X X I - и й р І к н о В о г о В И Д а н н Я / н - р 2 3 - 2 4 / г р у д е н ь 2 0 1 0 р . / г а З Е Т а З а С н о В а н а 1 9 4 9 р .X X I - и й р І к н о В о г о В И Д а н н Я / н - р 2 3 - 2 4 / г р у д е н ь 2 0 1 0 р . / г а З Е Т а З а С н о В а н а 1 9 4 9 р .

Kóëüòóðíî-ïðîñâ³òíèöüêèé ÷àñîïèñ Ñîþçó óêðà¿íö³â Ðóìóí³¿

• >e raz pro Verhnq Rivnu

• Osvita u poviti Su™ava

• Desxtãri™™x

• Deny Golodomoru

• «Vte™a» L. Doroº

• Gordãnx – xk otruta

• «Narodã vãzna™aqtysx

za pãsymennãkamã»

• Stolã™na konferenþix

• Kolxda u guþuliv

• O hto, hto?..

• Jãttwradisni vrajennx

• Malenykãc Isusãk

• Pradavnic kalendar

• Generalyni repetãþiî

U nomeri:U nomeri:

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

stor. 2

stor. 3

stor. 4

stor. 5

stor. 6

stor. 7

stor. 12

stor. 8-9

stor. 10

stor. 11

stor. 13

stor. 14

stor. 15

stor. 16

Вітаю Вас з різдвом Христовим та новим роком! Хай різдвяні святаВітаю Вас з різдвом Христовим та новим роком! Хай різдвяні святапринесуть радість і добробут у Ваші оселі! Хай господь-Бог дарує Вампринесуть радість і добробут у Ваші оселі! Хай господь-Бог дарує Вам

міцного здоров’я і сили, щоб перейти у новий рік без турбот і нестатків!міцного здоров’я і сили, щоб перейти у новий рік без турбот і нестатків!Христос рождається! З новим роком!Христос рождається! З новим роком!

голова Сурголова СурДепутат Степан БуЧуТаДепутат Степан БуЧуТа

ДорогІ украЇнцІ!ДорогІ украЇнцІ!

GRUDENY 2010 r.2

Два дні святкувалаВер хня Рівна 650років від свого зас -нування: в суботу, 20

листопада, і в неділю, 21 лис -топада 2010.

Під проводом Примарії іМісцевої ради Верхньої Рівни,організації СУР, Православноїукраїнської Церкви і ЗагальноїШколи Верхньої Рівни булоорганізовано багато цікавих куль -турних заходів у ці два дні.

Об 11-ій годині, в суботу,20.ХІ.2010, примар Іван Романюкі секретар Юрій Грижак прий -няли з хлібом і сіллю почеснихгостей із Бая Маре, Сігету, Клуж-Напоки і Верхньої Рівни. Міжгостями числилися представникпрефекта Мара мориша, заступ -ник голови Обласного Радника,сенатор С. Бота, примар СігетуЄвдженія Годжа, дир. обласноїбібліотеки Т. Арделян, дир. Сі -гетського музею п. Данкуш, ди -ректор Сігетського радіо Д. Тодя,голова СУР Мараморощини М.Петрецький (і як співор гані -затор), із Клужу – проф. І. Се -менюк, Онуфріє Вінцелер, І.Арделян, який прочитав поздо -ровлення від депутата Ст. Бучути,голови СУР (який не зміг при -їхати на свято).

Після прийняття гостей уприміщенні Примарії була від -кри та виставка картин із пейза -жами Рівни, намальо ваними ху -дож ником А. Даном. Про картиниі художника А. Дана говорили якгості із Бая Маре, Сігету, Клужу,так і письменник І. Петровай, І.Романюк, М. Опрішан і проф.Одарка Бовт.

Потім у Культурному домібуло організовано офіційне від -криття свята. У президії сіли колопримаря І. Романюка(який керував засідан -ням) пред став ники облас -ті, ди ректор обл. біблі -отеки Т. Арделян, примарСігета Є. Годжа, проф.Одарка Бовт, координатормоног рафії села, головаМарамороської філії СУРМ. Петрецький. У своїхсловах гості говорили просело Верхню Рівну, хва -лили і поздоровляли при -маря; авторів монографії івсіх ронянців. Під чассвого слова М. Петрець -кий зв'язався із Гене -ральним Кон сулом Укра -їни в Сучаві, який висло -вив своє поздоровленняронянцям як на укра -їнській, так і румунськіймовах.

Презентація книги«Моног рафія села ВерхняРівна» на румунській мо -ві була зроблена на ве -ликім екрані, взявши

слово її автори: проф. – ОдаркаБовт, В. Куреляк, І. Семенюк, І.Дан, І. Петровай, М. Опрішан іОнуфріє Вінцелер.

Вкінці фестивного засіданняпримар вручив грамоти відПримарії і Сільської Ради почес -ним гостям разом із книжкою,автором Монографії. І слід зга -дати всіх авторів, які попра -цювали серйозно і за короткийчас (11 місяців), напи сали «Мо -ног рафію села Верхня Рівна іКоштиля». Може, вона не є най -кращою, може, дещо і нео -хоплююча, але вона є і варто їїпрочитати. Можна буде їїдоповнити, перекласти на укра -їнську мову. Автори книжки є: Ю.Албічук, М. Албічук, Ю. Андра -щук, М. Арделян, Антон Бача(Коштіль), О. Бовт. Ф. Бота, В.

Ку реляк, Аурел Дан, І. Дан, М.Добра, Ю. Грижак, А.М. Гера(Коштіль), Е. Опрішан, М. Опрі -

шан, Дж. Петрець ка, М.Петрецький, І. Рома -нюк, П. Романюк, І.Семенюк, Т. Се ме нюк,М. Сімедря, А. ТрайстаРушть, обкла динка А.Дан, фото Д. Дан, ко -ординатор Одар ка Бовт,яка зробила і фі нальнукоректуру і дала книж -ку до друку. Опла тилидрукування При марія іСільська Рада села Вер -хня Рівна. Що ціка во, –те, що відсвят кову -вання Рівни і пре зен -тація Моног рафії від -булося 20 листопада2010 р. рівно у рік і двамісяці (20 вересня2009) після відсвят ку -вання 60-ти річ чя хору«Ронянські голоси» іпрезентації книжки І.Дан – «Укра їнський хор«Ронянські голоси».

Після презентації монографіївідбулося відкриття залу, облад -наного через програму «Біблі -онет», який представила біблі -отекарка Марія Албічук. Тутвідбулася і презентація книжки«Розкажу вам казку-байку», авторМарія Опрішан, і книги «Мо -нолог у Пантеоні» – автор П.Романюк. І не можу стриматися,

щоб не почислити, що із МарієюОпрішан Рівна нараховує уже ажсім письменників. І якщо ми -нулого року 2009 надрукувалисобі книжки аж 4 із ВерхньоїРівни: М. Трайста, І. Дан, П.Романюк і А. Тр.-Рушть, то іцього року – 2010 – надрукували(написали) теж 4 із Рівни: М.Трайста, П. Романюк, М. Опрі -шан і М. Бота. Можна їх поз -доровити, а українській ре дакції іСУР-ові гарно подякувати задопомогу.

Теж у суботу між 15 і 15-30год. відбувся вернісаж у старо -винному залі школи: виставкималюнків учнів, аспектів ізшкільного життя, освітніх про -ектів, здійснених у школі, позаш -кільних заходів, влаштуваннямузейного кутка, приготовленогоучительками школи, проф. Дже -тою Петре цькою, отцем Ю. Ал -бічуком під проводом дирек торашколи Лореданою Лушкан.

Після цього всі гості пішли наКоштіль відвідати замок Аппафі іРимо-католицьку церкву. Вер -нулись назад до Рівної.

На святковій вечері гостейрозважав народний оркестр підпроводом Ю. Грижака.

День був переповнений куль -турними заходами, про які можнаб написати по окремій статті.

Текст і фото:учит. Іляна�ДАН

ЩЕ�РАЗ�ПРО�650-РІЧЧЯВЕРХНЬОЇ�РІВНИ

GRUDENY 2010 r. 3

Стан� навчання� українськоюмовою�у�повіті�Сучава�можнапредставити,� роблячи� такзваний� SWOT� аналіз,� тобто

представлення� як� позитивних,� так� іменш� позитивних� аспектів,� які� слідпокращити.� Таким� чином,� протягомчотирьох�навчальних�років,�починаючи�з2006� до� 2010-го� року,� протягом� яких� ямайже� постійно� була� інспектором� зукраїнської� мови,� можемо� відзначитинаступні�аспекти.�

Сильні�місця

w Заснування у Коледжі імені ЛацкуВоде в Сереті чотирьох класів з викла -данням української мови, починаючи з2007-2008 навчального року. У кожномукласі є майже 19-20 учнів;

w Введення предмету Українська мова ілітература у школах, де йоговикладання було тимчасово при -пинено, або де ніколи не вивчавсяцей предмет, зокрема, у селахАрджел, Мілішівці, Іпотешти,Спертурь, Бродина, Марицея, атакож у Радівецькому коледжі та уСучавському Техніч ному Коледжіімені Александра Йона Кузи,починаючи з 2007-2008 нав -чального року;

w Щорічне зростання кількостіучнів, які вивчають українськумову, шляхом заснування новихгруп та класів у школах сілКалінешть-Купаренку, Бродини,Палтіну, Молдови Сулиці та уСучавському коледжі імені МіхаяЕмінеску;

w Організування шкільних кон -курсів, ініційованих Сучавсь кимшкільним інспекторатом, як, наприклад:„Слово Шевченка”, „Пошана до рідноїмови”, „Весна поезії Шевченка”, націо -нального конкурсу „Разом у різновидності”,який завершився записом ДВД тафотовиставкою. Всі ці заходи сприялизацікавленості учнів до вивчення рідноїмови;

w Учні мали шанс взяти участь уМіжнародному конкурсі імені Петра Яцика,організованому з ініціативи Генеральногоконсульства України у місті Сучава – у2009-му та 2010-му роках;

w Надзвичайні результати учнів у Кон -курсі декламування віршів на повітовому танаціональному рівнях, організованомуСоюзом українців Румунії;

w Організування двох Національнихолімпіад з української мови і літератури2006-го та 2010-го років;

w Видання першого журналу, прис -вяченого XVIII-му випуску Національноїолімпіади з української мови і літературипід керівництвом учителя Івана Кідещуката інших працьовитих учителів з укра -їнської мови;

w Слід відмітити відмінну працю вчи -телів, які підготовували учнів до Націо -нальної Олімпіади з української мови і

літератури, як, наприклад: Антонета Кі -деша, Анка Штюбяну, Іван Кідещук,Джорджета Штефан;

w Започаткування та розгортання чо -тирьох проектів у співробітництві з Депар -таментом з питань національних меншин, –керівник Делія Мартиняк;

w Участь педкадрів на курсах з під -вищення кваліфікації в Україні в Черні -вецькому університеті імені Юрія Федь -ковича;

w Розгортання програми підвищеннякваліфікації в рамках Сучавського шкіль -ного інспекторату, в якій взяли участь всівчителі з української мови;

w Участь окремих педкадрів у процесіперегляду шкільних навчальних програм;

w Розгортання низки заходів постійноїпідготовки шляхом організування педа -гогічних кружків, запрошення методистів зУкраїни, а також професора Аспазії Регуш

та гeнконсула Юрія Вербицького i консулаВасиля Неровного;

w Акція Генерального консульства Укра -їни у місті Сучаві та делегацій з України підназвою “Буквар – кожній українськійдитині” aбo „Карaван книжoк”. До речі,були подаровані й різні устаткування ташкільні приладдя;

w Розгортання численних національнихта міжнародних симпозіумів, літніх шкіл знагоди Року багатокультурності – 2008;

w На культурному рівні, завдяки нев -томній праці вчителів або священиків, булизасновані вокальні, танцюристські та інс -тру ментальні гуртки: у Сереті «Коло мийка»– вчителька Янош Зірка, „Негос тинськіструни” - Майданюк Микола, у Балківцях„Буковинка”- Анка Штюбяну, у Палтіну„Полонинка” – Савчук Іліуце, y Калінешть-Купаренку „Червона Калина” - МартинякДелія, y Вашківцях „Веселка”- КарменКришмар, у Солoнецу Ноу „Майданчик” –священик Николай Николаїшин, у ВерхнійБродині „Гуцульськi нaщaдки” - священикАрделян Валентин, у Шербівцях “Віночок”- Мендріштяну Лоредана, в Калінешть -Енаке “Веснянка” - Плекан Нарчіса, уМілішівцях “ Барвінок” - директор БреглерЛіліана.

Слабкі�місця

w Відсутність шкільних підручників зукраїнської мови та літератури для лі -цейних класів, а також підручників „Іс торіїі традицій української меншини”;

w Недостатня кількість підручників длягімназії, коли ті, які існують, не відпові -дають переглянутим навчальним прог -рамам;

w Відсутність Методики викладанняукра їнської мови і літератури, спеціальнихзошитів, додаткового матеріалу, хоча й буланизка спроб з нашого боку щодо здійсненняцього;

w Погана дидактично-матеріальна база;w Недостатнє фінансування навчального

процесу на українській мові;w У деяких випадках неефективне спіл -

кування між учителями та батьками.

Загрози

w Розснування окремих груп такласів внаслідок Терміновогорозпорядження 1618/2009;

w Недостатнє фінансування длявивчення рідної мови;

w Розснування низки шкіл змалою кількістю учнів y 2009 p.;

w Невідповідне ставлення дея -ких батьків та директорів шкіл довивчення української мови;

w Погане фінансове стиму лю -вання педкадрів;

w Стриманість окремих батьківщодо вивчення української мовичерез навантаження шкільної прог -рами;

w Велика кількість учнів, якимипіклуються бабусі та дідусі, після

поїздки батьків за кордон назаробітки;

w Зростання безробіття;w Не достатнє пізнання законодавства

щодо вивчення рідної мови;w Слабке знання прав націо наль них

меншин.

Своєчасності

w Існує сприятливий соціальний кліматта міжкультурний діалог;

w Існування Змішаної міжурядовоїрумунсько-української комісії з питаньаналізу та рекомендації щодо написаннянових підручників;

wСтратегія про децентралізацію навчан ня;w Європейські проекти про укладення

партнерства у галузі освіти;w Активна співпраця з СУР-ом, Гене -

ральним Консульством України в Сучаві таДепар таментом з питань нацменшин;

w Знайдення фінансових позабюджетнихресурсів для оснащення шкіл шляхомзалучення спонсорів;

w Співпраця із засобами масової інфор -мації для оприлюднення результатів су -чавських учнів.

Зліва – направо: І. Кідещук, Л. Мігок, І. БоднарФото: Коля КУРЕЛЮК

Стан навчання українською мовою у повіті Сучава 2006 – 2010 рр.

(Продовження на 11 стор.)

Інспектор Лучія�МIгОк

GRUDENY 2010 r.4

Минуло вже цілих 10 років,відколи заснувався укра -їнський відділ у престижномуУніверситеті ім. Штефана

Великого міста Сучави, відомого зараз нетільки в Румунії, а навіть і в усій Європісвоїми модерними закладами та резуль та -тами на ниві наукових досліджень, висо -кокваліфікованими спеціалістами, що кож -ного року покидають ворота європейського«замку» науки та культури.

Між ними, певно числяться і випускникиукраїнського відділу подвійної спеціалізаціїукраїнсько-румунської, українсько-фран -цузь кої та українсько-англійської мов, щозараз викладають свою рідну українську абодержавну румунську разом ізчужими мовами, навчаючинаших дітей вшановувати їх якБожу благодать у спілкуваннііз своїми рідними та близь -кими з європейськими наро -дами, що співживають вільно ідружньо в Євросоюзі.

На велику, важливу подію,присвячену видатному кла -сику української та світовоїлітератури Ользі Кобилянсь -кій, що народилась в містечкуҐура Гуморулуй Сучавськогоповіту, приїхали викладачі ізЧернівецького НаціональногоУніверситету ім. Юрія Федь -ковича із сусідньої України.На протязі трьох днів, 12-14листопада 2010 р., разом ізспеціалістами румунської та українськоїкафедри Сучавського універ си тету, іззапрошеними гостями, мовознавцями талітературознавцями, сучавські орга нізаториправильно підкреслили не тільки значенняподії сповнення десятиліття українськоїсекції Сучавського Університету, але йособливу важливість контексту відсвят -кування Ольги Кобилянської (27/14

листопада 1863 р.), ім'я якої ЮНЕСКОвідзначає разом із усіма великими іменамимитців світу.

Міжнародну сесію наукових доповідей«Ольга Кобилянська» у відсутності почес -ного голови цієї конференції проф. д-раМірчі Діакону, історика та критика літе -ратури, завкафедри румунської мови талітератури, д-р доц. Клавдія Костін пред -ставила історію ще зовсім молодого від -ділення української мови та літератури вСучаві, пригадала і його перших викла дачів,з-поміж яких покійного професора таписьменника Корнелія Регуша, його дружинупроф. д-ра Аспазію Регуш, мовознавця, лек -сиколога та перекладача, яка зараз на пенсії,

та унів. проф. д-ра Володимира АнтофійчукаЧернівецького Національного університетуім. Юрія Федьковича, історика літератури,народознавця та публіциста, який працювавуспішно на кафедрі вісім років, допомагаючисвоїм партнерам виховувати в дусі укра -їнської літератури кілька поколінь випус -кників.

Д-р доц. Клавдія Костін підкреслила, що,

на жаль, знайомилася з творчістю класикаукраїнської літератури Ольги Кобилянськоїне з румунських перекладів, а із англійських,і залишається зворушеною великим талантомлірика в прозі та аналіста подосі незнайомоїїй письменниці.

Генеральний консул України в Сучаві,вельмишановний п. Василь Боєчко, запро -шений до слова, відмітив із радістю, щоукраїнський відділ словесності в Сучаві давпрекрасних випускників, багато з яких пра -цюють з любов'ю по школах Сучавськогоповіту, навчаючи дітей-українців своєї рідноїмови, і надіється, що всі будуть старатися,щоб українське відділення надалі процвіталона фоні добросусідсвта між Румунією та

Україною і партнерства міжСучавським університетом таЧернівецьким національнимуніверситетом.

В кінці генконсул ВасильБоєчко звернувся до прекрасноїспівпраці видатного літерату -рознавця проф. В. Антофійчука ізсучавськими викладачами та,поздоровляючи всіх, побажав хайдасть Бог довге майбутнє укра -їнському відділенню Су чави.

У свою чергу заступник кон -сула Генерального консульс тваУкраїни в Сучаві Василь Неров -ний виразив своє піклування заукраїнцями Буковини та за зрістукраїнської секції в Сучавськомууніверситеті, якій бажає вмайбутньому якнайбільше сту -

дентів та викладачів і ще бажає більшогорозвитку партнерства із ЧернівецькимНаціональним Універси тетом Юрія Федь -ковича. На знак вша нування вихователівнового покоління українських спеціалістів,вельмишановний консул дякує професорамАспазії Регуш та Володимиру Антофійчуку.

Проф.�Іван�кІДЕЩУк

10 РОКІВ УКРАЇНСЬКОМУ ВІДДІЛЕННЮ СУЧАВСЬКОГОУНІВЕРСИТЕТУ ім. ШТЕФАНА ВЕЛИКОГО

ВЕЛЬМИШАНОВНА І ДОСТОЙНОПОВАЖНА

ОЛЬГА АНДРИЧ!

Передусім прошу пробачення, щоне міг за станом здоров'я ні вчасновідповісти Вам, ні – тим більше –приїхати на презентацію Вашого

чудового перекладу «Роксолани».Але я невимовно вдячний Вам затакий божественний презент –надіслану книгу з Вашим перек -ладом, що є видатною подією вкультурному житті українськоїдіаспори.

Моя мати – молдованка, я добрезнав з дитинства мол давську, але

забув, проте в основному прочитавВаш пе реклад – де вгадуючи, а деперекладаючи, й скажу – Вашпереклад легкий, динамічний – однеслово – талановитий. Великеспасибі!

Надсилаю Вам свою книжкудещо іншого жанру і змісту:історико-популярного. Цим ви -данням я хотів пробудити по чуттянаціональної гідності в українців.Нехай буде Вам на пам'ять – можедасте кому з молодих українцівпрочитати і перейнятись ДолеюУкраїни-Матері.

Дуже цікаво було – і хви лююче,що Ви донька видатного діячанаціонально-визвольного руху –полковника Гната Поро хівського,вічна Йому пам'ять і слава!Вочевидь, саме від батька Вамперейшов Дух боротьби за Укра -

їнську ідею в різних формахвиявлення. Власне, Ваш пе реклад –то є продовження спра ви батька.Тому Ви в моїй уяві є великоюУкраїнкою.

Тож бажаю Вам доброго, міц -ного здоров'я, радісного дов голіттяі життєвої снаги.

З глибокою повагою і довічноювдячністю

Сергій�ПЛАЧИНДА15 листопада 2010 р.

м. Київ

П.С. На жаль, мій співавтор –історик Колісниченко – помер.

Автограф на першій сторінцікниги «Лебедія»:

Вельмишановній Великій Ук ра -їнці Ользі Гнатівній Поро хівській-Андрич з вдячністю за переклад«Роксолани».

Автор�Сергій�ПЛАЧИНДА�

Лист до редакції. До перекладу «Роксолани» румунською мовою

(Продовження на 10 стор.)

Бухарест, 2 грудня 2010 р.

ШАНОВНЕ ПАНСТВО КОВАЧ,

Яотримала відгук на мійпереклад «Роксолани»від автора книги –

відомого письменника СергіяПлачинди. Мене дуже зворушилоте, що він мені написав, а такожйого біографічні дані на четвертій

обкладинці останньої, виданоїним книги «Лебедія», про те, «як іколи виникла Україна», –історичне есе, яке меніписьменник прислав з автог -рафом.

Посилаю Вам копію його листадо мене та його біографію. Гадаю,що це Вас зацікавить.

Щиро Вас вітаю,Ольга�АНДРИЧ

GRUDENY 2010 r. 5

Серед найбільш тра -гічних сторінокісто рії укра їнсь ко -го народу особ ли -

ве місце займає Голодомор1932 - 1933 років. Внаслідокзумисних дій комуністичноївлади впродовж декількохроків Україна втратила близько10 мільйонів життів.

З огляду на масштаби,жорстокість і цинізм здійс нен -ня Голодомору, історія сучасноїЄвропи не має аналогів по -дібних злочинів. У мирний часі за сприятливих природно-кліматичних умов від голодупомирали мільйони людей.

Тотальне винищення міль -йо нів українських хлібо робівштучним голодом стало свідо -мою терористичною акцієюполітичної системи сталінізму.Було поруйновано соціальніоснови української нації, їївікові традиції, підірванодуховну культуру і унікальнуетнічну самобутність.

Трагедія голодомору 1932-1933 років в Україні впродовжбагатьох десятиліть не простозамовчувалася, а й офіційнозаперечувалася правлячоюверхівкою СРСР. її причини,характер, механізм організації імасштаби ретельно прихо -вувалися не тільки від між -народного співтовариства, а йвід кількох поколінь нашихспіввітчизників.

Лише з здобуттям Україноюнезалежності правда повер -нулася до народу, стає йогоболем, реквіємом і, одночасно,символом незнищенності.

Щороку у четверту суботулистопада в Україні відзна -

чається День пам’яті жертвголодоморів.

Значним кроком до належ -ного вшанування пам’яті жертвГолодомору 1932 -1933 років єспорудження в Києві Мемо -ріаль ного комплексу пам’ятіжертв голодоморів в Україні.

ЮНЕСКО, ПарламентськаАсамблея ОБСЄ, Євро пейсь -кий Парламент ухвалили доку -менти про вшанування пам’ятіжертв Голодомору. СвятийПрестол, а також законодавчіоргани 14 інших країн визналиГолодомор геноцидом укра -їнського на роду, а парламентище 6 країн прийняли доку -менти про вшанування пам’ятіжертв Голодомору. На регіо -нальному та муніципальномурівнях у 9 державах світуухвалено 32 рішення провизнання Голодомору гено -цидом.

28 квітня 2010 року Пар -ламентська Асамблея РадиЄвропи ухвалила резолюцію«Щодо вшанування пам’ятіжертв Великого Голоду (Голо -домору) в колишньому СРСР»,якою визнала Голодомор зло -чи ном проти людяності,

закликала держави відкритиархіви, а істориків - здійс -нювати незалежні дослі дженняпроблеми з метою встанов -лення повної, об’єктивної, незаполітизованої правди про цютрагедію.

Відзначаючи сьогодні 77-урічницю української трагедії,ми також віддаємо данинупам’яті мільйонів росіян, ка -захів і представників іншихнаціональностей, що померливід голоду в Поволжі, на

Північному Кавказі, в Казах -стані та інших регіонах ко -лишнього Радянського Сою зувнаслідок примусової колек -тивізації, що залишило глибокінезагойні рани у свідомостіпоколінь.

Ми переконані в тому, що

викриття подібних злочинівпроти людяності, збереженняісторичної пам’яті про жертвиголодоморів, визнання тавшанування їхніх стражданьсприятимуть запобіганню по -діб них катастроф в ім’ямайбутніх поколінь.

Прес-реліз�з�нагоди�відзначення�Дня�пам’яті�жертв�голодоморів

Зверненнядо закордонного українства з нагоди 77-х роковин

Голодомору 1932-1933 років в Україні.В останні дні листопада українці усього світу та

міжнародне співтовариство єднаються у скорботі за мільйо -нами невинних жертв однієї з найбільших гуманітарнихкатастроф людства - Голодомору 1932-193З років в Україні.

Історія українського народу сповненачималої кількості сумних сторінок івипробувань. Однак, гострий біль відтрагедії, яка спіткала нас у мирний час,залишається відчутним і сьогодні.

Немилосердний сталінський режим неміг змиритися з існуванням вільних танепокірливих селян. Голодомор став його

цинічною відповіддю на опір народу насильницькійколективізації, а багата хліборобна Україна постала передзагрозою голодного винищення її працелюбного населення.

Наш святий обов’язок сьогодні і в подальшому робити все,щоб нам’ять про загиблих від штучного голоду українців та

представників Інших націй залишалася живою для нинішніх іприйдешніх поколінь, слугуючи пересторогою на майбутнє.

Світова підтримка та співпереживання додають Укра -їнському народові духовної сили і впевненості у побудовінезалежної демократичної держави» найвищою цінністю якоїє права та свободи Громадянина.

Щиро ціную зусилля закордонного українства з поширенняправди про причини і наслідки Голодомору, Слова вдячностіадресую всім країнам і народам, які поділяють нашу жалобу,допомагають відродити та зберегти пам’ять про пережителихоліття.

Хочу, щоб у ці поминальні дні ми звернулися у спільніймолитві до Всевишнього;

«Упокой, Господи, душі невинно убіенних, а нам, нинісущим, даруй мудрість уникнути трагічної долі минулихпоколінь! Вічная пам'ять!»

костянтин�гРИЩЕНкО

Від Посольства України в Румунії

МІНІСТР�ЗАкОРДОННИХ�СПРАВ�УкРАЇНИ

GRUDENY 2010 r.6

Всі пір’їнки захопленозааплодували їхній под -рузі за цікаву розповідь,але нашій Пір’їнці

навіть в цей час не виходило зголови: дійсно, людська цивілізаціятака багата й цікава, нам всім єчому повчитися, а мені як цевдасться тут, у музеї? Я в полоні!Хоча їй тут і подобалося, і подругвона мала гарних, але мандрівнанатура прагнула волі, новихпольотів, зустрічі з новимидрузями.

Вона тихенько схли -пнула, але стрималасльози, бо їй булосоромно перед іншимипір’їнками. Але її сусідкапомітила це і так всі їїподруги дізналися, щоПір’їнка сумує за своїмпопереднім життям.

- Як же нам допомогтитобі? – почали вони мір -кувати між собою. Ми жне можемо покинутимузей…

От все, й ніч темнанастала, всі пір’їнкипоснули, лише нашамандрівниця не можестулити очей, все думає,що ж їй робити, яквирватися на волю?

- Знаю, знаю! – раптомзакричала вона, а її подругиперелякано попрокидалися, незнаючи, що сталося. – Требазв’язатися з моїм давнім другомВітром і він мені допоможе.

- Але ж як зв’язатися з ним, аджеми зачинені в приміщенні, а вітрусюди доступу немає.

- Я знаю, як це можна зробити, -додала помітно пож вавлена Пір’їн -

ка. – Коли нас тупного тижняприбиральниці митимуть вікна,роблячи вес няне генеральне приби -рання, нам треба всім в один голоспозвати Вітра!

Чесно кажучи, не всі пір’ї нкибули переконані в успіху цієїоперації, але так як іншої ідеї немали, то погодилися.

Коли вікна були широковідчинені, вони на Пір’їнчине раз,два, три, голосно позвали:

- Вітре, вітре! Лети сюди!Так, як люди не можуть чути

мову звірів та неживих пред метів,то і прибиральниці нічого непочули, лише зауважили, що в музеївеликий протяг і почали швиденькомити вікна, аби скоріше їхпозачиняти.

- Дядечку Вітре, де ж ти? –жалібно промовила Пір’їнка,побачивши, що вже чимало віконбуло помито і зачинено.

- Я тут, Пір’їнко! – веселоозвався до неї Вітер. – Як тобі

живеться, маленька? Чому поз вала,перекинутися словом, дізнатися, яку мене справи?

- Ні, Вітре… - сумно від повілавона. – Я хочу вирватися звідси.

- Але як же я можу допомогтитобі? – задумався Вітер. – Типриклеєна до маски, а я не маю рукі мого подиху не вистачить…

- Ні, я знаю, що треба зробити,тільки ніхто, крім тебе, мені неможе допомогти, - пояснювалаПір’їнка. – Пам’ятаєш олівця-дивовця, яко го вкрала Баба Яга,тому що все, що він починавмалювати, оживало? Так от, полетидо нього і нехай він намалює музеймасок, а в нім – мишку. І тоді тамишка опиниться тут, обережноперегризе своїми зубками ниточки,які мене тримають на масці, а ти

підхопиш мене і так врятуєшмене!

Сказано – зроблено. Вітервилетів через вікно і полетівдо хлопчика, де проживав цейдивовижний олівець. Йомупощастило – він застав їхвдома, тож Олівець-дивовецьне забарився і хутеньконамалював кімнату музею, а вній – маленьку мишку. І вразпір’їнки музею веселозакричали:

- Миша, миша!Добре, що приби ральниці

вже збиралися йти, а то вони,на відміну від пір’їнок, незраділи б миші. Мишка, яктого від неї й чекалося,обережно перегризла ниточ -ки, які тримали Пір’їнку, і осьвона, піднята на крила

дядечка Вітра, вже вилітала з музеючерез останнє напів про чиненевікно:

- Прощайте, милі подруги, івибачайте, що не залишилась звами! – встигла вона вимовити, ічерез секунду-дві вже була застінами музею, вдихала прохо лоднесвіже повітря, яке п’яни ло її, якніколи, усміхалася сонцю, птахам,травам. Вона була такою щас -ливою!

wЛюдмила� До�рош� на�-ро�ди�лася� 2� червня1978�року�в�укра�їнсь�-кому� містечку� До�-

линська� кіровоградської� об�-лас�ті.� В� 1997� році� закінчилавищий�педагогічний�коледж�ім.В.� Сухомлинського� з� м.� Олек�-сандрія�кіровог�рад�сь�кої�облас�-ті.� Вищу� освіту� здо�була� вБухарестській� Ака�демії� еконо�-мічних�наук�в�2006�році,� але�йдо� того� часу,� і� після� тогопрацювала� й� працює� в� Союзіукраїнців� Румунії.� Спочатку� –техноре�дактором� та� корес�-пондентом� для� журналу� «Нашголос»,� а� з� 2007� року� –� ре�-дактором� дитячого� жур�налу«Дзво�ник».�

Її� літературний� дебют� від�-бувся� в� журналі� «Наш� голос».Перша� її� збірка� під� назвою«Пісенька�дощу»�побачила�світв�2006�році�і�адресується�дітям.В� сьогод�нішньому� номері� про�-понуємо� вашій� увазі� уривок� знової� дитячої� збірки� ЛюдмилиДорош�під�назвою�«Диво�вижніпригоди� Пір’їнки»,� що� впідготовці�до�друку�.

ВТЕЧАЛюдмила�ДОРОШ

Рисунок Михайла�ТРАЙСТИ

На�початку� мі�-ся�ця�лис�то�па�-да�в�місті�БаяМаре�від�було�-

ся� уро�чисте� відкриттяторго�вого� комплексу-мол��ла� «голд� Плаца»� вприсутності� ін�вес��ти�торівта�пред�став�ни�ків�органівмісцевої�влади.

Торговий�комплекс�«голдПлаца»� розміщу�ється� наплощі�30�тисяч�кв.м.�Дляйого� будів�ництва� буловнесено� капіталов�кла�-дення�сумою�70�міль�йонівєвро.

В� приміщенні� ком�плек�-су� «голд� Плаца»,� окрімчисленних� творгових� ра�-йонів,� існує� і� найбільшийгіпермаркет� кОРА,� якийзаймає�площу�4�500�кв.м.�ів� якому� працюють� 300осіб.�Там�же�знаходиться� ікі�нотеатр� СІТІ,� який� зай�-має�6�залів�для�спек�таклівна� 1150� місць,� 6� екранів� іульт�рамодерну�апаратуру.

Для� розваги� відві�ду�-вачів� існує�більше�ігро�вихавто�матів,� більярд,� бар� ірес�торан.

Проф.�Іван�ЛАЗАРЧУк

НАЙБІЛЬШИЙ�ТОРгОВИЙ�кОМПЛЕкС�В�ПІВНІЧНО-ЗАХІДНІЙ�ЧАСТИНІ�РУМУНІЇ

GRUDENY 2010 r. 7

Аборт, відомий як перериваннявагітності або «кюретаж», євеликим гріхом перед Богом. Нажаль, статистика показує, що

Румунія має найвищий рівень абортів усвіті. Господь може простити будь-якийгріх, крім гріха вбивства.

Хоча важко знайти людину, котра б нелюбила дітей, ми часто задумуємось надтим, скільки дітей сьогодні залишаються безправа на любов, турботу і... життя.

Якщо ви, через будь, які причини, хочетезробити аборт, подивіться на нього:

Моє життя почалося сьогодні!Мої батьки навіть не знають про це. Я ще

менший яблучного зернятка, але це уже Я!Одні кажуть, що я не реальна особа, що

тільки моя мама існує. Але я реальна особа!Tак як крихітка хліба є також хліб, я і моямама – дві реальні особи.

Я буду... дівчинкою! В мене буде темневолосся і карі очі. Мій ротик уже почаввідкриватися.

Через рік на моїм обличчі появитьсяперша усмішка, а моє перше слово будеМАМА! Кожний день я ледь-ледь під -ростаю. Сьогодні моє серце почало битися, ідо кінця життя буде битися кожної хвилинив його ритмі. У мене на руках уже появилисяпальчики. Я буду тягнути маму за волосся.Тільки сьогодні лікар сказав, що в неї будедитина! Чи ти радієш, мамо? Думаю, щомама і тато шукають прізвища, але навіть незнають, що я дівчинка.

Я б хотіла, щоб мене звали Марія! У менеуже росте волосся м 'яке і пухнасте; навкругмене темно, але коли мама принесе мене насвіт, буде тільки проміння сонця і квіти. Алебільш за все я хочу побачити маму. Напевно,вона уже відчуває биття мого серця. Мамо!– у тебе буде чудова дитина!

Минуло кілька днів... Cьогодні моя мамазробила аборт. Hе робіть так, як зробилавона! Не лишайте себе обманути! Інфор -муйтесь серйозно про наслідки аборта!

Аборт не є вирішенням ваших проблем!Якщо Бог поклав дитину у вашу утробу, Віндопоможе вам, незважаючи на ситуацію:треба, щоб ви тільки попросили допомогу, аце вас нічого не коштує, тому що діти – ценайбільше благословення від Бога, вонивисвітлюють наше життя.

«Пустіть дітей! Не бороніть їм приходитидо мене, бо їх є Царство Небесне». Мат(19-14).

Aнна�кОЛОПЕЛЬНИк

Щоденник ненародженої дитини

гордість�(гординя),�як�поняття,�роз�-глядається� в� двох� видах,� а� самегордість� –� як� почуття� особистоїгідності,� самоповаги� і� почуття

задоволення� від� усвідомлення� до�сягнутихуспіхів,�переваги�в�чому-небудь.�Або�ж�–�якпиха.

«СИНУ, ПРОСЛАВ СЕБЕ В МІРУ СВОЄЇ ВАРТОСТІ...»

Біблійний мудрець Сирах наводить таку пораду:«Сину, прослав себе в міру своєї вартості». А другепоняття гордості – це почуття пихи, зарозумілостіі бундючності, що в релігійних текстах називаєтьсягординею, яку вважають одним з найтяжчих гріхів.

Така гордість проявляється в різних формах.Хтось мріє про марнославність, яка ніби єдинапричина всього хорошого довкола себе, що всезалежить від неї і тільки вона може вирішити всійого проблеми, проблеми рідних і навіть спільноти,серед якої живе. Про таких людей апостол Лукапише: «Така людина безглузда, бо забуває, що вонатільки попіл і порох». Такі люди бажають, щоб їхпостійно звеличували, прославляли. Іншим,достойним поваги, заздрять і з зухвалим поглядомдивляться на всіх.

«НЕ НЕСИСЯ ВИСОКО...»«Гордість – це найбільше з лих», – говорить

Святий Йоан Золотоуст. А народне прислів'я каже:«Не несися високо, щоб не впасти глибоко». Теж внароді вважається, що гордість завжди йде поряд зглупотою, бо розумна людина – скромна навіть ітоді, коли має особливі заслуги, важливі результатив роботі і коли її висувають на високу посаду.

Народна мудрість вчить: «Не дай, Боже, з Іванапана», бо, якщо якимсь дивом гордий попаде наневідповідне місце, почне зневажати всіх,вимагатиме поваги для себе і величання,зневажатиме підлеглих.

«ГОРДИНЯ – ЦЕ ОТРУТА, ЩОВБИВАЄ...»

Святий Антон пише: «Всі гріхи погані передГосподом, але найстрашніший з гріхів – це гординя,пиха. Гординя – це отрута, що вбиває невинних,чесних, беззахисних.

Горда людина будь-яким способом шукає і вимагаєчесті, слави і похвали, хоче бути важливою особоюсеред рідних, друзів і знайомих, хоче мати зверхністьу всьому. Якщо хтось противиться її бажанням,сильно гнівається і мститься. Втративши пошану,горда людина обурюється і нарікає на всіх,втручається самовільно в чужі справи, хвалить себе,підноситься над іншими і ніколи не бачить своїхиби, недоліки.

«ВЛАДА? – СУЄТА-СУЄТ І ТОМЛЕННЯ ДУХУ...»

Горді хваляться своїм багатством, силою,розумом, владою. Про такі речі премудрий Соломон,говорить: «...Все це – суєта-суєт і томлення духу».

Звичайно, треба відрізняти гордість від доброїсамоповаги. Кожна людина заслуговує повагу з бокуінших й має право на самоповагу, якщо вона живеповажно, працює порядно.

ДОСТОЇНСТВА І ПАМ'ЯТЬ ПРО НИХ...

Багато людей носять в собі важливі людськіцінності і заслуговують на щирий привіт і налюдську вдячність за свою невтомну і благороднуроботу, чи творчість. А так, як життя швид -коплинне, не завжди встигаємо їм подякувати, томудеякі з них, з почуття достоїнства, не чекаютьвизнання їх труда, живуть скромно, так само тихо,без похвал відходять у вічність, хоча пам'ять проних залишається в добрих серцях.

– Гей Пихонько-голубонько й Бундючностерідненькі, де ви, де?.. – Тут, тут ми, батеньку, внашому тепленькому куточку...

Проф.�Василь�АРДЕЛЯН

За ініцiaтивою СУР, у Культурно-інформаційному центрі у складіПо сольства України в Румуніїбула прoведена презентація

книг українських письменників Румунії,виданих у 2009-2010 рр. Мета цієїпрезентації була така ж сама, як i навиставці Гаудеамус, – популяризаціявидань СУР серед зацікавлених укра -їнською літературою читачів.

Відкрив презентацію радник-пос -ланник посольства Юрій Вербицький,який в своєму слові пропонував знайтиметод для того, щоб книги українськихпись менників Румунії доходили довідомих бібліотек України.

На презентації були присутні пись -менники Іван Ковач, Микола Корсюк,

Корнелій Ірод, Михайло Михайлюк, Ми -

хайло Трайста, які представили своїкниги і прочитали коротенькі уривки зісвоїх творів. Всі присутні були згідні, щоборганізувати такі презентації регулярнояк у Бухаресті, так і у повітах, депроживає українська меншина.

Роман�ПЕТРАШУк

Презентаціяукраїнських�книг

– Гей Пихонько й Бундючносте рідненькі, – Гей Пихонько й Бундючносте рідненькі, де ви, де?.. – Тут, тут ми, батеньку, де ви, де?.. – Тут, тут ми, батеньку,

в нашому тепленькому куточку...в нашому тепленькому куточку...

Фото Михайла ТРАЙСТИ

GRUDENY 2010 r.8

Ірина�СЛАВIНСЬкА

Алфавітне�інтерв'ю–�від�А�до�Я

Ч и к а л е н к околись� казав,� щоУкраїну� треба� лю�-бити�не�до�глибинисерця,�а�до�глибиникишені.� На� жаль,до�глибини�кишеніУкраїну� люблятьтільки�бомжі...�Як�-би� я� зустрівся� зБогом,� то� я� бивибачився� за� те,що�я�такий.

Іван Драч - неоднозначна фігура укра -їнського культурного простору. В літера -турі доби “шістдесятників” його поезіясвого часу наробила чимало шуму. Вкінематографі саме на сценарії Драчабуло створено низку справдікультових фільмів - “Пропала гра -мота”, “Криниця для спраг лих”, “Ка -мінний хрест”.

Водночас, письменнику частодорікають надто рівними взає -минами з будь-якою владою. За СРСРДрач отримав дві державні премії -премію УРСР імені Тараса Шевченката Державну премію СРСР. За добиправління Кучми - орден князяЯрослава Мудрого, а за Ющен ка -звання “Герой України”. В су час номукон тексті широко обго ворювалиучасть Драча та інших митців уГуманітарній раді при урядіЯнуковича.

“Українська правда. Життя”поставила Івану Драчу зо тридесятки запитань, аби поман друватив часі та спробувати розібратися вусіх цих пара доксах. В результаті пого -ворили про живих класиків, президентів уліфчиках, соняшники та Пара джанова.

ААвторитетНароди визначаються за письменниками.

Україна - це вже держава, яка намагаєтьсястати державою з різним успіхом. Я колисьне дуже вірив, що за мого життя Українапостане державою. Але вона таки постала -і я мав до того певну причетність.

Яке�ваше�місце�в�становленні�України?Ну, раз абетка, то я скажу по абетці. А, Б,

В, Г, Д... От я - це “Д”. Драч.

ББажанняХотілося б, щоб український народ,

українська нація, український етнос більше

відповідав би своїй суті як народ, як нація -як поляки, росіяни, німці, французи.

То� нація� тотожна� етносу?� Тоді� щорозуміти�під�“етносом”?

Якщо розуміти націю в сенсіполітичному, то вона, звичайно, не тотожнаетносу. Тут треба іти за Липинським, а не заДонцовим.

Коли казати про етнос, то цей час вимагаєщось і від етносу. Ми бачимо, що Меркель,яка думала зібрати докупи всіх німців,турків і сербів, не вдалося цього зробити.Тепер вона закликає, що всі, хто хоче бути вНімеччині, мають шанувати німецьку мовута культуру. Французи почали говорити проце ще раніше. Поляки взагалі можуть бутивзірцем у цьому аспекті.

То�що�-�українська�Україна,�українськепоходження�з�діда-прадіда?

Мені видається, що це не є основним.Коли я вишукую все, написане про ІванаГонту, то найкраще про нього написавАнтонович, а це був напівмадяр-напівполяк.При цьому він вчитель Грушевського таодин із основоположників українського

буржуазного націоналізму, чи як там цетепер називають.

То�що�важить?Важить мова та духовна наповненість -

культура, відчуття своєї приналежності доУкраїни. Ще Леся Українка писала: “Пос -лухаєш, як вони по-українськи го ворять - толіпше б вони говорили по-китайськи”.

ВВладаКоли йдеться про Маргарет Тетчер і

Вільяма Голдінга, то було би дивно, якбиГолдінг займався політикою. Він писав своїромани, а Маргарет Тетчер займаласяполітикою.

Але такі нації, такий народ, як в Україні,щойно стає на ноги. Коли тут літераторипішли в політику, то це було те ж саме, що йГрушевський або Петлюра в політиці. Вонине були фаховими прописними політиками,

але почали займатися політикою.Чим краще буде розвиватися українська

політика, тим далі будуть віддалятисялітератори від політики.

Як� політика� вплинула� на� вашулітературу?

Це треба читати. Одна з моїх останніхкнижок зветься “Противні строфи”. Там,звісно ж, політика вплинула. Сама назваговорить, що вони противні - це впливполітики.

Ви� могли� б� творити� зовсім� позаполітичним�контекстом?

Я і так багато творю поза політичнимконтекстом. Ось коли я пишу про Набокова,який прилетів до мене метеликом - то це неполітика.

Сучасним� українським� літераторамварто�було�б�іти�в�політику?

Думаю, що ми, люди старшого поколіннявже приречені на політику. До мене щоднябагато людей ідуть, як до депутата наприйом, хоча я давно не в парламенті.

А молодше покоління 50-літніх - ЮрійАндрухович, Оксана Забужко - цього вже не

потребує. Олесь Доній, КостьМатвієнко, їхні ровесники - цеполітики.

Чому?Бо Україна вже відбулася як

держава. Вже є надія. Я чую, щощось творче і незворотнє відбулося зетносом.

ггромадськагуманітарна�радаКоли Янукович вручав Шевчен -

ківську премію Михайлу Андрусякуза його трьохтомник про УПА, то япідійшов і привітав його з тим, щовін переступив свої межі та вручивцю премію. Президент повинен бутипрезидентом всіх українців - і япривітав його з тим, що він став на

цей шлях.Ось чому я не відмовився від участі в

Гуманітарній раді. Там я буду намагатисязберегти все, що можна зберегти. Зараз єбагато речей, які треба захищати.

Які�конкретно?Музеї в Києво-Печерській Лаврі - це речі

дорогоцінні. Києво-Печерська Лавра неповинна бути осередком тільки релігійноїдуховності. Вона має бути осередкомдуховності взагалі - все ж змінилося.

Зараз інші релігії, наприклад, католики вВатикані, намагаються впускати якомогабільше людей до своїх пам’яток. А ми нібинамагаємося заховати те, що в нас є -Катерину Білокур, Марію Приймаченко. Ахай би ті, хто прийшли молитися,подивилися б і на живопис Білокур. А хтоприйшов до Марії Приймаченко, по -молилися.

Іван Драч: Я 30 років був членом КПРС - «НАРОДИ�ВИЗНАЧАЮТЬСЯ�ЗА�ПИСЬМЕННИкАМИ»

(Продовження на 9 стор.)

GRUDENY 2010 r. 9

крім� музеїв,� які� ще� проблемигуманітарної�сфери�бачите?

Гуманітарна сфера не активна. Вонацікава, але розпорошена. Я трохи знаю, щовідбувається в літературі, малярстві, музиці,кіно. Там потрібна концентрація людей.Також треба виставляти те, що маємо.

Треба підняти те, що лежить на поверхні,але ніби не є основоположним - українськийспів. Є прекрасний співак АнатолійМокренко. Він родом із Сумщини і вжебагато років проводить там фестивалінародної пісні - шкільної, сільської,районної.

Спів і хори - велике ба гатство укра -їнського народу. Педагогічнийуніверситет ім. Драгоманова виношуєідею про тезу “Заспіває школа -заспіває Україна”. Все це робитимутьмайбутні вчителі, які там вчаться.Анатолій Авдієвський - центр цьогоруху, ректор університету - теж зСумщини.

Євгенія Мірошниченко ко лись меніжалілася, що виховує співаків іспівачок, які їдуть у Москву, Варшаву,в Італію. Вона носилася з ідеєю Малоїопери в Троїцькому домі наЛук’янівці. Зараз я маю порозуміння зНовохатьком - і ми хочемо зробитиМузичний дім саме там, на Лук’янівці.

А ще є музей Бориса Гмирі. Ранішетаких людей набагато прицільнішешанували... І Козловського, і Гмирю, іПетрусенка...

Хто�все�це�профінансує?Я думаю, що просто треба розумно

розпорядитися бюджетом. Не потрібновеликих грошей. А коли говорити прошколу, то все це іде в системі освіти.Табачник стане самим співучим міністром.Добрий парадокс.

Серед�молодшого�покоління�українцівє�думка,�що�в�сфері�культури�надто�частозвертаються� до� минулого,� що� бракуєпогляду�в�майбутнє.�Що�про�це�думаєте?

Думаю, що вони мають рацію. І томутреба велику та прицільну лінію вести наосвоєння англійської мови. Саме завдякианглійській мові піднялися Індія, Китай іЛатинська Америка. Мусять англійськоювести діалог німці з французами, а іспанці зіталійцями. Мусимо і ми.

Сам Бог каже, що треба зосередитися намайбутньому. Треба вчити і російську, іанглійську - це не заважатиме патріотизму.Та особливо треба зосередитися наанглійській. Російськомовний Юрій Іллєнков Канаді та США одночасно вчив накінофестивалі обидві мови. Зараз меніважко уявити більшого націоналіста.

ДДисидентЯ себе ніколи не вважав дисидентом. Я

ніколи ним не був.

Я вважав себе людиною з патріотичнимипоглядами. Я не прагнув виступати таголосно говорити про ці погляди - я хотів їхвтілювати за допомогою своєї реальноїроботи. Я був як робочий віл, робочабджола, я не був людиною, що б’є в барабані кричить про себе.

Так само я дуже шанував Івана Дзюбу,котрий робив свою роботу та водночасголосно говорив про свої погляди. Такожлюбив Аллу Горську та Віктора Зарецького -вони були моїми друзями, їхній син таневістка - також мої друзі.

Якщо� ви� не� дисидент,� то� вас� можнаназвати�конформістом?

Звичайно. Я 30 років був членом КПРС.Гріх було б не вважати мене конформістом.Скрипник і Хвильовий були комуністами івеликими українцями.

Але “конформіст” для мене - не лайливеслово. Це людина, котра знає ситуацію,розбирається в ситуації та робить ті кроки,які вважає потрібними.

ЕЕнергіяМені вистачає енергії. Як казав Сталін,

посилаючись на Антея, можна притулитисядо землі - і буде енергія.

Я можу навіть підзаряджати інших - ялюблю своїх людей. Люблю також своєсело, де черпаю енергію. Люблю місто, вякому живу, попри те, що воно до менежорстоко ставиться, попри те, що воновбило мого сина. Я люблю Київ-убивцю.Намагаюся зрозуміти, за що. Це трагічно іболяче.

Але так багато прекрасних речейнавкруги. Я тішуся, що живу.

У�вас�є�життєва�ціль,�сенс�життя?Це саме життя. Щодня я оточений

радостями та печалями. І радості, і печалі -це величезні крила. В мене великий розмахкрил - і в трагізмі, і в радощах.

Не�боїтеся�смерті?Боюся болю. Смерті не боюся.

ЖЖурналістикаЯ думаю про журналістику краще, ніж

вона сама про себе думає. Я вважаю їїчетвертою владою. Вона наймолодша завіком представників - журналістами єпереважно молоді люди. Це надзвичайноцікаво - і Юля Мостова, і Сергій Рахманін, іжурналісти “Дня”, і “Коментарі”, і АнатолійСтреляний, і Віталій Коротич.

Але журналістиці бракує гостроти, від -ваги та відчайдушності. Трохи не вистачаєінтелекту. Взірець - італійський журналістРоберто Савіано та його репортаж“Ґоморра” про італійсько-китайську ко -

рупцію.В� Україні� журналістика� справді� є

четвертою� владою?� Чи� це� лишесловосполучення?

Як і інші влади. Як і законодавча,виконавча та судова влади, жур -налістика має свої плюси та мінуси.

ЗЗабобониКоли бачу кота перед собою, то

намагаюся знайти ґудзика. Чи,принаймні, за пупчик тримаюся.

Але це таке. Я для себе відкривсправді дивні речі.

Колись мого сина переслідували ташукали в Європі. Тоді ж до могобудинку злетілися сови. Вночі вони недавали спати - пугутькали без кінця. Вякусь ніч я розізлився, набрав камінців іхотів у них кинути. Але докинути неміг, бо там високі сосни.

Так пройшло два-три дні. Потім онучкаПавличка покликала мене, і я побачив, якприлетів лелека та почав клекотати на тихсов. І вони одна за одною одлетіли.Залишився тільки один лелека. На той чассин уже звільнився від переслідувань.

Я ніколи не думав, що бувають такізв’язки між світом душевним і світомлюдським.

ІІнтелектуалЯ тішився, коли мої друзі Мирослав

Попович і Сергій Кримський покликалимене писати разом з ними книжку проСковороду. Кожен писав свої розділи.Думаю, вони не взяли б до себенайдурнішого письменника.

В� Західній� Європі� “інтелектуалами”називають� людей,� які� є� публічнимипредставниками� інтелігенції,� своє�рідни�-ми� рупорами.� Ви� безперечно� відіграєтецю�роль.�Як�вам�у�ній�живеться?

Я не щодня задумуюся над усім цим. Я недумаю про те, як має себе почуватиінтелектуал.

Якби�вам�самому�потрібно�було�якосьокреслити� свою� роль� в� українськомусуспільстві,�то�який�“ярлик”�ви�б�обрали?

Соняшник. І в пору цвітіння. І в порувиробництва олії. Соняшник дуже виснажуєземлю. Як і рапс...

«НАРОДИ�ВИЗНАЧАЮТЬСЯ�ЗА�ПИСЬМЕННИкАМИ»

гріх було б не вважати мене конформістом

(Далі буде)

(Продовження. Поч. на 8 ст.)

GRUDENY 2010 r.10

ПРО�ПЛАЧИНДУ�СЕРгІЯ�ПЕТРОВИЧА–�відомий�український�письменник,�громадський�діяч�–�народився

18�червня�1928�року�на�хуторі�Шевченка�поблизу�Єлисаветграда�(нинікіровоград)� у� селянській� родині.� Саме� насувалася� колективізація� –сталінська� доба� знищення� українського� селянина-господаря.Вигнання�родини�з�рідної�хати,�що�її�батьки�збудували�своїми�руками.Поневіряння,�голодомор�–�33,�коли�він�–�завдяки�самопожертві�рідноїматері� –� лишився� єдиним� живим� хлопчиком� на� все� вимерле� село.Перші� трудові� кроки� токаря,� вантажника,� жаткаря.� І� знову� голод� –1947-ого...

Такі�«віхи»�формували�письменника-громадянина�й�на�ціоналіста.Автор�40�книг.�Серед�них�–�екологічний�роман�«Ревучий»�(на�захистДніпра),� що� 20� років� пробивався� крізь� цензурні� загати...� Збіркаісторичних�повістей�«Неопалима�купина»�(у�співавторстві),�через�яку–�переслідування,�цькування,�перебування�в�чорних�списках�Цк�кПУта� кДБ� –� списках� літераторів,� яких� заборонялося� друкувати� йзгадувати� в� пресі...� А� ще:� книги� історичних� повістей� «київськіфрески»� та� «козаки� в� Дьонкерку».� Біографічні� романи-есе«Олександр� Довженко»� та� «Юрій� Яновський»...� книга� життяписьменницького�«Міфи�і�легенди�Давньої�України».�Публіцистичнакнига� «Україна� в� небезпеці».� Зрештою� –� повість-есе� «Лебедія»� (Як� іколи�виникла�Україна).�Тепер�третє�видання.

Сергій� Плачинда� один� із� небагатьох� українських� письменників,якого� не� зламала� кагебістсько-комуністична� система,� який� заскладних�умов�завжди�правдиво�висловлював�свої�думки.

Щирий при -віт передаєВам Юрій Па -ра щинець.

З нагоди Рі -здвя них свят

посилаю Вам мої колядочки на2 голоси, які по повнять хоро -вий репертуар для одно рідногодвоголосого хору.

Надіюся, що ці дві мініа -тюри будуть поміщені насторінках «Вільного слова» ісподобаються диригентам на -ших шкільних хорів.

З пошаною до вас, щевеселий... діабетик.

Юрій�ПАРАЩИНЕЦЬ.22.11.2010

м. Клуж-Напока

3.�Я�в�тобі�надію,�Сину�мій,�лелію:Де�сам�будеш,�мене�візьмеш,Ти�мій�Добродію.

4.�Скажи�Правосуде,�де�хто�з�вірних�буде?Хай�зі�мною�пред�ТобоюСтануть�всі�людіє.

5.�Щоб�Тебе�молити�і�Тебе�просити,Щоб�Ти�дав�нам�в�своїм�царствіВовік-віків�жити.

МОВИТЬ�ДІВА�СИНУ кОЛЯДкАAndantino��������������������������������������Музика�Юрія�ПАРАЩИНЦЯ Слова:�к.�ПЕРЕЛІСНА Музика:�Ю.�ПАРАЩИНЕЦЬ

4грудня 2010 р. відбулася Бухарестська конференціяСУР. На конференцію були запрошені Степан Бучута,голова СУР, Маркіян Кулик Посол України в Румунії іВіталій Тиміш – радник.

Після презентації звітової праці за чотири роки ЯрославиКолотило у рамках СУР присутні оцінили на дуже добре, активнуукраїнську діяльність. Потрібно сказати, що існували критичнізауваження щодо діяльності Бухарестської філії, а також іпозитивні пропозиціі щодо динамізації діяльності СУР. У такомузначенні Михайло Михайлюк запропонував здійснитивнутрішній перепис стосовно членів Бухарестської філії СУР інадіслати молодих бажаючих кандидатів в Україну для здобуттязнань у галузі журналістики з метою зміни у майбутньому.

На виборах були висунуті кандидатури Ярослави Колотило іМихайла Трайсти. Була переобрана голова Бухарестської філіїСУР у особі Ярослави Колотило і сформований новий комітетфіліалу: Михайло Трайста – перший заступник, Микола Онужик– заступник, Роман Петрашук – секретар, Маріанна Мігайляну –скарбник, Богдан Клемпуш, Християн Шушко – члени.

Делегатами на з'їзд були запропоновані: Ярослава Колотило,Іван Робчук, Микола Корсюк, Роман Петрашук, Богдан Мойсей,Михайло Михайлюк, Михайло Трайста.

Роман�ПЕТРАШУк

БУХАРЕСТСЬкАкОНФЕРЕНЦІЯ�2010�р.

Фото�автора

Відгук до перекладу «Роксолани»румунською мовою

(Zakin™ennx. Po™. na 2 stor.)

Шановний�пане�редакторе,

GRUDENY 2010 r. 11

колядування – це одна з най глибинніших,найін тим ніших гу цуль ських традицій. Вгенах християн Землі закладена Вість пронародження Спасителя світу, а в нашому

народі ці зерна розквітли букетом чудових звичаїв.Різдвяні свята нерозлучно з'єднані зі спогадами

дитинства, з найсокро вен нішими переживаннямидуші.

Колядування у гуцулів – це естафет поколінь, вякому передається все краще, викристалізуване,вишліфуване, що несе суть людського єства, змістбуття людини в Богові. Наші давні предки святкувалинародження Сонця, а ми святкуємо народження«Світла для світу», нашого Сонця - Ісуса Христа.

Кожна християнська хата в часі Різдваперевтілюється на стаєнку, в якому народився Ісусик.М'яке сіно на столі, що перетворилося на ясельце,обгортає калач, хліб-символ Христа – «Хліба вічного».

Всі християни стають не просто спог лядачами, ареальними учасниками цього містичного дійства. Так,в народній тра диції з року в рік переживається, всеглибше і глибше засвоюється найбільша подія в історіїлюдства – втілення-прихід в людській подобі СинаБожого, Спасителя світу.

А гуцули зуміли в особливий спосіб з покоління впокоління згармонізувати колядування з вченнямЦеркви і відчуттям, переживанням душі народу.

Наймолодшими колядниками на Гуцуль щині,головно на Галичині, є вертепники, або ангелики.Вони одягаються в довільний одяг, поверх якого частоприлаштовують білі крильця, – адже символізуютьангелів, які звістили Радісну Вістку Землі.Обов'язковим атрибутом є церковця, або звізда-зірка,які зсередини підсвічуються і крутяться на держаці.Вік вертепників необмежений – від найменших донайстарших.

Наступні пастушки, – це вже трішки старші діти,одягнені в довгі вишиті сорочки, підперезаніпопружками, з бартками в руках, як пастухи вполонині, адже вони симво лізують собою тихпастухів, простих людей, які першими привіталиНовонародженого. В колядах, окрім традиційнихблаговістей, які співають вертепники, з'являютьсяспеціальні коляди, в яких оспівується радість людей,прославляється добро, чесність, відвага, любов, іншіхристиянські чесноти, підноситься прохання до Бога.

В королі, як кажуть румунські гуцули Буковини, –Іроди, йдуть юнаки. Вони є праобразом тих царів, якіприйшли вітати Дитину і принесли дари – золото,ладан і смирну. Одяг королів подібний до пастушків,але підперізуватись вони можуть вже й пасами-

чересами, як дорослі. На головах-корони. Обов'язковабартка-символ духовної зброї, якою борються зі злом.У королів з'являються нові слова-ролі, в якихрозповідається про їх історію та місію, такожспіваються колядки. Таким чином колядуваннямохоплюються всі, хто вітав першим Ісуса з Неба і наЗемлі.

Обов'язковим атрибутом всіх колядників –освячений хрест, який дається цілувати домашнім, ідзвіночок, як голос небесної благовісті, що скликає насвято. Стара церковна коляда, як кажуть гуцули могосела, завжди колядує під супровід скрипки.

Члени церковної коляди під час свят перебуваютьна особливому статусі відповідальності іпошанування, адже символізують самих апостолівХристових, учнів апостолів та всіх праведників, щопроповідують Христа. Колядник пово дитьсястримано, гречно, не водиться з жінками. Готуючисьдо цього дійства, справжні колядники, а такихбільшість, очищають себе Святою Сповіддю і зміц -нюють Святим Причастям. Відпо ві дальність загідність колядників несе береза, котрий є і творчимкерівником. (Колиє)

Я пам'ятаю, що всі колядники були одягнені всвятковому народному строї і дзвоном дзвіночків

звіщали всім добру новину, пробуджували душіхристиянські від сну гріховного.

Колядування в гуцулів набули форми народногоБогослужіння. Колядники мо лять ся поіменно за живихі померлих, випрошують у Господа всього необхідногодля повноцінного християнського життя, складаютьподяку, прославляють ім'я Господнє. Жодну хату неминають, бо Христос приходить до всіх і до кожного,а найперше – до хворих стареньких, оди ноких – всіхпотребуючих. Кожна гуцульська господа звеселяєтьсяколядою.

Колядників приймають дуже гостинно, гречно зними обходяться, бо труд народних апостолівнелегкий, і чекають на них в кожній хаті. Колядники нетільки колядують і моляться, але й співають,танцюють, забавляють господарів і гостей.

Особлива місія колядників – приймання офіри нахрам Божий. Тому 50-60 років тому, будучи дитиною,дуже добре пам'ятаю, що колядникам давали заколядування ковбаси, буджениці, будженої солонини,калач, зерна, і кожна ґаздиня для Коляди приготовлялагарний вишитий рушник. Сьогодні дають колядникам(Церковній коляді) тільки гроші, і всі – лише дляцерковних потреб. Колись одержані продуктироздавали бідним, хворим та стареньким, а тепер зданісуми вживаються для церковних потреб. Післязакінчення колядування, берези (відповідальні коляд -ницьких партій) передають гроші отцеві-парохові,котрий дає звіт християнам і думку, що здійсниться іззібраної суми.

Знаючи, що всі гроші, зібрані Колядою, йдуть нацерковні потреби, кожний господар стараєтьсявручити колядникам досить багато грошей (у моємуселі – по 3-4-5 мільйонів старих леїв).

Неможливо на папері передати глибину івеличність колядування на Гуцульщині, але почувши,хто хоча б один раз був учасником цієї містерії –зустрічі з Живим Богом-Немовлям, – спрагло бажаєзанури тись в неї знов і знов.

Така сила безмежної глибини Божої Любови,зігрітої творчим серцем гуцулів.

Важливе те, що звичай колядування у гуцулів непереривається, не перестає побутувати, незважаючи ніна різні видозміни духовної культури людей (відязичництва до християнства), ні на гоніння та перес -лідування зі сторони безбожної влади, яка довгопанувала і на гуцульських землях.

Велику спасительську дію має коляда на людськідуші, очищуючи їх, підносячи до духовних висот,зміцнюючи духовною силою, наповнюючи розум, всеєство повноцінним сенсом буття.

Таки жива Коляда, живе Христос серед нас, живадуша народу, бо з Колядою, з Богом ми вічні!

Радуйся, Земле, Син Божий Народився!

Юрій�ЧИҐА

кОЛЯДУВАННЯ�У�гУЦУЛІВРадуйся, Земле, Син Божий народився!..

Перспективи�для�2011-го�-�2012-го�років

w Заснування нових укра -їнських класів у Сереті;

w Підписання угоди про спів -працю у рамках Програми Тран -с кордонного Партнерства з Чер -нівецьким Управлінням в пи -танях освіти;

w Друкування підручника дляІХ класу, написаного вчителемІваном Кідещуком;

w Розгортання ініційованихпроектів сучавськими школамиза фінансовою підтримкою СУР;

w Заснування класів та нав -чальних груп у місцевостях, деіснують філії СУР - Данила,Ботошеніца, Марицея, Дар -манешти – за прямою участюлідерів цих організації;

w Обладнання кабінетів зукраїнської мови і літературимеблею, відеопроектором, ди -дак тичним приладдям, необ -хідним для відповідногопроведення уроків;

w Друкування підручникiв,спе ціальних зошитів;

w Вимога: більше місць уліцеях та різних факультетах дляукраїнських учнів;

w Винагородження вчителів,

які здобувають гарні результатив рамках заходу «Вчитель року»;

w Обмеження організуванняфестивалів та підбадьорюванняшкільних конкурсів;

w Фінансова підтримка мало -за безпечених учнів та студентів;

w Організування літніх кур -сів, тематичних екскурсій, табо -рів для учнів;

w Співпраця з учителями зУкраїни;

w Зустрічі між учнями та ке -рів ництвом СУР для того, щобпояснити їм, чому корисновивчати рідну українську мову,які перспективи у них є щодопрацевлаштування.

Стан навчання українською мовою у повіті Сучава 2006 – 2010 рр.

(Закінчення. Поч. на 3 стор.)

Ук р а ї н с ь к іорганізації -зокрема ОУНта Укра їнсь -

ка Повстанська Армія(УПА) – намагалися ство -ри ти незалежну укра -їнську дер жаву, яка бвключала й північ Бу -

ковини (і навіть весь край), Бессарабію таМара морощину. Наприкінці міжвоєнногоперіоду буковинські українці, під впливомнімецької пропаганди, сподівалися створитивласну державу, шляхом приєднання окремихтериторій від Польщі, Румунії таЧехословаччини. Український ревізі оністсь -

кий рух наткнувся, однак, на радянську силу,а його головні лідери були змушені, за іронієюдолі, втекти до Румунії.

Друга світова війна спричинила величезнівтрати та масштабні демографічні мутації, якіпоклали край полікультурності історичноїБуковини. Щойно після спалаху війни низкацентрально – та східноєвропейських полі тич -них лідерів, серед яких і Едуард Бенеш,політик з глибоко демократичними погля -дами, або Владислав Радкевич, главаекзильного уряду Польщі, підтримали ідеюздійснення змін населення, як рішеннячисленних проблем, викликаних етнічнимрозмаїттям у цьому дуже комплексному таетноконфесійно різноманітному геополі -тичному просторі. Видатний румунсь кийдемограф Сабін Мануїле зробив таку жпропозицію, яку окремі фахівці назвали

прагматичним демаршем на території Ру -мунського королівства, що припускалапереселення/обмін населенням усерединірумунського простору. Проект Сабіна Ма -нуїле не був втілений у життя, але згадуєтьсяв сучасний період фахівцями в цій галузі(посилаючись на прецедент обміну насе -ленням, що був здійснений між Румунією таБолгарією на базі Крайовського мирногодоговору, укладеного 7 вересня 1940 року, атакож на документ, укла дений між Румунією іТуреччиною 4 вересня 1936 р.).

Історична Буковина була поділена увідповідності до Паризького мирного дого -вору (10 лютого 1947 р.) між Румунією таРадянським Союзом. Водночас, після ство -рення Залізної завіси (жовтень 1947 р.),країни цього регіону розвинулися утоталітарному режимі лівоекстремістськоїспрямованості. Південь історичної Буковини(значна частина Сучавського повіту) та Чер -нівецька область (Україна) створюють край,що відрізняються особливими характером таеволюцією на протязі своєї історії.

GRUDENY 2010 r.12

Вбагатьох народівсвіту у грудневу ніччекають діти сво -їх казкових героїв,

що приносять подарунки. Із різних румунсуьких

журналів я дізнався, що уШвеції – це королева Світла,яка виходить на вулицю,маючи на голові корону зісвічок. Діти супроводжуютьїї і за це отримуютьподарунки.

В Італії малючи з нетерпіннямчекають на Фею Бефано, яку зображаютьдоброю старою чарівницею з мітлою вруках, що через комин залітає до хати ікладе подарунки малим дітям у черевики(черевички), або панчохи.

Діти Норвегії твердять, що СвятийМиколай живе в їхній країні і щороку самевід них вирушає в світ. У далеку дорогу вінвирушає з мішком різних подарунків, їде насанчатах, запряжених великим рогатимреніфером.

Миколай мусить побувати у кожноїслухняної дитини, яка з нетерпіннямчекає на нього.

Європевські звичаї проникли і в Росію, –так створився образ Діда Мороза, якийзлився з образом Санти-Клавс. АсистуєДідові Морозові Снігуронька.

У нас, в Румунії, на 6 грудня, а хтотримає свята за старим стилем, і такожв Україні, в ніч на 19-ого грудня, терплячечекають Святого Миколая і діти, ідорослі. У цю ніч приходить СвятийМиколай і кладе у чоботи, або коло чобіт,подарунки. До гарно запакованих пода -рунків часто прив'язують символічну,якщо можна, посріблену різочку зберезових або інших гілок (як пам'ятку,

що неслухняних дітей неюкарають). В очікуванні СвятогоМиколая діти пишуть листидо нього, в яких розповідаютьпро свої мрії і бажання. В деньсвята заведено ставитисценетки про доброго святого, вяких серед дійових осіб також єангели і чортик, який пустує іробить ангелам дрібні пакості.

Тому два роки, якраз на 6грудня, на Святого Миколая,учителі української мови

Сучавського повіту мали нагоду побачититаку сценетку в Балківській восьмирічці,підготовлену викладачкою АнкоюШтюбіану.

Насправді ж, Святий Миколай неказкова особа. Це єпископ, який походив ізГреції і жив у ХІІІ ст., дуже дбаючи продітей, сиріт, старих і хворих людей. Невиставляв своїх добрих справ напоказ, бувскромним і слухняним, але, завдякивеликому милосердю і любові до дітей,став відомим багатьом народам світу. Вгрудні вони відзначають день йогопам'яті.

Під час приготування до Миколаєвихднів дуже добре навчати дітей пісеньокпро Святого Миколая, і такий віршик:

Завтра в наш рідненький крайЗавітає святий Миколай.Принесе в своїй торбиніДля усіх дітей гостинці.

Я Святого МиколаяУ віконці виглядаю,Жду даруночків багато...Бо я слухав маму й тата.

Мій святенький Миколаю,Приходи скоріш, благаю...Я до тебе помолюсяІ тихенько притулюся.

В грудні 2006 р., якраз в день СвятогоМиколая, на запрошення Школи селаБілоберезки Верховинського району (Укра -їна), я мав нагоду побачити, що все селоЛівобережжя Черемоша святкує святоєпископа Миколая. У школі діти предста -вили сценічну картину на одну дію «О хто,хто Миколая любить...», а мами в деньСвятого Миколая приготовили різнома -нітне печиво і ласощі, серед яких – такзвані тістечка – «миколайчики», якимиобдарували дітей та всіх присутніх.Пам'ятаю, що «миколайчики» були дво -які: одні для посту, а інші з яйцями тасметаною.

Особа Святого Миколая в христи -янських державах була, є і буде поша -нівкою. Скрізь йому зводили храми,співають пісні, декламують віршованірядки. Дуже багато людей сподіваютьсяна покровительство цього надзвичайнодоброго і милосердного святого. Але ніхтотак не любить старенького, як дітвора.Звісна річ – є за що!

Поки Святий Миколай ладнає наподарунки свої небесні сани, всі дітиготуються до зустрічі. Певне, що більшешансів – у слухняних хлопчиків та дів -чаток, бо саме таких найбільше любитьСвятий Миколай. Зрештою, кожен щосьотримає – залежно від того, щозаслужив!

Нині, дорогі діточки, ви маєте нагодупоказати своїм ровесникам, як требазустрічати Святого Миколая.

Юрій�ЧИҐА,учитель, Сучавський повіт

О хто, хто Миколая любить?..

«Я СВЯТОГО МИКОЛАЯ У ВІКОНЦІ ВИГЛЯДАЮ, ЖДУДАРУНОЧКІВ БАГАТО... БО Я СЛУХАВ МАМУ Й ТАТА!»

ВИКЛИКИ СУСІДСТВАВИКЛИКИ СУСІДСТВА

(Закінчення. Поч. в н-р 21-22/2010)

Данієль�гРИНЧУк

< КОРОТКИЙ ВИКЛАД АВТОРА

Переклад на українську мову

Василя КАПТАРА

GRUDENY 2010 r. 13

Немалу цікавість викликають унас, україномовних читачівРумунії і шанувальниківукраїнської літератури, інфор -

мації про перебування у нашій країні того чиіншого письменника України, тим більшекласичного і видатного, як, наприклад, ЛесяУкраїнка, якої життєрадісні враження від їїперебування у румунському місті Câm -pulung Moldovenesc та в його околицях дуже

цікаво висвітлені у листуванні поетеси зціложиттєвою її близькою подругою ОльгоюКобилянською (див.: Леся Українка.Зібрання творів у дванадцяти томах. Том 11.Листи (1898-1902). Редактор тому Ф. П.Погребенник. Упорядкування та приміткиО. О. Білявської, Вид-во «Наукова думка»,Київ, 1978; Том 12. Листи (1903-1913).Редактор тому В. Л. Микитась.Упорядкування та примітки В. Ф. Святовця,Вид-во «Н. д.», К., 1979). Принагідновідмітимо, що, на жаль, настільки цікавоїінформації не подано ні у виданому в нас уРумунії томику Лесі Українки «Лірика»(Критеріон, серія «Мала бібліотека»,Бухарест, 1976), ні у шкільних підручниках зукраїнської літератури. Такою інформацієюяк у пересічного читача, так і у шкільноїмолоді можна викликати літературознавчукурйозність, живіше уявлення проукраїнську поетесу і душевне зближення донеї.

Як взагалі відомо, Леся Українка багатоподорожувала у різні країни, перебуваючи,головним чином, на відомих у той часлікувальних курортах, оскільки її всьоголише 42-річне життя було постійноюборотьбою з невиліковною хворобою.Подорожувала вона і задля того, щобспізнати якомога більше світу та його красуі цивілізацію.

Будучи відмінні своїм походженням,

вихованням та характером, цих двохписьменниць душевно зблизили суттєваневблаганність долі, по-різному виявленої вкожної з них зокрема, та велика приязнь іщира взаємна тривка дружба. Ще до їхньогоособистого знайомства Леся Українка пише20 травня 1899 р. з Берліну, що уявила собіОльгу Кобилянську з її «швидкої іприхильної відповіді» (листом – І.Р.) такою,«якою бачила Вас досі в Ваших творах»,виражаючи одночасно своє бажаннявзаємного сподобання: «Хотіла б я, щоб Вимогли так само сказати і про мене, колипобачите мене». А через 10 днів, у листі від30 травня того ж року з берлінськогошпиталю вона повідомляє Кобилянськійсвоє враження про буковинських їїоднокраян, враження, постале внаслідокпочатку щирого листування з Кобилянськоюта з обізнання з творами останньої: «Меніздається чомусь, що на Буковині людиінакші, сердечніші, хоч справді я проБуковину нічого не читала, окрімФедьковичевих та Ваших оповідань»(Листи. Том 11, с. 119; далі – скорочено). Зтворів Кобилянської Леся Українкаознайомилася і з красою природи Буковинита назавжди полюбила її, як це випливає злиста з Києва (30 січня 1900 р.), в якомувона висловлює свою надію за заробленігроші (дописами до російських журналів)«на літо» вибратися «на зелену Буковину»,яку, як підкреслює вона,- «Вірте чи ні, а мизеленої Буковини більше прагнемо, ніжпаризької вистави, надто як начиталисяВашої «Некультурної». Що то за пишнеоповідання, ота «Некультурна»! Я не вміюрозказати Вам, яке чудове враженнясправила вона на мене. Які типи, якіпейзажі! В нашій літературі немапейзажиста над Вас, і я не знаю, як готоваоцінити Вас за се, бо дуже люблю пейзаж влітературі, і завжди мені його бракувало внашому письменстві (...)...читаючи, я раз ураз покликувала в думці : «Браво, панноОлю! Es lebe die Kunst! Es lebe die Freiheit»(«Хай живе мистецтво! Хай живе сво -бода!»,- нім.) (...)... найсильніші місцяподібні до fortissimo доброго піаніста, щоніколи не буває різке».

Ознайомленню Лесі Українки знезвичайною красою Буковини послужилий інші твори Кобилянської: «Ваше «Підголубим небом,- пише вона в іншому листі,-дуже мені сподобалось (...). Се високо -поетична річ і до того ж оригінальна. Виартистка (...)...я се люблю над усе. Es lebe dieKunst!». Саме тому-то після 9 днів відпережитої трагедії – смерті 3(16) березня1901 р. близького її друга С. К.Мержинського – Леся Українка у листі зМінська зізнається , що її вивели б з вкрайпригніченого душевного стану лагіднеставлення до неї Ольги Кобилянської іулюблена нею краса Буковини: «... я, бачите,жива, хоч не знаю, як сказати,- здорова чині?» (...). ... страшенно втомлена фізично іморально і, здається, спала б без кінця...».

«Але єсть у мене ще одно бажання, такисправжнє, виразне бажання, се поїхати доВас на зелену Буковину. Мені хочетьсяВаших тихих речей, Ваших лагіднихпоглядів, Вашої ще не чуваної для менемузики, мене ваблять Ваші незнані, а вжемилі гори і вся Ваша країна, що здавнамрією моєю стала. (...) Так чи інакше, я повеликодні вдома не лишуся, я не всиджу намісці. Се дивно: я втомлена і розбита, апроте щось мене жене в світ, кудись так, дея ще не була ніколи, далі, далі, все далі...».Тому вона просить Кобилянську: якщозбирається «на весну в гори» (вкимполунзькі околиці – І.Р.), щоб зачекалана неї, бо хоче «виїхати (з Києва) поВеликодні так близько 7 апріля», має побутикілька днів у Львові (...), а «десь так між 10і 15 апріля могла б бути у Вас» (т.11, с.216).

Мрія Лесі Українки нарешті збулася.Познайомившись особисто з Ольгою Коби -лянською в Чернівцях, вони разом відвідалистаршу сестру Кобилянської ЄвгеніюУрицьку, відвідали село Стрі лецький Кут,потім направились до Кимполунґа. Дужецікаво було б дізнатися, де (в кого) жиливони. В одному з листів Леся Українка подаєтаку адресу: Oesterreich, Bukowina,Kimpolung, bei Frau Susanna Niesner. Отож,варто б комусь «поритись» по місцевихархівах і виявити невідомі досі , але дужецікаві дані.

Перший лист Лесі Українки з Ким -полунґа до Ольги Кобилянської датований 6червня 1901 р., зразу ж після двох днів (!), як«панна Ольга поїхала від мене додому» (доЧернівців – І.Р.), як пише вона у листі від 7червня своїй двоюрідній сестрі АріадніМихайлівні Драгомановій.

Життєрадісні�враження�Лесі�Українки�від�її�перебування�в�наших�околицях

Іван�РЕБОШАПкА

(Далі буде)

GRUDENY 2010 r.14

¨̈ S T O R I N K A   D L X   D I T E CS T O R I N K A   D L X   D I T E C ¨̈

На великому Дубі ростуть яс -краві жолуді, що сяють, начезірочки, вони містять в собібажання людей, але тільки

щирі та добросердні бажання, бо зло до цієїгалявини ніяк не може потрапити. Зло, щосхоче потрапити сюди, зустрічають дваздоровенні Орли-стражі. Це птахи звеличезними могутніми дзьобами, якіможуть розбивати кам’яні гори, звеличезними кігтями, що розтрощуютьнайміцніші скелі, в яких пір’я – гострістріли, а погляд ніколи не засинаючих очейвипромінює блискавки. Ще жодне зло,жодне лихо не втекло від покарання Орлів-стражів.

Біля величезного Дуба росте КалинаДобра. Пилок її квітів найчарівніший, вінмістить в собі добро, а плоди Калини –ягідки – містять красу. У Калини є однагілочка, що не квітне цвітом і не вкриваєтьсяплодами, то гілочка – чарівна сопілочка,звуки якої лунають добром і можутьдобиратися до злих сердець, щоб хочтрішечки пом’якшити злосерддя.

Великий Дуб і Калина ростуть посередквіткової галявини, і квіти там небаченодивовижної краси та небачено яскравихкольорів. Ті чудові квіти – то людські мрії.Вони ростуть, квітнуть, випро мінюютькрасу. А коли щасливі мрії здійснюються,тоді вони перетворюються на метеликів, татаких казково-чудових і життєрадісних, щовсі звірі, пташки, а ще сонце і небо душевнопосміхаються, коли дивляться на них.

Ось саме в такому лісі під величезнимДубом і живе добрий святий Миколай. Тавін не просто так собі сидить, ні, він дійсноживе, весь час допомагаючи людям ітваринам.

Мудрий Сокіл злітає до Миколи та йкаже:

– Миколо, там далеко, за морями лісгорить.

Микола тоді щойно надсилає дощовіхмари до лісу.

– Миколо, війна у людей.Тоді Микола бере калинову сопілочку, що

зроблена з гілочки Калини Добра і грає на

ній, а звуки летять добрими пісчинками досердець людських.

Ну а всі звертання, прохання продопомогу Микола сам чує, бо лунають воничерез весь ліс:

– Миколо, допоможи!– Миколо, порятуй!Всім, хто звертається до нього, Микола

не відмовляє, а допомагає.Один раз на рік, 19 грудня, Микола

вирушає по Землі та всім малятам і звірятам,які слухаються мами й тата, він даруєподарунки. Всі мешканці чарівного лісудапомагають Миколі зібрати мішокздійснення бажань. Там є і подарунки, іздійснені мрії. А ще Микола бере із собоючарівну скриньку, в якій тримає най чарів -ливішу суміш у світі – пилинки з квіточокКалини Добра і краплинки з двох річок:Золотої Річки Любові та Срібної РічкиЩастя. Все це змішує Микола в дрібненькізірочки-пилинки. В свою казкову ніч, коливже всі подарунки роздані, Микола облітаєнавколо Землі й розкидає той чарівний,життєдайний пилок, який проникає у кожнесерце, що б’ється на Землі. Ну, а потімповертається до себе у ліс і – знову засправи, знову допомагати всьому живому.

Ну от, друзі, тепер ви вже знаєте, де живедобрий дідусь святий Микола. Тому незабудьте загадати бажання, яке засяєзірочкою в жолуді на вічнозеленому Дубі, тане забудьте про свої щиросердні мрії, щорозквітнуть дивовижними квітками наквітковій галявині. Але головне – майтечуле, доброзичливе серце, збирайте у ньоготільки пилок добра, і тоді до нього злегкістю зможуть потрапити чарівливіхвильки Річок Щастя і Любові.

ДЕ�ЖИВЕ�СВЯТИЙ�МИкОЛАЙ?Лана РА

Різдво Христове одне знайбільших релі гій них свят.За біблій ним свідченням – цедень наро дження Сина

Божого – Ісуса Христа.На Україні-Русі Різдво Христове

запроваджено у Х ст. разом ізприйняттям християнства. Історіявважає, що Різдво запозиченохристиянами з язичеських культів,коли відз началося народження богів –давньоєгипетського Осіріса, дав -ньогрецького Діонісія, дав ньо ірансь -кого Мітри та ін. Дати цих святприпадали на кінець грудня, початоксічня.

За період свого закріплення хрис -тиянська церква посту пово ви тісниладавні свята. Спочатку 6 січня було по -трійним святом наро дження,хрещення й богоявлення Хрис та. У IVст. 25 грудня почали відзначати наро -джен ня, а 6 січня – хрещення та бого -

явлення. І лише нас тупного століттяРіздво Христове міц но увійшло вжиття хрис тиян.

На Русі Різдво Хрис тове прийшлоразом з прийняттям християнства.

Першими, хто сповіщав про наро -дження Христа були діти, якіобходили багаті й бідні оселі, співаючиколядки та щедрівки. Колядниківчекали з нетерпінням і віддячувалисяїм яблуками, горіхами, бубли ками.Вважалося, що чим більше дітейзавітає до хати, тим щедрішим для їїгоспо дарів буде Новий рік. Коля дуватипо хатах з вертепом ходили лишехлопці, оскільки вважалося, щопершими ма ють з'являтися представ -ники чоловічої статі.

Різдво Христове – це свято любові,яке зобов'язує нас шанувати і любитивсі тво ріння Божі.

І.П-К

РІЗДВО ХРИСТОВЕЙосип�СТУЦЮк

МАЛЕНЬКИЙ ІСУСИК

Маленький Ісусик не спить, не дрімає,

Своїми рученятами весь світобіймає.

І вашу хатину, і вашу родину,І всю Україну – Христос ся рождає!

(Закінчення. Поч. у н-р 21-22/2010)

GRUDENY 2010 r. 15

¨̈ S T O R I N K A   D L X   D I T E CS T O R I N K A   D L X   D I T E C ¨̈

ДДрібний дощик-дивачокНам танцює гопачок.Дім, дерева і доріжкиДопоміг помити трішки.Ще й для дівчинки ДаринкиДощ залишив двікраплинки.ЕСтраус ему – енергійний,Елегантний, емоційний.Етикету він охочеМалюків навчити хоче:– На екскурсії в саваніБудьте чемні та охайні!ЄНахвалявсь єнот єхидні:– Європеєць я віднині! Буду я гриби збиратиІ за євро продавати.Всяк з єнота лиш кепкує,А за євро – не купує.

Леся�ВОЗНЮк

ЧАРІВНІ ЛІТЕРИ(АБЕТКА) Спочатку� ЄС� складався� з� 6� країн:� Бельгії,

Італії,� Франції,� Німеччини,� Люксембургу� таНідерландів.

В� 1973� році� до� ЄС� приєдналися:� Данія,Ірландія�та�Велика�Британія.

В�1981�до�ЄС�приєдналась�греція.В� 1986� році� до� ЄС� приєднались:� Іспанія,

Португалія.В� 1995� році� до� ЄС� приєднались:� Австрія,

Фінляндія�та�Швеція.В� 2004� році� до� ЄС� приєднались:� Чехія,

Естонія,� кіпр,� Латвія,� Литва,� Угорщина,Мальта,�Польща,�Словенія,�Словаччина.

В� 2007� році� Болгарія� та� Румуніяприєдналися�до�Євросоюзу.

...Деякі� країни� подали� заяви� про� вступ� доЄвропейського�Союзу?

Існують� 2� “країни-кандидати”:� Туреччина,Хорватія.

Що�ми�знаємо�про�ЄС?

Віра�БАгІРОВА

ХРИСТОС РОДИВСЬ!ХРИСТОС РОДИВСЬ!

Христось родивсь!

Родився Той,

Хто дасть нам мир і супокой,

Хто нам любов-надію дасть,

Покров і силу, й благодать.

Ходімо вслід за пастирями,

Даруймо злото за царями:

Серця молитву, славу щиру,

І нашу непохитну віру.

Ульодовикову епоху (десь 30тисяч років тому) жили собідоісторичні люди, котрих ми нині

звемо кроманьйонцями.Головним їхнім заняттям було

полювання на диких тварин. Малипримітивну збро ю – списи й стріли зкам'яними наконечниками. Для успіху по -лю вання мисливцям необхідне булосистема тизоване знання сезонних змін уприроді, іншими словами – якийськалендар. Винайшли його не одразу.Минали роки й віки. Нарешті, внаслідокнагромадження дос віду і розумової працібагатьох утворився первісний календар.Звісно, в ньому ще не могло бутиастрономічних відо мос тей, назв місяцівтощо. Це були просто малюнки-символи, які мали певне значення. По нихмисливці приблизно знали, коли випадесніг, почнеться міграція тварин, колириба піднімається в річці проти течії,коли прилітають птахи...

Так, зображення бізона, котрий линяє,означало весну. Бізон із гладенькоюшерстю – осінь. Прадавні художникималювали символи на скелях за допо -могою природних барвників, що були підруками, наприклад, кольорових глин.

Наскельний календар мав і магічне таритуальне значення. Ідучи на лови,мисливці спочатку «вбивали» мальо -ваного звіра. Це мало гарантувати успіхна справ жньому полюванні.

Пізніше доісторичні хлібо роби маливже зоряний, місячний і сонячний ка -лендар, в яких відбилося чимало астро -логічних спостережень. І це тоді, колище не було ні писемності, ні системичисел.

Учені встановили, що в льодовиковуепоху існувало понад десяток різнихсистем, символів і позначень.

І. П.-К.

ЯкИМ БУв праДавНІЙ каЛеНДар?

Сторінки склала Ірина петрецька-коваЧ

GRUDENY 2010 r.16

Z A S T E R E J E N N XZ A S T E R E J E N N X= Za dostovirnisty faktiv, þãtat, vlasnãh imen ta inºãh vidomostec

vidpovidaqty avtorã pidpãsanãh materialiv.

= Redakþix moje ne podilxtã to™kã zoru avtoriv.

= Nadislani do redakþiî materialã ne reþenzuqtysx i ne povertaqtysx.

= Redakþix zalãºaw za soboq pravo skoro™uvatã i redaguvatã nadislani

materialã, ne poruºuq™ã îhnyogo osnovnogo zmistu.

= Z qrãdã™noî to™kã zoru za zmist materialiv vidpovidaqty îh avtorã.

Культурно-просвітницький часопис

Союзу українців Румунії

РЕДАКЦІЯ

Вик. об. гол. ред. – Іван КОВАЧ

Редактори – Ірина ПЕТРЕЦЬКА-КОВАЧ

Роман ПЕТРАШУК

*Комп'ютерний набір – Ірина ПЕТРЕЦЬКА-КОВАЧ

Техноредагування – Роман ПЕТРАШУКДрукарня «S.C. SMART ORGANIZATION S.R.L.»

Бухарест, РумуніяISSN 1223-8988

Adresa redacþiei: Uniunea Ucrainenilor din Româniastr. Radu Popescu nr. 15, Sector I, Bucureºti, ROMÂNIA

Tel. 0212220748, 0212220753Fax 0212220737

E-mail: uur.vilneslovo@gmail.com

Наклад фінансований Союзом українців Румунії

w Ліліану ЦІМБОТУ (3 грудня 1967 р.) – банатську українку, технічногосекретаря Тіміської філії СУР.

w Василя БАРШАЯ (9 грудня 1943 р.) – уродженця банатськогоКопашиля, випускника Української сігетської педагогічної школи,Бухарестської консерваторії ім. Чіпріана Порумбеску, колишнього першогорадника Міністерства культури і культів Румунії та директораКонстанцького мистецького коледжу, поета, автора збірки «Поезії» і новоїзбірки поезій «Стоголоса луна», композитора. Тепер на пенсії.

w Терезу ШЕНДРОЮ (12 грудня 1956 р.) – випускницю українськоговідділення Сігетського ліцею ім. Драгоша Воде. З травня 1978 р. почалапрацювати в газеті «Новий вік», опісля – у «Вільному слові» та«Україському віснику». Секретар СУР.

w Марію ШТЕФАН (27 грудня 1969 р.) – випускницю українськоговідділення Сігетського ліцею ім. Драгоша Воде і факультету іноземних мовБухарестського університету, викладача української та російської мов.Деякий час працювала редактором «Вільного слова», сьогодні – технічнийсекретар Марамороської філії СУР.

w Ярославу КОЛОТИЛО (28 грудня 1954 р.) – випускницю українськоговідділення Сігетського ліцею ім. Драгоша Воде та факультету іноземнихмов Бухарестського університету, радника Міністерства культури ікультів Румунії, голову Бухарестської філії СУР.

w Доріну ФАРТУШНИК (29 грудня 1958 р.) – давнього адміністратораСУР.

На Многії літа, дорогі ювіляри!Хай Бог щастить Вам і Щасливих Свят!

ЦЕНТРАЛЬНИЙ ПРОВІД СУР

З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ ТАНОВОРІЧНИМИ СВЯТАМИ

ВІТАЄМО НАШИХ ЮВІЛЯРІВ!

w У� грудні� 1936� року� БраниславНушич� захворів.� Здавалося,� дні� йоголічені.�криза�настала�з�17�на�18�грудня.газета� «Політика»� підготувала� траурнурамку,� а� репортер� сидів� біля� ліжкагумориста,�чекав...�щоб�зателефонуватив�редакцію�про�кончину.

Але�Нушич� на� вмер.� За� тиждень� вінвийшов� з� кризи,� а� за� місяць� ужеприймав� друзів,� яким� розповідав� про«генеральну�репетицію�смерті».

w Літнього� ранку� 1948� року� меш�-канців� Ірпінського� Будинку� творчостіписьменників� схвилювала� сумназвістка:�Остап�Вишня�тяжко� захворів� -прорив� виразки.� В� Ірпінь� прибувспеціальний� санітарний� поїзд,� щободвезти�Павла�Михайловича�до�лікарні.За� Вишнею� прийшли� дві� дівчини-санітарки�з�ношами.

Але� Володимир� Сосюра� та� ЮрійМокрієв� самі� взялися� однести� хворогодо�станції.

Обережно�винесли�Вишню�з�кімнатинадвір.� Накрапав� дощик.� кількакрапель� упало� Павлу�Михайловичу� нащоки.�Він�поворухнувся�і�заговорив:

–� Хлопці,� скажіть...� а� ноші� у� вагон-ресторан�пройдуть?

«Хлопці»� трохи�не� випустили�ноші� зрук!�А�коли�наближалися�до�станції,�дезібралося� багато� людей,� назустрічвийшла�катерина�Миколаївна,�дружинаМаксима� Рильського.� Вона� журно� гля�-нула� на� ноші,� на� Остапа� Вишню� і� врозпачі�промовила:

–�Павле�Михайловичу...�Що�ж�це?–� Нічого...� Це� ще� тільки� генеральна

репетиція.Справді,� гумористи� в� усьому� світі

схожі.�Після�цієї�«генеральної�репетиції»

Остап� Вишня� прожив� іще� 8� років,Браніслав�Нушич�-�майже�півтора.

Нушич� знав,� що� в� редакціях� булизаготовлені� некрологи,� і� попросивпознайомитися� з� ними.� Прочитав� він� іпрограму� похорону,� до� якої� вніс� своїзауваження.

–� коли� ви� вже� почали� правити,� товиправте� і�дату�вашої�смерті,� -�бовкнуврепортер,� який� чергував� колись� біляхворого.

Нушич�усміхнувся:–�Чого�не�можу,�того�не�можу.�Це�не�в

моїй� силі.� Лікарі� забороняли� йомупрацювати,� але� він� писав,� на� заборонумахнув�рукою:

–� краще� вмерти� живим,� ніж� житимертвяком!

Підготував�І.�кОВАЧІ.�кОВАЧ

гЕНЕРАЛЬНІ�РЕПЕТИЦІЇ�Б.�НУШИЧА�Й�О.�ВИШНІП а р а л е л і � д в о х � п р о с л а в л е н и х � г у м о р и с т і вП а р а л е л і � д в о х � п р о с л а в л е н и х � г у м о р и с т і в