-
ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИНАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИНАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ
ФІНАНСОВОГО ПРАВА
СЛОВНИК ФІНАНСОВО-ПРАВОВИХ
ТЕРМІНІВ
2-ге видання, перероблене і доповнене
Київ • АлертА • 2012
-
УДК ***ББК ******
Рецензенти:Чернадчук в. Д. – завідувач кафедри цивільно-правових
дисциплін та банків-ського права Державного вищого навчального
закладу «Українська академія банківської справи Національного банку
України», доктор юридичних наук, професор.латковська т. А. –
професор кафедри адміністративного і фінансового права
Національного університету «Одеська юридична академія», доктор
юридичних наук, професор.
Словник фінансово-правових термінів / [за заг. ред. д. ю.н.,
проф. Л. К. Воронової]. – 2-ге вид. , переробл. і доповн. – К.:
Алерта, 2011. – 558 с.
ISBN*******
Словник підготовлено на основі визначень понять, що
застосовуються в нормативно-правових актах чинного законодавства
України. Видання містить тлумачення понад 500 найважливіших
термінів і термінологічних словосполу-чень, що застосовуються у
бюджетній, податковій та інших сферах фінансових відносин.
Видання розраховане на працівників підприємств, установ і
організацій, юристів, економістів, студентів вищих навчальних
закладів, які вивчають фінан-сове право.
УДК ***ББК ***
Рекомендовано до друкуВченою радою Науково-дослідного інституту
фінансового права
(рішення № 5 від 29 листопада 2011 року)
П 78
ISBN ***
© Науково-дослідний інститут фінансового права, 2011
© Видавництво «Алерта», 2011
ЗМІСт
А
...............................................................................................4Б
.............................................................................................26в
.............................................................................................76Г
...........................................................................................124Д
...........................................................................................140е
...........................................................................................193Є
...........................................................................................196З
...........................................................................................202І
............................................................................................223К
...........................................................................................245л
...........................................................................................253М
..........................................................................................268Н
..........................................................................................300О
..........................................................................................331П
..........................................................................................348р
...........................................................................................439С
...........................................................................................455т
...........................................................................................472У
...........................................................................................481Ф
..........................................................................................484Ц
..........................................................................................542Ч
...........................................................................................552Ю
.........................................................................................555
3
-
–А–Аваль (франц. аval – порука за век-
селем) – вексельне поручительство, згідно з яким банк бере на
себе відпо-відальність перед векселедержателем за виконання
векселедавцем оплати податкового векселя, яке оформля-ється шляхом
проставляння гарантій-ного напису банку на кожному при-мірнику
податкового векселя [10].
Нормативне визначення даного терміна міститься у постанові НБУ
«Про затвердження Положення про порядок здійснення банками
опера-цій з векселями у національній ва-люті на території України»
[18]. Від-повідно до якого аваль – це вексельне поручительство, за
яким особа (ава-ліст), що його здійснює, бере на себе
відповідальність перед власником векселя за виконання
векселедав-цем, акцептантом або індосантом зобов’язань стосовно
оплати цього векселя. Аваль виражається сло-вами «вважати за аваль»
або будь-яким іншим рівнозначним форму-люванням, оформляється на
векселі або на алонжі, підписується ава-лістом. Авалювання –
оформлення юридичною або фізичною осо-бою авалю за векселем, тобто
при-йняття зобов’язання оплатити век-сель повністю або частково за
одну із зобов’язаних за векселем осіб у разі неоплати векселя
платником у строк або якщо немає змоги одержати пла-тіж за векселем
у строк.
Довідкова фінансово-економічна література [1, с. 137–138]
визначає аваль як акт, за яким третя особа не є
ні платником, ні векселедавцем, ні ін-досантом та гарантує
оплату комер-ційного векселя в певний період.
Авансовий платіж – сплата до бю-джету податків і податкових
платежів у розмірах, визначених за прогноз-ними оцінками об’єкта
оподаткування чи за його фактичними розмірами в попередньому
періоді або в анало-гічному періоді попереднього року.
Авізо (іт. аvviso – повідомлення) – офіційне поштове або
телеграфне повідомлення, яке застосовується в банківській практиці,
про зміни у взаємних розрахунках між контр-агентами. За допомогою
авізо банки повідомляють своїх клієнтів про де-бетові й кредитові
записи, про за-лишки коштів на рахунку, про ви-плату переказів,
виставлення чеків, відкриття акредитивів.
Авізо визначають також як офіційне письмове банківське
повідомлення про виконання розрахункової опера-ції. Скеровується
іншому банку чи клієнту та використовується банками для сповіщення
своїх клієнтів про де-бетові та кредитові записи, залишки коштів на
рахунках, про виплату пере-казів, подання чеків, відкриття
акре-дитивів. В авізо вказують його номер, дату операції та її
характер, суму, рек-візити платника чи одержувача [5].
Авіста (іт. а vista – за пред’яв-ленням) – напис на векселі або
на будь-якому іншому платіжному документі,
який означає, що оплату за цим доку-ментом належить здійснити
відразу після його пред’явлення або після за-кінчення певного
строку з дня його подання; вексель на пред’явника, ви-даний без
зазначення терміну оплати. До оплати його можна пред’явити у
будь-який час.
Авуари (фр. avoir – майно, над-бання, здобуток) – різні активи
(майно, кошти, цінні папери, чеки, векселі, перекази, акредитиви,
золото та ін.), за рахунок яких здійснюються платежі та погашення
зобов’язань їх власників; кошти банку, що розміщу-ються на його
рахунках у закордон-них банках в іноземній валюті. За їх допомогою
здійснюються виплати, погашаються зобов’язання, забезпе-чуються
розрахунки між державами.
Авуарами також називають ак-тиви, ресурси країн в іноземній
ва-люті і золото, які зберігаються в бан-ках інших країн. У
вузькому значенні авуа ри – це лише активи (емісійного або
комерційного банків в іноземній валюті і наявні гроші, рахунки в
ін-ших банках, акції, облігації, скарб-ничі векселі та інші цінні
папери, які легко реалізувати), що містяться на їхніх рахунках у
закордонних бан-ках [3, с. 16]. Сукупність цих засо-бів називають
іноземними авуарами, вони перебувають під юрисдикцією тієї країни,
у якій розміщуються.
Адвалорне відрахування – об-рахування мита або податку за
став-ками, що встановлені в процентному відношенні до вартості
товарів або інших предметів, які обкладаються
митом чи податком.Ажіо (лат. aggio – перевищення) –
різниця, на яку ринкова вартість кур-сів валют, золота, цінних
паперів, векселів перевищує їх номінальну вартість; різниця в сумах
валютного виторгу або платежів, що виникає при зміні співвідношення
між кур-сами валют оплати і національної ва-люти з моменту платежу;
комісійний збір, сплачуваний за обмін нерівно-цінних валют або за
обмін банкнот на металеві монети.
Відхилення курсу валюти, акцій, векселів та інших цінних паперів
від їх номінальної вартості або пари-тету в бік перевищення,
виявляється у: збільшенні вартості національної грошової одиниці
стосовно інших валют; надбавці до продажної ціни валюти за
особливих умов її реаліза-ції; надбавці до ціни акції під час
роз-міщення та перепродажу її на ринку, що визначається як різниця
між про-дажною і номінальною цінами ак-ції або як різниця між
цінами остан-нього та передостаннього продажу акцій на фондовій
біржі [6, с. 12].
Ажіо також визначають як різницю між номінальною і реальною
вар-тістю грошової одиниці або цінних паперів [1, с. 62]. Це
загальне визна-чення враховує різні значення тер-міна, який
використовується як у мо-нетарній сфері, так і в банківській
діяльності або при спекуляції цін-ними паперами.
Акредитив (лат. accreditivus – до-вірчий) – умовне грошове
зобов’я-зання, що надається банком-емітен-том за дорученням та з
інструкціями
4 5
Аваль – Авіста Авуари – Акредитив
-
особи – наказодавця акредитива (та від його імені) або від
власного імені, здійснити платіж на користь одержу-вача коштів чи
визначеної ним особи бенефіціара або акцептувати і спла-тити
виставлені бенефіціаром пере-казні векселі (тратти), або
уповно-важити інший банк провести такий платіж, або акцептувати і
сплатити переказні векселі (тратти), або на-дати повноваження
іншому банку здійснити негоціацію (купити або врахувати переказні
векселі (тратти) проти передбачених документів з урахуванням
дотримання умов акре-дитива [1, с. 62].
Акредитиви бувають авізовані, авізовані прямо, безвідкличні,
від-кличні, грошові, документарні, з по-переднім авізо та
зустрічні, із чер-воною смугою та компенсаційні, кумулятивні та
некумулятивні, непе-реказні, непідтверджені та інші.
У чинному законодавстві [17] акредитив – це договір, що містить
зобов’язання банку-емітента, за яким цей банк за дорученням клієнта
(заяв-ника акредитива) або від свого імені проти документів, які
відповідають умовам акредитива, зобов’язаний ви-конати платіж на
користь бенефіціара або доручає іншому (виконуючому) банку
здійснити цей платіж.
У фінансовій доктрині розрізняють такі види акредитивів: за
способом використання: документарні і гро-шові; за способом
виконання: пла-тіжні, акцептні та з негоціацією тратт; за формою:
документарні акреди-тиви й акредитивні комерційні листи; за
способом повідомлення бенефеці-ара: прямо авізовані й авізовані
че-
рез авізуючий банк, попередньо аві-зовані; за ступенем
гарантованої оплати сум, що мають бути сплачені експортеру:
відкличні і безвідкличні; за наявністю або відсутністю
під-твердження щодо акредитива з боку авізуючого чи іншого банку:
підтвер-джені і не підтверджені; за характе-ром платежу у зв’язку з
можливістю чи неможливістю здійснювати част-кові поставки
продукції: подільні та неподільні.
Акт перевірки – акт, у якому за-значаються: підстава, мета,
пред-мет, об’єкт/об’єкти перевірки, період, за який проводилася
перевірка, склад контрольної групи суб’єкта пере-вірки, а також
фактичний стан справ, виявлений на об’єкті, з наведенням доказів
(згідно зі Стандартом Рахун-кової палати «Порядок підготовки і
проведення перевірок та оформлення їх результатів», затвердженим
Поста-новою Колегії Рахункової палати від 27.12.2004 р. №
28–6).
В акті відображаються результати перевірки всіх питань,
передбаче-них програмою перевірки, усі факти порушень чинного
законодавства та перелік виявлених недоліків, ін-формація про
документи та інші ма-теріали, на яких ґрунтуються викла-дені факти,
прізвища та посади осіб, причетних до вчиненого порушення, завданих
збитків, та їх пояснення.
Результат перевірки викладається об’єктивно, достовірно,
обґрунто-вано, ясно та наводиться вичерп-ний опис виявлених фактів
і даних. Не допускається внесення до акта різних припущень та
непідтвердже-
них даних про управлінську та госпо-дарсько-фінансову діяльність
об’єкта перевірки.
Акт перевірки складається у трьох примірниках та підписується
упо-вноваженими посадовими особами об’єкта перевірки, а також усіма
чле-нами контрольної групи суб’єкта пе-ревірки. Керівник
контрольної групи суб’єкта перевірки підписує кожну сторінку акта
та персонально відпо-відає за об’єктивність та обґрунто-ваність
акта перевірки. Інші члени контрольної групи суб’єкта пере-вірки
несуть відповідальність у час-тині виконаного ними обсягу
робіт.
Один примірник акта перевірки пе-редається для підпису
уповноваженій посадовій особі об’єкта перевірки.
У разі незгоди уповноваженої особи об’єкта перевірки з фактами,
викла-деними в акті, їх обґрунтуваннями та доказами, він не пізніше
п’яти ро-бочих днів повинен подати керівнику контрольної групи
суб’єкта перевірки аргументовані письмові зауваження стосовно
питань, з якими не пого-джується. Зазначені зауваження
роз-глядаються протягом п’яти робочих днів після їх отримання.
Результати розгляду цих зауважень виклада-ються окремою довідкою і
підпису-ються керівником контрольної групи суб’єкта перевірки.
Зауваження і до-відка про результати їх розгляду до-даються до акта
перевірки та є його невід’ємною частиною. У разі пору-шення терміну
подання зауважень останні не підлягають розгляду.
У разі відмови уповноваженої по-садової особи від підписання
акта перевірки цей факт фіксується в акті
перевірки та засвідчується підпи-сом керівника контрольної групи
суб’єкта перевірки.
Акт ревізії – документ, який скла-дається особами, що проводили
реві-зію, фіксує факт її здійснення та ре-зультати. Заперечення,
зауваження до акта ревізії (за їх наявності) та ви-сновки на них є
невід’ємною части-ною акта (згідно з Порядком про-ведення
інспектування Державною контрольно-ревізійною службою,
за-твердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006
р. № 550).
Результати ревізії оформляються актом, який складається на
паперо-вому носії державною мовою і по-винен мати наскрізну
нумерацію сторінок. На першому титульному аркуші акта ревізії, який
оформля-ється на бланку органу служби, за-значається назва
документа (акт), дата і номер, місце складання (назва міста, села
чи селища) та номер при-мірника.
Акт ревізії містить: 1) вступну час-тину, в якій зазначається
підстава для проведення ревізії, тема ревізії, повна назва об’єкта
контролю, його місцезнаходження, відомості про
ор-ганізаційно-правову форму та форму власності, дати початку і
закінчення ревізії, період, який підлягав ревізії, перелік
посадових осіб служби та за-лучених спеціалістів, що проводили
ревізію, перелік посадових осіб, які відповідали за
фінансово-господар-ську діяльність об’єкта контролю у період, що
підлягав ревізії; 2) кон-статуючу частину, в якій наведено
6 7
Акт перевірки Акт ревізії
-
інформацію про результати ревізії в розрізі кожного питання
програми із зазначенням, за який період, яким способом (вибірковим,
суцільним) та за якими документами перевірено ці питання, а також
висновок про на-явність або відсутність порушень
за-конодавства.
Виявлені допущені об’єктом контролю порушення законодавства,
контроль за дотриманням якого від-несено до компетенції служби,
фік-суються в констатуючій частині акта ревізії з обов’язковим
посиланням на норми законів чи інших норма-тивно-правових актів,
які порушено, та із зазначенням винних у їх допу-щенні осіб.
Акт ревізії підписується посадо-вою особою служби та керівником
і головним бухгалтером об’єкта контр-олю або особою, уповноваженою
на ведення бухгалтерського обліку (головний бухгалтер), а також за
не-обхідності – іншими працівниками об’єкта.
У разі проведення посадовими осо-бами служби і залученими
спеціаліс-тами ревізії у складі групи акт ревізії підписується
керівником групи.
Потреба в ознайомленні з актом ревізії та його підписанні іншими
працівниками об’єкта контролю, зо-крема колишніми керівником і
голо-вним бухгалтером, що відповідальні за фінансово-господарську
діяль-ність об’єкта контролю у період, що підлягає ревізії,
визначається поса-довою особою служби самостійно.
Акт ревізії складається у трьох примірниках: перший – для
ор-гану служби, другий – для об’єкта
контро лю, третій – для передачі пра-воохоронним органам у
випадках, передбачених законодавством.
Для унеможливлення підробки примірники акта візуються посадо-вою
особою служби на кожній сто-рінці із зазначенням на останній
сто-рінці загальної кількості сторінок.
Третій примірник акта ревізії до передачі правоохоронному
ор-гану зберігається у матеріалах реві-зії. На звернення
правоохоронного органу про видачу акта ревізії у разі, коли третій
примірник вже надіслано іншому правоохоронному органу, ор-ган
служби повідомляє про його на-зву, реквізити супровідного листа та
видає завірену копію акта ревізії.
Після складання акта ревізії поса-дова особа служби підписує всі
його примірники та забезпечує реєстра-цію в журналі реєстрації
актів реві-зій, форма якого визначається Дер-жавною фінансовою
інспекцією України.
Перший і третій примірники акта ревізії надаються для
ознайомлення і підписання об’єкту контролю у строк не пізніше ніж 5
робочих днів після закінчення ревізії одним із таких спо-собів:
а) особисто під розписку керівнику або головному бухгалтеру
об’єкта контролю;
б) через канцелярію (діловодну службу) з відміткою на примірнику
акта органу служби про дату реєстра-ції в журналі вхідної
кореспонденції об’єкта контролю та підписом пра-цівника канцелярії
(загального від-ділу), який здійснив реєстрацію;
в) рекомендованим поштовим від-
правленням з повідомленням. При цьому на примірнику акта, що
за-лишається в органі служби, за-значаються реквізити поштового
повідомлення, яке долучається до ма-теріалів ревізії.
Керівник, головний бухгалтер та інші визначені працівники
об’єкта контролю зобов’язані ознайомитися з актом ревізії та у разі
погодження з викладеними у ньому фактами під-писати отримані
примірники акта. У разі наявності заперечень (заува-жень) щодо
змісту акта ревізії ке-рівник, головний бухгалтер чи інші особи
підписують його із застере-женням.
Підписані примірники акта реві-зії об’єкт контролю зобов’язаний
повернути органу служби у строк не пізніше ніж 3 робочі дні після
отримання. У разі ненадходження до органу служби підписаних
при-мірників акта ревізії протягом зазна-ченого строку посадові
особи служби засвідчують це актом про відмову від підпису, що
складається у трьох примірниках, один з яких видається об’єкту
контролю.
Після складання акта про від-мову від підпису орган служби має
право здійснити належні заходи щодо реалізації результатів ревізії
з обов’язковим інформуванням про факт відмови від підписання акта
ревізії органу управління об’єкта контролю і за необхідності
відповід-них органів державної влади та орга-нів місцевого
самоврядування.
У разі неповернення об’єктом контролю першого і третього
примір-ників акта ревізії орган служби у пе-
редбачених законодавством випадках подає правоохоронним органам
акт про відмову від підпису, належним чином завірену копію другого
при-мірника акта ревізії та долучає ори-гінал цього примірника до
матеріалів ревізії.
Після надходження підписаних ке-рівником і головним бухгалтером
об’єкта контролю першого і тре-тього примірників акта ревізії орган
служби не пізніше наступного робо-чого дня з моменту отримання
видає об’єкту контролю другий примірник акта ревізії.
У разі підписання акта ревізії із запереченнями (зауваженнями)
ке-рівник об’єкта контролю у строк не пізніше ніж 5 робочих днів
після повернення органу служби акта ре-візії повинен подати йому
письмові заперечення (зауваження). Якщо протягом цього строку
заперечення (зауваження) щодо акта не надійдуть, то орган служби
має право вжити від-повідних заходів для реалізації ре-зультатів
ревізії. Рішення про розгляд заперечень (зауважень), що надійшли з
порушенням встановленого строку, приймає керівник органу
служби.
Орган служби аналізує правиль-ність обґрунтувань, викладених у
за-переченнях (зауваженнях), і в строк не пізніше ніж 15 робочих
днів після отримання заперечень (зауважень) дає на них письмовий
висновок, який затверджується керівником органу служби або його
заступником.
Активи (лат. activus – дійсний) – ресурси, контрольовані
підприєм-ством у результаті минулих подій,
8 9
Акт ревізії Активи
-
використання яких, як очікується, приведе до отримання
економічних вигод у майбутньому [12].
У фінансовому праві активи роз-глядаються як сукупність майна,
ін-телектуальної власності, грошових ресурсів, що належить
підприємству, установі, організації, у які вкладено засоби
власників та інших осіб.
У банківській діяльності активи – це ресурси, контрольовані
банком у результаті минулих подій, викорис-тання яких, як
очікується, приведе до надходження економічних вигод у
майбутньому.
Крім того, активи – це будь-який об’єкт, право контролю якого
закрі-плене за банком, який відповідає хоча б одній з таких вимог:
1) дає до-хід банківській установі; або 2) може бути обмінений на
інший об’єкт, який, у свою чергу, буде давати до-хід банківській
установі. При веденні бухгалтерського обліку та складанні звітності
до активів відносять: на-раховану дебіторську заборгованість за
процентним доходом, відстрочену кредиторську заборгованість за
ви-тратами і премію за придбаними цінними паперами, але не
відносять витрати, збитки та внутрішньобан-ківські розрахунки.
Загальна сума ак-тивів – це сума всіх категорій акти-вів, які
зазначені вище, мінус сума всіх контрактивних рахунків типу
резервів під можливі збитки від кре-дитної діяльності та дисконт за
при-дбаними цінними паперами. Активи бувають таких видів: грошові
та ак-тиви банку, депозитарні та дохідні, ліквідні та матеріальні,
«мертві» та надлишкові, неліквідні та немате-
ріальні, оборотні та необоротні, па-перові, пенсійні та
інші.
Активні операції банків – фінан-сові операції з розміщення
коштів з метою отримання доходу. До ак-тивних операцій банку
відгосять: надання кредитів та позичок, при-дбання цінних паперів,
вкладення коштів у комерційні проекти, лізин-гові, факторингові
операції, операції з векселями та інші банківські опера-ції [3, с.
29].
Крім того, активні операції бан-ків – це послуги та операції
банків щодо розподілу акумульованих ними коштів для забезпечення
конкуренто-спроможного рівня прибутків.
Актуарні розрахунки – фінансо-вий аналіз коротко- і
довгострокових наслідків функціонування системи
загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, що містить
прогноз фінансових потоків, оцінку фінансових зобов’язань,
довгостро-ковий прогноз стану та стабільності системи, докладний
аналіз коротко- і довгострокових фінансових на-слідків будь-яких
змін у цій системі [14]. Відповідно до ч. 4 ст. 10 Закону України
«Про страхування» актуар-ними розрахунками можуть займа-тися особи,
які мають відповідну кваліфікацію згідно з вимогами, встановленими
уповноваженим ор-ганом, яка підтверджується відповід-ним
свідоцтвом.
Актуарні розрахунки – поширена у світовій практиці система
матема-тичних і статистичних розрахунків, що використовується у
страхуванні.
Акцепт (лат. acceptus – прийнятий) – згода на оплату або
гарантування оплати грошових, товарних і розрахун-кових документів,
а також юридична згода на укладання угоди відповідно до пропозиції
другої сторони.
У чинному законодавстві акцепт вживають у таких значеннях:
письмове повідомлення замовником переможця тендера, яке засвідчує
прийняття його тендерної пропозиції та згоду на її оплату [13];
згода на оплату або гаран-тування оплати документів [17].
Акцепт відбувається, коли: учас-ник торгів за допомогою засобів
тор-гової системи надав згоду на укла-дення угоди, визначеної у
твердому котируванні іншого учасника торгів; сторони угоди взаємно
погодилися на всі умови угоди, що підтверджу-ється введенням
відповідних заявок за допомогою засобів торговельної системи.
У фінансовій літературі під акцеп-том розуміють: згоду на оплату
або гарантування оплати платіжних доку-ментів; одну з форм
внутрішньодер-жавних та міжнародних платіжних розрахунків, за якої
платник протягом певного терміну повинен прийняти фінансові
документи до оплати або в письмовій формі повідомити банк про
відмову платити з мотивуванням цієї відмови; згоду скласти договір
на умовах, запропонованих іншою стороною; підтвердження страхо-вою
компанією готовності виписати поліс страхування життя [6, с. 21].
Акцепти бувають таких видів: без-умовні, бланкові, вексельні,
дружні, після опротестування, тендерної про-позиції, часткові.
Акциз (лат. accidere – обрізую) – один із видів непрямих
податків, що, як правило, встановлюється на висо-корентабельні та
монопольні товари, входить до ціни цих товарів та опла-чується
покупцями.
У сучасному податковому законо-давстві акцизи посідають наступне
місце після податку на додану вар-тість і за значенням, і за обсягу
над-ходжень до бюджету. Разом з тим податкові системи XIX ст.
містили акцизи як основну, а часто й головну форми непрямого
оподаткування. Саме тому термін «акциз» нерідко за-стосовується до
всієї системи непря-мих податків [8].
Акцизна марка – спеціальний знак, яким маркуються алкогольні
напої та тютюнові вироби і наявність якого підтверджує сплату
акцизного збору або належне оформлення век-селя у разі здійснення
операцій із підакцизними товарами на території України.
Відповідно до Положення про марки акцизного збору,
затвердже-ного Указом Президента України «Про запровадження марок
акциз-ного збору на алкогольні напої та тю-тюнові вироби» [15]
марки акцизного збору для алкогольних напоїв та тю-тюнових виробів
українського похо-дження (внутрішня акцизна марка) і для
імпортованих алкогольних на-поїв та тютюнових виробів (імпортна
акцизна марка) різняться між собою дизайном і кольором. Зразки
марок розробляються Міністерством фі-нансів України разом з ДПС
України, Службою безпеки України, Міністер-
11
Акцепт – Акцизна марка
10
Активні операції банків
-
ством внутрішніх справ України і Мі-ністерством юстиції
України.
Плата за марки акцизного збору – плата, що вноситься замовниками
(імпортерами) і українськими вироб-никами алкогольних напоїв та
тютю-нових виробів для покриття витрат держави на виготовлення,
зберігання та реалізацію цих марок.
Маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів – позначення
марками акцизного збору пляшок, пачок тощо в порядку,
передбаче-ному Правилами виготовлення, збе-рігання і продажу марок
акцизного збору й маркування алкогольних на-поїв та тютюнових
виробів.
Покупцями марок акцизного збору можуть бути суб’єкти
підприємниць-кої діяльності, які відповідно до за-конодавства
України є платниками акцизного збору з алкогольних на-поїв та
тютюнових виробів. Марки акцизного збору видаються покуп-цям тільки
після внесення ними плати за ці марки і подання у вста-новленому
порядку, простих векселів на повну суму акцизного збору,
роз-рахованого на основі умовних фік-сованих ставок акцизного збору
для відповідних видів алкогольних на-поїв чи тютюнових виробів або
аван-сової оплати покупцем марок повної суми акцизного збору в
грошовій формі.
Реалізація марок акцизного збору їх покупцям проводиться
відповідно до заявки-розрахунку потреби в цих марках. Для одержання
марок акциз-ного збору покупець подає їх про-давцю у двох
примірниках (у разі здійснення імпорту – у трьох примір-
никах) заявку-розрахунок кількості необхідних марок акцизного
збору за встановленою продавцем формою, платіжні документи, що
підтверджу-ють внесення плати за марки, а також документи про
авансову сплату суми акцизного збору в грошовій формі або належним
чином оформлений простий вексель на цю суму. Один примірник
заявки-розрахунку (у разі здійснення імпорту – два) видається
покупцю марок. У разі імпорту дру-гий примірник з позначкою
продавця марок про сплату акцизного збору повертається імпортеру
для передачі митним органам під час оформлення вантажної митної
декларації, один примірник з позначкою продавця ма-рок залишається
у покупця.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про запровадження марок
акцизного збору нового зразка для алкогольних напоїв» [16] внесено
зміни до Положення про виробни-цтво, зберігання, продаж марок
ак-цизного збору з голографічними за-хисними елементами і
маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Відповідно до
них марки на алкогольні напої та тютюнові ви-роби імпортного
виробництва мають фіолетовий колір, вітчизняного – зе-лений.
Наскрізна нумерація на марках складається з двох цифр індексу
ре-гіону України за місцезнаходженням виробника продукції, серії та
окре-мого для кожної марки номера. Така нумерація наноситься
паралельно довшій стороні марки.
Крім того, на кожну марку нано-сяться такі реквізити:
– для тютюнових виробів – напис, що складається з початкових
літер слів «тютюн імпортний» («тютюн вітчизняний») – «ТІ» («ТВ»),
дво-значного та однозначного числа (рік і квартал, у якому
вироблено марки), розділених скісними лініями;
– для алкогольних напоїв – напис, що складається з початкових
літер слів «алкоголь імпортний» («алко-голь вітчизняний») – «АІ»
(«АВ»), двох двозначних чисел (рік і місяць, у якому вироблено
марки), розділе-них скісними лініями, та зазначення суми акцизного
збору, сплаченої за одиницю маркованої продукції, з точністю до
тисячного знака.
Використання марок акцизного збору при маркуванні підакцизних
товарів припускає наявність таких стадій: продаж-купівля марок
акциз-ного збору, маркування підакцизних товарів, доставка
маркованих підак-цизних товарів, повернення невико-ристаних марок
акцизного збору [9, с. 455–456].
Акцизний податок – непрямий по-даток на споживання окремих видів
товарів (продукції), визначених По-датковим кодексом України як
під-акцизні, що входить до ціни таких товарів (продукції). Правовий
меха-нізм акцизного податку встановлений у Податковому кодексі
України [10]. Відповідно до чинного податкового законодавства
платниками акцизного податку є:
− особа, яка виробляє підакцизні товари (продукцію) на митній
тери-торії України, у тому числі з даваль-ницької сировини;
− особа – суб’єкт господарювання, яка ввозить підакцизні товари
(про-дукцію) на митну територію України;
− фізична особа – резидент або нерезидент, яка ввозить
підакцизні товари (продукцію) на митну тери-торію України в
обсягах, що підля-гають оподаткуванню, відповідно до митного
законодавства;
− особа, яка реалізує конфісковані підакцизні товари
(продукцію), під-акцизні товари (продукцію), визнані безхазяйними,
підакцизні товари (продукцію), за якими не звернувся власник до
кінця строку зберігання, та підакцизні товари (продукцію), що за
правом успадкування чи на інших законних підставах переходять у
власність держави, якщо ці товари (продукція) підлягають реалізації
(продажу) в установленому законо-давством порядку;
– особа, яка реалізує або передає у володіння, користування чи
розпо-рядження підакцизні товари (продук-цію), що були ввезені на
митну те-риторію України із звільненням від оподаткування до
закінчення строку, визначеного законом відповідно до пункту 213.3
статті 213 Податко-вого кодексу України;
− особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, що
передбачають звільнення від опо-даткування, у разі порушення таких
вимог;
− особа, на яку покладається вико-нання умов щодо цільового
вико-ристання підакцизних товарів (про-дукції), на які встановлено
ставку податку 0 гривень за 1 літр 100-від-соткового спирту, 0 євро
за 1 000 кг
12 13
Акцизна марка Акцизний податок
-
нафтопродуктів у разі порушення таких умов;
− особа, на яку при здійсненні операцій з підакцизними товарами
(продукцією), які не підлягають опо-даткуванню або звільняються від
оподаткування, покладається вико-нання умов щодо цільового
викорис-тання підакцизних товарів (продук-ції) у разі порушення
таких умов.
Об’єктами оподаткування є опера-ції з:
− реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів
(продукції);
− реалізації (передачі) підакциз-них товарів (продукції) з метою
власного споживання, промисло-вої переробки, здійснення внесків до
статутного капіталу, а також своїм працівникам;
− ввезення підакцизних това-рів (продукції) на митну територію
України;
− реалізації конфіскованих під-акцизних товарів (продукції),
підак-цизних товарів (продукції), визнаних безхазяйними,
підакцизних товарів (продукції), за якими не звернувся власник до
кінця строку зберігання, та підакцизних товарів (продук-ції), що за
правом успадкування чи на інших законних підставах перехо-дять у
власність держави;
− реалізації або передачі у воло-діння, користування чи
розпоря-дження підакцизних товарів (про-дукції), що були ввезені на
митну територію України зі звільненням від оподаткування до
закінчення строку, визначеного законодавством;
− обсяги та вартість втрачених підакцизних товарів (продукції),
що
перевищують встановлені норми втрат.
Ставки податку встановлюються Податковим кодексом України і є
єдиними на всій території України. Відповідно до визначень розділу
I Кодексу ставки є:
− адвалорні, − специфічні, − адвалорні та специфічні одно-
часно.У разі обчислення податку із засто-
суванням адвалорних ставок базою оподаткування є:
− вартість реалізованого товару (продукції), виробленого на
митній території України, за встановленими виробником максимальними
роздріб-ними цінами без податку на додану вартість та з урахуванням
акцизного податку;
− вартість товарів (продукції), що ввозяться на митну територію
України, за встановленими імпор-тером максимальними роздрібними
цінами на товари (продукцію), які він імпортує, без податку на
додану вартість та з урахуванням акцизного податку.
У разі обчислення податку із засто-суванням специфічних ставок з
ви-роблених на митній території Укра-їни або ввезених на митну
територію України підакцизних товарів (про-дукції) базою
оподаткування є їх ве-личина, визначена в одиницях виміру ваги,
обсягу, кількості товару (про-дукції), об’єму циліндрів двигуна
ав-томобіля або в інших натуральних показниках.
У разі обчислення податку із за-стосуванням одночасно
адвалорних
та специфічних ставок податку ба-зою оподаткування є база,
визначена для обох видів ставок.
Датою виникнення податкових зобов’язань щодо підакцизних
това-рів (продукції), вироблених на мит-ній території України, є
дата їх реа-лізації особою, яка їх виробляє, незалежно від цілей і
напрямів по-дальшого використання таких това-рів (продукції).
Датою виникнення податкового зобов’язання щодо зіпсованого,
зни-щеного, втраченого підакцизного то-вару (продукції) є дата
складання від-повідного акта.
Датою виникнення податкових зобов’язань у разі ввезення
підак-цизних товарів (продукції) на митну територію України є дата
подання митному органу митної декларації для митного оформлення або
дата нарахування такого податкового зобов’язання митним органом у
ви-значених законодавством випадках.
Суми податку з підакцизних то-варів, вироблених на митній
те-риторії України, перераховуються до бюджету виробниками
підакциз-них товарів (продукції) протягом 10 календарних днів, що
настають за останнім днем відповідного гра-ничного строку,
передбаченого для подання податкової декларації за мі-сячний
податковий період.
Суми податку з алкогольних на-поїв, для виробництва яких
викорис-товується спирт етиловий неденату-рований, сплачуються при
придбанні марок акцизного податку.
Податок із ввезених на митну те-риторію України підакцизних
това-
рів (продукції) сплачується платни-ками податку до або в день
подання митної декларації. У разі ввезення маркованої підакцизної
продукції на митну територію України податок сплачується під час
придбання марок акцизного податку з доплатою (у разі потреби) на
день подання митної де-кларації.
Особливості перерахування коштів до бюджету визначаються видом
ак-цизного податку [9, с. 449].
Перелік товарів, на які встанов-люється акцизний податок, та
його ставки затверджуються Верховною Радою України. Введення
достатньо високих ставок акцизного податку дає можливість
зменшувати спожи-вання деяких товарів, наприклад ал-когольних і
тютюнових виробів, тобто за допомогою диференційова-них ставок
податку держава здійснює вплив на структуру споживання.
У науці фінансового права пи-танню акцизного податку присвячені
праці М. П. Кучерявенка, Г. В. Бех [2], Н. В. Воротіної.
Акція (франц. action, від лат. actio) – іменний цінний папір,
який посвідчує майнові права його влас-ника (акціонера), що
стосуються ак-ціонерного товариства, включаючи право на отримання
частини при-бутку акціонерного товариства у ви-гляді дивідендів та
право на отри-мання частини майна акціонерного товариства у разі
його ліквідації, право на управління акціонерним то-вариством, а
також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та
законом, що регулює пи-
14 15
Акцизний податок Акція
-
тання створення, діяльності та при-пинення акціонерних
товариств.
Відповідно до Закону України «Про цінні папери та фондовий
ри-нок» емітентом акцій є тільки ак-ціонерне товариство. Порядок
прийняття відповідним органом ак-ціонерного товариства рішення про
розміщення акцій визначається зако-ном, що регулює питання
утворення, діяльності та припинення акціонер-них товариств. Акція
має номінальну вартість, установлену в національній валюті.
Мінімальна номінальна вар-тість акції не може бути меншою, ніж одна
копійка. Акціонерне товариство розміщує тільки іменні акції.
У сертифікаті акції зазначається вид цінного папера,
найменування та місцезнаходження акціонерного товариства, серія і
номер сертифі-ката, номер і дата випуску, міжнарод-ний
ідентифікаційний номер цінного папера, тип і номінальна вартість
ак-ції, ім’я власника, кількість акцій, що випускаються. Акціонерне
товари-ство розміщує акції двох типів – про-сті та привілейовані.
Також є акції іменні та на пред’явника, акції дер-жавних
підприємств та акції недер-жавних підприємств, акції вітчизня-них
емітентів та акції закордонних емітентів.
Прості акції надають їх власникам право на отримання частини
при-бутку акціонерного товариства у ви-гляді дивідендів, на участь
в управ-лінні акціонерним товариством, на отримання частини майна
акціо-нерного товариства у разі його лікві-дації та інші права,
передбачені зако-ном, що регулює питання створення,
діяльності та припинення акціонер-них товариств. Прості акції
надають їх власникам однакові права.
Прості акції не підлягають конвер-тації у привілейовані акції
або інші цінні папери акціонерного товариства.
Привілейовані акції надають їх власникам переважні, стосовно
влас-ників простих акцій, права на отри-мання частини прибутку
акціонер-ного товариства у вигляді дивідендів та на отримання
частини майна ак-ціонерного товариства у разі його ліквідації, а
також надають права на участь в управлінні акціонерним товариством
у випадках, передбаче-них статутом і законом, який регу-лює питання
створення, діяльності та припинення акціонерних това-риств.
Акціонерне товариство розмі-щує привілейовані акції різних кла-сів
(з різним обсягом прав), якщо така можливість передбачена його
статутом. У такому разі умовою їх розміщення є черговість отримання
дивідендів і виплат з майна ліквідо-ваного товариства для кожного
класу привілейованих акцій, розміщених акціонерним товариством, яка
вста-новлюється статутом товариства. За-лежно від умов розміщення
приві-лейовані акції певних класів можуть бути конвертовані у
прості акції або у привілейовані акції інших класів. Частка
привілейованих акцій у ста-тутному капіталі акціонерного
това-риства не може перевищувати 25 від-сотків.
Реєстрацію випуску акцій здійснює Національна комісія з цінних
паперів та фондового ринку в установленому нею порядку. Обіг акцій
дозволяється
після реєстрації Державною комісією з цінних паперів та
фондового ринку звіту про результати розміщення ак-цій та видачі
свідоцтва про реєстра-цію випуску акцій.
Порядок реєстрації випуску акцій регулюється рішеннями
Національ-ної комісії з цінних паперів та фон-дового ринку: «Про
затвердження Положення про порядок реєстрації та випуску акцій» від
26.04.2007 р. № 942 та «Про затвердження Поло-ження про порядок
реєстрації та ви-пуску акцій під час створення акціо-нерних
товариств» від 15.03.2007 р. № 487.
Альпарі (від італ. al pari, alla pari) – відповідність біржового
або ринко-вого курсу цінних паперів їхньому номіналу.
Практично аналогічне визначення наведено й у довідковій
літературі [3, с. 32].
Амортизаційні відрахування – поступове віднесення витрат на
при-дбання, виготовлення або поліпшення основних фондів на
зменшення опо-датковуваного прибутку користувача надр у межах норм,
установлених за-конодавством.
Відповідно до п. 14.1.3 Податко-вого кодексу України амортизація
– систематичний розподіл вартості основних засобів, інших
необорот-них та нематеріальних активів, що амортизується, протягом
строку їх корисного використання (експлуата-ції) [10].
Довідкова фінансово-економічна література визначає
амортизаційні
відрахування як відрахування час-тини вартості основних фондів
із метою відшкодування їх зношення. Їх відносять до собівартості
продук-ції (робіт, послуг) відповідно до вар-тості основних фондів,
списаної на виготовлену продукцію протягом терміну їх експлуатації;
таким чи-ном, вони утворюють амортизацій-ний фонд [7].
Аналіз як метод фінансового контролю передбачає дослідження
певних фінансових питань, відпо-відних фінансових документів,
фі-нансово-економічних показників ді-яльності об’єкта з
використанням аналітичних прийомів з метою на-дання висновків,
оцінки результатів фінансової діяльності, ефективності використання
фінансових ресурсів, ви-явлення порушень фінансової дисци-пліни та
попередження їх скоєння [20].
Аналіз націлений на виявлення по-рушень фінансової дисципліни.
Він проводиться на базі поточної або річ-ної звітності і
характеризується сис-темним підходом, а також викорис-танням таких
аналітичних прийомів, як середні і відносні величини, гру-пування,
індексний метод тощо [4].
Андерайтинг (від англ. under-writing – підписання) – розміщення
(підписка, продаж) цінних паперів торговцем цінними паперами за
до-рученням, від імені та за рахунок емі-тента [19].
Згідно із ст. 2 Закону України «Про банки та банківську
діяльність» анде-райтинг – це купівля на первинному ринку цінних
паперів з наступним
17
Альпарі – Андерайтинг
16
Акція
-
їх перепродажем інвесторам; укла-дання договору про гарантування
по-вного або часткового продажу цінних паперів емітента інвесторам,
про по-вний чи частковий їх викуп за фіксо-ваною ціною з наступним
перепрода-жем або про накладання на покупця обов’язку робити все
можливе, щоб продати якомога більше цінних папе-рів, не беручи
зобов’язання придбати будь-які цінні папери, що не були продані
[11].
Апеляційне узгодження – узго-дження податкового зобов’язання за
процедурами адміністративного або судового оскарження.
Податкове зобов’язання платника податків, нараховане
контролюючим органом, вважається узгодженим у день отримання
платником податків податкового повідомлення, за винят-ком випадків,
визначених законом. У разі, коли платник податків вва-жає, що
контролюючий орган непра-вильно визначив суму податкового
зобов’язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить
законо-давству з питань оподаткування або виходить за межі його
компетенції, встановленої законом, такий плат-ник податків має
право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд
цього рішення, яка по-дається у письмовій формі та може
супроводжуватися документами, роз-рахунками та доказами, які
платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути
подана контро-люючому органу протягом десяти ка-лендарних днів,
наступних за днем отримання платником податків по-
даткового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу,
що оскаржується. Контролюючий орган зобов’язаний прийняти
вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних
днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу
поштою з повідомлен-ням про вручення або надати йому під розписку.
У разі, коли контролюючий орган надсилає платнику податків рі-шення
про повне або часткове неза-доволення його скарги, такий плат-ник
податків має право звернутися протягом десяти календарних днів,
наступних за днем отримання відпо-віді, з повторною скаргою до
контро-люючого органу вищого рівня, а при повторному повному або
частковому незадоволенні скарги – до контролю-ючого органу вищого
рівня із дотри-манням зазначеного десятиденного строку для кожного
випадку оскар-ження та зазначеного двадцятиден-ного строку для
відповіді на нього.
Керівник відповідного контролю-ючого органу (або його заступник)
може прийняти рішення про продо-вження строків розгляду скарги
плат-ника податків, але не більше шістде-сяти календарних днів, та
письмово повідомити про це платника подат-ків до закінчення
двадцятиденного строку.
Якщо вмотивоване рішення за скар-гою платника податків не
надсила-ється платнику податків протягом двадцятиденного строку або
протя-гом строку, продовженого за рішен-ням керівника контролюючого
органу (або його заступника), така скарга вважається повністю
задоволеною
на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем
зазначе-них строків. Скарга вважається також повністю задоволеною
на користь платника податків, якщо рішення ке-рівника контролюючого
органу (або його заступника) про продовження строків її розгляду не
було надіслано платнику податків до закінчення два-дцятиденного
строку.
Остаточне рішення вищого (цен-трального) органу контролюючого
органу за заявою платника податків не підлягає подальшому
адміністра-тивному оскарженню, але може бути оскаржене у судовому
порядку.
Арешт банківських рахун-ків – тимчасове припинення будь-яких
операцій на рахунку без згоди на це клієнта і без розірвання
дого-вору банківського рахунку. Операції на рахунках можуть бути
тимчасово припинені рішеннями податкових, судових, правоохоронних
органів та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Асоціація платників податків України є добровільною
неприбутко-вою, неполітичною Всеукраїнською громадською
організацією громадян України, громадян інших держав, осіб без
громадянства, що створена на основі єдності інтересів для спіль-ної
реалізації своїх прав і свобод. Асоціація діє відповідно до
Консти-туції України, Закону України «Про об’єднання громадян»,
інших законо-давчих актів України та Статуту.
Метою створення та діяльності Асоціації є впровадження
освітніх,
організаційних і наукових заходів для захисту законних
економічних, соціальних та інших спільних прав і інтересів членів
Асоціації, платни-ків податків, а також сприяння ство-ренню в
Україні умов для станов-лення та пріоритетного розвитку
національного підприємництва.
Асоціація ставить перед собою такі завдання:
− сприяти захисту законних прав та інтересів платників податків,
підви-щувати рівень їх знань з метою спри-яння добровільній і
своєчасній сплаті податків, підвищувати соціальний пре-стиж
українського платника податків;
− сприяти створенню необхідних правових та соціальних умов для
залучення до підприємницької діяль-ності та створення робочих місць
для таких категорій населення, як жінки, молодь, звільнені у запас
військовос-лужбовці, безробітні, тощо;
− співпрацювати з іншими громад-ськими об’єднаннями, у тому
числі і міжнародними, з метою обміну досвідом, а також захисту
законних прав членів Асоціації;
− сприяти економічному, науково-технічному та інформаційному
спів-робітництву з зарубіжними країнами, ефективному залученню
внутрішніх та зарубіжних інвестицій в економіку України;
− представляти інтереси плат-ників податків в органах державної
влади, управління та місцевого само-врядування при формуванні й
реалі-зації державної податкової та еконо-мічної політики;
− інші завдання, що випливають з цього Статуту, або такі, що
визначені
19
Арешт банківських рахунків – Асоціація платників податків
України
18
Апеляці
-
до виконання керівними органами Асоціації.
Для виконання статутних завдань Асоціація у встановленому чинним
законодавством України порядку:
− вивчає суспільну думку про податкове та інше законодавство
України та бухгалтерський облік, включаючи опитування про
став-лення до оподаткування, бухгалтер-ського та податкового
обліку;
− сприяє проведенню наукової роботи в галузі податкової,
фінансово-кредитної та економічної політики;
− ініціює та бере участь у гро-мадському обговоренні
законо-проектів і програм соціально-еко-номічного розвитку,
проводить їх незалежну громадську експертизу, надає свої висновки
зацікавленим особам, розробляє проекти про-грам і нормативних актів
для вне-сення їх в установленому порядку на розгляд відповідних
державних органів;
− проводить освітянські та інші культурологічні заходи з питань
подат-кової політики, податкового та іншого законодавства України
серед платни-ків податків;
− проводить масово-роз’ясню-вальну та консультативну роботу щодо
податкового законодавства, підвищення суспільного статусу платника
податків та пропагандист-ську роботу серед платників подат-ків.
Організовує та проводить конфе-ренції, симпозіуми, семінари;
− формує з дозволу респонден-тів рейтинги платників податків,
які здійснюють підприємницьку діяль-ність, та оприлюднює їх;
− вивчає форми взаємодії плат-ників податків з органами
держав-ної влади, управління та місцевого самоврядування,
насамперед з орга-нами податкової служби всіх рівнів, та поширює
передовий досвід серед платників податків;
− представляє і захищає свої законні інтереси та законні інтере
си своїх членів у судах, підрозділах ДПС України, інших державних
установах та органах місцевого само-врядування;
− бере участь у громадській діяль-ності шляхом проведення
масових заходів – зборів, мітингів, демонстра-цій в порядку,
передбаченому чин-ним законодавством України;
− ід�
