ПОЛІТИЧНАОСВІТА В УКРАЇНІ:

ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСЛЕКТ 5.1 РОЗВИТКУ

Інститут громадянської освіти НаУКМАЛабораторія законодавчих ініціатив

Політична освіта в Україні: проблеми та перспективи розвитку // За загальноюредакцією С. Г. Рябова.- 2005.- 44 с.

Від часів, коли демократичні перетворення в Україні стали по-справжньому питаннямсуспільного порядку денного, поволі, але неухильно набуває визнання істина про те, щонеодмінною умовою модернізації нації є розвинута система політичної освіти. Спочатку нацьому наполягали лише окремі ентузіасти. Згодом почати виникати академічні й вузівськіструктури, неурядові організації, що спеціалізувалися на поширенні політичної освіти. Заразрозвиток ідеї про невід'ємність політичної освіти у демократичному суспільстві досяг такоїстадії, коли відбувається консолідація зусиль усіх зацікавлених сторін, віднайдення спільнихпідходів до проблем, формується міжнародне співробітництво.

Важливим здобутком цього поступу постає проект концепції політичної освіти в Україні.Він є результатом інтенсивної роботи групи науковців укупі з політиками й громадськимидіячами. Зараз цей проект пропонується до широкого публічного обговорення, аби надатидокументу якомога більшої довершеності, визначити шляхи втілення в практикусформульованих в ньому ідей.

Завдання концепції - стимулювати суспільні дебати про політичну освіту, запропонувативідповіді на запитання, що неодмінно постають, коли люди задумуються, як має виглядатиполітична освіта у суспільстві, що переживає посттоталітарну трансформацію.В запропонованому проекті політичну освіту пропонується розуміти як системувзаємопов'язаних сфер - громадянської освіти школярів, освіти дорослих, політичногонавчання урядовців і громадських діячів, академічної освіти. Спільним для всіх переліченихсфер є те, що політична освіта має стимулювати до отримання нових знань та достимулювання участі людей у суспільних справах.

Ця брошура містить текст проекту концепції політичної освіти в Україні, перелік заходів,покликаних сприяти її практичній реалізації, пояснення термінів і понять, що вживаютьсяу тексті концепції, а також її теоретичне обгрунтування, міркування про політичну культуру йполітичну освіту у площині соціальної психології та порівняльну характеристику системполітичної освіти в країнах світу.

КОПГОСІ Проект здійснено за підтримки-А й вП ОII в Г- Представництва Фонду Конрада

Аденауера в Україні.

Електронна версія видання розміщена на сайті жууж.рагііатепі.огд.иа.

© Інститут громадянської освіти НаУКМА, 2005

Про е кт

Упродовж тринадцяти років після встановлення незалежності в Україні активно проголо-шуються демократичні принципи, докладаються зусилля для перевлаштування політичної

системи відповідно до цих принципів. Між тим ефективність прогресивних перетворень без-посередньо пов'язані ще й зі зміцненням демократичної політичної культури громадян.

Однак, як свідчать дослідження, сучасна політична культура українців характеризується бра-

ком знань про власні права й відповідальність за їх дотримання, відсутністю інтересу доучасті у громадських справах і розв'язанні суспільних проблем, відстороненим ставленням

до ухвалення суспільних рішень. Через це політична активність людей не супроводжується

розвитком у них критичного мислення і не забезпечує формування відповідальної влади; ви-сокий рівень освіченості не породжує вміння відстоювати власні права; велика кількістьполітичних партій не приводить до масового залучення людей у громадське життя.

У країнах розвиненої демократії функціонує історично і культурно сформована впродовжстоліть система здійснення загального народовладдя. Вона спирається на відповідне національ-не законодавство, урядову політику й діяльність місцевих органів влади й самоврядування і, го-ловне, передбачає належний рівень культури учасників політичного процесу. В Україні ж досі

відсутня практика систематичного формування політичної культури, яка б відповідала демокра-

тичному стану суспільства та була одним із чинників його встановлення.

Цю концепцію розроблено як пропозицію загального уявлення про політичну освіту, їїпринципи, зміст і форми здійснення. Вона не претендує на вичерпні відповіді на всі питання,натомість покликана ініціювати дебати стосовно того, як задовольнити очікування

суспільства у питаннях політичної культури й політичної освіти.

1. ПОНЯТТЯ ПОЛІТИЧНОЇ ОСВІТИ

рлітична освіта - це практика систематичного поширення і засвоєння громадянами(знань про їхні права, свободи та механізми їх здійснення, про шляхи розв'язання проб-

|лем суспільного життя, про політичну систему й інститути публічного урядування, про-

цедури їхнього функціонування і способи впливу на них, що має наслідком компетентну

участь громадян у суспільному житті.

Політична освіта - це практика системного поширення і засвоєння громадянами знань

про їхні права, свободи та механізми їх реалізації, про шляхи розв'язання проблем суспіль-

ного життя, політичну систему й інститути публічного урядування, процедури їхнього

функціонування і способи впливу на них, що має наслідком компетентну участь громадяну суспільному житті.

ПОЛІТИЧНА ОСВІТА В УКРАЇНІ: ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

Система політичної освіти:О Перш за все це заклади, діяльність яких спрямовано на навчання й виховання май-

бутніх громадян (громадянська освіта).О Різновидом політичної освіти є політичне інформування, спрямоване на пересічних

громадян і покликане надати їм необхідні знання про існуючі суспільні проблеми таспособи їх розв'язання, вміння брати участь у такому розв'язанні й мотивувати доцього.

О Самостійною ланкою політичної освіти є навчання тих, хто здійснює професійне керу-вання процесами суспільно-політичного життя - державних службовців та політиків,що виборюють право визначально впливати на розв'язання проблем громад і нації.У цьому разі йдеться про політичну просвіту й її різновид - політичне навчання.

О Зрештою, складовою політичної освіти є академічне навчання, здійснюване у вищихнавчальних закладах і спрямоване на підготовку фахівців у галузі політичної науки таїї викладання.

Споживачами політичної освіти, тими, для кого вона здійснюється в суспільстві, є:О громадяни різних вікових категорій, які потребують політичних знань для участі в житті

громад, у діяльності неурядових організацій;О політики, партійні активісти, громадські діячі, як такі, що прагнуть відігравати визна-

чальну роль у політичних процесах, в ухваленні законів і визначенні норм суспільногожиття, у розв'язанні суспільних проблем;

О державні службовці - посадові особи, що безпосередньо причетні до реалізаціїполітичних рішень, адміністрування і здійснення суспільної політики;

О працівники органів охорони порядку та військовослужбовці, науковці, що здобуваютьнові знання про політику, розробляють методики політичного навчання і просвіти.

Мета політичної освіти полягає у підвищенні рівня політичної культури громадян України, ко-ли люди добре розуміють головні ідеї й принципи демократії, здатні самостійно діяти для захис-ту власних прав та інтересів, інтересів своїх громад. Політична освіта - це своєрідний тренінг ізгромадянськості, школа, де людей навчають жити спільно, громадою. Вона має сприяти:

О поширенню правила, відповідно до якого будь-яку суспільну проблему належитьрозв'язувати лише шляхом взаємної згоди й поваги до інтересів усіх, а не черездомінування інтересів окремих осіб;

О формуванню звички до діалогу, як сутнісної складової демократичної політичної куль-тури;

О укоріненню цінностей відкритого й справедливого суспільства, поважання принципів іправил суспільного життя;

О підвищенню політичної відповідальності громадських і державних діячів.Головне завдання політичної освіти - домогтися усвідомлення, прийняття і практично-

го здійснення людиною власних прав та політичної відповідальності.Завдання політичної освіти обумовлюються загальними вимогами до організації політи-

ко-освітнього процесу, формування політичної культури в демократичному суспільстві:О політична освіта має стосуватися всіх верств населення, в тому числі, пересічних гро-

мадян, політичних діячів, державних службовців, бути спрямованою на всі поколіннягромадян, охоплювати учнів, батьків, вчителів;

О уся освітня система має відповідати духу, потребам і цілям демократичногосуспільства і бути зорієнтованою на формування активної, автономної, незалежної,уповноваженої, непатерналістської особистості, яка відчуває себе самодостатньоюцінністю і сприймається як така суспільством;

КОНЦЕПЦІЯ ПОЛІТИЧНОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ

О в усіх її проявах політична освіта має бути спрямована на підвищення громадянськоїкомпетентності й відповідальності особи, сприяти прийняттю людьми фундаменталь-них цінностей і принципів демократії.

Політична освіта має бути зорієнтована на формування політичних уявлень громадян,набуття ними відповідного досвіду політичної активності і вкорінення системи політичнихставлень особистості.

Формування політичних уявлень здійснюється через:П засвоєння певних знань про права і свободи громадянина, способи й механізми їх

здійснення і захисту, про влаштування суспільства й інститутів публічного урядуван-ня, процедури їхнього функціонування і способи впливу на них,

О опанування вмінь аналізувати, узагальнювати, систематизувати та структуруватиінформацію, встановлювати зв'язки між окремими її блоками та будувати прогнос-тичні моделі.

Досвід політичної активності здобувається шляхом засвоєння норм та опанування спо-собів соціальної взаємодії, набуття вмінь захищати власні інтереси, протистояти тиску йманіпуляціям, розмірковувати з приводу власних мотивів, очікувань та можливих дій.

Система політичних ставлень включає:а) ставлення до самого себе (ідентифікація себе як суб'єкта політичної взаємодії,

спроможного здійснити самостійний політичний вибір, готового нести відповідальністьза свій вибір і його наслідки, законослухняного громадянина, здатного обстоювати власніправа);

б) ставлення до інших людей (терпимість, повага до політичних прав і свобод інших, го-товність до спільного вирішення політичних проблем, довіра і налаштованість наспівробітництво, аргументований скептицизм, підтримка інших, політична відповідальність,прагнення зрозуміти мотиви вчинків і очікування інших);

в) ставлення громадянина до політичної системи (патріотизм як позитивне сприйняттясвоєї країни, лояльна налаштованість на фундаментальні цінності й конституційні принциписуспільства, дії, спрямовані на підвищення ефективності демократичних установ, інтерес догромадських справ, соціальна довіра і поширення правдивої інформації, вимогливість допропозицій щодо перевлаштування суспільного життя);

г) ставлення до інститутів влади (контроль за дотриманням меж повноважень влади, кри-тична оцінка рішень і дій уряду, опір неконституційним діям влади, готовність до політичноїучасті у здійсненні суспільних справ);

д) ставлення до політичного світу (розуміння сучасного співвідношення глобальногота національного начал суспільного життя, розуміння розмаїтості нинішнього світу,зацікавленість у збереженні миру й безпеки, готовність до участі в міжнародних кампаніяхтощо).

2. ЗМІСТ ПОЛІТИЧНОЇ ОСВІТИ8 СУЧАСНОМУ СУСПІЛЬСТВІ

Вибудовуючи зміст демократичної політичної освіти, прагнучи надати поштовх розвиткуполітичної культури в умовах посттоталітарного суспільства, слід робити першочергові наго-лоси на таких ключових поняттях як „законослухняність", „відповідальність", „політична ак-тивність", „ставлення до влади", „індивідуальна свобода", „толерантність".

ПОЛІТИЧНА ОСВІТА В УКРАЇНІ: ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУІЙЇІІІШїїІір : ш:«шш;ш»жшвщ«;:;:;Ш»5;ів:вжІШШіїШ тштіашшігшті: гі&

ЗаконослухняністьЗаконослухняність як складова змісту політичної освіти і риса політичної культури, буду-

чи інваріантною для різних суспільств, за демократичних умов має бути визначена як само-обмеження людини, її відмова від частки власної свободи, суверенне забезпечення нею до-тримання законів у власній поведінці. Адже за тоталітарних й авторитарних умов законослух-няність виглядає радше вимогою здорового глузду, а не власною відповідальністю особис-тості за дотримання порядку в суспільстві.

Законослухняність демократичного зразка характеризується тим, що вона тісно пов'яза-на з вимогливим і критичним ставленням до влади. Здійснюючи демократичну політичнуосвіту, належить робити принципово припустимим і ментальне зрозумілим критичне став-лення людей до уряду. Такий підхід робить можливим уникнути підміни демократичної зако-нослухняності вірнопідданством тоталітарного штибу.

ВідповідальністьДемократична громадянська відповідальність може бути визначена як підпорядкування

індивідів вимогами порядку, стабільності та інтересами інших людей. Звідси походить потре-ба передбачати наслідки власних дій чи бездіяльності, узгоджувати задоволення індивіду-альних потреб із суспільними інтересами.

Суттєвою ознакою типу відповідальності, співвідносного з демократичним суспільнимідеалом, є те, що відповідність діяльності індивідів та вимог чинного порядку досягається нечерез загрозу застосування санкцій, не лише як дисципліноване самообмеження свободи накористь вимог юридичного закону, а як прагнення відповідності окремих дій загальному інте-ресу, потребам громади. До того ж, демократичному суспільству властиво культивувативідповідальність сучасників перед майбутніми поколіннями.

Політична активністьПолітична освіта покликана спонукати до піднесення рівня суспільної активності людей,

що відповідає вимогам сучасної демократії (яку ще називають „партисипаторною"), доозброєння їх знанням про прийнятні й ефективні форми діяльності з метою задоволенняінтересів.

Політична активність - це безпосередня участь у впорядкуванні життя громади, до якоївони належать. Головним у політичній активності є вплив людей на формування суспільногопорядку денного (переліку актуальних питань їхнього безпосереднього життя, що потребу-ють обговорення і розв'язання) та практична участь у здійсненні громадських справ. Форму-вати політичну активність - означає виховувати небайдужість і відповідальне ставлення лю-дей до того, що відбувається у їхньому житті, плекати впевненість у тому, що вони спроможнівплинути на стан справ довкола себе. Найголовніше тут - спонукати суб'єктів політичної ак-тивності розв'язувати проблеми власноруч, не покладатися на благодіяння когось іншого.Політична активність, поведінкова сторона політичної культури особистості взаємопов'язаназ характером і змістом політичних знань, якими вона володіє, структурою її життєвихцінностей.

Ставлення до владиФормуючи політичну культуру демократичного типу, належить виховувати у громадян

ставлення до влади, в якому поєднується визнання повноважень легітимної влади й імпера-тивності її настанов та, разом із тим, критичність і вимогливість щодо її рішень і дій, запере-

КОНЦЕПЦІЯ ПОЛІТИЧНОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ

чення фактів перевищення повноважень чи зловживання ними, вимога задовольнити за-конні інтереси й захистити права. Саме законослухняність (а не сама лише „владослух-няність", як це буває в умовах тоталітаризму), лояльне відношення людей до законів - виз-нання їх як справедливих, вимогам яких слід підкорятися, хоча вони й обмежують свободу -є однією зі складових демократичної культури ставлення до влади.

Особливість суспільств перехідного типу, до яких належить українське, полягає в тому,що тут доводиться розв'язувати задачу модифікації самої природи лояльного ставленнягромадян до влади. Іншими словами, потрібно змінити критерії й джерела мотивації такогоставлення. Демократична політична освіта покликана формувати не самовідданевірнопідданство, а такий тип ставлення до влади, що може бути визначений як „критичналояльність".

Індивідуальна свободаЗавдання політичної освіти у цьому вимірі полягає у подоланні стереотипу, згідно з яким,

прагнення індивіда до свободи, намагання бути вільним у виборі своїх життєвих цілей, неми-нуче призводить до конфлікту з тими, хто його оточує. При цьому варто спиратися на ро-зуміння свободи, в якому не заперечується жодна з її суперечливих сторін - автономія,відсутність перешкод та, з іншого боку, неодмінна детермінованість людського життя.Відповідно до такого розуміння, свобода буде визначатись як вільний вибір суб'єктом де-термінант власного життя. Свобода - це певна співвимірність автономії індивіда та умов іобставин її здійснення, створюваних чинними суспільним ладом, порядком. Таке співвідне-сення людиною себе, своїх інтересів, інтенцій, ресурсів із навколишнім світом, ставлення досебе та до світу, яке заслуговує бути названим втіленням вартостей свободи, передбачає,що індивід розуміє назване протиріччя свободи, добре знає цілі, яких прагне, вміє робитипоміж них оптимальний вибір, освічений у питаннях регламентації його життєдіяльності -знає правила й норми, яким належить підпорядковувати свої зусилля.

ТолерантністьТолерантність, терпиме ставлення індивіда до інших, визнання права кожного думати й

діяти на власний розсуд є альтернативою конформізму, уніформізму, толерантність, запере-ченням властивої традиційному суспільству ментальної парадигми „ми-вони". Вона постає„цементуючим" началом солідарності іншого, порівняно з традиційним, типу - громадянсько-го, заснованого на усвідомленні вартості індивідуалізму й автономії. У сучасному світі толе-рантність - це умова і наслідок вільної самореалізації особистості, втілення принципу нон-конформізму. Культура толерантності може бути сформована через усвідомлення людьми,що світ складений з незчисленної множини індивідуальних проявів, кожний з яких має пра-во на існування. Толерантність як риса демократичної політичної культури безпосередньопов'язана з іншими її ознаками, такими як плюралізм та компроміс.

Разом з тим є неприпустимим ототожнювати толерантність з терпимістю й байдужістюдо антисоціальних й аморальних проявів. Толерантність - це терпиме ставлення до тихваріативних проявів людської життєдіяльності, що не становлять загрози цілісному, упоряд-кованому існуванню спільноти, життю й правам окремих людей, а перебувають у межах де-мократичної системи цінностей.

ПОЛІТИЧНА ОСВІТА В УКРАЇНІ: ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ::;.;.: ;Щ8;;;;.;.;:;:ш*;:; і - їж і -її. і і

3. ФОРМИ ЗДІЙСНЕННЯ ПОЛІТИЧНОЇ ОСВГШ8 СУЧАСНОМУ СУСПІЛЬСТВІ

Демократичну політичну освіту пропонується розуміти як безперервний, багаторівневийпроцес, що охоплює різні періоди життя людини. Способи політичної освіти та її змістове напов-нення змінюються щодо кожного вікового періоду життя людини відповідно до її потреб і харак-теру діяльності. При визначенні змісту політичної освіти та побудові логіки її викладання слід ви-ходити з психолого-дидактичних особливостей кожної вікової категорії тих, хто навчається.

У дошкільному віці політична освіта може здійснюватися як епізодичне й фрагментарневключення в освітній процес інформації, цінностей та дій, що стосуються питань громадян-ства, держави, суспільного порядку тощо. Потужна роль у формуванні демократичної грома-дянськості тут належить сімейному вихованню. У шкільному віці елементи політичного нав-чання мають бути інкорпоровані у викладання таких предметів як історія, мови, географія. Дотого ж, у старших класах може йтися про самостійний предмет, спрямований на формуван-ня демократичної громадянськості - громадянську освіту. Політична освіта тут можездійснюватися під час виховних занять, позакласної роботи, у вигляді різноманітних проектівта заходів учнівського самоврядування. На етапі вищого і професійного навчання політичнаосвіта здійснюється у вигляді спеціальних курсів, обсяг і концептуальна глибина яких корелю-ють із отримуваним фахом. Зрештою, на рівні освіти дорослих політична освіта знову набуваєепізодичного характеру і може бути втілена шляхом підвищення кваліфікації, самоосвіти,просвіти за допомогою засобів масової інформації, лекторіїв, публічних дискусій тощо.

Політична освіта може здійснюватися у формі самостійних навчальних курсів, введеннявідповідних тем до вже існуючих дисциплін, під час виховних занять, позакласної роботи, увигляді різноманітних проектів та заходів учнівського самоврядування. Завдання політичноїосвіти мають також розв'язувати засоби масової інформації шляхом періодичної публікаціївідповідних матеріалів, випуску навчальних теле- і радіопередач. Потужна роль у форму-ванні демократичної громадянськості має належати сімейному вихованню. Сприяти досяг-ненню цілей політичної освіти значною мірою покликані різноманітні благодійні та філант-ропічні організації.

4. СУБ'ЄКТИ ПОЛІТИЧНОЇ ОСВІТИ

Суб'єктами (виконавцями) політичної освіти є навчальні заклади, установи, організаціїметою діяльності яких є надання освітніх послуг. У здійсненні демократичної політичноїосвіти значну роль покликані відігравати, зокрема, заклади середньої та вищої освіти, уста-нови культури, засоби масової інформації, громадські (неурядові) організації - „третій сек-тор", різноманітні благодійні та філантропічні організації. Здійснення процесу формуваннягромадянської культури через освітню систему надає йому цілеспрямованої, методичновивіреної форми, дозволяє ефективно мобілізувати адекватні ресурси й чинники.

Заклади освіти та наукові установи - осередки формування громадянськості молодо-го покоління, а також проведення заходів із політичної освіти дорослого населення. Форму-вання громадянськості через освітню систему надає цьому процесу цілеспрямованості,методичної виваженості, дозволяє ефективно мобілізувати необхідні ресурси. Суспільствопотребує концептуального визначення цієї галузі педагогіки, розробки навчальних програм,написання й поширення матеріалів та навчальних посібників, підготовки й перепідготовкивикладачів, визначення стандартів і критеріїв оцінки знань.

КОНЦЕПЦІЯ ПОЛІТИЧНОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ

Роль неурядових організацій має полягати у сприянні практичному засвоєнню грома-дянами знань, ідеалів і практичного досвіду участі в конкретних справах. Громадські (неуря-дові) організації - правозахисні групи, колективи, що ініціюють і здійснюють різноманітніосвітні проекти, асоціації вчителів тощо - можуть оперативно збирати потрібну інформаціюз різних джерел, здійснювати її аналіз, формувати порядок денний громадських дискусій тавлаштовувати їх проведення, висловлювати збалансовані й справедливі судження, прак-тичні рекомендації. На конкурсних засадах неурядові організації, що об'єднують науковців,фахівців-педагогів, можуть реалізовувати проекти, пов'язані з розробкою навчальнихпосібників, підготовкою вчителів, здійснювати інші освітні заходи.

Потужним чином сприятиме досягненню цілей політичної освіти діяльність засобів ма-сової інформації, спрямована на впровадження в мережу державного та комерційноготеле- і радіомовлення, друкованих періодичних видань навчальних програм, які дозволятьінформувати населення про конституційний устрій держави, законодавчі регламентаціїполітичного життя, особливості проведення виборчої кампанії у доступній формі, із залучен-ням реального матеріалу та відомих державних і громадських діячів. Особливе значення мо-же мати заснування спеціалізованого журналу, присвяченого теоретичним та дидактичнимрозробкам у галузі політичної освіти, поширенню практичного досвіду тощо.

Важливими суб'єктами політичної освіти (і не лише під час виборчих кампаній, але й уперіоди між ними) є політичні партії. Поширення й пропагування партіями власних програм,ідеологій та виборчих платформ може бути розцінене як різновид політичної освіти. При до-триманні рівноправності всіх політичних сил у пропагуванні своїх ідей і поглядів, кожнаполітична партія має прагнути до формування вищої політичної свідомості співвітчизників.Цим самим партія демонструє свою прихильність демократичним цінностям, готовність спри-яти їх упровадженню.

У перспективі визначальним суб'єктом політичної освіти має стати Національна коор-динаційна рада, до складу якого мають ввійти повноважні представники законодавчої й ви-конавчої влади, політичних партій, громадських та релігійних організацій, провідні науковці.Його завданням є вироблення основних принципів політичної освіти, координація заходів,моніторинг здійснення політичної освіти й оцінка її результатів, підготовка пропозицій щодоюридичного та організаційного забезпечення заходів політичної освіти.

Виглядає доцільним створення Державного центру політичної освіти - установи, го-ловним завданням якої є проведення наукових досліджень у галузі політичної освіти, розроб-ка навчальних методик і матеріалів, підготовка друкованих та інших видань, адміністратив-не й науково-методичне забезпечення роботи Національного координаційного органу зполітичної освіти. Зокрема, виглядає доцільним, щоб Державний центр політичної освітивиступав засновником і видавцем всеукраїнського журналу „Політична освіта", де публікува-тимуться наукові, навчально-методичні та інформаційні матеріали.

5. РЕСУРСНЕ ПОЛІТИЧНОЇ ОСВІТИ

Для ефективного здійснення політичної освіти, вона має бути забезпечена відповіднимиматеріальними, фінансовими та людськими ресурсами.

Матеріальні ресурси - це, перш за все, засоби навчання і матеріально-технічна базазакладів освіти і культури. Поряд із цим, доцільно створити спеціальні засоби масової інфор-мації (громадське телебачення/радіо, друковані ЗМІ тощо) або нові програми для тих, що вже

ПОЛІТИЧНА ОСВІТА В УКРАЇНІ: ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

існують. Як важливий ресурс розвитку політичної освіти в нашій державі має бути оціненаінфраструктура Товариства „Знання" України.

Ефективна політична освіта має спиратися на відповідні людські ресурси - корпус фа-хово підготовлених викладачів, лекторів і тренерів, аналітиків і науковців, активістів неурядо-вих організацій і партій, які працюючи в освітніх закладах чи діючи на волонтерських заса-дах, надають освітні послуги тим, хто їх потребує. Для їх потреб можуть бути створені ре-сурсні центри, бази даних, мережа підвищення кваліфікації та обміну досвідом.

Фінансові ресурси. Фінансування заходів із політичної освіти громадян України можездійснюватися з державного та місцевого бюджетів, за рахунок коштів громадськихоб'єднань, благодійних фінансових установ, дослідницьких і видавничих грантів, політичнихпартій тощо. З коштів державного бюджету мають фінансуватися діяльність Національної ко-ординаційної ради з політичної освіти, Державного центру політичної освіти (частково), захо-ди політичних партій, що носять характер політичної освіти/просвіти (в період виборчих кам-паній), окремі наукові та навчально-методичні розробки за спеціальним рішенням уряду.

Політична освіта є важливою суспільною справою, від успішності якої залежитьстабільність політичної системи, доцільність рішень, що ухвалюються, ефективністьгромадських програм і урядового керівництва. Адже демократія - це не просто„правління народу", а компетентна, зацікавлена і відповідальна участь людей і громадв ухваленні суспільних рішень та розв'язанні суспільних проблем. Сучасна демократіявстановлюється й існує не лише зусиллями урядів та політиків, а й завдяки зацікавлен-ню у ній громадян, їхній політичній культурі, сформованій у тому числі й засобамиполітичної освіти.

Цю Концепцію створено Інститутом громадянської освіти Національного університету„Києво-Могилянська Академія" за підтримки Представництва Фонду Конрада Аденауера вУкраїні. Безпосередню участь у написанні Концепції взяли:

О О. П. Дем'янчук, кандидат фізико-математичних наук, доцент кафедри політологіїНаУКМА,

О /. В. Жадан, кандидат психологічних наук, зав. лабораторією психології політичноїосвіти Інститут соціальної' і політичної психології АПН України,

а Ю. Г. Кальниш, кандидат наук з державного управління, старший науковийспівробітник, докторант Національної академії державного управління при Президен-тові України,

О /. О. Когут, Голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив,

О С. Г. Рябов, доктор філософських наук, професор кафедри політології, керівникІнституту громадянської освіти НаУКМА,

О Б. Ф. Сагалаков, кандидат філософських наук, директор Центру політичного марке-тингу і менеджменту Товариства „Знання" України.

10

КОНЦЕПЦІЯ ПОЛІТИЧНОЇ ОСВГГИ В УКРАЇНІ\ : .-, .-,.. • жяшшшшш ...... ; .......

Подяка висловлюється експертам, які своїми критичними зауваженнями та конструктив-

ними пропозиціями зробили значний внесок у розробку Концепції:

а Є. К. Бистрицькому, доктору філософських наук, виконавчому директору Міжнарод-

ного фонду „Відродження",

О Ю. Б. Ключковському, кандидату фізико-математичних наук, народному депутату

України, заступнику голови Комітету Верховної Ради України з питань державного

будівництва та місцевого самоврядування, директору Інституту виборчого права,

О О. М. Кошелю, кандидату історичних наук, заступнику голови правління Комітету ви-

борців України,

О О. В. Курці, провідному спеціалісту департаменту вищої освіти Міністерства освіти

і науки України,

О Р- М. Павленку, кандидату політичних наук, завідувачу кафедрою політології НаУКМА,

О /. В. Плашкіну, асистенту Представництва Фонду Конрада Аденауера в Україні,

О К. В. Плоскому, голові Центру політичної освіти,

а В. В. Тарану, заступнику директора Інституту політичної освіти,

а Ю. Ж. Шайгородському, кандидату психологічних наук, директору Українського

центру політичного менеджменту.

Сергій Рябов

Концепція - це пропозиція певного уявлення про політичну освіту, формулювання їїпринципів, основ змісту, способів здійснення, ініціювання дебатів з приводу політичної освіти,пошук відповідей на існуючі проблеми.

ПОНЯТТЯ ПОЛІТИЧНОЇ ОСВІТИ

шлітика, політична діяльність людей, їх взаємодія між собою, політичні ідеї й інститути[є невід'ємною складовою сучасного суспільного життя. Ефективність і результа-Ітивність самореалізації особистості великою мірою бувають обумовлені її політичною

освіченістю. Політична освіта - це надання людям знань про їхні права і свободи, способи ймеханізми їх здійснення і захисту, про улаштування суспільства й інститутів публічного уря-дування, процедури їхнього функціонування і способи впливу на них, це формування вмінняі бажання людей ідентифікувати суспільні інтереси й домагатися їх задоволення.

Політична освіта населення має місце в будь-якому суспільстві, втілюючись у формах,відповідних історичній природі цього суспільства. На вітчизняних теренах здавна здійснюва-лася практика політико-освітнього впливу. Серед прикладів цього можна назвати такі істо-ричні пам'ятки як „Руська правда", „Слово про Закон і Благодать" (XI ст.), „Повчання" (XII ст.),„Домострой" (XVI ст.) „Юности честное зерцало" (XVIII ст.). Ідеї політичної освіти містяться утворчій спадщині видатних педагогів - К. Ушинського, Б. Грінченка, А. Макаренка, Г. Ващен-ка, В. Сухомлинського, а також в доробку представників вітчизняної суспільно-політичноїдумки - Г. Сковороди, М. Драгоманова, М. Грушевського.

З кінця XX сторіччя у світі поширюється максима, відповідно до якої справедливе йстабільне суспільство, в якому ефективно діють механізми розв'язання соціальних проблемі задоволення інтересів, потребує впровадження політичної освіти, що спиралася б на заса-ди систематичності, цілеспрямованості, безперервності і всеохопності, змістовної й методич-ної визначеності, відповідності основоположним правам людини й демократичним ідеалам.

Для розуміння природи політичної освіти важливо наголосити на тому, що зміст і методивикладання політичних знань диференціюються залежно від призначення таких знань та від

А П •--••-•-•-•-•-•-........ '.................._...................... ........

способу їх використання. Цілісне пізнання світу політики, з'ясування сутності її явищ, тен-денцій і закономірностей, розв'язання існуючих евристичних проблем - усе це характеризуєакадемічний рівень політичного знання, політичну теорію. Отримання такого знання є преро-гативою фахових науковців, а його поширення має бути визначене як вивчення політичноїнауки, що здійснюється на кафедрах університетів, в науково-дослідницьких інститутах.

Потреби практичного застосування людьми політичних знань для досягнення конкретнихцілей у суспільній взаємодії спричиняють існування політичного знання прикладного харак-теру. Отримання таких знань буває спрямоване на якомога більш ефективну мобілізацію ре-сурсів для розв'язання поточних задач громад та окремих суспільних груп. Викладання такихзнань, споживачами якого є державні службовці, громадські активісти, практичні політика,члени організацій, команд і груп підтримки, визначимо як політичне навчання.

Зрештою, політичні знання бувають потрібні пересічним громадянам для розв'язанняпроблем громадського життя, захисту їхніх інтересів, задоволення потреб. До того ж політич-на освіта є важливим засобом політичної соціалізації особистості, її інтеграції у політичнусистему, формування рис громадянськості, що передбачає засвоєння нею чинних нормполітичного життя, політичних ідеалів та цінностей, способів політичної взаємодії, прийоміввпливу на владу та участі у розв'язанні спільних проблем. В такому значенні політичну освітувизначаємо як громадянську освіту.

Отож, система політичної освіти включає три головні сфери: а) політичну освіту дорос-лих та громадянську освіту юнаків, б) політичне навчання державних службовців і громадсь-ко-політичних діячів, в) академічне вивчення політики як предмету наукового пізнання.Кожній з названих сфер властиві відповідні мета, зміст і форми політичної освіти. Мета ака-демічної політичної освіти полягає у підготовці дослідників та викладачів політичної науки, їїзміст складають поняття й теорії політичної науки, а формами є різноманітні види навчаль-ної й дослідницької роботи. Щодо політичного навчання мета має бути визначена як форму-вання професіоналізму суспільного керівництва і політичної дії, зміст - як технології керуван-ня, розв'язання конфліктів тощо, а форми - усілякі тренінги, семінари, курси тощо.

Мета політичної освіти дорослих відрізняється від громадянської освіти юнацтва тим, щоце є політичне інформування, забезпечення участі людей у суспільних справах, а у випадку жз громадянською освітою - політична соціалізація юнацтва. Зміст цих різновидів політичноїосвіти полягає відповідно у поясненні поточних подій, політичних рішень, суспільних проблем іспособів їх подолання та, з іншого боку, у наданні політичних, економічних, юридичних,психологічних, етичних тощо знань. Формами такої освіти у першому випадку є лекції, бесіди,дискусії, зустрічі з політиками, а у другому - уроки, позакласна робота, позашкільний впливтощо.

Названі сфери політичної освіти розрізняються й відповідними кожній інститутамиздійснення такої освіти. Це - університети й дослідницькі інститути для академічної сфери,система навчання державних службовців, спеціалізовані тренінги й семінари, відповіднадіяльність політичних партій для політичного навчання, сім'я й заклади освіти для грома-дянської освіти, дискусійні клуби й лекторії, неурядові організації й засоби масової інфор-мації для політичної освіти дорослих.

Уся множина сфер політичної освіти, властивих їм задач, змісту і форм пронизуєтьсятрьома головними цілями. Першу складають надання знань, інформації про права, закони,політичну систему, суспільні проблеми й політику їх подолання. Другу - формування став-лень до себе, інших, політичної системи і влади, політичного світу, ідеалів, цінностей і прин-ципів демократії. Третю - мотивація до дії і навчання участі у розв'язанні суспільних проблемі захисті власних прав.

ПОЛІТИЧНА ОСВІТА В УКРАЇНІ: ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

АКТУАЛЬНІСТЬ РОЗРОБКИ Й РЕАЛІЗАЦІЇ

політичної освіта в УКРАЇНІПочинаючи з 90-х років минулого сторіччя на Заході поширюється переоцінка, переос-

мислення сутності демократії, розуміння того, що визначальними її сучасними рисами ознака-ми є статус громадянина та його участь у суспільних справах. Нові умови, що складаються ос-таннім часом - глобалізація, європейська інтеграція, технологічні здобутки, утворення новихрізноманітних політичних структур, - роблять громадянську освіту чи не визначальним напрям-ком зміцнення демократії, укорінення демократичної політичної культури. Завданням цілогосуспільства, а не приватною справою окремих людей зараз стає надання кожному необхіднихзнань, розуміння та умінь у питання демократичного громадянства, можливості брати участь ужитті суспільства. Поширеною й загальновизнаною в сучасній Європі та Америці стає думкапро те, що справжня демократія будується на залученні громадян до суспільного життя.

Демократія - це, окрім іншого, ще й стан світосприйняття та самовідчуття людей, харак-тер їхніх уявлень про самих себе, свої права, можливості та відповідальність, про умовистабільності й імперативності чинного порядку, засади авторитетності влади. У наш час бо-ротися за демократію значить, перш за все, сприяти оновленню політичної культури,здійснювати політичну освіту громадян або громадянську освіту.

Сучасне розуміння демократії вочевидь потребує певного рівня компетентності грома-дян та, з іншого боку, політиків, громадських діячів, державних службовців. Розвитокполітичної освіти є важливим завданням, що постає перед сучасними країнами цілого світу.При чому в суспільствах консолідованих демократій це завдання обумовлене необхідністюзберегти непорушність демократичних цінностей, інституцій та зразків поведінки. В то-талітарних і авторитарних суспільствах політична освіта виконує роль ідеологічної індоктри-нації. В суспільствах же, що, подібно до України, перебувають у фазі демократичного тран-зиту, переходу від тоталітарного чи авторитарного до демократичного врядування, завданнятакої освіти пов'язане з необхідністю створити визначальну передумову перетворень - спри-яти формуванню демократично налаштованих громадян, урядовців та політиків.

Демократична політична освіта має бути спрямована не на саме лише обслуговуванняполітиків у їхньому прагненні завоювати владу, досягти успіхи в кар'єрі, її головна мета - за-охотити й навчити людей виявляти проблеми громадського життя і висувати їх до суспільногопорядку денного, обговорювати шляхи їх розв'язання, домагатися здійснення необхідних за-ходів, мобілізовувати ресурси й самим залучатися до їх подолання. Від освітян і науковців знач-но більшою мірою, ніж від урядовців і політиків, залежить, чи будуть знайдені механізми резуль-тативного досягнення того, щоб таке залучення громадян було якомога більш успішним.

Політична культура в Україні не відповідає сучасним критеріям - вмінню й бажанню лю-дей користуватися власними правами, захищати їх, відстоювати інтереси, виявляти пробле-ми громадського життя і висувати їх до суспільного порядку денного, визначати способи їхрозв'язання і брати участь у ньому. Актуальність впровадження політичної освіти в Україніобумовлюється, зокрема, тим, що показником законослухняності серед співгромадян перева-жають ті, у кого він є середнім (50,3 %), нижчий за середній (18 %) та низький (5,6 %)1. Висо-кий та вищий з середній рівень відповідальності продемонстрували лише 31,1 % опитаних2.44 % засвідчили нижчий за середній і низький рівень готовності до політичної активності3.

1 Жадан І., Кисельов С., Кисельова О., Рябов С. Політична культура та проблеми громадянськоїосвіти в Україні. - К.: Тандем, 2004. - С. 22.

2 Там само. - С. 27.3 Там само. - С. 31.

ДО ОБГРУНТУВАННЯ КОНЦЕПЦІЇ ПОЛІТИЧНОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ

У ставленні до влади переважають середній (28 %) та нижчий за середній (47 %) рівні лояль-ності 1. Вочевидь, політична освіта має сприяти його підвищенню. Майже 22 % опитаних де-монструють низький або нижчий за середній рівень потреби у свободі 2. Гостроти питання незнімає те, що ці показники є свідченням або некоректного розуміння респондентами фено-мену свободи, або ж нерозвиненості відчуття вартості свободи. Проблемою є й те, що тіль-ки 14,2 % опитаних показали високий та вищий за середній рівень толерантності 3.

Розробка демократичної політичної освіти в Україні та її впровадження є актуальним щей через те, що досі мають місце намагання перетворити політико освітній вплив на знаряддяпартійно-ідеологічної індоктринації. Часто буває так, що, коли мова заходить про політичнуосвіту і політичну активність, то мають на увазі перш за все цілі перемоги на виборах, досяг-нення впливовості у суспільстві чи в політичній партії. Через це і політичну освіту часто ро-зуміють як ще одну можливість забезпечити успіх у кар'єрі лідера, здобути переваги уполітичних змаганнях. Політику, політичну діяльність не сприймають як діяльність по впро-вадженню ідеалів і принципів демократії, з'ясування проблем в житті громад та мобілізаціюресурсів на їх подолання. Відповідним має бути і розуміння політичної освіти, її цілей, зав-дань і очікуваних результатів.

Перед особливою необхідністю в політичній освіті постає суспільство, що перебуває упроцесі перетворення від тоталітарного до демократичного стану. Суспільний розвитокУкраїни останніх тринадцяти років та політична криза, що спалахнула під час виборчої кам-панії 2005 року, переконливо показали правдивість думки Монтеск'є про те, що народ, якийнадто різко порвав із своїм минулим, скоро підпадає під дію реакції, яка змушує його відсту-пати. Аби суспільні перетворення дійсно відбувалися і були міцними, треба міняти не уряди,а суспільні звичаї.

Однією з особливостей посттоталітарного суспільства є відсутність інституційованогогромадянського суспільства, яке могло б виступити партнером або (в необхідних випадках)опонентом держави в організації участі громадян в управлінні публічними справами. Цестворює сприятливу ситуацію для маніпулювання громадською думкою з боку влади і про-владних політичних сил - тих суб'єктів політичних процесів, які володіють ресурсами або ма-ють вплив на розподіл цих ресурсів. Відповідно агітаційні й пропагандистські ресурси вико-ристовуються однобічно, що спотворює уявлення громадян про стан справ у країні.

Переважання у забезпеченні заходів з громадянської та політичної освіти державнихфінансів, які в умовах глибинних економічних, соціальних і політичних перетворень є вкрайобмеженими, зводить політичну освіту лише до невеликої кількості тем у навчальних курсахдля учнів і студентів навчальних закладів, тоді як більша частина громадян у своїй гро-мадській діяльності користується знаннями й навичками, отриманими за комуністичних часівабо шляхом самоосвіти, якій часто бракує системності й послідовності.

У період переходу від тоталітаризму до демократії держава у політичній сфері маєвирішувати суперечливе завдання - забезпечення плюралізму й рівних можливостей діяль-ності різних політичних сил з одночасним обмеженням домінування окремих політичнихпартій чи об'єднань у впливі на свідомість громадян. При цьому держава як один з найпо-тужніших акторів у політичних процесах також має обмежувати саму себе, не допускаючирепресивних або індоктринаційних дій стосовно інших учасників цих процесів. Вирішенняцього завдання можливе лише за умови встановлення і ретельного дотримання правил,

1 Там само. - С. 31.2 Там само. - С. 33.3 Там само. - С. 37.

15

ПОЛІТИЧНА ОСВІТА В УКРАЇНІ: ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

однакових для всіх учасників політичних процесів, з постійним незалежним контролем з бо-ку і цих учасників, і громадян країни.

Для посттоталітарної держави є вкрай важливою свідома підтримка громадянами країнидій, спрямованих на здійснення переходу до демократії. Одна з можливостей досягнення та-кої підтримки - збалансована й різнобічна політична освіта, у здійсненні якої братимутьучасть різноманітні учасники: державні органи, політичні партії, громадські й релігійні ор-ганізації, ділові кола тощо. При цьому, враховуючи слабкий розвиток недержавних акторів,держава має взяти на себе основну роботу з організації політичної освіти, мобілізуючи дер-жавні й благодійні ресурси, використовуючи міжнародну фінансову й матеріальну допомогу,а також досвід і знання провідних експертів з інших країн.

Специфіка політичної освіти в Україні полягає в тому, що вона має бути спрямована нелише на відтворення демократичних цінностей в суспільстві, а й на формування нової систе-ми громадських цінностей. За політичної модернізації доводиться культивувати демокра-тичні цінності, поширювати відповідні процедури, нові правила життя й стилі поведінки в умо-вах недемократичної дійсності. Коли в суспільному житті бракує демократизму, політичнаосвіта сама здатна стати чинником розповсюдження демократії.

Проблему загострює те, що в Україні має місце брак або невизначеність суспільного замов-лення на політичну освіту. Часто ідеал демократичного громадянина ототожнюють лише зпатріотизмом, а політичну освіту обмежують патріотичним вихованням, яке визначають виключ-но на засадах мілітаризму й войовничості. Аби політична освіта відповідала соціальним вимо-гам, у демократичному й перехідному суспільствах, вона має бути систематичною й фаховою,спиратися на наукову розробку принципових питань, на коректне визначення її змісту, виходя-чи з ідеального образу її мети та реального стану й проблем політичної культури громадян.

Й ПОЛІТИЧНОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ

Мета політичної освіти - формувати й поширювати те, що є спільним для усіх членівсуспільства у їхньому розумінні справедливості, порядку, свободи, рівності, участі тощо.Політична освіта має виконувати функцію трансляції до нових поколінь оптимальних спо-собів суспільної взаємодії, вбираючи світові здобутки та зберігаючи автентичні традиціїукраїнської культури. Сприяючи соціалізації молоді, політична освіта має навчати її рольовиммоделям політичної поведінки.

Завдання політичної освіти - не формувати прихильність до якоїсь політичної сили, а підви-щувати громадянську компетентність і відповідальність особистості, культивувати фундамен-тальні цінності й принципи демократії, мотивувати до участі у розв'язанні суспільних проблем.Громадянське суспільство передбачає існування громадян, які дебатують проблеми, що їх хви-люють, дискутують з приводу способів їх подолання, критикують уряд і домагаються аби їхнядумка була врахована при виробленні державної політики. Мета політичної освіти полягає уформуванні духу громади, шануванні суспільного порядку й певного його образу (риЬІІс зрЩ.

Політична освіта в перехідному суспільстві має допомогти людині звільнитися відатавізмів тоталітарного статусу як невіра у власну соціальну значущість, не шанування влас-ної та чужої гідності, свободи, не відчуття рівності у стосунках з владою, власна нерішучість.Впровадження й розвиток політичної освіти має сприяти подоланню таких характеристикполітичної свідомості, як нетерпимість, конфронтаційність, абсентеїзм, сприяти становленнюкультури толерантності, політичної коректності, стимулювати зацікавленість громадян у де-мократичних змінах в державі, їхню виборчу активність, відповідальне і поважне ставлення

™, 16 „«а̂ ,,,,,,,;,.., ; : ,, • а :

до результатів виборів, піднесення рівня професіоналізму й відповідальності громадськихдіячів, державних службовців.

Завдання політичної освіти полягають у створенні умов для формування справжньогогромадянина, рівень знань, ставлень і участі якого відповідає вимогам сучасного демокра-тичного суспільства.

ЗМІСТ І ТА СУБ'ЄКТИ ГРОМАДЯНСЬКОЇ ОСВІТИТА В УКРАЇНІ

Зміст демократичної політичної освіти має охоплювати головні площини соціалізації осо-бистості - когнітивну (знання та уявлення), конативну (досвід суспільної дії), афективну (су-купність цінностей суспільного життя). Формувати демократичну політичну культуру засоба-ми політичної освіти, значить укорінювати відповідний різновид системи ставлень особис-тості. Така система складається із ставлення індивіда до самого себе (само ідентифікація) доінших людей, до політичної системи сучасного йому суспільства, до інститутів влади, дополітичного життя у міжнародному вимірі.

Політична освіта має складатися з широкого кола знань про улаштування суспільства,політичну систему й державу, політичні організації й інституції, про принципи, процедури йрегламенти суспільної взаємодії, права громадян, виборчу систему, історію Вітчизни тощо.Демократична політична освіта має починатися з усвідомлення людьми власних прав івміння їх відстоювати. Вона покликана забезпечувати засвоєння таких понять як основопо-ложних концептів демократії як „громадянин", „права людини", „відповідальність громадян",„свобода", „суспільство", „держава", „влада", „уряд", „улаштування й відповідальність влади",„демократія", „головні принципи й цінності демократії", „політичне представництво", „консти-туційне правління", „участь громадян" (у виробленні рішень, впливі на владу тощо).

Політична освіта - це не лише засвоєння певної суми знань, а ще й культивування засад-ничих цінностей демократії, формування готовності особистості діяти відповідно до вимог за-конності та справедливості. Вона скеровує на улаштування повсякденного життя згідно з ци-ми вимогами. Важливою складовою змісту політичної освіти має підготовка особистості докомпетентної й відповідальної участі у житті громади, нації.

Сучасна політична освіта має бути здійснювана як органічне поєднання індивідуальної тагрупової роботи, лекційного монологу та інтерактивних методів (ділові ігри, „мозкові штур-ми", ситуаційні випадки, круглі столи, дискусії тощо), залучення юнацтва до участі вдослідницьких проектах, конференціях, публічних обговореннях актуальних проблем, в томучислі в пресі. Для учнів старшого віку потужним засобом тут може служити шкільне самов-рядування. Головним у шкільному самоврядуванні, таким, що стосується усіх учнів, має бути

. не лише набуття навичок обирати своїх представників, а й прищеплення потреби бути пред-ставленим, культивування демократичної вартості представництва.

Так само вираженням творчої активності, що має дидактичне значення, є участь у гро-мадському житті. Вона може полягати не лише у збиранні макулатури чи епізодичному на-веденні чистоти на суботнику. Як складова політичної культури та освіти така участь озна-чає використання юнаками й дівчатами „простору" й ресурсів для самостійного розв'язанняпроблем їхнього повсякденного життя. Наслідком цього має бути формування учнів як кри-тично мислячих, небайдужих і відповідальних особистостей, що вміють висувати конструк-тивні пропозиції, поступове позбавлення їх споживацької звички вважати, що їхні проблемиза них має вирішувати хтось інший.

ПОЛІТИЧНА ОСВІТА В УКРАЇНІ: ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

Політична освіта, будучи суттєвим чинником політичної соціалізації особистості, у демок-

ратичному (а так само і в перехідному до демократичного) суспільстві має полягати у куль-

тивуванні цінностей прав, свобод і гідності людини, розвитку вміння відстоювати власні пра-

ва в разі зазіхань на них з боку інших людей чи влади, формуванні громадянської компе-

тентності, прихильності до цінностей демократії, поширенні критичного ставлення людей до

уряду й продукованих ним настанов і рішень, мотивуванні індивідів до участі у розв'язанні

проблем громадського життя. Демократичне суспільство - це невпинний пошук і утримуван-

ня рівноваги між дотриманням імперативів, генерованих інституціями політичної системи, та

їх конструктивною критикою й оновленням. Політична освіта - це навчання людей тому, якжити за умов сучасної держави, як дотримуватися її законів, але водночас і не дозволяти

владі порушувати їхні права, домагатися від неї задоволення їхніх правомірних потреб.

Здійснювати політичну освіту - значить, навчати людей тому, що вони повинні знати, вміти,будучи громадянами демократичної держави, маючи справу з владою, з її органами й інши-

ми політичними інституціями, перебуваючи у компетентній взаємодії і відповідальній

співпраці з ними.

Пропонується розрізняти такі вікові етапи політичної освіти:

1) дошкільне виховання й початкова освіта,

2) шкільна освіта,3) вища і професійна освіта,4) освіта дорослих.Перший з названих етапів є початком соціалізації особистості, коли відбувається форму-

вання головних цінностей та установок людської поведінки, відчуття людської гідності, пова-ги до інших, культури толерантності, схильності до несилових способів розв'язання

конфліктних ситуацій, почуття солідарності й готовність співпрацювати з іншими людьми. Надругому етапі відбувається формування системи цінностей і настанов людської поведінки,

коли дитина отримує систематичні, всеохоплюючі знання про влаштування суспільства, йо-

го інститути й керівні органи, про закони й правила, що визначають стосунки людей між со-

бою та з владою, перебіг суспільних процесів, про права, свободи, привілеї та, з іншого бо-

ку, про відповідальність і обов'язки людини та держави, формує вміння, необхідні для життя

в суспільстві. Третій етап - це розширення й поглиблення знань про права людини, осмис-лення філософських, культурних, юридичних і економічних передумов, формування грома-дянської позиції та суспільно-політичної орієнтації особистості. Зрештою, на четвертому

етапі політична освіта покликана сприяти безперервній реадаптації дорослої людини до змін,

що відбуваються в суспільстві та її власному соціальному статусі.

Виходячи із стану політичної культури громадян України, вітчизняна політична освіта має

бути спрямована на формування компетентної й відповідальної взаємодії, співпраці грома-

дян з владою, на формування у них культури законослухняності з урахуванням внутрішньої

суперечності такої культури. Зміст занять з політичної освіти має бути побудований з ураху-

ванням необхідності підвищення рівня відповідальності громадян та їхньої вимогливості,

очікування відповідальності від політиків. Політична активність і участь громадян у

розв'язанні суспільних проблем, ухваленні суспільних рішень та їх реалізації в кінцевому

підсумку є очікуваним результатом політичної освіти, отож, на її формування і розвиток має

бути спрямовано зміст останньої. Важливим також (особливо з урахуванням залишків

ДО ОБГРУНТУВАННЯ КОНЦЕПЦІЇ ПОЛІТИЧНОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ

тоталітарної культури) є навчання тому, як зберігати власну автономію у стосунках з іншимилюдьми та державою, ефективно захищати власні інтереси - як відчувати й захищати влас-ну свободу. Зрештою в сучасному багатоманітному світі культура толерантності є вже непросто ознакою хороших манер і виховання, а умовою виживання й збереження стабільностісуспільства, успішності публічних заходів.

Очікуваним результатом демократичної політичної освіти в Україні має бути громадянин,якому властиві такі риси:

Пі цінування ідеалів свободи, рівності, справедливості,Пі відчуття власної гідності й цінування прав,О готовність дотримуватися чинних норм і законів,О потреба в ефективній і стабільній політичній системі,Пі здатність визначати проблеми суспільного життя, бажання і вміння вимагати їх

розв'язання,О вмотивованість і вміння впливати на владу.

Очікуваним результатом політичної освіти є також підвищення професіоналізму держав-них службовців, їхня здатність спирати свою діяльність на ідеали й принципи демократії, по-важання прав і гідності громадян. Завдяки політичній освіті в Україні має бути досягнуто си-туацію, коли державні службовці, працівники урядових установ всіх рівнів вбачатимуть про-фесіоналізм своєї діяльності в тому, щоб забезпечувати якомога більш ретельне дотриман-ня законів і регламентів у здійсненні суспільних справ, а не прислужуватися якійсь одній ізполітичних сил. Очікується також, що політична освіта надасть можливість практичнимполітикам засвоїти сучасні цивілізовані методи впливу на громадськість, взаємодії з супер-никами та союзниками, керуватися у своїй діяльності не лише вузько партійними цілями, а йзавданнями встановлення і дотримання в суспільстві принципів демократії.

о а аПолітична освіта у демократичному суспільстві має стосуватися всіх вікових і соціальних

груп населення - освітні заходи мають охоплювати як учнів і студентів, так і вчителів табатьків. Ціла освітня система має відповідати духу, потребам і цілям демократичногосуспільства і бути зорієнтованою на формування активної, автономної, незалежної, уповно-важеної, непатерналістської особистості, яка почувається і сприймається суспільством як са-мостійна цінність, а інтереси її визнаються пріоритетними. На кожному рівні політична освітамає бути спрямована на підвищення громадянської компетентності і громадянськоївідповідальності особи, сприяти аргументованому прийняттю фундаментальних цінностей іпринципів демократії.

Серед проблем, що існують у розвитку політичної освіті в Україні й потребують якнай-швидшого розв'язання, - визначення її змісту, застосування відповідних йому методів вик-ладання, розробка навчальних програм та посібників, використання інформаційних техно-логій у процесі навчання, підвищення кваліфікації викладачів.

Реалізація Концепції політичної освіти в Україні дозволить:Пі надати політикоосвітнім процесам демократичного і кваліфікованого, теоретично

обґрунтованого і методично виваженого характеру;О зміцнити соціально-політичну стабільність в українському суспільстві;О підвищити політичну відповідальність громадських діячів;

ПОЛІТИЧНА ОСВІТА В УКРАЇНІ: ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

П стимулювати виборчу активність громадян, зважене ставлення до претендентів навиборах;

О оптимізувати процеси політичної соціалізації молоді;О залучити і поширити існуючий досвід у галузі громадянської освіти.

Аби справити реальний вплив на розвиток і зміцнення демократії, належить робити став-ку не на того чи іншого політика, а на цілий народ, на вдосконалення політичної культури йгромадянської освіченості населення, на культивування цінностей відкритого суспільства.Політична освіта, будучи однією з підойм розвитку громадянського суспільства, надаючи лю-дям елементарну громадянську компетентність, озброюючи їх вміннями, необхідними дляжиття в демократичному суспільстві, здатна забезпечити істотну протидію політичнійдестабілізації, конфронтації й загрозам національній безпеці.

Україна, перебуваючи в процесі трансформування, надзвичайно потребує досконалоїполітичної освіти як потужного знаряддя політичної соціалізації, інтегрування особистості уполітичну систему, зміцнення громадянського суспільства на фундаментальних засадахрівності, взаємної відповідальності й почуття власної гідності, вдосконаленню політичної сис-теми, її децентралізації, налагодженню й розвитку міжрегіонального співробітництва.

20

.Про е кт

, озвиток політичної освіти в Україні потребує відповідної державної політики, яка вклю-Рчала б широке коло освітніх, інформаційних, організаційних заходів. До розробки йздійснення заходів державної політики з розвитку політичної освіти мають бути залу-

чені Міністерство освіти і науки України, Академія педагогічних наук, Національна Академіядержавного управління при Президентові України, Міністерство у справах сім'ї, молоді і спор-ту, Міністерство інформації, Міністерство культури, Держтелерадіо, видавництво „Вища шко-ла", Товариство „Знання" України, Українська Асоціація політологів, інші освітні заклади, на-уково-дослідницькі установи, добродійні організації й фонди.

Належить розробити програму політичної освіти на всіх етапах розвитку особистості, на-повнити її сучасним, демократичним змістом, спорядити методичним інструментарієм, роз-горнути роз'яснення з питань її практичної реалізації серед вчителів, викладачів вузів,керівників освітньо-виховного процесу на місцях.

Потребує коригування й узгодження, орієнтації на цінності культури громадянськості вжеіснуюча практика викладання дисциплін суспільствознавчого циклу, розробка й запровад-ження в них нових методик навчання, таких як ділові ігри, ситуативні методи, тестування то-що. Слід запозичувати, узагальнювати й адаптувати досвід і практичні напрацювання у ційсправі з української національної спадщини, з практики сусідніх держав.

Нагальною є потреба у виданні навчальних посібників, мануалів, буклетів, хрестоматій,засобів наочності, які у дохідливій формі виховували б молодь на ідеалах прав людини, де-мократизму, громадянськості, конституційності, законослухняності, зацікавленої політичноїзалученості, патріотизму.

Належить розгорнути вивчення Конституції України, документів, що визначають правалюдини й механізми їх здійснення, викладання знань, пов'язаних з політичними виборами,роз'яснення урядової політики. З цією метою слід відновити діяльність лекторських ор-ганізацій, сприяти виступам науковців, викладачів, громадських діячів і державних посадо-вих осіб, в яких роз'яснювалися б основи демократизму, державності, конституціоналізму.Велику роль у цій справі покликані виконати засоби масової інформації.

Вагомим чинником формування політичної культури є освіта учасників виборчих кам-паній, організовувати і здійснювати яку повинні органи місцевої влади, виборчі комісії всіхрівнів, політичні партії й громадські організації.

Здійснення політики підвищення політичної культури громадян України має спиратися нанайновіші ідеї суспільної науки і педагогіки. Науковим і навчальним закладам належить включи-ти проблематику формування політичної культури до дослідницьких планів, передбачити прове-

ПОЛІТИЧНА ОСВІТА В УКРАЇНІ: ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

дення науково-теоретичних конференцій і семінарів, практично-методичних нарад з актуальнихпроблем політичної освіти, конкурсів наукових робіт серед науковців, викладачів та студентів.

Зусилля по розвитку політичної культури виконавців і керівників суспільно-політичнихпроцесів мають бути спрямовані на підвищення рівня їхньої професійної кваліфікації. З цієюметою має бути передбачене поглиблене вивчення конституційно-правових засад політичноїсистеми, державного правління, організаційних основ виборчого процесу. Належить систе-матизувати підготовку й перепідготовку працівників державного управління, громадськихдіячів, виконавців виборчої кампанії.

Спільними зусиллями науково-дослідницьких центрів та фахівців з вищих учбових зак-ладів належить розробити програми й методичні розробки по вивченню теорії і практики уп-равління державно-політичними процесами, проведення виборчої кампанії. Видавництву„Вища школа" здійснювати видання і поширення навчальних і методичних посібників,довідково-інформаційних матеріалів з проблем політичної культури. Варто розглянути питан-ня про доцільність створення самостійного періодичного видання, що спеціалізувалося б напитаннях політичної освіти.

Належить налагодити взаємодію з міжнародними організаціями і установами з метоюзапозичення досвіду і здобуття підтримки у справі підвищення кваліфікації громадсько-політичних діячів, організаторів виборчих кампаній.

Координувати й забезпечувати здійснення державної програми з політичної освіти маєНаціональна Координаційна рада, до складу якої входитимуть представники уряду, Міністер-ства освіти і науки, Центральної виборчої комісії, провідних ЗМІ, лідери партій і громадськихорганізацій. Виглядає також доцільним створення науково-дослідного і методологічногоцентру, який забезпечуватиме вивчення проблем політичної освіти, розробку сучасних мето-дик її здійснення, сприятиме проведенню політико освітніх заходів.

Основними заходами державної програми здійснення Концепції політичної освіти вУкраїні може бути наступне:

О Створення дослідницько-методичного центру „Демократична політична освіта".П Створення бази інформаційно-аналітичних даних.О Організація соціологічних досліджень стану політичної культури громадян, їхньої ак-

тивності та чинників, що її визначають (Інститут соціології НАН України, Інститутсоціальної та політичної психології).

О Вивчення зарубіжного досвіду політичної освіти, запозичення методик і адаптуванняїх до вітчизняних умов.

О Узгодження і координування заходів і проектів з планами діяльності відповіднихміністерств і відомств, недержавних фондів, громадських організацій.

О Розгляд на засіданнях управлінь, відділів і колегій стану політичної освіти, плануваннязаходів для її пожвавлення (обласні державні адміністрації, Міністерства - освітиі науки, культури, у справах сім'ї, молоді і спорту).

О Включення до учбових програм і планів навчальних закладів всіх рівнів циклу дис-циплін чи окремих тем з політичної освіти. Розробка необхідних методичних ма-теріалів з урахуванням принципів наступності і системності навчання (Міністерствоосвіти України, Інститут педагогіки НАН України, Інститут психології НАН України,Інститут вищої освіти АПН).

О Підготовка і видання методичних, інформаційно-довідникових та ілюстративних ма-теріалів з питань культури громадянськості для вчителів і викладачів освітніх закладів.

О Проведення учбових занять з політичної культури і виборчого права серед державнихслужбовців (Національна Академія державного управління при Президентові України).

МЕХАНІЗМ РЕАЛІЗАЦІЇ КОНЦЕПЦІЇ ПОЛІТИЧНОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ

О Наповнення політико-освітньою і виборчою проблематикою планів і програм гуманітар-ної підготовки особового складу військових підрозділів (Міністерство оборони України).

О Поповнення бібліотечних фондів літературою з питань політичної і виборчої освіти(Міністерство культури України).

Проведення семінарів з авторами підручників і навчальних посібників з культури грома-дянськості і освіти виборців, журналістами, працівниками культури, присвячених питаннямреалізації політики підвищення політичної культури громадян України.

Створення регіональних навчально-інформаційних центрів, клубів, лекторіїв, семінарів таінших форм політичної освіти (обласні державні адміністрації, Товариство „Знання" України).

Проведення Всеукраїнської науково-практичної конференції „Політична культура демок-ратичного суспільства: стан і перспективи в Україні" (Інститут соціальної та політичної психо-логії).

Проведення регіональних конференцій й семінарів з питань підвищення політичної куль-тури громадян (обласні і районні державні адміністрації).

Навчання основам політичних знань, конституційного права, виборчих знань учнів се-редніх шкіл, середніх спеціальних навчальних закладів, студентів вузів, військовослуж-бовців, слухачів системи підвищення кваліфікації державних службовців (Міністерство освітиі науки України, Міністерство оборони України, Міністерство юстиції України).

Організація на загальнонаціональному і місцевому рівнях циклу публікацій, теле-і радіопрограм, конкурсів і вікторин про Конституцію України, права людини, виборче зако-нодавство, спрямованих на формування громадянськості, демократичної свідомості,патріотизму (Держтелерадіо, Міністерство інформації).

Проведення олімпіад серед школярів на краще знання основ конституційного права,політичної системи, виборчого права (Міністерство освіти і науки).

Проведення студентських конференцій і конкурсів рефератів з питань політичної освіти(Міністерство освіти і науки України).

Підготовка, видання і поширення серед населення популярних юридичних довідників,збірників законів України, що стосуються основ громадянського життя, коментарів до них,листівок, буклетів і плакатів з метою роз'яснення і популяризації головних положень вибор-чого законодавства України.

Проведення занять з проблем конституційної освіти, виборчого права, прав людини усистемі галузевих закладів підвищення кваліфікації фахівців (галузеві управління освіти).

Організація консультацій і семінарів-нарад з лідерами і представниками політичних і гро-мадських організацій з питань політико-правової освіти, культури суспільної взаємодії, тех-нологій проведення виборчих кампаній.

Організація навчання членів виборчих комісій всіх рівнів з правових і процедурнихпитань виборчої кампанії (Центральна виборча комісія, Національна Академія державногоуправління при Президентові України, Інститут виборчого права).

Підготовка у вищих навчальних закладах спеціалістів з питань формування політичноїкультури громадян (Міністерство освіти і науки України).

Узагальнення і поширення досвіду роботи з підвищення політичної культури громадян.Залучення коштів фондів і установ, організація отримання грантів для проведення за-

ходів політики підвищення політичної культури громадян України.Розробка галузевих та регіональних програм розвитку політичної культури.Організація навчальних програм з політичної культури на телебаченні і радіо.Проведення оглядів-конкурсів на кращу організацію, політичної освіти у навчальних

закладах.

і

Олександр Дем'янчук

оловне завдання цієї статті - дати загальний огляд підходів і концепцій політичноїосвіти у різних країнах світу. При цьому автор не претендує на вичерпність цього огля-ду, а прагне обговорити особливості побудови і процедур здійснення політичної освіти,

виходячи з доступних літературних та Інтернет-джерел.Перш за все, слід зазначити відсутність одностайності у баченні співвідношення між гро-

мадянською й політичною освітою та соціалізацією. Скажімо, члени Міжнародногодослідницького колективу „Громадянство для 21-го століття", лише в окремих випадкахвиділяють політичну освіту як компоненту виховання громадянина. Варто процитувати мірку-вання авторів цих досліджень стосовно атрибутів громадянства, щоб побачити, наскільки не-розривно пов'язані поняття „громадянської" та „політичної" освіти:

„Сучасні політичні системи у своєму успішному функціонуванні залежать від концепціїгромадянства, її можна в явному вигляді викласти в Конституції, Декларації прав чи іншихподібних документах, або знайти в прихованому вигляді в національних традиціях та інсти-туціях. Зазвичай вона є поєднанням і того, й іншого: явних приписів і неявної практики. Алев будь-якому разі концепція громадянства містить в собі розуміння знань, навичок, цінностейі ставлень, якими в ідеалі мають володіти громадяни.

Ці атрибути громадянства відрізняються між собою в залежності від природи політичноїсистеми, частиною якої вони є, але в загальних термінах їх можна класифікувати по трьохкатегоріях:

О Почуття ідентичності;О [вміле, охоче] користування певними правами;Г) виконання відповідних обов'язків;О [певний видимий] ступінь зацікавленості й залучення до громадських справ; іО сприйняття основних суспільних цінностей.Усі п'ять атрибутів виражаються найрізноманітнішими інституціями, як урядовими, так і

громадськими... Громадянська освіта в найширшому сенсі є важливим завданням будь-яко-го сучасного суспільства"1.

Якщо у цій цитаті ми замінимо „громадянську" освіту на „політичну", то виявимо, що во-на прямо описує основні завдання застосування політичної освіти як інструмента підвищен-ня політичної культури населення.

и.Содап, Пау ОеггісоП, СіїігепзЬір 1ог ІЬе 273' Сепіигу: Ап Іпіегпаїіопаї Регзресііуе оп Ейисаіїоп.Іопсіоп: Кодап Раде Ш., 2000. с. 2.

ПОЛІТИЧНА ОСВІТА В РІЗНИХ КРАЇНАХ СВІТУ: ПОРІВНЯЛЬНА ПЕРСПЕКТИВА

Українські дослідники вже давно сперечаються про співвідношення між „громадянською"та „політичною" освітою 2, про те, „що є частиною чого". В цитованих вище дослідженняхполітична освіта виступала у всіх трьох значеннях - і як „громадянська освіта", тобто, вихо-вання свідомого 3 громадянина, і як „політична освіта" для підвищення політичної активностінаселення в умовах партисипаторної демократії, і як „соціалізація", в першу чергу для адап-тації іммігрантів та громадян з вадами фізичного й розумового розвитку.

При підготовці цього огляду автор використав сучасні засоби отримання інформації, зок-рема, за допомогою кількох пошукових систем (серед яких найзручнішою виявилася систе-ма „Оіоодіе") зібрав інформацію з ряду англо- та російськомовних джерел.

Федеративна Республіка Німеччина

Завдяки послідовній, цілеспрямованій та систематичній роботі Фонду Конрада Аденауе-ра, уявлення про систему політичної освіти в Німеччині є, напевно, найвичерпнішими з усіхкраїн, поданих у цьому огляді. Тому, напевно, логічно буде почати огляд саме з цієї країни.

Не наміряючись повністю описати всю систему 4, автор прагне підкреслити основні її ри-си, які, на його думку, відбивають характер політичної системи в країні й стан політичноїкультури населення, а також специфіку розвитку ФРН протягом останніх років.

Перш за все, варто зазначити роль держави у діяльності всієї системи політичної освіти,що вносить стрункість і цілісність у цю систему. Це проявляється і в принципах фінансуван-ня заходів політичної освіти, і в достатньо жорсткій координації діяльності суб'єктів політич-ної освіти. Але при цьому авторові не вдалося помітити нав'язування державою якихось ра-мок щодо змісту і форм політичної освіти - кожен суб'єкт політичної освіти, будь то держав-на установа, як, наприклад, Федеральний центр політичної освіти або відповідні центри в ок-ремих землях, навчальні заклади, політичні партії чи громадські організації розробляють іздійснюють різноманітні заходи самостійно, дотримуючись при цьому певних загальнихпринципів, про які можна сказати, що вони разом складають певну публічну політикуздійснення політичної освіти в країні.

З численних зустрічей з німецькими фахівцями, відвідань різних установ та організацій,що займаються політичною освітою, автор виніс загальне враження, що головним завданнямполітичної освіти в ФРН є встановлення і підтримання партнерських взаємозв'язків між дер-жавою (незалежно від того, яка політична партія знаходиться при владі) та громадянськимсуспільством. Через свої федеральний та земельні центри політичної освіти, за допомогоюфінансових та організаційних важелів держава забезпечує формування й розвиток політич-ної культури як корінного населення, так і іммігрантів, засвоєння ними знань про політичнежиття країни і про свої права й відповідальність у цьому житті, вироблення умінь і прагненьбрати участь у політичних процесах, формування громадянської позиції й демократичнихцінностей. Значну частину заходів з політичної освіти складає інформування населенняпро публічні політики в різних галузях, які здійснює держава, та про політичні процеси

Див., наприклад: Микола Іванов, „Що таке „громадянська" і що таке „політична" освіта? Політичнийменеджмент, № 2, 2003 (41-49).

3 До визначення „свідомий громадянин" потрібно ставитись з певним застереженням, оскільки зав-дяки ідеологічному тиску, міфологізації, маніпулюванню свідомістю певні політичні режими можуть до-сягати „свідомої підтримки" по суті антинародних або антигуманних дій влади. (Прим. авт.).

4 Детально система політичної освіти у ФРН була описана на семінарі з проблем політичної освіти,який відбувся у Києві 16-17 листопада 2004 р. за підтримки Фонду Конрада Аденауера (Прим.авт.).

25 ї: • . - . . . . ; ' : ,;.:. .

ПОЛІТИЧНА ОСВІТА В УКРАЇНІ: ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

в країні 5. Можна сказати, що ті атрибути, про які йшлося у вступній частині цієї статті, пов-ною мірою присутні в системі політичної освіти ФРН.

У документах і матеріалах суб'єктів політичної освіти, виступах їхніх представників нечасто зустрічається термін „демократія", проте самі принципи й процедури здійсненняполітичної освіти прямо вказують на високий ступінь демократичності цієї діяльності, незва-жаючи на провідну роль держави. Про це свідчить політичний та ідеологічний плюралізм уможливостях різних суб'єктів політичної освіти пропагувати свої погляди, проводити семіна-ри, лекції, навчальні й практичні тренінги і отримувати для цього фінансування з державно-го бюджету 6.

Хоча компоненти політичної освіти присутні в курсах суспільствознавства у середніхшколах, усе ж найбільший ефект від здійснення політичної освіти, очевидно, пов'язаний з ро-ботою серед дорослого населення. Значну частину „навчальних" заходів складають обгово-рення нагальних проблем територіальних або місцевих громад, поточних політичних, еко-номічних або культурних подій, практичних дій по захисту своїх громадянських прав.

Окремої уваги заслуговує здійснення політичної освіти засобами політичних партій.Своїм завданням у цих заходах партії вважають забезпечення політичної комунікації -повідомлення населенню про свої політичні погляди й ідеали, вивчення нагальних суспільнихпроблем, які необхідно відобразити в порядку денному публічної політики, публічне обгово-рення можливих способів їх вирішення. Ця робота має допомогти досягненню і збереженнюпідтримки більшості населення не лише під час виборів, але й у ході здійснення поточних істратегічних заходів розвитку нації.

Значний внесок у здійснення політичної освіти роблять релігійні та громадські ор-ганізації. Напевно, головним позитивним впливом діяльності цих організацій є утвердженнязагальнолюдських цінностей, формування толерантності й поваги до громадського порядку.

Вкрай важливими учасниками політичної освіти є засоби масової інформації. Зокрема,громадські канали телебачення, які фінансуються самими громадянами (щорічна плата ста-новить 20 євро на рік), не лише інформують населення з різних питань суспільно-політично-го життя, але й дають змогу самим громадянам, політичним, неурядовим та релігійним ор-ганізаціям висловлювати свої думки, піднімати проблеми й добиватися включення їх у поря-док денний урядових установ.

Ще одним важливим аспектом діяльності системи політичної освіти Німеччини є поширен-ня заходів з політичної освіти за межі країни. Урядові установи на зразок Інституту Готе, ор-ганізації політичних партій, як, наприклад, Фонд Конрада Аденауера та інші, проводятьсемінари, тренінги, зустрічі з громадянами країн Західної, Центральної та Східної Європи, ор-ганізують обмін вченими, громадськими та політичними діячами, видають велику кількістьінформаційних матеріалів. Ось, наприклад, як Інститут європейської політики визначає своюмісію:

5 І у слов'янських, і в німецькій мовах термін „політика" вживається для позначення і процесівполітичної боротьби (англійською мовою „роїііісз"), і здійснення заходів з управління суспільним життям("роїісу"). Докладно про відмінності між цими термінами див. Г. К. Колбеч, Політика. К., Видавничий дімКМ „Академія", 2004. У цій статті, щоб розрізнити ці два процеси між собою, термін „роїісу" буде вжива-тися як „публічна (або державна) політика".

6 Звичайно, фінансування значної частини заходів здійснюється на конкурсній основі, що змушуєсуб'єктів політичної освіти забезпечувати належний науковий і професійний рівень цих заходів, запро-шувати провідних фахівців, замовляти наукові й практичні розробки, що, у свою чергу, стимулює розви-

ток суспільних наук у країні. (Прим.авт.).

ПОЛІТИЧНА ОСВЇЇА В РІЗНИХ КРАЇНАХ СВІТУ: ПОРІВНЯЛЬНА ПЕРСПЕКТИВА

„Ми встановлюємо важливий зв'язок між теорією і практикою в цій галузі [політичноїосвіти]. ІЄП співпрацює з європейськими академічними установами й організаціями в галузіполітичної освіти і проведення тренінгів у Німеччині та в Європі. ...Знання європейськоїполітики, кваліфікований штат ІЄП і зв'язки з іншими дослідницькими центрами й інститута-ми дає нам змогу здійснювати навчальні й тренінгові програми, що визначаються поточни-ми потребами та індивідуально орієнтовані."7.

Плюралізм системи політичної освіти відображений і в принципах її фінансування. Так,значну частину коштів виділяє федеральний уряд (у 2003 р. на проведення заходів з політич-ної освіти було витрачено близько 40 млн. євро). Крім того, бізнесові структури, благодійніфонди, політичні та релігійні організації також фінансують окремі заходи - семінари,тренінги, лекції, зустрічі з населенням, на яких люди мають змогу отримати інформацію зсуспільно-політичних питань, обмінятися думками про нагальні проблеми, здобути знанняв галузі політики і права.

Сполучені Штати Америки

На відміну від ФРН, у цій країні держава практично не втручається в здійснення політич-ної освіти, принаймні, тут немає таких координуючих урядових органів, як Федеральнийцентр політичної освіти у Німеччині. Можна сказати, що урядовою увагою користуються ли-ше ті заходи й аспекти політичної освіти, які стосуються загальної програми громадянськоїосвіти, що охоплює навчальні заклади, дослідницькі центри та організації по роботі зіммігрантами. Саме програми громадянської освіти, як наукові розробки, так і практичні нав-чальні заходи активно підтримуються урядовими органами. Політична ж освіта абсолютноюбільшістю її суб'єктів вважається справою неурядових та політичних організацій. Відповіднозміст політичної освіти спрямований на доросле населення й стосується обговорення поточ-них і регулярних проблем суспільно-політичного життя, організації підтримки або протестустосовно певних дій федерального й місцевих урядів.

Основними суб'єктами політичної освіти в США є:О університети й коледжі, де проводяться наукові дослідження з відповідних напрямків,

організуються семінари, тренінги й інші заходи не лише для студентів і працівників,але й для широкої громадськості, проводиться підготовка фахівців у галузі політичнихнаук і зокрема з питань політичної освіти;

П професійні організації, які інформують своїх членів про особливості публічної політи-ки у галузях, що зачіпають їхні інтереси. Наприклад, Асоціація працівників засобів ма-сової інформації США як професійне об'єднання має Комітет з політичної освіти, якийздійснює програми політичної освіти, що включають у себе надання через друковані йелектронні засоби різного роду навчальної, наукової та практичної інформації - проструктуру державного управління, громадські й професійні організації, правничі пи-тання тощо 8. Американська медична асоціація також має свою програму з політичноїосвіти 9 під назвою „АМРАС роїііісаі есіисаііоп ргодгат", за допомогою якої надаєінформацію про різні питання публічної політики, збирає пропозиції й відгуки не лишечленів своєї організації, а й інших громадян, оприлюднює їх, подає відповідні роз'яс-

7 Тгаіпіпд & Роїііісаі Есіисаііоп". ЬНр://у\здшер-ЬегІіп.гіе/роІЬіІгіипд/іпсІех_еп.1ІІт.8 С\Л/А-СОРЕ (Соттипісаііоп УУогКегз ої Атегіса - СоттіПее оп РоІІІісаІ Есіисаііоп).

КІИрІ/Лмлм.сюа-соре.огд/.9 Атегісап тесіісаі аззосіаііоп. Ьир:/Мда№.ата-аззп.огд/ата/риЬ/саІедогу/6275.ЬІтІ.

ПОЛІТИЧНА ОСВІТА В УКРАЇНІ: ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

нення з наукової, юридичної, політичної точки зору, залучаючи до цього необхіднихфахівців.

О релігійні організації, причому не обов'язково пов'язані з конкретною конфесією. На-приклад, релігійна організація „Нова віра" провадить заходи з політичної освіти черезспеціально створений Центр громадської освіти й політичної дії10, діяльність якого необмежується лише Сполученими Штатами, а й поширюється далеко за межі своєїкраїни, надаючи знання про політику, висвітлюючи політичні й соціальні проблеми,навчаючи людей знати і захищати свої права.

КанадаДо недавнього часу те, що громадяни вивчали стосовно політики, можна радше назвати

„громадянською", а не суто „політичною освітою", оскільки головним завданням цієї діяль-ності вважалася передача суми знань про структуру й характер діяльності державного уп-равління, історичне підґрунтя розвитку канадської держави, а не сучасні процеси й пробле-ми суспільного життя. Досить поширеним було сприйняття громадян країни як потенційнихвиборців, а не як активних учасників політичного й суспільного життя. Проте останніми рока-ми з'явилося чимало програм, що здійснюються і урядовими, і недержавними та політични-ми організаціями, які орієнтовані на проблеми й процеси сучасності, на стимулювання актив-ної участі, критичне сприйняття політичних подій державного й місцевого рівня 11.

Характерним прикладом політичної освіти в Канаді є організація „Кленовий листок"(Маріеіеаї)12. На Інтернет-сайті цієї організації можна знайти такі розділи: „Виборча рефор-ма", „Канадський уряд", „Інститути й організації", „Політичні науки", „Політичні події (міжна-родні та внутрішні)" тощо. Вражає глибина наукової інформації, а також велика кількістьвідгуків відвідувачів цього сайту та учасників семінарів і тренінгів, які проводятьсяорганізацією.

АвстраліяНа прикладі виборів у Парламент штату Новий Південний Уельс можна уявити собі, як

здійснюється тут політична освіта виборців. Автор матеріалу „Коротка, різка політичнаосвіта" Марк Култан13 розглядає розміри фінансування виборчих кампаній різних політичнихпартій, зокрема, на проведення заходів з політичної освіти.

Принцип фінансування виборчих кампаній простий - ті партії або політики, що набралина виборах понад 4 % голосів, отримують по 1,94 австралійських долара за кожен голос здержавного бюджету. При цьому вони не мусять звітуватися про свої фактичні витрати навиборчу кампанію. Автор наводить приклад Полін Хансон, яка здобула 4,5 % голосів на ви-борах у Сенат і при цьому, не вигравши боротьбу, отримала майже 200 тисяч доларів ком-пенсації своїх витрат14.

10 ТЬе Сепіег \ог СІУІС Есіисаііоп апсі Роїііісаі Асііоп. НПр://№їш.пеї\гїаіІп.ас)сІг.сотЛаЬІе.пІгп.11 Воіапй Сазе, КеппеІІІ ОзЬогпе, Каїпгуп 81<аи. Сапагіа. У кн. І̂опп ^Содап, Вау ОеггісоИ, СІІІгепзЬір

Іог ІЬе 21" СепШгу: Ап ІпіегпаіїопаІ Регвресіше оп Есіисаііоп. Іопсіоп: Кодап Раде Псі., 2000. с. 57-66.12 пПр://у™№.тарІеІеа^еЬ.согп/таіп.8НІтІ.13 МагК СоиІІап, "А зНогІ, зпагр роїііісаі есіисаііоп". пїїр://зтп.сот.аи/пе№3/Оріпіоп/А-5І-югІ-зІІагр-роІІІі-

саі-есіисаііоп/2005/01/07/1104832307315.14 Загалом на останніх виборах з кишені платників податків на фінансування кандидатів було витра-

чено 41 926 159 доларів (Прим.авт.).

ПОЛІТИЧНА ОСВІТА В РІЗНИХ КРАЇНАХ СВІТУ: ПОРІВНЯЛЬНА ПЕРСПЕКТИВА

З обговорення структури витрат на виборчу кампанію можна судити про те, які заходи зполітичної освіти здійснюють кандидати. Скажімо, державні кошти можуть витрачатися на „роз-силку поштових матеріалів та інформації, незалежно від того, чи містять вони лише матеріалистосовно цієї партії". Водночас державні кошти не можуть витрачатися на передвиборчі поїздкикандидатів, але їх можна використовувати для оплати праці агітаторів і членів виборчих штабів.Скажімо, Австралійська лейбористська партія на останніх виборах отримала 800 000 доларівкомпенсації за свої заходи з політичної освіти, в тому числі з цих коштів було покрито 60 % за-робітної платні. Інші заходи, оплачені з державного бюджету, включали в себе: семінари-тренінги для працівників ЗМІ (1363 дол.), дослідження й розвиток менеджерських уміньпрацівників (6909 дол.) і навіть „чай, каву й печиво для семінару в білому Домі" (57,50 дол.).

Ліберальна партія подала запит на повернення коштів, витрачених на політичну освіту, зокре-ма: на часткову оплату праці (від 22 до 88 % зарплатні), телефонні дзвінки (7 482 дол.), комп'ютерніпослуги (16 625 дол.), ксерокопіювання (29159 дол.), оренда приміщень і їх прибирання(47 070 дол.), не кажучи про дрібні суми на миючі засоби, чай та пігулки від головного болю.

Не лише правлячі, але й малі партії отримують кошти з Фонду політичної освіти. Напри-клад, Партія зелених на останніх виборах отримала 157 000 доларів, попри те, що цим Фон-дом керують Голова виборчої комісії (який має бути політичне незалежним), представник відПрем'єр-міністра та представник від лідера опозиційної партії, тобто, їм легко забезпечитибільшість при голосуванні проти виплати коштів малим партіям.

Хочеться звернути увагу на те, що заходи з політичної освіти, здійснювані політичнимипартіями, ніяким чином не контролюються за змістом і формою з боку держави. Предметомконтролю є лише відповідність витрат на них встановленим нормам виборчого закону. З цихта інших матеріалів, розміщених на австралійських Інтернет-сайтах, важко судити про ціліснусистему політичної освіти в країні, проте можна зробити загальний висновок про її плю-ралістичний і демократичний характер, відносну відкритість для контролю з боку громадсь-кості.

КитайОгляд підходів і систем політичної освіти не можна обмежити лише прикладами з демок-

ратичних країн. У Китаї, де фактично домінує Комуністична партія Китаю, політична освіта єпомітно ідеологізованою і здійснюється за традицією у добровільно-примусовий спосіб. Нав-чальні заклади, політичні організації правлячої партії, громадські організації у здійсненні за-ходів з політичної освіти керуються чітко вираженими ідеологічними мотивами і „виховують"громадян країни в дусі вірності ідеалам марксизму-ленінізму. Зокрема, це видно з того, якздійснюється підготовка викладачів і фахівців з політичної освіти в Університеті Фошан: фа-культет політичної освіти об'єднує кафедри політичних наук, марксизму-ленінізму, історії, пе-дагогіки та психології15. Навчальні плани підготовки фахівців з цієї спеціальності, як і зінших, розробляються централізовано Міністерством освіти Китаю і є обов'язковими длявсіх навчальних закладів незалежно від форми власності.

Деякі дослідники прямо зазначають, що політична освіта в Китаї здійснюється з метоюутвердження влади партії над особистістю. З початкової школи і до університету учні отри-мують політичну освіту, що відповідає принципам комуністичної партії16.

15 РозЬап Ііпіуегзіїу ЗсІІооІ о! Нитапіііез апсі бсіепсез.

16 Цикл статей „ТЬе ЕросИ Тітез".МНр://\л№\л/10.еросЬІІтез.сот/9ріпдсіо№пІоасІ/гиззіа/9ріпд_гиззіа_1.сІос.

ПОЛІТИЧНА ОСВІТА В УКРАЇНІ: ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

Російська ФедераціяПолітична освіта в РФ не розглядається державними акторами як окрема галузь діяль-

ності. Скажімо, у різних документах Міністерства освіти РФ ідеться в першу чергу про гро-

мадянську освіту, частиною якої є освіта політична. Наприклад, у „Концепции гражданско-правового образования"17 принципи здійснення політичної освіти не виписані окремо, а

інтегровані в загальну систему громадянської освіти. Ось як визначаються цілі та завдання

громадянської освіти у цій Концепції:„...[гражданское] образование должно бьіть нацєлено на формирование у будущего

вьіпускника:П ответственности за собственное благосостояние й состояние общєства;О освоєння молодьіми поколениями основньїх социальньїх навьїков, практических уме-

нш в области социальньїх отношєний;П социальной мобильности в обществе, в том числе через освоение молодь/ми людьми

бьістрой сменьї социальньїх ролей;О умений отстаивать свои права, участвовать в создании й деятельности общественньїх

организаций;О толерантности, терпимости к чужому мнению, умения вести диалог, искать й находить

содержательньїе компромиссьі;О знаний основополагающих правових норм й умений использовать возможности пра-

вовой системьі государства.Таким образом, построение правового общєства — как задача государства, построение

гражданского общєства - как задача соціального развития, воспитание социально ответ-ственного гражданина - как задача рєформирования школьного образования связьіваютсяв единьїй узел й решаются посредством гражданско-правового образования в школе".

Отож, держава зосереджує громадянську і політичну освіту в навчальних закладах, за-

лишаючи більшість дорослого, а отже, потенціальне активного в політичному житті населен-ня поза її впливом. Останніми роками цю нішу все активніше заповнюють політичні партії. ЗаЗаконом РФ „Про політичні партії"18, „Основними цєлями политической партии являются:формирование обществєнного мнения; политическое образование й воспитание граждан;вьіражение мнєний граждан по любьім вопросам общєственной жизни, доведение зтих мнє-ний до сведєния широкой общественности й органов государственной власти". Частинапартій сумлінно виконує цю місію, працюючи зі своїми потенційними виборцями, готуючипартійний актив, розробляючи навчально-методичні та практичні матеріали. Так, наприклад,„Союз правьіх сил" здійснює політичну освіту через свої осередки в областях, не лише про-пагуючи свою політичну платформу, але й навчаючи людей основам права, обговорюючи ак-туальні проблеми сьогодення. Партія „Яблуко" ще у 1998 році створила Навчальний центр,

у якому діє ряд програм з політичної освіти.„Основними направленнями деятельности Центра являются: политическое образова-

ние, подготовка партийного актива, обучение избирательньїм технологиям. Основнимиформами работьі Учебного Центра является проведение школ, семинаров, конфєрєнций,круглих столов с привлечением крупних специалистов й жспертов.

Приоритетньїм направлением деятельности Учебного Центра являются Школи Полити-ческого Образования, на которих преподают ведущие отечественньїе й зарубєжньїе поли-тологи, социологи, философьі, жономисти. Каждая школа включает цикл из четьірех не-

18 Федеральний закон от 11 июля 2001 г. № 95-ФЗ «О политических партиях» (с изменениями от21 марта, 25 июля 2002 г.). МПр://уу^\«.(етісІа.іп(о/11Л2орр001.ІІІт.

ПОЛІТИЧНА ОСВІТА В РІЗНИХ КРАЇНАХ СВІТУ: ПОРІВНЯЛЬНА ПЕРСПЕКТИВА

дельньїх сессий. Для участия в школе будущиє слушатели пишут конкурсную работу й

представляю! рекомендацию от региональной организации. Уже в продолжение учебной

сессий они защищаютдомашние работьі, работают на семинарах й коллоквиумах'*9.

На думку деяких російських дослідників, дії нинішньої державної влади в Росії спрямованіна формування „піддансько-активістської" (за висловом Алмонда і Пауелла) позиції більшостінаселення 20, що відбивається і в діях засобів масової інформації, і в програмах навчальнихзакладів усіх рівнів, і в явно недостатній увазі державної влади до політичної освіти дорослих.

З цього короткого огляду основних підходів до розвитку і здійснення політичної освіти врізних країнах можна зробити деякі узагальнення.

1. Безумовно, політична культура і політична освіта нерозривно пов'язані між собою, і ха-рактер політичної культури значною мірою визначає можливості й реалізацію політичноїосвіти у суспільстві. Демократична політична культура, що притаманна демократичним дер-жавам, підкріплюється відповідно різноманітною плюралістичною політичною освітою, в якійдержава грає роль не стільки розпорядника, скільки координатора і „арбітра" у вирішенніспірних питань. Відповідно у недемократичних суспільствах політична освіта перетворюєть-ся на індоктринацію - нав'язування системи поглядів, цінностей і ставлень правлячоїверхівки, або профанацію - зведення політичної освіти до передачі примітивних знань дляполегшення маніпулювання громадською думкою.

2. Важливо відзначити також, що в демократичних суспільствах основна увага вполітичній освіті приділяється дорослому населенню, тоді як для дітей та молоді пропонуєть-ся значно ширша і загальніша система знань і умінь, назва якій - „громадянська освіта". Цестає очевидним, коли поглянути на методи і зміст політичної освіти: поряд з передачею фун-даментальних знань про суспільство і політику, правовим навчанням і освітою виборцівполітична освіта пропонує її учасникам широкий спектр заходів, спрямованих на осягненнясуспільно-політичної реальності. Про це свідчать програми діяльності осередків політичноїосвіти ФРН, США, Канади та інших демократичних країн, оскільки в них значне місце займа-ють семінари, організовані на місцевому рівні для обговорення нагальних загальнодержав-них і місцевих суспільних проблем, з'ясування позиції причетних до цих проблем суспільнихгруп та окремих індивідів, спільне вироблення можливих шляхів їх вирішення.

3. Таким чином, долучаючи населення до участі у виробленні та здійсненні публічнихполітик через систему політичної освіти, держава підвищує стабільність у суспільстві, за-побігає фатальним помилкам у державному управлінні і різким змінам політичного курсу увипадку приходу до влади нової політичної сили, забезпечує свідому підтримку своїмпублічним політикам з боку тих, на кого вони спрямовані і в кінцевому підсумку досягаєсоціального, політичного й економічного прогресу.

4. Тому цілком виправданим є принаймні часткове фінансування державою заходів зполітичної освіти, що здійснюються недержавними організаціями. В умовах громадськогоконтролю за витрачанням коштів державного бюджету таке державне фінансування за-побігає однобічному маніпулюванню свідомістю громадян, тиску на виборців чи на членівгромад для досягнення корпоративних або вузькопартійних цілей, підміні партисипативноїдемократії елітистськими способами здійснення державної влади.

' Учебньїй Центр Обьединения «ЯБЛОКО». НИрІ/Лллмм.роІІІесІи.уаЬІоко.ги/зсМоої/Ьоок.рсИ.1 МІр://ргауоуесІ.іигїак.зрЬ.ги/оІсІ/сіе(аиІІ.азр?спІ=219.

31

Ірина Жадан

|одії останніх місяців року, що минув, а також перші кроки нової влади актуалізувалиІ проблеми політичної культури в Україні. Від впевненості у незворотності несподівано(різкого зростання політичної культури суспільства ми прийшли до цілої низки запитань

щодо рівня цієї культури у представників політичної еліти. Словосполучення „політична куль-тура" все частіше лунає з вуст не лише журналістів інформаційних програм, а й політтехно-логів, викладачів, науковців. Позбуваючись ейфорії помаранчевих тижнів і тверезо аналізу-ючи передумови і мотивацію політичної активності українців, знаходимо підтвердження тимоб'єктивним показникам, які були отримані ще в лютому 2004 року *. Так, справді рівень то-лерантності українців помітно зріс, як і усвідомлення необхідності самостійно визначативласну долю. Однак говорити про політичну компетентність, активність ще передчасно, по-заяк у переважної більшості громадян домінує протестна мотивація політичної участі. Цейзначний протестний потенціал суспільства не може бути знятий лише зусиллями, спрямова-ними на підвищення добробуту громадян та діяльністю неурядових організацій, які ситуатив-но докладають зусиль для підвищення політичної компетентності виборців. Потрібна систе-ма політичної освіти, орієнтована на всі вікові групи населення України, яка б підтримуваласьі спрямовувалась державою, що проголосила європейський вибір і прагне поширення євро-пейських політичних цінностей.

Питання про те хто, як, у який спосіб може й повинен впливати на процес політичноїсоціалізації, чи можна і чи слід його прискорювати та інші сьогодні залишаються безвідповіді, як зрештою не визначений і зміст політичної освіти як чинника формуванняполітичної культури. Причиною цього є концептуальна невизначеність моделі бажаного май-бутнього.

У вітчизняній і зарубіжній соціальній психології робилося чимало спроб виділити стерж-неві психологічні особливості культури, які пронизують всі її елементи, регулюють і визнача-ють поведінку представників даної культури. Серед таких вимірів культури найчастішеназивають: індивідуалізм-колективізм, міру толерантності, рівень активності (залученості,участі), потребу у формальних правилах, маскулінність-фемінність, рівень емоційного конт-ролю, дистанцію між індивідом і владою тощо. Цей перелік далеко не повний, і може зміню-ватись (шляхом доповнення чи вилучення певних компонентів) відповідно до завдань і спе-

Див. : /. Жадан, С. Кисельов, О. Кисельова, С. Рябов. Політична культура та проблеми грома-дянської освіти в Україні //Аналітичні матеріали. - Київ, Тандем, 2004.

32 :;:::;;: ;: •••::-.'.• """'і::! : :;

ПОЛІТИЧНА КУЛЬТУРА ТА ПОЛІТИЧНА ОСВІТА (ПСИХОЛОГІЧНИЙ КОНТЕКСТ)

цифіки досліджуваної культури, однак в кожному разі, намагаючись оцінити чи певним чи-ном вплинути на процес політичної соціалізації, слід визначити стержневі виміри політичноїкультури.

В сучасній соціальній психології домінує уявлення про особистість, як таку, що здатна ак-тивно конструювати свій внутрішній світ і світ соціальної взаємодії. Прийнявши цю тезу,' мож-на припустити, що продуктивним при визначенні засад побудови змісту політичної освіти мо-же бути підхід до особистості як суб'єкта життя, здатного розв'язувати протиріччя,відповідального за свою діяльність і її наслідки. За такого підходу психологічний ефектполітичної соціалізації буде визначатися мірою соціальної відповідальності особистості, її то-лерантності, готовності до взаємодії, політичної ідентифікації тощо. Визначення особливос-тей формування цих структур на різних етапах політичної соціалізації дасть змогу побудува-ти психологічну модель змісту політичної освіти підростаючого покоління, яка б відповідалазавданням громадянського виховання і забезпечувала умови для самоактуалізації особис-тості.

В сучасному світі політична освіта здійснюється за різноманітними моделями. Для нашо-го випадку особливий інтерес представляє дилемно-контроверсивна модель, орієнтована нарозвиток критичності, використання набутих знань для побудови прогностичних моделеймайбутнього, залученість до процесу прийняття рішень на різних рівнях. Такий підхід пов'яза-ний з переходом на інноваційний тип навчання, пошук і розробку нових освітніх технологій.Все розмаїття освітніх технологій, які вже набули певного поширення і апробовані в навчаль-них закладах різних типів, можна умовно поділити на три групи: 1) технології участі, зорієнто-вані на конструювання на основі життєвого досвіду моделей політичної поведінки;2) когнітивно-розвивальні технології, зосереджені на формуванні когнітивного компонентуполітичної культури; 3) репрезентативні, зорієнтовані на попереднє вивчення індивідуально-го досвіду і реалізацію індивідуального підходу при формуванні політичних уявлень, моти-вації участі тощо. Вибір тих чи тих технологій здійснюється відповідно до завдань політичноїосвіти, основними з яких на нашу думку є:

О рансляція способів політичних взаємодій, відомих в світовій культурі з наголосом натрадиційних для української політичної культури і домінуючих в конкретно-історичнихумовах;

О навчання рольовим моделям політичної поведінки;О забезпечення умов для формування ціннісних політичних уявлень і моделей іден-

тифікації.Виділяють два принципово важливих напрями політичної соціалізації - пряму політичну

соціалізацію, яка відбувається в процесі засвоєння інформації про принципи політичного уст-рою, права та обов'язки громадянина тощо, та непряму, латентну, що являє собою значноскладніший процес, в якому основними чинниками є характер взаємин, ступінь свободигромадянина, можливості захисту ним своїх прав і апелювання до встановлених законів іправил.

З огляду на те, що завдання формування демократичної політичної культури молоді маєвирішуватись в умовах відсутності демократичних традицій і норм, обмежених можливостейвпливу на цей процес з боку батьків, вважаємо за доцільне визначити загальні вимоги до ор-ганізації освітнього процесу, спрямованого на формування демократичної політичної культу-ри суспільства:

О політична освіта має поширюватись одночасно на всі покоління громадян: оскількисвобода політичного вибору, як фундаментальна умова демократії охоплює індивіду-альні й колективні аспекти самоуправління або автономії, очікувати, що можна

ПОЛІТИЧНА ОСВІТА В УКРАЇНІ: ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

сформувати потребу і здатність до вільного політичного вибору без відповідноїсоціальної ситуації розвитку не слід. Іншими словами, освітні або просвітницькі зусил-ля слід одночасно спрямовувати на батьків, вчителів і дітей;

(П вся освітня система має відповідати духу, потребам і цілям демократичногосуспільства і бути зорієнтованою на формування активної, автономної, незалежної,уповноваженої, непатерналістської особистості, яка почувається і сприймаєтьсясуспільством як самостійна цінність, а інтереси її визнаються пріоритетними;

О на кожному рівні політична освіта має бути спрямована на підвищення громадянськоїкомпетентності й громадянської відповідальності особи, сприяти аргументованомуприйняттю фундаментальних цінностей і принципів демократії.

Політична освіта, на нашу думку, має бути зорієнтована на ідеальну модель, централь-ним утворенням якої є особистість як суб'єкт ставлень, позаяк всі складові психічної ор-ганізації особистості пов'язані з системою її ставлень, яка визначає характер переживань,особливості сприймання та поведінкових реакцій на зовнішні впливи.

Ставлення мають суспільну природу, джерела розвитку, суспільний зміст і формиоб'єктивації, відображають взаємозв'язки особистості і суспільства і визначають спосібвключення її у суспільні відносини. В процесі розвитку системи ставлень особистість відтво-рює суспільні відносини у внутрішньому плані, присвоює їх і змінюється сама, набуваючинової якості - суб'єктності. Ставлення акумулює в собі результати пізнання об'єкта дійсності,інтеграції всіх емоційних і поведінкових відгуків на цей об'єкт, а також особливий рівень іформу самовизначення та самопізнання. Існує певний простір прояву і формування став-лень - вони проявляються повною мірою тоді, коли індивід діє в суб'єктивно значущійситуації. Психологічні ставлення особистості, реалізуючись в діях, відображають системузв'язків особистості із світом політики, набувають стійкості, вираженості, значущості, стаютьхарактерними для особистості, визначають її вчинки та переживання. Психологічну модельполітичної освіти можна представити у вигляді системи політичних ставлень, які визначаютьстосунки індивіда та спільноти:

О ставлення до самого себе (ідентифікація себе як суб'єкта політичної взаємодії, спро-можного здійснити самостійний політичний вибір, готового нести відповідальність засвій вибір і його наслідки, законослухняного громадянина, здатного обстоювативласні права);

О ставлення до інших людей (терпимість, повага до політичних прав і свобод інших, го-товність до спільного вирішення політичних проблем, довіра і налаштованість наспівробітництво, аргументований скептицизм, підтримка інших і політичнавідповідальність, прагнення зрозуміти мотиви вчинків і очікування інших);

О ставлення громадянина до політичної системи (патріотизм або позитивне ставленнядо своєї країни, лояльне ставлення до фундаментальних конституційних цінностей іпринципів, дії, спрямовані на підвищення ефективності демократичних установ, увагадо громадських справ, соціальна довіра і поширення правдивої інформації);

О ставлення громадянина до інститутів влади (спрямованість на різні форми політичноїучасті, контроль за дотриманням повноважень влади, оцінка роботи уряду, оцінка ок-ремих пропозицій щодо реформування суспільного життя, опір неконституційним діямвлади);

П ставлення громадянина до політичного світу, (розуміння глобального значення дотри-мання прав людини, толерантність до політичної різноманітності світу,відповідальність за збереження миру і активна позиція щодо політичних подій у світі,готовність до участі в роботі міжнародних організацій тощо).

ПОЛІТИЧНА КУЛЬТУРА ТА ПОЛІТИЧНА ОСВІТА (ПСИХОЛОГІЧНИЙ КОНТЕКСТ)

Формування виділених груп ставлень відбувається з раннього дитинства. Відповідно допотреб і провідної діяльності в кожний віковий період змістове наповнення та форми пред'яв-лення інформації варіюють. Одночасно розвиваються і соціально-психологічні механізмиполітичних ставлень - відповідальність, толерантність, соціальна активність, ідентифікація.

У запропонованій нижче моделі представлені три блоки ефектів політичної соціалізації,на формування яких має бути зорієнтований зміст політичної освіти - когнітивний (політичніуявлення), конативний (досвід політичної активності) і афективний (система політичних став-лень та соціально-психологічні механізми політичної активності).

Зміст політичної освіти

1Політичний інтерес

1 1 1 1 1 1 і 1 1 1 1

еІ іЯТТ

Я (ш

аП

о

XІофнІ лсиен

(Я

Зв'я

зки

—

2

«Іі!І і>. с

1*1=

0 «,_ >

асо

иоіихлш

сз

Політичні уявлення

•о

1сп

особ

ів со

заем

одії

« •чї.•іо

оX

норм

пол

ітов

едінх

и

X =

§со

£

ютис

тоят

и т

<іпул

яціям

= •»= XX

Xт

ос'о

Іо.

2-

І

І§І!її£ «|»іяо

Досвід політичної активності

Система політичних ставлень

До себе До Інших До політичноїсистеми

До інститутіввлади

| До політичного1 світу

Ідентифікація Відповідальність Толерантність

Соціальна активність(комунікативна

І компетентність як їїі інструмент)

Соціально-психологічні механізми політичної активності

Суб'єкт політичної активності(нові смисли, мотиви, способи дій, моделі поведінки)

Рис. 1. Психологічна модель побудови змісту політичної освіти молоді

ПОЛІТИЧНА ОСВІТА В УКРАЇНІ: ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

Потенційні функціональні можливості індивіда у будь-якій діяльності, в тому числі іполітичній, можуть виявитись лише на рівні активно позитивного ставлення до її завдань. То-му центральною категорією, наскрізною у запропонованій моделі, виступає інтерес як став-лення індивіда до умов життя, що виявляється у прагненні впливати (створювати чи зміню-вати) та пізнавати їх. Інтерес в цьому контексті розглядається в широкому сенсі - як фунда-ментальна спонукальна сила поведінки.

Одним із перших і найскладніших завдань, на вирішення яких має бути спрямованийзміст політичної освіти, є усвідомлення індивідом взаємозв'язку власних потреб та інтересівз потребами та інтересами суспільства і прийняття останніх як своїх власних. Йдеться проприйняття суб'єктом соціальних цілей у якомога ширшому їх спектрі і актуалізаціювідповідної мотивації для спонукання до діяльності, спрямованої на їх досягнення.

Предметом політичного інтересу є сутнісні зв'язки особистості із політичним світом, авідображенням його - особистісні смисли. Політичні інтереси репрезентуються у ставленнідо себе, як суб'єкта чи об'єкта політичної активності, до інших, до політичної системи, доінститутів влади, до політичного світу. Інтерес може бути спрямований на виявленнясутнісних особливостей політичного життя або ж на зовнішні його прояви - окремі факти,події, явища. Відповідно, і політична активність індивіда спрямовується на пошук проблем іпостановку нових завдань або ж зводиться до реагування на зовнішні впливи (ситуативні,реактивні інтереси).

Серед характеристик інтересу - спосіб самореалізації індивіда в системі ставлень. Опо-зиція власних політичних інтересів інтересам інших реалізується у толерантних чи інтолера-нтних ставленнях, політичній відповідальності, комунікативній спрямованості індивіда, здат-ності сприймати іншого як суб'єкта, ставитись до нього як до цілі, а не засобу.

Інтерес виникає за умови включення у певні відносини, які можуть забезпечити індивідуреалізацію „Я". Діяльність індивіда в межах таких відносин створює умови для виникненняставлення. Таким чином відбувається розвиток інтересу - він піднімається на новий рівень,стає більш стійким, дієвим.

Запропонована модель є циклічною - наявний ступінь узагальненості політичних уяв-лень, досвід політичної активності на кожному з етапів політичної освіти актуалізує відповіднісоціально-психологічні механізми, завдяки чому забезпечуються умови для виникненняякісно нового рівня політичних ставлень, відповідних особистісних смислів, мотивів, способівдій, моделей поведінки. Рівень розвитку суб'єкта політичної активності на кожному етапі єсвідченням міри і глибини політичної соціалізації, а отже і адекватності змісту політичноїосвіти її завданням.

В „Тезаурус!" наведено визначення понять і термінів, використаних в Концепції політич-ної освіти в Україні.

Громадянин - людина, яка ідентифікує себе з певною країною, що породжує в неї певнідуховно-моральні почуття щодо встановлених в ній порядків, її історії й культури, а такожнаділена відповідним юридичним статусом, що є підставою для володіння певними правами(приміром, такими, як право на державне забезпечення й захист, виборче право, право напредставництво інтересів в органах державної влади, свободу слова й асоціацій, право нажитло, роботу, освіту, медичну й матеріальну допомогу, на захист безпеки і власності тощо).Набуваючи статусу громадянина конкретної держави (громадянського стану), людина стаєсуб'єктом політико-правових відносин - отримує встановлені у цій державі права громадяни-на, можливість домагатися їх дотримання, захисту державою (як всередині країни, так і по-за її межами), покладає на себе певні обов'язки перед нею, коло яких головним чиномзводиться до сплати податків, дотримання законів, виконання повинностей.

Громадянство - формально-юридичний статус особистості, який надається їй після до-сягнення відповідного віку або шляхом натуралізації і засвідчується врученням їй відповідно-го документа. Громадянський статус пов'язаний з отриманням людиною певних юридичних,політичних, економічних тощо прав та накладанням відповідальності за дотримання встанов-лених в державі порядків.

Громадянська освіта - складова політичної освіти, що характеризується спрямованістюна пересічних громадян (на відміну від науковців та політиків у випадку вивчення політики таполітичного навчання), є засобом політичної соціалізації особистості, передбачає вивченняелементарних знань з теорії політики, економіки, юриспруденції, соціології, історії тощо.

Громадянське суспільство - поняття, що вживається для позначення сукупності існую-чих у суспільстві відносин, які не є державно-політичними, сфери життєдіяльності громади йокремих індивідів, що є цивільною, не казенною, приватною, перебуває поза впливу держа-ви, її директивного регулювання й регламентації. Його існування втілюється у приватномужитті громадян, у функціонуванні вільного ринку, у безперешкодному поширенні духовних,релігійних, моральних, національних тощо цінностей, у добровільно сформованих асоціаціяхта організаціях громадян, в усій множині вільно здійснюваних ними міжособових зв'язків(сімейних, общинних, економічних, культурних, релігійних тощо).

Громадянські права - свободи й привілеї, що надаються громадянам внаслідок їхньоїприналежності до тієї чи іншої держави і можуть бути різними у різних суспільствах та зарізних епох. Приміром, це може бути право голосувати на виборах або домагатися свого об-рання, право належного застосування закону, право захисту від політичної та соціальної

ПОЛІТИЧНА ОСВІТА В УКРАЇНІ: ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

дискримінації. Ідея громадянських прав виростала від традиційного визнання прав людини(таких, як рівність перед законом, свобода слова й совісті) до утвердження прав політичних(приміром, права голосу на виборах) та соціальних (охорона здоров'я, пенсійне забезпечен-ня тощо). Будь-які обмеження громадянських прав за ознаками статі, расової, класової чирелігійної приналежності розцінюються як ураження статусу громадянина, що суперечитьідеалам демократії.

Громадянськість - духовно-моральна вартість, світоглядно-психологічна характеристи-ка людини, що обумовлена її державною самоідентифікацією, усвідомленням приналежностідо конкретної країни. З цим пов'язане більш або менш лояльне ставлення людини до вста-новлених в державі порядків, законів, інституцій влади, відчуття власної гідності у стосункахз представниками влади, знання й поважання прав людини, чеснот громадянськогосуспільства, готовність і вміння домагатися дотримання власних прав, вимагати від державивиконання її функцій, відповідальне ставлення до своїх обов'язків перед громадою. Грома-дянськість є наслідком тривалого виховного, формуючого впливу, громадянської соціалізаціїособистості. Почуття громадянськості може зберігатися в людини навіть після втрати неюформального громадянства, підданства тієї чи іншої країни.

Демократія (від грец. сієтов - народ і Ьгаіоз - влада) - організація та функціонуваннядержавної влади на засадах справедливості, рівності, стабільності й загального добробуту.Демократія - це формальне визнання народу джерелом влади, її сувереном, стосовно якоговлада відіграє обслуговуючу роль. Ознакою демократії (тобто влади народу) є, далі, визнан-ня права всіх громадян на участь у формуванні органів державної влади, контроль за їхньоюдіяльністю, вплив на прийняття спільних для всіх рішень на засадах загального, рівного ви-борчого права і здійснення цього права у процедурах виборів, референдумів тощо. Ознакоюдемократичних порядків вважається й переважне право більшості при прийнятті рішень,чітке визначення порядку проведення політичних процедур та суспільних заходів за допомо-ги регламентів. Цьому найбільше відповідає республіканська форма державного правлінняпарламентського чи президентського типу.

Законослухняність - здатність людини поважно ставитися до існуючих у суспільствінорм, правил суспільного життя, настанов та імперативів влади, дотримуватися їх, визнава-ти й шанувати суспільні авторитети, виконувати зобов'язання, покладені на неї громадою(див.: Лояльність).

Ідентифікація (від лат. ісіепіїсиз - однаковий, тотожний) - в суспільно-політичній прак-тиці характеристика людини чи організації, визначення їх сутності через порівняння з існую-чими структурами й цінностями, через констатацію тотожності з ними чи, навпаки,відмінності від них, через усвідомлення людиною своєї приналежності до тієї чи іншої спіль-ноти.

Компроміс (від лат. сотрготіззит - угода, згода) - згода, порозуміння з політичнимпротивником, що досягнуті шляхом взаємних поступок. Компроміс у політичній взаємодії єоднією з суттєвих ознак демократичного суспільства, важливим, визначальним його принци-пом, згідно з яким учасники політичного процесу мають погоджуватися на поступки, вмітижертвувати певною другорядною часткою своєї позиції заради досягнення згоди у головно-му, для встановлення взаємної прийнятності намірів та рішень. Компроміс є важливим засо-бом запобігання соціально-політичним, етнічним, міжнародним зіткненням, пом'якшенняконфронтації, подолання внутрішньополітичних криз, уникнення розколу в суспільстві. Вінбуває можливим, коли його наслідком постає можливість уникнути втрат більших, ніж жерт-ви компромісу. Політика компромісу є нагальною вимогою сучасного політичного процесу,коли за умов розвиненої соціальної багатоманітності будь-який безкомпромісний, непоступ-

38

ТЕЗАУРУС

ливий, "принциповий" курс, заснований на негнучких ідеологічних настановах та принципах,на "неухильній послідовності", призводить до ізоляції політичної спільноти й до виникненнякризових станів у ній.

Компроміс слід відрізняти від безпринципності, непослідовності та непередбачуваності вполітиці (див.: Плюралізм, Толерантність).

Концепція (від лат. сопсеріиз - думка, поняття) - система поглядів на певне явище,спосіб його розуміння, загальний задум якоїсь справи.

Критичне мислення - здатність особистості долати в собі схильність до однозначно-догматичного сприйняття світу, вміння аналізувати ту чи іншу проблему з різник боків, корис-туватися інформацією з різних джерел, відрізняючи об'єктивний факт від суб'єктивної думкипро нього, логічний умовивід від упередженого припущення чи забобону. Це вміння людиниадекватно визначати причини й передумови наявних в її житті проблем, готовність доклада-ти зусиль для їх практичного (а не лише риторичного) подолання.

Лояльність (від франц. ІоуаІ - вірний, чесний, відданий) - ознака громадянськості, щополягає у визнанні людьми чинних законів, у згоді перебувати в межах законності, в чинно-му "правовому полі", у вмінні дотримуватися встановлених норм, правил, вимог та настановвлади. Це здатність громадянина до самоорганізації через підпорядкування своєї поведінкичинним законам держави. Лояльність, як елемент культури громадянськості, визначаєтьсярівнем правосвідомості людей - їхнім розумінням і визнанням того, що є законним, а що не-законним. Разом з цим лояльність не заперечує критичного ставлення особистості до владита її настанов (див.: Законослухняність).

Партійно-ідеологічний пропагандистський вплив - ідеологічний вплив, здійснюванийз метою обгрунтувати й виправдати позиції та курс якоїсь окремої політичної сили (партії),на формування підтримки цього курсу й готовності брати участь у його реалізації. Здійснен-ня партійно-ідеологічного пропагандистського впливу є окремою справою кожної конкретноїпартії, такий вплив не може й не повинен бути обов'язковим для всіх громадян, для цього неповинні використовуватися державні освітні структури, спеціалісти та кошти.

Патріотичність (від грец. патрит-цС, - земляк, співвітчизник) - ознака культури грома-дянськості, що пов'язана із приналежністю особи до якоїсь конкретної країни, із її піддан-ством. Це позаполітична громадянська чеснота, що полягає в любові до своєї вітчизни, ша-нуванні її історії, у здатності перейматися її сьогоднішніми проблемами, долею співвітчиз-ників. Справжній патріот шанує й любить свою вітчизну не лише у часи її розквіту, але й ускруті, коли владою володіють недостойні, на його думку, люди. Патріот любить країну, а недержаву, не владу. Влада має бути лише предметом поштивого, але критичного і вимогли-вого ставлення підвладних. Громадянською ж чеснотою є любов до вітчизни, причому забудь-якої влади.

Плюралізм - (від лат. ріигаїіз - множинний) - демократичний політичний принцип, якийозначає визнання людьми права на існування усієї множини існуючих у суспільстві цінностей,інтересів, уподобань, думок, позицій і, відповідно, політичних сил та інституцій, партій, що їхвиражають і відстоюють. Плюралізм - це визнання права й поважання свободи висловлюва-ти різні думки й уподобання допоки вони не суперечать принципам гуманізму, ідеалам правлюдини й соціальній стабільності. Сповідування принципу плюралізму передбачає визнанняй інших принципів демократизму - толерантності, компромісу. Альтернативою плюралізму євластивий тоталітарному суспільству ідеологічний та організаційний монізм (див.: Толе-рантність, Компроміс).

Політична освіта - викладання політичних знань на рівнях практично-політичноївзаємодії та повсякденного буття. Зміст політичної освіти складають конкретні проблеми й

ПОЛІТИЧНА ОСВІТА В УКРАЇНІ: ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ. . і ШШШііі

наявні конфлікти, прийоми й методи суспільної взаємодії, впливу на маси та на державно-політичні інституції, технології партійно-політичної роботи, адміністративного управління,способи проведення політичних кампаній, політичний аналіз та прогнозування, прийняттярішень тощо. Знання про політику можуть призначатися тим, для кого вона не є фаховою га-луззю. В такому разі політична освіта, за винятком партійно-ідеологічної пропаганди, буваєгромадянською освітою, засобом формування культури громадянськості.

Право - система загальновизнаних, традиційно усталених або санкціонованих держа-вою загальнообов'язкових норм та вимог, що регулюють суспільні відносини, упорядковуютьсуспільне життя, відбивають інтереси панівних верств. Вираженням права найчастіше бува-ють державні закони. Однак те, що закони держави можуть бути й неправовими, а такожіснуюча в світі практика прецедентного права застерігають проти ототожнення права і зако-ну. Право є вираженням всезагальної волі народу, нації, а державні закони часто буваютьвираженням тільки окремої волі парламентської більшості або політичного „істеблішменту".

Правосвідомість - розуміння людьми того, що у їхній взаємодії між собою є прийнят-ним, таким, що відповідає існуючим правилам і нормам (зокрема, чинним законам), ознакамсправедливості й порядку, їхні знання про норми суспільного регулювання.

Принцип (від лат. ргіпсірит - начало, основа) - ідея, що лежить в основі якогось вчен-ня, наукової теорії, поведінки людей (зокрема, діяльності політиків). Ідея, яку визнано прин-ципом, стає правилом, нормою взаємодії, вимогою, зверненою до інших, метою прагнень.Дотримання принципів уможливлює узгодженість і послідовність помислів та дій, їхнювідповідність певним істинам, політичним позиціям, духовним цінностям (наприклад, принци-пи міжнародного права, принципи лібералізму, принципи справедливості).

Свободи політичні - надана громадянам державою можливість захищати й відстоюва-ти свої інтереси та права у визначеному законом порядку. Політичні свободи спираються наосновоположні права людини, перш за все на право на вільний розвиток особи. Серед сутополітичних свобод - свобода зборів, право засновувати спілки й товариства, свобода воле-виявлення (виборче право).

Толерантність - (від лат. Іоіегапііз - терплячий) - терпиме ставлення до інших, чужихдумок, вірувань, політичних уподобань та позицій. Є неодмінною умовою демократичного,правового, стабільного суспільно-політичного устрою (див.: Компроміс, Плюралізм).

ПАРТНЕРИ ПРОЕКТУ

ІНСТИТУТ ГРОМАДЯНСЬКОЇ ОСВІТИНаціонального університету „Києво-Могилянська Академія"

/̂ ГЧтворення Інституту громадянської освіти НаУКМА було обумовлене необхідністю куль-I тивувати в свідомості людей демократичні цінності та ідеали відкритого суспільства

Чшя̂ задля демократизації та зміцнення громадянського суспільства в Україні. Громадянсь-ка освіта має сприяти політичній соціалізації особистості, подоланню соціальної апатії, нав-чати тому, як мирними способами домагатися здійснення законних потреб, розв'язуватисоціальні проблеми без насильства. Вона є потужним засобом протидії соціальній дес-табілізації й конфронтації.

Метою створення й функціонування Інституту громадянської освіти НаУКМА є політичненеупереджене викладання таких суттєвих компонентів громадянської свідомості як правалюдини й громадянина, конституція і основи законодавства, вибори. Усе це призводить доформування вільного й критичного мислення, що є невід'ємною ознакою справжньої грома-дянськості, надзвичайно актуальною для українського сьогодення. Не вдаючись до партійно-зацікавленої політичної пропаганди, Інститут громадянської освіти НаУКМА сприяє розвит-кові на вітчизняних теренах традиції власне громадянського та саме освітнього впливу,прагне стати ланкою загальнонаціональної мережі громадянської освіти.

Зусилля Інституту спрямовуються на здійснення дослідницьких проектів, пошук принци-пово нових ефективних методів підготовки освітян, розробку навчальних програм, проведен-ня тренінгів для вчителів, збирання та поширення інформації і навчально-методичних ма-теріалів на теми демократії.

Інститут є структурним підрозділом НаУКМА. Він співпрацює з державними установамий громадськими об'єднаннями України та з іноземними організаціями й закладами.

Контактна інформація:

04070, Київ, вул. Сковороди, 2тел.: (+380 44) 238-2491, факс: (+380 44) 463-6783електронна пошта: іпсіуеа'ОтаіІ.Ьідтіг.пеї

п

Громадська організація„ЛАБОРАТОРІЯ ЗАКОНОДАВЧИХ ІНІЦІАТИВ"

Лабораторія законодавчих ініціатив є неурядовою організацією, яку було засновано у2000 році за сприяння Національного університету «Києво-Могилянська академія» з метоюрозвитку законодавства, дослідження діяльності Верховної Ради України, сприяння здійснен-ню демократичних перетворень в Україні.

ПОЛІТИЧНА ОСВІТА В УКРАЇНІ: ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

Основними цілями Лабораторії є:

О підготовка аналітичних матеріалів та проведення експертних досліджень з питань дер-жавної політики та законодавства

О моніторинг діяльності парламенту, інших органів державної влади та місцевого само-врядування в Україні

О розробка пропозицій щодо проектів законодавчих та інших нормативно-правовихактів з метою вдосконалення правової бази України

О організація круглих столів, конференцій, робочих зустрічей для обговоренняактуальних питань законотворення.

Пріоритетні напрями дослідження:

О розвиток парламентаризму в УкраїніО виборче законодавство та діяльність політичних партій в УкраїніО місцеве самоврядування та адміністративна реформаО інтеграція України до Європейського СоюзуО економічна політика та бюджетні відносиниО соціальна політикаО інформаційна політика.

Лабораторія законодавчих ініціатив з 2001 року видає власне щомісячне інформаційно-аналітичне видання «Часопис ПАРЛАМЕНТ». Серед інших основних проектів слід назвативеб-сторінку «\ллл/\л/.рагіатеп1.огд.иа» - інформаційно-аналітичний Інтернет-портал, якиймістить експертизу законопроектів, огляд парламентських подій, аналіз ключових суспільнихта державних проблем.

Контактна інформація:

04070, м. Київ, вул. Волоська 8/5, к. 133тел./факс: (+380 44) 238-2469електронна пошта: іпїо@ІаЬогаІогу.кіеу.иавеб-сторінка: пНр:/Ллллпл/.рагІіатеп1.огд.иа

О О О

Фонд Конрада Аденауера є німецьким політичним фондом із представництвом у понад120 країнах світу. Принципи Конрада Аденауера, першого канцлера ФедеративноїРеспубліки Німеччини, ім'я якого носить наш Фонд, є для нас дороговказом, місією тазобов'язанням. З 1994 року супроводжує Представництво Фонду Конрада Аденауера вУкраїні процеси політичної, економічної та суспільної трансформації шляхом широкої палітриосвітніх заходів, публікацій, стипендій, навчально-інформаційних програм у Німеччині тощо.

Діяльність Фонду зосереджується на наступних напрямах:

Пі Програма-діалог з розвитку демократії і правової державиПі Програма-діалог із соціальної ринкової економікиО Програма-діалог з європейської інтеграціїГ1 Політична освіта і навчання молодих політиківПі Розвиток демократичних ЗМІПі Стипендії Фонду Конрада АденауєраО Клуб Фонду Конрада Аденауєра для молоді, що цікавиться політикою.

Контактна інформація:

01008, Київ, вул. Шовковична, 10, оф. 4тел./факс: (+380 44) 492-7443електронна пошта: копгасШао'епаиег.кіеу.иавеб-сторінка: пМр://\ллллл/.каз.с1е/ІІкгаіпе

З М І С Т

КОНЦЕПЦІЯ ПОЛІТИЧНОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ (Проект) З

ДО ОБҐРУНТУВАННЯ КОНЦЕПЦІЇ ПОЛІТИЧНОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ 12

МЕХАНІЗМ РЕАЛІЗАЦІЇ КОНЦЕПЦІЇ ПОЛІТИЧНОЇ ОСВІТИ

В УКРАЇНІ (Проект) 21

ПОЛІТИЧНА ОСВІТА В РІЗНИХ КРАЇНАХ СВІТУ:

ПОРІВНЯЛЬНА ПЕРСПЕКТИВА 24

ПОЛІТИЧНА КУЛЬТУРА ТА ПОЛІТИЧНА ОСВІТА(ПСИХОЛОГІЧНИЙ КОНТЕКСТ) 32

ТЕЗАУРУС 37

ПАРТНЕРИ ПРОЕКТУ . . .41

Верстка та друк ДП «Друкарня ДУС»01008, м. Київ, вул. Шовковична, 4а.

Підписано до друку 30.03.05. Зам. 358.Тир. 1000 прим. 2005 р.