітет ухваливнову назву – Українська Крайова НаціональнаРада (голова – А. Артимович). 9 листопада1918 р., після окупації Буковини румунськимивійськами, більшість її делегатів залишили Чер-нівці.

На зборах 19 жовтня було обрано ПрезидіюУкраїнської Національної Ради, яка представ-ляла УНРаду в період між сесіями. Тоді ж пред-ставник від Української соціал-демократичноїпартії (УСДП) М. Ганкевич висловився за прого-лошення з’єднання з Наддніпрянською Україною,


54

16 Левицький К. Великий зрив (До історії української державности від березня до листопада 1918 р. напідставі споминів та документів)... – С. 118.

хоча члени партії вирішили не брати участі в Ук-раїнській Національній Раді. З’їзд було проголо-шено закритим, що викликало незадоволеннясеред присутніх, які домагалися дебатів і голосу-вання про прийняття рішення. Тим часом розпадАвстро-Угорщини пішов дуже швидко, зв’язкиміж виконавчими делегатурами перервалися.

Варто зауважити, що створення 18–19 жов-тня 1918 p. y Львові Української НаціональноїРади хоч і спиралося на цісарський маніфест від16 жовтня 1918 p., проте не означало реальноїзміни влади в Галичині та Буковині. Незважа -ючи на зусилля віденської делегації УНРади,навіть формальної передачі влади українцям уСхідній Галичині не відбулося. Максимум, чогодомоглася віденська делегація УНРади, булорішення австрійської Ради міністрів про обсад-ження староств і повітових дирекцій скарбу уря-довцями-українцями. Крім того, передбачалосязайняття українцями посад суддів та урядовцівна залізничних станціях17. Даремно очікуючивказівок з Відня, львівська делегація УНРадиуконституювалася лише 27 жовтня 1918 року.Відразу після цього вона прийняла рішення прозапровадження на місцях інституту повітовихкомісарів УНРади, яких мали обрати делегативід сільських громад повіту. Рішення передба-чало також утворення при комісаріатах прибіч-них Рад. Крім того мова йшла про вибори гро-мадських комісарів і сільських прибічних Рад,що мали відбутися на зборах у громадах краю18.

Скликання в усіх повітах Галичини органі-заційних зборів для формування повітових і гро-мадських організацій УНРада призначила на6 листопада 1918 р. Проведення цієї акції дору-чалося наявним повітовим організаціям19. Абине допустити переходу влади в Східній Галичинідо рук Польської ліквідаційної комісії, урядни-кам української національності, котрі працю-вали в державних установах, було наказано доостаточної передачі влади УНРаді виконуватиобов’язки австрійських урядників20. 29 жовтня

1918 р. львівська делегація ухвалила «Устав іІнструкції для повітових органів УкраїнськоїНаціональної Ради», де були сформульовані спо-соби організації та компетенція створюваних нанаціональній основі повітових, міських і сіль-ських виконавчих структур21.

31 жовтня делегація Української Національ-ної Ради поставила перед галицьким намісникомгенералом Г. Гуйном вимогу передати владу в їїруки. Проте намісник відмовився зробити це,посилаючись на відсутність відповідних дирек-тив віденського уряду22. Керівництво ж львів-ської делегації УНРади, очікуючи повідомленняз Відня про офіційну передачу влади в СхіднійГаличині українцям, утримувалось від закликудо перейняття влади на місцях. Таким чином,УНРадою було фактично встановлено ситуаціюдвовладдя, коли створені національні місцеві ор-гани мали діяти паралельно з існуючою австрій-ською адміністрацією.

Тим часом Український Центральний Вій-ськовий Комітет, який не орієнтувався на Віденьі не мав віри австрійському урядові, готувавсядо створення власної військової сили, а відтакне допустив Польську ліквідаційну комісію доЛьвова. У другій половині жовтня УкраїнськийЦентральний Військовий Комітет поділив крайна військові округи, розіслав своїх кур’єрів дорайонів і до військових частин, призначив ок-ружних військових комендантів.

Саме цей Комітет (переіменований вже наУкраїнську Генеральну Команду) у ніч з 31 жов-тня на 1 листопада 1918 р. здійснив у Львовіукраїнський державотворчий переворот. Україн-ські військові частини 15-го полку крайової обо-рони, 50-го сторожового та 41-го супровідногокуренів вийшли з касарень, роззброїли жовнірів-неукраїнців, обложили усі найважливіші урядовібудинки і зайняли їх. Переворотом керував Дми -тро Вітовський. Над львівською ратушею за-майорів український синьо-жовтий прапор, йогопідняв молодий стрілець С. Паньківський.


55

17 Гоцуляк М. Перший Листопад 1918 року на західних землях України (зі спогадами і життєписамичленів Комітету Виконавців Листопадового Чину). – К., 1993. – С. 52–53; Лозинський М. Українська револю-ція: Розвідки і матеріали. Галичина в рр. 1919–1920. – С. 35.

18 Львівська делегація Національної Ради // Діло. – 1918. – 29 жовтня.19 Зарядження Української Національної Ради // Діло. – 1918. – 29 жовтня.20 Львівська делегація Національної Ради // Діло. – 1918. – 29 жовтня.21 3 Делегації Української Національної Ради у Львові // Діло. – 1918. – 31 жовтня; ЦДІА у м. Львові,

ф. 581, оп. 1, спр. 93, арк. 12–12 зв.22 Матейко Р. Галицькі лицарі волі. Українські визвольні змагання на Тернопільщині 1900–1920 років у

контексті історії України. – Тернопіль: Принтер-інформ, 2002. – С. 65.

Одразу ж після перевороту владу від австро-угорської адміністрації перебрала на себе Укра-їнська Національна Рада. Вранці 1 листопада1918 р. Д. Вітовський повідомив у Київ: «Зайня-тий українськими військами Львів складає поклінКиєву, столиці всієї України»23. Новопри значенийнамісник В. Децикевич офіційно передав владу вГаличині Костю Левицькому.

Того ж дня УНРада випустила Відозву доукраїнського народу, в якій виголошувалося:

«Дня 19 жовтня твоєю волею утвориласяна українських землях бувшої австро-угорськоїмонархії Українська Держава і її найвисшавласть, Українська Національна Рада.

З нинішнім днем Українська НаціональнаРада обняла власть в столичнім місті Львові іна цілій території Української Держави»24.

У Відозві наказувалося, що «заки будуть ус-тановлені органи державної власти в законнімпорядку, українські організації по містах, пові-тах і селах мають обняти всі державні краєві ігромадські уряди і в імені Української Націо-нальної Ради виконувати власть», а існуючі натой час неприхильні до Української Державимісцеві уряди мали бути усунені25. Усі українці-вояки колишньої австро-угорської армії оголо-шувалися підпорядкованими українській владі йвідкликалися на Батьківщину з усіх фронтів. На-селенню наказувалося організовувати бойовідружини й забезпечувати лад і спокій на місцях,а надто – тримати під контролем залізниці,пошти й телеграф. УНРада гарантувала всім на-ціональностям національну та релігійну рівноп-равність. До видання нових законів УкраїнськоїДержави мали бути чинними старі австро-угор-ські закони, якщо вони «не стоять у противен-стві до основ Української Держави»26. Відозвоютакож доводилося до відома населення пронамір УНРади скликати Установчі збори на ос-нові загального, рівного, безпосереднього і та-ємного виборчого права, а також, що як тільки-но буде створено український уряд, його склад іпрограму буде широко оголошено.

Зі свого боку Українська Генеральна Ко-манда (колишній Військовий Комітет) розіслалакур’єрів до усіх закутків Галичини з закликамидо негайного взяття влади. Усе це було зробленовід імені Української Національної Ради, хоч ібез згоди її президії та більшості членів. Укра-їнська Генеральна Команда не мала великої надіїна успіх і перемогу цієї акції, проте мала ба-жання не допустити до того, аби Львів і СхіднаГаличина перейшли під польську владу27.

У жовтні–листопаді 1918 р. за участю членівКонституанти у більшості повітів Східної Гали-чини було утворено повітові (в Коломиї таСтрию – окружні) УНРади (проте їхній склад тадіяльність ще не було регламентовано). У повітикраю були направлені уповноважені УНРади івійськові команди (вони називалися кур’єрами)з наказом місцевим українським військовим ко-мандам брати виконання влади на місцях в своїруки28. Останні це здійснили у Станіславові, Ко-ломиї, Долині, Снятині, Раві-Руській, Золочеві,Сколе, Городку, Підгайцях, Жовкві, Печеніжині,Кам’янці-Струмиловій, Буську. У Тернополі, Пе-ремишлі, Бориславі, Дрогобичі, Рудках, Бережа-нах, Стрию, Турці, Гусятинському повіті і Сам-борі владу було взято в результаті селянськихвиступів, а в Дрогобичі – виступу робітників29.

Як правило, новоприбулий комісар випускавзвернення до мешканців підпорядкованого краючи населеного пункту, в якому після повідом-лення про встановлення Української Держави іпереходу влади з 1 листопада до Української На-ціональної Ради, мешканці закликалися до спо-кою і послуху, в місті, селі чи повіті оголошу-вався стан облоги, вимагалася здача населеннямзброї та амуніції «під загрозою дотеперішноговоєнного права» й заборонявся продаж алко-гольних напоїв до подальших розпоряджень30.

9 листопада 1918 р. на засіданні УкраїнськоїНаціональної Ради було вирішено дати державіназву – Західно-Українська Народна Республіка(ЗУНР). До її складу, окрім Східної Галичини,входили Північна Буковина і Закарпаття, тобто


56

23 Там само. – С. 66.24 Лозинський М. Українська революція: Розвідки і матеріали. Галичина в рр. 1918–1920. – С. 42.25 Там само. – С. 42–43.26 Там само.27 Охримович В. Львів // Діло. – 1928. – 1 листопада.28 Лозинський М. Українська революція: Розвідки і матеріяли. Галичина в роках 1918–1920. – С. 42–43.29 Лісна І. С. Становлення української державності в Галичині (1918–1923 рр.). – Тернопіль, 2001. – С. 36.30 Державний архів Львівської області ( далі – ДАЛО) , ф. 1259, оп. 1, спр. 5, арк. 1.

землі колишньої Австро-Угорської монархії, на-селені українцями. Держава ЗУНР охоплювалаблизько 70 тис. кв км території з населенням6 млн громадян (у тому числі: 71% українців,14% – поляків, 13% – євреїв, 2% – угорців, ру-мунів та ін.).

На початку листопада 1918 р. створюваніУкраїнські Національні Ради Закарпаття (у Пря-шеві, Хусті, Любовні, Сваляві, Сиготі, Ясіні таін.) декларували про прагнення українців-закар-патців увійти до складу ЗУНР і Наддніпрянськоїдержавності31. Протягом 1918 р. – першої поло-вини 1919 р. суспільно-політичні події в україн-ському середовищі Закарпаття точилися навколотрьох основних центрів – Старої Любовні (зго-дом Пряшева) на заході Закарпаття, Ужгорода –у центрі та Хуста – на сході. Так, у Старій Лю-бовні 8 листопада 1918 р. відбулося багатоти-сячне віче представників багатьох українськихсільських громад, яке перетворилося на мо-гутню маніфестацію з гаслами возз’єднаннявсього Закарпаття з Україною. На вічі було ут-ворено впливову Руську Народну Раду (РНР),яку очолив М. Якуб’як, ухвалено Маніфест дорусинів Угорщини з основними гаслами відривувід Угорщини та об’єднання з Україною. У сере-дині листопада РНР перенесла свій центр доПряшева, де 19 листопада 1918 р. скликала чер-гове масове віче. На ньому були схвалені резо-люції про вільне самовизначення українськогонароду на своїх етнічних землях, повну націо-нальну свободу поряд з іншими народами Угор-щини. РНР винесла протест проти можливостірозриву національної території і прилучення За-карпаття проти волі його населення до якоїсьіншої держави, окрім української. Подібно довимог галицької УНРади закарпатська РНР до-магалася окремого національного представниц-тва на Мировій конференції в Парижі32. Протеневдовзі Буковину захопила Румунія, а Закар-паття спочатку відійшло до складу Угорщини, ау січні–квітні 1919 р. – до Чехо-Словаччини.Таким чином, фактично ЗУНР охоплювалатільки територію Східної Галичини та Західного

(Галицького) Поділля з населенням 4 млн грома-дян (75% – українці, 12% – поляки, 11% – євреї,2% – інші національності)33.

Ще 5 листопада 1918 р. УНРада випустилазвернення до українського народу, в якому ви-клала основоположні засади своєї державної по-літики. У новотвореній державі, зазначалося вдокументі, «не буде поневолення нації нацією іне сміє бути панування багатших та економічносильніщих над бідними й економічно слабшими.В Українській Державі всі горожане без ріжницімови, віри, роду, стану чи пола будуть справдірівні перед правом й наскрізь демократичнийлад, опертий на загальнім, рівнім, безпосеред-нім, тайнім і пропорціональнім виборчім праві,від громади починаючи і на державі кінчаючи,забезпечить верховний голос у державі демо-сови, масам робочого народу. Хлібороб і робіт-ник будуть основою і керманичами держави»34.Щойно збереться по заспокоєнні краю україн-ський парламент, зазначалося у звернені, він що-найперше здійнить справедливу земельну ре-форму на користь малоземельних і безземельнихселян, а робітниче законодавство забезпечитьробітникові 8-годинний день праці та «дасть без-пеку на старість і нездібність до праці і взагаліподасть охорону праці»35. УНРада закликалагромадян до єдності й захисту здобутої держав-ності, для чого мусить бути створена сильнаармія, а отже «ніхто, хто є Україньцем, не смієвідтягтися від великого діла, від жертви для щас-ливої будучини будучих поколінь»36.

9 листопада Українською НаціональноюРадою було сформовано вищий виконавчий ірозпорядчий орган – Тимчасовий Державнийсекретаріат (Рада державних секретарів) начолі з Костем Левицьким. Наступного дня,10 листопада, він склав урочисту присягу на вір-ність українському народові і державі.

«Вступаючи в уряд, – заявив К. Левицький, –уважаємо за відповідне зазначити, що стоїмона демократичнім принципі. Ми вийшли з на-роду і для народу буде присвячена наша праця.Нашим обов’язком буде – берегти добра і права


57

31 Оршан Я. Закарпаття. – Париж, 1938. – С. 7.32 Верига В. Визвольна боротьба в Україні. 1914–1923 рр. – Т. 1. – Л..: Інститут українознавства ім. Івана

Крип’якевича НАНУ, 2005. – С. 400–403.33 Кульчицький В. С., Настюк М. І., Тищик Б. Й. Історія держави і права України. – Л., 1996. – С. 177.34 ДАЛО, ф. 1259, оп. 1, спр. 1, арк. 1.35 Там само.36 Там само.

Західно-Української Держави; нашим змаган-ням – забезпечити лад, спокій і добробут держави.Лиш український режим буде в нашій державі.Цілому населенню без огляду на національністьі віросповідання, без огляду на соціяльне стано-вище будуть забезпечені всі права і рівні так со-ціальні, як і політичні»37.

У складі Державного секретаріату було14 міністерств – Державних секретаріатів, якіочолювалися державними секретарями: внут-рішніх справ (Льонгин Цегельський), зовнішніхсправ (Василь Панейко), фінансів (тимчасовоКость Левицький), військових справ (Дмитро Ві-товський), судових справ (Сидір Голубович),торгівлі і промислу (Ярослав Литвинович), зе-мельних справ (Степан Баран), шляхів (ІванМирон), пошт і телеграфу (Олександр Пісець-кий), праці і суспільної опіки (Антін Чернець-кий), суспільного здоров’я (Іван Куровець),освіти (мав бути Степан Смаль-Стоцький, тим-часово – Олександр Барвінський), віроспові-дання (Олександр Барвінський), публічних робіт(Іван Макух). Було створено також Харчовийвиділ, прирівняний до секретаріату, який очоливСтепан Федак38.

10 листопада 1918 р. УНРада доручила Радідержавних секретарів здійснити необхідні за-ходи для об’єднання усіх українських земель водну державу. 12 листопада 1918 р. до УНРадибули кооптовані представники від політичнихпартій та війська, а вже наступного дня (13 лис-топада 1918 р.) Українська Національна Рада ви-значила конституційні засади новоствореної дер-жави, прийнявши Тимчасовий Основний Закон«Про державну самостійність українських зе-мель колишньої Австро-Угорської монархії»39.Тимчасовий Основний Закон мав позитивне зна-чення для формування правової системи ЗУНР,у тому числі й законодавчої техніки.

Закон поділено на п’ять артикулів, які маютьназви, що відображають їх зміст, і наскрізнунумерацію, однак немає підписів відповіднихпосадових осіб. Структура акта ґрунтується налогічному викладі його змісту.

В Артикулі І закону закріплювалася назва дер-жави – Західно-Українська Народна Республіка.

В Артикулі ІІ записано, що ії територія вклю-чає українські етнографічні землі колишньоїАвстро-Угорської монархії, тобто – коронні країГаличини і Буковини та українські комітати За-карпаття – згідно «етнографічної карти Австрій-ської монархії». «Простір Західно-УкраїнськоїНародньої Республіки покривається з україн-ською суцільною етнографічною областю в межахбувшої австро-угорської монархії – то є з україн-ською частиною бувших австрійських короннихкраїв Галичини з Володимирією і Буковини та зукраїнськими частинами бувших угорських сто-лиць (комітатів): Спиш, Шариш, Земплин, Уг,Берег, Угоча і Марморош – як вона означена наетнографічній карті австрійської монархії Карлабарона Черніга, Ethnographische Karte der osterre-ischen Monarchie, entworten von Karl FreiherrnCzer nig, herausgegeben von K. K. Direktionder administrativen Statistik. Wien 1855. Masstab1:864.0», – зазначалося в Основному Законі40. Цятериторія творить самостійну Західно-УкраїнськуНародну Республіку (Артикул ІІІ).

В Артикулі IV закріплювалося верховенствоі суверенітет народу в державі, який здійснює їхчерез свої представницькі органи, обрані на під-ставі загального, рівного, прямого, виборчогоправа при таємному голосуванні, за пропорцій-ною системою. Виборчим правом наділялися усігромадяни держави, без різниці національностічи статі. Найвищим органом влади мали статиУстановчі збори ЗУНР, а до їх обрання уся по-внота законодавчої влади належала УкраїнськійНаціональній Раді, виконавчої – Державномусекретаріатові.

Гербом ЗУНР був затверджений золотий левна синьому полі, обернутий у праву сторону;прапором – традиційний синьо-жовтий. Затвер-джено й державну печатку ЗУНР (Артикул V)41.

Зазначу, що спосіб закріплення процедуриреалізації закону потребував вдосконалення, по-заяк зміст і обсяг прав та обов’язків суб’єктів прирегулюванні цих питань чітко не було визначенота закріплено здебільшого надто узагальнено.

Українська Національна Рада стала вищимзаконодавчим органом ЗУНР на чолі з її прези-дентом (з червня 1919 р. – диктатором) Євгеном


58

37 В Галичині // Нова Рада. – 1918. – 24 (11) листопада.38 Чубатий М. Державний лад на Західній области Української Народної Республіки. – Л., 1921. – C. 16–17.39 ЦДАВО України, ф. 2192, оп. 2, спр. 3, арк. 35–35 зв.; ф. 3505, оп. 1, спр. 135, арк. 169–169 зв.40 Там само.41 Там само.

Петрушевичем. Склад її в основному залишивсяпопереднім, збільшилася тільки кількість членівза рахунок представництва повітів і більшихміст Галичини.

15 листопада на засіданні УНРади було при-йнято закон «Про доповнення складу Україн-ської Національної Ради від повітів та більшихміст краю»42, тобто вирішено зробити її більшпредставницьким органом згідно закону. Відтак,слід було обрати по одному делегату від кожногоповіту, а також від міст: Львова – 4, Чернів-ців – 2, Станіславова – 2, Перемишля – 1, Дрого-бича – 1, Коломиї – 1, Тернополя – 1, Стрия – 1,Ярослава – 1, Самбора – 1, Золочева – 1, Бере-жан – 1, Борислава – 1. Вибір тих делегатів, го-ворилося у законі, «здійснюють повітові органи

за участю просвітніх, культурних, економічнихі політичних організацій на спільному засі-данні», яке скликав повітовий комісар. Обира-лася й «провірочна комісія», яка затверджуваларезультати і правильність проведення виборів.Вибори належало провести у часі від 22 по26 листопада 1918 р.

Протягом наступних днів було прийнято щедекілька важливих законів, які стосувалися про-цесу організації державно-політичної системиЗахідно-Української Народної Республіки. Так,16 листопада на засіданні Української Націо-нальної Ради було прийнято Закон «Про тимча-сову адміністрацію областей Західно-УкраїнськоїНародної Республіки»43. З огляду на цей закон,питання чинності правових актів колишньої


59

42 ЦДІА у м. Львові, ф. 581, оп. 1, спр. 96, арк. 6.43 Збірник законів, розпорядків та обіжників, проголошених Державним Секретаріятом Західно-Україн-

ської Народної Республіки. – Станіслав, 1918. – С. 5–7.

Австро-Угорської монархії було визначено вЗУΗΡ чітко: вони зберігали чинність до виданняправових актів ЗУНР, якщо не суперечили її за-конодавству.

Закон став правовою основою діяльностіуряду ЗУНР та нижчих органів урядування тауправління. Згідно із §1, на території Західно-Української Народної Республіки залишилося всилі попереднє австрійське законодавство, якщовоно не суперечило інтересам, суті і цілям Ук-раїнської держави. У законі вказувалося, що усіслужбовці і «державна служба бувшої австрій-ської держави, котрі зложать письмове прире-чення» чесно служити українській державі, за-лишаються на своїх місцях. Усі адміністративніоргани і власті на території Західно-УкраїнськоїНародної Республіки «підлягають ДержавномуСекретаріату», який є найвищим органом вико-навчої влади держави. На місцях запроваджу-валися посади державних повітових комісарів,які здійснювали «заряджання урядам», дозво-ляли або забороняли носити зброю цивільнимособам, контролювали справедення державнихустанов, призначали (до часу проведення вибо-рів) сільських і містечкових комісарів (такікомісари призначалися там, де усувалися анти-українські старі комісари, лояльні ж – затвер-джувалися).

Перебравши в свої руки основні державніустанови, українці розпочали формування сис-теми виконавчої влади на національній основі.Не створюючи принципово нових управлін-ських структур, вони відновили функціонуванняіснуючих при австрійському режимі місцевихвиконавчих органів. Керівниками повітової ад-міністрації стали новопризначені українські ко-місари. Посада повітового комісара замінюваланачальника місцевої адміністрації – повітовогостаросту, який при колишній австрійській владіпідпорядковувався галицькому наміснику.

Як правило, у перші дні повстання посадаповітового комісара доручалася комусь з членівпідготовчого комітету чи лідерів місцевої інте-ліґенції44. Проте згідно з інструкцією, повітовікомісари мали бути обрані делегатами (відпо-ручниками) громад і затверджені УНРадою у

Львові. Відпоручників громад мали обирати їхнімешканці на основі загального і рівного праваголосування особами віком від 20 років. Селамз населенням більшим від 3 тис. мешканців на-давалося право делегувати на кожних наступних2 тис. осіб – на одного відпоручника більше45.З перших днів комісаріати підпорядковувалисята звітували львівській делегації УНРади. З утво-ренням Державного секретаріату комісаріатиувійшли в підпорядкування центральному вико-навчому органу ЗУНР.

Згідно ж з Законом «Про тимчасову адмініс-трацію областей Західно-Української НародноїРеспубліки» повітовий комісар затверджував об-рані кандидатури сільських і міських комісарів.Йому належало право розпуску «прибічних» раді призначення нових виборів до них. Крім цьогоповітові комісари повинні були: 1) оберігати ін-тереси української державності та протидіятибудь-яким спробам завдати їй шкоду; 2) при-ймати присягу від службовців повітових служб;3) приймати рішення у випадку відмови австрій-ських службовців від виконання своїх обов’яз-ків; 4) затверджувати розпорядження повітовихвластей; 5) давати дозвіл на носіння зброї ци-вільному населенню; 6) здійснювати нагляд заділоводством усіх державних органів і службо-вих осіб у повіті.

Закон реґламентував також порядок виборів,структуру та функції «прибічних» національнихрад. Передбачалося збереження старих кадрівслужбовців, особливо суспільно необхіднихслужб (комунальних, зв’язку, залізниць тощо).У законі зазначалося, що усі службовці, які да-дуть письмове зобов’язання чесно служити Ук-раїнській державі, залишаються працювати насвоїх місцях. Повітового комісара призначав тазвільняв державний секретар внутрішніх справ.Повітові військові коменданти та комендантижандармерії підлягали повітовим комісарам ви-ключно в питаннях громадської безпеки. Разомз тим закон вилучав з компетенції комісарів ке-рівництво судами, поштою, телеграфом, заліз-ницею, соляними копальнями та доменами, до-зволяючи втручатися в справи цих інституційлише у надзвичайних випадках46.


60

44 ДАЛО, ф. 257, оп. 1, спр. 23, арк. 15, 24; Карпинець І. Історія 8 галицької бригади (давнішої «ГрупиРудки» або «Групи Гофмана») // Літопис Червоної Калини. – 1932. – Ч. 7–8. – С. 13; Чайковський А. Чорнірядки. Мої спомини за час від 1 листопада 1918 до травня 1919. – Л., 1930. – С. 14.

45 ЦДІА у м. Львові, ф. 581, оп. 1, спр. 93, арк. 12.46 Діло. – 1918. – 18 падолиста.

16 листопада, на виконання Закону «Протимчасову адміністрацію областей Західно-Укра -їн ської Народної Республіки» і з метою йогоконкре тизації було видано розпорядження Дер-жавного секретаріату «Про державну адміністра-цію» («Про адміністрацію Західно-УкраїнськоїНародної Республіки»)47. У ньому вказувалося,що усі державні службовці колишньої австро-угорської держави, які складають письмову обі-цянку чесно служити Західно-Українській На-родній Республіці залишаються на своїх місцях.Усі органи виконавчої влади на місцях підляга-ють Державному секретаріатові і відповіднимгалузевим секретарствам. Керівним органом дер-жавної адміністрації у повіті визначався держав-ний повітовий комісар, «якого іменує і усуваєДержавний Секретар внутрішніх справ»48.

Зберігаючи попередній адміністративно-те-риторіальний поділ, закон встановлював, що уповіті адміністративна влада належить повіто-вому комісару, який призначався державним сек-ретарем внутрішніх справ. При комісарі шляхомвиборів, у яких приймало участь населення по-віту, утворювалася т. зв. повітова національнарада з дорадчим голосом. Міських комісарів при-значав державний секретар внутрішніх справ, а умістечках і селах (містечкових і сільських грома-дах) громадських комісарів призначали повітовікомісари. При міських, містечкових і сільськихкомісарах діяли т. зв. «прибічні ради», які обира-лися населенням. Закон докладно врегульовувавкомпетенцію місцевих органів влади та управ-ління, які у всій своїй діяльності підпорядковува-лися урядові. Тимчасово, через відсутність новихзаконів, залишалося чинним австрій ське законо-давство. Усі попередні службовці державногоапарату, пошт, залізниці і т. д., незалежно від на-ціональності, могли залишатися на державнійслужбі й надалі, якщо вони склали письмове зо-бов’язання чесно служити Українській державі.

У повіті представником і основним органомдержавної адміністрації визначався «україн-ський державний повітовий комісар». Повіто-

вих комісарів призначав і звільняв державнийсекретар внутрішніх справ (§5). Їх основнимправом і обов’язком було «берегти інтереси ук-раїнської державності і протидіяти всяким спо-собам, скерованим проти неї». Повітові комісарипризначали у селах і містечках громадських ко-місарів, якщо такі ще не були обрані населен-ням. Вони також мали право оголосити розпу-щеними місцеві «прибічні громадські ради»,призначати до них нові вибори (§10).

Повноваження та обов’язки таких комісарівбули 1 грудня 1918 р. ретельно зазначені в окре-мому Обіжнику Ради державних секретарів «Додержавних повітових комісарів про їх обов’язкита права», в якому, зокрема, зазначалося, що дер-жавний повітовий комісар «є найвищим органомукраїнської власті на повіті і як такий він покли-каний в першій мірі стояти на сторожі обов’язу -ючих законів, примінювати їх точно і справед-ливо супроти всіх горожан держави без виїмкународності, віроісповідання і стану»49. Держав-ний повітовий комісар керував справами цивіль-ної адміністрації повіту, а також тими справами,що не підпадали під юрисдикцію й розпоряд-ження військової влади, проте обидві влади(цивільна та повітова) мали спільними співдіямизабезпечувати в повіті лад та публічну безпеку.З цією метою державний, а також для виконаннясвоїх розпоряджень, повітовий комісар (як най-вищий орган цивільного адміністрації) мав правозвертатися за допомогою війська, при чому міс-цевий військовий комендант був зобов’язанийнадати йому таку допомогу.

Більшість повітових комісарів були обрані намісцях, лише в кількох повітах комісара призна-чила центральна влада ЗУНР50. Зокрема для зміц-нення виконавчої влади в стратегічно важливомуДрогобицькому повіті 12 листопада 1918 р. тудибув призначений комісаром один із лідерівУНДП Антін Горбачевський. Івана Макуха львів-ська делегація УНРади призначила повітовим ко-місаром Товмача51. Затвердження повітових ко-місарів продовжувалось до кінця 1918 року52.


61

47 ЦДІА у м. Львові, ф. 581, оп. 1, спр. 96, арк. 8–9.48 Там само.49 ЦДАВО України, ф. 2192, оп. 2, спр. 3, арк. 38.50 Когут О. Дещо про адміністрацію в українській державі (З.О.У.Н.Р.) // Календар товариства «Просвіта»

на звичайний рік 1923. – Лв., 1922. – С. 96; Цегельський Л. Від леґенд до правди. Спомини про події в Українізвязані з Першим Листопадом 1918 р. – Ню-Йорк; – Філадельфія, 1960. – С. 88.

51 Урядове повідомлення // Товмацькі вісти. – 1918. – 12 падолиста.52 Повітові комісарі // Нове життя. – 1918. – 19 грудня.

Очолили повітові комісаріати відомі в Галичинігромадсько-політичні діячі, серед них – колишніпосли до Державної Ради у Відні та ГалицькогоСойму у Львові, діячі УНДП та УРП, члениУНРади, а саме: Лев Бачинський (Станіславів),Степан Витвицький (Львів), Северин Данилович(Долина), Теофіль Окуневський (Городенка),Михайло Король (Жовква), Андрій Чайковський(Самбір) та ін.

Повітові комісари ЗУНР–ЗО УНР у 1918–1919 рр. нерідко змінювалися. Наприклад, про-тягом листопада–грудня 1918 р. посаду комі-сара Рава-Руського повіту займали почерговотри особи53. У практиці ЗУНР використовува-лися й інші форми адміністрування. Стрий-ським і суміжними повітами в першій половинілистопада 1918 р. керував колишній посол доавстрійської Державної Ради Володимир Сінґа-левич. Наділений повноваженнями від львів-ської делегації УНРади та іменований «дикта-тором Стрийщини»54, він утворив Директоріат,до якого входили він й обрані Остап Весолов-ський та Остап Нижанковський. Директоріатзаймався організацією української влади тапризначав начальників державних установ у да-ному регіоні55.

Крім створення виконавчих структур влади,в повітових центрах ЗУНР у листопаді–грудні1918 р. розпочався процес формування і пред-ставницьких органів – повітових УНРад. Засвоїми функціями вони повинні були замінитиповітові ради, що діяли при австрійському ре-жимі (повітова Рада складалася з 26 осіб, обра-них за куріальною системою; на чолі такої Радистояв маршалок та виконавчий орган – виділ,складений з осіб, яких обирала Рада)56. Цен-тральні органи ЗУНР на початках правління не

ставили питання про творення повітових УНРадяк органів самоврядування. Львівська делегаціяУНРади визначила компетенцію прибічних Радлише як дорадчих і виконавчих органів для по ві -тових комісарів57. Державний секретаріат внут-рішніх справ, у віданні якого опинилася органі-зація влади на місцях, також вважав, що в умовахреволюції першочерговим питанням є зміцненнявиконавчої вертикалі. Прибічні Ради з дорадчимифункціями, які підпорядкувалися повітовому ко-місару були дійсно створені в окремих повітах58,але за відсутності зв’язку зі Львовом процес тво-рення місцевих органів влади часто відбувавсясамодіяльно. С. Стебельський згадував, що уперші місяці 1919 р. «деякі інституції, як ПовітовіНаціональні Ради, Харчеві Союзи і т. п. не маютьз’ясованої і постійної правної форми – їх харак-тер є більше автономічний»59.

У різних місцевостях утворювалися відмінніза організаційною формою повітові УНРади(при бічні Ради, повітові Комітети УНРади).Спочатку їх основу творили місцеві Народні Ко-мітети УНДП, гуртки лідерів національно-про-світніх товариств з числа місцевої інтеліґенції,службовців та духовенства. Протягом листо-пада–грудня 1918 p. y процесі реорганізації Раду постійно діючі органи місцевого самовряду-вання вони доповнювалися і розширювалися наміжпартійній основі із залученням широкихверств місцевого населення. Врешті-решт пові-тові УНРади поступово набували статусу органумісцевого самоврядування, з часто вирішальнимголосом у політико-адміністративних питан-нях60, проте діяли повітові УНРади не в усіх міс-цевостях61.

У травні 1919 р. урядом було підготовленоЗакон «Про повітові народні (трудові) ради»,


62

53 ДАЛО, ф. 257, оп. 2, спр. 1066, арк. 14, 27.54 Там само, оп. 1, спр. 23, арк. 45, 45 зв, 47.55 Там само. – Арк. 47. 56 Łuczak A. Samorząd terytorialny w programach i działalności stronnictw ludowych 1918–1919. – Warszawa,

1973. – S. 29.57 ЦДІА у м. Львові, ф. 581, оп. 1, спр. 93, арк. 12 зв; Львівська делегація Національної Ради // Діло. –

1918. – 29 жовтня.58 ДАЛО, ф. 257, оп. 1, спр. 23, арк. 48, 52.59 Cm. Cm. [Стебелъсъкий С.] Начерк державного устрою Західньої Області Української Народньої Рес-

публіки // Українець. Калєндарик на звичайний рік 1919. – Станиславів, 1919. – С. 33.60 Чубатий М. Державний лад на Західній Области Української Народньої Републики. – С. 26. 61 Там само. – С. 27.

через які, як зазначав І. Макух на окружному вічів Коломиї, «в повіті населення буде рішати таконтролювати урядників»62. До компетенції цихповітових народних рад мали належати такісправи: господарські (технічні, відбудова краю,доріг, регуляції), громадські, санітарні, шкільні(і позашкільна освіта), опіка над жертвами війни(сиротами, інвалідами) і харчові справи.

Паралельно з організацією цивільних орга-нів адміністрації в повітових центрах створюва-лись військові органи – міські комендатури, по-вітові, окружні та обласні Військові Команди.Загалом цивільна і військова українська влада намісцях намагалися співпрацювати і координу-вати свої зусилля63.

Перед захоплення польськими військамиЛьвова (22 листопада 1918 р.) Рада державнихсекретарів та частина членів УНРади 21 листо-пада 1918 р. залишили місто і виїхали до Терно-поля. Захищати інтереси українського населенняу Львові було уповноважено членів УНРадиЛ. Ганкевича, В. Охримовича та С. Томашів-ського.

Наприкінці листопада – на початку грудня1918 р. у Галичині було проведено додаткові ви-бори від громадських організацій повітів і вели-ких міст (національні меншини з свого правапредставництва в УНРаді не скористалися).

Від 21 листопада 1918 р. до 2 січня 1919 р.уряд ЗУНР перебував у Тернополі. Урядові ус-танови розташовувалися в українській гімназіїпо вул. Камінна, будинок не зберігся), у по-льській гімназії по вул. Конарського (тепер –вул. М. Грушевського), а також у магістраті (бу-динок не зберігся) та в готелі «Подільський»(нині – готель «Україна»)64.

2 січня 1919 р. влада ЗУНР переїхала до Ста-ниславова (тепер – Івано-Франківськ). У 1919 р.також і УНРада продовжила свої засідання уСтаніславові, де відбулися три сесії (2–4 січня,4–15 лютого та 25 березня – 15 квітня 1919 р.).Тут перше засідання УНРади відбулося 2 січня1919 р. у залі кінотеатру «Аустрія» (сьогодні –готель «Дністер» на вул. Шевченка, 1). Допов-нена представниками від повітів та міст, УНРада

номінально мала складатися з близько 150 чле-нів. Але в сесіях брали участь близько 130 деле-гатів – частина депутатів постійно перебувала уВідні та в дипломатичних відрядженнях, іншізалишилися у захоплених польськими і румун-ськими військами землях (частина з них була ін-тернована). УНРада, на відміну від наддніпрян-ської Центральної Ради, не була соціалістичноспрямована. Більшість у ній (майже дві третина)складали націонал-демократи, радикали тасоціал-демократи. Інші члени були або безпар-тійними, або належали до дрібних партійнихгруп як, наприклад, селянсько-радикальна група(фракція) К. Трильовського, що відкололася відрадикалів. За соціальною ознакою в парламентіЗУНР переважали середні й заможні селяни,світська інтелігенція та духовенство. Націо-нальні меншини відмовилися брати участь вУНРаді, а відтак вона мала суто український ха-рактер і спрямування.

2–4 січня 1919 р. було створено 9 комісійУНРади: земельна, військова, законодавча, тех-нічної відбудови, фінансова, шкільна, закордон-них справ, суспільної опіки, комунікацій; 15 лю-того 1919 р. – адміністративна.

4 січня 1919 р. було прийнято декілька кон-ституційних актів, що регламентували її компе-тенцію, організацію та діяльність, а саме: проВиділ УНРади; доповнюючий Статут; про спо-сіб оголошення законів та розпоряджень; про не-доторканність членів УНРади.

Зокрема було прийнято Закон про утворенняПрезидії УНРади у складі голови (президента)УНРади та чотирьох його заступників. Згідно зЗаконом від 4 січня 1919 р. Українська Націо-нальна Рада обрала свою Президію. Президіяскладалася з президента Республіки (Є. Петру-шевич) та 4-х його заступників (Л. Бачинський,С. Вітик, О. Попович, А. Шмигельський). Сек-ретарями стали С. Витвицький та О. Устіянович,а заступником секретаря – С. Сілецький.

Того ж дня, 4 січня 1919 р., було утвореноважливий державний орган – Виділ УкраїнськоїНаціональної Ради – комітет з 10 членів на чоліз президентом, повноваження якого регулював


63

62 Републіка. – 1919. – 13 травня.63 Павлишин О. Основні події і дійові особи української революції 1918 р. на території Львівщини // Сто-

рінки історії ЗУНР–ЗОУНР. 1918–1919 рр. Методичний посібник до 80-річчя проголошення Західно-Укра-їнської Народної Республіки. – Лв., 1998. – С. 12–26.

64 Матейко Р. Галицькі лицарі волі. Українські визвольні змагання на Тернопільщині 1900–1920 років уконтексті історії України... – С. 89.

окремий закон. Виділ мав дорадчий характер припрезидентові Є. Петрушевичу. За партійнимскладом до нього увійшло 6 представниківУНДП, 2 соціал-демократи та 2 радикали, а саме:Є. Петрушевич (президент), Л. Бачинський(УРП), С. Вітик (УСДП), А. Горбачевський(УНДП), Г. Дувіряк (УРП), М. Новаковський(б/п), Т. Окуневський (УНДП), О. Попович(УНДП), А. Шмігельський (УРП), С. Юрик(УНДП)65.

До компетенції Виділу УНРади входилопризначення членів уряду, керівників вищих івійськових установ, здійснення права помилу-вання, публікація державних законів66. Виділрепрезентував державу у зовнішніх відносинах,призначав членів уряду, приймав їх відставку,підписував і публікував закони тощо (фактичновиконував функції колегіального глави дер-жави). Виділ мав діяти під час функціонуванняУНРади, до обрання нового парламенту. Рі-шення Виділу приймалися більшістю голосів,а у випадку їх рівності переважав голос прези-дента.

4 лютого 1919 р. Виділ Української Націо-нальної Ради призначив новий уряд республіки,який очолив націонал-демократ Сидір Голубо-вич, що водночас став і секретарем фінансів,торгівлі і промислу. Решта посад було поділенотаким чином: державний секретар закордоннихсправ – В. Панейко, якого згодом замінив Л. Це-гельський, а потім – М. Лозинський (усі – на-ціонал-демократи), держсекретар внутрішніхсправ – І. Макух (радикал), держсекретар вій-ськових справ – Д. Вітовський (радикал), якогопісля загибелі заступив В. Курманович (безпар-тійний), держсекретар судівництва – О. Бура-чинський (націонал-демократ), держсекретарземельних справ – М. Мартинець, держсекре-тар освіти і віросповідань – А. Артемович, дер-

жсекретар шляхів, пошти і телеграфу –І. Мирон, держсекретар громадських робіт –М. Казаневич (усі – безпартійні). Як відзначавМ. Лозинський «політично сей кабінет [мініс-трів], треба схарактеризувати як коаліцію на-ціональних демократів і радикалів при співу-части фахівців»67. Т. Окуневський (референтзаконодатної комісії) характеризував вищувладну структуру ЗУНР таким чином: «Законо-датна власть в руках [Української Національ-ної] Ради, виконуюча власть в руках правитель-ства», а Виділу УНРади були надані «суверенніправа», а саме: «іменування та принимання де-місії державного секретаріату, амністія і аболі-ція, провірювання і проголошення законів тарепрезентація на вні»68.

Місцевими органами влади були повітовіНаціональні Ради, що складалися з представни-ків авторитетних службовців, селян, священи-ків. Наприклад, у Бучацькому повітовому комі-теті (виконавчий орган ради), який налічував15 чоловік, було: 9 селян, 4 священики та 2 ад-вокати69.

Державний секретаріат на той час складавсяз представників націонал-демократичної (пере-йменованої в березні 1919 р. на трудову), ради-кальної і соціал-демократичної партій70. Очолю-вав уряд, як вже зазначалося вище, спочаткуК. Левицький, а потім С. Голубович. Державнийсекретаріат мав 14 державних секретарів: внут-рішніх справ, закордонних справ, фінансів, юс-тиції, віросповідань, освіти, військових справ,земельних справ, торгівлі і промисловості, пуб-лічних робіт, праці і суспільної опіки, суспіль-ного здоров’я, шляхів, пошти і телеграфу. Крімцього, до складу Державного секретаріату вхо-див голова або заступник Українського харчо-вого уряду (управління), який був створенийУНРадою 29 жовтня 1918 р. За розпорядженням


64

65 Тищик Б. Й., Вівчаренко О. А. Західноукраїнська Народна Республіка 1918–1923 рр. – Коломия,1993. – С. 26–27.

66 Вістник державних законів і розпорядників Західної Области Української Народньої Республики. –1919. – Вип. 1. – 31 січня. – С. 2.

67 Лозинський М. Українська революція. Розвідки і матеріяли. Галичина в роках 1918–1920... – С. 64.68 Педич В., Марущенко О. Сесія Української Національної Ради (січень 1919 р.) у Станіславові на сторінках

часопису «Нове життя» // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. – Вип. 6. – Лв.,2000. – С. 58.

69 Тищик Б. Й. Галицька Соціалістична Радянська Республіка (1920 р.). – Л., 1970. – С. 37.70 Діло. – 1918. – 10 листопада.

Українського харчового уряду (УХУ) у повітахбули створені повітові Харчові управи.

З плином часу зазнав змін (персональних іструктурннх) виконавчо-розпорядчий органдержави – Державний секретаріат. Як зазнача-лося вже вище, спочатку Державний секретаріатскладався з голови (президента) і 14 державнихсекретарів, які очолювали галузеві секретар-ства. Однак вже в кінці листопада в силу рядуобставин (деякі секретарі подали у відставку,інші не приступили до праці взагалі) число сек-ретарств було скорочено. Так, Державні секре-тарства освіти і віросповідань були об’єднані,також було об’єднано Державні секретарствашляхів, пошти і телеграфу. Ліквідовано Дер-жавні секретарства суспільної опіки і праці тасуспільного здоров’я71. Замість цих двох остан-ніх у складі Державного секретарства внутріш-

ніх справ було створено відповідні відділи.Вони очолювалися товаришами (заступниками)держсекретарів. До складу Державного секре-тарства внутрішніх справ як окремий відділбуло також включено Харчовий уряд. Після цихзмін у складі уряду залишилося 10 державнихсекретарів.

Слід відзначити, що ще в кінці листопада1918 р. Українська Національна Рада вирішилаутворити у складі уряду нові секретарства: по-льське, єврейське і німецьке з метою, як зазна-чалося, щоби зберегти національні права цихнацій в Українській державі. Проте така пропо-зиція УНРади залишилася нереалізованою: ніполяки, ні євреї, ані німці не побажали створитисвої секретарства, виділити до них своїх пред-ставників.

Закінчення в наступному номері


65

71 Чубатий М. Державний лад на Західній области Української Народної Республіки. – Л., 1921. – C. 17.

УДК 94(477)«1919-1923»

Світлана Власенко (м. Київ)

Документи представництва ЗахідноукраїнськоїНародної Республіки у Франції 1919–1923 рр.

(з колекції Центрального державного архіву громадських об’єднань України)В статті подається огляд документів із фонду № 269 «Колекція документів “Український музей

в Празі”» Центрального державного архіву громадських об’єднань України, що стосуються участіделегації Західноукраїнської Народної Республіки в Паризькій мирній конференції 1919-1920 рр. таподальшої міжнародної діяльності західноукраїнських дипломатів у Франції до березня 1923 р.

Ключові слова: Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР), Паризька мирна конференція,документ, Центральний державний архів громадських об’єднань України (ЦДАГО України).

Svitlana Vlasenko

Documents of the Mission of West UkrainianPeople’s Republic to France 1919-1923

(From the Collection of Central State Archives of Public Organizations of Ukraine)The article provides a review of documents of Central State Archives of Public Organizations of Ukraine’s

fonds № 269 «A Collection of Documents of Ukrainian Museum in Prague» concerning the participation ofWest Ukrainian People’s Republic’s delegation in Paris Peace Conference, 1919-1920 and Western Ukrainiandiplomats’ further international activities until March 1923. It describes the types of the documents, analyzestheir content, and comprises a compilation of some of them. The complex of documents is divided into twogroups: the first ones constitute the documents of the period of the Paris Peace Conference from January1919 to January 1920; the second group presents the documents of the Western Ukrainian delegation inParis from February 1920 to March 1923. The most commonly presented type of documents, correspondenceof statesmen of the Western Ukrainian People’s Republic, is described. The documents recreate the courseof negotiations in Paris, traced the relationship between individual members of the Western Ukrainiandelegation and their attempt to use that international situation to protect the sovereignty and territorialintegrity of the Western Ukrainian People’s Republic. Copies and text of separate documents from thecollection «Ukrainian Museum in Prague» were submitted.

Key words: West Ukrainian People’s Republic, Paris Peace Conference, document, Central State Archivesof Public Organizations of Ukraine.

Светлана Власенко

Документы представительства ЗападноукраинскойНародной Республики во Франции 1919-1923 гг.

(с коллекции Центрального государственного архива общественных объединений Украины)В статье представлен обзор документов из фонда № 269 «Коллекция документов “Украинский

музей в Праге”» Центрального государственного архива общественных объединений Украины, которыекасаются участия делегации Западноукраинской Народной Республики в Парижской мирной конферен-ции 1919-1920 гг. и дальнейшей международной деятельности западноукраинских дипломатов во Фран-ции до марта 1923 г.

Ключевые слова: Западноукраинская Народная Республика (ЗУНР), Парижская мирная конферен-ция, обзор документов, Центральный государственный архив общественных объединений Украины(ЦГАОО Украины).

66

Події національно-визвольних змагань в Ук-раїні 1917–1921 рр. є одними з найактуальнішиху сучасній вітчизняній історіографії. Попри на-явну величезну кількість наукових праць, дослід-ники продовжують шукати відповіді на низкудискусійних питань, серед яких і участь україн-ської делегації в Паризькій мирній конференції1919-1920 рр. Джерельною базою для його ви-вчення серед всього різноманіття документів, щозберігаються в архівних установах України та за-кордоном, може слугувати документальна спад-щина представників української еміграції першоїполовини ХХ століття, зібрана впродовж 1925–1945 рр. у Музеї визвольної боротьби України вПразі. Частина її зберігається в Центральномудержавному архіві громадських об’єднань Ук-раїни (ЦДАГО України) – фонд № 269 «Колекціядокументів “Український музей в Празі”». Зок-рема, Західноукраїнська Народна Республіка(ЗУНР) презентована документами Президіаль-ної канцелярії ЗУНР, представництв ЗУНР в Че-хословацькій Республіці (ЧСР) і Канаді, Головноїкоманди частин Української галицької армії вЧСР, а також особистими документами окремихдіячів ЗУНР (ф. 269, оп. 1, спр. 43–145). Середцього масиву відклались документи про пред-ставництво ЗУНР у Франції періоду існуваннятак званого Державного центру ЗУНР (від по-чатку еміграції Уряду в грудні 1919 р. до припи-нення його існування в березні 1923 р.). Вонимають велику історичну цінність, адже на мирнійконференції в Парижі вирішувалось питаннящодо врегулювання повоєнних кордонів, а відтак,фактично, щодо існування Української держави.

Як відомо, спільна українська делегації Укра-їнської Народної Республіки (УНР) та Західної об-ласті Української Народної Республіки (ЗОУНР)почала роботу на Паризькій мирній конференціїіз запізненням – рішення про її відправку булоприйнято Радою Народних Міністрів УНР ще29 грудня 1918 р., офіційно затверджено 10 січня1919 р., голова делегації Г. Сидоренко та секре-тар А. Петрушевич до Парижа приїхали пізніше,а решта представників зібралась лише у квітні1919 р. Від ЗОУНР/ЗУНР в перемовинах бралиучасть Василь Панейко – голова делегації, якийспочатку був обраний заступником спільної укра -їнської делегації, а пізніше очолив відокремленуделегацію ЗУНР, Степан Томашівський – 2-й де-легат, Антон Петрушевич – перший секретар,Олександр Кульчицький – другий секретар, Ки-рило Білик від української еміграції в Америці.

Крім основного складу, до делегації в різний часвходили державний секретар закордонних справЗУНР Стефан Витвицький, його заступник Ми-хайло Лозинський та ін., а також час від часуЄвген Петрушевич. Щоправда, плідна співпрацячленів спільної української делегації в Парижіне склалась, а в грудні 1919 р. представникиЗУНР взагалі заявили про відокремлення, ство-ривши Український Національний Комітет, якийочолив В. Панейко. Після завершення конферен-ції західноукраїнські дипломати продовжували за-лишатися в Парижі, проводячи роботу в напрямкувизнання світовою спільнотою ЗУНР, протисто-яння польській політиці на теренах ЗахідноїУкраїни, врегулювання питання облаштування ко-лишніх вояків Української галицької армії, допо-моги західноукраїнським емігрантам тощо.

Документи представництва ЗУНР у Франціїумовно можна поділити на дві групи: першу ста-новлять документи періоду роботи Паризькоїмирної конференції від січня 1919 р. до січня1920 р.; другу – документи західноукраїнської де-легації, яка продовжувала працювати в Парижі,за період від лютого 1920 р. до березня 1923 р.

Найбільш представленим серед видового різ-номаніття документів з цієї тематики є листу-вання державних діячів, які брали участь у дип-ломатичній місії в Парижі. Безперечно, листи (якділові, так і приватні), попри їх офіційність – зодного боку та суб’єктивну складову – з іншого,залишаються цінними історичними джерелами,оскільки вони можуть містити інформацію проособистість, її світогляд, оточення, взаємовідно-сини з іншими діячами тощо. А тому вони є важ-ливими для вивчення міжнародної діяльностіЗУНР, історії дипломатії і, зокрема, ролі західно-українських дипломатів у перемовинах у Парижі.

Всі листи відносяться до офіційного листу-вання діячів ЗУНР, а тому розміщені в описі № 1«Документи і матеріали українських організацій,союзів, спілок, товариств і громадян на еміграції».Однак слід враховувати, що в багатьох листахпростежуються особисті думки, погляди, оцінки,переконання, враження їх авторів. Також окремі зних містять інформацію приватного характеру.

Листування в основному велося українськоюмовою і лише незначна частина – іноземними(французька, німецька). Левова частка листів єрукописними, незначна частина – машинописній подекуди телеграми. Це оригінали, підписаніавторами, інколи містять відмітки та позначки потексту. Фактично всі листи мають інформацію

Документи представництва Західно української Народної Республіки у Франції 1919-1923 рр. (з колекції Центрального державного архіву громадських об’єднань України)

67

про адресата (переважна більшість до Є. Петру-шевича), дату і місце складання (за незначнимвинятком недатованих листів, які упорядникомфонду А.В. Кентієм за змістом приєднано до да-ного хронологічного періоду). У справах листирозміщені за хронологічним порядком.

Період Паризької мирної конференції у фондіпредставлений листуванням голови західноук-раїнської делегації В. Панейка. Він є автором3-х записок, написаних ним особисто у січні1920 р. та 4-х листів, тексти яких вдалось від-творити лише завдяки їх передруку в листі пред-ставника Української Національної Ради ЗУНРу Відні Володимира Сінгалевича до Є. Петруше-вича від 25 жовтня 1919 р. Зазначені листи ад-ресовані В. Сінгалевичу й відправлені з Парижа14, 17 та 20 жовтня1. Оригінали записок, датова-них січнем 1920 р. й адресованих Є. Петруше-вичу, який на той час перебував у Франції, до-сить короткі, написані від руки на бланку готелю«Lotti» в Парижі, де він зупинявся2. Перша за-писка від 14 січня 1920 р. – вітальна з нагоди Но-вого року, в якій є момент роздумів: «Скінчилими сей рік – хто був цього сподівався! – у Па-рижі. Де прийдеться нам бути через рік – хтосе нині може вгадати?! І що буде з нашою Краї-ною в тім часі?!»3. Дві інші стосуються врегу-лювання незначних робочих питань. Крім тогозберігся фрагмент листа за підписом президентаделегації В. Панейка з Парижа за 1919 р., напи-саний французькою мовою на бланку україн-ської делегації4.

Серед листування часів роботи конференціїзбереглись дві короткі телеграми німецькоюмовою посла ЗУНР в Австрії Миколи Василькана ім’я В. Панейка, як державного секретаря за-кордонних справ ЗУНР, ймовірно від 14 та 16травня 1919 р. Вони стосуються питання пере-дачі Буковини до Румунії5 та важливості забез-печення зв’язку із фінансовими установами уЛьвові6. Крім того, є телеграми французькоюмовою, що надійшли в січні 1920 р. у Париж на

ім’я В. Панейка та А. Петрушевича переважнимчином для передачі останньому. В них ідетьсяпро становище на західноукраїнських теренах,зокрема про українсько-польські відносини, пе-ребіг подій за участі Української галицької арміїна півдні України тощо7.

Також період роботи мирної конференціяпредставлений листом другого секретаря деле-гації М. Лозинського до Є. Петрушевича, доякого він звертається «Високоповажний і Доро-гий Добродію», надісланого із Берну (Швейца-рія) 23 вересня 1919 р. У ньому він коротко роз-повідає про справи в Парижі, зауважуючи, щочерез дії В. Панейка йому там «не жилосьсолодко». Щодо роботи спільної української де-легації пише, що «абсолютно не можна допус-тити до роздору між “Галичанами” і “При-дніпрянцями”». Й далі пояснює – «Ми себеврятуємо тільки як часть України»8.

Як бачимо, діяльність делегації ЗУНР на Па-ризькій мирній конференції в листуванні її чле-нів, фактично не відображена. Щоправда, деякаінформація про перебіг конференції міститься улистах членів делегації пізнішого періоду, прощо йтиметься далі. Натомість, окремі згадкиможна віднайти в листуванні діячів ЗУНР таУНР, які не брали участі в делегації, а також вінших документах цього періоду. Так, у листі ко-лишнього посла УНР в Австро-Угорщині АндріяЯковліва, датованому 24 грудня 1918 р., гово-риться про формування в Міністерстві закордон-них справ УНР на чолі з Володимиром Чехів-ським «надзвичайної Місії Конгресової доПарижа» та необхідність представництва в нійЗУНР: «…Прохаю Вас подати нам свою думку,хто би з галичан міг би прийняти участь в ційМісії. Місія складається з дипломатичної час-тини, політичної, економічної, інформаційної іінших секцій. Потрібно до першої секції (чи незгодився б п. М. Василько та д-р Є. Левитський).Просимо як найшвидше подати нам відомості»(ініціали в листі подані рос. мовою)9. Цікавим є

3 ’2018Світлана Власенко К Р А Є З Н А В С Т В О

68

1 ЦДАГО України, ф. 269, оп. 1, спр. 59, арк. 59 та зв., 62 та зв. (текст додається).2 Там само, спр. 60, арк. 9 та зв., 11 та зв., 12 та зв.3 Там само, арк. 9 та зв. (копія додається).4 Там само, спр. 74, арк. 24-25.5 Там само, спр. 58, арк. 17.6 Там само, спр. 58, арк. 23.7 Там само, спр. 60, арк. 16, 17, 18.8 Там само, спр. 58, арк. 101-102 та зв. (копія додається).9 Там само, спр. 43, арк. 39.

лист державного діяча ЗУНР Йосипа ГанінчакаЄ. Петрушевичу із Відня від 25 вересня 1919 р.,в якому він ділиться «оповідями» про паризькуделегацію: «Друга страшна прикра справа, себезголовіє нашої делегації в Парижі. Один членделегації тягне на право, другий іде на ліво, сва-ряться між собою, очорнюють себе взаємноперед особами третіми, один другого обжало-вує. В додаток їдуть собі люди інші до Парижаі роблять політику знов на власну руку. Делегаціїбрак проводу і брак провідної ідеї. Як се шкід-ливо, о тім хіба не треба говорити. Отже черезбрак комунікації з Тобою годі було зарадититому лиху. Може би тепер ще був час вислатикогось до Парижа з відповідною повновластею,а відкликати тих, котрі тому комусь не хотілиби повинуватись?»10. У вже згаданому листіВ. Сінгалевича до Є. Петрушевича від 25 жовтня1925 р. серед іншого також йдеться про діяль-ність західноукраїнської делегації в Парижі11.Зокрема, він повідомляє про рішення УкраїнськоїНаціональної Ради щодо цього питання: «Збірчленів Української Національної Ради проситьДр. Панейка, щоби він всіма силами пробував щеговорити з представниками Росії та з пред-ставниками Антанти на засаді злучення всіхукраїнських земель, на засаді федерування цілоїУкраїнської території з Росією, стараючисьосягнути для української території се, щодійсно в даних условіях є досягнення, не уводя-чися зовсім оптимізмом правління Директоріїта її заступників»12. Військовий діяч ОстапЛуцький у своєму листі до Є. Петрушевича8 листопада 1919 р. повідомляв інформацію, по-дану цього ж дня Польським телеграфнимагентством: «В п’ятницю рано відбулося засі-дання Найвищої Ради під проводом Пішона.Рада поручила Комісії для поль ських справ пред-ложити справоздання в справі проектованогостатуту для Східної Галичини. На підставіцего справоздання Рада вирішить остаточноцю справу»13.

Інші документи, що збереглися у фонді,також сприяють частковому заповненню інфор-маційних прогалин щодо роботи делегаціїЗОУНР/ЗУНР на Паризькій мирній конференції.Зокрема, у фонді відклалась інструкція у виглядірукописної недатованої записки під назвою«Устрій Делегації», в якій у 10-х пунктах поданіосновні засади роботи делегації ЗУНР на Па-ризькій мирній конференції. Так, її завданнямвизначалось – «заступати інтереси ЗахідноїУкраїни перед Конференцією Мира в Парижі яктакою, і перед поодинокими делегаціями Ан-танти» (п. 3)14. Цікаво, що в даному документіне йдеться про взаємовідносини західноукраїн-ської делегації із делегацією УНР. Тут же пода-вався склад делегації з 5 осіб та вказувався бюд-жет справ15.

Цінними для дослідження Паризької мирноїконференції є інформаційно-довідкові матеріалидо питання визнання суверенітету ЗУНР і за-хисту українського населення, що намагалисявирішити західноукраїнські дипломати в Парижі(частина документів французькою та німецькоюмовами)16. Окремі згадки щодо перемовин в Па-рижі містяться у звітах із Варшави про хід вирі-шення українсько-польського питання, підготов-лених С. Витвицьким для Є. Петрушевича 12, 15та 23 жовтня 1919 р.17. Так, у звіті від 23 жовтнявін повідомляв: «Щодо закиду, що ми справусх. Галичини стягаємо з міжнародного паризь-кого ґрунту на ґрунт спору 2 сусідів, то спір цей,чи рішається в Парижі, чи в Варшаві, або Києві,не перестав бути де факто спором двох сусідів,які претендують на ту саму територію. Спірже двох держав є вже спором міжнародним і за-ключений між ними акт, з актом міжнародним,хоронений після постанов мирового трактатусоюзом народів. З рештою не вірю, щоби справасх. Галичини в Парижі до тепер не вирішуваласьна користь Польщі з огляду на нас Українців»18.Детально діяльність української спільної делега-ції висвітлено в копії інформаційної довідки під


69

10 Там само, спр. 58, арк. 106зв.11 Там само, спр. 59, арк. 59зв.-60 та зв.12 ЦДАГО України, ф. 269, оп. 1, спр. 59, арк. 60 зв.13 Там само, арк. 71.14 Там само, спр. 48, арк. 117 та зв.-118 (копія додається).15 Там само, спр. 48, арк. 118зв. (копія додається).16 Там само, спр. 44, арк. 43-48, 70-74 та зв., 77-88; спр. 72, арк. 1-223.17 ЦДАГО України, ф. 269, оп. 1, спр. 44, арк. 17-19 та зв., 20, 21-28 та зв.18 Там само, арк. 24зв.

назвою «Справа української Гали чини на мировійконференції», підготовленої уповноваженим за-кордонних справ ЗУНР та делегатом у ПарижіМ. Лозинським (Париж, 23 лип ня 1919 р.). У ній,наприклад, йдеться про Комісію для вирішенняпольсько-українського пере мир’я, створену Най-вищою Радою при конференції, та про те, що ук-раїнську делегацію на цю Комісію було запро-шено лише 30 квітня 1919 р.19.

У фонді зберігається копія повідомлення Ук-раїнського Національного Комітету від 19 січня1920 р., розісланого іноземним делегаціям, вякому зазначалося, що українська делегація наПаризькій мирній конференції розпалася, а Ди-ректорія УНР, «нарушивши принцип цілости ук-раїнської території, з одного боку, і злучившисяз російськими большевиками – з другого, втра-тила політичне і моральне право бути вважа-ною за українську національну власть»20. Тут жеміститься інформація про склад Комітету з ви-значенням краю, який представляє кожен із йогочленів21. Також є друкарський примірник звер-нення представників Комітету незалежної Ук-раїни Михайла Грушевського (голова), ДмитраІсаєвича та Михайла Лозинського (секретарі) донародів цивілізованого світу (Париж, 15 січня1920 р.), в якому було висвітлено участь україн-ської делегації в конференції та хід перемовин звирішення українського питання, а також місти-лося прохання «піднести свій голос проти на-сильства, яке заподіяла Мирова Конференція ук-раїнському народові, віддаючи Східну Галичинупід панування Польщі» та підкреслювалось, що«Український нарід з відірванням Східної Гали-чини від України ніколи не помириться і будеборотися всіма силами за з’єднання всіх україн-ських земель в незалежну Українську Респуб-ліку»22. Цінними можуть бути й висновки групи

українських юристів на чолі з державним секре-тарем судівництва ЗУНР Осипом Бурачинськимщодо перегляду схваленого Антантою статусуСхідної Галичини у складі Польщі, підготовлені4 березня 1920 р.23.

Період дипломатичної діяльності представ-ників ЗУНР у Франції після завершення роботиПаризької мирної конференції у фонді № 269відтворений дещо ширше й представлений в ос-новному листуванням. Першим за цей час можнавважати лист-звернення (чернетка) Є. Петруше-вича з Парижа до Українського Народного Комі-тету в Нью-Йорку, датований 24 січня 1920 р.24.У ньому він описує процес державотворенняЗУНР, починаючи від жовтня 1918 р., подає так-тичні заходи, які необхідні для утримання суве-ренітету та територіальної цілісності й дякує відімені Національної Ради ЗУНР Комітетові тавсьому загалу української еміграції за допомогув «обороні рідної землі від історичного ворога»,а також прохає про подальшу фінансову під-тримку. Свій приїзд до Парижа він пояснює тим,«щоб приготувати дальшу акцію задля рато-вання нашої вітчизни” та «задля переговорів зправительствами Антанти в справі галицькоїармії»25. Також у фонді відклались телеграми доЄ. Петрушевича часів його перебування із захід-ноукраїнською делегацією в Парижі, надісланіголовою Уряду ЗУНР Костем Левицьким у ве-ресні 1920 р. з Берліна26; В. Сінгалевичем у лю-тому (через В. Панейка), квітні, травні та жовтні1920 р. з Відня27. Інтерес у дослідників може ви-кликати й записка німецькою мовою, написанаЄ. Петрушевичем у Парижі 21 червня 1920 р.28.

Важливим є листування колишніх членів де-легації ЗУНР на Паризькій мирній конференції,які продовжили свою дипломатичну місію уФранції. Це листи делегата С. Томашівського в


70

19 ЦДАГО України, ф. 269, оп. 1, спр. 69, арк. 7-17.20 Там само, спр. 68, арк. 32.21 Там само, спр. 68, арк. 33.22 Там само, спр. 48, арк. 1-3. Опубл.: Українська політична еміграція 1919-1945: Документи і матеріали /

Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України, ЦДАГО України; кол. упо-ряд.: В.С. Лозицький (керівник), О.В. Бажан, С.І. Власенко, А.В. Кентій. – К.: Парламентське видавництво,2008. – С. 63-65.

23 Там само, спр. 51, арк. 1-25.24 Там само, спр. 48, арк. 5-16.25 Там само, арк. 5, 16.26 Там само, спр. 61, арк. 50.27 Там само, спр. 60, арк. 36, 52, 53, 79; спр. 61, арк. 83.28 Там само, спр. 60, арк. 129-131 та зв.

основному до Є. Петрушевича. Вони охоплю-ють період від 7 лютого до 4 серпня 1920 р. –всього 16 листів, два останніх з яких за 2 і 4 сер-пня підписані спільно з А. Петрушевичем таО. Кульчицьким, а також 2 телеграми29. У нихідеться про організаційні моменти діяльності за-хідноукраїнської делегації в Парижі, загаломпро дипломатичну роботу ЗУНР, у тому числі зпідготовки до конференції у Лондоні тощо. Так,у листі від 25 травня 1920 р., в якому йдетьсяпро зроблену йому Є. Петрушевичем пропози-цію очолити замість В. Панейка західноукраїн-ську делегацію в Парижі, С. Томашівський ви-словлює свої вимоги щодо організації роботи30.Досить часто в листах С. Томашівського трапля-ються сюжети про взаємини представників деле-гації та його ставлення до них, а також підніма-ється питання оплати праці. Наприклад, 6 лю то го1920 р. він написав заяву про звільнен ня йоговід обов’язків делегата, надавши пояс нен ня та-кому рішенню в листі на ім’я державного секре-таря закордонних справ ЗУНР В. Па ней ка. Копіїцих документів він надіслав листом Є. Петруше-вичу 7 лютого 1920 р.31. Щоправда, з подальшихлистів бачимо, що він продовжував працюватив делегації ЗУНР. Крім того, не будучи виведе-ний з паризької делегації, він брав участь у дип-ломатичних перемовинах у Лондоні – у фондівідклались листи із Лондона за період від 25жовтня 1920 р. до 1 липня 1921 р.32. Зокрема, ос-танній лист фактично є заявою про його звіль-нення з 1 серпня від обов’яз ків делегата, які вінвиконував від 15 лютого 1919 р.33.

Найзмістовнішим серед усього листуванняпаризьких делегатів, до того ж цінним та ціка-вим для біографів Є. Петрушевича, є листуванняйого сина Антона. У зв’язку з тим, що листи пи-салися ним, передусім, як секретарем делегації

ЗУНР в Парижі й у них він здебільшого висвіт-лював робочі моменти, упорядником фонду булоприйнято рішення не долучати їх до особистоголистування Є. Петрушевича, що зосереджене вописі № 2, а розмістити в офіційному листуванніПрезидіальної канцелярії ЗУНР34. Це рукописнілисти з Парижа, перший з яких датується 8 лю-того 1920 р., останній – 18 січня 1923 р. Всьогоза досліджуваний період збереглось 24 листаА. Петрушевича, два з яких від 2 та 4 серпня1920 р. підписані ним спільно з С. Томашів-ським та О. Кульчицьким.

Фактично всі листи адресовані Є. Петруше-вичу зі зверненнями «Коханий Тату» та офіційно«Високоповажний Пане Президенте», за підпи-сом в основному «Антін» та офіційно «За Деле-гацію: Антін Петрушевич» (від 3 та 10 жовтня1920 р.)35. Частина листів пізнішого періоду на-писана на офіційному кутовому бланку делегаціїЗУНР в Парижі. В них, в основному, йдеться проробочі питання, зокрема, описується діяльністьделегації, настрої серед її представників, полі-тичні переконання декого з них; подаютьсявласні міркування та позиція інших делегатівщодо взаємовідносин з країнами Антанти таПольщею, стосовно подальшої долі Галичини,вирішення українсько-польського питання; ба-гато уваги приділяється підготовці західноукра-їнської делегації до Лондонської конференціїтощо. В той же час, вони наповнені інформа-цією особистого характеру, зокрема подаютьсяособисті переконання або ж оцінка чи враженнявід оточуючих, які можна було висловити лишерідній людині. Наприклад, про С. ВитвицькогоА. Петрушевич писав батькові у листі від 8 лю-того 1920 р.: «Мої зносини з ним, бодай досі, зов-сім хороші, хоча з початку я побоювався непоро-зумінь по причині приязні Витв-ого з Панейком.


71

29 ЦДАГО України, ф. 269, оп. 1, спр. 61, арк. 19, 20 та зв., 20а, 37, 44, 80 та зв., 102 та зв., 106 та зв., 120-121 та зв., 128, 132 та зв., 133 та зв., 154 та зв., 159, 160, 165 та зв.; спр. 61, арк. 12 та зв., 13 та зв.-14 (копіядодається).

30 Там само, арк. 80 та зв. (текст додається).31 Там само, арк. 19, 20 та зв. (текст додається), 20а.32 Там само, спр. 61, арк. 84 та зв., 93 та зв.-94, 99 та зв., 100 та зв., 103 та зв.-104, 121 та зв., 123-125 та

зв., 126 та зв., 134, 135-137 та зв.; спр. 62, арк. 18 та зв., 73 та зв., 76.33 Там само, спр. 62, арк. 76.34 Там само, спр. 60, арк. 22-23 та зв., 107-119 (фрагмент тексту додається), 122 та зв., 123-126 та зв.,

136-140 та зв., 155-158 та зв., 161-164 та зв.; спр. 61, арк. 1-10 та зв., 12 та зв., 13 та зв.-14 (копія додається),15-20 та зв., 26-28 та зв., 30та зв.-31, 72 та зв., 76-81, 109-110 та зв., 128-131 та зв.; спр. 62, арк. 6 та зв., 40-43 та зв., 52 (копія додається), 58та зв.-59, 133-137 та зв.; спр. 63, арк. 145-146 та зв.; спр. 64, арк. 45 та зв.

35 Там само, спр. 61, арк. 72 та зв., 76-81.

Мої вражіння про Витв-ого? Він має одну при-кмету: в порівнянні з Панейком і Томашівськимсе людина майже зовсім нормальна і доволідобре вихована. Правда, се ще не вистарчаєщоби бути дипломатом – но і по прикрих досві-дах в об’єднаній а відтак галицькій делегації на-вчився особливо цінити отсі ціхи. Очевидно, ін-телігенцією і знанням він ні з Томашівським ні зПанейком рівнятись не годен, – но а досвіду дип-ломатичного має менше, чим я або Кульчицький.Доброї волі в нього багато, він старається позмозі робити знакомства – крім доступних дип-ломатів також в парламентарнім і журналіс-тичнім світі. Значіть, є надія, що з часом вінможе “виробитися”»36. Є також у листах, зазви-чай в кінці, і суто особисті відомості, наприкладпро життя родини або ж прохання про вирі-шення побутових питань, матеріальну допомогутощо. В окремих із них додається текст за під-писом його дружини Франки. В останньомулисті з Парижа, датованому 18 січня 1923 р.,йдеться про скорочення західноукраїнської де-легації та його звільнення і переїзд до Відня37.

Що стосується листування другого секретаряделегації ЗУНР О. Кульчицького, то воно не є чи-сельним – збереглося лише 4 листа з Парижа зайого підписом, адресованих Є. Петрушевичу: від2 та 4 серпня, 6 грудня 1920 р., 25 серпня 1921 р.,щоправда два перших підписані ним спільно зС. Томашівським та А. Петрушевичем38. Так, листвід 25 серпня 1921 р. мав приватний характер йінформував про певні непорозуміння з С. Вит -вицьким, породжені складним фінансовим ста-новищем делегації, та про його пропозиціюзвільнитися: «Знаючи Вашу до мене прихиль-ність, дозволяю собі звернутися до Вас, ПанеПрезиденте, з представленням цього непорозу-міння, яке викликало мою демісію, та проханнямполишити мене надалі на становищі секретаря

Делегації; звільнення мене, що працював відсамих початків нашої роботи в області закор-донної політики – саме в момент, коли ми всісподіваємось галицька справа входить у своюостаточну і рішаючу фазу – відчув я як дуже бо-лючий моральний удар»39. Крім того, серед лис-тування відклалось кілька тижневих звітів з пре-совим оглядом, надісланих О. КульчицькимЄ. Петрушевичу з Парижа (і звіти, і супровіднілисти до них написані на офіційному бланку де-легації): лист від 28 вересня 1920 р. з оглядом за20-27 вересня, від 11 жовтня 1920 р. за 4-10 жов-тня40. Тут же зберігаються пресові огляди фран-цузькою мовою на бланку делегації, датовані20 липня та 1 жовтня 1920 р.41.

Відклалось у фонді й листування держав-ного секретаря закордонних справ ЗУНР С. Ви-твицького та заступника державного секретарязакордонних справ М. Лозинського, які час відчасу відвідували Париж з дипломатичною мі-сією. Так, серед всього загалу листів С. Витвиць-кого, надісланих з Парижа, збереглось 7 (6 доЄ. Петрушевича за період від 29 січня до 3 сер-пня 1921 р., що мали робочий характер, та ві-тальний лист з нагоди Нового року від 2 січня1923 р.; 1 лист до К. Левицького від 19 грудня1922 р.)42. Наприклад, у листі від 29 січня він,даючи короткий звіт про діяльність делегації,робочі зустрічі та перемовини, зазначає, що«тут у Франції справа трудна»43; у листі від9 лютого коротко звітує про свою діяльність заперіод з 5 лютого44; в листі від 25 лютого пишепро дії С. Томашівського, свою роботу, зустрічітощо45. Кілька листів підписані від імені «головиДелегації ЗУНР в Парижі та Лондоні».

Авторству М. Лозинського належить лишелист від 23 липня 1920 р., адресований Є. Пет-рушевичу. В ньому він згадує минулу зустріч зПрезидентом в Парижі та прохає про сприяння


72

36 ЦДАГО України, ф. 269, оп. 1, спр. 60, арк. 22 та зв.37 Там само, спр. 64, арк. 45 та зв.38 Там само, спр. 61, арк. 12 та зв., 13 та зв.-14 (копія додається), 114 та зв.; спр. 62, арк. 107-108 та зв.39 Там само, спр. 62, арк. 108зв.40 Там само, спр. 48, арк. 79-82, 83-87.41 Там само, арк. 75-77, 88-90, 92-94.42 Там само, спр. 52, арк. 14-18; спр. 62, арк. 20-21 та зв., 24-25, 78, 98-99 та зв.; спр. 64, арк. 1 (копія

додається); спр. 70, арк. 44.43 Там само, спр¸ 62, арк. 20-21 та зв.44 Там само, спр. 52, арк. 14-18.45 Там само, спр. 62, арк. 24-25.

надрукувати в газеті «Український Прапор»листа щодо заснованого В. Панейком Україн-ського Національного Комітету, даючи йомунаступну оцінку: «Очевидно, політична оцінка“Укр. Нац. Комітету” може бути ріжна;можна прим[іром] вважати його корисним,яким і вважає його п. Панейко, засновуючи його.… Ви мені самі казали, що Ви невдоволені, щоПанейко устроїв ту історію з заложенням“Укр. Нац. Комітету”; Ви знаєте, що він в спорізі мною про сю справу не має слушності…»46.Тут же зберігається текст цього листа під назвою«Делегація Уряду Західної області УНР “Укра-їнський Національний Комітет в Парижі”»47.

Щодо інших документів цього періоду, якістосуються досліджуваної теми, то у фонді від-клались матеріали про спроби ЗУНР вирішитиукраїнсько-польське питання, в тому числі й у пе-реговорному процесі країн Антанти в Парижі. Цеінформаційна довідка під назвою про порушенняпольською законодавчою владою рішення Найви-щої Ради Мирної конференції в Парижі та поста-нов міжнародного права відносно Східної Гали-чини, датована 1920 р.48; копія зверненняБуковинської делегації Української НаціональноїРади в особі голови Іллі Семаки, заступника го-лови Агенора Артимовича та секретаря ДмитраКоропатницького до Найвищої Ради в Парижіщодо відлучення Буковини від Румунії та приєд-нання до Галичини (Відень, 30 грудня 1921 р.)49;рукописний примірник звернення громадсько-по-літичних діячів Західної України «до держав Ан-танти в Лондоні, Парижі, Римі і д.» (Львів і Ві-день, 26 серпня 1922 р.)50; звернення ПрезидентаУкраїнської Національної Ради Східної ГаличиниЄ. Петрушевича до держав Антанти «у справі за-пропонованого польським урядом проекту Ста-туту Східної Галичини» (Відень, 30 листопада1922 р.)51, до прем’єр-міністра Франції РаймонаПуанкаре (Відень, 26 лютого 1923 р.)52 та до Кон-

ференції амбасадорів у Парижі з цього ж питання(березень 1923 р.)53. Також безпосередньо про пе-ребування дипломатів ЗУНР у Парижі свідчатьвиказ видатків західноукраїнської делегації за ве-ресень 1920 р., датований 1 жовтня 1920 р. і заві-рений підписом А. Петрушевича й відбитком пе-чатки делегації54; відомості на бланках готелів«Lotti» і «Continental» щодо проживання Петру-шевича (ймовірно Євгена), починаючи з лютого1920 р.55, та лист з банку від 1 червня 1920 р. наім’я Є. Петрушевича в готель «Continental»56.

Крім того, в ході дослідження джерельноїбази ЦДАГО України, слід враховувати, що уфонді № 269 зосереджена значна кількість осо-бистих документів державних, громадських,культурних діячів періоду національно-визволь-них змагань 1917-1921 рр., левову частку якихскладають епістолярні джерела. В них, безсум-нівно, міститься інформація й про українськудипломатію в Парижі 1919-1923 рр., а тому вонипотребують наукового дослідження й можутьслугувати важливим джерелом для вивчення за-значеної тематики.

Таким чином, у ЦДАГО України зберіга-ється комплекс джерел з історії дипломатії За-хідноукраїнської Народної Республіки та пред-ставництва її делегації в Парижі впродовжіснування Державного центру ЗУНР. Вони пред-ставлені офіційними документами, переважнубільшість яких складає листування, і дозволяютьвідтворити перебіг перемовин у Парижі, просте-жити взаємовідносини між окремими членамизахідноукраїнської делегації та їх спроби вико-ристати тогочасну міжнародну ситуацію для від-стоювання суверенітету і територіальної ціліс-ності ЗУНР тощо. Далі подаються копії та текстиокремих документів із колекції «Українськиймузей в Празі» (лексика та авторські особливостітекстів збережені).


73

46 ЦДАГО України, ф. 269, оп. 1, спр. 60, арк. 134-135 та зв.47 Там само, арк. 141-152.48 Там само, спр. 55, арк. 131-142.49 Там само, оп. 2, спр. 41, арк. 1-3.50 Там само, оп. 1, спр. 49, арк. 1 та зв.51 Там само, спр. 69, арк. 68-69.52 Там само, арк. 72-73, 74-7553 Там само, арк. 76-79, 80-85.54 Там само, спр. 56, арк. 15,55 Там само, арк. 26-43.56 Там само, спр. 60, арк. 82.


74

Сторінки дипломатичного паспорта Є. Петрушевича з візами у Францію, 1919-1920 рр.ЦДАГО України, ф. 269, оп. 1, спр. 57,арк. 2зв., 4.

Записка голови делегації ЗУНР на Паризькій мирній конференції В. ПанейкаЄ. Петрушевичу, 14 січня 1920 р.

ЦДАГО України, ф. 269, оп. 1, спр. 60, арк. 9 та зв.


75

Записка про основні засади роботи делегації ЗУНР на Паризькій мирній конференції, [1919 р.]ЦДАГО України, ф. 269, оп. 1, спр. 48, арк. 117-118 та зв.


76

Фрагмент листа членів паризької делегації ЗУНР А. Петрушевича, С. Томашівського та О. Кульчицького до Президента ЗУНР Є. Петрушевича, 4 серпня 1920 р.

ЦДАГО України, ф. 269, оп. 1, спр. 61, арк. 13, 14.

Фрагмент листа члена делегації ЗУНР на Паризькій мирній конференції М. Лозинськогодо Є. Петрушевича, 23 вересня 1919 р.

ЦДАГО України, ф. 269, оп. 1, спр. 58, арк. 101, 102зв.

Витяг із листа В. Сінгалевича до Є. Петрушевича

Відень, 25 жовтня 1919 р.

Високодостойний Пане Президент!Від часу мого посліднього звіту, писаного

дня 2 жовтня с. р., наспіли з Парижа три письма,які кидають досить світла на ситуацію полі-тичну, в якій находиться наша справа і для тогопередам їх тут дослівно:

1) “Париж, 14 жовтня. Дуже Вас прошу за-телеграфуйте мені як наскорше, чи мої два листидо Президента Петрушевича, які Ви згодилисьпереслати літаком дійшли до рук адресата вКам’янці і нетерпеливо жду вістки. Панейко”.

2) “Париж, 14 жовтня 1919. Знов пробуюписати Вам картку з кількома вістками по-укра-їнськи, хоч не знаю, чи попередні надійшли.В сій хвилі я, що вернувся з “похожденній”децидуючих стаціях, аби вивідати як стоїть га-лицька справа. Дізнався напевне, що вона непосунулась ні кроку вперед від трьох тижнів,бодай на Мировій Конференції. В комісіях про

неї ще не говорено, імовірно правительства пе-реговорюють про неї окремо безпосередньо, нечерез делегації при Мировій Конференції. Сейчас перерви використали ми щоби

1) наклонити делегацію наших північно-східних сусідів, аби запротестували проти дефі-нітивного відданя Галичини Полякам без пи-тання людности (се і сталося – подробиць неможу писати)

2) щоби із помочію доставлених матеріалівпро польські жорстокості бодай трохи попсуватиполонофільські настрої декого. Крім того щедещо. Від Президента Петрушевича не маю нісловечка. Панейко”.

3) “Париж. 17 жовтня 1919. Дякую Вам зателеграму. Ситуація зовсім недобра. Так що доГаличини як і соборної України. 1) що до Гали-чини: Поляки, котрі виросли на велико-мілітарнусилу, абсолютно противляться провізорії і стату-тові. А що союзники з одної сторони їх потребу-ють, а з другої вже із-за самого сорому не хотятькомпромітуватися очевидним нездійсненням на-шого права самоозначення – то усунули поки що


77

Лист члена паризької делегації ЗУНР С. Витвицького до Є. Петрушевича,

2 січня 1923 р.ЦДАГО України, ф. 269, оп. 1, спр. 64, арк. 1.

Лист члена паризької делегації ЗУНРА. Петрушевича до свого батька

Є. Петрушевича, 30 квітня 1921 р.ЦДАГО України, ф. 269, оп. 1, спр. 62, арк. 52.

галицьку справу зовсім з порядку, лишаючи її взавішеню. Очевидно, що користь з того полякам,котрі є “беаті посідентес”. 2) Що до соборної Ук-раїни: Видача війни Денікіним, викликала тут всоюзних кругах, особливо (і се найнебезпеч-ніше) в англійських кругах, просто обурення.Англійці, котрі тепер взялись на добре по своємудо політики в Росії, побачивши, що з нами немаз ким говорити, увійшли в тісну конвенцію з Де-нікіним і дали йому вільну руку також в справіУкраїни. Передучора я сконстатував се в цілого-динній конференції з компетентним референтоманглійської делегації. Заявив він мені, що Англіянині абсолютно не може впливати на Денікіна,не то в напрямі федерації, а навіть не в напряміавтономії (про самостійність і не говорять). Буличаси, коли Англія домагалась від Українців про-екту федерації, який була б накинула тоді сла-бому ще Денікіну. Петлюра був би дістав зброюі поміч – тепер се виключене – хіба, що Денікінв переговорах з Петлюрою сам на се згодиться.З газет, які привезено свіжо з Кам’янця, вихо-дить, що там живуть в рожевім оптимізмі що доміжнародного становища. Поляки грають по-двійну гру: під’юджують Петлюру на Денікіна,а Денікіну пропонують союз проти українськогосепаратизму. А наші – як діти йдуть на сім по-льськім шнурочку. Боюся, що ліквідація прийдескорше ніж хто і думає. Стискаю Вашу руку.Панейко” […]

“Париж, 20 жовтня 1919. Одержав нині двітелеграми від Вас. Дуже дякую. В справі лікві-дації пошлю ноту і буду особисто інтервенювати,одначе маю дуже мало надії на успіх. Наслідкомзасліпленої політики Кам’янця Подільського(делікатно вона називається польсько-румун-ською орієнтацією) становище українства передАнтантою стається щораз гіршим. А добримвоно ніколи не було. Божевільний помисел абиРумунією і Польщею шахувати політику Англіїв російській справі, дає вже свої овочі. В остан-ній картці писав я Вам висліди своєї конференціїу Англичан в справі соборної України. Нині до-повняю сі вістки донесенням, що Румунія і По-льща одержали довірочний зазив від Антанти(Англія), щоби Україну Петлюри бойкотували нарівні з Росією більшовицькою. Прошу переду-мати собі, що таке рішення означає. Не можуВам, дорогий Пане После, сказати як мене серцеболить, що Петрушевич не знайшов у собі рішу-чості доволі, щоб задержати Петлюру від аван-туристицьких підшептів. Тоді як я писав йому,

ще був час останній, нині вже пізно. Коби бодайтепер ще замість утікати до Румунії на безвиг-лядну еміграцію (до сього мусить прийти) поро-зумівся з Денікіним і зискав вплив у нього! Од-наче не маю надії, що станеться так. Фразимають у нас більше значення, а кров не коштуєнічого. Відси з Парижа робиться дещо, щобзнейтралізувати в окруженню Денікіна впливреакціоністів і націоналістів. Поїхав туди з тимнаміром Маклаков, навіть Крамарж буде в сімдусі працювати. Петрушевич міг би багато по-могти, якби знав як стоїть справа і мав цивільнувідвагу. А так… стискаю Вашу руку […]. Па-неко”. […]

(В. Сінгалевич)

ЦДАГО України, ф. 269, оп. 1, спр. 59,арк. 59 та зв., 62 та зв.Оригінал. Машинопис.

Витяг із листа С. Томашівського до В. Панейка

Париж, 6 лютого 1920 р.

Високоповажний Пане Секретар,Контроверзія, яка зайшла між нами на сьо-

годнішнім засіданні Делегації при дебаті наднашою новою статутовою політикою, принево-лила мене призадуматися над причинами тої різ-ниці поглядів, яка проявляється від якогось часупоміж нами, в найактуальніших питаннях нашоїнаціональної політики, та яка у своїх наслідкахмусить впливати некорисно на успішність працьДелегації, не кажучи вже про неминуче в такихобставинах охолодження наших особистих від-носин, досі сердечно-приязних і цінених мноювисоко. – По довшій розвазі я прийшов до пере-конання, що жерело непорозумінь лежить усьому, що Ви, від певного часу, уважаєте відпо-відним рішатися у модифікаціях своєї політич-ної лінії й у зв’язаних із ним тактичних заходахбез попереднього запиту про мою особистудумку та – противно як се було раніше – почалиставити мене перед доконаний факт […] В сімвисоко-критичнім для нашого краю і народу мо-менті – думаю – більше ніж коли-небудь по-трібна згідність думок і солідарність виступівміж тими, в яких руки доля зложила почеснийобов’язок оборони наших національних життє-вих інтересів перед Мировою Конференцією,тому, згідно з сим переконанням, я не бачу іншоговиходу із приведеної для Вас і для мене ситуації


78

як тільки – в інтересі координації думок, успіш-ності праці і ясності щодо відповідальності занеї – просити Вас, щоб були ласкаві предложитиПану Президентові долучену ось тут мою димі-сію з характеру делегата.

Прийміть, Вп. Пане Секретарь, вислів мойогоглибокого поважання.

(С. Томашівський)

ЦДАГО України, ф. 269, оп. 1, спр. 60,арк. 20 та зв.

Оригінал. Рукопис.

Лист С. Томашівського до Є. Петрушевича

Париж, 25 травня 1920 р.

Високоповажний Пане Президенте,На засіданні Делегації дня 21 мая Пан Пре-

зидент звернувся були до мене з пропозицією,щоб я, по уступленні Др. Панейка, обняв провідДелегації. У відповідь на се я зазначив цілий рядоб’єктивних і суб’єктивних перепон і труднос-тей, які стоять на дорозі, щоб я міг сповнитибажання Пана Президента, хоч із другого боку,рахуючись з обставинами, уважаю своїм обов’яз -ком службовим переймати провізорично такіфункції, приналежні голові Делегації, на той час,доки Пан Президент перебуватимуть у Па-рижі. – Щодо мойого проводу по виїзді ПанаПрезидента, то по глибокій розвазі, прийшов ядо переконання, що я міг би сповнити волюПана Президента під ось якими застережен-нями: а) формального, б) політичного і в) тех-нічно-організаційного характеру.

а) Мій провід матиме виключно провізорич-ний характер і не триватиме довше як до кінцям. червня с. р., та до того часу, в разі коли б Де-легація мала бути удержана надалі, буде імено-ваний дефінітивний голова.

б) Політичний характер і напрям діяльностіДелегації, в часі мойого проводу, не може під-падати жодним сумнівам і перемінам. Дер-жавно-правне становище Делегації випливаєвиключно із прокламації Народних Зборів19 жовтня 1918 і одинока ціль змагань Делега-ції – визволення Галичини, Холмщини, Під-ляшшя і Західної Волині з-під польського, а Бу-ковини з-під румунського панування табезоглядне поборювання всяких політичнихконцепцій, які ідуть у розріз із сими життєвимиінтересами Західної України.

в) 1. Зараз по повороті Пана Президента уВідень буде там же зорганізований окремийуряд заграничних справ, який на будуче будеодиноким безпосереднім зверхником і нагляда-чем Делегації й одиноко компетентним рішатипро дальший політичний характер і напрям ді-яльності паризької Делегації.

2. Делегація буде безпроволочно скріпленапринаймні ще одним членом, як не політичним,здібним обнять провід, то хоч фахівцем пись-менником і в сім другім разі вибір кандидатаможе бути доконаний тільки в порозумінні зімною.

3. Фонди, призначені на удержання делега-ції, находитимуться у виключнім моїм оруду-ванні і тільки в такім разі я можу взяти на себевідповідальність перед урядом за ці фонди і закорисність їх ужиття.

4. Евентулальне розв’язання Делегації, вчасі мойого проводу, буде за повідомлене компе-тентною властю щонайменше один місяць напе-ред.

Прийміть, Високоповажний Пане Прези-денте, вислів мойого глибокого поважання.

(С. Томашівськийделегат)

ЦДАГО України, ф. 269, оп. 1, спр. 60,арк. 80 та зв.


Витяг із листа А. Петрушевича до Є. Петрушевича

Париж, 14 липня 1920 р.

Коханий Тату![…] Для себе застерігаю собі становисько

першого секретаря – так як ним досі був я. –Притім виринає питання, що станеться з паризь-ким бюром делегації – і хто остане в Парижі.Отже я не маю найменшої охоти оставати самодин як фігурант в Парижі – і оставати здалекаЛондонської конференції, найважнішого нашогополітичного осередка. Тому єслі має хто з наслишатися, то най лишається Кульчицький, якийвпрочім в розмові з Томашівським і мною на сезгодився. Інша річ, що Томашівський волів бипевно Кульчицького мати в Лондоні – але він іна Твоїм місці радий бачити кого іншого.

Очевидно, при укладанню листа делегатів –Панейко не може входити в рахуну – єго присут-ність не принесла ніякої користі, а навпаки


79

Ukrayinska politychna emigraciya 1919-1945:Dokumenty i materialy / Instytut politychnyx i etnona-cionalnyx doslidzhen im. I.F. Kurasa NAN Ukrayiny,Centralnyj derzhavnyj arxiv gromadskyx obyednan

Ukrayiny. Кol. uporyad.: V.S. Lozyczkyj (kerivnyk),O.V. Bazhan, S.I. Vlasenko, A.V. Kentij. – K.: Parla-mentske vydavnycztvo, 2008. – S. 63-65 [In Ukrai-nian].

шкоду. Хай остає “toferMann” і послом при ма-сонській ложі.

Фонди делегації найкраще тримай у себе ідавай місячно призначену квоту. В наших обста-винах ліпше мати гроші в своїх руках. Пересічнаплатня мусила б бути приблизно 100 фунтів в мі-сяць.

(Томашівський хотів на першого обнижитиплатню в одну тисячу, але я й Кульчицький суп-ротивилися – і остало по старому).

Настрій Томашівського характеризує обста-вина, що коли я, ще заки було відомим про Лон-донську конференцію, сказав єму на основіТвого листа, що Ти хочеш післати когось доЛондону, він був дуже невдоволений тим – іпросив мене, щоби я написав до Тебе лист зпропозицією, щоби посол до Лондона фор-мально був членом Паризької делегації і тимсамим підпорядкованим Томашівському – бо вінодин лише має мати мандат на цілу Антанту.(Він хотів посилати до Лонд. Ів. Петрушевича,яко “свого агента” – але сей відмовився). Ріно-часно він журиться, чи Ти привезеш, не лишедля него, але й для Тебе повновласти від На-ціональної Ради, бо Диктатуру уважає нефор-мальною – і сам казав мені, що по єго гадцідержавні Секретарі не були компетентні пере-давати Тобі власть Диктатора, бо суверенною єлише Національна Рада. […]

Паризька делегація функціонує доволі жи -во – очевидно нема порівняння до панейков-ських часів, маємо дворазове урядовання, –треба було прийняти дві писарки, також на цілий

день, – і всі мають досить заняття. Се не тому,щоби Томашівський мав особливі здібності дип-ломатичні, але тому що Панейко не мав навітьна писаря громадського потрібних кваліфікаційі тому, єслі новий шеф приходить точно до бюраі проводить яке-небудь урядовання, сейчас слі-дує колосальна ріжниця. Впрочім Томашів-ському не можна відмовити знань і інтелігенції –лише уперта, біда як козел, ярогант і сангвінік,усе прикмети ідеального дипломата!

Розвиваюча у нього мегаломанія спричи-нена головно браком центральної організації за-корд. політики. Вистарчить переглянути першийліпший австрійський Ротбух, щоби побачити,яке має бути становисько посла в нормальнихвідносинах. Щоденними телеграмами і листами,хоч як досвідчений і здібний амбасадор, пові-домляє свого міністра закорд. справ про кожнуподію, подає тексти розмов і всякі деталі. В за-міну дістає точні інструкції для кожного свогокроку, посол не пише дипломатичних нот, лишевручає ті, які пришле єму правительство і т. д.Між тим годі діждатися з Відня якої-небудь віс-тки! І не без певної рації висказ Томашівського,що єслиб делегація обмежилася до точного і рев-ного виконування розпорядків Уряду, могли бисьмо цілими тижнями їздити на прохід. – Такийстан річи спонукує посла до власної ініціа-тиви. […]

(Антін)

ЦДАГО України, ф. 269, оп. 1, спр. 60,арк. 110-112, 114-116.



80

References

81

Бібліотечне краєзнавство:

сутність, функції, напрями

У даний час увагу дослідників привертаєне лише діяльність видатних постатей, але й на-явність у них приватних книгозбірень, дослід-ження яких дає можливість відобразити сферузацікавлення діячів та різні етапи їхнього фор-мування як особистостей. Серед визначних іє-рархів Української Автокефальної Православ-ної Церкви в діаспорі чільне місце посідаємитрополит Західноєвропейський і Паризький

Анатолій (Дублянський), який народився наВолині і залишив помітний слід в історії ста-новлення культури рідного краю та УАПЦ вНімеччині.

Метою цієї статті є висвітлення історії пе-редачі приватної бібліотеки митрополита Анато-лія (Дублянського) з Нового Ульма (Німеччина)до Луцька, зокрема у Волинську духовну семі-нарію, а також подальша доля її існування.

УДК 94(477):271–722.51:027.1

Владислав Фульмес (м. Луцьк)

Бібліотека Mитрополита Анатолія (Дублянського):тематичний склад та сучасний стан

У статті розглянуто історію передачі приватної бібліотеки відомого ієрарха Української Авто-кефальної Православної Церкви в діаспорі митрополита Західноєвропейського і Паризького Анатолія(Дублянського) до Волинської духовної семінарії. Подані відомості про тематичний склад книгозбірніта сучасний стан її зберігання.

Ключові слова: митрополит Анатолій, бібліотека, Волинська духовна семінарія.

Vladyslav Fulmes

Library of Metropolitan Anatoly (dubinsky):thematic composition and modern state

Metropolitan of Western European and Parisian Anatoliy (Dublyansky) is an outstanding hierarch ofthe Ukrainian Autocephalous Orthodox Church in the diaspora, a native of Volyn, who has left a remarkablemark in the development of the culture of his native land and Ukrainian Autocephalous Orthodox Church inGermany. Emigrated to Germany in 1944, he took an active part in the establishment of church-religious life.During his 50 years of emigration, Bishop Anatoliy collected a large private library, which, after declarationof Ukraine’s independence and in view of problem with health, he decided to transfer it to the Motherland.This article shows the history of the transferring of the private library of the Metropolitan of Western Europeanand Parisian Anatoliy (Dublyansky) to Ukraine, namely, to the Volyn Theological Seminary. Thanks to the «Listof books and brochures of church-religious nature ...», authored by Bishop Anatoliy himself, it is possible tofollow the content of the church-religious library of Metropolitan. The article presents some inscripts frombooks that show how a particular book has fallen into the private library of the Metropolitan. Also indicatedwhere the valuable acquisition of Metropolitan Anatoly (Dublyansky) is kept.

Key words: Metropolitan Anatoliy, library, Volyn Teological Seminary.

Владислав Фульмес

Библиотека Митрополита Анатолия (Дублянского):тематический состав и современное состояние

В статье рассмотрена история передачи частной библиотеки известного иерарха УкраинскойАвтокефальной Православной Церкви в диаспоре митрополита Западноевропейского и ПарижскогоАнатолия (Дублянского) в Волынскую духовную семинарию. Представленные сведения о тематическомсоставе библиотеки и современное состояние ее хранения.

Ключевые слова: митрополит Анатолий, библиотека, Волынская духовная семинария.

82

Бібліотека Митрополита Анатолія (Дублянського: тематичний склад та сучасний стан

83

1 Цап М., прот. Митрополит Анатолій (Дублянський) – великий меценат Волинської духовної семінарії //Православна Церква в сучасному суспільстві: проблеми та перспективи: матеріали міжнародної науково-практичної конференції (03.06.2014). – Луцьк: Видавництво Волинської православної богословської академії,2014. – С. 215–224.

2 Силюк О. Фонд митрополита Анатолія Дублянського (1912–1997) Волинського краєзнавчого музею //Волинський музейний вісник: наук. зб. Вип. 8 / упоряд. А. Силюк. – Луцьк: Волинський краєзнавчий музей,2016. – С. 203–228.

3 Колосок Б. Зигзаги долі митрополита Анатолія Дублянського // Волинь. – 2002. – С. 3.4 Шляхи мого життя. – ВКМ. – Інв. № ДМ-33727.5 Колосок Б. Зигзаги долі митрополита Анатолія Дублянського // Волинь. – 2002. – С. 3.

Деякі аспекти досліджуваної проблемизнайшли відображення в науковій публікаціїпрот. М. Цапа1, частково висвітлено проблему впублікації О. Силюка.2 та деякі згадки містятьсяв газетній публікації Б. Колоска3 На даний часісторія формування бібліотеки митрополита, їїтематичний склад та передача на Батьківщину єнедостатньо дослідженою і потребує детальноговивчення.

Джерельною базою для дослідження висту-пають епістолярна спадщина митрополита таархівні документи, які зберігаються в Архіві Во-линської єпархії УПЦ Київського Патріархату,Державному архіві Волинської області, а такожу фондах Волинського краєзнавчого музею.

Окупація України у 1944 році радянськимивійськами змусила залишити Батьківщину та по-датися в еміграцію велику кількість людей,серед яких були ієрархія, духовенство та віряниУАПЦ. Емігрував також і Анатолій ЗахаровичДублянський (пізніше – митрополит Анатолій),про що дізнаємося з його автобіографії «Шляхимого життя»4. Приймаючи активну участь у фор-муванні церковно-релігійного жит тя закордо-ном, Анатолій Захарович розпочав також зби-рати свою власну бібліотеку і таким чином замайже 50-літній період перебування в Німеччині

зібрав чималу приватну книгозбірню. У пере-важній більшості це були книги церковного, бо-гословського та історичного напрямів. Деякікниги митрополит купував за власні кошти,деякі приймав як дарунок, а інші отримував длярецензій, будучи редактором церковно-релігій-ного журналу «Рідна Церква». Так, на початок1990-их років його бібліотека складалася з книг,брошур, матеріалів конференцій, довідкових ви-дань, богослужбових книг, часописів та цер-ковно-релігійних журналів, які виходили в діас-порі. За свідченням історика Б. Колоска, якиймав можливість відвідати владику Анатолія вНовому Ульмі, у невеличкій двокімнатній квар-тирі холодна спальня господаря була відведенадля бібліотечних стелажів з книгами5.

Основу приватної книгозбірні митрополитаАнатолія становлять книги з історії церкви таісторії України таких авторів: митрополита Іла-ріона (Огієнка), митрополита Василя Липківсь -кого, І. Власовського, Н. Полонської- Василен ко,М. Коржана, О. Лотоцького, прот. Н. Плічков -ського, С. Ярмуся, О. Воронина, Ф. Онуфрій-чука, І. Теодоровича, Є. Онацького, В. Потієнката інших. Окрему категорію становлять книгицерковного вжитку: Біблія (українською та ро-сійською мовами), Єванегліє, Новий Заповіт,Служебник; чинопослідування Божественної лі-тургії св. Василія Великого, Іоана Златоустого таНаперед освячених дарів; акафісти, часослов,мінеї, житія Святих, Закон Божий, молитовникита молитвослови.

Серед зазначених книг особливе місце зай-мають особисті праці владики Анатолія: «Укра-їнські святі» (Мюнхен, 1962) та «Тернистимшляхом. Життя митрополита Никанора Абрамо-вича» (Лондон, 1962), а також повний (та не-повні) комплект церковно-релігійного журналу«Рідна Церква» (1952–1988), ініціатором ство-рення і редактором якого був сам митрополитАнатолій.

Світлина митрополита Анатолія Дублянсько -

го з портрету викона-ного бельгійцем, римо-католицьким священи-ком о. Жос Опдебикомз нагоди його 75-ліття,на замовлення парафіїУАПЦ св. Архистра-тига Михаїла м. Генкав Бельгії.

Оригінал портретусьогодні знаходиться взалі церковного будин -ку згаданого храму.

Чимало книг з бібліотеки владики Анатоліямали покрайні записи. Протоієрей ОлександрСеменович, при якому Анатолій Дублянськийвиконував обов’язки дяка перебуваючи в сана-торії, подарував Біблію, підписавши: «Дорогомуу Христі братові, моєму найближчому співпра-цівникові на ниві Христовій пану Анатолію Дуб-лянському на молитовний спомин. ПротоієрейОлександр Семенович. Санаторій м. Амберг.8.XII.1949 р. Б.». Пізніше отець Олександр такожподарував «Божественну Літургію Наперед ос-вячених дарів»: «Всечесному і дорогому о. Ана-толію Дублянському на молитовний спомин.Протоієрей Олександр Семенович. 9.4.1954 р.Б. Munchen, Ludwigsfeld, Німеччина». Книгу«Нарис Історії Української Православної Цер-кви» (Австралія, 985–1988) владика Анатолійотримав від автора – протопресвітера НикодимаПлічковського: «Високопреосвященнійшому ар-хієпископові Анатолію від автора. 2–1–86», а«Акафіст Пресвятій Богородиці перед Її чудот-ворним образом Холмським» (Холм, 1992) відєпископа Люблінського і Холмського Авеля (По-плавського) з дарчим підписом: «Високопреос-вященнійшому Владиці Архієпископу Анатоліюна молитовну пам’ять, як прибавлення до поба-жань з нагоди благословення Господнього насвяткування 80-ої річниці з дня народження.З молитвою і благожелательством єп. Авель.Люблин, 17.11.1992 р.».

На початку 1990-их років, відчувши погір-шення здоров’я, митрополит Анатолій вирішуєпередати значну частину своєї бібліотеки в Ук-раїну для духовного відродження Українськоїцеркви та духовного виховання своїх земляків:«Через старість і дуже поганий зір, за порадамимоєї покійної дружини, яка за мого життя радиламені все цінне передати в добрі руки, мою біб-ліотеку вирішив передати до Луцька, колиУкраїна стала незалежною державою»6. Окрімбібліотеки, владика передав також особисті до-кументи та деякі матеріальні речі. Документислужбового архіву митрополита Анатолія нинізберігаються в Українському історичному та ос-

вітньому центрі в Нью-Джерсі (США) (Ukrai-nian Historical and Education Centre of NJ Archi-ves – Fr. Anatolii Dublians’kyi papers. – 1 LinearFeet 2 boxes). Волинський краєзнавчий музей уЛуцьку, директор якого А. Силюк тривалий часвів переписку з владикою, став найбільшим хра-нителем великої колекції особистих речей та до-кументів ієрарха УАПЦ в Україні7.

Свою приватну бібліотеку владика Анатолійвирішив розподілити між навчальними закла-дами та установами. Науково-історичну частинуйого великої спадщини отримали Луцький дер-жавний історико-культурний заповідник, Схід-ноєвропейський (тоді – Волинський) національ-ний університет імені Лесі Українки, Львівськанаукова бібліотека імені Василя Стефаника таВолинський краєзнавчий музей8.

Щодо богословської частини своєї бібліо-теки владика Анатолій тривалий час розмірко-вував, у яку саме духовну семінарію в Україніпередати його цінний набуток: Київську духовнусемінарію, яка тільки розпочинала свою діяль-ність і мала згодом отримати статус Академії, начолі з ректором єпископом Даниїлом (Чокалю-ком), чи у Львівську духовну семінарію, ректо-ром якої був протоієрей Віталій Політило (піз-ніше – митрополит Євсевій).

Цікавлячись церковним життям в Україні,зокрема на Волині, митрополит Анатолій вівтакож переписку з керуючим Волинської єпархіїєпископом Серафимом (Верзуном), який і пора-див владиці Анатолію передати церковно-релі-гійну бібліотечну спадщину Волинській духов-ній семінарії в Луцьку. Але для здійснення цієїпередачі необхідно було виконати наступніумови, поставлені митрополитом Анатолієм:«Усі передані книжки повинні бути в семінарії вЛуцьку, зберігаючись у ній як “Бібліотека Архіє-пископа Анатолія Дублянського”». Ніхто і ні-коли не мав права з цієї бібліотеки, ні духовнаособа, ні мирянин, ні студент, взяти собі у влас-ність нічого з цієї бібліотеки. Вона виключнопризначена на користування нею тим, кому на-лежить. Про цей мій дарунок бібліотеки має

3 ’2018Владислав Фульмес К Р А Є З Н А В С Т В О

84

6 Державний архів Волинської області, ф. Р. 3441, оп. 1, спр. 185. Лист Анатолія Дублянського від 15 ве-ресня 1994, арк. 1.

7 Силюк О. Фонд митрополита Анатолія Дублянського (1912–1997) Волинського краєзнавчого музею //Волинський музейний вісник: наук. зб. Вип. 8 / упоряд. А. Силюк. – Луцьк: Волинський краєзнавчий музей,2016. – С. 203.

8 Силюк О. Фонд митрополита Анатолія Дублянського (1912–1997) Волинського краєзнавчого музею //Волинський музейний вісник: наук. зб. Вип. 8 / упоряд. А. Силюк. – Луцьк: Волинський краєзнавчий музей,2016. – С. 203.


85

бути подано в пресі в Луцьку («Народна три-буна», «Вісті» і можливо ще десь). Як подякумені за цей дар я просив поминати моє ім’я,поки живу, за здоров’я під час проскомидій уСвято-Троїцькому соборі в Луцьку, а імена моїхспочилих батьків Захарія й Неоніли та сестриОлени за упокій. У разі припинення існуваннясемінарії в Луцьку, цю бібліотеку передати у Ки-ївську Духовну Академію...»9.

19 жовтня 1993 року владика Анатолій пере-дає книги з Нового Ульма і вже 26 жовтня цьогож року пастор Міллєр доставляє на адресу єпис-копа Серафима вісім пакунків з книгами (сім па-кунків від митрополита Анатолія і один пакуноквід церковного старости С. Ляшука) та певнікошти для семінарії. У середині пакунків разом зкнигами був машинописний документ під назвою«Список книжок і брошур релігійного і церков-ного змісту з бібліотеки архієпископа Анатолія(Дублянського) в Новому Ульмі (Німеччина)»10,який мав рукописні правки та доповнення. Доку-мент не датований, також не вказано ім’я укла-дача. В описі книг вказано автора, назву виданнята кількість примірників, які передавалися. Спи-сок укладений на семи аркушах, до нього внесено295 одиниць, серед яких книги, брошури, ноти,матеріали конференцій та церковно-релігійніжурнали, що виходили в діаспорі. Без сумніву,творцем цього машинописного документа з влас-ними рукописними правками був сам господаркнигозбірні – митрополит Анатолій (Дублян-ський). Зважаючи на особливості українськоїмови в діаспорі та поважний вік, у документі зус-трічаються деякі граматичні та стилістичні невід-повідності з сучасним українським правописом.

31 жовтня 1993 владика Серафим видає указ№ 173 такого змісту: «Цим указом благословляюстаросту Свято-Троїцького кафедрального со-бору Диля С. М. взяти під свою особисту відпо-відальність бібліотеку архієпископа Анатолія(Дублянського), прислану з Німеччини для Во-линської духовної семінарії на ім’я єпископаСерафима. Після обладнання семінарської біб-ліотеки охороною і пожежною сигналізацією біб-ліотека повинна бути передана за призначенням.До передачі бібліотеки Архієпископа Анатолія

(Дублянського) всі коробки повинні бути оплом-бовані і передані до соборного складу на збере-ження... Коробки з книгами повинні бути оплом-бовані особистою печаткою єп. Серафима»11.

Зважаючи на складне становище, в якому натой час перебувала Волинська єпархія УПЦ Ки-ївського Патріархату, зокрема і Волинська ду-ховна семінарія (зміна правлячого архієрея, від-сутність належних приміщень та ін.), докладновстановити цілісність бібліотеки, яка надійшла,важко. Це зумовлено відсутністю документів, якіб докладніше оповідали про отримання цих книгна той час. Тому рукописний документ владикиАнатолія на сьогодні є найбільшим джерелом ін-формації про те, які саме книги складали основубібліотеки митрополита та пізніше були пере-дані духовній семінарії. Саме тому деякий часпісля передачі владика Анатолій не отримуваввідомостей про долю своєї бібліотеки ні від вла-дики Серафима, ні від ректора семінарії. Томувін вирішив 10 грудня 1993 року написати листректору Волинської духовної семінарії, посадуякого на той час займав протоієрей Микола Боч-кай: «У місяці жовтні ц.р. я переслав на адресуп. інж. Вітольда Козачука в Німеччині, відомогов Луцьку доброчинця, який перевозить до цьогоміста з Німеччини різну допомогу, мою грошовудопомогу для Вашої семінарії та як дарунок длянеї мою багату богословську бібліотеку – понад300 книжок і брошур та велику кількість цер-ковно-релігійних журналів, що виходили в діас-порі. З восьми пачок було моїх сім і одна від на-шого церковного старости п. С. Ляшука, що булаз ліквідованого в нас тепер Товариства «Волинь»з працями митрополита Іларіона (Огієнка). Доцієї пересилки я долучив ще одну пачку з книж-ками для Волинського Краєзнавчого музею вЛуцьку та дві пачки для нововідкритого універ-ситету ім. Лесі Українки, одну від мене і одну відС. Ляшука. Тому що сам п. В. Козачук до Луцькане їхав, він доручив цей транспорт завезти пасто-рові Міллєру. Пастор Міллєр завіз їх до Луцька ідня 26 жовтня ц.р. ці пачки, адресовані на Вла-дику Серафима для семінарії… На жаль, самогоВладики Серафима у той час не було в Луцьку.З того часу перейшло до сьогодні вже півтора

9 Архів Волинської єпархії УПЦ Київського Патріархату. Лист архієпископа Анатолія (Дублянського)до Ректора Волинської духовної семінарії прот. Миколи Бочкая від 10.12.1993. – 1 арк.

10 Архів Волинської єпархії УПЦ Київського Патріархату. Список книжок і брошур релігійного і церков-ного змісту з бібліотеки архієпископа Анатолія (Дублянського) в Новому Ульмі. – 7 арк.

11 Архів Волинської єпархії УПЦ Київського патріархату. Волинське єпархіальне управління. Указиза 1993 р.

місяці, але ані від Владики Серафима, ні від Васяк ректора семінарії, для якої були мною пере-дані ці гроші і сім моїх і одна пачка від п. С. Ля-шука, нема жодної відомості…»12.

Користуючись такою ситуацією, деякі людипочали поширювати неправдиву інформаціюпро розкрадання бібліотеки митрополита Ана-толія в Луцьку. Таку звістку отримав і сам вла-дика Анатолій від голови управи товариства«Волинь» у Вінніпезі Іллі Онуфрійчука. «Ця віс-тка прийшла до мене саме в часі, коли я був по-важно хворий, і вона спричинила мені великийбіль і занепокоєння»13. Владика Анатолій зму-шений був просити своїх знайомих людей вЛуцьку, аби ті перевірили, чи всі передані книгизберігаються в семінарії, чи розкрадені. Пізнішевсе ж таки владиці повідомили, що вся переданайого бібліотека дійсно зберігається в бібліотецісемінарії, а звістка про її розкрадання була не-правдивою14.

У цей час для об’єднання вірних та для по-кращення становища УПЦ Київського Патріар-хату на Волині згідно з рішенням Священногосиноду (від 11.11.1993 року, журнал № 2) наЛуцько-Волинську єпархію було призначено но-вого керуючого – ним став митрополит Іоан(Боднарчук). Владику Серафима (Верзуна) булопризначено єпископом Володимир-Волинським,вікарієм Волинської єпархії та ректором Волин-ської духовної семінарії15, а ще пізніше він бувпереведений на Житомирську кафедру. Самемитрополиту Іоану єпископ Серафим пізнішеписав про долю бібліотеки владики Анатолія:«Звертаюсь до Вас у справі, яку я розпочав і якуВам тепер необхідно докінчити. Це стосуєтьсяБібліотеки Владики Анатолія (Дублянського) зНімеччини. Щодо цієї бібліотеки я особисто до-мовлявся з Владикою Анатолієм, листувався зним у цій справі… На жаль, у той час, коли Біб-ліотека була перевезена до Луцька, я перебуваву Києві, а приїхавши до Луцька, уже був позбав-

лений можливості наглядати за нею. Відпові-дальність щодо її подальшого зберігання взялина себе секретар єпархії митр. прот. І. Кравчук,інспектор семінарії прот. Б. Гринів, помічник ін-спектора прот. А. Ліпчик, економ свящ. В.Янчук, секретар Педагогічної Ради п. Р. Двор-жак, викладач Оновного Богослів’я п. П. Вінцу-кевич… Пакунки з книжками для ВДС були опе-чатані, як Вам відомо, у приміщенні Бібліотеки.Разом з ними були опечатані пакунки, що нале-жаться Волинському Державному Університетута Волинському Краєзнавчому Музею. Заразцією Бібліотекою опікуєтесь Ви, Владико. І томуя дуже прошу Вас прискорити виконання всіхумов вл. Анатолія щодо Бібліотеки, бо тількиодне я встиг зробити – це помістити листочок зіменами спочилих родичів владики Анатолія підсклом на жертовнику у Свято-Троїцькому Со-борі м. Луцька. Невиконання ж усіх інших умоввикликає занепокоєння владики Анатолія, прощо Ви дізнаєтесь з листа його до мене… маюнадію, що Ви в скорому часі зробите все необ-хідне для вирішення цієї справи, бо, наскількимені відомо, Вл. Анатолій буде домагатися пе-редачі цієї Бібліотеки до Київської ДуховноїАкадемії, куди і відразу хотів передати її, поки яне намовив його офірувати її до Луцька»16.

Після вивчення справи з бібліотекою митро-полита Анатолія правлячий архієрей митропо-лит Луцький і Волинський Іоан (Боднарчук) 28грудня 1993 року відправляє владиці Анатоліюподячного листа: «Щиро Вам дякуємо за Вашвеликий подарунок для Луцько-Волинської Ду-ховної Семінарії – Вашої особистої бібліотеки...Ваша бібліотека так потрібна й необхідна дляВолинської семінарії, як необхідні для життя лю-дини повітря і вода. Усі ми разом з Корпорацієюсемінарії від щирого серця дякуємо Вам, ВашаМирносте, за Вашу ласку, любов і турботу за Во-линський Край, за наших дітей, котрі живуть націй святій, історичній Волинській землі і вчаться


86

12 Архів Волинської єпархії УПЦ Київського Патріархату. Лист архієпископа Анатолія (Дублянського)до Ректора Волинської духовної семінарії прот. Миколи Бочкая від 10.12.1993. – 1 арк.

13 Державний архів Волинської області, ф. Р. 3441, оп. 1, спр. 185. Лист Анатолія Дублянського від 15вересня 1994. – 1 арк.

14 Державний архів Волинської області, ф. Р. 3441, оп. 1, спр. 185. Лист Анатолія Дублянського від 15вересня 1994, арк. 1.

15 Цап М., прот. Митрополит Іоан (Боднарчук) і третє відродження УАПЦ та проголошення Київського Па-тріархату // Волинський благовісник: богословсько-історичний науковий журнал Волинської православної бо-гословської академії Української Православної Церкви Київського Патріархату. – Луцьк, 2013. – №1. – С. 227.

16 Архів Волинської єпархії УПЦ Київського Патріархату. Лист єпископа Житомирського і ОвруцькогоСерафима (Верзуна) до митрополита Луцького і Волинського Іоана (Боднарчука) від 22.01.1994р. – Арк. 1–2.

в нашій Духовній школі…»17. Цей лист від вла-дики Іоана з повним переліком отриманих книгвладику Анатолія «заспокоїв і дуже врадував»18.

У наступні роки владика Анатолій передавдо семінарської бібліотеки ще декілька книг тацерковних журналів. Однією з них була книгаНикодима (Милаша) єпископа Далматинсько-Іс-трийського «Правила Православной Церкви столкованиями»19 про яку він згадував у листі домитрополита Луцького і Волинського Якова(Панчука)20. На першій сторінці митрополитомАнатолієм був зроблений дарчий напис: «Даруюцю книгу для Волинської Духовної Семінарії вЛуцьку. Ця книга була власністю МитрополитаАвгустина (Петерса) Латинського, який її пода-рував Володимиру Онуфрійчуку, що йому допо-магав, бо оба вони в той час були в санаторії вГавтінгу біля Мюнхена. А потім диякон Володи-мир Онуфрійчук передав її мені….».

Крім подарованої своєї власної церковно-ре-лігійної бібліотеки, митрополит Анатолій до кінцясвого життя за можливістю продовжував своїщедрі пожерти на розбудову та розвиток Волин-ської духовної семінарії. Зокрема, на його коштив 1995 році була написана ікона Пресвятої Бого-родиці з младенцем Ісусом, яка сьогодні розмі-щена в одному з коридорів Волинської православ-ної богословської академії (м. Луцьк).


87

17 Архів Волинської єпархії УПЦ Київського Патріархату. Лист митрополита Луцького і ВолинськогоІоана (Боднарчука) до архієпископа Анатолія (Дублянського) від 28.12.1993 р. – 1 арк.

18 Лист митрополита Анатолія до Анатолія Силюка. – Волинський краєзнавчий музей. Інв. № КДФ–16727,КВ–72947.

19 Правила Православной Церкви с толкованиями Никодима епископа Далматинско-Истрийского. –Т. І. – Санкт-Петербург: издание С.–Петербургской Духовной Академии, 1911. – 640 с.

20 Лист митрополита Анатолія (Дублянського) до архієпископа Луцького і Волинського Якова (Панчука)від 27 червня 1995 року. – ВКМ. – Інв. № ДМ-33785.

Книга «Правила Православной Церкви с тол-кованиями Никодима епископа Далматинско-

Истрийского. – Т. І. – Санкт-Петербург: издание С.–Петербургской

Духовной Академии, 1911. – 640 с.»

Ікона Пресвятої Богородиці з младенцем Ісусом написана на пожертви

митрополита Анатолія (Дублянського).

Напис на іконі Пресвятої Богородиці з младенцем Ісусом.

Arkhiv Volynskoi yeparkhii UPTs Kyivskoho pa-triarkhatu. Volynske yeparkhialne upravlinnia. Ukazyza 1993 r. [In Ukrainian].

Arkhiv Volynskoi yeparkhii UPTs KyivskohoPatriarkhatu. Lyst arkhiiepyskopa Anatoliia (Dubli-anskoho) do yepyskopa Lutskoho i VolynskohoSerafyma (Verzuna) vid 18.10.1993. 1 ark. [In Uk-rainian].

Arkhiv Volynskoi yeparkhii UPTs Kyivskoho Pa-triarkhatu. Lyst arkhiiepyskopa Anatoliia (Dublian-skoho) do Rektora Volynskoi dukhovnoi seminariiprot. Mykoly Bochkaia vid 10.12.1993. 1 ark. [In Uk-rainian].

Arkhiv Volynskoi yeparkhii UPTs Kyivskoho Pa-triarkhatu. Lyst mytropolyta Lutskoho i VolynskohoIoana (Bodnarchuka) do arkhiiepyskopa Anatoliia(Dublianskoho) vid 28.12.1993 r. 1 ark. [In Ukrai-nian].

Arkhiv Volynskoi yeparkhii UPTs Kyivskoho Pa-triarkhatu. Lyst yepyskopa Zhytomyrskoho i Ovrut-skoho Serafyma (Verzuna) do mytropolyta Lutskohoi Volynskoho Ioana (Bodnarchuka) vid 22.01.1994 r.2 ark. [In Ukrainian].

Arkhiv Volynskoi yeparkhii UPTs Kyivskoho Pa-triarkhatu. Spysok knyzhok i broshur relihiinoho itserkovnoho zmistu z biblioteky arkhiiepyskopa Ana-toliia (Dublianskoho) v Novomu Ulmi. 7 ark. [In Uk-rainian].

Derzhavnyi arkhiv Volynskoi oblasti. F. R. 3441.Op. 1. Spr. 185. Lyst Anatoliia Dublianskoho vid15 veresnia 1994. 1 ark. [In Ukrainian].

Kolosok B. (2002). Zyhzahy doli mytropolytaAnatoliia Dublianskoho. Volyn, 3. [In Ukrainian].

Lyst mytropolyta Anatoliia (Dublianskoho) doarkhiiepyskopa Lutskoho i Volynskoho Yakova(Panchuka) vid 27 chervnia 1995 roku. – VKM. –Inv. № DM-33785.4 ark. [In Ukrainian].

Syliuk O. (2016). Fond mytropolyta AnatoliiaDublianskoho (1912–1997) Volynskoho kraieznav-choho muzeiu. Volynskyi muzeinyi visnyk: nauk. zb.Vyp. 8, 203–228. [In Ukrainian].

Tsap M., prot. (2014). Mytropolyt Anatolii (Dub-lianskyi) – velykyi metsenat Volynskoi dukhovnoiseminarii. Pravoslavna Tserkva v suchasnomu suspil-stvi: problemy ta perspektyvy: materialy mizhnarod-noi naukovo-praktychnoi konferentsii (03.06.2014).(pp. 215–224), Lutsk. [In Ukrainian].

Tsap M., prot. (2013). Mytropolyt Ioan (Bodnar-chuk) i tretie vidrodzhennia UAPTs ta proholoshenniaKyivskoho Patriarkhatu. Volynskyi blahovisnyk: bo-hoslovsko-istorychnyi naukovyi zhurnal Volynskoipravoslavnoi bohoslovskoi akademii Ukrainskoi Pra-voslavnoi Tserkvy Kyivskoho Patriarkhatu, 1, 221–232. [In Ukrainian].

Shliakhy moho zhyttia. VKM. Inv. DM–33727.[In Ukrainian].

На сьогоднішній день більшість із книг цер-ковно-релігійної книгозбірні митрополита Ана-толія (Дублянського) зберігається там, куди за-бажав передати сам її власник – в іменномуфонді № 6 «митрополита Анатолія Дублян-ського» бібліотеки Волинської духовної семіна-рії, яка рішенням Священного Синоду УПЦКиївського Патріархату від 13 травня 2011 рокубула реорганізована у Волинську православнубогословську академію (м. Луцьк). Саме сту-денти цього вищого духовного навчальногозакладу мають можливість користуватися цимцінним набутком митрополита Анатолія (Дуб-лянського), книги якого нагадують про свого

власника екслібрисами та власними підписамимитрополита.

Отже, з проголошенням незалежності Укра -їни відбулося повернення на Батьківщину цін-ного набутку уродженця Волині в еміграції –приватної бібліотеки митрополита Західноєв-ропейського і Паризького Анатолія (Дублян-ського) – церковно-релігійна частина якоїмайже в повному комплекті дійсно сьогоднізберігається у бібліотеці Волинської православ-ної богословської академії, а її книги будутьневичерпним джерелом богословських та істо-ричних знань ще для багатьох поколінь сту-дентства.


88

References

89

Краєзнавство в особах

Сергій народився в родині, яка за архівнимидокументами відома з кінця XVI ст. Батьки по-єднали собою різні регіони Київщини – мамародом із старовинного козацького села Теле-шівка Рокитнянського району на півдні області, атато – з смт Поліського (колишнє старовинне мі-стечко Хабне) на її північному заході, практичнона кордоні з Білоруссю, де дбайливо зберігалисядавні традиції Київського Полісся. Нещодавноколеги-науковці віднайшли в ЦДІА України(м. Київ) перепис платників податків по містечкуХабному за 1569 р., звідки родом його тато, ІванЛукич Кот, де зафіксована перша згадка про йогомешканця на прізвище Кот, «який живе з землі».Він, можливо, є одним із перших відомих пред-ставників роду С. Кота по батьку.

Любов до рідного краю, його традицій, куль-тури регіону проходить з Сергієм все життя – успогадах про рідних, друзів із далекого дитин-ства. В бібліотеці рідного дядька, брата матеріВолодимира, сільського електрика, було безлічкниг на історичну тематику. Саме з домашньоїбібліотеки, де зберігалося розкішне академічневидання творів давньогрецького історика Плу-тарха «Порівняльні життєписи» та чудовоілюстроване видання українського перекладу«Іліади» та «Одисеї» Гомера, почалося справжнєзахоплення історією Сергія Івановича.

Після закінчення школи у 1975 р. С. Кот про-довжив навчання на історико-педагогічному фа-культеті Київського державного педагогічного ін-ституту ім. О.М. Горького (нині – Національнийпедагогічний університет ім. М. Драгоманова),який з відзнакою закінчив у 1980 році. Він їздиву студентські археологічні експедиції, займався унауковому гуртку. З радістю прийняв запрошенняспробувати свої сили в Інституті історії АН УРСР.Успішно пройшовши співбесіду із завідувачемвідділу історико-краєзнавчих досліджень, ака -деміком П.Т. Троньком, відомим українським

науковцем і організатором масштабних ініціативу сфері охорони пам’яток та розвитку історичногокраєзнавства в Україні, з серпня 1980 р. почавпрацювати у щойно створеному відділі.

З перших днів існування відділу історико-краєзнавчих досліджень його керівник – академікП.Т. Тронько – поставив завдання, які стосува-лися локальної історії. Це, передусім, булодослідження історії міст і сіл, фабрик і заводів,розвиток пам’яткознавства і краєзнавства, як тео-ретичних засад, так і практичних – охорони і збе-реження національної культурної спадщини, від-новлення журналу «Краєзнавства», створенняпотужної краєзнавчої громадської організації(нині – Національна спілка краєзнавців України).Під керівництвом академіка П.Т. Тронька СергійІванович з перших кроків у відділі історико-кра-єзнавчих досліджень Інституту історії Українибрав участь у відродженні історичного краєзнав-ства – був у команді однодумців з підготовки іпроведення всеукраїнських історико-краєзнав-чих та Першої всесоюзної конференції з історич-ного краєзнавства (м. Полтава, 1987). Один завто рів колективної монографії «Історичне крає-знавство в Українській РСР» (К., 1989), збірниканаукових праць «Репресоване краєзнавство» (К.,1992). Під керівництвом Петра ТимофійовичаС. Кот пройшов велику школу науковця, дослідни -ка і організатора – від старшого інженера до про-відного наукового співробітника, керівника Цен-тру досліджень історико-культурної спадщи ниУк раїни, а також неструктурної групи з дослі -дження проблем повернення та реституції куль-турних цінностей. У 1990 р. була успішно захи-щена кандидатська дисертація «З історії станов-лення охорони пам’яток в УРСР у 1943-на поч.60-х рр.» (наук. керівник – академік П.Т. Тронько).

С.І. Кот – автор понад 300 наукових публі-кацій, серед яких індивідуальні та колективні мо-нографії, збірники документів, наукові каталоги

Галина Денисенко (м. Київ)

На ниві краєзнавства (до 60-річчяз дня народження Сергія Івановича Кота)

22 жовтня 2018 р. виповнилося 60 років від дня народженняпровідному науковому співробітнику, керівнику Центру дослідженьісторико-культурної спадщини України відділу історії України другоїполовини ХХ ст. Інституту історії України, кандидату історичних наукСергію Івановичу Коту. З них понад тридцять вісім років він працюєв Інституті історії України НАН України, присвятивши себе науковійта науково-організаційній діяльності на ниві історичної науки, якісторик, краєзнавець, пам’яткоохоронець, педагог і публіцист.

90

На ниві краєзнавства (до 60-річчя з дня народження Сергія Івановича Кота)

91

творів мистецтва, статті у наукових журналах тазбірниках наукових праць. Основна тематика нау-кових досліджень – теоретичні та практичні про-блеми пам’яткознавства, охорона та збереженняісторико-культурної спадщини, історія станов-лення охорони пам’яток, питання розшуку, по-вернення та реституції втрачених культурних цін-ностей. Визнання фахівців отримав здійсненийним ґрунтовний розгляд особливостей вживанняв українській мові термінів «пам’ятка» і «пам’ят-ник». У ході дискусій було переконливо дове-дено, що у значенні об’єктів культурної спад-щини слід вживати виключно перший термін, аслово «пам’ятник» є значно вужчою за змістомкалькою з російської мови і має застосовуватисявиключно щодо споруд чи монументальних ви-творів на честь (в пам’ять) подій або осіб. Ця пуб-лікація, яка вийшла друком наприкінці 1986 р.,викликала великий суспільний резонанс і в під-сумку стала підставою для зміни назви УТОПІКта науково-методичного бюлетеню Товариства«Пам’ятки України» (замість «Пам’ятники Укра -їни»). Це викликало дискусію, але серед тих, хтовиступив на підтримку молодого науковця, булитакі відомі вчені як Я.Д. Ісаєвич, Д.Г. Гринчишин,В.М. Русанівський та інші.

У 1986 р. у зону лиха однієї з найстрашні-ших трагедій у багатовіковій історії українськогонароду і найбільших техногенних аварій ХХ сто-ліття – аварії на Чорнобильській АЕС потрапилоі смт Поліське, мала Батьківщина Сергія Івано-вича, якою він опікується і сьогодні. Київщина –козацький край, в якому виявлено понад 200пам’ятних місць, пов’язаних з українським ко-зацтвом.. Під час підготовки книги-альбому«Слава українського козацтва» (Київ-Мельбурн,1999) С.І. Кот об’їздив низку областей України,де він знімав пам’ятні місця та музейні експо-нати, пов’язані з історією козацтва. Особистовін зробив близько 500 кольорових слайдів, час-тина з яких увійшла до альбому. Цікава історіяс. Маслів Став (с. Маслівка Миронівськогорайону, Київська обл.). Природні умови і вигіднестратегічне розташування сприяли тому, що вурочищі Маслів Став постійно скупчувалися ко-зацькі загони, проходили козацькі ради. 23 серпня1630 р., 8 вересня 1632 р. тут відбулися козацькіради, які передували походам проти турків ітатар. Тут збиралися козацькі ради після пере-моги у 1648 р. під Жовтими Водами і Корсунем,в липні 1648 р. біля Маслового Ставу знаходивсяголовний табір повстанських військ на чолі зБогданом Хмельницьким.

Про події козацької доби нагадують і руїниКодацької фортеці поблизу с. Старі Кодаки(Дніпропетровська обл.), що була закладена по-льським урядом у 1635 р. на правому березіДніпра навпроти Кодацького порога для кон-тролю за діями запорозьких козаків. У 1944 р.на території фортеці було закладено гранітнийкар’єр, в результаті чого постраждала більшачастина укріплень, перша дерев’яна церква ієдина в’їзна брама до фортеці. Про воєнні подіїминулого нагадує південний редут та старовин-ний козацький цвинтар з хрестами. У 1991-1993рр. С.І. Кот привернув суспільну увагу до загроз-ливого стану залишків легендарної фортеціКодак над Дніпром, які системно знищувалисявнаслідок діяльності колишнього всесоюзногопідприємства, що десятиріччями руйнувалогору, де колись стояла фортеця, вибухівкою зметою видобутку щебеню. За підтримки головиКомітету з питань культури і духовності Верхов-ної Ради України Леся Танюка, інформував проіснуючу загрозу пам’ятці на засіданні Комітету,який ухвалив рішення про припинення усіхробіт і повне закриття гранітного кар’єру.

У площині наукових зацікавлень С.І. Котаслід відзначити публікації з історії українськогонаціонально-визвольного руху під час Другоїсвітової війни. Зокрема, це матеріали щодо дра-матичної долі підпілля ОУН в окупованому на-цистами Києві у 1941-1943 рр., історія Буковин-ського куреня 1941 р. та його подальша доля,відзначення пам’ятками і меморіальними до-шками у Львові, Києві і Житомирі українськогописьменника, археолога, керівника культурноїреферентури ОУН, одного із керівників ОУН(м) Олега Ольжича і української поетеси ОлениТеліги. В 2017 р. на місці розстрілу О.Теліги таїї побратимів у Бабиному Яру споруджений мо-нумент. Задокументовані спогади свідків дра-матичних подій, пов’язаних із трагедією Баби-ного Яру.

До 75-х роковин трагедії Бабиного Яру по-стало питання про створення Меморіальногокомплексу пам’яті Голокосту в Україні з метоюувічнення пам’яті про одну з найтрагічнішихсторінок в історії України – масове вбивство єв-реїв Києва і вшанування жертв злочинів, скоє-них нацистами під час окупації столиці України.В Указі Президента України П. Порошенка№ 471/2015 «Про заходи у зв’язку з 75-ми роко-винами трагедії Бабиного Яру» акцентуваласяувага на створенні Національного історико-ме-моріального заповідника «Бабин Яр», а також

Музею історії Бабиного Яру. З початку 2000-х рр.С. Кот – член урядових Організаційних комітетівз вшанування пам’яті трагічних подій у Баби-ному Яру в роки Другої світової війни та жертвБабиного Яру. Вперше на найвищому урядовомурівні це місце пам’яті прямо пов’язувалося зГолокостом, водночас не замовчувалися іншічисленні жертви, поховані у братській могилі,зокрема й учасники українського визвольногоруху, увічненню пам’яті про яких він приділяєувагу протягом багатьох років. Темі війни при-свячена низка статей, в яких зроблена спробадати відповідь на питання обставин загибеліУспенського собору Києво-Печерської лаври3 листопада 1941 р., де вперше запропонованийпорівняльний аналіз різних версій цієї трагічноївтрати для української культури.

У 1992–1996 С.І. Кот – відповідальнийсекретар, з 2012 – заступник голови, керівникРобочої групи Головної редколегії 28-томногоенциклопедичного видання «Зводу пам’ятокісторії та культури України», одного з найбіль-ших проектів в галузі культури за останні20 років, про що йшлося у виступі Сергія Іва-новича на Парламентських слуханнях «Стан,проблеми та перспективи охорони культурноїспадщини в Україні» 18 квітня 2018 р. Під керів-ництвом Голови редколегії академіка В.А. Смоліяколектив Центру досліджень історико-культурноїспадщини України на чолі з С.І. Котом зміг на-дати нового імпульсу роботі над Зводом в облас-тях, забезпечивши підготовку обласними редко-легіями та публікацію на сайті Інституту історіїУкраїни НАН України цілої низки матеріалів дотомів Зводу по різним регіонам України.

У 1991–1993 рр. С.І. Кот отримав грант Дер-жавного комітету України з питань науки і тех-нологій в рамках Державної науково-технічноїпрограми «Створення засобів інформаційногозабезпечення історико-культурного відродженняУкраїни» як автор і керівник першого в Україніпроекту «Створення на базі сучасних інформа-ційних технологій Банку даних про історико-культурну спадщину України», який успішно ви-конаний і отримав рекомендацію до практичноїреалізації. С. І. Кот один із розробників проектуЗакону України «Про охорону культурної спад-щини» (2000 р.), автор базового варіанту ЗаконуУкраїни «Про ввезення, вивезення та повер-нення культурних цінностей» (1999 р.).

У 2015-2017 рр. – голова Науково-методич-ної ради з питань охорони культурної спадщиниМіністерства культури України. З метою приско-

рення створення Державного реєстру нерухомихпам’яток України виступив з ініціативою щодоудосконалення і спрощення процедури внесенняоб’єктів культурної спадщини до Реєстру. Ця іні-ціатива була підтримана на рівні Міністерствакультури України і Верховної Ради України і від-так сприяє практичному збереженню національ-ної культурної спадщини.

Поважний внесок Сергія Кота у справу по-вернення в Україну втрачених культурних цін-ностей. У 1992–1993 рр. він – вчений секретарРеспубліканської комісії у справах розшуку таповернення в Україну втрачених культурних цін-ностей при Міністерстві культури України. Одинз ініціаторів створення, 1993-1996 рр. – консуль-тант Національної комісії з питань розшуку таповернення в Україну втрачених культурних цін-ностей при Кабінеті Міністрів України. Ініціаторта автор багаторічних досліджень з питань по-вернення з Російської Федерації мозаїк і фресокМихайлівського Золотоверхого собору в Києві.Як фаховий експерт української делегації забез-печив визнання прав України на повернення доКиїва з Державного Ермітажу (Санкт-Петербург,РФ) 11 фресок ХІІ ст. Розшукав і повернув вУкраїну з США бібліотеку та частину архіву ві-домого українського архітектора та мистецтво-знавця Олекси Товстенка.

У 1992–1994 рр. - відповідальний секретарурядової Міжвідомчої комісії з питань повер-нення в Україну спадщини О. Довженка, бравучасть у переговорах щодо повернення вУкраїну архівних матеріалів, бібліотеки, осо-бистих речей та творів мистецтва О. Довженка,а також меморіальних предметів, що перебу-вали в його помешканні. Був розшуканий і по-вернутий з Росії відомий «Автопортрет» О. До-вженка, який вважався втраченим. С.І. Кот бувуповноважений при підписанні документів пропередачу меморіальної спадщини О. Довженкадо України і особисто перевозив її з Москви доКиєва (1994).

С.І. Кот – Відмінник народної освіти (1988 р.),Заслужений працівник культури України (2008 р.),лауреат премії ім. Дмитра Яворницького Наці -ональної спілки краєзнавців України (2015).У ювілейний рік ученого, який збагатив своїмипрацями пам’яткознавство і краєзнавство, лю ди - ні, яка закохана у свою справу, можна побажатитворчої наснаги, креативності і наполегливостів реалізації всіх планів та ідей, ініціаторомяких він є.

3 ’2018Галина Денисенко К Р А Є З Н А В С Т В О

92

93

Богдан Столярчук (м. Рівне)

Творчі пошуки Івана Пащука (біографічний ескіз)Гортаю пожовклі сторінки рівненських газет «Слово правди», «Зміна»,

«Червоний прапор» і ряду «районок», починаючи з кінця 1950-х років мину-

лого століття, часто зустрічаю замітки, нариси, кореспонденції, вірші,

автором яких є Іван Григорович Пащук. Уже пізніше з’являлися його

статті на літературознавчі і краєзнавчі теми, рецензії на книги, огляди

творів літераторів-початківців. Майже немає жодного часопису в області

і у багатьох столичних періодичних видань, де б він не публікувався. Він

був популярним не тільки в регіоні, а й в Україні краєзнавцем і журналістом,

організатором і учасником багатьох науково-краєзнавчих конференцій,

редактором і упорядником книжкових видань, збірників конференцій.

Починав він писати перші інформації ще уДовгошиївській середній школі Млинівськогорайону Рівненської області. Редагував класні тазагальношкільні стіннівки, згодом почав допи-сувати до друкованих газет. Сповна захопивсялітературною діяльністю, коли навчався у Рів-ненському державному педагогічному інституті.Там діяла літературна студія, де, окрім обгово-рення і аналізу творів студентів-початківців,проходили часто зустрічі з відомими письмен-никами України, видавався рукописний літера-турний альманах «Горинь».

Іван Пащук у вузі активно долучився долітературного та громадського життя. У сту-дентські роки Іван Пащук був учасникомфольклорно-мовознавчих експедицій у селахРівненської області.

Пізніше працював у різних школах Во-линської і Рівненської областей, у рівненськихгазетах «Слово правди», «Зміна» і «Червонийпрапор», здобувши журналістську освіту у вузахЛьвова і Києва. В 90-х роках ХХ ст. був старшимвикладачем у своєму рідному інституті та Рів-ненському державному інституті культури, непокидаючи журналістики і широкої дослід-ницько-пошукової діяльності.

До сьогодні ним надруковано майже 300 ре-цензій на художні, літературні, історичні та іншікниги та вистави у театрах.

Він автор поетичних збірок – «Відродини»(1995), «Сонця твоїх очей» (1996), «Поліські віт-ражі» (1997), «На терезах буднів» (1998) і «П’ятавершина» (2002), літературознавчих книг «Мли-нівщина літературна» (1992) і «Повернення в не-забутнє» (1993) та ін.

Від 1977 року – завідувач кореспондент-ського пункту, власний кореспондент київської

«Робітничої газети» по Рівненській, Волинськійі Житомирській областях. З 1968 року – член На-ціональної спілки журналістів України. В тойперіод молодий педагог-філолог і журналістдосліджує життєві і творчі шляхи багатьох укра-їнських і зарубіжних письменників, які прожи-вали, творили або перебували на Рівненщині урізні періоди, залишивши помітний слід на літе-ратурній карті Полісько-Волинського краю.Саме він зафіксував постаті Григорія Сковороди,Івана Федоровича, Ярослава Гашека, ДжонаРіда, Юрія Байди, Сергія Євчука, Юрія Жилка,Докії Гуменної, Олександра Довженка, ГалиниГордасевич, Валер’яна Поліщука, ЛаврентіяКравцова, Василя Лозового, а в останні рокигнаних і замовчуваних радянською тоталітар-ною системою імена Уласа Самчука, АвеніраКоломийця, Сергія Граховського, Василя Гриш -ка, Бориса Тена та багатьох інших.

Всі ці постаті увійшли до «Літературно-кра-єзнавчої енциклопедії Рівненщини», яка впершепобачила світ у 2005 р. у видавництві «Волин-ські обереги», над якою Іван Пащук працювавпонад 30 років. Тут подаються короткі біографіїукраїнських і зарубіжних письменників, літера-турознавців і окремих дослідників, які народи-лися, проживали, працювали, творили чи пере-бували у краї і присвятили йому свої публікації.

У 1960-х роках очолював Рівненську ра-йонну літературну групу «Веснянка», яку самстворив. Був заступником голови ради обласноголітературного об’єднання у 1970–1980-х роках.За цей період значно було пожвавлене літера-турне життя в області. На сторінках преси з’яв-ляються добірки віршів молодих поетів, відбу-ваються зустрічі у школах і вузах, у трудовихколективах, творчі звіти-виїзди у райони.

У якості керівника Рівненського обласногокраєзнавчого товариства Іван Пащук брав ак-тивну участь у відродженні краєзнавчого руху врегіоні. Завдячуючи його самовідданості і за-хопленню, щоденній невтомній праці, в областідіяло 16 міських і районних краєзнавчих органі-зацій, первинні осередки – у навчально-куль -турологічних закладах, у багатьох газетахдрукуються щомісячні краєзнавчі сторінки, роб-ляться тематичні передачі на телебаченні і пообласному радіо.

Іван Пащук – ініціатор, організатор і учас-ник багатьох міжнародних, всеукраїнських, ре-гіональних і обласних науково-краєзнавчих кон-ференцій, серед яких, зокрема, «Берестецькабитва в історії України», «Велика Волинь: ми-нуле і сучасне», «Острог на порозі 900-річчя»,«Корцю – 850», «Гощанське Погориння: давнинаі сучасність», які дістали схвалення у науковихі краєзнавчих колах, має сотні публікацій у на-укових збірниках.

Завдяки його пошукам і старанням за ос-танні десятиріччя повернуто із забуття ще де-сятки імен репресованих чи призабутих краєз-навців, фольклористів, науковців, як от: ВасильКравченко, Оскар Кольберг, Ігор Свєшніков, Ми-кола Ковальський, Юрій Косач, Федір Штейн-гель, Микола Кузьменко, Клим Поліщук, ІгорЛозов’юк, Михайло Тучемський, Якуб Гофман,Орест Фотинський та ін.

У 1993 році виходить збірка літературно-краєзнавчих статей Івана Пащука «Поверненняв незабутнє». Причетний І. Пащук до появи уберезні 1993 р. краєзнавчого видання «Волин-ські дзвони».

Іван Пащук був членом правління і почес-ним членом Всеукраїнської спілки краєзнавців,делегатом двох її з’їздів, лауреатом Рівненськоїобласної молодіжної премії імені Миколи Мак-сися, регіональної краєзнавчої премії «За відрод-ження Волині», лауреатом міжнародного по-етичного конкурсу «Культура за мир» (Мілан,Італія), відмінником освіти України. Він був від-значений Подякою Кабінету Міністрів України,нагороджений орденом «За заслуги ІІІ ст.» за ак-тивну краєзнавчу діяльність, багатьма почес-ними грамотами місцевих органів влади. Йогоім’я добре відоме усім, хто вивчає різні аспектидалекої і ближньої історії Рівненщини.

Не злічити кількість його літературних крає-знавчих публікацій і повідомлень у періодиці,нерідко з використанням різних псевдонімів,

у багатьох колективних збірниках, журналах іальманахах, виступів та зустрічей у найрізнома-нітніших аудиторіях.

До 2013 року він очолював науково-редакцій-ний відділ Рівненського факультету Державноїакадемії керівних кадрів культури і мистецтва(м. Київ), не поривав зв’язків із журналістикою.Він відредагував багато краєзнавчих видань і ко-лективних збірників. Літературна, краєзнавчо-до-слідницька, журналістська, педагогічна, видав-нича і громадська діяльність Івана ГригоровичаПащука – це сенс його всіх життєвих буднів.

Автору цього нарису довелося разом з І. Па-щуком брати участь у роботі ІІІ та ІV з’їздів На-ціональної спілки краєзнавців України. Відраднобуло чути з уст тодішнього голови Спілки крає-знавців, академіка НАН України Петра Тронька,про позитвну оцінку діяльності І. Пащука на чоліРівненської обласної організації Всеукраїнськоїспілки краєзнавців. Раптова смерть Івана Пащукау вересні 2013 року зламала його плани у підго-товці книги, яка б увібрала в себе 25-річну діяль-ність Рівненського обласного краєзнавчого това-риства. Справа, започаткована І. Пащуком, якатворилася протягом усього часу існування облас-ної організації Національної спілки краєзнавцівУкраїни, продовжує жити, діє, поповнюється но-вими молодими дослідниками рідного краю.

* * *

3 ’2018Богдан Столярчук К Р А Є З Н А В С Т В О

94

Минуло п’ять років, як раптово пішов зжиття Іван Пащук. 20 лютого 2018 р. року Рів-ненське обласне краєзнавче товариство спільноз Рівненською обласною науковою бібліотекоюз нагоди 80-річчя з дня народження журналі-ста, краєзнавця Івана Пащука провели вечірпам’яті під назвою: «Люблю я щоденні живіпереміни …». Прийшла родина, дружина –Євгенія Володимирівна, невістка, діти, внуки,друзі, знайомі, краєзнавці, шанувальники твор-чості Івана Григоровича. На вечорі поділилисяспогадами його близькі друзі, письменники –Євген Шморгун, Степан Бабій, краєзнавці –Микола Федоришин, Алла Українець, директор

обласного краєзнавчого музею – ОлександрБулига, директор обласної універсальної науко-вої бібліотеки – Валентина Ярощук, головаобласного краєзнавчого товариства – АндрійЖив’юк. До уваги присутніх була презентованакнига «Іван Григорович Пащук – поет, журна-ліст, краєзнавець» (упорядник Богдан Сто -лярчук).

Враховуючи заслуги Івана Пащука передкраєзнавчим рухом на Рівненщині Рівненськаміська рада вирішила встановити меморіальнудошку першому голові обласного краєзнавчоготовариства Івану Пащуку на будинку де він живу Рівному по вул. Київській, 11.

Творчі пошуки Івана Пащука (біографічний ескіз)

95

Джерела та література1. Бухало Г. Літературна енциклопедія краю /

Г. Бухало // Літературна Україна. – 1980. – 11 лип.2. Пащук І. Млинівщина літературна / І. Па -

щук. – Рівне, 1992.3. Пащук І. Повернення в незабутнє: до літ. ка -

р ти Рівненщини / І. Пащук. – Рівне, 1993.4. Літератори Рівненщини: довідник. – Рівне,

1995. – С. 42.5. Дем’янчук Г. «За вольную волю» / Г. Дем’ян -

чук // Вільне слово [Рівне]. – 1996. – 15 черв.6. ІІ з’їзд Всеукраїнської спілки краєзнавців. –

Київ, 1997. – С. 175–177.7. Столярчук Б. Митці Рівненщини. Енцикло-

пед. довідник / Б. Столярчук. – Рівне, 1997. –С. 334-335.

8. «Вивчив Полісся не по картах» // Робіт. газ.[Київ]. – 1998. – 20 лют.

9. Пащук І. Перше краєзнавче десятиліття наРівненщині (1989–1999) / І. Пащук. – Рівне, 1999.

10. Пащук І. Г. Хто є хто в Рівному та Рівненсь -кій області / І. Г. Пащук. – Рівне, 1991. – С. 150–153.

11. Тронько П., Поліщук Я. Не зраджене покли-кання / П. Тронько, Я. Поліщук // Вибрані літера-турні і науково-краєзнавчі публікації Івана Па-щука: бібліогр. покажч. – Рівне, 2001. – С. 3–4.

12. Всеукраїнська спілка краєзнавців від Адо Я. – Київ, 2001. – С. 60-63.

13. Столярчук Б. Іван Пащук – сучасний дослід-ник Волині / Б. Столярчук // Історичне крає знавствов системі освіти України: здобутки, проблеми, пер-спективи: наук. зб. / Б. Столярчук. – Кам’янець-По-дільський: Абетка-Нова, 2002. – С. 285–288.

14. Булига О. Поєднанні Волинню. Історико-краєзнавчі нариси. Кіносценарій / О. Булига. –Рівне, 2010. – С. 145–148.

15. Іван Григорович Пащук – поет, журналіст,краєзнавець: до 80-річчя від дня народж. / упоряд.Б. Й. Столярчук. – Рівне: О. Зень, 2018. – 124 с.: іл.

16. Столярчук Б. Краєзнавче товариство і йогороль у національній культурі / Б. Столярчук // «Завідродження Волині»: до 25-річчя заснування пре-мії: наук.-допом. біобібліогр. покажч. – Рівне:Волин. обереги, 2017. – С. 132–134.

17. Лауреати регіональної краєзнавчої премії«За відродження Волині»: до 25-річчя від дня за-снування премії: наук.-допоміж. бібліогр. покажч.Рівнен. обл. наук. б-ка. – Рівне: Волин. обереги,2017. – 55-66.

18. Дем’янчук Г., Дем’янчук Б. Українськекраєзнавство: сторінки історії / Г. Дем’янчук,Б. Дем’янчук // Київ: Просвіта. – 2006. – С. 6–10.

Основні праці Івана Пащука

1. Літературно-краєзнавча енциклопедія Рів-ненщини: А – Я / І. Пащук. – Рівне: Волин. обе-реги, 2005. – 212 с.

2. Меморіальні дошки у Рівному: іст.-краєзн.довід. / І. Пащук. – Рівне: Рівнен. друк. – 2008. – 76 с.

3. Пащук І. Свічки пам’яті не погасли (про го-лодомор 1932–1933 рр.): дослідж. док., спогади,поет. твори. Фотофакти / І. Г. Пащук. – Рівне: Рів-нен. друк., 2008. – 88 с.

4. Сучасне відродження «ПересопницькогоЄвангелія» / І. Пащук // Минуле і сучасне Волиніта Полісся. Розвиток бібліотечної справи в краї:наук. зб. матеріали ХVІ Волин. наук.-іст.-краєзн.конф., присвяч. 65-річчю Волин. держ. обл. уні-верс. наук. б-ки ім. О. Пчілки, 1–2 черв. 2005.,м. Луцьк. – Луцьк, 2005. – С. 31–33.

5. «Я народився в центральній Волині – врайоні старовинного Острога: [про Б. Тена – укр.

3 ’2018Богдан Столярчук К Р А Є З Н А В С Т В О

96

письменника і перекладача, уродженця с. ДерманьЗдолбун. р-ну] / І. Пащук // Історія музейництва,пам’яткоохоронної справи, краєзнавства і туризмув м. Острозі і на Волині: наук. зб. – Острог,2006. – Вип. 1. – С. 192–197.

6. Іван Сацюк – організатор захисту природиРівненського Полісся / І. Пащук // Минуле і сучас -не Волині та Полісся. Любомль в історії Українита Волині: наук. зб.: матеріали ХХV Волин. обл.іст.-краєзн. наук. конф. 25 жовт. 2007 р. – Луцьк,2007. – С. 295–296.

7. Улас Самчук і поет Герась Соколенко: пуб-лікації у Рівнен. газеті «Волинь» (1941–1943 рр. //І. Пащук // Наукові записки / Рівнен. обл. краєзн.музей. – Рівне: Перспектива, 2007. – Вип. 5.: [при-свяч. 150-річчю від дня народж. М. І. Костома-рова]. – С. 85–87.

8. Олександр Довженко і Дубно І. Пащук /Історико-культурна спадщина Дубна: правові,історичні, мистецькі та музейні аспекти: матеріалинаук.-практ. конф., присвяч. 15-річчю створенняДерж. іст.-культур. заповідника м. Дубна. – Дубно,2008. – С. 170–171.

9. Олена Пчілка про історико-культурніпам’ят ки Великої Волині: до 160-річчя з дня на-родж. О. Пчілки / І. Пащук // Західне Полісся:історія та культура: матеріали краєзн. конф., при-свяч. 35-річ чю утворення Сарнен. іст.-етногр.музею та 100-річчя від дня народж. письменникаБ. Шведа. – Рівне: О. Зень, 2009. – Вип. 3. –С. 113–118.

10. Зустрічі, що не забулися: Михайло Грушев-ський і Федір Штейнгель / І. Пащук // Наукові за-писки / гол. ред. О. С. Булига; відп. за вип. О. С. Ро-манчук. – Рівне: О. Зень. – 2010. – Вип. 8: 140 роківвід дня народж. Ф. Штейнгеля. – С. 6–69.

11. Академік Петро Тронько і відродження івідродження «Козацьких могил» / І. Пащук // Бе-рестецька битва в історії України: матеріали наук.-практ. конф., присвяч. 360-річчю Берестецькоїбитви / Держ. іст.-меморіал. заповідник «Поле Бе-рестецької битви»; [упоряд. О. Борисюк]. – Рівне:Нестеров С. Б., 2011. – С. 69–73.

12. «Лиш іменем святої правди …»: [С. Грахов-ський (1913–2002 рр.)] / І. Пащук // Наукові записки: до 80-річчя з дня народж. Г. Бухала / Рівнен. обл.краєзн. музей; голов. ред. О. С. Булига. – Рівне:Волин. старожитності, 2012. – Вип. 10. – С. 166–169.

13. Сакрально-церковні пам’ятки Дубенщинив альбомних виданнях рівненського фотохудож-ника Олександра Харвата / І. Пащук // Сакральнаспадщина Дубенщини: матеріали міжнар. наук.іст.-краєзн. конф., присвяч. 1025-річчю хрещенняКиїв. Русі та 521-й річниці Дубен. замку / Держ.іст.-культ. заповідник м. Дубно; гол. ред. Л. Кіча-тий. – Дубно, 2013. – С. 54–57.

14. Академік Петро Тронько і відродження«Козацьких могил» / І. Пащук // Наукові записки /Рівнен. обл. краєзн. музей: матеріали наук. конф.,присвяч. 100-річчю від дня народж. І. К. Свєшні-кова / відп. за вип. О. Булига. – Рівне: Дятлик М. С.,2015. – Вип. 13, ч. 1. – С. 232–234.

97

До 50-річчяпояви роману

Олеся Гончара «Собор»

Увага до славетних проявів українськогодуху на різних часових зрізах історичного роз-витку нашого народу, рішучість у збереженні таплеканні духовних скарбів, любов до людей таБатьківщини – все це ми бачимо в «орлиному»«Соборі» Олеся Гончара. Цей твір, як велетен-ський дзвін, прагне пробудити нас, закликає ще

і ще раз осмислити своє життя, благає нас «Со-бори душ своїх берегти, друзі… Собори душ!..».

Вічність, вічні цінності… Це те, що нелишає нікого байдужим, це те, до чого найпота-ємніші устремління та прагнення, до чого линедуша. «Хоча кожна мить часу відкрита для віч-ності, кожної миті вічність може порушити

УДК 811.161.2

Наталія Мех (м. Київ)

«Собори душ своїх бережіть, друзі… Собори душ!..» У статті зроблено спробу поглянути на роман Олеся Гончара «Собор» у широкому мовно-куль-

турному вимірі. Розглянуто твір як духовний заповіт автора. Роман представлено очима сучасників.Особливу увагу приділено минулому українського народу, зокрема козаччині.

Шана до славетних проявів українського духу на різних часових зрізах історичного розвитку нашогонароду, рішучість у збереженні та плеканні духовних скарбів, любов до людей та Батьківщини – все цеми бачимо в «орлиному» «Соборі» Олеся Гончара.

Ключові слова: Собор, цінності, вічність, віра, національні скарби, козаччина.

Natalia Mekh

«Sobor of the soul save, friends... Sobor of the soul!..»The article attempts to take a look at Oles Honchar's novel «SOBOR» in a broad linguisti cand cultural

sense. The work is consideredas a spiritual testament of the author. The novelis represented by the eyes of con-temporaries. Particularattention ispaidto the pastofour people, inparticular, the Cossacks.

Musical accents in the composition, comparisons, epithets, and other artistic means testify that OlesGonchar is a person of high spiritual culture and wide artistic preference. True music, architecture, history –all this is in the circle of artist's interests. All this is not ordinary and refers to true values, to cultural memory,to the golden fund of the people.

The filigree work of the wizard, the attention to each word, and, at the same time, openness, courage indefending their views, their values and beliefs - all of this we find on the pages of the novel.

Honoring the glorious manifestations of the Ukrainian spiritatvarioustimesections of the historicaldevelopment of our people, the determinationt opreserve and cultivate spiritual treasures, love for people andthe homeland – all this weseeinthe «eagle» «SOBOR» Oles Gonchar.

This work reminds us of the «spirit of majestic freedom, directs us to eternity, to eternal values. It, like agigantic bell, strives to awaken us, calls once more and once again to comprehend our lives, begs us «Save thesoothsayers of you «SOBOR OF THE SOUL SAVE, FRIENDS ... SOBOR OF THE SOUL!..».

Key words: SOBOR, values, eternity, faith, nationaltreasures, Cossack.

Наталия Мех

«Соборы душ своих берегите, друзья… Соборы душ!..» В статье предпринята попытка взглянуть на роман Олеся Гончара «Собор» в широком культурном

измерении. Рассмотрено произведение как духовное завещание автора. Роман представлен глазамисовременников. Особое внимание уделено прошлому украинского народа, в частности казачеству.

Уважение к славным проявлениям украинского духа на разных временних срезах исторического раз-вития нашого народа, решимость в сохранении и преумножении духовних сокровищ, любовь к людям иРодине – все это мы видим в «орлином» «Соборе» Олеся Гончара.

Ключевые слова: Собор, ценности, вечность, вера, национальные сокровища, казачество.

98

«Собори душ своїх бережіть, друзі... Собори душ!..»

99

часову послідовність, вбираючи час у себе ітаким чином перетворюючи його. Вічність непросто поза миттєвостями часу, вона в центрікожної миті, і ця присутня в часі вічність надаєчасові його істинної цінності»1.

До вічних цінностей нас кличе роман ОлесяГончара «Собор» як «дух величної вольності»,як «устремління людини до вічності, знаходячив ній для себе мету і натхнення», як гімн «працісправжній», воздвигнутий письменником, під-носиться пам’ятником висоти людського духу,немеркнучої художньої краси і невичерпноїправди»2.

Важко не погодитися з міркуваннями ЮріяЩербака про «Собор» – як символ єднаннялюдей, звернення їх до найсокровенніших істинБуття, очищення душі від усього суєтного й без-плідного. Місце, де для людини стає очевиднимсправжній зв’язок часів. Адже майбутнє, мов іззерна, проростає з минулого, і горе тому наро-дові, який наміриться відректися від своєї істо-рії, мови, культури»3.

Духовний заповіт Олеся Гончара – збере-ження національного скарбу та передання йогонащадкам, лунає у романі з вуст старого Нечуй-вітра. Ця засторога, надзвичайно важлива длякожного з нас, пор.:

«А тільки знай: понищиш, кинеш у небуттябатьківське, то й власне твоє життя безцільновпаде, заглухне в тебе ж біля ніг… Людинідано пам’ять, що сягає у віки, тому вона йлюдина…»4.

По-особливому звучить у романі тема ко-заччина. Образи минулого, талановито випле-кані майстром, наче постають перед очима чи-тача. У творі знаходимо:

● Образи козаків-будівничих, пор.:«А трохи правіше, по небокругу, знову…

собор. Давні будівничі-козаки, засновуючитут, у безлюдних плавнях, свою обитель, сві-домо, мабуть, планували, щоб видно було весь

час їм оте, що збудували вони для своїх свя-тинь»5.

● Образ останнього кошового Січі Запорозь-кої Петра Калнишевсько (канонізованого Укра-їнською Православною Церквою у 2015 році,вшановують як праведного Петра Калнишев-ського), пор.:

«..із соловецьких країв, де суворий архангелдивиться на все з монастирської брами, де надвічними кригами чайки полярні кричать. У під-земеллі однієї з веж монастирських цариця двад-цять п’ять років гноїла в ямі закутого в ланцюгиКалнишевського, останнього кошового Січі За-порозької. У ланцюгах .. дожив до ста тринад-цяти літ, – тож чимось тримався в житті тойв’язень царицин? Не тільки ж баландою, що со-ловецькі ченці в ту яму смердючу подавали разна добу? Випоєному степовою волею, поверже-ному й закутому, може, додавали йому там силине закуті ланцюгами згадки якраз про оцю со-нячну українську широчінь?»6.

● Образи інших козаків-захисників, яких знетерпінням чекали з походів вдома, пор.:

«..згадається кому-небудь, що в давнинукозак, ідучи в похід, обіцяв дівчині привезтистільки шовків та стрічок, щоб, як розпустити,вистачило їх від шпиля собору до самої землі…Такі-то були козацькі стрічки»7.

Свою любов до рідної землі, прагнення дозбереження духовних скарбів, повагу до народ-них традицій, шану та вдячність її героям – всеце ми бачимо на сторінках глибокої, сміливоїдля свого часу, вистражданої літературноїпраці.

Нам імпонує погляд Д. Сосновської на«Собор». Він досить неупереджений, незалеж-ний погляд людини, позбавленої щонаймен-шого зовнішнього тиску та заангажованості.Дослідниця у розвідці «Камінь відкинутий стаєнаріжним» розглядає запеклу боротьбу в ро-мані, яка точиться за святиню в «широкому

1 Калліст (Уер), єпископ. Внутрішнє царство / Єпископ Калліст (Уер). – К.: ДУХ і ЛІТЕРА, 2003. –С. 191.

2 Щербак Ю. «Собор душі людської» / Юрій Щербак // Високоліття: Олесю Гончару 75: Зб. матеріалів. –К.: Укр. Письменник, 1993. – С. 97.

3 Там само.4 Гончар О. Вибрані твори: У 4 т. – Т. 1. – К.: Сакцент Плюс, 2005. – С. 504.5 Там само. – С. 371.6 Там само. – С. 382.7 Гончар О. Вибрані твори: У 4 т. – Т. 1. – К.: Сакцент Плюс, 2005. – С. 382.

розумінні слова, незважаючи на те, що суспіль -на система, в якій діють герої, запрограмованарішуче придушити щонайменший потяг донадприродного. Причина цієї боротьби наба-гато важливіша, аніж зовні першорядна супе-речка про зруйнування храму» – відзначаєвона. І далі наголошує: «Йдеться про душу лю-дини, про останнє і остаточне намагання поне-волити її. В таємничому просторі собору пси-хіка знаходить собі спільника, тому порожня ізанедбана церковна споруда видається її супро-тивникам не лише зайвою, але водночас і гріз-ною. З огляду на цензуру Гончар, звичайно, неговорить про це відверто, але авторський під-текст тут не викликає сумніву. Собор непокоїтьдекого своїм зв’язком з релігійною традицією,що порушує цілісність комуністичного світо -гляду, але головна небезпека все-таки полягаєв його зв’язку з минулим. Храм, вертикальякого вказує на небо й збуджує думку про віч-ність, стоїть на землі на рештках своїх будівни-ків та їхніх предків. І неможливо, дивлячись нацю величну споруду, не повертатися думкою до«лицарської козацької республіки», до заповіту,який вирішили залишити в споруді собору їїостанні спадкоємці»8.

Козацькі часи в історії України називаютьдобою Бароко. Це широке поняття, не лише мис-тецький стиль, а й глибоко духовне поняття,особливе світовідчуття. Прийнято називати нашнаціональний варіант бароко нового художньогосмаку та виступало творцем художніх цінностей.Собор у романі Олеся Гончара – це саме козаць-кий собор. «Історія собору засвідчує, що післязруйнування Січі, у безвиході потьомкінськихчасів, запорожці вирішили звести цей храм яксвоєрідний символ, котрий ніби промовляє: хочу козака й вибило шаблю з руки, але не втратиладуша козацького духу волелюбності і відчуттякраси. Мистецтво, за словами головного героя,стало останнім притулком волі»9.

Привертає нашу увагу і така особливістьроману «Собор» як його мелодійність, лірич-ність, і навіть музичність, попри соціальну гос-троту й актуальності. Особливо це стосуєтьсяцентральної теми – теми собору. Олесь Гончар,як талановита, обдарована людина вмів дуже

тонко відчувати все прекрасне, гармонію,музику сфер. Здатність бачити та чути вічне убуденному житті цілком природньо вилилася напапір, пор.:

«Ось перед тобою шедевр, поема степовогокозацького зодчества. Є ритми свої в споруді со-бору, є вільний політ натхнення, любов висока…Собор ніби має в собі щось від стихії, навіваєщось таке ж велике .. музика собору, музикаотих гармонійно піднятих у небо бань-куполів –вона для тебе реально існує, ти здатен її чути…чим був колись цей собор, найбільший, найпиш-ніший в єпархії. І праведників, і грішників – усіхвін єднав. .. Горіли свічки, з розмашистих кадилпахощами ладану обдавало людей, сяяли в руш-никах ікони, півча – аж розлягався собор – пере-ливався райськими голосами, виспівуючи людямнебесне, вічне блаженство... Але це відійшло,розтануло разом із ладанними димами, зостав -ся... тільки оцей довершений архітектурнийвитвір, оця симфонія пластики»10.

Музичні акценти у творі, порівняння, епі-тети, та інші художні засоби свідчать про те, щоОлесь Гончар – людина високої духовної куль-тури і широких творчих уподобань. Справжнямузика, архітектура, історія – все це опиняєтьсяу колі зацікавлень митця. Це все є не буденним івідноситься до істинних цінностей, до культур-ної пам’яті, до золотого фонду народу.

Іван Бокий відзначає, що образ собору – ценеприхована розгорнута метафора, яка, по суті,дала назву всьому твору. «Що таке, власнекажучи, собор у «Соборі»? Цілком конкретнийхристиянський храм, збудований козакамипісля розгрому Січі. Але собор водночас – і вті-лення високого духу народного, читай – самогонароду, адже довкола долі козацького храмукиплять усі пристрасті в Зачіплянці, соборомвимірюється не тільки міра духовності, а йгромадська сутність людини, він як рентгенпросвічує уми, душі, позиції, велич і ницість,благородство і підлоту, чистоту і звироднілість.Гончарівська метафора собору заснована набіблійному ґрунті і водночас – на реальних фак-тах: ідеологи бездуховності полюбляли храмиперетворювати у торжища... в тому храмі, деколись гриміли літургії і хорали, а в нові часи

3 ’2018Наталя Мех К Р А Є З Н А В С Т В О

100

8 Сосновська Д. Камінь відкинутий стає наріжним / Данута Сосновська // Високоліття: Олесю Гончару75: Зб. матеріалів. – К.: Укр. Письменник, 1993. – С. 109.

9 Там само. – С. 109.10 Гончар О. Вибрані твори: У 4 т. – Т. 1. – К.: Сакцент Плюс, 2005.– С. 276-277.

«Собори душ своїх бережіть, друзі. Собори душ!..»

101

все віддане на поталу блюзнірству і святотат-ству. Саме через оцей рентген собору, черезоцю розгорнуту метафору, яка завдяки щедрійруці великого майстра обросла живою плоттюлюдських образів і думок, українська літера-тура чи не вперше в радянські часи не простоявила світові виразки, вади, родимі плямирежиму, а й у всій повноті дала моральний зріз,образ системи, яка прирекла розумний, тала-новитий, чесний і працьовитий народ житив царстві брехні, неволі, національного само-приниження, духовного і матеріального зане-паду»11.

З сумом, болем, обуренням читаємо у романіпро той часовий зріз, про страшний режим, якийпрагнув знищити все святе в людині, який не-щадно попирав духовні цінності та все що булопов’язане з вірою, з Богом: «Посеред собору ку-чугури комбікорму, далі звалені цупкі паперовімішки з суперфосфатом, ще далі, в кутку, обгри-зений, темного дерева іконостас, з різьбленимигронами та виноградним листям. Колись, ка-жуть, цей іконостас розпиляли, поділили міжмузеями, і частина оце й тут зосталась… Вічніприсмерки стоять по кутках собору. Тількивгорі, у височині центрального купола, було бла-китне, як у небі, серед золотих зірок сяюче білівнамальований голуб з розкинутими крилами,цілком зберігся й портрет якогось небесногоюнака-святого в ясно-червоній одежі… Там невидно було ні пилюки, ні павутиння, там пану-вало світло небес. Густо-блакитне небо й поньому золоті зірки!»12.

Григір Тютюнник назвав «Собор» «орли-ним», «соколиним» романом. Важко заперечититакі влучні епітети. Дійсно, відчувається політдумки митця понад часом, крізь віки. Політ доджерел, до величі людського духу, до глибиннашої культурної пам’яті, пор.: «…поволі, алевперто підіймаються голуби над собором, якначе і собор витягують за собою, круг за кругомтягнуть у небо разом з його банями та шпилями,виводячи над цим видимим ще свій, якийсьвищий, невидимий собор»13.

Гончар-мислитель, проникливий митець, фі-лософ, художник слова зміг представити на судБожий та людський твір, який нікого не залишаєбайдужим. Вічні питання та вічні цінності, осьдо чого тягнуться люди, пор.:

«– Зараз почую, що людина велика…– Не завжди велика, але буває вона велика,

це ж факт.– Коли, якщо не секрет?– Тоді я великий, коли будую, коли творю…– Творити – в цьому єдиний сенс?– А хоча б! Античні майстри, будівничі піз-

ніших віків… Хіба вони не виправдали своєбуття на землі? Людині властиво жити почуттямдоцільності, почуттям безконечності. Людинапрагне продовжити себе в далеч майбутнього –хіба це неприродно? Все живе в природі прагнецього. Навіть квітка квітує для того, щоб зоста-вити після себе насіння, щоб знову відтворитисвій квіт у майбутньому… А мистецтво – це не-вигубний слід людства, його злети, його верхо-гір’я, на яких панує дух перемоги над смертю,дух незнищенності…»14.

Філігранна робота майстра, увага до кож-ного слова, і, разом з тим, відкритість, сміли-вість у відстоюванні своїх погляді, своїх ціннос-тей та переконань – все це ми знаходимо насторінках роману, пор: «Уяви себе раптом ката-пультованим .. у далеке майбуття… Уяви себетам! Яким звідти постане для тебе цей нашсобор, і фрески Софії, і мадонни Рубльова. По-дивися звідти на них. Звідти склади їм ціну, ди-вовижним витворам генія людського! Чи не та-кими очима дивимось ми зараз на художнішедеври еллінів, етрусків, майстрів давньогоЄгипту…Час ущільнюватиметься, віки старіти-муть, а мистецтво молодітиме вічно!»15.

Роман «Собор» та інші твори Олеся Гончарапривертають увагу читача чутливим ставленнямавтора до звичайних людей, до простих труда-рів, до юних, зрілих та старих, до всіх. До лю-дини, до її душі. Потаємні мрії, прагнення тасподівання – все це помічав митець і переносивна папір. Його герої дуже різні, але ті важливі

11 Бокий І. Тяжке, але праведнее щастя / Іван Бокий // Високоліття: Олесю Гончару 75: Зб. матеріалів. –К.: Укр. Письменник, 1993. – С. 33.

12 Гончар О. Вибрані твори: У 4 т. – Т. 1. – К.: Сакцент Плюс, 2005.. – С. 297-298..13 Там само. – С. 285.14 Там само. – С. 443.15 Там само. – С. 444.

одкровення, які їхніми вустами до читача доно-сив автор, надзвичайно цінні для духовного про-зріння та зростання, пор.: «Але тоді не знав, щото – зодчество, не знав, що те світло творінь, тойголос невідомих будівничих був посланий ізсивої давнини і для його душі, що й для неїголос той призначався. І хіба винен ти, що ди-вився на все те очима, які не вміли та й не ба-жали нічим дорожити, не розуміли, що передними скарби? Тільки згодом, згодом відчуєш це,пройшовши півсвіту дорогами руїн і страждань.А тоді, в часи великого очманіння, хіба що ви-падок уберіг тебе, що разом із такими ж, як і сам,юними завзятцями не пішов розвалювати со-бори..»16.

О.Гончар називає той час – часом великогоочманіння. Жахливий, жорстокий час, коли пе-ревірялися на міць людські душі. Час справжніхмучеників за віру! Вони,нескоренні кривавоютоталітарною машиною, показали приклад

іншим, не зрадили своїм переконанням, свідомойшли до кінця! І переходили у вічність!

«Якщо людина дозволить іншим вимотатиіз себе душу, вона стає рабом» – стверджує Д.Сосновська. І далі розмірковує: «Тому-то весьроман пронизує драматичний заклик: «Бережітьсобори ваших душ». Собор в книзі Гончара по-стає глибоким символом. Собор-храм і собор-душа з’єднуються у сфері священнодіяння, вза-ємно обумовлюючи своє існування. Вони єпритулком і захистом». «Собор – це образ і до-повнення неба. .. Знищити собор – все одно щовтратити світло»17.

Автор «Собору», великий художник слова,глибокий дослідник душі нашого народу виливбіль своєї душі, і його почули небайдужі, які цейбіль несли в собі, не завжди усвідомлюючи це.Адже це незагоєна рана,спільний біль, закарбо-ваний у духовній та культурній пам’яті народу.Його почули… І були вдячні…

3 ’2018Наталя Мех К Р А Є З Н А В С Т В О

102

Bokyi I. Tiazhke, ale pravednee shchastia / IvanBokyi // Vysokolittia: Olesiu Honcharu 75: Zb. materi-aliv. – K.: Ukr. Pysmennyk, 1993. – S. 33. in Ukrainian].

Honchar O. Vybrani tvory: U 4 t. – T.1. – K.: Sak-tsent Plius, 2005. [in Ukrainian].

Kallist (Uer), yepyskop. Vnutrishnie tsarstvo /Yepyskop Kallist (Uer). – K.: DUKh i LITERA,2003. – S. 191.

Shcherbak Yu. «Sobor dushi liudskoi» / YuriiShcherbak // Vysokolittia: Olesiu Honcharu 75: Zb.materialiv. – K.: Ukr. Pysmennyk, 1993. – S.97. [inUkrainian].

Sosnovska D. Kamin vidkynutyi staie narizhnym/ Danuta Sosnovska // Vysokolittia: Olesiu Honcharu75: Zb. materialiv. – K.: Ukr. Pysmennyk, 1993. –S. 109. [in Ukrainian].

16 Там само. – С. 383-384.17 Сосновська Д. Камінь відкинутий стає наріжним / Данута Сосновська // Високоліття: Олесю Гончару

75: Зб. матеріалів. – К.: Укр. Письменник, 1993. – С. 110, 114.

References

103

1 Діхтяренко Г. Я бачу життя не таким. Мої враження про новий роман Гончара «Собор» // Зоря. –6 квітня 1968. – № 68. – С. 2.

2 Державний архів Дніпропетровської області (далі – ДАДнО), ф. 109, оп. 1, спр. 1188. Протоколыпартийных собраний и заседаний первичной партийной организации редакции областной газеты «Зоря».Персональное дело М.Т. Скорыка: закрытое заседание, протокол № 9 от 13 мая 1968 г.

УДК 811.161.2

«ТРЕБА МАТИ ВІДВАГУ ЗНАТИ ПРАВДУ», або «Лист творчої молоді м. Дніпропетровська» і навколо нього

Цьогорічний серпень – ювілейний. Виповнилося 50-річчя появи цього несподіваного документузі степового козацького краю за доби брежнєвщини. Такі ж численні протестні голоси київської тальвівської творчої інтелігенції тогочасся наразі досконало документально вивчені, проаналізовані йоприлюднені з конкретними акцентами на іменах їхніх мужніх дійових осіб, котрі справедливо й до-бротно вплетені до хронік легендарного українського спротиву. Спротиву, як провісників чи, точніше,носіїв волелюбності руху Шістдесятництва. То цей, периферійний одчайдушний крик патріотичноїДніпропетровщини, так і залишається в плутаних вузлах припущень, здогадок, умовностей, нісеніт-ниць і непорозумінь. А то й відверто вигаданої «правди». Жоден із дніпропетровських та інших по-ширювачів історії появи «Листа» не ознайомлювався з 8-ма томами кримінальної справи № 57 за зви-нуваченням Сокульського І. Г. та інших в наклепах на радянську дійсність. І тому, як правило, присутняповерховість необґрунтованих суджень. І тиражується винятково з традиційною героїзацією тих осібстрадників (вони й справді є страдниками). Тут хіба не доречно згадати слова Пантелеймона Куліша:«Історію змінити не можливо, треба мати відвагу знати правду».

Отже не ювілейні роздуми. І не зведення чиїхось порахунків, як може видатися любителям історич-ного лег’копису. Хочеться застерегти читачів, що тут доведеться посилатися і на декотрі ситуативнізадокументовані факти з мого особистого життя та журналістського архіву, що мають значення для роз-криття появи «Листа» й подій навколо нього. Тому прошу поставитися до цього з розумінням і не вважатиавтора схильним до особистого піару чи спроби де героїзувати мужню подію чи котрихось осіб.

Акценти і барикадиУ гнітючій атмосфері тріумфуючої шовініс-

тичної розбудови радянської країни з радян-ською людиною на Дніпропетровщині, індустрі-альному серці України, як звеличували цей крайкомуністичні верховоди, поява нового творуприжиттєвого класика української літератури знесприйнятною навіть назвою «Собор», сталаочевидною ідеологічним «коловоротом».

Як починалася антисоборна епопея? Накущових зборах активу області при обговореннірішень квітневого пленуму ЦК КПРС (1968 р.),де я був присутній як молодший літпрацівник від-ділу науки, культури і шкіл обласної партійноїгазети, не україномовний завідувач відділу агіта-ції і пропаганди обкому КПУ Іван Васильєв озву-чував партійцям потрібний «квітневий» акцент:

«Роман «Собор» – это такой коловорот во-круг которого группируется все идейно-вредное,враждебное нашей действительности…»

Як групуються такі сили обкомівськийідеолог проілюстрував аудиторії на єдиномуприкладі. В газеті «Зоря» працює молодий ко-муніст Михайло Скорик. Він не тільки підтри-

мує «антисоветский роман», а й організувавпідпільний «кружок» творчої молоді «в егоподдержку». Зала загула, мовляв, а куди ждивиться наш обком? Зреагували оперативно:звільнили з редакції, на партбюро і закритихпартзборах розглянули персональну справу«молодого комуніста».

Завідувач відділуінформації ОлександрКириленко в такий спо -сіб надихав партійців:

«Зараз з виданнямроману «Собор» Гон-чара стався вибух і ба-рикади чіткіше визна -чились. Ми, комуністи«Зорі», повинні це особ-ливо пам’ятати. В ційситуації виявилися по-зиції всіх нас. Скориквиявив себе, коли зробив на літучці випад протиробітника Діхтяренка, який осмілився критику-вати Гончара1. Участь його в організації «клубутворчої молоді» і друж ба з певним колом людейщебільшепідсилює цю думку…»2.

Михайло Скорик

3 ’2018Михайло Скорик К Р А Є З Н А В С Т В О

104

Про «дружбу з певним колом людей» зазна-чав і заступник редактора, секретар партбюроОлександр Зобенко:

«…Працюючи у відділі культури, Скорик М.Т.надзвичайно швидко познайомився з творчоюмолоддю, зближаючись в основному з тими,хто проявляв націоналістичні настрої. Зо-крема, він подружив з Іваном Сокульським,якого теж було виключено з Дніпропетровсь-кого університету за націоналістичну пропа-ганду»3.

Чому акцентується саме на «теж» буловиключено «за націоналістичну пропаганду»,розглянемо нижче. Інші комуністи список цейрозширили, наприклад, як Петро Потапенко:

«…Сумнівні його знайомства – навіч: Со-кульський, Завгородній, Заремба, Чхан»4.

Власкор газети «Сільські вісті» у Дніпропет-ровській області Д. Вороньков розгорнув власніздогадки до світового масштабу:

«До зборів я не знав суті всієї цієї справи.Тепер же, коли я побачив, як реагує Скорик, ябачу – це переконана людина. Я не знаю, як вонаформувалася, але він – не наш. Це ті, що незнають, як добувалася радянська влада, а наслово вірять будь- якому галасливому націоналі-сту, базікають про демократію. Але чию? Недумають, а язиками плещуть. Саме таких лег-коважних дільців і вербують націоналісти».(В цей час Скорик демонстративно кладе пар-тійний квиток на стіл президії)5.

А нікого й не цікавила суть справи. По-трібно було вичистити (і негайно!) того, хто ви-ступив на захист Гончара і самого роману. Це жлінія партії, організована і контрольована обко-мом за особистою участю першого секретаряОлексія Ватченка. Хто посмів іти проти лініїпартії? Значить – «він не наш»6. А таким «завер-бованим» – одна дорога:

«Як політично незрілого, схильного до про-явів буржуазної ідеології, зокрема українськогонаціоналізму, Скорика Михайла Тихоновича зрядів КПРС виключити »7.

Такою ідеологічно «зашнурованою» створю-валася антисоборна істерія не лише в обкомів-ській газеті «Зоря», а по всіх усюдах області. Та ж«Зоря» організувала й видрукувала 6, 7, 10, 14квіт ня брутальні «підвали» відгуків – «читачі прокниги»8. Картали роман і інші місцеві видання:«Днепровская правда», «Прапор юності», районніта міські органи преси. Хто з дніпропетровськихінтелігентів узяв не ту ноту в поціновуванні Гон-чаревого твору, навіть, не усвідомлено, втрап-ляли в репресивні жорна переслідувань. «Лист»справді з’явився як реакція молодих патріотів ук-раїнського слова на ту дніпропетровську кампаніюпублічного обпльовування щойно оприлюдненогокнижкового варіанту тво ру Олеся Гончара.

Романтика патріотизмуХто ж ті молоді патріоти українського слова,

котрі своєю свідомістю передували появі «Листа»?Згадувані вище прізвища – Іван Сокульський,Олександр Завгородній, Михайло Чхан (украї-номовні місцеві поети), Володимир Заремба –журналіст обласного радіо, а до цього працюваву молодіжній газеті «Прапор юності». А щеОлександр Кузьменко з родиною, Микола таБогдан Кульчинські, Гаврило Прокопенко такожбули «схильними до проявів». «Мічений» каде-бістами Іван Сокульський – поет-початківець,найпомітніший з-поміж них, як тепер кажуть,громадською активністю. Починав писати віршіросійською й друкувався в Синельниківськійрайонній газеті9 ще школярем. Після школи по-їхав на Львівщину, де працював на шахті. «Від-відував літературне об’єд нання при райгазеті«Забузька правда».

3 ДАДнО, ф. 109, оп. 1, спр. 1188. Протоколы партийных собраний и заседаний первичной партийнойорганизации редакции областной газеты «Зоря». Персональное дело М.Т. Скорыка: закрытое заседание, про-токол № 9 от 13 мая 1968 г.

4 Там само.5 Там само.6 Скорик М. Весна. Хроніка українського спротиву // Повний текст протоколу № 9 закритих партзборів

від 13 травня 1968 р. – К.: Український пріоритет. – 2012. – С. 169-176.7 Там само.8 Для прикладу: Діхтяренко Г. «Я бачу життя не таким…»; Мороз І. «Собор, революція та ідейність»;

Власенко І. «Інтернаціональне і національне в літературі»; Патока Г. «З позицій педагога» та ін.9 Сокульський І. Сегодня праздник, юность, твой // Вперед до комунізму. – № 77. – 1958 . – 29 червня. –

С. 3.

«Треба мати відвагу знати правду»,або «Лист творчої молоді м. Дніпропетровська» і навколо нього

105

«Особливо я актив новиступав в стінній пре сішахти «Великомостівсь -ка – 5», коли був членомкомітету комсомолу. Пра-цюючи на шахті, допису-вав до районної та облас-них газет. В районнійгазеті «Забузька правда»працював Євген Крутяк…в його особі я вперше зус-трів людину, яка бездо-

ганно говорила українською літературноюмовою і нею писала…»10

Під впливом творчого середовища пере-йшов на вкраїнську. Два роки навчання на філо-логічному факультеті Львівського університетуім. Франка, куди він вступив 1962 р. (три попе-редні спроби виявилися невдалими), розбудилиукраїнськість щирої душі:

«Після закінчення першого курсу я поїхав напрактику в Карпати – в Криворівню, освяченуФранком і Коцюбинським. Перебування в Криво-рівні на мене дуже вплинуло: українські народнізвичаї, обряди, які побутували серед місцевогонаселення… Я відчув як багато обдарованийнаш український народ».11

На березневому вшануванні 1964 р. у Львів-ському університеті ім. І. Франка 150-річчя Та-раса Шевченка, за його протокольними свідчен-нями, читав свої вірші й захищав студентськукурсову роботу «Засоби сатири Т. Шевченка».Захоплюється не друкованою поезією молодих:Ліни Костенко, Івана Драча, Миколи Вінгранов-ського, Василя Симоненка, публіцистикою ІванаДзюби, Євгена Сверстюка, Леся Танюка, АллиГорської, що поширювалася в переписах. Такальвівська атмосфера любові до рідних джерелнаснажує його невідомою доти патріотичноюромантикою.

Щоправда, після переведення на третій курсДніпропетровського держуніверситету якраз запатріотичну романтику Сокульського, студента4- го курсу історико -філологічного факультету,у травні 1966 року комсомольські збори курсувиключили з комсомолу за «негідну поведінку та

націоналістичні прояви». Збори в своєму рі-шенні «попросили» (!) деканат факультету таректорат університету «виключити з універси-тету й передати справу на нього слідчим орга-нам...»12.

Саме таким було «прохання». Цей «студент-ський» присуд спонукував його, ображеного занечувану несправедливість, протестувати. Якпояснити самому собі, що не можна вільно роз-мовляти і вчитися українською мовою, цікави-тися історією козаччини й писати про це? Чомунемає в обласному центрі дитячих садків, шкілі вузів із навчанням рідною мовою? Чому поетів,які пишуть українською не тільки не друкують,але й усіляко затискують? Чому українська мована козацьких теренах на дуже низькому культур-ному рівні, що суржик є звичайним явищем і ні-кого не обурює? Таких чому в нього більшало йбільшало, а відповіді знайти було ніде. Цілкомзакономірно, що тема русифікації ставала про-відною в його духовному становленні не без до-помоги непохитного патріота Михайла Чхана.Фронтовика. Члена спілки письменників України.Талановитий поет, інженер-металург, що уособ-лював у Дніпропетровську вихователя молодихписьменницьких лав із українською спрямова-ністю в творчості й житті.

«Вражала його до-вірлива відвертість усудженнях та обізна-ність в історії Козач-чини. Відчувалося, щов ньому палахкотитьблагородний вогонь ук-раїнського патріота,знайомого з самвидавів -ськими творами укра-їнського письменствата багатьма київськи -ми літературними пер-соналіями. Я не знаю когось іншого з дніпропет-ровських літераторів, окрім Михайла Чхана, хтоб так, не боячись, уголос тоді захищав романОлеся Гончара «Собор». При мені відбуваласяйого суперечка з Інною Барвінок13 проти анти-соборного критиканства роману на сторінках

10 ГДА СБУ (м. Дніпро), спр. П -24 613, т. 1, арк. 60-62.11 Там само, арк. 64.12 Там само, т. 2, арк. 137.13 Барвінок Інна Григорівна – завідувачка відділу культури, науки і шкіл газети «Зоря», активна учасниця

і виконавець проведення дискредитації «Собору».

Іван Сокульский

Михайло Чхан

«Зорі». Михайла слід назвати апостолом укра-їнського патріотизму на літературних теренахДніпропетровщини. Й ті перші паростки лю-бові до українського слова в творчості багатьохмолодих ішли від нього. Наприклад, поетесаНаталка Нікуліна з російськомовної родинижурналіста газети «Зоря» Петра Нікулінаписала українською. Він вів за собою і поетаВіктора Коржа до патріотичних висот. Словапро його схильність до націоналізму від завіду-вачки відділу культури свідчили для мене хіба щопро небажаність появи його віршів на шпаль-тах газети...»14.

У пошуках праці Сокульський поїде до Кри-вого Рогу, наївно сподіваючись, що подалі відобласного центру зможе реалізувати свої творчізадуми. Поталанило. У жовтні 1966 р. влашту-вався молодшим літературним працівником про-мислово-транспортного відділу міської газети«Червоний гірник». Відвідує міське літоб’єднан -ня, де читає свої вірші. Хтось із літстудійцівдоносить до газети, що прочитаний там твір«Воли» – націоналістичний. І вже 15 грудня йогозвільнено з редакції «за непридатністю» (ст. 47,пункт «В» Кодексу законів про працю), як запи-сано в характеристиці, підписаній редакторомО. Пасічником15.

І знову Царичанка, Дніпропетровськ. На-решті, вдалося посісти посаду редактора приобласній науковій бібліотеці, де відпрацювавпонад рік – до березня 1968 р. Активний членлітературного об’єднання при обласному відді-ленні Спілки письменників. За патріотичні ви-словлювання, виголошувані на студії, неоднора-зово викликався до УКДБ для «профілактики»,тобто для спецслужби по боротьбі з «ідеологіч-ними диверсіями» був потрібним «об’єктом».Сокульський справді дружив і з МихайломЧханом, Володимиром Зарембою, ОлександромКузьменком, Миколою Кульчинським, Олексан-дром Завгороднім-студен том. Тойбо ВолодимирЗаремба, випускник жур факу Львівського універ-ситету ім. І. Франка, ро дом із повстанської Рівнен-щини. Як професійний журналіст, тримався само-

достатньо й патріотично. Цього не тер піла ком-партійна влада й усіляко виживала його з журна-лістики. До речі, згадува-ний О. Кириленко казав:

«…Я повинен розпо-вісти про реагування на мійвідгук на «Собор» у «Пра-порі юності»16. На другийже день Заремба саркас-тично вітав мене з стат-тею: «Вітаю, ви наклалитаку купу… на Гончара».Це той же самий Заремба,з яким дружив Скорик»17.

Особлива роль патріотичного ОлександраКузьменка, водія автобази, котрий захоплювавсяспадщиною Кобзаря, мав унікальну Шевчен-кіану. В його приватному будинку збиралися па-тріотична молодь. А він свого часу відсидів «де-сятку», як член молодіжного проводу ОУН.

Споріднені душіЗ Іваном Сокульським мені довелося по-

знайомитися в обласній бібліотеці напередодніантисоборної кампанії. Відкритий, щирий, до-вірливий, балакучий (трохи позер, як мені вида-валося), але відвертий у спілкуванні патріот –таке перше враження. Він тоді, турбувався, щоруйнується історична пам’ятка архітектури, бу-динок Івана Труби. Господар його, колись інже-нер Катеринославської залізниці, кореспондувавдо журналу «Рідний край», який видавала ОльгаКосач, мати Лесі Українки. У цьому будинкусвого часу перебували Марко Кропивницький,Микола Садовський, Панас Саксаганський таінші наші класики. Ми з ним пішли за тією ад-ресою по вул. Кавалерійській, поцікавилися си-туацією в Олени Петрівни Серафимової, котрадомагалася зберегти пам’ятку, побачили руйна-цію. З’явиться й моя публікація «Архітектурнапам’ятка під загрозою»18.

«Коментар» на ту статтю при розгляді моєїперсональної справи озвучив.завідувач відділулистів Яків Новак:


106

Володимир Заремба

14 Скорик М. Весна. Хроніка українського спротиву // Собор і собороносці. – К.: Український пріоритет,2012. – С. 157.

15 ГДА СБУ (м. Дніпро), спр. П- 24 613, т. 1, арк. 41.16 Кириленко О. Не собори – люди// Прапор юності. – 1968. – 7 травня. – № 53. – С. 3. 17 ДАДнО, ф. 109, оп. 1, спр. 1188. 18 Скорик М. Архітектурна пам’ятка під загрозою // Зоря. – № 42. – 1968. 28 лютого. – С. 3.

«…Дивіться, як зразу побігли до Скорикалюди, націоналістично настроєні. Згадайте,який резонанс викликала його перша статтяпро захист старовинного будинку. Таке захва-лювання не виховує молодь. Ми невміло вихо-вуємо молодих журналістів…»19.

Тоді ж після публікації ми з Іваном частозустрічалися. У кримінальній справі читаємо:

«Із Михайлом Скориком я познайомився в ре-дакції газети «Зоря»… Я систематично заходиву відділ культури названої газети й заносив длядруку матеріали із бібліотеки, в якій працювавна посаді редактора, а також свої вірші…Пам’ятаю, при першій зустрічі із Скориком ки-нулося ввічі те, що він бездоганно володіє укра-їнською мовою, що глибоко розуміє поезію і ційого риси мені сподобалися…»20.

Річ у тім, що мені довелося полишити бла-гословенну бориспільську районну газету, бодружина-однокурсниця по закінченні одержаланаправлення до рідного їй Дніпропетровська,будучи вагітною. Так і став мешканцем містаметалургів і тимчасово працювати в «Зорі». На-явна в нас і в нього самвидавівська література,привезена з Києва та Львова, активно пішла в«читання». Від нього дізнався про створюваніперешкоди з працевлаштуванням після виклю-чення з університету й намір щодо поновленнянавчання. А я – свою історію із виключенням,що також сталася у 1966 році. І тут варто згадативище сказане О. Зобенком хитро мудре «теж» і«за націоналістичну пропаганду».

Під загадковим «теж» у редакції дізналися(звісно від УКДБ), що Скорика також виключализ Шевченкового університету «за поведінкунегідну радянського студента»21. Ми, стаціо -нарники ідеологічного факультету, піднялися в1965 р. на захист звільненого за «політичнудемагогію з національного питання» викладача-улюбленця Матвія Шестопала. В офіційній «За -я ві» до керівництва університету й міністерствазаписали, коли його буде звільнено, то всі, хтонижче підписалися залишать університет. Такихвиявилося 67 зі 125. Тих, хто не відмовився відпідпису, переводили на заочну форму навчаннячи виключали.

І раптом заочна кара – виключили, коли ябільше року працював у штаті бориспільської

райгазети й носив партквитка в кишені. Дове-лося практикуватися в написанні відкритих лис-тів-скарг до ректорату, міністерства, ЦК КПУ:члену КПРС заборонено здобувати освіту! Осьтаку партійну оцінку мені, заочнику, ставив мі-ністр Ю. Даденков у листі № 15-01/280 від16 березня 1967 р. до відділу науки і культуриЦК КПУ:

«Міністерство вищої і середньої спеціальноїосвіти УРСР розглянуло лист т. Скорика М.Т.в справі поновлення його в складі студентівзаочного відділення факультету журналістикиКиївського державного університету.

Повідомляємо, що т. Скорик М.Т., навчаю-чись на стаціонарі факультету журналістики,був одним із організаторів нездорових демаго-гічних виступів серед студентської молоді,організатором горезвісного «меморандуму»студентів партійному комітету з вимогою по-новлення на роботі в університеті доц. Шесто-пала, також обвинуваченого в політичній дема-гогії з національного питання.

Скорик М.Т. був з тих студентів, на якихмала вплив група вороже настроєної інтеліген-ції, що діяла в свій час в Києві. Його виступи назборах перед студентами, розмови в гурто-житку і т.д. були часто безідейними, такими,що не мають нічого спільного з партійністю, іззванням радянського журналіста. Свої поглядиСкорик М.Т. проповідував і в своїх віршах таінших виступах…


107

19 ДАДнО, ф. 109, оп. 1, спр. 1188. 20 ГДА СБУ (м. Дніпро), спр. П – 24613, т. 1, арк. 140. 21 Наказ № 330 від 20 червня 1966 р. //Архівна довідка № 286 від 19 липня 1976 р., бланк № 122820.

26 травня 1966 р. партійно -комсомольськізбори факультету, обговорюючи матеріали Вер -ховного суду, Прокуратури і Комітету держав-ної безпеки УРСР про шкідницьку діяльністьгрупи націоналістично настроєної інтелігенції,одноголосно зажадали виключення з універси-тету студентів Скорика М.Т., Парфенюка А.Д.,Мицика В.Ф. та Васильчука С.К. з тієї причини,що вони за своїм ідейним переконанням, із своїмпомилковим поглядом на національне питання негідні працювати в нашій партійній – радянськійпресі....»22

Попри міністерський «вирок» (після пози-тивної характеристики парторганізації редакціїгазети «Трудова слава»), якимось чином по-діяло – поновили на 6 курсі…

Проте в «Зорі» партгвинтики на чолі з Зо-бенком звинуватили в приховуванні того виклю-чення. Це був як найголовніший аргумент, хочзнали, що в «Зорю» приходив мені і виклик надипломний захист на червень.То ж ми з дружи-ною й подалися після партійної екзекуції за«Собор» на горду свято київську невідомість.Написану на власних творчих матеріалах дип-ломну працю захистити не вдалося:

«Бюро Кировского райкома КП Украиныг. Днепропетровска рассмотрело персональноедело члена КПСС тов. Скорыка М.Т. При этомустановлено, что при приеме его на временнуюработу в редакцію областной газеты «Зоря»скрыл, что исключался с Киевского универси-тета, за поведение, «несовместимое со званиемсоветского студента», выразившееся в поддер-жке им националистически настроеного препо-давателя Шестопала. Вскоре он в редакции«Зоря» проявил политическую незрелость, склон -ность к проявлению буржуазной идеологии и вчастности – национализма. Работая в отделекультуры редакции, он быстро сошелся с творче-ской молодежью, проявляющей националисти-ческие настроения, – Иваном Сокульским, исклю-ченными с Днепропетровского госуниверситета,Олесем Завгородным, Михайлом Чханом и др.

В редакции на «летучке» Скорык допустилрезкие выражения в адрес рабочего, выступив-шего со статьей, критикующей идейно -порочныйроман Олеся Гончара «Собор».

На партийном собрании при обсужденииего персонального дела он категорически отка-зался отвечать на вопросы и демонстративноположил партийный билет на стол президиумасобрания.

Бюро райкома КП Украины за все это ис-ключило его из членов КПСС. Имея ввиду, чтоСкорык М.Т. является студентом заочникомВашего университета, настоящим письмом со -об щаю Вам для соответствующего реагирова-ния»23. Відповідний наказ ректора І.Т. Швеця«ощасливив» виключенням студента 6 курсу за-очної форми навчання за «поведение, позорящеезвание советского студента»24. То ж довелося збориспільською тимчасовою пропискою шукатив Києві духовного прихистку й чекати народ-ження нашої донечки в калиновому при київ-ському селі Гнідині.


108

22 Центральний державний архів громадських організацій України (далі – ЦДАГО України), ф. 1,оп. 41, спр. 365, арк. 161-162.

23 ДАДнО, ф. 71, оп. 29, спр. 594, арк 65.24 Наказ № 326 від 4 червня 1968 р. // Архівна довідка № 286 від 19 липня 1976 р., бланк № 122820.

Як виникав «Лист»Наведені вище факти з особистого життя

кожного з нас особливо цінні й важливі. Спорід-неність наших романтичних життєвих ідеалів,настроїв і прагнень, патріотичність, стійкістьперед штучними труднощами, переконаність увласній правоті зближувала нас і в подальших«гарячих» дніпропетровських подіях. Без них,на моє переконання, неможливо зрозуміти й по-цінувати появу і вагу протестного «Листа».Скажу відверто, мені не хотілося торкатися цієїдратівливої патріотичної теми: давнього резо-нансного документу – «Листа творчої молоді м.Дніпропетровська». І не тільки тому, що до на-писання його мав особисту причетність у ті да-лекі роки погрому «Собору» та й патріотичноїукраїнської інтелігенції. Бо неодмінно виникаєзапитання, на яке слід відповісти: «А чому несидів разом із Сокульським на зоні?»

У своїй книзі «Зима»25 я вже висловлювавсящодо цього, проте деякі балакучі патріоти зви-нуватили мене, автора, в «дегероїзації» тієї події.Отож сувора документальна «проза» з посилан-нями на протоколи допитів, постанови слідчих,матеріали явок із повинною, доповнення до них,спогади та інші «сторінки» дніпропетровськоїкримінальної справи № 57 за звинуваченнямІ. Сокульського, М. Кульчинського, В. Савченка,з якою вдалося ознайомитися за Незалежності.

На допитах слідчим із дніпропетровськогоУКДБ я говорив правду: не заперечував прото-кольних свідчень Івана Сокульського, що влітку1968 року ми з ним випадково зустрілися. колоуніверситету в Києві.Того літа він приїжджав достолиці зі своїм особистим листом на кілька сто-рінок до секретаря ЦК КПУ Ф. Овчаренка щодопоновлення в університеті:

«В. Заремба мені розповів, що він їздив вКиїв в ЦК КП України, де нібито його визналиневинним. Це побудило мене написати листа вЦК КП України про себе...»26.

У київському парку імені Шевченка ми де-тально обговорювали його наміри захиститисебе в партійних органах.Так як мені був досте-менно знайомий «почерк» компартійних відпи-сок чи «відмашок» і реагувань на звертання втаких непростих політизованих справах, то менібуло що порадити. Ми дійшли згоди, що влада

звернула б увагу на таку скаргу лише за умови,коли пов’язати розправу за його патріотизм іззагальною ситуацією, що панувала в Дніпропет-ровську. Показати тотальну русифікацію, пере-слідування молодих і чомусь тільки україномов-них поетів, поодиноких свідомих інтелігентів,які підтримали «Собор» і за це поплатилися, за-мовчування та знищення історичної козацькоїминувшини, інші антиукраїнські прояви місце-вої компартійщини. Домовилися, що перепишуособистого листа у визначеному нами контекстіподій і явищ в області.

Іван тоді обіцяв «дозбирати» й повідомитимені ще якісь конкретні, «свіжіші» факти з дніп-ропетровського регіону. Так і народився в роз-думах майбутній документ. Весь мій особистийідеологічний «арсенал», який я вже здобув у сто-сунках зі владою, набутий від читання самвидав-ських листів і в ЦК КПУ. І в «Перець», участь упоширенні Сверстюкового «Собору у ришто-ванні», Дзюбиного «Інтернаціоналізм чи руси-фікація», стимулював до написання документупро всілякі партійні «шабаші» в Придніпров’ї.Народжувався новий варіант «Листа» на 2- муповерсі електропідстанції Київської кіностудіїімені Довженка, де заробляв на проживання чер-говим електриком. Писав під час чергування унічні зміни червоним чорнилом. У графіки на-дходження електроенергії записи робилисяуч-нівською ручкою.

Тоді ж, наприкінці серпня, мені доведетьсядрукувати і чистовик «Листа» на своїй портатив-ній друкарській машинці, придбаній під час ро-боти ще в бориспільській районній газеті «Тру-дова слава». Ми також домовилися, що продаюІванові цю друкарську машинку за 80 рублів, боскрута матеріальна була неймовірною. Дружиназі щойно народженою донечкою тулилася в най-мах у при київській гнідинській дореволюційнійхаті.

За наступної зустрічі з Іваном на київськомузалізничному вокзалі він візьме з камери схову«друкарку», як продану йому, за переданим мноюжетоном. Я попередив, що в коробці машинкизнаходяться віддруковані (готові) тексти, під яки -ми мають стояти прізвища конкретних патріо-тично налаштованих людей з Дніпропетровська.Запропонував поставити й наші, щоб документ небув анонімним. Так засвідчено в протоколі:


109

25 Скорик М. Зима. «Лист», що не підняв з колін // Правда Ярославичів. – К., 2000. – С. 78-93.26 ГДА СБУ (м. Дніпро), спр. П – 24613, т. 1, арк. 69.

«Як я їхав додому, то Скорик дав мені пе-чатну машинку і в ній біля 9 екземплярів «Листатворчої молоді», які я, приїхавши в Дніпропет-ровськ, розіслав в редакції обласних газет, нателебачення, радіо, в якийсь райком партії, зда-ється, в Кіровський...»27.

Як виявилось, прізвищами підписати не ви-йшло. Документ адресувався Щербицькому В.В.(Рада міністрів), Овчаренку Ф.Д. (ЦК КПУ), Па-вличку Д.В. (Спілка письменників) та україн-ському народові. Хочу наголосити, що ніхто здніпропетровських наших знайомих чи друзівне могли внести якісь доповнення чи правки.Так ми потайки й тішилися, що зуміли сказатиконкретну правду щодо Гончаревого «Собору».І русифікації.

Той період шістдесятництва був характер-ний потужнішими листами української інтелі-генції до партійних органів Києва та Москви.Але наш – перший і єдиний із захваленого про-мислового регіону, «батьківщини» ЛеонідаБрежнєва – генерального секретаря ЦК КПРС!Партійна номенклатура в особі першого секре-

таря Олексія Ватченка сприйняла «Лист», мовзрадницький замах на честь і гідність славногоробітничого класу Придніпров’я.

«Лист» на «свободі»Десь на початку 1969 року текст «Листа»

прозвучав на радіо «Свобода». Органи держбез-пеки заметушилися, аби знайти ту творчу мо-лодь м. Дніпропетровська, що фігурувала в ано-німному документі. Думаю, що їм це було нескладно, бо патріотичних людей у місті можнабуло порахувати на пальцях рук. Взялися за най-активніших. Так Іван і став першим «суб’єктом»уваги з боку УКДБ. 16 червня 1969 року заступ-ник прокурора області старший радник юстиціїТихін Жупинський порушив кримінальну справуза ст.187 -1 КК УРСР: «Поширювання завідомонеправдивих вигадок, що порочать радянськийдержавний і суспільний лад». І матроса касиратеплоходу «Володимир Сосюра» Дніпропетров-ського річпорту Сокульського взято під варту.Проведено два обшуки у квартирі та господар-ських приміщеннях за місцем проживання, щобзнайти «Лист» і друкарську машинку.

Старший слідчий Дніпропетровської міськ-прокуратури Іван Живодер, залучений до розслі-дування, проводив повторний обшук і розсліду-вання. Як свідчать матеріали справи, спершуСокульський намагався триматися гідно й нікогозі своїх однодумців не називати: «З «Листомтворчої молоді м. Дніпропетровська» не бувзнайомий, а отже, не писав його. До пам’ят-ника Шевченка 9 березня і 22 травня ходив ібуду ходити, незважаючи на зборища в цей деньнаціоналістичних організацій. Щодо моїх пере-конань, то вони повністю відповідають мораль-ному кодексу будівника комунізму...»28.

І на першому допиті Іван висунув клопо-тання про ведення слідства українською мовою.Мені вдалося розшукати в Дніпропетровську76- річного Івана Живодера, що має тепер пріз-вище Дружинін (приватний адвокат), і поспілку-ватися з ним про ту резонансну кримінальнусправу (диктофонний запис зроблено з його до-зволу 2011 року): «…Коли Сокульський відмо-вився давати свідчення російською мовою, тоуправління держбезпеки потрапило у безвихідь.Жоден їхній працівник не володів усною україн-


110

27 ГДА СБУ (м. Дніпро), спр. П – 24613, т. 1, арк. 73.28 Там само, арк. 46.

ською мовою, не кажучи вже про написанняпротоколу допиту. Генерал Мажара звернувсядо КДБ УРСР, а там теж не було кого напра-вити у тривале відрядження до Дніпропетров-ська. Порадили звернутися до Львівського, протей ті не допомогли. Почали шукати в органахпрокуратури області й виявилося, що начебтоя один володію усною і письмовою українськоюмовою...»29.

Після майже місячного щоденного спілку-вання цього україномовного слідчого з обвину-ваченим, Сокульський повірив, що чесне роз-каювання в так званому скоєнні злочину черезсвої ідеологічні помилки його врятує. Погодивсясвідчити російською. І пішов на «контакт» нелише у явках із повинною:

«Искренне раскаиваюсь в тех неблаговид-ных поступках, которые привели меня к прес-туплению, и обещаю, что впредь со мной та-кого никогда не случится. Очень сожалею, чточитал и давал читать некоторым своим знако-мым те грязные, как сей час сужу, материалы,которые мне дали Скорык и Разумный…30 Те ма-териалы, как теперь я сужу, содержали в себеложные, клеветнические измышления о нашейсоветской действительности. Искренне рас-каиваюсь, что марался теми материалами –они оказали плохое влияние на мои убеждения,что не могло не отразиться на многих моихнедостойных поступках…»31.

Як переконуємося, підступні «бесіди безпротоколу» застали Івана зненацька. Його наївнадовірливість і щирість, ілюзорна добросовісністьі простодушне патріотичне хизування виявилисялиховісними для нього самого та багатьох йогооднодумців, яких долучило до справи УКДБ.

І от 20 серпня 1969 року в Дарницю, на вул.Бориспільську, 26-а, кв. 14, де мав ліжко-місце уколишньому німецькому бараці, о 7- й годиніранку приїдуть із обшуком прокурорський слід-чий Живодер, оперуповноважені Гуслистий таПавленко з Дніпропетровського та КиївськогоУКДБ. Понад 4 години вони в три пари рук шу-катимуть «Листа». На моє щастя, не знайшли.Він був у бориспільських друзів, знайомих мені

по роботі в районній газеті. Вилучили все, щобуло з самвидаву (чималий перелік є в протоколіобшуку), а також паспорт, військовий квиток,посвідчення та адресну записну книжку. Зробилище й обшук без ордеру (назвали його оглядом)мого робочого місця в «Укрголовбудматеріалах»,звернувши особливу увагу на копію валь нийпапір, що десятками аркушів лежав у моємустолі. Цієї днини зробили ще два обшуки у на-шому дніпропетровському бабусиному помеш-канні та в будинку матері дружини в м. Синель-никовому. «Листа» не виявили.

А ввечері, як підозрюваного, повезли доДніпропетровська. Під час допитів, які проводивкапітан УКДБ Михайло Шконда за присутностістаршого помічника прокурора області МаркаБедрика, очних ставок із Іваном Сокульським іОлександром Кузьменком (привозив до Києва«Листа» адресатам), слідчі часом так профе-сійно заганяли у глухий кут, що викручуватисявдавалося дедалі важче. Хоч би як не заперечу-вав свою участь у написанні «Листа», підловилина фактах по антисоборній кампанії в «Зорі».Крім мене, їх ніхто не знав, то ж був змушенийпідтверджувати зізнання Івана:

«…Прежде всего я еще раз хочу сказать,что «Лист творчої молоді м. Дніпропетров-ська» написан не только самим мной, а он напи-сан при непосредственном участии СкорыкаМихаила»32.

А так як під час обшуків його в мене не вия-вили, то щодо його розповсюдження геть ніслова не мовив. Мені вдалося встояти на цьому.У матеріалах усіх восьми томів кримінальноїсправи немає жодного мого зізнання (жодного!)про причетність до розповсюдження «Листа» таінших самвидавівських матеріалів. Тим більшепро його передачу за кордон, у чому УКДБ зіслів Сокульського підозрювало мене.

«Я считаю, что из тех организаций, куда янаправлял в Днепропетровске, оно за границу непопало. За границу я его не передавал, не пере-сылал. «Письмо» возможно было размножено вКиеве, было у Скорыка и я думаю, что оно изКиева каким-то образом попало за границу…»33.


111

29 Скорик М. Весна. Хроніка українського спротиву // Міфотворчість правди. – К.: Український пріоритет,2012. – С. 218.

30 Розумний Петро Павлович – мешканець Солонянського району Дніпропетровської обл. 31 ГДА СБУ (м. Дніпро), спр. П – 24613, т. 1, арк. 81.32 Там само, т. 2, арк. 101.33 Там само, т. 1, арк. 83.

Казав і кажу, що той закордонний канал не-відомий мені й по сьогодні. Але що «Лист» ізмоєї подачі гуляв по моїх патріотичних київ-ських друзях: у родині Олеся Бердника, доцентаМатвія Шестопала, політв’язнів Чередниченків –Віри Нечипорівни та Євгена Івановича, сцена-риста і журналіста Юрія Пархоменка, журна-ліста Миколи Шудрі, колег по Бориспільськійрайонці, поетів Бориса Мамайсура, Івана Чу-мака, Дмитра Чередниченка, математика ВіктораФіліповського, бориспільських художників Ми-коли Петлицького та Станіслава Зоца, викладачауніверситету Романа Іванченка. Ці прізвищазалишилися невідомими слідству й цих імен упротоколах не знайдете. Так із підозрюваного ястав свідком.

Згодом на допитах я переконався, що Со-кульський добросовісно й щиро каявся у всіхзвинуваченнях по виготовленню та розповсю - дженню матеріалів, які «ганьблять радянський ісуспільний лад», визнавав себе винним.

«Тоді вони зупинилися, перепитали всі ціпункти, які я мав би підтвердити чи запере-чити. Я заперечив усі пункти, за якими Іван під-твердив наші взаємини як такі, що були для нихворожими, для слідства потрібними…»34.

Я його не засуджую, то був його вибір, вибірза гратами слідчого ізолятора. Та й два агенти вкамері СІЗО, як стверджував Живодер-Дружинін,стимулювали до такого вибору. Я вже писав у«Весні»35 й тепер повторюся, що Іван через такийвибір усіх дніпропетровських патріотів повів засобою до кабінетів слідчих держбезпеки: МиколуКульчинського, Віктора Савченка, ОлександраКузьменка, Марію Кузьменко, Пет ра Розумного,Петра Картузенка, Сергія Мандебуру.

Страшно було вже після суду. Іванові Со-кульському – 4 роки і 6 місяців позбавлення воліу виправно -трудовій колонії суворого режимубез заслання за перекваліфікованою статтею 62ч.1 КК УРСР. Миколі Кульчинському – 2 роки і6 місяців позбавлення волі у виправно- трудовійколонії загального режиму і Віктору Савченку –2 роки позбавлення волі умовно з іспитовимстроком 3 роки за ст. 187-1 КК УРСР. За що такі

терміни ув’язнення? За український патріотизмі правду українського життя в Дніпропетровськуадресовану можновладцям України?

Через десятиліття, вже в незалежній Україні,вдалося ознайомитися з цією постановою стар-шого слідчого УКДБ Соломіна від 10 грудня1969 р.:

«Выделить материалы о преступной дея-тельности СКОРЫКА Михаила Тихоновича изматериалов уголовного дела № 57 и направитьих в УКГБ при СМ УССР по Киевской областидля дополнительной проверки. На следствииСОКУЛЬСКИЙ показал, что в составлении пер-воначального текста выше указанного доку-мента принимал участие СКОРЫК Михаил Ти-хонович. Допрошенный в качестве свидетеля,СКОРЫК показания СОКУЛЬСКОГО ПОД ТВЕР -ДИЛ (так у оригіналі документа виділено про-писними. – Авт.) Однако в процессе следствиядругих данных, изобличающих СКОРЫКА в егопреступной деятельности не добыто, а имею-щиеся материалы в уголовном деле нуждаютсяв проверке…»36.

Перечитуючи сторінки протоколів мого до-питу, власноручно писані пояснення, все ж впа-дає в око гіркий моральний надлом і бажанняуникнути кримінальної відповідальності, кот-рою «припирав» до стінки слідчий Шконда, оза-дачуючи та залякуючи.

«Я осуджаю себя за недостойное поведениев редакции «Зорі», когда я положил партийныйбилет на стол президиума партсобрания, чемглупо, по-детски «отстаивал» свое понимание«Собора» О. Гончара и свою непричастность корганизации, как мне говорили «подпольногокружка…»37.

Або:«Никаких материалов и документов, по-

рочащих советский общественный и государст-венный строй я Сокульскому ни в Днепропет-ровске, ни в Киеве не передавал…»38.

Йшлося про «Репортаж із заповідника іменіБерія» В. Мороза, лист до журналу «Перець»І. Світличного, публіцистичну статтю «Современ-ное состояние советской экономики»…) І далі:


112

34 Розумний Петро. Інтерв’ю на сайті Харківської правозахисної групи. Режим доступу http://archive.khpg.org (Музей дисидентського руху), записане Овсієнком В.В.

35 Скорик М. Весна. Хроніка українського спротиву. Український пріоритет. – К., 2012. – С. 219.36 ГДА СБУ (м. Дніпро), спр. П – 24613, т. 7, арк. 227-228.37 Там само, т. 4, арк. 9. 38 Там само, арк. 15.

«Тот первоначальный текст «Листа», ко-торый вручил мне Сокульский, после исправле-ний я вместе со своим черновиком отдал томуже Сокульскому. Никому не показывал, даже,более того, никому не рассказывал…»39.

У добу Незалежності ми звикли говорититільки про табори, в’язниці та психлікарні, якпро знаряддя боротьби з інакомисленням, як прозасіб психологічного тиску на маси, як засіб пе-ревиховання: насадження психології страху і по-ведінки мовчання та «одностайного схвалення».

Але була й інша частина, яку ми сприйма -ємо по-різному.

«Перевиховання остракізмом, коли на тебечіпляють ярлик націоналіста, людини «позоря-щей звание советского человека, студента, пре-подавателя» і пускають у білий світ без правана власну професію, без змоги вільно зароб лятина прожиття, без права годувати родину улюб-леною працею…М. Скорик не підкрес лює своєїнезламності. Навпаки, він докумен тально свід-чить, що змушений був «каятися»40, що цекаяття видавили з нього правовірні працівникиспецслужб, а потім заплановані громадськіакції остракізму…»,41 – писав у рецензіїна книжку «Зима» доктор філологічних наук,професор Роман Іванченко, колишній викладачфакультету журналістики КДУ ім. Т. Шев-ченка.

Інформація дезінформацієюЧитаючи нині писання про появу «Листа» і

той кадебістський розгул навколо нього, мимо-волі з подивом гортаєш стоси інформації протих, хто мужньо боровся з комуністичним режи-

мом. Це зараз у своїх спогадах вони такі хоробріодчайдухи, правозахисники й дисиденти, опози-ційні діячі Дніпропетровщини. Боже ж ти мій,яке славолюбство! На суді, за протоколом своговиступу, я визнавав себе співавтором і згадувавІвана Сокульського, який казав:

«...В Днепропетровске у видных, известныхлюдей нет дружбы,что они, боягузы, попрята-лись под кровати и дрожат…»42.

Дивно, але триває й досі якась історично-літературна хвиля невизначеності щодо авто-рства «Листа». Поважний науковець, київськийпрофесор отець Ю. Мицик переконує читачів,що він «писаний насамперед Іваном Сокуль-ським»43. Якось загадково звучить: насамперед.Для місцевих «аналітиків» історії в професор-ських мантіях Дніпропетровського держуні-верситету дещо інша версія: «Автором «Лис -та» був І. Сокульський, допомагали йомуВ. Савченко і М. Скорик»44. В двотомномувиданні «Реабілітовані історією. Дніпропет-ровська область» кандидат історичних наукР. Терещенко збільшує авторський колектив:«І. Сокульський, В. Заремба, М. Скорик, В. Сав -ченко створили документ, який став крикомдуші небайдужих – «Лист творчої молодіДніпропетровська...»45. Журналістка Т. Коля-динська «уточнює» науковців, що було три під-писанти: Сокульський, Кульчинський, Савчен -ко46. А голова Дніпропетровської організаціїСпілки письменників України, лауреат облас-ної премії ім. І. Сокульського пані Л. Степо-вичка, захоплено інформує: «…Саме Іван –один за всіх! – узяв на допитах КДБ усю «про-вину» й відповідальність на себе і сам пішов утабори…»47.


113

39 Там само, арк. 16.40 Скорик М. Зима. Відкритий лист самому собі «Є тільки одна правда». // Прапор юності. – 3 лютого

1972 р. //Правда Ярославичів. – К., 2000. – С. 123-127.41 Іванченко Р. Сповідь «націоналіста». Рецензія на книжку М. Скорика «Зима» // Голос України. –

№ 106 . 2001. – 16 червня.42 ГДА СБУ (м. Дніпро), спр. П – 24613, т. 8, арк. 178 зв.43 Мицик Ю. «Собор» і навколо собору» // Кур’єр Кривбасу. – 1998. – № 104. – С. 109.44 Бородін Є., Іваненко В., Недосєкіна Т. Історія рідного краю. Дніпропетровщина. Підручник для

11 класу. – Дніпропетровськ, 2009. – С. 12.45 Терещенко Рем. Реабілітовані історією. Дніпропетровська область Книга перша. – Дніпропетровськ,

2009. – С. 699.46 Колядинська Т. Він безнадійно хворий Україною // Голос України. – № 127. – 2010. – 12- 13 липня.47 Степовичка Л. Мед із каменю, або Друге пришестя Івана Сокульського. – Літературна Дніпропетров-

щина. – № 110. – 2011. – 20 червня.

Іще. На претензійному сайті «ЛітературнаДніпропетровщина» вже 2011 року можна про-читати: «Серпень 1968. Невеликий гурт україн-ських інтелігентів, до якого входили І. Сокуль-ський та В. Заремба, пише «Листа творчоїмолоді м. Дніпропетровська». Не мовчать і пись-менники. Наприклад, учасник судового процесу,літератор-фантаст В. Савченко: «…Оце Вамрозказав, як писався той «Лист», що написавйого Іван...»48. А в іншій розповіді скромно на-голошує: «Мені ж таки випало стати редакто-ром, а відтак і першим читачем «Листа»...49.Дніпропетровець, колега Савченка по перу,В. Старченко запевняє: «Три автори «Листа» –Іван Сокульський, Микола Кульчицький та Вік-тор Савченко…»50.

Криворізький часопис «Промінь Просвіти»міського об’єднання товариства «Просвіта» внекролозі зазначає, що письменник В. Заремба«створив відомий маніфест «Лист творчої мо-лоді»51. Київські дослідники дисидентства та

самвидаву О. Обертас52 і В. Кіпіані53 такожпомилково стверджують, що «Лист» підписаларекордна кількість людей – до 300 осіб. Аджевідомо, що він – анонімний! Про це можна дові-датися з Вікіпедії, де є його повний варіант.

Мушу нагадати для всіх, хто писав чи писа-тиме про «Листа», звернути увагу на статтю«Маска і обличчя наклепників», опубліковануФ. Цукановим, (заступником редактора газети«Зоря», котрий висвітлював судові засі дання),через кілька днів після завершення процесу вДніпропетровському обласному суді:

«Як далеко зайшли Сокульський та йогодуховно кволі однодумці на поприщі наклепів,можна судити по так званому «Листу творчоїмолоді м. Дніпропетровська», сфабрикованомуСокульським та журналістом Скориком...»54

Ось така документальна історія з ювілеєм іавторством «Листа творчої молоді м. Дніпропет-ровська». Справді, історію змінити не можливо,треба мати відвагу знати правду.


114

48 Овсієнко В. Інтерв’ю. Сайт Харківської правозахисної групи .Режим доступу –archive.khpg.org. – 2008.49 Реабілітовані історією. Дніпропетровська область. Книга перша. – Дніпропетровськ, 2009. – С. 287.50 Старченко Віталій. Газета Вільна думка. – 1992. – № 11-13.51 Промінь Просвіти. – 2010. – Листопад-Грудень.52 Обертас О. Український самвидав. – К: Смолоскип, 2010. 53 Кіпіані Вахтанг. Сам пишу, сам цензурую, сам видаю, сам поширюю і сам відсиджую за це // сайт

Українська правда. – 2011. – 11 липня.54 Цуканов Ф. Маска і обличчя наклепників // Зоря. – 1970. № 26. – 8 лютого. – С. 3.

115

Краєзнавство і туризм

Постановка проблеми. Існуючі тенденціїрозвитку людства, які відзначаються загальноюглобалізацією з втратою етносами й націями ар-хаїчної історико-культурної автентики, вимага-ють цілеспрямованого вивчення, дослідження ізбереження історико-культурної спадщини, од-

ними з об’єктів якої являються пам’ятки зам-ково-оборонної архітектури – фортифікаційніспоруди у вигляді замків, оборонних палаців,монастирів, веж та ін. В Україні історія, людськезабуття, недбальство та навіть і варварство при-звели до руйнації та втрати багатьох замків чи

УДК 908:379.822(477.86)

Ігор Лисий (м. Івано-Франківськ)

Краєзнавчо-туристична оцінкаСтаростинського замку в Галичі

На основі застосування авторського алгоритму, що поєднує чотири групи оціночних блоків (при-родно-географічна, історико-культурна, інфраструктурна та інформаційно-рекламна) проведенокомплексну краєзнавчо-туристичну характеристику аналіз просторово-географічної локалізації, архі-тектурного стану, історико-культурної цінності, атрактивного потенціалу Старостинського замку,який розташований в м. Галич Івано-Франківської обл.

Ключові слова: Старостинський замок, пам’ятка, замковий комплекс, оборонна споруда.

Igor Lysyi

The tourist and geographical evaluationof the Starosta castle in Halych

In this article was made historic, cultural and touristical descriptive analysis of little-known Starosta castlein Halych, which is located in Ivano-Frankivsk region, on the base of using of four groups of characteristics:natural and geographical (morphological features of the monument’s construction, hydrological characteristicsof the territory, location near from objects of the natural reserve fund, presence in the castle complex handmaderecreational forests, landscaped parks, gardens and landscaped gardens, aggregate indicators of the natural andgeographical location), historical and cultural (degree of the physical preservation, level of the historicalsignificance, degree of the cultural value, indicator of the architectural and stylistic value, availability of savedelements of historic defense systems), infrastructural (transport accessibility, availability of accommodationfacilities, food establishments, museum institutions, specialized souvenir shops and stalls), informational (in-tegration to the tourist routes, organization of tourist promotional campaigns, exhibitions and fairs, availabilityof informational and advertising data, rank of the coverage in scientific tourism profiles and degree of thesaturation of the Internet with tourist information). It was identified main positive and negative points of thepotential adaptation of monument for tourism and recreation.

Key words: Starosta castle, monument, castle complex, fortification.

Игорь Лысый

Краеведческо-туристическая оценкаСтаростинского замка в Галиче

На основе применения авторского алгоритма, который объединяет четыре группы оценочных блоков(естественно-географическая, историко-культурное, инфраструктурная и информационно-рекламная)проведена комплексная краеведческо-туристическая характеристика пространственно-географическойлокализации, архитектурного состояния, историко-культурной ценности и атрактивного потенциалаСтаростинского замкового комплекса, который расположен в г. Галич Ивано-Франковской обл.

Ключевые слова: Старостинский замок, достопримечательность, замковый комплекс, оборонитель-ное сооружение.

116

Краєзнавчо-туристична оцінка Старостинського замку в Галичі

117

аналогічних споруд. До числа об’єктів, які пере-бувають під загрозою фізичного зникнення тапотребують термінових консерваційно-реставра-ційних заходів, належить замковий комплекс вміському населеному пункті Галич Івано-Фран-ківської обл. Очевидно, що актуальне завданнясучасників полягає у пошуку оптимальних меха-нізмів збереження, охорони, відновлення та при-стосування замку. На думку автора, одним з най-більш перспективних напрямків вважаєтьсяпристосування об’єкта для туристично-екскур-сійних і рекреаційних потреб, що бачитьсяефективним і рентабельним способом функціо-нальної адаптації. Дефіцит міждисциплінарнихдосліджень Галицького замку вимагає негайногонаукового обґрунтування, розробки й викорис-тання інноваційних механізмів та методів дляоцінки природно-географічного й історико-куль-турного потенціалу споруди.

Аналіз останніх досліджень та публікацій.Проблематиці наукового вивчення Галицького зам -ку приділялася значна увага науковців різнихдослідницьких напрямків, серед яких першочер-гово слід виділити: істориків (В. Грабовецький,С. Трубчанінов, З. Федунків, А. Червінський); архе -ологів (І. Креховецький, О. Мельничук); крає знав -ців (О. Береговський, Я. Клюба, Т. Пал ков, В. Ха-ритон); туризмознавців (У. Полутренко, М. Ру тин -

ський); кастеологів (О. Лесик, О. Мацюк). Окреміаспекти наукового вивчення замку знайшли своєвідображення у туристичних путівниках авто-рства Д. Антонюка, А. Івченко, І. Пустиннікової,а також невеликих описових працях статейноготипу Н. Мельник, О. Перлової та ін.

Виділення невирішених раніше частин загаль-ної проблеми. Надзвичайно актуальним залиша-ється питання комплексного вивчення замку, нарубежі різних наукових дисциплін, та з позиційінженерно-функціонального пристосування дляекскурсійних, туристичних, рекреаційних, краєз-навчих чи суспільно-культурних потреб.

Формулювання цілей статті. Мета напи-сання даної статті – комплексна міждисциплі-нарна оцінка Галицького замку з позицій геогра-фічної, історичної, археологічної, архітектурноїі туризмологічної галузей науки для визначенняпотенційних шляхів функціональної адаптації.Об’єктом дослідження виступає Галицький(Старостинський) замок, а предметом – при-родно-географічні, історико-культурні, інфрас-труктурні та краєзнавчо-туристичні особливостіпобудови замкового комплексу.

Виклад основного матеріалу дослідження.Краєзнавчо-туристичний аналіз атрактивногопотенціалу фрагментів Старостинського зам -ку (рис. 1) пропонується проводити на основі

Рисунок 1. Збережена Шляхетська вежа Галицького замку в 2017 р. (фото В. Русина)

автор ського алгоритму, сутнісний підхід якогодетально описаний в попередніх опублікованихдослідженнях1. Він полягає у використаннікомплексно-системного методу, що включає чо-тири групи описових складових, в межах кожноїз яких додатково виділяється ще по п’ять еле-ментів: природно-географічна (орографічні ха-рактеристики побудови пам’ятки, гідрологічнаспецифіка призамкової території, наявністьоб’єктів природно-заповідного фонду, садово-паркова архітектура й тип ландшафту), історико-культурна (історична значимість, фізична збере-женість, культурна цінність, архітектурнийстиль та тип оборонної системи пам’ятки), ін-фраструктурна (транспортна доступність, наяв-ність закладів розміщення та харчування, сту-пінь музеєфікації й сувеніризації об’єкта) тарекламно-інформаційна (інтегрованість в турис-тичні маршрути, проведення туристичнихпромо-кампаній, рівень рекламного забезпе-чення, науково-дослідницька вивченість та на-явність інформації в мережі Інтернет). На думкуавтора, такі групи показників дозволяютьширше розкрити зміст не тільки історико-куль-турних особливостей колишньої оборонної спо-руди, але і її поточного фізичного стану.

Старостинський замок в м. Галич розташо-ваний на перетині двох височин – Подільської таПередкарпатської, в територіальних межах При-луквинської височини. Прилуквинська височинав місці розташування об’єкта представлена ат-рактивним горбогірним рельєфом, який є типо-вим для Галицького Опілля, та характеризуєтьсянезначними перепадами абсолютних висот(250–350 м) та відносно неглибокими річковимидолинами річок Луква та Дністер. Пам’ятка зна -хо - диться на висоті 257 м на Галич-горі (іншаназва – Замкова гора), загальні висоти якої вмісці локалізації замкового комплексу колива-ються в межах від 238 до 261 м. Західний схилгори від Лукви та північний і північно-східний– стрімкі, а східний і південний схили – пологій розчленовані глибокими ярами й балками,через які протікають багато струмків. Таке орог-рафічне розташування формує унікальні відеое-

кологічні особливості (панорамний вид на на-вколишню територію – річки Дністер та Лукву,придністровську долину, місто та прилеглі села),оскільки Галич знаходиться біля підніжжя Зам-кової гори, а його висота над рівнем моря скла-дає 218–223 м2.

Гідрологічні показники розміщення Галиць-кого замку відображаються наявністю в безпо-середній близькості до пам’ятки двох річок –Дністра та Лукви, яка є правою притокою Дніс-тра та впадає на північно-західній околиці Га-лича. Дністер в районі призамкової території ха-рактеризується непостійністю глибини руслазалежно від сезонних коливань (від 0,5 до 5 м),повільною течією, мальовничістю береговоголандшафту, що є сприятливим фактором длякомбінованого розвитку водного, зеленого й еко-логічного видів туризму на основі поєднання зізамковими історико-краєзнавчими маршрутами.Луква є мілководною (глибина коливається від0,2 до 0,8 м), з кам’янистим дном та непридат-ною для водних видів туризму. Однак, з іншогобоку, річка володіє високоатрактивними пейзаж-ними характеристиками.

Замкова та призамкова територія знаходить -ся в межах урочища «Замкова гора» – унікаль-ного для регіону Опілля степового резервату,що розташований на правому березі р. Дністерта входить до складу Галицького лісництва Га-лицького національного природного парку, за-снованого в 2004 р. Лісовий масив урочищапредставлений насадженнями дуба звичайного,дуба північного, бука лісового, ясена звичайногота ін. В трав’яному покриві зустрічаються чис-ленні рос лини, які занесені до Червоної книгиУкраїни, – це підсніжник білосніжний, лілія лі-сова, зозулині черевички справжні, любка дво-листа, пальчатокорінник Фукса, пальчатокорін-ник плямистий, гніздівка звичайна, зозулинісльози яйцевидні та ін. А з рідкісних тварин тутохороняються сова довгохвоста та борсук3.

За всю історію Галицького замку майже небуло спроб розвинути садово-паркове будівниц-тво, що логічно пояснюється рельєфними особ-ливостями місцевості та відсутністю архітек-

3 ’2018Ігор Лисий К Р А Є З Н А В С Т В О

118

1 Лисий І. О. Туристична оцінка замкових комплексів: методи, принципи та критерії / І.О. Лисий // Кар-патський край: наукові студії з історії, культури, туризму. – 2015. – Вип. 1–2 (6–7). – С. 43–50.

2 Геренчук К. І. Природа Івано-Франківської області: монографія / К. І. Геренчук. – Львів: Видавничеоб’єднання «Вища школа», 1973. – 160 с.

3 Галицький замок // Національний заповідник «Давній Галич»: офіц. веб-сайт [Електронний ресурс]. –Режим доступу: http://davniyhalych.com.ua/sights/sights-of-architecture/item/82-galician-castle.


119

турно-функціональних модифікацій пам’ятки зізамкового об’єкта в палацовий комплекс. Однак,протягом 1932–1934 рр. згідно розпорядженнястаніславського старости було здійснено мас-штабне озеленення призамкової території, внас-лідок якого висаджено 18 га лісу, а основнимивидами дерев стали дуб червоний, ялина зви-чайна, акація біла, акація жовта, сосна вейму-това4. Перші теоретичні основи щодо створенняекологічно-культурного міні-парку на призам-ковій площі 1997 р. обґрунтували співробітникиНаціонального заповідника «Давній Галич», якіпланували облагородити навколишню терито-рію, висадити рідкісні та навіть екзотичні видидерев, проте цей задум так і не був реалізова-ний5.

Розташування замкової споруди в Галичі вмежах горбогір’я й межиріччі Дністра та Луквипоказує, що дана місцевість являється антропо-генно зміненою сільськогоподарсько-лучно-лі-совою територією, яка поєднує в собі височинніта річково-долинні приаквальні ландшафтиОпілля. Гармонійна природна взаємодія вище-зазначених складових формує високий рівенькраєзнавчої та рекреаційної атрактивності, не-зважаючи навіть на фактор антропогенної змінипервісних ландшафтів внаслідок господарськоїжиттєдіяльності людини.

Навколо історії становлення Галицькогозамку дотепер ведуться численні наукові диску-сії, проте більшість дослідників-істориків схо-дяться на думці, що перші прототипи твердині

на Замковій горі виникнули ще в період куль-тури фракійського гальштату (XI–VI ст. до н.е.)6,пізніше розвинені у давньоруський (ХІ ст.) талитовський періоди (XIV ст.)7. Дані гіпотези по-вністю підтверджені археологічними досліджен-нями в результаті аналізу знахідок з викопанихкультурних шарів на території замку. Проте, надумку автора, вік сучасної замкової споруди не-обхідно відраховувати від 20-их рр. XVI ст., колиза сприяння О. Ходецького8 здійснено докоріннумодернізацію старих дерев’яно-земляних укріп-лень, що походили з XІV ст., в результаті чогоокремі ділянки дерев’яних стін замінено накам’яні мури, які частково увінчані дерев’янимигурдиціями9, поглиблено рови та спорудженокам’яні внутрішні будівлі. Саме в цей період Га-лицький замок почав поставати у такому ви-гляді, який відомий зараз (рис. 2), а остаточнийсучасний образ він отримав в 1658 р., коли заучасті Ф. Корассіні10 відбулося перенесення лініїпівденних оборонних мурів вглиб замковогомайданчика, збільшено висоту фортифікацій,зменшено оборонний периметр11. Зі врахуван-ням вищевказаних історичних фактів найвідда-ленішу хронологічну глибину замку можна да-тувати серединою-кінцем XVІ ст.

Старостинський замок в м. Галич не відзна-чається максимальним рівнем фізичної збереже-ності та схоронності відповідно до автентичногоархітектурного вигляду 1658 р. (рис. 3), коли вінскладався з двох оборонних частин, розміщенихна двох терасах: верхнього укріплення – власне

4 Мельник Н. Замкова гора / Н. Мельник // Дністрова хвиля. – 1998. – № 37 (150). – С. 3.5 Мацюк О. Замки і фортеці Західної України. Історичні мандрівки / О. Мацюк. – 2-е вид., випр. та доп. –

Львів: Центр Європи, 2005. – 219 с.6 Федунків З. Б. Галицький замок / З. Б. Федунків // Пам’ятки України: історія та культура. – 2013. – Вип.

6 (189). – С. 44–53.7 Грабовецький В. В. Літопис Галицького замку та середньовічна фортифікація Галича / В. В. Грабовець-

кий. – Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2009. – 67 с.8 Отто Ходецький (пол. Otto Chodecki, 1469–1534, Комарно) – каштелян львівський (1505), воєвода

подільський (1509–1515), руський (1515–1527), сандомирський (1527–1533), краківський (1533); старостагалицький (1519–1534), львівський (1530), любачівський (1530), коломийський, снятинський; генеральнийстароста Русі (1530).

9 Гурдиція або підсябиття (від нім. Hurde) – елемент верхніх ярусів середньовічних фортифікацій у виг-ляді переважно критого дахом дерев’яного ґанку, виступаючого на балках за зовнішню лінію оборонногомуру, вежі.

10 Франсуа Корассіні (фр. François Korassini, ?, Авіньйон – ?) – французький військовий інженер-форти-фікатор італійського походження, підполковник, член таємного чернечого ордена картезіанців. СпроектувавСтаніславівську фортецю (1661), колегіальний костел Пресвятої Діви Марії (1672) в Івано-Франківську.

11 Федунків З. Б. Міські укріплення Галича / З. Б. Федунків // Краєзнавець Прикарпаття. – 2013. – № 21. –С. 14–17.


120

Рисунок 3. Гіпотетична реконструкція плану Галицького замку (креслення автора)

Рисунок 2. Гіпотетична 3D-реконструкція Галицького замку (З. Федунків, У. Полутренко)


121

замкової споруди з коморами, канцелярією, при-міщенням суду, каплицею Св. Катерини; та ниж-нього подвір’я, оточеного мурами з п’ятьма баш-тами та трьома в’їзними брамами та додатковообнесеного земляним валом і глибоким ровом.З цілого комплексу споруд за 350 років існу-вання до наших днів від замку середини XVIІ ст.дійшли тільки руїни мурів, редана, клешне -подібного казематованого наріжника, каплиціСв. Катерини та рештки південної оборонноїстіни з бійницями, які 2001–2005 рр. відбудованіразом з західною (Шляхетською) вежею на основіархітектурних креслень, розроблених фахівцямиІвано-Франківської філії Інституту «Укрзахід-проектреставрація» з використанням автентич-них планів й інвентарних описів12. Тому ступіньзбереження пам’ятки можна визначити як висо-кий, незважаючи на фрагментарне відновленняелементів комплексу.

Постановою Ради Міністрів УРСР «Продоповнення списку пам’яток містобудування і ар-хітектури Української РСР, що перебувають підохороною держави» від 6 вересня 1979 р. № 442замок в м. Галич отримав охоронний номер1152-Н та був віднесений до об’єктів групи В –пам’яток архітектури, які можна використовуватидля культурних або господарських цілей і пере-давати в орендне використання установам та ор-ганізаціям. У початковий період незалежностіспоруда увійшла до Державного реєстру націо-нального культурного надбання, створеного По-становою Кабінету Міністрів України «Про за-твердження Положення про Державний реєстрнаціонального культурного надбання» № 466 від12 серпня 1992 р.13 10 жовтня 2012 р. Постано-вою Кабінету Міністрів України «Про внесенняоб’єктів культурної спадщини національногозначення до Державного реєстру нерухомихпам’яток України» № 929 замок включений доДержавного реєстру нерухомих пам’яток, сфор-мованого у 2000 р. відповідно до Закону України«Про охорону культурної спадщини» як пам’ятка

архітектури національного значення під охорон-ним номером 090018-Н14. Важливість спорудидля національного культурного надбання під-креслюється ще й тим, що замок виступає однимз архітектурних символів та домінант створеногов 1994 р. Державного історико-культурного запо-відника «Дав ній Галич» (від 11 жовтня 1994 р. –Національний заповідник «Давній Галич»)15.

Старостинський замок, який збудований звапняку, гірського каменю (мергелю) і цегли, на-віть після втрати значної частини стильовихфрагментів, проведених реставраційних робітволодіє фрагментарними частинами архітектур-ного стилю бароко, який був широко поширенимсеред оборонно-фортифікаційного будівництваЄвропи XVI–XVII ст.

Галицький замковий комплекс за плануваль-ною конфігурацією являється нерегулярною, на-ближеною до трикутника спорудою, являєтьсяунікальним за типом оборонної системи об’єктом,поєднавши в собі функціональні елементи старихстінової, баштової та бастейної, утворивши врезультаті модифікований тип вежо-стінової казе-матованої фортифікаційної споруди з видовимиознаками ранньобастіонної оборонної системи16.

Станом на кінець 2017 р. загальні інфраструк-турні показники розміщення замку в м. Галич єнизькими, що знижує сумарну ефективність сус-пільно-культурного, туристичного, рекреаційногочи краєзнавчого використання. Об’єкт знахо-диться у безпосередній близькості від автомо-більного шляху національного значення Н09Мукачеве – Львів, а до замкової території вимо-щено асфальтові доріжки, обладнано під’їз нішляхи з боку центральної частини Галича, хочафункціональний стан та якість останніх є низь-кими. Але можна стверджувати, що транспортнадоступність пам’ятки є задовільною, незважаючина розташування на підвищенні, значно вищерівня міста. Однак при цьому в межах замку від-сутні будь-які заклади готельного та ресторанногопрофілів, жоден зі збережених ар хітектурних

12 Федунків З. Б. Галицький замок / З. Б. Федунків // Пам’ятки України: історія та культура. – 2013. –Вип. 6 (189). – С. 44–53.

13 Червінський А. І. Актуальні проблеми збереження та охорони пам’яток архітектури Івано-Франківщини /А. І. Червінський // Наукові праці іст. ф-ту Запорізького нац. ун-ту. – 2012. – Вип. 34. – С. 48–53.

14 Старостинський замок // Замки та храми України: турист. Інтернет-ресурс [Електронний ресурс]. –Режим доступу: http://www. castles.com.ua/halych.html

15 Галицький замок // Wikipedia: онлайн-енциклопедія [Електронний ресурс]. – Режим доступу:https://uk.wikipedia.org/wiki/Галицький_замок.

16 Федунків З. Б. Галицький замок / З. Б. Федунків. – Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2013. – 184 с.

елементів не є музеєфікованим (в пер спективіпланується створити музей галицької зброї),рівень сувеніризації представлений лише окре-мими аксесуарами у вигляді дерев’яних, метале-вих або пластикових магнітів-наліпок й брело-ків, які знаходяться в сувенірній лавці в центріміста, значно віддаленій від замкового об’єкта.

Пам’ятка не інтегрована в історико-турис-тичні маршрути національного значення, протевключена до системи регіональних екскурсійно-туристичних радіальних і лінійних маршрутів:пізнавальних «Історико-архітектурна спадщинаГаличини» та «Пам’ятки архітектури Прикар-паття», розроблених ще в 1993 р. львівськимкастеологом О. Лесиком17, водного «Блакитнадорога», відкритого в 1999 р. Івано-Франків-ським обласним державним центром туризму ікраєзнавства учнівської молоді18, замкового «Доскиту Манявського», створеного в 2005 р. О. Ма-цюком19. В останнє десятиліття розроблені мар-шрути: фахівцями Галицького національногоприродного парку та Національного заповідника«Давній Галич» (відповідно – еколого-історич-ний маршрут «На Замкову гору», протяжністю7,4 км й приблизною тривалістю 4 год та мар-шрут «Княжа дорога», який впроваджений у2011 р.)20, працівниками головного управління зпитань туризму, євроінтеграції, зовнішніх зв’яз-ків та інвестицій Івано-Франківської обласноїдержавної адміністрації (маршрут «Золоте кіль -це південної Галичини», який був створений у2004 р.)21, а також представниками туристичнихпідприємств. Але слід відмітити, що основна

маса маршрутів є історико-пізнавальними, но-сять загально-оглядовий характер та мало сто-суються тематики замкового туризму.

Критична ситуація з популяризацією замкув м. Галич через проведення на замковій терито-рії заходів та подій історико-туристичного спря-мування, а також тематичних фестивалів. Так, з1991 по 2014 рр. не організовано жодного по-дієво-фестивального дійства чи туристичноїпромоакції. Проте в 2014 р. відбувся незначнийпрорив, коли на території замку відбувся това-риський турнір юних туристів Галичини, орга-нізований Національним заповідником «ДавнійГалич» і Галицьким центром дитячої і юнацькоїтворчості22. А в 2015 р. у межах замкового ком-плексу було проведено перший міжрегіональнийтуристично-краєзнавчий фестиваль гармат«Сальви лицарській звитязі», що також прово-дився повторно у серпні 2017 р. та був приуро-чений до Дня незалежності України та 650-річчянадання Галичу Магдебурзького права23.

Інформаційно-рекламне рекреаційне забезпе-чення Старостинського замку представлене нечи-сельними екскурсійно-туристичними, історико-краєзнавчими матеріалами у вигляді тематичнихфлаєрів, буклетів та брошур. Також окрему піз-навальну інформацію про історико-краєзнавчийпотенціал пам’ятки містять крає знавчо-турис -тичні путівники24. У 2010 р. Га лиць кий замок під№ 362 ввійшов до колекційно-туристичногопроекту «Туристичні марки України» – реєструвідомих природних архітектурних й історичнихекскурсійно-туристичних пам’яток25.


122

17 Лесик О. В. Замки та монастирі України / О. В. Лесик. – Львів: Світ, 1993. – 176 c.18 Береговський О. Галицький замок: проблеми збереження та реставрації / О. Береговський, С. Побуць-

кий // Замки України: дослідження, збереження, використання: матер. Міжн. наук.-практ. конф. (м. Галич,3 лист. 2011 р.). – Галич: ІВЦНЗДГ, 2011. – С. 4–5.

19 Мацюк О. Замки і фортеці Західної України. Історичні мандрівки / О. Мацюк. – 2-е вид., випр. та доп. –Львів: Центр Європи, 2005. – 219 с.


21 Старостинський замок // Замки та храми України: турист. Інтернет-ресурс [Електронний ресурс]. –Режим доступу: http://www. castles.com.ua/halych.html.

22 Галицький замок // Wikipedia: онлайн-енциклопедія [Електронний ресурс]. – Режим доступу:https://uk.wikipedia.org/wiki/Галицьк ий_замок.

23 Старостинський замок // Замки та храми України: турист. Інтернет-ресурс [Електронний ресурс]. –Режим доступу: http://www. castles.com.ua/halych.html.

24 Антонюк Д. В. Сто п’ятдесят п’ять польських замків і резиденцій в Україні: путівник / Д. В. Антонюк. –Київ: Грaні-Т, 2011. – 187 c.



123

Рівень наукової вивченості замкової спорудив Галичі є найвищим серед аналогічних пам’я -ток Івано-Франківської області та представле-ний широким колом дослідницьких напрямків –географічного, історичного, археологічного,архітектурознавчого, краєзнавчого, туризмоло-гічного. Тільки у період 1991–2017 рр. булоопубліковано більше півсотні наукових та на-уково-популярних статей, у 2013 р. написаноісторико-краєзнавчу книгу авторства З. Федун-ківа26, а також присвячено розділи у науково-дослідницьких працях з історії Галича й архітек-турних пам’яток українських дослідників27.

Ступінь насиченості мережі Інтернет науко-вою (в основному історичною) і рекламноюінформацією про пам’ятку також є одним з най-вищих у порівнянні з іншими замками Івано-Франківської області. Аналізуючи статистичнідані трьох найпопулярніших в 2017 р. Україніпошуковиків (Google, Yahoo та Bing), слід відмі-тити наступне: станом на грудень 2017 р. запит«Старостинський замок»відображав 11,3 тис.,«Старостинський замок в Галичі» – 6,11 тис. упошуковій системі Google, відповідно 3,51 та0,094 тис. – у системі Yahoo, 8,75 і 15,2 тис. –у Bing. Крім того, в глобальній інформаційніймережі Інтернет найбільш цінну з науковоїточки інформацію про замок можна отримати вуніверсальній інтернет-енциклопедії Wikipe-dia28, на сайті Національного заповідника «Дав-

ній Галич»29, а також веб-порталах «Замки тахрами України»30, «Замки и крепости Укра -ины»31. Негативним моментом залишається від-сутність тематичної інтернет-сторінки, присвя-ченої виключно замку.

Висновки і перспективи подальших розвідок.Підсумовуючи потрібно відмітити, що Старос-тинський замок, зберігши від первісного ви-гляду лише Шляхетську вежу, фундаменти кап-лиці Св. Катерини та фрагменти оборонних стін,володіє високим атрактивно-пізнавальним по-тенціалом, сформованим на основі поєднанняунікальних природно-географічних особливос-тей розташування замкової території (опіль-ський горбогірний та приаквальний типи лан-дшафту) й унікальних історико-архітектурнихрис (мікс різночасових оборонно-архітектурнихстилів). Деструктивами сучасної репрезентаціїісторико-культурного та краєзнавчо-туристич-ного потенціалу є низький показник розвиткузагальної та спеціальної туристичної інфраструк-тури, невисокий ступінь інформаційної розрек-ламованості й історико-туристичної промоції.Тому доцільним бачиться подальший дослід-ницький пошук у напрямку міждисциплінарноговивчення замкового комплексу, що має дати чіт-кіші відповіді на окремі питання історико-архі-тектурного розвитку та окреслити потенційнішляхи широкого залучення замку до суспільно-культурної та краєзнавчо-туристичної сфер.

26 Федунків З. Б. Галицький замок / З. Б. Федунків. – Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2013. – 184 с.27 Харитон В. Я. Замки Галицької землі. З історії фортифікаційного будівництва на Прикарпатті в XIV–

XVIII ст. / В. Я. Харитон. – Івано-Франківськ: «Вперед», 1997. – 56 с.28 Галицький замок // Wikipedia: онлайн-енциклопедія [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

https://uk.wikipedia.org/wiki/Галицьк ий_замок.29 Галицький замок // Національний заповідник „Давній Галич“: офіц. веб-сайт [Електронний ресурс]. –

Режим доступу: http://davniyhalych.com.ua/sights/sights-of-architecture/item/82-galician-castle.30 Старостинський замок // Замки та храми України: турист. Інтернет-ресурс [Електронний ресурс]. –

Режим доступу: http://www. castles.com.ua/halych.html.31 Галицкий замок в городе Галич // Замки и крепости Украины: Интернет-справочник [Електронний ре-

сурс]. – Режим доступу: http://zamki-kreposti.com.ua/ivano-frankovskaya-oblast/zamok-galich.

References

Antoniuk, D. V. (2011). One hundred and fiftyfive Polish castles and residences in Ukraine. Kyiv,Ukraine: Hrani-T. [in Ukrainian].

Berehovskyi, O. & Pobutskyi, S. (2011). The Ha-lych castle: problems of preservation and restoration.In I. V. Drabchuk (Ed.), Castles of Ukraine: re-searches, conservation, using: Proceedings of Inter-national scientific and practical conference (pp. 4–5).Halych, Ukraine: IVTNZDH. [in Ukrainian].

Castles and fortresses of Ukraine. (n. d.). The Ha-lych castle in the town of Halych. Retrieved fromhttp://zamki-kreposti.com.ua/ivano-frankovskaya-oblast/zamok-galich [in Russian].

4. National preserve «Davnii Halych». (n. d.). TheHalych castle. Retrieved from http://davniy halych.com.ua/sights/sights-of-architecture/item/82-galician-castle [in Ukrainian].

Wikipedia. (n. d.). The Halych castle. Retrievedfrom https://uk.wikipedia.org/wiki/Галицький_ замок[in Ukrainian].

Herenchuk, K. I. (1973). The nature of the Ivano-Frankivsk region. Lviv, Ukraine: Vyshcha shkola. [inUkrainian].

Hrabovetskyi, V. V. (2009). The chronicle of theHalych castle and medieval fortifications of the townof Halych. Ivano-Frankivsk, Ukraine: Lileya-NV. [inUkrainian].

Haskevych, O., Tomchuk, V., Mervinskyi, R. &Rymar, S. (Eds.). (2004). Castles of Western Ukraine.Lviv, Ukraine: Az-Art. [in Ukrainian].

Ivchenko, A. S. & Parkhomenko, O. A. (2010).Ukraine. Fortresses, castles, palaces... Kyiv, Ukraine:Kartohrafiia. [in Ukrainian].

Kliuba, Ya. (2004). The Halych castle. Problemsof conservation, restoration and recreational using. InO. Berehovskyi (Ed.), Preservation and using ofUkraine’s Cultural Heritage: problems and prospects:Proceedings of International scientific conference (pp.83–89). Halych, Ukraine: IVTNZDH. [in Ukrainian].

Krekhovetskyi, I. & Musiakevych, Yu. (2011).Some issues of historical and archaeological re-searches of the Halych castle: history and prospects.In I. V. Drabchuk (Ed.), Castles of Ukraine: re-searches, conservation, using: Proceedings of Inter-national scientific and practical conference (pp. 216–220). Halych, Ukraine: IVTNZDH. [in Ukrainian].

Melnychuk, O. (2011). Archaeological researcheson the territory of the Halych castle in 2004 and 2006years. In I. V. Drabchuk (Ed.), Castles of Ukraine: re-searches, conservation, using: Proceedings of Interna-tional scientific and practical conference (pp. 182–185). Halych, Ukraine: IVTNZDH. [in Ukrainian].

Lesyk, O. V. (1993). Castles and monasteries ofUkraine. Lviv, Ukraine: Svit. [in Ukrainian].

Lysyi, I. O. (2015). The tourist valuation of castlecomplexes: methods, principles and criteria. Car -pathian land: Scientific Studies on the History, Cul-ture, Tourism, 1–2(6–7), 43–50. [in Ukrainian].

Matsiuk, O. (2005). Castles and Fortresses ofWestern Ukraine. Historical journeys (2nd ed.). Lviv,Ukraine: Centre of Europe. [in Ukrainian].

Melnyk, N. (1998). The Castle mountain. Waveof the Dniester, 37(150), 3. [in Ukrainian].

Palkov, T. (2009). Castle of Carpathians. Historyand legends. Lviv, Ukraine: Ladeks. [in Ukrainian]

Perlova, O. (2012). The Starosta castle. Word ofthe Halych, 19(1706), 5. [in Ukrainian].

Pustynnikova, I. (2009). Ukraine. 101 ancientcastles. Kharkiv, Ukraine: Vesta. [in Ukrainian].

Rutynskyi, M. Y. (2007). The castle tourism inUkraine. Geography of fortification’s architecturemonuments and prospects for their tourist revival.Kyiv, Ukraine: Tsentr navchalnoii literatury. [inUkrainian].

Castles and temples of Ukraine. (n. d.). TheStarosta castle. Retrieved from http://www.castles.com.ua/halych.html [in Ukrainian].

Trubchaninov, S. (2007). The country of castlesand fortresses (2nd ed.). Kamianets-Podilskyi,Ukraine: Oiium. [in Ukrainian].

Fedunkiv, Z. B. (2013). The Halych castle. Ivano-Frankivsk, Ukraine: Nova Zoria. [in Ukrainian].

Fedunkiv, Z. B. (2013). The Halych castle.Ukraine’s Monuments: History and Culture, 6(189),44–53. [in Ukrainian].

Fedunkiv, Z. B. (2013). City fortifications of Ha-lych. Kraieznavets Prykarpattia, 21, 14–17. [inUkrainian].

Fedunkiv, Z. & Polutrenko, U. (2011). The at-tempt to reconstruction of appearance of the Halychcastle after the reorganization by F. Corassini in theyear 1658. In I. V. Drabchuk (Ed.), Castles of Ukraine:researches, conservation, using: Proceedings of Inter-national scientific and practical conference (pp. 228–235). Halych, Ukraine: IVTNZDH. [in Ukrainian].

Kharyton, V. Ya. (1997). The castles of Galicianregion. From the history of fortification building inSubcarpathia in the XIV-XVIII centuries. Ivano-Fran-kivsk, Ukraine: Vpered. [in Ukrainian].

Chervinskyi, A. I. (2012). Vital problems ofpreservation and protection of architectural monu-ments in Ivano-Frankivsk region. Scholarly Works ofthe Faculty of History, Zaporizhzhya National Univer-sity, 34, 48–53. [in Ukrainian].


124

УДК “467*3-6”/582.632.2+(477.41):502.172

Ірина Бова, Микола Богатир (м. Переяслав-Хмельницький)

Вікові дуби Переяславщини як об’єкти природоохоронноїта культурної спадщини

У статті наведено перелік існуючих та втрачених вікових дубів (Quercus) Переяславщини з метоювведення до наукового обігу інформації про них, як об’єктів природоохоронної та культурної спадщини,бо їх історія унікальна, пов’язана з визначними подіями, відомими особистостями та фактами, вониє реліктами давнього тракту, ландшафту прадавніх борів і дібров. Досліджувані вікові дуби розташо-вані як у межах м. Переяслава-Хмельницького (4 од.), так і лісових насадженнях району (14 од.) Дляскладання переліку цих об’єктів застосований метод інвентаризації та комплексної оцінки стану.У ході дослідження зафіксовано 18 живих об’єктів дендрофлори, 5 мертвих дерев та отримано інфор-мацію про деякі безповоротно втрачені дуби. Вік живих дерев визначено в межах 300-570 рр., їх станнезадовільний або критичний. Наголошено на необхідності охорони й подальшого заповідання релікто-вих дендронасаджень; представлено перспективи науково-дослідної та природоохоронної роботипо їх збереженню шляхом популяризації та рекламації через включення цих дерев до системи турис-тичних маршрутів у контексті етнокультурного ландшафту краю.

Ключові слова: Переяслав-Хмельницький, дендрофлора, дуби, обхват стовбура, пам’ятка природи,заповідання, популяризація, туристичний маршрут.

Iryna Bova, Mykola Bohatyr

Pereyslav’s age-old oaks as an object of a guarded heritage The article presents the list of existing and lost age-old oaks (Quercus) of Pereyaslav district for the purpose

of introducing into scientific circulation of information about them as objects of environmental and culturalheritage, because their history is unique, connected with the important events, known personalities and facts,they are relics of the ancient tract and the landscape of ancient forests and groves. These age-old oaks arelocated within the limits of Pereyaslav-Khmelnitsky (4 units), and in the forest plantations of the district(14 units). To compile a list of these objects we used the method of inventory and integrated assessment of thecondition. During these researches, we recorded 18 living dendroflora objects, 5 dead trees and we also findthe information about some irreversibly lost oaks. The age of the existing trees is defined within 300-570 years.Their condition is unsatisfactory or even critical. It was emphasized on the necessity of protection and furtherassignment of relic dendroplants. The prospects of research and conservation work are presented for theirpreservation through popularization and reclamation through the inclusion of these trees in the system of touristroutes in the context of the ethno-cultural landscape of the region. We presented the prospects of research andconservation work to preserve them through the popularization and reclamation through the inclusion of thesetrees in the system of tourist routes in the context of the ethno-cultural landscape of the region.

Key words: Pereyaslav-Khmelnitsky, dendroflora, oaks, girth of the stem, natural monument, bequest, pop-ularization, tourist route.

Ирина Бова, Николай Богатырь

Вековые дубы Переяславщины как объектыприродоохранного и культурного наследия

В статье приведен перечень существующих и утраченных вековых дубов (Quercus) Переяславщиныс целью введения в научный оборот информации о них, как объектах природоохранного и культурногонаследия, потому что их история уникальна, связанна с выдающимися событиями, известными лич-ностями и фактами, они являются реликтами древнего тракта, ландшафта вековых боров и дубрав.Исследуемые вековые дубы расположены как в пределах г. Переяслава-Хмельницкого (4 ед.), так и лес-ных насаждениях района (14 ед.) Для составления перечня этих объектов дендрофлоры применен

125

У сучасному світі відбувається зміна пріори-тетів у свідомості українського суспільства, що ві-дображається у зростанні зацікавленості до влас-ної історико-культурної спадщини. В цьомуконтексті значний інтерес представляють істо-ричні пам’ятки Переяславщини, адже на цій землівідбувалися процеси формування українського ет-нокультурного простору. Історичну спадщину Пе-реяславщини, окрім пам’яток археології та архі-тектури, складають ще й ботанічні пам’яткиприроди, зокрема, представники дендрофлори.

Серед дерев-довгожителів краю найбільшепредставників роду букових – дубів (Quercus).Вони, як частина природно-культурної спад-щини, потребують детального наукового ви-вчення. У свою чергу, це створить можливістьдля введення їх у мережу туристичних маршру-тів краєзнавчого характеру та зумовить збере-ження та охорону.

Мета дослідження. Узагальнити науковуінформацію щодо історико-культурної цінностівікових дубів Переяславщини, представити пер-спективи науково-дослідної та природоохорон-ної роботи по їх збереженню та подальшому

включенню у туристичні маршрути. Отже, зав-данням дослідження є виявлення та складаннявідповідного переліку старих дубів із зазначен-ням місцезнаходження та поточного стану.

Актуальність дослідження визначаєтьсяпотребою введення до наукового обігу інформа-ції про сучасний стан об’єктів природоохорон-ної та культурної спадщини.

Матеріали та методи дослідження. Дже-рельну базу дослідження склали наукові публі-кації В. Лохи1, О. Прядка2, В. Ревеги3, Д. Розо-вика4, довідкові видання5, матеріали періодики6

та авторські польові розвідки. Було здійсненовиявлення та фіксацію старих дубів. Для скла-дання переліку цих об’єктів застосований методінвентаризації та комплексної оцінки станупредставників дендрофлори із визначенням при-близного віку (роки), діаметру стовбура на ви-соті 1,3 м від землі (см), поточного стану (до-брий, задовільний, незадовільний, критичний)7.

Основним критерієм відбору об’єктів ставлінійний показник обхвату стовбура. Для розра-хунку орієнтовного віку дерев використана фор-мула: L = K C, де L – вік дерева, K – коефіцієнт

метод инвентаризации и комплексной оценки состояния. В ходе исследования зафиксировано 18 живыхобъектов, 5 мертвых деревьев и получена информация о некоторых безвозвратно утеряных дубах. Воз-раст живых деревьев определен в пределах 300-570 г.; их состояние неудовлетворительное или крити-ческое. Отмечена необходимость охраны и дальнейшего заповедания реликтовых дендронасаждений;представлены перспективы научно-исследовательской и природоохранной работы по их сохранениюпутем популяризации и рекламации этих деревьев, а также включение их в систему туристическихмаршрутов в контексте этнокультурного ландшафта региона.

Ключевые слова: Переяслав-Хмельницкий, дендрофлора, дубы, обхват ствола, памятники природы,заповедание, популяризация, туристический маршрут.

3 ’2018Ірина Бова, Микола Богатир К Р А Є З Н А В С Т В О

126

1 Лоха В., Лоха А. Тарас Шевченко і Переяславські краєвиди / В’ячеслав Лоха, Анатолій Лоха ( 2014) //Переяславський літопис. – 2014. – Вип. 6. – С. 327-334

2 Прядко О., Прядко Т. Історико-краєзнавча характеристика мікротопонімії с. Хоцьки на Переяславщині/ Олександр Прядко, Тетяна Прядко (2013) // Краєзнавство. – 2013. – № 1. – С. 9-16

3 Ревега В. Історія формування топонімів села Комарівки на Переяславщині / Віктор Ревега (2013) //«Залізнякові читання» Матеріали П’ятої наукової краєзнавчої конференції, с. Медведівка, 18 жовт. 2013 р. –Черкаси: Вид. Чабаненко Ю. – 2014. – 192 с. (С. 185-194)

4 Розовик Д., Розовик О. Ташанський парк на Переяславщині: 240 років від заснування / Дмитро Розовик,Олена Розовик (2012) // Краєзнавство. – 2012. – № 3. – С. 107-111

5 Самые старые и выдающиеся деревья Украины / Киевская область // [Електронний ресурс] Київськийеколого-культурний центр / Режим доступу: http://ecoethics.ru/category/ukrtrees/kyivska/ – Назва з екрану.

Шнайдер С. 500 выдающихся деревьев Украины / С. Шнайдер, В. Борейко, Н. Стеценко.(2011) // Киев,Киевский эколого-культурный центр, Государственная служба заповедного дела Минприроды Украины:Лотос. – 2011. – 204 с., ил. – (Охрана дикой природы).

6 Набок Л. Сади и парки переяславці в усі часи любили. / Людмила Набок // [Електронний ресурс] ВісникПереяславщини. – 20.07.2017. / Режим доступу: http://visnik-press.com.ua/archives/80435 – Назва з екрану.

7 Інструкція з технічної інвентаризації зелених насаджень у містах та селищах міського типу України //ГКН 03.08.007, 2002. – Київ: Bид-во Мін. агр. політ. – 2002. – 24 с.

Вікові дуби Переяславщини як об’єкти природоохоронної та культурної спадщини

127

8 Шнайдер С. 500 выдающихся деревьев Украины / С. Шнайдер, В. Борейко, Н. Стеценко (2011) // Киев,Киевский эколого-культурный центр, Государственная служба заповедного дела Минприроды Украины, 2011. –204 с., ил. – (Охрана дикой природы).

9 Набок Л. Сади и парки переяславці в усі часи любили. / Людмила Набок (2017) // [Електронний ресурс]Вісник Переяславщини. – 20.07.2017. / Режим доступу: http://visnik-press.com.ua/archives/80435 – Назваз екрану.

приросту, С – довжина кола (обхват) стовбурадерева. Оскільки дуб росте досить повільно, вва-жається, що коефіцієнт росту (К) для дуба в се-редньому складає 1 (у дубів віком до 300 р. вінбільший 1, а у віці більше 500 р. – менше 1).Фактично у величині обхвату стовбура дубакількість сантиметрів відповідає величині кіль-кості років його віку. Значне відхилення відцього показника буває у випадку, якщо у деревана відстані до 200 см від землі стовбур роздво-юється, тоді обхват стовбура буде більшим, ніжу дерева, що має звичайний стовбур8.

Результати дослідження. Об’єкти науко-вого вивчення локалізовано у межах сучасногоПереяслав-Хмельницького р-ну Київської обл.(далі – Переяславщина). За кліматичними тагеографічними особливостями територія районувідповідає типовим характеристикам лісостепуз основними лісоутворюючими породами –сосна, дуб, граб, клен, ясен, липа, вільха тощо.Досліджувані вікові дуби розташовані, як умежах м. Переяслава-Хмельницького (4 од.), такі лісових насадженнях району (14 од.). Окрімцього, дослідницьку увагу звернено на низкувтрачених об’єктів.

Найстаршими у м. Переяславі-Хмельниць-кому нами визначено 4 об’єкти, які локалізованінаступним чином:

вул. Б. Хмельницького, 32; вул. Б. Хмельницького, 26; вул. Б. Хмельницького, 137;вул. Костюка, 16.Старий дуб по вул. Б. Хмельницького, 32

розташований на території господарського дворуколишньої швейної фабрики. Вона межує з архео-логічним музеєм, павільйон якого спорудженонад фундаментом Спаської церкви-усипальницілітописного м. Переяславля Руського ХІ ст. Об-хват стовбура дерева складає 576-577 см, орієн-товний вік нами встановлено – 520-570 рр. Стандерева задовільний. Особливих культурних таохоронних статусів цей довгожитель не має,проте Київський еколого-культурний центр внісйого до переліку “500 видатних дерев України”[8]. За пропозицією місцевої громадської ініціа-тиви “Корінь нації” Спаський дуб введений

до туристичного маршруту “Топ-10 визначнихдерев Переяславщини”.

Об’єкт по вул. Б. Хмельницького, 26 росте удворі музичної школи ім. П. Сениці поблизуВознесенського собору XVIII ст., спорудженогона кошти гетьмана І. Мазепи. За однією із версійцього дуба посаджено на поч. XVIII ст., коли за-кладався фундамент Вознесенського собору.Згодом, в 1799 р. Переяславським і Полтавськимєпископом призначено Сільвестра Лебедин-ського, за часів якого було розбудоване подвір’яВознесенського монастиря, закладено великийфруктовий сад і алею лип – від будинку архієреядо Вознесенського собору. На жаль на сьогоднівід архієрейського саду дерев не залишилось,хіба що старезний дуб на подвір’ї музичноїшколи (рис. 1).

Місцезнаходження саду зафіксоване наплані міста ХІХ ст.9 Свідчення про дуба зберег-лися на малюнку Т. Шевченка «Вознесенськийсобор в Переяславі» 1845 р. та на світлинах по-чатку ХХ ст. Обхват стовбура даного об’єктаскладає 525 см. Оскільки вище точки заміру де-рево має розгалуження на два, а потім і на тристовбури, то його вік визначено близько 450 рр.Стан об’єкту задовільний.

Рис. 1. Вид на Вознесенський собор м. Переяслава, праворуч видно частину

архієрейського саду та старого дуба. Фото середини 1920-х рр.

Дуби по вул. Б. Хмельницького, 137 та вул.Ко стюка, 16 приблизно однакового розміру йзнаходяться на близькій відстані один від одного(територія центральної районної лікарні та при-леглий до лікарні приватний сектор). За однієюіз версій, ці дерева були посаджені наприкінціквітня 1911 р. під час проведення свята дерево-насаджень, яке ініціював директор чоловічоїгімназії Юліан Антонюк. Для цього міська думарозпорядилася скласти план виділення земель-ної ділянки площею 2-3 десятини для закла-дання парку деревами лісових порід. Пізніше, з1940-х рр., ця територія стала забудовуватисякорпусами лікарні. На сьогодні від колишньогопарку залишилися ці дуби. Обхвати їх стовбурівмають 347 см та 370 см відповідно. Можливо,дуби уже росли на відведеній ділянці для закла-дення парку на поч. ХХ ст., бо за лінійними па-раметрами стовбурів приблизний вік дерев скла-дає близько 300 рр. Нині їх стан задовільний.Громада збирає кошти на встановлення біля нихспеціальних інформаційних знаків та готує ма-теріали для заповідання.

Частина об’єктів вивчення знаходяться вмежах Переяслав-Хмельницького р-ну. Старідуби, що зосереджені в парку-пам’ятці садово-паркового мистецтва загальнодержавного зна -чення «Ташанський» та Білозерському націо-нальному природному парку вже описанідослідниками. В зону уваги вивчення потрапилиоб’єкти дендрофлори, що не були предметом на-укових досліджень: їх виявлено, обстежено тавизначено, що ці вікові дуби є реліктами дав-нього тракту Старого шляху, ландшафту прадав-ніх борів і дібров. Географічно вони зосередженівздовж русла р. Дніпро, визначені у локаціях ус. Хоцьки (3 од.) та між сс. Хоцьки, Світанок,Циблі (11 од.), взято до уваги лише кількістьживих дерев.

Зокрема, у західній частині с. Хоцьки є те-риторія колишньої лікарні, що межує з лісом. Іс-торичні джерела згадують про цю частину селаіз середини ХІХ ст., коли тут відбулося будівниц-тво лікарні на кошти і за сприяння «Русскогострахового общества»10. У системі зелених на-саджень даної локації є 3 дуби з обхватами стов-бурів 376 см; 390 см; 427 см. Їх орієнтовний вік300-350 рр. Стан дерев незадовільний.

11 досліджуваних об’єктів зосереджена вздовжСтарого шляху – давнього тракту поштової до-роги ХІХ ст. Київ – Переяслав – Золотоноша,який чітко зафіксований на трьохверстовій вій-ськово-топографічній карті др. пол. ХІХ ст. Своєзначення він втратив у середині ст. у зв’язку збудівництвом нової транспортної траси Київ –Кременчук. Нині на місцевості серед поляумовну лінію колишнього тракту Старого шляхуможна відстежити за двома масивами віковихдубових насаджень. За однією із версій появацих дубів пов’язана з поїздкою Катерини ІІ наПівдень у 1787 р.11

Масив дерев (4 од.), що знаходиться міжсс. Хоцьки та Світанок (ур. Дуби), представле-ний двома групами. Перша група цього масивумає наступний склад: 1 живе дерево та залишки3 мертвих дерев. Обхват стовбура живого дерева380 см, орієнтовний вік 350 років. Його стан намомент обстеження критичний. Мертві дерева –це залишок стовбура без кори у вертикальномуположенні висотою близько 6,5 м й обхватом309 см та 2 пеньки, що на висоті 25 см маютьдіаметр понад 90 см і відповідають обхвату стов-бура близько 300 см. Їх розміри свідчать прозначний вік та величину втрачених дерев. Другагрупа старих дубів цього масиву знаходиться за965 м на південний схід. Склад групи: 3 живихдерева дуба та залишки 1 дерева. Заміри обхва-тів стовбурів мають показники 365 см, 405 см,433 см, у фрагмента – 115 см. Приблизний вік350 рр. Дерева у критичному стані.

Другий масив (7 од.) розташований менш,ніж за 4 км на південь від с. Циблі, та 1,4 км відтраси Бориспіль – Запоріжжя, неподалік Укра-їнського Державного медико-соціального цен-тру ветеранів війни. Об’єкти розміщені в 1 ряддовжиною 250 м і складається із 7 старих дубівз обхватами стовбурів 371 см, 385 см, 397 см,399 см, 404 см, 412 см, 424 см. Обстежуваніоб’єкти перебувають у критичному стані. За на-шими обрахунками приблизний вік їх складає350-370 рр.

Частина природно-культурної спадщинипам’яток дендрофлори на сьогодні втраченівнаслідок недбалого ставлення до природних ба-гатств та інших обставин. Про деякі вікові дубивдалося зібрати свідчення, що збереглися в


128

10 Прядко О., Прядко Т. Історико-краєзнавча характеристика мікротопонімії с. Хоцьки на Переяславщині/ Олександр Прядко, Тетяна Прядко (2013) // Краєзнавство. – 2013. – № 1. – С. 9

11 Там само. – С. 11

усних переказах, спогадах місцевих старожилів,малюнках та світлинах. Локації втрачених об’єк-тів наступні: с. Ковалин, ур. Чернече – одне де-рево. У при ватному архіві О. Гича, уродженцяс. Ковалин, збереглася світлина, на якій зобра-жений дуб-велетень з роздвоєним стовбуром(рис. 2);

парк-пам’ятка садово-паркового мистецтвазагальнодержавного значення «Ташанський» –3 дерева: 1) дуб-велетень, що вважався одним ізнайдавніших, упав під час розмиву схилу балкивесняною повінню у середині 1960-х рр.12; 2) дубзафіксований у кінострічці драми-феєрії ЛесіУкраїнки «Лісова пісня» (1980 р.), зйомки якоїкіностудія ім. Довженка проводила у парку(рис. 3);

3) залишки дуба – фрагменти пенька безкори, що має обхват близько 600 см (рис. 4);

села Переяславщини, затоплені внаслідокбудівництва Дніпровського гідро каскаду у70-х рр. ХХ ст. – точних даних по кількостідерев немає. Збереглися відомості про Чернечийгай зі старими дубами та липами с. Андруші13,вікові дуби с. В’юнище, Шевченків дуб біляс. Комарівка14.

Вікові дуби Переяславщини як об’єкти природоохоронної та культурної спадщини

129

12 Розовик Д., Розовик О. Ташанський парк на Переяславщині: 240 років від заснування / Дмитро Розовик,Олена Розовик (2012) // Краєзнавство. – 2012. – № 3. – С. 112

13 Лоха В., Лоха А. Тарас Шевченко і Переяславські краєвиди / В’ячеслав Лоха, Анатолій Лоха (2014) //Переяславський літопис. – 2014. – Вип. 6. – С. 328

14 Ревега В. Історія формування топонімів села Комарівки на Переяславщині / Віктор Ревега (2014) //«Залізнякові читання» Матеріали П’ятої наукової краєзнавчої конференції, с. Медведівка, 18 жовт. 2013 р. –Черкаси, вид. Чабаненко Ю. – 2014. – С. 187.

Рис. 2. Втрачений дуб ур. Чернечого с. Ковалин. Фото сер. ХХ ст.

Рис. 3. Стоп-кадр стрічки «Лісова пісня»(1980 р.)

Рис. 4. Фрагменти пенька вікового дуба упарку «Ташанський». Фото 2017 р.

Instruktsiya z tekhnichnoyi inventaryzatsiyi zele-nykh nasadzhen’ u mistakh ta selyshchakh mis’kohotypu Ukrayiny / HKN 03.08.007, 2002. – Kyyiv: vyd-vo Min. ahr. polit. – 2002. – 24 s. [in Ukrainian]

Lokha V., Lokha A. Taras Shevchenko i Pereyas-lavs’ki krayevydy / V’yacheslav Lokha, AnatoliyLokha // Pereyaslavs’kyy litopys. – 2014. – Vyp. 6. –S. 327-334. [in Ukrainian]

Nabok L. Sady y parky pereyaslavtsi v usi chasylyubyly. / Lyudmyla Nabok // [Elektronnyy resurs] Vi-snyk Pereyaslavshchyny. – 20.07.2017. / Rezhym do-stupu: http://visnik-press.com.ua/archives/80435 –Nazva z ekranu. [in Ukrainian]

Pryadko O., Pryadko T. Istoryko-krayeznavcha kha -rak terystyka mikrotoponimiyi s. Khots’ky na Pereyas -lavshchyni / Oleksandr Pryadko, Tetyana Pryadko //Kra yeznavstvo. – 2013. – № 1. – S. 9-16. [in Ukrainian]

Reveha V. Istoriya formuvannya toponimiv selaKomarivky na Pereyaslavshchyni / Viktor Reveha //

«Zaliznyakovi chytannya» Materialy P’yatoyi nauko-voyi krayeznavchoyi konferentsiyi, s. Medvedivka,18 zhovt. 2013 r. – Cherkasy, vyd. Chabanenko Yu. –2014. – 192 s. (S. 185-194). [in Ukrainian]

Rozovyk D., Rozovyk O. Tashans’kyj park naPereyaslavshchyni: 240 rokiv vid zasnuvannya /Dmytro Rozovyk, Olena Rozovyk // Kraieznavstvo. –2012. – № 3. – S. 107-111. [in Ukrainian]

Samye starye y vydayushchyesya derev’ya Uk-rayny / Kyevskaia oblast’ // [Elektronnyy resurs] Ky-ivs’kyj ekoloho-kul’turnyj tsentr / Rezhym dostupu:http://ecoethics.ru/category/ukrtrees/kyivska/ – Nazvaz ekranu. [in Russian]

Shnayder S. 500 vydayushchykhsya derev’ev Uk-rayny / S. Shnayder, V. Boreyko, N. Stetsenko. –Kyev, Kyevskyy эkoloho-kul’turnыy tsentr, Hosudar-stvennaya sluzhba zapovednoho dela MynpryrodыUkrayny: Lotos, 2011. – 204 s., yl. – (Okhrana dykoypryrody). [in Russian]

У ході дослідження було зафіксовано, що ви -ще згадані представники реліктової дендрофлоримають значний вік та знаходяться у занедбаномустані, тому гостро стоїть питання подальшого їхзбереження. Вирішення цієї проблеми має кількашляхів розв’язання. Перш за все, необхідно про -вес ти природоохоронні заходи: обстеження й плом -бування дупел, укріплення скелетних гілок; про-філактика шкідників, удобрювання, створення гро-зозахисних споруд, огорож та охоронних знаків.

Додатково слід розглянути популяризаціюта рекламацію вікових дубів Переяславщини,що буде позитивним мотивом для подальшоїохорони та заповідання. У нинішніх умовах сус-пільство має великий запит на пізнавальні ту-ристичні маршрути, тож актуальним буде ство-рення розгалуженої системи краєзнавчихмаршрутів з включенням інформації та відвіду-вання місць проростання означених дубів. Насьогодні вже розроблені та презентовані мар-шрути, в які входить Переяславщина: «Вишива-ний шлях», «Україна – 1187», «Золотий вінокКиївщини», «Корінь нації – мандрівка Україноюкрізь віки», «Селфі веломарафон – 1187». Їх про-грама передбачає ознайомлення з відомимипам’ятками природи краю. Слід продовжититаку практику і для об’єктів даного вивчення. Упроектах краєзнавчих маршрутів отримані ре-зультати дослідження щодо вікових дубів ста-нуть важливим наповненням супроводжуваль-них текстів екскурсій. Інформацію про втраченіоб’єкти ботанічних пам’яток слід теж включатиу туристичні маршрути, на місці їх колишнього

проростання висадити нові саджанці з метоюпозначення втрачених вікових дубів та позна-чення це на місцевості.

Ще один напрям популяризації передбачаєпроведення біля вікових дерев різних занять,уроків, польових практик, організацію феноло-гічних спостережень, збір наукового природни-чого матеріалу тощо.

Висновки і перспективи. Узагальнюючидані дослідження, приходимо висновку, що віковідуби є цінною складовою у комплексному образіісторичної Переяславщини. Їх історія унікальната пов’язана з визначними подіями, відомимиособистостями та фактами, вони є реліктами дав-нього тракту Старого шляху, ландшафту прадав-ніх борів і дібров вздовж русла р. Дніпро.

У ході дослідження виявлено і обстежено18 живих об’єктів дендрофлори, 5 мертвих та от-римано інформацію про деякі безповоротновтрачені дерева. Вік живих дерев визначено вмежах 300-570 роки. Їх стан задовільний, неза-довільний та критичний. Оскільки стан біль-шості об’єктів визначено як незадовільний, тоце є необхідною умовою подальшого збере-ження та охорони зазначених вікових дубів шля-хом проведення комплексу природоохороннихзаходів, популяризації, зокрема включення їх упроекти туристичних маршрутів.

Найбільш істотним заходом по збереженнівікових дубів Переяславщини є захист держа-вою відповідно до Закону України «Про при-родно-заповідний фонд України» і надання їмстатусу ботанічних пам’яток природи.


130

References

131

УДК 338.48-44(1-87)-2-057.87“18/19”

Надія Савчук (м. Івано-Франківськ)

Закордонні поїздки учнів Києво-Печерської гімназіїнаприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.

У пропонованій розвідці розглянуто процес організації та здійснення закордонних турів вихован-цями Києво-Печерської гімназії на початку ХХ ст. З’ясовано, що в цьому навчальному закладі екскурсіїдля учнів та їхніх батьків практикували з моменту відкриття. Спочатку це були щорічні одноденніпрогулянки, пізніше – більш тривалі мандрівки на початку літа, а згодом – регулярні виїзди за кордон.Упродовж 1900–1914 рр. гімназистам вдалося побувати за межами Російської імперії приблизно10 разів. Такі подорожі стали можливими завдяки зусиллям педагогів-ентузіастів В. Петра та В. Во-лошинова.

Перша закордонна екскурсія 1900 р. викликала справжній ажіотаж. У ній взяли участь майже100 осіб з різних навчальних закладів Києва. Подорож справила на учасників неабияке враження. Вонибули в захопленні від Всесвітньої виставки у Парижі, природних ландшафтів Швейцарії, об’єктів куль-турно-мистецької спадщини в Німеччині та Австро-Угорщині.

Докладно проаналізовано підготовчий етап поїздки за кордон. Встановлено, що він включав такіелементи, як визначення основної мети подорожі; розробка схеми маршруту, обговорення й затвер-дження його на педагогічній раді; листування з установами, закладами та окремими особами, котрімогли сприяти поїздці; оформлення необхідних документів. Зауважено, що в умовах відсутності в Ро-сійській імперії практики групового шкільного туризму директор Києво-Печерської гімназії В. Петрфактично заклав основи його організаційного забезпечення.

Ключові слова: Києво-Печерська гімназія, учні, туризм, закордонна подорож, екскурсія.

Nadiia Savchuk

Kyiv-Pechersk gymnasium students’ foreign travelsat the endof the 19th – early 20th century

In the article process of organizing and conducting foreign tours by the Kyiv-Pecherskgymnasium studentsin the early twentieth century is examined. It has been found out that excursions for pupils and their parentshave been practiced since the moment of opening this educational institution.At first, they were annual one-day walks, later – longer trips in the beginning of summer, and after – regular trips abroad. During 1900–1914the students were outside the Russian Empire about 10 times. Such trips became possible thanks to the effortsof pedagogical enthusiasts V. Petr and V. Voloshynov.

The first foreign excursion caused a real boom in 1900. The almost 100 people from various educationalinstitutions in Kiev was attendedin it.The trip made a great impression on the participants.They were delightedwith the International Expositionin Paris, the natural landscapes of Switzerland, cultural and artistic heritagesites in Germany and Austria-Hungary.

The preparatory stage of travel abroad was detail analyzed.It was found that it included such elements asdetermining the main purpose of travel; elaborate of the scheme of the route, discussion and approval of it onthe pedagogical council; correspondence with institutions and individuals who could facilitate the trip; regis-tration of necessary documents. In the absence of the practice of group school tourism in the Russian Empire,the director of the Kyiv-Pechersk gymnasium V. Petr actually laid the foundations for his organizational sup-port,it was noted.

Key words: Kyiv-Pechersk gymnasium, students, tourism, foreign travel, excursion.

У другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. уРосійській імперії та тій частині українських зе-мель, що входили до її складу, відбувався посту-повий розвиток екскурсійної справи. Долаючинедовіру до нової дозвільної практики, люди всебільше свого вільного часу приділяли відвіду-ванню визначних місць, ознайомленню з краєм,де проживали, походам у гори тощо. Чималогозначення набули й учнівські екскурсії, котрі зсерпня 1900 р. згідно з циркуляром міністерстванародної освіти стали складовою освітньо-ви-ховного процесу. Окрім коротких прогулянок таогляду пам’яток культури у населеному пункті,де розташовувався навчальний заклад, учнівськігрупи здійснювали й тривалі далекі подорожі.Окремі заклади середньої освіти, переважно гім-назії та училища, практикували поїздки своїх ви-хованців за кордон. На початку ХХ ст. чи не най-більше мандрували за межі Російської імперіїучні Києво-Печерської гімназії (Київська п’ятачоловіча гімназія). Утім це явище фактичнозалишилося поза колом наукових зацікавленьсучасних дослідників, як педагогів, так і туризмо -

знавців та істориків. Наразі маємо лише фрагмен-тарні згадки про такі поїздки та їх напрямки, абозагальні відомості про діяльність В’ячес ла ваПетра як ентузіаста екскурсійної справи1. Тому упропонованій розвідці спробуємо комплексноохарактеризувати процес організації та здійснен -ня закордонних турів у зазначеному навчальномузакладі, а також визначити його особливості.

У Києво-Печерській гімназії екскурсії дляучнів та їхніх батьків почали влаштовувати з мо-менту відкриття закладу в 1885 року. Ідейнимнатхненником та організатором мандрівок бувйого директор, філолог і музичний теоретикВ’ячеслав Іванович Петр. Спочатку це булищорічні одноденні прогулянки пароплавом поДніпру, або на околиці Києва. Зазвичай вонивідбувалися в останньому весняному місяців до-волі святковій атмосфері – з військовим оркес-тром, хором, маршем учасників екскурсії підпрапорами кожного класу. З 1891/1892 навчаль-ного року, коли сформувалася повна восьми -класна структура закладу, у травні стали про -водити екзамени на атестат зрілості. Тоді за

3 ’2018Надія Савчук К Р А Є З Н А В С Т В О

132

Надежда Савчук

Зарубежные поездки учащихся Киево-Печерской гимназиив конце XIX – начале ХХ в.

В предлагаемой статье рассмотрен процесс организации и осуществления зарубежных туров вос-питанниками Киево-Печерской гимназии в начале ХХ в. Выяснено, что в этом учебном заведении экс-курсии для учеников и их родителей практиковали с момента открытия. Сначала это были ежегодныеоднодневные прогулки, позже – более длительные путешествия в начале лета, а впоследствии –регу-лярные выезды за границу. На протяжении 1900–1914 гг. гимназистам удалось побывать за пределамиРоссийской империи примерно 10 раз. Такие путешествия стали возможными благодаря усилиям пе-дагогов-энтузиастов В. Петра и В. Волошинова.

Первая зарубежная экскурсия 1900 г. вызвала настоящий ажиотаж. В ней приняли участие около100 человек из разных учебных заведений Киева. Путешествие произвело на участников большое впе-чатление. Они были в восторге от Всемирной выставки в Париже, природных ландшафтов Швейца-рии, объектов культурно-художественного наследия в Германии и Австро-Венгрии.

Подробно проанализирован подготовительный этап поездки за границу. Установлено, что он включалтакие элементы, как определение основной цели путешествия; разработка схемы маршрута, обсуждениеи утверждение его на педагогическом совете; переписка с учреждениями, организациями и отдельнымилицами, которые могли способствовать поездке; оформление необходимых документов. Замечено, что вусловиях отсутствия в Российской империи практики группового школьного туризма директор Киево-Печерской гимназии В. Петр фактически заложил основы его организационного обеспечения.

Ключевые слова: Киево-Печерская гимназия, ученики, туризм, заграничное путешествие, экскурсия.

1 Бетлій О. В. Учнівські екскурсії по Києву в роки Першої світової війни // Наукові записки НаУКМА.Історичні науки. – 2015. – Т. 169. – С. 36. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/NaUKMAi_2015_169_9;Кислова Н. Б. В.І. Петр – організатор шкільного туризму в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. // Туристично-кра-єзнавчі дослідження. – Вип. 1, ч. 2. – К., 1998. – С. 157–164; Попович С. Короткий екскурс в історію вітчиз-няного туризму // Краєзнавство. – 2000. – № 1/2. – С. 91; Федорченко В. К., Костюкова О. М., Дьорова Т. А.,Олексійко М. М. Історія екскурсійної діяльності в Україні: Навч. посібник. – К.: Кондор. – 2004. – С. 13–16 та ін.

пропозицією В. Петра запровадили тривалі по -їздки на початку літніх вакацій. Передусім цінововведення стосувалися випускників, тому що,по-перше, з погляду директора вони «заслугову-вали нагороди за тяжку екзаменаційну працю йбільше за інших потребували відновлення здо-ров’я», а, по-друге, для цього не потрібно булоотримувати спеціального дозвілу2. До початкуХХ ст. такі далекі подорожі імперією стали тра-диційними для гімназистів. За вісім років вонидвічі побували в Криму, на Кавказі й Уралі, та поразу у Надволжі і Прибалтійському краї3.

Утім активна діяльність В. Петра з розвиткуфізичної культури4 та туризму в учнівському се-редовищі викликала у тодішніх колег та керівниц-тва навчального округу щонайменше подив і не-доброзичливість. У своїх спогадах він писав, що«улаштування концертів, танців, «Олімпійськихігор», екскурсій не тіль ки не входило до тогочас-ної програми виховання юнацтва, але й визнава-лося негативним, бо відволікало учнів від на-вчальних занять. Не тільки керівництво округу непідтримувало таких починань, а й товариші по ре-меслу ставилися вороже, намагаючись дискреди-тувати мою діяльність. Гімназія наша удостоїлася«почесного звання» розважального закладу… Роз-виток у молоді естетичного смаку через музичніта інші вечори, зміцнення здоров’я гімнастич-ними вправами та збільшення кругозору завдякиекскурсіям уважали чимось негожим, а людину,котра впроваджувала все це у навчальному за-кладі – шкідливим новатором»5.

Однак, пересвідчившись в успішності та ко-рисності для молоді таких поїздок, дирекція

Києво-Печерської гімназії продовжила діяти уцьому ж напрямі, й на зламі століть започатку-вала практику регулярних канікулярних виїздівучнівських груп закордон. Перша подібна ек-скурсія, організована в 1900 р., викликала справ-жній ажіотаж. Якщо раніше у спільні мандрівкивідправлялося 20–40 випускників та кілька до-рослих супроводжувачів, то у зазначеній подо-рожі взяли участь майже 100 осіб. Причомусеред них, окрім старшокласників і викладачівгімназії, було чимало учнів та учителів іншихкиївських навчальних закладів6.

Маючи у своєму розпорядженні кілька опи-сів цієї поїздки7, можемо не лише визначити їїрізновид і доволі детально реконструювати мар-шрут, а й порівняти враження педагога-органі-затора та учнівської молоді.

Екскурсія тривала два місяці (червень–ли-пень) за маршрутом Київ–Варшава–Берлін–Дрез-ден–Подмокли (Боденбах)8–Прага–Франкфурт–Майнц–Кельн–Париж–Женева–Берн–Інтер -ла кен–Ґріндельвальд–Майрінґен–Люцерн–Цюріх–Констанц–Брегенц–Мюнхен–Відень–Бу-дапешт–Львів–Київ. Окремі пункти цього шляхубули транзитними, де туристська група зупиня-лася для того, щоб пересісти з одного транспортуна інший, перепочити, або мимохідь оглянути міс-цевість. У багатьох містах екскурсанти залиша-лися на кілька діб. Найдовше вони пробули уПарижі, оскільки ключова мета подорожі поля-гала у відвіданні Всесвітньої виставки, що відбу-валася там. Спершу кияни планували провести умісті 20 днів, однак через сильну спеку та нега-разди з винайнятим житлом, скоротили строк у

Закордонні поїздки учнів Києво-Печерської гімназії наприкінці хіх – на початку хх ст.

133

2 Петр В. И. О летних экскурсиях учеников Киево-Печерской гимназии. – К., 1901. – С. 1–3.3 Из воспоминаний профессора В. Петра // Русский экскурсант. – 1916. – № 1. – С. 22–27; № 2. – С. 24–25.4 Будучи прихильником сокільського руху, чех за походженням В. Петр від початку функціонування гім-

назії запровадив у ній гімнастику. Задля цього він особисто відвідав Прагу і запросив до вчителювання одногоз кращих інструкторів сокільких товариств (див.: Из воспоминаний профессора В. Петра // Русский экскурсант.– 1916. – № 1. – С. 21). На той момент у Російській імперії гімнастику викладали лише у військових навчальнихзакладах. Обов’язковим предметом для чоловічих середніх закладів загальної освіти вона стала з 1889 р. від-повідно до циркуляра міністерства народної освіти від 26 квітня (докладніше інструкцію та програму викла-дання гімнастики див.: Журнал Министерства народного просвещения. – СПб., 1889. – Ч. 264. – С. 10–44).

5 Из воспоминаний профессора В. Петра // Русский экскурсант. – 1916. – № 1. – С. 21–22.6 Петр В. И. О летних экскурсиях учеников Киево-Печерской гимназии. – С. 17–18; Из воспоминаний

профессора В. Петра // Русский экскурсант. – 1916. – № 2. – С. 25.7 Петр В. И. О летних экскурсиях учеников Киево-Печерской гимназии. – С. 17–21; Из воспоминаний

профессора В. Петра // Русский экскурсант. – 1916. – № 2. – С. 25–30; Экскурсия в Париж на выставку и поЗападной Европе воспитанников Киево-Печерской гимназии в 1900 году. Дневник учеников VII кл. П. Бази-левича и VI кл. А. Рихтера // Отчёт о состоянии Киево-Печерской гимназии за 1900–1901 и 1901–1902 учеб-ные годы. С приложениями. – К., 1903. – С. 49–120.

8 Нині це частина чеського міста Дечин.

полови ну9. Якщо побачене у Парижі В. Петр опи-сав лише словом «прекрасно», то його вихованціприсвятили цьому 13 повних друкованих сторіноксвого щоденника10. Не вдаючись до характеристикиусього тексту, докладніше розглянемо міркуваннястаршокласників про виставку та місто загалом.

Всесвітня виставка справила на київськихгімназистів неабияке враження. Хоча вони відві-дували її щодня, обійти всю експозицію їм невдалося. Особливе захоплення викликали паві-льйони французьких колоній, де можна булоспостерігати «життя Сходу в усій його оригіналь-ності». Ця частина виставки,з погляду юнаків,була «найгамірливішим куточком», який приваб-лював численну публіку й де години спливали не-помітно. Із павільйонів європейських країн най-більше сподобався італійський, оформлений устилі ренесанс. Доволі критично було оціненопредставництво Російської імперії, особливо від-діл живопису – з «посередніми» картинами, котрімало привертали увагу навіть «скромних поціно-вувачів мистецтва». Серед інших речей, які зди-вували екскурсантів, значилися Ейфелева вежа,гігантське оглядове колесо, мареорама11 та вели-кий глобус, виготовлений за проектом відомогофранцузького географа Ж. Реклю. В організа-ційно-технічному забезпеченні виставки та її ком -фортності для відвідувачів учні побачили як по-

зитивні, так і негативні моменти. Вони схвальновідгукнулися про «рухомі тротуари», стоячи наяких можна було об’їхати всю експозицію. Суттє-вим прорахунком визнали відсутність безкоштов-них місць для перепочинку12. Загалом від Парижау гімназистів залишилися «хаотичні» враження яквід недостатньо облаштованого міста, «де зранкудо вечора триває вічна метушня»13.

У спогадах про інші відвідані місцевості ор-ганізатор та учасники екскурсії були досить од-ностайними. У Швейцарії вони захоплювалисяпереважно природними ландшафтами – Женев-ським, Тунським, Брієнським, Фірвальдштет-ським озерами, горами Веттергорн, Юнгфрау, Рігіта іншими вершинами альпійського гірськогохребта, Аарською ущелиною, Райхенбаським іРейнським водоспадами тощо. У Німеччині їмнайбільше запам’яталися об’єкти культурно-мис-тецької спадщини – Кельнський собор, Дрезден-ська картинна галерея, мюнхенські пінакотеки тагліптотека14, а також обераммергауські містерії15.В Австро-Угорщині увагу привернула пам’яткаархеології – залишки давньоримського містаАквінкума неподалік Будапешта16.

У наступні роки В. Петр продовжив практикулітніх закордонних мандрівок вихованців Києво-Печерської гімназії, а з 1905 р. – учнів власногосереднього навчального закладу (див. табл.).


134

9 Из воспоминаний профессора В. Петра // Русский экскурсант. – 1916. – № 2. – С. 27.10 Петр В. И. О летних экскурсиях учеников Киево-Печерской гимназии. – С. 19; Экскурсия в Париж на

выставку и по Западной Европе воспитанников Киево-Печерской гимназии в 1900 году. – С. 68–81.11 Мареорама – атракціон, у якому завдяки спеціальному пристрою створюється ілюзія морської подорожі

на судні. 12 Докладніше див.: Экскурсия в Париж на выставку и по Западной Европе воспитанников Киево-

Печерской гимназии в 1900 году. – С. 69–75.13 Там же. – С. 81.14 Пінакотека (відгрец.πινακοθήκη –«зібрання картин») – картинна галерея, художній музей. Одними з

найвідоміших у світі є три мюнхенські пінакотеки. Стару пінакотеку було відкрито 1836 р. на основі колекціїтворів живопису майстрів Середньовіччя до середини XVIII ст., зібраної правителями Баварії. У Новій піна-котеці, заснованій у 1853 р., представлено європейське мистецтво другої половини XVIII – початку ХХ ст.Відкрита 2002 р. Пінакотека сучасності – це музей мистецтва, архітектури та дизайну ХХ–ХХІ ст. Докладнішедив.: https://www.pinakothek.de

Гліптотека (від грец. glyptein – «різати камінь») – зібрання скульптури і гліптики (різьблення на кольо-рових і дорогоцінних каменях). Мюнхенська гліптотека – музей античної скульптури, відкритий для відві-дування з 1830 р.

15 Обераммергау – селище в Альпах неподалік Мюнхена, де з 1634 р. щорічно, а згодом що десять роківз травня по жовтень жителі влаштовують багатогодинні театралізовані вистави про життя і смерть ІсусаХриста. Традиція існує й дотепер. Наступна містерія «Страсті Христові» відбудеться в 2020 р. Докладнішедив.:https://www.gemeinde-oberammergau.de/de/passionsspiele/geschichte

16 Аквінкум (лат. Aquincum) – латинська назва стародавнього міста, що існувало на території сучасногоБудапешта. За часів Римської імперії місто було адміністративним центром провінції Паннонія. З 1778 р. йдонині тривають археологічні розкопки поселення на основі яких створено музей. Докладніше про музейдив.: http://www.aquincum.hu/en/

Юні екскурсанти разом із наставникамиоб’їздили майже всю Західну Європу. Вони по-бували в Австро-Угорщині, Німеччині, Франції,Монако, Швейцарії, Італії, Бельгії, Нідерландах,Швеції, Данії. Хоча в різні роки деякі пункти ту-ристських маршрутів повторювалися, кожна по-дорож була по-своєму оригінальною й цікавоюдля нових учасників. Особливо пам’ятною ви-далася поїздка до Італії 1904 р., коли київські ек-скурсанти потрапили на аудієнцію до папи рим-ського Пія X, про що в тодішніх газетахнаписали як про незвичну подію20.

Загалом зусиллями професора В. Петра, домоменту вимушеного припинення його викла-

дацької діяльності в середніх навчальних закла-дах у 1908 р., було організовано 15 тривалихдальніх екскурсій, половина з яких – за межі Ро-сійської імперії.

Пізніше туристсько-екскурсійну справу вКиєво-Печерській гімназії продовжив викладачісторії Володимир Вікторович Волошинов,значно розширивши географію подорожей.Зі своїми вихованцями він побував у Німеччині,Швеції, Норвегії, Греції, Туреччині та Єгипті. На1915 р. запланували поїздку до США, підготовкудо якої було розпочато ще в грудні 1912 року.Однак через події Першої світової війни реалі-зувати задумане так і не вдалося21. На закиди


135

РікНавчальний

заклад

Тривалість

поїздки

Кількість

учасниківОсновний маршрут

1900 Києво-Печерська гімназія

8 тижнів 97 Київ–Варшава–Берлін–Дрезден–Подмокли (Боденбах)–Прага–Франкфурт–Майнц–Кельн–Париж–Женева–Берн–Інтерлакен–Ґріндельвальд–Майрінґен–Люцерн–Цюріх–Констанц–Брегенц–Мюнхен–Відень–Будапешт–Львів–Київ


н/д н/д Київ–Біловезька пуща–Петербург–Виборг–Валаам–Іматра–Гельсінгфорс–Або18–Стокгольм–Мальме–Копенгаген–Роскілле–Варнемюнде–Росток–Берлін–Дрезден–Вар-шава–Київ


5 тижнів 40 Київ–Краків–Прага–Мюнхен–Цюріх–Люцерн–Мілан–Верона–Венеція–Трієст–Адельсберг19–Любляна–Відень–Варшава–Київ


6 тижнів 40 Київ–Відень–Трієст–Анкона–Барі–Неаполь–Рим–Флорен-ція–Генуя–Монте-Карло–Монако–Віллафранка–Ніцца–Генуя–Мілан–Верона–Інсбрук–Відень–Варшава–Київ

1905 Приватна гімназія В. Петра

н/д н/д Київ–Варшава–Берлін–Дрезден–Подмокли(Боденбах)–Прага–Відень–Краків–Львів–Київ


н/д 50 Київ–Варшава–Берлін–Мюнхен–Цюріх–Люцерн–Геше-нен–Мілан–Верона–Венеція–Трієст–Будапешт–Львів–Київ


н/д 50 Київ–Варшава–Берлін–Франкфурт–Майнц–Кельн–Брюс-сель–Брюгге–Остенде–Брюссель–Антверпен–Гаага–Схе-венінген–Амстердам–Зандам–Берлін–Варшава–Київ

17 Таблицю складено за: Из воспоминаний профессора В. Петра // Русский экскурсант. – 1916. – № 2. –С. 25–34;№ 3. – С. 40–44; № 4. – С. 8–9.

18 Або – шведська назва фінляндського міста Турку.19 Адельсберг – німецька назва словенського міста Постойна.20 Докладніше див.: Из воспоминаний профессора В. Петра // Русский экскурсант. – 1916. – № 3. –

С. 42–43.21 Центральний державний історичний архів України, м. Київ (далі – ЦДІАК України), ф. 707, оп. 164,

спр. 24, арк. 120–142.

Закордонні екскурсії київських гімназистів, організовані В. Петром (1900–1907 рр.)17

опонентів щодо недоцільності закордонних ман-дрівок В. Волошинов висловлював категоричнунезгоду з твердженням, що екскурсії учнівськоїмолоді мають відбуватися виключно в межах Ро-сійської імперії. У рапорті директору Києво-Пе-черської гімназії від 4 вересня 1914 р. він писав:«Загалом поділяючи погляди про те, що на пер-шому місці має бути ознайомлення учнів зісвоєю батьківщиною, я не можу заперечуватикористі від вивчення інших країн... Закордонніекскурсії, крім важливого освітнього значення,мають ще й ту неоціненну перевагу, що спри-яють розвиткові здорового патріотизму»22.

Проаналізувавши короткі описи здійсненихподорожей, можемо стверджувати, що вонимали як пізнавально-виховне, так і відпочин-ковo-оздоровче спрямування. «Благотворновпливають такі поїздки на здоров’я молоді, –писав В. Петр. Перебування на свіжому повітрівпродовж місяця чи двох у постійному русі й збезперервною зміною вражень бадьорить лю-дину, освіжає й оздоровлює юний організм…Під час подорожі міцнішають дружба й прияте-лювання, встановлюються добрі, майже родиннівзаємини між викладачами й учнями… Однатака поїздка розвиває більше, ніж рік книжногонавчання у закритій і тісній кімнаті, оскількиюнакові надається можливість на практиці пере-вірити те, чому навчився в школі, й набути новихзнань із тих галузей науки, котрі не включено догімназійного курсу23».

Зважаючи на те, що на зламі XIX–XX ст. уч-нівський екскурсійний рух у Російській імперії,зокрема й Україні, перебував на стадії станов-лення, розглянемо докладніше процес підго-товки до закордонної подорожі. Позаяк екскурсіївлаштовували окремі педагоги-ентузіасти, їм до-водилося займатися вирішенням усіх питань,пов’язаних з мандрівкою (визначення маршруту,формування групи, визначення та підготовка не-обхідного спорядження, оформлення документівтощо).

У Києво-Печерській гімназії розпочиналиготуватися до колективного виїзду за кордон запівроку до його здійснення, тобто з січня.Спершу визначали основну мету подорожі – від-відання певної країни (Швеція, Данія, Італія,Бельгія, Нідерланди), або події міжнародногозначення (Всесвітньої виставки 1900 р. у Парижіта 1906 р. у Мілані). Потім розробляли схемумаршруту, враховуючи побажання учнів, транс-портне сполучення, а також віддаленість і полі-тичне становище в місцевостях, які плануваливідвідати24. Після обговорення і затвердженнямаршруту на педагогічній раді, напряму абочерез попечителів навчальних округів,присту-пали до листування з установами, закладамитаокремими особами, котрі могли сприятивдаломуздійсненню поїздки. Ключове завдання такихпереговорів полягало у забезпеченні більш-менш комфортних умов проїзду, проживання, ог-ляду екскурсійних локацій та економії прицьому коштів. Із керівництвом іноземних заліз-ницьі пароплавних компанійдомовлялися пронадання екскурсантам окремих вагонів або пільгна квитки, з готелями– про пристойні й недорогікімнати з повним утриманням. У директорівнавчальних закладівпросили безкоштовногороз-міщення на нічліг. До послів і генеральних кон-сулів зверталися за супроводом під час перебу-вання туристичної групи у містах, де булидипломатичні представництва Російської імпе-рії, за допомогою у здешевленні проїзду, підшу-канні житла й таке інакше25. Далі займалисяоформленням необхідних для виїзду документів(списки учасників подорожі, дозволи, відпускніквитки, паспорти тощо).

Напередодні від’їзду закуповували їстівніприпаси, як-от ковбаса, чай, цукор, хліб, здоба,сир, масло, зельтерська вода26, з таким розра-хунком, щоб поповнити їх у наступному вели-кому пункті.Зі спорядження в дорогу браличайники, кухлі, столове приладдя, тарілки, осо-бисті речі27.


136

22 ЦДІАК України, ф. 707, оп. 164, спр. 24, арк. 123–123зв.23 Петр В. И. О летних экскурсиях учеников Киево-Печерской гимназии... – С. 22–23.24 Из воспоминаний профессора В. Петра // Русский экскурсант. – 1916. – № 4. – С. 10.25 Из воспоминаний профессора В. Петра // Русский экскурсант. – 1916. – № 2. – С. 25; Петр В. И. О лет-

них экскурсиях учеников Киево-Печерской гимназии. – С. 4–5, 17; ЦДІАК України, ф. 707, оп. 164, спр. 24,арк. 109, 111, 113, 114.

26 Зельтерська вода – природна або штучно виготовлена мінеральна соляно-вуглекисла вода.27 Петр В. И. О летних экскурсиях учеников Киево-Печерской гимназии... – С. 7.

Упродовж попередньої підготовки до ек-скурсії вихованці гімназії теж не гаяли часу.Вони шукалий вивчали інформацію про запла-новані маршрутом місця, їх природні умови, іс-торичне минуле, звичаї і традиції тамтешньогонаселення та інші практичні відомості, щознадобилися б у подорожі. Також серед учніврозподіляли певні обов’язки, зокрема обиралигосподарський комітет і редакційну комісію,котра повинна була докладно описувати ман-дрівку у щоденнику28.

Суттєвим фактором, який впливав на орга-нізацію тієї чи іншої подорожі, було її матері-альне забезпечення. На відміну від коротких міс-цевих прогулянок і краєзнавчих екскурсій зневеликим кошторисом, дальні поїздки, особ-ливо зарубіжні, потребували значних фінансо-вих витрат.Так, наприкінці ХІХ ст. подорожу-вання Російською імперією щороку обходилосякожному учневі Києво-Печерської гімназії орі-єнтовно в 100 руб., враховуючи знижки і пільги.Вартість першого виїзду за кордон становилазагалом 21 825 руб., тобто 225 руб. на однуособу29. Для порівняння, тоді на ці кошти можнабуло купити біля 100 індичих тушок, або 2 тгречки, чи орендувати на літній сезон трикім-натну дачу30. Якщо діти дворян, чиновників,купців 1-ї гільдії могли дозволити собі подібніекскурсії, то для більшості вихідців із міщан-ських, ремісницьких, селянських та іншихродин (у 1901/1902 навчальному році – це понад25% учнівського контингенту гімназії31) вонибули задорогими. Щоб забезпечити всім учнямможливість брати участь у подорожах, у на-вчальному закладі вдавалися до різних заходів:спеціальні батьківські внески, благодійна допо-мога, влаштування драматичних, літературно-

музичних вечорів тощо. Зібрані у такий спосібкошти надходили до Товариства допомоги неза-можним учням Києво-Печерської гімназії, якепотім оплачувало екскурсії нужденних вихован-ців32.

Значно зменшувало витрати на транспорткористування пільговим залізничним тарифом уРосійській імперії та «круговими» квитками заїї межами. Річ у тім, що зі зростанням учнів-ського туристичного потоку міністерство шляхівсполучення запровадило спеціальний тариф дляосвітніх екскурсій, організованих навчальнимизакладами. Відповідно до нього учнівські групиотримали право проїзду пасажирськими, пошто-вими та товаро-пасажирськими потягами у ва-гонах 3-го класу зі знижкою 75%, а пізніше –50%. При цьому пільгові квитки оформлялисяодразу на весь маршрут слідування і зберігалисвою чинність упродовж двох місяців від по-чатку поїздки. Крім того, екскурсанти могли роз-ташовуватися в окремих купе, або, при потребі,винаймати вагон повністю (його потім перечіп-лювали від одного потяга до іншого)33. Подоро-жування європейськими країнами полегшувалозавчасне придбання так званих кругових квитків(англ. – circulartourticket, фр. – billetcirculaire)34.Це дозволяло обирати напрямок руху залізни-цями на власний розсуд, почавши і завершившипоїздку в одному пункті, чи їздити визначенукількість днів за фіксовану плату.

Важливою частиною підготовки до закор-донної екскурсії було оформлення паспорта длявиїзду за межі імперії, вартість якого у той пе-ріод становила 10 руб. (згодом – 15 руб.) за до-кумент незалежно від кількості осіб, вписаних унього35. Якби паспорт отримував кожен учасникекскурсії, то на це потрібно було б витратити


137

28 Там само. – С. 5, 7–8.29 Там само. – С. 21–22.30 Див.: Молчанов В. Б. Життєвий рівень міського населення Правобережної України (1900–1914 рр.). –

К., 2005. – С. 115, 226–227.31 Отчёт о состоянии Киево-Печерской гимназии за 1900–1901 и 1901–1902 учебные годы. – С. XVI.32 Петр В. И. О летних экскурсиях учеников Киево-Печерской гимназии. – С. 4.33 Тарасова Н. В. Образовательный потенциал ученических экскурсий во второй половине XIX – начале

XX в. // Вестник ПСТГУ. Серия 4. Педагогика. Психология. – 2014. – Вып. 1 (32). – С. 48. – DOI:10.15382/sturIV201432.45-55; Баженов Н. Школьные экскурсии. Справочная книжка для организаторов и руководи-телей ученических экскурсий. – Харьков, 1914. – С. 33–34.

34 Петр В. И. О летних экскурсиях учеников Киево-Печерской гимназии... – С. 18.35 Докладніше про плату за закордонний паспорт у Російській імперії див.: Савчук Н. І. Встановлення

плати за закордонний паспорт у Російській імперії: історико-правовий аспект // Проблеми історії УкраїниХІХ – початку ХХ ст.: Зб. наук. праць. – К., 2017. – Вип. 27. – С. 166–179.

Betlii, O. V. (2015). Uchnivs’ki ekskursii po Ky-ievu v roky Pershoi svitovoi vijny. Naukov izapyskyNaUKMA. Istorychn inauky – Scientifi cPapers Na-UKMA. History, (169), 35–42. Retrieved fromhttp://nbuv.gov.ua/UJRN/NaUKMAi_2015_169_9 [inUkrainian].

Fedorchenko, V. K., Kostiukova, O. M., Dorova,T. A., &Oleksiiko, M. M. (2004). Istoriia ekskursij-noidiial’nosti v Ukraini: Navch. posibnyk. Kyiv: Kon-dor. [in Ukrainian].

Kyslova, N. B. (1998).V. I. Petr – orhanizatorshkil’nohoturyzmu v kintsi XIX – napochatku XX st. InTurystychno-kraieznavchi doslidzhennia (Vol. 1, ch. 2,pp. 157–164). Kyiv. [in Ukrainian].

Molchanov, V. B. (2005).Zhyttievyjriven’ mis’ -koho naselennia Pravoberezhnoi Ukrainy (1900–1914 rr.). Kyiv. [in Ukrainian].

Popovych, S. (2000). Korotkyj ekskurs v istoriiuvitchyznianohoturyzmu. Kraieznavstvo, 1/2, 88–98.[in Ukrainian].

Savchuk, N. I. (2017). Vstanovlennia platy za za-kordonnyj pasport u Rosijs’kij imperii: istoryko-pra-vovyjaspekt [Setting the fee for a passport in the Russ-ian Empire: historical and legal aspects] (O. P. Reient,Ed.). Problemy ìstorìï Ukraïni XIX-počatku XX st. –Problems of the history of Ukraine of XIX– beginningXX cc., (27), 166–179. [in Ukrainian].

Tarasova, N. V. (2014). Obrazovatel’nyj potencialuchenicheskix e’kskursij vo vtoroj polovine XIX – na-chale XX v. [Theroleoftheexcursionworkintheformatio-nofloveandrespectforthepast, the historical heritage ofRussia].VestnikPSTGU. Seriya 4. Pedagogika. Psixo-logiya – StTikhon’s University Review IV, 1(32), 45–55.doi:10.15382/sturIV201432.45-55. [in Russian].

значну суму грошей. Тому, збираючись у першуподорож Європою в 1900 р., з метою економіїкоштів В. Петрзвернувся до київського губер-натора Ф. Трепова і домігся дозволу записатидо паспортів супроводжувачів максимальноможливу кількість учнів36. Надалі такий при-йом практикували не лише в Києво-Печерськійгімназії, а й інших навчальних закладах, на-приклад, у Ялтинській Олександрівській гімна-зії та Феодосійському реальному училищі37.

Загалом викладене вище дозволяє ствер-джувати, що майже щорічні виїзди за кордонвихованців Києво-Печерської гімназії на по-

чатку ХХ ст. стали можливими завдяки зусил-лям кількох ініціативних педагогів, зокремаВ. Петра та В. Волошинова. Вони були глибокопереконані у корисності таких подорожей длямолоді й активно відстоювали свої погляди.Запроваджуючи колективні екскурсії за умоввідсутності подібної практики в Російськійімперії, директор навчального закладу В. Петр,методом спроб і помилок, фактично заклавоснови їх організаційного забезпечення. Томупедагога можна назвати одним із зачинателів вУкраїні шкільного туризму в його сучасномурозумінні.


138

36 Петр В. И. О летних экскурсиях учеников Киево-Печерской гимназии... – С. 18; Из воспоминаний про-фессора В. Петра // Русский экскурсант. – 1916. – № 2. – С. 25.

37 Див.: Державний архів Одеської області, ф. 42, оп. 35, спр. 2733, арк. 38–38зв; спр. 2762, арк. 80–81.

References

139

Історія України у світлі регіональних

досліджень

УДК 005(477):639. «18/19»

Олег Проців (м. Івано-Франківськ)

З історії мисливської зброярської фірми А. Дзіковськогоу Львові кінця ХІХ – початку ХХ століття

Ефективність галузі мисливського господарства тісно пов’язана з іншими галузями суспільноговиробництва. Однією з найважливіших напрямів було й залишається виробництво знарядь, які забез-печують ефективне та гуманне добування дичини. Тому актуальним на цей час залишається історич-ний досвід організації виробництва, торгівлі та ремонту мисливської зброї Галичини кінця ХІХ – по-чатку ХХ століття. В результаті опрацювання історичної фахової та публіцистичної літературивиявлено, що одним з найкращих прикладів ведення ефективного мисливського зброярського бізнесу до-сліджуваного періоду був львівський зброяр Альфред Дзіковський. Про успішність його справи свідчатьчисельні похвальні грамоти та медалі.

Встановлено, що для реклами Альфред Дзіковський користувався послугами спеціалізованої мис-ливської періодики – часопису «Ловець», «Господарський календар», «Календар Галичанин», «Мислив-ський та рибальський календар», газети «Огляд» та «Львівської газети». Крім зброї власного виготов-лення фірма торгувала зброєю та амуніцією відомих зброярських фірм: «Лефоше» (Lefaucheux),«Ланкастер» (Lancaster), «Кольт», «Teschner», «Dreyseg». Крім зброї та амуніції торгували також йсупровідними товарами – зброярським маслом, манками, спеціалізованими мисливськими торбами таіншими аксесуарами.

Історичний досвід організації мисливського зброярства Альфреда Дзіковського є цінним для сучас-них його послідовників з огляду на застосування його форм та методів організації бізнесу, а саме: рек-лами виробів через участь в тогочасних спеціалізованих виставках, рекламу у засобах масової інфор-мації, через особливості організації сімейного бізнесу, організаційне реформування, використанняторгової марки після смерті засновника.

Ключові слова: мисливство, Львів, Галичина, зброя, А. Дзіковський.

Oleg Protsiv

From the history of arms hunting firm of A. Dzikovskyyin Lviv in late 19th – early 20th century

The effectiveness of hunting economy is closely linked with other sectors of social production. One of themost important areas has been and continues to be the production tools that provide effective and humane bag-ging game. So important at this time is the historical experience of production, trade and repair of huntingweapons in Galicia late 19th - early 20th century. As a result, the historical study of professional and journalisticliterature revealed that one of the best examples of effective arms hunting of doing business in study periodwas Alfred Dzikovskyy, Lviv gunsmith. The success of his business indicates numerous praiseworthy deeds andmedals.

It was established that for advertising his business, Alfred Dzikovskyy used the services of a specializedhunting periodicals such as magazines «Catcher», «Economic Calendar», «Calendar Galychanyn», «Huntingand fishing calendar», the newspaper «Overview» and «Lviv newspaper». In its own weapons manufacturingcompany they traded arms and ammunition of famous gun-making companies such as «Lefoshe» (Lefaucheux),«Lancaster», «Colt», «Teschner», «Dreyseg». In addition to weapons and ammunition also they traded the re-lated products: butter of arms, semolina, specialized hunting bags and other accessories.

The historical experience of hunting gun making of Alfred Dzikovskyy is valuable for today for his followersbecause of use of his forms and methods of management of business, namely advertising of products throughparticipation in contemporary trade fairs, advertising in the media, due to the nature of the family business,organizational reform, use of the trade mark after the death of the founder.

Key words: hunting, Lviv, Galicia, weapons, A. Dzikovskyy.

140

Олег Процив

Из истории охотничьего оружейной фирмы А. Дзиковскогово Львове конца XIX – начала ХХ века

Актуальным в настоящее время остается исторический опыт организации производства, тор-говли и ремонта охотничьего оружия Галиции конца XIX - начала ХХ века. В результате обработкиисторической профессиональной и публицистической литературы выявлено, что одним из лучших при-меров ведения эффективного охотничьего оружейного бизнеса исследуемого периода был львовскийоружейник Альфред Дзиковский. Исторический опыт организации охотничьего оружейного АльфредаДзиковского ценно для современных его последователей, учитывая применение его форм и методоворганизации бизнеса, а именно: рекламы изделий участием в тогдашних специализированных выстав-ках, рекламу в средствах массовой информации, из-за особенностей организации семейного бизнеса,организационное реформирование, использование торговой марки после смерти основателя.

Ключевые слова: охота, Львов, Галичина, оружие, А. Дзиковский.

З історії мисливської зброярської фірми А. Дзіковського у Львовікінця ХІХ – початку ХХ століття

141

Велику роль в ефективності мисливськогогосподарства відіграють знаряддя полювання,які використовують мисливці. Однією з най-більш розвинених фірм з виготовлення, ремонтута торгівлі зброєю кінця ХІХ –початку ХХ ст.була зброярська фірма Альфреда Дзіковського.Історія його діяльності у Львові починається з1876 року, коли він викупив у львівського купцяБоніфація Штіллера магазин зброї1, 2. Через двароки, у 1878 р., він організував зброярську майс-терню в якій працювало 12 майстрів3.

У 1881 році у фаховому мисливському часо-писі Галицького мисливського товариствавперше опубліковано оголошення про реаліза-цію у Львові мисливських рушниць, карабінів,пістолетів та револьверів з патентованої фаб-рики М. Арендта у магазині А. Дзіковського занайнижчими цінами.

Як свідчить реклама, в подальшому асорти-мент зброї та супутніх мисливських товарів фір -ми був значно розширений. Зокрема, А. Дзіков-ський презентував свій магазин як єдиний уГаличині, в якому можна було купити зброюсистеми «Лефоше» (Lefaucheux) та «Ланкастер»(Lancaster) всіх відомих калібрів. Крім зброї,тут реалізовували патрони марки «Teschner» та«Dreyseg», ціна яких відповідно становила 2,20та 3,50 золотих. Для мисливців, які набивалипатрони самостійно, реалізовували дріб: 1 кг –36 центів, а при купівлі 10 і більше кілограмбула передбачена скидка до 34 центів. Вартістькілограму пороху коливалась від 1,42 до 3,60 зо-лотих. Крім зброї магазин торгував манками дляприваблювання самців козулі за ціною від 0,7до 2 золотих. Для ширшої реклами фірма написьмову вимогу розсилала розширений прейс-курант товарів та мисливський календар.

В ілюстрованому календарі «Галичанин» по-відомляли, що головний магазин зброї, мислив-ських знарядь, а також парфумерії А. Дзіковськогознаходився у Львові на вул. Кароля Людвіка,1.

Оголошення про реалізацію у Львовімисливських рушниць, карабінів, пістолетів та револьверів з патентованої фабрикиМ. Арендта (Бельгія)4.

1 Швагуляк-Шостак О. Курорт Боніфація. – Контракти. – 2008. – №25 (червень). – Режим доступу: ar-chive.kontrakty.ua/gc/2008/25/18-zayavi.html?lang=ua

2 Моршин-карпатська перлина про курорт Моршин на Прикарпатті – Режим доступу:marushchaksadyba.io.ua/s1683598/morshin-karpatska_perlina

3 Мисливський павільйон – Режим доступу: lvivcenter.org/uk/uid/picture/ ?pictureid=25354 Ogłoszenia // Łowiec – 1881. – № 1. – S.16.

Для приваблення потенційних клієнтів їм нада-вали можливість випробувати зброю при її ку-півлі. Вартість одноствольних рушниць стано-вила від 6 до 25 золотих, двостволок – 24-150золотих, двостволки марки «Ланкастер» 35-250золотих, двостволки фірми «Teschner» та «Drey-seg» 120-150 золотих. За 8-40 золотих можнабуло купити зброю для дітей. Вартість револь-верів коливалась від 4,25 до 50 золотих.

Крім зброї можна було купити патрони дозброї всіх систем за ціною виробника. Вартістьсотні патронів коливалась у межах 1,35-8 золо-тих. Для мисливців, які надавали перевагу спо-ряджати патрони самостійно, реалізовували спе-ціальні ручні машинки за ціною 1-5 золотих.Для полювання продавали також спеціальні мис-ливські торби, одяг, шапки,чохли для зброї.

3 ’2018Олег Проців К Р А Є З Н А В С Т В О

142

5 Ogłoszenia // Łowiec – 1884. – № 8. – S.136.6 Ogłoszenia // Haliczanin, kalendarz powszechny zastosowany do potzreb wszystkich mieszkancow Galicji i

ilustrowany rok pański 1883. – Lwów:, 1883.

Реклама головного магазину мисливської

зброї зброярської фірми Альфреда Дзіковського6.

Реклама магазину мисливської зброї Альфреда Дзіковського5


143

7 Ogłoszenia // Łowiec – 1885. – № 7. – S.120.8 Kalendarz myśliwski i rybacki na rok 1885. – Lwów: Gal. Tow. Łowieckie, 1885. – S. 298.

У 1885 році з’явилась реклама фабрики тамагазину зброї Альфреда Дзіковського, а такожоголошення про продаж 500 рушниць. Відзнача-лось, що фірма отримала нагороду на крайовійвиставці та має філію у Тернополі7.

На мисливський сезон 1886/7 років для мис-ливців пропонувала новинку – англійський ка-рабін системи «Кольт» вартістю 65 золотих. То-гочасний мисливський закон, на відміну відсьогочасного, не забороняв полювати вночі. Тождля мисливців пропонували спеціальні світловіприлади для полювання на кабанів, качок, гусей.Вартість приладу разом з інструкцією користу-вання становили 1 золотий.

Реклама зброї містилась не лише у спеціа-лізованих мисливських виданнях, але й у сус-пільних та наукових, зокрема в «Огляді»(«Przegląd»), що позиціонував себе як сус-пільно-політичний і літературний часопис.Так, у 1888 році тут подавали рекламу мислив-ської зброї, але, враховуючи специфіку чита-

чів, наголос поставили на рекламу зброї, необ-хідної для захисту у випадку війни. Зокрема,пропонували револьвери у будь-якій кількостіза ціною 50 золотих.

У рекламі, розміщеній у «Ловці» (1899 р.),крім асортименту мисливської зброї інформу-вали про високі відзнаки фірми: 10 медалей. Длятих, хто цікавиться виробами фірми, у магазиніможна було безоплатно отримати прейскурантна товари.

Реклама зброярської фірми А. Дзіковськогоу Мисливському та рибальському календаріза 1885 р. рекламувалась мисливцям не лишерізноманітні системи зброї за найнижчимицінами, але інформували, що у Тернопільськійфілії можна купити зброю не лише мисливцям,але й також держслужбовцям, військовим та

поліціянтам.

Реклама зброярської фірми Альфреда Дзіковського8.


144

9 Ogłoszenia // Łowiec – 1887. – № 1. – S.28.10 Ogłoszenia // Przegląd – 1888. – № 53. – S.4.

Реклама зброярських фірмАльфреда Дзіковського

та Францішка Ерліха9

Реклама зброярської фірми А. Дзіковського10.


145

11 Ogłoszenia // Łowiec – 1899. – № 16. – S.192.12 Z Izby sądowej. // Gazeta lwowska. – 1899. – № 110.– S.3.13 Ogłoszenia // Łowiec – 1901. – № 1. – S.12.14 Ogłoszenia // Łowiec – 1902. – № 20. – S.246.15 Ogłoszenia // Łowiec – 1903. – № 9. – S.110.

Вміння та навички Альфреда Дзіковськогоу виробництві зброї використовували органидержавної влади. Він виступав зброярсько-баліс-тичним експертом під час судових засідань ульвівських судах12.

Про високу повагу до якості зброї свідчитьоголошення про реалізацію комісійної мислив-ської зброї від п. Ольшевської (Львів, вул. Ма-лецького, 10). Вона вказувала, що зброя купленау магазині А. Дзіковського.

У 1903 році магазин подав рекламу про про-даж різних видів пороху та патронів до мислив-ської зброї, відзначивши, що відповідно до роз-порядження Міністерства війни від 6 травня1902 року № 744 фірма отримала ліцензію напродаж австрійського пороху у Галичині та Бу-ковині15.

Крім того, з реклами фірми, опублікованоїу «Господарському календарі», видно зміну ад-реси магазину зброї.

Після смерті на 56 році життя Альфреда Дзі-ковського (12 жовтня 1906 року) у некролозібули перераховані всі його заслуги. Він був ус-пішним торгівцем, членом Галицького мислив-ського товариства, почесним членом товариства

Реклама фабрики та магазину зброї АльфредаДзіковського про продаж рушниць11.

Реклама фабрики та магазину зброї АльфредаДзіковського, де вказано, що фірма нагород-жена почесним дипломом Міністерства торгівлі

та 10 різними медалями13.

Оголошення про продаж зброї з магазину А. Дзіковського14.

мисливців Святого Губерта, бухгалтером цих то-вариств, власником найкращої зброярської майс-терні та магазину мисливської зброї17.

Некролог

Після смерті Альфреда Дзіковського йогозброярську справу успадкував син Здіслав Дзі-ковський, який опублікував оголошення наступ-ного змісту: «Маю честь повідомити, що буду йнадалі добросовісно вести зброярську майс-терню і магазин зброї А. Дзіковського з 30-літ-нім стажем у Львові, й триматиму високу планкубатька»18.


146

Реклама магазину Альфреда Дзіковського(Львів, вул. Людвіка, 3) щодо реалізації зброї

та набоїв16.

Реклама фірми Альфреда Дзіковського.

16 Ogłoszenia // Gospodarz kalendarz – 1906. S.266.17 Ogłoszenia // Łowiec – 1906. – № 20. – S.250.18 Ogłoszenia // Łowiec – 1906. – № 24. – S.298.

Оголошення доктора Здіслава Дзіковського,сина Альфреда Дзіковського.


147

19 Dział IV. Przemysł metalowy. Rusznikarstwo (broń myśliwska). // Skorowidz premzslowo- handlowy Kro-lestwa Galicyi II wydanie. Lwów:1912. – S.458.

20 Ogłoszenia // Gazeta lwowska. – 1908. – № 261.– S.10.21 Ogłoszenia // Łowiec – 1921. – № 3. –S.8.22 Ogłoszenia // Łowiec – 1908. – № 1. – S.12.23 Ogłoszenia // Łowiec – 1908. – № 19. – S.230.24 Gospodarz kalendarz – 1909.25 Ogłoszenia // Łowiec – 1915. – № 1. – S.1.

Через два роки по смерті Альфреда Дзіков-ського відповідно до рішення крайового суду від20 вересня 1908 року було зареєстроване госпо-дарське товариство «Альфред Дзіковський»(Львів, вул. Кароля Людвіка, 3) з правом торгівліта ремонту зброї19, що свідчить, про високу довірудо його імені. Акціонерами фірми були ЗдіславДзіковський, Казимир Табачковський та РишардСарторі20. Про відмінну якість зброї, яку виготов-ляв А. Дзіковський, свідчить також реклама Рі-шарда Сарторі, багаторічного партнера та техніч-ного директора керівника фірми А. Дзіковського.

У рекламі від в 1908 року відзначалось, щофірма Альфреда Дзіковського була єдиною у Га-личині фабрикою зброї, відзначеної на вистав-ках найвищими нагородами, і була генеральнимпредставником у Галичині та Буковині фабрикзброї Зауера та Коллатха22.

У 1915 році господарське товариство А. Дзі-ковського було перереєстроване на Галицькумисливську спілку.

Оголошення Я. Сарторі (Львів, вул. Курко ва, 2) –багаторічного партнера та технічного керівникафірми А. Дзіковського з рекламою власноїзброярської фірми, що реалізує порох, зброю,

мисливські знаряддя, оптичні приціли21.

Реклама фірми (Альфреда Дзіковського) «Alfred Dzikowski».

Оголошення зброярської майстерні (АльфредаДзіковського) «Alfred Dzikowski» про реаліза-

цію відомого засобу для чищення зброї «BALISTOLU – KLEWERA»23.

Реклама зброярської фірми Альфреда Дзіковського24.

Оголошення Галицької мисливської спілки –правонаступниці фірми А. Дзіковського

(Львів, вул. Кароля Людвіка, 1) про наявністьспортивних товарів найкращої якості25.

Добре ім’я Альфреда Дзіковського експлуа-тували й у Другій Речі Посполитій. У 1922 роців часописі «Ловець» опублікували оголошенняпро реалізацію зброї за адресою: вул. Легіонів,3, з зауваженням, що тут знаходилась мислив-ська спілка імені А. Дзіковського.

Також для популяризації мисливської зброївикористовували виставки, де зброярі мали мож-ливість представити власну продукцію. Так, у1882 році в Перемишлі проходила промисловавиставка, в якій взяв участь львівський зброярАльфред Дзіковський. Газета Львівська відзна-чала, що представлену ним зброю розмістили вокремому сейфі, а сумарна вартість цієї зброїскладала 1500 золотих. В кулуарах говорили, щонайкращою зброярською фірмою у Львові є фірмаТ. Вішновецького, що перейшла у власністьА. Мольнара, але й надалі виробляє дуже якісну


148

26 Ogłoszenia // Łowiec – 1917. – № 7-8. – S.49.27 Ogłoszenia // Łowiec – 1922. – № 1. – S.12.28 Ogłoszenia // Łowiec – 1921. – № 3. – S.8.29 Ogłoszenia // Łowiec – 1935. – № 3. – S.36.

Оголошення Галицької мисливської спілки –правонаступниці фірми А. Дзіковські (Львів,

вул. Кароля Людвіка, 1) про великий вибірнабоїв до мисливської зброї26.

Реклама магазинузброї по вул. Легіонів, 3,

Львів27.

Оголошення зброярської фірми (Львів, вул. Легіонів, 3) про реалізацію

мисливської зброї різних фірм28.

Реклама магазину Е. Дмитраха про продажзброї (Львів, вул. Легіонів, 3)29.


149

30 Wystawa w Przemyślu. // Gazeta lwowska. – 1882. – № 207.– S.3.31 Wystawa krajowa. Kraków dnia 19. września. // Gazeta Narodowa. – 1887. – № 215.– S.1-2.32 Wystawa krajоwa w Krakowie. // Gazeta lwowska. – 1887. – № 211.– S.5.33 Żurowski Teofil. Korespondencye // Łowiec – 1894. – № 9. – S.142.34 Korespondencye// Łowiec – 1894. – № 10. – S.157.35 Sprawy galic. towaryzstwa łowieckiego //Łowiec. – 1882. – № 11. – s.161.36 Sprawozdanie stenograficzne z Walnego zgromadzenia galic. Towarzystwa łowieckiego z dnia 14. pażdzier-

nika 1882//Łowiec. – 1882. – № 11. – Dodatek nadzwyczajny do N 11

зброю30. На наступній виставців у Кракові у 1887року директор зброярської фірми А. ДзіковськогоА. Табачковський31 отримав 2 дукати премії та по-хвальну грамоту за відмінну якість зброї32.

На загальногосподарській Галицькій вис-тавці 1894 року у Львові були відзначені й збро-ярські фірми. Зокрема, Теофіл Жировський –суддя на крайовій виставці, відзначав, що навиставці проходили випробування зброї львів-ських фірм А. Дзіковського, Шадковського таКопчинського. На його думку, зброя фірми Аль-фреда Дзіковського є найкращою. Під час випро-бувань на показових стрільбах по мішенях всі8 пострілів поцілили у чорне коло мішені, а припострілі у мішень зайця з відстані 36 метрів дро-бом № 4 попадання становило від 24 до 34 дро-бинок. З цієї відстані дріб пробивав 100 листівпаперу і, на думку автора, якщо б ще було до-дано 30 аркушів, він їх також пробивав б. Якістьзброї фірм Шадковського та Копчинського такожє відмінною, але їх ціна є вищою33. Про слуш-ність думки судді свідчить той факт, що пред-ставлені експонати майстерні Альфреда Дзі-ковського були відзначені бронзовою медаллюМіністра рільництва Австрії34.

Крім виставок мисливську зброю у Львовіпредставляли в мисливському музеї, який діявпри Львівській лісовій школі. Для організаціїмисливського музею журнал «Ловець» звертався

до своїх читачів з проханням направляти доЛьвівської лісової школа стару зброю різнихсистем, мисливські знаряддя, а саме: сітки,сільця, конфісковані у браконьєрів, а також різніроги, шкіри, клики35. Учнів у цій школі вивчалиіз способами поводження зі зброєю. А оскількишкола власної зброї не мала, то позичали її уторгівців та графа В. Дідушицького. Тож орга-нізація мисливського музею сприяла б вив-ченню мисливської науки36.

Слід відзначити, що Альфред Дзіковськийбув бібліофілом. Книги з його приватної бібліо-теки на мисливську тематику з його екслібрисомрозійшлись по книгозбірнях.

Отже, зброярська фірма Альфреда Дзіков-ського спричинилась до розвитку мисливськогогалузі Галичини, про що свідчать чисельні наго-роди з виставок, відгуки у пресі тощо. З метоюрозширення торгівлі зброєю та набоями широкозастосовували рекламу виробів як у фаховихмисливських виданнях, так і суспільно-політич-них та у господарських календарях.

Екслібрис А. Дзіковського

References Shvahulyak-Shostak O., (2008) „Kurort Bonifat-

siya.” Kontrakty, [Online], vol . 25 (cherven’) avai-lable at: archive.kontrakty.ua/gc/2008/25/18-zayavi.html?lang=ua

Morshyn-karpat·s’ka perlyna pro kurort Morshynna Prykarpatti, [Online], available at: marushchaksa-dyba.io.ua/s1683598/morshin-karpatska_perlina

Myslyvs’kyy pavil’yon, , [Online], available at:lvivcenter.org/uk/uid/picture/ ?pictureid=2535

„Kalendarz myśliwski i rybacki na rok 1885.”(1885), Lwów: Gal. Tow. Łowieckie,. – pp. 298.

Dział IV. Przemysł metalowy. Rusznikarstwo (brońmyśliwska). (1912), „Skorowidz premzslowo-handlowyKrolestwa Galicyi II wydanie.“ Lwów, pp. 458.

.Żurowski Teofil. Korespondencye (1894),„Łowiec”, vol. 9. – pp. 142.

Korespondencye (1894), „Łowiec”, vol. 10. –pp. 157.

150

УДК 94(477.52):329.61«1905»

Дмитро Кудінов (м. Суми)

До питання про існування Сумського осередку РУП-УСДРПв період революції 1905–1907 рр.

Метою наративу є констатація факту існування Сумської групи РУП-УСДРП і визначення її місця таролі в революційних процесах на півночі Слобожанщини у 1905 р. За основу публікації взятий лист членаРеволюційної української партії Антона Короткевича, адресований ним із Сум своїм товаришам у Харкові.Аналіз документу здійснювався на основі таких історичних джерел як архівні документи, опублікованізбірки документів та матеріалів, мемуари, монографічні й узагальнюючі дослідження. Розкриття обраноїтеми зумовило звернення до загальнонаукових методів (гіпотетичний і дедуктивний методи, аналіз, порів-няння) та методів історичного дослідження (ретроспективний, історико-ситуаційний, описовий методий метод конкретного історіографічного аналізу). Зміст документу розкритий за наступними питаннями:1) суперечність даних про мережу осередків РУП-УСДРП на Харківщині у вітчизняній історико-партоло-гічній літературі; 2) особистість автора листа і час його написання; 3) відомості про діяльність організаціїта її порівняння із тактичними настановами керівництва партії; 4) характер відносин Сумської групиРУП-УСДРП із іншими політичними організаціями; 5) ступінь впливовості партії в Сумському повіті у пе-ріод найвищого підйому революції. Оскільки лист А. Короткевича – на сьогодні фактично єдине відоме намзмістовне джерело з минулого Сумської групи РУП-УСДРП, що лише фрагментарно свідчить про її існу-вання та активність, то подальше дослідження теми організаційної присутності та діяльності структурпартії на півночі Слобожанщині можливе завдяки перспективному тематичному розшуку інформації пронеї. Завданнями на майбутнє такої наукової роботи є з’ясування обставин утворення та припинення існу-вання, чисельності та поіменного складу групи, характер її звʼязків із іншими партійними організаціями,нарешті, більш глибоке розкриття загального змісту діяльності осередку.

Ключові слова: Перша російська революція, Сумська група Революційної української партії – Ук-раїнської соціал-демократичної робітничої партії, Всеросійський селянський союз, ліберали, селянство.

Dmytro Kudinov

To the Issue of the Sumy RUP–USDLP Unit ExistenceDuring the Russian Revolution of 1905

The purpose of the narrative is statement of the fact of Sumy Group of the existence and definition of its placeand role in the revolutionary processes in Northern Sloboda Ukraine in 1905. The publication framework is com-prised of a letter written by a member of the Revolutionary Ukrainian Party Anton Korotkevich which is addressedfrom Sumy to his comrades in Kharkiv. The analysis of the document was performed on the grounds of such his-torical sources as archival documents, published collections of documents and materials, memoirs, monographicand generalizing researches. Elaboration of the given topic determined adverting to general scientific investigativetechniques (speculative and deductive methods, analysis and comparison tools) as well as to the methods of his-torical research (retrospective, historical case studies, descriptive method, specific historiographic analysis).

The content of the document covers the following issues: 1) the controversy of data about the network of theRUP-USDLP units in Kharkivschyna in national historical partological literature; 2) the personality of the letterauthor and the time of its composition; 3) the records about the organization activity and its comparison with tac-tical instructions of the party’s leaders; 4) the character of the relationship between Sumy Group of the RUP-USDRP with other organizations; 5) the degree of the party influence in Sumy district during the revolution climax.

In fact, Korotkevitch’s letter is currently the only known meaningful source from the past of Sumy group ofthe RUP-USDLP and, since it evidences the group existence and activity only fragmentarily, further researchon the issue of organizational presence and commitment of the party structures in the north of Sloboda Ukraineis only possible after the discovery of other sources from the history of the region political life. The task for thefuture scientific work is to find out about the establishment and termination of the group, number of its membersand their names, the character of the unit activity.

Key words: The Russian Revolution of 1905, Sumy Group of the the Revolutionary Ukrainian Party – theUkrainian Social Democratic Labour Party, the All Russian Peasant Union, liberals, peasantry.

До питання про існування Сумського осередку РУП-УСДРП у період революції 1905-1907 рр.

151

Дмитрий Кудинов

К вопросу о существовании Сумской ячейки РУП-УСДРПв период революции 1905–1907 гг.

Цель наратива – констатация факта существования Сумской группы РУП-УСДРП и определенияее места и роли в революционных процессах на севере Слобожанщины в 1905 г. За основу публикациивзято письмо члена Революционной украинской партии Антона Короткевича, адресованное им из Сумсвоим товарищам в Харькове. Анализ документа осуществлялся на основании таких историческихисточников, как архивные документы, опубликованные сборники документов и материалов, мемуары,монографические и обобщающие исследования. Раскрытие избранной темы обусловило обращение кобщенаучным методам (гипотетический и дедуктивный методы, анализ, сравнение) и к методамисторического исследования (ретроспективный, историко-ситуационный, описательный методы иметод конкретного историографического анализа). Содержание документа рассмотрено в следующемпорядке вопросов: 1) противоречивость данных о сети ячеек РУП-УСДРП на Харьковщине в отече-ственной историко-партологической литературе; 2) личность автора письма и время его написания;3) известия о деятельности организации и ее сравнение с тактическими установками партии; 4) харак -тер отношений Сумской группы РУП-УСДРП с другими политическими организациями; 5) степень влия-тельности партии в Сумском уезде в период наивысшего подъема революции. Поскольку письмоА. Корот кевича – сегодня единственный известный нам содержательный источник о прошлом Сумскойгруппы РУП-УСДРП, который лишь фрагментарно свидетельствует о ее существовании и активности,дальнейшее исследование темы организационного присутствия и деятельности структур партии насевере Слобожанщины возможно благодаря перспективному тематическому поиску информации. Зада -чами на будущее такой научной работы является исследование обстоятельств создания и прекращениесуществования, численности и поименного состава группы, характер ее связей с другими партийнымиорганизациями, наконец, более глубокое раскрытие общего содержания деятельности ячейки.

Ключевые слова: Первая русская революция, Сумская группа Революционной украинской партии –Украинской социал-демократической рабочей партии, Всероссийский крестьянский союз, либералы,крестьянство.

В історико-партологічній науковій літера-турі важливе місце посідає питання про розга-луженість партійних організацій та особливостіїхньої діяльності на місцях. І хоча, як правило,розвідки останнього часу мають здебільшогоуточнюючий характер (розкриття певних сторіндіяльності осередків, перелік імен їхніх членів,конкретизація часу виникнення та зникнення ор-ганізацій), все ж таки залишається простір й длявідкриттів. Це, безперечно, відноситься й до ви-світлення діяльності окремих груп Революційноїукраїнської партії – Української соціал-демокра-тичної робітничої партії в Харківській губернії.

Основу даної публікації складає перлюстро-ваний лист активіста РУП-УСДРП та керівникаїї Сумської групи Антона Короткевича – реальнесвідчення існування структури партії на півночіХарківської губернії в 1905 році. Цей документзберігається в справі «Українська соціал-демо-кратична робітнича партія» фонду Департаменту

поліції Державного архіву Російської Федерації.Вперше було введене в науковий обіг авторомпублікації 1. За змістом та призначенням по-слання є не стільки вільними роздумами авторачи звичайним повідомленням, а, скоріше, рапор-том партійця вищій за ієрархією інстанції, хочай написаної в дружній та неформальній формі.

Оскільки зазначене джерело відбиває ситуа-цію революційного підйому в регіоні, особли-вості відносин із іншими опозиційними групамита селянством – основним обʼєктом революцій-ної пропаганди, – а також певною мірою вказуєна тактику української лівої партії в організаціїселянства, то аналіз документу неможливий ви-ключно сам по собі, відірваний від інших мате-ріалів, що більш повно відтворюють картину якрозвитку партії, так і суспільно-політичногожиття Сумщини в роки Першої російської рево-люції (ПРР). Його основою є історіографічніта документальні джерела. Озброєння подібною

1 Кудинов Д. В. Сумские либералы в российском освободительном движении, 1901–1906 гг.: региональноеизмерение: монография. – Сумы: ООО «Печатный дом «Папирус», 2013. – С. 108–110; Кудінов Д. В. Селян-ський рух у Лівобережній Україні в 1905–1907 рр.: дис. … канд. іст. наук: 07.00.01. – Київ, 2009. – С. 152–154.

інформацією дозволяє поставити за мету даногодослідження як констатацію факту існуванняСумської групи РУП-УСДРП, так і визначення їїмісця та ролі в революційних процесах на пів-ночі Слобожанщини в 1905 році. Конкретизаціяцілі передбачає розкриття наступних питань:1) суперечність даних про мережу осередківРУП-УСДРП на Харківщині у вітчизняній істо-рико-партологічній літературі; 2) особистість ав-тора листа і час його написання; 3) відомості продіяльність організації та її порівняння із тактич-ними настановами керівництва партії; 4) харак-тер відносин Сумської групи із іншими організа-ціями; 5) ступінь впливовості партії в Сумськомуповіті в період найвищого підйому революції.

На разі у дослідженнях з історії українськихполітичних сил початку ХХ ст. Сумська групаРУП-УСДРП не згадується в переліку місцевихосередків партії. Більше того, вітчизняний істо-рик С. Наумов на основі вивчених документівукраїнських архівів дійшов висновку, що наХарківщині «крім губернського міста, в жодномуіншому не вдалося створити партійну організа-цію». Але в одній зі своїх публікацій він все жтаки визнав – «у жандармських документах є ін-формація про осередки УСДРП у Охтирськомута Сумському повітах, але її слід вважати – при-наймні поки що – непідтвердженою, оскількижодних реальних доказів існування цих організа-цій (література, документація, згадки у партій-них виданнях, спогадах тощо) виявити не вда-лось» (курсив авт.)2. Вочевидь, подібні висновкиобумовлені відсутністю ґрунтовних свідчень проіснування повітових осередків РУП-УСДРП наСлобожанщині в українських архівах, а також недосить виразною діяльністю (наприклад, у Су -мах «рупівці» не виступали на мітингах), яку

затьмарювали більш міцні організації російськихпартій та Всеросійського селянського союзу(ВСС). Крім того, бідність свідчень про Сумськугрупу РУП-УСДРП можна пояснити браком по-ліцейських матеріалів – одного з основних дже-рел вивчення минулого партій. У квітні 1906 р.помічник начальника Харківського губернськогожандармського управління в Сумському повітіпідполковник М. Краснощоков скаржився на-чальству на те, що йому «встановити зв’язок[революційних] організацій, віднайти самі нитіконтактів не вдалося через повну відсутністьагентури в такому великому пункті як Суми»3.Останнє і зумовлює те, що значна частина дета-лей розвитку революційного руху, дій окремихгруп та осіб виявилися непоміченими МВС, а,отже, залишилися невідомими й дослідникові.

Через це майже нічого не відомо й про Ан-тона Короткевича. Його прізвище не зустріча-ється у відомих історикам документах поліції.Немає його і в списках МВС серед переліку осіб,що внаслідок поліцейського трусу вільної гро-мади у Харкові 19 листопада 1903 р. потрапилиу поле зору правоохоронців, серед членів харків-ського осередку УСДРП за даними Харківськогоохоронного відділення на 8 червня 1906 р., середосіб, які притягалися до судової відповідаль-ності та виселялися за межі Харківської губерніїв 1906 р., а також в окремому «чорному списку»революціонерів Сумського повіту. Невідомий ічас його вступу до складу РУП. Не згадуєтьсяімʼя А. Короткевича й в спогадах колишньогорупівця Ю. Колларда, який наводив списки чле-нів партії. У дисертації Л. Стромилюк міститьсяінформація про обшук студента Харківського ве-теринарного інституту Є. Короткевича. Проте,у наведеному документі поліції він значиться в

3 ’2018Дмитро Кудінов К Р А Є З Н А В С Т В О

152

2 Гермайзе О. Нариси з історії революційного руху на Україні. – К.: Книгоспілка, 1926. – Т. І: Революційнаукраїнська партія (РУП). – С. 122. Головченко В. Від «Самостійної України» до Союзу визволення України:Нариси з історії української соціал-демократії початку ХХ ст. – Х.: Майдан, 1996. – С. 28, 64, 66; Залевский К.Национальные партии в России // Общественное движение в России в начале ХХ-го века. – СПб.: Общес-твенная польза, 1914. – Т. 3. – Кн. 5. – С. 297; Наумов С. О. Український політичний рух на Лівобережжі(90-і рр. ХІХ ст. – лютий 1917 р.): монографія. – Х.: ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2006. – С. 103; Наумов С. О.Діяльність українських політичних організацій на Сумщині (кінець ХІХ ст. – 1907 р.) // Матеріали ДругоїСумської обласної історико-краєзнавчої конференції. – Ч. І. – Суми: Мрія, 1994. – С. 140–141; Наумов С. О.Організаційна мережа українського політичного руху на Сумщині (кінець – початок ХХ ст.)) // Сумська ста-ровина. – 2005. – № 16–17. – С. 114; Павко А. І. Політичні партії, організації в Україні: кінець ХІХ – початокХХ століття: зародження, еволюція, діяльність, історична доля. Кінець ХІХ століття – лютий 1917 р. – К.:Знання України, 1999. – С. 129; Стромилюк Л. В. Боротьба таємної поліції Російської імперії проти україн-ських політичних партій (1900–1914 рр.): Дис. … канд. іст. наук: 07.00.01. – Київ, 2007. – С. 91, 94;Христюк П. 1905 рік на Україні. – Х.: Державне видавництво України, 1925. – С. 57.

3 Державний архів Сумської області (далі – ДАСО), ф. Р-2362, оп. 1, спр. 6, арк. 113.


153

списках ПСР і, вочевидь, був лише однофаміль-цем А. Короткевича4. У описі справ постійногозберігання фонду відділу охорони громадськоїбезпеки та порядку в Москві за 1909 р. (ф. 63)Державного архіву Російської Федерації міс-титься справа про селянина Антона Михайло-вича Короткевича; дехто Антон Короткевичфігурує й в одній із довідкових справ фонду Тре-тього відділу (ф. 109) того ж архіву. Протезʼясувати чи йдеться в усіх названих документахпро одну й ту саму особу можна, звісно, лишепісля безпосереднього ознайомлення з назва-ними матеріалами.

Певне уявлення про особистість А. Корот-кевича можна відтворити лише за листом. Воче-видь, його гарячкуватий автор був людиноюмолодою віком до 25 років, яка вступила в кла-сичний конфлікт «батьки-діти» з представни-ками старшого покоління зі складу опозиційноготабору в повітовому місті. У тексті відчутнінотки сатири, сарказму, що видає особу схильнудо гострослівʼя, але водночас самовпевнену танеобережну. Це, до речі, можна повʼязати із не-достатньо високими якостями А. Короткевича,як «професійного революціонера». Вочевидь,він був не надто переконливим ідеологом та ор-ганізатором, оскільки після його виїзду з повітугрупа, що трималася його ініціативою, швидкорозпалася. Проте лист, який припав на пік діяль-ності групи, був написаний задовго до цього мо-менту. Час його написання можна конкретизу-вати другою половиною листопада – початкомгрудня 1905 р. У ньому вже присутня згадка прозавершений страйк в економії Г. Строганової ус. Хотінь (середина листопада) й водночас немаєй натяку на застосування репресивних заходівпроти опозиції, що почалися в середині грудня1905 р. Навпаки адресантові невідоме почуттянасування небезпеки. На факт того, що лист писавще член РУП, а не УСДРП, указує те, що адре-сант у переказі критичних закидів зі сторони чле-нів місцевих осередків російських опозиційнихпартій у бік своєї організації вказував відсутність

в неї ідейно-практичної платформи («у них немаєпрограми»), яка, як відомо, була ухвалена напри-кінці грудня 1905 р. на ІІ зʼїзді партії.

Відчувається, що автор листа посідав ґрун-товну марксистську позицію, але при цьому впитаннях агітації та організації селянства зде-більшого орієнтувався на місцеві умови та про-цеси, що переважно спрямовувалися Сумськимповітовим комітетом ВСС (бойкот легітимнихорганів влади та поміщиків, переобрання волос-ної та сільської старшини, припустимість сило-вого варіанту у відібранні землі в дідичів), щовходило в певні протиріччя з ідейними та про-грамовими засадами партії з аграрно-селян-ського питання (делегування його розвʼязанняУстановчим Зборам, спрямування селянськогоруху в мирне річище й негативне ставлення до«селянських розрухів»: «Добивайтеся свого спо-кійно, грізною згуртованою силою. Ні руйну-вань і грабежу економій, ні пожеж… не по-трібно»; «Коли почнеться страйк, потрібно, щоббуло тихо і мирно»; «Приймаючи до уваги, щоселянський стихійний рух, який останнім часомвилився у форму захоплення селянами приват-новласницьких земель є виразом дрібнобуржу-азних інстинктів, намагається повернути колесоісторії назад… ІІ черговий зʼїзд постановив:1) Не тільки не підтримувати такий селянськийрух, але й використовувати всі сили для того,щоб знищити селянські ілюзії з приводу цьогоруху й переконати селян, що тільки організаціята планомірна боротьба за соціалістичний лад єй для них, як і для робітників, єдиним виходомз теперішнього пригніченого стану. 2) Енергій-ною агітацією відволікти сільський пролетаріатвід цього селянського руху, пробудити йогодо класової боротьби…»)5. Більше того, авторусвідомлював марність мирних засобів бо-ротьби, на яких наполягали в Сумах осередкиКДП (Конституційно-демократична партія) таВСС. Пряма установка А. Короткевича на неми-нучість збройного повстання («трудовому на-роду не треба чекати, а слід готуватися вимагати

4 Головченко В. Від «Самостійної України» до Союзу визволення України: Нариси з історії українськоїсоціал-демократії початку ХХ ст. – Х.: Майдан, 1996. – С. 66; Історія українських політичних партій: Хрес-томатія-посібник. Кінець ХІХ ст. – 1917 р. – К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2003. – Ч. 1. – С. 132; Коллард Ю. Спо-гади юнацьких днів, 1897–1906, Українська студентська громада у Харкові і РУП. – Торонто: Срібна сурма,1972. – С. 83–86; Стромилюк Л. В. Боротьба таємної поліції Російської імперії проти українських політичнихпартій (1900–1914 рр.): Дис. … канд. іст. наук: 07.00.01. – Київ, 2007. – С. 134–135.

5 Курас І. Ф. Повчальний урок історії: Ідейно-політичне банкрутство Української соціал-демократичноїробітничої партії. – К.: Політвидав України, 1986. – С. 32–33; Російський державний архів соціально-полі-тичної історії (далі – РДАСПІ), ф. 334, оп. 1, спр. 5, арк. 2–3.

свого силою зброї») була радикальною навіть дляйого партії, хоча в таких поглядах він не був са-мотнім. Легкий тон, з яким він ділився своїмиреволюційними думками з адресатом, свідчив проте, що кореспонденти між собою були в згоді з пи-тання самих крайніх засобів боротьби із царатом.

Відповідно до тактичних настанов партії(«безземельна й малоземельна селянська маса»є матеріалом, «на який може опертися револю-ційний рух», партійна робота на селі «муситьпровадитися по лінії національного освідом-лення селянських мас і приєднування їх до на-ціонально-революційного руху, який при пере-мозі над існуючим політичним ладом створитьліпші політичні умови життя для українськогонароду й облегшить дальшу його боротьбу за до-сягнення економічні», «РУП сподівається, щосільські обивателі стануть під її прапор, при-чому селянам вказуються наступні засоби полі-тичної боротьби: відмова від сплати податківі від виконання повинностей, а також влашту-вання політичних демонстрацій», «агітація вмасі; утворення [і керівництво] гуртків, в котрихведеця читання по програмі; улаштування віч се-лянських зі своїх звʼязків; збирання відомостейз життя і відносин на селі; розповсюдження лі-тератури», «зʼїзди сільських агітаторів і пред-ставників сільських організацій та розʼясненняна цих зʼїздах програми УСДРП, особливо пунк-тів аграрної та організаційної роботи в селі»,«видавання листків… особливо політично-про-грамового характеру», «бесіди на біжучі теми»,«організація і підготовка подвіжних агітаторів»),а також рішень самої групи («агітація та пропа-ганда шляхом сільських сходів і за УстановчіЗбори», «організація комітетів по селах, вербу-вання членів в Селянський союз»), Сумськагрупа розгорнула агітаційну діяльність, спрямо-вану, передусім, на селян: «Наші усі як один їз-дять по селах, наполегливо агітують (й навітьпішки ходять). Зустрічають усюди добре»6. Прицьому нічого не говориться про роботу в місті.Навпаки, автор чітко відмежовував за настроєм«поміркованих» містян від «радикальних»селян, що в цілому відбивало розстановку сил урегіоні, де селянство виявилося більш рішучимта згуртованим елементом, аніж робітництво таміська інтелігенція.

Отже, діяльність сумчан була дотичноюіншим осередкам РУП: створення агітаційнихгруп для роботи на селі, поширення проклама-цій та іншої партійної друкованої продукції,влаштування мітингів, відрядження на сходи агі-таторів, організація груп свідомих селян, черезяких поширювалася пропаганда й на решту хлі-боробів на користь влаштування страйків, бой-коту уряду й ухвалення резолюцій із політич-ними гаслами.

Чи вдалося завдяки переліченим заходам до-битися пріоритету серед політичних сил ре-гіону? Провідною політичною силою регіонубула організація Селянського союзу, якій вда-лося підняти на високий рівень згуртованостімасовий селянський рух у Сумському та сусід-ньому з ним повітах. Тому спілка з ВСС булацілком логічним кроком українських лівих.Діючі правила «відкритих дверей» Союзу дляпредставників усіх політичних сил, чиї поглядина демократизацію суспільства й «оселянення»землі збігалися з настановами ВСС, вплинули нате, що в ньому активно діяли есери, соціал-де-мократи, російські та українські ліберали. Осто-ронь не стояла й РУП-УСДРП, яка намагаласявикористати революційну селянську організа-цію для розширення власної організаційної бази(резолюція ІІ зʼїзду рекомендувала партійнимосередкам енергійно включитися в «організаціюреволюційних сил села, провадити енергійнуагітацію за необхідність організації революцій-них сил села, нести в цю організацію селянствасвої політичні й соціальні гасла й тим привестияк найскоріше селянську спілку до соціально-політичного самовизначення і до розмежуванняпролетаріату й буржуазії»). При цьому заявкиА. Короткевича про певне лідерство партії в селі(«народ охоче приймає на сходках нашу бойовупрограму, постановляє бойкотувати поміщиків,змушує попів виправдовуватися») є перебіль-шенням її впливовості, враховуючи всезагаль-ний авторитет Селянського союзу в регіоні, тодіяк ліві партії, хоча б вони й проводили роботувсередині селянської організації, відігравалискоріше допоміжну, аніж провідну роль. Оцінкуготовності селянства до революційної боротьбискоріше варто сприймати не як заслугу тієї чиіншої політичної сили, а як свідчення консолі-


154

6 Висоцький О. Ю. Українські соціал-демократи та есери: досвід перемог і поразок. – К.: Основні цінності,2004. – С. 31; Державний архів Російської Федерації ( далі -ДАРФ) ф. 102, оп. 235, спр. 25 (Ч. 41), арк. 7, 40;Історія українських політичних партій: Хрестоматія-посібник. Кінець ХІХ ст. – 1917 р. – К.: Вид-во Європ.ун-ту, 2003. – Ч. 1. – С. 115, 141.


155

дованої діяльності лівих в регіоні й поступ гро-мадянської свідомості селянства7.

Якщо відносини з ВСС у сумських «рупів-ців» розвивалися гармонійно, то контакти звпливовим ліберальним крилом опозиції в повіті(в епітеті «культурные затылки» неважко впіз-нати членів та прибічників КДП, лібералів чипоміркованих демократів по духу загалом) на-вряд чи можна назвати безхмарними. Лист про-сякнутий мотивом конфлікту, що розгорівся міжлібералами та особисто А. Короткевичем. Від-чувається, що недовіра до кадетів і передчуттяїхньої неминучої «зради» має здебільшого неконсеквентний, а емоційний характер. Причомурозбіжностям з лібералами автор приділив біль-шої уваги, ніж боротьбі із прибічниками та пред-ставниками сил «старого порядку».

Варто зазначити, підозри А. Короткевича втому, що ліберали діють разом з урядниками йсвяшениками, що вони стурбовані виключноохороною власного майна від нападів селян (за-фіксований лише один незначний конфлікт міжжителями с. Рогізного та власником маєтку ка-детом О. Прянишниковим), насправді, не малиніякої основи. Інститут приватної власності недолав принципових політичних розбіжностейміж лібералами та консерваторами. Лідер сум-ських кадетів, голова повітової земської управиП. Линтварьов на одному із засідань Сумськоговідділення Всеросійського учительського союзунавіть звертався до присутніх із закликом «три-матися до кінця визвольних принципів і незупиняти в подальшому розвиток революції»8.І якщо очільники кадетів погоджувалися на спів-робітництво з владою, то лише з метою боротьбиз вірогідними ініціаторами погромів. Зокрема, втелеграмі від 25 жовтня 1905 року сумського по-вітового предводителя дворянства І. Траскіна таП. Линтварьова зазначалося наступне: «У місті

тривожний настрій, завтра передбачаються мані-фестації, помітна діяльність зловмисних осіб, якіпідштовхують населення й закликають народ допобиття російської інтелігенції й до влаштуванняєврейського погрому… Ми твердо переконані,що при старанні місцевої влади й дій її протипідбурювачів безладдя можна уникнути. Ми про-симо Ваше Сіятельство зробити відповідне роз-порядження для попередження громадськоголиха» (це звернення не було секретом від гро-мадськості, про що віднаходимо підтвердженняв листі А. Короткевича – «посилають телеграмигубернатору й міністру з закликом завадити«чорній сотні»)9. Таким чином, П. Линтварьовнамагався попередити не стільки непередбачу-вані дії ще недостатньо організованого селян-ства, яке могло захопитися погромною стихією,скільки очікувані добре сплановані атаки контр-революційних сил. Але саме відмова від насиль-ницьких дій – головна умова співробітництваопозиції в регіоні – як раз і викликала роздрату-вання серед частини соціалістів (серед них іА. Короткевича), які закликали радикалізуватиселянство й підняти його на збройний виступ.

Тон та зміст листа дає підстави стверджуватипро несамостійність та внутрішню слабкість ор-ганізації: 1) вона могла більш-менш успішно діятивиключно в рамках співробітництва із ВСС і непланувала яких-небудь акцій по відношенню доміського пролетаріату; 2) вона залежала від спри -йняття «культурных затылков» (інакше не зовсімясно чому розбіжності із їх представниками вида-валися загрозливими для А. Короткевича); 3) вонане мала власної друкарні або фінансів на виданняпропагандистської літератури (видання РУП–УСДРП не містяться в протоколах винайденнязабороненої літератури по Сумсько му повіту за1905–1906 рр. – свідчення низького «покриття»друкованими агітматеріалами регіону), тому

7 Головченко В. Від «Самостійної України» до Союзу визволення України: Нариси з історії українськоїсоціал-демократії початку ХХ ст. – Х.: Майдан, 1996. – С. 59; ДАРФ, ф. 102, оп. 235, спр. 25 (Ч. 41), арк. 40;ДАСО, ф. Р-2362, оп. 1, спр. 6, арк. 83–88; Качинський В. Селянський рух на Україні в 1905–1907 рр. – Полтава:Держполітвидав УСРР, 1927. – С. 181–183; Магась В. О. «Селянська республіка» на Сумщині в роки Першоїросійської революції // Інтелігенція і влада: Громадсько-політичний науковий збірник. – 2008. – Вип. 11. Серія:історія. – С. 44–53; Мазуренко В. Наше село в 1905 году // Пролетарская революция. – 1925. – № 2. – С. 45;РДАСПІ, ф. 334, оп. 1, спр. 5, арк. 12; Свідзінський М. Селянські спілки на Україні в революції 1905 року //Літопис революції. – 1928. – № 6. – С. 152, 161–162; Свідзінський М. Селянські спілки на Україні в революції1905 року // Літопис революції. 1929. – № 1. – С. 158; Харьков и Харьковская губерния в первой русской ре-волюции 1905–1907 гг.: Сборник документов и материалов. – Х.: Харьковское областное издательство, 1955.– С. 305; Щербак А. П. 1905 год в Сумском уезде // Пролетарская революция. – 1926. – № 7. – С. 131–139.

8 ДАСО, ф. Р-2362, оп. 1, спр. 3, арк. 33.9 ДАРФ, ф. 102, оп. 233, спр. 1350 (Ч. 64), арк. 68.

змушена була задовольнятися від посилок «про-паганди» із Харкова, вочевидь, невеликих заобсягом (адресант непевно просить товаришів:«пришліть принаймні 100 екземплярів»). Дляприкладу: за далеко неповними даними поліції,за останній квартал 1905 р. Сумський повітовийкомітет ВСС і місцеві групи РСДРП та ПСР ви-дали прокламацій накладом до 11 тис. екземпля-рів. Крім того, агітаційна література у великійкількості надходила їм із Харкова та інших міст10.

Проте, попри явне домінування російськихпартій автор листа дотримувався оптимістичноїтональності в оцінці значення діяльності групи.Панівною ознакою її активності виступає охоп-лення всіх членів («всі наші») агітаційною робо-тою. Іншим прикладом служило непряме свід-чення причетності партійців до влаштуваннястрайків в маєтках Строганової в Хотіні (Сум-ський повіт) та спадкоємців Кьоніга в Тростянці(Охтирський повіт). Перше піддається певнійперевірці – в сусідніх із Сумським повітом Риль-ському та Грайворонському повітах поліція ви-найшла агітаційні матеріали РУП, які, вочевидь,тут поширювалися саме завдяки сумʼянам11. Прицьому в межах Сумського, Лебединського та Ох-тирського повітів винайдення прокламацій РУП-УСДРП протягом 1905–1906 рр. поліцією не фік-сувалося, що можна пояснити не відсутністюдрукованої пропаганди взагалі (прохання ви-силки літератури суперечить цьому), а саме об-меженою кількістю поширених Сумською таОхтирською групами партії матеріалів і, припус-тимо, недостатньою інтенсивністю пропагандиз боку їхніх членів12. Останнє важко аргументу-вати. В документах МВС та спогадах учасниківреволюційного руху на Сумщині відсутня яка-небудь згадка про членів РУП у влаштуванністрайків. Натомість усюди підкреслюється ро-бота активу Селянського союзу. Звісно, сумські«рупівці» не керували обома виступами найми-тів, але могли бути причетними до них. У такомувипадку її представники, припустимо, входили

до складу ініціативної групи спротиву, тоді якзагальне керівництво страйком здійснював Сум-ський повітовий комітет ВСС.

У цілому, представлене джерело міцно засвід-чує існування Сумської групи РУП-УСДРП, якадіяла в Сумському повіті принаймні в останньомукварталі 1905 р. і, вочевидь, припинила своє існу-вання з моменту оголошення в ньому військовогостану (26 грудня 1905 р.) та проведення масовихарештів взимку 1905–1906 рр. Відсутність данихпро затриманих рупівців можна пояснити як своє-часним виїздом її активістів, зокрема, А. Коротке-вича, так і тим, що чинні члени партії могли про-ходити в поліцейських справах як представникиСелянського союзу. Інтеграція до останнього під-живлювала активність групи, але не виводила її зтіні, не робила її помітною політичною організа-цією. Не сприяли виразній партійній агітації йконфлікти з ліберальним елементом опозиції в по-віті, який хоча й був малочисельним, проте прямочи манівцем впливав на розвиток суспільно-полі-тичного життя регіону. Вочевидь, українська пар-тійна організація відчувала брак матеріальних ре-сурсів та не мала дійсно досвідчених професійнихчленів. Власне це й відбилося у типових «хворо-бах», притаманних українським партіям періодуПРР («інертність та неактивність», «млявість і не-значна продуктивність внутрішнього життя»,спричинені низькою «національною свідомістюнації», що природно екстраполювалося на її гро-мадські політичні структури; «дезорганізованістьй слабкість» РУП, що із запізненням включиласяв агітацію селянства в нових суспільно-політич-них умовах, і навіть «втратила свою популярністьміж селянськими масами й добровільно здала своїстановища росіянам»)13. Проте, організаційномузміцненню та зростанню ідеологічного впливупартії на півночі Харківської губернії, головнимчином, завадили не серединні причини, а самерепресивні дії влади, що на довгий час перервалиприродний розвиток українського політичногоруху на Сумщині.


156

10 Центральний державний історичний архів України в м. Києві, ф. 336, оп. 1, спр. 1891–1892, арк. 8.11 Державний архів Курської області, ф. 1642, оп. 1, спр. 288, арк. 591–592, 865, 888; ДАРФ, ф. 102,

оп. 233, спр. 5, арк. 81–135; ДАСО, ф. Р-2362, оп. 1, спр. 6, арк. 112–113; Кудінов Д. В. Свідоцтва пропагандиукраїнських партій серед селян Курщини в 1905 році (за документами Державного архіву Курської області) //Сумська старовина: Всеукраїнський науковий історичний журнал. – 2017. – № L. – С. 46–56.

12 ДАРФ, ф. 102, оп. 234, спр. 5 (Ч. 48), арк. 21–27, 83–140; ДАРФ, ф. 102, оп. 234, спр. 20 (Ч. 88), арк. 5–14.13 Коллард Ю. Спогади юнацьких днів, 1897–1906, Українська студентська громада у Харкові і РУП. –

Торонто: Срібна сурма, 1972. – С. 170–171; Павко А. І. Політичні партії, організації в Україні: кінець ХІХ –початок ХХ століття: зародження, еволюція, діяльність, історична доля. Кінець ХІХ століття – лютий 1917 р. –К.: Знання України, 1999. – С. 77; Петлюра С. З українського життя // Україна. – 1907. – Т. ІІ. – С. 49–50.


157

Лист Антона Короткевича,керівника Сумської групи РУП-УСДРП,

невідомому харківському адресату

14 Орфографічні, синтаксичні та стилістичні особливості тексту збережені. Текст передається в копії, зроб-леної співробітниками МВС, які упустили приватні уривки листа. Звідси – пропуск початку й кінця адресу.

15 Згадувана брошура «Сицилийские крестьяне» – скорочена назва неонародницького видання «Крес-тьянские союзы в Сицилии» (Лондон: Агр.-соц. лига, 1900. 54 с.; Женева: Партия социалистов-революцио-неров и Агр.-соц. лига, 1902. 62 с.) або «Как сицилийские крестьяне боролись за свои интересы» (Ростов-на-Дону: «Донская речь» Н. Парамонова, 1905. 54 с.). Прикметно, що ерупісти не гребували використовуватилітературу своїх конкурентів, які до того ж скептично ставилися до української лівиці.

… «Культурные затылки» и теперь пускаютсо усердием в ход все средства, чтобы скомпро-метировать нас в глазах населения. Либералыуже выставили знаменитую формулу француз-ских буржуа «Право, закон и порядок». А мы«право» собственности на землю игнорируем.Вот и рисуют нас черными красками: «у них нетпрограммы, это просто люди, жаждущие крови,проповедующие бунты, грабежи, разбои и чтоеще хотите…» За ними вторят попы, урядники.Сами они требуют себе в экономии казаков, дра-гунов, нанимают краснобаев, чтобы те поддер-жали их кандидатуру в народе (25 руб. в месяц).Шлют телеграммы губернатору и министру спризывом помешать «черной сотне», «рабочим»,требуют усиления полиции и жандармерии.Обещают народу великий закон и просят ждатьи верить им: «вот будет закон, тогда всем станетлегче и лучше». Такие речи, такие действия имысли – «вот прийдет барин, барин нас рассу-дит» – такие мысли и такая программа в провин-циальном нашем городе наиболее, конечно, вос-принимаема. Революционные мысли, мысли отом, что трудовому народу не должно ждать, адолжно готовиться потребовать силой оружия,хотя бы в смысле самообороны, силой полити-ческой забастовки, хотя бы в виде отказа от по-датей и рекрутов, силой бойкота, подобно гурий-цам, бойкота помещиков и пр., потребоватьземли, если пресловутый и все решающий законразрешит этот вопрос в пользу буржуазии, такаямысль здесь становится все более и более нетер-пимой. Говорят здесь, т. е. у «культурных затыл-ков» и разрешается не у народа. Народ охотнопринимает на сходках нашу боевую программу,делает свои постановления о бойкоте помещи-ков (забастовка в экономии графини Строгано-

вой), стачка в Тростянце, бойкотирование уряд-ников, стражников (отказывают в квартире,езде), заставляют попов оправдываться всена-родно, доказывать, что оратор на сходке говоритнеправду. Состоялся съезд небольшой. Принятапрограмма практической деятельности: 1) аги-тация и пропаганда путем сельских сходов идеиУчредительного Собрания; 2) выработка основсамоуправления (сельское общество, волостноеземство, уездное земство); 3) земельный вопросв духе партии; 4) милиция; 5) налоговая система.Решено на сельских сходах выработать наказыдепутатам в Учредительное Собрание, которыеохватили бы вышеупомянутые вопросы. Орга-низация кампании по селам, вербовка членов вКрестьянский Союз. Возможно частые сельскиесходы. «Если не дадут по закону земли, возьмемсилой» – вот решение уже состоявшихся сель-ских сходов. Здесь в уезде немало экономий, са-харных плантаций. Все это отражается на пове-дении крестьян. Они охотно устраивают покастачки за повышение заработной платы, заба-стовка и бойкот входит в круг их поведения, хо-рошо знакомы им; ведут их дружно до неверо-ятности. Все как один наши ездят по селамусиленно агитируют (а то и пешком ходят).Встречают всюду хорошо. Мои отношения создешним обществом натянулись. По всемувидно – малый не ко двору и чем дальше, темяснее станет политический горизонт, тем скорееи резче придется нам размежевываться. Востор-жествует «Право, закон и порядок» – и новое са-модержавие, всевластная буржуазия защелкаетзубами; станет благоразумнее и здешнее обще-ство… Антон

P. S.: Достаньте, если можно «Сицилийскиекрестьяне» и пришлите хотя бы 100 экземпляров15.

Державний архів Російської Федерації, ф. 102 (Департамент поліції),оп. 235, спр. 25 (Ч. 41. Про Українську соціал-демократичну

робітничу партію), арк. 40.


158

Vysots’kyy O. Yu. Ukrayins’ki sotsial-demokratyta esery: dosvid peremoh i porazok / O. Yu. Vysots’kyy.K.: Osnovni tsinnosti, 2004. 272 s. [in Ukrainian].

Hermayze O. Narysy z istoriyi revolyutsiynohorukhu na Ukrayini / O. Hermayze. K.: Knyhospilka,1926. T. I: Revolyutsiyna ukrayins’ka partiya (RUP).389 c. [in Ukrainian].

Holovchenko V. Vid «Samostiynoyi Ukrayiny»do Soyuzu vyzvolennya Ukrayiny: Narysy z istoriyiukrayins’koyi sotsial-demokratiyi pochatku KhKh st./ V. I. Holovchenko. Kh.: Maydan, 1996. 190 s. [inUkrainian].

Zalevskij K. Nacional’nye partii v Rossii / K. Za-levskij // Obshhestvennoe dvizhenie v Rossii v na-chale HH-go veka / [pod red. L. Martova, P. Maslovai A. Potresova]. SPb.: Obshhestvennaja pol’za, 1914.T. 3. Kn. 5. S. 227–346. [in Russian].

Istoriya ukrayins’kykh politychnykh partiy: Khres-tomatiya-posibnyk. Kinets’ KhIKh st. – 1917 r. / [upo-ryad. B. I. Korol’ov, I. S. Mykhal’s’kyy]. K.: Vyd-voYevrop. un-tu, 2003. Ch. 1. 561 s. [in Ukrainian].

Kachyns’kyy V. Selyans’kyy rukh na Ukrayini v1905–1907 rr. / V. Kachyns’kyy. Poltava: Derzhpolit-vydav USRR, 1927. 329 s. [in Ukrainian].

Kollard Yu. Spohady yunats’kykh dniv, 1897–1906, Ukrayins’ka student·s’ka hromada u Kharkovii RUP / Yu. Kollard. Toronto: Sribna surma, 1972. 224 s.[in Ukrainian].

Kudinov D. V. Sumskie liberaly v rossijskom os-voboditel’nom dvizhenii, 1901–1906 gg.: regional’-noe izmerenie: monografija / D. V. Kudinov. Sumy:OOO «Pechatnyj dom «Papirus», 2013. 160 s. [inRussian].

Kudinov D. V. Selyans’kyy rukh u LivoberezhniyUkrayini v 1905–1907 rr.: dys. … kand. ist. nauk:07.00.01 / D. V. Kudinov. Kyyiv, 2009. 242 s. [inUkrainian].

Kudinov D. V. Svidotstva propahandy ukrain-skykh partii sered selian Kurshchyny v 1905 rotsi (zadokumentamy Derzhavnoho arkhivu Kurskoi oblasti)/ D. V. Kudinov // Sumska starovyna: Vseukrainskyinaukovyi istorychnyi zhurnal. – 2017. – № L. – S. 46–56. [in Ukrainian].

Kuras I. F. Povchal’nyy urok istoriyi: Ideyno-po-litychne bankrut·stvo Ukrayins’koyi sotsial-demokra-tychnoyi robitnychoyi partiyi / I. F. Kuras. K.: Polit-vydav Ukrayiny, 1986. 185 s. [in Ukrainian].

Mahas’ V. O. «Selyans’ka respublika» na Sum-shchyni v roky Pershoyi rosiys’koyi revolyutsiyi / V.

O. Mahas’ // Intelihentsiya i vlada: Hromads’ko-poli-tychnyy naukovyy zbirnyk. 2008. Vyp. 11. Seriya: is-toriya. S. 44–53. [in Ukrainian].

Mazurenko V. Nashe selo v 1905 godu / V. Ma-zurenko // Proletarskaja revoljucija. 1925. № 2. S. 27–46. [in Russian].

Naumov S. O. Diyal’nist’ ukrayins’kykh polityc-hnykh orhanizatsiy na Sumshchyni (kinets’ KhIKh st. –1907 r.) / S. O. Naumov // Materialy Druhoyi Sums’koyioblasnoyi istoryko-krayeznavchoyi konferentsiyi. Ch. I.Sumy: Mriya, 1994. S. 138–144. [in Ukrainian].

Naumov S. O. Orhanizatsiyna merezha ukrayin -s’koho politychnoho rukhu na Sumshchyni (kinets’ –pochatok KhKh st.)) / S. O. Naumov // Sums’ka sta-rovyna. 2005. № 16–17. S. 111–118. [in Ukrainian].

Naumov S. O. Ukrayins’kyy politychnyy rukh naLivoberezhzhi (90-i rr. KhIKh st. – lyutyy 1917 r.):monohrafiya / S. O. Naumov. Kh.: KhNU imeniV. N. Karazina, 2006. 344 s. [in Ukrainian].

Pavko A. I. Politychni partiyi, orhanizatsiyi v Uk-rayini: kinets’ KhIKh – pochatok KhKh stolittya: za-rodzhennya, evolyutsiya, diyal’nist’, istorychna dolya.Kinets’ KhIKh stolittya – lyutyy 1917 r. / A. I. Pavko.K.: Znannya Ukrayiny, 1999. 248 s. [in Ukrainian].

Petlyura S. Z ukrayins’koho zhyttya / S. Petlyura// Ukrayina. 1907. T. II. S. 49–64. [in Ukrainian].

Rosiys’kyy derzhavnyy arkhiv sotsial’no-polityc-hnoyi istoriyi. F. 334. Op. 1. Spr. 5. 14 ark.

Svidzins’kyy M. Selyans’ki spilky na Ukrayini vrevolyutsiyi 1905 roku / M. Svidzins’kyy // Litopysrevolyutsiyi. 1928. № 6. S. 141–168. [in Ukrainian].

Stromylyuk L. V. Borot’ba tayemnoyi politsiyiRosiys’koyi imperiyi proty ukrayins’kykh polityc-hnykh partiy (1900–1914 rr.): Dys. … kand. ist. nauk:07.00.01 / L. V. Stromylyuk. Kyyiv, 2007. 236 s. [inUkrainian].

Har’kov i Har’kovskaja gubernija v pervoj russkojrevoljucii 1905–1907 gg.: Sbornik dokumentov i ma-terialov / [red. i avt. vstup. stat’i Ju. Ju. Kondufor; sost.M. P. Avdusheva, V. A. Vostrikova, L. V. Guseva, I.V. Demkin, S. O. Rozin]. Har’kov: Har’kovskoeoblastnoe izdatel’stvo, 1955. 425 s. [in Russian].

Khrystyuk P. 1905 rik na Ukrayini / P. Khrystyuk.Kh.: Derzhavne vydavnytstvo Ukrayiny, 1925. 221 s.[in Ukrainian].

Shherbak A. P. 1905 god v Sumskom uezde /A. P. Shherbak // Proletarskaja revoljucija. 1926. № 7.S. 122–139. [in Russian].

References

159

УДК 94(477) ’’1917/1920’’

Олексій Лупандін (м. Київ)

Питання кримської автономії за часів УкраїнськоїДержави 1918 р. Павла Скоропадського

В статті висвітлюється важливий аспект зовнішньополітичної стратегії гетьманату П. Скоро -падського 1918 р., а саме: підходів, спроб і результатів визначення статусу Криму. На основі залученоговагомого фактографічного матеріалу автором доводиться історична необхідність приєднання Крим-ського півострова до Української Держави, аналізуються пріоритетні напрями української дипломатіїі засоби її втілення на тлі складної внутрішньої і зовнішньополітичної ситуації.

Ключові слова: Українська держава, Крим, П. Скоропадський, більшовики, Брестський мирний до-говір, українсько-російські мирні переговори.

Oleksii Lupandin

The question of the Crimean autonomy in the periodof the Ukrainian State of Pavlo Skoropadskyi in 1918

The article highlights an important aspect of the foreign policy of hetman P. Skoropadskyi in 1918, namely:the approaches, attempts and results of determining the status of the Crimea. On the basis of a significantfactual material, the author proves the historical need for joining the Crimean Peninsula to the UkrainianState. The priorities of Ukrainian diplomacy in this area as well as political background of its realization isanalyzed.

Key words: Ukrainian State, Caucasus, Pavlo Skoropadskyi, Bolsheviks, Brest peace treaty, Ukrainian-Russian peace negotiation,

Алексей Лупандин

Вопрос крымской автономии в период УкраинскойДержавы 1918 г. Павла Скоропадского

В статье освещается важный аспект внешнеполитической стратегии гетманата П. Скоропад-ского 1918 г., а именно: подходов, попыток и результатов определения статуса Крыма. На основевесомого фактографического материала автором доказывается историческая необходимость присое-динения Крымского полуострова к Украинской Державе, анализируются приоритетные направленияукраинской дипломатии и методы ее осуществленгия на фоне сложной внутренней и внешнеполити-ческой ситуации.

Ключевые слова: Украинская Держава, Крым, П. Скоропадский, большевики, Брестский мирныйдоговор, Украинско-российские мирные переговоры.

Прихід до влади у квітні 1918 р. П. Скоро-падського ознаменувався важливими зовнішньо -політичними кроками і значним проривом Укра-їнської Держави на міжнародній арені.

Крім встановлення міждержавних стосунківз загальновизнаними світовими державами,новою ланкою зовнішньої політики було нала-годження контактів між новоутвореними держа-

вами, що виникли на території колишньої Росії(Фінляндія, Білорусія, Литва, Дон, Кубань, Гру-зія, Вірменія тощо).

Налагодження відносин з країнами, що по-стали на територіях, які відокремились від Росії,було важливим напрямком зовнішньополітичноїдіяльності уряду Української Держави. ВизнанняУкраїною державних новоутворень суб’єктами

міжнародного права було вдалим тактичнимходом української дипломатії. По-перше, вста-новлення між новоутвореними державами прин-ципово нових стосунків міждержавного рівнязафіксувало факт розпаду єдиної Російської ім-перії на окремі регіони, що прагнули самовизна-чення. По-друге, це мало ствердити становищеУкраїнської держави, яка сама виникли внаслі-док цих процесів і певною мірою обмежуваломожливості реалізації великодержавницьких на-магань РСФРР щодо відновлення «єдиної і не-ділимої» від зверхністю більшовиків.

У діях української дипломатії в цьому на-прямку проглядались загальні закономірності,які базувалися на принципах добросусідства, за-безпечення суверенітету, територіальної ціліс-ності Української Держави тощо. Однак, зва-жаючи на складну внутрішню і зовнішнюситуацію, пов’язану з присутністю німецькихвійськ на території України, а також політичноюнестабільністю в деяких регіонах, з якимизав’язувалися стосунки, від української сторонивимагалось застосування більш гнучкої тактики.

Відносини з Кримом, де на той час діявкрайовий уряд, можна віднести до цього на-пряму умовно, оскільки за часів гетьмануванняП. Скоропадського український уряд у здійс-ненні зовнішньополітичної лінії виходив з при-належності півострова до Української Держави.

Протягом багатьох віків Кримський півос-трів, завдяки своєму положенню як стратегіч-ного плацдарму на Чорному морі, був сфероюполітичних інтересів держав чорноморськогобасейну. Питання щодо його приналежностізнов гостро постало на початку ХХ століття – вдобу національно-визвольних змагань України ічергової спроби відродження її державності, на-бувши нових відтінків.

У статті робиться спроба висвітлення під-ходів, спроб і результатів визначення статусуКриму за часів гетьманату П. Скоропадського1918 р. на тлі зовнішньої і внутріполітичноїситуації, що виникла внаслідок розпаду колиш-ньої єдиної російської імперії, державного са-мовизначення України і необхідності її вступув з новоутвореними державними одиницями дляврегулювання багатьох проблем державного бу-дівництва незалежної територіально цілісноїукраїнської держави, зокрема питання прина-лежності Криму.

Бурхливі політичні події 1917 р. – Лютневареволюція, повалення царизму, жовтневийзбройний переворот у Петрограді, поклали крайіснуванню абсолютистської російської держави,спричинили посилення національних рухів. Ре-зультатом цих процесів стало самовизначенняокремих регіонів колишньої імперії (Україна,Фінляндія, Грузія, Білорусія, Литва, Дон, Ку-бань, Крим тощо) і виникнення на її територіїряду держав і державних утворень.

Більшовицька диктатура, триваюча грома-дянська війна, політичне протиборство, бороть -ба за владу на фоні загальносвітових процесівпротистояння двох воєнно-політичних блоків –Антанти і Четверного союзу, справили вирі-шальний вплив не тільки на прагнення окремихтериторій до державної самостійності, а й зумо-вили подальший розвиток подій, що знайшли яс-кравий вияв у формуванні стосунків між новимидержавними одиницями.

Становлення української державності булонерозривно пов’язане з вирішенням таких клю-чових проблем як утворення міжнародно-право-вого статусу незалежної України і необхідністьзабезпечення політичної і стратегічної ціліс-ності її території.

Мирні переговори представників УкраїнськоїНародної Республіки з державами Четверногосоюзу і РСФРР у Бресті були першим кроком нашляху отримання міжнародного визнання і за-вершились успіхом молодої української дипло-матії. Брестські угоди, що трактували Україну яксформовану суверенну державну одиницю, від-кривали перспективи зміцнення її державності.Підписання мирного договору УНР з державамиавстро-німецького блоку 9 лютого 1918 р. зна-менувало її офіційне визнання ними. До того ж,за VI статтею мирного договору держава Чет-верного союзу з РСФРР 3 березня 1918 р. ос-тання зобов’язувалась визнати право україн-ського народу на самовизначення, підтвердитизаконність влади Центральної Ради в Україні,укласти з нею окремий мирний договір, негайновивести з її території формування Червоної гвар-дії тощо1.

Проте, незважаючи на переконливі досяг-нення у зовнішньополітичній сфері і, водночас,відчуваючи хиткість свого становища у проти-борстві з прорадянськими силами в Україні,тогочасний український уряд змушений був

3 ’2018Олексій Лупандін К Р А Є З Н А В С Т В О

160

1 Документы внешней политики СССР. – М., 1957. – Т.1. – С.122.

Питання кримської автономії за часів Української Держави 1918 р. Павла Скоропадського

161

шукати військову підтримку у своїх союзників –німців і австрійців. Наслідком цього кроку сталафактична присутність іноземних військ на тери-торії України, що крім негативних наслідківмало і деякі позитивні риси. Німецько-австрій-ські війська були певною перешкодою прове-денню російської політики щодо України і вцьому розумінні виконували роль стабілізую-чого чинника. Через посередництво німецькихвластей в Україні вирішувались важливі пи-тання державного рівня. А навесні 1918 р., за до-помогою союзних військ Україна була очищенавід формувань Червоної гвардії.

Звільняючи територію УНР від радянськихвійськ, які відступали з України, чинячи всупе-реч умовам Брестського миру збройний опір,українські і німецькі війська вступили в межіКримського півострова. Однак, під тиском ні-мецького командування українські частини непросунулись далі Джанкою, змушені були зупи-нитись, а врешті залишити Крим. З правовоїточки зору дії німецьких властей були виправ-дані: українські частини не мали права окупову-вати Кримський півострів, оскільки з юридичноїточки зору останній не був включений III Уні-версалом Центральної Ради до складу Україн-ської Народної Республіки. За цим документом,який був виданий 20 листопада 1917 р. за умовфедерації з Росією, коли питання про кордони ненабуло принципового значення, територію УНРскладали Київщина, Поділля, Чернігівщина,Полтавщина, Харківщина, Катеринославщина,Херсонщина і Таврія (без Криму). Згодом, з про-голошенням державної незалежності України,стало очевидним, що відмова від претензій настратегічно важливий, територіально і еконо-мічно пов’язаний з Україною Крим була політич-ною помилкою керівництва УНР2. Недалеког-лядність тодішніх українських лідерів виявилосьі в тому, що кримське питання не піднімалосьними під час брестських мирних переговорів. Завідсутністю в договірних статтях згадки проприналежність Кримського півострова, більшо-вики сподівалися, що він залишиться в складірадянської Росії. З цією метою наприкінці березнябула створена Таврійська радянська республіка,що перебувала у складі РСФРР.

В умовах існуючої загрози окупації німець-кими військами Кримського півострова вій-

ськами проголошення формально незалежноїреспубліки Тавриди в умовах Брестського миру,який позбавляв РСФРР можливості застосу-вання відкритих воєнних дій у відстоюванні по-зицій радянської влади, мало метою завуалюватиорганізований опір німецьким військам на пів-дні і відвернути окупацію Кримського півос-трова.

Іншим результатом Брестського мирногодоговору, укладеним державами Четверногосоюзу окремо з Українською Народною Респуб-лікою та РСФРР була реалізація планів австро-німецького блоку, що передбачали витісненняРосії з Чорноморського регіону. Одним з на-слідків брестських угод стало перетворенняКриму в місце сутички геополітичних інтересівРСФРР, України і держав Четверного союзу.Враховуючи політичні плани свого південногосоюзника – Туреччини, німецька дипломатіярозглядала як варіант державності в Кримустворення татарського ханства під егідою Ні-меччини. Радянська Росія також не бажалавтрачати цей важливий з різних поглядів длянеї регіон, вважаючи півострів складовою час-тиною власної території.

Для України претензії щодо Кримського пі-вострова випливали з цілого ряду причин, на-самперед йшлося про його територіальну єд-ність з Україною, важливе стратегічне значенняяк форпосту на Чорному морі і бази для ство-рення українського флоту, значний процент ук-раїнського населення, економічні зв’язки півос-трова з Україною тощо.

Однак Центральній Раді не довелося займа-тись розв’язанням кримського питання. 29 квітня1918 р. вона була усунута від влади шляхом дер-жавного перевороту, внаслідок якого УкраїнськуНародну Республіку змінила Українська Дер-жава на чолі з гетьманом П. Скоропадським.

Встановлення централізованої більш дієвоїформи влади певною мірою відкривало реальніперспективи подолання економічної кризи, ста-білізації внутріполітичної ситуації у краї. Самев цей період української стороною було зроб-лено чимало важливих кроків у зовнішньополі-тичній сфері, зокрема у вирішенні кримськогопитання.

Слід зазначити, що зі зміною форм державноївлади в Україні проблеми, пов’язані з вирішенням

2 Бойко О.Д. Формування території української незалежної держави в часи Української революції(1917–1921 рр.). – К., 2007. – С. 43.

територіальних питань, зокрема з визначеннямстатусу Криму залишились: крім Української Дер-жави на нього претендували РСФРР, татарськінаціональні сили та «монархічні сили», які вис-тупали за відродження «єдиної неділимої» Росії.Власні інтереси щодо нього мала й Німеччина,чиї війська перебували на території України.

Звичайно, основними претендентами наКрим були Українська Держава і РСФРР. Полі-тика обох держав у вирішенні цієї проблемивизначалась неврегульованістю міжнароднихвідносин, урядовими деклараціями, односторон-німи актами, проголошуваними на різних етапахрозвитку подій, їх оцінками і тлумаченнями кож-ною з сторін у своїх інтересах. Ситуація погір-шувалась внаслідок триваючої громадянськоївійни, обставини якої геть відмітали політичні,дипломатичні та інші чинники у вирішенні ба-гатьох справ.

Відстоюючи свої істотні інтереси щодоКриму, українська сторона вживала багатьох за-ходів для позитивного вирішення цього питання.Надаючи першочергового значення питаннювстановлення державних кордонів як важливогочинника розбудови територіально цілісноїУкраїнської Держави, її уряд – Рада Міністрівна одному з своїх перших засідань 7 травня1918 р. ухвалила рішення: «визнати кордонамипервісно намічені на карті представником вій-ськового міністерства кордон, що відповідає ет-нографічним умовам, при чому звернути особ-ливу увагу на необхідність приєднання Кримудо України»3.

Щоб запобігти при цьому непорозумінь з ко-мандуванням австро-німецьких військ в Україні,Рада Міністрів вирішила звернутися до німець-кого посла в Україні барона Мумма з нотою, вякій наголошувалось на важливості й необхід-ності прилучення Криму до України, зважаючина тісний зв’язок справи побудови незалежної йекономічно міцної Української Держави з питан-ням створення українського військово-морськогофлоту і налагодженням морської торгівлі.

Український уряд доручив також окремимміністерствам обґрунтувати економічну необхід-ність приєднання Криму до України. А після об-говорення й ухвалення відповідних аргументів

Радою Міністрів повідомити їх німецькій сто-роні4. 10 травня П. Скоропадський звернувся донімецького посла в Україні Мумма з нотою вякій обґрунтовував важливе значення для Ук-раїни приналежність кримського півострова зполітичного, економічного і військово-стратегіч-ного поглядів.

30 травня Міністерство закордонних справУкраїнської Держави звернулося з подібним звер-ненням до німецького посла Мумма та австро-угорського посла Форгача, в якому, зокрема за-значалось хибність політики уряду ЦентральноїРади, ІІІ Універсал якої обминув питання про на-лежність до України Криму, а також і іншихтериторій – Холмщини, частини Бессарабії, Кур-щини і Воронежчини. Цей Універсал, виданийза умов федерації з Росією, коли питання прокордони не мало ще принципового значення,встановлював їх лише в загальних рисах. Ниніж, у ноті Д. Дорошенка висловлювалась думка,що, виходячи з факту існування незалежної су-веренної Української Держави, цілісність тери-торії якої з політичного, стратегічного, економіч-ного, етнографічного поглядів має першоряднезначення, враховуючи принцип самовизначенняі волевиявлення місцевого населення, прилу-чення Криму до України може відбутися на ав-тономних підставах5.

Тим часом, з остаточною окупацією Кримунаприкінці квітня 1918 р. німецькими військамиі ліквідацією радянської влади в Криму, німецьківласті були зацікавлені у створені підконтроль-ної їм місцевої форми самоврядування на пів -острові. Однак попри свою зацікавленість вцьому регіоні Німеччина тривалий час, аж досередини літа не 1918 р., не могла остаточно ви-значитись щодо до перспектив політичного вре-гулювання в цьому регіоні. Спочатку в Берлінірозглядалась можливість встановлення протек-торату над Кримом. Але згодом перемогла пози-ція, згідно з якою півострів мав бути переданийУкраїні на правах автономії6.

Кримськотатарський національний парла-мент – Меджліс, обраний на Установчих зборахмусульман Криму в грудні 1917 р. був готовийвзяти на себе формування уряду кримської дер-жави. Але німецьке командування при створенні


162

3 ЦДАВО України, ф.1064, оп.1, спр.6, арк.6 зв.4 Там само, спр. 3, арк.1 зв.5 Там само, ф. 3766, оп.1, спр.186, арк. 30-30 зв.6 Бойко О.Д. Вказ. праця. – С. 43-44.


163

кримської цивільної влади не зважилось зробитиставку на його лідерів.

У підсумку, 25 червня 1918 р. під егідоюокупаційних властей був утворений крайовийуряд Криму, до якого увійшли колишні царськіурядовці М. Сулькевич, сенатор А. Ахматович,колишній російський посол в Царгороді Н. Чари-ков, граф В. Татищев, В. Налбандов, Д. Сейда-мет та інші.

В урядовій декларації 18 червня 1918 р.,якою встановлювалась структура влади в Кримубули визначені основні напрямки політики крим -ського уряду, які передбачали, зокрема, збере-ження самостійності півострова і ствердженняйого міжнародного становища. Відновлювалисьправа приватної власності. Передбачалась ре-форма землеволодіння і підтверджувалась дійс-ність на території Криму всіх законів колишньоїросійської держави, видних до 25 жовтня 1917 р.Проголошувалась свобода зібрань, друку і віро -сповідання. Кримський уряд заявив про свої на-міри щодо формування в подальшому власноїармії і флоту, в світлі чого висунув претензії начастину чорноморського флоту колишньої Росії.Урядом були встановлені державний прапор ігерб.

Проте, ця обширна декларація зовсім не тор-калась питань міжнаціональних відносин і праврізних народностей, мешкаючи на півострові.Про будь-яку залежність від України, або прилу-чення до неї в документі не було й мови.

Натомість, у здійсненні зовнішньополітич-ної лінії Кримський крайовий уряд намагавсярозгорнути активну діяльність щодо встанов-лення контактів, насамперед з Німеччиною таТуреччиною.

Незважаючи на урядові заяви щодо прове-дення самостійного незалежного курсу, крим-ське керівництво додержувалось проросійськоїорієнтації. Самовизначення Криму мало тимча-совий характер, лише до відновлення єдиної(але не соціалістичної і не радянської) російськоїдержави. На думку міністра закордонних справУкраїнської Держави Д. Дорошенка такий полі-тичний курс кримського уряду певною міроюсуперечив волі населення півострова. Він зазна-чав, що у вирішенні кримської справи україн-ський уряд мав підстави виходити з того, що не

тільки українці, а й татари, караїми, німці-коло-ністи стояли за злуку з Україною. «Тільки ро-сіяни, що тепер поробилися кримськими само-стійниками, мріяли про майбутню реставровануРосію і до цього часу хтіли зберегти самостійнукримську державу. Опинившись в ролі крим-ського правительства, російські політики і уря-довці хтіли зовсім ігнорувати Українську Дер-жаву»7.

Слід зауважити, що здійснення політикиКримського крайового уряду проходило ви-ключно в центрі трикутника, сторонами якогобули Німеччина, радянська Росія та УкраїнськаДержава. Кожна з них бачила свій інтерес урозв’язанні кримського питання. В площині цихвзаємовідносин цікавим є й той факт, що жоднаіз сторін не розглядала кримський уряд як легі-тимний орган і самостійний суб’єкт міжнарод-них відносин. Радянська Росія вважала його не-легітимним; Українська Держава – тимчасовимурядом, який до того ж не виражає волі всьогонаселення Криму; Німеччина – адміністрацією,яка допомагає в управлінні територією зайнятоїїї військами. Цікавою характеристикою крим-ської державності може бути вислів П. Скоро-падського, який писав у своїх спогадах, що«варто поглянути на карту, щоб відразу зрозу-міти, наскільки така держава не має даних длятого, щоб бути життєздатною»8.

Визначальним чинником формування і ді-яльності Кримського крайового уряду стала при-сутність німецького військового контингенту.В липні 1918 р. з Криму до Берліна було направ-лено урядову делегацію, що мала на меті доби-тися від німецького уряду визнання незалеж-ності Криму від України, отримання від ньогопозик і встановлення з Німеччиною безпосеред-ніх торговельних відносин. Таємно німецькомууряду була також передана доповідна запискаКримськотатарської національної директорії простворення самостійного Кримського ханства підпротекторатом Німеччини і Туреччини.

Здійснення політичної стратегії уряду Укра-їнської Держави щодо Кримського півострова втаких умовах ускладнювалось важливим чинни-ком, що свої претензії на нього висувала й радян -ська Росія, для якої Кримський півострів з стра-тегічного, політичного і військового поглядів

7 Дорошенко Д. Історія України. 1917–19123. – Т. 2. – Українська Гетьманська Держава 1918 р. – Ужгород,1930. – С. 213.

8 Павло Скоропадський. Спогади. – Київ-Філадельфія, 1995. – С. 234–235.

був не менш важливим як для України. Зіт-кнення інтересів обох держав з цього приводупризвело до запеклих дискусій на триваючихтоді в Києві українсько-російських мирних пе-реговорах. Зокрема, це питання порушувалосьпід час обговорення проекту державних кордо-нів між Української Державою та РСФРР. Це пи-тання вирішувалось як на пленарних засіданняхмирної конференції, так на спеціально створеноїдля цього політичній комісії.

Так на засіданні української політичної ко-місії 4 червня була прийнята нота в справі Кри -му, в якій зазначалось про тісний економічний іетнографічний зв’язок його з Україною, і щоприєднання Кримського півострова до Україн-ської Держави може відбутися на автономнихпідставах9.

Радянська Росія ніяк не бажала погодитисьз перспективою втрати Криму і деяких інших ре-гіонів (Дон, Кубань), що прагнули стати на шляхсамовизначення і вважала їх тимчасовими ан-тирадянськими «контрреволюційними» форму-ваннями на своїй території. Російські представ-ники, декларуючи свою прихильність гаслуправа націй на самовизначення аж до цілкови-того відокремлення, в той же час підкреслювали,що це не означає визнання цього права за «ім-провізованими установами, що були спорудженіне своїми силами, а урядом»10.

У своїй заяві 24 травня на українсько-росій-ських мирних переговорах російська делегаціявисловила свою точку зору з приводу намаганьокремих регіонів колишньої Росії до самовизна-чення. В ній, зокрема, говорилося, що «з точкизору права, від імені різних частин Росії не мо-жуть промовляти особи, які не являються пра-вомочними. Правомочними вони не можутьбути, оскільки окремі області однієї держави ажніяк не можуть з правової точки зору бутисуб’єктами міжнародного права, а тому не мо-жуть виступати як такі на конгресах і конферен-ціях. Якщо базуватися на принципі самовизна-чення, який був проголошений російськоюреволюцією, і який ми вважаємо одним з най-

більших її завоювань, то в даному випадку віннемає додатку, оскільки області, про які йдемова (Дон, Кубань, Крим – авт.) фактом прого-лошення і здійснення радянської влади втілилив життя принцип самовизначення»11.

Однак це певною мірою суперечило змістуросійської заяви від 25 травня, де говорилося,що під юрисдикцію уряду РСФРР підпадаютьлише ті території на яких діє влада робітничо-селянських рад12. Виходячи з цього положення,українська сторона вважала, що з відокремлен-ням Кримського півострова у самостійну дер-жавну одиницю, так само як інших державнихутворень з нерадянською формою влади всі під-стави для переговорів України з Росією в справіцих територій втратили сенс. Так зокрема, на за-сіданні українсько-російської політичної комісії17 червня голова української політичної комісіїО. Шульгин, висловлюючись з приводу цього,зауважив, що питання радянської влади в Криму«не є для нас ще остаточно зафіксованим, ос-кільки там ви ще не перемогли. Там зараз відбу-вається процес самовизначення… Зараз там цейпроцес відбувається, і у всякому разі це процес,який цілком не має торкатися Російської Соціа-лістичної Федеративної Радянської Республіки.Тому наша розмова з вами про Крим не має підсобою ніякого ґрунту…»13. Виходячи з таких по-зицій українська сторона оголосила формулу ук-раїнської політичної комісії в справі Криму: «Ук-раїнська Мирова делегація констатує, щоРосійська Соціалістична Федеративна СовітськаРеспубліка втратила свої права на Крим»14.

З свого боку, РСФРР у вирішенні долі спір-них місцевостей наполягала на дотриманні нормміжнародного права, положень, закріплених урізних договорах і міжнародних актах, зокремаБрестському мирному договорі, у якому і згадкине було про державні утворення, що виникли натериторії, що виникли на території колишньоїРосійської імперії. Радянська Росія категоричновідкидала намагання української сторони запе-речувати існування українсько-російського кор-дону між Кримом і Української Державою,


164

9 ЦДАВО України, ф. 2607, оп. 1, спр. 36, арк. 4.10 Там само, оп. 3, спр. 4, арк. 28. 11 Мирні переговори між Українською Державою та РСФРР 1918 р. Протоколи і стенограми пленарних

засідань. Збірник документів і матеріалів. – Київ – Нью-Йорк – Філадельфія, 1999. – С. 294.12 Там само. – С. 296.13 ЦДАВО України, ф. 2607, оп. 1, спр. 37, арк. 18.14 Там само, арк. 62.

оскільки мовляв, з ліквідацією радянської владина півострові РСФРР втратила свої суверенніправа на нього.

Висловлюючись з приводу кримського пи-тання голова російської мирної делегації Х. Ра-ковський наголосив, що «ви робите заяву, що цепитання не входить в нашу дискусію, тому щови вважаєте суверенні права наші над Кримом,як держави, яке до вчорашнього дня мало за-конну владу над Кримським півостровом, вженеіснуючими. Ми з нашого боку заявляємо, щовважаємо їх існуючими. Ви заявляєте, що це пи-тання ви не будете обговорювати. Ми заявляємо,що це питання ми будемо обговорювати. Ви за-являєте, що це питання втратило для вас зна-чення, для нас це питання продовжує мати тежсаме значення і про це питання ми на даній кон-ференції будемо розмовляти – в якому порядку,ми за собою залишаємо це право визначити, алеж відмовитись від нього ми не можемо»15.

У ході переговорів, 10 вересня російська де-легація опублікувала декларацію, в якій наголо-шувалося, що «з боку української делегації небуло наведено будь-яких доказів на захист під-тримуваного нею положення. Українська деле-гація не могла пред’явити жодного договору ідипломатичного акту, з якого випливало би, щоРосія втратила своє право на Крим, або ж, що цеправо було заперечуване контрагентами Росіїпри укладені Брест-Литовського договору»16.

Виходячи з такої концепції, російська сто-рона пов’язувала вирішення стосунків Україниз новоутвореними державами з умовами Брест-ського мирного договору, який, будучи укладе-ний державами Четверного союзу з Росією, якоднією з договірних сторін, не передбачав ви-никнення на її території будь-яких державнихновоутворень. Саме відсутність у договірнихстаттях положень і взагалі згадок про можли-вість самовизначення в майбутньому окремихтериторій Росії, на думку російської сторони,констатувало територіальну цілісність РСФРР імало й надалі зберігати її зверхність над регіо-нами колишньої російської держави, відокрем-лення яких не було зазначене в договорі. В ін-терв’ю «Вечерней Красной газете» про хід

українсько-російських переговорів член росій-ської мирної делегації Д. Мануїльський зокремазазначив, що питання Криму «не передбаченеБрестським договором. Якщо питання про Ук-раїну передбачене російсько-німецьким миром,то ні в одному договорі не можна знайти засаддля виправдання з якого б то не було боку пре-тензій на Крим. Ми виходимо з того основногопринципу, щ у Києві вирішується питання проУкраїну, а не про долю Росії… Та прикордоннасмуга, пройде між нею та Росією, відокремитьУкраїну рівним чином від білоруських губернійі від території, населеної донськими та кубан-ськими козаками, і від Криму»17.

Так російська сторона вважала, що всі вонистановлять невід’ємну частину РСФРР і томукрім кордонів з Австро-Угорщиною, що існу-вали перед війною, та нової межі від Тарноградадо Вигоновського озера, що встановлюваласьБрестським мирним договором, на всіх іншихділянках визначення державних меж Україниможе статися тільки за згодою РСФРР, оскількиновоутворені країни не згадувались ні в Брест-ському договорі РСФРР з державами Четверногосоюзу, ні в додатковому договорі її з Німеччи-ною від 27 серпня 1918 року18.

Українська Держава у своїх міжнароднихстосунках, в тому числі і з Кримом, виходила звласного міжнародного статусу незалежної дер-жави. Міжнародні договори і угоди, в яких вонаучасті не брала (Брестський мирний договірРСФРР з державами Четверного союзу 3 березня1918 р. тощо), не накладали на неї будь-яких зо-бов’язань. Тим часом, додаткова угода РСФРР ЗНімеччиною від 27 серпня, якою підтверджува-лась державна незалежність Естляндії, Лифлян-дії і Грузії, була безпосереднім доказом тогофакту, що Брестський мир не гарантував непо-рушності території колишньої Росії.

Російська сторона звинувачувала Україну,яка намагалася безпосередньо вступати в кон-такти з новоутвореними країнами і самостійновирішувати питання відносин з ними, в пору-шенні норм міжнародного права і втручанніу внутрішні справи РСФРР. Прецеденти зКримом, Доном, Кубанню російська сторона


165

15 Там само, арк.71.16 Мирні переговори між Українською Державою та РСФРР 1918 р. Протоколи і стенограми пленарних

засідань. Збірник документів і матеріалів. – Київ – Нью-Йорк – Філадельфія, 1999. – С. 325.17 Там само. – С. 316.18 ЦДАВО України, ф. 3766, оп. 2, спр.14а, арк. 1.

кваліфікувала як наступальну політику Українищодо Росії. Російська сторона навіть висувалаумови, щоб Україна припинила наступальну по-літику щодо радянської Росії. Під наступальноюполітикою повноважні представники РСФРРкваліфікували «висування нових інцидентів,котрі вносять перерви в наші переговори –Крим, Дон тощо»19.

Питання про Кримський півострів радян-ська Росія ставила в залежність від ІІІ Універ-салу Центральної Ради, який був актом односто-роннім. Незважаючи на докорінну змінуполітичної ситуації з часу видання цього Універ-салу, російська сторона розхвалювала його де-мократизм, відповідність меті етнографічної ці-лісності українського народу і, посилаючись нанього, відстоювала великодержавницькі цілі.

У тенденції російської дипломатії поставитивирішення питань відносин Української Дер-жави з державними утвореннями, що виниклина території Росії, зокрема Кримом, в залежністьвід їхніх стосунків з РСФРР і намаганнях підпо-рядкувати вирішення цих питань контролю ісанкції російського уряду, українська сторонабачила претензії не виправдані ні дипломатич-ними, односторонніми або державними актами,на які посилалась РСФРР, ні державним стату-сом сторін.

Заяви російської сторони про те, що дер-жавна незалежність країни повинна вирішува-тись згідно з волевиявленням населення і набу-ває право чинності лише внаслідок укладенняміжнародних трактатів, спростовувалась істо-ричними фактами виникнення і існування ра-дянської Росії в добрестський період, коли вонаще не одержала міжнародного визнання, якебуло б зафіксовано відповідним правовим актом.

Триваюча громадянська війна, розпаленабільшовиками, і відсутність чітко визначенихвідповідними міжнародними актами закріпле-них кордонів між новоутвореними державами,геть відмітали скарги представників РСФРР навтручання в її внутрішні справи.

У з’ясуванні політики української сторонищодо Кримського півострова характерним є до-кумент «О границях Української Держави підвзглядом політичним», підготовлений відомимдіячем українського національного руху Д. Дон-

цовим, який брав участь в українсько-росій-ських мирних переговорах як експерт політичноїкомісії. Цей документ охоплював велике колопитань у визначенні українських кордонів як зРСФРР, так і з державними утвореннями на те-риторії колишньої царської Росії. Зокрема вінобґрунтовував позицію Української Державищодо Криму.

Зазначаючи помилковість політики україн-ського уряду за часів Центральної Ради і поло-жень ІІІ Універсалу, що не включали Крим доскладу України, Д. Донцов підкреслював супе-речність цього Універсалу позиції гетьманськогоуряду, який виходив з приналежності Крим-ського півострова до Української Держави.

Значною перешкодою у вирішенні справи зКримом, була невизначеність того, які саме те-риторії колишньої Росії перебувають під юрис-дикцією радянського уряду. Від чийого іменіуповноважена була промовляти на міжнароднійарені РСФРР: від мені колишньої Росії без Ук-раїни та інших територій, які відпали від неї заБрестським миром, чи від власне Росії без дер-жавних утворень, що сконсолідувались в дер-жавні одиниці вже після підписання брестськихугод?

На думку Д. Донцова, Українська Державау проведенні зовнішньої політики повинна булатвердо стояти на власній позиції, виходячи зфакту розпаду Російської імперії і утворення ок-ремих самостійних територій. Однак, якщо увідношенні Білорусії, Дону, Кубані УкраїнськаДержава повинна була вступати в зносини зними як окремими самостійними державнимиутвореннями, то щодо Кримського півостроваполітика мала бути іншою. Д. Донцов вважав,що «прийняти право політичного самовизна-чення за кількома стами тисячів мешканцівКриму, значило би зробити залежними від їх до-брої волі долю 40 мільйонового краю України…опріч того подібні карликові держави (як Крим)яко вишні стратегічні пости ніколи не затриму-ють своєї незалежності. Виділений з України, доякої він є органічно прив’язаний, Крим зробивсяби іграшкою в руках других сил»20.

Зважаючи на чітко визначену проросійськуорієнтацію політики кримського уряду, Україн-ська Держава не бажала мати у себе під боком


166

19 Мирні переговори між Українською Державою та РСФРР 1918 р. Протоколи і стенограми пленарнихзасідань. Збірник документів і матеріалів. – Київ – Нью-Йорк – Філадельфія, 1999. – С. 259.

20 ЦДАВО України, ф. 2607, оп.1, спр.14, арк.13.

черговий зародок відбудови єдиної неділимоїРосії. На думку Д. Донцова, визнання праваКриму на самовизначення мало носити характерне політичний, а лише культурно-національний,зважаючи на права татарського народу. З полі-тичної точки зору Крим був інтегральною час-тиною України і таким мусив залишитися йнадалі. Українська Держава повинна була про-вадити в цьому напрямку тверду політику і нейти на жодні компроміси.

Передбачаючи чим може завершитися втра -та Криму для України, Д. Донцов наводив фактиз історії: Паризький мир 1856 р. змусив Росіювідмовитись від права мати воєнно-морськийфлот на Чорному морі та арсенали на його узбе-режжі. Він писав: «Такі втрати і подібні обме-ження суверенності Української Держави чека-ють цю останню по втраті Криму, взглядно найого перехід в інші руки… Належність Кримудо України є condicio sine qua non українськоїнезалежності»21.

Український уряд повинен був добиватисявід радянської Росії визнання його суверенітетунад Кримом, і вести переговори з останньоюлише про його статус в Українській Державі, ви-ходячи з того, що півострів є її складовою і не-від’ємною частиною. Інші чинники при вирі-шенні кримської справи мали бути виключені.

Виходячи з таких принципів, українськийуряд у справі визначення державної приналеж-ності Кримського півострова керувався інте -ресами розбудови незалежної територіальноцілісної Української Держави, у світлі чого вирі-шувалось й питання стратегічного забезпеченнядержавних кордонів. У політичному лані вонимали бути встановлені так, щоб суверенність Ук-раїни не зазнала б шкоди як внаслідок втратисвоїх, так і через прилучення чужих територій.

Українська Держава провадила послідовнуполітику щодо вирішення кримського питання.Гетьман та міністерство закордонних справ не-одноразово зверталися до німецького команду-вання в Україні та урядових установ Німеччиниз проханням посприяти справі Криму до Украї -ни. Позитивні зрушення в цьому напрямку від-булись після візитів до Берліну гетьмана П. Ско-ропадського та прем’єр-міністра УкраїнськоїДержави Ф. Лизогуба, коли уряд Німеччини по-годився на врегулювання кримської проблеми накористь України.

Здійснення політичної лінії на прилученняКриму до Української держави потребувало відїї уряду застосування гнучкої тактики. Зважа -ючи на активізацію проросійських сил в Кримуі недостатність інформованості місцевого насе-лення про стан справ в Україні, слід було від-повідно підготувати громадську думку, схилитиїї до української орієнтації. На необхідністьцього, зокрема, звертав увагу симферополь-ський повітовий староста, який докладав, «щоне тільки татари, а й російське населення Кри -му має самі перекручені відомості про Українута український уряд. Відсутність слушноїінформації робить плідний ґрунт для всілякихабсурдних чуток і перекрученого тлумаченняподій. Необхідно найшвидше створити в Кримудобре налагоджений друкований орган, якийповинен інформувати населення в бажаномунапрямку. Газета повинна видаватися росій-ською мовою»22.

З відповідною метою Міністерство закор-донних справ Української Держави виділилокошти на підтримку трьох газет, які поширю-вали ідеї прилучення Криму до України. Однаккримський уряд всіляко перешкоджав цій про-паганді. Переслідувались не тільки українськігазети та громади, які підтримували думку пронеобхідність приєднання Криму до України, а йнавіть заборонялось приймати з України урядовітелеграми державною мовою.

В свою чергу, український уряд вирішиввжити відповідних акцій щодо Криму. Рада Мі-ністрів Української Держави затвердила розроб-лену міністерством закордонних справ програмувстановлення економічної блокади півострова. Зсередини серпня було припинено товарообмін зКримом, сухопутне і морське сполучення. Буввстановлений митний догляд вантажів, що надхо-дили з України до Криму. Пропускалися лише то-вари і продукти для потреб австро-німецькихвійськ у Криму.

Наслідком таких репресивних заходів сталорізке погіршення економічного стану в Криму.Економічна блокада півострова, встановленасаме наприкінці літа – в період збирання вро-жаю, призводила до занепаду основної статті до-ходу населення Криму – торгівлю овочами тафруктами. Не було можливості реалізувати їх вУкраїні, або експортувати до Німеччини. Вро-жай гинув.


167

21 Там само, арк.79.22 Там само, ф.1064, оп.1, спр.17, арк. 90.

Німецькі власті звернулися до українськогоуряду з пропозицією зняти блокаду в інтересахкримського населення. Зокрема в листі началь-ника штабу німецьких окупаційних військ вУкраїні генерала Гренера прем’єр-міністру Укра -їн ської Держави Ф. Лизогубу говорилось: «Вна -слідок розвитку подій, відносини між Україноюта Кримом за останні тижні до того натягнуті,як у політичному, так і в господарському відно-шенні, що коли найближчим часом не станутьсязміни, можна буде побоюватись подальшогозростання вже створених труднощів, які наврядчи є в інтересах України і Криму. З приводуцього верховне командування дотримується тієїдумки, що необхідно якнайшвидше дійти до по-годження і зкликати нараду з цього питання.Оберкомандо згодне запропонувати свої послугипри веденні переговорів та вплинути на крим-ський уряд за для скорішого порозуміння»23.

Пояснюючи свою політику, українськийуряд наголосив, що Україна взяла на себе лишезобов’язання щодо постачання товарів до Німеч-чини, а щодо Криму, який не входив до складуУкраїнської Держави, таких зобов’язань не брала.Незважаючи на це, Рада Міністрів УкраїнськоїДержави зазначила можливість піти назустрічнаселенню півострова, але виключно залежновід подальших дій Краєвого уряду Криму, якийдосі ухилявся від порозуміння з Україною.

Економічна політика Української Державищодо Криму дала певні результати. Врештікримський уряд висловив згоду на ведення пе-реговорів щодо форми державного об’єднання зУкраїною. Тоді ж Рада Міністрів УкраїнськоїДержави розглянула на своєму засіданні 18 ве-ресня питання про припинення митної війни зКримом. Ідучи назустріч тяжкому становищукримського населення, яке за таких умов немало змоги реалізувати зібраний врожай, укра-їнський уряд прийняв постанову про тимчасовеприпинення митної війни і зняття митного до-гляду з вантажів, прямуючих до Криму, за умовнегайного надіслання представниками Кримууповноважених осіб для ведення переговорівпро умови об’єднання Криму з Україною. Укра-їнський уряд, надаючи важливого значення ційсправі вирішив також, що ці переговори з укра-

їнського боку повинні вести «безпосередньо мі-ністри заінтересованих відомств, не передаючисвоїх повноважень іншим особам»24. Рада мініс-трів Української Держави уповноважила головуРади міністрів Ф. Лизогуба, міністра закордон-них справ Д. Дорошенка, міністра внутрішніхсправ І. Кістяковського, міністра фінансів А. Рже -пецького, міністра торгівлі С. Гутника і військо-вого міністра О. Рогозу на ведення переговорівз представниками Криму «про об’єднання Кри -му з Україною і підписання актів і договорів повсіх питаннях політичного, фінансового і адмі-ністративного характеру»25. Українська сторонатакож зажадала від кримських представників,щоб вони мали повноваження на обговорення нетільки економічних, а й політичних питань26.

У середині вересня до Києва прибула крим-ська делегація у складі голови делегації А. Ах-матовича, міністра освіти Н. Чарикова, міністрашляхів Л. Фрімана, міністра харчових справ Ні-кіфорова. Німецьке командування надіслало напереговори свого спостерігача принца Рейса.

У ході переговорів виявилось, що кримськаделегація зайняла непоступливу позицію, заува-живши, що Крим має бути цілком незалежнийвід України і будь-які зміни або обмеження йогостатусу можуть статися внаслідок рішення мир-ного конгресу, або із взаємної угоди з Україн-ською Державою, незважаючи на те, що Кримупропонувалась широка автономія, самостійністьв сфері місцевого самоврядування, економіці,політиці тощо. Внаслідок чого українська сто-рона заявила про невизнання компетентностікримських делегатів виявляти волю і бажаннянаселення півострова і зажадала призначеннянових уповноважених, які представляли б ос-новні народності Криму.

Делегація в новому складі, що прибула зго-дом, зайняла більш поступливішу позицію. Післядовгих і гострих дебатів з новими представни-ками Криму було досягнуто порозуміння і вироб-лені прелімінарні умови договору, за яким Кримдіставав внутрішню автономію в складі Україн-ської Держави, свою адміністрацію, територі-альне військо тощо. При Раді Міністрів запровад-жувалась посада статс-секретаря у справахКриму. Угода мала бути ратифікована татарським


168

23 Там само, ф.1064, оп. 3, спр. 1, арк. 39.24 Дорошенко Д. Вказ. праця. – С.214.25 ЦДАВО України, ф.1064, оп.1, спр.7, арк.10.26 Там само, оп.1, спр.6, арк. 261.

Курултаєм і з’їздом національних та громадськихорганізацій Криму27. Проте до практичного здійс-нення цих домовленостей справа не дійшла.

Поразка Четверного союзу у світовій війнібезпосередньо вплинула на хід подій в Україні.Німеччина не могла виконувати роль стабілізую-чого чинника в цьому регіоні і виводила свої вій-ська з України. Ситуація значно погіршуваласьвнутрішнім протиборством у краї. Розпочаті всередині листопада антигетьманське повстанняпід проводом Директорії і воєнні дії про радян-ських сил, безпосередньо спрямовуваних і під-тримуваних РСФРР, загострили ситуацію.

15 листопада 1918 р. був утворений новийКримський крайовий уряд. Після залишення пі-вострова німецькими і австрійськими військамицей уряд у своїй діяльності почав спиратися насили Антанти, яка підтримувала антирадянськісили Росії, зокрема на французькі війська, щовступили до Криму. Одним з основних своїх зав-дань кримський уряд вбачав у зближенні з усімаорганізаціями, які мали метою відродження ко-лишньої єдиної Росії.

Підбиваючи підсумки слід додати, що вирі-шення Кримського питання за часів Української

Держави 1918 р. відобразила еволюцію поглядівукраїнського керівництва у визначенні принци-пових засад політики щодо суміжних держав:від революційного романтизму Центр. Радищодо дотримання права націй на самовизна-чення до усвідомлення пріоритетності держав-них інтересів України у здійсненні зовнішньопо-літичного курсу. Кримська політика гетьманатубула перспективною і єдиною доцільною за то-гочасних обставин. Її недовершеність зумовленане помилковістю чи ваганнями у здійсненні, анезворотними зрушеннями в системі міжнарод-них відносин 28.

Урядом Української Держави було закла-дено підвалини зовнішньої політики, які перед-бачали встановлення відносин з державами ідержавними утвореннями, що виникли на тере-нах постімперської Росії. Однак в умовах того-часної українсько-російської конфронтації, три-ваючої громадянської війни, поширення білогоруху в різних регіонах Росії, обставин, пов’яза-них із закінченням Першої світової війни, а врешті нетривалий період існування самого геть-манату, унеможливлювало втілення напрацю-вань української дипломатії.


169

27 Дорошенко Д. Вказ. праця. – С. 148.28 Матвієнко В.М. Українська дипломатія 1917 – 1921 років на теренах постімперської Росії.– К.,

2002. – С. 57.

ReferencesBoiko O.D. Formuvannia terytorii ukrainskoi ne-

zalezhnoi derzhavy v chasy Ukrainskoi revoliutsii(1917 – 1921 rr.). – K., 2007. – S.43. [in Ukrainian].

Dokumentы vneshnei polytyky SSSR. – M.,1957. – T. 1. – S. 122. [in Ukrainian].

Doroshenko D. Istoriia Ukrainy. 1917–19123. –T. 2. – Ukrainska Hetmanska Derzhava 1918 r. –Uzhhorod, 1930. – S. 213. [in Ukrainian].

Matviienko V.M. Ukrainska dyplomatiia 1917 –1921 rokiv na terenakh postimperskoi Rosii.– K.,2002. – S. 57. [in Ukrainian].

Myrni perehovory mizh Ukrainskoiu Derzhavoiuta RSFRR 1918 r. Protokoly i stenohramy plenarnykhzasidan. Zbirnyk dokumentiv i materialiv. – Kyiv –Niu-York – Filadelfiia, 1999. – S.294. [in Ukrainian].

Pavlo Skoropadskyi. Spohady. – Kyiv-Filadelfiia,1995. – S.234-235. [in Ukrainian].

УДК 664.6(477.41-21 Переяслав)«1986/2000»Д50

Валентина Шакула (м. Переяслав-Хмельницький)

Діяльність Переяслав-Хмельницького хлібозаводув 1986–2000 рр.: історико-краєзнавчий аспект

У статті висвітлюється питання функціонування Переяслав-Хмельницького хлібозаводу в 1986–2000 рр., які були особливо складними для промисловості України через затяжну економічну кризу. За-кцентовано увагу на проблемах організації виробничого процесу в складних умовах перехідного періоду,з’ясовано причини подальшої реорганізації заводу. Підприємство пережило чимало потрясінь, які при-звели до зміни форми власності: наприкінці 2000 р. АТ «Київхліб» отримало свідоцтво на право влас-ності на цілісний комплекс ДП «Переяслав-Хмельницький хлібозавод».

Ключові слова: Переяслав-Хмельницький хлібозавод, хлібобулочні вироби, хлібопекарське облад-нання, асортимент продукції, реалізація виробів.

Valentina Shakula

Activity of Periaslav-Khmelnitskyi bread plantin 1986–2000: historical and local aspect

The article deals with the question of the functioning of Pereiaslav- Khmelnitskyi bakery in 1986-2000,which was especially difficult for industry of Ukraine due to the protracted economic crisis. Focus on problemsof organizing the production process in difficult transitional conditions period, the reasons for further reorga-nization of the plant were clarified. Enterprise has experienced many shocks that have led to a change in ow-nership: in the end In 2000 Kyivkhlib JSC received a certificate of ownership of the whole Complex of Pere-iaslav-Khmelnitskyi Bakery.

Key words: Pereiaslav-Khmelnitskyi bakery, bakery products, baking equipment, assortment of products,sale of products.

Валентина Шакула

Деятельность Переяслав-Хмельницкого хлебозаводав 1986–2000 гг.: историческо-краеведческий аспект

В статье раскрывается вопрос функционирования Переяслав-Хмельницкого хлебозавода в 1986–2000 гг., которые были особенно трудными для промышленности Украины в связи с долгим экономи-ческим кризисом. Сакцентировано внимание на проблемах организации производственного процесса всложных условиях переходного периода, установлены причины последующей реорганизации завода.Предприятие пережило немало потрясений, которые привели к смене формы собственности: в конце2000 г. АО «Киевхлеб» получило свидетельство на право собственности на целый комплекс ДП «Пере-яслав-Хмельницкий хлебозавод».

Ключевые слова: Переяслав-Хмельницкий хлебозавод, хлебобулочные изделия, хлебопекарное обо-рудование, ассортимент продукции, реализация изделий.

170

Для сучасних краєзнавчих студій важливимє дослідження не тільки масштабних тем за-гальнодержавного значення, але й вивченнямісцевого матеріалу, який часто містить важ-ливі історичні відомості. Так, діяльність Пере-яслав-Хмельницького хлібозаводу є важливоюдля історії м. Переяслава-Хмельницького, ос-кільки висвітлює тему розвитку місцевої про-

мисловості у другій половині ХХ – на початкуХХІ ст., адже підприємство успішно функціо-нує ще й нині.

Переяслав-Хмельницький хлібозавод відчасу відновлення виробництва після звільненняміста від німецько-фашистських загарбників за-вжди був провідним підприємством харчовоїпромисловості в місті та районі. Пройшовши

Діяльність Переяслав-Хмельницького хлібозаводу в 1986-2000 рр.: історико-краєзнавчий аспект

171

Фото 1. План-схема Переяслав-Хмельницького хлібозаводу. 1981 р.

шлях від кустарної пекарні Переяслав-Хмель-ницького заводу продовольчих товарів до потуж-ного сучасного підприємства, він на протязівсього існування забезпечував хлібобулочнимивиробами широкого асортименту ще й спожива-чів прилеглих населених пунктів інших облас-

тей. У період 1986–2000 рр. завод переживав ве-ликі труднощі не тільки з паливними ресурсами,але й фінансовими надходженнями, що призвелодо частих перебоїв у поставках сировини для ви-робничих процесів і, як наслідок, до періодич-них зупинок випуску продукції.

План-схема Переяслав-Хмельницького хлібозаводу

На жаль, до цього часу немає ґрунтовного до-слідження історії діяльності одного із найстарі-ших промислових підприємств м. Переяслава-Хмельницького, хоча ця тема частково висвітленав краєзнавчих дослідженнях М.Сікорського,І. Гончаренко, О. Гончаренка, Н. Онопрієнка, атакож автора даної статті1. Така розвідка дастьможливість більш повно висвітлити історію роз-витку промисловості міста та роль хлібозаводув її функціонуванні.

Слід зазначити, що наприкінці 70-х рр.ХХ ст. у м. Переяславі-Хмельницькому вжедіяв потужний хлібозавод, але його виробничіпотужності не могли впоратися із великимиоб’ємами замовлень торгівельної мережі, вико-нанням планів випуску продукції та подаль-шого розширення асортименту хлібобулочнихвиробів, тому вже на червневому засіданні сесіїради народних депутатів міста в 1978 р. булоприйнято рішення про початок будівництва но-вого хлібозаводу потужністю 65 т/добу по вул.Червоноармійській (нині – М. Грушевського)2.Контроль за організацією підготовчих робіт допочатку будівництва та відповідальність задотримання його термінів були покладені надиректора Ніцкевич Валентину Григорівну3.Техно-робочий проект будівництва був розроб-лений Інститутом Укргіпрохарчопром (м. Київ)на основі завдання, затвердженого Мінхарчоп-ромом УРСР 10.04.1979 р.4.

Введення в дію нового хлібозаводу, будів-ництвом якого відало ПМК-14 тресту «Борис-пільсільбуд» під керівництвом В.І. Захарчука,повинне було не тільки підвищити рівень меха-

нізації виробничих процесів, але й вирішити по-бутові проблеми працівників, оскільки передба-чалося зведення кількох багатоповерхівок цільо-вого житла та виділення ділянок для приватногобудівництва. Але процес проходив дуже повіль -но. План капітальних вкладів за перше півріччя1982 р. виконаний був лише на 45%, а за друге –на 39%, недовиконання обсягів будівельно-мон-тажних робіт на кінець року сягнуло 193 тис. крб.Основними причинами такого стану були неза-безпечення роботи підрядчиками та низький рі-вень організації робіт на будівельній площадці5.У зв’язку з цим улітку 1983 р. виконком Переяс-лав-Хмельницької міської ради народних депута-тів бере на особливий контроль будівництво но-вого хлібозаводу та ставить нове завдання –наприкінці 1984 р. підготувати об’єкт будівниц-тва до введення в експлуатацію. Кошториснавартість об’єкта склала 2995,3 тис. крб, у томучислі будівельно-монтажних робіт – 2080 тис.крб6. Керівнику ПМК-14 було дане розпоряд-ження підготуватися до прийому нового облад-нання, яке на той час уже надходило. Його здачав монтаж була запланована на 01.07.1983 р., алеконструкція будівлі була ще не готова, адже за-мість 32 будівельників на площадці працюваловсього 8. 15 та 28 червня 1983 р. було проведеноперевірки виконання вказівок народних депута-тів та виявлено, що роботи на будівництві ве-дуться занадто повільно7. Виконком постановив:усі недоліки мусять бути якнайшвидше ліквідо-вані, про що двічі на рік начальник ПМК-14 по-винен звітуватися перед народними депутатами.Окрім того, з метою посилення контролю за

3 ’2018Валентина Шакула К Р А Є З Н А В С Т В О

172

1 Гончаренко І., Гончаренко О., Онопрієнко Н. Переяслав на межі тисячоліть: соціально-економічнийаспект / Переяслав у віках: Упор. В.П. Коцур, О. В. Колибенко. – К.: ТОВ «Світ успіху», 2007. – С. 302-312;Шакула В.М. Хлібопекарське промислове обладнання 60-80-х рр. ХХ ст. в експозиції Музею хліба НІЕЗ«Переяслав» // Питання історії науки і техніки. – К., 2015. – №3. – С. 70-74; Шакула В.М. Особливості діяль-ності Переяслав-Хмельницького хлібозаводу у період 1956-1977 рр. // Питання історії науки і техніки. – К.,2017. – № 3 (43). – С. 12-23; Шакула В.М. Огляд історії модернізації хлібопекарського промислового облад-нання Переяслав-Хмельницького хлібозаводу (40-ві рр. ХХ ст. – поч. ХХІ ст.) // Питання історії науки і тех-ніки. – К., 2016. – № 2. – С. 37-42; Шакула В.М. Переяслав-Хмельницька хлібопекарня у період післявоєнноївідбудови (1943-1955 рр.) // III Дунайські наукові читання: Голод 1946-1947 рр.: історичні, філософсько-психологічні та педагогічні аспекти: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (18-19 травня2017 року). – Ізмаїл, 2017. – С. 306-311.

2 Архівний відділ виконкому Переяслав-Хмельницької міської Ради, ф.1, оп.1, спр. 497, арк. 146.3 Там само, арк. 144.4 Там само, ф. 1, оп. 1 (Т. 3), спр. 713, арк. 35. 5 Там само, спр. 657, арк. 11-12, 180.6 Там само, оп.1 (Т. 3), спр. 713. арк. 33. 7 Там само, арк. 40-44.


173

8 Там само, ф.1, оп.1, спр. 548, арк. 35; спр. 713, арк. 34. 9 Там само, спр. 713, арк. 40; спр. 733, арк. 64.10 Там само, спр. 770. арк. 14; спр. 807, арк. 25-26.11 Архівний відділ виконкому Переяслав-Хмельницької міської Ради, ф.1, оп.1, спр. 807, арк. 25.12 Там само, арк. 26.13 Там само, арк. 3. 14 Там само, спр. 808, арк. 60.15 Там само, арк. 63.

виконанням рішення виконкому, було створенодепутатський пост у складі економіста хлібоза-воду Л.В. Сахневич та бригадира ПМК-14І.Т. Губенка8. Усі вказані заходи привели до того,що будівництво пішло рекордними темпами,але на початку 1984 р. на засіданні виконкомузнову піднімалося питання спорудження новогохлібозаводу9.

Улітку 1985 р. на новому хлібозаводі такипочали авральний монтаж обладнання, томуспеціалісти одночасно працювали не тільки надвипуском продукції, але й займалися налагод-женням виробництва на нових лініях та випус-ком пробних партій хліба. Цей процес затяг-нувся, тому навіть із здачею в експлуатаціюнового потужного підприємства старий хлібо-завод ще півроку продовжував випуск хлібобу-лочних виробів, аж до того часу, доки випічкане була поставлена на промислові рейки. Другата п’ята лінії хлібобулочного цеху були запу-щені аж 20 жовтня 1985 р. З цього часу в Пере-яславі-Хмельницькому з’явилося нове підпри-ємство10.

Як зазначалося вище, ще до 1 січня 1986 р.у місті функціонували паралельно два підпри-ємства, а потім новий хлібозавод вже повністюзабезпечував потреби населення за рахуноксвоєї виробничої потужності. У квітні 1986 р. насесії народних депутатів Н.І. Кириченко, техно-лог хлібозаводу, доповідала, що освоєно чотирилінії в хлібобулочному та 2 лінії кондитерськогоцеху. Об’єм реалізації продукції виконано заІ квартал на 101%. Нарікання на якість продукціївона підтвердила й пояснила такі випадки кіль-кома причинами: велика кількість поки що не-кваліфікованих працівників, які прийшли назавод і зараз тільки проходять навчання, та ос-воєння нового технологічно відмінного від по-переднього обладнання. На ньому навіть досвід-чені робітники ще тільки вчаться працювати11.Вона наголосила, що залучити кваліфікованихспеціалістів, які можуть працювати на встанов-

леному обладнанні завод не може, оскількине має свого гуртожитку й квартирного фонду,тобто не може забезпечити їх житлом12. І справді,депутатська комісія в червні 1986 р. виявилацілий ряд негативних факторів, які допустилокерівництво підприємства. Серед них особливоможна виділити перевищення норми витрати си-ровини, низьку якість хлібобулочних виробів,великий процент простою обладнання, брако-вану продукція.

Виробництво хлібобулочної продукції за5 місяців 1986 р. склало 89,5%, хоча кількістьробітників на підприємстві збільшилася на 102працівники. Чергова сесія депутатів міськрадипопередила директора заводу Ніцкевич В.Г. продопущений нею низький контроль за перебігомвиробництва та поставила вимогу в найкоротшітерміни анулювати недоліки13. Як результат пе-ревірки виконання рішення, у цьому ж роцідиректором хлібозаводу став Бояренко С.О. Вінзапроваджує політику перепідготовки власнихкадрів, для чого робітники заводу направляютьсяна курси перенавчання тапід вищення кваліфікації.З метою утримання спе-ціалістів на підприємствіновий директор приділяєвелику увагу розвиткуспортивно-оздоровчоїроботи: робітники устат-кували спортивний май-данчик, профком виділяєкращим робітникам пу-тівки для відпочинку всанаторіях та профілакто-ріях14. Але навіть попривсі заходи, через нестачусировини все ж не вда-лося уникнути періодич-ного відключення третьоїта четвертої ліній хлібобу-лочного цеху15.

Фото 2. Бояренко СергійОлександрович –

директор Переяслав-

Хмельницькогохлібозаводу

з 1986 по 1999 рр.

29 квітня 1986 р. у магазини м. Переяслава-Хмельницького та району поступили першіторти кондитерського цеху – «Бісквітно-кре-мові» в розфасовці по 0,5 кг. Над їх виготов -ленням працювали начальник цеху Л.П. Ткач,майстри М.М. Лукач та С.М. Козоріз, технологВ.А. Томащук. Тоді ж було введено в дію карто-нажний цех, але, на жаль, праця там була ви-ключно ручна – працівники виготовляли упа-ковки для продукції16.

Незважаючи на ці недоліки, колектив ос-воїв ще й п’яту лінію обладнання та розпочаввипуск хліба «Український новий»17. За ста-ранну працю робітникам почали присвоюватизвання «Кращий за професією». Так, наприк-лад, у грудні 1986 р. його удостоїлася пекарО.І. Павленко18.

Нові ринкові відносини та криза 90-х рр.ХХ ст. істотно вплинули на роботу підприєм-ства. У 1993 р., коли інфляція сягнула найви-щого показника, середньодобове виробництвохліба знизилося до 21 т/добу, а в 1994 р. –15 т/добу19. Основними причинами такого різ-кого спаду були:

– приведення ціни на хліб до реальної йоговартості, у результаті чого хлібозавод почав за-безпечувати потреби населення в хлібі тількидля власного споживання, а не для відгодівліхудоби та птиці;

– процес введення в дію поодиноких мініпе-карень у місті та районі;

– освоєння підприємцями ринку торгівліхлібом, завезеним з Київських заводів;

– неспроможність адміністрації хлібозаводусвоєчасно спрогнозувати ситуацію та вжити за-ходи щодо розширення ринку торгівлі хлібом ізбереження існуючих точок.

Великі борги за відпущену продукцію при-звели до того, що саме підприємство почало

відчувати гостру нестачу коштів. На нараді припредставнику Президента України П.Г. Качкалді21.03. 1994 р. було вирішено поліпшити роботузаводу. Райспоживспілка зобов’язувалася розра-ховуватися за продукцію відразу після її реалі-зації20. Але й через півроку ситуація не покра-щилася: торгівля заборгувала вже 768 млн крб,що привело до того, що хлібокомбінат не змігвчасно закупити борошно в столичних борош-номельних комбінатів, і це була реальна загрозапершої серйозної зупинки підприємства черезфінансові труднощі21.

У 1996 р. посилилася конкуренція на ринкухліба в місті та районі, оскільки міська рададозволила торгівлю тим підприємцям, якіпройшли реєстрацію в міськвиконкомі й маливласне виробництво хліба та хлібобулочних ви-робів або ж займалися реалізацією продукції,виготовленої на місцевих підприємствах черезстаціонарну мережу торгівлі та громадськогохарчування, які відповідали санітарно-гігієніч-ним вимогам для торгівлі хлібом22. Вихід ізтакої ситуації був тільки в покращенні якостіпродукції та розширенні її асортименту. Здава-лося, хлібозавод знову на межі краху, але на тойчас ситуація була врятована санепідемстан-цією, яка вже в жовтні видала постанову № 51«Про заборону вуличної торгівлі хлібобулоч-ними виробами суб’єктами торгівлі різнихформ власності», згідно якої дозволялося пере-везення продукції тільки в спеціалізованомутранспорті й реалізацію лише із закритих тор-гівельних точок23. Тим часом борг перед хлібо-заводом райспоживспілки досяг 104008 грн24.А на початку 1997 р. все одно було дозволеноторгівлю хлібом підприємцям, але брати підреалізацію продукцію вони повинні були нахлібозаводі25. Таким чином, міська рада макси-мально хотіла підтримати підприємство.


174

16 Бояренко С. Нова продукція хлібозаводу. // Комуністична праця. –1986. – 30 травня.17 Козаченко М. На проектну потужність. // Комуністична праця. – 1986. – 5 грудня.18 Фандєєв О. Краща за професією // Комуністична праця. – 23.12.1986. – № 203 (8806).19 Архівний відділ виконкому Переяслав-Хмельницької міської Ради, ф.1, оп.1 (Т.3), спр. 1444, арк. 32. 20 В селах району хлібом торгуватимуть тільки в магазинах. // Вісник Переяславщини. – 1996. – 19 лис-

топада.21 Райспоживспілка заборгувала хлібозаводу 768 мільйонів карбованців. З цієї причини місто може за-

лишитися без хліба. // Вісник Переяслащини. – 1994. – 19 квітня.22 Архівний відділ виконкому Переяслав-Хмельницької міської Ради, ф.1, оп.1( Т.3), спр. 1421, арк. 289. 23 Там само, арк. 291.24 Там само, арк. 292.25 Там само, спр. 1444. арк. 35.


175

26 Там само, спр. 1489, арк. 58.27 Там само, спр. 1518, арк. 2.28 Там само. спр. 1521, арк. 7.29 Там само, спр. 1532, арк. 15-27.30 Там само, спр. 1560, арк. 103-110.31 Там само, спр. 1524, арк. 16.32 Там само, спр. 1595, арк. 166.33 Хлібозавод, схоже, відроджується. // Вісник Переяславщини. –1999. – 22 червня.34 Архівний відділ виконкому Переяслав-Хмельницької міської Ради, ф.1, оп.1, спр. 1679, арк. 12.

Наприкінці 1997 р. було призупинено на ка-пітальний ремонт лінію № 1, на якій випус-кався хліб «Український». Для того, щоб невтратити споживача, підприємство привозилохліб із м. Києва26. Ремонт закінчили тільки в се-редині січня 1998 р.27. Після цього відразу заводпридбав мініпекарню та пакувальні станки, щодало змогу розширити асортимент та поліп-шити умови й термін зберігання хлібобулочнихвиробів28.

У 1998 р. міська рада надала дозвіл хлібоза-воду на встановлення кіосків на розі вул. Шкіль-ної та вул. Набережної, вул. Дзержинського тавул. Новокиївське шосе, 2-х по вул. БогданаХмельницького, на розі вул. Артема та вул. Па-ризької Комуни29 та 2-х магазинів-павільйонівна території міського ринку30. У цьому ж році ко-місія міської ради встановила, що підприємствовикористовує свої потужності на 18,8%31. Від-сутність коштів не дозволяє відкрити паралельнівиробництва.

На початку січня 1999 р. міськвиконком за-твердив документацію, яка передавала земельнуділянку загальною площею 2,5 га, на якій розта-шований Переяслав-Хмельницький хлібозавод,указаному підприємству в постійне користу-вання32.

На початку літа завод змінив директора.Ним став Володимир Куценко. Він спрямувавсвою увагу, у першу чергу, на службу поста-чання, і через три тижні об’єми добовоговипуску продукції зросли з 4,7 до 9 т. Такаполітика дозволила частково розрахуватися зборгами по зарплаті та залучити до співпрацімісцевих підприємців, яким стало невигідноїздити до Києва через високу вартість паль-ного33.

Наприкінці 2000 р. АТ «Київхліб» отрималосвідоцтво на право власності на цілісний ком-плекс ДП «Переяслав-Хмельницький хлібоза-

вод»34. З того часу хлібозавод змінив формувласності з державної на приватну.

Таким чином, Переяслав-Хмельницькийхлібозавод справді відігравав важливу роль уекономіці м. Переяслава-Хмельницького в дру-гій половині ХХ ст., оскільки був провіднимпромисловим підприємством міста. Слід зазна-чити, що завод впливав не тільки на економікукраю, але й на соціальне та культурне життяміста.

У період 1986–1991 рр. Переяслав-Хмель-ницький хлібозавод працював досить ста-більно, розширював асортимент та боровся знеякісними випусками продукції. Асортиментвиробів користувався широким попитом у спо-живачів, тому підприємство могло проводитиреалізацію виробів навіть у прилеглих до Пе-реяслав-Хмельницького району населенихпунктах. Та історичні умови склалися так, щояк тільки налагодилося виробництво, розпо-чався процес формування незалежної Україн-ської держави, який супроводжувався глибокоюекономічною кризою, що негативно вплинулона всю діяльність підприємства.

Таким чином, під час краєзнавчого дослід-ження встановлено, що наприкінці 90-х рр. ХХ ст.Переяслав-Хмельницький хлібозавод переживавтяжкі часи фінансової нестабільності, породже-ної кризою всієї економіки України та високимрівнем інфляції, що, у свою чергу, провокувалопідняття закупівельної ціни на сировину тапальне. З метою збереження підприємствакерівництво свою роботу, у першу чергу, спря-мовувало на розширення ринку реалізації про-дукції, оскільки саме від цього процесу зале-жало існування заводу й заробітна платапрацівників. Усе ж таки у 2000 р. хлібозаводстав приватним підприємством, оскільки вже неміг стабільно функціонувати при державнійформі власності.

Boiarenko C. Nova produktsiya khlibozavodu //Komunistychna pratsia. – 30.05.1986. – № 86 (8688). –[in Ukrainian].

V selach raionu khlibom torguvatymut tilky v mag-azynakh // Visnyk Pereiaslavshchyny. – 19.11.1996. –№ 130 (9362). – [in Ukrainian].

Honcharenko I., Honcharenko O., Onopriyenko N.Pereyaslav na mezhi tysyacholit: sozialno-ekonomich-nyy aspekt / Pereyaslav u vikakh: Upor. V. P. Коzur,A. V. Kolybenko. – K.: TOV „Svit uspikhu“, 2007. –S. 302-312. – [in Ukrainian].

Kozachenko M. Na proektnu potuzhnist // Komu-nistychna pratsia. – 05.12.1986. – № 193 (8786). –[in Ukrainian].

Payspozhyvspilka zaborguvala khlibozavodu 768milioniv karbovantsiv. Z tsiyeyi prychyny misto mozhezalyshytysia bez khliba // Visnyk Pereiaslavshchyny. –19.04.1994. – № 44 (8981). – [in Ukrainian].

Fandieyev O. Krashcha za profesiyeyu // Komu-nistychna pratsia. – 23.12.1986. – № 203 (8806). – [inUkrainian].

Khlibozavod, skhozhe, vidrodzhuyetsia // VisnykPereiaslavshchyny. – 22.06.1999. - №94 (9857). – [inUkrainian].

Shakula V. М. Khlibopekarske promysloveobladnannia 60–80-kh rr. XX st. v ekspozytsiyiMuzeyu khliba NIEZ “Pereyaslav” // Pytanniaistopiyi nauky і tekhniky. – K., 2015. – №3. – S. 70-74. – [in Ukrainian].

Shakula V.M. Osoblyvosti diyalnosti Pereyas -lav-Khmelnytskoho khlibozavodu u period 1956–1977 rr. // Pytannia istopiyi nauky i tekhniky. – K.,2017. – № 3 (43). – S. 12-23. – [in Ukrainian].

Shakula V. М. Ohliad istoriyi modernizatsiyikhlibopekarskoho promyslovoho obladnanniaPereyaslav-Khmelnytskoho khlibozavodu (40-vi rr.XX st. –poch. XXI st.) // Pytannia istopiyi nauky іtekhniky. – K., 2016. – № 2. – S. 37-42. – [in Uk-rainian].

Shakula V. М. Pereyaslav-Khmelnytska khlibo -pe karnia u period pisliavoyennoyi vidbudovy (1943–1955 rr.) // III Dunayski naukovi chytannia: Holod1946–1947 rr.: istorychni, filosofsko-psykholohichnita pedahohichni aspekty: Materialy mizhnarodnoyinaukovo-praktychnoyi konferentsiyi (18-19 travnia2017 roku). – Izmayil, 2017. – S. 306-311. – [in Uk-rainian].


176

References

177

До 80-річчя Великого терору

УДК: 94:323.28(477-25)"1918"

Олена Бетлій (м. Київ)

Більшовицький терор у Києві у січні–лютому 1918 р.:жертви і пам’ять

Стаття присвячена встановленню кількості та імен загиблих під час більшовицького терору уКиєві в січні (за старим стилем)/лютому 1918 р. На основі проаналізованих статистичних даних, за-писів метричних книг київських церков простежується динаміка та топографія насилля. У текстіставиться питання, чому масове вбивство киян не отримало належного вивчення ані в історіографії,ані увійшло в українські проекти колективної пам'яті. Авторка доходить висновку, що брак належноїуваги до жертв терору можна пояснити тим, що для українського наративу важливішою стала тра-гедія під Крутами, для російського – подальша боротьба з більшовиками в рамках Білого руху; єдиногож інклюзивного міського наративу подій досі не написано. На основі розглянутого матеріалу та станурозробки студій геноциду у статті ставиться питання доцільності подальшого вивчення більшовиць-кого терору як злочину з ознаками геноциду.

Ключові слова: Київ, більшовики, терор, Українська революція.

Olena Betlii

The Bolshevik terror in Kyiv in January–February of 1918:the victims and memory

The article is dedicated to the first of the bloodiest events in Kyiv during revolutionary period: terror organizedby the Bolsheviks against the city dwellers. The analysis of the terror victims is based on metric books and statisticsdata. It is demonstrated that as many as 1286 were killed in January-February of 1918. Though, the number ofmurdered civilians is less than it used to believe, the cruelty and circumstances in which Kyivities, the name ofwhich is also partly revealed in the article, were killed allow the historians to raise new questions while studyingthe events. The author, actually, suggests considering applying genocide studies approach in the further studies ofthe Bolshevik terror. At the same time, the author tries to answer the question of why historians have not been in-terested in reconstruction of the events widening source base of their research and digging deeper so far. In heropinion, the answer is that there is no integrated city narrative of the Revolution which would include differentperspectives and angles. Historians of the Ukrainian revolution picked up two events from that January story –Kruty (where according to national myth 300 students sacrificed their lives for a newly independent UkrainianRepublic) and destroyed by bomb Mykhailo Hrushevski’s house (an evidence of ruined city). For supporters ofWhite Russian movement or other opponents of the socialist Ukrainian government it was important to memorizethose events as an evidence of both Bolsheviks cruelty, barbarity, and weakness of the Ukrainian authorities. It ispresumed that number of casualties up to 5000 and half of them Russian officers had to be a proof of that enormouscruelty taken for granted. Interestingly enough those voices did not notice that physically fighting with the Ukrainianmilitary units Bolsheviks actually aimed to destroy the old imperial Kyiv represented not only by the officers andstatesmen, but also by the oldest newspapers «Kievlanin» and «Kievskia mysl» which were shutdown and whichprinting houses were used by Bolsheviks for printing their own newspapers. Ukrainian «Nova Rada» could bepublished, however. The author also includes another voice which enriches our understanding of the events. Thatis the Czechs’ voice of Tomas Masaryk and other members of the Section of the Czechoslovak National Council inRussia located in Kyiv. The Czechs observed the events and decided not to be involved in the Russian internalaffairs. Thus, they did not elaborated any particular memory about the Bolshevik terror in Kyiv as well.

Keywords: Kyiv, Bolsheviks, terror, the Ukrainian revolution.

Олена Бетлий

Большевицкий террор в Киеве в январе–феврале 1918 г.:жертвы и память

В статье рассматривается террор, организованный большевиками в Киеве в конце января-началефевраля 1918 г. На основе анализа статистических материалов и метрических книг киевских церквейуточняются количество и имена погибших. На примере материалов киевской прессы показано, как кон-струировалась память о событиях после восстановления в городе украинской власти.

Ключевые слова: Киев, большевики, террор, Украинская революция.

178

ВступДослідження історії Української революції

1917–1921 рр. належать до однієї з найбільшрозроблених ділянок в українській історичнійнауці. Окрім того, період революції став осно-воположним фундаментом сучасної колективноїпам’яті українського суспільства. Відповідно донаказу Президента України Петра Порошенкавід 22 січня 2016 р. «вшанування подій та видат-них учасників Української революції 1917–1921років» визначається «одним із пріоритетів діяль-ності органів державної влади на 2017–2021 ро -ки»1. На виконання наказу Український інститутнаціональної пам’яті розробив окремий проект,присвячений сторіччю української революції2.Цим проектом передбачено створення інтерак-тивної мапи місць пам’яті, що, певною мірою,відсилає нас до моделі відзначення річниць Фран -цузької революції та за назвою, але не за суттю,до концепцій, розроблених французьким істори-ком П’єром Нора.

Відповідно до підходу, який ліг в основу за-значеної мапи УІНП, пропонується згадуванняоб’єктів, пов’язаних з діяльністю українськихорганів влади та видатних осіб революції, де ви-бірка робиться крізь сито політичної та воєнноїісторії революції3. Натомість місця пам’яті П’єраНора – це насамперед соціально-культурний

контекст пам’яті. Тут не йдеться про об’єкти, якбуквально зрозумілі місця, що їх можна позна-чити на карті. Для Нора, місце – це вмістилищепам’яті про досвід минулого, коли середовище,яке досвідчувало цей досвід, уже припиняє існу-вати4.

Якщо сам проект УІНП можна розглядатияк своєрідне місце пам’яті Української револю-ції, то запропонована ним мапа є всього лише ві-зуалізованою топографічною мапою революціїу Києві. Вивчення ж цієї мапи дозволяє поба-чити київський зріз періоду через позначені наній місця в хронологічній послідовності. Зок-рема, якщо звернути увагу на умовні знаки напозначення воєнних дій, то перед нами поста-нуть місця боїв між українськими військови-ками та більшовиками за Київ у січні/лютому1918 р. Окрім того, тут також є позначка про«місце масових розстрілів киян» у лютому 1918 р.у Маріїнському парку. Однак, в наративній час-тині порталу ці події оминаються увагою. Проних нема згадки ані в хронологічному перелікуподій, ані в документах та матеріалах. Нато-мість, традиційно, головною комемораційноюподією початку 1918 р. виводиться бій під Кру-тами5.

Такий фокус уваги є безпосереднім відобра-женням стану досліджень проблеми. Для україн-ської історіографії притаманним є зосередження

Більшовицький терор у Києві у січні-лютому 1918 р.: жертви і пам’ять

179

1Указ Президента України № 17/2016: Про заходи з відзначення 100-річчя подій Української революції1917–1921 років / Електронний ресурс: https://www.president.gov.ua/documents/172016-19736, відвідано1.01.2018.

2 Про проект // Українська революція 1917–1921: 100 років боротьби / Електронний ресурс: http://unr.me-mory.gov.ua/about, відвідано 1.01.2018

3 Так, місцями пам’яті тут стають: «споруди, в яких розташовувалися органи влади українських держав,представництва українських революційних утворень, політичних і громадських об’єднань; будинки, іншіспоруди пов’язані із подіями Української революції; будинки, в яких народилися, проживали чи здійснювалидіяльність діячі Української революції; місця боїв, зборів, демонстрацій, інших важливих подій Українськоїреволюції; могили (місця поховань) учасників Української революції: державних діячів, політиків, вояківукраїнських національних військових формувань; пам’ятники, меморіали, пам’ятні дошки, встановлені начесть подій та учасників Революції, об'єкти топоніміки, у назвах яких вшановано події та діячів Українськоїреволюції»: Місця пам’яті Української революції 1917-1921 років / Електронний ресурс: http://unr.memory.gov.ua/mapa-kieva, відвідано 1.01.2018.

4 Nora P. Between memory and history: Les lieu de mémoire // Representations. – 1989. – № 26, Special issue:Memory and counter-memory. – p. 7.

5 Квінтесенцією такого підходу є цьогорічні заходи до сторіччя від часу подій, що проводилися у Києві:«29 січня 2018 року до 100-річчя бою під Крутами у Києві на історичному місці відбудеться реконструкціябою військ УНР протии більшовиків на заводі «Арсенал». Актори відтворять події, що відбувались напри-кінці січня 1918 року. Після реконструкції відбудеться традиційний cмолоскипний марш від Арсенальноїплощі до Аскольдової могили, присвячений героям Крут»: У Києві відбудеться історична реконструкція бою назаводі «Арсенал» // Офіційний портал Києва. Київська міська рада, Київська міська державна адміністрація /Електронний ресурс: https://kyivcity.gov.ua/event/u_kiyevi_vidbudetsya_istorichna_rekonstruktsiya_boyu_ na_zavodi_arsenal.html, відвідано 1.01.2018.

на державотворчих процесах. З огляду на це зподій, що відбулися в січні–лютому, у фокусіуваги перебувають ті, що пов’язані з політич-ними (проголошення IV Універсалу), диплома-тичними (Брест-Литовський мирний договір) тавоєнними (творення української армії; бій підКрутами) аспектами6. В контексті ж вивченняпроблеми українсько-більшовицької війни заКиїв, то наразі найдетальніше встановлено ета пита перебіг збройного протистояння 15–27 січняна вулицях міста7 і меншою мірою повсякденнежиття киян у період боїв за Київ та більшовиць-кої влади у місті. При цьому найбільш знанимепізодом, що увійшов до багатьох досліджень,безперечно залишається влаштоване підопіч-ними Муравйова масове вбивство окремих групкиян переважно 26–28 січня, про що детальнішейтиметься нижче. Такий фокус уваги на боях ітерорі, вираженому через кількість убитих, за-лишив без відповіді чимало питань, пов’язанихз соціальним контекстом насилля, досвідом пе-ресічних киян, їхнім (не)розумінням подій, щовідбуваються, (не)вмінням зрозуміти небезпеку,адже чимало цивільних громадян міста загинулона вулицях в період вуличних боїв та обстрілів.Це означає, що нам досі бракує розуміння пове-дінки киян в дні боїв (чи пошук хліба в охопле-ному страйком Києві був важливішим за декількаголодних днів у безпечному сховку?) та терору(чому більшовикам не чинився опір і стількичасу пішло на організацію самооборони?).

Означений стан досліджень значною міроюобумовлений джерелами, на основі яких пи-шуться праці про ці події. Насамперед – це

мемуари свідків подій, написані значно пізнішеі з урахуванням досвіду цілого періоду револю-ції. Іншу групу джерел становить преса. Однакі вона не є достатнім джерелом інформації длящоденної реконструкції подій, але є хорошимджерелом для розуміння повсякдення та комуні-кації у місті в екстремальний період. У цій статтіавтор прагне розглянути додаткові джерела –статистичні звіти та метричні книги. На їхній ос-нові я спробую дати відповідь на питання прожертв війни, топографію та динаміку насилля.Також, зупиняючись уже на пресі та інших дже-релах, я покажу, чому перша окупація Києвабільшовиками не стала місцем пам’яті, яке бувійшло в сучасний український проект колек-тивної пам’яті.

Загиблі: цифриПричини (не)пам’яті про зазначені події без-

посередньо пов’язані із історіографічною тради-цією. І справа тут якраз не в тому досліджено чині питання, а в тому, як прийнято писати пронього в контексті революції. Як правило, пере-бування більшовиків у Києві зображується якдоказ особливої брутальності, дикунства та звір-ства більшовиків. Відтак, у текстах різних істо-риків більшовицьке владарювання у Києві вико-ристовується як приклад особливого насилля врамках реалізованого червоного терору8. Зреш-тою, опис подій часто якраз і зводиться до двохсакраментальних фраз про кількаденний обстрілміста за наказом Муравйова та вчинений терор,внаслідок якого вбили кілька тисяч киян, з яких

3 ’2018Олена Бетлій К Р А Є З Н А В С Т В О

180

6 Пор.: Нариси історії української революції 1917–1921 років [Текст]: у 2 кн. / редкол.: В.А. Смолій(голова) та ін.; Нац. акад. наук України, Ін-т історії України. – К.: Наукова думка, 2011. – Кн. 1 / [В.Ф. Верстюк(кер.) та ін.]. Детальніше про історіографічнітенденції див.: Верстюк В.Від «Великой Октябрськой социа-листической революции и гражданской войны на Украине (1917-1920)» до «Нарисів історії Української рево -люції» і далі: історія змін дослідницької парадигми // Революція, державність, нація: Україна на шляху само -ствердження (1917–1921 рр.): Матеріали Міжнародноі науковоі конференціі (м. Киів, 1–2 червня 2017 р.) /упоряд. Владислав Верстюк (відп. ред.), Віталій Скальськии, Галина Басара-Тиліщак, Володимир Бойко –Киів–Чернігів: Сіверський центр післядипломної освіти, 2017. – С. 11-30.

7 Тинченко Я. Перша українсько-більшовицька війна: (грудень 1917 – березень 1918). – Київ; Львів:[б.в.], 1996.

8 Булдаков В.П. Красная смута: Природа и последствия революционного насилия. – Изд. 2-е, доп. – М.:РОССПЭН; Фонд «Президентский центр Б.Н. Ельцина», 2010. – С. 446-448; Касьянов Г. Україна між рево-люцією, самостійністю та окупацією // Україна між самовизначенням та окупацією: 1917–1922 роки / упоряд.В. Дорнік; пер. з нім. В. Кам’янець; наук. ред. Р. Пиріг. – К.: Ніка-Центр, 2015. – С. 144–145; Ковальчук М.Війна з більшовицькою Росією за незалежність. 1917–1920. – Київ, 2007. – С. 18-20; Sanborn J. Imperialapocalypse. The Great war and the destrucion of the Russian Empire. – NY: Oxford university press, 2014. – p. 230;Engelstein L. Russia in flames: war, revolution.civil war, 1914–1921. – NY: Oxford university press, 2018. –pp. 320-322.

щонайменше половину становили офіцери ко-лишньої Російської армії. При цьому, залежновід автора, посилання робляться переважно абона спогади київського правника Олексія Голь-денвейзера9, або на свідчення київського істо-рика та політичного діяча Дмитра Дорошенка10,або на реляції інших свідків подій11. З цих свід-чень увійшла до обігу й цифра убитих: найчас-тіше згадується про дві-п’ять тисяч жертв терору,з яких до половини (а часто одразу вказуєтьсяцифра в 2500) були розстріляними в Маріїн-ському парку офіцерами (різного рангу) Росій-ської армії.

Тож, називаючи цифру загиблих сучасники,а згодом і дослідники, не ставили питання меха-нізму вчинення такого терору в настільки корот-кий проміжок часу. Чи можна було протягомтрьох днів, адже терор не тривав усі три тижніперебування більшовиків у Києві, а радше бувтактично використаний при встановленні біль-шовицької окупаційної влади у місті в перші дні(25–29 січня за старим стилем*), розстріляти двітисячі офіцерів? А якщо так, то з яким злочиномпроти людяності тоді ми, історики, маємосправу? Якщо брати за основу наказ Муравйова№ 9 про захоплення міста, в якому наказувалося«войскам обеих армий приказываю безпощадноуничтожить в Киеве всех офицеров и юнкеров,гайдамаков, монархистов и всех врагов револю-ции»12, то тоді є усі підстави говорити про воєн-ний злочин щонайменше з ознаками геноциду.Звідси також постає питання, як технічно здійс-нювався терор кількома тисячами більшовиків упівмільйонному місті. Якщо ж ці кілька тисяч

червоноармійців змогли тероризувати цілемісто, то чи могли вони протягом перших днівадресно знайти стільки офіцерів, які не булискупчені в казармах? І якщо навіть вони справдімогли це зробити, то природно постає зовсімінше питання, чому вишколені у війні офіцерине чинили опору?

Можливим поясненням браку опору моглобути нерозуміння того, що собою являє монопо-лізація влади більшовиками за допомогою те-рору як основного методу боротьби. Про цеможе свідчити офіційна позиція політичних реп-резентантів цієї групи жертв – російських націо-налістів, сконсолідованих у блоці російських ви-борців на чолі з В. Шульгіним. Уже під час боївукраїнців з більшовиками за Київ Шульгін, від-повідаючи на закиди української преси, що по-встання у Києві підняли більшовики з чорносо-тенцями, писав: «Во-первых, да будет известновсем, кому об этом ведать надлежит, что нас несотня в Киеве, а как показали последние выборыв украинское Учредительное Собрание – 25 ты -сяч с лишним**, то есть больше, чем всех укра-инцев вместе взятых […] Раз весь этот страш-ный опыт социализма в нашей несчастной страненачат, пусть он будет доведен до конца. Пусть ународных масс не останется иллюзий, что еслибы какие-то «черносотенцы» им не помешали, тобыл бы рай на земле. Пусть социализаторы до-ведут свое дело до конца и упрутся лбом обстенку, тогда поговорим. А теперь «вольномуволю, спасеннному рай» – мы никому не ме-шаем»13. Тож, залишаючись над українсько-біль-шовицьким протистоянням, 23 січня В. Шульгін


181

9 Гольденвеизер А.А. Из киевских воспоминании (1917–1921 гг.) // Архив русской революции.– М.: Терра-Политиздат, 1991. – Кн. VІ. – С. 194–215.

10 Дорошенко Д. Історія України 1917–1923 рр.: Доба Центральної Ради. – К.: Темпора, 2002. – С. 203–213.11 Галаган М. З моїх споминів (1880-ті–1920 р.): Документально-художнє видання / Передмова: Т. Осташко,

В. Соловйова. – К.: Темпора, 2005. – С. 326–348; Революция на Украине по мемуарам белых / Сост. [и авт.предисл., с. III–XXXII] С.А. Алексеев; Под ред. Н.Н. Попова. – Репринт. воспроизведение изд. 1930 г. – Киев:Политиздат Украины, 1990 (до збірника увійшли й часто цитовані спогади Миколи Могилянського «ТрагедияУкраины (из пережитого в Киеве в 1918 г.»).

* Далі датування подаватиметься відповідно до старого стилю; датування за новим стилем уточнювати-меться в дужках (н.ст.), що робиться для спрощення сприйняття інформації.

12 Факсіміле цієї частини наказу опубліковано Антоновим-Овсєєнком: Антонов-Овсеенко В. Записки огражданской войне. – М., 1924. – Т.1. – С. 153-154.

** На виборах в українські Установчі збори по Києву були такі результати: соцблок 8,55%, більшовики9,94%, український соцблок 20,26%, російські виборці (блок Шульгіна) 33,22%. Детальніше про політичнісимпатії киян див: Бетлий О. Киев – город проблемных идентичностей // Город империи в годы войн и ре-волюций, 1914–1921 / Под редакцией А. Миллера и Д. Черного. – Спб.: Нестор, 2017. – С. 299–311.

13Шульгин В. Киев, 22-го января 1918 г. // Киевлянин. – 1918. – 23 января. – С. 1.

не міг передбачити, що вже у ніч на 27 січняйого заарештують, а видавництво газети «Киев-лянин» реквізують.

Слід сказати, що про тисячі жертв більшо-вицького терору почали говорити уже на по-чатку березня 1918 р., коли у місті встановиласяукраїнська влада. Так, в «Народній Раді» знахо-димо згадки і про 9 тисяч загиблих (але неод-мінно у мільйонному місті; тобто перебіль-шення було загально прийнято в тогочасномусуспільстві)14. У другому випуску збірника, щойого видавав В. Шульгін, «Малая Русь» –«Война украинцев с большевиками» – за 1918 р.у передмові до некрологів загиблих зазначено:«Общее число убитых, по данным, собраннымукраинским революционным Красным Крестом,достигает 5000 человек. Несомненно, большин-ство погибших – офицеры. Цифру 5000 нельзя суверенностью назвать достоверной, но нет дан-ных ее оспаривать»15. Однак, того ж 1918 р.ця цифра була значною мірою відкоригована.У 1-му числі Статистичного збірника за січень–березень були опубліковані відомості про жертвигромадянської війни за січень та лютий 1918 р.Відповідно до наведених даних кількість «вби-тих, похованих у звичайному порядку та в 3братських могилах у Маріїнському парку, наБайковому цвинтарі та у Видубецькому монас-тирі» сягала 1286 осіб. Натомість кількість по-ранених, що були розміщені у київських шпита-лях становила 822 особи16.

З числа загиблих було 1176 чоловіків та 110жінок; за національністю: 293 росіянина, 62 ук-раїнці, 75 євреїв, 38 поляків, 19 інших націо-нальностей та 799 невідомої. У братських моги-лах було поховано 505 осіб, а в індивідуальних -781 особа. Що стосується робітничої зайнятості,то серед загиблих ідентифікували 122 робіт-

ники, 76 солдатів, 77 офіцерів, 21 учня/студента,39 осіб інтелігентних професій, 49 інших, зай-нятість 862 осіб залишалася невідомою. Окрімтого вказувалося походження, так 245 осіб буликиянами, 112 – з-поза Києва; місце походження929 осіб невідоме. Лише 768 осіб були ідентифі-ковані. Також вказувалася, якщо було відомо,дільниця, де загинули люди: у Либідській 116,Лук’янівській 57, Сатрокиївській 50, Палацовій40, Подільській 37, Плоській 29, Печерській 24,Бульварній 14, Солом’янській 817. Відповідно доцих даних 17 офіцерів загинули в Палацовій час-тині міста та 12 у Печерській, що може підтвер-джувати згадки про розстріл офіцерів саме в цихчастинах міста, зафіксовані у наративних дже-релах. Водночас зазначається, що у січні заги-нуло 69 офіцерів, у лютому – 5. Загалом же вбив-ство як причина смерті вказувалася для 459 осібу січні (з них 141 особа була неідентифікована)та для 595 осіб у лютому (541 особа неідентифі-кована)18. Оскільки статистика того періоду фор-мувалася на основі звітів духовенства, то загиб-лих у лютому треба сприймати як тих, когоховали у лютому. А таких якраз було чимало, бобагатьох з розстріляних чи ж тих, хто помер навулицях раніше, могли знайти чи отримали до-звіл19 забрати з лікарень уже у лютому, який з ог-ляду на перехід на григоріанський календар роз-почався для киян 14-тим числом. Водночас самеу лютому поховали невпізнаних осіб у братськихмогилах. Також можна висловити припущення,що зібрані Статистичним бюро дані могли похо-дити і від спеціальної комісії з розслідуваннязлочинів більшовиків, створеної у березні, прощо йтиметься нижче20.

Навіть якщо припустити, що зазначені ста-тистичні дані були попередніми і відтак непов-ними, вони все ж залишаються найдетальнішими


182

14 «Кажуть, дев’ять тисяч людських істот безвинно стратило своє життя, пішло в безвість на сотні міль-йонів майна…»: Мазюкевич П. Влада сили і сила влади // Нова Рада. – 1918. – 7 березня (22 лютого). – С. 2.

15 Некрологи убитых // Малая Русь: Война украинцев с большевиками, 1 ноября 1917 г. – 17 февраля1918 г. / под ред. В. Шульгина. – 1918. – вып. 2. – С. 183.

16 Статистический бюллетень по городу Киеву / публикуется Статистическим бюро Киевской городскойуправы. – 1918. – вып. 1: январь-февраль-март. – С. 32.

17 Там само.18 Там само. – С. 25-29.19 За наказом комісара з громадянських питань Чудновського прибрати трупи з вулиць протягом 24 годин

мала Міська управа. Детальніше про діяльність представників міської влади у ці дні див.: Городская дума иполитические события на Украине // Киевские городские известия. – 1918. – № 2-6. – С. 27-44.

20 З іншого боку, при укладенні некрологів убитих в збірнику «Малая Русь» зазначалося, що слідча комісіяще не закінчила збір матеріалів і не мала загального реєстру справ: Некрологи убитых…– С. 183.

щодо соціального походження загиблих. Нато-мість персоніфіковану інформацію про нихдають метричні книги21. Дані деяких з них будепроаналізовано нижче.

Загиблі: іменаАналіз записів метричних книг дозволяє

якщо не реконструювати перебіг подій у Києвіпротягом січня–лютого, то принаймні побачитидинаміку та топографію насилля. Так, для загиб-лих 16–31 січня причиною смерті можуть нази-ватися, зокрема, «убитий під час громадянськоївійни», «загинув від вогнепального поранення»і зрідка «загинув у революцію» тощо; найчас-тіше 23–26 січня до цього переліку ще додається«загинув від снаряду»*. Метричні книги такождопомагають встановити дати численних похо-вань. Так, переважна більшість тих, хто загинувпісля 23 січня, були поховані 29–31 січня абоуже у лютому. Натомість поховання у братськихмогилах відбувалися 4(17) лютого, 13(26) лю-того та 10 березня. Але головне, що дозволяютьреконструювати метричні книги – це іменазагиблих. Досі ж відомості про жертв були урив-частими і, як правило, зосереджувалися на най-відоміших особах, напр., трагічній смерті митро-полита Володимира (Богоявленського), убитогоувечері 25 січня 1918 р. Для кращої ілюстраціїцих даних проаналізуємо записи з кількох церков,розташованих у різних частинах міста.

Вознесенська церква на Байковому кладо-вищі (вул. Дяківська, 5). Загальна кількість загиб-лих становила 41 особу**. Усі вони були похованіна Байковому цвинтарі. Серед них були цивільні(підлітки і дорослі), військовики та чиновники.Відповідно до записів неодиничні поховання роз-почалися з 26 січня. Насамперед ховали цивіль-них, які померли «під час громадянської війни»

24–26 січня. Однією з перших жертв тут виявивсяпольський громадянин Йосиф Стефанович Дави-дович (20)***: «тело предано земле без отпеванияна старом Байковом кладбище»22. Кожного ж на-ступного дня проміжок між датою смерті та по-ховання зростав. Так, 28 січня були поховані ки-ївські міщани Микола Шевераєв (14) та КирилоЯнченко (26), які загинули 18 та 19 січня відпо-відно. Лише один із загиблих загинув унаслідокрозриву снаряду – 57-річний міщанин з Черні-гівської губернії Василь Островянський. Датоюйого смерті зафіксовано 24 січня, але свідоцтвопро смерть надало правління Києво-Михайлів-ського монастиря від 30 січня. Можна припус-тити, що він загинув у центральній частиніміста, яка інтенсивно обстрілювалася. З оглядуна те, що неможливо достеменно з’ясувати місцепроживання вказаних в аналізованій метриціосіб, то залишається лише припустити обста-вини їхньої смерті при зіставленні з іншимиджерелами. Так, серед похованих 29 січня зазна-чається дворянин Володимир Астафьєв (22),який помер 24 січня. В останньому з дореволю-ційних адресних довідників за 1916 р. є записпро особу з таким іменем, яка була домовласни-ком будинку по вул. Різницькій, 9 та мешкала наТрьохсвятительській23. Тож, якщо йдеться про тусаму особу, можна припустити, що Астафьєв мігбути убитий при захопленні більшовиками Пе-черська або ж з інших причин у центрі міста.Натомість неможливо з’ясувати, де і за яких об-ставин загинули військовики юнкер київськогоартилерійського училища Борис Гаврілов (19) та19-ї артилерійської бригади штабс-капітан Пав лоБєляков (30). Смерть обох відповідно 27 та 25 січ -ня встановлювалася лікарським свідоцтвом.Можливо, вони загинули в рамках розпочатогобільшовиками масового вбивства військовиків уКиєві, а не в бою. До жертв терору, зокрема,


183

21 Мікрофільмовані копії опрацьованих при написанні статті метричних книг викладені у вільний доступорганізацією Family Search: Ukraine, Kyiv Orthodox Consistory Church Book Duplicates, 1734–1930 – режимдоступу: https://www.familysearch.org/search/collection/1503045?collectionNameFilter=true - відвідано 1 серпня2018 р. Оригінали метричних книг зберігаються у Центральному історичному архіві України, м. Київ (ЦДІАКУкраїни). Надалі посилання робитимуться на відповідні справи згідно з вимогами щодо оформлення поси-лань на архівні матеріали.

* Вивчення ставлення духівництва до подій заслуговує на окреме дослідження.** Ретельний кількісний та статистичний аналіз вимагають глибшого дослідження та окремої публікації. *** Тут і надалі у дужках біля прізвища подається вік особи.22 ЦДІАК України, ф. 227, оп. 1080, арк. 499, арк. 437.23 Календарь, справочная и адресная книга г. Киева на 1916 год: (год издания тринадцатый). – Київ: Тип.

С. В. Кульженко, 1916. – С. 228.

можна зарахувати убитих 26 січня поручика 11гоізюмського гусарського полку барона Сергія Во-лодимировича Меллер-Закомельського24 (30) –похований 30 січня; інспектора артилерії ХХІVкорпусу ген.-лейт. Іллю Ільдефонсовича Волко-вицького (54) та його сина Вадима (20)25 – похо-вані 31 січня; корнета Валентина Михайлова(22) – 1 лютого; ген.-майора Віталія Миколайо-вича Мічуріна (62) – похований 9 лютого; дійс-ного статського радника барона ВолодимираФедоровича фон Беннінгзгаузен-Будберга –13 лютого. Прикметно, що на кожного з них булосвоє «врачебное свидетельство», виписане вдень смерті. Із записів також можна простежити,що відбувалося з тілами українських військови-ків та чиновників. Так, 31 січня ховали отаманаполку Сагайдачного Григорія Андруса (26 років,загинув 21 січня) та офіцера військового міністер-ства Петра Крамаренка (21 рік, загинув 22 січня).Братів, військових чиновників, Михайла Бори-совича (34) та Андрія Борисовича (26) Тарасен-ків, які загинули 23 січня, ховали 2 лютого. На-томість 4 лютого відбулося поховання чотирьохофіцерів 7-го українського полку - Стефана Че-бановського (20), Пилипа Скрипки (26), Арсенія

Цюрупи (19), Евфілія Тригуба (21), які загинуливідповідно до запису 24 січня26.

Церква Св. Михаїла при Олександрів-ській лікарні (вул. Левашівська, 33). Щонай-менше 140 осіб загинули/були поховані у січні-березні. Серед них є цивільні, військовики таневпізнані особи27. Причини смерті тут ужебільш конкретизовані; як правило, йдеться про«вогнепальне поранення», «поранений в го-лову», «поранення голови/живота» тощо. Похо-вані вони були на різних київських цвинтарях:Лук’янівському, Байковому, Солом’янському,Звіринецькому, Щекавицькому та ін. Чималоосіб загинуло 26–29 січня. Серед них, знаходимоім’я лікаря Георгія Пурцеладзе (35; похованийна Байковому)28. 22 особи були поховані на Брат-ському цвинтарі в Маріїнському парку 4 (17) лю-того «гражданским погребением». З них 5 осібзалишилися невпізнаними29. Подія отримала чи-мале висвітлення і мала служити символом бо-ротьби учасників січневого повстання з україн-ською владою. В’ячеслав Прокопович згодомйого прокоментував так: «Одбувся в саду кровіурочистий похорон тих, хто поліг за совітськувласть»30. Менше натомість відомо про інше


184

24 Тіло було забране сестрою з військового госпіталю. Відповідно до зібраних Шульгіним відомостей,поручик Меллер-Закомельський жив у пошкодженому під час обстрілів будинку Богрова на Бібіківськомубульварі. Звідти вирушив, переодягнувшись у цивільне, до сестри, але був затриманий на Хрещатику та роз-стріляний у Маріїнському парку: Некрологи убитих… – С. 212–214.

25 Мешкали в готелі «Imperial», але затримані були на вулиці та розстріляні у дворі буд. 35 Прозорівськоївулиці. Як зазначається, оскільки їхній номер більшовики повністю спустошили, ховали батька й сина Вол-ковицьких завернутими у простирадла. Разом з ними був похований корнет 2-го гусарського Павлоградськогополка Володимир Коссаковський (23). У метриці датою смерті позначено 19.01. В опублікованому некролозінатомість зазначається що він, племінник Волковицького, загинув 16.01, будучи убитий під час перестрілкита бою з більшовиками на вул. В.-Васильківська. Тіло до поховання знаходилося в Кауфманській общині:Некрологи убитих… – С. 190; 214.

26 ЦДІАК України, ф. 227, оп. 1080, арк. 499, арк. 437–44627 Імена частини з них друкувалися в газетах; згодом перелік осіб був передрукований Шульгіним у збір-

нику «Малая Русь». Зокрема, доволі чисельну групу (52 особи) складають вбиті офіцери, козаки, юнкери:Бєль, Заплатін, Тихоміров, Нєвєров, Кармазін, Курочкін, Шевченко, Самусенко, Орловський, Алєксєєв таінші: Некрологи убитих… – С. 229-231. Порів. з записами в метричній книзі: ЦДІАК України, ф. 227, оп.1080, спр. 499, арк. 660–664.

28 Працював у Київському військовому шпиталі. 26 січня відвідав поранену. Повертаючись, був застре-лений на Бессарабській пл. червоногвардійцем, якому показав видане українською владою посвідчення: Нек-рологи убитих… – С. 221.

29 Імена також були опубліковані як «булочники и арсенальцы»: Березін, Колотирський, Мельник, Пєс-чаний, Соболєв, Буш, серб Теодор, Карпенко, Грузенко (у метриці Гудзенко), Воловчук (у метриці Кілавчук),Подопригора, Слуцький, Соснов. У метриці також знаходимо серед похованих в братській могилі в Марі-їнському парку імена Щавинський та Шкаровський, які занесені до списку вбитих офіцерів, козаків та юн-керів. Некрологи убитих… – С. 230. Порів. з записами в метричнійкнизі: ЦДІАК України, ф. 227, оп. 1080,спр. 499, арк. 667-668.

30 Прокопович В. Наша повинність // Нова Рада. – 1918. – 28 (15) лютого. – С. 1.

найбільше за кількістю поховання загиблих13(26) лютого на Байковому цвинтарі. Похованів той день 67 чоловіків та 1 жінка, з яких лишедекілька осіб були ідентифіковані, померли го-ловним чином внаслідок «поранення в голову».Ідентифікований Іван Павлович Полошаков на-томість був отруєний автомобільними газами (забраком інших даних наразі коментувати цейзапис складно)31. Ще 9 осіб були поховані уже підчас влаштованої українською владою панахидиза померлими внаслідок більшовицького влада-рювання у місті 10 березня на Братському вій-ськовому цвинтарі. З них 4 особи залишилися не-впізнані; дата смерті ідентифікованих чотирьохосіб визначалася 1–8 числами швидше за вселютого (внаслідок переходу на новий календару записах часто буває плутанина з датуванням).Ще одна особа – солдат Аркадій Пісецький – бувпохований 10 березня на римо-католицькомукладовищі. Поодинокі випадки смертей від вог-непального поранення мали місце до кінця лю-того, а поховання тривали до кінця березня32.Однак за матеріалами метрики видно, що пік на-силля припав на кінець січня.

Покрова Пресвятої Богородиці (Покров-ська) при Київському військовому шпиталі наПечерську (вул. Госпітальна, 24). За даними мет-ричної книги можна поповнювати списки укра-їнських військовиків, котрі воювали з більшови-ками та загинули до 24 січня (дехто з них бувпохований лише у другій половині лютого(н.ст.)). Також записи є доброю ілюстрацією пікунасилля, вчиненого більшовиками: 26 січня за-гинули 13 з 51 особи (попередня загальна кіль-кість загиблих протягом січня-березня, щопройшли через військовий госпіталь). Більшістьз них поховані в «новой братской могиле». Середзастрелених більшовиками син останнього го-лови Російської Держдуми Михайла Родзянкаштабс-капітан гвардії Преображенського полку

Георгій Родзянко (27), похований 30 січня нацвинтарі Покровського монастиря (тіло знайденопісля довгих пошуків). Знаходимо тут і записпро ген.-лейт. у відставці Миколу МиколайовичаРидзєвського (80)33. Після відспівування йоготіло було передано Катерині Цимбалістовій дляпоховання на Аскольдовій могилі. Рідним буливіддані тіла полковника Миколи МихайловичаЄсаулова (47) для поховання на Лук’янівськомуцвинтарі та громадянина Ісаака Пугача (32) дляпоховання на Байковому. Серед убитих можнапобачити імена офіцерів «4-го КирасирскогоЛейб-Гвардии конного полка», яких відспівувавсвященик стрілецького полку 1-ї гвардійської ка-валерійської дивізії Євген Яржембський. У мет-риці є й запис про полковника Володимира Мі-ніха, застреленого 26 січня34. Прикметно, що білязапису є помітка «13/ІХ/-24 г.»*, що вказує на те,що у 1924 р. був запит на виписку з метрики35.

Церква Марії Магдалини при КиївськомуМаріїнському дитячому притулку (на розі Н-Бо-танічної та Паньківської, 2/16). У цій непарафі-яльній церкві відспівали щонайменше 23 особи,що загинули у січні–лютому 1918 р. Частина зних загинула під час вуличних боїв 19–23 січня(зокрема, чиновник Костянтин Іванович Карбов-ський (19)). Як і в інших випадках, окрему групускладають убиті 26–27 січня. Зокрема, тут знахо-димо імена: корнет Костянтин Есперов князьБєлосельський-Бєлозерський (19), похований 16лютого (н.ст.) у Покровському монастирі; полков-ник Микола Васильович Пестов (51), похований15 лютого (н.ст.) на Аскольдовій могилі (прожи-вав на Кр.-Університетській, 4); козак АндрійОлек сійович Журавель (24), похований 30 січняна Лук’янівському; інженер Василь Сапліца (47),похований на Лук’янівському 30 січня (проживавна Печерську на вул. Левандовській, 8); ген-майор у відставці Микола Миколайович Жуков(68), похований 31 січня на Байковому36.


185

31 ЦДІАК України, ф. 227, оп. 1080, спр. 499, арк. 668-669. У цьому списку, зокрема, ідентифікованимиє Миколаєнко, Бєль, Максимов, з групи вбитих офіцерів у згаданому друкованому списку.

32 Там само, арк. 673.33 Затриманий у дворі Микільського монастиря (на нього вказав півчий монастиря), розстріляний на дамбі

між Печерськом та Липками. Залишив квартиру, оскільки було повідомлення, що будинок підриватимуть:Некрологи убитых… – С. 206-207.

34Забраний з будинку на Прорізній після обшуку. Розстріляний на очах дружини в воротах Маріїнськогопарку: Там само. – С. 209-210.

* Подібні позначки трапляються і в інших метриках, але датуються уже 1950-тими роками.35 ЦДІАК України, ф. 227, оп. 1080, спр. 504, арк. 47-61.36 Там само, спр. 490, арк. 3-5.

Церква Покрова Пресвятої Богородиці(Покровська) на Солом'янці у Бульварній час-тині. У метричній книзі містяться дані про що-найменше 64 особи, які загинули «в межусобнойбрани». Вочевидь, тут могло йтися про прихо-жан церкви, а також про тих, хто помер у тери-торіальних межах парафії (а це насамперед за-лізнична станція Київ-І). Записи показуютьзовсім іншу топографію конфлікту у порівнянніз вище розглянутими. Жертви тут переважно ци-вільні, часто жінки, які були вбиті 21–24 січня,тобто в дні, коли тривали бої між українцями табільшовиками в районі вокзалу. Серед них булиі цілі родини. Так, 22 січня загинула ОлександраКравченко з Васильківського повіту, Мотовилів-ської волості (57) з синами Миколою (17) і Во-лодимиром (14) та донькою Тетяною (11), атакож, ймовірно, її землячка Мотрона Афана-сенко (24) з донькою Антоніною (4). Залиша-ється лише здогадуватися, що змусило їх опини-тися на небезпечних вулицях у розпал конфліктув цій частині міста. Інша група жертв – це роз-стріляні молоді чоловіки. Зокрема, зазначається,що18 лютого (н.ст.)червоногвардійцями були-розстріляни 3 особи. Ще 10 невпізнаних, роз-стріляних на станції Київ-І 25 січня, поховали27 лютого (н.ст). Останніх невпізнаних 5 осібпоховали 7 березня37.

Благовіщення Пресвятої Богородиці (Бла-говіщенська) у Либідській частині (вул. Мар.-Благовіщенська, 64). Відспіваних у цій церквіжертв конфлікту було до 10. Серед них – матиМихайла Грушевського Глафіра Захарівна Гру-шевська (70), удова дійсного статського радника.Причиною її смерті називається «от старческойнемощі»38. Однак, відомо, що вона померлавнаслідок потрясінь, спричинених зруйнованимбільшовиками будинком Грушевських по вул.

Паньківська, 939. Від обстрілів у своїй квартирізагинув Дмитро Раєцький 24 січня, а ОлександрГодін помер від обвалу стіни 28 січня (ймовірномешкав на вул. Ново-Караваївській, 31). Такожвід снаряду «при обстреле города» у своєму бу-динку загинув статський радник, викладач Уні-верситету св. Володимира та Політехнічного ін-ституту Ісидор Григорович Рекашев (52), котриймешкав на вул. Тарасівській, 940. Дві жінки Па-раска Кондратова (23) та Марія Руденко (38) за-гинули від отриманих на вулиці поранень 22січня. З військовиків тут значиться лише однаособа – штабс-ротмістр Володимир Дем’яновичКурдюков (22), 11й гусарський ізюмський полкген. Дорохова; убитий на вулиці 26 січня, похо-ваний на Байковому кладовищі 31 січня41.

Церква Св. Володимира (Володимиро-Ли-бідська) у Либідській частині (вул. В.-Василь-ківська, 103). Кількість загиблих у метричнійкнизі церкви, є однією з найбільших з-поміжінших приходських церков Києва. Цим такожпідтверджуються дані статистики, за якими уЛибідській частині міста загинуло найбільшеосіб. Тож, використаємо метричні записи для ві-дображення динаміки конфлікту. Першого за-гиблого солдата (Олицького полку) ОлександраЛуценка (22), вбитого 19 січня «из броневогоавтомобіля», поховали 21 січня. Наступні двіособи вбиті в «громадянській війні» були похо-вані 22 січня. Загиблі 22–24 числа 4 особи (з нихдві жінки) були поховані 25 січня. Наступногодня поховали ще трьох цивільних. Серед трьохпохованих 27 січня зазначається вчитель вищогонавчального училища в Галичині Петро Йоси-пович Максимчук (35), який був «убит будучи вквартире во время гражданской войны» 24.01.Можна припустити, що тут могло йтися просмерть внаслідок обстрілу міста. 28.01 ховали


186

37 ЦДІАК України, ф. 227, оп. 1080, спр. 476, арк. 233–244. 38 Залишається лише здогадуватися, скільки ще осіб померло, здавалося б, «натуральною смертю»,

спричиненою подіями. Панахида ж відбулася на сороковий день у Володимирському собору 24 березня: «По-хорони відбулись тоді потайно, тому що більшовики підстерігали сім’ю, щоб її арештувати»: Панихида //Нова Рада. – 1918. – 24(11) березня. – С. 2.

39 Сторічна річниця трагедії сприяла поширенню інформації про цю подію серед громадськості: Конда-урова Г. «Замок черномора». Як п’яні більшовики будинок Грушевського спалили / Електронний ресурс:http://www.dsnews.ua/nasha_revolyutsiya_1917/zamok-chernomora-yak-p-yani-matrosi-budinok-grushevskogo-07022018200000 , відвідано 1.01.2018 ; Кричевська Є. Пожежа будинку Михайла Грушевського / Електроннийресурс: http://www.istpravda.com.ua/articles/2018/02/7/152033/, відвідано 1.01.2018.

40 Оскільки І. Рекашев увійшов до складу позаблокового блоку російських виборців Шульгіна, від якої був об -раний гласним, та очолював товариство «Русь», в збірнику «Малая Русь» він отримав розлогий некролог як одназ найтрагічніших жертв вуличних боїв за Київ: Г.Д. Исидор Григорьевич Рекашев // Малая Русь… – С. 173–179.

41 ЦДІАК України, ф. 227, оп. 1080, спр. 480, арк. 76–78.

6 осіб, двоє з яких загинули 27 числа. Натомість29.01 – 7 осіб, з яких п’ятеро загинули 21–22 січ -ня (серед них і п’ятирічна дівчинка). Шестероосіб ховали 30.01, з них п’ятеро цивільних, зяких лише одна жінка загинула 28 числа, інші ж20–23. Подальші поховання уже датуютьсялютим. 14 лютого (н.ст.) ховали офіцера Україн-ського гусарського полку Костянтина Антоно-вича Цивінського (32), загинув 25.01, та трьохосіб, що загинули 29.01. Цими трьома особамибули ген.-майор в резерві штабу КВО Микола Іва-нович Колчигін (63), його син – кадет Сумськогокадетського корпусу Микола (17) та брат – по-лковник 83-ї артилерійської бригади КостянтинІванович Колчигін (49). Попри те, що причинаїхньої смерті зазначається як і в інших випадкаху цій метриці «убит в гражданской войне»,можна стверджувати, що ці особи загинули врамках більшовицького терору. Родина Колчигі-нів у Києві була знаною. Сам Микола Івановичбув гласним Київської міської думи від Печер-ської дільниці, брав участь у засіданні різнихкомісій. У цей час його племінник Богдан Кос-тянтинович розпочав успішну кар’єру в лавахЧервоної армії. Пізніше у довідках про нього пи-сали, що батька Костянтина Івановича Колчи-гіна більшовики розстріляли у Києві «помил-ково»42. Ще двома жертвами терору могли бутимолодший унтер-офіцер 14-го Олагодськогополку Микола Рожковський (26), який такожзагинув 29 січня, та трубач унтер-офіцер Трубач-ної команди з 1-го Козачого Вільної УкраїниПетро Ломонос (25), котрий загинув 28 січня табув похований 19 лютого на братському військо-вому кладовищі. В останній день лютого похо-вали 4 особи, тіла яких передав лазарет іменіслужбовців південно-західної залізниці Київ-Іі Київ-товарний. Серед них зазначається і чехЙосиф-Франц Свєцений (23). Прикметно, щоцього разу причиною смерті зазначалася: «умерлиот огнестрельных ранений, полученных на улицахг. Киева во время гражданской войны»43.

Церква Пресвятої Трійці (Троїцька) у Ли-бідський частині (вул. В.-Васильківська, 51). Чи-сельність жертв тут лише 5 осіб. Чи не єдиний

випадок, коли причина смерті позначалася як«убит в революцію» (за винятком одного вбив-ства, де йшлося знову про громадянську війну, –Захарія Письменного (24), 27.01). Від снаряду24 січня загинув губернський ветеринарнийлікар Костянтин Михайлович Хороманський(40), який мешкав на вул. Предславенській тапрацював на вул. М.-Благовіщенській, 5744.

Св. Володимира (Володимирський) собору Старокиївській частині. У метричних записахпозначено з 28 осіб, що загинули як внаслідок ву-личних боїв, так і внаслідок терору. Щодо деякихцивільних осіб подано навіть місце проживання:Глікерія Городнікова (22) з вул. Софіївської, 11;Катерина Істратова (19) з вул. Пушкін ська, 5;удова Агафена Шаповалова з вул. Караваївської,42; Василь Лебедєв (23), працівник київськогоВПК, з Львівської, 14; Василь Трефильїв (27),студент Політехніки, з вул. Олександрівської, 45.Усі вони загинули від вогнепальних пораненьпереважно в дні вуличних боїв – 16–22 січня.Ще двох жінок ідентифіковано за родом занять:Тетяна Малихіна, «сиделка акушерской клиникиУниверситета св. Владимира» з Курської губ., за-гинула від розриву артилерійського снаряду 24січня (похована 26 січня на Байковому); Олек-сандра Терещенко (26) – газетчиця, загинула відвогнепального поранення голови 24 січня (похо-вана 30 січня на Лук’янівці). Зі списку цієї мет-рики, можна також ідентифікувати жертв терору.30 січня на цвинтарі Покровського монастиряпоховали полковника Петра Петровича Доможи-рова (45), Володимира Миколайовича Яшвіля(24; син княгині Наталії Григорівни Яшвіль, ві-домої своєю громадською діяльністю), чинов-ника, статського радника Сергія ОлександровичаБазарова (44). Причина смерті: «убит во времягражданской войны». Усі троє були мешканцямиЛипок. За зібраними Василем Шульгіним да-ними, їх разом з Георгієм Родзянком (одруженийз сестрою Володимира Яшвіля) арештували впомешканні Базарова (Левашівська, 4) вранці26 січ ня та розстріляли в Маріїнському парку45.Того ж дня, 30 січня, з Собору у Братській могиліпоховали трьох осіб – робітника електричної


187

42 Колчигин Б. Воспоминания // ©оюз Писателей. – 2006. – № 7 / Електронний ресурс: http://magazines.russ.ru/sp/2006/7/11ko7.html , відвідано 1.01.2018.

43 ЦДІАК України, ф. 227, оп. 1080, спр. 484, арк. 28–302.44 Там само, спр. 506, арк. 63-64.45 До Маріїнського парку за для отримання печатки в документах їх забрали два червоногвардійці та

один матрос. У парку розстріляли; тіло Родзянка знайшли у військовому госпіталі. Детальніше: Некрологиубитых… – С. 191–198.

станції Івана Проколєва (помер від поранень 24січня) та рядових Пилипа Ликаренка (поранений20 січня) та Альфонса Собанського (помер відпоранень 27 січня)46. Оскільки інших військови-ків, включно з козаками Гайдамацького полку,ховали на Військовому кладовищі, то можнаприпустити, що у Братській могилі поховалиприбічників більшовиків.

Вознесіння Господнього (Вознесенська) наКудрявці у Старокиївській частині (вул. Львів-ська, 44). Серед записів знаходимо щонайменше25 згадок про загиблих в період січня–березня.Як і в попередніх випадках, жертви або вбиті навулицях, або загиблі внаслідок обстрілів та підчас терору. З-поміж інших, є записи про загибельМарії Сиротяги (28) з Волинської губернії та їїдітей Миколи (8), Стефана (7), Ксенії (2) 25 січ -ня; поховані на Лук’янівському цвинтарі 28 січня.Також від обстрілів загинули 6 санітарів та мед-сестер Сімферопольського шпиталю. Федір Дем -ський (60), ген.-майор у відставці, та Іван Чувалін(74), полковник у відставці, були вбиті 27 січня.Обох затримали в центрі міста47. До жертв терору,ймовірно, можна зарахувати й Миколу Корженев-ського (43). У метриці він позначений як губерн-ський секретар, в адресному довіднику – як пра-цівник Київського розшуку48. Ймовірно його,людину, яка проживала на Вознесенському уз-возі, але працювала в центральній частині міста(початок вул. Велика Житомирська), також затри-мали у центрі міста 27 січня (похований наЛук’янівці 28.01)49.

Церква Св. Іоана Золотоустого (Галиць-кий базар). Метричні записи відображають то-пографію насилля доволі добре. Серед 15 загиб-лих переважно цивільні, причиною смерті якихстав обстріл міста снарядами. Причому від шрап -нелі гинули як на початку конфлікту (17 січня),так і в останні дні збройного протистояння

(26 січня). Серед жертв були особи різного вікута статі, що знову ж таки свідчить про те, що всилу різних обставин люди знаходилися на ву-лицях. До застрелених більшовиками з парафіянцієї церкви можна віднести підпоручика ПилипаМиколайовича Толочинова (31), котрий мешкавна вул. Назарівській, 1750.

Церква Стрітення Господнього (Стрітен-ська «Скорботна») у Старокиївській частині (нарозі вул. В. Житомирської та Стрітенської). Од-нією з перших жертв (не тільки для цієї церкви,але по Києву загалом) тут зазначений учень ки-ївського художнього училища Володимир Шпа-ковський (19), котрий загинув уже 16.01 від по-ранень, отриманих від розриву артилерійськогоснаряду (похований 21.01 на кладовищі Флорів-ського монастиря). У наступні дні загинуло щедві особи, а у дні терору щонайменше три. Середних доктор медицини Аполлон ВолодимировичЧиріков (51), який помер внаслідок отриманихпоранень 26 січня і був похований лише 2 лютогона Байковому цвинтарі51. Чиновник акцизногоуправління Євген Ілліч Деркач (30) також помервід завданих поранень 25.01 і був похований 5.02на воєнному братському цвинтарі. Натомість відвогнепального поранення помер представникВПК Всеволод Глінка (34) 26.01 (похований 2.02на Байковому). На відміну від інших церков, уметриці цієї також містяться записи про помер-лих від вогнепальних поранень осіб наприкінцілютого та початку березня: зокрема, 21-22 лю-того (н.ст); три особи 3 березня (н.ст)52.

Церква Св. Федора (Федорівська) на Лук’я -нівці (вул. Овруцька, 13). Перші три жертви(одній виповнилося лише 3 роки) з зазначенихзагинули від розривів снарядів 26.01. Наступнідві жертви – від вогнепальних поранень, отри-маних 28 (Володимир Каденко (22)) та 30 (пра-порщик Антон Тищенко (27)) січня відповідно.


188

46 ЦДІАК України, ф. 227, оп. 1080, спр. 481, арк. 289–295.47Демський опівдні 27 січня у військовій формі йшов на роботу з дому на Михайлівській вулиці, де й

був затриманий солдатами на очах у дружини. Годиною ж раніше на Думській площі арештували полковникаЧуваліна, який також вийшов з дому по справах: Некрологи убитых… – С. 208, 212.

48 У довіднику, однак, призівище записане як Коржеєвський: Календар…– С. 394.49 ЦДІАК України, ф. 227, оп. 1080, спр. 483, арк. 454–463.50 Там само, спр. 477, арк. 349–353.51 У відомостях про смерть лікаря Аполлона Чирікова, одного з керівників медичної частини управління

Російського товариства Червоного Хреста, чи не вперше зустрічаємо інформацію про опір (в усіх інших ви-щезгаданих випадках більшість офіцерів виводили з квартир під приводом заміни документів): «он оказалсопротивление; он был приколот штыками, ему были нанесены раны в живот с выпадением внутренностей;брошенный на землю, он через несколько времений в мучениях скончался»: Некрологи убитых… – С. 223.

52 ЦДІАК України, ф. 227, оп. 1080, спр. 476, арк. 408–414.

Ці смерті також дають уявлення про топографіюнасилля практично на околиці міста53.

Церква Св. Феодосія (Феодосіївська)(вул. Цитадельна, 14). З 15 осіб, про яких є ін-формація в метричній книзі церкви, 11 осіб, во-чевидь, були застрелені, хоча причини смертідля усіх загиблих зазначені практично однаково«убит во время уличных беспорядков». Про цеговорять дати смерті (24–27 січня) та соціальнийстатус убитих. Так, тут зазначається родиналісничого ревізора Терентія Гаврюшина (55)з синами Сергієм (19) та Володимиром (16);полковник Федір Масс (52); капітан ВеніамінРадіонов (35; «убит большевиками», похованийна Аскольдовій могилі); ген.-майор Іван Коно-валов (67; похований на Аскольдовій могилі);шт-кап. Олександр Туманов (28; похований наАскольдовій могилі); ген.-майор Іннокентій Ки-риков (60; на Аскольдовій могилі); військовийлікар Петро Бочаров (61; похований на Асколь-довій могилі)54. Міститься тут й зовсім унікаль-ний запис причин смерті: Всеволод Костянтино-вич Кушевич (32), 6го окремого тяжкої артилеріїдивізіона підпоручик батареї «М»: «убит во времяуличных беспорядков гражданской войны боль-шевиками, будучи взят из квартиры»; похованийна Аскольдовій могилі55.

Церква Олександро-Невська (вул. Олек-сандрівська, 4). В метриці цієї парафіяльної цер-кви знаходимо записи щодо трьох жертв терору,

вочевидь, розстріляних 26 січня: ген-лейтенантПетро Гуславський (55), похований на Звіринці28 січня, та дворянин Петро Васильович Кочу-бей (38) і князь Микола Олександрович Долго-руков (19), поховані 31 січня на Аскольдовіймогилі56. В адресній книзі знаходимо згадку прородину Кочубея на розі вул. Левашівської таІнститутської, 5/19.

Ольгінська церква (вул. Кловська, 12).П’яте ро осіб загинули від снарядів, з них двоєдітей 3 та 10 років. Ще дві особи були вбиті24 січня: ген.-лейт. у відставці Володимир Еду-ардович Данкварт (60)57 та полковник 6го тяж-кого окремого артилерійського дивізіону батареї«М» Сергій Володимирович Сапожніков (39)58.

Церква Різдва Св. Іоанна Предтечі наЗвіринці (вул. Церковна, 11). Записи метричноїкниги є черговим доказом вбивств мешканцівПечерська. Тут, зокрема, знаходимо імена вій-ськовиків: ген.-майора Костянтина Краковець-кого (67); ген.-майора Віктора Вікторовича Гав-рилова (55) та його сина капітана ВіктораГаврилова (23); ген.-майора Петра Клоченка(65); полковника Леоніда Міллера (39); підпол-ковника, вихователя Київської Св.-Володимир-ської гімназії військового відомства ВолодимираКеллера (48) та його зятя капітана Туркмен-ського стрілкового полку Олексія Каменського(29) (обидва поховані 8 лютого)59. Також зазна-чені вбитими лікар Сергій Трусевич (28) та


189

53 Там само, спр. 506, арк. 192–194.54 Про загиблих лікарів були опубліковані відомості в «Киевском врачебном вестнике» (№ 7), звідки пе-

редруковані у збірнику Шульгіна. Зокрема, про лікаря Петра Бочарова зазначається, що 27 січня він намагавсяпотрапити до лікарні пошкодженого військового училища на Печерську, звідки поїхав до хворих. Дорогоюбув затриманий біля Маріїнського парку. Тіло забрала з парку сестра. Попри те, що Бочаров мешкав на Та-расівській вул. і вірогідно не був прихожанином Феодосіївської церкви, відспівували його тут, мабуть, напрохання сестри, яка мешкала на Печерську. Опис поховання дозволяє охопити загальну картину, якої неможна зафіксуватиу метриках: «С похоронами выходило затруднение: священник боится, катафальщики несоглашаются… И вот на другие сутки ночью, крадучись у стен, домов безшумно отправилось траурное ше-ствие на Аскольдову могилу. При свете фонаря торопливо, тихим голосом, отслужил батюшка панихиду ипредал тело земле»: Некрологи убитых… – С. 216–219.

55 ЦДІАК України, ф. 227, оп. 1080, спр. 478, арк. 103–107.56 Там само, спр. 502, арк. 85.57Данкварт проживав на вул. Різницькій, 9а, де зранку 24 січня його витягли з квартири та убили в під’їзді:

Некрологи убитых… – С. 205–206. 58 ЦДІАК України, ф. 227, оп. 1080, спр. 476, арк. 127–128.59 Про більшість з названих осіб знаходимо некрологи. Краковецького забрали з квартири на Левандовсь-

кій та розстріляли в Аносовському комендантському саду (сучасний Парк Вічної Слави). Батька та сина Гав-рилових забрали з квартири та розстріляли на вулиці. Полковника Міллєра разом з генерал-майором Боле-славом Бєлчинським затримали при обшуку квартири; розстріляні на вул. Московській. Підполковник Келлерта капітан Каменський затримані на саперному полі на Звіринці; розстріляні біля залізничного мосту. ЛікарТрусевич застрелений у дворі будинку на Печерську. Його тіло не тільки було пограбовано, як і в усіх іншихвипадках, але над ним й поглумилися: Некрологи убитых… – С. 184–189; 207; 210–211; 222–223.

колезький регістратор Андрій Цапюк (54). З по-значкою «від старості» 26 січня записана смертьартилерійського чиновника, статського радникаАндрія Харитоновича Кагана (79)60. Він мешкавна вул. Різницький, 11. На вказаній вулиці такожпроживав ген. Клоченко; натомість Гаврилови таТрусевич були зареєстровані по вул. Микіль-ській.

Що стосується церков Подолу, то кількістьзазначених у них вбитих під час подій осіб до-волі незначна. У Введенській церкві відспівалидекілька осіб, які загинули під час вуличнихбоїв, або, як зазначено в метриці: «убит вовремя партийной межусобицы»61. У метриціДобро-Микільської церкви знаходимо записпро отамана 2-го куреня полку Наливайка з гро-мадян м. Межиріччя Волинської губернії ПавлаІвановича Солов’я (39), загиблого 24 і похова-ного 31 січня на Щекавицькому цвинтарі, якийпомер «от множества ранений головы и всеготела во время событий в Киеве 17–27 января»62.За записами Хрестовоздвиженської церквипростежується додаткова динаміка конфлікту уПодільській частині міста: перші 3 жертвисеред цивільного населення 20–21 січня; на-ступні – 26 січня жінки – Марія Пашкова (35)та Тетяна Коберник (30). З убитих чоловіків -поштово-телеграфний чиновник Дмитро Ко-ляда (19) та чиновник Микола Крижанівський(24)63. У Набережно-Миколаївській, записипро трьох цивільних, вбитих «ружейным выс-трелом» 20–21 січня; один з них – Микола Яки-мович Вєтров (17). З цих записів складно ска-зати, чи ці особи були випадковими жертвами,чи брали участь у протистоянні. Натомість од-нозначною жертвою подій став протоієрейПетро Іванович Колосовський (55), настоятель

церкви, який загинув внаслідок обстрілу 24 січ -ня та похований 26 числа на кладовищі Флорів-ського монастиря64.

Якщо ж звернути увагу на метричні записиСинагоги, то можемо знайти інформацію прощонайменше 86 жертв з-поміж євреїв. З них37 загинули 18–25 січня; 27-30 січня – 8 осіб(серед них георгіївський кавалер Лейзер Гер-шков Боярський, голова Союзу євреїв-воїнівІона Якович Гоголь, лікар Наум Саулович Рах-ліс65); 28–30 січня у лікарнях померли 15 осіб(серед них 10 невпізнаних осіб); 7 осіб загинулиу лютому. Доволі значна кількість – 21 особа –були вбиті у березні66. Ці дані можуть свідчитипро самосуди над євреями за буцімто допомогубільшовикам. На початку березня редакція га-зети «Нова Рада», коментуючи такі випадки,неодноразово звертала увагу на неприпусти-мість погромів67.

Отже, як можна побачити з матеріалів мет-ричних книг, чимало киян загинуло на вулицяхміста в період вуличних боїв та обстрілів міста.Також дані підтверджують, що внаслідок цілес-прямованого терору загинуло чимало беззахис-них киян, що підпадали під визначення ворогів,окреслене Муравйовим. Окрім того, метричнікниги лікарень та притулків показують, що ціустанови були вщент заповнені трупами. Як ві-домо, іншим, непроаналізованим вище, місцем,куди звозили тіла загиблих, був Анатомічнийтеатр університету. Є також джерела, які пока-зують, що й інші шпиталі були заповнені пора-неними та загиблими. Зокрема, тіло отаманаАндруса знаходилося в госпіталі № 2 Петро -градської Єлизаветинської общини ЧервоногоХреста, куди в основному потрапили пораненіміліціонери та солдати68.


190

60 ЦДІАК України, ф. 227, оп. 1080, спр. 477, арк. 64–68.61 Там само, спр. 484, арк. 212–213.62 Там само, арк. 291.63 Там само, спр. 496, арк. 163–169.64 ЦДІАК України, ф. 227, оп. 1080, спр. 496, арк. 233–234.65 Затриманий на розі Володимирської та Прорізної, коли намагався надати допомогу пораненому. Роз-

стріляний в Маріїнському парку, коли під шинеллю побачили погони на куртці. Його труп забрали з анато-мічного театру: Некрологи убитых… – С. 221–222.

66 Список евреев Киева, погибших во время погромов и военных конфликтов в 1917–1919 гг. / Електрон-ний ресурс: http://hadashot.kiev.ua/content/spisok-evreev-kieva-pogibshih-vo-vremya-pogromov-i-voennyh-kon-fliktov-v-1917-1919-gg , відвідано 1.01.2018.

67 Напр.: Шляхом законности // Нова Рада. – 1918. – 5 березня (20 лютого). – С. 1.68Державний архів Київської області, ф. 183, оп. 4. спр. 150, арк. 5–7.

Пам’ятьПовернення української влади у Київ дозво-

лило киянам відкрито вшанувати пам’ять за за-гиблими у січні родичами, друзями і колегамита поховати ще непоховані тіла. Про потребу та-кого чину В’ячеслав Прокопович писав в ос-танньому лютневому числі «Нової Ради» так:«Добре, у кого були родичі, і вони знайшли його:того поховано. А ні, – ті обідрані, необмиті тиж-нями покотом лежать в анатомічному театрі…Оті слова «справки о трупах», оті реєстри ліка-рень, де вони переховуються, що знаходимощодня в газетах, повні страшного навіть як нанаші часи нечуственні, змісту. І той жах, якийхолодом проймає серце, розуміє не тільки той,хто втратив близького, хто бачив їх на власніочі… Дні проходять, а вони лежать непоховані,ті окрадені трупи. Не знайшлося у нас того «чо-ловіка доброго і праведного» Йосифа із Арима-теї, що насмілився б піти до сучасного Пилатавзяти тіла»69. І вже у неділю 3 березня газета по-відомила про створення комісії з питань органі-зації похорону жертв громадянської війни приКиївській міській думі. До її складу увійшлигласні Фещенко-Чопівський, Чикаленко та свя-щеник Дем’яновський. Комісія зверталася докиян з проханням повідомляти про ще непохо-вані тіла. Водночас у газеті починають публіку-вати імена знайдених в лікарнях жертв грома-дянської війни70. 5 березня публікують наказ №7 начальника штабу Питкевича, в якому 10 бе-резня вказується датою «похорон жертв больше-вицького повстання». До того дня усі виявленітрупи мали бути перенесені в анатомічний театрабо Олександрівську лікарню. Ховати їх мали в«заготовленій братській могилі» на новому вій-ськовому кладовищі71.

Однак не тільки жертв громадянської війнистало можливим гідно поховати у березні. По-ступово з невеличких повідомлень в перелікумісцевої хронічки починає виринати нова тема:

доля січових стрільців (з студентського куреня).Батьки юнаків нарешті отримали можливістьз’ясувати долю своїх дітей, загиблих під Кру-тами. Число за числом можна простежити, яктема Крут від повідомлень-запитів до некрологівта згодом окремих публікацій, присвячених за-гиблим, стає головною темою місяця і основоюукраїнського мартирологу. При цьому марке-рами змін стають опубліковані в «Новій Раді»лист до редакції Олександра Шульгіна, в якомувін пише про обставини загибелі юнаків та вка-зує на кількість тих, хто не відступив з-під Крут,«коло 50 чоловік»; текст С.Ш., в якому пишетьсяпро загиблих «кількасот найкращої інтелігенції– юнаків ентузіастів української національноїідеї» та вірш Тичини «Пам’яти тридцяти»72.

Тож саме у березні 1918 р. українська спіль-нота Києва визначається з тим, яка власне подіяз першої українсько-більшовицької війни закар-бується в колективній пам’яті. Бою під Крутамисудилося стати одним з найсильніших україн-ських міфів періоду революції. І навіть фото по-хоронної процесії жертв більшовицького терору10 березня стало ілюстрацією до процесії похо-вання Крутян73. Це, однак, не означає, що просічневі події у Києві забули. Над збором відо-мостей про «вбитих і звірськи замучених боль-шевиками в Києві та його околицях з 24 січняц.р. офіцерів, солдат, вільних козаків, гайдама-ків, лікарів, учнів і взагалі всіх громадян» пра-цювала спеціальна комісія при штабі військо-вого загону по охороні Києва. Звернення до киянперіодично друкувалися у пресі. Про те, що ро-бота велася, свідчать і повідомлення від слідчоїкомісії (розміщувалася в будинку судової пала -ти) з проханням повідомити про долю окремихосіб, які зникли в дні терору74. Іншим стимуломдо вшанування жертв стали сороковини. Але йтут бачимо, що поіменно насамперед згадувалисявійськовики, зокрема, Грицько Андрус, ПетроКрамаренко, Яків Гандзюк, Яків Сафонов та ін.,яких поминали та по яких служили заупокійні


191

69 Пропокопович В. Наша повинність…70 Від комісії по похорону жертв гр. війни // Нова Рада. – 1918. – 3 березня (18 лютого). – С. 3.71 Наказ №7 // Нова Рада. – 1918. – 6 березня (21 лютого). – С. 2.72 Шульгин О. Лист до редакції // Нова Рада. – 5 березня (20 лютого). – С. 2; С.Ш. Трагедія на Крутах // Нова

Рада. – 1918. – 16(3) березня. – С. 4; Тичина П. Пам’ятитридцяти // Нова Рада. – 1918. – 21(8) березня. – С. 2.73 Скальський В. Фотоджерела: не плутати похорон жертв більшовиків та похорон героїв Крут (березень

1918 р.) / Електронний ресурс: http://likbez.org.ua/ua/ukrayinska-fotodzherela-ne-plutati-pohoron-zhertv-bilsho-vikiv-ta-pohoron-geroyiv-krut-berezen-1918-r.html , відвідано 1.01.2018.

74 Від слідчої комісії // Нова Рада – 1918. – 31 (13) березня. – С. 3.

літургії75. Важливо теж відзначити, що на газет-них шпальтах з’являлися імена тих, про кого булокому пам’ятати. Для того, щоб була пам’ять,мають бути ті аґенти, люди та організації, які бу-дуть здатні пам’ятати через комемораційні прак-тики. Зрозуміло, що про більшість невпізнанихжертв більшовицького терору не було комупам’ятати вдаючись до великих колективних ко-мемораційних заходів, тим більше враховуючидинаміку насилля у подальші роки революції.

Окрім української спільноти Києва про жертвгромадянської війни також висловилася росій-ська спільнота міста. У єдиному числі «Киевля-нина», що вийшло у березні, одразу ж бачимонекрологи про загиблих. Серед них офіцери ко-лишнього Кавалергардського полку повідом-ляли про смерть «своих дорогих однополчан,убитых в Мариинском парке 26 января» – шт-ротм. Гернгрос, шт.-рот. Скалоп, шт-рот. Голі-цин, корнет князь Долгоруков; офіцери колиш-нього лб.гв. кінного полку повідомляли просмерть однополчанина князя Бєлосельського-Бєлозерського та ін. Також тут було повідом-лення про «убитого в Киеве против дворца26-го января уполномоченного Красного КрестаПетра Васильевича Кочубея»76. Пізніше, у томуж 1918 р., Василь Шульгін присвятить жертвамукраїнсько-більшовицької війни другий вищецитований випуск збірника «Малая Русь». При-кметно, що на обкладинці було використано зоб-раження палаючого будинку Грушевських. Зго-дом київські події січня 1918 р. стануть лишеодним з епізодів більшовицького терору протиросійської спільноти міста, що забрав ще більшежиттів наступного 1919 р. Списки ж розстріля-них російських військових чинів увійдуть домартирологів учасників Білого руху на ПівдніРосії або російського офіцерства77.

Була в Києві ще одна спільнота, яка б моглаперетворити січень 1918 р. на місце пам’яті – цечехи. У цьому випадку, однак, не йдеться про за-початкування комемораційних практик, а радшепро перетворення Києва на окреме місце пам’ятів контексті боротьби за незалежність. Аджесічень–лютий стали для чеської/словацької спіль-ноти міста доленосною. Від грудня 1917 р. тутзнову перебував Томаш Масарик. Тут вирішува-лася доля чехословацького корпусу. Але водночасу Києві реалізовувалася політика невтручання у«внутрішні російські справи», якими й вважаласявійна між українцями та більшовиками.

Для Масарика та відділення Чехословацькоїнаціональної ради на Русі (ВЧНР), що знаходи-лося у Києві, стратегічно важливим завданнямбуло зберегти корпус і перевести його до Франції.Про це велися постійні переговори з українцямивід листопада 1917 р., а коли у Київ увійшов Му-равйов, то гарантії продовження формуваннякорпусу чехи отримали уже від більшовиків, уяких «була влада»78. Що стосується сприйняттяподій у самому Києві, то про це писали так:«Київ зайнято радянськими військами. Рада таСекретаріат розбіглися... Усі здорові. Професортут і здоровий. З боку Ради були спроби втягнутинаші війська, але ми відстояли суворий нейтра-літет. Жертвою непорозумінь та провокаційстало декілька наших людей, поступово все на-лагоджується. Проходячи районом, де розташо-вана наша друга дивізія, головнокомандуючийМуравйов визнав наш збройний нейтралітет […] Просимо повідомити організаціям про події уКиєві та заспокоїти. Повідомте також, що ми офі-ційно протестували проти ІV універсалу»79.

Що стосується влаштованого більшовикамитерору, то в кореспонденції ВЧНР та наказах почехословацькому корпусу знаходимо згадки про


192

75 В сороковий день смерти Грицька Андруса // Нова рада. – 1918. – 14(1) березня. – С.1; Панихида //Нова Рада. – 1918. – 20 (7) березня. – С.1; Бувший отаман І українського козацького корпусу // Нова Рада. –1918. – 26 (13) березня. – С. 1.

76 Некрологи // Киевлянин. – 1918. – 25 февраля (10 марта). – С. 1.77 Див.: Волков С. Вторая база данных «Участники Белого движения в России» / Електронниф ресурс:

http://swolkov.org/2_baza_beloe_dvizhenie/2_baza_beloe_dvizhenie_abc-01.htm , відвідано 1.01.2018.78 18 січня на ст. Яготин було укладено договір між штабом 2-ї чесько-словацької дивізії та військами

народного комісаріату, Ясиновським загоном Донецького війська. У ньому визнавався нейтралітет чехів. 19січня Муравйов визнав цей договір безстроковим і поширив його на усі частини. 31 січня відбулася нарадапредставників ВЧНР з народним комісаром військових справ Радянської України Юрком Коцюбинським,який заявив, що вже є дозвіл на згуртування війська, але ще не визначено місця для цього: Vojensky historickyarchiv Vojenskehou stredniho archive v Praze, První česko-slovenský střelecký pluk. Rozkazy, 11. 1917-1918. При-каз по 1-му Чешско-Словацкому стрелковому «Яна Гуса» полку, № 1252. 5.02.1918.

79 Vojensky historicky archivVojenskehou stredniho archive v Praze, OCSNR v Rusku – presidium.1917-1918.k. 6. č. 4073. Петроград, Надеждинская № 36. Получено 15 февраля 1918.

те, що у Микільській Слобідці більшовики роз-стріляли 11 чеських добровольців, з-поміж них іофіцерів, в яких знайшли українські посвідченняз назвою «козак». Відповідно чеським та словаць-ким військовикам наказувалося знищити подібніпосвідчення, утриматися від відвідин міста, пе-речекавши буремні дні поза небезпечними райо-нами80. Дехто ж з чехів описуючи події, вказувавна дисциплінованість більшовиків, проведенийними перехід до мирного життя, видачу борошна,продаж хліба тощо, не зауважуючи, що продо-вольчий колапс у місті настав внаслідок страйку,а не з вини української влади у січні. Тож, якщотактично чехи намагалися не провокувати біль-шовиків та тримати своїх військовиків у безпеці,а тих, хто уже перебував у Києві та охоронявстратегічно важливі об’єкти інфраструктуриміста, зобов’язували дотримуватися жорсткогонейтралітету, то стратегічно вони налагоджувалиполітичний діалог з більшовиками. Мотиви та-кого діалогу визначалися так: «Ми мали вибиратипоміж двох зол: між Україною IV-го Універсалу,яка хоче бути в приятельських стосунках з Ав-стрією, та більшовизмом, стороною, яка є соці-ально радикальніша, але політично для нас вигід-ніша, яка не хоче воювати з Центральнимидержавами, але також не хоче укладати мир тахоче тим зреволюціонізувати маси Австрії та Ні-меччини. Тому не було між нами суперечок щодотого, що більшовики є для нас меншим злом.Наше ставлення до більшовиків є дуже коректне,відповідно до ситуації»81. Дехто навіть вважав,що з більшовиками мали бути налагоджені ті самізв’язки, що й з українцями, тобто урядові, і такдовго, як чехи цього будуть потребувати, що оз-начало й проголошення курсу на налагодженнястосунків з місцевими більшовицькими колами82.

Тож чехи, які були свідками подій у Києві,але мали відмінний від інших киян досвід спіл-кування з більшовиками, могли створити свійнаратив пам’яті про січень–лютий 1918 р. Однакне київські, а сибірські події лягли в основу че-ського конструкту пам’яті про «російськийсюжет» в історії чехословацького корпусу.

ВисновкиРозстріли киян більшовиками в січні–лю-

тому 1918 р. досі розглядалися в літературі якприклад більшовицького терору, причому увагадослідників зосереджувалася на фіксуваннімісця вбивств – Маріїнському парку, кількості –декілька тисяч, найвідоміших іменах жертв.Однак, як показав аналіз метричних книг, ми мо-жемо встановити поіменно значну кількість упіз-наних жертв січневих подій. Також джерела до-зволяють нам аналізувати конкретнішу кількістьзагиблих – 1286 чоловік. Однак вважаю за необ-хідне підкреслити, що залучаючи в обговоренняцю цифру, я не маю наміру вступати у дискусіїщодо «менш» чи «більш» жорстокого більшо-вицького режиму, базованої на цифрах83. Нато-мість я пропоную замислитися над природоювчинених вбивств. Співставленні з іншими дже-релами, проаналізовані вище дані змушують щераз повернутися до питання визначення злочинівбільшовиків. Адже у київських подіях цілкомчітко простежується мета на знищення представ-ників «старого порядку» і «старого Києва», атакож представників нової української влади.Розстріляними були літні генерали (на той часнавіть 50-річних уже називали дідами) при за-чистці Печерська (який більшовики зайняли пер-шим). За метриками та адресними книгами про-стір насилля маркується, зокрема, вулицямиРізницькою, Левашівською, Катеринінською, Ле-вандовською, Микільською. Їхні мешканці булирозстріляні переважно 26 січня. З тих, хто заги-нув у наступні два дні, – це, як бачимо, мешканціуже центральніших вулиць. Частина з них булазатримана на вулицях і згодом або й одразу за-стрелені. Тож, чи з позицій ХХІ ст., коли вже роз-роблена термінологія щодо злочинів проти люд-ства, варто залишатися при назві політики,означеної самими більшовиками як (червоний)терор?

Вчинений більшовиками у Києві злочин –розстріл беззахисних жертв не за те, що вонискоїли, а за те, ким вони були, – відповідає тому,


193

80 Ibid.,k. 7. č. 3773. 26.01.1918.81 Ibid.,k. 23, 1918. Zapísyschůzí.Leden-únor.Opisy. 34. Protokol presidiálníschůzekonane 31.01.191882 Там само.83 Пор.: Здоров А. Червоний терор у Києві на початку 1918 р.: міфи та реалії / Електронний ресурс:

http://www.historians.in.ua/index.php/en/dyskusiya/1729-andrii-zdorov-chervonyi-teror-u-kyievi-na-pochatku-1918-r-mify-ta-realii, відвідано 1.01.2018; Подобєд П. Вибілювання кривавих плям / Електронний ресурс: http://www.hi-storians.in.ua/index.php/en/dyskusiya/1736-pavlo-podobyed-vybiliuvannia-kryvavykh-pliam, відвідано 1.01.2018.

Antonov-Ovseenko, V. (1924) Zapiski o grazhdan-ckoj vojne(1). Moskva: Vyssh. voen.red. sovet [in Rus-sian]

Betlii, O. (2017). Kiev – gorod problemnykhidentychnostej. Gorodimperii v godyvojn i revoliutsyj,1914–1921 (A. Millera, D. Cherniied.), 272–317.Spb.: Nestor, 2017. [in Russian]

Buldakov, V.P. (2010). Krasnaia smuta: Priroda iposledstviia revoliutsyonnoho nasiliia. M.: ROSSPEN;Fond “Prezydentskyj tsentr B.N. El'tsyna” [in Russian]

Doroshenko, D. (2002). Istoriia Ukrainy 1917–1923 rr.: Doba Tsentral'noi Rady. K.: Tempora. [in Uk-rainian]

Engelstein, L. (2018). Russia in flames: war, re-volution. civi lwar, 1914–1921. NY: Oxford universitypress, 2018. [in English]

Halahan, M. (2005). Z moikh spomyniv (1880-ti-1920 r.): Dokumental'no-khudozhnie vydanni. – K.:Tempora. [in Ukrainian]

Hol'denveyzer, A. (1991). Iz kievskykh vospomy-nanii (1917–1921 gg.). Arkhivrusskoj. revoliutsyy.(VI). M.: Terra-Polytyzdat. [in Russian]

Horodskaia duma i polytycheskie sobytiia na Uk-raine. (1918) Kievskie gorodskie izvestiia (№2-6), 27–44. [in Russian]

Jones, A. (2011). Genocide. A comprehensi veintro-duction / 2nd ed. London, NY: Routledge. [in English]

Kalendar', spravochnaia i adresnaia kniga g. Kie-vana 1916 god (1916). Kyiv: Typ. S. V. Kul'zhenko.[in Russian]

Kas'ianov, H. (2015). Ukraina mizhrevoliutsiieiu,samostijnistiu ta okupatsiieiu. Ukraina mizh samo-

що в літературі з вивчення геноцидів назива-ється геноцидною стратегією: наміром зни-щити конкретну групу людей, визначених наоснові колективної ідентичності. У нашому ви-падку йшлося про дві такі групи: представників«старого порядку» – аристократії, чиновників,генералітету, офіцерів – та прибічників УНР –політиків та військовиків. При детальнішомуаналізі даних метрик, можливо, будуть підставивиокремити третю групу – молодих чоловіків.Наразі можна попередньо припустити, що юнакипотрапили в ту групу ризику, яка також підля-гала знищенню. Тобто йдеться про політичнігрупи, масове вбивство яких хоч і не увійшло взатверджену ООН Конвенцію про геноцид, алепідпадає під ширше визначення геноциду, якепропонується сучасними дослідниками, зрозу-міле як повне чи часткове знищення/масовевбивство окремої групи людей84. При цьому миможемо визначати прояви різних -цидів у на-шому кейсі: це і політицид – масове вбивствеполітичних опонентів; і класицид – «навмиснемасове вбивство соціальних класів»; і гендер-цид – зумисне знищення чоловічого насе-лення85. При продовженні ж дослідження з ви-користання матеріалів щодо єврейського тапольського населення міста, можуть з’явитисяпідстави і про вивчення в рамках геноциднихпрактик вбивств євреїв та поляків у Києві за ет-нічною/ релігійною ознакою.

Дослідження вчиненого більшовиками на-силля уже у 1917–1918 рр. в рамках вивчень ге-ноцидів як масових вбивств окремих груп людейсприятиме глибшому розумінню природи тота-літарного радянського режиму, що найбільшеасоціюється зі сталінським терором 1930-х років.З іншого боку, ґрунтовніше вивчення соціаль-ного контексту насилля також сприятиме кра-щому розумінню періоду української революції.Оскільки, як було показано вище, сучасникисприймали події як громадянську війну, то по-стає й наступне дослідницьке питання про спів-відношення термінології та визначення процесів,що відбувалися на території України загалом і вКиєві зокрема. Разом з тим, стан розробки пи-тання та брак належної уваги до січневих подійв сучасних українських проектах колективноїпам’яті вказують на ще одне дослідницьке зав-дання: написання ґрунтовного інклюзивного місь -кого наративу періоду не тільки січня, але й зага -лом 1917–1921 рр. Цей наратив мав би включатиголоси містян незалежно від їхньої національноїприналежності. Це, своєю чергою, спри ятиместворенню власної міської пам’яті про жертв ре-волюції і перетворенню подій в українське місцепам’яті. Заки ж так станеться, Арсенальнаплоща, будинок заводу Арсенал та Маріїнськийпарк, вочевидь, залишатимуться марковані якмеморіальні місця пам’яті про учасників Січне-вого повстання в сучасному Києві.


194

References

84Jones A. Genocide. A comprehensive introduction / 2nd ed. – London, NY: Routledge, 2011. – pp. 15-2485 Ibid., pp. 26-29


195

vyznachenniam ta okupatsiieiu: 1917–1922 roky(V. Dornik; per. z nim. V. Kam'ianets'; nauk. red.R. Pyrih), 129-172. K.: Nika-Tsentr. [in Ukrainian]

Kolchiginn, B. (2006). Vospominaniia. ©oiuzPy-satelej (7). RetrievedAugust 1, 2018 from http://ma-gazines.russ.ru/sp/2006/7/11ko7.html [in Russian]

Kondaurova, H. (2018) “Zamok chernomora”.Yak p'iani bil'shovyky budynok Hrushevs'koho spa-lyly. Retrieved August 1, 2018 fromhttp://www.dsnews. ua/nasha_revolyutsiya_1917/zamok-cherno-mora-yak-p-yani-matrosi-budinok-grushevskogo-07022018200000 [in Ukrainian]

Koval'chuk, M. (2007). Vijna z bil'shovyts'koiu-Rosiieiu za nezalezhnist'. 1917–1920. Kyiv, [b.v.] [inUkrainian]

Krychevs'ka, Ye. (2018). Pozhezha budynkuMykhajla Hrushevs'koho. Retrieved August 1, 2018fromhttp://www.istpravda.com.ua/articles/2018/02/7/152033/ [in Ukrainian]

Kyevlianyn. (1918, ianvar’-mart) [in Russian]Mistsia pam'iati Ukrains'koi revoliutsii 1917–

1921 rokiv (2018). Retrieved August 1, 2018 fromhttp://unr.memory.gov.ua/mapa-kieva [in Ukrainian]

Nora, P. (1989). Between memory and history:Leslieudemémoire. Representations.(26), 7-24. [inEnglish]

Nova Rada. (1918, sichen’-berezen’). [in Ukrai-nian]

Podobied, P. (2015). Vybiliuvannia kryvavykhpliam. Retrieved August 1, 2018 from: http://www.historians.in.ua/index.php/en/dyskusiya/1736-pavlo-podobyed-vybiliuvannia-kryvavykh-pliam [in Ukrai-nian]

Popov, N. (Ed.) (1990). Revoliutsiia na Ukrainepo memuaram belykh (Reprint. vosproyzvedenye yzd.1930). Kyev: Polytyzdat Ukrayny, 1990. [in Russian]

Proproekt (2018) . Ukrains'karevoliutsiia 1917-1921: 100 rokivborot'by. RetrievedAugust 1, 2018from http://unr.memory.gov.ua/about [inUkrainian]

Sanborn, J.(2014). Imperial apocalypse. The Greatwar and the destrucion of the Russian Empire. Oxford:Oxford universitypress. [in English]

Skal's'kyj, V. (2018) Fotodzherela: ne plutaty po-khoron zhertv bil'shovykiv ta pokhoron heroiv Krut(berezen' 1918 r.) Retrieved August 1, 2018 fromhttp://likbez.org.ua/ua/ukrayinska-fotodzherela-ne-plutati-pohoron-zhertv-bilshovikiv-ta-pohoron-gero-yiv-krut-berezen-1918-r.html [in Ukrainian]

Shulgin, V. (Ed.) (1918). Malaia Rus': Vojnaukraintsev s bol'shevykamy, 1 noiabria 1917 g. –17 fevralia 1918 g. (2) [in Russian]

Smolii, V.A. (Ed.) (2011). Narysy istorii ukra-ins'koi revoliutsii 1917–1921 rokiv (vol. 1). K.:Naukova dumka. [in Ukrainian]

Spysok evreev Kieva, pogibshykh vo vremia po-hromov i voennykh konfliktov v 1917–1919 gg. Ret-rieved August 1, 2018 from http://hadashot.kiev.ua/content/spisok-evreev-kieva-pogibshih-vo-vremya-pogromov-i-voennyh-konfliktov-v-1917-1919-gg [inRussian]

Tynchenko,Ya. (1996). Persha ukrains'ko-bil'sho-vyts'ka vijna: (hruden' 1917 – berezen' 1918). – Kyiv;L'viv: [b.v.] [in Ukrainian]

U Kyievi vidbudet'sia istorychna rekonstruktsiiaboiu na zavodi “Arsenal” (2018) Ofitsijnyj porta lKy-ieva. Kyivs'ka mis'karada, Kyivs'kamis'ka derzhavnaadministratsiia / Elektronnyj resurs. Retrieved August 1,2018 from https://kyivcity.gov.ua/event/ u_kiyevi_vidbudetsya_istorichna_rekonstruktsiya_boyu_na_zavodi_arsenal.html [in Ukrainian]

Ukaz Prezydenta Ukrainy № 17/2016: Prozakhody z vidznachennia 100-richchia podij Ukra-ins'koi revoliutsii 1917–1921 rokiv (2016). RetrievedAugust 1, 2018 from https://www.president.gov.ua/documents/ 172016-19736 [in Ukrainian]

Verstiuk, V. (2017) Vid “Velykoj Oktiabrs'kojsotsyalystycheskoj revoliutsyy y hrazhdanskoj vojnyna Ukrayne (1917–1920)” do “Narysiv istorii Ukra-ins'koi revoliutsii” i dali: istoriia zmin do slidnyts'koiparadyhmy. Revoliutsiia, derzhavnist', natsiia: Uk-raina na shliakhu samostverdzhennia (1917–1921 rr.):Materialy Mizhnarodnoi naukovoi konferentsii(m. Kyiv, 1–2 chervnia 2017 r.), 11-30. Kyiv–Cherni-hiv: Sivers'kyj tsentr pisliadyplomnoi osvity. [in Uk-rainian]

Volkov, A. (Ed.) (1918). Statystycheskij biulleten'po goroduKyevu / publikuetsia Statisticheskim biuroKievskoj gorodskoj upravy. (1). [in Russian; French]

Volkov, S. Vtoraia baza dannykh «UchastnykyBeloho dvyzhenyia v Rossyy» Retrieved August 1,2018 from http://swolkov.org/2_baza_beloe_dvizhe-nie/2_baza_beloe_dvizhenie_abc-01.htm [in Russian]

Zdorov, A. (2015) Chervonyj teror u Kyievi napochatku 1918 r.: mify ta realii Retrieved August 1,2018 from http://www.historians.in.ua/index.php/en/dyskusiya/1729-andrii-zdorov-chervonyi-teror-u-ky-ievi-na-pochatku-1918-r-mify-ta-realii [in Ukrainian]

УДК [94(477.73) «1937»]: 908

Олег Бажан (м. Київ), Вадим Золотарьов (м. Харків)

«Забійник» та «літератор» або«Рутинна робота» слідчого НКВС Юрія Толкачова

Опираючись на різноманітні документальні джерела, автори вибудовують життєвий шлях стар-шого лейтенанта державної безпеки Юрія Толкачова та розкривають його роль у масових політичнихрепресіях другої половини 1930-х років в Українській РСР.

Ключові слова: Юрій Толкачов, Великий терор, НКВС УРСР.

Oleh Bazhan Vadim Zolotarow

«Killer» and «Writer» or Routine Workof the NKVD Investigator Yuriy Tolkachov

Relying on unique documents and materials, the main stages of the life of the Chekist Yuri MikhailovichTolkachov are reproduced in detail. The authors disclose the participation of the senior lieutenant of state securityinvestigator Y. Tolkachov in the punitive operation performed by the United State Political Office organs whichwas held in the years 1930-1931 in order to “clean” the Red Army from the specialists of the former RussianImperial Army, and civilians, including former white officers. In addition, there is illustrated his participationin defeating the branch of the all-Ukrainian counter-revolutionary organization «Ukrainian Military Organiza-tion» in the Odessa region. A significant place in the article is given to the role of investigator Y. Tolkachov inthe mass repression of the Chekists during the Great Terror in the Ukrainian SSR in 1937-1938.

Key words: Yuri Tolkachov, Great Terror, NKVD of the Ukrainian SSR.

Олег Бажан, Вадим Золотарев

«Забойщик» и «литератор» или«Рутинная работа» следователя НКВД Юрия ТолкачеваОсновываясь на разнообразных документальных источниках авторы выстраивает жизненный

путь старшего лейтенанта государственной безопасности Юрия Толкачева и раскрывают его рольв массовых политических репрессиях второй половины 1930-х годов в Украинской ССР.

Ключевые слова: Юрий Толкачев, Большой террор, НКВД УССР.

196

У добу Великого терору у країні Рад дляведення кримінально-слідчих справ функціону-вало дві групи слідчих, які на жаргоні співробіт-ників НКВС називали «забійщики» (вибивалипідписи під протоколами) та «літератори» (скла-дали тексти протоколів). Фальсифікація кримі-нальних справ на чекістському сленгі втілена услові «ліпачество». Справжнім віртуозом у ви-кривленні фактів, підробці документів, «зри-ванні масок» з прихованих ворогів народу у часимасових політичних репресій в Українській РСРпо праву можна вважати старшого лейтенантадержавної безпеки Юрія Михайловича Тол-качова.

Майбутній слідчий НКВСнародився 23 квіт ня 1900 р.на Троїцькій гуральні Ново-оскільського повіту Курськоїгубернії (нині у складі Бєлго-родської області РосійськоїФедерації) у родині бондаря.Після смерті матері у 1902 р.батько з трьома дітьми пе -реїхав до повітового містаКурської губернії – СтарогоОскола, в якому працювавбондарем на маслозаводахбратів Ліхушинів та Івана

Толкачов Юрій

Михайлович

«Забійник» та «літератор» або «Рутинна робота» слідчого НКВС Юрія Толкачова

197

Дьякова. Епізоди своєї юності Ю. Толкачовволів описувати досить скупо: «У 1911 роцівступив до реального училища та отримавповну стипендію. Закінчив у 1918 році. Під часнавчання я працював спочатку з батьком у майс-терні, а потім в мебельній майстерні Кістєрєва іБєлкіна. В навчанні робив перерви на кількамісяців, потім наздоганяв … Знаю трохи фран-цузьку та німецьку мови»1. Старооскольськесемикласне реальне училище, основу якогоскладали природничо-математичні предмети,Ю. Толкачов закінчив 27 квітня 1918 р. круглимвідмінником, отримавши найвижчі оцінки з За-кону Божого, російської мови, німецької мови,французької мови, арифметики, алгебри, геомет-рії, тригонометрії, історії, географії, суспільно -знавства, фізики, малювання та креслення2.

У розпал революційних подій в 1917 р.Юрій Толкачов долучається до створення ум. Старий Оскол, об’єднання молоді, яка опира-лася на платформу Російської комуністичноїспілки молоді (РКСМ). Невдовзі активного юнака,причетного до зародження комуністичного мо-лодіжного руху у Старооскольському повіті Кур-ської губернії, у 1918 році було прийнято до лавбільшовицької партії. Одним з перших партій-них завдань Ю. Толкачова стосувалося налагод-ження ефективної пропагандистської роботи напосаді позашкільного інструктора Курського гу-бернського відділу народної освіти, а потім за-відувача позашкільним підвідділом Староос-кольського відділу народної освіти. Про свій«шлях в революцію» Ю. Толкачов згадував на-ступним чином: «1919 року спочатку був деле-гований партією на інструкторські курси до Кур-ська, закінчив їх і був направлений до 9-гокавалерійського полку 9-ї дивізії помічником по-літкому. Після тифу я перевівся до Старого Ос-колу, де брав участь у формуванні маневреногозагону, виїздив з ним на куркульські виступи.У вересні 1919 р. разом із загоном виступив напозицію і під Єльцом наш загін злився з єлець-ким кавалерійським загоном, де я лишивсяпомічником командира. З цим загоном я брав

участь в боях Єлець-Касторне. Зазнавши конту-зії снарядом, я отримав відпустку з армії і бувпризначений членом ревкому Старого Осколу тазавідувачем відділу охорони здоров’я. Намагаю-чись позбутися цієї посади, я поступив доПТНК3, де працював комісаром повіту станціїКасторне та завдувачем СОЧ4, потім після роз-формування ВРТНК5, я був призначений завіду-вачем повітового політбюро6. У липні на моєпрохання я, за партійною мобілізацією, пішов доЧервоної Армії. Був призначений інструкторомі начальником секції політвідділу ХІІІ армії, депробув до ліквідації фронтів, весь час виїж-джаючи у бойові дивізії. У листопаді 1920 р. я,через політвідділ Південного фронту, після роз-формування ХІІІ армії, був призначений в Уп-равління особливих відділів Південного і Пів-денно-Західного фронтів у м. Харкові»7.

Про початок кар’єри Ю. Толкачова в радян-ських органах державної безпеки довідуємосязі скупих рядків послужного списку чекіста: згрудня 1920 р. – помічник начальника активноїчастини особливого відділу (ОВ) ВНК Пів-денно-Західного фронту (м. Харків); з березня1921 р. – начальник агентурного відділу Харків-ського губернського ОВ надзвичайної комісії(НК); з квітня 1921 р. – помічник начальникаактивного відділу ОВ Харківського військовогоокругу (м. Катеринослав); з 10 червня 1921 р. –помічник уповноваженого 2-го відділу секретно-оперативної частини (СОЧ) Катеринославськоїгубернської ЧК (ГЧК); з 21 червня 1921 р. –уповноважений 2-го відділу СОЧ Катеринослав-ської ГЧК; з липня 1921 р. – т.в.о. начальника 2-говідділу СОЧ Катеринославської губ. ЧК; з лис-топада 1921 р. – начальник СВ СевастопольськоїЧК; з лютого 1922 р. – уповноважений інозем-ного відділу (ІНВ) Севастопольського відділуДПУ; з травня 1922 р. – помічник начальникаІНВ Севастопольського відділу ДПУ; з липня1922 р. – начальник 3-го (іноземного) спецвід-ділу Севастопольського відділу ДПУ; з листо-пада 1922 р. – уповноважений 3-ї групи Севасто-польського відділу; з 1922 р. – т.в.о. начальника

1 Галузевий державний архів Служби безпеки України (м. Миколаїв), особова справа №4537, т. 1, арк. 1.2 Там само, арк. 3.3 ПТНК – повітова транспортна надзвичайна комісія. 4 СОЧ – секретно-оперативна частина.5 ВРТНК – відділення районної транспортної надзвичайної комісії. 6 Повітове політбюро – орган надзвичайної комісії в повітах у 1919–1921 роках.7 ГДА СБУ (м. Миколаїв), особова справа № 4537, т. 1, арк. 2.

3 ’2018Олег Бажан, Вадим Золотарьов К Р А Є З Н А В С Т В О

198

контррозвідувального відділу Севастопольськоговідділу ДПУ; у січні 1923 р. – звільнений з ДПУу зв’язку скорочення штатів.

Під час служби в Криму з Ю. Толкачовимсталися дві прикрі події, які істотно вплинули найого чекістську кар’єру в майбутньому. Перебу-ваючи в Севастополі, Ю. Толкачов дізнався, щойого «механічно» виключили з лав РКП(б). Якз’ясувалося згодом, в 1921 р. в КатеринославіЮ. Толкачов пройшов «чистку партійних рядів»,але через відрядження до Севастополя не встиготримати членський квиток. Особливий відділХарківського військового округу, в партійній ор-ганізації якого Юрій Михайлович проходив «пе-ревірку на благонадійність», був розформованийі тому відповідні документи не знайшли свогоадресата8. Ще одна неприємна оказія трапиласяз Ю. Толкачовим внаслідок його тісної дружбиз товаришем по службі Барковським (Завьяло-вим), з яким разом мешкали в службовій квар-тирі в Севастополі. Барковського викрили у ви-маганні хабаря, і побоюючись арешту, він подавсяу біга, прихопивши з собою особисті документиЮрія Толкачова. Через деякий час Барковськийпід іменем Толкачова Юрія Михайловича влаш-тувався на роботу до Київського губернськоговідділу ДПУ, а потім перевівся до Вінниці. Черезпротерміновану відпустку, яку відбував у Смо-ленську, Барковський був заарештований та ета-пований до Харкова, де й був упізнаний справ-жнім Толкачовим. Службове розслідування булодоручено старшому слідчому Президії ДПУУСРР Еріху Йосифовичу Дзиркалу (1898- ?),який констатував, що «в слідчій справі є дані, щообидва вони перебували у доброму знайомстві,та маса інших моментів, які дають підставу вва-жати, що як той так і інший, якщо і не є шпигу-нами, то у будь-якому випадку є особами вельмипідозрілими. Те, що вони пов’язані, підтверджуєтой факт, що наш Толкачов ( Юрій МихайловичТолкачов – авт.) дуже цікавиться цією справою,незважаючи на те, що слідча частина навіть незбиралася викликати його для дачі показів». Надиво, Барковський зумів втекти з Харківськогобудинку примусових робіт і справу закрили9.

Наприкінці зими 1923 р. Толкачов полишаєСевастополь і прямує до Харкова. У столиціУСРР Ю. Толкачов упродовж березня-червня1923 р. обіймає посаду уповноваженого особли-вого відділу ДПУ УСРР; у червні-жовтні 1923 р.виконував функції помічника уповноваженогосекретного відділу ДПУ УСРР, у жовтні – лис-топаді 1923 р. перебуває в якості уповноваже-ного особливого відділу ДПУ УСРР. Наприкінціосені 1923 р. Юрія Михайловича направляютьдо Києва у розпорядження особливого відділу14-го стрілецького корпусу, а потім відряджаютьдо Білої Церкви для виконання конкретного зав-дання – започаткувати особливий відділ, сфор-мованої на 1 листопада 1923 р. територіальної45-ї стрілецької дивізії. Налагоджувати ефективнуроботу підрозділу військової контррозвідки ГПУпри управлінні дивізії у місті над Россю протягомгрудня 1923 р. – березня 1924 року Ю. Толкачовудовелося в статусі уповноваженого та заступниканачальника особливого відділу 45-ї стрілецькоїдивізії. З березня 1924 р. – по січень 1926 р.Ю. Толкачов працював помічником уповноваже-ного секретного та контррозвідувального від-ділку Харківського окружного відділу ДПУ.Упродовж січня 1926 р. – травня 1928 р. займавпосаду помічника уповноваженого секретноговідділу ДПУ УСРР. У травні 1928 р. – квітні1931 р. посів крісло уповноваженого секретноговідділу ДПУ УСРР. Про суть та результатиутаємничої роботи співробітника радянськихспецслужб в другій половині 1920-х років дові-дуємося з матеріалів регулярних атестацій:

«1. По справі партії «Дашнак-Цутюн»10

т. Толкачовим виявлено в Харкові та ліквідованийВсеросійський ЦК Дашнак-Цутюн. По справібуло притягнуто до 80 осіб, з яких засуджено 46.В учасників організації вилучено близько 40 ек-земплярів зброї. За активною участю т. Толка-чова були виявлені та ліквідовані низка місцевихорганізацій цієї партії в Україні (в Одесі, Мико-лаєві, Сталіно та Києві).

2. По справі СВУ11 керував у 1929 р. слідчоюгрупою в Чернігові. По справі було вилучено 14чоловік, з яких 6 засуджено.

8 ГДА СБУ (м. Миколаїв), особова справа № 4537, т. 1, арк. 12 зв.-13.9 Там само, т. 2, арк. 31.10 Вірменська революційна федерація Дашнакцутюн була урядовою партією у Вірменії у 1918–

1920 роках. У результаті захоплення РСЧА території незалежної Республіки Вірменія у листопаді 1920 рокудашнакський уряд припинив своє існування, а керівництво партії було змушено емігрувати.

11 СВУ (Спілка визволення України) – міфічна «контрреволюційна організація», яка нібито існувала вУСРР з 1926 року.


199

3. По справі «Весна»12 т. Толкачов працювавв слідчій групі в Харкові. По цій справі домігсязізнання ряду арештованих про їхню діяльність вк.р. організації, участі в шпигунстві, а також їхніорганізаційні зв’язки по ряду місць Київщини.

4. По справі «Ображені» – повстанська к.р.організація в районі Луганська, Сталіно. Керу-вав у 1930 р. ліквідацією та слідством, по справібуло притягнуто близька 150 осіб, під час про-ведення слідства безпосередньо домігся зізнан -ня від 20 обвинувачених. Із загальної кількостіарештованих, 16 засуджені до вищої міри соці-ального захисту, інші засуджені на різні тер-міни»13.

За іронією долі «виробничі успіхи» Ю. Тол-качова затьмарила родинна обставина, за яку вінбуде виправдовуватися все життя. Старший братЮ. Толкачова – Михайло під час Першої світо-вої війни служив прапорщиком і потрапив у1915 р. в угорський полон. Після поверненнячерез чотири роки з полону в Росію він був мо-білізований білими, служив військовим чинов-ником і евакуювався до Греції, де влаштувавсяробітником на тютюнову фабрику. У 1923 р. Ми-хайло повідомив родичам, що з ним усе гаразд,а ще через чотири роки написав брату Юрію просвоє бажання повернутися до СРСР. Ю. Толка-чов про наміри брата повідомив рапортом на-чальника контррозвіду-вального відділу ДПУУСРР Миколу ІвановичаДобродицького (1899–1939), який запропону-вав залучити емігрантадо співпраці з радян-ськими спецслужбами.Невдовзі Михайло Тол-качов повідомив рідним,що отримав радянськувізу, але до РадянськогоСоюзу так і не приїхав, азгодом зв’язок з ним будевтрачено14.

ОдесаПісля створення у квітні 1931 р. в структурі

ДПУ УРСР секретно-політичного відділу (СПВ)(шляхом злиття секретного та інформаційногопідрозділів), місця в центральному апараті дляЮ. Толкачова не знайшлося. За обставин, якісклалися, 21 квітня 1931 року Ю. Толкачова при-значили уповноваженимсекретно-політичноговідділ ку Одеського опера-тивного сектора ДПУ. Ймо -вірно за все до Одеси вінвідбув разом з ВікторомМихайловичем Блюманом(1899–1938), якого при зна - чили начальником цьо гопідрозділу з посади на-чальника 1-го відділкусекретного відділу ДПУУСРР.

Опинившись в Південній Пальмірі, Ю. Тол-качов був залучений до слідства по справі неіс-нуючого «Українського національного центру»(УНЦ), якому приписувалася підготовка зброй-ного повстання з метою скинути радянську владув Україні. Дотримуючись «орієнтування» респуб-ліканського керівництва ДПУ про належність доміфічної організації колишніх чле нів КПЗУ табезпартійних, переважно вихідців з Галичини,Ю. Толкачов зосередився на викритті у портовомумісті «військово-галицької лінії УНЦ по Одесі»15.

Вагомі результати, досягнуті у викритті при-хованих ворогів радянської влади, налагодженнірозгалуженої агентурної мережі у вузах Одеси,допомогло йому у 1931 році набути статусу кан-дидата у члени ВКП(б). Прикметно, що одну з ре-комендацій в партію Ю. Толкачову надав йогопротеже Віктор Блюман. Професійну зрілостьпартієць Ю. Толкачов доводив своєю безпосеред-ньою участю у розробці оперативної справи «Та-ємні», на підставі якої у Херсоні у 1932 р. лікві-дована терористична група молоді та вилученоблизько пуда вибухових речовин16.

12 «Весна» – каральна операція органів ОДПУ, проведена 1930– 31 роках із метою «чистки» лав РСЧАвід спеціалістів колишньої царської армії. Офіційним мотивом для початку масових репресій щодо військо-вих фахівців «старої генерації» стало «викриття» в грудні 1930 р. антирадянської військової. організації, яканібито навесні 1931 р. (звідси й назва справи – «Весна») очікувала на інтервенцію Антанти і в зв’язку з цимготувала збройне повстання.

13 ГДА СБУ(м. Миколаїв), особова справа № 4537, т. 1, арк. 1.14 Там само.15 Там само.16 Там само.

ДобродицькийМикола Іванович

Блюман Віктор Михайлович

На початку 1930-х років Толкачов залучавсядо збирання доказів у справі про контрреволю-ційну організацію в сільському господарствіУСРР, яка увійшла в історію під різними на-звами – справа «Конденсатор-Незадовільні», абосправа «Незадовільні – Трактороцентру» (за вер-сією чекістів могутня контрреволюційна пов -станська та шкідницька організація охоплюваласвоїм впливом 133 райони УСРР, налічувала до3000 осіб, мала свої контрреволюційні осередкиу 114 колгоспах, 102 МТС, 167 районних цен-трах України, підтримувала зв’язок із закордон-ним і з Московським контрреволюційним цен-тром, активно готувала повстання навесні 1933року17). Про «особистий внесок» Ю. Толкачовау викритті осередку антирадянської організаціїна Одещині в архівних документах радянськихспецслужб зазначено досить скупо: «Беручиучасть у слідстві, досяг у 32–33 рр. зізнання відгрупи арештованих про повстанську діяльністьпо області, зв’язки з Московським центром іконкретної шкідницької діяльності»18. Відомо,що Ю. Толкачов був причетний до «викриття» на-прикінці 1932 року «великої, широко розгалуже-ної контрреволюційної націоналістичної «Укра-їнської військової організації» («УВО»), яканібито мала за мету «повалення радянської владишляхом збройного повстання та встановлення вУкраїні фашистської диктатури». Заступник го-лови ОДПУ при РНК СРСР Всеволод Балицькийвважав, що справа «УВО» «заслуговує на найсер -йознішу увагу та потребує бойових оперативнихтемпів для її подальшої ліквідації та розгрому».Навесні 1933 р. для проведення слідства у справі«УВО» було сформовано так звану «ударно-слідчу групу» на чолі з начальником СПВ ДПУУСРР Михайлом Костянтиновичем Александров-ським (1898–1938). В Одеському облвідділі ДПУдо її складу увійшли: Григорій Борисович Загор-ський (1899–1938) – начальник СПВ, Абрам Ми -хайлович Симхович (1902–1940) – помічник на-

чальника СПВ; Микола Олексійович Григоренко(1903–?) – начальник 2-го відділку СПВ; ЗельманДавидович Лівшиць (1888–?) – оперуповноваже-ний СПВ; Анатолій Микитович Чаплін (1903–?) –оперуповноважений СПВ; Еммануїл Анатолійо-вич Шперлінг (1905–?) – уповноважений особ-ливого відділу, Бєлов – уповноважений особли-вого відділу, Брінер уповноважений особливоговідділу; Ігнат Петрович Рудницький (1905–?) –уповноважений економічного відділу; Вольфін –помічник уповноваженого іноземного відділу, атакож оперуповноважений СПВ Юрій Толкачов19.

Характеризуючи роботу Ю. Толкачова у ви-явленні відгалуження «УВО» на Півдні України,начальник одеського облвідділу ДПУ Хома Яки-мович Леонюк (1892–1967) відзначав, що зайого «активної участі по справі отримані… без-посередньо вельми цінні свідчення від рядуосновних арештованих, в тому числі і від керів-ника одеської організації Чайковського20. Вда-лося викрити діяльність контрреволюційної ор-ганізації «УВО» в Одесі»21. Належним чиномзусилля чекістів задіяних у затриманні та прове-денні слідства над «членами» «Української вій-ськової організації» оцінив і голова ГПУ Украї -ни В.А. Балицький. У наказі ДПУ УСРР № 452від 23 вересня 1933 р. В. Балицький відзначав,що незважаючи на «виняткову оперативнускладність цієї справи, значну розгалуженістьорганізації, а також наявність цілого кубла різ-них контрреволюційних течій і орієнтацій у їїскладі, слідство було проведено в мінімальнокороткий термін. Завдано нищівного удару поконтрреволюційному підпіллю. Успіхи по роз-грому «УВО» були досягнуті виключно завдякиреволюційної відданості, чекістській оператив-ній чіткості та самовідданості у роботі всіх пра-цівників ... які працювали по справі «УВО». Цимже наказом всім учасникам ударно-слідчих груп,в тому числі і Ю. Толкачову, було висловленоподяку від імені Колегії ДПУ УСРР22.


200

17 Золотарьов В.А. ЧК-ДПУ-НКВС на Харківщині: люди та долі. 1919–1941. – Харків: Фоліо, 2003. –С. 175–176.

18 ГДА СБУ (м. Миколаїв), особова справа № 4537, т. 1, арк. 2.19 Золотарьов В.А. Секретно-політичний відділ ДПУ УСРР: справи та люди. – Харків: Фоліо, 2007. –

С. 201–202.20 Чайковський Микола Андрійович (1887–1970) – український математик, доктор філософії, професор.

У 1929 р. переїхав до СРСР з Польщі. З 1930 р. – завідувач навчальної частини Одеського інституту народноїосвіти. 19 березня 1933 р. заарештований як фігурант «УВО», засуджений до 10 років позбавлення волі.

21 ГДА СБУ (м. Миколаїв), особова справа № 4537, т. 1, арк. 2.22 Золотарьов В.А. Секретно-політичний відділ ДПУ УСРР: справи та люди. – Харків: Фоліо, 2007. – С. 202.


201

На початку березня 1934 р. Ю. Толкачов от-римав службове підвищення – посаду началь-ника 4-го (церковного) відділку СПВ Одеськогооблвідділу ДПУ. Невдовзі начальник Одеськогооблвідділу ДПУ Х.Я. Леонюк підписав поданняна нагородження «кваліфікованого оперативногопрацівника» Ю. Толкачова «Нагрудним знакомпочесного чекіста»23. Проте отримати вищої ві-домчої нагороди Ю. Толкачову так і не судилося,натомість в січні 1935 р. він отримав догану заневиконання розпорядження начальника СПВУДБ УНКВС Одеської області Григорія Марко-

вича Осініна (1899–1940),а у березні 1935 р. нака-зом наркома внутрішніхсправ УСРР В.А. Балиць-кого був заарештований на10 діб за невиконання на-казу наркома внутрішніхсправ СРСР Г.Г. Ягоди проперебудову оперативно-агентурної роботи. Такийзасіб впли ву вельми ко-рисно подіяв на Ю. Толка-чова, так як в його атес-тації від 10 травня 1935 р.,

складе ною помічником начальника СПВ УДБУНКВС Одеської області М.Б. Спектором вка-зувалося, що «за останній час, після відбуття по-карання, відзначається різке поліпшення в аген-турно-оперативній роботі… Добре знайомий зоб’єктами по українській контрреволюції, мо-нархістам і духовенству, також знає роботу поантирадянським політпартіям, зокрема добрезнає роботу по дашнакам... Останнім часом про-вів відсів непрацездатної мережі, поліпшив ін-структаж і роботу з агентурою, що залишилася.Має цінну агентуру, яку особисто завербував,втім за останній час нових вербовок не має. Про-тягом останнього півріччя особисто провів рядагентурно-слідчих справ, як по духовенству ісектантству («місіонери», «аллілуйники»), так іпо молоді («недоросль»). Особисто пов’язанийз 11 агентами, 10 спеціальними інформаторами і3 резидентами24... Слідчу роботу знає добре, алеу слідстві недостатньо наполегливий. В слідствібезпосередньо брав участь… Серед працівників

користується авторитетом, вміє виховувати новікадри, але недостатньо приділяє уваги підняттючекістської дисципліни у відділку. Особисто вроботі ініціативний, проте виявляє деяку повіль-ність у виконанні термінових завдань. Роботоювідділку не задоволений. Має бажання працю-вати по ВУЗам і молоді»25.

Бажання Ю. Толкачова про зміну напряму вчекістській роботі було задоволено і 1 липня1935 р. він був переведений на посаду началь-ника 3-го відділку СПВ УДБ УНКВС Одеськоїобласті. У особовій справі Ю. Толкачова зберег-лися дві цікаві довідки про його оперативнудіяльність на цій посаді, підготовлені начальни-ком СПВ УДБ УНКВС Одеської області, капіта-ном державної безпеки Г.М. Осініним та началь-ником 4-го відділу (так з 2-го січня 1937 р. вНКВС УРСР став називатися СПВ) старшимлейтенантом державної безпеки М.М. Герзоном.

Ю. Толкачову у заслугуставилось: агентурні роз-робки: «Ядро», «Зліт»,«Бо лото», «Недобитки»,«Вихід», «Фашисти», «Ді -ячі», «Підбурювачі»; ве-дення слідчих справ:«Козаки», «Абхазці» (те-рористична група молоді),«викриття троцькістськоїгрупи в партійних органахі виявлення великих тро -ць кістів-дворушників».

Навесні 1937 р. 4-ті (секретно-політичні)відділи переберуть на себе провідну роль вконтррозвідувальній діяльності НКВС, перш завсе у викритті «троцькістів і правих» серед то-дішньої партійно-радянської номенклатури. Зда-валося вміння слідчого Ю. Толкачова «розко-лоти прихованого ворога радянської влади» мавби пригодитися у розпочатій широкомасштабнійрепресивній чекістській акції. Однак відділ кад-рів Одеського облуправління вважав за потрібнеперевести Ю. Толкачова на посаду начальникаособливого відділу НКВС 15-ї авіаційної бри-гади26 в Кірово (нині м. Кропивницький). Пере-їзд на нове місце служби з невідомих причин невідбувся, проте Ю. Толкачову все одно довелося

23 ГДА СБУ (м. Миколаїв), особова справа № 4537, т. 1, арк. 1.24 Там само, т. 2, арк. 8.25 Там само, арк. 9.26 Там само, арк. 25.

Осінін ГригорійМаркович

Герзон МатвійМихайлович

в недалекому майбутньому вишукувати «ворогівнароду» серед військових. У червні 1937 р. вінбув викликаний до Києва і був прикомандирова-ний до слідчої групи 5-го відділу УДБ НКВСУРСР27. Цей підрозділ мав 55 штатних посад28 ісвоїми силами був не змозі «дати раду» великійкількості виявлених учасників «військово-фа-шистської змови». Тому не дивно, що для ве-дення слідства було відкомандировано кілька де-сятків слідчих з обласних УНКВС, в тому числіі Ю. Толкачова. По приїзді до столиці УРСР Ю.Толкачов мав довірливу розмову з начальником5 відділу УДБ НКВС Віктором Блюманом, якийі посприяв переведенню його до Києва. Як при-гадував згодом Ю. Толкачов, В. Блюман прагнуврозповісти про нового наркома внутрішніхсправ УРСР, комісара державної безпеки 2-горангу І.М. Леплевського як про людину, яка по-

винна докорінним чином змінити стан речей ворганах НКВС УРСР. Для цього І. Леплевськомупотрібні рішучі та віддані співробітники. Долу-чення до команди наркома сулитиме Ю.Толка-чову величезні можливості для кар’єрного зрос-тання29. Згодом Толкачова викликав до себеІзраїль Леплевський, який доручив йому прово-дити слідство у справах заарештованих співро-бітників НКВС, а також наказав суворо дотри-муватися вказівок, які будуть надходити відособливоуповноваженого НКВС УРСР В. Блю-мана30. Таким чином, Ю. Толкачов формальноставав заступником В. Блюмана і мав керуватисянастановами патрона: «в жодному випадку невносити до протоколу допитів… всіх учасниківорганізації, про які будуть давати свідченняарештовані», а повідомляти про «замаскованихворогів народу» серед чекістів «нагору»31.


202

27 ГДА СБУ (м. Миколаїв), особова справа № 13951-С, арк. 39.28 Окіпнюк В.Т. Органи державної безпеки УРСР (1922–1941 рр.): історико-правове дослідження: моног-

рафія. – Херсон: ФОП Грінь Д.С., 2017. – С. 268.29 ГДА СБУ (м. Миколаїв), спр. № 13951-С, арк. 39.30 Там само, арк. 41.31 Там само, арк. 42.

20 грудня 1937 р., генеральний секретар ЦК КП(б)У тов. С. В. Косіор і Наркомвнусправ УРСРІ. М. Леплевський прийняли групу нагороджених урядом СРСР до ХХ-річчя ВЧК–ОДПУ–НКВСорденами співробітників НКВС УРСР і поздоровили їх з нагородою. На знімку: С.В. Косіор іІ.М. Леплевський серед нагороджених: (зліва направо) Б.І. Борисов, Д.А. Перцов, Г.І. Коркунов,В.М. Блюман, О.Р. Долгушев і Д.І. Джирін, нагороджені орденами «Червоної Зірки».

Фото Б. КОЗЮКА.


203

Про методи роботи Ю. Толкачова із заареш-тованими чекістами красномовно описав в своїйзаяві на ім’я М.І. Єжова колишній помічник на-чальника 4-го відділу УДБ НКВС УРСР Соло-мон Соломонович Брук (1898–1938): «З перших

днів слідства я відчув, щона об’єктивність мені че-кати нічого, погрози бутипобитим і зойки, що роз-дирають душу, осіб якихбили у сусідній кімнаті,привели мене спочатку доневдалої спроби накластина себе руки, а потім меніспала думка написати Вам,щоб ви викликали менезі справою до Москви, деоб’єктивність покаже, щоя не винен. Коли я …пере-дав слідчому заяву на ваше

ім’я, він відповів «Ми тобі зараз покажемо Мос-кву», в кімнаті в той час були Козаченко, Зеле-ний, а потім зайшов особливоуповноваженийБлюман, який прочитав заяву та віддав наказ –дослівно: «Бийте його, покажіть йому де Москвазнаходиться», вийшов і зателефонував моємуслідчому Толкачову, щоб мене забрали до іншоїкімнати. Мене повели до кімнати, де на дверяхбув наклеєний папірець «стороннім особам вхідсуворо заборонений», або просто «вхід заборо-нений». З цього приводу Толкачов іронізував:«бачиш, а тебе пускаємо». Щойно я зайшов, за-крили завісу, першим розпочав Толкачов. За нимЗелений32, затиснув голову мою між своїми но-гами та розпочав, як він при цьому промовляв,відбивати нирку. Потім теж саме виробляв Коза-ченко. Після цього методу Козаченко почав битимене кулаками в живіт, коли я намагався рукамизахистити себе від ударів в обличчя. Він мене пообличчю, коли я намагався руками захиститисебе від ударів в живіт. Так тривало майже пів-години. Коли це не допомагало, Козаченко вий-шов з кімнати, приніс з собою велику дубовупалку, а Зелений приніс складений в кілька разівелектричний провід і почалася форменне кату-вання. Як я не налаштовував себе до цього биття,

обіцяного слідчим, я, на свій сором, не витримаві став на злочинний шлях обмовлення себе талюдей… Протокол мій писався таким чином.Спочатку слідчий говорив зі мною, питаннями,що наводять, показував, що йому потрібно. Потімвін фіксував, окремі місця пропускав, пропо-нуючи мені виправити їх своєю рукою для того,щоб придати протоколу більше правдоподіб-ності. Що це, ніби то, пише не сам слідчий, аточно зі слів арештованого, останній навіть ви-правляє… 14 вересня я був викликаний до слід-чого і мені було повідомлено ним, що я викли-каюся до Москви… При цьому мені слідчийТолкачов заявив, що зі мною можливо буде го-ворити товариш Єжов, і спитав у мене, чи будуя говорити про побиття. Я прямо відповів, щобуду, оскільки не вірю, що мене били, як було за-явлено, з відома та згоди товариша Єжова. Нащо Толкачов, посміхнувшись, відповів «Переко-наєшся», додавши іронічно «а секретарю ЦКпотрібно говорити, звичайно, правду. Може ста-тися, що наше побиття, проти московського, тобіпокажеться ласкою»33 (як сильно мордувалиС.С. Брука в Москві невідомо, проте 8 лютого1938 р. його було розстріляно34).

Допитуючи своїх колишніх колег, Ю. Толка-чов діяв за певною схемою: спочатку виявлявчорні плями в біографіях, а вже потім отримувавпотрібні свідчення щодо їхньої участі в антира-дянській організації. Так колишній особливо -уповноважений НКВС УРСР Наум ЛьвовичРубінштейн (1897–1937)1-го липня написав заявуна ім’я М.І. Єжова, в якійзізнався, що насправді на-родився 1897 року в Се-вастополі, а не в 1890 р. вОдесі, як писав раніше вусіх офіційних докумен-тах, що парт квиток зі ста-жем з травня 1917 р. от-римав незаконно в Києвіу 1919 р., і що у 1920 р.одружився за релігійнимобрядом. До цього ж віндодав, що «вів весь час

32 Зелений Савелій Олексійович (1903– ?) – лейтенант державної безпеки. У липні–вересні 1937 р. членслідчої групи НКВС УРСР у справах заарештованих співробітників.

33 ГДА СБУ, ф. 5, спр. 64826, т. 2, арк. 111–120.34 Шаповал Ю., Пристайко В., Золотарьов В. ЧК-ГПУ-НКВД в Україні: особи, факти, документи. – К.:

Абрис, 1997. – С. 445.

Брук Соломон Соломонович

Рубінштейн Наум Львович

розпусний спосіб життя, не цурався … повій.Пиячив, і у п’яному вигляді з’являвся у публіч-них місцях»35. Про те, яким чином Блюман зТолкачовим домоглися щиросердного зі знанняН. Рубінштейна, можна дізнатися зі спогадівколишнього секретаря 1-го відділу (охорони)УДБ НКВС УРСР Йосифа Генріховича Ґудзя(1899–?): «Коли двері камери (куди мене пере-водили) відчинилися, переді мною постав ко-лишній особливоуповноважений НКВС Украї -ни Рубінштейн Наум Львович, який мав виглядбожевільного, без будь-якої людської свідомостіта розуміння, злякавшись вигляду цієї людини,я почав просити коменданта не лишати мене зним, але мене з силою вштовхнули, двері зачи-нилися. Я стояв біля дверей, побоюючись ру-шити з місця, на мої запитання, чи впізнає вінмене, Рубінштейн відповів миканням. Через дея-кий час я відчув страшенний сморід і тут же вия-вив, що Рубінштейн, втративши будь-які люд-ські норми, наклав у білизну та одяг. Я потягйого до вбиральні, вимив його, перевдягнув учисту білизну та почав його повертати до життя.Через кілька днів мені вдалося йому повернутидеяку свідомість, і він розповів мені, що йогодовго катували та били, змушуючи зізнатися ушпигунстві, довели до несамовитого стану, і вінпідписав все, що від нього вимагали. Рубін-штейн протягом дня і ночі не відходив від две-рей камери, викликаючи коменданта, щоб йоговивели та розстріляли»36.

Допитував Ю. Толка-чов і свого колишньогона чальника О.Б. Розано ва,який заявив на допиті 17серпня 1937 р.: «У всіхмоїх службових і партій-них документах я значусяяк Розанов Олександр Бо-рисович, росіянин. Справ -жнє моє прізвище Розен-барт, ім’я – Абрам. Я єврей.Змінив я ім’я та прізвищеу 1918 р., працюючи у упов - новаженого ЦК КП(б)У

Семена Шварца. Змінив я з санкції Шварца таголови Курської губ. ЧК Камінського. Останніймені оформив переписування прізвища. Націо-нальність «росіянин» я став про себе писати піз-ніше. В усіх пізніших документах я став вказу-вати лише – «Розанов Олександр Борисович,росіянин», повідомляючи, що іншого прізвищая не мав. Робив я це із почуття хибного сорому,але не із бажання приховати національність»(слід зазначити, що пам’ять таки підводилаО. Розанова, бо в деяких документах, наприк-лад, в анкеті делегата ХІ з’їзду КП(б)У, вінвласноручно записувався українцем37). 13 сер-пня 1937 р. заарештований начальник 5-го від-ділу УДБ НКВС УРСР Ісак Юлійович Купчик(1900–1937) «зізнався» Ю.Толкачеву, що в усіхпартійних і службових документах приховувавтой факт, що його батько у 1901–1905 рр. маввласну торгівлю в Бахмуті, а у 1914–1917 рр.разом з батьком Я.В. Письменного мав у тому жмісті магазин фарб. Не служив Купчик і у Чер-воній Гвардії, а насправді був лише членом ка-раульної дружини в Бахмуті. Приписував вінсобі арешт в Києві комендантом міста полков-ником Євгеном Коновальцем за підозрою у біль-шовизмі та втечу з-під варти (насправді Купчикв цей час спокійнісінько готувався до вступу вінститут), поранення та контузію, яких насправдіне було, роботу в тилу білих і т.п.38

Від заарештованого начальника фінансовоговідділу НКВС УРСР Леоніда ГеннадійовичаСло винського (1899–1937) Ю. Толкачов і стар-ший інспектор апарату особливоуповноваже-ного НКВС УРСР Михайло Кирилович Арте-мов (1904–?) домоглися зізнань про численніфінансові порушення та розбещеність Всево-лода Балицького «Київський період визначавсягульбою, випивками, розпусними оргіями Ба-лицького та його наближених осіб»39.

Основна група «учасників змови в НКВСУРСР» була засуджена до розстрілу виїзною се-сією військової колегії СРСР в Києві 7 вересня1937 р.: Аузен Альберт Янович (1899–1937) –начальник карного розшуку Управління робіт-ничо-селянської міліції (УРСМ) НКВС УРСР,


204

35 Шаповал Ю.І., Золотарьов В.А. Всеволод Балицький: особа, час, оточення. – К.: Стилос, 2002. – С. 332.36 ГДА СБУ (м. Миколаїв), спр. 13951-С, арк.150.37 Золотарьов В.А. Начальницький склад НКВС УСРР у середині 30-х рр. // З архівів ВУЧК–ГП –НКВД –

КГБ. – 2001. – № 2. – С. 332.38 Шаповал Ю., Золотарёв В. «Гильотина Украины»: нарком Всеволод Балицкий и его судьба. – М.:

РОССПЭН, 2017. – С. 288–289.39 Шаповал Ю.І., Золотарьов В.А. Всеволод Балицький: особа, час, оточення. – К.: Стилос, 2002. – С. 336–337.

Розанов ОлександрБорисович


205

майор міліції; Берман Олександр Михайлович(1903-1937) – заступник начальника адміністра-тивно-господарського управління НКВС УРСР,капітан державної безпеки; Бордон ГеоргійМиколайович (1905–1937) – оперуповноваже-ний 3-го (контррозвідувального) відділу УДБНКВС УРСР; Гафанович Яків Еммануїлович(1906–1937) – начальник аероклубу «Динамо»;Грушевський Микола Дмитрович (1905–1937) –помічник начальника Старобільського окруж-ного відділу НКВС, лейтенант держбезпеки;Джавахов Михайло Григорович (1903–1937) –начальник Запорізького міського відділу НКВС,капітан державної безпеки; Енклер КостянтинКостянтинович (1907–1937) – начальник 5-говідділку 2-го (оперативного) відділу УДБ НКВСУРСР, молодший лейтенант державної безпеки;Кулеша Микола Гнатович (1898–1937) – началь-ник оперативного відділу Управління прикор-донної та внутрішньої охорони (УПВО) НКВСУРСР, полковник; Купчик Ісак Юлійович (1900–1937) – начальник 5-го відділу УДБ НКВС УРСРі особливого відділу ГУДБ НКВС Київськоговійськового округу, майор державної безпеки;Ольшанський Семен Абрамович – начальник 2-го(оперативного) відділу УДБ УНКВС по Хар ків -сь кій області, старший лейтенант державної без-пеки; Орелович Соломон Лазарович (1902–1937) –директор київської кінофабрики; ПисьменнийЯків Вульфович (1902–1937) – начальник 6-го(транспортного) відділу УДБ НКВС УРСР, майордержавної безпеки; Піотровський Станіслав Йоси-пович (1898–1937) – помічник начальника 9-говідділку 3-го відділу УДБ НКВС УРСР, старшийлейтенант ДБ; Пустовойтов Сергій Аполлоно-вич (1893–1937) – начальник 3-го відділку 4-говідділу УДБ НКВС УРСР, старший лейтенантдержавної безпеки; Родал Меєр Беніамінович(1898–1937) – заступник начальника відділумісць ув’язнення УНКВС Дніпропетровської об-ласті, лейтенант державної безпеки; РозановОлександр Борисович (1896–1937) – начальникУНКВС по Воронезькій області, старший майордержавної безпеки; Рубінштейн Наум Львович(1897–1937) – співробітник резерву НКВС УРСР,капітан державної безпеки; Селиванов ПетроМаксимович (1894–1937) – начальник УРСМУНКВС по Одеській області, старший майор мі-ліції; Семенов Петро Васильович (1897–1937) –

заступник начальника УПВО НКВС УРСР, ком-бриг; Словинський Леонід Геннадійович (1899–1937) – начальник фінансового відділу НКВСУРСР, інтендант 1-го рангу; Соколов-ШостакПетро Григорович (1896–1937) – начальникУНКВС по Чернігівській області, майор держав-ної безпеки; Сороцький Лев Мойсейович (1899–1937) – співробітник резерву НКВС УРСР (колиш - ній начальник політвідділу УПВО НКВС УРСР),дивізійний комісар; Стрижевський Леонід Гнато-вич (1898–1937) – заступник начальника секрета-ріату НКВС УРСР, полковий комісар; Хан НаумМойсейович (1898–1937) – комендант 27-го Крим -ського морського прикордонного загону, капітан;Шостак Юхим Григорович (1903–1937) – началь-ник 22-го Волочиського прикордонного загонуНКВС, майор; Шульман Борис Йосифович (1892–1937) – інженер, таємний співробітник НКВС40.

Після розстрілу основної групи «внутрішніхзрадників» Ю. Толкачов отримав через началь-ника відділу кадрів НКВС УРСР М.С. Севериназавдання І.М. Леплевського виїхати до Вінниціта розслідувати матеріали, надіслані з комісіїпартійного контролю ЦК ВКП(б). Вінницькийчекіст Сойфер інформував партійне керівництвопро те, що колишній начальник УНКВС по Він-ницькій області Давид Мойсейович Соколин-ський (1902–1940), збирав в облуправлінні троць -кістів, просував і прикривав троцькіста Плоткіна,дружина якого була близька до Г.Є. Зинов’єва.Давид Соколинський, нібито, всі матеріали наПлоткіна зберігав у себе, приховуючи від колек-тиву. Перед від’їздом до Вінниці Толкачов заві-тав до начальника секретаріату НКВС УРСРкапітана державної безпеки Еммануїла Олексан-дровича Інсарова (1902–1938). Пізніше ЮрійМихайлович свідчитиме, що останній нібито давйому наступну директиву: «адже ти знаєш, щоДавид (Соколинський) майже єдиний з «незап-лямованих» начальників облуправлінь». Цьогомені виявилося досить, щоб зрозуміти своюмісію як рятувальника Соколинського»41.

У ході слідства Толкачов з’ясував що дру-жина начальника УНКВС по Донецькій областіСоколинського – донька заможного торговця таутримувача притону у м. Ананьїві Херсонськоїгубернії, «була з великою помпою протягнута в

40 Шаповал Ю., Золотарёв В. «Гильотина Украины»: нарком Всеволод Балицкий и его судьба. – М.:РОССПЭН, 2017. – С. 381, 382.

41 ГДА СБУ (м. Миколаїв), спр. № 13951-С, арк. 43, 44.

партію». Встановлено також, що Соколинськийне реагував на троцькістські виступи керівникапартшколи УНКВС старшого лейтенанта дер-жавної безпеки Льва Давидовича Тєлишевського(1904–1938). Однак зібраний компромат Ю. Тол-качов приховав, написавши у рапорті, що «фактине підтвердилися», а виявлено лише «ліберальнеставлення Соколинського до Плоткіна»42. Пере-віряючи сигнали з місць стосовно поведінки че-кіста Давида Соколинського, Толкачов одночаснозібрав інформацію, яка викривала тем ні сторонидіяльності заступника начальника УНКВС по Він-ницькій області Миколи Трохимовича Приходька(1896 –1937). Останній нібито «свідомо змазавсправу про підпал вінницького обласного партій-ного архіву» та «прикривав» колишнього бороть-биста – завідувача агітаційно-пропагандистськимвідділом Вінницького обкому КП(б)У ФедораСамутіна. Як стверджував пізніше Ю. Толкачов«я за вказівкою Інсарова, якого проінформувавпро діяльність Приходька, всім матеріалам ніякогоходу не дав, завдяки вся злочинна діяльність При-ходька виявилася безкарною»43.

Специфіка службового розслідування Ю. Тол -качова наглядно доводить, що у часи Великоготерору його головні виконавці балансували надпрірвою. Будучи тісно пов’язаними з тодішньоюпартійно-радянською номенклатурою, чекістидосить легко могли перетворитися з катів нажертви. Що кінець-кінцем і сталося з ЮріємТолкачовим.

Задоволений діями підлеглого, І.М. Леплев-ський затвердив дострокову атестацію, яка за-кінчувалася словами «т. Толкачов гарний слід-чий, активно виявив себе під час слідства посправам внутрішніх зрадників. Гідний наданнязвання капітан державної безпеки»44. 17 листо-пада 1937 р. наказом НКВС СРСР було при-своєно звання капітана державної безпеки 13-тиукраїнським чекістам: Григорію ЙосифовичуГришину-Шенкману (1899–?) – заступнику на-чальника УНКВС по Житомирській області;Давиду Ізраїльовичу Джиріну (1904–1938) – на-чальнику 2-го (оперативного) відділу УДБ НКВСУРСР; Михайлу Савовичу Здунісу (1903–?) – на-

чальнику 4-го відділу УДБ УНКВС по Дніпро-петровській області; Олександру ГригоровичуМірошниченку (1894–?) – начальнику 1-го від-ділу (охорони) УДБ НКВС УРСР; ВолодимируЛьвовичу Писарєву-Фуксу (1900–1938) – заступ-нику начальника УНКВС по Полтавській об-ласті; Марку Павловичу Роголю (1905–1941) –начальнику 3-го (контррозвідувального) відділуУДБ УНКВС по Київській області; Михайлу Се-вериновичу Северину (1895–1938) – начальникувідділу кадрів НКВС УРСР; Абраму Михайло-вичу Симховичу (1902–1940) – начальнику 4-говідділу УДБ УНКВС по Харківській області;Ісаку Йосифовичу Соколову-Шейнісу (1900–7) –заступнику начальника УНКВС по Кам’янець-Подільській області; Марку Борисовичу Спектору(1905–1985) – заступнику начальника УНКВС поОдеській області; Герману Борисовичу Толчин-ському (1895–?) – начальнику 3-го відділу УДБУНКВС по Вінницькій області; Йосифу Борисо-вичу Фішеру (1898-?) – т.в.о. начальника УНКВСпо Миколаївській області; Олександру Георгійо-вичу Шашкову (1900–1942) – коменданту НКВСУРСР45. У списку відзначених союзним нарко-матом внутрішніх справ чекістів, які додали собіу петлицю по черговій «шпалі», Ю. Толкачов незначиться. З яких причин це сталося нам досте-менно невідомо. Ймовірно, причиною тому буласкромна посада Юрія Михайловича, який пере-бував на посаді начальника відділку 4-го відділуУДБ УНКВС по Одеській області.

Миколаїв8 грудня 1937 р. наказом НКВС УРСР по

особовому складу № 489 колишній начальниквідділку 4-го відділу УДБ УНКВС по Одеськійобласті старший лейтенант державної безпекиЮ.М. Толкачов був призначений т.в.о. началь-ника 4-го відділу УДБ УНКВС по Миколаївськійобласті46. Кому мав завдячувати Ю. Толкачовсвоїм призначенням? Невже наркому внутрішніхсправ Ізраїлю Леплевському? На перший погляд,це виглядає достовірно. Юрія Михайловича небез відома І. Леплевського призначено началь-ником провідного відділу обласного управління


206

42 Там само, арк. 44–45.43 Там само, арк. 45.44 Там само, особова справа № 4537, т. 2, арк. 33.45 Архів Головного управління МВС України по Харківській області. Колекція документів. Наказ НКВС

СРСР № 2226 від 17 листопада 1937 р.46 Керівний склад територіальних підрозділів НКВС УРСР // Україна в добу Великого терору: 1936 –

1938 роки / авт.-упоряд. Ю.Шаповал [та ін.] – К.: Либідь, 2009. – С. 152

НКВС, крім того нарком не заперечував щодоприсвоєння йому позачергового спеціальногозвання. Однак, виникають певні сумніви. У спога -дах чекістів Ю. Толкачов фігурує як заступникособливоуповноваженого НКВС УРСР В.М. Блю-мана, але коли 27 вересня 1937 року останнійбув призначений начальником 5-го відділу УДБНКВС УРСР і за сумісництвом начальникомОсобливого відділу ГУДБ НКВС Київського вій-ськового округу, то його місце зайняв не Ю. Тол-качов, що виглядало б логічно, а заступник на-чальника 5-го відділу УДБ НКВС УРСР ФедірТимофійович Овчинников (1902–?), який до тогож мав звання молодшого лейтенанта державноїбезпеки47. Виходить, що або І. Леплевського незадовольняла робота Ю. Толкачова, або НКВССРСР не затвердив його кандидатуру на посадуособливоуповноваженого НКВС УРСР. Останнєздається нам малоймовірним, оскільки ні на-чальник відділу кадрів НКВС УРСР М.С. Севе-рин, ні його заступник Г.С. Григор’єв-Фельдманпро це не згадують. По-друге, після утворення1 жовтня 1937 р. УНКВС по Житомирській,Кам’я нець-Подільській, Миколаївській, Полтав-ській областях з’явилися вакансії на посади на-чальників 4-го відділу, але жодну з них Ю. Тол-качову не запропонували. 1 листопада 1937 р.,після призначення старшого лейтенанта держав-ної безпеки М.Б. Спектора заступником началь-ника УНКВС Одеської області звільнилася по-сада начальника 4-го відділу, яка лишаласявакантною до 28 квітня 1938 р.48, проте Ю. Тол-качову не довірили значиму посаду у «ПівденнійПальмирі», де він пропрацював 6 років і чудовознав оперативну обстановку. І лише після від-кликання Р.М. Сараєва у той самий момент коли«лава запасних» у І.М. Леплевського майже ви-черпалася, Ю. Толкачов нарешті отримав відпо-відальну керівну посаду, але з приставкою «тим-часово виконуючий обов’язки»!

19 грудня 1937 р. ЦВК УРСР «на відзнакуХХ-річчя існування органів ВЧК-ОДПУ-НКВС…

За зразкове виконання відповідальних завданьуряду, активну боротьбу з контрреволюцією іохорону інтересів трудящих»49 нагородило золо-тими годинниками – 20 осіб, бойовою зброєю –10 осіб, цінними подарунками з грамотами – 108осіб. У переліку нагороджених відсутнє пріз-вище Ю. Толкачова. Ба більше, не отримав віннавіть цінного подарунку – фотоапарат ФЕД,яким І. Леплевський нагороджував підлеглих знагоди ювілею. Зазначені обставини вказують нате, що Ю. Толкачов не був фаворитом Леплев-ського і не мав впливового патрона у відомстві.

Не склалися гарністосунки у Ю. Толкачоваі з начальником УНКВСпо Миколаївській областіЙ.Б. Фішером, який неод-норазово критикував ро-боту керованого нимпідрозділу на партійнихзборах і оперативних на-радах. З метою «виве-дення відділу з прорив-ного стану» начальникУНКВС навіть доручив начальнику 5-го відділуУДБ Ф.Т. Овчинникову попрацювати кілька но -чей з арештованим Хатенковим, якого підлегліТолкачова не могли «розколоти» протягом 2,5місяців50. Особіст «буквально протягом однієїгодини» домігся від Хатенкова зізнань про існу-вання в Миколаєві потужного меншовицькогопідпілля, після чого потрапили за грати кількадесятків чоловік. Тієї ж ночі Й. Фішер наказавФ. Овчинникову попрацювати й з іншим «пер-спективним заарештованим» Дудинським: «ВідДудинського я добився зізнання максимум за2 години. Допитував його у присутності началь-ника відділку 4-го відділу Малиновського51. Ду-динський виявився значним польським шпигу-ном, засланим до нас поль ською розвідкою щеу 1920 р. Наступного дня на оперативній нарадіу Фішера Ю. Толкачов був змушений зізнатися


207

47 Керівний склад НКВС УРСР у 1937–1938 рр. // Україна в добу «Великого терору» 1936–1938 роки. –К.: Либідь, 2009. – С.123.

48 Там само. – С. 155.49 Про нагородження працівників НКВС УРСР. Постанова Центрального Виконавчого Комітету УРСР //

Вісти ВУЦВК. – 1937. – 20 грудня.50 ГДА СБУ (м. Миколаїв), спр. № 13951-С, арк. 67. 51 Малиновський Петро Йосифович (1903– ?). Народився у м. Тагачин Волинської області. Поляк. Член

ВКП(б) з 1928. 9 жовтня 1937 р. – начальник Чубаровського райвідділу НКВС Дніпропетровської області.З 9 жовтня 1937 р. – т.в.о. начальника відділку 4-го відділу УДБ УНКВС Миколаївської області. Під час Другоїсвітової війни служив в особливих відділах НКВС. Лейтенант державної безпеки.

Фішер Йосиф Борисович

в тому, що не давав своєму оперативному складу«правильних точок націлювання та погано керу-вав апаратом»52.

Новий начальник УНКВС по Миколаївськійобласті Петро Карамишев досить лояльно по-ставився до Толкачова, про що свідчить йогострімкий злет по партійній лінії: 20 березня1938 р. Толкачова обрали членом партійного ко-мітету УНКВС по Миколаївській області. З цимкатегорично не погоджувався Ф.Т. Овчинников,який звинувачував Юрія Михайловича у зв’яз-ках з братом-білоемігрантом. Втім начальникувідділів кадрів УНКВС лейтенанту державноїбезпеки Пилипу Михайловичу Горіну (1897–?)за допомогою матеріалів службової перевіркивдалося переконати присутніх у відданості ко-муністичних ідеалів начальника 4-го відділу53.Ба більше, Толкачова обрали не лише заступни-ком секретаря парткому УНКВС та делегатомна міську та обласну партійні конференції, але йчленом Миколаївського обкому КП(б)У і деле-гатом на XIV з’їзд КП(б)У54. Втім до КиєваЮрій Михайлович поїхав зовсім не в якості де-легата партійного форуму.

Арешт і слідство2 червня 1938 р. оперуповноважений 4 від-

ділу УДБ НКВС УРСР Йосиф Львович Хромий(1903–?) склав коротеньку постанову на арештЮ.Толкачова, в якій стверджувалося про при-четність у шпигунстві55. Протягом наступнихтрьох днів військовий прокурор прикордонних івнутрішніх військ НКВС УРСР Микола Мико-лайович Гомеров (1895–1938) санкціонуваварешт Ю. Толкачова56. У архівно-кримінальнійсправі Толкачова протокол його особистого об-шуку, датований 2 червня, причому вказано, щоарешт здійснено на підставі розпорядження на-ркома внутрішніх справ УРСР О.І. Успенсько го57.2 червня датується і анкета заарештованого, вякій, зокрема, Юрій Михайлович вказав, що в Ми-колаєві по вулиці Карла Маркса 17 проживає його

дружина, Марія Савеліївна, 1905 року народ-ження, та син Всеволод, 1934 року народження58

(названий, скоріш за все, на честь багаторічногошефа українських чекістів В.А. Балицького).

Тим же числом датована ще одна постанова,складена начальником 6-го відділку 4-го відділуУДБ НКВС УРСР лейтенантом державної безпекиМиколою Юхимовичем Черепеніним (1900 –?) тазатверджена помічником начальника 4-го від-ділу УДБ НКВС УРСР молодшим лейтенантомдержавної безпеки Сергієм Івановичем Гапоно-вим (1908–?), в якій відзначалося, що Ю.М. Тол-качов є «активним учасником контрреволюцій-ної троцькістської змови, існуючої в органахНКВС України, і крім того він проводить шпи-гунську діяльність на користь Польщі». З цієюпостановою Ю. Толкачова ознайомили 9-го чер-вня59, а перший протокол його допиту датованозначно пізніше – 21 липня 1938 року.

Юрій Михайлович Толкачов досить довгоопирався на допитах, і лише на 50-й день арешту«зізнався» оперуповноваженому 3-го відділу УДБНКВС УРСР, молодшому лейтенанту державноїбезпеки Миколі Денисовичу Помозову (1907–?),що з червня 1937 р. є членом антирадянськоїтроцькістської організації в НКВС УРСР, до якоїбув залучений В.М. Блюманом60. Членами орга-нізації Толкачов назвав: М.С. Севери на – «синавеликого торговця»; Д.І. Джиріна – «родич Леп-левського»; Е.О. Інсарова (1902–1938) – «колиш-ній сіоніст», М.М. Герзон – «підлабузник, людинабезпринципна, яка близько стояла до арештованихВ.Т. Іванова і Розанова. Працюючи в Донбасі вінне вів боротьбу з троць кістами, а, навпаки, їх по-кривав»; заступника начальника відділу кадрівНКВС УРСР Григорія Самійловича Григор’єва-Фельдмана (1898–1938) – «відомого бюрократа,інтригана та темного ділка»61.

«Ворожа діяльність» Юрія Михайловича по-лягала в тому, що він, наприклад, не зафіксував впротоколі слова О.Б. Розанова про те, що І.М. Леп-левський допоміг уникнути арешту одеському


208

52 ГДА СБУ (м. Миколаїв), спр. № 13951-С, арк.6753 Там само, арк. 65.54 Там само, арк. 66.55 Там само, арк.1.56 Там само, арк. 3.57 Там само, арк.6.58 Там само, арк.19 зв.59 Там само, арк. 20.60 Там само, арк. 38.61 Там само, арк. 40, 41.

троцькісту Рутману62; приховав свідчення О.Б. Ро-занова і Н.Л. Рубінштейна про приналежність дотроцькістської змови начальника УНКВС по Ки-ївській області Миколи Давидовича Шарова(1897–1939) та начальника УНКВС по Вінниць-кій області Михайла Михайловича Тимофєєва(1896–1957)63; не дав ходу численним свідченнямще про одного учасника троцькістської змови –начальника адміністративно-господарського уп-равління НКВС УРСР Савелія МихайловичаЦикліса (1888–1938)64; приховав компромат на на-чальника УНКВС по Донецькій області Д.М. Со-колинського та начальника УНКВС по Кам’янець-Подільській області М.Т. Приходька. Слідчимвдалося змусити Юрія Михайловича визнати три-валі контакти з польською розвідкою65. Заарешто-ваний начальник відділу кадрів НКВС УРСРМ.С. Северин повідомив слідству, що добре обіз-наний про приналежність Ю.М. Толкачова дотроцькістської організації66.

23 вересня 1938 р. у Києві відбулося засіданнявиїзної сесії Військової колегії Верховного СудуСРСР у складі: диввійськюрист О.М. Орлов67 (го-лова), бригвійськюрист І.С. Галенков68 та військ -юрист 1-го рангу Ф.А. Климін (члени), військ -юрист 1-го рангу Л.Н. Кудрявцев (секретар).О 10 годині 30 хвилин розпочався розгляд справиЮ. Толкачова, який обвинувачувався за статтями

54-1б; 54-8, 54-11 Карного кодексу УРСР. Підсуд-ний повністю визнав свою провину та підтвердивсвої свідчення, дані на попередньому слідстві, востанньому слові попросив зберегти йому життя.Засідання тривало всього 15 хвилин69. В ухвалісуду відзначалося, що Толкачов, «працюючи у м.Севастополі заступником начальника іноземноговідділу ОДПУ, встановив у 1923 р. шпигунськийзв’язок з резидентом польської розвідки Берком,разом з яким приховав від органів ОДПУ групуагентів іноземних розвідок, перекинутих з Туреч-чини англійською розвідкою. До 1937 р. передававпольській розвідці через Берка шпигунські мате-ріали про роботу органів ДПУ-НКВС УРСР, за щоотримував грошову винагороду. 1937 року Толка-чов був завербований активним учасником право-троцькістської терористичної організації В.М.Блюманом і за завданням цієї організації провіввелику роботу зі збереження троцькістських кад-рів»70. Враховуючи тривалу та системну діяль-ність проти радянської влади, Військова колегіяВерховного Суду СРСР ухвалила: Толкачова ЮріяМихайловича позбавити спецзвання «старшийлейтенант держбезпеки» і застосувати вищу мірусоціального захисту – розстріл з конфіскацієювсього майна, що йому особисто належить71.23 вересня 1938 року «відданого партії та рево-люції» чекіста Юрія Толкачова стратили.


209

62 ГДА СБУ (м. Миколаїв), спр. 13951-С, арк.43.63 Там само, арк. 46.64 Там само, арк. 46, 47.65 Там само, арк. 47.66 Там само, арк. 89.67 Орлов Олександр Мойсейович (1896–1956) – генерал-майор юстиції. У 1934–1942 рр. – член, у 1942–

1948 рр. – помічник голови Військової колегії Верховного Суду СРСР. З 1948 р. у відставці. 68 Галенков Іван Спиридонович (1891–1980) – генерал-майор юстиції. У 1937–1938 рр. – член Військової

колегії Верховного Суду СРСР. Депутат Верховної Ради УРСР першого скликання (1938). 69 ГДА СБУ (м. Миколаїв), спр. 13951-С, арк.128, 128 зв.70 Там само, арк.129.71 Там само, арк.129 зв.

ReferencesZolotarov V.A. Nachalnytskyi sklad NKVS

USRR u seredyni 30-kh rr. // Z arkhiviv VUChK –HPU–NKVD–KHB. – 2001. – № 2. – S. 332

Zolotarov V.A. ChK–DPU–NKVS na Kharkiv-shchyni: liudy ta doli. 1919–1941. – Kharkiv: Folio,2003. – S. 175, 176. [in Ukrainian]

Zolotarov V.A. Sekretno-politychnyi viddil DPUUSRR: spravy ta liudy. – Kharkiv: Folio, 2007. –S. 201–202. [in Ukrainian]

Okipniuk V.T. Orhany derzhavnoi bezpekyURSR (1922–1941 rr.): istoryko-pravove doslidzhen-

nia: monohrafiia. – Kherson: FOP Hrin D.S., 2017. -S. 268. [in Ukrainian]

Shapoval Yu.I., Zolotarov V.A. Vsevolod Balyt-skyi: osoba, chas, otochennia. – K.: Stylos, 2002. –S. 434. [in Ukrainian]

Shapoval Yu., Zolotarёv V. «Hylotyna Ukraynы»:narkom Vseveolod Balytskyi y eho sudba. –M.:ROS-SPЭN, 2017. – S. 381–382 [in Russian]

Ukraina v dobu «Velykoho teroru»: 1936–1938roky / avt.-uporiad. Yu.Shapoval [ta in.] – K.: Lybid,2009. – S. 152 [in Ukrainian]

Людмила Бабенко (м. Полтава)

Наукова хроніка. Міжнародна наукова конференція«Великий терор 1937–1938 рр. : жертви та виконавці»

(27–28 вересня 2018 р., Полтава)

210

27–28 вересня 2018 р. у Полтавському на-ціональному педагогічному університеті іменіВ.Г. Короленка відбулася помітна подія у науко-вому житті – Міжнародна наукова конференція«Великий терор 1937–1938 рр.: жертви та вико-навці». Її проведення було ініційоване кафед-рою історії України ПНПУ (зав. кафедри проф.Л.Л. Бабенко), а її співорганізаторами висту-пили поважні державні й громадські наукові ус-танови – Інститут історії України НАН України,Головна редакційна колегія науково-докумен-тальної серії книг «Реабілітовані історією», На-ціональна спілка краєзнавців України. Науковийфорум проходив у рамках державних заходіввідзначення 80-річчя початку масштабної масо-вої кампанії репресій громадян, організованоїсталінським радянським керівництвом протиреальних і уявних «ворогів народу».

Великий терор увійшов в історію як часнищення української еліти, руйнування соці-альної структури українського суспільства,його традиційних цінностей, деформації сус-пільної свідомості та національної пам’яті.Стартом Великого терору вважається оператив-ний наказ НКВС СРСР № 00447 «Про репресу-вання колишніх куркулів, карних злочинців таінших антирадянських елементів» від 30 липня1937 р., а його закінченням ухвалення поста-нови ЦК ВКП(б) і Раднаркому СРСР «Проарешти, прокурорський нагляд і провадженняслідства» 17 листопада 1938 року. Разом з тимварто зауважити, що характерною ознакою ра-дянської дійсності в Україні було перманентнездійснення репресій, починаючи з встанов-лення радянської влади й «червоного терору».Дослідженням проблем Великого терору сьо-годні займаються як фахові історики, так ікраєзнавці на місцях, що дозволяє зміцнитиметодологічну базу наукових пошуків, розши-рити їхній тематичний спектр, посилити персо-ніфікацію процесів історичного минулого,з’ясувати та виокремити нові актуальні пи-тання й тенденції в галузі вивчення історіїрадянської доби.

Конференція у Полтаві об’єднала більше70 науковців з Києва, Харкова, Одеси, Ніжина,Сум, Краматорська, Кривого Рогу, Кременчука,Полтави, а також зарубіжних учених. Зокремаучасть у її роботі взяли Франсуа Джінджан, про-фесор Університету Парижа 1 Пантеон-Сор-бонна (Франція), Олена Барсук, доцент Мозир-ського державного педагогічного університету(Білорусь), Ірина Романова, професор Європей-ського гуманітарного університету (м. Вільнюс,Литва), Даріана Блохин, професор, член-кор.УВАН (м. Мюнхен, Німеччина) та ін. Інтерес доконференції був зумовлений науковим і суспіль-ним значенням основних проблем й напрямківобговорення. Її організатори запропонували зо-середитися навколо таких питань як: Великийтерор 1937–1938 рр. в історіографії та архівнихдокументах, механізми Великого терору та ко-лективна пам’ять, Великий терор у персоналіс-тичному та регіональному вимірах жертв і вико-навців.

На пленарному засіданні авторитетні вченізосередили увагу присутніх на ключових про-блемах і завданнях, що очікують свого висвіт-лення для України і зарубіжжя. Так ФрансуаДжінджан у виступі «Перспективи популяриза-ції досліджень з історії України у Європі»наголосив, що в інших країнах громадськістьнедостатньо обізнана з реальною картиною по-літичного життя в Україні за сталінської доби.Зокрема він зацікавився причинами й перебігомрепресій українських археологів, їхніми до-лями та науковою спадщиною. Феномен Вели-кого терору і його наслідки, на думку вченого,могли б пояснити нинішній стан українськогосуспільства, зробити його зрозумілішим для за-хідних суспільств. З цією думкою цілком солі-даризувалися учасники конференції. Логічнимпродовженням порушеної теми стали основнімаркери доповіді знаного вченого, професораЮ.І. Шаповала. Означивши тему «Україна вдобу Великого терору: відоме і невідоме», вінкомплексно охарактеризував здобутки вітчиз-няних дослідників, які в основному дають

Наукова хроніка. Міжнародна наукова конференція «Великий терор 1937–1938 рр.: жертви та виконавці» (27–28 вересня 2018 р., Полтава)

211

відповіді на болючі питання характеру, спрямо-ваності репресій, демографічних втрат, специ-фіки діяльності головних виконавців політикидержавного терору – радянських органів держ -безпеки.

З великим інтересом учасники вислухалидоповідь канд. істор. наук, старшого науковогоспівробітника відділу історії державного те-рору радянської доби Інституту історії УкраїниР.Ю. Подкура «Історіографія Великого терору:динаміка, основні тенденції вивчення». При-сутніх зацікавили порівняльний аналіз інтер-претацій Великого терору в українській та ро-сійській історіографії, нові видавничі проективідділу, документальні збірники, які вийшлиупродовж кількох останніх років. Загалом на-уковці Інституту історії досить широко пред-ставили наукові здобутки у різних тематичнихнапрямках. Так відомий дослідник Великого те-рору С.А. Кокін висвітлив досвід вивчення вУкраїні «Польської операції» НКВС. Згаданаоперація була яскравим прикладом цілеспрямо-ваного формування так званих «національнихнапрямків» репресій, спрямованих проти окре-мих етнічних груп в Україні. Цікаві інтерпрета-ції й погляди на сталінську практику боротьбипроти «ворогів народу» та їх відображення вісторіографії запропонували білоруські вчені.В. Кохнович проаналізував сучасну білоруськуісторіографію, головні її складники, особли-вості джерельної бази, яка зумовлює повнотувивчення Великого терору в Білорусі. «1937 годв Беларусской ССР» – таку назву мала доповідьІ. Романової, яка чітко структурувала спільне йвідмінне у здійсненні політики терору в Біло-русі та Україні.

Емоційним, насиченим цікавими фактамибув виступ доктора істор. наук, проф. О.О. Не-стулі на тему «З історії народження проекту«Реабілітовані історією». Він оцінив багато-томні науково-довідкові видання «Реабіліто-вані історією» в областях України, АР Крим,містах Києві і Севастополі як надважливірезультати спільної роботи сотень науковців,об’єднаних спільною метою, наголосивши, щоцей проект був одним з чинників формуваннянаціональної пам’яті українців, деміфологіза-ції радянської історії. Вчений нагадав присут-нім, що біля витоків проекту стояли видатніорганізатори української науки Голова націо-нальної спілки краєзнавців України, академік

П.Т. Тронько та канд. істор. наук, старший на-уковий співробітник Інституту історії УкраїниЮ.З. Данилюк.

Значне місце в обговоренні займали й про-блеми пам’яті про Великий терор у суспільстві.Доктор істор. наук, проф. А.М. Киридон, зупи-нившись на теоретичних підходах до форму-вання явища колективної пам’яті, констатувала,що пам’ять про «Великий терор» форматува-лася як суспільно-політичними реаліями, так івідповідним конструюванням національної візіїісторії в суспільній свідомості. Дослідницявиокремила кілька періодів, комплекс подійвсередині яких впливав на формування пам’ят-тєвих смислів, характеру комеморативнихпрак тик в українському суспільстві. У цьому жконтексті цікавий підхід запропонувала білору-ська дослідниця О.Є. Барсук, аналізуючи «Фак-тори формування історичної пам’яті на локаль-ному рівні в умовах сталінського тоталітарногорежиму».

На секційних засіданнях учасники пору-шили цікаві й значущі проблеми, які стосува-лися механізмів здійснення Великого терорусеред різних соціальних верств, його персональ-ного і регіонального вимірів. Аналіз діяльностівиконавців терористичних технологій прозвучаву доповідях В.А. Золотарьова, О.Г. Бажана,Л.Л. Бабенко, О.В. Лисенко, К.В. Кузіної та ін.Репресовані фахівці аграрної галузі, селянствостали предметом уваги проф. Н.Р. Романець,проф. М.А. Якименка, проф. І.В. Козюри. Реп-ресії духовенства знайшли відображення у до-повідях О.А. Гури, В.О. Оліцького, Л.О. Дудки,В.В. Сергієнко та ін. Невичерпною залиша-ється тема відновлення життєвого шляху й ді-яльності окремих репресованих діячів та цілихустанов і їхніх колективів (Д. Блохин, І.М. Пет-ренко, С.М. Шевчук, С.Ю. Сезін, Г.Т. Капустянта ін.).

Важливим складником програми науковоїконференції стала тема наукового потенціалунеопублікованих архівних документів та мето-дика й методологія їх залучення до наукових до-сліджень Великого терору. Динаміки й глибокоїфаховості обговоренню питання надала участьу роботі конференції співробітників архівних ус-танов – Галузевого державного архіву Службибезпеки України ( ГДА СБУ) з Києва та Пол тави,Державного архіву Полтавської області (остан -ні підготували виставку документів з фондів

Державного архіву Полтавської області, які роз-кривають перебіг подій Великого терору на По-лтавщині). Жвавий інтерес учасників викликаладоповідь на пленарному засіданні заступникадиректора ГДА СБУ в м. Києві А.В. Хромова.Він не лише ознайомив з можливостями забез-печення перспективних напрямків дослідженняВеликого терору архівними документами, алей розповів про структуру архіву, його основніфонди, правові засади його функціонування тавикористання інформації громадянами й до-слідниками, відповів на численні запитання.Досвідом спільної роботи з науковцями та му-зейниками поділилися співробітники архівуУправління СБУ в Полтавській області. До речі,

цей досвід був відзначений А.В. Хромовим якодин з кращих в Україні, про що свідчить великакількість опублікованих праць на основі архів-них документів спецслужб.

Робота Міжнародної наукової конференції«Великий терор 1937–1938 рр.: жертви та ви-конавці» тривала два дні й широко висвітлюва-лася в засобах масової інформації Полтавщини.За матеріалами виголошених доповідей будеопублікований збірник наукових статей, розра-хований на науковців, аспірантів, студентів, атакож широке коло читачів. Учасники конфе-ренції були одностайними в оцінці плідностінаукових дискусій, обміну думками, новимиідеями.

3 ’2018Людмила Бабенко К Р А Є З Н А В С Т В О

212

213

Національна спілкакраєзнавців України:

панорама сучасного життя

У 2017 році виповнилося 90 років друкова-ному органу Національної спілки краєзнавцівУкраїни – журналу «Краєзнавство». З цієї на-годи НСКУ здійснила низку заходів ювілейногохарактеру. Ювілейній даті було приуроченепроведення засідання Правління НСКУ (12 лип -ня 2017 р.)1, підготовлено друком науково-довідкове видання «Національна спілка крає -знавців України в інформаційному просторі»2,присвячено низку статей окремої рубрики в ча-сописі № 3/4 за 2017 р.3 та публікацій у ЗМІ,цикл радіо-й телепрограм за участі першого за-ступника редколегії О.Г. Бажана та заступникаголови НСКУ Р.В. Маньковської, проведенняконференції та тематичної виставки в Націо-нальній історичній бібліотеці України, спільноз якою заплановано видання «Бібліографічногопокажчика статей журналу “Краєзнавство” за1927–2017 рр.».

За пропозицією заступника голови НСКУ,ректора ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький дер-жавний педагогічний університет імені ГригоріяСковороди», академіка НАПН України В.П. Ко-цура Президія Спілки ухвалила рішення про ви-готовлення ювілейної медалі «90 років журналу“Краєзнавство”». На аверсі медалі розміщено:напис по колу «НАЦІОНАЛЬНА СПІЛКА КРА-

ЄЗНАВЦІВ УКРАЇНИ», у центрі – емблемаНСКУ (розташоване вертикально коло, в якомузображені лелека, гілка верби, колесо від воза,плетений тин). Як зазначається у «Положенніпро символіку Національної спілки краєзнавцівУкраїни» від 12 червня 2009 року: «Лелека –улюблений і оспіваний за свою вірність птах,який щороку навесні повертається з далекихкраїв до України в одне й те саме гніздо, щоб нарідній землі вивести пташенят. Верба – улюб-лене дерево українців, до якого з великою лю-бов’ю ставляться усі покоління українців. Це –лірична душа народу, незмінний супутник йоготрагічної долі, частина сакральної культури.Плетений тин – ознака народної культури та по-буту, який навічно увійшов в українську куль-туру як частина національної ментальності. Де-рев’яне колесо віл воза – символ мандрів,частина чумацького та козацького епосу. Колесо– це також символ вічності».

На реверсі медалі зображено: угорі півколомнапис «ЖУРНАЛ “КРАЄЗНАВСТВО”», внизу –«1927–2017» (у квітні 1927 р. побачив світ пер-ший номер), по центру – стилізоване зображеннярозгорнутого часопису із написом «90 років».Художник: Андрій Вовкодав, тираж – 50 штук,діаметр – 50,0 мм, метал – латунь.

Володимир Милько (м. Київ)

Ювілейна медаль «90 років журналу “Краєзнавство”»

214

1 Див.: Дзеркало краєзнавчого руху: репортаж із засідання Правління НСКУ, присвяченого 90-річчюнаукового журналу «Краєзнавство» та врученню Премії імені академіка Петра Тронька // Краєзнавство. –2017. – № 3–4. – С. 309–311.

2 Див.: Краєзнавство. – 2017. – № 3–4. – С. 4–47.3 Національна спілка краєзнавців України в інформаційному просторі. До 90-річчя журналу «Краєзнав-

ство» / відп. ред. О.П. Реєнт; упоряд.: Є.В. Букет, В.І. Дмитрук, Р.В. Маньковська, В.І. Милько. – Київ: НСКУ,2017. – 183 с.

Ювілейна медаль «90 років журналу “Краєзнавство”»

215

Медаль було виготовлено за підтримки за -ступника голови НСКУ, академіка НАПН Украї ниВ.П. Коцура. Її вручення здійснюється з 2018 р.у відповідності до розпорядження голови НСКУ,члена-кореспондента НАН України О.П. Реєнтаабо рішення керівних органів НСКУ), під часпроведення урочистих заходів. Зокрема, на Все -українській нараді з питань викладання навчаль-ного курсу «Основи краєзнавства» у закладахвищої освіти (24 травня 2018 р.), під час науково-краєзнавчих експедицій НСКУ «Історико-куль-турна спадщина Чернігівщини: проблеми збере-ження та форми популяризації» (6 червня 2018 р.)та «Народне музейництво Закарпаття: здобутки іперспективи» (14–16 червня 2018 р.), засіданняПрезидії НСКУ 12 липня 2018 р. тощо.

Цією почесною відзнакою було удостоєновідомих краєзнавців та істориків, активнихдописувачів і членів редколегії журналу, пред-ставників керівних органів Національної спіл кикраєзнавців України. Серед них: О.П. Реєнт,Р.В. Маньковська, В.П. Коцур, О.А. Удод, В.І. Дми - трук, О.Г. Бажан, І.Г. Вєтров, Б.І. Андрусишин,С.М. Аржевітін, Г.В. Бондаренко, Я.В. Верме-нич, С.Д. Гальчак, О.П. Гон чаров, О.І. Гуржій,В.М. Даниленко, О.Б. Коваленко, М.Ю. Косило,С.І. Кот, І.О. Кочергін, О.Є. Лисенко, В.І. Миль -ко, О.О. Рафальський, І.Ю. Робак, Г.П. Савченко,П.С. Скавронський, В.А. Смолій, Ю.В. Телячий,Л.П. Тронь ко та ін.

Володимир Дмитрук (м. Київ)

Вручення Премії імені академіка Петра ТронькаНаціональної спілки краєзнавців України 2018 року

216

1 Режим доступу: https://www.youtube.com/channel/UCc5DePHNIHU_4Iq2ksyDlyw.

12 липня 2018 р. відбулася низка захо-дів, присвячених вшануванню пам’ятіакадеміка, голови Національної спілки кра-єзнавців України у 1990–2011 рр., ГерояУкраїни Петра Тимофійовича Тронька(1915–2011).

О 10:00 відбулося покладання квітів домогили Петра Тимофійовича на Байковомукладовищі за участі керівництва Націо-нальної спілки краєзнавців України, пред-ставників регіональних організацій, краєз-навців, вчених-істориків та громадськихдіячів.

Після цього, о 12:00 в залі засіданьІнституту історії України НАН України(Київ, вул. М. Грушевського, 4, 6-й поверх)відбулося урочисте вручення Премії іменіП. Т. Тронька НСКУ 2018 р.

Перед початком цієї частини засіданняприсутні переглянули відеофільм про на-уково-краєзнавчу експедицію Національноїспілки крає знавців України «Народне му-зейництво Закарпаття: здобутки і перспек-тиви», яка відбулася 14–16 червня 2018 р.(відео та монтаж – прес-секретар Володи-мир Милько). На даний час він доступнийдля перегляду на офіційному youtube-ка-налі НСКУ1.

З нагоди 90-річчя журналу «Краєзнав-ство» (1927–2017) голова НСКУ, член-кореспондент НАН України О.П. Реєнтвручив ювілейні медалі, присвячені цій річ-ниці, представникам редколегії журналу,представникам керівних органів Спілки,активним дописувачам та відомим науков-цям (серед них: академік НАН Укра ї ниВ.А. Смолій (член редколегії), О.Г. Бажан(перший заступник головного редактора),О.А. Удод (член редколегії), член-кореспон-дент НАН України В. М. Даниленко (членредколегії), І.О. Кочергін (голова Дніпропет-ровської облорганізації НСКУ), О.П. Гон -чаров (член редколегії), професор Я.В. Вер-менич, Л.П. Тронько).

Вручення Премії імені академіка Петра ТронькаНаціональної спілки краєзнавців України 2018 року

217

Після цього відбулося урочисте вручення Преміїімені П.Т. Тронька НСКУ 2018 р. Цьогорічними лау-реатами стали:

за видання краєзнавчої літератури: монографій,нарисів, описів, путівників, довідників, окремих пуб-лікацій, циклів статей тощо:

– Коцур Анатолій Петрович – член НСКУ, докторісторичних наук, професор кафедри етнології та крає -знавства Київського національного університету іменіТараса Шевченка;

за науково-організаційну та просвіт-ницьку діяльність в краєзнавстві (про -ведення конференцій, круглих столів,лекцій, семінарів, читань, експедицій, кра-єзнавчих заходів і проектів, популяризаціякраєзнавства працівниками наукових, ос-вітянських, туристичних, бібліотечних,архівних установ, засобів масової інфор-мації):

– Коляда Ігор Анатолійович – членправління НСКУ, доктор історичних наук,професор кафедри методики навчання сус-пільних дисциплін і гендерної освіти фа-культету історичної освіти Національногопедагогічного університету імені М.П. Дра-гоманова;

за висвітлення науково-краєзнавчої тагромадської діяльності академіка ПетраТронька (дослідження проблем історії місті сіл України, теоретичного та практичногокраєзнавства):

– Чабан Микола Петрович – редакторз питань культури Дніпропетровської об-ласної газети «Зоря», член Дніпропетров-ської обласної організації НСКУ;

за внесок у музейну та пам’яткоохороннусправу: діяльність у сфері збирання, збере-ження та охорони історико-культурної спад-щини України:

– Коваль Ігор Михайлович – україн-ський історик, археолог і педагог, кандидатісторичних наук, доцент, Почесний краєз-навець України, член правління Івано-Франківської обласної організації НСКУ.

Серед інших на заході була присутнядонька П.Т. Тронька Лариса Петрівна (членПрезидії НСКУ), а також ВалентинаІршенко (виконавчий директор Всеукраїн-ського фонду відтворення видатних пам’я -ток історико-архітектурної спадщини іменіОлеся Гончара), яка презентувала книгуВ.Абліцова «Олесь Гончар: ілюзія і дійс-ність» та унікальні поштові марки і конвертдо 100-річчя видатного українського пись-менника.

Наприкінці засідання голова НСКУО.П. Ре єнт подякував лауреатам та усімприсутнім за плідну роботу, вагомий вне-сок у розвиток краєзнавства і збереженняісторико-культурної спадщини українсько -го народу.

Цьогорічний краєзнавчий форум традиційновідбувся напередодні Дня міста Каховки та бувприурочений до 100-річчя проголошення не -залежності Української Народної Республіки,95-річчя створення Каховського району, 150-річ -чя виникнення Всеукраїнського товариства «Про-світа» імені Тараса Шевченка, 145-річчя засну-вання Наукового товариства імені Шевченка.

Аудиторія конференції була досить чи-сельною та представлена вісьмома регіонамиУкраї ни, зокрема Запорізькою (м. Запоріжжя,Мелітопольський район), Кіровоградською(м. Кропивницький), Херсонською (м. Херсон,смт Нижні Сірогози, м. Каховка, смт Асканія-Нова, смт Новотроїцьке, смт Нова Маячка,м. Скадовськ, м. Нова Каховка, Нововоронцов-ський район, с. Каїри Любимівської ОТГ),Миколаївською (м. Первомайськ, м. Миколаїв,Новобузький та Новоодеський райони), Хмель-ницькою (м. Кам’янець-Подільський), Житомир-ською областями (м. Бердичів) та м. Київ.

Із вітальним словом до краєзнавців зверну-лися почесні гості конференції: Каховський мі-ський голова Андрій Дяченко, голова районноїради Тетяна Тертична, голова районної держав-ної адміністрації Валерій Салтиков.

Як наголосив у вітальному слові відповідаль-ний секретар Національної спілки краєзнавців

України, к.і.н. Володимир Дмитрук, цінність цієїконференції полягає у тому, що вона ініційованаі підтримується місцевою владою, проходить не

Михайло Гончар (м. Каховка)

Краєзнавчий форум у місті Каховка

218

14–15 вересня 2018 року

у місті Каховка Херсонської

області, за ініціативи Вико -

нав чого комітету Каховсь -

кої місь кої ради, під егідою

Херсонсь кої обласної органі-

зації Національної спілки кра-

єзнавців України та у пар т -

нерстві з Новокаховським

гуманітарним інститутом

ВМУРоЛ «Україна» і Кахов-

ським історичним музеєм

(філія Херсонського облас-

ного краєзнавчого музею)

пройшла ІІІ Всеукраїнська

науково-практична краєзнав -

ча конференція «Минуле і

сучасність: Таврія. Херсон-

щина. Каховка».

Краєзнавчий форум у місті Каховка

219

в обласному центрі, а у звичайному місті, тастала міцним комунікаційним майданчиком длямісцевих краєзнавців. За дорученням президіїСпілки, Володимир Дмитрук зачитав до учасни-ків конференції вітальне звернення головиНСКУ, члена-кореспондента НАН України, д.і.н.Олександра Реєнта та вручив грамоти і подякиактивістам краєзнавчого руху Херсонщини: го-лові обласної організації НСКУ, к.і.н. ОлексієвіМакієнку, к.і.н. Єгору Сидоровичу, д.е.н. Ва-диму Яровому, архівісту Ірині Сінкевич, вете-рану краєзнавчого руху Аллі Яблонській, ініціа-тору проведення конференції, начальникууправління освіти Каховської міської ради, к.п.н.Михайлові Гончару.

У пленарній частині науковцями Херсон-ського державного університету, д.е.н. ВадимомЯровим та к.і.н. Єгором Сидоровичем було пре-зентовано інтелектуальний продукт: проектрозвитку активних видів туризму «МандруймоХерсонщиною»; дослідник з смт НовотроїцькеАртем Горобець познайомив слухачів зі своєю

новою працею «Топонімічний словник Новотро-їцького району Херсонської області», а краєзна-вець з смт Горностаївка Олена Ташкінова проде-монструвала власне видання «А колись було…»,що нещодавно вийшло з нагоди 230-річчя се-лища.

Із цікавістю учасники конференції заслу-хали доповіді к.і.н. Олексія Макієнка «Земськесамоврядування та гетьманська адміністрація наХерсонщині в 1918 р.: проблеми взаємовідно-син»; краєзнавця з Нової Каховки Анатолія Не-ділька «Виноградарство і виноробство Кахов-щини у ХІХ – на початку ХХ ст.: на перехрестіінтересів держави і громади (за матеріаламиДніпровського повітового земства Таврійськоїгубернії)»; завідуючої Каховським історичниммузеєм Світлани Сидьолкіної «Міфи громадян-ської війни. Д.М. Карбишев і військово-інже-нерні укріплення Каховського плацдарму».

Після пленарного засідання плідна роботапродовжилась у п’яти тематичних секціях кон-ференції.

Наступного дня (15 вересня 2018 р.) учас-ники конференції та каховчани здійснили експе-дицію до смт Горностаївка, де мали можливістьпознайомитися із досвідом краєзнавчої роботимісцевих краєзнавчого та етнографічного музеїв,які створила і очолює ентузіастка краєзнавства,колишня учителька Олена Ташкінова. Учасникиекспедиції відзначили високий рівень громад-ської підтримки мешканців селища пошуковоїроботи Олени Миколаївни та всебічну під-

тримку з боку селищної ради та її головиДмитра Ляхна. А на згадку про Горностаївку усікраєзнавці отримали в дарунок книжку О. Таші-нової «А колись було…» та пригостилися смач-ним козацьким кулішем, який приготуваликозаки Горностаївського куреня Війська Запо-різького Низового.

За результатами роботи конференції буденадруковано збірник доповідей, а електроннийваріант розміщено у вільному доступі.

3 ’2018Михайло Гончар К Р А Є З Н А В С Т В О

220

221

Наукова інформація

Круглі дати завжди добра підстава підбитипідсумки та наслідки тої чи іншої події. 2018 рікбагатий на подібні приводи. Тут і завершенняПершої світової війни (принаймні для західнихкраїн), ювілеї проголошення (відродження) не-залежних держав, що постали на уламках імпе-рій та роковини громадянських конфліктів, щомали далекосяжні наслідки. В кінці серпня уЛьвові відбувся захід, що мав на меті аналіз тапорівняння міського досвіду виходу з війни,зміни влади (влад) та громадянських конфліктівв Центрально-Східній Європі. Міжнародна кон-ференція «Множинність виходів з війни: досвідміст Східного фронту» відбулась 28–29 серпня2018 року1. В роботі шести панелей взяли участьбільше двадцяти істориків із Німеччини, Польщі,США, Канади, Литви, Росії, Угорщини, Естоніїта України. Зокрема, серед учасників були такізнані науковці як Джошуа Санборн (Joshua San-born), Гвідо Хаусман (Guido Hausmann), СергійЄкельчик, Пйотр Шланта (Piotr Szlanta), КрістофМік (Christoph Mick) та «жива легенда» дослід-жень Першої світової та політики пам’яті –Джей Вінтер (Jay Winter). Захід було організо-вано спільними зусиллями Центру міської історіїЦентрально-Східної Європи (Львів), кафедриісторії Києво-Могилянської академії (Київ),Університету Вікторії (Вікторія, Канада).

В рамках конференції також відбулись круг-лий стіл «Народження нового світу: міські до-свіди в Східній Європі після 1917» та публічналекція Джея Вінтера «The Conflict that Did NotEnd: The Second Great War, 1917–1923», про щодетальніше йтиметься нижче.

Протягом двох днів учасники презентувалидоповіді про життя міст та в місті протягом оз-наченого періоду. На перший погляд досвід три-валого перебування в кордонах великих державмав би призвести до відносно подібного досвіду«проживання» війни та подолання її наслідків.Втім, східноєвропейська ситуація була особ -ливою саме з огляду на імперську спадщину:зокрема, різні підходи в адмініструванні регіонів

та строкате етнічне середовище. В свою чергу,прифронтове розташування та окупація, колапссуспільного порядку, неоднаковий ступінь роз-витку самоврядних структур та етнічної інтег-рації безумовно мали свій вплив на подальшийперебіг подій. Революції народжуються в містах,отже, так чи інакше на них впливають і (якоюсьмірою) зумовлюють простір та процедури мі-ського життя. Дослідження міського повсяк-дення часів війни та революції важливе для ро-зуміння епохи, власне революційних подій танаступного за ними періоду. Міські практики,що виникли у часи війни, «перекочували» в ре-волюційну добу та продовжили своє існуванняпізніше. Саме ці фактори змушують дослідниківуважніше ставитись саме до локальних кейсів.

Навіть в рамках однієї державної структуримаємо справи з кардинально відмінними істо-ріями. Доповіді присвячені Варшаві, Лодзі, Тал-ліну та Харкову чудово це ілюструють. ПйотрШланта (Piotr Szlanta, Польща) презентував від-носно дисциплінований процес переходу влади уВаршаві 1918 року як наслідок узгодженої пози-ції міських діячів та політичних лідерів та кон-сенсусу щодо ключової ролі міста в майбутнійпольській державі. Разюче контрастує з цим до-свід Харкова, міста що переживало бурхливі ур-банізаційні процеси напередодні війни та не малоусталених традицій самоврядування. НахтігальРайнхард (Nachtigal Reinhard, Німеччина) пред-ставив картину поступового занепаду, зробившиакценти на розладі міських структур, неможли-вості справитись з напливом біженців та зарод-женням внутрішніх соціальних конфліктів. Дужеособливий приклад з півночі Російської імперіїпрезентував Карстен Брюггеман (Karsten Brugge-mann, Естонія). Війна стала фактором, що сприявпіднесенню естонської громади міста, що тради-ційно поступалась ресурсами та впливом місце-вим німцям. Втім, це не відобразилось на інтег-рації всередині самої громади. Лише загрозагромадянської війни, особливо приклад сусідньоїФінляндії, підштовхнула до пошуків політичного

Анна Ісаєва (м. Київ)

Місто в умовах глобального збройного конфлікту.Огляд конференції «Множинність виходів з війни:

досвід міст Східного фронту» ( 28-29 серпня 2018 р., м. Львів)

222

1 Див. тут: https://www.lvivcenter.org/uk/conferences/conferences/2612-18-03-01-the-multiplicity-of-exits-from-the-war-the-experience-of/

Місто в умовах глобального збройного конфлікту. Огляд конференції «Множинність виходів з війни: досвід міст Східного фронту» ( 28-29 серпня 2018 р., м. Львів)

223

та суспільного компромісу, що призвів до само-усунення військових та проголошення нової не-залежної держави. Один з дуже небагатьох без-кровних сценаріїв в цьому регіоні.

Частина доповідей була присвячена місту яксвоєрідному архіву де в площах, будівляхта стінах закодовані певні послання. Сергій Єкель-чик прослідкував функціональну тяглість міськихпросторів та генезу Думської площі в Києві якпротестного майданчика. Крім того, автор приді-лив увагу революційному епізоду «суду та пові-шання» пам’ятника Столипіну. До речі, цей сюжетувійде в нову книгу автора. На прик ладі Буда-пешту Мелінда Харло-Чортан (Melinda Harlov-Csortan, Будапешт) проаналізувала як запущенаурядом програма комеморації угорських вояківпризвела до політизації публічного простору.Литовська дослідниця Раса Чепайтіене (RasaCepaitiene, Вільнюс) розповіла про символічнеоволодіння втраченим для литовців Вільнюсом.В чис ленних і на диво вигадливих проектах таакціях, інспірованих урядом та громадськістю,польське Wilno перетворювалось на литовськийVilnius – підступно відібраної, стражденної сто-лиці, повернення якої має бути завданням номеродин для свідомого громадянина. Окремої згадкизаслуговує презентація Стефані Вайсман, присвя-чена царині запахів (smellscapes) післявоєнногоЛюбліна. Доповідь була частиною ширшого про-екту, що має на меті прослідкувати зміни smel l -scapes протягом всього ХХ століття. Дослідницярозглядає війни та революції з позицій сенсор-ного досвіду. З матеріалів преси та архівів міськоїадміністрації постає картина творення поль сько -го міста в новій національній державі. Тут, запахстає маркером, інструментом іншування містян.Неприємний, «неправильний» аромат сприйма-ється як осквернення символічної «чистоти»міс та, нації, держави, порушення соціального по-рядку. Запах артикулюється як своєрідна мета -фора для чужинного етнічного елементу.

На конференції не бракувало якісних тацікавих презентацій, але, на жаль, ми не маємозмоги відзначити усі. Наприкінці варто відзна-чити дві доповіді, що аналізували природуреволюційного насильства в місті. Олена Бетлій(Київ) намагалась поєднати, традиційно роз’єд -нані в українській історіографії, місь кий та ре-волюційний наративи. Досліджуючи жертв пер-шого більшовицького захоплення Києва (зима1918 р.), історикиня показала як змінюєтьсяприрода самого насилля. Було висвітлено пере-

хід від «усталеного та традиційного» застосу-вання сили при зміні влади до терору як основ-ного інструменти боротьби. Тетяна Портнова(Дніпро) розглянула революційний епізод кате-ринославської історії, а саме захоплення містазагонами Махна взимку 1919, з позицій протис-тояння місто-село. Зокрема, дослідниця звер-нула увагу на антиміську ідеологію самого руху.Махно спромігся організувати численну арміюта контролювати великі території. Примітно, щоцентром свого руху він навмисне обрав селище.Взаємодія міста з селом та супровідні конфліктимали місце й до війни, втім селянин завжди бувв ролі бідного прохача. Війна стала першим вій-ськовим досвідом для тисяч селян, а революціязруйнувала усталений соціальний лад і зробилавласника зброї господарем ситуації. І ось в січні1919 року традиційний розподіл змінюється,село «розмовляє» з позиції сили, а місто пере-творюється на упосліджену сторону. Т. Пор т -нова аналізує навмисне знищення міської ін-фраструктури махновцями як символічні актипомсти. Також дослідниця роз глянула міфологі-зацію епізодів насилля та грабунків, що фак-тично не перевершували попередників та на-ступників, але міцно засіли в пам’яті містян.

Особливо хочеться відзначити роботу диску-тантів під час конференції: Гвідо Хаусмана, Джо-шуа Санборна, Сергія Єкельчика, Крістофа Міка.Їм вдалося накреслити тематичні та методоло-гічні рамки своїх секцій і об’єднати здавалось биважкопоєднувані доповіді в цілком чітку логічнуструктуру, побачити за локальними випадкамиглобальні процеси. Коментарі, що лунали, від-значались виваженістю та професіоналізмом.

Як вже згадувалось вище, Джей Вінтер вис-тупив з відкритою лекцією «The Conflict that DidNot End: The Second Great War, 1917–1923» уЛьвівській міській раді, яка викликала значнийінтерес у публіки2. Історик переглянув усталенуперіодизацію Першої світової та запропонуваввстановити верхньою межею 1923 рік. Ця датавидається придатною з огляду на кілька факто-рів. На приклад, фактичне завершення громадян-ської війни на території Радянської Росії, укла-дення Лозанського договору, що визначивкордони Туреччини. На означення періоду 1917-1923 років вчений запропонував вживати термінДруга велика війна (The Second Great War). Дж.Вінтер звернув увагу аудиторії на зміну природисамого конфлікту в результаті революцій 1917року. До цього Перша світова являла собою ілюс-

трацію класичного виразу Клаузевіца. Зіткненнянайпотужніших імперій перейшло з дипломатич-ної у військову сферу, тобто війна стала продов-женням політики за допомогою інших засобів.1917 рік стає переломним, змінюються політичніактори, підважуються основоположні принципиіснування держав. Одним з центральних стаютьпитання легітимності та права на застосуваннянасилля, до цього – виняткової прерогативи дер-жави. В боротьбу включаються широкі маси ци-вільного населення, які до цього не брали участів конфлікті напряму. В одній з доповідей наконференції американський дослідник Джесс Ка-уфман (Jesse Kauffman) застосував термін «цен-тральноєвропейська громадянська війна» (Cen-tral European Civil War) для періоду з 1918 по1921 роки і винятково для зазначеного регіону.Втім, така ексклюзивність щодо інших регіоніввидається не зовсім виправданою. Здається, вісторіографії немає заперечень щодо причинно-наслідкового зв’язку між Першою світовою тарозпадом імперій, які територіально не обмежу-вались Центрально-Східною Європою. Термін«Друга велика війна» (The Second Great War) за-пропонований Дж. Вінтером краще відображаєтотальну та всеохопну суть конфлікту – це нечергове громадянське зіткнення, а другий, якісноінший етап безпрецедентної війни.

Протягом багатьох років в теорії і на прак-тиці, Джей Вінтер пропагує транснаціональний,інклюзивний підхід у вивченні Першої світової.На думку дослідника, це дає можливість про-слідкувати глобальні процеси, що мали місце вкраїнах-суперниках, а головне – у фокусі увагиопиняється людина. Вже кілька десятиліть цятенденція є панівною в західній історіографіїконфлікту. Під час лекції, історик неодноразовонаголошував на необхідності виходу за межісуто національних наративів в історіописаннінашого регіону. Не секрет, що тогочасні події єнаріжними каменями в націотворчих концептахнародів та держав регіону. Комусь тоді вдалосьвідродити втрачену державність, хтось впершев історії заявив про себе як самостійного гравця.Де знайти точки перетину? Чи взагалі можлива«ненаціональна» історіографія в нашому ре-

гіоні? На думку лектора, над цим варто працю-вати. Найкращими засобами для подоланнявідособленості є міжнародні компаративні про-екти, що порівнювали би певні соціальні групиабо феномени в регіоні. Цей шлях вже пройшлизахідні дослідники з колишніх країн-суперниць3.Однією з практичних порад було звернути увагуна соціальну історію груп населення, що з’яви-лись в результаті війни у всіх регіонах: ветерани,інваліди, солдатські вдови. Перспективнимтакож видається дослідження діяльності церковта релігійних організацій в означений період.

Завершив роботу конференції круглий стіл«Народження нового світу: міські досвіди вСхідній Європі після 1917» за участі ОксаниДудко, Джошуа Санборна (Joshua Sanborn,США), Сергія Єкельчика, Джея Вінтера таОлени Бетлій. Всі учасники погодились, що на-разі в історичних дослідженнях бракує саме мі-ських сюжетів. В свою чергу місто, як середо-вище яке зазнало чималих змін в соціальнійструктурі, усталених практиках та повсякденні,дає цікавий та багатовимірний матеріал длядосліджень. За словами Оксани Дудко, містоможе стати «точкою входу», тим елементом, щопідважить відсепаровані національні наративита дозволить створити інтегровану картину ми-нулого. Війна сформувала нові поділи, що маливплив на повоєнне життя. Крім того, бруталіза-ція та участь в насильстві вплинула на життєвітраєкторії людей. Саме цей соціальний аспектможна дослідити на матеріалах міської історії.

Місто є тим середовищем де розпочина-ються революції, звідси вони поширюються, алевиникають вони не в вакуумі. З огляду на це,саме соціальна історія міста та містян є однієї знайперспективніших галузей на думку ДжошуаСанборна. В містах з’являються нові соціальнігрупи (солдатки, інваліди, біженці тощо), але йтрадиційні, наприклад, селяни, робітники, зна-ходяться в нових умовах, що так чи інакше впли-ває на їх політичний та життєвий вибір.

Підсумовуючи, зазначимо що міські студіїта соціальна історія є одними з найперспектив-ніших у вивченні Першої світової війни та її на-слідків в Центральній та Східній Європі.

3 ’2018Анна Ісаєва К Р А Є З Н А В С Т В О

224

2 Запис лекції можна дивитись тут: https://www.youtube.com/watch?v=S__drBTOygQ&app=desktop 3 Один з найкращих прикладів такої співпраці є історіал (музей) Першої світової війни в Перонні (Франція),

що має презентує війну з позицій всіх втягнутих в конфлікт сторін. Більше інф. тут: https://www.historial.fr/en/presentation-2/around-the-historial/

В історіографії найяскравішим прикладом співпраці є: Paris, London, Berlin 1914-1919: Capital Cities atWar. – Ed. By J. Winter and J.-L. Robert. – Cambridge, 1997.

225

Лариса Шарабуряк (м.Чернівці)

Петро Болбочан – взірець національної самоповаги(до 135-річчя від дня народження)

Петро Федорович Болбочан народився в не-заможній священицькій родині 5 жовтня 1883 ро -ку в с. Геждев Хотинського повіту Бесарабськоїгубернії, нині село Ярівка Хотинського району.Після двох років навчання в Кишенівській ду-ховній семінарії майбутній отаман в 1905 роцівступає до Чугуївського юнкерського училища,після закінчення якого, Болбочан отримав при-значення у 38-й Тобольский полк.

Зірка Петра Болбочана яс-краво засяяла на військово-полі-тичному небосхилі України в бе-резні-квітні 1918 року, коли воякикерованого ним Запорозького кор-пусу звільнили від більшовиківвелику територію від Харкова доПолтави. А згодом блискавичнопроведена військова операція позахопленню Сальківського мостучерез озеро Сиваш дала змогузброй ним силам УНР швидко про -сунутись у глиб півострова Кримі 25 квітня звільнити Сімферополь, а наступногодня Бахчисарай. Бої за Лівобережну Україну зро-били Болбочана відомим, а кримський похідзробив його легендарним.

Протягом життя Петро Федорович спочаткуслужив Українській Центральній Раді, а потімгетьману Павлу Скоропадському. В листопаді1918 року П.Болбочан разом зі своїм запорозь-ким корпусом перейшов на бік військ ДиректоріїУНР.

Він залишається поза політикою і вважає,що командири повинні назначатися не за полі-тичною приналежністю, а за ступенем їхньоїпрофесійної підготовки. Йому вірили всі надзви-чайно, бо знали що він сам є зразком чесностіі порядку. В житті був дуже скромний, без тініманії величності. Запорожці щиро любили його,були віддані йому і готові виконувати кожнейого бажання. Він ніколи не підвищував голосу,нікого не «розносив» і не оголошував нікому до-гани, як це робило більшість строкових началь-ників. Вистачало одного погляду Болбочана,щоб людина розуміла чого він бажає і чи задо-волений він чи ні.

Його другий Запорізький піший полк ставнайбільшим і найкращим полком Запорізької ди-візії. На прапорі полку довкола тризуба був напис«З вірою твердою в конечну перемогу вперед, заУкраїну!». В тих буремних подіях Болбочан вва-жав, що варто боротися лише за самостійну демо-кратичну Українську республіку. І його Запорізь-кий корпус став серцевиною армії УНР у боротьбіпроти більшовицького окупаційного режиму.

Цьогоріч минуло 135 років віддня народження видатного нашогокраянина полковника П. Бол бо -чану. Та 100 років від дня коли у1918 році його війська прорвалибільшовицькі укріплення на Чон-гарі й вирушили на звільненняКриму від московської окупації.

Днями в Чернівецькій облас-ній бібліотеці ім. Михайла Іва-сюка, відбувся цікавий захід вечірспомин «Петро Болбочан – взі-рець національної самоповаги».

Запрошений на вечір кандидат історичних наук,автор багатьох монографій Д.С. Ліщук зазначив,що сьогодні постать П. Болбочана дуже значущадля потужної роботи, щодо патріотичного вихо-вання підростаючої молоді. Адже вітчизнянаісторія – це народне самопізнання та усвідом-лення нашої причетності до утвердження укра-їнської нації. Віддаючи належне славним героямминулого Української історії, ми мусимо бутисвідомі того, що серед них є визначний воєна-чальник полковник П. Болбочан з якого по правуможна брати приклад.

Голова національно культурного товаристваім. П. Болбочана В.М. Вакарюк розповів, щодіяльність П. Болбочана засвідчує про те, що віндобре усвідомлював згубність політики УНР-івських вождів, і як людина військова це своєрозуміння «не згортав у папірці», а висловлюваввідкрито і прямо, що звичайно не могло подоба-тись керівникам різного калібру. На відміну відбільшості українських політиків П. Болбочанбув насамперед державником, він прагнув роз-будови незалежної української держави з міц-ною професійною армією, яка могла б захищати

національні інтереси. І тому головному отамануС. Петлюрі заявляв: «Ми перед Батьківщиноюсвій обов’язок виконали чесно, а як хто нас будев чім не будь обвинувачувати, хай робить це той,хто більше нас зробив для Батьківщини».

Згадати відомого родича завітав на захід ра -зом із своєю родиною внук його брата Олексія –Андрій Болбочан, який мешкає в Чернівцях іщиро вдячний бібліотеці, що популяризує діяль-ність П. Болбачана. Він поділився тим, що «присовітах» ім’я його славетного родича навіть в ро-дині вимовляти боялися. А у їхньому сімейномуархіві можна знайти лише фотографії, які вінпредставив на заході. Інші документи безслідновтрачені.

Важливим доповненням послужили мате-ріали по темі «Родина П. Болбочана – військо-вого діяча, полковника армії УНР» зібрані біб-ліотекарем с. Ржавинці Заставнівського району.Зокрема в них іде мова про родинний зв’язокжительки села 1925 року народження, Болбочан-Петрової Антоніни Мойсеївни, яка є дочкою рід-ного брата Мойсея. Постать полковника такожзображена саме через родинні зв’язки, є цікавіфото братів, батьків, документи із сімейного ар-хіву Антоніни Болбочан, а також її спогади.

До видатного роду Болбочанів дотична і ро-дина нашого відомого поета В.В. Васкана, якийщиро захоплюється життєвим шляхом та вій-ськовою діяльністю полковника. Письменникпрезентував присутнім свій вірш «Перемога»,присвячений подіям, які відбувалися в 1917–1921 роках.

Педагог, українознавець, заслужений пра-цівник освіти України, громадсько-культурнадіячка Т.А. Мінченко розповіла про участь впанахиді біля обеліска на станції Балин, де роз-стріляли полковника, нині на території Дунає-вецького району Хмельницької області. Вонапідтвердила, що полковник П. Болбочан вписавславну сторінку в історію України, і що його за-гибель була важкою помилкою тогочасного пра-восуддя. Але то ще питання, чи те правосуддябуло справжнім, справедливим, бо хто тоді булисудді, що виносили вирок? Очевидно не сподо-бались їм політичні погляди полковника з якимивін на суді щиро ділився.

Про подвиги героя визвольних змаганьукраїнського народу згадав і краєзнавець, про-світянин О.І. Столяр. Він висловив думку всіхгостей вечора, що з позиції сьогодення ми по-

винні не лише вписати ім’я героя на сторінки іс-торії, але й поставити пам’ятник йому, великомухотинцеві, героєві нашої української революції,і то обов’язкового в його рідному Хотині.

Супроводжував захід документальний фільм,в якому показано бурхливі революційні події натлі яких сформувалась військова постать П. Бол-бочана. Органічним доповненням заходу сталакнижкова виставка «Петро Болбочан – взірецьнаціональної самоповаги», на якій були пред-ставлені книжкові видання, що розкривають ці-каві, раніше не відомі факти із життя полковникаП. Болбочана, зокрема:

Абліцов В. Г. Болбочан Петро Федорович /В. Г. Абліцов // ЕСУ / гол. ред. колегії Дзюба І.М., Жуковський А. І. та ін. – Київ, 2004. – Т. 3:Біо-Бя. – С. 219.

Осташко Т. С. Болбочан Петро Федорович/ Т.С. Осташко // ЕІУ: в 5 т. /редкол.: В. А. Смо лій(голова) та ін. – Т. 1: А-В. – Київ, 2003. – С. 329.

Болбочан Петро (1883–1919) // Енциклопе-дія українознавства / гол. ред. В. Кубійович. –Перевид. в Україні. – Львів, 1993. Т. 1. – С. 152.

* * *

Брицький П. П. Жертва української револю-ції: трагічна доля полковника П. Болбочана / П. П. Брицький, Є. П. Юрійчук. – Чернівці: Зо-лоті литаври, 2005. – 112 с.: фот.

Брицький П. П. Політика і особа Петра Бол-бочана в українській революції: матер. до курсу«Політична історія України ХХ ст.» / П. П. Бриць -кий, Є. П. Юрійчук. – Чернівці: Рута, 2004. – 80 с.

Брицький П. П. Полковник Петро Болбочан:видатні постаті в історії України / П. Брицький,Д. Ліщук. – 2 вид. доп. – Чернівці: [б.в.], 2018. –28 с.

Сідак В. C. Полковник Петро Болбочан: ви-датні постаті в історії України / В.С. Сідак,П.П. Брицький, Д.С. Ліщук. – Чернiвцi: Явор-ський С. Н., 2009. – 24 с. – Бібліогр.: с. 22(26 назв).

Сідак В. Полковник Петро Болбочан: траге-дія українського державника / В. Сідак, Т. Ос -таш ко, Т. Вронська. – Київ: Темпора, 2004. – 416 с.

Сідак В. Полковник Петро Болбочан: траге-дія українського державника / В. Сідак, Т. О с -ташко, Т. Вронська. – 2-е вид., доп. – Київ: Тем-пора, 2009. – 428 с.: фото; кол. іл.

226

3 ’2018Анна Ісаєва К Р А Є З Н А В С Т В О

* * *

Затолочный П. В. Болбочан: ист. поэма /П.В. Затолочный. – Калининград: Страж Бал-тики, 2012. – 152 с.: ил. – (130-й годовщине соДня рождения Петра Болбочана (05.10.1883 г.)посвящается). – Про кн.: Доцин І. Із Калінін-града в Україну прийшов «Болбочан»: [про іст.поему Затолочного П. "Болбочан"] / Іван Доцин //Рідне слово. – 2013. – 18 жовт. ( № 42 ). – С. 7.

* * *

Бова М. Отаман Лівобережної України /М. Бо ва //Українське слово. – 2005. – № 42. – С. 10.

Владна конкуренція по-українськи: зрада,ув’язнення, вбивство: [про укр. воєначальника,командира «запорожців» ХХ століття П. Болбо -чана] // Версії. – 2013. – 3–9 жовт. (№ 40). – С. 3.

Горак І. Трагедія полковника Петра Болбо -чана. Спроба державного перевороту в УНР вліт -ку 1919 р. / І. Горак // Історія України. – 2012. –листоп. (№ 41–42). – С. 13–16. – Бібліогр. в кінці ст.

Гринів О. Порив нескореного духу. Україн -ське січове стрілецтво: модель елітарного вій-ська в новітній українській історії: [є про пере-бування січового стрілецтва на Буковині та проП. Болбочана] / О. Гринів // Наука і суспільство. –2017. – № 7–8. – С. 15–26.

Громенко С. Як українська армія захопилаКрим. Квітень 1918 року: [є про П. Болбочана] /Сергій Громенко // Буковин. віче. – 2017. –22 черв. (№ 21). – С. 2.

91 рік тому було вбито нашого земляка ПетраБолбочана: [про нього] // Ва-Банк. – 2010. –8 лип. (№ 26). – С. 9.

Депутати вшанували пам’ять земляка-воєн-ачальника УНР: [П. Болбочана] // Буковин. віче.– 2010. – 2 лип. (№ 49). – С. 1; Буковина. – 2010.– 2 лип. (№ 51). – С. 3.

Осташко Т. Справжній полковник: [про бо-йового офіцера П. Болбочана] / Т. Осташко //День. – 2018. – 23–24 лют. (№ 33–34). – С. 14–15.

Полянський О. Полковник Петро Болбочан:життя, покладене на плаху української револю-ції 1917–1921 рр. / О. Полянський // Наука і сус-пільство. – 2017. – № 5–6. – С. 55–61.

Сорока Ю. Час Болбочана: [ескіз сценаріюігрового фільму] / Ю. Сорока // Укр. культура. –2016. – № 5. – С. 8–18.

Ткачук О. Петро Болбочан – захисник укра-їнської державності: [про видатного воєначаль-ника безпідставно розстріляного за наказом кер.директорії] / О. Ткачук // Буковина. – 2010. – 6 лип.(№ 52). – С. 3.

Шкрібляк М. Володимир Вакарюк: «Діяль-ність Болбочана – приклад для патріотичноговиховання» / М. Шкрібляк // Буковин. віче. –2010. – 2 лип. (№ 49). – С. 1, 2.

Шкрібляк М. Двічі знищений: трагічна доляукраїнського полководця Петра Болбочана:[127 р. від дня народж. полководця УНР] /М. Шкрібляк // Версії. – 2010. – 7–14 жовт.(№ 41). – С. 22.

Яківчук А. Увічнимо пам’ять земляка-героя:до 120-річчя від дня народж. П. Болбочана / А. Яківчук // Буковин. віче. – 2003. – 3 верес.(№ 66). – С. 4.

Петро Болбочан – взірець національної самоповаги (до 135-річчя від дня народження)

227

228

Огляди

Перевидання будь-якої наукової книги маєна меті не лише виправлення помилок чи недо-речностей виявлених у першому виданні, але йрозширення представлення досліджуваної теми,звернення уваги на нові факти та явища, вико-ристання інших підходів та методів які б зро-били видання повнішим, чіткішим за структу-рою та змістом. Саме на цей підхідрозраховуєш коли береш до рукперевидану книгу з історії одногоз північних міст сучасної Хмель-ницької області – міста Славути.Авторами книги є, як зазначаєтьсяу вступі, «не фахівці історії, а вчи-телі математики». Щоправда, цене зовсім відповідає дійсностіоскільки один з авторів протягом15 років очолював Славутськийісторичний музей, а отже можерахуватися фахівцем з історії рід-ного краю.

Аналізуючи дану книгу перше, на що звер-тається увага, це, у порівнянні з першим видан-ням, зменшення кількості нарисів з 89 до 53, зяких 22 присвячено історії міста до 1917 року.При цьому частина нарисів була об’єднана, ачастина розширена. Як результат, дещо збіль-шився об’єм тексту, який, як очікувалося, мав бизначно відрізнятися від першого видання, якедістало різко негативні відгуки в краєзнавчомусередовищі. На жаль, як показує аналіз книги,суттєвих змін у тексті не відбулося.

Гортаючи сторінки рецензованої книги увічі кидається обраний авторським колективомС. та А. Ковальчуків доволі оригінальний методвиправлення виявлених та критикованих поми-лок першого видання книги. Наприклад, аби по-збутися критики щодо «убогої бібліографії»,«бездумного використання авторами для під-кріплення своїх тез приміток чи джерельних

посилань з праць інших дослідників», «незрозу-мілих засад укладення бібліографічного покаж-чика та приміток» автори … просто відмовилисявід посилань на використану літературу та дже-рела. Тобто в книзі читач не знайде практичножодного посилання на те звідки взяли інформа-цію автори, а отже не матиме змоги перевірити

достовірність викладеного фактуза першоджерелом. Більш того,якщо вірити «Списку використа-ної літератури» (с. 305), авторамидля написання цієї книги було ви-користано у 2 рази меншу кіль-кість літератури – лише 21 книгута статтю, хоча у першому виданнібібліографія містила 48 позицій1. Іце в той час, як у короткому біб-ліографічному покажчику з історіїСлавутчини, виданому ще у 2008році, нараховується понад 500 по-зицій2.

Як і у першому виданні, авторам так і не вда-лося дати ради з перекладом та застосуванням ін-шомовних імен, географічних назв, юридичнихта історичних термінів. Для прикладу, знаний по-льський дослідник Зигмунт Люба-Радзимінськийстав «Зигмунтом-Любаром Радзимінським» (с. 5),Маріанна Любомирська стала «Марією Йосипів-ною Любомирською» (с. 29), магдебурзький при-вілей ототожнюється з локаційним документомтощо. Більш того, на відміну від першого ви-дання, текст цієї книги потребує гарної вичитки,з огляду на масу філологічних помилок, невдалихперекладів з російської та польської мов. Однакнегаразди з бібліографією, філологією, ономас-тикою та термінологією відходять у тінь, в порів-нянні з основною історичною складовою книги.

Намагаючись дотриматися наукових стан-дартів, С. та А. Ковальчуки відкривають книгурозділом з промовистою назвою «Дослідники

229

Владислав Берковський (м. Київ)

Коли друге ще гірше за першеРец. на книгу Ковальчук С., Ковальчук А. Славута. Минуле і сучасне.

Вид. 2. – К.: ФОП Мельник А.А., 2016. – 312 с.

1 Ковальчук С., Ковальчук А. Славута. Минуле і сучасне. – К: ВАТ «Видавництво «Київська правда»,2003. – С. 264–265.

2 Короткий бібліографічний покажчик з історії Славутчини та князівського роду Сангушків // Бер-ковський В.Г. Студії з історії Славутчини. – К.: Університетське видавництво Пульсари, 2008. –С. 208–234.

історії міста». Щоправда критерії відбору до цієїкатегорії є досить дивними та незрозумілими.Наприклад, до дослідників історії міста Славутипотрапили Броніслав Горчак та Андрій Заєцьсеред наукового доробку яких взагалі відсутнінаукові роботи, спеціально присвячені історії да-ного міста. Натомість, з дивних причин не удос-тоїлися звання «дослідники історії міста» міс-цеві краєзнавці в доробку яких є не по однійстатті з історії безпосередньо самої Славути(Л. Ворощук, І. Гарнага, В. Деркачук, В. Ланев-ський, Г. Михайленко, В. Мрійний, Г. Равчук).Також, до списку не увійшли як знані дослід-ники-археологи С. Березанська та В. П’ясець-кий, на доробок яких кількома сторінками даліавтори книги посилаються, так і автори статей зісторії міста та району, що були опубліковані вдвох по-конференційних виданнях – «Сангуш-ківські читання» (2004) та «Славутчина та Пра-вобережна Україна в історії України» (2014).Врешті-решт, не було згадано й про ВасиляПероговського – автора однієї з найпершихісторичних розвідок про Славуту (видана у1868 році)3.

Наступні розділи книги присвячені найдав-нішій історії Славути та краю. Зокрема, з’явивсяновий розділ «Край Волинський у ХІ–XVIII ст.»,в якому розглянуто історію Волині, щоправдаІХ–XVI ст. (!?) Тобто десь було втрачено понад200 років волинської історії. Однак така неузгод-женість між декларованим та реальним змістомпоглиблюється нісенітницями та вигадкамиавторського колективу. Наприклад, на думкуСтаніслава та Альбертини Ковальчуків, найдав-нішими центрами Волині були міста Червінь таБелз, а от Володимир (Волинський) виник знач -но пізніше (с. 9). І це при тому, що місто Воло-димир (988) вперше згадується в літописахщонайменше за 40 років до появи першої пись-мової згадки про місто Белз (1030). Наступноювигадкою є твердження про створення Волин-ського воєводства з центром у м. Луцьк, аж після

Люблінської унії 1569 року, в той час як в ре-альній історії дане воєводство було створенов результаті адміністративно-територіальноїреформи Великого князівства Литовського у1566 році4. Врешті не можна не звернути увагуна те, що у дослідженні С. та А. Ковальчуків, на-місник Луцького князівства у 1386–1392 рокахкнязь Федір Данилович Острозький не лишестав воєводою Великого князівства Волин-ського, але й отримав статус адміністративно-те-риторіальної одиниці, оскільки «Польський ко-роль Ягелло …. вивів його зі складу Великогокнязівства» (с. 11)!

Фактично не змінився 4-й розділ книги«Археологічні дослідження краю», який являєсобою передрук статей В. Кочубея, С. Березан-ської та С. Терського. При цьому, автори жоднимчином не врахували дослідження В. Самолюка,О. Колодного, В. П’ясецького опубліковані уперіод 1997–2004 років5.

Принагідно зазначимо, що розлоге кількасторінкове цитування праць інших дослідниківта вчених спостерігається протягом всієї рецен-зованої книги та становить понад 30% її основ-ного тексту. Крім того, окремі розділи, по суті, єтакими собі рефератами з праць інших дослід-ників. Прикладом тут можуть слугувати розділи«Власники землі Славутської», «Славута у XVIIстолітті», «Славута у 1701–1800 роках», які фак-тично є вільним переповіданням «Вступу» до ар-хеографічного видання «Славута. Заснування тапоходження», що побачило світ ще у 2012 році.Щоправда жодного посилання на це виданняавторами не зроблено! Більш того, певним гім-ном своєї безпорадності і нефаховості звучатьслова А. та С. Ковальчуків, що «коментарі[до джерел] у наукових роботах не дають повноїхарактеристики» історії міста Славути. І тут за-лишається лише задати питання, а що ж зава-жало самим авторам сягнути до джерел і зро-бити самостійно «характеристику» історії містаперіоду XVII–XVIII ст.?

230

3 Пероговский В.И. Местечки Заславского уезда: Славута // Волынские епархиальные ведомости. –Житомир, 1868. – № 89.

4 Верменич Я. Волинське воєводство // Енциклопедія історії України. Т. 1 (А-В). – К., 2003. – С. 610; Кри-кун М. Кордони й повітовий поділ Волинського воєводства в XVI–XVIII століттях // Крикун М. ВоєводстваПравобережної України у XVI–XVIII століттях: Статті і матеріали. – Львів. 2012. – С. 13; Крикун М. Волин-ське воєводство // Крикун М. Кордони воєводств Правобережної України у XVI–XVIII століттях. – Львів,2016. – С. 70–71.

5 Самолюк В. Археологічні дослідження на Славутчині в 1997–2002 роках // Сангушківські читання.Зб. наук. праць І Всеукр. наук. конф. – Львів, 2004. – С. 86–87; Колодний О. Деякі віхи з історії Славутчиниу світлі археології // Там само. – С. 42–53.

Коли друге ще гірше за перше

231

Доволі дискусійним є розділ «Заснуванняміста Славути». В першу чергу, це стосується те-риторіальної прив’язки тих чи інших об’єктів.Так, автори, визначили місце розташування дав-нього поселення Деражня в районі східної око-лиці сучасної Славути (р-н вулиць Минько-вецька та Перемишельська). При цьому напідтвердження своєї тези наводять дані інвен-тарного опису міста від 1701 року6. Однак,насправді, в згаданому інвентарі таких данихнемає, що є черговим підтвердженням того, щоавтори з оригінальними архівними джереламине працювали. В інакшому випадку вони б звер-нули увагу на те, що усі джерела дотичні даногонаселеного пункту вказують на його розташу-вання поблизу села Ташки. Наприклад, у скарзіЧапличів-Шпановських від 14 жовтня 1712 рокущодо грабунків та нападів Славутських міщанна їх маєтності, чітко вказується, що село Де-ражня розташовувалося на шляху з міста Сла-вути до села Ташки на Заславському гостинцю7.Тобто, село розташовувалося в абсолютно ін-шому місці.

Іншим дискусійним моментом є заснуваннясамого міста Славути. Напевно це єдиний розділв книзі де автори суттєво змінили свої підходита гіпотези. Так, якщо у першому виданні об-стоювалася ідея виникнення міста ще до Люб-лінської унії, то у другому виданні обстоюєтьсядата 1617 року. Щоправда авторський колектив,услід за І. Ворончук, так і не зміг дати ради з пи-танням чому описи села Деражня та Воля Де-ражнянська фіксують тотожні прізвища та іменамешканців. Адже цілком зрозумілим є, що якбице були два різні населені пункти, то й мешканців них були б різними. Більш того, обґрунто-вуючи свою гіпотезу С. та А. Ковальчуки йдутьна свідоме підтасовування фактів говорячи, що«Ірина Ворончук у своїй праці «Демографічнінаслідки татарського нападу 1617 року на Крас-нокорецьку волость Волині» (Острог, Нью-Йорк1999 р.) назвала серед постраждалих від навалисела Деражня Воля і Деражня (с. 24). Насправді,

це не відповідає дійсності, оскільки в зазначенійстатті І. Ворончук, наявна інформація лише проодне село – Деражня (Воля), і жодної згадки проінше – Деражня8.

Доволі дивними й незрозумілими є ви-сновки авторів рецензованої книги, щодо того,що магдебурзьке право місто Славута отрималолише у 1754 році (с. 26), хоча сторінкою ранішенаводять локаційний документ князя Юрія-ЄжиЗаславського від 23 квітня 1633 року, де зазнача-ється – «вільно буде Правом Магдебурзьким су-дитися». Більш того, у 1694 році, інвентарнийопис міста Славути та околичних сіл нотує на-дання привілею «для громадження людей»9. Цейже привілей було підтверджено через 5 років, у1699 році, коли містечко знову отримало приві-лей на 5 річну волю – «свобода місту від Княжниїї Милості Добродійки на п’ять років декларо-вана і надана привілеєм»10. Врешті-решт, й у са-мому магдебурзькому привілеї 1754 року ска-зано, що згідно публічних актів Волинськоговоєводства місто Славута давніше мало «приві-леї права свого міські», які були втрачені під часнападів козаків в часи Хмельницького «perCosacos in festessimos subtempus RebellimisChmielniciane» та татарських нападів11. Більштого, даний привілей зауважує, що місто з давніхчасів «під тою самою назвою, станом та видом»мало вільне цивільне судівництво та право напроведення торгів. А як відомо основою магде-бурзького права було саме вільне цивільне судів-ництво, незалежне від волі власника міста.

На жаль, у рецензованій книзі практично непредставлено історію міста Славути у другій по-ловині XVII – XVIII ст. В опублікованих 4 нари-сах, які, з певною натяжкою, стосуються даногоперіоду представлено – біографії трьох пред-ставників роду князів Сангушко (Павла-Кароля,Ієроніма-Януша та Євстафія-Еразма) та неве-личка дво-сторінкова інформація про саме місто.Однак навіть і в цій інформації припущенонизку помилок. Так, подаючи перелік власниківміста Славути за період з 1617 по 1917 рік,

6 Archiwum Narodowew Krakowie. Archiwum Sanguszków w Sławucie (Далі – ANK.AS). – Sygn. 342/1. – k.2, 4.7ANK. AS.Teki arabskie. – teka 90, plik 5 – k. 13, 26v.8Ворончук І. Демографічні наслідки татарського нападу 1617 року на Краснокорецьку волость Волині //

Осягнення історії. Збірник наукових праць на пошану професора Миколи Павловича Ковальського з нагоди70-річчя. – Острог-Нью-Йорк, 1999. – С. 237–238.

9ANK. AS. – sygn. 259. – k.6.10ANK. AS. – sygn. 342/1. – k.5.11 Archiwum Główne Akt Dawnych w Warszawie. – Zespół 4. Metryka koronna. – Sygn. 231. – K.2v.

автори вказують, що почергово з 1656 року міс-том володіли: княгиня Теофілія-Людвіка Заслав-ська (1656–1682), князь Юзеф-Кароль Любомир -ський (1682–1703), княгиня Марія Любомирська(1703–1720). Але ця інформація не відповідаєдійсності. В першу чергу, незрозуміло, звідки взя -ли А. та C. Ковальчуки, що по смерті в 1656 роцікнязя Владислав-Домініка Заславського, йомунаслідувати мав не єдиний син Олександр-ЯнушЗаславський, а молодша донька – Теофілія-Люд-віка (с. 28–29). По-друге, з переліку власниківміста Славути зник князь Олександр ДомінікЛюбомирський.

В реальній історії міста Славути ситуація ви -глядала наступним чином. По смерті, у 1682 ро -ці, князя Олександра Януша Заславського,останнього чоловічого представника роду За-славських, його сестра княгиня Теофілія-Люд-віка – майже 10 років була змушена боротися заволодіння Славутою з іншими претендентами наспадщину князів Заславських. Від Теофілії-Люд-віки Славута переходить у власність її синаОлександра Домініка Любомирського. У влас-ності князя Олександра Домініка Любомир-ського місто перебуває до 1720 року, оскількище у 1712 році в судових справах пов’язаних здіяльністю славутських міщан, вказувалося, щомісто належить «ясновельможному князю Йогомилості Олександру Любомирському міста Сла-вути пану власнику»12. Отже у власність дружиникнязя Павла Кароля Сангушка Маріанни Любо-мирської дане місто перейшло лише у 1720 році,по смерті Олександра Домініка Любомирського.

В цілому ж підсумовуючи частину книгиприсвячену дослідженню історії міста Славутиу період з найдавніших часів до 1917 року зазна-чимо, що попри використання нового фактажуцілісного образу історії міста створити так і невдалося. Більш того, в краєзнавчий обіг було за-пущено нову низку перекручень, хибних уяв-лень та підтасованих фактів.

У першому виданні 2003 року, авторськийколектив Ковальчуків було критиковано за те, щоісторія ХХ сторіччя представлена виключнокрізь призму комуністично-радянської ідеології.На жаль, і в другому виданні ця ситуація зали-шилася без змін. Так, описуючи події 1917 рокуавтори коротко переповідають відомі факти про

створення Української Центральної Ради. Однакколи мова заходить про історію міста Славути уперіод Визвольних змагань 1917–1920-х рр. тооповідь ведеться лише про встановлення радян-ської влади і масову підтримку місцевим насе-лення більшовиків (с. 96–101). Натомість жод-ного слова не написано про встановленняукраїнської влади, підтримку славутчанами вій-ська УНР, про формування окремого підрозділуукраїнського війська із славутчан, їхню боротьбуз більшовиками, про перебування в місті по-льської залоги.

Загалом слід відзначити, що розповідь проперіод від 1917 до 1940 року являє собою пере-лік досягнень радянської влади у містечку. На-приклад, найважливішими етапами у розвитковіміста, на думку авторів, стали створення компар-тійного осередку та діяльність ревкому. Особ-ливе захоплення С. та А. Ковальчуків викликалоте, як «по-революційному вирішував волревкомпитання» через реквізиції, насильну мобіліза-цію, кримінальні переслідування (с. 102–103).Не менше захоплення також викликала діяль-ність 20-го Славутського прикордонного загону(с. 105). Щоправда, описуючи діяльність цих при-кордонників автори чомусь опустили факти їхучасті у масових репресіях, насильній колективі-зації Славутського району, поширенні епідеміч-них захворювань серед населення. Наприклад, у1930 році саме маневрова група Славутськогоприкордонного загону використовувалася «дляликвидации восстаний и бандитизма» у зв’язкуз виселенням куркулів13.

Доволі дивним виглядає той факт, що зга-дуючи у першому розділі книги про видання вСлавуті низки археографічних збірок, автори їхпрактично не використали. Наприклад, опису -ючи події 1920-х – 1930-х рр. авторський тандемКовальчуків чомусь жодним словом не згадуєпро Шепетівське антибільшовицьке повстання1930-го року, активну партизанську боротьбумісцевого населення проти партійного активу тачленів т.зв. буксирних бригад у 1931 році, промасові втечі робітників Славутських підпри-ємств у 1932 році тощо. Також, маємо зазначити,що у розділі «Голод, чистки і репресії на Славут-чині» ні слова про початок та перебіг голоду наСлавутчині. Складається, враження, що автори

3 ’2018Владислав Берковський К Р А Є З Н А В С Т В О

232

12 ANK. AS.. – Sygn. 90/5. – k. 713 Колективізація та голодомор на Славутчині. Збірник документів. – Київ-Хмельницький, 2013. – С. 72

(№ 18).

Коли друге ще гірше за перше

233

навмисне уникли цієї важкої теми, адже першіознаки голоду з’явилися в місті Славута вже угрудні 1931 року, а в травні 1932 року секретарСлавутського райкому партії Осіпов доповідав –«на фарфурні, де працює 800 робітників, 2 разибули посягательства на забастовку й мається ма-совий невихід на роботу. Робітники лісороз-робки, біля 2 тис., зовсім залишили роботу»14.Врешті-решт, через прокомуністичні уподо-бання авторського колективу, в книзі взагалі незгадується той факт, що Голодомор на Славут-ських теренах протривав 43 місяці – з грудня1931 року по червень 1935 року.

Як не прикро це відзначати, але попри значнукількість наукових статей та розвідок присвяче-них історії міста Славути у 1920–1930-х рр., на-явності багатого джерельного матеріалу, авторирецензованої книги лише поверхнево пройшлисяпо історії освіти в місті, формуванню системиохорони здоров’я. Наприклад, жодним чином незгадано про існування в місті з 1926 по 1930 рокитакої знакової установи, як Шепетівський окруж-ний краєзнавчий музей. Також не сказано ні словапро діяльність Шепетівського від ділення Все -української Академії Наук (ВУАН)15. В цілому всі4 розділи про міжвоєнну історію міста Славути єне логічно пов’язаною оповіддю про розвиток на-селеного пункту в умовах прикордонного розта-шування, впровадження НЕП-у та суцільної ко-лективізації, а лише сукупністю мало пов’язанихфактів та подій орієнтованих на відображення до-сягнень більшовиків та комуністичної влади.

Ще більше питань викликає огляд розділів,присвячених Другій світовій війні. Так, попринизку археографічних видань присвяченихжиттю цивільного населення Славутчини підокупацією, діяльності партизанського з’єднанняім. Михайлова, націоналістичного підпілля, існу-вання таборів для радянських військовополоне-них в Славуті, авторський колектив Ковальчуків

продовжує залишатися на своїх прорадянськихпозиціях. Так, вся історія періоду нацистської оку-пації зводиться до відомого штампу «німецькірепресії та голокост = всенародна партизансько-підпільна боротьба», як результат поза увагою ав-торів опинилася як життя пересічного славутча-нина в роки окупації, так і друга «негероїчна»сторона життя та діяльності т.зв. «радянських під-пільників та партизан». Наприклад, автори обій -шли стороною той факт, що майбутній командирпартизанського з’єднання Антон Одуха з першихднів окупації активно співпрацював з німцями,був секретарем (!) засідання уповноважених пред-ставників сіл Стригани та Ріпища щодо створеннясільської управи та завідувачем освітнього відділуцієї сільської управи16. А утримувач підпільноїдрукарні Адам Скройбіж з серпня 1941 року пра-цював уповноваженим з заготівель при Славутсь -кій міській управі17. Врешті-решт, жодним словомавтори книги не обумовилися про існуючі супе-речності між керівниками радянського підпілля,про те, що вже у лютому 1942 року керівник Сла-вутського підпілля Михайлов звертає увагу на«бездіяльність тов. Одухи» вимагаючи від ньогота інших членів Славутської окружної підпільноїгрупи (утво реної у грудні 1941 року) перейти доактивних дій, «покінчити з вичікуванням»18.

Що цікаво ані в першому, ані в другому ви-данні авторський колектив Ковальчуків жоднимсловом не обумовлюється про існування підпіль-ної мережі ОУН в Славуті та діяльність Славут-ського повстанського району «Світанок» ланкиЗдолбунівського надрайону«4/4» військової ок-руги «Богун». Годі у рецензованій книзі знайтиінформації про те, що у 1941–1943 роках на базіСлавутської міської друкарні діяв осередокОУН(р), друкувалася націоналістична агітаційналітература19. І це при тому, що у 2016 році світпобачила збірка документів про діяльність ОУНта УПА на Славутчині.

14 Колективізація та голодомор на Славутчині. – С. 233, № 137; С. 264, № 163.15 Кочубей Володимир Іванович // Енциклопедія історії України. – К.: Наукова думка. 2008. – Т. 5 (Кон-

Кю). – С. 257; Шепетівське наукове товариство при ВУАН // Там само. – С. 631; Шепетівський окружнийкраєзнавчий музей // Там само. Т. 10. – С. 631.

16 Протокол засідання уповноважених сс. Стригани та Ріпища, 19 липня 1941 р. // Життя в окупації. Сла-вута і Славутчина в 1941–1943 рр. Збірник документів. – Київ-Хмельницький, 2014. – С. 28–29.

17 Наказ по Славутській міській управі № 3 від 8 серпня 1941 р. // Життя в окупації. Славута і Славутчинав 1941–1943 рр. – С. 45.

18 Джерела до історії партизанського з’єднання ім. Ф. М. Михайлова. Збірник документів. – Київ-Хмель-ницький: ПП Поліграфіст-2, 2015. – С. 16.

19 Націоналістичний рух Опору на півночі Хмельниччини (1943–1948). Збірник документів. – Київ-Хмельницький: ПП Цюпак А. А., 2016. – 260 с.

Врешті-решт не можна не згадати й той факт,що розділ присвячений історії табору для радян-ських військовополонених в м. Славута по сутіє рефератом зі статті «Система німецьких табо-рів для радянських військовополонених на тери-торії України (1941–1944 рр.)» опублікованій щеу 2011 році20.

Повоєнний період та період утвердженнянезалежної держави Україна представлений, яксумбурний набір непов’язаних фактів, розлогихцитат з місцевої преси та біографічних довідок.Наприклад, розділ «Місто у 1980–2000 рр.» фак-тично складається з: а) табличної інформації пронаселення міста у 1945–2000 роках; б) довідки зісторії родин Перуцьких та Зайонців за 1861–2004 рік (?!); в) табличної інформації про масо-вий виїзд євреїв у 1992–2001 роки; г) згадки проподії навколо розширення Хмельницької АЕС;ґ)довідки про історію синьо-жовтого прапоруУкраїни та його встановлення в Славуті; д) ре-феративної інформації про вибори 1991 року,створення Славутського товариства репресова-них громадян. Тобто, на думку С. та А. Коваль-чуків, саме ці факти є визначальними у розвит-кові міста за 20 років.

Подібну ж суміш фактів містить й розділ«Місто на початку ХХІ століття», до складуякого увійшли інформації про: а) всеукраїнськийреферендум щодо обмеження депутатської не-доторканості; б) перейменування вулиць міста;в) вручення сертифікату якості ВАТ «Славут-ський руберойдовий завод»; г) роботи по капі-тальному будівництву.

Фактично уявити цілісну картину розвиткуміста за період з 1945 по 2017 рік, на основі роз-відок С. та А. Ковальчук є не можливим. Аджепоза увагою залишилася, як історія військової

частини, яка довгий час була одним з місто ви-значальних факторів урбаністичного розвиткуСлавути та дала назву одному з мікрорайонів –Військовий, так і історія промислового занепадунаприкінці 1980-х років.

Останні розділи рецензованої книги – «Сла-вута – промисловий центр Хмельниччини»,«Медичні установи Славути», «Освітні установиСлавути», «Культура», «Засоби масової інфор-мації», «Громадські об’єднання, клуби, ради і то-вариства» – є збірками коротких довідок з історіїпідприємств та установ. Щоправда, інформаціяподається не рівномірно і не дозволяє скластичіткого уявлення про розвиток міста за доби не-залежності. Наприклад, з незрозумілих причин,розгорнуту інформацію про свою діяльність маєлише 17 з 27 громадських об’єднань та органі-зацій. Фактично оцінюючи останні розділиможна говорити про тенденційний підхід авто-рського колективу до написання історії рідногоміста, що звичайно погіршує й так невисокуякість книги.

Насамкінець, хотілося б звернути увагу навідсутність в книзі історії останнього десяти-річчя. Годі знайти інформацію про громадян-ський спротив періоду Помаранчевої революції,участь славутчан у подіях Революції гідності.Врешті-решт, як можна було не згадати про сла-вутчан, що захищають Вітчизну в зоні АТО?

Підсумовуючи дану рецензію виникаєпочуття жалю від того, що в краєзнавчійісторіо графії з’явилася нова робота сумнівноїнаукової вартості, що замість розкриття білихплям в історії одного з малих міст Південно-Східної Волині в обіг було запущено низкунових перекручень, неперевірених фактів тапомилок.

3 ’2018Владислав Берковський К Р А Є З Н А В С Т В О

234

20 Берковський В.Г. Система німецьких таборів для радянських військовополонених на території України(1941–1944 рр.) // Історія великих страждань. Нацистські табори для радянських військовополонених ум. Славуті на Хмельниччині: дослідження, документи, свідчення. – К., 2011. – С. 29–50.

235

Олександр Гуржій (м. Київ), Лариса Капітан (м. Ужгород)

З когорти репресованих бандуристів

Рец. на: Силка О.З., Синявська Л.І. Бандури пісня недоспівана… або суспільний викликМихайла Злобинця»: наукове видання. – Черкаси: видавець ФОП Гордієнко Є.І., 2017. – 246 с.

Національно-патріотична тематика науко-вих історичних досліджень значно актуалізува-лися в сучасних кризових умовах. Російськаагресія покликала до життя новий сплеск на-ціонального самоусвідомлення та осмисленнявласних культурних надбань. Тому зверненняавторами рецензованого видання до проблемиукраїнського бандурного мистецтва цілком від-повідає сучасним викликам.

Творчість виконавців набан дурі протягом століть та йсьогодні залишається унікаль-ним явищем українського со-ціокультурного середовища,однією із оригінальних візитокукраїнців у світі. Більше того,бандурне мистецтво відобра-жає складну панораму різноп-ланових тенденцій своєї епохи,тобто є транслятором історич-ної пам’яті. Воно репрезентуєнаціональну самобутність укра-їнців зі своєрідним віддзерка-ленням української «картинисвіту», з притаманним їй мо-рально-етичним характером.Бандуристи безумовно сприяли й збереженнютрадицій духовного життя народу, слугуючи по-казником національної ідентичності. Тому недивно, що народні співці неодноразово потрап-ляли в опалу пануючих на українських земляхімперій та ідеологій, фізично знищувались.

Так, встановлення в Україні більшовицькогорежиму зумовило витіснення або підміну тради-ційної бандури іншими інструментами (на кшталтбалалайки чи гармошки) та цензуру репертуаруспівців. Згодом контроль перетворився на то-тальне переслідування та репресії проти носіївназваної музичної традиції. Бандуристів звину-вачували в керівництві або участі у «контррево-люційній націоналістичній організації».

Однією із жертв радянської репресивної ма-шини став культурно-освітній діяч, поет, органі-затор і керівник ансамблю бандуристів, майстер

з виготовлення бандур, автор «Самовчителя грина кобзі або бандурі», збірника творів для цьогоінструменту Михайло Злобинець (кобзар До-монтович). Незважаючи на те, що його особис-тість була досить популярною у культурно-ос-вітніх колах України першої третини ХХ ст.,постать Злобинця залишається малодослідже-ною, а його ім’я нині згадують лише побіжно, уконтексті інших подій.

У зв’язку з цим книга членівНаціональної спілки крає знав -ців України, доктора історич-них наук, професора Черкасько -го національного університетуімені Богдана ХмельницькогоЛариси Синявської та канди-дата історичних наук, доцентаНаціонального університетухарчових технологій ОксаниСилки «Бандури пісня недоспі-вана… або суспільний викликМихайла Злобинця» має важ-ливе пізнавальне та практичнезначення. Автори унікальногокраєзнавчого дослідження наоснові ретельного опрацюван -

ня значного масиву архівних документів (біль-шість яких вперше введено до наукового обігу),спогадів та інших джерел висвітлили життєвийшлях Михайла Злобинця.

Джерельною основою книги стали різнома-нітні, хоча і нечисельні за видовою та змістов-ною ознакою, документи. Залежно від поход-ження, методу вивчення та форми відображенняісторичних реалій, слід виділити наступні видивикористаних джерел: неопубліковані архівнідокументи, які зберігаються у Державному ар-хіві м. Києва, Центральному державному архівівищих органів влади та управління України,Центральному архіві міністерства оборони Ро-сійської Федерації та Державному архіві Черка-ської області, матеріали особистого походження(спогади), звіти Золотоніського повітового зем-ства Полтавської губернії, літературна спадщина

236

М. Злобинця, довідникові видання Полтавськоїгубернії, агітаційні листівки громадсько-полі-тичної організації «Українська ЗолотоніськаГромада», секретарем якої був Михайло Олек-сандрович (такі агітки зберігаються у Росій-ській національній бібліотеці ім. М. Салтикова-Щедріна (м. Санкт-Петербург, Росія), примірникигазети «Вільне слово» (м. Золотоноша), ініціа-тором випуску якої був М. Злобинець, мате-ріали Золотоніського та Домонтівського крає -знавчих музеїв, світлини з приватних архівівзолотонісців.

Структура видання складається з: поперед-нього слова доктора історичних наук, профе-сора, завідувача кафедри українознавства На-ціонального університету харчових технологійН. Левицької «Феномен українського кобзар-ства»; переліку основних дат життя М. Зло-бинця, біографічного нарису про його особу,бібліографії праць митця (1905–2012 рр.), част -кової антології опублікованих студій та рецензійна них.

Слід наголосити, що автори, окрім спробиреконструкції життєвого, педагогічного, громад-ського та культурного життя М. Злобинця,вперше зібрали наявні тексти його музичної,педагогічної та науково-популярної спадщини(37 позицій). Підкреслимо, що переважна час-тина літературної спадщини М. Злобинця перед-руковується і подається у авторській редакції.

Позитивним, на нашу думку, є намаганняавторів книги сприяти набуттю читачами ком-плексних знань із проблем суспільно-політич-ного та культурно-освітнього руху на Золотоні-щині у період Національно-визвольних змаганьчерез персоналістичний вимір. Так, МихайлоОлександрович був не лише педагогом, письмен-ником і кобзарем, а й активним громадським дія-чем доби Української революції 1917–1921 рр.Він очолював товариство «Просвіта», заснувавгазети «Вільне слово» та «Вісті «Просвіти».Поряд з мистецькою діяльністю Михайло До-монтович опублікував кілька політичних праць:про доцільність автономії України, про здобуткиФранцузької революції, «Землякам малоросамод українців», «Нарис про Український рух вЗолотоніському повіті» та інші. У його поезіяхчасто відстоювалися українські державницькіідеали, а у репертуарі звучали пісні із сатироюна тогочасну судову систему. Неординарністьпостаті «інтелігентного кобзаря» звичайно не

могла не привернути увагу представників тота-літарної радянської системи. Вже наприкінці1920-х років Михайла Олександровича незаконнорепресували і незабаром стратили у заслан ні(1937 р.).

На нашу думку, представлене видання є ори-гінальною комплексною працею і важливимдоробком у справу відновлення історичної спра-ведливості щодо незаконно репресованих укра-їнських культурних і громадських діячів.

Безперечно позитивним моментом рецензо-ваної роботи є авторські коментарі. Вони вигля-дають логічними і необхідними у сприйнятті тарозумінні особливостей спадщини М. Злобинця.

Велике значення має ілюстративний мате-ріал – фотознімки та копії титульних сторіноквидань Михайла Домонтовича. При цьому значнуцінність мають, вміщені у виданні колективніфото, на яких можна побачити інших видатнихгромадських і політичних діячів, а також банду-ристів першої третини ХХ ст. Вони містять до-даткову інформацію для подальших науковихрозвідок.

Пропоноване видання Л. Синявської таО. Сил ки є вдалою спробою узагальнення чис-ленних друкованих напрацювань М. Злобинця,бібліографічними засобами представити йогобагатий творчий доробок.

Звичайно, годі чекати, що рецензоване ви-дання у повній мірі розкриває всі аспекти життяскладної, глибокої та багатопланової особис-тості Михайла Олександровича. Так, авториуникли окремих аспектів щодо визначення йокреслення ролі культурних осередків Золото-ноші, Домантова та Києва в процесі формуванняособистості М. Злобинця; висновків про впливкобзарської та культурно-громадської діяльностіМ. Злобинця на суспільну свідомість тогочас-ного суспільства, принаймні золотоніського таісторіографічних оцінок здобутків; М. Злобинцяв сучасній російській історіографії, зокрема участині поглядів на репресованих у 1930-ті рокиукраїнців.

Однак, зазначене не становить той компо-нент, без якого втрачається комплексне розу-міння процесів формування та особливостей ді-яльності багатопланової постаті М. Злобинця.

Автори-укладачі планують розширювати тапоглиблювати своє дослідження у кількох на-прямах. По-перше, це ознайомлення науковогота громадського загалу із життям, громадською

3 ’2018Олександр Гуржій, Лариса Капітан К Р А Є З Н А В С Т В О

З когорти репресованих бандуристів

237

діяльністю та творчими здобутками сестри Ми-хайла Олександровича – Марії ОлександрівниЗлобинець, у заміжжі Лук’яненко (1891–1960 рр.).А це варто здійснити, бо вона, закінчивши жі-ночу гімназію в Золотоноші, вступила до при-ватного жіночого медичного інституту в Києві,згодом – до Київського інституту народної ос-віти, де спеціалізувалася з історії. Після Другоїсвітової війни викладала математику в гімназіїу таборі для переміщених осіб біля Мюнхена.З уст старших жінок з різних частин України, якіперебували в таборах, записала казки, деякі зних опублікувала під назвою «Українські на-родні казки» (Новий Ульм, 1947). У 1948 р. пе-реїхала в Сполучене Королівство і поселилася впівнічно-західній Англії. Спочатку жила в Прес-тоні, а відтак у Рочдейлі. У 1949 р. ініціюваластворення в Рочдейлі гуртка Організації Україн-ських Жінок у Великій Британії (ОУЖ), і сталапершою головою гуртка, який очолювала про-тягом трьох років. У співпраці з о. Юстином Гір-няком і Антоном Лук’яненком, з червня 1950 р.до 1952 р. запровадила у власному домі першийу Сполученому Королівстві суботній україн-ський дитячий садок. У 1954–1955 рр. вона вжеперша вчителька суботньої школи українознав-ства при відділі СУБ у Рочдейлі, проводила ко-роткі курси для виховательок українських дитя-чих садків (1954 р. у Бері, 1957 р. в Рочдейлі),а також була автором допоміжних матеріалів здошкільного виховання. На додаток до виховноїроботи з дітьми, у 1952–1953 рр. в Рочдейлі чи-тала лекції з історії України для дорослих сту-дентів Інституту Заочного Навчання (заснова-ного Українським Вільним Університетом).

По-друге – це відновлення персональногосписку тих золотонісців, які розділяли захоп-лення Михайла Олександровича грою зі співами

на бандурі. Адже на переконання сучасних музи-кознавців ансамбль М. Злобинця у 1920–1923 рр.досягнув значного мистецького рівня і виховавбагато досвідчених бандуристів, які потім сталиорганізаторами та керівниками самодіяльних ко-лективів. На сьогодні О. Силка та Л. Синявськапрацюють над вивченням біографії одного ізучнів М. Злобинця – Марка Васильовича Міша-лова (1903–1995 рр.) – науковця, викладача, ви-давця, знавця бандурної музики і справи. Такожмаємо інформацію ще про одного учня М. Зло-бинця Павла Носяру, який після подій Другоїсвітової війни проживав у Австралії, в Мель-бурні.

Варто зазначити, що 7 вересня 2018 р. зарішенням конкурсної комісії з присудженняЧеркаської обласної краєзнавчої премії іменіМихайла Максимовича рецензована монографіябула визнана кращою у номінації праць колек-тивних авторів. У свою чергу, О. Силка та Л. Си-нявська виступили ініціаторами встановленнямеморіальної дошки Михайлу Злобинцю у м.Золотоноша Черкаської області, вшановуючийого внесок у розвиток кобзарського мистецтвата здобутки на педагогічній ниві.

Підсумовуючи стислий огляд даного ви-дання, хотілося б ще раз наголосити, що воно євагомим доробком у справі вивчення історіїЗолотоніщини в цілому, гарним поповненнямбіографістики України, вдалим з’ясуванням дея-ких малодосліджених аспектів бандурознавства,а також принциповою конкретикою розкриттяпроблеми репресованих українських культурнихта громадських діячів. Рецензована праця справ-ляє позитивне враження і ретельністю підібра-них документальних матеріалів, достовірністюта ґрунтовністю історико-біографічного нарису,а також вмілим оформленням.

Книга складається з двох частин. Перша час-тина присвячена проблемам сучасного біогра-фізму – наукового біоісторіопісання. Автор роз-глядає значну низку питань теорії, методології тадослідницької практики біографіч но го жанру:аналізує інституціональний статус біографіки,біографістики, нової біографічної історії (новоїбіографіки), акцентуалізує проблеми категорі-ального апарату сучасного біографізму, розгля-дає можливості використання різних біо-понятьв єдиному дослідному просторі з урахуваннямусвідомлення вихідних наукових традицій.

Проаналізовано проблеми наратизації, сце-нарізації біографічних текстів, питання про дует«автор-герой», тезаурусний підхід у біо-дослід-женнях, про категорії – предмет/об’єкт, метод/під-хід, біо-факт/біо-джерело тощо. Основний ак-цент зроблено на вивчення проблеми оновленнябіоісторіографії, самобутньої сфери історіогра-фічних і біографічних досліджень, що затверди-лася в українській науці з 70–80-х рр. ХХ ст. зісвоїм ім’ям і дослідним полем, яка включає весьспектр історії життя і творчості істориків.

Проаналізований спектр інтелектуальнихстратегій у різних областях соціогуманітарис-тики спрямовано на евристичні продуктивні ідеї,що орієнтують на радикальне оновлення дослід-ницького інструментарію біоісторіографії. Різ-

номаніття біографічних моделей, запропонова-них за останні роки в біографічній літературі,доповнені авторською моделлю біоісторіогра-фічного аналізу. Автором запропоновано варі-анти структури джерельної бази біоісторіогра-фічних досліджень. Ідея симбіозу традиційнихформ і радикально-революційних підходів з нео-сяжного полідисциплінарного поля, з «східних»і «західних» наукових просторів, яка народжу-ється на перехресті інтелектуальних стратегій, –головний, на думку автора, орієнтир для онов-леного процесу біоісторіографії, реактуалізаціїі ресемантізації цього традиційного для вітчиз-няної науки поняття.

Друга, більш об’ємна, частина книги – проек -ція теоретико-методологічних ідей, заявлених упершій частині, у сферу дослідницької практики.Ця частина має власне краєзнавчий характер:автором представлена галерея портретів вчених-істориків, професорів Одеського (Новоросій-ського) університету (1865–1920): О. Г. Брікнера,О. І. Маркевича, Є. М. Щепкіна, Є. П. Трифільєва,В. Е. Крусмана, А. В. Флоровського, П. М. Біціллі.Обрана форма – біоісторіографічний етюд, метаякого – створити образ історика, використо-вуючи певний контекст, різні композиційні варі-анти біо-матеріалу та застосовуючи конкретнийбіографічний ключ.

Валерій Левченко (м. Одеса)

У пошуках біографічного ключаРец. на: Попова Т. М. «Жизнеописание ученого-историка на перекрестке историографических

традиций. Теория. Методология. Практика» (Одесса: Бондаренко М. А., 2017. – 456 с.

Краєзнавча портретистика, не -від’єм на складова сучасних історич-них досліджень, нерозривно пов’я за наз біографістикою – історичною дис-ципліною, яка швидко розвиваєтьсяв сучасній Україні. Саме проблемамбіографічного жанру в теоретично -му і конкретно-дослідному аспектахпри свячена нова моно гра фія профе-сора Одеського національного уні-верситету імені І.І. Мечникова, відо-мого історіографа Т.М. Попової –«Жизнеописание ученого-историкана перекрестке историографиче-ских традиций. Теория. Методоло-гия. Практика» (Одесса: БондаренкоМ.А., 2017. – 456 с.).

238

239

Для О.Г. Брікнера – це проблеми дисціпліна-ризації історіографії і джерелознавства та йогороль у цьому процесі; для О.І. Маркевича – йогодоля та особистісні якості, спроектовані на йоготворчість; для Є. М. Щепкіна – його «інтелігент-ський максималізм» і «дволикість» життєдіяль-ності як представника університетської науки тагромадського трибуна; для Є.П. Трифільєва –сумлінна праця університетського викладача; дляВ.Е. Крусмана – подвижництво вченого, відомогоглобальною ідеєю; для А.В. Флоровського – збе-реження традицій вітчизняної університетськоїнауки в еміграції; для П.М. Біціл лі – створеннявласного унікального світу всупереч долі.

Кожен з етюдів, виходячи з його біо-ідеї, за-сновано на конкретному біо-підході: проблемно-орієнтованому (О.Г. Брікнер, О.І. Маркевич,Є.М. Щепкін, А.В. Флоровський), проблемно-діахронічному (Є.П. Трифільєв, В.Е. Крусман),мозаїчно-фрагментарному (П.М. Біціллі). В остан-ньому випадку – кожен з фрагментів – певна

грань, в тій чи іншій мірі висвітлює невичер-пний багатогранник особистості вченого та йогожиття. Різні варіанти застосування біографічнихелементів націлені на конкретний вияв образ-ності – авторського «прочитання» індивідуаль-них доль та творчої спадщини.

Крім персонологічно орієнтованих етюдів,дано абрис дисциплінарної спільноти русистів уНоворосійському університеті на рівні кафед-ральної корпорації.

Краєзнавча специфіка теми книги отрималабагатоаспектне висвітлення: особистісне (у томучислі етнічну самоідентифікацію), корпоративне(специфіка складу кафедри російської історії вНоворосійському університеті), проблемно-до-слідницьке (діапазон і еволюція проблематики)та ін.

Книга Т.М. Попової, безумовно, стане у на-годі й буде корисна всім, хто цікавиться пробле-мами біографічного жанру, регіональної істо-ріографії та краєзнавчої портретистики.

Юрій Кочубей (м. Київ)

Серйозна книга про важливеРец. на: Михайло Якубович «Іслам в Україні: історія і сучасність». –

Вінниця: ТОВ «Нілан-ЛТД». – 2016. – 264 с. Бібліотека сходознавства.Український центр ісламознавчих досліджень.

Бурхливі події в світі, насамперед, в країнах Азії таАфрики викликали пожвавлення серед сходознавців у нашійкраїні, частіше стали з’являтися менші і більші за розміромпублікації, в тому числі і особливо ті, що стосуються до на-ближеного до наших кордонів регіону – Близького і Серед-нього Сходу. Інтерес викли кають не тільки політика, істо-рія, література, мистецтво народів, що його населяють,а й релігія ісламу, панівна в цьому регіоні. Не меншийінтерес викликають стосунки нашої держави з країнами, десаме іслам виступає найбільш поширеною релігією.

У фазу відродження вступило наукове сходо знавствоза участю всесвітньовідомого сходознавця акад. ОмелянаПріцака: працює в системі НАНУ Інсти тут сходознавстваім. А.Ю. Кримського, в НаУКМА роз гортає діяльність На-уково-інформаційний центр ім. О. Пріцака, налагоджено ви-вчення східних мов в ряді університетів країни. Що сто-сується історії ісламської релігії та її побутування вУкраїні, на прилавках книгарень бачимо все більше різногороду публікацій, стосовно деяких аспектів мусульманства.

Недавно було засновано Український центрісламознавчих досліджень у Національномууні верситеті «Острозька академія», де молодівчені розробляють питання ісламу та семіто -логії.

Відповідаючи на потреби часу, відомий вжеісламознавець з Острозької академії Михайло Яку -бович створив справді узагальнюючу книгу «Ісламв Україні: історія і сучасність». Зі слів, сказанихвище, ясно, що вона на часі, актуальна як ніколи.

У пошуках біографічного ключа

3 ’2018Юрій Кочубей К Р А Є З Н А В С Т В О

240

Автор книги виступив зі своєю публікацієюне як новачок, цьому передувала тяжка, алеразом з тим і захоплююча робота, що включалакапітальне вивчення арабської мови, стажу-вання у важливих наукових центрах США, По-льщі, Саудівської Аравії. А також виснажливаробота над повним перекладом священноїкниги мусульман – Корану, вперше безпосеред-ньо з арабської мови на українську, за що одер-жав відзнаку короля Саудівської Аравії Фагда.Він автор кількох праць з питань доктрини іфілософської думки та історії ісламу, перекладівпраць мусульманських мислителів. Останнімийого працями, що привернули увагу фахівців,слід назвати «Філософська думка Кримськогоханату» (К., 2016), «Велика Волинь і Мусуль-манський Схід» (Рівне, 2016), «Від Майдану доАТО: українські мусульмани в умовах вій-ськово-політичної кризи (2013-2016)» (Вінниця,2017). Автор розглядає іслам як не щось абсо-лютно відрубне від історії українського народу,а як свого роду інтегральну частину його існу-вання на теренах нинішньої України. Спершувін відзначає постійну присутність такого фено-мену як мусульманство від початків історії Русіі при тому вміло поєднує життя мусульман в Ук-раїні з історією цілого мусульманського світу,вказуючи, що іслам в Україні був і залишається,в тій чи іншій мірі, невід’ємною частиною му-сульманської громади всього світу. Йому вда-лося розшукати в різних рукописозбірнях світудесятки свідчень інтелектуальних контактів міжкримськими татарами та іншими ісламськимиетносами, а також країнами Близького Сходу,Центральної Азії, Кавказу і Поволжя. Висновкидослідника завжди ґрунтуються на фактах/тек-стах, котрі дійшли і знайдені до наших днів, якіпереконливо доводять, що «Кримський улус» незавжди був закутиною великого ісламськогосвіту, а брав участь у творенні славетної іслам-ської цивілізації. Досить ознайомитися з розді-лами «Ісламська наука і освіта в Криму», «Ісламу одеських степах: Єдісан і Буджак», «Західнітатари на Волині», щоб переконатися в тому,що, так би мовити, українська мусульманськагромада теж причетна до розвитку мультинаціо-нальної ісламської цивілізації. Автор вважає,що іслам в Україні не є чимось чужим. Подібневідчувається в писаннях багатьох авторів За-ходу, що використовують в своїх нечистих ціляхдеякі політичні демагоги і ксенофоби. Як сві-

жий приклад, можна навести передвиборну агі-тацію партії «Німеччина без мусульман»; колинамагаються стверджувати, що іслам «чужий уНімеччині», хоча новітня історія свідчить, щоце зовсім не так.

Наші громадяни, на жаль, ще мало знаютьоб’єктивну, позбавлену іноземно-імперськихнашарувань, історію своєї землі і досі залиша-ються під впливом трафаретних поглядів, ус-падкованих з фольклору та творчості поетів іпрозаїків пізнього романтизму, в тому числі на-шого великого поета Тараса Шевченка, коли наперший план вийшли проблеми національно-визвольної боротьби з конкретними ворогами,поневолювачами. В Західній Європі все це за-кінчилося, а продовжувало жити в творах авто-рів Східної Європи та Балкан. На Заході творипро Хрестові походи, Реконкісту та османськузагрозу поступово змінилися пошуками новихгоризонтів під впливом ідей Просвітництва.Росія вела загарбницькі війни на Сході – Кавказ,Центральна Азія – і тому російських авторівамериканська вчена польського походження ЕваТомпсон влучно назвала «трубадури імперії».Наш, український погляд було точно і ясно ви-кладено в глибоких об’єктивних працях акад.І.М. Дзюби.

Автор цілком логічно приділив увагу та-кому явищу як «богословське сходознавство»,тобто участь українських вчених в протиіслам-ській полеміці, яка мала місце в Європі у зв’язкуіз загрозою з боку Османської імперії. Зупи-нився на історії перекладу українською мовоютвору православного арабського полеміста Тео-дора Абу Курри (750-бл. 829) в Острозі. Одинз підрозділів він назвав «Алькоран» ІоаникіяГалятовського (1683): перша сходознавча працяв Україні». У цій праці йшлося про спросту-вання 12 питань стосовно вчення Мухаммеда,відомості про яке бралися з не завжди досто-вірних західноєвропейських публікацій. «Пев-ною мірою це була дискусія з ісламською тра-дицією в тому розумінні, яке пропонувалиєвропейські джерела», пише автор (с. 192). Чи-мало місця відводиться й історії перекладу тек-сту Корану в Росії. На жаль, дослідник занадтопіддався впливу створеної ненадійними авто-рами «версії» щодо походження А.Ю. Крим-ського і не показав справжнього значення йогокопіткої роботи над Кораном та ісламістичноюпроблематикою, що були внеском і в російське

241

сходознавство. Не завадила б і добре відома ци-тата про те, що Лев Толстой «вивчав Коран поКримському». Книга М. Якубовича створює се-рйозну основу для подальшого вивчення Свя-щенної Книги мусульман у нашій країні, тимбільше, що вже на стор. 216 він дає об’єктивнуоцінку науковій діяльності Агатангела Крим-ського, хоча надибуємо і тут різного роду неточ-ності. Не міг не згадати автор і львів’янина запоходженням Мухаммеда Асада (1900–1992),автора одного з перекладів Корану англійськоюмовою, дипломата Ісламської Республіки Па-кистан, якого поважають і коментують в му-сульманському світі.

На нашу думку, автор міг би уділити більшемісця постаті Ісмаїл-бея Гаспринського (1851–1914), роль якого у відродженні мусульман-ських народів Росії, і не тільки, ще належнимчином не поцінована: свого часу він став у рядутих діячів ісламу, котрі розпочали процес від-родження мусульманського світу всупереч воліБританської, Російської та Османської монар-хій, що вбачали у цьому процесі загрозу своїмпозиціям, своїм можливостям контролю над ве-личезними територіями з родовищами гідрокар-бюрантів, які вже на той час стали набуватигеостратегічного значення.

Останні розділи книги М. Якубовича внеслипевну ясність в історію ісламу в нашій країнівже в останні роки, після проголошення Украї-ною незалежності. Ним згадані всі організації,які існували і ще існують в Україні. Період цей

вимагає глибокого вивчення, яке хоч і не дужеактивно здійснюється у нашій системі наукиі освіти, але піднятися на повний зріст йомуне дають. У своїй праці автор спирається насерйозну джерельну базу, в тому числі й араб-ською, кримськотатарською і турецькою мова -ми, особливо цінним є те, що автор використавдокументацію і поточну інформацію щодо подійсьогодення. Цілком справедливо підкреслю-ється в книзі роль організацій, що об’єднуютьмусульман-громадян України і ведуть важливупросвітницьку роботу (Альраїд, ДУМ та ін.),йдучи шляхом поміркованого ісламу (васатийя).Закінчує автор книгу такими словами: «На сьо-годнішній день можна впевнено констатувати,що іслам став невід’ємною частиною україн-ського суспільства, а мусульманські громадипосіли гідне місце серед інших релігійних кон-фесій».

Монографія М. Якубовича проявляє слідипоспіху: повтори, русизми, стилістично незу-гарні фрази, що можна виправити при редагу-ванні.

Наукове значення монографія має і тому,що споряджена необхідним академічним апа-ратом: у ній є хронологічні таблиці, словникісламської релігійної термінології, перелікджерел та літератури. Помічними будуть і ре-зюме англійською та арабською мовами. Надіє-мось, у наступному виданні буде й іменнийпокажчик.

Серйозна книга про важливе

242

Про авторів

Бабенко Людмила Леонідівна – доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри історії УкраїниПолтавського національного педагогічного університету ім. В.Г. Короленка. E-mail: [email protected]

Бажан Олег Григорович – кандидат історичних наук, старший науковий співробітник відділу дер-жавного терору радянської доби Інституту історії України НАН України. E-mail: [email protected]

Берковський Владислав Георгійович – кандидат історичних наук, директор Центрального держав-ного кінофотофоноархіву України ім. Г.С. Пшеничного. E-mail: [email protected]

Бетлій Олена Вячеславівна – кандидат історичних наук, доцент кафедри історії Національногоуніверситету «Києво-Могилянська академія», дослідниця Центру міської історії ЦСЄ у Львові.E-mail: [email protected]

Бова Ірина Сергіївна – завідуюча науково-дослідним сектором «Музей історії лісового господар-ства Середньої Наддніпрянщини» Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав».E-mail: [email protected]

Богатир Микола Миколайович – методист з питань розвитку туризму районного будинку культуриПереяслав-Хмельницької районної державної адміністрації. Е-mail: [email protected]

Великочий Володимир Степанович – доктор історичних наук, професор, член-кореспондентАкадемії туризму України, декан факультету туризму Прикарпатського національного університетуімені Василя Стефаника.

Верменич Ярослава Володимирівна – доктор історичних наук. професор, завідувач відділомісторичної регіоналістики Інституту історії України НАН України. E-mail: [email protected]

Власенко Світлана Іванівна – кандидат історичних наук, завідувач відділом використання інформаціїдокументів Центрального державного архіву громадських об’єднань України. E-mail:[email protected]

Гай-Нижник Павло Павлович – доктор історичних наук, завідувач відділу історичних студійНауково-дослідного інституту українознавства НАН України (м. Київ). E-mail: [email protected]

Гончар Михайло Васильович – кандидат педагогічних наук, начальник управління освітиКаховської міської ради.

Гуржій Олександр Іванович – доктор історичних наук, професор, головний науковий співробітниквідділу історії України середніх віків та раннього нового часу Інституту історії України НАН України.E-mail: [email protected]

Денисенко Галина Григорівна – кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Центрудосліджень історико-культурної спадщини України відділу історії України другої половини ХХ століттяІнституту історії України НАН України. E-mail: [email protected]

Дмитрук Володимир Іванович – кандидат історичних наук, старший науковий співробітник відділуісторичної регіоналістики Інституту історії України НАН України. E-mail: [email protected]

Добржанський Сергій Олександрович – кандидат історичних наук, доцент кафедри історії УкраїниЧернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. E-mail: [email protected]

Жиленкова Ірина Миколаївна – доктор історичних наук, професор кафедри історії та етнополітикифакультету української філології та літературної творчості імені Андрія Малишка Національногопедагогічного університету імені М. П. Драгоманова. E-mail:[email protected]

Золотарьов Вадим Анатолійович – кандидат технічних наук, доцент Харківського національногоуніверситету радіоелектроніки. E-mail: [email protected]

Ісаєва Анна Сергіївна – магістр історії Національного університету «Києво-Могилянська академія»,магістр Східноєвропейських студій Варшавського університету.

Про авторів

243

Капітан Лариса Іванівна – доктор історичних наук, професор кафедри історії України Ужгород-ського національного університету. Е-mail: [email protected]

Коваленко Оксана Валентинівна – кандидат історичних наук, доцент, науковий співробітник Інститутукерамології – Відділення Інституту народознавства НАН України, докторантка кафедри історії України По-лтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка. Е-mail: [email protected]

Кочубей Юрій Миколайович – кандидат філологічних наук, провідний науковий співробітникІнституту сходознавства ім. А.Ю. Кримського НАН України. Е-mail: [email protected]

Кудінов Дмитро Валерійович – доктор історичних наук, доцент, професор кафедри професійноїосвіти та менеджменту Сумського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти.Е-mail: [email protected]

Левченко Валерій Вілерійович – кандидат історичних наук, доцент Одеського національногоморського університету. Е-mail: [email protected]

Лисий Ігор Олегович – аспірант кафедри готельно-ресторанної і курортної справи факультетутуризму Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника. Е-mail: [email protected]

Лупандін Олексій Ігоревич – молодший науковий співробітник відділу історії Української революції1917-1921 рр. Інституту історії України НАН України. E-mail: [email protected]

Мех Наталія Олександрівна – доктор філологічних наук, професор, провідний науковий співро-бітник Інституту української мови НАН України. Е-mail: [email protected]

Милько Володимир Іванович – кандидат історичних наук, старший науковий співробітниквідділу історії України ХІХ – початку ХХ ст. Інституту історії України, прес-секретар НСКУ.Е-mail: [email protected]

Проців Олег Романович – кандидат наук з державного управління, докторант Львівського регіо-нального інституту державного управління Національної академії державного управління при Прези-дентові України. Е-mail: [email protected]

Реєнт Олександр Петрович – член-кореспондент НАН України, доктор історичних наук, заступникдиректора Інституту історії України НАН України, голова НСКУ. E-mail: [email protected]

Савчук Надія Іванівна – кандидат педагогічних наук, доцент кафедри іноземних мов і країно - знавства факультету туризму Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.E-mail: [email protected]

Скорик Михайло Тихонович – член Національних Спілок письменників і журналістів України.

Столярчук Богдан Йосипович – професор кафедри музичного фольклору інституту мистецтвРівненського державного гуманітарного університету. E-mail: [email protected]

Студінський Володимир Аркадійович – доктор сторичних наук, професор Київського національ-ного університету імені В.Гетьмана. E-mail: [email protected]

Шакула Валентина Миколаївна – молодший науковий співробітник Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав». E-mail: [email protected]

Шарабуряк Лариса Юріївна – завідувач відділу краєзнавства ЧОУНБ ім. Михайла Івасюка.

Фульмес Владислав Степанович - аспірант спеціальності «Історія та археологія» історичного факуль-тету Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. E-mail: [email protected]

244

До уваги авторів!РеДАКЦІйНІ ВиМОГи ДО ПУБЛІКАЦІй

1. Загальні вимогиДо друку приймаються наукові статті, доповіді і повідомлення, публікації документів і пам’яток,

історичні довідки, бібліографічні та джерелознавчі огляди, рецензії на нові видання, повідомленняпро наукові події й заходи українською або англійською мовами.

Обсяг рукописів – не більше 1,5 авторського аркуша (1 авторський аркуш – 40 000 друкованихзнаків (включаючи пробіли між словами, розділові знаки, цифри тощо)).

Подані на розгляд редакційної колегії статті (доповіді, повідомлення) мають відповідати вста-новленим вимогам і містити такі необхідні елементи: постановка проблеми у загальному виглядіта її зв’язок із важливими науковими чи практичними завданнями; аналіз останніх досліджень іпублікацій, в яких започатковано розв’язання даної проблеми і на які спирається автор; виділенняневирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується стаття; формулюванняцілей статті (постановка завдання); виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрун-туванням отриманих наукових результатів; висновки з дослідження і перспективи подальшихрозвідок у визначеному напрямі.

Кожна стаття має містити метадані. Вони публікуються у виданні, на сайті видання і зберіга-ються в інформаційних і наукометричних базах. Метаданими є:

УДК – подають окремим рядком, ліворуч перед відомостями про авторів.Відомості про автора (авторів) вказують праворуч над назвою публікації (команда – вирів-

нювання по правому краю тексту) із зазначенням імені / ініціалів і прізвища; рядком нижче – на-укового ступеня і вченого звання; посади, місця роботи (повна назва); ще рядком нижче – населеногопункту (в дужках), де живе або працює автор, назви країни, e-mail. Усі відомості наводять у назив-ному відмінку. Ім’я автора (авторів) виділяють жирним та курсивним накресленням.

Назву публікації подають прописними (заголовними) літерами жирним накресленням однимабзацом (команда – вирівнювання по центру тексту). Якщо публікацію подано частинами в кількохвипусках видання, її назву змінювати не дозволено. Окрім того, у підрядковій примітці до назвипублікації потрібно наводити відомості про її продовжування чи закінчення («Продовження (За-кінчення). Початок див. …» (і наводять номер (и) випуск (-ів) видання, в якому було надрукованопопередні частини цієї публікації).

Анотацію розміщують перед текстом публікації після її назви. Обсяг – не більше 250 слів (до1500 знаків із пробілами; приблизно 0,5 сторінки). Рекомендовані пункти анотації:

– мета / завдання дослідження;– методологія / методи / наукові підходи; – основні результати дослідження;– перспективи подальших студіювань;– практичне значення досягнутих результатів, вплив на суспільство, політику;– оригінальність дослідження.Ключові слова (від трьох до восьми) подають окремим рядком після анотації, позначаючи

«Ключові слова» (ці два слова виділяють жирним та курсивним накресленням). References – окрема складова частина публікації. Це список використаної літератури та опуб-

лікованих джерел в абетковому порядку, виконаний латинським шрифтом. У цьому блоці повторю-ють посилання на латинськомовні праці та наводять кириличні видання у транслітерованому ви-гляді. Наявні в статті посилання на архівні джерела – не включають. References подають наприкінціпублікації після основного тексту, позначаючи назву прописними (заголовними) літерами жирнимнакресленням.

Список літератури та джерел у блоці References має бути оформлений відповідно до міжнарод-ного стандарту з переліку міжнародних стилів оформлення публікацій APA (American PsychologicalAssociation (APA) Style), коли рік публікації наводиться у круглих дужках після імені автора.

Редакційні вимоги до публікацій

245

Оформити цитування відповідно до стилю APA можна на сайті онлайнового автоматичногоформування посилань:

– http://www.bibme.org/apa/book-citation/manual (Generate APA citations for Books).Для оформлення кириличних цитувань необхідно транслітерувати: а) імена авторів; б) назви

видань; в) назви статей; варіант: наводиться авторський англійський варіант назви статі, якщо віннаявний у публікації.

Рекомендовані онлайнові транслітератори можна знайти за адресами:http://litopys.org.ua/links/intrans.htm (Транслітератор з української на порталі «Ізборник»);http://translit.net/ru/gost-7-79-2000/ (Транслітератор з російської за ГОСТ 7.79-2000).При транслітеруванні необхідно звернути увагу на написання прізвищ авторів латини-

цею! У більшості сучасних видань наявні назви та прізвища авторів англійською мовою. Транслі-терацію прізвищ здійснюють відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 55 від 27січня 2010 р. «Про впорядкування транслітерації українського алфавіту латиницею».

Назви періодичних видань (журналів) потрібно наводити відповідно до офіційного латин-ського написання за номером реєстрації ISSN (можна перевірити на сайті журналу або в науковихонлайнових базах – elibrary.ru, sciencedirect.com, «Наукова періодика України» та багатьох інших).

У блоці References наприкінці кожного бібліографічного запису в квадратних дужках необхідновказувати англійською мовою мову оригіналу видання [in Ukrainian] [in English] [in Russian].

Метадані пунктів 2, 3, 4, 5 потрібно подавати трьома мовами (українською, англійською таросійською).

2. Вимоги до оформлення текстуТекстовий редактор – не нижче Microsoft Office 2003, шрифт – Times New Roman, кеґль – 14,

міжрядковий інтервал – 1,5, береги – всі по 2 см, абзацний відступ – 1,27 см. Формат файлу – .DOC,.DOCX або .RTF. Якщо під час набору статті були використані нестандартні шрифти, необхіднообов’язково повідомити їх повну назву або надати сам шрифт (стандартне розташування в ОС Win-dows: локальний диск C:/Windows/Fonts).

Текст потрібно набирати без переносів слів. Абзацні відступи форматувати за таким алгорит-мом: виділити необхідний текст; у діалоговому вікні «Абзац» виставити такі параметри: вирівню-вання – по ширині, відступ справа – , відступ зліва – , інтервал перед – 0 пт, інтервал після – 0 пт,міжрядковий інтервал – 1,5 рядка, відступ першого рядка – 1,27 см. Заборонено форматувати абзациза допомогою пробілів і табулятора.

Таблиці створювати автоматично через меню «Таблиця – Вставити таблицю» й нумерувати по-слідовно. Праворуч над назвою таблиці розміщувати напис «Таблиця» із зазначенням її номера (ви-діляти курсивним накресленням). Назву таблиці наводити посередині сторінки симетрично до тек-сту, виділивши жирним накресленням. На всі таблиці мають бути посилання у тексті («табл. ….»,«у табл. …», «див. табл. …»).

Ілюстрації до тексту подавати окремими файлами у форматі .JPEG з послідовною нумерацієюарабськими цифрами та підписом. Посилання на ілюстрації в тексті вказувати їх порядковим но-мером («рис. …», «фото …», «схема …»).

При набиранні тексту слід дотримуватись таких загальних норм:Між словами ставити тільки один пробіл.Розрізняти тире (–) та дефіс (-). Дефіс – це знак, що з’єднує частини складних слів. Під час

друку має позначення маленької горизонтальної рисочки (-), та не відокремлюється пробілами відслів. Тире – це розділовий знак, що вживається для позначення прямої мови, пауз, перед це (це є),оце, то, ось (це) значить. Тире у тексті обов’язково з обох боків відділяють пробілами.

Не відділяти від попередньої цифри знак градуса, мінути, секунди, процента (25°; 5'; 30''; 77%).Відділяти нерозривним пробілом (одночасне натискання клавіш Ctrl+Shift+Пробіл) знаки і лі-

тери на означення томів, частин, параграфів, пунктів, номерів сторінок тощо від наступної цифри(Т. 7; ч. 23; § 5; № 34; С. 28–30); загальноприйняті позначення одиниць виміру від попередньоїцифри (45 пуд.; 150 грн; ; 6 млн; 45 тис.).

References

Відділяти нерозривним пробілом ініціали та прізвище (В. А. Лавренов); скорочення післяпереліків (типу і т. п., і т. д.), перед іменами та прізвищами (п. Наталка, ім. В. Винниченка), передгеографічними назвами (м. Чернівці, с. Моринці, р. Золота Липа).

Скорочення типу 80-ті, 2-го друкувати через нерозривний дефіс (одночасне натискання клавішСtrl+Shift+Дефіс).

Лапки використовувати у варіанті “ ”.Апостроф має виглядати так – ’.Використовувати арабські чи римські цифри згідно з традицією.Дати подавати через тире без пробілів. Перед скороченнями р., рр., ст. ставити нерозривний

пробіл. Якщо дати наводити в дужках, то «рр.» не писати (1861 р., 1945–1947 рр., (1945–1947), ХV–XVIII ст.). У сполученнях на означення десятиліть між датами ставити тире з пробілами: 40-х – 50-х рр., 1940-х – 60-х рр. Роки, що не збігаються з календарними, подавати через похилу риску(1997/98 навчальний рік; 2012/13 бюджетний рік).

Часові та числові інтервали оформляти через тире без пробілів (липень–серпень; 36–44).У цифрових даних, що включають більше п’яти цифр, після кожних трьох цифр ставити не-

розривний пробіл (13 255; 457 357; 46 532,5 кг.)Будь-які зроблені автором уточнення, коментарі, виділення тощо, які вставляють у цитату,

слід оформляти за таким шаблоном: [текст. – Авт.].

3. Вимоги до оформлення приміток і бібліографічних посиланьРізного роду змістові примітки (коментарі, уточнення, «ліричні відступи» від основної теми

тощо) оформляти за допомогою посилань автоматично внизу відповідної сторінки (діалогове вікно«Виноски» з параметрами: виноски – внизу сторінки; формат – інший – символ зірочка (*;**;***)).

Бібліографічні посилання (бібліографічні примітки) розміщувати посторінково автоматично(діалогове вікно «Виноски» з параметрами: виноски – внизу сторінки; формат номерів «1, 2, 3,…»;нумеровані списки – продовжити). Знак виноски ставити перед розділовим знаком (двокрапкою,крапкою з комою, комою, крапкою), а не після нього.

Бібліографічне посилання – сукупність бібліографічних відомостей про цитований, розгля-дуваний або згадуваний у тексті інший документ / твір, що необхідні й достатні для його загальноїхарактеристики, ідентифікації та пошуку. Бібліографічні посилання потрібно оформляти згідно звимогами, встановленими у ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Бібліографічний запис. Бібліографічний опис.Загальні вимоги та правила складання», але з певними відмінностями.

Бібліографічне посилання має містити наступні елементи: прізвище та ініціали автора (авторів); заголовок документа; відомості, що відносяться до заголовка (монографія, записки, збірник тощо); відомості щодо відповідальності – інформація про осіб та організації, які брали участь у ство-

ренні описуваного видання (вказуються укладачі, відповідальні редактори, перекладачі тощо);відомості про видання – інформація про зміни й особливості даного видання стосовно попе-

реднього видання цього ж твору (наприклад: Вид. 10-е, перероб. і доп.);вихідні дані (місце, видавець, рік видання);відомості про серію (номер журналу, випуску, тому);сторінки, на які зроблено посилання або загальна кількість сторінок (при посиланні на весь до-

кумент).Прізвища авторів виділяти курсивним накресленням. Прізвище передує ініціалам. Між ініціа-

лами, а також між ініціалами і прізвищем ставити нерозривний пробіл. Окремі блоки бібліогра-фічного посилання розділяти крапкою з тире. Існує автоматичний оформлювач бібліографічногоопису http://vak.in.ua/do.php

Усі бібліографічні посилання подавати мовою оригіналу. За умови неодноразового посиланняна різні праці одного автора застосовувати скорочений запис (автор, перші два–три слова назви,три крапки, тире, сторінка). У повторних посиланнях на багатотомний документ зазначати автора,

3 ’2018До уваги авторів! К Р А Є З Н А В С Т В О

246

заголовок, номер тому (випуску, книги), сторінки. Якщо повторне посилання слідує одразу за пер-винним, його текст замінюють словами «Там само», «Там же», «Ibid.» (залежно від мови джерела,на яке посилаються). У повторному посиланні на іншу сторінку до вказаних слів додають номерсторінки. У повторному посиланні на твір одного, двох чи трьох авторів, яке не слідує за первиннимпосиланням, зазначають прізвище та ініціали авторів, слова «Вказ. праця», «Указ. соч.», «Op. cit.»та сторінки.

Бібліографічні посилання, включені у комплексне посилання, розміщують в алфавітному по-рядку і відділяють одне від одного крапкою з комою. Якщо до комплексного посилання включенокілька посилань на одного й того ж автора (авторів), то в другому й наступних посиланнях йогопрізвище й ініціали замінюють на «Його ж», «Її ж», «Їх же», «Его же», «Её же», «Их же» або,відповідно, «Idem», «Eadem», «Iidem».

Посилання на архівні матеріали подаються національною мовою, залежно від місцезнаход-ження документа, згідно із загальноприйнятою в даному архіві (в даній країні) системою посилань(наприклад: ЦДІАК України, ф. 127, оп. 3, спр. 38, арк. 45; РГАДА, ф. 124, ., кн. . 65; BO, rkps 161/58;rkps 17070, k. 45 v.). У першому посиланні на архів вказується його повна назва, а в дужках зазна-чається абревіатура. У наступних посиланнях ставиться лише абревіатура.

Офіційні ініціальні абревіатури назв архівних установ та інші рекомендації щодо оформленняархівних посилань можна знайти на порталах державних архівних служб, зокрема України:http://www.archives.gov.ua/Law-base/Regulations/index.php?2002-of

Редакційній колегії слід подавати один роздрукований примірник та електронну копію статті.Редакційна колегія не розглядатиме статті, які не відповідають вказаним вище вимогам.Редакційна колегія має право редагувати й скорочувати подані матеріали. Неопубліковані статті,

а також електронні носії й ілюстрації авторові не повертаються.За зміст статті, достовірність фактів, цитат, дат тощо відповідає автор.

ПРиКЛАДиоформлення списку літератури та опублікованих джерел


247


248


249


250

Написання обов'язкових елементівоформлення списку літератури англійською мовою


251

Науковий журнал № 3 (104), 2018 р.

Макетування – Леонід Мигаль

Редакція залишає за собою право на відбір найцікавіших,оригінальних, художньо досконалих і суспільно значимих матеріалів.

За точність викладених фактів і цитат відповідають автори.При передруку посилання на журнал обов’язкове.

Видано Національною спілкою краєзнавців Українита Інститутом історії України НАН України

м. Київ, вул. М. Грушевського, 4,тел.: +380 (44) 278 02 38,e-mail: [email protected]

Підписано до друку 14.11.2018 р.Формат 60х84 1/8. Друк офсетний. Папір офсетний.

Ум. друк. арк. 21,4. Обл.-вид. арк. 20,8. Наклад 300 прим.Зам. № 8-2019

Надруковано ПП «ПФ «Фоліант»00121, м. Київ, вул. Семенівська, 13

тел. (098) 513-54-49

Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи до державного реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції

серія ДК № 4631 від 14.10.2013 р.

252

На першій сторінці обкладинки: фотознімки доби Західноукраїнської Народної Республіки