‘Україна в моєму серці

Я сьогодні далеко й дивлюсь на вас із небес...

Я сьогодні далеко, та дух мій неначе воскрес...

Я любив і люблю над усе Україну.

Щиро. Віддано. Аж до загину...

Рідний край. Прекрасна Батьківщина.

Це те, чим пишатися має людина.

Це яснії зорі і тихії води,

Це люди величні, душевної вроди.

Земля ця талантами дуже багата,

Гостиною повниться кожная хата.

Тут радо зустрінуть тебе, привітають,

Добра і здоров’я тобі побажають.

Українське серце б’ється від Карпат до Сходу:

То заплаче, то сміється в спогадах народу...

Як хотіли нас згноїти, серденько згадає.

Як без хліба пухли діти... Хто цього не знає?!

Нас вбивали, катували, нас живцем палили...

Та ми з попелу вставали, волі в нас не вбили.

Серце кров’ю обіллється у літописі буття,

Та народ наш не здається, обираючи життя.

Не скорили нашу волю «язиком» та катом.

Ми обрали свою долю й хто нам буде братом.

Українців не здолати пострілом у груди,

Бо Вітчизна наша з нами, бо ми-вільні люди!

1 Іж и » тл

ю еиф игаш я ґь н о и и д урртм

Війни ми не хочем. Ми - мирна країна.

Лякає нас дуже страшная руїна.

Чому ми повстали? Майдан чом зібрався?

Бо дух святий волі у нас ще зостався.

Хто є українцем? Той, хто тут родився?

Чи, може, той тільки, хто тут оселився?

Щирий українець - хто любить рідний край,

Поважа традиції й народний звичай.

Хто цінує землю, вивча рідну мову,

Хто закони честі має за основу.

Українським, рідним завжди дорожіть,

Батьківщину - неньку віддано любіть.

«Лине кача...» заспіваєм героям на славу,

І нащадкам подаруєм вільную державу!