Додатки

1. Опис вправ, поданих у програмі.

Вправа «Ім’я-якість». Мета: входження в атмосферу групи; створення позитивного

налаштування на роботу. Матеріал: м’яка іграшка. Сидячи в колі, учасники, по черзі, тримаючи

м’яку іграшку, називають своє ім’я та 2-3 позитивні якості на першу букву імені. Наприклад: «Я –

Наталя, наполеглива, надійна». Якщо виникають ускладнення в учасника, йому можуть допомагати

інші, але при цьому ведучий має допомогти завершити словесний ряд позитивними якостями.

Вправа «Подібне й різне». Мета: підвищення згуртованості, знайомство. Вправа виконується

стоячи. Учасникам пропонується порухатись і ділитись на групи, відповідно до почутого. В

результаті можна побачити, наскільки учасники подібні і на скільки відрізняються. Наприклад:

ведучий каже: «Підійдіть до мене і станьте праворуч ті, хто полюбляє гучну музику, а хто не любить,

лишайтесь на місці». Далі продовжує хтось з учасників: «Я не люблю манну кашу, підійдіть до мене,

хто не любить, а хто любить – лишіться на місці». Далі продовжує наступний.

Правила групи.

1. Невинесення обговорюваних питань за межі групи.

2. Критиці підлягає не людина, а її вчинок, до того ж у формі, що не допускає зневаги

особистості.

3. Відвертість.

4. Відкритість новим враженням.

5. Взаємопідтримка.

6. Визнання прав кожного на висловлювання власної думки.

7. У кожного учасника є право сказати «стоп», якщо він не готовий обговорювати свою

проблему або думає, що запропонована вправа може його психологічно травмувати.

Після інформування підкреслюється, що основне завдання занять – збагатити кожного

учасника засобами й методами оптимального спілкування та ефективної міжособистісної взаємодії.

А оволодіння ними залежить від особистої активності всіх учасників тренінгу. Потреба спілкування є

однією із провідних для людини. Вміння спілкуватися – справжній дар, який потрібно в собі

розвивати та вдосконалювати. Дані правила можуть бути доповнені і розширені за допомогою

учасників групи.

Вправа «Сніговий ком».Мета: закіпити знайомство, краще дізнатись про кожного учасника

групи, згуртувати колектив. Перша людина називає своє ім'я . Друга людина називає ім'я першої,

потім своє. Третій - ім'я першого, другого, своє . І так до останньої людини. Гру можна зробити

цікавіше, якщо до кожного імені додавати прикметник на першу букву імені. Наприклад: артистична

Аня, таємнича Таня, лінивий Льоша і т.д.

Вправа «Мене звати… і я хочу… і я не хочу». Учасник називає своє ім’я і те, чого б йому

хотілось на даний момент або ж у перспективі, так само чого б не хотілося. До нього приєднуються

двоє, один, в якого збігіються бажання, інший – збігаються небажання, називаючи свої бажання або

небажання, при цьому підтверджуючи спів падіння. Наприклад: «Я – Аня, я хочу літа і не хочу

морозива.». До Ані приєднуються Міша, який так само не хоче морозива, і Саша, який теж хоче літа.

Саша: «Я, як і Аня, хочу літа, не хочу отримати двійку». Міша: «я так само, як Аня не хочу морозива,

а хочу сноуборд» і т.д.

Вправа «Комплімент». Ведучий кидає м'яч комусь із учасників. Цей учасник повинен

швидко сказати йому будь-який комплімент, потім кинути йому м'яч назад. Якщо учасник не зміг

швидко зорієнтуватися і сказати комплімент чи не встиг вчасно віддати м'яч, він повинен вийти з

кола. (краще залишити учасника в колі, інші ж учасники допомагають підібрати комплімент).

Компліменти можуть бути різними. «Ти дуже сильний, розумний, елегантний, спортивний, чесний,

винахідливий, веселий» тощо. Якщо це - дівчинка, їй можна говорити такі слова: «Ти дуже красива,

ніжна, мила, чарівна, ошатна».

Соціодраматична вправа. Дає можливість згуртуватись, зайти людей із подібними

вподобаннями, побачити наскільки ми різні та схожі. Сформувати спільне психологічне поле.

Наприклад: ведучий говорить: «Хто є однією дитиною в сім’ї станьте від мене праворуч, а хто має

братів чи сестер – ліворуч. Подивіться, хто навколо вас, привітайтеся з ними. Хто має світлі очі –

відійдіть до вікна, хто темні – до дверей. Хто вміє їздити на велосипеді присядьте, хто не вміє –

плесніть у долоні. Хто любить м’ясо гавкніть, хто овочі – скажіть «огірооок». Питань та

диференціацій може бути багато, як і відповідно способів реакцій на них. Але важливим є останнє

запитання, яке б об’єднувало всіх. Наприклад: «Хто на даний час знаходиться на занятті – підійдіть

до мене, хто на вулиці – до дверей».

Вправа «В дитинстві я хотів бути…». Мета: формування в групі довірливих відносин,

пробудження інтересу до теми професійного самовизначення.

Кожному учаснику протягом трьох хвилин пропонується написати на картці, ким він хотів

бути в дитинстві і чому. Потім анонімні картки здаються ведучому, який їх перемішує і знову роздає

учасникам у випадковому порядку. Кожен учасник повинен "вжитися" в отриманий образ невідомого

автора, зачитати написане, припустити, чи змінилося його думка зараз, коли він встав дорослішим.

Якщо змінилося, то чому? Решта учасників уважно слухають, задають питання.

Вправа «Розженемо потяг». По колу кожен учасник робить по два хлопки в долоні.

Завдання групи - поступово зменшувати інтервал між ударами до команди ведучого, потім

зворотний процес. Важливо, щоб учасники чули хлопки (місце).

Вправа «Знавці почуттів». Візьміть м'яч і почніть передавати його по колу. Той, у кого в

руках м'яч, повинен назвати одну емоцію (позитивну чи негативну) і передати м'яч наступному .

Повторювати сказане раніше не можна. Якщо виникають труднощі – група допомагає.

Вправа «Країна почуттів». Згадайте з групою ще раз, які почуття ви знаєте. Запишіть

назви емоцій, які вам пригадуються, на окремих аркушах паперу. А тепер запропонуйте уявити, як

виглядають ці "жителі внутрішнього світу"? Нехай учасники намалюють портрет кожного на аркуші

з відповідною назвою. Процес створення таких образів дуже цікавий і показовий. Зверніть увагу, як

уявляє собі дитина ті чи інші почуття, як пояснює свій вибір Особливо інформативним може бути

наступне доповнення до намальованому портрету. Запропонуйте юному художнику зобразити, як

виглядає будиночок кожного почуття і які речі в ньому зберігаються . Можливо, в нових образах ви

побачите щось схоже з життям самої дитини. Отримані портрети найкраще якось оформити. Можна

створити з них "галерею почуттів", розвісивши на стіні, можна зробити художній альбом, з'єднавши

листи разом і зробивши обкладинку.

Бесіда на тему «Емоції та почуття». Мета:

- сформувати поняття про психологічне благополуччя підлітків, емоції, відчуття, почуття;

поняття про культуру прояву почуттів та керування ними, розуміти емоції інших людей;

- розвивати здатність до самооцінки і самоаналізу; розвивати навички свідомо впливати на свій

емоційний стан.

- Щоб ви зрозуміли про що ми сьогодні будемо говорити пропоную вам уявити ситуацію:

Оксані випав важкий день: автобус затримався і вона запізнилася до школи; сусід по парті

смикнув ії зошит і не навмисно порвав його; а в буфеті Оксана розбила склянку зі щойно

купленим соком. Але Оксана подумала й вирішила, що не варто засмучуватися й не

переживати. Адже вона невинна, що транспорт ходить не регулярно, що ії сусід такий

неакуратний, а склянка із соком мокра і слизька.

- Як ви думаєте, чи правильно вирішила Оксана?

Отже, сьогодні наша мета виявити як зберігати психологічне благополуччя у нашому

не завжди вдалому житті і яку при цьому роль можуть відігравати почуття, відчуття та емоції.

Людина має органи чуття, які допомагають їй відчувати те, що її оточує. Навколишній

світ впливає на наші органи чуття, і, як наслідок, виникають ті чи інші відчуття. Давайте

перевіримо. (виходять бажаючі, заплющують очі, роздаємо предмети) «Охарактеризуйте

предмети, що яви отримали одним словом.» Отже, люди здатні відчувати. Через відчуття ми

пізнаємо не предмет у цілому, а тільки його окрему властивість. Наприклад, смак, колір,

запах.

З відчуттів формуються сприйняття. Сприйняття відображає не окремий бік предмета,

а предмет в цілому. Якщо ми їмо малину, то органи чуття одночасно повідомляють про її

колір, смак та запах. У нас з`являється якесь ставлення до малини. Це ставлення називається

емоцією.

Емо́ція (от лат. emoveo — потрясаю, волную) — емоціональний процес,

відображаючий відношення до існуючих або можливим ситуаціям. (записати у зошит, 2 учня

повторюють).

Емоція супроводжує сприйняття, вона виникає незалежно від нашого бажання. Це

нормально, природньо. Від емоцій позбавитися не можливо.

І знову перевіремо. Ідіть до мене….дам вам щось солодке. Заплющте очі(перший -отримає

лимон, а другий -банан).

Емоція- психічний стан, чуттєве переживання. Як ви думаєте, кому з учасників

сподобалося, а кому – ні? Чому ви так вирішили?

Отже, емоції можуть бути як позитивними(які виникають внаслідок задоволення

потреб людини), так і негативні (незадовільнення потреб). Наприклад, 1 учень отримав те, що

хотів, а 2- ні.

Питання до учасників: які емоції належать до позитивних? Які до негативних?

Емоції пов`язані з потребами та особливостями ситуації. Емоції можна виражати за

допомогою рухів, міміки, жестів, інтонації, як ми бачили під час експериментів.

Окрім емоцій людині притаманні ще й почуття. Почуття людини – це її ставлення до

світу, до того, що вона робить, що з нею відбувається.

Основна функція емоцій і почуттів – це регуляція поведінки людини.

Як зв`язати емоції з психічним благополуччям?(вони його відображають). Відображати

емоційний стан можна вербально (тобто словами) або невербально (тобто мімікою, жестами

та поведінкою)

Вербально , тобто словами, ми виражаємо до 25% інформації, а не вербально(за допомогою

міміки, жестів, інтонації та навіть за тембром голосу) - 75% .

З практичного боку, для чого необхідно вміти визначати емоції інших людей? (для того

щоб сприймати їх психологічний стан і правильно себе вести з ними).

3. Виховання культури почуттів та способи їх прояву

Але потрібно не тільки вміти визначати чужі емоції, а і вміти правильно використовувати

власні. Людина може переживати дуже різні емоційні стани, різні почуття. Почуття – це

форма переживання людиною свого ставлення до навколишнього світу.(записати у зошит, 2

учня повторюють)

Етичні почуття, наприклад, відображають ставлення людини до інших людей і до самої

себе.

Інтелектуальні почуття відображають ставлення до пізнання. Інтерес, допитливість, подив,

відчуття таємниці – це інтелектуальні почуття.

Почуття людини визначаються іі стосунками з іншими людьми. Існує культура

почуттів, яка допомагає виражати їх у прийнятних для суспільства формах.

Як же людина виражає свої почуття? Перш за все це міміка(виразні рухи обличчя).

Але почуття проявляються ще й у виразних рухах тіла, і в інтонації, і навіть у тембрі

голосу. Роздивимось, що ж таке культура почуттів.

Обговоримо ситуацію: трирічний хлопчик попросив у мами в магазині купити йому іграшку.

Мама відмовила. Малюк почав голосно плакати, кричати, вимагати іграшку. Як ви думаєте чи

правильно хлопчик поводився і чому?(тому що маленька дитина не володіє цією культурою

почуттів, такий прояв емоцій неприпустимий для дорослої людини).

А наприклад, семикласник отримав двійку й почав плакати бажаючи розжалобити

вчителя. Але вчитель може поставити гарну оцінку лише коли буде виконано завдання. Що

робити хлопцю? Значить емоція заважає учневі у досягненні мети і йому необхідно

заспокоїтися, зібратися і знайти сили виправити помилки.

Отже,підліток стає по-справжньому дорослим тоді, коли навчиться керувати своїми

емоціями, перш за все негативними. Про що свідчить негативна емоція?(про те, що людина не

отримує бажаного). Згадаємо 1 учень з`їв кислий лимон, хоча очікував на щось солоденьке.

Тобто, уміння контролювати емоції – це обов`язкова частина психологічного благополуччя.

4. Взаємозв`язок почуттів і здоров`я

Чи впливають емоції на наше здоров`я? Як?

Дивіться, ми з вами виявили, що негативні емоції впливають негативно на наше

здоров`я. А може вони взагалі не потрібні? Чи можуть вони принести якусь користь?

(наприклад, злість це негативна емоція, але в спорті вона допомагає перемогти). Тому

негативні емоції приносять не менш користі, ніж позитивні. Адже негативні емоції є сигналом

тривоги і попереджають нас про наявність небезпеки.

Але, пам`ятаймо людину можна вважати емоційно благополучною, тільки якщо вона

вміє справлятися зі своїми емоціями. Але якщо це зробити важко, тому можу вас познайомити

з одним із найбільш ефективних методів подолання психологічного дискомфорту:

Отже, щоб бути психологічно благополучним треба не соромитися своїх емоцій, але

контролювати і вміти емоційно розслаблятися.

Контрольне коригувальне тестування (Гра «Так – Ні»)

- Приготуйтесь уважно слухати та відповідати тільки «Так» чи «Ні».

Виконувати потрібно дуже швидко.

Питання:

1. Своє ставлення до навколишньої дійсності людина передає за допомогою емоцій.

2. Емоції бувають позитивні та негативні

3. Людина може позбавити себе емоцій.

4. Виразні рухи м’язів обличчя людини називають графікою.

5. Уміння керувати емоціями- основа психологічного благополуччя

6. Про почуття людини можна дізнатись не тільки поговоривши з ним

7. Якщо події у вашому житті розгортаються згідно вашого бажання, то виникають позитивні

емоції.

Групова дискусія «Навіщо нам гнів?». Корисно було б усвідомити, як ви звичайно поводитесь у

ситуаціях, які викликають гнів; як ви реагуєте на розчарування, що вас спіткало. Нижче

розміщений список можливих запитань, на які ви повинні відповісти цілком спонтанно. За

бажання ви можете продовжити цей список, якщо виникнуть інші запитання.

Робоча анкета: мій підхід до гніву

1. «Частіше за-все я гніваюсь через те, що...».

2. «Особливо мене роздратовує те, що...».

3. «Гнів викликає в мене такі почуття і реакції... Я дію при цьому таким чином...».

4. «Гнів вже викликав у мене такі ускладнення...». .

5. «Сам я хотів би в майбутньому..».

6. «Останній раз, коли я гнівався...».

7. «Коли хтось у розлюченому стані, він повинен...».

8. «Коли мій батько гнівався, то...».

9. «Коли моя мати гнівалась, то...».

10.«Коли я був дитиною, я почував...».

11. «У даний момент я почуваю...».

12.«Що стосується гніву, я з радістю навчився б...».

Знайдіть час ще раз дуже добре подумати над тим, що ви тут написали і що можна з цього

використати. Тому що те, чому ви вчитеся через пізнання, вам не потрібно пізнавати шляхом

засвоєння негативного досвіду. І якщо коли-небудь вас щось знову розгніває, уявно

абстрагуйтесь від того, що відбулося і уявіть собі, що ви і той, хто вас розгнівав, є акторами які

стоять на сцені і виконують ті ж ролі ще раз, але спостерігайте за всім цим немов би збоку, ніби

глядач, який сидить у залі і спокійно дивиться спектакль. В цю мить ви більше, не учасник, все

дійсно є спектаклем. Так, будучи зовсім безстороннім, я можу робити належні висновки. А також

зумію усвідомити, чому режисер (життя) вирішив поставити свій спектакль, зумію зрозуміти

значення загального і цілого. А ще уявіть собі, що обидві душі дійшли згоди: душа людини, через

яку ви розгнівались, і ваша душа. Ви інсценували дану ситуацію для того, щоб обоє змогли

зробити крок одне до одного і назавжди забути про гнів.

Вправа «Розповідь по фотографії» Ця гра - чергова сходинка в емоційному розвитку

дитини, місток від її інтересу й уваги до власного внутрішнього світу до розуміння чужих емоцій і

співпереживання.

Для того щоб почати грати, вам знадобляться будь-які фотографії людей, що відображають їх

настрій. Їх неважко підібрати, перегорнувши будь-які журнали або переглянувши репродукції

картин. Покажіть дитині одну з цих фотографій і попросіть визначити, які почуття переживає

людина на фото. Потім запитайте, чому вона так думає; нехай дитина спробує словами висловити, на

які зовнішні ознаки емоцій вона звернула увагу. Можна також запропонувати їй пофантазувати,

придумавши, які події в житті сфотографованих чоловіка чи жінки передували цьому моменту.

Краще, якщо таких причин буде декілька. Далі можна обговорити з дітьми, чи відчували вони самі

подібні почуття, і якщо так, то за яких обставин. Важливо, щоб кожна дитина висловився і була

почута .

Вправа «Танець з листком». Мета : робота з командою , розвиток міжособистісної

чутливості, взаєморозуміння. Правила проведення: Вправа виконується в парах. Для виконання

вправи краще використовувати відповідну музику.

Кожній парі пропонується взяти по одному листку паперу, стати обличчям один до одного і

стикнутися головами лоб в лоб. Листок паперу при цьому прокладається між лобами. Завдання

кожної пари - рухатися по кімнаті, утримуючи свій листок лобами. Руки при цьому необхідно

закласти за спину. При цьому учасникам не можна довго стояти на місці і не можна розмовляти.

Парам необхідно знайти канали інтуїтивного розуміння партнера. Партнери, які упустили

листок, повинні завмерти в тих позах, в яких вони знаходяться в момент, коли їх листок торкнеться

підлоги. І повинні залишатися в них до закінчення загальної процедури. Процедура закінчується

тоді, коли залишиться тільки одна пара.

Виконання вправи в невеликих кімнатах ускладнюється, тому що учасникам необхідно

робити багато врожай, щоб не зіткнутися з іншими учасниками або зі стінкою. При цьому учасникам

необхідно постійно «відчувати один одного», розуміти, хто першим «входить в поворот»! У великих

приміщення можна ускладнити вправу, безладно розставивши по кімнаті стільці.

У завданні є ніша, яку не відразу помічають учасники. Завмерти потрібно тільки в той

момент, коли листок торкнеться підлоги. А поки він падає, можна встигнути прийняти більш зручну

позу, хоча б випростатися. Хтось навіть встигав сісти на стілець. Але іноді учасники так і стоять, лоб

в лоб. На ці моменти слід звернути увагу в процесі обговорення.

Вправа «Де живуть емоції». Мета: усвідомлення тісного взаємозв’язку між думками,

емоціями і тілесними проявами, підвищення рівня емоційного самоусвідомлення, ознайомлення з

технікою ідентифікації

емоцій.

Обладнання: фліпчарт, аркуш зі схематичним зображенням людського тіла; олівці синього,

червоного, жовтого та чорного кольорів.

Опис. Організм людини є своєрідним архівом всієї її життєвої історії. Він наділений мудрістю і

пам’ятає почуття, переживання, важливі події, причому з моменту народження. Подумаємо над тим,

де і як в тілі відкладаються емоції?

Ведучий пропонує учасникам по черзі підійти до аркуша паперу із схематичним зображенням

людського тіла і заштрихувати ділянки тіла на малюнку так: чорним кольором ті місця, які реагують

на почуття страху (наприклад, холоне в шлунку – замальовуємо область живота); синім кольором –

місця, які реагують на смуток, жовтим – на радість, червоним – на злість. Шерінг обов’язковий.

Обговорення. Які частини тіла найбільше реагують на страх, смуток, злість, радість? Що

відбувається, якщо ці емоції повторюються часто? Де знаходиться радість, і як вона впливає на

організм? (радість пронизує кожну клітинку, додає людині сил, наснаги, натхнення).

Коментар. Емоції, думки, тілесні процеси взаємопов’язані. Виникнення думок, емоцій

викликають зміни в тілі. Механізм простий: кожна зміна думки спричиняє емоцію, активізує

діяльність мозку. Ця активізація нервових клітин викликає в них електричні та хімічні імпульси, які

передаються в органи й тканини, та впливають на їхні функції. Глибока пристрасть, ненависть,

ревнощі, занепокоєння, спалахи роздратування реально роз’їдають душу, руйнують клітини тіла і

призводять до хвороб серця, печінки, нирок, селезінки та шлунка. Клітини постійно

«прислухаються» до думок і реагують на емоції. Отже міркування, переконання, настрій, емоції та

почуття «втілюються» в організм людини. Це означає, що не можна з упевненістю відокремити

біологію від психології. Спогад про неприємності, який є лише потоком думок, викликає ті ж

руйнівні процеси, що і сама неприємна подія.

Вправа «Заборона на емоції». Мета: усвідомлення відповідальності за власні почуття,

формування готовності до управління емоційними реакціями.

Обладнання: шарфи, хусточки (5 штук). Попросіть зголоситися і вийти у центр кола одного

добровольця. За допомогою хусток, шарфів «заблокуйте» йому послідовно всі канали сприйняття та

передання інформації: рот – щоб не сварився і не кричав (зав’яжіть хусточкою рот); очі – щоб не

бачили нічого недостойного, не виказували ненависть, гнів, невдоволення, щоб не плакали

(пов’яжіть хусточку на очі); вуха – щоб не чули нічого зайвого (затуліть шарфом вуха); ноги – щоб

не копалися і не ходили в погані компанії (перев’яжіть хусточкою ноги); душу – щоб не страждала

(пов’яжіть шарф на тулуб в ділянці серця).

Після завершення процедури запитайте учасників: «На що спроможна така людина? Чи може

висловити свою думку? Спостерігати, бачити прекрасне? Творити, обіймати, висловлювати радість?

Йти по життю (можна легко підштовхнути)? Співчувати, радіти, довіряти?».

Поступово звільняйте учасника, супроводжуючи свої дії оптимістичними висловлюваннями.

Наприклад: «Розв’яжемо очі, щоб ви могли бачити прекрасне і насолоджуватися ним» тощо.

Обговорення. Спочатку запитайте добровольця: «Як ви себе зараз почуваєте? Що відчували

впродовж виконання вправи?» Потім перейдіть до обговорення усією групою. Що робити з

негативними емоціями? Що нас очікує, коли стримуємо емоції, тобто забороняємо собі їх

виказувати? (Неви- словлені емоції породжують страх і руйнують душу). Якщо пригнічувати емоції

недоцільно, тоді як бути? (Емоції варто висловлювати і робити це в коректній формі). Емоції – це

енергія, якою можна мудро скористатися для позитивних змін. Виникає природнє запитання: як

конструктивно управляти емоціями, використовувати їхню енергію?

Вправа «Мішечок криків». По черзі або за бажанням діти підходять до ведучого і

якнайгучніше кричать у спеціальний мішечок. А після заняття вони можуть, якщо захочуть,

"забрати" свій крик назад.

Діти не завжди обмежуються бурхливою словесною реакцією, а іноді пускають у хід кулаки.

У таких випадках варто їх учити контролювати свою фізичну агресію. Учитель, бачачи, що діти

занадто активні на перерві, може організувати рухливі ігри, змагання. У класах шестирічок можуть

бути підручні засоби: легкі м'ячі, які дитина може жбурляти в мішень; м'які подушки, які розгнівана

дитина може бити; газети, які можна зім'яти і жбурляти у певне місце. Усі ці предмети можуть

сприяти зниженню емоційної і м'язової напруги.

Групова дискусія «Агресивна людина». Мета: пізнання і прояв власного ставлення до

проблеми агресивної поведінки, навчання розпізнавати спрямованості власних агресивних імпульсів.

Процедура: «Кожна людина від природи має агресивну енергію. Проте різні люди

використовують її по-різному. Одні — щоб творити, і тоді агресивну енергію можна назвати

конструктивною. Інші — щоб знищувати або руйнувати, і тоді їхня агресія — деструктивна.

Конструктивна агресія — це активність, прагнення до досягнень, захист себе й інших, власної

гідності, завоювання свободи і незалежності. Деструктивна агресія — це насильство, жорстокість,

ненависть, недоброзичливість, злість, прискіпливість, сварливість, гнів, роздратування, упертість,

самозвинувачення. Тому, щоб розуміти, що з нами відбувається, дуже важливо розпізнавати свої

агресивні імпульси, керувати ними і спрямовувати в бажане русло, не заподіюючи нікому шкоди.

Проаналізуйте власну поведінку і постарайтеся відповісти на запитання:

У якій формі (деструктивній чи конструктивній) найчастіше виявляється Ваша агресивна

енергія?

Подумайте, яким способом, як Ви справляєтесь зі своєю агресивною енергією?

Як Ви ставитесь до власної агресивної енергії? Які Ваші звичні способи розрядки цієї

енергії?».

Вправа «Малюнок агресивної людини». Обладнання: ватман, олівці (фломастери). Дітям

пропонується зробити груповий малюнок лдини, яку вони вважають агресивною. Їм пропонується

обговорити свої думки протягом кількох хвилин і зобразити портрет такої людини. По закінченню

відбувається обговорення малюнку (які відчуття виникають, коли дивитесь на малюнок? Які відчуття

виникали під час малювання? Ч хочеться щось змінити в малюнку? Якшо будуть зроблені зміни, чи

залишиться «портрет» агресивним, чи можливо зміниться?).

Вправа «Який я злий!». Запропонуйте взяти участь у цій вправі тому учаснику, хто більше всіх

відчуває бажання "посваритися". Зв’яжіть йому очі. З інших, виберіть підлітка, який буде об'єктом

злості (той, зрозуміло, не повинен знати, на кого впав вибір). Учаснику із зав'язаними очима

пропонується зігнати свою злість на людину, яку він не бачить, і той висловлює все накопичене

невідомо на чию адресу. Потім йому розв'яжіть очі і покажіть, кого він так невтішно

охарактеризував. Автору висловлювань необхідно вибачитися перед безневинною жертвою

вербальної агресії, наприклад, так: "Я зовсім не тебе мав на увазі, вибач !"

Можна використовувати трохи ускладнений варіант. Учаснику із зав'язаними очима (не

обов'язково агресивному) його сусід пропонує гарненько насварити одного учасника від імені

іншого. Ганьбитель не знає ні імені того, кого доведеться лаяти, ні того, від чийого імені це робиться.

Після розв'язування очей учасник, від імені якого вимовлялися гнівні слова (сам він не вимовив ні

слова), говорить учаснику, який був облаяний, що-небудь типу: "Вибач, я був нестриманий.

Вирвалося!"

Обговорення. Учасники діляться враженнями. Висновок: словесна агресія крім того, що

завдає шкоди і образу тому, кому вона призначалася, руйнує і відносини з тими, хто просто

спостерігав за її виразом.

Вправа «Повітря, земля, вода, вогонь». Гравці стають у коло, в середині якого - ведучий.

Він кидає м'яч будь-кому із граючих, вимовляючи при цьому одне з чотирьох слів : земля, вода,

повітря, вогонь. Якщо ведучий сказав слово «Земля!», той, хто спіймав м'яч, повинен швидко назвати

якусь домашню або дику тварину або рослину; на слово «Вода!» учасник відповідає назвою будь-

якої риби риби; на слово «Повітря!» - назвою птаха. При слові «Вогонь!» усі повинні кілька разів

швидко повернутися навколо себе, помахуючи руками. Потім м'яч повертають. Ведучому.

Вправа «Рецепт агресивності». Ціль: У ході цієї гри діти можуть розібратися в тому, що

вони називають агресивною поведінкою. Вони можуть розібратися у своїй власній агресивній

поведінці та дослідити чужу агресивну поведінку. Матеріали: Папір і олівець – кожній дитині.

Інструкція: Візьміть кожен по аркушу паперу і запишіть на ньому все, що робить та людина,

про яку можна сказати: "Так, вона дійсно агресивна". Випишіть невеликий рецепт, слідуючи якому,

можна створити агресивну дитину. Наприклад: пара міцних кулаків, гучний голос, велика порція

жорстокості і т.д. (Потім попросіть кількох учнів продемонструвати елементи такої поведінки, а

група повинна відгадувати, що саме вони показують.)

А тепер подумайте про те, які елементи агресивної поведінки ти зустрічаєш тут, в цій групі.

Що тобі здається агресивним? Коли ти сам проявляєш агресивність? Яким чином ти можеш

викликати агресію по відношенню до себе?

Візьми ще один аркуш паперу, розділи його вертикальною лінією посередині. Зліва запиши,

як оточуючі протягом навчального дня виявляють агресію по відношенню до тебе. Праворуч запиши,

як ти сам проявляєш агресію по відношенню до інших дітей в школі.

На цю вправу можна відвести 10-15 хвилин. Після цього попросіть учнів зачитати свої записи.

Аналіз вправи:

- Ви можете уявити, що хтось із вас стане забіякою або таким собі "Рембо"?

- Чи бувають такі діти, які виявляють свою агресію не кулаками, а якимось іншим способом?

- Чому і діти, і дорослі так часто намагаються відчути свою перевагу, принизивши інших?

- Як поводиться жертва агресії?

- Як стають жертвою? Що можна зробити, щоб не бути жертвою?

- У чому проявляється рівноправність між дітьми?

- Як би ти описав свою власну поведінку?

Вправа «Гнів на сцені». Коректувальний прийом, заснований на зоровому представленні

образу свого негативного почуття. Запропонуйте дитині уявити, як виглядав би її гнів на сцені

театру. В образі кого виступав би актор, що грає гнів? Яким голосом та інтонаціями говорив би? Як

би він рухався по сцені? Запропонуйте їй виступити в ролі актора і зобразити гнів "від першої

особи", виразно рухаючись за нього і вимовляючи репліки, які їй хочеться в даний момент вимовити,

і з такою гучністю і інтонаціями, як вважає за потрібне. Хай вона покаже вам весь спектакль,

отримуючи можливість виплеснути гнів, вона в той же час має нагоду керувати ним і врешті-решт

"прибрати" його з сцени.

Вправа «Сліпий та поводир». Мета: розвинути між особистісну довіру.Група ділиться на

пари, вибравши собі партнера найменш знайому людину. Одна людина в кожній парі стає ведучою, а

інша – та, яку ведуть, закриває очі (на очі накладають пов’язки). Вправа виконується без слів.

Ведучий бере свого партнера за руку і водить його скрізь. Через три хвилини тренер просить

помінятися місцями, що знаходяться поруч.

Наприкінці учасники обмінюються своїми думками, враженнями, коли вони були змушені цілком

довіряти іншій людині.

Вправа «Бокс». Цілі: За допомогою цієї гри Ви можете показати дітям, що агресивність може

бути і конструктивна. Під конструктивної агресією ми розуміємо здатність відстоювати власні

інтереси, зберігаючи при цьому гарні відносини з партнером. Багатьом людям це дається лише з

великими труднощами, тому що вони звикли до того, що гарні відносини пов’язані з дружелюбною

поведінкою, а агресивність - з великим відчуженням від партнера.

Інструкція: Хто може розповісти мені про яку-небудь свою хорошу суперечку? Як все

відбувалося? Чому цю суперечку ти вважаєш хорошою? Про що ви сперечалися?

Я хочу показати вам, як за допомогою великого пальця руки ви можете провести хорошу

суперечку. Хорошою суперечка буває до тих пір, поки ми слідуємо правилам ведення суперечки і

радіємо з того, що і наш партнер виконує правила. При цьому ми не хочемо нікого образити.

Розбийтеся на пари і встаньте один напроти одного на відстані витягнутої руки. Потім

стисніть руку в кулак і притисніть його до кулака свого партнера так, щоб ваш мізинець був

притиснутий до його мізинця, ваш безіменний - до його безіменного, ваш середній палець - до його

середнього пальця, ваш вказівний - до його вказівного. Стійте так, немов ви привязані один до

одного. Тим більше, що це так і є: у всякій суперечці, в якій виникає суперечка завжди тим чи іншим

чином залежить від обох учасників. Отже, вісім пальців притиснуті один до одного, а великі пальці

вступають в бій. Спочатку вони спрямовані вертикально вгору. Потім один з вас рахує до трьох, і на

рахунок "три" починається бокс. Перемагає той, чий великий палець виявиться зверху, притиснувши

великий палець партнера до руки хоча б на секунду. Після цього ви можете почати наступний раунд.

Усі зрозуміли суть гри?

Кажуть, що цю гру придумали датські чоловіки, нудьгуючи в довгу темну зиму у себе на

Півночі. Але в неї можуть грати і дівчатка, і хлопчики, тому що все залежить не від сили, а від

швидкості реакції та гостроти очей. Можна виграти і хитрістю. Наприклад, якщо робити обманні

рухи та кидки, не піддаватися на час, щоб потім скористатися рухом пальця партнера вниз.

Спробувавши пограти в цю гру декілька раундів, ви відчуєте, що у вас виходить все краще і краще, і

вам подобається ця гра. Після п’яти раундів зробіть перерву, щоб рука відпочила, і виберіть собі

іншого партнера. Прощаючись зі своїм партнером, вклоніться йому в подяку за чесне ведення

боротьби.

Вправа «Без слів». Мета: відчути вплив невербальних компонентів (рухів, жестів, міміки,

інтонації голосу тощо) на емоційний стан.

Чи помічали, спостерігаючи за собою та іншими, що свою вдачу людина передає мовою тіла.

Поспостерігайте за футболістами, які забивають голи: один б’є себе в груди (від захоплення й

радості), інший піднімає руки догори, третій – плескає в долоні, четвертий пританцьовує та ін. Те ж

саме можна сказати стосовно будь-якої діяльності: свій успіх, задоволення, радість людина виражає

мімікою, рухами рук, ніг, навіть співом. Відтворюючи рухи радості, перемоги та ін., наповнюємося

емоціями та отримуємо наснаження.

Учасникам пропонується стати в коло і пригадати, яким саме способом (якими рухами,

звуками) вони виражають свої позитивні емоції (захоплення, радість, успіх). Потім кожен учасник по

колу виконує рух, а всі решта його повторюють.

Обговорення.Як себе зараз почуваєте?Що відбулося в процесі виконання цієї вправи? Як

можна назвати техніку управління емоційним станом, з якою ви щойно ознайомилися?

Техніка емоційної підзарядки. Ви ознайомилися з однією з технік «емоційної підзарядки».

Запам’ятовуйте рухи, слова, мелодії, які позитивно впливають на ваш настрій і використовуйте їх

при необхідності.

Вправа «Сигнали гніву». У цю гру (у повному обсязі) ви будете грати з дитиною тільки

один раз, надалі використовуючи її скорочений варіант. Вона спрямована на усвідомлення дитиною

свого гніву через тілесні відчуття.

Нехай дитина згадає якусь ситуацію, в якій вона дуже сильно злилася, готова була убити

кривдника. Запитайте її, як гнів давав про себе знати до бійки? Можливо, це питання поставить

дитину в глухий кут, тоді допоможіть їй, пояснивши, що всі почуття, так чи інакше, впливають на

наше тіло. Коли людина ображена і злиться, вона може відчувати, як стискаються його кулаки, кров

приливає до обличчя, ком підступає до горла, стає важко дихати, напружуються м'язи обличчя,

живота тощо.

Це і є сигнали гніву. Він попереджає нас про своє зростання. Якщо ми ігноруємо ці

попереджувальні знаки, то в якийсь несподіваний для нас момент він різко вихлюпується назовні у

вигляді дій, за які потім може бути соромно. Якщо ж ми вчасно зауважимо його сигнали, то ми

зможемо управляти цим сильним почуттям (а не навпаки, як це трапляється з дитиною, коли гнів

управляє ним).

Після того як буде проведена ця роз'яснювальна робота та виявлено сигнали гніву, властиві

саме цїй дитині, постарайтеся зробити цю гру актуальною. Як тільки ви помітите, що дитина починає

сердитися, запитайте її, які сигнали йому подає почуття. Відповідно, яке це відчуття? Що воно може

змусити тебе зробити? Які це матиме наслідки? Поки все це ще не почалося і ти вловив сигнал

вчасно, що можна зробити, щоб уникнути неприємностей? Обговоріть з дитиною конкретні способи

виходу з конкретної ситуації. Наприклад, можна було встати і піти або промовчати, а не піддаватися

на явну провокацію, щоб не доставляти радості тим, хто очікують цього тощо.

Щоб ця гра дала результати, її потрібно проводити систематично, причому вона вимагає від

самих дорослих уважності і чуйності, а також винахідливості в прийнятті можливих способів

вирішення різних проблем.

Знайомство з методами саморегуляції: дихальна гімнастика, нервово-м’язева

релаксація, аутотренінг. Мета: надання інформації про психофізіологічну саморегуляцію та

основні техніки.

Одним з рівнів прояву емоцій є тілесні реакції. Внутрішні фізіологічні відчуття найтриваліші.

Більшість із них відносно стабільні (дихання, пульс, температура). Їх можна використати для

самодопомоги, звільнення від неприємних думок і небажаних емоцій. Елементарні навички роботи з

тілом можуть слугувати дієвим способом управління емоціями.

Психофізіологічна саморегуляція – це свідомий вплив на психоемоційний стан за

допомогою слів, уявних образів, а також управління м’язовим тонусом і диханням. Своєчасна

саморегуляція є своєрідним психогігієнічним засобом: запобігає накопиченню перенапруження,

нормалізує емоційний фон діяльності, мобілізує ресурси організму, сприяє відновленню сил та

цілісній присутності у своєму тілі.

Нині розроблено різні способи саморегуляції, серед яких:

1. Дихальна саморегуляція.

2. М’язове розслаблення (прогресивна релаксація). Релаксація – стан спокою і розслаблення, що

виникає у результаті зняття напруги за допомогою спеціальних вправ (на розслаблення різних груп

м’язів) після сильних переживань або фізичних зусиль. При психічному навантаженні, стресі,

багатьох емоціях (тривога, страх, злість тощо) спостерігається напруга скелетних м’язів.

Справедливе і зворотне твердження: зниження м’язової напруги, звільнення від м’язових затисків

змінює емоційний стан.

3. Самонавіювання – це психічний вплив людини на себе за допомогою слів, що змінює її

психофізичний стан.

4. Аутотренінг (AT) – це методика впливу людини на себе, на діяльність внутрішніх органів за

допомогою формул свідомого самонавіювання відчуттів тепла, важкості, легкості в стані релаксації.

Аутогенне тренування запропонував німецький лікар Й. Шульц. За допомогою AT можна навчитися

розслабляти м’язи, концентрувати увагу, управляти вегетативною нервовою

системою, а через неї – діяльністю внутрішніх органів, відновлювати стан спокою, налаштовуватися

на бажані моделі поведінки.

5. Медитація (лат. meditatio – роздуми) – стан поглибленої зосередженості та розслаблення, в

результаті якого досягається рівновага, глибокий спокій, гармонія, ясність розуму, почуття

єдності зі світом.

6. Масаж, самомасаж.

7. Моторна саморегуляція. Використання фізичної активності як каналу розрядки емоційної напруги.

Вправа «Шестірка». Кожний учасник по черзі називає число натурального ряду по

порядку (1, 2, 3, 4...). Той, кому дістається число 6, кратне йому або що містить цифру 6, повинен

мовчки підстрибнути і хлопнути в долоні. Що припустилися помилку вибувають з гри.

Бесіда «Як керувати своїм гнівом». Мета: обговорити з дітьми причини та наслідки проявів

агресивності, показати прямий зв’язок агресії та насильства; формувати навички правомірної

поведінки, вміння самостійно приймати рішення, відстоювати власну думку; розвивати мовлення

учнів, елементи логічного мислення; виховувати толерантність у ставленні до людей, кращі людські

якості.

Притча «Все залишає свій слід».

Жив-був один дуже запальний і нестриманий молодий чоловік. І ось одного разу його батько дав

йому мішечок із цвяхами і сказав, щоб кожен раз, коли він не стримає свого гніву, вбити один цвях в

стовп огорожі. У перший день в стовпі було декілька десятків цвяхів. Другого дня ще більше..

Наступного тижня він навчився стримувати свій гнів, і з кожним днем число забитих в стовп цвяхів

стало зменшуватися. Хлопець зрозумів, що легше контролювати свій гнів, ніж забивати цвяхи.

Нарешті прийшов день, коли він жодного разу не втратив контроль над своїми емоціями. Він

розповів про це своєму батьку і той сказав, що цього разу кожен день, коли синові вдасться

стриматися, він може витягнути зі стовпа по одному цвяху. Йшов час, і прийшов день, коли він міг

повідомити батька про те, що в стовпі не залишилося жодного цвяха. Тоді батько взяв сина за руку,

підвів до огорожі і сказав: «Ти непогано впорався, але ти бачиш, скільки в стовпі дірок? Він вже

ніколи не буде таким як раніше. Коли говориш людині що-небудь зле, у нього залишається такий

шрам, як і ці дірки. І не важливо, скільки разів після цього ти вибачишся - шрам залишиться».

Питання для обговорення: Чого навчає притча, що її повідомила учениця?

- Як ви гадаєте, чи реально навчитися володіти собою, стримувати негативні емоції?

Пам’ятка «Як зупинити насильство».

• Уникай ситуацій, які можуть призвести до насильства.

• Говори спокійно і впевнено.

• Дай агресору можливість зупинитися.

• Відійди в сторону. Це не ознака слабкості!

• Не прагни помсти ворогам. Вмій просити пробачення.

• Попроси допомоги. Це не ознака слабкості чи боягузтва!

Вправа «Прощавй, напруго!». Учасники пригадують прийнятні способи зняття нервово-

психічної напруги. Якщо виникають труднощі, їм можна запропонувати наступний перелік: газету

розірвати на маленькі клаптики та викинути, пом’яти лист паперу та викинути його, голосно

заспівати, покричати голосно і тихо, глибоко вдихнути і повільно видихнути 5-10 разів, подивитись

на палаючу свічку, порахувати про себе до 20 тощо. При цьому більший ефект буде, якщо ці навички

закріпити практично, тому у вас має бути все необхідне обладнання.

Вправа «Метафори». Мета: збагачення знань учасників про емоційну сферу; розвиток

емоційного самовираження за допомогою образів.

Учасникам пропонується написати асоціації до словника емоцій і зачитати їх. Можна ставити

уточнюючі запитання. Наприклад, гнів – шторм на морі; піднесення – повітряна кулька; нетерпіння –

вітер; страх – заєць тощо.

Емоції і почуття важливо висловлювати. І в цьому можуть допомагати образи, які виникають.

Застосування метафор, порівнянь, гумору допомагає пом’якшити гостроту комунікативної ситуації.

Давайте пригадаємо фрази, за допомогою яких люди описують свій внутрішній стан, і скажемо їх за

бажанням («Я почуваюся…на сьомому небі, не в своїй тарілці» тощо).

Коментар. Вербалізація почуттів виконує подвійну роль: з одного боку, інформує партнера

про почуття, а з іншого – допомагає регулювати власний емоційний стан. Негативне почуття втрачає

свою інтенсивність і владу над людиною, якщо про нього розповісти. Іноді важко висловити почуття

такими словами, як «гнів», «відчай», «страх». У цьому випадку можуть допомогти порівняння й

метафори, які також є мовою почуттів. Техніка метафоричного висловлення почуттів потребує

творчого підходу.

Вправа «Аркуш гніву». Учасникам пропонують згадати ситуацію з життя, коли ними володіли

негативні емоції. Пригадавши, взяти аркуш паперу і написати листа своєму гніву. В листі описати

своє самопочуття, як їм живеться з їхнім гнівом, чи хотіли б вони з ним частіше зустрічатися і таке

інше. Після написання, кожен зачитує свій лист і обговорюється емоційний стан кожного.

Вправа «Я спокійний. Я сердитий». Обладнання: аркуш паперу, олівці, фломастери. Умовно

розділити аркуш паперу на дві частини і символічно зобразити свій спокійний стан та ста, коли

сердитий. Обговорити кожен малюнок. Дізнатись, які відчуття виникають, коли дивишся на сокій та

гнів.

Вправа «Заплутані ланцюжки». Мета: усвідомлення групової приналежності і розвиток

навичок прийняття групового рішення. Завдання: Учасники стають в коло, закривають очі, і

протягують перед собою праву руку. По команді ведучого всі починають рухатися в центр кола,

роблячи плавні рухи правою рукою. Зіштовхнувшись, руки зчіпляються. Потім учасники витягують

ліві руки і знову шукають собі партнера. Ведучий допомагає рукам з’єднатися і слідкує за тим, щоб

кожен тримав за руки двох партнерів. Учасники відкривають очі, їх завдання – розплутатись, не

розжимаючи рук. Дозволяється зміна положення кисті без розчеплення рук. В результаті можливі

такі варіанти: коло, декілька кіл і пари.

Вправа «Чарівний ліс». Сьогодні ми вирушимо на казкову галявину. Займіть зручну позу,

розслабтесь. Зараз я увімкну музику, і ми почнемо нашу уявну прогулянку.

Тихо звучить музика; спокійним, розміреним голосом ведучий промовляє:

«Зараз ми з тобою здійснюємо уявну подорож до чарівного лісу. Заплющ, будь ласка, очі, зроби

глибокий вдих і видих і ще раз вдих-видих. Ти заплющив очі, і в тебе перед очима постав темний

простір. Я розповідатиму казку, і цей простір наповнюватиметься різними героями.

В одній країні, що знаходиться далеко від нас, є чарівний ліс. Ліс цей старий, йому дуже багато

років. Він багато чого на своєму віку бачив і багато чого знає. І тому, хто відвідує цей ліс, він дає

силу і мудрість. Зараз ми з тобою теж увійдемо в цей чарівний ліс. Там пахне ягодами й прохолодою.

У чарівному лісі є багато галявин з дивовижними квітами й чарівними ягодами. Прогуляйся лісом не

поспішаючи, відчуй і понюхай приємні лісові запахи. Знайди для себе найзатишніше місце.

Можливо, ти познайомишся з птахами, а може, і з тваринами та іншими мешканцями чарівного лісу.

Тут ти можеш збирати ягоди та квіти і загалом робити в лісі все, що забажаєш. Знай: чарівний ліс

охороняє тебе й дає тобі силу... На рахунок «три» ти розплющиш очі. «Один» — уважно подивися

ще раз на найкраще місце в лісі; «два» — запам'ятай, хто перебуває у найкращому для тебе місці;

«три» — розплющ очі.

А тепер розкажи, що ти бачив під час нашої подорожі. Які відчував запахи в чарівному лісі? Чи

торкався трави, дерев? Якими були твої відчуття? Можеш взяти фарби або кольорову крейду,

фломастери й намалювати те, що ти бачив. Можеш намалювати свій настрій».

Під час малювання дитина може рухатися, розмовляти.

Надайте можливість дитині вибрати в кімнаті місце для своєї роботи.

Ведучи й . Повільно походи зі своєю роботою по кімнаті, а коли відчуєш, що якесь місце тебе

притягує, то скажи, і ми разом повісимо там твою роботу. Якщо ти не дістаєш, то я допоможу тобі

повісити роботу на те місце, що тобі сподобалося.

Вправа «Перемогти дракона». Ведучий розповідає про те, що майже в кожного є «свій

дракон», вирощений в домашніх умовах: це наші недоліки, які заважають нам жити, але з якими ми,

чомусь миримося. В один прекрасний день майже кожен наважується вбити свого дракона. Але

потім виявляється, що справа клопітна і довга, на місці однієї відрубаної голови якось непомітно

виростає інша, потім третя. І ми привчаємося жити зі своїм драконом, хоча з часом він все більше

псує і наше життя, і життя наших близьких.

Пропонується, намалювати чи склеїти за типом колажу «свого дракона» і назвати його в

цілому і кожну його голову в окремо.

Після виконання завдання учасникам пропонується придумати історію або казку про те, як

вони переможуть своїх драконів. Історія може бути зображена і вигляді коміксу, представлена у

вигляді розповіді або сценарію фільму. Бажаючі можуть об'єднатися в групи і придумати спільну

історію, але і драконів, і героїв має бути стільки ж, скільки членів у групі.

Для творів кожній групі або окремому учаснику пропонується набір «гральних карт». Це

колода карт за типом гральних (добре, якщо вони ілюстровані, особливо жартівливими,

гумористичними малюнками), на кожній з яких записана функція дійової особи або будь-яка тема

для твору історії. Підкреслюється, що колода складена по порядку, звичайному для казок, але вона

може бути перетасовавоною колоду, можуть витягти навмання кілька «карт» і створити історію по

них і т.д. Єдина умова - герой повинен діяти, як людина, упевнена в собі.

Набір з 15-ти карт: припис або заборона: порушення, прийняття рішення про битву з

драконом; збір озброєння; шлях до дракона; зустріч з дарувальником; чарівні дарунки! Перешкоди,

вороги; помічники; виклик дракона на бій; умови битви; битва; перемога; повернення героя; наслідки

перемоги.

Потім бажаючим пропонується розповісти або показати свої історії.

Обговорення:

- Що виявилося в цих історіях?

- Чи може ця казка допомогти реально «перемогти свого дракона» і в чому?

На закінчення ведучий запитує: чи думав хто-небудь над тим, що дійсно можна зробити зі

своїми «драконами»? Бажаючі можуть коротко розповісти про це.

Вправа «Місток». визначення стратегій поведінки в конфліктних ситуаціях,примірення їх на

собі.

За допомогою крейди тренер малює на підлозі «вузький місток».

Інструкція: «Уявіть собі, що цей вузький місток пролягає високо в горах через глибоку прірву. Ви

стоїте на одному кінці містка, а на іншому стоїть ваш партнер. Ви починаєте йти на зустріч одне

одному і ваше головне завдання розминутися на містку так, щоб ніхто не впав у прірву». Коли всі

учасники побувають у парі один з одним, вправа закінчується. Наприкінці проводиться обговорення.

Учасники заняття відповідають на запитання: з якими труднощами вони зіткнулися під час

виконання вправи.

Групова дискусія «Сила слова». Мета: ознайомлення з техніками вербалізації власних

почуттів і партнера, набуття навичок адекватного і толерантного вираження емоційного стану.

Учасники сідають у коло. По черзі висловлюють припущення сусідам ліворуч про їхній стан

(«Мені здається, що ти зараз спокійний і зацікавлений тим, що відбувається»). Почувши інформацію

про свій стан, слухачі надають зворотний зв’язок, тобто уточнюють її. Після того, як коло

замкнеться, ведучий організовує обговорення. Обговорення. Яким чином ви визначили емоційний

стан сусіда? На які ознаки ви орієнтувалися при цьому? Важко чи легко говорити про власний

емоційний стан? А про стан іншої людини? Чи потрібно говорити співрозмовнику про емоції? Чи

завжди говоримо те, що почуваємо? Чому приховуємо власні емоції/почуття? Які наслідки?

Емоції в процесі спілкування відображають ставлення співрозмовників до по- чутого, а також

один до одного. Деякі люди без особливих зусиль можуть викликати в інших позитивні емоції,

підтримувати гарний настрій. Інші – вносять у взаємини напруженість, пробуджують негативні

емоції, тривогу. Постійне стримування емоцій, як відомо, спричиняє різні захворювання, проте

безконтрольність емоційної експресії ускладнює міжособистісне спілкування. Насправді, почуття,

які переживає людина, належать тільки їй, і саме вона від- повідальна за них. Адекватне вираження

почуттів є одним із найскладніших аспектів налагодження і підтримки взаємин. Для зниження

емоційної напруги застосовують різні техніки, зокрема вербалізації власних почуттів і партнера.

Поговоримо про те, як повідомляти інфор- мацію про емоції. Техніка вербалізації власних почуттів.

Йдеться про уміння висловити те, що ви думаєте або відчуваєте щодо обговорюваного питання,

ситуації. Формули вербалізації власних почуттів: «Я здивований…», «Мене турбує…», «Це викликає

в мене протест…» та ін. Техніка «Я–висловлювання». Використовується для вираження власних

почуттів. Нерідко можна почути висловлювання на кшалт: «Ти мене дратуєш, ображаєш…» тощо.

Речення, які починаються із займенника «ти» і містять елементи звинувачення, викликають захисну

реакцію. І це закономірно, адже найкращий захист – це є напад. Некоректно звинувачувати іншу

людину в тому, що переживаєте. Порівняйте фрази: «Ти завжди спізнюєшся» і «Щось трапилося, що

вранці знову спіз- нилася?». Слова «ти», «завжди», «ніколи» є конфліктогенами, тобто можуть

спричиняти конфліктну ситуацію. Цього не станеться, якщо розповідатимете про власні реакції,

почуття; обговорюватимете не особу, а факти. Знайдіть різницю між фразами: «Чому ти не можеш

прибрати за собою?» і «Будь ласка, наведи порядок на робочому столі». У першому випадку

засуджується поведінка співрозмовника, у другому – пропонується спосіб вирішення проблеми.

Уявіть власну реакцію на подібні висловлювання, щоб зрозуміти суть справи. Уміння конструктивно

і відверто повідомити співрозмовнику про свої переживання, бажання, потреби є важливою

складовою емоційної компетентності. «Я–висловлювання» пові- домляє іншій людині про ставлення

до того, що відбувається, без звинувачень та вимог щось змінити. Ця техніка передбачає опис

почуттів, конкретної поведінки, яка їх викликала, та інформацію про вирішення ситуації.

Схема «Я–висловлювання»: Я відчуваю… (емоція); коли… (поведінка); і я хочу… (бажаний

результат). «Я відчуваю…» – опис власних емоцій і почуттів, викликаних конкретною подією. Люди

можуть не зрозуміти, що саме в їхніх вчинках образило вас, якщо їм про це не повідомите. «Коли…»

– короткий та об’єктивний опис поведінки, яка викликала емоцію. Це може на- віть допомогти іншій

людині побачити свої дії під іншим кутом зору. Можливо, вона навіть не підозрювала, що її вчинки

так вплинули на вас. Той, хто вас образив, може і не пам’ятати цього. Образу пам’ятає людина, яка її

зачаїла. «Я хочу…», «Мені хотілося б…» – повідомлення очікувань стосовно поведінки у

майбутньому, бажаного результату. Ця проста формула допомагає не тільки висловити свої емоції та

частково звільнитися від них, а й дає людині можливість відчути себе відповідальною за думки й

почуття, а значить – емоційно зрілою. Зазвичай, достатньо важко використовувати «Я–

висловлювання» тоді, коли переповнені негативними емоціями. Водночас, уміння зрозуміти емоцію,

назвати її «по імені» і виразити не криком, а спокійно, характеризують впевнену в собі людину.

Техніка вербалізації почуттів партнера. Перевірка власних вражень про те, як себе по- чувають інші,

є важливим комунікативним умінням. Перед тим, як реагувати на емоції спів- розмовника, варто

переконатися у тому, що ви правильно їх розумієте. Найкраще це зробити в такій послідовності: 1.

Опишіть те, що думаєте про почуття іншої людини під час розмови. «Мені здається, що…». При

цьому утримуйтесь від оцінки, схвалення чи несхвалення переживань співроз- мовника. 2. Уточніть

правильність розуміння. «Чи не так», «Чи правильно я вас розумію». Для повідомлення про

емоційний стан співрозмовника більш ефективна непряма вербалізація, наприклад: «Так, це дуже

прикро…», «Здається, почута інформація вас здивувала…», «Я згоден, що такий поворот справи

може викликати неприємні відчуття». Спілкування на рівні почуттів дозволяє весь час бути в

контакті з іншою людиною.

Вправа «Розтули кулак». Мета : Розвинути у команди довіру один до одного і визначити їх

відносини в групі Завдання: Зблизити команду, щоб учасники відчували довіру кожного. Ця вправа

розрахована на двох осіб. При цьому обидві, як правило, несподівано добре впізнають один одного.

Вони можуть багато чого побачити в своєму партнері: його сприйнятливість, особливості поведінки,

прямоту або скритність, схильність до маніпулювання, стиль поведінки в конфліктах. Ця вправа є

класичною, але вона не втратила своєї значущості. Вона дуже проста і при цьому надає несподівано

широкі можливості пізнати один одного.

1. Попросіть групу утворити пари: «Знайдіть когось, хто вам цікавий або про кого вам важко скласти

враження».

2. Партнери сідають поруч і вирішують, хто з них буде А, а хто - Б.

3. А стискає праву руку в кулак. Перед Б стоїть завдання цей кулак розтиснути. Він вибирає будь-

який засіб (словесний або фізичний вплив), який здається йому відповідним, і пробує застосувати

його, а партнер А вирішує, чи хоче він вчинити опір, як довго він буде це робити і коли він

поступиться партнеру .

4. Після цього партнери міняються ролями. Тепер Б стискає руку в кулак, і А намагається цей кулак

розтиснути.

5. Коли пара виконала ці дії, вся група збирається разом і обмінюється досвідом:

• Які засоби тільки посилювали опір?

• Які засоби можна відзначити як тактовні?

• Чи намагався хтось, перевірити, як партнер реагує на стрес

• Чи не відмовився хтось виконати завдання, тому що воно здалося йому смішним або

неприродним ?

• Чи відігравала якусь роль особиста довіра партнерів один до одного?

• Як би ви оцінили атмосферу довіри в групі в цілому?

• Чи є серед членів групи хтось, з ким би ви охоче повторили це завдання?

Вправа «Критикуй, не ображаючи». Мета - розвиток у дітей даної вікової групи навичок і

вмінь критичного мислення; відпрацювання навичок побудови бесіди за схемою діалогу «критикуєш

- пропонуй». Ця вправа є дуже важливою частиною програми роботи з агресивними дітьми, так як

вона тренує вміння спрямовувати своє незадоволення не так на папір, пісок або воду, а

безпосередньо на того, хто викликав у дитини негативні емоції. Звичайно, форма прояву

такого невдоволення повинна бути ввічливою і не ображати людину. Дитині слід прагнути не

«зробити боляче в помсту", а домогтися змін у поведінці іншої людини, щоб їй знову стало

комфортно з нею спілкуватися. Іншими словами, потрібно вчити дітей конструктивній критиці, а це -

ціле мистецтво. Тому не чекайте всього і відразу, а починайте поступову роботу в цьому напрямку.

Заздалегідь підготуйте набір фраз, якими ваша дитина (або її однокласники, друзі) схильна

користуватися, щоб оцінити прояви іншої людини. У цій скарбничці у вас виявляться пропозиції

типу: "Ти дурень", "Дивись, куди прешся, корова !", "З тобою з нудьги помреш!" та інші фрази, які

ріжуть вухо вихованого дорослого. Можна записати ці брутальності і обзивалки на окремих

листочках. Тепер введіть закони правильної критики. До них відносяться:

- Критикуй не людину в цілому, а її конкретні дії;

- Говори про свої почуття з приводу того, що тобі не подобається;

- Пропонуй шляхи вирішення проблеми, якщо можливо, то і свою допомогу;

- Покажи повагу до людини, свою віру в те, що вона зможе змінитися;

- Уникай слів та інтонацій, які можуть образити людину;

- Не наказувати, а пропонувати людині вибір .

Якщо теорія дитиною засвоєна, починайте практикуватися. Візьміть листок з образливою

фразою. Нехай дитина запропонує, як її змінити таким чином, щоб сказати про свої почуття і думки,

але не образити людину. Так, фраза "З тобою з нудьги помреш!" може перетекти в пропозицію типу:

"Знаєш, мені вже набридло збирати мозаїку. Давай краще погуляємо або побудуємо замок з

конструктора" або "Особисто мені не дуже цікаво слухати про одне й те ж цілий день. Я впевнений,

що ти знаєш ще багато цікавих речей. Так що, може, поговоримо про щось ще або займемося

справами?". Якою саме буде відповідь вашої дитини, залежить від її віку і від того, яку ситуацію

вона собі уявила.

Вправа «Збери фігуру». Вправи на рух і реакцію. Учасники вільно переміщуються по

приміщенню з закритими очима і жжужанням. По плесканню ведучого необхідно вишикуватися в

коло. Очі відкривати ні в якому разі не можна. Гра вважається вдалою, якщо всі учасники опинилися

в колі. На це відводиться декілька спроб (не більше 7). Ведучий фіксує отримані форми на дошці.

Після закінчення гри проводиться обговорення, що підкреслює важливість групової роботи (якщо

коло не виходить це означає ніхто з учасників не виконав завдання).

Вправа «Зтруси». Інструкція : «Я хочу показати вам, як можна легко і просто привести себе

до ладу і позбутися неприємних відчуттів. часом ми носимо в собі великі і маленькі важкості, що

забирає у нас багато сил. Встаньте так, щоб навколо вас було достатньо місця. І почніть струшувати

долоні, лікті, плечі. При цьому уявляйте, що все неприємне - погані почуття, важкі турботи і дурні

думки про самих себе - злітає з вас, як з гуся вода. Потім обтрусіть свої ноги від шкарпеток до

стегон. А потім потрясіть головою. Буде ще корисніше, якщо при цьому ви будете видавати які-

небудь звуки... Тепер отряхніть обличчя і прислухайтеся, як смішно змінюється ваш голос, коли

трясется рот. Уявіть, що весь неприємний вантаж з вас спадає, і ви стаєте все бадьоріше і веселіше,

ніби заново народилися».

Дискусія в малих групах. Учасники діляться на 4 групи за принципом: апельсин - банан -

яблуко - груша. Кожній групі даються питання для обговорення, які участники будуть вирішувати

методом мозкового штурму. На роботу дається 15 хвилин. Після цього група представляє результат

роботи .

Завдання 1 -й групі: скласти портрет людини, впевненої в своїх силах.

Завдання 2 -й групі: якими способами поліпшити своє самопочуття, підняти настрій ?

Завдання 3 -й групі: як зняти напруження, що виникло на роботі?

Завдання 4 -й групі: як впоратися з хвилюванням перед виконанням якоїсь важливої справи ?

Вправа «Образа схожа …». Кожен учасник по колу говорить «моя образа схожа на...» і

зображує. Наступний продовжує, кажучи «образа (ім'я попереднього учасника) схожа на..., а моя

образа схожа на ...» і теж зображує. Далі за принципом сніжного кому. Наприкінці учасникам

пропонується створити групову скульптуру образи, яка може бути як статичною, так і динамічною.

Вправа «Недружній шарж». Цей ігровий прийом допоможе дитині більш гідно вийти з

ситуації, коли вона вкрай роздратована і «виливає» свої почуття на того, хто його образив, кричучи,

обзиваючись, штовхаючись тощо. Можна запропонувати йому намалювати карикатуру на цю

людину. Найкраще для початку показати зразок, якою може бути карикатура, чим вона відрізняється

від звичайного портрета. Коли дитина зрозуміє, що не потрібно намагатися зобразити оригінал в

точності, а, навпаки, можна спотворити яскраві риси або просто намалювати людину такою, якою

вона бачиться в даний момент, дайте йому папір і олівці.

У процесі малювання намагайтесь не «смикати» дитину і не пом'якшувати те, що вона малює і

що вона при цьому говорить. Просто будьте поруч і не засуджуйте. Ви також можете показати

дитині, що розумієте її почуття (незважаючи на те, що не згодні з тим, що кривдник дійсно

заслуговує всіх лайливих слів, які при малюванні говоряться на його адресу). Для цього ви можете

відобразити її почуття словами типу: «Я бачу, ти сильно розлютився на Колю» або «Дійсно дуже

прикро, коли тебе не розуміють і підозрюють» тощо.

Коли малюнок буде закінчено, запропонуйте дитині підписати його так, як їй хочеться. Потім

запитайте про те, як вона себе зараз почуває і що йому хочеться зробити з цим «недружнім шаржем»

( нехай дитина здійснить це в дійсності).

За умов групової роботи, малюнки обговорюються дітьми за допомогою ведучого.

Вправа «Скарбничка образ».

Тобі пропонується намалювати (або зробити власноруч із паперу та іншого допоміжного

матеріалу) «скарбничку» і помістити в неї (подумки чи записані шматочках паперу) всі образи, які ти

пережив до сьогоднішнього дня (або за сьогодні). Після цього треба цю «скарбничку» розірвати на

маленькі шматочки, помістити у придатний посуд і спалити! Разом з папером полум'я «знищить» усі

твої образи!

Вправа «Попросися на ночівлю». Допоможіть дитині уявити, що все відбувається в минулому

столітті, коли не було автомобілів і телефонів, та й готелі були далеко не скрізь. Іноді люди

стикалися з такою проблемою, що їм ніде було переночувати в дорозі. Тоді їм доводилося проситися

на нічліг в приватні будинки. Господар будинку міг дати мандрівникові притулок або прогнати зі

свого двору, якщо у нього на те були причини.

Дайте дитині якісь атрибути мандрівника: палицю, накидку або заплічних мішок, щоб йому

було легше увійти в роль. Далі ви будете вимовляти приблизно такий текст: «Ти подорожній. Ти

дуже втомився за цілий день шляху, а до пункту призначення ще далеко. Стало сутеніти. Накрапає

дощ. Попереду показалися вогники будинків - це село. Як тобі хочеться опинитися в сухому

затишному будинку, випити гарячого чаю і солодко заснути! Але часи небезпечні. Жителі стали

дуже обережні, вони бояться пускати в будинок сторонніх. Що ж, вибору в тебе немає. Або ти

ночуєш на вулиці під дощем, або просишся на ночівлю - може бути, когось тобі вдасться вблагати,

переконати, умовити або якимось іншим чином зробити так, що він пустить тебе переночувати».

Під час цієї промови юний мандрівник намагається зображувати те, що ви говорите: він

повільно йде, спираючись на палицю, щулиться від дощу та холоду, прикладає руку до очей, щоб

розглянути село, тощо. Коли вступна частина гри закінчена і дитина увійшла в свою роль, можна

переходити до активних дій. Нехай інші учасники представлять себе жителями села, що живуть в

окремих будинках. Вони побоюються пройдисвітів і злочинців або просто не хочуть порушувати

свій спокій; словом, спочатку вони абсолютно не горять бажанням дати притулок мандрівника. Далі

дитина по черзі буде стукати в двері до кожного з них і намагатися сказати щось таке, що змусить

господаря пустити його в будинок. Подорожній може пробувати найрізноманітніші варіанти: від

спроб викликати жалість до лестощів чи шантажу. Але людина, що грає роль господаря будинку,

повинна тільки тоді поступитися його прохань, коли у неї дійсно виникне таке бажання. Якщо ж

слова і дії мандрівника викликали в неї невдоволення, то вона може закрити двері. Тоді подорожній

йде по наступних домівках.

Після того як подорожній обійшов усі будинки (успішно чи неуспішно), можна продовжити

гру. На ранок жителі села зібралися всі разом і стали обговорювати подію вчора подія - прихід

чужинця в село. Вони розповідали, як він намагався їх переконати взяти його на ночівлю і що вони

відчували й думали, коли спостерігали за його словами і діями. Тобто всі члени сім'ї сідають поруч і

обговорюють свою реакцію на слова подорожнього. Вони чесно розповідають, коли вони були

майже готові піти йому назустріч, а коли їм хотілося провчити «чужинця». Після цього разом з

учасниками робиться висновок, яка стратегія дій виявилася найефективнішою.

Примітка. Слухаючи про почуття, які викликала його поведінка в душах інших людей, дитина

отримує «прямий зворотний зв'язок», можливість «побачити» те, що зазвичай недоступно для

спостереження. Вона також вчиться розумітися в мотивах поведінки інших людей і законах

міжособистісного спілкування. З дітьми старшого віку буде цікаво обговорити індивідуальні

особливості жителів села, які вплинули на те, який вид прохання виявився дієвим саме для них.

Вправа «Безлюдний острів» . Мета: формувати навички, необхідні для успішної взаємодії

між людьми. Умови: нікого не залишити за «бортом», кожен має право на свою думку, кожна

людина унікальна, зумій бути корисним.

Хід гри: Учасники гри об’єднуються у підгрупи (3-4 людини).

Ведучий: Уявіть собі, що ви вирушили у кругосвітню подорож, та ваш корабель зазнав

катастрофи, і ви були змушені покинути його. Ви потрапляєте на безлюдний острів. Що вам робити?

Чи зможете ви протриматися деякий час? Чи стане цей час для вас важким випробуванням, чи

принесе багато цікавих незабутніх спогадів? Чи зможете ви використати свої знання і уміння ? Чи

станете ви однією командою? Щоб зрозуміти це, вам потрібно буде:

– дослідити острів, намалювати карту, зібрати цінні матеріали;

– розподілити між собою обов’язки;

– подбати про свою безпеку на острові;

– подбати про те, щоб життя на острові було цікавим.

По завершенню гри обговорення:

– Чи вдалося зберегти дружні відносини в групах?

– Як треба діяти, щоб зберегти дружні відносини?

Вправа «Усмішка Будди».

«Дійте, зберігаючи на губах усмішку, а усередині – відчуття власної сили і можливостей.»

Техніка впливу на емоційний стан за допомогою усмішки. «Усмішка Будди» є простою,

приємною та ефективною технікою для вироблення стабільного позитивного емоційного фону.

Можемо поліпшувати настрій, навчившись розслабляти обличчя, додаючи йому виразу

щасливого спокою або радості.

Повністю розслабте м’язи обличчя, уявляючи, що вони наливаються теплом, стають важкими.

Зосередьтесь на куточках губ, відчуваючи лише їх. Уявіть (не докладаючи м’язових зусиль), ніби

губи починають злегка розтягуватися в сторони, утворюючи ледь помітну усмішку. Цей вираз

обличчя називають «подихом вітерця радості», коли лише народжується усмішка, а мімічні м’язи

рефлекторно викликають легке відчуття блаженства і спокою усередині. Запам’ятайте цей емоційний

стан, викликаний «усмішкою Будди», і повертайтеся до нього для створення позитивного настрою, а

також коли схвильовані, напружені та скуті.

Вправа «Двоє з одним олівцем». Гра спрямована на формування співробітництва,

взаєморозуміння, уміння працювати в парі. Виконуючи завдання, партнери не повинні розмовляти

один з одним. Спілкування може бути тільки невербальним. Вправа супроводжується приємною

музикою. Кожна пара отримує аркуш паперу і один олівець (фломастер). Кожна команда повинна

намалювати картинку, сидячи за одним столом (або поряд один з одним).

- Ви не повинні перемовлятися і домовлятися про те, що будете малювати. Можна тільки

дивитися один на одного, щоб вгадати ідею партнера. На виконання завдання відводиться 3-4 хв.

Стільки ж звучить музика. Після завершення роботи, учасники демонструють свої «шедеври».

Обговорюються проблеми порозуміння. Чи вдалося дійти одного рішення? Гру можна ускладнити:

залучити 3-х учасників.

Вправа «П’ять добрих слів». Спрямована на отримання зворотного зв’язку від групи, на

самопізнання. Необхідні аркуші паперу, олівці або фломастери. Учасники розбиваються на підгрупи

по 5 осіб.

- Кожен із вас повинен окреслити свою руку на аркуші паперу, а на долоні написати своє ім’я.

Передавайте свій листок сусіду праворуч, а самі отримуйте малюнок від сусіда ліворуч. В одному з

«пальців» чужого малюнка напишіть щось приємне із якостей його володаря (наприклад: «Ти

чуйний», «Ти відвертий», «Ти пишеш гарні вірші»). Інший робить запис на наступному «пальці» і

так доти, поки «рука» не повертається до власника.

Ведучий може зібрати аркуші, зачитати «компліменти», а група відгадує, кого вони

стосуються.

Після заняття учасники збирають листки з «долонями» як пам’ятки на «чорний день».

Обговорення

Вправа «Бджоли». Розвиває ще одне вміння ефективного спілкування – вміння слухати і чути

іншого.

- Бджоли, як і люди, істоти соціальні. Тому вони спілкуються і діють в рамках правил,

передаючи інформацію.

Учасники розбиваються на групи: одні повинні промовляти звук «а», другі «о», треті «у». Всі

розходяться по кімнаті і з заплющеними очима вголос повторюють свій звук. За командою ведучого

«бджоли» злітаються кожна до свого рою, утворюючи три бджолині сім’ї.

Відчуття від гри обговорюються.

Вправа «Десять кроків». Техніка звільнення від небажаних емоцій

1. Увійдіть у стан рівноваги (дихання, м’язова релаксація тощо).

2. Сконцентруйтесь на проблемній ситуації. Пригадайте ситуацію, яка викликає неприємні

емоції.

3. Визначте емоцію, яку переживаєте у зв’язку з цією ситуацію, від якої хочете звільнитися.

Оцініть інтенсивність емоції за 10-бальною шкалою. Ще раз подумайте, чи насправді хочете

відпустити емоцію. Як почуватиметеся, якщо ця емоція зникне. Якщо готові попрощатися з емоцією,

переходьте до наступних кроків.

4. Прислухайтесь до фізичних відчуттів у тілі. Що ви відчуваєте (порожнечу, холод, за-

дерев’яніння, тиск, напругу, спазм, відчуття важкості, серцебиття, змінене дихання тощо) і де (у

голові, горлі, грудях, животі, спині, руках, ногах…)? Наприклад, тиск в грудній клітці, спазм у

шлунку, клубок у горлі тощо.

5. Які асоціації, образи пов’язані з цими тілесними відчуттями (камінь, палка, змія, їжак

тощо).

6. Відокремте ваше «Я» від емоції. Емоція є лише частиною вас, належить вам, від неї можете

звільнитися. Коли відчуєте, що «Я» – це «Я», а емоції – це лише емоції, якими ваше «Я» може

управляти, тоді з’явиться можливість відпустити їх.

7. Відпустіть емоцію на свободу. Просто відпустіть. Виберіть найбільш прийнятний для себе

спосіб. А) Продихайте емоцію, спостерігаючи за образом. Уявляйте собі, ніби з потоком дихання на

видиху образ поступово покидає вас, ваше тіло. Або трансформуйте образ з негативного в

позитивний: міняйте форму (закругляйте гострі кути, згладжуйте виступи), забарвлення (агре- сивні

кольори перефарбовуйте в спокійні, створюйте гармонійну колірну гамму), робіть його легким,

теплим, приємним на дотик, таким, що приносить вам задоволення. Поверніть змі- нений вами образ

в себе і розчиніть його в глибинах свого організму. Відчуйте, як змінилися ваші переживання. Б)

Починайте переживати свої емоції. Нехай вони заповнять ваше тіло і розум. Якщо це горе, можете

заплакати, гнів – відчуйте, як «закипає кров», змінюється дихання і напружуєть- ся тіло. Переживіть

свої почуття та емоції. Переживайте і спостерігайте. Будьте в контакті з диханням. Відчуйте, як

змінюються ваші переживання. В) Висловіть емоцію в русі (наприклад, протанцюйте її під музику).

Г) Висловіть емоцію мовою малюнку або в іншій творчій діяльності.

8. Перевірте результат. Критерій, ознака звільнення від емоції: фізичне й емоційне полег-

шення. Ви можете відчути, ніби тягар впав з плечей; раптову хвилю холоду по тілі; чи стало смішно.

Така реакція означає, що накопичена емоційна енергія звільнилася.

9. Виміряйте знову інтенсивність емоції за 10-бальною шкалою. Повторюйте техніку до тих

пір, поки інтенсивність не зменшиться до найменшої цифри.

10. Похваліть себе. Скажіть щось таке: «Я це зробив/ла», «Я – молодець».

Вправа «Скульптура». Спрямована на усвідомлення своїх відчуттів, емоційних станів. Кожен

учасник отримує завдання відтворити скульптуру, яка відображає один із емоційних станів: гнів,

страх, відчай, задоволення, здивування, злість, невпевненість тощо. Від учасників вимагається

доведення кожної риси до максимального вираження. Потім вони по черзі демонструють свої

скульптури іншим, які оцінюють ступінь виразності тієї чи іншої емоції. А самі «скульптури»

повинні оцінити свій внутрішній стан. Після демонстрації кожна «скульптура» робить глибокий вдих

і розслабляє всі м’язи. Кожному учасникові варто відчути на собі позитивний і негативний стан,

демонструючи декілька «скульптурних картин». Можна ускладнити гру, перейшовши від статичних

«скульптур» до розігрування сцен пантоміми. Після закінчення – обговорення.

Вправа «Їстівне-неїстівне». Мета: створення позитивного емоційного фону, зняття

напруження й утоми. Усі учасники групи стають у ряд обличчям до ведучого на певній відстані від

нього. Тренер кожному учасникові по черзі називає їстівний предмет (учасник повинен піймати м’яч

або неїстівний — відбити м’яч.За кожну правильну дію учасник пересувається на один крок до

ведучого. Виграє той, хто найшвидше дійде до ведучого.

Вправа «Усвідомлене самонавіювання». Мета: освоєння технік самонавіювання для впливу

на психофізіологічні функції організму.

Самонавіювання – це психічний вплив людини на себе за допомогою слова, що змінює її

психофізичний стан. Ефективність самонавіювання залежить від здатності людини концентруватися

на предметі навіювання та навичок саморозслаблення.

Способи самонавіювання. Словесні конструкції для самонавіювання будуються у вигляді

простих і коротких тверджень з позитивною спрямованістю (без частки «не»).

Самонакази. Це короткі, уривчасті розпорядження собі в моменти, коли відчуваєте труднощі

зі самоорганізацією поведінки. Самонакази типу «Розмовляти спокійно!», «Мовчати» допомагають

стримувати емоції, поводитися гідно, дотримуватись етичних вимог.

Формулювання позитивних тверджень.

1. Спершу подумайте, як би вам хотілося себе почувати? Опишіть цей позитивний стан.

Наприклад, «мир, спокій, радість, гармонія».

2. Придумайте власні позитивні налаштування, наприклад: «Я відчуваю спокій, радість і

гармонію…». Складайте твердження у теперішньому часі, ніби вже знаходитеся у цьому стані.

3. Повторюйте твердження. Навіть уявне багаторазове повторення цих нескладних тверджень

переносить вас у простір радості. Окрім того, занурення в позитив оздоровлює і відновлює організм.

Самозаохочення. Важливо практикувати самозаохочення, не очікуючи позитивної оцінки з

боку інших. У випадку навіть незначних успіхів доцільно підбадьорювати себе, подумки кажучи:

«Молодець!», «Чудово вийшло!» тощо.

Основні техніки самонавіювання можна дати під запис після виконання даної вправи.

Притча про орла. Син фермера високо в горах знайшов орлине гніздо, в якому було тільки

одне яйце. Він обережно дістав його з гнізда і приніс на ферму, поклавши до курячих яєць. Згодом

вилупилося пташеня і вирішило, що квочка є його мамою, а сам він – курча. Так орлятко підростало і

поводилося як усі курчата: клювало хробачків і комах, кудкудахкало і зовсім не робило спроб злетіти

над землею. Одного дня до господаря завітав натураліст, який хотів дізнатися, як орел, цар птахів,

може жити в сараї разом з курчатами. – Він їв з курчатами, він вважає себе курчам і ніколи не

навчиться літати, – пояснив господар. – Тим не менш, – наполягав натураліст, – у нього серце орла, і

він може навчитися літати.

Обережно взявши орлятко на руки, він сказав йому: «Ти створений для неба, а не для землі.

Розправ свої крила і лети». Орленя було збентежене. Подивившись на курчат, які клюють корм,

стрибнуло униз, щоб знову приєднатися до них. Наступного дня натураліст знову узяв орла і

піднявся з ним на дах будинку. – Ти орел, – знову переконував його. Розправ крила і лети. Проте

орля було налякане новим світом, який розкривався перед ним, тому знову стрибнуло униз до

курчат. Ранком третього дня натураліст приніс орла на високу гору. Став обличчям до сонця, підняв

царя птахів високо над собою і, підбадьорюючи його, сказав: «Ти орел. Ти створений для неба.

Розправ свої крила і лети». Орел подивився навколо. І раптом сталося те, чого так довго чекав

натураліст: орел повільно розправив крила і нарешті радісно злетів під хмари. Можливо, орел ще й

досі з сумом згадує курчат і навіть іноді їх відвідує. Вочевидь, що він ніколи не повернеться до

колишнього життя. Він був орлом, хоча його утримували і виховували як курчат.

Про що ця притча? Якщо не усвідомлюємо власних можливостей, нагадуємо орла, який

вважав себе курчам. Так можна і все життя прожити, не відчувши почуття польоту. Розвиток

емоційної компетентності супроводжується подоланням власних обмежень та психологічних

бар’єрів. Запропоновані прийоми самоаналізу допоможуть зазирнути в неусвідомлені глибини

розуму. Проаналізувавши свої настанови й обмеження, ви побачите, що більшість бар’єрів до

внутрішньої свободи знаходяться у голові, і дізнаєтеся, як змінити ситуацію на краще.

Вправа «Сильні сторони». Мета: створення власного позитивного іміджу. Обладнання:

аркуш А 4, ручки. У кожного є сильні сторони, ті, які ви цінуєте, приймаєте й любите в собі, що

дають вам відчуття внутрішньої свободи й упевненості у своїх силах, що підтримують у нелегкі

хвилини. Сформулюйте їх. На складання списку відведено 5 хв. Потім учасники сідають у коло і

слухають записи, обговорюючи за потреби.

Вправа «Скарбничка успіхів». Діти, особливо із заниженою самооцінкою не цінують своїх успіхів і

досягнень. Вони вважають за краще пам’ятати про свої помилки та недоліки, що не дає їм імпульсу

до вирішення нових завдань, що ставить перед ними життя, тобто є безпорадними. Для цієї гри

потрібні олівці та папір.

- Ми всі бажаємо досягти успіху у житті, але часто не вміємо зробити перший, вирішальний

крок, який є його запорукою. Відчуття успіху дає твереза оцінка того, чого ми досягли і яким чином.

Звичайно, для цього потрібне вміння помічати свої досягнення.

- Згадайте три свої добрі вчинки за останній тиждень. Якщо згадали більше – добре, але

виберіть найсуттєвіші, якими ви пишаєтесь і запишіть їх у щоденнику. Похваліть себе за це,

намагаючись бути об’єктивними.

Вправа «Мені в тобі подобається». Мета: розширення досвіду переживання почуття

близькості з іншими. Обладнання: м’яч. Під час цієї вправи учасникам потрібно кидати один одному

м’яч і говорити фразу, що починається зі слів «Мені в тобі подобається...».

Вправа «Приємні спогади». Мета: навчити дітей вибудовувати позитивну перспективу життя.

Матеріали: олівці, папір. Учасники сидять колом.

- Закрийте, будь ласка, очі. Я запрошую вас помандрувати у світ фантазій, які подарують вам

приємні почуття. Зробіть три глибоких вдихи та видихи…Із кожним видихом відчуйте, що ви стаєте

чимраз легші й легші… Намагайтеся відчувати себе так, немов летите у повітрі. Зробіть новий вдих і

відчуйте, як ви наповнюєтесь відчуттям легкості. Затримайте на мить це відчуття… А тепер

видихніть із силою все повітря разом із втомою, напруженням, неприємними емоціями, що

накопичились. Відчуйте, як це добре, коли почуваєшся в повній безпеці.

Пригадайте період, коли ви почували себе щасливими, куди хотіли б повернутися знову і

знову. Уявіть собі ці події так, ніби вони відбуваються в даний час. Хто зараз поряд із вами? Що ви

відчуваєте? Що ви робите?

А тепер ви можете «повернутись» в групу бадьорими і веселими. Збережіть у пам’яті ці згадки, аби

повернутися до них, коли забажаєте.

Можна потягнутися, розслабити тіло, відкрити очі. Візьміть аркуш і намалюйте свою щасливу

згадку або опишіть її кількома реченнями.

Залиште собі цей лист на згадку.

Обговорення.

Вправа «Цінності». Мета: визначити пріоритетні життєві цінності.

І. Для налаштування на тему можна почати з руханки «В житті я ціную…». Учасники сідають

на стільці у коло. Стільців є на один менше, ніж учасників. Ведучий починає вправу словами

«Поміняйтесь місцями ті, хто цінує дружбу». Ті, для кого дружба є цінністю, швидко міняються

місцями. Той, хто не встигає зайняти вільне місце, стає ведучим. Коментар. Сприйняття світу

залежить від переконань, вірувань, внутрішніх настанов, стере- отипів і цінностей (наприклад,

«займатися у житті тим, що подобається»; «бути вільним», «жити для власного задоволення»;

«пересидіти бурю в тихому місці» тощо). Картина світу формується з набуттям життєвого досвіду.

Спочатку ми отримуємо штампи – досвід батьків, вбираємо їхні стереотипи мислення, емоційні

реакції і вибудовуємо уявлення про дорослий світ. Згодом на картину світу впливають учителі, друзі,

співробітники, кохані тощо. Цінності відносно стабільні і стійкі, проте не є сталими, вони можуть

змінюватися протягом життя, їх можна коригувати за бажанням. Минуле не можемо змінити, але

можемо вплинути на майбутнє. Саме цінності є орієнтиром. Людина почувається успішною і

щасливою тоді, коли крок за кроком рухається до чогось, що має для неї цінність.

ІІ. Що найголовніше для вас у житті? Як про це дізнатися? Найпростіший спосіб – це

спочатку подумати про те, що є найбільш важливим у житті. Потім запропонувати учасникам

письмово перерахувати власні цінності або вибрати із запропонованого переліку. Інструкція

учасникам. Виберіть з переліку десять найбільш значущих для вас цінностей або допишіть інші.

Якщо у процесі роботи ви зміните свою думку або захочете дописати інші цінності, тоді можете

виправити відповіді. Кінцевий результат відображатиме вашу реальну позицію. Тепер виберіть три

найважливіші для вас цінності. Виберіть одну цінність, найголовнішу.

Орієнтовний перелік цінностей:

1. Гарне здоров’я та високий рівень життєвої енергії.

2. Свобода від страхів, невпевненості, минулого негативного досвіду.

3. Розваги.

4. Гармонійні стосунки з оточенням.

5. Кар’єра.

6. Віра.

7. Заняття улюбленою справою, хобі.

8. Рух до мрії, поставлених цілей.

9. Інтерес до життя, відкритість до нового.

10. Бажання вчитися та самовдосконалюватися.

11. Цікава робота.

12. Матеріальний добробут.

13. Власна справа.

14. Любов.

15. Комфорт.

16. Суспільне визнання, повага.

17. Щаслива родина.

18. Почуття щастя, гармонії, задоволення життям.

19. Дружба.

20. Відпочинок.

Інше _______

Обговорення:

Як відбувався процес вибору цінностей (10, 3, 1)? Легко/важко було робити вибір?

Яку одну цінність вибрали? (Учасники відповідають за бажанням і аргументують думку).

Як емоційна компетентність може допомогти у реалізації життєвих цінностей? За яких умов

цінності можуть змінитися?

Коментар. Ми виконали важливу роботу, визначивши власні цінності. Емоційна мудрість

формується на основі цінностей, переконань, життєвої філософії. Це доленосний фундамент, на

якому вибудовується життя. Це ніби грунт в саду: якщо він родючий, то проросте усе насіння, а якщо

ні, тоді не отримаємо навіть сходів.

Життєві цінності визначають емоції та почуття, поведінку, безпосередньо пов’язаніз

вчинками.

Сформованість цінностей допомагає з легкістю управляти злістю, образою та іншими

емоціями, відчувати до оточуючих, до світу любов та співчуття. Часом, зосередившись на

другорядному, не помічаємо головного. Саме цінності допомагають пам’ятати прожиттєві

пріоритети, зосереджував тися на найважливішому, досягати бажаного. Вибір найбільш значущого і

відмова від несуттєвого звільняє від багатьох невартих уваги проблем. Цінностізадають вектор руху

у життєвому просторі.

Вправа «Я через 10 років». Мета: розвивати мислення. Хід вправи: уявіть собі, що минуло 10 років.

Ти змінився . Змінилось твоє життя. Розкажи зараз про себе, як ти би розповідав про свою

особистість, якщо б минуло 10 років. На підготовку дається 10 хв. При потребі можна записувати,

для цього мають бути аркуші та ручки. Потім по черзі діти розповідають про себе.

Вправа «Знайди свою зірку». Дає можливість розслабитися і набратися оптимізму,

впевненості у себе.

- Уявіть собі зоряне небо. Зірки великі і маленькі, яскраві і тьмяні. Для одних це одна або

декілька зірок, для інших-незліченна кількість яскравих крапочок, які то віддаляються, то

наближаються.Подивіться уважно на зірки і виберіть найпрекраснішу зірку собі. Назвіть будь-який

образ, яку думку, яка виникає у вас при слові "зірка"? Чи є якась подібність між людиною і зіркою?

У чому вона? Кожна людина по-своєму яскрава, загадкова, цікава, холодна чи гаряча, далекай чи

близька. Значить, кожен з нас – зірка! Зараз кожен з вас отримає зірочку. Вам необхідно написати на

ній своє ім'я (бажано в центрі зірочки) і прикрасити її за своїм бажанням.

- Подивіться ще раз на свою зірочку, а потім на зірочки інших учасників і виберіть ту, яка, на вашу

думку, чимось схожа на вашу. Підійдіть до цієї людини і покладіть свою руку йому на плече.

Утворіть пару. Якщо схожу на вас зірочку вже хтось вибрав, придивіться до інших, знайдіть схожу і

утворіть пару з нею.

Вправа «Чарівні запитання». Мета: поглиблення знань про позитивне мислення. Техніка

позитивного опрацювання неприємної ситуації «Чарівні запитання». Перебуваючи в скрутному

положенні або в пригніченому стані, подивіться на ситуацію з іншого боку і згадайте ресурсне

прислів’я, наприклад: «Не було б щастя, та нещастя допомогло», «Все минає» тощо. Подумайте про

позитивні моменти, які можна знайти у цій ситуації. Навіть у

неприємних емоціях прихована цінність. Три чарівних запитання допоможуть опрацювати ситуацію,

здобути з неї досвід.

Що доброго у тому, що трапилося?

Чого я можу навчитися завдяки цій ситуації?

Як я можу виправити ситуацію?

Виробіть звичку кожного разу, коли відбувається щось негативне, проводити рефреймінг,

тобто знаходити хоча б три позитивних наслідки, які можна витягнути з цієї неприємності. Рецепт

дієти позитивних думок: помічайте хороше, зосереджуйтеся на позитивних аспектах життя;

знаходьте в людях позитивні риси та якості; говоріть про хороше, уникаючи пересудів, пліток,

негативних висловлювань.

Вправа «Малювання самого себе». Мета: розкриття свого «Я».- Спробуй намалювати себе у

трьох дзеркалах: у зеленому - такий яким ти уявляєшся собі; в блакитному - яким ти хочеш бути; в

червоному - якого тебе бачать друзі. Робиться «експозиція» малюнків та обмін враженнями,

почуттями, думками.

2. Психодіагностичні методики для роботи з агресивними дітьми

Тест на виявлення агресивностіМета: виявити рівень агресивності в поведінці учняОбладнання: роздруковані бланки тесту, олівці чи ручки

Інструкція:Учень має дати відповідь «так» або «ні» на наступні запитання: 1. Чи терпляча ти людина?2. Чи впевнений ти в пріоритеті сили над логікою?3. Чи вважаєш, що оточуючі заздрять тобі з того чи іншого приводу?4. Чи важко тобі утриматися від сварки, якщо ти з кимось категорич-но не згодний?5. Чи подобається тобі іноді робити щось на зло іншим?

6. Чи буваєш ти неввічливим в тих чи інших ситуаціях?7. Чи любиш ти читати детективи, дивитись бойовики та фільми жа-хів?8. Чи подобається тобі кепкувати з інших, бути критичним і саркасти-чним?9. Чи є поруч із тобою людина, яку ти по-справжньому ненавидиш?

10. Чи буваєш ти неприємним для оточуючих? 11. Чи вважаєш ти, що дітей слід карати за неслухняність? 12. Чи вважаєш ти, що застосування смертної кари у деяких випадках виправдане?13. Чи відчував ти коли-небудь таку лють, що розбивав чи рвав якусь річ?

Обробка отриманих результатів.За кожну позитивну відповідь нараховується 1 бал.0-4 бали. Учень доброзичливий по відношенню до оточуючих, вважає, що найкращий спосіб

спілкування – порозуміння. Він схильний ві-рити в душевне благородство людини, доброту, справедливість і любов як фактори, які визначають обличчя людства. Але вміння володіти власними емоціями і почуттями нерідко поєднується з недостатністю впевненості в собі.

5-8 балів. Учню властива стриманість, але вона не має нічого спільного з байдужістю чи невпевненістю в собі. У випадку необхідності він здатний підкоряти своїй волі інших людей, не дозволить їм керу-вати собою, вміє протиставити невмотивованій агресії власну активно-захисну поведінку.

8-13 балів. Учень явно схильний до агресивних імпульсів по відношенню до оточуючих і втрати самоконтролю. Його агресивність носить наступальний характер і досить часто є невмотивованою з боку інших. Він не завжди навіть сам усвідомлює, що його прагнення бути відвертим насправді часто означає прояв агресії. Він часто дає негативні оцінки оточуючим, підвищує тон і використовує лайливі слова.

Бланк тестуПрізвище, ім’я ___________________________________ Дата _______________

№ з/п Запитання:

Варіант відповіді: Бали

Так Ні

1 Чи терпляча ти людина?

2 Чи впевнений ти в пріоритеті сили над логі-кою?

3 Чи вважаєш, що оточуючі заздрять тобі з того чи іншого приводу?

4 Чи важко тобі утриматися від сварки, якщо ти з кимось категорично не згодний?

5 Чи подобається тобі іноді робити щось на зло іншим?

6 Чи буваєш ти неввічливим в тих чи інших ситуаціях?

7 Чи любиш ти читати детективи, дивитись бойовики та фільми жахів?

8 Чи подобається тобі кепкувати з інших, бути критичним і саркастичним?

9 Чи є поруч із тобою людина, яку ти по-справ-жньому ненавидиш?

10 Чи буваєш ти неприємним для оточуючих?

11 Чи вважаєш ти, що дітей слід карати за неслухняність?

12 Чи вважаєш ти, що застосування смертної кари у деяких випадках виправдане?

13 Чи відчував ти коли-небудь таку лють, що розбивав чи рвав якусь річ?

Загальна кількість балів:

Опитувальник для ідентифікації типів акцентуацій характеру у підлітків

Модифікований С.І.Подмазіним (МПДО)

Опитувальник включає 143 твердження, які складають 10 діагностичних і одну контрольну шкалу (шкалу брехні). В кожній шкалі по 13 тверджень. Твердження у тексті опитувальника пропонуються у випадковому порядку. Діагностуються гіпертимний, циклоїдний, лабільний, антено - невротичний, сенситивний, тривожно-педантичний, інтровертований, збудливий, демонстративний і нестійкий типи [Гурлєва Тетяна. Відповідальність підлітка. – К.: Главник, 2008. – с.128. (серія «Бібліотечка соціального працівника»). – с. 99-111 ].

Характеристика типів акцентуації (зі скороченнями)/ Гіпертимний. Основна риса цього типу — постійне перебування в доброму настрої, яке лише

зрідка затьмарюється спалахами агресії у відповідь на протидію оточуючих, а тим більше — при їх прагненні пригнітити бажання і наміри підлітка, підкорити його своїй волі.

Цьому типу характерна контактність, говіркість, жвава жестикуляція. Гіпертимам властива жадоба діяльності, спілкування, вражень і розваг. Вони часто проявляють тенденцію до лідерства, що підкріплюється наявністю лідерських здібностей. Досить ініціативні й оптимістичні. У конфліктні стосунки вступають лише в умовах жорсткої дисципліни, монотонної діяльності, вимушеної самотності. Тому гіпертими часто «незручні» на уроках, які не насичені різноманітною і доступною діяльністю. Я к правило, чим нижча у гіпертимного учня загальна мотивація до навчальної діяльності, тим важче йому «витримати» урок без відхилень у поведінці. В той же час вони можуть бути активними помічниками вчителя, лідерами в підліткових групах, організаторами корисних справ. Досить відверті на доброзичливе ставлення з боку педагога.

Циклоїдний тип. Даний тип спостерігається найчастіше в старшому підлітковому і юнацькому віці. Його особливістю є періодичне коливання настрою і життєвого тонусу. В період підйому циклоїдним підліткам властиві риси гіпертимного типу. Потім наступає період спаду настрою, різко знижується контактність, підліток стає мовчазним, песимістичним. Починає обтяжуватися гомінким товариством, хоча у конфлікти вступає рідко. Покидає колишні захоплення, втрачає інтерес до пригод і ризику. Жваві підлітки стають похмурими, виявляють схильність сидіти удома. У них зникає апетит, можливе безсоння, а вдень — сонливість, млявість. Дрібні неприємності і невдачі переживаються тяжко. На зауваження і докори підлітки-циклоїди реагують роздратуванням, грубістю, гнівом, але при цьому у глибині душі ще більше впадають у смуток. Досить уразливі до зміни місця проживання і навчання, втрати друзів і близьких. Серйозні невдачі можуть викликати гостру афективну реакцію з можливими спробами самогубства.

Лабільний тип. Головна риса цього типу — надзвичайна мінливість настрою за нікчемних причин. Необережне слово, недружелюбний погляд випадкового співрозмовника, відірваний ґудзик — все це здатне викликати у підлітка похмурий настрій, довести до сліз. І, навпаки, малозначущі, але приємні речі (скажімо, звичайний комплімент), можуть суттєво покращити настрій такого підлітка. Часті настрою пов'язуються з глибиною їх переживання. Від цього залежить апетит, самопочуття, працездатність, бажання побути на самоті чи в шумній компанії. Таке ж саме ставлення до майбутнього — то оптимістичне, то похмуре. На фоні коливань настрою можливі короткочасні конфлікти з ровесниками і дорослими, за якими наступає каяття й пошук примирення. Лабільні підлітки здатні на глибокі і щирі почуття до рідних, друзів, коханих. Надзвичайно чуйні до доброти, відгукуються на розуміння, підтримку. На піклування про себе відповідають вдячністю і старанністю.

Астено-невротичний тип. Головними рисами цього типу є підвищена психічна і фізична втомлюваність, дратівливість, схильність до іпохондрії. Втомлюваність особливо проявляється під час розумових занять. Обстановка спортивних змагань стає нестерпною. Афективні спалахи пов'язані

не з перепадами настрою, як при лабільній акцентуації, а з підвищенням роздратованості у моменти виснаження. Накопичена роздратованість легко виливається на оточуючих, які випадково потрапили «під гарячу руку», й так само легко змінюється на каяття і навіть сльози. У таких підлітків афект — завжди прояв слабкості, яка відбивається і на зовнішності астено-невротика — він блідий, з синцями під очима. Типовою рисою астено-невротиків є також схильність до іпохондризації. Він уважно прислухається до своїх тілесних відчуттів, «вловлює» найменші нездужання, охоче лікується, піддається оглядам і обстеженням. Найчастіше їх турбують болі в області серця і голови.

Сенситивний тип. Цей тип формується досить пізно, як правило, близько 16-19 років, але більшість його рис закладається в підлітковому віці. Це, перш за все, висока вразливість, до якої при-єднується виразне почуття неповноцінності. Школа лякає таких дітей скопищем ровесників, галасом, шумом, бійками на перервах. Але звикнувши, до свого класу, вони неохоче переходять в інший колектив. Старанні, але бояться перевірок, контрольних, екзаменів. Соромляться відповідати перед класом, боячись збитись, викликати сміх, а відповідають менше того, що знають, аби не здаватися вискочкою чи надто старанним учнем. Контактність нижче середнього рівня, підліток віддає перевагу вузькому колу друзів. Сенситивні діти рідко конфліктують, бо зазвичай приймають пасивну позицію, кривду зберігають у собі. Альтруїстичні, вміють радіти чужим успіхам, почуття обов'язку доповнюється виконавчістю. Однак, крайня чутливість межує зі сльозливістю, що може провокувати нападки з боку невихованих чи дратівливих людей. До домашніх зберігають дитячу прихильність, до опіки ставляться терпляче і навіть охоче їй підкоряються. Тому-то часто їх називають «домашніми дітьми». У них рано формуються високі моральні та етичні вимоги до себе і оточуючих. Ровесники часто лякають їх грубістю, жорстокістю, цинічністю. В самих собі знаходять недоліки, в основному, пов’язані зі слабкою волею. Почуття власної неповноцінності у сенситивних підлітків робить особливо виразну реакцію гіперкомпенсації: вони шукають самоствердження саме там, де відчувають свою неповноцінність. За байдужим виглядом може критися життя, повне самодокорів і самобичування. Найбільш вразливі сенситивні підлітки у сфері взаємин з оточуючими. Нестерпною є ситуація глузування і підозри у негарних вчинках, коли їх несправедливо звинувачують. Це може штовхнути підлітка до гострої афективної реакції, конфлікту, спровокувати депресію і навіть суїцид.

Тривожно-педантичний тип. Головними рисами цього типу у підлітковому віці є нерішучість і схильність порозмірковувати, помудрувати, тривожна підозріливість, любов до самоаналізу і, нарешті, легкість виникнення нав'язливих страхів, опасінь, дій, думок, уявлень. Страхи й опасіння тривожно-педантичного підлітка адресовані до можливого, хоча маловірогідного, в майбутньому жахливого і непоправного з ним самим, а ще більше — з кимсь із близьких, до кого він виявляє майже патологічну прихильність. Особливо яскраво виступає тривога за матір, аби з нею нічого не трапилось. Психологічним захистом від постійної тривоги за майбутнє стають спеціально придумані прикмети і ритуали: жести, заклинання, цілі поведінкові комплекси. Іншою формою захисту буває формалізм і педантизм: «Якщо все передбачити і багаторазово перевірити, то нічого лихого не трапиться». Всякий самостійний вибір, яким би малозначущим він не виявився, може стати предметом довгих і болісних коливань. Та прийняте рішення вони повинні негайно виконати, чекати вони не вміють, проявляючи дивовижну нетерплячість. Нерішучість часто призводить до гіперкомпенсації у вигляді раптової самовпевненості, безапеляційності у судженнях, перебільшеній рішучості і невиважених діях саме в тих ситуаціях, коли вимагається обачливість і обережність. Невдачі, які після цього виникають, ще більше посилюють нерішучість і сумніви. Тривожно-педантичному типу не властива схильність до порушення правил, законів, суїцидів, втеч з дому: такі тенденції витісняються нав'язливістю, мудруванням, самокопанням.

Інтровертований тип. Найбільш суттєвими рисами даного типу вважаються відлюдькуватість, відгородженість від оточуючого світу, нездатність чи небажання встановлювати контакти, знижена потреба у спілкуванні. Інтровертований акцентуант живе у власному світі, тому іноді його не обтяжує самотність. Але частіше він страждає від своєї самотності, нездатності до спілкування, неможливості знайти друга. Характерні поєднання суперечливих рис особистості і в поведінці - холодності і витонченої чутливості, упертості і податливості, настороженості і довірливості, апатичної бездіяльності і наполегливої цілеспрямованості, замкнутості і раптової докучливості, сором'язливості і нетактовності, значних прихильностей і немотивованих антипатій, раціональних міркувань і нелогічних вчинків, багатства внутрішнього світу і безбарвності його зовнішніх проявів. Це дає можливість казати про відсутність у структурі особистості інтровертованого підлітка «внутрішньої єдності». Суттєвою особливістю є також недостатність тонкої інтуїції, емпатії у

міжособистісних стосунках. З початком статевої зрілості всі ці якості виступають особливо яскраво, їх вчинки часто-густо видаються жорстокими, але вони пов'язані з невмінням відчути страждання інших людей. Тому вони сприймаються чужими, незрозумілими не тільки ровесникам, а й педагогам і батькам. Бурхливо такі підлітки реагують на невмілі, грубі спроби дорослих проникнути у їх внутрішній світ, «влізти у душу». Відгороженість інтровертованого підлітка від світу утруднює його соціалізацію, зокрема, корекцію моральних установок, які можуть навіть не відповідати загальноприйнятим нормам.

Збудливий тип. Головними рисами цього типу є схильність до дисфорії (знижений настрій з роздратованістю, озлобленістю, похмурістю, схильністю до агресії) і тісно пов'язаною з нею афективною вибуховістю. Характерна напруженість інстинктивної сфери, яка досягає в окремих випадках аномалії захоплень. В інтелектуальній сфері спостерігається в'язкість, інертність, незграбність, які відбиваються на психіці. Прагнення володарювати, пригноблювати ровесників, непоступливість, жорстокість і себелюбство провокують конфлікти з іншими людьми. Під час безупинного розвитку афекту характерна нестримана лють — погрози, цинічна лайка, жорстокі побої, байдужість до слабкості і немічності супротивника і нездатність враховувати перевагу в силі. В афекті яскраво проявляється вегетативний компонент: блідне або червоніє обличчя, виступає піт, напружуються і тремтять мускули обличчя, посилюється слиновиділення тощо. Відношення з об'єктом закоханості у збудливих підлітків забарвлення сумними тонами ревнощів, з частими конфліктами і бійками з реальними чи вигаданими суперниками. В умовах повної або часткової бездоглядності в стані афекту можуть здійснити спробу злочину на сексуальній основі. У збудливих дітей падає мотивація до учбової діяльності, що може поєднуватись із високими претензіями до своїх оцінок. До всього вони відносяться з педантичною акуратністю. За благополучні оцінки борються різними способами: від підлабузництва перед учителем до жорстоких і тяжких конфліктів з ним.

Демонстративний тип. Головні риси цього типу: бежмежний егоцентризм, жадоба уваги до своєї персони, захоплення, дивування, шанування, співчуття. Віддається перевага навіть обуренню, ненависті оточуючих у свою адресу, аби не байдужість, не перспектива залишитись непоміченим. Суть демонстративного типу — в аномальній здатності до витіснення, в частковому виборі інфор-мації і вражень про себе і про світ. Все, що приємно, спрямоване на прикрашання своєї особи, демонстративний тип ретельно зберігає і гіпертрофує, а все, що має нейтральне, а тим більш негативне значення, витісняється із пам'яті і свідомості. У випадках невдачі, з метою звернути на себе увагу, вдається до епатажу, грубих витівок, порушень дисципліни і т.ін. Відношення до навчання у демонстративних підлітків залежить від того, наскільки учбова діяльність сприяє задоволенню провідної установки демонстранта— домогтися ефекту визнання, «засяяти у всій красі» в той чи інший спосіб. Демонстративний підліток, який не розвинув у себе жодного цікавого, корисного, престижного вміння, в майбутньому частіше стає важким у стосунках істероїдом, симулянтом, мізантропом. В альтернативному ж випадку — може стати усіма улюбленим актором, розумником-оповідачем, справжньою душею компанії.

Нестійкий тип. Основна риса представників цього типу — патологічна слабкість волі. їхнє безвілля, перш за все, проявляється тоді, коли справа стосується навчання, праці, виконання обо-в'язків, досягнення мети, яку ставлять перед ними рідні, старші, суспільство. В розвагах підлітки пливуть за течією, примикаючи до більш активних, ініціативних ровесників. З цим пов'язані відсутність складної мотивації вчинків, недостатня здатність гальмувати свої потяги, утримуватись від задоволення раптового бажання (якщо його здійснення не пов'язане з будь-якими труднощами). Окрім безвілля, відмічаються підвищена навіюваність нестійких особистостей, їхня нецілеспрямована кримінальність. Соціальна поведінка таких підлітків більш залежить від впливу оточуючого середовища, ніж від них самих. Психічна нестійкість стає підгрунтям, на якому формуються різні варіанти невротичних розладів, алкоголізм, наркоманія. Нестійка акцентуація проявляється вже в перших класах школи. У дитини повністю відсутнє бажання вчитися, вона прагне уникнути занять. Перші порушення поведінки в дитинстві, які пов'язані з емоційно-вольовою незрілістю, посилюються в підлітковому віці. Зразком наслідування служать ті моделі поведінки, які обіцяють негайну насолоду, зміну легких вражень, розваг. Небезпечна для нестійких підлітків така зміна життєвої ситуації, що веде до бездоглядності, потурання, які відкривають простір для бездіяльності і неробства.

Окремо по кожному типу акцентуацій визначено мінімальне діагностичне число (МДЧ): гіпертимний — 10; циклоїдний — 8; лабільний тип — 9; астено-невротичний тип — 8; сенситивний

тип — 8; тривожно-педантичний — 9; інтровертований тип — 9; збудливий — 9; демонстративний тип — 9; нестійкий тип — 10; контрольна шкала — 4.

Показник за контрольною шкалою, що становить 4 бали, розглядається як критичний. Високий показник свідчить про тенденцію обстежуваних давати «хороші» відповіді. Високі бали за цією шкалою можуть служити свідченням демонстративності в поведінці обстежуваного. Тому при отриманні більше 4 балів слід додати до шкали демонстративності 1 бал. Якщо показник за шкалою брехні перевищує 7 балів, то до шкали демонстративності додаються 2 бали. Якщо при цьому демонстративний тип не діагностується, то результати тестування слід визнати недостовірними.

Правила ідентифікації типів:1. Якщо МДЧ досягнуто чи перевищено тільки за одним типом, то діагностується цей тип.2. Якщо МДЧ перевищено за декількома типами, то діагностуються:а) у випадку нижчеперелічених сполучень — змішаний тип:Г,Ц Г,Д Г,НЦ,ЛЛ,А Л,С Л,Д Л,НА,С А,Т А,ДС,Т С,ІТ,IІ,3 І,Д І,НЗ,Д З,НД,Н;інші сполучення, отримані по МПДО, мають бути визнані непоєднуваними, наприклад,

гіпертивний та інтровертований тип, сенситивний і збудливий, і т.д; б) якщо за будь-яким типом набрано балів на 4 більше, ніж за іншим типам, то останні не діагностуються, навіть якщо сполучен-ня сумісне;

в) у випадку несумісних сполучень, діагностується той тип, на користь якого набрано більше балів;

г) якщо у відношенні двох несумісних типів є однакова кількість балів, то для виключення одного з них слід керуватися наступними правилами домінування (зберігається тип, який вказаний після знаку рівності):

Г+Л=ГА+І=І Ц+А=АС+3=3Г+А=АА+3=ЗЦ+С=СС+Д=ДГ+С=ГА+Н=НЦ+Т=ТС+Н=НГ+Т=ТЦ+І=ІГ+І=ІТ+3=ЗЦ+3=ЗЛ+Т=ТГ+3=ГТ+Д=ДЦ+Д=ДЛ+І=ІТ+Н=НЦ+Н=НЛ+3=33. Якщо МДЧ досягнуто або перевищено у відношенні декількох типів і за правилом 2 їх не

вдається скоротити до двох, то тоді відбираються два типи з найбільшим числом балів, після чого керуються правилом 2.

4. Якщо за контрольною шкалою отримано більше 4 балів, то, як уже зазначалось, до шкали демонстративності додається 1 бал, якщо більше 7 — додається, відповідно, 2 бали. Однак, якщо після цього демонстративний тип не діагностується, результати дослідження визнаються недостовірними і стосовно даного підлітка його слід повторити.

Інструкція для обстежуванихДіти, кожний з вас хоче знати особливості свого характеру, принаймні, його найбільш яскраві,

виразні риси. Знання свого характеру дозволяє керувати собою: краще взаємодіяти з людьми, орієн-туватися на певне коло професій тощо. Адже характер — це основа особистості.

Даний тест допоможе вам визначити тип вашого характеру, його особливості.Вам пропонується Аркуш запитань і Аркуш відповідей. Прочитавши у Аркуші відповідей

кожне запитання-твердження, вирішіть: типове, характерне це для вас чи ні. Якщо так, то обведіть кружечком номер цього запитання на Аркуші відповідей, якщо ні, то просто пропустіть цей номер. Чим точніші і щиріші будуть ваші вибори — тим краще ви взнаєте свій характер.

Після того, як Аркуш відповідей буде заповнено, підрахуйте суму набраних вами балів по кожному рядку (один номер, узятий у кружок, - це один бал). Проставте ці суми у кінці кожного

рядка.

Аркуш запитань1. У дитинстві я був веселим і невгамовним.2. У молодших класах я любив школу, а потім вона почала мене обтяжувати.3. У дитинстві я був таким самим, як і зараз: мене легко було засмутити, але й легко

заспокоїти, розвеселити.4. У мене часто буває погане самопочуття.5. В дитинстві я був вразливий і чутливий.6. Я часто побоююся, що з моєю мамою щось може статися.7. Мій настрій покращується, коли мене залишають самого.8. В дитинстві я був вередливим і дратівливим.9. В дитинстві я полюбляв розмовляти і грати з дорослими.10. Вважаю, що найважливіше - якнайкраще провести сьогоднішній день.11. Я завжди стримую свої обіцянки, навіть якщо це мені невигідно.12. Як правило, у мене гарний настрій.13. Тижні гарного самопочуття змінюються у мене тижнями, коли і самопочуття, і настрій у

мене погані.14. Я легко переходжу від радості до смутку і навпаки.15. Я часто відчуваю млявість, нездужання.16. До спиртного я відчуваю відразу.17. Уникаю пити спиртне через погане самопочуття і головні болі.18. Мої батьки не розуміють мене й інколи здаються мені чужими.19. Я відношусь з пересторогою до незнайомих людей і мимоволі стережуся зла з їхнього

боку.20. Я не бачу в собі значних недоліків.21. Від нотацій мені хочеться втекти подалі, але якщо не виходить, то мовчки слухаю,

думаючи про інше.22. Всі мої звички гарні й бажані.23. Мій настрій не змінюється від незначних причин.24. Я часто прокидаюся з думкою про те, що сьогодні належить зробити.25. Я дуже люблю своїх батьків, прив'язаний до них, але, буває, сильно ображаюсь і навіть

сварюсь.26. Періодами я почуваюся бадьорим, періодами - розбитим.27. Нерідко я соромлюся їсти при сторонніх людях.28. Моє відношення до майбутнього часто змінюється: то я будую райдужні плани, то

майбутнє здається мені похмурим.29. Я люблю займатися чим-небудь цікавим на самоті.30. Майже не трапляється, щоб незнайома людина одразу викликала в мене симпатію.31. Люблю одяг модний і незвичайний, який приваблює погляди.32. Більш за все люблю смачно поїсти і добре відпочити.33. Я дуже врівноважений, ніколи не роздратовуюсь і ні на кого не серджусь.34. Я легко сходжусь з людьми за будь-яких обставин.35. Я погано переношу голод - швидко слабну.36. Самотність зношу легко, якщо вона не пов'язана з неприємностями.37. В мене часто буває поганий, неспокійний сон.38. Моя сором'язливість заважає мені завести дружбу з тими, з ким мені хотілось би.39. Я часто тривожусь з приводу усіляких неприємностей, які можуть відбутися у

майбутньому, хоча приводу для цього нема.40. Свої невдачі я переживаю сам і ні в кого не прошу допомоги.41. Сильно переживаю зауваження і оцінки, які мене не задовольняють.42. Найчастіше я вільно почуваюся з новими, незнайомими ровесниками, у новому класі,

таборі праці й відпочинку.43. Як правило, я готую уроки.44. Я завжди кажу дорослим тільки правду.

45. Пригоди й ризик мене приваблюють.46. До знайомих людей я швидко звикаю, незнайомі можуть мене дратувати.47. Мій настрій прямо залежить від шкільних і домашніх справ.48. Я часто втомлююсь на кінець дня, причому так, що здається - зовсім не залишилось сил.49. Я соромлюсь незнайомих людей і боюсь заговорити першим.50. Я багато разів перевіряю, чи немає помилок в моїй роботі.51. У моїх приятелів буває хибна думка, ніби то я не хочу з ними дружити.52. Інколи бувають дні, коли я без причини на всіх серджусь.53. Я можу сказати про себе, що у мене гарна уява.54. Якщо вчитель не контролює мене на уроці, я майже завжди займаюся чимось стороннім.55. Мої батьки ніколи не дратують мене своєю поведінкою.56. Я можу легко організувати хлопців і дівчат для роботи, ігор, розваг.57. Я можу бути попереду інших в міркуваннях, але не в діях.58. Буває, що я сильно радію, а потім сильно засмучуюсь.59. Інколи я стаю вередливим і дратівливим, а невдовзі шкодую про це.60. Я занадто образливий і чутливий.61. Я люблю бути першим там, де мене люблять, боротися за першість я не люблю.62. Я майже не буваю повністю відвертим як з приятелями, так і з рідними.63. Розгнівавшись, я можу почати кричати, розмахувати руками, а інколи й битися.64. Мені часто здається, що при бажанні я міг би стати актором.65. Мені здається, що непокоїтися за майбутнє даремно — все саме собою складеться.66. Я завжди справедливий у відношеннях з учителями, батьками, друзями.67. Я переконаний, що в майбутньому виповняться всі мої плани і бажання.68. Інколи бувають такі дні, що життя здається тяжчим, ніж насправді.69. Досить часто мій настрій відбивається на моїх вчинках.70. Мені здається, що у мене багато недоліків і вад.71. Мені буває тяжко, коли я згадую про свої маленькі помилки.72. Часто всілякі роздуми заважають мені довести розпочату справу до кінця.73. Я можу вислуховувати критику й заперечення, але намагаюсь всеодно зробити по-своєму.74. Іноді я можу так розсердитися на кривдника, що мені важко утриматися, щоб тут же не

побити його.75. Я практично ніколи не відчуваю почуття сорому чи сором'язливості.76. Я відчуваю тягу до занять спортом чи фізкультурою.77. Я ніколи не кажу про інших погано.78. Люблю всілякі пригоди, охоче йду на ризик.79. Іноді мій настрій залежить від погоди.80. Нове для мене приємне, якщо обіцяє для мене щось гарне.81. Життя здається мені дуже тяжким.82. Я часто відчуваю острах перед учителями і шкільним начальством.8 3. Закінчивши роботу, я довго непокоюсь з приводу того, що міг зробити щось неправильно.84. Мені здається, що інші мене не розуміють.85. Я часто засмучуюся з того, що, розсердившись, наговорив зайвого.86. Я завжди зумію знайти вихід з будь-якої ситуації.87. Люблю замість шкільних занять сходити у кіно чи просто прогуляти уроки.88. Я ніколи не брав у домі нічого, не спитавшись.89. В разі невдачі я можу посміятися над собою.90. В мене бувають періоди підйому, захоплення, ентузіазму, а потім може настати спад,

апатія до всього.91. Якщо мені щось не вдається, я можу зневіритися і втратити надію.92. Заперечення й критика мене дуже засмучують, якщо вони різкі і грубі за формою, навіть

коли вони стосуються дрібниць.93. Іноді я можу розплакатися, якщо читаю сумну книгу чи дивлюся сумний фільм.94. Я часто сумніваюсь у правильності своїх вчинків і рішень.95. Часто в мене виникає почуття, що я виявився непотрібним, стороннім.96. Зіткнувшись із несправедливістю, я обурююся і одразу ж виступаю проти неї.

97. Мені подобається бути у центрі уваги, наприклад, розповідати хлопцям і дівчатам різні потішні історії.

98. Вважаю, що найкраще проводження часу — це коли нічого не робиш, просто відпочиваєш.

99. Я ніколи не запізнююсь у школу чи ще куди-небудь.100. Мені неприємно залишатися довго на одному місці.101. Іноді я так засмучуюсь через сварку з учителем чи ровесниками, що не можу іти до

школи.102. Я не вмію командувати іншими людьми.103. Інколи мені здається, що я тяжко й небезпечно хворий.104. Я люблю всілякі небезпечні й ризиковані пригоди.105.У мене часто виникає бажання перевірити роботу, яку я щойно виконав.106. Я боюсь, що в майбутньому можу залишитися самотнім.107. Я охоче вислуховую настанови, що стосуються мого здоров'я. 108.Я завжди висловлюю

свою думку, якщо щось обговорюється у класі.109.Вважаю, що ніколи не слід відриватися від колективу.110.Питання, пов'язані зі статтю і коханням, мене зовсім не цікавлять.111.Завжди вважав, що заради цікавої, привабливої справи всі правила можна обійти.112.Мені іноді бувають неприємні свята.113.Життя навчило мене бути не занадто відвертим, навіть з друзями.114.Я їм мало, іноді довгий час взагалі нічого не їм.115.Я дуже люблю насолоджуватися красою природи.116.Ідучи з дому, лягаючи спати, я завжди перевіряю: чи вимкнутий газ, електроприлади, чи

зачинені двері.117. Мене приваблює тільки те нове, що відповідає моїм принципам та інтересам.118. Якщо в моїх невдачах хтось винен, я не залишаю його непокараним.119. Якщо я когось не поважаю, мені вдається поводити себе так, що він цього не помічає.120. Найкраще проводити час у різноманітних розвагах.121. Мені подобаються всі шкільні предмети.122. Я часто буваю вожаком в іграх.123. Я легко переношу біль і фізичні страждання.124. Я завжди намагаюсь стримуватися, коли мене критикують чи коли мені заперечують.125. Я надто помисливий, непокоюсь про все, особливо часто — про своє здоров'я.126. Я рідко буваю безжурно веселим.127. Я часто загадую собі різноманітні прикмети, і стараюсь суворо дотримуватись їх, щоб усе

було добре. 128. Я не прагну приймати участь у житті школи і класу.129. Іноді я здійснюю моторні, невиважені вчинки, про які потім шкодую.130. Не люблю заздалегідь розраховувати всі витрати, легко беру в борг, навіть якщо знаю,

що вчасно віддати гроші буде нелегко.131. Навчання мене обтяжує, і якщо б мене не змушували, я взагалі не вчився би.132. У мене ніколи не було таких думок, які потрібно було б приховувати від інших.133. У мене часто буває настільки гарний настрій, що мене запитують, чому я такий веселий.134. Іноді у мене настрій буває настільки поганим, що я починаю думати про смерть.135. Найменші неприємності надто засмучують мене.136. Я швидко втомлююсь на уроках і стаю неуважним.137. Іноді я дивуюсь грубості й невихованності хлопців і дівчат.138. Учителі вважають мене акуратним і старанним.139. Часто мені приємніше поміркувати на самоті, а ніж проводити час в гомінкій компанії.140. Мені подобається, коли мені підкоряються.141. Я міг би вчитися значно краще, але наші вчителі та школа не сприяють цьому.142. Не люблю займатися справою, що вимагає зусиль і терпіння.143. Я ніколи нікому не бажав поганого.

Аркуш відповідей

Тип Номер твердження Сума балів

Г 1 12 23 34 45 56 67 78 89 100 111 122 133Ц 2 13 24 35 46 57 68 79 90 101 112 123 134Л 3 14 25 36 47 58 69 80 91 102 113 124 135А 4 15 26 37 48 59 70 81 92 103 114 125 136С 5 16 27 38 49 60 71 82 93 104 115 126 137Т 6 17 28 39 50 61 72 83 94 105 116 127 138І 7 18 29 40 51 62 73 84 95 106 117 128 1393 8 19 30 41 52 63 74 85 96 107 118 129 140Д 9 20 31 42 53 64 75 86 97 108 119 130 141Н 10 21 32 43 54 65 76 87 98 109 120 131 142К 11 22 33 44 55 66 77 88 99 110 121 132 143

Проективна (графічна) методика «Кактус»Мета: дослідження емоційно-особистісної сфери дитини. Визначення наявності агресивних

тенденцій, їх проявів та інтенсивності.Вікові межі: методика призначена для роботи з дітьми з 4-х років.Інструментарій: лист паперу форматом А4 і простий олівець. Можливий варіант із

використанням кольорових олівців восьми «люшерівських» кольорів, тоді при інтерпретації враховуються відповідні показники тесту Люшера.

Інструкція: «На аркуші паперу намалюй кактус, такий, яким ти його собі уявляєш». Питання і додаткові пояснення не допускаються. Після того, як дитина закінчила малювати, з нею проводиться бесіда.

Питання, що використовують у бесіді:1. Кактус домашній чи дикий? Де він росте?2. Цей кактус сильно колеться? До нього можна доторкуватись?3. Чи подобається кактусу, коли його доглядають?4. Чи є у кактуса сусіди? Які рослини є його сусідами?5. Коли кактус підросте, то як він зміниться?

Обробка даних: при обробці результатів беруться до уваги основні графічні методи, а саме: просторове положення; розмір малюнка; характеристики ліній; сила натиску на олівець.

Крім того, враховуються специфічні характеристики, що є притаманними саме для цієї методики: «образ кактуса» (дикий, домашній, одинокий, жіночий і т.п.), манера малювання (промальований, схематичний тощо), якість промальованих голок (розмір, розташування, клькість).

Інтерпретація малюнка: агресивність – наявність голок, особливо їхня велика кількість. Чим довшими, густішими вони є, тим

більший ступінь агресивності вони відображають; імпульсивність – уривчасті лінії, сильний натиск; егоцентризм, прагнення до лідерства – великий малюнок, розташований у центрі аркуша; невпевненість у собі, залежність - маленький малюнок, розташований внизу аркуша; демонстративність, відкритість – наявність виступаючих відростків у кактуса, чудернацькі форми; скритність, обережність – розташування зигзагів по контуру або усередині кактуса; оптимізм – зображення «радісних» кактусів, використання яскравих кольорів; тривожність – перевага штрихування, переривчасті лінії, використання темних кольорів; жіночність – наявність м’яких ліній і форм, прикрас, квітів; екстравертованість – наявність інших кактусів або рослин; прагнення до домашнього захисту, почуття сімейної спільності – прикрашення орнаментом горщика,

зображення кактуса в домашніх умовах.

МЕТОДИКА НЕСУЩЕСТВУЮЩЕЕ ЖИВОТНОЕСтепень выраженности агрессивных тенденций определяется количеством, расположением и

характером острых углов в рисунке. Прямые символы агрессии – когти, острые клювы, зубы, иглы. Методика «Несуществующее животное» чрезвычайно чувствителен к проявлениям

агрессивности. Это любые орудия нападения, такие как рога, когти, клыки, жало и т.п. Как и в рисунке человека, изображение зубов, как правило, отражает склонность ребенка к вербальной (словесной) агрессии. Иногда животное оказывается снабжено человеческим оружием типа пушки, лазера или же копья, лука. Любые острые наросты, которые сам ребенок не интерпретирует как оружие нападения, но которые производят соответствующее впечатление на зрителя, также служат показателями агрессивности.

Отражает степень самооценки, удовлетворённости своим положением в социуме, а также тенденцию к активной деятельности, планированию. Определяет зависимость принятия решений от мнения окружения, тенденцию к агрессивному поведению, характер контроля за рассуждениями и выводами, своеобразие установок и суждений, самостоятельность и присутствие в деятельности креативности.

Поскольку методика  является проективной, то здесь главную роль играет умение ребенка фантазировать и отразить созданный образ в виде графического изображения или рисунка. Вторая особенность данной методики состоит в том, что изображенный ребенком графический материал имеет не только тесную связь с эмоциями, играющими определенную роль в формировании образов фантазии, но и с реальными личностными и социальными проблемами ребенка

Симптомокомплексы теста «Несуществующее животное».

ТЕСТ РУКИ (HAND TEST)Тест руки - проективная методика, направленная на изучение агрессивности. Тест разработан Б.

Брайклином, З. Пиотровским, Э. Вагнером. Стимульный материал состоит из 9 изображений кистей рук и одной пустой карточки, при показе которой просят представить кисть руки и описать ее

Симптомокомплекс Симптомы БаллАгрессия 1. Сильная, уверенная линия рисунка 0,1

2. Неаккуратность рисунка 0,1

3. Большое количество острых углов 0,1,2

4. Верхнее размещение углов 0,1

5. Крупное изображение 0,1,2

6. Голова обращена вправо или анфас 0,1

7. Хвост поднят вверх, пышный 0,1

8. Угрожающее выражение 0,1

9. Угрожающая поза 0,1

10. Наличие орудий нападения (зубы, когти, рога) 0,1,2

11. Хищник 0,1

12. Вожак или одинокий 0,1

13. При нападении "дерется насмерть" или "всех убивает", дерется традиционными способами (зубы, когти, рога, хобот и т.д.)

0,1

14. Ночное животное 0,1

15. Другие признаки 0,1

воображаемые действия. Изображения показываются последовательно. Обследуемому дается инструкция ответить на вопрос о том, какое, по его мнению, действие выполняет нарисованная рука (или сказать, что способен выполнять человек с такой рукой). Допускается указывать для каждой карточки несколько вариантов действия.

Ответы разносятся по 11 категориям:

1. Агрессия - рука воспринимается как доминирующая, наносящая повреждения, активно захватывающая какой-либо предмет.

2. Указания - рука ведущая, направляющая, препятствующая, господствующая над другими людьми.

3. Страх - рука выступает в ответах как жертва агрессивных проявлений другого лица или стремится оградить кого-либо от физических воздействий, а также воспринимается в качестве наносящей повреждения самой себе.

4. Привязанность - рука выражает любовь, позитивные эмоциональные установки к другим людям.

5. Коммуникация - ответы, в которых рука общается, контактирует или стремится установить контакты.

6. Зависимость - рука выражает подчинение другим лицам.

7. Эксгибиционизм - рука разными способами выставляет себя напоказ.

8. Увечность - рука деформирована, больна, неспособна к каким-либо действиям.

9. Активная безличность - ответы, в которых рука проявляет тенденцию к действию, завершение которого не требует присутствия другого человека или людей, однако рука должна изменить свое физическое местоположение, приложить усилия.

10. Пассивная безличность - также проявление тенденции к действию, завершение которого не требует присутствия другого человека, но при этом рука не изменяет своего физического положения.

11. Описание - ответы, в которых рука только описывается, тенденция к действию отсутствует.

Карточка 1 Карточка 2 Карточка 3

Карточка 4 Карточка 5 Карточка 6

Карточка 7 Карточка 8 Карточка 9

АГРЕССИВНОСТЬ (МОДИФИКАЦИЯ ТЕСТА РОЗЕНЦВЕЙГА)

Тест предназначен для оценки степени развитости у человека черты личности «агрессивность», понимаемой как не вызванная объективными обстоятельствами и необходимостью тенденция враждебно реагировать на большинство высказываний, действий и поступков окружающих людей. Агрессивность — это черта личности, проявляющаяся в более или менее постоянном враждебном отношении человека к человеку, животным и предметам природы и материальной культуры, склонность к их разрушению и агрессивным неспровоцированным действиям.

В данном тесте, основой которого явился известный тест Розенцвейга, испытуемые получают рисунки, на которых представлены люди в различных эмоциогенных, близких к стрессовым и вызывающих фрустрацию ситуациях. Общим для всех рисунков, используемых в тесте, является то, что один человек в них проявляет в отношении другого такие действия, которые этим, вторым человеком могут быть поняты по-разному: как агрессивные, преднамеренно вызывающие или

оскорбительные, или случайные, совершенные неумышленно, по незнанию, без сознательного желания навредить или унизить другого человека.

Предполагается, что индивид с достаточно развитой чертой характера «агрессивность» на большинство действий подобного рода со стороны окружающих людей будет реагировать агрессией, причем даже тогда, когда действие другого человека не было вызвано стремлением причинить ему неприятности. Индивид, у которого личностная черта агрессивности выражена слабо, на подобные ситуации будет реагировать по-другому: дружелюбно, стараясь разрядить возникшую напряженность, успокоить, не придать значения случившемуся и т.п.

Детский вариант теста Розенцвейга разработан и апробирован В.В. Добровым. Инструкция: На картинке изображены два персонажа. Представь, что те слова, которые

говорит родитель, учитель или сверстник, обращены к тебе. Что бы ты ответил ему в данной ситуации? И потом, форма ответа может быть одна, а чувства ты можешь испытывать другие, не совпадающие с формой ответа. Поэтому напиши свой возможный ответ, а в скобках то, что ты при этом чувствовал.

АДАПТИРОВАННАЯ ДЛЯ ЭКСПРЕСС - ДИАГНОСТИКИ АГРЕССИВНОСТИМЕТОДИКА «КРОКОДИЛЫ»Согласно мнению специалистов по проективному рисунку, Крокодил является символом

агрессивного поведения. Изображение крокодила способствует выявлению у человека агрессивных

тенденций. На рисунке проецируются такие черты характера, как злопамятность, подозрительность, враждебность.

Методика была апробирована на различных возрастных группах. Материалы: листы белой бумаги формата А 4. Изобразительные средства: простой и цветные карандаши, фломастеры. Цвет, форма, размер, сюжет дополнительно не обсуждались. Ограничений по времени не

устанавливалось. Младшие школьники обладают высокой степенью конформности, поэтому при обследовании необходимо разместить их таким образом, чтобы предотвратить срисовывание.

«Чтобы его никто не боялся»Тревожные дети в большинстве случаев прибегают к использованию простого карандаша. Как

и во всех рисуночных техниках, в нашем исследовании наблюдались такие признаки тревожности, как стирание, прорисовывание деталей, возвращение к различным частям рисунка, штриховка. Причем, в рисунках детей младшего школьного возраста количество стертых и исправленных изображений во много раз больше, чем у подростков. Этот факт можно объяснить стремлением детей соответствовать школьным нормам и правилам, поскольку рисование воспринимается ими в качестве задания на оценку, а не как способ самовыражения.

В то же время исправление (и/или стирание) могут рассматриваться как потребность с помощью изобразительных средств уменьшить переживание агрессии и порожденного ею страха.

Рисунок отражает не только устойчивые черты индивида, но и его состояние во время тестирования. Возможна ситуативная тревожность, которая вызвана общением с незнакомым человеком (исследователем), психологической атмосферой и другими причинами. Поэтому необходимо учитывать личностные характеристики исследователя: пол, возраст и т.д. По мнению Е.Т. Соколовой, исследователь должен выступать не в роли регистратора, а в роли партнера.

Кое-что об интеллекте.Методика «Крокодилы» позволяет «снимать» не только показатели эмоционального

состояния, но и диагностировать интеллектуальное развитие испытуемых. Обсуждение образа жизни, географии распространения и других особенностей крокодила

позволит исследователю получить дополнительную информацию о развитии интеллектуальной сферы испытуемого.

Я и социум.На рисунках детей агрессивность может проявляться в двух формах: как состояние самого

ребенка, а также как ощущение враждебного социума по отношению к себе. Графическим индикатором сказанного являются облака, прорисованная линия основания,

хвост и гребень. Дополнительные детали.Дополнительные элементы (вода, деревья, земля и др.) трактуются, как желание

структурировать ситуацию и, следовательно, контролировать ее. Вода (озеро, река, бассейн...) в сочетании с замаскированным в ней крокодилом имеет свою символику. Она скрывает враждебное поведение, демонстрирует латентную форму агрессии Кроме прямых агрессивных символов (когти, зубы, шипы), о враждебности свидетельствует количество изображенных животных.

Иди на местоОчень важным показателем является место животного на листе бумаги. Положение в верхнем левом углу выявляет тревожность и ориентацию на прошлое. Срезание рисунка левым краем листа свидетельствует о фиксации на прошлом и, возможно,

отрицании его. Краем листа срезан хвост. Таким действием ребенок отрицает свою злопамятность, проговаривая при этом, что он всех любит и всех прощает.

Положение маленького животного в центре страницы свидетельствует о чувстве неполноценности и незащищенности.

Если весь рисунок сделан как вид сверху, то состояние испытуемого интерпретируется как депрессивное.

Рисунки анфас, как правило, характерны для людей с бескомпромиссным поведением. Таким образом, при интерпретации приемлемы параметры, характеризующие

стандартизированные проективные рисуночные тесты (ДДЧ, тест Маховера, «Несуществующее животное» и др.). Данная методика проста в исполнении, доступна, интересна для детей, не вызывает у них сопротивления.

Опитувальник агресії Баса-Даркі

Інструкція: Опитувальник складається із 75 тверджень, на які ви маєте дати відповідь "Так" чи "Ні".

1. Часом я не здатен перебороти бажання заподіяти іншим шкоду.2. Іноді пліткую про людей, яких не люблю.3. Я легко дратуюсь, але швидко заспокоююсь.4. Якщо мене ласкаво не попросять, я не виконаю прохання.5. Я не завжди отримую те, що мені призначено.6. Я знаю, що люди говорять про мене за моєю спиною.7. Якщо я не схвалюю поведінку друзів, я даю їм це відчути.8. Коли мені доводилося обдурювати кого-небудь, я відчував нестерпні докори сумління.9. Мені здається, що я не здатен вдарити людину.10. Я ніколи не дратуюся настільки, щоби розкидатися речами.11. Я завжди поблажливий до чужих недоліків.12. Якщо мені не подобається встановлене правило, у мене виникає бажання порушити його.13. Інші вміють майже завжди користуватися сприятливими обставинами.14. Я тримаюся насторожі з людьми, які ставляться до мене дещо ліпше, ніж я очікував.15. Я часто не погоджуюся з людьми.

16. Іноді мене обтяжують думки, яких я соромлюсь.17. Якщо хтось першим ударить мене, я не відповім йому.18. Коли я дратуюся, грюкаю дверима.19. Я куди дратівливіший, ніж здається оточуючим.20. Якщо хтось вдає із себе начальника, я завжди роблю йому наперекір.21. Мене трохи засмучує моя доля.22. Я гадаю, що багато людей мене не люблять.23. Я не зможу втриматися від суперечки, якщо люди не згодні зі мною.24. Люди, що ухиляються від роботи, мусять почувати провину.25. Той, хто ображає мене і мою сім’ю, напрошується на бійку.26. Я не здатний на брутальні жарти.27. Розлютовуюся, коли з мене насміхаються.28. Коли люди вдають із себе начальників, я роблю все, щоби вони не зазнавалися.29. Майже кожен тиждень я бачу когось, хто мені не до вподоби.30. Досить багато людей заздрять мені.31. Я вимагаю, щоб люди поважали мене.32. Мене пригнічує те, що мало роблю для своїх батьків.33. Люди, які постійно знущаються з нас, варті того, щоб їх поставили на місце.34. Я ніколи не буваю похмурим від злості.35. Якщо до мене ставляться гірше, ніж я на те заслуговую, я не засмучуюсь.36. Якщо хтось дратує мене, я не звертаю уваги.37. Хоч я ніколи не показую цього, але мене іноді гризе заздрість.38. Іноді мені здається, що з мене насміхаються.39. Навіть якщо я гніваюся, то не вдаюся до лайки.40. Мені хочеться, щоб мої гріхи пробачили.41. Я рідко даю здачі, навіть якщо хтось і вдарить мене.42. Коли виходить не по-моєму, я іноді ображаюсь.43. Іноді люди дратують мене однією своєю присутністю.44. Немає людей, яких би я по-справжньому ненавидів.45. Мій принцип: “Ніколи не довіряти чужакам”.46. Якщо хтось дратує мене, я готовий висловити все, що про нього думаю.47. Я роблю багато такого, про що потім шкодую.48. Якщо я роздратуюсь, я можу вдарити когось.49. Із дитинства я ніколи не виявляв спалахів гніву.

50. Часто почуваю себе, мов діжка з порохом, що ось-ось вибухне.51. Якби всі знали, що я відчуваю, мене б вважали людиною, з якою нелегко ладнати.52. Я завжди розмірковую про те, які потаємні причини змушують людей робити приємне мені.53. Коли на мене кричать, відповідаю тим самим.54. Невдачі засмучують мене.55. Я відчуваю страх не рідше й не частіше за інших.56. Я можу пригадати випадки, коли я був настільки злий, що хапав першу-ліпшу річ.57. Іноді я відчуваю, що готовий першим кинутись у бійку.58. Іноді я відчуваю, що життя поводиться зі мною несправедливо.59. Раніше я думав, що більшість людей говорить правду, але зараз я не вірю в це.60. Я лаюся тільки через злість.61. Коли я роблю щось неправильно, то відчуваю докори сумління.62. Якщо для захисту своїх прав мені слід використати фізичну силу, я вдаюся до неї.63. Іноді я виражаю свій гнів тим, що грюкаю кулаком по столу.64. Я буваю грубий з людьми, які мені не подобаються.65. У мене немає ворогів, що хотіли б мені нашкодити.66. Я не вмію поставити людину на місце, навіть якщо вона на це заслуговує.67. Я часто думаю, що жив неправильно.68. Я знаю людей, які здатні довести мене до бійки.69. Я не засмучуюсь через дрібниці.

70. Мені рідко спадає на думку, що люди намагаються розлютити чи скривдити мене.71. Я часто тільки вдаюся до погроз, а не збираюся їх реалізовувати.72. Останнім часом я став занудою.73. Під час суперечки я часто підвищую голос.74. Здебільшого я намагаюся приховувати своє негативне ставлення до людей.75. Я ліпше поступлюся своїми принципами, ніж сперечатимусь.

Ключ до опитувальника

Фізична агресія: 'Так”: 1, 25, 33, 48, 55, 62, 68. “Ні”: 9, 17, 41. Непряма агресія: “Так”: 2, 18, 34, 42, 56, 63. “Ні”: 10, 26, 49. Роздратування: “Так”: 3, 19, 27, 43, 50, 57, 64, 72. “Ні”: 11, 35, 69. Негативізм: “Так”: 4, 12, 20, 23. “Ні”: 36.

Образа: “Так”: 5, 13, 21, 29, 37, 51, 58. “Ні”: 44.

Підозрілість: “Так”: 6, 14, 22, 30, 38, 45, 52, 59. “Ні”: 65, 70. Вербальна агресія: “Так”: 7, 15, 23, 31, 46, 53, 60, 71, 73. “Ні”: 39, 66, 74, 75.

Почуття провини.: “Так”: 8, 16, 24, 32, 40, 47, 54, 61, 67.

Індекс ворожості: сума балів за шкалами “образа” і “підозрілість”. Індекс агресивності: сума балів за шкалами “фізична агресія”, “роздратування” і “вербальна агресія”.Індекс ворожості містить у собі 5 і 6 шкалу, а індекс агресивності (як прямої, так і мотиваційної) містить у собі такі шкали 1,3,7.

Нормою агресивності є величина її індексу, рівна 21 плюс мінус 4, а ворожості - 6,5-7 плюс мінус 3.

Фізична агресія - використання фізичної сили проти іншої особи.

Непряма агресія - агресія, що обхідним шляхом спрямована на іншу особу (злісні плітки, жарти) та агресія ні на кого не спрямована (зриви люті, лемент, тупання ногами, биття кулаками по столу).

Роздратування - готовність до прояву негативних почуттів при найменшому роздратуванні (запальність, брутальність).

Негативізм - опозиційна манера в поведінці від пасивного опору до активної боротьби проти сталих звичаїв і законів.

Образа - заздрість і ненависть до оточення за дійсні і вигадані дії.

Підозрілість - виявляється в діапазоні від недовіри й обережності щодо людей до переконання втому, що інші люди мають намір нанести шкоду.

Вербальна агресія - вираження негативних почуттів як через форму (лемент, вереск), так і через зміст словесних відповідей (проклинання, погрози).

Почуття провини - виражає можливе переконання суб'єкта в тому, що він є поганою людиною, яка вчиняє зло.