Активісти Громадського Руху «Україн ськаПатріотична Альтернатива» в складі представ-ників Київських міських організацій КонгресуУкраїнських Націоналістів, Народного РухуУкраїни, Української партії, УНА-УНСО, СОУ,Просвіти, ОУН(д), ВОВ та інших громадськихорганізацій, провели 22 січня 2016 року до ДняСоборності України Віче на Софіївському май-дані.

Його учасники запропонували визнатитакож цю дату і Днем Незалежності (Дер -жавності) України в зв’язку із прого лошеннямсаме в цей день Четвертого УніверсалуЦентральної Ради – Державної НезалежностіУкраїни, що стало завер шальним актоммайже трьохсотлітньої боротьби українськогонароду за визволення від московського коло-ніального рабства. Згодом хода учасників Вічапід жовто-блакитними та партійними стягамипройшла урочистою ходою до МихайлівськогоЗолотоверхого монастиря та поклала вінки йквіти до Стіни Пам’яті загиблих воїнівВизвольної війни проти московських окупан-тів на Сході нашої країни. Також вша нуваликвітами перших загиблих в ці дні два рокитому Героїв Небесної Сотні на вулиці Грушевського: СергіяНігояна, Михайла Жизневського та замученого в лісіЮрія Вербицького. Вечором у Київському Будинку вчителя

(колишнє приміщення Центральної Ради) відбувся урочист -ий вечір присвячений цим визначним історичним подіям заучастю хорових колективів з багатьох країв України.

Третій Президент України ВікторЮщенко в інтерв'ю телеканалу "112Україна" розповів про те, чому Україніпотрібен мир перемоги, чи може мінськийформат привести до миру і хто винен утому, що громадяни не платять податки.

– Вікторе Андрійовичу, як Ви вважаєте,чому нашим елітам відмовляє інстинктсамозбереження?

– Мені здається, одночасно працює наускладнення дві речі. Одна річ, яка для менефундаментальна, – це зрозумілий і яснийнаціональний курс. Це державна політика,політичне планування – ми знаємо, куди мийдемо, що ми робимо і чим забезпечуємонаші бажання, які вибудувані, як план дляУкраїни. Мої відчуття, що в нас немає планудля країни – як ми будемо жити в цьому році,через рік, через два. По-друге, найбільшийіспит – це агресія Росії. Можливо, в останнімісяці ми почали якось хитко, але все-такиназивати правду правдою: що це є війна, щоце є війна російська, яка знайшла там багатонайманців, що це окупована національнатериторія. Це не боротьба з терористами, целінійна війна, де є танки, артилерія, ракетнізалпові установки, де кожен день практичнойде смерть. Це два ключових виклики, якіпоставили українську еліту перед запитом,який міг би стати суттю нашої політикисьогодн і.

___________________________Закінчення на 11�й стор.

e�mail: nacija@ukr.net www.cun.org.ua Січень 2016 року № 1 (632)

КонгресУкраїнськихНаціоналістів

Поспішіть передплатити газету «Нація і держава»!Вартість видання з доставкою для розповсюдження на території України в 2016 році становить:

на 1 міс. – 10,80 грн; на 3 міс. – 32,40 грн; на 6 міс. – 64,80 грн.

Наш передплатний індекс – 09715.

АКТУАЛЬНЕ ІНТЕРВ'Ю!

Змагатимеш до поширення сили, слави,багатства і величі Української Держави

Сьогодні, 29 січня, як і щороку цього дня,ми прямуємо до Крут, де майже століттятому, 1918 року, українські юнаки поклалисвої життя за честь і свободу нації, за її май-бутню державу. Вони свідомо йшли насмерть. Вони герої. Ми пам’ятатимемо проних вічно. І покладатимемо квіти до їхніхмогил. Бо герої не вмирають. Та поруч із свя-щенним почуттям вдячності юнакам за вря-товану честь Вітчизни, ниє під серцем,болить душа за втраченими юними життями,від яких можна було відвернути смерть, якбиж Україні щастило ще й так із владою, як ізгероями. Дивовижна українська нація, яканароджує героїв, що віддають за неї життя, авладу та ж нація доручає неспроможнимзабезпечити існування і розквіт держави.

Хіба загинули б під Крутами 300 україн-ських патріотів, якби Центральна Рада нерозпустила, роззброївши, кількамільйоннуармію, щоб, бува, не образився російськийпролетаріат: йому, мовляв, загрожують?

Хіба 2014-го ми б поклали тисячі без-страшних українських добровольців підІловайськом, якби армія мала адекватнекерівництво? Пам’ятаймо уроки Крут…

ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!

У День Соборності активісти Конг -ресу Українських Націоналістів, на чоліз Головою партії Степаном Брацюнем,взяли участь у заходах, що присвяченівідзначенню річниці проголошеннянезалежності Української НародноїРеспубліки (22 січня 1918 року) та річ-ниці проголошення Акту Злуки УНР іЗУНР (22 січня 1919 року).

Зранку у столиці в Укрінформі відбула-ся прес-конференція, приурочена до ДняСоборності України на тему: «Чи будеУкраїна Соборною, чи «федералізована»Москвою», на якій представники інтеліген-ції України звернулися з вимогою до владиврахувати уроки історії і не допуститифедералізації країни. У заході взяли участь:Павло Мовчан, Олесь Доній, Вік тор Наб -руско, Євген Шевченко, Георгій Філіпчук,Степан Брацюнь, Василь Василашко.

На прес-конференції Голова КонгресуСтепан Брацюнь наголосив, що «зараз від-буваються відверті намагання «ломкиКонституції», з явною метою створитипреференції для усіх ворогів України, якізараз роблять все задля того, щоб нівелю-вати Незалежність і Соборність нашої дер-жави, що були проголошені цього історич-но дня ще в 1918 та 1919 рр. відповідно.Через бездіяльність влади і безперешкод-

ним діям п’ятої колони в середині державита втручання Путіна, маємо сьогодні війнуна Сході і окупований Крим». Та, не зва-жаючи на ці фактори, він висловив переко-нання, що українці сьогодні спроможнідати відсіч і зовнішньому ворогу, і внут-рішній п'ятій колоні, і владі. "Я авторитет-но заявляю, що українці сьогодні іншогоскладу – це нація, спроможна захиститисебе і Соборність держави".

Ближче до полудня, на історичномумісці, а саме на Софіївській площі у Києві,активісти Конгресу Українських Націо на -лістів підняли державні і партійні стяги таразом із представниками Народного РухуУкраїни, Української партії, УНА-УНСО,Спілкою Офіцерів України, ВУТ «Просві -та» ім. Тараса Шевченка провели віче.

У своєму виступі Сте пан Брацюньзазначив: «У різні історичні періоди ворогиУкраїни намагалися її поділити, особливонаші сусіди Росія і Польща. Однак впам’яті українців завжди існувала думкапро єдину Україну як цілісну в географіч-ному, територіальному і етнографічномупоняттях, так і в духовній і кровній прина-лежності, що ми є єдиний народ. Ідея само-стійності і соборності не раз була освяченакров’ю наших попередників, вона незни-щенна, її підхоплюють нові покоління. І

сьогодні наші бійці, які воюють з росій-ськими окупантами на Донбасі, так самовідстоюють не лише незалежність, а йсоборність України, як і їх попередники.Сьогодні, як і майже сто років тому, нашійвладі бракує досвіду, а головне повноїпосвяти Україні і її народові, роз’їдає іржамістечкових інтересів і повальна корупція.Дуже важливо цей попередній досвід проа-налізувати і врахувати і не дозволити владівирішувати питання народу без народу.Адже український народ є носієм суверені-тету і єдиного джерела влади в Україні».

Член Київської міської організації Конг -ресу Українських Націоналістів, Го ло ваДніпровської районної організації Воло ди -мир Петранюк урочисто виголосив текстIV-ого Універсалу Центральної Ради, якийпроголошував Незалежність України: «Од -ни ні Українська Народна Республіка стаєсамостійною, ні від кого не залежною, віль-ною, суверенною державою українськогонароду» і текст Акту Злуки ЗУНР і УНР:«Однині воєдино зливаються століттямиоді рвані одна від одної частини єдиної Ук -ра їни – Західно-Укра їнська Народна Рес -пуб ліка (Галиччина, Буковина і УгорськаУк раїна) і Наддніп рянська Велика Україна».

Біля Михайлівського ЗолотоверхогоСобору відбулося покладання квітів до«Стіни пам’яті загиблих За Єдність Украї -ни», де вшанували всіх новітніх борців заСвободу і територіальну цілісність Украї -ни. Далі колона активістів Конгресу руши-ла до вул. Грушевського, де разом з одно-думцями вшанували пам’ять про першихГероїв Небесної Сотні Сергія Нігояна іМихайла Жизневського покладанням кві-тів та хвилиною мовчання.

Прес-служба КУН

СВЯТКОВЕ!

КРУТИ. НАША СЛАВА І БІЛЬ

ПАМ’ЯТАЄМО ДНІ ВЕЛИКИХ ЗМАГАНЬ

ДЕНЬ СОБОРНОСТІ ЯК ДЕНЬ ДЕРЖАВНОСТІ

Віктор ЮЩЕНКО: «НАМ ПОТРІБЕН МИР ПЕРЕМОГИ»

Українське суспільство вважаєспроби законодавчого закріплення«особливого статусу» окупованихРосією районів Донбасу загрозою длянаціональних інтересів нашої держави.Тим більше, що нахабство ворожої сто-рони зростає, як ото мовиться в при-слів’ї: пусти свиню під стіл, то вона йна стіл вилізе.

Днями, на черговому засіданні вМінську Тристоронньої контактної групиіз врегулювання конфлікту на Донбасіросійська сторона довела це дуже пере-конливо, висунувши Україні неприйнятнівимоги – в хамовито-цинічній формі.Перебіг засідання й без того не обіцявособливої результативності. Київ наполя-гав, як і раніше, повернення контролю закордоном, виведення іноземних (чому неросійських?) формувань, поверненняполонених і аж тоді – проведення виборіві особливий порядок місцевого самовря-дування в окупованих сепаратистамирайонах Донбасу. Словесна еквілібристи-ка представника РФ Б.Гризлова та сепара-тистів В.Дейнеко та Д.Пушиліна вражаланеадекватністю. Насамкінець вони ще й

подали специфічний прожект щодо«особливого статусу». Б.Гризлов, безпар-донно втручаючись у внутрішні справиУкраїни, вимагав ревізії її Конституції.Він заявив, що Росія наполягає, абиДонбас отримав «особливий статус» раз іназавжди, а для цього, повчав він, «голо-сування за Конституцію України має бутисуворо пов’язане з одночасним ухвален-ням поправок до статей 1 і 10 закону проособливий статус – для надання особли-вого статусу на постійній основі». Таке«редагування» Основного Закону Україниоднозначно означало б державну зраду,що, сподіваюся, нардепи розуміють і безнаших пояснень.

Далі, за московським сценарієм, ви -нирнули Дейнеко з Пушиліним і собі взя-лися вимагати від України для «лугандон-ських» територій особливого статусу «напостійній основі», що, наголошувалисепаратисти, має бути зафіксовано в однійіз статей Конституції України, а не в пере-хідних положеннях. Крім того, вони вирі-шили «вдосконалити» ініціативу Гризло ваі додали до неї свої квазіпропозиції, напо-лягаючи на особливому статусі ще й для

російської мови і на праві транскордонноїспівпраці з Росією, а от відносини Києва іДонбасу (і це не жарт!) мають регулюва-тися спеціальним договором. Щоб сепара-тисти, значить, і відповідну кількістьнардепів могли до Києва від рядити, ізакордонну політику України, як слід, від-регулювати, ну й гроші з неї здерт и…

Схоже, не всім учасникам Три сто -ронньої контактної групи було під силутак одразу збагнути всеосяжні «ініціати-ви» російської сторони та сепарів. Тож їхне обговорювали. «Ініціатори» нововве-день вчинили демарш. Може, до демар-шу все-таки варто вдатися Україні? Аджемінські переговори, як кажуть уГаличині, це сміх на салі. А дехто знаших політиків готовий цілком серйоз-но сприймати і особливий статус, і змінидо Конституції. От сепари їм і запропо-нували окупаційний статус закріпити заДонбасом назавжди.

Таке демонстративне знущання малоб обурити навіть тих, лояльних доКремля діячів і журналістів, які вже сьо-годні опановують принизливу лексикузагравання з путінськими апологетами іїхніми прихвоснями.

Шануймо ся, панове! Ми ж нація, яканароджує Героїв, і не їхня провина, щопо їх смерті ми з вами віддаємо владутаким уже обережним обережникам(найделікатніше означення, яке мені вда-лося віднайти), що не тільки соромно,а й бридко.

Нація і держава2 Січень 2016 р.

Березовський В'ячеслав Чередниченко ОлександрФурман АнатолійОлій ник Ма ріяТимчина ВасильСа ли га Ро манТріщенко ВікторСа ха ць кий Оле к сандр

Шепетюк ЮрійМельник ОлександрМаксимович Олег Динилиха ІгорСалтиченко МихайлоРоговський Дмитро Небилович Микола Бідюк ЮрійПроценко ВолодимирОв ча рук Ва силь

Він ни ця ДніпродзержинськДніпропетровськДо не ць к Запоріжжя Іва но� Фра н ків сь к Кі ро во град Ки їв ська обл.

(067) 258�55�71(098) 242�54�87

(050) 695�83�48, (097) 243�71�72(062) 337�23�48(0612) 67�31�82

(0342) 3�11�35(0522) 36�95�25(04597) 4�92�93

Ки їв Кривий РігЛуцьк Львів Ми ко ла їв Оде са Пол та ва Рі в не Се ва с то польСімферополь

(044) 278�63�89, 279�68�34(096) 298�19�56(095)�672�11�98

(0322) 38�67�63(067) 942�64�71(063) 790-15-37(096) 924�79�83(050) 435�34�34(0692) 48�79�46(0652) 54�64�07

Друзь ВікторТкач ВолодимирСачко ОлександрДя ків Бог данРеуцький ІванБенюк НінаСавченко МаксимЛютик ВікторРябченко Валерій

СумиТер но піль УжгородХа р ків Херсон Хме ль ни ць кий Чер ка си Че р ні вці Че р ні гів

(096) 485�67�37(098) 711�05�50(099) 053�48�69(057) 716�02�18(097) 285�32�96

(8096) 362�72�23(067) 647�35�24

(050) 540�16�81, (097) 235-60-20(04622) 4�38�81

На ш і ко рп ун кт и

Учора, 28 січ ня,відзначив своє

60-літтяархиєпископХарків ський іПолтавський

(УАПЦ) Ігор Ісі ченко.

В урочистостях,які з цієї на годив і д б у л и с я в

Харко ві, брав участь Голова КонгресуУкраїнський Націо налістів Степан Брацюнь.

Він привітав владику Ігоря з ювілеєм і вис-тупив із коротким словом.

«Ваше Високопреосвященство!Вітаючи Вас із 60-річчям, хочу звернутися

до написаної в ці дні майже шістдесят роківтому статті Ярослава Стецька «Не за мир, а затріумф правди». Думки, висловлені в ній, нібивідображують наше сьогодення і характеризу-ють Ваш, Владико, вибір, який Ви відстоюєтеяк діяч української Церкви Христової протягомроків Незалежності. У цій статті ЯрославСтецько називає Боже Дитя першим ВеликимВигнанцем за вічні правди цього і того світу.Пише, що «Не є ціллю – мир для миру.Натомість хто толерує злочин, тільки набли-жує війну, бо роззухвалює злочинця». Якщо бне знати, що ці слова написані шістдесят роківтому, можна подумати, що написав їх провійну на Донбасі, перемир’я і мінські угодипроникливий сучасний аналітик.

І саме тому ця війна, на якій гинуть сьогод-ні кращі сини і дочки Батьківщини, стала мож-ливою, бо протягом років Незалежності у насзамовчувалися і не знаходили покарання зло-чини, не реформувалася постсовєтська дер-жавна машина і набувала зовнішніх, декора-тивних форм релігійність.

І чи не тому, Владико, Ви стали з кінця 90-хфактичним вигнанцем з публічного україн-ського простору, бо не мирилися із неправ-дою, бажанням зробити з Церкви підкон-трольний владі орган і втягнути вашуХарківсько-Полтавську єпархію у сумнівніполітичні проекти? Та протягом усіх цих років?попри численні спроби дискредитації, Визуміли уберегти ввірену Вам Богом релігійнуспільноту у Христовій родині – Його Церкві.І тому, певно, саме Вам, як архієрею, напере-додні Вашої 60-ї річниці Господь дарував волюпершого надважливого кроку у новітній націо-нальній історії – кроку до правдивого єднанняУкраїнської Христової Церкви Київської тра-диції. Можливо, ще невидимого і незрозумі-лого багатьом людям кроку до втіленняУкраїни, як думки Бога.

Дорогий Владико!З дня заснування Конгресу Українських

Націоналістів у 1993 році, Ви благословлялинаші Збори і часто на запрошення п.СлавиСтецько, котра Вас дуже шанувала, відкрива-ли молитвою Провід партії.

Ваші Послання з нагоди релігійних і націо-нальних свят, актуальні статті та інтерв’ю і сьо-годні присутні на перших шпальтах газети«Нація і держава», сайту Конгресу УкраїнськихНаціоналістів тощо. Ми пишаємося і дужецінуємо цю перевірену часом співпрацю зВами, дослухаємося і розважаємо надВашими порадами і зауваженнями. І ми про-симо в Бога здоров’я для Вас і натхнення, бомаєте здійснити покладену на Вас Богоммісію: показати, що за умови доброї волі міжправославними і греко-католицькою конфе-сіями можливе зближення, взаємозбагаченняі єднання в одній української Церкві Київськоїтрадиції.

Многая Літа, Владико.»

ПИЛЬНУЙ!!З НАГОДИ ЮВІЛЕЮ!

НАХАБСТВО ХАМА

Війна, корупція, масове зубожіннягромадян – усі ці жахіття, як на мійпогляд, спричинені відсутністю україно-центризму в нашій державній політиці.Впродовж 25 літ правителі сором’язливообминали найголовніше – плекання укра-їнського патріотизму, починаючи віддитячого садочка. Якщо етноідентифіка-ція в нас розглядалася, як щось примарне,то виростили ми чимало таких, які й невідають, якого вони роду-племені. А привладі бути хочуть. Проте такі люди ніколине повірять у безкорисливу жертовністьінших, що смертельно небезпечно увипадку війни.

Кожна країна (крім нашої?) у своїйвнутрішній політиці на перше місцевиносить гуманітарні завдання, які вирі-шальним чином впливають на моральнийі соціальний стан суспільства. Саме томуКремль завжди добивався, щоб в Українігуманітарні міністри були його квотою,Табачник – як результат. Після РеволюціїГідності ми очікували змін саме в гумані-тарній сфері. А вони якщо й є, то в гіршийбік. Українською мовою демонстративногидують державні службовці, більшістьтелеканалів нав’язує «рєсторанниє пєсні»замість прекрасної української музики таїї блискучих виконавців, предмет історіяУкраїни вивчається або не вивчається увишах за бажанням ректорату-деканату,спе ціальність етнолога ліквідовано, хочаспе ціальність, яка означає націєзнавство,мала би бути однією з профільних у гума-нітарній сфері. Про національно-патріо-тичне виховання навіть у столичних шко-лах годі говорити – там педагоги здебіль-шого послуговуються «общепонятним»,ну а в південно-східних провінціях –поготів.

Може, десь у військових вишах вихо-вують УКРАЇНСЬКИХ за духом і переко-

наннями офіцерів? Якщо вони й трапля-ються, то це заслуга не вишів, які плека-ють наше офіцерство на «славє руськогооружия», в результаті воно першим і під-німало руки вгору під тим же Іловайсь -ком. Якщо вже генерал-афганець Черво -нописький криком волає про відновленняв армії та військових навчальних закладахвійськово-патріотичного виховання, бобез цього не буде здатного на перемогуукраїнського війська, то його принаймніголос мали б почути на Банковій. Алетам, схоже, чують скоріше голос Путіна!

А що ж патріотичні партії, громадськіорганізації, весь наш «українофільський»сегмент? Вони переважно декларуютьправильні речі, таврують критикою владу,а де конкретні кроки, пропозиції? Деврешті концепція культурно-соціального(духовного) розвитку України, на яку неспромігся «гуманітарний» віце-прем’єр,як і на багато інших речей, але ж її моглистворити і запропонувати наші мудрі дер-жавники, які стояли біля витоків незалеж-ної України? Де захист української нації,її мови, історії, врешті, самого існуванняна законодавчому рівні?

Приниження та ігнорування прав укра-їнців у своїй державі мають трактуватисяяк антиукраїнська, антидержавна діяль-ність і каратися відповідними законодав-чими актами. Якщо Українська держава неможе (чи не хоче) цього забезпечити, то цене держава українців, а тих, кого свогочасу масово завозили з Росії на місце вби-тих Голодомором і розстріляних у концта-борах енкаведистом Матвєєвим та йогомосковськими поплічниками українців!Нато мість Банкова лише потакає зросій-щенню українських мізків і душ, а «наші»нардепи не спромоглися на закони, які бзабезпечували відродження і розвитокнації. Адже головна функція держави:

забезпечення існування і розвитку нації,яка живе на своїх етнічних землях. Роз ви -ток російської нації Кремль забезпечує – іне лише на її етнічних землях! Саме укра-їнську і кримсько-татарську нації, які немають інших етнічних земель, окрім тих,на яких вони проживають, повинні захи-щати українські закони. Годі вже нашимвладцям витанцьовувати на догоду Путіну«бариню» під російську балалайку.

Нації нема без національної мови.Потрібні закони на її захист. Українськумову публічно упосліджували десятиліт-тями єфремови-левченки на Донбасі, азараз їхню справу продовжують їм подіб-ні. Верховна Рада зобов’язана ухвалититакі закони, завдяки яким українська мовастане в Україні хлібом насущним, колибез неї буде неможливою кар’єра, а проучасть у політиці, на державних посадах,у бізнесі – і мови не може бути. Де цевидано, щоб мільярдери, які заробилисвої статки на українській землі, ігнору-вали її мову? Якщо українці дозволяютьїм це робити, то олігархи і плюють разомі з владою, яка їм запобігає, на україн-ський люд, довівши його до зубожіння, бочого їм вболівати за українців, які самісебе не шанують! Отже, людям без знан-ня української мови, історії українствамають бути закриті всі дороги, і не требанам цього соромитися.

Дії держави, яка довго ігнорувала своїобов’язки в гуманітарній сфері, в мовнійзокрема, повинні бути рішучими. Отже,для державних службовців усіх катего-рій – обов’язковий іспит з українськоїмови. Для кандидатів у народні депутати– іспит з української мови та історіїУкраїни. Про що необхідно внести відпо-відні зміни до законодавства.

Викладання у всіх без винятку ви -шах – тільки українською мовою. Ви -вчення української мови, етнології, історіїУкраїни – в школах, навчальних закладахусіх рівнів, особливо, військових, запро-вадження патріотичного виховання маєстати нормою.

В Україні достатньо мудрих і досвід-чених державних мужів, інтелектуалів,спроможних створити й здійснити такіреформи в ім’я майбутнього нації та їїдержави.

Сторінку підготувала Марія БАЗЕЛЮК

ОКРЕМА ДУМКА!

ГУМАНІТАРНА СФЕРА У ЖИТТІ ДЕРЖАВИ

ВІТАЄМО, ВЛАДИКО!

На Свято Хрещення Господнього,19 січня 2016 року, у рамках Різ двя -ного інтерактивного благодійногопроекту «Подаруй свято захисникамУкраїни», у столичному музейно-патріотичному центрі відбувся Йор -данський святковий гала-концерт.Огранізатори: ГО «Центр Підтрим -ки Патріотів» та Всеукраїнськийблагодійний фонд «Соборність».

Захід розпочали молитвою заУкраїну, благословенням та освячен-ням Йорданською водою музейно-патріотичного центру за участі свяще-ника Свято-Володимирського соборуІвана Сопронюка (УПЦ КП) та отцяцеркви Св. Миколая на Аскольдовіймогилі (УГКЦ).

З привітанням та інформацією щодоСтатутної мети і завдань ГО «ЦентрПідтримки Патріотів» звернувся доусіх присутніх голова правлінняЦентру Ігор Рудник. Після чого благо-дійним аукціоном з продажу книги«Люди і нація. Час воїнів» розпочав

програму концерту Заслужений діячмистецтв України, відомий ведучийсцени Майдану Гідності та автор книгиВолодимир Гонський. Книга дісталасяучасниці заходу Галині, вирученікошти були внесені у благодійнийкошик заходу.

У концертній програмі цього свят-кового вечора лунали колядки, щедрів-ки, театральні дитячі сценки, пісні увиконанні народного артиста ГурбанаАбасова, дітей – виконавців Центрудитячої та юнацької творчості Дар -ницького району (Любов Пазюк). Підчас концерту на лінії підключення зву-кової апаратури відбулося пошкоджен-ня, але ведучий заходу ВолодимирГонський та артисти Народної філармо-нії – Заслужена артистка УкраїниРуслана Лоц ман, лауреат міжнароднихконкурсів Тетяна Школьна, артистинародно-етнографічного хору «Гомін»,а також співачка із Львівщини ГаннаГриниха майстерно зуміли продовжитивиконання своїх творів і захід «Пода -

руй свято захисникам України» успіш-но завершився.

Цікаві майстер-класи з декоратив-ного мистецтва провели творчі групипрофесійно-технічних навчальнихзакладів м.Києва: Київське вище про-фесійне училище будівництва і архітек-тури; ДНЗ «Центр професійної освітиінформаційних технологій поліграфіїта дизайну м.Києва»; Київське вищепрофесійне училище швейного та перу-карського мистецтва; ДПТНЗ «Між ре -гіональний центр ювелірного мистец-тва м.Києва»; ДНЗ «Центр професійноїосвіти технологій та дизайну»; Київсь -ке вище професійне училище техноло-гій та дизайну одягу, які передализахисникам України свої мистецькіроботи, що слугуватимуть для нихнадійними оберегами.

Усі зібрані кошти будуть переданіна потреби поранених у військовихшпиталях м. Києва, а виготовлені назаходах проекту «Подаруй Свято захис-никам України» чисельні подарунки-обереги – нашим захисникам на пере-дову найближчим часом.

Щиро вдячні УПЦ КП, УГКЦ таУКЦ за інформаційну та духовну під-тримку заходів! Особливу подяку такожвисловлюємо чудовим і талановитимдитячим колективам Київського Па -лацу дітей та юнацтва (попередній кон-церт 16.01.16, керівник – Оксана Доб -ро вольська), а також заступнику дирек-тора департаменту освіти і науки, моло-ді та спорту виконавчого органу Київ -ра ди, начальнику управління професій-ної освіти Миколі Кучинському та всім-всім, причетним до заходів Різдвяногоінтерактивного благодійного проекту«Подаруй свято захисникам України».

Ігор РУДНИК

3Нація і державаСічень 2016 р.

ЧАС ВОЇНІВ!

СВЯТО – У ПОДАРУНОК

Cьогодні йому виповнилося б 58. Він належавдо когорти тих вірних синів України, для яких їїчесть і свобода були найвищими цінностями.Захищаючи їх, 20 лютого 2014 року, упав на полібою, яким тоді був Майдан, загинув, як лицарРеволюції Гідності. Герой України – цим званнямвідзначений посмертно. Згадаймо нині йогоземний шлях…

Олександр Мико лайо -вич Царьок народився 29січня 1958 року в смт. Ка -линівка, Васильківськогорайону Київської області.

Закінчив місцеву школу,потім – Білоцерківськийбудівельний технікум. Меш -кав у місті Васильків Київ -ської області. Деякий часпрацював у Васильківськійдрукарні, після звільненнязайнявся ландшафтнимдизайном, озелененнямділянок, створенням деко-ративних басейнів та водоспадів. Дуже любив квіти.Його хобі – садівництво, постійно вдома садив сад-жанці, прищеплював де рева, обрізав, доглядав.Також займався бджіль ництвом.

Був добрим сім’янином, батьком. Схоже, мріявпро квітучу й заможну Україну, в якій житимуть щас-ливі й закохані в рідну землю люди. Її він любив без-межно і дбав, аби вона щодня ставала ще красиві-шою. Життя, шляхетні вчинки Олександра були вмо-тивовані усвідомленням його належності до україн-ства. Відтак патріотизм його був цілком природнім і –чинним.

З перших днів Революції Гідності Олександрперебував на Майдані. Належав до захисників пер-шої сотні. Його відвага і жертовність спонукали забу-вати про небезпеку. Тож ішов Олександр у першихлавах звитяжців, відтісняючи беркутівців від барикад.

Загинув біля Жовтневого палацу. Зламані ноги,рука, ребра, три кульових поранення – два в живіт іодне в груди – таким побачили Олександра побрати-ми, коли його тіло було ідентифіковане в готелі«Україна».

Тужили рідні і друзі. Осиротіли п’ятеро дітейОлександра Миколайовича, наймолодша донька –неповнолітня. Поки був на Майдані, в нього народи-лася внучка, яку так і не побачив. Казав, приїде доонуки, коли врятує Україну. Врятував… ціною власно-го життя.

Побратими з Конгресу Українських Націоналістів(Олександр Царьок належав до цієї політичної сили),з ГО «Майдан Васильківщини» організували похорон,разом з підприємцями зібрали кошти на допомогусім’ї.

Ховали Олександра як українського героя.Панахида відбулася на центральній площі Василь -кова 22 лютого 2014 о 14 год. Пройшли ходою відхраму УПЦ Київського патріархату, де відспівувалиОлександра Миколайовича, до центральної площі м.Васильків, де зібралось понад 3000 жителів міста ірайону. Відбувся мітинг-реквієм. Вшанували побра-тима і земляка добрим словом, присягнули на вір-ність святій українській справі і попрощалися з геро-єм. «Прости і прощавай», – так в давнину казали…

21 листопада 2014 року Олександрові Царькуприсвоїли звання Героя України з удостоєнням орде-на Золота Зірка (посмертно) – «за громадянськумужність, патріотизм, героїчне відстоювання консти-туційних засад демократії, прав і свобод людини,самовіддане служіння Українському народу, виявленіпід час Революції Гідності».

У червні 2015 року Медаллю «За жертовність ілюбов до України» його нагородила УПЦ Київськогопатріархату (посмертно).

«Наш батько був справжнім УКРАЇНЦЕМ, безнього не відбувалися жодні мітинги і революції, – роз-повідає син Героя Олександр. – Він лягав і під колесавантажівок у часи Помаранчевої революції, бувсправжнім, безстрашним воїном, патріотом України!На Майдані перебував з перших днів РеволюціїГідності і до свого останнього подиху».

У лютому 2015 р. патріотичні сили Василькова –КУН, «Правий сектор», «Свобода» провели мітингпам’яті героїв «Небесної сотні» та полеглих героївАТО. Ініціювали встановлення Поминального Хрестана місці, де буде споруджено меморіальний ком-плекс – три пам’ятники: «Небесній Сотні», ГероямАТО, Олександрові Царьку. Молоді патріоти, якібрали участь у мітингу, вирушили в зону АТО.

Леся ХАРИТОНОВА,секретар Київської ОО Конгресу Українських Націоналістів

ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!

ВОЇН НЕБЕСНОЇСОТНІ

Днями Лондонський королівсь -кий суд визнав президента РФВ.Путіна причетним до вбивстваОлександра Литвиненка. Отже,Путін – убивця.

Для українців, як і для мільйонівгромадян постсоветського простору, цене новина. Адже правителем країни,державною політикою якої є тероризм,може бути тільки професійний убивця,звиродніла істота, тобто Владімір Пу -тін. Це за його наказом у Катарі росій-ські терористи вбили соратника Джоха -ра Дудаєва, віце-президента ЧеченіїЗелімхана Яндарбієва і важко поранилийого 13-літнього сина Дауда. А невжедосі хтось вважає, що катастрофа літа-ка з президентом і політичною елітоюПольщі під Смоленськом 2009 рокусталася без участі путінських головорі-зів? Ну, хіба що зазомбовані кремлів-ською пропагандою люди думають, щоПутін, який люто ненавидить поль -ський патріотичний сегмент, не скорис-тався такою нагодою – вбити всіх і від-разу. Щоправда, ці справи не розсліду-валися належним чином. І хоча на судів Катарі вбивці Яндарбієва зізналися,що виконати теракт їм доручив тодіш-ній міністр оборони РФ Іванов – за роз-порядженням Путіна, як він підкресливу розмові з ними, та сильні світу вЄвропі та Америці не хотіли роздмуху-вати скандал проти російського прави-теля, який саме «боровся» проти чечен-ських «терористів», тобто проводивмасові вбивства чеченського народу.

Хтозна, як би вчинила британськаФеміда, якби не наполегливість вдовиЛитвиненка – провести публічне судоверозслідування. 21 січня суддя РобертОуен, оголошуючи результати дізнанняу Високому суді Лондона, заявив:рішення про вбивство колишнього офі-цера російських спецслужб ОлександраЛитвиненка «ймовірно» прийняв осо-бисто президент Російської ФедераціїВолодимир Путін. Увага: коли англійці

кажуть «ймовірно», то це – вищий дип-ломатично допустимий ступінь звину-вачення, для ствердження якого англій-ці мають неспростовні секретні дані.

Отже, заявлено на весь світ: Путін –убивця і педофіл (щодо останнього –також є докази). До теракту російськихспецслужб у Лондоні, який завершивсявбивством Литвиненка, причетний іколишній директор ФСБ М.Патрушев.О.Литвиненко – його колишній підлег-лий, 2000 року втік із Росії, рятуючисвоє життя після того, як не захотівбрати участь у знищенні Б.Бере -зовського. В Лондоні він видав декількакниг – «ФСБ підриває Росію», «Лу -б’янське злочинне угруповання», вяких звинуватив Путіна у багатьох зло-чинах, які, втім, навряд чи були секре-том у Росії. Так, Литвиненко висунувзви нувачення Путіну в підриві житло-вих будинків по вулиці Гур’янова уМоскві та інших містах РФ у 1999 році– щоб розпочати Другу чеченськувійну, у вбивстві журналістки АнниПоліт ковської, в намірах замаху наБориса Березовського. А ще він розпо-вів про пристрасть російського прези-дента до хлопчиків…

Те, що в Кремлі вже підписановирок О.Литвиненку, було очевидним.Як свого часу – Анні Політковській. Таспосіб і засоби вбивства, вибраніПутіним, були дуже ризиковані і небез-печні для тисяч громадян. Як відомо,Литвиненко помер у страшних мукахвід променевої хвороби внаслідок отру-єння радіоактивною речовиною – поло-нієм-210, який мають лише ядерні дер-жави. Під час «транспортування» поло-ній залишає «слід», який може спричи-нити летальні наслідки. Колишні коле-ги Литвиненка, ефесбешники АндрійЛуговий та Дмитро Ковтун підмішалиполоній, який привезли з Росії, до чаюжертви. Втім, для терористів на кшталтПутіна всі засоби хороші – якщо вонидають результат, тобто знищення люди-

ни. Він давно не зважає на думку світо-вої спільноти. Навпаки, кремлівськийвбивця нею успішно маніпулює, перед-бачаючи її реакцію на кожну свою про-вокацію – хоч у Сирії, коли після бом-бування сирійської опозиції став ледвене гарантом розв’язання тамтешньогоконфлікту. Насправді Путін тримав підприцілом головну мішень – переповне-ну біженцями Європу, де він без особ-ливих труднощів, за підтримки тогосамого «руського міра», приміром, уНімеччині, наклепає стільки «распятихмальчіков» та «ізнасілованіх дєвочек»,що вони затьмарять теракти в Парижі,причетність до яких Путіну поки що невисувають.

Нині в Україні, як і в усій Європі,дискутують про можливі наслідкивисновків британського суду дляПутіна. Все-таки, вбивця і педофіл водній особі. Ну, в Росії зазомбовані гро-мадяни, яких більшість, щиро повірять,що в Лондоні «замахнулися» на репута-цію Путіна, отже, вдома його рейтингзросте. На міжнародних «тусовках»хтось перед телекамерою не подастьПутіну руки, хтось не захоче сидітипоряд… Але в Мінську ті ж людибудуть дружно тиснути на українськуделегацію, аби та слухняно погодиласяна так звані мінські домовленості, афактично – вимоги Кремля, – щоб про-вести вибори під дулами російськихавтоматів у «Лугандоні», далі – взятийого на утримання, як територію з«особливим статусом», на кордоні зРосією поставити «війська Новоросії»,а це квазіутворення матиме право вето– в зовнішній політиці, приміром, ну йнадішле своїх нардепів у ВР. Утім, цене повний перелік мінських (росій-ських) вимог до України та їїКонституції, внести зміни до якої віднас вимагає Москва і мінські переговір-ники. І новоявлений статус Путіна, якубивці і педофіла, аж ніяк не перешкод-жає Росії принижувати Україну на мін-ських переговорах і за участі представ-ників Німеччини та Франції вимагативід нас неможливого. Звісно, українцямколись таки урветься терпець… Чипам’ятають на Банковій нашу історію?

Марія БАЗЕЛЮК

ВЕРДИКТ СУДУ!

ПУТІН – УБИВЦЯ

Січень 2016 р.4 Нація і держава

11 СІЧНЯ 2016 РОКУ – 103-ТЯ РІЧНИЦЯ ВІД ДНЯ

НАРОДЖЕННЯ ВАСИЛЯ КУКА

Якщо ви людина, якщо вас кривдять іпринижують як українця, зневажають

вашу мову, хочуть тримати в ярмі ігосподарювати на вашій землі, – ви не

можете не відчути бажання боротися засвій народ, за свою державу. Та й хіба

можна відсиджуватися, коли відстрілялимайже всю вашу інтелігенцію, створили

штучний голод, масово вивозилиукраїнців і знищували як націю?

Василь КУК

Коли Україна стала незалежною держа-вою, останньому ГоловнокомандувачуУПА Василеві Куку було 78 літ. Він відій-шов у засвіти у 2007-му, на 95-му році свогожиття, при світлому, дивовижної працез-датності, розумі, аналітичний потенціалякого, схоже, залишався невичерпним доостаннього подиху. Поважні літа Кука нестали ні тягарем для його фізичного стану,ні гальмом для світоглядних вимірів. Йогонезрівнянний досвід життя і боротьби, йогоглибинний інтелект не були занурені впохмурі ремінісценції негативу та зазомбо-вані рефлексії, як це нерідко трапляється злюдьми, які нікому не довіряють і, в пошу-ках ворога, підозрівають геть усіх.Навпаки, це був той випадок, коли помно-жена на знання мудрість повстанськогокомандира випромінювала молодечийоптимізм і тверезий погляд у майбутнє. Вінмав цілком чітке уявлення, якою має бутинезалежна Українська держава, і, що особ-ливо важливо, не менше ясно бачив, якимчином можна цього досягти.

Одне слово, цей унікальний чоловік,наділений рідкісними притаманностямидержавного діяча найвищого ґатунку, не те,щоб розійшовся з часом на перехрестяхукраїнської історії (у його віці РональдРейган став найефективнішим президентомСША ХХ століття), а в силу амбіцій обділе-них такими ж притаманностями україн-ських правителів (або через їхнє завбачливедистанціювання від провідних бандерівців)не був залучений до кермування процесамидержавотворення, причому, на найвищихрегістрах влади, де він був би найефектив-нішим.

Для Василя Кука ці шістнадцять роківжиття у незалежній Україні не стали втра-ченими, оскільки кожен день він присвячу-вав конкретній справі, як-от роботі в науко-вому відділі Всеукраїнського братства воя-ків УПА, та для державного поступу – втра-ти відчутні хоча б тому, що присутністьКука у вищих ешелонах влади стовідсотко-во забезпечила б укроїноцентричність дер-жавної політики. Тож не було б сьогоднісорока (чи 50) відсотків «українонеіденти-фікованих», яких, як «русскоязичное насе-леніє», все намагається «врятувати» залпо-вим вогнем Путін…

Попри непросту долю Василя Кука, всеж насамперед я сьогодні із сумом думаю

про трагічну долю його батьків, які пере-жили найжахливіше – насильницьку смертьсвоїх юних, у розквіті сил, дітей. «У батьківнас було восьмеро дітей, – пише ВасильКук. – Филимон помер немовлям у 1919 р.;Ганя (1911-1919 рр.), померла від запаленнялегень; Ілярій (1915 -1938 рр.), страченийпольськими окупантами, член ОУН; Єва(1917–1946 рр.) член ОУН, жила нелегаль-но у Львові, померла через хворобу серця;Ілько (1919–1939 рр.) розстрілянийпольськими окупантами у вересні 1939 р.на околиці м.Дубно, Волинь; Филимон(1920 р.н.) член ОУН, політв’язень з 1940 р,відбув 8 років ув’язнення; Іван (1924–1984рр.), 1949 р. засуджений до 8-річного ув’яз-нення за приналежність до ОУН, вдруге –1949 р. на 10 років тюрми як член ОУН»

Батьків совєти карали особливо жорсто-ко. «1949 року, – пише Василь Кук, – мамуй тата засудили до 10-річного тюремногоув’язнення за те, що прийняли на вихован-ня свого внука, мого сина Юрка, тоді дво-річну дитину». Юрко також відбував своє-рідне заслання. Коли його дідуся і бабусюув’язнили, хлопчика (під вигаданим прізви-щем Юрій Чоботар) запроторили у дитячийбудинок м.Жданів (нині – Маріуполь), девін і перебував до 1960 року.

Такий собі невеликий родинний екскурсдозволяє пізнати секрет стійкості танезламності Куків – не інакше, він – у гене-тичному коді, що передається від пращурівдо наших сучасників. Нагадаємо деякі віхиз біографії найвідомішого із Куків – Василя.

Отже, Василь Кук народився 11 січня1913 р. в селі Красне Золочівського повітуна Тернопільщині (тепер – Буський районЛьвівської області). Навчався в Золочів -ській гімназії, вчителі якої майже всі булиучасниками визвольних змагань 1917-1920років, а директор гімназії – капеланом УГА.Вони, разом із сім’ями, кували із гімназис-тів українських патріотів. І 15-річнийВасиль Кук став членом Юнацтва ОУН, ачерез рік – уже провідником ЮнацтваЗолочівщини, згодом – організаційнимреферентом. 18-літнім – він уже член пові-тової Екзекутиви (проводу) ОУН. Його

періодично арештовують і судять поляки, івід 1937 року Василь Кук – професійнийреволюціонер-підпільник. До речі, він мавнайбільший стаж підпільної праці – 17 ро -ків! 1939 року у Кракові знайомиться зіСтепаном Бандерою, Романом Шухевичем ііншими провідними діячами ОУН. В.Кукврав участь і виступив на П Великому ЗборіОУН, який відбувся в квітні 1941 року і дейого обрали членом Проводу, в якому віночолив організаційну референтуру. Іншимисловами, Василь Кук зайняв четверту пози-цію в ОУН після Бандери, Стецька і Лебедя.Вже з весни Кук готує похідні групи ОУНна східні терени України: адже війна нацис-тів з більшовиками очевидна.

Із провідних членів ОУН була створенаі Львівська група, завдання якої – проголо-шення самостійної Української держави.29 червня, нелегально і власними силами,група прорвалася до Львова і заходиласяготувати народне зібрання. Василь Кук бравактивну участь і в скликанні НароднихЗборів, і в самих Зборах 30 червня, які про-голосили Акт відновлення Української дер-жави, створення уряду – УкраїнськогоДержавного Правління, головою якого, напропозицію Кука, було призначено Яросла -ва Стецька. «Німецький уряд, – згадувавВасиль Кук, – дуже вороже сприйнявінформацію про Акт відновлення Україн -ської держави. Німецька влада намагаласяпримусити Провід ОУН скасувати Акт30 червня, а коли їм це не вдалося, застосу-вали до ОУН жорстокі репресії – аж до роз-стрілів». Арештували Степана Бандеру таЯрослава Стецька, але вони відмовилисявідкликати Акт і опинилися в нацистськихконцтаборах.

У липні того ж року В.Кук організував іочолив Київську групу провідних членівОУН, завданням якої було проголосити від-новлення Української держави у Києві. Тане судилося. Німецька розвідка натрапилана слід оунівців і арештувала їх уВасилькові. Їх везли до Львова. У ЛуцькуКукові разом із Дмитром «Орликом» іТарасом Онишкевичем вдалося втекти з-підварти і через Волинь добратися в Галичину.

З весни 1942 року Василь Кук очолюєПровід ОУН на Південно-Східних ЗемляхУкраїни, до якого входили Донбас, Крим,Кубань, Одеса, Придністровя, а згодом – усіобласті на ОСУЗ. 1943 року в Дніпропет -ровську була організована окрема групапровідних членів ОУН, яка під керівниц-твом Кука і Логуша готувала проект новоїпрограми ОУН, який після обговорення бувприйнятий на Ш Надзвичайному ВеликомуЗборі ОУН у серпні 1943 року. В Дніпро -петровську В.Кук познайомився зі студен-ткою Уляною Крюченко, яка 1944 рокустала його дружиною.

Навесні 1943 року Василя Кука призна-чено керівником УПА – Південь, і на почат-ку 1944-го керовані ним відділи УПА пере-ходять німецько-радянський фронт. На ційпосаді він виявляє неабиякий талант вій-ськового командира. Так, у квітні 1944 року,потрапивши в оточення на Кременеччині,Кук керував одним із найбільших боїв УПАз військами НКВД у Кременецьких лісах.До літопису звитяги українських повстан-ців він увійшов як бій під Гурбами, яким,окрім Василя Кука, керували начальникштабу майор Василь Процюк і начальникоперативного відділу Микола Свистун. Якрозповідав Кук, у боях брали участь десятьтисяч повстанців і до сорока тисяч – енка-ведистів. Завдяки військовому мистецтвукомандирів більшій частині повстанців вда-лося вирватися з оточення, ворог зазнаввеликих втрат.

З 1945 року Кук керує діяльністю ОУН уПодільському краю і на Північно-Західних

Українських Землях. Угруд ні того ж року РоманШухевич призначає йогосвоїм заступником на керів-них посадах у проводі ОУНі УГВР. Кук був не лишехоробрим, але й тверезодумаючим командиром, аточніше – політиком, дер-жавним діячем. Він бувприхильником демократич-них змін, про що писав наЗахід у листі від липня 1950року. Для ілюстрації подамолише короткий його фраг-мент: «…ОУН на Землях нестоїть на позиціях атеїзму,рішуче протиставляється

большевицькому нищенню релігійногожиття і активно виступає в обороні церкви,але зв’язувати націоналістичну ідеологію зхристиянським ідеалізмом і християнськоюмораллю в такій мірі, як це роблять ЗЧОУН, для всіх нас на Землях не до сприй-няття. Питання релігії ми трактуємо як осо-бисту справу кожного члена ОУН, кожногогромадянина. В рядах ОУН повинні матимісце всі, що рішилися боротися за УССД,без огляду на їх ставлення до релігії, навизначення себе членами тієї чи іншої цер-кви… Ми не мислимо Української державиз тоталітарною монопартійною диктату-рою. Вважаємо конечним і для боротьби, ідля будови державного життя, притягнутивсіх членів і вартісних українців без оглядуна їхню партійну приналежність, соціальнеположення чи т.п. різниці. Ми відверто за -являємо, що ми – за демократичний устрійв УД, але ми також за сильну державу, затвердий порядок у ній, проти анархізму».

Звернімо увагу, що це писалося тоді,коли про демократію ще далеко не кожнийполітик говорив у Європі!

Після смерті в березні 1950 року РоманаШухевича рішенням УГВР полковниковіВ.Кукові було присвоєно звання генерал-хорунжого УПА і призначено Головноко -ман дувачем Армії Безсмертних. Як з’ясува-лося, – останнім.

…Василя Кука та його дружину Улянузаарештували 23 травня 1954 року внаслі-док зради перевербованих бойовиків. Вониопинилися в руках ворога, який полював заними близько десяти років, і уникалипастки лише завдяки таланту конспіратора іпідпільника Кука. Допити, провокації, колисмерть видається блаженством. Але напоказовий судовий процес, а далі – вироксмерті, Хрущов, який спочатку жадав саметакого фіналу, все-таки не пішов. Йогопереконали, що нині куди важливіше дис-кредитувати Головнокомандувача УПАВасиля Кука в очах українців, ЗакордоннихЧастин ОУН… А Кука тим часом не зали-шала думка щодо тих українських патріо-тів, які прибувають із-за кордону в Українуі потрапляють у руки енкаведистів, які про-никли в наші ланки зв’язку. ЗЧ ОУН нічогоне знали про арешт В.Кука і продовжувалиприсилати людей… Вони гинули на торту-рах, в концтаборах, під час захоплення.В.Кук мав подати сигнал на Захід, мав вря-тувати своїх. Навіть ціною власної репута-ції. Він погодився підписати відкритийлист… Його опублікували в газеті «Вісті зУкраїни», що поширювалася за кордоном.Це був удар. Але посланці, які йшли вУкраїну, а потрапляли в руки катів, уже негинули, а ЗЧ ОУН стали формувати новустратегію боротьби.

1960 року Василя Кука та його дружинуУляну відпустили із гебешних темниць.Проте під «ковпаком» вони перебувалимайже до кінця 80-их. Найбільшим потря-сінням для Василя Кука була смерть йоговірного друга – коханої дружини Уляни1972 року.

У незалежній Україні спочатку дехтосприймав Кука насторожено. Але не вірнідрузі, як Микола Климишин, побратими,які ніколи не сумнівалися в тому, що коженкрок Василя Кука – «Коваля» продиктова-ний інтересами нації та її держави.

…Собі нічого, Україні – все. Так живВасиль Кук, останній ГоловнокомандувачУПА, видатний українець, державник, воїн.Вірний син незборимої нації, Кук був, яквін казав, лише осколком її діаманту – Арміїбез держави – Української ПовстанськоїАрмії.

Герої не вмирають…

Марія БАЗЕЛЮК

МИ СТАЛИ ВОЛІ НА СТОРОЖІ!

ВІН БУВ ОСТАННІЙГоловнокомандувач Української Повстанської Армії

На 70-му році життя пішов у вічність незмінний голова Тиврівської районної органі-зації КУНу, що на Вінниччині,

Павло Іванович Мазуренко. Пан Мазуренко зробив багато для розбудови районної організації, а сам, маючи

свого часу певні матеріальні можливості, випускав районну (КУНівську) газету „Нечаївкрай“, котра користувалась успіхом. У газеті друкувались потрібні для людей матеріали,які когось просвіщали, комусь нагадували про звичаї чи якісь цікаві новини, чи розпові-ді про людей цікавої звитяжної долі. А ще однією з подій у житті Тиврова було відкриттяпрекрасного пам’ятника 28-ми землякам-освітянам, борцям за волю України, яких у1920 році знищила злочинна комуно-нацистська влада. Про таку людину можна говори-ти багато, бо був справжнім інтелігентом, володів багатьма чеснотами. З ним було легкоі цікаво спілкуватись. Павло Іванович був знаний і шанований серед жителів міста тасеред районної влади. Сумують рідні, сумуємо ми, члени ОО КУНу, і зичимо легкої доро-ги до Бога. Молимо Господа, нехай оселить душу Павла Мазуренка там, де всі святі іправедні спочивають.

Провід Вінницької ОО КУН

ВІЧНАЯ ПАМ’ЯТЬ!

Василь КУК, Уляна КРЮЧЕНКО та їхній син Юрій. Київ, 1971 р. (з особистого архіву В.Кука)

В.КУК з сином Р.Шухевича – Юрієм

Нація і державаСічень 2016 р. 5

Святослав КАРАВАНСЬКИЙ

Спочатку ця стаття звалася «ПРОАЛЬТЕРНАТИВНУ КОНСТИТУЦІЮ».Ви йшло задовго. Давай шукати сино-німів. І таки знайшов: альтернативнийплан = план-Б. А Конституція – це жОсновний закон. І написав, як бачите.

Переходжу до теми.Конституції у світі писали мудрі

мужі. І головно – демократи, по-нашому народоправці. В них і думкине було, щоб із демократії зробитидиктатуру. Вони й записали у Консти -туціях, що Пре зидент країни призна-ча Генерального прокурора. Бож у тихкраїнах, де родилась демократія, небуло диктаторських намірів. Булицарі, їх скинули, а люди та президен-ти з людей, що лишились, про дикта-туру не думали.

Зовсім инше сталося у країнах,що по 300-400 років жили за дикта-торських режимів. Люди звикли додиктатур. І не уявляють собі Пре -зидента, щоб не був диктатор. А пре-зиденти й собі бачать себе самовлад-цями.

Візьмім Росію, Білорусь, Казах -стан, Сирію, Єгипет та й Україну.Скинули Сталіна-Брежнева-Горба чо -ва-Насера-Чаушеску, обрали прези-дентів. А Ос нов ний закон списали зіЗахідніх конституцій. А там записано,що президент признача Гене -рального прокурора, а ще й головуцентрального виборчкому. Нові пре-зиденти й узялися з такими правамиробити з демократій диктатури.

Виходить, що у тих країнах, щодовго-довго жили під диктатурою нетреба копіювати Західніх конституцій,а писати конституції інакше – недавати президентам забагато прав.

Треба відділяти президентськувладу від судової і від виконавчоївлади, щоб не творилися диктатури.Молодці чехи. У них демократія така,що аж. А диктатурою і не пахне. Боконституцію не копіювали з “великих”конституцій, а писали на свій копил,щоб і “воні” диктатури не було.

Зараз в Україні укладають НовуКонституцію. Чи ж укладуть її так, яктреба народу, чи так як треба Прези -дентам, щоб загарбати владу, якЯну кович, Путин, Саддам Гусейн,Кадда ффі? На це відповісти важко.Хто ж його зна, що ті укладачі собідумають.

Я й міркую так: хай вони собі укла-дають, а мудрі і проти-самодережав-ні голови хай і собі укладають Консти -туцію-Б. У тій конституції-Б відділитипрезидентську владу від судової і відвиконавчої. Щоб Генерального про-курора обирати всенародно, абодати право Конституційному судовіобирати Генпрокурора. Щоб Ген -прокурор не діяв під дудку президен-та і не арештовував нардепа ІгоряМосійчука. А голову виборчкому хайпризнача Вер ховний суд, щоб екзит-поли збігалися з даними Охен -довського.

Отакий треба нам в Україні Основ -ний Закон-Б.

А як цей Закон-Б та й запро -вадити у життя?

Треба задіяти всенародній рефе-рендум. І винести на цей референдумдві Конституції: просталінську і про-народоправну. За яку люди проголо-сують, така й буде в Україні влада.

Така програма тяжіє над Украї -ною, над її щирими дітьми.

Роботи й роботи треба. Щоб усіходнодумців збити в один кулак.

Діяти, і діяти, “не ждать”, як казавТарас Шевченко.

ДУМКИ З ПРИВОДУ!ПРО

ОСНОВНИЙЗАКОН-Б

Святослав КАРАВАНСЬКИЙ

Письменники, письменницька громада вочах пересічного патріота – це той прошароксуспільства, який належало б називати совіс-тю нації. Бо що змушує молодого хлопця чидівчину братися за перо? На це питанняможна дати не однозначну відповідь. Щоправда, то правда.

Але виберім із многоти відповідей одну,яка стосується до найголовнішої місіїписьменн ика – бути носієм правди і борцемза правду. Це та мета, яка вивела на пись-менницьку стезю синів та дочок України відТ.Шевченка, Лесі Українки через Розст рі -ляне відродження до сучасних обранцівсовісти, до яких стосується пророчийзаклик:

«Роботящим умам, роботящим рукам,Думать, сіять, не ждать,І посіяне жатьРоботящим рукам».До цих “роботящих умів” і хочеться звер-

нутися.

Історія дала нам останній шанс у дилемі“Бути чи не бути?”. І саме сьогодні цю диле-му вирішувано.

Перед українцями стоїть надзавдання:виробити Конституцію, яка б накреслилаУкраїні шлях у віки, як Конституція СШАнакреслила – американцям.

Розробку Конституції покладено наВерховну Раду.

Чи ж може сучасна Верховна Рада, де за -сідають корупціонери і пройдисвіти всіхмастей, виробити Конституцію України, якавідповідає сподіванням українського на -роду?

Один тільки факт, що сучасна влада, втому й Верховна Рада, не спромоглася скасу-вати антиукраїнський закон Ківалова-Ко -лісниченка, свідчить, що покладатися на цювладу у розробці Конституції не можна.

Історія років Незалежности показала, щоскопійована із західніх конституцій Конс -титуція України не зберегла державу відрецидивів диктатури. Ми мали дві диктатуриі спробу третьої. Це сталося від широтиповноважень, наданих президентам.

Тому майбутня Конституція України маєобмежити права президента у низці точок.Треба відділити від президентської влади,судову владу, а Центральну виборчу комісіювіднести до юрисдикції судової влади.Бо маніпуляцій з виборами годі позбутисяінакше.

Обранці совісти з числа письменниківмають взяти під письменницький контрольроботу Конституційної Комісії: робитиінтерв’ю з чільними членами Комісії, робитизапити з ряду ключових питань розроблюва-ного Основного закону, вимагати присутнос-ти представників преси, зокрема представни-ків «Літературної України», на засіданняхКомісії, вимагати включення до Консти -туційної Комісії представників від Спілкиписьменників України.

Пані й панове, українські письменники!Візьміть під суворий письменницький

контроль майбутнє українського народу, якевирішується сьогодні Верховною Радою.

Якщо Ваші вимоги не задовольнять,ставте питання про перевибори ВерховноїРади, наполягаючи на несумісності з демо-кратією участи у Верховній Раді членівбанди Януковича, замаскованої під політич-ну партію.

Візьміть долю України під свій найпиль-ніший нагляд!

Пасивности і бездіяльности історія намне пробачить!

(Зберігаємо правопис автора.)

ПОЗИЦІЯ!

ДО ОБРАНЦІВ СОВІСТИ

Святослав Караванський таНіна Строката – легендарнеподружжя, про яке ще будуть ство-рені фільми і написані книги.Людство має знати про мужність іподвижництво українців, які захи-щали право своєї нації на існуван-ня і повноцінний розвій, а отже від-стоювали цивілізаційні цінності.Їхня незламність у боротьбі протимосковської тиранії вражає, вона євзірцем вірності високим ідеалам,без яких людина не є повноцінноюособистістю. Нині – вони ювіляри.

24 грудня 2015 року виповнилося95 ро ків від дня народженняСвятославу Ка ра ванському, видатно-му українському мово знавцеві, багатолітньо-му (протягом 31 року) політв’язневі совєт-ських концтаборів, досі – активному громад-ському діячеві, поету, журналісту, переклада-чеві. А цьогоріч, 31 січня, виповнилося б 90літ Ніні Строкатій (відійшла у засвіти 2 сер-пня 1998 р.), учасниці дисидентського таправозахисного руху, по літв’язневі, відомо-му громадському діячеві, автору низкинаукових праць в галузі мікробіології та іму-нології.

Святослав Караванський народився 1920року, у родині інженерів, в Одесі, де закінчивсередню школу. Навчався в Одеському індус-тріальному інституті, а з 1939-го – й на заоч-ному підвідділі інституту іноземних мов.Вже тоді почав писати вірші й оповідання,друкуватися в пресі, зробив перші спробиперекладу. Він мріє працювати на літератур-ній ниві і 1940 року залишає інститут, іде довійська, щоб, відслуживши, вступити нафілологічний факультет університету.

У липні 1941-го частина, в якій служивСвятослав Караванський, потрапила в ото-чення німецьких військ. «Уникнувши поло-ну, – читаємо в «ювілейній» статті «Чор но -морських новин», – Святослав Караванськийна початку 1942-го повертається до Одеси,вступає на літературний факультет універси-тету, де зближується з гуртком українськоїмолоді, пов’язаної з ОУН. Стає активнимйого членом. Організовує книгарню україн-ської літератури «Основа», а вторгованігроші передає на потреби гуртка й україн-ського театру. Його переслідує румунськасигуранца (політична поліція). У 1944-у ви -

їздить до Румунії, звідки у липні того ж рокунелегально повертається у звільненуЧервоною армією Одесу. Але третього ж дняпісля повернення, при спробі відновитизв’язок із колишніми гуртківцями, СвятославКара ванський був заарештований. Під часслідства обіцяли звільнити, якщо доносити-ме про настрої студентської молоді, але вінвідмовився.

У 1945-у військовий трибунал Одеськоговійськового округу засудив СвятославаКараванського до 25 років позбавлення волі.Відбував покарання у багатьох таборах:будував залізницю на річці Печорі, рубав ліспоблизу Магадана, добував золото наКолимі, прокладав магістраль Тайшет –Лена, шив одяг у Мордовії...»

Святослав Караванський вийшов наволю 19 грудня 1960-го, після 16 років і5 місяців ув’язнення. Він повертається доОдеси, працює механіком з ремонту обчис-лювальних машин, їздить на заробітки дореспубліки Комі... 1962 року вступає назаочне відділення філологічного факультетуОдеського університету. Перекладає занглійської. Багато років, ще в ув’язненні,Святослав Кара ванський працює надСловником рим української мови. Досі вУкраїні нічого подібного не було створено.Словник містить близько 60000 римованихпар, складених від самого автора, а не взя-тих із творів поетів. Ця праця має великезначення для розвитку літературної й мовноїкультури України.

1961 року Святослав Караванський одру-жується з Ніною Строкатою.

С.Караванський брав активну участь угромадському житті країни: збирав україн-ські книжки для Кубані, пропонував органі-зувати всенародні урочистості до ювілеюМиколи Лисенка, виступав за дублюванняфільмів українською мовою.

У 1965 році, написавши статтю «Проодну політичну помилку», стає автором сам-видаву. Після цього, 4 вересня 1965-го, внього було проведено обшук, а 13 листопада– заарештовано. Оскільки не було жодногоформального приводу для суду, то на подан-ня КДБ генеральний прокурор СРСР РоманРуденко опротестував його звільнення заамністією. Без суду і розслідування Свя -тослава Караванського відправили досиджу-вати 25-літній термін (8 років і 7 місяців) утаборах суворого режиму.

Святослав Йосипович п’ять разів оголо-шував голодування-протест, у Володимир -ській тюрмі зібрав свідчення в’язнів – учас-ників і свідків розстрілу польських офіцеріву Катині, підготував про це статтю, щобпередати її на волю. Влітку 1969-го його булозаарештовано у в’язниці й там же засудженододатково ще на 5 років тюрми і 3 роки табо-рів особливо суворого режиму.

У грудні 1971-го заарештовують і йогодружину – Ніну Строкату-Караванську, якадопомагала чоловікові. У травні 1972-го їїзасуджують на 4 роки ув’язнення в таборісуворого режиму за звинуваченням у «прове-денні антирадянської агітації та пропаган-ди». Наприкінці 1975 року Ніну Строкатувипустили з концтабору, заборонившиповертатися в Україну. У відповідь вона від-мовилася від радянського громадянства,поселилася в місті Таруса Калузької області.Вже наступного, 1976 року стала одним іззасновників Української Гельсінської групи.Через десять років, 1979-го, після арештучоловіка подружжю Караванських дозволи-ли однодобове побачення, не давши дозволупоїхати в Україну.

У листопаді 1979-го Святослав Караван -ський та Ніна Строката емігрують спочаткудо Відня, далі – до США. Вони оселилися вмісті Дентон штату Техас. Ведуть громад-ську й наукову діяльність, розповідають сві-тові правду про національно-визвольний рухв Україні. Святослав Караванський опубліку-вав низку праць із мовознавства.1993-го уКиєві вийшов його «Практичний словниксинонімів української мови», а 1998-го –«Російсько-український словник складноїлексики». Ніна Строката видає книги, зокре-ма, про українських жінок в СССР.

Святослав Караванський і сьогодні вра-жає своєю працездатністю та енергією,натхненням, жагою до творчості та життя.Чого редакція «Нації і Держави» щирозичить йому ще на многії і благії літа.

Підготувала Ольга ДМИТРЕНКО

ВИДАТНІ УКРАЇНЦІ!

Святослав КАРАВАНСЬКИЙ та Ніна СТРОКАТА.1980 рік.

ЛИЦАРІ ЧЕСТІ І ВІДВАГИ

Нація і держава Січень 2016 р.6

Причини і перебіг нинішньої росій-сько-української війни свідчать, щослідом за російською мовою ідутьросійські танки і установки залповоговогню. Небезпека втрати тої чи іншоїукраїнської території прямо пропор-ційна ступеню її русифікації. Теперпитання мови – це питання національ-ної безпеки. Це питання міцності нашо-го тилу. Це питання здатності нашихсолдатів до виконання свого військово-го і патріотичного обов’язку на фронті.Навіть мобілізація до лав ЗбройнихСил України прямо пов’язана з мовнимпитанням.

За своє професійне життя я написавсотні наукових і публіцистичних статей,більше десяти монографій і навчальнихпосібників. Проте не написав жодногоматеріалу в оборону української мови.Вважав, що статті на цю тему звичайно невиходять за коло національно орієнтова-них людей, які і так беззастережно при-хильні до української мови. Двадцятьп’ять років сором'язливої агітації за укра-їнську мову в незалежній Українській дер-жаві показали її майже повну недієвість.Час агітації минув. Прийшов час діяти.

Розглянемо динаміку вживаності укра-їнської мови в Україні за останні стороків. У 1913 році в межах нинішніх кор-донів України мешкало 38.59 млн. осіб.З них 85 відсотків проживало в селах і15 відсотків у містах. Московити станови-ли близько 9 відсотків населення. В селахросійська мова не вживалась – лише у міс-тах. Частину населення тодішньої Украї -ни, що вживала російську мову, можнагрубо оцінити десь у 9–15 відсотків.Швидше ближче до 9 відсотків, оскільки вмістах українська мова також була доволіпоширена. Отже, тоді українська моватотально переважала за вживаністю всіінші мови на теренах України.

За переписом 2001 року частка росіянв Україні вже становить близько 17 від-сотків. З них 63 відсотки народилися позамежами України. З 1897 року по 2001 чи -сельність росіян в межах сучасної Украї -ни збільшилась на 374 відсотки! Часткаміського населення у 2001 році склала67 відсотків. При цьому, хоча міста, восновному, поповнювались за рахунокукраїнських селян, українська мова так іне стала в більшості випадків мовою міст.Виняток становлять міста ЗахідноїУкраїни. За моїми оцінками кількістьукраїномовного населення України неперевищує 40 відсотків. Відчуваєте різни-цю і загрозливість цієї тенденції? Нас неповинен при цьому заспокоювати тойфакт, що рідною мовою українську вва-жає більшість населення України. Вважає,але широко не користується. Це крайпрірви, до якої ще один крок.

Ця тенденція була очевидною ще врадянські часи, і ми мріяли про незалеж-ну Українську державу як головного обо-ронця нашої національної ідентичності, авідповідно і української мови. Головноюмінімальною функцією держави завжди єоборона.

Під час російської агресії виявилось,що армії, як такої, у нас немає. Замість неїє бюрократична структура, заповненавищим офіцерським складом з незрозумі-лими повноваженнями, зайнята утилізаці-єю військового майна, що залишилось успадок від Радянського Союзу. ПершимиУкраїну боронили недержавні доброволь-чі формування.

Виявилось, що митниці, як такої, у настакож немає. Замість неї, фактично, при-ватизовані структури, які за відповіднийвідкат без сплати економічно обгрунтова-ного мита запускають на територіюУкраїни дешеву іноземну продукцію, якав принципі робить неможливим власневиробництво аналогічних товарів. Саме

добровольчі формування, замість митни-ці, змушені були перекривати кордон зКримом, для економічної блокади Крим -ського півострова, відповідно до елемен-тарної логіки російсько-української війни.

Виявилось, що наша державна бюрок-ратія не вміє і не бажає керувати конкрет-ним виробничим процесом. Більшістьукраїнських промислових підприємствдержавної форми власності були цілес-прямовано збанкрутовані, а далі за міні-мальними цінами їх передали в приватніруки часто тих, хто їх і довів до банкрут-ства. Основний подальший варіант – цепримітивна утилізація майна, наприклад,в якості металобрухту. Найяскравішимсвідченням цього процесу є зникненнянайбільшого пароплавства в РадянськомуСоюзі – Чорноморського морськогопароплавства. Особливістю пароплавівбуло їх вміння плавати і то дуже далеко.Ця обставина і вирішила їхню долю. Якбив Одесі вміли плавати будинки, що нале-жали державі, вони також дуже швидкопричалили б до чужого берега.

Все, що реально відбувається в світі,спочатку відбувається віртуально в голо-вах людей. Уяву людей легше контролю-вати, ніж їхнє майно. Але отримавши кон-троль над уявою людей, можна легкоперебрати на себе і їх майно. Все, що єрусскій мір, є сферою імперіалістичнихінтересів Московії. Так заявила Держду -ма, так проголосив і президент Московії.А де територія "русского міра"? Там, деконтроль над людського уявою з Москвипереважає контроль над людською уявоюзі столиці нібито незалежної держави.Кордони русского міра – це кордониінформаційного простору, що контролюєМосковія. Велетенськими є територіаль-ний простір Московії але значно більшимє її інформаційний простір. Інформаційнаекспансія завжди передує маршу танко-вих колон для фізичного захопленнябажаної території. Яким був інформацій-ний простір Української держави напере-додні Революції гідності? Невеликим:декілька областей Західної та Цент -ральної України. Якби не Революція гід-ності, ми могли б знову на століття, аможлив, і назавжди, загубитись на задвір-ках Московії. Мовний кордон – це най-важливіший кордон держави в інформа-ційній війні. Чи боронила наша державацей кордон у попередні роки? Однозначно– ні. Чи підтримувала вона українськекнигодрукарство, кіновиробництво, роз-виток гуманітарних наук – основи націо-нальної культури, точних наук – цивіліза-ційного підмурку держави у світі, націо-нального виробника – основи економічно-го процвітання держава і добробуту їїнаселення? А чим взагалі займалась дер-жава в Україні?

Державний апарат за роки незалеж-ності став більшим. Але в радянській сис-темі держава контролювала все: рільниц-тво, промисловість, торгівлю, військовубезпеку, ідеологію, культуру, медицину,освіту. Тоталітарна держава контролюва-ла тотально все. Що контролює сучаснаУкраїнська держава? Нічого з того, щоперераховано вище. Єдине дійство, уякому вона досягла досконалості, – цеконтроль прибутків представників малогоі середнього бізнесу з метою їх привлас-нення, це дерибан бюджету, це колосальнакорупція, яка є способом вилучення коло-сальних коштів з кішені пересічних гро-мадян. А великий бізнес чиновницькійдрібноті не під силу. Він сам вміє її кон-тролювати через старий як світ механізм.Підсумок: державний апарат за роки неза-лежності став більшим, відмовившись відбільшості властивих раніше для ньогофункцій. Скажемо собі: "Ну і слава богу".Але чому те, що робить значно менше,стало значно більшим?

Сучасна держава перестала бути міс-цем служіння, а перетворилась на полепідприємницької діяльності людей, щочасто не здатні створити власний закон-ний бізнес, робити хоча б щось, що ство-рює додану вартість – матеріальну чидуховну. Це часто сукупність людей, якіздатні лише споживати додану вартість,створену іншими людьми, заважаючи їмефективно працювати і принагідно при-нижуючи їх. Чи потрібна у такому разінам держава взагалі? Держава, про якумріяли покоління українських революціо-нерів. Така держава, що лише послаблюєнацію, висмоктуючи її найкращі фізичні ідуховні сили, – ні. Така, що захищаєнацію від зовнішнього ворога, створюєсприятливі умови для всебічного розвит-ку підприємницької і творчої активності їїгромадянам, – так. Нам потрібна ефектив-на держава, а не ракова пухлина. Нампотрібен концентратор наших творчихзусиль, а не чорна діра, куди вони безслід-но зникають.

Захистити державну мову – це не тіль-ки проголосити її державною. Це, перш завсе, захистити її в нетрях безмежного дер-жавного механізму. Українська мова тутвіддана на відкуп поодиноким ентузіас-там, що всупереч власним метеріальним ікар`єрним інтересам запроваджують її,наприклад, у навчальному процесі.Пам`ятаю як у 1994 році, коли я прочитавпершу в нашій академії лекцію україн-ською мовою, мене відразу викликали вдеканат: хтось з студентів встиг пожалі-тись. Тут декан мені повідомив, що япорушую прийнятий у навчальномузакладі мовний режим. На що, у відпо-відь, я спитав чи не боїться він порушува-ти українські закони? Але чи багатознайшлось в академії у мене послідовни-ків за всі наступні роки? Пальців двох рукцілком вистачить, щоб їх сьогодні пораху-вати в нашому інституті – колишній ака-демії. Таких стало навіть значно менше,ніж у дев`яності роки, оскільки у разискоростились колективи тих двох кафедр:вищої математики, яку я очолював, і соці-альних наук, очолювану моїм однодум-цем, що перейшли на викладання укра -їнською мовою. Не стало і мого товариша.Як на мене, йому не вибачили колишнєчленство в комуністичній партії і зраду їїідеалів, зокрема у мовному питанні.Мене, через активну діяльність уНародному русі України, чіпати побо -ялись.

Я вимагаю, щоб при вступі на держав-ну службу кандидат здавав іспит на все-бічне володіння державною мовою, аможливо і мовами певних національнихменших. В контракті, що укладаєтьсярегулярно з кожним викладачем вишупротягом всієї його професійної кар'єри,серед декількох сторінок тексту має бутибодай одне речення-вимога того, що кан-дидат на певну посаду має володіти дер-жавною мовою і використовувати її якробочу мова у своїй професійній діяль-ності. Порушення державними службов-цями мовного режиму має бути підставоюдля їх подальшого непереобрання на від-повідну посаду. Зараз на ринку працінадлишок охочих працювати і в держав-них структурах, і у вищій школі. Вибратиє з кого. Не хотілося б цього казати, алемовна невідповідність службовців, коре-лює з їхньою інтелектуальною невідпо-відністю. Чітка мовна політика щодо дер-жавної служби – це потужний удар поп`ятій колоні, що затромбувала судиниукраїнського державного апарату на всіхрівнях. Це найпростіший спосіб позбави-тись на державній службі людей, які годи-нами готові сидіти біля вікна в радісномуочікуванні появи на вулицях міста росій-ських танків.

Чому цього не було зроблено раніше?А чи була у нас до Революції гідностіповноцінна Українська держава? Ворог нелише на наших кордонах, він вже нанашій святій землі. Час діяти. Ми створи-ли армію, створимо і ефективний держав-ний апарат. Інтелектуальний рівень про-відників нашої держави і злагодженість їхдій як ніколи високі. "Якщо полководецьрозмовляє з солдатами ласкаво і шанобли-во – він втратив своє військо" (Сунь-цзи:"Мистецтво війни").

Валерій ШВЕЦЬ,професор

ТОЧКА ЗОРУ!

ЖОДНОЇ АГІТАЦІЇ ЗА УКРАЇНСЬКУ МОВУ

До Дня Соборності, який широко відзна-чався цьогоріч по всій Україні, серед багатьохзаходів, шо відбувалися в ці дні у столиціУкраїни, виокремлювалася своєю особливоюатмосферою літературно-мистецька акція«Народ мій Є! Народ мій завжди Буде!». В нійвзяли участь дисидент Богдан Горинь – ініціа-тор створення живого ланцюга Львів – Київ22 січня 1990 року, актор, учасник АТОДмитро Лінартович – головний герой фільму«ТойХтоПройшовКрізьВогонь», співаки-барди, учасники АТО Юрій Старчевод таЮрій Гусак, талановиті співачка ІванкаПопович і поетеса, волонтер Злата-ЗорянаПаламарчук та організатор заходу – поет, учас-ник АТО Сергій Пантюк. В затишних стінахНаціональого музею літератури України слу-хачі, затамувавши подих, слухали натхненнулірику та співану поезію, навіяну подіямиРеволюції Гідності та триваючої Визвольноївійни України проти новітніх московськихзагарбників… Атмосферу дійства доповнюва-ли літературні й мистецькі твори учасниківАТО та волонтерів, що прикрашали стіни залу,де триває виставка: «Музи не мовчать».

Георгій ЛУК’ЯНЧУК

Дисидент Богдан Горинь – ініціатор створенняживого ланцюга Львів – Київ 22 січня 1990 року

МИСТЕЦЬКА АКЦІЯ!«Народ мій Є!

Народ мій завжди Буде!»

22 січня, в День Соборності України,концертом українських романсів ХХ сто -ліття в столичному Будинку вчених розпо-чалося урочисте відкриття його Білоївітальні, як нового концертного майданчи-ка Національної філармонії. Відкрила цейзахід цікавим сольним концертом заслуже-на артистка України Єлизавета Ліпітюк.

Для поціновувачів солоспіву прозвучалишедеври української музики. Солістка На ціо -нальної філармонії презентувала для слухачівроманси і класиків минулого століття ЛевкаРевуцького, Бориса Лято шинського, ЮліяМейтуса, Віктора Косенка, і наших сучасниківЛевка Колодуба та Мирослава Скорика наслова Тараса Шевченка, Павла Тичини,Володимира Сосюри, Андрія Малишка, зару-біжних авторів в українському перекладі, атакож обробки українських народних пісень.

Мелодійність нашої рідної мови, яка най-більш виразно проявляється саме в народнійпісні та класичних романсах наших видатнихкомпозиторів, у поєднанні з колоратурнимсопрано «маленького соловейка» столичноїфілармонії Єли завети Ліпітюк, принесли хви-лини радості всім, хто відвідав у цей урочис-тий день концерт у Будинку вчених. А допома-гали чарівній Єлизаветі творити цю радістьНаталія Королько (партія фортепіано), лауреатМіжнародного конкурсу Руслана Якобінчук(мецо-сопрано) та заслужена артистка УкраїниОлена Захаревич, яка натхненно донесла дослухачів геніальні поезії Ліни Костенко.

Георгій ЛУК’ЯНЧУК

СВЯТКОВЕ!УРОЧИСТЕ ВІДКРИТТЯ

БІЛОЇ ВІТАЛЬНІ

Нація і державаСічень 2016 р. 7

Вже традиційно, 1 січнякожного року, Тернопільщинарозпочинає Новий рік із вша-нування Провідника ОУНСтепана Бандери.

Цьогоріч, за ініціативи Тер но -пільської обласної організаціїКонгресу Україн ських Націо на -лістів, покладено квіти допам’ятника Провіднику та прове-дено урочисту Академію, у якій взялиучасть представники патріотичних моло-діжних організацій – Спілки УкраїнськоїМолоді та скаутської організації«Пласт».

Від СУМу з доповіддю «Маловідомісторінки з життя Степана Бандери» ви -ступив Андрій Синиця, а Наталка Шим -

ків із Пласту розповіла про роки, якіБандера перебував у скаутах.

У другій половині Академії відбувсяконцерт, у якому взяли участь хор«Заграва», Гурт «Криївка», а також хорБратства ОУН-УПА зі Збаража та окремівиконавці.

Прес-служба Тернопільської ОО КУН

СЛАВА НАЦІЇ!

Вікторія ВЛАСЕНКО

Ситуацію, якасклалася з україн-ською мовою в ук -раїнських (!) шко-лах Києва, інакше,як тихою диверсією

у стилі Дмитра Табач ника, назвати неможна. Ніколи не думала, що станулюдиною, яка говоритиме: «Ось у радян-ські часи такого не було!» Але кажу абсо-лютно відповідально: такої відвертоїтотальної русифікації українських шкілу столиці, як нині, у школах періоду могодитинства не пригадую.

Цього року мої діти, які (так склалисяжиттєві обставини) досі навчалися в іншійкраїні, пішли до однієї зі столичних шкіл.Не до гімназії й не до ліцею, а до звичайноїшколи у центрі міста з поглибленимвивченням англійської мови. Після кількохтижнів навчання стало зрозуміло, що моїукраїнськомовні діти виявилися представ-никами нацменшини в українській школі.Бо частину предметів у ній учителі безбудь-яких докорів сумління читають росій-

ською мовою! Спілкування вчителів із діть-ми на уроках і під час перерв – виключноросійською. А коли я сама почула, як клас-ні керівниці обох моїх дітей ведуть батьків-ські збори російською мовою, мені сталопогано.

Намагалася дзвонити в Міністерствоосвіти, де мені сказали, що такі фактисправді нечувані і що я маю написати офі-ційний лист, після якого вони зможуть ціфакти перевірити. На моє зауваження, щоне хочу нашкодити власним дітям, для якихпереїзд і нова школа й без того стали вели-ким стресом, мій співрозмовник сказав:«Усі ви такі! Дітям не хочете нашкодити!А чому я повинен вам вірити?»

Проте факти агресивної русифікаціїкиївських шкіл, на жаль, не поодинокі й ненастільки нечувані, як про це думають уМОН. Кілька тижнів тому моя дочка булана олімпіаді з англійської мови у відомій уКиєві школі на вулиці Прорізній. Я прово-дила її до вестибюля, і на моє запитання довчительки, яка зустрічала дітей біля сходів,до якого кабінету прямувати далі, почулавідповідь російською мовою, на що зумис-не голосно сказала: «О, та тут, схоже, олім-піада з російської, а не з англійської мови!»

Але мій жарт виявився реальністю, щошокувала. Оскільки, як з’ясувалося згодом,пояснення для учасників олімпіади вчителіробили виключно російською мовою!Приблизно та сама картина спостерігаласятижнем пізніше на олімпіаді з правознав-ства, де навіть на запитання дітей, постав-лені українською, вчителі відповідалиросійською мовою!

До мене почали звертатися друзі, якідізналися, що переймаюся цією пробле-мою. І я почула: так, учителька молодшихкласів мого сина частенько послуговуєтьсяросійською; вчителька праці у школі моєїдочки розмовляє російською; в нас – фізи-ки, а в нас – іноземної мови… Усі вони про-сили не називати своїх прізвищ і номерівшкіл (хоч, повірте, це школи з різних київ-ських районів – Позняків, Русанівки,Солом’янки, Бесарабки), бо всі переконані:правди не добитися, у вчителів низька плат-ня і їх не вистачає, а дітям буде від цьоголише шкода.

Ситуацію робить кричущою і те, що укиївських школах навчається велика кіль-кість дітей, чиї батьки виїхали із зони кон-флікту в Луганській і Донецькій областях.Але, схоже, міське управління освіти не маєжодних методичних рекомендацій чи адап-таційних програм для цих учнів. Томузамість того, щоб допомогти їм якнайшвид-ше опанувати українську мову, київськішколи радісно, ніби лишень того й чекали,русифікувалися.

У школі моїх дітей майже весь сценарійсвята до Дня вчителя було виписано росій-ською мовою. Коли дочка запитала про це воднокласниці, та відповіла, що це «дань

уваженія к тем ученикам, каторие гаварятпа-рускі».

Вам ще не страшно, дорогий читачу?Мені – так. Адже, на відміну від моєї наїв-ної дитини, яка чи не щовечора запитує, якїй зробити так, щоб діти полюбили україн-ську мову, розумію, що русифікація внаших школах відбувається не через неба-жання дітей, а через байдужістьучителів ікерівництва шкіл, яким потурають районніуправління освіти.

Якщо хтось скаже, що вивчити україн-ську мову дітям з Донбасу складно і щовони не розуміють української, розповімйому багато цікавого про Францію. Прокраїну, де рідну мову плекають і захища-ють, де у великих містах у кожній школі єдодаткові заняття з французької для дітей-іноземців. І шанс, що вчитель перейде здитиною на рідну для неї англійську, араб-ську чи німецьку (навіть якщо її добре знає,а дитина походить з родини біженців)нульові, адже державна мова в країні одна,а школа – державна установа.

Стало модно перевіряти на детекторібрехні суддів, поліцейських, антикорупцій-них інспекторів. Шкода, що цього не можнаробити з учителями і директорами тихукраїнських шкіл, які, наче за помахомчарівної палички, русифікувалися. Аджепісля анексії Криму та війни на Донбасі, якіпочалися з гасла про захист «рускоязичногонасєлєнія», освіту можна зарахувати досфери національної безпеки. І якщо україн-ську мову терміново не повернути до сто-личних храмів науки, то за кілька років,можливо, Путін прийде «визволяти й захи-щати» Київ.

Така зворушлива й цікава зустріч. Донас завітали воїни 131-го ОкремогоРозвіду вального батальйону. Старшоголейтенанта Олександра Ушинського тастаршого сержанта Максима Григоренкавітав Голова Конгресу УкраїнськихНаціоналістів Степан Брацюнь, члениГоловного Проводу, активісти.

Говорили про наболіле. Провокаціїросійських бандформувань не припиняють-ся. Мінські домовленості ігноруються. Тожмаємо покладатися тільки на власні сили,відвагу воїнів, жертовність волонтерів,самовідданість українського народу.

Що сьогодні треба фронту? Цікавилися вКонгресі потребами воїнів, їх побажаннями.Серед іншого почули про потребу україн-ського друкованого слова, про книги. Мивідразу ж і відгукнулися. На щастя, напере-додні відомий український історикВолодимир Сергійчук приніс до редакціїчергову партію своїх книг – про Голодомор1932–1933 років і про Симона Петлюру. Цівидання він навмисно підготував у«кишеньковому» форматі – аби було зручнодля бійців. Не раз і не два ми вже їх переда-вали на фронт. Цього разу – знову. За що

Олександр і Максим сердечно подякувалиВолодимирові Івановичу від імені свогобатальйону. До речі, Олександр був студен-том Володимира Сергійчука.

І ще одна радість. Дружина покійноговіце-президента Чеченії Зелімхана Яндар -бієва Маліка подарувала нашим воїнамкниги його поезій – чеченською мовою іросійською в перекладі. Раділи наші розвід-ники. Бо й самі прочитають і чеченцям, якіразом з українцями захищають нашу землю,передадуть. Найщирішу подяку складаютьдля Маліки за подаровані нею книгиЗелімхана всі, кому вони дісталися. АджеЗелімхан був ідеологом Чеченської револю-ції, другом Джохара, прекрасним письмен-ником, аскетом і – лицарем честі. Загинуввід рук російських диверсантів. В Українівін мав друзів, які свято бережуть про ньогопам’ять.

Прес-служба КУН

На світлині: головний редактор «Нації іДержави» Марія БАЗЕЛЮК, МаксимГРИГОРЕНКО, Степан БРАЦЮНЬ і ОлександрУШИНСЬКИЙ; в дарунок для бійців – книгиВолодимира Сергійчука та ЗелімханаЯндарбієва.

НАЦІОНАЛЬНА БЕЗПЕКА!

МОВНА ДИВЕРСІЯ

НА ЧАТАХ!

Конгрес Укра їн ських Націоналістівсумує з приводу непоправної втрати:на Різдво Христове, 8-го січня 2016року, на 88-му році життя, відійшов узасвіти великий патріот України, від-важний повстанець, багатолітнійкаторжанин, член ОУН Дмитро ВЕР-ХОЛЯК («Дуб»).

Він народився на Івано-Фран -ківщині, в патріотичній українськійродині, яка виховала його в дусі без-межної любові до України. Тож життєвадорога, яку обрав для себе Дмитро,була цілком передбачуваною. Юнакомвін став до лав Української Пов -станської Армії. Як достойний і вірнийборець за волю української нації, другДмитро Верхоляк був заприсяжений вчлени Організації Українських На -ціоналістів.

Він був невловимим месником, ілише через зраду 1955 року Дмитроопинився в лабетах енкаведистів. Карусмерті йому замінили на 25 років концта-

борів, які друг Верхоляк відбув від дзвін-ка до дзвінка. На каторзі не зламався,брав участь у русі опору політв’язнів, убунтах і повстаннях проти комуністично-го режиму.

Коли Україна стала незалежною,Дмитро Верхоляк активно долучився доїї розбудови, зокрема, як членВсеукраїнського братства ОУН і УПА. Віннагороджений орденом ЯрославаМудрого У ступеня.

«Герої не вмирають», – кажемо ми,адже український народ їх ніколи незабуде. Так і ми свято берегтимемопам’ять про безсмертний подвиг нашогодруга Дмитра Верхоляка.

Співчуваємо його рідним і друзям.Молимо Всевишнього, аби оселив йогодушу там, де праведні спочивають.

Степан БРАЦЮНЬ,Голова Конгресу Українських Націоналістів

(Чит. стор. 15.)

ВТРАТА!ВІДІЙШОВ У ЗАСВІТИ ДМИТРО ВЕРХОЛЯК

КНИГИ – РОЗВІДНИКАМ

Тернопільщина вшанувала Степана Бандеру

Нація і держава Січень 2016 р.8

Наталка ПРУДКА

«Якщо температура в вашій оселі 12градусів, то ви взагалі не повинні сплачува-ти за рахунком на опалення», – таку обна-дійливу для споживачів заяву зробивпрем’єр-міністр Арсеній Яценюк у своємунедільному зверненні до українців – післятого, як у Києві спалахнув скандал у зв’яз-ку з різким похолоданням у квартирахблизько 700 столичних будинків.

Запропонований ним алгоритм дій дляспоживачів, в оселях яких температураопустилася менше 18 градусів, передбачаєперерахунок плати за опалення. «За коженградус нижчої температури, рахунок зажитлово-комунальну послугу повинен бутизменшений на 5 відсотків», – уточнивАрсеній Яценюк.

Він закликав громадян спочатку зателе-фонувати в ЖЕК чи ОСББ, запросити комі-сію для складання акту. В разі, якщо комісіяне з’явилася протягом трьох днів, українціможуть самостійно заповнити акти, запро-сивши в якості свідків двох своїх сусідів,щоб вони підтвердили низьку температурув оселі.

Потім цей акт потрібно передати до теп-лопостачальної організації – в столиці цюпослугу забезпечує приватна компанія«Київенерго». «Підприємство зобов’язанездійснити перерахунок, який виставленийдля вашої квартири», – уточнив прем’єр.

У відповідь на таку пораду прем’єра нанього посипалися звинувачення у бажанніпопіаритися на болючій для народу пробле-мі. Дійсно, аналізуючи чинні в комунальнійцарині документи, виявилося, що не все зтого, що запропонував прем’єр, можна реа-лізувати на практиці.

Проте й ігнорувати також не вартозапропонований ним алгоритм для захиступрав споживачів у стосунках з монополіс -тами тепло-комунальної енергетики. «Ре -цепт» від прем’єра повинен стати стимуломдля доопрацювання чинної нині норматив-но-правової бази, щоб не лише теоретично,але й практично можна було б реалізуватизапропонований ним сценарій.

СПОЖИВАЧАМ НА ЗАМІТКУ

Можливість перерахунку вартості кому-нальних послуг в разі їх низької якостіКабінет Міністрів запровадив ще у 2010році – тоді постановою за №151 було запро-ваджено «Порядок проведення перерахун-ків розміру плати за надання послуг з цен-тралізованого опалення, постачання холод-ної та гарячої води і водовідведення в разіненадання їх або надання не в повномуобсязі, зниження якості».

В цьому документі чітко прописаноалгоритм перерахунку вартості послугвключно з формулами, використовуючи якіпостачальник послуг повинен здійснити«перерахунок розміру плати за фактичнонадані послуги шляхом зменшення розміруплати».

Фактично цей документ став доповнен-ням до ухваленої 2005-го року урядовоїпостанови №630, якою були затвердженіПравила надання вищеперерахованих кому-нальних послуг.

Але перш ніж почати процедуру перера-хунку вартості опалення, цей документзобов’язує споживачів спочатку подбатипро утеплення своїх осель. Це звучить при-близно так: централізоване опаленняповинно забезпечувати нормативну темпе-ратуру у приміщеннях за умови їх утеплен-ня споживачами. Крім того, власник будин-ку повинен забезпечити утеплення місцьзагального користування будинку.

Якщо ці умови виконано, тоді можнарозраховувати на перерахунок вартостінаданих послуг в разі погіршення якостіопалення чи водопостачання. Споживачможе повідомити виконавця послуг по

телефону чи в письмовій формі – за адре-сою, що зазначена в договорі на постачанняпослуг (зі споживачами підписується дого-вір на основі типового договору).

Відразу ж варто зауважити, що в разімасового зниження температури в кварти-рах, додзвонитися до постачальника теплазможуть далеко не всі споживачі, а письмо-ве звернення буде вже не таким опера -тивним.

Якщо в квартирі батареї залишаютьсяхолодними, споживач має право викликатикомісію, щоб зафіксувати факт погіршенняякості послуг. Комусь таки вдасться додзво-нитися до постачальника послуг і тоді йогопредставник повинен прибути в приміщен-ня споживача, цитую постанову №630, «непізніше визначеного у договорі строку».

Але «визначеного у договорі строку» вине знайдете в типовому договорі, який, доречі, також розміщений на вищезгаданомусайті (http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/ -630-2005-%D0%BF/page). Тому відразувиникає запитання: про які три дні говоривАрсеній Яценюк у своєму зверненні донароду?

Якщо ж теплопостачальна компаніяприйме вашу заявку (телефоном чи письмо-во), споживачеві повинні назвати прізвищетого, хто прийняв цю заявку, зареєструватиїї, назвати реєстраційний номер, а потімпризначити день і час, коли комісія прийдедо споживача.

Але з огляду на відсутність у договорівизначеного терміну, вам можуть призначи-ти зустріч в порядку черги, тобто, через3 чи 5 місяців. Коментарі зайві.

Якщо ж комусь повезе більше (а такихбуде одиниці, коли проблема набере масо-вого характеру), й комісія таки прийде, щобзафіксувати різке зниження температури воселі, тут вступає в силу вищезгаданапостанова №151. Пункт №3 цього докумен-ту зобов’язує виконавця послуг провестипротягом місяця,що настає за розрахунко-вим, перерахунок розміру плати за наданіспоживачеві послуги в разі зниження їхньоїякості.

І що важливо, постановою №151 введе-но таке поняття, як допустима перерваподачі тепла під час опалювального сезону– 12 годин на добу один раз на місяць.

У разі, якщо комісія прибула до спожи-вача і зафіксувала різке зниження темпера-тури, вона повинна зробити це ще один раз– через 12 годин, щоб підтвердити, що тем-пература залишається такою ж низькою.«Лише після цього комісія складає акт. Мивсі розуміємо, що виконати це сьогодніпрактично неможливо», – заявила в ефірірадіо «Вести» член колегії Державногоагентства з енергоефективності та енерго -збереження Марія Яковлєва.

А що ж робити тим споживачам, допомешкання яких представник виконавцяпослуг не прибув? У своєму зверненні донароду Арсеній Яценюк радить кликатисусідів, щоб вони засвідчили низьку темпе-ратуру в оселі і склали відповідний акт.

Дійсно, згідно з пунктом №38 урядовоїпостанови №630, акт-претензія вважаєтьсядійсною, якщо її підписали не менше ніждва споживачі. Форму «Акту-претензії проненалежне надання або ненадання послуг»можна взяти з сайту, де розміщена постано-ва №630 – ця форма є додатком до цієїпостанови (http://zakon1.rada.gov.ua/laws/ -show /630-2005-%D0%BF/page). Проте«Київенерго» не схвалює можливість такихдій (див. додаток 1).

Складений разом з сусідами акт потріб-но зареєструвати у виконавця послуг.Постачальник тепла повинен розглянутицей акт і повідомити протягом трьох робо-чих днів споживача про його задоволенняабо відмову – з обґрунтуванням причинитакої відмови.

В разі недотримання установленого тер-міну, вважається, що виконавець визнаввикладені в акті факти неналежного надан-

ня послуг. Спори щодо задоволення претен-зій споживачів можна розв’язувати в суді –сказано в постанові.

Але експерти в царині комунальнихпослуг, в тому числі й Марія Яковлєва,стверджують, що законодавчо не передба-чено самостійне складання актів-претензій,тобто, без участі представників теплопоста-чальної організації.

Проте думки з цього приводу розділи-лися. Якщо можливість самостійного скла-дання акту-претензії передбачено урядовоюпостановою №630 (пункт №38), то він такимає законну силу. В коментарях авторуадвокат Юлія Жигалюк повідомила: «Вищаюридична сила закону полягає у тому, щовсі підзаконні нормативно-правові актиприймаються на основі законів та за своїмзмістом не повинні суперечити їм.Підпорядкованість таких актів законамзакріплена у положеннях КонституціїУкраїни».

КИЯНАМ ОБІЦЯЮТЬПЕРЕРАХУВАТИ ВАРТІСТЬ

ОПАЛЕННЯ

Зима лише розпочалася, а вже стількипроблем. А попереду – сильні морози.Повернувшись після Різдва з відпустки,мер Києва Віталій Кличко повідомив, що«у місті нарахували 700 будинків з «холод-ними» квартирами».

"Наразі по кожному будинку працюєкомісія, а мешканцям буде перерахованаплата за той період, під час якого темпера-тура в оселях не відповідала стандартам", –повідомляє сайт міської влади. В «Київ -енерго» також підтвердили автору цюінформацію.

«Інспекцію цих будинків розпочато, прорезультати говорити ще зарано», – повідо-мили автору в прес-службі «Київенерго».В компанії також підтвердили, що вжездійснюються перерахунки вартості нада-них послуг згідно з урядовою постановою№151. Але, схоже, самостійно складеніакти за підписом сусідів в компанії не вра-ховуватимуть (див. додаток 1).

В чому ж причина того, що з настаннямсильних морозів під час новорічних святпочалися колосальні збої з постачаннямтепла в домівки киян? Експерти пояс -нюють це надто високим рівнем зноше-ності теплотрас та внутрішньо домовихмереж.

У коментарях автору причини збоїв зтеплопостачанням в «Київенерго» поясни-

ли тим, що «за умов шістдесятивідсотковоїзношеності теплових мереж регулюватитемпературу теплоносія потрібно поступо-во, щоб уникнути пошкоджень».

Тут доречно уточнити: щороку передпочатком опалювального сезону міськавлада затверджує для «Київенерго» темпе-ратурний графік, який регулює температу-ру теплоносія з обов’язковою прив’язкоюдо температури повітря.

Як стверджують в «Київенерго», з при-чини різкого перепаду температури повітрязнадобився певний час, протягом якогоможна було подати в теплотраси теплоно-сій відповідної температури – щоб уникну-ти аварій на зношених теплотрасах.

«У зв’язку з низькими температураминапередодні та після Нового року, темпе-ратура теплоносія підвищувалася у від -повідності до ухваленого температурногографіка. Але в контакт-центр «Київ -енерго» надходили скарги на низьку тем-пературу в квартирах. Попередні результа-ти з’ясування причин недостатньо теплихбатарей в квартирах киян показали, що вбільшості випадків причина в розбалан -суванні внутрішньо домових системтеплопостача ння», – пояснюють у «Київ -енерго».

Залишається лише додати, що поста-чальник тепла також несе певну відпові-дальність за стан внутрішньо домових сис-тем теплопостачання. До цього виконавцязобов’язує постанова №630, в розділі якої«Права та обов'язки виконавця» написано:виконавець зобов’язаний (п.32): «проводи-ти 2 рази на рік перевірку стану внутрішньобудинкових систем багатоквартирногобудинку із складанням відповідного акта»(підпункт 5).

«Узгодити із споживачем не пізніше ніжза три робочих дні до проведення плановихробіт житлового приміщення час доступудо такого приміщення з наданням йому від-повідного письмового повідомлення» (під-пункт 6).

Аналізуючи проблеми з теплопостачан-ням у Києві, можна зробити висновок, що вінших містах України ситуація не краща.Зношені теплопостачальні системи, включ-но з внутрішньо будинковими системамибагатоквартирних будинків, термін екс-плуатації яких часом перевищує 50 років(див. додаток 2), вимагають негайноїмодернізації. Потреби в інвестиціях оціню-ються в трильйонах гривень – і поки щонемає відповіді на питання, де взяти такісуми.

ЗАХИСТ ПРАВ СПОЖИВАЧА!

КИЯНАМ ХОЛОДНО. РЕЦЕПТ ВІД ЯЦЕНЮКА

Додаток 1. У разі погіршення якості послуг, ПАТ «Київенерго» радить споживачам діяти за таким

алгоритмом, який, до речі, відрізняється від оголошеного прем’єром:1. Звернутися в один з центрів обслуговування клієнтів ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» із заявою

про проведення обстеження.2. У попередньо узгоджений час забезпечити доступ в квартиру для проведення

комісійного обстеження і складання акта-претензії про неналежне надання послуг.3. За умови підтвердження факту невідповідності параметрів послуги в квартирі,

буде зроблений перерахунок.Звертаємо увагу, що перерахунок для кожної конкретної квартири проводиться на

підставі результатів обстеження в даній квартирі.Висновок: компанія не передбачає можливість самостійного складання акту, тобто,

разом з сусідами.

Додаток 2.З прикладом того, як «Київенерго» проводило перевірку квартири-хрущівки з низь-

кою температурою, можна познайомитися на Фейсбуці за адресою: https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=1126791287331730&id=105570

7617773431КИЇВЕНЕРГО разом з Київською міською держадміністрацією розпочали інспекцію

квартир, мешканці яких скаржились на недостатнє опалення на початку нового року.Першою оглянули двокімнатну квартиру по вул. Петра Запорожця, 10.

Будинок обладнаний тепловим лічильником, тому оплата нараховується лише заспожите тепло. Як з’ясувалося, опалення в будинок подається згідно з технічнимивимогами і температурним графіком, проте мешканка Поліна Мостовська все одномерзне. «У мене дуже холодно в квартирі, – каже вона. – І я це питання не піднімала інікуди не скаржилася, поки не отримала квитанцію за опалення на 735 гривень».

Перевірка показала, що некомфортна температура у помешканні пані Мостовськоїє наслідком невідрегульованої внутрішньобудинкової системи теплопостачання тавтрат тепла через негерметичні вікна та балкон. Житлово-експлуатаційна організація,на балансі якої перебуває будинок, пообіцяла перевірити роботу трьохходового крану вквартирі пенсіонерки. А для того, щоб зберегти тепло, власники квартири мають подба-ти про утеплення вікон, балконів та дверей заради власного комфорту.

«У ході інспекції ми пересвідчилися, що тепло до будинку подається відповідно дотемпературного графіку, але нерівномірно розподіляється по внутрішньобудинковіймережі. Відрегулювання внутрішньобудинкової системи призведе до рівномірногорозповсюдження теплової енергії по квартирах. Також слід брати до уваги і той факт,що будинку кілька десятків років і його теплоізоляція втратила свої властивості. У тойже час підвищувати температуру теплоносія заради таких будинків неможливо, боце може призвести до перегріву сусідніх будинків та надмірного навантаження натеплосистему», – зазначив Григорій Саєнко, заступник технічного директора ПАТ«КИЇВЕНЕРГО».

Нація і державаСічень 2016 р. 9

Наталка ПРУДКА

У січні українці отримують платіжкиза грудень, в яких вартість послуги зацентралізоване опалення вказана вже зурахуванням перерахунку відповідно дотемператури повітря. Перерахунок зроб-лено для споживачів, де відсутні засобиобліку теплової енергії, а таких в Українімайже половина; для них зменшать і суб-сидії.

«Завдяки теплій погоді у грудні 2015року, споживачі зекономлять майже 25 від-сотків коштів після перерахунку вартостіпослуг опалення в залежності від темпера-тури повітря», – повідомив віце-прем’єр –міністр регіонального розвитку, будівниц-тва та житлово-комунального господарстваГеннадій Зубко під час урядової селектор-ної наради 15 січня щодо забезпечення ста-лого проходження опалювального сезону.

«Населення буде платити за те, щореально спожито, а не за те, що нарахувалитепловики. Для цього розроблена конкрет-на, зрозуміла методика, яку вже отрималивсі комунальні служби», – підкреслив віце-прем’єр-міністр.

З таким явищем, як перерахунок вартос-ті опалення, українці познайомляться впер-ше. Вирішення цієї проблеми прискоривбурхливий сплеск емоцій, коли після тепло-го грудня з настанням сильних морозів підчас новорічних свят почалися колосальнізбої з постачанням тепла в оселі українців.

У Києві навіть спалахнув скандал узв’язку з різким похолоданням у квартирахблизько 700 столичних будинків. У резуль-таті прем’єр Арсеній Яценюк закликав спо-живачів взагалі не платити за рахунками наопалення, якщо температура в оселі впаладо 12 градусів, а виконавців послуг вінзобов’язав перерахувати плату за неякіснеопалення та зробити перерахунок взалежності від температури повітря.

Вищезгадана нарада стала продовжен-ням розпочатої прем’єром кампанії протимонопольних виробників тепла. На ційнараді Геннадій Зубко зобов’язав голів дер-жавних адміністрацій особисто відповідатиза ситуацію під час опалювального сезону і,зокрема, цитую, «за якість і кількість тихрахунків, які сьогодні виставляютьсянашим споживачам».

Про збої, які виникатимуть в системахопалення в разі можливого похолодання,голови обладміністрацій зобов’язані вчасноповідомляти в урядовий координаційнийцентр. «Якість послуг та справедлива цінана ці послуги повинні бути забезпечені без-умовно», – заявив віце-прем’єр.

Завдяки теплій погоді, протягом 2015року підприємства тепло комунальної енер-гетики зекономили 2 млрд кубометрів газупорівняно з 2014 роком, – повідомив віце-прем’єр.

Водночас міністр енергетики та вугіль-ної промисловості Володимир Демчишинпіддав гострій критиці тепло-комунальніпідприємства за перевитрати газу, аджепісля Різдва знову температура підняласявище нуля. Схоже, жару додав прем’єрсвоєю заявою про холодні квартири, хочанадворі потепліло.

"Що стосується тепло-комунальних під-приємств, то сьогодні щодоби вони спожи-вають на 15-20 мільйонів кубометрів газубільше, ніж у грудні (при однаковій темпе-ратурі. – Авт.). Мені не зрозуміло, чому вине відстежуєте температуру навколишньогосередовища", – звернувся до тепловиківміністр.

Він нагадав, що, згідно з рішеннямуряду, споживачі будуть платити за тепло з

коригуванням на реальну температурунавколишнього середовища. "Коженсуб'єкт, що виробляє теплову енергію,повинен щоденно відслідковувати темпера-туру навколишнього середовища і темпера-туру теплоносія – тепер це не просто поба-жання. Кошти, які ви отримуєте, будутьзалежати від температури", – сказав він.

З огляду на це, при перевитратах тепло-виків виникатимуть дисбаланси, адже вонибудуть отримувати від споживачів меншекоштів, ніж вартість всієї виробленої нимитеплової енергії."Я не знаю, за який раху-нок ви збираєтеся це компенсувати...Компенсації з різниці в тарифах у цьомуроці не передбачено", – резюмував Дем -чишин.

ЧИЇ КИШЕНІ ПОПОВНЯТЬ КОШТИ, ЗЕКОНОМЛЕНІ

В ЖОВТНІ ТА ЛИСТОПАДІ?

Логічно постає питання: а чому лише загрудень споживачам перерахують вартістьопалення?

Комунальники протягом всього опалю-вального сезону зекономили колосальнісуми, адже у структурі собівартості опален-ня майже 75 відсотків – це газ, вартістьякого для кінцевих споживачів – фантас-тична. Вона коливається від 3,6 гривні закубометр (сімейний ліміт 1200 кубометрівна весь період опалювального сезону, тобтона 6 місяців) до 7,188 грн – приблизно вшість разів більше порівняно з 2014-мроком.

Зрозуміло, що споживачі повинні були бзаплатити значно менші суми, ніж їм нара-хували. Нині це особливо актуально, аджена тлі суцільного зубожіння більшостіукраїнців (після знецінення втричі доходіввнаслідок подорожчання долара), така цінагазу, а відтак, і опалення, стала справжнімкомунальним зашморгом на шиї народу.

Проте влада не робила жодних кроківназустріч справедливому перерахунку вар-тості опалення в залежності від температу-ри повітря. І лише під шаленим тиском гро-мадськості уряд минулої осені пішов напоступки.

Кабінет Міністрів ухвалив постановувід 30.10.2015 №1037 «Про запровадженняперерахунку вартості послуги з централізо-ваного опалення залежно від температуризовнішнього повітря».

Цей документ набрав чинності лише19 грудня 2015 року, тому споживачамзроблять перерахунки за тепло лише за гру-день, тоді як в жовтні та листопаді такожбула аномально тепла погода, а, значить,зекономлено великі обсяги газу. Тому цяоборудка – на совісті комунальників, якізекономили значні обсяги газу, отрималишалені надприбутки завдяки здирницькійполітиці по відношенню до вкрай зубожі-лих споживачів, яких вони змусили запла-тити ще й за неспожите тепло.

Фактично постанова №1037 сталадоповненням до ухваленої 2005-го рокуурядової постанови №630, якою булизатверджені Правила надання послуг з цен-тралізованого опалення, постачання холод-ної та гарячої води і водовідведення.

Ця постанова ще 11 років тому зобов’я -зала виконавців послуг робити розрахункивартості послуг в залежності від зовнішньоїтемператури!

У постанові №630 є розділ «Особли -вості нарахування (визначення) плати запослугу з централізованого опалення длянаселення (фізичних осіб) у разі відсутнос-ті у квартирі (будинку садибного типу) тана вводах у багатоквартирний будинокзасобів обліку теплової енергії».

В пункті №40 цього розділу наведеноформулу щомісячної плати за опалення, якавраховує коефіцієнт «відхилення темпера-тури зовнішнього повітря та тривалостіопалювального сезону для розрахунку дію-чого тарифу».

Розрахунок цього коефіцієнту виробниктепла повинен здійснювати щомісяця«шляхом визначення співвідношення фак-тичної розрахункової витрати тепловоїенергії на опалення 1 кв. метра опалюваноїплощі (1 куб. метра об’єму) житловихбудинків та норми витрати теплової енергіїна опалення в 1-му місяці розрахунковогоперіоду».

Але до останнього часу комунальникивсе робили так, як їм це було вигідно. Томуколосальні обсяги коштів безслідно зника-ли в «чорних дірах» житлово-комунально-го господарства, виявлення яких могло бзупинити підвищення тарифів, адже укра-їнці протягом десятиріч переплачуютьщороку сотні мільярди гривень за всі видинеспожитих енергоносіїв та комунальнихпослуг.

Водночас представники всіх без винят-ку гілок влади чинять шалену протидіюстворенню національної системи облікуспожитих енергоносіїв та оплати заних.Тоді як без належного обліку енергоре-сурсів неможливо розрахувати енергетич-ний баланс, а без нього не може існуватижодна держава, особливо така енергетичнонеефективна, як Україна.

СУБСИДІЇ ТАКОЖ ПЕРЕРАХУЮТЬУ БІК ЗМЕНШЕННЯ

«Основними чинниками, що визнача-ють розмір щомісячної плати за послуги зцентралізованого опалення відтепер є фак-тична температура зовнішнього повітря урозрахунковому місяці, тривалість опалю-вального сезону і середньозважена річнавитрата теплової енергії протягом опалю-вального сезону, фактична кількість дібнадання послуги та календарна кількістьдіб».

Про це повідомив на урядовій селектор-ній нараді заступник міністра регіонально-го розвитку, будівництва та житлово-кому-нального господарства України ЕдуардКругляк.

Логічно, що зміни у порядку нарахуван-ня плати за послуги з централізованого опа-лення стосуються споживачів, у яких від-сутні засоби обліку теплової енергії – вквартирі чи на вводах у багатоквартирнийбудинок та в будинках садибного типу.

Едуард Кругляк наголосив: у зв’язку зтим, що плата за послуги з централізовано-го опалення щомісяця буде різною, вико-навці послуг за підсумками опалювальногоперіоду мають подавати інформацію щодоперерахунків розміру плати за цю послугуструктурним підрозділам з питань соціаль-ного захисту населення до виконавчихорганів влади для здійснення перерахункурозміру призначених субсидій.

На селекторі також нагадали про необ-хідність здійснити перерахунок вартостіопалення, якщо температура в оселі буланижчою від норми. «У разі ненаданняпослуг з централізованого опалення абонадання їх не в повному обсязі, зниженняякості, виконавці послуг зобов’язанні здійс-нювати перерахунок розміру плати запослуги відповідно до Порядку, затвердже-ного постановою Кабінету МіністрівУкраїни від 17 лютого 2010 року», – додавзаступник міністра.

Необхідність таких перерахунків відпа-де, якщо всі споживачі будуть обладнанілічильниками тепла та газу. За данимиГеннадія Зубка, на кінець 2015 року вста-новлено приблизно 50 відсотків будинковихлічильників тепла і газу. «У 2016 році миповинні закрити питання встановленнягазових будинкових лічильників, а такожвийти на 75-78 відсотків встановленнябудинкових лічильників тепла», – вважаєГеннадій Зубко.

У 2015 РОЦІ ОБЛІК ТЕПЛА ЗРІС В 1,5 РАЗИ

Через незацікавленість та безвідпові-дальність керівництва комунально-енерге-тичної галузі рівень оснащеності спожива-чів обліком теплової енергії роками зали-шався майже незмінним, – констатує сайтНаціональної комісії, що здійснює держав-не регулювання в енергетиці та комуналь-них послугах (НКРЕКП).

«Відсутність обліку не дозволяла вминулі роки правильно розраховуватибаланс виробництва, втрат і фактичнихобсягів наданих послуг», – заявив на селек-торній нараді член НКРЕКП РусланМашляківський. Тобто, без належного облі-ку населення практично було позбавленеможливості контролювати фактичні обсягинаданих послуг.

За його даними, це стало гальмом длявизначення ефективних напрямків модерні-зації з метою розвитку теплових мереж.Після створення НКРЕКП (2014), проведе-ний Регулятором аналіз роботи ліцензіатів(а це близько 225 підприємств, що забезпе-чують теплом 95 відсотків споживачів)показав, що лише 34 відсотки будинків вусій Україні розраховувалися за показамиприладів обліку.

Всі інші споживачі розраховувалися завстановленими нормами, які давно застарі-ли та потребують актуалізації. Тому в квіт-ні 2015 року при затвердженні інвестицій-них програм тепло-комунальних підпри-ємств основним пріоритетом НКРЕКПвизначила забезпечення стовідсотковогообліку житлових будинків.

За словами Руслана Машляківського, врезультаті проведеної роботи, в 2015 роцібуло встановлено в 5,4 раза більше тепло-вих лічильників, ніж 2014 року. Загаломмайже в 1,5 раза зріс рівень оснащеностіобліку – з 34 відсотків (на початок року) до52 відсотків на кінець 2015 року.

Найкращі результати спільно з органа-ми місцевої влади та ліцензіатами булидосягнуті в Києві, Житомирській таРівненській областях – тут рівень оснаще-ності лічильниками теплової енергії зрісбільше ніж у 2 рази.

Такий же курс Комісія вибрала й на цейрік. На селекторній нараді Машляківськийзакликав голів обласних адміністраційсприяти у затвердженні цьогорічних інвес-тиційних програм підприємств тепловоїенергетики, щоб з настанням наступногоопалювального сезону (15 жовтня) більшене виникало питань щодо перерахунку вар-тості опалення з причини відсутності при-ладів обліку.

Тобто, Регулятор мотивує тепловиків таголів обласних адміністрацій до того, щобякомога швидше забезпечити стовідсотко-вий облік теплової енергії. Звісно, спожива-чі від цього лише виграють, але до вистав-леної планки, скоріше за все, тепловикипросто не дотягнуть.

Володимир Демчишин акцентувавувагу на нерівномірністі оснащення будин-ків тепловими лічильниками. Лідером ставКиїв, де протягом року встановлено майже5 тисяч лічильників (всього в Києві 10 тисбудинків). «Протягом минулого року вКиєві встановлено лічильників більше, ніжза 20 попередніх років. У 2016 році Київбуде повністю оснащений тепловимилічильниками», – обіцяє ВолодимирДемчишин.

Слідом за Києвом подібне оснащенняповинні виконати й інші міста України – впершу чергу міста-мільйонники. Фінан -сування цих робіт забезпечує НКРЕКП зарахунок тарифу на теплопостачання.

За даними Володимира Демчишина,загалом 2015 року Україна на 7 мільярдівкубометрів скоротила обсяги споживаннягазу, вартість якого – щонайменше$2 млрд. Але порівнюючи з Польщею, якаподібна до України за кліматичнимиумовам и та кількістю населення, щорокуспоживає вдвічі менше – 18 млрд кубо-метрів газу (Україна 2015 року спожила35 млрд).

Підсумовуючи, можна сказати, щонавіть перші спроби налагодити облікспожитих газу та теплової енергії вия -вили колосальні резерви для економії,причому, практично без запровадженняенер гоощадних технологій. Просто в«чорні діри» комунальної прірви сталоменше вилітати зібраних зі споживачівкоштів.

СОЦІАЛЬНІ СТАНДАРТИ!

ЗА ГРУДЕНЬ УКРАЇНЦІЗЕКОНОМЛЯТЬ НА ОПАЛЕННІ ЧВЕРТЬ КОШТІВ

Нація і держава Січень 2016 р.10

– Галино Гілярівно, як виникла ідеястворення театру з такою відповідаль-ною назвою «Пам'ять»?

– Ідею для створення театру я запозичи-ла у Ольжича, який у студентські рокиразом з Геркін Русовою започаткував сту-дентський театр з такою ж назвою. Ольжичмав на меті впливати на патріотичне вихо-вання засобами мистецтва. Мені ця думкаприпала до душі, і я вирішила підхопитиестафету.

– Напевно, за роки існування театрувже зіграно багато вистав, які для Васнайбільш знакові?

– Так, вистав було чимало. Однак, чи ненайдорожча для мене про Крути – «Вонипішли в безсмертя». Вона була першою,тоді я шукала якихось нових прийомів, щобдостукатись до сердець молоді і особливо –військових. Ця вистава багато років ішла вліцеї Богуна. У цьому закладі ми малихорошу підтримку, коли ним керував вели-кий патріот Леонід Васильович Кравчук,він дуже сприяв виконанню наших спектак-лів. Нам надавали приміщення, хорошуапаратуру, сцену, й ми започаткувати театр-студію. Робота з військовими в ліцеї тодібула дуже на часі й в пріоритеті, бо я зрозу-міла, що ніде більше не буде такого сприят-ливого моменту, одразу впливати на такумасу людей, вкладати їм в душу любов,патріотизм до своєї землі і до своєї культу-ри. Ми допомагали навіть демобілізованимвійськовим, надавали, наприклад, адресинаціонально-патріотичних партій, якісприяли їм у пошуках роботи.

У виставі про Крути ми намагалася про-вести паралелі між минулим та сучасністю,було кілька версій цього спектаклю.Основний його задум – достукатись до сер-дець сучасного юнацтва. Там у кінці виста-ви був один такий щемний момент, колисучасні юнаки виходять на сцену і чуютьголос з гучномовця, так ніби з минулого,який через тих загиблих героїв запитує, чиготові ці нинішні юнаки, про потребі, статина захист своєї держави і повторити подвигсвоїх попередників, і хлопці щиро відпові-дають, що так. А ось бачите, вийшло так,що вистава стала ніби пророцтвом. Вонабула б доречною й сьогодні.

– Ви пишете самі сценарії для всіхспектаклів. Як Ви почали освоювати про-фесію сценариста?

– У той час, коли я почала роботу надсвоїми першими сценаріями, в Українунадходило багато цінної інформації з діас-пори, з того, що було колись втрачено абозабуто. Я мала доступ до цієї інформації імені неймовірно захотілося цим з кимосьподілитися, саме тоді і виник мій задум проКрути.

– А про які б ще з Ваших спектакліввам хотілося згадати сьогодні?

– Їх чимало. Ну ось хоча б «МихайлаАрхестратига», який також готувався длявійськових. Після закінчення вистави ми,зазвичай, ще й дарували пам’ятні призи длявсіх Михайлів у залі, «Леся – дочкаПрометея» – присвячений Лесі Українці.

До 100-річчя від дня народження Ольжича– «Ольжич – назавжди», до 70-річчя кар-патських подій була вистава «Розгін доволі: послання Карпатської України в сьо-годення», спектакль пам’яті Олени Теліги(«Олена Теліга») – про її дитинство, юнаць-кі роки та про її становлення як українськоїпатріотки з російськомовної панночки,«Василь Стус», «Розстріляне відродження»та інші.

У нашому репертуарі є й вистава проМихайла Бойчука, нашого відомого у світі ідуже мало знаного в Україні маляра-мону-менталіста – «Промовте, життя моє, і стри-майте сльози». Вона теж мала свою істо-рію, і передувала їй розмова з ректоромКиївського державного інституту декора-тивно-прикладного мистецтва та дизайнуімені Михайла Бойчука. Він сказав:«Зробіть». І ми зробили. У залі був аншлаг.Спочатку навіть абітурієнти вузу не зовсімусвідомлювали значення творчості Ми -хайла Бойчука, як особистості, для України,та й про самого Бойчука мало що знали.Вистава пройшла лиш раз, хоча ректор іобіцяв нам, що кожне 1 вересня будуть від-кривати цим твором. Ось пройшло вже неодне перше вересня, а обіцянки ці лишили-ся тільки на словах, і мені ніхто навіть незателефонував.

Варто згадати ще й про виставу, присвя-чену творчості Шевченка «Йдемо до тебе,батьку наш Тарасе», яка потім розшириласьу більш масштабний твір «Шев ченковіімперативи і ми», який нещодавно нашіактори мали щастя зіграти на камернійсцені театру Франка. Приємно, що в залібув аншлаг.

– Підготовка до спектаклю, це, напев-но, дуже кропітка робота? Часто трап-ляється, що Ви міняєте сценарій вжепісля виконання твору?

– Знаєте, інколи для якогось спектаклюпотрібно перевернути чимало літератури,ось так було з твором «Розгін до волі.Послання Карпатської України в сьогоден-ня» – до 70-річчя карпатських подій. Цеісторія визвольної боротьби КарпатськоїУкраїни. Для цього сценарію довелосяперегорнути гори літератури. В основу вис-тави лягли відомості про виступи «Летючоїестради» – пропагандисько-культурноїтрупи, яка дуже впливала на патріотичнінастрої Картської України. Деякі матеріалидавали друзі, знайомі, дещо з цієї літерату-ри ще й досі зберігається в мене. Виходуспектаклю дуже сприяла наша тодішняспівпраця з Інститутом пам’яті, яким тодікерував Ігор Юхновський. Пізніше ситуаціязмінилася, до керівництва в Інститутіпам’яті прийшли люди Януковича, і проніяку співпрацю мова вже не йшла. Нині, зприходом Володимира В’ятровича, є надіяна позитивні зрушення.

Сценарій до вже згаданої постановки«Йдемо до тебе, батьку наш Тарасе» булозначно розширено з концертної поста -новки, додано першу частину про те,як Шевченко опиняється в сучаснійУкраїні, і вийшла повноцінна вистава

«Шевченкові імперативи і ми». Цей твір зуспіхом приймають вже кілька років. Вінпримушує нас ще раз замислитись, що длянас зараз насправді важать ідеї і творчістьвеликого Тараса. Для розширення сце -нарію я дещо запозичила ідею ОсипаМаковея, у якого є твір «Як Шевченкороботу шукав».

Прем’єра вистави відбулася вПарламентській бібліотеці, нас дуже теплоприймали. Молоді актори хвилювалися,інколи не дуже впевнено знали тексти, але,щиро кажучи, саме тоді у них вийшло зі -грати багато сцен дуже природно, невиму-шено і дещо виходило навіть краще, аніжтепер.

У цьому спектаклі я прагнула, щобартисти, а особливо – В’ячеслав Євту -шенко – виконавець ролі Тараса, відчули всобі сам трепетний момент народженнявірша поетом, щоб відчули живогоШевченка, бо у нас він захований мону-ментами. Я й тексти так спеціально підби-рала. Звичайно, ми не відтворимо це сто-відсотково, проте в нас повинна визріти іжити ось ця потреба – проникнути в ці сак-ральні смисли. Ось хоча б візьмемоТарасові рядки «Як небо блакитне – немайому краю, так душі почину і краю немає.»Це ж Тарас сам дивується, як у нього цірядки народжуються, він ніби сам осягає ціпоняття. Він філософствує. Це потрібновідчути, прожити, а не просто натхненнопрочитати. Не потрібно сприймати шев-ченкову поезію у двух крайностях – як пла-кальника над долею України, або ж вдава-тися до надмірного пафосу душероздираю-чого крику. Ми хотіли розкрити значеннятворчості Шевченка не тільки в контекстіУкраїни, але й в контексті всього світовогопростору.

У новому варіанті цьогорічної виставими залучили, як акторів, героїв Майдану, єнавіть ті, хто пройшов АТО і Іловайськийкотел, а ще – талановитих переможців кон-курсу читців поезій Шевченка. Менізавжди радісно і щемно бачити, коли моло-ді вдається відчути той душевний станпотрібні інтонації, але над цим потрібнопрацювати Я дуже вимоглива до своїхпідопічних… тому іноді так невимовноприкро, коли надалі цей стан у акторіввтрачається.

– Яким чином Вам вдається залучатимолодь і чи з охотою вона відгукується наподібні пропозиції?

– Дехто приходить сам, декого я запро-шую, оскільки я часто є в журі певнихконкурсів, або екзаменів, декого приво-дять друзі чи знайомі актори. Наприклад,Рок солана Мацьків та Іван Реми зов-ський – переможці конкурсу читців наШевчен кових читаннях, виконавця роліШевченка – В’ячеслава Євтушенка я при-мітила на екзамені в Інституті екраннихмистецтв. Не всім легко втриматись, ботеатр-то у нас аматорський і виживає начистому ентузіазмі, тому лишаються най-вірніші.

– Ваші плани і мрії для театру?– Планів чимало. Я живу цією роботою.

Хотілося б відновити виступи у школах, боми вже мали таку практику, і діти дужевдячна аудиторія.

Мені приємно, коли я бачу конкретнірезультати нашої праці. Ось минулогороку роботу нашого театру оцінили наміжнародному рівні, ми були запрошенідо Кракова на міжнародний фестиваль, інам навіть погодились оплатити дорогу.Проте, в останній момент ми довідались,що дорогу нам оплачують тільки по тери-торії Польщі, а по території України миповинні знайти кошти самі. На жаль, мине поїхали, бо колектив театру чималий,потрібен був транспорт, а пристойногобюджету у нас нема. Ось у цьому році мизнову отримали запрошення до Кракова,але чи знайдемо ми спонсора, ще не знає-мо. Багато наших благодійних починаньпідтримує товариство «Знання» України,надає нам при потребі приміщення. Алепостійного приміщення, на жаль, ми йдосі не маємо.

А ще є такі нібито й маленькі перемоги,які насправді дуже суттєві. Ось днями менепотішила одна із знайомих, яка працює вбудинку реабілітації важких дітей. У неїтам є досить важкий хлопчик, який і усепаратистів був, а потім чимало днівтинявся по цьому окупованому регіону, івін сказав, що ніколи не буде розмовлятиукраїнською, а ось тепер прийшов на однуз моїх вистав і каже: «Я хочу вчити укра -їнську мову». Це зворушує і надихає допраці.

Підготувала Леся ШАПОВАЛ

P.S. У своїй громадській діяльностіЯблонська завжди залишається вірноюсвоєму акторському покликанню. Ось і вцьому театральному сезоні раз на місяцьтеатральний глядач може бачити ГалинуГільярівну на камерній сцені театруім. І.Франка у виставі «Самотня леді», девона грає головну роль. Автор вистави –Ігор Афанасьєв, режисер-постановник –заслужений діяч мистецтв України ПетроІльченко, актори (окрім Галини Гільярівни)– Анастасія Добриніна та ОлександрПечериця. Оформлення сцени з костюмамивід художника-постановника Олени Бо -гатирьової дуже сприяє розкриттю філо-софії вистави.

Якщо ви й досі не бачили цю виставу,то обов’язково знайдіть афішу, розклад,а головне – час і завітайте до театру.Простий, здавалося б, сюжет, але віннеймовірн о людяний і сучасний. Це історіяпро самотність і про вічні людські цін -ності: бути жертовним, порядним, провміння вибачати. Він про те, як можназалишатись людиною, не зважаючи наобставини, звання, пережиті зради, якзнову й знову відроджуватись і не втрача-ти віри в людей. Він – про любов. Для менеця вистава стала відкриттям великоїактриси Галини Яблонської. По закінчен-ню вистави зал вітав акторів стоячи і нехотів відпускати. А після – була величезначерга в гримерку пані Галини. Квіти,автографи, усміхнені обличчя і сльози яксвідчення глибини проникнення матеріалудо серця свого глядача. Про яке ж більшевизнання акторського таланту можнаговорити?!

ІНТЕРВ’Ю!

ТЕАТР «ПАМ'ЯТЬ»ЗАПРОШУЄ…

У Києві вже понад шість років функціонує Український героїчний театр«Пам’ять», душею, серцем, художнім керівником та натхненницею якого єГалина Гілярівна Яблонська. Галина Гілярівна – народна артистка України,володарка театральної премії родини А.М.Бучми "Бронек", майже 80 роківвіддала сцені, понад 60 вона грає в театрі ім. Франка, багато років очолюєгромадську організацію – Міжнародна Ліга "Матері і сестри – молодіУкраїни" (початкова назва – «Матері і сестри воїнам України»), на базі якої,як підрозділ, виник згодом театр.

Пані Галина є і художнім керівником, і режисером, і сценаристом, іпедагогом театру «Пам’ять». Театру, який часто дає путівку в життя акторам-початківцям. Цікаві, мистецьки втілені театральні постановки її театру частоне тільки «розворушують» глядача, але й спонукають його до пошуків іглибокого переосмислення історії свого народу, руйнують комплексименшовартості, будять національну свідомість, дозволяють сформувативектори ціннісних орієнтирів. Сьогодні наша розмова про минуле йсьогодення театру, про історію виникнення, а ще – про плани та про мрії.

У виставі «Самотня леді» в Галини Яблонської. Фото Костянтина Гришина

Нація і державаСічень 2016 р. 11

З іншого боку, владні інструменти,спрага до влади роблять іншу частину пога-ної політики. Ми – парламентська держава.Дуже важливо, як консолідується парла-мент, наскільки ми маємо функціональнийуряд. На жаль, ні парламент, ні уряд незапропонували країні, нації, як ми збирає-мося виходити з цієї ситуації.

– Якби Вас сьогодні покликали наБанкову і спитали, що треба робити длятого, щоб реформи стали реальністю?

– Спочатку треба чітко визначити дефі-ніції, що в Криму і на сході у нас відбува-ється не АТО, а війна, класична лінійна вій -на. Найбільша політична проблема України– війна. Нам потрібен план перемоги.

– Чи можуть бути таким планоммінські домовленості?

– Не план миру, а план перемоги. Промир ми будемо потім говорити, коливиграємо війну, або коли, не дай Боже, про-граємо. І там, і там мир наступає. Нампотрібен мир перемоги. Цю війну, безумов-но, можна виграти. І другого варіанту в наснемає. Очевидно, що план перемоги некороткий і не однокроковий. Це цілийкомплек с, який повинен солідаризувати45 мільйонів українців, і це буде те, з чимми будемо жити. Перший пункт – це компо-нент дипломатичний. Те, що альтернативидипломатії немає, – це неправда. Дипло -матія завжди сильна перед війною – тамробиться основна дипломатична робота: якне допустити гарячого конфлікту. Той етапми програли – дипломатія сильна тоді, колиє апогей, коли вже дві сторони підходять довідчуття, що треба про щось домовлятися.Ви мене не переконаєте, що сьогодніПутіна спонукають різні обставини йти нареальні перемовини. Очевидно, що дипло-матія повинна працювати, але не требапокладати на неї великі надії. Україна заразвтратила територіальну цілісність і полі-тичний суверенітет.

– А як бути з тим, що Байден приїхаві сказав виконувати Мінськ?

– Будь-який діалог – це добре, і до ньоготреба прагнути. Але ні нормандський, німінський діалоги не мають успіху. В нор-мандському форматі тільки Україна – сто-рона, решта спостерігачі. Цей формат недав навіть спільної заяви для преси. Всепередається на мінський формат. Мінськийформат – це коли ОБСЄ, Росія – спостеріга-чі; сторона – українська офіційна влада вособі Кучми; друга сторона – Захарченко.Цим начебто хочуть сказати, що агресором,вашим ворогом, джерелом війни є "нєкійЗахарченко", всередині країни, і тому це невійна. Путін ходить з німбом у білому хала-ті і каже: "Я – миротворець. Я хочу вам мирпринести, а ви тут не розібралися, у васвнутрішньоукраїнський конфлікт". А раз унас АТО, то ніхто військової зброї нам недасть, на нас не будуть поширюватися між-народні конвенції. Тому до цього часу у наснемає військовополонених – у нас є заруч-ники. Ці люди себе не можуть захистити заміжнародним правом. Головне, що якщо мине мобілізуємося стосовно нашого ворога,агресора – ми не включаємо десятки компо-нентів. Чи не дивним здається, що в нас зокупантом безвізовий режим, вільна еконо-мічна зона, через нашу територію ходятьпоїзди окупанта? Очевидно, що це немодель перемоги. Ми склали хибну візію, ітому не націлені ні ми самі, ні весь світпроти ворога.

– Що робити?– Треба мати ясний план перемоги.

Перший компонент – дипломатичний.Американці, британці, плюс французи,можливо, плюс китайці, як наші гаранти,

повинні бути задіяні в формат перемовин.Вони гаранти нашої територіальної ціліс-ності. Очевидно, що ЄС повинен бути одні-єю зі сторін цього формату, принаймніпосередником. Коли ми говоримо про те,що сьогодні у Європі є сім конфліктів, тошість з них на сході Європи. Це ключовапроблема ЄС. Другий компонент – мілітар-ний. Ми є активна частина цього компонен-ту. Сьогодні залпові ракетні обстріли, арти-лерійські обстріли є головною загрозоюнашого спокою – ми повинні дати ясну від-повідь на те, як подавляти такого родуактивні військові дії. Це робиться високо-точною технікою, яка є в наших гарантів іяка дуже легко може вироблятися в Україні,і цей військовий компонент ми повиннізабезпечити.

– Деякі наші політики говорять, щоякщо ми почнемо активно діяти нафронті, то це буде означати, що ми невиконуємо мінські домовленості, і з Росіїможуть зняти санкції. Тому ми повиннісидіти тихо, щоб не дратувати Європу іПутіна.

– Я думаю, що це думка помилкова. Миговоримо про формат захисту, а кожен деньубивають наших хлопців, наших людей, іне мати реакції на те, пасивної реакції, неміняючи навіть лінію розмежування, – цепозиція неправильна. Ми повинні говоритипро військово-технічний пакет допомогинаших гарантів у тих видах зброї, які фор-мують пасивну оборонну політику.Очевидно, що ми зараз повинні порушу -вати тему безпекової моделі для України.Врегулювати конфлікт – це і як зробитинеповторення конфлікту. Тому мілітарнийкомпонент – це не тільки пасивна фаза обо-рони, а це і безпекова модель, і ця безпеко-ва модель без міжнародного компоненту,безумовно, нам не вдасться. Третє –обов’язковою умовою перемоги над воро-гом є стабільні ціни і стабільні гроші.

– Чи є в нас можливість вийти з"донорської" моделі? Ми якось маємосамі запускати українську економіку?

– Короткий аналіз військових економікпоказує, що жодна влада в умовах війни нейшла на девальвацію грошей і на інфляціюцін. Всі тримали фінансову стабільність, бона цьому треба було тримати мілітарну еко-номіку як компонент перемоги. Ми в умо-вах війни, в умовах досить складного дефі-циту державних фінансів маємо історичнонайбільший тіньовий сектор. Міжнародніорганізації його оцінюють в 55, національ-ні експерти в 60 відсотків, а то і більше. Ценаш другий фронт, який ми програли. Коликожен другий бізнес не платить владі пода-ток, саме по собі це вже катастрофа. На мійпогляд, той, хто не платить податок, не єзлочинцем. Це та сторона, яка протестує чито проти фіскальної моделі, чи проти регу-ляторної моделі, чи адміністрування подат-ків, чи реєстраційної політики. Є 10-15 при-чин, за якими економіка йде в тінь.Половина економіки не платить податки –можливо, з цього треба починати шукативідповідь? Діалог "влада-бізнес", як в умо-вах війни хоча б 15-20 відсотків детінізува-ти, запустити в бюджет вдвічі-втричі біль-ше ресурсів, ніж у нас дефіцит бюджету насьогодні. Дискусія зараз йде в сторонузменшення податків і розширення бази.Але коли ми говоримо про причину, якасьогодні девальвує нашу бюджетну і фінан-сову політику – то це не проблема ресурсу.Якщо ми маємо 68 млрд дефіцит бюджету,то детінізація складає 15-10 відсотків нашо-го валового продукту, а це робота 3-4 тиж-нів уряду, приносить суми в два рази біль-ші. У нас проблема діалогу – влади-бізнесу.Ми можемо за 4-6 місяців, без зміни подат-кового поля, ці 68 млрд дефіциту бюджетупокрити, абсолютно без емісійного станка

НБУ. А ми вималювали суцільні дефіцити,державні, потім ця сума узгоджується зМВФ, потім з цією сумою йдемо до НБУ,він включає станок, зриваються ціни, зри-вається гривня. Це проблема діалогу владиз бізнесом, який легко може розкрити новіресурси в найближчі 3-4 місяці.

– У нас є постійний конфлікт прези-дентів з прем’єрами. Можливо, сама си -стема провокує цей конфлікт?

– Це проблема ладу. Очевидно, що поразмінити це все, коли закінчиться війна, коливсі сторони будуть притомні для таких змін.Нам треба змінити модель трьох інститутіввлади. З 2005 року Україна стала парла-ментською державою. Це напрямок, зага-лом, правильний. Але паралельно ми пре-зидента вибираємо всенародно. Ті мандати,які 36 мільйонів людей дають, – вони даютьвиключно президенту. Півтора року томупочався конфлікт, і всі сподівалися, щобудуть проведені швиденько президентськівибори, і президент нам дасть відповіді навсе. Але якщо подивитися зараз на повно-важення президента, якого обирають всена-родно, то очевидно, що вони неадекватні.Президент не має впливу на формуванняуряду, бо це прерогатива парламенту. Якщов президента немає впливу на фракції впарламенті або немає своєї провідної фрак-ції, то в такій моделі президенту керуватидержавною політикою неможливо. В мене впарламенті було 72 голоси в 2006 році. УТимошенко вдвічі більше.

– У Порошенка сьогодні найбільшафракція. Але це ж не позбавило його кон-флікту з паном Яценюком.

– Ми приходимо до висновку, що краї-ною управляють два центри. Реальніповноваження у прем’єра, номінальніповноваження, людські мандати – нале-жать президенту. Конфлікт між реальною іномінальною владою, незалежно від пріз-вищ, буде провокувати ускладнення відно-син між Банковою і Грушевського. Тому, вцьому сенсі, ми повинні підійти до рефор-ми Конституції. Але не в тому сенсі, як мизараз підійшли. Якби ми правильно сфор-мулювали політичний план, у нас би напершому місці сьогодні була б не реформаКонституції, не вибори на Донбасі, а планперемоги. Друге питання – як повернутифінансову стабільність? Бо якщо ви хочетез ворогом воювати і мати сильну мілітарнуекономіку – в вас повинні бути стабільніфінанси. Очевидно, що ми від уряду і пар-ламенту повинні отримати пакет нової еко-номічної політики, де значну частину ком-поненту займають наші міжнародні парт -нери. Це повинно бути як щось таке, щобуло в Європі на початку 50-х, планМаршалла.

– А досить у Яценюка було часу, щобцей план створити?

– Мені здається, що досить. Великаувага була прикута до України, і тому плат-форма за участю міжнародних різних сто-рін і фінансових міжнародних організаційбула дуже можливою.

– Чому Арсеній Петрович не змігвиправдати наші надії?

– Мені здається, що ми рано вступили уфазу політичного поборення. У нас сьогод-ні більше 90 відсотків раціонального часузаймає тактика політичного поборення тихсил, які у владі. Тому ми не прийшли доплану для України. Це глибоко неефективнаполітика. Ми півтора року живемо у війнібез плану перемоги, і всі говорять тількипро план миру. Черчиль сказав: "Хочетемиру – здавайтесь. І наступного дня у васбуде мир". Але ми хочемо той мир, коли внас нема суверенітету, коли в нас немаєволі, коли в нас немає надбаних свобод?Для того, щоб прийшов гідний мир, мирперемоги, треба спочатку здобути перемо-

гу. А для того, щоб її здобути, треба вестисебе правильно мілітарно, дипломатично,вести себе правильно щодо нової економіч-ної політики, щодо гуманітарної катастро-фи і щодо політики національного відро -дження.

– Що еліти зараз вибирають для себе,по суті? Бо ЗМІ тільки і пишуть прокорупцію в вищих ешелонах.

– Майдан не породив цю політичнусилу, яка могла б взяти на себе відпові-дальність. І обличчя Майдану, красиві,чисті символи Майдану, були інкорпорова-ні в стару політичну систему. Їх, як філь-траційні табори, партії влади, і не тількивлади, прийняли до себе, вони сталиобличчям для того, щоб виграти новийполітичний конкурс. Пройшли вибори – і впарламент прийшла стара система. Колими говоримо про корупцію, – ми весь часповинні пам’ятати, що основою корупції вУкраїні є політична корупція. Якщо виграєполітична сила, та чи інша, яка приходитьдо влади, то через квотний принцип вонарозставляє своїх "смотрящих" на всі пото-ки фінансові, через які покриваються якісьвитрати, і є величезна корупційна вигода.Це все можливо тільки через політичнумодель – корупція впроваджується черезквоти, через "смотрящих", касирів у кож-ній галузі. Якщо ми збудували модель полі-тичної корупції, то вона возстребує проку-рора, суддю, які б її обслуговували. Право -охо ронці – це інструменти, і суть проблемине в тих інститутах, бо вони підрядники.Якщо ми запустили політичну корупцію –це причина. МВС корупційне – це наслі-док, який потрібний корупційній системівлади.

– Як Ви вважаєте, наші антико -рупційні новостворені органи, платфор-ми зможуть подолати цю політичнукорупцію?

– Корупція – це завжди наслідок. І мизараз обираємо, по кому будемо бити, – поконю чи по голоблі. Боротьбою з корупцієюзаймаються три-чотири інститути в держа-ві: міліція, прокуратура, СБУ, і через проце-дурне рішення судова система. Це 10 від-сотків проблеми, бо 90 відсотків – це ті від-носини, які спонукають корупцію, і коли миговоримо про реформи, то це все, що зву-жує поле там, де може потенційно виника-ти корупція. Місце держави треба локалізу-вати до малого впливу, треба локалізуватимісію державного службовця – його простоне має бути.

– Чи величезна проблема розкраданнягрошей через держкомпанії?

– Коли ми тримаємо в державномууправлінні сектори, які в цілому світі єкомерційні, то держава завжди погано граєкомерційну функцію. Бо там є багато моти-вів вкрасти не в когось, а в держави. Я – заприватизацію землі, бо якщо майно нале-жить людині, дайте право їй розпоряджати-ся, хай вона несе відповідальність за те, яквона розпоряджається. Я за приватизаціюдуже багатьох державних і економічнихсекторів. Очевидно, що є пріоритети, які задержавою повинні залишатися, особливо учаси слабкої політики, яку ми зараз маємо.Але, в принципі, економікою краще управ-ляє бізнес.

– Три речі, які руйнують країну?– Слабка ідентифікація українців – це

те, що найбільш дошкуляє сьогодні нам іпіднімає агресію Путіна. Неяскрава політи-ка національного відродження. Нездоровіфінанси та економіка..

– Три речі, які ми не маємо забутив 2016-му?

– Мені хотілося, щоб ми, як казав ТарасШевченко, подолали цей корінь зла, якийзакладений у багатьох українських душах,– коли українське не тулиться до україн-ського, коли ми слабко солідаризуємося.Дуже часто ми не представляємо цільнунацію. Мені б хотілося, щоб через ці уроки,які ми зараз переживаємо, щоб ми їх швид-ко стаціонарно пройшли і стали здоровою,сильною, міцною європейською нацією.

– Що Ви вважаєте своїм життєвимдосягненням?

– Я багато років присвятив найдорожчо-му і цікавому для мене – своїй нації, своїйдержаві.

– Ви повернетесь у 2016-му в по -літику?

– Бог покаже.Інтерв’ю взяла

Наталія ВЛАЩЕНКОТелеканал "112 Україна"

Віктор ЮЩЕНКО:

АКТУАЛЬНЕ ІНТЕРВ'Ю!

«НАМ ПОТРІБЕН МИР ПЕРЕМОГИ»

_______________________________________Закінчення. Початок на 1-й стор.

Нація і держава Січень 2016 р.12

Придбав на Львівському форумі книж-ку Дениса Журавльова "Усі гетьманиУкраїни". Зацікавлено і не без користіпрочитав і був приємно вражений і зміс-том книги та стилем її написання, ітим, що автор – молодий (38 років) хар-ківський історик. Вирішив підтриматинауковця і написав йому листа.

Шановний Денисе Володимировичу!Дозвольте подякувати Вам за книжку

"Усі гетьмани України". Вам вдалося пода-ти в цій праці колосальний за обсягом і вар-тісний матеріал. Подана в одному томіінформація про історію козаччини в особахгетьманів є дуже потрібною для нашоїмолоді, яка повинна знати правдиву історіюрідного народу і усвідомлювати наші досяг-нення і помилки.

Хоча Ви свідомо не робили висновків,але вони напрошуються самі. На жаль,практично жоден з наших гетьманів не ста-вив перед собою задачу здобути свободу іпобудувати Українську державу, а шукали,як правило, вигіднішого покровителя-пра-цедавця. Найкраще, знову-таки, на жаль,нашим гетьманам та отаманам вдаваласявійна між собою, чим любо користувалисянаші вороги. До несамостійників належалине тільки козацькі очільники, але й пізнішідержавотворці – винниченки, грушевські,скоропадські. Тому й не було і не моглопостати Незалежної України.

Повернемося до наших днів. Недавно уфейсбуці появилася така інформація:

"Ляшко заблокировал Раду и готовитсяк ее штурму. Начался Майдан 3!? Нapoдныeдeпутaты oт Рaдикaльнoй пapтии вмecтe cocвoим лидepoм Олeгoм Ляшкo и дpугимиaктивиcтaми в paмкaх тaк нaзывaeмoгo“тapифнoгo Мaйдaнa“ пpoвeли пepвуюнoчь пoд cтeнaми Кaбинeтa миниcтpoв.Ляшко заблокировал Раду и готовится к еештурму (uaexpert.blogspot.com)".

На що я відписав, використавши інфор-мацію із Вашої книжки:

"Хто б що не говорив, але ПрезидентУкраїни Петро Порошенко досить успішноведе війну проти Московії, стверджує авто-ритет України у світі, ініціював прийняттякількох важливих законів (наприклад,Закон про декомунізацію України).

Навіть дурневі повинно бути зрозуміло,що у нинішній ситуації потрібні і ВерховнаРада, і Президент, і Кабінет Міністрів, боякщо вулиця їх так чи інакше змете, тут жепоявляться путінські негідники, які зни-щать нашу державу.

Подібне було після Богдана Хмель ниць -кого: тільки-но Україна, очолювана держав-никами Виговським чи Дорошенком, поча-ла зводитися на ноги, як появилися брюхо-вецькі, многогрішні, ханенки, самойловичі,сірки, суховієнки, які розтерзували Українуміж московитами, поляками, татарами татурками. Настала Руїна, і Україна як держа-ва перестала існувати. Сьогодні роль цих"патріотів" взялися виконувати ляшки,берези, укропи, свободи, батьківщини інесть числа тим "державотворцям" чинавіть запроданцям.

Українці! Для того, щоб помінятиПрезидента або ВР, треба мати на кого їхзамінити, щоб не виник вакуум влади.Будьте обачні і не піддавайтесь на галасли-ві прокламації негідників та дурнів".

Подібну тему я вже опрацював у однійіз своїх статей:

"Та найбільшим лихом на шляху до від-новлення Української держави – спадкоє-миці Київської Русі та Галицько-Волинсь -кого князівства – була козацька демократія,якою сьогодні дехто пишається, вважаючиукраїнців найпершими і найбільшимидемократами у світі. Нема, на жаль, чимхизуватися! Боляче читати у книжціАдріана Кащенка про «віковічний звичай

військовий – обрання щороку вільнимиголосами кошового отамана». Ось як вигля-дав цей «звичай» після катастрофічної дляУкраїни Полтавської битви:

Реєстр кошових отаманів ВійськаЗапорозького за 1710–1765 роки

Роки: 1710 Йосип Кириленко, Лаврін Сте -

паненко, Кость Гордієнко-Головко1711–1713 Кость Гордієнко-Головко1714 Іван Малашевич, Василь Осипів1715 Василь Осипів 1716–1718 Іван Малашевич 1720 Іван Пилипів 1722 Василь Титаревський1727 Павло Хведорів1728 Павло Сидоренко, Кость Гордієн -

ко-Головко, Іван Гусак 1731 Іван Малашевич1733 Іван Малашевич, Іван Білецький1734 Іван Білецький, Іван Малашевич 1734–1735 Іван Малашевич 1736 Іван Малашевич, Іван Білецький 1737 Іван Малашевич 1738 Іван Білецький1739 Кость Покотило, Яків Тукало1740 Яків Тукало1741 Степан Гладкий1742 Семен Єремієвич1743 Іван Малашевич 1744 Яким Ігнатович1745–1746 Василь Сич1747 Павло Козелецький1748 Данило Гладкий1749 Яким Ігнатович1750 Василь Сич1751–1752 Яким Ігнатович1753 Данило Гладкий1754 Яким Ігнатович 1755–1756 Грицько Федорів, Лантух1757 Данило Гладкий1758 Грицько Федорів, Лантух1759–1760 Олекса Білецький 1761 Грицько Федорів, Лантух1762 Петро Калнишевський 1763 Грицько Федорів, Лантух1764 Пилип Федорів1765 Петро Калнишевський.Ось так! Програли все, що можна було

програти, але продовжували обирати. Якенормальне військо обирало щороку коман-дира? Жодне, а запорожці обирали! За п’ят-десят п’ять років на Запоріжжі п’ятдесятдва рази відбулися вибори кошових отама-

нів. І це після Полтави, Батурина, колитреба було зібрати всі сили в один кулак ізахищати від страшних московитів Україну.За цей час кошовими побували аж 24 коза-ки, хоча, виглядає, видатних було небагато,позаяк дехто обіймав цю високу посаду подекілька разів: Кость Гордієнко-Головко бувобраний тричі (до того він був кошовимдев’ять разів), Іван Малашевич – дев’ятьразів, Іван Білецький та Яким Ігнатович почотири рази, а Грицькові Федоріву, якогообирали кошовим отаманом п’ять разів,чотири рази не дав відбути повний термінякийсь Лантух. На радість ворогам україн-ського народу – ВСІ НА ВИБОРИ!!!

Хочу нагадати теперішнім демократам,що тодішня держава Польща, яка існувалавже сотні літ, мала свого короля, диплома-тію, військо, але була відносно демократич-ною (існувало право «нє позвалям!»), невитримала тогочасних випробовувань іпісля кількох поділів утратила державністьмай же на півтора століття. З ким із Запорізь -кого війська могли вести перемовини сусід-ні держави, коли чи не щопівроку таммінявся отаман, який гнув уже свою лінію?Подібне маємо нині, коли одні підписуютьлиста з проханням прийняти Україну вНАТО, а інші кажуть, що Україна в НАТОне хоче! Одні прагнуть у Євросоюз, інші во -ліють прибитися до митного союзу. Хтосьвибирає Європу, а хтось – «Євразію».

Слід відзначити, що першою україн-ською політичною силою, що поставилаперед собою задачу "Здобудеш Українськудержаву…" була Організація УкраїнськихНаціоналістів, і пора вже українським істо-рикам виповзти з-під комуно-більшовиць-ких антиоунівських покривал-штампів інаписати правду про цей рух, про його ліде-рів та про його значення для подальшоїісторії нашої держави.

Бажаю Вам, шановний пане Денисе,подальших творчих і наукових успіхів.Вірю, що придбаю і прочитаю ще не однуВашу книжку.

З повагою, Василь ШПІЦЕРм. Львів, 03.12.2015

P.S. Дозволю собі трохи пожартувати– коли читав "Усі гетьмани України", умене часто виникала думка, що був колисьславний козак Журавель, а тепер йогонащадок пише про козаччину.

ДУМКИ З ПРИВОДУ!

ПРО ВИДАННЯ «УСІ ГЕТЬМАНИ УКРАЇНИ»

Перед присутніми виступив надзвичай-ний посол України Юрій Кочубей, зусилля-ми якого і було повернуто українськомусуспільству в 60-ті роки минулого століттязамовчуване радянським тоталітарнимрежимом ім’я видатного сходознавця.

Вже похилого віку, Агатангел Кримсь -кий був заарештований НКВД і в січні1942 року помер у дорозі, в арештантсько-му пересильному вагоні біля містаКустанай (Казахстан). Був посмертно реа-білітований у 1957-му. За словами Кочу -бея, це був великий історик і філолог все -світнього масштабу. Його друзями булиІван Франко, Ми хайло Павлик, СергійЄфремов та багато інших видатних людейтогочасся. Вчений працював над історич-ними й літературними архівами 60-ма (!)тільки східними мовами. Його учнем євидатний вчений-сходо знавець ОмелянПріцак. Інститут сходо знавства, фунда-мент якого й заклав своїми науковими

дослідженнями А. Кримський, видав 5 то -мів його наукових праць.

Директор Інституту літератури, акаде-мік Микола Жулинський в своєму виступінаголосив на впливі Антіна Житинського,який привчив Агатангела в академіїГалагана до української мови. І в подаль-шому Кримський разом з Єфремовим дужебагато зробили для нашої філології і куль-тури. Зокрема, для повернення науковихархівів з тодішньої Росії до України.Агатангел Кримський стає засновникомІнституту української наукової мови ВУАН(сьогодні – Інститут мовознавства іменіО.О.Потебні НАН України та Інститутукраїнської мови НАН України). А збіркапоезій «Пальмове Гілля», куди ввійшлипереклади східних і західних поетів наукраїнську, майстерно зроблених Крим сь -ким, нічим не поступається знаменитому усвіті «Західно-Східному дивану» німецько-го поетичного генія Гете! Професор

Людмила Грицик розповіла присут-нім, як вчений старався заповнитипрогалини в українській культурі ізсхідних студій. І йому це вдалося!Агатангел Кримський всюди ви -знавав себе як постать питомо укра-їнську!

Дослідниця Наталія Кази миро -ва з Інституту української мови роз-повіла про дослідження вченого зукраїнської філології. А.Кримськийзапочаткував наукову термінологіюмалоросійської мови «Украинскаяграматика». Дослідник, як геніаль-ний філолог, вказував, що так зва-ний «русский язик» не має своєїтермінології! І науково доводив переваги«малоруської граматики» над «великорус-ской», побудованій на староболгарськійоснові. Саме він запропонував систему від-мінків, яка вкоренилася в сучасній україн-ській мові. Науковець Оксана Тищенко зІнституту української мови розповіла протрагічну долю знищеного 4-го тому з«Російсько-українського» 4-томника підредакцією А.Кримського і С. Єфремова.Його дуже бракує сучасним дослідникам.

Фархат Нізамі зауважив, що якби нетогочасна жахлива тоталітарна дійсність,великий вчений міг би плідно попрацюватив науці ще з десяток років і додати до рані-ше виданих ґрунтовних дослідженьХазарської держави і її культури, ранньоїарабської літератури, історії мусульманстватакож і дослідження з історії й культуриОсманської імперії, якими цікавився напри-кінці свого життя… Наукові праці Ага -тангела Кримського є популярними і частоперевидаються в тюркомовних та араб-ських країнах.

Прекрасну експозицію виставки підго-тувала разом зі своїми колегами з На -ціонального музею літератури та провела їїпрезентацію присутнім науковий співро -бітник Мирослава Тарахан. На презентації

прозвучали в гарному акторському вико-нанні поезії Агатангела та його перекладиіз збірки «Пальмове Гілля».

Сесія ЮНЕСКО визнала Агатан гелаКримського однією з найвидатніших поста-тей світової культури. На превеликий жаль,Україна мало має всесвітньовідомих людей,внаслідок свого більш ніж 300-літньогоперебування в Московській імперії, яка по–хижацькому привласнювала українськихгеніїв собі. Потрібна державницька політи-ка з повернення цих вкрадених імен україн-ській нації. А щодо великого сина УкраїниА. Кримського, то державі давно порапоставити йому і в столиці, і на малій бать-ківщині – Звенигородці величний пам’ят-ник та увічнити в назвах вулиць україн-ських міст.

Георгій ЛУК’ЯНЧУК

P.S. А нинішня влада, замість пошану-вання великого патріота України, «копає»під заснований ним Інститут Сходо -знавства з метою його закриття! Дійсно,як казав великий Шевченко: «…славних пра-дідів великих правнуки погані!».

ВИДАТНІ УКРАЇНЦІ!

До 145-річчя Агатангела Юхимовича Кримського вНаціональному музеї літератури України відбулась презен-тація експонатів з архівів Інституту літе ратури та власнесамого музею, присвячених життю і творчості видатногодіяча української і світової культури. Захід проходив в істо-ричній залі Бібліотеки колегії Павла Галагана, де і навчав-ся в юності Агатангел. Саме ця унікальна на той час біб-ліотека з її особливими фондами й дала поштовхКримському до фундаментального вивчення культурноїспадщини Сходу.

АГАТАНГЕЛ КРИМСЬКИЙ – ПОСТАТЬ СПРАВДІ ДИВОВИЖНА

Мирослава ТАРАХАН розповідаєпро експонати виставки Юрію КОЧУБЕЮта воїну АТО

Нація і державаСічень 2016 р. 13

Це – Полтавщина, обітована земля, дерічки текли молоком і медом від початківсвітової цивілізації, а Україна звідтоді йдонині є джерелом її поширення. А те, щосвіт вижив тому, що сміявся – це не баналь-не пустослів’я, а та гірка істина, яку нам щеслід усвідомити. Бо сміх – це субстанціядля творення, а не руйнації. А таке пород-ження творчого сміху, як байка, можемовважати одним з найдавніших літературнихжанрів.

І те, що до нього звертаються такідосвідчені літератори й публіцисти, якАнатолій Пахомов – це ще один прикладтого, що байка залишається дієвим інстру-ментом, доступним для широкого колачитачів засобом донесення інформації –тієї, яку в інших творах отак компактно, звишуканим дизайном не розмістиш.

Анатолій Іванович з тих країв, де наро-дився Леонід Глібов, який завжди буде сві-точем для нас. Але тут немає сенсу вкотреперелічувати тих байкарів, яких дала намПолтавщина та й загалом Україна. Бо в часимого дитинства (і молодості А. Пахомова)столицею байки в Україні був Кам’янець –Подільський, де жив і творив МиколаГодованець, який, крім оригінальних торів,доніс до українського читача в перекладахтвори світових майстрів філософськогосміху минулих епох. А в кожного шану-вальника літератури в ідеалі мав бути«свій» байкар, зі спорідненим світосприй-няттям. Для мене таким був незаслуженопризабутий Анатолій Косматенко, справ-жній інтелектуал, майстер витонченогослова. Але хто нині не призабутий?

А справжні взірці цього жанру по ходуінтригуючого опису подій мають підводитичитача до логічного висновку, що йоговисловлює, може, й не сам автор байки, ачитач?

І цей висновок має стати крилатимвисловом, афоризмом. Як у А. Пахомова:«Ні, синку, обираємо в юрбі завжди ми лишподібного собі».

В тім то й річ, що класичний зразокбайки не може бути лиш передмовою донародного прислів’я чи ілюстрацією донього. Ні, це гостросюжетна оповідь проважливу подію чи характерне явище, а вцієї оповіді має бути логічний життєствер-дний фінал. Як оцей: «Народе! Коли хочешдобре жити – Умій про це серйозно заяви-ти». Бо якщо наші Зайці й далі щосьпищатимуть про справедливість, то, як іраніше, будемо жити в пеклі, де на кожнихвиборах обирають: «Чорти чортяку,Ірода – уроди. Й це, синку – головний законприроди».

А ці наші народні обранці організують«під себе» таку судову гілку влади, про якуне гріх (сам Бог велів) писати, якА.Пахомов – не те, що не добираючи слів– навпаки, якраз добираючи найдошкуль-ніші, найвлучніші характеристики. Бокожен справжній письменник має бути вгущі, на вістрі подій, і бути речником неюрби (як від того застерігає Ліна Кос -тенко), а таки ж народу. А судова реформа(чи навіть не реформа, а повне перезаван-таження цього органу влади) є тим питан-ням нашого спільного порядку денного,без розгляду й вирішення якого не будесенсу розглядати наступні. На цьому невтомлюється наголошувати АнатолійПахомов, щоб

«Не лишились від країниЧерепки, кістки, руїни,Мертві ріки й береги,Сум та горе навкруги».І зразу видно, що автор – досвідчений

журналіст, який зразу помічає над актуаль-ні проблеми – і то не локальні, а загально-

українські, і дає їм швидку й точну оцінку.Це й кадрова політика («Керівник і заступ-ники», «Критична маса»), й дрібна люд-ська продажність на низовому (базовому)рівні, яка, зрештою, й породжує великукорупцію, ане навпаки. Про неї йдеться убайках «Трясогузка», «Вибори в пеклі»,«Зайка».

…Але буває, що автор, ще сам до кінцяне усвідомлюючи сенс того, що йому дик-тує чи нашіптує натхнення, записує рядки,які з часом набудуть зовсім іншого, глиб-шого значення. Тобто стає пророком(а справжній письменник і має бути ним).Ось, шановний читачу, скажіть, як нині зву-чать такі рядки:

«Під Луганськом із землиціДядько викопав кислиціІ відвіз на свій масив,Аж під Львовом посадив».Хіба ж не зрозуміло, що вже ніколи цей

текст не сприйметься так, як під час йогонаписання. Бо ті неукраїнські кислиці спри-чинили нам таку оскому, яку довго лікува-тимемо, бо той дядько понасаджував їх нетільки біля Львова. А й по всій країні. І нелише нашій.

Яке є побажання до автора? Ось натрап-ляємо на такі рядки:

«Тільки в чистій мові яБачу – це симфонія!»В байці йдеться про Папугу, що вчив

своїх дітей співати так, як інші птахи. Тобтоговорити не своєю мовою (а свою до путтяне знаючи). Але ж і в байках хотілося б яквишукану музику сприймати добірну укра-їнську мову – хай і з «шпаркою», різкоюлексикою, але без суржику. У нашій мовівдосталь слів та виразів, аби дати влучнухарактеристику будь-якому персонажу тайого діям.

І про персонажів. Усім нам час би віді -йти від поверхового, вульгарного тлума-чення поняття «езопівська», чи «езопова»мова. Нібито за звірами, чи рослинами, чище кимсь, хто є героями байок, ховаютьсяавтором чи маються на увазі люди. Ніхтотам не ховається й не мається на увазі. Бото і є люди. Ще на зорі розвитку жанрубайки, а були то дохристиянські часи,людей часто при народженні називали іме-нами тих тварин, кращі якості яких батькихотіли бачити в дитині. Це явище булопоширеним і в давній Україні. І що харак-терно, ця тенденція у нас не зникла внаступні епохи. Це вже було ніби другеім’я людини, за яким дійсно треба булоховати перше. В часи визвольної боротьбиУПА у нас були «Орли», «Тури», «Лас -тівки» та інші псевдо, за якими хлопці й

дівчата змушені були ховати свої імена,щоб не наражати на небезпеку своїх рід-них. Я навмисне порушую хронологію,щоб звернути увагу читачів на те, що вчаси Запорізької Січі новоприйнятим брат-чикам-козакам товариші теж давали «псев-до» саме з тієї самої причини – десь у селахчи містечках залишалися їх сім’ї, і вонимогли стати жертвами чи заручникамитодішніх окупантів. Тобто це була нечудернацька примха січовиків, а суворанеобхідність конспірації, бо ворожа агенту-ра діяла скрізь і завжди.

А вже як називали козаків – то залежаловід фантазії, гумору і якихось рис носіянового імені. Були, до речі, на Січі й Тхори,яких зустрічаємо і в байках Пахомова.

І ще візьміть до уваги те, що тваринирізних видів і родів у природі, в реальномужитті між собою практично не спілкують-ся. А люди з іменами звірів спілкуютьсяактивно. Бо вони люди, а не звірі. Саме це ймаємо тримати в полі зору, коли читаємобайки. Саме тому байка поза сумнівом маєперспективу в сучасній літературі. Що, нерозумів цього Езоп кілька тисяч роківтому? Прекрасно розумів, і ми маємо розу-міти. І такі творці сучасних байок, якАнатолій Пахомов, ще скажуть нове слово,оновлять прадавній жанр.

Бо на черзі й нові теми, й ті, що вкотреза нашу історію набувають актуальності.Зокрема, допомогти силою сатиричногослова сформувати навколо судової гілкивлади таку критичну масу громадянськоїнетерпимості, щоб та потворна паразитар-на гілка під тиском громадської думки зла-малася. А натомість виросте нова, яка дава-тиме добрі плоди.

Все майже за Євангелієм. І щоб жодно-го суддю ніхто вже не називав неправед-ним. І за допомогою саркастичного сміхуочищувати країну від мертвотних залишківмосковського холуйства. Аби й не смерділоним, бо Тхір за всіма природними йБожими законами не стане благородноюістотою.

Я не знаю, в чиїй очманілій довбешці вганебні, перепрокляті торгашеські рокизродилась ідея назвати горілчаний брендсловом «Байка», в розумінні «побрехень-ка». А ми добре знаємо первинну, перевіре-ну часом, благородну суть цього слова.І такий досвідчений майстер, як АнатолійІванович, також розуміє специфіку й мож-ливості цього жанру. Читаймо байки.Шукаймо в них глибинний підтекст.

Володимир ВАКУЛЕНКО,Сахновщина

Російська Федерація, що веде протиУкраїни неоголошену, так звану «гібридну»війну, кинула за грати патріотів нашої краї-ни: Надію Савченко, Олега Сєнцова,Олександра Кольченка, Миколу Карп’юката Станіслава Клиха. На превеликий жаль,державні установи України, прямою фун-кцією яких є захист прав і свобод україн-ських громадян, не вповні виявляютьконче необхідну міжнародно-правову,матеріальну та іншу гуманітарного харак-теру підтримку потерпілим від безчинствсусідньої держави та членам їхніх родин.Це не є гідним держави, що вважає себе

невід’ємною частиною європейськогосвіту та заявила про свій намір вступу доЄвросоюзу.

Ми вимагаємо від Вас максимальноїуваги і дій задля найшвидшого звільненняновітніх політв’язнів та надання їм та чле-нам їхніх родин матеріальної допомоги.

Як відомо, в тоталітарній Росії трива-ють репресії і переслідування громадянРФ, особливо, якщо вони є етнічнимиукраїнцями за походженням, які виступа-ють проти нагнітання антиукраїнської істе-рії у ЗМІ, в гуманітарній сфері та державнійполітиці російської держави. Яскравим

прикладом цього є переслідування співро-бітників Української бібліотеки у Москві,активістів українських спільнот на терито-рії Російської Федерації.

Останнім кричущим фактом пересліду-вання за громадянську позицію протиполітики тоталітаризму та антиукраїнськоїістерії в Росії стала смерть доведеного довідчаю травлею зомбованим російськимсуспільством Громадянина з великої літе-ри юного Влада Колєснікова.

Низько схиляємо голови перед грома-дянською мужністю і людською стійкістюцього справжнього Героя сучасної Росії,справжнього Друга України і нашого наро-ду… Пам'ять про цього сміливого хлопцяжитиме в наших серцях.

Саме в зв’язку з цією великою трагеді-єю звертаємось до Вас із проханнямнегайно звернути увагу наших консуль-ських установ у Російській Федерації і нетільки в ній, урядових структур в самійУкраїні, що опікуються проблемами полі-

тичних біженців, переслідуваних в Росій -ській Федерації та інших пострадянськихреспубліках, для надання їм терміновоїправової та матеріальної допомоги. Неможна залишати людей в біді, тим більше,якщо вони стають безвинними жертвамитоталітарної, людиноненависницької сис-теми, як Влад Колєсніков у путінській Росії!Україна має допомагати російським полі-тичним біженцям. Це справа нашої честі ілюдської совісті.

З повагою, РОМАН КРУЦИК, Голова Київського товариства «Меморіал»

ім. Василя Стуса;ГРИГОРІЙ КУЦЕНКО,

Голова Київського товариства політв’язнів тажертв репресій;

ГЕОРГІЙ ЛУК’ЯНЧУК, Голова Міжнародногооб’єднання «Соловецьке Братство»;

ТЕТЯНА БЛИЗНЮК, заступник головиКомітету визволення політв’язнів.

P.S. У Міжнародний день прав люди-ни «Соловецьке Братство» та Київськетовариства політв’язнів та жертв репре-сій, на своєму спільному урочистому засі-данні, присвяченому першій річниці з днязаснування Міжнародного об’єднання«Соло вецьке Братство», прийняли одно-голосне рішення: Прийняти в почеснічлени «Со ловецького Братства» новітніхполіт в’язнів пострадянської імперії –Російської Фе дерації: Надію Савченко,Олега Сєнцова, Олександра Кольченка,Миколу Карп’юка та Станіслава Клиха заїх згоди.

ПОЗИЦІЯ!

ЗАХИСТ УКРАЇНЦІВ – ФУНКЦІЯ ДЕРЖАВИ!

ДУМКИ З ПРИВОДУ!

КАТАРСИС ДУШІЙ КРАЇНИ А.Пахомов. Сто байок від діда Толі. Видавництво «Полтавський літератор», 2015 р.

ЗверненняКиївського товариства «Меморіал» ім. Василя Стуса, Київського

товариства політв’язнів та жертв репресій, Міжнародного об’єднання«Соловецьке Братство», Комітету визволення політв’язнів

до Президента України Петра Порошенка, Голови Верховної Ради України Володимира Гройсмана,

Прем’єр-міністра України Арсенія Яценюка, Міністра закордонних справ Павла Клімкіна.

Влад КОЛЄСНІКОВ

Нація і держава Січень 2016 р.14

Чому не щезає культурний колоніа-лізм Московії? Російська мова, зокремадвомовна шизофренія на радіо і телеба-ченні, вбиває українську ідентичність.

Прес-секретар президента УкраїниСвятослав Цеголко сповістив, що в січні2016 року відбудеться велика прес-кон-ференція глави держави. Чомусь при -гадалась зустріч Петра Порошенка11 грудня 2015-го з представникамигромадськості, органів державної владита науковцями щодо створення Ради зпитань національної єдності. ВалерійПекар, громадський діяч, один ізучасник ів цієї зустрічі, вельми скептич-но прокоментував бачене й почуте:«Кінець зустрічі був жахливим. Нічогосхожого на національну єдність непроявилося».

І справді. Глава держави, приміром,наголосив, що суспільство більше нерозколюють питання мови. Твер джен -ня, м’яко кажучи, спірне. Бо на змінуактивній русифікації прийшла «повзу-ча», побутова. Ще підступніша, ще агре-сивніша. Після Революції гідності укра-їнська мова відчутно здає позиції у влад-них структурах, на телебаченні, в ЗМІ,прикриваючись підступно-фальшивимгаслом «Єдина країна – Единая страна».Це гасло зумисне програмує на двомов-ність, легалізує російську мову як дер-жавну. Це політична спекуляція, яка, посуті, забороняє порушувати питання дис-кримінації українців, котрі розмовляютьукраїнською мовою. Бо, мовляв, тимсамим, порушуються права російсько-мовних громадян України. Яких ще дока-зів потребує той факт, що державна моваі мова спілкування – не одне й те саме?Вони виконують різні функції, на нихпокладені різні завдання. Державна мова– це узаконений порядок.

«Обов’язком держави – як тоговимагають європейські стандарти – єнавчити кожного громадянина держав-ної мови. Я – так само, як і ви – не маюобов’язку володіти російською мовою.Тому, коли зі мною не хочуть спілкувати-ся українською, цим самим зневажаютьне тільки мене як людину, а й зневажа-ють інститут української державнос-ті, а отже – і саму державу» (СергійГоловатий).

У червні минулого року, виступаючиз посланням до Верховної Ради, ПетроПорошенко заявив, що 2016 рік в Українібуде оголошено роком англійської мови.15 жовтня 2015-го на урочистостях знагоди святкування 400-річчя Києво-Могилянської академії президент Украї -ни запропонував, щоб «і в Україні, а нелише в Могилянці, крім української,з’явилася ще своя робоча мова. І цієюмовою по праву має бути англійська».Чому «по праву» робочою мовою вУкраїні має бути англійська, якщо чима-ло держслужбовців принципово не праг-нуть навчитися володіти державноюмовою.

«Допитливому читачу пропоную щераз прочитати цитату і звернути увагуна словосполучення «крім української,з’явилася ще своя робоча мова». Визрозуміл и, що тепер крім чужої україн-ської має з’явитися своя англійська?<…> З 1 січня 2016 року вводяться новівнутрішні паспорти, де замість русско-го язика тепер буде інгліш. Запитання:для чого у внутрішньому документіособи потрібна іноземна мова? Пра -вильно: для зручності нової окупаційноїадміністрації, яка не володіє чужоюукраїнською мовою» (Володимир Бо гай -чук, член Комісії людських та грома -

дянських прав Світового конгресу ук -раїнців).

Причина банальна: маємо НЕУКРА-ЇНСЬКУ владу. Вона лише за формою єукраїнською, за змістом – російська.А зміст, як відомо, важливіший за форму.

Говорячи про завдання новоство -рюваної Ради з питань національноїєдності, глава держави зазначив: «Пи -тання нашого гуманітарного розвиткумаємо вирішувати так, щоб переконли-во продемонструвати унікальну укра-їнську ідентичність, бо таких, як ми, всвіті більш немає». Добре сказано. Алечому інформаційний простір Українидосі просякнутий російським духовнимсмородом? Чому не щезає культурнийколоніалізм Московії? Російська мова,зокрема двомовна шизофренія на телее-каналах і в радіоетері, вбиває україн-ську ідентичність, вбиває українськудушу. «Значна частина українськоїеліти… й далі послуговується росій-ською і звертається нею до українців.Як наслідок цього хаосу українськамова перестала виконувати своюосновну функцію – ідентифікаційну»(Ігор Каганець).

На вже згадуваній зустрічі з пред-ставниками громадськості, органів дер-жавної влади та науковцями щодо ство-рення Ради з питань національної єднос-ті глава держави наголосив, що не втру-чатиметься у діяльність церкви, яка маєбути незалежною: «Мати єдину Церкву –це не воля президента, уряду чи рішенняВерховної Ради. Це воля народу, який зда-тен продемонструвати єдність». Чи йсправді здатен? 28 грудня під час єпархі-альних зборів духовенства Київськоїєпархії митрополит Української правос-лавної церкви (Московського патріарха-ту) Онуфрій різко висловився протиздійснення богослужіння українськоюмовою. Це богоугодна позиція? Якасприяє єдності нації?

Російська православна церква вико-ристовує всі важелі, аби втримати пара-фії та майно. Кров – уже не дивина.Московський патріархат відправляє у За -хідну Україну бойовиків у рясах – семі-наристів-«тітушок». «Держава Укра ї нанаразі демонстративно відхрестиласьвід питання переходів (релігійних громадМосковського патріархату під юрисдик-цію Київського патріархату. – Ред.). Танайпевніше, це лише примножить кіль-кість конфліктів і розбитих облич.Особливо після завершення формування

силових загонів Московського патріарха-ту. Емісари Кирила зроблять усе, абиУкраїна не мала власної помісної правос-лавної церкви».

Взагалі кажучи, риториці ПетраПоро шенка суперечностей не бракує.

В інтерв’ю швейцарській газеті NeueZürcher Zeitung від 20 січня 2015-гоПетро Порошенко повідомив, що«з серп ня до січня я збудував дуже силь-ну армію». Так і написано: «Von Augustbis Januar habe ich eine sehr starkeArmee aufgebaut». І далі: «Наші військастоять на кордоні з Росією, російськівійська стріляють з артилерії по нашихсолдатах, які сидять там і п’ють каву(«die dort sitzen und Kaffee trinken»). І мине відповідаємо на обстріл, щоб уникну-ти провокацій»…

У травні глава Української державипідписав закони про декомунізацію.Докумен тами, зокрема, забороняєтьсясовєтська символіка. І що ж? У назвіПАТ «Завод «Ленінська кузня», акціоне-ром якого є Петро Порошенко, якихосьзмін так і не помічено…

А ще президент України 4 грудня2015 року зробив вельми неоднозначнузаяву, котра викликала хвилю обуреннясеред представників волонтерськогоруху… Чи не забагато суперечливихспівпадінь у президентській риториці?

Але ми не про це. Дуже хотілось би,щоб анонсована прес-конференція булаконструктивна, без зайвого пафосу ісуперечностей.

Дуже не хотілось би почути від укра-їнського президента, що під тискомЗаходу і Москви в першій половині 2016року на непідконтрольній Києву терито-рії Донбасу пройдуть вибори за сценарі-єм терористів – читай: ВолодимираПутіна. Така небезпека існує. Згадаймоісторію появи «Звернення президентащодо проекту змін до Конституції» –змін до Основного Закону України…

Олег РОМАНЧУК,публіцист, шеф-редактор

журналу «Універсум»

P.S. Повертаючись до твердженнягаранта Конституції, що суспільствобільше не розколюють питання мов,вкотре переконуємось у його супереч-ності.

Так, посол України в Австрії Олек -сандр Щерба 2 січня розкритикував уTwitter телеканал «Інтер» за спробу спот-ворення реальності й відсутність повагидо українців: «Подивився трохи «Інтер»на Новий рік. Схоже, канал живе в реаль-ності, де Україна – це Росія, війни немає,а українці – це скотина».

Обурення дипломата можна зрозумі-ти. Новорічні шоу-2016 були українськи-ми лише на 4 відсотки. Тож представни-ки експертної комісії з питань поширен-ня і демонстрування фільмів вимагаютьухвалити закон про обов’язковий відсо-ток використання української мови нетільки серед фільмів, а й власних телеп-рограм каналів.

(У тексті збережено виділення, зроб-лені автором.)

АКЦЕНТИ !

РИЗИКИ ДЛЯ УКРАЇНИПорошенко, мова і Московський патріархат

Святослав КАРАВАНСЬКИЙ

Роки незалежности України свідчать, що вУкраїні нема балансу влади. І це викликано недо-робкою Основного Закону України. Давно відо-мо, що риба гниє з голови. А головою в державі єїї Конституція.

Як показала історія Незалежности усіхпостсовєтських республік, президенти цих рес-публік, виховані сталінськими самодержавниминормами, прагнуть бути одноосібними правите-лями республік. Вони просто не знають, що такедемократичний спосіб життя. Копіюючи консти-туції Західніх держав, ці республіки роблятьпомилку. Постсовєтські республіки потребуютьконституцій відмінних від Західніх. А саме вбалансі влади. Не можна давати президентамможливости запроваджувати диктатуру.

Це стосується насамперед до судової влади.Судова влада – це незалежна гілка влади, і вонамає бути незалежною від президентської влади.Тому Генералього Прокурора треба обирати навсенародніх виборах і не від партії президента.Це має бути записано в Конституції. І в разісмерти чи імпічменту президента саме Ге не -ральний Прокурор має тимчасово – до нових ви -борів – мати повноваження Президента. ПосадаГенерального Проку ро ра має відповідати посадівіце-президента у Західніх конституціях.

Генеральний Прокурор має призначати іГолову Центральної Виборчої Комісії. Вибори іВиборчі Комісії найближче стоять до судовоївлади. Тому виборами має керувати Гене -ральний Прокурор, щоб не було таких прецеден-тів, як незбіг даних ЦВК та екзитполів.

Президент і Генеральний Прокурор – двавсенародньо обрані керівники двох гілок дер-жавної влади – і за їхньою діяльністю має нагля-дати Верховна Рада, керуючись законом проімпічмент.

Закон про імпічмент має бути інший, ніж уЗахідніх країнах. Закон про імпічмент має перед-бачати попередження Президенту чи Генпро -курору про можливідть імпічменту, вказуючи впопередженні на неправильні дії Президента чиГенпрокурора. Якщо зміни на настають,Верховна Рада може проголосувати імпічмент.Для ухвалення імпічменту не треба аж двох тре-тин депутатських голосів. Досить і арифметичноїбільшости.

Імпічмент має бути легко досяжний, і це будестримувати Президента чи Генпроку рора відантиконституційних дій, до яких за сучасноїКонституції вдавалися і вдаютьься чи не всі пре-зиденти України. Більшість президентів Українине виправдали довір’я українського народу. Цетреба змінити.

Зараз іде підготівля до ухвалення НовоїКонституції. Якщо таких змін, необхідних дляусунення хиб у роботі державних органів влади інаділених владою осіб, не буде запроваджено доНової Конституції, Україна не позбудеться тихнегараздів, які супроводжуять нашу державумайже чверть століття.

Тому я звертаюсь до осіб, відповідальних затекст і ухвалення Нової Конституції: Думайте продержаву, а не про свої приватні інтереси.Створіть Конституцію не під президентів, а підУкраїну, щоб ця держава могла існувати і процві-тати без самовбивчих конфліктів. Якщо Визапропонуєте Конституцію, а ля попередньої,історія запише такий крок як антидержавний таантиукраїнський.

Думаймо державно, панове, а не вузько осо-бисто.

Будьмо реформаторами у найголовнішихточках життя держави.

Чи ж дійде цей заклик до свідомости тих, докого його адресовано?

Незабаром побачимо, а тоді або схвалімНову Конституцію або затупотім ногами.

(Зберігаємо правопис автора.)

ТОЧКА ЗОРУ!

ЩО ПОТРІБНОДЛЯ БАЛАНСУ

ВЛАДИ В УКРАЇНІ?

(До уваги Конституційної Комісії)

Бійці з батальйону спецпризначення МВС «Східний корпус» під час урочистої церемоніївідправки до зони АТО. Площа Свободи у Харкові, червень 2015 року

Нація і державаСічень 2016 р. 15

13 січня 2016 року, за два тижні досвого 92-ліття, відійшла до Господаактивна учасниця визвольної боротьбина псевдо "Реня".

Народилася Віра 29 січня 1924 року вс.Дички Рогатинського району Івано-Фран ківської області у селянській родиніІвана й Агафії Філяків.

Старший брат Осип, педагог за осві-тою, став воїном УПА і в 1946 році разоміз ще двома побратимами загинув у кри-ївці після запеклого бою з великим заго-ном чекістів.

Віра початкову освіту здобула в рід-ному селі, потім у Рогатині закінчиласередню школу та однорічну педагогічнушколу.

У час німецької окупації вчилась уторговельній школі та проходила практи-ку в українському "Кооперативі". У тойчас вона вже була членом юнацької сіткиОУН, багато друкувала листівок-звер-нень із закликом підніматись на боротьбуза Українську Незалежну Державу.Незабаром нею зацікавилось гестапо, якевелику увагу приділяло діяльності тапереконанням української молоді, зроби-ли обшук у її хаті. І хоч нічого того разуне знайшли, і після кількох годин затри-мання Віру відпустили, Провід організа-ції наказав їй іти в підпілля. Покинулароботу в "Кооперативі" і перейшла нанелегальне становище, отримавши псев-до "Реня".

Влітку 1943 року вона відбула таєм-ний вишкіл організаторів сітки Україн -ського Червоного Хреста. Місяць вона таінші курсантки жили в монастирі ус.Михайлівці Рогатинського району таслухали інтенсивні виклади, які велалікарка на псевдо "Марта".

Після завершення того вишколу орга-нізація ОУН доручила "Рені"-Вірі ство-рювати та навчати кущі УкраїнськогоЧервоного Хреста в околицях містаГалича. Це робилося скрупульозно і звеликою конспірацією. Віра організову-вала дівчат у невеликі кущі, проводила зними санітарні вишколи, разом заготов-ляли запаси ліків та медичних засобів…Одночасно створювала мережу кущів,налагоджувала різні зв’язки.

Не раз доводилося бувати в лісі,серед повстанців, зокрема, в час відпра-ви в лісі Служби Божої та освяченняпасок. Згадуючи ті часи, пані Віра акцен-тувала на тому, що в УПА все починало-ся із спільної молитви.

Із відходом німців та приходом боль-шевиків підпільна праця стала ще напру-женіша. Все частіше доводилося надава-ти медичну допомогу повстанцям, пора-неним у боях із новими окупантами.

Незабаром виявилося, що нова владапочала інтенсивно розшукувати Віру таїї брата. При цьому жорстоко катувалибатька, вимагаючи повідомлення про їхмісцезнаходження. Батько в результатікатувань став інвалідом, проте дітейсвоїх не видав. Розлючені большевикипрошили батькові лице багнетом, так щовін мав наскрізні рани і голови вже не мігповертати. Мати теж не уникла катувань"визволителів". В 1947 році її вивезли,але вона зуміла втекти і роками мусилаховатись від радянської влади.

20 травня 1947 року Віру заарештува-ли у Львові, куди вона поїхала за дору-ченням Проводу, щоб придбати друкар-ську ма шинку.

Потрапивши в сумнозвісну тюрму наЛонцького, Віра зрозуміла, що енкаве-дисти досить поінформовані про її при-

належність до організації, знала, якідопити її чекають, і щоб не наражатисьна мимовільну видачу когось, прийнялаотруту, яку завжди носила при собі.Отрута не подіяла миттєво, і вона пробуєвикинутись у вікно. В цей момент втра-чає свідомість... Коли опритомніла, булана носилках в камері, прооперована, знакладеними швами, в наскрізь окровав-леному одязі і під пильним наглядом.Почалися довгі допити її, лежачої.Слідчий Ковальчук у Львові виявивсядосить людяним, не катував, а намагавсяпереконати її у хибності вибраногошляху, у правильності та законностірадянських ідеалів. А вона обстоювалаправо українців на власну незалежнудержаву.

Коли трохи оклигала та змогла ходи-ти, її перевезли до тюрми в Івано-Фран -ківську. І тут почались неймовірні кату-вання, провокації... Найчастіше з допитівїї приносили непритомною. Все витерпі-ла, нікого не видала.

Найбільш її боліли запевняння каге-бистів, що їм вдалося всіх переконати,що вона вже все розповіла про свої зв’яз-ки, що підпільники її прокляли. Довго немала можливості дати вістку про себе, танарешті одній дівчині пощастило вийтина волю і вона добросовісно розповіларідним Віри все, що бачила і знала пронеї в тюрмі. Великим щастям для Вірибуло дістати з волі потайну звістку проте, що друзі вірять їй та гордяться її стій-кістю!

У грудні 1947 року військовий трибу-нал засудив Віру Філяк до 10 років ув’яз-нення в таборах строгого режиму та5 років позбавлення у правах. (Стаття 54– 1а, 11).

Пересильний пункт у Львові, сутич-ки із здеградованими рецидивістками,етап, півтора року важкої праці на будів-ництві дамби на Уралі, пересилка доМагадану, до бухти Ваніно, праця уВакханці, карцери... – все винесла.

А Провід УПА представив її до висо-кої нагороди.

Відбувши десятирічний термін ув’яз-нення та виселення в Магадані, Віра звеликими труднощами повернулася нарідну землю, в 1960 році вийшла заміжза Юрія Крокіса, який мешкав і працю-вав у Львові. З того часу оселилася уЛьвові. Через п'ять років повдовіла, бочоловік помер від раку.

Пані Віра, тепер Крокіс, працювалана різних робітничих посадах на заводі"Електрон". Довідалася, що за нею слід-

кує КГБ. Через те мусила дуже обмежу-вати свої контакти з людьми.

У 1986 році вийшла на пенсію. З по -чатком так званої "горбачовської перебу-дови" пані Віра Крокіс активно вливаєть-ся в громадський рух.

Особливо близько контактувала ізвідомою захисницею Української Греко-Като лицької Церкви Стефанією Пет -раш-Січко, з якою вперше познайомила-ся в камері Івано-Франківської тюрми,згодом зустрічалися в Магадані. І в часукраїнського відродження вони були нелише однодумцями, а й близькимиприятельк ами. Пані Віра була вірнимтоваришем усієї славної родини Січків,чим могла, допомагала в їх подвиж-ницькій боротьбі за волю УГКЦ таУкраїни. Проте не вступила до Укра -їнської Християнсько-Демократичноїпартії, як намовляла пані Стефанія,а лише жертовно допомагала як щирийсимпатик. Це, взагалі, дуже характернодля п.Віри Крокіс. Ніде не висуватисянаперед, а лише тихенько й жертовнодопомагати.

Особливо це виявилося в Лізі Україн -ських Жінок – громадській організації, вякій пані Віра була від часу її створенняв 1995 році. Постійно відмовляючись відобрання на будь-які керівні посади, воназавжди в числі перших бралась за потріб-ну роботу. І все виконувала тихенько й звеликою самопосвятою.

Для прикладу, коли лужанки взялисярозчищати 55 поле скраю Янівськогоцвинтаря, де поховано тисячі помордова-них людей у червні 1941 року і де утво-рилося багатолітнє сміттєзвалище (тепертам – величавий меморіал), і коли лужан-ки залучили до цієї важкої кропіткоїпраці студентів Вищого професійногоучилища №29, пані Віра (як і деякі іншілужанки) взяла собі за обов'язок при -носити студентам зготовлену нею пере-куску.

А коли Ліга Українських Жінок про-водила літні дитячі табори для дітей, щоне мали змоги виїхати кудись на відпочи-нок, Віра Крокіс найчастіше чергувала вцих таборах. І не лише безоплатно посвя-чувала дітям свій час, а й випікала дляних різні домашні ласощі. І це – самотняпенсіонерка, що жила на мінімальнупенсі ю!

Взагалі, пані Віра немало праці вкла-ла в різних напрямках роботи ЛігиУкраїнських Жінок. Від постаті цієї стар-шої пані завжди віяв лагідний спокій,жіноча ніжність і глибока доброзичли-вість до людей. Тихенька, небагатослівнай надзвичайно скромна, вона проте вра-жала всіх, хто знає її життєвий шлях,своєю стійкістю і героїзмом. Високийпатріотизм, глибока релігійність, жертов-на самопосвята загальній справі й рідно-му народу – ось головні риси цієїУкраїнки.

В останні роки свого життя пані Віраза станом здоров'я вже не брала активноїучасті в праці Ліги Українських Жінок тазамість себе дала організації гідну заміну– свою племінницю Осипу Кулинич,енергійну й жертовну трудівницю, якастала активісткою Ліги та надійною опо-рою пані Віри Крокіс.

А в 2012 році Віру Філяк-Крокісзнайшла її славна нагорода – СрібнийХрест За слуги УПА, якою її було наго-роджено на основі рішення УГВР(Української Голов ної Визвольної Ради)від 25 липня 1950 року.

Сучасні дослідники знайшли в архі-вах УПА наказ про це нагородження.

За сприянням директора Львівськогоісторичного музею Богдана Чайков сь -кого та місцевої влади було виготовленокопію нагороди, що знаходиться вмузею, та разом з копією наказу Коман -дира УПА було урочисто вручено паніВірі Філяк-Крокіс.

Свого часу я брала інтерв'ю в паніВіри для Інституту Історії Церкви і назавершення інтерв'ю запитала, яка най-більша мрія є у неї. "Щоб люди сталидобріші, щоб більше добра, а менше злабуло у світі" – відповіла пані Віра.

Отож, шануючи пам'ять про ВіруКрокіс, працюймо для здійснення її мрії!

Лідія КУПЧИК,голова Львівської міської організації

Всеукраїнської Ліги Українських Жінок

ВТРАТА!

СВІТЛА ДУША ГЕРОЇНІ ПІШЛА ДО ГОСПОДАЛьвівська Ліга Українських Жінок із сумом сповіщає, що покинула земний світ скромна, але й величнаПатріотка-Героїня, Віра Філяк-Крокіс.

8 січня 2016 рокуБожого на 88-му роціжиття перестало би -тися серце учасникабойових дій ОУН-УПА, багаторічногов’язня сталінськихтаборів та справж -нього борця за волю іНезалежність Ук -раїни, керівникаБратств а ОУН-УПАБого род чанськогор а й о н у Д м и т р аВерхоляка («Дуба»),який похований вс.Маркова.

Все його життя було сповнене патріотизму.Після проголошення незалежності України другДмитро Верхоляк залишався в строю, хоч мавхворі ноги. Очолював Богородчанську районнуорганізацію Братства УПА. Він був сильнийдухом, мужнім і незламним, зразком для молодіта безкорисливим у служінні українській нації. Вс. Маркова, де проживав, проводив бесіди, спіл-кування. Ми часто з ним зустрічались наЯблуницькому перевалі, де щорічно вшановуємопам’ять воїнів Карпатської Січі та в деньНезалежності України і в день створення УПА наВічевому Майдані в Івано-Франківську. Ще 1-госічня хотів бути із побратимами в с. СтарийУгринів, відзначаючи 107-у річницю провідникаОУН Степана Бандери.

Довідка: Дмитро Кузьмич Верхоляк (Дуб)народився 24 жовтня 1928 р. в с. МаняваБогородчанського району Івано-Франківськоїобласті. Радянський дисидент, фельдшер УПАта співробітник Служби безпеки ОУН. Воював з1947 до 1955. В 1956 р. засуджений за «зрадуБатьківщині» до розстрілу, проте вирок змінилина 25 років таборів. У 1970-х роках в ув'язненнібрав участь у боротьбі в'язнів за свої права.Звільнений у 1980 році.

Народився у сім'ї Кузьми та Насті Вер хо -ляків. З дитинства виділявся силою серед одно-літків. Після семи класів школи почав працюватина Тернопільщині. Після повернення додому у1947 році та нетривалої роботи у рідному селіприєднався до повстанців. Батько благословивйого словами «Сину, ти сам вибрав цю дорогу, тойди нею до кінця, не петляючи, як заєць».

Присягу складав двічі – як повстанець і якчлен ОУН. До Організації Українських Націо -налістів його прийняв полковник «Грім».Прізвисько «Дуб» отримав не тільки завдякисвоїй кремезній постаті, але й на згадку проіншого повстанця, що загинув у бою.

Був поранений і під керівництвом свого ліка-ря опанував основи медичної допомоги та сампочав допомагати пораненим. За іншими данимибув студентом-медиком. У підпіллі провів вісімроків. З 1951 р. на 1952 р. зимували разом ізМихайлом Зеленчуком, який в 1991–2012 рр. очо-лював Всеукраїнське Братство ОУН-УПА.

Коли НКВС знищило 17 травня 1954 р. криїв-ку колишнього командира ВО-4 «Говерла»«Грома» на схилі гори Березовачка, поблизу с.Зелена Надвірнянського району, полковник із дру-жиною Ольгою застрелилися. Верхоляк пере-йшов у глибоке підпілля.

У липні 1955-го, після зради Степана Іванківа(«Остап»), був пійманий співробітникамиНКВС. Під час допитів пропонували перейти наслужбу до НКВС у чині капітана.

14-16 лютого 1956 року у Станіславі прой-шов відкритий суд над учасниками збройногопідпілля ОУН, на якому Дмитру Верхоляку(«Дуб») було присуджено вищу міру покарання ізамінена на 25 років ВТТ. Перебував у таборіПерм-35.

Указом Президента України нагородженийорденом Ярослава Мудрого V-ступеня.

Схиляємо голови у скорботі і глибокосумуємо з приводу смерті дорогого побратима.Висловлюємо щире співчуття близьким.Молимось, щоб Господь прийняв його душу вЦарство Небесне. Вічная пам’ять!

За Головну Булаву Богдан БОРОВИЧ,

Голова Всеукраїнського Братства ОУН-УПА; Марія СОЛОДЧУК, секретар

СУМУЄМО!

ПАМ’ЯТІПОБРАТИМА

Січень 2016 р.16 Нація і держава

Видавець Конгрес Українських Націоналістів

Засновник та шеф�редактор Степан Брацюнь,

головний редактор – Марія Базелюк.

Редакційна колегія Ярослав Радевич�Винницький.

Адреса редакції: 01001, вул. Хрещатик, 21, пом. 111, м.Київ;тел./факс (044) 279�78�08 e�mail: nacija@ukr.net

Адреса видавця: 01004, вул. Антоновича, 3б, м. Київ, тел./факс 235�37�61

Реєстраційне свідоцтво: Серія КВ № 7970, видане Державним

комітетом інформаційної політики,телебачення та радіомовлення України

08.10.2003 р.Передплатний індекс: 09715

Банківські реквізити: ФОП Брацюнь С.І.Філія ГУ по м.Києву та Київській обл.

№ 10026/0195. АТ «ОЩАДБАНК». МФО 322669

ЕДРПОУ 2305606776№26003500849590(UAH)

Газету набрано і зверстано у ком п’ю тер но�ви дав ни чо му цен трі Конгресу Українських Націоналістів.

Газету видрукувано у ТОВ “Поліграфічнакомпанія “Інтерекспресдрук”

Замовлення № Наклад 10 000 прим.

Ціна договірна

Реклама прий ма єть ся тіль ки від на ці о наль -но го то ва ро ви роб ни ка. За дос то вір ність рек -ла ми ре дак ція від по ві даль нос ті не не се.

Від по відаль ність за дос то вір ність фак тівне се ав тор. Ре дак ція не зав жди по ді ляє точ -ку зо ру ав то ра. Ре дак ція за ли шає за со боюпра во ре да гу ва ти і ско ро чу ва ти ма те рі а ли.

Ру ко пи си не ре цен зу ють ся і не по вер та -ють ся. Лис ту ван ня ли ше на сто рін ках га зе ти.

0 1 2 3 4 5 6 7 8 9

«Легко любити Україну до глибини душі,

а я її люблю до глибини кишені»(Євген Чикаленко)

Завдяки культурному подвижництвувидавництва «Темпора» з’явився остан-ній том із фундаментальної серії «Що -денники Євгена Чикаленка».

У сучасних умовах не кожне видав -ництво береться за таку справу як щоден-ники! Нещодавня презентація до днянародження видатного українця зібранняйого щоденників в книгарні «Є» виклика-ла непідробну зацікавленість до історіїжиття та суспільно-політичної діяльностіцієї по-своєму унікальної постаті. Осо -бисті чикаленкові часописи додають бага-тий матеріал до розуміння історії україн-ського національного руху ХIX і початкуXX століть.

З нагоди видання в Музеї МихайлаСтарицького відбулася Презентація книги"Євген Чикаленко. Щоденник. 1925–1929 рр." (К.: «Темпора», 2016), а в її рам-ках і всіх, виданих до сьогодні щоденниківвеликого мецената. До останнього томуввійшли нотатки великого громадськогодіяча за останній період його життя з 1925по 1929-й роки.

Вечір відкрила організатор презентації"Документи і матеріали Євгена Чикаленката його родини у фондовій колекції Музеювидатних діячів української культури",кандидат філологічних наук ЛарисаКаневська – завідувач науково-дослідноговідділу "Музей "Іван Франко і Київ"Музею видатних діячів української культу-ри Лесі Українки, Миколи Лисенка, Па на -са Саксаганського, Михайла Старицького.«Євген Чикаленко – не просто добродій-ник, який виділяв величезні для свого часукошти на українську справу, а й людина,яка дуже переймалася українським куль-турним і політичним життям» – наголоси-

ла вона. Пані Лариса продемонструвалаприсутнім слайд-фільм зі світлинами осо-бистих речей Є.Чикаленка. Їх передали дофондової колекції онук Чикаленка ЄвгенІванович, який мешкає в Києві, і ТамараСкрипка (з архіву дружини Левка Чика -ленка Оксани в США).

Авторка кропіткої й натхненної праці здослідження чикаленківського архіву,канди дат історичних наук Інна Старо -войтенко – упорядник видання, старшийнауковий співробітник відділу джерел зновітньої історії України Інституту україн-ської археографії та джерелознавстваім. М. С. Грушевського, розповіла багатоцікавого про участь Євгена Харлам -пійовича в українському політичному йгромадському житті, стосунки з україн-ськими національними діячами того часута про його величезну меценатську діяль-ність на користь української національноїсправи. Поділилась складною історієюпідготовки до видання останніх п’ятитомів із чикаленкового семикнижжя і наго-лосила на необхідності докласти макси-мальних зусиль до повернення на Бать -ківщину архіву Євгена Чикаленка із

Сполучених Штатів, де він зараз знахо-диться. Адже там, окрім, власне, щоден-них записів, міститься й дуже важливаепістолярна спадщина Чикаленка: йоголистування з українською еміграцією зусієї Європи. Великий українець важкопереживав втрату державності УНР йдокладав багато зусиль і часу організаціївизволення України від більшовиків шля-хом поєднання сил антибільшовицькихповстань в Україні та еміграції на чолі зкнязем Василем Вишиваним (ВільгельмомГабсбургом), в якому він бачив набагатобільшого патріота України за проросій-ського гетьмана Скоропадського, якому в1918-му році сам поступився місцем напосаду Гетьмана України… Виступав затимчасову еміграцію кращих людей зУкраїни, щоб врятувати їх від репресіймосковської ВЧК.

За словами упорядниці «ЩоденникиЧикаленка» мають прислужитися не тіль-ки науковцям і широкому загалу, що ціка-виться вітчизняною історією, але й сучас-ним меценатам, які хочуть залишитись впам’яті сучасників і наступних поколіньлюдьми з доброю славою.

Видання такого рівня можна здійснити,мабуть, раз у 100 років зауважив ГеоргійПапакін – директор Інституту україн -ської археографії та джерелознавстваім.М.С. Грушевського, доктор історичнихнаук: «„Щоденники Чикаленка“, на відмі-ну від інших подібних видань, характери-зуються великою об’єктивністю і є реаль-ним віддзеркаленням подій, що відбува-лись в ті буремні роки. Епістолярна спад-щина вітчизняного мецената дуже актуаль-на й потрібна для сьогодення, як прикладщирого доброчинства та діяльності справ-жнього державотворця», – зазначив він.

Євген Чикаленко – онук ЄвгенаХарлам пійов ича, нагадав присутнімнауковцям, що Чикаленко був не лишеодним із засновників Центральної Ради,але й першим кандидатом на посадуГетьмана України, який заради єдностіукраїнства, на жаль, поступився Ско -ропадському, хоч був правдивіший іприн циповіший за нього у відстоюванніукраїнської справи. Поділився гіркимиспогадами про долю рідних великогодіда. Це були талановиті люди, знавцібагатьох мов, засновники українськихінституцій на еміграції…

Доктор історичних наук Ігор Гирич таСвітлана Панькова – завідувач меморіаль-ного Музею М. Грушевського дали високуоцінку подвижницькій праці упорядниці«Щоденників…» – пані Інні Старо -войтенко, яка з 2010 до 2015 року здійсни-ла підготовку п’яти фундаментальнихтомів, тож така діяльність, яка іноді непо-сильна для цілих інститутів (!), заслуговуєна висунення її на здобуття Шевчен -ківської премії.

Історики, яких підтримав народнийдепутат попередніх скликань, а нині голо-ва Просвітницького центру національноговідродження ім. Євгена Чикаленка ЮрійГнаткевич, запропонували заснуватиМузей Є.Чикаленка у Києві, увіковічитипам'ять про Великого Українця в назвіоднієї з вулиць нашої столиці та відкритипам’ятник славному синові українськогонароду. Також потрібно перевидати масо-вим тиражем дуже актуальні й нині йогопраці: «Де вихід?», «Розмова про мову» тапраці з агрокультури, що було б дужедоречним, адже в грудні 2016 року Українабуде відзначати 155-річчя з дня народжен-ня Євгена Чикаленка.

Світлий образ Чикаленка і його люд-ський подвиг надихає на думку, що україн-ців можна й потрібно об’єднувати навколоконкретних необхідних справ! Адже самевони й зроблять майбутню Україну такою,про яку мріяв і задля якої жертвував всісвої матеріальні статки і духовні силивеликий український меценат ЄвгенЧикаленко.

Георгій ЛУК’ЯНЧУК

У неділю в Музеї ім. Івана Гончара акти-вісти Міжнародного об’єднання «Соло -вецьке Братство» провело творчий вечір звиготовлення традиційних РіздвянихДідухів. Окрім власне соловчан в ньомувзяли участь журналісти «Голосу України»,працівники видавництва «Дніпро» та пред-ставниця грецької громади Маріупільщини.Під чуйним керівництвом талановитої майс-трині Марини Чорної всі взялися до творчоїпраці і за декілька годин з снопів пшениці,жита та вівса, що були заготовлені та пре-зентовані соловчанам ще восени доброчин-цями з Прикарпаття, вдалося виготовитипонад два десятки прекрасних Дідухів. ДоСвятвечора їх отримали і бійці на передовій,і поранені воїни з Київського госпіталю.Виготовлення Різдвяних Дідухів проводить-ся в Музеї Івана Гончара за ініціативоюзаступника директора Ігоря Пошивайла вжедругий рік підряд і стає доброю традицієюцього музею.

Київському міському ГоловіКличку Віталію

ЗВЕРНЕННЯ

Шановний, пане Голово! У незалежній Україні поступово відрод-

жуються традиційні національні свята, якібули під забороною в часи безбожноїрадянської влади. Особливу роль віками йтисячоліттями в українців відігравало святовиготовлення з снопів жита чи пшениці тавстановлення на чільному місці за різдвя-ним столом святкового Дідуха.

Дідух – символ урожаю, добробуту,багатства, безсмертного предка, зачинате-ля роду, духовного життя українців, оберегароду. Дідух є одним із найдавніших культів уріздвяній обрядовості українців. Традиціядідуха сягає дохристиянських часів і маєглибоке сакральне значення.

Свято Дідуха нині широко відзначаєтьсяв багатьох містах і селах Галичини та Волині.У Львові, Тернополі, Житомирі та інших міс-тах країни громада встановлює на цен-тральних площах, біля храмів кількаметровіДідухи, як Оберіг від усього злого та символневмирущості народних традицій.

Ця давня традиція українського народумає відродитися і в столиці нашої держави.

Пропонуєм Вам, як столичному Голові,започаткувати в Києві напередодні наступ-ного Різдва свято Дідуха та встановити дав-ній Оберіг на Софійській чи Михайлівськійплощі.

Було б добре за Вашою ініціативою якГолови Києва організовувати щорічно доРіздвяних свят проведення свята чи фести-валю Дідуха як свята соборності всеукраїн-ської родини, де б презентувалися киянамта гостям столиці виготовлені громадоюКиєва та привезені великорозмірні (1,5–2 мвисотою) Дідухи з кожного етнографічногорегіону України. За приклад можна взятивдалу й популярну у киян виставкуВеликодніх Писанок, що відбувалася натериторії Софійського собору.

З повагою та найкращими побажаннямиу новому році,

Георгій ЛУК’ЯНЧУК,голова МГО «Соловецьке братство»;

Григорій КУЦЕНКО,голова Київського товариства політв’язнів і

репресованих

Контакти: 01001 Київ, Головпоштамт а/с в-1; тел.: 067-322-7-155; 095-536-9279

ТРАДИЦІЯ!

УКРАЇНСЬКЕСВЯТО ДІДУХА

ПРЕЗЕНТАЦІЯ!

ЧОМУ ВЧАТЬЩОДЕННИКИ ЄВГЕНА ЧИКАЛЕНКА…

Укладач серії «Щоденники Євгена Чикаленка» Інна СТАРОВОЙТЕНКОз Євгеном ЧИКАЛЕНКОМ (праворуч) та Юрієм ГНАТКЕВИЧЕМ (ліворуч)