Будівля театру Скарбека 170 років історії

Будівля театру Скарбека 170 років історії

Construction of the Skarbek Theatre170 Years of History

Gmach Teatru Skarbkowskiego170 lat historii

EnPl

© Видавництво ЛЕОПОЛЬ, 2012Усі права застережено.www.leopol.net

© LEOPOL Publishing House, 2012All Rights Reserved. www.leopol.net

© Wydawnictwo LEOPOL, 2012Wszystkie prawa zastrzeżone.www.leopol.net

Видання здійснено з ініціативи Національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької з нагоди міжнародної науково-практичної конференції: «Будівля театру Скарбка (Скарбека): пам’ят- ка австрійського, польського та українського народів».

This publication has been realized on the initi-ative of Maria Zankovetska National Academic Ukrainian Drama Theatre on the occasion of the international scientifi c and practical confer-ence: “Construction of the Skarbek Theatre: a monument of the Austrian, Polish, and Ukrain-ian Peoples”.

Publikacja została zainicjowana przez Ukraiński Narodowy Akademicki Teatr Dramatyczny im. Marii Zańkowieckiej z okazji międzynarodowej konferencji naukowej: «Gmach Teatru Skarb-kowskiego: zabytek narodów austriackiego, polskiego oraz ukraińskiego».

www.zankovetska.com.ua

*Перелік ілюстрацій - наприкінці видання.

*The list of pictures is at the end of the publication.

*Wykaz ilustracji znajduje się na końcu publikacji.

3

Велетенська споруда Національного академічного українського драматичного театру ім. М. Заньковецької (колишній театр фундації графа С. Скарбека) належить до кращих зразків львівської архітектури класицистичного стилю, занесеного на територію Східної Галичини із австро-німецьких країв. Сувора простота, скупий, майже відсутній декор, симетрія і врівноваженість об’ємів, гранична чіткість і ясність композиційного рішення – характерні прикмети цього стилю властиві львівській пам’ятці. Сцена театру Скарбека бачила виступи сотень видатних акторів, серед яких зірки першої величини світового театрального мистецтва – Capa Бернар, Ференц Ліст та українських митців: Соломії Крушельницької, Миколи Лисенка.

The imposing building of the M. Zankovetska National Academic Ukrainian Drama Theatre (formerly the theatre of the Count S. Skarbek Foundation) is one of the most outstand-ing examples of classical Lviv architecture imported into Eastern Halychyna (Galicia) from distant Austro-Hungarian lands. Stark simplicity, frugal... or almost non-existent decor, symmetrical and well-balanced use of space and volume, sharply-outlined border frames and clear structural solutions – all typical features of the style peculiar to these types of Lviv monuments.The stage of the Skarbek Theatre witnessed performances by hundreds of prominent ac-tors, including stars of world drama and thea-tre, such as Sarah Bernhardt and Franz Liszt, as well as famous Ukrainian artists: Solomiya Krushelnytska and Mykola Lysenko.

Ogromny budynek Narodowego Akademick-iego Ukraińskiego Teatru Dramatycznego im. Marii Zańkoweckiej (dawny teatr Fundacji hr. Skarbka), należy do najlepszych przykładów lwowskiej architektury klasycystycznej, która do Galicji Wschodniej przywędrowała z terytoriów austriacko-niemieckich. Surowa prostota, ascetyczny, prawie nieistniejący dekor, symetria i równowaga kompozycji, przejrzystość założenia architektonicznego – to charakterystyczne cechy tego stylu i lwowskiego zabytku.Scena Teatru Skarbkowskiego gościła występy setek wybitnych aktorów, wśród których znalazły się gwiazdy światowego formatu – Sarah Bernhardt, Ferenc Liszt i ukraińscy twórcy: Salomea Kruszelnicka i Mykoła Łysenko.

4

ідразу після поділу Польщі 1772 року, за яким Східна Галичина перейшла до Австрійської

імперії, до Львова уряд почав скеровувати театральні трупи. На той час у новій столиці краю майже не було умов через брак театральних споруд для праці сценічних колективів. Визначальною подією для майбутньої долі львівського театру став декрет цісаря Йосифа II від 12 вересня 1783 року. Він подарував місту частину ділянки, де раніше стояв Низький замок - площу “Каструм” - з дозволом будівництва там театру та редутової зали. Для фундатора, який би зголосився на умови декрету, передбачались особливі привілеї - безкоштовно передана площа Каструм та довготривале звільнення від податків. Проте, незважаючи на ці умови та неабияке пожвавлення театрального життя Галичини, а особливо її столиці Львова, місто ще довго залишалося без спеціально зведених для сценічних потреб палаців. Відтак численні покази відбувалися просто неба у випадкових залах та будинках. Діючий тоді в місті театр для своїх виступів використовував з 1789 року колишній костьол францисканів.

Immediately after the partition of Poland in 1772, when Eastern Galicia became part of the Austrian Empire, the Lviv municipal council began inviting theatre groups to the city. At that time, the new capital of this region lacked both conditions and facilities to assist and stage collective theatre groups. The most important moment for the future of the Lviv theatre scene was the decree issued by Emperor Joseph II on September 12, 1783. He presented the city with a large plot of land where the Lower Castle had once stood – the “Castrum” square – and allowed the city fa-thers to plan the construction of a theatre and ballroom halls. The founders of this building, who would agree to the terms and conditions of the Emperor’s decree, would be granted special privileges – the “Castrum” square was considered a donation with long-term tax exemption.However, despite these favourable conditions and an exceptional revival of theatrical life in Halychyna, and particularly in the capital of Lviv, the city continued to suffer from the lack of specially constructed facilities for the per-forming arts. Therefore, many performances were organised either in random rooms or buildings. As of 1789, the premises of the former Franciscan Church, were used to

Od razu po rozbiorze Polski w 1772 r., na skutek którego Galicja Wschodnia została włączona do terytoriów Cesarstwa Austri-ackiego, do Lwowa z urzędu były kierowane trupy teatralne. W tym czasie w nowej stolicy regionu właściwie nie było dla nich warunków do pracy, ze względu na brak obiektów teatralnych. Ważnym wydarzeniem dla przyszłości lwowskiego teatru był dekret cesarza Józefa II z 12 września 1783 r. Podarował on miastu część działki, na której wcześniej stał Niski Zamek – plac „Castrum” z pozwoleniem na budowę teatru i sali redu-towej. Dla fundatora, który zgodziłby się na warunki zapisane w dekrecie, były przewidzi-ane specjalne przywileje – bezpłatnie przeka-zany plac „Castrum” i długoletnie zwolnienie od podatków.Jednakże, pomimo tych warunków i znacz-nego ożywienia życia teatralnego w Galicji, a szczególnie w jej stolicy - Lwowie, miasto jeszcze długo pozostawało bez wznoszonych na potrzeby sceniczne gmachów. Dlatego wiele pokazów odbywało się na zewnątrz i w przypadkowych salach i budynkach. Działający wówczas od 1789 r. teatr na swoje występy wykorzystywał odpowiednio przebu-dowany, dawny kościół Franciszkanów, ale nie spełniał wymogów obiektu teatralnego: był

В

5

Однак це приміщення не відповідало вимогам театру: воно було тісним, холодним і темним. У 1833 році відомий підприємець, меценат граф Станіслав Скарбек, зголосився своїм коштом збудувати новий міський театр. Думка спорудити в галицькій столиці театр запала графу ще в часи, коли він, перебуваючи за кордоном, оглянув найкращі європейські театральні палаци. Процес затвердження його пропозицій та підписання угод щодо будівництва театру вимагав затвердження проекту в канцелярії Відня.

present dramatic performances. However, these premises did not meet all the require-ments of a traditional theatre: the church was cramped, cold, and dark.In 1833, the renowned entrepreneur and philanthropist, Count Stanislaw Skarbek (1780-1848), volunteered to donate his own money towards the construction of a new municipal theatre. The Count was struck by the idea of building a theatre in the Galician capital when he travelled abroad and visited the fi nest European theatre palaces. The process for approving his proposals and the actual signing of agreements on the

ciasny, zimny i ciemny.W 1833 r. znany przedsiębiorca i mecenas, hrabia Stanisław Skarbek, zaproponował, że własnym kosztem sfi nansuje budowę nowego teatru miejskiego. Pomysł na wybudowanie teatru w stolicy Galicji zrodził się hrabiemu podczas jego licznych podróży po Europie, gdzie miał okazje zobaczyć najpiękniejsze europejskie gmachy teatralne. Proces przygotowywania wniosków i podpisywania umów w sprawie budowy teatru wiązał się z koniecznością zatwierdzenia projektu w kancelarii we Wiedniu. Specjalnie w tym celu została powołana komisja, w skład której

6

пеціально для цього у Львові скликали комісію в складі губернського радника, директора

поліції фон Захер-Мазоха та інших осіб.Будівництво споруди тривало з 1836 по 1842 рік. Відомий віденський архітектор Людвіг Піхль створив проект будівлі театру. Помічником Піхля був Йоганн Зальцман, найкращий у той час архітектор Львова. Йому, зокрема, належить розробка фундаменту під театр, а також проектне розроблення тераси з північного фасаду і, ймовірно, перекриття р. Полтви. Архітектура палацу мала бути вирішена у стилі віденського класицизму. Приступаючи до будівництва, Скарбек здійснив мандрівку європейськими містами, аби вивчити архітектуру різних театрів. В таку ж подорож він відправив своїм коштом Йоганна Зальцмана і художника-декоратора Фрідріха Польмана, які, крім дослідження архітектури театрів, займалися придбанням різноманітного театрального устаткування. Повністю завершений ансамбль театру – велетенський прямокутник. Довжина його південного (головного) і північного фасадів становить 95,45 м, західного й східного – 76,26 м. В час свого виникнення він був найбільшою спорудою міста.

construction of the theatre had to be con-fi rmed by the Vienna Chancellery. A special commission was summoned in Lviv for this purpose: it included the provincial councillor, the police director, von Sacher-Masoch, and many other personalities.The construction of the theatre lasted from 1836 to 1842. The well-known Viennese architect, Ludwig Pichl designed the project of the theatre. His assistant was Jan Salzmann, the best architect in the city at that time. He, in particular, is credited with develop-ing the foundations for the theatre, as well as project designs for the terraces on the northern facade, and probably cementing and burying the Poltva River under the city. The architecture of this theatrical palace had to be presented in Viennese classical style. Before starting construction, Count Skarbek travelled to various European cities to explore and study the architecture of different theatres. At his own expense, he also sent Jan Salzmann and painter-decorator, Friedrich Polman, to study the architecture of different theatres and acquire various theatre devices and equip-ment.The fully completed theatre ensemble represents a giant rectangle. The southern (main) and northern facades are 95.45 m

wchodzili m. in. radny gubernialny i dyrektor policji von Sacher-Masoch.Budowa gmachu trwała od 1836 do 1842 r. Teatr został zaprojektowany przez znanego wiedeńskiego architekta, Ludwiga Pichla. Jego pomocnikiem był Jann Salzmann, najlepszy w tym czasie architekt Lwowa. Do niego należało stworzenie fundamentu pod teatr, a także opracowanie projektu tarasów na północnej fasadzie i, prawdopodobnie, przykrycie rzeki Pełtwi. Gmach teatru miał zostać zbudowany w stylu wiedeńskiego klasycyzmu. Przygotowując się do budowy, hr. Skarbek udał się w podróż po miastach europejskich, by zorientować się w architek-turze różnych teatrów. W podobną podróż hrabia wyprawił także Jana Salzmanna i scenografa Friedricha Polmanna, którzy poza studiowaniem architektury, zajęli się zakupem rozmaitych urządzeń teatralnych.W pełni zrealizowana budowla kształtem przypomina olbrzymi prostokąt. Długość południowej (głównej) i północnej fasady to 95,45 m; fasady zachodnia i wschodnia liczą 76,26 m. W momencie powstania był to największy budynek w mieście. Wokół teatru wyraźnie zaznaczyły się nowe ulice i place. Powierzchnia budowy stanowi 7278 м2, powierzchnia pokrytego blachą dachu to

С

7

8

8169 m². Ponieważ gmach robił wrażenie na współczesnych tak rozmiarem, jak mistrzos-twem wykonania, prasa okrzyknęła Teatr Skarbkowski „Pałacem Królewskim” („Palais Royal”).W teatrze znajdowało się ogółem 1460 miejsc, ale w razie potrzeby można było pomieścić 1700 osób. Na parterze znajdowały się rezerwowe krzesła, które w razie niebezpieczeństwa, czy pożaru można było szybko złożyć. Nowy lwowski teatr zajął hon-orowe miejsce wśród europejskich obiektów rozrywkowych. W momencie otwarcia Teatr Skarbkowski stanął na trzecim miejscu - po mediolańskiej „La Scali” i drezdeńskim teatrze dramatycznym - pod względem ilości miejsc, a na pierwszym ze względu na największą powierzchnię zabudowy.

авколо театру чітко визначились нові вулиці і площі. Сучасна вулиця Лесі Українки раніше

називалася Скарбковською. Площа забудови становила 7278 м², площа дахів, які з самого початку були бляшаними, - 8169 м². Ансамбль вражав сучасників як своїми розмірами, так і майстерністю, преса охрестила театр Скарбека Королівським палацом (“Palais Royal”). Загальна місткість залу на час відкриття становила 1460 осіб, але за потреби можна було розмістити і 1700 осіб. У партері були розташовані резервні сидіння, які на випадок небезпеки чи пожежі швидко забирали. Для свого часу новий львівський театр посідав почесне місце серед європейських видовищних

long; the western and eastern sides measure 76.26 m. When the building was completed, it was considered the largest structure in the city. New streets and squares were clearly planned around the theatre. The construction area measured 7,278 m²; the roofs, which were initially covered with tin, measured 8,169 m². The entire ensemble amazed contemporary citizens by its dimen-sions and craftsmanship. The press referred to the Skarbek Theatre as the Royal Palace (“Palais Royal”).When the theatre was opened, it seated 1,460 people, but 1,700 spectators could be squeezed into the premises, if necessary. Reserve seats, which could be quickly removed in case of fi re or danger, were installed in the stalls. The new Lviv theatre occupied a place of honour

Н

9

споруд. На момент відкриття, за кількістю глядачів, яких вміщував театр, він був третім після міланського “Ла Скала” та Дрезденського придворного драматичного театру, а за площею забудови був на першому місці.Під час будівельних робіт не вдалось уникнути й труднощів. Близькість річки Полтви змусила для укріплення фундаменту вбити в багнистий ґрунт близько 16 тисяч дубових паль. Станіслав Скарбек не пошкодував багаторічних дубів з власних маєтків під Миколаєвом, щоб утримувати фундамент будівлі від замокання та перекосів.

among all the European entertainment and performance facilities. At opening night, the Lviv theatre was third after Milan’s La Scala and the Dresden Court Theatre in the number of specta-tors, whereas it took fi rst place with regard to the total surface area of the actual building.Diffi culties and complications were not to be avoided during construction work. Due to the proximity of the Poltva River, close to 16,000 oak logs were driven into the swampy ground to strengthen the foundations. Count Skarbek did not regret cutting down perennial oak trees on his own estates near Mikolayev to protect the building’s foundations from dampness and distortions.

Podczas robót budowlanych nie udało się uniknąć trudności. Bliskość rzeki Pełtwi zmusiła budowniczych do wzmocnienia fundamentu poprzez wbicie w bagnisty grunt blisko 16 tys. dębowych pali. Stanisław Skarbek nie pożałował wieloletnich dębów ze swych majątków pod Mikołajowem, które ochroniły fundament budynku przez zamoknięciem i zniekształceniami.Główną przestrzeń wnętrza stworzyła kwadratowa scena (20,85 x 20,85 m.) i pięciokondygnacyjna widownia w kształcie podkowy (20 x 18,80 m.). Znalazły się tu 54 loże i kanał orkiestrowy, który mógł pomieścić 40 muzyków. Zgodnie z projektem L. Pichla

10

11

оловний внутрішній простір утворився квадратною сценою (20,85 x 20,85 м) та

підковоподібною глядацькою залою (20 x 18,80 м) у п’ять ярусів. В ньому було 54 ложі, оркестрова яма вміщувала 40 музикантів. За проектом Піхля інтер’єр залу був вирішений у світло-кремовій гамі зі сріблястими оздобами, а драперії були світло-блакитними. Зі сцени колись вела окрема сходова клітка до специфічної для галицької публіки редутової зали, в якій відбувалися карнавали й бали. До початку Другої світової війни приміщення театру освітлювала люстра віденської фабрики “Демуза”.

The main interior space was taken up by a square stage (20.85 x 20.85 m), a horseshoe-shaped auditorium (20 x 18.80 m), and fi ve circles. It had 54 boxes, whereas the orches-tra pit could accommodate forty musicians. According to Pichl’s project, the interior hall was painted in light-cream tones with silver decorations, whereas the draperies were light blue. A separate staircase once led from the stage to special ballrooms where the Galician audience could take part in carnival festivities and ballroom dancing.Prior to World War II, the interior of the build-ing was illuminated by the Viennese factory “Demuza”. Count Skarbek also purchased ten large mirrors framed by English walnut

wnętrze zostało utrzymane w jasnych kre-mowych odcieniach ze srebrnymi ozdobami i jasnoniebieskimi draperiami. Oddzielna klatka schodowa prowadziła wówczas ze sceny do charakterystycznej dla galicyjskiej publiczności sali redutowej, w której odbywały się bale. Do II wojny światowej pomieszczenia teatralne były oświetlane przez wiedeńską fabrykę „Demuza”. Do dekoracji wnętrz hr. Skarbek nabył 10 wielkich luster, dekoracyjnie oprawionych w ramy z drzewa orzechowego. Niektóre z zastosowanych rozwiązań architek-tonicznych były nowatorskie. Przykładem może być kopuła dla widzów zbudowana nad widownią. Przygotowanie tej skomplikowanej

Г

12

ля оздоблення інтер’єру Скарбек закупив 10 великих дзеркал, обрамлених англійським

баґетом з горіхового дерева. Деякі із застосованих архітектурних нововведень були унікальними. Наприклад, купол над амфітеатром зали для глядачів. Виготовлення цієї складної конструкції даху з дерева та соломи приписують майстрові М. Бублову на прізвище Керсак з Дуб’я. Дещо вдосконалюючи проект Л. Піхля, Й. Зальцманн застосував оригінальні рішення для акустичної та оптичної побудови зали для глядачів. В облаштуванні амфітеатру він використав французьку модель, яка передбачала, що шляхетна публіка в ложах могла не лише бачити сцену, а й продемонструвати себе іншим глядачам.Унікальною була й багатофункціональність театральної будівлі. Для тих, хто бажав затриматись у Львові на довший час, театр міг запропонувати крамниці, пекарню, кондитерську, кімнати для хворих і навіть власний комфортабельний готель, де, окрім розкішних кімнат, облаштували їдальню та ігрові кімнати. Будинок нараховував близько 550 приміщень різної величини, в яких могли проживати кількасот родин.

baguettes to enhance the interior decor of the theatre.Some of the architectural innovations were very unique, namely the dome hovering over the amphitheatre audience hall. This complex roof structure made of wood and straw is attributed to the master craftsman Mykhailo Bublov, named Kersak from Dubya.As Jan Salzman wanted to bring in a few improvements to Ludwig Pichl’s initial project, he proceeded to apply unique solutions for acoustic and optical structures in the audience hall. He used the French model to equip and arrange the amphitheatre, which allowed high-ranking persons and nobility in the boxes not only to have a wonderful view of the stage, but also show themselves to the spectators.The multifunctional features of this theatre were also unique. Guests, who wanted to pro-long their stay in Lviv, could take advantage of many other facilities offered by the theatre: shops, a bakery, a confectionery, special rooms for the ill, and even a comfortable private hotel, where, in addition to enjoying their luxurious rooms, visitors could relax in a dining room and games rooms. The build-ing consisted of 550 rooms of various sizes, which could accommodate several families.

konstrukcji dachowej z drzewa i słomy przyp-isuje się majstrowi Mychajłowi Bubłowowi o przydomku „Kersak z Dubja”.Nieco poprawiając projekt L. Pichla, J. Salz-mann zastosował oryginalne rozwiązania w celu ulepszenia widowni pod względem wizji i akustyki. Przy budowie widowni wykorzystał on model francuski, który pozwalał szla-chetnej publiczności w lożach nie tylko świetnie widzieć scenę, ale również wygodnie zaprezentować się innym widzom. Unikalna była wielofunkcyjność gmachu teatralnego. Temu, kto chciał się zatrzymać we Lwowie na dłużej, Teatr Skarbkowski mógł zaproponować sklepy, piekarnię, cukiernię, sale dla chorych, a nawet własny, wygodny hotel, gdzie poza luksusowymi pokojami, znajdowała się również jadalnia i sala gier. Budynek mieścił prawie 550 różnej wielkości pomieszczeń, w których mogło przebywać kilkaset rodzin. W momencie zakończenia budowy teatr stanowił bardzo nowoczesną konstrukcję budowlaną. Architekci zaprojektowali dla niego specjalny system grzewczy, który dzięki zastosowaniu kilku pieców, mógł ogrzać pomieszczenia widowni. Nie zapom-niano też o wentylacji. Dobrze pomyślany został również system przeciwpożarowy.

Д

13

14

а час завершення будівництва театр був дуже сучасною інженерною спорудою. Архітектори

розробили для нього спеціальну систему опалення, що давала змогу завдяки кільком печам обігріти приміщення амфітеатру. Не забули і про вентиляцію. Добре продумано засоби протипожежної безпеки. Функціональність допоміжних приміщень театру оцінили навіть депутати Галицького Сейму, котрі винаймали їх аж доти, доки не постала спеціально споруджена для них будівля. В середині прямокутника, обабіч центральної театральної частини споруди, утворилося двоє внутрішніх дворів, кожен з яких з’єднується з вулицею двома арковими проїзними брамами, прорізаними в східному й західному фасадах будинку. В дворах були влаштовані помости, якими могли заїжджати на сцену вершники на конях, запряжені вози й карети. До численних приміщень будівничі додали й стайню, розраховану на 36 коней.Внутрішньому декорові не поступався і зовнішній вигляд споруди. Усі фасади споруди композиційно схожі між собою, що робить її органічно цілісною. Кожен фасад має три ризаліти: вужчі наріжні,

When the theatre was completed, it stood out as a modern example of advanced engineer-ing structures. Architects designed a special heating system that made it possible to heat the amphitheatre hall thanks to several large kilns. Ventilation systems were also installed. Fire safety measures were well planned. The functionality of ancillary facilities was even praised by the deputies of the Galician Sejm (Diet of Galicia), who rented them out until other premises were built. Two courtyards were designed in the middle of the rectangle on both sides of the central theatre section of the building; each courtyard was connected to the street through two arch-way gates, cut through the eastern and west-ern facades of the building. Raised platforms were also erected in the courtyards, which enabled horsemen, horse-drawn carts, and carriages to appear on the stage. Construc-tion workers also added stables, designed for 36 horses, to many of the facilities.The internal decor of the theatre was in no way inferior to its external appearance. The composition of each facade of the building is very similar, thus making the entire structure organically integral. Each facade has three projections: narrow cornerstones, decorated with two large-order Tuscan pilasters.

Funkcjonalność pomieszczeń pomocniczych teatru mogli docenić także posłowie Sejmu Krajowego, którzy wynajmowali je pod obrady aż do momentu zbudowania dla nich specjal-nego gmachu. W środku prostokąta, z obu stron teatralnej części budynku, mieszczą się dwa wewnętrzne dziedzińce, wychodzące na równoległe ulice przez dwie łukowe bramy na wschodniej i zachodniej fasadzie budynku. Na dziedzińcach były zbudowane pomosty, którymi na scenę mogli zajeżdżać jeźdźcy na koniach i zaprzężone wozy i karety. Do licznych pomieszczeń gmachu budowniczowie dodali również stajnię, mogącą pomieścić 36 koni. Od wspaniałej architektury wnętrz nie odbiegał również wygląd zewnętrzny gmachu. Wszystkie fasady budynku są kompozycyjnie do siebie podobne, tworząc organiczną całość. Każda fasada ma trzy ryzality: węższe narożne, ozdobione dwoma toskańskimi pilastrami wielkiego porządku (wysokie na dwa piętra). Na głównej, południowej fasadzie wydzielony został sześciokolumnowy portyk joński wielkiego porządku, pod który, zgodnie ze starannymi obliczeniami budowniczych, mogła podjechać nawet trójka koni. Portyk opiera się na zwieńczonych żaglowym sklepi-eniem arkadach podjazdu.

Н

15

The main southern facade stands as a separate portico with six large-order Ionian columns, through which even three horses could enter (according to careful calculations). It rests against sail vaults covering the entrance arcade.Above the main entrance, a wooden sculp-tural composition of the patron of the arts, Apollo standing in his quadriga (an ancient Roman chariot) was installed on the fronton of the theatre in 1841. In the 19th century, it symbolised that the building was a refuge for the Muses (a sacred place of inspira-tion for theatre and the arts). In May 1847,

W 1841 r. na frontonie teatru, tuż nad głównym wejściem, została umieszczona drewniana rzeźba zaprzężonej w konie Kwadrygi Apolla, patrona sztuki (kwadryga – starożytny rydwan). W XIX w. rzeźba ta naznaczała budynki, które były symbolicznym schronieniem dla muz - świątyniami, gdzie tworzy się sztuka teatralna. W maju 1847 r. podczas silnej ulewy rzeźba zawaliła się pod własnym ciężarem. Jej autorem jest prawdo-podobnie Ludwig Polmann – pierwszy dekora-tor teatru. Dzisiaj z pysznego dekoru elewacji zachowała się nad głównym wejściem jedynie litera „W” symbolizująca herb Abdank, do

прикрашені двома тосканськими пілястрами великого ордеру (висотою на два поверхи). Головний південний фасад - виділений портик із шістьма іонійськими колонами великого ордеру, під який згідно з передбачливо проведеними обрахунками могла в’їхати навіть трійка коней. Він опирається на криту парусними склепіннями аркаду під’їзду.Над центральним входом на фронтоні театру у 1841 році була встановлена дерев’яна скульптурна композиція покровителя мистецтва Аполлона у квадризі коней (античній колісниці).

16

17

during a heavy downpour, it collapsed to the ground due to its heavy weight. Its author was perhaps Ludwig Polman, the fi rst designer of the theatre. Today, only the letter “W” from the “Abdank” coat of arms, to which Count Stan-islaw Skarbek belonged, has been preserved, reminding us of the lavish decor that had once embellished the external wall of the main entrance portal. The facade projections on the second storey are highlighted by balconies. Thanks to such interesting design features, the facades are vividly prominent, with distinctive plasticity and completeness.A skilfully crafted terrace with metal lattice-work adjoins the building on the opposite northern side. This structure was composed in order to conceal the high plinth on the northern facade. Thus, all the facades of the building are the same height.Despite rigorous planning and skilful composi-tion solutions applied by master craftsmen and architects, these facades appear to be somewhat cold and rigid, due basically to the large number of windows, a characteristic feature of Austrian classical architecture.The grand opening of the Count S. Skarbek Theatre was held on March 28, 1842. A play by Franz Grillparzer – “Zhyttia yak Son” (Life

którego należał hr. Stanisław Skarbek. Na wysokości pierwszego piętra ryzality są podkreślone balkonami. Dzięki takiemu rozwiązaniu fasady nabierają wypukłości, plastycznej wyrazistości i stają się kompletne. Z przeciwległego, północnego boku, do bud-ynku przylega mistrzowsko wykonany taras z metalową balustradą. Jego kompozycyjną rolą jest zakrycie wysokiego cokołu fasady północnej, dzięki czemu wszystkie fasady mają jednakową wysokość. Pomimo rygorystycznej przezorności i mis-trzowskich rozwiązań kompozycyjnych, fasa-dy cechują się pewną lakonicznością formy, widoczną szczególnie w osadzeniu licznych okien, co stanowi cechę charakterystyczną dla austriackiej architektury klasycystycznej.Uroczyste otwarcie Teatru Skarbkowskiego odbyło się 28 marca 1842 r. Inauguracyjnym przedstawieniem była niemiecka sztuka Franza Grillparzera „Życie snem”. Następna wystawiona sztuka – „Śluby panieńskie” Alek-sandra Fredry zagwarantowała komercyjny sukces teatru. Powodzenie teatru zostało potwierdzone podczas corocznego lwowskiego jarmarku „Kontrakty”, podczas którego gmach pełnił funkcję nie tylko ośrodka sztuki, lecz był również miejscem spotkań, rozrywki, a

У XIX ст. вона символізувала приналежність будинку до пристанища муз (храму, де

творилося театральне мистецтво). У травні 1847 року під час сильної зливи вона завалилася від власної ваги на землю. Можливо, її автором був Фрідріх Польман – перший декоратор театру. Сьогодні з минулого пишного декору на зовнішній стіні над центральним входом порталу збереглась лише літера «W» гербу «Абданк», до якого належав граф Станіслав Скарбек. На рівні другого поверху ризаліти підкреслені балконами. Завдяки цьому фасади набувають випуклості, пластичної виразності й завершеності. З протилежного північного боку до будинку примикає майстерно виконана тераса з металевою решіткою. Її композиційна роль в тому, що вона закриває високий цоколь північного фасаду, завдяки чому усі фасади мають однакову висоту. Незважаючи на строгу продуманість і майстерне композиційне рішення, фасади відзначаються деякою сухістю своїх форм, особливо численних вікон, що є характерною особливістю австрійської архітектури періоду класицизму.

18

У is a Dream) - was presented that evening. The next day, Aleksander Fredro’s play – “Di-vochi Obitnytsi” (Maiden Vows) – launched the commercial success of the theatre.Last but not least, the popularity of the theatre grew thanks to the annual Lviv fair called “Kontrakty”, whereby the theatre was not only the centre of arts and crafts, but was also a venue for social get-togethers, meetings, entertainment, and even places where a single person could search for a prospective fi ancée. The theatre’s ballrooms were often scenes of

nawet punktem poszukiwania narzeczonych. Jego sale redutowe (balowe) były często świadkami licznych ludzkich tragedii i radości, zwycięstw i porażek. W 1842 r. hr. Skarbek otrzymał przywilej na utrzymanie budynku na 50 lat. Zmieniały się czasy, zmieniał się również sam gmach teatru. Stanisław Skarbek nie tylko dbał o swoje dziecko – on nim żył i w nim mieszkał. Specjalnie dla hrabiego architekt L. Pichl zaprojektował gabinet i apartamenty w południowo-zachodnim skrzydle.

рочисте відкриття театру графа С. Скарбека відбулося 28 березня 1842 р. твором «Життя

як сон» драматурга Ф. Грільпарцера. А вже наступна вистава комедіографа А. Фредра «Дівочі обітниці» започаткувала комерційний успіх театру.Під час щорічного львівського ярмарку під назвою «Контракти» театр не лише виконував функцію осередку мистецтва, а й був місцем світських зустрічей, розваг і навіть пошуку наречених.

19

human joy and tragedy, victory and defeat.In 1842, Count Skarbek was granted the privilege of maintaining the theatre for a period of fi fty years. Times were changing, and the structure of the theatre also changed. Stanislaw Skarbek did not just worry about his creation. He lived for it and in it. The archi-tect, L. Pichl drew up plans for apartments and a private study in the southwest wing of the building especially for Count Skarbek. In 1871, a monument to the founder of the theatre, Count Stanislaw Skarbek (executed by the sculptor, Philippe Paris), was displayed on a large pedestal in the theatre lobby. To this day, no one knows what happened to the monument. In 1892, Count Skarbek’s privileges expired, so city offi cials decided to build a new theatre. After his death, Stanislaw Skarbek be-queathed the theatre building to the city. However, neither he nor other former builders could imagine how this architectural master-piece would be improved and embellished in the 20th century.From 1900 to 1902, under the direction of the architect, Yakov Balaban, the theatre hall was renovated and became the Lviv Philharmonic Concert Hall. After World War I, the theatre housed the Atlantic Cinema. In 1941, under

W 1871 r. w westybule między kolumnami, na dużym cokole umieszczono pomnik założyciela teatru, hrabiego Stanisława Skarbka (rzeźbiarz Parys Filippi). Dzisiaj los pomnika jest nieznany. W 1892 r. wygasł przywilej Stanisława Skarbka, w związku z czym władze miasta zdecydowały się na budowę nowego teatru. Budynek teatru hrabia.Skarbek przekazał po swojej śmierci miastu. Ani on, ani inni budowniczowie przeszłości, nie mogli sobie wyobrazić, jak udoskonalić to architektoniczne arcydzieło w XX w.W latach 1900-1902 pod kierownictwem architekta Jakuba Bałabana, sala teatralna została poddana przebudowie i stała się salą koncertową lwowskiej fi lharmonii. Po I wojnie światowej w teatrze zostało umieszczone kino „Atlantyk”. W 1941 r. pod kierownictwem ucznia Le Corbusiera, Ludwika Krakowsk-iego, Niemcy rozpoczęli wielką przebudowę teatru, planując przeznaczyć budynek tylko na własne potrzeby. Sufi t całego centralnego pomieszczenia (widowni i sceny) został wzmocniony metalowymi kratownicami, a drewniane słupy loży zostały zamienione na metalowe. Liczba kondygnacji zmniejszyła się do trzech. W czasach radzieckich jeden z dyrektorów, któremu władza nakazała

Й ого редутові (бальні) зали частенько були свідками численних людських трагедій і

радощів, перемог і поразок. У 1842 р. граф Скарбек отримав привілей на утримання театру терміном на 50 років. Змінювались часи, зазнавала змін і будівля театру. Станіслав Скарбек не просто дбав про своє дітище. Він жив ним і в ньому. Спеціально для Скарбека архітектор Л. Піхль у південно-західному крилі будівлі запланував апартаменти та робочий кабінет. У1871 р. у вестибюлі між колонами на великому постаменті було розташовано пам’ятник засновникові театру графу Станіславу Скарбеку (скульптор Паріс Філіпп). Нині доля пам’ятника невідома. У 1892 році закінчився термін скарбківського привілею, тому міська влада вирішила побудувати новий театр. Будинок театру Станіслав Скарбек після своєї смерті заповів місту. Проте ані він, ані інші будівничі минулого не могли собі уявити, як вдосконалять цей архітектурний шедевр у XX ст.З 1900 по 1902 рік під керівництвом архітектора Якова Балабана зал театру реконструюють і він стає концертним залом львівської філармонії.

20

the guidance of Le Corbusier’s student, Lud-wig Krakowski, the Germans launched major repairs and renovations in the theatre, plan-ning to turn it into an exclusive facility for their own use. The ceiling of the entire structure (the theatre hall and stage) was reinforced with metal girders, whereas the wooden pillars in the boxes were replaced by metal pylons. The number of circles in the theatre was reduced to three. During the Soviet era, one of the directors, who had been ordered by the central government to promote proletarian art, suggested using mine engines as rotating mechanisms for the stage.During the post-war period, the spacious dance and concert hall above the main entrance, where the Lviv elite liked to mix and mingle, became a venue for creative meetings and even New Year’s performances for chil-dren. The M. Zankovetska Ukrainian Drama Theatre invested the restored building in 1944 and has remained there ever since. In Janu-ary 2002, the theatre was awarded the status of the Maria Zankovetska National Academic Ukrainian Drama Theatre.

poprawić sztukę proletariacką, zaproponował wykorzystanie motorów z kopalni do zbudow-ania mechanizmu obrotowego sceny.Przestrzeń do tańca i sala koncertowa nad głównym wejściem, gdzie niegdyś spotykała się elita Lwowa, po wojnie przekształciła się w miejsce spotkań twórczych, a nawet widowisk noworocznych dla dzieci. W odnowionym w 1944 r. gmachu (i po dzień dzisiejszy) mieści się Ukraiński Teatr Dramatyczny im. M. Zańkoweckiej. W styczniu 2002 r. teatr otrzymał status Narodowego Akademickiego Ukraińskiego Teatru Dramatycznego imienia Marii Zańkoweckiej.

ісля Першої світової війни у театрі розмістився кінотеатр “Атлантик”. З 1941 р. під керівництвом учня

Ле Корбюзьє – Людвика Краковского велику реконструкцію театру розпочали німці, плануючи перетворити його на заклад виключно для себе. Стелю всього приміщення (залу і сцени) укріпили металевими фермами, а дерев’яні стовпи лож замінили металевими. Чисельність ярусів зменшилась до трьох. У радянський час один із директорів, якого влада скерувала піднімати пролетарське мистецтво, запропонував використати як обертовий механізм для сцени мотори із шахти. Простора танцювальна і концертна зала над головним входом, де зустрічалась еліта тогочасного Львова, у післявоєнну добу перетворилась на місце творчих зустрічей чи навіть новорічних вистав для дітей. У відновленій споруді з 1944 року (й досі) розмістився український драматичний театр ім. М. Заньковецької. В січні 2002 року театр одержав статус Національного.

П

21

22

The future philanthropist was born in the vil-lage of Obertyn, near Kolomyya, on Novem-ber 20, 1780. Stanislaw’s father, Jan, dilapi-dated part of the estate, thus contributing to the decline of the Skarbek family’s lands and possessions. He married Theresa Bielska, but died when Stanislaw was only four years old. Stanislaw’s mother passed away when her son was only a week old. Both he and his older brother, Hnat, were orphaned at an early age. Their aunt, Yuliana Pzhevutska, took the brothers under her wing.Stanislaw Skarbek received his primary education at the Piarists Collegium in Zolochiv and later in a Lviv school, graduating in 1800. After the death of his aunt, twenty-two-year-old Stanislaw received a small inheritance. This enabled him to marry Sophia Jablonow-ska. Legend says that Stanislaw Skarbek fell in love with the fi fteen-year-old beauty, Sophia Jablonowska, at a ball organized in honour of the Neapolitan Queen. Etiquette demanded that he should invite Her Majesty the Queen to the fi rst dance, but he turned to Sophia in-stead. This made such a great impression on

Przyszły mecenas urodził się 20 listopada 1780 r. we wsi Obertyn koło Kołomyi. Ojciec Stanisława – Jan, roztrwoniwszy część majątku, przyczynił się do upadku skarb-kowskich włości. Ożeniony z Teresą z rodu Bielskich, Jan zmarł, kiedy Stanisław miał zaledwie 4 lata. Co gorsza, jego matka zmarła tydzień po narodzeniu syna. Tym samym on i jego starszy brat Ignacy zostali sierotami. Braci wzięła pod opiekę ciotka Julianna, za mężem Rzewuska. Nauki początkowe Stanisław Skarbek podjął w kolegium Pijarów w Złoczowie, by swe kształcenie zakończyć w jednej z lwowskich szkół w 1800 r. Po śmierci ciotki zaledwie 22-letni Skarbek otrzymał niewielki spadek. Dało mu to możliwość podjęcia za żonę Zofi i Jabłonowskiej. Legenda głosi, że Stanisław zakochał się w niej na balu na cześć królowej neapolitańskiej. Wówczas do pierwszego tańca zaprosił nie jej wysokość – czego wymagała etykieta – a 15-letnią piękność, Zofi ę Jabłonowską. Zrobiło to na dziewczynie tak ogromne wrażanie, że zgodziła się wyjść za mąż za hrabiego. Niestety małżeństwo

Stanisław Skarbek(1780-1848)

Станіслав Скарбек(1780-1848)

Майбутній меценат народився 20 листопада 1780 року в селі Обертин біля Коломиї. Батько Станіслава – Ян, розтративши частину маєтку, спричинився до занепаду Скарбківських володінь. Одружений з Терезою з роду Бельських, він помер, коли Станіславові було всього лише 4 роки. Проте мати померла, коли синові було лише тиждень від народження. Тож він і його старший брат Гнат залишилися сиротами. Братів взяла під опіку їхня рідна тітка Юліана, за чоловіком Пжевуцька.Свою початкову освіту Станіслав Скарбек отримав в колегіумі Піярів у Золочеві, а пізніше в одній із львівських шкіл, яку закінчив 1800 року. Після смерті тітки 22-річний Скарбек отримав невеликий спадок. Це дало йому змогу одружитися із Софією Яблоновською. Легенда розповідає, що закохався Станіслав Скарбек, коли на балу, організованому на честь неаполітанської королеви, запросив до першого танцю не її величність, чого вимагав етикет, а 15-річну красуню Софію Яблоновську.

23

24

the young girl that she agreed to become his wife. However, the marriage was short-lived, and after protracted divorce proceedings, Sophia married the famous Polish dramatist, Aleksander Fredro.At that time, the Count was in a very dif-fi cult fi nancial situation, so he was obliged to improve material conditions on his own. He began dealing in business ventures - fat-tening oxen and supplying meat to different Galician markets, but also to Lviv and Vienna. Subsequently, his business transactions brought him large profi ts, and he became one of the wealthiest tycoons of Eastern Galicia. His estate consisted of three towns and 37 large plots of land. Stanislaw received the title of Privy Councillor, and in 1818, he was awarded the Order of Saint Stephen. However, even during this period of success-ful entrepreneurial activity, the Count could not stop thinking about the theatre. This dream captured his imagination to such an extent that he began studying, the architec-ture of different theatres and dramatic art during his travels abroad.Count Skarbek’s vast project – the construc-tion of a theatre at his own expense - was completed in 1842, seven years after the start of construction. Although the Count

okazało się nietrwałym i po długim procesie rozwodowym Zofi a wyszła za mąż po raz drugi, za znanego polskiego dramaturga, Aleksandra Fredrę. Sytuacja fi nansowa hrabiego w tym czasie była dość trudna, musiał więc samodzielnie poprawić swą pozycję majątkową. Zajął się handlem wołami, których mięso dostarczał na rynki Galicji i nie tylko, ze Lwowem i Wied-niem włącznie. Działalność ta przyniosła mu wielkie zyski, dzięki którym stał się jednym z najzamożniejszych magnatów Galicji Wschodniej. Na jego majątek składały się 3 miasteczka i 37 wielkich obszarów ziemskich. Stanisław otrzymuje tytuł tajnego radcy, a w 1818 r. zostaje odznaczony orderem św. Stefana. Jednakże nawet w czasach pomyślnej przedsiębiorczości hrabia nie porzucił idei teatru. Chęć realizacji swoich marzeń o budowie teatru prowadzi go do studiów z zakresu architektury teatralnej i działalności scenicznej, które podejmuje za granicą. Ogromny projekt hr. Skarbka – wybudowanie teatru na własny koszt – był zrealizowany w 1842 r., po siedmiu latach od rozpoczęcia budowy. Mimo tego, że hrabia spędzał noce i dnie na budowie, pilnując wykorzystania każdej cegły, pieniędzy na budowę nadal brakowało.

Ц е настільки вразило юнку, що вона погодилася стати його дружиною. Щоправда, шлюб виявився

нетривким, і після затяжного процесу розлучення, Софія вдруге вийшла заміж за відомого польського драматурга Александра Фредра. Фінансове становище графа на той час було досить важким, то ж йому довелося самостійно його виправляти. Він зайнявся підприємництвом – відгодівлею волів та постачанням м’яса на ринки Галичини і не тільки, включаючи Львів і Відень. Згодом ця справа принесла йому великі прибутки. Він стає одним із найзаможніших магнатів Східної Галичини. Його маєток складається з 3-х містечок і 37 великих земельних ділянок. Станіслав отримує титул таємного радника, а 1818 року його нагороджують орденом св. Стефана. Проте навіть у часи успішної підприємницької діяльності граф не полишав думки про театр. Адже мрія про реалізацію своїх задумів у цій справі спонукають до вивчення театральної архітектури і сценічної діяльності, які він опановує, перебуваючи за кордоном.Грандіозний проект графа Скарбека – будівництво театру власним коштом – був реалізований 1842 року – через 6 років від початку будівництва.

25

П spent days and nights at the construction site, counting each brick, there was still not enough money to complete the building. Count Skarbek risked his fortune more than once, mortgaging his own estate to borrow the necessary funds. Despite acknowledging this valuable gift to the city, the residents of Lviv did not especially appreciate the Count, as he was considered an authoritative and cruel person. His indifference to politics and apparent insensibility to the Polish national movement and the revolutionary events of the Thirties in the 19th century prevented him from being admired or liked by the community. An orphan from early childhood, the Count, more than anyone else, knew and felt the sense of injustice, insecurity, and absence of parental love. After the opening of the theatre, these innermost feelings prompted him to create a new foundation for orphans and disabled workers on his family estate in Drohovyzh.

Wiele razy Stanisław Skarbek ryzykował wszystko, kładąc pod zastaw własne majątki. Nie zważając na tak cenny podarunek dla miasta, lwowska społeczność nie darzyła hrabiego sympatią, uważając go za człowieka władczego i okrutnego. Jego apolityczność i pozorna obojętność w stosunku do polsk-iego ruchu narodowego, a także wydarzenia rewolucyjne z lat 30. XIX w., czyniła go osobistością nieatrakcyjną w oczach jemu współczesnych. Jako sierota z dzieciństwa, hrabia, jak nikt inny, rozumiał poczucie niesprawiedliwości, braku bezpieczeństwa, braku miłości rodzicielskiej. Właśnie to popchnęło go do stworzenia, już po otwarciu teatru, nowej fundacji swojego imienia - dla sierot i ubogich w swym rodowym majątku w Drohowyżu.

опри те, що граф днював і ночував на будові, пильнуючи кожної витраченої цеглини,

грошей під час будівництва усе ж забракло. Тоді С. Скарбек не один раз ризикував усім, закладаючи під позики власні маєтки. Не зважаючи на такий цінний подарунок для Львова, громадськість міста не мала особливої симпатії до графа, адже його вважали владною та жорстокою людиною. Його аполітичність і вдавана байдужість до національного польського руху і революційних подій 30-х рр. XIX ст. в очах сучасників робила його людиною непривабливою. Сироті з дитинства, йому, як нікому, було відоме почуття несправедливості, беззахисності, відсутності батьківської любові. Саме це спонукало його вже після відкриття театру заснувати нову фундацію для дітей-сиріт та інвалідів праці у своєму родовому маєтку в Дроговижі.

26

Додатки Supplements Dodatki

27

28

29

30

Перелік ілюстрацій List of pictures Wykaz ilustracjiОбкладинка Театр Скарбека. Акварель – T. Рибковський, 1900 р.c. 2 Театр Скарбека. Гравюра – Невідомий автор, 40-ві рр. ХІХ ст. c. 3Театр Скарбека. Гравюра – Невідомий автор, 40-ві рр. ХІХ ст. c. 5Уривок листа С. Скарбека до представників влади міста Львова, 1835 р. c. 7Ситуаційний план, 1836 р. c. 8Близькість річки Полтви змусила для укріплення фундаменту театру вбити в багнистий ґрунт такі дубові палі.c. 9План інтер’єру театру, 1901р. c. 10План інтер’єру театру, 30-ті рр. ХІХ ст.c. 11Конструкція даху з дерева та соломи над глядацьким залом. Автор - Керсак з Дуб’я. Фото – Т. Валько. c. 13Глядацький зал театру Скарбека. Невідомий автор, II пол. ХІХ ст.c. 15Головний південний фасад. Автор – ТзОВ “Укрдизайнгруп”. Репродукція – T. Валько.c. 16Театр Скарбека. Гравюра – Невідомий автор, 40-ві рр. ХІХ ст.

CoverSkarbek Theatre. Watercolour – T. Rybrovsky, 1900.p. 2 Skarbek Theatre. Engraving – Unknown author, 1840s. p. 3Skarbek Theatre. Engraving – Unknown author, 1840s. p. 5An excerpt from a letter of S. Skarbek to the authorities of Lviv, 1835.p. 7Location plan, 1836.p. 8Due to the proximity of the Poltva River, such oak logs were driven into the swampy ground to strengthen the foundations of the Theatre. p. 9Skarbek Theatre interior plan, 1901. p. 10Skarbek Theatre plan, 1830s. p. 11The roof structure made of wood and straw hovers over the audience hall. Author - Kersak from Dubya Photo – Taras Valko.p. 13Skarbek Theatre audience hall – Unknown author, 2nd half of the 19th c.p. 15Main southern facade. Author – TzOV “Ukrdesigngroup”. Reproduction T. Valko.p. 16Skarbek Theatre. Engraving – Unknown author, 1845. p. 18Skarbek Theatre. Photo – Unknown author, early 20th c.

OkładkaTeatr Skarbkowski. Akwarela – T. Rybrovsky, 1900 r.s. 2 Teatr Skarbkowski. Rycina – Nieznany autor, lata 40. XIX w. s. 3Teatr Skarbkowski. Rycina – Nieznany autor, lata 40. XIX w. s. 5Fragment z listu S. Skarbka władzom Lwowa, 1835 r.s. 7 Sytuacyjny plan, 1836 r.s. 8 Bliskość rzeki Pełtwi zmusiła budowniczych do wzmocnienia fundamentu teatru poprzez wbicie w bagnisty grunt takich dębowych pali.s. 9 Plan wnętrza teatru, 1901 r.s. 10 Plan wnętrza teatru. Lata 30. XIX w.s. 11 Konstrukcja dachowa z drzewa i słomy zbudowana nad widownią. Autor - Kersak z Dubja. Foto – Taras Valko.s. 13 Widownią Teatru Skarbka. Nieznany autor, 2. poł XIX w.s. 15 Główna fasada południowa Teatru. Autor – TzOV “Ukrd-esigngroup”. Reprodukcja T. Valko.s. 16Teatr Skarbkowski. Rycina – Nieznany autor, 1845 r. s. 18 Teatr Skarbkowski. Foto – Nieznany autor, pocz. ХХ w.

31

c. 18Театр Скарбека. Фото – Невідомий автор, поч. ХХ ст.c. 21Глядацький зал театру ім. М. Заньковецької. Фото – К. Горішний, 2012 р.c. 23 Портрет графа С. Скарбек. 2007р.Герб “Абданк», до якого належав граф С. Скарбек. Малюнок – А. Куров, 2004р. Портрет С. Скарбека на барельєфі. Автор – Д. Крвавич.c. 25 Репродукція оригіналу підпису С. Скарбека. c. 26 Театр Скарбека. Гравюра – А. Козарський, II пол. ХІХ ст. c. 27 Уривок контракту, підписаного у 1837 р. С. Скарбеком та депутатами міста Львова, що стосується будівництва театру. c. 28 Кошторис на будівництво театру архітектора Йоганна Зальцмана, 1833 р. Афіша театру Скарбека, 1900 р.c. 29 Театр Скарбека. Літографія – К. Ауер, 1845 р.Театр Скарбека. Фото – Р. Губер, 1910 р.Tеатр ім. М. Заньковецької, 2008 р.c. 30, 31Фасади Tеатру ім. М.Заньковецької. Автор - ТзОВ “Укрдизайнгруп”.

p. 21M. Zankovetska Theatre audience hall. Photo – Cyril Horiszny, 2012. p. 23 Portrait of Count S. Skarbek. 2007.The “Abdank” coat of arms, to which Count S. Skarbek belonged. Drawing – Alex Kurov, 2004.Portrait of Count S. Skarbek on a bas-relief. Author – Dmytro Krvavych.p. 25 S. Skarbek’s original signature reproduction. p. 26 Skarbek Theatre. Engraving – A. Kozarsky, 2nd half of the 19th c.p. 27 Extracts from the theatre construction contract signed in 1837 by S. Skarbek and deputies of the city of Lviv. p. 28 Cost estimate for the theatre construction by architect Johann Salzman, 1833.A poster of the Skarbek Theatre p. 29 Skarbek Theatre. Litography – Karel Auer, 1845.Skarbek Theatre. Photo – Rudolph Guber, 1910.M. Zankovetska Theatre, 2008.p. 30, 31M. Zankovetska Theatre façades. Author - TzOV “Ukrdesigngroup”.

s. 21 Widownią Teatru im. M. Zańkoweckiej. Foto – Cyril Horiszny, 2012 r.s. 23 Portret hr. S. Skarbka. 2007 r.Herb “Abdank”, do którego należał hrabia S. Skarbek. Rysunek – Alex Kurov, 2004 r.Portret hr. S. Skarbka na płaskorzeźbie. Autor – Dmytro Krwawyczs. 25 Reprodukcja podpisu oryginalnego S. Skarbka.s. 27. Fragmenty umowy na budowę teatru zawartej przez S. Skarbka oraz deputowanych miasta Lwowa w 1837 r.s. 26 Театр Скарбека. Rycina – A. Kozarsky, 2. pol XIX w. s. 28 Kosztorys budowy teatru przygotowany przez Johanna Salzmanna, 1833 r.Plakat teatru Skarbka s. 29. Teatr Skarbkowski. Litografi a – Karol Auer, lata 40. XIX w.Teatr Skarbkowski. Foto – Rudolph Guber, 1910 r.Teatr im. M. Zańkoweckiej, 2008 r.s. 30, 31Fronty Teatru im. M. Zańkoweckiej. Autor - TzOV “Ukrdesigngroup”.

Висловлюємо подяку:

Під патронатом Благодійна організація“Фонд братів ДУБНЕВИЧІВ”

Тарас БАТЕНКО депутат Львівської обласної ради

Федишин РоманЗасновник групи компаній “Шувар”

У виданні розміщені репродукції, що зберігаються у фондах Центрального державного історичного архіву України (м. Львів) та Львівського історичного музею.

This publication contains reproductions which are preserved in the funds of the Central State Historical Archives of Ukraine in Lviv and of the Lviv Historical Museum.

W wydaniu zostaly umieszczone reprodukcje które są przechowywane w Centralnym Państwowym Archi-wum Historycznym Ukrainy, Lwów, oraz we Lwowskim Muzeum Historycznym.

Idea projektu: Andriy Matsiak

Koncepcja: Cyril Horiszny

Design, layout: Andriy Dankovych

W tekście wykorzystano rezultaty badań: C. Horisz-nego, І. Lylo, W. Proskuriakowa, J. Jamasza

Redakcja: L. Kiczury

Tłumaczenie: W języku angielskim - Christine Eliashevska-Chraibi W języku polskim - Wiktoria Malicka

Project idea: Andriy Matsiak

Conception: Cyril Horiszny

Design and layout: Andriy Dankovych

Research studies contributed by: C. Horiszny, І. Lylo, V. Proskuriakova, J. Jamash.

Editing: L. Kichura

Translations:into English - Christine Eliashevska-Chraibi into Polish - Wiktoria Malicka

Ідея проекту: Андрій Мацяк

Концепція: Кирило Горішний

Дизайн та верстка: Андрій Данкович

У тексті використано результати досліджень: К. Горішнього, І. Лильо, В. Проскурякова, Ю. Ямаша

Редагування: Леся Кічура

Переклад: англійською мовою - Христина Еліяшевська-Шрайбі польською мовою - Вікторія Маліцка

Благодійний фонд імені М. Заньковецької ЄДРПОУ 22346609 р/р 26002000218729 в Львівському відділенні №1 АТ “Ерсте Банк” МФО 380009

Видавництво «Леополь» мандрує крізь епохи, щоб дослідити та висвітлити багату культурну спадщину України.

www.leopol.net

Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецькоїwww.zankovetska.com.ua