У Ц Ь О М У

В И П У С К У :

С О К А Л Ь С Ь К А

Г І М Н А З І Я І М Е Н І

О Л Е Г А Р О М А Н І В А

К А Б І Н Е Т

У Ч Н І В С Ь К О Г О

С А М О В Р Я Д У В А Н Н Я

( № 2 1 )

Ж О В Т Е Н Ь 2 0 1 1 Р . № 1 5

Тема номеру: ПРЕКРАСНИМ Є ЛИШЕ ТЕ,

ЩО Є СПРАВЖНІМ…...

ГОМІН КОБЗИ Невід’ємною частиною традиційно-

го сільського та й міського життя аж до

початку ХХ сторіччя було кобзарство і лір-

ництво. Кобзарями (бандуристами) і лір-

никами – мандрівними музикантами й

співцями ставали, як правило, сліпі

(повністю чи частково) люди. Відомі випа-

дки, коли в їхнє середовище потрапляли

люди з іншими фізичними вадами – криві,

епілептики. Жінки серед сліпих співців

були винятком із правила. Часто вони

супроводжували своїх незрячих чоловіків

від одного місця в інше. Такою сучасною

парою є Лайош Молнар— член Спілки коб-

зарів України і його дружина – поетеса

Тетяна Фролова, які завітала і в нашу шко-

лу 13 жовтня. Вже не вперше до нас заві-

тало це подружжя. Вони мандрують Украї-

ною виконуючи знамениті твори на кобзі,

лірі та бандурі.

Цілу годину ми насолоджува-

лись грою на національних інструментах

справжнього кобзаря. Митецька сім’я

продемонструвала глядачам різні види

струнних інс трументів: бандуру

«львів’янку», яка налічує 60 струн, старос-

вітську чотириструнну кобзу і колісну ліру,

звучання якої специфічне, адже має лише

3 струни, колесо і корбу, завдяки яким

приводиться в дію. У виконанні Лайоша

Молнара прозвучали народні думи, коза-

цькі, чумацькі, повстанські та народні

жартівливі пісні. Також кобзар виконував

твори на слова Т.Шевченка, музику до

яких написав сам. У перерві між творами

- його дружина, відома поетеса Тетяна

Фролова, зачитувала нам авторські вірші,

які пронизували душу всіх без винятку. Під

час виступу, слухачі невідривно вслуха-

лись у мелодії і ритм інструментів, намага-

ючись почути щось знайоме та рідне.

Побувавши на цьому концерті кожен при-

сутній виніс для себе щось своє: хтось

зарядився енергією кобзаревих пісень,

хтось дізнався щось нове, а хтось просто

із задоволенням послухав нові для себе

інструменти.

Не кожному в житті випадає мож-

ливість почути живе звучання ліри чи коб-

зи. На жаль, у сьогоденні пропадає ціка-

вість до українських народних інструмен-

тів, а з ними і історія народу. Дуже добре,

що є такі люди ,які, всупереч усім негара-

здам, бажають донести до нових поколінь

частинку себе, частинку історії. Завдяки їм

наша держава буде процвітати.

Слова подяки лунали від учителів і

учнів. Як зазначила директор гімназії

Л.М. Омеляш на завершення зустрічі,

відбувся не лише зразковий урок літерату-

ри про усну народну творчість, а й урок

патріотизму, і навіть урок життя…

Козира Віта, учениця 6-б класу

На фото – поруч із митецькою сім’єю юна бан-

дуристка О.Пікунова і вчитель словесності Г.І.Кулинич.

Краса– це вічність,

що триває мить. (Альбер Камю)

Ніяка зовнішня кра-

са не може бути

повною, якщо Вона

не оживлена кра-

сою внутрішньою. (Віктор Гюго)

Краса — це гармо-

нія; В ній запорука

спокою. (Федір Достоєвський)

Тема номеру:

Гомін кобзи

1

Календарик

знаменних дат.

«Старти надій

2011»

2

Шкільні новини. 2

А Вам це цікаво? Вишивка, традиція

чи бренд

2

Сторінка талантів

Сурми сурмлять!

3

Чи стануть наші хлопці

джентльменами?

3

Цікавими місцями України

4-5

Шкільний гумор Вітання.

Оголошення

6

С Т Р . 2

Календар знаменитих дат

жовтня 860– річчя з дня народження

Новгород-Сіверського князя Іго-

ря Святославовича;

955-річчя з дня заснування Києво-Печерського монастиря святим

Антонієм;

14 жовтня - свято Покрови Прес-

вятої Богородиці; День створення

УПА. 28 жовтня - День визволення

України від фашистських загарб-

ників;

У гімназії: 7 жовтня— вітальна програма

для директорів-ветеранів з

нагоди Дня вчителя;

10 жовтня — районний етап

конкурсу ―Сурми звитяги‖;

13 жовтня— зустріч гімназис-

тів із членом Спілки кобзарів

України Лайошем Молнаром і

його дружиною - поетесою

Тетяною Фроловою.

14 жовтня— лінійка ―Пам'яті

УПА‖, присвячена 69-тій річ-

ниці створення УПА;

28 жовтня — День української

вишиванки; відбіркова гра

чемпіонату ―Що? Де? Коли?‖;

Якщо ви не вірите іншим, як ви можете розраховувати, що інші будуть вірити вам? З книги Лобсанга Рампи

Це цікаво! Чому українці носять виши-

ванку? Українська сорочка вишита

кольоровими нитками чи бісером

на домотканому полотні — це справ-

жній талісман українства та збірник

магічних тайнописів. Колись для

українців вишиванка була щоден-

ним і святковим вбранням, її виши-

вали власноруч, вкладаючи в орна-

мент таємничі символи.

Але окрім цього, багато лю-

дей переконані, що вишиванка— це

невід'ємна частина української наці-

ональності‖, ―стан душі‖, ―те що свід-

чить про мене, як про українця,

представника народу з унікальною

культурою‖. Вишивка зараз— це і

модно, і сучасно, і цікаво. Вона є

способом самовираження, поєднан-

ням себе зі своєю нацією, можливі-

стю висловити власні погляди на

нашу націю і культуру. До речі, так

думають молоді люди, для яких ви-

шиванка стала вже доволі звичним

елементом одягу.

Сьогодні нерідко вишиванка посмі-

хається нам із телеекранів, її часто

роблять дрес-кодом на супермодних

вечірках. Та чи не загрожує така

популярність вишиванці перетво-

ренням із національного символу на

розкручений бренд?

Також ми дуже часто можемо бачи-

ти весілля в національному стилі,

яке вже перестало бути екзотикою

після часів радянського застою. Так,

це справді стало дуже поширеним

дрес-кодом на українських гуляннях.

Завдяки цьому модному ―ноу-хау‖,

ми в дуже гарній манері можемо

засвідчити, що ми українці. А пам'я-

таєте випускний у Тернополі? Вже

три роки підряд у цьому місті випус-

кники приходять на свято прощання

зі школою в українських одностроях.

І, звичайно, у нашій гімназії вже

який рік поспіль випускники, і не

тільки вони, на свято першого та

останнього дзвоника одягають ви-

шиванку, часто вишиту власноруч.

Доба вишиванок панує не тільки у

нашому житті, але й на подіумі. Зок-

рема, вже традиційно на Ukrainian

Fashion Week у своїх колекціях ви-

користовують національні мотиви

такі дизайнери, як Олена Голець,

Оксана Караванська і ін.

Насправді, це гарне продовження і

збереження українських традицій.

Що ж є вишиванка у ХХІ ст.? Збере-

женням культури предків, чи елеме-

нтом поп-культури?

Марущак Ольга, учениця 5-А класу.

―Старти надій 2011”

Артек - країна дитинства та

відпочинку

Цього року

учні Сокальсь-

кої гімназії

вкотре вибо-

роли перемо-

гу в обласно-

му етапі зма-

гань "Старти

Надій" і взяли

участь у Все-

українському,

що відбувся в

МДЦ"Артек" .

К р и м с ь к а

земля зустріла нас дуже привітно і гос-

тинно. Звичайно,перший тиждень був

важким, тому що ми старалися якомога

краще виступити у всіх видах змагань.

Протягом п’яти змагальних днів юнаки та

дівчата з 27 регіонів України боролися

за звання чемпіонів ігор у восьми

дисциплінах: біг 60 м, стрибки у довжину

з розбігу,

м е т а н н я

м’яча на

д а л ь н і с т ь ,

піднімання

тулуба за 1

хв, біг на

8 0 0 м

(дівчата), біг

на 1000 м

( ю н а к и ) ,

плавання 50

м, комбінована естафета 8х50 м.

Особливо ми пишаємося нашим четвер-

тим місцем на дистанції 60 м.,а також

особистими перемогами Христини Мига-

сюк і Миколи Бобровського. І ось у ре-

зультаті - 11 місце. Завершення змагань

означало початок заслуженого відпочин-

ку. Після святкового закриття "Стартів

надій" почались масовки, висту-

пи;екскурсії;цікаві ігри та розваги. Пере-

бування в Артеку - це вже подарунок,

тому ми старалися провести в нашому

загоні з вожатими кожен день весело і

незабутньо. Наші вожаті були веселими,

енергійними і старалися нам у всьому

допомогти. Найбільше мені сподобалася

екскурсія в Масандрівський палац і дель-

фінарій. Я , як і всі з нашої команди, буду

пам’ятати три тижні в Артеку все життя ,

бо, як співається у пісні, "… той,хто раз

побув на цій планеті,мріє повернутися

сюди".На прощальній масовці ми,

зав`язуючи нитки дружби; з радістю і

сумом згадували прожиту артеківську

зміну. А вже на другий день корпус

"Янтарний" пустішав… Переможці та

призери змагань були нагороджені куб-

ками, медалями та дипломами Комітету

фізичного виховання та спорту і цінними

подарунками від Національного

Олімпійського комітету України.

Ми щиро вдячні вчителям фізкультури

Лаговській О.І. та Лаговському С. І. за

підготовку до змагань.

Якщо ви вірите, що є кимось — ви ним є. Якщо ви вірите, що що-небудь можете — ви це можете. З книги Лобсанга Рампи

Сторінка талантів

Вишивка- це частина мого серця, час-

тина моєї душі...

Почала вчитись вишивати у 6 років.

Перші уроки отримала від бабусі. Зараз

мені 14, навчаюсь у 5-А класі. Тепер

вишиваю і на уроках трудового навчан-

ня, і на дозвіллі.

Два роки тому мене зацікавила вишив-

ка бісером. Відтоді бісером я вишила 2

образи та сорочку. Також вишила 3 обра-

зи 'хрестиком'.

Я не можу прирівняти вишивання до

хоббі, це скоріше певна цікавість. Ціка-

вість до того, як буде виглядати вже гото-

вий виріб.

На фото—образи, вишиті власноручно, а

справа— біля шкільної берізки Марічка у

своїй вишиванці...

Марічка Строцюк

С Т Р . 3

Сурми сурмлять ! Ми пишаємося переможцями районного конкурсу-фестивалю

―Сурми звитяги‖ - тріо в складі Г. Горбань, С.Дмитрів і О.Бриль (кер.

С.І.Ярема). Дівчата виконали стрілецьку пісню «Ой там при долині» і

пісню на слова і музику Н.Май «На нашій Україні». Після виступу на гала-

концерті переможців, тріо візьме участь в обласному етапі конкурсу—

фестивалю 5 листопада. Ми вітаємо дівчат із перемогою в районному

етапі і бажаємо успіху під час виступу у Львові!!!

Учасниками районного етапу конкурсу також був хореографічний

ансамбль і Соломія Оріховська в номінації ―Художня графіка‖. Про ре-

зультати їхнього виступу повідомимо в наступному номері.

(на фото—під час виступу на гала-концерті)

Наш кор.

Почати свою «писанину» я хочу з привітання: Доброго

дня , леді і джентльмени… Дехто з Вас скаже, чому саме «леді і

джентльмени», а не пані і панове, або якось по-іншому… Давай-

те сьогодні з Вами з’ясуємо, які якості характеризують даних

осіб. А чи існують леді і джентльмени в ХХІ столітті, може, вони

вимерли, як і динозаври?

На мою думку, будь-якому хлопцеві було б приємно

почути про себе: «…справжній джентльмен…». Та чи справді

настільки важко бути джентльменом? Комусь здається: «я відк-

рив дівчині двері, чи поступився місцем у громадському транс-

порті бабусі, значить, я джентльмен‖, але чи цього достатньо?

Звичайно, для когось це і достатньо, але ще є інші дрібнички‖,

які підтверджують цей статус. Отже, дорогі хлопці, записуйте.

Джентльменські жести деколи майже непомітні, та

завжди дуже важливі способи продемонструвати дівчині, що

кавалер уважний, ввічливий і володіє гарними манерами.

Справжній джентльмен під час прогулянки завжди йде ліворуч.

Витоки цієї класичної ознаки джентльмена виникли ще у серед-

ньовіччі: йдучи справа, жінка опинялася під захистом нависаю-

чих над головою балконів, а от на голову її супутника виливали-

ся горщики з помиями. Сьогодні чоловік, йдучи зліва, «захищає»

жінку від проїжджаючих автомобілів, знижуючи ризик того, що

на її супермодні джинси потраплять бризки. Думаю, що рідко

хто з Вас, гуляючи попід ручку, над цим задумувались.

Ще однією гарною манерою в давнину та й, напевно, і в наш

час «світового мінімалізму», є відсунути стілець, щоб на нього

могла сісти сучасна леді. Сьогодні цей жест вважається занадто

формальним, але все ж таки справжній джентльмен повинен

хоча б переконатися, що дама сіла перша. Цей вчинок – озна-

ка поваги і хороших манер, навіть якщо сама дама цього й не

помітила. Звичайно, пауза перед тим, як сісти, не повинна бути

навмисною і показною. Можна «замаскувати» очікування, на-

приклад, вішаючи верхній одяг, поки вона сідає.

Напевно, кожен із хлопців хоча б раз чув, що дівчина любить

вухами, та послухавши сучасних хлопців вуха в прямому розумін-

ні «в’януть». Народ, слідкуйте за своєю мовою!!! Це також гарна

манера. Відмовитися варто і від вживання «псевдонаукових»

термінів: занадто довгих і «розумних» слів, значення яких сам

хлопець навряд чи розуміє. Більшість хлопців не вагаючись пере-

риває побачення розмовою по мобільному телефону. Цей вчи-

нок – одна з грубих помилок не тільки на побаченні, а й у будь-

якій ситуації спілкування тет-а-тет. Відповідаючи на дзвінок по

мобільному телефону і, більше того, затягуючи розмову на декіль-

ка хвилин,ви змушуєте дівчину відчути себе зайвою: вона повин-

на чекати кінця розмови у вельми некомфортній атмосфері.

Жест справжнього джентльмена – вимкнути мобільний телефон

під час романтичної вечері і відповісти на всі пропущені дзвінки

пізніше. Ну і, звичайно, найбільш популярні манери, про які зна-

ють, наші джентльмени,- це поступитися місцем, відкрити двері,

запропонувати свій піджак та провести додому.

Отже, можна сказати, що гарні манери є тим лакмусо-

вим папірцем , який відділяє справжніх джентльменів від сірої

чоловічої маси. Мої цікаві погляди та поради справжнім сучас-

ним леді читайте в наступному номері! Па-па

Юлія Базилевич , уч. 3-А класу

Чи стануть наші хлопці джентльменами?

Запрошення до співпраці…

Якщо ви пишете вірші, цікаві твори чи тексти

пісень, малюєте чи робите щось своїми руками, ви може-

те стати героєм нашої щомісячної газети! Вашу творчість

матимуть змогу оцінити всі учні нашої школи. Не бійтеся

донести свої уміння до людей. Своїми ідеями та побажан-

нями можете ділитися із:

редакційною колегією (у кожному класі свій представ-

ник, який є членом учнівського парламенту);

головним редактором: Х. Процик;

консультантами:

Тимчишин Г. С., Владичко О.П., Мроць О.П.

С Т Р . 6

Редакція ―Вісника гімназії‖

в і т а є

вчителів — іменинників жовтня:

21.10—Омеляш Любов Михайлівну

21.10—Трошину Оксану Михайлівну

Вітаємо переможницю

у змаганнях із піднімання тулуба на фіна-

льних змаганнях Всеукраїнських дитячих

ігор ―Старти надій‖ в МДЦ «Артек»

Мигасюк Христину,

уч. 4-А кл.

Молодець, чемпіонка!!!

Вітаємо команди хлопців і дівчат з ІІІ м.

у районних змаганнях з чотириборства

серед учнів 4-5 класів

У складі команди хлопців:

1. Іванчина Олег, 5-а

2. Любачевський Андрій, 5-а

3. Палюх Роман, 5-а

4. Чаус Степан, 5-б

5. Якимчук Олексій, 5-а

6. Лінчук Олександр,5-а

У складі команди дівчат:

1. Ропій Надія,4-б

2. Капустяк Ірина,5-б

3. Грушка Мар'яна, 5-б

4. Логін Надія,4-б

5.Савчук Василина,4-б

6.Тендеряк Наталя,4-б

Вітаємо команду учнів Сокальської гімна-

зії, яка взяла участь у фінальних змаган-

нях Всеукраїнських дитячих ігор ―Старти

надій‖ в МДЦ "Артек".

(керівник—вчитель фізвиховання

Лаговська О. І.)

Серед 27 команд України -- зайняли 11

місце.

У складі команди:

Бобровський Микола – 4-б кл.

Бондар Роман– 4-Б кл.

Здерка Віта– 4-А кл.

Іванець Андрій– 5-А кл.

Лисяк Уляна– 4-Акл.

Сайкевич Сергій –5-А кл.

Мигасюк Христина—4-А кл.

Пушанко Богдан– 4-Б кл.

Ранця Богдан– 4-Б кл.

Свєтлов Андрій—4-А кл.

Фляк Назар—4-А кл.

Шмирко Вероніка—4-Б кл.

Янюк Наталія—4-А кл.

Вітаємо бронзового призера

у забігу на 60 м на фінальних змаганнях

Всеукраїнських дитячих ігор ―Старти на-

дій‖ в МДЦ «Артек»

Бобровського Миколу,

уч. 4-Б кл.

Молодець !!!

Не піднявшись на гору, неможливо побачити рівнину. З книги Лобсанга Рампи

Сокальська гімназія ім. Олега Романіва

Кабінет учнівського самоврядування (№21)

Переможців районного фестивалю «Сурми звитяги» -

вокальне тріо у складі: Горбань Галина, уч.7-а класу Дмитрів Софія, уч.6-б класу Бриль Олена, уч.3-б класу

Вітання призерам гри ―Що? Де? Коли?‖

ІІ– місце ―Guarana‖(7-А клас) Команди Сокальської гімназії гідно представили школу у грі

та увійшли у двадцятку!!!

Шкільний гумор На уроці зоології:

- Петрику, як називаються істоти, що

можуть жити і у воді, і на суходолі?

- Матроси.

Учитель:

- Що ти знаєш про верблюда?

Учень:

- Є одно- і двогорбі верблюди.

Учитель:

- А чи є безгорбий верблюд?

Учень:

Є, але то каліка.

Учитель біології розповідає про комаху,

яка живе тільки один день. Із останньої

парти голос:

―От лафа! Усе життя день народження!

— Що нагадує тобі Апеннінський півос-

трів?

— Гумовий чобіт.

— Правильно, чобіт. Тільки чому гумо-

вий?

— Бо Італія з усіх боків оточена водою!

Два школярі. Один говорить:

- Вже не знаю, чи вірити нашому вчите-

лю математики... Учора він сказав, що

6+4=10, а сьогодні, що 7+3 теж =10...

На уроці фізкультури учні лежать на

спині й виконують вправу "велосипед".

- Грицю, а ти чому лінуєшся рухати но-

гами? - строго запитав учитель.

- Іване Петровичу, я саме їду з гори...

Учитель сказав своїм учням, що стави-

тиме запитання. Хто відповість на пер-

ше запитання, на друге відповідати не

буде.

- Перше запитання : скільки волосин у

пуделя ?

Один учень підняв руку і сказав :

- Двадцять сім тисяч чотириста дев'я-

носто сім.

- Звідки ти це знаєш ?

- Це вже друге запитання, на яке я

відповідати не повинен !

Зібрала Х. Горбай, уч. 3-А кл.

Цікавими місцями України

Першожовтневий день осені вихованці Со-

кальської гімназії імені Олега Романіва зустіли

особливо: учні 6-их класів разом зі своїми педаго-

гами і батьками відправились у загадкову подо-

рож. Усі ми з нетерпінням чекали чогось надзви-

чайного!

Наш маршрут до першого визначного місця,

Унівського монастиря, тривав недовго, але за цей

час наші вчителі Іванець Мирослава Петрівна, Ку-

линич Ганна Іванівна, Трошина Оксана Михайлів-

на та Семчук Марія Йосипівна як справжні гіди

розповідали нам про маршрут екскурсії. Здавалося,

вони знають усе.

Отже, коли ми вступили на територію Унів-

ського монастиря, то найперше пішли до джерела,

в якому, за словами нашого екскурсовода, вода є

цілющою. А й справді, вона була такою прозорою і

такою приємною на смак! Природа, яка оточувала

монастир, вражала своїм багатством.

Наступною зупинкою був Золочівський замок.

Упродовж віків замок слугував як фортеця,

королівська резиденція, панська садиба, тюрма,

навчальний заклад. Сьогодні Золочівський замок

— музей-заповідник, відділення Львівської

картинної галереї. Місцевість вражала скульптура-

ми-алегоріями. Посередині двору фонтан з хлопчи-

ком на рибі (на жаль, зараз не працює), скульптура

трьох ангелів-купідонів.

Під час маршруту до Підгорецького замку

ми почули історію про те, що в цьому замку є

дух леді, яку колись замурували в одній із стін

цього замку. Виявляється, відомі чорні та білі

маги з шоу «Битва Екстрасенсів» побували в

цьому палаці і підтвердили, що тут справді

присутній дух жінки. «Коли екскурсовод роз-

казував про цю леді, в душі панував страх, але

все одно хотілося більше дізнатися та, можли-

во, і побачити її…», - розказує Вікторія Козира,

учениця 6-Б класу.

У 2008 р. Підгорецький замок потрапив у

перелік 100 пам'яток світу, що потребують

негайної реставрації, але це не завадило нам по-

трапити у підземельне приміщення та оглянути

навколишні території і фасад.

Далі ми попрямували на батьківщину відомого

українського письменника Маркіяна Шашкеви-

ча, 200-річний ювілей якого святкуємо незаба-

ром. У селищі Підлисся, де і розташована його

домівка, ми оглянули поле, місцевість села і,

звичайно, побували в оселі видатного діяча

«Руської Трійці». Там переглянули його рукопи-

си, праці, що зберглися, надзвичайно вразили

картини, на яких був зображений письменник.

У кожного залишилися лише приємні спогади

від екскурсії. Переконалися, що чимало цікавого

і пізнавального є в нашому краю, маємо чим пи-

шатися...

Софія Наумчук, учениця 6 (10)-А класу

П Р И К Л А Д З А В Ж Д И Д І Є С И Л Ь Н І Ш Е , Н І Ж Н А В Ч А Н Н Я С Т Р . 5

( С А М У Е Л Ь Д Ж О Н С О Н )

Маленькі театрали Весело і цікаво

провели ми неділю.

Усім класом їздили

до гарного і старо-

винного міста –

Львів. Дорогою нам

було цікаво розгля-

дати краєвиди на-

вколишніх сіл, а

особливо вразив

безперервний рух

автомобілів. Лише

вмілому і вправному водієві підсилу вправно їхати.

Спершу ми побували у Шевченківському гаю: чудова

природа, хати під стріхою, колишня сільська школа,

дерев'яні церкви... В одній із них відправлялась свят-

кова служба. Там молоді люди поєднали своє життя.

Весілля відбувалося за українськими звичаями: звуча-

ла народна музика, співали пісень, на молодих красу-

валися вишивані сорочки.

Подальша наша мандрівка була ще цікавішою. Ми

пішли в театр. Казкові герої нагадали нам про наше

маленьке дитинство. Гарні

костюми, актори, святкова

сцена – все це було дуже

вражаючим. А розваги

вдалися на славу! Ми по-

бували в «МакДональзі».

Смачна їжа, веселі гірки

залишили нам незабутнє

враження.

Назар Мачинський,

учень 2- А класу.

Навчаємось подорожуючи

І знову в мандри... На берегах величного Дністра вже сотні років височіють дві

найбільші та найвеличніші фортеці України – Хотинська та

Кам’янець-Подільська. Не дивно, що багато учнів та вчителів

Сокольської гімназії ім. Олега Романіва захотіли подивитися

на ці величні твердині.

У подорож ми вирушили в п’ятницю 7 жовтня о 00:00. Не

зважаючи на дрібненький дощик та пізню годину жоден

учень не втрачав ентузіазму та твердого наміру побувати на

цій екскурсії. Наша група їхала цілу ніч, вранці ми вже були у

місці призначення – Хотинській фортеці, що на правому бе-

резі Дністра. З уст екскурсовода ми почули захопливу історію

про неї. Ніколи б не подумала, що фортеця побудована ще в

далекому ХІІІ ст. Вона витримала напад двохсотп’ятдесятити-

сячної турецької навали, польське панування і роки забуття та

руїни. Самобутня архітектура, чарівні краєвиди, величні мури,

кам’яні башти та Дністер навівали на нас дух минулого. Вва-

жаю, що неоціненною втратою для сучасних та майбутніх

поколінь стало те, що частина архітектурних пам’яток не збе-

реглася до наших днів.

Після чудової екскурсії у Хотині ми вирушили до Кам’янця-

Подільського, де виринає з каньйону ріки Смотрич ще одна

пам’ятка архітектурного мистецтва України. Сокальчани мали

змогу походити під мурами Кам’янця, побачити дивовижну

архітектуру, насолодитися надзвичайними краєвидами зі стін

фортеці. Під захистом одинадцяти веж непорушно століттями

зберігається історія цього славного міста. Фортеця пережила

багато: і польську неволю, і панування турків. Проте сьогодні

Кам’янець-Подільський у своїх неприступних стінах радо

приймає туристів (зараз тут діє музей).

Кам’янець-Подільський та Хотин – найкрасивіші фортеці

України та одні з найкращих у Європі, тому й не дивно, що

багато відомих режисерів знімають у них свої картини. Зок-

рема, ―Вогнем і мечем‖, ―Тарас Бульба‖, ―Стріли Робіна Гу-

да‖.

Наша група мала можливість побувати в багатовіковому Ка-

м’янці. Маленькі вулички, вистелені бруківкою, вели нас по

старому місті. Здається, зруйновані стіни суворо супроводжу-

вали нас всієї дорогою, немов би відгороджуючи від глибо-

кого каньйону. З величної фортеці було видно фігуру Матінки

Божої на золотій кулі.

Наприкінці подорожі вчителі організували для нас справж-

ній сюрприз – можливість побувати у вапняковій печері в

селі Кривче. Усіх зачарувала розказана екскурсоводом істо-

рія про бідну дівчину Наталку, яка була змушена ховатися в

печері ―Кришталева‖ і заблукала там. Атмосферу загадково-

сті та чарівності додавали сірий вапняк та блискуче прозоре

каміння.

Мінлива осіння погода, несподіваний дрібний дощ та холод-

ний вітер не зіпсував наших вражень від мандрівки. Щасли-

ві та усміхнені ми приїхали додому. Незвичайна краса фор-

тець та навколишні краєвиди ще не раз пробудять у нашій

пам’яті найтепліші спогади, а історія, до якої можна доторк-

нутися розумом і серцем, нікого не залишить байдужим.

С Т Р . 4

Нещодавно, з ініціативи вчителя французької мови

М.В. Штикало, учні та вчителі нашої школи спільно з мене-

джером благодійного фонду ―Карітас-Сокаль‖ М.Я. Ярем-

чук здійснили тур по Європі. За тиждень ми відвідали

4європейські країни.

Про цю подорож детально читайте в наступному номе-

рі газети ―Вісник гімназії‖ , а сьогодні ми лише розпочне-

мо ділитися враженнями наших учнів від поїздки.

Вікторія Плюхін, учениця 5-А класу: Це була моя перша поїздка за кордон, яка запам’ята-

ється мені на все життя. Це було фантастично, багато емо-

цій, багато нових вражень і, звичайно, море задоволення!

Ми побували у Празі, Відні, Венеції, Парижі. Особливо я

хочу розказати вам про столицю Франції – Париж. Будь-

який турист прагне побачити Париж. Ми бачили розкішні

бульвари, мости, середньовічні собори й палаци. Єлисей-

ські поля, Собор Паризької Богоматері, Ейфелева вежа,

Лувр – все те, про що ми читали в підручниках з історії та

вивчали на уроках французької мови. Також ми були в

Українській греко–католицькій церкві. Піднялися на Ейфе-

леву вежу ввечері, коли вона світилася, це було неймовір-

но.

Повернулися ми недавно, тому хочу поділитися вражен-

нями чимшвидше. Одне можу сказати точно – відпочинок

удався, усе заплановане збулося, омріяне здійснилося!

(фото В.Пюхін)

Катерина Шукатка, уч.3-Б класу:

За цей тиждень я побачила багато цікавого і захоплюючого.

Найбільше мене вразила Франція. Ми відвідали парфумерну

фабрику ―Fragonard‖, замок Версаль, Єлисейські поля, Нотер-

дам де Парі, Собор Богоматері, Лувр, Ейфелеву вежу та бага-

то інших відомих пам’яток. Ще надзвичайно вразила мене

Венеція. Туди ми пливли катером. У Венеції дуже вузькі вули-

ці, на яких немає машин. Всюди канали, мости та гондоли.

Там продають надзвичайні венеціанські маски та інші сувені-

ри. Мені дуже сподобалася ця поїздка. Я в захваті!!!

Ах, Європа…