92

ìä

êÄ

∫ç

Життя як Вилазка в Козелець i око−

лицi — експрес−варiант

для мешканця столицi ви−

рватися «на волю, в пам−

паси» i вiдпочити кiлька

годин у мiсцинi з неквап−

ним плином часу, в ото−

ченнi мальовничої архi−

тектури та ще чарiвнiшої

природи.

äéáÖãÖñúäéáÖãÖñú

Фо

то А

. В

ЛА

СЕ

НК

А

93

Їдучи з Києва до Чернiгова, на 70-му кiлометрi траси подо-рожнi неодмiнно починають скручувати собi шиї, виглядаю-чи з вiкон на гордовитий силует храму iз дзвiницею. Навiтьiз вiдстанi кiлькох кiлометрiв вражає їхня велич, примушую-

чи кожного, в тому числi дуже заклопотаного пасажира зауважитиподумки: «Треба буде якось сюди заїхати».

речним плюсом є вiдсутнiсть потреби у ранньому пiдйомi, що зав-жди ускладнюється пiдступним прагненням заспаного мозку зна-йти 10 причин перенести запланований культурний захiд на iншийдень. Тож встаємо гуманно, не вдосвiта, сiдаємо в чернiгiвськумаршрутку бiля однойменної станцiї метро або у власне авто — iчерез годину ми вже на мiсцi.

Побачивши просто перед собою велетенський 5-банний соборразом iз 50-метровою дзвiницею, почуваєтеся дiтиськами, дляяких усi будинки — великi. Храм здається столичним гостем, щовипадково потрапив у сiльську хатинку, адже в радiусi десяткiвкiлометрiв — переважно одно- та двоповерхова забудова. Звiдкиж вiн тут узявся? Казковий собор — казкова iсторiя.

Отже: колись давно…

Один Розум — добре, а два — лiпшеКолись давно, майже 300 рокiв тому, жив собi бiдний козак на

iм’я Григорiй i на прiзвище Розум, яким нагородили його сусiди заулюблену приказку: «Гей! Що то за голова, що то за свiтлий розум!»Людиною вiн був, кажуть, скандальною, та ще й пияком, дружину жмав, навпаки, розсудливу та розумну. Жила сiм’я в селi Лемешi по-близу Козельця i мала шестеро дiтей, але славу здобули двоє синiв.

Старший брат Олексiй Розум був ставний, вродливий, iз сильнимi приємним голосом. Про майбутнє своє вiн здогадуватися не мiг,тому кар’єру почав скромно — пас худобу, та ще й не свою, а гро-мадську. Згодом хлопець почав ходити в сусiднiй Чемер навчатисьi спiвати у церковному хорi. I ось на рiздвянi свята 1731 року в ма-леньке село завiтала сама Фортуна в образi полковника ФедораВишневського, який виконував важливу мiсiю доставки токайськоговина з Угорщини до царського двору. Завiтавши до мiсцевої церквина святкове богослужiння, вiн був уражений спiвом i вродою юнака йзапросив його до Петербурга. Там 22-рiчний Олексiй потрапив допридворного хору i впав в око молодiй царiвнi. Зiйшовши на пре-стол, Єлизавета Петрiвна надала Олексiєвi титул графа, званняфельдмаршала, подарувала землi в Українi... Графами стали i його

мати, брат, сестра — тепер вони вже не простi Розуми, а вельмож-нi Розумовськi. Пiсля таємного одруження iз царицею вплив Розу-мовського при дворi ще посилився. Вiн навiть домiгся вiдновленняавтономiї для України, а брат Кирило став її гетьманом.

Завдяки старшому братовi, Кирило, на 19 рокiв молодший, здо-був блискучу освiту в унiверситетах Європи (одним iз його вчителiвбув видатний математик Ейлер). Опiсля вiн отримав призначенняна посаду президента Петербурзької академiї наук. Кирило воло-дiв кiлькома мовами, кохався у мистецтвi, архiтектурi, музицi. Ба-гато будував — варто лише згадати славнозвiсний палац у Бату-ринi. Допомiг вiн i з будинком полкової канцелярiї в рiдному Козель-цi. Ця споруда, що сьогоднi править за бiблiотеку, стоїть у паркуза сотню метрiв од собору.

Син Кирила Андрiй став росiйським послом. Пристрасний ша-нувальник музики, у Вiднi вiн товаришував iз Моцартом, Гайдном,

диво

ÅÛ‰ËÌÓÍ ÁÂÏÒ¸ÍÓª ¯ÍÓÎË ‚ ãÂϯ‡ı — ‰‡ÛÌÓÍÓ‰ÌÓÒÂθˆflÏ ‚i‰ ̇˘‡‰Íi‚ ÍÓÁ‡˜ÍË êÓÁÛÏËıË.

«Мiсто Козелець своїм виглядом нiтрохи не одрiзняється вiд iншихсвоїх братiв, повiтових українських мiст… Одне слово, мiстечко

нiчим не прикметне, та все-таки проїжджий, якщо вiн тiльки не спить, коли мiняють коней, або не закушує в пана Тихоновича,

то неодмiнно полюбується величним храмом грацiозної растреллiвської архiтектури, що його побудувала Наталiя Розумиха».

(Тарас Шевченко)

➧

ë‚flÚÓ„ÂÓ„iª‚Ò¸ÍËÈ ÏÓ̇ÒÚË Û Ñ‡Ìi‚ˆi ‚‡Ê‡πÒÛÔÓÍÓπÏ i ‰Ë‚Ó‚ËÊÌÓ˛ „‡ÏÓÌiπ˛ Á ÔËÓ‰Ó˛.

Фо

то А

. В

ЛА

СЕ

НК

А

94

������, ������� ���� �,������ �’��i��� �i� ���������� ������� ���� i ������ ��-����� — ������, �� �� �!���������i�� ��� ����i "�������. $������� �� ��� ������������ ��-������� %�����i� &�'���, ��������i ���� ���'!��� � (�����-�����, �� ��� �������� ������ ��-�������� �i���, ����i��� i ����-�� � �� i. I ���*�� ����, i ��*-�������i, i ������ i������'i ��������i � � ���i «�� ���»����� i ������� � ��� ���������������.

�����-����, ������ (�����-���� �-���� � ������, .� �����-� — ���/, i ���������� � 0��- ���� ����������� � �i�� ���.&� �� �����-�/� ����'����� ��� i �*i�����! 1����-������������! '����!.

������ ������ �!"�

Бетховеном. Останнiй присвятив онуковi бiдного лемешiв-ського козака три свої твори, в яких використав мотивиукраїнських пiсень.

Гарна казка про Розумiв? А це все було насправдi, i то-му є речовий доказ. Собор.

Життєствердний соборГармонiйний i стрункий, храм Рiздва Богородицi в Ко-

зельцi (1752–1763) без перебiльшень, є шедевром. Навiтьнайсуворiшi фахiвцi, змальовуючи його, вдаються до ди-фiрамбiв. Особливо чепурним роблять собор високi ганкиз колонадами, накритi шатровими завершеннями, та соко-вите лiплення бiлим по бiлому. Це остання споруда, побу-дована в Українi в стилi бароко: настала епоха класицизму.

Хоч як дивно, вся iсторiя будiвництва чомусь заплутанай замiшана на плiтках, переказах i домислах. Iснує кiлькаверсiй щодо авторства собору. Розiбратися в них спробу-вав, зокрема, Василь Круглик. Радимо придбати його кни-гу в церковнiй крамничцi при соборi. Свого часу храм при-писували Растреллi (мистецтвознавцiв особливо бенте-жили пучки напiвколон на дзвiницi), поки не вiднайшлисядокументи про росiйського архiтектора Андрiя Квасова,який брав участь у будiвництвi палацiв у Москвi та Царсь-кому Селi, а потiм працював на Чернiгiвщинi. Українськi ба-роковi банi собору та iншi деталi в нацiональному стилi да-вали пiдстави припускати участь у проектуваннi вiдомогокиянина Iвана Григоровича-Барського.

Суперечки точаться й навколо походження 27-метрово-го 5-ярусного iконостасу, який сам є шедевром. Весь iн-тер’єр храму, декорований рокайлевою лiпниною i витри-маний у бiлому кольорi, є оправою для цього розкiшного,сапфiрово-золотого рiзьбленого з липи iконостасу — з без-лiччю вигинiв, картушiв, вiзерункiв i путтi — милих янголят.З однаковою впевненiстю твердять: його виготовили най-

ëÓ·Ó êiÁ‰‚‡ ÅÓ„ÓӉˈi (1752) ‚ äÓÁÂθˆi — „iÏÌ ÊËÚÚ˛ i ÈÓ„Ó èÓ‰‡ÚÂβ.

í¸ÓıÒ‚flÚËÚÂθҸ͇ ˆÂÍ‚‡ (1755) ‚ ãÂϯ‡ı. ç ¯Û͇ÈÚ ·iÎfl ̪

ÒÚ‡‚͇ — ˆÂ ‚i‰‰ÁÂ͇ÎÂÌÌfl ̇ ‰‡ıÛ Ì‡¯Ó„Ó ‡‚ÚÓ.

Фо

то Ю

. Б

УС

ЛЕ

НК

А

кращi iталiйськi рiзьбярi за проектом Растреллi; робили для петербурзь-кого Смольного монастиря, а до нас вiн потрапив зусиллями Розумовських;Єлизавета подарувала його Козельцю ще до побудови храму, i тому соборзапроектували «пiд iконостас»; створив його мiсцевий рiзьбяр Сисой Шал-матов. Образи ж для iконостасу виконав придворний художник Розумовсь-ких Григорiй Стеценко, i були це не лише 80 (!) образiв, а й портрети НаталiРозумовської, царицi Єлизавети i священика Кирила Тарловського. Останнiй,вiдомий пiд прiзвиськом Дикий Пiп — знана у Запорозькiй Сiчi персона. Во-лодiв козацькою шаблею не гiрше, нiж кадилом. За переказами, саме вiн по-тай обвiнчав царицю i Розумовського у Козельцi (знов-таки, лише версiя).

Нинi в соборi правиться, радi тут i численним туристам. Iконостас вiд-реставровано, але, на жаль, з 80 iкон лишилося тiльки 50, iз яких бiльшiстьпоки що зберiгається в Чернiгiвському заповiднику.

Iнодi собор називають храмом-усипальнею, тим бiльше — в його криптiсправдi поховано Розумовську. Але подивiться самi, хiба ж мiг вiн мати ли-ше таке похмуре призначення? Радiсний, пiднесений вгору, бiлоснiжнийсобор наче промовляє: «Я люблю це життя!» I не брати Розумовськi, напев-но, дякували долi у такий спосiб. Вони, хоч i не забували батькiвщини, малиполе для дiяльностi й у столичному Петербурзi. А ось мати їхня хотiла вiд-дячити Боговi за диво, що сталося з її синами, i поставила собор так, абибанi його було видно з рiдних Лемешiв.

«Стара церковця в Лемешах…»У повiстi «Княгиня» Шевченко згадує бiдну хату в цьому селi з написом на

сволоцi: «Цей будинок спорудила раба Божа Наталiя Розумиха 1710 рокуБожого», а також розкiшний козелецький собор iз текстом на мармуровiйдошцi: «Цей храм спорудила графиня Наталiя Розумовська…» I пiдсумо-вує: «Дивнi два пам’ятники однiєї i тiєї ж будiвничої». Не лишилася байду-жою до метаморфози цiєї сiм’ї й Лiна Костенко, присвятивши їм вiрш «Ста-ра церковця в Лемешах...».

Хата Розумiв, звичайно, не збереглась, але до Лемешiв (це кiлька кiло-метрiв вiд Козельця по чернiгiвськiй трасi) ми все-таки їдемо — оглянутиТрьохсвятительську церкву (1755). Розумиха збудувала її над могилоюсвого чоловiка Григорiя. Невелика церква вишуканої архiтектури стрима-нiша у декорi за козелецький храм — вiдчувається вплив класицизму. До-стовiрно iм’я автора не з’ясовано, але це точно першокласний фахiвець(серед версiй — iмена Квасова, Григоровича-Барського, Карлiна). Як i ба-гато iнших українських церков, у ХIХ столiттi її дещо зiпсували добудовоюпсевдоросiйської дзвiницi.

Вертаючись вiд церкви на трасу, не проминiть одноповерхового будинкуколишньої земської школи (1909–1910). Особлива вона тим, що вiдноситьсядо українського модерну. Автор проекту I.М.Якубович використав елементиукраїнської архiтектури XVII–XVIII столiть: вiкна й дверi зi зрiзаними верх-нiми кутами, керамiчнi вставки, великий ганок. З iншого боку, тут уперше натериторiї України застосували збiрнi залiзобетоннi конструкцiї. Будувалишколу коштом одного з нащадкiв Розумовських, що мешкав за кордоном. ➧

ë͇·Ìˈfl (Ô¯‡ ÔÓÎÓ‚Ë̇ ïVIII ÒÚ.) ‚ Ò‡‰Ë·i «èÓÍÓ˘Ë̇» — Ìi·Ë χÎÂ̸͇ ÙÓÚ˜͇.

ä‡Ù‰‡ ÔÓÔÓ‚i‰ÌË͇ ‚ ÒÓ·Ói êiÁ‰‚‡ ÅÓ„ÓӉˈi —‰‡ÌË̇ Á‡ıi‰ÌiÈ ÏÓ‰i ÂÔÓıË ·‡ÓÍÓ i ÓÍÓÍÓ. Ç Ì‡¯Ëı ı‡Ï‡ı ˆfl ÏÓ‰‡ Ú‡Í i Ì ÔËÊË·Òfl.

Фо

то А

. В

ЛА

СЕ

НК

А

Фо

то А

. В

ЛА

СЕ

НК

А

96

рофiрми iменi, даруйте на словi, Ленiна.Вертаємось продовжувати знайомство

з Козельцем. Крiм собору, там варто огля-нути п’ятибанну, з iмпозантними вiкнамина даху Вознесенську церкву (1866–1874)на центральнiй вулицi та барокову Микола-ївську (1784) неподалiк вiд берега Остра.

«Покорщина» та особливостi нацiонального характеруIз перехрестя в центрi Козельця звертає-

мо за дороговказом на село Данiвку. Вули-ця веде на схiдну околицю, де праворуч вiддороги розташована садиба «Покорщина»(XVIII ст.). Поширене досить сумнiвне, хочай романтичне трактування цiєї назви: нiби-то цариця Єлизавета «покорилася» ОлексiРозуму. Садиба належала його сестрi Вiрi,дружинi полковника Дарагана.

Знайде садибу лише той, хто знає, що са-ме i де шукати. За невиразною брамою ледь-ледь проглядають крiзь дерева «пiдозрiлi»споруди в глибинi старого парку. Садибнийбудиночок виглядає наївно i зворушливо зiсвоєю iграшковою колонадою — так, тоскан-ського ордеру, але ж зроблену... з обтесанихлипових стовбурiв. Дерев’яний, в один по-верх, будинок навiть на той час був доситьскромною оселею, хоча й гарно оздобленоюрозписом, шпалерами, добрими меблями такахляними печами. Наличники вiкон прикра-шенi, за мiсцевою традицiєю, колами-сонеч-ками i ромбами. Цi простенькi елементи на-справдi — забутi язичницькi символи, покли-канi охороняти оселю вiд злих духiв. З духами«сонечка», може, i впоралися, але з руйнiв-ною силою часу — не зовсiм. Дивом просто-яв будинок бiльше двох столiть, але ще бiль-шим дивом не валиться вiн зараз.

Грунтовнiше пiдiйшли колись господарi допобудови скарбницi, зробивши її такою собiмаленькою приземкуватою фортечкою з гру-безними мурованими стiнами. Може, то про-явилася риса нацiонального характеру —дбати про добро бiльше, нiж про себе? За-стосувавши певнi акробатичнi навички, можнавiдвiдати другий поверх споруди, дослiди-

ти графiтi кiнця ХХ — початку ХХI столiття iвизирнути назовнi через загратованi вiконця.

Повертаємося на дорогу i продовжуємо ру-хатися в тому ж напрямку. «Бiлий знак» насе-леного пункту з непересiчною назвою «Гла-мазди» примушує глибоко замислитися. Кiль-ка кiлометрiв проминає непомiтно у диску-сiях про походження топонiму i те, як же йме-нуються мешканцi цього села. Але лiнгвiстич-нi розвiдки припиняються, тiльки-но з мостучерез рiчку, ще до в’їзду в Данiвку, вiдкри-ваються бароковi банi бiлого, як рушник,монастирського собору мiж старих дерев.

Вiйна i мир у ДанiвцiДанiвський Георгiївський монастир засно-

ваний 1654 року як обитель для старих i не-мiчних козакiв. Звiдси й особливi риси Геор-гiївського собору (1741–1756) — першої му-рованої споруди в монастирi, будiвництвоякої спонсорувала сама Єлизавета з пода-чi Розумовського.

Начебто i зводили собор майже одночас-но з козелецьким, i в тому ж бароковому сти-лi, але характер його зовсiм iнакший. Стрiмкiгрубi стiни, прорiзанi високо над землеювузькими вiконечками — майже фортечнi.Над захiдними дверима — рештки лiпнини:гармати, ядра, списи, прапори... I все-такичас вiйн минув, — натякнув архiтектор, по-м’якшивши суворiсть собору пухленькимибароковими путтi помiж кучерявих хмаринок.

Ще одна особливiсть вирiзняє данiвськийхрам. Собор має лише три банi, й поставле-нi вони в ряд зi сходу на захiд уздовж цент-ральної нави. Це у давнiх нацiональних тра-дицiях дерев’яних тридiльних церков.

Георгiївський — серед небагатьох вели-ких монастирських храмiв Чернiгiвщини,що вцiлiли у 30-тi роки. Правда, вiн i горiв,i потрапляв пiд артобстрiл, i просто занепа-дав у радянськi часи, бувши старечим бу-динком. 1995 року «вiйни» у монастирi на-рештi скiнчилися. З’явилися новi господарi,а точнiше, господинi.

Нинi тут жiночий монастир. I нам, гостям,слiд iз цим рахуватися. Якщо приїдете в се-рединi дня, ризикуєте так само, як ми, вткну-тися носом у височезну замкнену браму. Чо-мусь стукання в неї здалося непереконли-вим навiть нам самим. Одне з оголошеньпояснило, що з 12.00 по 16.00 монастир за-чинено — черницi працюють у господарст-вах. Тому приїздiть у Данiвку лiпше надвечiр.

А повертаючись додому через Козелець,зможете кинути прощальний погляд на вжезнайомi величнi силуети на тлi заходу сонцяi ще раз подивуватися з примх долi, можли-вих тiльки в авантюрному XVIII столiттi. Самевiд нього маленьке чернiгiвське мiстечко от-римало у спадок напiвдетективнi iсторiї табiлоснiжнi кам’янi дива. ■

Олена КРУШИНСЬКА. Фото автора

뇉˷‡ ‚ «èÓÍÓ˘ËÌi» — ÛÌi͇θÌËÈÁ‡ÁÓÍ ‡ıiÚÂÍÚÛË ïVIII ÒÚÓÎiÚÚfl —

Ôi‰ Á‡„ÓÁÓ˛ ˆiÎÍÓ‚ËÚÓ„Ó ÁÌˢÂÌÌfl.íÓÊ ÔÓÒÔi¯‡ÈÚ ÔÓ·‡˜ËÚË!

ÑÒÓ·ÓÛ Á‰‡Ú̇ÍÓÌÍÛÛ‚‡ÚË Ái Ò‚Óπ˛ ÔÓÒÂÒÚÓ˛ Û äËπ‚Ó-è˜ÂÒ¸ÍiÈ Î‡‚i.