1

Кам’янець-Подільський багатопрофільний навчально-реабілітаційний центр

Вихователь: Соколан В.В.

2011

2

Зміст

Вступ 3

Розділ І. Проблеми формування здорового способу життя у підлітків з

особливими потребами. 5

1.1 Проблема формування здорового способу життя у підлітків з

особливими потребами у суспільстві. 5

1.2 Проблема формування здорового способу життя у підлітків з

особливими потребами у сімї . 6

1.3 Проблема формування здорового способу життя у підлітків з

особливими потребами у школі. 10

Розділ ІІ. Використання програми МОНУ «Рівний рівному» при

формуванні здорового способу життя у підлітків з особливими

потребами. 13

2.1 Особливість тренінгових методик у роботі з підлітками з особливими

потребами. 13

2.2 Суть програми «Рівний рівному» та її основні поняття. 19

2.3 Складові частини тренінг – курсу. 24

2.4 Підготовка педагогів щодо формування здорового способу життя у

підлітків з особливими потребами . 26

Висновок. 30

Список використаних джерел 31

3

Вступ

Зміцнити здоров'я людини в дитинстві,

не допустити, щоб дитина вступила

в юність кволою і млявою, — це означає

дати їй усю повноту життєвих радощів.

В.О. Сухомлинський

„Здоров'я - це нічого, але все без здоров'я - ніщо".

В Україні намітилась тенденція до збільшення проявів негативної

поведінки серед дітей і молоді. За ряду несприятливих соціокультурних умов

дитяче та підліткове середовище спрямоване на прилучення до нікотину,

алкоголю, різноманітних наркотиків, на ранні сексуальні зв’язки, що різко

погіршує стан фізичного і психічного здоров’я підлітків.

У дітей розвиваються агресивність, невдоволеність, почуття

заниженої самооцінки. Все це нерідко спричинює конфлікти з однолітками,

вчителями, батьками. Дослідження засвідчують, що половина дітей з

особливими потребами схильні до негативних проявів поведінки. Як

результат, кожен п’ятий важко засвоює навчальний матеріал. Такі діти втричі

частіше порівняно з іншими піддаються впливу нікотину, наркотиків.

Шкідливі звички серед підлітків - одна з найгостріших проблем сьогодення.

Незважаючи на те, що кожен учень у школі знає про їх шкідливість, наслідки

їх дії на органи та системи організму, рівень вживання неповнолітніми

різних видів наркотиків, алкоголю, тютюну зростає. Передумовою вживання

наркотичних речовин, алкоголю та тютюну є насамперед низький рівень

культури, духовності, відсутність стійких життєвих позицій, убогість потреб.

Шкідливі звички «пробують» саме у підлітковому віці, який є сензитивним

періодом для розвитку самосвідомості особистості, формування життєвих

4

цінностей, розвитку позитивного «Я – образу».

До найсуттєвіших відхилень у поведінці, що негативно впливають на

стан здоров’я старшокласників, відноситься вживання алкоголю, тютюну,

наркотичних речовин, статева нестриманість. Ці відхилення тісно пов’язані

між собою: алкогольне, наркотичне сп’яніння посилює статевий потяг, а все

разом призводить до різкого зниження культури, веде до нездорового

способу життя. Особливої уваги у процесі відпрацювання і закріплення

ефективних моделей поведінки, формування здорового способу життя

потребують діти з особливими потребами В БНРЦ діти перебувають на

навчанні з 6 до 18 років практично в ізоляції від суспільства, сім’ї. В зв’язку з

цим виникає ряд проблем у формуванні національної свідомості, духовного,

розумового розвитку як соціальної цінності. Випускники погано самостійно

орієнтуються в життєвих ситуаціях, у вмінні визначатися у виборі професії,

власних поглядах і переконаннях, у вмінні поводитись в нестандартних

ситуаціях. Через проблеми зі слухом вони мають обмежені знання про

людський колектив, його вимоги до кожної особистості, погано орієнтуються

в мотивах діяльності, не вміють співвідносити свої прагнення і вчинки із

загальними завданнями, вимогами. Все це залежить від браку досвіду

спілкування, контактів з оточуючими. Лише навчившись активно взаємодіяти

з соціальним оточенням, дитина з особливими потребами зможе відчувати

себе повноцінним членом суспільства.

Тому нашим завданням є підготувати підлітків з особливими

проблемами до повноцінного самостійного життя, допомогти учням зробити

правильний вибір на користь здорового способу життя. Адже від прийнятого

рішення залежить майбутнє безпосередньо самої дитини, її майбутніх дітей,

батьків ,друзів. Зацікавити підлітків, зробити спілкування з ними «живим», а

не формальним, донести інформацію про здоровий спосіб життя вдається за

допомогою тренінгових занять за програмою МОНУ «Рівний-рівному».

5

Розділ І. Проблеми формування здорового способу життя у

підлітків з особливими потребами.

1.1 Проблема формування здорового способу життя у підлітків з

особливими потребами у суспільстві.

Прагнення до пізнання всього нового, незвичайного, бажання якомога

скоріше стати дорослим, перейняти звички і способи поведінки старших,

острах «відставати», від однолітків, здаватися в їх очах смішними – всі ці

ситуації дуже часто призводять підлітків до вживання психотропних речовин

Слід зазначити, що чим би не визначалася поведінка підлітка: власними

цінностями, переживанням стресу, тиском засобів масової інформації або

впливом оточення, він сам дозволяє або не дозволяє собі бути

детермінованим цими чинниками, тобто свобода вибору втілюється в

можливість зайняти ту чи іншу особисту позицію по відношенню до

шкідливих звичок. Надання можливостей вибору, визнання альтернатив,

спричиняє необхідність відповідальності рішення, що приймаються і вчинки,

що здійснюються. Тому слід велику увагу приділяти навчанню прийняття

рішень та формуванню розуміння можливих наслідків тих або інших вчинків.

Основні причини зловживання наркотиками та алкоголем мають

психологічні витоки, які супроводжуються деформацією мотиваційної сфери

особистості й змінюють інші її підструктури та негативно впливають на всі

сфери психічного стану.

Мотивом підліткового пияцтва є експериментування, пошук нових,

незвичних відчуттів і переживань, а також прагнення підлітка не відставати

від друзів, бажання ввійти в будь – яке угрупування. Крім того , причиною

вживання підлітком алкоголю може стати його бажання позбутися

внутрішньої напруги і занепокоєння, уникнути таким чином проблеми, чи

навпаки , знайти спосіб їй протистояти.

У підлітковому віці простежується стабілізація й визначеність

основних якостей особистості, формуються риси характеру, спрямованість

особистості. Розвивається сфера моральної свідомості, складаються відносно

6

стійкі моральні погляди, оцінки, судження, цінності. Одним з визначних

новоутворень зазначеного віку є формування самосвідомості — образу

самого себе, самооцінки та рефлексії.

Підлітковий вік — це період відчайдушних спроб «пройти через все»

або «спробувати все в житті». При цьому підліток починає з того, що

«куштує» доросле життя. Саме в цьому віці багато дітей починають уживати

алкоголь та наркотики, що призводить до психологічної залежності. Якщо

батьки намагаються ставати на перешкоді спілкування з асоціальною

компанією, протест підлітка може виражатися у відмові від спілкування з

батьками, уживання їжі, виконання домашніх обов'язків та шкільних завдань.

1.2. Проблема формування здорового способу життя у підлітків з

особливими потребами у сім’ї .

Більшість громадян в Україні ставиться до дітей з особливими

потребами як до людей стигматизозаних, спотворених своєю вадою.

Зазвичай таке ставлення переноситься і на членів їх родин, у зв'язку з чим і

вся родина піддається соціальному остракізму. Проте ці люди є членами

нашого суспільства, чиїмись рідними й близькими, членами родин друзів,

сусідів чи знайомих. Найбільше підтримки та любові підлітків отримують

саме від своїх батьків. Але є випадки коли один із членів родини (це

переважно батько) залишає свою сім’ю через народження дитини з

особливими потребами. Сім’я відіграє важливу роль у становленні

особистості дитини. З перших хвилин життя вона розвивається як соціальна

істота. У стосунках з батьками дитина засвоює поведінкові навички, навички

міжособистісного спілкування, статево-рольові зразки поведінки.

Батьківське ставлення – один з найважливіших аспектів міжособистісних

стосунків у сім’ї. Сім’я має стати середовищем розвитку і підтримки для

дитини з вадами. Здоровий психологічний клімат є запорукою гармонійного

розвитку та сприяє виявленню потенційних можливостей дитини. Багато в

чому це залежить від прийняття батьками інформації про її захворювання,

7

вибору стилю і тактики виховання, адекватного сприйняття захворювання на

всіх етапах розвитку дитини збереження позитивної психологічної

атмосфери, уваги та поваги до всіх членів сім’ї.

Переживання батьків трагедії народження неповноцінної дитини

змінюються на шляху до адаптації. Ці стани характерні для переживання

будь – якого горя. Проте почуття батьків дитини з особливими потребами

розтягуються надовго, вони надзвичайно виразні.

Шок – найперша реакція на усвідомлення горя. Це руйнівний період,

батьки почуваються, немов у прірві між минулим і майбутнім. Крім

щасливих мрій і сподівань. Виникає протест проти лихої долі:"Чому саме я

мушу каратися, коли навколо всі такі щасливі?". Стан шоку надто тяжкий.

Він може тривати довго, людина підсвідомо шукає стабільності. Приходить

сумнів : може не все так погано , бувають помилки, потрібно все перевірити.

Це означає новий етап усвідомлення біди.

Заперечення – віра у зцілення, помилковість діагнозу. Починається

тривале і виснажливе мандрування до лікаря, а далі до знахарів, екстрасенсів

з надією знайти чудо, яке зробить дитину здоровою. Це час , коли надії

змінюються відчаєм: батьки все ще не можуть прийняти того , що сталося,

але воно є їхньою щоденною реальністю, яку поволі, з різною мірою

конструктивності, осмислюють і переживають.

Почуття самотності , втома від постійного і безуспішного пошуку

способів зцілення дитини, виснажливий догляд за нею і зречення від усіх

власних потреб та інтересів – усе це провокує депресію у батьків.

Депресія – почуття пригніченості , воно є завершальним у

послідовній зміні емоційних етапів, які є неконструктивними, бо свідчать про

неприйняття батьками нової реальності.

За цих обставин складається вкрай несприятлива ситуація для розвитку

дитини. У сім'ї де немає радості, де постійно говорять про хворобу,

лікування, де завжди пригнічені та згорьовані батьки, дитина не може бути

щасливою. Головне ж – вона скоро починає відчувати, що всі нещастя в

8

сім'ї через неї – вона не така, яку хотіли. Виникає негативне само

сприйняття зневіра у власних силах.

Якщо дитина народилася не такою як інші, батьки, безумовно,

матимуть проблем більше, ніж інші батьки. Перед ними, напевно постануть

запитання, на більшість із них не зможуть знайти відповіді одразу:"Чому це

сталося з моєю дитиною?", "Якою виросте моя дитина, як складеться її

доля?", "Як жити далі?".

Такі проблеми хвилюють багатьох батьків, адже щодня на світ

народжуються немовлята, яких ми називаємо дітьми з особливими

потребами. На них , як і кожного малюка, чекає своя неповторна доля. Однак

для того, щоб спробувати зробити його щасливим, вам необхідно реально

оцінювати ситуацію і не впадати у відчай. Адже стрес через інвалідність

переживають батьки, а не малята. Бо якщо дитину просто люблять усі, хто її

оточує, піклуються про неї, вона не усвідомлює того, що чимось

відрізняється від більшості.

У процесі виховання та догляду дитини батьки мають бути уважними,

спостерігаючи за відповідністю (чи невідповідністю) психофізичного

розвитку її віку; відстежувати своєчасність проходження основних етапів

розвитку (коли почала сидіти, вставати, фіксувати погляд, стежити за рухом

руки і погляду, коли з'явилися аґукання і лепет, перші слова тощо).

Звертати увагу на емоційний розвиток дитини. Якщо у її поведінці

вчасно не формуються такі яскраві вияви емоційного розвитку як усмішка,

інтерес до обличчя людини, впізнавання близьких, адекватний відгук на

вплив ззовні; спостерігається пасивність у контактах з оточенням, або

навпаки, надмірна збудливість, - це має насторожити вас. Не розцінюйте ці

тривожні тенденції як прояв особливого характеру малюка.

Батьки мають правильно розуміти суть порушення дитини, а також

відповідні особливості її розвитку. Якщо вони, а також інші члени, залучені

до процесу виховання, чітко уявляють, що саме призвело до відхилень від

нормального розвитку, що в цьому випадку є причиною, а що наслідком, то

9

зуміють правильно організувати виховання. Адже нерозуміння сутності

розладу часто спричинює помилки, інколи фатальні.

В одних випадках дитині не приділяють достатньої уваги: не

розуміючи особливостей її розвитку, не вміючи знайти до неї правильний

підхід, батьки виховують її стихійно, під впливом обставин. Це звісно,

призводить до того, що вона відстає у розвитку, часто неадекватно реагує на

певні вимоги.

В інших випадках батьки надмірно опікують, оберігають від усіляких

труднощів, намагаються зробити все для неї і за неї.

Вони стають очима, вухами, руками… Відтак діти стають

безпорадними і також відстають у розвитку.

Ось чому батьки мають докласти максимум зусиль для фізичного ,

розумового, емоційного формування дитини, зважаючи на те, що процес буде

тривалим і непростим.

Якщо ви будете терплячими і не квапитимете дитину,вона поступово

навчиться всього.

Намагайтеся зробити так, щоб малюк постійно відчував, що

спілкування з ним приносить вам радість. Так йому буде значно легше

навчатися.

Поведінка дитини інколи буває дивною і непередбачуваною. Справді,

вона ще не вміє керувати своїми емоціями, зокрема і негативними.

Це часто завдає клопоту батькам, оскільки вони не можуть

контролювати реакції дитини, тому соромляться з'являтися з ними на вулиці

чи в громадських місцях, на прогулянці усамітнюються в парку, уникають

дитячих майданчиків, де граються діти. Однак така поведінка лише на

деякий час дозволить заховатися від проблеми.

У моменти , коли дитина починає поводитися неадекватно, рідні

мають розуміти, що воно робить це не навмисно, а лише тому, що відчуває

дискомфорт. Агресивні випадки, крики, жбурляння іграшок, падання на

підлогу – такі можливі реакції на болючу ситуацію. У цей час думайте про

10

дитину , а не про те, що подумають люди довкола. Спробуйте зрозуміти

причину такої реакції, заспокоїти малюка. Останнім часом у нашому

суспільстві помітні зміни у ставленні до навчання, виховання й адаптації

дітей – інвалідів. Цьому великою мірою сприяє активність громадських

об'єднань, батьків, які добре усвідомлюють проблеми своїх дітей, ставлять

перед державою і допомагають розв'язувати конкретні завдання.

1.3. Проблема формування здорового способу життя у підлітків з

особливими потребами у школі .

Підлітки по-новому оцінюють свої стосунки із сім'єю,

однолітками, дорослими. До дорослих, учителів підлітки, як правило,

ставляться дуже критично. Характер взаємин різко змінюється. У цьому віці

дуже рідко є «улюблені вчителі», ставлення до вчителів надкритичне, тоді як

у молодшому шкільному віці вчителька (класний керівник) займала значне

місце, була «ідеалом», «другою мамою». Учитель знецінюється, не

вибачаються навіть маленькі помилки, часто підлітки мають негативні

установки щодо педагогів — навішують ярлики, надають прізвиська.

Труднощі спілкування підлітка та дорослого не є проблематичними,

якщо мають форму дружніх і будуються на взаємоповазі, взаємопорозумінні ,

взаємодопомозі та довірі.

Однолітки, друзі стають найближчими людьми, яким довіряють

найпотаємніше. Через друзів діти пізнають самих себе

Центральним та специфічним новоутворенням особистості підлітка є

уявлення про те, що він уже не дитина, тобто набувається почуття

дорослості.

Існує низка причин, які можуть призвести до того, що підлітки

починають уживати алкоголь, наркотичні речовини, наркотики. Серед них:

залежність від інших людей (однолітків та старших, часто з

асоціальною поведінкою);

конфліктні стосунки з батьками, дорослими, ровесниками;

11

відчуття самотності та відсутність порозуміння з оточенням;

небажання вибачити образу, виказування протесту подібною

поведінкою;

відсутність адекватної поведінки у важких ситуаціях;

несформована система цінностей та життєвої позиції.

При роботі з підлітками слід враховувати таку особливість

підліткового віку, як автономізація від дорослих, високий рівень довіри

підлітків авторитетним одноліткам. Активне залучення підліткових лідерів,

які будуть надавати їм необхідну інформацію про здоровий спосіб життя та

своєю поведінкою утверджувати власні переконання стосовно

невідповідності негативної ризикованої поведінки виявилося ефективним

методом «рівний-рівному».

Формування у підлітків навичок здорового способу життя залежить від

навчання навичкам ефективної взаємодії, регуляції емоцій, вирішенню

конфліктів, зміцненню зв’язків між членами сім’ї та іншими близькими

дорослими, виборі друзів та побудові позитивних взаємостосунків з

однолітками, прийнятті рішень вмінні протидіяти тиску інших, уникненню

невиправданого ризику.

У своїй роботі ми використовуємо такі нестандартні форми роботи, як

тренінгові методи навчання. Ми прагнемо допомогти учням з особливими

потребами стати мудрими, освіченими творчими, відповідальними та зрілими

людьми. Проте все частіше і все раніше підлітки стикаються з проблемами,

які у своїх крайніх проявах ставлять під загрозу саме їх життя.

Також педагоги – проводять : гурткові роботи, де діти з

особливими потребами реалізовують свої можливості, де діти можуть

показати, що вони багато чого вміють Під час цих гуртків діти з

особливими потребами вчаться допомагати один одному, вчаться

поважати думку іншого, підтримувати та любити ;

– проводять дозвіллєву діяльність (поїздки до визначних та святих

місць України, похід до парку, а також прогулянки на природу);

12

– організовують свята для дітей та їхніх батьків.

– проводити релаксаційні вправи, діти могли б відпочити від праці у

гурткових заняттях, адже вони швидко стомлюються та ін.

Педагог у своїй роботі повинен керуватися принципом гуманності,

людяності та любові. Також проводити свою роботу так, щоб дітям з

особливими потребами було цікаво та подати навчальний матеріал так, щоб

вони могли легко запам’ятати, а потім і відтворити. Один із

компонентів соціально-педагогічної допомоги – виховання гармонійної

особистості, формування її ціннісних орієнтацій, а також формування у дітей

з особливими потребами духовних цінностей та здорового способу життя.

Об'єктом цієї діяльності є діти з особливими потребами, сім'я і найближче

соціальне оточення. .

Те, що люди зневажають і відкидають – у Бога безцінне. І саме до

людей убогих та малих в очах цього світу приходить Ісус, щоб принести їм

Добру Новину про те, що Бог їх також любить, що Він є з ними, що довірив

їм місію любові. На питання, чиїм гріхом є народження такої дитини, Ісус

відповідає, що в цьому немає чиєїсь вини: ця людина живе для того, щоб на

ній виявилися Божі діла. А діло Бога – єднати людей, зцілювати душі,

приносити мир. Саме через людей з особливими потребами наше серце може

відкритися до творення добра, до життя в любові.

13

Розділ ІІ. Використання програми МОНУ «Рівний рівному» при

формуванні здорового способу життя у підлітків з особливими

потребами.

2.1 Особливість тренінгових методик у роботі з підлітками з

особливими потребами.

Тренінгові методи навчання набувають в наш час все більшої

поширеності. Термін «тренінг» має ряд призначень: навчання, виховання,

тренування, дресирування. На сьогодні для визначення тренінгу частіше

використовується термін «психологічний вплив».

Тренінг – це форма проблемного навчання, що орієнтована на

відпрацювання і закріплення ефективних моделей поведінки, максимальну

участь учнів, взаємообмін досвідом та використання ефективної групової

взаємодії.

Існує також декілька підходів до визначення тренінгу як певного

шаблону, узагальнених принципів діяльності:

1. Тренінг як специфічна форма дресирування.

2. Тренінг як тренування.

3. Тренінг як форма активного навчання.

4. Тренінг як метод створення умов для саморозкриття особистості.

Тренінг – це заплановані та систематичні зусилля з розвитку та

вдосконалення знань, навичок, умінь та установок людини за допомогою

емпіричних засобів навчання. У ході тренінгу набуваються знання та навички

для ефективного вирішення певного завдання.

Мета тренінгу – забезпечити людину знаннями та вміннями, що

необхідні для виконання конкретних задач.

Тренінг можна розглядати як один із головних методів

ефективного викладання гуманістичних дисциплін у старшій школі не

нехтуючи при цьому традиційними методами.

Тренінг базується на принципах, що кардинально відрізняють

його від традиційного навчання. До принципів, які покладено в основу

14

тренінгу, відносять:

Принцип активності

У тренінгу люди залучаються до спеціально розроблених дій. Це,

наприклад, програвання тієї чи іншої ситуації, виконання вправ,

спостереження за спеціальною схемою.

Особливо ефективними для досягнення цілей тренінгу є ті ситуації, які

дозволяють брати участь усім учасникам одночасно. Принцип активності

спирається на ідею про те, що людина засвоює 10% того, що чує, 50% того,

що бачить, 70% того, що промовляє та 90%, того, що робить сама. Отже,

активність учасників тренінгової групи носить особливий характер,

відмінний від активності людини що слухає лекцію або читає.

Принцип дослідницької (творчої) позиції

Викладач (вчитель) організовує такі ситуації, які сприяють розвитку

творчості та дають можливість членам групи усвідомити апробувати нові

способи поводження, експериментувати з ними. Реалізація цього принципу

часом зустрічає сильний опір з боку учасників тренінгу, оскільки вимагає

дотримання моделей поведінки, що суттєво відрізняються від тих, якими

учасники до цього часу користувались.

У ході тренінгу учасники групи знаходять і усвідомлюють вже відомі

ідеї та закономірності, а також розкривають та удосконалюють свої особисті

якості та здібності.

Принцип об’єктивації (усвідомлення) поведінки

Для здійснення цього принципу використовуються додаткові засоби

об’єктивації поводження (наприклад, відеозапис поводження учасників групи

в тих чи інших ситуаціях з наступним переглядом і обговоренням). Слід

урахувати, що відеозапис дуже сильним засобом впливу, здатним вплинути

й негативно, тому ним варто користуватися з великою обережністю.

Вдало організовані заняття переводять поведінку учасників з

імпульсивного на об’єктивований рівень, що дозволяє здійснювати зміни в

тренінгу.

15

Принцип партнерського (суб’єкт-суб’єктного) спілкування

Це таке спілкування, при якому враховуються інтереси інших

учасників взаємодії, їхні почуття, емоції, переживання, визнається цінність

особистості іншої людини.

Вміла реалізація цього принципу створює в групі атмосферу безпеки,

довіри, відкритості, що дозволяє працювати, не боячись помилок.

Послідовна реалізація названих принципів – одна з умов ефективної

роботи групи соціально-психологічного тренінгу. Ефективність тренінгу

також багато в чому залежить від того, наскільки великим арсеналом засобів

володіє викладач для досягнення тієї чи іншої мети.

ХАРАКТЕРИСТИКА ГОЛОВНИХ МЕТОДИЧНИХ ПРИЙОМІВ

ТРЕНІНГУ

Найбільш застосовувані методи – це групові дискусії, рольові ігри,

психодрама і її модифікації, психогімнастика, метод конкретних ситуацій та

ін.

Вибір того чи іншого методичного прийому, а також конкретного

засобу в рамках цього прийому визначається наступними факторами:

змістом тренінгу;

особливостями групи;

особливостями ситуації;

можливостями викладача.

Базові методи, що використовуються у тренінгах, - лекція, метод

кейсів, моделювання практичних ситуацій, мозкова атака, дискусія,

ситуаційно-рольові ігри. Розглянемо окремі методичні прийоми.

Міні-лекція

Інформація (теоретичні відомості). Тривалість – 10-15 хв.

Переваги: ефективна для використання у великих групах; не потребує

великих затрат; можливість структурування матеріалу; контролювання

логічної послідовності матеріалу; розподіл часу взагалі між окремими

блоками зокрема; дозволяє здійснити систематизацію знань за короткий

16

проміжок часу.

Недоліки: пасивна роль учасників, відсутність або слабкість зворотного

зв’язку; підвищені вимоги до тренера-викладача; небезпека перевантаження

аудиторії інформацією; діє тільки на слухові канали; увага учнів зменшується

з кожною хвилиною; ця форма навчання подобається учням, у котрих

розвинена здебільшого слухова пам'ять; рівень засвоєння фактичного

матеріалу низький; уважається що всім учням потрібна однакова інформація

й усі учні засвоюють її однаковими темпами, але насправді це не так.

Групова дискусія

У психологічному тренінгу це спільне обговорення будь-якого спірного

питання, що дозволяє прояснити (можливо, змінити) думки, позиції й

установки учасників групи у процесі безпосереднього спілкування. Дискусія

дозволяє побачити проблему з двох боків, вчить обґрунтовувати свою думку

та переконувати інших, вчить культурі полеміки, вмінню прислухатись до

інших точок зору. Дискусії можуть бути структуровані (задається певна тема

для обговорення) та неструктуровані.

Переваги: демонстрація розуміння або нерозуміння обговорюваних

питань; активна передача знань, активна взаємодія, швидкий зворотний

зв'язок.

Недоліки: потребує багато часу; важкість контролювання; можливість

відхилення від теми; сильна залежність від групи, рівня її підготовки;

ймовірність затвердитися в хибній позиції, можливе виникнення

роздратування.

Ігрові методи

Це ситуаційно-рольові, дидактичні, творчі, організаційно-діяльнісні,

ділові та імітаційні ігри.

Гра допомагає зняти напругу учасників на початку тренінгів, може

використовуватися для діагностики та само діагностики труднощів і

проблем, крім того, закріплюються певні навички поведінки, здійснюється

пошук нових навиків, раніше невідомих, розкриваються творчі здібності

17

учасників.

Переваги: набутий досвід зберігається надовго; емоційне забарвлення;

розуміння поведінки інших людей; безпечне середовище.

Недоліки: штучність, можливість легковажного ставлення зі сторони

учасників та розхолодження; існує елемент ризику, оцінюється виступ, а не

проблема.

Метод конкретних ситуацій (кейсів)

Найбільш популярний на сьогодні метод. Інформацію, яка подається у

вигляді фактів і базується на реальній ситуації, слід проаналізувати й дати

рекомендації щодо її опрацювання. Ці рішення, як правило, не очевидні, не

однозначні. Іноді існує багато можливих рішень однієї ж проблеми, іноді

такого рішення немає взагалі.

Є багато різновидів цього методу. У загальному випадку учень отримує

текст з описанням конкретної проблеми. Йому потрібно вивчити ситуацію та

намітити оптимальне рішення. Потім учні об’єднуються в невеликі групи,

обговорюють досягнення та недоліки запропонованих рішень і намагаються

встановити найбільш оптимальне. У більшості випадків не буває якогось

одного, єдино правильного рішення. Одночасне існування декількох

альтернативних рішень та можливість вибору формують гнучкість підходу

до розгляду проблем. Перед учнями постає задача не стільки знайти єдину

відповідь, скільки поставити правильні та корисні питання, які можуть

передбачати існування декількох альтернативних рішень.

Основні способи застосування метода кейсів:

1. Діагностика проблеми.

2. Діагностика однієї або декількох проблем та вироблення

учасниками методів їх вирішення.

3. Оцінка учасниками застосованих дій, спрямованих на вирішення

проблеми, та їх наслідків.

Переваги: реалізм, мінімізація тиску оточуючого середовища,

можливість розгляду різноманітних точок зору, зв'язок з реальним життям,

18

активна взаємодія; метод конкретних ситуацій упорядковує знання та факти,

удосконалює вміння аналізувати проблеми, спілкуватись та приймати

рішення, формує власну думку, примушує усвідомити, що не завжди існує

єдино правильне рішення; метод орієнтовано на розвиток аналітичних

здібностей, це тренінги вирішення проблем, прийняття рішень, ведення

переговорів.

Недоліки: виникнення ілюзій при зіткненні з подібною ситуацією в

реальному житті з приводу наявності часу, знань, безпеки для її вирішення.

Мозкова атака

Це метод вирішення проблем шляхом пошуку великої кількості

різноманітних рішень протягом малого проміжку часу для подальшого їх

аналізу та оцінювання. Головна функція – генерація ідей, а не аналіз та

обговорення запропонованих рішень.

Принципи методу: повна відсутність критики, заохочення ідей,

рівноправність учасників, свобода асоціацій записування всіх ідей час для

обговорення ідей та їх селекції.

Переваги: заохочення творчості мислення; вихід за межі стандартного

мислення; простота, широкий збір інформації та ідей.

Недоліки: залежить від ступеня залучення учасників до процесу, їх

відповідальності та настроєності на результат; неповнота процесу потребує

наявності певних навичок.

Таким чином, новітні технології розвивають мислення, вчать активно

діяти, виховують самостійність, навчають застосовувати отримані знання на

практиці.

Першочерговий тренінг за яким працює у даний момент вихователь

БНРцентру – є соціальний тренінг за програмою МОНУ «Рівний – рівному».

19

2.2. Суть програми «Рівний - рівному» та її основні поняття.

Соціальний тренінг за програмою «Рівний – рівному»

спрямований на формування відповідального ставлення до особистого

здоров’я у підлітків з особливими потребами, оскільки саме в цьому віці

відбувається засвоєння певних норм і зразків поведінки, накопичення

відповідних знань і вмінь, усвідомлення потреб і мотивів, визначення

ціннісних орієнтацій.

Тренінг «рівний-рівному» - це засіб передачі достовірної, соціально-

значущої інформації підростаючому поколінню через довірчі взаємини на

рівних з метою зацікавлення молодих людей їх власним здоров’ям і

розвитком.

Спосіб життя – система взаємин людини із самою собою та факторами

зовнішнього середовища. Це складний комплекс дій і переживань, наявність

корисних звичок, які зміцнюють природний ресурс здоров’я і шкідливих

звичок, які руйнують його.

Здоровий спосіб життя – психофізіологічне поняття, в яке, як частина,

входить біологічне виживання. Загрозу для існування особи являє не тільки

наявність шкідливих факторів зовнішнього середовища, а й відсутність

необхідних.

Потрібно чітко розмежовувати поняття здорового способу життя і

комфортності. Здоровий спосіб життя – явище завжди об’єктивне, тоді як

комфортність найчастіше може бути суб’єктивною і завдавати шкоди

здоров’ю.

Комфорт (зручність) – стан, який людина намагається створити для

себе і підтримувати як у період спокою так і під час будь-якого виду

діяльності. Суб’єктивно має позитивну оцінку.

Дискомфорт (незручність) – суб’єктивне сприйняття впливу факторів

зовнішнього середовища, що оцінюється особою негативно.

Об’єктивний – реально існуючий.

Суб’єктивний – той, що відображає сприйняття об’єкта людиною чи

20

групою людей.

Поняття «комфортно» далеко не завжди тотожно поняттю «корисно».

Цьому є найпростіший приклад – робоча поза. Втомившись від роботи за

письмовим столом, але не маючи можливості її перервати, люди досить часто

починають шукати зручну позу. Це веде до викривлення хребта.

Легкий ступінь сп’яніння, одиничні випадки вживання наркотиків,

початкова стадія звикання до нікотину створюють комфортне відчуття.

Однак незабаром у людини з’являється не потреба у комфортних відчуттях, а

абстиненція, хворобливий стан, викликаний позбавленням визначеної групи

наркотичних речовин. Люди можуть керувати своїми емоціями через

сенсорну систему – не слухати, не дивитися не торкатися. Наказати своїм

внутрішнім органам – серцю, легеням, шлунку змінити біоритми з

допомогою сили волі не може ніхто. Тому міркування типу: «Курю доти,

доки мені подобається захочу – кину!» - неправдиве. Більшість людей, що

мають шкідливі звички, приречені на розвиток манії залежності. У випадку

пияцтва – це алкоголізм, у випадку куріння – нікотиноманія, при вживанні

наркотиків – наркоманія.

При наркоманії й алкоголізмі індивідуальна і соціальна частина

особистості деградують одночасно з біологічною частиною, а іноді й

випереджують її в цьому процесі. Звідси випливає, що будь-яке відхилення

від здорового способу життя небезпечні для підлітків і їх майбутнього.

Тому завданням даного тренінгу є переконати підлітків берегти себе,

зміцнювати здоров’я вести здоровий спосіб життя, сформувати відповідальну

та безпечну поведінку.

Модель поведінки складається з трьох взаємопов’язаних компонентів:

- інформаційного (сукупність знань про предмет, явище, наслідки),

- емоційно-мотиваційного (ставлення до предмета, явища, його

образ; бажання щось робити; усвідомлення; для чого це робиться),

- дієвого (комплекс поведінкових реакцій стосовно явищ або подій,

що відбуваються).

21

Ці три компоненти тісно переплітаються тобто поведінка людини має

мотивацію. Мотивація – це спонука, що викликає активність і визначає її

спрямованість. Мотив – це причина поведінки. Мотивація діяльності

залежить від інформації, якою володіє людина. Інформація – це знання,

особистий досвід, додаткові відомості про явища та предмети, одержані

людиною протягом життя. Інформація якою володіє людина, може

стимулювати її до набуття нових навичок чи відмови від застосованих нею

раніше. Наявність нової інформації впливає і на поведінку. Отже, зв'язок цих

трьох компонентів взаємо направлений, тому зміна в одному зумовлює зміни

у всіх інших.

Звідси ми і визначили три основні мети тренінгу «рівний – рівному»,

спрямованих на формування здорового способу життя у дітей з особливими

потребами:

- достовірна інформація;

- створення мотивації до здорового способу життя;

- формування поведінкових навичок.

Тренінг «рівний – рівному» впливає на всі компоненти поведінки

особистості, оскільки, з одного боку передбачає надання потрібної

достовірної інформації відповідно до віку та потреб підлітка, а з другого –

процес інтерактивного навчання впливає на емоційну сферу особистості,

спонукає до усвідомленого засвоєння інформації та сприяє формуванню

навичок усвідомленої і відповідальної поведінки підлітків у ситуації ризику й

необхідності вибору.

Одним із основних завдань вихователя БНРЦ , з допомогою

тренінгових занять по програмі «рівний-рівному» є – переконати підлітків з

особливими потребами берегти себе, зміцнювати здоров’я, формувати

відповідальну та безпечну поведінку.

Умовно можна розмежовувати підліткове особливе ставлення до

свого здоров’я. мотивувати збереження здоров’я (за віковим критерієм)

можна таким чином:

22

Перспектива вільного переміщення в просторі (походи, подорожі

дуже бажані в 11-14 років) можуть вирушати тільки здорові та витривалі

люди.

Можливість піднятись за ієрархічною градацією в очах значущих

інших. А значущими є однолітками. Якщо ж у компанії, до якої належить

підліток, прийнято курити, він буде це робити скільки б батьки і педагоги

його не застерігали. Якщо ж у компанії немає курців, то спроба самостійно

втягтися в нікотиманію спричинить або вигнання з «тусовки», або вимогу

товаришів відмовитись від звички. У підлітків прийнятий стиль «усі, як

один». І наркоманами вони найчастіше стають з тієї самої причини.

У пізньому підлітковому віці (17-19 років) мотивацією до збереження

здоров’я є кар’єрні прагнення, тобто здоровій людині легше просуватися

кар’єрними сходинками.

Після 15 років велике значення в житті молодої людини приділяється

стосункам у системі «ти і я». щоб бути коханим потрібно бути здоровим.

Розповідаючи про вплив на потомство куріння і алкоголю матері слід

звертатись і до хлопців. Адже здоров’я їх дітей залежить багато в чому від

відсутності шкідливих звичок у тієї жінки, з якою вони вирішають пов’язати

свою долю. Думка хлопців у віці 16-17 років досить авторитетна для дівчат.

Вони знайдуть потрібні слова й аргументи для своїх подруг. При подачі

інформації учням, соціальний педагог уникає прямої дидактики (не згадує

когось персонально, не підкреслює чиїсь індивідуальні звички). Пряма

дидактика зазвичай не спрацьовує.

Здоровий спосіб життя педагог-тренер пропагує як реалістичну і

привабливу альтернативу, якою діти можуть користуватись впродовж усього

життя.

Педагог тренінгові заняття будує поетапно (від подачі інформації до –

зміцнення здоров’я:

Перший етап навчання – вироблення навичок використання тієї

інформації, яку свідомо чи мимоволі отримує кожна людина, що живе у

23

суспільстві. Наприклад, особистісне усвідомлення цінності доброго здоров’я.

на першому етапі, якщо інформація корисна, її ще треба зробити цікавою,

тобто підсилити. Педагог-тренер бере до уваги вікові психологічні

особливості дитини і те, яка група є для нього референтною (підлітковий вік

– однолітки). Він готує дитину до прийняття рішення на основі всеосяжної

інформації.

Цікава та корисна інформація має стати такою що викличе бажання

формувати здоровий спосіб життя. Це другий етап – зміна ставлення до свого

здоров’я і шкідливих звичок.

Важливою частиною формування навичок здорового способу життя у

дітей з порушенням слуху є вироблення навичок спілкування, що

допомагають налагоджувати стосунки, вирішувати конфлікти, відстоювати

свої права, відмовлятися від небажаних чи небезпечних форм поведінки.

Третій етап – етап вільного прийняття рішень, вибору на користь

здорового способу життя. Підліток, з особливими потребами, зробить такий

вибір самостійно, а тренер допомагає йому в цьому: вчить правильно

оцінювати інформацію, яка надходить, зважувати всі «за» і «проти», вибрати

найбільш прийнятні для підлітка стратегії поведінки; створює умови для

засвоєння різних комунікативних та поведінкових стратегій.

Кожна людина у своєму повсякденному житті найчастіше діє звичним

для неї способом. Знаходячись у незвичайній для себе ситуації перед

необхідністю вибору, людина може зробити зовсім несподіваний крок або

діяти відповідно до однієї з відпрацьованих раніше стратегій. Люди, що

володіють широким і різноманітним набором комунікативних стратегій,

легше адаптуються в нестандартних ситуаціях, частіше приймають зважені і

відповідальні рішення. Якщо ж у людини в арсеналі тільки одна чи дві

стратегії, то це значно знижує її можливості вибору і підвищує ймовірність

невдалих рішень.

Четвертий етап – засвоєння навичок здорового способу життя у дітей з

особливими потребами, оволодіння набором різноманітних комунікативних

24

стратегій. У даному етапі соціальний педагог застосовує рольові ігри,

моделювання ситуацій, у яких потрібно зробити вибір обговорення випадків.

П’ятий етап – дотримання здорового способу життя, результатом якого

є зміцнення власного здоров’я, адекватна самооцінка, зростання авторитету

серед однолітків і дорослих.

2.3 Складові частини тренінг – курсу.

Тренінг – курс освіти «рівний-рівному» включає такі навчальні модулі:

1. Модуль

«Методика освіти «Рівний - рівному».

Базовий модуль, присвячений основним концептуальним положенням

методики, а саме: ступеневій передачі знань, підготовці та залученню до

просвітницької діяльності підлітків – інструкторів, роботі самих

інструкторів.

Мета: надати знання та сформувати практичні навички у педагогів –

тренерів з організації просвітницької роботи за методом «рівний - рівному»

щодо здорового способу життя.

Мета просвітницької роботи «рівний-рівному» - сприяти розумінню

дітьми переваг здорового способу життя; заохочувати до здобуття знань,

умінь і навичок здорового способу життя; стимулювати до самостійного і

усвідомленого вибору життєвої позиції; формувати особисті мотиви для

реалізації моделі «здоровий спосіб життя»; швидко і ефективно поширювати

знання про здоров’я, ЗСЖ в середовищі неповнолітніх.

Завдання модуля

2. Модуль

«Спілкуємось та діємо» .

Націлений на формування у підлітків навичок ефективної комунікації,

що має стати підґрунтям активної позиції здорового способу життя.

Мета: ознайомити підлітків з базовими положеннями теорії

спілкування і на основі цієї інформації формувати в них навички ефективної

25

взаємодії.

Підлітковий вік – це період значних змін у становленні особистості .

Однією із найважливіших нових рис в особистості підлітка в цей час є потяг

до самоствердження, бажання бути визнаним оточуючими.

Конфлікти з батьками, прояви самовираження підлітків, які шокують

дорослих, а також зростання кількості асоціальних вчинків у цьому віці

значною мірою провокуються тим , що більшість юнаків і дівчат не

володіють способами продуктивного спілкування з дорослими та

ровесниками.

Тому теоретичний та практичний матеріал модуля

«Спілкуємось та діємо» націлений саме на те , щоб сформувати у підлітків

навички ефективної комунікації, що в свою чергу , має стати підґрунтям

попередження негативної поведінки осіб цієї вікової групи.

Теоретичний матеріал містить базові положення теорії спілкування:

ознаки гарного слухача; вербальні та невербальні засоби комунікації; бар’єри

спілкування; правила ефективної взаємодії з різними типами людей тощо.

Він поданий у формі дозованих інформаційних повідомлень, розрахованих на

10 – 15 хвилин.

Кожна інформація супроводжується набором різноманітних

практичних завдань: проблемні питання для мозкового штурму,

опитувальники, тренінгові вправи, робота з роздавальним матеріалом. У

практичній частині модуля передбачені індивідуальні , парні та групові

форми роботи з підлітками.

Завдання модуля

Формувати у підлітків уміння працювати в команді.

Розвивати навички активного слухання, ефективного

спілкування.

Учити школярів різноманітним прийомам вербального і

невербального спілкування.

Вчити спілкуватися толерантно.

26

Розвивати у дітей навички відповідальної поведінки.

3. Модуль

«Твоє життя – твій вибір.

Дає змогу формувати у підлітків відповідальне ставлення до власних

вчинків та власного здоров’я, вміння оцінювати ситуації ризику, приймати

конструктивні рішення та протистояти соціальному тиску.

Мета:надати підліткам знання та сформувати уміння і навички

реалізації здорового способу життя, відповідального ставлення до власного

здоров’я, протистояння спокусі та соціальному тиску.

Завдання модуля

Навчити підлітків визначати життєві цінності, сформувати у них

відповідальне ставлення до власного здоров’я та власних вчинків.

Розкрити причини вживання наркотичних речовин і показати

негативні наслідки їхньої дії на організм підлітка, впливу на сімейне та

суспільне благополуччя.

Навчити підлітків оцінювати ситуації ризику, приймати

відповідальне рішення та протистояти соціальному тиску.

4 . Модуль.

«Прояви турботу та обачливість».

(профілактика ВІЛ/СНІДу, ХПСШ, незапланованої вагітності серед

молоді)

Сприяє мотивації безпечної статевої поведінки підлітків щодо

збереження репродуктивного здоров’я та індивідуального захисту від

ВІЛ/ХПСШ.

Мета: підвести підлітків до розуміння того, що ВІЛ/СНІД, ХПСШ,

незапланована вагітність – це поведінкові ускладнення, запобігти яким

можна через формування навичок відповідальної поведінки.

Завдання модуля

27

Надати підліткам інформацію про стать, статеві стосунки та

психофізіологічні зміни, пов’язані з процесом статевого дозрівання.

Акцентувати увагу учасників занять на фізіологічних

особливостях підліткового віку.

Ознайомити підлітків зі шляхами поширення та наслідками ВІЛ,

СНІД, ІПСШ.

Сформувати у підлітків розуміння власної відповідальності за

ризик інфікування ВІЛ та ІПСШ, а також незапланованої вагітності.

Сприяти зміні мотивації статевої поведінки підлітків на користь

репродуктивного здоров’я та індивідуального захисту від ВІЛ, СНІД, ІПСШ.

Формувати у підлітків толерантне ставлення до ВІЛ –

інфікованих.

5.Модуль

«Знаємо та реалізуємо свої права».

Спрямований на розвиток у підлітків почуття власної гідності,

необхідності для суспільства ; на усвідомлення своїх прав, обов’язків,

відповідальності за свої дії; на стимулювання у підлітків бажання реалізувати

свої права.

Мета:сприяти формуванню правового світогляду підлітків, що

охоплював би систему теоретичних знань про права, і на цій основі

формувати відповідну активну позицію підлітків з реалізації своїх прав у

житті.

Проблема прав дітей – одна з гострих проблем нашого суспільства. За

даними опитування рівень правової культури та знань дітей про свої права та

обов’язки досить низький. Майже кожна шоста дитина взагалі не знає

законів, які її захищають. Дітям бракує елементарної обізнаності у сфері

своїх прав, обов’язків та відповідальності за багатьох життєвих ситуацій.

Сенс запровадження цього модуля полягає в необхідності розвивати у

підлітках почуття гідності, своєї необхідності для суспільства, усвідомлення

28

своїх прав , обов’язків, відповідальності за свої дії, стимулювати у дітей

бажання реалізувати свої права.

Розвиток у дітей переконань у необхідності дотримання правових

обов’язків за методом «рівний - рівному» - важлива умова підвищення

ефективності профілактики негативних звичок, пропаганди засад здорового

способу життя.

Теоретичний та практичний матеріал модуля має на меті допомогти

підліткам усвідомити глибинний зміст та суть прав дітей стосовно здорового

способу життя , вибрати правомірні варіанти поведінки.

2.4 Підготовка педагогів щодо формування здорового способу

життя у підлітків з особливими потребами .

Загальноосвітній заклад залишається основним соціальним

інститутом, який надає дітям базову освіту, вирішує завдання розвитку та

виховання школярів, але школа намагається створити всі умови для

ефективного формування здорового способу життя.

Навчання молоді протистояти тиску однолітків і засобів масової

інформації, що ініціюють вживання шкідливих речовин має дві характерні

риси: використання підліткових лідерів, а також рольових ігор та соціальної

підтримки при навчанні навичкам відмови. І та, й інша використовується для

створення клімату, у якому легше за все сказати «ні». Важливо відмітити, що

молоді люди самі повинні докладати наполегливих зусиль щодо зміцнення

здоров’я. Разом з тим вчителі, психологи, соціальні працівники та лікарі, які

безпосередньо працюють з дітьми та підлітками повинні бути достатньо

підготовленими.

Василь Олександрович Сухомлинський завжди відмічав, що праця

вчителя потребує великих затрат розумової енергії, є дуже відповідальною і

психічно перевантаженою. Здоровий спосіб життя вчителя повинен стати

основою його життєдіяльності.

Не можна не погодитися з думкою про те, що здоров'я дітей —

29

найголовніша цінність за будь-яких умов життя. I саме тому питання здоров'я

дитини потребує особливої уваги, оскільки від стану здоров'я дитини багато

чого залежить: успіх у навчанні, фізичний розвиток та психічний стан

дитини, ситуація в класному колективі, взаємини з товаришами.

Ураховуючи цей факт, педколектив нашої центру працює в напрямку

створення оздоровчої системи, головними завданнями якої є:

—виховання свідомого ставлення до свого здоров'я та здоров'я інших

як найголовнішої соціальної цінності;

—створення умов для збереження та зміцнення фізичного й психічного

здоров'я учнів.

Отже, слід наголосити, що наявність чіткого режиму дня, ефективна

система оздоровчих заходів у процесі навчання та позаурочної діяльності

учнів, різноманітність змісту і методів навчання та виховання сприяють

вирішенню проблем , головним результатом якої, насамперед, має бути

міцне здоров'я вихованців.

30

Висновки

Всім відомий факт , що лікування вже хворих наркоманією,

алкоголізмом – важка та малоефективна справа. Саме тому, надзвичайно

важливою є первинна профілактика наркотичної та алкогольної залежності.

За кілька останніх десятиріч було запропоновано чимало виховних програм,

покликаних вплинути на поведінку дітей підліткового віку та вберегти їх від

небезпеки наркотиків, алкоголю, куріння та ранніх статевих стосунків. Однак

більшість цих зусиль зазнали невдачі або, в кращому випадку, дали вкрай

обмежений результат. У своїй масі вони були засновані на двох базових

засадах: інформування та залякування. Довгострокові дослідження

показують, що навіть виступи авторитетної для учнів особи, що викладає

факти та попереджує про небезпеку в кінцевому підсумку не знижують ризик

знайомства учнів з наркотиками, алкоголем, тютюнопалінням та раннім

статевим життям. Згадаймо відомий вислів «природа не терпить порожнечі».

Коли молода людина не має мрій, планів, конкретної мети на майбутнє, її

«порожнє» життя ста поживним ґрунтом для тих кому вигідно нав’язати її

деструктивні моделі поведінки.

Отже, треба з дитинства вчити дітей цінувати, берегти та зміцнювати

своє здоров'я. Дуже важливо, щоб навчання здорового способу життя було

традиційним, послідовним, тобто передбачало комплекс систематичних

заходів, спрямованих на формування в учнів розуміння важливості

піклування про своє здоров'я, фізичний розвиток.

31

Список використаних джерел

1. Абрамова Г.С. Возрастная психология. — Екатеринбург: Деловая кн.,

1999. — 623 с.

2. Адамович Г.Г. За чистоту воды, воздуха, почвы: Метод. материалы в

помощь лектору. — М., 1977.

3. Айхорн А. Трудный подросток. — М.: Апрель Пресс, Изд-во ЭКСМО-

ПРЕСС, 2001. — 304 с. (Серия «Как стать психологом»).

4. Аршавский И.А. Физиологические механизмы и закономерности

индивидуального развития. — М.: Наука, 1982. — 270 с.

5. Баб'як Т.І. Психокорекційна робота з дітьми та підлітка-ми, що зазнали

насильства. —Л., 1999.

6. Беседина А.А., Данилеико Г.Н., Колотий Н.Н. Системный подход к

формированию здоровья школьников //Актуальні пробле-ми охорони

здоров'я дітей шкільного віку і підпітків: Матеріали наук.-пракг. конф.

—X., 1997. —С. 198—199.

7. Бойко Л .П. Формування у школярів загальнолюдських цінно-стей в

умовах функціонування соціально-педагогічної системи «сім'я—

школа—установи культури»: Дис. ... канд. пед. наук.: 13.00.05. — К.,

1998. — 158 с.

8. Вакуленко О.В. Здоровий спосіб життя як соціально-педагогічна умова

становления особистості у підлітковому віці: Дне. ... канд. пед. наук:

13.00.05. — К., 2001. — 260 с.

9. Ващенко Г. Виховний ідеал: Підручник для педагогів, виховників,

молоді і батьків / Пед. т-во ім. Г. Ващенка. — 3-тє вид. Полтава:

Полтав. вісн., 1994. — 191 с.

10. Городова Н.М. Планування роботи закладу освіти. — X.: Вид. група

«Основа», 2004. — 208 с.

11. Гребенников И.В. Школа и семья: Пособие для учителя.

М.: Просвещение, 1985.

12. Ефимова Н.С. Психология взаимопонимания. — СПб.: Питер, 2004. —

32

176 с: ил.

13. Ефимцева С.А. Тренинг общения для старшеклассников / Ин-т

психологии АПН Украины. — Вып. № 4. — Сер. «В помощь

школьному психологу». — К., 1994.

14. Кириленко СВ. Соціально-педагогічні умови формуван-ня культури

здоров'я старшокласників: Дис. ... канд. пед. наук: 13.00.07. — К., 2004.

— 205 с.

15. Наказ Міністра охорони здоров'я України від 5 січня 1999 р., № 1 «Про

поліпшення діяльності органів і закладів охорони здоров'я з питань

формування здорового способу життя, гігієнічно-го виховання

населения».

16. Несторенко В.В. Підготовка майбутніх педагогів до виховання у

дошкільників навиків здорового способу життя: Дис.... канд. пед. наук:

13.00.04. — Одеса, 2003. — 205 с. Неумывакин И.П., Неумывакина

Л.С. Эндоэкология здоровья. — СПб.: «ДИЛЯ», 2001. — 544 с.

17. Програма МОНУ «Рівний-рівному»