У колонці «Коротким рядком» (№ 12, 2000 р ., с. 15) у першому повідомленні наведено дані про всі смертельні нещасні випадки, що сталися на підприємствах Мінтрансу.З них такі, що пов'язані з виробництвом, — 44, у тому

числі в «Укрзалізниці» — 32, в «Укрморрічфлоті» — 4.

З 600 портальних кранів, які перебувають на балансі портів України, більшість експлуатується понад25 років , що перевищує

термін, передбачений

єдиними нормами амортизаційних відрахувань. Значної м о дерн ізац ії потребують до 80% кранів

вантажопідйомністю 5— 6 т та 54% кранів вантажопід­йомністю 10— 20 і 16— 32 т.

На підприємствах Міністерства транспорту у 1999 р . витрати на заходи

з охорони праці в середньом у на одного працюючого становили104,5 грн. Третину усіх коштів, передбачених

на ці цілі за колективними договорами (1 5 ,3 млн. грн.), витрачено на пільги й ком пенсац ії за роботу в несприятливих умовах та на відшкодування ш коди потерпілим на виробництві.

НА ЦЕГЕЛЬНОМУ ЗАВОДІД ерж авний департ ам ент з нагляду за охороною прац і ра ­

зом із проект ом Тасія «С пр иян н я забезпеченню охорони п р а ­ці (з мет ою підвищ ен н я рівня продукт ивн ост і)» 9 л и ст о п а ­да 2000 р. провели на А Т «Завод «Ц егла Т р ипілля» сем інар- презен т ацію , на яком у було розглян ут о результ ат и д іяль­ност і на модельному п ідп р и єм ст ві в рам ках ком понент а «В» проек т у . В сем інарі взяли участ ь начальники т а т ехн іч н і ек сп ер т и ек сп ер т н о -т ех н іч н и х цен т рів Д ерж н аглядохорон - праці. Було розглянут о результ ат и діяльност і щодо побудо­ви си ст ем и управління охороною прац і (СУО П) на м одельно­му п ід п р и єм ст ві в рам ках проект у.

А Т «Завод «Ц егла Т р ипілля» виграло т ен дер на участ ь як м одельне п ідп р и єм ст во в п р о ек т і Т асіз. По ходу виконання проект у п ідп р и єм ст во м одернізовувалося, на ньому було вве­дено в дію СУОП, побудовану з урахуванням су ч а сн и х євро­п ей сь к и х т ен ден цій .

Основна ідея європейської м оделі п о л я га є в залучен н і п р а ­цівників п ідп р и єм ст ва до проц есу п ер евір к и б езп ек и т а г і г і ­єни праці. Так звані внут ріш ні а удит и охорони праці такою ж мірою важ ливі для поліпш ен н я умов пр а ц і і п ідвищ ен н я проду к т и вн о ст і, що й зовніш ні а у ди т и охорони праці. З ов­н іш н ій аудит охорони прац і на п ід п р и єм ст ві проводили за ­лу чен і європейські т а у кр аїн ські ек сп ер т и . За р езу льт а т а ­м и п р о в ед ен и х внут ріш нього т а зовніш нього аудит ів було виділено чо т и р и п р іо р и т ет н і н а п р я м и , по я к и х було зр о б ­лено к ор игую чі д ії. У х о д і виконання пр о ек т у впровадж ено п р о гр а м н о -т ехн о л о гіч н и й ком плекс керуван ня т ех н о л о гіч ­ним и процесам и авт оклавного відділенн я, що дало м о ж л и ­віст ь у перш у чер гу п о л іп ш и т и ум ови пр а ц і на ньому, а т а ­к о ж п ід ви щ и т и п р о ду кт и вн іст ь п р ац і. Було оснащ ено нав­чальний клас для навчання прац івн иків з пит ань охорони пр ац і, на т ер и т о р ії заводу вст ановлено зн аки б езп ек и , р о з­роблено п а к ет докум ент ації т а програм н е за б езп ечен н я з пит ань охорон и праці.

На сем інарі відбулася п р езен т а ц ія посібника з оцінки еко ­ном ічної еф ект ивн ост і за хо дів щ одо поліпш ен н я умов т а охорони п р ац і, розробленого укр аїн ськ им и т а європейським и експ ер т а м и проект у . В посібнику висвіт лено проблем и еко­ном ічної оцінки для вж и т т я у п р а влін сь ки х ріш ень у виборі заходів з охорони праці, а т акож способи, з допомогою я к и х м ож на о дер ж а т и ці оцінки.

Інформаційний центр з питань охорони праці Держнаглядохоронпраці

з* ОХОРОНА ПРАЦІ 1/2001 19

БЕЗПЕКА ПРАЦІ

СТОРІНКА МАЙСТРА

КЛЮЧОВА ФІГУРА НА В П Р О Б Н П и Т В #

В ж е вісім років, я к у колект ивн ом у виробничо-т орговельном у п ід п р и єм ст ві « Ін т ер 'єр » , що в м. Ізяславі Х м ельн иць­кої област і, не було випадків вироб н ичо­го т р а вм а т и зм у . В елика заслуга в цьому не т іл ь к и д и р ек т о р а В. М а к си м чу к а , я к и й очолю є п ідп р и єм ст во п р от яго м 17 років, а й ком андирів середн ьої ла н к и , я к і безпосередньо керую т ь виробничим процесом. Один з н и х , ст а р ш и й м айст ер Ю. С ЕМ Ч ЕН К О , п о го д и в ся р о зп о в іст и н аш им ч и т а ч а м п р о роль м а й ст р а у ст воренн і б езп еч н и х умов праці.

на першим погляд, вплив майстра на безпеку праці нібито непомітний. У свідо­

мості людей, слабо обізнаних з ви­робництвом, вкорінилася думка про те, що роль майстра полягає лише в тому, аби видати підлеглим наряд на виконання тієї чи іншої роботи, в кінці зміни перевірити його виконання, прозвітувати про зроблене вищестоящому началь­нику. Але така думка глибоко по­милкова, бо майстер на виробни­цтві є насамперед учителем і на­ставником своїх підлеглих, ключо­вою фігурою у здійсненні профі­лактики виробничого травматизму. Той, хто в недалекому минулому освоював робітничу спеціальність, пам'ятає, що своїми першими успі­хами в оволодінні ремеслом він завдячує передусім йому, майстру. Адже саме майстер для новачка є першим провідником у складному виробничому лабіринті. Настанови та поради майстра і надалі допо­магають робітникові долати труд­нощі в роботі, уникати різних непе­редбачених ситуацій, пов'язаних з виробничим процесом, проявляти обачність при виконанні операцій на устаткуванні підвищеної небез­пеки. Особисто я безмежно вдяч­ний своєму учителю і наставнику, колишньому майстрові Ізяславської меблевої фабрики (так називалось раніше підприємство), нині покійно­му, П. Ніджинському, який свого часу допоміг мені не тільки доско­

нало оволодіти професією столя­ра, а й полюбити її, привчив свято дотримуватись норм і правил техні­ки безпеки.

Незабаром мине чверть віку, відколи я працюю майстром. За цей час без відриву від виробництва за­кінчив Житомирський технікум ма­шинної обробки деревини, допоміг набути професійних навичок 22 працівникам підприємства. Більшість їх продовжує працювати на підпри­ємстві, вдосконалює свою майстер­ність, радуючи споживачів високою якістю столярних виробів.

Оскільки наша продукція найріз­номанітніша - кухонні та спальні гарнітури, табуретки, столи тощо (працюємо на замовлення), то вико­нувані операції періодично зміню­ються. Це в свою чергу вимагає від робітників високої кваліфікації та досвіду роботи на різному устатку­ванні. Протягом зміни робітникам доводиться розкроювати деревину, облицьовувати кромки, свердлити отвори під фурнітуру, шліфувати, складати вироби. Всі ці роботи здій­снюються на форматних, облицю­вальних, свердлильних та шліфу­вальних верстатах. У зв'язку з тим, що виконання більшості цих опера­цій супроводжується підвищеною небезпекою з боку рухомих частин механізмів, то досконале оволодін­ня безпечними прийомами роботи набуває особливої актуальності. Адже один неправильний рух — і можна стати інвалідом або ж взага­

лі втратити життя. У 1992 р. вер­статник П. Філатов якось вирішив під час обідньої перерви провести обробку короткомірної заготовки, принесеної з дому. Оскільки опе­рація виконувалась похапцем, без додержання інструкції з охорони праці (при подачі заготовки вер­статник не користувався штовха- чем), стався нещасний випадок, в результаті якого П. Філатов отри­мав травму правої руки, якою по­правляв заготовку. Звичайно, після цього нещастя було вжито відповід­них заходів, щоб не було подібних випадків надалі. Один з них — зне- струмлення цеху під час обідньої перерви та в кінці зміни.

Щ об не допустити випадків ви­робничого травматизму та збоїв у роботі через аварійні ситуації, я, як старший майстер, свій обов'язок вбачаю не тільки в тому, щоб дава­ти підлеглим настанови, своєчасно проводити з ними інструктажі з охо­рони праці та здійснювати контроль за додержанням ними інструкцій, а й постійно слідкувати за технічним станом верстатів. Щ оразу перед початком зміни уважно їх оглядаю: звертаю увагу на наявність захис­них кожухів, розклинюючих ножів, можливих тріщин та інших дефектів різального інструменту тощо. На особливому контролі — перевірка надійності заземлення, адже воно необхідне не тільки для того, аби знизити ризик ураження людей струмом при потраплянні напруги

20 ОХОРОНА ПРАЦІ 1/2001

БЕЗПЕКА ПРАЦІ

на корпус верстата, а й для того, щоб відводити статичний розряд, який виникає під час обробки дере­вини. Ураження працівника статич­ним розрядом спричиняє, як прави­ло, мимовільний рух тіла потерпіло­го, а це, в свою чергу, може приз­вести до нещасного випадку. Якщо під час огляду устаткування вияв­ляю порушення, усунення яких не­можливе без втручання керівництва підприємства, то повідомляю про це комусь із керівників — головному інженерові чи директорові В. Мак- симчуку. Він завжди оперативно ре­агує на такі сигнали. За ЗО років роботи на підприємстві Валерій Григорович пройшов шлях від ро­бітника до керівни­ка виробництва, а тому завжди із знанням справи ви­рішує те чи інше питання, що стосу­ється умов та без­пеки праці. І взага­лі, з ним працюва­ти легко і приємно, оскільки директор — людина хоч і прин­ципова, але добро­зичлива.

Однак які б тех­нічні заходи щодо попередження не­

щасних випадків не вживалися, пов­ного вирішення даної проблеми во­ни забезпечити не можуть. Тут ба­гато залежить від робітників, від рів­ня їхньої свідомості, почуття відпові­дальності перед суспільством за власне життя та життя колег, які працюють поряд. Відрадно, що в нас є люди, які відповідають цим ви­могам. Сьогодні в питаннях охоро­ни праці я повністю можу покласти­ся на В. Тихонюка — шаблонника та М. Островського — столяра, з якими працюю вже тривалий час і повністю їм довіряю, бо впевнений, що вони ніколи ні за яких обставин не порушать інструкцію. Навпаки, застережуть від цього інших.

Значну допомогу у поліпшенні умов праці надають державні інс­пектори, головний спеціаліст з охо­рони праці райдержадміністрації В. Якушевич. Від них ми дізнаємося про досвід роботи з питань охо­рони праці споріднених підприємств, про причини нещасних випадків, які трапились під час експлуатації дере­вообробних машин на підприємс­твах області. Проте було б ще кра­ще, коли б ми про це дізнавались не тільки тоді, коли нас відвідують представники наглядових та контро­люючих органів, а регулярно, хоч би раз на квартал. Було б дуже добре, коли б у області було орга­нізовано випуск інформаційного бюлетеня, в якому повідомлялось би про обставини та причини нещас­них випадків, що сталися на підпри­ємствах нашого регіону, як це, до речі, робиться на Вінниччині. Гадаю, така інформація насторожувала б роботодавців, сприяла б підвищен­ню відповідальності керівників різ­них рангів за створення безпечних умов праці, в тому числі й тих моїх колег — майстрів, які не займаються належним чином питаннями профі­лактики виробничого травматизму.

На знімку:у меблевому цеху.

Фото В. С О П ІЛ Ь Н Я К А

___________________________________________________ ___________З А К О Н - Д ЛЯ ВСІХ

ВИПАДКОВІСТЬ, ЗУМОВЛЕНА ЗАКОНОМІРНІСТЮ■ ■ ень 2 грудня 1998 р. став

І фатальним у подальшій долі ^ ■ ^ ■ В . Диковця — чокеруваль- ника ВАТ «Яворник», яке знахо­диться у смт Великий Березний За­карпатської області. Бригада лісо­заготівельників, членом якої він був, отримала усне розпоряджен­ня майстра спорудити міст в урочи­щі «Лісковець». Підвезення мате­ріалу затягувалося, а тому робітни­ки в очікуванні його розпалили ба­гаття поблизу місця своєї майбут­ньої роботи. І раптом В. Диковець втратив рівновагу і впав з двомет­рової висоти вниз головою, на якій не було захисної каски. Оскільки до травмпункту було досить дале­ко, то члени бригади надали, як уміли, першу допомогу потерпіло­му підручними засобами. До райлі-

карні В. Диковець потрапив лише близько 18 год. Внаслідок одержа­них травм стан здоров’я потерпіло­го ускладнився. Невдовзі йому було встановлено І групу інвалідності.

З недугою чоловіка почалися ми­тарства його дружини. На всі звер­нення жінки допомогти у придбанні необхідних для лікування засобів ад­міністрація підприємства ніяк не ре­агувала. Зайнявши позицію, що, мовляв, нещасний випадок стався не під час трудового процесу, хоча і не з вини робітника, керівництво фірми спробувало звести до мініму­му свою відповідальність за скоєне з важким наслідком для потерпілого. Отож, не був вчасно складений акт за формою Н-1, повністю проігно­ровані вимоги щодо розслідування випадку та його обліку.

Прикро усвідомлювати, але не поспішили заспокоїти жінку своєю принциповою позицією працівники Великоберезнянської районної про­куратури і навіть теруправління Держнаглядохоронпраці по Закар­патській області. Зрештою, зневіре­на у справедливості, дружина В. Диковця потрапляє до відділу з пи­тань охорони праці облдержадмі­ністрації. Нелегке завдання постало перед працівниками відділу, однак розуміли, що заявниця перебувала майже на грані нервового зриву.

Тому-то лише 25 жовтня 1999 р., або майже через рік після нещас­ного випадку, провідний держав­ний інспектор Закарпатської ДІОП Я. Печер оформляє припис дирек­торові ВАТ М. Цифрі. Цим докумен­том стверджувалося, що причинами

ОХОРОНА ПРАЦІ 1/2001 21

БЕЗПЕКА ПРАЦІ

нещасного випадку були: допуск до роботи потерпілого, який не про­йшов попереднього медичного огля­ду під час прийому на роботу; по­рушення ст. 19 Закону «Про охоро­ну праці» та п. 8 Правил охорони праці в лісовій, деревообробній промисловості та лісовому госпо­дарстві. Виходячи з цього, інспек­тор кваліфікував нещасний випадок як пов'язаний з виконанням трудо­вих обов'язків.

Здавалося, що істина перемог­ла, нарешті покладено край важ­ким поневірянням сім'ї потерпілого.

Та не так просто визнати свою провину людині, яка вдарилася в амбіцію. М. Цифра у категоричній формі відмовився скласти акт за формою Н-1, мовляв, жодних пору­шень з дотримання безпеки праці на підприємстві не було. І лише втручання обласної прокуратури все розставило на свої місця. На пропозицію відділу охорони праці облдержадміністрації обласна рада з питань безпечної життєдіяльності населення прийняла рішення про­вести у ВАТ «Яворник» 28—31 бе­резня 2000 р. комплексну перевірку стану охорони праці. Після чого й стали явними всі недоліки та грубі порушення, до яких трудовий колек­тив давно вже звик. Прискіпливий аналіз причин відсутності багатьох робітників на робочих місцях з'ясу­вав, що тільки у 1999 р. безпосе­редньо на виробництві одержали травми різного ступеня тяжкості 56 осіб з 500 працюючих. Крім того, впродовж лише двох місяців 2000 р., які передували перевірці (січень, лю­тий), травмувалося 16 робітників. Привернуло увагу те, що в більшос­ті листків непрацездатності зафіксо­вано тимчасову непрацездатність внаслідок нещасних випадків, що трапилися по дорозі на роботу чи додому або ж у побуті. Щ о, зви­чайно, не відповідало дійсності. А ще стало відомо про два прихова­них випадки виробничого травма­тизму. Наслідком комплексної пере­вірки усіх виробничих структур ВАТ «Яворник» став акт-припис, в якому зафіксовано 160 виявлених пору­шень з питань безпеки праці та ви­робничої санітарії.

Варто сказати, що існуючий не­задовільний стан умов праці на під­приємстві мало турбував іноземно­го інвестора. Очевидно, його влаш­товували непогані прибутки, що

створювалися трудовим колективом на завезеному обладнанні, яке ма­ло близько 70% амортизаційної спрацьованості. При цьому інвесто­ра мало непокоїло й те, що у всіх цехах не працювала припливно-ви- тяжна вентиляція, приміщення пога­но обігрівалися, виробництво не бу­ло захищене від пожеж, а працюю­чі не були забезпечені спецодягом, спецвзуттям та спецхарчуванням. Економилися кошти на атестації ро­бочих місць, належному облашту­ванні санітарно-побутових примі­щень і, як уже зазначалося, на про­веденні попередніх та періодичних медоглядів. Про укладання колек­тивних угод між власником і трудо­вим колективом мова ніколи не йшла. Про утворення профспілки власник навіть і слухати не хотів. Тож консультантові з питань охоро­ни праці (таку посаду мав інженер з охорони праці підприємства) дово­дилося миритися з таким відвертим ігноруванням законодавства з пи­тань безпеки працюючих.

Зрозуміло, що для інвестора гро­мом серед ясного неба стало саме проведення комплексної перевірки підприємства, жорстка вимога підко­рятися українським законам. Його було попереджено про невтішні на­слідки для підприємницької діяльнос­ті законних санкцій, що можуть бути застосовані у разі подальшої байду­жості до створення належних умов праці на виробництві.

Комплексна перевірка стала від­правним моментом, після якого охо­роною праці на ВАТ «Яворник» по­чали займатися. Невдовзі дирекцією фірми були розроблені заходи, встановлено терміни усунення вияв­лених недоліків. Протягом місяця було виконано 140 пунктів акту- припису. Строки виконання тих з них, що вимагали значних коштів, на прохання директора підприєм­ства продовжені до завершення 2000 р.

Можна було б радіти з такого повороту справ. Для цього є всі під­стави. Та все ж непокоїть фраза, яку довелося почути від іноземного інвестора після його ознайомлення з невтішними підсумками комплек­сної перевірки підприємства, мов­ляв, він навіть не здогадувався про відповідальність власника-робото- давця за байдужість до умов праці на виробництві. У цих словах, без­перечно, є певне лукавство. Та поп­

ри це, вони, як і чимало інших фак­тів, вже вкотре спонукають задума­тися про те, хто ж все-таки повинен займатися такою роз’яснювальною роботою, особливо серед інозем­них інвесторів. Здавалося б, у цьо­му немає потреби, оскільки у ст. 17 Закону «Про охорону праці» чітко вказується, в чому полягає управлін­ня охороною праці на підприємстві та обов'язки власника. Але в поспі­ху, з яким здійснюється реєстрація фірм з іноземним капіталом, видача дозволів на їх діяльність на терито­рії нашої держави, рідко приверта­ється увага до змісту даної статті та Закону в цілому. Така сумна реаль­ність, і не рахуватися з нею не мож­на. У державних інспекторів Держ- наглядохоронпраці, які наділені правом застосовувати штрафні санкції, до систематичних профілак­тичних перевірок підприємств з іно­земним капіталом руки не доходять: їм не вистачає часу на проведення планових комплексних перевірок і розслідування нещасних випадків. На спеціалістів з питань охорони праці райдержадміністрацій влас­ники подібних фірм дивляться зне­важливо, можуть навіть не дати доз­волу пройти на територію підпри­ємства — така влада для них не страшна, оскільки вона не може накласти штраф.

На жаль, підприємств, подібних до ВАТ «Яворник», у Закарпатській області чимало. Прагнення будь-що залучити іноземний капітал для по­ліпшення фінансового становища виробництва робить людей заруч­никами небезпечних умов праці, що, зрозуміло, на руку недобросо­вісним роботодавцям. Тому законо­давство повинно належним чином реагувати на подібні обставини, встановлювати такі правила госпо­дарювання, які захищатимуть інте­реси вітчизняного виробника. Коли ми повсякчас дбатимемо про влас­ну професійну та людську гідність, виявлятимемо турботу про тих, хто працею своєю створює матеріальні цінності, тоді стануть неможливими зіткнення протилежних інтересів, з якими несумісна життєздатність тру­дового колективу.

Л . Б У Н Д А Л Е Т , завідувачко від­ділу з питань охорони праці головного управління праці та соціального захис­ту Закарпатської облдержадміністрації

22 ОХОРОНА ПРАЦІ 1/2001

БЕЗПЕКА ПРАЦІ

_______________________________________________________________________________________________________________________ ЯК ЦЕ БУЛО

ТРАГЕДІЇ МОГЛО НЕ ТРАПИТИСЯ

21 вересня 2000 р.на причалі № 7 морського

торгового порту «Южний» під час виконання

будівельних робіт плавбудзагоном № 2

(ПБЗ № 2) ВАТ «Чорноморгідробуд»

стався нещасний випадок зі смертельним

наслідком.

Н апередодні, 20 вересня, ланка робітників одержала завдання встановити й роз­

кріпити металеві щити опалубки для заливання бетоном встановле­ного раніше арматурного каркасу перегородки в потерні (галереї, ут­вореній з одного боку залізобе­тонним оголовком причалу, з дру­гого — залізобетонною підкрановою балкою). Вже наприкінці зміни, поспішаючи додому, робітники ко­жен з двох щитів опалубки, вста­новлених у потерні, закріпили тіль­ки однією підпіркою — шматком арматури діаметром 25 мм, не скріпивши підпірки з допомогою електрозварювання.

Наступного дня на об'єкт прибу­ла інша бригада робітників, ланка якої у складі п’яти чоловік повинна була продовжити кріплення щитів опалубки. Але перед початком змі­ни місце роботи керівники робіт не оглянули, людей не було попере­джено про те, що щити закріплені ненадійно й існує небезпека їх па­діння.

Робітники розпочали виконання завдання. О 14 год ЗО хв старшина водолазної станції Д. Рибалко, пе­ребуваючи в потерні, розкріплював щити опалубки. Він попросив під­собного робітника П. Ігнатюка при­нести ломик. Через кілька хвилин Д. Рибалко почув позаду себе крик, оглянувся і побачив, що П. Ігнатю­ка притисло до бетонної стінки по­терні щитом опалубки, який упав.

Робітники звільнили потерпілого і винесли його на причал, де він помер до прибуття автомобіля швидкої медичної допомоги.

Комісія із спеціального розсліду­вання нещасного випадку зі смер­тельним наслідком у ПБЗ № 2 вста­новила, що причиною загибелі ро­бітника була незадовільна органі­зація робіт, яка виявилася у недо­держанні вимог технологічної карти з установлення щитів опалубки. Ко­місія також визнала, що система

управління охороною праці на під­приємстві не налагоджена. А це вже потягло за собою ланцюжок порушень вимог Закону «Про охо­рону праці». Неякісно проводиться перший ступінь оперативного кон­тролю з охорони праці. На пору­шення інструкції № 14 з охорони праці для водолазів у ПБЗ № 2, приймаючи на роботу П. Ігнатюка, не провели з ним вступного інструк­тажу з питань охорони праці.

За підсумками проведеного роз­слідування комісія дійшла висновку, що посадові особи підприємства допустили порушення законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці. Зокрема, начальник ПБЗ № 2 Я. Рубцов не забезпечив функціонування системи управління охороною прац і, чим порушив ст. 17 Закону «Про охорону праці», головний інженер ПБЗ № 2 Г. Ки- реєв не забезпечив постійного кон­тролю за додержанням робітника­ми технологічного процесу при улаштуванні монолітної залізо­бетонної стінки в потерні причалу № 7, а старший виконроб (началь­ник дільниці) О. Шликов не прокон­тролював виконання робітниками правил охорони праці — обидва порушили вимогу Додатка до СНиП 111-4-80; виконроб ПБЗ № 2 О. Рейзвих та майстер О. Виногра­дов не організували роботу відпо­відно до технологічної карти № 1, формально здійснювали на дільни­ці оперативний контроль з охорони праці, чим порушили посадові обов'язки виконавця робіт.

О. Рейзвиха відсторонено від ке­рівництва роботами. Інших винуват­ців притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оштрафовано.

Комісія із спеціального розсліду­вання нещасного випадку зі смер­тельним наслідком виявила ряд ін­ших грубих порушень вимог Закону «Про охорону праці» на будівельній дільниці ПБЗ N° 2 в порту «Юж­ний». На будівництві причалу № 7 не проводиться авторський нагляд за виконанням робіт з боку проект­ної організації — «ЧорноморНДІ-

проект». Не повною мірою здійсню­ється контроль за додержанням тех­нологічного процесу та вимог без­пеки на будівництві з боку служби охорони праці ПБЗ № 2 та ВАТ «Чорноморгідробуд». Зокрема, не встановлено інвентарних перехід­них містків та трапів з огорожею для переходу монтажників через потерну. Немає драбин для входу в потерну. Будівельний майданчик з боку моря не відділений захисною огорожею.

Виявлено грубі порушення За­кону «Про охорону праці» і в нав­чанні та перевірці знань працюю­чих. Наприклад, не пред'явлено до­кументів, які б підтверджували пере­вірку знань електрозварників на II групу з електробезпеки. Під час ви­конання будівельно-монтажних ро­біт у інженерно-технічних працівни­ків дільниці — виконроба, майстра, начальника дільниці — не було при собі посвідчень про проходження перевірки знань з питань охорони праці.

Не розроблено посадових інс­трукцій на майстра, виконроба, на­чальника дільниці із включенням пи­тань охорони праці, а також інс­трукції з охорони праці для всіх ро­бочих професій. А розроблені інс­трукції не містять усіх розділів, передбачених нормативними доку­ментами. Не з усіма працівниками перед виконанням разових робіт за суміщеними професіями проводить­ся цільовий інструктаж, а з ново­прийнятими — стажування.

У період розслідування нещас­ного випадку начальнику ПБЗ № 2 Я. Рубцову видано припис на усу­нення виявлених порушень.

Загибель людини — результат безвідповідального ставлення керів­ництва підприємства до збереження життя та здоров'я робітників. А як­би проблеми охорони праці на під­приємстві були на першому місці, трагедії можна було б уникнути.

В. К О Р Ч И Н С Ь К И Й , началь­ник Одеської ДІОП у гірничій промис­ловості, будівництві та ЖКГ

ОХОРОНА ПРАЦІ 1/2001 23

ЯК ЦЕ БУЛО

БЕЗПЕКА ПРАЦІ

СПОЧАТКУ НАВЧІТЬ,А П О ТІМ ВИЛЛ^^ГАьИТЕ

Незважаючи на те, що ці дві трагедії сталися

у різних районах Вінниччини (Хмільницькому та Барському), у різні пори року (на початку весни та в кінці літа), їх обставини

схожі, як дві краплі води.І це не дивно.

В обох випадках працівники сільгосппідприємств були

залучені до лісосічних робіт без відповідного навчання. В результаті звалювання

лісу проводилося з грубими порушеннями інструкцій

з охорони праці, що, зрештою, й призвело до людських жертв.

Х то ж повинен був подбати про те, щоб навчити селян безпечних прийомів праці?

Власник, хто ж іще,— скажете ви. Правильно, власник, але не тільки він один. Оскільки в господарствах, як правило, немає атестованих фа­хівців відповідного профілю, які б могли навчити хліборобів безпеч­ного ведення лісосічних робіт, прийняти в них екзамени, то клопо­ти щодо організації такого навчан­ня мали б взяти на себе районні служби лісової охорони. Ці служби були створені при управліннях АПК державних адміністрацій для забез­печення розробки та організації виконання державних і регіональ­них програм з охорони та захисту лісів, координації роботи служб лі­сової охорони сільгосппідприємств. У всякому разі так було передба­чено примірною посадовою інс­

трукцією головного спеціаліста лі­сового господарства районної служби лісової охорони, яка свого часу була затверджена заступни­ком начальника управління АПК Вінницької облдержадміністраціїВ. Франковим.

Щ о стосується колишнього го­ловного спеціаліста лісового госпо­дарства Хмільницької районної служби лісової охорони П. Недба- люка, то він за організацію такого навчання не брався. На тверде пе­реконання Петра Івановича, який сьогодні вже очолює міжгосподар­ське об'єднання «Хмільниккомунліс», що було створене в жовтні 2000 р. після ліквідації районної служби лі­сової охорони, вчити працівників сільгосппідприємств повинні на міс­цях, тобто в господарствах. Але ж таке навчання (навіть за наявності відповідних фахівців на селі) можна проводити лише з лісорубами, об­рубувачами сучків, чокерівниками. Щ о ж до майстрів, які очолюють бригади, та вальників лісу, то з цією категорією працівників навчання необхідно проводити лише у нав­чальних закладах, що мають ліцен­зію. І це не чиясь забаганка, це — вимога закону.

Коли б свого часу таке навчан­ня пройшов призначений вальни- ком лісу будівельник ТОВ «Лознян- ське» А. Козак, то трагедії могло не бути. Під час звалювання ясена ді­аметром у місці спилу 60 см і висо­тою понад 20 м А. Козак порушив технологічний регламент. Внаслідок неправильно виконаного спилюван­ня дерево змінило вибраний валь- ником напрямок падіння і впало на черешню, яка росла на відстані 4,5 м. Після удару об черешню ясен відки­

нуло у зворотному напрямку. Підня­тою комлевою частиною травмува­ло помічника вальника С. Майдан- ця, який не відійшов на безпечну відстань, а знаходився в цей час на місці звалювання дерева (до речі, в нетверезому стані). Від отриманої травми потерпілий помер на місці пригоди.

Істотним порушенням норматив­них актів про охорону праці є те, що звалювання лісу проводилось без належного контролю за дотри­манням працівниками вимог безпе­ки, трудової і технологічної дисцип­ліни з боку майстра. Щоправда, важко сказати, чи міг належним чи­ном справитися з цими обов'язками М. Поліщук, який за дорученням ди­ректора ТОВ «Лознянське» очолю­вав бригаду, не пройшовши перед початком лісосічних робіт відповід­ного навчання.

Не дуже переймаються пробле­мами навчання та безпечної органі­зації праці при виконанні лісосічних робіт у господарствах Барського району. За висновками комісії із спеціального розслідування, відпові­дальність за нещасний випадок, що стався тут з лісником ТОВ «Надія»B. Решетніком, лягає, в першу чер­гу, на головного лісничого Барсько­го м іж го спо д ар ського л ісгоспуC. Шведа. Після складання техно­логічної карти на розробку лісосіки він, всупереч вимогам Правил охо­рони праці в лісовій, деревооброб­ній промисловості і лісовому госпо­дарстві, призначив відповідальним за проведення лісосічних робіт та дотримання при цьому нормативних актів про охорону праці лісника В. Решетніка, який не мав відповід­ної лісотехнічної освіти, не про-

24 ОХОРОНА ПРАЦІ 1/2001

БЕЗПЕКА ПРАЦІ

йшов спеціального навчання з пи­тань охорони праці. Без такого навчання був допущений до робо­ти і вальник лісу В. Безсмертний. Судячи з того, як виконувались опе­рації при звалюванні дерев і де в цей час знаходився лісник В. Ре- шетнік (на лісосіці більше нікого не було), можна з впевненістю сказа­ти, що обидва працівники були вкрай необачними. Внаслідок зміни напрямку падіння дерева, спил якого був виконаний В. Безсмерт­ним з порушенням інструкції з охо­рони праці для вальника, тобто без недопилу; воно впало на су­сіднє дерево, під яким у цей час сидів В. Решетнік. У результаті ліс­ник був смертельно травмований комелем.

Звичайно, відповідальність за не­щасний випадок з людьми лягає і на керівників ТОВ «Лознянське» та «На­дія», які допустили до виконання ро­біт з підвищеною небезпекою пра­цівників, що не пройшли спеціально­го навчання. Але скільки б ми їх сьо­годні за це не критикували, про­блему навчання працівників, які залучаються до лісосічних робіт, вони самостійно вирішити не змо­жуть. Тут повинні підставити свої пле­чі районні міжгосподарські підрозді­ли, на які покладено функції охоро­ни та захисту лісів, що не належать до Державного лісового фонду. Ад­же в їх складі працюють досвідчені фахівці, які можуть надати практичну допомогу в цьому питанні. Крім того, працівники таких підрозділів, як пра­вило, підтримують тісні зв'язки зі сво­їми колегами з держпісгоспів. А там, як відомо, навчанню приділяється ве­лика увага, є певний досвід його ор­ганізації та проведення. У держліс- госпах завжди можна отримати доб­ру пораду, як краще вирішити цю проблему. Отже, як бачимо, органі­зувати навчання селян є всі можли­вості. Була б добра воля тих, хто, за логікою, мав би взятися за цю справу.

В. ІСО ПІЛЬ

ГІРКА СТАТИСТИКА

ИШ Ш і і іМЕЖІ

З а операт ивними д ани м и у листопаді2 0 0 0 р . в У кр а їн і н а виробництві загинуло 1 1 2 чоловік — н а З

м енш е, ніж з а такий сам ий пер іод 1 9 9 9 р .; сталося 2 4 групові нещ асні випадки, під час яких травмовано 5 7 чоловік, у тому числі 2 2 — з і смертельними наслідками.

Коротко про обставини деяких групових нещ асних випадків:

02.11 у ВАТ «Промислово-будівельна ком панія» (Дніпропетровськ) під час виконання малярних робіт на мосту обірвався трос підвісної фарбувальної площадки, і два маляри, які були на ній, упали в Дніпро і потонули.

04.11 у ЗАТ «Запорізький залізорудний ком бінат» був здійснений масовий вибух для відбивання руди в камері. Наступного дня, перевіряючи якість виконання вибуху, в очисній камері смертельно отруїлися продуктами вибуху заступник начальника дільниці та гірничий майстер.

08.11 на АЗС «Люкс» (Тернопіль), яка будується в охоронній зоні лінії електропередачі напругою 10 кВ, під час монтажу металоконструкцій робітники доторкнулися до крайнього проводу лінії металевим кутником, внаслідок чого слюсар був смертельно уражений електрострумом, а електрозварник отримав опіки рук.

07.11 на території сховища пально-мастильних матеріалів ТОВ «Росія» Іванівського району Херсонської області водій бензовоза, зливши бензин, вирішив визначити, скільки його залишилося в цистерні, і запалив запальничку над люком. Стався вибух, водій і завідувачка сховища, яка була поруч, дістали опіки тіла різного ступеня тяжкості.

10.11 на МПП «Дніпро» (Донецьк) робітники упустили пляшку з клеєм на електропіч. В результаті пожежі, яка виникла, дві швачки отримали опіки тіла, від яких одна з потерпілих померла.

15.11 у службовом у прим іщ енні управління праці та соціального захисту населення Диканської райдерж адм ін і- страції Полтавської області під час побілки стелі зламався поміст. Дві робітниці упали з нього на підлогу і були важко травмовані.

16.11 на ш ахті «Північна» Д Х К «Дзержинськвугілля» Донецької області внаслідок обвалення гірських порід було смертельно травмовано двох робітників.

18.11 на шахті «Комуніст» Д Х К «Октябрвугілля» Донецької області під час виймання вугілля в лаві сталося обвалення порід покрівлі, внаслідок чого був смертельно травмований машиніст гірничо-виймальної машини. Коли його звільняли з-під завалу, сталося повторне обвалення порід, внаслідок чого отримав смертельну травму гірник очисного вибою.

22.11 на М акіївськом у м еталургійном у ком бінаті імені Кірова Донецької області під час розчеплення рухомого складу виливниць гарячим зливком металу було травмовано двох робітників, одного з них смертельно.

23.11 на ш ахті імені Д зерж инського ВО «Д зерж инськ­вугілля» Донецької області при обваленні гірських порід у першому уступі лави було смертельно травмовано двох вибійників.

До відома читачів: груповий нещасний випадок, що стався 27.09.2000 р. у ВАТ «Запоріжкокс», обставини якого коротко викладено у нашому журналі (№ 11, 2000 р., с. 25), комісією з розслідування був визнаний не пов'язаним з виробництвом.

4. Зам. № 0166101 ОХОРОНА ПРАЦІ 1/2001 25