Кожна людина

прагне любові

Мова та професія

Чинник самобут-

ності народу

Мова об'єднує на-

роди

Обираємо майбут-

нє

Відлуння далекої

війни

До Дня пам'яті

Небесної Сотні

Китайський Но-

вий рік

Китайський кале-

ндар

Уміння прощати

День закоханих

Valentine’s Day

Поклик душі

Розумний друг

Мій світ танцю

Любіть тварин

День пухнастих

улюбленців

Пухнастий друг

День бабака

Коли кохаєш, то

кохай без упину…

Заплітала дівчи-

на, заплітала

Твій друг

Зміни життя

Звичайна ра-

дість

Чистота мови

Кожна людина прагне любові

Людина, яка любить, сві-

титься. Це не тільки красиві

слова. На мій погляд, любов -

це світло душі, це велике ми-

стецтво.

День закоханих – свято,

яке 14 лютого відзначають

багато людей по всьому світу.

І хоча це свято пов’язують із кохан-

ням і закоханістю, це не лише День

закоханих, а й день, коли свою при-

хильність виявляють до друзів або

близьких людей.

Учіться любити й почніть із себе.

Навчіться любити себе, бать-

ків, друзів і навіть ворогів.

Полюбіть цей мир і світло лю-

бові зробить вас добрішим.

Ви тоді зігрієте цим теплом

чиюсь поранену холодну ду-

шу, вона побачить правильну

доріжку, яку ви освітили світ-

лом своєї любові й в цьому світі стане

трохи тепліше, трохи ясніше, а це

означає, що в кінці шляху ви будете

знати, що прожили життя не марно.

Морозова Анастасія, 10-Б клас

Мова та професія

Мова нації - універсальна систе-

ма, у якій живе національна душа

кожного народу, його світ, його ду-

ховність. Як писав К. Паустовський:

«По ставленню кожної людини до

своєї мови можна абсо-

лютно точно судити не

тільки про її культурний

рівень, але й про її гро-

мадську цінність».

Мова як інструмент

здобуття знань, як засіб

життєдіяльності людини

має велике значення для всіх. Оскіль-

ки мова не тільки обслуговує сферу

духовної культури, а й пов'язана з

термінологією професійної діяль-

ності, то мені, як майбутньому ліка-

рю, потрібно досконаліше її вивчати.

Для мене основний критерій у май-

бутньому — знання свого фаху. На

сьогодні разом з піднесенням рівня

фахових знань представників різних

професій підвищуються й вимоги до

мови.

Що означає знати мову професії?

Це - вільно володіти лексикою свого

фаху, нею послуговуватися.

Мовні знання —

один із основних

компонентів про-

фесійної підготовки.

Оскільки мова вира-

жає думку, є засобом

пізнання й діяльності,

то правильному про-

фесійному спілкуванню людина вчи-

ться все своє життя.

Знання мови професії підвищує

ефективність праці,

допомагає краще

орієнтуватися в ситу-

ації та в безпосередніх

ділових контактах.

Колесникова

Тетяна, 11-А клас

Випуск №6 (114) лютий 2018 року

2 №6(114) лютий,2018

ІЗ БАТЬКІВЩИНОЮ В СЕРЦІ

Чинник самобутності народу

Мова — найважливіший засіб спілкування

між людьми. Вона безпосередньо пов'язана з

мисленням. Не може бути мислен-

ня без мови й мови без мислення.

За допомогою мислення люди

пізнають світ, об'єктивні закони

природи й суспільства. Пізнаваль-

на діяльність людини, її мислення

можливі лише на базі мовного ма-

теріалу, слів і речень. Кожний мо-

мент діяльності обумовлюється думкою і її

носієм — мовою. Тільки завдяки мові все здо-

буте попередніми поколіннями не гине марно, а

служить фундаментом для подальшого розвит-

ку людства.

Важлива роль мови в суспільному житті

нашої держави зобов'язує добре знати правила й

закономірності її розвитку. Доско-

нале знання мови є важливим по-

казником розумового розвитку

людини та її культурного рівня.

В умовах національного відрод-

ження українська мова набула

особливої ваги. Вона стала

вирішальним чинником самобут-

ності талановитого, віками гнобленого україн-

ського народу, виразником інтелектуального й

духовного життя.

Яременко Анастасія, 10-Б клас

Мова об'єднує народи

У світі є чимало людей, які володіють багать-

ма мовами. Чи є таким важливим виділяти свою

рідну мову серед усіх? Чи це має значення?

А й справді, деякі люди

вільно володіють багатьма

мовами на високому рівні,

отже, не так важливо, яка

мова рідна? На мій пог-

ляд, це не так. Рідна мо-

ва — це щось особливе

для кожної людини.

Адже саме в рідній мові

закодовано основи мента-

льності кожної людини, особливості її світовід-

чуття. Крім того, у ній закладено певні емоції,

пов’язані з дитинством, батьками, першими

кроками в пізнанні світу.

До того ж, скільки б мов людина не знала,

завжди є одна, якою вона й у безпам'ятстві кли-

катиме на допомогу. Це мова її душі, її суті. І

саме цю мову людина знає з глибин, знає так, як

не може знати чужинець. Тому й існує поняття

«носій мови».

Мова об’єднує людей однієї нації, робить їх

близькими й у своїй країні, і на чужині. Розпові-

дають, що якось у Москві Гоголь зайшов на

обід, який давав актор Щепкін для студентів.

Тоді ще не знайомий

господареві чоловік

промовив відому з ди-

тинства кожному укра-

їнцю приказку:

«Ходить гарбуз по го-

роду, питається свого

роду...» І великий ак-

тор упізнав у ньому

свого земляка. Відтоді

між ними встановилися

теплі стосунки. От що діє рідна мова.

Отже, можна сказати, що рідна мова є чимось

особливим для кожної людини, скільки б мов

вона не знала. Тож якими слуш-

ними є слова Т. Шевченка:

«Учітесь, читайте, і чужому нау-

чайтесь, й свого не цурайтесь...»

Ігнатенко Олександр,

11-А клас

Усі слова — співучі

струни, коли під майс-

тровим смичком.

М. Рильський

№6(114) лютий, 2018

Обираємо майбутнє

Ми - випускники. Тому цього року наш

клас поглиблено працює над темою з вихов-

ної роботи, яка пов’язана з профорієнтацією.

Метою нашого проекту є: спрямувати

випускника до вибору власного життєвого

шляху. Кожен із нас прагне самореалізації.

Ми на порозі професійного самовизначення.

Для нас важливо навчитися планувати, вико-

ристовувати інформацію на основі знання

фактів, закономірностей сьогодення.

Розвиток таких ділових якостей як ініціати-

ва, відповідальність, співробітництво, навички

роботи в колективі, пунктуальність, бачення

проблем і прийняття

рішень, уміння роби-

ти обґрунтовані вис-

новки - це те, що ми

розвиваємо вже не

один рік.

Сучасне суспіль-

ство ставить перед

випускником завдан-

ня розвивати цілий

комплекс осо-

бистісних якостей:

ділових і вольових,

моральних, необхідних молодій людині, яка

вступає в самостійне життя, щоб бути жит-

тєстійкою й конкурентноспроможною.

Людина шукає шляхи самовираження, само-

ствердження, насамперед у професії, яку

свідомо обирає. Правильний шлях до вибору

головної справи життя може окрилити, дати

можливість розкрити себе як особистість. А

помилка, стихійне, непродумане рішення мо-

же привести до моральної трагедії.

Людина крок за кроком повинна відкрити в

собі ті нахили, обдарування, що приносили б

потім справжнє моральне задоволення. Але

треба неодмінно пам’ятати, що будь-яка праця

– не лише знаряддя здобуття слави, а й труд-

нощі, розчарування, які неминучі в кожній

творчій роботі. Тому вибір найважливішого

шляху, яким буде крокувати людина протягом

майже усього життя, дуже відповідальний.

Таким чином, знання не є метою, а засо-

бом розвитку випускника, а навчання стає

цікавим, органічним періодом у житті учня.

Працюючи над проектом, ми поставили за ме-

ту ознайомитись із варіативністю професій.

Для більш широкого ознайомлення з фахами,

ми відвідуємо універси-

тети міста Києва.

Для кожного випуск-

ника є надзвичайно важ-

ливим визначитися та

правильно обрати май-

бутню професію.

У сучасному світі

економічні й соціальні

зміни, що відбуваються

в державі та соціумі,

пред’являють підвищені

вимоги до мобільності

та адаптивності по-

ведінки людини, її особистої відповідальності

за свою професійну кар’єру, що робить акту-

альними проблеми про-

фесійної орієнтації.

Залишилося небагато

часу до літа, ми здамо ЗНО й

прийде час, коли нам дове-

деться подорослішати, стати

самостійними.

Синявська Ольга, 11-Б клас

ЖИТТЄВИЙ ВИБІР

4 №6(114) лютий, 2018

ПАМ’ЯТЬ ЖИВА

Відлуння далекої війни

15 лютого 1989 року основна частина ра-

дянських військ, які 10 років перебували на те-

риторії Афганістану, залиши-

ли названу країну.

Афганістан завжди був

однією з найбідніших країн

світу. Традиційно панівною

елітою в афганському суспіль-

стві були вожді пуштунських

племен, верхівка духовенства,

багаті землевласники, купці та

нечисленний офіцерський корпус.

У 70 роки в Афганістані утвори-

лося два угруповання — комуніс-

тів та ісламістів, які поставили со-

бі за мету збройним шляхом захо-

пити владу. Комуністам із допомо-

гою радянських спецслужб вдало-

ся в 1978 році здійснити військо-

вий переворот. Але нововведення

в галузі землеволодіння, звичаєво-

го права й примусової ліквідації неписьменності

викликали невдоволення населення.

У вересні 1979 року до влади в результаті

палацового заколоту прийшов жорстокий тиран

Хафізулла Амін, репресивна політика котрого

не влаштовувала основну масу афганців. У краї-

ні фактично спалахнула громадянська війна, яка

загрожувала самому існуванню комуністичного

уряду, — і вторгнення радянських військ в Аф-

ганістан ставало неминучим.

25 грудня 1979 року наші хлопці та деякі

дівчата опинилися безпосередньо втягнутими в

громадянську війну в Афганістані.

У конфлікті брали участь збройні сили уря-

ду ДРА з одного боку і озброєна опозиція

(моджахеди або «душмани») — із іншого. Боро-

тьба велася за повний політичний контроль над

територією Афганістану. Моджахедам у ході

конфлікту підтримку подавали військові фахівці

США, ряд європейських країн-членів НАТО, а

також пакистанські спецслуж-

би.

Лише з початком перебудо-

ви з’явилася надія на припи-

нення війни, яка виснажувала

ресурси нашої країни й викли-

кала масове невдоволення. А

ще страшніше - жахливі звіст-

ки, які отримували батьки заги-

блих дітей.

15 лютого 1989 року з Афганіс-

тану повністю виведено радянські

війська.

З 1979 до 1989 року через го-

рнило цієї війни пройшли близько

600 тисяч військовослужбовців

збройних сил колишнього СРСР.

Війна забрала життя понад 15 ти-

сяч осіб, кожний п’ятий із них –

українець.

Для більше ніж 160 000 українців радянсь-

ко-афганська війна стала частиною біографії. З

них 2 378 загинули, у тому числі 60 вважаються

зниклими безвісти або тими, що потрапили в

полон. Поранення отримали більше 8 000 украї-

нців, із них 4 687 повернулися додому інваліда-

ми.

Із 72 осіб, удостоєних за роки

«афганської» війни звання Герой Радянського

Союзу, є 11 українців.

Сьогодні воїни-афганці першими стають

до лав захисників нашої кра-

їни. Це мужні та сильні ду-

хом люди.

Холодова Олександра,

10-А клас

ПАМ’ЯТЬ ЖИВА

№6(114) лютий, 2018 5

До Дня пам'яті Небесної Сотні

Перший промінь замерзаючого сонця,

Останні миті сна спалив.

Потрапив крізь обірвані суконця,

Упав на обличчя й тебе розбудив.

Відкривши очі, ти побачив уже зрідніле

Старий матрац, маленький стіл, намет.

І моє серце вже зароговіле,

І мій ущент поламаний скелет.

Ти намагався не заснути вчора,

Кричав мені, щоб я не помирав.

Це все моя юнацька непокора,

А ти знесилений додолу впав.

І не пробачиш ти собі ніколи,

Що необачно так заплющив віки,

Що через це вуста мої схололи,

Ти не знайдеш собі духовні ліки.

А я з гори на тебе подивлюся,

З гори я буду тобі, батьку,

вдячний

За те, що я в останнє посміхнувся,

Побачивши, що ти, спокійно сплячий,

Даси мені померти, як герою,

І ти не винен, тату, я з тобою.

Прокинувшись, ти кинувся до мене,

Кричав, благав, щоб я ожив,

У відповідь моє лице студене,

Не випустить і пари слів.

І твої сльози омивали мої очі,

А ненависть у душі горіла,

За те, що син твій - жертва ночі,

За те, що допомога не поспіла.

Ти виніс моє тіло із намету,

І з біллю ти його поніс,

Поніс свою дитину мертву,

Омиту морем гірких сліз.

А в тих сльозах німе питання:

"Чому, за що , навіщо дав йому

прийти?"

Та все буває вперше і востаннє,

Це треба вміти всім перенести.

І, тату, пам'ятай, тебе благаю,

Коли є ми, Україна не самотня.

І буде важко, я це знаю,

Та я твій син, і я - Небесна Сотня.

Кириченко Дмитро, 11-А клас

Китайський Новий рік

За традицією - Чунь цзе є для китайців са-

мим головним святом, його відзначають уже

більше двох тисяч років. Воно приходиться на

перший новий місяць першого місяця року, між

12 січня й 19 лютого.

З уведенням григоріанського календаря це

свято почали називати „святом весни”, щоб

відділити його від Нового року за західним сти-

лем. У побуті Чунь цзе називається

„Нянь” (нянь - значить "рік").

За легендою Нянь – це

страшне люте чудовисько з

рогами на голові, що жило в

Китаї. Цілий рік воно знахо-

дилося в глибині моря. Тіль-

ки перед початком року

виповзало з води, уривалося

в поселення, поїдав там ху-

добу й губив людей. Тому

селяни дуже боялися його і

щорічно в цей час цілими сім’ями полишали

села й утікали в гори, щоб сховатися від страш-

ного звіра Няня.

Одного разу перед Новим роком, коли се-

ляни Тао хуа („квітки персика”), підтримуючи

старих, із дітьми на руках залишали село, туди

прийшов старий жебрак зі срібного кольору ву-

сами. У одній руці він тримав тростину, у

іншій – торбу.

У цей час деякі селяни закривали вікна й

зачиняли дім, інші збирали речі в дорогу. Усі

були зайняті й стурбовані, тому ніхто не звер-

нув особливої уваги на цього старика. Тільки

одна жінка дала йому трохи їжі й почала умов-

ляти його скоріше залишити селище, щоб уник-

нути зустрічі з Нянем. Однак цей дідусь, по-

сміхаючись, відповів: ”Дозвольте мені зали-

шитися у вашому домі на ніч і я вигоню Няня з

села”.

Жінка з подивом подивилася на старого й

помітила, що цей сивий чоловік із моложавим

обличчям виглядає бадьорим та міцним, але все

ж умовляла його сховатися з усіма від хижого

Няня. Однак старий стояв на своєму. Жінці до-

велось піти одній.

Близько опівночі Нянь увірвався до селища.

Цього разу він помітив, що в селі щось не так,

як було раніше. Із жахом помітив Нянь, що в

одному домі горить вогонь, а двері пофарбовані

червоною фарбою. А ко-

ли він підійшов до входу

в будинок, у дворі почув-

ся тріск бамбукових хло-

павок. Він не насмілився

ввійти у двір.

Виявляється, Нянь

боїться червоного кольо-

ру, яскравого полум’я й

гучного шуму. У цей мо-

мент ворота відчинилися, із них вийшов старий

у червоному халаті й голосно засміявся. Нянь

сильно перелякався й утік.

Другого дня селяни повернулися. Побачив-

ши, що в їх домівках все ціле, вони дуже зди-

вувалися. Лише жінка зрозуміла в чому справа.

Вона розповіла односельцям про обіцянку

старця. Почувши цю розповідь, усі дуже

зраділи, одяглися в нове святкове вбрання, по-

здоровляючи один одного з початком спокою і

щастя. Ця історія швидко поширилася в сусідні

села. Із того часу всі знали, як виганяти Няня.

Ось чому перед початком Нового року лю-

ди клеють на двері червоні парні надписи, за-

пускають хлопавки, у домах горять вогні, люди

не вкладаються спати всю ніч, що називається

"шоу суй" – „оберігати рік”.

Полухіна Анастасія, 9 клас

6 №6 (114) лютий, 2018

СВЯТА. ТРАДИЦІЇ

СВЯТА. ТРАДИЦІЇ

№6(114), лютий, 2018 7

Китайський календар

Китайський Новий рік відсвятковують

дуже яскраво та феєрично.

За традицією, тривають святкування не

один день, а закінчуються після Свята

ліхтарів, на 15 день першого місяця нового

року за місячним календарем.

Було цікаво дізнатися про дати років за ки-

тайським календарем (тварини, стихія, колір):

2007 - 4705 починається 18 лютого. Симво-

ли: Кабан (Свиня), Вогонь та червоний колір.

2008 - 4706 починається 7 лютого. Симво-

ли: Криса (Миша), Земля та коричневий.

2009 - 4707 починається 26 січня. Символи:

Бик (Корова), Земля та коричневий.

2010 - 4708 починається 14 лютого. Симво-

ли: Тигр, Метал та білий (золотий).

2011 - 4709 починається 3 лютого. Символи:

Кіт (Заяць, Кролик), Метал та білий (золотий).

2012 - 4710 починається 23 січня. Символи:

Дракон, Вода та чорний колір.

2013 - 4711 починається 10 лютого. Симво-

ли: Змія, Вода та чорний колір.

2014 - 4712 починається 31 січня. Символи:

Кінь, Дерево та зелений колір.

У 2018 році Китайський Новий рік припав

на 16 лютого.

Сподіваємося, що Земляний Собака буде

дуже добрим до кожного з нас.

Рогова Анастасія, 6 клас

Ми любимо млинці

Неможливо уявити собі завершення зими

без традиційного масляного тижня, за який

кожен справжній українець встигає з’їсти та-

ку кількість смачних млинців, що вистачить

на весь рік. А чи знаєте

ви, що Масляна – це

одне з найдавніших

слов’янських свят, тому

що бере свій початок

ще з дохристиянських

часів?

Масляна походить

від старовинного язичницького свята про-

водів зими, що зберігалося після прийняття

християнства. Це свято символізує прихід

весни та пробудження природи. Древні

слов’яни цього дня вшановували Сонце, яке

несло тепло й пробуджувало природу, тому й

готували жертовний хліб, схожий на це

небесне світило – млинець.

Люди готували багато ситної їжі, тому

немає нічого заторного в

тому, щоб в цей час пола-

сувати, скуштувати самих

різноманітних страв і не

відмовляти собі ні в чому.

Головною стравою є, як

відомо, млинці, які печуть

кожного дня з понеділка.

Також Масний тиждень відомий усенародни-

ми гуляннями: це танці, співи, катання з

гірок, на санчатах, спорудження опудала...

Микитенко Андрій, 6 клас

УМІННЯ ПРОЩАТИ

Кого з нас не кривдили? Хто не ображав

сам? Таких людей просто немає. Відрізняє нас

один від одного інше — уміння чи невміння

прощати. «На скривдженому

воду возять!» У цьому прислі-

в’ї показано негативне став-

лення до людини, яка не здат-

на забувати образи. Та й само-

му скривдженому важко носи-

ти в собі свою образу. Тому

варто навчитися прощати людей.

Відносини між людьми складаються по-

різному. Ми здійснюємо різні вчинки: хороші й

погані. Допомагаємо один одному в справах,

виконуємо бажання, виконуємо прохання. Але

трапляється, брешемо, не можемо зробити обі-

цяного, чинимо наперекір, сваримося. Часто ми

ображаємо улюблених людей, зопалу говоримо

так, як зовсім не думаємо. Ми робимо людині

боляче, можливо, не помічаючи

цього. Потрібно ж докласти зу-

силь і спокутувати свою прови-

ну, вибачитися.

Просити вибачення ми маємо не

лише на Прощену

неділю, а щодня. А

краще - не ображати людей.

Уміння просити вибачення й

прощати — ознака сильної особи-

стості.

Кірик Оксана, 6 клас

8 №6(114) лютий, 2018

МУДРІ ПОРАДИ

Не речі творять історію, а люди

Крізь віки українці завжди прагнули збе-

регти свою націю та її значення. Вони намага-

лися передати частинку тієї тонкої української

душі у все, чого торкалися – аби нащадки

оберігали тендітний вогник української культу-

ри у своєму серці.

Українська культура находить відлуння у

кожній ноті, яку виграває милозвучна кобза в

руках сивого дідуся, у кожному штриху, який

наноситься майстрами на яйце, що скоро набу-

ває рис писанки. Українська душа

присутня в кожному шві, що юна

дівчина наносить на полотно, яке

пізніше стане рушником, і на

ньому розквітнуть древні образи.

Ми цього не помічаємо, але навіть

у свіжоспеченому хлібі або у

виспівуючій пісні про минуле

завжди бринить щось рідне.

Звичайно, не речі творять

історію, а люди. І ми, сучасне по-

коління українців, також бережемо історію та

культуру нашої країни. Як ми можемо забути

наших пращурів? Українці є освіченою нацією,

яка йде в ногу з часом, але вона завжди ревно

оберігає частинку Батьківщини у своїй душі.

Наша співуча мова, наша барвиста вишиванка,

наші милозвучні пісні - усе це є у кожного з нас.

Ми маємо досліджувати нашу країну, її особли-

вості та традиції. Ми зобов’язані йти у світле

майбутнє з Україною в серці!

Караван Дар’я, 9 клас

День закоханих

Любов є найбільшою рушійною силою у всь-

ому світі. Це те, заради чого чоловіки готові

згортати гори, а жінки слідувати за своїм коха-

ним навіть на край світу.

Про любов написано та сказано так багато,

що, здавалося б, нічого нового вже сказати про-

сто не можливо, але будь-який закоханий це з

легкістю спростовує, знаходячи слова, вирази й

вчинки, які представляють його особисту лю-

бов все в новому й новому

світлі.

Це унікальне почуття й стан

душі. Воно глибоко духовне та

всілякі спроби опошлити це, да-

роване нам Богом чудо, розби-

ваються як хвилі об скелю.

Любов - це фундамент здоро-

вих відносин і запорука успіху.

Вона дає перемогу при будь-якому розкладі.

Разом із тим більш терплячого й спокійного

ставлення, ніж відносини закоханої людини до

причин і обставин, які можуть стати перешко-

дою в його почуттях, не можна й уявити.

День усіх закоханих - свято кожного.

Якщо зазирнути в історію походження цього

унікального свята, то можна помітити безліч

протиріч, проте свято є.

Ми з нетерпінням очікуємо на це свято. Воно

хвилююче для багатьох із нас.

Чому воно дійшло до наших днів? Не питан-

ня! Зі Святого Письма може дізнатися кожен,

що любов довготерпить і любов милосерд-

ствує, не заздрить і не величається, не нади-

мається й не поводиться нечемно, навіть не шу-

кає свого. Вона не дратується і не думає лихо-

го, не радіє з неправди.

Любов покриває всі гріхи та всьому вірить,

не втрачає надії та все переносить.

«Любов ніколи не перестає, хоча і пророцтва

припиняться, і мови замовкнуть, і знання ска-

сується», - так сказано про кохання. Не дивно

чому День, який належить

усім закоханим, не зник, а

продовжує радувати нас

своєю присутністю.

У День всіх закоханих усі

ми один від одного очікуємо,

але більш готуємо один одно-

му - закоханий закоханому-

сюрпризи. Не обов’язково це

буде одноденна поїздка на Канари, не обов’яз-

ково це буде непередаваний вечір.

Можливо буде щось інше - тепле слово або

обійми, поцілунок або маленька квіточка. Це не

важливо. Важливо, що це буде певним знаком.

Знаком, який, можливо, для стороннього

здасться зовсім не значним, але для закоханих -

це буде особлива й неповторна подія - знак лю-

бові, знак небайдужості, знак потаємного й

унікального стану - стану, який переживе все.

Стану, який збережеться назавжди. Стану ко-

хання!

Мішина Олександра, 11-Б клас

СВЯТА. ТРАДИЦІЇ

№6(114) лютий, 2018 9

Valentine’s Day

One of the international holidays is St. Valen-

tine’s Day. This holiday has its story about two

sweethearts, that’s why it’s called the day of all

sweethearts. On this day many people make a dec-

laration of love and propose marriage. And if

they’ve already found their love, they just remind

about it and make surprises or give presents to

each other. The main symbol of this holiday is val-

entine. It’s a small heartshaped card. It is put into

the postbox of that person whom you like.

Сhaplya Igor,7 form

10 №6(114) лютий, 2018

ЗАХОПЛЕННЯ ЕРУДИТІВ

Поклик душі

Музика супроводжує людину з колиски і

до останнього подиху. А ті, хто вірить у

потойбічне життя, будуть і на тому світі слуха-

ти янгельський спів.

У моєму житті пісня займає особливе

місце.

Що таке пісня? Це вираження своїх почут-

тів, переживаннь, сумнівів, радощів, болю, лю-

бові. Адже співає не людина - співає душа.

Для мене співати позначає жити.

Усім відомо, що українська мова — одна з

найбільш мелодійних, співучих мов світу і що в

Україні завжди любили й вміли співати. Але

чому українські пісні люблять не тільки

українці? Чому ці мелодії до душі кожному, у

кого в грудях живе серце, а не холодний

камінь?

Пісні можуть стати стимулом для подаль-

шого духовного розвитку людини. Звичайно,

музика в житті людини — це не тільки пісні.

Це я прекрасно розумію. Напевно, колись прий-

де до мене розуміння кла-

сичної й оперної музики.

Я майже впевнений у

цьому, тому що мені з ди-

тинства прищепили смак

до гарної музики: україн-

ської пісенної класики.

Завдяки цьому серед су-

часних пісень я вмію

відрізняти справжнє від

бездарного, минущого,

бездуховного. Є прекрасні

сучасні пісні. Саме вони

ввійдуть у культурну

спадщину мого народу.

Саме вони поряд з народ-

ною пісенною класикою будуть формувати

культуру майбутнього, будуть підіймати нас

угору.

Чому я люблю співати? Над цим питанням

я замислювався зовсім вже давно. Можливо

співи - це поклик нашої душі, внутрішній го-

лос, який ми іноді приховуємо. Співаю я з са-

мого дитинства і це мені подобається, я це люб-

лю. Іноді я співаю для рідних, друзів, адже мій

голос зачаровує їх і вони наповнені тим настро-

єм співів, що і я. Я живу піснею. Планую по

закінченні 11 класу продовжувати своє профе-

сійне навчання. Адже коли я співаю, я ніби від-

чуваю себе вільною пташкою, яка полетіла у

безкраї простори в пошуках свого щастя. Я ні-

би маленький хлопчик, який творить дива та

полюбляє своє дитинство.

Напевно кожен із нас полюбляє співати, ми

з цим нічого не подіємо. Тому що співи - це на-

ша душа, наша любов, яка надихає нас на кра-

ще.

Харчук Валерій, 11-Б клас

Розумний друг

Я з великим захоплення люблю читати

книги. Вони - джерело знань.

Книга була, є й завжди

буде найкращим подарун-

ком. За кожною обкладин-

кою живе цілий світ. Кож-

на сторінка – знайомства,

зустрічі, переживання.

Пізнавальні книжки, ен-

циклопедії, підручники ми

використовуємо для того,

аби вивчати різні явища нашого світу, а худож-

ні твори дарують нам нові враження.

Завдяки дружбі з книгами ми стаємо ціка-

вими співрозмовниками.

Поталанило, що наша

гімназійна бібліотека

має великий арсенал

книг, які дають і знання,

і занурюють у світ при-

год. Подобаються й бібліотечні

уроки, які проводять для нас.

Я вважаю, що книга – невід’єм-

на частина людської культури,

справжнє джерело різноманітних

знань. Світ без книги був би обме-

женим і нудним, а люди самот-

німи.

Говоров Роман, 5-Б клас

ЗАХОПЛЕННЯ ЕРУДИТІВ

№6(114)лютий, 2018 11

Мій світ танцю

Кожен із дитинства має певне захоплення.

Для одних це співи, для інших - різноманітні

ігри. Особисто для мене - це танці. Коли я бу-

ла маленька, любила

включати музику й

танцювати під неї. Моє

захоплення побачив тато.

Саме він і запропонував

мамі віддати мене до шко-

ли танців. Так я почала

займатися танцями. Спо-

чатку це було не зовсім

легко. Проте згодом це

стало невід'ємною частиною мого жит-

тя. Увесь вільний час я присвячую дос-

коналенню техніки. Танці - це не просто

спосіб самовираження. Це поклик душі.

Танці є прекрасним заняття, яке допо-

магає розвинути тіло, зробити його

більш підтягнутим, але не тільки це

важливо, адже таке хобі здатне цілком і по-

вністю змінити світогляд людини, зробити йо-

го кращим і добрішим. Той, хто танцює, дуже

добре відчуває це. А танок допомагає людині

вести себе більш розкуто і в повсякденному

житті.

Для мене життя – це танець. Не уявляю себе,

без нього. Кожен рух, помах, поворот,

робить світ яскравішим.

Я танцюю з 5 років. І це захоплення

всього мого життя. Із самого початку я

танцювала бальні танці. Це дуже краси-

во і витончено. Футболка, каблук,

зачіска – що може бути більш прекрас-

ніше?! Перед виходом на сце-

ну, тебе переповнює хвилю-

вання. Але як тільки починає

грати музика, відразу з’яв-

ляється велике бажання, вийти

й показати на все на що ти

здатний. І ось вихід. Натовпи

людей дивляться за кожним

твоїм рухом, посмішкою. І це

справжнє щастя.

Роженок Валерія, 11-Б клас

12 №6(114) лютий, 2018

ЗООМАНІЯ

Любіть тварин

Чомусь багато хто називає тварин нашими

меншими братами. Звичайно ж, якщо врахувати

той факт, що тварини в чомусь іноді можуть

бути більш кмітливі ніж ми, або ж для них на-

вколишнє середовище більш зрозуміле, ніж

нам, то їх можна було б назвати навіть нашими

старшими братами. Статистика невблаганна:

кожну годину з лиця нашої матінки Землі без-

поворотно зникають три види тварин. Навіть не

віриться! Кожен день відходять в історію близь-

ко 70 видів флори і фауни на-

шої планети. Біологічне різно-

маніття Землі неухильно ско-

рочується величезними темпа-

ми. День тварин проводиться з

метою підвищення свідомості

суспільства щодо необхідності захисту нашого з

вами навколишнього середовища, а так само з

метою підвищення активності у сфері захисту

тварин, якої потребують не тільки тварини ди-

кої природи, а й наші домашні улюбленці.

До НВК «Ерудит» завітала представник бла-

годійного фонду «Щаслива лапа» Сніжана Пла-

ксін. Від неї ми дізналися про історію дружби

людини й тварин, про породи котів та собак.

Ще ми вивчили основні правила поводження з

тваринами та зрозуміли, як за позами, жестами

й мімікою розпізнати, що відчувають до-

машні улюбленці.

У нас у класі в багатьох є тваринки.

Ми їх дуже любимо. Ставтеся з добротою

й ви до наших менших братів.

Грищенко Вадим, 2-Б клас

День пухнастих улюбленців

Коти і кішки - дивовижно добрі й граціозні,

мудрі та ласкаві тварини, дуже довірливі й

уважні не тільки до самих себе, але й до нас.

Вони намагаються бути нав’язливими тільки

по-доброму, наполегливо поважають свободу. І

крок їм на зустріч, дозволяє всім нам ще раз

нагадати про дуже важливі речі, які нами часто

не беруться до уваги. Про те, що кожен із нас

також може бути трішечки вільніший і роз-

кутіший у своїй доброті, що

ми цілком спроможні допо-

могти тим, хто довірився

нам, що життя може бути

сповненим взаєморозуміння

й затишку, теплоти та кра-

си, що життя дуже прекрас-

на та чудова річ! Що б ми

робили без цих котів?

День кота в Європі, від-

значають з 1992 року - 17 лютого. Створений із

ініціативи італійського журналіста Клауді Ан-

гелетті, який працював в журналі Tuttogatto -

World Cat Day. Це звичайно ж не офіційне або

державне, а скоріше народне й громадське свя-

то. Вибір дня був пов’язаний із лютим місяцем

саме тому, що цей період знаходився під зна-

ком Водолія (знак зодіаку), який характери-

зується в італійській культурній традиції, як

знак вільних і незалежних духів. Справа в то-

му, що за часів інквізиції, особливо кішок та

котів чорного кольору,

активно винищували, вва-

жаючи їх помічниками

злих сил, піднебесних

духів злоби, що мешка-

ють у повітрі.

Якого б кольору коти не

були, ми їх любимо.

Хом’як Ольга, 8 клас

Пухнастий друг

Є у мене гарний котик Рижик. Дуже лю-

бить він погратися, поганяти.

Історія, як Рижик з'явився в нас, є досить

кумедною. Мама з по-

другою ввечері стояли

біля будинку, спілкую-

чись. Дорогою брело

маленьке кошенятко.

Воно побачило людей.

Підійшовши, почало обнюхувати кожного, а

потім по штанях видерся мамі на руки. Спочат-

ку матуся його поставила долу, але воно знову

вперто вилізло на руки. Мама погладила коше-

нятко й посадила на плече.

Ось так кошенятко вибрало собі господаря, а

ми з того часу мали пухнастого друга Рижика.

А мамине плече стало його улюбленим місцем

відпочинку.

Овчаров Петро, 2-А клас

ЗООМАНІЯ

№6(114) лютий, 2018 13

День бабака

Бабаки - тваринки, які передбачають прихід

весни.

Схід сонця бабаки намагаються зустрічати

своєрідним свистом. Відомо, що їх дуже швидко

можна приручити і, як правило, вони віддані

своїм господарям.

Щодо передбачень...

Ви здивуєтеся, але зараз на цю подію зверта-

ють увагу навіть представники Гідрометцентру,

бо від знання й розуміння

майбутніх погодних умов за-

лежить не так вже й мало.

Для жителів міст, але скоріше

для жителів сільської місце-

вості точні дані про погоду

дуже важливі.

Перші згадки про День ба-

бака датовані ще 1841 роком.

Для Канади та Сполучених Штатів Америки - це

традиційне національне свято, що відзначається

2 лютого, проте його популярність уже давно

перейшла межі цих країн.

Багаторічні спостереження й підштовхнули

людей до формування своєрідних народних

«закономірностей» - прикмет, за якими люди з

максимальною точністю визначати зміни в при-

роді. Ще треба враховувати, що все це відбу-

вається не за науковими технологіями. Навіть

зараз офіційна гідрометеологія не береться ро-

бити такі довготривалі прогнози, які демонструє

хороший і перевірений бабак.

Спостерігаючи бабака, який вилазить зі своєї

нори в цей день, потрібно звернути увагу на йо-

го поведінку, за якою й можна визначити

близькість довгоочікуваної весни. Якщо цей

день буде похмурий, а бабак не зможе побачити

свою тінь, але спокійно залишить насиджену

нору, то висока ймовірність,

що зима незабаром закінчить-

ся, а весна очікується рання

цього року. Якщо день буде

сонячний, а бабак, спостеріга-

ючи свою тінь, піде назад

ховатися в нору, то зима,

швидше за все, триватиме ще

шість тижнів.

Для чистоти проведеного

дослідження бажано не намагатися примушува-

ти милого звірка до тих чи інших дій, а дати йо-

му якомога більше свободи в цій справі, інакше

чистота проведеного експерименту може бути

«змазана».

Бажаємо всім нам гарної погоди, гарного

настрою й доброго здоров’я! З Днем бабака!

Ситдикова Єлизавета, 7 клас

14 №6(114) лютий, 2018

ПРОБИ ПЕРА

***

Коли кохаєш, то кохай без упину,

Коли маєш щось сказати, не кажи це

в спину.

Коли бажаєш, то бажай це палко,

І знайдеш силу, вийняти з колеса палку.

Якщо ненавидиш, то ненавидь душею,

Коли погано їй, то залишайся з нею.

Якщо чогось не хочеш, то не роби, проте

Будь здатен відповісти - правило

просте.

Не хочеш когось бачить, то так скажи,

без таємниць.

Коли любиш кататися, то вози й сани,

Для того, аби бути на вершині,

До неї треба підніматися людині.

Якщо в житті проблеми, то їх кінець

не близько,

Розправиш крила, птахи ж бо теж

літають низько.

Коли від вітру на дорогу дерево звалило,

Не повертай, а приклади лиш силу.

Коли ти просто дерев'яний човен,

Надією та мріями ти повен,

Будь певен, коли ти дійсно путній,

Настане день - ти перетворишся в лайнер

могутній.

Заплітала дівчина, заплітала

Заплітала дівчина, заплітала,

Заплітала та й вінок накупала,

Заплітала та Бога просила,

Щоб її, красную, доля любила.

Ой просила Бога, умовляла,

Щоб вона єдиного покохала,

Щоб вона соколу була мила.

Умовляла Бога, просила…

Раптом дівчина замовчала,

Очі опустила долу,

Покотилась сльоза, упала

На підлогу біля столу.

Упала сльоза, а за нею - друга,

Розплелась з волосся блакитна смуга,

Узяла її дівчина, стиснула руку,

Підняла очі до неба,

Не промовила ані звуку,

Лиш в думках собі приказала:

«Нічого мені більш не треба,

Я - буду найщасливіша людина,

Коли стане спокійна Вкраїна".

Друг!

Твій друг

Твій друг

тобі віддасть усе:

і свій квиток на карусель,

і цвях, і ґудзик, і літак,

та не за щось — а просто так.

І збільшувальне скельце,

найкраще у дворі,

твій друг

зі щирим серцем

тобі віддасть — бери!

І ти нічого не жалій —

ніколи і нітрохи!

І навіть м’яч футбольний свій

віддай, як друг попросить.

Захарченко Д., 10-Б клас

ПРОБИ ПЕРА

№6 (114) лютий, 2018 15

Зміни життя

Із року в рік ти йдеш углиб життя,

Дорослішими кроками ступаєш,

Неначе рік назад було мале дитя,

А зараз у безодню знань пірнаєш.

Твій вибір, наче новий крок

Назустріч всім проблемам і бажанням.

Ти наче натискаєш на курок,

Що може принести лише страждання.

Тебе ведуть вперед натоптані сліди,

Боїшся обирати інший шлях,

Чекаєш від змін лише біди,

Тобою вже керує тільки страх.

Перебори себе, зроби цей поворот,

Упевненішим будь, відкинь усі вагання -

Ти досягнеш незвіданих Висот

І відповідь знайдеш ти на свої питання.

Пітькун Діана, 11-Б клас

Звичайна радість

Напевно, кожен із нас хоч раз замислювався

над тим, що дарує йому радість. І неважливо,

коли це відбувається - у хвилину розпачу або в

момент неймовірних веселощів. Прості радощі

життя…

Ми так любимо говорити про якісь веселі й

пам'ятні моменти, що тропилися в нашому

житті, але через деякий час забуваємо про них

зовсім. І коли чуємо

розповіді друзів, знайомих

про якісь приємні події, що

трапилися з ними, то вже не

згадуємо про свої радощі.

Кожна людина радіє по-

своєму, і кожен знаходить у

цьому приємному стані

своє: або щось особливе й неповторне, або

дещо звичайне й звичне. Тоді напрошується

питання, а взагалі, що таке радість? Важко

відповісти однозначно. Напевно, це най-

приємніший стан. Радість підкрадається так

тихо, що вловити її просто неможливо, а мож-

на лише насолоджуватися моментами. Але мо-

ментами чого? Усеохоплюючого, безмежного

щастя? Але ж ми часто й сумуємо. Щастя й

горе, печаль і радість завжди поруч. І лише для

небагатьох радість приносить усе живе навко-

ло. Ці людини можуть знаходити радість у та-

ких звичних для нас речах, як, наприклад, схід

сонця або перший сніг, посмішка перехожого

або каркання ворони…

Буденні моменти життя, звичні й звичайні.

Ми не звертаємо на

них уваги, вони прохо-

дять повз нас, ідуть у

небуття, не залишивши

сліду в пам’яті й житті.

Лише в особливих лю-

дей вони викликають

посмішку на обличчі.

Ми можемо радіти як з приводу, так і без.

Декілька приємних слів або просто по-

смішка рідної людини...

У кожного радості свої, але нас об'єднує те,

що ми хоч іноді даруємо щось приємне людям,

а вони - нам. Для щастя треба так мало…

Корень Дар’я, 10-А клас

Чистота мови

Що таке гарна україн-

ська мова? Іноді чуєш

наче й бездоганно пра-

вильну, але разом із тим

якусь штучну українську,

що рясніє книжними,

недоречними в живій

мові словами, і відчу-

ваєш, як утікає кудись її

“солов’їна” чарівність. Це

відбувається тому, що мо-

вець, намагаючись говори-

ти “як інтелігентна люди-

на”, зловживає деякими

канцеляризмами, мовними

штампами.

А з іншого боку якось не

хочеться й нинішньою

“живою” балакати, сповне-

ною російськими калька-

ми та суржиком. То де ж

нам навчитися говорити

так, щоб і розмови на

щоденні побутові теми

бриніли калиновою мело-

дією в вухах? Ділюся з ва-

ми своїми знахідками.

Грушка Анастасія, 7 клас

16 №6(114) лютий, 2018

СПРАВЖНІ УКРАЇНЦІ

Від редакторів газети: Якщо вам цікава наша газета, із радістю вислухаємо ваші пропозиції щодо введення нових рубрик, а також власні погляди на життя, посприяємо реалізації ваших творчих здібностей.

Засновник та

видавець газети

НВК

«Ерудит»,

м.Київ

Колектив редакції: гол. редактор, коректор Андрієнко С.В.

(газета на правах інформаційного бюлетеня)

Голови рубрик: Гармаш Валерія, 10-Б кл., Гончаренко

Роксолана, 10-А кл., Ситдикова Єлизавета, 7 кл., Заполь-

ська Валерія, 11-Б кл., Грушка Анастасія, 7 кл..

Наша адреса: м.Київ, вул. Тетяни Яблонської, 12

тел. (044) 401-10-61

E-mail: erudit-times@ ukr.net

www.erudite-gim.at.ua

Віддруковано на підприємстві

поліграфічний центр “Квітка”.

Наклад - 50 прим.

Усі опубліковані матеріали є власністю редакції. Відповідальність за достовірність інформації несуть автори матеріалів. Погляд редакції не завжди може співпадати з поглядом авторів матеріалів.

Фото не завжди є прямими ілюстраціями до тексту. Рукописи не рецензуються та не повертаються!