Б.М. ЛІТВІНОВ, М.Д. ЄВТУШЕНКО, Г.В. БАЙДИК, Л.Я. СІРОУС

П Р А К Т И К У М ІЗ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ

ЕНТОМОЛОГІЇ

НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

Рекомендовано Міністерством аграрної політики України як навчальний посібник для підготовки фахівців в аграрних вищих навчальних закладах II–IV рівнів

акредитації з напряму “Агрономія” та слухачів підвищення кваліфікації

КИЇВ “АГРАРНА ОСВІТА”

2009

УДК 632.7 Гриф надано Міністерством аграрної політики України (лист від 05.03.2008 р.,№ 18-128-13/381)

Автори: Літвінов Б.М., д-р біол. наук, проф., Євтушенко М.Д.,

канд. біол. наук, проф., Байдик Г.В., канд. с.-г. наук, доцент, Сіроус Л.Я., канд. с.-г. наук, доцент (Харківський національний аграрний університет ім. В.В. Докучаєва)

Рецензенти: Злотін О.З., д-р біол. наук, проф. Харківського національ-

ного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди; Красиловець Ю.Г., д-р с.-г. наук, проф. Науково-дос-лідного інституту рослинництва ім. В.Я. Юр’єва УААН; Туренко В.П., д-р с.-г. наук Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва

Практикум із сільськогосподарської ентомології: Навчаль-

ний посібник / За ред. Б.М. Літвінова. – К.: Аграрна освіта, 2009. – 301 с.

ISBN 978-966-7906-52-8 Представлено таблиці для визначення шкідників польових,

технічних, овочевих, плодово-ягідних культур, лісових насаджень, зерна та інших продуктів при зберіганні. Також є короткий опис морфології та особливостей розвитку найбільш небезпечних шкідливих видів в умовах України.

Ілюстрований рисунками, які сприяють кращому запам’ятову-ванню відмінних ознак шкідників та спричинених ними пошкоджень. ISBN 978-966-7906-52-8 © Б.М. Літвінов,

М.Д.Євтушенко та ін., 2009

3

ПЕРЕДМОВА

Навчальний посібник призначений для самостійного визначення комах-шкідників, особливостей пошкоджень, а також знайомства з основними рисами розвитку найбільш небезпечних видів.

Вміння безпомилково визначати видову приналежність шкідників, знання особливостей їх шкодочинності і розвитку дозволяє більш успішно здійснювати на практиці заходи із захисту рослин.

Перед початком роботи з практикумом студентам необхідно відновити в пам’яті отримані у минулому знання із загальної ентомології (особливо – морфології комах), так як вони будуть зустрічатися з труднощами щодо визначення видів шкідників.

Відповідно до навчальної програми із сільськогосподарської ентомології, практикум містить 19 розділів, починаючи від багатоїдних шкідників (розділ 1), потім шкідників зернових злакових культур (розділ 2); однорічних зернових і багаторічних бобових культур (розділи 3, 4); цукрових буряків, льону, конопель, соняшнику, картоплі, тютюнових культур (розділи 5–10); капустяних, лілійних овочевих, зонтичних овочевих, гарбузових овоче-баштанних культур (розділи 11–14); плодових культур (розділ 15); ягідних культур (розділ 16); виноградної лози (розділ 17); полезахисних лісонасаджень (розділ 18); зерна та інших сільськогосподарських продуктів під час зберігання (розділ 19) і додатків, присвячених визначенню видів комах за зовнішніми ознаками.

Головні розділи навчального посібника складаються із трьох частин: таблиці для визначення шкідників і пошкоджень; опису морфології та головних особливостей біології, а також рисунками з показом характерних ознак видів комах, що вивчаються.

Робота з цими трьома частинами дає можливість студенту отримати достатньо повну уяву про кожний вид комах.

Викладачу належить важлива роль у керівництві групою студентів під час роботи з навчальним посібником, матеріалами і навчальними об’єктами. В першу чергу викладач разом з лаборантами і студентами ретельно готують необхідний матеріал до кожного заняття: таблиці, оптику, пінцети, голки, чашки Петрі, а також заплановані до визначення зразки шкідників, основу яких складають сухі, наколоті на шпильки комахи, личинки і лялечки у спирті, гербарії пошкоджень та ін.

У практикумі описана значно більша кількість видів шкідників, ніж передбачено навчальною програмою. Тому викладач із кожного

4

розділу відбирає ряд шкідників, виходячи із їх значення для зони, з врахуванням відведеного програмою часу і пропонує їх групі студентів у вигляді завдань (робіт) для самостійного визначення видової приналежності, особливостей розвитку і шкодочинності.

На початку першого лабораторного заняття із сільсько-господарської ентомології викладач пояснює студентам як користуватися посібником, оптикою та іншими матеріалами, а також зафіксованими шкідниками і гербаріями пошкоджень.

У подальшому, на початку кожного наступного заняття, знайомить студентів з поставленим завданням і дає короткі методичні вказівки, необхідні для самостійної роботи студентів. В процесі занять надає допомогу студентам у випадку виникнення неясностей, а також допомагає виправляти допущені помилки.

Викладач визначає час для складання студентами фенологічних календарів з особливо небезпечних видів шкідників.

Навчальний матеріал необхідно постійно обновляти і поповнювати. Тому збір шкідників і зразків пошкоджень для кафедри повинен проводитися щороку під час проведення наукової роботи співробітниками, виходу “у поле” лаборантів, студентами в період навчальної та виробничої практик за індивідуальними та груповими завданнями.

Передмова і розділи 1, 2, 5, 18, 19 написані професором Б.М. Літвіновим; розділи 3, 4, 8, 9, 10 – доцентом Г.В. Байдик; 6, 7, 11, 12, 13, 14 – доцентом Л.Я. Сіроус; 15 – професорами Б.М. Літвіновим, М.Д. Євтушенком; 16, 17 – професором М.Д. Євтушенком; додатки складені професором М.Д. Євтушенком та доцентом Л.Я. Сіроус.

5

1. БАГАТОЇДНІ ШКІДНИКИ

Об’єкти вивчення. Прямокрилі: прус, або сарана італійська, сарана перелітна або азіатська; капустянка звичайна. Твердокрилі: кравець; ковалики – посівний, смугастий, темний; чорниші – мідляк піщаний, мідляк кукурудзяний. Лускокрилі: совки – озима, оклична, люцернова, совка-гамма; вогнівки – лучний і стебловий метелики.

Таблиця для визначення багатоїдних шкідників

і пошкоджень ними рослин

1 (20). Пошкоджене висіяне в грунт насіння, вузол кущіння злаків, підземні та прикореневі частини стебел, корені, коренеплоди, бульби.

2 (15). Шкодять личинки жуків. 3 (11). Шкодять червоподібні майже циліндричні, світло- або бурувато-

жовті з твердим покриттям тіла личинки з добре розвиненою головою і трьома парами грудних ніг. Личинки в насінні або в основі стебла вигризають досить глибокі з нерівними краями виразки, розгризають вузол кущіння злаків, проточують ходи в коренеплодах, бульбах, перегризають дрібні корінці ……………

РОДИНИ: коваликові – Elateridae, чорниші – Tenebrionidae 4 (8). Голова личинки зверху плеската, ноги всіх трьох пар однакової

довжини і товщини ………………………………………………… Родина коваликові – Elateridae 5 (4). Личинка довжиною до 18,5 мм; від жовтого до темно-жовтого

кольору; останній (дев’ятий) черевний сегмент короткоконічний з тонким і довгим шипиком на кінці тіла; дихальця на черевних сегментах майже вдвічі довші за ширину …………………………

Ковалик посівний – Agriotes sputator L. (с. 11) 6 (7). Личинка довжиною 25–27 мм; від брудно-білого до жовтого

кольору; з боків тіла темно-жовті плями; останній сегмент тупо-конічний з двома глибокими дихальцевими ямками біля основи; дихальця короткоовальні в 1,5 разу довші за ширину; шипик на кінці тіла короткий, ледве помітний ………………………………

Ковалик смугастий – Agriotes lineatus L. (с. 12)

6

7 (8). Личинка довжиною до 25 мм і 3,5 мм завширшки; темно-жовта; останній сегмент черевця роздвоєний з глибоким округлим вирізом, плескатий; кожний відросток з двома шипиками на кінці …………………………………………………………………

Ковалик широкий – Selatosomus latus F. (с. 12) 8 (4). Голова личинки зверху опукла, кінцевий сегмент черевця різко

звужений і загнутий догори; передня пара ніг помітно довша і товща середніх і задніх ніг ………………………………………..

Родина чорниші – Tenebrionidae. 9 (10). Личинка довжиною близько 20 мм; світло-жовта; голова і три

перших членика темні; останній сегмент черевця тупо загострений, з чотирма невеликими шипиками на кінці; черевні дихальця круглі ……………………………………………………..

Мідляк кукурудзяний – Pedinus femoralis L. (с. 12) 10 (9). Личинка довжиною 17–18 мм; брудо-жовта з темними головою,

грудними і передостанніми члениками черевця. Останній сегмент черевця загострений з 16–22 шипиками на кінці і з боків; черевні дихальця овальної форми, світлі. (Шкодить мало)………………………………………………………………….

Мідляк піщаний – Opatrum sabulosum L. (с. 12) 11 (3). Шкодять С-подібно вигнуті білі товсті личинки з бурою

головою і трьома парами грудних ніг. Вони перегризають корені та підземні частини деревних і інших порід рослин, в коренеплодах виїдають глибокі порожнини.

12(13). Личинка довжиною 60–65 мм; С-подібно зігнута, біла, голова світло-бура, вусики 4-членикові; анальний отвір у вигляді поперечної дугоподібної щілини; на останньому стерніті тіла є два довгих симетричних ряди коротких шипиків (по 25–30 в ряду) …………………………………………………………………

Травневий хрущ західний – Melolontha melolontha L. (с. 216) 13(12). Личинка довжиною до 75 мм; біла, С-подібно зігнута; голова

світло-руда, блискуча; на задній частині анального стерніта дрібні конічні шипики, які в свою чергу містять по 6–8 шипиків кожний………………………………………………………………

Мармуровий хрущ – Polyphylla fullo L. (с. 234) 14(12). Личинка довжиною до 52 мм; біла, С-подібно зігнута; анальний

отвір має вигляд трипроменевої щілини; симетричні, прості, здвоєні ряди шипиків у передній частині майже паралельні, а в задній – дугоподібно розходяться у напрямі бічних променів анального отвору; в кожному ряду по 10–14 шипиків ………….

7

Червневий хрущ – Amphimallon solstitialis L. 15 (2). Шкодять комахи з родини капустянки – Gryllotalpidae. 16 (17). Комаха довжиною 40–60 мм; зверху оксамитово-коричнева,

знизу жовтувата; передні ноги копальні; надкрила короткі, шкірясті, із сіткою товстих жилок, на кінці черевця довгі опушені церки. Шкодять також схожі з імаго личинки; шкідник, прокладаючи ходи у ґрунті, обгризає та обриває коріння …………………………………………………………….

Капустянка звичайна – Gryllotalpa gryllotalpa L. (с. 10) 17 (18). Пошкоджене насіння або рослини переважно біля поверхні

грунту гусеницями підгризаючих совок. Зерно дуже погризене, перегризені проростки рослин до виходу на поверхню грунту; погризені молоді рослини на поверхні грунту, вигризені порожнини у верхній частині коренеплодів.

18 (19). Гусениця довжиною до 52 мм; землисто-сіра з глянцевою епікутикулою; на спині і з боків вузькі темні смуги; голова частково затемнена, зморшкувата. Лобні шви сходяться біля потиличного отвору; грудний щиток бурий ……………………

Совка озима – Scotia segetum Schiff. (с. 13) 19 (18). Гусениця довжиною до 50 мм; (гусениці схожі на гусениць

озимої совки); тіло сірувато-рудувате, голова і грудний щиток руді, анальний щиток забарвленням відрізняється від тіла ……

Совка оклична – Scotia exclamationis L. (с. 13) 20 (1). Пошкоджені надземні частини рослин (листя, стебла,

генеративні органи). 21 (28). Надземні частини багатьох видів рослин грубо обгризені

стрибаючими прямокрилими комахами і їхніми личинками. 22 (25). У комах вусики короткі, не довші за половину тіла; яйцеклад

короткий, з чотирьох гачкуватих стулок; лапки ніг переважно 3-членикові ………………………………………………………..

Родина саранові – Acrididae. 23 (24). Комаха довжиною від 14 до 41 мм; мінливого забарвлення,

бурувато-сіра, рудувата; передні крила сірувато-коричневі, задні – світло-рожеві, більш темні біля основи; стегна задніх ніг з середини рожеві, з двома сіруватими поперечними перев’язками; гомілки рожеві або чорні; між передньою парою ніг знаходиться високий виріст ………………………………….

8

Прус, або сарана італійська – Calliptamus italicus L. (с. 10) 24 (23). Комаха довжиною від 29 до 55 мм; зеленувато-сіра або бура;

крила світло-зелені; стегна задніх ніг без перев’язі, одноманітно зелені; верхні щелепи сині; виріст між передніми ногами відсутній ………………………………………………….

Сарана перелітна або азіатська – Locusta migratoria L. (с. 10)

25 (22). У комах вусики щетинкоподібні, багаточленикові, довші за тіло. Лапки всіх ніг 3- або 4-членикові; яйцеклад довгий, шаблеподібний або списоподібний …………………………….

Родина цвіркуни – Gryllidae, коники – Tettigoniidae. 26 (27). Комаха довжиною 12–19 мм; лапки передніх ніг 3-членикові,

тіло чорне або бурувато-сіре; передньоспинка майже квадратна; надкрила за довжиною однакові з черевцем або дещо довші від нього; крила розвинуті; яйцеклад 12–17 мм ….

Цвіркун степовий – Gryllus desertus Pall. 27 (26) Комаха довжиною 27–42 мм; тіло і крила яскраво-зелені;

ниткоподібні вусики довші за тіло; надкрила виступають за кінець черевця; довжина яйцекладу 22–32 мм ………………….

Коник зелений – Tettigonia viridissima L. 28 (21). Надземні частини рослин погризені (зрізані) жуками або

пошкоджені гусеницями метеликів. 29 (35). Надземні частини рослин погризені; зрізані жуками. 30 (33). Сім’ядолі і листя молодих рослин грубо об’їдені з країв.

Шкодять невеликі чорні жуки. 31 (32). Жук довжиною 7–10 мм; широкоовальний, з майже паралель-

ними боками, слабоопуклий, чорний або сірувато-бурий під грунтову кірку; наличник спереду з глибокою напівкруглою вирізкою; надкрила з правильними повздовжніми рядами великих горбків; задні крила не розвинені; жуки не літають…..

Мідляк піщаний – Opatrum sabulosum L. (с. 12) 32 (31). Жук довжиною 7,5–9 мм; овальний, чорний, блискучий із

сизуватим відтінком; надкрила з 9-крапковими борозенками без рядів великих горбків…………………………………………

Мідляк кукурудзяний – Pedinus femoralis L. (с. 12) 33 (30). Об’їдене листя на розвинених рослинах деревних і

чагарникових порід.

9

34 (35). Жуки довжиною 22–32 мм; тіло видовжено-овальне, чорне, надкрила, пігідій, ноги і 10-членикові пластинчато-булавоподібні вусики червоно-бурі. Стерніти черевця з боків з чіткими білими трикутними плямами. Пігідій у західного травневого хруща витягнутий у довгий вузький відросток, у східного – прямовисний, витончений, заокруглений на верхівці ……………………………………………………………

Травневий хрущ західний – Melolontha melolontha L. (с. 216) Травневий хрущ східний – M. hippocastani F. (с. 216) 35 (29). Зрізані листя, пагони, квітконоси молодих рослин. Зрізані

частини рослин жуки переносять в нору на корм личинкам. 36 (35). Жук довжиною 15–24 мм; чорний, іноді з синюватим

полиском, слабко блискучий; голова дуже велика, верхні щелепи довгі, сильні; у самців знизу ріжкоподібні відростки; булава вусиків 3-членикова, келихоподібна; передньоспинка поперечна, надкрила, які зрослися по шву, дуже короткі, крила нерозвинені; ноги сильні …………………………………………

Кравець – Lethrus apterus Laxm. (с. 11) 37 (36). Надземні частини різних рослин погризені, або в них

прогризені ходи гусеницями метеликів. 38 (43). Листя, молоді стебла, генеративні органи об’їдені. 39 (40). Шкодять 12-ногі гусениці. Гусениця довжиною 35–40 мм;

зеленувато-жовта або зелена; голова бурувато-зелена з темно-коричневими дрібними плямами і з темними боками; дихальця жовті дрібні; зверху вздовж усього тіла вісім світлих вузьких смуг ………………………………………………………………

Совка-гамма – Autographa gamma L. (с. 13) 40 (39). Шкодять 16-ногі гусениці. 41 (40). Гусениця довжиною 30–40 мм; від сіро-зеленого до

червонувато-сірого кольору; голова блідо-жовта вкрита чорними крапинками та плямами; з боків тіла пролягає широка жовта смуга………………………………………………………..

Совка люцернова – Heliothis viriplaca Hfn. (с. 14) 42 (41). Гусениця довжиною 28–35 мм; сіро-зелена або матово-чорна; з

боків тіла хвилясті блискучі зеленувато-жовті лінії; на спині дві жовті смуги; тіло вкрите щетиноносними горбками; голова блискучо-чорна або сіро-зелена …………………………………

10

Лучний метелик – Margaritia sticticalis L. (с. 14) 43 (38). В стеблах і генеративних органах рослин (кукурудза, сорго,

просо, коноплі, хміль та ін.) гусеницями прогризені ходи. 44 (43). Гусениця довжиною 20–25 мм; сіро-жовта, інколи з рожевим

відтінком; на спині темна поздовжня смуга; голова, потиличний і анальний щитки бурі………………………………

Стебловий метелик – Ostrinia nubilalis Hb. (с. 15)

ОПИС ОСНОВНИХ ВИДІВ БАГАТОЇДНИХ ШКІДНИКІВ

Ряд прямокрилі – Orthoptera Родина справжні саранові – Acrididae Пошкоджують різні сільськогосподарські, овочеві, ягідні,

плодові і лісові культури. Зимують яйця у грунті. Відродження личинок починається з

середини травня і триває до середини червня. При невеликій густоті популяції личинки та імаго тримаються відокремлено. При масовому розмноженні личинки тримаються і переміщуються щільними кулігами. Доросла сарана може мігрувати зграями на великі відстані. Личинки линяють 4–7 разів і завершують розвиток за один – півтора місяці. Окрилення та відкладання яєць починається з другої половини літа і продовжується до вересня. Яйця відкладають у грунт у вигляді так званої “кубушки”. Розвивається в одному поколінні. Особливо шкодочинні види: прус, або сарана італійська – Calliptamus italicus L. (Теза 23) і сарана перелітна, або азіатська – Locusta migratoria L. (Теза 24. Табл. I, рис. 1, 2).

Родина капустянки – Gryllotalpidae Капустянка звичайна – Gryllotalpa gryllotalpa L. (Тези 15, 16.

Табл. I, рис. 3). Пошкоджує різні польові і особливо овочеві культури. Зимують імаго, німфи та личинки у грунті. Виходять весною і

живляться до осені. Навесні, після спарювання, самка вириває земляну камеру на глибині 10–20 см, куди відкладає до 300–360 яєць. Яйце розміром 3–3,5 мм; за формою нагадує просяне зерно, темне з легким коричневим нальотом і зеленкуватим полиском. Личинки відроджуються у червні–липні. Розселяючись, вони риють підземні ходи і перегризають корені рослин, а в другій половині літа

11

вигризають дупла у коренеплодах буряків, моркви, бульбах картоплі та інших рослин.

У серпні – вересні популяція капустянки складається з личинок 3–4 віків та імаго, які зимують. Повний цикл розвитку капустянки звичайної у Лісостепу України триває два роки.

Ряд твердокрилі – Coleoptera Родина пластинчатовусі – Scarabeidae Західний, східний травневі хрущі, а також мармуровий хрущ.

Особливості їх розвитку викладені у розділі 18. Кравець – Lethrus apterus Laxm. (Теза 35, 36. Табл. I, рис. 8) Пошкоджує багато культурних і деревних рослин (у

розсадниках). Личинка довжиною до 40 мм, біла, товста, С-подібно зігнута;

голова невелика, вусики 3-членикові; ноги короткі; анальний отвір круглий.

Зимують жуки на глибині до 50–60 см. Весною з’являються на поверхні грунту і влаштовують тимчасові похилі нори на глибину 15-18 см. Активні в теплі сонячні дні. Після спарювання самка і самець влаштовують загальну нірку глибиною до 70 см. Потім самка робить камеру, у стінку якої відкладає яйце і загортає його грунтом. Яйце розміром 5–6 мм, видовжено-овальне, брудно-біле. Плодючість – 8–10 яєць. Відроджені через 10–12 діб личинки живляться кормом, який заготували у камері батьки. Живуть три тижні, тричі линяють, після чого перетворюються на лялечку, потім на жуків, які залишаються в норі на зимівлю до весни.

Родина коваликові – Elateridae Ковалик посівний – Agriotes sputator L. (Тези 4, 5) Личинки пошкоджують злакові культури, насіння та сходи,

бульби картоплі, коренеплоди буряків і моркви. Жук довжиною 6–8,5 мм; темно-бурий, іноді світло-бурий, із

сірим опушенням. Передньоспинка витягнута, темніша від надкрил; вусики і ноги буро-жовті; передньогруди знизу мають вузький виріст, який входить у заглиблення на середньогрудях, що дає змогу перевернутому на спину жуку, вигнувши тіло, підстрибувати вгору і ставати на ноги з характерним звуком. Яйце розміром 0,5 мм, біле, гладеньке. Лялечки м’які, молочно-білі.

Зимують жуки у грунті в лялечкових колисочках на глибині до 100 см, і личинки різних віків – на глибині 60–80 см. Жуки з’являються на поверхні грунту в першій половині травня. Додатково

12

живляться пилком квітів, рідко листям злакових. Самка відкладає яйця в грунт поблизу коренів злакових рослин. Плодючість – 100–120 яєць. Повний розвиток завершується за чотири роки. Завершивши розвиток, личинки заляльковуються в липні – серпні. Жуки формуються в лялечкових колисочках наприкінці серпня і залишаються там до весни.

Ковалик смугастий – Agriotes lineatus L. (Тези 4, 6. Табл. I, рис. 7)

Жук довжиною 7,5–11 мм; темно-бурий, на надкрилах чергуються темні й світлі смуги; ноги й вусики світло-коричневі.

Ковалики: смугастий, темний – Agriotes obscurus L., широкий – Selatosomus latus F. (Теза 7) та ряд інших мало чим відрізняються за особливостями розвитку і шкодочинностю від ковалика посівного.

Родина чорниші – Tenebrionidae Мідляк піщаний – Opatrum sabulosum L. (Тези 8, 10, 31.

Табл. I, рис.4) Жуки багатоїдні, однак найнебезпечніші для сходів просапних і

розсади овочевих культур навесні та на початку літа. Зимують жуки серед рослинних решток і у верхньому шарі

грунту. З’являються на поверхні грунту в березні – квітні. Додатково живляться. У травні – червні відкладають яйця у грунт. Плодючість – до 100 яєць. Відроджені личинки розвиваються 35–40 діб. Заляльковуються у грунті. У липні – серпні виходять жуки. Личинки, які відродилися із пізніх кладок, заляльковуються у серпні – вересні, а жуки залишаються в лялечкових колисочках до весни. Жуки живуть 1–2 роки.

Мідляк кукурудзяний – Pedinus femoralis L. (Тези 8, 9, 32. Табл. I, рис.5)

Поліфаг. Шкодять жуки і личинки. Зимують жуки і личинки у грунті. Жуки виходять на поверхню

грунту у квітні – травні. Додатково живляться. Відкладання яєць триває упродовж всієї вегетації. Плодючість – до 500 яєць. Відроджені личинки розвиваються близько одного року, вони линяють 11 разів. Жуки живуть 2–3 роки.

Близькими видами, що мають багато загального з мідляками піщаним і кукурудзяним, є мідляк широкогрудий – Blaps lethifera March. та мідляк степовий – Blaps halophila Fisch W., личинки яких пошкоджують висіяне насіння та сходи рослин.

13

Ряд лускокрилі, або метелики – Lepidoptera Родина совки – Noctuidae Совка озима – Scotia segetum Schiff. (Тези 17, 18. Табл. II,

рис. 3) Гусениці багатоїдні й живляться рослинами з багатьох

ботанічних родин: не менше ніж на 140 видах рослин із 36 родин. Метелик з розмахом крил 40–45 мм; передні крила бурувато-сірі

(іноді майже чорні) з трьома характерними темними плямами (ниркоподібною, круглою і клиноподібною), облямованими тонкою чорною лінією; задні крила у самця білі, у самки білувато-сірі. Яйце розміром 0,5 мм, півкулясте, ребристе, з приплюснутою основою, молочно-біле.

Лялечка близько 20 мм, червоно-бура, на анальному сегменті два шпичаки.

Зимують гусениці шостого віку другого покоління у грунті на глибині 15–25 см. Весною гусениці підіймаються у верхні шари грунту і на глибині 5–6 см заляльковуються. Через 25–30 діб вилітають метелики і додатково живляться нектаром квіток. Активні в присмерки і вночі. Самки відкладають яйця на добре оброблений грунт. Плодючість – 470–2200 яєць. Гусениці відроджуються в травні і підгризають рослини біля поверхні грунту. Через 20–60 діб заляльковуються. Через 11–14 діб вилітають метелики другого покоління. Вони відкладають яйця у серпні. Гусениці відроджуються наприкінці серпня. На більшій частині України озима совка розвивається в двох поколіннях. Перше покоління найбільше шкодить цукровим бурякам, друге – озимим культурам.

Супутнім видом совки озимої, що має зовнішню схожість, а також за особливостями розвитку та шкодочинністю є совка оклична – Scotia exclamationis L. (Теза 17, 19).

Совка-гамма – Autographa gamma L. (Тези 38, 39. Табл. II, рис. 2)

Із польових культур пошкоджує льон, коноплі, буряки, соняшник, картоплю, бобові, кукурудзу тощо.

Метелик з розмахом крил 40–48 мм; передні крила від сірого до фіолетово-бурого кольору із сріблястою плямою у вигляді грецької літери “гамма”. Яйце розміром 0,5–0,6 мм, ребристе, зрізане біля основи, брудно-оранжевого кольору.

Лялечка 15–20 мм, темно-коричнева, сильно витягнутий кремастер має на кінці роздвоєний гачок з чотирма меншими гачками.

14

Зимує лялечка у грунті. Метелики літають удень. Додатково живляться нектаром квітів. Яйця відкладають на нижній бік листя. Плодючість у середньому 500 яєць. Відроджені через 3–7 діб гусениці пошкоджують листя. Гусениці малорухливі, при пересуванні петлеподібно вигинаються. Розвиток гусениць триває 16–24 доби, за цей час вони линяють чотири рази. На Україні розвивається в двох поколіннях за рік.

Совка люцернова – Heliothis viriplaca Hfn. (Теза 41. Табл. II, рис. 1)

Найбільшої шкоди завдає льону, сої та люцерні, іноді пошкоджує злаки та кукурудзу.

Метелик з розмахом крил 30–38 мм; передні крила зеленувато-сірі з жовтуватим відтінком, посередині мають хвилясту перев’язь, велику темну ниркоподібну пляму і невеличку пляму над нею біля переднього краю. Лялечка до 20 мм, червонувато- або жовтувато-коричнева, іноді з зеленим відтінком, кремастер зморшкуватий, з двома горбками на боках.

Зимує лялечка у грунті. Метелики першого покоління літають у травні, другого – у червні. Додатково живляться нектаром квітів. Відкладають яйця на листя і стебла рослин. Яйце розміром 0,5–0,6 мм, високе, ребристе, зрізане біля основи, зеленувато-жовте і навіть брудно-оранжевого кольору. Плодючість у середньому близько 700 яєць. Відроджені гусениці живляться 19–33 доби. Після завершення розвитку гусениці другого покоління заляльковуються у грунті і залишаються там до весни. В Україні розвивається у двох поколіннях.

Родина вогнівки – Pyraustidae Лучний метелик – Margaritia sticticalis L. (Теза 42. Табл. II,

рис. 4) Гусениця багатоїдна, пошкоджує рослини з 35 родин, особливо

буряки, соняшник, кукурудзу, бобові та інші культури. Метелик з розмахом крил 18–27 мм; передні крила світло-

коричневі з жовтувато-бурим малюнком з кількох смужок на зовніш-ньому краї та світлою плямою посередині. Яйце розміром 0,8–1 мм; плоско-овальне, бруднувато-біле з перламутровим полиском.

Лялечка солом’яно-жовта або світло-коричнева, 10–12 мм завдовжки. Знаходиться у щільному шовковистому циліндричному коконі, який розміщений вертикально у верхньому шарі грунту.

15

Зимують гусениці останнього покоління в коконах у грунті. Весною заляльковуються. Метелики літають у травні, активні перед присмерками і перед сходом сонця. Летять на світло. Додатково живляться нектаром квіток. Самки відкладають яйця на листя. Плодючість у середньому 120 яєць. Відроджені через 2–15 діб гусениці живляться з нижнього боку молодих листочків, вигризаючи тканини і не пошкоджуючи верхньої шкірочки, а потім грубо обгризають листки, обплітаючи їх павутиною. Метелики другого покоління літають у червні – липні.

Стебловий метелик – Ostrinia nubilalis Hb. (Тези 43, 44. Табл. II, рис.5).

Пошкоджує кукурудзу, коноплю, хміль, просо, соняшник, товстостебельні бур’яни.

Метелик з розмахом крил 26–32 мм; передні крила самця бурувато-коричневі з широкою світлою зубчастою смугою уздовж зовнішнього краю і темною плямою біля середини переднього краю; у самки передні крила світліші, біло-жовті або світло-коричневі. Лялечка довжиною 18–20 мм, жовто-коричнева з чотирма гачкоподібними шпичками на кремастері.

Зимують гусениці в стеблах. В середині травня залялько-вуються. Літ метеликів відбувається у червні. Самка відкладає яйця купками по 15–20 з нижнього боку листка. Яйце плескувато-овальне, біле. Середня плодючість – 300 яєць. Відроджені гусениці вгризаються всередину стебла, де живляться. Закінчивши живлення, вони залишаються у пошкодженому стеблі до весни.

Питання для самоконтролю

1. За якими ознаками визначається видова приналежність жуків

та їх личинок родини пластинчатовусих? 2. Чим за зовнішнім виглядом жуки ковалики та їх личинки

відрізняються від інших твердокрилих? 3. Як за малюнком на крилах метеликів визначити вид совок

(озима, оклична, совка-гамма та інші)? 4. Особливості шкодочинності жука кравця? 5. Який характер пошкодження рослинам наносять гусениці

лучного та стеблового метеликів?

16

Таблиця І Рис. 1. Сарана перелітна. Рис. 2. Прус або сарана італійська. Рис. 3. Капустянка звичайна. Рис. 4. Мідляк піщаний: а – жук;

б – личинка. Рис. 5. Мідляк кукурудзяний. Рис. 6. Ковалик темний. Рис. 7. Ковалик смугастий: а – жук; б – яйця; в – личинка;

г – останній сегмент тіла личинки; д – лялечка; е – пошкодження. Рис. 8. Кравець

17

Таблиця ІІ Рис. 1. Совка люцернова: а – метелик; б – яйце; в – гусениця; г – кремастер. Рис. 2. – Совка-гамма: а – метелик; б – гусениця; в – кремастер. Рис. 3. Совка озима: а – метелик; б – гусениця; в – лялечка. Рис. 3-а. Совка оклична. Рис. 3-б. Крило совок.

Рис. 4. Лучний метелик: а – метелик; б – яйцекладка; в – лялечка; г – гусениця; д – кокони. Рис. 5. Стебловий

метелик: а – метелики; б – гусениця

18

2. ШКІДНИКИ ЗЕРНОВИХ ЗЛАКОВИХ КУЛЬТУР

Об’єкти вивчення. Сисні шкідники: попелиці – звичайна зла-кова, велика злакова, ячмінна, черемхова; трипс пшеничний; клопи – шкідлива черепашка, австрійська черепашка, маврська черепашка. Твердокрилі: жужелиця хлібна мала; хлібні жуки: жук-кузька, жук-хрестоносець, жук-красун; листоїди – велика і звичайна стеблові блішки, смугаста хлібна блішка, п’явиця червоногруда. Лускокрилі: звичайна зернова совка, злакова листовійка. Перетинчастокрилі: звичайний і чорний пильщики. Двокрилі: геcсенська муха, просяний комарик, шведські мухи, зеленоочка.

Таблиця для визначення шкідників і пошкоджень

зернових злакових культур

1 (68). Пошкоджені пшениця, жито, ячмінь, овес. 2 (21). Пошкоджене листя. 3 (7). Пошкоджують дорослі комахи з гризучим ротовим апаратом. 4 (10). Листя погризене у вигляді отворів або смужок. 5 (6). Жук довжиною 1,5–2 мм; чорний, голова та передньоспинка із

зеленуватим або голубим металічним блиском; уздовж кожного надкрилля жовта смуга. Жуки зіскрібають паренхіму у вигляді прозорих смужок та довгастих плям…………………………….

Смугаста хлібна блішка – Phyllotreta vittula Redt. (с. 29) 6 (5). Жук довжиною 4–4,5 мм; зеленувато-синій, передньоспинка і

ноги жовтувато-червоні; вусики, гомілки і лапки чорні. Жуки вигризають повздовжні отвори в листках пшениці, ячменю та вівса у фазі трубкування і колосіння…………………………….

П’явиця червоногруда (звичайна) – Oulema melanopus L. (с. 29) 7 (3). Листя пошкоджене личинками з гризучим ротовим апаратом. 8 (9). Личинка довжиною 5–7 мм; голова чітко виражена; три пари

ніг; розширена в середній частині тіла, вкрита зеленувато-бурим слизом. Личинки скелетують листя у вигляді довгих смужок; пошкоджені рослини пригнічуються, відстають у рості і засихають…………………………………………………………

19

П’явиця червоногруда (звичайна) – Oulema melanopus L. 9 (8). Личинка довжиною 25–28 мм; тіло звужене до заднього кінця і

закінчується двома відростками; голова та грудні сегменти тіла темно-бурі з темними плямами на спині; черевце личинки перед заляльковуванням кремове. Личинки об’їдають молоде листя сходів, залишаючи тільки жилки; частина листя затягну-та у земляні норки; пошкоджені рослини мають “змочалений” вигляд………………………………………………………………

Жужелиця хлібна мала – Zabrus tenebrioides Goeze. (с. 28) 10 (4). Листя без механічних пошкоджень. 11 (14). Шкодять невеликі комахи довжиною від 0,5 до 3 мм; зеленува-

того кольору; вусики 5–6-членикові; останній сегмент черевця має відросток (хвостик), на 5 або на 6 сегментах по боках черевця сокові трубочки; ноги довгі, лапки 2-членикові з двома кігтиками; є крилаті та безкрилі. Заселяють рослини колоніями. Шкодять як дорослі, так і їхні личинки, висмоктуючи соки із рослин. Пошкоджене листя скручується, знебарвлюється, жовтіє і відмирає; рослини не виколошуються. При заселенні колосся зерно стає легким і щуплим ……………………………

Родина афіди – Aphididae (с. 26) 12 (13). Безкрилі партеногенетичні самки довжиною 2,7–3 мм; світло-

зелені з яскраво-зеленою смужкою уздовж спинки; вусики розташовані на лобних виростах; сокові трубочки циліндричні, у два рази довші за хвостик. У місцях пошкоджень рослини знебарвлюються, іноді червоніють………………………………

Звичайна злакова попелиця – Schizaphis graminum Rond.(с. 26)13 (12). Партеногенетичні самки-засновниці довжиною 2,5–2,7 мм;

світло-зелені, без пилку на тілі. Безкрилі партеногенетичні самки яйцеподібні, сіро-зелені, тіло вкрите білуватим пилком і рідкими короткими волосками; вусикових лобних виростів немає; сокові трубочки здуті і в два рази довші за хвостик…….

Черемхова попелиця – Ropalosiphum padi L. (с. 26) 14 (11). Комахи довжиною 8–13 мм з добре розвиненим щитком, який

досягає вершини черевця або прикриває 2/3 черевця; лапки тричленикові, вусики п’ятичленикові; голова на вершині розді-лена двома повздовжніми борозенками. Шкодять як імаго, так і їхні личинки. Імаго висмоктують соки із стебел і спричиняють пожовтіння і усихання центрального листка. Живлення наверху стебел зумовлює білоколосість. Личинки і імаго нової генерації живляться зерном, спричиняючи його щуплість, зниження посівних та хлібопекарських якостей ……………………………

20

Хлібні клопи – Scutelleridae, Pentatomidae 15 (18). Клопи мають розвинений щиток, який прикриває майже все

черевце. Імаго довжиною 9–13 мм; тіло широкоовальне, забарвлення від світло-сірого до світло-коричневого кольору; голова трикутна, виличні пластинки і наличник закінчуються на одному рівні з передньою її частиною; бокові краї передньоспинки округлі й опуклі…………………………………

Шкідлива черепашка – Eurygaster integriceps Put. (с. 27) 16 (17). Імаго довжиною 11–13 мм; голова на вершині загострена,

виличні пластинки довші за наличник і замикають його на вершині, бічні краї передньоспинки закруглені …………………

Австрійська черепашка – Eurygaster austriacus Schrn. (с. 27) 17 (16). Імаго довжиною 8–11 мм; бокові краї передньоспинки прямі

або дещо увігнуті; наличник не виступає за вершину виличних пластинок і утворює з ними одну безперервну лінію …………..

Маврська черепашка – Eurygaster maurus L. (с. 27) 18 (15). Щиток клопів прикриває лише 2/3 черевця; голова і передньо-

спинка у вигляді видовженого гострого трикутника; імаго сірувато-жовтого забарвлення.

19 (20). Імаго яйцеподібної форми довжиною 7–10 мм; сірувато-жовтого кольору, передньоспинка із втисненнями, гострокутна голова поступово звужується до переду і дещо донизу; на задніх стегнах є по дві малі чорні цяточки ………………………

Елія гостроголова – Aelia acuminata L. 20 (19). Імаго яйцеподібно видовжене, довжиною 10–12 мм; щиток

трикутний, покриває не більше двох третин черевця; голова у вигляді трикутника з витягнутими вперед вилицями (через що клопів цього роду називають гостроголовими). Тіло жовтувате з малюнком із поздовжніх темних смуг і світлих, дещо піднятих ребрин; на задніх стегнах по одній цяточці……………

Елія носата – Aelia rostrata Boh. 21 (2). Пошкоджені стебла, колосся. 22 (42). Пошкоджені стебла до виходу в трубку. 23 (40). Жовтіє лише центральний листок, вся інша частина рослин

зелена. 24 (39). Засихання центрального листка спричинено пошкодженням

стебла всередині. 25 (32). В стеблі вихідного отвору немає. Шкодять личинки без голови

і ніг.

21

26 (31). Пошкоджене молоде стебло. Верхівковий листок пожовк, засох. Всередині стебла личинка або несправжній кокон.

27 (30). Личинка жовтувато-біла, довжиною до 5 мм, без голови і ніг; на останньому закругленому черевному сегменті є два м’ясистих відростки; несправжні кокони бурі з чотирма зубчиками на передньому і двома відростками на задньому кінцях тіла. Відроджені личинки проникають всередину пагона, де виїдають конус росту й основу центрального листка, який жовтіє і засихає ………………………………………………

Шведські мухи – Chloropidae (с. 32) 28 (29). Личинка довжиною до 5 мм, біла, видовжено-циліндрична, із

загостреним переднім і дещо розширеним заднім кінцем, на якому розміщені два м’ясистих відростки; на третьому грудному сегменті один або два ряди дрібних шипиків. Несправжній кокон довжиною 1,8–3 мм, світло-коричневий …..

Ячмінна шведська муха – Oscinella pusilla Meig. (с. 32) 29 (28). Личинка довжиною до 4,5 мм; ротові гачки чорні, по

верхньому краю яких розміщено два ряди зубчиків; на третьому грудному сегменті два або три дрібних шипики. Несправжній кокон циліндричний, довжиною 2–3 мм, від світло-жовтого до коричнево-бурого кольору; спереду чотири зубчики, на задньому кінці два відростки………………………..

Вівсяна шведська муха – Oscinella frit L. (с. 32) 30 (27). Личинка довжиною до 7 мм, від водянисто-зеленого до

смарагдово-зеленого кольору; головний кінець злегка потовще-ний, задній кінець тіла тупий з глибокою виїмкою зверху; анальний сегмент без відростків; дихальні бугорки загнуті всередину і не виходять за межі останнього членика. Несправжній кокон довжиною 5–6 мм, циліндричний, жовтувато-зелений ……………………………………………….

Мероміза – Meromyza nigriventris Meg. 31 (26). Пошкоджене стебло перед виходом в трубку. 32 (25). У пошкодженому стеблі є вихідний отвір. 33 (36). Стебло розсмикане, пошкоджений вузол кущіння. 34 (35). Личинка третього віку довжиною 8–10 мм, водянисто-біла,

майже циліндрична; задній кінець тіла зрізаний навскісно, на ньому розміщені мембраноподібні лопаті, знизу – два двовершинні й два конічні м’ясисті вирости. Несправжній кокон до 7 мм, жовто-бурий ……………………………………..

22

Озима муха – Leptohylemya coarctata Fll. 35 (34). Личинка довжиною до 8 мм; жовтувато-біла, майже

циліндрична; задній сегмент не скошений, тупий з чотирма маленькими нероздвоєними бугорками по краю. Несправжній кокон довжиною до 5,5 мм, червонувато-коричневий, блискучий; задній кінець з двома невеликими виступами……...

Муха яра – Phorbia genitalis Schnabl. 36 (33). Стебло всередині погризене і виповнене потертю і білуватими

екскрементами. Внаслідок чого центральний листок жовтіє і засихає, колос не утворюється. Шкодять личинки жуків.

37 (38). Личинка довжиною до 5 мм, тіло видовжене, циліндричне, світло-сіре; перший грудний і останній членики бурі; голова і склерити тіла темно-бурі, ноги брудно-бурі ……………………

Велика стеблова блішка – Chaetocnema aridula Gyll. (с. 29) 38 (37). Личинка довжиною 3–5 мм, циліндрична, брудно-біла з бурими

цятками і рідкими щетинками……………………………………. Звичайна стеблова блішка – Chaetocnema hortensis Geoffr. (с. 29) 39 (24). Засихання центрального листка спричинено пошкодженням

стебла зовні. Шкодять комахи з колюче-сисним ротовим апаратом. За піхвою листків є темно-коричнева крапка (місце проколу) ……………………………………………………………

Клопи-черепашки – Scutelleridae 41 (23). Центральний листок не засохлий, стебло пошкоджено ззовні

або зсередини (рослина зелена). 41 (42). Личинка довжиною 6–8 мм, біла з жовтим відтінком,

циліндрична; анальний сегмент закруглений, з двома невеликими тонкими і короткими відростками. Несправжній кокон довжиною до 7 мм, блідо-коричневий. Стебло пошкоджене зсередини, воно ненормально потовщене, міжвузля вкорочені ……………………………………………….

Зеленоочка – Chlorops pumilionis Bjerk. (с. 33) 42 (41). Личинка довжиною 4–5 мм, веретеноподібна, молочно-біла з

зеленкуватою смужкою (просвічуються кишки) на спинній частині тіла. Несправжній кокон довжиною 2,5–3,5 мм, каштаново-бурий (схожий на насіння льону). Стебло пошкоджене зовні. Відроджені личинки проникають за піхву листків і живляться соками стебла. Молода рослина жовтіє і засихає ……………………………………………………………..

23

Геcсенська муха – Mayetiola destructor Say. (с. 31) 43 (22). Пошкоджені стебла у фазу виходу в трубку або колосіння. 44 (47). Пошкоджені стебла у фазу виходу в трубку перед колосінням. 45 (46). За піхвою листків пошкоджене стебло набуває гофрованості

(зморшкуватості), а у місці проколу шкідника є темно-коричнева крапка…………………………………………………..

Клопи-черепашки – Scutelleridae 46 (45). Пошкоджене стебло без зморшок. У період виходу в трубку –

виколошування у пошкоджених другим поколінням мух рослин утворюються характерні коліна, оскільки в місцях живлення личинок стебло тоншає. Тому сильно пошкоджені посіви набувають вигляду побитих градом або потолочених ….

Гессенська муха – Mayetiola destructor Say. (с. 31) 47 (44). Пошкоджені стебла у фазу колосіння або колосся. 48 (53). Пошкоджені колосоносні стебла. 49 (50). Личинки заповзають за піхву листка і вигризають поздовжню

борозенку в колосоніжці, а іноді пошкоджують і колос; при цьому колос виколошується частково або зовсім не виколошується, що знижує врожайність…………………………

Зеленоочка – Chlorops pumilionis Bjerk. (с. 33) 50 (49). Стебла пошкоджені всередині. 51 (52). Личинка довжиною 12–14 мм; жовтувато-біла або жовтувата,

при розгляданні збоку вигнута S-подібно, грудні ноги недорозвинені, на кінці черевця м’який відросток, який несе 6–9 шипів; голова бурувато-жовта. Після відродження личинки живляться внутрішньою частиною стебла і переміщаються зверху вниз до його основи. У вузлах стебла вони прогризають отвори, забивають стебло червоточиною та екскрементами. На рівні грунту личинка робить кільцеподібний надріз. В місці надрізу стебло обламується……………………………………….

Пильщик (трач) хлібний звичайний – Cephus pygmeus L. (с. 31)

52 (51). Личинка довжиною 10–15 мм; жовтувата, S-подібно вигнута; м’який наданальний відросток з 14–15 короткими, темного забарвлення шипиками, розміщеними двома-трьома інколи неправильними рядами. За особливостями розвитку та шкодочинності мало чим відрізняється від попереднього виду…………………………………………………………………

Пильщик (трач) хлібний чорний – Trachelus tabidus F. (с. 31)53 (48). Пошкоджене колосся.

24

54 (65). Шкодять комахи з гризучим ротовим апаратом. 55 (60). Шкодять жуки. 56 (57). Жук довжиною 14–16 мм; смолисто-чорний зі слабким

металічним блиском; надкрила опуклі з глибокими дрібно-крапчастими борозенками; вусики, гомілки, лапки буро-червоні. Після заходу сонця жуки підіймаються по стеблах до колоса, де виїдають спочатку зав’язь, а потім м’яке зерно пшениці; оболонки зерна залишаються цілими. Крім цього жуки вибивають із колосся багато непошкоджених зерен ……..

Жужелиця хлібна мала – Zabrus tenebrioides Goeze. (с. 28) 57 (56). Жуки довжиною 10–16 мм, вусики пластинчасто-булаво-

подібні, надкрила коричнево-сірі, черевце і ноги зеленувато-чорні. Жуки активні в сонячні дні; вони літають, сідають на колосся і виїдають зерна злаків, а тверді зерна вибивають із колоса ………………………………………………………………

Хлібні жуки – родина пластинчатовусі – Scarabeidae (с. 28) 58 (59). Жук довжиною 12,8–16 мм; тіло синювато-чорне з металевим

блиском; голова, передньоспинка і щиток із зеленим блиском; вусики пластинчасто-булавоподібні, надкрила темно-каштанові з чорною квадратною плямою біля щитка; бічний край надкрил з рядом коротких, товстих щетинок………………………………

Кузька або хлібний жук – Anisoplia austriaca Hrbst. (с. 28) 59 (58). Жук довжиною 10–13 мм; чорний із зеленуватим металевим

полиском; надкрила буро-жовті з чорним малюнком у вигляді хреста або якоря посередині; бічний край надкрил без твердих щетинок……………………………………………………………..

Жук-хрестоносець – Anisoplia agricola Poda. (с. 28) 60 (55). Шкодять гусениці метеликів. 61 (64). Гусениці бурувато-сірі; живуть на колосі і вигризають вміст зерен … Зернові совки, родина совки – Noctuidae 62 (63). Гусениця довжиною 24–26 мм; бурувато-сіра, іноді оливково-

бура з трьома білуватими поздовжніми смужками; голова темно-жовта, щитки під щетинками здебільшого не відрізня-ються від основного забарвлення тіла. Відроджені гусениці вгризаються всередину зерна і там живляться. З четвертого віку об’їдають зерно зовні, часто знищуючи його повністю. Гусениці живляться також зерном у валках, на токах, у зерносховищах, а після збирання врожаю – падалицею………..

25

Звичайна зернова совка – Apamea sordens Hufn. (с. 30) 63 (62). Гусениця довжиною 23–35 мм; тіло зверху бурувато-коричневе

з трьома світлими поздовжніми смужками; передньогрудний і анальний щитки чорно-бурі; голова рудувата з темно-бурим рисунком; всі щитки під щетинками великі, склеротизовані і темні. Шкодить так, як і попередній вид…………………………

Сіра зернова совка – Apamea anceps Schiff. (с. 30) 64 (61). Гусениця довжиною 10–12 мм; блідо-жовта, блискуча, голова

світло-коричнева. Спочатку гусениці мінують листок по спіралі, всередині якого вигризають вузькі смужки, потім обгризають колос. Під кінець живлення перегризають соломину нижче колоса, що призводить до його загибелі………

Злакова листовійка – Cnephasia pascuana Hbn. (с. 30) 65 (54). Шкодять комахи з колюче-сисним ротовим апаратом. 66 (67). Самки довжиною 1,3–1,5 мм; тіло вузьке, від чорно-бурого до

чорного кольору; останній сегмент витягнутий у пряму трубку; вусики 8-членикові; передні гомілки, за винятком основи, а також передні лапки жовті; крила прозорі з довгими війками; самці менші за самок, трапляються дуже рідко. Шкодять імаго і личинки. Імаго висмоктують соки під верхнім піхвовим листком до виколошування рослин, внаслідок утворюється білоколосість. Кіноварно-червоні личинки довжиною 1,4–1,8 мм, висмоктують сік з колосових лусок та квіткових плівок, а потім пошкоджують зерно, яке перебуває у м’якому стані …

Трипс пшеничний – Haplothrips tritici Kurd. (с. 27) 67 (66). Шкодять клопи та їхні личинки. При пошкодженні стрижня

колосу, який знаходиться в пазусі листка, виникає часткова або повна білоколосість. Пошкоджене зерно в період наливання стає щуплим, втрачає хлібопекарські та посівні якості. На пошкоджених зернах є округлі або неправильної форми жовто-кремові плями. Личинки схожі на дорослих клопів, вусики 4-членикові, лапки ніг 2-членикові……………………………….

Хлібні клопи – Pentatomidae, Scutelleridae 68 (1). Пошкоджені просо і кукурудза. 69 (72). Пошкоджене просо. 70 (71). Личинка довжиною 2,5–3,6 мм; червоподібна, оранжева,

безнога, анальний сегмент з 8 бородавочками. Відроджені личинки мігрують всередину квітки, де живляться соком квіткових лусочок, маточок, тичинок. Утворюється пустозер-ність. Знижається врожай зерна …………………………………

26

Просяний комарик – Stenodiplosis panici Plot. (c. 32) 71 (70). Гусениця довжиною 20–25 мм; сіро-жовта з червоним

відтінком і поздовжньою смугою на спині; голова і щиток бурі. Відроджені гусениці вгризаються всередину стебла, де живляться, вигризаючи ходи. В нижній частині стебла є отвір зчервоточиною………………………………………………………

Стебловий метелик – Ostrinia nubilalis Hb. (с. 15) 72 (69). Пошкоджена кукурудза. 73 (74). Шкодять личинки мух, які живляться всередині стебла. У

рослин верхівкові листки знебарвлюються по краях, розтріпані, деформуються і склеюються………………………………………

Шведська муха – Oscinella pusilla Meig. (с. 32) 74 (73). Сіро-жовті гусениці живляться всередині стебла (виїдають

ходи), у пазухах листка, під обгортками качана, де пошкоджують зерна; рослини в місцях пошкодження легко обламуються ……………………………………………………….

Стебловий метелик – Ostrinia nubilalis Hb. (с. 15)

ОПИС ОСНОВНИХ ВИДІВ ШКІДНИКІВ ЗЕРНОВИХ ЗЛАКОВИХ КУЛЬТУР, ПРОСА І КУКУРУДЗИ

Ряд рівнокрилі – Homoptera Родина афіди – Aphididae Зерновим злакам найбільшої шкоди завдають з немігруючих

видів: звичайна злакова попелиця – Schizaphis graminum Rond., велика злакова попелиця – Sitobion avenae F., ячмінна попелиця – Brachycolus noxius Mordv., а з мігруючих – черемхова попелиця – Ropalosiphum padi L. (Тези 11, 12, 13. Табл. III, рис. 1).

Зимують видовжено-овальні, чорні яйця на листі сходів озимих культур і дикорослих злаків. Черемхова попелиця – на пагонах черемхи (на злаки вона переселяється влітку).

В середині квітня відроджуються личинки, які через 10–14 діб перетворюються на безкрилих самок-засновниць. Самки-засновниці відроджують по 40–70 личинок. Личинки зелені, схожі на імаго, менші розміром. Через кожні 10–15 діб процес безкрила партеногенетична самка – личинка продовжується до осені. Розвивається 12–15 поколінь. У травні – червні з’являються крилаті партеногенетичні самки-розселювачки.

27

Восени утворюється амфігонне покоління самців і самок. Після запліднення самки відкладають по 5–7 зимуючих яєць на листя злаків, черемхова попелиця – на пагони черемхи. Яйця 0,6 мм, видовжено-овальної форми, свіжовідкладені – блідо-зелені, через 2–3 доби стають чорними.

Ряд трипси – Thysanoptera Родина флеотріпіди – Phloeothripidae Трипс пшеничний – Haplothrips tritici Kurd. (Тези 66, 67.

Табл. III, рис.2) Пошкоджує озимі та ярі пшениці. Зимують личинки в поверхневому шарі грунту і на його

поверхні під рослинними рештками. У травні перетворюються на пронімфу і німфу. Розвиток німф триває 7–13 діб. Масова поява імаго збігається з початком колосіння озимої пшениці. Самки відкладають яйця за колосові луски по 4–8 вкупі. Яйце блідо-оранжеве, видовжено-овальне. Плодючість – 23–28 яєць. Відроджені личинки пошкоджують колос і зерно. У фазі воскової стиглості зерна личинки закінчують розвиток і йдуть на зимівлю. Упродовж року розвивається одне покоління.

Ряд напівтвердокрилі – Hemiptera Родина щитники-черепашки – Scutelleridae Пошкоджують пшеницю, жито, овес, кукурудзу, іноді

соняшник, еспарцет і буряки. В Україні особливо небезпечні три види щитників-черепашок:

шкідлива черепашка – Eurygaster integriceps Put.; австрійська черепашка – E. austriacus Schrn., маврська черепашка – E. maurus L. (Тези 14–17, 39, 45, 67. Табл. III, рис. 3).

Зимують імаго під опалими листками, рештками різних рослин у полезахисних смугах та лісах, рідше в інших деревних насадженнях. Міграція клопів на посіви продовжується у квітні – травні, де вони пошкоджують пшеницю, особливо в фазу кущіння і виходу в трубку. Самки відкладають темно-зелені яйця у два ряди, найчастіше по 7 у кожному, на листки і стебла злаків. Яйце розміром 1 мм, свіжовідкла-дене – зелене, потім темніє. Плодючість – 200–350 яєць. Через 6–20 діб відроджуються личинки, які живляться вегетативними і генератив-ними частинами рослин. Тривалість розвитку личинок – 40–50 діб. Клопи нового покоління живляться 8–14 діб зерном, потім мігрують у місця зимівлі. Розвиваються в одному поколінні.

28

Ряд твердокрилі – Coleoptera Родина жужелиці – Carabidae Жужелиця хлібна мала – Zabrus tenebrioides Goeze. (Тези 9,

56. Табл. III, рис. 6). Пошкоджують озиму пшеницю. Яйце розміром 2–2,5 мм,

овальне, молочно-біле. Лялечка відкритого типу, біла, знаходиться у земляній колисочці.

Зимують личинки у грунті на глибині 30–40 см. Живлення личинок навесні розпочинається після розмерзання грунту і триває 5–7 тижнів. Заляльковуються в земляних колисочках. Розвивається лялечка 15–20 діб. Жуки виходять в період формування зерна, масовий вихід у фазі молочної стиглості зерна озимої пшениці. Жуки ведуть присмерковий спосіб активного життя. Живляться зерном. У другій половині серпня – на початку вересня, після літньої діапаузи, жуки відкладають яйця у грунт. Плодючість – до 270 яєць. Відроджені личинки до морозів живляться листям озимих. Залишаються у грунті до весни. Розвивається в одному поколінні.

Родина пластинчатовусі – Scarabeidae Кузька або хлібний жук – Anisoplia austriaca Hrbst. (Тези 57,

58. Табл. III, рис. 4) Пошкоджує пшеницю, жито, ячмінь. Личинка довжиною 25–35 мм, С-подібно зігнута, голова буро-

жовта, вусики 4-членикові; ніг три пари. Тергіт останнього сегменту у волосках і з великою обмеженою борозенкою округло-чотирикутною площиною. Лялечка блідо-жовта, останній сегмент черевця закруглений і на вершині із щетинками.

Зимують личинки у грунті двічі. У жуків дворічний цикл розвитку. Заляльковуються навесні у грунті на глибині 10–15 см. Літ жуків триває з кінця травня до початку серпня. Жуки активні в сонячні теплі дні. Вони літають, живляться зерном хлібних злаків у період молочної стиглості. Тверді зерна вибивають на грунт. Овальні, жовту-вато-білі яйця відкладають купками у грунт. Плодючість – до 50 яєць. Через три тижні відроджуються личинки. Упродовж літа линяють двічі. Вони живляться коренями злаків, буряків та інших видів рослин.

Близькими видами за особливостями розвитку та шкодочинністю є: жук-хрестоносець – A. agricola Poda. (Тези 57, 59) і жук-красун – A. Segetum Hrbst.

29

Родина листоїди – Chrysomelidae Підродина земляні блішки – Alticinae Велика стеблова блішка – Chaetocnema aridula Gyll. (Тези 36,

37) Жук довжиною 1,8–2,8 мм; темно-бронзовий із зеленуватим

відтінком; передньоспинка і голова вкриті дрібними крапками; ноги чорно-бурі, стегна передніх ніг червоно-бурі. Яйце продовгувато-овальне, біле. Лялечка дещо темніша за личинку.

Зимують жуки під рослинними рештками на полях, у лісосмугах на узліссях. У перші теплі весняні дні вони пробуджуються, почи-нають живитися, а потім перелітають на озимі, згодом на ярі колосові культури. Яйця відкладають в тканини прикореневих листків або у колеоптиле. Відразу після відродження личинки вгризаються у стебло і живляться його тканинами. Розвиток личинок триває 2–3 тижні, після чого вони прогризають отвори у стеблі, заглиблюються у грунт, де заляльковуються. Новоутворені жуки деякий час залишаються на посівах ярих, а потім перелітають на зимівлю. Одна генерація на рік. Близьким за особливостями розвитку та шкодочинністю видом є звичайна стеблова блішка – Chaetocnema hortensis Geoffr. (Теза 38. Табл. IV, рис. 1).

Смугаста хлібна блішка – Phyllotreta vittula Redt. (Тези 4, 5) Личинка близько 3,5 мм, біла, циліндрична, лялечка дещо

темніша за личинку. Яйце блідо-жовте, овальне, до 0,5 мм. Зимують жуки у лісосмугах, узліссях, на схилах байраків у

верхньому шарі грунту або під опалими листками. Виходять наприкінці березня – на початку квітня і переселяються на поля. Спочатку живляться на озимині, пізніше на сходах ярих культур. Яйця відкладають у грунт. Відроджені личинки живляться корінцями злаків. В середині літа личинки заляльковуються в земляних колисочках. Через два тижні вилітають жуки, які живляться достигаючим зерном пшениці та ячменю, а також на посівах кукурудзи. Восени відлітають у місця зимівлі. Розвивається в одному поколінні.

П’явиця червоногруда (звичайна) – Oulema melanopus L. (Тези 6, 8. Табл. III, рис. 5)

Яйце розміром 0,8 мм, янтарно-жовте, циліндричне. Лялечка довжиною 4–5 мм, блідо-жовта, в кубушкоподібному коконі.

Зимують жуки у грунті на полях зернових культур або в траво-стої. Пробуджуються наприкінці квітня – на початку травня і пошкод-жують листя озимих злаків. Яйця відкладають на нижній бік листка

30

уздовж жилок. Плодючість – від 120 до 300 яєць. Через 13–14 діб відроджуються личинки, які завершивши живлення, втрачають слиз і переходять у грунт, де в колисочках заляльковуються. Розвиток лялеч-ки триває два тижні. Невелика частка жуків виходить на поверхню грунту і живиться на злаках, однак більша їх частина залишається у грунті до весни. Впродовж року розвивається одне покоління.

Ряд лускокрилі, або метелики – Lepidoptera Родина совки – Noctuidae Звичайна зернова совка – Apamea sordens Hufn. (Тези 61, 62) Гусениці пошкоджують пшеницю, ячмінь, овес, жито,

кукурудзу, злакові трави. Метелик з розмахом крил 40–42 мм; передні крила сірувато-

коричневі, з чорною короткою рискою при основі і невеликими світли-ми ниркоподібною та круглою плямами, які обведені нечіткою темною облямівкою; клиноподібна пляма слабко виражена, біля краю крила є поперечна іржаво-червона смуга. Задні крила світліші за передні. Яйце блідо-жовте з 34–36 радіальними реберцями. Лялечка 15–20 мм, блідо-жовта.

Зимують гусениці на полях під рослинними рештками і у зерносховищах. Навесні заляльковуються. Метелики з’являються у червні–липні. Додатково живляться. Яйця відкладають на колосові лусочки, ніжку й ості колоса. Плодючість – до 400 яєць. Через 8–14 діб відроджені гусениці живляться зерном. Закінчивши розвиток, переходять на зимівлю. Розвивається в одному поколінні.

Близьким за особливостями розвитку та шкодочинністю видом є cіра зернова совка – Apamea anceps Schiff. (Теза 61, 63 ).

Родина листовійки – Tortricidae Злакова листовійка – Cnephasia pascuana Hbn. (Теза 64) Пошкоджує всі злакові культури. Метелик з розмахом крил 16–18 мм; передні крила попелясто-

сірі; задні – сіро-коричневі. Яйце розміром 0,5 мм, овально-еліптичне, блідо-оранжеве. Лялечка завдовжки 5–8 мм; мумієподібна, жовта або коричнева з двома відростками на кремастері. Зимують гусениці пер-шого віку в павутинних коконах під лишайником, в тріщинах кори дерев (лісосмуги, узлісся). У березні – квітні гусениці розповзаються на верхівки гілок, повисають на павутинках і розносяться поривами вітру на посіви. Заселяють переважно крайові смуги посівів, де і живляться листям і зерном злаків. Заляльковуються у пазусі листків. Утворені метелики відкладають яйця на стовбури дерев. Плодючість –

31

150–246 яєць. Відроджені гусениці залишаються до весни. Одна генерація на рік.

Ряд перетинчастокрилі – Hymenoptera Родина стеблові пильщики – Cephidae Пильщик (трач) хлібний звичайний – Cephus pygmeus L.

(Тези 50, 51. Табл. IV, рис. 3) Пошкоджує пшеницю, жито, ячмінь, овес, сіяні злаки. Імаго довжиною 6-10 мм; основне забарвлення чорне, блискуче;

на черевці зверху жовті поперечні смужки; вусики 18–21-членикові; крила майже прозорі, сіруваті з бурим жилкуванням. Яйце біле, видовжено-овальне, дещо дугоподібно зігнуте, близько 1 мм завдовжки. Лялечка відкрита, жовтувато- або сірувато-біла.

Зимують личинки-еонімфи в довгастих прозорих коконах в стерні злаків. Навесні заляльковуються. Літ імаго збігається із завершенням фази виходу в трубку – початком виколошування озимої пшениці. Упродовж 3–5 діб пильщики живляться нектаром на квітках. За допомогою пилкоподібного яйцекладу самка відкладає яйце в стебло між колосоніжкою і верхнім вузлом. Плодючість 30–50 яєць. Відроджені личинки живляться внутрішньою частиною стебла. Приблизно на рівні поверхні грунту личинка всередині стебла робить кільцеподібний надріз, потім пряде прозорий кокон, в якому зимує. В місці надрізу стебло обламується. Близьким видом за зовнішнім виглядом, а також за особливостями розвитку та шкодочинністю є пильщик (трач) хлібний чорний – Trachelus tabidus F. (Теза 52).

Ряд двокрилі – Diptera Родина галиці – Cecidomyiidae Гессенська муха – Mayetiola destructor Say. (Тези 42, 46.

Табл. IV, рис.2) Пошкоджує пшеницю, жито. Імаго схожа на невеликого комара. Тіло довжиною 2,5–3,5 мм;

зверху темно-сіре або жовтувато-буре, знизу світле; у самки на черевці червонуваті або червонувато-бурі плями; голова маленька з темними очима і буро-жовтими 17-члениковими вусиками. Яйце видовжено-овальне, блискуче, довжиною 0,5 мм. Щойно відкладене прозоре, з оранжевими плямами, а згодом стає червонувато-бурим. Пупарій каш-таново-бурий, довжиною 2,5–3,5 мм, зовні дуже нагадує насіння льону.

Зимують личинки в пупаріях на сходах озимих. Залялько-вуються навесні. Виліт мух у другій половині квітня – травні. Самка живе 2–7 діб і за цей час відкладає у середньому 180 яєць, розміщуючи

32

їх ланцюжком з верхнього боку листкової пластинки озимих і ярих зернових культур. Після відродження личинки проникають за піхву листка і живляться соками стебла. Завершивши розвиток, личинки, не виходячи з-під піхви листка, заляльковуються. Друге покоління літає у період колосіння – формування зерна.

Просяний комарик – Stenodiplosis panici Plot. (Теза 70. Табл. IV, рис.6)

Пошкоджує просо. Зовні подібний до гессенської мухи. Забарвлення тіла темне,

черевце яскраво-червоне, кіноварного відтінку. Самка розміром 2–3, самець – 2 мм; голова маленька, сильно нахилена донизу, очі великі, чорні; у самки вусики 13-, у самця – 11-членикові, в рідких волосках. Яйце біле, довгасте, ребристе. Пупарій світло-коричневий, довжиною 1,8–3 мм.

Зимують личинки в післязбиральних рештках і в зерні, яке обсипалося. Навесні заляльковуються. Літ імаго першого покоління – в другій декаді червня, другого покоління – у першій декаді липня, воно заселяє просо. Літ третього покоління – у серпні, воно заселяє пізні посіви проса. Літ четвертого покоління – у першій декаді вересня. Самка відкладає яйця на колоскові лусочки квіток. Плодючість – від 40 до 160 яєць. Личинки першого віку мігрують усередину квітки, де живляться соком квіткових лусочок, маточок, тичинок. Зерно не наливається, спричиняється пустозерність проса.

Родина злакові мухи – Chloropidae Шведські мухи – Oscinella L. Злаковим культурам шкодять два види шведських мух: вівсяна –

Oscinella frit L., ячмінна – Oscinella pusilla Meig. (Тези 26–29, 73. Табл. IV, рис. 4).

Мухи довжиною 1,5–2 мм, передньоспинка злегка опукла; черевце зверху бронзово-чорне, знизу – світло-жовте; вусики короткі; крила прозорі з металевим блиском. У шведської мухи передні і середні гомілки ніг блідо-жовті, у вівсяної мухи ноги чорні, лапки жовтуваті. Яйце біле, видовжено-овальне у поздовжніх борозенках, завдовжки 0,6–0,8 мм. Пупарій довжиною 2–3 мм, світло-коричневий.

Зимують личинки або пупарії всередині пагонів озимих культур. Навесні заляльковуються. Виліт мух – наприкінці квітня – на початку травня, що збігається із закінченням фази весняного кущіння озимих – появи сходів ярих колосових. Додатково живляться нектаром квітів. Основна маса мух мігрує на посіви ярих колосових і кукурудзи. Яйця

33

відкладають на колеоптиле, за піхву листків і на грунт біля рослин. Через 5–10 діб відроджені личинки проникають усередину пагона, де і живляться 22–46 діб.

Розвиток другого покоління збігається з фазою виколошування, де личинки пошкоджують квітки, зав’язі та зерна.

Третє і четверте покоління розвиваються на сходах озимих і отаві злакових трав.

Зеленоочка – Chlorops pumilionis Bjerk. (Тези 40, 41, 49. Табл. IV, рис.5)

Пошкоджує озиму і яру пшеницю, жито. Муха довжиною 2–5 мм, тіло блідо-жовте, на голові чорна

трикутна пляма, на спині три чорні поздовжні смужки; третій членик вусиків чорний; ноги жовті, але лапки і верхівки гомілок затемнені; очі яскраво-зелені. Яйце біле, довгасте, довжиною до 1 мм. Пупарій довжиною 6–7 мм, жовтуватий або світло-коричневий.

Зимують личинки всередині стебел озимих пшениці і жита. Весною там же продовжують живлення. Заляльковуються всередині пупарію. Виліт мух першого покоління відбувається у кінці травня. Яйця відкладають на листя упродовж жилок. Плодючість – 150 яєць. Личинки спричиняють шкоду, знаходячись усередині стебла і за піхвою листка. Мухи другого покоління відкладають яйця у вересні, після появи сходів озимих культур. Відроджені личинки проникають всередину стебла, де живляться до настання холодів.

Питання для самоконтролю

1. Личинки яких видів комах розвиваються всередині стебел пшениці?

2. За яким малюнком на надкрилах визначають вид хлібних жуків?

3. Який вигляд мають сходи озимої пшениці, пошкоджені личинками хлібної жужелиці?

4. Які шкідники викликають усихання центрального листка злаків?

5. Які причини часткової і повної білоколосості пшениці?

34

Таблиця ІІІ Рис. 1. Звичайна злакова попелиця: а – крилата самка; б – безкрила самка; в – личинка; г – частина колонії попелиць. Рис. 2. Трипс

пшеничний: а – імаго; б – личинка. Рис. 3. Хлібні клопи-черепашки: а – шкідлива черепашка; б – маврська черепашка; в – австрійська черепашка; г – яйця; д – личинки. Рис. 4. Хлібні жуки: а – кузька або хлібний жук; б – жук-хрестоносець; в – жук-красун або хрущ польовий; г – личинка. Рис. 5. П’явиця червоногруда: а – жук; б – яйцекладка; в – личинка; г – пошкодження. Рис. 6. Жужелиця

хлібна мала: а – жук; б – личинка

35

Таблиця ІV Рис. 1. Звичайна стеблова блішка: а – жук; б – личинка;

в – пошкодження. Рис. 2. Гесенська муха: а – самка; б – самець; в – личинка; г – пупарій у піхві листка. Рис. 3. Пильщик

хлібний звичайний: а – імаго; б – личинка; в – пошкодження. Рис. 4. Шведська муха: а – імаго; б – пошкодження. Рис. 5 Зеленоочка: а – муха; б – останній сегмент тіла

личинки; в – личинка; г – пошкодження. Рис. 6. Просяний комарик: а – імаго;

б – пошкодження; в – лялечка

36

3. ШКІДНИКИ ОДНОРІЧНИХ ЗЕРНОВИХ БОБОВИХ КУЛЬТУР

Об’єкти вивчення. Сисні шкідники: горохова попелиця; трипс гороховий. Твердокрилі: зерноїди – гороховий, квасолевий, бульбоч-кові довгоносики, п’ятикрапковий довгоносик-тіхіус. Лускокрилі: плодожерка горохова, акацієва вогнівка, горохова совка. Горохова галиця.

Таблиця для визначення основних шкідників

і пошкоджень однорічних зернових бобових культур

1 (28). Пошкоджені надземні частини рослин. 2 (9). Пошкоджені переважно листя і стебла. 3 (8). Шкодять комахи з гризучим ротовим апаратом: жуки, їх

личинки, гусениці метеликів. 4 (7). Жуки довжиною 3–5 мм з короткою, товстою головотрубкою.

Вусики прикріплені на кінці головотрубки. Загальний колір землисто-сірий, зверху вкриті волосками, лусочками, щетинками. Пошкоджують сім’ядолі, листки з країв об’їдають у вигляді невеликих фігурних вигризів …………………………

Родина довгоносики – Curculionidae Бульбочкові довгоносики – рід Sitona (с. 41) 5 (6). Жук довжиною 3–5 мм, передньоспинка коричнева, широка

посередині, на надкрилах білі і темні смужки, утворені лусочками і короткими волосками. Очі помірно опуклі…….….

Смугастий бульбочковий довгоносик – Sitona lineatus L.(с. 41)

6 (5). Жук довжиною 2,8–4,5 мм, передньоспинка з трьома світлими довгастими смужками, надкрила в задній половині з довгими світлими щетинками, очі сильно опуклі…………………………

Щетинистий бульбочковий довгоносик – Sitona crinitus Hrbst. (с. 41)

7 (4). Гусениця довжиною 29–43 мм, зелена з чорною оксамитовою спинкою, двома жовтими спинно-бічними смугами. У червні і серпні гусениці грубо об’їдають листя………………………….

37

Горохова совка – Ceramiсa pisi L. (с. 43) 8 (3). Шкодять комахи з колюче-сисним ротовим апаратом (імаго і

личинки). Партеногенетичні самки (безкрилі і крилаті) розмі-ром 4–6 мм; мають навесні зелений колір, наприкінці літа й восени серед зелених з’являються буро-червоні форми; вусики довші за тіло, довжина сокових трубочок становить 1/3 розмі-ру тіла; хвостик мечоподібний, за розміром дорівнює половині довжини трубочок. Пошкоджені (вегетативні і генеративні органи) рослини жовтіють, деформуються і засихають……….

Горохова попелиця – Acyrthosiphon pisum Harr. (с. 39) 9 (2). Пошкоджені генеративні органи рослин (суцвіття, бутони,

квітки, боби, насіння). 10 (13). Пошкоджені бутони і квітки. 11 (12). Личинка довжиною 2–3 мм, веретеноподібна, біла або світло-

жовта, голова не відокремлена. Личинка пошкоджує бутони, квітки, зав’язі, які засихають і обпадають. В одному бутоні або квітці знаходиться 10 і більше личинок………………………….

Горохова галиця – Contarinia pisi Winn. (с. 44) 12 (11). Імаго розміром 1,4–1,8 мм, тіло довгасте, темно-буре, покрив

тіла складчастий, хітинізований, з виростами у вигляді горбків. Черевце довгасте, широкоовальне 10-членикове, у самки зубчастий яйцеклад; по боках голови великі фасеткові очі; ротовий апарат колюче-сисного типу; крила буруваті, торочкуваті. Личинки жовті або оранжеві, імагоподібні, довжиною 1,2 мм. В місцях пошкоджень утворюються сріблясті плями, некроз тканин …………………………………

Трипс гороховий – Kakothrips robustus Uzel. (с. 40) 13 (10). Пошкоджені боби або насіння в бобах. 14 (17). Пошкоджені боби. 15 (16). Шкодять жуки-довгоносики, довжиною 3,5–4 мм; зверху густо

вкриті червоними блискучими лусочками, нижній бік тіла вкритий білими лусочками, на кожному з надкрил по дві плями. На стінках бобів виїдені невеликі ямки і отвори, місця пошкоджень чорніють, іноді загнивають ……………………….

П’ятикрапковий довгоносик – Tychius guinguepunctatus L. (с. 41)

16 (15). Шкодять гусениці довжиною до 40 мм; голова світло-жовта з темними крапками; грудний щиток в шипиках, тіло в повздов-жніх смужках, з яких бічні широкі, жовті. Гусениці об’їдають боби зверху до внутрішньої оболонки лушпиння………………

38

Люцернова совка – Heliothes viriplaca Hufn. 17 (14). Пошкоджені зерна всередині бобів. 18 (25). Зерна пошкоджені зовні. 19 (22). Зерно пошкоджують червоподібні безногі личинки або безногі

і без вираженої голови. 20 (21). Личинка довжиною 6–7 мм, світло-жовта, голова коричнева,

тіло с-подібно зігнуте. Личинки прогризають оболонку зерна і виїдають його вміст ………………………………………………

П’ятикрапковий довгоносик – Tychius guinguepunctatus L. (с. 41)

21 (20). Личинка довжиною до 3 мм, веретеноподібна, біла або світло-жовта, голова не відокремлена. При доторканні личинки підстрибують. Пошкоджене зерно зморщується, стулки бобів з внутрішнього боку потовщуються ………………………………

Горохова галиця – Contarinia pisi Winn. (с. 44) 22 (19). Зерно пошкоджують 16-ногі гусениці. 23 (24). Гусениця довжиною 12–13 мм; зеленувато-біла, голова жовта;

передньогрудний та анальний щитки сірувато-коричневі, гусе-ниці прогризають отвір у стулці молодого боба і проникають усередину. Спочатку вони мінують стінку боба, потім живля-ться вмістом сім’ядолей. Кожна гусениця знищує до 4 зерен. На зернах помітні смужки і ямки різних розмірів; поверхнязерен забруднена екскрементами, які скріплені павутинням …

Плодожерка горохова – Laspeyresia nigricana F. (с. 42) 24 (23). Гусениця довжиною 15–22 мм, світло-зелена або зелено-корич-

нева, голова жовто-бура; дихальця великі, круглі, чорного ко-льору. Гусениці, що відродилися, живляться зерном, об’їдаючи його зовні (гусениці молодших віків живляться під шкірочкою зерна). Вони здатні переходити з одного боба в інший …………

Акацієва вогнівка – Etiella zinckenella Tr. (с. 42) 25 (18). Зерна пошкоджені всередині. 26 (27). Пошкоджено горох. Личинка червоподібна довжиною 5–6 мм,

світло-жовта, слабо зігнута, замість грудних ніг маленькі сосочки, голова глибоко втягнута в передньогруди. В зерні також можуть бути світло-жовті лялечки і чорні жуки, вкриті сірими волосками довжиною 4–5 мм. Жуки не шкодять. Після відродження личинка прогризає стінку боба, потім тканину зеленого зерна, всередині якого відбувається живлення і подальший повний розвиток личинки, лялечки і жука. В одному зерні розвивається тільки одна личинка…………………

39

Зерноїд гороховий – Bruchus pisorum L. (с. 40) 27 (26). Пошкоджено квасолю. Личинка розміром близько 4 мм, світло-

го кольору, циліндрична, сильно зігнута, з довгими щетинками, без ніг. В одному зерні знаходяться більше 10–20 личинок ……

Зерноїд квасолевий – Acanthoscelides obtectus Say. (с. 40) 28 (1). Пошкоджені підземні частини рослин. 29 (30). Пошкоджені бульбочки на коренях рослин. Шкодять личинки

розміром 4–5 мм, С-подібно зігнуті, білуваті з світло-коричне-вою головою. Тіло з довгими рудуватими волосками, анальний сегмент кутасто-овальний ………………………………………...

Бульбочкові довгоносики – рід. Sitona (с. 41) 30 (29). Пошкоджене насіння, що проростає, ростки, а також нижня

частина стебла. Шкодять личинки розміром 6–7 мм, брудо-білі, м’ясисті, безногі, передній кінець тіла звужений, видно два чорних вигнутих ротових гачка, задній кінець тіла косо зрізаний …………………………………………………………….

Паросткова муха – Delia platura Mg.

ОПИС ШКІДНИКІВ ОДНОРІЧНИХ ЗЕРНОВИХ

БОБОВИХ КУЛЬТУР

Ряд рівнокрилі хоботні – Homoptera Родина афіди – Aphididae Горохова попелиця – Acyrthosiphon pisum Harr. (Теза 8. Табл. V,

рис.1) Завдає шкоди гороху та іншим бобовим та овочевим культурам. Зимують запліднені яйця видовжено-овальної форми на

прикореневих частинах стебел багаторічних сіяних і диких бобових трав. Навесні відроджуються імагоподібні личинки, що линяють чотири рази і через 10–15 діб перетворюються на самок-засновниць. Самки розмножуються партеногенетично, відроджують у середньому від 50 до 80 личинок. Розвиток личинок влітку триває 8–10 діб. Упродовж вегетаційного періоду розвивається до 10 поколінь крила-тих і безкрилих партеногенетичних самок. У вересні–жовтні з’явля-ються статеві самки, що народжують личинок, з яких розвиваються самки і самці амфігонного покоління. Після спарювання самка відкладає до 10 зимуючих яєць.

40

Ряд трипси, пухироногі або бахромокрилі – Thysanoptera Родина трипси – Thripidae Трипс гороховий – Kakothrips robustus Uzel. (Теза 12. Табл. V,

рис. 2) Пошкоджує горох та інші бобові культури. Зимують личинки в грунті. Навесні личинки перетворюються на

пронімфу і німфу, і в травні з’являються імаго. Вони літають і додатково живляться до серпня. Самки відкладають видовжено-овальні, світлі яйця в пиляки квіток, боби та тканину листків. У цих самих місцях живляться личинки, що спричиняє появу сріблястих плям та некроз тканин. Боби деформуються і засихають. Закінчивши живлення, личинки йдуть на зимівлю в грунт. В Лісостепу України трипс розвивається в одному поколінні.

Ряд твердокрилі – Coleoptera Родина зерноїди – Bruchidae Зерноїд гороховий – Bruchus pisorum L. (Тези 25, 26. Табл. 5,

рис. 3) Завдає шкоди гороху. Жук розміром 4–5 мм; чорний, зверху вкритий рудувато-сірими

волосками; надкрила вкорочені, не прикривають двох останніх сегментів черевця; на кінці черевця (пігідії) хрестоподібний білий малюнок, передні три членика вусиків та лапки середніх ніг червонуваті. Яйце 0,6–1 мм, еліптичної форми, бурштиново-жовте. Лялечка 4–5 мм, світло-жовта, вільна. Зимують жуки в зерні у сховищах та в польових умовах. Жуки, що перезимували, з’являються у травні на квітучих рослинах, де додатково живляться. Посіви гороху заселяють під час бутонізації та на початку цвітіння. Жуки живляться пилком і пелюстками квіток. Самки відкладають яйця на молоді боби в краплю швидко застигаючої рідини. Плодючість – до 220 яєць. Після відродження личинка проникає в зерно, в якому відбувається подальший повний розвиток личинки, лялечки і жука нового покоління. Дає одне покоління на рік. В екскрементах личинок міститься алкалоїд кантарідін, тому пошкоджене зерно не можна використовувати в їжу та на корм худобі.

Зерноїд квасолевий – Acanthoscelides obtectus Say. (Тези 25, 27.

Табл.V, рис. 4). Пошкоджує всі види квасолі та інші бобові культури.

41

Жук розміром 2,8–3,5 мм; зверху вкритий сіруватими та жовтувато-сірими волосками; надкрила вкорочені, не прикривають двох останніх сегментів черевця; пігідій жовто-червоний, передньоспинка без зубчиків на боках; на внутрішньому краю знизу стегон задніх ніг по одному гострому рубцю.

Зимують жуки усередині зерна в сховищах, у польових умовах – у падалиці, під рештками рослин. У польових умовах квасолева зернівка розвивається в одному-двох поколіннях, в теплих приміщеннях розмножується упродовж усього року і дає 5–6 поколінь, що накладаються одне на одне. Самка відкладає яйця на боби або на зерно. Плодючість – 50–60 яєць. Яйце розміром 0,5–0,7 мм, видовжено-овальне, іноді ледь зігнуте, біле, матове. Личинки проникають у зерно, де розвиваються 20–22 доби, потім там же заляльковуються. Лялечка – 3–4 мм, жовтувато-біла, вільна. В одному зерні може знаходитися більше 10–20 личинок.

Родина довгоносики – Curculionidae Рід бульбочкові довгоносики – Sitona (Тези 4, 5, 6, 29.

Табл. V, рис.5) Зимують жуки в грунті та під рештками рослин. Виходять на

початку квітня і додатково живляться. Яйця відкладають на грунт і нижні листки. Плодючість – більше 2000 яєць. Яйце розміром 0,2–0,3 мм, округле, гладеньке, спочатку жовтувато-біле, згодом чорніє. Після відродження личинки проникають до коріння і пошкоджують бульбочки. За період розвитку (від 20 до 40 діб) одна личинка знищує від 3 до 8 бульбочок. Закінчивши живлення, личинки заляльковуються в земляних колисочках. Лялечка 4,5–6 мм, блідо-жовта, вільна. Жуки нового покоління в липні-серпні активно живляться, потім мігрують на зимівлю. За рік розвивається одне покоління.

Види: смугастий та щетинистий бульбочкові довгоносики S. lineatus L., S. crinitus Hrbst.

П’ятикрапковий довгоносик – Tychius quinquepunctatus L.

(Тези 15, 20). Пошкоджує горох, вику, сочевицю, чину. Зимують жуки, іноді недорозвинені личинки в грунті або під

рештками рослин. Жуки виходять в першій половині травня і додатково живляться. Вони вигризають видовжені або овальні отвори на листках і стеблах. Масове заселення гороху, вики, чини та квасолі

42

відбувається наприкінці травня – у першій половині червня. Самки відкладають по 3–7 яєць всередину боба крізь отвір, прогризений хоботком. Плодючість – до 60 яєць. Яйце округле, світле. Через 5–7 діб відроджуються личинки, які прогризають оболонку зерна і виїдають його вміст. Із боба в біб не переходять. Завершивши розвиток, заляльковуються в грунті в колисочках. Лялечка світла, вільна. У серпні–вересні формуються жуки, що залишаються в колисочках до весни. За рік розвивається одна генерація.

Ряд лусокрилі або метелики – Lepidoptera Родина листовійки – Tortricidae Плодожерка горохова – Laspeyresia nigricana F. (Тези 22,23.

Табл.VI, рис. 1). Пошкоджує горох, вику, сочевицю, чину. Метелик з розмахом крил 11–16 мм; передні крила темно-сірі;

дзеркальце утворене двома синювато-сріблястими лініями; задні крила буруваті з сіруватим відтінком по краю.

Зимують гусениці у грунті у щільних шовковистих коконах. У квітні заляльковуються. Лялечка – 6–8 мм, коричнева, покрита, в овальному коконі. На горосі метелики з’являються у фазу бутонізації, а початок масового вильоту збігається з цвітінням. Метелики додатково живляться. Яйця відкладають по одному, рідше по 2–4 переважно на нижньому боці листків, прилистках, чашечках квіток. Плодючість – до 240 яєць. Яйце – 0,7–0,8 мм, приплюснуте, овальне, спочатку прозоре, згодом молочно-біле. Через 5 діб відроджуються гусениці, які проникають у біб і пошкоджують зерна. Розвиток гусениць відбувається від 17 до 40 діб, після чого вони виходять назовні і мігрують у грунт на зимівлю. Розвивається одне покоління за рік.

Близьким видом по біології і шкодочинності є плодожерка білоплямиста – Grapholita dorsana F. (Табл. VI, рис. 2).

Родина вогнівки – Pyralidae Акацієва вогнівка – Etiella zinckenella Tr. (Тези 22, 24.

Табл. VI, рис. 3). Пошкоджує горох, квасолю, сочевицю, сою, люпин, акації. Метелик з розмахом крил 22–30 мм; передні крила жовтувато-

сірі з білою та іржаво-жовтою поперечною смужкою; задні крила світло-сірі, напівпрозорі з темною смужкою по краю.

43

Зимують гусениці, що завершили розвиток, у грунті в щільних шовковистих коконах. У середині травня вони заляльковуються. Лялечка – 7–10 мм, коричнева, блискуча, покрита. На початку травня вилітають метелики, додатково живляться на квітках. Самка відкладає яйця по одному на недозрілі боби або на залишок чашечки, висохлий віночок, тичинки, трубочки. Плодючість – 200–300 яєць. Яйце – 0,7 мм, видовжено-овальне з сітчастою оболонкою, спочатку молочно-біле, згодом з червоними плямами. Гусениці живляться зерном, об’їдаючи його зовні (гусениці молодших віків живляться під шкірочкою зерна). Вони здатні переходити з одного боба в інший. За період розвитку, що триває 20–40 діб, гусениці проходять п’ять віків. Закінчивши живлення, гусениці спускаються в грунт, де залялько-вуються у сірувато-білому коконі. Вогнівка за рік дає 2–3 покоління.

Родина совки або нічниці – Noctuidae Горохова совка – Ceramica pisi L. (Теза 7.Табл. VI, рис. 4). Пошкоджує горох, люцерну, вику та інші бобові, багато

польових, овочевих, садових культур. Поліфаг. Метелик з розмахом крил 36–42 мм; передні крила червонувато-

бурі з жовтуватими поперечними лініями; кругла і ниркоподібна плями сірувато-бурі, поміж ними червонуватий трикутник, крайова лінія жовтувато-біла, хвиляста; задні крила світлі.

Зимує лялечка в коконі у грунті. Лялечка – 18–19 мм, темно-бура, покрита. Вихід метеликів тривалий і спостерігається з травня до середини вересня. Метелики додатково живляться. Самка відкладає яйця на нижньому боці листків рядами, в один шар від 50 до 400 штук в кожній кладці. Яйце – 0,75 мм, напівкулясте, ребристе, спочатку світло-жовте, згодом темнішає. Через 8–10 діб відроджуються гусениці, які впродовж місяця пошкоджують листя. Закінчивши розвиток, мігрують у грунт для заляльковування. Метелики другого покоління літають у серпні–вересні.

Горох і інші бобові культури можуть пошкоджувати: короцвітна совка – Agrotis corticea Schiff., яка зимує в стадії гусениці ІІ–IV віків і розвивається в одному поколінні; конюшинна совка – Discestra dianthi Tausch., що зимує в стадії лялечки або гусениці останнього віку і за рік може дати 2–3 покоління.

44

Ряд двокрилі – Diptera Родина галиці – Cecidomyiidae Горохова галиця – Contarinia pisi Winn. (Тези 11, 21). Пошкоджує горох, квасолю, чину, вику. Комарик розміром 1,5–1,8 мм; блідо-жовтий з темними

поперечними смужками на черевці; тіло й крила вкриті сірими або чорними волосками. Зимують личинки в несправжніх коконах у грунті. Навесні заляльковуються. Період виходу імаго збігається з бутонізацією гороху. Самка відкладає 20–40 яєць у квіткові бруньки, молоді листки і пагони. Яйце – 0,2 мм, біле, овальне, має стебельце. Через 4–5 діб відроджуються личинки, які проникають в бутони, квітки, зав’язі, молоді пагони, скручені листки, де живляться. Пошкоджені боби мають скручено-роздутий вигляд, зерна не утворюються. Завершивши живлення, личинки заглиблюються у верхній шар грунту. За сприятливих умов близько 13% личинок заляльковуються. З середини липня починає вилітати імаго другого покоління, яке розвивається на диких і пізніх посівах бобових в липні-серпні.

4. ШКІДНИКИ БАГАТОРІЧНИХ БОБОВИХ КУЛЬТУР Об’єкти вивчення. Люцерновий клоп. Твердокрилі: конюшин-

ний насіннєїд-апіон, листяний люцерновий довгоносик, скосар люцерновий, люцерновий жовтий насіннєїд, люцерновий галовий довгоносик. Люцернова товстоніжка. Люцернова квіткова галиця.

Таблиця для визначення основних шкідників і пошкоджень багаторічних бобових культур

1 (32) Пошкоджено люцерну. 2 (22) Пошкоджені надземні частини рослин – листки, стебла або

генеративні органи. 3 (25) Шкодять дорослі комахи з гризучим ротовим апаратом або

їхні личинки. 4 (11) Шкодять жуки-довгоносики. 5 (8) Листки виїдені у вигляді невеликих отворів.

45

6 (7) Жук довжиною 2,1–2,7 мм; передньоспинка і особливо надкрила густо вкриті короткими круглими тупими та овальними лусочками, на надкрилах вони палево-жовті, широкі, на верхівці обрублені або круто закруглені, розміщені мозаїчно; низ у біло-жовтих лусочках; вусики та ноги бурувато-червоні, головотрубка тонка………………………….

Люцерновий жовтий або сірий насіннєїд – Tychius flavusBeck. (c. 50)

7 (6) Жук довжиною 2–3 мм; зверху вкритий золотисто-жовтими лусочками, вздовж кожного надкрила проходить вузька світла смужечка із білуватих лусочок; вусики і ноги червоні ………..

Люцерновий галовий довгоносик – Tychius medicaginis Bris.(c. 51)

8 (5) Листки грубо об’їдені, на молодих рослинах часто з’їдені повністю.

9 (10) Жук довжиною 10–12 мм; головотрубка коротка товста, на кінці розширена, надкрила яйцеподібні, опуклі, звужені і загострені на кінці, плечі надкрил закруглені, надкрила по шву зрослися, жук не літає; колір передньогрудей і надкрил сірий, досить мінливий, переважають плями з густо розміщеними лусочками; жуки живляться переважно ввечері та вночі різними рослинами, пошкоджуючи точку росту, молоді стебла, частинки листків ………………………………………………….

Скосар люцерновий, або кореневий люцерновий довгоно-сик – Otiorhynchus ligustici L. (c. 50)

10 (9) Жук довжиною 4–5 мм; передньоспинка вужча ніж надкрила; надкрила з плечовими буграми, прищиткова пляма чітко виражена, чорна; волоски в 2–2,5 рази довші від лусочок. Жуки вигризають виїмки та отвори в листі…………………….

Листковий люцерновий довгоносик – Phytonomustranssylvanicus Petri (c. 50)

11 (4) Шкодять личинки жуків, гусениці метеликів. 12 (15) Пошкоджені листки, бутони, квітки. 13 (14) Гусениця довжиною до 40 мм; світло-зелена з темними

крапочками і волосками (іноді гусениці бувають темно-рожевими); голова жовта, вкрита чорними крапками та плямами. Гусениці грубо об’їдають листки, бутони, квітки …..

46

Совка люцернова, або льонова – Heliothis viriplaca Hfn. 14 (13) Личинка довжиною 10–12 мм; зелена з темною головою,

безнога, з жовто-білою вузькою смужкою вздовж спини; тіло вкрите темними бородавками та світлими волосками; зовні схожа на гусеницю, рухається за допомогою соскоподібних виростів. Личинки вигризають на листках довгасті отвори, знищують верхівки стебел, бутони ……………………………..

Листковий люцерновий довгоносик – Phytonomustranssylvanicus Petri (c. 50)

15 (12) Пошкоджені квіткові бруньки, квітки, боби або насіння в бобах.

16 (19) Пошкоджені квіткові бруньки, квітки, боби. 17 (18) Личинка довжиною до 2 мм; циліндрична, лимонно-жовта,

безнога, веретеноподібна. Личинки живляться тканинами бутонів. Пошкоджені бутони розростаються, утворюючи гали конічної форми, верхівка яких частково має синій або фіолетовий колір ………………………………………………….

Люцернова квіткова галиця, або люцерновий комарик –Contarinia medicaginis Kieff. (c. 52)

18 (17) Личинка довжиною до 3,5 мм; білувата, безнога, голова жовта.Пошкоджені боби деформовані в гали у вигляді роздутого зігнутого мішечка ………………………………………………..

Люцерновий галовий довгоносик – Tychius medicaginis Bris.(c. 51)

19 (16) Пошкоджене насіння в бобах. 20 (21) Личинка довжиною 3–4 мм; біло-кремова, безнога, дещо

зігнута, голова жовтувата. Личинки об’їдають насіння зовні. За 20 діб розвитку личинка знищує 2–4 насінини………………

Люцерновий жовтий або сірий насіннєїд - Tychius flavusBeck. (c. 50)

21 (20) Личинка довжиною до 2 мм; молочно-біла, безнога, зігнута дочеревця, мандібули розвинені, з зубцем на внутрішньому краю. Личинки повністю виїдають вміст насіння, залишаючи оболонку ………………………………………………………….

Люцерновий насіннєїд, або люцернова товстоніжка –Bruchophagus roddi Guss. (c. 51)

22 (2) Пошкоджені підземні або прикореневі частини рослин.

47

23 (24) Личинка довжиною 16–20 мм; жовто-біла з коричневою головою; дугоподібно зігнута, безнога; на тілі – шипоподібні волоски, які на сегментах частково утворюють поперечні ряди. Спочатку личинки живляться молодими корінцями, згодом вигризають на стрижневому корені глибокі жолобоподібні ходи по спіралі, виїдаючи серцевину……………………………

Скосар люцерновий, або кореневий люцерновий довгоносик – Otiorynchus ligustici L. (c. 50)

24 (23) Личинка довжиною 20–22 мм, безнога, тіло спереду розши-рене, жовтувато-біле, голова маленька, темно-бура. Личинка всередині стрижневого кореня вигризає хід ……………………

Люцерновий вусач – Plagionotus floralis Pall. 25 (3) Шкодять дорослі комахи з колюче-сисним ротовим апаратом

та їхні личинки. 26 (29) Пошкоджені листки, стебла. 27 (28) Шкодять темно-бурі безкрилі і крилаті комахи розміром

1,4–2,1 мм та їх коричнево-бурі личинки. Вони часто утворюють колонії на верхівках стебел. Пошкоджені листки і стебла жовтіють, деформуються і засихають……………………

Люцернова попелиця – Aphis frangulae Kalt. 28 (27) Імаго довжиною 7,5–9 мм; зеленувато-жовтого або світло-

зеленого кольору, крапки на стегнах, іноді 3–4 плями на передньоспинці та дві паралельні чорні смужки на щитку; коріум зі слабкою або сильно розвиненою трикутною буруватою плямою; тіло зверху в сріблястих волосках; вусики 4-членикові майже дорівнюють довжині тіла. Личинка жовтувато-зелена з багатьма рідкими чорними волосками. Шкодять імаго і личинки. На пошкоджених листках білі і бурі плями, листки і стебла засихають………………………………..

Люцерновий клоп – Adelphocoris lineоlatus Goeze. (c. 48) 29 (26) Пошкоджені генеративні органи. 30 (31) Шкодять клопи та їхні личинки. Пошкоджені квіткові

бруньки, суцвіття з бутонами і квітками жовтіють і обпадають Люцерновий клоп – Adelphocoris lineolatus Goeze. (c. 48) 31 (30) Шкодять попелиці, які утворюють колонії на бутонах, квітках

і молодих бобах (Теза 27). Пошкоджені генеративні органи засихають і обпадають ……………………………………………

Люцернова попелиця – Aphis frangulae Kalt. 32 (1) Пошкоджено конюшину. 33 (38) Шкодять жуки.

48

34 (37) Пошкоджені листки. 35 (36) Жук довжиною 3–3,5 мм; чорний з металевим відтінком, тіло

грушоподібне, ноги частково жовті, головотрубка довга, пряма; верхівка вусиків чорна, основа – червона. Жуки живляться листками конюшини, вигризаючи невеликі отвори. У разі масового розмноження листки повністю пронизані дірками……………………………………………………………..

Конюшинний насіннєїд-апіон – Apion apricans Hrbst. (c. 49) 36 (35) Жук довжиною 2–3,5 мм; чорний, тіло довгасте, зверху

плоске, передньоспинка однакова у довжину й ширину, надкрила видовжено-овальні в крапчастих борозенках, зі слабким олов’яним відблиском, зверху вкрите сірими волосками. Шкодить як і попередній вид ………………………

Конюшинний стебловий довгоносик – Apion seniculus Kby. (c. 49)

37 (34) Пошкоджені стебла, генеративні органи. 38 (33) Шкодять личинки. 39 (40) Личинка довжиною 3–4 мм, біла зморшкувата, зігнута в бік

черевця, без ніг; вкрита рудуватими волосками, з добре помітною головою. Личинки живляться всередині стебла, вигризаючи ходи завдовжки 2–3 см …………………………….

Конюшинний стебловий довгоносик – Apion seniculus Kby. (c. 49)

40 (39) Личинка довжиною 2–2,5 мм; біла з кремуватим відтінком, С-подібно зігнута, голова темно-бура. У пошкоджених головках виїдає зав’язь окремих бутонів та квіток. Личинка вигризає також камеру у квітколожі ……………………………

Конюшинний насіннєїд-апіон – Apion apricans Hrbst. (c. 49)

ОПИС ОСНОВНИХ ШКІДНИКІВ БАГАТОРІЧНИХ

БОБОВИХ КУЛЬТУР

Ряд напівтвердокрилі – Hemiptera Родина сліпняки – Miridae Люцерновий клоп – Adelphocoris lineolatus Goeze. (Тези 28, 29,

30. Табл. VII, рис. 1) Пошкоджує люцерну, еспарцет, буркун, конюшину, люпин та

інші бобові культури.

49

Зимують у стадії яйця в стеблах бур’янів та багаторічних бобових трав. Личинки відроджуються на початку травня, живляться соком молодих листків і пагонів, а потім – суцвіть і бобиків. Період розвитку личинок – 20–30 діб. На початку червня і до липня з’являються крилаті комахи, які додатково живляться. Самка відкладає яйця у молоді стебла люцерни, іноді бур’янів, розміщуючи їх рядками по 10–20 штук. Яйце дещо зігнуте, із заокругленим нижнім кінцем, завдовжки в середньому 1,3 мм, жовтувате, згодом рожеве, блискуче. Плодючість – 80–120 яєць. Масове відродження личинок другого покоління припадає на середину липня. Імаго другого покоління відкладає зимуючі яйця у вересні.

Ряд твердокрилі – Coleoptera Родина довгоносики – Curculionidae Конюшинний насіннєїд-апіон – Apion apricans Hrbst. (Тези 35,

40. Табл. VII, рис. 2) Пошкоджує конюшину посівну і дику. Зимують жуки у грунті і під рослинними рештками. Навесні

додатково живляться. Яйця самки відкладають в листкові та квіткові бруньки, зачаткові голівки по одному. Яйце 0,3–0,5 мм, жовтувате, довгасте, гладеньке. Плодючість у середньому 35 яєць. В травні відроджуються личинки, які виїдають зав’язь окремих бутонів та квіток. Тривалість розвитку личинок – 15–20 діб. Заляльковуються личинки між квітками в квітколожі. Лялечка – 3–3,5 мм, жовтувато-біла, вільна. Жуки з’являються в липні і до вересня - жовтня активно живляться молодими листками конюшини. За рік розвивається одне покоління.

Конюшинний стебловий довгоносик – Apion seniculus Kby.

(Тези 36, 39) Пошкоджує переважно конюшину і люцерну, менше еспарцет. Зимують жуки у грунті і під рослинними рештками. Весною

додатково живляться. Самки відкладають по одному яйцю в стебла, черешки листків. Яйце округле, біле, блискуче. Личинки живляться всередині стебла, на протязі 20–25 діб, вигризаючи ходи. В липні там же заляльковуються. Лялечка вільна, світлого кольору. Жуки з’являються наприкінці липня і живляться до залягання на зимівлю. За рік розвивається одне покоління.

50

Листовий люцерновий довгоносик – Phytonomus transsylvanicus Petri. (Тези 10,14. Табл. VII, рис. 5)

Пошкоджує люцерну посівну і дику. Зимують жуки у верхньому шарі грунту та під рештками

рослин. Навесні додатково живляться. Самки відкладають яйця у середину головних стебел та бічних гілочок. В одній кладці 2–30 яєць. Яйце овальне, блискучо-жовте. Плодючість самки – до 2500 яєць. Після відродження личинки вигризають на листі довгасті отвори, знищують верхівки стебел, перегризають стебла з суцвіттями. Личинки живляться 16–22 доби, заляльковуються в прозорих павутинних коконах поміж листя і квіток на верхівках рослин. Лялечка вільна. З вересня жуки поступово переходять у місця зимівлі. За рік розвивається одне покоління.

Близький вид – Phytonomus variabilis Hrbst. Скосар люцерновий або кореневий люцерновий довгоносик –

Otiorhynchus ligustici L. (Тези 9,23. Табл. VII, рис. 4) Поліфаг. Пошкоджує люцерну і інші бобові культури, цукровий

буряк, хміль, виноградну лозу, порічки, агрус тощо. Зимують жуки та личинки в грунті на глибині 20–60 см. Навесні

жуки додатково живляться переважно ввечері та вночі. Розмножу-ються партеногенетично, самці зустрічаються дуже рідко. Самки відкладають яйця по одному і групами у грунт на глибину 2–5 см поблизу кореневої системи рослин люцерни, буркуну та інших бобових культур. Яйце розміром до 1 мм, овальне, молочно-біле, з дрібною шагреневою структурою, через 1–2 доби стає темно-жовтим. Плодючість самки – 300–400 яєць. Личинки живляться корінням рослин, розвиток їх триває 12–13 місяців. Навесні або на початку літа личинки заляльковуються у грунті. Лялечка 8–12 мм, жовтувата, з чотирма шипоподібними виростами на голові, вільна. Жуки відроджуються у червні – липні і залишаються в грунті до весни наступного року. Повний життєвий цикл завершується за два роки.

Люцерновий жовтий або сірий насіннєїд – Tychius flavus Beck. (Тези 5, 6, 20. Табл. VII, рис. 3)

Пошкоджує люцерну. Зимують жуки у верхньому шарі грунту. Додатково живляться

бруньками, молодими стеблами та листками. Самки відкладають одне, іноді 2–3 яйця всередину зелених бобів. Яйце розміром 0,6 мм, коротке, сигароподібне, безбарвне. Плодючість самки – до 150 яєць. Личинки живляться насінням всередині боба люцерни протягом 20 діб. У другій половині червня личинки завершують свій розвиток і

51

заляльковуються у грунті. Лялечка вільна, світлого кольору. Жуки нового покоління залишаються в земляних колисочках до весни наступного року. За рік розвивається одне покоління.

Люцерновий галовий довгоносик – Tychius medicaginis Bris. (Тези 5, 7, 18)

Пошкоджує люцерну. Зимують жуки у грунті. На посівах люцерни з’являються в

другій половині травня. Живляться стеблами, листками та бутонами люцерни. Самки відкладають яйця по одному всередину зеленого бутона. Яйце біле, блискуче, видовжене. Личинки живляться всередині зав’язі, з якої утворюється деформований біб – гал. Заляльковуються личинки у грунті. Лялечка вільна, світлого кольору. Жуки нового покоління залишаються у грунті до весни. За рік розвивається одне покоління.

Ряд перетинчастокрилі – Hymenoptera Родина евритоміди або товстоніжки – Eurytomidae Люцерновий насіннєїд або люцернова товстоніжка –

Bruchophagus roddi Guss. (Тези 19,21. Табл. VII, рис. 6) Пошкоджує люцерну посівну і серпоподібну. Імаго довжиною 1–1,8 мм; чорне, передні гомілки та лапки руді;

тіло коротке, голова і груди з рідкими білими волосками з неглибокими ямками; спинка опукла, матова, черевце стебельчасте, блискуче, крила прозорі з темними жилками і численними дрібними волосками, вусики чорні, потовщені на вершині. Яйце напівпрозоре, біле, кругле, з коротким і довгим, що перевищує довжину яйця вдвічі, стебельцем. Лялечка жовтувата, вільна.

Зимують личинки всередині насіння в польових умовах і в зерносховищах. Заляльковуються в насінні у першій половині травня. На посівах люцерни імаго з’являються наприкінці травня – на початку червня, що збігається в часі з фазою цвітіння. Самка відкладає яйця по одному в середину зеленого насіння. Одна самка відкладає 15–65 яєць. Період розвитку личинок триває 18–20 діб. Личинка повністю виїдає вміст насінини, залишаючи оболонку. В Лісостепу України спостерігається два покоління на рік, в Криму – три.

На конюшині шкодить конюшинний насіннєїд – B. gibbus Boh.

52

Ряд двокрилі – Diptera Родина галиці – Cecidomyiidae Люцернова квіткова галиця, або люцерновий комарик –

Contarinia medicaginis Kieff. (Теза 17) Пошкоджує люцерну. Комарик довжиною 1,5–2 мм; тіло жовтувато-сіре, голова,

груди, поперечні стрічки на верхній частині черевця темні; крила прозорі, нерівномірно вкриті волосками, що утворюють плямистий малюнок. Яйце розміром 0,2 мм, біле, овальне, зі стебельцем.

Зимують личинки у грунті. Заляльковуються наприкінці квітня – на початку травня. Імаго вилітають наприкінці травня – на початку червня, що збігається з фазою бутонізації. Самки відкладають яйця в квіткові бутони групами по 30 штук і більше. Личинки живляться тканинами бутона на протязі 12–15 діб, після чого заляльковуються у грунті. Виліт галиць другого покоління спостерігається у фазу бутонізації люцерни другого укосу (кінець червня - липень), третього покоління – у серпні – першій половині вересня.

Питання для самоконтролю

1. Характерні особливості жуків родини зернівки. Яку шкоду

завдають горохова та квасолева зернівки? 2. Який вигляд має листя, пошкоджене жуками бульбочкових

довгоносиків? 3. Види ряду метеликів, які пошкоджують бобові культури, їх

характеристика. 4. Види довгоносиків, які пошкоджують багаторічні бобові

культури, їх характеристика. 5. Який характер пошкодження личинок скосаря люцернового? 6. Личинки яких видів комах пошкоджують насіння люцерни та

інших бобових культур?

53

Таблиця V Рис. 1. Горохова попелиця: а – крилата самка; б – безкрила самка;

в – зимуючі яйця; г – пошкодження. Рис. 2. Трипс гороховий: а – імаго; б – личинка; в – пошкодження. Рис. 3. Зерноїд гороховий: а – жук; б – личинка; в – лялечка; г – пошкодження; Рис. 4. Зерноїд

квасолевий: а – жук; б – пошкодження. Рис. 5. смугастий бульбочковий довгоносик: а – жук; б – личинка;

в і г – пошкодження

54

Таблиця VІ

Рис. 1. Плодожерка горохова: а – метелик; б – гусениця; в – пошкодження. Рис. 2. Плодожерка горохова біло-плямиста:

а – метелик; б – гусениця; в – лялечка; г – пошкодження. Рис. 3. Акацієва вогнівка: а – метелик; б – гусениця; в – пошкодження. Рис. 4. Горохова совка: а – метелик;

б – гусениця; в – пошкодження

55

Таблиця VІІ Рис. 1. Люцерновий клоп: а – імаго; б – личинка; в – кладка яєць

усередині стебла; г – пошкодження. Рис. 2. Конюшинний насінннєїд-апіон: а – жук; б – личинка; в – пошкодження. Рис. 3. Люцерновий жовтий або сірий насіннєїд: а – жук; б – личинка; в – насіння у бобі, пошкоджене личинкою. Рис. 4. Скосар люцерновий (кореневий люцерновий довгоносик): а – жук; б – личинка; в – пошкоджений

корінь. Рис. 5. Листовий люцерновий довгоносик: а – жук; б – личинка; в – пошкодження. Рис. 6. Люцерновий

насіннєїд: а – імаго; б і в – личинка і лялечка в насінні; г – пошкоджена рослина;

д – пошкоджене насіння

56

5. ШКІДНИКИ ЦУКРОВИХ БУРЯКІВ

Об’єкти вивчення. Сисні шкідники: попелиці – бурякова листкова, бурякова коренева; бурякові клопи. Твердокрилі: звичайний і сірий бурякові довгоносики; бурякові блішки, щитоноски. Лускокрилі: бурякова мінуюча міль. Двокрилі: бурякові мінуючі мухи.

Таблиця для визначення шкідників і пошкоджень цукрових буряків

1 (26). Пошкоджені надземні частини рослин. 2 (17). Шкодять імаго твердокрилих. 3 (8). Жуки, що мають головотрубку. 4 (5). Жук розміром 11–15 мм, чорний, густо вкритий короткими

лусочками, що надають йому землисто-сірого кольору; над-крила на верхівці закруглені, в середині надкрил проходить чорна переривчаста смуга-перев’язь; поблизу верхівки над-крил – білий горбик з чорною облямівкою; головотрубка тупа з тонким кілем і борозенками; вусики колінчасті. Жуки з’їда-ють сім’ядолі та справжні листки, перегризають паростки, іноді ще до виходу їх із грунту. Пошкоджені молоді рослини гинуть……………….………………………………………………

Звичайний буряковий довгоносик – Bothynoderes punctiventris Germ. (c. 62)

5 (4). Головотрубка у жуків коротка, приблизно дорівнює ширині. 6 (7). Жук розміром 7,5–10 мм, блискучо-чорний, зверху без опу-

шення, знизу вкритий легким сіруватим пушком; передньо-спинка по боках і надкрила закруглені, опуклі, у крапчастих борозенках, зрослися по шву; крил немає, жук не літає. Жуки живляться сім’ядолями, молодими листками, пагонами, іноді генеративними органами. Живуть два сезони …………………

Чорний довгоносик – Psalidium maxillosum F. 7 (6). Жук розміром 8–12 мм, надкрила паралельносторонні з різко

виступаючими плечовими горбками; верх однотонний у гус-тих рудуватих волосках; крила у більшості особин недорозви-нені; вусики колінчасті, прикріплені біля верхівки головотруб-ки. Жуки обгризають краї молодих листків і сім’ядолі так, що від рослин залишаються тільки пеньки …………………………

57

Сірий буряковий довгоносик – Tanymecus palliatus F. (c. 62)8 (3). Голова жука без головотрубки. 9 (14). Задні ноги стрибальні. 10 (9). Жук розміром 1,9–2,4 мм, темно-бронзовий із зеленуватим від-

тінком; надкрила в крапкових борозенках; передньоспинка з косим вдавленням з кожного боку; передні й середні стегна та вусики темні; задні й середні ноги з глибокою виїмкою біля вершини гомілок. Жуки вигризають зверху на листі виразки, залишаючи непошкодженим нижній епідерміс. З ростом листка епідерміс “віконця” розривається, утворюючи дірочки з нерівними побурілими краями. Іноді пошкоджують стебло і верхівкову бруньку молодих рослин……………………………

Звичайна бурякова блішка – Chaetocnema concinna Marsh. (с. 62)

11 (10). Передньоспинка у жука без косих вдавлень. 12 (13). Жук розміром 1,5–2 мм, тіло випукле, мідно-бронзового

кольору; на лобі біля кожного ока по 8–10 заглиблених крапок. Жук завдає таких же пошкоджень цукровим бурякам, як і попередній вид блішок …………………………………………

За хідна бурякова блішка – Chaetocnema tibialis IIIig. (с. 63) 13 (12). Жук розміром 1,9–2,3 мм, мідно-бронзовий з фіолетовим або

зеленим відливом; на лобі біля кожного ока по 3–5 заглиблених крапок; надкрила з рядами крапкових борозенок; лапки, стегна ніг і основа вусиків рудуваті. Шкоду наносять так, як попередні види……………………………………………

Південна бурякова блішка – Chaetocnema breviuscula Fald. (c. 63)

14 (9). Задні ноги не стрибальні. 15 (16). Жук розміром 6–7 мм, надкрила й боки передньоспинки роз-

пластані та закривають зверху тіло і голову; лоб рудий; зверху жук іржаво-коричневий, іноді бурувато-зелений з чорними плямами на надкрилах, знизу чорний. Жуки прогризають наскрізні отвори в листі …………………………………………..

Щитоноска бурякова – Cassida nebulosa L. (с. 63) 16 (15). Схожа на жука попереднього виду, але лоб у неї чорний; верх

жовто-бурий з двома подовжніми світло-зеленими смугами….. Щитоноска лободова – Cassida nobilis L. (с. 63) 17 (2). Шкодять імаго та личинки з інших рядів та родин.

58

18 (19). Безкрила партеногенетична самка розміром 1,8–2,5 мм; тіло овальне, чорне з зеленувато-коричневим відтінком; вкрита сла-бим восковим нальотом; вусики і ноги блідо-жовті; трубочки, хвостик і лапки чорно-бурі; крилата самка розміром 1,4–2,0 мм; голова і груди чорні, блискучі, черевце чорно-зелене, вусики чорні. Імаго і личинки висмоктують сік із листків, заселяючи їх з нижнього боку. Пошкоджене листя деформується, скручу-ється в повздовжньому напрямку, потім в’яне і засихає. По-шкоджені пагони насінників кривляться і відмирають …………

Бурякова листкова попелиця – Aphis fabae Scop. (с. 60) 19 (20). Комахи іншого виду. 20 (21). Імаго завдовжки 3,5–4,6 мм; тіло вузьке, надкрила жовто-бурі з

чорною клиноподібною плямою; перетинчаста ділянка між плівкою і основною частиною надкрил червоно-коричнева; на задніх кутках передньоспинки дві чорні плями; вусики 4-членикові, чорно-коричневі. Личинка розміром 1,1–3,5 мм, жовто-зелена. Висмоктування клітинного соку личинками і імаго спричиняє появу білих плям на листках і часткове їх відмирання. У дорослих буряків пошкоджене листя підсихає з країв, скручується. У пошкоджених насінників викривляються квітконоси. Крім того, клопи часто є переносниками вірусних хвороб цукрових буряків …………………………………………

Буряковий клоп – Polymerus cognatus Fieb. (с. 61) 21 (22). На рослинах комахи іншого зовнішнього виду. 22 (23). Личинка розміром 7–8 мм, жовтувато-зелена з рудуватою

головою, плеската і широка з 17 парами зазубрених шилоподібних виростів, із яких задній найдовший; задній кінець тіла личинка тримає піднятим і носить на ньому линочні шкурки і екскременти. Личинки молодших віків виїдають на листі виразки, старших віків прогризають наскрізні отвори у листі…………………………………………………………………

Щитоноска бурякова – Cassida nebulosa L. (с. 63) 23 (24). Личинки, що живляться в тканинах рослин, утворюючи міни

або проточуючи ходи. 24 (23). Личинка безнога, жовто-біла, м’ясиста завдовжки 6–8 мм; тіло

вкрите поперечними зморшками; на кожному сегменті ряди шипиків; передня частина загострена і озброєна однією парою сильно хітинізованих ротових гачків чорного кольору, задня – зрядами трикутних зубців і двома дихальцями. Відроджені личинки проникають під шкірочку листка, де живляться паренхімою, прогризаючи вузькі ходи. Міни кількох личинок зливаються і утворюють великі пухироподібні порожнини. Пошкоджене листя засихає ……………………………………….

59

Бурякова мінуюча муха – Pegomyia betaе Curt. (с. 64) 25 (26). Гусениця завдовжки 11–12 мм, сіро-зелена, з бурою головою і

бурими плямами на грудному і анальному щитках; в останньо-му віці з п’ятьма повздовжніми переривчастими рожевуватими смугами. Відроджені гусениці спочатку зіскрібають паренхіму, потім обплітають центральне листя павутиною і виїдають наскрізні отвори уздовж середньої жилки листка та борозенки на черешках. На дорослих рослинах буряків вони знаходяться під закрученими краями листків і в мінах усередині головки коренеплоду. Замість пучка листків утворюється чорний та рихлий комок, скріплений павутиною. На насінниках пошкоджується листя та верхівки стебел ………

Бурякова мінуюча міль – Scrobipalpa ocellatella Boyd. (с. 63) 26 (1). Пошкоджені підземні частини рослин. 27 (28). Жук розміром 1,2–1,8 мм, з плоским витягнутим тілом і майже

квадратною передньоспинкою, вкритою світлим тонким пуш-ком; колір від червоно-бурого до буро-чорного; вусики руді або жовті з 3-члениковою булавою. Жуки вигризають у підзем-них частинах сходів буряків овальні й круглі ямки; іноді пошкоджують листки, прогризаючи в них дрібні отвори ………

Бурякова крихітка – Atomaria linearis Steph. 28 (29). Корені буряків пошкоджує попелиця. 29 (28). Безкрила партеногенетична самка розміром 2,1–2,6 мм; тіло

яйцеподібної форми, жовтувато-бурого або зеленуватого кольору; вусики, ноги, пластинки дихалець буруваті й вкриті восковим нальотом; на кінці тіла пучок довгих воскоподібних ниток; вусики короткі, у літніх форм 5-членикові, у зимуючих – 6-членикові. Личинка першого віку (“бродяжка”) струнка, видовжено еліпсоподібна, зеленувата або жовтувато-сіра, вусики 4-членикові. Попелиця живиться на мичкуватому корінні, що призводить до зав’ядання й загибелі всієї рослини. Сильно пошкоджені коренеплоди легко видаляються із ґрунту………………………………………………………………

Бурякова коренева попелиця – Pemphigus fuscicornis Koch.(с. 61)

30 (31). Корені пошкоджують личинки комах. 31 (32). Личинки безногі, трохи зігнуті.

60

32 (31). Личинка розміром 12–14 мм, світло-жовта, м’ясиста, дугоподібно вигнута, зморшкувата, безнога; голова бурувато-жовта; грудний щиток рудуватий. Личинки вигризають на корені виразки, що призводять до зменшення маси та зниження цукровості коренеплодів. Масові пошкодження призводять до зрідження посівів і усихання насінників…………………………

Звичайний буряковий довгоносик – Bothynoderes punctiventris Germ. (с. 62)

33 (32). Личинка розміром 12–16 мм, слабко вигнута, світло-жовта, верхні щелепи темно-коричневі; грудний щит широкий блідого кольору, анальний сегмент з 12 довгими жорсткими щетинками. Личинки перегризають дрібні корінчики і завдають ран коренеплодам………………………………………………….

Чорний довгоносик – Psalidium maxillosum F. 34 (31). Шкодять личинки з ногами. 35 (36). Личинки мають тільки грудні ноги. 36 (35). Личинка розміром 3,5–4,5 мм, біла, голова і ноги бурувато-

жовті; ноги з розвиненим тазиком, лапки одночленикові; задній кінець черевця овальний з двома загнутими уверх щетинками. Пошкоджують корені………………………………………………

Личинки бурякових блішок – рід Chaetocnema 37 (36). Личинка розміром 2,5–3 мм, перламутрово-біла, напівпрозора;

голова плоска рудувато-жовта; ноги короткі з довгими кігтиками; на останньому сегменті черевця два загнутих догори гачкоподібних хітинізованих відростки, знизу хітинізований підштовхувач. Личинки живляться дрібними корінцями, заглиблюючись в грунт до 40–60 см……………………………..

Бурякова крихітка – Atomaria linearis Steph.

ОПИС ОСНОВНИХ ШКІДНИКІВ ЦУКРОВИХ БУРЯКІВ

Родина попелиці – Aphididae Бурякова листкова попелиця – Aphis fabae Scop. (Теза 18.

Табл. VIII, рис. 1) Поліфаг. Крім буряків пошкоджує багато польових і овочевих

культур. Вид мігруючий. Зимують запліднені чорні блискучі яйця біля

основи бруньок на пагонах бересклету, калини і жасміну. У квітні відроджуються личинки, які через 12–14 діб на бруньках і листі

61

перетворюються на безкрилих самок-засновниць. Самки-засновниці відроджують по 50–70 личинок. На первинних кормових рослинах розвивається 3–4 покоління. В травні-червні з’являються крилаті партеногенетичні самки-розселювачки, які перелітають на буряки та інші рослини, де і розмножуються шляхом живородження, даючи до кінця літа – початку осені 8–10 поколінь. Восени утворюється амфігонне покоління – самців і самок. Після запліднення самка відкладає на первинних кормових рослинах 3–7 зимуючих яєць.

Родина пемфіги – Pemphigidae Бурякова коренева попелиця – Pemphigus fuscicornis Koch.

(Теза 29. Табл. VIII, рис. 4) Пошкоджує буряк та інші лободові. Зимують безкрилі статевозрілі партеногенетичні самки у грунті

на глибині 16–60 см. Весною самки відновлюють живлення і відроджують 20–30 личинок. Личинки рухливі; частина з них виходить на поверхню і розселяється. Знайшовши корм, личинки (“бродяжки”) проникають у грунт і через 10–12 діб живлення перетворюються в живородних літніх самок. Їх плодючість – 20–80 личинок. З травня по жовтень розвивається 8–10 поколінь. Безкрилі самки останнього покоління залишаються у грунті до весни.

Ряд напівтвердокрилі або клопи – Hemiptera Родина сліпняки – Miridae Буряковий клоп – Polymerus cognatus Fieb. (Теза 20. Табл. VIII,

рис. 3) Поліфаг. Крім буряків пошкоджує ряд польових і овочевих

культур. Зимують запліднені яйця у стеблах і черешках листків різних

рослин, переважно багаторічних бобових трав. Відроджені у квітні личинки після 25–30 діб живлення перетворюються в крилатих самок і самців. Через 8–10 діб додаткового живлення самка відкладає у стебла яйця. Яйце розміром 0,9–1 мм, біле або жовтувате. Згодом стає оранжевим, всередині слабко вигнуте. Плодючість – 140–250 яєць. Відроджені личинки висмоктують сік із рослин. Через 25–30 діб, після п’яти линянь, вони перетворюються на дорослих окрилених комах. В Україні розвивається 2–3 покоління. Відкладені останнім поколінням яйця залишаються до весни.

Буряки може пошкоджувати ряд інших видів клопів: жовтий сліпняк – Polymerus vulneratus Panz., польовий клоп – Lygus pratensis L., трав’яний клоп – L. rugulipennis Popp., лігус північний – L. punctatus Zett., лігус полинний – L. gemellatus H.S.

62

Ряд твердокрилі або жуки – Coleoptera Родина довгоносики – Curculionidae Звичайний буряковий довгоносик – Bothynoderes

punctiventris Germ. (Тези 3, 4, 31, 32. Табл. VIII, рис. 5) Пошкоджує буряки, живиться бур’янами із родини лободових. Яйця овальні, довжиною 1,2–1,4 мм, світло-жовті. Лялечка довжиною 11–15 мм, видовжено-яйцеподібна, жовту-

вато-біла, з яскраво вираженим хоботком і поперечними рядами шипиків по задньому краю тергітів.

Зимують статевонезрілі жуки на бурячищах у грунті на глибині 10–40 см. Жуки виходять у квітні, спочатку розселюються “пішим ходом”, пізніше літають. Додатково живляться бур’янами з родини лободових. З появою сходів цукрових буряків переходять на них. Закінчивши живлення, самка відкладає яйця в грунт поблизу рослин. Плодючість – 100–250 яєць. Відроджені через 7–10 діб личинки на протязі 45–90 діб пошкоджують корінчики, пізніше вигризають виразки на коренеплодах. Заляльковуються в грунті. Новоутворені жуки залишаються в грунті до весни. Одна генерація на рік.

На цукрових плантаціях зустрічається малий або східний буряковий довгоносик – B. foveicollis Gebl., який мало чим відрізняється від звичайного бурякового довгоносика за особливостями розвитку і шкодочинністю.

Сірий буряковий довгоносик – Tanymecus palliatus Fabr. (Теза 7. Табл. VIII, рис. 6)

Поліфаг. Крім буряків пошкоджує багато польових і овочевих культур.

Зимують статевонедозрілі жуки та личинки різного віку у грунті на глибині 15–20 см. Жуки виходять у другій половині квітня і спочатку живляться бур’янами, а з появою сходів буряків переходять на них. Самка відкладає яйця у поверхневий шар грунту поблизу осоту і березки – основних кормових рослин личинок. Яйце розміром 0,9–1,2 мм; овальне, гладеньке, біле з легким кремуватим відтінком. Плодючість – 300–400 яєць. Відроджені через 18–20 діб личинки живляться на коренях бур’янів два роки. У липні – серпні другого року заляльковуються. Новоутворені жуки залишаються у грунті до весни. Генерація дворічна.

Родина листоїди – Chrysomelidae. Звичайна бурякова блішка – Chaetocnema concinna Marsh.

(Тези 9, 10, 35, 36. Табл. IX, рис. 2) Пошкоджує буряки, гречку, коноплю та інші культури.

63

Зимують статевонезрілі жуки у рослинній підстилці та в поверхневому шарі грунту. Жуки виходять на початку квітня; додатково живляться бур’янами із родин гречкових і лободових. З появою сходів цукрових буряків переходять на них. Самка відкладає яйця в грунт. Плодючість – 200–240 яєць. Через 10–14 діб відроджуються личинки, які проникають до коріння гречкових і живляться ними на протязі 26–40 діб. Линяють два рази. Заляльковуються і через 10–18 діб виходять жуки, які живляться на буряках та бур’янах, а восени мігрують у місця зимівлі. Одна генерація на рік.

Бурякам шкодять ще два близьких види блішок: південна бурякова блішка – Ch. breviuscula Fald. (Тези 13, 36) і західна бурякова блішка – Ch. tibialis IIIig. (Тези 12, 36).

Щитоноска бурякова – Cassida nebulosa L. (Тези 14, 15, 22. Табл. IX, рис. 4)

Пошкоджує цукрові буряки, лободу, калюжницю. Яйце розміром 0,4–0,5 мм; овальне, світло-жовте, зверху вкрите

слизом, що застигає у вигляді прозорої плівки. Лялечка довжиною 6,5 мм; яскраво-зелена, плоска, з темною

довгою смугою на спині та з п’ятьма зазубреними лопатями і двома жовтими смугами з боків.

Зимують статевонезрілі жуки у рослинній підстилці – жуки виходять у квітні і додатково живляться бур’янами, куди і відкладають яйця. Відроджені личинки першого покоління також 15–30 діб розви-ваються на бур’янах, де і заляльковуються. Поява жуків спостеріга-ється у другій половині червня – на початку липня. Впродовж 12–16 діб вони активно живляться на рослинах буряків. Самка відкладає яйця на верхній і нижній поверхнях листка. Плодючість – 150–210 яєць. Відроджені личинки другого покоління живляться буряками і, завершивши розвиток, приблизно у другій половині серпня, заляльковуються. Новоутворені жуки після 10–12-денного додаткового живлення мігрують у місця зимівлі.

Близьким видом є щитоноска лободова – C. nobilis L. (Теза 16), яка за циклом розвитку і шкодочинністю не відрізняється від щитоноски бурякової.

Ряд лускокрилі або метелики – Lepidoptera. Родина виямчастокрилі молі – Gelechiidae. Бурякова мінуюча міль – Scrobipalpa ocellatella Boyd.

(Теза 25. Табл. IX, рис. 6). Пошкоджує буряки.

64

Метелик з розмахом крил 12–14 мм; передні крила вузькі, загострені, коричнево-сірі з жовтим малюнком і чорними глазчатими плямами; задні крила світло-сірі з бахромою із довгих війок. Яйце розміром 0,4–0,5 мм, овальне, біле з перламутровим полиском. Лялечка довжиною 5,5–6,5 мм, світло-коричнева, з чотирма гачкоподібними щетинками на кінці черевця, у павутинному коконі.

Зимують гусениці різних віків та лялечки в коконах у верхньому шарі грунту та у рештках після збирання врожаю. Вихід метеликів та заляльковування гусениць, які перезимували, співпадають з появою сходів цукрових буряків. Самки відкладають яйця на листя та надземну частину коренеплодів. Плодючість – 100–150 яєць. Відроджені через 5–8 діб гусениці розвиваються на листі, на головках коренеплодів і насінниках. Завершивши живлення, вони заляльковуються в овальних павутинних коконах у грунті на глибині 2–5 см. Дає два-три покоління на рік.

Ряд двокрилі – Diptera. Родина квіткарки – Anthomyidae. Бурякова мінуюча муха – Pegomyia betae Curt. (Тези 23, 24.

Табл. IX, рис. 5). Пошкоджує буряки, лободу, шпинат, блекоту, дурман. Імаго довжиною 6–8 мм; черевце темно-сіре, з боків червону-

вате, вкрите темно-бурими короткими щетинками; передньоспинка темно-сіра, голова напівкругла з великими червонуватими очима; очей на тім’ї три; ноги темні – вертлуг, стегно і гомілка коричневі. Яйце розміром 0,5–0,8 мм, видовжено-овальне, молочно-біле з опуклою скульптурою із ромбоподібних граней. Пупарій довжиною 4–6 мм; відразу після утворення жовто-червоний, потім темніє і перед вильотом мухи стає буро-чорним; передній кінець дещо звужений, на задньому є дихальця у вигляді дрібних виростів.

Зимують личинки в пупаріях у грунті на глибині 3–10 см. Заляльковуються у квітні. Виліт мух відбувається у травні – червні. Імаго додатково живляться нектаром квітів. Самка відкладає по 2–4 яйця правильними рядами на низ листя. Плодючість – 50–100 яєць. Відроджені через 2–5 днів личинки вбурюються всередину листка, на протязі 7–20 днів живляться паренхімою. На рік два–чотири покоління. Личинки останнього покоління, утворивши у грунті пупарій, залишаються на зимівлю.

65

Цукрові буряки пошкоджує муха – квіткарка блекотна – P. hyoscyami Panz., яка за морфологією, біологією та шкодочинністю подібна до бурякової мінуючої мухи.

Питання для самоконтролю

1. Яку шкоду бурякам наносять бурякова листкова та коренева попелиці?

2. Характерні зовнішні ознаки жуків звичайного, чорного та сірого бурякових довгоносиків?

3. Які види шкідників мінують листя і коренеплоди буряків та їх характеристика?

4. Які особливості пошкоджень листя буряків жуками родини листоїдів та їх характеристика?

66

Таблиця VІІІ Рис. 1. Бурякова листкова попелиця: а – безкрила самка; б – крилата

самка; в – личинка; г – пошкодження. Рис. 2. Коренева цикада. Рис. 3. Буряковий клоп: а – імаго; б – личинка; в – німфа; г – пошкодження. Рис. 4. Бурякова коренева попелиця: а – безкрила партеногенетична самка; б – пошкодження.

Рис. 5. Звичайний буряковий довгоносик: а – жук; б – личинка; в – пошкодження буряка. Рис. 6. Сірий

буряковий довгоносик: а – жук; б – личинка

67

Таблиця ІХ Рис. 1. Чорний довгоносик. Рис. 2. Звичайна бурякова блішка:

а – жук; б – личинка; в – пошкодження. Рис. 3. Бурякова крихітка. Рис. 4. Щитоноска бурякова: а – жук; б –личинка; в – пошкодження.

Рис. 5. Бурякова мінуюча муха: а – імаго; б – яйця на листку; в – личинка; г – лялечка; д – пошкодження. Рис. 6. Бурякова

мінуюча міль: а, б – метелики; в – пошкодження

68

6. ШКІДНИКИ ЛЬОНУ

Об’єкти вивчення. Льняний трипс, синя льняна блішка. Льняна листовійка або льняна плодожерка.

Ряд трипси, пухироногі або бахромчастокрилі –Thysanoptera Родина трипіди – Thripidae Льняний трипс – Thrips linarius Uzel. (Табл. X, рис. 1) Пошкоджує льон. Імаго довжиною до 1 мм; тіло вузьке, чорно-сіре або буре, з

двома парами дещо затемнених крил, облямованих довгими торочками; вусики 7-членикові, темні; черевце у самки закінчується яйцекладом. Личинка 0,8–1 мм, жовта з частково затемненими грудьми і черевцем. Яйце розміром 0,25–0,3 мм, бобоподібне, прозоре.

Зимують імаго у грунті. Весною, після додаткового живлення на бур’янах, перелітають на посіви льону. Яйця відкладають у першій декаді липня в тканину, переважно у верхівковій частині рослин. Плодючість до 80 яєць. Відроджені личинки розвиваються впродовж 23–25 діб, після чого заглиблюються у грунт, де перетворюються на пронімф і окрилених імаго, що залишаються у грунті до весни. Одна генерація на рік. Імаго і личинки висмоктують сік, що призводить до відмирання точки росту. Пошкоджені рослини відстають у рості, у них скручується й обпадає листя, знижуються врожай і якість волокна та насіння.

Ряд твердокрилі – Coleoptera Родина листоїди – Chrysomelidae Синя льняна блішка – Aphthona euphorbiae Schr. (Табл. Х,

рис. 3) Пошкоджує льон, рідше буряк. Жук довжиною 1,5–2 мм; зверху чорно-зелений, рідше синій чи

бронзовий; передньоспинка і надкрила в дрібних крапках; ноги жовті, стегна задніх ніг чорні. Яйце розміром 0,5–0,6 мм, овальне, світло-жовте. Личинка довжиною 4–5 мм; тонка, червоподібна, молочно-біла, голова жовта, черевні сегменти чітко не відокремлені. Лялечка завдовжки до 2 мм, світло-бура.

Зимують імаго під рослинними рештками. Виходять у квітні. Додатково живляться на найрізноманітніших рослинах. З появою сходів льону переселяються на них. Самка відкладає яйця у поверхневий шар ґрунту. Плодючість – до 300 яєць. Відроджені личинки 26–29 діб живляться корінням льону. Заляльковуються у

69

поверхневому шарі ґрунту. Лялечка розвивається 15–18 діб. У кінці червня виходять імаго і до серпня живляться, після чого мігрують у місця зимівлі. Одна генерація на рік.

Крім описаного виду рослини льону можуть пошкоджувати коричнева льняна блішка – Aphthona flaviceps All. і чорна льняна блішка – Longitarsus parvulus Payk.

Шкодять імаго і личинки. Жуки навесні вигризають ямки на сім’ядольних листках, об’їдають краї справжніх листків. Іноді ушкоджують сім’ядолі й точку росту, спричиняючи загибель сходів.

Ряд лускокрилі, або метелики – Lepidoptera Родина листовійки – Tortricidae Льняна листовійка, або плодожерка льняна – Cochylis

epilinana Dup. (Табл. Х, рис. 5) Пошкоджує льон. Метелик у розмаху крил 13–16 мм; передні крила бурувато-

жовті з коричневою облямівкою по краях і вузькою смугою такого ж кольору поперек крила, задні крила сірі. Яйце розміром 0,6 мм, на початку розвитку молочно-біле, потім жовтіє. Гусениця довжиною до 8 мм, зеленувато-жовта, вкрита світлими рідкими волосками; голова і потиличний щит у гусениці молодшого віку чорні, в останньому віці – бурі. Лялечка 14–15 мм, темно-жовта з опуклим черевцем.

Зимують гусениці, що завершили розвиток в коконах у ґрунті та в обпалих коробочках льону. Заляльковуються наприкінці квітня – у травні. В другій половині травня виходять метелики. Яйця відкладають по одному або по 2–4 шт. на верхівкові листки з верхнього боку та на чашолистики. Плодючість – до 180 яєць. Відроджені гусениці спочатку виїдають зав’язі в квітках і бутонах, а пізніше вгризаються в коробочки льону і живляться насінням. Розвиваються 20–27 діб. Заляльковуються всередині коробочок у щільних павутинних коконах. У липні вилітають метелики другого покоління, подальший розвиток якого триває аналогічно першому поколінню. Дві генерації на рік.

70

7. ШКІДНИКИ КОНОПЕЛЬ

Об’єкти вивчення. Конопляна блішка. Конопляна плодожерка. Ряд твердокрилі – Coleoptera Родина листоїди – Chrysomelidae Конопляна блішка – Psylliodes attenuata Koch. (Табл. Х,

рис. 4) Пошкоджує коноплі, хміль. Жук довжиною 1,8–2,6 мм; зеленувато-бронзовий, вусики 10-

членикові, гомілки, лапки й верхівки надкрил руді, лобові лінії виразні. Яйце розміром 0,4 мм, овальне, світло-жовте з дрібно-комірчастою поверхнею. Личинка довжиною 3–3,5 мм; жовтувато-біла, тонка, довгаста, голова чітко відокремлена, поверхня тіла вкрита склеритами, що мають щетинки; голова, перший грудний і останній сегменти коричнево-жовті. Лялечка до 2 мм завдовжки, світло-бура.

Зимують статевонезрілі жуки у ґрунті. Виходять у квітні. Додатково живляться листям кропиви, хмелю, потім масово мігрують на сходи конопель. Жуки вигризають у сім’ядольних, пізніше у справжніх листках дрібні наскрізні отвори, надгризають стебла сходів біля поверхні грунту. Яйця відкладають у ґрунт на глибину 8–10 см. Плодючість – до 300 яєць. Відроджені личинки 21–40 діб живляться на коренях. Жуки до відходу на зимівлю (вересень), живляться на верхівкових листках і виїдають недорозвинене насіння. Одна генерація на рік.

Ряд лускокрилі, або метелики – Lepidoptera Родина листовійки – Tortricidae Конопляна плодожерка – Grapholitha delineana Walk.

(Табл. X, рис.6) Пошкоджує коноплі. Метелик з розмахом крил 10–14 мм; передні крила світло-бурі,

на передньому краї дев’ять косих білувато-жовтих смуг, на задньому краї чотири косі ясно-жовті смуги; дзеркальце просте, без штрихів і крапок усередині; задні крила сірувато-коричневі. Яйце розміром 0,6 мм, овальне, жовте, напівпрозоре. Гусениця довжиною 9–12 мм, охряно-жовта, в останньому віці яскраво-червона; голова жовто-бура, передньогрудний щиток жовтий. Лялечка довжиною 6–8 мм; світло-коричнева, черевні сегменти з двома рядами спрямованих назад шипиків.

Зимують гусениці четвертого й п’ятого віків у щільних павутинних коконах у ґрунті. У квітні – травні гусениці, що вийшли,

71

заляльковуються в тріщинах ґрунту та у рослинних рештках. У першій декаді травня вилітають метелики. Вони перелітають зі старих коноплянищ на нові. Самки відкладають яйця по одному, рідше по два–три на листки, черешки і стебла конопель. Плодючість – 50–200 яєць. Відроджені гусениці спочатку живляться відкрито, вигризаючи паренхіму листків, а з другого віку переходять в стебло, де вигризають ходи. Через 25–30 діб гусениці заляльковуються у верхній частині стебел у місцях живлення. На початку липня починається розвиток другого покоління, що збігається з фазами цвітіння й утворення насіння конопель. У степовій та лісостеповій зонах у серпні–вересні розвивається третє покоління. Гусениці другого і третього поколінь виїдають вміст недозрілого насіння, прогризають ходи в квітконіжках. Це призводить до зниження врожаю насіння та якості волокна.

8. ШКІДНИКИ СОНЯШНИКА

Об’єкти вивчення. Вусач соняшниковий. Горбатка соняшни-

кова. Вогнівка соняшникова або соняшникова метелиця. Ряд твердокрилі, або жуки – Coleoptera Родина вусачі – Cerambycidae Вусач соняшниковий, або агапантія соняшникова –

Agapanthia dahli Richt. (Табл. XI, рис. 1) Пошкоджує соняшник, айстрові, бур’яни. Жук довжиною 19–21 мм; густо вкритий рудувато-жовтими

волосками, що на передньоспинці утворюють три поздовжні смужки, а на надкрилах – плями. Яйце молочно-біле, матове, циліндричної форми, злегка звужене. Личинка розміром 20–27 мм, жовто-біла, безнога, вузька, ледь дугоподібно вигнута, з пучками волосків на грудних сегментах. Лялечка вільна, світлого кольору, голова бура, блискуча.

Зимують личинки усередині підземної частини стебла, нижче рівня ґрунту. Заляльковуються у квітні. Жуки літають із травня до липня. Додатково живляться, вигризаючи згори вниз вузькі поздовжні смужки в шкірочці стебла та біля черешків. Самки відкладають яйця усередину стебла, з нижнього боку черешків листя, вигризаючи шкірку на відстані 20–60 см від поверхні ґрунту. Плодючість самки – до 50 яєць. Личинки, що відродилися, спочатку прогризають усередині стебла вузький хід донизу, у бік кореневої шийки. В міру росту личинки хід розширюється. Одна генерація на

72

рік. Пошкоджені рослини відстають у рості й нерідко гинуть до цвітіння.

Родина горбатки – Mordellidae Горбатка соняшникова – Mordellistena parvula Gyll. Пошкоджує соняшник, моркву, буряк, сафлору, валеріану. Жук довжиною 2,5–3,3 мм; чорний, густо вкритий волосками,

голова ширша за передній край передньоспинки; задні гомілки з двома довгими насічками, черевце виступає у вигляді шпички за верхівку надкрил. Личинка лимонно-жовта, тіло вкрите рідкими короткими щетинками; останній сегмент черевця із двома великими конусо-подібними шипами, верх анального сегмента з волосками й дрібними шипиками, розташованими у вигляді овального кільця. Лялечка вільна.

Зимують личинки в стеблах соняшника та інших культур. Навесні личинки продовжують свій хід ближче до зовнішнього боку стебла, де й заляльковуються. Жуки з’являються у травні–червні. Яйця відкладають під шкірку стебла соняшника. Личинки живляться серцевиною стебла, прогризаючи вузькі звивисті ходи, в яких зимують. Генерація однорічна. В одному стеблі соняшника може траплятися до кількох десятків личинок.

Ряд лускокрилі, або метелики – Lepidoptera Родина вузькокрилі вогнівки – Phyticidae Вогнівка соняшникова, або соняшникова метелиця –

Homoesoma nebulellum Schiff. (Табл. XI, рис. 2) Пошкоджує соняшник. Метелик з розмахом крил 22–26 мм; передні крила жовтувато-

сірі з 3–5 чорними цятками посередині і кількома крапками на зовнішньому краї, задні крила ясно-сірі, напівпрозорі. Яйце розміром 0,8 мм, молочно-біле, довгасте. Гусениця довжиною 15–18 мм, жовто-зелена з буро-червоними смугами, голова і щиток темно-коричневі. Лялечка довжиною 9–13 мм, коричнева, на кремастері 6–7 шипиків з потовщенням на кінцях.

Зимують гусениці в коконах у грунті. Літ метеликів відбувається у червні. Самки відкладають яйця в кошики і пиляки соняшника по одному або по 2–5 штук. Плодючість – 120–130 яєць. Гусениці, що відродилися, спочатку живляться пилком і пелюстками квіток, а починаючи з третього віку, прогризають оболонки сім’янок і виїдають вміст насіння. Закінчивши розвиток, гусениці переходять у

73

грунт, де знаходяться до весни. Одна генерація на рік. На півдні може бути друге покоління – факультативне.

9. ШКІДНИКИ КАРТОПЛІ

Об’єкти вивчення. Колорадський жук. Лускокрилі: картопля-на міль, картопляна або болотна совка. Картопляний комарик.

Таблиця для визначення шкідників і пошкоджень картоплі

1 (13). Пошкоджені листя і стебла. 2 (11). Пошкоджене листя. 3 (6). Шкодять жуки. 4 (5). Жук довжиною 8–12 мм; жовтий чи червоно-жовтий, рідше

жовто-бурий зі світлішими надкрилами й темними плямами на голові та передньоспинці; тіло коротко-овальне, опукле, блискуче; на надкрилах десять чорних смужок. Жуки об’їда-ють листя картоплі, залишаючи одні грубі стебла……………..

Колорадський жук – Leptinotarsa decemlineata Say. (с. 74) 5 (4). Тіло жука зверху напівкулясте, знизу плескате, довжиною

6–8 мм; бурувато-червоне в рудих волосках; на надкрилах по 12 чорних плям, на передньоспинці одна чорна пляма. Жуки вигризають на листі отвори неправильної форми……………...

Корівка люцернова – Subcoccinella vigintiguatuorpunctata L. 6 (3). Шкодять шестиногі личинки жуків або гусениці метеликів. 7 (10). Шкодять шестиногі личинки жуків. 8 (9). Личинка довжиною 15–16 мм; червоно-жовта (цегляного

кольору), тіло м’ясисте червоподібної форми, зверху опукле, знизу плескате, вкрите рідкими щетинками, на тілі чорні плями; голова чорна. Відроджені личинки гризуть м’якуш листка з нижнього боку, поступово переходять на верхній бік і обгризають листки повністю, залишаючи тільки жилки……..

Колорадський жук – Leptinotarsa decemlineata Say. (с. 74) 9 (8). Личинка довжиною 8–10 мм; зеленувато-жовта з шістьма

поздовжніми рядами темних щитків, на яких знаходяться темні розгалужені шипи. Личинки скелетують листя з нижнього боку ……………………………………………………

74

Корівка люцернова – Subcoccinella vigintiguatuorpunctata L. 10 (7). Шкодять гусениці метеликів. Гусениця довжиною 8–12 мм;

жовтувато-рожева або сіро-зелена з білою поздовжньою смужкою посередині спини і дрібними темними щитками по тілу; грудний щиток чорний, анальний – жовтий; голова темно-коричнева або чорна. Відроджені гусениці вгризаються під епідерміс листка, молодого пагона, де живляться в мінах...

Картопляна міль – Phthorimaea operculella Zell. (с. 75) 11 (2). Пошкоджене стебло. 12 (13). Гусениця довжиною 40–50 мм; від світло-жовтого до

м’ясисто-червоного кольору, уздовж спини червонувата смужка; грудний і анальний щитки бурі, голова коричнева; на тілі чорні бородавочки з щетинками, дихальця чорні. Гусениці у II–III віках вгризаються в стебла, де прокладають хід; пошкоджені стебла в’януть і обламуються………………...

Картопляна, або болотна совка – Hydraecia micacea Esp.(с. 75)

13 (1). Пошкоджені бульби. 14 (15). Шкодять гусениці довжиною 8–12 мм, жовтувато-рожевого

або сіро-зеленого кольору (Теза 10). Розвиток шкідника продовжується на бульбах картоплі у картоплесховищах. Гусениці вгризаються під шкірку бульб, де живляться, роблячи в них звивисті ходи, заповнені екскрементами……….

Картопляна міль – Phthorimaea operculella Zell. (с. 75) 15 (14). Личинка довжиною до 6 мм; безнога, кремова, голова чорна,

тіло видовжене, вкрите клейкими виділеннями. Розвиваються у полі та в картоплесховищах. Личинки живляться живою тканиною бульб та прикореневих частин стебел картоплі. На пошкоджених бульбах утворюються кіркоподібні виразки…...

Картопляний комарик – Pnyxia scabiei Hopk.

ОПИС ОСНОВНИХ ШКІДНИКІВ КАРТОПЛІ

Ряд твердокрилі – Coleoptera Родина листоїди – Chrysomelidae Колорадський жук – Leptinotarsa decemlineata Say. (Тези 4, 8.

Табл. XI, рис. 3). Пошкоджує картоплю, томати, баклажани, перець та інші

пасльонові.

75

Зимують жуки у грунті на глибині 10–30 см. Жуки виходять у Поліссі і Лісостепу України в третій декаді травня, в південних районах – з 10 квітня по 10 травня. Жуки додатково живляться. На 3–5 добу після виходу відкладають яйця купками по 20–30 яєць на нижній бік листків. Яйце розміром 0,8–1,4 мм; червоно-жовте, блискуче. Плодючість – 900–1600 яєць. Відроджені личинки живляться відкрито 18–24 доби. Упродовж життя личинки линяють тричі і мають відповідно чотири віки. Завершивши розвиток, личинки заглиблюються у грунт для заляльковування. Лялечка довжиною 10–12 мм, оранжево-жовта чи червонувата. Розвиток лялечки триває 12–21 добу. Жуки другої генерації виходять з лялечок у другій половині серпня.

Ряд лускокрилі або метелики – Lepidoptera Родина совки – Noctuidae Картопляна, або болотна совка – Hydraecia micacea Esp.

(Теза 12. Табл. XI, рис. 4) Пошкоджує картоплю, томати, буряки і ряд других рослин. Метелик з розмахом крил 28–40 мм; передні крила від сірувато-

жовтого до сірувато-коричневого кольору з червонуватим відтінком, кругла і брунькоподібна плями коричневі; задні крила сірувато- чи рожевувато-жовті з темною смужкою у верхній третині крила. Яйце розміром 0,7–0,8 мм; від жовтувато-білого до червоно-жовтого кольору. Лялечка довжиною 40–50 мм; жовто-бура, на кремастері два вирости, булавоподібно розширені на кінцях і шість щетинок. Зимують яйця за піхвами листків багаторічних злакових трав. Відроджені у травні гусениці живляться спочатку на листі, потім у стеблах злаків. У II–III віці переходять у товстостеблі рослини. Проходять п’ять–шість віків. Заляльковуються у грунті. Метелики літають з кінця липня до середини жовтня. Яйця відкладають групами по 20–60 за піхву листка злаків. Плодючість – 260–480 яєць. Генерація однорічна.

Родина виїмчастокрилі молі – Gelechiidae Картопляна міль – Phthorimaea operculella Zell. (Тези 10, 14.

Табл. XII, рис. 1) Пошкоджує картоплю, особливо бульби у сховищах. Метелик з розмахом крил 12–16 мм; передні крила широко-

ланцетні, коричнево-сірі, з темнішим внутрішнім краєм, жовтими лусочками й темно-коричневими штрихами. Задні крила з виїмкою по

76

зовнішньому краю, торочка довша за ширину крила. Яйце розміром 0,8 мм; перламутрово-біле. Лялечка довжиною 5–6,5 мм; коричнева, з невеликим кремастером і щетинками на кінці черевця. Знаходиться у шовковистому сріблясто-сірому коконі. Зимують у природних умовах гусениці старших віків і лялечки в коконах під рослинними рештками. Виліт метеликів на півдні України відбувається у травні. Самки відкладають яйця на низ листка стебла, грунт, оголені бульби картоплі по одному чи невеликими купками. Плодючість – до 300 яєць. Відроджені гусениці вгризаються під епідерміс листка, молодого пагона, де і живляться протягом 11–14 діб. Гусениці заляльковуються в коконі між посохлим листям, у тріщинах грунту. Через 7–12 діб вилітають метелики нового покоління. На півдні України картопляна міль у природних умовах розвивається в п’яти поколіннях, що накладається одне на одне. У картоплесховищах при температурі 150 С і вище розвиток шкідника продовжується на бульбах картоплі і у зимовий період.

10. ШКІДНИКИ ТЮТЮНОВИХ КУЛЬТУР

Об’єкти вивчення. Трипс тютюновий. Оранжерейна або

персикова попелиця. Ряд трипси, пухироногі або бахромчастокрилі – Thysanoptera Родина трипіди – Thripidae Трипс тютюновий – Thrips tabaci Lind. (Табл. Х, рис. 2.

Табл. XII, рис. 2) Пошкоджує більш ніж 150 видів рослин, однак найбільшої

шкоди завдає тютюновим культурам. Імаго завдовжки 0,8–0,9 мм; дві пари крил оточені бахромою з

війок, вусики 7-членикові, колір тіла мінливий – від жовтого до майже чорного; від інших трипсів відрізняється наявністю чотирьох дистальних щетинок на передній поздовжній жилці передніх крил та світлим, майже прозорим першим члеником вусиків. Яйце білого кольору, брунькоподібне, розміром 0,25×0,15 мм. Личинка імагоподібна, вусики шестичленикові, першого віку – білого кольору, другого віку та німфи – жовті. Зимують імаго у грунті та рослинних рештках. Виходять у 2–3 декадах квітня, додатково живляться. Самка відкладає яйця в тканини листків. Плодючість – до 100 яєць. Відроджені личинки проходять два віки. Завершивши живлення, заглиблюються у грунт, де проходять дві стадії – пронімфи і

77

дейтонімфи. Після чого виходять імаго. Повний цикл розвитку одного покоління становить 15–30 діб. В Україні тютюновий трипс розвивається у 3–6 поколіннях. Пошкоджене імаго і личинками листя в’яне, жовтіє, скручується.

Ряд рівнокрилі – Homoptera Родина афіди – Aphididae Оранжерейна або персикова попелиця – Myzodes persicae

Sulz. Пошкоджує плодові, овочеві, тютюнові культури. Засновниці й безкрилі партеногенетичні самки розміром до

2,5 мм; зелені, іноді рожеві, вусикові бугри високі, трубочки циліндричні, хвостик пальцеподібний. Амфігонна самка розміром 2 мм, від ясно-коричневого до вишневого кольору. Самець довжиною 1,9 мм; голова, груди, вусики чорні, черевце зелене з чорними поперечними смугами. Яйце зелене, згодом темніє і перед виходом личинки стає чорним. Личинка імагоподібна. Повноциклічна форма зимує у стадії яйця на плодових деревах. Відроджені личинки живляться спочатку на бруньках, пізніше на листках. З другого покоління з’являються крилаті розселювачки, які перелітають на трав’янисті культури. Восени запліднені самки відкладають на пагони персика та абрикоса яйця. За сезон розвивається 10–15 генерацій. Імаго і личинки висмоктують сік, пошкоджене листя жовтіє і відмирає.

Питання для самоконтролю 1. Які шкідники з родини листоїдів пошкоджують льон та

коноплю? Особливості пошкоджень рослин жуками листоїдами. 2. Які характерні ознаки жука, личинки та кладки яєць

соняшникового вусача? 3. Особливості пошкоджень гусеницями картопляної молі в

польових умовах та картоплесховищах. 4. Особливості розвитку та шкодочинності трипса тютюнового.

78

Таблиця Х Рис. 1. Льняний трипс: а – імаго; б – личинка; в – пошкодження. Рис. 2. Тютюновий трипс. Рис. 3. Синя льняна блішка: а – жуки; б – личинка; в – лялечка; г – пошкодження. Рис. 4. Конопляна блішка: а – жук; б – пошкодження. Рис. 5. Льняна листовійка:

а – метелик; б – гусениця; в – лялечка; г – пошкодження. Рис. 6. Конопляна плодожерка: а – метелик; б – гусениця;

в – лялечка; г – пошкодження

79

Таблиця ХІ

Рис. 1. Соняшниковий вусач: а – жук; б – личинка; в – лялечка; г – пошкодження. Рис. 2. Соняшникова метелиця: а – метелик;

б – гусениця; в – лялечка; г – пошкоджена насінина. Рис. 3. Колорадський жук: а – жук; б – личинка; в – лялечка; г – пошкодження. Рис. 4. Картопляна або болотна совка: а – метелик; б – гусениця;

в – лялечка; г – пошкодження

80

Таблиця ХІІ

Рис. 1. Картопляна міль: а – метелик; б – гусениця; в – лялечка; г – пошкодження. Рис. 2. Тютюновий трипс: а – імаго; б – личинка;

в – німфа. Рис. 3. Цибулева дзюрчалка: а – муха; б – личинка; в – пупарій; г – пошкодження. Рис. 4. Цибулева муха: а – муха;

б – личинка; в – останній сегмент тіла личинки; г – пошкодження. Рис. 5. Цибулева міль: а – метелик; б – лялечка; в – личинка

81

Таблиця ХІІІ

Рис. 1. Цибулевий прихованохоботник: а – жук; б – личинка; в – пошкодження. Рис. 2. Морквяна листоблішка: а – імаго;

б – пошкодження. Рис. 3. Зонтична міль: а – метелик; б – гусениця; в – пошкодження

82

Таблиця ХІV Рис. 1. Морквяна муха: а – імаго; б – личинка; в – пошкодження.

Рис. 2. Блідий лучний метелик: а – метелик; б – гусениця. Рис. 3. Баштанна попелиця: а – крилата партеногенетична самка; б – безкрила партеногенетична самка. Рис. 4. Паросткова муха:

а – самка і самець; б – личинка; в – пошкодження

83

11. ШКІДНИКИ КАПУСТЯНИХ КУЛЬТУР

Об’єкти вивчення. Сисні шкідники: капустяна попелиця, капустяний клоп; твердокрилі: капустяні блішки, ріпаковий листоїд, стебловий капустяний прихованохоботник, зелений бруквяний барид; лускокрилі: капустяна міль, капустяний та ріпний білани, капустяна совка; перетинчастокрилі: ріпаковий пильщик; двокрилі: весняна та літня капустяні мухи.

Таблиця для визначення шкідників і пошкоджень капустяних культур

1 (45) Пошкоджені надземні частини рослин: стебла, листки,

черешки, бутони, квітки. 2 (9) Шкодять комахи із колюче-сисним ротовим апаратом. 3 (5) Пошкодження рослинам наносять імаго й личинки попелиць. 4 (3) Безкрила партеногенетична самка розміром 1,8–2,0 мм, тіло

яйцеподібне, блідо-зелене, вкрите білувато-сірим пилком; голова світло-бура, очі чорні; вусики 5–6 членикові; на черевці зверху бурі поперечні смуги, ноги бурі, трубочки циліндричні коротші від хвостика конічної форми. Крилата самка-розселювачка розміром 1,5–2,2 мм, тіло вкрите сірим пилком, черевце жовто-зелене з бурими поперечними смугами; голова, вусики, груди та ноги бурі. Імаго й личинки висмоктують сік із листків, які жовтіють, скручуються і засихають. Розвиток качана у капусти припиняється. Пошкоджені квітконосні пагони та стебла верхівок насінників стають червоно-фіолетовими і засихають, не утворюючи насіння……………..

Капустяна попелиця Brevicoryne brassicae L. (с. 89) 5 (3) Рослини пошкоджують клопи. 6 (7) Імаго розміром 8–10 мм, тіло плоске, вусики ниткоподібні

5-членикові, трикутний щиток прикриває більшу частину черевця; передньоспинка червона із 6 чорними плямами, на щитку та надкрилах малюнок із чорних плям і смуг; черевце зверху червоне, останні сегменти його чорні. Дорослі клопи й личинки висмоктують соки із листків та квітконіжок пагонів. У пошкодженому листі спочатку з’являються світлі плями, потім тканина відмирає і випадає. На насінниках обсипаються ушкоджені квіти й зав’язь, погіршується якість насіння ………

84

Капустяний клоп – Eurydema ventralis Westw. (с. 89) 7 (6) Клопи завдовжки 9–10 мм. Передньоспинка жовта з 6 чорними

плямами, жовто-зелене черевце зверху чорне. Знизу тіло більш опукле………………………………………………………………

Гірчичний клоп – E. ornata L. 8 (7) Імаго до 5,5–7 мм завдовжки. Тіло зеленого кольору із

синюватим відтінком і білими або червоними плямами й смугами. Посередині передньоспинки проходить біла або червона смуга, яка в задній частині розширюється ……………

Ріпаковий клоп – E. oleracea L. 9 (2) Шкодять комахи із гризучим ротовим апаратом. 10 (26) Рослинам наносять шкоду імаго твердокрилих. 11 (18) Жуки невеликих розмірів із розширеними стегнами стрибаль-

них задніх ніг, надкрила однокольорові або з жовтою повздовжньою смугою. На листках імаго вискрібають маленькі виразочки та ямки. Пошкоджена тканина підсихає, викришується і в результаті утворюються невеликі отвори.

12 (13) Жук однобарвний завдовжки 2,1–2,8 мм. Тіло синє або зеленувато-синє з металевим відблиском. На голові та передньоспинці дуже маленькі крапки. Вусики та ноги чорні…

Синя блішка – Phyllotreta nigripes F. 13 (12) Жук розміром 2,2–3 мм. Тіло чорне із слабким зеленуватим

металевим відблиском. На надкрилах великі крапкові борозенки, які зібрані в неправильні ряди. Другий та третій членики вусиків червонувато-жовті …………………………….

Чорна блішка – Phyllotreta atra F. 14 (12) Жук двобарвний – чорний з жовтою повздовжньою смугою на

надкрилах. 15 (16) Жовта смуга вузька, внутрішній її край спереду та ззаду

вигнутий до шва. Широка чорна шовна смужка на надкрилах спереду звужується. Гомілки та лапки жовті. Жуки 2,5–3,0 мм завдовжки …………………………………………………………

Блідонога блішка – Phyllotreta nemorum L. 16 (15) Жовта смуга на надкрилах із глибокою зовнішньою

напівкруглою виїмкою. Чорна шовна смужка в середній частині крила широка, а спереду та ззаду звужується. Розмір тіла 1,8–2,5 мм ……………………………………………………

Виїмчаста блішка – Phyllotreta vittata Redt. 17 (16) Жовта повздовжня смуга надкрил зовні має широку неглибоку

виїмку. Гомілки й лапки темні. Жук 2,0–2,8 мм завдовжки……

85

Хвиляста блішка – Phyllotreta undulata Kutsch. (с. 90) 18 (10) Жуки не стрибають. 19 (23) Шкодять жуки, які не мають головотрубки. 20 (21) Жуки розміром 4–4,5 мм, тіло яйцеподібної форми, чорне із

зеленувато-синім відливом. На надкрилах повздовжні крапчасті борозенки. Жуки вигризають на листовій пластинці великі наскрізні дірки, або виїмки з країв листка………………

Хріновий (капустяний) листоїд – Phaedon cochleariae F. 21 (22) Жук розміром 7–10 мм, видовжено-овальної форми. Зверху

жовто-червоний, знизу чорний. На середині передньоспинки широка чорна смуга, яка розширюється донизу, з боків від неї і на лобі по чорній крапці. Надкрила з чорною повздовжньою смугою по шву і посередині. Жуки об’їдають листки, квіти і стручки різних капустяних рослин ……………

Ріпаковий листоїд – Entomoscelis adonidis Pall. (с. 90) 22 (20) Жук 1,5–2,7 мм завдовжки з плоским довгастим тілом, чорний

із зеленим або синім металевим полиском, вусики з тричлениковою булавою, ноги короткі, чорно-бурі. Жуки живляться внутрішніми частинами бутонів і квіток, вигризаючи пиляки, тичинки, маточки й пелюстки. Пошкоджені бутони опадають…………………………………..

Ріпаковий квіткоїд – Meligethes aeneus F. (с. 91) 23 (19) Пошкоджують жуки, у яких передня частина голови витягнута

в головотрубку. 24 (25) Жук розміром 2,5–3,2 мм, сірувато-бурий, біля щитка біла

чотирикутна пляма. Головотрубка тонка і довга, підгинається під груди і вкладається між тазиками передніх ніг. Жуки прогризають у черешках і товстих жилках епідерміс, а потім виїдають м’якуш у вигляді невеликих камер, навколо яких розростається тканина і утворюються здуття – “бородавки”…..

Стебловий капустяний прихованохоботник –Ceuthorrhynchus guadridens Panz. (с. 91)

25 (26) Жук 3,5–4,5 мм завдовжки, темно-синьо-зеленого кольору з металевим відблиском, на надкрилах тонкі боріздки, передньоспинка з гладенькою середньою лінією. Головотрубка зігнута, не підгинається під груди. Жуки вигризають ямки на стеблах, листках, верхівкових бруньках. На пошкоджених ділянках утворюються брунькоподібні нарости……………………………………………………………

86

Зелений бруквяний барид – Baris coerulescens Scop. (с. 92) 26 (24) Жук розміром 5–8 мм, чорного кольору, проміжки на

надкрилах широкі з 2–3 рядами крапок, передньоспинка в густих маленьких крапках. Жуки вигризають ямки на стеблах і черешках листків …………………………………………………

Капустяний (чорний) барид – Baris carbonaria Boh. 27 (10) Шкодять личинки жуків, гусениці метеликів або несправжньо-

гусениці пильщиків. 28 (35) Шкодять 6-ногі або безногі личинки жуків з добре розвиненою

головною капсулою. 29 (32) Личинки знаходяться на поверхні листка, мають голову і шість

ніг. 30 (31) Личинки завдовжки 13–16 мм, спинна поверхня тіла

коричнево-бура, черевце вохряно-жовте. На кожному сегменті черевця розміщені по три бородавки, на яких знаходяться щетинки. Личинки виїдають м’якуш листків, залишаючи товсті жилки………………………………………………………………

Ріпаковий листоїд – Entomoscelis adonidis Pall. (с. 90) 31 (32) Личинки брудно-жовтого кольору, голова чорна, уздовж спини

розміщені 4 ряди бугорків. Личинки 5,5 мм завдовжки. Спочатку личинки живляться на нижньому боці листка, зди-раючи епідерміс, а потім вигризають м’якуш і часто жилки ….

Капустяний (хріновий) листоїд – Phaedon cochleariae F. 32 (29) Личинка знаходиться в змієподібної форми мінах, які виїдені в

пластинці листка. Тіло личинки до 3,5 мм завдовжки, світло-жовте, вузьке із багаточисельними сіруватими дрібними щитками, голова і ноги темні…………………………………….

Блідонога блішка – Phyllotreta nemorum L. 33 (32) Личинка розміром до 5 мм, жовтувато-біла, з коричневою

головою, без ніг, слабо зігнута. Личинки вигризають ходи у черешках або центральних жилках листків ……………………

Стебловий капустяний прихованохоботник –Ceuthorrhynchus guadridens Panz. (с. 91)

34 (33) Личинка 5–10 мм завдовжки, безнога, білувата, тіло дуго-подібно зігнуте, голова жовта. Личинки вигризають ходи у стеблах, а також черешках листків ………………………………

Личинки баридів – рід Baris 35 (28) Шкодять гусениці метеликів або несправжньогусениці

пильщиків.

87

36 (44) Шкодять 16-ногі гусениці. 37 (40) Тіло гусениці вкрите густими короткими волосками. 38 (39) Гусениця завдовжки 40–50 мм, жовтувато-зелена, з темно-

бурими щитками на спині, по боках тіла проходить жовта смуга, вздовж спини світла смуга. Гусениці молодших віків скелетують листя, старших – грубо об’їдають, залишаючи тільки товсті жилки………………………………………………..

Капустяний білан – Pieris brassicae L. (с. 93) 39 (38) Гусениця 30–35 мм завдовжки, оксамитово-зелена, з

жовтою смугою на спинному боці. Гусениці молодших віків прогризають у листках невеликі неправильної форми отвори, а старших – знищують листки повністю. Гусениці другого й наступних поколінь можуть пошкоджувати качани капусти, вигризаючи в них ходи……………………………………………

Ріпний білан – Pieris rapae L. (с. 94) 40 (37) Тіло гусениці голе, без волосків, або з рідко розташованими

волосками. 41 (42) Гусениця завдовжки 35–50 мм, мінливого забарвлення, від

сірувато-зеленого до темно-бурого, майже чорного, по боках тіла широка жовта смуга, на спині – темний малюнок у вигляді “ялинки”. Гусениці молодших віків живуть групами, скеле-туючи листки знизу. Старших – ведуть поодинокий спосіб життя, вигризаючи у листках отвори неправильної форми, можуть вгризатися в качани і виїдати в них ходи. У цвітної капусти вони пошкоджують квітки і суцвіття ………………….

Капустяна совка – Mamestra brassicae L. (с. 94) 42 (43) Гусениця 17–20 мм завдовжки, забарвлення тіла варіює від

жовто-зеленого до жовто-бурого, на спині дві світлі повздовжні смужки, по боках тіла – блідо-жовті смуги, голова і щиток зеленувато-коричневі. Гусениця спочатку скелетує листки, а пізніше виїдає у листках наскрізні отвори. Гусениці старших віків концентруються на внутрішніх листках, вгризаються в качан ………………………………………………

Капустяна вогнівка – Evergestis forficallis L. (с. 93) 43 (41) Гусениця завдовжки 8–11 мм, зелена з невеликими чорними

плямами й рідкими чорними щетинками, тіло її дещо веретеноподібне. Спочатку вона вигризає короткі ходи в паренхімі листка, а потім з нижнього боку листкової пластинки вигризають невеликі ділянки, не чіпаючи верхню кутикулу (пошкодження мають вигляд “віконця”)…………………………

88

Капустяна міль – Plutella maculipennis Curt. (с. 92) 44 (36) Шкодять 22-ногі несправжньогусениці пильщиків 20–25 мм

завдовжки, тіло поперечно-зморшкувате, брудно-зелене, по спині й боках проходять повздовжні синьо-бурі смуги. Личинки молодших віків скелетують, а старших – грубо об’їдають листки, залишаючи тільки товсті жилки. На гірчиці вони пошкоджують також квітки, зав’язь та недозрілі плоди….

Ріпаковий пильщик – Athalia rosae L. (с. 95) 45 (1) Пошкоджені підземні або прикореневі частини рослин. 46 (47) Шкодять червоподібні без вираженої голови або з недорозви-

неною головою та без ніг личинки мух 47 (48) Личинка завдовжки 36–44 мм, землисто-сіра, черв’якоподібна з

недорозвиненою головою, без ніг та 3 парами зубчиків на задньому кінці тіла. Личинки підгризають або перегризають біля кореневої шийки молоді незміцнілі рослини………………

Шкідлива довгоніжка – Tipula paludosa Mg. 48 (49) Личинка до 8 мм завдовжки, біла, безнога та без вираженої

голови. Передній кінець тіла звужений, задній косо зрізаний з 14 конічними горбками, з яких 4 нижні більші й попарно зближені. Личинки проникають всередину головного кореня або об’їдають його та дрібні корінці зовні. Коріння капусти загниває, листя прив’ядає і набуває синювато-свинцевого відтінку. При пошкодженні редиски, редьки, брукви личинки роблять численні ходи в коренеплодах…………………………..

Весняна капустяна муха – Delia brassicae Bouche. (с. 96) 49 (47) Личинка завбільшки до 10 мм, біла або жовтувата, без

вираженої головної капсули й без ніг. На розширеному кінці тіла з 14 конічних горбків найпомітніші 6 нижніх, які розміщені на однаковій відстані один від одного. Личинки пошкоджують корені та прикореневі частини рослин………….

Літня капустяна муха – Delia floralis Fall. (с. 96)

89

ОПИС ОСНОВНИХ ШКІДНИКІВ КАПУСТЯНИХ КУЛЬТУР

Ряд рівнокрилі – Homoptera Родина афіди – Aphididae Капустяна попелиця – Brevicoryne brassicae L. (Теза 4.

Табл. XV, рис.1) Пошкоджує капусту, редиску, брукву, ріпу та інші капустяні

рослини. Вид немігруючий. Зимують яйця на качанах капусти,

насінниках і бур’янах з родини капустяних. Яйця завдовжки до 0,5 мм, видовжено-овальні, блискучо-чорні. На півдні можуть зимувати партеногенетичні самки. В квітні вилуплюються личинки, які через 10–16 діб перетворюються в дорослих безкрилих самок-засновниць. Протягом першої половини літа капустяна попелиця розвивається на тих же рослинах, на яких зимували яйця. В кінці травня – червні з’являються крилаті самки-розселювачки, які перелітають на капусту і другі капустяні рослини, де без запліднення народжують личинок. На протязі вегетаційного сезону попелиця дає від 8 до 16 поколінь. Восени з’являється амфігонне покоління з безкрилих самок і крилатих самців. Після запліднення самки відкладають 2–4 яйця, що залишаються до весни.

Ряд напівтвердокрилі, або клопи – Hemiptera Родина пентатоміди – Pentatomidae Капустяний клоп – Eurydema ventralis Westw (Теза 6.

Табл. XV, рис.2) Пошкоджує різні сорти капусти, редиску, редьку, ріпу, брукву,

дикорослі капустяні рослини та каперси. Зимують статевонезрілі клопи під опалим листям на узліссі, в

лісосмугах, садах, парках, на схилах балок, узбіччі доріг. У квітні – травні виходять із міст зимівлі і додатково живляться на капустяних бур’янах і культурних капустяних рослинах. Самка відкладає яйця по 12 штук, розміщуючи їх в два ряди. Яйця розміром 0,6–0,8 мм, бочкоподібні, знизу заокруглені, зверху покриті опуклою кришечкою. Плодючість самок – до 300 яєць. Ембріональний розвиток триває 6–12 діб. Імагоподібні личинки живляться на рослинах протягом 25–40 діб. Друге покоління клопів розвивається в липні–серпні.

Капустяним культурам шкодять ще два близьких види клопів: гірчичний клоп – E. ornata L. (Теза 7) і ріпаковий клоп – E. oleracea L. (Теза 8).

90

Ряд твердокрилі – Coleoptera Родина листоїди – Chrysomelidae Блішка хвиляста – Phyllotreta undulata Kutsch. (Теза 17.

Табл. XV, рис.3) Пошкоджує капусту, брукву, ріпу, редьку, редиску, гірчицю,

ріпак. Зимують статевонезрілі жуки під рослинними рештками або в

поверхневому шарі грунту в лісосмугах, садах, канавах. В кінці березня – квітні виходять із місць зимівлі і поселяються на капустяних бур’янах. При появі сходів капустяних культур блішки в масі переселяються на них і продовжують додаткове живлення. В травні-червні самки відкладають яйця в грунт групами по 20–40 шт. біля коренів капустяних рослин. Яйця розміром 0,3–0,4 мм, блідо-жовті, напівпрозорі. Через 5–12 днів вилуплюються личинки, які живляться маленькими корінцями. Розвиток личинок триває 16–30 діб. Лялечка розвивається в грунті на протязі 7–12 діб. Жуки нового покоління виходять на поверхню грунту в кінці червня–липні. Імаго живляться на капустяних рослинах до міграції на зимівлю. Генерація однорічна. Капустяні рослини пошкоджують ряд інших видів блішок: чорна – Phyllotreta atra F. (Теза 13), блідонога – Ph. nemorum L. (тези 15, 32), виїмчаста – Ph. vittata Redt. (Теза 16), широкосмугаста – Ph. armoraciae Koch., південна – Ph. crucifera Goeze, синя – Ph. nigripes F. (Теза 12).

Ріпаковий листоїд – Entomoscelis adonidis Pall. (Теза 21, 30.

Табл. XVI, рис. 1) Пошкоджує капусту, ріпак, редиску, брукву, гірчицю та інші

капустяні рослини. Ріпаковий листоїд зимує в стадії яйця, а іноді й личинки в

поверхневому шарі грунту. Яйця 2,0–2,5 мм, коричнево-червоні, продовгуваті, поверхня їх жорстка. Личинки вилуплюються на півдні – на початку квітня, на півночі – в першій декаді травня, вони живля-ться на капустяних бур’янах. Розвиток личинки триває 15–28 діб. Заляльковуються у грунті на глибині 5–8 см в щільних коконах. Лялечка довжиною до 9 мм, жовтувато-червона. Вона розвивається 14–20 діб. В кінці травня – червні виходять жуки, які живляться листям, квітками і стручками різних капустяних рослин. Влітку при високих середньодобових температурах повітря імаго зариваються в грунт на глибину 15–20 см, де знаходяться до осені в стані літнього спокою. В кінці серпня – вересні жуки виходять на поверхню грунту. Самки відкладають яйця в поверхневий шар грунту з серпня по

91

листопад. Плодючість – 180–250 яєць. Восени із рано відкладених яєць можуть вилупитися личинки, які знаходяться в грунті до весни. Одна генерація за рік. Крім ріпакового листоїда шкоду капустяним культурам наносять капустяний листоїд –Phaedon cochleariae F. (Теза 20) і гірчичний листоїд – Colaphellus sophiae Schall.

Родина блищанкові – Nitidulidae Ріпаковий квіткоїд – Meligethes aeneus F. (Теза 22. Табл. XVI,

рис. 2) Пошкоджує насінники овочевих і олійних капустяних культур.

Зрідка зустрічається на квітах бобових, висадках буряків, плодових та інших рослинах.

Зимують імаго на поверхні грунту, під опалим листям або рослинними рештками на узліссі, в садах, парках. В квітні – на початку травня жуки живляться внутрішніми частинами бутонів і квіток капустяних рослин. Самка відкладає яйця по 1–2 в бутони, які не розпустилися, і квітки. Яйця розміром до 0,3 мм, видовжено-овальні, білі, гладенькі. Плодючість – 50–60 яєць. Личинки вилуплюються через 5–9 днів і живляться внутрішніми частинами бутонів і квіток. Розвиток личинок продовжується 15–25 діб. Личинки заляльковуються в грунті. Лялечка довжиною до 3 мм, приплюснуто-яйцеподібної форми, блідо-жовтого кольору. Лялечки розвиваються 10–12 діб. Імаго, які з’являються в червні-липні, до осені живляться квітками різних рослин, а потім перелітають в місця зимівлі. Протягом року розвивається одне покоління.

Родина довгоносики – Curculionidae. Стебловий капустяний прихованохоботник –

Ceuthorrhynchus quadridens Panz. (Тези 24, 33. Табл. XVI, рис. 4) Пошкоджує капусту, ріпу, редиску, брюкву, ріпак яровий,

гірчицю та інші капустяні. Зимують статевонезрілі жуки під рослинними рештками на

узліссі, в лісосмугах, парках, садах. Жуки пробуджуються в першій половині квітня і додатково живляться на дикорослих і культурних капустяних рослинах. На початку травня самки відкладають по 3–4 яйця в середню жилку листка, рідше в черешок і стебло. Яйця довжиною до 0,8 мм, прозорі, овальні. Плодючість самки – до 40–60 яєць. Місця відкладання самками яєць здуваються і нагадують бородавку. Личинки, які вилуплюються через 4–7 діб, прогризають хід в черешок листка, а потім переміщуються у середині стебла вниз, іноді

92

до кореневої шийки. Ходи личинок добре помітні у вигляді коричне-вих смужок, які просвічуються. Розвиток личинок завершується за 20–30 діб, після чого вони заляльковуються у грунті. Лялечка вільна, довжиною до 4 мм, жовтуватого кольору. Через 18–20 діб, в червні– липні виходять жуки, які після невеликого періоду живлення мігрують в місця зимівлі. Генерація однорічна.

Зелений бруквяний барид – Baris coerulescens Scop. (Тези 25,

34. Табл. XVI, рис. 3) Пошкоджує капусту. Зимують жуки у поверхневому шарі грунту. Відмічаються

випадки зимівлі імаго в кочеригах капусти. Виходять рано навесні. В кінці квітня – на початку травня самки відкладають яйця в ямки, які вони вигризають в стеблах, черешках листків і у верхівкових бруньках. Яйця довжиною 0,6–0,9 мм, овальні, білі з матовим відтінком. Плодючість самки – до 100 яєць. Через 6–11 діб вилуплюються личинки, які живляться всередині рослин, переважно в стеблах. Личинки розвиваються 25–30 діб і заляльковуються всередині кочериг. Лялечка біла, завдовжки 8–9 мм. В липні – серпні виходять жуки, які невдовзі перелітають в місця зимівлі. Генерація однорічна.

Супровідними видами є чорний капустяний барид – Baris carbonaria Boh (Теза 26), смоляно-чорний барид B. laticollis Marsh, ріпаковий барид – B. chlorizans Germ.

Ряд лускокрилі, або метелики – Lepidoptera Родина серпокрилі молі – Plutellidae Капустяна міль – Plutella maculipennis Curt. (Теза 43.

Табл. XVII, рис. 1) Пошкоджує капусту, редиску, редьку, ріпу, ріпак, турнепс,

гірчицю, брукву, хрін та інші рослини родини капустяних. Метелик з розмахом крил 12–17 мм, передні крила вузькі, сіро-коричневі, по задньому краю проходить біла або жовтувата смуга, яка при складанні крил утворює малюнок в вигляді ромба; задні крила сріблясто-сірі з довгою бахромою.

Зимує лялечка, на півдні частково метелик на бур’янах та рослинних рештках. Лялечка розміром 6–9 мм, знаходиться у веретеноподібному сріблясто-білому коконі. Виліт імаго відбувається в квітні – на початку травня. Самка відкладає яйця по одному або невеликими групами (2–4 шт.) на нижню сторону листків або черешки. Яйця розміром до 0,5 мм, овальні, трохи сплющені, блідо-зелені.

93

Плодючість самки – 70–165 яєць. Гусениці вилуплюються через 3–7 діб. Вони розвиваються 9–15 днів і заляльковуються у білому напівпрозорому павутинному коконі в місцях живлення. Через 7–14 днів виходять метелики. На півночі України капустяна міль має 2–3 генерації, на півдні – 4–5. Покоління нечітко розмежовані. Повний цикл розвитку капустяної молі триває 25–35 діб.

Родина лучні вогнівки – Pyraustidae. Капустяна вогнівка – Evergestis forficallis L. (Теза 42.

Табл. XVI, рис.5) Пошкоджує капусту, редьку, ріпак, буряки, селеру, щавель,

хрін, шпинат. Метелик з розмахом крил 24–27 мм, передні крила вохряно-

жовті з скісним темно-коричневим штрихом і нечітким малюнком, задні крила жовто-сірі.

Зимують гусениці в коконах у поверхневому шарі грунту. Заляльковуються в травні. Лялечка розміром до 16 мм, блідо-коричнева. В кінці травня – на початку червня вилітають метелики. Самки відкладають яйця групами від 2 до 30 шт. на нижню поверхню листків капустяних та інших рослин. Яйця довжиною до 0,4 мм, блідо-жовті, овальні, приплюснуті. Плодючість – до 60 яєць. Гусениці вилуплюються через 7–10 діб. Розвиток гусениць триває 18–30 діб. На заляльковування гусениці йдуть у поверхневий шар грунту. Частина гусениць першого покоління заляльковується на рослинах. Через 20–25 діб вилітають метелики. Розвиток другого покоління шкідника проходить аналогічно першому. Закінчивши восени живлення, гусениці другого покоління мігрують у грунт на зимівлю. Дві генерації за рік.

Родина білани – Pieridae Білан капустяний – Pieris brassicae L. (Теза 38. Табл. XVII,

рис. 3) Пошкоджує капусту, брукву, ріпу, ріпак, редиску, хрін, гірчицю,

резеду та інші рослини. Метелик з розмахом крил 55–60 мм, з темним обпиленням біля

основи, вершина передніх крил з чорною серпоподібною каймою; на передніх крилах самки дві круглих чорних плями розташовані з верхньої і нижньої сторін, у самця плями тільки з нижньої сторони; задні крила знизу сірувато-жовті з густим чорним запиленням.

94

Зимують лялечки, які прикріплені павутинним пояском до субстрату на стовбурах дерев, чагарниках, сухих стеблах. Лялечка довжиною до 35 мм, жовто-зелена, кутаста з багаточисельними крапками. Літ метеликів починається в квітні. Імаго додатково живляться нектаром квітів. Самки відкладають яйця групами по 12–30 шт. і більше на нижню сторону листків капусти та інших капустяних рослин. Яйця висотою до 1,2 мм, лимонно-жовті, пляшкоподібні, ребристі. Плодючість – 250–300 яєць. Через 7–10 діб вилуплюються гусениці, які до четвертого віку тримаються групами. Із четвертого – п’ятого віків ведуть поодинокий спосіб життя. Розвиток гусениць продовжується від 17 до 30 діб. Заляльковуються гусениці поблизу своїх кормових рослин. Через 10–17 днів вилітають метелики другого покоління. Подальший розвиток протікає аналогічно першому поколінню. На Україні розвивається 2–3 покоління.

Ріпний білан – Pieris rapae L. (Теза 39. Табл. XVII, рис. 4) Пошкоджує капусту та інші капустяні рослини. Метелик з розмахом крил 35–40 мм, схожий на білана

капустяного, але менших розмірів; у самки на передніх крилах по дві чорні плями, у самця – по одній; задні крила зверху білі з чорною плямою на передньому краї, знизу жовтуваті.

Зимують лялечки на сухих рослинах, гілках чагарників, стовбурах дерев, будовах, прикріплені павутинним пояском. Лялечка довжиною 20–25 мм, зеленувато-сіра, кутаста. Метелики вилітають в квітні. Додатково живляться на квітках протягом 6-10 діб. Яйця відкладають по одному переважно на нижню сторону листків. Яйця висотою 1,0 мм, жовті, ребристі, пляшкоподібні. Плодючість самки – 200–400 яєць. Через 7–10 днів вилуплюються гусениці. Вони розвиваються 18-20 діб. Через 10–11 днів вилітають метелики другого покоління. Подальший розвиток протікає аналогічно першому поколінню. На півночі України у ріпакового білана два покоління, на півдні – чотири. Капусту та інші капустяні рослини пошкоджують також бруквяний білан – Pieris napi L. і гірчичний білан Leucochloe daplidicae L.

Родина совки – Noctuidae Капустяна совка – Mamestra brassicae L. (Теза 41. Табл. XVII,

рис. 2). Крім капустяних рослин пошкоджує сільськогосподарські

культури, які відносяться до 30 родин.

95

Метелик з розмахом крил 40–50 мм; передні крила темно-бурі із жовтувато-білою хвилястою лінією, яка посередині крила утворює два зубці, звернені назовні у вигляді латинської літери “W”; дві темні плями розташовані біля переднього краю, ниркоподібна пляма облямована білим або сама частково біла; задні крила сірі, з країв більш темні.

Зимують лялечки у грунті на глибині 8–12 см. Лялечка розміром до 24 мм, червоно-бура. Метелики вилітають в травні. Вони додатково живляться нектаром квітів, частіше всього бур’янів. Яйця самка відкладає групами по 20–80 шт. на нижню сторону листків різних культурних рослин та бур’янів, частіше капустяних. Яйця розміром до 0,7 мм, жовтувато-білі, напівшароподібні із 32–38 рядами реберець. Плодючість – від 600 до 2600 яєць. Ембріональний розвиток продовжується 6–12 діб. Розвиток гусениць триває 25–30 днів. На заляльковування переходять в грунт на глибину 5–12 см. Літ метеликів другого покоління відбувається у другій половині липня – серпні. Гусениці другої генерації розвиваються 30–40 днів і пошкоджують капусту середніх і пізніх сортів. Заляльковування гусениць відбувається наприкінці вересня. В лісостеповій і степовій зонах шкідник дає два, на півдні – три покоління.

Ряд перетинчастокрилі – Hymenoptera Родина справжні пильщики – Tenthredinidae Ріпаковий пильщик – Athalia rosae L. (Теза 44. Табл. XVIII,

рис. 1) Пошкоджує капусту, ріпак, брукву, редиску, ріпу, редьку,

турнепс та інші капустяні рослини. Імаго розміром 6-8 мм, яскраво-оранжевий, блискучий, голова і

вусики чорні, на спині дві ромбоподібні чорні плями; дві пари прозорих крил із жовтуватою основою; черевце рудувато-жовте, коротке, закруглене на вершині у самця і загострене у самок.

Зимують личинки-еонімфи, які закінчили живлення, в коконі у грунті на глибині 7–15 см. В квітні заляльковуються. Лялечка завдовжки до 8 мм, жовто-біла в бурому коконі. Через 8–15 діб вилітають дорослі пильщики і додатково живляться на квітках капустяних та зонтичних рослин. Самка за допомогою пильчатого яйцекладу надпилює епідерміс з нижньої сторони листка уздовж жилок і відкладає в середину надрізів по одному яйцю. Місця з відкладеними яйцями добре помітні за дрібними здуттями на пластинці листків. Яйце завдовжки до 1,0 мм, овальне, світло-жовте,

96

напівпрозоре. Плодючість самки – 250–300 яєць. Через 6–11 днів вилуплюються личинки, які живляться протягом 25–40 діб. Заляльковуються у грунті в щільному коконі на глибині 7–15 см. Через 9–14 днів виходять імаго другого покоління. В Криму в окремі роки частково розвивається третє покоління шкідника.

Ряд двокрилі – Diptera Родина квіткарки – Anthomyidae Весняна капустяна муха – Delia brassicae Bouche. (Теза 48.

Табл. XVIII, рис.3). Пошкоджує капусту, редиску, редьку, ріпу та інші капустяні

рослини. Імаго: самець розміром 5,0–5,5 мм, попелясто-сірого кольору, з

трьома темними смугами на передньоспинці та широкою темною смугою на черевці, на всіх сегментах помітні поперечні смуги; черевце округло-конічне, на вершині звужене; очі займають більшу частину голови. Самка завдовжки 6–6,5 мм, світло-сірого кольору, смуги на грудях не чітко виражені.

Зимують лялечки в несправжніх коконах у грунті на глибині 10–15 см. Виліт мух відбувається в квітні – травні, що часто співпадає із строками висадки розсади капусти у грунт. Мухи додатково живляться на квітках бур’янів. Самка відкладає яйця невеликими групами (2–5 шт.) на стебло біля кореневої шийки, під грудочки та в тріщини грунту поблизу розвинутих рослин. Яйця довжиною до 1,5 мм, білі, сигароподібні, з повздовжньою борозенкою. Плодючість самки – до 100–150 яєць. Через 5–10 днів вилуплюються личинки, які пошкоджують коріння. Личинки розвиваються 20–30 днів і після трьох линьок заляльковуються в несправжніх коконах у грунті. Пупарій розміром до 6 мм, видовжено-овальний, коричневий з 14 бугорками на задньому кінці тіла. Розвиток лялечки триває 15–20 діб. Мухи другого покоління літають в червні–липні. Личинки цього покоління, закінчивши живлення, уходять в грунт, утворюють пупарій, заляльковуються і залишаються до весни наступного року. На більшій частині території України розвивається два покоління, на півдні – три.

Літня капустяна муха – Delia floralis Fall. (Теза 49.

Табл. XVIII, рис. 3). Пошкоджує капусту, редиску, редьку та інші капустяні

культури.

97

Імаго завдовжки 7–8 мм, жовто-сірого кольору, крила прозорі, жовтувато-бурі з жовтими жилками. Зимує лялечка в пупарії у грунті на глибині 10–30 см. Пупарій розміром до 7 мм, з шістьма бугорками на задній площадці. Виліт мух відбувається в кінці травня – червні. Через 7–10 діб, після завершення додаткового живлення нектаром квітів, самки приступають до відкладання яєць. Яйця довжиною до 1,1 мм, білі, сигароподібні з широким жолобком. Масове відкладання яєць часто співпадає з льотом і яйцекладкою другого покоління весняної капустяної мухи. Самка відкладає по 20–40 яєць на кореневу шийку рослин або на грунт біля них. Через 5–12 діб вилуплюються личинки, які живляться корінням рослин. Личинки розвиваються 30–40 днів, потім залишають кормову рослину і заляльковуються в несправжньому коконі. Генерація однорічна.

Питання для самоконтролю

1. Які морфологічні ознаки капустяної попелиці? 2. Які відмінності у зовнішньому вигляді капустяного,

гірчичного та ріпакового клопів? 3. Які відмінності у зовнішній будові жуків капустяних блішок? 4. Особливості пошкоджень капустяних рослин жуками та

личинками довгоносиків? 5. Гусениці яких лускокрилих шкідників прогризають ходи в

головці капусти? 6. Особливості пошкодження листків капусти гусеницями

капустяних совки, молі та білана. 7. Які морфологічні відмінності у личинок весняної та літньої

капустяних мух?

98

Таблиця ХV

Рис. 1. Капустяна попелиця: а – самка-розселювачка; б – самка-засновниця; в – личинка; г – кладка яєць; д – яйця. Рис. 2. Капустяний клоп: а – клоп; б – личинка; в – кладка яєць; г – яйце. Рис. 3. Капустяні

блішки: а – блідонога; б – виїмчаста; в – хвиляста; г – південна; д – синя; е – широкосмугаста; ж – пошкоджена жуками рослина; є – задня нога капустяних блішок – Phyllotretta sp; з – личинка

99

Таблиця ХVІ Рис. 1. Листоїди: а – капустяний; б – ріпаковий; в – гірчичний; г – кладка яєць капустяного листоїда; д – личинка капустяного листоїда; е – пошкоджений личинками листок. Рис. 2. Ріпаковий

квіткоїд: а – жук; б – личинка; в – пошкоджена рослина. Рис. 3. Бруквяний барид: а – жук; б – личинка; в – рослина

капусти, пошкоджена личинками. Рис. 4. Стебловий капустяний прихованохоботник: а – жук; б – личинка; в – личинки в стеблі капусти; г – листок, пошкоджений личинками. Рис. 5. Капустяна вогнівка: а – метелик;

б – кладка яєць; в – гусениця

100

Таблиця ХVІІ

Рис. 1. Капустяна міль: а – метелик; б – голова метелика в профіль; в – яйце; г – гусениця; д – пошкоджений гусеницями листок; е – кокон. Рис. 2. Капустяна совка: а – метелик; б – яйце;

в – гусениця; г – останній сегмент лялечки; д – пошкоджений листок. Рис. 3. Капустяний білан: а – самка; б – самець; в – кладка яєць; г – гусениця; д – лялечка. Рис. 4. Ріпний білан: а – самка; б – самець; в – кладка яєць; г – яйце

101

Таблиця ХVІІІ Рис. 1. Ріпаковий пильщик: а – пильщик; б – личинка; в – кокон; г – пошкоджений личинками листок. Рис. 2. Шкідлива довгоніжка: а – самка; б – личинка; в – дихальцева пластинка на останньому сегменті тіла личинки; г – пошкоджена рослина. Рис. 3. Капустяні мухи: а – самка весняної капустяної мухи; б – самець весняної капустяної мухи; в – задня нога самки весняної капустяної

мухи; г – те ж літньої капустяної мухи; д – яйце; е – личинка; є – останній сегмент тіла личинки весняної капустяної мухи;

ж – те ж літньої капустяної мухи; з – пошкоджена личинками рослина

102

12. ШКІДНИКИ ЛІЛІЙНИХ ОВОЧЕВИХ КУЛЬТУР

Об’єкти вивчення. Цибулевий прихованохоботник, цибулева міль, цибулева дзюрчалка та муха.

Таблиця для визначення шкідників і пошкоджень лілійних овочевих культур

1 (16). Пошкоджені надземні частини рослин. 2 (7). Листки пошкоджені з верхнього боку. 3 (5). Шкодять комахи з колюче-сисним ротовим апаратом. 4 (3). Імаго довжиною 0,8–0,9 мм; колір тіла мінливий – від жовтого

до майже чорного; дві пари крил, які оточені бахромою із війок; вусики 7-членикові. Шкодять імаго і личинки. На цибулі першого року живляться, висмоктуючи сік з листя; листки втрачають тургор, поникають, кінці їх жовтіють та скручуються спірально. На цибулі другого року комахи живляться на листках, суцвіттях, плодоніжках і насінні. Пошкоджене насіння плюскле, з низькою схожістю …………

Трипс тютюновий – Thrips tabaci Lind. (с. 76) 5 (3). Пошкоджують комахи з гризучим ротовим апаратом. 6 (3). Шкодять жуки. 7 (8). Жук довжиною 2,2–2,5 мм, овальний, тіло чорне, вкрите

білими лусочками; лусочки на пришовному проміжку утворюють жовтувато-брудну смугу; головотрубка тонка, довга, підігнута під тіло; вусики і ноги червоно-бурі; задній кінець черевця виступає з-під надкрил. Навесні жуки прогризають дрібні дірочки на листках і виїдають м’якуш під шкіркою листків, внаслідок чого утворюються білі плями. Нове покоління жуків у червні – липні пошкоджує тканини листків та суцвіть…………………………………………………

Цибулевий прихованохоботник – Ceuthorhynchus jakovleviSchultze. (с. 105)

8 (7). Жук довжиною тіла 6–8 мм, зверху рожево-червоний, знизу –чорний, груди і вусики чорні, ноги – червоні; передньоспинка з виїмкою посередині. Жуки вигризають на листках наскрізні дрібні отвори, які розміщені в ряд ……………………………...

103

Цибулевий листоїд (цибулева тріщалка) – Lilioceris merdigera L. (с. 104)

9 (2). Листки пошкоджені з середини або міновані. 10 (11). Шкодять личинки жуків, мух, гусениці метеликів. 11 (14). Шкодять личинки жуків. 12 (13). Личинка довжиною 6,5 мм; жовтувата, С-подібно зігнута,

безнога; голова світло-бура. Відроджені личинки виїдають м’якуш усередині листків, скелетуючи їх, не зачіпаючи зовнішню кутикулу. На пошкоджених листках утворюються поздовжні білуваті смужки та невеликі плями. У разі значного заселення листки жовтіють і засихають ……………………….

Цибулевий прихованохоботник – Ceuthorhynchus jakovlevi Schultze. (с. 105)

13 (12). Личинка довжиною 10 мм з трьома парами грудних ніг, брудно-жовтого забарвлення з чорними крапками по боках тіла; голова, грудний щиток і ноги чорні; тіло вкрите бурим слизом і екскрементами. Личинки виїдають на листках наскрізні отвори, на насінниках пошкоджують квітки та молоду зав’язь……………………………………………………

Цибулевий листоїд – Lilioceris merdigera L. (с. 104) 14 (15). Шкодять гусениці метеликів.

Гусениця довжиною 10–11 мм; сірувато-зелена; на спині червонувата пляма; уздовж боків проходять ряди коричневих бородавок, які несуть короткі волоски; голова жовтувато-коричнева. Відроджені гусениці проникають всередину трубчатих листків або стрілок і виїдають тканину у вигляді смужок неправильної форми, залишаючи цілою зовнішню кутикулу. В суцвіттях виїдають зачатки квіток, підгризають квітконіжки, спричиняючи загибель насіння ……

Цибулева міль – Acrolepiopsis assectella Zell. (с. 105) 15 (14). Шкодять личинки мух.

Личинка довжиною 4–5 мм; біла або жовтувата; на задньому кінці тіла шість конусоподібних відростків, з яких два яскраво виражені. Відроджені личинки утворюють міни і в них живляться, виїдаючи паренхіму листка. Значне пошкодження призводить до відмирання листків………………………………

Цибулева мінуюча муха – Liriomyza cepae Hering (с. 105) 16 (1). Пошкоджені підземні частини рослин – цибулини.

104

17 (18). Шкодять личинки мух. Личинка довжиною 10–11 мм; сіра або бруднувато-жовта, у зморшках, з опуклою спинкою та плескатим черевцем; на задньому кінці тіла хітинізований відросток коричневого або рудого кольору, збоку відростків знаходяться два м’ясистих трикутних горбики. Личинки проникають усередину цибулини і живляться тканинами, внаслідок чого цибулини гниють, листя жовтіє, в’яне і засихає …………………………..

Цибулева дзюрчалка – Eumerus strigatus Fll. (с. 106) 18 (17). Личинка довжиною до 10 мм; брудно-біла, звужена на

передньому кінці; зверху гладенька, блискуча, знизу дрібно-зерниста; на задньому кінці тіла є косо зрізана площадка, на якій знаходяться дихальця, оточені по краю 16 зубоподібними відростками. Відроджені личинки проникають у цибулину знизу в приземній частині або з боку донця і виїдають цибулину зсередини. У пошкоджених рослин гниють цибулини, листя в’яне, жовтіє і засихає………………………..

Цибулева муха – Delia antiqua Mg. (с. 107)

ОПИС ОСНОВНИХ ШКІДНИКІВ ЛІЛІЙНИХ КУЛЬТУР

Ряд твердокрилі – Coleoptera Родина листоїди – Chrysomelidae Цибулевий листоїд (цибулева тріщалка) – Lilioceris

merdigera L. (Тези 8,13) Пошкоджує цибулю, часник і дикорослі лілійні рослини. Жук має струнке рожево-червоне тіло, передньоспинка вужча за

надкрила. Яйце довжиною близько 1 мм, довгасте, гладеньке, рожевого кольору. Личинка з головою та трьома парами грудних ніг, тіло брудно-біле, коротке. Лялечка довжиною до 8 мм, жовто-рожевого кольору.

Зимують жуки під рослинними рештками у заростях чагарників, на узбіччях доріг і канав. Вихід імаго із місць зимівлі спостерігається у кінці квітня – на початку травня. Спочатку вони живляться листками дикорослих лілійних рослин, а потім мігрують на сходи культурних. Самка відкладає яйця на листки лілійних рослин невеликими групами. Личинки розвиваються 15–20 діб. Заляльковуються у грунті на глибині до 12 см. Жуки нового покоління з’являються у кінці червня – липні. Протягом року дає одне-два покоління.

105

Родина довгоносики – Curculionidae Цибулевий прихованохоботник – Ceuthorhynchus jakovlevi

Schultze. (Тези 7, 12. Табл. XIII, рис. 1) Пошкоджує переважно цибулю-ріпку на насінники. Жуки крім

цибулі пошкоджують часник. Зимують статевонезрілі жуки під рослинними рештками,

грудочками грунту у канавах, лісосмугах. Навесні жуки додатково живляться. Самка відкладає яйця поодинці на внутрішню поверхню трубчатих листків. Яйце розміром 0,3–0,5 мм; округле, брудно-біле. Плодючість – 50–70 яєць. Відроджені личинки виїдають м’якуш листків. Заляльковуються у грунті на глибині 3–6 см у земляній колисочці. Лялечка довжиною 3–3,5 мм; світло-жовта. Наприкінці червня виходять імаго, які живляться до осені тканинами листків та суцвіттями. Генерація однорічна.

Ряд лускокрилі – Lepidoptera Родина акролепііди – Acrolepiidae Цибулева міль – Acrolepiopsis assectella Zell. (Теза 14.

Табл. XII, рис. 5) Пошкоджує цибулю, часник. Метелик з розмахом крил 13–16 мм; передні крила темно-

коричнево-сірі з контрастним білим малюнком та з різкою світлою клиноподібною плямою попереду середини заднього краю крила; задні крила однотонні, світло-сірі, з довгими торочками. Лялечка темно-коричнева до 7 мм завдовжки.

Зимують лялечки, рідше метелики під рослинними рештками. Літають метелики у квітні–травні. Самки відкладають яйця поодинці на зовнішній бік листків, шийку цибулини, квіткові стрілки. Плодючість – 50–75 яєць. Відроджені через 5–7 діб гусениці роблять вузький звивистий хід у м’якуші листка і проникають всередину трубчастого листка або стрілки, де живляться. Через 12–16 діб заляльковуються на листках цибулі або на бур’янах у сітчастому коконі. Через 9–19 діб вилітають метелики наступного покоління. В Україні розвивається 2–3 покоління.

Ряд двокрилі – Diptera Родина мінуючі мухи – Agromyzidae Цибулева мінуюча муха – Liriomyza (Phytobia) cepae Hering.

(Теза 15). Найчастіше пошкоджує цибулю-ріпку, батун і насінники.

106

Комаха з довжиною тіла 1,7–2,5 мм, голова, вусики, плечі та стегна жовті; середньоспинка, щиток і черевце чорні із сірим нальотом; гомілки та лапки коричневі. Самка має телескопічний яйцеклад. Яйце видовжене, перламутрово-біле, розміром 0,3–0,4 мм. Несправжній кокон темно-жовтий, розміром до 3 мм.

Зимує лялечка в пупарії у грунті. Мухи вилітають у першій – другій декаді травня. Їх літ продовжується два-три тижні. Після додаткового живлення самка за допомогою яйцекладу відкладає яйця по одному, прикріплюючи їх до внутрішньої спинки верхньої третини листка. На верхівці листка добре помітні крапчасті плями, які розміщені у ряд. Личинки виходять через 3–6 діб і починають виїдати паренхіму листка у вигляді округлих плям або коротких смуг білого кольору. Личинки розвиваються 10–16 діб і заляльковуються в основі листків або у поверхневому шарі грунту біля кормових рослин. В Україні муха дає два-три покоління.

Окрім цибулевого мінера листя ріпчатої цибулі, батуна, насінників може пошкоджувати багатоїдний мінер Chromatomyia horticola (=Phytomyza atricornis Mg.).

Родина дзюрчалки – Syrphidae Цибулева дзюрчалка – Eumerus strigatus Fll. (Теза 17.

Табл. XII, рис.3) Пошкоджує рослини з родини лілійних та цибулевих. Муха довжиною 6,5–9 мм; бронзово-зелена з металевим

блиском; зверху на черевці три пари білуватих півмісяцевих плям; основна третина гомілок жовта, ноги чорно-зелені, блискучі. Яйце розміром 0,6-0,8 мм; яскраво-біле, довгасте із закрученим заднім та дещо загостреним переднім кінцем. Пупарій довжиною до 8 мм, від блідо-жовтого до буро-червоного забарвлення.

Зимують діапаузуючі личинки третього віку в цибулинах, в рослинних рештках, у грунті. Навесні розвиток личинок відновлю-ється. Після завершення розвитку заляльковуються. Виліт мух починається у травні. Додатково живляться нектаром та пилком квітів. Яйця відкладають поодинці на луски, шийку та листя цибулі. Плодючість – до 100 яєць. Личинка розвивається 14–22 доби, живлячись тканинами цибулин. Заляльковується у грунті.

В Україні розвивається у двох поколіннях; личинки другого покоління наприкінці серпня впадають у діапаузу і в такому стані зимують.

107

Родина квіткарки – Anthomyiidae Цибулева муха – Delia antiqua Mg. (Теза 18. Табл. XII, рис. 4) Муха довжиною 5,5–7 мм; попелясто-сіра, ноги чорні; щетинка

вусиків опушена; черевце самця із слабо помітною темною поздовжньою смугою; на черевці самки смуги немає. Яйце розміром 1,1–1,2 мм; біле, довгасте з глибокою поздовжньою борозенкою. Несправжній кокон довжиною 6–7 мм, коричневий з червонуватим полиском, бочкоподібний.

Зимують лялечки в пупарії у грунті на глибині 5–20 см. Виліт мух – наприкінці квітня – на початку травня. Додатково живляться нектаром та пилком квітів. Яйця відкладають на сухі луски, рідше у пазухи листків і на землю поблизу цибулин. Плодючість – 40–60 яєць. Відроджені через 12–20 діб личинки проникають у цибулину знизу в приземній частині або з боку денця і живляться всередині цибулини. В Україні розвивається два покоління.

13. ШКІДНИКИ ЗОНТИЧНИХ ОВОЧЕВИХ КУЛЬТУР

Об’єкти вивчення. Морквяна листоблішка, зонтична міль і морквяна муха.

ОПИС ОСНОВНИХ ШКІДНИКІВ ЗОНТИЧНИХ

ОВОЧЕВИХ КУЛЬТУР

Ряд рівнокрилі – Homoptera Родина триозіди – Triozidae Морквяна листоблішка – Trioza apicalis Frst. (Табл. XIII,

рис. 2) Пошкоджує зонтичні культури. Імаго розміром 2,5–2,9 мм із

світло-зеленим тілом і червонуватими очима і ниткоподібними довгими вусиками; дві пари перетинчастих прозорих крил, із яких передні крила розширені у вершинній треті. Яйце довжиною до 0,5 мм, веретеноподібне, спочатку біле, потім жовтувате. Імагоподібна личинка розміром 1,5–2,0 мм, зеленувато-жовта, зверху опукла, знизу плоска. Тіло її оточене бахромою із воскових ниток.

Зимують дорослі комахи на хвойних деревах, які ростуть на узліссі. Весною вони перелітають на сходи моркви, петрушки та інших зонтичних культур. Самки відкладають яйця поодиноко на листкову пластинку і черешки листків кормових рослин. Плодючість –

108

420–770 яєць. Ембріональний розвиток триває 13–15 діб. Личинки розвиваються 27–31 добу. В кінці липня – серпні дорослі листоблішки мігрують на хвойні дерева, де і проходить їх зимівля. Генерація однорічна.

Шкодять імаго і личинки, висмоктуючи соки із молодих листків і черешків. Листя деформується, а при сильному пошкодженні – відмирає.

Ряд лускокрилі – Lepidoptera Родина ширококрилі молі – Oecophoridae Зонтична міль – Depressaria depressella Hbn. (Табл. XIII,

рис. 3) Пошкоджує насінники моркви, кропу, пастернаку, петрушки та

інших зонтичних рослин. Метелик з розмахом крил до 19 мм, голова і груди блідо-жовті; передні крила темно-коричневі з червонуватим переднім краєм, задні крила сірі. Яйце довжиною до 0,5 мм, овальне, спочатку блідо-зелене, пізніше жовто-гаряче. Гусениця розміром 10–13 мм, темно-жовта із червонувато-бурим відтінком на спині, проміжки між сегментами світло-зелені. Тіло вкрите білими щетин-ками, які несуть по 1–2 волоски. Голова, грудні ноги і дихальця чорні. Лялечка довжиною близько 6 мм, темно-бура, кінець черевця з 26 товстими щетинками; знаходиться у прозорому павутинному коконі. Зимують метелики у щілинах будівель, заборів та в інших укриттях. Літ імаго в кінці травня – червні. Самка відкладає яйця на суцвіття, а саме на бутони, квітки і квітконіжки. Плодючість – 100–120 яєць. Гусениці з’являються у середині червня. Вони розви-ваються протягом 18–20 діб, об’їдаючи бутони, квітки, квітконіжки та насіння. Пошкоджені зонтики суцвіть обплітають павутиною. Заляльковуються в місцях живлення у павутинних коконах. Метелики вилітають у кінці липня – серпні й невдовзі мігрують у місця зимівлі. Генерація однорічна.

Культурні та дикоростучі зонтичні культури пошкоджує також кминова міль – Depressaria daucella Den et Schiff., яка за розвитком і шкодочинністю близька до зонтичної молі.

Родина лучні вогнівки – Pyraustidae Блідий лучний метелик – Sitochroa palealis Den Et Schiff.

(Табл. XIV, рис. 2) Пошкоджує насінники моркви, кропу, петрушки, пастернаку та

інших зонтичних культур. Метелик з розмахом крил 27–34 мм; передні

109

крила сріблясто-білі з невиразними сірими перев’язями та великою круглою плямою; задні крила білуваті. Яйце розміром 0,6–0,7 мм, плоске, молочно-біле з зеленуватим відтінком. Гусениця 18–20 мм завдовжки, забарвлення варіює від білуватого, жовтувато-зеленого до червонуватого. Тіло вкрите чорними бородавками, на яких по одному-два волоски; уздовж спини проходить сірувата смужка; голова жовта з чорними плямами. Лялечка розміром до 18 мм, покрита в овальному павутинистому коконі з прилиплими до нього грудочками грунту.

Зимують гусениці в коконах у грунті. Навесні, у травні, заляльковуються. У червні вилітають метелики. Самки відкладають яйця на суцвіття зонтичних рослин. Плодючість – 100–120 яєць. Ембріональний розвиток триває 10–12 днів. Гусениці, що вилупилися, проникають всередину зонтиків і утворюють павутинні трубки, в яких живуть групами. Вони живляться квітками, насінням, рідше листям. Гусениці розвиваються протягом 20–25 діб, а потім мігрують у грунт і завивають кокон, в якому зимують. Генерація однорічна.

Ряд двокрилі – Diptera Родина голотілки – Psilidae Морквяна муха – Psylla rosae F. (Табл. XIV, рис. 1) Пошкоджує моркву, пастернак, петрушку та селеру. Муха

розміром 4–5 мм, блискучо-чорна із зеленуватим відливом; голова жовто-коричнева з чорною трикутною плямою; вусики та ноги жовто-руді; крила широкі, прозорі з зеленкуватим відтінком. Яйце довжиною 0,6–0,7 мм, молочно-біле, овальне з продовгуватими реберцями і невеликим стебельцем на задньому кінці. Личинка розміром до 8 мм, без відокремленої головної капсули та ніг, тонка, блискуча, блідо-жовта з загостреним переднім кінцем тіла і закругленим останнім з двома чорними дихальцями та трикутними коричневими зубцями.

Несправжній кокон довжиною до 5 мм видовжено-овальний, бурий. Зимують лялечки в пупарії у поверхневому шарі грунту або личинки в коренеплодах у овочесховищах. Виліт мух відбувається у травні, що співпадає з цвітінням яблуні та горобини. Після додатко-вого живлення самка відкладає яйця на грунт поблизу кормових рослин. Плодючість – 100–120 яєць. Через 4–17 діб вилуплюються личинки, які вбурюються в коренеплід і вигризають у ньому звивисті ходи. Личинки розвиваються 20–25 діб. Заляльковуються у грунті на глибині 4–10 см. Через 12–15 діб вилітають мухи другого покоління, розвиток якого проходить аналогічно першому. Дві генерації за рік. Листя пошкоджених рослин набуває фіолетово-червоного відтінку,

110

при сильному заселенні личинками жовтіє і засихає. Коренеплоди дерев’яніють, втрачають смак, стають потворними і загнивають.

14. ШКІДНИКИ ГАРБУЗОВИХ

ОВОЧЕ-БАШТАННИХ КУЛЬТУР

Об’єкти вивчення. Баштанна попелиця, паросткова муха. Ряд рівнокрилі – Homoptera Родина попелиці – Aphididae Баштанна попелиця – Aphis gossypii Glov (Табл. XIV, рис. 3) Поліфаг. Крім баштанних пошкоджує перець, баклажани та інші

культурні рослини і бур’яни. Безкрила партеногенетична самка довжиною 1,2–2 мм;

яйцеподібна; має три кольорові форми: зелену, жовту і чорно-зелену; сокові трубочки чорні, ноги жовті. Крилата партеногенетична самка довжиною 1,2–1,9 мм; голова і груди чорні; трубочки і хвостик короткі. Личинка забарвлена світліше.

Розвивається неповноциклічно, тільки партеногенетично. Зимують безкрилі партеногенетичні самки і личинки на

прикореневих частинах багаторічних рослин. Заселення баштанних культур відбувається після вильоту крилатих розселювачок із місць зимівлі. Безкрила самка відроджує 40–60, крилата – 30–40 личинок. Попелиці заселяють спочатку нижній бік листків, а потім переходять на пагони, квітки та молоді плоди. Листки жовтіють, скручуються і відмирають, пагони стають короткими, скривленими, квітки та плоди відпадають. Пошкоджені частини рослин покриваються клейкими цукристими виділеннями попелиць. За сезон розвивається 9–15 поколінь шкідника.

Ряд трипси, пухироногі або бахромчастокрилі – Thysanoptera Родина трипіди – Thripidae Трипс тютюновий – Thrips tabaci Lind. (Табл. Х, рис. 2.

Табл. XII, рис.2) Морфологію, фенологію та шкодочинність трипса описано в

розділах 10 і 12.

111

Ряд двокрилі – Diptera Родина квіткарки – Anthomyiidae Паросткова муха – Delia platura Mg. (Табл. XIV, рис. 4) Пошкоджує сходи гарбузових і багатьох інших культур. Муха довжиною 3–6 мм, жовтувато-сіра; середньоспинка з

коричневим нальотом і трьома темно-коричневими смугами; черевце сіре з вузькою поздовжньою чорною смугою; голова сіра зі світлою рожево-оксамитовою лобною смугою. Яйце розміром до 1 мм; біле, довгасте, один його кінець закручений, другий звужений. Личинка довжиною 6–7 мм; брудно-біла, м’ясиста; передній кінець звужений, видно два чорних вигнутих ротових гачки. Колисочка розміром 4–5 мм, жовто-бура, видовжено-овальна, з чотирма великими зубчиками на задньому кінці.

Зимують лялечки в несправжніх коконах у грунті на глибині 7–10 см. Мухи вилітають у другій половині квітня. Додатково живляться. Яйця відкладають під вологі грудочки грунту. Відроджені через 3–9 діб личинки проникають у місці виходу паростка і виїдають борозенки та ямки в сім’ядолях. Пошкоджене насіння загниває і гине. У сходах гарбузових личинка пробурює підсім’ядольне коліно і проникає всередину стеблинки, спричиняючи загибель рослини. Заляльковуються у несправжньому коконі у грунті. За рік розвивається три генерації. Літ мух першого покоління відбувається наприкінці квітня – у травні, другого – у червні і третього – наприкінці липня.

Питання для самоконтролю

1. Які морфологічні ознаки гусениці цибулевої молі та особливості пошкодження нею рослин?

2. Які морфологічні відмінності у личинок цибулевої дзюрчалки та мухи?

3. Особливості пошкодження рослин зонтичною міллю. 4. Морфологічні ознаки та характер пошкодження морквяної

мухи. 5. Особливості пошкодження гарбузових овоче-баштанних

культур личинкою паросткової мухи.

112

15. ШКІДНИКИ ПЛОДОВИХ КУЛЬТУР

Об’єкти вивчення. Сисні шкідники: попелиці – зелена яблунева, бура грушево-зонтична, сливова обпилена, вишнева, кров’яна; яблунева, грушева листоблішки; яблунева комоподібна щитівка, акацієва несправжньощитівка; грушевий клоп. Твердокрилі: трубкокрути – букарка, казарка, вишневий, грушевий трубкокрут; довгоносики: яблуневий квіткоїд, сірий бруньковий довгоносик; златка чорна; короїди – заболонник плодовий, західний непарний короїд. Лускокрилі: червиця в’їдлива, яблунева склівка, горностаєві яблунева і плодова молі, мінуючі молі, листовійки – яблунева, грушева і східна плодожерки, листовійки-філофаги, підкорова листовійка; п’ядуни, кільчастий шовкопряд, американський білий метелик, білан жилкуватий. Пильщики: яблуневий плодовий, вишневий слизистий, грушевий пильщик-ткач. Двокрилі: вишнева муха, плодові галиці.

Таблиця для визначення шкідників і пошкоджень плодових культур

1 (17). Пошкоджують комахи з колюче-сисним ротовим апаратом. Їх

пошкодження призводять до деформації та зміни кольору листя, викривлення та усихання пагонів.

2 (13). Пошкоджені бруньки, бутони, квітки, листя, плоди. 3 (16). Дрібні комахи довжиною до 6–7 мм з м’яким покривом тіла,

яке часто вкрите восковим нальотом або тонким пушком. Для них характерна наявність сокових трубочок і хвостика на задньому кінці черевця. Життєвий цикл характеризується сезонним чергуванням партеногенетичного та поколінням обох статей і для певних видів сезонною зміною кормових рослин. Живуть колоніями. Висмоктування соків і введення всередину тканини отруйних для рослини ферментів слини призводить до деформації листя, викривлення і відмирання пагонів. Під час живлення комахи виділяють велику кількість цукристої рідини, яка забруднює листя та пагони. На цих виділеннях селяться сапрофітні гриби, покриваючи рослини сажковим нальотом………………………………………………

Родина попелиці – Aphididae 4 (5). Пошкоджують комахи, які мають іншу будову.

113

5 (8). Комахи дрібні до 3 мм; малорухомі або нерухомі; тіло самки не має чіткого розділу на голову, груди та черевце. Воно знаходиться під щитком; ніг та фасеточних очей немає; ротові органи колюче-сисні. Висмоктування соків із рослин викликає обпадання листя, зменшення річного приросту, утворення яскравих плям на плодах…………………………………………

Підряд кокциди – Coccidae 6 (15). Самка покрита щитком із 1–2 личинкових шкірок, який легко

відокремлюється; ніг немає, вусики редуковані……………… Родина щитівки – Diaspididae 7 (14). Тіло самки сильно випукле, зверху ущільнене; щиток від тіла

не відокремлений………………………………………………… Родина несправжньощитівки, або подушечниці – Coccidae 8 (5). Комахи без щитка, є фасеточні очі, у імаго – крила. 9 (10). Невеликі крилаті комахи розміром 2,5–3 мм; їх личинки

малорухливі, плоскі, черевце округле, світло-жовті або жовто-зелені з яскраво-червоними очима. Шкоди завдають імаго та личинки, висмоктуючи сік із бруньок, листя, квітконіжок, пагонів і зав’язі. Шкідник виділяє значну кількість липких цукристих екскрементів. На забрудненій поверхні розви-ваються сапрофітні сажкові гриби………………………………

Родина листоблішки – Psyllidae 10 (9). Імаго розміром 2,5–3 мм; відразу після окрилення голубувато-

зелена, пізніше солом’яно-жовта; до осені самка стає кармі-ново-червоною; задні ноги стрибальні; вусики 10-членикові, ниткоподібні, закінчуються двома щетинками; дві пари прозорих крил, які у спокійному стані складені у вигляді даху. Монофаг. Пошкоджує яблуню……………………………………

Яблунева листоблішка – Psylla mali Schm. (с. 126) 11 (10). Імаго 2,5–3 мм, колір тіла від оранжево-червоного (літня фор-

ма) до темно-коричневого; вусики брудно-жовті; щиток передньоспинки оранжевий з жовтизною по кутках; дві пари прозорих крил; задні ноги стрибальні, брудно-жовті, стегна світло-коричневі; черевце темно-коричневе. Монофаг. Пошкоджує грушу………………………………………………..

Грушева листоблішка – Psylla pyri L. (с. 126) 12 (13). Імаго розміром 3–3,5 мм; тіло плоске, округле з гребнепо-

дібним підвищенням посередині; передньогруди з листоподіб-ними виростами по боках; надкрила листоподібно розширені, світлі з мереживним малюнком; вусики тонкі, 4-членикові;

114

ноги світло-жовті; очі червоні; у самки є яйцеклад, що скла-дається із двох пилоподібних відростків. Личинка завдовжки 0,6–2,3 мм, плоска, довгаста, білувата, з коричневою головою і тонкими довгими шипами по бокам тіла. Пошкоджує грушу, яблуню, глід, рідше інші плодові культури. Відроджені личинки скупчуються в щільну групу на нижньому боці листка і, залишаючись малорухливими, висмоктують соки. Це місце з часом окреслюється білуватою плямою. Пошкоджене листя знебарвлюється, забруднюється клейкими екскремен-тами та линяльними шкірками …………………………………

Грушевий клоп – Stephanitis pyri F. (с. 127) 13 (2). Пошкоджені гілки, стовбури, коріння. 14 (7). Самка округло-овальна, опукла, жовто-коричнева, з червоним

відтінком, з нечітко вираженим кілем, завдовжки 4–6 мм, заввишки 4 мм. Самець розміром 1,5–1,6 мм, з видовженим тонким струнким тілом; голова чорна з трьома парами прос-тих очей; груди і черевце червоно-коричневі з білим нальо-том; ноги й вусики жовті; на кінці черевця дві нитки, що вдвічі перевищують довжину тіла. Личинка (бродяжка) пер-шого віку розміром 0,4 мм, овальна, блідо-жовта з трьома парами ніг і 6-члениковими вусиками; у другому віці (зиму-юча) червоно-коричнева, з 6–7-члениковими вусиками і добре розвиненими ногами. За допомогою довгого хоботка вони присмоктуються до кори гілок з нижнього боку і висмоктують сік. Пошкоджує багато видів дерев і чагарникових рослин, однак найчастіше заселяє яблуню, сливу, білу акацію………...

Акацієва несправжньощитівка – Parthenolecanium corniBouche. (C. 127)

15 (6). Самка розміром 1,1–1,5 мм; прозоро-біла з жовтуватим полис-ком; без ніг, вусиків і очей; щиток коричневий, розширюється до заднього кінця, довгастий у вигляді коми; до складу щитка входять дві личинкові шкірки; довжина щитка – 3–3,5 мм. Самець розміром 0,5 мм, червонувато-сірий із струнким дов-гастим тілом; має одну пару крил, три пари ніг і 10-членикові вусики; на кінці черевця довгий щетинкоподібний відросток; щиток самця 1,5–2 мм, за формою і кольором подібний до щитка самки. Личинка (бродяжка) розміром 0,3 мм, плоска, овальна, з трьома парами ніг, 6-члениковими вусиками і червоними очима, біло-жовта з парою щетинок на кінці черевця. Пошкоджує всі плодові, ягідні і різні лісові породи.

115

Заселяє стовбури і гілки. Висмоктування соків призводить до ослаблення дерев, передчасного обпадання листя, засихання гілок, зниження урожаю плодів та погіршення його якості……

Яблунева комоподібна щитівка – Lepidosaphes ulmi L.(с. 127)

16 (3). Безкрила партеногенетична самка завдовжки 1,8–2,5 мм, чер-воно-бура, вкрита білими воскоподібними нитками; вусики 6-членикові, хвостик широкий. Крилата партеногенетична самка 1,8–2,3 мм; голова, груди і ноги чорно-бурі; вусики 6-членикові. Статеноска подібна до крилатої самки. Амфі-гонне покоління не має хоботків. Пошкоджує яблуню, рідше грушу. Заселяє пагони, черешки листків, стовбури і коріння. Під дією ферментів слини попелиць на гілках і корінні від-бувається ненормальне розростання тканин, утворення пухлин і наростів. Кора в цих місцях розтріскується і загниває……….

Кров’яна попелиця – Eriosoma lenigerum Hausm. (с. 126) 17 (1). Пошкоджують комахи з гризучим ротовим апаратом: жуки,

червоподібні або гусеницеподібні личинки. Пошкоджені скелетні частини дерев.

18 (25). Шкодять жуки та їх личинки. Ходи прокладені під корою, рідше у деревині. Личинки безногі, С-подібно зігнуті; тіло біле, голова бура, довжина тіла до 5 мм.

19 (22). Маточні ходи під корою, слабо торкаються заболоні. 20 (19). Жук довжиною 3–4 мм, темно-бурий, блискучий; надкрила

темно-коричневі або червонувато-бурі; передньоспинка ко-ротка, широка; черевце прямо скошене, грубо пунктироване, без зубчиків і горбиків; вусики і ноги червоно-бурі. Пошкод-жує усі плодові, віддаючи перевагу яблуні. Личинки прокла-дають ходи, які не перетинаються, на межі лубу і заболоні спочатку у поперечному напрямі, потім уздовж деревини……

Плодовий заболонник – Scolytus mali Bechst. (с. 131) 21 (20). Жук довжиною 2,3–2,8 мм; чорний, матовий, вершина

надкрил червонувато-бура; передньоспинка блискуча; поверх-ня передньоспинки та надкрил продовгувато-зморшкувата в грубих крапках; черевце сильно випукле. Пошкоджує усі плодові, віддаючи перевагу кісточковим культурам. Маточні ходи поздовжні, косі або поперечні. Ходи личинок звивисті, часто перетинаються, чітко відбиті на заболоні ………………

116

Зморшкуватий заболонник – Scolytus rugulosus Ratz. (с. 131)22 (19). Ходи прокладені глибоко в деревині. Ходи тільки маточні,

розміщені в різних площинах, заглиблені в деревину до 6 см; на гілках – кільцеподібні. Личинкових ходів немає.

23 (22). Самка довжиною 3–3,5 мм, самець – 2,8–3 мм; тіло широке, чорно-буре; надкрила чорно-коричневі або червонувато-бурі, блискучі; тіло самки сильно випукле, передньоспинка коротка, широка, кулеподібна; передня половина передньоспинки у великих зубчиках. У самця тіло більш плоске, передньоспинка довше своєї ширини. Пошкоджує усі плодові та ряд лісних порід. Личинки окремих ходів не роблять, живляться в маточному ході……………………………………………………

Західний непарний короїд – Xyleborus dispar F. (с. 131) 24 (23). Довжина самки 2,3–2,5, самця – 1,7–2,2 мм; коричнево-бурий

передній край передньоспинки пологий; вусики, лапки світлі-ші; форма тіла циліндрична з паралельними боковими краями, довжина її перевищує ширину; передній край закруглений. Багатоїдний. Пошкоджує багато видів листяних плодових і лісних порід. Маточні ходи розходяться у вигляді двох гілок. Личинки вигризають загальний сімейний хід в середині пло-щини, розміщеної вверх і вниз від маточного ходу……………

Багатоїдний непарний короїд – Xyleborus saxeseni Ratz.(с. 132)

25 (18). Шкодять гусениці. Пошкоджені гілки і стовбури. 26 (29). Забарвлення гусениць однокольорове, частіше світле. 27 (28). Гусениця довжиною до 60 мм; біла з жовтуватим або рожеву-

ватим відтінком, з чорними горбиками, вкритими короткими волосками; голова, потиличний і анальний щитки темно-бурі. Пошкоджує листяні породи. Відроджені гусениці вгризаються в черешки листя і молоді пагони, де проточують поздовжні ходи. До осені кожна гусениця проточує 3–4 ходи. Після першої зимівлі з квітня і до осені гусениці вгризаються в деревину скелетних гілок і стовбура і проточують одиночний поздовжній хід, спрямований угору ……………………………

Червиця в’їдлива – Zeuzera pyrina L. (с. 132) 28 (29). Гусениця довжиною 22–25 мм; світло-жовта з червонуватим

відтінком, уздовж спини червонувата смуга; голова червоно-бура, дихальця чорні, потиличний щит червонувато-бурий.

117

Пошкоджує яблуню, рідше грушу, сливу, абрикос, вишню, глід. Відроджені гусениці вгризаються під кору і живляться заболонню впродовж двох вегетаційних сезонів. Гусениці проточують звивисті ходи знизу вгору, заповнюючи їх рідкими бурими екскрементами, які витікають із отворів ………………

Яблунева склівка – Aegeria myopaeformis Borkh. (с. 132) 29 (26). Гусениці різнокольорові. 30 (31). Коричнево-червона гусениця довжиною 85–105 мм. Пошкод-

жує дуб, вербу, тополю, осику, березу, вільху, рідше клен, горіх і плодові культури …………………………………………

Червиця пахуча – Cossus cossus L. (Опис шкідника наведений у розділі 18)

31 (32). Пошкоджують жуки. Пошкоджені бутони, квітки, листя, плоди.

32 (33). Жук довжиною 8–13 мм; тіло чорне, матове, надкрила з жовто-білими волосистими плямами; верх у довгих густих волосках; вусики пластинчато-булавовидні. Шкодять квіткам плодових та інших деревних порід. Пелюстки та внутрішні частини квіток зім’яті та змочалені……………………………………….

Оленка мохната – Epicometis hirta Poda. 33 (32). Пошкоджують більш дрібні жуки та їх личинки. 34 (40). Пошкоджують жуки з головою, витягнутою в головотрубку;

вусики 11–12-членикові, неколінчасті; останні 3–4 членики у формі булави; крила розвинені, забарвлення зелене, синє, фіолетове або червоне з металевим полиском. Личинки блідо-жовті або білі, безногі, вентрально вигнуті з коричневою головою. Розвиваються в тканинах рослин……………………..

Родина трубкокрути – Rhynchitidae 35 (36). Жук завдовжки 2,5–3 мм; синього кольору із сталевим

металевим блиском; надкрила ширше передньоспинки, покриті волосинками і подовжніми крапковими борозенками; ноги і головотрубка чорні; вусики 11-членикові. Пошкоджує яблуню, грушу, рідше айву, вишню. Жуки додатково живляться спочатку бруньками, потім бутонами й листям. Відроджені личинки упродовж 25–30 діб живляться тканинами всередині черешка або центральної жилки, заповнюючи вигризений хід бурими екскрементами. Пошкоджене листя обпадає ………….

118

Букарка – Coenorrhinus pauxillus Germ. (с. 128) 36 (37). Жук завдовжки 4–6 мм, з головотрубкою 7-10 мм; малиново-

червоний з фіолетово-зеленим блиском; головотрубка, вусики і лапки темно-фіолетові; тіло вкрите рідкими темними волоска-ми; голова разом з очима ширша за свою довжину; передньоспинка за довжиною дорівнює своїй ширині; надкрила з правильними неглибокими крапковими борозен-ками. Пошкоджує яблуню, сливу, рідше грушу і кісточкові. Жуки додатково живляться бутонами, листям, зав’язями. Самка вигризає в зав’язі плода ямку глибиною 2–3 мм і відкладає на її дно яйце. Поряд з яйцевою камерою вигризає другу камеру і завдає ряд поверхневих пошкоджень шкірочці, вносячи при цьому у м’якуш плода збудника плодової гнилі. Крім того самка підгризає плодоніжку. Відроджені личинки живляться гниючим м’якушем плода……………………………

Казарка – Rhynchites bacchus L. (с. 128) 37 (38). Жук завдовжки 2,5–5 мм; голова, передньоспинка і нижня

частина тіла бронзові з металевим блиском; головотрубка і надкрила червоні; очі маленькі, круглі, опуклі; вусики прикріплені біля середини головотрубки. Пошкоджує яблуню, грушу, сливу, черешню, вишню. Спочатку жуки живляться бруньками, листям, пізніше – зав’язями, завдаючи глибоких поранень (“уколів”). Під час живлення вносять у тканину спори збудника плодової гнилі. Самка відкладає яйця по одному в плоди. Спочатку личинки живляться свіжим м’якушем, а пізніше – муміфікованою тканиною………………

Глодовий червонокрилий трубкокрут – Coenorrhinusaequatus L.

38 (39). Жук завдовжки 7–10 мм; малиново-червоний із зеленуватим полиском; очі слабо опуклі, головотрубка паралельнобічна з тонким поздовжнім кілем, лапки і верхівка головотрубки темно-бурі; щиток чотирикутний, невеликий; надкрила у півтора рази довші ширини плечей, з великими крапчастими борозенками; все тіло в рідких світлих волосинках. Пошкод-жує грушу, яблуню, сливу, черешню, абрикос. Жуки пошкод-жують бутони, листя, квітки, зелені пагони і плоди. Личинка живиться насінням і м’якушем плодів…………………………..

119

Великий грушевий трубкокрут – Rhynchites giganteus Kryn.(с. 129)

39 (40). Жук завдовжки 6–8 мм; золотисто-зелений з металевим малиновим полиском; вкритий густими світлими волосинками; головотрубка пурпурова із затемненою верхівкою; очі неве-ликі, круглі, слабо опуклі; передньоспинка зверху заокруглена по боках; щиток великий з заокругленою верхівкою; густо-крапчастий; у самця по бокам передньогрудей два гострих направлених у боки шипи; надкрила в 1,5 разу більші за ширину, з правильними рядами крапок. Пошкоджують вишню, черешню, сливу, абрикос. Жуки живляться плодами і листям. Самка вигризає в оплодні круглі отвори і в цю яйцеву камеру кладе одне яйце, заповнюючи отвір пробкою із недогризків плода і екскрементів. Відроджені личинки проникають всередину кісточки і живляться 23–30 діб ядром ………………

Трубкокрут вишневий – Rhynchites auratus Scop. (с. 129) 40 (34). Пошкоджують жуки з довгою або короткою головотрубкою;

вусики колінчасто-булавоподібні; забарвлення тіла сірувато-буре. Личинки білі або світло-жовті, слабо вентрально зігнуті; не мають ніг і очей, з маленькою хітинізованою темно- або світло-коричневою головою………………………………………

Родина довгоносики – Curculionidae 41 (42). Жук довжиною 3,5–5 мм; темно-бурий, вкритий тонкими сіри-

ми волосинками; у нижній частині надкрил коса світла поперечна смуга з чіткою, темною облямівкою; головотрубка довга, темна, слабо вигнута; колінчасті вусики і ноги червоно-бурі. Монофаг. Пошкоджує яблуню. Рано навесні жуки пош-коджують бруньки, вигризаючи в них глибокі ямки, потім бутони і листя. Самка вигризає в бутоні отвір і відкладає яйце. Відроджені личинки живляться тичинками і маточками, вигри-зають квітколоже, склеюють із середини пелюстки. Бутон не розпускається, буріє і засихає, утворюючи ковпачок…………..

Яблуневий квіткоїд – Anthonomus pomorum L. (с. 130) 42 (43). Жук довжиною 5–7 мм; вкритий мідно-рожевими і сірими

лусочками; надкрила яйцеподібні; головотрубка укорочена, ноги й вусики жовто-бурі, булава вусиків темна; очі великі; перетинчасті крила не розвинені (жук не літає). Пошкоджує всі плодові, ягідні культури і лісові породи дерев. Основної шкоди завдають жуки, живлячись бруньками, бутонами і листям.

120

Бруньки з’їдають повністю, або вигризають в них широкі отвори, в бутонах вигризають маточки й тичинки, листя об’їдають з країв. Личинки проникають у грунт на глибину 40–60 см, де живляться корінчиками дерев, не завдаючи істотної шкоди ……………………………………………………

Сірий бруньковий довгоносик – Sciaphobus squalidus Gyll. (с. 130) 43 (44). Жук довжиною 2–3,5 мм; чорний, тіло довгасте, дещо

розширене до заднього кінця; вусики жовті з темною булавою. Пошкоджує всі плодові. Жуки, що вийшли в середині травня, додатково живляться корою молодих пагонів і листям, вигризаючи в них круглі отвори. Самка відкладає яйця по одному–два, рідше групами у вигризені в корі ямки. Відроджені личинки спочатку прогризають ходи в корі, потім заглиблюються в луб. Пошкоджені гілочки відмирають і часто обламуються. Найчастіше довгоносики завдають шкоди в розсадниках і молодих садах ……………………………………

Довгоносик-короїд плодовий – Magdalis ruficornis L. 44 (45). Пошкоджують гусениці (10- або 16-ногі), несправжні гусениці

(20- або 22-ногі), або червоподібні личинки. 45 (64). Листя пошкоджують 10- або 16-ногі гусениці. 46 (49). Гусениці 10-ногі. 47 (48). 10-ногі гусениці виїдають отвори в молодих листочках,

бутонах, квітках, скріплюючи їх павутиною. Пізніше повністю об’їдають листя, залишаючи тільки головні жилки…………….

Зимовий п’ядун – Operophthera brumata L. (Опис шкідника приведений у розділі 18).

48 (47). 10-ногі гусениці спочатку роблять дірки у листі, а пізніше (травень–червень) повністю з’їдають листову пластинку ……...

П’ядун-обдирало плодовий – Erannis defoliaria Cl. (Опис шкідника наведений у розділі 18).

49 (46). Шкодять 16-ногі гусениці. 50 (51). Гусениці довжиною до 20–25 мм, зелені, сірувато-зелені або

бурі. Ведуть прихований спосіб життя, розвиваючись усередині бруньок, бутонів, у згорнутому листі. Багато видів є небезпечними шкідниками плодових, ягідних і лісових насаджень………………………………………………………….

Родина листовійки – Tortricidae

121

51 (52). Гусениця завдовжки 17–20 мм; від зеленого до сірувато-зеленого кольору, голова бура, блискуча, вкрита рідкими світлими волосинками. Пошкоджують усі плодові і лісові насадження. Гусениці першого і другого віків проникають у бруньки, в бутонах вигризають тичинки, маточки і пелюстки. Гусениці старших віків згортають листя в трубочки або клубки, пошкоджують листя і плоди, вигризаючи в м’якуші ямки, які іноді досягають насінної камери………………………

Розанова листовійка – Archips rosana L. (с. 155) 52 (53). Гусениця першого віку сіро-зелена з чорною головою,

останнього віку – від жовто-зеленого до бурого кольору; голова жовто-бура з темними очними і щічними плямами, завдовжки до 20 мм. У період розпускання бруньок виходять гусениці і починають живитися листочками, бутонами і квітками, обплітаючи їх пухкою павутиною. Листки складають навпіл уздовж центральної жилки і скелетують їх зсередини. Пошкоджують зав’язі, вигризаючи в них заглиблення…………

Листовійка смородинна кривовуса – Pandemis ribeana Hb. 53 (52). Пошкодження мають інший характер. 54 (63). Пошкоджують світлозабарвлені гусениці довжиною до 20 мм;

тіло в рідких коротких волосинках. 55 (58). Пошкоджені переважно листя і квітки. 56 (57). Гусениця завдовжки 15–18 мм; сіра, на спині два поздовжніх

ряди чорних бородавок, які мають волосинки; грудний і анальний щитки та ноги чорні. Монофаг. Пошкоджує яблуню. Навесні гусениці проникають усередину бруньок та під епідерміс молодого листка. В мінах живиться паренхімою. Після першого линяння гусениці залишають міни, переходять на поверхню листя, де плетуть павутинні гнізда й скелетують листки. Кожна група гусениць, обгризаючи листя, переміщується від верхівки до основи гілок, обплітаючи їх густою павутиною…………………………………………………

Яблунева горностаєва міль – Yponomeuta malinellus Zell. (с. 133) 57 (58). Гусениця завдовжки 14–16 мм; жовтувато-сіра; голова, грудні

ноги чорні; на спині два ряди чорних бородавок. Пошкоджує сливу, аличу, абрикос, вишню, черешню, терен, горобину, рідше яблуню. Наприкінці квітня гусениці виходять з-під щитків, пошкоджують листя і обплітають гілки густою павутиною………………………………………………………….

122

ї

Плодова горностаєва міль – Yponomeuta padellus L. (с. 133) 58 (55). Пошкоджені зелені та дозріваючі плоди, а також молоді

пагони. 59 (58). Гусениця завдовжки 17–20 мм; зверху тілесно-рожева, з боків і

знизу світло-жовта; голова і передньогрудний щит буро-коричневі, анальний щит вохряно-жовтий; черевні ноги з одноярусним віночком із 25–35 кігтиків, анальні – з 15–25 кігтиками; по тілу розкидані сірі бляшки, які мають по одному волоску. Пошкоджує плоди яблуні, груші, сливи, абрикосу, айви, персика, волоського горіху. Відроджені гусениці вгризаються в плід, заплітаючи вхідний отвір павутиною і недогризками, де живляться м’якушем і насінням. Кожна гусениця пошкоджує 2–3 плоди. Ходи гусениць у плодах заповнюються бурими сухими екскрементами. Пошкоджені плоди обпадають………………………………………………….

Яблунева плодожерка – Carpocapsa (Laspeyresia) pomonellaL. (с. 135)

60 (61). Гусениця ранніх віків брудно-біла, доросла завдовжки 12–15 мм, блідо-рожева; голова і грудні ноги темно-бурі, передньогрудний і анальний щитки світло-коричневі; черевні ноги з двоярусним віночком із 35–40 щільно розміщених кігтиків, анальні – з 18–22 кігтиками. Пошкоджує плоди сливи, аличі, абрикосу, персика, зрідка черешні і вишні. Відроджені гусениці вгризаються в плід. Із пошкоджених місць виділя-ється крапля камеді. Гусениця прокладає хід у м’якуші, перегризає судинно-волокнистий пучок, внаслідок чого ріст плода припиняється. Гусениці вигризають м’якуш навколо кісточки, заповнюючи порожнину екскрементами. Пошкод-жені плоди набувають фіолетового кольору……………………

Сливова плодожерка – Grapholitha funebrana Tr. (с. 136) 61 (62). Гусениця завдовжки 16–20 мм; сірувато-біла, напівпрозора,

голова коричнева; черевні ноги з одноярусним віночком із 11–17 тупих кігтиків, анальні – з 5–9 кігтиками. Монофаг. Пошкоджує тільки плоди груші. Відроджені у третій декаді червня гусениці проникають усередину плода. Там гусениця з’їдає все насіння, заповнюючи його оболонки бурими екскрементами…………………………………………………….

123

Грушева плодожерка – Laspeyresia pyrivora Danil. (с. 135) 62 (63). Гусениця першого віку молочно-біла, другого – жовтувато-бі-

ла, третього – сірувато-біла, четвертого й п’ятого віків – черво-на, довжина 15–18 мм, голова коричнева, грудний щит жовтий. Пошкоджує пагони й плоди яблуні, груші, кісточкових. Від-роджені гусениці проникають у молоді пагони в точку росту, роблячи хід від верхівки до основи. Пошкоджені пагони в’я-нуть, скручуються і засихають. В плодах гусениці вигризають порожнини, заповнюючи їх екскрементами. Пошкоджують як м’якуш, так і насіння……………………………………………..

Східна плодожерка – Grapholitha molesta Busck. (с. 137) 63 (54). Пошкоджують яскраво або темно забарвлені гусениці довжи-

ною більше 20 мм; волосисті, з яскравими смугами або пляма-ми; волоски довгі або короткі, в останньому випадку тіло здається бархатистим. Листки на деревах грубо об’їдені, часто залишаються тільки черешки і товсті жилки……………………

Гусениці багатоїдних видів: білан жилкуватий – Aporiacrataegi L. (с. 139); кільчастий шовкопряд – Malacosomaneustria L. (с. 137); непарний шовкопряд – Ocneria dispar L. (с. 224); червонохвіст – Dasychira pudibunda L.(с. 224); золотогуза – Euproctis chrysorrhoea L.(с. 223); американсь-кий білий метелик – Hyphantria cunea Drury. (с. 138)

64 (45). Шкодять несправжньогусениці або червоподібні личинки. 65 (72). Пошкоджують 20- або 22-ногі несправжньогусениці. 66 (69). Пошкоджують листя. 67 (68). Личинка довжиною до 20 мм; оранжева або жовта, з блиску-

чою чорною головою і двома чорними щитками на першому грудному сегменті; черевні ноги відсутні; на кінці черевця довгі тричленикові церки. Пошкоджує яблуню та інші плодові дерева. Відроджені личинки утворюють павутинні гнізда, в яких живуть групами. Личинки молодших віків скелетують листки, старших віків об’їдають їх повністю……………………

Грушевий пильщик-ткач – Neurotoma saltuum L. (с. 140) 68 (67). Личинка довжиною 9–11 мм; зеленувато-жовта, голова ма-

ленька, бура або чорна; передня частина тіла (грудні сегменти) значно розширена; ніг 10 пар; личинка вкрита чорним блиску-чим слизом і тільки в останньому віці втрачає його і стає яскраво-жовтою. Пошкоджує вишню, черешню, грушу, менше сливу, яблуню, іргу. Відроджені у червні – липні личинки ви-гризають м’якуш листка невеликими плямами, старших віків –скелетують листя, залишаючи лише сітку жилок………………

124

Вишневий слизистий пильщик – Caliroa cerasi Ratz. (с. 140) 69 (66). Пошкоджують плоди. 70 (71). Личинка довжиною 12–13 мм; жовтувато-біла, зморшкувата,

блискуча, з червоно-бурою головою; черевних ніг сім пар. Пошкоджує плоди яблуні. Личинки прогризають під шкіроч-кою хід – міну – у напрямку від чашечки до плодоніжки. Через 2–3 доби, після першого линяння личинка переходить в інший плід і робить в ньому звивистий хід під шкірочкою. В інших плодах личинка прогризає прямий хід до насіннєвої камери і живиться насінням. В останньому віці личинка виїдає все насіння і руйнує насіннєву камеру, яка заповнюється бурою червоточиною. Вхідні отвори в плодах залишаються відкри-тими і з них витікає іржава рідина. Потривожена личинка має неприємний “клопиний” запах…………………………………..

Яблуневий плодовий пильщик – Haplocampa testudineaKlug.(с. 139)

71 (72). Личинка довжиною до 10 мм; жовтувато-біла, голова жовтувата з бурою плямою зверху. Пошкоджує грушу, рідше яблуню, сливу, абрикос, персик, черешню. Відроджені личинки прогризають кільцеподібний хід – міну біля основи чашечки, а після першого линяння проникають у зав’язь плода. У насінній камері личинка з’їдає зачатки насіння і всю серцевину, після чого здійснює іще три переходи із плода в плід…………………………………………………………………

Грушевий плодовий пильщик – Haplocampa brevis Klug. 72 (65). Пошкоджують безногі личинки мухи або дрібної перетин-

частокрилої. 73 (74). Личинка довжиною 6–7 мм; біла з легким жовтуватим

відтінком, безнога, звужена до головного кінця; на передньому кінці два хітинізованих гачки ротоглоткового апарату; на задньому кінці два дихальця у вигляді виступаючих трубочок. Пошкоджує плоди черешні і вишні. Після відродження личинки вгризаються в плід і 15–25 днів живляться м’якушем навколо кісточки. Пошкоджені личинками плоди втрачають блиск, на них з’являються впадини, м’якуш розм’якшується і загниває…………………………………………………………….

125

Вишнева муха – Rhagoletis cerasi L. (с. 141) 74 (73). Личинка молодших віків біла, безнога, довгаста, дещо зігнута;

старших – бочкоподібна, молочно-біла, завдовжки до 6 мм. Пошкоджує сливу, аличу, абрикос, черешню, вишню. Самка відкладає одне яйце всередину незатверділої кісточки. Відроджена личинка вгризається всередину ядра і за 25–30 діб повністю або майже повністю його з’їдає. Ядро перетво-рюється на пухку порошкоподібну масу. Пошкоджені плоди обпадають…………………………………………………………

Сливова товстоніжка – Eurytoma schreineri Schr. (с. 141)

ОПИС ОСНОВНИХ ШКІДНИКІВ ПЛОДОВИХ КУЛЬТУР

Родина попелиці – Aphididae Зелена яблунева попелиця – Aphis pomi Deg. (Теза 2, 3.

Табл. XIX, рис.1) Пошкоджує яблуню, рідше грушу, айву, глід, горобину,

кизильник, іргу. Безкрила партеногенетична самка довжиною до 2 мм,

зеленувата з коричнево-жовтою головою; вусики 6-членикові жовтуваті; сокові трубочки й хвостик чорні. Яйце розміром 0,4–0,5 мм, видовжено-овальне, чорне, блискуче. Личинка зелена з червонуватим полиском; очі червоні, ноги й вусики чорні.

Зимують запліднені яйця на молодих пагонах біля основи бруньок. У період набухання і розпускання бруньок відроджуються личинки і розпочинають живлення. Через 10–15 діб перетворюються на партеногенетичних самок-засновниць, які народжують від 80 до 100 личинок. Упродовж вегетаційного сезону попелиця дає 8–12 поколінь. У вересні – жовтні з’являються самки-статеноски, що відроджують личинок, які перетворюються на амфігонних самок і самців. Запліднені самки відкладають 2–5 зимуючих яєць. Близькими видами, які пошкоджують плодові культури є: червоногалова сіра яблунева попелиця – Dysaphis devecta Walk. (пошкоджує яблуню), бура грушево-зонтична попелиця – Anuraphis subterranea Walk. (пошкоджує грушу), сливова обпилена попелиця – Hyalopterus pruni Geoffr. (пошкоджує сливу, абрикос, аличу, персик), вишнева попелиця – Myzus cerasi F. (пошкоджує вишню і черешню).

126

Родина пемфігід – Pemphigidae Кров’яна попелиця – Eriosoma lenigerum Hausm. (Теза 16.

Табл. XIX, рис. 2) Пошкоджує яблуню, рідше грушу. Зимують личинки першого й другого віків на корінні дерев, у

тріщинах кори штамбів і скелетних гілок. Весною личинки переходять у крону дерев, де живляться 20–25 діб, після чого вони перетво-рюються на весняних партеногенетичних самок, які відроджують 150–200 личинок. За вегетаційний період кров’яна попелиця дає від 8 до 12 поколінь, які накладаються одне на одне. У другій половині літа крилаті самки-розселювачки утворюють нові осередки шкідника. У спекотну суху погоду починається переселення личинок у грунт на коріння. У Європі кров’яна попелиця розмножується тільки партеногенетично.

Ряд рівнокрилі – Homoptera Родина листоблішки – Psyllidae Яблунева листоблішка – Psylla mali Schm. (Теза 9, 10.

Табл. XIX, рис.3) Пошкоджує яблуню. Зимують запліднені яйця на пагонах. Личинки відроджуються у

фазу відокремлення бутонів і розвиваються 29–38 діб. Живляться відкрито, висмоктуючи соки. Перед окриленням німфи переходять на нижній бік листків і линяють востаннє. Після окрилення розлітаються і до осені живляться на квітках трав’янистої рослинності. У серпні – вересні повертаються на яблуню і відкладають яйця, занурюючи їх відросток у тканину кори біля плодових бруньок. Яйце розміром 0,3–0,4 мм; видовжено-овальне, оранжево-жовте з дрібнокомірчастою структурою, зі стебельцем на притупленому кінці. Плодючість – 400–500 яєць. Одне покоління на рік

Грушева листоблішка – Psylla pyri L. (Тези 9, 11) Пошкоджує грушу. Зимують імаго в щілинах і тріщинах кори дерев, під опалим

листям. Виходять на початку березня. Самки відкладають яйця групами біля основи бруньок. Яйце розміром 0,3 мм, світло-оранжеве, видовжено-овальне, з коротким стебельцем. Плодючість – 700–1200 яєць. Відроджені личинки живляться 20–25 діб, проходять п’ять линьок і перетворюються на імаго. Цикл повторюється. У лісостеповій

127

зоні грушева листоблішка розвивається в чотирьох, на півдні в п’яти поколіннях, які накладаються одне на одне.

Родина щитівки – Diaspididae Яблунева комоподібна щитівка – Lepidosaphes ulmi L. (Тези 5,

6, 15. Табл. XIX, рис. 5) Пошкоджує всі плодові, ягідні та різні листяні породи. Зимують яйця під щитками самок на корі стовбурів і гілок. У

квітні – на початку травня відроджені личинки розповзаються по дереву і присмоктуються до кори стовбурів, гілок, рідше до листя та зав’язі. Через 15–20 діб личинки першого віку линяють, втрачають очі, вусики і ноги. Щиток складається із секреторних виділень і шкірок після линяння. Через 25–30 діб личинки, після другого линяння, перетворюються на самок, які, завершивши відкладання яєць, відмирають. Плодючість – 70–100 яєць. Одна генерація на рік.

Родина несправжньощитівки або подушечниці – Coccidae Акацієва несправжньощитівка – Parthenolecanium corni

Bouche. (Тези 5, 7, 14) Може розвиватися на багатьох деревних і чагарникових

рослинах, однак найчастіше заселяє яблуню, сливу, білу акацію, ліщину.

Зимують личинки другого віку на нижньому боці гілок. Весною за допомогою довгого хоботка вони присмоктуються до кори гілок з нижнього боку і, висмоктуючи сік, швидко ростуть, вкриваючись густою сіткою воскових ниток. Через 10–12 днів утворюється помітний напівкулястий щиток. Ноги й вусики атрофуються. На 30–40 добу у квітні – травні личинки перетворюються на самок. Самці вилітають у середині травня. Трапляються рідко, тому розмноження в основному партеногенетичне. Відкладання яєць завершується за 6–10 днів. Самка відкладає 1500–2000 яєць під щитком. Вийшовши з-під щитка, личинки присмоктуються з нижнього боку листків. Через 7–10 діб переходять у другий вік і мігрують у місця зимівлі. Одна генерація на рік.

Ряд напівтвердокрилі – Hemiptera Родина мереживниці – Tingidae Грушевий клоп – Stephanitis pyri F. (Теза 12. Табл. XIX, рис. 4) Пошкоджує грушу, яблуню, рідше інші плодові культури.

128

Зимують статевонезрілі імаго серед опалого листя, в тріщинах кори. Крону дерев заселяє в середині травня. Додатково живляться на листі. Самки відкладають яйця групами з нижнього боку листків, вводячи їх у тканину за допомогою яйцекладу. Яйце розміром 0,4 мм, видовжене, колбоподібне зігнуте, сіре, до вершини зачернене. Плодючість – 200–300 яєць. В міру відродження личинки скупчуються в тісну групу на нижньому боці листка і, залишаючись малорухливими, висмоктують соки. За 20–25 діб проходять шість віків. У Лісостепу імаго, що з’явилися, продовжують живитися і з настанням холодів переходять у місця зимівлі. На півдні України дають друге покоління.

Ряд твердокрилі – Coleoptera Родина трубкокрути – Rhynchitidae Букарка – Coenorrhinus pauxillus Germ. (Тези 34, 35. Табл. ХХ,

рис. 3) Пошкоджує яблуню, грушу, рідше айву, вишню. Зимують статевонезрілі жуки у верхньому шарі грунту.

Виходять в період набрякання бруньок і додатково живляться. Самка відкладає яйця в черешок або в центральну жилку листка. Яйце розміром 0,3 мм, овальне, молочно-біле. Плодючість – до 100 яєць. Відроджені через 6–8 днів личинки упродовж 25–30 діб проточують хід всередині черешка або центральної жилки. Закінчивши живлення в опалому листі, личинки переходять в грунт і заляльковуються. Лялечка довжиною 2,5–3 мм, жовтувато-біла. Більшість новоутворених жуків залишається на зимівлю в своїх колисочках у грунті, і тільки невелике їх число ненадовго виходить на поверхню. Одна генерація на рік.

Казарка – Rhynchites bacchus L. (Тези 34, 36. Табл. ХХ, рис. 5) Пошкоджує яблуню, сливу, рідше грушу, абрикос, персик,

вишню, черешню. Зимують личинки у грунті і статевонезрілі жуки в тріщинах

кори та під опалим листям. На початку набрякання бруньок жуки піднімаються в крону і додатково живляться. Самка відкладає яйця по одному в плід. Яйце розміром 0,9–1,2 мм, овальне, молочно-біле. Плодючість – до 200 яєць. Відроджені личинки 25–36 діб живляться гниючим м’якушем плода, після чого переходять у грунт, де приблизно 50% їх заляльковується і перетворюється на жуків, які виходять і до пізньої осені живляться. Личинки, які залишилися у грунті, заляльковуються у липні – серпні наступного року. Лялечка

129

довжиною 6–9 мм; біла з жовтизною, вкрита рідкими волосками, на останньому сегменті хітинова вилка. Таким чином, одна частина казарки має однорічну, друга – дворічну генерацію.

Великий грушевий трубкокрут – Rhynchites giganteus Kryn.

(Тези 34, 38. Табл. ХХ, рис. 6) Пошкоджує грушу, яблуню, сливу, абрикос, черешню. Зимують жуки і личинки у грунті. Навесні в період розпускання

бруньок жуки виходять і додатково живляться. У червні самка відкладає яйця по одному в плід і підгризає плодоніжку, внаслідок чого плід в’яне і передчасно опадає. Плодючість – до 100 яєць. Яйце розміром 1–1,2 мм, біле, овальне. Відроджена через 8–11 діб личинка живиться всередині плода. Після завершення розвитку личинка пере-ходить у грунт і в колисочці знаходиться до осені наступного року. У серпні – вересні личинка заляльковується (лялечка довжиною 9–14 мм, біла, в рідких волосинках; на кінці черевця два буруватих шипики), і утворений жук залишається в лялечковій колисочці до весни. Таким чином, розвиток великого грушевого трубкокрута завершується упродовж двох сезонів.

Трубкокрут вишневий – Rhynchites auratus Scop. (Тези 34, 39.

Табл. ХХ, рис. 1) Пошкоджує черешню, вишню, сливу, абрикос. Зимують статевонезрілі жуки і личинки у грунті. Масовий вихід

жуків буває під час цвітіння вишні і черешні. Жуки додатково живляться. Самка відкладає яйця по одному у плід. Яйце розміром 0,4 мм, біле, видовжено-овальне. Відкладка яєць триває до затвердіння кісточок. Плодючість – 100–150 яєць. Відроджені личинки проникають усередину кісточки і впродовж 23–30 діб живляться ядром. Закінчивши живлення, личинки залишають плоди, падають на землю і зариваються у грунт. У серпні – вересні 50–60% личинок залялько-вуються (лялечка довжиною 6–8 мм, світло-жовта, блискуча; очі випуклі, сірувато-бурі, зверху вкрита рідкими рудуватими волосками) і перетворюються на жуків, які залишаються в колисочках до весни. Друга частина личинок дає жуків у серпні – вересні наступного року. Таким чином, одна частина шкідника має однорічну, друга – дворічну генерацію.

130

Родина довгоносики – Curculionidae Сірий бруньковий довгоносик – Sciaphobus squalidus Gyll.

(Теза 40, 42. Табл. ХХ, рис. 4) Пошкоджує всі плодові, ягідні культури, виноград і лісові

породи. Зимують статевонезрілі жуки і личинки у грунті. Жуки виходять

на початку набрякання і розпускання бруньок. Додатково живляться упродовж 20–30 діб. В середині травня самки відкладають яйця групами по 10–40 яєць під пригнутий край верхівки листка. Яйце розміром 0,8 мм, видовжено-овальне, молочно-біле. Плодючість – 200–300 яєць. Відроджені через 12–16 днів личинки падають на землю, проникають у грунт на глибину до 40–60 см, де живляться дрібними корінцями. Заляльковуються у серпні наступного літа. Лялечка довжиною 5-6 мм, біла. Жуки, які сформувалися у вересні, зали-шаються в земляних колисочках до весни. Розвиток триває два роки.

Яблуневий квіткоїд – Anthonomus pomorum L. (Теза 40, 42.

Табл. ХХ, рис. 2) Пошкоджує яблуню. Зимують статевонезрілі жуки в тріщинах кори, у грунті біля

кореневої шийки на глибині 2–3 см і під опалим листям. Жуки виходять на початку набрякання і розпускання бруньок і активно живляться. Самка відкладає яйця по одному в бутон. Яйце розміром 0,5–0,8 мм, довгасте, водянисто-біле. Плодючість – 50–100 яєць. Через 4–8 днів відроджуються личинки, які завершують свій розвиток за 15–20 діб, проходячи три віки. Личинки заляльковуються всередині пошкодженого бутона. Лялечка довжиною 4–6 мм, блідо-жовта, з двома шипиками на кінці черевця. Утворені жуки додатково живляться. В середині літа ховаються в щілинах кори, розгалуженнях гілок. Восени переходять у місця зимівлі. Одна генерація на рік.

Родина златки – Buprestidae Златка чорна – Capnodis tenebrionis L. (Табл. XXI, рис. 3) Пошкоджує всі кісточкові плодові породи. Жук довжиною 27–29 мм; чорний, матовий; передньоспинка

поперечна, дещо ширша за надкрила, вкрита білим восковим нальотом; вусики короткі; надкрила з рядом крапок, клиноподібно звужені назад; черевце в розсіяних великих крапках, майже голе.

Яйце розміром 1,5 мм, біле, еліптичне. Лялечка довжиною 26–28 мм; кремувато-біла, з чітко позначеними зачатками імаго.

131

Зимують личинки, що завершили розвиток у деревині біля кореневої шийки. Камера зверху прикрита шаром кори. Зимує також невелика кількість жуків у поверхневому шарі грунту. Наприкінці травня – на початку червня личинки заляльковуються. Через 10–12 діб виходять жуки, які піднімаються в крону дерев і додатково живляться – обгризають або перегризають черешки листя, обгризають кору пагонів, вигризають бруньки. Самка проникає у грунт і відкладає яйця по одному в складки кори в ділянці кореневої шийки. Середня плодючість – 120 яєць. Відроджені через 10–15 діб личинки проникають під кору коріння і вигризають широкі ходи, забиваючи їх буровим борошном. Живлення личинок камбієм і деревиною коріння часто призводить до загибелі молодих дерев. Одна генерація на рік.

Стовбури і гілки плодових культур заселяють: златка вузькотіла грушева – Agrilus sinuatus Oliv., антаксія сливова – Anthaxia millefolii F., антаксія плодова – Anthaxia candens Panz. та інші.

Родина короїди – Ipidae Плодовий заболонник – Scolytus mali Bechst. (Тези 17–20.

Табл. XXI, рис. 2) Пошкоджує всі плодові, віддаючи перевагу яблуні. Жук 3–4 мм, темно-бурий, блискучий; надкрила темно-

коричневі або червонувато-бурі; передньоспинка коротка, широка; черевце пряме, скошене, грубо пунктироване, без зубчиків і бугорків.

Зимують личинки середнього віку в ходах. У середині травня личинки заляльковуються. Лялечка 4,5 мм, біла. Літ жуків триває з початку червня до середини липня. Жуки додатково живляться в прогризених коротких ходах на штамбах і товстих гілках. Самка відкладає яйця в ходах. Яйце розміром 0,8 мм, овальне, біле. Плодючість – 50–100 яєць. Відроджені через 7–9 діб личинки прогризають ходи. З настанням холодної осінньої погоди личинки залишаються в ході до весни. Генерація однорічна.

Близьким видом за циклом розвитку і шкодочинністю є заболонник зморшкуватий – S. rugulosus Ratz. (Теза 21, Табл. XXI, рис. 1).

Західний непарний короїд – Xyleborus dispar F. (Теза 23) Пошкоджує усі плодові породи та ряд листяних лісових порід. Зимують жуки в маточних ходах. Весною самка робить

радіальний вхідний канал довжиною до 6 см, який заглиблюється у деревину, від якого вправо і вліво іде горизонтальний маточний хід

132

паралельно річним шарам. Від цього ходу перпендикулярно відходять короткі бокові відгалуження, в яких самка відкладає купками 30–40 яєць. Личинки окремих ходів не роблять і живляться деревним соком та міцелієм гриба Ambrosia. В цих же ходах личинки заляльковуються. Утворені жуки залишаються до весни. Одна генерація на рік.

Близьким видом за особливостями розвитку і шкодочинністю є багатоїдний непарний короїд – Xyleborus saxeseni Ratz. (Теза 24).

Ряд лускокрилі, або метелики – Lepidoptera Родина червиці – Cossidae Червиця в’їдлива – Zeuzera pyrina L. (Теза 25–27. Табл. XXI,

рис. 5) Пошкоджує різні листяні породи дерева, віддаючи перевагу

яблуні. Метелики з розмахом крил: самка 60–65 мм, самець до 50 мм.

Крила білі, з розкиданими по ним синюватими овальними плямами; черевце товсте, темно-синє з білими поперечними смугами; ноги синювато-чорні. Яйце розміром 1,2 мм; видовжено-овальне. Лялечка довжиною до 30 мм, циліндрична, темно-бура, з рогоподібним відростком між очима; кінець черевця з 10 зубчиками.

Зимують гусениці першого і другого років життя в ходах, проточених у деревині. Заляльковування відбувається у червні – липні. Самка відкладає яйця групами на бруньки, пагони, під кору гілок, просто на грунт. Плодючість – до 2000 яєць. Відроджені гусениці вгризаються в черешки, молоді пагони, де проточують ходи. Після першої зимівлі гусениці проточують хід у деревині скелетних гілок і стовбура. Линяють сім разів. Одна генерація у два роки.

Близьким видом за особливостями розвитку і шкодочинністю є червиця пахуча – Cossus cossus L.

Родина склівки – Sesiidae Яблунева склівка – Aegeria myopaeformis Bkh. (Теза 28.

Табл. XXI, рис. 4) Пошкоджує яблуню, рідше грушу, сливу, абрикос, вишню. Метелик з розмахом крил 18–22 мм; крила вузькі, склоподібні,

по краям і уздовж жилок синювато-чорні лусочки; на останньому сегменті китичка з темно-синіх волосків. Яйце розміром до 1 мм; жовто-коричневе, овальне. Лялечка довжиною 13–14 мм; буро-жовта, з двома рядами шипиків на спинному боці черевних сегментів.

133

Зимують гусениці молодших віків у ходах, пророблених у корі й лубі, старших віків – у заболоні. У другій декаді травня гусениці заляльковуються у коконах. Літ метеликів триває з кінця травня до середини серпня. Самки відкладають яйця в щілини кори штамбів і скелетних гілок. Плодючість – до 250 яєць. Відроджені гусениці вгризаються під кору і живляться заболонню упродовж двох вегетаційних сезонів.

Родина горностаєві молі – Yponomeutidae Яблунева горностаєва міль – Yponomeuta malinellus Zell.

(Тези 54-56. Табл. XXIII, рис. 1) Пошкоджує яблуню. Метелик з розмахом крил 17–22 мм; передні крила білі з

12–16 чорними крапками, розміщеними трьома рядками; задні крила попелясто-сірі, з довгою бахромою. Яйце розміром 0,3 мм; сплющене, округле, спочатку жовте, згодом бурувато-вишневе. Лялечка довжиною 12–14 мм; спочатку оранжево-жовта, пізніше – зеленувато-жовта, крилові значки світло-бурі, кремастер темно-бурий з шістьма щетинками. Кокони білі, з’єднані кількома десятками або сотнями в компактні пачки.

Зимують гусениці першого віку під щитками. Весною проникають усередину бруньок та під епідерміс молодого листя. Впродовж 9–12 діб гусениці живляться в мінах. Після першого линяння гусениці переходять на поверхню листя, де скелетують листки і плетуть павутинні гнізда. За 40–45 діб гусениці проходять п’ять віків і, завершивши розвиток, сповзаються у купи, утворюють кокони, в яких заляльковуються. Плодючість – 90–100 яєць. Метелики відкладають яйця групами на пагони, укриваючи кожну кладку слизом, який після застигання утворює щиток. Спочатку щиток червонуватий, а через 20–30 днів стає сіро-бурим, близьким за кольором до кори. Відроджені гусениці живляться оболонками яєць і скоблять кору під щитком, після чого впадають в діапаузу до весни наступного року. Генерація однорічна.

Близьким видом за циклом розвитку і шкодочинності є плодова горностаєва міль – Yponomeuta padellus L. (Теза 57).

Мінуючі молі

До мінуючих молей належать кілька родин дрібних метеликів з однотипним способом життя і особливостями живлення гусениць, які

134

мінують листя, що спричиняє їх обпадання. Масове розмноження мінуючих молей призводить до зниження врожаю, зменшення кількості цукрів, аскорбінової кислоти, мікроелементів у плодах. У пошкоджених дерев не закладаються бруньки, у зимовий період вони підмерзають.

Родина молі-малятки – Nepticulidae Яблунева міль-малятко – Nepticula malella Stt. (Табл. XXII,

рис. 1) Пошкоджує яблуню. Розвивається в трьох поколіннях, у Криму – в чотирьох. Родина крихітки – молі – Lyonetiidae Глодова кружкова міль – Leucoptera scitiella Z. (Табл. XXII,

рис. 2) Пошкоджує яблуню, айву, грушу, сливу, вишню, персик. Розвивається в трьох поколіннях, у Криму – в чотирьох. Родина молі-пістрянки – Gracillaridae Верхньобокова плодова мінуюча міль – Lithocolletis

corylifoliella Hw. (Табл. XXII, рис. 3) Пошкоджує яблуню, грушу, айву, черешню, сливу, вишню. У Лісостепу розвивається два покоління, в Степу – три. Яблунева нижньобокова мінуюча міль – Lithocolletis

pyrifoliella Grsm. (Табл. XXII, рис. 4) Пошкоджує яблуню. У Лісостепу розвивається два покоління, в Степу – три. Родина чохлоноски – Coleophoridae Плодова чохликова міль – Coleophora hemerobiella Scop.

(Табл. XXI, рис. 6) Пошкоджує всі плодові культури. Метелик з розмахом крил 12–14 мм, передні крила сріблясто-

сірі з розпливчастими темними плямами; задні крила темно-бурі. Яйце розміром 0,35 мм, лимонно-жовте. Гусениця завдовжки 10–12 мм, темно-коричнева; чохлик червонувато-коричневий, довжиною 13 мм.

Зимують гусениці молодших віків у дугоподібному чохлику на пагонах. Навесні гусениці прогризають отвори у набрякаючих бруньках. Після появи листя мінують його. У червні–липні переходять

135

на гілки і проводять у діапаузі до весни другого року. У червні заляльковуються в чохлику. У липні вилітають метелики і відкладають яйця на листя. Плодючість – 40–50 яєць. Відроджені гусениці утворюють міну. Міна світло-коричнева, двобічна, округлої форми з отвором у центрі. Восени переходять на першу зимівлю. Цикл розвитку дворічний. Найбільшої шкоди плодова чохликова міль завдає рано навесні, пошкоджуючи бруньки.

Родина листовійки – Tortricidae Яблунева плодожерка – Carpocapsa pomonella L. (Теза 59.

Табл. XXIV, рис. 1) Пошкоджує плоди яблуні, груші, сливи, абрикосу, айви,

персика, волоського горіха. Метелик з розмахом крил 18–22 мм; передні крила бурувато-сірі

з фіолетовим полиском, з численними поперечними хвилястими лініями; на кінцях крил по темно-бурій овальній плямі з трьома вигнутими бронзовими скибочками; задні крила бурувато-сірі. Яйце розміром 0,9–1 мм, округле, плескате, молочно-біле, напівпрозоре. Лялечка довжиною 8–12 мм, світло-коричнева із золотистим відтінком; кінець черевця має форму заокругленого конуса з восьма гачкоподібними щетинками.

Зимують гусениці, які завершили живлення, у павутинних коконах під відсталою корою, у пакувальній тарі, плодосховищах, у верхньому шарі грунту, біля кореневої шийки. Заляльковування гусениць популяції триває 35–40 діб. Ця розтягнутість характерна і для наступних стадій розвитку. Початок льоту метеликів співпадає із закінченням цвітіння яблуні. Самки відкладають яйця по одному на плоди, рідше зверху на листя. Плодючість – 60–120 яєць. Відроджені гусениці вгризаються в плід, де живляться м’якушем і насінням. За 25–30 діб пошкоджує 2–3 плоди. Закінчивши розвиток, коконується. За сезон розвивається від одного (Полісся) до двох–трьох поколінь (Лісостеп, Крим).

Грушева плодожерка – Laspeyresia pyrivora Danil. (Теза 61.

Табл. XXIV, рис. 2) Пошкоджує тільки грушу. Метелик з розмахом крил 17–22 мм; передні крила темно-сірі з

легким коричневим відтінком і чітко вираженою поперечною смугастістю; дзеркальце виділяється нечітко; лінії, які облямовують дзеркальце, з боків сріблясто-сірі; задні крила бурувато-сірі. Яйце

136

розміром 1,3 мм, округле, з опуклою центральною частиною і сплющеними краями; свіжовідкладене – темно-червоне, пізніше рожево-сіре. Лялечка довжиною 11–13 мм, темно-коричнева; лоб з конічним виступом, роздвоєним на вершині, тергальні шипи на сегментах черевця великі; на кінчику черевця вісім гачкуватих щетинок.

Зимують гусениці, які завершили живлення, в коконах у грунті та під опалим листям. Заляльковуються через 13–20 діб після цвітіння груші сорту Лісова красуня. Заляльковування особин популяції розтягнуте і триває більше 30 діб. Ця розтягнутість притаманна і наступним стадіям розвитку шкідника. Літ метеликів у Лісостепу починається у другій – третій, у Степу – в першій – другій декадах червня. Самки відкладають яйця по одному на плоди. Плодючість – 40–80 яєць. Ембріональний розвиток продовжується 6–10 днів. Відроджені гусениці проникають усередину плода, в якому роблять прямий хід до насінневої камери. Гусениця з’їдає все насіння, заповнюючи його оболонки бурими екскрементами. Розвивається 20–30 діб, після чого переходить на коконування. Генерація однорічна.

Сливова плодожерка – Grapholitha funebrana Tr. (Теза 60. Табл. XXIV, рис. 3)

Пошкоджує плоди сливи, аличі, абрикосу, персика, зрідка вишні.

Метелик з розмахом крил 13–15 мм; передні крила темно-коричневі зі слабким фіолетовим полиском; дзеркальце розмите з 3–4 чорними штрихами або крапками всередині; задні крила однокольорові, бурувато-сірі. Яйце розміром 0,7 мм, плескате, біле, напівпрозоре, згодом зеленувато-жовте. Лялечка довжиною 7–8 мм, світло-коричнева; кінець черевця плавно заокруглений з восьма гачкоподібними щетинками на верхівці.

Зимують гусениці, які завершили живлення, у павутинних коконах в тріщинах кори на стовбурах, у поверхневому шарі грунту, в рослинних рештках. Заляльковування розтягнуте і триває 35–45 діб. Ця розтягнутість у подальшому супроводжує і наступні стадії розвитку. Через 3–5 діб після вильоту самка відкладає яйця по одному на плоди, рідше на поверхню листків. Відроджені гусениці пошкоджують м’якуш і незатверділу кісточку плода. Розвиток гусениць триває 20–30 діб. У Поліссі та північному Лісостепу розвивається одне покоління, в південних районах буває друге покоління.

137

Східна плодожерка – Grapholitha molesta Busck. (Теза 62. Табл. XXIV, рис. 4)

Пошкоджує пагони і плоди усіх плодових дерев. Метелик з розмахом крил 11–15 мм; загальне забарвлення

бурувато-сіре, в середині внутрішнього краю крила дві пари білуватих косих переривчастих лінії у вигляді перев’язі; дзеркальце виражене слабо; по верхівці крила проходить тонка чорна оксамитова лінія; задні крила коричнево-сірі з райдужним полиском; бахрома світло-бура зі сріблястим відтінком. Яйце розміром 0,6–0,8 мм, світло-оранжеве, приплюснуте. Лялечка розміром 5,3–7,7 мм, коричнева.

Зимують гусениці, які завершили розвиток, у щільному шовковистому коконі в рослинних рештках, у тріщинах кори, грунті, тарі. Заляльковуються у період розпускання бруньок персика і айви. У третій декаді квітня починається літ метеликів. Яйця відкладають по одному на нижній бік листків, кору молодих пагонів, брунькові лусочки. Плодючість – 100–120 яєць. Відроджені гусениці пошкод-жують пагони, плоди і листя. Тривалість живлення гусениць – 12–22 доби. На півдні України розвивається до чотирьох поколінь, які накладаються одне на одне.

Родина п’ядуни – Geometridae (Тези 47, 48) Метелики середнього розміру з тонким струнким тілом і

широкими трикутними передніми крилами, різноманітні за забарвленням і малюнком. Задні крила заокруглені. Самки деяких видів мають редуковані або рудиментарні крила і сильно розвинені ноги. Гусениці з трьома парами грудних і двома парами черевних ніг. Понад 40 видів п’ядунів є шкідниками плодових і лісових порід дерев.

(Зимовий п’ядун – Operophthera brumata L. і п’ядун-обдирало плодовий – Erannis defoliaria Cl. (тези 47, 48) та ряд інших видів описані у розділі 18).

Родина коконопряди – Lasiocampidae Кільчастий шовкопряд – Malacosoma neustria L. (Теза 63.

Табл. XXIII, рис. 3) Пошкоджує плодові, а також лісові породи. Віддає перевагу

яблуні і дубу. В розмаху крил самка досягає 40 мм, самець – 32 мм; передні

крила вохряно-жовті або цегляно-бурі з двома поперечними стрічками; задні крила світліші; тіло вкрите жовтими волосинками; вусики гребінчасті. Яйце розміром 3 мм; циліндричне, свинцево-сіре з

138

твердою оболонкою. Гусениця довжиною до 55 мм, блакитно-сіра в м’яких волосинках, на спинному боці біла смуга, облямована оранжево-бурими смужками, по боках блакитні переривчасті смуги; голова блакитна з чорними плямами. Лялечка довжиною 40 мм; бурувато-чорна з рідкими рудуватими волосинками, в подвійному щільному павутинному коконі білувато-жовтого кольору.

Зимують майже повністю сформовані гусениці в яйцевих оболонках. Гусениці живуть разом. Розвиток гусениць триває від 25 до 50 діб. За цей час вони 4–5 разів линяють, проходячи 5–6 віків. Після кожного линяння гусениці влаштовують нове павутинне гніздо в нижче розміщеному розгалуженні гілок. В останньому віці гусениці розповзаються і в першій – другій декадах червня заляльковуються. Метелики-самки відкладають весь запас яєць по спіралі навколо тонких гілочок. Плодючість – 250–350 яєць. Сформовані в яйцевих оболонках гусениці впадають у діапаузу до весни наступного року.

Родина ведмедиці – Arctiidae Американський білий метелик – Hyphantria cunea Drury.

(Теза 63. Табл. XXIII, рис. 2) Пошкоджує більше 140 видів деревних і чагарникових рослин.

Віддає перевагу: шовковиці, клену, ясеню, плодовим. Метелик з розмахом крил 40–50 мм; крила білосніжні із

шовковистим відливом; тіло вкрите густими білими волосинками; вусики чорні (у самки ниткоподібні, у самця перисті); ноги світло-жовті. Яйце розміром 0,6–0,7 мм, кулясте, блакитнувате, іноді жовтувате. Лялечка довжиною 10–15 мм, спочатку лимонно-жовта, з часом – темно-коричнева, у темному пухнастому коконі сіруватого кольору.

Зимують лялечки під відмерлою корою дерев, під рослинними рештками, в тарі та в інших місцях. Метелики літають у травні. Самки відкладають яйця на листя групами, укриваючи кладку тонким пушком. Плодючість – 1200–1500 яєць. Відроджені гусениці живляться листям. До третього і четвертого віків живуть разом, обплітаючи павутиною листя. З п’ятого віку живуть поодиноко. Тривалість розвитку гусениць 45–54 дні. За цей час вони линяють шість–сім разів. Заляльковуються у різних захищених місцях. У липні–серпні відбувається літ метеликів другого покоління. Дві генерації на рік.

139

Родина білани – Pieridae Білан жилкуватий – Aporia crataegi L. (Теза 63. Табл. XXIII,

рис. 4) Пошкоджує всі плодові дерева. Метелик з розмахом крил 60–65 мм; крила білі, лускатий покрив

слабкий, у результаті чого крила самок напівпрозорі, у самців лусочки відсутні тільки по периферії крила; у самок жилки крила коричневі, у самців чорні; вусики булавоподібні; груди й черевце темні, вкриті світлими волосками. Яйце довгасте, з 12–14 поздовжніми реберцями, стояче, заввишки 1,5–1,7 мм, жовтувате або оранжеве. Гусениця завдовжки 45–50 мм, слабо вкрита волосками, боки і низ тіла сірі, голова коричнева, грудний і анальний сегменти чорні; на спинному боці дві оранжево-коричневі і три чорні смуги. Лялечка довжиною до 2 см, жовтувато- або сірувато-біла, вкрита чорними плямами, кутаста.

Зимують гусениці другого – третього віків у зимових гніздах із сухого листя, прикріпленого павутинними нитками до гілок. У гнізді буває 20–70 гусениць, кожна із яких у круглому павутинному коконі. Вихід гусениць починається з набряканням бруньок у яблуні. Розвива-ються 27–32 доби, живлячись бруньками, бутонами, квітками та лис-тям. Заляльковуються на стовбурах, гілках, прикріплюючись до них павутинним пояском. Метелики живляться нектаром квіток, п’ють воду. Яйця відкладають групами по 20–100 на верхній бік листя. Плодючість – до 500 яєць. Відроджені гусениці 15–20 діб скелетують листя. Пошкоджене листя гусениці обплітають павутиною, прикріп-люють до гілок і, завившись у кокони, залишаються всередині гнізда на зимівлю. Генерація однорічна.

Ряд перетинчастокрилі – Hymenoptera Родина справжні пильщики – Tenthredinidae Яблуневий плодовий пильщик – Haplocampa testudinea Klug.

(Теза 70. Табл. XXV, рис. 1) Пошкоджує плоди яблуні. Імаго довжиною 6–7 мм; зверху темно-бурий, знизу жовтий;

черевце зверху чорне, знизу рудувато-жовте, ноги жовті; вусики 9–членикові, короткі; дві пари прозорих крил з темними жилками. Яйце розміром 0,7 мм, овальне, білувато-склисте. Лялечка довжиною 7–8 мм, біла в щільному овальному сірому коконі.

Зимують личинки в коконах у грунті. Весною заляльковуються. Початок льоту збігається з фенофазою розпушування бутонів літніх сортів яблуні. Самки відкладають яйця по одному в надрізи

140

(“кишеньки”) в тканини чашолистиків і квітколожа. Плодючість – 50–80 яєць. Відроджені личинки мінують плоди. Личинка живиться насінням у 3–6 плодах. Розвиток личинки триває 18–29 діб, після чого вона переходить у грунт для коконування. Генерація однорічна.

Близькими видами за циклом розвитку і шкодочинності є грушевий плодовий пильщик – Haplocampa brevis Klug. (Теза 71. Табл. XXV, рис. 2) (пошкоджує плоди груші) та сливовий чорний пильщик – Haplocampa minuta Christ. (Табл. XXV, рис. 4) (пошкоджує плоди сливи, аличі, рідше абрикосу та черешні).

Вишневий слизистий пильщик – Caliroa cezasi L. (Теза 68.

Табл. XXV, рис. 3) Пошкоджує вишню, черешню, грушу, менше сливу, айву, яблуню. Самка довжиною 5–6 мм, самець 4–5 мм; тіло чорне, блискуче;

ноги чорні, крила прозорі із затіненою серединною перев’яззю. Яйце розміром 0,6 мм, видовжено-овальне, блідо-зелене. Лялечка довжиною 6 мм, жовтувато-біла, у щільному земляному коконі.

Зимують личинки-еонімфи у грунті. Заляльковуються наприкінці травня – на початку червня. Через 7–10 діб виходять імаго. Самки відкладають яйця в надрізи в м’якуші листка з нижнього боку. Масове відродження личинок буває у другій половині червня. Пло-дючість – 50–75 яєць. Личинки переповзають на верхній бік листка і вкриваються слизом. Через 15–20 діб живлення, пройшовши 6–7 віків, личинки переходять у грунт на коконування. У Поліссі розвивається в одному поколінні, у південному Лісостепу – у двох. Літ і відкладання яєць другого покоління відбувається у другій половині серпня.

Родина пильщики-ткачі – Pamphiliidae Грушевий пильщик-ткач – Neurotoma saltuum L. (Теза 67) Пошкоджує всі плодові дерева. Імаго довжиною 11–14 мм, голова і груди чорні, черевце руде

або бурувато-жовте, ноги жовті; крила прозорі з буруватою перев’яззю під птеростигмою. Яйце розміром 0,5-0,6 мм, овальне, жовтувате.

Зимують личинки-еонімфи в коконах у грунті. Наприкінці квітня або на початку травня заляльковуються. Літ імаго розтягнутий і триває 40–60 діб. Після запліднення самка відкладає рядами черепице-подібно по 40–60 яєць на нижній бік молодого листя. Личинки утворюють павутинні гнізда, в яких живуть групами. Живлення личинок триває 30–35 діб, після чого вони переходять у грунт, де залишаються до весни наступного року. Одна генерація на рік.

141

Родина товстоніжки – Eurytomidae Сливова товстоніжка – Eurytoma schreineri Schr. (Теза 74.

Табл. XXVI, рис. 2) Пошкоджує сливу, аличу, абрикос, черешню, вишню. Тіло дорослої товстоніжки струнке, чорне, з опуклими грудьми,

черевце видовжено-овальне, блискуче, на стеблинці; очі червоно-бурі; крила з однією поздовжньою жилкою; гомілки й лапки жовтуваті; самка довжиною 5–6 мм, самець – 4–5 мм. Яйце розміром до 0,6 мм, склоподібне, овальне, з невеликим відростком на передньому кінці і довгим стебельцем. Лялечка довжиною 5 мм, спочатку молочно-біла, перед виходом імаго – блискучо-чорна.

Зимують личинки, що завершили живлення, всередині кісточки. Період заляльковування розтягнутий і триває близько місяця. Літ імаго починається після закінчення цвітіння сливи. Самка проколює яйце-кладом зав’язь плода і кладе одне яйце в незатверділу кісточку. Від-роджена личинка вгризається всередину ядра і живиться ним 25–30 діб. Личинки, що завершили живлення, залишаються всередині кісточки до весни наступного року. Генерація однорічна.

Ряд двокрилі або мухи – Diptera Родина осетницеві – Tephritidae Вишнева муха – Rhagoletis cerasi L. (Теза 73. Табл. XXVI,

рис. 4) Пошкоджує черешню і вишню. Муха темно-бура, майже чорна; голова і грудний щиток світло-

оранжеві; на спині дві поздовжні жовті смуги; очі зелені; стегна чорні, гомілки й лапки світло-оранжеві; крила прозорі, з чотирма буруватими поперечними смугами; довжина самки 4–5,3 мм, самця – 2,9–4 мм. Яйце розміром 0,7 мм, жовтувато-біле, довгасте, загострене з одного і ледь притуплене з другого кінця. Лялечка довжиною 3–4 мм, біла, вільна. Несправжній кокон розміром 3,5–4,5 мм, брудно-жовтий, бочкоподібний.

Зимують лялечки у несправжніх коконах у грунті. Навесні виходять імаго, додатково живляться цукровими виділеннями листо-блішок, попелиць, краплями соку на стовбурах. Самка відкладає яйця по одному під шкірку плодів черешні і вишні, які починають визрі-вати. Плодючість – 70–150 яєць. Відроджені личинки 15–25 діб живляться м’якушем плодів навколо кісточки. Завершивши розвиток, личинки заглиблюються в поверхневий шар грунту і утворюють

142

пупарій, в якому перетворюються на лялечок і залишаються до весни наступного року. Одна генерація на рік.

Родина галиці – Cecidomyiidae Грушева плодова галиця – Contarinia pyrivora Riley. (Табл. XXVI,

рис. 3) Пошкоджує молоді плоди груші. Імаго розміром 3–4 мм; темно-сірого кольору; вусики довгі,

жовтувато-бурі. Личинка довжиною до 4 мм, світло-жовта. Зимує лялечка у грунті. Виліт мух відбувається в період

відокремлення бутонів – рожевого бутона. Самка відкладає по 10 і більше яєць в бутон. Відроджені личинки проникають у квітколоже і виїдають генеративні органи. Заселені зав’язі перший час приско-рюють ріст. До завершення розвитку личинок зав’язь буває повністю виїдена. Плід засихає. Розвиток личинок триває 30–40 діб. Упродовж червня личинки залишають плоди і переходять у грунт на кокону-вання. В коконах личинки залишаються до вересня – жовтня. Восени заляльковуються і залишаються у грунті до весни. Одна генерація на рік.

На груші та інших плодах розвиваються: грушева галиця – Dasyneura piri Bouche, яблунева листкова галиця – D. mali kieffer, сливова пагонова галиця – D. trifolii F., які пошкодують листя груші, яблуні та сливи. Їх пошкодження спричиняють деформацію листків, які набувають вигляду трубок, червонуватих валиків, веретено-подібних гал.

Питання для самоконтролю

1. Які морфологічні та біологічні перетворення відбуваються у попелиць протягом вегетаційного сезону?

2. Які відмінності у зовнішньому вигляді самок та самців яблуневої і грушевої листоблішок?

3. Які відмінності у зовнішній будові жуків із родини трубко-крутів і довгоносиків?

4. Особливості пошкоджень, нанесених жуками-довгоносиками та їх личинками.

5. Відмінні особливості пошкоджень плодів яблуні гусеницями плодожерок та личинками пильщиків.

6. Зміна зовнішнього вигляду плодів вишні та черешні, пошкод-жених личинками вишневої мухи.

7. Як виглядають пошкодження, спричинені гусеницями яблуне-вої горностаєвої молі?

143

Таблиця ХІХ Рис. 1. Зелена яблунева попелиця: а – безкрила самка; б – зимуючі яйця; в – пошкодження. Рис. 2. Кров’яна попелиця: а – імаго; б, в – пошкодження. Рис. 3. Яблунева листоблішка: а – імаго;

б – німфа; в – личинка; г – зимуючі яйця. Рис. 4. Грушевий клоп: а – імаго; б – пошкодження. Рис. 5. Яблунева комоподібна щитівка: а – імаго; б – самка; в – щиток. Рис. 6. Каліфорнійська щитівка:

а – імаго; б – щитки самки; в – пошкодження

144

Таблиця ХХ Рис. 1. Трубкокрут вишневий: а – жук; б – личинка; в – лялечка;

г – пошкодження. Рис. 2. Яблуневий квіткоїд: а – жук; б – личинка; в – лялечка; г – пошкодження. Рис. 3. Букарка: а – жук; б – личинка;

в – лялечка; г, д – пошкодження. Рис. 4. Сірий бруньковий довгоносик: а – жук; б – пошкодження. Рис. 5. Казарка: а – жук; б – личинка; в – лялечка; г, д – пошкодження. Рис. 6. Великий

грушевий трубкокрут: а – жук; б – пошкодження

145

Таблиця ХХІ Рис. 1. Заболонник зморшкуватий: а – жук; б – личинка;

в – пошкодження. Рис. 2. Заболонник плодовий: а, б – жуки; в – пошкодження. Рис. 3. Златка чорна: а – жук; б – личинка; в – пошкодження. Рис. 4. Яблунева склівка: а – метелик; б – лялечка в прогризеному ході. Рис. 5. Червиця в’їдлива: а – метелик; б – гусениця; в – лялечка; г – яйцекладка; д – пошкодження. Рис. 6. Плодова чохликова міль:

а – метелик; б – гусениця; в – пошкодження

146

Таблиця ХХІІ

Рис. 1. Яблунева міль-малятко: а – метелик; б – гусениця; в – пошкодження. Рис. 2. Глодова кружкова міль: а – метелик; б – гусениця; в – пошкодження. Рис. 3. Верхньобокова плодова мінуюча міль: а – метелик; б – гусениця; в – пошкодження.

Рис. 4. Яблунева нижньобокова мінуюча міль: а – метелик; б – пошкодження

147

Таблиця ХХІІІ Рис. 1. Яблунева горностаєва міль: а – метелик; б – гусениця; в – лялечка; г – кокони; д – яйцекладка. Рис. 2. Американський

білий метелик: а – метелик; б – гусениця; в – лялечка. Рис. 3. Кільчастий шовкопряд: а – метелик; б – яйцекладка; в – гусениці. Рис. 4. Білан жилкуватий: а – метелик; б – яйце;

в – гусениця; г – лялечка; д – пошкодження

148

Таблиця ХХІV Рис. 1. Яблунева плодожерка: а – метелик; б – гусениця; в – кокон;

г – пошкодження. Рис. 2. Грушева плодожерка: а – метелик; б – гусениця; в – пошкодження. Рис. 3. Сливова плодожерка: а – метелик; б – гусениця; в – пошкодження. Рис. 4. Східна

плодожерка: а – метелики; б – яйце; в – гусениця; г – пошкодження

149

Таблиця ХХV

Рис. 1. Яблуневий плодовий пильщик: а – імаго; б – личинка; в – пошкодження. Рис. 2. Грушевий плодовий пильщик: а – імаго;

б – личинка; в – пошкодження. Рис. 3. Вишневий слизистий пильщик: а – імаго; б – личинка; в – пошкодження. Рис. 4. Сливовий чорний

пильщик: а – імаго; б – личинка; в, г – пошкодження.

150

Таблиця ХХVІ Рис. 1. Совка-синьоголівка: а – метелик; б – гусениця;

в – пошкодження. Рис. 2. Сливова товстоніжка: а – імаго; б – личинка; в – личинка в кісточці плода. Рис. 3. Грушева плодова галиця: а – імаго; б – личинка; в – пошкодження.

Рис. 4. Вишнева муха: а – імаго; б – личинка; в – пошкодження

151

Таблиця для визначення листовійок за гусеницями останнього віку розвитку (за В.П. Васильєвим)

1 (30). Гусениці пошкоджують бруньки, суцвіття, листя, виїдають ямки та ходи на поверхні плодів.

2 (5). Гусениці коричневого або червоно-коричневого кольору. 3 (4). Гусениця довжиною 15–18 мм, червонувато-коричнева; голова,

передньогрудний щиток та грудні ноги темно-коричневі або чорні; анальний щиток під колір тіла. Щитки хет дрібні, світлі; черевні ноги з двоярусним вінцем із 40 кігтиків………………

Листовійка полохлива – Ancylis achatana Den. et Schiff. 4 (3). Гусениця довжиною 9–13 мм, сірувато-коричнева; голова,

передньогрудний щиток і грудні ноги темно-бурі або чорні; анальний щиток і щитки хет тіла блискучі, світло-коричневі; черевні ноги з двоярусним вінцем із 32–45 кігтиків………….…

Листовійка брунькова – Spilonota ocellana F. 5 (2). Гусениці зеленого, жовтувато-зеленого, брудно-зеленого або

темно-сірого і до оливкового кольору. 6 (25). Гусениці зеленого, яскраво-зеленого або жовто-зеленого

кольору. 7 (12). Грудні ноги чорні. 8 (9). На VII черевному сегменті вентрально та сублатеральних

щитках по три щетинки. 9 (10). Гусениця довжиною 18–20 мм, брудно-зелена з жовтуватими

боками; голова світло-коричнева з двома підковоподібними плямами, передньогрудний щиток зеленувато-жовтий з двома чорними мітками, анальний щиток під колір тіла; грудні ноги чорні; щитки хет тіла світлі, слабо склеротизовані; черевні ноги з триярусним вінцем із 60–66 кігтиків………………….…

Листовійка свинцевосмугаста Ptycholoma lecheana L. 10 (9). Гусениця довжиною до 25 мм, сірувато-зелена, часто з синю-

вато-сірим відтінком; голова і передньогрудний щиток чорні із більш світлою розпливчастою середньою частиною та білува-тим переднім краєм; анальний щиток і щиток хет тіла оливкові……………………………………………………………

Листовійка всеїдна – Archips podana Scop. 11 (12). Гусениця довжиною 16–18 мм, яскраво-зелена або брудно-

зелена, голова та передньогрудний щиток світло-коричневі; грудні ноги і дуже маленькі щитки хет тіла чорні; анальний щиток під колір тіла. Черевні ноги з двоярусним вінцем із 39–53 кігтиків ……………………………………………………..

152

Листовійка плоска сітчаста – Acleris rhombana Den. et Schiff.12 (7). Грудні ноги під колір тіла або коричневі. 13 (18). Грудні ноги коричневі. 14 (15). Гусениця довжиною 14 мм, брудно-зелена; голова і передньо-

грудний щиток темно-коричневі; анальний гребінь з двома,дуже рідко з трьома або чотирма щетинками; грудні ноги світло-коричневі. (Пошкоджує плодові та лісові породи. Декілька генерацій на рік. На Україні у Поліссі та Лісостепу)…

Листовійка-крилогризка ясенева – Rhopobota naevana Hb. 15 (14). Анальний гребінь із шістьма або восьма щетинками. 16 (17). Гусениця довжиною 16–18 мм, жовтувата або зеленувато-

жовта з блискучою коричневою головою; передньогрудний щиток і грудні ноги бурі; анальний щиток і щитки хет під колір гусениці. Анальний гребінь із восьми щетинок; дихальця у вигляді колечок пурпурного кольору на передньогрудях овальні, на черевних сегментах круглі; черевні ноги з двоярусним вінцем із 35–57 кігтиків ……………………………

Листовійка різнокольорова плодова – Acleris variegana Denet Schiff. (с. 156)

17 (16). Гусениця довжиною 18–20 мм, мінливого забарвлення – від світло-зеленої до темно-оливково-зеленої, напівпрозора; голо-ва світло-коричнева; грудні ноги світло-бурі; передньогрудний щиток від світлого до темного забарвлення; анальний щиток кольору тіла в блискучих прозорих плямах; анальний гребінь із шести щетинок; щитки хет тіла дрібні, світлі, блискучі; черевні ноги з триярусним вінцем із 54–58 кігтиків …………………….

Листовійка розанова– Archips rosana L. (с. 155) 18 (13). Грудні ноги під колір тіла, жовті або зелені. 19 (20). Гусениця довжиною 15–17 мм, світло-зелена з двома більш

світлими смугами на спині; голова зеленувато-жовта; передньогрудний щиток восково-жовтий в дрібних буруватих плямах; грудні ноги, анальний щиток та злегка випуклі маленькі щитки хет бліді під колір тіла гусениці; черевні ноги з двоярусним вінцем із 40–44 кігтиків……………………………

Листовійка приморозкова – Exapate congelatella Cl. (с. 155) 20 (19). Гусениці без світлих поздовжніх смуг на спинному боці і

дрібних буруватих плям на передньогрудному щитку. 21 (24). Щитки хет тіла великі, світлі; грудні ноги зелені.

153

22 (23). Гусениця довжиною 20–22 мм; яскраво-зелена з блакитнува-тим відтінком із спинного боку; голова та передньогрудний щиток коричнево-зелені, блискучі; щитки біля основ хет тіла великі, світлі; дихальця передньогрудей і восьмого черевного сегмента крупніші інших, круглі; черевні ноги з триярусним вінцем із 40–48 кігтиків …………………………………………..

Листовійка кривовуса вербова – Pandemis heparana Den. et Schiff.23 (22). Гусениця довжиною 16–20 мм; від жовто- і сіро-зеленого до

бурого кольору з великими світлими щитками хет; голова жовто-бура з темними очними та щічними плямами; передньо-грудний щиток жовто-зелений, з боків і ззаду із суцільною чорною смугою; анальний щиток кольору тіла з темним малюнком у вигляді плям; черевні ноги з триярусним вінцем із 49–60 кігтиків; дихальця грудей та восьмого черевного сегмента еліптичні, більші від інших…………….………………………………

Листовійка смородинна кривовуса – Pandemis ribeana Hb.(с. 121)

24 (21). Щитки хет тіла маленькі, жовті слабо опуклі. Гусениця довжиною 18–22 мм; забарвлення варіює від жовто-зеленого до брудно-зеленого; голова, передньогрудний щиток та грудні ноги від медово-жовтого до світло-коричневого кольору; анальний щиток під колір тіла; черевні ноги з вінцем із 50–58 кігтиків …………………………………………………….

Листовійка сітчаста – Adoxophyes orana F. 25 (6). Гусениці темно-сірого або оливкового кольору; голова,

передньогрудний та анальний щитки і грудні ноги чорні або оливкові.

26 (27). Гусениця світло-сіра з блакитнуватим відтінком; щитки хет тіла світліші основного кольору гусениць, блискучі з темними центрами; передньогрудний щиток відділений від голови чіткою білою смугою; голова і грудні ноги чорні, блискучі; передньогрудний і анальний щитки темно-бурі або чорні; черевні ноги з триярусним вінцем із 68–70 кігтиків; анальний гребінь із 4–7 шилоподібних щетинок ……………….…………

Листовійка-товстушка строкатозолотиста – Archipsxylosteana L.

27 (26). Щитки хет тіла чорні; передньогрудний щиток не відокремле-ний від голови білою смугою; анальний щиток чорний.

154

28 (29). Гусениця довжиною 20–23 мм; темно-сіра або зеленувато-чорна; щитки хет тіла маленькі; голова, грудні ноги, передньогрудний та анальний щитки, а також щитки біля основ хет тіла чорні, блискучі; черевні ноги з триярусним вінцем із 52–72 кігтиків……………………………………………

Листовійка-товстушка глодова – Archips crataegana Hb. (с. 154) 29 (30). Гусениця довжиною 18–20 мм; оливково-зелена або темно-

сіро-зелена, тіло вкрите дрібними субмікроскопічними шипиками; щитки хет тіла крупні; голова, передньогрудний і анальний щитки, грудні ноги та щитки хет тіла темно-коричневі або чорні, блискучі; черевні ноги з двохярусним вінцем із 40 кігтиків……………………………………………….

Листовійка мінлива плодова – Hedya nubiferana Haw.(с. 157)

30 (31). Гусениці проточують звивисті ходи у корі стовбурів. 31 (30). Гусениця довжиною 11–14 мм; напівпрозора, матова,

парафіново-біла з бруднувато-сірим полиском; тіло вкрите багаточисельними субмікроскопічними шипиками темно-бурого кольору; щитки хет тіла великі, злегка опуклі, світло-сірі; хети помірної довжини; голова жовта у темних плямах; очні та щічні плями маленькі темно-коричневі, майже чорні; передньогрудний та анальний щитки світло-бурувато-сірі; грудні ноги з триярусним вінцем із 34–41 кігтиком. Анальний гребінь відсутній …………………………………………………

Листовійка підкорова– Enarmonia formosana Scop. (с. 157)

ОПИС ОСНОВНИХ ВИДІВ ЛИСТОВІЙОК

Листовійки – філофаги

Листовійка – товстушка глодова – Archips crataegana Hb. (Теза 28. Табл. XXVII, рис. 1)

Пошкоджує яблуню, грушу, кісточкові, лісові породи. Метелик з розмахом крил 19–26 мм; основне забарвлення

передніх крил коричнево-сіре; у самки широка буро-коричнева перев’язь, у самця оксамитові темно-коричневі плями; задні крила бурувато-сірі. Яйце розміром 0,7–0,8 мм, блідо-жовте. Лялечка розміром 14–16 мм, темно-бура, кремастер завершують вісім гачкоподібних щетинок.

155

Зимують яйця у заглибленнях кори і розгалуженнях гілок. Гусениці відроджуються у фазу висування – відокремлення бутонів яблуні. Живляться бруньками, бутонами і квітками. В старших віках складають листок навпіл уздовж центральної жилки і скелетують його зсередини, пізніше скріпляють павутинками кілька листків, що утворюють своєрідний комок. Живлення гусениць триває 30–40 діб. Заляльковуються у місцях живлення. Самка відкладає по 20–70 яєць, захищених зверху воскоподібним нальотом-щитком. Плодючість – 170–300 яєць. Відкладені яйця залишаються до весни. Генерація однорічна.

Листовійка приморозкова – Exapate congelatella Cl. (Теза 19.

Табл. XXVIII, рис. 3) Пошкоджує яблуню, грушу, ягідники, лісові породи. У метеликів виражений статевий диморфізм. Самка з розмахом

крил 8–11 мм; передні крила ланцетоподібні, сріблясто-сірі з малюнком із темно-бурих плям уздовж переднього краю; задні крила недорозвинені, самець з розмахом крил 21–25 мм; передні крила коричнево-сірі, задні – коричнювато-сірі. Яйце розміром 0,5×0,4 мм, приплюснуте, оранжеве. Лялечка до 10–12 мм, темно-коричнева.

Зимують яйця, відкладені на корі тонких гілок. Гусениці відроджуються у фазу зеленого конуса у яблуні. Спочатку гусениці вгризаються в бруньки, у подальшому живляться молодим листям, обплетеним павутиною. Розвиток гусениць триває 30 діб. Залялько-вуються у павутинному коконі. В стадії лялечки діапаузують до осені. Метелики вилітають в останню декаду вересня, у листопаді. Відкладені в цей час яйця залишаються до весни. Генерація однорічна.

Листовійка розанова – Archips rosana L. (Теза 17. Табл. XXVII, рис. 2)

Пошкоджує яблуню, грушу, айву, вишню, черешню, абрикос, сливу, грецький горіх, лісові породи.

Самки з розмахом крил 18–22 мм, самець 15–19 мм; передні крила вохряно-золотисті з темними поперечними вузькими хвилясти-ми смугами й кількома плямами; задні крила коричнево-сірі з рожевувато-жовтим відтінком біля основи. Яйце розміром 1,2 мм, овальне, приплюснуте, сіро-зелене; кладка від 10 до 150 яєць, у вигляді плоских щитків. Лялечка 15–17 мм, жовтувато-коричнева.

Зимують яйця на корі стовбурів і гілок. Гусениці відроджуються наприкінці квітня – на початку травня у період відокремлення бутонів у яблуні. Гусениці першого і другого віків проникають у бруньки,

156

скелетують молоде листя, виїдаючи в ньому круглі отвори, проникають у бутони і вигризають тичинки, маточки й пестики. Гусениці старших віків згортають листя в трубочки або клубки. Пошкоджують також зав’язі й плоди, вигризаючи в м’якуші ямки, які іноді досягають насіннєвої камери. Через 30–40 діб заляльковуються в місцях живлення, найчастіше у згорнутих листках. Виліт метеликів розтягнутий і триває до двох місяців – з початку червня до кінця липня. Відкладені яйця залишаються до весни наступного року. Плодючість – 250 яєць. Генерація однорічна.

Розанову листовійку супроводжують два види листовійок з подібним циклом розвитку і культурами, які вони пошкоджують: листовійка – товстушка строкато-золотиста – Archips xylosteana L. (Теза 26. Табл. XXVII, рис. 50) і листовійка плоска сітчаста – Acleris rhombana Den.et Schiff. (Теза 11. Табл. 28, рис.6).

Листовійка різнокольорова плодова – Acleris variegana Den.

et Schiff. (Теза 16. Табл. XXVII, рис. 6) Пошкоджує яблуню, грушу, вишню, черешню, сливу, аличу,

абрикос, клен, в’яз, ліщину. Метелик з розмахом крил 14–20 мм, основна половина крила

жовтувато-біла, зовнішня частина червонувато-коричнева або фіолетово-бура, пересічена сірувато-жовтою смугою; задні крила коричнево-сірі. Яйце розміром 0,63–0,86 мм, світло-жовте або оранжеве. Лялечка 8–9 мм, темно-коричнева з великими шипами.

Зимують яйця поодинці або групами по 3–6 яєць поблизу плодових бруньок. Гусениці відроджуються в період розпускання бруньок і пошкоджують бруньки, бутони, квітки і листя, обплітаючи їх павутиною і стягуючи в клубки. Через 20–25 днів заляльковуються в місцях живлення. Літ метеликів триває близько півтора місяці – з середини червня до кінця липня. Самки відкладають до 250 яєць. Відродження гусениць другого покоління починається через 8–11 діб. Гусениці живуть і живляться між двома листками, зв’язаними павутиною, або серед згорнутого в клубок листя, або на плодах під прикриттям листка. Заляльковуються з другої декади серпня до кінця вересня. Метелики, що вилетіли, відкладають зимуючі яйця. Розвивається дві генерації за рік.

157

Листовійка мінлива плодова – Hedya nubiferana Haw. (Теза 29. Табл. XXVII, рис. 3)

Пошкоджує яблуню, грушу, сливу, аличу, вишню, черешню, абрикос та інші розанові.

Метелик з розмахом крил 17–21 мм, передні крила з базальної частини коричнево-бурі з синюватим відтінком і білими плямками біля внутрішнього краю, верхівкова частина з блакитно-сірими, коричню-ватими або чорними штрихами; задні крила сіро-коричневі. Яйце розміром 0,9×0,7 мм, овальне, прозоре, молочно-біле. Гусениця 18–20 мм, оливково-зелена, покрита дрібними шипами. Лялечка 9–14 мм, темно-бура.

Зимують гусениці третього віку в коконах у тріщинах кори, розгалуженнях гілок та під сухим листям. У квітні, в фазу зеленого конуса гусениці вгризаються в бруньки, пізніше стягують молоде листя і бутони в клубки, всередині яких живляться. Заляльковування починається в період масового обсипання пелюсток у яблуні і триває до середини червня. Літ метеликів починається через 12–14 днів після кінця цвітіння яблуні й триває 15–20 діб. Самка відкладає яйця на низ листка. Плодючість – 200 яєць. Відроджені гусениці скелетують нижню поверхню листка і, досягнувши в середині літа третього віку, переходять у місця зимівлі. Генерація однорічна.

Мінливу плодову листовійку супроводжують два види листовійок з подібним циклом розвитку і шкодочинності – листовійка свинцево-смугаста Ptycholoma lecheana L. (Теза 9) і листовійка полохлива Ancylis achatana Den. et Schiff. (Теза 3. Табл. XXVIII, рис. 4).

Листовійки-ксілофаги

Листовійка підкорова – Enarmonia formosana Scop. (Теза 31.

Табл. XXVIII, рис. 5) Пошкоджує яблуню, грушу, сливу, вишню, черешню, абрикос,

персик, горобину. Метелик з розмахом крил 15–18 мм; передні крила з яскравим

малюнком із смуг і плям, що чергуються. Вони складаються із темно-бурих, оранжево-жовтих і металево-блискучих лусочок; на передньому краї сім добре помітних жовтувато-білих костальних штрихів; ближче до середини крила оранжева пляма з металево-блискучими лусочками; задні крила бурувато-коричневі з золотисто-жовтою блискучою

158

бахромою. Яйце розміром 0,9–1 мм, округле, плоске, червоно-рожевого кольору. Лялечка 7–8 мм, темно-жовта з чорними очима.

Зимують гусениці різного віку під корою плодових дерев. Гусениці навесні відновлюють живлення лубом і заболонню, прокла-даючи в них звивисті ходи і вистилаючи їх павутиною. У квітні – травні гусениці заляльковуються під корою в колисочках; через 12–20 діб вилітають метелики, які відкладають яйця в нижній частині стовбурів. Плодючість – до 100 яєць. Відроджені гусениці проникають у кору, де живляться у звивистих ходах. Восени впадають в діапаузу до весни. Генерація однорічна.

Питання для самоконтролю Які види листовійок, із описаних у підрозділі, найбільш

шкодочинні в умовах Лісостепу?

159

Таблиця ХХVІІ Рис. 1. Листовійка-товстушка глодова: а – метелик; б – гусениця;

в – пошкодження. Рис. 2. Листовійка розанова: а – метелик; б – гусениця; в – пошкодження. Рис. 3. Листовійка мінлива

плодова: а – метелик; б – гусениця. Рис. 4. Листовійка всеїдна. Рис. 5. Листовійка-товстушка строкато-золотиста: а – метелик; б – пошкодження. Рис. 6. Листовійка різнокольорова плодова

160

Таблиця ХХVІІІ Рис. 1. Листовійка смородинова кривовуса: а – метелик; б – гусениця; в – пошкодження. Рис. 2. Листовійка сітчаста. Рис. 3. Листовійка

приморозкова. Рис. 4. Листовійка полохлива: а – метелик; б – гусениця. Рис. 5. Листовійка підкорова: а – метелик; б – гусениця; в – пошкодження. Рис. 6. Листовійка

плоска сітчаста: а – метелик; б – гусениця

161

16. ШКІДНИКИ ЯГІДНИХ КУЛЬТУР

16. 1. ШКІДНИКИ СУНИЦІ І МАЛИНИ

Об’єкти вивчення. Попелиці: малинна пагонова, малинна листкова. Твердокрилі: малинний жук, суничний листоїд, малинний довгоносик, сірий або землистий кореневий довгоносик. Лускокрилі: малинна склівка, малинна брунькова міль. Пильщики: суничний чорно-плямистий, малинний мінуючий. Двокрилі: малинна муха, малинні галиці – пагонова, листкова, стеблова.

Таблиця для визначення шкідників і пошкоджень суниці і малини

1 (2). Пошкоджено суницю і малину. 2 (17). Пошкоджено суницю. 3 (21). Пошкоджено гризучими шкідниками. 4 (11). Листові пластинки об’їдені. 5 (6). Жук завдовжки 3,5–4,2 мм, бурувато-жовтий зверху і пере-

важно чорний знизу; передньогруди, задньогруди і черевце чорні; вусики ниткоподібні. Личинка завдовжки 5–6 мм, жовто-бура з рядами темно-коричневих смуг і бородавок, які мають щетинки; ноги і голова чорні; грудних ніг три пари. Навесні у другій половині квітня жуки скелетують листя і прогризають в них звивисті отвори. Личинки скелетують листя з нижнього боку більш-менш видовженими смужками…

Суничний листоїд – Pyrrhalta tenella L. (c. 166) 6 (5). Листові пластинки об’їдені з країв. 7 (8). Жук завдовжки 5–6 мм, чорного кольору, вкритий золотисто-

сірими лусочками, які маскують основний колір; надкрила опуклі, зрослися, з рядами поздовжніх крапчастих борозенок; перетинчасті крила не розвинені і жуки не літають, ноги й вусики світлі; хоботок товстий, короткий. Листя обгризене з країв ………………………………………………………………

Сірий або землистий кореневий довгоносик – Sciaphilus asperatus Bonsd. (c. 166)

Аналогічні пошкодження спричиняють багатоїдні скосарі роду Otiorhynchus (малий чорний, конюшинний та інші)

8 (7). Шкодять гусениці і несправжньогусениці

162

9 (8). Довжина гусениці 12 мм; сірувато-коричнева з блідо-коричневими бородавками; голова, грудний і анальний щитки чорні. Гусениця молодших віків сіро-зелена з коричневими головою і грудним щитком. Спочатку гусениці скелетують, а потім об’їдають листки, стягуючи їх павутиною в жмуток ……

Сунична листовійка – Ancylis comptana Froel. 10 (9). Личинка 22-нога довжиною 15 мм, синювато-зелена, тіло з

боків блідо-сіре, вкрите білими бородавками; уздовж спини пролягає два ряди чорних плям; голова жовто-бура; черевних ніг 8 пар. Личинки молодших віків скелетують листки з нижнього боку, середніх віків – вигризають отвори, останнього віку – обгризають листки з країв. Молоді листки з’їдаються повністю ……………………………………………………………

Суничний чорноплямистий пильщик – Allantus cinctus L. (c. 168)

Подібні пошкодження спричиняє щетинистий (гребінчасто-подібний) суничний пильщик – Cladius pectinicornis Geoffr. (Табл. XXXI, рис. 2).

11 (4). Пошкоджено бутони і коріння. 12 (14). Пошкоджено бутони. 13 (12). Жук завдовжки 2–3 мм, овальний, чорний з коричневим

відтінком, вкритий тонкими світло-сірими волосками; щиток білий; головотрубка довга, тонка, дещо зігнута; вусики колінчасто-булавоподібні; ноги тонкі, довгі. Спочатку жуки живляться листками, вигризаючи в них отвори, потім переходять на бутони й виїдають їх вміст. Після відкладки яйця самка надгризає квітконіжку, від чого бутони зависають на волокнинках або опадають. Личинка довжиною 2,5–3 мм, біла, серпоподібна з жовто-коричневою головою; розвивається усередині бутона, живлячись його вмістом………………………

Малинний довгоносик – Anthonomus rubi Hbst. (c. 166) 14 (12). Пошкоджено коріння. 15 (14). Личинка довжиною 6–7 мм, жовтувато-біла зі зморшкуватим

тілом, голова жовта, безнога. Личинки спочатку живляться молодими корінцями суниці й малини, потім пошкоджують більші корені ………………………………………………………

Сірий або землистий кореневий довгоносик – Sciaphilus asperatus Bonsd. (c. 166)

163

Аналогічні пошкодження спричиняють кропивний листовий довгоносик – Phyllobius urticae Deg. і скосарі роду Otiorrhynchus.

16 (15). Личинки великі м’ясисті з бурою головою і трьома парами грудних ніг.

Родина пластинчатовусі – Scarabaeidae 17 (2). Пошкоджено малину. 18 (27). Пошкоджено бруньки. 19 (20). Гусениця останнього віку 8–11 мм, червона; голова, грудний та

анальний щитки чорні. Гусениці, які перезимували, вгриза-ються в бруньки і виїдають вміст. Пошкоджені бруньки не розпускаються ……………………………………………………

Малинна брунькова міль – Lampronia rubiella Bjerk. (с. 167) 20 (21). Пошкоджено листки. 21 (23). Листки пошкоджено комахами з колюче-сисним ротовим

апаратом. 22 (21). Шкодить попелиця. Безкрила партеногенетична самка розмі-

ром 2,3–2,5 мм, темно-зелена з коричневими плямами; сокові трубочки довші пальцеподібного хвостика; вусики 6-члени-кові. Крилаті особини 2 мм, черевце зелене з коричнюватими плямами; груди і голова чорні. Личинки жовто-зелені. Попелиця утворює великі скупчення з нижнього боку листка. Пошкоджені листки скручуються й засихають, пагони викривляються …………………………………………………….

Малинна пагонова попелиця – Aphis idaei Goot (с. 165) Малині завдає шкоди також малинна листова попелиця –

Amphorophora rubi Kalt., яка за особливостями розвитку і шкодочинністю мало чим відрізняється від малинної пагонової попелиці.

23 (21). Листки пошкоджено гризучими комахами. Пошкоджує жук завдовжки 3,5–4 мм, видовжено-овальний, сірувато-чорний, вкритий іржаво-жовтими або сірими волосками, голова маленька, вусики жовті з тричлениковою булавою; ноги жовті. Молоді листки погризені зверху між жилками або на них вигризені поздовжні отвори, що мають рвані волохаті краї……

Малинний жук – Byturus tomentosus F. (с. 165) 24 (23). Личинка завдовжки 10–12 мм, тіло зверху темно-буре або біле,

з боків світле; голова чорно-бура. Спочатку личинки скелету-ють листок знизу у вигляді віконець, потім вигризають отвори або обгризають листок з країв ……………………………………

164

Малинний гребінчатовусий пильщик – Priophorus morioLep.

25 (24). Личинка завдовжки 7 мм, тіло сплющене з розширеною грудною частиною; світло-зелене з темною спинною смугою; потиличний щиток чорний, ноги коричневі. Личинки, що відродилися, живуть у широких мінах неправильної форми, живлячись паренхімою листка ……………………………………

Малинний мінуючий пильщик – Metallus pumilus Klug.(с. 168)

26 (18). Пошкоджено стебло і генеративні органи. 27 (31). Пошкоджено стебло. 28 (29). Личинка завдовжки до 4 мм, червона, з добре розвиненими

двочлениковими вусиками. Відроджені личинки проникають під кору в камбіальний шар, де живуть групами. У місцях живлення утворюються бурі плями, які поступово стають чорними та розширюються, охоплюючи велику частину пагона. Кора пагонів відмирає, що призводить до усихання стебла ………………………………………………………………

Малинна пагонова галиця – Thomasiniana theobaldi Barnes.(с. 169)

29 (28). Гусениця завдовжки 25–30 мм, біла з коричнево-жовтою головою і такими самими грудним та анальним щитками. Після відродження гусениці вигризають ходи під камбієм, прони-кають також усередину стебел і до коренів, де залишаються до весни. Навесні переходять у стебла і починають знову прогризати ходи в пагонах. У місцях пошкоджень утворю-ються здуття. Пагін відмирає …………………………………….

Малинна склівка – Pernisetia hylaeiformis Lasp. (с. 167) 30 (31). Личинка завдовжки 5 мм, брудно-біла, циліндрична, без ніг;

ротові частини розміщені усередині двох передніх сегментів. Відроджені личинки вгризаються всередину молодих стебел, де вигризають спіральні й кільцеподібні ходи. Верхівки пошкоджених пагонів в’януть і поникають, пізніше стають чорними і відмирають …………………………………………….

Малинна муха – Pegomya rubivora Cog. (c. 169) 31 (27). Пошкоджено геенеративні органи – бутони, квітки, ягоди. 32 (31). Шкодить жук (опис жука приведений у тезі 23). Бутони і квітки

погризені ззовні. Жуки виїдають внутрішні частини бутона; на квітках жуки живляться нектаром і пиляками ………………….

165

Малинний жук – Byturus tomentosus F. (c. 165) 33 (34). Шкодить гусениця (опис гусениці наведений у тезі 19).

Гусениці вигризають плодоложе квіток малини………………… Малинна брунькова міль – Lampronia rubiella Bjerk. (c. 167) 34 (33). Пошкоджено ягоди. Шкодить личинка завдовжки 6,3–6,8 мм,

червоподібна, з трьома парами грудних ніг; світло-коричнева з жовтизною; на спині кожного сегмента розміщені хітинізовані коричневі пластинки; на останньому дев’ятому сегменті два гачкоподібно загнутих догори шипики; голова темна. Личинка шкодить усередині ягоди. Пошкоджені ягоди тьмяніють, загнивають або в’януть ……………………………………………

Малинний жук – Byturus tomentosus F. (c. 165) ОПИС ОСНОВНИХ ШКІДНИКІВ СУНИЦІ І МАЛИНИ

Ряд рівнокрилі – Homoptera Родина афіди – Aphididae Малинна пагонова попелиця – Aphis idaei Goot. (Теза 22) Пошкоджує малину, менше ожину та троянду. Зимують запліднені яйця поблизу бруньок. Личинки відроджу-

ються на початку розпускання бруньок. До часу бутонізації малини личинки перетворюються в дорослих самок-засновниць, які перехо-дять на листя, де й розмножуються живородінням протягом літа. За сезон розвивається 8–12 поколінь. Крилаті розселювачки з’являються з середини червня. Амфігонне покоління (самці і самки) з’являється із кінця вересня до листопада. Запліднена самка відкладає до чотирьох яєць, які залишаються до весни наступного року. Малині шкодить також малинна листкова попелиця – Amphorophora rubi Kalt., яка за особливостями розвитку мало чим відрізняється від малинної пагонової попелиці.

Ряд твердокрилі – Coleoptera Родина малинники – Byturidae Малинний жук – Byturus tomentosus F. (Тези 23, 32, 34.

Табл. XXIX, рис. 1) Пошкоджує малину. Зимують жуки і личинки у ґрунті на глибині до 20 см. Жуки

виходять у кінці квітня – на початку травня. Додатково живляться нектаром та пильниками квітів. Самки відкладають яйця по одному в

166

квіти, рідше на молоді зав’язі. Плодючість – 30–40 яєць. Личинки живляться квітами. Закінчивши розвиток, личинки зариваються у ґрунт, заляльковуються і через 14–15 діб перетворюються в жуків, які залишаються у ґрунті до весни. Частина личинок, які закінчили розвиток пізніше, заляльковуються лише в серпні наступного року. Таким чином, генерація в основному однорічна й частково дворічна.

Родина листоїди – Chrysomelidae Суничний листоїд – Pyrrhalta tenella L. (Теза 5. Табл. XXIX,

рис. 2) Пошкоджує суницю. Зимують жуки під рослинними рештками. Виходять у другій

половині квітня і живляться листям. Рідше пошкоджують суцвіття і квітки. Яйця відкладають з нижнього боку листків. Яйце розміром 0,5–0,6 мм; кулясте, спочатку яскраво-жовте, потім жовто-рожеве з паличкоподібним чорним придатком на верхівці. Плодючість – 150–200 яєць. Відроджені личинки скелетують листя. Закінчивши розвиток, личинки переходять у поверхневий шар грунту і заляльковуються. Жуки, які виходять через 8–12 діб, деякий час живляться листям, після чого переходять на зимівлю. Генерація однорічна.

Родина довгоносики – Curculionidae Малинний довгоносик – Anthonomus rubi Hbst. (Теза 13.

Табл. XXIX, рис. 3) Пошкоджує малину, ожину, суницю, троянду, шипшину. Зимують жуки у поверхневому шарі ґрунту, під опалим листям.

Виходять у кінці квітня – на початку травня. Пошкоджують листя, потім бутони. Самка відкладає по одному яйцю в бутон і підгризає квітконіжку. Яйце розміром 0,35–0,5 мм, біле. Плодючість – до 50 яєць. Личинки живляться в бутоні. Закінчивши розвиток, там же заляльковуються. Через 7–9 діб з’являються жуки (друга половина липня) і додатково живляться на листі малини, суниці, ожини. У вересні жуки переходять на зимівлю. Генерація однорічна.

Сірий або землистий кореневий довгоносик – Sciaphilus

asperatus Bonsd. (Тези 6, 7, 15. Табл. XXIX, рис. 4) Пошкоджує малину, суницю, та інші культури. Зимують жуки у поверхневому шарі ґрунту і під сухим листям.

Можуть зимувати і личинки. У кінці квітня – на початку травня

167

виходять жуки і додатково живляться листям. Яйця відкладають групами по 2–3 (до 60–70) за прилистки і заливають їх виділеннями, які твердіють на повітрі. Яйце розміром 0,65 мм, жовтувато-біле, блискуче. Плодючість – 400–500 яєць. Личинки проникають у грунт, де живляться корінцями. Через 30 діб заляльковуються. Жуки виходять у липні. Можуть відкладати яйця, з яких відроджуються личинки, що залишаються на зимівлю. У вересні жуки переходять у місця зимівлі. Частина з них може жити 2–3 роки. Коріння суниці пошкоджують також личинки кропивного листового довгоносика – Phyllobius urticae Deg. і чорного скосаря – Otyorrhynchus ovatus L. Жуки цих видів пошкоджують листя.

Ряд лускокрилі – Lepidoptera Родина склівки – Sesiidae Малинна склівка – Pernisetia hylaeiformis Lasp. (Теза 29.

Табл. XXIX, рис. 6) Пошкоджує малину. Метелик з розмахом крил 22–26 мм, синювато-чорного кольору,

з довгим тонким тілом; передні крила з темною облямівкою і чорною плямою на поперечній перетинці; черевце з поперечними жовтими смугами; у самки їх три, у самця – чотири, з китичкою темно-жовтих волосків на кінці.

Зимують гусениці другого – третього віків у проточених ходах в коренях або усередині стебла біля його основи. Навесні гусениці починають знову живитися в пагонах. На початку червня гусениці заляльковуються. Лялечка довжиною 22–26 мм, світло-коричнева. Метелики, що вилетіли, відкладають яйця на грунт біля стебел або на стебла малини біля їх основи. Плодючість – до 100 яєць. Гусениці, які відроджуються через 9–12 діб, вигризають ходи під камбієм. У другому – третьому віках проникають всередину стебел і до коріння, де залишаються до весни. Генерація однорічна.

Родина міно-чохликові молі – Incurvariidae Малинна брунькова міль – Lampronia rubiella Bjerk. (Тези 18,

19. Табл. XXIX, рис. 5) Пошкоджує малину, рідше ожину. Метелик з розмахом крил 11–14 мм; передні крила червоно-

коричневі з чотирма золотисто-жовтими плямами на передньому краї та двома – на задньому; голова рудувато-жовта; задні крила сірі з

168

довгою бахромою. Яйце розміром 0,2–0,3 мм, жовтувато-біле. Лялечка довжиною 8–9 мм, коричнева.

Зимують гусениці першого – другого віків у білих коконах під відсталою корою в нижній частині пагонів, у тріщинах кори, пеньках обрізаної малини та серед рослинних решток. У період набубнявіння бруньок і появи зеленого конуса гусениці, що перезимували, вгризаються в бруньки і виїдають їх вміст. Потім переходять у пагін, вигризаючи в ньому середину. У другій половині травня залялько-вуються в пошкоджених бруньках або в серцевині пагонів. Виліт метеликів співпадає з початком цвітіння малини. Самки відкладають яйця по одному біля основи тичинок квіток. Плодючість – 60–90 яєць. Гусениці живляться плодоложем квітки, після чого переходять у місця коконування до весни наступного року. Генерація однорічна.

Ряд перетинчастокрилі – Hymenoptera Родина справжні пильщики – Tenthredinidae Суничний чорноплямистий пильщик – Allantus cinсtus L.

(Теза 10. Табл. XXXI, рис. 1) Пошкоджує суницю, полуницю, рідше малину. Імаго довжиною 7–10 мм; тіло чорне, блискуче; у самки на

грудях крилові кришечки іноді білі; ноги чорні, стегна й лапки червоні.

Лялечка світло-зелена, перед виходом імаго стає чорною; кокон жовтувато-коричневий.

Зимують еонімфи в коконах усередині стебел, в опалому листі і у поверхневому шарі ґрунту. Заляльковуються у квітні. Імаго вилітає на початку цвітіння суниці і додатково живиться пилком і нектаром квітів зонтичних рослин. Яйця відкладають по одному в паренхіму листка. Плодючість – 60–80 яєць. Відроджені личинки пошкоджують листя. Через 20–25 діб личинки заляльковуються. Через 14 діб з’являються імаго другого покоління. В Україні розвивається два-три покоління. Личинки останнього покоління залишаються на зимівлю.

Малинний мінуючий пильщик – Metallus pumilus Klug.

(Теза 25. Табл. XXIX, рис. 7) Пошкоджує малину і ожину. Імаго довжиною 3,5–4 мм; тіло чорне, крила темні, вусики

ниткоподібні, ноги жовті. Яйце розміром 0,8–1 мм, біле. Лялечка довжиною 0,6–0,7 мм, світло-жовта.

169

Зимують личинки в коконі у ґрунті. Заляльковуються в останній декаді квітня. Виліт імаго починається у першій декаді травня. Самки відкладають яйця в тканину листка. Плодючість – 30–40 яєць. Через 4–6 діб відроджуються личинки і живуть у широких мінах неправильної форми. Через 20–25 діб личинки переходять у ґрунт, де утворюють кокон і заляльковуються. Літ другого покоління буває у липні – серпні. Завершивши живлення, личинки другої генерації переходять у ґрунт, де в коконі залишаються до весни.

Ряд двокрилі – Diptera Родина галиці – Cecidomyidae Малинна пагонова галиця – Thomasiniana theobaldi Barnes.

(Тези 27, 28. Табл. XXXI, рис. 3) Пошкоджує малину, ожину. Імаго завдовжки 2–2,5 мм, чорна з коричневою спиною; крила

рівномірно вкриті волосками, ноги коричнево-жовті; щупики 4-членикові.

Зимують личинки в коконах біля основи пагонів малини. Навесні, під час відростання пагонів заляльковуються. Виліт імаго відбувається в період інтенсивного росту молодих пагонів. Самка відкладає 60–80 яєць під кору пагонів, у тріщини та інші механічні пошкодження. Через 2–3 доби відроджуються личинки, проникають під кору в камбіальний шар, де живуть групами.

Личинки, які завершили живлення, падають на грунт і заляльковуються. Виліт другого покоління відбувається у липні – серпні. На півдні може бути третє покоління. Личинки останнього покоління, що завершили живлення, залишаються до весни. Малину й ожину пошкоджують два інших види галиць: малинна листкова галиця (Dasyneura plicatrix L.) – її личинки живляться листям, і малинна стеблова галиця (Lasioptera rubi Heeg.) – її личинки живляться соком під корою пагонів.

Родина квіткарки – Anthomyidae Малинна муха – Pegomya rubivora Cag. (Теза 30. Табл. XXXI,

рис. 4) Пошкоджує малину, ожину, таволгу, лабазник. Муха завдовжки 5,5–7 мм, сірого кольору, ноги чорні, голова з

різко виступаючим лобом. Яйце розміром 0,2 мм, біле, видовжено-овальне.

170

Зимують личинки у несправжніх коконах у поверхневому шарі грунту. У травні заляльковуються. Виліт мух триває упродовж 8–10 діб. Мухи додатково живляться нектаром квіток, цукристими виділеннями сисних комах та росою. Яйця відкладають по одному на верхівки та в пазухи не сформованого листя, молоді пагони малини. Плодючість – 60–90 яєць. Через 5–8 діб відроджуються личинки, які вгризаються всередину молодих стебел, де вигризають ходи. Живлення личинок завершується за 12–16 діб, після чого вони переходять на зимівлю. Генерація однорічна.

16.2. ШКІДНИКИ СМОРОДИНИ І АГРУСУ

Об’єкти вивчення. Попелиці: агрусова, листкова або червоно-смородинна, велика смородинна. Твердокрилі: смородинна вузькотіла златка. Лускокрилі: агрусовий п’ядун, агрусова вогнівка, смородинна склівка, смородинна брунькова міль. Пильщики: чорносмородинний жовтий, червоносмородинний, агрусовий блідоногий пильщик. Двокрилі: галиці – смородинна листкова, смородинна квіткова, смородинна стеблова.

Таблиця для визначення шкідників і пошкоджень смородини і агрусу

1 (3). Пошкоджено бруньки. 2 (3). Пошкоджують гусениці: першого віку червоні, середнього

віку – жовто-коричневі, які завершили розвиток – брудно-зелені, завдовжки 9–12 мм, на тілі дрібні бородавки зі світлими волосками; голова і грудний щиток чорні, блискучі, анальний щиток іржаво-сірий. Гусениці вгризаються всередину бруньок, де й живляться. Одна гусениця за час свого розвитку пошкоджує 4–7 бруньок. Пошкоджені бруньки засихають …………………………………………………………

Смородинна брунькова міль – Lampronia capitella Cl.(с. 177)

3 (1). Пошкоджені інші органи. 4 (29). Пошкоджені листки і пагони. 5 (24). Пошкоджені листки. 6 (11). Пошкоджують комахи з колюче-сисним ротовим апаратом.

171

7 (8). Шкодять дрібні (1,2–2,5 мм) комахи з м’яким тілом і двома соковими трубочками та хвостиком на кінці черевця. Колонії комах заселяють переважно нижній бік листків. Пошкоджені листки, черешки та верхівки пагонів деформовані, покручені, часто із зміненим забарвленням або на них утворюються бліді та червонуваті здуття (гали) ……………………………………..

Родина афіди – Aphididae 8 (7). Безкрила партеногенетична самка завдовжки 1,2–1,9 мм;

яйцеподібно-куляста, світло-зелена, очі чорні; вусики, ноги, трубочки і хвостик білуваті. Крилата партеногенетична самка-розселювачка завдовжки 1,2–1,4 мм, з чорною головою та грудьми, черевце зелене, трубочки й вусики чорні, хвостик брудно-жовтий. Пошкоджене самками і личинками листя скручується, утворює щільні грудки, усередині яких знахо-дяться колонії попелиць. Пошкоджені пагони викривляються, їхній ріст уповільнюється або призупиняється …………………

Агрусова попелиця – Aphis grossulariae Kalt. (с. 174) 9 (10). Імаго розміром 2,3–2,5 мм; сірувато-зелені з більш блідими

трубочками і хвостиком. Пошкоджує переважно смородину. Колоніями комах заселений в основному нижній бік листків. Листкові пластинки скручені й зморшкуваті; в місцях живлення комах з’являються блідо-жовті плями ………………

Велика смородинна попелиця – Hyperomyrus lactucal L.(с.175)

10 (9). Безкрила партеногенетична самка завдовжки 2,2–2,3 мм; лимонно-жовта, вусики більші за тіло, хвостик білий, трубочки циліндричні, довші від хвостика. Крилата самка завдовжки 2,4 мм, коричнево-сіра. Личинки зелені. Пошкод-жене листя деформоване, на його верхньому боці утворюються вишнево-червоні гали ……………………………………………

Листкова або червоносмородинна попелиця – Cryptomyzusribis L. (с. 175)

11 (6). Пошкоджено листя гризучими шкідниками. 12 (13). Личинка розміром до 2,5 мм; червоподібна, безнога,

жовтувато-біла з невиразною головою. Живуть групами в скручених листках, зскрібаючи паренхіму. Пошкоджене листя скручується, буріє і усихає. Пошкоджені верхівки ростових пагонів відмирають, бічні пагони ненормально гілляться …….

172

Смородинна листкова галиця – Dasyneura tetensi Rubs. (с. 178)13 (12). Жук завдовжки 6–9 мм; золотисто-мідного кольору із зеленим

полиском і металевим блиском; тіло вузьке, довгасте; надкрила у верхній третині дугоподібно звужені і на кінцях закруглені. Жуки обгризають листя з країв, вигризають в них узорчасті отвори ………………………………………………….

Смородинна вузькотіла златка – Agrilus ribesii Schaef. (с. 175)

14 (15). Шкодять справжні і несправжні гусениці. 15 (16). Листки скелетовані, обплутані павутиною або грубо об’їдені

до головних жилок. 16 (15). Листки скручені або зібрані в жмутик павутиною, всередині

яких живляться 16-ногі гусениці, які крім листків пошкоджують бутони, квітки і нестиглі ягоди …………………

Родина листовійки – Tortricidae (Описані у розділі 15 “Шкідники плодових культур”)

17 (22). Шкодять 20-ногі несправжні гусениці пильщиків. 18 (16). Листки грубо об’їдені (без павутини), залишаються лише

головні жилки або черешок. 19 (20). Личинка завдовжки до 5 мм; трав’янисто-зелена; голова

бурувато-жовта, на черевці сім пар ніг. Личинки, що відродилися, вигризають у листках чорної смородини отвори, у дорослих віках об’їдають лист до головної жилки……………

Чорносмородинний жовтий пильщик – Nematusleucotrochus Hart. (с. 177)

20 (19). Личинка завдовжки до 12–15 мм; жовтувато-зелена з бурувато-жовтою головою, черевних ніг 7 пар. Відроджені личинки вигризають у листках дрібні отвори, середнього і старшого віків з’їдають листки повністю, залишаючи лише жилку. На молодих пагонах личинки часто пошкоджують точку росту ……………………………………………………….

Агрусовий блідоногий пильщик – Pristiphora pallipes Lep. 21 (20). Личинка завдовжки 15–17 мм, тіло сірувато-зелене, з

великими плямами, голова чорна. Личинки тримаються групами. У I і II віках скелетують листя, в середніх віках прогризають отвори, останнього віку грубо об’їдають листки, залишаючи лише товсті жилки …………………………………..

Червоносмородинний жовтий пильщик – Nematus ribesiiScop. (с. 177)

22 (17). Шкодять 10-ногі гусениці.

173

23 (22). Гусениця завдовжки 35–40 мм, зверху сірувато-біла; на спині великі чорні плями, на боках жовті смуги, знизу жовта, голова чорна. Навесні під час розпускання бруньок гусениці живляться бруньками та листям, часто з’їдаючи їх цілком. В липні відроджені гусениці прогризають в листках дрібні отвори ……………………………………………………………..

Агрусовий п’ядун – Abraxas grassulariata L. (с. 175) 24 (5). Пошкоджено пагони. Шкодять личинки комах під корою або

всередині. Пошкоджені пагони і гілки відмирають. 25 (28). Ходи всередині пагонів. 26 (27). Шкодить личинка завдовжки 18–20 мм; жовтувато-біла, з

чітко виділеними сегментами тіла, дещо сплюснута, без ніг; на кінці тіла два коротких хітинових гачкоподібних відростки; голова втягнута в передньогруди. Личинка, що утворилася, вгризається в пагін і проточує хід в його середині. Ходи щільно забиті дрібним буровим борошном. Пошкоджені пагони відмирають ……………………………………………….

Смородинна вузькотіла златка – Agrilus ribesii Schaef.(с. 175)

27 (26). 16-нога гусениця завдовжки 20–25 мм; білувата, з коричнево-бурою головою і жовтуватими грудним та анальним щитками. Проточені усередині пагонів ходи нещільно заповнені більш великими огризками та екскрементами (місцями ходи вільні від них). Пошкодження призводять до зав’ядання листків і цілковитої загибелі пагона ……………………………………….

Смородинна склівка – Aegeria tipuliformis Cl. (с. 176) 28 (25). Шкодять личинки розміром до 4 мм, безногі, веретеноподібні,

склоподібні; у першому віці білі, дорослі – червоно-оранжеві. Личинки, що відродилися, проникають під кору і живляться соком. На пошкоджених ділянках з’являються темні втиснені плями, шкірочка розтріскується, пагін засихає і часто в тому ж році надламується ………………………………………………...

Смородинна стеблова галиця – Thomasiniana ribis Marik. (с. 178)

29 (4). Пошкоджені бутони, квітки, ягоди. 30 (33). Пошкоджені бутони, квітки. 31 (30). Шкодять дрібні розміром до 2–3 мм, червоподібні личинки

помаранчево-червоного кольору. Вміст бутона з’їдено зсере-дини. Пошкоджені бутони неприродно розростаються, стають червоно-жовтого кольору і гинуть ………………………………

174

Смородинна квіткова галиця – Dasyneura ribis Barn. (с. 178)32 (33). Гусениця завдовжки 9–14 мм; світло-зелена, з темними

розмитими смугами; грудний та анальний щитки бурі; голова чорна. Весною гусениця підгризає у квітці стовпчик, маточку і зав’язь. Квітка засихає ……………………………………………

Агрусова вогнівка – Zophodia grossulariella Zinck. (с. 176) 33 (30). Пошкоджені ягоди, вони здаються ніби передчасно

достиглими, часто обплутані павутиною. 34 (33). Шкодить гусениця перших віків розвитку завдовжки до 2 мм;

оранжево-червона, голова чорна. Всередині ягоди пошкоджено насіння. Ягоди значно розростаються і передчасно знебарвлю-ються ………………………………………………………………

Смородинна брунькова міль – Lampronia capitella Cl.(с. 177)

35 (36). Пошкоджує гусениця довжиною 9–14 мм; світло-зелена, з темними розмитими смугами; грудний та анальний щитки бурі; голова чорна. Гусениці живляться переважно насінням і м’якушем ягід. Одна гусениця може пошкодити 6 ягід агрусу і до 15 ягід смородини. Пошкоджені ягоди обплутані павутиною, стають червоними і засихають …………………….

Агрусова вогнівка – Zophodia grossulariella Zinck. (с. 176) 36 (35). Шкодить несправжньогусениця довжиною 10–11 мм; світло-

сіра, зморшкувата з жовто-бурою головою і трикутною плямою на лобі. Личинка виїдає вміст ягід чорної смородини. Пошкоджені ягоди неприродно розростаються, набувають потворної ребристої форми і гинуть …………………………….

Чорносмородинний ягідний пильщик – Pachynematuspumilio Knw. (Табл. XXXI, рис. 5)

ОПИС ОСНОВНИХ ШКІДНИКІВ СМОРОДИНИ ТА АГРУСУ

Ряд рівнокрилі – Homoptera Родина афіди – Aphididae Агрусова попелиця – Aphis grossulariae Kalt. (Тези 7, 8) Пошкоджує агрус, червону, золотисту і чорну смородину. Життєвий цикл однодомний. Зимують запліднені яйця на корі

гілок біля основи бруньок. Личинки відроджуються під час набубня-віння бруньок. Через 10–12 діб личинки стають самками-засновни-цями, які відроджують до 30 личинок. Приблизно з 4–5 покоління

175

з’являються крилаті самки-розселювачки, які розлітаються і відрод-жують нові колонії. За вегетаційний період розвивається 8–12 поко-лінь. В серпні – вересні з’являються статеноски, які відроджують самців і самок. Запліднена самка відкладає 8–10 яєць, які залишаються до весни.

Смородину і агрус пошкоджують також листкова або червоно-смородинна попелиця – Cryptomyzus ribis L. (Теза 10), велика смородинна попелиця – Hyperomyrus lactucae L. (Теза 9).

Ряд твердокрилі – Coleoptera Родина златки – Buprestidae Смородинна вузькотіла златка – Agrilus ribesii Schaef.

(Тези 13, 26. Табл. XXX, рис. 1) Пошкоджує агрус, чорну і червону смородину. Зимують личинки різних віків усередині пошкоджених пагонів.

Навесні живлення личинок починається у кінці березня – квітні. Заляльковуються у кінці квітня – травні. Через 20–28 діб сформовані жуки виходять назовні. Літ і додаткове живлення відбувається з середини травня до кінця літа. Яйця самка відкладає на дво-, трирічні пагони. Яйця округлі, розміром до 1 мм, вкриті твердим щитком, спочатку жовто-оранжеві, згодом бурувато-сірі. Плодючість – 30–40 яєць. Личинки, що утворилися, вгризаються в пагін, де проточують ходи. Одне покоління на рік.

Ряд лускокрилі – Lepidoptera Родина п’ядуни – Geometridae Агрусовий п’ядун – Abraxas grossulariata L. (Тези 22, 23.

Табл. XXX, рис. 2) Пошкоджує агрус, смородину, рідше сливу, абрикос, персик. Метелик з розмахом крил 40–45 мм; передні крила білуваті з

двома яскраво-жовтими смугами і багаточисельними чорними плямами; задні крила з чорними плямами по краю, голова чорна, черевце жовте з чорними плямами.

Яйце розміром 0,6–0,8 мм, яскраво-жовте, блискуче. Лялечка довжиною 30–35 мм, буро-коричнева з жовтими кільцями на черевці.

Зимують гусениці 2–3 віку в павутинних коконах на опалому листі. Весною, під час розпускання бруньок, гусениці підіймаються на кущі і живляться бруньками та листям. Гусениці заляльковуються на листі, пагонах у павутинних коконах. Через 20–25 діб вилітають метелики. Яйця відкладають групами на низ листків. Плодючість –

176

300 яєць. Через 12–18 діб відроджуються гусениці, які впродовж 15–20 діб живляться листками. Наприкінці серпня гусениці обплутують себе павутиною і з листком падають на землю. Одне покоління на рік.

Родина кутокрилі вогнівки – Phycitidae Агрусова вогнівка – Zophodia grossulariella Zinck. (Тези 32, 35.

Табл. XXX, рис. 3) Пошкоджує агрус і смородину. Метелик з розмахом крил 27–30 мм; передні крила коричнево-

сірі з поперечними темно-коричневими перев’язями, чорною зубчастою лінією по зовнішньому краю і бурою округлою плямою посередині крила; задні крила світліші ніж передні, з темним краєм. Яйце розміром 0,7 мм, біле, овальне. Лялечка довжиною 7–9 мм, коричнева з 8 зігнутими шипиками на кремастері.

Зимують лялечки в павутинних коконах у верхньому шарі та в тріщинах грунту. Масовий літ і відкладання яєць збігається із закінченням цвітіння агрусу. Плодючість – 200 яєць. Самка відкладає яйця по одному, рідше по два-три всередину квіток. Через 8–10 діб відроджуються гусениці, які пошкоджують квітки, потім ягоди. Завершивши розвиток, переходять на заляльковування. За рік одна генерація.

Родина склівки – Sesiidae Смородинна склівка – Aegeria tipuliformis Cl. (Теза 27.

Табл. ХХХ, рис.4) Пошкоджує смородину, агрус, малину та інші насадження. Метелики з розмахом крил 23–25 мм; крила склоподібні, по

зовнішньому краю передніх крил проходить кайма помаранчового кольору; вусики зверху чорні; тіло в синювато-чорних лусочках; черевце самки з трьома, а самця – з чотирма жовтими смугами; на верхівці черевця китичка синювато-чорних волосків.

Зимують гусениці в однорічних пагонах і гілках. В фенофазу зеленого конусу гусениці поновлюють живлення всередині пагонів. Заляльковуються у травні в кінці ходу, завчасно вигризаючи вилітний отвір. Через 10–15 діб вилітають метелики і відкладають яйця по одному в тріщини кори пагонів, біля основи бруньок. Яйця овальні, блискучі, жовтуваті. Плодючість – 40–50 яєць. Через 10–12 діб гусениці проникають у пагін. Гусениці, які досягають до осені останнього віку, завершують розвиток за один рік, решта розвиваються за дворічним циклом, переживаючи дві зимівлі.

177

Родина міно-чохликові молі – Incurvariidae Смородинна брунькова міль – Lampronia capitella Cl. (Тези 2,

34. Табл. XXX, рис. 5) Пошкоджує червону, білу, рідше чорну смородину. Метелик з розмахом крил 13–16 мм; передні крила жовтувато-

бурі з пурпуровим полиском; на кожному крилі три яскраво-жовті плями; задні крила коричнево-сірі з довгою бахромою; голова жовта. Лялечка довжиною 8–10 мм, світло-коричнева.

Зимують гусениці першого віку в щільних білих коконах під відсталою корою біля основи старих пагонів і пеньків. Вихід гусениць збігається у часі з фенофазою розсування брунькових лусочок. Гусениці вгризаються всередину бруньок, де й живляться. Одна гусениця за час свого розвитку пошкоджує 4–7 бруньок. Наприкінці квітня гусениці заляльковуються. Через 10–12 діб вилітають метелики і відкладають яйця по одному на зелені ягоди. Яйце розміром 1–1,2 мм, біле. Плодючість – 50–60 яєць. Гусениці, що відродилися, упродовж кількох діб живляться всередині ягоди насінням, після чого переходять у місця зимівлі. Генерація однорічна.

Родина справжні пильщики – Tenthredinidae Чорносмородинний жовтий пильщик – Nematus leucotrochus

Hart. (Теза 19. Табл. ХХХ, рис. 6) Пошкоджує чорну смородину. Імаго 6–7 мм; голова, груди і 9-членикові вусики чорні;

передньоспинка та крилові кришечки жовті; черевце помаранчово-жовте; ноги іржаво-жовті. Яйце розміром до 1 мм; молочно-біле, блискуче. Кокон довжиною 6–7 мм; світло-коричневий, щільний.

Зимують личинки-еонімфи в коконах у грунті на глибині 5–7 см. На початку травня заляльковуються і через 8–12 діб вилітають імаго. Самки відкладають яйця рядами на нижньому боці листка, уздовж головної й бічних жилок. Плодючість – 60–80 яєць. Личинки, що відродилися, пошкоджують листя. Через 13–14 діб переходять у грунт на заляльковування. На розвиток однієї генерації потрібно 25–32 доби. За рік розвивається три покоління. Личинки останнього покоління залишаються на зимівлю.

Близькими видами за особливостями розвитку, які пошкоджують агрус, червону, білу і золотисту смородину є: червоносмородинний жовтий пильщик – Nematus ribesii Scop. (Табл. XXXI, рис. 5) і агрусовий блідоногий пильщик – Pristiphora pallipes Lep. (Табл. ХХХ, рис. 6).

178

Ряд двокрилі – Diptera Родина галиці – Cecidomyiidae Смородинна листкова галиця – Dasyneura tetensi Rubs.

(Теза 12. Табл. XXXI, рис. 8) Пошкоджує смородину. Імаго завдовжки 1,5–2 мм; жовтувато-бура; вусики 16–члени-

кові; ноги довгі; у самки на кінці черевця довгий загострений яйцеклад; крила склоподібні, вкриті темними волосками; у самця на кінці черевця характерні кліщоподібні придатки. Яйце розміром, до 0,2–0,3 мм; веретеноподібної форми, склоподібне.

Зимують личинки в коконах в грунті під кущами смородини. Заляльковування у квітні. Виліт спостерігається під час оголення бутонів і на початку цвітіння чорної смородини. Додатково не живляться. Самка відкладає яйця поміж листям, яке ще повністю не розпустилося. Через 3–4 доби відроджуються личинки. Живуть групами в скручених листках. Через 11–14 діб личинки завершують розвиток і переходять у верхній шар грунту, де дають початок розвитку наступного покоління. За сезон розвивається три покоління.

Смородинна квіткова галиця – Dasyneura ribis Barn. (Теза 31.

Табл. XXXI, рис. 7). Личинки живляться вмістом бутона. Одне покоління на рік.

Смородинна стеблова галиця – Thomasiniana ribis Mar.

(Теза 28). Личинки живляться соком під корою пагонів. Два покоління на рік.

Питання для самоконтролю

1. Види шкідників, що пошкоджують бруньки та листя ягідних

культур та їх коротка характеристика. 2. Яку шкоду наносять смородинна вузькотіла златка

і смородинна склівка? 3. Шкідники, які пошкоджують генеративні органи ягідних

культур та їх коротка характеристика. 4. Морфологічні особливості смородинної вузькотілої златки. 5. Яку шкоду наносить малинний довгоносик?

179

Таблиця ХХІХ Рис. 1. Малинний жук: а – жук; б – личинка; в – пошкодження.

Рис. 2. Суничний листоїд: а – жук; б – личинка; в – пошкодження. Рис. 3. Малинний довгоносик: а – жук; б – пошкодження.

Рис. 4. Сірий або землистий кореневий довгоносик: а – жук; б – пошкодження. Рис. 5. Малинна брунькова міль: а – метелик;

б – гусениця; в – пошкодження. Рис. 6. Малинна склівка: а – метелик; б – пошкодження. Рис. 7. Малинний мінуючий пильщик: а – імаго;

б – пошкодження

180

Таблиця ХХХ Рис. 1. смородинна вузькотіла златка: а – жук; б – личинка; в – пошкодження. Рис. 2. Агрусовий п’ядун: а – метелик;

б – гусениця; в – лялечка. Рис. 3. Агрусова вогнівка: а – метелик; б – гусениця; в – пошкодження. Рис. 4. смородинна склівка: а – імаго; б – пошкодження. Рис. 5. смородинна брунькова міль: а – метелик; б – гусениця; в – лялечка; г – пошкодження. Рис. 6. Чорносморо-динний жовтий пильщик: а – імаго; б – личинка; в – пошкодження

181

Таблиця ХХХІ Рис. 1. Суничний чорноплямистий пильщик: а – імаго; б – личинка;

в – пошкодження. Рис. 2. Малинний гребінчатовусий пильщик: а – імаго; б – пошкодження. Рис. 3. Малинна пагонова галиця: а – імаго; б – личинка; в – пошкодження. Рис. 4. Малинна муха:

а – імаго; б – пошкодження. Рис. 5. Червоносмородинний жовтий пильщик: а – імаго; б – личинка; в – пошкодження.

Рис. 6. – Аґрусовий блідоногий пильщик: а – імаго; б – личинка. Рис. 7. смородинна квіткова галиця:

а – імаго; б – личинка; в – пошкодження. Рис. 8. смородинна листкова галиця:

а – імаго; б – личинка; в – пошкодження

182

17. ШКІДНИКИ ВИНОГРАДНОЇ ЛОЗИ

Об’єкти вивчення. Виноградна філоксера; виноградний борошнистий червець. Твердокрилі: скосарі – кримський, турецький, малий чорний, виноградний, трубкокрут багатоїдний, падучка темна. Лускокрилі: листовійки – гронова, двольотна, виноградна, пістрянка (строкатка) виноградна, виноградна кружкова міль.

Таблиця для визначення шкідників і пошкоджень виноградної лози

1 (17). Пошкоджені бруньки навесні. 2 (16). Бруньки та листки пошкоджені ззовні. 3 (4). Бруньки з виїденими отворами. 4 (13). Бруньки пошкоджені з павутиною. 5 (6). Бруньки пошкоджені без павутини. 6 (12). На бруньках виїдені широкі отвори, нерідко краї розірвані.

Шкодять жуки з короткою та товстою головотрубкою, надкрила зрослися (жуки не літають), плечі закруглені……….

Ряд скосарі – Otiorhynchus 7 (8). Передні ноги довші, ніж середні та задні. 8 (9). Жук довжиною 5 мм; тіло темно-бурого або чорного

забарвлення, яйцеподібні з крапковими борозенками; в коротких сірих волосках; голова та передньоспинка великі; вусики та ноги червонувато-бурі ………………………………..

Скосар малий чорний – Otiorhynchus ovatus L. (с. 190) 9 (8). Жук довжиною 3,5–4 мм; тіло червонувато-буре або

каштанове; надкрила в густих волосках; передньоспинка по боках здута; вусики та ноги червоні …………………………….

Скосар виноградний – Otiorhynchus vitis Gyll. (с. 190) 10 (11). Жук довжиною 8–11 мм; зверху блискучо-чорний, надкрила

опуклі з дрібними поздовжніми борозенками; прогалини між борозенками в поперечних хвилястих зморшках; головотрубка коротка, товста, крил немає, тому жуки не літають ……………

Скосар кримський – Otiorhynchus asphaltinus Germ. (с. 190) 11 (10). Жук довжиною 8,5–11 мм; надкрила грубо зморшкуваті та

бугристі, з групами перламутрово-золотистих лусок; ноги та вусики чорні ………………………………………………………

183

Скосар турецький – Otiorhynchus turca Boh. (с. 190) 12 (6). У бруньці виїдений вузький глибокий канал. Пошкодження

бувають часто до розпускання бруньок. Шкодить жук довжиною 6–9 мм, золотисто-зелений з темно-синім полис-ком; надкрила вкриті волосками; у самців по боках передньоспинки є шипи, спрямовані вперед……………………

Трубкокрут багатоїдний або грушевий – Byctiscus betulae L.(с. 190)

13 (4). Пошкоджені бруньки з павутиною, вхідним отвором з павутинною пробочкою або екскрементами. Шкодять гусениці.

14 (13). Шкодить гусениця довжиною 16–18 мм, світло-сіра; вздовж тіла в чотири ряди розміщені коричневі бородавки з пучком помаранчевих волосків, голова чорна. Навесні під час набубнявіння бруньок гусениці підіймаються на кущ винограду, вгризаються в бруньки і виїдають їх вміст. Після цього вони вигризають паренхіму з нижнього боку листя, залишаючи верхню кутикулу ……………………………………

Пістрянка (строкатка) виноградна – Theresia ampelophagaBayle. (с. 193)

15 (14). Гусениця довжиною 18–23 мм, зеленувато-сіра або брудно-зелена; голова і передньогрудний щиток темнувато-коричневі, анальний щиток зеленувато-сірий; черевні ноги з триярусним вінцем із 63–67 кігтиків, анальні – з 50 кігтиками в триярусній медіальній підкові. Анальний гребінь із восьми великих шило-подібних щетинок. Навесні гусениці проникають у бруньки винограду і живляться ними зсередини. Вхідні отвори з павутинною пробочкою або дрібними екскрементами ………...

Листовійка виноградна – Sparganothis pilleriana Den. et Schiff. (с. 192)

16 (2). Бруньки засихають та відмирають. Шкодять сисні комахи. Імаго довжиною 0,8–0,9 мм; світло-зеленого або коричневого кольору, тіло тонке, довгасте, крила вузькі, облямовані довгими війками, вусики семичленикові ……………………….

Родина трипіди – Thripidae 17 (1). Пошкоджені вегетативні або генеративні частини винограду. 18 (27). Пошкоджені генеративні органи. 19 (20). Пошкоджені бутони та квітки обплутані павутиною; шкодять

гусениці листовійок.

184

20 (21). Шкодить гусениця довжиною 18–23 мм; оливково-зеленого кольору (опис у тезі 15). Пошкоджені суцвіття об’єднані з листками …………………………………………………………..

Листовійка виноградна – Sparganothis pilleriana Den. etSchiff. (с. 192)

21 (22). Квітконожка бутонів та квіток, обплутаних павутиною, часто перегризені, між ними гусениця.

22 (23). Гусениця довжиною 10–12 мм; оливково-зелена, з рідкими світлими волосками; голова світло-коричнева, передньо-грудний щиток і грудні ноги бурі; черевні ноги з триярусним вінцем із 40–42 кігтиків, анальні – з 24–30 кігтиками в медіальній підкові. Гусениці першого покоління пошкод-жують бутони, маточки й тичинки квітів. Одна гусениця за 23–28 діб свого розвитку пошкоджує 40–60 бутонів …………..

Листовійка гронова – Lobesia botrana Den. et Schiff. (с. 191) 23 (24). Гусениця довжиною 12–14 мм; темно-червона з фіолетовим

полиском, голова і передньогрудний щиток темно-бурі або блискучо-чорні, анальний щиток коричневий. Черевні ноги з одноярусним вінцем із 25–30 кігтиків. Гусениці пошкоджують квітконіжки, пізніше квітки і зав’язі, щільно обплітаючи їх павутиною, утворюючи своєрідні гнізда. Іноді гусениці вгризаються в основу молодого пагона, що спричиняє його засихання…………………………………………………………..

Листовійка двольотна – Eupoecilia ambiguella Hb. (с. 192) 24 (25). Суцвіттю шкодять сисні комахи. 25 (26). На квітконіжках та гребенях малі блідо-зелені, пізніше

коричневі гали. Всередині гала блідо-рожева личинка комарика …………………………………………………………...

Галиця виноградна – Janеtiella oеnophila Haimh. 26 (25). Комахи довжиною 0,6–0,8 мм; тіло вузьке, видовжене, блідо-

жовте або білувате; їхні личинки світлі з темними невеликими крапками. Пошкоджують квітки усередині …………………….

Трипси – ряд Thysanoptera 27 (18). Пошкоджені грона винограду. 28 (34). Пошкоджені зелені ягоди. 29 (28 ). Зелені ягоди обгризені. 30 (32). Пошкодження без павутини. 31 (30). Жук довжиною 5–6 мм; чорний, надкрила червоно-коричневі

або червоно-жовті, вусики 9-членикові. Жуки обгризають ягоди ………………………………………………………………

185

Падучка темна – Adoxus obscurus L. (с. 191) 32 (30). Гусениці обгризають ягоди і обплутують грону павутиною … Вогнівка виноградна – Cryptoblades gnidella Mill. 33 (30). Імаго – самка довжиною 3,5–4 мм; широкоовальна, жовтувато-

бура, рясно вкрита борошнистим нальотом; по краю тіла розміщені 18 пар тонких воскоподібних ниток. На пошкоджених ягодах утворюються жовто-бурі виявлення. Мертва шкірочка розтріскується, ягоди загнивають …………..

Виноградний борошнистий червець – Planococcus citri Risso(с. 189)

34 (28). Пошкоджені одночасно зелені та дозріваючі, стиглі ягоди або тільки гребені.

35 (38). Пошкоджені ягоди. 36 (37). Шкодить гусениця довжиною 10–12 мм, оливково-зеленого

кольору (опис у тезі 22). Плодоніжки надгризені разом з ягодами, обплутані павутиною ………………………………….

Листовійка гронова – Lobesia botrana Den. et Schiff. (c. 191) 37 (36). Шкодить темно-червона гусениця довжиною 12–14 мм (опис у

тезі 23). Ягоди обгризені і обплутані павутиною ……………… Двольотна листовійка– Eupoecilia ambiguella Hb. (c. 192) 38 (35). Пошкоджені тільки гребені та плодоніжки, ягоди засихають …39 (40). На гребенях малі блідо-коричневі гали. Всередині гал

знаходяться блідо-рожеві личинки комарика …………………. Галиця виноградна – Janetiella oenophila Haimh. 40 (41). На гребенях та плодоніжках сисні комахи (опис у тезі 33),

вкриті борошнистим нальотом ………………………………….. Виноградний борошнистий червець – Planococcus citri Risso

(с. 189) 41 (62). Пошкоджені надземні частини. 42 (43). Шкодять великі короткохоботкові довгносики. Листки

об’їдені з країв, неправильно-візерунчасті, виїмка часто доходить до товстих жилок………………………………………

Скосарі рід Otiorhynchus (опис у Тезах 6, 7, 8, 9, 10) 43 (44). Шкодять 16-ногі гусениці. 44 (45). Шкодить світло-сіра гусениця довжиною 16–18 мм (опис у

тезі 14). Гусениці виїдають отвори або об’їдають листки з країв, залишаючи лише жилки …………………………………..

186

Пістрянка (строкатка) виноградна – Theresia ampelophagaBayle. (c. 193)

45 (46). Шкодять гусениці довжиною 18–23 мм, оливково-зеленого кольору (опис у Тезах 15, 20). У сплетених павутиною листках виїдені дірки, перегризені черешки ……………………………..

Листовійка виноградна – Sparganothis pilleriana Den. etSchiff. (c. 192)

46 (47). Гусениця довжиною 3–4 мм; жовтувато-зелена, передньо-спинка темно-коричнева, голова коричнева, глибоко заходить у грудний сегмент. Відроджені гусениці вгризаються всере-дину листка і живляться паренхімою, утворюючи змієподібні, хвилясті міни з крупними екскрементами ……………………..

Виноградна кружкова міль – Holocacista rivillei Stt. (с. 193) 47 (48). Листки пошкоджені комахами з колюче-сисним ротовим

апаратом. 48 (47). Листки крапково знебарвлені або з галами на нижньому боці. 49 (50). Комаха довжиною 2,5–3 мм; блідо-зелена, надкрила з

червоними смугами, голова та щиток з темними цяточками. На пошкоджених листках невеликі світлі крапки, які зливаються в плями; листки сіріють і відмирають …………………………….

Цикадка виноградна – Erythroneura parvula Boh. 50 (49). З нижнього боку листка блідо-рожеві гали; всередині

молочно-жовті личинки завдовжки 0,3–0,4 мм ………………… Виноградна філоксера – Viteus vitifolii Fitch. (c. 188) 51 (52). Плями та деформація листків. 52 (53). Пошкоджені молоді листки. Шкодять комахи довжиною

0,6–0,8 мм; блідо-жовті, тіло видовжене, крила вузькі, з широкою бахромою. Личинки світлі, з темними невеликими крапками …………………………………………………………..

Трипс виноградний – Drepanothrips reuteri Uzel. 53 (52). Зелені пагони пошкоджені комахами з колюче-сисним

ротовим апаратом ………………………………………………...54 (53). Шкодять комахи розміром 2–2,5 мм; блідо-зелені, тіло опукле,

останні сегменти черевця з соковими трубочками та хвостиком. Колонії комах, пагони деформовані ……………….

Родина афіди – Aphididae 55 (54). Шкодять стрибальні крилаті комахи або їхні личинки,

висмоктуючи соки із зелених пагонів, пригнічуючи їх ………..

187

Цикадові – підряд Cicadinea 56 (57). Пошкоджені вусики. 57 (58). На вусиках невеликі плоскі гали: всередині галів блідо-рожеві

личинки комарика ……………………………………………….. Галиця виноградна – Janеtiella oenophila Haimh. 58 (57). На вусиках округлі, бородавкоподібні гали, в них молочно-

жовті личинки завдовжки 0,3–0,4 мм ………………………….. Виноградна філоксера – Viteus vitifolii Fitch. (c. 188) 59 (60). Пошкоджені гілки або штамби. 60 (61). Пошкоджені внутрішні частини гілок або штамбів. 61 (60). Личинка довжиною до 20 мм; білувата, плоска, вузька,

передньогруди сильно розширені, на останньому сегменті два зубчастих відростки, ніг немає. Личинка проточує ходи всередині штамбів, які заповнює свердловим борошном ……..

Златка вузькотіла виноградна – Agrilus derasofasciatus Lac. 62 (41). Пошкоджені корені. 63 (65). На мочках коренів, на малих корінцях пошкодження. 64 (63). Шкодять личинки молочно-жовтого кольору. На молодих

корінцях утворюються дзьобоподібні потовщення –нодозитети…………………………………………………………

Виноградна філоксера – Viteus vitifolii Fitch. 65 (63). Пошкоджене одерев’яніле коріння. 66 (67). На коренях великі здуття (жовна) – туборозитети та відносно

глибокі тріщини ………………………………………………….. Виноградна філоксера – Viteus vitifolii Fitch. (с. 188) 67 (68). Корені погризені. 68 (69). Личинки великі, білі, дугоподібно зігнуті, три пари ніг, голова

світло-руда. Личинки виїдають поздовжні рани, переважно на центральному корені; нерідко вигризи дуже глибокі, особливо на кореневій шийці ……………………………………………….

Родина пластинчатовусі – Scarabaeidae 69 (68). Личинка довжиною 7–8 мм, біла з жовтувато-коричневою

головою. Личинка вигризає рани на коренях у вигляді хвилястих або спіралеподібних борозенок………………………

Падучка темна – Adoxus obscurus L. (с. 191)

188

ОПИС ОСНОВНИХ ВИДІВ ШКІДНИКІВ І ПОШКОДЖЕНЬ ВИНОГРАДУ

Ряд рівнокрилі – Homoptera Родина філоксери – Phylloxeridae Виноградна філоксера – Viteus vitifolii Fitch. (Теза 50, 58, 64,

66. Табл. XXXII, рис. 1) Пошкоджує виноград. За способом життя та шкодочинністю у філоксери є дві форми:

коренева та листкова. Самка кореневої форми 1–1,2 мм, подовжньо-овальна, зелену-

вата або бурувато-жовта; вусики тричленикові; хоботок довгий; на верхній частині тіла 70 бородавок темного кольору, розташованих рядами. Самка листової або галової форми 1,25 мм, більш округла, жовто-зелена, з коротким хоботком без бородавок. Личинка лимонно-жовта. Травлення без дефекації, анальний отвір відсутній.

На європейських та азіатських сортах винограду філоксера розмножується лише на корінні. На американських видах винограду і деяких гібридах – прямих виробниках – шкідник розвивається як на корінні, так і на листі, проходячи повний цикл розвитку.

Зимують личинки першого, рідше другого віків на коренях. Весною живляться і через 20–30 діб вони перетворюються в безкрилих партеногенетичних самок, які, відклавши 50–100 яєць, відмирають. Відроджені личинки проходять п’ять віків, перетворюються також в безкрилих партеногенетичних самок. За сезон розвивається 5–8 поколінь. Личинки останнього покоління залишаються на зимівлю. У середині літа частина личинок 3–4 віку утворюють німфи, які виходять із грунту та перетворюються в крилатих самок-розселювачок. Вони не живляться і відкладають 1–4 яйця різного розміру на наземні частини винограду. Із більших відроджуються самки, із дрібних – самці. Після спарювання самки відкладають по одному зимуючому яйцю. Навесні із цих яєць відроджуються личинки-засновниці листової форми філоксери, які на американських видах та гібридах – прямих виробниках – присмоктуються до молодих листків з верхнього боку. (На європейських та азіатських сортах винограду личинки гинуть). У місцях живлення тканина розростається, випинається донизу, утворю-ючи гал. Новоутворена усередині гала партеногенетична самка відкладає 250–500 яєць. Відроджені личинки розповзаються, утворюючи на листі нові гали.

189

Листкова форма дає за сезон 5–7 поколінь. Починаючи з другого покоління, частина личинок проникає у грунт та поселяється на корінні. При заселенні листовою формою філоксери затримується ріст рослин, знижується урожай. При живленні на мичкуватих коренях в місцях живлення здуття (нодозитети), на багаторічних коренях в місцях живлення утворюються жовна (туборозитети) та виразки. Звичайно через 2–3 роки кущі, заселені кореневою формою філоксери, гинуть.

Родина борошнисті червеці – Pseudococcidae Виноградний борошнистий червець – Planococcus citri Risso

(Тези 33, 40. Табл. XXXII, рис. 3) Пошкоджує виноград, цитрусові та оранжерейні культури. Самка широкоовальної форми до 4 мм, жовтувато-бура, вкрита

густим мучним нальотом, по краю тіла розташовані 18 пар тонких воскоподібних ниток.

Зимують самки, які не закінчили розвиток, під відсталою корою, у тріщинах, щілинах, підпорах. Весною протягом 2–3 тижнів живля-ться на корі стовбурів та багаторічних пагонів. Яйця відкладають на кору пагонів. Плодючість – до 40 яєць. Відроджені личинки живляться на однорічних пагонах. Новоутворені самки другого та третього поколінь відкладають по 150–250 яєць. Їх личинки утворюють колонії біля основи плодоніжок та між листками, що торкаються один одного. На пошкоджених ягодах утворюються жовто-бурі виразки. Омертвіла шкірочка розтріскується, ягоди загнивають. На медвяній росі, яку виділяє шкідник, розвиваються сапрофітні (сажкові) гриби, забруднюючи пагони, листя та ягоди.

Ряд твердокрилі – Coleoptera Родина пластинчатовусі – Scarabaeidae Мармуровий хрущ – Polyphylla fullo L. (Теза 68) Поліфаг. Особливо безпечний для молодих насаджень. Личинки другого та третього року розвитку перегризають

коріння та підземні частини стовбурів, вигризають поздовжні смуги. На старих насадженнях пошкоджують кореневу шийку.

Особливості морфології і розвитку шкідника викладені у розділі 18.2.

190

Родина довгоносики – Curculionidae Скосар кримський – Otiorhynchus asphaltinus Germ. (Тези 5,

10. Табл. XXXII, рис. 5) Пошкоджує виноград, рідше плодові дерева та ягідні чагарники. Яйце розміром 0,6–0,7 мм, овальне, жовтувато-коричневе.

Личинка довжиною 10–12 мм, світло-жовта, дугоподібно зігнута, зморщена, вкрита рідкими жорсткими волосками, голова коричнева. Лялечка довжиною 10–11 мм; біла з двома шипиками на вершині черевця.

Зимують статевонезрілі жуки, а також личинки, що не закінчили розвиток, у грунті та під рослинними рештками. Весною додатково живляться бруньками винограду. З появою листків жуки живляться ними до осені. Самка відкладає яйця по одному або групами у грунт. Відроджені через 10–12 днів личинки живляться спочатку рослинними рештками, пізніше корінням виноградної лози. Личинки, відроджені із раніше відкладених яєць, встигають закінчити розвиток, заляльку-ватися, і новоутворені жуки (з недорозвиненими личинками) залишаються на зимівлю. Жуки живуть 2–3 роки, за цей час відкладають до 1500 яєць.

Виноград пошкоджують декілька близьких видів скосарів, що розвиваються партеногенетично: скосар виноградний – O. vitis Gyll. (Теза 9), скосар турецький – O.turca Boh. (тези 6, 11), малий чорний скосар – O.ovatus L. (Теза 8) та інші.

Родина трубкокрути – Rhynchitidae Трубкокрут багатоїдний або грушевий – Byctiscus betulae L.

(Теза 12. Табл. XXXII, рис. 4) Пошкоджує виноград, грушу, усі плодові та ягідні, деякі інші

листяні породи. Личинка 6–8 мм, біла, безнога; головний щиток коричневий.

Лялечка 6–7 мм, біла, спинний бік вкритий волосками. Яйце розміром до 1 мм; овальне, спочатку біле, пізніше жовтувате. Лялечка довжиною 5–7 мм; біла, спина вкрита численними волосками.

Зимують статевонезрілі жуки у грунті на глибині 5–10 см. Весною спочатку вигризають вічка, пізніше виїдають зверху листка борозенки, залишаючи незайманим епідерміс з нижнього боку. Самка надгризає черешок листка та скручує його в трубку, закручуючи у вигляді спіралі, потім відкладає в кожну трубку по 8–9 яєць. Одна самка скручує до 30 листків. Плодючість – до 300 яєць. Відроджені через 7–10 днів личинки живляться тканиною листка усередині

191

трубки. Закінчивши живлення, личинки переходять у грунт, залялько-вуються, новоутворені жуки залишаються до весни. Одна генерація на рік.

Родина листоїди – Chrysomelidae Падучка темна – Adoxus obscurus L. (Тези 31, 69) Пошкоджує виноград. Зимують личинки, які закінчили розвиток, у грунті на глибині

10 см. У кінці квітня заляльковуються. У середині травня виходять жуки, вигризають на листі, корі пагонів та ягодах смужки довжиною до 1 см. Пошкоджене листя опадає, ягоди загнивають. Самка відкладає яйця у тріщини кори на штамбах. Яйце розміром 1 мм, циліндричне, жовтувато-біле. Відроджені через 7–10 днів личинки заглиблюються у грунт, де спочатку живляться молодими корінчиками, пізніше – проточують ходи в більш товстих коренях. Пошкоджені корені загнивають. Закінчивши розвиток, личинки залишаються в грунті до весни. Одна генерація на рік.

Ряд лускокрилі або метелики – Lepidoptera Родина листовійки – Tortricidae Гронова листовійка – Lobesia botrana Den. et Schiff. (Тези 22,

36. Табл. XXXIII, рис. 3) Пошкоджує виноград, ягідники та інші чагарники. Метелик з розмахом крил 11–13 мм, передні крила оливково-

бурі з широким жовтувато-білим перев’язом; біля внутрішнього кута велика охряна пляма; задні крила сірі. Яйце розміром 0,5–0,6 мм, приплюснуте, жовтувате, прозоре. Лялечка довжиною 5–6 мм, бурувато-жовта із зеленуватим відливом; на кінці з рудими гачкоподібними щетинками.

Зимують лялечки в коконах в тріщинах кори, в опалому листі та інших місцях. Виліт метеликів відбувається у кінці квітня – травні. Метелики додатково живляться нектаром квітів та солодкими виділеннями. Яйця відкладають невеликими групами на бутони та квіти. Плодючість – 60–100 яєць. Відроджені через 5–9 днів гусениці живляться бутонами, маточками та тичинками квітів, обплітаючи пошкоджені частини павутиною. Розвиток триває 23–26 днів. Заляльковуються під закрученими краями листків. Через 10–12 днів вилітають метелики другої генерації. Їх гусениці спочатку живляться на поверхні ягід, потім проникають усередину, вигризаючи у м’якуші

192

порожнину. Гусениці третього покоління живляться усередині ягід. Пошкоджені ягоди або засихають, або загнивають.

Листовійка двольотна – Eupoecilia ambiguella Hb. (Тези 23,

37. Табл. XXXIII, рис. 5) Пошкоджує виноград, ягідники та інші чагарники. Метелик з розмахом крил 13–16 мм, передні крила рожево-

жовті з темно-бурою перев’яззю; задні крила сірі. Яйце розміром 0,8–1 мм, поздовжньо-овальне, приплюснуте, блідо-зелене. Лялечка довжиною 7–8 мм, світло-коричнева, верхівка черевця з двома виступами.

Зимують лялечки в коконах у розвилках пагонів, у щілинах, тріщинах, під відсталою корою та інших укриттях. Вилітають метелики у другій – третій декаді травня. Яйця відкладають по одному на бутони, приквітники і квітконіжки. Плодючість – 30–100 яєць. Відроджені гусениці живляться квітконіжками, бутонами, квітками та зав’язями, обплітаючи їх павутиною. Розвиток триває 15–24 дні. Заляльковуються серед висохлих частин суцвіття, на листі або на корі пагонів. Гусениці другого покоління живляться м’якушем та насінням ягід. Пошкоджені ягоди або засихають, або загнивають. У кінці серпня гусениці другої генерації заляльковуються і в цій стадії залишаються до весни. Два покоління на рік.

Листовійка виноградна – Sparganothis pilleriana Den. et Schiff.

(Тези 15, 20, 45. Табл. XXXIII, рис. 1) Пошкоджує виноград та багато інших рослин. Метелик з розмахом крил 18–22 мм; передні крила охряно-жовті

або золотисто-зеленуваті з сірувато-бурим малюнком; задні крила бурувато-сірі. Яйце розміром 0,8–1 мм, овальне, приплюснуте, жовтувато-зелене. Лялечка довжиною 9–11 мм, каштаново-коричнева, кремастер з чотирма короткими гачкоподібними щетинками.

Зимують гусениці першого віку в коконах у тріщинах кори та у грунті на глибині 4–5 см. У квітні гусениці піднімаються на рослину, проникають в бруньки та бутони винограду і виїдають їх зсередини. З третього віку переходять на живлення молодим листям, суцвіттями і зеленими ягодами. Через 30–35 днів гусениці заляльковуються у місцях живлення. Літ метеликів триває з червня до кінця липня. Самка відкладає черепицеподібно по 30–70 яєць на верхній бік листка та вкриває яйцекладку пінистими виділеннями. Плодючість –

193

250–300 яєць. Відроджені гусениці, не приступаючи до живлення, переходять у місця зимівлі. Одна генерація на рік.

Пістрянка (строкатка) виноградна – Teresia ampelophaga

Bayle (Тези 14, 44. Табл. XXXIII, рис. 2) Пошкоджує виноград. Метелик з розмахом крил 22–25 мм, зверху блискучо-синій або

синьо-зелений. Яйце розміром 0,3–0,4 мм, видовжене, жовте із сітчастим малюнком. Лялечка довжиною 11–15 мм, жовто-сіра з темними крапками на кожному сегменті.

Зимують гусениці 2–3 віків у коконах під відсталою корою, у тріщинах, рідше в рослинних рештках. Навесні підіймаються на кущі винограду, вгризаються в бруньки та виїдають їх вміст, пізніше пошкоджують листя. На початку цвітіння заляльковуються в коконах під відсталою корою, під опалим листям, у верхніх шарах грунту. Через 14–18 діб вилітають метелики, які не живляться, яйця відкладають групами на нижній бік листків. Плодючість – 400–600 яєць. Відроджені через 8–11 днів гусениці спочатку скелетують, потім прогризають у листі отвори. У серпні переходять в місця зимівлі. Одна генерація на рік.

Родина молі-блестянки – Heliozelidae Виноградна кружкова міль – Holocacista rivillei Stt. (Теза 46) Пошкоджує виноград. Метелик з розмахом крил 4 мм; передні крила коричневі з

білими, блискучими плямами; задні крила темно-коричневі, бахрома крил довга, сірувато-біла; вусики ниткоподібні. Лялечка розміром 2,5 мм, світло-жовта.

Зимують гусениці, що закінчили живлення, під підстилкою, відсталою корою на штамбах та рукавах винограду. У квітні заляльковуються і через 10–12 діб вилітають метелики. Самка відкладає яйця на жилки листка. Відроджені через 5–7 діб гусениці вгризаються всередину листка та живляться паренхімою, утворюючи “міну”. Закінчивши живлення, гусениця залишає “міну” та зверху листка заляльковується. Через 8–10 діб вилітають метелики другого покоління. На Південному березі Криму виноградна кружкова міль розвивається в трьох поколіннях. Пошкоджене листя опадає. Гусениці останнього покоління переходять у місця зимівлі.

194

Питання для самоконтролю

1. Морфологічні особливості жуків-скосарів і шкода винограду від них та їх личинок.

2. Наслідок шкоди європейським та азіатським сортам винограду у випадку заселення їх філоксерою.

3. На яких видах і сортах філоксера розмножується лише на корінні?

4. Яку шкоду спричиняють гусениці гронової та інших видів листовійок?

195

Таблиця ХХХІІ Рис. 1. Виноградна філоксера. 1а – коренева форма: а – самка;

б – личинка; в – німфа; г – гали на коренях. 1б – листкова форма: а – крилата самка; б – личинка; в – безкрила самка; г – гали на листі. Рис. 2. Кукурудзяний гнойовик. Рис. 3. Виноградний борошнистий червець: а – імаго; б – личинка; в – пошкодження. Рис. 4. Трубкокрут

багатоїдний або грушевий: а – жук; б – личинка; в – лялечка; г – пошкодження. Рис. 5. Скосар кримський: а – жук; б – личинка; в – пошкодження. Рис. 6. Ізофія кримська

196

Таблиця ХХХІІІ Рис. 1. Листовійка виноградна: а – метелик; б – гусениця; в – лялечка;

г – пошкодження. Рис. 2. Пістрянка (строкатка) виноградна: а – метелик; б – гусениця; в – пошкоджена брунька. Рис. 3. Гронова листовійка: а – метелик; б – яйця на ягоді; в – гусениця; г – лялечка;

д – пошкодження. Рис. 4. Златка вузькотіла виноградна: а – жук; б – личинка; в – пошкодження. Рис. 5. Двольотна

листовійка: а – метелик; б – гусениця; в – лялечка; г – пошкодження. Рис. 6. Червонокрила цикада

197

18. ШКІДНИКИ ЛІСОВИХ НАСАДЖЕНЬ

Об’єкти вивчення викладені у підрозділах 18.1 та 18.2.

Таблиця для визначення шкідників і пошкоджень лісових насаджень

1 (104). Пошкоджені хвоя, листя, скелетні частини дерев. 2 (92). Комахи з гризучим ротовим апаратом. 3 (54). Пошкоджені листя і хвоя. 4 (43). Гусениці 10- або 16-ногі, несправжньогусениці або личинки з

трьома парами грудних ніг. 5 (35). Гусениці 10- або 16-ногі. 6 (14). Гусениці 10-ногі. 7 (12). На листяних породах. 8 (9). Гусениця довжиною 30–35 мм; спинний бік червоно-бурий,

уздовж спини подвійна чорна лінія, нижній бік жовтий з двома лініями, голова жовто- або червоно-бура. Гусениці відроджуються у квітні. Спочатку пошкоджують бруньки, що розпускаються, пізніше скелетують і прогризають листя, у старших віках повністю з’їдають листову пластинку на дубі та інших листяних породах…………………………………………

П’ядун-обдирало плодовий – Erannis defoliaria Cl. (c. 223) 9 (10). Гусениця довжиною 45–50 мм; основне забарвлення тіла має

різнокольорові аберації (попелясто-сіру, вохряно-буру, сіро-коричневу або сіро-фіолетову); голова жовто-вохряна, грудні ноги і щитки червоно-коричневі; черевні щитки яскраво-жовті, на спині по дві жовтих плями на кожному сегменті; на 11-му сегменті два чорних бородавчатих виступи, які несуть по світлому волоску. Пошкоджує дуб, ільмові, плодові та інші листяні породи з травня по серпень. Спочатку гусениці скелетують молоде листя, обплітаючи його павутиною, у старших віках грубо об’їдають листя, часто з’їдаючи його повністю……………………………………………………………

П’ядун-шовкопряд буросмугастий – Licia hirtaria Cl. 10 (11). Гусениця завдовжки 25–28 мм; жовтувато-зелена, голова

світло-бура, на спині коричнева поздовжня смуга, з боків тіла по три білих смуги; три пари грудних і дві пари черевних ніг. Гусениці на протязі травня грубо об’їдають листя, вигризають бутони, квітки і зав’язі, обплітаючи їх павутиною …………….

198

Зимовий п’ядун – Operophthera brumata L. (с. 222) 11 (12). Гусениця завдовжки 32–36 мм; бурувато-сіра, уздовж спини

жовта смуга; голова жовто-бура з коричневим малюнком, черевні ноги оранжеві, на восьмому черевному сегменті зі спинного боку дві великі бородавки. Шкодять у травні –червні. Гусениці молодших віків вигризають невеликі отвори, у подальшому об’їдають лист з країв, в останніх віках з’їдають листову пластинку повністю …………………………………….

П’ядун жовтовусий – Biston hispidaria Schiff. (с. 223) 12 (7). На хвойних породах. 13 (12). Гусениця завдовжки 30–40 мм; гола, зеленувата, із жовтувато-

білими смугами на спині і боках тіла; голова плоска зелену-вата з трьома широкими світлими смугами, дві пари черевних ніг. Пошкоджує сосну, рідше ялину з червня до жовтня. Гусениці виїдають на хвоїнках минулого року продовгуваті жолобки, не торкаючись жилки. Пошкоджені хвоїнки покри-ваються краплями застигаючої живиці. Гусениці останніх віків з’їдають хвоїнки повністю, залишаючи невеликі пеньки ……..

П’ядун сосновий – Bupalus piniarius L. (с. 240) 14 (6). Гусениці 16-ногі. 15 (23). Тіло гусениць не волохате. 16 (15). Гусениця довжиною до 60 мм, гола з темно-зеленою смугою

на спині, облямована білою лінією; по боках червоні із жовти-ми краями косі смужки, голова зелена із чотирма жовтими рисочками. Спочатку гусениці скелетують листя, у другому віці об’їдають їх з країв, пізніше грубо об’їдають листя, не торкаючись великих жилок. Пошкоджують дуб у травні, червні………………………………………………………………

Дубова чубатка – Peridea anceps Goeze. (с. 222) 17 (18). Гусениця довжиною до 70 мм; зелена, на восьмому сегменті

короткий виступ; голова зелена з білою смугою. Гусениці спочатку скелетують листя, пізніше грубо об’їдають їх. Пошкоджують березу, рідше граб, ліщину, липу ………………

Березовий шовкопряд – Endomis versicolor L. 18 (19). Гусениця довжиною 20–22 мм; темно-сіра, потиличний

і анальний щитки чорно-бурі, голова чорна, на спині два поздовжніх ряди чорних бородавок, які мають волосинки. У другій половині квітня вгризаються в паренхіму листя.

199

У мінах живуть 10–14 днів. Після виходу з мін група гусениць обплутує листя павутиною і пошкоджує їх, залишаючи тільки великі жилки. У міру росту гусениці переповзають до основи гілки, обплутуючи її густою павутиною. При масовому розмноженні шкідника не тільки гілки, а й стовбури і рослинність, що росте поблизу, бувають обплетені ……………

Вербова горностаєва міль – Yponomeuta rorellus Hbn.(с. 226)

19 (20). Гусениця довжиною 30–40 мм; жовтувато-зелена, на спині й по боках п’ять жовтих поздовжніх смуг, голова зелена або бурувато-зелена. Спочатку гусениці скелетують листя, з третього віку грубо їх об’їдають, не торкаючись центральної жилки і черешка. Одна гусениця упродовж свого розвитку пошкоджує вісім і більше листків. Шкодить дубу та іншим листяним породам з квітня до липня ……………………………

Жовто-бура рання совка – Orthosia stabilis Den. et Schiff.(с. 226)

20 (21). Гусениця довжиною 30–40 мм; зеленувата, на спині сітчастий малюнок з п’ятьма білими смугами, з боків тіла оранжево-жовті смуги, голова жовтувато-червона або червоно-бура; черевна сторона зелена з білою смугою посередині. У першу чергу гусениці об’їдають хвою травневих пагонів, часто обкільцьовують кору пагонів останніх двох років. Нерідко гусениці вгризаються всередину пагона, що призводить до його засихання. У старших віках гусениці пошкоджують стару хвою, об’їдаючи її до основи …………………………………….

Соснова совка – Panolis flammea Den et Schiff. (с. 240) 21 (22). Гусениця довжиною 18–20 мм; сіро-зелена, тіло в рідких

волосках і чорних бородавках на спині; голова темно-коричнева, передньогрудний і анальний щитки коричневі або зеленувато-жовті, грудні ноги чорні. Спочатку гусениці вгризаються всередину набряклих бруньок дуба і живляться в них до відокремлення листя. Пізніше скелетують, а в старших віках з’їдають листя повністю, обплутуючи розетку павутиною. Самі гусениці ховаються у павутинних трубочках або під загнутим краєм листка……………………………………

200

Зелена дубова листовійка – Tortrix viridana L. (с. 221) 22 (23). Гусениця довжиною до 50 мм; жовтувато- або бурувато-

зелена; на спині і по боках жовтувато-бурі смуги, по тілу розкидані жовтуваті крапки, облямовані чорним; на четвер-тому та одинадцятому сегментах невеликі чорні бугорки; на кінці тіла два невеликих відростки, що розходяться; задня пара черевних ніг має вигляд булавоподібних відростків. Гусениці спочатку скелетують, а з третього віку грубо об’їдають листя ільмових. Шкодять у травні–червні ……………………………

Ільмовий ногохвіст – Exaereta ulmi Schiff. 23 (15). Тіло гусениць волохате. 24 (32). На листяних породах. 25 (26). Гусениця довжиною 50–60 мм; волохата, з 10 переривчастими

жовтими смугами і жовтими поперечними перетинками на кожному сегменті; голова чорна з двома жовтуватими смугами, що утворюють трикутник, направлений вершиною назад. Відроджені гусениці в перших двох віках живуть разом, скелетуючи листя, із третього віку розповзаються невеликими групами і грубо об’їдають листя дуба та інших листяних порід. За 40–45 днів розвитку одна гусениця з’їдає в середньому 20 дубових листків……………………………………………………

Лунка срібляста – Phalera bucephala L. (с. 222) 26 (27). Гусениця довжиною 35–40 мм; сірувато-бура з бородавками і

пучками жовтувато-бурих волосків; уздовж спини проходять дві червоно-бурі смуги, по боках білі переривчасті смуги; на дев’ятому і десятому сегментах по одній червоній бородавці з пучками жовто-бурих волосків; на тергітах перших сегментів черевця розміщені отруйні волоски, що мають порожнини, у які відкриваються залози, що виділяють отруту; ці волоски, потрапляючи на шкіру людини, викликають сильне подразнення. У травні – червні, після перезимівлі, гусениці пошкоджують бруньки, а пізніше грубо об’їдають листя. Гусениці, відроджені у липні, скелетують листя, стягуючи їх павутиною у щільне гніздо………………………………………

Золотогузка – Euproctis chrysorrhoea L. (с. 223) 27 (28). Гусениця довжиною 55–75 мм; сірувато-бура, волосиста, на

тергітах перших п’яти сегментів по дві сині, а на останніх по дві червоні бородавки, по боках дрібні червонуваті бородавки;

201

голова жовта. У першому і другому віках вкриті довгими волосками з пузирчастими здуттями посередині (аерофори), які сприяють перенесенню гусениць вітром часто на значні відстані. Гусениці спочатку скелетують листя, а пізніше грубо їх об’їдають. Шкодять дубу та іншим листяним породам у травні–червні …………………………………………………….

Непарний шовкопряд – Ocneria dispar L. (с. 224) 28 (29). Гусениця довжиною 45–50 мм; волосиста, на спинному боці

ряд жовтувато-білих плям; на кожному сегменті по червонувато-жовтій волосистій бородавці. У травні – червні пошкоджує тополю, вербу, вільху, ліщину. Спочатку гусениці скелетують, пізніше об’їдають листя……………………………

Вербова хвилівка – Leucoma salicis L. (с. 224) 29 (30). Гусениця довжиною 40–50 мм; жовтувато-зелена зі спинного

боку, з вентрального – чорно-бура, укрита жовтуватими воло-синками; на четвертому-шостому тергітах – волосяні щіточки, між ними – бархатисто-чорні поперечні вирізи; на 11-му тергіті – червона китичка. Відроджені гусениці піднімаються в крону і спочатку скелетують листя, з третього віку з’їдають їх повністю. Пошкоджують дуб, граб, березу та інші листяні породи………………………………………………………………

Червонохвіст – Dasychira pudibunda L. (с. 224) 30 (31). Гусениці молодших віків світло-жовті; голова, грудний щиток

і грудні ноги чорні; уздовж спини два ряди чорних або світло-жовтих бородавок, по боках – чотири ряди з чорними і білими волосинками. Довжина гусениць, які завершили живлення, 30–40 мм, зі спинного боку бархатисто-коричневі, по боках тіла –жовті смуги з оранжевими бородавками, на яких розміщені тонкі світлі і дві-три чорні волосинки; голова, грудний щиток та грудні ноги чорні. Пошкоджують більше 140 видів дерев-них і чагарникових рослин. Відроджені гусениці скелетують лист, пізніше з’їдають його повністю, залишаючи тільки грубі жилки. До третього–четвертого віків ведуть спільний спосіб життя, обплітаючи павутиною листя. Починаючи з п’ятого віку, розповзаються і переходять до одиночного життя ………

Американський білий метелик – Hyphantria cunea Drury(с. 138)

31 (32). Гусениця довжиною 20–30 мм; темно-сіра, по боках білувата, з двома рядами оранжевих бородавок, несучих довгі волоски; на тілі ряд пекучих волосків. Пошкоджують дуб.

202

Живуть групами. Спочатку пошкоджують бруньки, а пізніше об’їдають листя у нічний час. Увечері переповзають у крону правильними рядами – “строєм”. Уранці таким же способом повертаються у сховище. Скинуті під час линьки шкірки і накопичені екскременти перетворюють сховище з листя у великий клубок, усередині якого гусениці коконуються, розміщуючись рядами ……………………………………………

Дубовий похідний шовкопряд – Thaumetopoea processioneaL. (с. 225)

32 (24). На хвойних породах. 33 (34). Гусениця довжиною до 50 мм, темно-сіра, вкрита довгими

волосками; на спині другого сегмента велика чорна пляма, від якої уздовж спини проходить темна смуга, яка розходиться на сьомому сегменті і облямовує його і дев’ятий сегмент. На дев’ятому і десятому сегментах по одній невеликій червонуватій бородавці. Гусениці пошкоджують усі хвойні породи, віддаючи перевагу сосні та ялині. Гусениці перших віків об’їдають травневі пагони і бруньки, обплітаючи їх павутиною. Із третього віку пошкоджують стару хвою: відкушують половину хвоїнки, а потім з’їдають її до основи …

Шовкопряд-монашка – Ocneria monacha L. (с. 239) 34 (35). Гусениця довжиною 90–100 мм; бурувато-сіра, з рідкими

червонуватими волосками; на спинному боці другого і третього сегментів темно-блакитні плями; уздовж спини тягнеться ряд ромбічних плям з більш світлою серединою. Пошкоджує сосну. Навесні гусениці третього і четвертого віків пошкоджують молоді травневі пагони, хвою і бруньки. Відроджені у липні гусениці живляться хвоєю цього року, обгризаючи хвоїнки по боках ……………………………………

Сосновий шовкопряд – Dendrolimus pini L. (с. 239) 35 (5). Пошкоджують 20–22-ногі несправжньогусениці або личинки з

трьома парами грудних ніг і церками на останньому сегменті черевця.

36 (37). Голова несправжньогусениць чорна або бура з чорним малюнком.

37 (36). Личинка довжиною 22–25 мм; зеленувато-сіра або бурувато-сіра, уздовж спини більш світла смуга; по боках над дихальцями широка чорна смуга, облямована білим; голова чорна, блискуча; несправжні ноги чорні, їх вісім пар.

203

Пошкоджують сосни. Личинки об’їдають хвоїнки з країв, більш дорослі з’їдають їх повністю. Спочатку живляться старою хвоєю, при нестачі корму переходять на хвою поточного року, крім цього перегризають пагони і вигризають ділянки кори на торішніх пагонах. Тримаються разом. Потривожені личинки піднімають уверх голову й кінець черевця. За час живлення личинка з’їдає 20–30 хвоїнок………

Рудий сосновий пильщик – Neodiprion sertifer Geoffr.(с. 242)

38 (39). Личинка довжиною до 28 мм; зеленувато-жовта або блідо-жовта, голова жовто-червона, черевних ніг вісім пар; над кожною парою черевних ніг на тілі чорні плями. Трапляються личинки з темним забарвленням і чорно-бурою головою. Відроджені личинки об’їдають хвою з країв, залишаючи центральну жилку і верхівку. Личинки розміщуються групами (виводками). Личинки старших віків об’їдають хвоїнки майже до основи. За час живлення одна личинка з’їдає 30–40 хвоїнок. Потривожені личинки піднімають уверх голову і передню частину тіла ………………………………………………………

Звичайний сосновий пильщик – Diprion pini L. (с. 241) 39 (40). Личинка довжиною до 26 мм; з трьома парами чорних грудних

ніг, черевні ноги відсутні; на кінці черевця тричленикові церки; забарвлення тіла оливково-зелене із чотирма буруватими продовгуватими смугами; голова буро-жовта. Кожна личинка робить павутинну схованку у вигляді трубочки і живиться молодими хвоїнками. Досягнувши V–VI віків, личинки залишають павутинні гнізда і живляться відкрито, з’їдаючи стару хвою. Шкодить сосні з другої половини травня до початку липня …………………………………………………

Сосновий зірчастий пильщик-ткач – Acantholyda posticalisMats. (с. 242)

40 (41). Личинка довжиною до 45 мм; зелена, зморшкувата, голова світло-жовта; уздовж спини проходить чорна смуга, дихальця чорні. Личинки молодших віків покриті білим нальотом. Пошкоджують березу з другої половини червня до кінця вересня. Відроджені личинки спочатку скелетують листя, в старших віках з’їдають м’якуш листка, залишаючи тільки грубі жилки ………………………………………………………

204

Великий березовий пильщик – Cimbex femoratus L. (с. 227) 41 (42). Личинка довжиною 16–17 мм; циліндрична, жовтувато-

зелена; черевних ніг вісім пар; дихальця з бурою облямівкою; голова жовто-зелена. Пошкоджує ясень, бирючину, рідше дуб з травня до серпня. Відроджені личинки у перших віках перебувають на нижньому боці листя і вигризають округлі дірки між жилками. У старших віках переходять на верхній бік листя і з’їдають тканину між боковими жилками. У збудженому стані личинки скручуються в кільце або падають на землю …………………………………………………………

Ясеневий білокрапковий пильщик або макрофія ясенева –Macrophya punctumalbum L. (с. 227)

42 (43). Личинка довжиною 14–18 мм; зелена, по тілу поздовжні ряди чорних бородавок, які несуть короткі щетинки; голова темно-бура. Пошкоджує дуб, особливо молоді насадження у травні –червні. Личинки спочатку скелетують листя, потім з’їдають їх повністю, залишаючи цілими грубі жилки і черешки …………

Дубовий бородавчастий пильщик – Pereclista albida K l. (c. 227)

43 (4). Пошкоджують жуки або їх личинки. 44 (105). Пошкоджують жуки. 45 (48). Жуки великі. 46 (106). Жуки довжиною 21–31 мм, тіло продовгувато-овальне,

чорного або червоно-бурого кольору; надкрила видовжено-овальні, з п’ятьма вузькими ребрами; передньоспинка бура; вусики пластинчато-булавоподібні, 10-членикові …………….

Травневі хрущі – Melolontha Пігідій витягнутий у довгий вузький відросток – Західний травневий хрущ – M. melolontha L. Пігідій витончений і закруглений на вершині – Східний травневий хрущ – M. hippocastani F. (с. 216) Жуки у травні і першій половині червня об’їдають листя дуба,

берези, плодових та інших листяних порід. 47 (48). Жук довжиною до 21 мм; тіло витягнуте, паралельне,

металево-зелене з бронзовим полиском; голова з різкою ший-ною перев’яззю; надкрила з оранжевою смугою посередині;

205

передні кути передньоспинки виступають у вигляді кутового здуття; вусики ниткоподібні, довгі, чорного кольору. Жуки видають різкий неприємний запах кантаридину. Розвиток проходить з гіперметаморфозом. Пошкоджують ясен, жимолость, бузок та ін. з кінця травня до липня. Жуки об’їдають листя, залишаючи непошкодженими тільки центральну та частину бокових жилок…………………………

Ясенева шпанка або шпанська мушка – Lytta vesicatoria L.(c. 217)

48 (45). Жуки дрібні. 49 (53). Жук довжиною 4,5–5,2 мм; синьо-зелений, блискучий; тіло

видовжене, овальне, випукле; надкрила з продовгуватою складкою по боках; задні ноги стрибальні, вусики ниткоподібні, чорні. Пошкоджує дуб, ліщину, вербу у червні і серпні. Жуки додатково живляться, вигризаючи в листі невеликі отвори……………………………………………………

Дубова блішка (дубовий блошак) – Haltica quercetorumFourd. (с. 216)

50 (52). Жук довжиною 6–8 мм, тіло яйцеподібне слабо випукле, зверху бурувато-жовте; на передньоспинці три чорних плями; на надкрилах уздовж країв чорна смуга і чорна пляма біля їх основи. На протязі літнього періоду пошкоджують ільмові. Жуки вигризають у листі отвори ……………………………….

Ільмовий листоїд – Pyrrhalta luteola Müll. 51 (44). Пошкоджують личинки з трьома парами ніг. 52 (50). Личинка довжиною до 9 мм; тіло укорочене, жовто-буре з

темною поздовжньою смугою по боках та рядом бородавок, на кожній із яких по декілька волосків. Личинки на протязі всього літа скелетують листя ільмових з нижнього боку………

Ільмовий листоїд – Pyrrhalta luteola Müll. 53 (49). Личинка довжиною 7–10 мм, чорна; голова блискуча; на спині

ряди дрібних, блискучих бородавок, що несуть щетинки. Відроджені у кінці травня личинки спочатку тримаються разом, скелетуючи листя. У міру росту розповзаються і прогризають у листі верби отвори. Пошкоджене листя буріє і засихає ……………………………………………………………

Дубова блішка (дубовий блошак) – Haltica quercetorumFourd. (c. 216)

54 (3). Пошкоджені пагони, гілки, стовбури.

206

55 (59). На гілках і стовбурах молодих сосен та ялин вигризені невеликі отвори, із яких витікає смола.

56 (108). Жук довжиною 10–14 мм; темно-бурий, з трьома вигнутими смугами, утвореними жовтими лусочками; надкрила ширше передньоспинки; голова витягнута у довгу головотрубку, на кінці якої містяться вусики. Жуки другого і третього років життя позбавляються жовтих лусочок і стають чорними. Пошкоджують сосну, рідше ялину, смереку, модрину. Жуки пошкоджують бруньки, обгризають кору стовбурів, пагонів і хвою. У місцях погризів утворюються смоляні напливи. Жуки частіше пошкоджують дерева 3–10-річного віку. Найбільш небезпечні пошкодження, які обкільцьовують стовбури молодих дерев, що призводить до безвершинності або потворного росту з декількома вершинами ……………………

Великий сосновий довгоносик – Hylobius abietis L. (с. 235) 57 (75). Жук довжиною 6–7 мм; темно-бурий з двома світлими

поперечними смугами на надкрилах: передня із жовтих лусок, задня біля шва білувата, по боках жовтувата; передньоспинка спереду звужена; вусики містяться по боках головотрубки. Пошкоджує сосну, рідше смереку і модрину. Жуки живляться у травні, червні. Вони вигризають у лубі ямки на стовбурах молодих дерев, на більш дорослих – на гілках верхівок; пошкоджені місця запливають смолою …………………………

Крапчастий смолюх – Pissodes notatus F. (с. 235) 58 (76). Жук довжиною до 9 мм; чорний, передньоспинка широка із

серединним кілем; боки передньоспинки, задня частина коротких надкрил в густих білих лусочках; на надкрилах розкидані пучки чорних лусочок; передньогруди з глибокою борозенкою для вкладання головотрубки; стегна з двома невеликими зубчиками і білими кільцями. Жуки на протязі літа роблять погризи на пагонах, гілках та стовбурах молодих дерев тополі, верби, вільхи ………………………………………

Вільховий або тополевий скритнохоботник –Cryptorrhynchidius lapathi L. (c. 219)

59 (55). Пошкоджені внутрішні частини пагонів, гілок, стовбурів. 60 (61). Під корою і в деревині шкодять личинки, одночасно шкодять і

жуки.

207

61 (74). Під корою і в деревині шкодять світлі і злегка S-подібно зігнуті личинки.

62 (63). Личинка довжиною до 40 мм, червоподібна, вусики короткі одночленикові; три пари рудиментарних грудних ніг; на кінці черевця рудуватий хітинізований відросток; голова округла. Пошкоджує ялину, смереку, рідше сосну. Протягом другого року життя личинки прогризають ходи під нахилом уверх і всередину стовбура довжиною 25–30 см, забиваючи їх буровою мукою ………………………………………………….

Великий хвойний рогохвіст – Urocerus gigas L. (с. 237) 63 (64). Личинка довжиною 35–45 мм; жовтувато-біла, циліндрична, з

трьома парами недорозвинених грудних ніг, на кінці черевця гострий червоно-бурий шипик (до 4 мм). Пошкоджує березу, тополю, осику, ясен, вербу, рідше дуб, бук. Личинки старших віків проточують уздовж стовбура округлі у поперечному перетині ходи, які бувають щільно забиті білуватою, зернистою буровою мукою ………………………………………

Тремекс березовий або великий березовий рогохвіст –Tremex fuscicornis F. (с. 220)

64 (65). Тіло личинок видовжене з великими передньогрудьми. 65 (69). Тіло личинки сильно сплющене, ніг немає. Передньоспинка з

V-подібною борозенкою. Останній сегмент часто з двохвостовим відростком. Проточують довгі ходи, які розширюються, під корою або в деревині.

66 (65). Личинка довжиною 23–25 мм, жовтувато-біла, безнога; тіло сплющене; передньогруди розширені; голова маленька, бура, втягнута в передньогруди. Пошкоджує сосну, рідше ялину. Відроджені личинки прогризають під корою довгі звивисті ходи, часто кільцями навкруг стовбура. Ходи заповнюються буровою мукою ………………………………………………….

Синя соснова златка – Phaenops cyanea F. (с. 236) 67 (68). Личинка довжиною до 24 мм; жовтувато-біла, плоска,

безнога; передній край голови темно-коричневий; на задньому кінці тіла два плоских придатки із зубчиками; тіло вкрите мілкими поперечними зморшками. Пошкоджує тополю,осику, березу, дуб, граб, липу та інші листяні породи. Личинки проникають на лубову сторону, де прокладають звивисті ходи довжиною до 50 см і забивають їх буровою мукою. У вересні личинка заглиблюється в заболонь, де вигризає лялечкову колисочку ………………………………….

208

Зелена вузькотіла златка – Agrilus viridis L. (с. 218) 68 (69). Личинка довжиною до 30 мм; жовтувато-біла; на спині

роздвоєна поздовжня борозенка; відростки останнього сегменту трохи загнуті всередину; на боках поздовжні глибоко зморшкуваті заглиблення. Пошкоджують дуб. Личинка прокладає під корою упоперек стовбура довгі звивисті ходи …………………………………………………….

Златка вузькотіла двоплямиста – Agrilus biguttatus F. 69 (65). Тіло личинок спереду розширене, слабо розвинених ніг три

пари; голова втягнута у передньогруди; тергіти і стерніти з руховими мозолями. Ходи проточують під корою, частково заповнюючи їх буровою мукою. Пошкоджують ослаблені дерева.

70 (69). Личинка довжиною 20–30 мм; лимонно-жовта; голова маленька; ноги зачаткові; тіло до кінця звужене; на верхньому боці передньогрудей малюнок у вигляді коронки. Пошкоджує дуб, рідше бук, граб, в’яз, каштан їстівний, іноді березу, липу. Відроджені личинки вгризаються в кору, потім між корою і деревиною роблять звивисті ходи, що поступово розширюються, довжиною до 30–40 см. До кінця розвитку вгризаються в деревину на глибину до 5 см. У деревині хід іде спочатку перпендикулярно, потім загинається донизу, на дні якого личинка робить лялечкову колисочку……………………

Клит поперечносмугастий – Plagionotus arcuatus L. (с. 219) 71 (72). Личинка довжиною 38–45 мм; безнога, жовтувато-біла, з

рідкими короткими світлими волосками; тіло звужене до задньої частини. Пошкоджує тополю, осику, рідко вербу. Весною личинки, що перезимували, проточують ходи під корою, частково вгризаються у деревину………………………

Тополевий вусач або великий осиковий скрипун – Saperdacarcharias L.

72 (73). Личинка довжиною 35–40 мм; біла, безнога, тіло вкрите рудуватими волосками; передньогрудний сегмент з бурим щитком. Пошкоджує сосну, зрідка ялину, смереку, модрину. Відроджені личинки прогризають ходи і 24–25 діб живляться корою, лубом, заболонню і деревиною………………………….

Чорний сосновий вусач – Monochamus galloprovincialis Germ. (с. 237)

209

73 (74). Личинка довжиною до 35 мм; безнога, світло-жовта, сплющена, вкрита рідкими світлими волосками; передній край голови чорний; на передньогрудях дві хітинові пластинки; дихальця круглі; анальний отвір трипроменевий. Пошкоджує сосну, рідше ялину, смереку, модрину. Відроджені личинки проникають під кору і живляться камбієм, прокладаючи ходи неправильної форми. Перед заляльковуванням личинки самок переходять у деревину на глибину до 1 см …………………….

Сірий довговусий вусач – Acanthocinus aedilis L. (с. 237) 74 (61). Тіло личинки С-подібно зігнуте, біле, голова бура. 75 (57). Личинка довжиною 8–9 мм; С-подібно зігнута, біла з бурою

головою. Пошкоджує ослаблені сосну, рідше смереку, модрину. Відроджені личинки проточують у лубі звивисті ходи, поступово розширюючи їх. Сильно пошкоджені молоді дерева засихають …………………………………………………

Крапчастий смолюх – Pissodes notatus F. (с. 235) 76 (58). Личинка довжиною 6–10 мм; біла або жовта, трохи

серпоподібно зігнута. Пошкоджує вербу, вільху, тополю, зрідка березу в розсадниках та молодих посадках. Відродження личинок відбувається з травня по вересень. Личинки проточують ходи спочатку у корі, а потім у лубі і деревині. Бурове борошно личинки виштовхують назовні через спеціально зроблені отвори………………………………

Вільховий або тополевий скритнохоботник –Cryptorrhynchidius lapathi L. (с. 219)

77 (78). Пошкоджують одночасно жуки і личинки, які живуть у ходах під корою або в деревині. Личинки безногі, товсті, кремово-білі, трохи зігнуті у бік черевця; тіло вкрите рідкими волосками; голова бура.

78 (79). Жук довжиною 5–6,5 мм; чорний, блискучий; на середині третього членика черевця у самця є великий заокруглений на вершині зубець. Посередині заднього краю четвертого членика широкий роздвоєний горбочок. У самки черевце без зубців; нижче лоба поздовжній кіль. Пошкоджує дуб, бук, граб, тополю та інші листяні породи. У травні жуки роблять погризи на пагонах біля бруньок. У червні в нижній і середній частинах стовбурів самка прогризає під корою поздовжні ходи, де відкладає яйця. Відроджені личинки проточують ходи у корі довжиною до 15 см …………………………………

210

Березовий заболонник – Scolytus ratzeburgi Jans. 79 (80). Жук довжиною 2,5–4 мм, темно-бурий, надкрила червону-

вато-бурі, без блиску; проміжки між рядами крапок у косих зморшках; передньоспинка блискуча; черевце прямо скошене; зовнішній край надкрил гладенький. Пошкоджує дуб, рідше граб, бук, каштан, березу, тополю, клен та інші листяні породи. Жуки протягом 10–15 днів додатково живляться молодими гілочками і їх розгалуженням. Спочатку гризуть поверхнево потім повністю вгризаються в пагін, роблячи ходи до 0,4–0,6 см. У червні–липні самка прокладає маточний хід (до 3 см), що зачіпає заболонь, в якому відкладає яйця. Відроджені личинки проточують ходи до 15 см ………………

Дубовий заболонник – Scolytus intricatus Ratz. (с. 217) 80 (81). Жук довжиною 2,5–3,5 мм, чорний з бурими надкрилами,

густо вкритий світлими лусочками, що утворюють строкатий малюнок; передньоспинка звужена; черевце косо зрізане до вершини надкрил. Пошкоджує ослаблені молоді дерева ясеня, рідше дуба, бука, клена та ряду інших листяних порід. У квітні жуки додатково живляться, вигризаючи ходи в гілках біля бруньок. Самка прокладає маточний хід знизу вверх від 2,5 до 8 см з проникненням у заболонь, де відкладає яйця. Відроджені личинки проточують густо розміщені не пересічені ходи довжиною від 3 до 6 см ……………………….

Лубоїд ясеневий строкатий – Hylesinus fraxini Panz (с. 217) 81 (82). Жук довжиною 3,5–5 мм, продовгуватий, червоно-бурий,

блискучий; поверхня надкрил між крапковими борозенками усаджена рідкими горбиками. Самці можуть видавати звуки, що нагадують скрип. Пошкоджує сосну, рідше ялину і модрину. У травні самка під корою нижньої частини стовбурів сосни проточує знизу вверх маточний хід довжиною 10–12 см і відкладає яйця. Вид моногамний. Відроджені личинки проточують довгі звивисті ходи. Жуки, що вийшли у червні–липні, вгризаються в пагони і виїдають серцевину, прогри-заючи хід до 5–8 см. Пошкоджені пагони обламуються ………

Великий сосновий лубоїд або великий лісовий садівник –Blastophagus piniperda L. (c. 236)

Подібної шкоди соснам завдає близький вид, схожий із по-переднім за зовнішнім виглядом та особливостями розвитку –малий сосновий лубоїд, або малий лісовий садівник –B. minor Hart.

211

82 (83). Жук довжиною 2,5–3,7 мм, бурий, або темно-бурий,циліндричний, на схилі надкрил по краях пологої “тачки” по три зубці; у самця третій зубець на кінці роздвоєний. Пошкоджує сосну, ялину, рідше смереку, модрину та ін. Жуки пробуджуються у першій декаді квітня і поновлюють додаткове живлення в ходах. У травні самка прогризає 6–12 довгих (20–50 см) маточних ходів, і відкладає в них яйця. Відроджені личинки прокладають ходи довжиною 2–5 см. Новоутворені жуки протягом 12–20 діб додатково живляться у місцях розвитку. Друге покоління повторює процес утворення камер і живлення жуків і личинок………………………………

Вершинний короїд – Ips acuminatus Gyll. (с. 235) 83 (84). Жук довжиною 4,2–5,5 мм; коричневий, блискучий,

короткоциліндричний, волосистий; булава вусиків кругла; надкрила з глибокими крапковими борозенками; у задній половині надкрил “тачка”, по краям якої з кожного боку по чотири конусоподібних зубці, третій із яких на кінці у вигляді гудзика. Усі зубці сидять окремо, не маючи загальної основи. Поверхня “тачки” матова, ніби вкрита мильною плівкою. Пошкоджує ялину, рідше сосну та інші хвойні породи. Жуки додатково живляться у ходах під корою. Самець вигризає косо уверх вхідний канал і невелику шлюбну камеру. Самки (2–4) проточують маточні ходи від 15 до 17 см до основи стовбура і відкладають яйця. Відроджені личинки проточують трохи звивисті ходи, що не пересікаються, довжиною до 6 см і заповнюють їх буровим борошном …………………………….

Короїд-типограф – Ips typographus L. (с. 236) 84 (85). Жуки червонувато-бурі або бурі, блискучі, довжина самок

3–3,5 мм, самців – до 2 мм; скат надкрил приплюснутий двома горбочками на кожному надкрилі; у самця передньоспинка з глибоким вдавленням і рогом над головою. Пошкоджують дуб, рідше бук, клен, ільмові. Селяться у нижній частині ослаблених дерев, а також на повалених деревах. Самка проточує розгалужені маточні ходи у одній поперечній площині до стовбура дерева. Відроджені личинки живляться міцелієм грибів, не прокладаючи ходів ………………………...

Дубовий непарний короїд – Xyleborus monographus F.(с. 218)

85 (14). Гусениці 16-ногі.

212

86 (87). Гусениця довжиною 85–105 мм; коричнево-червона, із черевного боку жовтувато-червона; голова чорно-бура, блискуча, потиличний щиток жовто-бурий. Гусениці молодших віків рожевуваті. Пошкоджує дуб, вербу, тополю, осику, березу, вільху, рідше клен, горіх, плодові. Гусениці першого року життя живуть під корою у сімейних ходах, другого року – у самостійних ходах, проточених у деревині, переважно у продовгуватому напрямку. Заселені дерева легко визначити за буровою мукою, екскрементами, бурим соком, що витікає з отворів і дає різкий запах деревного оцту ……….

Червиця пахуча – Cossus cossus L. (с. 220) Близьким видом по особливостям розвитку та шкодочинності

є червиця в’їдлива – Zeuzera pyrina L. 87 (88). Гусениця перших віків блідо-рожева, останнього – довжиною

40–50 мм, жовтувато-біла з дрібними буруватими краплинка-ми і рідкими волосками; голова велика, червоно-бура, потиличний щиток жовтий, анальний щиток з одним гачком, загнутим уверх, дихальця бурі. Пошкоджує тополю, осику, рідше вербу, березу, ясен, липу. Відроджені гусениці вгриза-ються в заболонь нижньої частини стовбура і коренів. Живляться тканинами кори, лубу, верхніх шарів заболоні, роблячи жолобчасті ходи, які часто зливаються в порожнини. У пошкоджених місцях утворюються калюсні напливи і надутість. При значних пошкодженнях дерева відстають у рості, часто відмирають. У дерев старше 10 років склівка може заселяти весь стовбур ……………………………………..

Велика склівка – Sesia apiformis Cl. (с. 221) 88 (54). Пошкоджені бруньки і травневі пагони. 89 (90). Гусениця довжиною 14–16 мм; жовто-бура зі слабким

рожевуватим відтінком; голова темно-коричнева; анальний і потиличний щитки світло-коричневі. Пошкоджує сосну звичайну, сосну Банкса, рідше сосну кримську. У травні–червні відроджені гусениці вгризаються в пагони. Живиця, що витікає з ранки, утворює смоляний наплив розміром з горошину, під яким гусениця зимує. Із весни до осені наступного року гусениці живляться у пагоні. смоляний наплив досягає величини лісового горіха, під захистом якого гусениця проводить другу зиму …………………………………

213

Звійниця пагінцева – Evetria resinella L. (с. 238) 90 (91). Гусениця довжиною 17–20 мм; червонувато-бура; голова

чорна, передньогрудний щиток бурий, анальний щиток темно-жовтий; грудні ноги коричневі. Пошкоджує сосну звичайну. Зимують гусениці у бруньках, що вкриті смоляним напливом. У квітні гусениці переходять у другу бруньку, потім у пагін. Гусениці часто роблять переходи з одного пагона в інший. Уся внутрішня частина пагона може бути знищена. Пошкоджені пагони викривляються і засихають. При заміні основного пагона боковим виникає викривлення стовбура у молодої сосни, яке зберігається у дорослого дерева. Часто пошкодження вершинного пагона призводять до утворення метлоподібної вершини …………………………………………

Звійниця зимова – Evetria buoliana Schiff. (с. 238) 91 (92). Гусениця довжиною 11–13 мм; світло-оранжева, голова й

анальний щиток світло-жовті, передньогрудний щиток і грудні ноги світло-коричневі. Відроджені у травні–червні гусениці спочатку скоблять молоду хвою, потім вгризаються всередину пагона, що йде в ріст, і проточують у ньому хід від вершини до основи. Пошкоджений пагін відмирає і загинається вниз. Одна гусениця пошкоджує два-три пагони. Через пошкодження вершинної мутовки спостерігається кущіння молодих дерев, розвиваються так звані “відьмини мітли” ……………………………………………………………..

Звійниця літня – Evetria duplana Hb. (с. 239) 92 (2). Комахи з колюче-сисним ротовим апаратом. 93 (99). Пошкоджені листя і хвоя. 94 (97). Пошкоджене листя змінює колір, деформоване або вкрите

войлочним пушком. 95 (96). Дрібні комахи довжиною 0,9–1,2 мм; безкрилі особини

жовтуваті, крилаті – червонуваті; вусики тричленикові. Пошкоджують дуб. На пошкодженому листі утворюються плями: зверху буруваті, знизу світло-жовті ……………………

Звичайна дубова філоксера – Phylloxera coccinea Heydn. 96 (97). Дрібні комахи довжиною від 0,5 до 7 мм із м’якими покри-

вами тіла, яке часто вкрите восковим нальотом або тонким пушком. Для них характерна наявність сокових трубочок і особливого виросту – хвостика на задньому кінці тіла.

214

Життєвий цикл характеризується сезонним чергуванням партеногенетичних та статевих поколінь і для певних видів сезонною зміною кормових рослин. Живуть колоніями. Висмоктування соків і введення всередину тканиниотруйних для рослин ферментів слини призводить до деформації листя, викривлення і відмирання пагонів. Під час живлення комахи виділяють велику кількість цукристої рідини, яка забруднює листя і пагони. На цих виділеннях селяться сапрофітні гриби, покриваючи рослини сажковим нальотом ……………………...…………………………………

Родина попелиці – Aphididae 97 (94). Пошкодження викликають утворення галів. 98 (97). Пошкоджує сосну звичайну і ялину. Самки-засновниці на

сосні і ялині, безкрилі поселенці на сосні, статеноски на ялині; личинки темно-червоні у рясному пушку; переселенці з ялини на сосну червоно-бурі; довжина тіла 1,5 мм; жилки переднього крила сірі; розмах крил до 4 мм. Розвиток триває з переселенням шкідника: сосна – ялина. Відроджені личинки висмоктують соки з молодих пагонів, унаслідок чого утворюються пухкі веретеноподібні гали, усередині яких живуть і живляться личинки ……………………………

Звичайний сосновий хермес – Pineus pini L. 99 (93). Пошкоджені гілки і стовбури. 100 (101). Імаго довжиною 3,5–5,0 мм; тіло червонувато-коричневе

(під колір соснової кори), овальне, плескувате; голова масивна, вусики короткі чотиричленикові; колючі щетинки, що висуваються із хоботка, довші за тіло. Самки бувають двох форм: крилаті (рідше) і короткобезкрилі (частіше). Личинка довжиною до 4,5 мм, плеската, світло-коричнева із жовтуватим відтінком. Відроджені у травні-червні личинки протягом всього літа живляться під лусочками кори, висмоктуючи соки з лубу, камбію і верхнього шару деревини. У результаті пошкоджень під корою утворюються порожнини, заповнені смолою і паренхімою, кора розтріскується, утворюючи смолоточиві виразки …………..

Підкоровик сосновий – Aradus cinnamomeus Panz. (с. 234) 101 (102). На поверхні стовбурів і гілок групи комах, тіло яких вкрите

щитком або сильно ущільнене зверху. Соки висмоктують імаго та личинки. Пошкоджують ряд листяних і хвойних порід дерев………………………………………………………

215

102 (101). Самка зверху вкрита щитком, який складається із однієї-двох відділених від тіла личинкових шкірок…………………

Родина щитівки – Diaspididae 103 (104). Тіло самки зверху ущільнене, сильно випукле, щиток від

тіла не відділений ……………………………………………… Родина несправжньощитівки або подушечниці – Coccidae104 (1). Пошкоджене коріння. 105 (44). Пошкоджують личинки жуків. 106 (46). Личинки довжиною до 60 мм; С-подібно вигнуті, білі;

голова світло-бура; вусики чотиричленикові; на задній частині анального стерніта два продовгуватих ряди шипиків; анальний отвір у вигляді поперечної щілини. Розвиток личинок триває чотири роки. Після кожної перезимівлі личинки підіймаються у верхні горизонти грунту, пере-ходять у наступний вік і продовжують живитися корінням. Личинки старших віків завдають істотних пошкоджень корінню. Особливо страждають від пошкоджень сіянці та саджанці у розсадниках і молодих посадках …………………

Травневі хрущі – Melolontha (с. 216) 107 (108). Личинка довжиною до 75 мм; біла, С-подібно вигнута;

голова світло-руда, блискуча; на задній частині анального стерніту дрібні конічні шипики, що в свою чергу містять по шість–дев’ять шипиків у кожному. Відроджені личинки три рази перезимовують і стільки ж разів линяють. Личинки пер-шого віку живляться корінням трав’янистих рослин. Най-більш шкодочинні личинки другого і третього віків. Особли-во страждають молоді дерева, у яких личинки часто пере-гризають коріння і підземні частини стовбурів. На старих насадженнях личинки пошкоджують кореневу шийку ………

Мармуровий хрущ – Polyphylla fullo L. (с. 234) 108 (56). Личинка довжиною 11–15 мм; жовтувато-біла, голова буро-

жовта, серпоподібно вигнута; замість ніг мозолисті потовщення. Відроджені личинки прогризають зверху вниз ходи спочатку у лубі, потім у заболоні, починаючи від кореневої шийки і заповнюючи їх буровим борошном. Довжина ходу на тонкому корінні може перевищувати 1м …

Великий сосновий довгоносик – Hylobius abietis L. (c. 235)

216

18.1. ШКІДНИКИ ЛИСТЯНИХ ПОРІД

ОПИС ОСНОВНИХ ШКІДНИКІВ ЛІСОВИХ НАСАДЖЕНЬ

Об’єкти вивчення. Твердокрилі: травневі хрущі, дубова

блішка, ясенева шпанка, дубовий заболонник, лубоїд ясеневий строкатий, дубовий непарний короїд, зелена вузькотіла златка, вусачі. Рогохвости. Лускокрилі: червиця пахуча, велика склівка, зелена дубова листовійка, лунка срібляста, зимовий п’ядун, золотогузка, непарний шовкопряд, червонохвіст, дубовий похідний шовкопряд. Великий березовий пильщик.

Ряд твердокрилі або жуки – Coleoptera. Родина пластинчатовусі – Scarabaeidae Травневі хрущі – Melolontha (Тези 46, 106. Табл. XXXIV,

рис. 1) Найбільш багаточисленні і шкодочинні два види: травневий

хрущ західний – M. melolontha L. і травневий хрущ східний – M. hippocastani F.

Зимують жуки та личинки у ґрунті. Літ жуків починається в останній декаді квітня і триває більше місяця. Жуки додатково живляться. Самки зариваються у грунт на глибину 10–15 см і відкладають по 20–30 яєць у два-три етапи. Плодючість – 60–70 яєць. Через 25–30 діб відроджуються личинки, розвиток яких триває чотири роки. Після кожної перезимівлі личинки піднімаються у верхні горизонти грунту, переходять у наступний вік і продовжують живлення. Після третьої перезимівлі линяють останній раз і заляльковуються. Новоутворені жуки залишаються у земляній колисочці до весни. Генерація чотирирічна.

Родина листоїди – Chrysomelidae. Дубова блішка (дубовий блошак) – Haltica quercetorum Fourd.

(Тези 49, 53) Пошкоджує дуб, ліщину, вербу. Зимують статевонезрілі жуки в підстилці, дуплах та щілинах

кори дерев. Навесні додатково живляться. Яйця відкладають купками на нижній бік листя. Відроджені личинки тримаються разом, скелетуючи листя, і прогризають у листі отвори. Через 22–28 діб заляльковуються в щілинах кори і в підстилці. У кінці липня–серпні

217

виходять жуки, які додатково живляться. У вересні переходять на зимівлю. Одна генерація на рік.

Родина наривники – Meloidae Ясенева шпанка або шпанська мушка – Lytta vesicatoria L.

(Теза 47) Пошкоджує ясен, жимолость, бузок, бірючину, рідше бузину,

клен, тополю. У розвитку ясеневої шпанки характерний гіперметаморфоз –

різка відмінність личинок першого віку (триунгуліна) від личинок старших віків та наявність несправжньої лялечки.

Жуки літають у травні – липні, додатково живляться. Самки відкладають яйця групами у грунт. Плодючість – декілька тисяч яєць. Відроджені личинки (триунгуліни) заповзають на квітки, прикріплюються до тіла бджіл, що перелітають, і заносяться ними в гнізда (вулики), де живляться запасами, зібраними бджолами. Живляться також личинками бджіл. Восени триунгуліни переходять у грунт, де перетворюються на несправжніх лялечок і зимують. Навесні перетворюються в личинок третього віку, які заляльковуються і дають жуків. Одна генерація на рік.

Родина короїди – Ipidae (Scolytidae) Дубовий заболонник – Scolytus intricatus Ratz. (Тези 77, 79.

Табл. XXXIV, рис. 3) Пошкоджує дуб, рідше бук, граб, березу, тополю, клен та інші

листяні породи. Зимують личинки в проточених ходах. У кінці квітня–травні

заляльковуються. Літ у червні. Жуки протягом 10–15 діб додатково живляться. У липні самка прокладає короткий (до 3 см) поперечний маточний хід і відкладає до 70 яєць. Відроджені личинки проточують ходи до 15 см і, завершивши до осені живлення, залишаються в них до весни. Одна генерація на рік.

Серед супровідних видів найбільш шкодочинні: березовий заболонник – S. ratzeburgi Jans. (Теза 78), струйчастий заболонник – S. multistriatus March., ільмовий заболонник – S. scolytus L.

Лубоїд ясеневий строкатий – Hylesinus fraxini Panz (Теза 80. Табл. XXXIV, рис. 4)

Пошкоджує ясен, рідше дуб, бук, клен, ліщину, бузок, волоський горіх, плодові дерева.

218

Личинка довжиною 3–3,5 мм, безнога, кремово-біла, дещо зігнута в бік черевця; тіло вкрите рідкими волосками. Лялечка вільна, довжиною 3–3,5 мм, у напівпрозорій білій оболонці.

Зимують жуки групами в корі нижньої частини дерева. Літають у квітні–червні. Жуки додатково живляться. Маточний хід прокладається від 2,5 до 8 см з проникненням у заболонь, де самка відкладає яйця. Відроджені личинки проточують густо розміщені не пересічені ходи, де розвиваються протягом двох місяців. Заляльковуються у червні–липні. Жуки виходять у кінці червня – липні, вгризаються в кору, де в ходах залишаються до весни. У місцях вгризання і додаткового живлення утворюються напливи. Генерація однорічна.

Схожим видом, що має багато спільного в розвитку і шкодочинності, є лубоїд великий ясеневий – H. crenatus F.

Дубовий непарний короїд – Xyleborus monographus F. (Теза 84)

Пошкоджує дуб, рідше бук, клен, каштан. Зимують жуки. Літ починається у квітні і триває до кінця

червня. Жуки додатково живляться. Селяться в нижній частині стовбурів ослаблених дерев. Самки проточують довгий маточний хід, від якого у горизонтальній площині відходять короткі зігнуті відгалуження. Яйця відкладають купкою в маточних ходах. Відроджені личинки живляться міцелієм грибів, не прокладаючи ходів. Завершивши живлення, личинки заляльковуються, і новоутворені жуки залишаються на зимівлю. Генерація однорічна.

Родина златки – Buprestidae Зелена вузькотіла златка – Agrilus viridis L. (Теза 67.

Табл. XXXV, рис. 1) Пошкоджує тополю, осику, клен, березу, вільху, дуб, граб, липу,

ліщину та інші листяні породи. Жук довжиною 6–9 мм, металево-блискучий, колір варіює від

бронзово-зеленого до золотисто-червоного; надкрила до вершини звужені.

Зимують личинки в лялечкових колисочках в заболоні. Літ жуків з травня до серпня. Самка відкладає яйця купками на кору нижньої частини стовбура. Відроджені личинки прокладають звивисті ходи у корі. У вересні личинки заглиблюються в заболонь, вигризають лялечкові колисочки, в яких залишаються до весни. Генерація однорічна.

219

Серед супровідних видів найбільш шкодочинні: златка вузькотіла шовковиста A. graminis Cast. et Gory, вузькотіла двоплямиста златка – A. biguttatus F., дубова бронзова златка – Chrysobothris affinis F.

Родина вусачі – Cerambycidae Клит поперечносмугастий – Plagionotus arcuatus L. (Тези 69,

70. Табл. XXXV, рис. 2) Пошкоджує дуб, рідше бук, граб, в’яз, іноді березу і липу. Жук довжиною 10–18 мм, чорний з характерним малюнком із

жовтих волосків на передньоспинці, надкрилах і черевці; вусики коротші, ніж тіло, червоно-бурі; ноги жовтувато-бурі.

Зимують личинки на дні гачкуватого ходу в колисочці, відділеній пробочкою з великих стружок. Весною заляльковуються. Жуки літають у травні–червні. Додатково живляться. Самки відкладають яйця в щілини кори дерев. Яйця розміром 1,5–1,9 мм; довгасті, білі. Плодючість – 60 яєць. Відроджені через 12–15 днів личинки вгризаються в товщу кори, потім між корою і деревиною роблять звивисті ходи. У кінці розвитку личинка робить лялечкову колисочку і залишається там до весни. Генерація однорічна.

Ослаблені дерева пошкоджують: клит смугастий – Xylotrechus arvicola Oliv. тополевий вусач або великий осиковий скрипун – Saperda carcharias L.

Родина довгоносики – Curculionidae Вільховий або тополевий скритнохоботник –

Cryptorrhynchidius lapathi L. (Тези 58, 76) Пошкоджує тополю, вербу, вільху, рідко березу. Зимують жуки в тріщинах кори, у підстилці і частково в

личинкових ходах. Жуки додатково живляться. Самка відкладає яйця в кору нижньої частини стовбурів. Відроджені личинки проточують ходи у лубі та деревині. Заляльковуються у липні – серпні. Новоутворені жуки до переходу на зимівлю деякий час додатково живляться корою і лубом. Генерація однорічна.

220

Ряд перетинчастокрилі – Hymenoptera Родина рогохвости – Siricidae Тремекс березовий або великий березовий рогохвіст –

Tremex fuscicornis F. (Теза 63. Табл. XXXVI, рис. 1) Пошкоджує березу, тополю, осику, ясен, вербу, вільху, рідше

дуб, бук. Імаго-самка довжиною 30–40 мм; голова і груди буро-чорні,

вусики короткі, бурі; черевце циліндричне, жовте із чорним першим і середнім сегментами; яйцеклад коротше черевця; крила жовтуваті. Самець – 18–30 мм; тіло чорне, ноги чорні з різко сплощеними гомілками.

Зимують личинки першого і другого року життя в ходах. У травні-червні личинки, що закінчили розвиток, заляльковуються. Літ імаго розтягнутий і продовжується до вересня-жовтня. Додатково не живляться. Самка з допомогою яйцекладу відкладає яйця в поверхневий шар деревини ослаблених дерев. Личинки живуть у проточених ходах. Генерація дворічна.

Вид, близький за особливостями розвитку і шкодочинності – дубова ксифідрія – Xiphydria longicollis Geoffr. Він пошкоджує дуб, клен, березу, грушу та інші листяні породи.

Ряд лускокрилі або метелики – Lepidoptera Родина червиці – Cossidae Червиця пахуча – Cossus cossus L. (Теза 86. Табл. XXXVI,

рис. 2) Пошкоджує дуб, вербу, тополю, осику, березу, вільху, рідше

клен, горіх, плодові. Метелики великі: самка довжиною 85–95 мм, самець –

70–75 мм. Передні крила темно-сірі з нечітким сірувато-білим малюнком, численними чорними штрихами, задні крила світло-бурі; усе тіло вкрите волосками; вусики гребінчасті. Лялечка довжиною 30–35 мм; темно-бура в коконі з недогризків деревини, скріплених павутиною. Гусениці зимують два рази: першого року життя під корою, у сімейних ходах; другого – у самостійних ходах, проточених у деревині. Після другої зимівлі гусениці у кінці травня – на початку червня заляльковуються у ходах, поверхневому шарі ґрунту біля основи стовбурів. Метелики вилітають у червні–липні. Додатково не живляться. Самка відкладає по 20–70 яєць у щілини кори. Яйце розміром 1,5 мм; овальне, світло-буре з довгастими чорними смугами.

221

Плодючість – до 1000 яєць. Відроджені гусениці вгризаються під кору і всі разом прогризають загальний хід. Генерація дворічна.

Близьким видом за особливостями розвитку і шкодочинністю є червиця в’їдлива – Zeuzera pyrina L.

Родина склівки – Sesiidae Велика склівка – Sesia apiformis Cl. (Теза 87. Табл. XXXVI,

рис. 3) Пошкоджує тополю, осику, рідше вербу, березу, ясен, липу. Метелик з розмахом крил 35–45 мм; крила вузькі, прозорі,

жилки крил іржаво-бурі, бахрома сіра; тіло чорно-буре, голова, двобічні плями на грудях і три останні сегменти черевця жовті, вусики зверху чорні, знизу бурі. Яйце розміром 0,75 мм; буре, овально-сплющене, втиснене з одного боку. Лялечка довжиною 28–30 мм; коричнева з рядами шипиків на спинному боці; міститься в коконі з недогризків деревини.

Зимують гусениці першого і другого років життя під корою. Гусениці другого року життя заляльковуються. Літають метелики у червні – липні. Додатково не живляться. Самки відкладають яйця групами на приземну частину стовбурів. Плодючість – 1000–1800 яєць. Відроджені гусениці вгризаються в заболонь і залишаються в ходах до весни. Генерація дворічна.

Родина листовійки – Tortricidae Зелена дубова листовійка – Tortrix viridana L. (Теза 21.

Табл. XXXVII, рис. 1) Пошкоджує дуб. Метелик з розмахом крил 18–23 мм; передні крила і груди

яскраво-зелені, задні крила і черевце сірі. Яйце розміром 0,7–0,8 мм; округле, сплющене, бурувато-сіре. Лялечка довжиною 9–11 мм; темно-бура, кремастер з восьма дрібними гачкуватими щетинками.

Зимують запліднені яйця під щитками на корі молодих гілок. Гусениці відроджуються у кінці квітня – на початку травня в період набухання бруньок раннього дуба. Живляться бруньками і листям. Через 19–25 діб, проходячи п’ять віків, заляльковуються під загнутим краєм листка. Літ метеликів у червні і липні. Самка відкладає по два-три яйця біля бруньок на пагони. Плодючість – 50–100 яєць. Відкладені яйця залишаються до весни. Одна генерація на рік.

222

Родина чубатки – Notodontidae Дубова чубатка – Peridea anceps Goeze. (Теза 16.

Табл. XXXVII, рис. 2) Пошкоджує дуб. Метелик з розмахом крил 45–60 мм; передні крила сірого і

червоно-жовтого кольору з трьома неясними зубчастими лініями і декількома буруватими плямами перед зовнішнім краєм.

Зимує лялечка в коконі у лісній підстилці. Метелики вилітають у кінці квітня – на початку травня. Самки відкладають яйця від декількох штук до декількох десятків в один шар на гілки і стовбури. Плодючість – до 300 яєць. Гусениці відроджуються в кінці травня – першій декаді червня. Гусениці розвиваються 36–42 дні, проходячи за цей час п’ять віків. Заляльковуються на початку липня під кронами в лісній підстилці і залишаються до весни. Одна генерація на рік.

Лунка срібляста – Phalera bucephala L. (Теза 25. Табл. XXXVII, рис. 3)

Пошкоджує дуб, липу, березу, тополю, в’яз, вільху, рідко плодові.

Метелик з розмахом крил 50–60 мм; передні крила сріблясто-сірі; у зовнішньому кутку кожного крила по великій місяцеподібній золотисто-жовтій плямі, облямованій з внутрішнього боку подвійною темною лінією; задні крила білуваті із сіруватим відтінком. Яйце розміром 0,8–0,9 мм з плоскою основою; нижня половина яйця темно-зелена, верхня – світла з темною цяткою посередині. Лялечка завдовжки 30–40 мм, темно-бура, матова, кремастер плескуватий, розділений на дві частини, в свою чергу також роздвоєні.

Зимують лялечки в ґрунті. Виліт метеликів відбувається в кінці травня–червні. Літ триває до серпня. Самка відкладає яйця на нижній бік листя групами в один шар. Плодючість – до 250 яєць. Відроджені гусениці в перших двох віках живуть разом, із третього віку продовжують живлення листям невеликими групами. За 40–45 діб розвитку проходять п’ять віків. У вересні гусениці переходять у ґрунт на заляльковування. Генерація однорічна.

Родина п’ядуни – Geometridae Зимовий п’ядун – Operophthera brumata L. (Теза 10.

Табл. XXXVII, рис. 4) Пошкоджує дуб, ільмові, березу, вербу, граб, ясен, плодові. Метелик з різко вираженим статевим диморфізмом. Самець з

розмахом крил 20–25 мм; передні крила бурувато-сірі з темними

223

хвилястими лініями; задні крила більш світлі, однотонні. Самка бурувато-сіра з довгими ногами і вусиками, з короткими криловими виростами, довжиною 2–3 мм; черевце надуте, у дрібних чорних крапках, довжина тіла 8–10 мм. Яйце розміром 0,8 мм, довгасте, помаранчеве. Лялечка довжиною 12–13 мм; світло-бура з роздвоєним шипиком на кінці.

Зимують яйця на пагонах біля основи бруньок. Відроджені гусениці протягом 22–28 днів живляться листям, після чого заглиблюються в ґрунт, де в земляній колисочці заляльковуються. У стані діапаузи лялечка залишається до вересня. У вересні–жовтні виходять метелики. Самки відкладають яйця, які залишаються до весни, на молоді пагони. Плодючість – 250–300 яєць. Генерація однорічна. Близькими видами за особливостями розвитку до зимового п’ядуна є п’ядун жовтовусий – Biston hispidaria Shiff., п’ядун-обдирало плодовий – Erannis defoliaria Cl.

Родина хвилівки – Lymantriidae Золотогузка – Euproctis chrysorrhoea L. (Теза 26.

Табл. XXXVIII, рис. 2) Пошкоджує більш 50 видів листяних порід. Метелик з розмахом крил 30–40 мм; крила, груди і черевце

сніжно-білого кольору; на кінці черевця пучок золотистих (у самки) або бурих (у самця) волосків; вусики гребінчасті, блідо-жовті. Яйце розміром 0,5 мм; округле, світло-жовте. Лялечка довжиною 12 мм, чорно-бура з рудими волосками на тілі, кремастер з гачкоподібними щетинками. Кокон бурувато-сірий, пухкий.

Зимують гусениці другого–третього віків у зимових гніздах на кінцях пагонів. Гусениці залишають гніздо і приступають до живлення бруньками у період їх розпускання, потім листям. Розвиток гусениць триває 30–40 діб, за цей час вони проходять п’ять-шість віків. У кінці травня – на початку червня заляльковуються в пухких коконах. Метелики додатково не живляться. Яйця відкладають на нижній бік листя у вигляді валика і вкривають їх золотистими волосками зі свого черевця. Кожна кладка нараховує 200–300 яєць. Відроджені гусениці тримаються разом; скелетують листя, стягують їх павутиною в щільне гніздо і залишаються всередині гнізда до весни. Генерація однорічна. Волоски гусениць, потрапляючи на шкіру людини, викликають сильне подразнення.

224

Непарний шовкопряд – Ocneria dispar L. (Теза 27. Табл. XXXVIII, рис.3)

Пошкоджує більше 300 видів рослин, віддаючи перевагу дубу і тополі.

Самка з розмахом крил до 75 мм; черевце товсте, масивне, вкрите густими бурими волосками; крила бруднувато-білі із чорними зигзагоподібними лініями; вусики чорні, слабогребінчасті. Самець з розмахом крил до 45 мм, черевце тонке, вусики бурі, перисті; крила бурувато-сірі з поперечними смугами, задні крила бурі з більш світлою бахромою. Яйце розміром 0,8–1,3 мм; жовтувате, сплющене. Лялечка самки довжиною 37 мм, лялечка самця – 18 мм; темно-коричневі, майже чорні, матові в іржаво-бурих волосках.

Зимують сформовані гусениці в яйцевих оболонках. Відродження гусениць відбувається в квітні під час розпускання бруньок дуба. Гусениці мігрують у крону, де протягом 35–50 днів живляться листям. Проходять п’ять–шість віків. Заляльковуються у червні. Метелики не живляться. Самки весь свій запас яєць (300–450) відкладають на кору нижньої частини стовбурів та інші місця, укриваючи кладку волосками зі свого черевця. Сформовані в яйцевих оболонках гусениці впадають у діапаузу до весни. Генерація однорічна.

Вербова хвилівка – Leucoma salicis L. (Теза 28. Табл. XXXVIII, рис. 1)

Пошкоджує тополі, вербу, рідше вільху, ліщину. Метелик з розмахом крил 45–55 мм; колір крил шовковисто-

білий, гомілки і лапки ніг чорні з білими колечками; вусики чорні. Яйцекладка має вигляд подушечки розміром 2–3 см, біла із сіруватим або жовтуватим відтінком; зверху вкрита пінистими виділеннями; у яйцекладці 20–50 зеленуватих яєць. Лялечка довжиною 12–15 мм, чорна, блискуча з білими плямами й жмутами жовтих волосків.

Зимують гусениці другого віку в тріщинах кори, дуплах і під опалим листям. Весною продовжують живлення, об’їдаючи листя. Розвиток триває більше одного місяця, проходячи шість-сім віків. Заляльковуються у червні. Метелики, що вилітають у липні, відкла-дають яйця групами на стовбури, гілки. Плодючість – 500–700 яєць. Відроджені гусениці скелетують листя і, досягнувши другого віку, ідуть на зимівлю. Генерація однорічна.

Червонохвіст – Dasychira pudibunda L. (Теза 29. Табл. XXXIX, рис. 2)

Пошкоджує дуб, граб, березу, в’яз, клен, вербу, плодові.

225

Метелик з розмахом крил: самок 50–60 мм, самців 35–40 мм. Передні крила самок світло-сірі з двома хвилястими поперечними темно-бурими смужками; з великою кількістю дрібних бурих плямок. Передні крила самця більш темні, із широкою поперечною темно-бурою смугою. Яйце розміром 0,8–0,9 мм; кругле, білувато-сіре, з невеликим заглибленням і темною плямою в ньому. Лялечка довжиною 28–30 мм; темно-бура, вкрита жовтуватими волосинками; на дорсальному боці – пучки рудуватих волосинок.

Зимує лялечка в коконі у лісній підстилці, у щілинах кори. Літ метеликів у другій половині травня – червні. Самка відкладає по 100–300 яєць в один, рідше в два шари на кору всихаючих гілок і стовбури. Плодючість – до 1000 яєць. Гусениця розвивається, пошкоджуючи листя, більше місяця, проходячи за цей час шість-сім віків. Закінчивши розвиток, гусениці переходять у лісову підстилку, заляльковуються в коконі і залишаються там до весни. Генерація однорічна.

Родина похідні шовкопряди – Eupterotidae Дубовий похідний шовкопряд – Thaumetopoea processionea L.

(Теза 31. Табл. XXXIX, рис. 1) Пошкоджує дуб, рідко інші листяні породи. Метелик з розмахом крил 22–32 мм; передні крила коричнево-

сірі з трьома чорно-сірими поперечними смугами і нечіткою серединною плямою; по краях крила світла хвиляста лінія, задні крила жовтувато-білі з темною перетинкою. Яйце розміром до 1 мм; кругле, дископодібне, яйцекладка має вигляд прямокутного щитка з рядами яєць. Лялечка довжиною 12–12,5 мм; вохряно-жовта, в коконі.

Зимують яйця на корі гілок і стовбурів. Гусениці відроджуються на початку травня. Живуть групами. Пошкоджують бруньки і листя. Увечері переповзають у крону правильними рядами – “строєм” (по дві в ряд). Уранці таким самим способом повертаються у сховище. Гусениці проходять шість віків і розвиваються протягом 65–80 днів. Заляльковуються в липні – на початку серпня. Через 20-40 діб вилі-тають метелики і відкладають весь запас яєць на гладку кору гілок і стовбурів у вигляді прямокутної групи рівними рядками. Плодючість – від 80 до 230 яєць. Ембріональний розвиток відбувається восени; утворені в яйцевій оболонці гусениці впадають у діапаузу до весни. Генерація однорічна. Волоски гусениць, потрапляючи на шкіру людини, викликають сильне подразнення.

226

Родина горностаєві молі – Yponomeutidae Вербова горностаєва міль – Yponomeuta rorellus Hbn. (Теза 18.

Табл. XXXIX, рис. 3) Пошкоджує різні види верби. Метелик з розмахом крил 18–20 мм; передні крила білі з 25–30

чорними краплинками, розміщеними трьома рядами; вершина крила темно-сіра; задні крила сірі, однокольорові. Яйце розміром 0,8 мм; світло-жовте. Лялечка довжиною 9–11 мм; бурувато-жовта; голова, крижові чохлики і кремастер темно-бурі; на кремастері шість щетинок.

Зимують гусениці першого віку під щитками. У другій половині квітня виходять з-під щитка і вгризаються в паренхіму листка, де живуть 10–14 днів. Після виходу з мін живуть разом, живляться листям і обплутують його павутиною. При масовому розмноженні шкідника не тільки листя, гілки і стовбури, а й рослинність, що росте поблизу, бувають обплетені павутиною. Розвиток триває 40–45 днів. Завершивши його, гусениці сповзаються ближче до стовбура і заляльковуються. Метелики додатково не живляться, самки відкла-дають по 20–30 яєць купками на гладеньку кору молодих гілок поблизу бруньок, покриваючи їх застигаючими пінистими виділен-нями. Відроджені гусениці залишаються під щитокком до весни. Генерація однорічна.

Родина совки – Noctuidae Жовто-бура рання совка – Orthosia stabilis Den. et Schiff.

(Теза 19) Пошкоджує дуб, тополю, вербу, плодові та інші листяні породи. Метелик з розмахом крил 32–35 мм; передні крила бурувато-

жовті з поперечною білуватою смугою; задні крила жовтувато-сірі зі світлою бахромою. Яйце розміром 0,4–0,5 мм; кругле, світло-жовте із червоною плямою на верхівці. Лялечка довжиною 15 мм; темно-каштанова.

Зимують лялечки в ґрунті в земляній колисочці. Метелики вилітають у квітні в період набрякання бруньок. Самки відкладають по 40–90 яєць купками на кору пагонів і штамбів. Плодючість – 600–700 яєць. Відроджені гусениці пошкоджують листя. У липні гусениці переходять у ґрунт, заляльковуються і залишаються до весни. Генерація однорічна.

Дуб та інші листяні породи пошкоджує cовка-синьоголівка – Diloba coeruleocephala L. (Табл. ХXXIX, рис. 4) і ряд інших видів.

227

Ряд перетинчастокрилі – Hymenoptera Родина булавовусі пильщики – Cimbicidae Великий березовий пильщик – Cimbex femoratus L. (Теза 40.

Табл. ХXXIV, рис. 5). Пошкоджує березу. Імаго довжиною 20–29 мм; тіло чорне з бурувато-червоним або

блідо-жовтим малюнком; крила прозорі, бурі по зовнішньому краю, ноги бурі. Яйце розміром 2,7 мм, світло-зелене. Лялечка довжиною до 32 мм; білувата у щільному діжкоподібному коконі бурого кольору,

Зимують еонімфи в коконах під лісовою підстилкою і у верхньому шарі ґрунту. Заляльковування у першій половині травня. Літ розтягнутий з другої половини травня по серпень. Імаго додатково живляться соком, що виступає з кільцеподібних надрізів на корі гілок. Самка відкладає яйця в тканині листка. Плодючість – 100–120 яєць. Відроджені личинки з другої половини червня до кінця вересня живляться листям. Коконуються у серпні–вересні, залишаються до весни. Генерація однорічна.

Близькі види: дубовий бородавчастий пильщик – Perеclista albida Kl. – пошкоджує дуб; ясеневий білокрапковий пильщик або макрофія ясенева – Macrophya punctam-album L. – пошкоджує ясен, рідше бірючину; тополевий або осиковий строкатий пильщик – Trichocampus viminalis L. – пошкоджує тополю, осику, рідше вербу.

Питання для самоконтролю 1. За якими зовнішніми ознаками визначається вид жуків

західного і східного травневих хрущів? 2. Яку шкоду деревам наносять личинки травневих хрущів у

процесі свого розвитку? 3. Причина стійкості пізніх форм дуба до пошкоджень зеленою

дубовою листовійкою. 4. Чим за зовнішнім виглядом відрізняється самка від самця

непарного шовкопряду і яку шкоду наносять їх гусениці? 5. Особливості шкоди, яку спричиняють гусениці червиці

пахучої.

228

Таблиця ХХХІV

Рис. 1. Травневі хрущі: а – західний хрущ; б – східний хрущ; в – личинка. Рис. 2. Жук тополевого листоїда. Рис. 3. Дубовий заболонник: а – жуки; б – пошкодження. Рис. 4. Лубоїд ясеневий

строкатий: а – жуки; б – пошкодження

229

Таблиця ХХХV Рис. 1. Зелена вузькотіла златка: а – жук; б – личинка;

в – пошкодження. Рис. 2. Кліт поперечносмугастий: а – жук; б – личинка; в – пошкодження. Рис. 3. Тополевий вусач: а – жук;

б – личинка; в – пошкодження

230

Таблиця ХХХVІ

Рис. 1. Термекс березовий або великий березовий рогохвіст: а – імаго; б – личинка; в – пошкодження. Рис. 2. Червиця пахуча: а – метелик; б – гусениця; в – пошкодження. Рис. 3. Велика склівка: а – метелик;

б – гусениця; в – пошкодження

231

Таблиця ХХХVІ

Рис. 1. Зелена дубова листовійка: а – метелик; б – гусениця; в – лялечка; г – пошкодження. Рис. 2. Дубова чубатка: а – метелик; б – гусениця на пошкодженому листку; в – лялечка. Рис. 3. Лунка срібляста: а – метелик; б – гусениця на пошкодженому листку; в – лялечка. Рис. 4. Зимовий п’ядун: а – метелики; б – гусениця;

в – пошкодження; г – лялечка

232

Таблиця ХХХVІІІ Рис. 1. Вербова хвилівка: а – метелик; б – яйцекладка; в – гусениця; г – пошкодження. Рис. 2. Золотогузка: а – метелик; б – яйцекладка;

в – гусениця; г – лялечка; д – пошкодження. Рис. 3. Непарний шовкопряд: а – метелики; б – яйцекладка; в – гусениця; г – лялечка;

д – пошкодження

233

Таблиця ХХХІХ Рис. 1. Дубовий похідний шовкопряд: а – метелики; б – похідна колона гусениць. Рис. 2. Червонохвіст: а – метелик; б – гусениця; в – кокон.

Рис. 3. Вербова горностаєва міль: а – метелик; б – гусениця. Рис. 4. Совка-синьоголівка: а – метелик; б – гусениця.

Рис. 5. Великий березовий пильщик: а – імаго; б – личинка

234

18.2. ШКІДНИКИ ХВОЙНИХ ПОРІД

Об’єкти вивчення. Підкоровик сосновий. Твердокрилі: мармуровий хрущ, великий сосновий довгоносик, вершинний короїд, короїд-типограф, великий і малий соснові лубоїди, синя соснова златка, вусачі. Рогохвости.

Лускокрилі: звійниці – пагінцева, зимова, літня, сосновий шовкопряд, шовкопряд-монашка, соснова совка, п’ядун сосновий. Соснові пильщики, пильщики-ткачі.

Ряд напівтвердокрилі або клопи – Hemiptera Родина клопи-підкоровики – Aradidae Підкоровик сосновий – Aradus cinnamomeus Panz. (Тези 99,

100. Табл. XХХХ, рис. 1) Пошкоджує сосну. Зимують імаго і личинки четвертого віку біля основи стовбура у

лісовій підстилці. Навесні приступають до живлення. Відкладання яєць на лусочки кори починається в другій половині квітня і триває 20–30 діб. Довгокрилі самки після запліднення розлітаються і відкладають яйця на нових ділянках. Яйця кладуть на внутрішню поверхню лусочок кори по одному або невеликими групами. Яйця розміром 0,8 мм; овальні, гладенькі, спочатку білуваті, потім рожеві і під кінець бурувато-чорні. Плодючість – 15–30 яєць. Відроджені у травні-червні личинки протягом всього літа живляться під лусочками кори. Досягнувши четвертого віку, переходять на зимівлю. Весною вони переходять у п’ятий вік, живляться протягом 30–40 днів, після чого перетворюються в імаго, які також зимують. Генерація дворічна.

Ряд твердокрилі або жуки – Coleoptera Родина пластинчатовусі – Scarabaeidae Мармуровий хрущ – Polyphylla fullo L. (Теза 107. Табл. XXXX,

рис. 2) Поліфаг. Особливо небезпечний для молодих насаджень сосни. Жук довжиною 28–32 мм; коричнево-бурий, надкрила із

жовтуватим мармуровим малюнком; голова і передньоспинка в жовтих лусочках, що утворюють симетричний малюнок; пігідій на вершині закруглений; вусики червоно-бурі, 10-членикові із семи- (у самця) і п’яти-члениковою (у самки) пластинчатою булавою.

Зимують личинки різних віків у грунті на глибині 30–50 см. Весною піднімаються у верхні шари грунту і живляться корінням

235

рослин. Личинки, закінчивши розвиток, на початку травня залялько-вуються у земляній печерці. Літ жуків триває з червня до середини серпня. Жуки додатково живляться, обгризаючи хвою сосни. Самки відкладають яйця у грунт. Плодючість – 25–40 яєць. Відроджені личинки три рази перезимовують і стільки ж разів линяють. Із початком осені мігрують у глибокі шари грунту.

Родина довгоносики – Curculionidae Великий сосновий довгоносик – Hylobius abietis L. (Тези 56,

108. Табл. XХХХ, рис. 3) Пошкоджує сосну, рідше ялину, смереку, модрину. Зимують личинки III та IV віків у ходах під корою, а жуки – у

рослинній підстилці. Літ жуків починається у кінці квітня – на початку травня. Жуки додатково живляться. Самки відкладають яйця у вигризені ямки в районі кореневої шийки протягом усього літа. Яйця розміром до 1 мм; молочно-білі, довгасті. Плодючість – до 60 яєць. Відроджені личинки прогризають ходи у корі і деревині. Личинки, пройшовши п’ять віків, завершують живлення восени або після перезимівлі весною. В обох випадках заляльковування відбувається у червні–липні. У серпні утворюються жуки, велика частина яких залишається на зимівлю. Одна генерація в два роки. Жуки живуть два–три роки.

Близьким видом за особливостями розвитку і шкодочинністю є крапчастий смолюх – Pissodes notatus F. (Тези 57, 75. Табл. XХХХ, рис. 4).

Родина короїди – Ipidae (Scolytidae) Вершинний короїд – Ips acuminatus Gyll. (Теза 82.

Табл. XХХХI, рис.1) Пошкоджує різні види сосен, ялин, рідше смереку, модрину. Яйце дрібне, округле, біле. Личинка довжиною до 3–4 мм;

безнога, дещо зігнута; на грудних сегментах є мозолисті подушечки; голова світло-коричнева. Лялечка довжиною 3,5–4 мм, біла, напівпрозора.

Зимують жуки під корою і незначна частина личинок та лялечок, що не завершили розвиток. Жуки пробуджуються у квітні і додатково живляться в ходах. Самка відкладає яйця в маточних ходах. Плодючість – 16–120 яєць. Відроджені личинки прокладають ходи. Заляльковування у кінці травня. Літ жуків другого покоління відбувається в липні. Повторюється процес утворення камер,

236

відкладання яєць, відродження і живлення личинок, їх залялько-вування. Утворені жуки залишаються під корою до весни. Дві генерації на рік.

Короїд-типограф – Ips typographus L. (Теза 83) Пошкоджує сосну, ялину, кедр, рідше модрину і ялицю. Зимують жуки у ходах, рідше зимують лялечки. Літ жуків

відбувається у травні–червні. Додатково живляться в ходах. Жуки відкладають яйця в маточних ходах нижньої частини стовбурів. Відроджені личинки проточують ходи в лубі. Завершивши розвиток, заляльковуються; новоутворені жуки залишаються у ходах до весни. Одна генерація на рік. На півдні можлива друга.

Великий сосновий лубоїд або великий лісовий садівник –

Blastophagus piniperda L. (Теза 81. Табл. XХХХI, рис. 2) Пошкоджує сосну, рідше ялину і модрину. Зимують жуки під корою. Літають у квітні–травні. Самка

відкладає яйця у проточений хід. Відроджені личинки проточують звивисті ходи. Заляльковуються у червні. Жуки, що вийшли, перелітають у крони дерев і додатково живляться. У вересні жуки проточують під корою біля основи стовбурів короткі ходи і залишаються там до весни. Одна генерація на рік.

Близьким видом за особливостями розвитку і шкодочинністю є малий сосновий лубоїд або малий лісовий садівник – B. minor Hart. (Табл. XXXX, рис. 3).

Родина златки – Buprestidae Синя соснова златка – Phaenops cyanea F. (Тези 64-66.

Табл. XXXXI, рис. 4) Пошкоджує сосну, рідше ялину. Жук довжиною 8–12 мм; темно-синій з металевим відливом;

тіло овальне до кінця звужене, зверху приплюснуте; вусики 11-членикові, пилчасті.

Зимують личинки в колисочках у товщі кори або в деревині. Заляльковуються в другій половині травня. Жуки літають до кінця липня. Додатково живляться. Самки відкладають яйця по одному в тріщини кори середньої частини стовбурів. Відроджені личинки прогризають під корою ходи. У кінці літа у товщі кори або у деревині вигризають колисочки і залишаються в них до весни наступного року. Одна генерація на рік.

237

Родина вусачі – Cerambycidae Чорний сосновий вусач – Monochamus galloprovincialis Germ.

(Теза 72. Табл. XХХХI, рис. 5) Пошкоджує сосну, зрідка ялину, смереку, модрину. Жук довжиною 15–25 мм; чорний, на надкрилах плями із сірих і

рудих волосків; вусики у самця чорні, в два рази довші тіла, у самки – строкаті, довші тіла.

Зимують личинки всередині стовбурів у колисочках. Весною заляльковуються. Літ жуків починається в середині травня і триває до вересня. Жуки додатково живляться корою гілочок і пагонів, що часто призводить до їх усихання. Самки відкладають по одному-два яйця у вигризені насічки на корі. Яйця розміром 3,2–4,5 мм, довгасті, жовтувато-білі. Плодючість – 30 яєць. Відроджені личинки вгриза-ються в кору, де живляться лубом, заболонню і деревиною. До осені проточений хід закінчується лялечковою колисочкою, у якій личинки залишаються до весни наступного року. Одна генерація на рік.

Близьким видом за особливостями розвитку і шкодочинністюі є сірий довговусий вусач – Acanthocinus aedilis L. (Теза 73).

Ряд перетинчастокрилі – Hymenoptera Родина рогохвости – Siricidae Великий хвойний рогохвіст – Urocerus gigas L. (Тези 61, 62.

Табл. XXXXI, рис. 6) Пошкоджує ялину, смереку, рідше сосну, модрину. Імаго-самка довжиною до 40 мм; голова чорна із жовтуватими

скронями, вусики жовті, груди чорні; черевце жовте із чорними трьома–шістьма сегментами і закінчується довгим яйцекладом. Самець довжиною 25–30 мм; чорний, вусики жовто-червоні, черевце рудо-коричневе.

Зимують личинки I і IV віків. У травні–червні, після другої зимівлі, личинки заляльковуються. Літ рогохвоста триває із червня по серпень. Додатково не живиться. Самка просвердлює яйцекладом у корі і деревині тонкий канал і поміщає в нього від двох–трьох до восьми яєць. Яйця розміром до 1 мм, білуваті. Кожна самка робить до 100 таких отворів. При цьому у деревину вносяться спори базидіальних грибів, що викликають гниття. Відроджені личинки першого віку з початком осінніх холодів залишаються до весни поблизу місця відкладання яєць. Протягом другого року життя

238

личинки прогризають ходи. Після другої зимівлі заляльковуються і з’являються імаго. Генерація дворічна.

Близькі види за особливостями розвитку і шкодочинністю: синій рогохвіст – Sirex juvencus L. і фіолетовий рогохвіст – S.noctilio F.

Родина лускокрилі або метелики – Lepidoptera Родина листовійки – Tortricidae Звійниця пагінцева – Evetria resinella L. (Теза 89.

Табл. XXXXII, рис.1) Пошкоджує сосну. Метелик з розмахом крил 17–22 мм; передні крила темно-бурі з

багаточисельними поперечними свинцево-блискучими смугами і плямами; задні крила бурі. Яйце розміром до 1 мм; плескато-опукле. Лялечка довжиною 10–11 мм; темно-бура, на кінці черевця 10 невеликих гострих шипиків.

Зимують гусениці два рази у пагонах під смоляним напливом. У квітні-травні, після другої зимівлі заляльковуються. Метелики літають у травні-червні. Яйця відкладають по одному на кору біля основи бокових пагонів. Плодючість – 70–100 яєць. Відроджені гусениці вгризаються в пагін. Живиця, що витікає з ранки, утворює смоляний наплив розміром з горошину, під яким гусениця зимує. Із весни до осені наступного року гусениця живиться у пагоні. Одна генерація в два роки.

Звійниця зимова – Evetria buoliana Schiff. (Теза 90. Табл. XXXXII, рис.2)

Пошкоджує сосну звичайну. Метелик з розмахом крил 18–24 мм; передні крила оранжево-

червоні з поперечними сріблястими смугами; задні крила темно-сірі. Яйце розміром 0,9–1 мм; жовте або рожеве, плескато-опукле. Лялечка довжиною 12–14 мм, світло-бура.

Зимують гусениці в бруньках, що вкриті смоляним напливом. У квітні переходять у другу бруньку, потім у пагін. Гусениці часто роблять переходи з одного пагона в інший. В останній декаді травня гусениці заляльковуються. Літ метеликів починається у кінці травня і триває до середини серпня. Самки відкладають яйця по одному на кору вершинних пагонів поблизу бруньок. Плодючість – 75–100 яєць. Відроджені гусениці проникають у бруньки і там зимують під захистом павутини і смоляного напливу. Одна генерація на рік.

239

Звійниця літня – Evetria duplana Hb. (Теза 91) Пошкоджує сосну. Метелик з розмахом крил 13–20 мм; передні крила вузькі із

сильно скошеним зовнішнім краєм, бурі, до вершини із золотистим відтінком, поперек крил чотири перев’язі зі сріблясто-сірих ліній і рисочок; задні крила сірі. Яйце розміром 0,7 мм, плескато-опукле. Лялечка довжиною 7–9 мм, темно-коричнева, на кінці черевця вісім гострих шипоподібних виступів.

Зимує метелик у лялечковій оболонці. Метелики виходять на початку квітня. Їх літ продовжується до середини травня. Самки відкладають яйця під лусочки бруньок. Плодючість – 75–100 яєць. Гусениці скоблять молоду хвою, потім вгризаються всередину пагона і проточують у ньому хід. Після трьох линьок, закінчивши розвиток, гусениці спускаються в нижню частину стовбурів, вигризають у корі камеру, вистилають її павутиною і в ній заляльковуються. Новоутворений у лялечковій оболонці метелик зимує. Генерація однорічна.

Родина коконопряди – Lasiocampidae Сосновий шовкопряд – Dendrolimus pini L. (Теза 34.

Табл. XXXXII, рис. 3) Пошкоджує сосну звичайну, зрідка інші хвойні породи. Метелик з розмахом крил 60–80 мм; забарвлення передніх крил

від жовто-бурого до сіро-коричневого; на кожному крилі три поперечні хвилясті лінії і до середини крила невелика півмісяцева біла пляма; задні крила сірі, однобарвні. Яйце розміром до 2 мм; спочатку зеленувате, пізніше блискучо-сіре. Лялечка довжиною 30–40 мм, темно-бура, у брудно-сірому пергаменто-подібному коконі.

Зимують гусениці III і IV віків у лісовій підстилці. Весною гусениці переповзають у крону і живляться молодою хвоєю, травневими пагонами і бруньками. Заляльковуються у першій половині червня на гілках або на стовбурах. Метелики літають до середини липня. Самка відкладає яйця на хвоїнки групами по 20–150 штук. Плодючість – 300 яєць. Гусениці обгризають хвою. У жовтні гусениці переходять на зимівлю. Генерація однорічна.

Родина хвилівки – Lymantriidae Шовкопряд-монашка – Ocneria monacha L. (Теза 33.

Табл. XXXXIII, рис. 2) Пошкоджує сосну, ялину, рідше дуб, граб, березу, осику.

240

Метелик з розмахом крил: самка – 55–60 мм, самець – 35–37 мм; передні крила сірувато-білі із зигзагоподібними поперечними смугами; задні крила темно-сірі; черевце рожевувате з чорними поперечними смугами. Яйце розміром 1,2 мм, світло-зелене. Лялечка довжиною до 15 мм, жовтувато-бура, блискуча із загостреним зморшкуватим кремастером.

Зимують новоутворені гусениці в яйцевих оболонках. Гусениці відроджуються в останній декаді квітня. Живляться бруньками і хвоєю. На момент линьок збираються в групи, утворюючи «линочні дзеркала». Заляльковуються у пухкому павутинному коконі серед хвої або в щілинах кори. Метелики літають у липні-серпні. Самка відкладає по 5–15 яєць групами в тріщини нижньої частини стовбура. Плодючість – 300–400 яєць. Утворені гусениці залишаються всередині яйцевих оболонок до весни наступного року. Генерація однорічна.

Родина совки – Noctuidae Соснова совка – Panolis flammea Den. et Schiff. (Теза 20.

Табл. XXXXIII, рис. 3) Пошкоджує сосну, кедр, рідше ялину, смереку, ялівець. Метелик з розмахом крил 30–35 мм; передні крила від сіро-

бурого до цегляно-червоного забарвлення з поперечними темно-бурими з білим облямуванням смугами; кругла і брунькоподібна плями великі, білуваті; задні крила сірувато-бурі зі світлою бахромою. Яйце розміром 0,8–0,9 мм, півкулясте свіжовідкладене – зеленувато-жовте, пізніше – голубувато-сіре. Лялечка довжиною 17–20 мм; червонувато-коричнева; кремастер з двома відростками і чотирма щетинками.

Зимує лялечка в павутинному коконі у лісовій підстилці й верхньому шарі ґрунту. Літ починається у кінці березня і продовжується до кінця травня. Самки відкладають яйця на хвоїнки. Плодючість – 300 яєць. Гусениці об’їдають хвою і пошкоджують пагони. Проходять п’ять віків. У кінці червня, закінчивши живлення, гусениці заляльковуються серед підстилки або в грунті і залишаються там до весни. Генерація однорічна.

Родина п’ядуни – Geometridae П’ядун сосновий – Bupalus piniarius L. (Теза 13.

Табл. XXXXIII, рис. 1). Пошкоджує сосну, рідше ялину, смереку та інші хвойні породи.

241

Метелик з розмахом крил: самка – 35–40 мм, самець – 30–35 мм. Передні крила самки рудувато-бурі із затемненою вершиною і двома темно-бурими поперечними перев’язями; вусики ниткоподібні. Передні крила самця темно-бурі, із жовтуватими видовженими плямами посередині; вусики перисті. Яйце розміром 1,2 мм, світло-зелене. Лялечка довжиною 8–15 мм; жовтувато-бура, блискуча, із загостреним зморшкуватим кремастером.

Зимують лялечки у лісовій підстилці без кокона. Літ метеликів починається з кінця травня і триває близько місяця. Додатково не живляться. Самка відкладає яйця рядками по 7–30 штук на стару хвою. Плодючість – 150–200 яєць. Відроджені гусениці живляться хвоїнками. За час розвитку гусениці-самки проходять шість віків, гусениці-самці – п’ять. У вересні–жовтні гусениці переходять у лісову підстилку, заляльковуються і залишаються там до весни. Генерація однорічна.

Ряд перетинчастокрилі – Hymenoptera Родина хвойні пильщики – Diprionidae Звичайний сосновий пильщик – Diprion pini L. (Теза 38.

Табл. XXXXIV, рис. 1). Пошкоджує різні види сосни, віддаючи перевагу сосні звичайній

і сосні Банкса. Імаго довжиною 7–10 мм; тіло широке, яйцеподібне;

забарвлення бурувато-жовте із чорним малюнком. Тіло самки блідо-жовте, на грудях зверху три чорні плями; черевце світло-жовте із чорно-бурим мінливим малюнком; вусики бурі, пилчасті. Самець повністю чорний, ноги рудуваті, вусики чорно-бурі, перисті. Яйце розміром 1,5 мм; овальне, зеленувате або жовтувате, напівпрозоре. Лялечка довжиною 7–10 мм; вільна, у діжкоподібному буро-сірому або жовто-бурому коконі.

Зимують личинки в коконі під підстилкою або в ґрунті. Заляльковуються у квітні. Літ починається у кінці квітня і триває до середини травня. Самки відкладають по 8–15 яєць у надрізи хвоїнок сосни. Плодючість – 200 яєць. Відроджені личинки тримаються групами. Живляться хвоїнками. Заляльковуються відкрито на хвої, пагонах, гілках і корі сосен у щільних коконах. Літ другого покоління у кінці липня – на початку серпня. Самка відкладає яйця у молоду хвою. Відроджені личинки живляться хвоєю. У кінці вересня – на початку жовтня личинки переходять у місця зимівлі. Дві генерації на рік.

242

Рудий сосновий пильщик – Neodiprion sertifer Geoffr. (Теза 37. Табл. XXXXIV, рис. 2)

Пошкоджує різні види сосни, віддаючи перевагу сосні звичайній і сосні Банкса.

Тіло самки довжиною 7–9 мм; вузьке, рудо-жовте, вусики пилчасті, яйцеклад пилоподібний, короткий; жилки на крилах бурі, птеростігма рудувато-жовта. Самець довжиною 6–7 мм; чорний, ноги і стерніти черевця руді; вусики перисті, чорні. Яйце розміром 1,1–1,6 мм, жовтувато-біле. Лялечка довжиною 5–8 мм, біла в бурувато-жовтому діжкоподібному коконі.

Характерною екологічною особливістю виду є наявність у популяцій двох біологічних форм, в однієї з яких зимують яйця всередині хвоїнок, у другої – еонімфи у лісовій підстилці. Із яєць, що перезимували, личинки відроджуються у кінці квітня. Із яєць, відкладених пильщиком, який вилетів, після його перезимівлі і заляльковування, личинки відроджуються пізніше. Відроджені личинки живляться хвоїнками і пагонами. Тримаються групами. У серпні–вересні заляльковуються і з’являються імаго. Додатково не живляться. Самки відкладають яйця в молоду однорічну хвою. Плодючість – 100–150 яєць. Зимують відкладені яйця і еонімфи. Генерація однорічна.

Родина пильщики-ткачі – Pamphiliidae Сосновий зірчастий пильщик-ткач – Acantholyda posticalis

Mats. (Теза 39. Табл. XXXXIV, рис. 3) Пошкоджує сосну звичайну, рідше сосну Веймутову. Самка довжиною 11–16 мм, самець – 10–13 мм; голова і груди

чорні із жовто-білими рисочками; черевце сплющене, бурувато-жовте із чорними плямами посередині; ноги руді; крила прозорі. Яйце розміром 2,5–3,0 мм, човноподібне, жовтувато-біле. Лялечка довжиною 12–16 мм; вільна, жовтувато-біла, блискуча.

Зимують еонімфи і пронімфи в земляних колисочках на глибині 10–30 см. У кінці квітня і в травні пронімфи заляльковуються. Імаго літають до середини червня. Самка відкладає яйця по одному або по два–чотири на хвоїнки. Плодючість – від 30 до 120 яєць. Кожна личинка робить павутинну схованку у вигляді трубочки. За 20–30 діб личинки проходять шість віків. Живляться молодими хвоїнками. У кінці червня – на початку липня личинки переходять у ґрунт, де залишаються до весни. Частина личинок у вересні перетворюється у

243

пронімф, які після перезимівлі, заляльковуються і з’являються імаго. Решта еонімф впадають у діапаузу від одного до трьох років.

Питання для самоконтролю

1. Які дві форми самок у підкоровика соснового, і яку шкоду наносять сосні звичайній імаго та личинки клопів?

2. Личинки яких шкідників проточують ходи під корою і в деревині хвойних порід?

3. Особливості пошкоджень сосни, які спричиняють гусениці метеликів звійниць.

4. Види пильщиків, які шкодять хвойним породам дерев.

244

Таблиця ХХХХ

Рис. 1. Підкоровик сосновий: а – крилата самка; б – короткокрила самка; в – самець; г – пошкодження. Рис. 2. Мармуровий хрущ:

а – жук; б – личинка; в – лялечка; г – пошкодження. Рис. 3. Великий сосновий довгоносик: а – жук; б – личинка; в – пошкодження.

Рис. 4. Крапчастий смолюх: а – жук; б – пошкодження

245

Таблиця ХХХХІ Рис. 1. Вершинний короїд: а – жук; б – пошкодження. Рис. 2. Великий сосновий лубоїд, або великий лісовий

садівник: а – жук; б – пошкодження. Рис. 3. Малий сосновий лубоїд, або малий лісовий садівник. Рис. 4. Синя соснова златка:

а – жук; б – личинка; в – пошкодження. Рис. 5. Чорний сосновий вусач: а – жук; б – личинка; в – пошкодження.

Рис. 6. Великий хвойний рогохвіст: а – імаго; б – личинка; в – пошкодження

246

Таблиця ХХХХІІ Рис. 1. Звійниця пагінцева: а – метелик; б – гусениця; в – пошкодження. Рис. 2. Звійниця зимова: а – метелик;

б – гусениця; в – пошкодження. Рис. 3. Сосновий шовкопряд: а – метелики; б – яйцекладка; в – гусениця

247

Таблиця ХХХХІІІ Рис. 1. П’ядун сосновий: а – метелики; б – гусениця; в – пошкодження.

Рис. 2. Шовкопряд-монашка: а – метелики; б – гусениця. Рис. 3. Соснова совка: а – метелик; б – яйцекладка;

в – гусениця; г – пошкодження

248

Таблиця ХХХХІV Рис. 1. Звичайний сосновий пильщик: а – імаго; б – яйцекладка;

в – личинка; г – кокони. Рис. 2. Рудий сосновий пильщик: а – імаго; б – яйцекладка; в – личинка; г – кокон. Рис. 3. Сосновий зірчастий

пильщик-ткач: а – імаго; б – яйця на хвоїнці; в – личинка

249

19. ШКІДНИКИ ЗЕРНА ТА ІНШИХ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПРОДУКТІВ

ПІД ЧАС ЗБЕРІГАННЯ

Об’єкти вивчення. Твердокрилі: комірний довгоносик, рисовий довгоносик, борошняний хрущак, малий борошняний хрущак, хлібний точильник, зерновий точильник, облудник-злодій, суринамсь-кий борошноїд, мавританська кузька. Лускокрилі: млинова вогнівка, борошняна вогнівка, зернова міль, комірна міль.

Таблиця для визначення шкідників і пошкоджень зерна та інших сільськогосподарських продуктів

під час зберігання

1 (2). Шкодять жуки, личинки жуків, гусениці. 2 (13). Шкодять жуки. 3 (6). Жуки з довгою головотрубкою, вусики колінчасто-

булавоподібні, лапки ніг 4-членикові. Зерна обгризені зовні, на поверхні яких виїдені невеликі отвори, особливо в області зародка ……………………………………………………………

Родина довгоносики – Curculionidae 4 (5). Жук довжиною 2,3–5,2 мм; темно-коричневий, майже чорний;

тіло вузьке, довге, передньоспинка в рідких довгастих ямках; надкрила з крапчастими глибокими борозенками; задні крила недорозвинені ……………………………………………………

Комірний довгоносик - Sitophilus granarius L. (c. 253) 5 (4). Жук довжиною 2,3–3,5 мм; темно-коричневий або чорно-

бурий, матовий, кожне з надкрил із двома нечіткими червоними плямами за плечем і перед вершиною; передньоспинка в зближених крапках, надкрила з грубими крапковими борозенками; жук має задні крила, літає …………

Рисовий довгоносик – Sitophilus oryzae L. (с. 254) 6 (3). Жуки з плоским продовгуватим тілом, темно-коричневі, або

коричнювато-червоні. Лапки передніх і середніх ніг 5-членикові, задніх – 4-членикові; передньоспинка з боків з гострим кантом; вусики чоткоподібні. Пошкоджують зерно, крупи, хлібні вироби ……………………………………………

250

Родина чорниші – Tenebrionidae 7 (8). Жук довжиною 12–16 мм; чорно-бурий із жирним блиском;

короткі вусики і ноги коричневі, голова не втягнута в передньоспинку, надкрила з вираженими борозенками із крапок. Пошкоджують борошно і продукти з підвищеною вологістю; в зерні насамперед виїдають зародок, а потім ендосперм…………………………………………………………

Борошняний хрущак – Tenebrio molitor L. (с. 254) 8 (7). Жук довжиною 3,1–3,6 мм; червоно-коричневий або

коричнювато-чорний, слабо блискучий, голова втягнута в передньоспинку до очей; вусики короткі; передньоспинка із закругленими боками майже квадратна; крила добре розви-нені але жук не літає. Пошкоджують борошно, зернові про-дукти, ентомологічні колекції. Жук має неприємний карбо-ловий запах, який зберігається у пошкоджених продуктах ….

Малий борошняний хрущак – Tribolium confusum Duv.(с. 255)

9 (10). Тіло видовжене, частіше плоске; вусики ниткоподібні або булавоподібні. Тазики передніх ніг розділені відростком передньогрудей і не виступають над поверхнею тазикових ямок.

Родина плоскотілки – Cucujidae 10 (9). Жук довжиною 3–3,5 мм; колір від жовтого до чорно-бурого;

передньогруди відділені від черевця перетяжкою, на боках передньоспинки по шість зубчиків; вусики булавоподібні……

Суринамський борошноїд – Oryzaephilus surinamensis L.(с. 256)

11 (12). Вусики ниткоподібні, розміщені на лобі між очима близько один від одного; стегна заходять вершинами далеко за боки тіла; задні тазики без стегнових покришок …………………….

Родина облудники – Ptinidae 12 (11). Жук довжиною 2,5–4,3 мм; вусики ниткоподібні; очі великі

випуклі; передньоспинка з чотирма горбками, округла, до основи звужена; стегна в основі тонкі, до вершини розши-рюються; черевце самки широке, овальне; надкрила з чотирма світлими плямами; крила розвинені тільки в самців .…………

Облудник-злодій – Ptinus fur L. (с. 256) 13 (2). Шкодять личинки жуків або гусениці. 14 (29). Шкодять личинки жуків. 15 (19). Личинки виїдають вміст зерен хлібних злаків.

251

16 (17). Шкодять личинки довжиною 3-4 мм, С-подібно зігнуті, безногі, кремово-білі, голова бура …………………………….

Родина довгоносики – Curculionidae 17 (16). Личинка довжиною до 3 мм; жовтувато-біла, безнога; голова

коричнева; кожний із чотирьох передніх сегментів тіла з верхнього боку розділені трьома поперечними складками …...

Комірний довгоносик – Sitophilus granarius L. (с. 253) 18 (17). Личинка довжиною 2,5–3 мм; жовтувато-біла, безнога. Тільки

три передніх сегменти тіла з верхнього боку розділені трьома поперечними складками …………………………………………

Рисовий довгоносик – Sitophilus oryzae L. (с. 254) 19 (15). Пошкодження іншого характеру. Личинки знаходяться серед

пошкодженого субстрату: борошна (головним чином), круп, зерна та інших продуктів.

20 (25). Шкодять личинки з трьома парами грудних ніг, з яких перша пара довша за решту; тіло їх вкрите твердим хітином, забарвлення жовто-коричневе…………………………………..

Родина чорниші – Tenebrionidae 21 (22). Личинка довжиною 25–30 мм; жовта; передні ноги довші від

середніх і задніх; вершина дев’ятого сегменту черевця з двома зближеними шипами, загнутими вгору, по боках яких знаходиться по два маленьких шипики ………………………...

Борошняний хрущак – Tenebrio molitor L. (с. 254) 22 (23). Личинка довжиною 6–7 мм; сплющена, від світло-жовтого до

жовто-коричневого кольору; усе тіло в коротких волосках, каудальний сегмент до вершини звужений і закінчується двома загнутими вгору трикутними гачкоподібними відростками ………………………………………………………

Малий борошняний хрущак – Tribolium confusum Duv.(с. 255)

23 (24). Шкодять личинки довжиною 8–20 мм, білі або сірувато-білі; голова і дев’ятий черевний сегмент темні; тіло вкрите рідкими волосками ………………………………………………………...

Родина щитовидки – Ostomatidae 24 (23). Личинка довжиною 18–20 мм; брудно-біла, тіло приплюснуте,

голова плоска, темно-коричнева; ноги маленькі, широко розставлені; плями на спинному боці грудного відділу темні. Личинки живляться борошном, ендоспермом зерен злаків або борошняних напівфабрикатів, пошкоджують хліб ……………

252

Мавританська кузька – Tenebrioides mauritanicus L.(с. 256)

25 (20). Шкодять дрібні личинки довжиною 4–5,5 мм, тіло яких зверху в коротких шипиках або рудувато-коричневих волосках.

26 (27). Личинка довжиною до 5 мм; серпоподібно вигнута, із розширеним сегментом грудей, склеротизованою головою, п’ятичлениковими ногами; на кінці черевця з кожного боку по одному зубцю. Личинки пошкоджують зерно, борошно, хліб, борошняні вироби, проникають у товщу живильного субстрату і прокладають у ньому ходи ……………………………………..

Хлібний точильник – Stegobium paniceum L. (c. 255) Родина точильники – Anobiidae 27 (28). Личинка довжиною до 3 мм; біла, вигнута, з трьома парами

грудних ніг, з товстими грудними сегментами й тоншим, іноді вигнутим черевцем; голова жовтувата, втягнена в передньогруди. Личинки виїдають вміст зернівки, залишаючи оболонку і характерний борошнистий пил (мучіль) …………..

Зерновий точильник – Rhizopertha dominica F. (C. 257) Родина несправжні короїди або капорники – Bostrychidae 28 (29). Личинка довжиною 5–5,5 мм; у густих волосках, із попереч-

ною анальною щілиною, ноги розвинені. Личинки пошко-джують різні продукти й матеріали: сухарі, крупу, борошно, зерно, сіно, чучела, колекції комах ……………………………..

Облудник-злодій – Ptinus fur L. (c. 256) Родина облудники – Ptinidae 29 (14). Шкодять гусениці. 30 (33). Гусениці пошкоджують зерно, виїдаючи вміст або обгризаючи

зовні. 31 (32). Гусениці вигризають зерно всередині. Гусениця довжиною

7–8 мм; блідо-жовта, голова коричнева і втягнута до половини в передню частину тіла; черевні ноги недорозвинені ………….

Зернова міль – Sitotroga cerealella Oliv. (c. 258) Родина виїмчастокрилі молі – Gelechiidae 32 (31). Гусениці обгризають зерно зовні, скріпляючи його павутиною

в клубки. Гусениця довжиною до 10 мм; біла або жовтувато-біла; голова від жовтого до коричневого кольору, анальний щиток блідо-бурий; черевні ноги розвинені ……………………

253

Комірна міль – Nemapogon granellus L. (c. 259) Родина справжні молі – Тineidae 33 (30). Гусениці пошкоджують борошно, висівки, комбікорма, рідше

зерно. 34 (35). Гусениця довжиною 15–20 мм; кремово-біла, голова, грудний і

анальний щитки рудувато-коричневі; на спині шість поздов-жніх рядів блідо-коричневих щитків, які несуть волоски; гачечки черевних ніг триярусні. Борошно і частинки пошко-джених продуктів гусениці скріпляють у павутинні клубки …

Млинова вогнівка – Anagasta (Ephestia) küehniella Zell.(c. 257)

Родина вогнівки – Pyralidae 35 (36). Гусениця довжиною 20–25 мм; брудно-біла, голова коричнева;

грудний щиток блідо-коричневий; спинний бік черевних сегментів з ямкуватою структурою; гачечки черевних ніг двоярусні. Борошно і частинки пошкоджених продуктів скріп-ляються павутиною в трубочки, в яких гусениці живуть ………

Борошняна вогнівка – Pyralis farinalis L. (c. 258) Родина вогнівки – Pyralidae 36 (35). Гусениця довжиною 10–18 мм; жовтувато-біла, голова і

грудний щиток темно-коричневі. Пошкоджує борошно, крупу, сушені овочі та фрукти, кондитерські вироби, лікарську сировину. Вигризають широкі ходи в продуктах, у зерні виїдають зародки …………………………………………………

Південна комірна вогнівка – Plodia interpunctella Hb. Родина вузькокрилі вогнівки – Phycitidae

ОПИС ОСНОВНИХ ВИДІВ ШКІДНИКІВ ЗЕРНА ТА ІНШИХ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПРОДУКТІВ

ПІД ЧАС ЗБЕРІГАННЯ

Ряд твердокрилі – Coleoptera Родина довгоносики – Curculionidae Комірний довгоносик – Sitophilus granarius L. (Тези 3, 4, 15,

16, 17. Табл. XXXXV, рис. 1) Пошкоджує зерно пшениці, жита, ячменю, рідше вівса,

кукурудзи, а також макарони. Зимує у всіх стадіях розвитку – жуки, лялечки, личинки

всередині зерна, а також жуки в щілинах стін, підпіллі та інших

254

місцях. Самка відкладає яйця у борозенки на зерні і заливає їх слизистою рідиною, що невдовзі стає твердою. Яйця розміром 0,6–0,8 мм; овальні, білі або жовтуваті; один кінець дещо розширений. Плодючість – до 300 яєць. Після відродження личинка вгризається в зерно, яким живиться, залишаючи недоторканою лише оболонку. Взимку розвиток личинок припиняється. У місцях живлення личинки утворюють колисочку, у якій перетворюються на лялечку. Жуки нового покоління прогризають в оболонці зерна круглі отвори і виходять назовні. Вони додатково живляться і живуть 200–250 діб. В умовах України, залежно від зони, розвиваються від двох до чотирьох генерацій.

Рисовий довгоносик – Sitophilus oryzae L. (Тези 3, 5, 16, 18.

Табл. XXXXV, рис. 1) Пошкоджує зерно рису, пшениці, жита, ячменю, кукурудзи,

борошно, сухарі, висівки, печиво, хліб, макарони, сухі фрукти, тютюнові вироби.

За циклом розвитку багато в чому подібний до комірного довгоносика, але він більш багатоїдний, теплолюбний, розвивається не тільки в зерносховищах, а і у полі. У полі жуки можуть відкладати яйця в зерна всіх колосових культур, а на кукурудзі – в оголене зерно в качанах. Яйця розміром 0,6–0,7 мм, овальні або грушоподібні, сірувато-білі. Плодючість – до 580 яєць. Жук живе у середньому 90–180 діб. У помірних широтах розвивається два покоління, на півдні України за сприятливих умов може дати 5–8 поколінь за рік.

Родина чорниші – Tenebrionidae Борошняний хрущак – Tenebrio molitor L. (Тези 6, 7, 20, 21.

Табл. XXXXV, рис. 2) Пошкоджує борошно, крупу, висівки, зерно, сухарі, макаронні

вироби. Зимують личинки і жуки в неопалюваних складських примі-

щеннях або в природних умовах. Заляльковуються навесні у щілинах, швах мішків, на поверхні продуктів. Лялечка блідо-жовта до 20 мм довжиною Жуки з’являються на початку літа. Активні вночі; літають, добре летять на світло. Додатково живляться. Самки відкладають великі білі яйця по одному або групами на продукти, тару, стіни. Яйця розміром 1,7–1,8 мм; молочно-білі, овальні, блискучі. Плодючість – до 550 яєць. Личинки за сприятливих умов линяють до 15 разів. Розвивається в одному поколінні на рік, а за несприятливих умов за

255

два роки; в опалювальних приміщеннях може бути два покоління на рік.

Малий борошняний хрущак – Tribolium confusum Duv.

(Тези 6, 8, 20, 22. Табл. XXXXV, рис. 3) Пошкоджує зерно, борошно, висівки, манну крупу, рідше

гречану крупу, рис, насіння соняшнику, сухофрукти. Зимують жуки, в опалювальних приміщеннях – жуки і личинки.

Жуки живуть до двох років. Самки відкладають яйця на продукти, мішки, в щілини стін, борошняний пил. Яйця вкриті липким слизом і легко прикріплюються до субстрату. Яйця розміром 0,6–0,7 мм, оваль-ні, білі, майже прозорі. Плодючість – 350–400 яєць. Жуки живуть до двох років, не літають. Повний цикл розвитку шкідника за темпера-тури 22оС завершується впродовж 50–84 діб. За рік розвивається два – чотири покоління. Заселені шкідником продукти та борошно набувають неприємного запаху і стають непридатні для вживання.

Родина точильники – Anobiidae Хлібний точильник – Stegobium paniceum L. (Теза 26.

Табл. XXXXV, рис. 4) Личинки пошкоджують зерно, хліб, борошняні вироби, багато

домашніх предметів: кошики з лози, крісла, фармацевтичні товари, вироби з фанери тощо.

Жук довжиною 2–3 мм; червоно-бурий, тіло вкрите жовтувато-сірими волосками; надкрила менш ніж удвічі довші за свою ширину, з рівномірними рядами крапок; голова маленька і повністю вкрита передньоспинкою у вигляді капюшона; по краях передньоспинки добре помітні зубчики. Яйце розміром 0,3–0,4 мм, овальне, молочно-біле. Лялечка довжиною 2,5–4 мм, жовтувато-біла.

Зимують личинки усередині ходів пошкоджуваного субстрату. Навесні там же заляльковуються у вигризених колисочках. Жуки літають вночі і вечорами. Продуктами не живляться, але в них проточують ходи. Самка відкладає від 20 до 60 яєць на продукти. Відроджені личинки проникають у товщу живильного субстрату і живляться, прокладаючи в ньому ходи. При температурі 24о С розвиток личинок відбувається впродовж 17 діб. Розвивається шкідник у двох – чотирьох поколіннях на рік.

256

Родина облудники – Ptinidae Облудник-злодій – Ptinus fur L. (Тези 12, 28. Табл. XXXXVI,

рис. 1) Пошкоджує борошно, зерно, сухарі, крупу, сіно, опудала,

колекції комах та ін. Зимують жуки та личинки у складських приміщеннях. Жуки

стають активні у квітні. Додатково живляться. Самки відкладають яйця вільно на субстрат, яким живляться. Яйця розміром 0,5–0,7 мм, овальні, білі, з матовою поверхнею. Плодючість – 168 яєць. Відроджені личинки живуть і живляться у верхньому шарі зерна або в інших харчових продуктах, вільно пересуваються між частинами субстрату. Заляльковуються в коконах з часточок харчового матеріалу. Розвиток одного покоління при температурі 20°С триває 156 діб. Зазвичай упродовж року розвивається одне покоління.

Родина плоскотілки – Cucujidae Суринамський борошноїд – Oryzaephilus surinamensis L.

(Теза 10. Табл. XXXXV, рис. 7) Жук пошкоджує зародки насіння злакових культур, соняшнику,

а також борошно, кондитерські вироби та сухофрукти. Личинка довжиною до 4 мм; ніг три пари, жовті; голова

жовтувато-коричнева, на спинному боці трьох грудних сегментів – по парі коричневих плям. Яйце розміром 0,8–0,9 мм, видовжено-овальне, біле. Лялечка – 2,5–3,4 мм, жовтувата.

Зимують жуки в складських приміщеннях або під корою дерев. Жуки починають активно живитися у квітні. Самки відкладають яйця купками по 20–30 штук на мішки, щілини стін та інші затишні місця. Плодючість – 285–300 яєць. Відроджені личинки хижачать, знищуючи інших комірних шкідників у стадіях яйця, личинки та лялечки. Жуки живуть до трьох років. Розвиток одного покоління, залежно від температурних умов, триває від 22 до 240 діб. Упродовж року в південних районах буває до п’яти поколінь.

Родина щитовидки – Ostomatidae Мавританська кузька – Tenebrioides mauritanicus L. (Теза 24.

Табл. XXXXV, рис. 6) Жук довжиною 7–11 мм; темно-коричневий, майже чорний,

знизу іржаво-жовтий; тіло плоске; передні кути передньоспинки мають вигляд гострих, спрямованих уперед виступів; передньогруди із перетяжкою; голова широка, з чорними потужними асиметричними

257

верхніми щелепами; вусики 11-членикові з плоскою тричлениковою булавою; надкрила з крапковими борозенками.

Жуки ведуть хижий спосіб життя. Личинки також знищують комах у зерносховищах, у той же час завдають значної шкоди борошну, зерну і зернопродуктам (пшениця, ячмінь, кукурудза, сушені фрукти, овочі).

Зимують жуки і личинки. Навесні (квітень–травень) личинки заляльковуються. Самки відкладають яйця купками по 10–60 штук у поверхневий шар борошна, тріщини зерен злаків, у отвори, які самки вигризають, у різні щілини. Яйця розміром 1,0–1,5 мм, довгасті, веретеноподібні, молочно-білі. Плодючість – 900–1000 яєць. Розвиток відроджених личинок триває 60–90 діб, вони линяють 4–6 разів. Жуки нової генерації з’являються у липні і повторюють цикл. Два покоління за рік.

Родина несправжні короїди або капорники – Bostrychidae Зерновий точильник (зерновий шашіль) – Rhizopеrtha

dominica F. (Тези 25, 27. Табл. XXXXV, рис. 5) Пошкоджує зерно і крупи. Жук довжиною 2–3 мм; довгастий, червонясто-коричневий,

блискучий; передньоспинка капороподібна, прикриває зверху голову, спереду вкрита концентричними рядами зубчиків. Яйце розміром до 0,5 мм, овальне, білувате, один кінець дещо витягнутий.

Самка відкладає яйця на зерно і крупи по одному або групами. Плодючість – до 580 яєць. Ембріональний розвиток при 26–30°С триває від 5 до 11 діб. Личинка, що відродилася, вгризається в зерно і розвивається усередині, живлячись ендоспермом. При 25оС розвиток одного покоління триває 1,5–2 місяці. На півдні України може дати чотири покоління за рік.

Ряд лускокрилі – Lepidoptera Родина вогнівки – Pyralidae Млинова вогнівка – Anagasta küehniella Zell. (Теза 34.

Табл. XXXXVI, рис. 2) Пошкоджує зерно, борошно, крупу, сушені овочі й фрукти,

кондитерські вироби, прянощі та лікарську сировину. Метелик у розмаху крил 13–20 мм; передні крила темно-сірі або

попелясто-сірі з двома світлими зигзагоподібними смужками, з тем-ною облямівкою із зовнішнього боку, між ними дві чорні крапки; задні

258

крила білуваті з темним краєм і темнішими жилками. Яйце розміром 0,35–0,55 мм, кремове. Лялечка довжиною 8–10 мм, жовто-коричнева.

Оптимальна температура розвитку 26°С. Розвивається 2–6 поко-лінь за рік. Літ метеликів спостерігається із квітня по жовтень, а в опалювальних приміщеннях – впродовж усього року. Самки відкла-дають яйця по одному або невеликими купками в щілини стін, на тару. Ембріональний розвиток триває 12–21 добу. Гусениці живляться на поверхні продуктів, у насипу зерна проникають на глибину 10–15 см. Розвиток гусениць триває від 20 до 145 діб. Заляльковуються в тарі, мішках, тріщинах стін. Лялечка розвивається 20–67 діб. Розвивається в 2–6 поколіннях за рік.

Борошняна вогнівка – Pyralis farinalis L. (Теза 35.

Табл. XXXXVI, рис.3) Пошкоджує борошно, крупу, висівки, макуху, комбікорм, зерно,

сушені фрукти, овочі, кондитерські вироби. Самки у розмаху крил 20–30 мм; самці – 18–24 мм; передні

крила в основі та верхівці червоно-бурі, посередині із широкою жовто-бурою перев’яззю, облямованою по боках білими вигнутими поперечними лініями; задні крила широкі, темно-сірі зі світлішим краєм і білуватими вигнутими поперечними смугами. Яйце розміром 0,6 мм; овальне, білувате. Лялечка довжиною 9–12 мм; черевні членики коричневі, усіяні грубими крапковими ямками.

Зимують гусениці старших віків у харчовому субстраті або лялечки в коконах. Літ метеликів відбувається із квітня до початку жовтня. Самка відкладає яйця невеликими купками на продукти живлення або на тару. Плодючість – 120–250 яєць. Через 3–10 діб відроджуються гусениці, які живуть групами в павутинних трубочках на поверхні живильного субстрату. Заляльковуються в ходах, тарі, на стінах в сірувато-білих коконах. Весь цикл розвитку залежно від умов триває 50–250 діб. За рік розвивається два – три покоління.

Родина виїмчастокрилі молі – Gelechiidae Зернова міль – Sitotroga cerealella Oliv. (Теза 31.

Табл. XXXXVI, рис.5) Пошкоджує зерно і зернопродукти в складах, а на півдні

ареалу – і в полі. Метелик у розмаху крил 11–19 мм, передні крила вузькі з

гострими верхівками, від сірувато-жовтого до солом’яно-жовтого кольору з домішками коричневих лусочок; задні крила вузькі з гострими верхівками, сріблисто-сірі; бахрома передніх і задніх крил широка. Яйце розміром 0,5 мм, овальне, свіжовідкладене – біле, в

259

подальшому – жовте. Лялечка довжиною 6–6,5 мм; жовта, кінець черевця з трьома тупими шипиками та рідкими тонкими волосками.

Зимують гусениці і лялечки в зернівках. Самки відкладають яйця по одному на зерно. Плодючість – до 200 яєць. Відроджені гусениці проникають в зернівку, де живляться її вмістом. Весь роз-виток гусениць відбувається в зерні, там же вони й заляльковується. У одній зернині злаків буває тільки одна гусениця, а в зерні кукурудзи – дві–три. Увесь цикл розвитку при 14,3°С триває 113 діб, при 27°С – 28 діб. У зерносховищах може розвиватися 8 поколінь за рік. На півдні у полі розвивається до двох поколінь.

Родина справжні молі – Тineidae Комірна міль – Nemapogon granellus L. (Теза 32.

Табл. XXXXVI, рис.6) Пошкоджує зерно, сухарі, сушені овочі та плоди. Метелик у розмаху крил 9–14 мм; передні крила сріблясто-сірі з

коричневими плямами різної форми; задні крила сірі, із довгою бахромою; голова біляста, вкрита довгими волосками. Яйце жовту-вато-біле, овальної форми. Лялечка довжиною 6–7 мм, коричнева, із двома короткими шипиками на кінці черевця.

Зимують гусениці останнього віку. Заляльковуються навесні. Через 10–15 діб вилітають метелики. Самки відкладають яйця по одному на зерно злаків та інші продукти. Відроджені через 10–14 діб гусениці плетуть шовкові чохли, що нагадують за формою зернину, і прикріплюють їх до кількох зернин, якими живляться. При цьому збоку зерна, утворюється виїмка неправильної форми. При переході від однієї зернини до іншої, гусениця скріплює їх павутиною, створюючи гніздо з 20–30 зернин. Заляльковування відбувається в нещільному коконі в зерні або на стінах сховищ. За рік розвивається два, на півдні – три покоління, що часто накладаються одне на одне.

Питання для самоконтролю

1. Личинки яких видів шкідників розвиваються всередині зерна злакових культур?

2. Чим за зовнішньою будовою відрізняється рисовий довгоносик від комірного довгоносика?

3. Особливості шкоди, яку наносять млинова вогнівка та зернова міль.?

4. Які продукти пошкоджують жуки з родини чорниші?

260

Таблиця ХХХХV Рис. 1. Довгоносики: а – комірний довгоносик; б – рисовий довгоносик; в – личинка, лялечка і жук в зернівці пшениці.

Рис. 2. Борошняний хрущак: а – жук; б – личинка; в – лялечка. Рис.3. Малий борошняний хрущак: а – жук; б – вусик жука; в – личинка; г – лялечка. Рис. 4. Хлібний точильник: а – жук;

б – личинка; в – лялечка. Рис. 5. Зерновий точильник: а – жук; б, в – личинка і лялечка в зернівці пшениці. Рис. 6. Мавританська кузька: а – жук; б – личинка; в – лялечка. Рис. 7. Суринамський борошноїд:

а – жук; б – личинка; в – лялечка

261

Таблиця ХХХХVІ Рис. 1. Облудник злодій: а – жуки; б – личинка; в – лялечка.

Рис. 2. Млинова вогнівка: а – метелик; б – гусениця; в – лялечка в коконі. Рис. 3. Борошняна вогнівка: а – метелик; б – гусениця;

в – лялечка в коконі. Рис. 4. Південна комірна вогнівка: а – метелик; б – пошкоджений початок кукурудзи. Рис. 5. Зернова міль:

а – метелик; б – пошкоджений качан кукурудзи. Рис. 6. Комірна міль: а – метелик; б – пошкоджений

клубок зерна пшениці

262

Д О Д А Т К И

263

Часто за зовнішнім виглядом важко визначити видову належність стадій розвитку і статі шкідливої комахи. Тому виникає необхідність шукати відмінності в дрібних деталях будови їх тіла. У зв’язку з цим в посібнику представлено ряд додатків, які можна використовувати при визначенні личинок, лялечок і дорослих особин небезпечних шкідників сільськогосподарських культур.

В додатках зображені: I–II – безкрилі особини попелиць та деталі будови їх тіла; III – деталі будови трипсів, зовнішній вигляд імаго та яєць

клопів род. Pentatomidae, деталі будови клопів род. Scutelleridae; IV – деталі будови імаго та личинок шкідливих і хижих

жужелиць; V – деталі будови імаго та личинок пластинчатовусих; VI – деталі будови імаго та личинок коваликів; VII–VIII – деталі будови личинок і лялечок чорнишів; IX – деталі будови імаго та личинок листоїдів; Х – деталі будови личинок, лялечок і дорослих особин

довгоносиків; XI – морфологічні відмінності гусениць озимої й окличної

совок; XII – деталі будови гусениць лускокрилих; XIII – деталі будови лялечок совок; XIV – деталі будови імаго та личинок стеблових пильщиків і

жилкування крил двокрилих; XV – деталі будови личинок двокрилих.

264

Додаток І Види безкрилих попелиць (за Шапошниковим, Мюлером, Божко та ін.): 1 – велика злакова; 2 – ячмінна; 3 – соргова; 4 – зелена яблунева;

5 – черемхова; 6 – персикова (оранжерейна); 7 – вишнева; 8 – кров’яна; 9 – агрусова; 10 – червоносмородинна

265

Додаток ІІ. Деталі будови безкрилих попелиць (за Шапошниковим, Лямберсом та

ін.): 1–4 – зелена яблунева (1 – голова, 2 – вусик, 3 – хвостик, 4 – совкова трубочка); 5–8 – те ж, яблунева попелиця; 9–12 – те ж, яблунево-подорожникова; 13–16 – те ж, персикова; 21 – хвостик пальцеподібний Aphis sp.; 22 – те ж, Macrosipus sp.; 23 – хвостик округлий Anuraphis sp.; 24 – хвостик округло-трикутниковий

Dysaphis sp.

266

Додаток ІІІ Рис. 1. Деталі будови трипсів (за Признером): а – схема розміщення

основних щетинок на голові та передньогрудях у трипсів ( 1– міжглазкові щетинки; 2 – заглазні; 3 – передньовуглові;

4 – задньовуглові; 5 – передньокрайні; 6 – задньокрайні); б – нижня частина голови трипса (1 – щелепні щупики; 2 – губні щупики);

в – 3–4-й членики вусика пшеничного трипса; г – вершина червиця ♀ род. Thripidae; д – вершинна трубка червця ♀ пшеничного трипса; е – передня нога (гомілка і лапка) горохового трипса; ж – переднє

крило табачного трипса. Рис. 2. Клопи род. Pentatomidae: а – капустяний клоп, вид зверху; б – гірчичний клоп, те ж;

в – ріпаковий клоп, те ж; г – личинка ІV віку Eurydema sp.; д – кладка яєць; е – яйце капустяного клопа; є – яйце гірчичного клопа; ж – яйце ріпакового клопа. Рис. 3. Деталі будови клопів род. Scutelleridae: а – голова австрійської черепашки (1 – наличник; 2 – скулові

пластинки); б – голова шкідливої черепашки; в – голова маврської черепашки; г – боковий край передньоспинки і надкрил маврської

черепашки; д – те ж, шкідливої черепашки

267

Додаток ІV Деталі будови жужелиць (за Знойко, Крижанівським): 1–4 – хлібна жужелиця Zabrus sp. (1 – голова личинки; 2 – носале; 3 – кінець

черевця; п – підпірки; ц – церки; 4 – передня нога жука); 5–8 – хижа жужелиця (5 – голова личинки, 6 – носале, 7 – верхня щелепа, 8 –

передня нога жука Carabus)

268

Додаток V Деталі будови імаго та личинок пластинчатовусих (за Знаменським, Медведєвим, Голов’янко): 1 – анальний сегмент кравця; 2–3 – тергіт і стерніт анального сегмента мармурового хруща; 4–5 – тергіт і стерніт

травневого хруща; 6 – стерніт червневого хруща; 7 – стерніт квітневого хруща; 8–9 – тергіт і стерніт жука-красуна; 10–11 – тергіт і стерніт жука-кузьки; 12 – стерніт жука-хрестоносця; 13–14 – пігідій ♂ і

♀ східного травневого хруща; 15–16 – пігідій ♂ і ♀ західного травневого хруща; 17 – лапка жука-кузьки

269

Додаток VІ Деталі будови імаго та личинок коваликів (за Гур’євою, Доліним):

1 – лоб жука Agriotes sp., 2 – те ж, Melanotus sp.; 3 – половина задньогрудей смугастого ковалика; 4 – те ж, посівного ковалика; 5 – личинка ковалика посівного; 6 – личинка ковалика степового; 7 – личинка ковалика темного; 8 – личинка ковалика буроногого; 9 – личинка ковалика широкого (а – лобна пластинка; б – 8–9-й

сегменти черевця, зверху; в – 9-й сегмент черевця, збоку)

270

Додаток VІІ Деталі будови личинок чорнишів (за Черній, Федоренко):

1–4 – піщаний чорниш (1 – головна капсула; 2 – верхня губа і наличник; 3 – передня нога; 4 – 9-й сегмент черевця);

5–8 – кукурудзяний чорниш (5 – головна капсула; 6 – верхня губа і наличник; 7 – передня нога; 8 – 9-й сегмент черевця);

9–11 – степовий чорниш (9 – верхня губа і наличник; 10 – тергіт, плейріт і стерніт; 11 – 9-й сегмент черевця); 12–15 – широкогрудий

чорниш (12 – головна капсула; 13 – верхня губа і наличник; 14 – передня нога; 15 – 9-й сегмент черевця)

271

Додаток VІІІ

Деталі будови личинок та лялечок чорнишів (за Черній, Федоренко). 1–3 – борошнистий хрущак (1 – голова і наличник; 2 – передня нога;

3 – 9-й сегмент черевця); 4–5 – малий борошнистий хрущак (4 – передня нога; 5 – тергіт і плейріт черевного сегмента);

6 – лялечка борошнистого хрущака (а – вид зверху; б – вид знизу); 7 – лялечка малого борошнистого хрущака (а – вид зверху; б – вид

знизу); 8 – лялечка піщаного чорниша; 9 – лялечка степового чорниша; 10 – лялечка широкогрудого чорниша;

11 – лялечка кукурудзяного чорниша

272

Додаток ІХ Деталі будови імаго та личинок листоїдів (за Оглобліним,

Медведєвим): 1 – голова ріпакового листоїда; 2 – голова звичайної бурякової блішки; 3 – голова конопляної блішки; 4 – передньоспинка

звичайної бурякової блішки; 5 – задня нога капустяної блішки Phyllotretta sp.; 6 – задня нога бурякової блішки Chaetocnema sp.

7 – задня нога конопляної блішки; 8 – тергіт черевця личинки гірчичного листоїда; 9 – те ж, личинки ріпакового листоїда; 10 – те ж, личинки капустяного листоїда; 11 – тергіт черевця п’явиці – Lema sp.; 12 – останній членик черевця полосатої хлібної блішки; 13 – те ж, звичайної бурякової блішки;

14 – те ж, хвилястої капустяної блішки; 15 – те ж, чорної капустяної блішки; 16 – те ж, виїмчастої блішки; 17 – те ж, блідоногої капустяної блішки;

18 – те ж, синьої льняної блішки

273

Додаток Х Деталі будови довгоносиків: (за Сиротіним та ін.): личинки

1–2 – звичайний буряковий довгоносик (1 – голова, 2 – останній членник черевця); 3, 4 – чорний буряковий довгоносик (3 – голова,

4 – останній членик черевця); 5–7 – сірий буряковий довгоносик (5 – голова; 6 – останній членик черевця, зверху; 7 – те ж, знизу); 8–9 – кореневий люцерновий довгоносик (8 – голова, 9 – останній членик черевця); лялечки: 10 – сірого бурякового довгоносика;

11 – звичайного бурякового довгоносика; жуки: 12 – голова сірого бурякового довгоносика (а – заочні щетинки);

13 – голова звичайного бурякового довгоносика; 14 – голова східного бурякового довгоносика

(а – підвищення в середній частині кіля)

274

Додаток ХІ. Морфологічні відмінності гусениць озимої й окличної совок

Озима Оклична

Хітиновий покрив із жирним відблиском. Шкіра дрібнозер-ниста рівномірно шагреньована

Хітиновий покрив матовий. Шагренівка шкіри більш рівно-мірна, з поодинокими невеликими групами крупних зерен

Колір землисто-сірий із зеленува-тим відтінком. Повздовж спини проходить малопомітна темна подвійна смуга. Дихальця вузько-овальні. Грудний щиток рудува-тий без добре помітних світлих смужок у 2–2,5 раза більший за дихальця.

Колір коричнево-сірий із жовтува-тим відтінком. На спині ламаний малюнок, смуги якого утворюють трикутник. Дихальця широко-овальні з широкою каймою. Груд-ний щиток рудуватий з двома малопомітними світлими смужка-ми однакового розміру або ненаба-гато більший за дихальця.

Гачки на підошвах черевних ніг займають більше половини її окружності. Всі гачки однакової величини.

Гачки на підошвах черевних ніг займають менше половини її окружності. Гачки, які розміщені всередині, більші за бокові.

275

Додаток ХІІ Деталі будови гусениць лускокрилих (за Знаменським, Поспєловим та ін.). 1– голова гусениці надземних совок (тш – тім’яний шов, ч – чоло, вг – верхня губа); 2 – те ж, підгризаючих совок; 3 – передня частина тіла гусениці люцернової совки; 4 – останні сегменти тіла гусениці конюшинної совки; 5 – те ж, капустяної совки; 6 – гачки задніх ніг гусениці капустяної совки; 7 – передньогруди гусениці стеблового

(кукурудзяного) метелика; 8 – 3-й черевний сегмент гусениці стеблового метелика, зверху; 9 – гачки на підошвах черевних ніг гусениці стеблового метелика; 10 – 3-й черевний сегмент гусениці лучного метелика, збоку; 11 – гачки черевних ніг гусениці лучного метелика, збоку; 12 – те ж, зверху; 13 – гачки черевних ніг гусениці

капустяної молі; 14 – те ж, зонтичної молі; 15 – голова і передньогруди стручкової вогнівки; 16 – передньогруди гусениці листовійки

род. Tortricidae; 17 – задній сегмент з анальним гребенем гусениці листовійки род. Tortricidae

276

Додаток ХІІІ Лялечки совок (за Хотько, Поспєловим): 1–6 – капустяна (1 – схема

будови лялечки капустяної совки, знизу; т – тім’я; ч – чоло; н – наличник; п – потилиця; о – очі; нщщ – нижньощелепні щупики; в – вусики; псп – передньоспинка; кк – крилові кришки; чс – черевні сегменти; д – дихальце; к – кремастер; в – відростки; 2 – те ж, зверху; 3 – голова лялечки, збоку; 4 – останні сегменти лялечки, вид збоку;

5 – те ж, знизу); 7–11 – озима (7 – загальний вигляд; 8 – голова лялечки, збоку; 9 – останні сегменти тіла лялечки, збоку; 10 – те ж, знизу; 11 – дихальце); 12–16 – люцернова (12 – загальний вигляд, знизу; 13 – голова лялечки збоку; 14 – останні сегменти тіла, збоку;

15 – те ж, вид знизу; 16 – дихальце); 17–18 – конюшинна (17 – останні сегменти тіла, знизу; 18 – те ж, збоку); 19–21 – С-чорне (19 – останні сегменти тіла, знизу; 20 – те ж, збоку; 21 – дихальце); 22 – совка-гама,

останні сегменти тіла знизу

277

Додаток ХІV Рис. 1. Деталі будови стеблових пильщиків: а – вусик хлібного чорного пильщика; б – вусик хлібного звичайного пильщика; в – створки яйцекладу (зверху) хлібного чорного пильщика;

г – те ж хлібного звичайного пильщика; д – вершина черевця (знизу) ♂ хлібного чорного пильщика; у – те ж хлібного звичайного пильщика; є – вершина черевця (збоку) личинки хлібного чорного пильщика; і – те ж звичайного хлібного пильщика. Рис. 2. Жилкування крил двокрилих (за Олдройдом, Штакельбергом, Марчук): а – крило

комара-довгоніжки Tipula sp.; б – те ж, мухи-дзюрчалки род. Syrphidae; в – те ж квіткової мухи род. Anthomyiidae (а – анальна жилка); г – те ж саме мінуючої мухи род. Agromyzidae; д – те ж злакової

мухи род. Chloropidae; у – те ж мухи род. осетницеві Tephritidat (R4+5 – радіальна жилка)

278

Додаток ХV Деталі будови личинок двокрилих (за Знаменським, Кривошеїною, Савченко та ін.): 1–3 – довгоніжки род. Tipulidae (1 – загальний вигляд; 2 – голова личинки; 3 – стигмальний диск); 4–6 – галиці род. Cecydomyiidat (4 – загальний вигляд личинки з вентральної

сторони; 5 – грудна вилочка гессенської мухи; 6 – останні сегменти тіла); 7–9 – шведська муха (7 – загальний вигляд; 8 – лицева маска; 9 – останній сегмент тіла); 10–12 – опоміза (10 – загальний вигляд; 11 – лицева маска; 12 – останній сегмент тіла); 13–14 – зеленоочка (13 – загальний вигляд; 14 – останній сегмент тіла); 15–17 – озима

муха (15 – загальний вигляд; 16 – останній сегмент тіла; 17 – лицева маска [а – вусик; б – максилярні щупики

личинки]); 18–20 – росткова муха (18 – загальний вигляд; 19 – останній сегмент тіла; 20 – лицева маска); 21 – личинка мінуючої мухи род. Agromyzidae (в – передні дихальця;

г – задні дихальця); 22 – личинка вишневої мухи (д – анальний горбик)

279

АЛФАВІТНИЙ ПОКАЖЧИК УКРАЇНСЬКИХ НАЗВ ШКІДНИКІВ

А

Австрійська черепашка 20, 27 Агрусова вогнівка 174, 176 Агрусова попелиця 171, 174 Агрусовий блідоногий пильщик 172, 177 Агрусовий п’ядун 173, 175 Акацієва вогнівка 38, 42 Акацієва несправжньощитівка 114, 127 Американський білий метелик 123, 138, 201

Б

Багатоїдний непарний короїд 116, 132 Баштанна попелиця 110 Березовий заболонник 210 Березовий шовкопряд 198 Білан жилкуватий 123, 139 Блідий лучний метелик 108 Блідонога блішка 84, 86, 90 Блішка велика стеблова 22, 29 Блішка звичайна стеблова 22, 29 Борошняна вогнівка 253, 258 Борошняний хрущак 250, 251, 254 Букарка 118, 128 Бурякова коренева попелиця 59, 61 Бурякова крихітка 59, 60 Бурякова листкова попелиця 58, 60 Бурякова мінуюча міль 59, 63 Бурякова мінуюча муха 59, 64 Буряковий клоп 58, 61

280

В

Велика склівка 212, 221 Великий березовий пильщик 204, 227 Великий грушевий трубкокрут 119, 129 Великий сосновий довгоносик 206, 215, 235 Великий сосновий лубоїд або великий лісовий садівник 210, 236 Великий хвойний рогохвіст 207, 237 Вербова горностаєва міль 199, 226 Вербова хвилівка 201, 224 Верхньобокова плодова мінуюча міль 134 Вершинний короїд 211, 235 Весняна капустяна муха 83, 88, 96 Велика смородинна попелиця 171, 175 Виїмчаста блішка 84, 90 Виноградна кружкова міль 186, 193 Виноградна філоксера 186, 187, 188 Виноградний борошнистий червець 185, 189 Вишнева муха 124, 141 Вишневий слизистий пильщик 123, 140 Вівсяна шведська муха 21, 32 Вільховий або тополевий скритнохоботник 206, 209, 219 Вогнівка виноградна 185 Вогнівка соняшникова або соняшникова метелиця 72 Вусач соняшниковий або агапантія соняшникова 71

Г

Галиця виноградна 184, 185 Гессенська муха 23, 31 Гірчичний клоп 84, 89 Глодова кружкова міль 134 Глодовий червонокрилий трубкокрут 118 Горбатка соняшникова 72 Горохова галиця 37, 38, 44 Горохова попелиця 37, 39 Горохова совка 37, 43 Гребінчастовусий суничний пильщик 162 Грушева листоблішка 113, 126 Грушева плодова галиця 142

281

Грушева плодожерка 123, 135 Грушевий клоп 114, 127 Грушевий пильщик-ткач 123, 140 Грушевий плодовий пильщик 124, 140

Д

Довгоносик короїд плодовий 120 Дубова блішка (дубовий блошак) 205, 216 Дубова чубатка 198, 222 Дубовий бородавчастий пильщик 204, 227 Дубовий заболонник 210, 217 Дубовий непарний короїд 211, 218 Дубовий похідний шовкопряд 202, 225

Е

Елія гостроголова 20 Елія носата 20

Ж

Жовто-бура рання совка 199, 226 Жужелиця хлібна мала 19, 24, 28 Жук-красун 28 Жук-хрестоносець 24, 28

З

Західна бурякова блішка 57, 63 Західний непарний короїд 116, 131 Звичайна бурякова блішка 57, 60, 62 Звичайна дубова філоксера 213 Звичайна зернова совка 25, 30 Звичайна злакова попелиця 19, 26 Звичайний буряковий довгоносик 56, 60, 62 Звичайний сосновий пильщик 203, 241 Звичайний сосновий хермес 214 Звійниця зимова 213, 238 Звійниця літня 213, 239

282

Звійниця пагінцева 213, 238 Зелена вузькотіла златка 208, 218 Зелена дубова листовійка 200, 221 Зелена яблунева попелиця 125 Зелений бруквяний барид 83, 86, 92 Зеленоочка 22, 23, 33 Зерноїд гороховий 39, 40 Зерноїд квасолевий 39, 40 Зернова міль 252, 258 Зерновий точильник 252, 257 Зимовий п’ядун 120. 137, 198, 222 Злакова листовійка 25, 30 Златка вузькотіла виноградна 187 Златка вузькотіла двоплямиста 208 Златка чорна 130 Зморшкуватий заболонник 116, 131 Золотогузка 123, 200, 223 Зонтична міль 108

І

Ільмовий листоїд 205 Ільмовий ногохвіст 200

К

Казарка 118, 128 Капустяна вогнівка 87, 93 Капустяна міль 83, 88, 92 Капустяна попелиця 83, 89 Капустяна совка 83, 87, 94 Капустяний (хріновий) листоїд 85, 86, 91 Капустяний (чорний) барид 86, 92 Капустяний білан 83, 87, 93 Капустяний клоп 84, 89 Капустянка звичайна 7, 10 Картопляна або болотна совка 74, 75 Картопляна міль 74, 75 Картопляний комарик 74 Кільчастий шовкопряд 123, 137

283

Кліт поперечносмугастий 208, 219 Ковалик посівний 5, 11 Ковалик смугастий 5, 12 Ковалик широкий 6, 12 Колорадський жук 73 Комірна міль 253, 259 Комірний довгоносик 249, 251, 253 Коник зелений 8 Конопляна блішка 70 Конопляна плодожерка 70 Конюшинний насіннєїд-апіон 48, 49 Конюшинний стебловий довгоносик 48, 49 Корівка люцернова 73, 74 Короїд-типограф 211, 236 Кравець 9, 11 Крапчастий смолюх 206, 209, 235 Кров’яна попелиця 115, 126 Кропивний листовий довгоносик 163 Кузька або хлібний жук 24, 28

Л

Листкова або червоносмородинна попелиця 171, 175 Листковий люцерновий довгоносик 45, 46, 50 Листовійка брунькова 151 Листовійка виноградна 183, 184, 186, 192 Листовійка всеїдна 151 Листовійка гронова 184, 185, 191 Листовійка двольотна 184, 185, 192 Листовійка мінлива плодова 154, 157 Листовійка підкорова 154, 157 Листовійка плоска сітчаста 151 Листовійка полохлива 151 Листовійка приморозкова 152, 155 Листовійка різнокольорова плодова 152, 156 Листовійка розанова 121, 152, 155 Листовійка свинцевосмугаста 151 Листовійка кривовуса вербова 153 Листовійка сітчаста 153 Листовійка смородинна кривовуса 121, 153 Листовійка-крилогризка ясенева 152

284

Листовійка-товстушка глодова 154 Листовійка-товстушка строкатозолотиста 153 Літня капустяна муха 83, 88, 96 Лубоїд ясеневий строкатий 210, 217 Лунка срібляста 200, 222 Лучний метелик 10, 14 Льняна листовійка або плодожерка льняна 69 Льняний трипс 68 Люцернова квіткова галиця 46, 52 Люцернова попелиця 47 Люцернова товстоніжка 46, 51 Люцерновий вусач 47 Люцерновий галовий довгоносик 45, 46, 51 Люцерновий жовтий або сірий насіннеїд 45, 46, 50 Люцерновий клоп 47, 48

М

Мавританська кузька 252, 256 Маврська черепашка 20, 27 Малий борошняний хрущак 250, 251, 255 Малий сосновий лубоїд, або малий лісовий садівник 210, 236 Малинна брунькова міль 161, 163, 165, 167 Малинна муха 164, 169 Малинна пагонова галиця 164, 169 Малинна пагонова попелиця 161, 163, 165 Малинна склівка 164, 167 Малинний гребінчатовусий пильщик 164 Малинний довгоносик 162, 166 Малинний жук 161, 163, 165 Малинний мінуючий пильщик 164, 168 Мармуровий хрущ 6, 11, 189, 215, 234 Мероміза 21 Мідляк кукурудзяний 6, 8, 12 Мідляк піщаний 6, 8, 12 Млинова вогнівка 253, 257 Морквяна листоблішка 107 Морквяна муха 109 Муха яра 22

285

Н

Непарний шовкопряд 123, 201, 224

О

Облудник-злодій 250, 252, 256 Озима муха 22 Оленка мохната 117 Оранжерейна або персикова попелиця 77

П

П’явиця червоногруда 18, 19, 29 П’ядун-обдирало плодовий 120, 137, 197, 223 П’ядун жовтовусий 198, 223 П’ядун сосновий 198, 240 П’ядун шовкопряд буросмугастий 197 П’ятикрапковий довгоносик 37, 38, 41 Падучка темна 184, 187, 191 Паросткова муха 39, 111 Пильщик хлібний звичайний 23, 31 Пильщик хлібний чорний 23, 31 Південна бурякова блішка 57, 63 Південна комірна вогнівка 253 Підкоровик сосновий 214, 234 Пістрянка виноградна 183, 186, 193 Плодова горностаєва міль 121, 133 Плодова чохликова міль 134 Плодовий заболонник 115, 131 Плодожерка горохова 38, 42 Просяний комарик 26, 32 Прус італійський 8, 10

Р

Рисовий довгоносик 249, 251, 254 Ріпний білан 83, 87, 94 Ріпаковий квіткоїд 85, 91 Ріпаковий клоп 84, 89 Ріпаковий листоїд 83, 85, 86, 90

286

Ріпаковий пильщик 83, 88, 95 Рудий сосновий пильщик 203, 242

С

Сарана перелітна або азіатська 8, 10 Синій рогохвіст 238 Синя блішка 84, 90 Синя льняна блішка 68 Синя соснова златка 207, 236 Сіра зернова совка 25, 30 Сірий або землистий кореневий довгоносик 161, 162, 166 Сірий бруньковий довгоносик 120, 130 Сірий буряковий довгоносик 57, 62 Сірий довговусий вусач 209, 237 Скосар виноградний 182, 190 Скосар кримський 182, 190 Скосар люцерновий 45, 47, 50 Скосар малий чорний 182, 190 Скосар турецький 183, 190 Сливова плодожерка 122, 136 Сливова товстоніжка 125, 141 Смородинна брунькова міль 170, 174, 177 Смородинна вузькотіла златка 170, 172, 173, 175 Смородинна квіткова галиця 174, 178 Смородинна листкова галиця 171, 178 Смородинна склівка 173, 176 Смородинна стеблова галиця 173, 178 Смугаста хлібна блішка 18, 29 Смугастий бульбочковий довгоносик 36, 41 Совка люцернова 9, 14 Совка озима 7, 13 Совка оклична 7, 13 Совка-гамма 9, 13 Соснова совка 199, 240 Сосновий зірчастий пильщик-ткач 203, 242 Сосновий шовкопряд 202, 239 Стебловий капустяний прихованохоботник 83, 85, 86, 91 Стебловий метелик 10, 15, 26 Сунична листовійка 162 Суничний листоїд 161, 166

287

Суничний чорноплямистий пильщик 162, 168 Суринамський борошноїд 250, 256 Східна плодожерка 123, 137

Т

Тополевий вусач або великий осиковий скрипун 208 Травневий хрущ західний 6, 9, 204, 215, 216 Травневий хрущ східний 9, 11, 204, 215, 216 Тремекс березовий або великий березовий рогохвіст 207, 220 Трипс виноградний 186 Трипс гороховий 37, 40 Трипс пшеничний 25, 27 Трипс тютюновий 76, 102, 110 Трубкокрут вишневий 119, 129 Трубокрут багатоїдний або грушевий 183, 190

Ф

Фіолетовий рогохвіст 238

Х

Хвиляста блішка 85, 90 Хлібний точильник 252, 255 Хріновий листоїд 85, 91

Ц

Цвіркун степовий 8 Цибулева дзюрчалка 102, 104, 106 Цибулева міль 102, 103, 105 Цибулева мінуюча муха 103, 105 Цибулева муха 102, 104, 107 Цибулевий листоїд 103, 104, 107 Цибулевий прихованохоботник 102, 103, 105 Цикадка виноградна 186

288

Ч

Червиця в’їдлива 116, 132, 212, 221 Червиця пахуча 117, 132, 212, 220 Червневий хрущ 7 Червоносмородинний жовтий пильщик 172, 177 Червонохвіст 123, 201, 224 Черемхова попелиця 19, 26 Чорна блішка 84, 90 Чорний довгоносик 56, 60 Чорний сосновий вусач 208, 237 Чорносмородинний жовтий пильщик 172, 177 Чорносмородинний ягідний пильщик 174

Ш

Шведська муха 21, 32 Шкідлива довгоніжка 88 Шкідлива черепашка 20, 27 Шовкопряд-монашка 202, 239

Щ

Щетинистий бульбочковий довгоносик 36, 41 Щитоноска бурякова 57, 58, 63 Щитоноска лободова 57, 63

Я

Яблунева горностаєва міль 121, 133 Яблунева комоподібна щитівка 115, 127 Яблунева листоблішка 113, 126 Яблунева міль-малятко 134 Яблунева нижньобокова мінуюча міль 134 Яблунева плодожерка 122, 135 Яблунева склівка 117, 132 Яблуневий квіткоїд 119, 130 Яблуневий плодовий пильщик 124, 139 Ясенева шпанка або шпанська мушка 205, 217 Ясеневий білокрапковий пильщик або макрофія ясенева 204, 227 Ячмінна шведська муха 21, 26, 32

289

АЛФАВІТНИЙ ПОКАЖЧИК ЛАТИНСЬКИХ НАЗВ ШКІДНИКІВ

Abraxas grossulariata L. 173, 175 Acanthocinus aedilis L. 209, 237 Acantholida posticalis Mats. 203, 242 Acanthoscellides obtectus Say. 39, 40 Acleris rhombana Den. et Schiff. 151 Acleris variegana Den. et Schiff. 152, 156 Acrolepiopsis assectella Zell. 102, 103, 105 Acyrthosiphon pisum Harr. 37, 39 Adelphocoris lineolatus Goeze. 47, 48 Adoxophyes orana F. 153 Adoxus obscurus L. 184, 187, 191 Aegeria myopaeformis Borkh. 117, 132 Aegeria tipuliformis Cl. 173, 176 Aelia acuminata L. 20 Aelia rostrata Boh. 20 Agapanthia dahli Richt 71 Agrilus biguttatus F. 208 Agrilus derasofasciatus Lac. 187 Agrilus ribesii Schaef. 170, 172, 173, 175 Agrilus viridis L. 208, 218 Agriotes lineatus L. 5, 12 Agriotes sputator L. 5, 11 Allantus cinctus L. 162, 168 Amphimallon solstiticalis L. 7 Anagasta küehniella Zell. 253, 257 Ancylis achatana Den. et Schiff. 151 Ancylis comptana Froel. 162 Anisoplia agricola Poda. 24, 28 Anisoplia austriaca Hrbst. 24, 28 Anisoplia segetum Hrbst. 28 Anthonomus pomorum L. 119, 130 Anthonomus rubi Hbst. 162, 166 Apamea anceps Schiff. 25, 30 Apamea sordens Hufn. 25, 30 Aphis fabae Scop. 58, 60 Aphis frangulae Kalt. 47 Aphis gossypii - Glov. 110

290

Aphis grossularie Kalt. 171, 174 Aphis idaei Goot. 161, 163, 165 Aphis pomi Deg. 125 Aphthona euphorbiae Schr. 68 Apion apricans Hbst. 48, 49 Apion seniculus Kby. 48, 49 Aporia crataegi L. 123, 139 Aradus cinnamomeus Panz. 214, 234 Archips crataegana Hb. 154 Archips podana Scop. 151 Archips rosana L. 121, 152, 155 Archips xylosteana L. 153 Athalia rosae L. 83, 88, 95 Atomaria linearis Steph. 59, 60 Autographa gamma L. 9, 13 Baris carbonaria Boh. 86, 92 Baris coerulescens Scop. 83, 86, 92 Biston hispidaria Schiff. 198, 223 Blastophagus minor Hart. 210, 236 Blastophagus piniperda L. 210, 236 Bothynoderes punctiventris Germ. 56, 60, 62 Brevicoryne brassicae L. 83, 89 Bruchophagus roddi Guss. 46, 51 Bruchus pisorum L. 39, 40 Bupalus piniarius L. 198, 240 Byctiscus betulae L. 183, 190 Byturus tomentosus F. 161, 163, 165 Caliroa cerasi Ratz. 123, 140 Calliptamus italicus L. 8, 10 Carpocapsa pomonella L. 122, 135 Capnodіs tenebrionis L. 130 Cassida nebulosa L. 57, 58, 63 Cassida nobilis L. 57, 63 Cephus pygmeus L. 23, 31 Ceramica pisi L. 37, 43 Ceuthorynchus jakovlevi Schultze. 102, 103, 105 Ceutorrhynchus quadridens Panz. 83, 85, 86, 91 Chaetocnema aridula Gyll. 22, 29

291

Chaetocnema breviuscula Fald. 57, 63 Chaetocnema concinna Marsh. 57, 60, 62 Chaetocnema hortensis Geoffr. 22, 29 Chaetocnema tibialis Illig. 57, 63 Chlorops pumilionis Bjerk 22, 23, 33 Cimbex femoratus L. 204, 227 Cladius pectinicornis Geoffr. 162 Cnephasia pascuana Hbn. 25, 30 Cochylis epilinana Dup. 69 Coenorrhinus aequatus L. 118 Coenorrhinus pauxillus Germ. 118, 128 Coleophora hemerobiella Scop. 134 Contarinia medicaginis Kieff. 46, 52 Contarinia pуrivora Riley. 142 Contarinia pisi Winn. 37, 38, 44 Cossus cossus L. 117, 132, 212, 220 Cryptoblades gnidella Mill. 185 Cryptomyzus ribis L. 171, 175 Cryptorrhynchidius lapathi L. 206, 209, 219 Dasychira pudibunda L. 123, 201, 224 Dasyneura ribis Barn. 174, 178 Dasyneura tetensi Rübs. 172, 178 Delia antiqua Mg. 102, 104, 107 Delia brassicae Bouche. 83, 88, 96 Delia floralis Fall. 83, 88, 96 Delia platura Mg. 39, 111 Dendrolimus pini L. 202, 239 Depressaria depressella Hbn. 108 Diprion pini L. 203, 241 Drepanothrips reuteri Uzel. 186 Enarmonia formosana Scop. 154, 157 Endomis versicolor L. 198 Entomoscelis adonidis Pall. 83, 85, 86, 90 Epicometis hirta Poda. 117 Erannis defoliaria Cl. 120, 137, 197, 223 Eriosoma lenigerum Hausm. 115, 126 Erythoneura parvula Boh. 186 Etiella zinckenella Tr. 38, 42

292

Eumerus strigatus Fll. 102, 104, 106 Eupoecіlia ambiguella Hb. 184, 185, 192 Euproctis chrysorrhoea L. 200, 223 Eurydema oleracea L. 84, 89 Eurydema ornata L. 84, 89 Eurydema ventralis Wesw. 84, 89 Eurygaster austriacus Schrnk. 20, 27 Eurygaster integriceps Put. 20, 27 Eurygaster maurus L. 20, 27 Eurytoma schreineri Schr. 125, 141 Evergestis forficallis L. 87, 93 Evetria buoliana Schiff. 213, 238 Evetria duplana Hb. 213, 239 Evetria resinella L. 213, 238 Exaereta ulmi Schiff. 200 Exapate congelatella Cl. 152, 155 Grapholitha delineata Walk. 70 Grapholitha funebrana Tr. 122, 136 Grapholitha molesta Busck. 123, 137 Gryllotalpa gryllotalpa L. 7, 10 Gryllus desertus Pall. 8 Haltica guercetorum Fourd. 205, 216 Haplothrips tritici Kurd. 25, 27 Hedya nubiferana Haw. 154, 157 Heliothis viriplaca Hfn. 9, 14 Holocacista rivillei Stt. 186, 193 Holpocampa brevis Klug. 124, 140 Homoeosoma nebulellum Schiff 72 Hoplocampa testudinea Klug. 124, 139 Hydraecia micacea Esp. 74, 75 Hylesinus fraxini Panz. 210, 217 Hylobius abietis L. 206, 215, 235 Hyperomyrus lactucal L. 171, 175 Hyphantria cunea Drury. 123, 138, 201 Ips acuminatus Gyll. 211, 235 Ips typographus L. 211, 236

293

Janetiella aenophila Haimh. 184, 185 Kakothrips robustus Uzel. 37, 40 Lampronia capitella Cl. 170, 177 Lampzonia rubiella Bjerk. 161, 163, 167 Laspeyresia nigricana F. 38, 42 Laspeyresia pirivora Danil. 123, 135 Lepidosaphes ulmi L. 115, 127 Leptinotarsa decemlineata Say. 73, 74 Leptohylemya coarctata Fll. 22 Lethrus apterus Laxm. 9, 11 Leucoma salicis L. 201, 224 Leucoptera scitiella L. 134 Licia hirtaria Cl. 197 Lilioceris merdigera L. 103, 104 Liriomyza cepae Hering. 103, 105 Lithocolletis corylifoliella Hw. 134 Lithocolletis pyrifoliella Grsm. 134 Lytta vesicatoria L. 205, 217 Lobesia botrana Den. et Schiff. 184, 185, 191 Locusta migratoria L. 8, 10 Macrophya punctumalbum L. 204, 227 Magdalis ruficornis L. 120 Malacosoma neustria L. 123, 137 Mamestra brassicae L. 83, 87, 94 Margaritia sticticalis L. 10, 14 Mayetiola destructor Say. 23, 31 Meligethes aeneus F. 85, 91 Melolontha hippocastani F. 9, 204, 215, 216 Melolontha melolontha L. 6, 9, 204, 215, 216 Meromyza nigriventris Meg. 21 Metallus pumilus Klug. 164, 168 Monochamus galloprovincialis Germ. 208, 237 Mordellistena parvula Gyll. 72 Myzodes persicae Sulz. 77 Nemapogon granellus L. 253, 259 Nematus leucotrochus Hart. 172, 177

294

Nematus ribesii Scop. 172, 177 Neodiprion sertifer Geofr. 203, 242 Nepticula malella Stt. 134 Neurotoma saltuum L. 123, 140 Ocneria dispar L. 201, 224 Ocneria monacha L. 202, 239 Opatrum sabulosum L. 6, 8, 12 Operophthera brumata L. 120, 137, 198, 222 Orthosia stabilis Den. et Schiff. 199, 226 Oryzaephilus surinamensis L. 250, 256 Oscinella frit L. 21, 32 Oscinella pusilla Meig. 21, 26, 32 Ostrinia nubilalis Hb. 10, 15, 26 Otiorhynchus asphaltinus Germ. 182, 190 Otiorhynchus ligustici L. 45, 47, 50 Otiorhynchus ovatus L. 182, 190 Otiorhynchus turca Boh. 183, 190 Otiorhynchus vitis Gyll. 182, 190 Oulema melanopus L. 18, 19, 29 Pachynematus pumilio Knw. 174 Pandemis heparana Den. et Schiff. 153 Pandemis ribeana Hb. 121, 153 Panolis flammea Den. et Schiff. 199, 240 Parthenolecanium corni Bouche. 114, 127 Pedinus femoralis L. 6, 8, 12 Pegomya rubivora Cog. 164, 169 Pegomyia betaе Curt. 59, 64 Pemphigus fuscicornis Koch. 59, 61 Pernisetia hylaeiformis Lasp. 164, 167 Pereclista albida Kl. 204, 227 Peridea anceps Goeze. 198, 222 Phaedon cochlearidae F. 85, 86, 91 Phaenops cyanea F. 207, 236 Phalera bucephala L. 200, 222 Phorbia genitalis Schnabl. 22 Phthorimaea operculella Zell. 74, 75 Phyllobius urticae Deg. 163 Phyllotreta atra F. 84, 90

295

Phyllotreta nemorum L. 84, 86, 90 Phyllotreta nigripes F. 84, 90 Phyllotreta undulata Kutsch. 85, 90 Phyllotreta vittata Redt. 84, 90 Phyllotreta vittula Redt. 18, 29 Phylloxera coccinea Heydn. 213 Phytonomus transsylvanicus Petri. 45, 46, 50 Pieris brassicae L. 83, 87, 93 Pieris rapae L. 83, 87, 94 Pineus pini L. 214 Pisscodes notatus F. 206, 209, 235 Plagionotus arcuatus L. 208, 219 Plagionotus floralis Pall. 47 Planococcus citri Risso 185, 189 Plodia interpunctella Hb. 253 Plutella maculipennis Curt. 83, 88, 92 Pnyxia scabiei Hopk. 74 Polymerus cognatus Fieb. 58, 61 Polyphilla fullo L. 6, 215, 234 Priophorus morio Lep. 164 Pristiphora pallipes Lep. 170, 172 Psalidium maxillossum F. 56, 60 Psylla mali Schm. 113, 126 Psylla pyri L. 113, 126 Psylla rosae F. 109 Psylliodes attenuata Koch. 70 Ptinus fur L. 250, 252, 256 Ptycholoma lecheana L. 151 Pyralis farinalis L. 253, 258 Pyrrhalta tenella L. 161, 166 Pyrrhalta luteola Müll. 205 Rhagoletis cerasi L. 124, 141 Rhizopertha dominica F. 252, 257 Rhopalosiphum padi L. 19, 26 Rhopobota naevana Hb. 151 Rhynchites auratus Scop. 119, 129 Rhynchites bacchus L. 118, 128 Rhynchites giganteus Kryn. 119, 129

296

Saperda carcharias L. 208 Schizaphis graminum Rond. 19, 26 Sciaphilus asperatus Bonsd. 161, 162, 166 Sciaphobus squalidus Gyll. 120, 130 Scolytus intricatus Ratz. 210, 217 Scolytus mali Bechst. 115, 131 Scolytus ratzeburgi Jans. 210 Scolytus rugulosus Ratz. 116, 131 Scotia exclamationis L. 7, 13 Scotia segetum Schiff. 7, 13 Scrobipalpa ocellatella Boyd. 59, 63 Selatosomus latus F. 6, 12 Sesia apiformis Cl. 212, 221 Sirex juvencus L. 238 Sirex noctilio F. 238 Sitochroa palealis Den. et Schiff. 108 Sitona crinitus Hrbst. 36, 41 Sitona lineatus L. 36, 41 Sitophilus granarius L. 249, 251, 253 Sitophilus oryzae L. 249, 251, 254 Sitotroga cerealella Oliv. 252, 258 Sparganothis pilleriana Den. et Schiff. 183, 184, 192 Spilonota ocellana F. 151 Stegobium paniceum L. 252, 255 Stenodiplosis panici Plot. 26, 32 Stephanitis pyri F. 114, 127 Subcoccinella vigintiguatuorpunctata L. 73, 74 Tanymecus palliatus F. 57, 62 Tenebrio molitor L. 250, 251, 254 Tenebrioides mauritanicus L. 252, 256 Tettigonia viridissima L. 8 Thaumetopoea processionea L. 202, 225 Theresia ampelophaga Bayle. 183, 186, 193 Thomasiniana ribis Marik. 173, 178 Thomasiniana theobaldi Barnes. 164, 169 Thrips linarius Uzel. 68, 76, 102, 110 Thrips tabaci Lind. 76, 102, 110 Tipula paludosa Mg. 88 Tortrix viridana L. 200, 221

297

Trachelus tabidus F. 23, 31 Tremex fuscicornis F. 207, 220 Tribolium confusum Duv. 250, 251, 255 Trioza apicalis Frst. 107 Tychius flavus Beck. 45, 46, 50 Tychius medicaginis Bris. 45, 46, 51 Tychius quinquepunctatus L. 37, 38, 41 Urocerus gigas L. 207, 237 Viteus vitifolii Fitch. 186, 187, 188 Xyleborus dispar F. 116, 131 Xyleborus monographus F. 211, 218 Xyleborus saxeseni Ratz. 116, 132 Yponomeuta malinellus Zell. 121, 133 Yponomeuta padellus L. 121, 133 Yponomeuta rorellus Hbn. 199, 226 Zabrus tenebrioides Goeze. 19, 24, 28 Zeuzera pyrina L. 116, 132, 212, 221 Zophodia grossulariella Zinck. 174, 176

298

Література

Антонюк С.І., Гончаренко О.І., Рубан М.Б. Сільськогоспо-дарська ентомологія: Практикум. – К.: Вищ. шк., 1980. – 174 с.

Бей-Биенко Г.Я., Скорикова О.В. Лабораторные занятия по энтомологии. 2-е изд. – Л.: Колос, 1966. – 303 с.

Бей-Биенко Г.Я. Общая энтомология. – Изд. 3-е пер. и доп. – М.: Высш. шк., 1980. – 416 с.

Бруннер Ю.Н. Практикум по энтомологии. – Харьков, 1979. – 90 с.

Визначник шкідників польових культур / Ю.М. Бруннер, О.В. Хухрій, Т.І. Горбач, В.П. Омелюта / За ред. Ю.М. Бруннера. – К.: Урожай, 1987. – 122 с.

Васильев В.П., Лившиц И.З. Вредители плодовых культур. – Изд. 2-е пер. и доп. – М.: Колос, 1984. – 390 с.

Воронцов А.И. Лесная энтомология. – Изд. 4-е пер. и доп. – М.: Высш. шк., 1982. – 375 с.

Вредители сельскохозяйственных культур и лесных насаждений: в 3-х т. / Под общ. ред. В.П. Васильева. – К.: Урожай, 1987. – 440 с.

Чичинадзе Ж.А., Якушина Н.А., Скорикова А.С. и др. Вредители, болезни и сорняки на виноградниках. – К.: Аграрна наука, 1995. – 215 с.

Герасимова А.И., Миняева О.М. Вредители и болезни кормовых трав. – М.: Сельхозгиз, 1981. – 90 с.

Гамаюнова С.Г., Новак Л.В., Войтенко Ю.В., Харченко А.С. Массовые хвое- и листогрызущие вредители леса. – Харьков, ХЭО, 1999. – 172 с.

Определитель сельскохозяйственных вредителей по поврежде-ниям культурных растений / Под ред. Г.Е. Осмоловского. – Л.: Колос, 1976. – 269 с.

Падий Н.Н. Краткий определитель вредителей леса. – Изд. 2-е испр. и доп. – М.: Лесная промышленность, 1972. – 287 с.

Падій М.М. Лісова ентомологія. – Вид. 2-е, переробл. і доп. – К.: Вид-во УСГА, 1993. – 339 с.

Принц Я.И. Вредители и болезни виноградной лозы. – Изд. 2-е испр. и доп. – М.: Сельхозгиз, 1962. – 118 с.

Бей-Биенко Г.Я., Асатур М.К., Бондаренко Н.В. и др. Практикум по сельскохозяйственной энтомологии / Под ред. Н.В. Бондаренко. – Л.: Колос, 1976. – 358 с.

299

Ребеза А.Г., Якимчук А.В. Сельскохозяйственная энтомология. Метод. указ. к лабораторным занятиям. Вредители винограда, плодовых и ягодных культур. – Кишинев, 1989. – 90 с.

Літвінов Б.М., Євтушенко М.Д., Білецький Є.М. та ін. Сільськогосподарська ентомологія / За ред. Б.М. Літвінова, М.Д. Євту-шенка. – К.: Вища освіта, 2005. – 508 с.

Літвінов Б.М., Євтушенко М.Д., Байдик Г.В. Шкідники лісових насаджень / За ред. Б.М. Літвінова. – Харків, 2005. – 185 с.

Рубан М.Б., Годзало Я.М., Євтушенко М.Д. Шкідники багаторічних насаджень. Практикум та ін. / За ред. М.Б. Рубана. – К.: Урожай, 1999. – 170 с.

Черній Л.С., Федоренко В.П. Определитель жуков-чернотелок (Coleoptera, Tenebrionidae) фауны Украины. – К.: Колобіг, 2006. – 246 с.

300

З М І С Т

ПЕРЕДМОВА……………………………………………………….3 1. Багатоїдні шкідники………………………………………………. 5 2. Шкідники зернових злакових культур……………………………18 3. Шкідники однорічних зернових бобових культур……………… 36 4. Шкідники багаторічних бобових культур……………………….. 44 5. Шкідники цукрових буряків……………………………………… 56 6. Шкідники льону…………………………………………………… 68 7. Шкідники конопель……………………………………………….. 70 8. Шкідники соняшнику……………………………………………... 71 9. Шкідники картоплі…………………………………………………73 10. Шкідники тютюнових культур………………………………….. 76 11. Шкідники капустяних культур………………………………….. 83 12. Шкідники лілійних овочевих культур………………………….. 102 13. Шкідники зонтичних овочевих культур……………………….. 107 14. Шкідники гарбузових овоче-баштанних культур………………110 15. Шкідники плодових культур……………………………………. 112 16. Шкідники ягідних культур……………………………………… 161

16.1. Шкідники суниці і малини………………………………… 161 16.2. Шкідники смородини і агрусу………………………………170

17. Шкідники виноградної лози…………………………………….. 182 18. Шкідники лісових насаджень…………………………………… 197

18.1. Шкідники листяних порід……………………………………216 18.2. Шкідники хвойних порід……………………………………234

19. Шкідники зерна та інших сільськогосподарських продуктів під час зберігання………………………………………………… 249

Додатки……………………………………………………………….. 262 Алфавітний покажчик українських назв шкідників………………. 279 Алфавітний покажчик латинських назв шкідників……………….. 289 Література……………………………………………………………. 298

301

Навчальне видання

Літвінов Б.М., Євтушенко М.Д., Байдик Г.В., Сіроус Л.Я.

ПРАКТИКУМ ІЗ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ЕНТОМОЛОГІЇ

Українською мовою

Редактор Н. Цибенко Комп’ютерна верстка О. Давиденко

Підписано до друку 18.05.2009 р. Умов. друк. арк. 12,5

Наклад 2000 прим. Зам. № 117 Редакційно-видавничий відділ

Наукметодцентру Міністерства аграрної політики України

Технікумівська, 1, смт Немішаєве Бородянського Київської т/ф 8 (04477) 41-2-69

Свідоцтво про внесення до Державного реєстру

суб’єкта видавничої справи ДК № 2435