1

КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД «КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ ІМЕНІ ВАСИЛЯ СУХОМЛИНСЬКОГО»

Ціперко Т.В., Моторна О.В.

Хімічний експеримент.

7-9 класи (За навчальною програмою для загальноосвітніх навчальних

закладів, затвердженою Наказом МОНУ від 07.06.2017 р. № 804)

Навчальний посібник

Друкується за рішенням науково-методичної ради

комунального закладу «Кіровоградський обласний інститут

післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського»

(від 12 грудня 2017 року, протокол № 5)

Кропивницький 2018

2

УДК 5.54

Х - 46

Ціперко Т.В., Моторна О.В. Хімічний експеримент. 7-9 класи (За

навчальною програмою для загальноосвітніх навчальних закладів,

затвердженою Наказом МОНУ від 07.06.2017 р. № 804): [навчальний посібник]

/ Т.В. Ціперко, О.В. Моторна. – Кропивницький: КЗ «КОІППО імені Василя

Сухомлинського», 2018. – 52 с.

У посібнику подано теоретичний матеріал, методичні розробки

практичних робіт з хімії для 7-9 класу за навчальною програмою (оновленою)

для загальноосвітніх навчальних закладів, затвердженою Наказом МОНУ від

07.06.2017 р. № 804. Посібник містить правила поведінки учнів у хімічному

кабінеті, особливості організації проведення інструктажів з безпеки

життєдіяльності, посилання на відеодосліди.

Посібник адресований учителям хімії закладів загальної середньої освіти.

Рецензенти:

Квас В.М. – кандидат педагогічних наук, доцент Центральноукраїнського

державного педагогічного університету імені Володимира

Винниченка;

Федірко Ж.В. – кандидат педагогічних наук, старший викладач кафедри

теорії і методики середньої освіти комунального закладу

«Кіровоградський обласний інститут післядипломної

педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського».

Відповідальна за випуск – Корецька Л.В.

© КЗ «КОІППО імені Василя

Сухомлинського», 2018

© Т.Ціперко, О.Моторна, 2018

3

Зміст

Вступ.................................................................................................................. 4

Правила поведінки учнів у хімічному кабінеті………………………………… 5

Особливості проведення інструктажів з питань охорони праці,

безпеки життєдіяльності з учнями………………………………………………. 6

Методика організації й проведення практичних робіт………………………… 11

Прийоми поводження з лабораторним посудом, штативом і нагрівальними

приладами. Виконання найпростіших лабораторних операцій.......................... 12

Розділення сумішей………………………………………………………………. 16

Дослідження фізичних і хімічних явищ на прикладах

побутових хімікатів і харчових продуктів……………………………………… 22

Добування кисню з гідроген пероксиду з використанням

різних біологічних каталізаторів, доведення його наявності.............................. 25

Виготовлення водних розчинів із заданими

масовими частками розчинених речовин………………………………………. 27

Дослідження фізичних властивостей речовин із різними типами

кристалічних ґраток……………………………………………………………… 29

Дослідження властивостей основних класів неорганічних сполук…………… 32

Розв’язування експериментальних задач……………………………………….. 34

Реакції йонного обміну між електролітами у водних розчинах………………. 35

Розв’язування експериментальних задач………………………………………. 38

Вплив різних чинників на швидкість хімічних реакцій……………………….. 39

Властивості етанової кислоти…………………………………………………… 41

Виявлення органічних сполук у харчових продуктах…………………………. 43

Посилання на відеодосліди ……………………………………………………... 45

Список використаних джерел…………………………………………………… 46

Додатки……………………………………………………………………………. 48

4

ВСТУП

Запропонований навчальний посібник містить методичні рекомендації

щодо проведення практичних робіт, зразки інструкцій та розробки практичних

занять з хімії для 7-9 класу згідно з навчальною програмою для

загальноосвітніх навчальних закладів (оновлена), затвердженою наказом МОН

України від 07.06.2017 р. № 804.

Автори посібника ставили за мету допомогти вчителю хімії в підготовці

та проведенні практичних занять, які спрямовані на формування вміння

застосовувати набуті учнями теоретичні знання на практиці.

Хімічний експеримент є важливим джерелом знань, засобом формування

експериментальних умінь і дослідницьких навичок, створення проблемних

ситуацій, розвитку мислення, спостережливості та допитливості. Оскільки, як

стверджував М.В. Ломоносов: «Хімії в жодному разі неможливо навчитися, не

бачивши самої практики і не беручись за хімічні операції».

Посібник містить орієнтовні розробки занять до кожної теми, а вчитель,

використовуючи наявне обладнання, може вносити корективи в хід

експерименту.

Запропоновані розробки практичних робіт мають посилання на

відеодосліди.

5

ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ УЧНІВ У ХІМІЧНОМУ КАБІНЕТІ

1. Входити до кабінету хімії і лаборантської тільки з дозволу вчителя.

2. Входити і виходити з кабінету спокійно, щоб випадково не перекинути

хімічний посуд з приладдям чи склянки з реактивами, що стоять на столах.

3. Сидіти в кабінеті завжди за одним і тим самим робочим місцем, не

переходити на інше місце без дозволу вчителя.

4. Підтримувати чистоту й порядок на своєму робочому місці (не

залишати на столі сміття, після роботи мити брудний посуд).

5. Під час роботи на лабораторному столі не повинно бути нічого зайвого.

На ньому можуть бути підручник, довідник, зошит і письмове приладдя.

6. Дбайливо ставитися до обладнання кабінету.

7. Виконувати досліди за інструкцією.

8. Не починати роботу, поки не перевірено, чи є все необхідне для

дослідів.

9. Працювати сидячи, швидко, але без зайвої квапливості. Під час роботи

дотримуватись тиші.

10. Записувати хід виконання досліду в зошиті і робити запис всіх

спостережень, рівнянь реакцій, висновків відразу ж після виконання досліду.

11. Знати і дотримуватись правил нагрівання, поводження з розчинами

кислот і лугів.

12. Знати місцезнаходження в кабінеті протипожежних засобів, аптечки і

вміти користуватися у разі нещасних випадків.

Основні застережні заходи під час роботи в кабінеті хімії

1. Працюйте в кабінеті хімії обов’язково в халаті.

2. Будьте максимально обережними під час виконання будь-яких

практичних робіт. Пам’ятайте, що неохайність, неуважність, недостатня

обізнаність із властивостями речовин, з якими проводиться робота, можуть

стати причиною нещасного випадку.

3. Виконуйте тільки ті хімічні досліди, які погоджено з вчителем, під його

наглядом.

4. Уважно читайте надпис на етикетці ємності з речовиною, яку берете

для досліду. Після її відкриття, пробку кладіть на лабораторний стіл не боком, а

ставте догори (мал. 1).

Мал. 2. Знімання краплі рідини з

вінець посудини

Мал. 1. Як треба ставити

відкриту ємність з реактивом

6

5. Реактиви беріть для дослідів тільки в тих кількостях, які зазначені в

інструкції.

6. Надлишок реактиву в жодному разі не зливайте назад в ємність, де він

зберігався.

7. Наливаючи розчин, посудину з реактивом беріть так, щоб етикетка

спрямовувалась у бік долоні. Знімайте краплю з шийки посудини (мал. 2),

оскільки рідина стікатиме по склу, псуватиме етикетку, може пошкодити шкіру

рук.

8. Посудину, з якої взяли реактив, одразу закрийте пробкою і поставте на

місце.

9. Під час нагрівання розчинів у пробірці користуйтесь

пробіркотримачем. Уважно стежте за тим, щоб отвір пробірки був спрямований

у бік від вас та оточуючих, оскільки внаслідок перегрівання може статися викид

рідини з пробірки.

10. Стежте, щоб не перегрівалися стінки пробірки, бо вона може тріснути.

Щоб уникнути перегрівання, спочатку прогрівайте всю пробірку, увесь її вміст.

11. Не заглядайте в пробірку, у якій нагрівається рідина, бо непомітні

бризки можуть потрапити в очі.

12. Ніякі речовини не пробуйте на смак.

13. Нюхайте всі речовини обережно, не нахиляйтеся

над посудиною і не вдихайте на повні груди, а спрямовуйте

до себе лише пару чи газ рухами руки (мал. 3).

14. Будьте особливо обережними під час роботи з

нагрівальними приладами.

15. Гарячі предмети ставте на керамічну плитку або

спеціальну підставку.

16. Відпрацьовані реактиви зливайте в раковину (після

їх нейтралізації), а цінні реактиви – у спеціальні посудини.

17. Після закінчення роботи приберіть своє робоче місце і обов’язково

ретельно вимийте руки.

18. Ніколи не вживайте їжу в кабінеті!!!

ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ ІНСТРУКТАЖІВ З ПИТАНЬ

ОХОРОНИ ПРАЦІ, БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ З УЧНЯМИ

Види інструктажів з безпеки життєдіяльності

Проведення інструктажів з безпеки життєдіяльності під час виконання

практичних робіт учнями в закладах освіти здійснюється відповідно до

Положення про навчальні кабінети з природничо-математичних предметів

загальноосвітніх навчальних закладів (наказ Міністерства освіти і науки,

молоді та спорту України від 14.12.2012 р. № 1423 (зареєстровано в

Міністерстві юстиції України 3 січня 2013 р. за № 44/22576)), листа

Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 01.02.2012 р. №1/9-72

«Про інструктивно-методичні матеріали «Безпечне проведення занять у

кабінетах природничо-математичного напряму загальноосвітніх навчальних

Мал. 3. Як

треба нюхати

речовини

7

закладів», наказу Міністерства освіти і науки України від 26.12.2017 р. № 1669

«Про затвердження Положення про організацію роботи з охорони праці та

безпеки життєдіяльності учасників освітнього процесу в установах і закладах

освіти» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 січня 2018 р. за

№ 100/31552).

Інструктажі з безпеки життєдіяльності проводять з учнями під час

навчання в закладах освіти вчителі, на яких покладено відповідні обов’язки

наказом керівника закладу.

Первинний інструктаж проводиться на першому занятті після кожних

канікул, але не рідше ніж 1 раз на три місяці за трьома (чотирма) інструкціями:

з правил безпеки для учнів, вихованців, слухачів із пожежної безпеки, з надання

долікарської допомоги, з електробезпеки (за потребою). Реєстрація інструктажу

проводиться в журналі реєстрації інструктажів з учнями.

Первинний інструктаж проводиться перед виконанням кожного

практичного завдання (практичної, лабораторної роботи тощо), пов’язаного з

використанням різних матеріалів і реєструється поряд із темою заняття в

журналі обліку навчальних занять.

Цільовий інструктаж з безпеки життєдіяльності проводиться згідно

наказу або розпорядження щодо організації навчально-виховних заходів

(навчальної екскурсії, олімпіади, турніру тощо) пов’язаних з предметом

«Хімія». Реєстрація інструктажу проводиться в журналі реєстрації інструктажів

з безпеки життєдіяльності з учнями.

Позаплановий інструктаж з безпеки життєдіяльності з учнями

проводиться в разі порушення ними вимог нормативно-правових актів із

безпеки життєдіяльності, що можуть призвести або призвели до травм, аварій,

пожеж тощо. Реєстрація позапланового інструктажу проводиться в журналі

реєстрації інструктажів з безпеки життєдіяльності з учнями.

Інструкція з охорони праці

під час роботи з кислотами i лугами в кабінеті хімії

1. Загальні положення.

1) Ця інструкція встановлює загальні вимоги щодо безпеки в процесі

роботи з кислотами та лугами. Вона може бути використана під час таких

практичних та лабораторних робіт: 7 кл. л.д. №5 Дослідження хімічних реакцій, що супроводжуються

виділенням газу

7 кл. л.д. №6 Дослідження хімічних реакцій, що супроводжуються

випаданням осаду

7 кл. л.д. №7 Дослідження хімічних реакцій, що супроводжуються зміною

забарвлення

7 кл. л.д. №8 Дослідження хімічних реакцій, що супроводжуються появою

запаху

7 кл. л.д. №9 Дослідження хімічних реакцій, що супроводжуються тепловим

ефектом

8

7 кл. л.д. №10 Випробування водних розчинів кислот і лугів індикаторами

8 кл. п.р. № 1 Дослідження властивостей основних класів неорганічних

сполук

8 кл. п.р. № 2 Розв’язування експериментальних задач

8 кл. л.д. № 2 Взаємодія лугів із кислотами в розчині

8 кл. л.д. № 3 Взаємодія хлоридної кислоти з металами

8 кл. л.д. № 4 Взаємодія металів із солями у водному розчині

8 кл. л.д. № 5 Взаємодія солей з лугами у водному розчині

8 кл. л.д. № 6 Реакція обміну між солями в розчині

8 кл. л.д. № 7 Розв’язування експериментальної задачі на прикладі реакції

обміну

9 кл. п.р. № 1 Реакції йонного обміну між електролітами у водних розчинах

9 кл. п.р. № 2 Розв’язування експериментальних задач

9 кл. п.р. № 3 Вплив різних чинників на швидкість хімічних реакцій

9 кл. п.р. № 4 Властивості етанової кислоти

9 кл. п.р. № 5 Виявлення органічних сполук у харчових продуктах

9 кл. л.д. № 1 Виявлення йонів Гідрогену та гідроксид-іонів у розчині

9 кл. л.д. № 2 Установлення приблизного значення рН води, лужних і кислих

розчинів (натрій гідроксиду, хлоридної кислоти) за допомогою

універсального індикатора

9 кл. л.д. № 4 Реакція обміну в розчинах електролітів із випаданням осаду

9 кл. л.д. № 5 Реакція обміну в розчинах електролітів із виділенням газу

9 кл. л.д. № 6 Реакція обміну в розчинах електролітів із утворенням води

9 кл. л.д. № 7 Виявлення хлорид-іонів у розчині

9 кл. л.д. № 8 Виявлення сульфат-іонів у розчині

9 кл. л.д. № 9 Виявлення карбонат-іонів у розчині

9 кл. л.д. №10 Вплив концентрації і температури на швидкість реакції цинку з

хлоридною кислотою

9 кл. л.д. №11 Взаємодія гліцеролу з купрум (ІІ) гідроксидом

9 кл. л.д. №12 Взаємодія глюкози з купрум (ІІ) гідроксидом

2) Практичні роботи, хімічні досліди варто проводити в тих умовах i

порядку з такими кількостями й концентраціями речовин i приладами, що

зазначені в інструкції до проведення експерименту.

3) Доступ учнів до місця зберігання хімічних реактивів повинен бути

виключений.

4) Основні кiлькостi кислот та інших агресивних речовин повинні

зберігатися в спеціально призначеному мiсцi.

5) У разі виявлення небезпеки на робочому мiсцi – несправні прилади,

протікання розчинів хімічних речовин, вiдсутнiсть або нещiльнiсть корків та

інше, – негайно повідомити вчителя.

6) Під час роботи з кислотами i лугами, використання спиртівок, газових

пальників, електропробiрконагрiвачiв можливі такі небезпеки:

- хімічні опіки;

- опіки відкритим полум'ям;

- отруєння;

- падіння предметів, матеріалів.

9

2. Перед початком роботи.

Учні повинні:

одягнути спеціальний одяг i засоби індивідуального захисту (гумові

рукавиці, захисні окуляри тощо);

перевірити справність витяжної шафи та вентиляції;

розмістити реактиви для дослiдiв у призначених для них місцях;

ознайомитися зі змістом лабораторної, практичної роботи та з

правилами безпечного їх виконання.

3. Під час роботи.

1) Досліди, що супроводжуються видiленням шкiдливих газiв i пари,

проводити тiльки у витяжнiй шафi з робочою вентиляцiєю.

2) Закрiплювати хiмiчний посуд (колби, стакани тощо) у тримачах

штатива слiд обережно, обертаючи його навколо осi, поки не вiдчуватиметься

невелике затруднення в обертаннi.

3) Нагрiвати хiмiчнi реактиви для дослiдiв необхiдно лише в

тонкостiнному скляному або фарфоровому посудi.

4) Концентрованi кислоти необхiдно обережно розливати пiд витяжкою,

щоб уникнути травм.

5) Розливати кислоти та iншi агресивнi речовини з великих посудин в

окремi склянки слiд за допомогою сифона з гумовою грушею, ручним насосом

або ножною повiтродувкою.

6) Переносити ємності об’ємом бiльше 5 л з реактивами необхiдно в

плетених кошиках, ящиках або iншiй тарi, що гарантує безпечне

транспортування. 7) Для отримання розчинiв з концентрованих кислот необхiдно лити

кислоту у воду, а не навпаки, постiйно перемiшуючи. Розчинення концентрованої кислоти (особливо сульфатної) у водi супроводжується сильним нагрiванням i розбризкуванням рiдини, що може стати причиною опiкiв.

8) Для розбавлення концентрованих кислот, їх змiшування, а також для змішування речовин, що супроводжується виділенням тепла, потрібно користуватися хімічним тонкостінним скляним або фарфоровим посудом.

9) Визначаючи речовину за запахом, необхідно легким рухом долоні над горлом посудини спрямувати пару або газ до носа i вдихати обережно, не нахиляючись до посудини.

10) Для засмоктування розчинів кислот, лугів, інших агресивних рідин потрібно користуватися піпетками з різними пастками та гумовою грушею.

11) Розчиняти луги слід у фарфоровому посуді, повільно додаючи до води невеликі порції лугу, і безперервно перемішувати. Шматочок лугу можна брати лише пінцетом або щипцями.

12) Великі шматки їдких лугів потрібно розколювати на дрiбнi в спеціально відведеному мiсцi.

13) Відпрацьовані кислоти i луги слід збирати окремо в спеціально призначений посуд i зливати в каналізацію тільки після нейтралізації.

14) Розлиті кислоти або луги необхідно негайно засипати піском,

нейтралізувати i після цього прибрати.

10

15) Обережно користуватись посудом, дотримуючись правил безпеки під

час роботи з лабораторним і скляним посудом. 16) Пам’ятайте! Їдкі луги роз’їдають шкіру, тканини та інші речовини. Їх

не можна брати руками (спричиняють опіки). Учням забороняється: під час досліду залишати робоче місце; брати реактиви незахищеними руками (для цього слід використовувати

ложки, шпателі або совочки); під час нагрівання рідини заглядати згори в посудину, щоб уникнути

травм унаслідок розбризкування нагрітої речовини; залишати без нагляду запалені спиртівки, увімкнені електронагрiвальнi

прилади; використовувати електричні повітродувки для розливу кислоти та

інших агресивних рідин з великих посудин в окремі склянки; переносити або навіть піднімати склянки з агресивними реактивами за

шийку посудини; набирати розчини кислот, лугів та інших агресивних рідин у піпетку

ротом, щоб уникнути опiкiв ротової порожнини, а також отруєння. 4. Після закінчення роботи. 1) Прибрати своє робоче місце відповідно до вказівок вчителя. 2) Зняти спеціальний одяг. 3) Вимити з милом руки. 4) Вимкнути освітлення. 5. В аварійних ситуаціях. У випадку аварійної ситуації негайно повідомити вчителя чи завідувача

кабінетом і виконати наступні дії: - у разі відключення електроенергії терміново вимкнути все

електрообладнання, яке знаходиться на робочому мiсцi; - у разі витікання газу в газовому пальнику чи з'єднаннях перекрити кран

i повідомити вчителя; - у разі аварії в системі водопостачання чи каналізації необхідно

терміново перекрити крани водопостачання i повідомити вчителя; - у разі виникнення пожежі (чи загоряння) необхідно вжити заходів щодо

її гасіння, негайно повідомити вчителя та приступити до ліквідації пожежі згідно з діючою в закладі інструкцією з пожежної безпеки;

- у разі травмування учня необхідно повідомити про це вчителя та за його вказівкою надати потерпілому першу долікарську допомогу i якнайшвидше відправити його до медпункту. Розроблено: Учителем хімії _______________ ______________ (особистий підпис) (ПІБ)

Узгоджено: Спеціаліст служби з охорони праці закладу освіти _______________ ______________ (особистий підпис) (ПІБ)

Інструкцію отримав(ла) і з її змістом ознайомлений(на) _______________ ______________ (особистий підпис) (ПІБ)

11

МЕТОДИКА ОРГАНІЗАЦІЇ Й ПРОВЕДЕННЯ ПРАКТИЧНИХ РОБІТ

Практична робота – це експеримент, що виконується протягом уроку.

Такий вид роботи пропонується навчальною програмою після вивчення й

опрацювання певної теми. Вони включають ширше коло питань, ніж

лабораторні досліди. Практична робота сприяє закріпленню отриманих знань у

нових ситуаціях і розвитку інтелектуальних умінь (аналізувати, порівнювати,

узагальнювати, робити висновки), а також формуванню й удосконаленню

експериментальних умінь і навичок. Дидактична мета практичних робіт –

узагальнення та систематизація матеріалу, контроль та оцінка практичних умінь

та навичок школярів. Тому в процесі виконання практичної роботи учень

повинен моделювати власну діяльність наступним чином: за самостійно

складеним планом визначити послідовність дій відповідно до поставленої мети;

передбачити результати досліджень; провести досліди, спостереження; зробити

висновки.

Практичну роботу вчитель починає з актуалізації знань. Учні

формулюють мету, інформують про хід роботи: реактиви та обладнання, що

використовуються в роботі, послідовність виконуваних операцій, хімізм

процесів. Далі вчитель дає настанови щодо послідовності роботи та проводить

інструктаж з техніки безпеки за відповідними інструкціями. Ця підготовча

робота повинна займати небагато часу. Під час експерименту та складання звіту

про виконану роботу учням дозволяється користуватися інструкціями. Якщо

значна частина учнів допускає типові помилки, учитель припиняє роботу і

пояснює учням, як їх усунути. Після виконання досліду кожний учень у зошиті

для практичних занять складає звіт. У ньому записують дату, тему, мету

практичної роботи, реактиви та обладнання, послідовність виконання досліду,

рівняння реакцій, результати досліду, висновки, за потребою роблять малюнки

приладів.

З метою підвищення ефективності учнівського експерименту,

полегшення підготовки вчителя та учня до його організації й проведення, у

практиці знайшли широке застосування зошити для практичних і лабораторних

робіт з друкованою основою. Вони стали своєрідним алгоритмом дій вчителя та

учня в процесі виконання й оформлення експерименту.

Такі форми звітів економлять час, привчають до певної стандартизації

прийомів, точності, стислості у висловах, але мають водночас і чимало

негативних сторін, оскільки можуть суттєво гальмувати мислення учнів,

позбавляти можливості виробити власну структуру висвітлення ходу роботи.

Оцінювання практичних робіт

1. Правильність проведення спостережень.

2. Точність висновків.

3. Якість зовнішнього оформлення (розміщення записів, охайність).

4. Висока якість зарисовок.

5. Чітке формулювання думок.

Учитель перевіряє роботи до наступного уроку. Перевіряючи, педагог

робить на полях зауваження, з яких учень зможе зрозуміти свої похибки,

12

виправляє хімічні та граматичні помилки.

Практичні роботи оцінюються в усіх учнів і виконуються лише на уроці.

Відпрацювання практичних робіт ЗАБОРОНЕНЕ.

Практичні роботи як вид учнівського експерименту є важливим методом

навчання хімії. Вони сприяють удосконаленню, закріпленню, конкретизації вже

набутих знань, умінь та їх перевірці.

Прийоми поводження з лабораторним посудом,

штативом і нагрівальними приладами.

Виконання найпростіших лабораторних операцій

Мета: вивчити складові частини лабораторного штатива; навчитися

користуватися лабораторним посудом, штативом; виконувати

найпростіші операції під час хімічного експерименту; виховувати

охайність під час виконання практичної роботи.

Обладнання та реактиви: лабораторний штатив, спиртівка, сірники,

пробіркотримач, шпатель, набір лабораторного посуду, штатив з

пробірками, скляна паличка, склянка з водою, кухонна сіль.

Відеодослід: https://www.youtube.com/watch?v=mye5TnPLIiI.

Теоретичні відомості

У процесі вивчення предмета «Хімія» доводиться проводити чимало

дослідів з використанням спеціального обладнання і посуду.

У хімії застосовується особливий посуд із тонкостінного і товстостінного

скла. Вироби із тонкостінного скла стійкі до зміни температур, у них проводять

хімічні операції, які потребують нагрівання. Хімічний посуд із товстостінного

скла нагрівати не можна. За призначенням скляний посуд буває загального

призначення (мал. 1), спеціального призначення (мал. 2) та мірний (мал. 3).

Посуд загального призначення використовують для виконання більшості робіт.

Тонкостінний скляний посуд загального призначення

Мал. 1. Посуд загального призначення:

а) пробірки; б) хімічні склянки; в) колби; г) газовідвідні трубки

13

Пробірки призначені для проведення дослідів із невеликими кількостями

розчинів або твердих речовин, для демонстраційних дослідів.

У колбах розчиняють речовини, здійснюють фільтрування, титрування

розчинів. Хімічні склянки застосовують для проведення реакцій осадження,

розчинення твердих речовин під час нагрівання. До групи спеціального

призначення відноситься посуд, який використовують із певною метою

(мал. 2). У товстостінному посуді виконують досліди, що не потребують

нагрівання. Найчастіше у ньому зберігають реактиви. З товстого скла також

виготовляють крапельниці, лійки, газометри, апарат Кіппа, скляні палички.

До мірного посуду належать піпетки, бюретки, колби, циліндри,

мензурки, склянки (мал. 3). Мірним посудом точно визначають об’єм рідин,

виготовляють розчини різних концентрацій.

Мал. 3. Мірний скляний посуд: а) мірні циліндри;

б) колби; в) склянка; г) бюретки; ґ) крапельниці

Мал. 2. Товстостінний посуд: а) апарат Кіппа; б) прилад для збирання газів;

в) склянки; г) крапельні лійки; ґ) склянки для зберігання твердих речовин;

д) склянки з притертими пробками; е) скляні палички й трубочки

14

Крім скляного посуду в лабораторії використовують фарфоровий посуд:

чашки, тиглі, ступки (мал. 4). Фарфорові чашки застосовують для

випаровування розчинів, а фарфорові тиглі – для прожарювання речовин у

муфельних печах. У ступках подрібнюють тверді речовини.

Лабораторне обладнання

Для нагрівання речовин у хімічних лабораторіях використовують

спиртівки, електричні плитки із закритою спіраллю, водяні бані, а при

наявності газу – газові пальники (мал. 5). Можна користуватися і сухим

пальним, спалюючи його на спеціальних підставках.

Велике значення під час виконання хімічних експериментів має

допоміжне приладдя: металевий штатив, штатив для пробірок, тигельні щипці,

азбестова сітка (мал. 6).

Мал. 6. Лабораторне обладнання: а) штатив металевий; б) штатив для пробірок;

в) металева ложечка для спалювання речовин; г) тримач для пробірок;

ґ) тигельні щипці; д) азбестова сітка

Мал. 4. Фарфоровий посуд: а) тигель;

б) чашка для випаровування; в) ступка з товкачиком

Мал. 5. Нагрівальні прилади: а) спиртівка; б) електрична баня зі штативом

для пробірок; в) електрична плита; г) газові пальники

15

Для зважування речовин використовують терези (мал. 7).

Хід роботи

І. Повторення правил безпеки під час роботи в кабінеті хімії.

ІІ. Виконання дослідів.

Дослід 1. Ознайомлення з лабораторним посудом.

Ознайомтеся з виданим вам лабораторним посудом, пригадайте назву та

його призначення. Результати спостережень оформіть у вигляді таблиці:

Малюнок Назва Призначення

Пробірка Для нагрівання речовини (рідини)

Дослід 2. Поводження з лабораторним штативом.

Візьміть видані вам частини лабораторного штатива, зберіть його як на

малюнку 8. Лабораторний штатив використовують для закріплення хімічного

обладнання під час проведення дослідів. Закріпіть пробірку в лапці (мал. 9) так,

щоб вона була затиснута у верхній третині її довжини надійно і не випадала, не

дуже міцно, щоб її можна було без зусиль повернути навколо вертикальної осі,

інакше під час нагрівання вона може тріснути. Щоб вийняти пробірку з

пробіркотримача, слід ослабити на ньому затискач або гвинт.

Помістіть порцелянову чашку на кільце (мал. 10).

Мал. 7. Лабораторні терези: а) аптечні; б) технохімічні; в) аналітичні

Мал. 8 Мал. 9 Мал. 10

16

Назвіть деталі лабораторного штатива на мал. 8.

Дослід 3. Нагрівання рідини в пробірці, закріпленій у штативі.

Налийте у пробірку 2 мл води. Закріпіть пробірку в лапці штатива ближче

до отвору. Запаліть спиртівку. Спочатку прогрійте всю пробірку рівномірно, а

потім нагрівайте частину пробірки, де знаходиться рідина. Після цього загасіть

спиртівку.

Дослід 4. Нагрівання рідини в пробірці, закріпленій у пробіркотримачі.

Налийте у пробірку 2 мл води. Закріпіть пробірку у пробіркотримачі.

Запаліть спиртівку. Спочатку рівномірно прогрійте усю пробірку, а потім

нагрійте ту її частину, де міститься рідина. Після закінчення нагрівання загасіть

спиртівку, вилийте гарячий розчин у склянку і покладіть пробірку разом із

пробіркотримачем на підставку для охолодження.

Дослід 5. Приготування розчину солі. Перемішування розчину в склянці.

Насипте шпателем у хімічну склянку об’ємом 50 мл невелику кількість

кухонної солі (1/3-1/4 чайної ложки). Долийте до солі воду (половину склянки)

і акуратно перемішай скляною паличкою до повного розчинення солі.

Дослід 6. Переливання розчину. Перемішування розчину в пробірці.

Перелийте частину розчину солі зі склянки в пробірку до 1/3-1/4 її

об’єму. Візьміть пробірку трьома пальцями ближче до отвору та обережно

струсіть її вміст. Після цього перелийте половину розчину із цієї пробірки в

іншу. Обидві пробірки поставте у штатив для пробірок.

ІІІ. Висновки. Під час формулювання висновків дайте відповіді на такі запитання:

1. У якому випадку рідина в колбі закипить швидше – коли дно посудини

перебуває у верхній чи нижній частині полум’я? Відповідь обґрунтуйте.

2. Чому під час нагрівання пробірки потрібно спочатку її всю прогріти?

3. У який бік слід спрямовувати пробірку при нагріванні в ній рідини?

4. Чому для перемішування рідини у склянці іноді використовують

скляну паличку із гумовим наконечником (шматочком гумової трубки)?

5. Який вид посуду доцільно використати для переливання значної

кількості рідини з однієї пляшки в іншу?

6. Чому лабораторний штатив і деталі до нього виготовляють із металу, а

не з пластмаси?

Розділення сумішей

Мета: повторити правила техніки безпеки під час роботи в хімічному кабінеті;

опанувати способи розділення сумішей; продовжити формувати уміння

правильного поводження з речовинами і лабораторним обладнанням;

виховувати акуратність під час виконання практичної роботи.

Обладнання та реактиви: спиртівка, сірники, лабораторний штатив із кільцем

та муфтою, скляна паличка, хімічні склянки, пробірка, колба з водою,

лійка, порцелянова чашка, затискач, шпатель або ложечка,

фільтрувальний папір, керамічна або пластмасова підставка; деревні

17

ошурки, пісок і кухонна сіль, ошурки парафіну, дрібні кусочки мідного

дроту і кальцинована сода.

Відео: https://www.youtube.com/watch?v=d9zmFyqfl0U (розділення неоднорідної

суміші).

Теоретичні відомості

У житті, як правило, ми стикаємося з сумішами речовин (мал. 1). Суміш –

це сукупність різних речовин, разом змішаних, але хімічно не з’єднаних.

Речовини перемішуються, проте не реагують між собою і їх у принципі, можна

розділити. Повітря, як ми знаємо – це суміш кількох речовин: кисню, азоту,

вуглекислого газу тощо. Граніт, із якого роблять обеліски – це суміш кварцу,

польового шпату і слюди. Нафта – це суміш понад ста речовин. Молоко також

суміш. Під час його охолодження і відстоювання на поверхні спливає жир.

Бензин теж суміш речовин.

Частинки компонентів рівномірно розміщені в суміші. Однорідними

сумішами є, наприклад, водний розчин кухонної солі, розчин цукру у воді,

повітря, більшість металічних сплавів, суміш газів.

Фізичні властивості однорідної суміші частково відрізняються від

фізичних властивостей її складових. Наприклад, температура кипіння чистої

води становить +100°С, а з домішками солі температура кипіння підвищується.

Неоднорідними сумішами є, наприклад, ґрунт, молоко, каламутна вода,

більшість мінералів.

Речовини, які входять до складу неоднорідної суміші зберігають свої

фізичні властивості. Це можна підтвердити таким дослідом. Відомо, що залізо

притягується магнітом і тоне у воді, а порошок сірки, якщо збовтати з водою,

спливає на поверхню, бо не змочується нею (мал. 2). Змішавши на аркуші

паперу порошкоподібне залізо з порошком сірки, отримаємо сірувато-жовту

суміш. Опустимо частину цієї суміші у воду і розмішаємо. Сірка і залізо

розділяться: частинки сірки спливуть на поверхню води, а частинки заліза –

потонуть. Решту суміші накриємо аркушем паперу і наблизимо до неї магніт.

Частинки заліза притягнуться (через папір) до магніту, а сірка залишиться на

папері.

Мал. 1. Суміш води з крейдою (зліва),

чиста речовина – вода дистильована (справа)

18

Методи розділення суміші

За допомогою фізичних методів суміші можна розділити на складові

частини. Розділення сумішей ще називають очищенням речовин. Вважають, що

очищують ту речовину, заради якої здійснюють розділення. Її в суміші може

бути незначна кількість. Наприклад, у золотоносному шарі пустої породи

незрівнянно більше, ніж золота.

Розділення сумішей за властивостями

Перегонка Випаровування Фільтрування Відстоювання

Мал. 2. Дослід з розділенням суміші заліза і сірки: а) порошкоподібне залізо;

б) порошкоподібна сірка; в) суміш заліза і сірки; г) розділення суміші

після розчинення у воді; ґ) розділення суміші дією магніту

19

Кристалізація Хроматографія Дія магнітом

Методи розділення суміші

Суміш Метод

розділення

Які суміші можна

розділити

Короткий опис

Однорідна Перегонка або

дистиляція

Суміші рідин з

різними

температурами

кипіння

Суміш рідин повільно

нагрівається. За цих

умов речовина, яка має

найнижчу температуру

кипіння, випаровується

раніше, її пари

охолоджуються,

конденсат збирається в

окремій ємності.

Наприклад, добування

дистильованої води,

відокремлення спирту

від води, розділення

нафти на фракції

Однорідна Випаровування Розчинену тверду

речовину з розчину

Суміш нагрівають.

Рідина випаровується,

а тверда речовина

залишається у вигляді

кристалів. Наприклад,

кухонну сіль з розчину

солі

Однорідна Кристалізація Розчинену тверду

речовину із

концентрованого

розчину

Суміш твердої і рідкої

речовини нагрівають.

Після випаровування

частини рідини, суміші

охолоджують. Тверда

речовина випаде в осад

у вигляді кристалів.

20

Наприклад,

кристалізація цукру у

варенні

Однорідна Хроматографія Суміш розчинених

речовин, які мають

різну швидкість

поглинання

У суміш опускають

спеціальний

хроматографічний

папір. Компоненти

суміші з різною

швидкістю

поглинаються цим

папером. Кожен

компонент зафарбовує

папір у певний колір.

Число кольорів вказує

на число компонентів у

суміші

Неоднорідна Відстоювання Суміш двох рідин,

твердої

нерозчинної

речовини від

розчину з різною

густиною

Суміш відстоюють.

Речовина, яка має

більшу густину, осідає

на дно, а яка має

меншу густину –

залишається на

поверхні. Наприклад,

вода і олія, вода і

тирса, вода і пісок

Неоднорідна Дія магнітом Виділення твердої

речовини, яка

притягується

магнітом

До суміші твердих

речовин підносять

магніт. Залізо

притягується магнітом

Хід роботи

І. Повторення правил техніки безпеки під час проведення практичної

роботи.

ІІ. Виконання роботи за інструкцією/

Видана вам суміш містить такі компоненти: пісок, мідний купорос, сірка і

залізо. Частину суміші залиште для виділення компоненту із суміші методом

магніту.

У вашому розпорядженні дві хімічні склянки, промивалка з водою,

скляна паличка, лійка, шпатель або пластмасова ложечка, фільтрувальний

папір, порцелянова чашка, пробіркотримач, спиртівка чи сухе пальне,

лабораторний штатив, керамічна або пластмасова підставка, магніт. Розділіть

суміш на компоненти. Візьміть до уваги, що в кожній суміші є розчинна у воді

речовина, а також те, що один із нерозчинних компонентів легший за воду, а

другий – важчий.

21

План виконання роботи

Етап 1

Змішування суміші з водою.

У невелику склянку насипте порцію суміші (2-3 г) і налийте 20-30 мл

води. За допомогою скляної палички перемішуйте вміст склянки протягом

1-2 хв. Що спостерігаєте після припинення перемішування? Який компонент

суміші розчинився? Де накопичився кожний із нерозчинних компонентів?

Етап 2

Виділення нерозчинних компонентів суміші.

Речовину, яка спливла на поверхню рідини, можна вилучити двома

способами – зібравши її шпателем (пластмасовою ложечкою) або

фільтруванням. Проведіть фільтрування (мал. 3).

Наливайте рідину по скляній паличці у фільтр повільно, щоб до нього не

потрапив той компонент суміші, який знаходиться на дні склянки. Після

фільтрування долийте у склянку трохи води, перемішайте суміш, дочекайтесь

осідання твердої речовини і профільтруйте рідину через щойно використаний

фільтр. Таким чином вдається зменшити витрати розчинного компонента,

частина розчину якого залишалася разом із кожним нерозчинним компонентом.

Обережно вийміть фільтр із ошурками деревини чи парафіну і покладіть його

на керамічну або пластмасову підставку. Із отриманою прозорою рідиною

(фільтратом) працюватимете на етапі 3. До другого нерозчинного компонента

суміші, який залишився на дні склянки, додайте трохи води, перемішайте

суміш, дайте їй відстоятися, злийте воду і перенесіть шпателем (ложечкою)

тверду речовину зі склянки на аркуш фільтрувального паперу. Можна також

змити цю речовину водою на новий фільтр, використавши промивалку.

Етап 3

Виділення розчинного компонента суміші.

Розчинний компонент виділіть випарюванням його

розчину, добутого на етапі 2. Для цього фільтрат

перелийте зі склянки в порцелянову чашку, поставте її

на кільце штатива (мал. 4).

Запаліть спиртівку і обережно нагрівайте до

повного випаровування води. (Щоб переконатися, що у

фільтраті міститься розчинна речовина, потрібно

випарити кілька крапель рідини на предметному склі.)

Під час виконання кожного етапу експерименту записуйте в таблицю метод

розділення суміші, свої дії та спостереження.

Мал. 3

Мал. 4

22

Номер і назва

Етапу

Метод

розділення

суміші

Послідовність дій Спостереження

1. Змішування

суміші з водою

Відстоювання До порції суміші

доливаю воду...

ІІІ. Висновки. Під час формулювання висновків дайте відповіді на такі запитання:

1. Які методи розділення ви використали в цій роботі?

2. Які властивості солі й піску дозволяють використовувати саме ці

методи для розділення суміші?

Дослідження фізичних і хімічних явищ

на прикладах побутових хімікатів і харчових продуктів

Мета: дослідити характерні ознаки фізичних і хімічних явища побутових

хімікатів і харчових продуктів, навчитися їх виявляти; продовжити

формувати уміння спостерігати фізичні і хімічні явища, описувати

спостереження, робити висновки; виховувати охайність під час

виконання практичної роботи.

Обладнання та реактиви: електролізер, спиртівка, скляна трубка, залізо,

сталь, кремній, мідний дріт.

Відео:https://www.youtube.com/watch?v=JRjVVdbWWk0.

Теоретичні відомості

Відомо чимало різних природних явищ: фізичних, хімічних,

метеорологічних, геологічних та інших. Хіміків цікавлять насамперед хімічні

явища, які завжди супроводжуються явищами фізичними, тому між фізикою і

хімією існує нерозривний зв’язок. Прикладом фізичних явищ може бути

переміщення тіл у просторі, зміна форми тіла або агрегатного стану речовини,

поширення запаху, світіння розжарених тіл, кипіння води, подрібнення крейди,

притягування магнітом, розплавлення металів, розчинення цукру у воді,

виділення солі висушуванням її концентрованого розчину.

Навколо нас безперервно відбуваються фізичні зміни: падає сніг, тече

вода в річках, замерзає вода, тане лід, вітер переносить частинки пилу,

утворюється туман, іній. Скляну трубку (мал. 1) можна або розламати, або

зігнути під час нагрівання, унаслідок чого змінюється її форма, але речовина

залишається тією самою – склом.

23

Якщо вдаряти молотком по шматку заліза, воно розплющується і

нагрівається. Якщо нагріти метал до високої

температури, він плавиться, змінює свою форму і

агрегатний стан. Будь-який метал можна не тільки

розплавити, тобто перевести в рідкий стан, а й

перетворити на газ. У зовнішній оболонці Сонця,

де температура становить близько 6000°С, метали

перебувають у газоподібному стані.

Під час удару сталі по кремнію вилітають

іскри, від сильного тертя тіла нагріваються, але

самі речовини при цьому не змінюються.

Якщо воду нагрівати у колбі, вона закипить і

почне випаровуватися. Якщо над парою потримати

холодний предмет, то на його поверхні з’являться

краплі води (мал. 2).

Якщо охолодити воду до температури нижче

0°С, то вона перетвориться на лід. Вода, лід, водяна пара – не різні речовини, а

та сама речовина (вода) у різних агрегатних станах. Агрегатний стан залежить

від відстані між молекулами. Водяна пара відрізняється від рідкої води набагато

більшими відстанями між молекулами, у твердих речовин молекули щільно

упаковані (мал. 3).

Хімічні явища

Якщо через воду пропустити електричний струм, то вода розкладеться на

дві нові речовини – водень і кисень: 2Н2О → 2Н2 + О2.

Водень в атмосфері кисню горить, при цьому утворюється вода:

2Н2 + О2 → 2Н2О.

Мал. 1. Різна форма скляних трубок

Мал. 2

Мал. 3. Моделі агрегатних станів води: а) твердий; б) рідкий; в) газоподібний

24

Вода тушить полум’я.

Нагріваємо мідну спіраль у полум’ї спиртівки. Мідь втрачає свій блиск і

покривається чорним нальотом. Чорний наліт – це нова речовина з новими

властивостями (мал. 4).

Якщо залізо тривалий час знаходиться на повітрі, воно покривається

червоно-бурою іржею. Візьмемо шматок іржавого заліза. Відділимо іржу від

заліза, іржа має червоно-бурий колір, крихка, отже під час іржавіння залізо (Fe)

перетворилося в нову речовину – іржу (Fe2O3).

При сильному нагріванні цукор обвуглюється, при цьому звітрюються

вода і газоподібні речовини і залишається чорне вугілля. Якщо сплавити суміш

піску, вапна і соди, утвориться скло. За умов тривалого зберігання тваринний

жир гіркне, тому що окислюючись, перетворюється на іншу речовину. Усе це –

приклади хімічних процесів, коли з одних речовин утворюються інші.

Хід роботи

І. Повторення правил техніки безпеки під час проведення практичної

роботи.

ІІ. Виконання роботи за інструкцією. Виконайте досліди. Визначте, які з досліджуваних явищ належать до

фізичних, а які до хімічних (зміна агрегатного стану води, розчинення кухонної

солі у воді, горіння вугілля, плавлення цукру). Після виконання кожного

досліду запишіть свої спостереження й висновки в таблицю. У висновку дайте

обґрунтовану відповідь на запитання: яке явище (фізичне чи хімічне) ви

спостерігали?

Зробіть узагальнюючий висновок про різноманітність явищ та відмінність

між ними.

№з/п Послідовність дій Спостереження Висновки

ІІІ. Висновки. Під час формулювання висновків дайте відповіді на такі запитання:

1. Які явища супроводжують горіння дров?

2. Металеві конструкції з часом вкриваються іржею і псуються. Яке

явище при цьому відбувається?

Мал. 4. Перетворення міді на купрум оксид під час нагрівання

25

3. Трубку з тоненького скла нагріли полум’ям спиртівки. Скло

розм’якшилось. Після цього трубку зігнули під кутом. Які явища відбулися?

Наведіть докази цього.

4. Наведіть 3-4 приклади фізичних явищ, що відбуваються з речовинами.

5. Наведіть 3-4 приклади хімічних явищ.

Добування кисню з гідроген пероксиду

з використанням різних біологічних каталізаторів,

доведення його наявності

Мета: добути кисень з гідроген пероксиду; продовжити формувати вміння

спостерігати, описувати спостереження, робити висновки; виховувати

акуратність під час виконання практичної роботи.

Обладнання та реактиви: штатив, пробірки, кристалізатор, газовідвідна

трубка, піпетки, вода, манган(ІV) оксид, гідроген пероксид, свіжі овочі:

картопля, морква, свіже м’ясо, відварені овочі і м’ясо.

Відео: https://www.youtube.com/watch?v=OMVVYjg5DD0.

Теоретичні відомості

У лабораторії добувати кисень можна розкладом гідроген пероксиду за

наявності каталізатора манган(IV) оксиду (MnO2) (мал. 1):

2H2O2 2H2O + O2 ↑

Збирання кисню.

Добутий кисень можна зібрати двома способами:

1) витісненням води;

Мал. 1. Прискорення реакції розкладання гідроген пероксиду за наявності манган(IV)

оксиду. Кисень збирають методом витіснення повітря

26

2) витісненням повітря.

Оскільки кисень мало розчиняється у воді, він витісняє воду з циліндра.

Гази, які у воді розчиняються, у такий спосіб зібрати неможливо.

Кисень трохи важчий за повітря, тому посудину, в яку збирають кисень

витісненням повітря, тримають дном донизу.

Щоб переконатися, що посудина наповнилася киснем, до її отвору

підносять жевріючу скіпку. Якщо посудина наповнилася киснем по самі вінця,

скіпка спалахує біля її шийки. Щоб зберегти кисень для дослідів, його збирають

у газометр витісненням з нього води.

Хід роботи

І. Повторення правил техніки безпеки під час проведення практичної

роботи.

ІІ. Виконання роботи за інструкцією. Дослід 1. Добування кисню каталітичним розкладанням гідроген

пероксиду, збирання його витісненням води.

У пробірку помістіть трохи манган(ІV) оксиду.

Добавте розчин гідроген пероксиду об’ємом 4 мл і

швидко закрийте пробірку пробкою з газовідвідною

трубкою. Збирайте кисень витісненням повітря у

пробірку, розташовану отвором донизу (мал. 2). Повноту

заповнення киснем пробірки визначте, підносячи до її

отвору тліючу скіпку.

Опишіть хід роботи і спостереження. Обґрунтуйте,

чому кисень можна зібрати витісненням води у пробірку,

розміщену отвором донизу. Запишіть рівняння реакції

розкладання гідроген пероксиду, зазначте умови її

перебігу. Поясніть роль манган(ІV) оксиду в цій реакції.

Дослід 2. Каталітична дія речовин, які містяться в

овочах і м’ясі, на розклад гідроген пероксиду.

Підготуйте невеликі шматочки свіжих овочів (картоплі, моркви), а також

м’яса. Нанесіть на кожний шматочок по 2-3 краплі розчину гідроген пероксиду.

Що спостерігається? На якому із зразків кисень виділяється найбільш

інтенсивно? Проведіть такий самий експеримент із відвареними шматочками

овочів і м’яса. Чи спостерігається виділення газу? Якщо ні, то чому, на вашу

думку, отримано інший результат?

Звіт про виконання роботи оформіть у вигляді таблиці.

№

з/п

Послідовність дій Спостереження Висновок

Рівняння реакції:

Мал. 2.

Збирання кисню

витісненням води

27

ІІІ. Висновки.

Під час формулювання висновків дайте відповіді на такі запитання:

1. Як добувають кисень у лабораторних умовах?

2. Що таке реакція розкладу?

3. Якими способами можна зібрати кисень у посудину?

4. Як виявляють кисень?

5. Що таке каталізатор?

Виготовлення водних розчинів

із заданими масовими частками розчинених речовин

Мета: навчитися готувати водні розчини з певною масовою часткою

розчиненої речовини; розвивати вміння користуватися лабораторним

обладнанням; виховувати акуратність під час виконання практичної

роботи.

Обладнання та реактиви: терези, мірний циліндр, скляна паличка, хімічна

склянка; кухонна сіль.

Відео: https://www.youtube.com/watch?v=u3a8n-3aF8Q.

Теоретичні відомості

Працюючи з розчинами важливо знати, скільки розчинної речовини в них

міститься. Уявіть собі, що могло б статися, якби фармацевт виготовив очні

краплі завищеної концентрації.

Існує кілька способів вираження кількісного складу розчину. Найчастіше

вміст речовин в розчині виражають у масових частках.

Масова частка (w) – це фізична величина, що визначається відношенням

маси розчиненої речовини до маси всього розчину.

де wр – масова частка розчиненої речовини; mр – маса розчиненої речовини;

mр-ну – маса розчину.

На практиці часто треба готувати розчин із заданою масовою часткою

розчиненої речовини.

або

Для цього необхідно знати скільки води і розчиненої речовини потрібно

взяти, щоб отримати розчин із заданою масовою часткою речовини.

Під час роботи з розчинами зручніше брати не масу води, а її об’єм. Для

знаходження об’єму води необхідно її масу поділити на густину.

, де V – об’єм; m – маса ; ρ – густина.

28

Хід роботи

І. Повторення правил техніки безпеки під час проведення практичної

роботи.

ІІ. Виконання роботи за інструкцією. Перш ніж виготовити розчин солі з певною масовою часткою розчиненої

речовини, що перебуває в твердому агрегатному стані, необхідно:

1) зважити розчинену речовину;

2) перенести її в колбу (стакан);

3) відміряти необхідний об’єм розчинника – води;

4) додати воду до розчиненої речовини;

5) перемішати компоненти до утворення гомогенного розчину (мал. 1).

Завдання 1. Приготувати 170 г розчину з масовою часткою кухонної солі 5%.

Обчисліть масу солі і об’єм води для приготування розчину.

Завдання 2.

Приготувати 60 г розчину з масовою часткою кухонної солі 15%.

Обчисліть масу солі і об’єм води для приготування розчину.

Завдання 3. Приготувати 150 г розчину з масовою часткою кухонної солі 10%.

Обчисліть масу солі і об’єм води для приготування розчину.

Розв’яжіть задачі і приготуйте розчини.

ІІІ. Висновки. Під час формулювання висновків дайте відповіді на такі запитання:

1. Як правильно провести зважування твердої речовини?

2. Як правильно відміряти необхідний об’єм води?

3. Що прискорює розчинність багатьох твердих речовин?

4. Укажіть, що є зайвим у переліку посуду і приладів, необхідних для

виготовлення розчинів: мірний циліндр, лінійка, хімічний стакан, терези,

лабораторний штатив, реторта, скляна паличка.

5. Наведіть приклади розчинників, які людина використовує у

повсякденному житті.

Мал. 1. Послідовність виготовлення розчину

29

Дослідження фізичних властивостей речовин

із різними типами кристалічних ґраток

Мета: дослідити фізичні властивості речовин із різними типами кристалічних

ґраток; навчитися розпізнавати типи кристалічних ґраток за фізичними

властивостями; виховувати інтерес до хімії.

Обладнання та реактиви: штатив з пробірками, склянка з водою, ложечка для

спалювання, спиртівка, пробіркотримач, ступка і товкач, зразки речовин:

кухонна сіль – NaCl, цукор – С12Н22О11, графіт – С.

Відео: https://www.youtube.com/watch?v=jcl7_Dxxtrk.

Теоретичні відомості

Тверді речовини різноманітні за властивостями: вони мають різну

густину, бувають кольоровими та безбарвними, пластичними і крихкими;

можуть проводити електричний струм, притягуватись магнітом. Під час

нагрівання до певної температури багато твердих речовин плавляться, тобто

перетворюються на рідину, а деякі (йод, нафталін) сублімують – одразу

переходять в газуватий стан, минаючи рідкий. Деякі тверді речовини,

наприклад малахіт, під час нагрівання розкладаються.

Усі тіла, які складаються з твердих речовин, на відміну від рідких та

газуватих, мають певну форму і об’єм. Ці властивості пояснюються тим, що

частинки, які утворюють тверде тіло, не можуть вільно рухатись одна відносно

іншої.

За будовою і фізичними властивостями тверді речовини поділяють на

аморфні та кристалічні. Аморфні речовини не мають впорядкованої структури,

окремі частинки в них розміщені хаотично, недарма слово «аморфос»

перекладається з грецької мови як «той, що не має форми». Прикладами таких

речовин є смоли, гума, більшість полімерів, тобто речовини, які складаються з

дуже великих молекул. Під час нагрівання вони не плавляться при певній

температурі, а постійно розм’якшуються, перетворюючись на рідину.

Переважна більшість твердих речовин, у

тому числі добре відомі нам кухонна сіль та цукор,

мають кристалічну будову, тобто складаються з

кристалів (мал. 1). Окремі кристали мають форму

симетричних многогранників – куба, октаедра,

піраміди, призми тощо. Проте великі правильні

кристали трапляються рідко. Зазвичай

зустрічаються зрощені кристали чи їх уламки.

Якщо кристалічну речовину подрібнити до

порошку, то побачити кристали не можна навіть у

потужний мікроскоп, але речовина при цьому все одно зберігає кристалічну

будову.

Кристали кухонної солі часто мають форму куба. Якщо натиснути на

такий кристал лезом ножа, то він не розсипається на порошок, а розпадається

Мал. 1. Кристали кухонної

солі під мікроскопом

30

на окремі шматки, кожен із яких хоча б частково зберігає форму початкового

кристала (мал. 2).

Атомні кристалічні ґратки.

У вузлах атомних кристалічних ґраток містяться окремі атоми, сполучені

один з одним ковалентними зв’язками. Наприклад, у кристалі алмазу атоми

Карбону утворюють просторовий тривимірний каркас, у якому кожен атом

сполучений з чотирма іншими (мал. 3). Число найближчих сусідів атома

називають координаційним числом. У кристалах кварцу SiO9 (мал. 3) кожен

атом Силіцію сполучений з чотирма атомами Оксигену, а кожен атом

Оксигену – з двома атомами Силіцію.

Ковалентні зв’язки в атомних кристалах надзвичайно міцні, тому

речовини з атомними ґратками практично нерозчинні у воді. Щоб зруйнувати

ковалентні зв’язки, необхідна велика енергія, тому такі речовини мають високі

температури плавлення і кипіння. Алмаз, наприклад, плавиться при температурі

близько 4000 C і підвищеному тиску.

Йонні кристалічні ґратки.

У вузлах йонних кристалів містяться різнойменно заряджені йони, які

утримуються за рахунок електростатичного притягання. Координаційне число

кожного йона залежить від його радіуса.

Йонні кристалічні ґратки характерні для речовин з йонним зв’язком. Як

приклад розглянемо кристалічні ґратки кухонної солі – натрій хлориду (мал. 4).

У натрій хлориді йони Натрію та Хлору чергуються таким чином, що кожен

Мал. 2. Форми кальциту різної форми

А) Б)

Мал. 3. Модель атомної кристалічної ґратки алмазу (А) і будова кварцу (Б)

31

йон Na знаходиться в оточенні шести йонів Сl, а кожен йон Cl оточений

шістьма йонами Na. Це означає, що координаційне число обох йонів дорівнює

шести.

Речовини з йонними кристалічними ґратками досить тугоплавкі і часто

добре розчинні у воді. Вони майже нелеткі і саме тому не мають запаху. Йонні

кристали не проводять електричний струм, оскільки в них немає вільних

електронів, а самі йони не можуть вільно переміщатися по кристалу. Йонні

сполуки крихкі, оскільки навіть невеликий зсув частинок у кристалічних

ґратках наближає один до одного однойменно заряджені йони, відштовхування

між якими призводить до появи тріщин у кристалі і, навіть, до його

руйнування.

Молекулярні кристалічні ґратки.

Молекулярні кристали складаються з молекул, які слабко притягуються

одна до одної. Наприклад, кристали йоду (мал. 6)

складаються з молекул I2, а у вузлах кристалічних

ґраток льоду (мал. 5) містяться молекули H2O. У

молекулярних кристалах зв’язки між молекулами

значно слабші, ніж між атомами в молекулі. Ці

зв’язки легко зруйнувати, тому речовини, які у

твердому стані мають молекулярні кристалічні

ґратки, плавляться і киплять при низькій

температурі. За звичайних умов вони є газами,

рідинами чи легкоплавкими твердими речовинами.

Багато молекулярних сполук мають запах.

Мал. 4. Кристал і модель йонної кристалічної ґратки кухонної солі

Мал. 6. Модель молекулярної кристалічної ґратки і кристали йоду

Мал. 5.

Фрагмент кристалічної

структури льоду

32

Хід роботи

І. Повторення правил техніки безпеки під час проведення практичної

роботи.

ІІ. Виконання роботи за інструкцією. Дослід 1. Дослідження розчинності речовин у воді.

У три пробірки налийте по 2 мл води. За допомогою шпателя додайте у

воду видані реактиви: кухонну сіль, цукор, графіт. Визначте, чи розчиняються

речовини у воді. Результати спостережень запишіть до таблиці.

Дослід 2. Дослідження плавлення речовин.

У металеву ложечку помістіть невелику кількість цукру. Внесіть ложку в

полум’я. Визначте здатність цукру до плавлення. Повторіть дослід із кухонною

сіллю і графітом. Результати спостережень запишіть до таблиці.

Дослід 3. Дослідження крихкості речовин.

Крихкі речовини досить легко подрібнюються в ступці. Невелику

кількість кухонної солі помістіть у ступку та спробуйте подрібнити

товкачиком. Визначте здатність кухонної солі до подрібнення. Повторіть дослід

із цукром і графітом. Результати спостережень запишіть до таблиці.

Зробіть висновок щодо типу кристалічних ґраток досліджених речовин.

Характеристика Кухонна сіль Цукор Графіт

Розчинність у воді

Здатність до

плавлення

Крихкість

Тип кристалічної

ґратки

ІІІ. Висновки.

Під час формулювання висновків дайте відповіді на такі запитання:

1. Чим визначається будова речовини?

2. Чи залежать властивості речовини від її будови? Поясніть.

3. Чи можна передбачити властивості речовини, знаючи її будову?

Поясніть.

4. Чи можна передбачити будову речовини, знаючи її властивості?

Поясніть.

Дослідження властивостей основних класів неорганічних сполук

Мета: дослідити властивості основних класів неорганічних сполук;

продовжити формувати навички роботи з хімічними речовинами й

лабораторним устаткуванням; розвивати логічне мислення школярів;

виховувати інтерес до хімії.

Обладнання та реактиви: штатив з пробірками, спиртівка, сірники,

пробіркотримач, скляна паличка, індикаторний лакмусовий папірець,

фенолфталеїн, цинк гранули, кальцій оксид, ферум(ІІІ) оксид, залізо,

ошурки або залізний цвях, розчини: арґентум нітрат, натрій сульфат,

барій хлорид, купрум сульфат, алюміній хлорид.

33

Відео: https://www.youtube.com/watch?v=HpZhalmnq2I (хімічні властивості

хлоридної кислоти); https://www.youtube.com/watch?v=rWSIKjjYbHo

(взаємодія солей з металами).

Хід роботи

І. Повторення правил техніки безпеки під час проведення практичної

роботи.

ІІ. Виконання роботи за інструкцією. Дослід 1. Дія хлоридної кислоти на індикатор.

За допомогою піпетки або скляної палички нанесіть краплю розбавленої

хлоридної кислоти на універсальний індикаторний папірець. Як змінюється

забарвлення?

Дослід 2. Реакція хлоридної кислоти з металами.

У пробірку обережно помістіть гранулу цинку й долийте 1 мл розбавленої

хлоридної кислоти. Вміст пробірки трохи підігрійте. Що відбувається?

Дослід 3. Реакція хлоридної кислоти з основним оксидом.

У пробірку насипте трохи кальцій оксиду й долийте 1 мл розбавленої

хлоридної кислоти. В іншу пробірку насипте ферум(ІІІ) оксиду і долийте 1 мл

розбавленої хлоридної кислоти. Пробірку нагрійте. Які зміни відбуваються з

речовинами?

Дослід 4. Реакція хлоридної кислоти з лугами.

Налийте в пробірку 1 мл розбавленої хлоридної кислоти і додайте

1-2 краплі розчину фенолфталеїну. Доливайте до кислоти по краплях при

перемішуванні розчин натрій гідроксиду до появи малинового забарвлення.

Про що свідчить цей ефект?

Дослід 5. Реакція хлоридної кислоти з сіллю.

Налийте в пробірку 1-2 мл розчину арґентум нітрату і додайте 1-2 мл

розбавленої хлоридної кислоти. Що спостерігаєте?

Дослід 6. Реакція барій хлориду з іншою сіллю.

Налийте в пробірку 1-2 мл розчину натрій сульфату і додайте 1-2 мл

розчину барій хлориду. Що відбувається?

Дослід 7. Дослідження здатності заліза витісняти метали мідь і алюміній з

розчинів солей Купруму та Алюмінію.

Помістіть у дві пробірки по 1 невеликому залізному цвяху. Долийте в

одну пробірку 5 мл розчину купрум(ІІ) сульфату, а в другу – алюміній хлориду.

Спостерігайте за змінами в кожній пробірці.

Під час виконання кожного досліду записуйте в таблицю свої дії,

спостереження (розчинення речовини, утворення осаду, виділення газу,

наявність чи відсутність запаху, появу чи зміну забарвлення). Після завершення

досліду запишіть у таблицю відповідні хімічні рівняння та вкажіть їх типи.

Номер

досліду Послідовність дій Спостереження

Дослід 1.

Дослід 2.

34

Рівняння реакції:

Дослід 3.

Рівняння реакції:

Дослід 4.

Рівняння реакції:

Дослід 5.

Рівняння реакції:

Дослід 6.

Рівняння реакції:

Дослід 7.

Рівняння реакції:

ІІІ. Висновки.

Під час формулювання висновків дайте відповіді на запитання.

1. Які хімічні властивості речовин ви дослідили в практичній роботі?

2. Поясніть, які умови необхідні для протікання реакцій обміну, завдяки

чому можливий перебіг цих реакцій.

3. Поясніть можливість перебігу реакцій заміщення.

Розв’язування експериментальних задач

Мета: закріпити експериментальним шляхом знання про хімічні властивості,

способи одержання оксидів, основ, кислот, солей; розвивати вміння

поводитися з лабораторним обладнанням, дотримуватися правил техніки

безпеки; розвивати спостережливість, увагу, логічне мислення, уміння

аналізувати, робити висновки, виховувати організованість, охайність під

час проведення експерименту.

Обладнання та реактиви: штатив із пробірками, спиртівка, сірники,

пробіркотримач, індикаторний лакмусовий папірець, фенолфталеїн,

розчини: хлоридна кислота, натрій гідроксид, натрій сульфат, барій

хлорид, ферум(ІІІ) хлорид, купрум сульфат.

Хід роботи

І. Повторення правил техніки безпеки під час проведення практичної

роботи.

ІІ. Виконання роботи за інструкцією. Для успішного розв’язання експериментальних задач необхідно знати

фізичні та хімічні властивості речовин, способи їх добування. Перш ніж почати

розв’язування експериментальної задачі, слід провести уявний експеримент.

Він полягає в тому, що на основі знань про властивості класів неорганічних

сполук розробляють план експериментального розпізнавання виданих для

досліду речовин та встановлюють послідовність виконання дослідів.

Використовуючи надані вам реактиви, подумайте, у який спосіб можна

розв’язати задачі, і проведіть відповідні досліди.

35

У зошиті складіть план експерименту, запишіть свої спостереження,

відповідні рівняння реакцій і зробіть висновки. Оформіть звіт про виконану

роботу у вигляді таблиці.

Експериментальна задача 1. У трьох пробірках містяться розчини

хлоридної кислоти, натрій гідроксиду, натрій сульфат. Визначте в якій пробірці

міститься кожний із них.

Експериментальна задача 2. Добудьте купрум(ІІ) хлорид із купрум(ІІ)

сульфату.

Експериментальна задача 3. Виконайте хімічні перетворення за такими

схеами: ферум(ІІІ) хлорид→ферум(ІІІ) гідроксид→ферум(ІІІ) оксид.

Номер

експериментальної

задачі

Послідовність дій Состереження

Експериментальна

задача 1.

Рівняння реакції:

Експериментальна

задача 2.

Рівняння реакції:

Експериментальна

задача 3.

Рівняння реакцій:

ІІІ. Висновки. Під час формулювання висновків вкажіть, які задачі ви розв’язували, які

знання використовували для їх розв’язання.

Реакції йонного обміну між електролітами у водних розчинах

Мета: закріпити знання про реакції йонного обміну з урахуванням умов їх

перебігу; розвивати вміння поводитися з лабораторним обладнанням,

дотримуватися правил техніки безпеки, розвивати спостережливість,

увагу, логічне мислення, уміння аналізувати, робити висновки;

виховувати організованість, відповідальне ставлення до виконання

завдань.

Обладнання та реактиви: штатив із пробірками, розчини: купрум(ІІ) сульфат,

натрій гідроксид, натрій сульфат, барій хлорид, арґентум нітрат, натрій

хлорид, натрій карбонат, хлоридна кислота, сульфатна кислота, магній

сульфат, натрій силікат, алюміній хлорид.

Відео: https://www.youtube.com/watch?v=nZ0dIXsb5sE (реакції йонного обміну).

Теоретичні відомості

У процесі взаємодії електролітів сполучаються тільки протилежно

заряджені йони. Якщо при цьому утвориться нова речовина у вигляді осаду,

газу, слабкого електроліту, то такі реакції можна вважати необоротними. Такі

реакції називаються йонними і записують їх йонними рівняннями.

36

Реакції у водних розчинах електролітів є реакціями між йонами і

називаються йонними реакціями.

У ході складання реакцій йонного обміну слід пам’ятати:

1. Розчинні у воді електроліти записують у вигляді йонів.

2. Речовини практично нерозчинні, малодисоційовані, гази, оксиди

(MexOy, ExOy) записують у вигляді молекул.

3. Утворення осаду показують знаком ↓, газу – ↑, які записують справа, за

формулою.

4. У скороченому йонному рівнянні записують формули тільки тих

часточок, які практично взаємодіють між собою.

5. У правильно написаному йонному рівнянні, сума зарядів йонів правої і

лівої частини хімічного рівняння повинна дорівнювати нулю.

Щоб зробити висновок про перебіг реакцій йонного обміну, до кінця

треба використати дані таблиці розчинності солей, основ і кислот у воді.

Хід роботи

І. Повторення правил техніки безпеки під час проведення практичної

роботи.

ІІ. Виконання роботи за інструкцією. Дослід 1. Реакції, що відбуваються з утворенням осаду.

У три пробірки налийте по 1 мл розчинів солей: у першу – купрум(ІІ)

сульфат, у другу – натрій сульфат, у третю – натрій хлорид. У першу пробірку

Реакція йонного обміну з

утворенням осаду

Реакція йонного обміну з

утворенням газу

Реакція йонного обміну з утворенням малодисоційованої сполуки

37

долийте 1 мл розчину натрій гідроксиду. У другу – розчин барій хлориду. У

третю – розчин арґентум нітрату. Що спостерігаєте?

Дослід 2. Реакції, що відбуваються з виділенням газу.

У пробірку налийте 1 мл розчину натрій карбонату і додайте 1 мл розчину

хлоридної кислоти. Що спостерігаєте?

Дослід 3. Реакції, що відбуваються з утворенням малодисоційованої

речовини.

У пробірку налийте 1 мл розчину натрій гідроксиду і додайте декілька

крапель розчину фенолфталеїну. Що спостерігаєте? Долийте по краплях розчин

хлоридної кислоти до знебарвлення розчину. Чому відбувається знебарвлення?

Дослід 4. Користуючись таблицею розчинності, доберіть електроліти та

проведіть реакції обміну, перебіг яких описується поданими скороченими

йонними рівняннями.

H+ + OH

- = H2O

Mg2+

+ SiO32-

= MgSiO3↓

Al3+

+ 3OH- = Al(OH)3↓

Під час виконання кожного досліду записуйте в таблицю свої дії,

спостереження (утворення осаду, виділення газу, появу чи зміну забарвлення).

Після завершення досліду запишіть до таблиці рівняння реакцій у

молекулярній, повній і скороченій йонних формах.

Номер

досліду Послідовність дій Спостереження

Дослід 1.

Рівняння реакцій:

Дослід 2.

Рівняння реакції:

Дослід 3.

Рівняння реакції:

Дослід 4.

Рівняння реакцій:

ІІІ. Висновки. Під час формулювання висновків дайте відповіді на запитання.

1. За яких умов відбуваються реакції йонного обміну між електролітами у

водних розчинах.

2. За якими ознаками ви робили висновок про перебіг реакцій у кожному

досліді.

38

Розв’язування експериментальних задач

Мета: закріпити навички розв’язування експериментальних задач;

удосконалити вміння записувати повні та скорочені йонні рівняння;

розвивати навички експериментальної роботи, спостережливість, увагу,

логічне мислення, уміння аналізувати, робити висновки; виховувати

організованість, охайність під час проведення експерименту.

Обладнання та реактиви: штатив з пробірками, індикаторний лакмусовий

папірець, розчини: хлоридна кислота, натрій гідроксид, натрій сульфат,

барій хлорид, ферум(ІІІ) хлорид, купрум сульфат, ортофосфатна

кислота, арґентум(І) нітрат.

Хід роботи

І. Повторення правил техніки безпеки під час проведення практичної

роботи.

ІІ. Виконання роботи за інструкцією. Використовуючи видані вам реактиви, подумайте, у який спосіб можна

розв’язати задачі, і проведіть відповідні досліди.

У зошиті складіть план експерименту, запишіть свої спостереження,

відповідні рівняння реакцій та зробіть висновки. Оформіть звіт про виконану

роботу у вигляді таблиці.

Експериментальна задача 1. З’ясуйте, між розчинами яких речовин

відбудеться реакція йонного обміну: а) ферум(ІІІ) хлорид і ортофосфатна

кислота, б) ферум(ІІІ) хлорид і нітратна кислота. Результати запишіть до

таблиці.

Експериментальна задача 2. За допомогою реакції йонного обміну

добудьте купрум(ІІ) гідроксид.

Експериментальна задача 3. Здійсніть реакції йонного обміну за

поданими схемами: натрій гідроксид → натрій сульфат → натрій хлорид.

Експериментальна задача 4. Розпізнайте кожну з трьох речовин, розчини

яких містяться у пробірках без підписів: барій хлорид, аргентум(І) нітрат,

хлоридна кислота.

Номер

експериментальної

задачі

Послідовність дій Состереження

Експериментальна

задача 1.

Рівняння реакції:

Експериментальна

задача 2.

Рівняння реакції:

Експериментальна

задача 3.

Рівняння реакцій:

39

Експериментальна

задача 4.

Рівняння реакцій:

ІІІ. Висновки.

Під час формулювання висновків вкажіть, які задачі ви розв’язували, які

знання використовували для їх розв’язання.

Вплив різних чинників на швидкість хімічних реакцій

Мета: закріпити знання про швидкість хімічних реакцій, вплив різних чинників

на них; розвивати увагу, логічне мислення, уміння аналізувати, робити

висновки; виховувати інтерес до хімії.

Обладнання та реактиви: штатив з пробірками, хлоридна кислота, вода,

гідроген пероксид, стружки магнію, цинк гранули, мідь гранули, залізо

порошок, манган(IV) оксид (порошок), кальцій карбонат (порошок,

грудка).

Теоретичні відомості

Хімічна реакція – це хімічний процес, який характеризується швидкістю

взаємодії однієї речовини або елемента з іншою.

Чинники, які впливають на швидкість реакції.

Хімічні реакції можна поділити на дві групи залежно від їх значення для

людини: бажані і небажані. Чим швидше

відбувається бажана реакція, тим більше за

одиницю часу утвориться потрібного

продукту, й тим економічно вигіднішою буде

ця продукція. Деякі хімічні реакції завдають

шкоди (псування харчових продуктів, процес

корозії металів), тому швидкість таких

небажаних реакцій потрібно сповільнювати.

Використовуючи ці знання, технологи

проектують заводську апаратуру, у якій

відбуватимуться хімічні перетворення,

планують її продуктивність (мал. 1).

Мал. 1. Охолодження продуктів

харчування для кращого

зберігання або транспортування

40

Вплив різних чинників на швидкість хімічних реакцій

Схема 1.

Хід роботи

І. Повторення правил техніки безпеки під час проведення практичної

роботи.

ІІ. Виконання роботи за інструкцією. Дослід 1. Залежність швидкості реакції від природи реагентів.

У три пронумеровані пробірки налийте по 1 мл хлоридної кислоти.

Обережно додайте до кожної пробірки магній, цинк і мідь. Поясніть реакції.

Дослід 2. Вплив площі поверхні контакту реагентів на швидкість реакції.

В одну пробірку помістіть грудочку кальцій карбонату, а в другу -

порошок кальцій карбонату. Долийте до пробірок 1 мл хлоридної кислоти.

Поясніть рекції.

Дослід 3. Вплив концентрації на швидкість реакції.

У дві пробірки налийте по 1 мл хлоридної кислоти. До другої пробірки

долийте 1 мл води. У кожну пробірку додайте залізо. Поясніть реакції.

Дослід 4. Вплив температури на швидкість реакції.

У дві пробірки налийте 1 мл хлоридної кислоти і додайте ошурки заліза.

Одну з пробірок нагрійте. Поясніть реакції.

Дослід 5. Вплив каталізатора на швидкість реакції.

41

У дві пробірки налийте гідроген пероксид. В одну додайте манган(IV)

оксиду. Поясніть реакції.

Звіт оформіть у вигляді таблиці.

Номер

досліду

Назва досліду Послідовність дій Спостереження

1

Рівняння реакції:

2

Рівняння реакції:

3

Рівняння реакції:

4

Рівняння реакції:

5

Рівняння реакції:

ІІІ. Висновки. Під час формулювання висновків дайте відповіді на запитання:

1. Які чинники і як саме впливають на швидкість реакції?

2. Поясніть механізм впливу нагрівання та ступеня подрібнення речовини

на швидкість хімічної реакції.

3. Чи відрізняється механізм зміни швидкості реакції у разі подрібнення

реагентів та зміни концентрації? Відповідь поясніть.

Властивості етанової кислоти

Мета: навчитися визначати етанову кислоту; закріпити знання про фізичні і

хімічні властивості етанової кислоти; удосконалити вміння записувати

повні й скорочені йонні рівняння; розвивати навички експериментальної

роботи; виховувати відповідальне ставлення до виконання завдань.

Обладнання та реактиви: штатив з пробірками, спиртівка, пробіркотримач,

розчин лакмусу, фенолфталеїн, натрій гідроксид, етанова кислота,

цинк(гранули) , натрій карбонат (кристалічний).

Теоретичний матеріал

Загальні хімічні властивості оцтової кислоти подібні до властивостей

мінеральних кислот. Розбавлена у воді оцтова кислота має кислий смак,

проводить електричний струм, змінює колір індикаторів.

42

Хімічні властивості карбонових кислот

Схема 1.

Хід роботи

І. Повторення правил техніки безпеки під час проведення практичної

роботи.

ІІ. Виконання роботи за інструкцією. Дослід 1. Дія етанової кислоти на індикатори.

У три пронумеровані пробірки налийте по 1 мл етанової кислоти. Додати

1-2 краплі розчину лакмусу. Що спостерігаєте? Про наявність яких йонів це

свідчить? Напишіть рівняння електролітичної дисоціації етанової кислоти.

Дослід 2. Взаємодія етанової кислоти з металами.

У пробірку покладіть невелику гранулу цинку і налийте 1 мл розчину

оцтової кислоти. Що спостерігаєте? Якщо ніяких змін не помічаєте, нагрійте

вміст пробірки, але не до кипіння. Який газ виділяється? Напишіть рівняння

реакцій.

Дослід 3. Взаємодія етанової кислоти з основами.

У пробірку налийте 1 мл натрій гідроксиду. Додайте краплю

фенолфталеїну. Що спостерігаєте? Долийте по краплях розчин етанової

кислоти до знебарвлення. Чому відбувається знебарвлення? Напишіть рівняння

реакцій у молекулярній, повній і скороченій йонних формах.

Дослід 4. Взаємодія етанової кислоти з сіллю.

У пробірку помістіть трохи натрій карбонату і долийте 2 мл розчину

етанової кислоти. Що відбувається? Напишіть рівняння реакцій у

молекулярній, повній і скороченій йонних формах.

43

Звіт оформіть у вигляді таблиці.

Номер

досліду

Назва досліду Послідовність дій Спостереження

1

Рівняння реакції:

2

Рівняння реакції:

3

Молекулярне рівняння реакції:

Повне йонне рівняння реакції:

Скорочене йонне рівняння реакції:

4

Молекулярне рівняння реакції:

Повне йонне рівняння реакції:

Скорочене йонне рівняння реакції:

ІІІ. Висновки. Під час формулювання висновків дайте відповіді на запитання:

1. Поясніть, які властивості неорганічних кислот має етанова кислота.

2. Поясніть, у який спосіб можна виявити етанову кислоту.

3. Як називається реакція взаємодії етанової кислоти з натрій

гідроксидом?

Виявлення органічних сполук у харчових продуктах

Мета: навчитися визначати органічні сполуки в продуктах харчування;

закріпити знання про властивості органічних сполук; розвивати вміння

спостерігати і описувати спостереження; виховувати інтерес до

вивчення хімії.

Обладнання та реактиви: штатив із пробірками, хімічні склянки, ступка і

товкач, фільтрувальний папір, лійка, скляна паличка, вода дистильована,

зерно рису, яблуко, кетчуп, майонез, варена ковбаса, мед, яєчний білок,

спиртовий розчин йоду, натрій гідроксид розчин, купрум(ІІ) сульфат

розчин.

Хід роботи

І. Повторення правил техніки безпеки під час проведення практичної

роботи.

ІІ. Виконання роботи за інструкцією. Дослід 1. Виявлення крохмалю у твердих продуктах харчування та

фруктах.

Рис, яблуко розітріть в ступці до кашоподібного стану. У пробірки

помістіть по 1 г розтертих продуктів. Додайте в пробірки по 2 мл води і

перемішайте. Додайте в пробірки по 1-2 краплі розчину йоду. Що відбувається?

Результати спостережень внесіть до таблиці.

Дослід 2. Виявлення крохмалю в кетчупі й майонезі.

44

В один хімічний стакан помістіть половину чайної ложки кетчупу, а в

іншу – стільки ж майонезу. Додайте в кожен із стаканів по 5 мл теплої

дистильованої води й перемішайте скляною паличкою до утворення однорідної

суміші. До отриманої суміші додайте по краплині спиртового розчину йоду.

Що спостерігаєте? Зробіть висновок про наявність крохмалю в досліджуваних

продуктах.

Дослід 3. Виявлення крохмалю у вареній ковбасі.

Невеликий шматок вареної ковбаси розітріть у ступці й перенесіть

утворену масу в хімічний стакан. Додайте 3 мл дистильованої води. Обережно

перемішайте скляною паличкою. Утворену суміш профільтруйте крізь

паперовий фільтр. До фільтрату додайте одну краплину спиртового розчину

йоду. Що спостерігаєте? Зробіть висновок про наявність крохмалю у вареній

ковбасі.

Дослід 4. Виявлення глюкози.

Невелику кількість меду розчиніть у 3-5 мл теплої води. У пробірку

налийте 1-3 мл розчину натрій гідроксиду і додайте 3-4 краплі купрум(ІІ)

сульфату до утворення осаду. До осаду долийте утворений розчин меду.

Перемішайте вміст пробірки. Що спостерігаєте? Чи доводить дослід, що мед

містить глюкозу.

Дослід 5. Виявлення білка у клітині.

Яєчний білок помістіть у хімічну склянку, додайте воду у співвідношенні

1:1, розмішайте. Налийте 1-2 мл розчину білка в пробірку, дотримуючись

правил безпеки, нагрійте. Що спостерігаєте? Що відбувається з білком?

Звіт оформіть у вигляді таблиці.

Номер

досліду

Назва

досліду

Послідовність

дій

Спостереження Висновки

1

2

3

4

5

ІІІ. Висновки.

Під час формулювання висновків дайте відповідь на питання:

На яких специфічних хімічних властивостях базується визначення білків,

вуглеводів у продуктах харчування?

45

Посилання на відеодосліди

1. Прийоми поводження з лабораторним посудом, штативом і

нагрівальними приладами. Виконання найпростіших лабораторних операцій

[Електронний ресурс]. – Режим доступу:

https://www.youtube.com/watch?v=mye5TnPLIiI.

2. Розділення сумішей [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

https://www.youtube.com/watch?v=d9zmFyqfl0U.

3. Дослідження фізичних і хімічних явищ [Електронний ресурс]. – Режим

доступу: https://www.youtube.com/watch?v=JRjVVdbWWk0.

4. Добування кисню з гідроген пероксиду з використанням різних

біологічних каталізаторів, доведення його наявності [Електронний ресурс]. –

Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=OMVVYjg5DD0.

5. Виготовлення водних розчинів із заданими масовими частками

розчинених речовин [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

https://www.youtube.com/watch?v=u3a8n-3aF8Q.

6. Дослідження фізичних властивостей речовин з різними типами

кристалічних ґраток [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

https://www.youtube.com/watch?v=jcl7_Dxxtrk.

7. Дослідження властивостей основних класів неорганічних сполук

[Електронний ресурс]. – Режим доступу:

https://www.youtube.com/watch?v=HpZhalmnq2I (хімічні властивості хлоридної

кислоти).

8. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

https://www.youtube.com/watch?v=rWSIKjjYbHo (взаємодія солей з металами).

9. Реакції йонного обміну між електролітами у водних розчинах

[Електронний ресурс]. – Режим доступу:

https://www.youtube.com/watch?v=nZ0dIXsb5sE.

46

Список використаних джерел

1. Зошит для практичних робіт і тематичного контролю з хімії для учнів

7 класу загальноосвітніх навчальних закладів / За ред. О.Г. Ярошенко. – К.:

Станіца-Київ, 2009. – 64 с.

2. Хімія. Лабораторні та практичні роботи. 7 клас / упоряд.

В.Є. Данильченко. – Х.: Країна мрій, 2008. – 32 с.

3. Хімія: підруч. для 7 класу загальноосвіт. навч. закл. /

О.В. Григорович. – Х.: Вид-во «Ранок», 2015. – 192 с.

4. Хімія: підруч. для 7 класу загальноосвіт. навч. закл. / П.П. Попель,

Л.С. Крикля. – Х.: Вид-во «ВЦ Академія», 2015. – 192 с.

5. Хімія: підруч. для 7 класу загальноосвіт. навч. закл. / О.Г. Ярошенко. –

Х.: Вид-во «СИЦИЯ», 2015. – 96 с.

6. Хімія : підруч. для 7 кл. загальноосвіт. навч. закл. / Л.С. Дячук,

М.М. Гладюк. – Тернопіль : Навчальна книга «Богдан», 2015. – 240 с.

7. Хімія. Робочий зошит-посібник. 7 клас / О. Березан. – Тернопіль:

Підручники і посібники, 2016. – 128 с.

8. Хімія: підруч. для 7 класу загальноосвіт. навч. закл. / А.Г. Лашевська. –

К.: Вид-во «Генеза», 2015. – 192 с.

9. Хімічні реакції, що супроводжуються тепловим ефектом [Електронний

ресурс]. – Режим доступу:

http://interactive.ranok.com.ua/archivedownload/serednya-ta-starsha-shkola/hmya-7-

klas.

10. Добування кисню у промисловості та лабораторії. Реакція розкладу.

Поняття про каталізатор [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://narodna-osvita.com.ua/7263-dobuvannya-kisnyu-u-promislovost-ta-

laboratoryi-reakcya-rozkladu-ponyattya-pro-katalzator.html.

11. Хімія: підруч. для 8 класу загальноосвіт. навч. закл. / А.Г. Лашевська.

– К.: Вид-во «Генеза», 2016. – 216 с.

12. Хімія: підруч. для 8 кл. загальноосвіт. навч. закл. /Л.С. Дячук,

М.М. Гладюк. – Тернопіль: Навчальна книга «Богдан», 2016. – 240 с.

13. Хімія: підруч. для 8 класу загальноосвіт. навч. закл. / О.В. Григорович.

– Х.: Вид-во «Ранок», 2016. – 258 с.

14. Хімія: підруч. для 8 класу загальноосвіт. навч. закл. / П.П. Попель,

Л.С. Крикля. – Х.: Вид-во «ВЦ Академія», 2016. – 237 с.

15. Хімія: підруч. для 8 класу загальноосвіт. навч. закл. / О.Г. Ярошенко.

– К.: Вид-во «Оріон», 2016. – 256 с.

16. Хімія: підруч. для 9 класу загальноосвіт. навч. закл. / О. Березан. –

Тернопіль: Вид-во «Підручники і посібники», 2017. – 240 с.

17. Хімія: підруч. для 9 кл. загальноосвіт. навч. закл. / Т.М. Гранкіна. –

Х.: «Основа», 2017. – 303 с.

18. Хімія: підруч. для 9 класу загальноосвіт. навч. закл. / О.В. Григорович.

– Х.: Вид-во «Ранок», 2017. – 256 с.

19. Хімія: підруч. для 8 класу загальноосвіт. навч. закл./ П.П. Попель,

Л.С. Крикля. – К.: Вид-во «ВЦ Академія», 2017. – 240 с.

47

20. Хімія: підруч. для 9 класу загальноосвіт. навч. закл. / М.М. Савчин. –

К.: Вид-во «Грамота», 2017. – 256 с.

21. Хімія: підруч. для 8 класу загальноосвіт. навч. закл. / О.Г. Ярошенко. –

К.: Вид-во «Оріон», 2017. – 224 с.

48

Додаток 1

48

49

Додаток 2

49

50

Додаток 3

Хімічні властивості оксидів

Хімічні властивості основ

Хімічні властивості та способи добування кислот

Хімічні властивості солей

51

Додаток 4

Таблиця відповідності хімічних реактивів і побутових хімікатів

Назва речовини Назва побутового хімікату

Неорганічні речовини

Алюміній металічний (гранули) Фольга, дріт

Залізо відновлене (порошок) Ошурки, залізний дріт

Магній металічний Магній з електроду водонагрівачів

Цинк металічний Цинк із магазину радіотоварів або з цинкових

батарейок

Мідь Мідний дріт

Магній оксид Одержати прожарюванням магній карбонату

Манган(IV) оксид (порошок) Одержати прожарюванням манган(ІІ) оксиду

Натрій гідроксид Засіб «Містер Кріт» з побутового магазину

Ферум(ІІІ) оксид Одержати прожарюванням суміші залізного

купоросу та соди

Алюміній хлорид Одержати з металу та кислоти

Арґентум нітрат Ляпіс, аптечний препарат

Барій хлорид Одержати з «бенгальських вогнів»

Кальцій карбонат Крейда в будівельних магазинах

Купрум(ІІ) сульфат пентагідрат Мідний купорос у будівельних і побутових

магазинах

Магній сульфат Аптечний препарат «Сульфат Магнію»

Магній карбонат Отримати з магій сульфату через гідроксид

Натрій карбонат Сода

Натрій хлорид Кухонна сіль

Натрій карбонат декагідрат Сода кристалічна

Натрій сульфат декагідрат Глауберова сіль, медичний препарат

Натрій сульфат Прожарити глауберову сіль

Ферум(ІІІ) хлорид Радіомагазин або отримати з ферум(ІІ)

сульфату через ферум(ІІІ) гідроксид

Ферум(ІІ) сульфат гептагідрат Залізний купорос – мікродобриво

Кислоти

Ортофосфатна кислота Препарат у ветеринарії, у радіомагазині

(флюс)

Сульфатна кислота (густина 1,84) Сульфатна кислота акумуляторна, доведена

повільним нагріванням до потрібної

концентрації

Хлоридна кислота Хлоридна кислота одержана з кухонної солі,

або медичний препарат, а також засіб для

видалення накипу «Сантрі»

Етанова кислота льодяна Оцтова есенція

Матеріали

Графіт Графіт з олівця або батарейки

Гідроген пероксид Аптечний препарат пероксид водню

Сірка Засіб боротьби зі шкідниками і хворобами в

садівництві

52

Хімічний експеримент.

7-9 класи (За навчальною програмою для загальноосвітніх навчальних

закладів, затвердженою Наказом МОНУ від 07.06.2017 р. № 804)

Навчальний посібник

Підписано до друку 03.04.2018 р. Формат 60х84 1/16. Папір офсетний. Гарнітура «Таймс».

Друк – принтер. Тираж 10 прим. Зам. № 290

КЗ «КОІППО імені Василя Сухомлинського», вул. Велика Перспективна, 39/63,

Кропивницький, 25006 Віддруковано в лабораторії інформаційно-методичного забезпечення освітнього процесу КЗ «КОІППО імені Василя Сухомлинського», вул. Велика Перспективна, 39/63, Кропивницький, 25006