Газета видається з 1955 року obovyazok_42_1.pdfдень православні українці східного обряду відзначають день Покрови

ЗАКОНВИДАННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПЕНІТЕНЦІАРНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

ЗАКОНЗАКОН Газета видається з 1955 року

ОБОВ’ЯЗОКi

16 жовтня 2015 рокуп’ятниця

№ 42 (3240)

Газета видається з 1955 року

ОБОВ’ЯЗОКОБОВ’ЯЗОКДEНЬ ЗАХИСНИКА УКРАЇНИ

У День захисника України Пре-зидент Петро Порошенко взяв

участь у церемонії складання урочистої “Клятви військового ліцеїста” Київського ліцею імені Івана Богуна та Запорізького

обласного ліцею з посиленою військово-технічною підготовкою “Захисник”. За-ходи відбулися на легендарному острові Хортиця у Запоріжжі.

Під час виступу перед ліцеїстами та

їхніми батьками Глава держави наголосив на важливості історичного зв’язку між усіма поколіннями українців, які в різні часи боролися за незалежність і свободу нашої країни та нагадав слова Гетьмана Богдана Хмельницького: “Ми є народ волелюбний, завжди готовий умерти до єдиного за свою волю”.

Президент нагадав присутнім історію князя Святослава, чий меч кілька років тому було знайдено у Дніпрі біля цього острову. “Це – одна із найцінніших на-ших історичних реліквій. Її поклали тут, щоби ви, українські юнаки – київські та запорізькі ліцеїсти, які щойно склали урочисту клятву, – відчули: країна, яку ви в майбутньому будете захищати, має

понад тисячолітнє коріння. І джерела її військової слави теж беруть початок у гли-бокій давнині”, – сказав Глава держави.

Президент наголосив на тому, що державна церемонія з нагоди Дня захис-ника України не випадково відбувається саме на Хортиці, на місці, де зародилася Запорізька Січ, у день Покрови, одного із найголовніших свят козаків. “Відтоді не одне покоління захисників Вітчизни, борців за незалежність та свободу, відзна-чало 14 жовтня як день козацької слави та власної звитяги”, – відзначив Петро Порошенко.

СВЯТКУВАННЯ ДНЯ ЗАХИСНИКА УКРАЇНИ 14 ЖОВТНЯ ВСТАНОВЛЕНО УКАЗОМ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ ПЕТРА ПОРОШЕНКА З МЕТОЮ ВШАНУВАННЯ МУЖНОСТІ ТА ГЕРОЇЗМУ ЗАХИСНИКІВ НЕЗАЛЕЖНОСТІ І ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ЦІЛІСНОСТІ УКРАЇНИ, ВІЙСЬКОВИХ ТРАДИЦІЙ І ЗВИТЯГ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ, СПРИЯННЯ ПОДАЛЬШОМУ ЗМІЦНЕННЮ ПАТРІОТИЧНОГО ДУХУ В СУСПІЛЬСТВІ ТА НА ПІДТРИМКУ ІНІЦІАТИВИ ГРОМАДСЬКОСТІ. ПОЧИНАЮЧИ З 2015 РОКУ, ЦЕ СВЯТО Є ДЕРЖАВНИМ І НЕРОБОЧИМ ДНЕМ В УКРАЇНІ.

Закінчення на стор. 2

СВЯТО ВСІХ, ХТО ЛЮБИТЬ УКРАЇНУ!

2 жовтень 2015 року № 42ОБОВ’ЯЗОК

ЗАКОНЗАКОНОБОВ’ЯЗОКi

НА ПУЛЬСІ

ШАНОВНІ КОЛЕГИ!Від імені колегії Державної пенітенціарної служби України

та від себе особисто щиро вітаю Вас із важливим держав-ним святом – Днем захисника України!

24 серпня 2014 року в своєму виступі під час військового параду в Києві Президент України Петро Порошенко зазначив: “В багатому на подвиги літописі українського воїнства безліч битв і дат, гідних стати Днем захисника Вітчизни. Я наголошую, Україна більше ніколи не відзначатиме це свято за військово-історичним кален-дарем сусідньої країни. Ми будемо шанувати захисників власної Батьківщини, а не чужої!”

А рівно рік тому, у День Українського козацтва та Покрови Пресвятої Богородиці, Гарант держави з метою вшанування мужності та героїзму захисників незалежності і територіальної цілісності України, військових традицій і звитяг Українського наро-ду, сприяння дальшому зміцненню патріотичного духу в суспільстві та на підтримку ініціативи громадськості підписав відповідний Указ про встановлення нового свята державного значення.

Тож, шануючи пам’ять про славних предків, які впродовж віків виборювали свободу нашої держави, в цей день ми схиляємо голови за тих, хто протягом останнього часу загинув у зоні проведення антитерористичної операції на Сході України, та з гордістю й надією в серці вітаємо наших захисників, які й сьогодні боронять незалежну Україну.

Однак це свято є знаковим і важливим для всіх, хто віддано служить інтересам нашої держави, робить свій внесок у її розвиток на шляху європейських перетворень.

Персонал органів та установ Державної кримінально-виконавчої служби України, виконуючи свої зав-дання та функції, забезпечує правопорядок та суспільний спокій, що відповідає державній політиці у сфері виконання кримінальних покарань.

Щиро вітаю всіх із цим святом та бажаю нам миру і спокою, добробуту кожній родині і процвітання нашій Україні!

З повагоюВолодимир ПАЛАГНЮК,

Голова Державної пенітенціарної служби України

ЗІ СВЯТОМ!

ДEНЬ ЗАХИСНИКА УКРАЇНИ

СВЯТО ВСІХ, ХТО ЛЮБИТЬ УКРАЇНУ!Закінчення. Початок на стор. 1

Говорячи про сучасних за-хисників держави, Глава

держави повідомив, що понад 93 тисячі українських воїнів були безпосередніми учасниками бо-йових дій, майже 108 тисяч брали або беруть участь в АТО, 210 тисяч людей прийшли до армії за шість хвиль мобілізації, із них кожен шостий – пішов добровольцем. При цьому Глава держави наго-лосив, що “нинішнє перемир’я нікого не повинно вводити в оману”, та повідомив, що зараз Збройні Сили України складають 250 тисяч військовослужбовців.

Президент також зазначив, що 14 жовтня – не лише свято тих, хто в погонах. “Це свято всіх, хто любить Україну. Свято тих, хто тілом, серцем і душею відчув свою відповідальність і причетність до захисту Батьків-щини від російських загарбників та промосковських найманців. Важлива історична деталь: всі імперії, які намагалися напасти, проковтнути та перетравити Україну, впали. А Україна була, Україна є і Україна буде!” – за-явив Петро Порошенко.

Президент зауважив, що реформування армії триває, збільшено військовий бюджет, йде постійне оновлення та мо-дернізація військової техніки та озброєння, збільшуються ви-трати на фінансове забезпечення військовослужбовців, розширю-ється контрактна складова та по-ступово зменшуються потреби в мобілізації. Глава держави також повідомив, що буде збережено призов на строкову службу, але пообіцяв, що молоді призовники не служитимуть в АТО.

У своєму виступі Президент звернувся до ліцеїстів: “Щойно ви дали урочисту клятву на вір-

ність Батьківщині. Вірю, що ви зростете і станете доблесними офіцерами, гідною заміною те-перішніх захисників незалежної України. Станете гордістю ваших батьків та рідних, кожного гро-мадянина нашої держави. Будьте гідними військової звитяги на-ших пращурів, від воїнів Давньої Руси-України, від козаків Запо-різької Січі, тут, на Хортиці, і до героїв АТО на Сході. Гідними всіх тих, хто в усі часи боровся і віддавав своє життя за нашу Батьківщину, за Україну. Слава Україні!”

Президент оглянув виставку військової техніки, зразків озбро-єння та військового спорядження “Сила Нескорених”, яку відкрили на Михайлівській площі у Києві.

Виставка розповідає, що було зроблено за останні півтора роки в сфері військово-оборонного комплексу. Представлені сучасні зразки військової техніки, які вже надходять на озброєння україн-ських захисників.

“Подивіться, спільними зу-силлями ми змогли трохи більше ніж за рік створити сучасну, боєз-датну, патріотичну та ефективну армію. Ми змусили запрацювати військові заводи в три зміни, без вихідних. Разом ми скрутили в оборонпромі шию гідрі корупції у військових поставках. Спільно з волонтерським десантом в Мі-ноборони разом одягли, нагоду-вали, підготували десятки тисяч військовослужбовців. Ми це змогли разом, усі українці, увесь

об’єднаний Український народ. Бійці, волонтери, робітники та інженери на військових заводах, дипломати та урядовці”, – сказав Президент на відкритті виставки.

Президент подякував краї-нам-партнерам України в особі присутніх на виставці представ-ників іноземних держав за вкрай необхідну підтримку і допомогу, яку вони надають Україні. “Нам не потрібні іноземні солдати – українці мають достатньо вій-ськової майстерності та сили духу, щоб захистити свою землю від окупантів. Але ми вдячні за оборонну нелетальну зброю, яку нарешті ми почали отримувати. Та найголовніша наша сила в тому, що ми воюємо за Правду, захищаємо рідну українську зем-лю. Тому сила цієї зброї зростає у багато разі”, – заявив Петро Порошенко.

У експозиції представлений бойовий український прапор, який два тижні тому в залі ООН в Нью-Йорку розгорнули україн-ські активісти під час виступу ро-сійського президента на 70-й юві-лейній сесії Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй. Історія цього прапора мало кого може залишити байдужим: цей прапор з бійцями 93-ї окремої механізованої бригади пройшов горнило Іловайська. Його зна-йшли у вщент згорілій вантажівці, яку з нашими бійцями розстрі-ляли росіяни, що гарантували їм безпечний вихід з оточення. “Горіла земля, плавився метал. Але прапор вцілів, аби стати символом нескореної України. України, що не тільки встояла, але й загартувалася в цій страшній війні”, – сказав Президент.

Глава держави разом з ке-рівництвом Міноборони, Гене-рального штабу ЗСУ та інших силових відомств оглянув техніку, поспілкувався з військовими та відвідувачами експозиції.

За матеріалами сайту Президента України

ДОРОГІ УКРАЇНЦІ!ВІТАЮ ВАС ІЗ ДНЕМ ЗАХИСНИКА УКРАЇНИ!

Це свято нове для нашої держави.

Однак воно має глибокі іс-торичні корені. Саме в цей день православні українці східного обряду відзначають день Покрови Пресвятої Богородиці – покровитель-ки українського козацтва, яке мужньо боронило рідну країну від ворогів.

Наші воїни – сучасні козаки, які так само як їх славетні пращури захища-ють Україну від ворожої нечисті.

У цей день хочу подяку-вати усім, хто безстрашно стоїть на сторожі україн-ської незалежності й мужньо стримує російську агресію на Сході країни.

Українці століттями демонстрували свою незламність і готовність відстоювати право на свободу і право жити у своїй країні. Доки на україн-ській землі живуть справжні патріоти, нікому не вдасться скорити наш великий народ.

Помолімося в цей день за наших воїнів та попросимо у Богородиці при-нести мир Україні та благополуччя у кожну українську оселю.

ЩироПавло ПЕТРЕНКО,

Міністр юстиції України

ВІТАННЯ

Щиро вітаю всіх із цим святом та бажаю нам миру і спокою, добробуту кожній родині і процвітання

жовтень 2015 року № 42 3ОБОВ’ЯЗОК


АКЦЕНТИ

У зустрічі взяли участь народний депутат України, голова підко-

мітету по роботі з Державною пенітен-ціарною службою Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Юрій Мірошниченко, представники громадських організацій та журналісти. Державну пенітенціарну службу Укра-

їни представляв начальник управління контролю за виконанням судових рішень Департаменту охорони, нагляду і безпе-ки, режиму та контролю за виконанням судових рішень Олексій Медведчук.

Олександр Букалов ознайомив при-сутніх із специфікою роботи Департа-менту, детально зупинився на процедурі розгляду клопотань. Зокрема зазначив, що розгляд клопотання про помилуван-ня можливий лише за безпосередньої ініціативи самого засудженого. Значно спрощується і прискорюється робота

комісії, якщо таке клопотання проходить через установу, де відбуває покарання засуджений. Тоді колонія направляє на розгляд комісії весь пакет необхідних документів. Вони уважно вивчаються. “Нас цікавить усе – обставини скоєння злочину, передумови, що призвели до нього, поведінка людини під час слідства і відбування покарання, – наголосив

Олександр Павлович, – для нас вже стало звичайною практикою виїжджати до місця колишнього проживання чи теперішнього перебування засудженого, вивчати його оточення і думки оточуючих про нього”.

В середньому Департамент розглядає близько ста звернень на місяць і вирішує, які подавати на розгляд засідання Комісії при Президентові України у питаннях по-милування.Коли таких звернень набира-ється достатня кількість, призначається засідання. Останнє відбулося 29 вересня

цього року, за його результатами Пре-зидент підписав Указ про помилування 20 засуджених. Із них п’ятьох звільнено від подальшого відбування покарання, решті – скорочено терміни.Наступне за-сідання планується провести наприкінці листопада або на початку грудня.

За останні чотири місяці роботи Комісії було помилувано 50 людей. Якщо порівнювати із роботою попередньої комісії, яка за чотири роки винесла пози-тивні рішення тільки 43 особам, нинішня Комісія працює досить активно. “Це дуже непроста справа, – зазначає заступник голови Комісії Микола Козирєв, – з одного боку – гуманність, з іншого – не помилитися. Це велика відповідальність і перед людьми, і перед Президентом, адже від того, кого він милує, деякою мірою залежить його імідж”.

Окремо Олександр Букалов зупи-нився на питаннях, що, на його думку, неодмінно потребують законодавчих змін. Наприклад, довічне ув’язнення. Він вважає, що кількість таких вироків потрібно зменшувати, але зараз у суддів дещо обмежений вибір – або 15 років, або довічно. Керівник Департаменту озвучив пропозицію додати покарання у вигляді 20-25-ти років позбавлення волі. “Окрім того, є випадки, коли читаєш клопотання і розумієш, що ця людина вже заслуговує на завершення покарання, але помилу-вання тут недоречне з етичних міркувань, треба продумати окремий механізм і для таких випадків”, – наголошує Олександр Букалов. Він запевнив, що й надалі Де-партамент, який він очолює, працюватиме у руслі гуманізації суспільства і закликав усіх, кому небайдужа ця тема, надавати свої пропозиції щодо роботи Комісії з питань помилування, аби покращити ді-яльність цієї інституції.

Наталія УСИКФото автора

КЕРІВНИК ДЕПАРТАМЕНТУ З ПИТАНЬ ПОМИЛУВАННЯ АПАРАТУ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ ОЛЕКСАНДР БУКАЛОВ ІНІЦІЮВАВ ДЕНЬ ВІДКРИТИХ ДВЕРЕЙ У СВЯТАЯ-СВЯТИХ, ДЕ УХВАЛЮЮТЬСЯ РІШЕННЯ ПРО ПРОЯВ НАЙВИЩОЇ ГУМАННОСТІ – ПОМИЛУВАННЯ.

ДЕПАРТАМЕНТ ПОМИЛУВАННЯ ЗАКЛИКАЄ ДО СПІВПРАЦІ

Проте за нинішніх умов є можливість

протидіяти корупції в ме-дицині. Для цього всіх зу-силь мають докласти самі пацієнти. Правозахисник Євген Новицький усім про-понує декілька порад, кот-рі допоможуть їм уникнути участі в корупційних діях.

Відмовляйтеся від оплати примусових “благодійних” внесків. Пам’ятайте, що бла-годійність – це ваша особиста справа. Пояснюйте, що, мож-ливо, самі захочете зробити благодійний внесок, але лише

після повноцінного надання усіх необхідних медичних послуг, якщо ви будете задо-волені їхньою якістю та став-ленням до вас як до пацієнта.

Якщо вам повідомляють, що в лікарні немає тих чи інших необхідних ліків чи медичних засобів, детально обговоріть це питання з ліка-рем та прийміть відповідаль-не рішення, якою мірою ви можете і готові взяти на себе частину необхідних витрат, якщо така потреба справді є.

Пам’ятайте та нагадуйте іншим, що відмова спеціа-

ліста від надання медичної допомоги, якщо це загрожує завданням серйозної шкоди вашому здоров’ю, – це кри-мінальний злочин, за котрий винний відповідатиме.

Ви як громадянин Укра-їни маєте право обирати медичну установу та лікаря в будь-якому місті країни. Будь-які “прикріплення” до поліклінік та лікарень, будь-які вимоги пред’явити штамп про реєстрацію за місцем

проживання – незаконні.Не купуйте фіктивні лі-

карняні листи та довідки про проходження медичних комі-сій. Не ігноруйте необхідність пройти профілактичний чи професійний медогляд: під час таких оглядів часто ви-являються на ранній стадії захворювання, котрі, якщо їх занедбати, можуть мати дуже важкі наслідки.

Олександра ЮРКОВА,“Голос України”

КОРУПЦІЯ В МЕДИЧНІЙ СФЕРІ ВИКОРИСТОВУЄ ЛЮДСЬКУ БЕЗПОМІЧНІСТЬ: АДЖЕ ВІДЧУВАЮЧИ ПРОБЛЕМИ ЗІ ЗДОРОВ’ЯМ, ЛЮДИНА Є НАЙБІЛЬШ ВРАЗЛИВОЮ. КРІМ ТОГО, ПРАВА ЛЮДИНИ ПОРУШУЄ САМЕ ТА ОСОБА – ЛІКАР ЧИ МЕДИЧНА СЕСТРА, – НА ЯКУ ПАЦІЄНТ ПОКЛАДАЄ СВОЇ НАДІЇ ТА ВІД ЯКОЇ ВІН ЗАЛЕЖИТЬ.

НА ВАРТІ

ПОПЕРЕДИЛИ СПРОБУ ПОТРАПЛЯННЯ ЗАБОРОНЕНИХ РЕЧОВИН

В установах виконання покарань Ки-ївщини триває робота щодо недо-

пущення потрапляння заборонених пред-метів та речовин до зон, що охороняються.

9 жовтня співробітники оперативного від-ділу Білоцерківської виправної колонії № 35 спільно з працівниками патрульної служби по-близу виправної установи затримали автомобіль, в якому знаходились три чоловіка, мешканці м. Києва. Під час догляду громадянина Н., в кише-ні його куртки виявлено та вилучено згорток з речовиною невідомого походження. Також під час догляду автомобіля працівники міліції ви-явили та вилучили під сидінням водія та заднім сидінням вказаного автомобіля ще два згортки з речовинами невідомого походження.

На місце події викликано слідчо-оператив-ну групу МВМ Білоцерківського МВ ГУ МВС України в Київській області для проведення відповідного документування.

Гаяне ОГАНЕСЯН

“ПОДАРУНОК” У ШАМПУНІ

У кімнаті видачі посилок Ольшанської виправної колонії № 53 під час прове-

дення догляду посилки, яка надійшла службою кур’єрської доставки “Нова пошта” від громадя-нина Р. на ім’я засудженого Н., всередині флакону шампуню “TIMOTEI” було виявлено три згорт-ки циліндричної форми, замотаних у фольгу.

Для проведення подальшого догляду ви-щевказаної посилки та проведення необхідних слідчих дій викликано слідчо-оперативну групу Миколаївського РВ УМВС України в Микола-ївській області.

Адміністрація Ольшанської ВК

ВИЛУЧИЛИ ЦИГАРКИ З “НАРКОТОЮ”

У Миколаївському слідчому ізоляторі під час відпрацювання оперативної інфор-

мації під час здійснення догляду продуктової передачі, яка надійшла від громадянки Т. на ім’я ув’язненого С., в цигарках марки “Президент” було виявлено та вилучено два згортки корич-невого кольору обгорнутих поліетиленовою плівкою, в яких були приховані запаяні прозорі пластикові капсули з прозорою рідиною та чо-тири голки від одноразових медичних шприців.

За цим фактом була викликана слідчо-опе-ративна група Центрального РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області.

Адміністрація Миколаївського СІЗО

ВИГАДУЮТЬ НОВІ СПОСОБИ

Заборонені предмети, які були адресо-вані засудженому Менської виправ-

ної колонії № 91 виявили співробітники установи. У бандеролі на його ім’я серед предметів особистої гігієни та продукті хар-чування було ще два мобільні телефони.

У Чернігівському СІЗО під час особистого обшуку ув’язненого, який прибув в установу, під підкладкою тасьми рюкзака виявлено та ви-лучено фрагмент медичного бинту, просочений рідиною коричневого кольору. Зловмисник по-яснив, що зазначений фрагмент бинта належить йому. За цим фактом було викликано слідчо-оперативну групу міліції, проведено вилучення та документування.

За словами співробітників установ вико-нання покарань ДПтС України в Чернігівській області, знаходити заборонені предмети їм до-водилося в різних консервних банках, закритих заводським способом, а також в продуктах хар-чування або побутовій хімії. Але правопоруш-ники продовжують вигадувати все нові способи.

Ксенія ЛОГВІНЕНКО

ПРАВОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ

НЕ ЗАОХОЧУЙТЕ КОРУПЦІЮ В МЕДИЦИНІ



ДЕНЬ ЗАХИСНИКА УКРАЇНИОБОВ’ЯЗОК


Звітальною промовою до підпо-рядкованого персоналу від імені

керівництва Міністерства юстиції України, Голови Державної пенітенціарної служби України, а також колегії ДПтС України та від себе особисто звернувся перший заступник Голови Державної пенітенціарної служби України Петро Лейковський.

У вітальній промові він зазначив, що “цей день об’єднує людей різних поколінь, професій і світоглядних переконань у лю-бові до рідної землі, прагненні миру і волі, бажанні розвитку та процвітання нашої

держави. Сьогодні ми вшановуємо пам’ять про загиблих; висловлюємо підтримку тим, хто і нині захищає незалежну Україну; а та-кож дякуємо нашим колегам, які, сумлінно виконуючи свої обов’язки, залишаються відданими Присязі українському народо-ві, дбають про законність і правопорядок у підпорядкованих органах і установах, забезпечують суспільний спокій громадян демократичної і правової держави”, – за-значив Петро Валерійович.

У рамках заходу згадали різні історичні постаті, які відіграли важливу роль у держа-вотворенні України як самостійної держави, хвилиною мовчання вшанували пам’ять загиблих на Сході країни, поклали квіти до пам’ятника захисників Незалежності України – учасників АТО та переглянули документальний фільм про одного з героїв, який безпосередньо брав участь у боях під містами Дебальцево та Артемівськ.

Настоятель храму Преображення Гос-поднього при ДПтС України протоієрей Віктор (Яценко) розповів присутнім про важливість відзначення Дня захисника України саме на свято Покрови Пресвятої Богородиці. За його словами, найбільшу силу має материна молитва за сина. Тож у цей день, бажаючи один одному миру, ми

висловлюємо сподівання, щоб наші воїни, які зараз відстоюють інтереси держави у боротьбі з сусіднім агресором, повернулися додому живими.

З нагоди відзначення Дня захисника України, згідно з Положенням про Держав-ну пенітенціарну службу України та Поло-женням про проходження служби рядовим і

начальницьким складом органів внутрішніх справ, керівництво Служби підписало на-каз про заохочення особового складу та присвоєння спеціальних чергових звань, з чим присутніх і привітав перший заступник Голови ДПтС України В. Лейковський.

Катерина ДЕНИСЮКФото Валерії КИЛИМОВОЇ

УРОЧИСТІ ЗБОРИ

“ЦЕЙ ДЕНЬ ОБ’ЄДНУЄ ЛЮДЕЙ РІЗНИХ ПОКОЛІНЬ”13 ЖОВТНЯ ПЕРСОНАЛ АПАРАТУ ДПТС УКРАЇНИ ДОЛУЧИВСЯ ДО МОЛЕБНЯ ЗА ЗАХИСНИКІВ УКРАЇНИ,

ЯКИЙ ВІДБУВСЯ У ХРАМІ ПРЕОБРАЖЕННЯ ГОСПОДНЬОГО. ПІСЛЯ ЦЬОГО В АКТОВІЙ ЗАЛІ СЛУЖБИ ПРОЙШЛИ УРОЧИСТІ ЗБОРИ З НАГОДИ ДЕРЖАВНОГО СВЯТА – ДНЯ ЗАХИСНИКА УКРАЇНИ.

Святковий день розпочався з виховної години. Від-

чути духовну велич свята Покрови Пресвятої Богородиці допомогла учням вчитель загальноосвітньої школи Тетяна Пустовіт. Разом із ведучими свята хлопцям розпо-

віли про місце та значення цього свята у православній традиції та історії українського народу. А ось про історичні корені свята Покро-ви юнаки дізналися від протоієрея Української православної церкви отця Анатолія.

На запрошення адміністрації до колонії завітав боєць із зони АТО Сергій Бондаренко. Він роз-повів юнакам про себе, про свій підрозділ, повсякденне життя і бойову роботу українських воїнів у зоні АТО. Вихованці дізналися про нелегкі бойові будні, переглянули фото- та відеоматеріали. З великим зацікавленням та занепокоєнням юнаки слухали розповіді про геро-їзм наших воїнів. Особливо цікавим

для підлітків було отримати відпо-віді на запитання, які їх тривожать.

Хлопцям також розповіли і про Козацьку Покрову. Отже, козаки щиро вірили в силу Пресвятої Бо-городиці і вважали її своєю покро-вителькою. За звичаєм, в цей день козаки влаштовували між собою різні змагання. Тому і для вихован-ців колонії організували “Козацькі забави” за участю студентської мо-лоді міста. Хлопці із гостями про-

демонстрували свою силу, сприт-ність та гарні спортивні здібності.

Закінчився святковий день для юнаків майстер-класом з ма-лювання. Кременчуцькі художниці Тетяна Яворська та Надія Шацило на папері у кольорах навчали ви-хованців передавати волелюбність, жваву вдачу, гострий розум та вина-хідливість у бою гордих українських вояків.

Марина ЯКУБОВИЧ

14 ЖОВТНЯ В КРЕМЕНЧУЦЬКІЙ ВИХОВНІЙ КОЛОНІЇ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПЕНІТЕНЦІАРНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ В ПОЛТАВСЬКІЙ ОБЛАСТІ ВІДЗНАЧИЛИ ДЕНЬ ЗАХИСНИКА УКРАЇНИ. ЗАХОДИ ВІДБУЛИСЬ З МЕТОЮ ВШАНУВАННЯ ВИХОВАНЦЯМИ БОЙОВОГО ПОДВИГУ ТА САМОВІДДАНОСТІ ГРОМАДЯН, ЯКІ ПРИСВЯТИЛИ СВОЄ ЖИТТЯ СЛУЖІННЮ УКРАЇНСЬКОМУ НАРОДУ, ЗБЕРЕЖЕННЯ ТА РОЗВИТКУ НАЦІОНАЛЬНИХ ВІЙСЬКОВИХ ТРАДИЦІЙ ТА ФОРМУВАННЯ ПОЧУТТЯ ПАТРІОТИЗМУ У ПІДЛІТКІВ.

ВШАНУВАННЯ ТРАДИЦІЙ

До установи завітав Володимир Гришко, який в травні 2015 року

мобілізований п’ятою хвилею на строкову військову службу, а нещодавно прибув у відпустку. Він брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпечен-ні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.

Під час зустрічі Володимир Гришко поспілкувався з керівництвом установи та розповів про те, як проходить служба.

Також наш захисник розповів засудже-ним жінкам невеличку автобіографію, що вразила всіх присутніх, зокрема, що ще до

призову понад десять років працював вчи-телем фізики, математики, інформатики у Доброводівському ліцеї імені Олександра Смакули.

“У сільській місцевості забезпечував навчальний процес своєї улюбленої спра-ви. У свої тридцять сім не думав, що буду служити, але коли Україна звернулася, то з розумінням поставився і був морально готовий до повістки та служби. Я зрозумів, що потрібно стати на захист нашої єдності та суверенітету, на захист майбутнього на-ших дітей, адже я потрібний своїй країні. Я вдячний усім небайдужим: і волонтерам, і представникам органів самоврядування,

діткам, пенсіонерам, рідним за постійну підтримку”, – підсумував В. Гришко.

Багато засуджених звернулося до Володимира Гришка із привітаннями з нагоди Дня захисника України, із щирими побажаннями, словами подяки і підтримки.

Безумовно, патріотичне виховання

– основа стабільного розвитку країни в майбутньому, і у засуджених має виробля-тися відчуття гордості за свою Батьківщину та свій народ, пошану до його великих звершень і гідних сторінок минулого та теперішнього.

Людмила ЛЕСЬКІВ

З НАГОДИ ДНЯ ЗАХИСНИКА УКРАЇНИ У ЗБАРАЗЬКІЙ ВИПРАВНІЙ КОЛОНІЇ №63 З МЕТОЮ ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ ЗАСУДЖЕНИХ ВІДБУЛАСЯ ЗУСТРІЧ ІЗ ЗАХИСНИКОМ НАШОЇ ДЕРЖАВИ.

ЗУСТРІЧ З ГЕРОЄМ



ДУХОВНІСТЬОБОВ’ЯЗОК


14 ЖОВТНЯ – СВЯТА ПОКРОВА

За біблійними переказами, явлення Пресвятої Богородиці сталося в

середині Х століття в Константинополі у Влахернській церкві, де зберігається риза Богоматері. Її головний покров (омофор-єпископський одяг, що надягається на плечі й означає служіння людям) і частина пояса, перенесені з Палестини в V столітті.

Недільного дня 14 жовтня під час все-ношної служби, коли храм був переповне-ний людьми, що молилися, Андрій, Христа ради юродивий, слов’янин, який у молоді роки потрапив у полон і був проданий у рабство місцевому жителю, о четвертій годині ночі, підвівши очі до неба, побачив Пресвяту Владичицю нашу Богородицю, Яка йшла по небу, осяяна ангелами і сон-мом святих.

Святий Хреститель Господень Іоанн і святий апостол Іоанн Богослов супро-воджували Царицю Небесну. Схиливши коліна, Пресвята Діва почала зі сльозами молитися за християн. Закінчивши молитву, Вона зняла з голови покривало і розпрос-терла його над людьми, що молилися в храмі, захищаючи їх від ворогів, видимих і невидимих.

Подія ця не є поодинокою, бо і на землі грецькій, і на російській, і в інших краях, і навіть у нас в Україні, в Почаївській лаврі, чудесне заступництво Богородиці наочно

спасало від ворогів. В Україні Покрова – це велике свято, дуже багато храмів у нас збу-довано на пошану Покрови Божої Матері. В самому осередкові Українського козацтва, в Запорозькій Січі, була збудована церква в ім’я Покрови Божої Матері. Певна річ, що українці святкують у цей день не історичну допомогу Божої Матері Царгородові, а щось інше, набагато рідніше й вартісніше для душі християнина, більш загальне, духовне.

Цим святом українці взагалі відзна-чають віру православного християнина в небесне заступництво Божої Матері, в Її Покрову всього християнського світу своїм материнським піклуванням. Покрова Божої Матері – це ніби відзнака прагнення нашо-го земного життя до з’єднання з небесним, з Божою Матір’ю і з усіма святими, що є піднесенням нашого марного, нікчемного життя до вартості вічного, це наша віра в не-бесний захист, у небесне керівництво всім, що відбувається в нашому земному житті, і благання про цей захист, і керівництво...

Оскільки з’явлення Пресвятої Бого-родиці сталося 14 жовтня, саме цього дня Православна церква встановила це свято. В основі його є ідея покровительства. У цей день Церква служить акафіст Покрові Богоматері, в якому повторюються слова: “Радуйся, радосте наша, покрий нас від усякого зла чесним своїм омофором!”

Образ Покрови увійшов до свідомості християнського люду як рятівний захист для тих, хто цього потребував у скрутних обставинах. Воїнство зокрема. Відомо, що 14 жовтня є Днем українського козацтва. Чому саме Пресвята Богородиця вважа-ється заступницею українського війська і козацтва, свідчать такі перекази.

Це сталося 1641 року, коли турки за-знали дивної поразки під Азовом. Гарнізон Азова на той час нараховував 6 тисяч дон-ських і запорозьких козаків, а турецько-татарське військо – 227 тисяч осіб. Проте під час штурму Азова 6 червня 1641 року ворог, втративши близько 100 тисяч осіб, змушений був відступити. У вирішальний час тривалої героїчної оборони козацького гарнізону явилося небесне видіння “Діви чудесної в багряній ризі”, що надихнуло ко-заків на новий звитяжний бій, і до 1 жовтня 1641 року місто звільнили від облоги.

Корені особливого шанування свята Покрови – давніші, глибші, духовніші. Божа Матір уособлюється з материнською ніжністю, яка сама страждала і розуміє страждання інших. І тому це свято набуло не лише релігійного, а й національного значення. Зокрема, свого часу на Запоріжжі воно було одним з найбільш храмових свят: цього дня молодих козаків виряджали на Січ; на Покрову складали військову при-сягу. Запорозькі козаки, ідучи в похід, нео-дмінно брали з собою ікону Божої Матері, яку вважали своєю заступницею. І сьогодні цей день відзначають в усіх козацьких гро-мадах світу з урочистими зборами, спіль-ними трапезами.

За День зброї обрала свято Покрови

і Українська повстанська армія, яка орга-нізувалася в роки Другої світової війни як збройна сила в боротьбі проти поневолю-вачів української землі.

Нещодавно Президент України Петро Порошенко підписав Указ про відзначення Дня захисника Вітчизни щорічно саме 14 жовтня, зважаючи на велике значення цього свята та з метою збереження та розвитку національних військових традицій.

Ми сподіваємося, що Пресвята Бого-родиця буде заступницею наших воїнів, які захищають рідну землю від російського ворога на сході України, покриваючи їх чесним своїм омофором. Дуже урочисто, з молитвами про живих, із панахидами за тих, хто загинув, відбулися по всій Україні різні патріотичні заходи.

Наша віра – в небесний захист! Зоряна НАГІРНЯК

14 ЖОВТНЯ – ПОКРОВА ПРЕСВЯТОЇ ВЛАДИЧИЦІ НАШОЇ БОГОРОДИЦІ ТА ПРИСНОДІВИ МАРІЇ. ЦЬОГО ДНЯ МИ З ВДЯЧНІСТЮ І ВІРОЮ ПРИЙМАЄМО ЗАСТУПНИЦТВО ТА КЛОПОТАННЯ ЗА НАС ПЕРЕД БОГОМ ПРЕСВЯТОЇ ДІВИ МАРІЇ.

ІСТОРИЧНЕ МИНУЛЕ

Неподалік від греблі архе-ологи відкрили два по-

селення доби раннього палеоліту – 6 тис. до н.е. Поселення та по-ховання доби бронзи 3-2 тис. до н.е. були на островах Середнього Стогу, Дурній скелі та в урочищі Сагайдачному. В межах міста на території колишнього села Воз-несенки знайдено форми для від-ливання печей доби пізньої брон-зи – поч. першого тис. до н.е.

За часів Київської Русі ХІ-ХІІІ ст. неподалік острова Хор-тиця, де зараз гребля Дніпрогесу, існувало слов’янське поселення. Тут були виявлені залишки 57 осель, знайдено частину залізної кольчуги, бойову сокиру, нако-нечник списа.

Саме тут, на дніпровських порогах, у 972 році зі своїм неве-ликим загоном загинув київський князь Святослав у бою з печені-гами, що влаштували засідку за намовою та підкупом візантійців.

Уже з тих часів острів Хор-тиця був форпостом героїчної боротьби слов’ян проти грабіж-ницьких нападів. У 1103 та 1190 роках тут збирали київські князі озброєні дружини, щоб рушити походом на половців. Звідси також виступали руські дружини на першу битву з монголо-тата-рами, що відбулася 1223 року на річці Калці.

Коли на Русь насувалася страшна небезпека зі сходу – монголо-татарська навала військ Чингізхана, зазначає науковець

Валерій Сопілка, до острова Хортиці зібралися війська з русь-ких земель і, об’єднавшись з половцями, вирушили проти монголо-татар. Проти спільного ворога виступили дружини київ-ського, галицького, волинського, чернігівського, путивльського, курського, трубчевського та смоленського князів, а також половецьке військо.

Битва з монголо-татарами відбулася 16 червня 1223 року на річці Калці. Руське військо не мало єдиного командування. Між руськими князями не було згоди. Галицький князь Мстис-лав Удалий разом із волинським князем Данилом Романовичем і з половцями перейшли Калку і почали битву, не чекаючи інших князів. Проте половці не ви-тримали атаки монголо-татар, почали безладно тікати і при цьому розладнали бойові по-рядки руських дружин. Завдавши поразки галицькій та волинській дружинам, війська ханів Джебе і Субеде, як переказують науковці, оточили військо київського кня-зя, що стояло на правому березі й не брало участі у битві. Після триденного бою було укладено перемир’я, проте, коли руське військо вийшло з табору, монго-ло-татари віроломно напали на нього і перебили дружинників.

Заволодівши південними те-риторіями, монголо-татари змі-тали з лиця землі цілі поселення. Місцеве населення винищува-

лося. Фізично слабких забирали у рабство. Після встановлення монголо-татарського іга в ХІІІ ст. більшість слов’янського насе-лення залишила пониззя Дніпра. Крарійську переправу захопили монголо-татари і назвали її Кіч-каською.

Острів Хортиця – це своєрід-на природна фортеця, що стала місцем зосередження втікачів і формування в ХV столітті запо-розького козацтва. Слово “козак” запозичене з тюркських мов і означає “вільна людина”.

У 1533 році на Петриків-ськім сеймі черкаський староста Остафій Дашкевич подав проект спорудження укріплень на Дні-провських островах.

У 1556 році легендарний український лицар, староста черкаський та канівський Дмит-ро Вишневецький для захисту від турецько-татарських набігів побудував замок на правобе-режному мисі Степок біля ост-рова Хортиці. У замку на Малій Хортиці Дмитро Вишневецький тримав під контролем Крарійську переправу. Звідси він здійснював походи і оволодів 1556 року ту-рецькими фортецями Очаків та Іслам-Кермен.

Як стверджують історики, у 1558 році після запеклих боїв з турецьким військом і татарською ордою, що обложили фортецю, Вишневецький виривається з ворожого оточення і повертаєть-ся до Черкас. Укріплення були

зруйновані, проте в 1577-1578 роках гетьман Яків Шах збуду-вав на Хортиці нові укріплення. Звідси на турків та ординців ви-рушав у походи легендарний Іван Підкова.

У першій чверті ХVІІ ст. на Хортицю з козацтвом вступає кошовий отаман Базавлуцької Січі Петро Конашевич-Сагай-дачний і влаштовує тут козацький табір, який огороджує земляним валом і дерев’яною засікою. Від-тоді збереглися на острові назви урочищ – Люлька Сагайдака, вал Сагайдачного, Січові ворота тощо. За переказами, в Музичній балці було козацьке гульбище.

На острові Хортиця розпоча-лася Визвольна війна українсько-го народу проти польсько-шля-хетського гніту. Наприкінці січня 1648 року на Запоріжжі під про-водом Богдана Хмельницького спалахнуло збройне повстання. Козаки напали на урядову залогу, розташовану в районі Хортиці, та розгромили її.

Переможне закінчення Виз-вольної війни стало новим пош-

товхом у розвитку краю. Землі Війська Запорозького Низового у ХVІІІ ст. займали територію сучасних Запорізької, Дніпро-петровської областей та Кірово-градської за винятком районів на захід від річки Синюхи та частко-во інших. На запорозьких землях у першій половині ХVІІІ ст. проживало близько 50 тисяч чо-ловік. Загальна кількість козаків, що проживали в укріпленому центрі Запорожжя – Січі, стано-вила у 30-60 роках ХVІІІ ст. 15-20 тисяч чоловік. Решта населення під захистом Січі проживала на хуторах і зимівках.

Як подають історики, про-тягом понад двохсотрічного іс-нування запорозького війська ко-заки послідовно змінили 8 січей: Хортицьку (поч. ХVІ ст. – 60-ті роки ХVІ ст.), Томаківську (кі-нець 60-х років ХVІ ст. – 1593 р.), Базавлуцьку (1593-1638), Мики-тинську (1638-1652), Чортомлин-ську (1652-1709), Олешківську (1711-1734), Нову (1734-1775), Задунайську (1775-1828).

Зоряна НАГІРНЯК

ЗАПОРІЖЖЯ – МІСТО, ЩО РОЗТАШОВАНЕ НА ОБОХ БЕРЕГАХ ДНІПРА НАВКОЛО ЛЕГЕНДАРНОГО ОСТРОВА ХОРТИЦІ – КОЛИСКИ УКРАЇНСЬКОГО КОЗАЦТВА.

НАША ВІРА – В НЕБЕСНИЙ ЗАХИСТ

КОЛИСКА УКРАЇНСЬКОГО КОЗАЦТВА



ЧИТАЧ – ГАЗЕТА – ЧИТАЧ

Хлопці описали ті по-зитивні особистісні

зміни, які трапилися із ними під час відбування покарання в колонії, надання можливості активно займатися спортом та позбутися негативних звичок. Не забули подякувати і за можливість отримання осві-ти в загальноосвітній школі та отримання професійної спеціальності. Вказали і про оформлення в установі най-важливішого документа в їхньому житті – паспорта гро-мадянина України. Розповіли про ту роботу, яку проводила з ними адміністрація колонії та була спрямована на на-ближення до життя на волі, а зокрема: відвідання виставок та галерей, кінотеатрів та екс-курсій по місту.

А ось щодо планів на май-бутнє кожний із юнаків пози-тивно їх описав: це і створити власну родину, знайти хорошу роботу і більше ніколи не по-рушувати закон.


ТВОРЧІСТЬ

Спеціаліст з контролю за ви-конанням режимних вимог

оперативного відділу Чернігівської виправної колонії №44 Тетяна Бі-ленко служить в Державній кри-мінально-виконавчій службі ще з 1994 року і, за її словами, ніколи не пошкодувала про свій вибір.

Є у цієї талановитої, вольової, дуже красивої жінки надзвичайний дар. Вже понад вісім років Тетяна Леонідівна пише чудові вірші. Наша співробітниця є членом літературних студій “Спів-дружність муз” та “Білий квадрат”.

До відзначення Дня захисника України (14 жовтня) Тетяна Біленко написала наступні рядки:

ДЯКУЮ ГАЗЕТІ

Як і завжди, з великим задоволенням та безмеж-ною вдячністю пишу вам у редакцію чергового

листа. Дякую вам за неодноразові публікації стосовно “довічників”. Дуже хороша інформація, а головне – об-надійлива, яка укріплює надію та віру в те, чим, власне кажучи, всі ми живемо. Окрема подяка за червневу пу-блікацію моїх віршів, а зокрема: “Сину” та “Материнська журба”. Саме у червні у мене було тривале побачення, на яке приїжджали матуся і син. І якщо матуся і батько вже були декілька разів, то син приїхав вперше. Радість та позитивні емоції вирують до сьогодні – передати чи описати це неможливо. До того ж, у матусі у червні був день народження. Тож вірші були дуже доречними! Щиро вам дякую за те, що даєте можливість подарувати рідним хоч невелику, але радість!

Міцного здоров’я, добробуту, миру та злагоди усім вам.

ТЕПЛІ РЯДКИ

У РАМКАХ ШКОЛИ ПІДГОТОВКИ ДО ЗВІЛЬНЕННЯ ВИХОВАНЦІ КРЕМЕНЧУЦЬКОЇ ВИХОВНОЇ КОЛОНІЇ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПЕНІТЕНЦІАРНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ В ПОЛТАВСЬКІЙ ОБЛАСТІ НАПИСАЛИ ТВОРИ “ЯКУ РОЛЬ ЗІГРАЛА КОЛОНІЯ В МОЄМУ ЖИТТІ. Я МАЛЮЮ СВОЄ МАЙБУТНЄ”.

МРІЇ ПРО МАЙБУТНЄ

ЛІТЕРАТУРНИЙ КОНКУРС “ДЗЕРКАЛО”

ДО ДНЯ ЗАХИСНИКА ВІТЧИЗНИ

Сьогодні, в цей святковий день,Ми привітати вас всіх раді!Танок із віршів і пісеньЛунатиме у нас в параді!

Ми щиро дякуємо вам За нелегкії ваші будні!Вклоняємося низько всім:Надію ви даєте людям!

Поздоровляєм щиро васІ зичимо усім здоров’я!Нехай лунає гімн в цей часІ серце повниться любов’ю!

Хай зорепадом, з висока, Зірки вам падають на плечі!

І лише дружняя рукаХай обіймає вас в цей вечір!

Здоров’я, радості й добра!Лише взаємності в коханні!Хай усміхнеться доля вамІ збереже вас від омани!

Хай щастя ллється через крайЛише для вас у день цей дивний!Хай зорі ясно світять вам!Добра! І злагоди! І миру!

*** Пусть у русских солдат, в их запачканных душах, Прорастут к Украине росточки любви.Тем, кто топчет цветы в сапогах равнодушья,Пусть услышат, как мирно поют соловьи.

Як калина цвіте, обійма рідну хату,Як джерельна вода дає наснаги і сил.Хай послухають серцем цю тишу на згадку, І нехай до сивих матусь повернуться сини.

ЗАХИСНИКАМ ВІТЧИЗНИ ПРИСВЯЧУЮ

ВІДРОДЖЕННЯ

Відірвавшись від гілкиПід впливом вітрів,Лист пожовклий, самотнійДо долу летів.Він і гадки не мав,Що у прірву летить.Підхопив його вітерІ поніс в далечінь,Закрутив його вихорІ підніс в височінь,

Щоби лист подивився,Усвідомив життя – Навіть з прірви страшноїЗавжди є вороття.І… спустившись на землю,Ніжно матінку вкрив,Щоби та відпочилаВ лютий день морозів.Серед інших – пожовклих,Золотесенький спав,Про відродження мріяв,На весну він чекав.

ШАНА Й ДЯКА

Тим, що боронять Батьківщину,Нашу єдину, неповторну й чарівну,Таку одну в цілому світі,Квітучу, рідну неньку-Україну.

Що ризикують найдорожчим –Життям своїм заради нас,Що не залишили країнуВ такий важкий для неї час.

За мужність вашу і відвагу,За відданість і героїзм,За змогу обійняти матір,За левові серця й патріотизм.

За те, що ви Вкраїни крила,Які несуть нас до зірок – Туди, де кожна днина мила,Де завжди сміх щасливих діточок.

Тож хай трембіти не голосять сумно,

А грають лише радісних пісень,Ви повертайтеся із миром браття,Нехай скоріш настане

цей щасливий день!***Люблю тебе, моя Вкраїно,За те, що ти у мене є,За волю незламнуТа дух непохитний,За сонячний ранок

Та небо блакитне – Тож хай тобі завжди зозуля кує!За мову твою калиновуТа неповторний колорит,Ще за струмок, що у діброві,Тихесенько собі дзюрчить.За степ безкрайній Херсонесу,За височінь Карпатських гір,За тин, барвінком оповитий,І щирий твій гостинний двір.Тебе не можна не любити,Бо в світі ти така одна,І щоби всю тебе пізнати,Не вистачить всього життя!

***Твій шлях тернистий,Доля калинова,Але крізь все цеЙдеш ти без вагань.Випробувань на твою долюВипало чимало,Але ніколи ти не руйнувалаЛюдських і моїх сподівань.Тебе скорити, відвернути,І не раз хотіли,Але не скорена булаІ будеш ти.Ти йдеш до світла,Де панує гідність, Де будеш, нене,Завжди квітнути!

Руслан ШКАРУПА,м. Харків

ГІМН ТЕРНОПОЛЮ

Прямує людська волелюбна громадаЗ іменням “Тернопіль. Замирення. Рада”У галузях, сферах життя до метиЙ бажає до неї свідомо іти.Мета ж у Тернополя вічна, єдина –Тямуща особа, здорова людина, Щаслива громада. Погодьмось, метаДоречна, розумна, земна і проста.Ростіть професійність і мудрість поволі,Належно, розсудливо, з власної волі,Із гімном, що стимули, сили дає,Щоденно, щорічно всім нам додає.Примирений, пристрасний, зібраний, вічнийТриматиме шлях своєрідно космічний,Творитиме кращою власну мету:Ми знаємо, друзі, – земну і просту.

А. ЛУЖИНЕЦЬКИЙ,м. Вінниця

Тетяна БІЛЕНКО



ПОСТАТІ

З НАГОДИ 80-ЛІТНЬОГО ЮВІЛЕЮ

Він жив у різних епохах: сталінській, періодах

відлиги, застою, занепаду, а тепер – у незалежній Україні. І в кожній з цих епох залишався передусім як поет.

В одній з телевізійних про-грам Борис Олійник спілкувався з сином Василя Стуса – Дмитром – про бачення сучасного світу очима митця, важливість поезії у нинішній Україні. Розмова була настільки відвертою і чесною, що деякі фрагменти я хотіла б пере-казати, аби ще раз ми усвідомили якою великою людиною є поет від Бога Борис Олійник.

Ось два із запитань Дмитра Стуса:

– Що для Вас творчість, яке завдання митця? Бо в нас зараз по-етів сотні, але їх стільки не буває, знаємо, що таке справжній поет…

– Справжній письменник для мене – Екзюпері, – наголо-сив Борис Олійник. – Роман-тик, який йшов у бій і загинув так, як належить справжньому романтику. Серед сучасних, я вважаю, що Гончар – справжній громадянин, незважаючи, що він пройшов дуже важкий шлях, і в полоні був. Пафосний До-вженко. Рекомендації в Спілку мені давав Володимир Сосюра. Теж унікальна фігура, яка завжди “висіла” на межі арешту. “Лю-біть Україну” йому не прос тили Корнійчуки, ті “глашатаї нової ери”. А вся наша класика заслу-говує… звичайно, якщо я назву Шевченка. Ви посміхнетеся, бо це наш батько і взірець того, як можна триматися, в однині, по суті, проти цілого режиму. Ну, і серед молодших я б назвав батька Вашого, людину безкомпромісну, яку можна було б врятувати, але біля нього вертілися інші люди. Він не поступився перед всією системою, це я не тому кажу, що Ви тут сидите, син його, це я зав-жди так говорив.

– Якщо я Вас запитаю ста-нову річ: як треба жити або коли тобі буде 80, як Вам, 60, аби не було соромно? Що для Вас було визначальним? До якого я комп-ромісу можу, а далі – зась?

– Я не знаю, батько мене не встиг учити, бо загинув у 1943-му, мати, бабки, тітки вчили, все-таки, бути чесним. Не за рахунок когось жити. І найстрашніше для людини, тим паче, для письмен-ника, – це зрадити друга, в особі якого ми бачимо свою Вітчизну.

Десь там, за плечима, стоїть мати і як перед нею звітувати, коли я когось через обставини заклав. Це неприпустимо, у нас в українців до зрадників особливе ставлення.

Цей уривок розмови свідчить про велич душі Бориса Олійника. Сам майстер вогняного пера – українець у всьому: творчості, тривалому депутатстві, мріях про благодать на рідній землі… Любов до України, яскравий поетичний талант і його стійка громадянська позиція зрозумілі й близькі сучасникам, які виросли

на поезіях шістдесятників (Ліни Костенко, Івана Драча, Василя Симоненка, Миколи Вінгранов-ського, Володимира Коломійця та інших молодих і завзятих по-етів 60-х років ХХ століття).

Перший вірш Бориса Олій-ника був надрукований у п’ятому класі, а писати почав щонаймен-ше з третього. І вже в ранніх ві-ршах зав’язувалось те, що зветься великою поезією. Він вірив в слово, його силу і можливості..

А ось етапи життя Бориса Олійника як політично-

го та громадського діяча.З 1980-го по 1991-й рік він

обирався депутатом Верховної Ради УРСР 10-го і 11-го скли-кань, головою Комісії Верховної Ради з питань освіти і культури. У 1981 р. нагороджений ювілей-ною медаллю Всесвітньої Ради Миру. Після здобуття Україною незалежності – народний де-

путат Верховної Ради України чотирьох скликань (1992–2006). За цей час обіймав посади про-відного наукового співробітника Інституту національних відносин і політології АН України, голови Постійної делегації Верховної Ради України у Парламентській Асамблеї Ради Європи, віце-пре-зидента Парламентської Асамб-леї Ради Європи, голови Комітету Верховної Ради України у закор-донних справах і зв’язках з СНД.

Борис Олійник побував май-же у всіх гарячих точках міжет-нічних конфліктів колишнього

Союзу, а також Боснії-Герцего-вини, про що розповів в есеях “Два роки в Кремлі” (“Князь тьми”), “Хто і з якою метою сата-нізує сербів?” (вийшло окремою книгою українською і сербською мовами в Югославії у 1996 р.), ма-теріали на захист сербів і чорно-горців опуб лікував в українській, російській і югославській пресі), пережив карабахський полон.

У травні-червні 1986 року одним із перших відвідав Чор-нобиль, звідки вів репортажі на ЦТ СРСР і України. Того ж року виступив зі статтею в “Литера-турной газете” (Москва) – “Ви-пробування Чорнобилем”, в якій викрив злочинну діяльність тимчасовців. У 1987 році наго-роджений грамотою “Учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС”.

Борис Олійник сприяв зупи-ненню будівництва промвузла у

Каневі, що загрожувало могилі Т.Г.Шевченка, активно виступив проти зведення моста через Хор-тицю, був одним із тих, хто через пресу заблокував будівництво АЕС в Криму та під Чигири-ном і каналу “Дунай-Дніпро”. З 1992 року став академіком Української екологічної академії наук. У 1995 році Борисові Іллічу присвоєно звання “Почесний громадянин Канева”, а 2002 року – “Почесний громадянин міста Києва”.

Ще 1988 року він на держав-ному рівні заговорив про Голо-домор в Україні, запропонував створити “Білу книгу” про події 1932–1933 років. І це тоді, коли більшість діячів боялись відверто це визнавати. На його рахунку багато добрих справ як голови Українського фонду культури, співголови Форуму слов’янських народів. У 1987 році був обраний дійсним членом Міжнародної слов’янської академії.

Борис Олійник – лауреат премії імені М.Островського (1963), Державної премії СРСР (1975), Державної премії Укра-їни імені Т.Г.Шевченка (1983), міжнародних премій імені Ско-вороди (1994), “Дружба” (1997), всеюгославської премії “Рицар-ське перо” (1998) та імені Давида Гурамішвілі (1999), міжнародної премії імені Шолохова (2001), премії імені В.І.Вернадського Фонду “Україна – ХХ століття”. Він – кавалер орденів Ярослава Мудрого V (1995) та IV (1999) сту-пенів, ордена Нес тора-Літописця І ступеня (2006). У 2005 році Борисові Олійнику присвоєно звання Героя України.

Вічним взірцем для нього був Поет з великої літери Тарас Шевченко. “Він говорив віршами не від імені народу, а устами на-роду…– зазначає Борис Олійник, – таке надається геніям. Не треба ходити нагінці у так званих циві-лізованих держав, що ми нібито непомітні, – треба ходити гордо, повноросто, позаяк ми збере-гли те, що цивілізовані пост-індустріальні країни втратили – відчуття живого чорнозему через кілька шарів асфальту… Відчуття цього чорнозему дає нам саме Та-рас Григорович Шевченко. Його “Кобзареві” нема ціни…”

І як нема ціни слову видат-ного поета Бориса Олійника. Тож многая літа Вам, Борисе Іллічу!


БОРИС ОЛІЙНИК – УНІКАЛЬНА ПОСТАТЬ НЕ ЛИШЕ В УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ, А ВЗАГАЛІ У ВІТЧИЗНЯНІЙ КУЛЬТУРІ, ПОЛІТИЦІ, ФІЛОСОФІЇ… АВТОР ПОНАД 40 КНИЖОК ВІРШІВ, ПОЕМ, ЕСЕ, ГОСТРИХ І ПУБЛІЦИСТИЧНИХ СТАТЕЙ. ВІН СТВОРИВ СВІЙ НЕПОВТОРНИЙ ПОЕТИЧНИЙ СВІТ ЧИСТИХ, ВИСОКИХ ПОЧУТТІВ ТА ГЛИБОКОЇ ФІЛОСОФІЇ, З САМОБУТНЬОЮ РИТМОМЕЛОДИКОЮ І ОРИГІНАЛЬНИМ СЛОВНИКОВИМ ЛАНДШАФТОМ. ТВОРИ БОРИСА ІЛЛІЧА ПЕРЕКЛАДАЛИСЬ РОСІЙСЬКОЮ, ЧЕСЬКОЮ, СЛОВАЦЬКОЮ, БОЛГАРСЬКОЮ, ПОЛЬСЬКОЮ, СЕРБСЬКОЮ, РУМУНСЬКОЮ, ІТАЛІЙСЬКОЮ ТА ІНШИМИ МОВАМИ. БОРИС ОЛІЙНИК НАЛЕЖИТЬ ДО ЧИСЛА ТИХ НЕБАГАТЬОХ СУЧАСНИХ ПОЕТІВ, ЯКИХ УПІЗНАЮТЬ З ПЕРШИХ РЯДКІВ.

МАЛОВІДОМІ ІМЕНА

НА ЧУЖИНІ ЖИВ УКРАЇНОЮ

ІМ’Я СТЕПАНА СМАЛЬ-СТОЦЬКОГО, ВИДАТНОГО УКРАЇНСЬКОГО ВЧЕНОГО, ЗА РАДЯНСЬКИХ ЧАСІВ ЗАМОВЧУВАЛОСЯ, ЯК І ЙОГО НАУКОВІ ЗДОБУТКИ НА НИВІ СЛОВ’ЯНСЬКОЇ ФІЛОЛОГІЇ ТА ГРОМАДСЬКО-ПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ.

Народився майбутній уче-ний у с. Немилово на

Львівщині. Вищу освіту здобув у Чернівецькому університеті. У студентські роки зацікавився на-уковими проблемами слов’янських мов, що і визначило його подальшу долю. Закінчивши університет, він поїхав до Відня, де 1883 року здобув ступінь доктора філології. Через рік став професором української, як тоді говорили – руської, мови та літератури.

За повідомленням учених Петра Гуцала та Миколи Ткачу-ка, викладацьку працю С.Смаль-Стоцький вміло поєднував з на-уковою роботою і громадсько-куль-турною та політичною діяльністю. Вийшли друком його книги: “Русь-ка граматика”, “Характеристика наукової діяльності І.Франка”, “Ідеї Шевченкової творчості”, “Діди, батьки і внуки у Шевченка” та ін. За наукові здобутки вченого обирають дійсним членом НТШ у Львові і Наукового товариства у Києві.

Степан Смаль-Стоцький був активним членом національно-де-мократичної партії, створеної у 1899 році. Своє кредо громадсько-полі-тичного діяча виклав у праці “Моя політика”, що вийшла в 1913 році.

На початку Першої світової війни, з наближенням російських військ до Чернівців, С.Смаль-Стоцький переїхав до Відня. Тут він прилучився до організаційної роботи із створення легіону Укра-їнських Січових стрільців, увійшов до складу його Бойової управи, а в 1917 році став її головою.

Був членом Української На-ціональної Ради, яка на засіданні 19 жовтня 1918 року у Львові про-голосила створення Української держави на українських етнічних землях, що входили раніше до складу Австро-Угорщини. На по-чатку 1919 року Смаль-Стоцький став послом Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР) в Че-хословаччині й виїхав до Праги. Як дипломат доклав чимало зусиль для організації міжнародної підтримки ЗУНР та УНР, хоча в цій справі було багато труднощів і перешкод.

На той час Степан Смаль-Стоцький вже був академіком. Його ім’я значилося серед 12 чле-нів першого складу Української Академії наук, затвердженого 14 листопада 1918 року гетьманом України П.Скоропадським. Степан Смаль-Стоцький став академіком історико-філологічного відділу, а також членом правління академії, однак зайнятість в державних органах ЗУНР, воєнне лихоліття в Україні не дали змоги вченому при-їхати в Київ і взяти безпосередню участь в її роботі. Проте академік багато працював за кордоном на благо України.


22 жовтня 2015 року виповнюється 80 років від дня народження поета і громадського діяча, академіка Наці-ональної академії наук України, голови Комітету з Наці-ональної премії України імені Тараса Шевченка, голови Фонду культури України Бориса Олійника.

З огляду на значний його внесок у розвиток україн-ської літератури, культури, філософії і політики Верховна Рада України ухвалила постанову про відзначення на державному рівні 80-літнього ювілею Бориса Олійника.

План заходів передбачає проведення урочистостей з нагоди 80-річчя поета та громадського діяча у київсько-му Національному академічному театрі опери та балету ім. Т.Г.Шевченка. Відтепер старшокласники та студенти нав чальних закладів гуманітарного профілю вивчати-муть патріотичні та філософські твори Бориса Олійника. У загальноосвітній школі села Зачепилівка Новосанжар-ського району, звідки родом поет, та навчально-вихов-ному комплексі смт Нові Санжари Полтавської області проводиться оновлення стендів про його життя, творчу та громадську діяльність.

Кабінету Міністрів України рекомендовано видати комплект-диск пісень на слова Бориса Олійника у вико-нанні провідних артистів та музичних колективів Украї-ни.

“КОЛИ ВЖЕ НАРОДИВСЯ ТИ ПОЕТОМ, – ЗА ВСЕ ВІДПОВІДАЙ У ЦІМ ЖИТТІ…”



КАЛЕЙДОСКОП

Фінансові реквізити: рахунок ДЗД ДПтСУ, с/р №31251201201887 в ГУДКСУ в м. Києві,

код банку 820019, ЄДРПОУ 08565003. Свідоцтво платника ПДВ №200062177.

Інд. под. № 085650026068

ГазетаДержавної

пенітенціарної служби України

Адреса редакції: 04050, м. КиївÁ50, вул. Ме льни кова, 81.

Телефон: 481Á05Á62; еÁmail: [email protected]

Листування з читачами тільки на сторінках газети. Думки авторів

публікацій не завжди збігаються з точкою зору редакції. За точність

викладених фактів відповідальність несе автор. Художні твори друкуються мовою

оригіналу. При використанні наших публікацій посилання

на “Закон і обов’язок” обов’язкове.

Головний редакторОксана

ВЄЛКОВА-ЛАГОДАСвідоцтво

про реєстраціюКВ №9609

від 21.02.2005р. Ціна договірна.

Рукописи і фотознімки не повертають-ся і не рецензуються. Відповідальність за

достовірність реклами несе рекламодавець.

Передплатний індекс 23102Наклад: 40000

Замовлення № 5654ТОВ “Поліпрінт”,

м. Київ, вул. Лугова, 1 а

ОБОВ’ЯЗОКЗАКОНЗАКОН


ОБОВ’ЯЗОКЗАКОНЗАКОН


Відповіді на сканворд у № 41

Перш ніж поїхати на по-важний форум та отримати

визнан ня свого таланту на такому рівні, Олексій збирав кошти на по-дорож, влаштовуючи аукціони. Вихо-ванці Кременчуцької виховної колонії управління ДПтС України в Полтав-ській області залюбки надали до аук-ціону свої найкращі мистецькі твори. 50 відсотків коштів, отриманих від продажу робіт, також допомогли ху-

дожнику в здійсненні творчого турне.Митець висловив хлопцям слова

щирої вдячності за небайдужість і фінансову підтримку. Олексій Ру-банов також пообіцяв найближчим часом завітати до колонії з розповіддю про незабутню подорож до Китаю. Вихованці, звичайно, чекають і на майстер-клас від талановитого ху-дожника.


СКАНВОРД

ДНЯМИ ДО КРЕМЕНЧУКА ПОВЕРНУВСЯ ВІДОМИЙ ХУДОЖНИК ОЛЕКСІЙ РУБАНОВ. СЕРІЯ ЙОГО КАРТИН “LOOK AT MY EYES” (“ДИВИСЯ В МОЇ ОЧІ”) ОТРИМАЛА У ПЕКІНІ, ДЕ ПРОХОДИВ VI МІЖНАРОДНИЙ АРТ-БІЄНАЛЕ СУЧАСНОГО МИСТЕЦТВА – 2015, СХВАЛЬНІ ВІДГУКИ ВІД СВІТОВИХ МИТЦІВ.

ОСІНЬ…Осінь на узліссіФарби розбавляла,Пензликом легенькоЛистя фарбувала.

Вже руда ліщина,Пожовтіли клени.В пурпурі осіннімТільки дуб зелений.

Утішає ясен:– Не сумуй за літом!Геть усі дібровиВ золото одіто.

П. ОСАДЧУК

ШЕПІТ, ШЕЛЕСТ, ШЕРЕХ ЛИСТЯШепіт, шелест, шерех листя...Ходить осінь золотиста,Жовтокоса, багряниста,З тихим шумом падолисту.

Шелест, шурхіт по діброві...Стиха осінь колисковіШепоче нам про неба просинь.Шепоче осінь. Шепоче осінь...

Т. КОРОЛЬОВА

ДОЩОВА ОСІНЬВодить осінь хороводиТо із листя, то з дощів.На прогулянку виходятьПарасолі і плащі.

Там розмову парасоліІз плащами завели:“Ох, як довго у неволі,У темниці ми були.

Та вернулися тумани,Задощило в небесах,І ми знову у пошані,Знов нас носять на руках”.

І прийшли тоді до згодиПарасолі і плащі,Що найбільша насолода –Це коли ідуть дощі.

А. КАЧАН

“ДИВИСЯ В МОЇ ОЧІ”

ПРАЦІВНИКИ ГОЛОПРИСТАНСЬКОЇ ВИПРАВНОЇ КОЛОНІЇ – МІЖОБЛАСНОЇ СПЕЦІАЛІЗОВАНОЇ ТУБЕРКУЛЬОЗНОЇ ЛІКАРНІ УПРАВЛІННЯ ДПТС УКРАЇНИ В ХЕРСОНСЬКІЙ ОБЛАСТІ №7 ПЕРЕДАЛИ ДОПОМОГУ ДЛЯ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ, ЯКІ ПЕРЕБУВАЮТЬ У ЗОНІ АТО.

ТВОРЧІСТЬ

ДОПОМОГА ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯМ

Зібравши кавуни, борошно, кар-топлю, цибулю співробітники

установи передали їх представникам волонтерської організації “Кулінарна сотня Херсонщини”, які готують про-дукти харчування для військовослуж-бовців і направляють до зони АТО.

І хоча ця допомога має не такі масштаби, як хотілося б, та навіть еле-ментарна підтримка мотивує наших героїв до перемоги. То ж загальними зусиллями підтримаймо наших героїв у тилу.

Марія БУРЯК

Фарби розбавляла,Пензликом легенькоЛистя фарбувала.

Шелест, шурхіт по діброві...

Знов нас носять на руках”.

ДОЩОВА ОСІНЬВодить осінь хороводиТо із листя, то з дощів.На прогулянку виходять

Там розмову парасолі

“Ох, як довго у неволі,

VI МІЖНАРОДНИЙ АРТ-БІЄНАЛЕ СУЧАСНОГО МИСТЕЦТВА – 2015, СХВАЛЬНІ ВІДГУКИ ВІД СВІТОВИХ МИТЦІВ.

Documents

Газета видається з 1955 року obovyazok_42_1.pdfдень православні українці східного обряду відзначають день Покрови