№ 1 (001) 12 грудня 2011 рокуГАЗЕТА ДЛЯ ТИХ, ХТО ПРАЦЮЄ НА ЗЕМЛІ

Шановний читачу, відданий працівник землі!

Ти тримаєш у руках перший номер нового видання. Газети, покликаної розповісти про твою героїчну працю таким же як ти, селянам, які живуть у сусідньому селі, і за сотні й тисячі кілометрів від тебе, розповісти всій країні про твої звитяги і проблеми.

Беручись за видання цієї газе-ти, колектив редакції керувався віддавна перевіреною народною мудрістю про те, що кожен має працювати там, де приносити-ме найбільшу користь людям, державі. Ми працюватимемо для тебе на медійній ниві так само самовіддано, як і ти у полі. Так само натхненно, як і ти на фермі, в саду, на переробному підприємстві…. І повсякдень ставатимемо тобі в нагоді: ін-формуючи про останні новини, політику держави у галузі сіль-ського господарства, економічні показники і прогнози, обгово-рюючи з тобою вітчизняні й сві-тові досягнення науки і техніки в аграрній галузі, і разом з тим – способи збереження врожаю чи консервації городини, розпо-відаючи про співвітчизників, які уславилися невтомною, копіт-кою і результативною роботою на землі-годувальниці.

Шановний читачу! Колектив редакції свідомо звертається до тебе саме так, на «ТИ». Бо вва-жає, що офіційне «Ви», звертан-ня на ім’я та по-батькові хоч і мимоволі, але віддаляють нас один від одного, дистанціюють у часі і просторі. Нагороди, по-честі й усілякі регалії – важливі, і ти їх без сумніву заслужив, як і урочистості на твою честь з на-годи високих нагород, а як їх не-має, то й на просто глибоку шану і повагу. Ми хочемо бути поряд із тобою не тільки у дні твоїх пе-ремог і свят, а перейматися що-денними проблемами, ділитися миттєвими радощами. Як добрі сусіди. Як справжні друзі. Адже погодься, Спиридонівна і Кузь-мович, зустрівшись на межі чи у сільпо, не розшаркуються у ре-верансах – то пусте. Натомість, нехай і неквапливо, але змістов-но погомонять про останні події, погоду чи прикмети, поплеска-ють у плече, підтримають за лі-коть і обов’язково підбадьорять один одного!

Ми розраховуємо саме на такі стосунки. І як запрошуватимеш сусіда на чай, не забудь зазир-нути до поштової скриньки, де на тебе чекатиме «Рідне село». А ми вже подбаємо, щоб вам було з нами цікаво і корисно.

З глибокою повагою і до но-вих зустрічей!

Колектив редакції

Сусідські стосунки та «Рідне село»

Чому Україна з її унікальними чорноземами не може себе про-годувати? Фахівці аграрного ринку вважають, що розвиток сільськогосподарського вироб-ництва гальмується насамперед недосконалим земельним зако-нодавством, яке за два десяти-ліття реформ лише поглиблюва-ло тіньову приватизацію осно-вного національного багатства. Народ – власник найродючіших у світі грунтів – живе за межею бідності, а з карти України що-року зникають два десятка сіл.

Реформа на гальмах

Паювання землі пройшло формально і з численними по-рушеннями, іноді сертифікати й на руки не видавалися. Селяни, через суперечності в норматив-но-правових актах, навіть звер-таючись до суду, не мають змоги

відновити свої права на земель-ні паї. Склад власників паїв за десятиліття змінився: багато з них померло, однак питання успадкування земельних діля-нок – а зараз таких майже 2 млн. гектарів – не вирішене. Чимало господарів землі перебралося до міст, навіть не подбавши про можливість отримувати за ко-ристування ділянкою орендну плату – настільки вона дрібна.

Натомість земля опинилася в руках нечисленних магнатів, які за копійчану орендну плату, а то й зовсім безплатно, роз-поряджаються сотнями тисяч гектарів, сподіваючись здобути їх у повну власність. Простою-ють або виснажуються мільйо-ни гектарів сільгоспугідь, які могли б ефективно працювати і приносити пристойний дохід землеробам, і держава від того отримувала б мільярдні кошти.

Наразі ж власники невеликих земельних ділянок позбавлені можливості повноцінно розви-вати на них аграрне виробни-цтво. «Навіть за умови, що ми вже видали 6,5 млн. державних актів і 27 млн. гектарів землі пе-ребуває в приватній власності, це – мертвий капітал, – ствер-джує заступник голови Дер-жавного агентства земельних ресурсів Микола Калюжний. – Сьогодні людина, яка працює на селі, підприємець чи фермер, не може взяти кредит під заставу своєї земельної ділянки, тому що заборонено, діє мораторій».

Отже, далі зволікати не мож-на. Мораторій на продаж сіль-госпугідь, який, однак, не став перешкодою для протизакон-них оборудок, подовжувався чо-тири рази, і останній його тер-мін спливає 1 січня 2012 року. Припинити розквіт корупції і тіньових схем у земельній сфе-рі, надати поштовх розвиткові села покликаний новий Закон про ринок земель, прийняття якого Верховною Радою очіку-ється найближчим часом.

Шлях до відродження

Сучасним латифундистам байдуже до соціальної сфери

поза межами їхніх маєтків. Мі-льярдери – господарі агрохол-дингів не зацікавлені в розви-тку сіл, бо вони в них не живуть. Тож навіть якщо до невеличкого населеного пункту веде асфаль-тована дорога і прокладена га-зова труба, а на всіх довколиш-ніх полях сіють зернові, молодь через не облаштованість побуту і дозвілля вимушено кидає до-мівку, і як наслідок, села виро-джуються.

Так не буде. Коли зем-лею володітимуть селяни, з’являтимуться дитсадки, шко-ли, дороги, лікарні. Запрова-дження ринку земель вимага-тиме, щоб орендар чи орендарі тих 3-5 тисяч гектарів, які є у власності кожної сільської гро-мади, 70 відсотків своїх праців-ників наймав на роботу з чис-ла мешканців саме цього села. Безпосередньо сільській раді сплачуватиметься один відсо-ток орендної плати, яка згодом в умовах ринку земель зросте приблизно удвічі, оскільки на 70 відсотків збільшиться кадастро-ва вартість землі. Це – вагомий внесок у розвиток інфраструк-тури кожного села.

«Збільшення орендної плати

МОЯ ЗЕМЛЯ – МОЄ БАГАТСТВОЗемельна реформа, яка так чи інакше стосується кожного сільського жителя, вийшла на фінішну пряму

ПРОДОВЖЕННЯ НА СТОР. 5

КОЛИШНІЙ ВОДІЙ АВТОБУСА КУПУЄ

ЖИТЛО МЕХАНІЗАТОРАМ

6

ТОВАРООБІГ ЗРОСТАЄ З КОЖНИМ

ДНЕМ4

ЯК ВИРОСТИТИ ПОЛУНИЦЮ

ВЗИМКУ

7

Вже понад 20 років в Україні триває земельна реформа. Проте лише цього року вона підійшла до логічного завершення: влітку вже прийнято законодавство про земельний кадастр, днями у першому читанні проголосовано у Верховній Раді Закон «Про ринок земель». Чого чекати українському селянину та сільгоспвиробнику від завершення земреформи і як повноцінно реалізувати своє конституційне право власності на сільгоспнаділи дізнавався наш кореспондент.

№ 1 (001) 12 грудня 2011 року

АКТУАЛЬНО 3

№ 1 (001) 12 грудня 2011 року Рідне село Україна

Посіви озимих — у зоні ризику

Для чуми кордон на замку

Держава підтримуватиме сімейні ферми

Найкращі показники посіву озимих на Поліссі, де усі об-ласті виконали та перевико-нали план посівної. За ними йдуть Кіровоградська та Пол-тавські області, перевикона-но план в Донецькій та Мико-лаївській областях.

Очікується, що врожай зер-нових наступного року буде ви-сокий – до 54 млн. тонн. Саме такі показники закладені в проекті Державної програми економічного і соціального роз-витку України на 2012 рік. Про-те оптимізму уряду не поділяє Гідрометеоцентр. За прогнозом департаменту аграрної метео-рології, пережити зиму змо-же лише п’ята частина озимих культур. Добре розвинені та го-тові зимувати лише 20% посівів, тодi як зазвичай цей показник має сягати 60-70 відсотків.

Міністр аграрної політики і продовольства України Микола Присяжнюк оцінює стан озимих в країні як критичний. Під час робочої поїздки на Хмельнич-чину він заявив про створення фонду зі страхування сільсько-господарських посівів.

Африканська чума свиней, виявлена в Росії, не на жарт налякала наших співвітчиз-ників. «Дякувати Богові, в Україні цього захворювання немає», – заспокоїв заступ-ник директора Департаменту ветеринарної медицини Дер-жавної ветеринарної та фі-тосанітарної служби України Дмитро Мороз.Держветфітослужба не про-пускає м’ясо через російський кордон і постійно пильнує, аби вірус не потрапив на терито-рію України. Це захворювання раніше реєструвалося у країнах Африки, тому і отримало таку назву. Але розвиток торгівлі та міграція людей сприяли його поширенню. В Україні останній випадок хвороби свиней було зареєстровано далекого 1977 року в Одеській області. Завдя-ки вчасно вжитим заходам за-хворювання вдалося оператив-но локалізувати і ліквідувати.

Губернатор Івано-Франків-щини Михайло Вишиванюк закликав селян створювати сімейні ферми. Таку пропо-зицію він оприлюднив на об-ласній нараді з розвитку тва-ринництва.

«Держава сьогодні дотує роз-виток тваринництва: на купів-лю корови дає господарю 5 ти-сяч гривень, за теля – 3 тисячі, – наголосив він. – Гріх не ско-ристатися такою справді суттє-вою допомогою від держави». Наголосив він і на тому, що дер-жава готова компенсувати селя-нам купівлю доїльних апаратів вітчизняного виробництва.

До речі, за європейськими нормами, сімейна ферма перед-бачає утримання не менше 12 голів великої рогатої худоби.

ÍÎÂÈÍÈ

Запитайте городян, і вони розкажуть, з яким здивуван-ням купували минулої зими в супермаркетах картоплю з Єгипту та Китаю. І це – в кра-їні з віковими традиціями вирощуванням цієї культури! Неврожай? Втрати при збері-ганні? То чого чекати цього року?

– Урожай з імпортом в Укра-їну жодним чином не пов’язані, – стверджує аналітик аграрних ринків Української аграрної конфедерації Денис Рубченко. – Із року в рік ми збираємо в се-редньому близько 19 млн тонн картоплі, що повністю відпові-дає споживчому попиту, і вро-жай 2010 року не став винятком. Потреба в імпорті пояснюється тим, що велику, презентабельну картоплю переробники, як пра-вило, закуповують за кордоном, оскільки 95% української кар-топлі вирощується особистими господарствами населення і якість продукту не задовольняє переробників. Тільки десята частина зібраних коренеплодів (2-3 млн тонн) відповідає їхнім вимогам, тому їм значно вигід-ніше здійснити велику закупку в іноземної фірми, ніж їздити по Україні в пошуках кондицій-

ної сировини. Цього року врожайність

картоплі перевершила всі очікування. Якщо в 2010 році з гектара збирали 130 ц, то в 2011-у – 166 ц. Уже сьо-годні можна говорити про більш як 23 млн тонн зібра-них коренеплодів. Проте та-кий урожай не став для селя-нина приводом для радощів. Посередники дають йому за кілограм не більше гривні. За прогнозами, якщо ціна протягом року і підніметься, то не вище, ніж на 20-50%, і то в разі можливих втрат у період зимового зберіган-ня. Таке подорожчання, на жаль, не покриє собівар-тості. Значного зростання цін, як це сталося минулого року, очікувати не слід. Крім того, не варто сподіватися і на експорт до Росії – у сусі-дів картоплі теж надлишок.

За словами Дениса Рубчен-ка, така ж ситуація з іншими овочами. Їх цього року зібрано на 10% більше, ніж минулого. Моркви і буряка – на 100 тис. т, цибулі та капусти – на 300 тис. тонн від річної потреби. І ціни, цілком природно, на них знизилися. Тим не менше, ана-

літик радить селянам, коли ті підсумовуватимуть зібраний та плануватимуть майбутній урожай, не орієнтуватися на поточні ціни. Адже саме торіш-ній ціновий стрибок на капусту і посприяв її перевиробництву сьогодні. Тож аби мінімізува-ти ризики, наш експерт радить дрібним виробникам овочів

серйозно подумати про коопе-рацію.

– Світова практика ово-чівництва демонструє, що об’єднані фермерські господар-ства більш прибуткові, ніж од-ноосібні. У Голландії майже сто відсотків овочів вирощують ко-оперативи, – наводить приклад Денис Рубченко.

КАРТОПЛЯ НА МЕЖІ СОБІВАРТОСТІОвочів зібрано на 10% більше від річної потреби

Не перший рік фахівці зазна-чають: на противагу змен-шенню поголів’я великої ро-гатої худоби у приватних гос-подарствах помітна стабіль-ність і навіть певний приріст у сільгосппідприємствах. Утім, тішить це не надто, бо на фермах виробляється не більше 30% молока.

Закупівельні ціни з минулого року піднялися на 30 копійок. Якіснішу сировину на фермах закуповують по 4-4,5 грн за літр, у населення – в середньому по 3 гривні. Надалі закупівель-ні ціни не зростатимуть, адже в противному разі, за словами ке-рівника консалтингового агент-ства «Інфагро» Василя Вінтоня-

ка, переробник молока просто втратить покупця. Співрозмов-ник зазначив, що загальне ви-робництво падатиме ще років зо три. І рано ще стверджува-ти, що нові сільгосппідпри-ємства молочного скотарства з’являються, немов гриби після дощу. Інвестицій тільки на одну дійну корову потрібно близько

8 тис. доларів, і пасовиськ пло-щею не менше гектара. Та й по-вна віддача можлива лише років через п’ять. Але той, хто таки наважиться зайнятися молоч-ним скотарством, не пошкодує. Нині рентабельність молочної ферми становить в середньому не менше 17%, у провідних гос-подарствах сягає 70-80% на рік.

МОЛОКО ПЕРЕТІКАЄ НА ФЕРМИПоголів’я корів продовжує зменшуватися у домогосподарствах та приростає у сільгосппідприємствах

ПРИБУТОК НА ГІЛКАХЯк би не коливалися ціни, на фрукти завжди є попит

Кажуть, нині вродили найпо-пулярніші в Україні фрукти – яблука. Гуртові ціни – 4-5 грн, у роздріб – від 6 гривень. Покупцеві й урядові – на ра-дість, проте у сільгоспвироб-ника є привід для серйозних роздумів.

– Цьогорічний урожай яблук не вищий за попередній, але

непоганий. Проте, звісно, п’ять гривень – не та ціна, яка до-зволила би садівникові мати прибуток і мріяти про нього у наступному сезоні, – вважає за-ступник директора з наукової роботи Інституту садівництва УААН Микола Бублик. – Гроші від реалізації плодів за такою ціною ледь покриють витрати

на добрива, засоби для бороть-би з хворобами та шкідниками, зрошення, придбання техніки для обробки саду, зберігання, що з року в рік коштує дедалі більше. Заробітки селян не до-зволять підготуватися до ново-го сезону, а про кредити з гра-біжницькими відсотками навіть годі й говорити.

Український сад, за словами Миколи Бублика, тримається лише на ентузіастах, та серед сільгосппідприємців таких об-маль. Про це свідчить і статис-тика. Із 1470 тис. тонн плодово-ягідних культур, які зібрали за 9 місяців 2011 року, 1333 тис. тонн (90% врожаю) припадають на господарства населення. Трети-на плодів, що надходить до на-шого столу, – закордонна. Частка експорту плодів, ягід і виногра-ду у відношенні до імпорту ста-новить одну третину і має тен-денцію до зменшення, оскільки з російського ринку Україну по-ступово витискає Китай.

Проте не все так безнадійно. Розбивати сади в Україні по-трібно, бо наш клімат кращий за вологий європейський. Якщо

в Європі, приміром, яблука по-требують до 30 обприскувань, то на Київщині садівники обмеж-уються сімома. То ж чи треба досліджувати, які плоди більш екологічні?

– Фермеру, який прийшов би до мене з питанням, чи за-кладати йому сад, я порадив би спиратися на сучасні технології та орієнтуватися на нові україн-ські сорти, – каже науковець. – По-перше, ціни на європейські саджанці високі – 10-15 євро, і тому досить часто з Європи за-возять не зовсім якісний мате-ріал. По-друге, українські сорти більш пристосовані до наших ґрунтів і клімату. Якщо підпри-ємець має певну кількість гро-шей, варто закладати інтенсив-ний сад із крапельним зрошен-ням, і тоді урожай збиратиме на другий-третій рік. Якщо коштів замало – зробити ставку на де-рева середньорослі, які дадуть урожай на п’ятий рік. Зрозумі-ло, що будь-який сад – це дов-гострокові інвестиції. Проте він вартий того. Адже як не колива-ються ціни, а на фрукти завжди є і буде попит.

№ 1 (001) 12 грудня 2011 року

У КОМОРІ4

№ 1 (001) 12 грудня 2011 рокуРідне село Україна

У КОМОРІ4

Рідне село

Найбільший у Східній Європі та надзвичайно вдалий проект у продовольчій сфері – саме так відгукуються відвідувачі про новий оптовий ринок «Столич-ний», що відкрився за адресою: Кільцева дорога, 110-а. Задля зручності відвідувачів сюди що-півгодини під’їжджають безко-штовні маршрутки від станцій метро «Либідська» та «Академ-містечко». Без проблем можна дістатися сюди і громадським транспортом.

Овочевий павільйон ринку

прийняв своїх перших покупців лише три місяці тому, а товаро-обіг зростає з кожним днем – торгівля «кипить» без перерви на вихідні, навіть у нічний час. Сюди щодня за покупками за-їжджає близько 5 тисяч автомо-білів, які забирають із собою від 500 до 1200 тонн продуктів.

На «Столичному» пропону-ють продукцію як великі україн-ські виробники продовольства, імпортери, так і звичайні фер-мери. Обслуговують покупців у просторому павільйоні, де об-

лаштовано 40 торгових місць, на відкритих майданчиках, де віль-но розміщуються 300-400 авто-мобілів. Та це тільки початок! Адже 70% території майбутніх терміналів зарезервовано ви-робниками на майбутнє.

Окремо слід зазначити, що всі привезені товари оперативно перевіряються на відповідність санітарним нормам, якість та так би мовити екологічність. Тож покупці гарантовано отримують свіжу і безпечну городину. І на-решті дочекалися: без перебіль-шення практично з поля овочі та фрукти прямують до столу споживачів, оминаючи усіляких посередників і перекупників. Відвідувачі щиро зізнаються, що після відкриття «Столичного» за продовольством радше поїдуть на Кільцеву, ніж скупатимуться деінде. Навіть враховуючи ви-трати на дорогу, люди суттєво економлять на покупках. Киян-ка Олена Шинкарук, пакуючи чималу «кравчучку» свіжою го-родиною, розповідає, що вона тут тепер постійний клієнт. Адже наповнюючи свій продо-вольчий кошик, економить від-тепер в середньому щонаймен-ше 30 гривень щотижня!

Потурбувалися на «Столично-му» і про продавців. Для аграріїв тут створено всі умови – фіксо-вана точка продажу, місце для паркування автомобілів, закла-ди харчування тощо. Це, а також вигідні умови оренди (70 грн. за м2), дозволяють на «Столично-му» тримати ціни на продукцію нижчими в середньому на 30-35%, ніж на інших ринках Києва. А деякі продукти навіть удвічі, й

то й утричі дешевші! Приміром, картоплю на ринку можна при-дбати по ціні 1,30 – 1,60 грн. за кілограм, капусту – від 75 коп. до 1 грн., помідори – від 5 грн. Дешевші тут горіхи, мед, яйця, сухофрукти, соління, і навіть ек-зотичні овочі та фрукти.

Підприємець Сергій Волощук приїхав до столиці з Дніпро-петровська, продає помідори з автомобіля. За його словами, за-явку на торгівлю подав, щойно дізнався про ринок. Попитом і як іде реалізація задоволений, про що свідчить щира сяюча по-смішка. Розповідає, що раніше за реалізацію платив посеред-никам близько 20% доходу, на ринку ж сплачує не більше 1,5-2%. Здивований, що купують здебіль-шого уроздріб. Найактивніший покупець – це пе-ресічні заощадли-ві громадяни, які заготовляють про-дукти для влас-ного споживання. Натомість оптових покупців не так уже й багато, насамперед ідеться про торговельні мережі та заклади громадського харчування.

Про такі проблеми керівни-цтво «Столичного» знає. Тому і планує розширення послуг за рахунок відновлення за-готівельно-збутової роботи. Наступного року від ринку до найближчих сіл курсуватимуть вантажні автомобілі. Щоб за-охочувати селян до нової форми реалізації вирощеної продукції

– без посередника. Для тих, хто їхатиме на «Столичний», чека-тимуть підготовлені для торгівлі місця.. Скільки везти – відро чи тонну, – вирішує аграрій, ринок завжди прийме його, забезпе-чить умовами і, що найголовні-ше, – покупцями. І обов’язково відвезе назад у село з чесно за-робленими грошима.

Нині на «Столичному» у роз-палі робота з розширення торго-вих площ та послуг. Через 2 міся-ці поряд із уже введеними в екс-плуатацію павільйоном «Овочі та Фрукти» та двома майданчи-ками для торгівлі з автомобілів відкриються термінали «М’ясо

та м’ясні вироби», «Риба та морепро-дукти», заплановано збудувати павільйон «Квіти». Зводяться величезні овочесхо-вища та фруктосхо-вища. Готується цех передпродажної під-готовки (очищення, фасування), опра-цьовується механізм дистанційної тор-

гівлі (фермер продовжуватиме роботу на городі чи в полі, а ри-нок надаватиме йому послуги з транспортування, зберігання та продажу).

Після закінчення будівельних робіт торговельний майданчик «Столичного» обійматиме зага-лом територію майже у 160 га і нараховуватиме близько 7 тисяч робочих місць. Асортимент же пропонованої продукції вража-тиме найвибагливішу уяву!

Катерина Бондарчук

160 ГАСТАНОВИТИМЕ ПЛОЩА ОРСП «СТОЛИЧНИЙ»

ТОВАРООБІГ ЗРОСТАЄ З КОЖНИМ ДНЕМДержава дбає про те, щоб якісні продукти за низькими цінами купувалися «з перших рук»

ÏÐÎÄÎÂÎËÜÑÒÂÎ

Український селянин – дбай-ливий заощадливий госпо-дар. І це підтверджує статис-тика: щороку на власних угід-дях люди вирощують 95% всі-єї городини країни. От тільки до вітчизняних споживачів ці овочі та фрукти потрапляють уже далеко не першої свіжос-ті, ще й за чималу ціну. Нара-зі, здається, знайдено вихід з цієї критичної ситуації.

Ще одне свідчення безпри-страсної статистики: сільсько-господарські підприємства «на-гора» видають лише 5% з усієї наявної в країні сільгосппро-дукції. Водночас на ринку збуту саме вони захопили майже по-ловину позицій. Тож результат маємо не з приємних – пересіч-ний селянин зі своїм урожаєм просто не може пробитися до покупця. От і виходить: вели-чезна частина сільгосппродук-ції залишається незатребува-ною, псується у коморах або іде на відгодовування худоби.

Аби вирішити цю проблему, на ситуацію мала би вплинути держава. Про це без упину ще кілька років назад твердив Ми-кола Присяжнюк, будучи голо-вою Комітету Верховної Ради з питань агропромислової по-літики. А став міністром аграр-ної політики й продовольства,

— узявся за справу сам. За його ініціативою нині по всій країні розгорнулося масштабне будів-ництво мережі оптових ринків сільськогосподарської продук-ції (ОРСП). Мета такого кроку очевидна – підтримати вітчиз-няного виробника, дати йому можливість позбутися хитрого і часто-густо підступного посе-редника, який заробляє на про-дукції селянина, фактично не маючи до її вирощування жод-ного відношення.

Плани справді масштабні. По регіонах з’являться потуж-ні оптові ринки з відповідною інфраструктурою. Там будуть просторі торговельні павільйо-ни, обов’язково – майданчики для торгівлі з автомобілів, ви-ставкові зали, офісні центри, ветлабораторії, пункти утилі-зації простроченого товару та сміття. Загалом, буде серйозно і відповідально налагоджено сис-тему транспортування і захисту продукції, працюватимуть для потреб виробників та спожива-чів інформаційні центри.

До закінчення поточного року мають постати п’ять таких ринків – у Донецьку, Львові, За-поріжжі, Харкові та Києві. Нара-зі проект частково реалізовано – хоч і не на повну потужність, але вже працюють три ОРСП:

«Шувар» у Львові, «Господар» у Донецьку та «Столичний» у Ки-єві.

Оптовий ринок відкритий для кожного виробника. Запла-тивши невелику ціну за оренду, аграрій отримує фіксоване міс-це, комфортні умови торгівлі та активного покупця. Переваги очевидні – підприємливий се-лянин, не здаючи свій урожай перекупникам за безцінь, має можливість сам торгувати на ринку й отримувати чималий прибуток. Збувати продукцію можна і без відриву від гос-подарських справ – оптовий ринок пропонує послуги тран-спортування, зберігання і про-дажу товарів, за що візьме лише 5% виручки. Процес абсолют-но прозорий: на вимогу агра-рія надаватиметься вичерпна інформація про стан справ на ринку, включно із відеоспосте-реженням.

А як же аграріям зберігати вирощені врожаї? ОРСП і тут допоможе: у планах – розбудова мережі професійних овочесхо-вищ, які розташуються поближ-че до виробника, в аграрних ра-йонах країни.

Прозора система торгівлі забезпечує досягнення двох взаємопов’язаних найголовні-ших цілей – низької ціни на

товар та високої якості продукції. Покупець, відвідавши ринок, від-разу відчує різницю – в середньому городина дешевша на 25-30%, і це стосується не лише україн-ських продук-тів, а й ім-портних. По-радує спожи-вача і якість: продукти тут н а с п р а в д і свіжі, еколо-гічно чисті, за чим уваж-но слідкують л а б о р а т о -рії ринків. Окрім того, для відвід-увачів про-в о д я т ь с я ч и с л е н н і я р м а р к и , виставки та акційні пропозиції, де мож-на купити найрізноманітнішу продукцію.

З наступного року опто-ві ринки реалізовуватимуть програму залучення місце-вих виробників. Перший етап – інформаційний. Спільно з сільрадами керівництво ринку

постійно надаватиме селянам найсвіжішу інформацію про умови торгівлі та ді-ючі ціни. Наступний етап – транспортний. Від ринку до найбільш аграрно-роз-винених сіл курсуватимуть

вантажівки, що заби-ратимуть бажаючих виробників з їх-ньою продукцією і везтимуть на вже підготовле-не для них тор-гове місце.

П р о ц е с р о з б у д о в и п о в н о ц і н -ної мере-жі оптових с і л ь с ь к о -г о сподар -ських рин-ків лише на п е р ш о м у етапі реалі-зації, проте в майбут-

ньому обіцяє суттєві позитив-ні зміни усім українцям – се-ляни матимуть можливість продати, а покупці насолоджу-ватимуться усіма перевагами свіжої та недорогої сільгос-ппродукції.

Катерина Бондарчук

СПЕКУЛЯНТИ ВТРАТЯТЬ РОБОТУЗавдяки оптовим ринкам покупці отримають якісну й недорогу сільгосппродукцію

«Головне завдання – залучити на ринок селянина, який не боя-тиметься шахрайських посе-редників. Саме в цьому полягає завдання оптових ринків» —

Олексій Чумак, директор київ-ського ОРСП «Столичний»

Нелегко аграріям одночасно займатися власним господар-ством і намагатися вигідно збути продукцію. Тож зарадять їм у цьому оптові ринки сільськогосподарської продук-ції (ОРСП), де можна і продати урожай без посередників, і зберегти продукти від псування. Такі масштабні торгові точки заплановано відкрити насамперед поблизу Харкова, Запоріжжя, Донецька і Львова. Першим у цій новоспеченій мережі став до роботи оптовий ринок у Києві.

№ 1 (001) 12 грудня 2011 року

НА ЧАСІ 5

№ 1 (001) 12 грудня 2011 року Рідне село Україна

Що таке земельна реформа? Одним із найважливіших завдань сучасної земельної реформи в Україні є формування повноцінного ринку землі. Без нього навряд чи можна вважати цілісними і логічно завершеними зміни у земель-них відносинах, подібних до європейських. Два десятиліття рефор-мування земельної сфери в нашій державі довели, що недостат-ньо визнати приватну власність на землю на рівні закону. Власник землі повинен використовувати її для ринкових цілей. Земля має бути засобом виробництва, об’єктом оренди і, зрештою, торгівлі.

Навіщо необхідно запроваджувати земельну реформу?Реформування земельних відносин – вимога часу. Це склад-ний, але єдиний і правильний шлях до запровадження циві-лізованого ринку земель. Головним кроком до введення в обіг земель сільськогосподарського призначення є скасування мо-раторію на їх відчуження, який обмежує конституційні пра-ва власників земельних ділянок. Адже мораторій, замість ви-рішення існуючих проблем, призвів до нагромадження нових.

Що таке ринок земель? Ринок земель – це система правовідносин між відчужувачами земельних ділянок (право на них) та особами, які набувають пра-во на земельні ділянки, а також тими органами державної влади, приватизації та місцевого самоврядування, які пов’язані з укла-денням, виконанням, зміною та припиненням цивільно-право-вих договорів про відчуження земельних ділянок або прав на них.Встановлення прозорого ринку земель сільськогосподар-ського призначення – це не тільки і не стільки їх продаж, це насамперед можливість ефективного управління земля-ми. Один із найбільш поширених варіантів такого управлін-ня є передача земельних ділянок у довгострокову оренду.

Що зміниться після запровадження ринку землі?Запровадження ринку землі сільськогосподарського при-значення сприятиме прискоренню розвитку сільськогоспо-дарського виробництва в Україні, суттєвому підвищенню ін-вестиційної привабливості аграрного сектору, відновлен-ню українського села та підвищенню рівня життя україн-ських селян, які сьогодні складають 40% населення України.Дозвіл на продаж сільськогосподарських земель за тими прави-лами, передбаченими Законом України «Про ринок земель», до-зволить: • припинити неконтрольований «чорний» продаж угідь, а отже, нарешті добитися встановлення їх ринкової вартості;• сформувати економічно вигідні та перспективні земельні ді-лянки для ефективного господарювання;• підвищити відповідальність власників земельних ділянок за ефективність використання земель сільськогосподарського при-значення.

Чому не можна продовжити дію мораторію?Відміна мораторію надасть можливість громадянам повніс-тю реалізувати своє конституційне право на землю. Вони вільно, без будь яких обмежень та застережень, зможуть во-лодіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.Слід зауважити, що нині діючий мораторій звужує конституційні права громадян України щодо розпорядження власною земель-ною ділянкою.

Чи не станеться так, що із введенням ринку землі всі бажаючі зможуть продавати чи купувати ділянки?Продавати землю зможуть усі, хто, звісно, володіє нею та має бажання або потребу продати. Тобто законопроектом «Про ринок земель» не передбачено обмеження прав власників землі.А от купувати земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва зможуть лише:• громадяни України; • фермерські господарства;• держава та територіальні громади.

Чи відійде земля іноземцю, якщо він буде її законним спадкоєм-цем?Іноземці, які після набрання чинності Закону України «Про ри-нок земель» отримають у власність земельні ділянки сільсько-господарського призначення, в тому числі шляхом успадкування, зобов’язані відчужити їх протягом одного року з дати набуття.Право власності на земельні ділянки сільськогосподарського при-значення, які не були відчужені в установлений строк зазначени-ми особами, примусово припиняється в судовому порядку.

ÇÀÏÈÒÓÂÀËÈ? - ²ÄÏβÄÀªÌÎ!

Реформування земельних відносин - вимога часу

Аби допомогти розібратися у складній темі земельної реформи, розуміти терміни чи формулювання, які останнім часом ми чуємо з виступів народних депутатів, урядовців, економістів, політиків, наша редакція проаналізувала Закон України “Про Державний земельний кадастр” та урядовий законопроект “Про ринок земель” і пропонує відповіді на найбільш поширені запитання, які виникають в аграріїв.

за землю дасть можливість по-повнити сільські бюджети, які на 93 відсотки є дотаційними, – підтверджує директор депар-таменту розвитку сільських те-риторій Мінагрополітики Ірина Синявська. – Поповнення сіль-ських бюджетів відкриє шлях до соціального і економічного роз-витку – для створення робочих місць у комунальних та інших підприємствах на селі. Для цьо-го і потрібен ринок землі, щоб територіальна громада справді могла розпоряджатися землею – своїм найбільшим ресурсом».

Землю – селянам

Власники паїв отримають широкі можливості розпоряджа-тися ними – продавати, дарува-ти, обмінювати й заставляти в банк для отримання кредитів на розвиток агробізнесу. Натомість нинішнім «тіньовим землевлас-никам» залишиться кусати лікті. Землею володітимуть виключно громадяни України, фермерські господарства, держава або тери-торіальні громади.

Більше того, можливе введен-ня спеціальних кваліфікаційних вимог до покупців: наявність аграрної освіти, досвіду роботи в сільському господарстві тощо. Землю повинен купити не той, хто може її скуповувати, а той, хто її оброблятиме. Передбача-ється заради розвитку дрібного селянського господарства об-межити максимальний розмір ділянки. Поданий до Верховної Ради законопроект містить циф-ру 2100 гектарів в одні руки. Для агрокомпаній це дрібниця, тому вони не скуповуватимуть зем-лю навіть через підставних осіб, тим більше, що цьому запобіга-тиме суворий державний контр-оль.

«Ми цю норму взяли не зі стелі, вона базувалася на реко-мендаціях Академії аграрних наук, – пояснює Микола Калюж-ний. – Але в процесі обговорен-ня законопроекту фермери та власники паїв твердили, що ця норма завелика. І на сьогодні ми маємо сотні звернень і про-позицій про те, щоб внести в Закон про ринок земель норму про максимальні 500 гектарів в

одні руки. Вирішуватиме Верхо-вна Рада – може, буде ще менше. Але точно не 2100 гектарів».

Генеральний директор Укра-їнського клубу аграрного бізнесу (УКАБ) Володимир Лапа шкодує з цього приводу: «Є ментальний вибір, а є економічний. Якщо ментальний – то всі бояться концентрації, латифундації. Тому чим менше – тим краще. А якщо говорити про економіку аграрного виробництва, то для того, щоб ефективно працюва-ти, потрібно не менш як 2-2,5 тис. гектарів. Буде менше – най-сучаснішу техніку і обладнання купувати не вигідно, бо вони просто не окупляться».

«Для економіки було би кра-ще, якби запровадили продаж землі і юридичним особам, і юридичним особам з інозем-ними інвестиціями, можливо, й іноземним громадянам. Але ми розуміємо, що на даний час в українського сільськогосподар-ського бізнесу немає таких гро-шей, щоб конкурувати в купівлі земельної ділянки з іноземця-ми, інакше земля і справді могла би перейти до іноземного капі-талу», – у свою чергу пояснює Микола Калюжний.

«Ми дуже погано зробили б, якби орієнтувалися на інозем-ний капітал, – погоджується ди-ректор департаменту розвитку сільських територій Мінагропо-літики Ірина Синявська. – Я за те, щоб насамперед забезпечити український народ, а вже потім дозволити зайти на внутрішній ринок іноземців. Якщо ми сьо-годні віддамо їм основне наці-ональне багатство, то з чим ми залишимося в Україні?»

Справді, варто звернутися до прикладу держав Євросоюзу, де зовсім недавно запровадили ринок землі. І Польща, й Угор-щина, і країни Балтії також вели заборону на продаж земель іно-земцям.

Наша земля недооцінена, тим більше – порівняно з євро-пейською, а тому коштувати-ме, як для іноземців, справжні копійки. Нормативна її ціна на сьогодні – 12 тис. грн. за 1 гек-тар. У зазначених вище країнах Євросоюзу вона коштує на рівні 3 тис. євро за 1 гектар – це при-

близно 36 тис. грн. А в старих країнах Євросоюзу, Німеччині або Франції, ціна за 1 гектар ся-гає 15-20 тис. євро.

Грошове питання

І хоча законопроектом про ринки земель не передбачене кредитування фермерів чи селян під купівлю землі, без пільг таки не обійдеться.

«Щодо фермерів і тих гро-мадян, які мають особисте се-лянське господарство, а також молодих спеціалістів – ми за-клали норму про те, що їм мож-на буде викупити землю для сільськогосподарських потреб із розстрочкою в п’ять років, – по-яснює заступник голови Держзе-магентства Микола Калюжний. – А для фермерів, які отримали свої земельні ділянки в постій-не користування раніше, ми за-кладаємо до 20 років розстрочки при купівлі земельних ділянок».

У свою чергу, Володимир Лапа вважає за доцільне гармонізу-вати земельну реформу із бю-джетним процесом та іншими економічними реформами. До останнього часу експортне мито відбирало всі гроші у селян. Нині ситуація покращується, але бага-тьом фермерам потрібно чимало часу, щоб накопичити необхідні фінансові ресурси. Тому варто доти, доки не запрацює ринок землі, передбачити реальні ін-струменти фінансової підтрим-ки фермерів.

Держава обіцяє не залишати-ся осторонь. Зокрема, регулю-ванням цін на сільгосппродук-цію допоможе слабким ферме-рам встояти і розвинути власне господарство. Найбільш іннова-ційні господарства можуть роз-раховувати на податкові пільги. Витрати на виконання заходів із підвищення родючості грунтів компенсовуватимуться. Усі ці механізми будуть задіяні одно-часно з ринком землі.

Зрештою, земельна реформа розрахована не на те, що ви-никне масове і стихійне скупо-вування-перепродаж землі, а на те, щоб людям хотілося жити і працювати у селах.

Зіновій Петрик

 ÎײÊÓÂÀÍͲ Ç̲Í

МОЯ ЗЕМЛЯ – МОЄ БАГАТСТВОЗемельна реформа, яка так чи інакше стосується кожного сільського жителя, виходить на фінішну пряму

Продовження . Початок на стор . 1

Заради розвитку дрібного селянського господарства максимальний розмір земельної ділянки на продаж буде обмежено

№ 1 (001) 12 грудня 2011 року

ГЕРОЇ НАШОГО ЧАСУ6

№ 1 (001) 12 грудня 2011 рокуРідне село Україна

Бешево, Стила... Ці назви кримських сіл перекочува-ли в донецькі степи разом із грецькими переселенцями ще за катерининських часів. Ті обзаводилися тут госпо-дарством, принісши з благо-славенного Причорномор’я в жирні незаймані степи любов до землі та вміння розумі-ти її. Як пам’ять про минуле досі лунає в селах Старобе-шівського району Донецької області старогрецька мова та смажаться кримські чебуреки «чир-чир». Загубилися родові прізвища, але виказують пів-денні риси класичні грецькі профілі. Ось як у героя нашої розповіді – керівника СТОВ ім. Фрунзе Івана Петровича Михайлова.

З 1997 року очолює він сіль-госппідприємство ім. Фрунзе. Починав трудову діяльність тут таки, водієм – возив доярок на ферму. Коли занепали колгоспи, залишився без роботи, змуше-ний був іти «на вільні хліби». Тому охоче відгукнувся на про-позицію голови стати його за-ступником. Але керувати, за великим рахунком, було вже ні-чим. Розпродавалося поголів’я дійних корів, техніка йшла «на-ліво». При цьому грошей ніхто, крім «головного», не бачив – зарплата не сплачувалася чоти-ри роки поспіль.

Або пан, або пропав

– Наш колгосп був доведений уже до такої межі, що навіть не фігурував у районних зведен-нях, – згадує Іван Петрович. – Корови стояли по коліна у гною, у корівниках – ані вікон, ані дверей. Люди вважали, що коли я заступник, то кошти і мене не оминають. І тоді я вирішив: досить. Проїхався по шести на-шим селам, скликав загальні збори.

Суперників під час голосу-вання за посаду нового голови КСП у Михайлова не знайшло-ся. Взятися за господарство, від якого залишилася одна назва, охочих не було. У спадок діста-лися збитки та борги, вибивати які приїжджали, серед інших, численні «братки» зразка 1990-х. Було й таке, що приставляли пістолет до чола, але чули: «Хо-чете грошей – дайте на соляр-ку».

Та найскладнішим було забо-ронити красти.

– Прийшов на ферму і сказав: працюємо за зарплату, красти більше не дозволю, – розповідає Іван Петрович. – Бо деякі дояр-ки виносили вже до 40 літрів мо-лока. Стояв, контролював. Але одним днем таке хіба зміниш? Десять років тому працювала на фермі хороша доярка – аку-ратна, швидка. Та не виходило у неї піти з роботи з порожніми руками! Обвішається пляшками і з останніх сил по пояс у снігу повзе навантажена до 18 літрів через поле. Я у неї питаю: «Не-вже вам не вистачає на життя?» У неї зарплата – 3000 гривень, у доньки – 2000. Вона відповідає: «Як ви не розумієте, вкрасти – це зовсім інше». – «Ні, це ви не розумієте, що мати таку зарпла-

ту – це зовсім інше». Звільнив. А найголовніше в господарстві, щоб не крав директор, – резю-мує мій співрозмовник.

Побило нас добряче

Першу зарплату в КСП отрима-ли через три місяці після ви-борів – по... 10 гривень, але всі. Після розпаювання у 2000 році перереєструвалися як СТОВ ім. Фрунзе.

– Спочатку хотів дати назву «Фенікс», наче як з попелу від-роджуємося. А потім вирішив не змінювати. Колишнє господар-ство для нас – історія, пам’ять. Люди досі за звичкою назива-ють його колгоспом. Хочу на-

віть у конторі, куди приходять пайовики, наші колишні кол-госпники, які тепер на пенсії (всього таких 500 осіб, за пай в 4,5 га отримують 2 тонни зерна. – Авт.), зробити щось на зразок музею. Людина заходить – а там її фото, молодої. Приємно буде, – ділиться планами Іван Пе-трович, для якого не образити пайовика, що віддав колись під-приємству свої сили, а сьогодні довірив свій клаптик землі, – справа честі.

…Тільки почали ставати на ноги – біда. У липні 2000 року градом вибило близько 80 від-сотків посівів пшениці, ячменю, кукурудзи.

– На полях – кулі льоду. Всі мої механізатори, яким я стіль-ки обіцяв, курять, зі мною на-

магаються поглядом не пере-тнутися, тому що знають, що за роботу не заплачу – нема з чого! Я сам добу сидів, курив, думав, – ніби заново переживає Ми-хайлов. – Потім зайняв насіння пшениці, добрива, солярку, і в серпні все пересіяли озиминою. Через те, що не платив подат-ків, викликали до району. А що мені робити? Як розплатитися

з робітниками, розрахувати-ся з пайовиками? Це сьогодні наше СТОВ в казну району вкла-дає близько 1,5 млн гривень, а тоді… Тоді ногою, яка допомо-гла вистояти, стало для нас тва-ринництво.

Ферма – не завод з виробництва молока

Іван Петрович веде до корівни-ків із 350 ситими, видоєними теличками, яких обслуговує 15 доярок..

– Загалом у господарстві – 1000 голів, а от це – наше май-бутнє, – хвалиться директор чистеньким телячим «дитячим садком».

Що міг знати 14 років тому

колишній водій автобуса про тваринництво? Та нічого, тому активно опановував нову для себе науку. Спочатку, приміром, він був упевнений, що доярка вранці має увійти в прибраний вночі корівник, а виявилося, що теличку вночі краще не турбу-вати: зайва година сну – плюс літр молока. Згодом дізнався, що при вдиху-видиху корова пропускає через себе до 90 л по-вітря. Але ж корівники зразка 1950-х років – не більше трьох метрів заввишки, затісні! Тому й викристалізувалася ідея про «літній табір» для корів. У госпо-дарстві до чергової ініціативи Михайлова поставилися скеп-тично: «Навіть у колгоспі руки до нього не дійшли...» Але у СТОВ літній табір таки з’явився.

– Ось на цьому місці, – по-казує, звертаючи на своєму автомобілі з польової дороги, Михайлов. – Зробили тут загін, дах. Ходять корівки балкою, щипають лікарські трави, со-нячні ванни приймають. За ці півроку такими кругленькими, здоровеньким стають, аж бли-щать. І дояркам на свіжому по-вітрі більше подобається. Для

машинного доїння і холодиль-ника проводили електрику. Я проти, щоб тварини все своє життя не виходили з корівника. У нас ферма, а не завод з вироб-ництва молока.

Втім, згодом таки зізнається, що, безперечно, мріє про побу-довані за сучасними стандар-тами корівники, нове стадо, до-їння за новими технологіями, з якими знайомий, але все це – попереду.

Сьогодні рівень надоїв – по-над 4000 л від кожної корівки. Люди у не сезон заробляють близько 4500 гривень, рента-бельність ферми – 20%. Підтри-мує її напрацьована за 14 ро-ків система реалізації. Щодня від корівників від’їжджають 9

автомобілів, прямують до До-нецька і Макіївки (близько 35-45 км). У цих містах на них чекають постійні покупці. А й справді, чому ж не чекати на незбиране молоко жирністю 3,8-4,1 відсотків? Ціна – 7 гри-вень за літр. Десять водіїв і 10 реалізаторів, як і всі 120 пра-цівників СТОВ (тваринники, механізатори), – у штаті госпо-дарства. Сезонних робітників тут майже немає.

Виснаження землі – дорога в нікуди

Іван Петрович звернув до по-садки. Мало не з-під коліс ви-пурхнув строкатий фазан. Див-но, що до нашої появи його цілком влаштовувало сусідство з гуркотливою сівалкою.

– Своє давно відсіяли, третій тиждень надаємо послуги фер-мерам, – пояснює Михайлов.

Заглушивши машину, на-зустріч поспішає механізатор Євген Поливода. Він, колишній донеччанин, перебрався в Ста-робешеве після одруження на місцевій вчительці. Зізнається, що нині його в місто палицею не заженеш: «Суєта там і пові-тря інше». У СТОВ прийшов ми-нулого року, бо платять більше – у жнива отримував по 6000 гривень на місяць. Та й на но-вій американській техніці при-

ємно працювати: влітку – кон-диціонер, восени – пічка.

Поки переїжджаємо до май-стерень, розмова торкається обробки землі. Іван Петрович виявляється прихильником ор-ганічного землеробства.

– Стерню спалюєте?– У жодному разі! І солому

збираємо по максимуму. 300-400 тонн іде на підстилку ху-добі, решту подрібнюємо і роз-кидаємо по полю. Обов’язково вносимо органіку, міндобрив – якомога менше. Оремо тіль-ки під кукурудзу, частково – під соняшник, інші площі дискує-мо та лущимо.

У сівозміні постійно мають до 8 культур, а сіяти соняшник із року в рік, на думку Михай-лова, злочин: «Це – дорога в нікуди, зовсім уб’ємо землю». Він ціле десятиліття тримав під багаторічними травами 280 га деградованих грунтів. І не вся-кий пай візьме в оренду, якщо з’ясується, що поводилися з ним як варвари. Хоча твердо переконаний: було б у госпо-дарстві більше землі – жили б як люди. Від колгоспних 3500 га СТОВ має у розпорядженні тільки 2000.

Підставити один одно-му плече

– З кадрами – велика проблема, – чуємо звичну для села скар-гу. – Які б гроші я не платив (а деякі механізатори, треба ска-зати, заробляють на жнивах до 12000-15000 гривень), молодь у господарство не спішить. Одні лінуються, інші прагнуть вла-штуватися на Старобешівській ТЕС, де робочий день чітко об-межений 8 годинами, треті й раді б – та немає житла. Ще при ліквідації КСП, ми викупили колгоспний гуртожиток, дума-ли реконструювати його під житло, та руки поки що не ді-йшли. А недавно влаштувався до нас механізатором хлопець. Він техніку не просто любить, а відчуває. І ми купили йому бу-динок. Тільки не думайте, що помешкання у нас дешеві. У центральній садибі – до 50 ти-сяч доларів. Вода є, газ, на вули-цях – освітлення, сміття виво-зиться. Кажу хлопцеві: «Будеш виплачувати потроху».

Щоб заохотити головних спеціалістів, Михайлов під час відпустки очолює спільні поїзд-ки за кордон. Були вже в Єгипті, Таїланді, Австрії, Угорщині.

– На цих людях все господар-ство тримається, – пояснює. – Робочий день – не нормований, напруга – величезна. Хочу, щоб вони і задоволення отримали, і згуртувалися як колектив, щоб під час роботи готові були не перекласти один на одного від-повідальність, а навпаки, під-ставити плече.

Коли поля вкриє сніг і випаде тиждень-другий зимового пе-репочинку, Михайлов збереться у закордонне відрядження – ку-пувати комбайн. «Охоче при-дбали б українську техніку, та де вона?», – риторично запитує господар.

Олена Сухорукова,Київ – Донецьк – Київ

ПОЧАЛИ ВІДРОДЖУВАТИСЯ, КОЛИ РОЗУЧИЛИСЯ КРАСТИКолишній водій автобуса підняв з колін занедбане господарство, купує житло механізаторам, головних спеціалістів вивозить на відпочинок за кордон

«Механізатори заробляють на жнивах до 15000 гривень, але молодь у господарство не поспішає», — скаржиться Іван Михайлов

ПОНАД 4000 ЛІТРІВ МОЛОКА – рівень надоїв у СТОВ ім. Фрунзе

№ 1 (001) 12 грудня 2011 року

ГОСПОДАРСЬКИЙ ПІДХІД 7

№ 1 (001) 12 грудня 2011 року Рідне село Україна

Одразу після збору урожаю на-стає так званий «лікувальний» період, який триває близько двох тижнів. У цей час бульби зберігають за температури не нижче 15°С у захищеному від сонячних променів місці. Потім картоплю перебирають, вида-ляють рослинні рештки, землю та дрібні, травмовані і хворі бульби, сортують за розміром та призначенням і закладають на зимове зберіганні.

Картоплю з механічними по-шкодженнями можна заживити протягом 5-7 днів за темпера-тури 10°С у провітрюваному

приміщені та при відносно ви-сокій вологості повітря. Після чого заліковані бульби необ-хідно повільно охолодити на 2-5°С, знижуючи температуру від 0,25° до 1° на добу.

Оптимальна температура для зберігання картоплі – плюс 2-4°С. Якщо в кінці зберігання насіннєві бульби не пророс-тають, температуру поступово підвищують до 10-12°С, слід-куючи за ростом вічок (вони не повинні перевищувати 1,5 см).

Приміщення для зберігання слід добре провітрювати, адже за нестачі кисню м’якоть тем-

ніє, а вічка внаслідок задухи пошкоджуються. Тому така кар-топля стає непридатною ні для споживання, ні для посіву.

Коли оптимальної темпе-ратури зберігання досягнуто, розпочинається основний (зи-мовий, у стані глибокого спо-кою) період, який може тривати залежно від сорту 140-230 днів. Температура у цей час пови-нна становити 1-5°С, вологість повітря 80-95%, які потрібно постійно підтримувати, аби за-побігти інфекційним захворю-ванням, переохолодженню та підморожуванню.

Найбільш поширеними за-хворюваннями, які уражують картоплю, є кільцева гниль, ри-зоктоніоз, чорна ніжка, фітоф-тороз, також суха і мокра гнилі.

Деякі господарі, зберігаючи картоплю, перешаровують її із дрібно нарізаним листям горо-бини, нагідків, полину гіркого, що знижує розповсюдження гнилі.

Ще один спосіб – обпудрю-вання бульби негашеним вап-ном (1,0-1,2 кг/ц). Часто селя-ни закладають під картоплю щепки хвойних дерев шаром завтовшки 5-10 см, а зверху обкладають зеленими гілками сосни, що захищає урожай від гризунів.

Ефективність зберігання бульб також залежить не тіль-ки від сорту, а й погодних умов, клімату місцевості. Тому під-бирати умови для зберігання потрібно окремо для кожного урожаю. Це допоможе утрима-ти поживні речовини та смакові якості бульб, а також підготува-ти якісний посівний матеріал.

ЯК ПРАВИЛЬНО ЗБЕРІГАТИ КАРТОПЛЮ

Приміщення для полуничної «грядки» підійде будь-яке: ве-ранда, вільна кімната, гараж або сарай. Головне, щоб увесь період ви могли під-тримувати там кімнатну температуру. Для початку можна спробувати на неве-ликій території, приміром, у гаражі, а з часом штучний город розширити.

Поліетиленові мішки для розсади можна придбати у будь-якому господарському магазині або виготовити са-мому – із білої плівки завтовш-ки 0,2 мм, яка також продається в будівельних чи господарських магазинах. Діаметр готово-го виробу повинен становити близько 15 см, а висота – 2 м. У мішки насипають спеціальний субстрат – суміш торфу і перліту або землі і добрив. Найкращий варіант – узяти в рівних части-нах торф, перегній, тирсу, дер-нову землю і пісок. Усе потрібно як слід перемішати перед тим як засипати у мішки.

Підготовлені до посадки «грядки» розставляємо на під-лозі, а якщо стеля висока – підві-

шуємо ще й другим ярусом. На мішках у 4 ряди робимо надрізи у шахово-му порядку і висаджуємо роз-саду.

Підживлювати домашній город допоможуть звичайні крапельниці – по три на кожен мішок (у верхній, середній і нижній частинах). На добу ко-жен мішок потребує близько 2 л води з розчиненими в ній поживними мікроелементами (калієм, фосфором, кальцієм,

натрієм тощо), тому доцільно провести «міні-трубопровід», який об’єднає всі крапельниці в одну систему.

У період цвітіння необхідно провести штучне запилення: вручну за допомогою неве-ликого пензлика. Якщо ж ви засадили полуницями увесь сарай, то тут допоможе по-бутовий вентилятор.

Освітлення – ще одна важлива умова доброго врожаю. Тут варто в усьому

наслідувати природу, чергу-ючи «день» і «ніч». Тож лампи денного освітлення необхідно розташувати горизонтально і тримати увімкненими близько 14 годин на добу – ніби влітку. А через деякий час ви вже маєте стиглу полуницю – якраз до но-ворічного столу.

Як бачимо, процес вирощу-вання полуниці у закритому ґрунті – нескладний і доступ-ний. Досвідчені городники стверджують, що за хороших умов з одного квадратного метра штучних грядок можна збирати до 100 кг свіжих ягід на рік.

Полуниця на новорічні святаГоландські аграрії вирощують свіжі ягоди протягом року

ÊÀËÅÍÄÀÐ ÑÀIJÂÍÈÊÀ ² ÃÎÐÎÄÍÈÊÀ

ДО НАСТАННЯ ЗАМОРОЗКІВДо настання сильних замо-розків проводяться роботи, пов’язані з підзимніми посіва-ми овочевих рослин – моркви, петрушки, цибулі, шпинату, пастернаку, спаржі, катрану, кропу, щавлю.

Усі роботи на городі прак-тично завершено, але час го-тувати насіння до весни. На-сінники моркви, капусти, бу-ряка столового підсушують, обмолочують і ретельно очи-щають. З соковитих насінни-ків (гарбуз, кабачок, патисон) дістають насіння і висушують. Зберігати його потрібно у те-плому приміщенні.

Господарі стежать за збері-ганням овочів, заготовляють листя для компосту і біопали-ва. Плівкою вкривають парни-ковий ґрунт, компостні купи, мульчують перегноєм чи тор-фом посіви багаторічних рос-

лин. Готуються ґрунтосуміші для парників і теплиць, части-ну ґрунтів відносять у підвал.

Cлід починати збирати та заготовляти природні добри-ва – попіл, гній, послід. Ком-пост потрібно перелопатити, щільно укласти та утеплити на зиму.

Заморозки та снігопади та-кож потрібно зустріти підго-товленими. На відкритих за-вітрених ділянках час устано-вити снігозатримувачі. З усіх водопровідних труб, бочок, шлангів слід злити воду і захо-вати інвентар на зиму.

Щоб запобігти руйнуван-ню верхнього родючого шару ґрунту, зробіть борозни впо-перек наявного схилу. Для за-хисту парників навесні саме час починати плести мати із соломи, сіна й очерету, для то-матів – готувати кілки.

Підготуйте заздалегідь ґрунтову суміш. Для цього її вкривають соломистим гноєм або сухим листям (шар товщиною 50 – 60 см). Пізніше зверху докидайте снігу.

Склад ґрунтосуміші залежить від характеру рослин, які будуть на ній вирощуватися: для капус-ти, томатів, перцю, баклажанів, селери, салату, цибулі ріпчас-

тої потрібно змішати дернову землю з перегнійною та піском (1:2:1). Для капусти на відро су-міші ще додайте склянку вап-няку або дві склянки попелу. Для томату, перцю, баклажану можна змішувати перегній і торф (1:1), але потрібно додати 60 г суперфосфату і 20 г сірчано-кислого калію, або три склянки золи.

Парники, теплиці, увесь супут-ній інвентар потрібно добре продезінфікувати. Огорожі, ло-пати, граблі, мотики, совки по-трібно очистити від землі, після дезінфекції просушити, метале-

ві частини змазати, нагострити і заховати у сухому приміщенні.У теплицях треба зашпарувати всі щілини, змастити скло, пе-рекопати ґрунт і закрити плів-кою.

Після дезінфекції теплиць на стелажах та підвісних полицях можна вирощувати у ящиках зелень цибулі, петрушки, селе-ри, буряка столового, щавлю, пагони спаржі. А можна виро-щувати зелень у кімнаті на під-віконні.

Цвітну капусту і цибулю по-рей пересаджують на дорощу-

вання. Збирають пізні дозрілі плоди і укладають на зберіган-ня овочі.

Коли температура значно знизиться, потрібно утеплити траншеї, бурти, льохи, схови-ща. У теплицях з додатковим електричним освітленням висі-вають насіння томатів й огірків – на розсаду.

Заготівля ґрунтової суміші

Дезинфекція парників та теплиць

Робота в закритому ґрунті

• Щоб підтримати здоров’я до-машньої птиці у період роз-плоду, додавайте у корм вітамі-ни. Найлегше використати для цього пророщене зерно – яч-мінь, овес чи пшеницю. Залий-те зерно водою (3 частини води і одна частина зерна) на 12 го-дин, а потім розстеліть у тем-ному приміщенні шаром 6 – 8 см при температурі +18 – 20 ºС. Періодично змочуйте водою. Через декілька днів природна вітамінна добавка готова.

• Уберегти насіння квасолі від дрібного шкідника зернівки допоможе холод. При темпера-турі -5 ºС личинки гинуть через декілька днів, а при -10 ºС уже через день. Тому тримайте на-сіння на горищі або в іншому холодному приміщенні.

• Сталеві ножі та секатори для роботи в саду часто затуплю-

ються через низьку міцність матеріалу. Усунути ці недоліки допоможе звичайна кухонна сіль: всипте ложку солі в склян-ку води температурою +35 –40 º С та розмішайте. На півгодини занурте новий інструмент. Сіль додасть міцності, а гострити ножі доведеться рідше.

• Картопля у льосі чи коморі часто псується та гниє через мікроби та грибки. Щоб по-збутися цього, розвішайте у коморі пучки м’яти перцевої або пересипте урожай листям горобини. На 100 кг картоплі вам знадобиться 300 г подріб-неного листя.

• Капусту та моркву тримайте подалі від картоплі. Ці овочі мають різні строки зберіган-ня, тому зіпсовані раніше овочі можуть пошкодити урожай, що зберігається довше.

ÊÎÐÈÑͲ ÏÎÐÀÄÈ

Сторінку підготувала Катерина Бондарчук

Свіжі продукти навіть узимку – результат не тільки якісно вирощеного урожаю, а і його правильного збе-рігання. Особливої уваги потребує картопля, яка хоч і вважається продуктом тривалого зберігання, однак за несприятливих умов чи від механічних пошкоджень може швидко зіпсуватися.

№ 1 (001) 12 грудня 2011 року

СЕЛЯНИНУ НА ЗАМІТКУ8

№ 1 (001) 12 грудня 2011 рокуРідне село Україна

Газета «Рідне село Україна» Свідоцтво Серія КВ № 18390-7190Р, видане Державною реє-страційною службою України. Засновники: ТОВ «СГ «Універсум», Всеукраїнська асоціація сільских та селищних рад.Загальний наклад номера 200 000 примірників.Головний редактор: Полєтаєв В. О.

Редакція листується з читачами тільки на сторінках газети. Газета публікує також ті матеріали, в яких думки авторів не збігаються з позицією редакції. Рукописи не рецензуються і не повертаються. Редакція не несе відповідальності за зміст авторських матеріалів на сторінках газети. Газета виходить за інформаційної підтримки Мінагрополіти-ки України.Листи, пропозиції, побажання та фотороботи на конкурс просимо надсилати за адресою: 01001, Київ, а/с В-338, ТОВ

«СГ Універсум» «Рідне село Україна»Телефон редакціі 067 549 59 40.З питань розміщення реклами, оголошень звертатися за тел. 067 220 95 10.Видавець ПП «Друкарня Діапринт». 04053, м. Київ, Кудрявський узвіз, 2-А.Кольороподіл та друк ПРАТ «СЬОГОДНІ МУЛЬТІМЕДІА».03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 152-Б.Замовлення №07827

Наша газета оголошує незвичайний конкурс. На відміну від інших видань, де конкурсантками здебільшого виступають наші симпа-тичні, стрункі, довгоногі та незаміжні співвітчизниці, ми чекаємо на оригінальні фото, які проілюструють надзвичайну родючість україн-ської землі. Це можуть бути світлини рекордних урожаїв, плодів і го-родини дивної форми чи небаченого розміру – ми із задоволенням розмістимо їх у цій рубриці.

Авторам кращих фотографій експертна комісія у редакції гаран-тує винагороду – один раз на квартал визначатиметься переможець, який отримає піврічну передплату на газету «Рідне село». Ще три фото, які наберуть найбільше голосів у читацькому голосуванні, бу-дуть заохочені передплатою на три місяці.

Коптильня власними руками

ÔÎÒÎ «Ð²ÄÍÅ ÑÅËλ

ÇÐÎÁÈ ÑÀÌ

ÐÅÖÅÏÒÈ

Ç ÂËÀÑÍÎÃÎ ÄÎѲÄÓ

Свині дуже тонко розрізняють ступінь солоності. Деяким з них подобається більш солона їжа, декому - прісна. Якщо дотриму-ватися норм годівлі, то кількість кухонної солі, яка додається в їжу, залежить від ваги тварини. Наприклад, якщо вага 120 кг, то потрібно 14 г солі на добу. А якщо вага досягає 240 кг і біль-ше - то 20 г кухонної солі. Але в приватному секторі ми часто годуємо свиней відходами з на-ших столів. Ось у цих випадках і виникає небезпека сольового

отруєння. Проявами гострого отруєння є збуджений стан, ряс-на слинотеча, пронос зі слизо-вими кров’яними виділеннями, м’язове тремтіння або судоми, посиніння вух і п’ятачка. У цьо-му випадку потрібно терміново вжити заходів. До приходу вет-лікаря напоїти порося чистою водою (1-3 л), а ще краще роз-вести в ній крейду (до стану молочного кольору), яка ней-тралізує натрій, що потрапив в організм із надлишком кухон-ної солі.

Корови – не багатоплідні тва-рини. І двійні у них досить рід-кісний випадок. А от випадок, описаний вами, не такий і рід-кісний. Справа не у ваших про-рахунках, а в природному відбо-рі. Зоотехнікам відомо, що 90% теличок з різностатевих двійнят (тобто, які народилися в парі з бичком) – безплідні. Таких те-личок називають красивим сло-вом - фрімартіни. Діагноз фрі-мартінізма зазвичай базується на клінічному огляді. Зовнішні

статеві органи зовні нормаль-ні, але фрімартіни можуть мати своєрідну складку, що прости-рається від пупка до вимені. Молочна залоза, хоча недороз-винена, проте досить добре прощупується. Соски можуть бути дещо коротші, ніж у інших теличок. Фрімартіни сплигують на інших тварин, але... не дозво-ляють іншим тваринам сплигу-вати на себе. Не хотілося б вас засмучувати, але ваша теличка годиться тільки для відгодівлі.

Сусідка права в тому, що коза нудьгує. Кози - колективні тва-рини, тому потрібно подумати про „компанію” для кози-оди-начки. Але тварин різних видів потрібно тримати окремо. І тим

більше не можна утримувати кіз і птахів разом. Кури бруд-нять годівниці, ясла для сіна. Та й коза може випадково травму-вати курей. Краще завести ще одну козу.

Інгредієнти:1 літрова банка очищеної квасолі, 1 кг 300 г помідорів, 500 г цибулі;500 г моркви, 250 г томатного соусу, 250 г олії, сіль до смаку.ПриготуванняКвасолю намочити на декілька годин у воді. Зварити, воду злити. Цибулю почистити і нарізати півкільцями, моркву натерти на гру-бій терці. Помідори порізати скибками. Все перемішати, влити соус і олію. Варити дві години. Розкласти в чисті й висушені банки. Сте-рилізувати 20 хвилин. Закрутити. Вихід: 5-6 півлітрових банок.

Інгредієнти:1 кг гарбуза, 1 апельсин, 200 г цукру, 10 г лимонної кислоти.ПриготуванняГарбуз очистити від шкірки, видалити насіння й волокна, поріза-ти на шматки. Апельсин помити, порізати кружальцями разом зі шкіркою, видаливши насіння. Змішати з гарбузом, пересипати цу-кром, додати лимонної кислоти й витримати до появи соку. Тоді суміш поставити на вогонь, кип’ятити 5 хвилин. Гарячою розлити у стерилізовані банки й закрити. Так само можна приготувати гарбуз із лимоном, не додаючи лимонної кислоти.

Виготовити пристрій досить легко, головне – визначитися з призначенням. Коптильня буває двох видів: для гарячо-го і холодного копчення.

«Гаряча» коптильня компак-тніша і продукт в ній готується швидко. Це пов’язано з тим, що вогнище розміщується безпо-середньо під бочкою для коп-чення, тому гарячий дим до-бре прокопчує продукт за 2-5 годин.

«Холодна» коптильня більш громіздка. В ній дим спершу повинен охолонути, перш ніж потрапити до бочки. Готуються страви довше, та їх смак наба-гато багатший та запашніший.

Щоб охолодити дим, вог-нище виносять за межі коп-тильної камери, а дим доправ-ляється до неї за допомогою довгої труби. Коптильня такої конструкції зазвичай високою не буває, при цьому процес хо-лодного копчення триває 12-36 годин.

Камеру для копчення дуже легко зробити з металевої боч-ки.Таку двохсотлітрову ємкість із вирізаним днищем встанов-люють над ямою, глибиною 40 см, попередньо обкладену це-глою. Другу яму – для вогнища – копають трохи далі (1-2 метри від бочки). Дві ями з’єднують

т р а н ш е -єю, яку зверху закри-вають стале-в и м и листа-ми.

Також м о ж н а спорудити коптильню «змішаного типу». Для цього встановлюють одну на одну дві стандартні металеві бочки, між якими на-тягують мішковину у зволоже-ному вигляді вона виконує за-вдання фільтру. Продукти для гарячого копчення підвішують нижче, для холодного – вище.

Будь-яка коптильня має містити сітку для розкладання сала та м’яса або гаки для підві-шування сировини, а також уже згаданий фільтр, щоб уберегти продукти від попелу та обву-глювання. Регулюють інтенсив-ність горіння і кількість диму, відкриваючи або закриваючи кришки бочки.

Найкращий матеріал для розпалювання вогнища – сухі чагарники, гілки та стружка де-рев. Це може бути береза, ялі-вець, дуб тощо. Не варто брати

деревину смолистих порід. В особливих випадках до вогни-ща додають шкаралупу волось-кого горіха, мигдалю тощо. Такі творчі експерименти надають м’ясу більш вишуканого смаку.

М’ясо чи рибу перед копчен-ням потрібно замаринувати на декілька годин. В окремих ви-падках м’ясо і сало проварю-ють зі спеціями – зазвичай це робиться для копчення холод-ним способом.

Коптильня може бути тим-часовою, зробленою з метале-вої бочки та жерстяних листів. А можна подібну конструкцію легко змурувати і з’єднати зі стаціонарним мангалом чи плитою на вогні. Таким при-строєм можна користуватися цілий рік і ласувати свіжими копченостями хоч щодня.

УВАГА, КОНКУРС!

З настанням осіннього холоду не забарилася й застуда. Збо-роти перші ознаки – нежить, ломоту, головний біль, висо-ку температуру – допоможе природа. Приготуйте один із запропонованих «коктейлів» і залишайтеся здоровими:— 1 ст. ложка меду, 1 ст. л. шип-шини, 1 ст. л. малини, 1 ст. л. смородини, залити 200 мл окро-пу. Витримати 15 хвилин. Пити 3 рази по 1/2 склянки перед їдою.— У чвертку горілки додати по-лин гіркий. Настояти 21 день у темному місці, процідити. При-ймати 20 г 1 раз в день протягом 2-3 днів.— Змішати порівну квіти липи та чорної бузини, залити 2 ст. л. суміші склянкою окропу. Кип’ятити 5-10 хвилин, проці-дити та випити перед їдою.— Змішати 4 ст. л. ягід малини, 4 ст. л. листя мати-й-мачухи та 2 ст. ложки материнки та поміс-тити у банку з притертою криш-кою. Залити 2 ст. л. збору 0,5 л окропу, настоювати 30 хвилин, процідити й пити теплим по 1/2 склянки 3 рази на день за півго-дини до їди.— При захворюваннях верхніх дихальних шляхів допоможе збір: 3 ст. л. квіток липи, 2 ст. л. квіток ромашки і по 1 ст. л. кві-ток чорної бузини і трави баг-на (рос.-богульник). Залити 1 ч. ложку суміші склянкою окропу і настоювати в теплому місці 30 хв. Процідити і приймати в те-плому або гарячому вигляді по 1/2 склянки 2-3 рази на день.

ÇÅËÅÍÀ ÀÏÒÅÊÀ

КОНСЕРВОВАНА КВАСОЛЯ

КОНСЕРВОВАНИЙ ГАРБУЗ З АПЕЛЬСИНОМ

«У мене, як і в цілому по країні, теж рекордний урожай»

Свині на солі розуміються

Я так чекала на двійню

Чи вміють кози нудьгувати

Я давно помітив, що свині їдять краще підсолену їжу. Чи не шкідливо це?

Два роки тому вирішила самостійно виростити корову з те-лички. Все життя працюю на фермі. Є у мене чудова корівка, шостий рік приносить по трійні. Від неї і вирішила взяти те-личку. Худобина дуже швидко набирала вагу, добре росла, хоча за статурою більше походила на бичка. Та я не дуже тим пере-ймалася і сподівалися на подвійний приплід – адже вона була дочкою плодовитої корови. Двічі водили на запліднення – ні-якого результату. Виходить, прорахувалася?

Після того, як перестала виводити козу на пасовище, з нею щось негаразд. Сусідка каже, що коза сумує, і потрібно пустити до неї якусь іншу живність. А в моєму господарстві тільки коза та п’ять курей. Чи можна їх тримати разом?