200 років від дня народження Т.Г. Шевченка

20141 2 3 4 5

6 7 8 9 10 11 1213 14 15 16 17 18 1920 21 22 23 24 25 2627 28 29 30 31

1 23 4 5 6 7 8 910 11 12 13 14 15 1617 18 19 20 21 22 2324 25 26 27 28

1 23 4 5 6 7 8 910 11 12 13 14 15 1617 18 19 20 21 22 2324 25 26 27 28 29 3031

1 2 3 4 5 67 8 9 10 11 12 1314 15 16 17 18 19 2021 22 23 24 25 26 2728 29 30

1 2 3 45 6 7 8 9 10 1112 13 14 15 16 17 1819 20 21 22 23 24 2526 27 28 29 30 31

12 3 4 5 6 7 89 10 11 12 13 14 1516 17 18 19 20 21 2223 24 25 26 27 28 2930

1 2 3 4 5 67 8 9 10 11 12 1314 15 16 17 18 19 2021 22 23 24 25 26 2728 29 30 31

1 2 34 5 6 7 8 9 1011 12 13 14 15 16 1718 19 20 21 22 23 2425 26 27 28 29 30 31

1 2 3 4 5 6 78 9 10 11 12 13 1415 16 17 18 19 20 2122 23 24 25 26 27 2829 30

1 2 3 4 56 7 8 9 10 11 1213 14 15 16 17 18 1920 21 22 23 24 25 2627 28 29 30 31

1 23 4 5 6 7 8 910 11 12 13 14 15 1617 18 19 20 21 22 2324 25 26 27 28 29 30

1 2 3 4 5 6 78 9 10 11 12 13 1415 16 17 18 19 20 2122 23 24 25 26 27 2829 30 31

200 років від дня народження Т.Г. Шевченка

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 1213 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 2627 28 29 30 31

Січень

З 26 на 27 лютого старого стилю Року 1814, з 26 на 27 лютого старого стилю, темної ночі, перед світом в селі

Моринцях на Звенигородщині, в хаті Григорія Шевченка, кріпака пана Енгельгардта, блиснув у вікні єдиний на все село огник: народилась нова панові кріпацька душа, а Україні — її великий співець — Тарас Шевченко.

… Над піччю, на комині горів каганець. На печі стогнала мати. Щось квикало сердито і нетерпляче. Якась стара жінка стояла на припічку і полоскалась з чимось у ночовках, що стояли на печі. Батько сидів на прилавку і гомонів з бабою…

Катерина схопилась і сіла.— Що воно таке?— Прокинулась? — одказала баба. — Буде тобі забавка — будеш мати кого

глядіти… — Пояснює: — Знайшли тобі в коноплях братика…Аж ось заляскало щось палицею в двері, аж мати кинулась і застогнала: “Кождий

день стукає, а ніяк не звикну”. Калатає, аж у вухах лящить, кричить: — Григор — на тік молотить, Катря — до пані прясти (мати — теж Катря). Зараз, бо світає!

Панський десятник.

— Сьогодні в мене свято — сина Бог послав, не можу кинути породіллю з малими дітьми в хаті, — одгукується з хати Григор.

— Не моє діло, панові будеш казати. Ну, швидко, а то прогул писатиму.Мати напружилась, перестала стогнати. Слабим голосом:— Іди, Григоре, а то все одно не подарує; та ще й знову припише. Іди — я вже сама

якось до вечора перебуду.— Хоч би ж було поснідати чим. — Знову залящало в двері. — Зараз! — Кусок хліба

з столу — в кишеню, шапку на голову, з хати…Мати почала якось болісно стогнати. Крізь стогін, помовчавши, проказала гірко:— Бодай уже ті діти не плодились, що мають рости у неволі.

Степан Васильченко, письменник

“Він був сином мужика — і став володарем в царстві духа. Він був кріпаком — і став велетнем у царстві людської культури.Він був самоуком — і вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам і книжним ученим” (1914).

Іван Франко

“У КИЄВІ” (“ЖИВОПИСНА УКРАЇНА”). Офорт. 1844 р.

200 років від дня народження Т.Г. Шевченка

1 2 3 4 5 6 7 89 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 2223 24 25 26 27 28 29 30

Червень

Жменя пшениціПід час наших спільних мандрів по степах Шевченко якось у хвилину великого

запалу й відвертості сказав мені, що шкодує своїх “Гайдамаків” і цілого того напряму, який представляє Красінський та наші поети, і в душі своїй не схвалює цього. Але додав: “Вибачай, це вже було в моїй крові, я ж рідний внук одного з гайдамаків, це нехай тобі все вияснить”…

Коли клопоталися за Шевченка перед Перовським, той оповів анекдот, що Шевченко, будучи в Києві професором малярства, одягався в свитку і заходив до корчем, де збирався народ — а мав звичайно повні кишені пшениці. Впровадивши своїх слухачів у добрий гумор розмовою та піснями, виймав зернятко і, поклавши його на стіл, питав, що б це могло означати? По хвилі відповідав сам, що воно означає царя. Далі довкола нього клав ряд подібних зерен і називав їх міністрами, генералами, губернаторами. Дальший круг творили нижчі урядники, ще дальше містилися поміщики, так звані пани. Уклавши це все, казав мужикам добре придивитися до тих зернят, а потім добував з кишені цілу жменю пшениці й

засипав нею всі викладені кола, додаючи: “А це мужики, себто ми. Знайдіть тепер царя, і генерала, і губернатора, і пана”.

Перовський, розповівши це, звичайно кінчив тим, що чоловік, який займається такими проповідями, — небезпечний і що пустити його між народ не можна. Се була причина, що Шевченко помимо дуже численних старань увільнений був пізніше за інших.

Броніслав Залеський , польський історик і художник

“Із Тарасових пісень перед нами постає справжній велетень, поет могутнього духу, залізної волі, високих ідей, поет із дуже вразливим, ніжним, благородним серцем і в той же час картаючий, грізний, полум’яний борець за правду і справедливість, — чудовий, непохитний, великий поет, великий як людина, прекрасний як високий ідеал патріота, ідеал слов’янина. Так, Тарас Шевченко є великою гордістю і славою для братів українців, — і не тільки для них, а й для всіх слов’ян взагалі! І як справжній українець вважає Шевченка народним учителем, вождем, пророком, то нехай же так само проймуть і запалять високі Тарасові ідеї кожне слов’янське серце!” (1907).

Йосип Абрам (1875 –1938), словенський письменник, перекладач “Кобзаря” Т. Шевченка

“СТАРЕЦЬ НА КЛАДОВИЩІ”. Офорт, акватинта. 1859 р.

200 років від дня народження Т.Г. Шевченка

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 1314 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 2728 29 30 31

Липень

АрештМемуарист так описує арешт поета: “Шевченко з багатим поміщиком

кавалеристом Солоніним під’їхав до Дніпра проти фортеці. Але Дніпро дуже навесні розлився — переправи не було. Стояв тільки великий човен для переправи пошти і кур’єрів з квартальним наглядачем і двома жандармами. Човен був готовий відійти до Києва. На прохання Шевченка перевезти його з товаришем відмовили; але коли Солонін пообіцяв чималу винагороду, поліцейський наглядач і жандарми прийняли їх у човен.

Човен, власне, піджидав Шевченка, але, щоб не викликати його підозри і не дати йому можливості заховати щось із своїх речей, його спочатку ніби не погоджувалися прийняти. На середині річки квартальний наглядач показав Шевченкові розпорядження і оголосив його арештованим”.

А далі, мабуть, подаються відомості апокрифічного характеру: “Через кілька хвилин Шевченко вийняв із кишені пальта жмут паперів і кинув за течією. Квартальний наглядач і жандарми помітили це й наказали вийняти їх з води. Солонін пропонував великі гроші, щоб паперам дали можливість поплисти, але не встиг. Квартальний наглядач і радий би одержати куш, але боявся зради з боку жандармів та веслярів, а жандарми боялися квартального наглядача”.

Але навряд чи можна вважати правдоподібним те, що поет тримав цілий жмут паперів-рукописів у кишені пальта. Серед цих “паперів” була, наприклад, досить об’ємна рукописна збірка “Три літа”, що спричинилася до звинувачення Шевченка в писанні “підбурливих і вищою мірою зухвалих віршів”.

Про свій арешт Шевченко пізніше писав Я. Г. Кухаренкові так: “...Вернувся знову в Київ і тілько що ступив на дніпровський байдак... так зо мною таке трапилося, що проти ночі не треба б було й розказувать, а то ще, прокляте, присниться. Мене, по правді сказать, риштовали та, посадивши з жандаром на візок, прямо привезли аж у самий Петербург”.

Петро Жур, український літературознавець

“Взагалі, ота тенденційність, ота глибока любов до свого пригніченого народу надає Шевченковій поезії найбільшої привабливості, і він, можна сказати, один з перших поетів у світі, який на тих струнах таким способом заграв” (1868).

Стоян Новакович (1842 –1915), відомий сербський критик і громадський діяч

“СТАРОСТИ” (“ЖИВОПИСНА УКРАЇНА”). Офорт. 1844 р.

200 років від дня народження Т.Г. Шевченка

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 1415 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 2829 30 31

Грудень

Остання зустріч і остання розлука з ШевченкомГоворячи про Малоросію і про своїх українських знайомих, поет помітно оживав:

хвороблива роздратованість потроху залишала його і переходила то в почуття тієї теплоти і живої любові, якою дихали його твори, то в найпалкіше обурення, яке він, по можливості, стримував.

На столі, перед яким він сидів, лежали два стосики укладеного ним малоросійсь-кого букваря, а під рукою в нього була інша “малоросійська граматка”, яку він кілька разів відкривав і знову кидав. Видно було, що ця книжка дуже його турбує й непокоїть. Я взявся було за шапку. Поет зупинив мене за руку і посадив. “Чи знаєте ви ось цю книжчину?” — він показав мені “граматку”. Я відповів ствердно. “Ану ж, як знаєте, то скажіть мені, для кого вона писана?” — “Як для кого?” — відповів я на запитання іншим запитанням. “А так, для кого? Бо я не знаю, для кого, тільки не для тих, кого треба навчити розуму”. Я постарався ухилитись од відповіді і завів мову про недільні школи, але поет не слухав мене і, очевидно, й далі думав про “граматку”.

“От якби до весни дотягти! — сказав він після довгих роздумів. — Та на Україну… Там, може б, і полегшало, там, може б, ще хоч трошки подихав”. Мені стало нестерпно, я відчував, як у мене набігали сльози…

Я почав прощатись. “Спасибі, що не забуваєте, — сказав поет і встав. — Ага, — додав він, подаючи мені свій букварик, — прогляньте його та скажіть мені, що ви про нього думаєте”. З цими словами він подав мені книжку, і ми розлучились… назавжди в цьому житті.

М.С. Лєсков, відомий російський письменник

“Я вважаю багатозначним той факт, що вже в 1926 році молодий японський селянський поет Тейсук Сібуя присвятив свої вірші кріпацькому поетові України Тарасові Шевченку. Який чудовий поет є Шевченко, ми бачимо з його “Кобзаря”, що вийшов у видавництві “Хейбонся” у 1950 році японською мовою” (1961).

Хідео Одагірі, відомий сучасний японський літературознавець

“СВЯТА РОДИНА”. Акватинта. 1844 р.

200 років від дня народження Т.Г. Шевченка

Стоїть в селі Суботові

На горі високій

Домовина України,

Широка, глибока.

Ото церков Богданова.

Там-то він молився,

Щоб москаль добром і лихом

З козаком ділився.

Мир душі твоїй, Богдане!

Не так воно стало;

Москалики, що заздріли,

То все очухрали.

Могили вже розривають

Та грошей шукають,

Льохи твої розкопують

Та тебе ж і лають,

Що й за труди не находять!

Отак-то, Богдане!

Занапастив єси вбогу

Сироту Украйну!

За те ж тобі така й дяка.

Церков-домовину

Нема кому полагодить!!

На тій Україні,

На тій самій, що з тобою

Ляха задавила!

Байстрюки Єкатерини

Сараною сіли.

Отаке-то, Зіновію,

Олексіїв друже!

Ти все оддав приятелям,

А їм і байдуже.

Кажуть, бачиш, що все то те

Таки й було наше,

Що вони тілько наймали

Татарам на пашу

Та полякам... Може, й справді!

Нехай і так буде!

Так сміються ж з України

Стороннії люди!

Не смійтеся, чужі люде!

Церков-домовина

Розвалиться... і з-під неї

Встане Україна .

І розвіє тьму неволі,

Світ правди засвітить,

І помоляться на волі

Невольничі діти!..

21 октября 1845,

Марьинское

Не смійтеся, чужі люде!

Церков-домовина

Розвалиться... і з-під неї

Встане Україна .

І розвіє тьму неволі,

Світ правди засвітить,

І помоляться на волі

Невольничі діти!..

Видавництво м. Тернопіль, т/ф (0352) 43 00 46, 52 06 07publishing@budny.te.ua, office@bohdan-books.com

“КНИГА ПОШТОЮ” А/С 529, м. Тернопіль, 46008, т. (0352) 28 74 89, 51 11 41(067) 350 18 70, (066) 727 17 62, mail@bohdan-books.com

Відділ збуту м. Тернопіль, вул. Подільська, 44(0352) 43 00 46, 25 18 09, (0352) 43 42 82, 43 42 92, zbut@bohdan-books.com

АВТОПОРТРЕТ У ШАПЦІ ТА КОЖУСІ. Офорт. 1860 р.

© Навчальна книга — Богдан, майнові права, 2013© Іван Пилипович Ющук, упорядкування текстів, 2013

Гуртовий магазинм. Тернопіль, вул. Танцорова, 11

(0352) 25 37 62, shop_nk@bohdan-books.com

м. Тернопіль, вул. Подільська, 44(0352) 43 42 72; 25 16 00, dk@bohdan-books.com

м. Київ, пр. Ю. Гагаріна, 27(ст. метро “Чернігівська”, прим. Книжкової палати України)

(044) 296 89 56, nk-bogdan@ukr.net

Тарас Шевченко

www.bohdan-books.com www.dk-books.com