2

Автори: Вишневський В.І., Борисова О.В., Гінзула М.Я., Цвєткова Г.М.,

Бончковський О.С.

Водна Стратегія міста Києва орієнтована на збереження і оздоровлення

водних об’єктів столиці до 2025 року, що дасть змогу поліпшити стан

інфраструктури міста, пов’язаної з водними ресурсами, збільшити туристичну

привабливість Києва, покращити екологічний стан і санітарне благополуччя

земель водного фонду, підвищити комфорт та якість життя у столиці.

Київ повинен стати першим українським містом, де буде прийнято Водну

Стратегію, що відповідає практиці Європейського союзу.

_________

Проект

_________

КП «ПЛЕСО»

КИЇВ 2018

3

Друзі!

Питання дбайливого ставлення до

водних об’єктів Києва – окремий напрямок розвитку столиці України. Він тісно

пов’язаний з іншими стратегічними

проектами та передбачає обов’язкове врахування цілого комплексу факторів.

Наше ключове завдання – зробити

водні об’єкти повноцінним елементом здорового міського середовища.

Однозначно фаховий менеджмент дозволить розкрити колосальний потенціал водної інфраструктури міста для підвищення туристичної

привабливості та залучення інвестицій.

Одним із інструментів реалізації цього задуму є Водна Стратегія міста Києва 2018 – 2025 рр. Дуже приємно, що для

роботи над проектом згуртувалися небайдужі мешканці, науковці,

краєзнавці, громадські організації та представники влади і місцевого самоврядування. Сподіваємось, що подальша робота з

втілення у життя положень цієї Стратегії не залишить осторонь

широкі верстви небайдужих жителів нашого міста, що дозволить всебічно оцінити існуючі виклики та системно працювати над їх

подоланням.

Це потужний старт, який надалі вимагає від нас відповідальної роботи з підтримки та розширення напрацювань цієї Стратегії.

Переконаний, що документ стане ефективним орієнтиром на всіх

етапах реалізації міської водної політики – від концептуальних рішень до їх повного втілення.

Віталій Кличко

Київський міський голова

Шановні кияни! Із задоволенням запрошую усіх охочих до

ознайомлення із Водною Стратегією Києва 2018-2015 рр! Вважаю, що долучитися до її

створення та реалізації – велика честь для

кожного з нас. Метою Водної Стратегії є виважене і

збалансоване використання водних ресурсів

міста, яке базується не тільки на господарських потребах, а на необхідності збереження

природного потенціалу водних екосистем, їх флори та фауни, як невід’ємних елементів одного з найзеленіших міст світу.

Наша столиця є унікальним містом з точки зору кількості малих

річок та внутрішніх водойм, якість води в яких цілком залежить від життєдіяльності міста. Коли замислюєшся над тим, що у Києві

налічується більше 500 водних об’єктів, усвідомлюєш, наскільки

значною є роль водного простору для нашого міста. Опікуючись ними, важливо напрацьовувати ефективний спосіб взаємодії

людини з природним середовищем, який би оптимально відповідав

інтересам кожного, в тому числі, переймаючи кращий міжнародний досвід у цій сфері.

Стан водних об’єктів є одним з основних індикаторів

результативності заходів з охорони навколишнього середовища загалом, тому постійна комісія Київської міської ради з питань

екологічної політики докладатиме максимум зусиль для того, аби

досягти максимально ефективної реалізації Водної Стратегії Києва 2018 – 2025 рр.

Костянтин Яловий

Голова постійної комісії Київської міської ради з питань

екологічної політики

Дорогі громадяни! Сьогодні ми представляємо на розсуд всіх

заінтересованих суб’єктів Водну Стратегію

міста Києва 2018-2025 рр. Ця концепція створювалась для того, щоб переглянути та

осмислити ті можливості та проблеми, які

наявні у водній складовій господарства столиці.

У Водній Стратегії міста Києва ми

зосередили увагу саме на водних об’єктах нашого міста. Безперечно, окрасою нашого Києва є Дніпро. Крім

того, у Києві налічується більше 400 інших водних об’єктів – ставків, озер, технічних водойм та малих річок. Тому розвиток

водного господарства столиці є пріоритетним напрямком розбудови

нашого міста та покращення стану довкілля. У Стратегії представлені різні напрямки роботи, яку необхідно

виконати, щоб наше місто стало безпечним та комфортним для

проживання людей, зокрема: оздоровлення водойм, очищення їхніх берегів, зменшення кількості шкідливих стоків у водойми та

побудова очисних споруд та інше.

Перші кроки для організації системної роботи вже зроблено і ми маємо результати. У 2017 році три київські пляжі вперше

отримали міжнародну відзнаку «Блактиний прапор». Його

присвоюють кращим пляжам планети за якість води, бездоганну безпеку і сервіс. Відзнаку одержали перші річкові («Дитячий»,

«Золотий») і озерний («Пуща-Водиця») пляжі в Україні, які

пройшли перевірку відповідності критеріям міжнародної програми. Введення в дію Водної Стратегії повинно стати початком

системної, відповідальної та, головне, результативної роботи для

відродження водних об’єктів Києва на всіх рівнях від загальноміського до локального.

Андрій Мальований

В.о. начальника управління екології та природних

ресурсів КМДА

Кияни! Одне із стратегічних завдань України це її

інтеграція у Європейське співтовариство на

засадах рівноправності. Для цього потрібно наблизити якість та комфортність життя в

Україні до європейського рівня.

Водна Стратегія міста Києва 2018-2025 рр. покликана сприяти цим процесам. Досвід міст

інших держав надзвичайно важливий для

розвитку водного господарства Києва. Одночасно в Україні є свої особливості ведення господарства в

тому числі поводження з водними ресурсами. Саме тому КП «Плесо» ініціювало розробку Водної Стратегії

міста Києва, в якій окреслено проблеми охорони водотоків та

водойм різного рівня – від річки Дніпро до ставків та малих річок Києва. Адже всі водойми потребують захисту і уваги. Крім того в

Стратегії розглядаються численні варіанти вирішення, окреслені

заходи, проаналізовано зарубіжний досвід щодо вирішення головних проблем нашого міста.

Важливу роль для формування комфортного життя в столиці

відіграють туристична привабливість водойм, наявність облаштованих безпечних місць відпочинку на воді. Всі ці питання, а

також безліч інших постають перед нами, як виклик до майбутніх

звершень. Тому будемо сподіватись, що робота по впровадженню Водної

Стратегії міста Києва 2018-2025 рр. наблизить водне господарство

Києва до того рівня, коли можна буде із впевненістю сказати: «Київ – комфортне та безпечне місто! А київські водойми – взірець

дбайливого поводження з навколишнім середовищем!».

Олег Юсипенко

В.о. генерального директора КП «Плесо»

4

ЗМІСТ ВСТУП .................................................................................................................................................... 5

1. СТРАТЕГІЧНЕ БАЧЕННЯ ............................................................................................................... 7 2. ЗАГАЛЬНА ІНФОРМАЦІЯ ПРО ВОДНІ ОБ’ЄКТИ КИЄВА ..................................................... 10

2.1. Найважливіші відомості про місто ......................................................................................... 10 2.2. Водні об’єкти Києва ................................................................................................................. 12

2.3. Об’єкти природно-заповідного фонду ................................................................................... 17 2.4. Місця масового відпочинку на водних об’єктах ................................................................... 20

3. СИЛЬНІ ТА СЛАБКІ СКЛАДОВІ ВОДНОГО СЕРЕДОВИЩА................................................. 22 3.1. Створення нового бренду Києва як міста з багатим водним середовищем ........................ 22 3.2. Використання водних об’єктів в екскурсійно-туристичній діяльності .............................. 22

3.3. Екологічні проблеми водопостачання та водовідведення .................................................... 26 3.4. Екологічні ризики забруднення поверхневих і підземних вод ............................................ 34

3.5 Проблема засмічення узбережжя водних об'єктів …………………………………………….. 42

3.6. Екологічна проблематика водойм міста Києва. .................................................................... 44 4. ЧИННИКИ ВПЛИВУ, ЗАГРОЗИ ................................................................................................... 49

4.1. Вплив водного транспорту на сучасний екологічний стан акваторії Дніпра ..................... 49 4.2. Вплив гідротехнічних споруд на екологічний стан водойм ................................................. 51 4.3. Підвищення рівня ґрунтових вод ............................................................................................ 54

4.4. Ризики функціонування Київського водосховища ………………………………………….. 56

5. СТРАТЕГІЧНІ ПРІОРИТЕТИ ТА ЗАВДАННЯ ............................................................................ 59 5.1. Формування водної політики в Україні ................................................................................. 59

5.2. Поліпшення стану водних об’єктів: аерація як засіб оздоровлення водойм .......................... 60 5.3. Створення нових місць громадського простору …………………………………………….. 63

6. ПЕРШІ ПРАКТИЧНІ КРОКИ ВПРОВАДЖЕННЯ ВОДНОЇ ПОЛІТИКИ ................................ 67

6.1. Інвентаризація та паспортизація – передумова збереження водних об’єктів і поліпшення

їх стану .............................................................................................................................................. 66

6.2. Удосконалення моніторингу водних об’єктів ....................................................................... 67 6.3. Пропозиції щодо удосконалення законодавства ................................................................... 70

6.4. Світовий досвід у здійсненні проектів ревіталізації малих річок як істотно змінених

водних об'єктів ………………………………………………………………………………………………..71

7. КЛЮЧОВІ ЗАХОДИ РЕАЛІЗАЦІЇ СТРАТЕГІЇ ........................................................................... 82

СПИСОК СКОРОЧЕНЬ …………………………………………………………………………………… 84

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ..................................................................................... 85

5

Рис. 1. Володимирівська гірка.

ВСТУП

Київ – столиця великої європейської держави з багатою природою,

комфортними умовами проживання та значним потенціалом розвитку.

Невід’ємною складовою природи міста є його водні об’єкти, кожен із яких

формує унікальну екосистему. Головною візиткою Києва є Дніпро, який

перетинає посередині місто, розділяючи його на дві відмінні частини –

лівобережну і правобережну. На берегах Дніпра облаштовано велику кількість

громадських пляжів, у результаті чого Київ займає перше місце за площею пляжів

серед європейських столиць. Окрім цього, у Києві протікає понад 70 малих річок і

струмків і близько 430 водойм, які відігравали важливу роль у житті наших

предків.

Водні об’єкти надають столиці України риси неповторності, слугують

важливим рекреаційним ресурсом, а також елементом ландшафтного дизайну.

Однак тривале їх господарське використання призвело до погіршення стану

практично всіх водойм і навіть знищення цілих водних екосистем. Така ситуація

викликає тривогу у суспільстві, адже кияни хочуть проживати у чистому

навколишньому середовищі, де водойми відзначатимуться низьким рівнем

забруднення, вони будуть придатними для купання, для відвідування та

риболовлі.

Наявні проблеми зумовили актуальність розробки Водної стратегії міста

Києва 2018-2025 рр. (далі ‒ Стратегії). Її ініційовано і розроблено комунальним

підприємством «Плесо» за участю наукових установ і громадських організацій

м. Києва, а також екологів, краєзнавців і просто небайдужих громадян.

6

Головна мета реалізації Стратегії – збереження та оздоровлення водних

об’єктів міста Києва до 2025 року.

Найважливішими завданнями Стратегії є:

Поліпшення стану водних об’єктів міста, збереження водних об’єктів для

наступних поколінь шляхом впровадження наступних ініціатив:

- заборони знищення (каналізування або осушення) природних та істотно

змінених водних об’єктів міста, припинення забудови прибережних

захисних смуг;

- скорочення забруднення водних ресурсів за рахунок поступового

зменшення та повної ліквідації скидів неочищених стоків зі всіх

(точкових, дифузних, пересувних) джерел забруднення: до 2025 року на

50 % у порівнянні з 2018 роком;

- забезпечення ефективного використання водних ресурсів міста;

- інвентаризація і паспортизація водних об’єктів столиці;

- створення сучасної інформаційної бази у сфері водного середовища;

- створення ефективної системи контролю якості водойм міста Києва.

Впровадження інструментів інтегрованого управління водними ресурсами

міста.

Створення сучасної системи моніторингу водних об’єктів та забезпечення

доступом до інформації щодо якості води та санітарного стану водних

об’єктів столиці.

Створення нових об’єктів публічного простору навколо водних об’єктів,

залучення громадськості до розв’язання екологічних проблем у сфері

водного середовища.

Поліпшення водного партнерства та кооперації між всіма заінтересованими

сторонами.

Вдосконалення інституціональних засад та нормативно-правової бази у

сфері використання та охорони водних об’єктів столиці. Співпраця в рамках

створення концепції Водної Стратегії міста Києва – соціальне і

адміністративне партнерство між інститутами громадянського суспільства,

представниками органів місцевого самоврядування, комунальних

підприємств, бізнесу та науковими співробітниками задля збереження і

відновлення столичних водойм.

Реалізація Водної Стратегії дасть змогу поліпшити стан інфраструктури,

пов’язаної з водними ресурсами міста, збільшити туристичну привабливість

Києва, покращити екологічний стан і санітарне благополуччя земель водного

фонду, підвищити комфорт та якість життя у столиці.

Столиця України має стати першим українським містом, де прийнято Водну

Стратегію, що відповідає практиці Європейського Союзу.

7

1. СТРАТЕГІЧНЕ БАЧЕННЯ

Київ ‒ це місто з потужним природним потенціалом та багатою культурною

спадщиною. Наша столиця поєднує у собі тисячолітню історію та сучасність, це

серце нашої України, її гордість та краса. Як мистецький та культурний центр,

Київ приваблює тисячі туристів.

У наступні десятиліття кияни хочуть бачити своє місто сучасним,

європейським, екологічно безпечним і комфортним для проживання. Важлива

складова екологічної безпеки і комфорту належать водним об’єктам. У

майбутньому вони мають бути збережені, більш доступні та екологічно безпечні.

Основними пріоритетами у сфері природного середовища Києва є

збереження і поліпшення стану водних об’єктів, розширенні навколо них

публічного простору та збереження водних об’єктів для майбутніх поколінь.

ВИКЛИКИ

Істотне забруднення практично усіх водних об’єктів столиці;

Засміченість берегів;

Засипання акваторій водних об’єктів для цілей будівництва;

Забудова прибережних захисних смуг;

Погіршення технічного стану гідротехнічних споруд і ризик виведення їх з

ладу у результаті аварій;

Надмірне заростання акваторії вищою водною рослинністю і замулення

водойм;

Скид неочищених комунально-побутових стоків у водні об’єкти і дощову

каналізацію від помешкань, які не підключені до централізованої системи

водовідведення;

Неефективна система моніторингу водних об’єктів.

PEST- ТА SWOT-АНАЛІЗ

PEST-аналіз впливу ключових зовнішніх чинників: політичних (P),

економічних (E), соціальних (S) і технологічних (T) на реалізацію Стратегії.

Політичні фактори

Можливості:

Зосередження у Києві політичної еліти

країни;

Сприяння міської влади реалізації

соціальних та екологічних ініціатив;

Вдосконалення реформ містобудування,

охорони навколишнього середовища,

житлово-комунального господарства;

Розроблення і впровадження нових

нормативних документів.

Загрози:

Застарілість законодавчої та нормативної

бази в багатьох секторах країни і міста;

Бюрократизація;

Нестабільність діяльності інституцій,

пов’язаних з екологічним і санітарно-

епідеміологічним контролем;

Недотримання конституційних прав і

свобод громадян.

8

Економічні фактори Можливості:

Функціонування відкритих електронних

тендерних закупівель;

Вдосконалення еколого-економічних

механізмів природокористування

підвищення екологічних податків;

Залучення міжнародних інвестицій та

екологічних грантів у реалізацію окремих

проектів.

Загрози:

Інфляція;

Корупція та поширення непотизму;

Економічна непривабливість соціальних

та екологічних проектів для бізнесу

Неналагодженість системи обліку і

матеріального відшкодування за забруднення

навколишнього середовища;

Низький рівень державних дотацій за

впровадження екотехнологій.

Соціальні фактори Можливості:

Зростання вимог населення до якості

навколишнього середовища;

Підвищення уваги громадськості до

проблем водного середовища міста;

Підтримка на державному рівні спорту і

здорового способу життя;

Підвищення рівня екологічної культури

та свідомості.

Загрози:

Низький рівень довіри населення до

діяльності, пов’язаної з водними об’єктами і

прибережними зонами;

Нереалізація законодавчого принципу

«забруднювач платить»;

Не притягнення до відповідальності

порушників водного законодавства:

незаконно приєднаних водокористувачів,

забудовників та ін.

Технологічні фактори Можливості:

Зосередження у Києві науково-

технічного потенціалу;

Вдосконалення систем управління

технологічних стандартів у сфері водного

господарства;

Стимулювання технологічного прогресу

та інновацій;

Розвиток інформаційних технологій;

Сприяння на державному рівні

використанню енергозберігаючих

технологій.

Загрози:

Застарілість технологічних рішень щодо

освоєння водних об’єктів і прибережних

територій, а також водовідведення та

очищення поверхневого стоку;

Недосконалість моніторингу;

Низька кооперація сторін у сфері водного

партнерства;

Недостатній рівень аналітичної інформації

та статистичної звітності у сфері

водокористування.

SWOT-аналіз: сильні (S) та слабкі (W) сторони проекту, можливості (O), що

відкриваються при його реалізації, та небезпеки (T), пов’язані з його здійсненням.

Сильні сторони Слабкі сторони

Багатство міста на водні об’єкти;

Висока екологічна і соціальна значимість

водного сектору як стратегічного пріоритету

для міста;

Значний інтелектуальний потенціал

населення міста;

Високий рівень активності громадських

об’єднань в еколого-соціальній сфері.

Застарілість концептуальних підходів до

містобудівного освоєння водних об’єктів і

прибережних територій;

Непривабливий інвестиційний клімат

природоохоронної сфери;

Значна зношеність інженерної

інфраструктури. гідротехнічних споруд;

Недосконалість моніторингу;

Відсутність контролю за скидами.

9

Можливості Небезпеки Підвищення комфорту життя людей;

Підвищення рівня задоволення

оздоровчих і рекреаційних потреб населення;

Підвищення позицій Києва в міжнародних

рейтингових оцінках;

Реалізація міської екологічної політики;

Кооперація громади, бізнесу і влади для

гармонійного розвитку міста;

Паспортизація водних об’єктів міста;

Впровадження інноваційних методів у

сфері водоочищення;

Створення нових рекреаційних зон;

Створення сучасного міського простору

навколо водних об’єктів;

Підвищення безпеки перебування на

водних об'єктах;

Підвищення туристичної привабливості

міста;

Підвищення екологічної культури;

Впровадження сучасного моніторингу

водних об’єктів;

Інтегроване управління водними

ресурсами і забезпечення водою необхідної

кількості та якості водокористувачів столиці

та мешканців країни нижче за течією Дніпра.

Недостатня активність просування

екологічних і соціальних проектів;

Невідповідність законодавчої та

нормативної бази сучасним вимогам;

Відсутність системи управління

дощовою каналізацією міста;

Відсутність чітких і прозорих механізмів

фінансування витрат, спрямованих на

поліпшення стану водних об’єктів;

Зростання і забруднення водних

об’єктів, погіршення якості води;

Ймовірність агресивних протестних

акцій та кризових явищ, пов’язаних із

будівельною діяльністю у прибережних

зонах і забрудненням водних об’єктів.

10

2. ЗАГАЛЬНА ІНФОРМАЦІЯ ПРО ВОДНІ ОБ’ЄКТИ КИЄВА

2.1. Найважливіші відомості про місто

Місто Київ – столиця України, одне із найбільших міст Європи. Площа

становить 839 км2, населення – близько 2,9 млн осіб. Київ ‒ місце розташування

центральних органів влади України, іноземних місій, штаб-квартир більшості

підприємств та громадських об'єднань, що працюють в Україні.

Рис. 2. Цифрова модель рельєфу Києва

та його околиць.

Рис. 3. Карта природного ґрунтового покриву Києва

та його околиць.

Територія міста Києва розташована на стику двох тектонічних структур

Східноєвропейської платформи: Українського щита та Дніпрово-Донецької

западини. Середня глибина залягання кристалічного фундаменту складає 300-400

м. На території Києва він розбитий системою глибинних розломів північно-

східного напрямку. Осадовий чохол складений мезокайнозойськими відкладами,

зверху перекритими четвертинною лесово-ґрунтовою формацією.

Київ знаходиться на межі трьох відмінних геоморфологічних областей –

Придніпровської височини, Придніпровської та Поліської низовини. Більша

частина міста розташована на високому правому березі, що являє собою Київське

плато із середніми висотами до 190 м. Плато розрізане густою і глибокою яружно-

балковою системою. Лівий берег низовинний (середні висоти до 100-120 м),

складений плейстоценовиим терасами Дніпра і Десни (рис. 2).

Клімат помірно-континентальний із м’якою зимою і теплим літом. Середня

температура січня: -3,5 °С, липня +20,5 °С. Абсолютний мінімум ‒ - 32,2 °С (1929

рік), абсолютний максимум ‒ +39,9 °С (1898 рік). Середньорічна кількість опадів

– 649 мм. Взимку в Києві утворюється сніговий покрив, середня висота якого

складає 20 см. За останні 25 років (1990‒2015 рр.) приземна температура повітря у

Києві зросла на 1,2 °С, порівняно з кліматичною нормою (рис. 4). Зростання

температури поверхонь у місті відбувається нерівномірно, адже воно спричинено

не лише глобальними змінами клімату, але й залежить від використаних

матеріалів дорожнього покриття, будівель, наявності озеленених територій.

Найбільший приріст температур (+3,1…+3,7 °С) зареєстровано в центральних

11

районах міста (Шевченківський, Солом'янський, Подільський та Печерський),

найменший (від 2,3 °С до 2,5 °С) ‒ в Голосіївському та Деснянському районах.

Рис. 4. Зміни середньорічної температури повітря за даними метеостанції Київ за період

1880-2008 рр. (1- фактичний хід; 2 – тренд).

Рис. 5. Карта рослинності Києва.

Київ оточений практично зі всіх сторін лісами (рис. 5). На лівобережжі це

переважно соснові бори, на правобережжі – мішані (дуб, граб, сосна, береза, клен,

липа) та широколистяні (грабово-дубові) ліси. У заплавах невеликих річок (Віта,

Ірпінь, Нивка) місцями поширені вільхові ліси. У долині Дніпра і на берегах озер

чільне місце посідають лучні ценози. На крутих південних схилах має місце

12

степова рослинність. Наприклад, на Лисій горі збереглися ділянки зростання

ковили волосистої.

На півночі Києва і на лівобережжі у місцях збереження первинного

ґрунтового покриву поширені дерново-підзолисті ґрунти, на іншій території

правобережжя – ясно-сірі, сірі та темно-сірі опідзолені ґрунти (рис. 3).

2.2. Водні об’єкти Києва

Гідрографічна мережа Києва включає головну річку Дніпро (45 км у межах

міста), близько 70 малих річок і струмків, а також 430 водойм відмінних за

генезисом та типом господарського використання. За походженням водні об’єкти

Києва поділяють на три групи (рис. 6).

Рис. 6. Класифікація водних об’єктів Києва.

Річка Дніпро у межах Києва являє собою верхів’я Канівського водосховища

(рис. 7), найбільша ширина якого у межах столиці складає 1,5 км. Дніпро на

території міста розгалужується на два рукави, з яких правий є головним. Його

ширина ‒ 400-600 м. На ділянці нижче моста ім. Патона русло стає однорукавним,

тут ширина річки зменшується до 1 км. Середня глибина основного русла 8-9 м,

максимальна – 20 м. У місцях видобутку пісків із русла Дніпра глибина місцями

досягає 23-24 м.

Середні багаторічні витрати води в Дніпрі біля Києва становлять 1380 м3/с.

Найбільша водність спостерігається у квітні-травні, найменша – у серпні-лютому.

В останні десятиліття розподіл стоку Дніпра поблизу Києва став рівномірнішим,

внаслідок зарегулювання річки Київським водосховищем.

В акваторії Дніпра у межах Києва наявно кілька великих заток: Верблюд,

Собаче Горло, Оболонь, Доманя, Матвіївська, а також островів: Венеціанський,

Муромець, Труханів, Долобецький, Жуків, Великий та ін.

13

Рис. 7. Дніпро біля річкового вокзалу.

Малі річки та струмки. У межах Києва налічується близько 70 невеликих

річок та струмків (табл. 2). Частина з них безпосередньо впадають у Дніпро, інші

– у його притоки. Більшість малих річок, а особливо струмків заховано частково

або повністю у бетонні колектори. Серед малих річок Києва найбільшими є

Либідь (довжина 14 км) (рис. 8), Нивка (20 км), Сирець (9 км) (рис. 9) і Дарниця

(21 км) (табл. 1).

Табл. 1. Загальна інформація про найбільші водотоки Києва

№

Назва Довжина

(км)

Площа

водозбору

(км2)

Найбільші притоки

1 Либідь 16 66 Совка, Вершинка, Мокра, Скоромо, Клов,

Горіхуватка, Шулявка та ін.

2 Нивка 20 94 (99,8) Святошинський та ін. безіменні струмки

3 Сирець 1,3 244 Брід, Курячий брід, Кирилівський струмок,

Рогостинка та ін.

4 Дарниця 1 133 Пляхови ст умок та ін.

5 Котурка 5 - Горенка

6 Глибочиця 9 - Биковщинський, Кудрявець, Киянка

14

Рис. 8. Карта водних об’єктів Києва (Екологічний атлас Києва, 2017).

Табл. 2. Перелік малих річок та струмків Києва

1 Афанасьєвський 19 Кириловський 37 Паньковський 55 Зверинецький

2 Батиїв 20 Китаєвський 38 Пісчаний 56 Золоча

3 Білий 21 Киянка 39 Петиль 57 Йорданський

4 Борисоглебський 22 Клов 40 Позняковка 58 Кадетський Гай

5 Бусловка 23 Кловиця 41 Половиця 59 Калиновка

6 Биковщинський 24 Коноплянка 42 Почайна 60 Кам’янка

7 Вершинка 25 Котурка 43 Протасів Яр 61 Мушинка

8 Віта 26 Хрещатик 44 Прудок 62 Новодницький

9 Волочаєвський 27 Хрещатицький 45 Радунь 63 Нивка

10 Гвоздовка 28 Кудрявець 46 Реп’яхів Яр 64 Облепихова

11 Глибочиця 29 Кур’ячий Брід 47 Рогостинка 65 Ореховатка

12 Гнилуша 30 Луга 48 Рубежовський 66 Відрадний

13 Голосіївський 31 Лукрец 49 Святошинський 67 Панкратьєвський

14 Горенка 32 Либідь 50 Сетомль 68 Тельбін

15 Дарниця 33 Любка 51 Скоморох 69 Турець

16 Желань 34 Марічанка 52 Совка 70 Хотовський

17 Живець 35 Мокра 53 Страковка 71 Шулявка

18 Западинський 36 Ямка 54 Сирець 72 Юрковиця

15

Рис. 9. Карта малих річок Києва:

1 – Горенка, 2 – Котурка, 3 – Любка, 4 – Нивка, 5 – Коноплянка, 6 – Курячий Брід, 7 – Сирець,

8 – Кам’янка, 9 – Рогостинка (Брід), 10 – струмок Кирилівський, 11 – Юрковиця, 12 – Глибочиця,

13 – Либідь, 14 – Волочаєвський струмок, 15 – Вершинка, 16 – струмок Піщаний, 17 – Кадетський Гай,

18 – Скоморох, 19 – струмок Ботанічний (Паньківський), 20 – Мокра, 21 – Клов, 22 – Хрещатик,

23 – Ямка, 24 – Совка, 25 – Оріхуватка, 26 – Буслівка, 27 – струмок Наводницький, 28 – струмок

Голосіївській, 29 – струмок Китаївський, 30 – Віта, 31 – Петіль, 32 – Хотівський струмок, 33 – струмок

Пляховий, 34 – Дарниця, 35 – Північнодарницький меліоративний канал.

Рис. 10. Ділянка р. Либідь із природним

руслом.

Рис. 11. Річка Сирець у бетонному руслі.

Озера. У межах Києва розташовано близько 430 водойм, природних або

природно-антропогенних за походженням. Більшість озер локалізовані на заплаві

Дніпра і представлені реліктовими старицями. Виключенням з цього є оз. Синє,

котре розміщене на плакорній ділянці і має льодовикове походження. Розміри

16

київських озер різні (табл. 3). Найбільшими серед них є Алмазне, Редькіно,

Райдужне, Вирлиця, Тягле, Заплавне, Мартишів та ін. Лівобережні озера,

зазвичай, більші за площею, часто утворюють цілі групи. У 1960-1980-х рр. з

їхнього дна видобували пісок для розбудови розбудови житлових масивів.

Водойми правобережжя переважно одинокі та невеликі за розмірами. Найбільша

кількість водойм на правому березі локалізована на Оболоні.

Рис. 12. Озеро Алмазне – найбільша водойма

Києва.

Рис. 13. Озеро Редькіно.

Головним джерелом живлення водойм є атмосферні опади. Підземне

живлення пережає лише у таких озерах: Редькіно, Глинка, Сирецьке. Більшість

озер є непроточними, що погіршує умови циркуляції ‒ тривалість зовнішнього

водообміну у деяких озерах досягає десятків років.

Штучні водойми. На території Києва створено 103 ставки загальною

площею 322 га, а також 43 інші штучні водойми (колишні кар’єри, технічні

водойми на малих річках), площею 674 га. Найбільшу кількість ставків створено

на невеликих річках – Нивка, Оріхуватка, Совка, Катурка та ін. Територіально

найбільша кількість ставків знаходиться у Голосіївському (37 шт.) та

Оболонському (16 шт.) районах Києва (рис. 14). Штучні водойми виникають

також у випадку затоплення підземними та поверхневими водами відпрацьованих

кар’єрів. У Києві такого типу озера займають чільне місце на лівобережжі, де

поширені затоплені піщані кар’єри (озера Алмазне, Заплавне, та ін.). Такі водойми

характеризуються значними глибинами (до 30 м і більше), різкими обрисами

берегів, піщаними пляжами. Мають місце у Києві також затоплені глиняні кар’єрі

(озеро Глинка). Унікальними у своєму роді є водойми Бортницької станції аерації,

зокрема магістральний канал, де проходять біологічну очистку всі стічні води

Києва. Протягом року температури води тут високі, в результаті чого у каналі

комфортно проживає декілька видів акваріумних рибок (наприклад, гуппі і навіть

піраньї).

17

Табл. 3. Морфометричні параметри деяких озер Києва

№ Назва Площа, га Найбільша

глибина, м

Об’єм,

тис. м3

Площа

ПЗС, га Походження

1 Вербне 14,9 14 3 000 16,1 Заплавне,

антропогенно змінене

2 Редькіно 28 14 44,3 Заплавне,

антропогенно змінене

3 Синє 2,8 1,9 28,6 11 Льодовикове

4 Райдуга 16,2 7,3 474 12,6 Заплавне

5 Вирлиця 98 28 15 400 17,4 Заплавне,

антропогенно змінене

6 Алмазне 162,8 35 14 000 6 Антропогенне (кар’єр)

7 Сонячне 13,8 20 6,2 Антропогенне (кар’єр)

8 Небріж 44 32 18,2 Заплавне,

антропогенно змінене

9 Тягле 127,5 32 20 Заплавне,

антропогенно змінене

10 Жандарка 5,1 6 8 Заплавне

11 Йорданське 15,3 15 17,6 Заплавне,

антропогенно змінене

12 Кирилівське 18,7 15 2 280 8,9 Заплавне,

антропогенно змінене

13 Видубицьке 15,6 13,5 966 Антропогенне

14 Нижній

Тельбін

6,7 3,7 Заплавне

15 Центральне 2,8 10 95,6 4,4 Заплавне,

антропогенно змінене

Рис. 14. Кількість ставків в адміністративних районах Києва.

2.3. Об’єкти природно-заповідного фонду

За результатами даних обліку територій та об’єктів природно-заповідного

фонду станом на 01.01.2016 природно-заповідний фонд міста Києва включав 186

територій і об’єктів загальнодержавного та місцевого значення загальною

18

площею 17284,93 га, що складає 20,4% усієї площі Києва! З них 17 об’єктів та

територій мають загальнодержавне (рис. 15), а 169 – місцеве значення (рис. 16). У

структурі ПЗФ домінують ботанічні заказники, що обумовлено розташуванням у

межах Києва великої кількості парків та унікальних ландшафтних урочищ, що

різко виділяються на фоні урбанізованої території.

Рис. 15. Території та об’єкти природно-заповідного фонду загальнодержавного значення

у м. Київ.

Рис. 16. Території та об’єкти природно-заповідного фонду місцевого значення у м. Київ.

У південній частині Києва знаходиться національний парк «Голосіївський»

‒ єдиний в Україні НПП, що створений у межах міста. Всього у світі відомо лише

декілька подібних прикладів – національні парки у Стокгольмі, Москві, Ріо-де-

Жанейро, Найробі. Нині площа національного парку складає 10988,14 га (64%

площі всього природно-заповідного фонду Києва). У межах національного парку

охороняться різнотипні фітоценотичні угрупування (від дубово-грабових лісів до

19

соснових борів) у яких зростає 650 видів судинних рослин (з них 24 види занесені

до Червоної книги України) і 192 види хребетних тварин (з них 36 видів занесені

до Червоної книги України). При цьому, у межах НПП відкрито ряд важливих

історико-археологічних пам’яток, які гармонійно вписуються у місцеві

ландшафти.

Рис. 17. Чисельність об’єктів та територій ПЗФ у різних адміністративних районах м. Києва.

Об’єкти та території ПЗФ місцевого значення приурочені головним чином

до долини Дніпра та правобережної частини Києва. У долині р. Дніпро

охороняються водно-болотні угіддя, а на низькому лівобережжі – лісові масиви із

рідкісними видами флори та фауни. За адміністративними районами найбільша

кількість природоохоронних територій зосереджена у Голосіївському,

Подільському, Шевченківському районах, значну площу яких займають лісові

масиви (рис. 16). Водночас невелика кількість природоохоронних територій

зосереджена на лівобережжі, попри те, що тут знаходяться унікальні природні

урочища, а природні комплекси перебувають в умовах високого антропогенного

навантаження, що актуалізує їх охорону.

Рис. 18. Ботанічна пам’ятка природи

«Романівське болото».

Рис. 19. Перспективний гідрологічний заказник

«Озеро Синє».

20

Ряд природоохоронних територій організовано на базі водних об’єктів

(річок, озер, водно-болотних угідь). Однак у межах Києва таких

природоохоронних територій небагато – іхтіолого-ботанічний заказник («Озеро

Вербне») та чотири гідрологічні пам’ятки природи («Витік річки Либідь» та ін).

Попри те, що у межах Київської агломерації створено достатньо

природоохоронних територій, досі існує проблема охорони водних об’єктів із

унікальними екосистемами. Зокрема, потребує охорони єдине у межах міста

льодовикове озеро Синє (рис. 19), яке існує вже понад 100 тисяч років, а також

унікальні ландшафти річкових лук із рядом червонокнижних рослин і тварин

поблизу Осокорківських озер.

2.4. Місця масового відпочинку на водних об’єктах

Київ – місто із найбільшою кількістю річкових пляжів серед столиць

Європи. Масовий відпочинок офіційно дозволений на 25 пляжах, розміщених як

на берегах Дніпра, так і на водоймах. Ще більшою є кількість стихійних пляжів у

столиці, що організовуються місцевим населення майже на кожній водоймі.

Більшість пляжів розташовано на берегах Дніпра у зоні накопичення

алювіальних пісків. Завдяки цьому ширина природних пляжів часто перевищує

100 м. Дніпровські пляжі також є найбільш відвідуваними – у деякі літні дні

кількість відпочиваючих може складати 100 тисяч осіб. Найпулярнішими серед

них є такі: Центральний на Трухановоу острові, Молодіжний і Венеція (рис. 20)

на Долобецькому острові, Дитячий на острові Гідропарк. Окрім цього офіційні

пляжі організовані також на оз. Вербне і на ставку Горащиха (рис. 21).

Рис. 20. Пляж «Венеція» на Долобецькому

острові.

Рис. 21. Пляж на ставку Горащиха у Пуща-

Водиці, що отримав відзнаку «Блакитний

прапор».

У 2017 році три київські пляжі (Дитячий, Золотий і Пуща-Водиця) отримали

міжнародний сертифікат якості – «Блакитний прапор», що являє собою нагороду

за відповідність 29 критеріям якості води та безпечності відпочинку на пляжах.

На пляжах Києва, з метою забезпечення якісного і безпечного відпочинку,

виконується прибирання території, просіювання піску, і навіть його заміна.

Столичні пляжі обладнані кабінками для переодягання, душовими кабінками,

21

функціонують медпункти, бювети питної води, туалети. Організовано також

роботу рятувальних станцій.

На території Києва поширена проблема створення стихійних пляжів на

водоймах із невідповідною якістю води та сумнівним санітарно-епідеміологічним

станом, зокрема на Осокорківських озерах (Мартишів, Небреж, Тягле), оз.

Вирлиця, Сонячне, Райдуга, Алмазне, Синє, Редькіно, Дідорівських ставках та ін.

Рис. 22. Місця масового відпочинку населення на водних об’єктах,

де можливе купання: 1 – Пуща-Водиця, 2 – Чорторий, 3 – Вербний, 4 – Центральний, 5 – Венеція, 6 – Молодіжний, 7 –

Дитячий, 8 – Передмістна Слобідка, 9 – Золотий.

Стратегічною метою Водної Стратегії Києва 2018-2025 рр. є збільшення

кількості пляжів, а також поліпшення умов відпочинку на них. Оцінка існуючих

стихійних пляжів і можливості їх офіційного використання з метою рекреації.

Важливим є організація пляжів поблизу житлових районів, наприклад для жителів

Троєщини.

22

3. СИЛЬНІ ТА СЛАБКІ СКЛАДОВІ ВОДНОГО СЕРЕДОВИЩА

3.1. Створення нового бренду Києва: місто з багатим водним середовищем

Туристичний бренд – це опора розвитку туристичного потенціалу міста чи

країни, що визначає його популярність у світі. Туристичний бренд Києва

необхідний не лише для розвитку туризму, а й для створення привабливого

іміджу міста, самоідентифікації киян, залучення інвестицій, в т.ч. державних. До

недавнього часу увага до формування єдиного бренду столиці була недостатньою.

Лише у 2011 році, напередодні Євро-2012, остаточно затвердили єдиний бренд

міста Києва, сформований у вигляді чотирьох графічних складових із слоганом

«Місто, де все починається» (рис. 23).

Рис. 23. Графічне зображення головного бренду міста Києва.

Ряд популярних серед туристів міст світу мають водний бренд, зокрема такі

міста: Венеція, Амстердам, Вилково («Українська Венеція») та ін. Столиця

України також має всі необхідні передумови для створення власного бренду, де

буде зазначитися унікальність водних ресурсів. Зокрема, брендом може стати

Дніпро – одна із найдовших річок Європи та головна водна артерія України. У

вигляді короткого слогану можна зазначити історичну значимість Дніпра.

В основу бренду може бути покладений той факт, що у місті Києві

знаходиться найбільша кількість пляжів серед європейських столиць. Вербально

бренд звучатиме так: «Київ – місто найбільших річкових пляжів у Європі».

Графічна частина бренду може зображатися у вигляді жовтих хвилястих смуг, що

чергуються із синіми. Кольори бренду будуть символізувати водночас кольори

державного прапора, а також пляжі (жовтий колір) та водойми (синій колір). З

метою розробки водного бренду міста Києва можна оголосити відкритий конкурс.

Розробка водного бренду столиці приверне увагу закордонних туристів,

дасть змогу залучити додаткові інвестиції у проекти ревіталізації та збереження

водних об’єктів Києва. Формування водного бренду Києва – важлива ціль Водної

Стратегії.

3.2. Використання водних об’єктів в екскурсійно-туристичній діяльності

Столиця України характеризується дуже високим рекреаційним

потенціалом – тут зосереджено понад 2500 підприємств, що займаються

туристичною діяльністю (24% від загальної кількості по Україні). В останні роки

простежується зростання туристичних потоків (рис. 24), що дає змогу

спрогнозувати подальший розвиток рекреації, збільшувати фінансовий дохід

23

галузі, а також модернізувати відповідну інфраструктуру. Концентрація водних

об’єктів на території Києва значною мірою сприяє підвищенню туристичного

потенціалу столиці, а також створює сприятливі умови для розгортання водного,

пізнавального та екологічного туризму. На сучасному етапі рекреаційний

потенціал водойм використовується лише частково, у зв’язку із пріоритетністю

розвитку інших галузей туристичної діяльності.

У місті Києві складаються всі сприятливі умови для використання водних

об’єктів в екскурсійно-туристичній діяльності, що обумовлено рядом факторів:

Багата історична і культурна спадщина міста, культурне і національне

значення деяких річок (Дніпро, Либідь);

Наявність найбільшого в державі готельно-ресторанного комплексу, що

забезпечує можливість розміщення туристів;

Велика кількість водних об’єктів з високою транспортною доступністю до

них;

Рис. 24. Динаміка туристичних потоків міста Києва.

Розвинена туристична інфраструктура: велика кількість туроператорів та

екскурсійних маршрутів, наявність оглядових майданчиків, причалів і

катерів;

Високий рівень розвитку туристичного маркетингу, що забезпечує

популяризацію водних об’єктів не лише серед киян, а й серед жителів інших

регіонів України;

Можливість проведення міжнародних змагань, в т.ч. на водних об’єктах;

розвиток активного туризму на водних об’єктах;

Можливість розвитку індустріального туризму на базі каналізованих річок,

колекторних систем, а також інших об’єктів антропогенної трансформації

водойм;

Велика кількість об’єктів розміщених у незаселених районах, що сприяє

розвитку екологічного туризму (каскад водойм на р. Катурка, Дідорівські і

Горіхуватські ставки, оз. Алмазне та ін.)

Історична значимість водойм Києва для усієї української нації вже зараз стає

основою розвитку пізнавального туризму. Велика кількість туристів має на меті

побачити Дніпро, Либідь, Почайну та ін. Туристична інфраструктура далеко не

всіх водних об’єктів знаходиться на належному рівні, що сильно гальмує розвиток

24

пізнавального туризму. Найбільш популярним туристичним об’єктом

залишається Дніпро, що обумовлено передусім розвиненою інфраструктурою на

його берегах (оглядові майданчики, мальовничі набережні, велика кількість

пляжів та ін.). На Дніпрі наявна велика кількість суден та причалів, кілька пунктів

прокату човнів і катамаранів, що забезпечує проведення екскурсійної діяльності

на річці. Особливо популярні круїзні подорожі по Дніпру серед приїжджих

туристів.

Невеликі водні об’єкти менш популярні серед зарубіжних туристів і

туристів із інших регіонів України, що обумовлено недостатньою популяризацією

водойм. Зокрема, пляжний туризм на невеликих озерах (Райдуга, Вербне, оз.

Заплавне, каскад водойм на р. Катурка) популярний тільки серед киян.

Туристичний продукт екскурсійної діяльності на невеликих водоймах також

користується попитом лише з боку киян. Така ситуація актуалізує розвиток

туристичного маркетингу та популяризацію пізнавальних екскурсій серед

школярів і студентів, місцевих жителів.

Об’єктами туристичної діяльності необхідно визначати водойми із високим

пейзажним потенціалом, наявною мінімімальною туристичної інфраструктурою,

унікальними рисами водойм та довколишніх ландшафтів. Варто зазначити, що

екскурсійна діяльність повинна бути обґрунтованою та раціональною для того,

щоб мінімізувати негативний вплив на природні комплекси. Необхідно передусім

організовувати екологічні стежки та спеціально прокладені маршрути, які б з

одного боку дали змогу оцінити пейзажні характеристики ландшафтів, а з іншого

‒ мінімізувати ступінь негативного впливу на природу.

Науковцями розроблено велику кількість перспективних екологічних

маршрутів по території Києва, приклади деяких з них наводимо нижче:

1. «Чари Голосієва»: Дідорівські озера – «Кленовий ліс» – Покровська

Голосіївська пустинь – Грабовий ліс – Горіхуватське озеро (рис. 25). Мета

екскурсії: ознайомлення із унікальними ландшафтами НПП «Голосіївський»

та водними екосистемами природних ландшафтів.

2. Туристична екологічна стежка «Нивки»: озеро Нивки (рис. 26) – витік річки

Сирець – болото у басейні р. Сирець – віковий дуб. Мета екскурсії:

ознайомлення із природними водними екосистемами на фоні міської

забудови.

3. «Живописними куточками Пуща-Водиці»: Сапсаїв став – ставок Карачун –

ставок Двірець – чарівний місток на ставку Горащиха (рис. 27) – парк «Пуща

Водиця» – дача Каплера – церква св. Серафима Саровського.

4. «Мальовнича Феофанія»: Палладінський ставок – джерело св. Михаїла –

«Святе озеро» (рис. 28) – Свято-Пантелеймонівський жіночий монастир –

«Романтича альтанка» – «Алея краси».

Фахівці пропонують такі шляхи розвитку пізнавально-туристичної

діяльності на водних об’єктах:

Чітке позиціювання міста Києва як одного із найбільш туристично

привабливих європейських міст, а також популяризації м. Києва як

своєрідної дестинації, в якій гармонійно поєднуються стародавнє місто із

25

унікальними архітектурними комплексами і специфічними природними

ландшафтами із великою кількістю мальовничих водойм.

Формування туристичного бренду м. Києва, як міста із найбільшою серед

європейських столиць кількістю пляжів та багатим різноманіттям водних

об’єктів. Акцентування уваги на значимості водойм столиці у національній

історії (річки Дніпро, Либідь, Почайна).

Створення публічного простору на берегах водойм: оглядових майданчиків,

обладнаних доріжок та містків, інформаційних таблиць, парків та місць

відпочинку, проведення пізнавальних екскурсій. Обладнання навколо

невеликих водойм бігових та велосипедних доріжок, з метою розвитку

активного туризму і відпочинку. На Дніпрі розширення круїзних перевезень

та екскурсій на катерах, за умови екологізації водного транспорту.

Рис. 25. Горіхуватські ставки.

Рис. 26. Озеро в парку «Нивки».

Рис. 27. Місток на ставку Горащиха.

Рис. 28. «Святе озеро» у Феофанії.

Розширення мережі екологічних стежок, які охоплюють цікаві водойми.

Популяризація екологічного туризму, а також активного відпочинку на

узбережжях озер, розробка цікавих квестів та спортивних змагань.

Популяризація і створення платформи для розвитку індустріального

туризму підземними та каналізованими руслами річок Києва (річки

Хрещатик, Нивка, Клов та ін.).

26

Ревіталізація деяких річок Києва (наприклад, Либіді), які можуть стати

популярними місцями публічного простору серед місцевих жителів та

туристів, що через певний час дозволить окупити проекти ревіталізації.

3.3. Екологічні проблеми водопостачання та водовідведення

Водокористування. Сучасна водопровідна система міста Києва знаходиться

у кризовому стані, оскільки вона збудована десятки років тому, тому зараз

характеризується високим ступенем фізичного зношення. За оцінками експертів,

близько 70% цих систем є застарілими і не відповідають технічним нормам

функціонування. Загальна система централізованого водопостачання Києва

складається із Дніпровської та Деснянської водопровідних станцій і охоплює

4204,9 км водопровідних систем (рис. 29), які кожної доби подають споживачам

близько 900 тис. м3 води. Окрім цього, у столиці має місце також система

децентралізованого водопостачання, продуктивність якої складає 1624 м3/добу.

Рис. 29. Система водопостачання міста Києва.

Головні джерела водопостачання міста Києва – річки Дніпро та Десна

(89%); другорядні – артезіанські свердловини, закладені у сеноманських та

юрських водоносних горизонтах (11%). Якість питної води у мережах

централізованого водопостачання контролюється лабораторіями ПАТ АК

«Київводоканал» та Держпродспоживслужба у м. Києві. Перш ніж потрапити до

споживача вода проходить складний технологічний процес очищення, який

передбачає реагентну очистку води із відстоюванням та фільтруванням. В той же

час застарілість обладнання та технологічного процесу на водопровідних станціях

призводить до виникнення випадків відхилення якості води від вимог Державних

санітарних правил і норм 2.2.4-171.-10 «Гігієнічні вимоги до води питної,

призначеної для споживання людиною» за рядом показників (каламутності,

окиснюваності, вмісту марганцю та ін.). Варто зазначити, що більша частина

води, вилученої із водних об’єктів, використовується для виробничих цілей (рис.

30). У процесі використання забраної води під час технологічних операцій на

підприємствах відбувається забруднення води деякими хімічними сполуками.

Нормативно експлуатована вода відноситься до чистих, але фактично вона

характеризується підвищеним рівнем забруднення.

27

Рис. 30. Структура водокористування міста Києва.

Головні проблеми системи водопостачання міста Києва:

Невідповідність питної води встановленим санітарним нормам

(близько 69% усієї питної води не відповідає вимогам);

Зростання дефіциту питної води у зв’язку із ростом населення

столичної агломерації, збільшенням виробничих потреб та зношенням

водопровідних систем;

Застарілість водопровідних систем, у результаті чого відбуваються

значні втрати води при транспортуванні (до 54 млн. м3/рік);

Забруднення води хлором, що використовується у процесі її очищення

(вміст вторинного хлору в очищеній воді складає 1-1,15 мг/дм3; при такій його

концентрації у людей, що вживають цю воду, можуть виникнути розлади

системи травлення);

Невелика кількість критеріїв якісного стану питної води – 16 проти 48

європейських показників;

Відсутність єдиної системи контролю за якістю води у комплексі

децентралізованого водопостачання (у більш ніж 50% бюветів простежується

перевищення ГДК за вмістом важких металів і нафтопродуктів);

Недосконала система тарифікації водокористування, що призводить

до зростання заборгованості та гальмування процесів модернізації водопровідної

системи столиці;

Порушення меж санітарних зон навколо джерел децентралізованого

водопостачання, що призводить до забруднення води нафтопродуктами,

важкими металами і пестицидами.

Водовідведення. Центральна система водовідведення включає 2638,1 км

каналізаційних мереж (з них 830,3 км в аварійному стані), 34 каналізаційні

насосні станції та Бортницьку станцію аерації (БСА) (рис. 31). У 2014 році 1,06%

(близько 30 тисяч осіб) населення столиці не були підключені до системи

централізованого водовідведення, а використовували септики без належної

гідроізоляції, що призводить до забруднення підземних та поверхневих вод.

Часто септики встановлюються на схилах і на розчленованих територіях, що в

рази збільшує внутрішньоґрунтову міграцію забруднюючих речовин.

28

Рис. 31. Картосхема системи водовідведення у м. Києві (Екологічний атлас Києва, 2017).

Станом на 2016 р, 346 вулиць та провулків не були під’єднані до каналізації,

з них більше половини (61,3% вулиць) знаходяться у Голосіївському районі (рис.

32).

Територія Києва розподіляється на чотири каналізаційні басейни:

Подільсько-Оболонський, Либідський (обслуговує центральну частину міста),

Голосіївсько-Мишоловський і Дарницький.

На території Києва функціонують наступні типи каналізаційних систем:

1. Відкритий тип ‒ використовують відкриті лотки, кювети, канали;

2. Закритий тип ‒ вода збирається у колодязі дощової каналізації, а потім в

мережу трубопроводів, що знаходяться під землею;

3. Змішаний тип ‒ використовуються відкриті та закриті каналізаційні

системи.

Табл. 4. Обсяги скидів забруднюючих речовин із Бортницької станції аерації

у р. Дніпро (2015 р.)

Показник Кількість, т.

Завислі речовини 924,4

Хлориди 17237,1

Сульфати 11024,2

Фосфати 1107,72

Амоній азотний 1849,6

Нітрити 444,9

Нітрати 9070,7

Залізо загальне 50,715

СПАР 46,355

Нафтопродукти 15,02

29

Більша частина господарсько-побутових стоків столиці надходить до

Бортницької станції аерації, де проводиться механічна і біологічна очистка

стічних вод. Стічні води потрапляють спочатку до приймального каналу, де

механічним способом сміття відділяється від води, збирається у спеціальний

бункер і вивозиться на завод «Енергія» для спалювання. Очищена вода по

магістральному каналу підводиться до насосної станції Бортничі, а потім через

розсіюючий випуск у Дніпро. Осад, що утворився в процесі очистки стічних вод,

перекачується на мулові поля для подальшого сушіння у природних умовах.

Разом із стічними водами, що потрапляють у Дніпро, надходить великі обсяги

забруднюючих речовин (табл. 4), які погіршують загальну екологічну ситуацію.

Рис. 32. Кількість неканалізованих вулиць адміністративних районів м. Києва.

Найгостріші проблеми системи водовідведення міста Києва:

Незадовільний стан водної інфраструктури (28% каналізаційних систем

перебуває в аварійному стані), що призводить до виникнення аварій на

колекторах і каналізаційних системах, в результаті чого нечистоти потрапляють у

місцеві водойми та річки. Зокрема, у 2016 р. на київських колекторах трапилося

близько сотні аварій.

Високий рівень забруднення колекторних систем твердими побутовими

відходами, що гальмує стік каналізаційних вод. У 2016 р. у м. Києві ліквідовано

близько 11 тис. засмічених колекторів, а це понад 30 колекторів у день.

Скидання суб’єктами підприємництва у каналізаційну мережу

забруднюючих речовин, сміття, що при аваріях на колекторних спорудах

призводить до виливу нечистот у місцеві водойми.

Аварійний стан БСА через застарілість та зношеність гідротехнічних

споруд, що створює ризик виникнення аварійної ситуації, яка може призвести до

викиду у великих масштабах забруднюючих речовин у р. Дніпро, Осокорківські

озера та оз. Вирлиця. Екологічні наслідки аварії на БСА можуть мати

міжрегіональний характер.

30

Рис. 33. Картосхема системи колекторів у м. Києві (Екологічний атлас Києва, 2017).

Шляхи вирішення проблем водовідведення та водокористування. З

метою оптимізації проблемної ситуації, що склалася із системами

водокористування та водовідведення столиці, необхідно розробляти спеціальні

технічні, екологічні та економічні проекти, залучаючи українських та

закордонних фахівців.

Як свідчить європейський досвід, проблеми водопостачання необхідно

вирішувати поетапно, залучаючи широке коло науковців та інженерів. Виділяють

три основних блоки робіт: а) охорона джерел питної води; б) планування

санітарно-профілактичних заходів; в) планування заходів із забезпечення безпеки

систем водопостачання і санітарії.

Можна пропонувати наступні заходи щодо поліпшення стану систем

водопостачання, які випливають зі Стратегії:

Оптимізація екологічного стану джерел водопостачання (Дніпра та Десни) з

метою підвищення якості питної води. Необхідно посилити контроль за

якістю промислових стоків, що скидаються у водойму, забезпечити

утилізацію побутових стічних вод і твердих відходів.

Жорстка регламентація санітарних зон навколо артезіанських свердловин,

проведення санітарно-епідоміологічного моніторингу якості води із

артезіанських свердловин.

31

Встановлення пріоритету питного водокористування над промисловим на

нормативно-правовому рівні, підвищення санітарно-епідеміологічних вимог

до якості питної води.

Поступова заміна технологічного процесу хлорування води на її

знезараження ультрафіолетовим випромінюванням, або ж гіпохлоритом

натрію. Залучення міжнародних інвесторів до проектів реконструкції

системи водопостачання.

Розробка проектів доочищення питної води у місцях її безпосереднього

використання, з метою усунення вторинного забруднення у

водорозподільних системах.

Ремонт та модернізація усієї системи водопостачання, зношених

водопровідних систем на нові. Залучення вітчизняних та зарубіжних

інновацій до реконструкції системи водопостачання.

Популяризація екологічної освіти та виховання до бережливого ставлення

до водних ресурсів.

Доцільна реалізація наступних заходів оптимізації системи водовідведення

міста Києва:

Модернізація застарілих каналізаційних систем та колекторів із

використанням інноваційних розробок вітчизняних та зарубіжних вчених.

Механічне та гідродинамічне очищення каналізаційних мереж.

Розширення каналізаційної мережі міста, прокладанням сучасної системи

водовідведення до неканалізованих вулиць, створення протоколу

децентралізованих систем водовідведення (септиків) із встановленням їх

правомірного розташування.

Жорстке запобігання скиданню промислових та побутових відходів у

каналізаційні системи, шляхом встановлення відповідальності за порушення

екологічного законодавства.

Модернізація БСА з метою мінімізації аварійності та зростання

продуктивності шляхом залучення закордонних інвестицій.

Розширення мережі очисних споруд у каналізаційній системі міста,

встановлення очисних споруд на базі окремих колекторів. Залучення

інноваційних методів очистки каналізаційних стоків.

Проблеми водопостачання та водовідведення, що склалися у Києві, в цілому

схожі із загальносвітовими тенденціями. Ряд міст у розвинених державах

практично вирішили ці проблеми, шляхом залучення інноваційних розробок.

Вирішення проблем водопостачання у Києві може бути реалізовано на основі

імплементації закордонного досвіду.

Німеччина. Практикується використання дощової води в якості технічної

води для змиву в туалетах. Техніка використання води для змиву в туалетах

досягла за останні роки високого технологічного рівня та надійності експлуатації.

Успішне використання дощової води дало змогу вирішити питання дефіциту

водних ресурсів та зменшити обсяги використання підземних вод високої якості.

Високий ступінь використання дощової води вже досягнутий в Гамбурзі,

Франкфурті, Гессені, Берліні передусім у громадських будівлях. Використання

32

дощової води забезпечується великою площею дахів будівель, або ж проводиться

у великих центрах із високою концентрацією промислових підприємств і

населення, де підземних і поверхневих вод недостатньо для забезпечення питних

та виробничих потреб. Принципова схема використання дощової води розроблена

таким чином, щоб забруднена дощова вода не потрапляла у мережу

водопостачання високоякісної питної води. Завдяки економії питної води

економиться енергія, хімікати та інші ресурси. Останнім часом набуває

популяризації децентралізована схема використання дощової води (рис. 34), що

може бути апробованою у Києві на вулицях, де відсутня система центрального

водопостачання.

У Франкфурті-на-Майні близько 20% потреб населення у воді

забезпечується за рахунок використання дощової води (для змиву в туалеті, для

прання, поливу саду та ін.). Разом з тим повторно використовується технічна вода

(сіра вода). Підготовлена брудна побутова вода може використовуватися як

технічна для змиву в туалетах, для поливу, для прибирання, прання.

В Любеку в рамках концепції інтегрованого енергопостачання та

водовідведення в деяких районах передбачено збір та обробку дощової води,

брудних побутових стоків і біологічних відходів. Брудні побутові стоки

очищаються майже без запаху на рослинних очисних спорудах і знову

повертаються у цикл кругообігу води. Брудна вода, зібрана за допомогою

вакуумної системи, використовується разом із біовідходами для отримання

біогазу. На біогазі працює на околицях міста теплова електростанція. За

прогнозами планується забезпечити 60% міста необхідної електроенергією.

1 – Фільтр;

2– Подача

фільтрованої води на

малій швидкості;

3 – Занурений

електронасос;

4 – Автоклав;

5 – Пульт керування;

6 – Датчик тиску;

7 – Ультразвукові

сенсори;

8 – Клапан

перемикання на питну

воду;

9 – Мікрометричний

фільтр;

10 – Водозлив;

11 – Підключення

питної води;

12 – Подача питної

води.

Рис. 34. Принцип функціонування дощової установки із підземним сховищем (G. Redondi, 1999).

33

З метою економії води в Німеччині використовуються спеціально

вмонтований обмежувач подачі води, який знижує її витрати за хвилину без

помітного зменшення комфорту (наприклад, в умивальниках він скорочується до

6 л/хв.). Близько 50% води економиться також за рахунок використання у душах

термостату, який забирає із мережі тільки необхідну кількість холодної води, щоб

довести гарячу воду до попередньо встановленої температури. У високоякісних

термостатах функціонує регулювання температури чітко по градусах при

незначному підігріві. Незалежно від того, коли вмикається термостат під час

роботи душу, зразу тече вода точно такої температури, що була встановлена

раніше.

Токіо (Японія). Токійська система водопостачання обслуговує понад 13

мільйонів осіб, що робить її найбільшою у світі централізованою водопровідною

системою (довжина підземних труб досягає 20 тис. км). В той же час втрати при

водопостачанні складають всього 3% (для порівняння у Німеччині – близько

20%). Така висока якість водопровідної мережі забезпечується ефективним

управлінням, яке включає в себе збір та аналіз інформації про кількість води у

водосховищах, постійний моніторинг погодних умов, важливих суспільних подій,

коли кількість водоспоживання може зростати або зменшуватися; прогнозування

витрат води тощо. Розвинена система моніторингу та аудиту дозволяє

здійснювати стабілізацію об’єму використання води та тиску у водопроводах.

Наприклад, вночі, коли використання води найбільш низьке, можливе

відключення водопостачання якогось району, і працівники ходять з акустичними

приборами, виявляючи джерела витоку води із трубопровідних систем. Для

розрахунку використання води населенням, враховуючи різні фактори,

застосовують найновіші комп’ютери. При цьому, Токійська водопровідна система

– одна із небагатьох у світі, яка окуповує сама себе.

Дуже висока якість води у Токіо забезпечується шляхом використання на

фільтрувальних станціях передових технологій очистки води з використанням

озону і біологічно активного вугілля, які видаляють неприємний запах і

нечистоти. При цьому, хлорування води вже не використовується, адже хлор

вибіркового знищує мікроорганізми та є шкідливим для здоров’я. Використання

озону (рис. 35) забезпечує повне знищення усіх хвороботворних бактерій.

В Японії практикується використання високоточних технологій з метою

мінімізації використання води. Зокрема, практикується використання душів, де

вода змішується із повітрям, що забезпечує економію води на 35%, при цьому

водні процедури виявляються значно ефективнішими та комфортнішими.

Мінімальна кількість води використовується в туалетах, що забезпечується

розробкою системи змиву сильним струменем води, за умови залучення

незначного її об’єму. Технології, що економлять кількість використаної води,

також застосовують у пральних та посудомийних машинах.

Пекін (Китай). Проблема водопостачання у столиці Китаю була вирішена

за допомогою встановлення на очисних спорудах систем очистки із

застосуванням мембранного біореактору. Такий процес очистки води передбачає

розділення біомаси та її вилучення із очищаючих стічних вод та здійснюється

34

шляхом мембранної фільтрації (ультра- і мікрофільтрації). У результаті цього

забезпечується ефективне видалення біогенних речовин, в тому числі фосфору та

азоту. До систем мембранної очистки найчастіше надходять побутові стоки, які

очищаються і повторно постачаються до жителів міста. Порівняно із звичайними

водоочисними спорудами, мембранні біореактори, що встановлені у Пекіні,

характеризуються спрощеною будовою будівель, їх компактністю, а також

забезпечують значно вищу якість вихідної води.

Рис. 35. Схема очищення води за допомогою озону (Niponica, 2015).

Запущена у 2008 році система мембранної очистки стічних вод BeiXiaohe

забезпечує понад 400 тис. жителів не лише побутовою, а й питною водою. Кожної

доби на цій установці очищається понад 60 тис. м3 води.

3.4. Екологічні ризики забруднення поверхневих і ґрунтових вод

Надмірне антропогенне навантаження на гідроекосистеми призвело до

істотного погіршення якості поверхневих і підземних вод столиці. В умовах

урбаністичних ландшафтів домінують антропогенні фактори забруднення водойм,

у результаті розвитку різних галузей промисловості, щільної забудови території та

асфальтизації ґрунтового покриву. Усі ці фактори не лише обумовлюють

безпосереднє забруднення водойм шкідливими речовинами, а й знижують їх

екологічну стійкість до несприятливих зовнішніх чинників. Наприклад, щільна

багатоповерхова забудова навколо озер значно погіршує умови перемішування

поверхневого шару води у результаті хвильової діяльності, що у свою чергу

призводить до уповільненого режиму самоочищення води та дефіциту кисню у

глибоководній частині водойми.

Головні чинники забруднення водойм Києва такі:

Порушення режиму використання прибережних водозахисних смуг;

Поверхневі стоки з території міської забудови, автошляхів і залізниць, а також

стоки дощової каналізації;

35

Періодичні скиди забруднюючих речовин антропогенного характеру;

Зарегульованість Дніпра та малих річок Києва, що уповільнює процес

самоочищення їх води;

Стихійні сміттєзвалища на берегах озер.

Скид забруднюючих речовин у водойми Києва в останні роки дещо

зменшився у зв’язку із припиненням функціонування деяких промислових

підприємств, однак обсяги забруднюючих речовин досі великі (табл. 5). При

цьому, реальні цифри обсягів скидів забруднюючих речовин у водойми

встановити неможливо, оскільки деякі приватні підприємства скидають відходи

та стічні води несанкціоновано.

Практично всі водойми Києва за вмістом біогенних речовин не можуть

розглядатися як такі, що характеризуються водою високої якості. Лише 13%

водойм столиці розглядаються як такі, що характеризуються водою високої якості

за вмістом біогенних речовин, зокрема озера Редькіно, Біле, Сапсаїв став,

Святошинський став №15 (табл. 7). Понад 70% водойм відносяться до таких, де

якість води «погана» чи «дуже погана». Найсприятливіша екологічна ситуація за

вмістом азоту амонійного, концентрації якого у більшості водойм не

перевищували 0,1 мг/дм3 (окрім оз. Гарячка – 0,77 мг/дм

3, оз. Заплавне – 0,55

мг/дм3) (Прокопчук, Погорєлова, 2016). Найбільш забруднені водойми Києва

сполуками фосфору – 48% водойм характеризуються підвищеним його

концентраціями і відносяться до «брудних», гіпертрофних і полісапробних за

екологічною класифікацією вод.

Табл. 5. Обсяги скидів забруднюючих речовин із зворотніми водами у водойми Києва (Регіональна

доповідь про стан навколишнього середовища…, 2017)

Перелік скинутих

забруднюючих

речовин

2014 рік 2015 рік 2016 рік

Обсяги скинутих

забруднюючих

речовин, тис.т.

Обсяги скинутих

забруднюючих

речовин, тис.т.

Обсяги скинутих

забруднюючих

речовин, тис.т. Нафтопродукти 3,1 1,53 1,58

Завислі речовини 2,2 1,0 3,5

Сульфати 9,2 11,3 15,7

Хлориди 19,56 17,54 19,13

Азот амонійний 2,14 1,85 1,79

Нітрати 8,84 9,08 10,27

Нітрити 10,02 0,001 0,43

АСПАР 0,04 0,05 0,06

Залізо 0,001 0,02 0,05

Фосфати 1,23 0,11 0,14

За інтегральним показником вмісту всіх біогенних речовин найгірша якість

води відзначається у водоймах розташованих у межах промислових районів,

об’їзних доріг та житлових масивів: ставки парку Феофанія, водойми системи

Опечень, ставок Горащиха, оз. Гнилуша, оз. Радунка, більшість водойм

Дарницького району. Найвища якість води простежується у водоймах

36

Голосіївського та Святошинського адміністративних районах Києва. Найгірша –

в Оболонському і Дарницькому районах (рис. 36).

Рис. 36. Частка водойм І класу якості води (відмінна) за вмістом біогенних речовин у деяких

адміністративних районах Києва (за Прокопчук, Погорєлова, 2016).

У багатьох водоймах, розташованих у промислових районах та поблизу

крупних транспортних шляхів, зафіксовані підвищені концентрації важких

металів. Для більшості з них властива закономірність зростання вмісту важких

металів у донних відкладах, що характеризує процес їх акумуляції у водному

середовищі, донних відкладах чи макрофітах. У радянський період жорсткий

контроль над промисловими викидами не проводився, у результаті чого великі

обсяги забруднюючих речовин (в т. ч. і важких металів) скидалися прямо у

водойми, що призвело до їх акумуляції в донних відкладах.

Надмірно високі концентрації деяких важких металів зафіксовані у

водоймах (табл. 7):

Водойми системи каскаду озер Опечень: заліза до 2,3 ГДК, мангану до 5

ГДК, плюмбуму до 1,2 ГДК, титану до 1 ГДК.

Водойми Дарницького району (Жандарка, Нижній Тельбін, Гарячка,

Сонячне, Качине, Корольок, Вулик та ін.): алюмінію до 11 ГДК (оз.

Гарячка, оз. Вулик, меліоративний канал), заліза до 6 ГДК (оз. Гарячка,

меліоративний канал), мангану до 12 ГДК (оз. Качине), титану до 1,2 ГДК

(оз. Гарячка), миш’яку до 1,1 ГДК (оз. Гарячка, меліоративний канал).

Поодинокі озера кар’єрного типу: оз. Глинка (вміст заліза до 4,5 ГДК), оз.

Алмазне (вміст плюмбуму до 1 ГДК) та ін.

Забруднення водойм нафтопродуктами, синтетичними поверхнево-

активними речовинами і фенолами відбувається шляхом поверхневого стоку із

автостоянок і транспортних шляхів, скидами нафтопродуктів у колекторні

системи тощо. Тільки у водоймах системи Опечень скидається близько 50,6 т/рік

нафтопродуктів. Аналіз вмісту нафтопродуктів у водоймах Києва показує, що він

нижчий від ГДК лише у 40% водойм. Середній вміст нафтопродуктів у водоймах

столиці складає 0,58 мг/дм3 (ГДК – 0,3 мг/дм

3), а для річок – 0,74 мг/дм

3.

Максимальні концентрації нафтопродуктів зафіксовані в оз. Вербне (1,5 ГДК), оз.

Тельбін (10 ГДК), оз. Вирлиця (1,6 ГДК) та ін. Чітко прослідковується зв’язок між

підвищенням вмісту нафтопродуктів у природних водоймах з викидами

каналізації. Як правило, концентрації нафтопродуктів зростають раптово, що

свідчить про зумисні скиди нафтопродуктів у гідрологічну мережу.

0,0%

100,0%

Голосіївський район

0%

100%

Оболонський район

0%

100%

Деснянський район

37

Табл. 6. Ранжування водойм Києва за екологічною класифікацією якості води

(за Прокопчук, Погорєлова, 2016)

№

п/п

Водойма Нітрити

NO2-

Нітрати

NO3-

Амоній

азотний

NH4+

Фосфати

PO43-

Голосіївський район

1 Феофаніївський став №1 1 6 1 4

2 Галерна затока 3 1 1 7

Оболонський район

4 оз. Редькіно 3 4 1 1

5 оз. Центральне 2 3 1 1

6 оз. Мінське 4 6 1 1

7 оз. Кирилівське 4 6 1 5

8 оз. Йорданське 4 6 1 7

9 оз. Вербне 3 6 1 7

10 оз. Карачун 3 1 1 7

Подільський район

11 оз. Синє 4 6 2 7

Дніпровський район

12 оз. Бабине 3 3 1 7

13 оз. Тельбін 3 6 1 7

Святошинський район

14 Святошинський став №14 5 1 2 7

Дарницький район

15 оз. Тягле 5 6 1 7

16 оз. Заплавне 3 6 5 7

17 оз. Нижній Тельбін 4 7 2 7

18 оз. Сонячне 2 2 1 6

19 оз. Жандарка 4 1 1 7

20 оз. Гарячка 7 7 5 7

Деснянський район

21 оз. Алмазне 1 3 1 7

22 оз. Гнилуша 3 5 1 7

23 оз. Радунка 4 6 1 7

24 канал вздовж вул.

Закревського 4 6 2 1

Умовні позначення за класами якості води та трофо-сапробіологічними

критеріями

1 І клас – відмінна, 1 категорія – дуже чиста; оліготрофні, β – олігосапробні водойми

2 ІІ клас – добра, 2 категорія – чиста; мезотрофні, α – олігосапробні водойми

3 ІІ клас – добра, 3 категорія – досить чиста; мезотрофні, β′ – мезосапробні водойми

4 ІІІ клас – посередня, 4 категорія – слабко забруднена; евтрофні, β″ – мезосапробні

водойми

5 ІІІ клас – посередня, 5 категорія – помірно забруднена; ев-політрофні, α′ –

мезосапробні водойми

6 IV клас – погана, 6 категорія – брудна; політрофні, α″– мезосапробні водойми

7 V клас – дуже погана, 7 категорія – дуже брудна; гіпертрофні, полісапробні водойми

38

Табл. 7. Рівень забрудненя важкими металами деяких озер Києва

(за Перцева, Шевченко, Безотосний, 2017; Жежеря, Линник, Зубенко, 2016)

Показник ГДК Оз. Йорданське

(Опечень-1)

Оз. Жандарка Оз. Нижній

Тельбін

Оз. Гарячка

Алюміній, мкг/дм3

530 270 98,6 3258 5701

Залізо загальне, мкг/дм3 330 218,5 304,9 1364,4 2057,3

Мідь, мкг/дм3 1030 22 4,8 5,2 5,82

Манган, мкг/дм3 130 138 316,4 106,2 81,1

Хром загальний, мкг/дм3 500 11,0 12,6 5,5 6,8

Титан, мкг/дм3 130 72,8 5,7 92,8 158,2

Цинк, мкг/дм3 1030 111,8 52,4 33,7 43,6

Кадмій, мкг/дм3 1,3 0,12 0,21 0,11 0,15

Миш’як, мкг/дм3 53 - 1,16 49,6 60

Свинець, мкг/дм3 30 - 2,14 14,3 28,4

Основні джерела забруднення синтетичними поверхнево-активними

речовинами (СПАР) – побутові стоки, стоки хімічних підприємств, а також

сільськогосподарські відходи. Максимальні концентрації СПАР зафіксовані в оз.

Малий Тельбін і Опечень-5 (Лугове), значення яких перевищують ГДК. У

більшості водойм вміст СПАР не перевищує гранично допустимих норм.

Рис. 37. Вміст біогенних речовин у гирлі р.

Либідь в 1993 та 2014 р.

Рис. 38. Вміст важких металів і нафтопродуктів

у гирлі р. Либідь в 1993 та 2014 р.

В останні декілька десятиліть закрито значну частку промислових

підприємств Києва, що певною мірою позначилося на поліпшенні екологічної

ситуації деяких водних об’єктів. Зокрема, у р. Либідь простежується значне

зменшення вмісту біогенних речовин (рис. 37) і нафтопродуктів (рис. 38). В той

же час, постійно зростає рівень забруднення водойм важкими металами, за

рахунок їх акумуляції у донних відкладах (рис. 38). У водоймах, що знаходяться у

промислових районах, рівень забруднення різними речовинами постійно зростає

(рис. 39). Наприклад, з 1990 по 2016 рр. у водоймах системи Опечень відбулося

збільшення концентрації нафтопродуктів у 15-23 рази.

Можна пропонувати такі заходи щодо зменшення рівня забруднення водних

об’єктів:

0 1 2 3

Азот амонійний

Нітрити

Нітрати

Фосфати

2014

1993

0 0,5 1

Залізо

Мідь

Цинк

Нафтопродукти

2014

1993

39

Обов’язкове встановлення очисних споруд на підприємствах і в

каналізаційних системах, жорстке регламентування промислових скидів у

водойми. Застосування традиційних методів механічного і хімічного очищення

води, а також інноваційних розробок для очищення води.

Створення відділу спеціальної екологічної інспекції, котра займатиметься

постійним моніторингом якісного стану водойм Києва, виявлятиме факти

забруднення водойм, а також безпосередньо на місці штрафуватиме порушників

екологічного законодавства.

Рис. 39. Динаміка вмісту біогенних речовин в оз. Сонячне (мг/дм

3).

Жорсткий контроль за викидами неочищених стічних вод із промислових

підприємств, встановлення кримінальної відповідальності за порушення вимог.

Створення єдиного каталогу забруднювачів поверхневих вод з вимогою

встановлення очисних систем.

Розгортання масштабних досліджень щодо рівня забруднення водойм

Києва комплексом шкідливих речовин, з метою виявлення водойм із найкращою

та найгіршою якістю води, а в подальшому розробка для окремих водойм

специфічних заходів ліквідації їх забрудненості. Особливу увагу необхідно

звернути увагу на водойми Дарницького району, які характеризуються

найвищими концентраціями забруднюючих речовин.

Використання інноваційних розробок у галузі біологічної очистки

невеликих водойм із утрудненим водообміном методами: біофільтрації,

аеротенку, біоремедіації, септіктенку, метантенку та ін.

Забруднення підземних вод. У місті Києві простежується тенденція до

погіршення якості підземних вод, що обумовлено високим ступенем

антропогенного навантаження на водоносні горизонти та загальне погіршенням

стану усіх компонентів екосистеми.

Головні фактори забруднення підземних вод:

Інфільтрація забруднених атмосферних опадів та поверхневих стоків;

Витоки забруднених вод із каналізаційних та колекторних систем;

Підвищення рівня ґрунтових вод у зв’язку із засипанням ярів та балок, за

рахунок бетонування русел річок, що зменшує тривалість інфільтраційного

потоку, а відповідно ризик забруднення підземних вод;

40

Значне скорочення відкритих для інфільтрації площ за рахунок забудови та

асфальтування (у Києві забудована та заасфальтована частина складає 85% площі

міста), що погіршує промивний режим;

Формування на території Києва депресії водоносних горизонтів, що

обумовлено інтенсивним використанням підземних вод. Це у свою чергу

призводить до інверсійного відтоку забрудненої води із Дніпра у водоносні

горизонти;

Недотримання статусу санітарних зон навколо підземних джерел

водопостачання.

Рис. 40. Схема розподілу концентрацій барію у юрському водоносному горизонті м. Києва

(Злобіна, Кураєва, Кроїк, 2011).

Рівень забруднення міжпластових вод м. Києва невисокий, що обумовлено

відносно глибоким заляганням водоносного горизонту (до 150 м) та низькою

фільтраційною здатністю перекриваючих порід (зазвичай, світа київських

мергелів). Однак у водоносних горизонтах виявлений високий вміст барію,

концентрації якого перевищують ГДК. Вміст барію коливається від 0,002 мг/дм3 у

західній частині міста до 0,36-0,39 мг/дм3 (ГДК – 0,3 мг/дм

3) у східній (Злобіна,

Кураєва, Кроїк, 2011) (рис. 41). У деяких районах зафіксовані високі концентрації

марганцю у підземних водах (0,1-0,3 мг/дм3, при ГДК – 0,1 мг/дм

3), а також заліза

(0,7-1,6 мг/дм3, що складає 2,5-5 ГДК) (табл. 9). Варто зазначити, що часто залізо

у водоносні горизонти потрапляє шляхом корозії труб, підземних інженерних

споруд. Надмірно високі концентрації сульфідів відмічені в районі Залізничного

вокзалу, Виноградару, Оболоні (Якість артезіанської води м. Києва, 2009).

Останнім часом простежується погіршення якості підземних вод за вмістом

амонію азотного. Його середні концентрації у водоносних горизонтах складають

0,05-0,7 мг/дм3, що дає змогу відносити воду до ІІІ класу якості – задовільна,

прийнятна для пиття (Кошлякова, 2012).

41

Табл. 8. Мінеральний склад води із бюветів з різних водоносних горизонтів

(Якість артезіанської води міста Києва, 2009)

Адреса бюветів Водоносний

горизонт

Вміст еквівалентів головних іонів, %

Ca Mg Na K HCO3-

Cl-

SO42-

Мілютенка, 7 Сеноманський 32 11 6 2 47,2 2,1 0,7

Сабурова, 3 Юрський 9 6,9 32 2,1 20 25,9 4,1

пр. Миру, 16 Юрський 19,6 14 13 3,4 38,3 6 5,6

Героїв Дніпра, 32 Юрський і

сенорманський

19,6 10,3 18,1 2 33,7 8,7 3,6

В. Кучера Юрський і

сеноманський

31,5 9,4 7,4 1,7 44,6 2,3 3,1

У деяких районах столиці прослідковується тенденція до зростання

мінералізації води, особливо у межах Деснянського району (тут мінералізація

води досягає 700-900 мг/дм3, при середній у Києві – 450 мг/дм

3). В районі системи

водойм Опечень мінералізація води досягає ще більших значень – 1200-1400

мг/дм3, при ГДК – 1000 мг/дм

3 (Якість артезіанської води м. Києва, 2009). Рівень

мінералізації води певної мірою залежить від глибини водоносного горизонту, а

також його віку (табл. 8).

Табл. 9. Концентрації важких металів у пробах води із водоносних горизонтів, мг/дм

3

(за Барабаш, 2014)

Місце відбору проб Кадмій Цинк Плюмбум Купрум

Вул. Туполева, 2 0,0046 0,0057 0,011 0,0018

Вул. Салютна (парк «Веселка») 0,0048 0,0022 0,002 0,0014

Вул. Стеценка (метро Сирець) 0,0092 0,0092 0,02 0,0051

Вул. Герцена-Овруцька 0,0058 0,0041 0 0,0043

Вул. Суворова 0,005 0,0079 0,027 0,0014

Парк ім. Т. Шевченка 0,0031 0,0033 0 0,0014

ГДК 0,001 1 0,02 1

Пропонуються такі шляхи зменшення рівня забруднення підземних вод

Києва:

Встановлення жорсткого контролю санітарної зони навколо джерел

водопостачання, покарання порушників у вигляді штрафу за невиконання вимог;

визначення відповідальності суб’єктів, які є власниками бюветів, здійснюють їх

проектування, будівництво, експлуатацію та контроль.

Модернізація та ремонт колекторних і каналізаційних систем з метою

мінімізації притоку стічних вод у водоносні горизонти.

Реконструкція або ліквідація фільтруючих накопичувачів стічних вод з

метою відвернення чи припинення забруднення підземних вод, зокрема на

території Бортницької станції аерації.

Підвищення рівня очищення стічних вод і недопущення скиду у водостоки,

водойми та підземні водоносні горизонти неочищених стічних вод та рідких

токсичних відходів промислових підприємств.

42

Систематичний контроль за станом підземних вод, зокрема на ділянках

водозаборів і в районах промислових об’єктів.

3.5. Проблема засмічення узбережжя водних об’єктів

Засмічення узбережжя водних об’єктів столиці ‒ доволі поширене явище,

що знижує естетичні властивості ландшафтів, обумовлює забруднення

поверхневих та підземних вод, а також стає причиною розселення

хвороботворних бактерій. Факти засмічення узбережжя виявлені на більшості

водойм Києва, особливо тих, які мають технічне чи декоративне призначення.

Адже саме на водоймах такого типу не проводяться роботи із збору побутового

сміття у береговій зоні. За рівнем забруднення твердими побутовими відходами

віділяються також озера у лівобережній частині Києва, які не використовуються і

зарослі чагарниками.

Найчастіше береги забруднюються скляними та пластиковими пляшками,

поліетиленовими пакетами, папером та ін. Варто зазначити, що тривалість

розкладу деяких речовин оцінюється сотнями років: наприклад, пластикових

пляшок близько 500 років, а поліетиленових пакетів понад 300 років. Засмічення

берегів водних об’єктів викликає ряд суміжних проблем:

Хімічне та бактеріологічне забруднення, що призводить до пригнічення

життєдіяльності біоти;

Розвиток хвороботворних бактерій із ризиком захворювання людей та

тварин, зокрема лептоспірозом, сказом, енцефалітом, чумою та ін.;

Розмноження тварин, що є носіями хвороботворних бактерій (щурів,

комарів та ін.);

Забрудення підземних вод токсичними речовинами, шляхом їх інфільтрації

разом із атмосферними опадами;

Утворення закупорок в колекторних системах та виведення їх з ладу,

погіршення технічного стану функціонування системи водовідведення.

Останнім часом зафіксовано велику кількість фактів викиду будівельного

сміття на берегах озер, що є результатом відсутності бажання платити

приватними особами чи транспортними компаніями за користування офіційними

сміттєзвалищами. Зокрема, відомі факти скидання будівельного сміття на озерах

Жандарка і Тягле, Совських ставках та ін. Стихійні сміттєзвалища приурочені

передусім до берегів водойм, що знаходяться на периферії Києва, адже тут

встановлений менший контроль за вивезенням сміття. Зокрема, стихійні

сміттєзвалища виявлені на берегах Осокорківських водойм та поблизу оз.

Алмазного. Іноді сміттєзвалище навіть загоряються, що призводить до сильного

забруднення приземного шару атмосфери (наприклад, у житлових масивах

Троєщини). Організація стихійних сміттєзвалищ, без належного екологічного

обґрунтування та контролю, може призвести не лише до сильного забруднення

водойм, а й до захворювання населення.

В цілому високий ступінь засмічення узбережжя обумовлений передусім

низькою екологічної освітою та культурою населення, відсутністю

відповідальності громадян за факти викиду сміття, неналежний стан

інфраструктури: незначна кількість встановлених урн, несистематичний вивіз

43

сміття у певних районах тощо, що у деяких випадках спонукає до викидання

сміття у невизначених місцях.

Хорошим прикладом для Києва є досвід Сінгапуру, де мінімізацію

засмічення територій почали із виховання людей. Коли більшість людей були

переконані у важливості чистоти природи, тоді парламент почав видавати закони,

якій б карали меншість людей у вигляді штрафу, який складав середню місячну

зарплату. У кінцевому результаті Сінгапур став одним із найчистіших міст світу.

Загалом, у більшості країн світу встановлено штраф за викидання сміття у

невизначеному місті, наприклад в Латвії від 100 до 1000 доларів, у Сінгапурі –

600 доларів, і навіть у Білорусі – до 50 доларів.

Рис. 41. Засмічена ділянка р. Либіді.

Рис. 42. Стихійне звалище будівельного

сміття на Совських ставках.

Рис. 43. Забруднення побутовим сміттям озера

Небреж.

Рис. 44. Стихійне сміттєзвалище на берегах

озера Алмазне.

Подолання проблеми засміченості берегів водних об’єктів Києва можливе

такими шляхами:

Залучення громадськості та приватних підприємців до участі у

генеральних прибирання водойм, пляжів та інших територій;

Охоплення системою екологічної освіти та культури всіх вікових

категорій людей, організація лекцій, тренінгів, семінарів на екологічну тематику;

44

Популяризація громадських толок на берегах водойм серед місцевих

жителів, проведення акцій прибирання узбережжя водойм; популяризація у

засобах масової інформації екологічного способу життя;

Встановлення додаткових урн для сміття на узбережжях та у пляжних

зонах, знаків та вивісок про заборону викидання сміття у водойми;

Встановлення відповідальності за засмічення берегів водойм:

адміністративної (у вигляді штрафу) за викид побутового сміття, та кримінальної

за формування стихійних сміттєзвалищ та вивезення будівельного сміття

великими обсягами;

Встановлення системи відеоспостереження у місцях

несанкціонованого вивозу сміття у великих обсягах, з метою виявлення та

притягнення до відповідальності порушників екологічного законодавства; Ліквідація стихійних сміттєзвалищ на берегах озера Алмазне,

Осокорківських водойм, Совських ставків та ін.

Систематичне очищення колекторів та інших гідротехнічних споруд

від сміття, які можуть створити ризик прориву гідротехнічних споруд;

Охоплення засобами сортування сміття усіх рекреаційних та пляжних

зон міста Києва. 3.5. Екологічна проблематика водних об’єктів міста Києва.

Довготривале використання водойм столиці призвело до виникнення ряду

екологічних проблем різного ступеня гостроти, які мають негативні наслідки як

для природних комплексів, так і для місцевих жителів. Найгірша екологічна

ситуація склалася на водоймах, розташованих у межах промислових районів,

найкраща – по периферії міської агломерації, у межах зеленої зони. Найчастіше

населення зверталося до КП «Плесо» із проблемами забруднення води і загибелі

іхтіофауни (рис. 45).

Рис. 45. Розподіл звернень громадян за тематикою контактного центру міста Києва по 25

найбільших водоймах.

Наводимо перелік найгостріших екологічних проблем на водоймах міста

Києва (табл. 10):

45

Табл. 10. Найгостріші екологічні проблеми водойм міста Києва

№

п/п Екологічна проблема Короткий опис проблеми У яких водоймах

простежується 1. Забруднення водних

об’єктів стічними

водами підприємств,

каналізаційних і

колекторних систем,

поверхневим стоком

Зростання у воді концентрацій

біогенних речовин (нітритів,

нітратів, фосфатів, азоту

амонійного), нафтопродуктів,

фенолів, СПАР

Практично у всіх,

найбільше у технічних

водоймах та у водних

об’єктах розташованих у

межах промислових зон.

2. Акумуляція важких

металів у донних

відкладах і вищій водній

рослинності

Поступове зростання у часі

концентрації важких металів у

донних відкладах та в

глибоководній частині засвоєння

рослинами важких металів і

подальша їх акумуляція разом із

відмерлими рештками, вторинне

забруднення важкими металами

Передусім у водоймах,

що знаходяться у

промислових зонах,

поблизу крупних

транспортних шляхів:

система водойм

Опечень, водойми

Дарницького району.

3. Евтрофікація водойм у

результаті зростання

концентрації біогенних

речовин

Заростання водойм вищою

водною рослинністю, поселення

хвороботворних бактерій і

багатого видового складу фіто- і

зоопланктону, активні процеси

«цвітіння» води у теплий період

року

Практично всі водні

об’єкти, особливо

водойми із уповільненим

водообміном, поблизу

житлових масивів,

крупних доріг,

промислових зон.

4. Забруднення акваторії і

прибережних зон

твердими побутовими

відходами, організація

стихійних

сміттєзвалищ на берегах

водойм.

Забруднення сміттям берегів та

акваторій водойм, інфільтрація

токсичних речовин у водоносні

горизонти, розселення тварин,

щр переносять хвороботворні

бактерії, зниження естетичної

привабливості гідроекосистем

Береги технічних

водойм. Стихійні

сміттєзвалища

організовані на

Осокорківських озерах,

оз. Алмазне, Совських

ставках та ін.

5. Бактеріологічне

забруднення водойм Розвиток хвороботворних

бактерій у водній товщі,

особливо у літній період

(лактопозитивні кишкові

палички, ентеробактерії та ін.)

У літній період року

високі показники індексу

лактозо кишкової

палички зафіксовані у

більшості водойм Києва.

6. Аварії у каналізаційних і

колекторних системах

Забруднення поверхневих і

підземних вод біогенних

речовинами, нафтопродуктами,

СПАР та ін. У 2016 році на

колекторних спорудах Києва

сталося близько сотні аварій

Найчастіше у

правобережній частині

Києва, де каналізаційні

системи застарілі й

аварійні.

7. Замулення водойм Накопичення мулистих часток в

акваторії водойм, поселення

водної рослинності, зростання

мутності води та погіршення

умов життєдіяльності організмів

У непроточних водоймах

(на р. Катурка,

Голосіївських і Совських

ставках), заплавних

озерах (оз. Жандарка).

8. Заростання водойм Заростання більшої частини

акваторії водойми вищою

водною рослинністю, погіршення

умов доступу до кисню, процеси

Властиве для

непроточних водойм із

уповільненим

водообміном, які

46

перегнивання решток

рослинності й виділення

сірководню, заболочування та

замулення водойм

характеризуються

процесами замулення.

9. Шумове, теплове,

вібраційне забруднення

водойм

Температурні аномалії у

водоймах у холодних період

року, вібраційне (коливальне)

забруднення водойм у результаті

функціонування інженерних

споруд, пригнічення

життєдіяльності організмів

Водойми, що

знаходяться у промзонах

(система водойм

Опечень, оз. Гарячка),

поблизу великих

транспортних шляхів і

метрополітену (Опечень-

2, оз. Вирлиця) та ін.

10. Стратифікація водної

товщі

Розподіл водної товщі на два

відмінні шари води: верхній –

насичений киснем із широкою

амплітудою температури; нижній

– із низьким вмістом

розчиненого кисню, повільними

коливаннями температури

Непроточні водойми: оз.

Вербне, Редькіно,

система водойм

Опечень, Райдужне,

Заплавне, Алмазне,

Осокорківські озера.

11. Значні коливання

рівневого реживу водойм

Залежність рівневого режиму

озер від вод дощової каналізації,

притік підземних вод до

заплавних озер із Дніпра,

трансформації водоносних

горизонтів у результаті

інженерно-будівельних робіт.

Значні падіння рівня води у

літній період року, високі

позначки навесні та під час

зливових дощів. Амплітуда

коливань рівнів води досягає 3 м.

Заплавні і технічні

водойми, наприклад оз.

Райдужне, оз. Вербне,

Редькіно, Центральне,

Бабине, Осокорківські

озера. У результаті

будівництва інженерних

споруд простежується

затоплення підвальних

приміщень поблизу оз.

Сонячне і Вирлиця.

12. Недотримання

прибережних захисних

смуг (ПЗС) на берегах

водойм

Несанкціоноване будівництво та

ведення різних видів

господарської діяльності на

берегах водойм, без дотримання

ПЗС, що суперечить ст. 88

Водного кодексу України

На водоймах в

історичній частині міста

та у дачних масивах, на

Вигурівських озерах, оз.

Синє, Глинка, Вирлиця

13. Засипання акваторій

озер з метою житлового

будівництва

Несанкціоноване засипання

значної площі акваторій озер

будівельним сміттям чи

гірськими породами з метою

будівництва житлових будинків

Оз. Качине, Вирлиця,

Жандарка, Ковтун та ін.

14. Незаконний видобуток

піску способом

гідронамиву

Незаконний видобуток

мінеральної сировини на озерах,

що раніше були піщаними

кар’єрами

Водойми на місці

кар’єрів: Осокорківські

озера, оз. Алмазне, оз.

Заплавне та ін.

15. Організація стихійних

пляжів на водоймах не

призначених для

рекреаційної діяльності

Формування місцевим населення

стихійних пляжів на водоймах

декоративного і технічного

призначення, де виявлені

підвищені концентрації

забруднюючих речовин

Водойми у межах

промислових зон та

житлової забудови:

система водойм

Опечень, оз. Вирлиця,

Алмазне, Заплавне,

47

Сонячне та ін.

16. Замори риби Виникнення умов дефіциту

кисню у період льодоставу та

«цвітіння» води, що призводить

до загибелі представників

іхтіофауни, рідше земноводних.

У непроточних мілких

водоймах, наприклад, оз.

Блакитне, Жандарка,

Карачун, Синє,

Лебедине, р. Коник,

водойма по вул.

Булгакова та ін.

17. Браконьєрство Незаконний вилов риби сітками

та вилов риби у період нересту.

Водойми у

малозаселених районах

та по периферії Києва:

Осокорківські озера,

ставки на р. Катурка, оз.

Глинка, Алмазне та ін.

18. Несприятливі

геоморфологічні процеси

на берегах водойм

Активізація процесів абразії,

площинного і лінійного змиву,

зсувів, суфозії на узбережжях

водойм під впливом природних й

антропогенних чинників.

Правий берег р. Дніпро,

узбережжя оз. Глинка,

Совські ставки, оз.

Алмазне, береги р.

Либідь та ін.

Вирішення кожної екологічної проблеми потребує конкретних заходів та

залучення наукових установ, фахівців різних галузей, громадськість, державні

установи та іноземних інвесторів. Стратегічним завданням є створення єдиної

екологічної інспекції, яка буде встановлювати факти порушень екологічного

законодавства, а також штрафувати порушників. В той же час необхідно створити

єдину систему екологічного моніторингу стану водних об’єктів (на зразок

моніторингу рівня забруднення атмосферного повітря). Жорсткий контроль

екологічних правопорушень на водоймах, а також єдина система екологічного

моніторингу й аудиту, дасть змогу вирішити або розробити шляхи ліквідації

більшості екологічних проблем.

Рис. 46. «Цвітіння» води у Дніпрі (серпень 2016

року).

Рис. 47. Скиди господарсько-побутових

стоків у р. Совка з вул. Гвардійська.

48

Рис. 48. Забруднена нафтопродуктами та

органічними рештками водойма Опечень-5.

Рис. 49. Незаконний намив піску на берегах

оз. Тягле.

Рис. 50. Пляж на оз. Сонячне, що не

рекомендовано для купання.

Рис. 51. Зсувний берег оз. Глинка.

49

4. ЧИННИКИ ВПЛИВУ, ЗАГРОЗИ

4.1. Вплив водного транспорту на сучасний екологічний стан Дніпра.

Дніпро впродовж різних історичних епох був головним транспортним

шляхом та опорою господарського розвитку Києва. У ХХІ столітті роль водного

транспорту значно зменшилася, оскільки для пасажирських і вантажних

перевезень використовуються інші, швидкісні, види транспорту (рис. 52). У 1960-

1980-х рр. на Дніпрі функціонував київський річковий трамвай, який здійснював

регулярні пасажирські перевезення за такими напрямками: Поштова площа –

гирло р. Десна, Поштова площа – Нижні сади. У 90-х рр. в умовах економічної

кризи річкові трамваї свою діяльність припинили.

В останні десятиліття популярними стали екскурсійні та круїні перевезення

по Дніпру. До водних транспортних засобів, що використовуються для

переміщення туристів у м. Києві, належать річкові судна на підводних крилах або

на повітряній подушці, теплоходи, прогулянкові трамваї. Мають місце також

судна маломірного флоту (човни, катери, яхти). Крім того, цілорічно

пропонуються послуги стаціонарного відпочинку на пароплаві «Грін», який

постійно пришвартований до берега острова Гідропарк.

Рис. 52. Пасажирооборот річкового транспорту у місті Києві за 2005-2015 рр (млн. пас. / км)

(за Нездоймінов, Андрєєва, 2017).

Фарватер Дніпра досі використовується для вантажних перевезень, які не

мають такого важливого значення як раніше.

Використання водного транспорту на Дніпрі має ряд негативних

екологічних наслідків, які позначаються на зниженні якості води (табл. 11).

Табл. 11. Екологічні проблеми функціонування водного транспорту Дніпра

та шляхи їх вирішення

№ Проблема Короткий опис проблеми Заходи вирішення проблеми

1. Відходи від

роботи двигунів

Забруднення води

нафтопродуктами у результаті

відсутності в електромоторах

сепараторних установок.

Максимальний рівень забруднення

нафтопродуктами Дніпра у

результаті функціонування

Встановлення в електромоторах

сепараторних установок, які

здійснюють очищення води та її

скид. За умови використання

сепараторних установок

скидаються відходи із

концентрацією нафтопродуктів не

50

річкового странспорту поблизу

Київського річкового порту, а

також поблизу причалів.

більше 0,015 мг/дм3.

2. Забруднення

води сміттям

Забрудення акваторії Дніпра

твердими побутовими відходами,

що часто викидаються у Дніпро

учасниками круїзних та

екскурсійних подорожей, а також

поблизу причалів.

Встановлення адміністративної

відповідальності за викидання

сміття. Штраф повинні

сплачувати власники плавзасобів,

що буде стимулювати їх жорстко

контролювати викиди сміття.

3. Забруднення

води

каналізаційними

стоками із

плавзасобів

Забруднення каналізаційними

стоками із плавзасобів у період

активної експлуатації, а також в

умовах пришвартування. Сьогодні

жоден причал Києва не обладнаний

пристроями для підключення

плавзасобів до міської

каналізаційної мережі. Навіть

підприємство ПАТ «Київський

річковий порт» не оснащене

стаціонарною станцією очистки

стічних вод. Особливо небезпечним

є скидання побутових стоків

поблизу рекреаційних зон

відпочинку, адже це може

негативно позначитись на здоров’ї

відпочиваючих.

1)Встановлення на причалах

технічних інструментів для

підключення плавзасобів до

міської каналізаційної мережі.

2) Встановлення і модернізація

очисних споруд у каналізаційній

системі Киїського річкового

порту.

3) Погодження адміністративної

відповідальності у вигляді

штрафів за скидання

каналізаційних стоків у Дніпро.

4. Скидання

побутових

стоків із

дебаркадерів

Функціонування дебаркадерів, які

виконують роль готелів, закладів

громадського харчування і навіть

офісів. Фактично жодна із установ

такого типу не підключена до

міської каналізації, тому, очевидно,

побутові стоки скидаються прямо у

Дніпро. Важко уявити реальний

обсяг побутових стоків, проте їх

роль у забрудненні Дніпра досить

висока

1)Виявлення і ліквідація

незаконних дебаркадерів.

2)Ліквідація дебаркадерів у

рекреаційних зонах, адже

побутові скиди із них можуть

повпливати на здоров’я

відпочиваючих.

3) Жорсткий контроль за

підключенням дебаркадерів до

міської каналізаційної мережі,

встановлення адміністративної

відповідальності за порушення

екологічного законодавства.

4) Розмежування акваторії на

ділянки заборонені або дозволені

для розміщення дебаркадерів.

5) Вилучення з Дніпра затоплених

дебаркадерів.

5. Накопичення

мулистих

відкладів під

дебаркадерами

Пришвартовані дебаркадери

змінюють гідродинамічні умови

Дніпра, що призводить до сильного

гальмування течії та відкладення

під дебаркадерами мулистих

відкладів із високими

концентраціями забруднюючих

речовин.

Проведення технічних робіт з

очищення дна від мулистих

відкладів й покращення

гідродинамічної обстановки

Дніпра у прибережній зоні.

51

6. Вібраційне та

звукове

забруднення

водної товщі

Вібраційне та звукове забруднення

водної товщі під час роботи

електродвигунів, що негативно

позначається на життєдіяльності

гідробіонтів.

Зменшення рівня вібрації та шуму

на плавзасобах, шляхом їх

послаблення у джерелах

виникнення, зміна направленості

шуму (екранування) або його

ізоляція, поглинання шуму,

поліпшення віброакустичних

якостей моторів.

4.2. Вплив гідротехнічних споруд на екологічний стан водойм

Гідротехнічні споруди збудовані в акваторії Дніпра і в береговій зоні

призначені для використання водних ресурсів, захисту берегів від несприятливих

геолого-геоморфологічних процесів, водопостачання і водовідведення,

обслуговування водного транспорту та ін. Найбільші трансформації екологічного

стану водних об’єктів Києва пов’язані із такими гідротехнічними спорудами:

дамба Київської ГЕС, Дніпровська і Деснянська водопровідні станції, Бортницька

станція аерації, відстійники, земснаряди та ін. Кожен тип гідротехнічних споруд

по своєму впливає на екологічну ситуацію (табл. 12).

Київська і Канівська ГЕС. У результаті будівництва ГЕС на Дніпрі у 1960-

1970-х рр. відбулася трансформація руслових процесів, швидкості, гідрологічного

та льодового режиму, зростання каламутності води, а також зменшення

потенціалу Дніпра до самоочищення. Утворення водосховищ призвело до

сильного уповільнення течії та зниження здатності водного потоку до

перенесення мінеральних часточок, що стало причиною осадження завислих

речовин. В результаті цього ерозійні процеси змінилися акумулятивними,

розпочали швидко розростатися острови на території Києва, формуватися

перекати, активізувалося меандрування річки. Внаслідок акумуляції завислих

речовин разом із мулистими часточками осаджувалися забруднюючі речовини,

зросла каламутність води. У результаті зменшення швидкостей течій за однакових

кліматичних умов тривалість льодоставу зросла, водночас гідрограф стоку став не

настільки вираженим як раніше ‒ амплітуда коливань рівнів води значно

зменшилася (не виражені повені та межень

Регуляторні гідротехнічні споруди. Донні напівгатки, що розташовані під

мостами, призначені для спрямування основного потоку р. Дніпро у створи

судноплавних прольотів призводять до накопичення донних відкладів між

напівгатками. У результаті цього виникають мілини, які у період межені

перетворюються в острови (наприклад, під мостом ім. Патона). На утворених

таким чином мілководдях влітку температура води вища, що сприяє розвитку

мікро- та макрофітів, а відповідно формуванню синьо-зелених плям «цвітіння»

води. Часто на цих ділянках розростаються асоціації підводної рослинності, яка

пригнічує життєдіяльність інших організмів.

Берегоукріплюючі споруди забезпечують зведення до мінімуму динаміки

берегової зони, ймовірність активізації зсувів, унеможливлюють розвиток

абразійних процесів. Укріплення берега призводить до накопичення завислих

наносів безпосередньо у руслі Дніпра, що погіршує умови навігації вантажних і

туристичних суден. В той же час, відбувається зменшення притоку завислих

52

наносів із берегів. Постійно відбувається корозія залізних конструкцій, що

призводить до підвищення вмісту заліза у прибережній зоні Дніпра.

Табл. 12. Типи гідротехнічних споруд Києва та їхній вплив на екологічний стан водойм

№

п/п

Типи гідротехнічних

споруд

Приклади

гідротехнічних споруд

Вплив на екологічний стан

водойм

1. Споруди, що

затримують воду та

створюють перепад

рівнів води

Дамба Київської ГЕС,

греблі на невеликих

зарегульованих річках

Києва (р. Катурка, Нивка,

Совка, Горіхуватка та ін).

Уповільнення течії, замулення,

утворення островів, зростання

мутності, акумуляція

забруднюючих речовин,

евтрофікація, нівелювання

гідрологічного режиму, зростання

тривалості льодоставу.

2. Регуляційні споруди Загати, напівзагати,

захисні вали поблизу

транспортних мостів.

Спрямування течії Дніпра,

накопичення донних відкладів між

гідротехнічними спорудами,

розвиток на відмілинах мікро- та

макрофітів, активізація процесів

«цвітіння» води.

3. Берегоукріплюючі

споруди

Набережні, бетонне

облицювання, бетонні

плити. Найчастіше:

бруківка по шару щебеню.

Протизсувні інженерні

споруди.

Зміна гідродинамічних

характеристик водойм, збагачення

прибережних зон залізом у

результаті корозії.

4. Споруди водного

транспорту

Причальні споруди,

річковий порт, пірси.

Зміна гідродинамічних

характеристих водойм, збагачення

прибережних зон залізом у

результаті корозії.

5. Споруди для

водопостачання і

водовідведення

Дніпровська і Деснянська

водопровідні станції,

очисні споруди, каптажі,

Бортницька станція

аерації.

Забруднення поверхневих і

підземних вод біогенними

речовинами, хлором, важкими

металами, підвищення мінералізації

вод та ін.

6. Споруди рибного

господарства

Рибопропускні споруди,

рибоводні ставки і

басейни (наприклад,

ставки на р. Катурка та ін.)

Евтрофікація водойм, замулення.

У зв’зку із високою динамікою геоморфологічних процесів на правому

березі берегоукріплюючі споруди сьогодні мають нестійкий стан і можуть бути

зруйнованими за рахунок виникнення додаткових енергетичних імпульсів (зсувів,

ударів, відсідань схилів, пливунів і т.д). Потенційна загроза раптового виведення з

ладу берегоукріплюючих споруд може призвести не лише до численних людських

жертв, а й до порушення динамічної рівноваги екосистеми й виникнення

додаткових явищ: погіршення умов навігації, розвиток ерозійних процесів, зсувів

і навіть сейсмічних явищ.

53

А

Б

Рис. 53. Русло Дніпра до будівництва Київської ГЕС (А – 1842 рік), і русло Дніпра після

будівництва Київської ГЕС (Б – 2016 рік).

Використання земснарядів для видобутку піску. На березі Дніпра зараз

відбувається активний видобуток піску поблизу заводу залізобетонних

конструкцій і на невеликих нелегальних ділянках заплавних озер. В минулому у

зв’язку із розбудовою Києва намивання пісків мало масштабний характер, що

призвело до утворення ряду озер-кар’єрів (оз. Алмазне, система водойм Опечень,

Осокорківські озера та ін).

Рис. 54. У результаті видобутку піску із дна річки Дніпро активізувалися процеси абразії на

острові Великий.

54

Видобуток піску призводить до порушення гідродинамічної рівноваги

Дніпра, що виявляється за зростанням агресивності водного потоку й активізації

ерозійних процесів, домінування донної ерозії над акумуляцією. Така ситуація

може проявлятися у вигляді активізації процесів підмивання берегів, опор мостів,

розмивання островів, підвищення мутності води та її мінералізації Наприклад,

активізація ерозійних процесів поблизу заводу залізобетонних виробів у

результаті гідронамиву піску призвела до руйнування опор Південного мосту і

поступового розмиву острова Великий (рис. 54).

Нелегальний видобуток піску на невеликих водоймах обумовлює загибель

великої частки водних організмів та руйнування усієї водної екосистеми озер.

Особливо вразливими до видобутку мінеральної сировини є піонерні біоценози

озер, що у минулому були кар’єрами.

4.3. Підвищення рівня ґрунтових вод

Коливання глибини залягання дзеркала ґрунтових вод – циклічний

природний процес, який залежить від змін рівня поверхневих вод і сезонної

диференціації кількості опадів. Найвищий рівень ґрунтових вод простежується

навесні, у період активного сніготанення. Після зарегулювання Дніпра амплітуда

коливання рівня поверхневих і підземних вод значно зменшилася, водночас

знизився ризик виникнення повеней та паводків (рис. 56).

Виділяють природні й антропогенні фактори підняття рівня ґрунтових вод у

місті Києві, де в останню чверть століття домінуючу роль посідає останній фактор

(рис. 55). Найбільше відчувається підняття рівня ґрунтових вод на прилягаючих

до Дніпра територіях (Поділ, Оболонь, Лівобережжя), а також у долинах малих

річок (Либідь, Нивка) із частково похованими чи закритими підземними

комунікаціями (Кошляков та ін., 2006).

Рис. 55. Класифікація чинників підвищення рівня ґрунтових вод у місті Києві.

Головний чинник підняття рівня ґрунтових вод у межах Києва в

середньому на 2-3 м – введення в експлуатацію у 1970-х рр. Канівського

55

водосховища. Внаслідок зарегулювання Дніпра весняна повінь штучно

затягується, що призводить до тривалого періоду підняття ґрунтових вод у

деяких місцях до 2 м. Навесні у результаті підтоплення у зниженнях рельєфу

виникають тимчасові озера. У долинах малих річок підняття рівня ґрунтових вод

обумовлюється створенням ставків (наприклад, у долинах річок Катурка,

Горіхуватка, Совка та ін.)

Рис. 56. Затоплювані землі у період весняного водопілля на території Києва.

Особливо актуальним є підйом рівня ґрунтових вод у результаті

будівництва підземних інженерних споруд: паркінгів, глибоких фундаментів

житлових будівель, метрополітену, що порушує режим вільної міграції води.

Наприклад, після будівництва станцій метро Вирлиця та Харківська відбулося

підняття рівня ґрунтових вод в басейні озера Вирлиця більш ніж на 1,5 м, що

призвело до підтоплення і заболочування знижених територій (Дубняк, 2016).

Підтоплення територій також має місце поблизу оз. Сонячне: за період із серпня

2016 р. по березень 2017 р. рівень води підвищився на 1,5-2 м. Припускається, що

така ситуація стала наслідком будівництва неподалік від водойми ТРЦ «Ашан» на

місці дренажної труби, яка раніше відводила надлишок води із озера у Дніпро.

Підвищення рівня ґрунтових вод має ряд ризиків:

Неможливість господарського використання підтоплених територій;

Активізація несприятливих геоморфологічних процесів (зсувів,

провалів, просадок, пливунів, суфозії), які можуть призвести до руйнування

будівель, транспортних шляхів, комунікацій, інженерних споруд;

Затоплення підвальних приміщень житлових і нежитлових будівель,

що активізує процеси руйнування фундаменту та корозії металів;

Зменшення відстані інфільтраційного потоку, а відповідно зростання

ступеня забруднення підземних вод і зростання захворюваності населення;

56

Підвищення агресивності ґрунтових вод до залізних та залізобетонних

конструкцій із збільшенням ризику виникнення надзвичайних аварійних

ситуацій внаслідок скорочення термінів їх безпечної експлуатації;

Зростання мінералізації ґрунтів, активізація процесів техногенного

засолення ґрунтів.

Подолання проблеми підвищення рівня ґрунтових вод у межах Києва

можливе такими шляхами:

Створення регіональної гідрогеодинамічної моделі потоку ґрунтових

вод у межах м. Києва. Організація мережі спостережливих свердловин, що дасть

змогу реально оцінювати рівень ґрунтових вод у місті Києві та виявляти чинники

зростання чи зниження глибини залягання дзеркала ґрунтових вод;

Реконструкція та модернізація систем водопостачання і

водовідведення, з метою уникнення аварій та відтоку води у гірські породи;

Заборона будівництва інженерних споруд без попередньо проведених

інженерно-геологічних та гідрогеологічних досліджень;

Будівництво нових та модернізація існуючих дренажних систем у

районах потенційного підтоплення.

4.4. Ризики функціонування Київського водосховища

Київська гідроелектростанція, що є першим ступенем каскаду ГЕС на

Дніпрі, утворює Київське водосховище. Гребля Київської ГЕС знаходиться у

м. Вишгороді, за типом вона комбінована (бетонно-гравітаційна та ґрунтова), її

довжина складає 42,3 км, ширина – 50 м, висота – 10 м, пропускна здатність –

12500 м3/с (рис. 57). Гідротехнічну споруду побудовано у 1964 році (Бондар та ін.,

2014; Шадюк, 2015). У європейських ЗМІ Київську ГЕС називають одним із

найбільш небезпечних техногенних об’єктів світу.

Відповідно до проекту Київське водосховище і його будівлі розраховані на

1000 років експлуатації. Однак проектувальники не передбачили значні

антропогенні трансформації берегів та дренажних систем у результаті

будівництва елітних котеджів, що максимізує гідростатичний тиск на дамбу та

сприяє пришвидшенню процесів її зношення. Власники земельних ділянок

розкопують берег водосховища і проводять канали до своїх будинків, що являє

собою зміну структури дамби, послаблення її конструкцію і сприяє активізації

розмивання земляної дамби.

Ще у 1985 році у тілі Київської греблі в районі селища Лебедівка утворився

проран (промоїна). Спроби зупити воду, що витікала через тріщину, піском та

бетонними блоками виявилися невдалими. Ситуацію врятувала запаси борошна,

що надходили із Києва, Київської, Житомирської і Чернігівської областей, і були

скинуті у воду біля тріщини. Внаслідок цього утворилася гігантська форма із

тіста, яка й закрила промоїну (Бондар та ін., 2014).

За висновками деяких експертів Київська гребля вже сьогодні на 93% є

аварійною, що робить її прорив ймовірним. Головними чинниками, що

погіршують стан греблі є відсутність належної реконструкції та охорони споруди,

навантаження від потоку води (особливо у період весняного водопілля), і від

транспорту, руйнування дренажних систем у результаті розбудови дачних

57

масивів. Сьогодні для руйнування гідротехнічної споруди необхідний сильний

енергетичний імпульс, який може виникнути у результаті ведення

артилерійського вогню, потужного вибуху неподалік дамби (наприклад, складів

боєприпасів у селі Коцюбинське під Києвом), падіння літака, супутника,

метеорита, землетрус, зсув ґрунту). Однак вже у недалекому майбутньому зросте

фізична зношеність дамби, тому її прорив (за умови недосконалих ремонтних

робіт) може відбутися у результаті розмивання дамби талими сніговими чи

паводковими водами. Хочемо звернути увагу на важливість геологічних факторів

(землетрусів, зсувів). Лише за останні роки на території Києва простежувалося

декілька слабких землетрусів, а на правому березі Дніпра у межах Вишгорода у

результаті забудови крутих схилів зросла кількість зсувів, деякі з яких можуть

мати сильний енергетичний потенціал.

Рис. 57. Дамба Київської ГЕС.

Рис. 58. Території, що будуть затоплені,

після потенційного прориву дамби

Київської ГЕС.

Потенційний прорив дамби Київської ГЕС може мати такі екологічні

наслідки:

Швидке затоплення густозаселених територій, що призведе до тисяч

жертв. Зокрема, у зоні ризику знаходиться велика частина Києва: житлові

райони Оболонь, Троєщина, Поділ, Русанівка, Корчувате, Харківський масив

(рис. 58). Потенційній загрозі також піддаються інші населені пункти, що

знаходяться нижче за течією.

Руйнування комунікацій та інженерних споруд, що призведе до

знеструмлення та погіршення умов транспортної доступності для жителів

значної території України.

Зростання потужності водотоку внаслідок активної забудови заплави

Дніпра шляхом намивання пісків: значний об’єм води пройде у звуженій

річковій долині, що збільшить його кінетичну енергію.

У результаті прориву Київської дамби ймовірно відбудеться

ланцюгова реакція вивведення із ладу всього каскаду Дніпровських водосховищ.

58

Забруднення радіонуклідами значних територій України та Європи.

На дні Київського водосховища за оцінками експертів захоронено близько 90

млн. т. радіоактивного мулу, який накопичився у 1986 році внаслідок аварії на

ЧАЕС. За даними радіаційного моніторингу всього у Дніпровський каскад

водосховищ з аерозольним випаданням і річковим припливом надійшло не

менше 6000 Кі цезію-137 і 5000 Кі стронцію-90. Екосистеми затримали біля 99%

цезію-138 і 70% стронцію-90. Основна частина (до 70%) затриманих

радіонуклідів депонована у донних відкладах Київського водосховища.

У результаті прориву дамби забруднена радіоактивними відходами

вода створить екологічне лихо усієї долини Дніпра, в той же час забруднені мули

можуть видуватися і переноситися вітрами на значні території (Бондар та ін.,

2014).

Забруднення промисловими відходами, сміттям, будівельними

матеріалами потоку води, у результаті розмивання та руйнування промислових

об’єктів на шляху руху водного потоку.

Ризик прориву дамби Киїської ГЕС в умовах раціонального управління та

комплексної системи моніторингу мінімальний, проте він все ж існує. З часом

питання цілісності Київської дамби буде більш актуальним, тому одним із завдань

Стратегії є обґрунтування важливості та актуальності описуваної проблеми.

Відповідно до Стратегії пропонуються такі заходи з мінімізації катастрофи:

Постійний контроль за станом безпеки греблі водосховища та ГЕС;

Реконструкція та обстеження тіла дамби;

Запровадження сучасних автоматизованих систем для виявлення тріщин;

Заборона приватного будівництва у безпосередній близькості до дамби;

Зниження навантаження на споруду;

Доцільно прийняти закон «Про безпеку гідротехнічних споруд в Україні»

із окремим розділом стосовно сейсмічної безпеки гребель.

59

5. СТРАТЕГІЧНІ ПРІОРИТЕТИ ТА ЗАВДАННЯ

5.1. Формування водної політики в Україні

Формування національних завдань у впровадженні водної політики має

базуватися на забов’язаннях, взятих Україною відповідно до Угоди про асоціацію

між Україною та Європейським Союзом, що стосуються якості води і управління

водними ресурсами, Водної Рамкової Директиви ЄС 2000/60/ (ВРД 2000/60 ЄС).

Обов’язково повинні бути враховані національні цільові показники до Протоколу

про воду та здоров’я і з урахуванням стратегічних цілей та завдань національної

екологічної політики, згідно Закону України «Про основні засади (стратегію)

державної екологічної політики України до 2020 року» і завдань

«Загальнодержавної цільової програми розвитку водного господарства та

екологічного оздоровлення басейну річки Дніпро на період до 2021 року».

Україна ще у 2001 році ратифікувала Водну Рамкову Директиву

Європейського союзу 2000/60, визначивши головну стратегічну ціль – адаптацію

українського природоохоронного законодавства із законодавством Європейського

союзу по впровадженню європейських моделей управління і охорони природних

ресурсів. Особливо актуальним сьогодні в Україні є питання управління водними

ресурсами.

ВРД 2000/60 ЄС визначає головні принципи управління водними ресурами

та шлях досягнення якісної води і безпечного стану річок і водойм. Одним із

головним принципів, викладених у Директиві, є інтегрована басейнова модель

управління водними ресурсами, яку необхідно імплементувати в Україну.

Управління кожним виділеним річковим басейном необхідно здійснювати на

основі Плану управління річковим басейном, який повинен містити аналіз стану

басейну та чіткі механізми (програму заходів) для досягнення у встановленні

термінів, цілей, визначених для цього басейну.

На державному рівні доцільно затвердити інтегроване управління водними

ресурсами (ІУВР) (табл. 13) з метою досягнення «хорошого» рівня всіх водних

об’єктів, які за параметрами практично не будуть відрізнятися від природного

стану. Доцільно адаптувати Водний кодекс України до ВРД 2000/60 ЄС, а саме

визначити яка організація буде відповідати за розробку і впровадження системи

ІУВР, визначити джерела фінансування імплементації ІУВР, визначити конкретні

параметри та індикатори, які будуть свідчити про «хороший» стан водних

об’єктів. Пропонується розробка водних планів, відповідно до Водного

законодавства, таким чином, що всі вони були спрямовані на досягнення єдиної

цілі – забезпечення високої якості водних об’єктів.

З точки зору державного управління, важливо відмітити роль уряду при

запровадженні ІУВР. Принципами ІУВР передбачається, що централізоване

управління водними сектором має бути замінене структурою, в рамках якої

директивний, централізований підхід до розвитку водних секторів, буде

замінений системою, в якій буде застосований підхід “участі та збалансованого

розвитку, заснованого на забезпеченні попиту”.

Прерогативою держави, на думку іноземних фахівців з ІУВР, має

залишатись прийняття політичних рішень, планування, секторальний розподіл

60

води, моніторинг, спонукання до дотримання правил та розв’язання конфліктів,

створення ефективного державного механізму управління і підтримання його

функціонування. Функції прямого постачання водних послуг (господарські

функції) мають перейти до неурядових організацій (Вострікова, 2015).

Табл. 13. Порівняльна характеристика комплексного управління водними ресурсами та

ІУВР (за GWP TEC BACKGROUND PAPERS)

Комплексне управління /

раціональне

користування (до ІУВР)

ІУВР

Що? Які дії

потрібні?

Треба заплатити і

збудувати інфраструктуру

іригації та водопостачання.

Цілісний підхід до управління водою,

землею та екосистемами на

басейновому рівні, комбінуючи

управління постачанням та попитом.

Де? Де дії мають

відбуватися?

Там, де інфраструктура

збудована.

Басейновий план задає рамки для всіх

інфраструктурних, управлінських та

політичних ініціатив.

Хто? Хто має

впроваджувати?

Муніципальні чи урядові

територіальні організації.

Басейнові організації відіграють

основну координаційну і планову

роль.

Чому? На яку ціль

спрямовані дії?

Покращити умови та

добробут життя, надаючи

більше природної води

всім користувачам.

Просувати цілісну комбінацію

управління постачанням та попитом з

метою підвищення продуктивності,

сталості та рівності.

Як? Як планувати? Інженери та гідрологи

планують і будують

інфраструктуру.

Басейнові інституції створюють умови

для залучення учасників до

рівноправного інклюзивного процесу

планування і впровадження.

Звідки

кошти?

Як покрити

кошти

управління?

Уряд покриває капітальні

видатки і частково

покриває витрати на

експлуатацію та технічне

обслуговування за рахунок

плати за воду.

Плата покриває не тільки

експлуатацію та технічне

обслуговування, але й відсотки на

амортизацію, а також інтерналізацію

всіх екстерналій, включаючи

екосистемні послуги.

Головною стратегічною ціллю національної водної політики повинно стати

досягнення прийнятних рівнів водної безпеки та водних ризиків, забезпечення

наявності і збалансованого управління водними ресурсами та санітарією для всіх.

5.2. Поліпшення стану водних об’єктів: аерація як засіб оздоровлення водойм

Важливою складовою Водної стратегії є поліпшення стану водних об’єктів:

Дніпра, малих річок, водойм і джерел. Цей комплекс заходів передбачає

мінімізацію відхилень стану водних об’єктів від того, яким він був у природних

умовах. Повинні враховуватися морфометричні характеристики, якість води,

наявність живих організмів, які мешкали і продовжують мешкати у воді та на

берегах. Для всіх без винятку водних об’єктів найважливішим завданням є

поліпшення якості води шляхом зменшення забруднення і засмічення.

Надмірно зарослі водойми – насамперед у місцях масового відпочинку

людей – за належного наукового обґрунтування повинні розчищатися. Дуже часто

61

це єдиний спосіб збереження водних об’єктів та надання їм естетичного вигляду

(рис. 59).

Рис. 59. Розчищення за допомогою машини-амфібії «TRUXOR»

ставка в парку «Відрадний».

Для поліпшення якості води потрібно застосовувати й інноваційні заходи,

до яких належить аерація водойм через посилення водообміну. Насичення

повітрям води є дуже важливим моментом в житті будь-якого водоймища і його

мешканців. Аерація водойми сприятливо впливає на життєдіяльність мешканців

водойми, встановлює екологічний баланс і є найкращою інвестицією в розвиток

водойми. Аерацію необхідно проводити круглий рік, наприклад, влітку при

проведенні аерації насичуються киснем глибинні шари води. Це сприяє процесам

азотного циклу, що в свою чергу добре впливає на мешканців водойми. Разом з

насиченням води киснем відбувається перемішування води з різних глибин

водойми. Нижні холодні шари перемішуються з теплими верхніми, в результаті

чого відбувається стабілізація температури води, яка стає рівномірною на різних

глибинах. Проведення аераційних робіт восени дозволить водоймищу

самоочищатися і, таким чином, перезимувати. Аераційні роботи взимку

дозволяють позбутися від шкідливих газів, які скупчуються під льодом і

негативно впливають на кисневий режим водойми. Результати вітчизняних та

закордонних наукових досліджень свідчать про позитивний ефект застосування

аераторів для покращення екологічного стану забруднених водойм.

Для покращення екологічного стану водойм у міста Києві КП «Плесо» у 2016

році розпочало проект штучної аерації на оз. Тельбін. Цей вибір пояснюється відносно

невеликими розмірами озера: площа водного дзеркала – 124 тис. м2, довжина – 800 м,

максимальна ширина складає 160 м, мінімальна – 100 м, а також глибиною близько 12

м. В оз. Тельбін, як і в більшості водойм міста, спостерігається дефіцит розчиненого

кисню у придонному шарі води протягом року. Влітку можливо, навіть формування

62

анаеробних зон з появою сірководню біля дна, що погіршує екологічний стан водного

об’єкту. Водночас, тривалий дефіцит розчиненого кисню інтенсифікує надходження,

перш за все, сполук неорганічного азоту та фосфору з донних відкладів до водної

товщі. Це призводить до вторинного забруднення водного середовища. В свою чергу,

надмірний вміст зазначених сполук викликає «цвітіння» води, що унеможливлює

використання водного об’єкту для рекреації.

Аераційні установки почали свою роботу навесні 2017 року, враховуючи

рекомендації науковців Інституту гідробіології НАН України, було обрано відповідний

режим роботи аераторів. Протягом літа та осені 2017 року було перевірено відповідь

екосистеми озера на вплив аераційних установок, беручи до уваги гідрохімічні

(концентрація розчиненого кисню, значення рН, вміст неорганічних форм азоту і

фосфору) і гідробіологічні (чисельність та біомаса фітопланктону, домінуючий комплекс

видів, вміст Chl-a) показники.

Рис. 60. Зміна вмісту розчиненого кисню за вертикаллю

на оз. Тельбін у липні 2009 р. (а) та у липні 2017 р. (б); *пунктирною лінією позначено глибину, на якій спостерігався температурний стрибок

Результати наукових досліджень свідчать, що після введення в експлуатацію

аераційних установок глибина температурного стрибка знизилась з 3 м, яка

спостерігалась в 2009 р., до 5,5 м у 2017 р. Отже, за рахунок температурного стрибка

водна товща озера поділялась на дві частини, які відрізняються між собою не лише за

температурою, а також за вмістом розчиненого кисню та його насиченням, значенням

рН, концентрацією амонійного азоту і неорганічного фосфору, чисельністю та

біомасою фітопланктону, вмістом Chl-a. Вміст розчиненого кисню у воді оз. Тельбін

протягом досліджуваного періоду знаходився в межах 1,09–12,4 мг/дм3. Встановлено,

що його концентрація знижувалась за вертикаллю, а у водній товщі нижче

температурного стрибка була менша в 2,0–4,9 рази порівняно з його значеннями

безпосередньо над ним. У 2009 р. зниження вмісту розчиненого кисню спостерігалось

навіть у водній товщі над температурним стрибком, а саме на глибині 2 м (рис. 60).

Отже, аераційні установки збільшили шар води, який добре насичений розчиненим

киснем з 2 м до 4,5–5,0 м, що в свою чергу призвело до зростання очисної здатності

досліджуваної водойми. Про позитивний вплив аераційних установок свідчать

0,0

0,5

1,0

1,5

2,0

2,5

3,0

3,5

4,0

4,5

5,0

5,5

6,0

6,5

7,0

7,5

8,0

8,5

0,00 2,00 4,00 6,00 8,00 10,00

О2, мг/дм3

Гл

иб

ин

а,

м

0,0

0,5

1,0

1,5

2,0

2,5

3,0

3,5

4,0

4,5

5,0

5,5

6,0

6,5

7,0

7,5

8,0

8,5

0,00 2,00 4,00 6,00 8,00

О2, мг/дм3

Гл

иб

ин

а,

м

ба

63

результати розрахунків насичення води розчиненим киснем над температурним

стрибком на станціях відбору біля працюючого та біля виключеного протягом 1 доби

роботи аераторів. Встановлено, що насичення води киснем біля працюючого, за

вказаним режимом роботи, аератора було на 11,6–15,7% вище, ніж біля тимчасово

виключеного.

Робота аераційних установок також призвела до вирівнювання вмісту

неорганічних форм азоту і фосфору у водній товщі над температурним стрибком, тоді як

під ним спостерігається широкий інтервал значень вмісту амонійного азоту та

неорганічного фосфору. Цей широкий інтервал величин свідчить про їхнє надходження

до водної товщі придонного шару з донних відкладів. Спостерігалось також зменшення і

вирівнювання значень рН (межі коливання цього показника становили 7,34–8,89, в той

час як в поверхневому шарі у 2009 році – 9,00–9,56). Окрім цього, збільшилась

прозорість води, а також вдалось уникнути явища «цвітіння» води, яке у цю ж пору

спостерігали на інших озерах міста Києва. Підсумовуючи, варто зазначити, що аерація

досить прогресивний метод покращення якості води та вартий вкладених у нього коштів.

Це не панацея від усіх проблем водного об’єкту, а ефективний засіб його оздоровлення.

Не викликає сумніву, що цей метод слід впроваджувати на інших водних об’єктах міста

Києва, але проектувати аераційні роботи необхідно за умов ретельного вивчення

природних особливостей водойми.

5.3. Створення нових місць публічного простору.

Водні об’єкти Києва є невід’ємною частиною урбаністичних ландшафтів,

які безпосередньо чи опосередковано відіграють певну роль у житті більшості

киян. В умовах ускладнення системи публічного простору на фоні процесів

урбанізації стає актуальним питання залучення водних об’єктів у різні сфери

громадського простору. Це дозволить з одного боку задовольнити потреби

населення у відпочинку, туризмі, приємному ландшафтному дизайні, а з іншого –

мінімізувати негативний вплив на водні екосистеми з боку будівельного і

промислового секторів.

Київські водойми володіють величезним потенціал до організації

громадського простору на їхніх берегах. Зокрема, на узбережжі Дніпра

функціонує близько десятка пляжів, а також зон відпочинку, на о. Гідропарк

спортивний майданчик під відкритим небом і т. д. Місця публічного простору

створені на багатьох водоймах: у Пуща-Водиці, на оз. Райдужне, Сонячне,

Редькіно, Вербне та ін. Останнім часом простежується тенденція до збільшення

кількості об’єктів громадського відпочинку, наприклад, нещодавно поблизу

Дніпра в «Зоні здоров’я на Микільсько-Слобідський» створили скейт-парк,

навколо оз. Тельбін у 2016 р. відкрили 2-км бігову доріжку.

Одним із завдань Стратегії є розширення кількості об’єктів публічного

простору на берегах водойм та річок такими шляхами:

1) Створення додаткової кількості пляжів та зон громадського відпочинку без

купання на берегах Дніпра, озер і малих річок.

2) Влаштування пішохідних і бігових доріжок на берегах водойм, вуличних

тренажерів, пунктів прокату спортивного інвентарю, планування

велодоріжок, дитячих ігрових майданчиків.

64

3) Модернізація київської Набережної в рамках проекту «Загальна концепція

реновації долини р. Дніпро, в тому числі островів та Дніпровських схилів».

Рис. 61. Фонтани на Русанівському каналі.

Рис. 62. Доріжка навколо оз. Тельбін.

Рис. 63. Парк «Феофанія».

Рис. 64. Оболонська набережна.

4) Створення і модернізація парків та скверів на берегах водойм (оз. Жандарка,

Редькіно, Опечень-2 (Кирилівське), Вулик, Райдуга). Створення навколо

більшості ставків та невеликих озер зелених насаджень, що поліпшить

мікрокліматичні умови території, збільшить привабливість ландшафту, і

сприятиме повноцінному функціонуванню природних екосистем.

5) Модернізація та створення нових фонтанів у межах рекреаційних зон міста,

що залучить додаткових туристів, збільшить привабливість міського

ландшафту, дасть можливість охолодитися відпочиваючим у літню спеку.

Зокрема, вже у 2017 році відбулася модернізація фонтанів на Майдані

Незалежності і на Поштовій площі. Метою стратегії є організація фонтанів

на території найбільш відвідуваних парків Києва.

65

6) Створення місць публічного простору на водоймах розташованих у лісовій

зоні (Голосіївські ставки, водойми у Пуща-Водиці, оз. Синє) у вигляді

кемпінгів, місць для риболовлі, місць для пікніків з альтанками та

спеціальною інфраструктурою.

7) Оптимізація транспортного сполучення між наявними причалами та

островами Києва, зокрема налагодження перевезення громадян водним

транспортом через Венеціанську протоку на пляж «Довбичка» і через

Русанівську протоку на о. Гідропарк. Окрім цього, доцільно створити нові

пункти прокату човнів і катамаранів. Покращення умов транспортної

доступності до місць публічного простору.

8) Створення нових зон відпочинку шляхом реалізації проектів ревіталізації

водойм, зокрема здійснення проекту відновлення річки Либідь.

Досвід зарубіжних країн.

Копенгаген (Данія). Крістіанхолм (місцева назва Паперовий острів)

розташований у центрі набережної Копенгагена. Останніми роками острів став

місцем міського розвитку, перетворившись із старих промислових складів

паперової фабрики в об’єкт публічного простору і частого влаштування

культурних заходів. Промислову територію було перетворено у низку нових залів

із неформальними громадськими функціями, наприклад, залу для проведення

заходів, галерею та басейн. Над залами планується розмістити приватне житло.

Увесь острів об’єднує набережна, а для відпочинку жителів комплексу

передбачено відокремлені зелені двори.

Паргас (Фінляндія). Застаріла гавань перетворилася у місце публічного

простору за рахунок підсилення її урбаністичними елементами – готелями,

пляжем, саунами та офісами. Ця територія збагачує центр міста рекреаційними

зонами. Особливу увагу надають створенню на берегах зон активного відпочинку

та спорту – тенісним кортам, спортивним та ігровим майданчикам.

Ванкувер (Канада). Активна громадська позиція місцевих жителів дала

змогу реконструювати промислове ядро Ванкуверу на берегах затоки Фолс-Крік у

місце поблічного простору. На берегах було сформовано паркові зоні із газоном,

зручну набережну, що стала найбільш популярним місцем відпочинку серед

місцевого населення. Розкішні парки далі від водойми змінюються

комфортабельними сучасними будівлями іх офісними, адміністративними і

житловими (соціальними) будівлями. Завдяки такій стратегії вдалося залучити

інвестиції для відродження запущених територій, а городяни отримали публічний

простір, велику кількість зелені і шикарні краєвиди із вікон.

Ліон (Франція). До 2003 року на берегах річки Рона функціонувала

важлива автомобільна дорога та парковки для автомобілів. У 2003 р. влада міста

запустила проект упорядкування річки та створення місць публічного простору на

її берегах. Так 5 км парковок перетворилися у прокатні велостанції, місця для

риболовлі, парк, місця відпочинку громадян та оглядову терасу. Рух автомобілів

було повністю заборонено, а велодоріжка включена до складу Європейської

велодороги, що тягнеться від Женевського озера аж до Середземного узбережжя.

66

6. ПЕРШІ ПРАКТИЧНІ КРОКИ ВПРОВАДЖЕННЯ ВОДНОЇ ПОЛІТИКИ

6.1. Інвентаризація та паспортизація – передумова збереження водних

об’єктів і поліпшення їх стану

Точну кулькість водних об’єктів не території Києва достеменно не відомо:

відповідно до розпорядження №111 КМДА «Про передачу на баланс та

закріплення за КП «Плесо» водних об’єктів і оформлення земель водного фонду

м. Києва» від 04. 02. 2009 р. нараховується 417 водних об’єктів, в інших джерелах

називаються цифри від 419 до 430 водойм. Для багатьох водних об’єктів не

наведено навіть назву, відомості про їх розташування, що у свою чергу ставить

під сумнів їх фактичне існування.

Усе це актуалізує питання виконання повної інвентаризації водних об’єктів

м. Києва і створення єдиного водного кадастру. Першим кроком створення

кадастру повинна стати типологізація водних об’єктів за походженням: річки і

струмки, озера, штучні водойми (ставки, затоплені кар’єри, технологічні

водойми).

Пропонується виконувати інвентаризацію водних об’єктів за допомогою

дешифрування космічних знімків високої роздільної здатності, а також з

використанням крупномасштабних карт. Це дасть змогу виявити навіть

найдрібніші водні об’єкти. Водночас необхідно провести комплексний аналіз

колекторних систем, адже в них під землю заховано велику кількість струмків.

Важливим кроком інвентаризації є встановлення назви водойми. У разі

включення у кадастр безіменного об’єкта, необхідно присвоїти йому назву

відповідно до розташування, історичних подій чи природних особливостей.

Доцільно обговорити це питання із населенням, адже напевне у народі побутує

місцева назва водойми. Якщо цього немає, можна створювати міні-проекти на

найкраще найменування для об’єкту.

Кадастр повинен включати загальні відомості про розташування водного

об’єкта у межах певного адміністративного району, географічні координати, деякі

морфометричні параметри (для річок довжина (табл. 14), для водойм – площа

(табл. 15). Розташування водного об’єкта в умовах інвентаризації доцільно

прив’язувати до ділянок іх конкретним кадастровим номером, а також визначати

екологічний статус водойми (якщо він існує). Кінцевим етапом інвентаризації є

створення інтерактивної карти водних об’єктів із розробленою базою даних, що

буде включати головні параметри кадастру водних об’єктів.

Табл. 14. Складові кадастру водних об’єктів: річок і струмків

Назва Вид Розташування Координати

Гирла

Довжина,

км Типологізація

Либідь Річка Солом’янський,

Голосіївський

50°22'55" пн. ш.

30°34'40" сх. д. 16,8

Істотно

змінений

Табл. 15. Складові кадастру водних об’єктів: водойм

Назва Вид Розташування Координати Площа ,

км2 Типологізація

Алмазне Озеро Деснянський 50°30'26" пн. ш.

30°39'00" сх. д. 1,65

Істотно

змінений

67

Паралельно з інвентаризацією доцільно проводити паспортизацію водних

об’єктів, що буде спрямована на їх використання, збереження та охорону, а також

для проведення оцінки запасів поверхневих вод у межах певної території.

Паспортизація дасть змогу громаді та міській владі отримати повну інформацію

про стан водойм, можливість їхнього використання, дозволити планувати роботи

по впорядкуванню водойм, залучати гранти міжнародних природоохоронних

організацій, інвесторів, які займаються очищенням водних об’єктів,

облаштуванням рекреаційних зон тощо. Водойми, що не мають паспорта у першу

чергу підпадають під загрозу сильного антропогенного навантаження, і в

кінцевому результаті знищення цінних гідроекосистем.

Структура екологічного паспорту для водойм, що здаються в оренду,

затверджена наказом від 18.03.2013 № 99 «Про затвердження Порядку

розроблення паспорту водного об’єкта» Міністерством екології та природних

ресурсів України. Структура екологічного паспорту річок та озер природного

походження розроблена не до кінця. В екологічних паспортах озер доцільно

вказувати їх розташування, розміри, глибину, параметри берега, характер ґрунту,

колір води, гідрологічний режим, еколого-санітарний стан, рослинний і

тваринний світ, відомості про господарські споруди, джерела забруднення озера.

В екологічному паспорті річки доцільно додавати відомості про

морфометричні параметри річкового басейну (площа, симетрія, падіння та похил

річки), відомості про рельєф, ґрунти і характер використання басейну річки,

відомості про тваринний і рослинний світ, особливості берегової лінії та руслових

процесів, головні джерела забруднення.

Кожна водойма та річковий басейн повинні містити картосхему у різних

масштабах (залежно від розмірів водного об’єкта) – від 1:200 до 1:10 000. Всього

розробляється чотири примірники екологічного паспорту водойми.

6.2. Удосконалення моніторингу водних об’єктів

На відміну від системи моніторингу стану атмосферного повітря, система

спостереження за водними об’єктами Києва розроблена слабко. Систематичні

спостереження за якістю води комплексно виконуються лише на Дніпрі.

Основними суб’єктамим моніторингу є:

1) Гідрометцентр ‒ створ на основному руслі Дніпра біля о. Венеціанський.

Повторюваність аналізів – один раз на місяць. У теплу пору року

здійснюється гідробіологічний моніторинг у південній околиці Києва

біля скиду ТЕЦ-5.

2) Держводагенство – гідрохімічний моніторинг біля о. Венеціанський, на

водозаборі ТЕЦ-5, а також біля скиду Бортницької станції аерації.

Сьогодні вже організувано систему моніторингу стану водних об’єктів на

базі лабораторії КП «Плесо». Окремі наукові вимірювання показників еколого-

санітарного стану водойм проводилися для більшості водойм Києва, однак вони

не є систематичними й унеможливлюють прослідкування змін окремих

параметрів гідроекосистем у динаміці, а також виявляти джерела забруднення

поверхневих вод.

68

Система моніторингу якісного стану водойм Києва повинна охоплювати

більшу кількість водних об’єктів (найбільших чи тих, що знаходяться в зоні

високого антропогенного навантаження), наприклад, річки Либідь, Сирець,

Нивка, Дарниця та ін. Важливо також, щоб результати моніторингу

консолідовались в єдину електронну базу даних і були доступними для

пересічних громадян. Для цього доцільно створити окремий сайт, або ж веб-

сторінку на сайті КМДА.

В умовах імплементації Водної Рамкової директиви 2000/60/ ЄС

оптимальною є організація системи моніторингу якісного стану водних об’єктів

відповідно до цього документу. Припускається, що до системи моніторингу

можуть включатися річки із площею водозбору більше 10 км2 та озера площею

більше 0,5 км2. Менші об'єкти також можна охоплюватися системою моніторингу,

якщо вони мають значне господарське значення (наприклад, зона відпочинку) або

вони перебувають під значним антропогенним тиском.

Серед показників, які визначає моніторинг, мають бути параметри

біологічного та загального фізико-хімічного стану води (табл. 16). Для обрання

досліджуваних показників потрібно використати системний підхід, заснований на

інформації про водокористувачів (місцезнаходження та кількісні параметри), про

характер надходження забруднювальних речовин (дифузний чи точковий) і на

інформації стосовно наявного екологічного впливу.

Табл. 16. Основні параметри моніторингу поверхневих вод

Річки Озера

Біологічні параметри:

– Фітопланктон;

– Макрофіти та фітобентос;

– Фауна донних безхребетних;

– Риби.

Фізико-хімічні параметри:

– Температура;

– рН;

– Забезпечення киснем;

– Мінералізація;

– Біогенні елементи;

– Пріоритетні забруднювальні речовини, що

надходять у водний об'єкт;

– Забруднювальні речовини, що надходять у

водний об'єкт у значній кількості.

Біологічні параметри:

– Фітопланктон;

– Макрофіти та фітобентос;

– Фауна донних безхребетних;

– Риби.

Фізико-хімічні параметри:

– Прозорість;

– Температура;

– рН;

– Забезпечення киснем;

– Мінералізація;

– Біогенні елементи;

– Пріоритетні забруднювальні речовини,

що надходять у водний об'єкт;

– Забруднювальні речовини, що надходять

у водний об'єкт у значній кількості.

Для водойм Києва, котрі зазнають сильного антропогенного впливу,

необхідно проводити також робочий моніторинг, що спрямований на

підтвердження чи встановлення стану водного об’єкта. Цей тип моніторингу має

на меті вивчити репрезентативні показники конкретної водойми. Наприклад, якщо

встановлено наявність значного впливу органічних забруднювальних речовин, то

найбільш чутливим до нього є бентосні організми, що й будуть слугувати

індикатором цього забруднення.

69

Коли водний об'єкт має тільки одне джерело впливу, відбір проб слід

проводити в найбільш чутливому до забруднення місці. Якщо наявні декілька

джерел забруднення, то проби бажано відбирати так, щоб розрізняти вплив

кожного із джерел.

Відповідно до ВРД 2000/60/ЄС проби із води повинні відбиратися один раз

на три місяці. За умови відсутності ризику погіршення еколого-санітарного стану

водойми допускається відбирати проби рідше. Щільність розміщення точок по

території та частота їх відбору визначають рівень достовірності та точності

отриманих результатів. Прийнятна частота відбору має врівноважуватись з

вартістю досліджень. Якщо екологічний стан конкретного об'єкта стійко

покращується уже під час проведення програми заходів, то частоту відбору проб

можна змінювати або робочий моніторинг взагалі можна не проводити.

24.05.2015 28.08.2015 20.09.2015 Рис. 65. Відносний вміст завислих речовин на р. Дніпро на основі даних мультиспектральний

знімків Landsat (жовтий – max, синій – min) (Шевчук, 2015).

Контроль якості поверхневих вод Києва можливо також здійснювати

шляхом використання автоматизованих систем, що здатні відображати у

реальному часі інформацію про екологічний стан водойм. Автоматизовані

системи контролю якості поверхневих вод (АСКПВ) в автоматизованому режимі

надають інформацію про фізико-хімічні показники за 17-ма параметрами, зокрема

рН, вміст розчиненого кисню, температуру, рівень води, концентрацію завислих

речовин, ХСК, БСК, концентрацію міді, йоду та ін. Ці дані автоматично

передаються в центри обробки інформації від 1 до 48 разів на добу. Встановлення

АСКПВ доцільно на невеликих річках або озерах, де існує потенційна загроза

скидів забруднюючих речовин, а також на водоймах, що зазнають високого

антропогенного навантаження.

Останнім часом для оцінки якісного стану поверхневих вод використовують

методи дистанційного зондування Землі (ДЗЗ), шляхом обробки

мультиспектральних космічних знімків із використанням прикладних

70

комп’ютерних програм. Найфективніше використовувати методи ДЗЗ для оцінки

температури води, процесів «цвітіння» води, ступеня заростання водойм,

льодових явищ, якості води, вміст завислих речовин (рис. 65), прозорість,

кольоровість, і навіть концентрації деяких біогенних речовин (наприклад,

фосфатів). Для дешифрування доцільно використовувати знімки супутників

Landsat 8 і Sentinel 2, які мають ряд переваг, таких як актуальність інформації (4-6

діб), висока роздільна здатність знімків (до 10 м), зручність виконання

досліджень, автоматизація розрахунків, можливість охоплення більшості водойм

Києва одразу (в єдиному часовому зрізі), виключення людського фактору

(похибок).

6.3. Удосконалення законодавства

Відповідно до завдань євроінтеграції Україна гармонізує своє законодавство

з Водною рамковою директивою ЄС. У жовтні 2016 року прийнято Закон України

«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впровадження

інтегрованих підходів в управлінні водними ресурсами за басейновим

принципом». Цей закон вводить низку положень щодо принципів інтегрованого

басейнового управління і впроваджує нові одиниці управління водними

ресурсами – райони річкових басейнів з суббасейнами та масивами поверхневих

та підземних вод, запровадить екологічні цілі (досягнення доброго екологічного

стану природних масивів поверхневих вод та доброго екологічного потенціалу

штучних та істотно змінених масивів поверхневих вод, а також доброго

кількісного та якісного стану масивів підземних вод), проголошує управління

водними ресурсами та інструменти управління – плани управління річковими

басейнами.

Разом з тим, принципи інтегрованого управління за басейновим принципом

повинні бути трансформовані і враховані в управлінні водними ресурсами міста

Києва. План управління водними ресурсами має бути спрямований на досягнення

спільної мети водної політики ‒ забезпечення доброго екологічного

стану/потенціалу поверхневих вод та доброго кількісного та якісного стану

підземних вод в басейні річки Дніпро.

На рівні міста слід визначити відповідальний орган влади, який має

розробляти водну політику (Стратегію, План дій з виконання Водної Стратегії

міста), контролювати її виконання, визначити суб’єкти, відповідальні за

впровадження Плану та програми відповідних заходів.

В цьому процесі найбільше значення має Водний кодекс України, як

головний нормативно-правовий документ, яким регламентуються використання

та охорона водних об’єктів. Крім того, для Києва велике значення має Земельний

кодекс України, що регламентує використання земель, зокрема під водними

об’єктами і поряд з ними.

Необхідно, враховуючи принципи інтегрованого управління, удосконалити

законодавство у сфері управління (охорони і використання) водними об’єктами та

прибережними захисними смугами. Зокрема, потребують уточнення та

виправлення визначення «прибережні захисні смуги» для масивів природних

71

поверхневих вод в столиці. А саме, у ст. 88, в якій сказано про прибережні захисні

смуги, які потрібно встановлювати від мінімального рівня у річках і водоймах.

Мінімальний рівень води в межах Києва становить близько 90,5 м, нормальний

підпірний – 91,5 м, максимальний зареєстрований – 95,39 м. Тож обмеження на

здійснення господарської діяльності фактично стосується лише тієї смуги, що

періодично затоплюється. Для того, аби прибережні захисні смуги дійсно

виконували водоохоронну роль, необхідно аби їх внутрішня межа визначалася не

мінімальним рівнем води, а принаймні нормальним підпірним (91,5 м).

У цій же ст. 88 зазначено, що «у межах існуючих населених пунктів

прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної

документації». Таке формулювання потребує уточнення, оскільки воно ігнорує

розміри і важливість водних об’єктів. Очевидно, що водні об’єкти

загальнодержавного значення, а також землі під ними і прилеглі прибережні

захисні смуги не можуть бути в розпорядженні органів місцевого самоврядування, а повинні бути у розпорядженні центрального органу виконавчої

влади, яким нині є Держводагентство України.

На рівні столиці має бути законодавчо закріплена заборона знищення

(каналізування або осушення) природних та важливих істотно змінених водних

об’єктів міста та накладено мораторій на забудову захисних смуг. Невідкладним

завданням у нормативно-правовій сфері є розробка чіткого алгоритму боротьби з

правопорушеннями у природоохоронній сфері, насамперед – в діяльності,

пов’язаної із використанням водних ресурсів.

На 2018 рік мають бути розроблені та практично втілені місцеві програми

оперативного та діагностичного екологічного моніторингу та гігієнічного

моніторингу водних ресурсів столиці.

В Указі Президента України № 381/2017 від 21.11.2017 р. «Про додаткові

заходи щодо розвитку лісового господарства, раціонального

природокористування та збереження об’єктів природно-заповідного фонду» є

доручення Кабінету Міністрів України удосконалити систему фінансування та

розвитку «водного господарства, зокрема, шляхом створення державного фонду

розвитку водного господарства» (п. 2, пп. «а»). Своєчасним і актуальнішім є

також доручення щодо створення «загальнодержавної інтегрованої інформаційно-

аналітичної системи про результати здійснення державного природоохоронного

контролю та моніторингу стану навколишнього природного середовища».

6.4.Світовий досвід в здійсненні проектів ревіталізації малих річок як

істотно змінених водних тіл.

6.4.1. Європейський досвід ревіталізації малих річок

Практичне втілення у XIX-XX століттях концепції управління міськими

річковими ресурсами, що передбачає перетворення річок в канали і виведення їх

в колектори з метою захисту територій від повеней, стало наслідком знищення

річок, особливо малих; кардинальну зміну умов існування річок на території міст.

У кінці XX-го століття люди усвідомили, що міські річки не слід розглядати

виключно з точки зору потенційної загрози повені. Річки формують приємні

72

естетичні властивості місцевості, в якій вони протікають; можуть

використовуватися для рекреації та туризму.

Формування екологічно безпечної річкової мережі у межах міста можливе

за умови дотримання таких умов:

Максимальне збереження річкових долин, яке здатне забезпечити

саморегуляцію природного комплексу, тобто відмова від випрямлення русел,

підсипання берегів, бетонування і терасування схилів, господарського освоєння

заплав.

Збереження безперервності річкової мережі і заборона відведення

ділянок русел річок в колектори, використання прибережних територій під

забудову різного функціонального призначення, розміщення безпосередньо в

руслах річок очисних споруд, що порушують обмін між частинами річкової

мережі, що призводить до фрагментації ландшафту, зміни гідрогеологічної

обстановки (підтоплення територій, підвищення рівня ґрунтових вод) і

прискорює руйнування природного комплексу.

Збереження видового різноманіття рослин і тварин, які, по-перше, є

індикаторами якості умов проживання, по-друге, активно впливають на

екосистему, а по-третє, володіють рекреаційною привабливістю.

Забезпечення зв’язку заплавних і прибережних територій з об’єктами

природного комплексу міста та створення на базі гідро мережі єдиної системи

збалансованого озеленення міських територій.

Сьогодні в Центральній Європі реалізується проект «REURIS», у Великій

Британії ‒ проект «River Restoration Center» (RRC).

Метою проекту REURIS є проведення заходів, націлених на ревіталізацію

міських прирічкових територій (відтворення природних територій та елементів

культурної спадщини) і на раціональне господарювання на відновлених

територіях. Передбачається, що реалізація розробленого проекту повинна

сприяти підвищенню конкурентоспроможності регіонів. Облаштування територій,

сприятливі зміни якості навколишнього середовища, зменшення негативних

антропогенних впливів призведуть до підвищення функціональності

урбанізованих просторів, забезпечать формування естетичної та інвестиційної

привабливості земель водного фонду.

Проект River Restoration Centre (RRC) орієнтований на поширення і

заохочення успішної практики управління станом басейнів річок на території всієї

Великої Британії. Метою проекту є створення координаційного центру для обміну

досвідом відновлення річок.

Проект ревіталізації річки Панк в м Берліні (Німеччина).

Річка Панк, притока річки Шпрее (Spree), протікає на сході Німеччини, її

довжина становить 27 км, з них 18 км ‒ на території Берліна, площа річкового

басейну ‒ 201 км2. До початку реалізації проекту стан басейну річки оцінювався

як критичний.

Проект ревіталізації, підготовлений із урахуванням міждисциплінарного

інтегрованого підходу включав три етапи: у 2008-2009 рр. ‒ концептуальне

73

планування; у 2010-2013 рр. ‒ архітектурне планування; у 2014-2017 рр. ‒

проведення робіт.

Базовою частиною проекту була робота з населенням, яке проживає в

долині річки, а також організація ефективної взаємодії з місцевою владою. У

зв'язку з тим, що не можна було залишити без уваги істотні відмінності між

характеристиками різних ділянок території, по якій проходило русло річки, й

ігнорувати особливості її поточного використання, визначалася неможливість

здійснення повного відновлення даного водного об'єкта до його вихідного

природного стану. Тобто було сплановано створення зон високої екологічного

якості, які будуть межувати із зонами з меншим екологічним потенціалом.

Рис. 66. Картосхема річки Панке (Німеччина).

Головна мета проекту ‒ відтворення природного русла річки з піщаними

берегами, маленькими острівцями для рослинності, з камінням і колодами для

урізноманітнення в течії річки і для запобігання повеней (рис. 66).

А Б

Рис. 67. Поточний стан ділянки річки в урбанізованій зоні (А) і стан ділянки річки, що

планується після ревіталізації (Б).

74

Заплановано виконання наступних робіт:

Заміна гребель на річці кам’яними брилами або розширення русла

річки;

Створення зони або острівців зелених насаджень, які мають сприяти

стабілізації русла річки, запобігати його ерозії. Це призведе до зниження

температури води влітку і підтримки необхідного вмісту у воді розчиненого

кисню;

Створення зон мілководдя, формування асоціацій водної рослинності.

А Б

Рис. 68. Існуючі дамби і греблі (А), заміна дамб і гребель кам’яними брилами (Б).

Проект ревіталізації річки Ізар у м Мюнхені (Німеччина).

Річка Ізар протікає територією Австрії і південно-східної частини

Німеччини. Її загальна протяжність становить 295 км, площа басейну ‒ близько

9000 км2. Створення на річці 28 гідроелектростанцій (з 20-х років ХХ століття)

привело до того, що велика частина річки стала являти собою канал шириною

близько 50 м.

У 1995 році почалося здійснення проекту «Isar Plan», мета якого полягала в

поверненні річки до стану, наближеного до природнього. Було заплановано

вирішення таких завдань:

Розробка і впровадження дійових механізмів захисту від повеней;

Відтворення природного ландшафту річки;

Поліпшення рекреаційних властивостей водного об’єкта.

Рис. 69. Схема створення природного захисту берега річки, де HHW

(Höchster Hochwasserstand).

75

Реалізація проекту включала в себе п’ять етапів і була завершена в 2010

році. Зокрема, проведені наступні заходи із ревіталізації річки Ізар:

1. На деяких ділянках зруйновані кам'яні берегові укріплення, русло річки

розширено і засипано гравієм по берегах.

2. Бетонні плити замінені кам'яними рампами, тим самим був знову

відкритий доступ до берегів річки (рис. 68).

Рис. 70. Схема русла річки Ізар.

А Б

Рис. 71. Каналізований стан р. Ізар у міській зоні (А),

результат ревіталізації р. Ізар (Б).

Проект ревіталізації річки Морава в м Оломоуц (Чехія).

Річка Морава є притокою річки Дунай. Її довжина становить 354 км, площа

басейну ‒ 26658 км2. Вона формує природний кордон між Чехією і Словаччиною,

а потім між Австрією і Словаччиною. Річка протікає через такі великі міста, як

Оломоуц і Братислава.

А Б

Рис. 72. Річка Морава у міській зоні сьогодні (А), річка Морава після здійснення проекту

ревіталізації. (Б).

76

У 2011 році розпочалася реалізація проекту ревіталізації ділянки р. Морава

поблизу міста Оломоуц. Було визначено чотири основні цілі проекту: розробка

способів захисту від повеней, збільшення сегментації річки (розбиття

прибережної території на ділянки з різним функціональним призначенням),

відновлення зелених насаджень, відновлення алювіальних зон як зон відкритого

доступу до води.

В рамках реалізації проекту ревіталізації р. Морава заплановані такі заходи:

1) розгалуження русла річки і створення острівця в центрі;

2) створення насипу з використанням стовбурів дерев;

3) поділ схилу правого берега річки на два ступені, а також створення нових

місць доступу до річки для жителів міста;

4) зміцнення гребеня греблі на річці.

Проект ревіталізації Чорного Струмка (Чехія).

Чорний Струмок протікає в природному заповіднику «Чорна Лука» в Рудних

горах на півночі Чехії за 10 км від міста Тепліце. Його довжина становить

близько 5 км. У 80-х роках ХХ ст. басейн струмка пройшов процедуру

демеліорації, русло струмка було випрямлено. Дренажна система з пластикових

труб, яка залишалася недоторканою, поступово руйнувалася. У 2001-2003 роках

була проведена ревіталізація приток струмка в заповіднику «Чорна Лука». Було

створено понад 25 ставків, проведена посадка зелених насаджень.

У 2009 році стартував проект по ревіталізації Чорного струмка. Роботи були

розділені на два етапи: технічний (відновлення струмка) і біологічний (посадка

зелених насаджень). На першому етапі збудований мілководний канал, який

гармонійно вписувався у геоморфологічну структуру території. Канал штучно

зробили мандрованим, на ньому створили декілька ставків і відвідних канавок,

саме за допомогою яких досягається руслова стабілізація каналу.

Берегоукріплення не проводилося. У деяких місцях новий канал перетинає старе

русло струмка, яке нині існує у вигляді мережі декількох великих ставків. У

кількох місцях на старому руслі були влаштовані греблі (земляні, а також з

дерев'яних колод), які утворили каскад ставків.

А Б

Рис. 73. Нове русло Чорного струмка (А), каскад ставків та старому руслі Чорного струмка. (Б).

77

Ревіталізація річки Скерне в графстві Дархем (Великобританія).

Річка Скерне, притока річки Тіс, протікає в графстві Дархем (Англія).

Довжина річки становить 40 км. У містах Хауфтон-ла-Скерне і Дарлінгтон річка

протікає в міський парковій зоні, оточеній житловою забудовою і промисловими

об'єктами. За останні 200 років русло річки зазнало значних змін: було

випрямленим і поглибленим з метою захисту від повеней і поліпшення стоку з

прибережної території. Наявність житлової забудови з прокладеними

комунікаціями обмежувало можливості процесу відновлення річки.

Проект ревіталізації річки здійснювався з 1995 по 1998 рік. Основними

цілями проекту були:

1) відновлення річки на ділянці довжиною 2 км з метою поліпшення захисту

від повеней, збереження біорізноманіття, поліпшення гідрохімічних

характеристик води, ландшафту та ін.;

2) розробка і застосування інноваційних методів ревіталізації річок із

максимальним забезпеченням саморегуляції природного комплексу водного тіла

в умовах урбанізованого простору;

3) розробка системи комплексного моніторингу річки.

В ході здійснення проекту були проведені наступні роботи:

Меандрування русла річки;

Зміцнення і перепрофілювання берегів річки для досягнення стану

ландшафту, максимально наближеного до природного;

Поліпшення системи водовідведення поверхневого стоку;

Створення мілководної заболоченої зони у заплаві річки, що сприяє

розвитку біорізноманіття;

Створення вільних зон доступу до річки для місцевих жителів.

А Б

Рис. 74. Річка Скерне до реалізації проекту ревіталізації (А), після ревіталізації. (Б).

Ревіталізація струмка Ермітаж в м. Хавант (Великобританія).

Струмок Ермітаж (Hermitage Stream) протікає в житловій забудові міста

Хавант в графстві Гемпшир. У 70-ті роки XX ст. його берега були забетоновані з

метою захисту від повеней. Проект ревіталізації річки здійснювався з 1995 по

78

1999 роки. У проект активно залучалися місцеві жителі (в рамках реалізації

освітніх завдань проекту.

У числі основних завдань проекту було збереження існуючого рівня

захисту міста від повеней, приведення струмка і прилеглої території до вигляду,

максимально наближеного до природного, створення на берегах зеленої зони з

майданчиками для активного відпочинку.

В ході здійснення проекту були проведені наступні роботи:

Створена гідравлічна модель струмка для розробки системи захисту

від повеней і паводків;

Прибрані бетонні плити по берегах річки з одночасним

берегоукріпленням гравійними насипами;

Відновлені зелені насадження на берегах струмка.

А Б

Рис. 75. Струмок Ермітаж до ревіталізації (А), після ревіталізації (Б).

6.4.2 Досвід Сеула (Південна Корея) у відновленні річки Чхонгечхон.

Коли в 2001 році було оголошено про початок проекту ревіталізації річки

Чхонгечхон, мало хто вірив в його успішність, а радикальна концепція знесення

10-смугового бетонного шосе в центрі Сеула і перетворення звільнених 6-ти км в

водно-зелений коридор щонайменше викликала скепсис. Проте в липні 2003 року

були розпочаті роботи, і вже в жовтні 2005 року замість шосе з'явилися 28 га

відкритого простору води і зелені, з природною флорою і фауною.

Загальні відомості про річку

Чгонгечхон приток річки Хан, довжиною 13,7 км, площею водозбору 61

км2. Чхонгечхон тече з гір, що знаходяться на захід від Сеула, по шляху на схід

перетинає місто, де впадає в річку Хан. Коли в 1492 році Сеул став столицею,

Чхонгечхон цілком відповідала своїй назві, що перекладається як «потік чистої

води в зеленій долині». Але потім урбанізація та промисловий розвиток міста

перетворили її в стічну канаву. На довжині 6-ти км річки в неї зливали нечистоти

приблизно з 500 труб. Тому річка спочатку була поміщена в бетонний короб (1954

- 1955 рр.), потім ще накрита зверху бетоном (1958 - 1978 рр.), після чого над нею

79

було побудовано 10-ти смугове шосе, до якого трохи пізніше додали ще 4 смуги

на естакаді ( 1967 - 1976 рр.).

Рис. 76. Стан річки Чгонгечхон у минулому.

Втім, вже в 1980-х роках бізнес почав передислокувати свої виробничі і

комерційні площі на околиці Сеула, що призвело до розвантаження центральних

районів міста. Величезна дорожня система швидко ставала непотрібною та

старіла. Навколо доріг з'явилося безліч торгових наметів, стихійних ринків, які

сприяли розквіту антисанітарії безпосередньо в центрі столиці. Більш того, через

непродуману систему водовідведення в районі колишнього русла річки постійно

відбувалися підтоплення.

Ревіталізація

Основні роботи, що були включені в проект відновлення річки:

1) знесення бетонного покриття дороги і естакад: 5,4 км

2) формування нового водотоку і русла річки: 5,7 км

3) пристрій додаткового водопостачання через трубопровід довжиною 10,9 км:

120 000 м³ / день

4) будівництво мостів: 22

5) озеленення: 5,8 км.

Проект по відновленню річки був задуманий в 1990-их роках невеликою

групою вчених. У липні 2002 року він був підтриманий мером Сеула ‒ Лі Мен

Бак, який згодом обійняв посаду президента Республіки Корея (2008-2013 рр.).

Був створений так званий Офіс проекту, який відповідав за планування,

проектування та виконання робіт. Дослідницький центр, який входив в цей офіс,

розробив план ревіталізації Чхонгечхон, що включав також і розвиток прилеглих

до річки територій. Планом передбачалося, що економічні втрати прилеглих

підприємств, яких позбавляють під'їзних шляхів, повинні бути зведені до

мінімуму, крім того, на обох сторонах річки повинна залишитися 2-х смугова

автомагістраль.

Також 18 вересня 2002 року при Офісі проекту був створений Комітет

громадян, який регулярно скликав усіх бажаючих долучитися до проекту, завдяки

чому було проведено близько 4000 зустрічей з жителями міста. Мер Сеула

зустрічався з міщанами з приводу реалізації проекту Чхонгечхон щосуботи в 8:00.

80

А

Б Рис. 77. Автомобільна дорога до і після ревіталізації (А), інженерні споруди, що забезпечують

економію води (Б).

У будівельних роботах було задіяно шість фірм і чотири проектні компанії,

які об'єдналися в спільне конструкторське бюро. Непростим виявився перший

етап реалізації проекту, яким було передбачено знесення автомагістралі. Він перетворився в майже епохальну подію, оскільки райони уздовж річки були густо

заповнені торговими наметами, їх власники активно чинили опір змінам. Тим не

менш дорожнє покриття прибрали, звільнивши русло річки. Загальна вага

знесених конструкцій склала 907 000 т, в тому числі 79 000 т бетону, 82 000 т

асфальтобетону і 35 000 т сталі. Звільнене русло Чхонгечхон намагалися зробити схожим на історичне.

Однак виявилося, що це не завжди можливо. Гідрологічний аналіз басейну

Чгонгечхон показав, що ширина річки може бути збережена (20-85 м), але її

рівень буде знижено.

Води не вистачало, оскільки в міській місцевості її природна циркуляція

блокується через покриття поверхні. Рівень води може сильно підніматися при

рясних дощах за рахунок припливу зливової каналізації, але це ненадовго і в

такому випадку страждає якість води. Після тривалих дискусій і досліджень,

поряд з річкою були обладнані очисні споруди для стічних вод, а також

споруджено додаткові колектори вздовж русла, призначені для підтримки

системи в період сильних дощів.

У звичайний час рівень Чхонгечхон вирішили піднімати штучним чином.

Зараз річка щодня приймає близько 120 000 м³ води, обсяг якої забезпечує

підтримку середньої глибини ‒ 0,4 м при середній швидкості течії 0,25 м/с. Дане

водопостачання забезпечується частково за рахунок підземних вод, а частково ‒

річки Хан, яка знаходиться в 15 км. Вода з неї поставляється насосами по трубах.

Близько половини додаткової води використовується для створення на річці

81

водоспаду Gye Plaza, решта застосовується ще в чотирьох місцях нижче за течією

для фонтанів і інших водопадов.

При створенні ландшафту на берегах спочатку була розроблене

концептуальне рішення, відповідно до якого один берег призначався для

прогулянок людей, а другий повинен був залишатися диким. Однак від цієї ідеї

довелося відмовитися, оскільки люди самостійно проклали доріжки і з іншого

боку річки.

Рис. 78. Загальний вигляд річки Чгонгечхон після здійснення проекту ревіталізації.

Проект ревіталізації Чхонгечхон був розділений на три сектори по 2 км в

довжину, кожен із яких був унікальним. Перший сектор представляв «історію і

традиції», другий «культуру і сучасність», а третій «природу і майбутнє». Середня

вартість створення кожного сектора була оцінена близько 60 млн. фунтів

стерлінгів, але в подальшому вона виросла. Вартість будівництва оцінювалася в

180 млн. фунтів стерлінгів, але потім збільшилася до 193 млн.

Всього на роботи з відновлення річки було витрачено $ 305 млн. Але в

результаті і місто отримало переваги, бо в ньому був створений новий центр,

підвищився рівень комфортності. Будинки, прилеглі до річки, стали ресторанами і

кафе, прилеглі міські квартали отримали розвиток, нерухомість ‒ додаткову

вартість. Після відновлення річки за перші три місяці її відвідало близько 10 млн.

чоловік ‒ це чверть всіх жителів Південної Кореї. Зараз це найвідоміший в світі

проект ревіталізації річки, а команда, яка їм займалася, прийме участь у

відродженні річки Почайна в Києві.

82

7. КЛЮЧОВІ ЗАХОДИ РЕАЛІЗАЦІЇ СТРАТЕГІЇ

Програма екологічного оздоровлення водних об’єктів має бути розроблена в 2018 р. і повинна містити таку систему

заходів (табл. 17). Табл. 17. Ключові заходи реалізації Водної стратегії м. Києва

Цілі Станом на:

2018 2019 2020 2021 2022 2023 2024 2025

1 Затвердження Водної стратегії м. Києва 2018–2025 рр.

2

Доповнення сайту Київської міської адміністрації

розділом «Стан довкілля». Початок видання друкованої

продукції про водні об’єкти м. Києва

3 Організація місць масового відпочинку людей, де

можливе купання (пляжів) 13 14 15

4 Вилучення водяного горіха з Червоної книги України

5 Ідентифікація екологічного стану водних об’єктів 69 93 115 120 130

6

Інвентаризація водних об’єктів м. Києва та створення їх

кадастру. Надання найменування об’єктам, що не мають

назви

5 25 40 50 63 78

7

Оптимізація системи спостереження за станом водних

об’єктів фахівцями КП «Плесо», зокрема із залученням

волонтерського руху

65 120 155 165 185 200

8 Розробка проекту затвердження та винесення в натуру

прибережних захисних смуг водних об’єктів м. Києва

9 Отримання міжнародної відзнаки «Блакитний прапор»

для київських пляжів 7 8 8 9 9 10 11 13

10 Організація нових станцій прокату човнів і катамаранів 1 2 3 4 5

11 Паспортизація водних об’єктів м. Києва 15 30 45 60 75 90 105 130

12 Організація місць масового відпочинку людей без

купання (гідропарків) 18 19 20 20 21 22 23 24

13 Щорічне поліпшення стану водойм з використанням

сучасних методів очищення води 1 2 4 5 7 8 9 10

83

14 Модернізація наявних та створення нових очисних

споруд на водовипусках дощової каналізації 1 2 2 3 3 4 4 5

15 Виконання аналізів випробувальною хімічною

лабораторією КП «Плесо» 600 700 800 800 800 800 850 900

16

Написання і погодження техніко-економічного

обґрунтування реконструкції істотно-змінених водних

об’єктів м. Києва

1 2 2 3 3 4 4 5

17 Будівництво двох плавальних басейнів у прибережних

зонах 1 1 1 1 2 2

Реалізація ключових заходів Водної стратегії міста Києва 2018-2025 рр. здійснюватиметься за рахунок коштів міського

бюджету, власних коштів підприємства та меценатів.

84

СПИСОК СКОРОЧЕНЬ НПП – національний природний парк;

БСА – Бортницька станція аерації;

ПЗФ – природно-заповідний фонд;

ЛЗ – ландшафтний заказник;

ГДК – гранично допустимі концентрації;

СПАР – синтетичні поверхнево-активні речовини;

АСПАР – аніонні синтетичні поверхнево-активні речовини;

ПЗС – прибережна захисна смуга;

ГЕС – гідроелектростанція;

ВРД 2000/60 ЄС – Водна Рамкова Директива Європейського союзу 2000/60;

ЧАЕС – Чорнобильська атомна електростанція;

ІУВР – інтегроване управління водними ресурсами;

АСКПВ – автоматизовані системи контролю поверхневих вод;

ХСК – хімічне споживання кисню;

БСК – біологічне споживання кисню;

ДЗЗ – дистанційне зондування Землі;

ЗМІ – засоби масової інформації.

85

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Аналітична записка щодо розрахунку тарифів на послуги відведення

поверхневих стоків та запровадження плати за ці послуги для

землекористувачів у місті Києві / Інститут місцевого розвитку / Київ-2013. С.

7-8.

2. Аналітична записка щодо розрахунку тарифів на послуги відведення

поверхневих стоків та запровадження плати за ці послуги для

землекористувачів у місті Києві / Інститут місцевого розвитку / Київ-2013.

3. Вишневський В. І. Малі річки Києва / В.І. Вишневський. – К.: «Інтерпрес

ЛТД», 2013. – 81 с.

4. Водний кодекс України: закон України від 6 червня 1995 р. № 213/95 //

Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 24. – Ст. 189.

5. Водна рамкова директива ЄС 200/60/EC. Основні терміни та їх визначення. –

К., 2006. – 240 с.

6. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України

щодо впровадження інтегрованих підходів в управлінні водними ресурсами за

басейновим принципом»: закон України від 4 жовтня 2016 р. № 1641-19 //

Відомості Верховної Ради України. – 2016. – № 46. – Ст. 780.

7. Закон України «Про основні засади (стратегію) державної екологічної

політики України до 2020 року»: закон України від 21 грудня 2010 р. № 2818-

17 // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 26. – Ст. 218.

8. Закон України «Про затвердження загальнодержавної цільової програми

розвитку водного господарства та екологічного оздоровлення річки Дніпро

на період до 2021 року»: закон України від 24 травня 2012 р. № 4836-17 //

Відомості Верховної Ради України. – 2013. – № 17. – Ст. 146.

9. Закон України «Про природно-заповідний фонд України»: закон України від

16 червня 1992 р. № 2456-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. –

№ 34. – Ст. 503.

10. Наказ Міністерства екології та природних ресурсів України «Про

затвердження порядку розроблення паспорту водного об’єкта»: наказ

Міністерства екології та природних ресурсів від 18 березня 2012 р. № 99 //

Офіційний вісник України. – 2013. – № 42. С. 93.

11. Наказ Міністерства екології та природних ресурсів України «Про

затвердження Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків,

заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та

раціональне використання водних ресурсів»: наказ Міністерства екології та

природних ресурсів від 20 липня 2009 р. № 389 // Офіційний вісник України.

– 2009. – № 63. С. 128.

12. Наказ Міністерства екології та природних ресурсів України «Про

затвердження Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків,

заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та

раціональне використання водних ресурсів»: наказ Міністерства екології та

86

природних ресурсів від 20 липня 2009 р. № 389 // Офіційний вісник України.

– 2009. – № 63. С. 128.

13. Переосмислення водної безпеки для України за результатами Національного

політичного діалогу заінтересованих сторін / Т.І. Адаменко [та ін.]. // ГВП –

Україна та ВЕГО «МАМА-86». – Київ, 2016. – 20 c.

14. Постанова Кабінету Міністрів України «Порядок складання паспортів річок»:

постанова Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 р. № 347 //

Офіційний вісник України. – 1997. – № 16. С. 80.

15. Рішення Київської міської Ради «Київська Ландшафтна Декларація»: рішення

Київської міської ради від 9 жовтня 2014 р. № 289/289 // «Ліга Закон». – 2014.

– №289/289. – Ст. 5.

16. Рішення Київської міської Ради «Про створення регіонального ландшафтного

парку «Дніпровські острови»»: рішення Київської міської ради від 23 грудня

2004 р. № 878/2288 // «Ліга Закон». – 2004. – № 878/2288.

17. Рішення Київської міської Ради «Про використання земель водного фонду та

прибережних захисних смуг у м. Києві»: рішення Київської міської Ради від

22 вересня 2009 р. № 38/1093 // «Ліга Закон». – 2009. – 38/1093.

18. Рішення Київської міської ради «Про затвердження правил приймання

поверхневого стоку в київську міську дощову каналізацію»: від 24 січня 2008

р. № 67/4539 // «Ліга Закон». – 2008. – № 67/4539.

19. Указ Президента України «Про додаткові заходи щодо розвитку лісового

господарства, раціонального природокористування та збереження об'єктів

природно-заповідного фонду»: указ Президента України від 21 листопада

2017 р. №381/2017 // Офіційний вісник України. – 1997. – № 318.

20. Екологічний атлас Києва. – К.: Людопринт – Україна з іноземними

інвестиціями, 2017. - 60 с.

21. Рішення Київської міської ради «Про затвердження Міської цільової

програми розвитку туризму в місті Києві на 2016-2018 роки».

22. Водный сектор Германии: методы и опыт. – Берлин, Бонн, Виттен, 2001. –

159 с.

23. Redondi J. Использование дождевой воды в жилых помещениях / J. Redondi/

Сантехника. - №1.- 2001.

24. Мембранные биореакторы для очистки городских и промышленных сточных

вод. – 2015. – 8 с.

25. Niponica. - #15. – 2015. – 15 c.

26. Злобіна К.С. Особливості хімічного складу підземних вод Києва, що

використовуються для бюветного водопостачання / К.С. Злобіна, І.В, Кураєва,

Г.А. Кроїк // Вісник Дніпропетровського університету. Серія: Геологія.

Географія. – 2011. - №13 – с. 58-63.

27. Гончарук В. Якість артезіанської води в межах міста Києва / В. Гончарук //

Світогляд. – 2009. - №4. – 69-73.

28. Барабаш О.В. Оцінка рівня екологічної безпеки водних об’єктів міста Києва /

О.В. Барабаш // Вісник національного транспортного університету. Серія:

технічні науки. – К.: НТУ, 2014. – Вип. 30. – с. 31-38.

87

29. Кураєва І.В. Еколого-геохімічна оцінка природних вод Київської міської

агломерації / І.В. Кураєва, В.О. Стадник, А.І. Самчук, К.С. Злобіна, В.І.

Маничев, О.С. Єгоров // Мінералогічний журнал. – 2008. – Вип. 4 (30). – с. 70-

76.

30. Прокопчук М.С. Вміст біогенних речовин у водоймах міста Києва / М.С.

Прокопчук, Ю.В. Погорєлова // Гідрологія, гідрохімія і гідроекологія. – 2016.

- №3 (42). – с. 73-84.

31. Звіт: екологічні лабораторні вишукування з проведенням експертизи водних

об’єктів, ґрунту та стану атмосферного повітря на території Дарницького

району міста Києва. – Дніпро, 2017. - 90 с.

32. Жежеря В.А. Уміст та форми знаходження металів у озерах системи Опечень

(м. Київ) / В,А. Жежеря, П.М. Линник, І.Б. Зубенко // Наукові праці

УкрНДГМІ. – 2016. – Вип. 269. – с. 70-86.

33. Нездоймінов С.Г. Дослідження туристичного руху на водному транспорті в

Україні / С.Г. Нездоймінов, Н.М. Андрєєва // Маркетинг і менеджмент

інновацій. – 2017. - №1. – с. 205-212.

34. Кошляков О.Є. Аналіз динаміки рівня ґрунтових вод лівобережжя м. Києва із

застосуванням геоінформаційних технологій / О.Є. Кошляков, В.І. Мокієнко,

І.Є. Кошлякова, О.В. Диняк // Геологія. – 2006. - №38-39. - с. 63-65.

35. Диняк О.В. Моделювання рівнів ґрунтових вод у долинах малих річок м.

Києва із застосуванням геоінформаційних технологій. Автореф. канд. геол.

наук. / О.В, Диняк. – К.: 2009. – 22 с.

36. Жовинський Е.Я. Еколого-геохімічна оцінка ризику гідровидобутку

річкового піску р. Дніпро / Е.Я. Жовинський, В.Р. Клос, Н.О. Крюченко //

Пошукова та екологічна геохімія. – 2016. - №1 (17). – с. 14-19.

37. Телима С.В. Модельні дослідження процесів підтоплення ґрунтовими водами

міських територій в сучасних умовах / С.В. Телима, Н.Ю. Ревякіна //

Екологічна безпека та природокористування. – 2011. – Вип. 7 – с. 45-63.

38. Шадюк Д.С. Проблематика безпечної експлуатації Київської

гідроелектростанції / Д.С. Шадюк // Наукові розробки молоді на сучасному

етапі: тези доповідей XVI Всеукраїнської наукової конференції молодих

вчених та студентів. – К.: КНУТД, 2017. – т.2.: Метахронні системи і

комп’ютерні технології. Ресурсозбереження та охорона навколишнього

середовища. – с. 604-605.

39. Бондар О.І. Сучасні проблеми гідротехнічних споруд в Україні / О.І. Бондар,

Л.Є. Михайленко, В.М. Ващенко, Ю.С. Лапшин // Вісник НАН України. –

2014. - №2. – с. 40-47.

40. Михайленко Л.Е. К вопросу о состоянии плотины Киевской ГЭС / Л.Е.

Михайленко, Ю.С. Лапшин, В.Н. Ващенко // Екологічні науки. – 2013. - №2. –

с. 42-50.

41. Адаменко Т.І. Переосмислення водної безпеки для України / Т.І. Адаменко,

А.О. Демиденко, М.І. Ромащенко, Г.М. Цвєткова, А.М. Шевченко, М.В.

Яцюк. – К.: ФОП Клименко, 2016. – 20 с.

88

42. Вострікова Н.В. Зміст і сутність державного управління водними ресурсами /

Н.В. Вострікова // Теорія та практика державного управління. – 2015. – Вип. 1

(48). – с. 1-8.

43. Татаров А.В. Автоматизований контроль якості води / А.В. Татаров, І.С.

Травкіна // Наукові записки. – 2012. - Вип.2. – с. 262-264.

44. Осадча Н.М. Адаптація системи моніторингу поверхневих вод державної

гідрометеорологічної служби МНС України до положень Водної Рамкової

директиви ЄС / Н.М. Осадча, Н.С. Клебанова, В.І. Осадчий, Ю.Б. Набиванець

// наукові праці УкрНДГМІ. – 2008. – Вип. 257. – с. 147-161.

45. Вишневський В.І. Використання даних дистанційного зондування Землі для

з’ясування екологічного стану водних об’єктів Києва / В.І. Вишневський, С.А.

Шевчук, І.А. Шевченко // Сучасні проблеми архітектури і містобудування. –

2016. – Вип. 46. – с. 227-231.

46. Екологічний стан київських водойм / О.А. Афанасьєва, Т.С. Багацька, Л.Г.

Оляницька, І,В. Небогаткін, Л.А. Хрокало та ін. – Київ, Фітосоціоцентр 2010.

– 256 с.

47. Вишневський В.І. Малі річки Києва / В.І. Вишневський. – К.: Інтерпрес ЛТД,

2013. – 82 с.

48. Кусяк Д.С. Обґрунтування розробки паспорту водних об’єктів в Україні /Д.С.

Кусяк // Геогрфія та туризм. – 2016. – с. 260-267.

49. Гончарук В. Національна екологічна безпека та екологічна паспортизація

водних об’єктів / В. Гончарук, Г. Білявський, М. Ковальов, Г. Рубцов // Вісник

НАН України. – 2009. - №5. – с. 21-29.