European Credit Transfer System ECTS - Інформаційний пакетgeo.chnu.edu.ua/res//geo/infpack/geo_ekologiya_ohorona.pdf · Екологічна стандартизація

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА

ГЕОГРАФІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

European Credit Transfer System ECTS - Інформаційний пакет

2009/2010

Напрям «Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування»

ЧЕРНІВЦІ, 2009

Зміст ЗАГАЛЬНИЙ ОПИС Структура та організація факультету Адреса Деканат Кафедри Кафедра географії України та регіоналістики Кафедра географії та менеджменту туризму Кафедра геодезії, картографії та управління територіями Картографічна лабораторія Кафедра гідроекології, водопостачання та водовідведення Кафедра економічної географії та екологічного менеджменту Лабораторія оцінки природно-ресурсного потенціалу Міжкафедральна навчальна лабораторія Комп’ютерний клас Кафедра фізичної географії та раціонального природокористування Грунтово-геохімічна лабораторія Геолого-географічний музей Кафедра соціальної географії та рекреаційного природокористування Навчально-наукова геофізична обсерваторія Список викладачів з інших факультетів, що читають дисципліни на географічному факультеті I курс II курс III курс IV курс V курс Координатор від факультету та його заступники Перелік напрямків, що пропонуються на факультеті Умови для навчання Основні методи навчання і викладання, способи оцінювання, що використовуються на факультеті СТУПЕНЕВА СТРУКТУРА Напрям „Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування” ДИСЦИПЛІНИ БЛОК ДИСЦИПЛІН ДЛЯ ПІДГОТОВКИ БАКАЛАВРА Цикл гуманітарної та соціально-економічної підготовки

Культурологія Іноземна мова (за професійним спрямуванням) Українська мова (за професійним спрямуванням) Історія України Правознавство Філософія (філософія, релігієзнавство, логіка, етика і естетика) Економічна теорія Психологія Фізичне виховання Політологія Соціологія

Цикл природничо-наукової підготовки Вища математика

Інформатика і системологія Фізика Хімія з основами біогеохімії Біологія Геологія з основами геоморфології Гідрологія Метеорологія і кліматологія Ґрунтознавство Загальна екологія (та неоекологія)

Цикл професійної та практичної підготовки Вступ до фаху Економіка природокористування Організація управління в екологічній діяльності Техноекологія Моніторинг довкілля Заповідна справа Безпека життєдіяльності Екологічне право Моделювання і прогнозування стану довкілля Ландшафтна екологія Екологія людини Екологічна безпека

Фундаментальні та професійно-орієнтовані дисципліни Екологічна експертиза Техноекологія Урбоекологія Нормування антропогенного навантаження

Професійно-орієнтовані дисципліни Водопостачання, водовідведення, поліпшення якості води Основи екологічної культури Основи екологічного підприємництва Природоохоронне інспектування Основи екологічної токсикології Антропогенні зміни водних об’єктів

Дисципліни самостійного вибору вищого навчального закладу Обчислювальна техніка і основи програмування Радіоекологія Методи вимірювання параметрів навколишнього середовища Соціальна екологія Основи наукової діяльності Основи медичних знань і охорона здоров’я дітей Основи землезнавства Вчення про ріки Основи міжнародної еколого-економічної діяльності Антропогенні зміни водних об’єктів Основи геоекології Аерокосмічні методи дослідження Педагогіка і методика викладання екології (основи педагогічної майстерності) Екологічна метрологія Проблеми екологічного руслознавства (гідрооснови гідротехніки і меліорації) Основи охорони праці Банки екологічної інформації

Дисципліни вільного вибору студента Водопостачання та водовідведення Екологічна метрологія Географія ПРП України Аерокосмічні методи дослідження Техніко-економічні основи виробництва Регіональне використання і охорона водних ресурсів

БЛОК ДИСЦИПЛІН ДЛЯ ПІДГОТОВКИ СПЕЦІАЛІСТА Цикл гуманітарної та соціально-економічної підготовки Цивільна оборона Охорона праці в галузі Філософські проблеми екології Екологічний менеджмент і аудит Інтелектуальна власність

Дисципліни професійної та практичної підготовки Управління техногенною та екологічною безпекою та екологічний ризик Фітомеліорація Екологічна стандартизація і сертифікація та природоохоронні технології

Цикл природничо-наукової підготовки Проблеми досліджень екологічно достатнього стоку річок Екологічні проблеми водопостачання та водовідведення Водноресурсний менеджмент

БЛОК ДИСЦИПЛІН ДЛЯ ПІДГОТОВКИ МАГІСТРА Цикл гуманітарної та соціально-економічної підготовки Охорона праці в галузі Філософські проблеми екології Методика викладання екології у вищій школі Педагогіка та психологія у вищій школі Вища освіта і Болонський процес Цивільна оборона Інтелектуальна власність

Цикл природничо-наукової підготовки Екологічна політика сталого розвитку Теорія систем в екології

Дисципліни професійної та практичної підготовки Фізичні забруднення довкілля Сучасні методи екологічних досліджень Сучасні концепції та оптимізація природокористування

ЗАГАЛЬНИЙ ОПИС Структура та організація факультету Адреса

58012, м. Чернівці, вул. Коцюбинського, 2, географічний факультет. [email protected]

Деканат Декан географічного факультету

доктор географічних наук, професор Руденко Валерій Петрович

584862 523286

Заступник декана з навчально-методичної роботи

доцент, кандидат географічних наук Цепенда Михайло Володимирович

584862

Заступник декана з навчально-виховної роботи

доцент, кандидат географічних наук Заячук Мирослав Дмитрович

584855

Заступник декана з наукової роботи та міжнародних зв’язків

доцент, кандидат географічних наук Бучко Жанна Іванівна

584862

Заступник декана з навчально-організаційної роботи та по заочному відділенню

доцент, кандидат географічних наук Греков Сергій Анатолійович

584855

Методист Ракова Галина Олександрівна 584862 Секретарі Долинська Тетяна Володимирівна

Одинська Леся Миколаївна Герман Елла Олегівна

584855 584855 584855

Кафедри Кафедра географії України та регіоналістики

Джаман Василь Олексійович Завідувач кафедри професор

584847

Пашенчук Людмила Андріївна асистент 584847 Греков Сергій Анатолійович доцент 584847 Заячук Мирослав Дмитрович доцент 584847 Колядинський Павло Валентинович аспірант 584847 Костащук Іван Іванович доцент 584847 Заблотовська Наталія Василівна аспірант 584847 Любківська Людмила Валеріївна асистент 584847 Печенюк Олег Олександрович асистент 584847 Печенюк Віталій Олегович аспірант 584847 Чашкова Галина Іванівна зав. лабораторією 584847

Кафедра географії та менеджменту туризму

Явкін В’ячеслав Григорович Завідувач кафедри доцент

584795

Бучко Жанна Іванівна доцент 584795 Король Олександр Дмитрович доцент 584795 Савранчук Лариса Арефіївна доцент 584795

Кирпушко Ярослав Васильович к.геог.н., асистент 584795 Бойко Ірина Дмитрівна асистент 584795 Круль Галина Ярославівна доцент 584795 Іванунік Віталій Олександрович асистент 584795 Морар Тетяна Теофілівна зав. лабораторією 584795 Брик Степан Дмитрович аспірант 584795 Красовська Олена Юріївна аспірант 584795 Ясенчук Василь Іванович асистент 584795 Заячук Оксана Григорівна аспірант 584795 Кібич Анна Дмитрівна асистент 584795 Антал Андрій Юрійович лаборант 584795 Фостій Віра Вікторівна асистент 584795

Кафедра геодезії, картографії та управління територіями

Сухий Петро Олексійович Завідувач кафедри доцент

584852

Березка Ігор Степанович асистент 584852 Білокриницький Сергій Миколайович

доцент 584852

Дутчак Світлана Вікторівна к.геог.н., асистент 584852 Крупела Леонтій Миколайович асистент 584852 Ранський Микола Петрович асистент 584852 Скрипник Ярослав Петрович доцент 584852 Федоруца Олександр Миколайович асистент 584852 Дайка Наталія Аніфатіївна лаборант 584852

Картографічна лабораторія

Кострюков Федір Миколайович зав.лабораторією 584852 Мінаєва Світлана Валентинівна пров.фахівець 584852

Кафедра гідроекології, водопостачання та водовідведення

Ющенко Юрій Сергійович Завідувач кафедри професор

584803

Беднарчик Любов Ігорівна асистент 584803 Бурмакіна Любов В’ячеславівна лаборант 584803 Гончар Олеся Миколаївна асистент 584803 Григорійчук Віталій Васильович асистент 584803 Костенюк Людмила Володимирівна асистент 584803 Кирилюк Андрій Олександрович к.геог.н., асистент 584803 Кирилюк Мирослав Іванович професор 584803 Кирилюк Олена Володимирівна аспірант 584803 Ніколаєв Андрій Миколайович асистент 584803 Опеченик Віталій Миколайович асистент 584803 Паланичко Ольга Вікторівна аспірант 584803 Пасічник Микола Дмитрович асистент 584803 Сівак Володимир Карлович к.геог.н., доцент 584803 Цапу Валеріан Федорович доцент 584803 Шевчук Юрій Федорович асистент 584803 Шевчук Антон Юрійович асистент 584803 Яковлєва Тамара Павлівна зав. лабораторією 584803 Агєєва Олександра Володимирівна лаборант 584803

Полюга Наталія Василівна лаборант 584803 Кафедра економічної географії та екологічного менеджменту

Руденко Валерій Петрович Завідувач кафедри професор

584854

Бурка Володимир Йосипович доцент 584854 Бурка Йосип Андрійович доцент 584854 Брижак Петро Михайлович викладач 584854 Вацеба Володимир Ярославович доцент 584854 Гостюк Михайло Троянович доцент 584854 Грицку Вероніка Степанівна доцент 584854 Григор’єва Галина Володимирівна аспірант 584854 Данілова Ольга Миколаївна доцент 584854 Кібич Ірина Володимирівна доцент 584854 Константинова Любов Григорівна с.н.с. 584854 Лапушняк Мирослава Дмитрівна методист 584854 Мельник Антон Анатолійович асистент 584854 Наконечний Костянтин Петрович к.геогр.н., асистент 584854 Настюк Микола Григорович асистент 584854 Рибчук Євген Октавіанович м.н.с. 584854 Олексійчук Тетяна Володимирівна асистент 584854 Паламарюк Марія Юріївна асистент 584854 Соловей Тетяна Василівна доцент 584854 Худіковська Валентина Анатоліївна асистент 584854 Чубрей Олександра Степанівна доцент 584854 Цепенда Михайло Володимирович доцент 584854 Цепенда Микола Михайлович аспірант 584854 Шелест Оксана Богданівна зав. лабораторією 584854 Ячнюк Марина Олександрівна аспірант 584854 Баран Лівія Вікторівна лаборант 584854

Лабораторія оцінки природно-ресурсного потенціалу

Бучко Нестор Дмитрович фахівець 584854 Міжкафедральна навчальна лабораторія

Руснак Наталія Сергіївна старший лаборант 584854 Яворський Ярослав Мар’янович м.н.с. 584854

Комп’ютерний клас

Худіковська Валентина Анатоліївна лаборант 584854 Кафедра фізичної географії та раціонального природокористування

Круль Володимир Петрович Завідувач кафедри професор

584853

Гуцуляк Василь Миколайович професор 584853 Дутчак Микола Васильович доцент 584853 Дячук Аліна Іванівна фахівець ІІ категорії 584853 Киналь Ольга Володимирівна доцент 584853 Кирилюк Сергій Миколайович к.геогр.н., асистент 584853

Косарєва Олеся Миколаївна асистент 584853 Проскурняк Мирослав Михайлович доцент 584853 Рідуш Богдан Тарасович доцент 584853 Танасюк Михайло Васильович аспірант 584853 Ходан Галина Дмитрівна аспірант 584853 Холявчук Дарія Іванівна аспірант 584853 Чернега Петро Іванович доцент 584853 Чобан Алла Федорівна зав.лаб. 584853 Ковальчук Ірина Петрівна фахівець ІІ категорії 584853

Грунтово-геохімічна лабораторія

Михайленко Лариса Олександрівна лаборант 584852 Геолого-географічний музей

Вілянська Ольга Миколаївна завідувач музеєм 520020 Цапок Ірина Леонідівна лаборант 520020

Кафедра соціальної географії та рекреаційного природокористування

Кілінська Клавдія Йосипівна Завідувач кафедри д.геогр.н., доцент

524129

Аніпко Наталія Петрівна доцент 524129 Андрусяк Наталія Степанівна к.б.н., асистент 524129 Каланча Степан Дмитрович асистент 524129 Коновалова Надія Іллівна доцент 524129 Павлюк Світлана Миколаївна асистент 524129 Скутар Тетяна Дмитрівна аспірант 524129 Лісовська Алла Григорівна асистент 524129 Гриб’юк Світлана Іллівна ст.лаборант 524129 Присакар Світлана Іванівна лаборант 524129 Костащук Володимир Іванович асистент 524129

Навчально-наукова геофізична обсерваторія

Ніколаєв Андрій Миколайович Директор 584716 Сергєєва Тетяна Миколаївна завідувач 584716 Веренич Світлана Василівна провідний фахівець 584716 Попович Володимир Васильович старший лаборант 584716 Кравченко Віктор В’ячеславович лаборант 584716 Кисилиця Ілля Валерійович фахівець 584716

Список викладачів з інших факультетів, що читають дисципліни на географічному факультеті I курс Собчук Олександр Васильович (факультет прикладної математики) Філіпчук Ольга Ігорівна (факультет прикладної математики) Нестеренко Василь Володимирович (факультет прикладної математики) Москалик Галина Григорівна (факультет біології, екології та біотехнології) Івасюта Марина Ігорівна (філологічний факультет) Гуцуляк Ірина Георгіївна (філологічний факультет) Бичкова Тетяна Георгіївна (філологічний факультет) Давидович Віктор Олександрович (інженерно-технічний факультет) Прокопчук Юлія Павлівна (філологічний факультет) Піддубна Лариса Андріївна (факультет прикладної математики) Ботушанський Олег Васильович (факультет історії, політології та міжнародних відносин) Мельничук Лілія Михайлівна (факультет прикладної математики) Ленюк Олег Михайлович (факультет прикладної математики) Домініков Микола Миколайович (інженерно-технічний факультет) Хлус Лариса Миколаївна (факультет біології, екології та біотехнології) Царьков Михайло Юрійович (факультет прикладної математики) Мартинюк Ольга Василівна (факультет прикладної математики) Дзісь Руслана Петрівна (філологічний факультет) Фратовчан Тоня Михайлівна (факультет прикладної математики) Пасічник Галина Савеліївна (факультет прикладної математики)

ІІ курс Нікітін Анатолій Володимирович (факультет прикладної математики) Волощук Олексій Артурович (економічний факультет) Турко Ольга Василівна (філософсько-теологічний факультет) Соболєв Валерій Олександрович (економічний факультет) Нестеренко Василь Васильович (факультет прикладної математики) Мартинюк Ольга Василівна (факультет прикладної математики) Строєв Олександр Миколайович (факультет прикладної математики) Москалик Галина Григорівна (факультет біології, екології та біотехнології) Маценко Василь Григорович (факультет прикладної математики) Стасик Мирослав Остапович (інженерно-технічний факультет) Мартинюк Сергій Васильович (факультет прикладної математики) III курс Белінський Петро Іванович (економічний факультет) Харабара Віолета Миколаївна (економічний факультет) Легкоступов Ігор Іванович (економічний факультет) Проскурняк Ольга Петрівна (факультет педагогіки, психології та соціальної роботи) Саінчук Наталія Валеріївна (економічний факультет) Клайн Віталій Іванович (економічний факультет) Томка Юрій Ярославович (інженерно-технічний факультет) Копач Олег Вадимович (хімічний факультет) Козьмук Петро Федорович (факультет біології, екології та біотехнології) Романко Роман Миколайович (факультет біології, екології та біотехнології) Ракман Алла Степанівна (економічний факультет)

http://bio.chnu.edu.ua/

http://philology.chnu.edu.ua/



http://www.itf.cv.ua/


http://history.chnu.edu.ua/


http://www.chnu.edu.ua/index.php?page=ua/colleges/04economics

http://ftf.chnu.edu.ua/


http://www.chnu.edu.ua/index.php?page=ua/colleges/11appmath










http://ped.chnu.edu.ua/




http://chemistry.chnu.edu.ua/




IV курс Ковальчук Інна Владиславівна (факультет педагогіки, психології та соціальної роботи) Веренько Василь Ілларійович (факультет історії, політології та міжнародних відносин) Борук Сергій Дмитрович (хімічний факультет) Струтинський Владислав Євгенович (факультет історії, політології та міжнародних відносин) Клайн Віталій Іванович (економічний факультет) Козьмук Петро Федорович (факультет біології, екології та біотехнології) Романко Роман Миколайович (факультет біології, екології та біотехнології) V курс Іванчук Марія Георгіївна (факультет педагогіки, психології та соціальної роботи) Терлецька Юлія Олегівна (економічний факультет) Рошкулець Роман Георгійович (філософсько-теологічний факультет) Руденко Світлана Степанівна (факультет біології, екології та біотехнології) Горська Ірина Іллівна (відділ з питань інтелектуальної власності, науково-дослідна частина) Черлінка Василь Романович (факультет біології, екології та біотехнології) Романко Роман Миколайович (факультет біології, екології та біотехнології)



http://chemistry.chnu.edu.ua/







http://ftf.chnu.edu.ua/




Координатор від факультету та його заступники

Координатор кандидат географічних наук, доцент Цепенда Михайло Володимирович Адреса: 58012 м. Чернівці, вул. Коцюбинського, 2 Телефон: (0372) 58-48-62; Години прийому: понеділок – з 10.00 до 18.00 год

середа – з 14.00 до 16.00 год четвер – з 8.00 до 14.00 год п’ятниця – грудень (з 8.00 до 18.00 год)

Заступники

кандидат історичних наук, доцент Чубрей Олександра Степанівна Адреса: м. Чернівці, вул. Коцюбинського, 2

Телефон: (0372) 58-48-54;

кандидат географічних наук, доцент Аніпко Наталія Петрівна Адреса: м. Чернівці, вул. Худякова, 1

Телефон: (0372) 52-41-29

Перелік напрямків, що пропонуються на факультеті Напрям „Географія”

• ступінь бакалавра - 4 роки;

• ступінь спеціаліста -1 рік;

• ступінь магістра - 1 рік.

Напрям „Менеджмент”




Напрям „Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування”




Напрям „Гідротехніка (водні ресурси)”


• ступінь спеціаліста -1 рік.

Напрям „Геодезія, картографія та землеустрій”




Напрям „Туризм”




Спеціальність „Економічна та соціальна географія”



Умови для навчання Підготовка фахівців за вищезазначеними напрямами та спеціальностями забезпечена

приміщеннями для навчання, самостійної та індивідуальної роботи, проживання та

культурно-соціального життя студентів. Площа аудиторного фонду на одного студента не

менша 10 м2.

Географічний факультет ЧНУ, на площах якого, в основному, здійснюється

навчальний процес підготовки фахівців за даними спеціальностями, забезпечений в

повному обсязі як аудиторним фондом, так і навчальними та науковими лабораторіями. Так,

для проведення навчального процесу на факультеті обладнані:

• Навчальні аудиторії відповідно до кожного напряму та спеціальності.

• Два комп’ютерні класи.

• Методичний кабінет.

• Лабораторії грунтово-геохімічна, геолого-географічний музей, оцінки природно-

ресурсного потенціалу, міжкафедральна навчальна лабораторія, навчально-

наукова геофізична обсерваторія.

Лабораторії кафедр факультету забезпечені персональними комп’ютерами, об’єднані

в локальну мережу та підключені до мережі Internet.

Для виконання курсових, кваліфікаційних, дипломних та магістерських робіт,

проведення навчальної та виробничої практики в цілому широко застосовується

обладнання та території наукових підрозділів факультету, та матеріально-технічна база –

філії кафедр на виробництві навчально-освітніх закладів області (загальні навчальні

заклади, школи нового типу, професійно-технічні навчальні заклади), „Чернівціводоканалу”,

Державного управління охорони навколишнього середовища у Чернівецькій області, НПП

„Вижницький”.

Основні методи навчання і викладання, способи оцінювання, що використовуються на факультеті

У процесі викладання курсів професорсько-викладацький склад використовує різні

методи та форми викладання і навчання (лекції: вступні, тематичні, підсумкові, лекції-

практикуми, лекції-диспути тощо), практичні, семінарські заняття (у формі діалогу, тренінгів,

ділової гри, конференцій тощо), консультації (колективні, індивідуальні, групові), а також

реалізує різні форми поточного та підсумкового контролю (тестування, виконання

практичних завдань, розв’язування географічних, фізичних, математичних та ін. задач,

написання рефератів, письмові та усні заліки та екзамени, контрольні, курсові роботи).

Студенти, відповідно до навчальних планів, проходять різні види навчальних та

виробничих практик: виховну, практику „Пробні уроки та заняття”, діагностичну,

консультативну, ознайомлювальну, переддипломну, асистентську, а також готують протягом

навчання курсові, кваліфікаційні (бакалаврську), дипломну (магістерську) роботи. Практика

проводиться у виробничих та навчально-освітніх закладах міста та вищих навчальних

закладах II-IV рівнів акредитації. Під час практики студенти виконують завдання з різних

напрямів, відповідно до спеціальності, науково-дослідну роботу, проводять апробацію

результатів власних курсових, кваліфікаційних, дипломних та магістерських досліджень.

СТУПЕНЕВА СТРУКТУРА Напрям „Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване

природокористування"

Цей напрям створювався з метою підготовки бакалаврів, спеціалістів та магістрів із екології, охорони навколишнього середовища та збалансованого природокористування до професійної діяльності в галузі дослідження, розробки, виготовлення та експлуатації лазерної та оптоелектронної техніки в галузі приладобудування, інформатизації і вищої школи.

Програма підготовки інженерів-оптиків включає в себе як теоретичні курси із дисциплін природничо-наукової підготовки, так і вивчення дисциплін професійної та практичної підготовки. Значна кількість годин відведена на проходження навчальної, виробничої, педагогічної, дипломної та асистентської практик.

Напрям включає в себе 240 кредитів вивчення обов'язкових курсів на ступінь "бакалавра", та 60 кредитів - ступінь "спеціаліста", "магістра". Структура спеціальності Назва дисципліни Шифр дисципліни О/В Години Кредити

Ступінь бакалавра; 1 курс, 1 семестр Культурологія 6.040106/Г.1.11 О 81 2,5Іноземна мова (за професійним спрямуванням)

6.040106/Г.1.6 О 72 2

Українська мова (за професійним спрямуванням)

6.040106/Г.1.5 О 72 2

Вища математика 6.040106/ПН.2.1 О 144 4Хімія з основами біогеохімії 6.040106/ПН.2.4 О 144 4Біологія 6.040106/ПН.2.5 О 180 5Геологія з основами геоморфології 6.040106/ПН.2.6 О 126 3,5Фізичне виховання 6.040106/Г.1.2 О 34 1

Разом 853 241 курс, 2 семестр Історія України 6.040106/Г.1.9 О 108 3Іноземна мова (за професійним спрямуванням)

6.040106/Г.1.6 О 63 1,75

Фізичне виховання 6.040106/Г.1.2 О 36 1Вища математика 6.040106/ПН.2.1 О 144 4Хімія з основами біогеохімії 6.040106/ПН.2.4 О 144 4Метеорологія і кліматологія 6.040106/ПН.2.8 О 144 4Грунтознавство 6.040106/ПН.2.9 О 144 4Заповідна справа 6.040106/ППН.3.12 О 144 4Вступ до фаху 6.040106/ППН.3.1 О 144 4Безпека життєдіяльності 6.040106/ППН.3.15 О 72 2Навчальна практика - 3 тижні

Разом 1305 36Всього за рік 2158 60

2 курс, 3 семестр Правознавство 6.040106/Г.1.8 О 90 2,5Іноземна мова (за професійним спрямуванням)

6.040106/Г.1.6 О 72 2

Фізика 6.040106/ПН.2.3 О 144 4Загальна екологія (та неоекологія) 6.040106/ПН.2.10 О 117 3Обчислювальна техніка і основи програмування

6.040106/ВЧ.1 В 90 2,5

Основи наукової діяльності 6.040106/ВЧ.5 В 90 2,5Основи землезнавства 6.040106/ВЧБ.2.3 В 162 4,5Вчення про ріки 6.040106/ВЧБ.2.4 В 108 3Основи міжнародної еколого-економічної діяльності

6.040106/ВЧБ.2.5 В 108 3

Фізичне виховання 6.040106/Г.1.2 О 34 1Разом 1015 28

2 курс, 4 семестр Філософія 6.040106/Г.1.10 О 189 5,5Іноземна мова (за професійним спрямуванням)

6.040106/Г.1.6 О 63 1,75

Фізичне виховання 6.040106/Г.1.2 О 36 1Гідрологія 6.040106/ПН.2.7 О 144 4Загальна екологія (та неоекологія) 6.040106/ПН.2.10 О 117 3,5Інформатика і системологія 6.040106/ПН.2.2 О 108 3Техноекологія 6.040106/ППН.3.10 О 108 3Соціальна екологія 6.040106/ВЧ.4 В 108 3Вчення про ріки 6.040106/ВЧБ.2.4 В 108 3Навчальна практика – 3 тижні


3 курс, 5 семестр Економічна теорія 6.040106/Г.1.7 О 108 3Психологія 6.040106/Г.1.1 О 81 2,5Екологічне право 6.040106/ППН.3.6 О 81 2,5Організація управління в екологічній діяльності

6.040106/ППН.3.4 О 108 3

Економіка природокористування 6.040106/ППН.3.2 О 108 3Радіоекологія 6.040106/ВЧ.2 В 54 1,5Моделювання і прогнозування стану довкілля

6.040106/ППН.3.7 О 162 4,5

Методи вимірювання параметрів навколишнього середовища

6.040106/ВЧ.3 В 72 2

Антропогенні зміни водних об’єктів 6.040106/ВЧБ.2.7 В 108 3Основи медичних знань і охорона здоров’я дітей

6.040106/ВЧ.8 В 72 2

Фізичне виховання 6.040106/Г.1.2 О 34 0,5Разом 988 27,5

3 курс, 6 семестр

Фізичне виховання 6.040106/Г.1.2 О 36 1Моніторинг довкілля 6.040106/ППН.3.5 О 270 7,5Ландшафтна екологія 6.040106/ППН.3.8 О 108 3Екологія людини 6.040106/ППН.3.9 О 108 3Екологічна безпека 6.040106/ППН.3.11 О 162 4,5Основи геоекології 6.040106/ВЧБ.2.6 В 108 3Аерокосмічні методи дослідження 6.040106/ВЧБ.2.10 В 54 1,5Водопостачання та водовідведення 6.040106/ВЧС.1.1 В 54 1,5Екологічна метрологія 6.040106/ВЧС.1.3 В 108 3Виробнича практика – 3 тижні

Разом 1170 32,5Всього за рік 2158 60

4 курс, 7 семестр Соціологія 6.070801/Г.1.8 О 54 2Техноекологія 6.070801/П.2.28 О 81 2,5

Урбоекологія 6.070801/П.2.29 О 54 1,5Природоохоронне інспектування 6.070801/П.3.5 О 108 3Педагогіка і методика викладання екології (основи педагогічної майстерності)

6.070801/В.4.5 В 54 1,5

Екологічна метрологія 6.070801/В.4.9 В 189 5Водопостачання, водовідведення, поліпшення якості води

6.070801/П.3.2 О 54 4

Проблеми екологічного руслознавства (гідрооснови гідротехніки і меліорації )

6.070801/В.4.7 В 189 5

Аерокосмічні методи досліджень 6.070801/С.5.2 В 108 3Регіональне використання і охорона водних ресурсів

6.070801/С.5.7 В 135 3,5

Разом 1026 314 курс, 8 семестр Політологія 6.070801/Г.1.6 О 108 4Екологічна експертиза 6.070801/П.2.27 О 54 1,5Нормування антропогенного навантаження

6.070801/П.2.30 О 108 3

Основи екологічної культури 6.070801/П.3.3 О 54 1,5Антропогенні зміни водних об’єктів 6.070801/П.3.8 О 162 4Основи екологічного підприємництва 6.070801/П.3.4 О 54 1,5Основи екологічної токсикології 6.070801/П.3.7 О 135 5Географія ПРП України 6.070801/С.5.1 В 108 3Основи охорони праці 6.070801/В.4.1 В 54 1,5Техніко-економічні основи виробництва 6.070801/С.5.6 В 108 3Банки екологічної інформації 6.070801/В.4.8 В 54 1Державний іспит


Ступінь спеціаліста; 5 курс, 9 семестр Цивільна оборона 7.070801/Гм.1.1 О 54 2Охорона праці в галузі 7.070801/Гм.1.2 О 36 1Філософські проблеми екології 7.070801/Гм.1.3 О 54 1,5Екологічний менеджмент і аудит 7.070801/Гм.1.4 О 108 3Екологічна стандартизація і сертифікація та природоохоронні технології

7.070801/Псп.2.2 В 162 4,5

Управління техногенною та екологічною безпекою та екологічний ризик

7.070801/Псп.2.1 В 108 3

Фітомеліорація 7.070801/Псп.2.3 В 81 2,25Водноресурсний менеджмент 7.070801/Псп.2.4 В 135 3,75Інтелектуальна власність 7.070801/ О 36 1Проблеми досліджень екологічно достатнього стоку річок

7.070801/Псп.2.5 В 135 3,75

Екологічні проблеми водопостачання та водовідведення

7.070801/Псп.2.6 В 135 3

Разом 1044 29,55 курс, 10 семестр Виробнича практика – 8 тижнів Переддипломна практика – 10тижнів Дипломна робота

Разом 1098 30,5Всього за рік 2142 60

Ступінь магістра; 5 курс, 9 семестр Цивільна оборона 8.070800/Гм.1.1 О 54 2

Охорона праці в галузі 8.070800/Гм.1.2 О 36 1Методика викладання екології у ВШ 8.070800/Гм.1.5 О 54 2Педагогіка та психологія у ВШ 8.070800/Гм.1.4 О 108 4Філософські проблеми екології 8.070800/Гм.1.3 О 54 1,5Сучасні концепції оптимізації природокористування

8.070800/Пм.2.1 В 162 5

Фізичні забруднення довкілля 8.070800/Пм.2.9 В 54 1,5Теорія систем в екології 8.070800/Пм.2.4 В 108 3Сучасні методи екологічних досліджень 8.070800/Пм.2.6 В 243 7Екологічна політика сталого розвитку 8.070800/Пм.2.2 В 144 4

Разом 1017 315 курс, 10 семестр Вища освіта і Болонський процес 8.070800/ О 36 1Інтелектуальна власність 8.070800/ О 36 1Асистентська практика – 8 тижнів Переддипломна практика – 7 тижнів


БЛОК ДИСЦИПЛІН ДЛЯ ПІДГОТОВКИ БАКАЛАВРА

Цикл гуманітарної та соціально-економічної підготовки

КУЛЬТУРОЛОГІЯ

Шифр дисципліни – Курс — 1, семестр – 1; Всього годин – 70, на семестр – 18 год. лекційних та 18 год. практичних; 2,5 кредита Обов’язкова Мета курсу: дати студентам розуміння загальних закономірностей функціонування

культури, її значення в суспільному розвиткові індивіда, а також засвоєння ним найвидатніших досягнень українського мистецтва, розуміння специфіки та неповторності української культури, її значення і місця у світовій спадщині. Спираючись на власний досвід, студенти повинні навчитися давати оцінку явищам культури минулого й сучасного, розрізняючи справжні досягнення від сурогату, бездарності, політичної і комерційної кон'юнктурності.

Основні завдання курсу: - дати студентам методологічні засади розуміння культури; - розкрити сутність культурної еволюції, закономірностей розвитку української національної культури у зв’язках зі світовою культурою;

- формувати у студентів глибокі громадянські переконання.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 „КУЛЬТУРОЛОГІЯ, ЇЇ ПРЕДМЕТ, ОБ’ЄКТ І ОСНОВНІ КАТЕГОРІЇ”

НЕ 1.1 Культурологія як навчальний предмет Культурологія та її предмет. Культура духовна і матеріальна. Світова і національна культури. Внесок українських учених у розвиток культурології. Функції культури. НЕ 1.2 Найдавніші пам’ятки культури на території. Стоянки первісних людей на території України Трипільська культура. Культура скіфів. Античні міста-поліси Північного Причорномор’я НЕ 1.3 Первісна культура Формування та основні риси кам’яної доби. Первісні форми релігії. Палеолітичні стоянки на території України. Мистецтво кам’яної доби. Кам’яна Могила. Трипільська цивілізація. Культура скіфів, сарматів. НЕ 1.4 Народне мистецтво і фольклор Фольклор і народна культура. Українська народна пісня, її виконавці і популяризатори. Літературні пісні, що стали народними. Кобзарське мистецтво і його найвидатніші представники. Звичаї та обряди українців. Слов’янська міфологія та демонологія. НЕ 1.5 Античність і культура України Античний світ та характерні риси його культури. Монументальний живопис, вазопис, скульптура в античних містах-полісах. Вплив античної міфології на українське мистецтво. НЕ 1.6 Українське народне образотворче мистецтво Вишивка. Писанкарство. Різьба по дереву. Кераміка. Вироби зі скла. Килимарство. Народна архітектура. Українське національне вбрання. НЕ 1.7 Середньовічна культура Середньовіччя як епоха в історії світової культури. Основні стилі Середньовіччя: візантійський, романський і готичний. Українська культура в епоху середньовіччя: дохристиянська і християнська. 1) Ідоли кочівників і давніх слов’ян: збруцький та керносівський ідоли, рельєфи. 2) Мартинівський скарб. 3) Готична скульптура. 4) Християнське мистецтво: книжкова мініатюра, іконопис, найвідоміші пам’ятки Русі, їх оздоблення. 5) Замки і фортеці України. НЕ 1.8 Українська скульптура

Саркофаг Ярослава Мудрого. Скульптурне різьблення каплиці Боїмів та скульптурний портрет ХVІ ст. Творчість Й.Г. Пінзеля. Сорочинський іконостас. Реалістична скульптура Л.Позена, М.Микешина. Творчість І.Кавалерідзе. Кубізм у скульптурі О.Архипенка.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 „РОЗВИТОК УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ”

НЕ 2.1 Європейське Відродження та українська культура Гуманізм як ціннісна основа культури Відродження. Титани Відродження. Українське культурне піднесення кінця ХV –початку ХVІІ ст. 1) Освіта і культура України за часів Литовського князівства і Речі Посполитої. 2) Братства ї їх роль у розвитку української культури. 3) Книгодрукування. 4) Література і фольклор. Творчість І.Вишенського. 5) Архітектура й образотворче мистецтво. НЕ 2.2 Українська музична культура Визначні діячі української музики ХVІІ – ХVІІІ ст. (М.Дилецький, М.Березовський, А.Ведель, Д.Бортнянський). М.Лисенко та розвиток української музичної культури ХІХ – початку ХХ ст. Вклад українців у світове оперне мистецтво. Зірки української естради. НЕ 2.3 Доба бароко та її особливості в Україні. Стиль бароко у світовому мистецтві Визначальні риси українського бароко, козацьке бароко. Братські школи. Острозька та Києво-Могилянська академії. Іван Мазепа – гетьман-будівничий, поет. Український портретний живопис. Друкарство і книжкова графіка. Шкільна драматургія. Вертеп. Українська музика. Глухівська школа. НЕ 2.4 Українська архітектура Архітектура Київської Русі 1) Софія Київська; 2) Кирилівська церква; 3) Будівлі Києво-Печерської Лаври. - Архітектура козацького бароко. - Шедеври В.В.Растреллі в Україні. - Будинок з химерами В. Городецького. НЕ 2.5 Епоха Просвітительства в Європі та в Україні Епоха Просвітительства в Європі і в Україні - Дослідження української історії і фольклору. - Нова українська література. Поява театрів. - Стилі в європейському та українському мистецтві: 1) Рококо. 2) Класицизм. - Стильові течії в європейському та українському мистецтві кінця ХVІІІ – першої половини ХІХ ст.: 1) романтизм; 2) сентименталізм, 3) реалізм. НЕ 2.6 Українське малярство. Т.Шевченко-художник. - Катерина Білокур і її доля. - Примітивізм у творчості Марії Приймаченко. - Скульптор і художник Олександр Архипенко. - Г. Нарбут і В. Касіян – відомі українські графіки. - Школа М.Бойчука і її стиль. - Мистецтво Тетяни Яблонської. НЕ 2.7 Українська культура в контексті ідейно-естетичних шукань ХІХ ст Стильові течії в європейському та українському мистецтві другої половини ХІХ ст.: 1) реалізм; 2) імпресіонізм; 3) символізм;

4) неореалізм. - Українське мистецтво ХІХ ст.: стилі модерн, еклектика: 1) архітектура; 2) образотворче мистецтво; 3) музика. - Театр корифеїв. НЕ 2.8 Український театр. Театр корифеїв і його традиції - Реформатор українського театру Лесь Курбас. - Театральна родина Стадників. - Життєвий і творчий шлях Амвросія Бучми. - Гнат Юра і Київський драматичний театр імені Івана Франка. НЕ 2.9 Українська культура в загально європейському контексті ХХ ст Стильові течії в українському мистецтві поч. ХХ ст 1) Історичний авангардизм. 2) Неоавангардизм. 3) Конструктивізм. - Злети і втрати української культури ХХ ст. 1) «Розстріляне Відродження». 2) Соцреалізм в українській культурі. 3) «Відлига» і поява «шістдесятників». 4) Постмодернізм в українському. НЕ 2.10 Українське кіномистецтво Вклад Олександра Довженка у світове кіно. Видатний кінорежисер сучасності Юрій Іллєнко. Актор, режисер, сценарист Іван Миколайчук. Артист театру і кіно Богдан Ступка.

Основна література до курсу: 1. Антофійчук В.І. Культурологія. Короткий термінологічний словник: Навчальний посібник. –

Чернівці, 2002. 2. Бокань В.А., Польовий Л.П. Історія культури України: Навчальний посібник. – К.: МАУП, 2001. –

256 с. 3. Історія української культури: У 5 т. – К.: Наук. думка. – Т. 1. – 2001. – 1135 с. – Т. 2. – 2001. – 847 с.

– Т. 3. – 2003. – 1246 с. – Т.4., Кн.1. – 2008. – 1007 с. – Т.4., Кн.2. –2005. – 1293 с. 4. Культура українського народу: Навч. посібник / Русанівський В.М. та ін. – К., 1994. 5. Попович М. Нарис історії культури України. – К.: АртЕк, 2001. –728 с.. 6. Українська культура: Лекції за редакцією Д. Антоновича. – К.: Либідь, 1993. – 592 с.

ІНОЗЕМНА МОВА (ЗА ПРОФЕСІЙНИМ СПРЯМУВАННЯМ)

АНГЛІЙСЬКА МОВА

• Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – бакалавр • Шифр дисципліни – 6.040106/Г.1.6 • Назва напряму – Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване

природокористування • Кількість кредитів – 6,5 • Загальна кількість годин – 234 • Статус курсу – обов’язковий для підготовки бакалаврів з напряму „Екологія, охорона

навколишнього середовища та збалансоване природокористування” • Семестр, в якому читається – 1, 2, 3,4

Мета вивчення курсу: практичне володіння англійською мовою, реалізація на письмі

комунікативних намірів (встановлення ділових контактів, вираження прохання, згоди / незгоди, відмови, вибачення, подяки); досягнення студентом такого рівня знань, який повинен забезпечити майбутньому спеціалісту можливість спілкуватись англійською мовою

в обсязі тематики, передбаченої програмою, застосовуючи лексико-граматичний мінімум, проводити обговорення проблем загальнонаукового та професійно орієнтованого характеру. Основний принцип курсу – його комунікативне спрямування. Принцип комунікативності вимагає організації процесу навчання англійської мови як моделі процесу комунікації, створення на практичних заняттях атмосфери іншомовного спілкування: навчальна ситуація максимально наближена до умов реальної комунікації.

Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни використовуються різноманітні методики викладання та методи навчання, зокрема, практичні заняття, індивідуальні консультації, педагогічні ігри, тьюторські заняття, письмовий та усний аналіз художніх творів, статей, наукових робіт.

Оцінювання: в процесі викладання курсу реалізуються різні форми поточного контролю (опрацювання і аналіз наукових статей, присвячених проблемам курсу; складання тестових завдань; проведення поточного модульного і підсумкового тестового контролю), а також здійснюється підсумковий контроль – залік та іспит.

Основна література до курсу: 1. Венкель Т.В., Валь О.Д. „Вдосконалюйте вашу розмовну англійську”. – Чернівці, 2003. 2. Шпак В.К. „Англійська мова для повсякденного спілкування”, Київ, Вища школа, 2000. 3. Верба Г.В. "„Довідник з граматики англійської мови”, Київ, Освіта, 1994. 4. R. Murphy. „English Grammar in use”. Cambridge university press, 1988. 5. English Learner’s Digest, Київ.

НІМЕЦЬКА МОВА




Мета вивчення курсу: студент повинен навчитися вільно читати фахові тексти;

розуміти основний зміст прочитаного; формулювати запитання до змісту прочитаного; спілкуватися німецькою мовою, використовуючи вивчений граматичний та лексичний матеріал; робити повідомлення в межах тематики, передбаченої програмою; перекладати автентичні тексти зі словником; складати реферат, анотацію до прочитаного тексту зі спеціальності німецькою та українською мовами.

Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни використовуються різноманітні методики викладання та методи навчання, зокрема, практичні заняття, індивідуальні консультації, педагогічні ігри, тьюторські заняття, письмовий та усний аналіз художніх творів, статей, наукових робіт.


Основна література до курсу: 1. Бочко Г.П., Кудіна О.Ф. Українсько-німецький розмовник. – К.: Освіта, 1994. – 224 с. 2. Завьялова В.М., Ильина Л.В. Практический курс немецкого языка. – М.: ЧеРо, 2004. – 336 с. 3. Німецька мова: Підручник / М.Р. Корольова, Е.І.Лисенко, В.Ю.Залевська та ін. – 2-ге вид.,

перероб. і допов. – К.: Вища шк., 1992. – 303 с.

4. Німецька мова: Підручник / Н.П.Щербань, Г.А.Лабовкіна, Я.В.Бачинський, В.І.Кушнерик. Частина перша. – Чернівці, 2003. – 270 с.

5. Універсальна машина природи: Збірник текстів із завданнями для креативного читання німецькою мовою / Укл.: Кантемір С.О. – Чернівці: Рута, 2004. – 33 с.

ФРАНЦУЗЬКА МОВА




Мета вивчення курсу: розвити у студентів географічного факультету важливі навички

і вміння у розумінні іноземної мови як такої, що має власні фонетичну, граматичну, лексико-семантичну системи; виробити навички у розмовній практиці і на письмі, надати базові знання, пояснити основні граматичні, фонетичні, синтаксичні особливості мови, надати і закріпити на практиці певний лексичний об’єм, а також розвинути вміння висловлювати професійну думку іноземною мовою з використанням базової лексики зі спеціальності; даний курс носить і виховний характер, адже розглядає мову як окрему чітку структуру і вимагає підвищеної уваги не лише до мови, яка вивчається, але і до рідної мови студента. Розвиваючий аспект включає в себе надання стислої інформації про країну, мова якої вивчається безпосередньо через навчальні тексти, а також певні інформативні включення. Студенти оволодівають системою діалогічних реплік, які дозволяють спілкуватися іноземною мовою, описуючи сферу повсякденного життя або професійних інтересів.

Студенти повинні зокрема навчитися: - вільно читати спеціальні тексти; - розуміти основний зміст прочитаного; - формулювати питання до змісту прочитаного; - перекладати зі словником текст; - реферувати зміст прочитаного як українською так і французькою мовами. Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни

використовуються різноманітні методики викладання та методи навчання, зокрема, практичні заняття, індивідуальні консультації, педагогічні ігри, тьюторські заняття, письмовий та усний аналіз художніх творів, статей, наукових робіт.


Основна література до курсу: 1. Бурбело В.Б., Андрашко К.М. Словник французько-український, українсько-французький.- К.,

1996. 2. Витрецко Н.Л. Учебник французского языка для неязыковых (гуманитарных) вузов.- М., 1997. 3. Дроздов А.А. Граматика французької мови в аблицяхтасхемах.- К., 1997. 4. Князєва Д.А., Шаповал Г.Я., Яценюк М.Г. Завдання для проведення заять з розмовної практики

для студентів неспеціальних факультетів.- ернівці, 1992. 5. Попова Г.Н., Казакоа М. Грамматика французского языка. Практический курс.- М., 1999. 6. Escalier J. Biologie humaine: Science, Santé , Economie.- P., 1989.

УКРАЇНСЬКА МОВА (ЗА ПРОФЕСІЙНИМ СПРЯМУВАННЯМ) • Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – бакалавр • Шифр дисципліни – 6.040106/Г.1.5 • Назва напряму – Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване

природокористування • Кількість кредитів – 3 • Загальна кількість годин – 108 • Статус курсу – обов’язковий для підготовки бакалаврів з напряму „Екологія, охорона

навколишнього середовища та збалансоване природокористування” • Семестр, в якому читається – 1

Мета вивчення курсу: дати студентам якомога повнішу інформацію про сучасні

документи (особисті й службові) – їх структуру, правила оформлення, призначення, зберігання, міру відповідальності автора або посадовця, до якого вони надходять, за їх якість і проходження у справі; навчити студентів етикету сучасного ділового спілкування з урахуванням традицій українців; переконати майбутнього спеціаліста, що його фаховий рівень визначається і загальним рівнем культури його мовлення: орфоепією, володінням нормами словозміни, виразною (логічною) інтонацією, умінням спілкуватися у різних ситуаціях з різними за рівнем знань і соціальним статусом людьми.

Основні завдання курсу: - відкоригувати знання студентів у таких практичних аспектах української мови, як норми та виразові засоби усного і писемного ділового мовлення;

- систематизувати навички творення ділових паперів, у тому числі заповнення стандартних бланків;

- ознайомити з класифікацією документів, їх реквізитами; - навчити культури усного та писемного ділового спілкування. Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни

використовуються різноманітні методики викладання та методи навчання, зокрема, лекції (вступні, тематичні, підсумкові), модульні контрольні роботи, консультації (індивідуальні, групові, колективні).

Оцінювання: в процесі викладання курсу реалізуються різні форми поточного контролю (опрацювання і аналіз наукових статей, присвячених проблемам курсу; складання тестових завдань; проведення поточного модульного і підсумкового тестового контролю), а також здійснюється підсумковий контроль – іспит.

Основна література до курсу: 2. Глущенко С.В. та ін. Сучасні ділові папери. – К., 2002. – 398 с. 3. Гриценко Т.Б. Українська мова та культура мовлення. – Вінниця, 2003. – 472 с. 4. Ділова українська мова // За ред. Н.Д.Бабич. – Чернівці, 1996. – 276 с. 5. Загнітко А.П., Данилюк І.Г. Українське ділове мовлення: професійне і непрофесійне спілкування. – Донецьк, 2004. – 480 с. 6. Універсальний довідник з ділових паперів та ділової етики. – К., 2003. – 623 с. 7. Шевчук С.В. Ділове мовлення. Модульний курс. – К., 2003. – 448 с

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ • Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – бакалавр • Шифр дисципліни – 6.040106/Г.1.9 • Назва напряму – Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване



Мета вивчення курсу: ознайомити студентів з найголовнішими подіями вітчизняної

історії, з героїчними (і трагічними) сторінками боротьби українського народу проти поневолення, за свою свободу, незалежність, державність; домагатися усвідомленого, міцного засвоєння ними програмового матеріалу, розуміння історичного процесу як закономірного і безперервного розвитку людської цивілізації; навчити студентів користуватися історичними джерелами та літературою, самостійно встановлювати причинно-наслідкові зв’язки при аналізі історичних подій, фактів, виробляти у них уміння використовувати історичний досвід для вирішення сучасних завдань.

Основні завдання курсу: - здійснювати національно-патріотичне виховання студентів; - вміло прищеплювати їм любов і повагу до свого народу, його мови, культури, історичних традицій, до рідної Вітчизни – суверенної держави Україна;

- сприяти виробленню у них загальновизнаних людських моральних і історичних цінностей;

- здійснювати патріотичне виховання в процесі занять тактовно, цивілізовано, виходячи з принципу історизму (строге трактування кожної події, факту у межах відповідної історичної епохи, не перенесення їх оцінок, особливо негативних, на сучасність), міжнаціональної та міжрелігійної толерантності (терпимості), громадянськості (відчуття приналежності кожного, за Конституцією, до єдиного українського народу). Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни



Основна література до курсу:

ПРАВОЗНАВСТВО • Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – бакалавр • Шифр дисципліни – 6.040106/Г.1.8 • Назва напряму – Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване



Мета вивчення курсу: дати студентам знання про природу і сутність державно-

правових відносин та категорій; сформувати належний якісний рівень правосвідомості та правової культури. Для її досягнення вивчаються загальні положення теорії держави і права, а також галузевих юридичних наук; основні правові поняття і категорії, та науковий аналіз їх законодавчого закріплення. На основі отриманих теоретичних знань виробити уміння здійснювати аналіз змісту нормативних актів, застосовувати норми права у самостійній практичній діяльності.

Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни використовуються різноманітні методики викладання та методи навчання, зокрема, лекції

(вступні, тематичні, підсумкові), модульні контрольні роботи, консультації (індивідуальні, групові, колективні), групові семінари, дискусії.

Оцінювання: в процесі викладання курсу реалізуються різні форми поточного контролю (опрацювання і аналіз наукових статей, присвячених проблемам курсу; складання тестових завдань; проведення поточного модульного і підсумкового тестового контролю), а також здійснюється підсумковий контроль – залік.

Основна література до курсу: 1. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави. Видання 5-те, зі змінами. Навчальний посібник. – К.: Атака. – 2001. – 176 с. 2. Общая теория государства и права. Академический курс в 3-х томах. Изд. 2-е, перераб. и доп. Отв. ред. проф. М.Н. Марченко. Том 2. – М.: ИКД «Зерцало-М», 2001. – 528 с. 3. Загальна теорія держави і права: [Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів] / М.В. Цвік, В.Д. Ткаченко, Л.Л. Рогачова та ін.; За ред. М.В. Цвіка, В.Д. Ткаченко, О.В. Петришина. – Харків: Право, 2002. – 432 с. 4. Правоведение: Учебное пособие для высших учебных заведений. – Ростов н/Д: «Феникс», 2001. – 480 с. 5. Румынина В.В. Основы права: Учебник для студентов учреждений сред. Проф. Образования. – М.: ФОРУМ: ИНФРА-М, 2003. – 256 с.

ФІЛОСОФІЯ • Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – бакалавр • Шифр дисципліни – 6.040106/Г.1.10 • Назва напряму – Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване



Мета вивчення курсу: сприяє формуванню наукового світогляду, гуманітарної

культури й творчого потенціалу студента. Вивчення філософії сприяє розширенню об’єму знань студентів у результаті знайомства з історичними й найновішими філософськими теоріями й концепціями, зверненими до людини, її відношення до природи й становища у системі соціальних зв’язків. Вивчаючи філософію, студенти мають змогу більш глибше розуміти інші дисципліни, так як кожна з них має свої філософські основи, спирається на філософію як свій світоглядний і методологічний базис.

Основні завдання курсу: - вивчити основних знань з теорії і історії філософської думки, розкрити багатство і

різноманітність філософських проблем, напрямків і течій; - сприяти розумінню основних закономірностей і особливостей розвитку світової філософської думки;

- формувати навички об’єктивної оцінки філософських і наукових шкіл та напрямків; - сприяти формуванню та розвитку культури філософського мислення і світобачення; - формувати цілісне системне уявлення про світ і місце людини у ньому; - формувати навички об’єктивної оцінки подій та фактів дійсності; - засвоєнню основних визначень і понять філософії; - формувати уміння орієнтуватися у категоріальному науковому апараті, складних

напрямках філософської думки; - сприяти формуванню і удосконаленню навичок самостійного аналітичного мислення у

сфері гуманітарного знання, оволодінню принципами раціонального філософського підходу до процесів і тенденцій сучасного інформаційного суспільства;

- формувати уміння логічно формулювати, висловлювати й аргументовано відстоювати власну точку зору на ту чи іншу проблему;

- оволодіти прийомами ведення дискусії, полеміки, діалогу; - ознайомити з елементами бібліографічної і наукової роботи; - сприяти формуванню правильної оцінки своїх можливостей і ролі у світі. Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни


Оцінювання: в процесі викладання курсу реалізуються різні форми поточного контролю (опрацювання і аналіз наукових статей, присвячених проблемам курсу; складання тестових завдань; проведення поточного модульного і підсумкового тестового контролю), а також здійснюється підсумковий контроль у формі усного екзамену.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 „ФІЛОСОФІЯ ЯК СВІТОГЛЯДНЕ САМОВИЗНАЧЕННЯ ЛЮДИНИ”

НЕ 1.1 Філософія в структурі світоглядного самовизначення людини Світогляд як духовно практичний феномен. Особливості становища людини в світі та необхідність її самовизначення. Поняття світогляду, його структура, предмет та функції. Історичні пити світогляду. Основні світоглядні проблеми. Світоглядний зміст і специфіка філософського знання. Специфіка філософського знання. Призначення філософії. Розділи та дисципліни філософії. Філософські методи. НЕ 1.2 Історія філософії як історія розв’язання смисложиттєвих проблем Методологічні проблеми історії філософії. Основні ідеї і поняття давньосхідної філософії. Історія філософії та філософія історії. Предмет історії філософії. Східний та західний типи культури та філософствування. Виникнення перших філософських ідей та зародження філософії. НЕ 1.3 Філософія стародавньої Індії та стародавнього Китаю Своєрідність давньоіндійської філософії. Буддизм, джайнізм. Філософія стародавнього Китаю. Конфуціанство і даосизм. НЕ 1.4 Філософія епохи Відродження Природне самоутвердження людини у філософії Відродження. Ідейний зміст світогляду Ренесансу та особливості італійського Відродження (Л. да Вінчі, Д.Аліґ’єрі, Ф.Петрарка, Дж.Бокаччо, Е.Ротердамський, М.Кузанський, М.Макіавеллі, Т.Мор, Л.Альберті, Л.Балла, М.Фічіно і П.Мірандоллі). Північне Відродження та ідеологія Реформації (М.Лютер, У.Цвінглі, Ж.Кальвін і Т.Мюнцер). Пантеїзм як специфічна риса філософії Відродження (М.Кузанський, М.Коперник, Дж.Бруно). НЕ 1.5 Філософія ХХ століття Основні ідеї, школи і напрями у філософії XX ст.: філософські течії раціоналістичного напряму. Виникнення сучасної філософії та її особливості. Позитивізм („перша хвиля” – О.Конт, Дж.Мілль, Г.Спенсер). Махізм і емпіріокритицизм («друга хвиля» позитивізму – Е.Мах, Р.Авенаріус). Конвенціоналізм (А.Пуанкаре, Е.Леруа). Неопозитивізм і аналітична філософія (Віденський гурток: М.Шлік, Р.Карнап, Ф.Франк, ранній Вітгенштайн, Г.Фреге, Б.Рассел; Б.Рассел, Д.Муром, Л.Вітгенштайн, Г.Райл, Дж.Остін). Постпозитивізм. „Критичний раціоналізм”(К.Поппер). Історична школа філософії науки (Т.Кун, І.Лакатос, П.Фейєрабенд, С.Тулмін). Прагматизм (Ч.Пірс, В.Джемс, Д.Дьюї).

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 „РОЗДІЛИ ФІЛОСОФІЇ”

НЕ 2.1 Онтологія як філософське вчення про буття Екзистенційно-онтологічна визначеність філософського розуміння буття. Проблема буття в історії філософії. Основні категорії онтології: (субстанція, концепції інтерпретації категорії „субстанція”, кількість субстанцій (монізм, дуалізм, пантеїзм);простір і час, причинність, буття). Розмаїтість структурних рівнів буття.

НЕ 2.2 Свідомість як спосіб існування і відтворення буття Свідомість і самосвідомість як результат еволюції світу і людини. Основні чинники формування свідомості і самосвідомості людини. Поняття „свідомість”. Основні властивості свідомості. Структура свідомості. Основні функції свідомості. Сучасні концепції походження свідомості. Основні чинники формування свідомості та самосвідомості людини. Природничо-біологічні передумови свідомості. Соціально-практична сутність свідомості. НЕ 2.3 Теорія пізнання і наука Теорія пізнання як філософське вчення про спосіб, методи й можливості пізнання. Предмет і сновні проблеми теорії пізнання. Суб’єкт і об’єкт пізнання. Істина у теорії пізнання. Проблема універсальних критеріїв істини. Концепції істини в історії філософії. НЕ 2.4 Суспільний прогрес і філософські проблеми глобалістики Суспільний прогрес і глобальні проблеми людства. Суспільний прогрес і глобальні проблеми людства. Глобалізація світу та ідеологія глобалізму. Діяльність Римського клубу. Сутність і причини виникнення глобальних проблем. Головні ознаки глобальних проблем. Найважливіші глобальні проблеми сучасності, їхня характеристика.

Основна література до курсу: 1. Бичко А.К., Бичко І.В., Табачковський В.Г. Історія філософії. - К., 2001. 2. Введение в философию под ред. Фролова. Ч. ІІ. – М., 1989. – С. 14-28, 288-317. 3. Бучило Н.Ф., Чумаков А.Н. Философия: Учеб. пос. – М.: ПЕР СЭ, 2001. 4. Виндельбанд В. Что такое философия? (О понятии и истории философии) /Избранное. Дух и

история. - М., 1995. - С. 22-58. 5. Гартман Н. Систематическая философия в собственном изложении //Фауст и Заратустра. –

СПб., 2001. - С. 207-272. 6. Гегель. Наука логики. //Энциклопедия философских наук. В 3 т., Т. 1. – М., 1975. 7. Герасимчук А.А., Тимошенко З.І. Курс лекцій з філософії. Навчальний посібник. – К., 1998. 8. Громов М.М. Визначення філософії в давньоруській писемності //Філософська і соціологічна

думка. – 1989, №1. - С. 84-92. 9. Гулыга А.В. Немецкая классическая философия. – М., 2002. 10. Гусєв В.І. Західна філософія Нового часу. XVII–XVIII ст.: Підручник. – 2-ге вид. – К.: Либідь, 2000. 11. Історія філософії: Підручник /Ярошовець В.І., Бичко І.В., Бугров В.А. та ін;. – К., 2002 12. Канке В.А. Философия: Учебное пособие для студентов высших и средних специальных учебных

заведений. – М.: Логос, 2001. 13. Костомаров М. Слов’янська міфологія. – К., 1992. 14. Кузнецов В.Н. Немецкая классическая философия второй половины ХVІІ начала ХІХ века. М.,

1989. 15. Левчук Л. Психоаналіз: історія, теорія, мистецька практика. – К., 2002. 16. Лешкевич Т.Г. Философия: Курс лекций. – М., 2000. 17. Мамардашвили М.Н. Как я понимаю философию. – М., 1992. 18. Мотрошилова Н.В. Рождение и развитие философских идей. – М., 1991. 19. Несторенко Вступ до філософії: Онтологія людини. – К., 1998. 20. Ницше Ф. Сочинения: В 2-х т. - М., 1990. 21. Петрушенко В. Філософія. - К., 2003. 22. Предмет і проблематика філософії. – Львів, 2001. 23. Причепій Є.М., Черній А.М., Гвоздецький В.Д., Чекаль Л.А. Філософія: посібник для студентів

вищих навчальних закладів. – К.: Видавничий центр „Академія”, 2001. – 576 с. 24. Романин А.Н. Основы психоанализа. - Ростов-на-Дону: «Феникс», 2003. 25. Сілаєва Т.О. Філософія. Курс лекцій. – Тернопіль, СМП „Астон”. – 2003. – 216 с. 26. Соколов В.В. Европейская философия ХV-ХVІІІ вв. – М., 1984. 27. Табачковський В.Г. Людина – Екзистенція –Історія. – К., 1996. 28. Философский энциклопедический словарь. – М., 1994 (див. поняття “людина”, “світ”, “світогляд”,

“міфологія”, “філософія”, “культура”). 29. Філософія. Курс лекцій: Навчальний посібник /Під ред. І.В.Бичко/. – К., 1994. 30. Філософія: Курс лекцій / За ред. І.Ф. Надольного. – К.: Вікар, 2000. Частина 1., п. 1.1. 31. Хайдеггер М. Введение в метафизику. – СПб., 1997. 32. Чорний І. Від міфу до релігії: трансформація сотеріологічних настанов // Науковий вісник

Чернівецького університету. Філософія. - Вип. 242 – 243. - С. 96-99. 33. Чорний І.П. Філософія як світоглядне знання: методичний посібник. – Чернівці, 2005.

34. Чорний І.П., Рошкулець Р.Г. Філософія. Навчальний посібник. – Чернівці: Рута, 2008. – 216с.

ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ




Мета вивчення курсу: формування у студентів наукового економічного мислення,

навичок пізнання реальних економічних процесів і явищ, вміння аналізувати конкретні економічні ситуації та приймати раціональні економічні рішення.

Основні завдання курсу: - розкриття закономірностей розвитку економічної системи та діалектики взаємозв’язку її структурних елементів;

- дослідження ролі економічних знань у розробці шляхів планомірної трансформації постсоціалістичної економіки в соціально орієнтовану економічну систему;

- з’ясування механізму використання економічних законів, закономірностей, принципів управління людьми у процесі господарської діяльності;

- вивчення специфічного характеру економічної ролі держави у регулюванні різноманітних економічних процесів та явищ на різних стадіях розвитку ринковоорієнтованих економічних систем;

- аналіз тенденцій розвитку світової економіки, проблем її глобаліації у сучасних умовах. Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни

використовуються різноманітні методики викладання та методи навчання, зокрема, лекції (вступні, тематичні, підсумкові), модульні контрольні роботи, консультації (індивідуальні, групові, колективні), семінарські заняття.


Основна література до курсу: 1. Законодавчі та нормативні документи (Закони України, Укази Президента України, Постанови

Кабінету Міністрів України, Нормативні документи міністерств і відомств.) 2. Барр Р. Политическая экономия: в 2-х тт. – Пер. с фр. – М.: Междунар. отношения, 1995. – 608. 3. Башнянин Г.І., Лазур Б.Ю. Політична економія. Підручник. - К., 2000. - 568 с. 4. Бєляєв О.О., Бебело Л.С. Політична економія. Навч. посібник. - К., 2001 . - 328 с. 5. Борисов Е.Ф. Экономическая теория: Учебник. – М.: Юристъ, 1997. – 568с.

ПСИХОЛОГІЯ • Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – бакалавр • Шифр дисципліни – 6.040106/Г.1.1 • Назва напряму – Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване

природокористування

• Кількість кредитів – 2,5 • Загальна кількість годин – 81 • Статус курсу – обов’язковий для підготовки бакалаврів з напряму „Екологія, охорона


Мета вивчення курсу: сприяти формуванню адекватного уявлення про предмет і

завдання психології на сучасному етапі розвитку суспільства, її основні галузі, можливості практичного застосування знань. Розроблена програма курсу психології підпорядкована головному завданню – озброїти студентів знаннями про базові психологічні поняття, що є необхідною умовою розвитку самої особистості студента, пізнання самого себе та інших людей, формування інтересу до роботи з дітьми.

Основні завдання курсу: - охарактеризувати науково-методологічну організацію психології та її складових; - виявити ретроспективні особливості розвитку психології та встановити характерні

риси її етапів; - висвітлити закономірності та характеристики психологічних явищ; - пояснити умови формування та розвитку пізнавальних процесів, фактори формування

особистості та індивідуальних її особливостей; - володіти вміннями використання методів психології для вивчення психіки дітей і

дорослих; - організовувати педагогічне спілкування в процесі навчання та виховання учнів у період

практики, враховуючи вікові та індивідуальні особливості, активізувати розумовий їх розвиток та особистісні якості;

- вміти спостерігати, описувати та аналізувати будь-яке психічне явище, віднести його до певного компоненту структури психіки, пояснити його взаємозв'язок з іншими компонентами психіки. Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни




ФІЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ • Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – бакалавр • Шифр дисципліни – 6.040106/Г.1.2 • Назва напряму – Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване


навколишнього середовища та збалансоване природокористування” • Семестр, в якому читається – 1, 2, 3, 4, 5, 6

Мета вивчення курсу: покращення фізичного, психічного, духовного та соціального

здоров’я студентської молоді, розвиток головних життєво-важливих рухових якостей (витривалість, сила, швидкість, гнучкість, спритність) та рухових здібностей; послідовне формування фізичної культури особистості..

Основні завдання курсу: - формування знань, щодо функціональної спрямованості фізичних вправ, їх

ефективного використання для зміцнення здоров’я, проведення активного відпочинку та здорового способу життя;

- набуття знань з фізичного виховання, гігієни, основ здоров’я; - формування навичок занять самостійних занять фізичними вправами, розвитку

фізичних якостей, корекції постави, профілактики травматизму та надання першої медичної допомоги;

- удосконалення функціональних можливостей організму, розвиток основних систем життєзабезпечення;

- подальше виховання інтересу, потреби і звички до занять фізичними вправами; - профілактика асоціальної поведінки студентської молоді засобами фізичного

виховання.

ПОЛІТОЛОГІЯ • Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – бакалавр • Шифр дисципліни – 6.070801/Г.1.6 • Назва напряму – Екологія та охорона навколишнього середовища • Кількість кредитів – 4 • Загальна кількість годин – 108 • Статус курсу – обов’язковий для підготовки бакалаврів з напряму „Екологія та охорона навколишнього середовища” • Семестр, в якому читається – 8

Мета вивчення курсу: основною метою курсу є політична соціалізація студентів,

забезпечення політичного аспекту підготовки висококваліфікованого спеціаліста на основі сучасної світової та вітчизняної політичної думки.

Основні завдання курсу: - відкоригувати знання студентів у таких практичних аспектах української мови, як норми та виразові засоби усного і писемного ділового мовлення;

- засвоїти понятійно-категоріальний апарат науки; - знати історію політичних вчень; - опанувати сутність і зміст політики, її структуру і суб’єкти; - засвоїти специфіку політичних владних відносин; - орієнтуватися в ідейно-політичних концепціях сучасності; - навчитися мистецтву вести дискусію; - відстоювати свої позиції; - намагатися реально оцінювати внутрішню і геополітичну ситуацію в суспільстві і світі загалом. Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни



Основна література до курсу: 1. Гаджиев К. Политология: Учебник для высших учебных заведений. – М., 2003 2. Гелей С.Д., Рутар С.М. Основи політології: Навчальний посібник. – К.:Товариство” Знання”,

1999, 428с.

3. Піча В.М., Хома Н.М. Політологія: конспект лекцій. – К.: Каравела, 1999, 168с. 4. Політологічний енциклопедичний словник: Навч. посібник для студентів вищ. навч. закладів. – К.: Генеза, 1997. – 400 с.

5. Політологія: Посібник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. О.В.Бабкіної, В.П.Горбатенка. – К.: Видавничий Центр “Академія”, 1998, 368с.

6. Санистебан Л. Основы политической науки. – М., 1992. – 123 с.

СОЦІОЛОГІЯ • Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – бакалавр • Шифр дисципліни – 6.070801/Г.1.8 • Назва напряму – Екологія та охорона навколишнього середовища • Кількість кредитів – 2 • Загальна кількість годин – 54 • Статус курсу – обов’язковий для підготовки бакалаврів з напряму „Екологія та

охорона навколишнього середовища” • Семестр, в якому читається – 7

Мета вивчення курсу: засвоєння студентами вищих навчальних закладів основ

соціологічної науки дозволить їм упевнено використовувати в майбутньому не тільки професійні, а й громадянські обов’язки. Особистісне фахове значення соціологічних знань є пізнавальною основою формування особистих соціологічних конструктів. Ці конструкти являють собою засоби пояснення соціального світу і його явищ, які виникають у людей внаслідок оволодіння певними знаннями і практичним досвідом і спрямовані на усвідомлення справжнього стану справ у суспільстві. Соціологічні знання при цьому відіграють багатопланову роль, що треба мати на увазі при їх опануванні. Оволодіваючи соціологічними знаннями, слід мати на увазі, що можливості розуміння певних соціальних явищ обмежені змістом тих суджень, на основі яких проводиться їх оцінка. Отже, необхідно постійно розширювати діапазон соціологічних знань та поглиблювати підхід до них. Тому розуміння інтересів та їх соціального підґрунтя є обов'язковою вимогою взаємодії для досягнення взаєморозуміння та спільних дій у впливі на соціальну дійсність

Основні завдання курсу: - дати майбутнім спеціалістам цілісне уявлення про суспільство; - озброїти їх знанням основних соціальних систем та інстипіутів, спільнот людей, процесу соціалізації і його впливу на самооцінку і поведінку особистості, законів функціонування і розвитку суспільства;

- виробити у майбутніх спеціалістів такий підхід до соціальної реальності, в основі якого лежить наукове знання;

- навчити їх розуміти, інтерпретувати і використовувати в професійній діяльності і в повсякденному житті основні теоретичні і практичні положення соціології, дані конкретно-соціологічних досліджень;

- формувати загальну і соціологічну культуру, соціологічне мислення майбутніх спеціалістів, розвивати у них потребу в здобутті наукових знань про явища суспільного життя, несприйняття вульгарних пояснень поведінки людей та їх спільнот. Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни


Оцінювання: в процесі викладання курсу реалізуються різні форми поточного контролю (опрацювання і аналіз наукових статей, присвячених проблемам курсу; складання тестових завдань; проведення поточного модульного і підсумкового тестового контролю), а також здійснюється підсумковий контроль - залік.


1. Погорілий О.І. Соціологічна думка ХХ ст. Посібник. – К.,1996. 2. Сірий Є.В. Соціологія: загальна теорія, історія розвитку, спеціальні та галузеві теорії /

Навч.посіб. – К.,2004. 3. Соціологія: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / За ред В.Г.Городяненка. – К.,

2003. 4. Соціологія: Підручник / За ред. Н.П.Осипової. – К.,2003

Цикл природничо-наукової підготовки

ВИЩА МАТЕМАТИКА

• Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – бакалавр • Шифр дисципліни – 6.040106/ПН.2.1 • Назва напряму – Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване


навколишнього середовища та збалансоване природокористування” • Семестр, в якому читається – 1, 2

Мета вивчення курсу: Основні завдання курсу:

- студент повинен знати основні поняття, формулювати означення, доводити теореми тих розділів вищої математики, які пропонуються даною програмою, для того щоб використовувати їх в наукових дослідженнях, користуватися математичними методами в спецкурсах, які готують його, як спеціаліста з екології та охорони навколишнього середовища;

- студент повинен вміти застосовувати теоретичний матеріал для розв’язання практичних та теоретичних задач з аналітичної геометрії, лінійної алгебри, математичного аналізу, диференціальних рівнянь, теорії ймовірності та математичної статистики. Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни

використовуються різноманітні методики викладання та методи навчання, зокрема, лекції (вступні, тематичні, підсумкові), модульні контрольні роботи, консультації (індивідуальні, групові, колективні), практичні заняття.

Оцінювання: в процесі викладання курсу реалізуються різні форми поточного контролю (опрацювання і аналіз наукових статей, присвячених проблемам курсу; складання тестових завдань; проведення поточного модульного і підсумкового тестового контролю), а також здійснюється підсумковий контроль – залік, іспит.


1. Вища математика: Навчальний посібник. Ч. 1, 2 /Р.І.Петришин, С.Г.Блажевський – Чернівці: Рута, 2001, 2002.

2. Дубовик В.П., Юрик І.І. Вища математика. Навчальний посібник. – К.: Вища школа, 1993. 3. Ильин В.А., Позняк Э.Г. Аналитическая геометрия. – М.: Наука, 1981. 4. Ильин В.А., Позняк Э.Г. Линейная алгебра. – М.: Наука, 1978.. 5. Ильин В.А., Позняк Э.Г. Основы математического анализа. Т.1.2.– М.: Наука, 1980, 1982. 6. Шкіль М.І., Сотніченко М.А. Звичайні диференціальні рівняння. – К.: Вища школа, 1982.

ІНФОРМАТИКА І СИСТЕМОЛОГІЯ • Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – бакалавр • Шифр дисципліни – 6.040106/ПН.2.2 • Назва напряму – Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване



Мета вивчення курсу: студенти повинні опанувати використання сучасних

інформаційних технологій у професійній діяльності інженера-еколога. Основні завдання курсу:

- використання пакету прикладних програм Microsoft Office у розв'язуванні професійних задач;

- вивчення можливостей електронних таблиць Excel for Windows для обробки статистичних даних;

- вивчення системи управління базами даних Access for Windows для створення інформаційних систем;

- ознайомлення з принципами роботи локальної комп'ютерної мережі, глобальної мережі Internet та програмним забезпеченням роботи в комп'ютерних мережах. Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни

використовуються різноманітні методики викладання та методи навчання, зокрема, лекції (вступні, тематичні, підсумкові), модульні контрольні роботи, консультації (індивідуальні, групові, колективні), лабораторні заняття.


Основна література до курсу: 1. Дибкова Л.М. Інформатика та обчислювальна техніка. Навчальний посібник. 2-ге, перероб., доп.

– К.: Академвидав, 2007. – 416 с. 2. Марченко С.Д., Одинець В.А. Економічна інформатика. Практикум. Навчальний посібник. – К.:

Знання, 2008. – 710 с. 3. Соболь Б.В., Галин А.Б., Панов Ю.В., Рашидова Е.В., Садовой Н.Н. Информатика. Учебник. -

Изд. 3-е, дополн. и перераб. – Ростов н/Д: Феникс, 2007. – 446 с. 4. Степанов А. Н. Информатика: Учебник для Вузов. 4-е изд. – СП6.: Питер, 2006. – 684 с. 5. Делявський М.В., Жмуркевич А.Є., Одрехівський М.В., Чаповська Р. Б., Основи алгоритмізації та

програмування: середовище VBA. Навчальний посібник. – Чернівці: Книги – ХХІ, 2006. – 430 с. 6. Берлинер Э.М., Глазырина И.Б., Глазырин Б.Э. Microsoft Officе 2003. - М.: 000 "Бином-Пресс",

2004. - 576 с. 7. Гай Харт-Девис Word 2000. Руководство разработчика. – К. BHV, 2000. – 944 с. 8. Microsoft Office Excel 2003. Учебный курс / В. Кузьмин, – СПб.: Питер; К.: BHV, 2004, – 493 с. 9. Васильев, А.Н. Научные вычисления в Microsoft Excel. - M.: Издательский дом "Вильямс", 2004. -

512 с. 10. Михеева В. Д., Харитонова И. А. Microsoft Ассеss 2002, – СП6.: БХВ-Петербург, 2003, – 1040 с.

ФІЗИКА • Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – бакалавр • Шифр дисципліни – 6.040106/ПН.2.3 • Назва напряму – Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване



Мета вивчення курсу: представити студентам фізичну теорію як узагальнення спостережень, практичного досвіду й експерименту.

Основні завдання курсу: - дати змогу розширити сфери фізики, раніше недоступні для дослідження; - сприяти розвитку мислення, створенню бази наукових основ для вивчення всіх природничих дисциплін;

- формувати світогляд студентів на основі сучасних досягнень науки і техніки, Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни

використовуються різноманітні методики викладання та методи навчання, зокрема, лекції (вступні, тематичні, підсумкові), модульні контрольні роботи, консультації (індивідуальні, групові), лабораторні роботи.


Основна література до курсу: 1. Венгренович Р.Д., Стасик М.О. та інші Курс фізики. Ч.1, Механіка. Молекулярна фізика та

термодинаміка: Навч. посібник. Чернівці, Обл. друк., 2007.- 448 с. 2. Р.Д.Венгренович, М.О.Стасик. Курс фізики. Ч.2, Електрика та магнетизм: Навч. посібник.

Чернівці, Друк МПП “Букрек”, 2008.- 456 с. 3. А. Н. Матвеев. Электричество и магнетизм. М.: Выс. Школа, 1983.- 463 с. 4. М.Кучерук, І.Т.Горбачук, П.ПЛуцик. Загальна фізика. Київ.: Вища школа, 1990.- 367 с. 5. Р.Д.Венгренович, М.О.Стасик. Фізика. Методичний посібник/.- Чернівці: Рута, 2008.- 196 с.

ХІМІЯ З ОСНОВАМИ БІОГЕОХІМІЇ • Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – бакалавр • Шифр дисципліни – 6.040106/ПН.2.4 • Назва напряму – Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване


навколишнього середовища та збалансоване природокористування” • Семестр, в якому читається – 1, 2

Мета вивчення курсу: формування у студентів загальнотеоретичної, світоглядної і

методологічної бази для вивчення основних і спеціальних (геохімія, біохімія, органічна хімія, біогеохімія тощо) природничих дисциплін, набуття хімічного і розвитку логічного мислення, засвоєння хімічної мови, підвищення ерудиції в розумінні процесів, що відбуваються у природі.

Основні завдання курсу: - надати студентам основні поняття хімії: загальні відомості про хімічні елементи та їх сполуки, основні закони хімії, загальні закономірності проходження хімічних реакцій, теорії будови атомів і молекул, теорії хімічного зв’язку, вчення про розчини;

- формувати знання у студентів хімічної номенклатури; - формувати у студентів вміння аналізувати і класифікувати хімічні системи та перетворення, що в них відбуваються;

- сформувати науковий світогляд студента; - дати студентам навики експериментальної роботи в лабораторії;

- сформувати вміння використовувати отримані фундаментальні та практичні знання у своїй майбутній професійній діяльності;

- сформувати навики роботи з довідковою, науковою, науково-популярною літературою та ІНТЕРНЕТ-ресурсами. Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни



ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1

„АТОМНО-МОЛЕКУЛЯРНЕ ВЧЕННЯ, КЛАСИ НЕОРГАНІЧНИХ СПОЛУК, КІНЕТИКА” НЕ 1.1 Вступ Лекція 1: Предмет та мiсце хiмiї серед iнших природничих наук Значення хiмiї для народного господарства країни. Екологiчнi проблеми екстенсивного зростання хімічної промисловості та ядерної енергетики. Лекція 2: Основнi поняття та закони хімії Основнi хімічні поняття: атом, молекула, хімічний елемент. Поняття про атомні та мольні маси. Атомна одиниця маси. Моль. Число Авогадро. Основні закони хiмiчної взаємодiї: Закон збереження матерії, закон сталостi складу, закон Авогадро, закон Бойля-Маріотта-Гей-Люссака. Визначення атомних та мольних мас газів за законом Авогадро, формулою Клапейрона. Лекція 3: Класи неорганічних сполук Основні класи неорганічних сполук: оксиди, основи, кислоти та солі. Внутрішній зв’язок між ними. Графічні структурні формули. Способи добування оксидів та гідроксидів. Добування кисневих та безкисневих кислот. Солі кисневих та безкисневих кислот, способи їх добування. Реакція нейтралізації. Амфотерні гідроксиди та їх поведінка в реакції нейтралізації. НЕ 1.2 Хімічна кінетика Лекція 4: Вираження концентрації. Закон діючих мас Поняття про гомогеннi та гетерогеннi процеси. Вплив концентрацiї на швидкiсть гомогенних процесiв. Закон діючих мас. Фiзичний змiст константи швидкостi реакцiї. Вираз для закону дiючих мас у випадку гетерогенних реакцiй. Лекція 5: Вплив факторів на швидкість реакцій Вплив температури на швидкiсть гомогенних реакцiй. Необхiднiсть енергетичної пiдготовленостi молекул реакцiї. Поняття про ефективнi та неефективнi зiткнення. Енергiя активацiї хiмiчної реакцiї. Рiвняння Арренiуса температурної залежностi константи швидкостi реакцiї. Енергетичнi дiаграми реакцiй (енергiя - координата реакцiї). Лекція 6: Поняття про каталізатори Поняття про каталiзатори. Теорiя промiжних сполук. Каталіз і забруднення повітря. Лекція 7: Хімічна рівновага Оборотнi та необоротнi хiмiчнi процеси. Змiна швидкостей прямої та зворотної гомогенних реакцiй в часi на прикладi взаємодiї водню з киснем. Визначення стану хiмiчної рiвноваги. Вивiд виразу для константи рiвноваги процесу. Зсув хiмiчної рiвноваги. Вплив змiни концентрацiї та тиску в гомогенній системi на стан рiвноваги. Принцип Ле-Шательє.


„БУДОВА АТОМА, ПЕРІОДИЧНИЙ ЗАКОН, ХІМІЧНИЙ ЗВ’ЯЗОК” НЕ 2.1 Будова атома Лекція 1: Розвиток уявлень про будову атома

Розвиток уявлень про будову атома за Демокрітом. Вiдкриття фiзики останньої чверті XIX ст.: катодне проміння (Крукс), радiоактивнiсть (Беккерель). Теорiї будови атома Томсона, Резерфорда (планетарна модель). Постулати Бора та його ядерна модель атома. Атомне ядро. Iзотопи та iзобари. Лекція 2: Порядок заповнення електронних орбіталей Ємнiсть електронних оболонок - зв'язок із номером рівня (періода). Електроннi орбіталі, їх форма для s-, p- та d-електронiв. НЕ 2.2 Періодичний закон. Д.І. Менделєєва як основа для вивчення закономірностей в зміні властивостей простих речовин і хімічних сполук Лекція 8: Будова періодичної таблиці Періодичний закон. Конструкцiя перiодичної системи: періоди, групи, головні та побічні підгрупи. Порядок заповнення електронних орбiталей. Правило Гунда. Число та знаходження чергових та валентних електрони в атомах елементiв рiзних груп та підгруп. Лекція 9: Метали і неметали Метали i неметали в перiодичнiй системi, їх здатність до віддачі (приймання) електронів. Iнертнi елементи. Радiуси атомiв i iонiв, вплив на приймання та віддачу електронів. Закономiрностi їх змiни в перiодi, пiдгрупi. Енергiя iонiзацiї (iонiзацiйний потенцiал), спорiдненість до електрона, електронегативнiсть. НЕ 2.3 Теорія хімічного зв’язку Лекція 10: Поняття іонного зв’язку Iони та iонний зв’язок. Перехід від атомів до іонів. Катіони та аніони. Іони прості та складні. Електровалентнiсть. Основнi характеристики та критерiй утворення iонного зв’язку. Лекція 11: Ковалентний зв'язок Ковалентний зв’язок, його природа. Подiленi та неподiленi електроннi пари. Приклади ковалентного зв’язку: молекули водню, азоту, хлориду водню. Лекція 12: Поняття полярності та валентного стану Основнi характеристики хімічного зв’язку. Полярнiсть зв’язку на прикладі молекул води, хлориду водню. Поняття про ступінь окислення (валентний стан) атомів в молекулах. Спiввiдношення мiж неполярним, полярним та iонним зв’язками. Критерiй полярного ковалентного зв’язку. Лекція 13: Донорно-акцепторний зв'язок Кратнiсть хiмiчних зв’язкiв. Сигма- та пi- зв’язки. Iлюстрацiя на прикладi молекул водню, кисню, азоту. Координативний (донорно-акцепторний зв’язок). Основнi характеристики ковалентного зв’язку. Лекція 14: Водневий зв'язок Взаємодія хімічних частинок: Iон-iонна, iон-дипольна та диполь-дипольна взаємодiї. Дисперсiйна взаємодiя мiж неполярними молекулами i сили Ван-дер-Ваальса. Водневий зв’язок, його енергiя, сполуки, в яких вiн виявляється.


„ТЕОРІЯ РОЗЧИНІВ, ОКИСНО-ВІДНОВНІ РЕАКЦІЇ, КОМПЛЕКСНІ СПОЛУКИ” НЕ 3.1 Загальні властивості розчинів Лекція 15: Теорія розчинів Розчини рiдкi, твердi та газоподiбнi. Поняття розчинника та розчинюваної речовини. Способи вираження концентрації: масова частка (процентна), молярна, моляльна, нормальна. Розчини розведені та концентровані, насичені та ненасичені. Гранично-допустима концентрація (ГДК). Процентна та молярна концентрація розчину. Лекція 16: Вода як іонізуючий розчинник Електронна будова і структура молекули води. Структура рідкої і твердої води, водневі зв’язки. Лекція 17: Поняття про електролiтичну дисоціацію Електролiтична дисоціація як розпад молекул чи кристалів на іони. Механiзм дисоцiацiї iонних кристалiв та полярних молекул у зв’язку з явищем гiдратацiї (сольватацiї). Ступiнь

дисоцiацiї, його залежнiсть вiд концентрацiї розчину, полярностi зв’язку та міжядерної відстані. Сильні та слабкі електролiти, критерiй їх класифiкацiї. Лекція 18: Дисоцiацiя води, кислот та основ Iонний добуток води. Концентрація іонів водню у воді. Водневий показник (рН). Способи його визначення. Шкала значень рН – від кислотного до лужного середовища. Екологічне значення вимірів рН. Умови проходження до кінця реакцій у розчинах електролітів. Лекція 19: Поняття про гiдролiз Гiдролiз солей та його вплив на кислотність (лужність) середовища. НЕ 3.2 Електрохімічні властивості розчинів Лекція 20: Типи реакцій в неорганічній хімії Обмінні та окисно-відновні реакції. Особливості окисно-вiдновних реакцій (ОВР). Типи окисно-вiдновних реакцій. Електрохiмiчний ряд напруг (ряд стандартних електродних потенцiалiв, витісний ряд металів). НЕ 3.3 Комплексні сполуки Лекція 21: Атомні та молекулярні сполуки Дисоцiацiя подвiйних та комплексних солей, умовнiсть такого подiлу. Будова координаційних (комплексних) сполук за Вернером: комплексоутворювач, лiганди, координацiйне число. Константа дисоціації – фундаментальна характеристика комплексної сполуки. Значення комплексних сполук для науки, хiмiчної технологiї, сiльського господарства, медицини (ферменти, хлорофiл, гемоглобiн, вiтамiни). НЕ 3.4 Метали, будова їх кристалів Лекція 22: Будова металічних кристалів Металічний зв’язок, його складові частини. Загальні фізичні властивості металів та їх пояснення. Способи добування металів з руд. Лекція 23: Сплави Порівняння властивостей сплавів з властивостями чистих металів. Застосування сплавів (бронза, латунь, дюраль, припой, спеціальні сталі, благородні сплави на основі золота). Екологічно небезпечні метали. НЕ 3.5 Водень Лекція 24: Місце водню в періодичній системі Будова атома, специфіка електронної будови. Валентність і ступені окислення. Ізотопи водню. Атомарний і молекулярний водень, їх відносна активність в хімічних реакціях. Фізичні та хімічні властивості водню. Знаходження в природі. Способи добування. Застосування водню. Водень як універсальне екологічно чисте паливо майбутнього. Лекція 25: Вода: будова, властивості, значення Будова молекули води. Аномалія фізичних властивостей води. Вода як універсальний розчинник. Домішки в природній воді. Проблема чистої води для людства. Способи очистки й отримання прісної води. Іонітні смоли. Важка вода. Пероксид водню, його властивості та застосування. НЕ 3.6 Хімія елементів Лекція 26: Елементи сьомої групи Загальна характеристика елементів VІІ групи. Підгрупа галогенів (А-підгрупа). Будова атомів. Характеристика елементів. Зміна в підгрупі атомних та іонних радіусів. Типові позитивні та негативні валентності. Лекція 26: Елементи шостої групи Загальна характеристика елементів VІ групи. Підгрупа халькогенів (VІА- підгрупа). Фізичні властивості кисню та сірки. Алотропні модифікації кисню (атомарний, молекулярний, озон). Значення кисню як найбільш розповсюдженого елемента в природі для життєвих процесів. Хімічні властивості елементів. Окисно-відновні властивості. Знаходження в природі. Добування і застосування кисню та сірки. Лекція 27: Елементи п’ятої групи

Загальна характеристика елементів V групи. Підгрупа азоту (VА-підгрупа). Прості речовини елементів V-ої групи головної підгрупи, зміна в підгрупі неметалічно-металічних властивостей. Кратний зв’язок у молекулі азоту і вплив на його хімічні властивості. Знаходження в природі, застосування вільних фосфору та азоту. Нітритна кислота як гідроксид азоту(Ш). Нітрити. Нітратна кислота як гідроксид азоту(V), її окислювальні властивості (взаємодія з металами, неметалами). Застосування нітратної кислоти та нітратів. Азотні добрива. Токсичність нітратів. Фосфоровмісні кислоти та їх солі. Фосфорні добрива. Лекція 28: Елементи четвертої групи Загальна характеристика елементів четвертої групи. Підгрупа вуглецю. Характеристика елементів. Зміна в підгрупі атомних та іонних радіусів, неметалічно-металічних властивостей. Прості речовини (алотропні видозміни вуглецю: алмаз, графіт). Оксид вуглецю (ІІ) - чадний газ. Токсичність чадного газу. Диоксид вуглецю. Вплив вуглекислого газу на навколишнє середовище (парниковий ефект та його вплив на клімат). Лекція 29: Елементи третьої групи Загальна характеристика елементів третьої групи. Будова атомів. Валентність і ступені окислення. Підгрупа бору (ІІІАВластивості, застосування. Фізичні та хімічні властивості алюмінію, галію, індію та талію. Токсичність талію. Знаходження в природі і застосування. Оксиди. Оксид алюмінію. Алюміній гідроксид, його амфотерність в реакції нейтралізації. Солі алюмінію в аніонній та катіонній формах. Підгрупа скандію. Родини лантаноїдів та актиноїдів. Радіоактивність актиноїдів. Застосування урану, плутонію. Лекція 30: Елементи другої групи Підгрупа берилію. Характеристика елементів. Берилій, його властивості та застосування в сплавах. Лужно-земельні метали (кальцій та його аналоги). Знаходження в природі. Фізичні та хімічні властивості металів. Твердість води та методи її усунення. Лекція 31: Елементи першої групи Загальна характеристика елементів першої групи. Підгрупа лужних металів (ІА). Фізичні та хімічні властивості металів. Поширення в природі. Добування лужних металів. Підгрупа міді (ІВ). Характеристика елементів. Оксиди та гідроксиди металів підгрупи міді, їх добування, властивості. Солі металів підгрупи міді. Мідний купорос. Бактерицидна дія іонів міді та срібла. Галогеніди, нітрати, сульфати, карбонати, їх токсичність. Комплексні сполуки. Лекція 32: Елементи восьмої групи Загальна характеристика елементів восьмої групи. Підгрупа інертних елементів (VІІІА). Причини хімічної інертності. Фізичні властивості інертних газів, їх знаходження в природі та застосування. Родина заліза (залізо, кобальт, нікель). Комплексні сполуки металів родини заліза в ступенях окислення +2, +3. Ціанідні комплекси: жовта та червона кров’яна солі. Поширеність заліза в природі. Методи добування. Сплави: чавун, сталі. Спеціальні сталі. Застосування. Токсичність галогенів, вплив на довкілля.

Основна література до курсу: 1. Романова Н.В. Загальна та неорганічна хімія. – К.: „Перун”, 1998. – 480 с. 2. Левітін Є.Я., Бризицька А.М., Клюєва Р.Г. Загальна та неорганічна хімія. – Вінниця: „Нова книга”,

2003. – 468 с. 3. Григор’єва В.В., Самійленко В.М. Загальна хімія: – К.: Вища школа, 1991. – 431с. 4. М.Фримантл. Химия в действии. В 2-х частях. – М.:Мир,1991. 5. Щербак Л.П. Конспект лекцій з дисципліни „Хімія з основами біогеохімії” для студентів

екологічних спеціальностей. Частина 1. Загальна та неорганічна хімія. – Чернівці: ЧНУ, 2008. – 112 с.

БІОЛОГІЯ • Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – бакалавр • Шифр дисципліни – 6.040106/ПН.2.5 • Назва напряму – Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване



Мета вивчення курсу: студент повинен знати різноманітність тваринного та

рослинного світу, основні закономірності його формування і просторовий розподіл, будову, еволюцію та систематику видів рослин і тварин, їх значення в житі людини. На матеріалі курсу біологія повинні засвоїти та навчитися застосовувати такі загально біологічні поняття як вид, система живих організмів, примітивність організації, біонт, життєвий цикл, орган; володіти знаннями щодо загальнотеоретичних питань: способів живлення та розмноження організмів, теорію виникнення багатоклітинності, виникнення та еволюція паразитизму, мутуалізму тощо.

Основні завдання курсу: - вміти працювати в лабораторії та польових умовах; - набути навичок з анатомування безхребетних та хребетних тварин; - опанувати методики збирання тварин та рослин в природі та їх зберігання; - оволодіти методами обліку та спостереження за тваринами й рослинами в природних та лабораторних умовах. Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни

використовуються різноманітні методики викладання та методи навчання, зокрема, лекції (вступні, тематичні, підсумкові), модульні контрольні роботи, консультації (індивідуальні, групові), лабораторні заняття.



1. Нечитайло В.А., Кучерява Л.Ф. Ботаніка. Вищі рослини. – К.: Фітоцентр, 2000. 2. Стеблянко М.І., Гончарові К.Д., Закорко Н.Г. Ботаніка. Анатомія і морфологія рослин. – К.: Вищ.

шк., 1995. – 384 с. 3. Курс низших растений / под ред. М.В. Горленко. – М.: Высш. шк., 1981. – 520 с. 4. Хржановский В.Г. Практический курс ботаники. – М.: 1963. –240 с. 5. Щербак Г.Й., Царичкова Д.Б., Вервес Ю.Г. Зоологія безхребетних. – К.: Либідь. - Т.1. – 1995, Т. 2

– 1996, Т.3 – 1997. 6. Фролова Е.Н., Щербина Т.В., Михина Т.Н. Практикум по зоологии беспозвоночних. – М.:

Просвещен., 1985. 7. Наумов Н.П., Карташов Н.Н. Зоология позвоночных: в 2 ч. – М.: Высш.шк., 1979. 8. Карташов Н.Н. Соколов В.И. Шилов И.А. Практикум по зоологии позвоночных. – М.: Высш.шк.,

1981. 9. Ковальчук Г.В. Зоологія з основами екології. – Суми: Університетська книга, 2003. – 592 с. 10. Хлус Л.М., Федорик М.М., Череватов В.Ф., Скільскій І.В., Чередарик М.І. Основи зоології. –

Чернівці: Золоті литаври, 2003. – 116 с.

ГЕОЛОГІЯ З ОСНОВАМИ ГЕОМОРФОЛОГІЇ • Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – бакалавр • Шифр дисципліни – 6.040106/ПН.2.6 • Назва напряму – Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване

природокористування • Кількість кредитів – 3,5

• Загальна кількість годин – 126 • Статус курсу – обов’язковий для підготовки бакалаврів з напряму „Екологія, охорона


Мета вивчення курсу: вивчити зі студентами історію формування Землі, її

речовинний склад, розвиток сучасних геологічних процесів. Навчити студентів виявляти фактори формування рельєфу земної поверхні. Освоїти методи виявлення та опису сучасних форм рельєфу різного генезису.

Основні завдання курсу: - освоїти науково-методологічні основи геології з основами геоморфології; - розкрити основні етапи формування Землі та її поверхні (рельєфу); - навчитися визначати речовинний склад Землі (мінерали та гірські породи); - дати характеристику морфоструктур та морфоструктур Землі; - навчити студентів характеризувати генезис та морфологію форм рельєфу. Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни


Оцінювання: в процесі викладання курсу реалізуються різні форми поточного контролю (опрацювання і аналіз наукових статей, присвячених проблемам курсу; складання тестових завдань; проведення поточного модульного і підсумкового тестового контролю), а також здійснюється підсумковий контроль у формі екзамену.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 „ВСТУП. БУДОВА ЗЕМЛІ ТА ЗЕМНОЇ КОРИ”

НЕ 1.1 Об’єкт, предмет та методи дослідження. Зв’язок з іншими науками Об’єкт, предмет, завдання та методи дослідження геології і геоморфології. Метод актуалізму. Спостереження візуальні та інструментальні. Польові та дистанційні методи. Місце цих наук в системі наук про Землю. НЕ 1.2 Будова Землі та методи пізнання її внутрішньої будови Внутрішні оболонки Землі. Метод сейсмічного зондування. Характеристика фізичних параметрів Землі на різних глибинах та на поверхні. НЕ 1.3 Будова і склад земної кори Головні хімічні елементи земної кори. Характеристика головних породотвірних мінералів. Гірські породи, їх генезис та діагностика. НЕ 1.4 Седиментація Седиментація відкладів та гірських порід. Поняття про діагенез та фації відкладів. Етапи діагенезу. Морські та континентальні фації, їх види. НЕ 1.5 Структурні елементи земної кори Структурні елементи земної кори. Їх зв’язок з рельєфом. Типи земної кори та їх географічна приуроченість. Приуроченість мегаформ рельєфу до головних структурних елементів земної кори. Зв’язок рельєфу з геологічною будовою. Прямий та інверсійний рельєф. НЕ 1.6 Основні гіпотези про походження структур земної кори Контракційна гіпотеза, пульсаційна теорія, теорія піднять. Положення теорії тектоніки плит.


„ГЕОДИНАМІЧНІ ПРОЦЕСИ (ЕНДОГЕННІ)” НЕ 2.1 Поняття про геодинамічні процеси Взаємозв’язок та взаємообумовленість геодинамічних процесів. НЕ 2.2 Тектонічні рухи земної кори та деформації гірських порід Плікативні дислокації. Складки, їх елементи та класифікація. Диз’юнктивні дислокації Типи розривних порушень.

НЕ 2.3 Поняття про магматизм та землетруси Інтрузивний та ефузивний магматизм. Форми рельєфу в зонах прояву магматизму. Сейсмічні явища. Шкали оцінки інтенсивності землетрусів Методи прогнозування.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 3 „ГЕОДИНАМІЧНІ ПРОЦЕСИ (ЕКЗОГЕННІ)”

НЕ 3.1 Вивітрювання Кори вивітрювання. Фізичне, хімічне та біологічне вивітрювання. Географічне поширення кір вивітрювання. НЕ 3.2 Геологічна діяльність вітру Види геоморфологічної роботи вітру. Акумулятивні та ерозійні форми рельєфу. НЕ 3.3 Схили та схилові процеси Походження схилів. Класифікація схилів. Схилові процеси. НЕ 3.4 Геоморфологічна діяльність текучої води Робота текучих вод. Закони ерозії. НЕ 3.5 Геоморфологічна діяльність тимчасових водотоків Площинний змив. Лінійна ерозія. НЕ 3.6 Постійні водотоки (ріки) та форми рельєфу створені ними Русло та його елементи, заплава та надзаплавні тераси. НЕ 3.7 Геоморфологічна діяльність підземних вод Підземні води та їх геоморфологічна діяльність. Карст та карстові форми рельєфу. НЕ 3.8 Рельєф кріолітозони і льодовикових областей Багаторічна мерзлота і зв’язані з нею форми рельєфу. Зледеніння та форми рельєфу створені ним. НЕ 3.9 Геоморфологічні процеси на морському та океанічному узбережжі Абразивна та акумулятивна робота стоячих вод. Типи морських берегів.


1. Алисон Д., Палмер Д. Геология. - М: Мир, 1984. 2. Біленко Д.К. Основи геології та мінералогії. Вид. 3-тє. К.: Вища школа, 1973. 3. Бондарчук В.Г. Геологія для всіх. - К.: Радянська школа, 1970. - 295 с. 4. Борголов И.Б. Курс геологии. Уч. пособие. – М.: Агропромиздат, 1989. 5. Гурский Б.Н. Историческая геология с элементами палеонтологии. Минск, Вышейшая школа,

1979. 6. Дутчак М.В. Геоморфологія. Методичні вказівки до лабораторних робіт. - Чернівці: ЧДУ,

1998.-22с. 7. Дутчак М.В. Геоморфологія. Методичні вказівки. - Чернівці: ЧДУ, 1997. – 16 с. 8. Иванова М.Ф. Общая геология с основами исторической геологии. Уч. 4-е изд., перераб. и

дополи. М.: Высшая школа, 1980. 9. Іванов Л.Л. Короткий курс мінералогії. – Харків, Дніпропетровськ ВДНГ УСРР, технічне

видавництво, 1932. - 350 с. 10. Короновский Н.В., Якушова А.Ф. Основы геологии. М.: Высшая школа, 1991. 11. Леонтьев О.К., Рычагов Г.И. Общая геоморфология. - М.: Высш. шк. 1979, -2-е изд. - М.: Высш.

шк., 1988. 12. Павлинов В.Н., и др. Основы геологии. – М.: Недра, 1991. 13. Панов Д.Г. Общая геоморфология. - М.: Высш. шк., 1966. 14. Свинко Й.М., Сивий М.Я. Геологія: Підручник. – К.: Либідь, 2003. – 480 с. 15. Стецюк В.В., Ковальчук І.П. Основи геоморфології: Навч. Посіб. / За ред. О.М. Маринича. – К.:

Вища шк., 2005. – 495 с. 16. Ушаков С.А., Ясаманов Н.А. Дрейф материков и климаты Земли. –М.: Мысль, 1984. 17. Чернега П.І. Загальна та історична геологія: Методичні вказівки до лабораторних занять. -

Чернівці: Рута, 1999. - 23с. 18. Чернега П.І. Загальна та історична геологія: Методичні вказівки до проведення лабораторних

занять. Частина 1. - Чернівці: ЧДУ, 1998. - 28с. 19. Щукин И.С. Общая геоморфология. - Т.1-3. - М.: Изд-во МГУ, 1961 - 1974. 20. Якушко О.Ф. Основы геоморфологии. - Минск Вышэйш. шк., 1986. 21. Якушова А.Ф., Хаин В.Е., Славин В.И. Общая геология. – М.: Изд-во МГУ, 1988.

ГІДРОЛОГІЯ • Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – бакалавр • Шифр дисципліни – 6.040106/ПН.2.7 • Назва напряму – Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване



Мета вивчення курсу: сформувати теоретичні уявлення, знання та деякі практичні

навички майбутніх спеціалістів-екологів в області використання, збереження та відновлення водних ресурсів та водних об’єктів, розуміння місця та ролі води у природі та суспільстві.

Основні завдання курсу: - скласти уяву про найбільш загальні закономірності гідрологічних процесів на Землі; - показати роль, місце та значення природних вод у географічній оболонці (біосфері); - ознайомити студентів з основними географо-гідрологічними та екологічними особливостями різних типів водних об’єктів;

- розкрити сутність гідрологічних процесів з позицій фундаментальних законів фізики та інших наук;

- показати значення гідрологічних знань для вирішення питань використання та охорони вод;

- сформувати у студентів вміння використовувати набуті знання при вирішенні важливих практичних питань опису водних об’єктів та аналізі процесів, що в них відбуваються. Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни



ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 „ОСНОВИ ГІДРОЛОГІЇ. ГІДРОЛОГІЯ КРІОСФЕРИ ТА ПІДЗЕМНИХ ВОД”

НЕ 1.1 Наука про природні води Історія гідрологічних досліджень. Сучасна гідрологія. Методи гідрологічних досліджень. НЕ 1.2 Гідрологія льодовиків Утворення льодовиків. Загальна характеристика льодовиків. Баланс і режим льодовиків НЕ 1.3 Гідрологія підземних вод Класифікація підземних вод. Артезіанські води. Підземні води у тріщинуватих та закарстованих породах. Структура підземної гідросфери. Підземний стік. НЕ 1.4 Річки, річкові системи та їх басейни Загальні відомості про річки та річкові системи. Річкові водозабори. Рух води у річках.


„ГІДРОЛОГІЯ ПОВЕРХНЕВИХ ВОД СУШІ. РОЗВИТОК ГІДРОСФЕРИ” НЕ 2.1 Формування стоку води у річках

Водний баланс. Процеси формування та кількісні характеристики стоку води у річках. Провідні аспекти вивчення стоку. НЕ 2.2 Формування русел річок Поняття про русловий процес (руслоформування). Структура русел. Типізація та класифікація русел. НЕ 2.3 Гідрологія озер Морфологія озер. Льодотерміка озер. Динаміка озер. Водний режим озер. Гідрохімічні процеси та седиментація озер. НЕ 2.4 Гідрологія особливих та штучних водних об’єктів Лавини і сніговий покрив. Селі. Канали. Болота. НЕ 2.5 Антропогенний етап розвитку природних вод Зміна загальної динаміки вод гідросфери Землі. Вплив людини на склад та колообіги домішок. Зміни водних об’єктів. Екологічні проблеми Світового океану.


1. Алексеевский Н.И. Гидрофизика. – М.:Издательский центр „Академия”, 2006. – 176 с. 2. Богословський Б.Б., Самотин А.А., Соколов Д.П. Общая гидрология. – Л.:Гидрометеоиздат, 1984.

– 422 с. 3. Винников С.Д., Проскуряков Б.В. Гидрофизика. – Л.:Гидрометеоиздат, 1988. – 348 с. 4. Давыдов Л.К., Дмитриева А.А., Конкина Н.Г. Общая гидрология. – Л.:Гидрометеоиздат, 1973. –

462 с. 5. Карасев И.Ф., Васильев А.В., Субботина Е.С. Гидрометрия. – Л.:Гидрометеоиздат, 1991. – 376 с. 6. Левківський С.С., Хільчевський В.К., Ободовський О.Г. та ін. Загальна гідрологія. –

К.:Фітосоціоцентр, 2000. – 264 с. 7. Лучшева А.А. Практическая гидрология. – Л.:Гидрометеоиздат, 1976. – 440 с. 8. Михайлов В.Н., Добровольский А.Д. Общая гидрология – М.:Высшая школа, 1991. – 368 с. 9. Спицын Н.П., Соколова В.А. Общая и речная гидравлика. – Л.:Гидрометеоиздат, 1990. – 359 с. 10. Чеботарев А.Н. Общая гидрология. – Л.: Гидрометеоиздат, 1975. – 544 с. 11. Чеботарев А.Н. Гидрологический словарь. – Л.:Гидрометеоиздат,1978. – 308 с. 12. Ющенко Ю.С., Гринь Г.І. та ін. Загальна гідрологія: Навчальний посібник. – Чернівці: Зелена

Буковина, 2005. – 368 с.

МЕТЕОРОЛОГІЯ І КЛІМАТОЛОГІЯ • Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – бакалавр • Шифр дисципліни – 6.040106/ПН.2.8 • Назва напряму – Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване



Мета вивчення курсу: вивчення основних фізичних властивостей атмосфери та

умов кліматотворення в земних умовах. Він передбачає формування у студентів фундаментальних знань про будову атмосфери та її якісні характеристики; атмосферні процеси та явища, їх природу й наслідки; розподіл метеорологічних величин у просторі й часі; метеорологічний моніторинг; різноманіття кліматів Землі, їх географію; причини змін і коливань клімату.

Основні завдання курсу: - сформувати у студентів чіткі поняття і уявлення про властивості атмосфери Землі як невід'ємного елементу географічного середовища, що разом із іншими складовими географічної оболонки (формами земної поверхні, гідросферою, біогенними компонентами) визначає умови життєдіяльності людини, різноманіття природних умов;

- навчити студентів розуміти природу атмосферних явищ, їх фізичну сутність, міру впливу на інші природні процеси, на екологічний стан довкілля;

- ознайомити студентів з методами спостережень за станом атмосфери, метеорологічними приладами, навчити виконувати метеорологічні спостереження;

- вивчити географічний розподіл кліматичних елементів, з’ясувати особливості формування кліматів Землі та їх різноманіття. Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни


Оцінювання: в процесі викладання курсу реалізуються різні форми поточного контролю (опрацювання і аналіз наукових статей, присвячених проблемам курсу; складання тестових завдань; проведення поточного модульного і підсумкового тестового контролю), а також здійснюється підсумковий контроль у формі усного заліку.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 „БУДОВА, ФІЗИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ АТМОСФЕРИ,

ЇЇ ТЕПЛОВИЙ І ВОДНИЙ РЕЖИМИ” НЕ.1.1 Метеорологія і кліматологія як науки Об’єкт, предмет та методи досліджень. Атмосферний моніторинг. Зміст метеорології і кліматології як наук, завдання, методи. Сучасні методи спостережень за станом атмосфери, їх практичне значення. Види атмосферного моніторингу. Структура метеорологічної мережі. Метеорологічні станції. НЕ 1.1.1 Історія розвитку метеорології і кліматології Особливості історичного розвитку метеорології і кліматології як наук. Основні етапи розвитку, відкриття, видатні вчені-метеорологи та кліматологи. Історія вітчизняної метеорології і кліматології. НЕ 1.1.2 Метеорологічний майданчик і метеоприлади Метеорологічна станція. Поняття про метеорологічну станцію та метеоспостереження.. Метеорологічні прилади, спостереження за станом атмосфери. НЕ 1.2 Повітря й атмосфера Склад і властивості атмосферного повітря. Фізичні властивості атмосфери, причини її вертикального розшарування та горизонтальної неоднорідності. Термічна стратифікація атмосфери та її метеорологічні наслідки. НЕ 1.3 Атмосферний тиск і рух повітря Закономірності змін атмосферного тиску в часі та просторі. Рівняння статики атмосфери. Розподіл атмосферного тиску і рухи повітря. Адіабатичні процеси в атмосфері. Псевдоадіабатичні ефекти. НЕ 1.3.1 Атмосферний тиск Спостереження за атмосферним тиском. Методи визначення атмосферного тиску. Барометричні формули, формула Бабіне. Баричний градієнт, баричний ступінь. Інструментальні спостереження. Барометри. Барограф. НЕ 1.4 Сонячна радіація й атмосфера Сонячна радіація в атмосфері. Солярний клімат. Послаблення, розсіювання і поглинання сонячної радіації в атмосфері. Радіаційні характеристики клімату. Радіаційний баланс. НЕ 1.4.1 Методи спостережень за станом неба та складовими сонячної радіації Спостереження за тривалістю сонячного сіяння та станом неба. Геліограф. НЕ 1.5 Тепловий режим атмосфери Теплообмінні процеси в атмосфері. Тепловий режим атмосфери, ґрунту, водойм. Тепловий баланс земної поверхні. Температура повітря й ґрунту. Теплообмін в атмосфері. Географічний розподіл температур повітря. НЕ 1.5.1 Методи визначення температури повітря і ґрунту Спостереження за температурою повітря й ґрунту. Метеорологічні термометри. Термограф. НЕ 1.6 Вода в атмосфері Характеристики вологості повітря. Випаровування, конденсація та сублімація водяної пари в

атмосфері. Хмари й атмосферні опади. Атмосферні явища. НЕ 1.6.1 Методи визначення вологості повітря Спостереження за вологістю повітря. Психрометр. Гігрометр. Гігрограф. НЕ 1.6.2 Спостереження за хмарами, атмосферними опадами Спостереження за хмарами, атмосферними явищами приземного шару повітря, опадами, сніговим покривом. Плювіограф. Опадомір. Візуальні спостереження за наземними гідрометеорами. НЕ 1.7 Атмосферні явища Природа атмосферних явищ. Тумани. Наземні гідро метеори. Оптичні явища в атмосфері. Пилові бурі. Смерчі. Електричні явища.


„ЦИРКУЛЯЦІЯ АТМОСФЕРИ. КЛІМАТИ ЗЕМЛІ” НЕ 2.1 Баричне поле і вітер Баричне поле атмосфери: динаміка в просторі й часі. Баричні системи. Циклони й антициклони: особливості виникнення, розвитку, кліматотвірний вплив. Погода в циклоні й антициклоні. . Циклони й антициклони на картах погоди. НЕ 2.1.1Поле вітру і його характеристики Спостереження за вітром. Роза вітрів. Флюгер. Анеморумбометр. Анемометр. НЕ 2.2 Атмосферна циркуляція Повітряні течії в атмосфері. Рух і трансформація повітряних мас. Загальна схема циркуляції атмосфери та її типи. НЕ 2.2.1 Місцева циркуляція атмосфери Гірсько-долинна, бризова циркуляція, фени, бора, інші види місцевих вітрів. НЕ 2.3 Клімати Землі Чинники й процеси кліматотворення. Вплив земної поверхні на процеси кліматотворення. Закономірності розподілу елементів клімату. Географія та особливості кліматів Землі. Класифікації кліматів. НЕ 2.3.1 Кліматичні пояси та кліматичні області Землі Характеристики кліматів Землі: арктичного, субарктичного, антарктичного, субантарктичного, помірного, субтропічного, тропічного, субекваторіального, екваторіального та окремих кліматів (пасатного, мусонного, середземноморського тощо). НЕ 2.3.2 Побудова графіків ходу метеовеличин та опис погоди календарного місяця за даними навчальної метеостанції ЧНУ Хід температур повітря й ґрунту, відносної вологості повітря, опадів, атмосферних явищ. Визначення амплітуд температур, розрахунок середніх величин. Аналіз змін метеовеличин упродовж місяця.


1. Хромов С.П. Метеорология и климатология для географических факультетов. – Л.: Гидрометеоиздат, 1983. – 455 с.

2. Климатология / Дроздов. О.А., Васильев В.А., Кобышева Н.В., Раевский А.Н., Смекалова Л.К., Школьный Е.П. – Л.: Гидрометеоиздат, 1989. – 568 с.

3. Алисов Б.П., Дроздов О.А., Рубинштейн Е.С. Курс климатологии: В 2 ч. – Л.: Гидрометеоиздат, 1952. – 487 с.

4. Антонов В.С.Короткий курс загальної метеорології. Навчальний посібник. – Чернівці: Рута, 2004. – 336 с.

5. Метеорологія. Практикум / П.І.Колесник. – К.: Вища шк., 1986. – 175 с. 6. Волошина А.П., Евневич Т.В., Земцова А.И. Руководство к лабораторним занятиям по

метеорологии и климатологии / Под. ред. С.П. Хромова. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1975. – 141с . 7. Атмосферний тиск: Методичні вказівки до лабораторних робіт / Укл. О.В.Моргоч. – Чернівці:

Рута, 2003. – 24 с. 8. Метеорологічні прилади: Методичні вказівки до лабораторних робіт / Укл. О.В. Моргоч. –

Чернівці: Рута, 2004. – 24 с. 9. Метеорологічні прилади, методи спостережень, вимірювань та їх обробка. Навчальний посібник /

За ред. В.С.Антонова. – Чернівці: Рута, 2004. – 108 с. 10. Метеорологічні спостереження в стаціонарних умовах: Методичні вказівки до лабораторних робіт

/ Укл. О.В. Моргоч. – Чернівці: Рута, 2003. – 24 с. 11 .Метеорологія та кліматологія: Методичні вказівки до вивчення теоретичного курсу / Укл. О.В.

Моргоч. – Чернівці: ЧНУ, 2002. – 24 с. 12. Моргоч О.В..Метеорологія і кліматологія: історія розвитку. Конспект лекції. – Чернівці: Рута, 2003.

– 48 с. 13. Практика з метеорології та кліматології: Методичні вказівки / Укл. О.В. Моргоч. – Чернівці: ЧНУ,

2002. – 20 с.

ҐРУНТОЗНАВСТВО • Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – бакалавр • Шифр дисципліни – 6.040106/ПН.2.9 • Назва напряму – Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване



Мета вивчення курсу: студент повинен засвоїти морфологічні особливості будови

ґрунтів, а також мінералогічний, гранулометричний і хімічний склад ґрунтів; характеристику твердої, рідкої та газоподібної фази ґрунтів різних типів; екологічні умови та фактори ґрунтоутворення в різних біокліматичних зонах; основні положення систематики, класифікації та характеристику ґрунтового покриву України; основи охорони ґрунтового покриву.

Основні завдання курсу Студент повинен вміти: - визначати морфологічні характеристики ґрунтів; - самостійно проводити лабораторні аналізи ґрунтів; - виділяти на карті України межі біокліматичних зон; - самостійно аналізувати ґрунтову карту. Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни

використовуються різноманітні методики викладання та методи навчання, зокрема, лекції (вступні, тематичні, підсумкові), модульні контрольні роботи, консультації (індивідуальні, групові, колективні), лабораторні роботи.



1. Ковда В.А. и др. Почвоведение. в 2 т. – М.: Высшая школа, 1988. 2. Надточій П.П, Гермашенко В.Г., Вольвач Ф.В. Екологія ґрунту та його забруднення. – К.: Аґрарна

думка, 1998 . – 285 с. 3. Назаренко І.І., Польчина С.М., Нікорич В.А. Грунтознавство: Підручник. Чернівці: Книги ХХІ, 2004. –

400 с. 4. Почвоведение с основами геоботаники / Под ред. Л. П. Груздевой, А. А. Ясина. – М.:

Агропромиздат, 1991. – 448 с. 5. Чорний І.Б. Географія ґрунтів основами ґрунтознавства. - К.: Вища шк., 1995. – 240 с.

ЗАГАЛЬНА ЕКОЛОГІЯ (ТА НЕОЕКОЛОГІЯ) • Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – бакалавр

• Шифр дисципліни – 6.040106/ПН.2.10 • Назва напряму – Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване



Мета вивчення курсу: студент повинен знати терміни, поняття та методологічні

принципи загальної екології; концепції, закони та правила загальної екології; механізми адаптації організмів різних екологічних груп до абіотичних факторів; показники та критерії оцінки структурної та функціональної організації екосистем; статичні та динамічні характеристики популяцій; напрямки діяльності провідних міжнародних екологічних організацій, зміст важливих міжнародних конвенцій та угод з проблем екології.

Основні завдання курсу Студент повинен вміти: - вимірювати основні параметри фізичного середовища; - виявляти лімітуючі фактори довкілля; - оцінювати рівень біорізноманіття живих організмів у конкретних екосистемах; - складати спектри життєвих форм для різних екосистем; - визначати конкурентну структуру будь-якого угруповання та рівень подібності

біоценозів в різних екосистемах; - проводити комплексну оцінку функціонального стану екосистем. Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни

використовуються різноманітні методики викладання та методи навчання, зокрема, лекції (вступні, тематичні, підсумкові), модульні контрольні роботи, консультації (індивідуальні, групові, колективні), лабораторні та практичні заняття.


Основна література до курсу: 1. Кучерявий В.П. Екологія.- Львів: Світ, 2000.- 499с. 2. Голубець М.А. Екосистемологія.- Львів: Вид-во „Поллі”, 2000.- 316 с. 3. Гайнріх Д., Гергт М. Екологія: dtv-Atlas. Пер.з 4-го нім. вид-ва. / Наук. ред. В.В. Серебряков.- К.: Знання-Прес, 2001.- 287 с. 4. Злобін Ю.А. Основи екології.- К.: Лібра, 1998.- 248 с. 5. Мусієнко М.М., Серебряков В.В., Брайон О.В. Екологія. Охорона природи: Словник-довідник.- К.: Т-во „Знання”, КОО, 2002.- 550 с. 6. Новиков Ю.В. Экология, окружающая среда и человек: учеб. пособ. для ВУЗов.- М.: Высш. шк., 2002.- 560 с.

Цикл професійної та практичної підготовки

ВСТУП ДО ФАХУ

• Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – бакалавр • Шифр дисципліни – 6.040106/ППН.3.1 • Назва напряму – Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване

природокористування • Кількість кредитів – 4 • Загальна кількість годин –144 • Статус курсу – обов’язковий для підготовки бакалаврів з напряму „Екологія, охорона


Мета вивчення курсу: дати студентам найбільш загальну уяву про предмет їх основної спеціалізації - „гідроекологію”. Дисципліна знайомить студентів з проблемами взаємодії абіотичних та біотичних компонентів екосистем водних об’єктів, природних та соціально-природних комплексів, з особливостями гідрологічних, гідрохімічних та гідробіологічних процесів в водних об’єктах різних типів, висвітлює основні екологічні проблеми, пов’язані з раціональним використанням та охороною водних ресурсів.

Основні завдання курсу: – закласти знання про певне коло понять та явищ, пов’язаних з водними ресурсами, їх комплексним використанням і охороною;

– показати конкретні шляхи раціонального використання та охорони річок, озер, морів, водосховищ та підземних вод в світі та в Україні. Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни

використовуються різноманітні методики викладання та методи навчання, зокрема, лекції (вступні, тематичні, підсумкові), модульні контрольні роботи, консультації (індивідуальні, групові).

Оцінювання: в процесі викладання курсу реалізуються різні форми поточного контролю (опрацювання і аналіз наукових статей, присвячених проблемам курсу; проведення поточного модульного і підсумкового тестового контролю), а також здійснюється підсумковий контроль у формі усного екзамену

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 „ВОДНІ ЕКОСИСТЕМИ”

НЕ 1.1 Вступ. Місце гідроекології в системі природничих наук. Основні екологічні проблеми гідросфери Предмет і завдання гідроекології. Зв’язок гідроекології з суміжними науками. Основні напрямки гідроекологічних досліджень. Значення води для життя на Землі та розвитку суспільства. Сучасний екологічний стан гідросфери Землі. НЕ 1.2 Гідросфера Землі. Екологічна зональність Світового океану Водна оболонка Землі як об’єкт досліджень. Вертикальна зональність Світового океану. Горизонтальна зональність Світового океану. Екологічні зони річок та водойм. НЕ 1.3 Поняття про екосистеми водойми та водотоку Поняття про екосистеми водойми та водотоку. Структура водної екосистеми. Продуценти, консументи, редуценти. НЕ 1.4 Абіотичні фактори формування водних екосистем Вода як розчинник. Фізико-хімічні властивості води та їх екологічне значення. Динаміка водних мас. Роль течій у формуванні структури біоценозів. Температурний режим водних об’єктів. Світло та його роль у функціонуванні водної екосистеми. Седиментація, осадоутворення та формування донних ґрунтів. НЕ 1.5 Сольовий склад вод

Хімічний склад природних вод. Мінералізація. Засолення, закислення природних вод. НЕ 1.6 Біологічні складові водної екосистеми Угрупування гідробіонтів окремих гідрологічних зон водних екосистем. Бактерії, водорості, вищі рослини. Безхребетні та тварини.


„АНТРОПОГЕННИЙ ВПЛИВ НА ВОДНІ ЕКОСИСТЕМИ” НЕ 2.1 Антропогенний вплив на водні об’єкти та річкові басейни Основні джерела забруднення Органічне забруднення, сапробність. Евтрофікація. Токсичні забруднення. Забруднення вод радіонуклідами. Самоочищення води. Шляхи боротьби із забрудненням природних вод. НЕ 2.2 Охорона водних ресурсів від виснаження. Проблема малих річок Запаси прісної води на Землі. Вплив антропогенного фактору на стік річок. Деградація малих річок. Поняття про екологічно допустимі витрати води (ЕДВ). НЕ 2.3 Водна ерозія та руслові процеси Ерозійно-акумулятивні процеси у різних ланках гідрографічної мережі. Зміна режиму річок та руслових процесів під дією господарської діяльності. НЕ 2.4 Шкідливий вплив води та боротьба з ним. Стихійні катастрофічні явища Повені, паводки. Визначення зон затоплення. Лавини, селеві потоки. Підтоплення земель. Екологічна оцінка і прогноз стихійних явищ.


„ВОДНИЙ ФОНД ТА ВОДНІ РЕСУРСИ” НЕ 3.1 Водні ресурси України Загальна гідрографічна характеристика водних ресурсів України. Екологічний стан річок основних басейнів України. Екологічний стан озер. Екологічний стан боліт. НЕ 3.2 Використання та охорона підземних вод Типи підземних вод та їх поширення на Землі. Ресурси підземних вод, їх значення для вирішення проблем водозабезпечення. Види і джерела забруднення підземних вод. НЕ 3.3 Екологічні проблеми морів, річкових гирл, лиманів та морських шельфів України Класифікація морів, річкових гирл, лиманів, їх коротка характеристика. Гідробіологічні та екологічні умови морів. Біопродуктивність. НЕ 3.4 Законодавче регулювання водоохоронної діяльності. Управління водними ресурсами в Україні Організація обліку використання водних ресурсів. Мережа спостережень за кількістю та екологічним станом води. Водне законодавство України.

Основна література до курсу: 1. Білявський Г.О., Бутченко Л.І., Навроцький В.М. Основи екології: теорія та практикум. – К.:

„Лібра”, 2002 2. Яцык А.В., Шмаков В.М. Гидроэкология. – К.: „Урожай”, 1992. – 192 с. 3. Горев Л.Н. Основи моделювання в гідроекології. – К.: Либідь, 1996. – 336 с. 4. Ободовський О.Г. Руслові процеси (навчальний посібник). – К.:РВЦ „Київ. ун-т”, 1988. – 134 с. 5. Беркович К.М., Чалов Р.С., Чернов А.В. Экологическое русловедение. М.:ГЕОС,2000.-331 с. 6. Михайлов В.Н., Эдельштейн К.К. Оценка устойчивости и уязвимости водных экосистем с позиции

гидроэкологии // Вестн. Москов. Ун-та. Сер.5. География, 1996. – С.27-35. 7. Шикломанов И.А. Влияние хозяйственной деятельности на речной сток. – Л.: Гидрометеоиздат.,

1989 – 334 с. 8. Хільчевський В.К. Агрогідрохімія. – К.:ВПЦ „Київський ун-т”,1995. – 162 с. 9. Ковальчук И.П. Изменение структуры речных систем и состояния малых рек под влиянием

естественных и антропогенных факторов (на примере Западного региона Украины) // Водные ресурсы, т.22. – 1995. – №3. – С.315-323.

10. Тимченко В.К. Экологическая гидрология: Предмет, задачи, опыт исследований в Украине // Гидробиолог. журн., 1993. – №4 – С.3-15.

11. Яцык А.В., Ревера О.З. Осушительная мелиорация и речной сток. – К.: Общ-во „Знание” УССР, 1986. – 23 с.

12. Зарубев Н.В. Комплексное использование и охрана водных ресурсов. – Л.:Стройиздат., 1976. –223 с.

13. Національна програма екологічного оздоровлення басейна Дніпра та поліпшення якості питної води. К. 1997.

14. Чеботарев А.И. Общая гидрология. – Л.: Гидрометеоиздат , 1975. – 158 с. 15. Нежиховский Р.А. Наводнения на реках и озерах. – Л.: Гидрометеоиздат, 1988. – 184 с. 16. Плотников Н.И., Краевский С.М. Гидрогеологические аспекты охраны окружающей среды. – М.:

Недра, 1983. – 89 с.

ЕКОНОМІКА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ • Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – бакалавр • Шифр дисципліни – 6.040106/ППН.3.2 • Назва напряму – Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване



Мета вивчення курсу: дати студентам поглиблені теоретичні та практичні відомості

про предмет, завдання та головні напрямки курсу економіки природокористування. Основні завдання курсу:

- направити до подальшого поглибленого вивчення і практичного втілення наукових відомостей з окремих тем економіки природокористування;

- розглянути методологічні основи визначення збитків від забруднення та економічну ефективність екологічних заходів. Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни



ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 „ЕКОНОМІКА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ ЯК НАУКА”

НЕ 1.1 Економіка природокористування як наука Вступ. Економіка природокористування як наука. Предмет, зміст, теоретичні основи, завдання курсу економіки. Природокористування і її місце в ситемі суспільних наук. Основні розділи науки. Огляд та аналіз літератури з навчального курсу. НЕ 1.2 Природокористування в системі суспільного відтворення Природокористування в системі суспільного відтворення. Природа та суспільство: взаємовідносини в епоху НТР. Вплив діяльності людини на природу. НЕ 1.3 Природні ресурси світу та їх місце у виробництві Класифікація природних ресурсів. Природокористування: поняття і суть. Види природокористування. Пряме природокористування: 1. ресурсовидобуток; 2. ресурсокористування; 3. ланшафтокористування; 4. дослідно-наукове і „відкладне” природокористування. Непряме природокористування як ресурсоспоживання.

НЕ 1.4 Раціональне використання водного та земельного потенціалу та їх охорона Раціональне використання водного та земельного потенціалу та їх охорона. Водокористування та водоспоживання. Джерела забруднення води. Контроль якості води.


„ОСНОВНІ ВИДИ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ, ЇХ ОХОРОНА ТА ВИКОРИСТАННЯ” НЕ 2.1 Мінеральний потенціал світу та його раціональне використання Мінеральний потенціал та його раціональне використання. Мінеральні ресурси, їх класифікація та значення. Закономірності розміщення мінеральних ресурсів. Правова охорона надр. НЕ 2.2 Енергетичні ресурси світу та забезпеченість ними людства Забезпеченість людства енергетичними ресурсами. Споживання енергоресів. Нафта. Газ. Вугілля. Уранова сировина. Гідроенергоресурси. Відновлювальні природні ресурси. Ресурси майбутнього: сонячна енергія, геотермальна енергія, енергія морських припливів, енергія морських хвиль, термічна енергія, енергія вітру. НЕ 2.3 Ресурси Світового океану Значення Світового океану. Ресурси Світового океану, їх економічне значення та проблеми використання. Класифікація ресурсів Світового океану. Біологічні ресурси Світового океану. Географічні основи освоєння біоресурсів світового океану. Хімічні ресурси та забруднення морської води НЕ 2.4 Вторинні ресурси Поняття, склад і структура вторинних ресурсів. Економічне значення використання вторинних ресурсів. Класифікація вторинних ресурсів. Відходи хімічних виробництв, нафтохімії та нафтопереробки. НЕ 2.5 Ефективність планування та управління економікою природокористування Ефективність планування та управління економікою природокористування. Екологізація економіки. Безвідходне споживання. Взаємодія країн у справі збереження та відновлення довкілля.

Основна література до курсу: 1. Бурнинский Б.В., Ковальова Н.Г. Экономические проблемы природопользования. - К., 1995. 2. Волос С.О. Географія і екологічні проблеми. Економічна та соціальна географія. - К.: Либідь,

1995. - Вип. 45. - С.110-113. 3. Гентрук С.А., Нижник М.С., Міщенко В.О. Еколого-економічний аспект природокористування. – К.

: Наук. Думка, 1982. – 176с. 4. Руснак П.П. Економіка природокористування. – К., 1992. 5. Черевко Г.В.Економіка природокористування. – Львів, 1995. 6. Топчиев А.Г. Геоэкология. – Одесса, Астропринт, 1996. – 326 с. 7. Яремчук І.Г. Економіка природокористування. – К.: „Просвіта”, 2000. – 431 с.

ОРГАНІЗАЦІЯ УПРАВЛІННЯ В ЕКОЛОГІЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ • Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – бакалавр • Шифр дисципліни – 6.040106/ППН.3.4 • Назва напряму – Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване



Мета вивчення курсу: сформувати теоретичні уявлення, знання та деякі практичні навички майбутніх спеціалістів-екологів в області вивчення правових, економічних та соціальних основ охорони і раціонального використання та відтворення природно-ресурсного потенціалу території в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.

Основні завдання курсу: - скласти уяву про найбільш загальні принципи, функції управління природоохоронною діяльністю;

- визначити основну мету і завдання природоохоронної діяльності; - ознайомити студентів з основними формами, видами управління в галузі охорони природи;

- визначити основні положення та функції природоохоронних організацій; - показати значення управління об’єктами, що потребують державного природоохоронного контролю;

- сформувати у студентів вміння використовувати набуті знання при вирішенні важливих практичних питань. Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни


Оцінювання: в процесі викладання курсу реалізуються різні форми поточного контролю (складання тестових завдань; проведення поточного модульного і підсумкового тестового контролю), а також здійснюється підсумковий контроль у формі письмового екзамену

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 „УПРАВЛІННЯ ПРИРОДООХОРОННОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ:

НЕОБХІДНІСТЬ, МЕТА, СУТЬ, ПРЕДМЕТ, МЕТОДИ, МЕТОДОЛОГІЯ” НЕ 1.1 Управління природоохоронною діяльністю: необхідність, мета, суть, предмет, методи, методологія Управління природним середовищем – сучасна форма охорони природи. Необхідність управління природоохоронною діяльністю. Об’єкт управління. Мета управління природоохоронною діяльністю. Предмет і метод управління природоохоронною діяльністю. Характеристика методів управління. Комплексні методи управління. НЕ 1.2 Принципи, функції управління природоохоронною діяльністю Загальні принципи управління, поняття і класифікація функції управління, характеристика основних функцій. Форми управління природоохоронною діяльністю. Договори про творчі співробітництва науково-дослідних організацій та установ з підприємствами. НЕ 1.3 Регулювання, контроль, нагляд та облік стану природного середовища Регулювання – один із елементів управління в галузі охорони природи і раціонального природокористування. Контрольний нагляд – елемент або підсистема управління охороною природного середовища. Організація обліку фактичного стану навколишнього середовища і використання окремих видів природних ресурсів. НЕ 1.4 Планування і прогнозування управління охороною природного середовища Планування – один з основних елементів управління охороною природного середовища. Порядок розробки плану по охороні та використанню природних ресурсів. Довгостроковий прогноз стану природного середовища.


„ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА УПРАВЛІННЯ ОХОРОНОЮ ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА”

НЕ 2.1 Організаційна структура управління охороною природного середовища

Структура управління природоохоронною діяльністю: поняття структури управління, чинники, які її визначають, принципи побудови управління. Система органів управління природоохоронною діяльністю. Регіональні органи управління охороною довкілля. НЕ 2.2 Кадри, техніка, зміст і технологія управління природоохоронною діяльністю Кадри управління природоохоронною діяльністю, система роботи з ними; вимоги до кадрів; підбір, атестація і підвищення класифікації кадрів. Техніка управління природоохоронною діяльністю. Технологія управління природоохоронною діяльністю. НЕ 2.3 Проблеми ефективності управління природоохоронною діяльністю Ефективність управління природоохоронною діяльністю: економічний аспект, потенціал управління, характер та облік затрат. Науково-технічний прогрес – база для вирішення проблем охорони навколишнього середовища. НЕ 2.4. Оцінка ефективності управлінських рішень охорони природного середовища Соціально-економічна та економіко-географічна ефективність охорони довкілля. Основні величини, які характеризують економічний результат природоохоронних заходів. НЕ 2.5 Еколого-економічна експертиза як напрям підвищення ефективності природо-користування Еколого-економічне обґрунтування проектних рішень у господарській практиці. Еколого-економічна експертиза як напрям підвищення ефективності природокористування. Обов’язкові елементи експертизи.

Основна література до курсу: 1. Руденко В.П. Географія природно-ресурсного потенціалу України. – Львів: Світ, 1993. – 237 с. 2. Беляев В.И. Управление природной средой. – К.: Наукова думка, 1983. – 128 с. 3. Лебединський Ю.П., Потравний І.М., Краснянський В.Ю. Управління природокористуванням. –К.:

Урожай, 1987. – 256 с. 4. Организация управления общественным производством. – К.: Наукова думка, 1984. – 256 с. 5. Региональное управление: Опыт и проблемы. – К.: Наукова думка, 1984. – 256 с. 6. Федоренко Н.П. Некоторые вопросы теории и практики планирования и управления. – М.: Наука,

1989.

ТЕХНОЕКОЛОГІЯ • Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – бакалавр • Шифр дисципліни – 6.040106/ППН.3.10 • Назва напряму – Екологія охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування • Кількість кредитів – 3 • Загальна кількість годин – 108 • Статус курсу – обов’язковий для підготовки бакалаврів з напряму „Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування” • Семестр, в якому читається – 4

Мета вивчення курсу: студент повинен знати основні галузі промислового

виробництва та їх вплив на довкілля. Орієнтуватись у напрямках інженерного вирішення екологічних проблем, пов’язаних з очисткою газоподібних, рідких викидів та твердих відходів. Знати основні напрямки розвитку технологій головних галузей промисловості. Умови переходу до безвідходних та маловідходних технологій.

Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни використовуються різноманітні методики викладання та методи навчання, зокрема, лекції (вступні, тематичні, підсумкові), модульні контрольні роботи, консультації (індивідуальні, групові, колективні), семінарські заняття.

Оцінювання: в процесі викладання курсу реалізуються різні форми поточного контролю (опрацювання і аналіз наукових статей, присвячених проблемам курсу; складання

тестових завдань; проведення поточного модульного і підсумкового тестового контролю), а також здійснюється підсумковий контроль – залік.


1. Алабовський О.М., Колесішкова Н.Ю. Основи екології: Навч. посіб. для студ. спец.: «Промислова теплоенергетика». – К.: КПІ, 1995. – 76с.

2. Антропогенные проблемы экологии / А.И.Коблева. - Днепропетровск: Проминь, 1997. – 144с. 3. Антропогенные проблемы экологии: Методическое пособие. - К.: Вища школа, 1997. – 179с. 4. Баб'як О.С., Біленчук П.Д., Чирва Ю.О. Екологічне право України: Навч. Посіб. – К.: Атіка, 2000. – 216с. 5. Білявськчй Г.О., Падун М.М.. Фурдуй Р.С. Основи загальної екології: Підруч. для студ. вищ. навч. зал. – 2 -ге вид., перероб. – К.: Либідь, 1995. – 368 с.

МОНІТОРИНГ ДОВКІЛЛЯ • Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – бакалавр • Шифр дисципліни – 6.040106/ППН.3.5 • Назва напряму – Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване




навички майбутніх гідроекологів в галузі моніторингу якості поверхневих вод. Особливістю цієї дисципліни є орієнтування студентів на засвоєння знань і умінь організації моніторингу об’єктів довкілля в конкретних умовах, з врахуванням специфіки природнокліматичних умов.

Основні завдання курсу: - скласти уяву про організацію моніторингу об’єктів довкілля; - ознайомити студентів з державною системою моніторингу якості води України; - вивчити національні та міжнародні законодавчі акти з моніторингу; - ознайомити студентів з сучасним хімічним складом об’єктів довкілля; - вивчити методи планування і проведення моніторингу навколишнього середовища на

регіональному рівні. Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни

використовуються різноманітні методики викладання та методи навчання, зокрема, лекції, групові семінари, лабораторні роботи, модульні контрольні роботи.

Оцінювання: в процесі викладання курсу реалізуються різні форми поточного контролю (складання тестових завдань; проведення поточного модульного і підсумкового тестового контролю), а також здійснюється підсумковий контроль у формі усного екзамену

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 „МОНІТОРИНГ ДОВКІЛЛЯ ЯК ІНФОРМАТИВНО-АНАЛІТИЧНА СИСТЕМА.

МОНІТОРИНГ АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ” НЕ 1.1 Вступ. Моніторинг довкілля як галузь екологічної науки і природоохоронної діяльності Загальне поняття про моніторинг. Завдання та класифікація моніторингу. Моніторинг та його складові частини. Рівні, види моніторингу довкілля. НЕ 1.2 Державна система моніторингу навколишнього природного середовища

Нормативно-правові засади проведення державного моніторингу довкілля. Організація та порядок функціонування системи державного моніторингу. Структура і рівні державної системи моніторингу. Суб’єкти моніторингу. Взаємовідносини суб’єктів моніторингу довкілля. НЕ 1.3 Моніторинг атмосферного повітря Джерела і наслідки забруднення атмосферного повітря. Суб’єкти моніторингу вод та їх взаємодія. Загальні вимоги до організації спостережень за забрудненням атмосферного повітря. Пости спостережень та їх види. Програми і терміни спостережень. НЕ 1.4 Оцінювання стану атмосферного повітря за результатами спостережень Методи оцінювання забруднення атмосфери. Прилади і способи відбору проб повітря. Екологічне нормування якості повітря.


„МОНІТОРИНГ ПОВЕРХНЕВИХ ВОД” НЕ 2.1 Моніторинг поверхневих вод Нормативно-правові основи проведення моніторингу вод. Об’єкти моніторингу вод. Класифікація моніторингів вод. Суб’єкти моніторингу вод та їх взаємодія. Характеристика хімічного складу природних вод. Джерела забруднення природних вод. НЕ 2.2 Формування мережі пунктів спостережень якості поверхневих вод Мережа спостережень. Основні принципи формування мережі пунктів контролю. Пункти спостережень та вимоги до них. Створи та вертикалі. Типи створів. НЕ 2.3 Визначення якості води поверхневих водойм засобами лабораторного контролю Нормативно-правові основи вибору показників контролю води. Загальні правила відбору та обробки проб води. Основні групи фізико-хімічних досліджень води. Методи та обладнання фізико-хімічних досліджень. Вимоги до лабораторій системи моніторингу. Гармонізація стандартів. Оперативний контроль. Пересувні гідрохімічні лабораторії. НЕ 2.4 Оцінка і класифікація якості поверхневих вод. Принципи оцінки якості води Поняття про якість води. Критерії якості води. Принципи оцінки шкідливих характеристик забруднювачів води. Індекс забрудненості води. Хімічний індекс якості води. Оцінка якості поверхневих води за гідрохімічними показниками. НЕ 2.5 Прогнозування змін якості води водних об’єктів Прогнозування. Методи прогнозування. Принципи першочергового вибору водних об’єктів для прогнозних розрахунків. Вибір прогнозних створів і показників забруднення води.


„МОНІТОРИНГ СТАНУ ГРУНТІВ. МОНІТОРИНГ РАДІОАКТИВНОГО ЗАБРУДНЕННЯ ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА”

НЕ 3.1 Наукові і організаційні засади створення ґрунтового моніторингу Нормативно-правові основи моніторингу стану грунтів. Суб’єкти моніторингу. Сучасний стан ґрунтового покриву і антропогенний вплив на нього. Шляхи надходження й особливості міграції забруднюючих речовин у грунті. Критерії оцінювання і види грунтово-екологічного моніторингу. НЕ 3.2 Організація моніторингу стану грунтів Основні принципи спостережень за рівнем забруднення грунтів. Особливості організації спостережень забруднення грунтів пестицидами та важкими металами. Моніторинг меліорованих земель. НЕ 3.3 Радіоекологічний моніторинг Джерела радіоактивного забруднення навколишнього природного середовища. Радіоекологічний моніторинг, основні складові і завдання. Методи радіаційного контролю.


1. Закон України „Про охорону навколишнього природного середовища” 2. Водний кодекс України 3. Програма екологічного моніторингу навколишнього природного середовища в Чернівецькій

області на 2003-2015рр. 4. Інструкція про порядок розробки та затвердження гранично допустимих скидів (ГДС) речовин у

водні об’єкти із зворотними водами: Затв. М-вом охорони навколишнього природного середовища України від 15.12.94, № 116.

5. Яцик А.В. Екологічна безпека в Україні. – К.: Генеза, 2001. – 216 с. 6. Справочник по водным ресурсам / Под ред Б.И.Стрельца. –- К.: Урожай, 1983. – 88 с. 7. Руководство по контролю качества питьевой воды. Т.1. Рекомендации/ВОЗ. – Женева, 1994. –

225с. 8. Косовець О.О. Сучасний стан моніторингу природних вод в національній Гідрометслужбі

України // Гідрологія, гідрохімія , гідроекологія. – К.: Ніка-Центр, 2002. – Том 3 – С.14-24 . 9. Методические основы оценки антропогенного влияния на качество поверхностных вод / Под ред.

А.В. Караушева. – Л.: Гидрометеоиздат, 1981. – 174 с. 10. Ізраель Ю.А. О программе комплексного фонового мониторинга состояния окружающей среды//

Метеорология и гидрология, 1978. –№ 9 – С.5-11. 11. Величко О.М., Зеркалов Д.В. Екологічний моніторинг: Навч.посіб. – К.: Наук. світ, 2001. – 205 с. 12. Збірник методичних рекомендацій про державний контроль за дотриманням вимог

природоохоронного законодавства. – Чернівці: Зелена Буковина, 1996. – 248 с. 13. Сніжко С.І. Оцінка та прогнозування якості природних вод: Підручник. – К.: Ніка-Центр, 2001. –

264с.

ЗАПОВІДНА СПРАВА • Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – бакалавр • Шифр дисципліни – 6.040106/ППН.3.12 • Назва напряму – Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване



Мета вивчення курсу: студенти повинен знати основи заповідної справи в Україні,

методичні прийоми організації мереж і заповідних об’єктів різного призначення; організзацію та проведення науково-дослідної роботи на територіях заповідних об’єктів, роль та значення ПЗФ в житті біосфери та суспільства; класифікацію ПЗФУ; проблеми збереження та відновлення біорізноманіття в Україні.

Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни використовуються різноманітні методики викладання та методи навчання, зокрема, лекції (вступні, тематичні, підсумкові), модульні контрольні роботи, консультації (індивідуальні, групові, колективні).


Основна література до курсу: 1. Андрієнко Т.Л., Онищенко В.А., Клєстов М.Л. та ін. Система категорій природно-заповідного

фонду України та питання її оптимізації. – Київ: Фітосоціоцентр, 2001. – 60 с. 2. Грищенко Ю.М. Основи заповідної справи. - Навчальний посібник. - Рівне: РДТУ, 2000. – 239 с.

3. Подобайло А.В. Методика оголошення заказників, пам’яток природи та заповідних урочищ. – К.: Фітосоціоцентр, 2001. – 28 с.

4. Справочник по заповедному делу. – Киев: Урожай, 1988. – 168 с. 5. Червона книга України. Рослинний світ. – К.: Вид-во “Українська енциклопедія” ім. М.П.Бажана,

1996. – 608 с.

БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

• Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – бакалавр • Шифр дисципліни – 6.040106/ППН.3.15 • Назва напряму – Екологія та охорона навколишнього середовища • Кількість кредитів – 2 • Загальна кількість годин – 72 • Статус курсу – обов’язковий для підготовки бакалаврів з напряму „Екологія та охорона навколишнього середовища” • Семестр, в якому читається – 2

Мета вивчення курсу: забезпечити відповідні сучасним вимогам знання студентів

про загальні закономірності виникнення і розвитку небезпек, надзвичайних ситуацій, їх властивості, можливий вплив на життя і здоров’я людини.

Основні завдання курсу: - загальним закономірностям виникнення небезпек, їх властивостям; - визначити небезпечні, шкідливі та вражаючі фактори, що породжуються джерелами цих небезпек;

- розробляти заходи та застосовувати засоби захисту від небезпечних, шкідливих та вражаючих факторів;

- прогнозувати можливість і наслідки впливу небезпечних та шкідливих факторів на організм людини;

- використовувати у своїй практичній діяльності громадсько-політичні, соціально-економічні, правові, технічні, природоохоронні, медико-профілактичні та освітньо-виховні заходи, які спрямовані на забезпечення здорових і безпечних умов існування людини. Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни

використовуються різноманітні методики викладання та методи навчання, зокрема, лекції (вступні, тематичні, підсумкові), модульні контрольні роботи, консультації (індивідуальні, групові), семінарські заняття, ситуаційні задачі.


ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 „БЖД У ПОВСЯКДЕННИХ УМОВАХ”

НЕ 1.1 Теоретичні основи БЖД Основні поняття і визначення в БЖД (номенклатура небезпек; ідентифікація небезпек; квантифікація небезпек; концепція прийнятого (припустимого) ризику. Системний аналіз безпеки; структурна модель безпеки. Аналіз безпеки життєдіяльності людини. Принципи, методи і засоби забезпечення безпеки життєдіяльності (орієнтуючі, технічні, управлінські, організаційні). Поняття про критичну інфраструктуру. НЕ 1.2 Середовище проживання людини

Взаємозв’язок людини з навколишнім середовищем. Характеристика сенсорних систем з погляду безпеки (зоровий, слуховий аналізатори; вестибулярна система; тактильна, температурна, больова чутливість). Людина як „елемент системи „людина-середовище”. Повітря як фактор середовища перебування. Вода як фактор середовища перебування. Ґрунт як фактор середовища перебування. НЕ 1.3 Небезпечні фактори навколишнього середовища (практичне заняття) Соціальні небезпеки (класифікація, причини та види соціальних небезпек). Біологічні небезпеки (мікроорганізми, гриби, рослини, тварини). Екологічні небезпеки. Джерела екологічних небезпек (важкі метали, пестициди, діоксиди, сполуки сірки, фосфору й азоту, фреони). НЕ 1.4 Небезпечні фактори виробничого середовища Техногенні небезпеки (механічні: вібрація, шум, інфразвук, ультразвук). Електричний струм. Фактори, які визначають небезпеку ураження електричним струмом. Способи і засоби захисту від дії електричного струму. Статична електрична енергія. Електромагнітні поля. Вплив електромагнітних полів на організм людини. Фактори ризику при роботі з комп’ютерами. Методи і засоби захисту від впливу електромагнітного поля. Лазерне випромінювання. Іонізуюче випромінювання. Фізика радіоактивності. Біологічна дія іонізуючих випромінювань. Дозиметричні величини.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 „БЖД У НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ”

НЕ 2.1 Основні положення і принципи забезпечення безпеки життя та діяльності людини

Структура єдиної державної системи цивільного захисту ЄДС ЦЗ. Основні заходи цивільного захисту. Режими функціонування єдиної системи цивільного захисту ЄДС ЦЗ. НЕ 2.2 Надзвичайні ситуації мирного часу. Їх характеристика Надзвичайні ситуації техногенного походження. Надзвичайні ситуації на транспорті (автомобільний, повітряний, морський, річковий, залізничний, трубопровідний); виробничі аварії. Особливості аварій і катастроф на хімічно-небезпечних об’єктах. НЕ 2.3 Надзвичайні ситуації мирного часу. Їх характеристика Характеристика уражень персоналу ХНО і населення. Способи захисту (отруєння хлором; речовинами переважно загальноотруйної дії, нейротропними отрутами; отруйними технічними рідинами), способи і засоби санітарно-хімічного захисту. Пожежі техногенного походження. Надзвичайні ситуації природного характеру. Загрози медико-біологічного характеру. НЕ 2.4 Аварії на атомних електростанціях та радіаційно-небезпечних об’єктах Аналіз загроз радіаційної небезпеки в Україні. Особливості аварій та катастроф на радіаційно-небезпечних об′єктах. Радіаційна обстановка, яка склалася після аварії на Чорнобильській АЕС (реактор типу РВПК – 1000). Радіаційна обстановка, яка може скластися на атомних електростанціях з реакторами типу ВВЕР – 1000. Оцінка радіаційної обстановки. Прилади радіаційної розвідки. Захисні та лікувально-профілактичні заходи при радіаційних аваріях. Аналіз впливу наслідків Чорнобильської катастрофи. НЕ 2.5 Психологія екстремальних ситуацій. Тероризм Психологія безпеки діяльності (психічні процеси і стани; особливі психічні стани; мотивація діяльності). Сучасний тероризм (фізичний, психологічний). Прояви тероризму. Сучасні види тероризму (ядерний, екологічний, комп’ютерний, електромагнітний). Сучасні засоби терору (хімічна, бактеріологічна, електромагнітна, психотропна і психотронна зброї). НЕ 2.6 Перша медична допомога потерпілим Загальне поняття про першу медичну допомогу. Способи зупинки кровотечі. Перша медична допомога при: кровотечах, травматичному шоці, асфіксії, електротравмі, утопленні та повішанні, тепловому та сонячному ударах, відмороженнях, опіках, переломах кісток. Перша медична допомога при закритих і відкритих ушкодженнях (череп, щелепа та обличчя, шия, хребет, живіт, органи сечовидільної системи, таз). Правила поведінки з потерпілими при травмах. Перша медична допомога при отруєннях.


1. Арустамов Э.А., Волощенко А.Е., Гуськов Г.В., Платонов А.П., Прокопенко Н.А. Безопасность жизнедеятельности. – М., 2003. – 496 с.

2. Бедрій Я.І., Джигирей В.С., Кидисюк А.І. та ін. Безпека життєдіяльності. – Львів: Афіша, 1997. – 275 с.

3. Бабюк А.В., Макарова О.В., Рогозинський М.С., Романів Л.В., Федорова О.Є. Безпека харчування: сучасні проблеми. – Чернівці: Книги-XXI, 2005. – 456 с.

4. Безопасность жизнедеятельности. – Учебное пособие / Под ред. О.Н. Русака. – С.-Пб., 2002. – 448 с.

5. Воробйов О.О., Кардаш В.Е., Радько М.М. Медицина катастроф. Навчальний посібник. – Чернівці, 2004. – 236 с.

6. Воробйов О.О., Княгницька Ю.О. Державна служба медицини катастроф: проблеми створення і функціонування // Український журнал екстремальної медицини ім. Г.О.Можаєва. – Київ, 2001. – № 2. – С.18-21.

7. Джигирей В.С., Жидецький В.І. Безпека життєдіяльності. Підручник. – Львів, 2001. – 256 с. 8. Жаринов К.В. Терроризм и террористы: исторический справочник / Под общ. ред. А.Е. Тараса. –

Минск: Харвест, 1999. – 606 с. 9. Желібо Є.П., Заверуха Н.М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник. –

Львів, 2002. – 328 с. 10. Закон України «Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань», ВРУ, № 15/98 – ВР. –

К., 1998. 11. Закон України «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та

природного характеру», ВРУ, № 1809 – ІІІ. – К., 2000. 12. Закон України «Про внесення змін до Закону України про захист людини від впливу іонізуючих

випромінювань», ВРУ, № 2397 – XIV. – К., 2001. 13. Закон України «Про внесення змін до Закону України про забезпечення санітарного та

епідемічного благополуччя населення», ВРУ, № 3037 – III. – К., 2002. 14. Закон України «Про правові засади цивільного захисту», ВРУ, № 1859 – IV. – К., 2004. 15. Положення “Про функціональну підсистему “Освіта і наука України” Єдиної державної системи

запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру”. Затверджено начальником штабу цивільної оборони Міністерства освіти в науки України від 17 січня 2002 року, № 27.

16. Наказ МНС України “Про затвердження класифікаційних ознак надзвичайних ситуацій від 22 квітня 2003 року, № 119.

17. Пішак В.П., Радько М.М., Воробйов О.О., Бабюк А.В., Романів Л.В. Безпека життєдіяльності: підручник. – Чернівці: Книги- ХХІ. – 2007. – 360 с.

ЕКОЛОГІЧНЕ ПРАВО • Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – бакалавр • Шифр дисципліни – 6.040106/ППН.3.6 • Назва напряму – Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване



Мета вивчення курсу: студент повинен набути системні знання з предмету. Основні завдання курсу:

- опанувати основні поняття екологічного права, закономірності та принципи його розвитку;

- ознайомити студентів з поняттями та видами джерел екологічного права;

- розглянути основні екологічні права громадян, їх класифікацію, порядок реалізації та гарантії екологічних прав громадян, види екологічних обов’язків громадян;

- визначити поняття та зміст права власності на природні ресурси, порядок його виникнення та припинення, розрізняти право володіння, право користування та право розпорядження природними ресурсами;

- розглянути загальний порядок виникнення права природокористування та вміти визначати поняття та види права природокористування;

- знати поняття екологічного правопорушення, розрізняти види відповідальності за екологічні правопорушення;

- знати і розуміти поняття зони надзвичайної екологічної ситуації, мати поняття про правове забезпечення запобігання надзвичайним екологічним ситуаціям;

- знати форми власності на землю, розуміти особливості передачі у власність земельних ділянок та надання у користування;

- знати і розуміти види користування надрами, особливості правового регулювання надрокористування;

- розуміти особливості водокористування, зокрема користування водами загальнодержавного та місцевого значення;

- знати поняття лісу, як об’єкту правової охорони, категорії лісів, вміти визначати вид лісокористування та в залежності від нього особливості правового регулювання такого природокористування;

- мати поняття про об’єкти тваринного світу тваринного світу, види його використання, призначення Червоної книги України;

- знати поняття територій та об’єктів природно-заповідного фонду України, вміти вирізняти їх види, знати можливі форми використання територій та об’єктів природно-заповідного фонду України передбачені чинним законодавством. Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни




1. Конституція України. Із змінами, внесеними згідно із Законом N 2222-IV від 08.12.2004. // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 2. – 44с.

2. Закон України „Про охорону навколишнього природного середовища” від 25 червня 1991 р. // Відомості Верховної Ради. – 1991. – N 41. – 546с.

3. Екологічне право України. Академічний курс: Підручник / За заг. ред. Ю. С. Шемшученка. – К.: ТОВ “Видавництво “Юридична думка”, 2005. – 848 с.

4. Екологічне право України. Підручник. / За ред. А.П.Гетьмана та М В. Шульги. – Харків: Право, 2005. – 384 с.

МОДЕЛЮВАННЯ ТА ПРОГНОЗУВАННЯ СТАНУ ДОВКІЛЛЯ • Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – бакалавр • Шифр дисципліни – 6.040106/ППН.3.7 • Назва напряму – Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване

природокористування • Кількість кредитів – 4,5 • Загальна кількість годин – 162

• Статус курсу – обов’язковий для підготовки бакалаврів з напряму „Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування”

• Семестр, в якому читається – 5

Мета вивчення курсу: є опанування загальними поняттями та навичками побудови математичних, фізичних та емпіричних моделей об’єктів довкілля; розв'язок моделей за допомогою ЕОМ, перевірка на адекватність моделі об'єкту; аналіз отриманих даних та прогнозування екологічних наслідків за допомогою отриманих моделей.

Основні завдання курсу: формування знань, умінь та навиків створення моделей, розв'язання рівнянь, що визначають модель, аналіз та прогнозування процесів у екологічних системах. Вміти прогнозувати зміни стану водних об’єктів під впливом різних типів забруднювачів. Гідрохімічні показники водних об‘єктів. Розрізняти умови формування гідрохімічних характеристик. Аналітичні і статистичні методи прогнозування.

Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни використовуються різноманітні методики викладання та методи навчання, зокрема, лекції (вступні, тематичні, підсумкові), модульні контрольні роботи, консультації (індивідуальні, групові, колективні), лабораторні роботи.


Основна література до курсу: 1. Скіп Б. Моделювання та прогнозування стану довкілля. Навчальний посібник, Ч І. Чернівці "Рута",

–2004. – 65с. 2. Скіп Б. Моделювання та прогнозування стану довкілля. Навчальний посібник, Чернівці "Рута", ІІ –2005. – 56 с. 3. Скіп Б.В., Філіпчук Т.В., Моделювання та прогнозування стану довкілля. Практикум, Чернівці "Рута", –2006. – 68 с 4. Лаврик В.І. Методи математичного моделювання в екології. Київ: Фітосоціоцентр, 1998. - 132с. 5. Методика расчета концентраций в атмосферном воздухе вредных веществ, содержащихся в выбросах предприятий: ОНД-86 Госкомгидромет.- Л.: Гидрометеоиздат, 1987.- 94с. 6. (Існує електронна копія лекцій http://borisskip.narod.ru) http://ond86calc.narod.ru/GaussianDM.pdf

ЛАНДШАФТНА ЕКОЛОГІЯ • Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – бакалавр • Шифр дисципліни – 6.040106/ППН.3.8 • Назва напряму – Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване



Мета вивчення курсу: ґрунтовна підготовка студентів з основ даного курсу,

вироблення навичок та умінь використання ландшафтної інформації для екологічної оцінки конкретної місцевості та об'єктів народного господарства.

Основні завдання курсу: - засвоєння основних понять та визначень; - знання та володіння методами ландшафтно-екологічних досліджень;

http://borisskip.narod.ru/

http://ond86calc.narod.ru/GaussianDM.pdf

- вироблення навичок та умінь використання ландшафтної інформації для екологічної оцінки конкретної місцевості та об'єктів народного господарства;

- розв'язання проблем, пов'язаних із засвоєнням студентами науково-методичних i практичних навичок аналізу та оцінки ландшафтно-екологічної ситуації для потреб різних галузей народного господарства, охорони та раціонального використання ландшафтного середовища i поліпшення стану здоров'я населення. Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни


Оцінювання: в процесі викладання курсу реалізуються різні форми поточного контролю (опрацювання і аналіз наукових статей, присвячених проблемам курсу; складання тестових завдань; проведення поточного модульного і підсумкового тестового контролю), а також здійснюється підсумковий контроль у формі заліку.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 „ПРИРОДНІ ЛАНДШАФТИ”

НЕ 1.1 Вступ. Ландшафтна екологія як наука Ландшафтна екологія як наука. Об’єкт і предмет вивчення. Мета і завдання вивчення дисципліни. НЕ 1.2 Вчення про геосистеми Скласти схему моделей окремих типів геосистем, дати їх аналіз. НЕ 1.3 Розвиток ландшафтної екології в нашій країні та за кордоном Короткий нарис з історії ландшафтознавства. Розвиток ландшафтної екології в нашій країні. НЕ 1.4 Природні територіальні комплекси Укласти ряд компонентів ландшафту та схему співвідношення індивідуальних і типологічних одиниць фізико-географічної диференціації. Аналіз фрагментів карт ПТК НЕ 1.5 Методи ландшафтно-екологічних досліджень Методи ландшафтно-екологічних досліджень. Специфіка методів для різних ландшафтів. НЕ 1.6 Вертикальні структури природних геосистем Скласти ландшафтний профіль конкретної території. НЕ 1.7 Принципи загально-наукової класифікації ландшафтів Основні таксономічні одиниці ландшафтів. Прикладні класифікації. Ординація геосистем. Районування. НЕ 1.8 Морфологічні одиниці ландшафту, критерії їх виділення Аналіз морфологічних одиниць на прикладі окремих фрагментів ландшафтних карт. (Підготовчий період до складання ландшафтних карт ).

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 „ПРИРОДНО-АНТРОПРОГЕННІ ЛАНДШАФТИ”

НЕ 2.1 Антропогенне навантаження та стійкість геосистем Антропогенне навантаження та стійкість геосистем. Оцінка антропогенного навантаження. Стійкість природних геосистем. НЕ 2.2 Територіальні ландшафтні структури Скласти фрагменти великомасштабних карт окремих територій за генетико-морфологічним принципом. НЕ 2.3 Еколого-геохімічна оцінка стану урбанізованих ландшафтів Еколого-геохімічна ситуація. Еколого-геохімічна оцінка стану урбанізованих ландшафтів. Еколого-геохімічна ситуація. НЕ 2.4 Ландшафтно-екологічне картографування Дати аналіз різних типів територіальних ландшафтних структур. Аналіз покомпонентних карт екологічної характеристики території. НЕ 2.5 Ландшафтно-екологічне прогнозування

Ландшафтно-екологічне прогнозування. Ландшафтно-екологічний моніторинг. НЕ 2.6 Процесна ландшафтна екологія Дати опис і накреслити модель функціонування ландшафту (обігу речовин і енергії). НЕ 2.7 Екогеохімія урболандшафтів Еколого-геохімічна оцінка стану урбанізованих ландшафтів. Інтегральний показник екологічної небезпеки. НЕ 2.8 Ландшафтно-екологічний аналіз та оцінка території На основі кількісних даних скласти еколого-геохімічні картосхеми міських територій, дати оцінку екологічної ситуації.

Основна література до курсу: 1. Гродзинський М.Д. Основи ландшафтної екології: Підручник. - К.; Либідь, 1993. - 224 с. 2. Гуцуляк В.М. Основи ландшафтознавства: Навч. посібник. - Київ: НКМ ВО, 1992. - 60с. 3. Гуцуляк В.М. Ландшафтно-геохімічна екологія: Навч. посібник. - Чернівці: Рута, 1995. 4. Гуцуляк В.,М. Ландшафтознавство: теорія і практика: Навчальний посібник. – Чернівці: Рута,

2005. – 124 с. 5. Гуцуляк В.М. Ландшафтна екологія: Геохімічний аспект. – Чернівці: Рута, 2002. – 272 с. 6. Денисик Г.І. Антропогенні ландшафти Правобережної України. – Вінниця: Арбат, 1998. – 292 с. 7. Исаченко А.Г. Ландшафтоведение и физико-географическое районирование: Учебник. - М.:

Высшая школа, 1991. - 364 с. 8. Ландшафтна екологія (геохімічний аспект): Методичні вказівки до практичних занять / Укл.:

Гуцуляк В.М.. Присакар В.Б. -Чернівці: Рута, 1999. -32 с. 9. Мельник Л., Міллер Г. Ландшафтний моніторинг. - К., 1993. - 152с. 10. Шищенко П.Г. Прикладная физическая география. - К.: Вища школа, 1988. - 192с. 11. Экогеохимия городских ландшафтов / Под ред. Н.С. Касимова. – М.: Изд-во МГУ, 1995. – 336с. 12. Беручашвили Н.Л. Четыре измерения ландшафта. - М., 1986. - 182с. 13. Волошин I.M. Ландшафтно-екологічні основи моніторингу. - Львів: Простір, 1998. - 356с. 14. Геоэкологические принципи проектирования природно-технических геосистем. - М, 1987. -322с. 15. Гуцуляк В.М. Ландшафтна екологія: Геохімічний аспект. – Чернівці: Рута, 2002. – 272с. 16. Ландшафтна екологія (геохімічний аспект): Методичні вказівки до практичних занять / Укл.:

Гуцуляк В.М.. Присакар В.Б. -Чернівці: Рута, 2003. -32 с. 17. Мельник Л., Міллер Г. Ландшафтний моніторинг - К., 1993. - 152с. 18. Методи геоекологічних досліджень: Навч. посібник / За ред. М.Д.Гроздзинського та П.Г.Шищенка.

- К.: ВЦ"Київський університет", 1999. - 243с. 19. Основы общей экологии и неоэкологии: Учеб. пособие.Ч.1. - Харьков: Торнадо, 1999. - 192с. 20. Одум Ю. Екологія. В 2 т. - М, 1986. - Т.1. - 326с.; Т.2. - 376с. 21. Природа Чернівецької області / За ред. Геренчука К.І. – Львів: Вид-во Львів. ун-ту, 1976. – 160с. 22. Рамад Ф. Основы прикладной экологии. – Л., 1981. - 543 с. 23. Сочава В.Б. Введение в учение о геосистемах. – Новосибирск, 1978. - 319.с. 24. Топчиев А.Г. Геоекология; географические основы природопользования. - Одесса, 1996.

ЕКОЛОГІЯ ЛЮДИНИ • Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – бакалавр • Шифр дисципліни – 6.040106/ППН.3.9 • Назва напряму – Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване



Мета вивчення курсу: Мета дисципліни: на основі набутих знань сформувати

концепцію про людину, як унікальний біологічний вид, який поєднує у своїй природі

біологічне і соціальне; проаналізувати особливості системи “людина-середовище", сучасні проблеми екології людських популяцій, стану здоров’я людей в сучасному світі та стратегії по оптимізації взаємодії людини і природи. На основі вивченні студент повинен: засвоїти основні поняття про здоров’я людини, критерії оцінювання індивідуального та суспільного здоров’я основи раціонального харчування; знати особливості адаптації людини в екстремальних природних кліматичних умовах, методи вивчення генетики людини, визначати адаптивні можливості організму.

Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни використовуються різноманітні методики викладання та методи навчання, зокрема, лекції (вступні, тематичні, підсумкові), модульні контрольні роботи, консультації (індивідуальні, групові, колективні), лабораторні заняття.


Основна література до курсу: 1. Глущенко С.В. та ін. Сучасні ділові папери. – К., 2002. – 398 с. 2. Гончаренко М.С., Бойчук Ю.Д. Екологія людини: Навчальний посібник / За ред. Н.В. Кочубей.- Суми: ВТД «Університетська книга»; К.: Видав. Дім «Княгиня Ольга», 2005.- 394 с. 3. Залеський І.І., Клименко М.О. Екологія людини: Підручник.- К.: Видав. Центр «Академія», 2005.- 288 с. 4. Даценко І.І. Гігієна та екологія людини. - Львів: Афіша, 2000.- 248 с. 5. Микитюк О. М., Злотін О.З., Юровдій В.М. Екологія людини. – Харків: ХДПУ, 2000.- 208с. 6. Медична біологія / За ред. В.П. Пішака, Ю.І. Мажори. Вінниця: Нова книга, 2004. – 656с.

ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА • Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – бакалавр • Шифр дисципліни – 6.040106/ППН.3.11 • Назва напряму – Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване



Мета вивчення курсу: ознайомлення студентів з історією розвитку взаємодії

людського суспільства та природи; проблемами, що виникали та, мабуть, ще будуть не раз виникати на шляху до взаємопорозуміння між природою та суспільством; виховання розуміння, що людство постало перед проблемою необхідності розробки програми свого виживання і, насамперед, жорсткості термінів, що відпущені на напрацювання цієї програми; виховання розуміння, що природокористування в наш час можливе тільки як нормативно організоване і що ці нормативи визначає не сама людина, а природні екосистеми.

Основні завдання курсу: - скласти уяву про національну систему екологічної безпеки; - ознайомити студентів з основними типами стихійних природних явищ та екологічних катастроф;

- визначити основні методи попередження аварій; - навчити студентів визначати розміри катастроф, ступінь їх небезпеки, динаміку розвитку і знати методи нейтралізації;

- навчити студентів передбачати можливості виникнення критичних екологічних ситуацій. Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни

використовуються різноманітні методики викладання та методи навчання, зокрема, лекції (вступні, тематичні, підсумкові), лабораторні роботи, самостійна робота студентів, модульні контрольні роботи.

Оцінювання: в процесі викладання курсу реалізується проведення поточного модульного і підсумкового тестового контролю, а також здійснюється підсумковий контроль у формі усного екзамену.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 „ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОСТІ”

НЕ 1.1 Вступ Вступ. Загальні контури проблеми. Основні завдання курсу, напрямки вивчення екологічної безпеки. Національна система екологічної безпеки. НЕ 1.2 Механізм забезпечення екологічної безпеки на Україні Державна комісія з питань технічно-економічної безпеки. Механізм забезпечення екологічної безпеки на Україні. Принципи правового забезпечення. НЕ 1.3 Види діяльності та об’єкти, що становлять підвищену екологічну небезпеку Критерії екстремального забруднення навколишнього природного середовища. Забезпечення екологічної безпеки при застосуванні засобів захисту рослин, токсичних, хімічних речовин та інших препаратів. Охорона довкілля від забруднення виробничими, побутовими та іншими відходами Вимоги екологічної безпеки до інших небезпечних видів діяльності.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 „ПРИРОДНІ ТА АНТРОПОГЕННІ ЧИННИКИ

ВИНИКНЕННЯ НЕСПРИЯТЛИВИХ ЕКОЛОГІЧНИХ СИТУАЦІЙ” НЕ 2.1 Природні передумови виникнення надзвичайних екологічних ситуацій Виверження вулканів. Землетруси. Схилові процеси. Повені. Урагани. Смерчі, тромби, торнадо. Лавини. Загальні закономірності прояву природних стихійних лих. Радіація. НЕ 2.2 Правове забезпечення екологічної безпеки Закон України „Про охорону навколишнього середовища”. Гігієнічна регламентація та державна реєстрація небезпечних об’єктів НЕ 2.3 Надзвичайні екологічні ситуації, їх оцінка та регулювання Надзвичайні екологічні ситуації, їх види. Спостереження і контроль за забрудненням навколишнього середовища. Проведення рятувальних та інших робіт у надзвичайних ситуацій. Екологічна безпека при виникненні сильних фізичних і економічних факторів НЕ 2.4 Методика оцінки рівня екологічної небезпеки Екологічна експертиза – як один із засобів забезпечення екологічної безпеки. Екологічні вимоги розміщення, проектування будівництва, реконструкції введення в дію та експлуатації підприємств, споруд та інших об’єктів. Вимоги при розміщенні і розвитку населених пунктів.

Основна література до курсу: 1. Білявський Г.О., Падун М.М., Фурдуй Р.С. Основи загальної екології. – К.:Либідь, 1993. – 368 с. 2. Боков В. А., Лущик А. В. Основы экологической безопасности: Учебное пособие. – Симферополь:

СОНАТ, 1998. – 224 с., ил. 3. Болт Б. А. и др. Геологические стихии. – М.: Наука, 1978. 4. Григорьев А, А. Экологические уроки прошлого и современности. – Л.: Наука, 1991. 5. Катастрофы в истории Земли. – М.: Мир, 1986. 6. Коммонер Б. Замыкающийся круг: природа, человек, технология. – Л.: Гидрометеоиздат, 1974. 7. Кочергин А.Н. Экология и техносфера. – М., 1995. 8. Моисеев Н.Н. Человек и ноосфера. – М., Молодая гвардия, 1990.

9. Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Україні / ПКДВ „Преса України”. Редактор М. Біляшівський – К., 2000. – 184с.

10. Программа действий. Повестка дня на ХХІ век и другие документы конференции в Рио-де-Жанейро. – М., 1993.

11. Реймерс Н.Ф. Природопользование. Словарь-справочник. – М.: Мысль, 1990. 12. Реймерс Н.Ф. Экология (теории, законы, правила, принципы, гипотезы). – М.: Россия молодая,

1994.

Фундаментальні та професійно-орієнтовані дисципліни

ЕКОЛОГІЧНА ЕКСПЕРТИЗА • Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – бакалавр • Шифр дисципліни – 6.070801/П.2.27 • Назва напряму – Екологія та охорона навколишнього середовища • Кількість кредитів – 1,5 • Загальна кількість годин – 54 • Статус курсу – обов’язковий для підготовки бакалаврів з напряму „Екологія та охорона навколишнього середовища” • Семестр, в якому читається – 8

Мета вивчення курсу: дати студентам поняття про види екологічної експертизи,

навчити знаходити "вузькі" місця в проектуванні гідротехнічних споруд, підприємств, що добувають, очищають, використовують природні води, оволодіти основними методами оцінки впливу на середовище.

Основні завдання курсу: - скласти уяву про роль і завдання екологічної експертизи використання води для народного господарства;

- ознайомити студентів з основними формами та видами екологічних експертиз та об’єктів, що підлягають обов’язковій експертизі;

- навчити студентів прогнозувати поведінку екосистеми в умовах певної невизначеності; - передбачати можливі негативні наслідки впливу діяльності людини на водне середовище;

- збирати матеріали, вести підготовку і написання розділу ОВНС для різних водогосподарських об'єктів;

- сформувати у студентів вміння використовувати набуті знання при вирішенні важливих практичних питань та аналізі процесів під час проведення екологічної експертизи. Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни



ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 „ВСТУП. ЕКСПЕРТОЛОГІЯ - НОВИЙ НАУКОВИЙ НАПРЯМОК ЕКОЛОГІЧНИХ

ДОСЛІДЖЕНЬ” НЕ 1.1 Експертизи в природокористуванні Законодавство України про екологічну експертизу. Державне регулювання та управління в галузі екологічної експертизи. Порядок і процедура проведення екологічної експертизи. Умови і підстави проведення державної екологічної експертизи. Заява про екологічні наслідки діяльності. Вимоги до матеріалів оцінки впливу на навколишнє природне середовище. НЕ 1.2 Мета та завдання екологічної експертизи Мета екологічної експертизи. Основні принципи екологічної експертизи. Основні завдання екологічної експертизи. НЕ 1.3 Об'єкти та суб'єкти екологічної експертизи використання водних ресурсів Об'єкти екологічної експертизи. Суб'єкти екологічної експертизи. Загальні вимоги щодо проведення екологічної експертизи.

НЕ 1.4 Форми екологічної експертизи Державна екологічна експертиза. Громадська екологічна експертиза. Інші форми та стадії екологічних експертиз. НЕ 1.5 Типи екологічної експертизи Діагностичні експертизи. Оціночні експертизи. Прогнозні експертизи. Конфліктні експертизи. Комплексні експертизи. НЕ 1.6 Еколого-географічна експертиза використання води та передумови її проведення Шляхи проведення державної екологічної експертизи. Строки та зміст роботи по експертизі. Висновки державної екологічної експертизи. Строк дії висновків державної екологічної експертизи.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 „ЕКСПЕРТИЗИ В ПРИРОДОКОРИСТУВАННІ”

НЕ 2.1 Експертиза використання води на житлово-комунальних об'єктах Експертиза об'єктів водопостачання та водовідведення. Вимоги до розміщення та роботи водозаборів, скидів, очисних споруд тощо. НЕ 2.2 Екологічна експертиза використання води на рекреаційних об'єктах та транспорті Експертиза проектів використання лікувальних мінеральних вод. Експертиза проектів будівництва туристичних комплексів. Екологія водного транспорту. Оцінка впливу транспорту на екологічний стан водних об'єктів. НЕ 2.3 Картографічне обґрунтування при проведенні екологічних експертиз використання води. Методи дистанційної оцінки стану навколишнього середовища. Особливості використання карт при проведенні експертної оцінки. НЕ 2.4 Основні методи оцінок впливу на оточуюче середовище Кількісні методи. Метод побудови матриці. Метод сіток. Метод суміщення карт. Метод моделювання НЕ 2.5 Еколого-географічна експертиза розміщення, розширення та реконструкції водогосподарських підприємств Еколого-географічна експертиза при піонерному освоєнні територій. Еколого-географічна експертиза об'єкту в районі з розвинутим с/г виробництвом. Експертиза об'єктів в міських та промислових агломераціях. НЕ 2.6 Експерт екологічної експертизи Статус експерта екологічної експертизи. Права та обов'язки експерта державної екологічної експертизи. НЕ 2.7 Фінансування екологічної експертизи Фінансування державної та інших екологічних експертиз. Фінансування громадської екологічної експертизи.


1. Андрейцев В.І. Концепція Закону України про екологічну експертизу // Вісн. Київ. ун-ту. Суспільно-політичні науки. – 1991. – Вип.3. – С.69-75.

2. Андрейцев В.И. Правовое обеспечение экологической экспертизы проектов. – К.: Будівельник, 1990. – 168 с.

3. Андрейцев В.І., Пустовойт М.А. та ін. Екологічна експертиза: право і практика. – К.: Урожай. 1992. 4. Географическое обоснование экологических экспертиз. / Под ред. Г.В.Звонковой. – М.: Изд-во

Моск. ун-та, 1985. – 208 с. 5. Позаченюк К.А.Загальні питання експертології // Вісник КНУ. Географія. – Вип. 44. – 1999. – С.5-9. 6. Позаченюк К.А. Введение в геоэкологическую экспертизу: междисциплинарный подход,

функциональные типы, объектные ориентации. – Симферополь:Таврия, 1999. – 413 с. 7. Позаченюк Е.А. Экологическая экспертиза (природно-хозяйственные системы). – Симферополь,

2003. – 473 с.

8. Методические рекомендации по организации осуществления государственной экологической экспертизы в системе Минприроды Украины. – К., 1992. – Вып.1. – 21с.

9. Методические рекомендации по осуществлению экологической экспертизы территории. –Донецк-Киев,1995. – 15с.

ТЕХНОЕКОЛОГІЯ • Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – бакалавр • Шифр дисципліни – 6.070801/П.2.28 • Назва напряму – Екологія та охорона навколишнього середовища • Кількість кредитів – 2,5 • Загальна кількість годин – 81 • Статус курсу – обов’язковий для підготовки бакалаврів з напряму „Екологія та охорона навколишнього середовища” • Семестр, в якому читається – 7

Мета вивчення курсу: студент повинен знати основні галузі промислового

виробництва та їх вплив на довкілля. Орієнтуватись у напрямках інженерного вирішення екологічних проблем, пов’язаних з очисткою газоподібних, рідких викидів та твердих відходів. Знати основні напрямки розвитку технологій головних галузей промисловості. Умови переходу до безвідходних та маловідходних технологій.

Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни використовуються різноманітні методики викладання та методи навчання, зокрема, лекції (вступні, тематичні, підсумкові), модульні контрольні роботи, консультації (індивідуальні, групові, колективні), семінарські заняття.



6. Алабовський О.М., Колесішкова Н.Ю. Основи екології: Навч. посіб. для студ. спец.: «Промислова теплоенергетика». – К.: КПІ, 1995. – 76с.

7. Антропогенные проблемы экологии / А.И.Коблева. - Днепропетровск: Проминь, 1997. – 144с. 8. Антропогенные проблемы экологии: Методическое пособие. - К.: Вища школа, 1997. – 179с. 9. Баб'як О.С., Біленчук П.Д., Чирва Ю.О. Екологічне право України: Навч. Посіб. – К.: Атіка, 2000. – 216с. 10. Білявськчй Г.О., Падун М.М.. Фурдуй Р.С. Основи загальної екології: Підруч. для студ. вищ. навч. зал. – 2 -ге вид., перероб. – К.: Либідь, 1995. – 368 с.

УРБОЕКОЛОГІЯ • Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – бакалавр • Шифр дисципліни – 6.070801/П.2.29 • Назва напряму – „Екологія та охорона навколишнього середовища” • Кількість кредитів –1,5 • Загальна кількість годин – 54 • Статус курсу – вибірковий для підготовки бакалаврів зі спеціальності „Екологія та


Мета викладання курсу: вивчити екологічний стан і проблеми урбанізованих територій (генезис, структуру, територіальні особливості) та визначити оптимальні шляхи їх вирішення.

Основні завдання курсу: - вивчення масштабів та інтенсивності антропогенного і техногенного впливу на

урбогеосоціосистему; - визначення допустимого рівня антропогенного і техногенного впливу; - розробка заходів, які забезпечують стабільну підтримку допустимого рівня впливу; - прогнозування можливих віддалених наслідків цього впливу і відповідна корекція. Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни




„НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ ПРОГРЕС І ЕКОЛОГІЧНИЙ СТАН ПРИРОДНИХ КОМПОНЕНТІВ УРБАНІЗОВАНИХ ТЕРИТОРІЙ”

НЕ 1.1 Вступ до „Урбоекології” Визначення поняття „урбоекологія”. Урбоекологія як наука. Об’єкт дослідження. Мета і завдання курсу. Огляд літератури з проблем урбоекології. НЕ 1.2 Урбанізація – загальносвітовий процес Міста як форма розселення. Зростання міст та кількості міського населення. Джерела і шляхи урбанізації. Історія і перспективи урбанізації. Територіальні системи міського розселення: агломерації, конурбації, мегалополіси, метрополітенські території. Урбанізаційні процеси в Україні. Особливості процесу урбанізації Західноукраїнського регіону. Субурбанізаційні процеси у староосвоєних районах. Субурбанізаційні процеси у Західноукраїнському регіоні. НЕ 1.3 Місто і міське середовище Оточуюче середовище міста. Місто як урбогеосоціосистема. Міське господарство. Міста як центри використання ресурсів. НЕ 1.4 Екологічні проблеми антропогенного забруднення літосфери Антропогенні зміни рельєфу та екологічні наслідки. Ґрунти міських територій: класифікація міських ґрунтів, геохімічний фон і показники забруднення ґрунтів, збереження ґрунтового шару при інженерно-будівельних роботах, меліорація забруднених ґрунтів і рекультивація земель. Літогенна основа міських територій. Фізичне забруднення геологічного середовища. Небезпечні геологічні процеси на міських територіях. Захист міських територій від небезпечних геологічних процесів. НЕ 1.5 Екологічні проблеми антропогенного забруднення гідросфери Водні об’єкти міст. Джерела впливу на водні об’єкти. Використання водних об’єктів міста: централізоване водопостачання, децентралізоване водопостачання. Раціональне використання водних об’єктів. Показники якості води: фізичні, бактеріологічні, гідробіологічні, хімічні. Методика оцінки якості води. Системи водовідведення міст. Загальноміські очисні споруди та принципи їх роботи. Методи очистки виробничих стічних вод. Умови скидання стічних вод у водні об’єкти. Поверхневий стік з міських територій і територій промислових підприємств. Формування підземних вод на урбанізованих територіях. Самоочищення поверхневих і підземних вод. Прогнозування стану води урбанізованих територій. НЕ 1.6 Екологічні проблеми антропогенного забруднення атмосфери Характеристика забруднюючих атмосферу речовин і класифікація джерел забруднення. Нормативи якості атмосферного повітря. Основні джерела утворення і викидів забруднюючих речовин в атмосферу. Розсіювання забруднюючих речовин в атмосфері.

Трансформація домішок в атмосфері. Смоги. Заходи по захисту повітряного басейну. Система контролю рівня забруднення атмосферного повітря в містах. Методи контролю і прилади для вимірювання концентрацій домішок в атмосфері і в промислових викидах. Статистичні характеристики забруднення атмосфери населених пунктів. Вимоги міжнародних конвенцій по захисту атмосфери. НЕ 1.7 Міська флора і фауна Значення рослинного і тваринного світу в урбоекосистемах і житті міського населення. Значення міст у динаміці ареалів видів флори і фауни. Шляхи формування флори і фауни міст. Антропогенний і урбанізований ландшафт. Урбанізовані біотопи. Фітомеліоративні системи і їх класифікація. Комплексні зелені зони міст. НЕ 1.8 Забруднення навколишнього середовища і екологічна ситуація в Україні Забруднення ґрунтів. Забруднення природних вод. Забруднення атмосферного повітря. Радіаційне забруднення. Територіальні відміни екологічної ситуації в Україні.


„ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ УРБАНІЗОВАНИХ ТЕРИТОРІЙ І ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ” НЕ 2.1 Енергетичні об’єкти – основний техногенний фактор впливу на біосферу Вплив енергетичних об’єктів на оточуюче середовище. Вплив ТЕС на оточуюче середовище. Особливості взаємодії АЕС і оточуючого середовища. Особливості взаємодії ГЕС і оточуючого середовища. Енергопостачання і екологічна ситуація в Україні. НЕ 2.2 Побутові і виробничі відходи. Санітарна очистка міст Склад, властивості і об’єм твердих побутових відходів. Збір, вивезення і утилізація ТПВ. Прибирання міських територій. Полігони ТПВ. Сміттєпереробні та сміттєспалювальні заводи. Характеристика твердих промислових відходів. Методи підготовки і переробки твердих промислових відходів. Технологія складування твердих відходів. Утилізація промислових відходів. Полігони твердих промислових відходів. НЕ 2.3 Екологічні проблеми функціональних типів міст України Функціональні типи міст України. Екологічні проблеми найбільших індустріальних центрів. Екологічні проблеми великих портових міст. Екологічні проблеми вузькоспеціалізованих міст. Екологічні проблеми міст, які постраждали від Чорнобильської АЕС. Міста з відносно сприятливою екологічною обстановкою. Екологічна ситуація в містах-курортах і туристичних центрах. НЕ 2.4 Міське середовище і людина Негативні впливи міського середовища на населення. Міське середовище і здоров’я населення. Причини виникнення деяких видів захворювання. НЕ 2.5 Управління екологічною безпекою міста Правові основи управління екологічною безпекою міста. Організаційна структура управління екологічною безпекою міста. Екологічний моніторинг міського середовища. Економічний механізм природокористування. Екологічна експертиза і екологічний аудит. Громадські екологічні організації і рухи. НЕ 2.6 Розвиток міст у ХХI столітті. Проблеми і перспективи Проблеми і перспективи розвитку міст. Стратегії адаптації і виживання. Розвиток теорії урбанізації.


1. Кучерявий В.П. Урбоекологія. – Львів: Світ, 1999. – 360 с. 2. Экология города / под ред. Ф.В. Стольберга. – К.: Либра, 2000. – 464 с.. 3. Владимиров В.В., Микулина Е.М., Яргина З.Н. Город и ландшафт. – М.: Мысль, 1986. – 236 с. 4. Глазычев В.Д. Социально-экономическая интерпретация городской среды. – М., 1984. – 180 с. 5. Голубец М.А. Актуальные вопросы экологии. – К., 1982. – 155 с. 6. Голубець М.А. Від біосфери до соціосфери. – Львів, 1997. – 256 с. 7. Григорян А.Г. Ландшафт современного города. – М.: Стройиздат, 1986. – 136 с. 8. Клауснитцер Б. Экология городской фауны. – М.: Мир, 1990. – 246 с. 9. Кучерявый В.А. Урбоэкологические основы фитомелиорации. Ч. I. Урбоэкология. – М.: НТ

„Информация”, 1991. – 357 с.

10. Лаптєв О.О. Екологічна оптимізація біогеоценотичного покриву в сучасному урболандшафті. – К.: Укр. екол. акад. наук,1998. – 208 с.

11. Машинский Л.О. Город и природа. – М.: Стройиздат. – 225 с. 12. Перцик Е.Н. География городов (геоурбанистика). – М.: Высшая школа, 1991. – 319 с. 13. Урбанізація навколишнього середовища: охорона природи та здоров’я людини. – К.:

Національний екологічний центр України, 1996. – 251 с. 14. Урбоэкология. – М.: Наука, 1990. – 240 с. 15. Экология урбанизированных территорий. – Казань: Изд-во Казанского университета, 1987. – 102

с.

НОРМУВАННЯ АНТРОПОГЕННОГО НАВАНТАЖЕННЯ • Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – бакалавр • Шифр дисципліни – 6.070801/П.2.30 • Назва напряму – Екологія та охорона навколишнього середовища • Кількість кредитів – 3 • Загальна кількість годин – 108 • Статус курсу – обов’язковий для підготовки бакалаврів з напряму „Екологія та охорона навколишнього середовища” • Семестр, в якому читається – 8

Мета вивчення курсу: на підставі нормативних документів України сформувати у

студентів комплексне уявлення про систему нормування якості довкілля: форми оцінки якості природного середовища і ступеню його забруднення, критерії якості природного середовища; ознайомитися із системою управління якістю довкілля та оволодіти методами і заходами нормування якості середовища, методами контролю за викидами і скидами забруднюючих речовин.

Основні завдання курсу: - розвивати у студентів екологічне мислення та навики сучасних методів практичного вирішення проблем довкілля;

- допомогти студенту зрозуміти принципи міждержавного нормування якості середовища, методи і заходи контролю викидів і скидів забруднюючих речовин у різні сфери довкілля;

- навчити оперувати основними нормативами якості середовища, визначати шляхи зниження негативного впливу на довкілля, а також методи контролю за встановленими нормативами. Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни



ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 „ТЕХНОГЕННІ СИСТЕМИ, ЇХ ВПЛИВ НА ДОВКІЛЛЯ”

НЕ 1.1 Розвиток техногенних систем та їх вплив на довкілля Характеристика факторів антропогенного впливу на навколишнє природне середовище. Класифікації антропогенних факторів. Види і джерела антропогенного забруднення довкілля. Поняття „забруднення”. Класифікація забруднень. Характеристика основних

забруднюючих агентів: природа, джерела надходження, біологічна дія. Хімічне забруднення довкілля. НЕ 1.2 Нормування якості навколишнього середовища Принципи нормування якості середовища. Санітарно-гігієнічний підхід до нормування якості середовища. Екологічний підхід до нормування якості середовища. Науково-техногологічні нормативи нормування якості середовища. НЕ 1.3 Екологічний моніторинг довкілля Мета та завдання моніторингу. Методи та методологія моніторингу. Принципи екологічного моніторингу. Екологічно прийнятний ризик: оцінка співставлення та управління. Система контролю за станом природного середовища.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 „ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА ГЕОСФЕР”

НЕ 2.1 Екологічна безпека атмосфери Особливості виникнення і поширення забруднення атмосферного повітря Джерела забруднення атмосфери їх класифікації Розрахунок поля концентрації у випадку одиночного джерела Розрахунок гранично допустимих викидів для одичного джерела та близько розташованих одиночних джерел Нормування та оцінка якості атмосферного повітря. Заходи захисту повітряного басейну. НЕ 2.2 Екологічна безпека гідросфери Забруднення вод світового океану, поверхневих та підземних вод. Екологічний стан водойм України. Споживачі та користувачі води. Класифікація забруднень водойм. Поняття про екологічний норматив. Охорона вод. Контроль якості води. Визначення рівня використання водних ресурсів промисловим підприємством. Характеристика забрудненості та класифікація стічних вод. Водопостачання промислових підприємств. Характеристика джерел водопостачання. Вимоги до якості вод, що скидаються у централізовані біологічні очисні споруди та природні водойми. Методи знешкодження стічних вод. НЕ 2.3 Екологічна безпека літосфери та нормування забруднюючих речовин у ґрунті Причини втрат ґрунтів. Основні забруднювачі ґрунтів. Нормування забруднюючих речовин у ґрунті. Контроль і управління якістю ґрунтів. Поведінка забруднень у літосфері та їх вплив на здоров’я. НЕ 2.4 Правові основі екологічного нормування Характеристика нормативно-правової бази екологічного нормування. Нормування як важливий елемент регулювання якості навколишнього середовища. Видача дозволів на спеціальне використання природних ресурсів.


1. Григорєва Л.І. Нормування антропогенного навантаження на навколишнє середовище / Л.І. Григорєва, Ю.А. Томілін – Миколаїв: Видавництво МДГУ ім. П. Могили, 2005. – 172 с.

2. Сухарев С.М. Техноекологія і охорона навколишнього середовища / С.М. Сухарев, С.Ю. Чудак, О.Ю. Сухарева – Львів: „Новий Світ-2000”, 2004. – 256 с.

3. Тарасова В. В. / В.В.Тарасова, А.С.Малиновський, М.Ф.Рибак. Екологічна стандартизація і нормування антропогенного навантаження на природне середовище. – К.: Центр навчальної літератури, 2007. – 276 с.

4. Товажнянський Л.Л. Нормування антропогенного навантаження на навколишнє природне середовище / Л.Л. Товажнянський, Ю.Г. Масікевич, В.Ф. Моісеєв, та ін.. – Чернівці: Зелена Буковина, 2005. – 284 с.

5. Химия окружающей среды / Е.А. Зилов. – Иркутс: Иркут. ун-т., 2006. – 178 с. 6. Шматько В.Г. Екологія і організація природоохоронної діяльності / В.Г. Шматько, Ю.В. Нікітін. – К.:

КНТ, 2006. – 304 с. 7. Батенков В.А. Охрана биосферы. – Барнаул: Изд-во Алт. Ун-та., 2002. – 193 с. 8. Білявський Г.О., Фурдуй Р.С., Костіков І.Ю. Основи екології. – К.: Либідь, 2004. – 408 с. 9. Грицик В. Екологія довкілля. Охорона природи. – К.: Кондор, 2008. – 292 с. 10. Джигирей В.С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища: Навч. посіб. – 2-ге

вид., стер. – К.: КОО, 2002. – 203 с. 11. Запольський А.К. Основи екології / А.К. Запольський, А.І. Салюк – К.: Вища школа, 2001. – 358 с.

http://e-cat.scilib.chnu/cgi/irbis64r_opak71/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&I21DBN=GEN&P21DBN=GEN&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=fullw&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=3&S21P02=0&S21P03=A=&S21COLORTERMS=0&S21STR=%D0%A2%D0%B0%D1%80%D0%B0%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%B0%20%D0%92.%D0%92.

12. Клименко Л.П. Техноекологія. Посібник.- Сімферополь: Таврія, 2000. – 542 с. 13. Морозова Т.В. Нормування антропогенного навантаження / Т.В. Морозова. – Чернівці: Рута,

2008. – 99 с. 14. Новиков Ю.В. Экология, окружающая среда и человек: Учеб.пособ.для вузов. – М.: Высш. шк.,

2002. –560 с. 15. Практикум з хімічного моніторингу довкілля / О.П. Мітрясова. – Миколаїв: Вид-во МДАУ, 2005. –

120 с. 16. Хван Т.А. Промышленная экология / Т.А. Хван – Ростов н/Д: Феникс, 2003. – 320 с.

Професійно-орієнтовані дисципліни

ВОДОПОСТАЧАННЯ, ВОДОВІДВЕДЕННЯ, ПОЛІПШЕННЯ ЯКОСТІ ВОДИ • Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – бакалавр • Шифр дисципліни – 6.070801/П.3.2 • Назва напряму – Екологія та охорона навколишнього середовища • Кількість кредитів – 4 • Загальна кількість годин – 54 • Статус курсу – обов’язковий для підготовки бакалаврів з напряму „Екологія та охорона навколишнього середовища” • Семестр, в якому читається – 7


навички майбутніх спеціалістів з екології та охорони навколишнього середовища у галузі водопостачання, водовідведення та поліпшення якості води; орієнтування студентів на засвоєння знань і умінь організації та проведення контролю функціонування системи водопостачання, водовідведення, якості води, впливу скиду зворотних вод на поверхневий водний об’єкт.

Основні завдання курсу: - сформувати теоретичні уявлення про системи і схеми водопостачання та

водовідведення, основні споруди для забору та поліпшення якості води з природних джерел, основні споруди для очистки та скиду стічних вод;

- ознайомити студентів з теоретичними питаннями, пов’язаними з прокладанням трубопроводів, трасуванням каналізаційних мереж;

- самостійно провести технологічний контроль роботи очисних споруд каналізації та споруд по покращенню якості води;

- виконати розрахунки необхідної степені очистки вод за визначеними показниками; - зробити оцінку впливу скиду стічних вод у водний об’єкт. Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни

використовуються різноманітні методики викладання та методи навчання, зокрема, лекції (вступні, тематичні, підсумкові), групові семінари, практичні роботи, модульні контрольні роботи.


ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 „СИСТЕМИ І СХЕМИ ВОДОПОСТАЧАННЯ”

НЕ 1.1 Природні джерела водопостачання Актуальність раціонального використання води. Природні джерела водопостачання. Характеристика складу поверхневих i підземних вод. Класифікація природних вод. НЕ 1.2 Системи і схеми водопостачання Класифікація систем і схем водопостачання. Основні елементи систем водопостачання. Режим роботи системи водопостачання. НЕ 1.3 Водозабірні споруди Класифікація водозабірних споруд. Водозабірні споруди поверхневих джерел. Споруди для забору підземних вод. НЕ 1.4 Водонапірні та регулюючі споруди Класифікація ємностей для зберігання води. Типи водонапірних башт. Резервуари. Типи резервуарів.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 „ВОДООЧИСНІ СПОРУДИ”

НЕ 2.1 Водоочисні споруди Основні елементи та функції водопровідних очисних споруд. Схема комплексу водопровідних очисних споруд. НЕ 2.2 Кондиціювання води Фільтрування. Знезараження води. Спеціальні методи оброблення води. НЕ 2.3 Стічні води. Системи і схеми каналізації Система водовідведення, основні елементи. Системи і схеми каналізаційних мереж. Класифікація стічних вод. Характеристика забруднень. НЕ 2.4 Очисні споруди каналізації Методи очистки стічних вод. Споруди для механічної очистки стічних вод. Споруди для біологічної очистки стічних вод. Знезараження стічних вод. Споруди для знезараження стічних вод. НЕ 2.5 Випуск стічних вод у водний об’єкт Умови скидання стічних вод у водний об’єкт. Методи контролю за роботою очисних споруд каналізації.


1. Кравченко В.С. Водопостачання та каналізація. – К.:Кондор, 2003. 2. Хільчевський В. К. Водопостачання, водовідведення. Гідроекологічні аспекти. – К.:ВПЦ

„Київ. Ун-т”, 1999. 3. Тугай А.М., Терновцев. Водоснабжение. Курсовое проэктирование. – К.:Вища

школа,1980. – 207с. 4. Хорунжий П.Д., Ткачук О.А. Водопровідні системи і споруди. К., Вища школа 1993. – 230

с. 5. Чабан А.Ф., Лявинець С.С. Водопостачання, водовідведення та поліпшення якості води.

–Чернівці: Рута, 2003. 6. Колобанов С. .Водопровід і каналізація. – К.: Держтехвидавництво УОСР, 1954. 7. Абрамов Н.Н..Водоснабжение. – М.: Стройиздат,1974. – 480 с. 8. Яковлєв С.В., Ласков Ю.М. Канализация. – М.: Стройиздат, 1987.

ОСНОВИ ЕКОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ • Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – бакалавр • Шифр дисципліни – 6.070801/П.3.3 • Назва напряму – Екологія та охорона навколишнього середовища • Кількість кредитів – 1,5 • Загальна кількість годин – 54 • Статус курсу – обов’язковий для підготовки бакалаврів з напряму „Екологія та охорона навколишнього середовища” • Семестр, в якому читається – 8

Мета вивчення курсу: сформувати у студента екологічний світогляд з позицій

екологічної конверсії суспільства, познайомити студента із засадами екологічної культури в єдності її теоретичних та практичних вимірів, в проявах історичних, політичних, природничих, соціологічних та світоглядних, в колізіях її утвердження в реальному, зокрема українському, суспільстві.

Основні завдання курсу: - навчити студентів знаходити шляхи гармонізації взаємин природи і суспільства;

- розширити інтелектуальний світогляд, емоційні співчуття, необхідність відчуття свого включення в природні процеси, а також виховання екологічної культури та екологічної грамотності;

- розвивати цілісність особистості, здатної практично вирішувати питання виживання людства в умовах екологічної кризи і можливої екологічної катастрофи;

- вивчити можливі механізми та напрямки екологізації суспільної діяльності; - зрозуміти необхідність впровадження в практику навчання моральних цінностей

екологічного виховання, а також важливість цілісності екологічного виховання та освіти. Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни

використовуються різноманітні методики викладання та методи навчання, зокрема, лекції (вступні, тематичні, підсумкові), модульні контрольні роботи, самостійна робота студентів.

Оцінювання: в процесі викладання курсу реалізуються різні форми поточного контролю (опрацювання і аналіз наукових статей, присвячених проблемам курсу; проведення поточного модульного і підсумкового тестового контролю), а також здійснюється підсумковий контроль у формі заліку.


„КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ КУЛЬТУРИ” НЕ 1.1 Культурологічній підхід до аналізу культури Методологічні засади розуміння національної культури. Поняття ”культура”, його сутність. Функції культури. Поняття ”екологічна культура”. Екологічна життєдіяльність. Виміри екологічної культури. НЕ 1.2 Формування духовної культури сучасної української молоді Поняття „духовність”. Складові духовної культури. Проблеми формування духовності у сфері дозвілля студентів вищих навчальних закладів. НЕ 1.3 Екологізація людської діяльності Визначальні риси екологізації. Екотелеологічна життєдіяльність. Екологізація духовно-практичної діяльності. Екологічний імператив. НЕ 1.4 Екологія і етнос Роль природного довкілля у формуванні етносу. Екологічні проблеми в контексті української культури. Екологічна культура українського етносу.


„ФЕНОМЕН ЕКОЛОГІЧНИХ КРИЗ ТА ЕКОЛОГІЗАЦІЯ СУСПІЛЬСТВА” НЕ 2.1 Екологічна культура як засіб самоорганізації системи „Людина-біосфера” Природокористування як процесуальне втілення екологічної культури. Привласнююче природокористування. Продукуюче природокористування. Інноваційне природокористування. Ноосферне (інформаційно-конструктивістське) природокористування. НЕ 2.2 Феномен екологічних криз в предметі сучасної екології Сутність і класифікація екологічних криз. Типологія екологічних криз. Природні і антропогенні екологічні кризи. Філософія екологічних криз. НЕ 2.3 Екологізація суспільної свідомості Методологічні та організаційні основи екологічної освіти. Технології екологічної освіти. Проблеми та перспективи підготовки фахівців екологічного профілю. НЕ 2.4 Роль партій і громадських рухів у розв’язанні проблем екологічної безпеки Екологічні партії та організації України та світу. Роль екологічних організацій у збереженні та відтворенні довкілля.

Основна література до курсу: 1. Крисаченко В.С. Екологічна культура: теорія і практика: Навч. посібник. – К.: Заповіт, 1996. – 352

с.

2. Крисаченко В.С., Мостяєв О.І. Україна: природа і люди. – К.: Інститут філософії НАНУ, 2000. – 492 с.

3. Крисаченко В.С., Хильки М.І. Екологія. Культура. Політика. – К.: Знання України, 2001. – 597 с. 4. Білявський Г.О., Фурдуй Р. Основи екологічних знань. – К.: Либідь, 2004. – 228 с. 5. Кучерявий В.П. Екологія. – Львів.: Світ, 2001. – 500 с. 6. Наймушин А.И., Наймушин А.А. Экологическая культура и технологии здорового бизнеса.

Материалы для изучения. Электронный вариант. – Уфа: ЛОТ УТИС, 2000. 7. Ясвин В.А. Основы формирования экологической культуры населения. – М.: Смысл, 2000. – 19 с.

ОСНОВИ ЕКОЛОГІЧНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА

• Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – бакалавр • Шифр дисципліни – 6.070801/П.3.4 • Назва напряму – Екологія та охорона навколишнього середовища • Кількість кредитів – 1,5 • Загальна кількість годин – 54 • Статус курсу – обов’язковий для підготовки бакалаврів з напряму „Екологія та охорона навколишнього середовища” • Семестр, в якому читається – 8

Мета вивчення курсу: формування теоретичних знань майбутніх спеціалістів

екологів в області екологізації підприємництва. В процесі вивчення студент повинен розвивати соціо-економіко-екологічне мислення, загальною метою діяльності якого стала б побудова екологічно безпечної територіальної організації життя (як особистості, так і народу)

Основні завдання курсу: - викладення теоретичних основ, принципів, методів екологічного підприємництва; - розкрити суть і значення розвитку ринку екологічних інновацій; - ознайомити студентів з організацією екологічного підприємництва за допомогою системи екологічного менеджменту, аудиту, маркетингу, лізингу і т.д;

- визначити особливості управління інноваційною діяльністю. Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни

використовуються різноманітні методики викладання та методи навчання, зокрема, лекції (вступні, тематичні, підсумкові), практична та самостійна робота студентів, модульні контрольні роботи.

Оцінювання: в процесі викладання курсу реалізуються різні форми поточного контролю (опрацювання і аналіз наукових статей, присвячених проблемам курсу; проведення поточного модульного і підсумкового тестового контролю), а також здійснюється підсумковий контроль у формі усного заліку.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 „ФОРМУВАННЯ РИНКУ ЕКОЛОГІЧНИХ ІННОВАЦІЙ”

НЕ 1.1 Вступ Формування екологічної інфраструктури ринку. Екологічне підприємництво. Об’єкт, предмет, завдання. Становлення екологічного підприємництва в Україні НЕ 1.2 Екологічні товари Екологічно чистий продукт: види, властивості та критерії пізнання. Поняття та класифікація екологічних послуг. Формування екологічно чистого ассортименту.Екологічні товари, перспективні в умовах України

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 „ОРГАНІЗАЦІЯ ЕКОЛОГІЧНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА”

НЕ 2.1 Екологічний менеджмент Визначення екологічного менеджменту. Предмет та об’єкт вивчення. Види екологічного менеджменту, та їх функції. Системи екологічного менеджменту. НЕ 2.2 Екологічний аудит Екологічний аудит, його завдання та цілі. Історія виникнення екоаудиту. Завдання і вигоди проведення екологічного аудиту. Послуги, об’єкти і суб’єкти екологічного аудиту. Види екологічного аудиту. НЕ 2.3 Екологічний маркетинг Завдання та принципи екологічного маркетингу. Функції екомаркетингу та шляхи реалізації. Елементи екологічного маркетингу. Соціально-екологічний маркетинг і його зв’язок з екологічним менеджментом.


„УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ” НЕ 3.1 Економічні основи управління ринку екологічних інновацій Соціально-економічні передумови створення та розвитку ринку екологічних інновацій в Україні. Теоретичні засади управління процесами формування ринку екологічних товарів. Методи управліня формування ринку екологічних товарів НЕ 3.2 Еколого-економічні інструменти Формування системи еколого-економічних інструментів. Форми еколого-економічних інструментів. ЕЕІ, спрямовані на вилучення доходу: податки, мито, платежі, виплати, штрафи, цінові. ЕЕІ, спрямовані на збільшення доходу: податкові пільги, мито, субсидії, дотації, премії, гранти, екологічне страхування, сприяння на ринку

Основна література до курсу: 1. Білявський Г.О., Падун М.М., Фурдуй Р.С. Основи загальної екології. - К.: Либідь, 1993. - 368 с. 2. Григорьев А. А. Экологические уроки прошлого и современности. - Л.: Наука, 1991. 3. Запольский А. К., Салюк А. І. Основи екології: Підручник / за ред. К.М.Ситника. – К.: Вища школа,

2001. – 358 с.: іл. 4. Ілляшенко С.М., Прокопенко О.В. Формування ринку екологічних інновацій: економічні основи

управління: Монографія / За ред. д.е.н., проф. С.М. Ілляшенка. – Суми: ВТД „Університетська книга”, 2002. – 250с.

5. Лось В.А. Взаимоотношения общества и природы. - М., 1989. 6. Мельник Л.Г. Екологічна економіка: Підручник. – Суми: ВТД ”Університетська книга”, 2002. – 364с. 7. Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Україні / Нац. екол.

Центр України; Наук. ред. П.Г. Шищенко. - К., 1993. - 292 с. 8. Основы экологии и природопользования. Учебное пособие / Дикань В.Л., Дейнека А.Г.,

Позднякова Л.А., Михайлов И.Д., Каграманян А.А. – Харьков: ООО „Олант”, 2002. – 384с. 9. Программа действий. Повестка дня на ХХІ век и другие документы конференции в Рио-де-

Жанейро. - М., 1993. 10. Реймерс Н.Ф. Экология (теории, законы, правила, принципы, гипотезы). - М.: Россия молодая,

1994. 11. Реймерс Н.Ф. Надежды на выживание человечества: концептуальная экология. - М., 1992.

ПРИРОДООХОРОННЕ ІНСПЕКТУВАННЯ • Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – бакалавр • Шифр дисципліни – 6.070802/П.3.5 • Назва напряму – Екологія та охорона навколишнього середовища • Кількість кредитів – 3 • Загальна кількість годин – 108 • Статус курсу – обов’язковий для підготовки бакалаврів з напряму „Екологія та охорона навколишнього середовища” • Семестр, в якому читається – 7

Мета вивчення курсу: підготовка інженерів-екологів, які здатні спостерігати,

оцінювати масштаб антропогенного впливу на довкілля. Основні завдання курсу:

- ознайомити студентів з основними методами та прийомами виконання екологічного інспектування на промислових та сільськогосподарських підприємствах;

- навчити правильно проводити державний контроль екологічно-небезпечних транспортних вантажів та відходів;

- навчитися складати протоколи адміністративних правопорушень в галузі природоохоронного законодавства. Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни

використовуються різноманітні методики викладання та методи навчання, зокрема, лекції (вступні, тематичні, підсумкові), практичні роботи, модульні контрольні роботи, консультації (індивідуальні, групові).

Оцінювання: в процесі викладання курсу реалізуються різні форми поточного контролю (опрацювання і аналіз наукових статей, присвячених проблемам курсу; складання тестових завдань; проведення поточного модульного і підсумкового тестового контролю), а також здійснюється підсумковий контроль у формі усного екзамену

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 „ПРЕДМЕТ, ЗАВДАННЯ, МЕТА ТА ПОРЯДОК ЗДІЙСНЕННЯ ПРИРОДООХОРОННОГО

ІНСПЕКТУВАННЯ” НЕ 1.1 Теоретичні та прикладні аспекти природоохоронного інспектування Взаємозв'язок між об'єктами, суб'єктами господарювання та довкіллям. Особливості державного екологічного контролю. Застосування законодавчих та нормативних документів у природоохоронному контролі. Громадський природоохоронний контроль. НЕ 1.2 Мета та порядок здійснення природоохоронного інспектування Проведення перевірок в галузі охорони довкілля. Виявлення порушень природоохоронного законодавства. Вжиття заходів по усуненню порушень природоохоронного законодавства. Притягнення до відповідальності за шкоду, завдану довкіллю, застосування заходів впливу до порушників. Нормативи часу при здійсненні державного екологічного контролю. НЕ 1.3 Здійснення державного контролю за охороною та раціональним використанням водних ресурсів Перевірка водоохоронної діяльності промислових об’єктів. Екологічний контроль за впливом сільськогосподарських об’єктів на водні ресурси. Особливості перевірки меліоративних систем. Порядок відбору проб води на екологічний контроль.Основні порушення водного законодавства. НЕ 1.4 Здійснення державного контролю за станом атмосферного повітря Перевірка стаціонарних джерел забруднення повітря. Перевірка пересувних джерел забруднення повітря. Контроль за охороною довкілля автотранспортними підприємствами. Операція «чисте повітря». Основні порушення законодавства про охорону атмосферного повітря.


„ДЕРЖАВНИЙ КОНТРОЛЬ У ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ” НЕ 2.1 Здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, охороною та раціональним використанням надр, за утворенням, розміщенням і утилізацією відходів, у сфері діяльності пов’язаної з пестицидами і агрохімікатами Основні завдання державного контролю за використанням та охороною земель. Охорона земель при здійсненні господарської діяльності. Екологічний контроль при рекультивації порушених земель. Відповідальність за порушення вимог земельного законодавства, державного контролю за використанням та охороною земель. Перевірка об'єктів з питань поводження з відходами. Державний контроль за поводженням з радіоактивними відходами.

Основні порушення при поводженні з відходами. Вимоги державного контролю у сфері діяльності пов 'язаної з пестицидами і агрохімікатами. Перевірку прав використання пестицидів та агрохімікатів. Відповідальність за порушення законодавства про пестициди і агрохімікати. НЕ 2.2 Здійснення державного контролю у галузі охорони, використання і відтворення лісів та інших рослинних ресурсів та за дотриманням заповідного режиму Особливості державного контролю лісів та інших рослинних ресурсів. Проблеми лісокористування і шляхи їх вирішення. Переорієнтація ресурсного лісокористування на екосистемний принцип. Особливості державного контролю природно-заповідних територій та об'єктів. Природно-заповідний фонд: стан та проблеми його збереження. НЕ 2.3 Радіоекологічний контроль. Екологічний контроль на державному кордоні Радіоекологічний контроль територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи. Екологічний контроль при використанні ядерної енергії. Концептуальні засади державного екологічного контролю на кордоні. Екологічний контроль транспортних засобів. Екологічний контроль вантажів. Екологічний контроль об'єктів рослинного та тваринного світу. Радіаційний контроль. Хіміко-аналітичний контроль речовин. НЕ 2.4 Державний контроль у сфері охорони, використання та відтворення видів тваринного та рослинного світу, занесених до Червоної книги України Забезпечення охорони та відтворення об’єктів Червоної книги України. Відповідальність за порушення законодавства у сфері охорони, використання та відтворення видів тваринного і рослинного світу, занесених до Червоної книги України. Вилучення у порушників природоохоронного законодавства знарядь незаконного добування (заготівлі природних ресурсів). Вилучення незаконно добутих (заготовлених) природних ресурсів або продукції, що з них вироблена.


1. Гардащук Т.В., Мовчан Я.І. та ін. Конвенція про біологічне різноманіття: громадська обізнаність та участь. - К.: Стилос, 1997. - 154 с.

2. Гребенар В.О., Солодкий В.Д. Нові підходи до групування типів лісу Буковинських Карпат // Матеріали міжнародної наукової конференції: Молодь у вирішенні регіональних та транскордонних екологічних проблем. 22-23 квітня 2002 р. - Чернівці: "Золоті литаври", 2002 р. - С.122-126.

3. Колесник О.В., Солодкий В.Д., Масікевич Ю.Г., Ефективні технологічні підходи до збереження лісових екосистем Буковинських Карпат // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: біологія. № 10. - Ужгород, 2001. - С.107-109.

4. Коренчук А.М., Солодкий В.Д. Збірник методичних рекомендацій про державний контроль за дотриманням вимог природоохоронного законодавства. - Ч.: Зелена Буковина, 1996 - 248 с.

5. Костров М.М.,Сівак В.К., Солодкий В.Д. Державний екологічний контроль. – Чернівці: Зелена Буковина, 2006. – 386 с.

6. Масікевич Ю.Г., Солодкий В.Д. Методичні вказівки до практичних занять з курсу "Управління природоохоронною діяльністю". - X.: ХДПУ, 2000. - 68 с.

7. Сівак В.К., Солодкий В.Д. Основи екологічної безпеки територій та акваторій. - Ч.: Зелена Буковина, 2000. - 150 с.

8. Солодкий В.Д., Товажнянський Л.Л., Сакара Ю.Д. та ін. Основи екологічної безпеки. - Харків: НТУ "ХПІ", 2002. - 176 с.

9. Солодкий В.Д., Природоохоронне інспектування. Навч.посібник. – Чернівці: Зелена Буковина, 2007. – 396 с.

10. Товажнянський Л.Л., Солодкий В.Д., Масікевич Ю.Г. та ін. Заповідна справа. - Харків: НТУ "ХПІ", 2002. - 240с.

11. Екологічний паспорт Чернівецької області. – Чернівці: Зелена Буковина, 2007. – 96 с.

ОСНОВИ ЕКОЛОГІЧНОЇ ТОКСИКОЛОГІЇ • Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – бакалавр • Шифр дисципліни – 6.070801/П.3.7 • Назва напряму – Екологія та охорона навколишнього середовища • Кількість кредитів – 5 • Загальна кількість годин – 135 • Статус курсу – обов’язковий для підготовки бакалаврів з напряму „Екологія та охорона навколишнього середовища” • Семестр, в якому читається – 8

Мета вивчення курсу: сформувати теоретичні уявлення та знання майбутніх

спеціалістів-екологів про вплив екзогенних токсикантів на живі організми, їх реакцію на дію небезпечних хімічних речовин, механізми пристосування організмів до дії ксенобіотиків та протидії їм. Студент повинен оволодіти науковими основами оцінки небезпечності дії хімічних речовин на живі організми і передбачення негативних наслідків цього впливу. Розвинути деякі практичні навики з оцінювання ступені небезпечності впливу та основ його нормування.

Основні завдання курсу: - ознайомлення із дією шкідливих хімічних речовин, які знаходяться в навколишньому природному середовищі на живі організми та їх популяції, що входять в склад екосистеми;

- вивчення фізико-хімічних та токсичних характери тиск основних груп екотоксикантів; - вміння студентів оцінювати ступінь небезпечності впливу екотоксиканту на живі організми;

- знання студенів виявляти наслідки, відновлювати біологічні системи та попереджати їх від впливу токсичних речовин;

- вміння використовувати методи біоіндикації для вивчення забруднення важкими металами, пестицидами, полі циклічними вуглеводнями та нафтою; застосовувати методи біоіндикації для вивчення забруднення повітря, грунту та водойм;

- формування знань студентів по цих проблемах та їх закріплення. Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни

використовуються різноманітні методики викладання та методи навчання, зокрема, лекції (вступні, тематичні, підсумкові), модульні контрольні роботи, практичні та індивідуальні роботи студентів.


ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 „ОСНОВИ ТОКСИКОЛОГІЇ”

НЕ 1.1 Екотоксикологія як наука Предмет, поняття та завдання екотоксикології. Становлення екологічної токсикології. Методи досліджень. Місце екологічної токсикології в системі наук. НЕ 1.2 Екотоксикометрія. Елементи токсикометрії та критерії токсичності отрут Токсикологічний експеримент та його підготовка. Типи отруєнь. Способи введення токсикантів. Критерії токсикометрії. Основні типи класифікацій шкідливих речовин та отруєнь. НЕ 1.3 Екотоксикометрія Поняття токсичності хімічних речовин. Рубрикатор токсикантів. Властивості токсиканту, які визначають його токсичність. Параметри шкідливого впливу токсиканту. НЕ 1.4 Біохімічні основи токсичної дії хімічних речовин. Залежність «доза-ефект» в токсикології

Поняття про рецептор. Взаємодія т оксичних речовин з ферментами. Загальні зауваження. Основні поняття. Залежність «доза-ефект» на рівні організму. Залежність «доза-ефект» в групі. НЕ 1.5 Профілактична токсикологія Надходження токсикантів в організм. транспорт та розподіл ксенобіотиків. Метаболізм та нейтралізація отруйних сполук. виведення та виділення токсикантів з організму. накопичення та комбінований вплив отрут. НЕ 1.6 Оцінка ризику несприятливого впливу токсикантів Основні поняття оцінки ризику. Основні етапи оцінки ризику. Управління ризиком. Поширення інформації про ризик.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 „ЕКОТОКСИКАНТИ В НАВКОЛИШНЬОМУ СЕРЕДОВИЩІ”

НЕ 2.1 Основи біоіндикації екотоксикантів Загальні поняття: фізіологічний діапазон толерантності, фізіологічний пессимум, фізіологічний оптимум. Біоіндикація та біоіндикатори. Форми біоіндикації. Типи чутливості. Поняття «стрес» НЕ 2.2 Екотоксикодинаміка Загальні поняття. Інтоксикація. гостра та хронічна екотоксичність. Форми прояву токсичності на різних рівнях організації життя. НЕ 2.3 Екотоксикокінетика Ксенобіотичний профіль середовища. Персистування. Трансформація. Процеси елімінації. Біакумуляція та біомагніфікація. НЕ 2.4 Особливості популяційної токсикології Популяційний характер залежності «доза-ефект». Вміст токсичних речовин в компонентах біоти як показник міри токсичного навантаження. НЕ 2.5 Внутрі- та міжвидові особливості організмів та їх вплив на чутливість до ксенобіотиків Міжвидові відмінності організмів до впливу токсикантів. Внутрівидові відмінності. Генетично зумовлені особливості реакцій органзму на вплив токсиканту. Генетично не зумовлені особливості реакцій організму на вплив токсикантів. НЕ 2.6 Вплив якості середовища проживання на токсичність Вплив середовища проживання. Харчування та умови утримання. Періодичні зміни чутливості до токсикантів.


1. Актуальные вопросы экологической токсикологии: Сборник научных трудов. – Иваново, 1978. – 117с.

2. Білявський Г.О., Падун М.М., Фурдуй Р.С. Основи загальної екології. – К.: Либідь, 1993. – 303с. 3. Голиков С.Н., Санецкий И.В. Общие механизмы токсического действия. – Л.: Медицина, 1986. –

279с. 4. Дубицкий А.Е., Семенов И.А., Чепкий Л.П. Медицина катастроф. – К.: Здорвье, 1993. – 462с. 5. Екологічна токсикологія та вимоги до знешкодження токсикантів «Екологічна токсикологія на

порозі сторіччя» /Глухівський І.В., Шумейко В.М., Овруцький В.М., - К., 1997. – с.12-25 6. Куценко С.А. Основи токсикології – СПб.,2002. – 207с. 7. Левина Э.Н. Общая токсикология металлов. – Л.: Медицина, 1972. – 184с. 8. Реймерс Н.Ф. Охрана природы и окружающей человека среды. – М.: Просвещение, 1992. – 320с. 9. Сытник К.М. и др. Словарь-справочник по экологии. – К.: Наук. думка, 1994. – 668с. 10. Токсикометрия химических веществ, загрязняющих окружающую среду. МРПГХВ. – М.: Центр

международных проектов ГКНГ, 1986. – 428с. 11. Эйхлер В. Яды в нашей пище. – М.: Мир, 1985. - 202с. 12. Экотоксикология и охрана природы / Отв. ред. Д.А. Криволуцкий, В.Ф. Белозеров – М.: Наука,

1988. – 225с.

АНТРОПОГЕННІ ЗМІНИ ВОДНИХ ОБ'ЄКТІВ • Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – бакалавр • Шифр дисципліни – 6.040106/ВЧБ.2.7 • Назва напряму – Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване



Мета вивчення курсу: формування основ знань про різноманітні зміни водних об’єктів,

що спричинені господарською діяльністю людини. Основні завдання курсу:

- вивчити вплив основних антропогенних чинників на водний режим річок та прилеглих територій;

- сформувати знання про основні антропогенні чинники руслоформування річок; - оцінити зміну якості води під впливом діяльності людини.



ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 „АНТРОПОГЕННІ ЗМІНИ У РІЧКОВИХ СИСТЕМАХ”

НЕ 1.1 Вступ. Фактори господарської діяльності Актуальність проблеми вивчення антропогенних змін річкового стоку. Класифікація факторів господарської діяльності. НЕ 1.2 Загальна характеристика гідротехнічних споруд. Вплив греблі на річковий потік Поняття про гідротехнічні споруди та їх класифікація. Водопідпірні гідротехнічні споруди. Характерні рівні води у верхньому б'єфі греблі. Дія греблі на річковий потік. НЕ 1.3. Вплив меліорацій на водний режим рік та негативні екологічні наслідки, спричинені ними. Поняття про меліорації. Види меліорацій. Вплив зрошувальних меліорацій. Вплив осушувальних меліорацій. Агролісомеліорації. НЕ 1.4 Промислово-комунальне водоспоживання. Їх вплив на річковий стік Роль промислово-комунального водоспоживання у зміні стоку рік. Вплив урбанізації на гідрологічний цикл. Сучасний гідроекологічний стан рік України. НЕ 1.5 Антропогенні впливи на руслові процеси та пов'язаний з ними екологічний стан річок. Механічні зміни русел річок. Кар'єри піщано-гравійної суміші та будівельних матеріалів. Виправні та днопоглиблювальні роботи. Інженерні споруди на берегах річок, переходи, водозабори.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 „АНТРОПОГЕННІ ЗМІНИ ВОДНИХ ОБ'ЄКТІВ”

НЕ 2.1 Водосховища та регулювання стоку води основних річок України

Проекти та системи перерозподілу стоку в Україні. Вплив водосховищ на навколишнє середовище. Вплив каналів на навколишнє середовище. НЕ 2.2 Антропогенні зміни режиму підземних вод України Географічні особливості водного режиму підземних вод. Підземний стік. Термічний та гідрохімічний режим підземних вод. Фактори антропогенного впливу на підземну гідросферу та зміни, спричинені їх дією. НЕ 2.3 Екологічні проблеми Чорного та Азовського морів. Гідрологічні особливості Чорного моря.Гідрологічні особливості Азовського моря. Підняття рівня сірководню у Чорному морі. Вплив стоку річок на Чорне та Азовське моря.


1. Аполлов Б.А. Учение о реках. – М.: изд-во Моск. ун-та, 1963. – 423с. 2. Гопченко Є.Д., Гушля О.В. Гідрологія суші з основами водних меліорацій: Навч. Посібник. – К.:

ІСДО, 1994. – 296с. 3. Збірник методичних вказівок до контрольних робіт з дисципліни „Загальна гідрологія” для

студентів-екологів ІІІ курсу заочної форми навчання за спеціальністю – „Екологія та охорона навколишнього середовища”. / Кресс Л.Є. – Одеса, ОГМІ, 2001. – 23с.

4. Коротун І.М. Практикум з прикладної геоморфології. Навчальний посібник для студентів спеціальності „Землевпорядкування” вищих навчальних закладів України. – Рівне.: Державне редакційно-видавниче підприємство, 1996. – 140с.

5. Львович М.И. Вода и жизнь. – М.: Мысль, 1986. – 256 с. 6. Наставление по рекогносцировочным гидрографическим исследованиям рек. – Л.:

Гидрометеоиздат, 1949. – 168с. 7. Чалов Р.С., Чернов А.В. Эрозионно-аккумулятивные процессы в системе „водосбор - русло” на

карте русловых процессов ЕТС / Эрозиоведение: теория, эксперимент, практика. Тезисы докладов Всесоюзной научной конференции. – М.: Изд-во МГУ, 1991. – С.159-160.

8. Чеботарев А.И. Общая гидрология. – Л.: Гидрометеоиздат, 1975. – 544с. 9. Шуляренко І.П. Екологічні аспекти руслоформування малих річок (аналіз проблеми) // Гідрологія,

гідрохімія та гідроекологія: Наук. збірник. – Т.2. – К.: Ніка-Центр, 2001. – С.157-162. 10. Шикломанов И.А. Влияние хозяйственной деятельности на речной сток. – Л:

Гидрометеоиздат, 1989. – 369с. 11. Ющенко Ю.С. та інші. Загальна гідрологія. – Чернівці: Зелена Буковина, 2005. – 368с.

Дисципліни самостійного вибору вищого навчального закладу

ОБЧИСЛЮВАЛЬНА ТЕХНІКА ТА ОСНОВИ ПРОГРАМУВАННЯ

• Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – бакалавр • Шифр дисципліни – 6.040106/BЧ.1 • Назва напряму – Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване

природокористування • Кількість кредитів – 2,5 • Загальна кількість годин – 90 • Статус курсу – вибірковий для підготовки бакалаврів з напряму „Екологія, охорона


Мета вивчення курсу: підготувати майбутніх спеціалістів до ефективного

використання сучасної комп’ютерної техніки в процесі розв’язування фахових завдань. Дати розуміння створення алгоритмів та основи програмування.

Основні завдання курсу: - сформувати у студентів уявлення про пристрої та принципи роботи ПК; - стан і перспективи розвитку комп’ютерної техніки та програмного забезпечення; - розвинути вміння та навички роботи з сучасним прикладним програмним

забезпеченням та самостійно розробляти алгоритми розв’язування задач. Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни

використовуються різноманітні методики викладання та методи навчання, зокрема, лекції (вступні, тематичні, підсумкові), модульні контрольні роботи, консультації (індивідуальні, групові, колективні), лабораторні заняття.

Оцінювання: в процесі викладання курсу реалізуються різні форми поточного контролю (опрацювання і аналіз наукових статей, присвячених проблемам курсу; складання тестових завдань; проведення поточного модульного і підсумкового тестового контролю), а також здійснюється підсумковий контроль – екзамен.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 „АПАРАТНЕ ТА ПРОГРАМНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПК”

НЕ 1.1 Інформація та інформаційні процеси. Кодування інформації Поняття про інформацію. Представлення, збереження інформації. Кодування числової, символьної та графічної інформації, Одиниці вимірювання інформації. НЕ 1.2 Структура інформаційної системи. Забезпечення інформаційної системи. Класифікація програмного забезпечення. Операційна система Windows Класифікація ПЗ. Системні програми. Поняття про операційні системи. Прикладне програмне забезпечення. Інструментарій створення нових програм. Призначення операційних систем. НЕ 1.3 Робота в операційній системі Windows Основні елементи та об’єкти ОС Windows. Робочий стіл . Панель завдань. Вікна, дії з вікнами. Головне меню. Програми Проводник, Мой компьютер. Стандартні програми ОС Windows. НЕ 1.4 Основні елементи Windows. Робочий стіл. Панель завдань. Вікна дії з вікнами. Діалогові вікна Основні елементи та об’єкти ОС Windows. Операції з об’єктами ОС Windows. Робочий стіл. Панель завдань. Вікна дії з вікнами. Дії з вікнами. НЕ 1.5 Головне меню Головне меню. Запуск додатків. Пошук об’єктів. Налаштовування об’єктів ОС WINDOWS. НЕ 1.6 Робота з файлами та папками в ОС WINDOWS

Структура програми Проводник. Створення папок документів, ярликів, ярликів. Копіювання, перейменування файлів та папок. Перегляд властивостей файлів та папок. Архівація файлів, антивірусні програми. НЕ 1.7 Робота з програмами та об’єктам в WINDOWS Пошук об’єктів. Запуск додатків (різні способи). Робота з довідковою системою. Стандартні програми ОС Windows.


„АПАРАТНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПЕРСОНАЛЬНОГО КОМП’ЮТЕРА” НЕ 2.1 Апаратне забезпечення персональних комп’ютерів Архітектура та принципи роботи ЕОМ. Магістрально-модульна структура персонального комп’ютера. Склад системного блока. Материнська плата. Мікропроцесор. Контролери. Пристрої введення, виведення інформації. Сканери, монітори, принтери. Зовнішня пам'ять комп’ютера. Вінчестери. Лазерні диски. НЕ 2.2 Апаратне забезпечення ПК. Основні компоненти ПК. Системний блок Комплектація системного блоку. Структура материнської плати. Її комплектація. Комплектація системного блоку контролерами. Налаштовування технічних засобів ПК. НЕ 2.3 Менеджер файлів Far Manager Призначення та склад пакета Far, його запуск. Структура вікна. Основні види панелей. Їх призначення. Подорож по файловій системі. Призначення функціональних клавіш. Дії з файлами та їх групами.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 3 „АЛГОРИТМИ. ЕЛЕМЕНТИ ПРОГРАМУВАННЯ НА МОВІ ПАСКАЛЬ”

НЕ 3.1 Алгоритми і способи їх опису Поняття алгоритму. Зображення алгоритмів. Блок-схеми алгоритмів. Схеми умовного блока. Схеми циклів. Комбінування базових структур. Приклади алгоритмів для обчислювальних задач. Приклади математичних моделей в екології. НЕ 3.2 Побудова алгоритмів Для модельних задач скласти алгоритми у вигляді блок-схем. Вияснити які базові структури були необхідні для розробки алгоритму. НЕ 3.3 Елементи мови програмування Паскаль Інтегроване середовище Тurbo Pascal. Етапи роботи з програмою. Структура програми. Типи даних та їх описи. Запис і читання в Pascal.Деякі оператори мови. Приклади програм.

Основна література до курсу: 1. Маценко В.Г. Обчислювальна техніка та програмування. – Чернівці: Чернівецький національний

університет, 2004 – 92 с. 2. Новейший самоучитель работы на компьютере. Под ред. Симоновича С. – М.: Десс; Инфорком-

Пресс, 1999. – 656 с. 3. Гук М. Аппаратные средства РС: Энциклопедия. – СПб.: „Питер”, 1999. – 440 с. 4. Рудометов Е. Аппаратные средства и мультимедиа: Справочник. – СПб.: „Питер”,1999. – 416 с. 5. Симонович С., Евсеев Г. Практическая информатика: универсальный курс. – М.: АСТ-ПРЕСС;

Инфорком-Пресс, 1999. – 480 с. 6. Симонович С.В. и др. Информатика. Базовый курс: – СПб.: „Питер”, 2000. 7. Вольська С.Ю. Практикум з інформатики. – К.: Видавництво Європейського університету, 2002 с. 8. Анин Б.Ю. Защита информации в компьютерной системе. – СПб.: БХВ-Санкт-Петербург, 2000. –

384 с. 9. Алексеев А.,Євсеев Г., Мураховский В., Симонович С. Новейший самоучитель работы на

компьютере. – М.: издательство „ДЕСС КОМ”, 2001. – 654 с. 10. Коваленко М.М. Комп’ютерні віруси і захист інформації. – СПб.: БХВ-Санкт-Петербург, 2000. –

264 с. 11. Антоненко В. М., Рогушина Ю.В. Сучасні інформаційні системи і технології. Навчальний посібник.

– К.: КСУ МГІ, 2005. – 131 с.

12. Інформатика. Комп’ютерна техніка. Комп’ютерні технології / За ред. О.І.Пушкаря. – Київ: Видавничий центр „Академія”, 2002.

13. Ветров С. Пакет приложений Microsoft Office XP для операционной системы Microsoft Windows XP. – М.: СОЛОН-Р, 2002. – 544 с.

14. Гаєвський А.Ю. Інформатика. Навч. посіб. – К.:А.С.К., 2003. – 512 с.

РАДІОЕКОЛОГІЯ

• Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – бакалавр • Шифр дисципліни – 6.040106/Вч.2 • Назва напряму – Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване



Мета вивчення курсу: створення теоретичної бази знань будови ядра, типів радіації,

її доз, основних джерел, методів вимірювання та методів захисту; усвідомлення особливостей ядерної енергетики.

Основні завдання курсу: - створення теоретичної бази знань будови ядра, типів радіації, її доз, основних

джерел, методів вимірювання та методів захисту; усвідомлення особливостей ядерної енергетики;

- навчити користуватися апаратурою, визначати ступінь радіоактивних забруднень довкілля;

- визначати ступінь біологічної небезпеки радіоактивних забруднень і їх основні джерела;

- проводити розрахунки за законом радіоактивного розпаду, визначати енергію зв’язку ядер, записувати ядерні реакції;

- користуватися медико-екологічними картами й приймати участь у їх складанні. Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни

використовуються різноманітні методики викладання та методи навчання, зокрема, лекції (вступні, тематичні, підсумкові), модульні контрольні роботи, консультації (індивідуальні, групові, колективні), лабораторні роботи.


Основна література до курсу: 1. Кутлахмедов Ю.О., Корогодін В.І., Кольтовер В.К. Основи радіоекології. - К.: Вища шк., 2003. -319

с. 2. Горбунов В.В., Товажнянський Л.Л., Омельченко Н.М., Масікевич Ю.Г., Гринь Ґ.І., Моісеєв В.Ф.,

Шапорєв В.П., Байрачний В.Б. Радіоекологія: Навчальний посібник. - Чернівці: Зелена Буковина, 2005. - 200 с.

3. Гродзинський Д.М. Радіобіологія. Київ.: Либідь. – 2000, 444 с. 4. Несмеянов А. Н. Радиохимия. М.: Изд.”Химия”. – 1972, 580 с. 5. Гончаренко Е.Н., Кудряшов Ю.Б. Химическая защита от лучевых излучений. М.: Изд.МГУ. – 1985,

249 с. 6. Чорнобильська катастрофа / За ред. В.Г.Бар’яхтара. Київ.: Наук.думка.– 1996, 576с. 7. Норми радіаційної безпеки України. НРБУ – 97. Київ. – 1997, 121 с.

8. Иванов В.И., Лысов В.Н. Основы микродозиметрии. М.: Атомиздат. – 1979, 192 с. 9. Сидоренко В.В., Кузнецов Ю.А., Оводенко А.А. Детекторы ионизирующих излучений. Л.:

“Судостроение”. – 1984, 240 с. 10. Сборник задач по радиохимии. Под ред. Коршунова И.А. М.: Высшая школа. – 1969, 152 с. 11. Копач O.B., Коров’янко О.О.Основи радіохімії та радіоекології: Методичні рекомен-дації до

лабораторних робіт.Чернівці: Рута, 2008. – 32 с.

МЕТОДИ ВИМІРЮВАННЯ ПАРАМЕТРІВ НАВКОЛИШНЬГО СЕРЕДОВИЩА • Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – бакалавр • Шифр дисципліни – 6.040106/ВЧ.3 • Назва напряму – Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування • Кількість кредитів – 2 • Загальна кількість годин –72 • Статус курсу – вибірковий для підготовки спеціалістів з напряму „Екологія, охорона


Мета вивчення курсу: узагальнення знань, одержаних студентами в базових дисциплінах географічного профілю: метеорології, гідрометрії, топографії, а також надання нових знань і навичок в методах вимірювання параметрів навколишнього середовища.

Основні завдання курсу: - отримання студентами чіткого уявлення про найпростіші (суб’єктивні), інструментальні та дистанційні методи вимірювання, про моніторинг природного середовища;

- навчитися на практиці застосовувати найпростіші методи вимірювання параметрів навколишнього середовища. Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни



ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 „ЗАГАЛЬНА ХАРАКТРИСТИКА МЕТОДІВ ВИМІРЮВАННЯ”

НЕ1.1 Вступ. Метрологія та основи вимірювань. Принципи і методи вимірювання Принципи і методи вимірювання. Історія вимірювань. Метрологічні служби. НЕ 1.2 Об’єкти і суб’єкти вимірювання параметрів навколишнього середовища Структура навколишнього середовища. Основні показники та параметри, що вимірюються. Суб’єкти вимірювання параметрів довкілля. НЕ 1.3 Класифікація засобів вимірювальної техніки. Точність вимірювань Характеристика засобів вимірювальної техніки. Точність вимірювань. Похибки вимірювань. НЕ 1.4 Різновиди методів вимірювання параметрів навколишнього середовища Пасивні та активні. Прямі та непрямі. Наземні, повітряні, підводні, космічні методи. Дистанційні методи вимірювання. Окомірні, напівінструментальні та інструментальні методи вимірювання. Аналітичні методи.


„ВИМІРЮВАННЯ ПАРАМЕТРІВ ГІДРОСФЕРИ” НЕ 2.1 Методи вимірювання фізичних параметрів гідросфери Вимірювання температури, кольору, прозорості води. Методи вимірювання витрат води, рівнів води, швидкості течії, глибини водного потоку. НЕ 2.2 Методи вимірювання хімічного складу гідросфери Гравіметричний аналіз, титрометричний аналіз, фотометричний аналіз, хроматографія. Спектральний аналіз. НЕ 2.3 Методи вимірювання біологічної складової гідросфери Вимірювання первинної продуктивності біомаси водойм та водотоків. Вимірювання розмірів гідробіонтів.


1. Білявський Г.О., Бутченко Л.І., Навроцький В.М. Основи екології: теорія та практикум. – Київ.: „Лібра”, 2002.

2. Быков В.И., Васильев А.В. Гидрометрия. – Л.: Гидрометеоиздат,1997. 3. Горев Л.Н., Пелешенко В.И. Методика гидрохимических исследований. – К.: Вища школа, 1985. 4. Геренчук К.И. Боков Д.А., Черванёв И.Г. Общее землеведение. – М.: Высшая школа, 1984. 5. Новиков Ю.В., Ласточкина К.О. Балдина З.М. Методы исследования качества воды водоемов. –

М.: Медицина, 1990. 6. Білявський Г.О., Фурдуй Р.С. Практикум із загальної екології: навч. посібник. – К.: Лібідь, 2000. 7. Лабораторний та навчальний практикум з екології / За ред. В.П. Замостяна. – К.: Фітосоціоцентр,

2000. 8. Федорова А.И., Никольская А.И. Практикум по экологии и охране окружающей среды: Учебное

пособие. – Воронеж: Воронеж. ун-т, 1997. 9. Агрохімічний аналіз. Практикум / М.М. Городній та ін. – К.: Вища школа, 1995. 10. Приклади та задачі з основ промислової екології / С.Х. Авраменко, М.Д. Волошин та ін. –

Дніпродзержинськ, 1990.

СОЦІАЛЬНА ЕКОЛОГІЯ • Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – бакалавр • Шифр дисципліни – 6.040106/ВЧ.4 • Назва напряму – Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване

природокористування • Кількість кредитів – 3 • Загальна кількість годин – 108 • Статус курсу – вибірковий для підготовки бакалаврів з напряму „Екологія, охорона


Мета вивчення курсу: дати уявлення про інтегральну міждисциплінарну науку –

соціальну екологію, показати її роль у розв’язанні глобальних екологічних проблем. Визначити місце і завдання галузевих підрозділів соціоекології, зокрема таких, як біоекологія, гідроекологія та екологія хімічних виробництв.

Основні завдання курсу: - показати необхідність екологізації всіх сфер життя людства, зокрема природокористування;

- сформувати необхідні екологічні переконання і практичні навички, моральні принципи та активну соціальну позицію в галузі охорони навколишнього природного середовища і раціонального використання природних ресурсів;

- оволодіти принципами раціонального природокористування, усвідомити основні напрямки еколого-економічної політики і стратегії природокористування на майбутній період.

Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни




„СОЦІАЛЬНА ЕКОЛОГІЯ ЯК НАУКА ПРО ГАРМОНІЗАЦІЮ ВІДНОСИН МІЖ СУСПІЛЬСТВОМ І ПРИРОДОЮ”

НЕ 1.1 Становлення соціоекології як науки Предмет і об’єкт вивчення. Закони соціоекології: передумови і причини виникнення соціальної екології. Становлення соціальної екології як науки. Структура соціоекології, основні завдання структурних елементів науки. Головні закони і принципи соціальної екології. НЕ 1.2 Вчення В.І.Вернадського про біосферу та ноосферу Соціоекосистеми – об’єкт вивчення соціоекології: концепція біосфери В.І. Вернадського. Закон міграції хімічних елементів. Специфічні риси і будова біосфери. Поняття „ноосфера”, його специфіка. Історичні етапи розвитку ноосфери Шляхи і передумови формування ноосфери на сучасному етапі. Поняття соціоекосистеми; типи соціоекосистем. Структура соціоекосистем.


„ГЛОБАЛЬНА ЕКОЛОГІЧНА КРИЗА ТА ШЛЯХИ ЇЇ ПОДОЛАННЯ” НЕ 2.1 Глобальні проблеми і стратегія виходу людства з екологічної кризи Міжнародне співробітництво в галузі охорони НПС: суть екологічної кризи, її причини, форми прояву та наслідки. Основні міжнародні організації і документи з охорони навколишнього природного середовища. Головні екологічні проблеми України та їх причини. Екологічна політика та участь України у міжнародному співробітництві з навколишнього середовища. Моніторинг й управління природокористуванням та природоохоронною діяльністю. Мета і завдання екологічної освіти й виховання. Міжнародні програми з екологічної освіти.


„РАЦІОНАЛЬНЕ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ – НЕОБХІДНА УМОВА СТАЛОГО РОЗВИТКУ ЛЮДСТВА”

НЕ 3.1 Еколого-економічний зміст природокористування Класифікація природних ресурсів. Поняття природокористування. Основні напрямки і види діяльності в сфері природокористування. Суть головного еколого-економічного протиріччя. Предмет і завдання економіки природокористування. Зміна принципів природокористування в зв’язку з розвитком суспільства. Суперечлива сутність НТП. Екологічний зміст науково-технічної революції. Головні аспекти застосування досягнень НТП для збалансованого природокористування.

Основна література до курсу: 1. Бачинский Г.А. Социоэкология: теоретические и прикладные аспекты. – Киев: Наукова думка,

1991. – 153 с. 2. Вернадский В.И. Биосфера и ноосфера. – М.: Наука, 1989. – 263 с. 3. Гирусов Е.В. Система „общество-природа”: проблемы социальной екологии. – М.: Изд-во МГУ,

1976. – 167 с. 4. Голубець М.А. Від біосфери до ноосфери. – Львів: Поллі, 1997. – 256 с.

5. Джигирей В.С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища: Навч. посіб. – К.: Знання, 2004. – 310 с.

6. Комаров В.Д. Социальная экология. Философские аспекты. – Л.: Наука, 1990. – 216 с. 7. Основи соціоекології // За ред. Г.О.Бачинського. – К.: Вища школа, 1995. – 238 с. 8. Основи соціоекології: Конспект лекцій / Укл. І.В.Кібич. – Чернівці: Рута, 1997. – 47 с. 9. Злобін Ю.А. Основи екології. – К.: Вид-во „Лібра”, 1998. – 248 с. 10. Концепції сучасного природокористування: Навч. посіб. У 2-х ч. Ч.1/ Укл. Кібич І.В.. – Чернівці:

Рута, 2007. – 41 с. 11. Крачило М.П. Основи екології та економіка природокористування. – Київ: Крамар, 1998. – 170 с. 12. Швиденко А.Й., Руденко В.П., Євдокименко В.К. Екологічні основи природокористування: Навч.

посібник. – К.: ІЗМН, 1999. – 200 с.

ОСНОВИ НАУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ • Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – бакалавр • Шифр дисципліни – 6.040106/ВЧ.5 • Назва напряму – Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване



Мета вивчення курсу: ознайомити студентів зі специфікою та основними методами

наукових досліджень, теорією пізнання та сучасною загальнонауковою методологією, а також закласти основи навичок проведення самостійної науково-пізнавальної та науково-дослідної діяльності в умовах вищого навчального закладу.

Основні завдання курсу: - надати студентам системних відомостей про пізнавальну, наукову діяльності; - вивчити методологію і методи наукових досліджень; - формувати первинні навички та уміння по проведенню науково-дослідної роботи студентів. Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни

використовуються різноманітні методики викладання та методи навчання, зокрема, лекції (вступні, тематичні), модульні контрольні роботи, самостійна робота студентів.

Оцінювання: в процесі викладання курсу реалізуються різні форми поточного контролю (опрацювання і аналіз наукових статей, присвячених проблемам курсу; проведення поточного модульного і підсумкового тестового контролю), а також здійснюється підсумковий контроль у формі усного заліку.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 „ОСНОВНІ ОСОБЛИВОСТІ ТА ЕТАПНІСТЬ РОЗВИТКУ НАУКИ І ТЕХНІКИ”

НЕ 1.1 Людина розумна Виникнення людини. Зародження людського інтелекту. НЕ 1.2 Зародження науки і техніки Перші знаряддя і технічні пристрої. Винаходи. Первинна (практична ) наука. НЕ 1.3 Наука і техніка давнього світу та у період Середньовіччя Наука і техніка у Давніх Греції та Римі. Наука і техніка Середньовіччя. НЕ 1.4 Наука і техніка епохи Відродження Початок епохи Відродження. Розвиток і філософії науки в епоху Відродження. НЕ 1.5 Наука і техніка у Новий час

Зародження науки сучасного типу. Наукові концепції, парадигми Нового часу. Розвиток системи наук у Новий час. Технічний прогрес Нового часу. НЕ 1.6 Сучасні наука і техніка. Наукові революції Історія науки і техніки. Класифікації наук. Наукові та науково-технічні революції. Розвиток науки і техніки у 20 та 21 століттях. НЕ 1.7 Пізнавальна діяльність людини Сутність процесу пізнання. Природа знань. Основні види пізнання. Місце і роль наукового пізнання. Гносеологія.

ЗМІСТОВИЙМОДУЛЬ 2 „ОСНОВНІ МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ В НАУЦІ”

НЕ 2.1 Особливості наукового пізнання. Наукова етика Специфіка наукового пізнання. Мова науки. Будова науки. Система наук. Наукові цінності, принципи. Наукова етика. Особистість вченого. НЕ 2.2 Методологія науки Філософські основи та історія методології науки. Сучасні погляди на методологію науки. Підвалини науки. НЕ 2.3 Методи емпіричного пізнання Спостереження. Вимірювання. Порівняльний метод. НЕ 2.4 Загальнологічні методи наукового пізнання Логіка. Узагальнення. Абстрагування. Ідеалізація. Формалізація. Аналіз та синтез. Індукція та дедукція. Аналогія. Класифікування. Доказування. НЕ 2.5 Експеримент Історія експерименту. Види експерименту. Планування та організація експерименту. Представлення інформації отриманої в ході експерименту. Оцінка його результатів. НЕ 2.6 Моделювання Історія та сутність моделювання. Види моделювання. Організація, етапи моделювання. Моделювання в гідрології, екології, гідроекології. НЕ 2.7 Методи теоретичного пізнання Теоретичний рівень наукових знань. Методи теоретичного досліджень. Побудова і види теорій. НЕ 2 8 Наука і суспільство Роль та місце науки у суспільстві. Суспільне стимулювання наукової діяльності. Наука і вища освіта.

Основна література до курсу: 1. Вовк С.М. Філософські основи природознавства. Логіко-гносеологічні основи природознавства:

Навч. Посібник. - Чернівці: Рута,2001. - 111 с. 2. Гирчинов Г. Наука и творчество. - М.: ”Прогресс”, 1979. - 365 с. 3. Грушко Н.М., Сиденко В.М.. Основы научных исследований. – Харьков: ”Высшая школа”,1983. -

223 с. 4. Дикий М.А., Халатов А.А. Основы научных исследований. - К.: Вища школа, 1985. - 223 с. 5. Добронравова Л.С. Синергетика: становление нелинейного мышления. - К.:Лыбидь., 1990. - 150с. 6. Кілінська К.Й. Основи науково-дослідної роботи з географії. – Чернівці: ”Рута”, 2001. - 112 с. 7. Основы научных исследованиый. География./ Под ред. Н.Д. Пистуна и Г.И. Швебса/. К.:„Вища

школа”, 1988. - 191 с. 8. Основы научных исследований. /Под ред. В.Н. Крутова и В.В. Попова/. - М.: „Высшая школа”,

1989. - 400 с. 9. Філософія: курс лекцій./І.Ф. Надольний та ін./. - К.: Вікар., 2000. - 622 с. 10. Філософія: підручник для студентів вузів./І.В. Бичко, І.В. Бойченко/. - К.: Либідь, 2001. - 406 с.

ОСНОВИ МЕДИЧНИХ ЗНАНЬ І ОХОРОНА ЗДОРОВ’Я ДІТЕЙ

• Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – бакалавр • Шифр дисципліни – 6.040106/ВЧ.8 • Назва напряму – Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване


навколишнього середовища та збалансоване природокористування ” • Семестр, в якому читається – 5

Мета вивчення курсу: підготовка педагога до надання першої медичної допомоги

при невідкладних станах та проведення освітньої і виховної роботи з питань охорони й зміцнення здоров’я дітей.

Основні завдання курсу: - підготовка педагога, здатного забезпечити всебічний розвиток дитини як особистості і

найвищої цінності суспільства; - створення цілісної системи медичної освіти з урахуванням досвіду і тенденції

розвитку педагогічної освіти; - формування педагога свідомості щодо його моральної та юридичної відповідальності

за стан здоров'я і збереження життя учнів; - забезпечення збереження життя і здоров1я учнів шляхом надання їм невідкладної

долі карської медичної допомоги; - проведення з учнями освітньо-профілактичної роботи з основ медичних знань; - забезпечення психологічної адаптації до надання долікарської медичної допомоги в

екстремальних ситуаціях; - проведення профілактичних заходів щодо розповсюдження інфекційних захворювань

у навчальних закладах. Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни



ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 НЕ 1.1 Анатомо-фізіологічні основи медичних знань Предмет анатомії та фізіології людини. Загальне поняття про будову організму людини: будова опорно-рухового апарату, кровоносної та лімфатичної систем, органів дихання та травлення, сечостатевої та ендокринної систем, органів чуття та різних відділів центральної та периферичної нервової систем. Обмін речовин та енергії. Організм як єдине ціле. НЕ 1.2 Загальний догляд за дорослими та хворими людьми Значення догляду за хворими. Гігієнічний догляд за шкірою та слизовими оболонками. Положення хворого в ліжку та зміна натільної та постільної білизни. Профілактика та лікування пролежнів. Техніка вимірювання температури тіла. Догляд за хворими під час гарячки. Методика визначення пульсу, дихання, артеріального тиску та їх оцінка. Використання теплових та холодових процедур. НЕ 1.3 Загальний догляд за хворими та дорослими дітьми Особливості догляду за здоровими дітьми. Особливості обстеження дітей (визначення температури тіла, пульсу, артеріального тиску, частоти дихання, взяття мазків із зіва та носа. Особливості догляду за хворими дітьми: догляд за шкірою та слизовими оболонками.

Профілактика запрівання та пролежнів. Проведення теплових та холодових процедур. Техніка постановки клізми та газовивідної трубки. Харчування дітей. Годування немовлят НЕ 1.4 Догляд за хворими при захворюваннях травного тракту та сечовивідної системи Особливості годування хворих при захворюваннях шлунково-кишкового тракту. Засоби годування важкохворих. Методи промивання шлунку. Надання допомоги і догляд при блювоті. Види клізм та методика їх постановки. Використання судна та сечоприймача. НЕ 1.5 Використання лікарських препаратів Методики проведення підшкірної, внутрішньо шкірної та внутрішньом’язевої ін’єкцій. Види лікарських засобів. Введення лікарських засобів за допомогою шприц-тюбика. Особливості зберігання сильнодіючих та отруйних речовин.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 НЕ 2.1 Методи обстеження хворих Основні клінічні методи обстеження хворих. Фізичні методи, інструментальні та лабораторні. НЕ 2.2 Перша медична допомога при захворюваннях серцево-судинної та дихальної систем Основні симптоми при захворюваннях серцево-судинної системи. Перша медична допомога при стенокардії, інфаркті міокарда, гіпертонічній кризі. Перша медична допомога при гострій судинній та серцевій недостатності. Основні симптоми при захворюваннях органів дихання. Перша медична допомога при запалення легень, бронхіальній астмі і плевриті. НЕ 2.3 Перша медична допомога при захворюваннях травної, сечостатевої та ендокринної систем Основні симптоми при захворювання шлунково-кишкового тракту. Перша медична допомога при захворюваннях травної системи (гострий гастрит, виразкова хвороба, гострий холецистит, печінкова колька, шлунково-кишкова кровотеча), Основні симптоми при хворобах сечостатевої системи. Перша медична допомога при гострому нефриті, пієлонефриті, ниркові кольці, уремії. Основні поняття про захворювання статевих органів. Методи їх профілактики. НЕ 2.4 Перша медична допомога при гострих отруєннях. Радіаційні ураження Загальні принципи надання допомоги при гострих отруєннях. Отруєння грибами, отруйними рослинами, отрутою тварин. Отруєння СДОР. Радіаційні ураження. Променева хвороба. НЕ 2.5 Основи епідеміології. Імунітет. Щеплення Поняття про інфекційний та епідемічний процес. Класифікація інфекційних хвороб. Дезінфекція. Дезінсекція. Дератизація. Імунітет: види та методи щеплення. Календар щеплень Алергічні реакції, небезпечні для життя. НЕ 2.6 Кишкові інфекції. Інфекції дихальних шляхів Основні симптоми, епідеміологічні дані, етіологія, профілактика та догляд за хворими при черевному тифі, дизентерії, ботулізмі, вірусному гепатиті. Етіологія, механізм передачі, клінічні прояви та профілактика при інфекціях дихальних шляхів (грип, ангіна, дифтерія). НЕ 2.7 Дитячі інфекції, осередки особливо небезпечних інфекцій Загальна характеристика дитячих інфекцій. Особливості інфекційного процесу у дітей. Основні симптоми, епідеміологічні дані, етіологія, профілактика та догляд за дітьми при корі, вітряній віспі, скарлатині, кашлюку та епідемічному паротиті. Характеристика особливо небезпечних інфекцій (холера, чума, натуральна віспа). Заходи по ліквідації бактеріологічного вогнища (карантин, обсервація).

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 3 НЕ 3.1 Хірургічна інфекція Загальне поняття про хірургічну інфекцію. Види раневої інфекції. Асептика і антисептика. Сепсис, газова гангрена, правець: етіологія, симптоми, профілактика, догляд. Профілактика та особливості догляду за хворими з рожистим запаленням і тромбофлебітом. НЕ 3.2 Десмургія

Загальні правила накладання пов’язок. Перев’язочний матеріал. Види пов’язок. Пов’язки на різні частини тіла людини. Перев’язочний медичний пакет. Транспортна іммобілізація. НЕ 3.3 Знеболення та реанімація Загальне знеболення та його види. Місцеве знеболення. Реанімаційні заходи: штучна вентиляція легень, непрямий масаж серця. Методика проведення. Реанімація дітей та людей похилого віку. НЕ 3.4 Кровотечі. Переливання крові Кровотечі: визначення, види, характеристика. Способи тимчасової та остаточної зупинки кровотеч. Групи крові та резус-фактор. Поняття про компоненти, препарати крові та кровозамінники. Методи переливання крові, можливі ускладнення. Кровотечі у дітей. НЕ 3.5 Закриті та відкриті ушкодження Травми: визначення, види, коротка характеристика. Синдром тривалого здавлювання. Перша медична допомога при закритих ушкодженнях. Травматичний шок. Рани: коротка характеристика, види, перша медична допомога. Переломи кісток: види, ознаки. Особливості переломів у дітей. Транспортна іммобілізація стандартними та підручними засобами при різних видах переломів. Транспортування хворих. НЕ 3.6 Опіки. Відмороження. Електротравми. Втоплення Піки: види, ступені опіків, перша медична допомога. Опікова хвороба та опіковий шок. Особливості опікових уражень у дітей. Відмороження: симптоми, ступені відмороження, перша медична допомога. Види втоплень, перша медична допомога при втопленні. Електротравма: місцеві та загальні ознаки, перша медична допомога. НЕ 3.7 Ушкодження голови, шиї, хребта, грудної клітини, живота та таза Ушкодження черепа та головного мозку: ознаки, ускладнення, перша мед. допомога. Щелепно-лицьові ушкодження. Пошкодження хребта: ознаки, ускладнення, перша мед. допомога, особливості іммобілізації та транспотування. Закриті та відкриті ушкодження грудної клітини та органів грудної порожнини. Поняття про «гострий живіт». Гострий перитоніт: ознаки, ускладнення , перша мед. допомога. Закриті та відкриті ушкодження органів черевної порожнини. Закриті та відкриті ушкодження органів сечовидільної системи: ознаки, ускладнення , перша мед. допомога. Комбіновані та сполучені ураження.


1. Сафонов А.Г. Учебное пособие для подготовки медсестер.-М.:Медицина, 1979 г. 2. Буянов В.М. Первая медицинская помощь.-М.:Медицина, 1987 г. 2. Воробьева Е.А., Губарь А.В., Сафьянникова Е.Б. Анатомия и физиология.-М.: Медицина,

1987 г. 3. Гайда С.П. Анатомія і фізіологія людини.-К.: Вища школа, 1980 р. 5. Очкуренко О.М., Федотов О.В. Анатомія людини.-К., 1992 р. 6. Старушенко Л.І. Анатомія і фізіологія людини.-К., 1992 р. 7. Гагунова В.Я. Общин уход за больными.-М.:Медицина, 1984 г. 8. Догляд за новонародженою дитиною / Укл.В.М.Бенюмов, О.Р.Костенко.-К.:

КДШім.О.М.Горького,1991 р. 9. Заликина Л.С. Общий уход за больными.-М.:Медицина, 1984 г. 10. Шкуратов В.А. Общий уход за пораженными и больными.- М., 1980 г. 11. Все по уходу за больными в больнице и дома // Под ред.акад. Никитина Ю.П., Маштакова

Б.П.-М.: ГЗОТАР Медицина, 1999 г. 12. Галкин В. Внутренние болезни.-М.:Медицина, 1980 г. 13. Гражданская оборона // Под ред. Завьялова В.Н.-М.: Медицина, 1989 г. 14. Крістман В.І. Внутрішні хвороби з доглядом за хворими та основами патології.-К, 1975 р. 15. Лечение острьіх отравлений // Под ред. Проф. Тараховского М.Л.-К: „Здоров’я”, 1982 г. 16. Петров В.Н. Первая медицинская помощь при поражений сильнодействующими

ядовитьіми веществами.-М., 1980 г. 17. Полюхов С.М. Скорая доврачебная помощь.-М., 1984 г. 18. Сарилова К.П., Туморкин Ф.М. Неотложная педиатрия.-М., 1966 г. 19. Справочник практического врача // Под ред. Воробьева А.И.-М.: Медицина, 1982 г.

20. Скорая медицинская помощь // Под ред. Комарова Б.Д.-М.: Медицина, 1985 г. 21. Бунин В.В. Инфекционньїе болезни.-М., 1977 г. 22. Жданов В.М. Беседы о гриппе.-М., 1983 г. 23. Казанцев А.П., Матковский В.С. Справочник по инфекционным болезням.-М.: Медицина,

1985 г. 24. Максимец Л.М., Цапко М.С. Инфекционньїе болезни с основами епидемиологии.-К.:Вища

школа, 1979 г. 25. Осипов Л.Н. Руководство по эпидемиологии.-М., 1978 г. 26. Покровский В.И., Булкина И.Г. Инфекционньїе болезни с уходом и основами

зпидемиологии.-М.: Медицина.-1985 г. 27. Покровский В.И., Покровский В.В. СПИД.-М., 1988 г. 28. Руководство по инфекционньїм болезням // Под ред.проф. Покровского В.И., Лобана

К.М.- М.: Медицина.-1986 г. 29. Бачинский Ю.С. Хирургия.-К: Вища школа.-1986 г. 30. Васильченко В.М. Первая медицинская помощь.-М., 1990 г. 31. Казицький В.М., Корж Н.А. Десмургия.-К: "Здоров'я".-1986 р. 32. Петрик О.І. Медична допомога при травмах.-Львів: "Світ". -1992Р. 33. Поляков В.А. Первая медицинская помощь при травмах и несчастньїх случаях.-М., 1990

г. 34. Скрипниченко Д.Ф. Хірургія.-К.: Вища школа.-1986 р. 35. Детские болезни // Под ред.проф. Гудзенко П.Н.-К.: Вища школа.-1984 г. 36. Лаан И., Луйга 3., Тамм С. Если заболел ребенок.-М: Детская книга.-1992 г. 37. Мазурин А.В., Воронцов И.М. Пропедевтика детских болезней.-М.: Медицина.-1986 г. 38. Павлов С.Т., Шапошников О.К., Самцов В.И., Ильин И.И. Кожньїе и венерические

болезни.-М.: Медицина.-1985 г. 39. Медицина дитинсива //За ред.проф. П.С.Мощича.- В 4-х т.-К.:"Здоров'я".-1999 р. 40. Бенюмов В.М., Костенко О.Р., Флоренсова К.М. Медико-педагогические аспектьі

противоалкогольной пропагандьі .-М., 1985 г. 41. Бенюмов В.М., Костенко О.Р., Флоренсова К.М. Вред алкоголя, никотина и наркотиков.-

К., 1989 г.

ОСНОВИ ЗЕМЛЕЗНАВСТВА • Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – бакалавр • Шифр дисципліни – 6.040106/ВЧБ.2.3 • Назва напряму – Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване

природокористування • Кількість кредитів – 4,5 • Загальна кількість годин –162 • Статус курсу – вибірковий для підготовки бакалаврів з напряму „Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування” • Семестр, в якому читається – 3

Мета вивчення дисципліни – ознайомлення з досягненнями географії, дослідженнями оточуючого географічного середовища, географічної оболонки як цілісної системи, її будовою, динамікою, розвитком.

Основні завдання курсу: - надати студентам ґрунтовні знання з історії, проблем та методів географічних досліджень; основних концепцій географічної науки та їх ролі у вирішенні глобальних проблем;

- розвинути уяви про географічну оболонку та її роль в еволюції на Землі; - розвинути практичні навички аналізу географічної інформації, опису та оцінки стану складових географічної оболонки, процесів у ній, геосистем.



ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 „ВСТУП ДО ОСНОВ ЗЕМЛЕЗНАВСТВА.

ІСТОРИЧНИЙ РОЗВИТОК ГЕОГРАФІЧНОЇ НАУКИ” НЕ 1.1 Об’єкт і предмет землезнавства Географічна оболонка. Наука про географічну оболонку. НЕ 1.2 Географічні дослідження народів Давнього Сходу та давньої Греції Географічні уяви та подорожі народів Давнього Сходу. Зародження географії у Давній Греції. Географічні концепції вчених Давньої Греції. НЕ 1.3 Географія у Давньому Римі та у Середні віки Географія та подорожі у Давньому Римі. Розвиток географічних ідей у період панування Давнього Риму. Географія та географічні ідеї у Середні віки. НЕ 1.4 Епоха Великих Географічних Відкриттів Перші плавання в Індію та Америку. Продовження географічних відкриттів. Досягнення географічної науки. НЕ 1.5 Географічна наука та відкриття Нового часу Розвиток подорожей і географічних відкриттів у Новий час. Розвиток фізичної географії у Новий час. Розвиток економічної географії у Новий час. Розвиток картографії у Новий час. НЕ 1.6 Структуризація географічної науки у Новий час Розвиток метеорології та кліматології. Розвиток гідрології та океанології. Зародження геоморфології. Інші галузі географії, та методи географічних досліджень. НЕ 1.7 Сучасна географія Особливості розвитку географії на межі 19 та 20 століть. Розвиток системи географічних наук. Розвиток основних концепцій сучасної географії. Підетапи розвитку. Географічна наука в Україні. НЕ 1.8 Планета Земля Земля у Космосі та Сонячній системі. Гіпотези зародження Землі. Форма та розміри Землі. НЕ 1.9 Геосфери Землі Диференціація земної речовини. Зародження геосфер. Геосфери твердого тіла Землі. Гідросфера. Атмосфера.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 „ФІЗИКО-ХІМІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ БУДОВИ ЗЕМЛІ.

ГЕОГРАФІЧНА ОБОЛОНКА ТА ЇЇ ДИНАМІКА” НЕ 2.1 Фізико-хімічні особливості Землі Геофізичні поля. Космічні впливи на Землю. Рухи Землі та їх наслідки. Основні геохімічні процеси. НЕ 2.2 Геологічний розвиток Догеологічний етап. Кріптозой. Фанерозой. НЕ 2.3 Розвиток географічної оболонки Зародження географічної оболонки як особливої, цілісної плівки на поверхні Землі. Етапи розвитку географічної оболонки. НЕ 2.4 Будова та речовина географічної оболонки Основні риси будови географічної оболонки. Речовина географічної оболонки. Вертикальні структури та контактні поверхні географічної оболонки.

НЕ 2.5 Чинники горизонтальної диференціації географічної оболонки Поясно - зональні структури. Вплив азональних чинників. Інші види зональності. НЕ 2.6 Ландшафтна сфера Землі Загальні відомості про ландшафтну сферу. Диференціація ландшафтної сфери Землі. Типологія та районування. НЕ 2.7 Динаміка географічної оболонки Енергетична основи динаміки. Динаміка гідросфери. Динаміка твердої речовини географічної оболонки. НЕ 2.8 Колообіги Абіогенні колообіги. Біогенні колообіги. НЕ 2.9 Антропогенний стан розвитку географічної оболонки Людство як компонент географічної оболонки. Історія природокористування. Екологічні кризи. Географія і оптимізація геосистем.

Основна література до курсу: 1. Геренчук К.И., Боков В.А., Черванев И.Г. Общее землеведение. – М.:„Высшая школа”, 1984. –

255 с. 2. Богров М.В., Боков В.О., Черваньов І.Г. Землезнавство. – К.:„Либідь”, 2000. – 462 с. 3. Олійник Я. Загальне землезнавство – К.: „Знання”, 2003. – 247 с. 4. Введение в физическую географию/ Под.ред. К.К. Маркова. 2-е узд., перераб. и доп. / - М.:

„Высшая школа”, 1978. – 191 с. 5. Калесник С.В. Общие географические закономерности Земли. – М.:„Мысли”, 1970 – 283 с. 6. Исаченко А.Г. География сегодня. – М.: „Просвещение”, 1979. – 192 с. 7. Жекулин В.С. – Введение в географию. – Л.: „Издательство Ленинградского университета”, 1989.

– 272 с. 8. Мильков Ф.Н. – Общее землеведение – М.: „Высшая школа”, 1990. – 335 с.

ВЧЕННЯ ПРО РІКИ

ОСНОВИ МІЖНАРОДНОЇ ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

• Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – бакалавр • Шифр дисципліни – 6.040106/Вчб.2.5 • Назва напряму – Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване



Мета вивчення курсу: ознайомлення майбутніх бакалаврів-гідроекологів з основним

теоретичними і практичними положеннями еколого-економічної діяльності, показати її роль в розумінні соціально-економічних процесів, що відбуваються в Україні та світі, сформувати уявлення про регіональні особливості розвитку економічних процесів та їх вплив на природне середовище.

Основні завдання курсу: - сформувати в студентів уявлення про роль еколого-економічних процесів у розвитку суспільства, ознайомити із особливостями еколого-економічних процесів в світі ;

- теоретико-методичні основи пізнання еколого-економічних процесів; - основні проблеми економічного розвитку та збереження природного середовища в Україні та країнах світу;

- основні методологічні та методичні підходи до вивчення конкретних еколого-економічних процесів. Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни



ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 „СУТНІСТЬ ТА ОСОБЛИВОСТІ МІЖНАРОДНОЇ ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ” НЕ 1.1 Глобальні аспекти проблем навколишнього середовища Діалектика взаємодії суспільства з навколишнім середовищем. Суперечливість сучасного природокористування. Генезис екологічної кризи. НЕ 1.2 Сталий розвиток цивілізації Поняття сталий розвиток цивілізації. Концепція сталого розвитку цивілізації. Соціально-географічні дослідження у ХVIII – XX століттях. Розвиток соціальної географії в другій половині ХХ століття. НЕ 1.3 Принципи, форми та напрями міжнародного економічного співробітництва в галузі екології Основні принципи міжнародного економічного співробітництва в галузі екології. Основні форми міжнародного економічного співробітництва в галузі екології. НЕ 1.4 Міжнародні еколого-економічні організації Діяльність ООН в сфері еколого-економічного співробітництва. ЮНЕСКО. Регіональні організації в ООН. СНД. Співробітництво України та ЄС.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 „ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ В КРАЇНАХ ТА РЕГІОНАХ СВІТУ”

НЕ 2.1 Еколого-економічна типологія країн світу Основні критерії класифікації. Типи країн світу Розвинені країни. Країни з перехідною економікою. Країни, що розвиваються. НЕ 2.2 Еколого-економічна ефективність господарювання в країнах світу Показники економічного розвитку країн світу. Показники використання природних ресурсів. Методи визначення еколого-економічної ефективності господарювання. НЕ 2. 3 Еколого-економічна характеристика окремих країн світу Стан розвитку економіки. Еколого-економічні проблеми країни. Основні заходи щодо вирішення проблем збереження довкілля та розвитку економіки. НЕ 2.4 Концепція міжнародної еколого-економічної оцінки території Сутність концепції. Основні складові концепції. Заходи щодо реалізації концепції міжнародної еколого-економічної оцінки території.

Основна література до курсу: 1. Бадрак О., Шостак Л. Цілі та пріоритети сталого розвитку України / Економіка України. – 2002. –

№10. – С.30-36. 2. Барановський В. До концепції переходу України на модель сталого розвитку / Економіка України.

– 2001. – №7. – С.78-83.

3. Барановський В. Стратегія екологічно сталого розвитку України / Розбудова держави. – 1998. – № 9-10. – С.18-21.

4. Буркинський Б., Галушкіна Т. Глобалізація економіки та національна екологічна доктрина // Економіст. – 2002. – №9. – С.20-23.

5. Веклич О.Формування економічного механізму сталого розвитку України (теоретико-концептуальні засади) / Вісн. НАН України. – 2000. – №6. – С.3-16.

6. Волощук В.М. та ін. Географічні проблеми сталого розвитку України / Укр. геогр. журн. – 1998. – №1. – С.13-18.

7. Герасимчук З. Комплексна оцінка рівня сталого розвитку регіонів України / Економіка України. – 2002. – №2. – С.34-42.

8. Герасимчук З. Наукові засади дослідження екологічної безпеки як фактора сталого розвитку / Економіка України. – 2000. – №11. – С.63-69.

9. Грабинський І. Зовнішньоекономічний чинник у моделі національної еколого-економічної доктрини // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. міжнар. відносин. – Львів, 2000. – Вип. 2. – С.464-470.

10. Руденко Л.Г. Сталий розвиток: пошуки моделей сталого розвитку України / Укр. геогр. журн. – 1998. – №1. – С.5-12.

11. Трегобчук В. Концепція сталого розвитку для України / Вісн. НАН України. – 2002. – №2. – С.31-40.

АНТРОПОГЕННІ ЗМІНИ ВОДНИХ ОБ'ЄКТІВ • Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – бакалавр • Шифр дисципліни – 6.040106/ВЧБ.2.7 • Назва напряму – Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване



Мета вивчення курсу: формування основ знань про різноманітні зміни водних об’єктів,

що спричинені господарською діяльністю людини. Основні завдання курсу:

- вивчити вплив основних антропогенних чинників на водний режим річок та прилеглих територій;

- сформувати знання про основні антропогенні чинники руслоформування річок; - оцінити зміну якості води під впливом діяльності людини.



ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 „АНТРОПОГЕННІ ЗМІНИ У РІЧКОВИХ СИСТЕМАХ”

НЕ 1.1 Вступ. Фактори господарської діяльності Актуальність проблеми вивчення антропогенних змін річкового стоку. Класифікація факторів господарської діяльності.

НЕ 1.2 Загальна характеристика гідротехнічних споруд. Вплив греблі на річковий потік Поняття про гідротехнічні споруди та їх класифікація. Водопідпірні гідротехнічні споруди. Характерні рівні води у верхньому б'єфі греблі. Дія греблі на річковий потік. НЕ 1.3. Вплив меліорацій на водний режим рік та негативні екологічні наслідки, спричинені ними. Поняття про меліорації. Види меліорацій. Вплив зрошувальних меліорацій. Вплив осушувальних меліорацій. Агролісомеліорації. НЕ 1.4 Промислово-комунальне водоспоживання. Їх вплив на річковий стік Роль промислово-комунального водоспоживання у зміні стоку рік. Вплив урбанізації на гідрологічний цикл. Сучасний гідроекологічний стан рік України. НЕ 1.5 Антропогенні впливи на руслові процеси та пов'язаний з ними екологічний стан річок. Механічні зміни русел річок. Кар'єри піщано-гравійної суміші та будівельних матеріалів. Виправні та днопоглиблювальні роботи. Інженерні споруди на берегах річок, переходи, водозабори.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 „АНТРОПОГЕННІ ЗМІНИ ВОДНИХ ОБ'ЄКТІВ”

НЕ 2.1 Водосховища та регулювання стоку води основних річок України Проекти та системи перерозподілу стоку в Україні. Вплив водосховищ на навколишнє середовище. Вплив каналів на навколишнє середовище. НЕ 2.2 Антропогенні зміни режиму підземних вод України Географічні особливості водного режиму підземних вод. Підземний стік. Термічний та гідрохімічний режим підземних вод. Фактори антропогенного впливу на підземну гідросферу та зміни, спричинені їх дією. НЕ 2.3 Екологічні проблеми Чорного та Азовського морів. Гідрологічні особливості Чорного моря.Гідрологічні особливості Азовського моря. Підняття рівня сірководню у Чорному морі. Вплив стоку річок на Чорне та Азовське моря.


1. Аполлов Б.А. Учение о реках. – М.: изд-во Моск. ун-та, 1963. – 423с. 2. Гопченко Є.Д., Гушля О.В. Гідрологія суші з основами водних меліорацій: Навч. Посібник. – К.:

ІСДО, 1994. – 296с. 3. Збірник методичних вказівок до контрольних робіт з дисципліни „Загальна гідрологія” для

студентів-екологів ІІІ курсу заочної форми навчання за спеціальністю – „Екологія та охорона навколишнього середовища”. / Кресс Л.Є. – Одеса, ОГМІ, 2001. – 23с.

4. Коротун І.М. Практикум з прикладної геоморфології. Навчальний посібник для студентів спеціальності „Землевпорядкування” вищих навчальних закладів України. – Рівне.: Державне редакційно-видавниче підприємство, 1996. – 140с.

5. Львович М.И. Вода и жизнь. – М.: Мысль, 1986. – 256 с. 6. Наставление по рекогносцировочным гидрографическим исследованиям рек. – Л.:

Гидрометеоиздат, 1949. – 168с. 7. Чалов Р.С., Чернов А.В. Эрозионно-аккумулятивные процессы в системе „водосбор - русло” на

карте русловых процессов ЕТС / Эрозиоведение: теория, эксперимент, практика. Тезисы докладов Всесоюзной научной конференции. – М.: Изд-во МГУ, 1991. – С.159-160.

8. Чеботарев А.И. Общая гидрология. – Л.: Гидрометеоиздат, 1975. – 544с. 9. Шуляренко І.П. Екологічні аспекти руслоформування малих річок (аналіз проблеми) //

Гідрологія, гідрохімія та гідроекологія: Наук. збірник. – Т.2. – К.: Ніка-Центр, 2001. – С.157-162. 10. Шикломанов И.А. Влияние хозяйственной деятельности на речной сток. – Л: Гидрометеоиздат,

1989. – 369с. 11. Ющенко Ю.С. та інші. Загальна гідрологія. – Чернівці: Зелена Буковина, 2005. – 368с.

ОСНОВИ ГЕОЕКОЛОГІЇ • Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – бакалавр • Шифр дисципліни – 6.040106/ВЧБ.2.6 • Назва напряму – Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване



Мета вивчення курсу: ознайомити студентів з проблематикою сучасної геоекології,

історією та розвиту, методологією, положенням в системі наук, з геоекологічними проблемами природокористування.

Основні завдання курсу: - надати студентам системних відомостей про теоретичні основи сучасної екології та

геоекології; - ознайомити та закріпити у студентів знань про географічну оболонку та

геоекосистеми; - надати студентам відомості про проблеми та основи раціонального

природокористування; - формувати вміння використовувати набуті знання при вивченні особливостей та

закономірностей провідних географічних і геоекологічних явищ та процесів. Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни



ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 „РОЗВИТОК УЯВЛЕНЬ ПРО ЗЕМЛЮ”

НЕ 1.1 Планета Земля Земля у Сонячній системі. Форма та розміри Землі. Рухи Землі. НЕ 1.2 Основні абіотичні геосфери Атмосфера. Гідросфера. Земна кора та літосфера. Мантія. Ядро. НЕ 1.3 Геополя. Географічна оболонка Гравітаційне поле Землі. Гравітаційні явища та процеси. Електромагнітне поле Землі. Поле температур. Особливості при поверхневої частини Землі. НЕ 1.4 Природознавство і географія у Давньому Світі Давня Греція. Давній Рим. НЕ 1.5 Природознавство і географія у Середні віки та епоху Відродження Середні віки. Відродження. НЕ 1.6 Класичні географія та природознавство Природничі географічні науки. Соціально-економічні географічні дослідження. Зародження системи наук про Землю. НЕ 1.7 Перші етапи досліджень географічної оболонки та біосфери Розвиток уявлень про географічну оболонку. Розвиток уявлень про біосферу.

НЕ 1.8 Сучасні уявлення про приповерхневі системи Землі та їх еволюцію. Геоекологія Дослідження еволюції при поверхневих геосистем. Дослідження сучасних ландшафтів та екосистем. Геоекологія.


„ІСТОРІЯ ВЗАЄМОДІЇ СУСПІЛЬСТВА ТА ПРИРОДИ” НЕ 2.1 Кріптозой Утворення Землі. Догеологічний період розвитку приповерхневих геосфер. Архей і протерозой. НЕ 2.2 Фанерозой Перехід до географічної оболонки сучасного типу. Біогенний етап еволюції. НЕ 2.3 Динаміка і функціонування географічної оболонки Кліматична система Землі. Динаміка літосфери. Колообіги енергії та речовин. НЕ 2.4 Структура географічної оболонки Вертикальна структура. Горизонтальна структура. НЕ 2.5 Ландшафтна сфера Землі Загальна структура ландшафтної сфери. Ландшафти геосистем. Розвиток ландшафтів. НЕ 2.6 Плейстоцен і голоцен (Ранні етапи взаємодії людини та природи) Плейстоцен. Голоцен. НЕ 2.7 Історія взаємодії суспільства та природи Доіндустріальний період. Індустріальний період. Постіндустріальний період. НЕ 2.8 Природокористування і природно-соціальні системи Основні види та особливості природокористування. Збалансоване природокористування і сталий розвиток. НЕ 2.9 Геоекологічна роль природних вод Абіогенні процеси. Біогенні процеси. Антропогенні процеси. НЕ 2.10 Проблеми збалансованого використання вод Історія та різновиди використання вод. Вода у природно-соціальних системах. Перспективи використання вод.

Основна література до курсу: 1. Адаменко О.М., Приходько М.М. Регіональна екологія і природні ресурси: Підручник. – Івано-

Франківськ, 2000. – 278 с. 2. Барановський В.А. Екологічна географія і екологічна картографія. – К.: Фітосоціоцентр, 2001. –

252 с. – Бібліограф.: с. 196 – 215.Парал. тит. арк..англ. 3. Геоекологія України. – К.: Манускрипт, 1993. – 117 с. 4. Гродзинський Д.М. Основи ландшафтної екології: Підручник. – К.: Либідь, 1993. – 224 с. 5. Реймерс Н.Ф. Охрана природы и окружающей среды. Словарь-справочник. – М.: Просвещение,

1992. – 320 с. 6. Сафранов Т.А. Екологічні основи природокористування: Навчальний посібник для студентів

вищих навчальних закладів. – Львів: „Новий Світ-2000”, 2003. – 248 с. 7. Топчиев А.Г. Геоэкология : географические основы природопользования. – Одеса: Astroprint,

1996. – 392 с. 8. Україна: географічні проблеми сталого розвитку. Зб. наук. праць. В 4-х т. – К.: ВГЛ Обрії, 2004. –

Т. І. – 328 с.

АЕРОКОСМІЧНІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ • Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – бакалавр • Шифр дисципліни – 6.040106/ВЧБ.2.10; • Назва напряму – Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване

природокористування • Кількість кредитів – 1,5

• Загальна кількість годин – 54 • Статус курсу – вибірковий для підготовки бакалаврів з напряму „Екологія, охорона


Мета вивчення курсу: полягає у розкритті теоретичних і практичних питань, які

пов'язані з використанням аерофото- і космічних знімків, а також теоретичні положення та технології опрацювання аерофотознімків з метою отримання картографічних матеріалів. Розгляд питання використання засобів дистанційного зондування Землі для вирішення різного роду завдань народного господарства.

Основні завдання курсу: - ознайомити студентів з предметом, класифікацією та галузями використання фотограмметрії;

- закласти знання про принципові основи організації повітряного фотографування та теорію відокремленого аерофотознімка;

- розглянути сучасний стан та використання методів дистанційного зондування в Україні;

- вміти виконувати роботи по оновленню картматеріалів; - виконувати фотограмметричну та цифрову обробку аерофотознімків і складання фотопланів та цифрових планів. Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни


Оцінювання: в процесі викладання курсу реалізуються різні форми поточного контролю (опрацювання і аналіз наукових статей, присвячених проблемам курсу; складання тестових завдань; проведення поточного модульного і підсумкового тестового контролю), а також здійснюється підсумковий контроль у формі заліку.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 „ФІЗИЧНІ ОСНОВИ АЕРОКОСМІЧНОЇ ЗЙОМКИ. ТЕОРІЯ ВІДОКРЕМЛЕНОГО АЕРОФОТОЗНІМКА”

НЕ 1.1 Загальні відомості Предмет фотограмметрії та класифікація. Історичний огляд розвитку фотограмметрії. Галузі використання аерокосмічних методів. НЕ 1.2 Фізичні основи аерокосмічної зйомки Природа і характеристика оптичних випромінювань. Проходження випромінювань через атмосферу Землі. Оптичні властивості природних об’єктів. НЕ 1.3 Основи аерокосмічного знімання Класифікація та види знімань. Технічні засоби аерокосмічних знімань. Види аерофотознімання. Аерофотоапарати. Додаткові прилади (радіовисотомір, статоскоп, гіроскопічна установка і віддалемірна система). Фотоматеріали. Повітряне фотографування. Оцінка якості матеріалів аерофотознімання. НЕ 1.4 Теорія відокремленого аерофотознімка Основні елементи і властивості центральної проекції. Елементи орієнтування знімка. Вплив фізичних факторів на положення точок аерофотознімка.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 „СТВОРЕННЯ ТА ОНОВЛЕННЯ ТОПОГРАФІЧНИХ КАРТ.

ОСНОВИ ЦИФРОВОЇ ФОТОГРАММЕТРІЇ. ДИСТАНЦІЙНЕ ЗОНДУВАННЯ ЗЕМЛІ” НЕ 2.1 Створення й оновлення топографічних карт Комбіноване аерофототопографічне знімання. Технологічна схема стереотопографічного методу створення топографічних карт. Дешифрування знімків. Оновлення топографічних карт. НЕ 2.2 Основи цифрової фотограмметрії

Загальні відомості про цифрову фотограмметрію. Цифрові знімальні камери і системи. Сканування фотографічних зображень. Основи кореляції відеосигналів. Автоматична побудова моделі поверхні. Цифрове ортофототрансформування. Побудова цифрової моделі рельєфу. Автоматична тріангуляція. Цифрові фотограмметричні станції. НЕ 2.3 Дистанційне зондування Землі Дистанційні методи досліджень. Розвиток дистанційного зондування в Україні. Використання матеріалів аерокосмічної зйомки для цілей сільського господарства.


1. Білокриницький С. М. Фотограмметрія і дистанційне зондування Землі: Навчальний посібник. - Чернівці: Рута, 2007.-319 с.

2. Бобир Н.Я., Лобанов А.Н., Федорук Г.Д. Фотограмметрия. - М.: Недра, 1974. - 471с. 3. Бурштинська Х.В. Аерофотографія. - Львів: Видавництво НУ "Львівська політехніка", 1999. - 356 с. 4. Гарбук С.В., Гершензон В.Е. Космические системи дистанционного зондирования Земли. - М.: Изд-

во А и Б, 1997. - 296 с. 5. Дорожинський О.Л. Основи фотограмметрії. - Львів: Видавництво НУ "Львівська політехніка",

2003. - 214 с. 6. Дробышев Ф.В. Основы азрофотосьемки и фотограмметрии. - М.:Недра, 1973. - 288 с.

ПЕДАГОГІКА І МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ ЕКОЛОГІЇ (ОСНОВИ ПЕДМАЙСТЕРНОСТІ)

• Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – бакалавр • Шифр дисципліни – 6.070801/В.4.5 • Назва напряму – Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване



Мета вивчення курсу: довести до студентів основні методи, засоби і прийоми

викладання екології в школі, ознайомити з традиційними та інноваційними методами викладання екології в загальноосвітніх школах.

Основні завдання курсу: - викласти сучасні методики викладання екології; - показати форми організації екологічної освіти та виховання. Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни

використовуються різноманітні методики викладання та методи навчання, зокрема, лекції (вступні, тематичні, підсумкові), практичні роботи, модульні контрольні роботи, консультації (індивідуальні, групові, колективні).



„ВСТУП. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ МЕТОДИКИ ВИКЛАДАННЯ ЕКОЛОГІЇ” НЕ 1.1 Загальні питання методики викладання екології Предмет і завдання методики викладання екології. Історія розвитку шкільного курсу екології та методики викладання. Складання словника основних екологічних термінів і понять.

НЕ 1.2 Мета, зміст і навчально-виховне значення курсу „Основи екологічних знань” в школі Екологія як наука. Навколишнє середовище і його види. Охорона довкілля. Поняття про біоценоз. Складання кросворда на тему взаємовідносин людини і природи, екологічних чинників. НЕ 1.3 Методика викладання курсу екології в школі Особливості формування основних понять і термінів. Методика викладання курсу екології у 8-9 класах. Методика викладання курсу екології у 10-11 класах. Зв’язок навчання з практикою і краєзнавчим матеріалом.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 „НАВЧАННЯ ТА ПЛАНУВАННЯ РОБОТИ ПО ЕКОЛОГІЇ У ШКОЛІ”

НЕ 2.1 Система методів навчання екології Повторення, перевірка і оцінка знань учнів по екології. Методи географічних спостережень і експерименту. Пошуковий та дослідницький методи. НЕ 2.2 Дидактичні засади і навчальний процес Дидактичні вимоги до відбору учбового матеріалу для повторення. Дидактична мета та завдання перевірки та оцінки знань з екології. НЕ 2.3 Шляхи вдосконалення екологічної освіти та виховання школярів Екологічна освіта в сучасній школі. Екологічне виховання в сучасній школі. НЕ 2.4 Форми організації і планування учбової роботи по екології Урок та його типи. Вимоги до сучасного уроку з екології. Диспути, конференції і семінарські заняття по екології.

Основна література до курсу: 1. Бауер М.И., Захарова Т.А., Козуб М.К. та ін. Екологія (посібник для учнів 8-11 класів). -

Чернівці:”Митець”,1995. 2. Білявський Г.О., Бутченко Л.І., Навроцький В.М. Основи екології: теорія та практика. –

Київ:”Лібра”, 2002. 3. Горощенко В.П., Сытников И.А. Методика преподавания природоведения. -

М.:Просвещение,1987. 4. Екологічне виховання учнів / Писарчук Є. А., Кухта А. М. - К.:Радянська школа,1990. 5. Екологія: Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни /Дорогунцов

І.С., Коценко К. Ф., Балова О. К. та ін., - К.: КНЕУ, 1992. 6. Злобін Ю.А. Основи екології. – Київ:”Лібра”, 1998. 7. Методика обучения географии в средней школе / Под ред. Матрусова И.С./ - М.:Просвещение,

1985 8. Степанчук В.В. Основи екології. - Ч.3. – Чернівці,1998. 9. Сытник К.М. и др. Словарь-справочник по экологии. - К.:Наукова думка, 1994.

ЕКОЛОГІЧНА МЕТРОЛОГІЯ

• Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – бакалавр • Шифр дисципліни – 6.040106/ВЧС.1.3 • Назва напряму – Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване



Мета вивчення курсу: формування теоретичних уявлень знань та практичних навичок майбутніх фахівців з гідро екології в галузі метрології та способів виконання вимірювань параметрів екологічних величин.

Основні завдання курсу: - ознайомлення студентів з основними визначеннями та поняттями метрології, системами одиниць фізичних величин;

- вивчення методів і принципів вимірювань, способів оцінки їх точності; - ознайомлення з засобами вимірювальної техніки, еталонами та методами підвищення точності вимірювань;

- вивчення методів вимірювання величин елементів гідрологічного режиму та способів оцінки їх точності;

- вивчення методів вимірювання величин метеоелементів та способів оцінки їх точності. Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни


Оцінювання: в процесі викладання курсу реалізуються різні форми поточного контролю (опрацювання наукових статей, присвячених проблемам курсу; складання тестових завдань; проведення поточного модульного і підсумкового тестового контролю), а також здійснюється підсумковий контроль у формі усного екзамену.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 „ЕКОЛОГІЧНА МЕТРОЛОГІЯ ЯК НАУКА ПРО ВИМІРЮВАННЯ.

ПРАКТИЧНА ГІДРОМЕТРІЯ” НЕ 1.1 Екологічна метрологія як науково-технічний напрямок і навчальна дисципліна Основні поняття та визначення метрології. Екологічна метрологія як галузь метрології. Міжнародні та державні метрологічні організації. Актуальні проблеми метрології. НЕ 1.2 Основні поняття про вимірювання Класифікація вимірювань. Принципи та методи вимірювань. Електричні методи вимірювання неелектричних екологічних величин. Напрямки модернізації і автоматизації екологічних вимірювань. НЕ 1.3 Похибки вимірювань фізичних величин Похибки вимірювань та чинники їх виникнення. Випадкові похибки та методи їх усунення. Систематичні похибки та методи їх усунення. НЕ 1.4 Вимірювання рівнів води Основні відомості про рівневий режим. Принципи організації водомірних спостережень. Типи водомірних постів. Виконання водомірних спостережень. Точність водомірних спостережень, обробка їх результатів. НЕ 1.5 Вимірювання глибин водних об’єктів Завдання промірних робіт. Методи і прилади для вимірювання глибин і вивчення профілю дна. Способи виконання промірних робіт. Точність вимірювання глибин. Обробка матеріалів промірних робіт. НЕ 1.6 Вимірювання швидкості течії води Швидкості течії води в руслових потоках. Пульсація швидкостей. Розподіл швидкостей течії в русловому потоці. Класифікація методів вимірювання швидкостей. Гідрометричні млинки. Точність вимірювання швидкостей течії. НЕ 1.7 Вимірювання витрат води Модель витрати. Класифікація методів вимірювання витрат води. Вимірювання витрат води за допомогою гідрометричного млинка. Вимірювання витрат води поплавками. Загальні відомості про вимірювання витрат води на гідровузлах. Точність вимірювання витрат води. НЕ 1.8 Вивчення твердого стоку

Загальні відомості про твердий стік, його характеристики. Рух наносів в річках. Вивчення стоку завислих наносів. Батометри, їх типи. Шляхи автоматизації визначення мутності води. Вивчення стоку захоплених наносів. Вивчення донних відкладів. Точність визначення характеристик твердого стоку. НЕ 1.9 Вивчення хімічного складу води річок і водойм Загальні положення теорії формування поля концентрації хімічних речовин у воді. Принципи формування мережі пунктів контролю ярості води. Недоліки існуючої системи контролю якості води і шляхи їх усунення. Методи автоматизації контролю якості води.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 „ВИЗНАЧЕННЯ ВЕЛИЧИН МЕТЕОЕЛЕМЕНТІВ”

НЕ 2.1 Вимірювання температури повітря, грунту і води Температурні шкали, типи термометрів. Вимірювання температури повітря. Вимірювання температури грунту. Вимірювання температури води. Електричні методи вимірювання температур. Точність вимірювання температур. НЕ 2.2 Визначення характеристик атмосферних опадів Вимірювання кількості і інтенсивності випадіння рідких атмосферних опадів. Визначення характеристик снігового покрову. Типи опадомірів. Плювіографи. Методи автоматизації плювіометричних спостережень. Точність плювіометричних спостережень. НЕ 2.3 Вимірювання атмосферного тиску і характеристик вітру Атмосферний тиск, прилади для його вимірювання. Барометри, барографи. Прилади для вимірювання швидкості і напрямку вітру. Анемометри, анеморумбометри. Точність вимірювання атмосферного тиску і характеристик вітру. НЕ 2.4 Вологість повітря та визначення її характеристик Характеристики вологості повітря. Методи вимірювання вологості повітря. Автоматизація вимірювання характеристик вологості повітря. Точність вимірювання характеристик вологості повітря. НЕ 2.5 Вимірювання інтенсивності сонячного випромінювання Термоелектричні актинометричні прилади. Прилади для вимірювання радіаційного балансу. Точність вимірювання характеристик сонячного випромінювання. НЕ 2 6 Контроль якості атмосферного повітря Методи відбору проб повітря. Аспіратори. Класифікація методів хімічного аналізу атмосферного повітря. Газоаналізатори. Автоматичні станції контролю якості атмосферного повітря.

Основна література до курсу: 1. Бурдун Г.Д., Марков Б.Н. Основы метрологии. – М.: Изд-во стандартов, 1972. – 318 с. 2. Бурдун Г.Д. Справочник по международной системе единиц. – М.: Изд-во стандартов, 1977. – 300 с. 3. Грановский В.А., Сирая Т.Н. Методы обработки экспериментальных данных. – Л.: Энергоатомиздат,

1990. – 402 с. 4. Душин В.М. Основы метрологии и электрические измерения. – Л.: Энергоатомиздат, 1993. – 236 с. 5. Земельман М.А. Метрологические основы технических измерений. – М.: Изд-во стандартов, 1991. – 317 с. 6. Коротков В.П., Тайц Б.А. Основы метрологии и теории точности измерительных устройств. – М.: Изд-во

стандартов, 1975. – 243 с. 7. Маликов М.Ф., Исаев Л.К. О месте метрологии в системе наук и еще раз о ее постулатах // Измерительная

техника. 1993. №8. С.10-18. 8. Маркин Н.С. Практикум по метрологии. – М.: Изд-во стандартов, 1994. – 254 с. 9. Основные термины в области метрологии. Словарь-справочник // Под ред. Ю.В. Торбеева. – М.: Изд-во

стандартов, 1989. – 120с. 10. Рабинович С.Т. Погрешности измерений. – Л.: Энергия, 1978. – 412 с. 11. Сергеев А.Г., Крохин В.В. Метрология. – М.: Логос, 2002. – 408 с. 12. Тюрин Н.И. Введение в метрологию. – М.: Изд-во стандартов, 1995. – 200с. 13. Цюцюра С.В., Цюцюра В.Д. Метрологія, основи вимірювань, стандартизація та сертифікація. – К.: Знання,

2005. – 242 с.

ПРОБЛЕМИ ЕКОЛОГІЧНОГО РУСЛОЗНАВСТВА (ГІДРООСНОВИ ГІДРОТЕХНІКИ І МЕЛІОРАЦІЇ)

• Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – бакалавр • Шифр дисципліни – 6.070801/В.4.7 • Назва напряму – Екологія та охорона навколишнього середовища • Кількість кредитів – 5 • Загальна кількість годин – 189 • Статус курсу – вибірковий для підготовки спеціаліста напряму „Екологія та


Мета вивчення курсу: ознайомити студентів з історією становлення екологічного

руслознавства, його місцем серед інших наук про життя річки, її русла та заплави, дослідити основні сучасні проблеми екологічної гідрології; ознайомити студентів з термінологією, призначенням, характеристиками і принципами роботи основних ГТС, з основами меліоративних розрахунків та робіт.

Основні завдання курсу: - навчити студентів аналізувати небезпечні фактори довкілля на екологічний стан річкових русел;

- розраховувати показники екологічної напруженості річкових русел та заплав; - оцінювати стан річкової екосистеми внаслідок впливу господарської діяльності та природних руслових деформацій;

- вміти самостійно визначати тип ГТС, клас, основне призначення, читати і розуміти прості креслення проектів ГТС;

- знати принципи роботи і технічні характеристики основних ГТС, географічний розподіл найбільших гідротехнічних об’єктів України.



ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 „ОСНОВИ ЕКОЛОГІЧНОГО РУСЛОЗНАВСТВА.

ЕКОЛОГІЧНА НАПРУЖЕНІСТЬ ТА ВРАЗЛИВІСТЬ РІЧКОВИХ РУСЕЛ” НЕ 1.1 Становлення та розвиток руслознавства Руслознавство як наука. Розвиток вчення про русловий прпоцес. Вивчення руслового режиму річок України. НЕ 1.2 Екологічне руслознавство як наука Місце екологічного руслознавства серед інших наук. Структура екологічного руслознавства. Предмет і завдання екологічного руслознавства. Гідролого-екологічний аналіз руслових процесів. Основні чинники руслоформування та їх класифікація. НЕ 1.3 Екологінча напруженість та кризові екологічні ситуації в ерозійно-руслових системах Поняття „екологічна напруженість”, „кризова екологічна ситуація”. Ерозійно-руслові системи. Антропогенні зміни ерозійно-руслових систем. Фактори створення екологічної напруженості річок. Зв’язок яркової ерозії з ерозійно-акумулятивними процесами. Виникнення кризової екологічної ситуації річок при антропогенному навантаженні. НЕ 1.4 Фактори створення екологічної напруженості на річках

Природні чинники. Антропогенні фактори. НЕ 1.5 Вразливість річкових русел при антропогенних змінах природного середовища та безпосередніх техногенних впливах Поняття антропогенного (техногенного) навантаження на руслові процеси. Природне саморегулювання русел. Порушення в системі “потік-русло”. Види порушень. Вразливість річкових русел до антропогенного навантаження. Реакція русла на порушення у системі “потік-русло”. НЕ 1.6 Антропогенні впливи на руслові процеси та пов’язаний із ними екологічний стан річок Механічні зміни русел річок. Кар’єри піщано-гравійної суміші та будівельних матеріалів. Виправні та днопоглиблювальні роботи на водних шляхах. Інженерні споруди на берегах річок, переходи. НЕ 1.7 види гідротехнічного та гідромеліоративного впливу на річкові русла Греблі. Водосховища. Водозабори і водоводи. Канали. Внутрішні водні шляхи. Регулювання русел річок. Зрошувальна меліорація. Осушувальна меліорація. Гідротехнічні заходи по збереженню ґрунтів. НЕ 1.8 екологічні проблеми стійкості річкових русел Поняття стійкості. Способи визначення ступеню стійкості річкових русел. Класифікація русел за ступенем стійкості. Значення ступеню стійкості річкових русел в умовах антропогенного впливу. Екологічна складова досліджень ступеню стійкості річкових русел.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 „ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ЗАПЛАВНО-РУСЛОВИХ КОМПЛЕКСІВ”

НЕ 2.1 Механічні зміни, замулення та деградація малих річок Поняття малої річки. Специфіка малих річок. Природні чинники виникнення екологічної напруженості на малих річках. Малі річки у гірських умовах. Малі річки рівнинних територій. Замулення малих річок. Стійкість малих річок до замулення та деградації. Використання стоку малих річок для зрошення, водозабезпечення селищ та міст, риборозведення.

НЕ 2.2 Руслові процеси на урбанізованих ділянках річок Оцінка впливу міст на русла річок та руслових процесів на населені пункти. Взаємовплив міст та річок. НЕ 2.3 Господарське використання та екологічний стан річкових заплав Місце заплав в ерозійно-руслових системах. Особливості морфології заплав. Екологічна напруженість на заплавних землях. Господарська діяльність на заплаві. Вплив різних видів господарської діяльності на заплави річок. Вплив регулювання стоку гідровузлами та водозабору у великих масштабах на заплави. Спрямлення русла, руслові кар’єрні розробки та заплава. Рекреаційне використання заплав. Обвалування заплав. Будівництво сільських населених пунктів на заплавах. Наземні комунікації та меліоративні канали. Оцінка річкових заплав за ступенем стійкості. НЕ 2.4 Інтегральна оцінка екологічного стану заплавно-руслових комплексів Необхідність оцінки заплавно-руслових комплексів. Інтегральний критерій оцінки екологічної напруженості заплавно-руслових комплексів.

Основна література до курсу: 1. Беркович К.М., Чалов Р.С., Чернов А.В. Экологическое русловедение. – М.: ГЕОС, 2000. – 332 с. 2. Великанов М.А. Гидрология суши. – Л.: Гидрометеоиздат, 1964. – 404 с. 3. Гринвальд Д.И. Турбулентность русловых потоков. - Л.: Гидрометеоиздат, 1974. – 166 с. 4. Гришанин К.В. Динамика русловых потоков. – Л.: Гидрометеоиздат, 1979. – 311 с. 5. Кондратьев Н.Е., Попов И.В., Снищенко Б.Ф. Основы гидроморфологической теории руслового

процесса. – Л.: Гидрометеоиздат, 1982. – 272 с. 6. Кравчук М.І., Молдованов А.І. Основи гідротехніки. – К.: Обереги, 1998. – 265 с.

7. Лапшенков В.С. Прогнозирование русловых деформаций в бьефах речных гидроузлов. – Л.: Гидрометеоиздат, 1979. – 240 с.

8. Леви И.И. Инженерная гидрология. – М.: Высш. шк., 1968. – 235с. 9. Маккавеев Н.И. Русло реки и эрозия в её бассейне. – М.: Географический факультет МГУ, 2003.

– 355с. 10. Маккавеев Н.И., Чалов Р.С. Русловые процессы: Учебник. – М.: Изд-во Московского

университета, 1986. – 262 с. 11. Ободовський О.Г. Гідролого-екологічна оцінка руслових процесів (на прикладі річок України). – К.:

Ніка-Центр, 2001. – 274 с. 12. Проблеми екологічного руслознавства: конспект лекції / укл. Кирилюк о.в. – чернівці: рута, 2006. –

18 с. 13. Чалов Р.С. Основные направления, тенденции и экологические проблемы русловедения на

современном этапе // Гідрологія, гідрохімія та гідроекологія: Наук. збірник. Т.11. – К.: Ніка-Центр, 2006. – С.26 – 32.

14. Чалов Р.С., Алабян А.М., Иванов В.В., Лодина Р.В., Панин А.В. Морфодинамика русел равнинных рек / Под ред. Р.С. Чалова. – М.: Изд-во Московского университета, 1998. – 288 с.

15. Чалов Р.С., Рулева С.Н. Изменения русел рек и опасные проявления русловых процессов на урбанизированных территориях // География и природные ресурсы. – 2001. – № 4. – С.17-23.

16. Шуляренко І.П. Екологічні аспекти руслоформування малих річок (аналіз проблеми) // Гідрологія, гідрохімія та гідроекологія: Наук. збірник. – Т.2. – К.: Ніка-Центр, 2001. – С.157-162.

17. Эрозионные процессы / Под ред. Маккавеева Н.И., Чалова Р.С. – М.: Мысль, 1984. – 256 с. 18. Ющенко Ю.С. Геогідроморфологічні закономірності розвитку русел. – Чернівці: Рута, 2005. – 320

с. 19. Ющенко Ю. Проблеми використання русел та заплав річок Українських Карпат // Матеріали V

конгресу МАУ: Соціально-гуманітарні науки. – Чернівці: Рута, 2004. – С.356-361.

ОСНОВИ ОХОРОНИ ПРАЦІ • Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – бакалавр • Шифр дисципліни – 6.070801/В.4.1 • Назва напряму – Екологія та охорона навколишнього середовища • Кількість кредитів – 1,5 • Загальна кількість годин – 54 • Статус курсу – вибірковий для підготовки бакалаврів напряму „Екологія та охорона

навколишнього середовища” • Семестр, в якому читається – 8

Мета вивчення курсу: ознайомити студентів з законодавчою та нормативною базою

з питань ОП, а також з основами виробничої безпеки. Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни



ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 „ПРАВОВІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ ПИТАННЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ”

НЕ 1.1 Законодавча та нормативна база з питань охорони праці Основні законодавчі акти з питань охорони праці. Основні положення Закону України «Про охорону праці». Охорона праці жінок, неповнолітніх та інвалідів. Відповідальність за порушення законодавства з охорони праці. Державне управління охороною праці.

НЕ 1.2 Організація охорони праці на виробництві Обов’язки роботодавців та працівників щодо виконання вимог охорони праці. Служба охорони праці підприємства. Організація навчання і перевірки знань з питань охорони праці. Організація проведення інструктажів з питань охорони праці. Стажування, дублювання та допуск працівників до роботи. Державний нагляд та громадський контроль за охороною праці. НЕ 1.3 Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій

на виробництві Класифікація нещасних випадків. Розслідування та облік нещасних випадків на виробництві. Розслідування та облік випадків виявлення хронічних професійних захворювань і отруєнь. Розслідування та облік аварій. Аналіз, прогнозування, профілактика травматизму та професійної захворюваності на виробництві.


„ОСНОВИ ВИРОБНИЧОЇ БЕЗПЕКИ” НЕ 2.1 Основи фізіології, гігієни праці та виробничої санітарії Фізіологічні особливості різних видів діяльності. Гігієнічна класифікація праці. Мікроклімат виробничих приміщень. Забруднення повітря виробничих приміщень. Вентиляція виробничих приміщень. Освітлення виробничих приміщень. Шум, вібрація, ультразвук та інфразвук. Іонізуюче випромінювання. Електромагнітні поля та електромагнітні випромінювання. Випромінювання оптичного діапазону (інфрачервоні, ультрафіолетові, лазерні). Охорона праці користувачів комп’ютерів. Засоби колективного та індивідуального захисту. НЕ 2.2 Електробезпека Дія електричного струму на організм людини. Види електричних травм. Допустимі значення струмів і напруг. Класифікація приміщень за ступенем небезпеки ураження електрострумом. Системи засобів і заходів безпечної експлуатації електроустановок. Надання першої медичної допомоги при ураженні електричним струмом. НЕ 2.3 Пожежна безпека Загальні відомості про процес горіння. Показники пожежовибухонебезпечності речовин та матеріалів. Оцінка об’єктів щодо їх вибухопожежонебезпеки. Забезпечення пожежної безпеки об’єкта. НЕ 2.4 Надання першої медичної допомоги потерпілим Порядок надання першої медичної допомоги при: електротравмах; закритих і відкритих ушкодженнях живота; закритих і відкритих ушкодженнях хребта і спинного мозку; закритих і відкритих ушкодженнях черепа; травматичному шоці; тепловому та сонячному ударі; асфіксії; артеріальних і венозних кровотечах; переломах кісток; ураженні блискавкою; обмороженнях. Правила поведінки з потерпілим при травмах. Методика проведення непрямого масажу серця і штучної вентиляції легень. НЕ 2.5 Безпека під час виконання вантажно-розвантажувальних робіт та застосування

підіймально-транспортної техніки Загальні вимоги безпеки під час виконання вантажно-розвантажувальних робіт. Безпека вантажопідіймального обладнання.

Основна література до курсу: 1. Гандзюк М.П., Желібо Є.П., Халімовський М.О. Основи охорони праці: Підручник. 2-е вид./ За

ред. М.П. Гандзюка. – К.: Каравела, 2004. – 408 с. 2. Закон України „Про охорону праці” в редакції від 21 листопада 2002 р. 3. Законодавство України про охорону праці (збірник нормативних документів. У 4 т. – К.:

держнаглядохоронпраці; Основа, 1995. 4. Кодекс законів про працю України. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 1040 с. 5. Барабаш В.И., Шкрабак В.С. Психология безопасности труда. – СПб, 1996. 6. Геврик Є.О. Охорона праці. – К.: Ельга; Ніка-Центр, 2003. – 280 с. 7. Денисенко Г.Ф. Охрана труда. – М.: Высшая школа, 1995. – 320 с. 8. Жидецький В.Ц. Основи охорони праці. – Львів: Афіша, 2002. – 320 с.

9. Охрана труда / Князевский Б.А., Долин п.А., Марусова т.П. и др./ Под ред. Б.А. Князевского. – М.: Высшая школа, 1982. – 312 с.

10. Основи охорони праці/ За ред. Гандзюка М.П., Купчика М.П. – К.: Основа, 2000. – 416 с.

БАНКИ ЕКОЛОГІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ

Дисципліни вільного вибору студента

ВОДОПОСТАЧАННЯ ТА ВОДОВІДВЕДЕННЯ • Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – бакалавр • Шифр дисципліни – 6.040106/ВЧС.1.1 • Назва напряму – Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване

природокористування • Кількість кредитів – 1,5 • Загальна кількість годин – 54 • Статус курсу – вибірковий для підготовки бакалаврів з напряму „ Екологія, охорона



навички майбутніх спеціалістів з екології та охорони навколишнього середовища у галузі водопостачання, водовідведення та поліпшення якості води; орієнтування студентів на засвоєння знань і умінь організації та проведення контролю функціонування системи водопостачання, водовідведення, якості води, впливу скиду зворотних вод на поверхневий водний об’єкт.

Основні завдання курсу: - сформувати теоретичні уявлення про системи і схеми водопостачання та

водовідведення, основні споруди для забору та поліпшення якості води з природних джерел, основні споруди для очистки та скиду стічних вод;

- ознайомити студентів з теоретичними питаннями, пов’язаними з прокладанням трубопроводів, трасуванням каналізаційних мереж;

- самостійно провести технологічний контроль роботи очисних споруд каналізації та споруд по покращенню якості води;

- виконати розрахунки необхідної степені очистки вод за визначеними показниками; - зробити оцінку впливу скиду стічних вод у водний об’єкт. Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни

використовуються різноманітні методики викладання та методи навчання, зокрема, лекції (вступні, тематичні, підсумкові), групові семінари, практичні роботи, модульні контрольні роботи.


ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 „СИСТЕМИ І СХЕМИ ВОДОПОСТАЧАННЯ”

НЕ 1.1 Природні джерела водопостачання Актуальність раціонального використання води. Природні джерела водопостачання. Характеристика складу поверхневих i підземних вод. Класифікація природних вод. НЕ 1.2 Системи і схеми водопостачання Класифікація систем і схем водопостачання. Основні елементи систем водопостачання. Режим роботи системи водопостачання. НЕ 1.3 Водозабірні споруди Класифікація водозабірних споруд. Водозабірні споруди поверхневих джерел. Споруди для забору підземних вод. НЕ 1.4 Водонапірні та регулюючі споруди

Класифікація ємностей для зберігання води. Типи водонапірних башт. Резервуари. Типи резервуарів.


„ВОДООЧИСНІ СПОРУДИ” НЕ 2.1 Водоочисні споруди Основні елементи та функції водопровідних очисних споруд. Схема комплексу водопровідних очисних споруд. НЕ 2.2 Кондиціювання води Фільтрування. Знезараження води. Спеціальні методи оброблення води. НЕ 2.3 Стічні води. Системи і схеми каналізації Система водовідведення, основні елементи. Системи і схеми каналізаційних мереж. Класифікація стічних вод. Характеристика забруднень. НЕ 2.4 Очисні споруди каналізації Методи очистки стічних вод. Споруди для механічної очистки стічних вод. Споруди для біологічної очистки стічних вод. Знезараження стічних вод. Споруди для знезараження стічних вод. НЕ 2.5 Випуск стічних вод у водний об’єкт Умови скидання стічних вод у водний об’єкт. Методи контролю за роботою очисних споруд каналізації.


9. Кравченко В.С. Водопостачання та каналізація. – К.:Кондор, 2003. 10. Хільчевський В. К. Водопостачання, водовідведення. Гідроекологічні аспекти. – К.:ВПЦ

„Київ. Ун-т”, 1999. 11. Тугай А.М., Терновцев. Водоснабжение. Курсовое проэктирование. – К.:Вища

школа,1980. – 207с. 12. Хорунжий П.Д., Ткачук О.А. Водопровідні системи і споруди. К., Вища школа 1993. – 230

с. 13. Чабан А.Ф., Лявинець С.С. Водопостачання, водовідведення та поліпшення якості води.

–Чернівці: Рута, 2003. 14. Колобанов С. .Водопровід і каналізація. – К.: Держтехвидавництво УОСР, 1954. 15. Абрамов Н.Н..Водоснабжение. – М.: Стройиздат,1974. – 480 с. 16. Яковлєв С.В., Ласков Ю.М. Канализация. – М.: Стройиздат, 1987.

ЕКОЛОГІЧНА МЕТРОЛОГІЯ • Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – бакалавр • Шифр дисципліни – 6.070801/В.4.9 • Назва напряму – Екологія та охорона навколишнього середовища • Кількість кредитів – 5 • Загальна кількість годин – 189 • Статус курсу – вибірковий для підготовки бакалаврів з напряму „Екологія та охорона


Мета вивчення курсу: формування теоретичних уявлень знань та практичних

навичок майбутніх фахівців з гідроекології в галузі метрології та способів виконання вимірювань параметрів екологічних величин.

Основні завдання курсу: - ознайомлення студентів з основними визначеннями та поняттями метрології, системами одиниць фізичних величин;

- вивчення методів і принципів вимірювань, способів оцінки їх точності;

- ознайомлення з засобами вимірювальної техніки, еталонами та методами підвищення точності вимірювань;

- вивчення методів вимірювання величин елементів гідрологічного режиму та способів оцінки їх точності;

- вивчення методів вимірювання величин метеоелементів та способів оцінки їх точності. Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни


Оцінювання: в процесі викладання курсу реалізуються різні форми поточного контролю (опрацювання наукових статей, присвячених проблемам курсу; складання тестових завдань; проведення поточного модульного і підсумкового тестового контролю), а також здійснюється підсумковий контроль у формі усного екзамену.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 „ЕКОЛОГІЧНА МЕТРОЛОГІЯ ЯК НАУКА ПРО ВИМІРЮВАННЯ.

ПРАКТИЧНА ГІДРОМЕТРІЯ” НЕ 1.1 Екологічна метрологія як науково-технічний напрямок і навчальна дисципліна Основні поняття та визначення метрології. Екологічна метрологія як галузь метрології. Міжнародні та державні метрологічні організації. Актуальні проблеми метрології. НЕ 1.2 Основні поняття про вимірювання Класифікація вимірювань. Принципи та методи вимірювань. Електричні методи вимірювання неелектричних екологічних величин. Напрямки модернізації і автоматизації екологічних вимірювань. НЕ 1.3 Похибки вимірювань фізичних величин Похибки вимірювань та чинники їх виникнення. Випадкові похибки та методи їх усунення. Систематичні похибки та методи їх усунення. НЕ 1.4 Вимірювання рівнів води Основні відомості про рівневий режим. Принципи організації водомірних спостережень. Типи водомірних постів. Виконання водомірних спостережень. Точність водомірних спостережень, обробка їх результатів. НЕ 1.5 Вимірювання глибин водних об’єктів Завдання промірних робіт. Методи і прилади для вимірювання глибин і вивчення профілю дна. Способи виконання промірних робіт. Точність вимірювання глибин. Обробка матеріалів промірних робіт. НЕ 1.6 Вимірювання швидкості течії води Швидкості течії води в руслових потоках. Пульсація швидкостей. Розподіл швидкостей течії в русловому потоці. Класифікація методів вимірювання швидкостей. Гідрометричні млинки. Точність вимірювання швидкостей течії. НЕ 1.7 Вимірювання витрат води Модель витрати. Класифікація методів вимірювання витрат води. Вимірювання витрат води за допомогою гідрометричного млинка. Вимірювання витрат води поплавками. Загальні відомості про вимірювання витрат води на гідровузлах. Точність вимірювання витрат води. НЕ 1.8 Вивчення твердого стоку Загальні відомості про твердий стік, його характеристики. Рух наносів в річках. Вивчення стоку завислих наносів. Батометри, їх типи. Шляхи автоматизації визначення мутності води. Вивчення стоку захоплених наносів. Вивчення донних відкладів. Точність визначення характеристик твердого стоку. НЕ 1.9 Вивчення хімічного складу води річок і водойм Загальні положення теорії формування поля концентрації хімічних речовин у воді. Принципи формування мережі пунктів контролю ярості води. Недоліки існуючої системи контролю якості води і шляхи їх усунення. Методи автоматизації контролю якості води.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 „ВИЗНАЧЕННЯ ВЕЛИЧИН МЕТЕОЕЛЕМЕНТІВ”

НЕ 2.1 Вимірювання температури повітря, грунту і води Температурні шкали, типи термометрів. Вимірювання температури повітря. Вимірювання температури грунту. Вимірювання температури води. Електричні методи вимірювання температур. Точність вимірювання температур. НЕ 2.2 Визначення характеристик атмосферних опадів Вимірювання кількості і інтенсивності випадіння рідких атмосферних опадів. Визначення характеристик снігового покрову. Типи опадомірів. Плювіографи. Методи автоматизації плювіометричних спостережень. Точність плювіометричних спостережень. НЕ 2.3 Вимірювання атмосферного тиску і характеристик вітру Атмосферний тиск, прилади для його вимірювання. Барометри, барографи. Прилади для вимірювання швидкості і напрямку вітру. Анемометри, анеморумбометри. Точність вимірювання атмосферного тиску і характеристик вітру. НЕ 2.4 Вологість повітря та визначення її характеристик Характеристики вологості повітря. Методи вимірювання вологості повітря. Автоматизація вимірювання характеристик вологості повітря. Точність вимірювання характеристик вологості повітря. НЕ 2.5 Вимірювання інтенсивності сонячного випромінювання Термоелектричні актинометричні прилади. Прилади для вимірювання радіаційного балансу. Точність вимірювання характеристик сонячного випромінювання. НЕ 2 6 Контроль якості атмосферного повітря Методи відбору проб повітря. Аспіратори. Класифікація методів хімічного аналізу атмосферного повітря. Газоаналізатори. Автоматичні станції контролю якості атмосферного повітря.

Основна література до курсу: 1. Бурдун Г.Д., Марков Б.Н. Основы метрологии. – М.: Изд-во стандартов, 1972. – 318 с. 2. Бурдун Г.Д. Справочник по международной системе единиц. – М.: Изд-во стандартов, 1977. – 300 с. 3. Грановский В.А., Сирая Т.Н. Методы обработки экспериментальных данных. – Л.: Энергоатомиздат,

1990. – 402 с. 4. Душин В.М. Основы метрологии и электрические измерения. – Л.: Энергоатомиздат, 1993. – 236 с. 5. Земельман М.А. Метрологические основы технических измерений. – М.: Изд-во стандартов, 1991. – 317 с. 6. Коротков В.П., Тайц Б.А. Основы метрологии и теории точности измерительных устройств. – М.: Изд-во

стандартов, 1975. – 243 с. 7. Маликов М.Ф., Исаев Л.К. О месте метрологии в системе наук и еще раз о ее постулатах // Измерительная

техника. 1993. №8. С.10-18. 8. Маркин Н.С. Практикум по метрологии. – М.: Изд-во стандартов, 1994. – 254 с. 9. Основные термины в области метрологии. Словарь-справочник // Под ред. Ю.В. Торбеева. – М.: Изд-во

стандартов, 1989. – 120с. 10. Рабинович С.Т. Погрешности измерений. – Л.: Энергия, 1978. – 412 с. 11. Сергеев А.Г., Крохин В.В. Метрология. – М.: Логос, 2002. – 408 с. 12. Тюрин Н.И. Введение в метрологию. – М.: Изд-во стандартов, 1995. – 200с. 13. Цюцюра С.В., Цюцюра В.Д. Метрологія, основи вимірювань, стандартизація та сертифікація. – К.: Знання,

2005. – 242 с.

ГЕОГРАФІЯ ПРИРОДНО-РЕСУРСНОГО ПОТЕНЦІАЛУ УКРАЇНИ • Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – бакалавр • Шифр дисципліни – 6.070801/С.5.1 • Назва напряму – Екологія та охорона навколишнього середовища • Кількість кредитів – 3 • Загальна кількість годин – 108

• Статус курсу – вибірковий для підготовки бакалаврів з напряму „Екологія та охорона навколишнього середовища” • Семестр, в якому читається – 8

Мета вивчення курсу: навчити студентів пізнавати, засвоювати та практично

використовувати закони і закономірності збалансованого, згармонізованого освоєння, охорони та відтворення природно-ресурсного потенціалу (ПРП) території (акваторії) України на всіх рівнях та етапах його використання людиною і суспільством в цілому.

Основні завдання курсу: - засвоїти теоретико-методологічні основи географії ПРП України; - творчо осмислити та вміти реалізовувати на практиці методику еколого-економічної оцінки ПРП України;

- оволодіти інструментарієм управління адаптацією соціально-економічних структур національного господарського комплексу до можливостей екосистем;

- вміти обґрунтувати шляхи подолання наявних екологічних катаклізм та будувати екологічно безпечну житєдіяльність. Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни



ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 „ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ГЕОГРАФІЇ ПРП ТЕРИТОРІЇ (АКВАТОРІЇ)”

НЕ 1.1 Вступ. Предмет, мета, завдання курсу Сутність дисципліни, її місце в системі наук, зміст та структура курсу. [1, 2, 3, 4]. НЕ 1.2 Методологічні основи географії ПРП Єдина методологічна основа оцінки. Критерій та узагальнюючий показник. Сукупна продуктивність природних ресурсів. Вартісна основа оцінки. Фактичний і потенційний ефект від освоєння природних ресурсів. [1,2,3,4,5]. НЕ 1.3 Оцінка абсолютної ентропії розвитку ПРП Визначення рівнів географічної різноманітності ПРП методом розрахунку абсолютної ентропії. Виявлення закономірностей розміщення ПРП природних районів України. [1, 5, 17]. НЕ 1.4 Теоретичні засади географії ПРП України Вибір оптимальних територіальних об’єктів оцінки. Основні методи оцінки. Основні напрями господарського використання результатів оцінки. [1, 2, 4, 16, 17].]. НЕ 1.5 Історія зародження та розвитку вчення про ПРП України Становлення та розвиток вчення про ПРП у працях вітчизняних вчених. Розвиток вчення про ПРП у працях зарубіжних вчених. [1, 5, 17]. НЕ 1.6 Банки даних оцінки ПРП Основні тематичні природно-ресурсні масиви: мінеральних, водних, земельних, лісових, фауністичних, природно-рекреаційних ресурсів. [1, 4, 28].

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 „ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ ПОЛОЖЕННЯ ОЦІНКИ ПРП УКРАЇНИ”

НЕ 2.1 Мінеральний потенціал України Специфічні особливості мінеральних ресурсів як об’єкту еколого-економічної оцінки. Методика еколого-економічної оцінки мінерального потенціалу. Основні результати та напрями використання оцінки мінерального потенціалу в господарській практиці. [6, 12, 13, 16, 20].

НЕ 2.2 Водний потенціал України Специфічні особливості водних ресурсів як об’єкту еколого-економічної оцінки. Методика оцінки водного потенціалу. Основні результати та напрями використання оцінки водного потенціалу України. [1, 4, 8, 20, 16]. НЕ 2.3 Земельний потенціал України Специфічні особливості земельних ресурсів як об’єкту еколого-економічної оцінки. Методика еколого-економічної оцінки земельного потенціалу України. Основні результати та напрями використання оцінки земельного потенціалу в господарській практиці. [18, 20, 21, 25, 16] НЕ 2.4 Лісовий потенціал України Специфічні особливості лісових ресурсів як об’єкту еколого-економічної оцінки. Методика еколого-економічної оцінки лісового потенціалу України. Основні результати та напрями використання оцінки лісового потенціалу в господарській практиці. [1, 4, 8, 12, 20, 28]. НЕ 2.5 Фауністичний потенціал України Специфічні особливості фауністичних ресурсів як об’єкту еколого-економічної оцінки. Методика еколого-економічної оцінки фауністичного потенціалу України. Основні результати та напрями використання оцінки фауністичного потенціалу в господарській практиці. [1, 4, 16, 18, 19, 20, 28]. НЕ 2.6 Природно-рекреаційний потенціал України Специфічні особливості природно-рекреаційних ресурсів як об’єкту еколого-економічної оцінки. Методика еколого-економічної оцінки природно-рекреаційного потенціалу України. Основні результати та напрями використання оцінки природно-рекреаційного потенціалу в господарській практиці. [1, 4, 9, 16, 22, 28].

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 3 „КОНСТРУКТИВНО-ГЕОГРАФІЧНІ ТА ПРИКЛАДНІ АСПЕКТИ ОЦІНКИ ПРП УКРАЇНИ”

НЕ 3.1 Системно-структурний аналіз ПРП України Аналіз компонентної, функціональної, територіальної та організаційної структури ПРП України. [1,13,17, 16, 24]. НЕ 3.2 Картографічне моделювання ПРП України Основні картографічні моделі величини, структури, продуктивності, типів ПРП природних районів України. [14, 15, 28]. НЕ 3.3 Типологія та природно-ресурсне районування України Класифікація та типологія ПРП України. Природно-ресурсне районування України. [13, 16,17]. НЕ 3.4 Прогнозування розвитку ПРП України Коротко-, середньо- та довгострокове прогнозування розвитку ПРП держави. Фактор часу та невизначеності в освоєнні ПРП України. [1, 16, 22, 27]. НЕ 3.5 Основні напрями використання результатів оцінки ПРП України Використання оцінки ПРП для: визначення національного багатства держави; оцінки сукупного ресурсного потенціалу; визначення загальної та ресурсної ефективності природокористування; розрахунку ПРП геосистем і т.і. [1, 2, 4, 23, 32] НЕ 3.6 Основні напрями раціоналізації природокористування в Україні Адаптація структури існуючих ТВК до структури ПРП регіону. Еколого-економічне стимулювання розвитку природокористування. Розробка кадастрів ПРП. [1, 4, 16, 22, 34]

Основна література до курсу: 1. Руденко В.П. Географія природно-ресурсного потенціалу України. У 3-х частинах. – К.: Чернівці:

ВД КМ Академія „Зелена Буковина”, 1999. – 568 с. 2. Дорогунцов С.І., Муховиков А.М., Хвесик М.А. Оптимізація природокористування: В 5-ти т.: Навч.

посібник. Т.1. Природні ресурси: еколого-економічна оцінка. – К.: Кондор, 2004. – 291 с. 3. Менеджмент природоохоронної діяльності. Вибрані програми нормативних і спеціальних курсів. –

Частина 1. За ред. акад. УЕАН В.П.Руденка. – Чернівці: Рута, 1996. – 100 с. 4. Природно-ресурсний потенціал сталого розвитку України. – К.: РВПС України, 1999. – 716 с.

5. Руденко В.П., Чернюх О.І. Становлення конструктивно-географічних напрямів раціонального природокористування в Україні у першій половині ХХ ст. – Чернівці: Рута, 2004. – 216 с.

6. Мінеральні ресурси України та світу на 01.01.2004 р./ Держ. ком. прир. ресурс. Укр. Голов. ред. Д.С.Гурський; ред.-уклад. Ю.І.Третьяков. – К., 2005. – 461 с.

7. Бодюк А.В. Фіксальні аспекти економічного природокористування. – Ірпінь, 2004. – 569 с. 8. Коротун І.М., Коротун Л.К., Коротун С.І. Природні ресурси України: Навч. посібник. – Рівне, 2000.

– 192 с. 9. Методика формування стратегій сталого соціально-економічного розвитку курортно-рекреаційних

територій і туристичних центрів / Гулич О.І., Гринів Л.С., Герасимчук Н.М. – Л.: Ін-т регіон. дослідж. НАН України, 2007. – 52 с.

10. Бойко І.Д. Економіка та географія природокористування: конспект лекцій. – Чернівці: ЧНУ, 2007. – 94 с.

11. Садченко О.В. Економіко-географічний підхід до оцінки земельної ренти // Земельні відносини і просторовий розвиток в Україні: Матеріали міжнародної наукової конференції. – К., 2006. – Ч.2. – С.97-100.

12. Нікітін В.В. Ресурсний потенціал становлення громадянського суспільства в Україні. – Х.: Магістр, 2006. – 247 с.

13. Руденко В.П., Вацеба В.Я., Соловей Т.В. Природно-ресурсний потенціал природних регіонів України. – Чернівці: Рута, 2001. – 268 с.

14. Руденко В.П., Трофимчук О.М. Український природно-ресурсний потенціал: Серія оцінкових картосхем. Част.2. – К.: ІДНС, 2000. – 186 с.

15. Руденко В.П. Український природно-ресурсний потенціал: Серія оцінкових картосхем: Ч.3. – Чернівці: Рута, 2005. – 248 с.

16. Руденко В.П.Географія природно-ресурсного потенціалу України: Тестові завдання. – Чернівці: Рута, 2007. – 36 с.

17. Руденко В.П. Географическое разнообразие природно-ресурсного потенциала природных регионов Украины. – Красноярск: КГТЭИ, 2007. – 168 с.

18. Новаковський Л.Я., Шквир М.І. Регіональна земельна політика. – Київ: Урожай, 2006. – 178 с. 19. Сундук А.М. Регіональний вимір економічної безпеки України. – К.: Логос, 2007. – 182 с. 20. Данилишин Б.М., Чернюк Л.Г., Фащевський М.І. Соціально-економічні проблеми розвитку

регіонів: методологія і практика / За ред. д.е.н. проф. Б.М.Данилишина. – Черкаси: ЧДТУ, 2006. – 315 с.

21. Третяк А.М., Бабміндра Д.І. Земельні ресурси України та їх використання. – К., 2003. – 216 с. 22. Державна регіональна політика України: особливості та сучасні пріоритети: Монографія / За ред.

З.С. Варналія. – К.: НІСД, 2007. – 768 с. 23. Піріашвілі Б.З., Чиркін Б.М., Чукаєва І.К. Перспективний паливно-енергетичний баланс-основа

формування енергетичної стратегії України до 2030 року. – К.: Наук. світ, 2008. – 240 с.

АЕРОКОСМІЧНІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ • Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – бакалавр • Шифр дисципліни – 6.070801/С.5.2 • Назва напряму – Екологія та охорона навколишнього середовища • Кількість кредитів – 3 • Загальна кількість годин – 108 • Статус курсу – вибірковий для підготовки бакалаврів напряму „Екологія та охорона


Мета вивчення курсу: полягає у розкритті теоретичних і практичних питань, які

пов'язані з використанням аерофото- і космічних знімків, а також теоретичні положення та технології опрацювання аерофотознімків з метою отримання картографічних матеріалів. Розгляд питання використання засобів дистанційного зондування Землі для вирішення різного роду завдань народного господарства.

Основні завдання курсу:

- ознайомити студентів з предметом, класифікацією та галузями використання фотограмметрії;

- закласти знання про принципові основи організації повітряного фотографування та теорію відокремленого аерофотознімка;

- розглянути сучасний стан та використання методів дистанційного зондування в Україні;

- вміти виконувати роботи по оновленню картматеріалів; - виконувати фотограмметричну та цифрову обробку аерофотознімків і складання фотопланів та цифрових планів. Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни



ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 „ФІЗИЧНІ ОСНОВИ АЕРОКОСМІЧНОЇ ЗЙОМКИ. ТЕОРІЯ ВІДОКРЕМЛЕНОГО АЕРОФОТОЗНІМКА”

НЕ 1.1 Загальні відомості Предмет фотограмметрії та класифікація. Історичний огляд розвитку фотограмметрії. Галузі використання аерокосмічних методів. НЕ 1.2 Фізичні основи аерокосмічної зйомки Природа і характеристика оптичних випромінювань. Проходження випромінювань через атмосферу Землі. Оптичні властивості природних об’єктів. НЕ 1.3 Основи аерокосмічного знімання Класифікація та види знімань. Технічні засоби аерокосмічних знімань. Види аерофотознімання. Аерофотоапарати. Додаткові прилади (радіовисотомір, статоскоп, гіроскопічна установка і віддалемірна система). Фотоматеріали. Повітряне фотографування. Оцінка якості матеріалів аерофотознімання. НЕ 1.4 Теорія відокремленого аерофотознімка Основні елементи і властивості центральної проекції. Елементи орієнтування знімка. Вплив фізичних факторів на положення точок аерофотознімка.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 „СТВОРЕННЯ ТА ОНОВЛЕННЯ ТОПОГРАФІЧНИХ КАРТ.

ОСНОВИ ЦИФРОВОЇ ФОТОГРАММЕТРІЇ. ДИСТАНЦІЙНЕ ЗОНДУВАННЯ ЗЕМЛІ” НЕ 2.1 Створення й оновлення топографічних карт Комбіноване аерофототопографічне знімання. Технологічна схема стереотопографічного методу створення топографічних карт. Дешифрування знімків. Оновлення топографічних карт. НЕ 2.2 Основи цифрової фотограмметрії Загальні відомості про цифрову фотограмметрію. Цифрові знімальні камери і системи. Сканування фотографічних зображень. Основи кореляції відеосигналів. Автоматична побудова моделі поверхні. Цифрове ортофототрансформування. Побудова цифрової моделі рельєфу. Автоматична тріангуляція. Цифрові фотограмметричні станції. НЕ 2.3 Дистанційне зондування Землі Дистанційні методи досліджень. Розвиток дистанційного зондування в Україні. Використання матеріалів аерокосмічної зйомки для цілей сільського господарства.


7. Білокриницький С. М. Фотограмметрія і дистанційне зондування Землі: Навчальний посібник. - Чернівці: Рута, 2007.-319 с.

8. Бобир Н.Я., Лобанов А.Н., Федорук Г.Д. Фотограмметрия. - М.: Недра, 1974. - 471с. 9. Бурштинська Х.В. Аерофотографія. - Львів: Видавництво НУ "Львівська політехніка", 1999. - 356 с. 10. Гарбук С.В., Гершензон В.Е. Космические системи дистанционного зондирования Земли. - М.: Изд-

во А и Б, 1997. - 296 с. 11. Дорожинський О.Л. Основи фотограмметрії. - Львів: Видавництво НУ "Львівська політехніка",

2003. - 214 с. 12. Дробышев Ф.В. Основы азрофотосьемки и фотограмметрии. - М.:Недра, 1973. - 288 с.

ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНІ ОСНОВИ ВИРОБНИЦТВА

• Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – бакалавр • Шифр дисципліни – 6.070801/С.5.6 • Назва напряму – Екологія та, охорона навколишнього середовища • Кількість кредитів – 3 • Загальна кількість годин – 108 • Статус курсу – вибірковий для підготовки бакалаврів напряму „Екологія та охорона навколишнього середовища” • Семестр, в якому читається – 8

Мета вивчення курсу: сформувати у студентів теоретико-методологічні та методичні

основи знань техніко-економічних основ промислового та сільськогосподарського виробництва, їх сучасного стану в Україні та впливу на оточуюче середовище.

Основні завдання курсу: - скласти уяву про техніко-економічні основи виробництва в Україні; - показати роль, місце та значення техніко-економічних основ виробництва для галузей промисловості держави;

- розкрити сутність техніко-економічних основ виробництва важкої промисловості України.

- ознайомити студентів з особливостями техніко-економічних основ виробництва в сільському господарстві.

- сформувати у студентів вміння використовувати набуті знання при вирішенні важливих практичних задач. Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни

використовуються різноманітні методики викладання та методи навчання, зокрема, лекції (вступні, тематичні, підсумкові), модульні контрольні роботи, реферативна робота студентів, виступи на семінарах, консультації.

Оцінювання: в процесі викладання курсу реалізуються різні форми поточного контролю (опрацювання і аналіз наукових статей, присвячених проблемам курсу; проведення поточного модульного і підсумкового тестового контролю), а також здійснюється підсумковий контроль у формі усного екзамену.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 „ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНІ ОСНОВИ ВИРОБНИЦТВА В ГАЛУЗЯХ ПРОМИСЛОВОСТІ”

НЕ 1.1 Вплив природних та економічних умов на розвиток промисловості. Техніко-економічні основи виробництва в паливно-енергетичному комплексі. Техніко-економічні основи виробництва чорних металів. НЕ 1.2 Техніко-економічні основи виробництва кольорових металів. Техніко-економічні основи виробництва машинобудування. НЕ 1.3 Техніко-економічні основи виробництва в хімічному міжгалузевому комплексі. НЕ 1.4 Техніко-економічні основи виробництва будівельних матеріалів.


„ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНІ ОСНОВИ ВИРОБНИЦТВА В ГАЛУЗЯХ ПРОМИСЛОВОСТІ (ПРОДОВЖЕННЯ)”

НЕ 2.1 Техніко-економічні основи лісопромислового виробництва. НЕ 2.2 Техніко-економічні основи виробництва в легкій промисловості. НЕ 2.3 Техніко-економічні основи виробництва в харчовій промисловості. НЕ 2.4 Техніко-економічні основи сільськогосподарського виробництва. НЕ 2.5 Основи землеробства. Основи тваринництва.


1. Коротун І. М., Коротун Л.К., Коротун С. І. Розміщення продуктивних сил України. – Рівне: Вид-во РДТУ,1998. – 410 с.

2. Гинберг А.М., Хохлова Б. А. Технология важнейших отраслей промышленности. – М.: Высшая школа ,1985. – 495с.

3. Руденко В.П., Швиденко А.І Техніко-економічні основи виробництва Рукопис. Конспект лекцій,1995 с.

4. Куракин А.Ф.Основы промышленного и с/х производства. – М.:Просвещение,1981. – 238 с. 5. Методичні вказівки до виконання лабораторних робіт з курсу „Техніко-економічні основи

виробництва”. – Чернівці :ЧДУ, 1991. – 55 с.

РЕГІОНАЛЬНЕ ВИКОРИСТАННЯ І ОХОРОНА ВОДНИХ РЕСУРСІВ • Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – бакалавр • Шифр дисципліни – 6.070801/С.5.7 • Назва напряму – „Екологія та охорона навколишнього середовища” • Кількість кредитів –3,5 • Загальна кількість годин – 135 • Статус курсу – вибірковий для підготовки бакалаврів з напряму „Екологія та охорона


Мета вивчення курсу: сформувати уявлення про належність проблеми води до найголовніших соціальних і науково-технічних проблем сучасності; про водне господарство України на сучасному етапі, про подальшу інтеграцію, посилення впливу на розміщення та розвиток продуктивних сил окремих регіонів і зростання значення води як однієї з основ господарства країни в цілому.

Основні завдання курсу: - ознайомлення із поняттям водні ресурси і баланси Світу й України; - вивчення основних користувачів води в Україні; - ознайомлення з основними способами очистки стічних вод; - вивчення основних методів захисту вод. Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни




„ВОДНІ РЕСУРСИ І БАЛАНСИ” НЕ 1.1 Поняття про водні ресурси

Поняття про „водні ресурси”. Вода в житті людини. Походження і місце розташування водних ресурсів. НЕ 1.2 Значення водних ресурсів і проблеми водозабезпечення Вода як необмежений ресурс. Прісні води. Дефіцит води. Вода в господарстві. НЕ 1.3 Світові водні ресурси Світові водні об’єкти. Співвідношення прісних вод і солоних. НЕ 1.4 Водні ресурси і водний баланс України Водні ресурси України. Джерела живлення водних об’єктів. Нерівномірність розподілення водних ресурсів по території України. НЕ 1.5 Коротка історія , принци і види використання водних ресурсів Перші згадки про джерела водопостачання. Водопостачання міст України. Ознайомлення з основними принципами використання водних ресурсів. НЕ 1.6 Основні показники використання та якості води Поняття про якість води. Водокористування та втрати води при водопостачанні. НЕ 1.7 Водогосподарське районування. Використання водних ресурсів малих річок Основні підходи до районування водотоків на території України. Значення і особливості малих річок. Використання малих річок. НЕ 1.8 Санітарна охорона відкритих джерел питного водопостачання. Нормування і стандартизація якості води Зони санітарної охорони. Лімітуючі ознаки шкідливості. Основні вимоги до якості води.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 „ГОЛОВНІ КОРИСТУВАЧІ ВОДИ”

НЕ 2.1 Використання води в комунальному господарстві України Питоме водокористування. Критерії якості води для комунального водопостачання. НЕ 2.2 Використання води в промисловості України Поняття про витрати води і його залежність від виду виробництва та системи водопостачання. НЕ 2.3 Використання води в енергетиці України Виробництво енергії і використання води на теплових, атомних і гідравлічних станціях. НЕ 2.4 Використання води в сільському і рибному господарстві України Залежність використання води в с/г від природно-кліматичної зони. Критерії якості води для рибного господарства. НЕ 2.5 Використання води в водним транспортом України Водний стік як основа навігації внутрішніх водних шляхів. Судноплавні річки України. НЕ 2.6 Використання водних ресурсів для оздоровлення, туризму і спорту Водні ресурси як складова рекреації. Спеціальні зони відпочинку поблизу водних об’єктів. НЕ 2.7 Основні причини змін якості водних ресурсів України Забруднення. Виснаження. Засмічення. Стічні води та їх походження. Класифікація скидів стічних вод. НЕ 2.8 Заходи для збереження та відтворення чистої води Класифікація заходів щодо охорони водних ресурсів. Способи очистки стічних вод.

Основна література до курсу: 1. Левківський С.С., Падун М.М. Регіональне використання і охорона водних ресурсів: Підручник. -

К.: Либідь, 2006. – 280 с. 2. Будико М.И. Глобальная экология. – М., 1977. 3. Герасимчук З.В., Мольчак Я.О., Хвесик М.А. Еколого-економічні основи водокористування в

Україні: Навчальний посібник. – Луцьк: Надстир,я, 2000. – 364 с. 4. Дорогунцов С.И., Иванух Р.А., Хвесик М.А. Методологические подходы к учету водных ресурсов

и прогнозов развития и размещения производительных сил. - К., 1991 – 92 с. 5. Дорогунцов С.И., Хвесик М.А. і ін. Екологічні проблеми галузевого водокористування і

водозабезпечення народного господарства України. – К.: РВПС, 1993. – 55 с.

6. Національна програма екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води. – К., 1997.

7. Реймерс Н.Ф. Экология. Теория, законы, правила, принципы и гипотезы. – М., 1994. 8. Реймерс Н.Ф. Природопользование. – М., 1990. 9. Хільчевський В.К. Водопостачання і водовідведення. – К., 1999. – 319с.

БЛОК ДИСЦИПЛІН ДЛЯ ПІДГОТОВКИ СПЕЦІАЛІСТА


ЦИВІЛЬНА ОБОРОНА • Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – спеціаліст • Шифр дисципліни – 7.070801/Гм.1.1 8.070800/Гм.1.1 • Назва напряму – Екологія та охорона навколишнього середовища • Кількість кредитів – 2 • Загальна кількість годин – 54 • Статус курсу – обов’язковий для підготовки спеціалістів з напряму „Екологія та охорона навколишнього середовища” • Семестр, в якому читається – 9

Мета вивчення курсу: це теоретична й практична підготовка студентів з питань

організації захисту працюючих у народному господарстві; вивчення шляхів і способів підвищення організації і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт при ліквідації аварій, катастроф, наслідків стихійних лих і в осередках ураження, пов’язаних з дією зброї масового ураження.

Основні завдання курсу: - знати характеристику осередків ураження, які виникають у надзвичайних умовах

мирного та воєнного часу; - способи і засоби захисту населення від вражаючих факторів аварій, катастроф,

стихійних лих і сучасної зброї масового ураження; - порядок дій сил ЦО і населення в умовах надзвичайних обставин; - призначення і порядок роботи з приладами радіаційної і хімічної розвідки,

дозиметричного контролю; - методику прогнозування можливої радіаційної, хімічної (бактеріологічної),

біологічної обстановки, яка може виникнути внаслідок стихійного лиха та аварії; - основні стійкості роботи галузей сільського і лісового господарства в НС; - основи організації і здійснення заходів щодо надання допомоги потерпілим і

життєзабезпечення населення при виникненні Н С. Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни



ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 „ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ ЦИВІЛЬНОЇ ОБОРОНИ”

НЕ 1.1 Цивільний захист (ЦЗ) в сучасних умовах Роль і місце цивільного захисту у державній системі безпеки захисту населення відповідно до Закону про цивільний захист України від 1993 та 1999 років та закону України „Про правові засади цивільного захисту населення ” від 2004 р. Організаційна структура єдиної державної системи цивільного захисту. Основні заходи ЦЗ. Режим функціонування ЄДСЦЗ (єдиної державної системи цивільного захисту). Основні положення міжнародного права. НЕ 1.2 Надзвичайні ситуації мирного і воєнного часів та їх вплив на життєдіяльність людей Надзвичайні ситуації мирного часу та характеристика осередків ураження. Характеристика осередків ураження, що виникають при застосуванні зброї масового ураження: ядерний осередок; хімічний осередок; бактеріологічний осередок.

НЕ 1.3 Оцінка обстановки у надзвичайних ситуаціях Основні поняття і визначення щодо оцінки радіаційної, хімічної, інженерної, пожежної обстановки. Методика оцінки радіаційної і хімічної обстановки при аваріях і катастрофах на радіаційно і хімічно небезпечних об’єктах та при застосуванні сучасних засобів ураження. Методи виявлення і вимірювання іонізуючого випромінювання. Розв’язування типових ситуаційних задач при оцінці обстановки. Прилади радіаційної та хімічної розвідки і дозиметричного контролю. НЕ 1.4 Захист населення в надзвичайних ситуаціях Основні принципи і способи захисту населення в надзвичайних ситуаціях. Захисні споруди цивільної оборони і вимоги, які пред’являються до них. Засоби індивідуального захисту населення. Евакуаційні заходи. Спеціальна обробка.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 „ПРОФІЛЬНА ПІДГОТОВКА”

НЕ 2.1 Організація навчання населення з цивільного захисту, методика проведення занять з цивільного захисту Основи навчання з ЦЗ; види навчань; основні напрямки і методи підготовки. Система навчання. Особливості занять з різними категоріями. Підготовка робочих, службовців, студентів, учнів та населення з ЦЗ. Підготовка керівного і управлінського складу з ЦЗ. Планування і організація навчання з ЦЗ на об’єктах. НЕ 2.2 Організація і проведення заходів щодо надання допомоги потерпілим та життєзабезпечення населення у надзвичайних ситуаціях Створення, завдання та функції аварійно-рятувальної служби. Основи рятувальних і невідкладних аварійно-відновлювальних робіт. Проведення рятувальних і невідкладних аварійно-відновлювальних робіт. Перша медична допомога в осередках ядерного, хімічного, біологічного ураження. Медичне, матеріальне та технічне забезпечення формувань ЦО. НЕ 2.3 Дії викладачів і учнів у надзвичайних ситуаціях Дії населення в умовах стихійного лиха; режим захисту населення в умовах радіоактивного забруднення; захист дітей від ЗМУ.


1. Воробйов О.О., Романів Л.В. Цивільний захист. Навчальний посібник. – Чернівці: Рута, 2008. – 152 с.

2. Стеблюк М.І. Цивільна оборона: підручник. - 2-ге видан., перероблене і доповнене. - К.: Знання - Прес, 2003. - 455 с.

3. Владимиров В.А., Михеєв О.С, Хмель СІ. та інші ГШ ЗС СРСР. Методика виявлення і оцінки радіаційної обстановки при руйнуваннях (аваріях) атомних електростанцій. -М., 1989.

4. Загальні вимоги до розвитку і розміщення потенційно небезпечних виробництв з урахуванням ризику надзвичайних ситуацій техногенного походження, наукові керівники: член кореспондент НАН України СІ. Дорогунцов і генерал-лейтенант В.Ф. Гречанінов. - К.: НАН України, 1995.

5. Закон України "Про аварійно-рятувальні служби" ВРУ, № 1281 - XIV. - К., 1999. 6. Захист об'єктів народного господарства від зброї масового ураження: Довідник. - К.:

Вища школа, 1989. 7. Методика прогнозування масштабів зараження сильнодіючими отруйними речовинами

при аваріях (руйнуваннях) на хіміко небезпечних об'єктах і транспорті, Держгідромет СРСР.-М., 1991.

8. Норми радіаційної безпеки України (НРБУ - 97). МОЗ України. - К., 1997. 9. Положення "Про Цивільну оборону України", постанова КМУ, №299. - К., 1994. 10. Положення "Про єдину державну систему запобігання та регулювання на НС

техногенного та природного характеру", постанова КМУ № 1198 від 03.08.1998р. - К., 1998.

11. Положення "Про Міністерство з надзвичайних ситуацій та захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи", Указ Президента України №1005/96.

12. Про концепцію захисту населення і територій у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій, Указ Президента України № 284/99. - К., 1999.

13. Положення "Про класифікацію надзвичайних ситуацій", постанова КМУ №1099. - К., 1998.

14. Положення "Про комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій постанова КМУ № 174 від 16.02.1998 р. - К., 1998.

15. Типове положення про Управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, постанова КМУ № 1594. - К., 1998.

ОХОРОНА ПРАЦІ В ГАЛУЗІ • Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – спеціаліст (магістр) • Шифр дисципліни – 7.070801/Гм.1.2, 8.070800/Гм.1.2 • Назва напряму – Екологія та охорона навколишнього середовища • Кількість кредитів – 1 • Загальна кількість годин – 36 • Статус курсу – обов’язковий для підготовки спеціалістів (магістрів) напряму „Екологія та охорона навколишнього середовища” • Семестр, в якому читається – 9

Мета вивчення курсу: формування у майбутніх фахівців з вищою освітою

необхідного в їх подальшій професійній діяльності рівня знань та умінь з правових і організаційних питань охорони праці, з питань гігієни праці, виробничої санітарії, виробничої безпеки та пожежної безпеки, визначеного відповідними державними стандартами освіти, а також активної позиції щодо практичної реалізації принципу пріоритетності охорони життя та здоров'я працівників по відношенню до результатів виробничої діяльності.

Основні завдання курсу: - вивчення правил надання першої медичної допомоги потерпілим; - вивчення основних характеристик параметрів виробничого середовища та їх вплив на людину;

- вивчення основних нормативно-правових документів з питань ОП. Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни

використовуються різноманітні методики викладання та методи навчання, зокрема, лекції (вступні, тематичні, підсумкові), модульні контрольні роботи, консультації (індивідуальні, групові), семінарські заняття.

Оцінювання: в процесі викладання курсу реалізуються різні форми поточного контролю (опрацювання і аналіз наукових статей, присвячених проблемам курсу; проведення поточного модульного і підсумкового тестового контролю), а також здійснюється підсумковий контроль – екзамен.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 „ПРАВОВІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСНОВИ ОХОРОНИ ПРАЦІ”

НЕ 1.1 Правові та організаційні основи охорони праці Основні законодавчі акти з охорони праці. Колективний договір, його укладення і виконання. Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці. Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці. Навчання, інструктажі і перевірка знань з питань охорони праці. Соціальне страхування від нещасних випадків та профзахворювань. Розслідування та облік нещасних випадків на виробництві, професійних захворювань і професійних отруєнь.

НЕ 1.2 Основи безпеки праці в галузі Перелік робіт з підвищеною небезпекою, для виконання яких потрібне попереднє спеціальне навчання і щорічна перевірка знань з питань охорони праці. Засоби захисту від небезпечних і шкідливих виробничих факторів. Мікроклімат виробничих приміщень. План ліквідації аварій. Вимоги безпеки до майстерень. Вимоги безпеки до лабораторій. НЕ 1.3 Основи пожежної безпеки Характерні причини виникнення пожеж. Організаційні та технічні протипожежні заходи. Протипожежний інструктаж та навчання. Пожежна техніка для захисту об’єктів. Гасіння та профілактика пожеж на об’єктах галузі. НЕ 1.4 Основи електробезпеки Особливості ураження електричним струмом. Вплив електричного струму на організм людини. Електричні травми, їх види. Класифікація виробничих приміщень з електробезпеки.


„ОСНОВИ ГІГІЄНИ ТА ВИРОБНИЧОЇ САНІТАРІЇ. ПЕРША МЕДИЧНА ДОПОМОГА” НЕ 2.1 Поняття про виробничу санітарію та гігієну праці Шкідливі виробничі фактори та засоби захисту від них. Фізіологія праці. Вимоги до опалення, вентиляції та кондиціонування повітря виробничих, навчальних та побутових приміщень. Види освітлення. Природне освітлення. Штучне освітлення: робоче, аварійне. Санітарно-побутове забезпечення працюючих. Надання першої допомоги при нещасних випадках. НЕ 2.2 Надання першої медичної допомоги потерпілим Порядок надання першої медичної допомоги при: електротравмах; закритих і відкритих ушкодженнях живота; закритих і відкритих ушкодженнях хребта і спинного мозку; закритих і відкритих ушкодженнях черепа; травматичному шоці; тепловому та сонячному ударі; асфіксії; артеріальних і венозних кровотечах; переломах кісток; ураженні блискавкою; обмороженнях. Правила поведінки з потерпілим при травмах. Методика проведення непрямого масажу серця і штучної вентиляції легень. НЕ 2.3 Безпека під час виконання вантажно-розвантажувальних робіт та застосування підіймально-транспортної техніки Загальні вимоги безпеки під час виконання вантажно-розвантажувальних робіт. Безпека вантажопідіймального обладнання.


ред. М.П. Гандзюка. – К.: Каравела, 2004. – 408 с. 2. Закон України „Про охорону праці” в редакції від 21 листопада 2002 р. 3. Законодавство України про охорону праці (збірник нормативних документів). У 4 т. – К.: Основа,

1995. 4. Кодекс законів про працю України. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 1040 с. 5. Барабаш В.И., Шкрабак В.С. Психология безопасности труда. – СПб, 1996. 6. Геврик Є.О. Охорона праці. – К.: Ельга; Ніка-Центр, 2003. – 280 с. 7. Денисенко Г.Ф. Охрана труда. – М.: Высшая школа, 1995. – 320 с. 8. Жидецький В.Ц. Основи охорони праці. – Львів: Афіша, 2002. – 320 с. 9. Охрана труда / Князевский Б.А., Долин п.А., Марусова т.П. и др./ Под ред. Б.А. Князевского. – М.:

Высшая школа, 1982. – 312 с. 10. Основи охорони праці / За ред. Гандзюка М.П., Купчика М.П. – К.: основа, 2000. – 416 с.

ФІЛОСОФСЬКІ ПРОБЛЕМИ ЕКОЛОГІЇ

• Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – спеціаліст, магістр • Шифр дисципліни – 7.070801/Гм.1.3, 8.070800/Гм.1.3 • Назва напряму – Екологія та охорона навколишнього середовища

• Кількість кредитів – 1,5 • Загальна кількість годин – 54 • Статус курсу – обов’язковий для підготовки бакалаврів з напряму „Екологія та охорона навколишнього середовища” • Семестр, в якому читається – 9

Мета вивчення курсу: філософське узагальнення отриманих спеціальних знань, що

повинно сприяти максимальному розкриттю теоретичних та практичних перспектив фахової самореалізації студентів-екологів.

Основні завдання курсу: - користуватися на практиці класичними та сучасними методами науково-філософського пізнання – дедукцією, індукцією, діалектикою, феноменологією, герменевтикою, методами аналітичної філософії та іншими;

- осмислювати історичний розвиток екологічної науки та її перспективи в загальнонауковому контексті;

- засвоювати та вміти використовувати на практиці методологічні принципи новітньої екології;

- самостійно осмислювати гуманістичні аспекти проблем сучасної екології. Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни

використовуються різноманітні методики викладання та методи навчання, зокрема, лекції (вступні, тематичні, підсумкові), семінарські заняття, модульні контрольні роботи.


ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 „ФІЛОСОФІЯ НАУКИ”

НЕ 1.1 Загальні проблеми взаємодії філософії і природознавства Наука і філософія: взаємозв’язки, взаємовпливи, відмінності. Класична, некласична, постнекласична наука. Філософія науки як спеціальна галузь філософських досліджень. Плюралізм сучасної філософії науки: аналітична, феноменологічна, герменевтична та постмодерністська версії. Філософія науки постпозитивізму. Взаємозв’язок філософії науки з історією науки. Евристичні можливості концепції Т.Куна, Дж.Холтона, І.Лакатоса в дослідженні історії науки. Філософські засади науки. Поняття філософської проблеми природознавства. НЕ 1.2 Філософський аналіз екологічних проблем (філософія екології) в системі філософії науки Екологія як фундаментальний напрямок в сучасних наукових дослідженнях. Особливе місце екології в сучасному природознавстві. Роль екології в розвитку методології сучасної науки. Предмет філософії екології. Філософія екології та історія екології. Концепція парадигми в філософському аналізі історії екології.


„ЕТАПИ РОЗВИТКУ ЕКОЛОГІЧНОЇ НАУКИ” НЕ 2.1 Екологія класичного і некласичного періоду: об’єкти досліджень та методологія Класичний етап розвитку екологічної науки: геккелівська екологія та популяційна екологія. Особини і популяції як об’єкти дослідження. Механіцизм, редукціонізм та еволюціонізм в методології класичної екології. Некласичний етап розвитку екології: системна екологія. Екосистема як об’єкт дослідження. Дилема “холізм-редукціонізм”. Синтетична теорія еволюції в контексті екосистемних досліджень. Проблема поєднання еволюціонізму і холізму.

НЕ 2.2 Синергетика та глобальний еволюціонізм в новітніх екологічних дослідженнях Синергетика як загальна теорія самоорганізації. Синергетика Г.Хаккена, нелінійна нерівноважна термодинаміка І.Пригожина. Нестабільність, порядок і хаос, точки біфуркації, аттрактори, незворотність часу. Філософія нестабільності. Синергетика в новітніх екологічних дослідженнях. Дослідження Д.Сімберлофа. Евристичний потенціал синергетики в екологічних дослідженнях. Глобальний еволюціонізм – ідея універсальної еволюції. Глобальний еволюціонізм в екологічних дослідженнях. НЕ 2.3 Людиномірність екологічного знання Включення світу людини у структуру знання – вимога нового ідеалу науковості. Суб’єктивність образу екологічного світу. Дослідження антропогенних впливів на довкілля та визнання людини як спеціального об’єкта новітніх екологічних досліджень. Сучасна філософська антропологія і сучасна екологія. Образ людини в сучасних філософсько-антропологічних концепція та образ людини в сучасному природознавстві. Мораль, політика, ідеологія, масова свідомість та екологічна проблема.

Основна література до курсу: 1. Берталанфи Л. История и статус общей теории систем // Системные исследования. Ежегодник

1973: Пер. с англ. – М.: Наука, 1973. – С.20-37. 2. Білявський Г., Падун М. Проблеми і завдання сучасної екології // Вісник Академії наук України. –

1993. – № 3. – С.26-32. 3. Бубер М. Проблема человека // Философ. науки. – 1992. – № 3. – С.65-82. 4. Василенко Л.И. Экологическая этика: от натурализма к философскому персонализму // Вопросы

философии. – 1995. – № 3. – С.37-42. 5. Ворощук А.Н., Пегов С.А., Перфильев К.Г. Вопросы системной экологии. – М.: Б.И., 1979. – 52 с. 6. Гиляров А.М. Популяционная экология. – М.: Изд. Московского университета, 1990. – 191 с. 7. Голубець М.А., Семенюк Е.П. Сучасна екологія і загальнонаукові засоби пізнання // Вісник

Академії наук Української РСР. – 1982. – № 1. – С.70-76. 8. Гродницкий Д.Л. Эпигенетическая теория эволюции как возможная основа нового эволюционного

синтеза // Журнал общей биологии. – 2001. – Т. 62. – № 2. – С.99-109. 9. Делокаров К.Х. Системная парадигма современной науки и синергетика // Общественные науки и

современность. – 2000. – № 6. – С.110-118. 10. Задубрівська О.М. Людиномірність сучасної екології // Науковий вісник Чернівецького

університету. Філософія. Випуск 130. – Чернівці: Золоті литаври, 2002. – С.94-97. 11. Зубаков В.А. Прошлое и будущее человечества глазами эколога // Общественные науки и

современность. – 1997. – № 3. – С.114 -128. 12. Ермолаева В.Е. Космизм и экологическая этика // Общественные науки и современность. – 1995.

– № 4. – С.118-124. 13. Ильин В.В. Классика-неклассика-неонеклассика: три эпохи в развитии науки // Вестник

Московского университета. Серия 7. Философия. – 1993. – № 2. – С.16-34. 14. Канке В.А. Основные философские направления и концепции науки. Итоги ХХ столетия. – М.,

2000. – 320 с. 15. Кисельов М М., Канак Ф.М. Національне буття серед екологічних реалій. – К.: Тандем, 2000. – 320

с. 16. Князева Е.Н. Саморефлективная синергетика // Вопросы философии. – 2001. – № 10. – С.99-113. 17. Крисаченко В.С. Людина і біосфера. Основи екологічної антропології. – К.: Заповіт, 1998. – 689 с. 18. Круть И.В., Забелин И.М. Очерки истории представлений о взаимоотношениях природы и

общества. - М.: Наука, 1988. – 414 с. 19. Кучерявий В. П. Екологія. – Львів: Світ, 2000. – 500 с. 20. Майнцер К. Сложность и самоорганизация. Возникновение новой науки и культуры на рубеже

века. Пер. с англ. // Вопросы философии. – 1997. – № 3. – С.48-61. 21. Марчук М.Г. Ціннісні потенції знання. – Чернівці: Рута, 2001. – 319 с. 22. Миркин Б.М. Плюрализм в фитоценологии: истоки и тактика плюралистической науки // Журнал

общей биологии. – 1990. – Т. 51. – №2. – С.261-272. 23. Преображенский Б.В. Системный подход в современной биологии // Природа биологического

познания. – М.: Наука, 1991. – С.69-86. 24. Пригожин И., Стенгерс И. Порядок из хаоса. Новый диалог человека с природой. Пер. с англ. –

М.: Прогресс, 1986. – 432 с.

25. Розенберг Г.С. Анализ определений понятия «экология» // Экология. -1999. - № 2. - С.89-98. 26. Семенова Н. Возмутители спокойствия // Знание – сила. – 1989. – № 2. - С.75-81. 27. Философия и методология науки. Под ред. В. И. Купцова. – М.: Аспект Пресс, 1996. – 551 с. 28. Хакен Г. Синергетика. Иерархии неустойчивостей в самоорганизующихся системах. Пер. с англ.

– М.: Мир, 1985. – 419 с. 29. Холтон Дж. Тематический анализ науки. Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1981. – 383 с. 30. Чернов Ю.И. Эволюционная экология – сущность и перспективы // Успехи современной

биологии. – 1996. – Т. 116. – Вып. 3. – С.277-291.

ЕКОЛОГІЧНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ І АУДИТ • Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – спеціаліст • Шифр дисципліни – 7.070801/Гм.1.4 • Назва напряму – Екологія та охорона навколишнього середовища • Кількість кредитів – 3 • Загальна кількість годин – 108 • Статус курсу – обов’язковий для підготовки спеціалістів з напряму „Екологія та охорона навколишнього середовища” • Семестр, в якому читається – 9

Мета вивчення курсу: засвоїти теоретичні і практичні основи з екологічного

менеджменту і аудиту; набути специфічних знань і навичок з організації її екологічного управління.

Основні завдання курсу: - набуття навичок із вирішення організаційних і технологічних завдань екологічного менеджменту і аудиту;

- викладення особливостей проведення екологічного менеджменту і аудиту в Україні. Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни

використовуються різноманітні методики викладання та методи навчання, зокрема, лекції (вступні, тематичні, підсумкові), модульні контрольні роботи, консультації (індивідуальні, групові, колективні), семінарські заняття, практичні роботи, консультації, модульний контроль.


ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 „ОСНОВИ ЕКОЛОГІЧНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ”

НЕ 1.1 Сутність, принципи і функції сучасного екологічного менеджменту Сутність екологічного менеджменту. Принципи і функції екологічного менеджменту. Методологічні основи екологічного менеджменту. НЕ 1.2 Інструменти екологічного менеджменту Загальна характеристика екологічних і економічних інструментів екоменеджменту. Стандартизація як нормативно-методична основа екологічного менеджменту. Міжнародні стандарти екоменеджменту. НЕ 1.3 Організаційна структура державного екоменеджменту Мета, завдання та функції державного екологічного менеджменту. Органи загального державного управління в екологічних галузях. Діяльність міністерства екології і природних ресурсів. НЕ 1.4 Державний екологічний менеджмент у сфері охорони здоров’я населення Взаємозв’язок стану навколишнього середовища і здоров’я населення.

Картографування медико-демографічних проблем. Управління якістю продуктів споживання. НЕ 1.5 Екологічний аудит як навчальна дисципліна та сфера практичної діяльності Екологічний аудит як різновид аудиторської діяльності. Завдання екологічного аудиту в сфері управління якістю природного середовища, використання природних ресурсів, безпеки життєдіяльності людини. Об’єкти екологічного аудиту. Суб’єкти екологічного аудиту. Нормативно-правові засади екологічного аудиту. Закон України. “Про екологічний аудит ” (2004р.). НЕ 1.6 Правове регулювання екологічного аудиту Законодавчо-регулююча база екологічного аудиту. Акти законодавства України, які регулюють відносини у сфері екологічного аудиту. Правові важелі регулювання відносин в екології за допомогою заохочувальних і примусових заходів з використання природних ресурсів. Права й обов’язки аудиторів. Правопорушення у сфері екологічного аудиту. НЕ 1.7 Форми та практика екологічного аудиту Принципи та форми екологічного аудиту. Добровільний екологічний аудит і його учасники. Обов’язковий екологічний аудит і процедура його здійснення. Об’єкти підвищеної екологічної небезпеки й умови, за яких здійснюється їх аудит. Внутрішній і зовнішній екологічний аудит. Послідовність екологічного аудиту. НЕ 1.8 Порядок проведення екологічного аудиту й організація еколого-аудиторської діяльності Правові підстави для проведення екологічного аудиту. Оформлення результатів екологічного аудиту. Сертифікація на право проведення екологічного аудиту. Реєстр виконавців екологічного аудиту. Фінансування проведення екологічного аудиту. Відповідальність за порушення законодавства про екологічний аудит.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 „ЕКОЛОГІЧНИЙ АУДИТ ЯК СКЛАДОВА ЕКОЛОГІЧНОГО МЕНЕДЖМЕНТ”

НЕ 2.1 Правове та інформаційне забезпечення екологічного менеджменту Правове забезпечення екологічного менеджменту. Інформаційне забезпечення екологічного менеджменту. Механізми правової і економічної відповідальності суб’єктів екоменеджменту. НЕ 2.2 Екологічна сертифікація як інструмент екологічного менеджменту Становлення екологічної сертифікації. Системи сертифікації. Сертифікація системи екологічного менеджменту підприємства (таблиця показників, що підлягають сертифікації продукції). НЕ 2.3 Контроль за дотриманням законодавства суб’єктами природокористування Організація проведення інспекторських перевірок. Регулювання взаємодії органів виконавчої влади у галузі охорони навколишнього середовища. Екологічний контроль у пунктах пропуску через державний кордон України. НЕ 2.4 Екологічні ризики Сутність і класифікація ризиків. Управління екологічними ризиками. Оцінювання екологічних ризиків. Екологічні ризики інновацій. Ризики використання генетично модифікованої продукції. НЕ 2.5 Об’єкти й види екологічного аудиту Умови проведення екологічного аудиту. Екологічний аудит підприємств і організацій та їх філій, представництв об’єднань, окремих виробництв та їх господарських об’єктів. Екологічний аудит систем управління навколишнім природним середовищем. Об’єкти, для яких проведення екоаудиту обов’язкове. НЕ 2.6 Мета й основні завдання екологічного аудиту Основні принципи екологічного аудиту. Забезпечення додержання законодавства щодо охорони природи як мета екологічного аудиту. Завдання екологічного аудиту: збирання достовірної інформації про екологічні аспекти діяльності об’єкта аудиту, відповідність об’єкта вимогам екологічного законодавства, оцінка впливу об’єкта на природне середовище та його компоненти. Роль замовника екологічного аудиту. Система доказів екологічного аудиту. Висновки екологічного аудиту та їх правовий статус. НЕ 2.7 Права й обов’язки замовника та виконавця екологічного аудиту(власників) об’єктів зовнішнього екологічного аудиту

Статус виконавців екологічного аудиту. Право замовника екологічного аудиту на відшкодування збитків, заподіяних неправомірними діями виконавців екологічного аудиту. Права й обов’язки виконавця екологічного аудиту. Гарантії незалежності екологічного аудитора. Права й обов’язки керівників. НЕ 2.8 Екологічний аудит у сучасній економіці України Роль екологічного аудиту в реформуванні екополітики України. Екологічний аудит і приватизація. Екологічний аудит в інвестиційному процесі. Екологічний аудит і ціноутворення. Екологічний аудит і інноваційні технології. Екологічний аудит і захист інтересів товаровиробників.

Основна література до курсу: 1. Андрейцев В.И. Правовое обеспечение зкологической зкспертизы прозктов. – К.: Будівельник,

1990. - 167 с. 2. Грин А.М. Клюев Н.Н., Мухина Л.И. Гзозкологический анализ // Изв. РАН. -1995.-№1.- С.21-30 3. Гродзинський М.Д. Стійкість геосистем до антропогенних навантажень. - К.: Лікей, 1995. - 233с. 4. Глазовский Н.Ф. Проблеми зкологической зкспертизы. Новое мышление в географи. - м.: Наука,

1991. с. 110-118. 5. Экологическая експертиза: Учебное пособие для студентов высших учебных заведений /В.К.

Донченко, В.М. Питулько - 2-е узд., стер. -М.: «Академия», 2004. - 480с. 6. Дьяконов К.Н., Дончева А.В. Зкологическое прозктирование и зкспертизаб Учебник для вузов /

М.: аспект Пресе, 2005. - 384с. 7. Волошин І.М. Основи екологічної експертизи: Навч. Посібник. -Львів: ЛНУ ім. І.Франка. 2002. -

82с. 8. Баглей О.В., Сорохан В.В. Екологічна експертиза. – Чернівці: Рута, 2007. – 128 с. 9. Ботюк А. В. Методика визначення платежів за використання природно-промислових ресурсів:

Навч. посіб. – К., 2001. – 210 с. 10. Брачинский Л. П. Теоретические аспекты проблемы нормы и патологии в водной токсикологии //

Теоретические вопросы водной токсикологии. – Л., 1981. – С. 29–40. 11. Гайченко В. А., Коваль Г. М. Безпека життєдіяльності людини: Навч. посіб. – К., 2004. 12. Дробноход М. І., Вольвач Ф. В. Концепція переходу України до стійкого екологічно безпечного

розвитку. – К., 2002. 13. Дробноход М. І., Вольвач Ф. В. Стійкий екологічно безпечний розвиток і Україна. – К.: МАУП,

2002. 14. Екологічна безпека та охорона навколишнього середовища: Підруч. для вузів. – К., 2004. 15. Екологічне управління: Підруч. для вузів. – К., 2004. 16. Екологічний аудит: Посібник / За ред. В. Я. Шевчука. – К., 1997. 17. Екологічний менеджмент: Навч. посіб. / За ред. В. Ф. Семенова. Одеса, 2004.

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ • Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – спеціаліст (магістр) • Шифр дисципліни – 7.070801, 8.070800 • Назва напряму – Екологія та охорона навколишнього середовища • Кількість кредитів – 1 • Загальна кількість годин – 36 • Статус курсу – обов’язковий для підготовки спеціалістів (магістрів) напряму „Екологія та охорона навколишнього середовища” • Семестр, в якому читається – 9, 10

Мета вивчення курсу: формування базових уявлень студентів про інтелектуальну

власність, розкриття основних понять та об’єктів, що складають систему інтелектуальної власності, економічних аспектів, таких як оцінка та комерціалізація інтелектуальної власності, а також правової охорони і правового захисту в юрисдикційній та неюрисдикційній формах.


- орієнтуватись в питаннях сфери інтелектуальної власності та ефективно використовувати результати своєї творчої та технічної діяльності;

- розпізнавати порушення своїх прав на результат інтелектуальної діяльності та захищати їх;

- правильно оцінювати об’єкти інтелектуальної власності та отримувати від них комерційну вигоду; не порушувати прав інтелектуальної власності інших осіб.


Оцінювання: в процесі викладання курсу реалізуються різні форми поточного контролю (опрацювання і аналіз наукових статей, присвячених проблемам курсу; проведення поточного модульного і підсумкового тестового контролю), а також здійснюється підсумковий контроль – залік.


„ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ ЯК ПРАВО НА РЕЗУЛЬТАТИ ТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ”

НЕ 1.1 Загальні положення Основні поняття. Еволюція інтелектуальної власності в Україні. Місце і роль інтелектуальної власності в економічному і соціальному розвитку держави. НЕ 1.2 Система інтелектуальної власності Класифікація об'єктів права інтелектуальної власності. Суб'єкти права інтелектуальної власності. Система законодавства України про інтелектуальну власність. Державна система правової охорони інтелектуальної власності. Міжнародна система інтелектуальної власності. НЕ 1.3 Охорона права на об'єкти інтелектуальної власності Мета і принципи правової охорони. Охорона прав на об'єкти промислової власності. Охорона прав на нетрадиційні об’єкти інтелектуальної власності. Охорона об'єктів авторського права і суміжних прав. Охорона прав на об'єкти інтелектуальної власності за кордоном. Паризька, Бернська та Римська конвенції і їх принципи. НЕ 1.4 Економіка інтелектуальної власності Особливості права інтелектуальної власності як товару. Інтелектуальна власність як нематеріальний актив. Мета і способи комерціалізації прав на об'єкти інтелектуальної власності. Види ліцензійних договорів та платежів. Договори лізингу та франшизи. Оцінка вартості прав на об'єкти інтелектуальної власності: підходи та методи. Життєвий цикл об'єкта інтелектуальної власності. НЕ 1.5 Захист прав інтелектуальної власності Дії, що визнаються порушенням права інтелектуальної власності. Категорії спорів. Форми і порядки захисту права інтелектуальної власності. Способи захисту права інтелектуальної власності: адміністративно-правовий, цивільно-правовий спосіб захисту та кримінальна відповідальність за порушення прав.

Основна література до курсу: 1. Понікаров В.Д., Єрмоленко О.О., Медведєв І.А. Авторські права та інтелектуальна власність.

Підручник. Х: ВД "ІНЖЕК", 2008. - 304 с. 2. Цибульов П.М. Основи інтелектуальної власності / Навчальний посібник. – К.: “Інст. інтел. власн. і

права”, 2005. – 108 с. 3. Підопригора О.А., Підопригора О.О. Право інтелектуальної власності. – К.: Юрінком Інтер, 1998. –

336 с. 4. Цибульов П.М., Чеботарьов В.П., Популярно про інтелектуальну власність: абетка / За заг. ред.

к.е.н. М.В. Паладія. – К.: ТОВ "Альфа-ПіК", 2004. – 56 с. 5. Дроб'язко В.С., Дроб’язко Р.В. Право інтелектуальної власності: навч. посібник. – К.: Юрінком

Інтер, 2004. – 512 с.

Дисципліни професійної та практичної підготовки

УПРАВЛІННЯ ТЕХНОГЕННОЮ ТА ЕКОЛОГІЧНОЮ БЕЗПЕКОЮ ТА ЕКОЛОГІЧНИЙ РИЗИК

• Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – спеціаліст • Шифр дисципліни – 7.070801/Псп.2.1 • Назва напряму – Екологія та охорона навколишнього середовища • Кількість кредитів – 4 • Загальна кількість годин – 144 • Статус курсу – вибірковий для підготовки спеціалістів (магістрів) напряму „Екологія та охорона навколишнього середовища” • Семестр, в якому читається – 9

Мета вивчення курсу: закласти основи знань з теорії та практики сучасної взаємодії

людини та навколишнього середовища, виявити проблеми ризику від антропогенного навантаження, формування ефективного законодавства в охорони навколишнього середовища, виявити відмінності у формуванні екологічної безпеки та природоохоронної діяльності різних країн світу.

Основні завдання курсу: - закріпити теоретичні та практичні навички прийняття управлінських рішень при вирішенні питання екологічної безпеки;

- вміти аналізувати та оцінювати екологічні ризики. Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни



ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 „ТЕХНОГЕННА ЕКОЛОГІЧНА НЕБЕЗПЕКА РЕГІОНІВ УКРАЇНИ

ТА ПОНЯТТЯ ПРО РИЗИКИ” НЕ 1.1 Техногенно-екологічна небезпека та антропоекологічний ризик території України Техногенно-екологічна небезпека території України. Загрози національній безпеці України та світу в цілому. Розподіл випадків техногенних аварій по Україні. Антропоекологічний ризик. НЕ 1.2 Поняття про екологічні ризики, критерії їх визначення та класифікації Теорія ризику. Поняття “ризик”, “екологічний ризик”. Критерії визначення екологічних ризиків. Класифікація екологічних ризиків. НЕ 1.3 Методологія оцінки ризику Аналіз ризику. Аспекти ризику. Ідентифікація факторів ризику. Оцінка ризику. Управління ризиками.


„ПРИНЦИПИ ОЦІНКИ ТА АНАЛІЗУ ЕКОЛОГІЧНИХ РИЗИКІВ” НЕ 2.1 Оцінка екологічних ризиків та шкоди для водних об’єктів Екологічний ризик, екологічна шкода та якість поверхневих вод. Підходи до оцінки ризиків та шкоди підземним водам від забруднення. Техногенна небезпека та екологічний ризик при експлуатації гідротехнічних споруд.

НЕ 2.2 Водні ресурси як об’єкт управління Адміністративне управління. Фінансування. Інформаційне забезпечення. Моніторинг водних об’єктів.


1. Акимова Т.А., Кузьмин А.П., Хаскин В.В. Экология. Природа-Человек-Техника. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. – 343с.

2. Александрова Т. Д. Нормирование антропогенно-техногенных нагрузок на ландшафт. Состояние проблемы. Возможности и ограничения // Известия АН СССР. Сер. географическая, 1990. – № 1. – С.46-54.

3. Альгин А. Риск и его роль в общественной жизни. – М.: Мысль, 1981. – 187 с. 4. Воробьев Ю.Л., Малинецкий Г.Г., Махутов И.А. Теория риска и технологии обеспечения

безопасности: Подход с позиций нелинейной динамики // Проблемы безопасности при чрезвычайных ситуациях. – Ч.1. – 1998. – Вып.11. – С.26-41; Ч.2. – 1999. – Вып.1. – С.18-41.

5. Дорогунцов С.І., Ральчук О.М. Управління техногенно-екологічною безпекою. – К., 2001. – 167с. 6. Екологічний менеджмент: Навчальний посібник / За ред. В.Ф. Семенова, О.Л. Михайлюк. – К.:

Центр навчальної літератури, 2004. – 407с. 7. Жукинський В.І. Кількісна оцінка екологічної шкоди та екологічного ризику стосовно якості

поверхневих вод // http://ecoportal.univ.kiev.ua/ukr_version3/conf_gidrolog_2001_ukr.htm 8. Израэль Ю. Экология и контроль природной среды. – Л.: Гидрометеоиздат, 1984. – 555 с. 9. Качинський А.Б. Екологічна безпека України: системний аналіз перспектив покращення //

http://redhat9.niss.gov.ua/book/Kachin 10. Манаєнкова І.О. Підходи до класифікації екологічних ризиків // Фізична географія та

геоморфологія. – К.: ВГЛ Обрії, 2005. – Вип 49. – С.73 – 78. 11. Сергиенко И.В., Яненко В.М., Атоев К.Л. Общая концепция управления риском экологических,

техногенных и социогенных катастроф // Кибернетика и системный анализ. – 1997. – № 2. – С.65–86.

12. Стефанишин Д.В. До питання розробки концепції оцінки безпеки інженерних гідротехнічних споруд при експлуатації // Вісник національного університету водного господарства та природокористування: Збірник наукових праць. – Рівне, 2005. – Вип.4 (32). – Ч. 1. – С.119 – 127.

13. Стефанишин Д.В., Атаєв С.В., Стефанишина Ю.Д. Обробка експертної інформації щодо впливу гідроспоруд на навколишнє середовище і використанням методів теорії нечітких множин // Вісник національного університету водного господарства та природокористування: Збірник наукових праць. – Рівне, 2005. – Вип.4 (32). – Ч.1. – С.45 – 53.

14. Теория риска // http://anov.narod.ru/ 15. Трофимов А.М., Торсуев И.П. и др. Количественный метод определения величины

антропогенной (суммарной экологической) нагрузки на территорию // География и природные ресурсы – 1992. – № 2. –С.22-28.

16. Фалъцман В.К. Экономика техногенной и природной безопасности // Вопросы экономики. – 1992. – № 1. – С.19-30.

ФІТОМЕЛІОРАЦІЯ • Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – спеціаліст • Шифр дисципліни – 7.070801/Псп.2.3 • Назва напряму – Екологія та охорона навколишнього середовища • Кількість кредитів – 2,25 • Загальна кількість годин – 81 • Статус курсу – вибірковий для підготовки спеціалістів з напряму „Екологія та


Мета вивчення курсу: ознайомити з сучасними завданнями та основними

прийомами фітомеліорації, принципами формування різних типів меліоративних насаджень з метою різнобічної оптимізації екосистем; асортиментом трав'янистих і деревних рослин-меліорантів аборигенної та інтродукованої флор.


http://ecoportal.univ.kiev.ua/ukr_version3/conf_gidrolog_2001_ukr.htm

http://redhat9.niss.gov.ua/book/Kachin

http://anov.narod.ru/

- знати основні напрямки фітомеліорації; екологічне значення ценоз-фітомеліорантів; - принципи та прийоми створення фітомеліоративних насаджень різного типу; - екологічні та меліоративні властивості рослин-меліорантів; - вміти запроектувати меліоративні насадження різного типу залежно від мети та грунтово-кліматичних умов конкретного регіону;

- оцінити вплив фітомеліоративних насаджень на мікроклімат певного регіону; - пропагувати досвід оптимізації середовища шляхом застосування фітомеліоративних заходів. Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни



Основна література до курсу: 1. Довідник з агролісомеліорації / За ред. П.С. Пастернака, В.І. Коптєва, О.М. Недашківського та ін. -

К.: Урожай. 1988. - 286 с. 2. Калінін М.І., мельник О.С. Теоретичні основи лісових меліорацій: Навч.посібник. - Львів: Світ,

1991. - 260 с. 3. Кучерявий В.П. Фітомеліорація. - Львів: Світ, 2003. - 540 с. 4. Кучерявый В.А. Урбоэкологические основы фитомелиорации. - Ч.2. Фитомелиорация. - М.: НТО

"Информация", 1991. - 288 с. 5. Остапенко Б.Ф., Швиденко А.И. Лесоводство и лесомелиорация: Уч.пособие. - К.:Высш.шк., 1989.

- 310 с. 6. Промышленная ботаника / Под ред. Е.Н.Кондратюка. - К.: Наук. думка, 1980. - 260 с.

ЕКОЛОГІЧНА СТАНДАРТИЗАЦІЯ І СЕРТИФІКАЦІЯ ТА ПРИРОДООХОРОННІ ТЕХНОЛОГІЇ

• Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – спеціаліст • Шифр дисципліни – 7.070801/Псп.2.2 • Назва напряму – Екологія та охорона навколишнього середовища • Кількість кредитів – 4,5 • Загальна кількість годин – 162 • Статус курсу – вибірковий для підготовки спеціалістів з напряму „Екологія та охорона навколишнього середовища” • Семестр, в якому читається – 9

Мета вивчення курсу: сформулювати теоретичні знання про загальні поняття

стандартизації, терміни і означення, види та категорії стандартів. Студент повинен знати основні принципи і методи проведення екологічної стандартизації і сертифікації. Вміти оцінити вплив різних джерел забруднення на оточуюче середовище та основні напрямки зменшення антропогенного впливу шляхом застосування природоохоронних технологій.

Основні завдання курсу: - скласти уяву про основні принципи та системи сертифікації, порядок її проведення; - показати роль, місце та значення екологічної оцінки у функціонуванні підприємств; - ознайомити студентів з основними принципи та методи стандартизації та системи сертифікації, що існують в Україні;

- сформувати у студентів знання про атестацію виробництва та вимоги до нормативних документів та продукції, що сертифікується. Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни

використовуються різноманітні методики викладання та методи навчання, зокрема, лекції

(вступні, тематичні, підсумкові), модульні контрольні роботи, консультації (індивідуальні, групові, колективні), лабораторні роботи.


Основна література до курсу: 1. Шаповал М.І. Основи стандартизації, управління якістю і сертифікації. – Київ: Видавництво

Європейського університету, 2002. – 174 с. 2. Боженко Л.І., Гутта О.Й. Управління якістю, основи стандартизації та сертифікації продукції. –

Львів: „Афіша”, 2001. – 173 с. 3. Білявський Т.О., Бутченко Л.І. Основи екології: теорія та практикум. Навч. посібн. – К.: Лібра,

2004. – 368 с. 4. Збірник методичних рекомендацій про державний контроль і дотримання вимог

природоохоронного законодавства. – Чернівці, 1996. 5. Клименко М.О., Скрипчук П.М. Метрологія, стандартизація і сертифікація в екології: Підручник. –

К.: Видавничий центр „Академія”, 2006. – 368 с. (Альма-матер)


ПРОБЛЕМИ ЕКОЛОГІЧНО ДОСТАТНЬОГО СТОКУ

ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ВОДОПОСТАЧАННЯ ТА ВОДОВІДВЕДЕННЯ • Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – спеціаліст • Шифр дисципліни – 7.070801/Псп.2.6 • Назва напряму – Екологія та охорона навколишнього середовища • Кількість кредитів – 3 • Загальна кількість годин – 135 • Статус курсу – вибірковий для підготовки спеціалістів з напряму „Екологія та охорона навколишнього середовища” • Семестр, в якому читається – 9

Мета вивчення курсу: ознайомити студентів із началами знань в галузі

водопостачання і водовідведення та основними екологічними проблемами, що виникають при цьому.

Основні завдання курсу: - надати студентам системні знання про проблеми водопостачання в різних регіонах України та технічні умови його здійснення;

- ознайомити студентів із основними схемами водовідведення, в т.ч. каналізації та принципами роботи очисних споруд;

- акцентувати увагу на вимогах до якості води для різних видів водоспоживання, в т.ч. і для питної води та про види забруднень вод;

- розкрити основні шляхи досягнення екологічно безпечного водокористування із врахуванням економічних факторів. Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни




НЕ 1.1 Вступна лекція [13,8,3] Предмет, метод і завдання курсу „Екологічні проблеми водоспоживання і водовідведення”. Коротка історія розвитку та зв’язки з іншими науками. НЕ 1.2 Поняття про водопостачання, його завдання і основні види [18,2] Завдання водопостачання та його основні види. Норми господарсько-побутового водоспоживання. Режим водоспоживання. НЕ 1.3 Джерела водопостачання, обводнення місцевості та структура водогінної мережі [15,8,3] Підземні і поверхневі води як джерела централізованого водопостачання. Водозабори, їх конструкція і захист санітарними зонами. Водогінна мережа та її будова. Завдання водопостачання та його основні види. Норми господарсько-побутового водоспоживання. Режим водоспоживання.

НЕ 1.4 Технічні схеми водогонів різного призначення та їх екологічна оцінка [1,4,6,21,11] Технічна схема господарсько-питного водогону та склад його споруд. Сільські водогони та їх особливості. Розрахунок граничнодопустимих скидів у водне середовище. Граничнодопустимі значення показників якості води водних об’єктів різного призначення. Методичні підходи до визначення ГДС. НЕ 1.5 Вимоги до якості води для різних видів водоспоживання. Стандарти питної води [7,12] Поняття якості води та основні фактори її формування. Класифікація якості води за призначенням. Вимоги до питної води. Визначення загального водоспоживання підприємства. Джерела і види водоспоживання.


НЕ2.1 Водоочисні споруди та підготовка природної води до використання у водогонах [1,4,5,21] Методи очищення води для господарсько-побутового постачання. Види технологічних схем водопідготовки. НЕ 2.2 Походження і формування скидних і стічних вод та основні види забруднень водних об’єктів [ 6,4,17] Стічні і скидні води та їх генезис. Класифікація забруднювачів водних об’єктів. НЕ 2.3 Заходи і способи боротьби із забрудненням водних джерел [6,16,20] Класифікація основних заходів. Способи боротьби із забрудненням заселень від водоспоживання. Санітарний стік у річках та способи його визначення. НЕ 2.4 Водовідведення та принципові схеми побудови каналізації. Очисні споруди [1,6,20,21] Каналізація як спосіб водовідведення та її види. Основні елементи каналізації. Споруди та обладнання для очищення стічних вод і принципи їх роботи. Екологічні вимоги. НЕ 2.5 Основні напрямки досягнення екологічно безпечного водокористування у різних галузях народного господарства [4 ] Впровадження водозберігаючих технологій у різних галузях н/г. Основні пріоритети екологічно безпечного водокористування. Аналіз водокористування в Україні за водокористувачами, басейнами та адміністративними одиницями.


1. Берг В.А. Основы гидротехники. – Л.: Гидрометиздат, 1963. – 474 с. 2. Водне господарство в Україні / За ред. Яцика А.В., Хорева В.М.) – К.: Генеза, 2000. – 456 с. 3. Водний кодекс України. – К.: ІВА „Астрая”, 1998. – 325 с. 4. Гинко С.С. Основы гидротехники. Изд.2. – Л.: Гидрометиздат, 1976. – 368 с. 5. Державні санітарні правила і норми. Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води

централізованого господарсько-питного водопостачання. № 383 від 23.12.1996 р. 6. ДСТУ 3041-95 „Гідросфера”. Використання і охорона вод. Терміни і визначення. – К.: Вид-во

стандартів, 1995. 7. Екологічна оцінка якості поверхневих вод суші і естуаріїв України. – К.: Мінприроди України, 1994.

– 37 с. 8. Эльпинер Л.И., Васильев В.С. Проблемы питьевого водоснабжения в США. – Л.: Наука, 1983. –

168 с. 9. Кульский Л.А., Даль В.В. Чистая вода и перспективы ее сохранения. – К.: Наукова думка, 1978. –

228 с. 10. Левковский С.С. Водные ресурсы Украины. Использование и охрана. – Киев: Вища школа, 1979.

– 200 с. 11. Основні показники використання вод і експлуатації водогосподарських об’єктів за 1990-2000 р.р.

– К.: Держводгосп України, 2000. – 295 с. 12. Справочник по водным ресурсам / Под ред.Стрельца Б.И., ред.-сост. Яцык А.В., Ревера О.З.,

Дупляк В.Д. – К.: Урожай, 1987. – 304 с.

13. Субботин А.А. Основы гидротехники. – Л.: Гидрометеоиздат, 1983. – 318 с.

ВОДНОРЕСУРСНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ • Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – спеціаліст • Шифр дисципліни – 7.070801/Псп.2.4 • Назва напряму – Екологія та охорона навколишнього середовища • Кількість кредитів – 3,75 • Загальна кількість годин – 135 • Статус курсу – вибірковий для підготовки спеціалістів з напряму „Екологія та охорона навколишнього середовища” • Семестр, в якому читається – 9

Мета вивчення курсу: показати місце менеджменту водних ресурсів у структурі

загальної теорії менеджменту із врахуванням водоресурсного потенціалу як складової частини природно-ресурсного потенціалу (ПРП) України, ознайомити студентів із основними проблемами пов’язаними із водним господарством України, його функціонуванням, системою управління та його основними структурними одиницями, організацією водоресурсного моніторингу.

Основні завдання курсу: - надати студентам системні знання про сучасні основи менеджменту водних ресурсів, історію управління водним господарством України та його основні проблеми;

- ознайомити студентів із водним фондом держави та різними поглядами на природу водних ресурсів;

- розкрити соціально-економічне значення водних ресурсів у сучасному суспільстві та структуру економіки водного господарства України;

- закріпити у студентів сформовані на попередніх курсах навички бережливого ставлення до водних ресурсів, як елементом природи та показати необхідність міжнародного співробітництва з метою врахування інтересів прикордонних держав на основні стратегії підтримуваного розвитку. Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни



ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 НЕ 1.1 Предмет, метод і завдання курсу „Водоресурсний менеджмент” на сучасному етапі розвитку суспільства та його зв’язки з іншими науковими дисциплінами [1, 10] Поняття „управління” та „менеджмент”; теорії менеджменту. Наукові школи і концепції менеджменту, їх виникнення та еволюція. Сучасні концепції менеджменту. Історія розвитку водоресурсного менеджменту в Україні та перспективи його розвитку на сучасному етапі. НЕ 1.2 Водний фонд як основа водоресурсного потенціалу [1, 6] Річкова сітка України. Озера і лимани. Болота і землі водного фонду. Водосховища і ставки. Вивчення водного фонду України. Розподіл малих річок України за площею водозбору по басейнах річок. Основні гідрографічні характеристики малих річок у межах басейнів головних річок та їх основних приток. Основні гідрографічні характеристики середніх та великих річок України. Болотно-меліоративний фонд і меліоровані землі.

НЕ 1.3 Водні ресурси України та їх види [4, 8, 9] Загальні відомості. Поверхневі води. Підземні води. Якість поверхневих та підземних вод.. НЕ 1.4 Економічні відносини у водному господарстві [1, 3] Основи економічного механізму раціонального водокористування. Визначення тарифів за використання водних ресурсів. Плата за скиди забруднюючих речовин у водні об’єкти. Плата за порушення водного законодавства. Використання плати за воду. НЕ 1.5 Соціально-економічне значення водних ресурсів [11, 2] Функції води. Поняття водогосподарського комплексу (ВГК) та його складові. Довгострокові цілі раціонального використання й охорони водних ресурсів та річкових екосистем України. Екологічна оцінка якості поверхневих вод України. НЕ 1.6 Водне господарство України у системі народногосподарського комплексу [1, 2] Сучасні фактори зростання водоспоживання у світі і в Україні. Основні об’єкти водного господарства України. Основні річкові басейни України та екологічна ситуація в них. Гідрологічне та гідрогеологічне районування території України.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 НЕ2.1 Водогосподарські об’єкти України [1, 4] Об’єкти комплексного призначення. Великі водосховища. Канали і водопроводи. Меліоративні системи. Електростанції. Протиповеневі та водозахисні споруди. Водний транспорт і рибогосподарське використання водних об’єктів. Канали й осушувально-зрошувальні системи України та їх сучасне використання. НЕ 2.2 Проблеми використання та охорони водних ресурсів річок міжнародного значення [1, 6] Загальні відомості про використання та охорону водних ресурсів річок міжнародного значення. Державна політика в галузі водного господарства у прикордонних водах. Еколого-економічні проблеми використання та охорони деяких великих річок. НЕ 2.3. Основні проблеми водозабезпечення та водовикористання [1, 5, 11] Водозабезпечення та водовикористання у світі. Водозабезпеченість та водоспоживання в Україні. Вдосконалення системи обліку водокористування. Підземні води, їх прогнозні запаси і сучасне використання. Розподіл прогнозних ресурсів підземних вод по басейнах найбільших річок. Сучасне використання підземних вод по адміністративних областях України. Структура використання підземних вод в адміністративних областях України. НЕ 2.4 Водогосподарські баланси як основа раціоналізації водокористування [1, 11] Поняття про водогосподарський баланс (ВГБ). ВГБ річкових басейнів та адміністративних територій. Прогнози ВГБ. Проблеми міжтериторіального перерозподілу та регулювання стоку. НЕ 2.5 Управління сучасним водним господарством [11] Діюча система управління водним господарством. Формування великих комплексних систем та управління ВГК у басейнах річок. Держкомводгосп України та його функції. НЕ 2.6 Основні проблеми створення водогосподарського моніторингу [1, 3] Проаналізувати коефіцієнти зміни середнього і сезонного стоку під впливом антропогенного навантаження у різних регіонах України. Види державного водогосподарського моніторингу: фоновий, стандартний, спеціальний і кризовий. Існуюча система спостережень Держводгоспу, як складова єдиної державної системи екологічного моніторингу.

Основна література до курсу: 1. Водне господарство в Україні / За ред. Яцика А.В., Хорева В.М. – К.: Генеза, 2000. – 456 с. 2. Водний кодекс України. – К.: ІВА „Астрея”, 1998. – 325 с. 3. Герасимчук З.В. Мольсак Я.О. Хвесик М.А. Еколого-економічні основи водокористування в

Україні. Навч. посібник. – Луцьк.: Настир’я, 2000. – 364 с. 4. Левковский С.С. Водные ресурсы Украины. Использование и охрана. – Киев: Вища школа, 1979.

– 200 с. 5. Мольчак Я.А., Хвесик М.А. Экологизация водопользования в условиях реформирования

экономики Украины. – Луцк.: Вежа, 1995. – 460 с.

6. Паламарчук М.М., Закорчевна Н.Б. Водний фонд України. Довідк. посіб. – К.: Ніка-Центр, 2001. – 392 с.

7. Руденко В.П. Географія природно-ресурсного потенціалу України. У 3-х частинах. – К.: ВД „К-М. Академія” – Чернівці: Зелена Буковина, 1999. – 568 с.

8. Справочник по водным ресурсам. / Под ред. Стрельца Б.И. – К.: Урожай, 1987. – 304 с. 9. Фоменко Я.А. Водные ресурсы основных речных бассейнов Украинской и Молдавской ССР. // Тр

УкрНИГИМИ, 1986. – Вып.215. – С.29-38. 10. Хміль І.І. Менеджмент. – К.: Вища школа, 1995. – 351 с. 11. Яцык А.В. Экологические основы рационального водопользования. – К.: Генеза, 1997. – 640 с.

БЛОК ДИСЦИПЛІН ДЛЯ ПІДГОТОВКИ МАГІСТРА


ОХОРОНА ПРАЦІ В ГАЛУЗІ

• Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – спеціаліст (магістр) • Шифр дисципліни – 7.070801/Гм.1.2, 8.070800/Гм.1.2 • Назва напряму – Екологія та охорона навколишнього середовища • Кількість кредитів – 1 • Загальна кількість годин – 36 • Статус курсу – обов’язковий для підготовки спеціалістів (магістрів) напряму

„Екологія та охорона навколишнього середовища” • Семестр, в якому читається – 9

Мета вивчення курсу: формування у майбутніх фахівців з вищою освітою

необхідного в їх подальшій професійній діяльності рівня знань та умінь з правових і організаційних питань охорони праці, з питань гігієни праці, виробничої санітарії, виробничої безпеки та пожежної безпеки, визначеного відповідними державними стандартами освіти, а також активної позиції щодо практичної реалізації принципу пріоритетності охорони життя та здоров'я працівників по відношенню до результатів виробничої діяльності.

Основні завдання курсу: - вивчення правил надання першої медичної допомоги потерпілим; - вивчення основних характеристик параметрів виробничого середовища та їх вплив на людину;

- вивчення основних нормативно-правових документів з питань ОП. Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни

використовуються різноманітні методики викладання та методи навчання, зокрема, лекції (вступні, тематичні, підсумкові), модульні контрольні роботи, консультації (індивідуальні, групові), семінарські заняття.


ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 „ПРАВОВІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСНОВИ ОХОРОНИ ПРАЦІ”

НЕ 1.1 Правові та організаційні основи охорони праці Основні законодавчі акти з охорони праці. Колективний договір, його укладення і виконання. Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці. Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці. Навчання, інструктажі і перевірка знань з питань охорони праці. Соціальне страхування від нещасних випадків та профзахворювань. Розслідування та облік нещасних випадків на виробництві, професійних захворювань і професійних отруєнь. НЕ 1.2 Основи безпеки праці в галузі Перелік робіт з підвищеною небезпекою, для виконання яких потрібне попереднє спеціальне навчання і щорічна перевірка знань з питань охорони праці. Засоби захисту від небезпечних і шкідливих виробничих факторів. Мікроклімат виробничих приміщень. План ліквідації аварій. Вимоги безпеки до майстерень. Вимоги безпеки до лабораторій. НЕ 1.3 Основи пожежної безпеки Характерні причини виникнення пожеж. Організаційні та технічні протипожежні заходи. Протипожежний інструктаж та навчання. Пожежна техніка для захисту об’єктів. Гасіння та профілактика пожеж на об’єктах галузі. НЕ 1.4 Основи електробезпеки Особливості ураження електричним струмом. Вплив електричного струму на організм людини. Електричні травми, їх види. Класифікація виробничих приміщень з електробезпеки.


„ОСНОВИ ГІГІЄНИ ТА ВИРОБНИЧОЇ САНІТАРІЇ. ПЕРША МЕДИЧНА ДОПОМОГА” НЕ 2.1 Поняття про виробничу санітарію та гігієну праці Шкідливі виробничі фактори та засоби захисту від них. Фізіологія праці. Вимоги до опалення, вентиляції та кондиціонування повітря виробничих, навчальних та побутових приміщень. Види освітлення. Природне освітлення. Штучне освітлення: робоче, аварійне. Санітарно-побутове забезпечення працюючих. Надання першої допомоги при нещасних випадках. НЕ 2.2 Надання першої медичної допомоги потерпілим Порядок надання першої медичної допомоги при: електротравмах; закритих і відкритих ушкодженнях живота; закритих і відкритих ушкодженнях хребта і спинного мозку; закритих і відкритих ушкодженнях черепа; травматичному шоці; тепловому та сонячному ударі; асфіксії; артеріальних і венозних кровотечах; переломах кісток; ураженні блискавкою; обмороженнях. Правила поведінки з потерпілим при травмах. Методика проведення непрямого масажу серця і штучної вентиляції легень. НЕ 2.3 Безпека під час виконання вантажно-розвантажувальних робіт та застосування підіймально-транспортної техніки Загальні вимоги безпеки під час виконання вантажно-розвантажувальних робіт. Безпека вантажопідіймального обладнання.


ред. М.П. Гандзюка. – К.: Каравела, 2004. – 408 с. 2. Закон України „Про охорону праці” в редакції від 21 листопада 2002 р. 3. Законодавство України про охорону праці (збірник нормативних документів). У 4 т. – К.: Основа,

1995. 4. Кодекс законів про працю України. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 1040 с. 5. Барабаш В.И., Шкрабак В.С. Психология безопасности труда. – СПб, 1996. 6. Геврик Є.О. Охорона праці. – К.: Ельга; Ніка-Центр, 2003. – 280 с. 7. Денисенко Г.Ф. Охрана труда. – М.: Высшая школа, 1995. – 320 с. 8. Жидецький В.Ц. Основи охорони праці. – Львів: Афіша, 2002. – 320 с. 9. Охрана труда / Князевский Б.А., Долин п.А., Марусова т.П. и др./ Под ред. Б.А. Князевского. – М.:

Высшая школа, 1982. – 312 с. 10. Основи охорони праці / За ред. Гандзюка М.П., Купчика М.П. – К.: Основа, 2000. – 416 с.

ФІЛОСОФСЬКІ ПРОБЛЕМИ ЕКОЛОГІЇ

• Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – спеціаліст, магістр • Шифр дисципліни – 7.070801/Гм.1.3, 8.070800/Гм.1.3 • Назва напряму – Екологія та охорона навколишнього середовища • Кількість кредитів – 1,5 • Загальна кількість годин – 54 • Статус курсу – обов’язковий для підготовки бакалаврів з напряму „Екологія та


Мета вивчення курсу: філософське узагальнення отриманих спеціальних знань, що

повинно сприяти максимальному розкриттю теоретичних та практичних перспектив фахової самореалізації студентів-екологів.


- користуватися на практиці класичними та сучасними методами науково-філософського пізнання – дедукцією, індукцією, діалектикою, феноменологією, герменевтикою, методами аналітичної філософії та іншими;

- осмислювати історичний розвиток екологічної науки та її перспективи в загальнонауковому контексті;

- засвоювати та вміти використовувати на практиці методологічні принципи новітньої екології;

- самостійно осмислювати гуманістичні аспекти проблем сучасної екології. Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни

використовуються різноманітні методики викладання та методи навчання, зокрема, лекції (вступні, тематичні, підсумкові), семінарські заняття, модульні контрольні роботи.


ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 „ФІЛОСОФІЯ НАУКИ”

НЕ 1.1 Загальні проблеми взаємодії філософії і природознавства Лекція 1: Наука і філософія: взаємозв’язки, взаємовпливи, відмінності. Класична, некласична, постнекласична наука. Філософія науки як спеціальна галузь філософських досліджень. Плюралізм сучасної філософії науки: аналітична, феноменологічна, герменевтична та постмодерністська версії. Лекція 2: Філософія науки постпозитивізму. Взаємозв’язок філософії науки з історією науки. Евристичні можливості концепції Т.Куна, Дж.Холтона, І.Лакатоса в дослідженні історії науки. Філософські засади науки. Поняття філософської проблеми природознавства. НЕ 1.2 Філософський аналіз екологічних проблем (філософія екології) в системі

філософії науки Лекція 3: Екологія як фундаментальний напрямок в сучасних наукових дослідженнях. Особливе місце екології в сучасному природознавстві. Роль екології в розвитку методології сучасної науки. Лекція 4: Предмет філософії екології. Філософія екології та історія екології. Концепція парадигми в філософському аналізі історії екології.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 „ЕТАПИ РОЗВИТКУ ЕКОЛОГІЧНОЇ НАУКИ”

НЕ 2.1 Екологія класичного і некласичного періоду: об’єкти досліджень та методологія

Лекція 5: Класичний етап розвитку екологічної науки: геккелівська екологія та популяційна екологія. Особини і популяції як об’єкти дослідження. Механіцизм, редукціонізм та еволюціонізм в методології класичної екології. Лекція 6: Некласичний етап розвитку екології: системна екологія. Екосистема як об’єкт дослідження. Дилема “холізм-редукціонізм”. Синтетична теорія еволюції в контексті екосистемних досліджень. Проблема поєднання еволюціонізму і холізму.

НЕ 2.2 Синергетика та глобальний еволюціонізм в новітніх екологічних дослідженнях Лекція 7: Синергетика як загальна теорія самоорганізації. Синергетика Г.Хаккена, нелінійна нерівноважна термодинаміка І.Пригожина. Нестабільність, порядок і хаос, точки біфуркації, аттрактори, незворотність часу. Філософія нестабільності. Лекція 8: Синергетика в новітніх екологічних дослідженнях. Дослідження Д.Сімберлофа. Евристичний потенціал синергетики в екологічних дослідженнях.

Лекція 9: Глобальний еволюціонізм – ідея універсальної еволюції. Глобальний еволюціонізм в екологічних дослідженнях.

НЕ 2.3 Людиномірність екологічного знання Лекція 10: Включення світу людини у структуру знання – вимога нового ідеалу науковості. Суб’єктивність образу екологічного світу. Дослідження антропогенних впливів на довкілля та визнання людини як спеціального об’єкта новітніх екологічних досліджень. Лекція 11: Сучасна філософська антропологія і сучасна екологія. Образ людини в сучасних філософсько-антропологічних концепція та образ людини в сучасному природознавстві. Мораль, політика, ідеологія, масова свідомість та екологічна проблема.


31. Берталанфи Л. История и статус общей теории систем // Системные исследования. Ежегодник 1973: Пер. с англ. – М.: Наука, 1973. – С.20-37.

32. Білявський Г., Падун М. Проблеми і завдання сучасної екології // Вісник Академії наук України. – 1993. – № 3. – С.26-32.

33. Бубер М. Проблема человека // Философ. науки. – 1992. – № 3. – С.65-82. 34. Василенко Л.И. Экологическая этика: от натурализма к философскому персонализму // Вопросы

философии. – 1995. – № 3. – С.37-42. 35. Ворощук А.Н., Пегов С.А., Перфильев К.Г. Вопросы системной экологии. – М.: Б.И., 1979. – 52 с. 36. Гиляров А.М. Популяционная экология. – М.: Изд. Московского университета, 1990. – 191 с. 37. Голубець М.А., Семенюк Е.П. Сучасна екологія і загальнонаукові засоби пізнання // Вісник

Академії наук Української РСР. – 1982. – № 1. – С.70-76. 38. Гродницкий Д.Л. Эпигенетическая теория эволюции как возможная основа нового эволюционного

синтеза // Журнал общей биологии. – 2001. – Т. 62. – № 2. – С.99-109. 39. Делокаров К.Х. Системная парадигма современной науки и синергетика // Общественные науки и

современность. – 2000. – № 6. – С.110-118. 40. Задубрівська О.М. Людиномірність сучасної екології // Науковий вісник Чернівецького

університету. Філософія. Випуск 130. – Чернівці: Золоті литаври, 2002. – С.94-97. 41. Зубаков В.А. Прошлое и будущее человечества глазами эколога // Общественные науки и

современность. – 1997. – № 3. – С.114 -128. 42. Ермолаева В.Е. Космизм и экологическая этика // Общественные науки и современность. – 1995.

– № 4. – С.118-124. 43. Ильин В.В. Классика-неклассика-неонеклассика: три эпохи в развитии науки // Вестник

Московского университета. Серия 7. Философия. – 1993. – № 2. – С.16-34. 44. Канке В.А. Основные философские направления и концепции науки. Итоги ХХ столетия. – М.,

2000. – 320 с. 45. Кисельов М М., Канак Ф.М. Національне буття серед екологічних реалій. – К.: Тандем, 2000. – 320

с. 46. Князева Е.Н. Саморефлективная синергетика // Вопросы философии. – 2001. – № 10. – С.99-113. 47. Крисаченко В.С. Людина і біосфера. Основи екологічної антропології. – К.: Заповіт, 1998. – 689 с. 48. Круть И.В., Забелин И.М. Очерки истории представлений о взаимоотношениях природы и

общества. - М.: Наука, 1988. – 414 с. 49. Кучерявий В. П. Екологія. – Львів: Світ, 2000. – 500 с. 50. Майнцер К. Сложность и самоорганизация. Возникновение новой науки и культуры на рубеже

века. Пер. с англ. // Вопросы философии. – 1997. – № 3. – С.48-61. 51. Марчук М.Г. Ціннісні потенції знання. – Чернівці: Рута, 2001. – 319 с. 52. Миркин Б.М. Плюрализм в фитоценологии: истоки и тактика плюралистической науки // Журнал

общей биологии. – 1990. – Т. 51. – №2. – С.261-272. 53. Преображенский Б.В. Системный подход в современной биологии // Природа биологического

познания. – М.: Наука, 1991. – С.69-86. 54. Пригожин И., Стенгерс И. Порядок из хаоса. Новый диалог человека с природой. Пер. с англ. –

М.: Прогресс, 1986. – 432 с. 55. Розенберг Г.С. Анализ определений понятия «экология» // Экология. -1999. - № 2. - С.89-98. 56. Семенова Н. Возмутители спокойствия // Знание – сила. – 1989. – № 2. - С.75-81. 57. Философия и методология науки. Под ред. В. И. Купцова. – М.: Аспект Пресс, 1996. – 551 с.

58. Хакен Г. Синергетика. Иерархии неустойчивостей в самоорганизующихся системах. Пер. с англ. – М.: Мир, 1985. – 419 с.

59. Холтон Дж. Тематический анализ науки. Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1981. – 383 с. 60. Чернов Ю.И. Эволюционная экология – сущность и перспективы // Успехи современной

биологии. – 1996. – Т. 116. – Вып. 3. – С.277-291.

МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ ЕКОЛОГІЇ У ВИЩІЙ ШКОЛІ

• Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – магістр • Шифр дисципліни – 8.070800/Гм.1.5 • Назва напряму – Екологія та охорона навколишнього середовища • Кількість кредитів – 2 • Загальна кількість годин – 54 • Статус курсу – обов’язковий для підготовки бакалаврів з напряму „Екологія та


Мета вивчення курсу: забезпечити студентам не лише сукупність відомостей з

проблем навчання, виховання, освіти, але сформувати у них уяву про трактування екологічних проблем у різних країнах. «Методика викладання екології у вищій школі» як навчальний курс має розвивати педагогічне мислення, відчуття такту, пам’ять, уяву; виховувати відчуття відповідальності за вплив на оточуюче середовище.

Основні завдання курсу: - засвоєння студентами основних педагогічних категорій (навчання, виховання, освіта, розвиток, формування):

- формування розуміння ними зв’язків і залежностей між категоріями; - усвідомлення студентами витоків походження «методики», загальнокультурного значення «методики»;

- розуміння студентами різниці між екологічно-педагогічною теорією і практикою; - поглиблення поняття про екологічне виховання людини, розуміння особливостей виховної взаємодії, способів виховного впливу на людину та форм організації екологічного виховання. Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни



ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 „ВСТУП. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ВИХОВАННЯ ТА ВИВЧЕННЯ ЕКОЛОГІЇ

У ВИЩІЙ ШКОЛІ” НЕ 1.1 Загальні питання навчання і виховання у вищій школі Суть і структура навчання. Методи навчання і викладання екології у вищій школі. Форми організації навчання у вищій школі. Принципи навчання як головний орієнтир викладацької діяльності. Підготовка матеріалів до лекцій з фундаментальних та професійно-орієнтовних дисциплін. НЕ 1.2 Типи і структура занять з екології у вищій школі Лекція. Практичні заняття, семінарські заняття. Лабораторні роботи. Психолого-педагогічні аспекти викладання екології у вузі. Самостійна робота студентів. Підготовка матеріалів до

лекцій з дисциплін самостійного вибору вищого навчального закладу та вільного вибору студента.


„ОСОБЛИВОСТІ ВИКЛАДАННЯ ЕКОЛОГІЇ У ВИЩІЙ ШКОЛІ ЗА БОЛОНСЬКОЮ СИСТЕМОЮ”

НЕ 2.1 Особливості і специфіка викладання екологічних дисциплін у вищій школі Особливості і специфіка викладання основ екології та екологічних дисциплін. Особливості та специфіка викладання екологічних проблем і заповідної справи. Позааудиторна робота з екології у вищій школі. НЕ 2.2 Болонська система навчання. Поточний контроль знань. Форми проведення заліків та іспитів Зміст і мета Болонської системи навчання. Оцінювання знань за кредитно-модульною системою. Самостійна робота студентів. Індивідуальні завдання. Підготовка до іспитів та заліків. Організаційні питання. Методика і досвід опитування студентів на іспитах. Вимоги до відповіді студента. Додаткові запитання. Критерії та мотивація оцінки відповіді студента.

Основна література до курсу: 1. Архангельский С.И. Лекции по теории обучения в высшей школе. – М.: Высшая школа, 1974. –

383 с. 2. Астахова Е.В. Методика организации и проведения семинарских занятий по предметам

гуманитарного цикла. – Харьков: Народная украинская академия, 2000. – 50 с. 3. Бондар А.Д., Ранська Л.А. Лабораторні і практичні роботи у вищій школі. – К.: Вища школа, 1977.

– 77 с. 4. Гапонов П.М. Лекция в высшей школе. – Воронеж: изд-во Воронежского ун-та, 1977. – 94 с. 5. Зільберштейн А.І., Солдатова Т.Д. Проведення екзаменів та заліків у вищій школі. – К.: Вища

школа, 1980, - 81 с. 6. Коженкова З.П. Некоторые вопросы методики обучения в высшей школе (пособие для

начинающих преподавателей вуза ). – Алма-Ата, Изд-во Казахского госуниверситета, 1974. – 97с.

7. Правила оформлення курсових і дипломних робіт, Регламент їх виконання та захисту. Методичні рекомендації. – Чернівці, Рута, 2000. – 44 с.

8. Слєпкань З.І. Наукові засади педагогічного процесу у вищій школі, - К.: НПУ, 2000. – 210 с. 9. Сучасні системи вищої освіти іх порівняння для України. – К.: Видавничий дім «KM Akademia»,

1997. – 288 с. 10. Олійник Я.Б., Самойленко В.М., Хільчевський В.К. Навчально-методичний комплекс з виконання

курсових та кваліфікаційних робіт. – К.: Ніка-Центр, 2001. – 59 с. 11. Положення про державний вищий заклад освіти. Постанова кабінету Міністрів від 5 вересня 1996

року № 1074. 12. Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах; Наказ

Міністерства освіти України від 2 червня 1993 року, №93. 13. Методичні вказівки та поради викладачам з обліку знань та атестації студентів. – Чернівці, вид-во

ЧДУ, 1981.-36 с.

ПЕДАГОГІКА ТА ПСИХОЛОГІЯ У ВИЩІЙ ШКОЛІ

• Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – магістр • Шифр дисципліни – 8.070800/Гм.1.4 • Назва напряму – Екологія та охорона навколишнього середовища • Кількість кредитів – 4 • Загальна кількість годин – 108 • Статус курсу – обов’язковий для підготовки магістрів з напряму „Екологія та


Мета вивчення курсу: даного навчального курсу є ознайомлення студента, як

майбутнього викладача, з психолого-педагогічними особливостями навчально-виховного процесу у вищій школі, озброєння його сучасними психолого-педагогічними технологіями, методами організації творчого пошуку майбутнього фахівця; засобами виховання та розвитку особистості; теоретична підготовка студентів до професійно-педагогічної та науково-педагогічної діяльності у вищій школі, формування інтересу і готовності до самостійного пізнання проблем дидактики, теорії та методики професійної освіти, сучасних тенденцій розвитку освіти та інтеграційних процесів у ній шляхом опанування засад загальної методології педагогічного знання та методики психолого-педагогічної діагностики; удосконалення практичних навичок та вмінь студентів щодо реалізації методик психолого-педагогічної діагностики, розширення їх особистісного професійного досвіду організації безперервної самоосвітньої діяльності та науково-дослідної роботи в умовах сучасного педагогічного процесу вищої школи, її інтеграції в Європейський освітній простір.

Основні завдання курсу: - організовувати навчальну діяльність студентів, активізувати їх самостійну роботу та наукову творчість:

- готувати, організовувати й проводити на високому рівні лекції, практичні та семінарські заняття, застосовувати сучасні освітні технології, добирати оптимальні форми та методи педагогічної діяльності, керувати процесом особистісного розвитку студентів, стимулювати самостійну роботу студентів;

- забезпечувати управління ВНЗ; - аналізувати сучасний стан і головні тенденції розвитку освіти в Україні і за рубежем, шляхи інтеграції системи вітчизняної освіти в європейську і світову освітню систему. Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни


Оцінювання: в процесі викладання курсу реалізуються різні форми поточного контролю (опрацювання і аналіз наукових статей, присвячених проблемам курсу; складання тестових завдань; проведення поточного модульного і підсумкового тестового контролю), а також здійснюється підсумковий контроль - екзамен.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 „ВСТУП. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ВИХОВАННЯ ТА ВИВЧЕННЯ ЕКОЛОГІЇ

У ВИЩІЙ ШКОЛІ” НЕ 1.1 Загальні питання навчання і виховання у вищій школі Суть і структура навчання. Методи навчання і викладання екології у вищій школі. Форми організації навчання у вищій школі. Принципи навчання як головний орієнтир викладацької діяльності. Підготовка матеріалів до лекцій з фундаментальних та професійно-орієнтовних дисциплін. НЕ 1.2 Типи і структура занять з екології у вищій школі Лекція. Практичні заняття, семінарські заняття. Лабораторні роботи. Психолого-педагогічні аспекти викладання екології у вузі. Самостійна робота студентів. Підготовка матеріалів до лекцій з дисциплін самостійного вибору вищого навчального закладу та вільного вибору студента.


„ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПЕДАГОГІКИ ВИЩОЇ ШКОЛИ” НЕ 1.1 Педагогіка вищої школи як наука Предмет педагогіки вищої школи. Основні категорії педагогіки вищої школи. Місце педагогіки вищої школи в системі педагогічних наук. Зв'язок педагогіки вищої школи з іншими науками. Основи наукового педагогічного дослідження. Методологія і принципи організації наукового

дослідження. Логіка педагогічного дослідження. Методи наукового педагогічного дослідження. НЕ 1.2 Система вищої освіти в Україні Структура вищої освіти в Україні. Освітні та освітньо-кваліфікаційні рівні вищої освіти. Документи про вищу освіту. Рівні акредитації та типи вищих навчальних закладів. Принципи побудови системи вищої освіти в Україні. Перспективи розвитку вищої освіти України в рамках Болонського процесу. Болонський процес як засіб інтеграції і демократизації вищої освіти. Кредитно-модульна система організації навчального процесу у вищих навчальних закладах України. Управління вищою освітою в Україні.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 „ПЕДАГОГІЧНИЙ ПРОЦЕС У ВИЩІЙ ШКОЛІ”

НЕ 2.1 Теоретичні основи процесу навчання у вищій школі Сутність і структура процесу навчання у вищій школі. Основні ланки процесу навчання та їх характеристика. Функції навчання. Дидактика як галузь педагогіки вищої школи. Закономірності дидактики вищої школи. Характеристика принципів дидактики вищої школи. Структура діяльності суб’єктів навчального процесу. НЕ 2.2 3міст освіти у вищій школі та способи його реалізації Зміст освіти у вищій школі. Поняття про зміст освіти у вищій школі. Характеристика навчальних планів, програм і підручників для вищої школи. Методи і засоби навчання у вищій школі. Особливості використання загальних методів навчання у вищій школі. Характеристика методів навчання за Ю.К.Бабанським. Засоби навчання у вищій школі. НЕ 2.3 Форми організації навчання у вищій школі Характеристика основних форм організації навчання у вищій школі. Лекції, їх види, методика підготовки і проведення. Семінарські заняття, їх види, методика підготовки і проведення. Лабораторні та практичні заняття, методика їх підготовки і проведення. Факультативи, спецкурси та спецсемінари, методика їх підготовки і проведення. Самостійна робота студентів. Навчальна і виробнича практика у професійній підготовці фахівців. НЕ 2.4 Сучасні технології навчання у вищій школі Поняття про педагогічні технології. Проблемне навчання у вищій колі. Використання ділових та рольових ігор у навчальному процесі ВНЗ. Кредитно-модульна (рейтингова) система навчання у вищій школі. Інформаційні технології навчання у ВНЗ. НЕ 2.5 Контроль і оцінювання знань, умінь та навичок студентів Функції контролю знань, умінь і навичок студентів. Вимоги до організації контролю. Види контролю. Міжсесійний контроль. Підсумковий контроль. Методи контролю. Усний контроль. Письмовий контроль. Тестовий контроль. Програмований контроль. Практична перевірка. Методи самоконтролю і самооцінки. Форми контролю знань, умінь і навичок студентів. Індивідуальна перевірка успішності студентів. Фронтальна перевірка. Оцінювання результатів навчально-пізнавальної діяльності студентів. Об'єкти оцінювання. Критерії і норми оцінювання успішності студентів. Рейтингова система оцінювання знань. НЕ 2.6 Виховна робота зі студентською молоддю Суть процесу виховання. Поняття процесу виховання. Основні завдання виховання студентської молоді. Етапи процесу виховання. Закономірності і принципи виховання. Основні напрями змісту виховання студентської молоді. Моральне виховання студентів. Правове виховання студентів. Екологічне виховання студентів. Естетичне виховання студентів. Фізичне виховання студентів. Шляхи реалізації змісту виховання студентів. Форми виховної роботи у ВНЗ. Методика виховної роботи куратора в академічній групі.


УПРАВЛІННЯ ВИЩОЮ ШКОЛОЮ НЕ 3.1 Управління навчально-виховним процесом вищого навчального закладу Вищий навчальний заклад. Структура вищого навчального закладу та планування його діяльності. Управління навчально-виховним процесом у ВНЗ. Органи громадського самоврядування у вищих навчальних закладах. Студентське самоврядування у ВНЗ.

ПСИХОЛОГІЯ ВИЩОЇ ШКОЛИ

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ПСИХОЛОГІЇ ВИЩОЇ ШКОЛИ

ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА СТУДЕНТСЬКОГО ВІКУ НЕ 1.1 Психологія вищої школи як наука: предмет, завдання та методи психологічних досліджень Психологія вищої школи як галузь психологічної науки: предмет, завдання, зв’язок з іншими галузями психологічних знань. Принципи, методи та методики психологічних досліджень. Дослідницькі вміння викладача вищої школи. Виникнення психології вищої школи як нової галузі психологічних знань. Предмет, основні категорії та завдання психології вищої школи. Зв'язок психологи вищої школи з іншими галузями психологічних знань. Принципи, класифікація методів, та методик психологічного дослідження.

Не 1.2 Загальна психологічна характеристика студентського віку та студентської групи Психологічна характеристика студентського віку як періоду пізньої юності або ранньої дорослості. Суперечливості та кризи студентського віку. Типологічні особливості сучасних студентів. Вищий навчальний заклад - один із провідних факторів соціалізації особистості студента як фахівця (адаптація, індивідуалізація, інтеграція).

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРОЦЕСУ НАВЧАННЯ І ВИХОВАННЯ У ВИЩІЙ ШКОЛІ ТА УПРАВЛІННЯ НАВЧАЛЬНО-ПРОФЕСІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ СТУДЕНТІВ

НЕ 2.1 Становлення особистості студента як майбутнього фахівця з вищою освітою у навчально-професійній діяльності Навчально-професійна діяльність як провідна, її ознаки. Професіоналізація особистості студента як новоутворення віку: а) професіоналізація пізнавальної сфери; б)формування мотиваційно-професійної спрямованості особистості; в) розвиток «Я-концепції» як показника професійного зростання; г) формування професійних здібностей. Фахова компетентність як показник психологічної готовності студента до професійної діяльності. Роль самовиховання в професійному зростанні студента. НЕ 2.2 Психологічний аналіз учіння студентів Студент як суб'єкт власної навчально-професійної діяльності. Роль мотивації в навчально-професійній діяльності. Організація самостійної навчально-пізнавальної діяльності студентів та розвиток їх творчого потенціалу як майбутніх фахівців. Психологічні передумови і показники успішності студентів у навчально-професійній діяльності, причини неуспішності і шляхи їх усунення. НЕ 2.3 Психологія виховання особистості студента як фахівця з вищою освітою Сучасні вимоги до особистості фахівця з вищою освітою та мета, зміст, завдання виховання студентів. Психологічні механізми формування якостей особистості та аналіз відповідних функцій виховання. Основні напрями реалізації виховних функцій у вищому навчальному закладі та їх характеристика. НЕ 2.4 Психологічний аналіз функцій управління навчально-виховним процесом у вищій школі Освіта як система, характерні для неї особливості. Необхідність і об'єктивні можливості управління системою освіти. Психологічний аналіз функцій педагогічного управління.

Змістовий модуль 3 ПСИХОЛОГІЯ ОСОБИСТОСТІ ТА ДІЯЛЬНОСТІ ВИКЛАДАЧА ВНЗ НЕ 3.1 Психологічна характеристика науково-педагогічної діяльності та особистості викладача вищої школи Психологічний аналіз видів науково-педагогічної діяльності викладачів ВНЗ. Психолого-педагогічна структура діяльності викладача. НЕ 3.2 Психологія педагогічної комунікативної взаємодії викладача зі студентами

Психологічна характеристика педагогічної взаємодії. Педагогічне спілкування як форма контактної взаємодії. Труднощі та бар'єри в професійно-педагогічному спілкуванні викладачів і студентів. Діалогічне спілкування, його психологічна характеристика. НЕ 3.3 Психологічний аналіз протиріч і конфліктів у педагогічній взаємодії, шляхи їх запобігання та вирішення Протиріччя і конфлікти в педагогічній взаємодії та засоби їх регулювання. Психологічні передумови запобігання та шляхи вирішення педагогічного конфлікту.


1. Вітвицька С.С. Основи педагогіки вищої школи. - К.: центр. Навчальної літератури, 2003. – 316 с.

2. Вітвицька С.С. Практикум з педагогіки вищої школи: Навч. посіб. за модульно-рейтинговою системою навчання для студентів магістратури. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 396 с.

3. Кузьмінський А.І. Педагогіка вищої школи: Навч. посіб. – К.: Знання, 2005. – 486 с. 4. Педагогіка вищої школи: Навч. посібник /За ред. З.Н.Курлянд. – К.: Знання, 2005. – 399 с. 5. Фіцула М.М. Педагогіка вищої школи: Навчальний посібник. – К.: «Академвидав», 2007. –

352 с. 6. Організація самостійної роботи студентів в умовах інтенсифікації навчання. – К., 1993. 7. Слєпкань З.І. Наукові засади педагогічного процесу у вищій школі. – К., 2005. 8. Васьков Ю.В. Педагогічні теорії, технології, досвід (Дидактичний аспект). - X.: Скорпіон,

2000. - 120 с. 9. Болюбаш Я.Я. Положення про організацію навчального процесу у вищому навчальному

закладі. - К., 1996 10. Положення про організацію навчального процесу в кредитно-модульній системі

підготовки фахівців. - Тернопіль: Вид-во ТНПУ ім. В.Гнатюка, 2004. - 48 с. 11. Авдєєва І.М., Мельникова І.М. Інноваційні комунікативні технології в роботі куратора

академгрупи. – К., 2007. – 304 с. 12. Виховна робота зі студентською молоддю . Навч. посібник. – Одеса, 2006. – 288. 13. Виховна робота зі студентською молоддю. – Концепція виховної роботи. - Тернопіль,

2001. 14. Мороз В.Д. Сучасні проблеми управління вищою школою // Педагогіка і психологія. -

2002. - №3. 15. Подоляк Л.Г., Юрченко В.І. Психологія вищої школи К.: 2000, – 313с. 16. Смирнов С.Д. Педагогика и психология высшего образования М.: 2005. – 392 с. Подоляк Л.Г., Юрченко В.І. Психологія вищої школи (Практикум), – К.: 2008, – 333 с.

ВИЩА ОСВІТА І БОЛОНСЬКИЙ ПРОЦЕС

• Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – магістр

• Шифр дисципліни – 8.070800/ • Назва напряму – Екологія та охорона навколишнього середовища • Кількість кредитів – 1 • Загальна кількість годин – 36 • Статус курсу – обов’язковий для підготовки магістрів з напряму „Екологія та


Мета вивчення курсу: полягає в тому, щоб ознайомити студентів з основними

завданнями, принципами та документами, прийнятими в рамках Болонського процесу, сприяти оволодінню студентами методами та засобами запровадження вимог Болонської декларації у систему вищої освіти України.


- аналізувати євроінтеграційні процеси України як чинник соціально-економічного розвитку держави;

- аналізувати роль освіти в розвитку партнерства України з іншими державами; - аналізувати сучасні принципи побудови та завдання вищої освіти у розвинених країнах: Великій Британії, Іспанії, Італії, Німеччині, Польщі, Росії, Франції, США, Японії;

- здійснювати порівняльний аналіз систем вищої освіти у країнах Європи; - характеризувати чинники євроінтеграції вищої освіти; - аналізувати зміст та послідовність дій для досягнення цілей Болонського процесу; - формувати зміст та структуру інформаційного пакету навчального закладу, факультету, навчальної дисципліни, змістового кредиту та ін;

- використовувати європейську систему «полегшеної шкали оцінювання» навчальних досягнень студента;

- визначати сумісність різних систем оцінювання зі шкалою ЕСТS. Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни



ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ЗОНИ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ВИЩОЇ ОСВІТИ

НЕ 1.1 Євроінтеграція України як чинник соціально-економічного розвитку держави. Роль освіти в розвитку партнерства України з іншими державами Європейський вибір України – невід'ємна складова її подальшого розвитку. Хронологія та коротка характеристика подій з налагодження співробітництва України і ЄС. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС – один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства. Науково-технічне співробітництво України та ЄС. Забезпечення участі ЄС у національних дослідницьких програмах. Входження освіти і науки України у європейське інформаційне та освітнє поле як вагомий чинник економічного, соціального, інтелектуального, інноваційно-технологічного та культурного розвитку. НЕ1. 2 Системи вищої освіти у країнах Європи і Америки Формування системи вищої освіти Європейських країн. Сучасні принципи побудови та завдання вищої освіти у розвинених країнах: Великій Британії, Іспанії, Італії, Німеччині, Польщі, Росії, Франції, США, Японії. Вища освіта України. Доступ громадян до освіти. Заклади освіти. Ступеневість освіти. Кваліфікації. Організація навчання, академічний рік і екзамени. Методи і засоби навчання. Навчання студентів-іноземців. Порівняльний аналіз систем вищої освіти у країнах Європи. НЕ1. 3 Болонський процес як засіб інтеграції і демократизації вищої освіти країн Європи. Документи Болонського процесу Євроінтеграція як соціально-економічний процес. Чинники євроінтеграції вищої освіти. Основні підходи та етапи формування Зони європейської вищої освіти. Хронологія подій Болонського процесу. Залучення європейських держав у Болонський процес. Основні документи Болонського процесу:

- Спільна декларація про гармонізацію архітектури, європейської системи вищої освіти чотирьох міністрів, що презентують Великобританію, Німеччину, Італію і Францію (Сорбонна, 25травня 1998 р.).

- Зона європейської вищої освіти: Спільна заява європейських міністрів освіти (Болонья, 18-19 червня 1999 р.).

- Формування майбутнього. Конференція європейських вищих навчальних закладів і освітніх організацій ( Саламанка, 29-30 березня 2001 р.).

- До Зони європейської вищої освіти: Комюніке зустрічі європейських міністрів, відповідальних за вищу освіту(Прага, 13-19 травня 2001 р.).

- Створення загальноєвропейського простору вищої освіти: Комюніке Конференції Міністрів, відповідальних за Вищу освіту (Берлін, 19-20 вересня 2003 р.). НЕ1. 4 Основні завдання, принципи та етапи формування Зони європейської вищої освіти Гармонізація архітектури системи європейської вищої освіти як основне завдання Болонського процесу. Визначальні властивості європейської вищої освіти: якість, конкурентоспроможність вищих навчальних закладів Європи, взаємна довіра держав і вищих навчальних закладів, сумісність структури освіти та кваліфікацій на доступеневому і післяступеневому рівнях, мобільність студентів, привабливість освіти. Основні завдання та принципи створення Зони Європейської вищої освіти (шість цілей Болонського процесу): уведення двоциклового навчання; запровадження кредитної системи; формування системи контролю якості освіти; розширення мобільності студентів і викладачів; забезпечення працевлаштування випускників та привабливості європейської системи освіти.

Подальші дії для досягнення шести цілей Болонського процесу: прийняття системи легкозрозумілих і адекватних ступенів; прийняття системи двоциклової освіти (доступеневе і післяступеневе навчання); запровадження системи кредитів - системи накопичення кредитів (ЕСТS) або інших сумісних з нею систем, які здатні забезпечити як диференційно-розрізнювальну, так і функції накопичення; сприяння мобільності студентів і викладачів (усунення перешкод вільному пересуванню студентів і викладачів); забезпечення високоякісних стандартів вищої освіти; сприяння європейському підходу до вищої освіти (запровадження програм, курсів, модулів із "європейським" змістом); навчання протягом усього життя; спільна праця вищих навчальних закладів і студентів як компетентних, активних і конструктивних партнерів у заснуванні та формуванні Зони європейської вищої освіти.


ЄВРОПЕЙСЬКА СИСТЕМА ПЕРЕЗАРАХУВАННЯ КРЕДИТІВ (ЕСТS) У ВИЩІЙ ОСВІТІ УКРАЇНИ

НЕ1.1 Європейська кредитно-трансферна система та система накопичення (ЕСТS) Характерні особливості ЕСТS. Базові елементи системи: інформація (стосовно навчальних програм і здобутків студентів), взаємна угода (між закладами-партнерами і студентом), використання кредитів ЕСТS (визначення навчального навантаження студентів). Основні документи ЕСТS: інформаційний пакет, навчальний контракт, перелік оцінок дисциплін. Загальні умови користування ЕСТS. Зобов'язання з боку навчального закладу. Кредити ЕСТS: структура, призначення, зв'язок з академічним навантаженням студента (години занять). Особливості призначення і присвоєння кредитів ЕСТS. Координатори ЕСТS: університетський координатор, факультетський координатор. Зміст та структура інформаційного пакету навчального закладу, факультету, навчальної дисципліни, змістового кредиту. Структура курсу з присвоєння ступенів (структурно-логічна схема, навчальний план). Опис предмета курсу. Опис дисципліни курсу. Шкала оцінювання ЕСТS. Європейська система «полегшеної шкали оцінювання» навчальних досягнень студента. Сумісність різних систем оцінювання зі шкалою ЕСТS. НЕ1.2 Принципи, шляхи і засоби адаптації Європейської системи перезарахування кредитів (ЕСТS) у вищу освіту України Стратегічні завдання розвитку освіти України. Узгодження і поєднання національних компонентів вищої освіти різних країн із вимогами Болонського процесу щодо створення Зони європейської вищої освіти. Тенденції розвитку вищої освіти України на сучасному етапі. Відмінність та подібність систем вищої освіти України і Європейських держав. Передумови входження вищої освіти України до Болонського процесу: адаптація законодавства, структурні зміни освіти, запровадження у систему вищої освіти Європейської кредитно-трансферної та акумулюючої системи (ЕСТS), проведення педагогічного експерименту щодо запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах III - IV рівнів акредитації.

Основні завдання для створення умов щодо запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у навчальних закладах III - IV рівнів акредитації (розроблення структурно-логічних схем підготовки фахівців за усіма напрямами та спеціальностями; запровадження модульної системи організації навчального процесу, системи тестування та рейтингового оцінювання знань студентів; організація навчального процесу на базі програм навчання, які формуються як набір залікових кредитів; введення граничного терміну навчання за програмою навчання, включаючи граничний термін бюджетного фінансування; створення нового покоління галузевих стандартів вищої освіти; розроблення індивідуальних графіків навчального процесу з урахуванням особливостей кредитно-модульної системи організації навчального процесу; зарахування на навчання до вищого навчального закладу тільки за напрямами підготовки; вдосконалення наявного та створення нового навчально-методичного, матеріально-технічного та інформаційного забезпечення навчання в умовах кредитно-модульної системи організації навчального процесу; формування програм навчання усіх освітньо-кваліфікаційних рівнів на основі освітньо-кваліфікаційних характеристик випускників та освітньо-професійних програм підготовки, які передбачають можливі зміни співвідношення обсягів кредитів освітньої та кваліфікаційної складових підготовки; введення інституту викладачів-кураторів індивідуальних програм навчання). НЕ1.3 Запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу (КМСОНП) у ВНЗ України Основні заходи з підготовки та програма проведення педагогічного експерименту щодо запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах ІІІ-IV рівнів акредитації. Розроблення та експериментальна перевірка технології застосування елементів Європейської кредитно-трансферної та акумулюючої системи (ЕСТS) в системі вищої освіти України та створення сучасної системи управління якістю освітньої діяльності суб'єктів навчального процесу. Організація навчального процесу у вищих навчальних закладах України за кредитно-модульною системою підготовки фахівців. Поняття про кредитно-модульну систему організації навчального процесу як модель організації навчального процесу; заліковий кредит як одиницю виміру навчального навантаження; модуль як задокументовану завершену частину освітньо-професійної програми; змістовий модуль як систему поєднаних навчальних елементів, відповідних певному навчальному об'єктові. Структура і вимоги до складання основних компонентів КМСОНП: інформаційний пакет; договір про навчання між студентом і вищим навчальним закладом; академічна довідка. Формування та реалізація індивідуального навчального плану студента. Контроль за індивідуальним навчальним планом студента. Форми організації навчання в умовах КМСОНП. Організаційно-методичне забезпечення КМСОНП. Контроль успішності студента та шкала оцінювання навчальних досягнень студента. Державна атестація студентів. Нормування навчального навантаження студента і викладача. Особливості переведення, відрахування, поновлення студентів, переривання їхнього навчання. Стипендіальне забезпечення студентів.


1. Болонський процес: Документи/ Укладачі З.І. Тимошенко, А.М. Греков, Ю.А. Гамон, Ю.І. Полеха. – К.: Вид.-во Європ. ун.-ту, 2004. – 169 с.

2. Вища освіта України і Болонський процес: Навчальний посібник./ За ред. В.Г.Кременя. – Тернопіль, 2004. – 384 с.

3. Журавський В.С., Згуровський М.З. Болонський процес: головні принципи входження в Європейський простір вищої освіти. – К.: ІВЦ Видавництво“Політехніка”, 2003. – 200 с.

4. Іванюк І.В. Оцінювання освітніх проектів та програм. Навч. посіб. – К.: Таксон, 2004. – 208 с. (Вища освіта в сучасному світі).

5. Кремень В.Г. Освіта і наука в Україні: інноваційні аспекти. Стратегія. Реалізація. Результати. – К.: Грамота, 2005. – 448 с.

6. Кремень В.Г. Освіта і наука України: шляхи модернізації (факти, роздуми, перспективи). – К.: Грамота, 2003. – 216 с.

7. Модернізація вищої освіти України і Болонський процес / Уклад. М.Ф. Степко, Я.Я. Боголюбаш, К.М. Левківський. – К., 2004. – 24 с.

8. Мороз І.В. Кредитно-модульна система організації навч. процесу: Довідник для студентів. – К.: «Освіта України», 2005. – 90 с.

9. Мороз І.В. Педагогічні умови запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу. – К.: «Освіта України», 2005. – 278 с.

10. Організація навчального процесу у навчальних закладах. / Упоряд. О.В. Ситяшенко. – К.: Задруга, 2004. – 338 с.

11. Основні засади розвитку вищої освіти в контексті Болонського процесу: Документи і матеріали / Упоряд. Степко М.Ф. та ін. – Тернопіль: Вид-во ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2005. – 188 с.

12. Поважнянський Л.Л. Сокол Є.І., Клименко Б.В. Болонський процес: цикли, ступені, кредити. – Харків: НТУ “ХПІ”, 2004. – 144 с.

13. Сікорський П.І. Кредитно-модульна система навчання: Навч. посіб. – К.: Вид.-во Європ. ун-ту, 2004. – 127 с.

14. Степко М.Ф., Клименко Б.В., Поважнянський П.Л. Болонський процес і навчання впродовж життя:. – Харків: НТУ «ХПІ», 2004. – 112 с.

ЦИВІЛЬНА ОБОРОНА

• Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – спеціаліст • Шифр дисципліни – 7.070801/Гм.1.1 8.070800/Гм.1.1 • Назва напряму – Екологія та охорона навколишнього середовища • Кількість кредитів – 2 • Загальна кількість годин – 54 • Статус курсу – обов’язковий для підготовки спеціалістів з напряму „Екологія та


Мета вивчення курсу: це теоретична й практична підготовка студентів з питань

організації захисту працюючих у народному господарстві; вивчення шляхів і способів підвищення організації і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт при ліквідації аварій, катастроф, наслідків стихійних лих і в осередках ураження, пов’язаних з дією зброї масового ураження.

Основні завдання курсу: - знати характеристику осередків ураження, які виникають у надзвичайних умовах мирного та воєнного часу;

- способи і засоби захисту населення від вражаючих факторів аварій, катастроф, стихійних лих і сучасної зброї масового ураження;

- порядок дій сил ЦО і населення в умовах надзвичайних обставин; - призначення і порядок роботи з приладами радіаційної і хімічної розвідки, дозиметричного контролю;

- методику прогнозування можливої радіаційної, хімічної (бактеріологічної), біологічної обстановки, яка може виникнути внаслідок стихійного лиха та аварії;

- основні стійкості роботи галузей сільського і лісового господарства в НС; - основи організації і здійснення заходів щодо надання допомоги потерпілим і життєзабезпечення населення при виникненні Н С. Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни


Оцінювання: в процесі викладання курсу реалізуються різні форми поточного контролю (опрацювання і аналіз наукових статей, присвячених проблемам курсу; складання

тестових завдань; проведення поточного модульного і підсумкового тестового контролю), а також здійснюється підсумковий контроль – залік.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 „ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ ЦИВІЛЬНОЇ ОБОРОНИ”

НЕ 1.1 Цивільний захист (ЦЗ) в сучасних умовах Роль і місце цивільного захисту у державній системі безпеки захисту населення відповідно до Закону про цивільний захист України від 1993 та 1999 років та закону України „Про правові засади цивільного захисту населення ” від 2004 р. Організаційна структура єдиної державної системи цивільного захисту. Основні заходи ЦЗ. Режим функціонування ЄДСЦЗ (єдиної державної системи цивільного захисту). Основні положення міжнародного права. НЕ 1.2 Надзвичайні ситуації мирного і воєнного часів та їх вплив на життєдіяльність

людей Надзвичайні ситуації мирного часу та характеристика осередків ураження. Характеристика осередків ураження, що виникають при застосуванні зброї масового ураження: ядерний осередок; хімічний осередок; бактеріологічний осередок. НЕ 1.3 Оцінка обстановки у надзвичайних ситуаціях Основні поняття і визначення щодо оцінки радіаційної, хімічної, інженерної, пожежної обстановки. Методика оцінки радіаційної і хімічної обстановки при аваріях і катастрофах на радіаційно і хімічно небезпечних об’єктах та при застосуванні сучасних засобів ураження. Методи виявлення і вимірювання іонізуючого випромінювання. Розв’язування типових ситуаційних задач при оцінці обстановки. Прилади радіаційної та хімічної розвідки і дозиметричного контролю. НЕ 1.4 Захист населення в надзвичайних ситуаціях Основні принципи і способи захисту населення в надзвичайних ситуаціях. Захисні споруди цивільної оборони і вимоги, які пред’являються до них. Засоби індивідуального захисту населення. Евакуаційні заходи. Спеціальна обробка.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 „ПРОФІЛЬНА ПІДГОТОВКА”

НЕ 2.1 Організація навчання населення з цивільного захисту, методика проведення занять з цивільного захисту Основи навчання з ЦЗ; види навчань; основні напрямки і методи підготовки. Система навчання. Особливості занять з різними категоріями. Підготовка робочих, службовців, студентів, учнів та населення з ЦЗ. Підготовка керівного і управлінського складу з ЦЗ. Планування і організація навчання з ЦЗ на об’єктах. НЕ 2.2. Організація і проведення заходів щодо надання допомоги потерпілим та життєзабезпечення населення у надзвичайних ситуаціях Створення, завдання та функції аварійно-рятувальної служби. Основи рятувальних і невідкладних аварійно-відновлювальних робіт. Проведення рятувальних і невідкладних аварійно-відновлювальних робіт. Перша медична допомога в осередках ядерного, хімічного, біологічного ураження. Медичне, матеріальне та технічне забезпечення формувань ЦО. НЕ 2.3. Дії викладачів і учнів у надзвичайних ситуаціях Дії населення в умовах стихійного лиха; режим захисту населення в умовах радіоактивного забруднення; захист дітей від ЗМУ.

Основна література до курсу: 1. Закон України "Про правові засади цивільного захисту", № 1859 - IV, 24 червня 2004. 2. Воробйов О.О., Романів Л.В. Цивільний захист. Навчальний посібник. – Чернівці: Рута, 2008. –

152 с. 3. Стеблюк М.І. Цивільна оборона: підручник. - 2-ге видан., перероблене і доповнене. - К.: Знання

- Прес, 2003. - 455 с.

4. Владимиров В.А., Михеєв О.С, Хмель СІ. та інші ГШ ЗС СРСР. Методика виявлення і оцінки радіаційної обстановки при руйнуваннях (аваріях) атомних електростанцій. -М., 1989.

5. Загальні вимоги до розвитку і розміщення потенційно небезпечних виробництв з урахуванням ризику надзвичайних ситуацій техногенного походження, наукові керівники: член кореспондент НАН України СІ. Дорогунцов і генерал-лейтенант В.Ф. Гречанінов. - К.: НАН України, 1995.

6. Закон України "Про аварійно-рятувальні служби" ВРУ, № 1281 - XIV. - К., 1999. 7. Захист об'єктів народного господарства від зброї масового ураження: Довідник. - К.: Вища

школа, 1989. 8. Методика прогнозування масштабів зараження сильнодіючими отруйними речовинами при

аваріях (руйнуваннях) на хіміко небезпечних об'єктах і транспорті, Держгідромет СРСР.-М., 1991.

9. Норми радіаційної безпеки України (НРБУ - 97). МОЗ України. - К., 1997. 10. Положення "Про Цивільну оборону України", постанова КМУ, №299. - К., 1994. 11. Положення "Про єдину державну систему запобігання та регулювання на НС техногенного та

природного характеру", постанова КМУ № 1198 від 03.08.1998р. - К., 1998. 12. Положення "Про Міністерство з надзвичайних ситуацій та захисту населення від наслідків

Чорнобильської катастрофи", Указ Президента України №1005/96. 13. Про концепцію захисту населення і територій у разі загрози та виникнення надзвичайних

ситуацій, Указ Президента України № 284/99. - К., 1999. 14. Положення "Про класифікацію надзвичайних ситуацій", постанова КМУ №1099. - К., 1998. 15. Положення "Про комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій

постанова КМУ № 174 від 16.02.1998 р. - К., 1998. 16. Типове положення про Управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту

населення обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, постанова КМУ № 1594. - К., 1998.

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ

• Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – спеціаліст (магістр) • Шифр дисципліни – 7.070801, 8.070800 • Назва напряму – Екологія та охорона навколишнього середовища • Кількість кредитів – 1 • Загальна кількість годин – 36 • Статус курсу – обов’язковий для підготовки спеціалістів (магістрів) напряму „Екологія та охорона навколишнього середовища” • Семестр, в якому читається – 9, 10

Мета вивчення курсу: формування базових уявлень студентів про інтелектуальну

власність, розкриття основних понять та об’єктів, що складають систему інтелектуальної власності, економічних аспектів, таких як оцінка та комерціалізація інтелектуальної власності, а також правової охорони і правового захисту в юрисдикційній та неюрисдикційній формах.

Основні завдання курсу: - орієнтуватись в питаннях сфери інтелектуальної власності та ефективно використовувати результати своєї творчої та технічної діяльності;

- розпізнавати порушення своїх прав на результат інтелектуальної діяльності та захищати їх;

- правильно оцінювати об’єкти інтелектуальної власності та отримувати від них комерційну вигоду; не порушувати прав інтелектуальної власності інших осіб. Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни


Оцінювання: в процесі викладання курсу реалізуються різні форми поточного контролю (опрацювання і аналіз наукових статей, присвячених проблемам курсу;

проведення поточного модульного і підсумкового тестового контролю), а також здійснюється підсумковий контроль – залік.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 „ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ

ЯК ПРАВО НА РЕЗУЛЬТАТИ ТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ” НЕ 1.1 Загальні положення Основні поняття. Еволюція інтелектуальної власності в Україні. Місце і роль інтелектуальної власності в економічному і соціальному розвитку держави. НЕ 1.2 Система інтелектуальної власності Класифікація об'єктів права інтелектуальної власності. Суб'єкти права інтелектуальної власності. Система законодавства України про інтелектуальну власність. Державна система правової охорони інтелектуальної власності. Міжнародна система інтелектуальної власності. НЕ 1.3 Охорона права на об'єкти інтелектуальної власності Мета і принципи правової охорони. Охорона прав на об'єкти промислової власності. Охорона прав на нетрадиційні об’єкти інтелектуальної власності. Охорона об'єктів авторського права і суміжних прав. Охорона прав на об'єкти інтелектуальної власності за кордоном. Паризька, Бернська та Римська конвенції і їх принципи. НЕ 1.4 Економіка інтелектуальної власності Особливості права інтелектуальної власності як товару. Інтелектуальна власність як нематеріальний актив. Мета і способи комерціалізації прав на об'єкти інтелектуальної власності. Види ліцензійних договорів та платежів. Договори лізингу. Оцінка вартості прав на об'єкти інтелектуальної власності: підходи та методи. Життєвий цикл об'єкта інтелектуальної власності. НЕ 1.5 Захист прав інтелектуальної власності Дії, що визнаються порушенням права інтелектуальної власності. Категорії спорів. Форми і порядки захисту права інтелектуальної власності. Способи захисту права інтелектуальної власності: адміністративно-правовий, цивільно-правовий спосіб захисту та кримінальна відповідальність за порушення прав.

Основна література до курсу: 1. Понікаров В.Д., Єрмоленко О.О., Медведєв І.А. Авторські права та інтелектуальна власність.

Підручник. Х: ВД "ІНЖЕК", 2008. - 304 с. 2. Цибульов П.М. Основи інтелектуальної власності / Навчальний посібник. – К.: “Інст. інтел. власн. і

права”, 2005. – 108 с. 3. Підопригора О.А., Підопригора О.О. Право інтелектуальної власності. – К.: Юрінком Інтер, 1998. –

336 с. 4. Цибульов П.М., Чеботарьов В.П., Популярно про інтелектуальну власність: абетка / За заг. ред.

к.е.н. М.В. Паладія. – К.: ТОВ "Альфа-ПіК", 2004. – 56 с. 5. Дроб'язко В.С., Дроб’язко Р.В. Право інтелектуальної власності: навч. посібник. – К.: Юрінком

Інтер, 2004. – 512 с.


ЕКОЛОГІЧНА ПОЛІТИКА СТАЛОГО РОЗВИТКУ • Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – магістр • Шифр дисципліни – 8.070800/Пм.2.2 • Назва напряму – Екологія та охорона навколишнього середовища • Кількість кредитів – 4 • Загальна кількість годин – 144 • Статус курсу – вибірковий для підготовки магістрів з напряму „Екологія та охорона навколишнього середовища” • Семестр, в якому читається – 9 Мета вивчення курсу: сформувати уявлення про належність проблеми води до

найголовніших соціальних і науково-технічних проблем сучасності; про водне господарство України на сучасному етапі, про подальшу інтеграцію, посилення впливу на розміщення та розвиток продуктивних сил окремих регіонів і зростання значення води як однієї з основ господарства країни в цілому.

Основні завдання курсу: - ознайомлення із поняттям водні ресурси і баланси світу й України; - способи покращення стану водних ресурсів; - вивчення основних користувачів води в Україні; - ознайомлення із основними способами очистки стічних вод; - вивчення основних методів захисту вод.

Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни використовуються різноманітні методики викладання та методи навчання, зокрема, лекції (вступні, тематичні, підсумкові), модульні контрольні роботи, групові консультації.

Оцінювання: в процесі викладання курсу реалізуються різні форми поточного контролю (опрацювання і аналіз наукових статей, присвячених проблемам курсу; проведення поточного модульного і підсумкового тестового контролю), а також здійснюється підсумковий контроль у формі письмового екзамену.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 „ПРИНЦИПИ ТА ЗАСАДИ СТАЛОГО РОЗВИТКУ”

НЕ 1.1 Вступ Предмет, об’єкт і завдання курсу „Екологічні засади сталого розвитку”. Поняття про „політику”, зміст слова „політика” і „екологічна політика”. Екологічна політика держави і людського суспільства. НЕ 1.2 Принципи екологічної політики Практичні заходи щодо найновітніших досягнень науки і техніки. Матеріально-фінансове забезпечення природоохоронної діяльності. Примусові, економічні та моральні важелі у системі управління природокористуванням. Динамічно-правове екологічне забезпечення. Екологічна освіта і культура населення. Участь громадськості у природоохоронній діяльності. НЕ 1.3 Наукові проблеми збереження довкілля Взаємодія атмосфери, води і суші, як єдиної екологічної системи. Глобальні екологічні проблеми сьогодення (зміна клімату, ріст споживання природних ресурсів, демографічні тенденції, деградація природного середовища). Оцінка стану довкілля на місцевому, регіональному і глобальному рівнях та визначення національних і регіональних напрямків сталого розвитку. Раціоналізація управління природокористуванням з метою виживання і задоволення майбутніх проблем людства. Розробка показників якості життя. Методи оцінки екологічної чистоти нових технологій. НЕ 1.4 Єдина політика в галузі охорони природи

Міжнародні норми по охороні середовища. Оцінка можливостей встановлення загальних прав і обов’язків держав у питаннях сталого розвитку. Заходи по запобіганню чи вирішенню міжнародних суперечок з питань сталого розвитку.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 „НЕУРЯДОВІ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ЇХНЯ ІНФОРМАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ”

НЕ 2.1 Завдання в галузі освіти та інформації Просвітницька діяльність щодо питань розвитку і збереження довкілля. Концепція розвитку та охорони навколишнього середовища. Місцеві і регіональні дослідження стану природного середовища. Заохочення урядів, промисловості, навчальних закладів, недержавних громадських організацій до підготовки кадрів в галузі раціонального використання навколишнього середовища. Робота засобів масової інформації, рекламної індустрії, мистецтва для заохочення більш активної участі населення в обговоренні проблем навколишнього середовища. НЕ 2.2 Особливості діяльності неурядових організацій Незалежність від державних та інших секторів суспільства. Забезпечення екологічно безпечного і соціально надійного сталого розвитку. Шляхи переходу суспільства від нестійкого до стійкого розвитку. НЕ 2.3 Умови забезпечення людства чистим довкіллям Розвиток законодавчо-правового поля у вирішенні екологічних проблем. Розвиток нових інфраструктурних можливостей для посилення громадської екологічної активності. Судова гілка влади як дієвий механізм вирішення екологічних зв’язків. НЕ 2.4 Природоохоронні декларації України Основні напрямки державної екологічної політики у галузі охорони ресурсів та забезпечення екологічної безпеки. Загальнодержавна програма поводження з токсичними відходами. Загальнодержавна програма формування національної екомережі на 2000-2015 роки. Екологічна Конституція Землі.


1. Гор А. Земля у рівновазі. Екологія і людський дух. – К. : Інтел.сфера, 2001. 2. Данилишин Б.М. та ін. Природно-ресурсний потенціал сталого розвитку України. – Київ, 1999. –

716 с. 3. Добровольский В.В. Екологічні знання. – Київ, 2005. – 304 с. 4. Наше общее будущее. Доклад Международной комиссии окружающей среды и развития. –М.:

Прогресс, 1980. – 389 с. 5. Основи стійкого розвитку. Навчальний посібник. – Суми, 2005. – 654 с. 6. Проблеми сталого розвитку України. – Київ, 1998. – 400 с. 7. Порядок денний на ХХI ст., 1992 р. 8. Стан світу. 2000. Інститут Всесвітнього Спостереження про прогрес до сталого суспільства. – К.

2000. 9. Стан світу. 2001. Інститут Всесвітнього Спостереження про прогрес до сталого суспільства. – К.

2001. 10. Стан світу. 2002. Інститут Всесвітнього Спостереження про прогрес до сталого суспільства. – К.

2002. 11. Туниця Ю.Ю. Екологічна Конституція Землі. – Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. І. Франка, 2002.

ТЕОРІЯ СИСТЕМ В ЕКОЛОГІЇ

• Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – магістр • Шифр дисципліни – 8.070800/Пм.2.4 • Назва напряму – Екологія та охорона навколишнього середовища • Кількість кредитів – 3 • Загальна кількість годин – 108 • Статус курсу – вибірковий для підготовки магістрів напряму „Екологія та охорона


Мета вивчення курсу: формування у магістрантів-екологів системного підходу до

вирішення екологічних проблем та розвиток у них системного мислення. Основні завдання курсу:

- оволодіти основними поняттями та термінами системного аналізу; - розглянути гомеостаз як важливу характеристику систем, про специфіку екологічних систем як систем дисипативного типу;

- вивчити основні закони та принципи функціонування екосистем, значення штучних екосистем-мезокосмів як унікальних моделей для дослідження екосистем;

- розглянути інформаційні процеси в екосистемах та чинники, які впливають на стійкість екосистем;

- розрізняти лімітаційні фактори, які визначають просторовий розподіл екосистем біомного рівня;

- навчитись визначати рівень та характер стійкості екосистем за сукупністю показників рольових трофічних мереж;

- виявляти чинники, які зумовлюють порушення стійкості екосистем; - розробляти схеми відновлення екосистем на основі врахування факторів, що впливають на оціночні показники трофічних мереж. Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни


Оцінювання: в процесі викладання курсу реалізуються різні форми поточного контролю (опрацювання і аналіз наукових статей, присвячених проблемам курсу; складання тестових завдань; проведення поточного модульного і підсумкового тестового контролю), а також здійснюється підсумковий контроль у формі екзамену.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 „СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ЕКОСИСТЕМ”

НЕ 1.1 Головні положення теорії систем, важливі для екосистемології Визначення поняття „система”. Гомеостаз як важлива характеристика системи. Модель саморегульованої системи. НЕ 1.2 Екосистеми як нерівноважні (диссипативні) системи Дихання високовпорядкованої біомаси як диссипативна структура екосистеми. Гіпотеза Геї про здатність біосфери до саморегуляції. НЕ 1.3 Закони та принципи функціонування екосистем Закони: оптимальності, внутрішньої динамічної рівноваги, екологічної кореляції. Принципи: кооперативності елементів, компліментарності та емерджентності. НЕ 1.4 Мезокосми – штучні екосистеми для моделювання та прогнозування змін екологічних систем Проект "Біос-3", його значення та недоліки. Проект „Біосфера-2”. НЕ 1.5 Інформаційні процеси в екосистемах Значення інформаційних процесів в екосистемах. Фундаментальні положення теорії інформації важливі для розуміння протікання інформаційних процесів у екосистемах. Кібернетичні схеми регуляції екосистем за різними авторами. Ентропія як кількісна міра інформації в екосистемах. Передача інформації між тваринами. Аллелопатія та аллелостерія – способи передачі інформації між рослинами. Деякі теоретичні постулати відносно інформаційних процесів в екосистемах.


„СТІЙКІСТЬ ЕКОСИТЕМ ТА ЧИННИКИ, ВІД ЯКИХ ВОНА ЗАЛЕЖИТЬ”

НЕ 2.1 Стійкість екосистем Пружність та опір як різні аспекти мір стійкості. Поняття про локальну та загальну стійкість. Резистентна стійкість (стабільність) та пружна стійкість. Каліфорнійській ліс з секвої та каліфорнійські зарості чапаралю як приклади двох видів стійкості до пожеж. Динамічно стійка та динамічно крихка екосистеми. Два протилежних механізми підтримання стабільності (гомеостазу) в екосистемах: шляхом від`ємного зворотного зв`язку та шляхом надлишковості функціональних компонентів (конгенеричний гомотаксис). Закон екологічного дублювання. Правило конструктивної стійкості. Індекс стійкості (за Дедю, С.126). Правило 1% . НЕ 2.2 Стійкість та складність екосистем Концепія кількісних змін при порушеннях Мак-Артура. Математична модель Мея. Дослід Мак-Нотона. Правило меж перетворення природних екосистем Реймерса. НЕ 2.3 Концепції щодо зв’язку між стійкістю та різноманіттям екосистем Концепція Ю.Одума про незворотність процесів при досягненні критичного рівня різноманіття. Закон необхідного різноманіття У.Р.Ешбі. Принцип мінімального різноманіття Ємельянова та Михалевича. Концепція Ємельянова про існування екосистемної ємності відносно біорізноманіття. Концепція Бігона про максимальне видове багатство при проміжних порушеннях. НЕ 2.4 Трофічна структура екосистем – центральна парадигма екосистемології Побудова неформалізованих трофічних ланцюгів та мереж - перший етап становлення напрямку. Виділення трофічних рівнів як крок до формалізації ролей видів у екосистемах. Формалізація трофічних ролей - новий виклик сучасного етапу екологічних досліджень. Поняття про структурну та регулярну еквіваленцію. НЕ 2.5 Адаптація технологій мережевого рольового „Regular equivalense” та „Regular role coloration” для побудови трофічних мереж екосистем Добір трофоелементів для базової матриці. Використання програмного пакету Ucinet 6. 164 для реалізації рольового мережевого аналізу екосистем. Застосування графічної програма Pajek 1.14 для візуалізації трофічних мереж. НЕ 2.6 Оціночні показники рольових трофічних мереж – визначальні критерії характеру та рівня стійкості екосистем Показники рольових трофічних мереж, які позитивно впливають на їх стійкість. Показники, які засвідчують характер стійкості екосистем. Показники, які засвідчують нестабільність умов. НЕ 2.7 Відновлення порушених екосистем на базі рольового мереженого аналізу трофічних мереж Фактори та характеристичні показники екосистем, які здійснюють прямий вплив на показники трофічних мереж, що зумовлюють їх стійкість і зворотній – на показники, що зумовлюють нестійкість. Фактори та характеристичні показники екосистем, які здійснюють прямий вплив на показники трофічних мереж, що зумовлюють їх нестійкість і зворотній – на показники, що зумовлюють стійкість. Розробки схеми відновлення екосистеми на основі врахування факторів, що впливають на оціночні показники трофічних мереж.


„РОЛЬ ЛІМІТАЦІЙНИХ ФАКТОРІВ У ФОРМУВАННІ ТИПУ ЕКОСИСТЕМ” НЕ 3.1 Оцінка стійкості природного середовища екосистем за Барановським та Шищенком Оцінка стабільності кліматопу. Оіцнка стабільності едафотопу. Оцінка стабільності біотопу. НЕ 3.2 Визначення факторів абіотичного блоку екосистем за фітоіндикаційними екологічними шкалами Методика розробки фітоіндикаційних шкал. Шкали російських вчених Л.Г.Раменського (Раменский и др., 1956) та Д.Н.Циганова (1983). Європейські шкали Г. Елленберга (Еllenberg, 1974, 1979) та Е. Ландольта (Landolt, 1977). НЕ 3.3 Лімітаційні фактори як визначальні чинники поширення та структурно-функціонального обличчя екосистем (на прикладі біомних екосистем) Місце лімітаційних факторів у загальній системі екологічних факторів. Лімітаційні фактори різних типів лісових екосистем та особливості адаптації до них живих організмів. Репрезентативні види

рослин та тварин різних типів лісових екосистем. Лімітаційні фактори трав'янистих екосистем та особливості адаптації до них живих організмів. Репрезентативні види рослин та тварин різних типів трав'янистих екосистем. Лімітаційні фактори саван та особливості адаптації до них живих організмів. Репрезентативні види рослин та тварин саван. Лімітаційні фактори пустель та особливості адаптації до них живих організмів. Репрезентативні види рослин та тварин пустель.

Основна література до курсу: 1. Руденко С.С., Костишин С.С., Ситнікова І.О. Штучні системи в екології: Навчальний посібник для вищих

навчальних закладів. – Чернівці: Рута, 2006. – 200 с. 2. Руденко С.С., Буждиган О.Я. Трофічна структура екосистем: рольовий мережевий аналіз. – Чернівці:

Букрек, 2009. – 345 с. 3. Руденко С.С., Костишин С.С., Морозова Т.В. Загальна екологія. Практичний курс: Навчальний

посібник: У 2 ч. Частина. Природні наземні екосистеми. – Чернівці: Книги ХХІ, 2008. – 308 с. 4. Околітенко Н.І., Гродзинський Д.М. Основи системної біології. – К.: Либідь, 2005. – 360 с. 5. Емельянов И.Г. Разнообразие и его роль в функциональной устойчивости и эволюции экосистем. – К.:

ИПЦ „Международный Соломонов университет”, 1999. – С.19-26. 6. Голубець М.А. Екосистемологія. – Львів: Поллі, 2000. – 315 с. 7. Одум Ю. Экология: В 2-х т. Т.1 /Пер.с анг. – М.: Мир, 1986. – С.60-68. 8. Руденко С.С., Буждиган О.Я. Патент на корисну модель №43962 „Спосіб побудови трофічної мережі

пасторальних екосистем”. Зареєстровано в Державному реєстрі патентів України на корисні моделі 10.09.2009.

Дисципліни професійної та практичної підготовки

ФІЗИЧНІ ЗАБРУДНЕННЯ ДОВКІЛЛЯ

• Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – магістр • Шифр дисципліни – 8.070800/Пм.2.9

Назва напряму – Екологія та охорона навколишнього середовища • Кількість кредитів – 1,5 • Загальна кількість годин – 54 • Статус курсу – вибірковий для підготовки магістрів напряму „Екологія та охорона


Мета вивчення курсу: засвоїти основні закономірності та особливості

законодавства, на яких ґрунтуються фізичні забруднення довкілля. Основні завдання курсу:

- вміти дати інтерпретацію простим фізичним ефектам, поєднати їх з законодавчими актами;

- знати основні структурні елементи приладів, що використовуються для вимірювання фізичних забруднень. Методика викладання та методи навчання: лекції, консультації. Оцінювання : поточне: контрольні роботи, колоквіуми; підсумкове: іспит (усний тест).

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 „ТЕХНОГЕННІ ФІЗИЧНІ ЗАБРУДНЕННЯ (ШУМИ, ВІБРАЦІЇ, ЕМП)”

НЕ 1.1 Шуми Загальні поняття. Нормативні акти. Джерела шуму. Класифікація, біологічна дія, нормування шумів. НЕ 1.2 Реєстрування та захист від шумів Методи вимірювання шумів. Методи захисту від шумів НЕ 1.3 Вібрації Джерела вібрацій, їх біологічна дія, нормування. Методи захисту від вібрацій та вимірювання вібрацій. Нормативні акти. НЕ 1.4 Електромагнітні поля Класифікація електромагнітних полів. Природні джерела ЕП. Техногенні джерела ЕМП. Нормативні акти. НЕ 1.5 Вплив ЕМП Біологічна дія ЕМП. Захист від дії ЕМП. Прилади та методики вимірювань.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 „ТЕХНОГЕННІ ФІЗИЧНІ ЗАБРУДНЕННЯ

(ІЧ, УФ ТА ІОНІЗУЮЧЕ ВИПРОМІНЮВАННЯ)” НЕ 2.1 Теплові забруднення Загальні поняття. Джерела ІЧ випромінювання. Нормативні акти. Поняття мікроклімату громадських та житлових приміщень. Методика вимірювання температури. НЕ 2.2 Ультрафіолетове випромінювання Загальні поняття. Джерела УФ випромінювання, його біологічна дія та реєстрування. Нормативні акти. НЕ 2 3 Іонізуюче випромінювання Загальні поняття. Види іонізуючого випромінювання, його біологічна дія, нормування, способи захисту. Нормативні акти. НЕ 2.4 Поводження з радіоактивними відходами

Зберігання, перевезення та ліквідація відходів радіоактивних продуктів. Методи вимірювання іонізуючих випромінювань.


1. Куклев Ю.И. "Физическая экология" 2. "Санитарные нормы допустимых уровней шума на рабочих местах" N 3223-85. 3. "Санитарные нормы и правила при работе с машинами и оборудованием, создающими

локальную вибрацию, передающуюся на руки работающих" N 3041-84. 4. "Санитарные нормы вибрации рабочих мест" N 3044-84. 5. "Гигиенические нормы инфразвука на рабочих местах" N 2274-80. 6. "Предельно допустимые уровни воздействия постоянных магнитных полей при работе с

магнитными устройствами и материалами" N 1742-77. 7. "Санитарные нормы и правила выполнения работ в условиях воздействия электрических полей

промышленной частоты (50 Гц)" N 5802-91. 8. "Предельно допустимые уровни магнитных полей частотой 50 Гц" N 3206-85. 9. "Санитарные нормы и правила устройства и эксплуатации лазеров" N 5804-91. 10. "Санитарные нормы микроклимата производственных помещений" N 4088-86. 11. "Санитарные нормы ультрафиолетового излучения в производственных помещениях" N 4557-

88. 12. "ПДУ воздействия электромагнитных полей диапазона частот 10-60 кГц" N 5803-91.

СУЧАСНІ МЕТОДИ ЕКОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ • Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – магістр • Шифр дисципліни – 8.070800/Пм.2.6 • Назва напряму – Екологія та охорона навколишнього середовища • Кількість кредитів – 7 • Загальна кількість годин – 243 • Статус курсу – вибірковий для підготовки магістрів напряму „Екологія та охорона


Мета вивчення курсу: оволодіти знаннями про види методів екологічних досліджень,

прикладні аспекти екології, сучасні методи екологічних досліджень атмосфери, водних, земельних і біологічних ресурсів.

Основні завдання курсу: - ознайомлення з предметом, об’єктом та завданнями дисципліни; - викладання основних теоретичних положень сучасних методів екологічних досліджень;

- формування знань студентів про основні види та методи моделювання параметрів навколишнього середовища, а також про основні типи біологічних індикаторів;

- закріплення знань. Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни

використовуються різноманітні методики викладання та методи навчання, зокрема, лекції (вступні, тематичні, підсумкові), лабораторні роботи, модульні контрольні роботи, консультації (індивідуальні, групові, колективні).

Оцінювання: в процесі викладання курсу реалізується проведення поточного модульного і підсумкового тестового контролю, а також здійснюється підсумковий контроль у формі усного заліку.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 „КЛАСИЧНІ ТА СУЧАСНІ МЕТОДИ ЕКОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ”

НЕ 1.1 Вступ

http://www.hugahuga.ru/item/1002354620.html

Поняття про сучасні методи екологічних досліджень. Предмет, об’єкт та завдання предмету “Сучасні методи екологічних досліджень”. Значення предмету для науково-дослідної діяльності. Потреба предмету для студентів-магістрів. Зв’язок предмету з іншими предметами та науками. Класифікація методів екологічних досліджень. НЕ 1.2 Класичні методи досліджень екологічних наук Загальна екологія. Ландшафтна екологія. Соціальна екологія. Урбоекологія. Геоекологія. Гідроекологія. Техноекологія.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 „НАЙПОШИРЕНІШІ МЕТОДИ СУЧАСНИХ ЕКОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ”

НЕ 2.1 Моделювання об’єктів навколишнього середовища для цілей екологічних досліджень

Основні види моделювання (математичне, електронне тощо). Моделювання літогенних та гідрогеологічних систем. Моделювання поверхневих вод. Моделювання стану атмосферного повітря. Моделювання та прогнозування якісного та кількісного стану грунтів. Моделювання класичних екосистем. НЕ 2.2 Біоіндикатори як сучасний метод вивчення стану навколишнього середовища Поняття про біоіндикатори та біоіндикацію. Тваринні та рослинні біоіндикатори. Біоіндикація якості атмосферного повітря. Біоіндикація якості водного середовища. Біоіндикація стану ґрунтового покриву. Геоаномальні зони.

Основна література до курсу: 1. Виноградов Б.В., Кондратьев К.Я. Космические методы землеведения. – Л.: Гидрометеоиздат,

1971. 2. Григорьев А.А., Кондратьев К.Я. Космическое землеведение. – М.: Наука, 1985. 3. Дружинин Н.И., Шишкин А.И. Математическое моделирование и прогнозирование загрязнения

поверхностных вод суши. Л.: ГИМИЗ, 1989. 4. Израэль Ю.А. Экология и контроль состояния природной среды. - Л.: ГНМИЗ, 1979. 5. Инженерная экология. – М.: 2002. 6. Кац Я.Г., Рябухи А.Г., Трофимов Д.М. Космические методы в геологии. – М.: МГУ, 1976. 7. Кондратьев К.Я. Спутниковая климатология. – Л.: Гидрометеоиздат, 1983. 8. Кравцова В.И. Космическое картографирование. – М.: МГУ, 1977. 9. Куприянов В.В., Прокачева В.Г. Спутниковая информация и изучение вод суши. – Л.:

Гидрометеоиздат, 1976. 10. Математические методы контроля загрязнения воды. Перевод с анл. – М.: «Мир», 1981. 11. Мелуа А.И. Космические снимки рассказывают. – Киев. Радянська школа, 1987. 12. Проблемы современной гидрологии. Л.: ГИМИЗ, - 1979 13. Саушкин Ю.Г. Географическая наука в прошлом, настоящем, будущем. – М.: Просвещение, 1980 14. Сидоренко А.В., Кондратьев К.Я., Григорьев А.А. Космические исследования окружающей среды

и природных ресурсов. – М.: Знание, 1982 15. Смирнов Л.Е. Экология и картография. – СП Университет. СПб., 1997

СУЧАСНІ КОНЦЕПЦІЇ ОПТИМІЗАЦІЇ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ • Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – магістр • Шифр дисципліни – 8.070800/Пм.2.1 • Назва напряму – Екологія та охорона навколишнього середовища • Кількість кредитів – 5 • Загальна кількість годин – 162 • Статус курсу – вибірковий для підготовки магістрів напряму „Екологія та охорона


Мета вивчення курсу: закласти основи знань з теорії та практики сучасного природокористування, показати необхідність екологізації всіх сфер життя людства, розкрити географічну і соціально-економічну суть понять “природні ресурси” та “ природокористування”, їх значення для формування наукового світогляду майбутніх магістрів - екологів.

Основні завдання курсу: - закріпити теоретичні і практичні навички прийняття управлінських рішень різних рівнів

щодо оптимізації природокористування різних галузей народного господарства. Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни

використовуються різноманітні методики викладання та методи навчання, зокрема, лекції (вступні, тематичні), модульні контрольні роботи, консультації (групові), самостійна робота студентів.


ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 „ВЗАЄМОДІЯ СУСПІЛЬСТВА І ПРИРОДИ”

НЕ 1.1 Сучасні концепції оптимізації природокористування Необхідність управління процесами природокористування на сучасному етапі в зв‘язку із загостренням екологічних проблем. Місце курсу в системі навчальних дисциплін. Поняття “концепції природокористування”, “оптимізації природокористування. НЕ 1.2 Природні ресурси та їх класифікація Природні ресурси як чинник розвитку суспільного виробництва. Поняття “природні ресурси”, ”природні умови”, “навколишнє середовище”, його головні функції. Класифікація природних ресурсів за різними ознаками. Загальні поняття про деякі групи природних ресурсів. НЕ 1.3 Принципи природокористування Суть соціоекологічного принципу природокористування (принципи раціонального природокористування). Принципи екологобезпечного розвитку. Загальні принципи природокористування та їх еволюція. НЕ 1.4 Концепції сучасного природокористування в Україні Важливість екологічних цілей в економіці й політиці. Створення правової основи екологічного природокористування. Економія ресурсів як нагальне завдання раціонального природокористування. Необхідність економічної відповідальності підприємств за забруднення навколишнього середовища. Державна екологічна експертиза. Екологізація освіти як необхідна передумова запровадження екологічно чистого природокористування. НЕ 1.5 Теоретичні передумови оптимізації використання і охорони земель Вдосконалення використання земельних ресурсів. Наукові основи збереження і відновлення родючості грунтів. Роль водно-земельної меліорації. НЕ 1.6 Концепції сталого природокористування в сільськогосподарському

виробництві Загальна характеристика аграрного виробництва і його еколого-економічні проблеми. Основні еколого-деструктивні чинники впливу аграрного виробництва на довкілля. Шляхи оптимізації сільськогосподарського природокористування.


„ОПТИМІЗАЦІЯ ВИКОРИСТАННЯ ЛЮДСТВОМ БІОСФЕРИ” НЕ 2.1 Оптимізація водокористування Загальна характеристика води як важливого природного ресурсу. Поняття водокористуання, раціональне і нераціональне водокористування. Стан водокористування в різних країнах світу.

НЕ 2.2 Оптимізація надрокористування Загальна характеристика надр України. Компетенція різних гілок влади у галузі регулювання використання надр. Державний облік родовищ, запасів і проявів корисних копалин. Економічний механізм забезпечення управління у галузі охорони і використання надр. НЕ 2.3 Забезпечення інтегрованого менеджменту відходів Проблеми утворення відходів .Зв’язок накопичення відходів з раціональним використанням природних ресурсів. Політика регулювання використання відходів, як вторинних ресурсів. Економічні важелі стимулювання. Роль територіальних громад в сфері поводження з відходами. НЕ 2.4 Оптимізація лісокористування Загальна характеристика лісових ресурсів і лісового природокористування. Основні складові лісового природокористування. Лісохімічне користування лісами та його екологічні наслідки. Рекреаційне лісокористування. Захист і охорона лісів. Управління й моніторинг лісів. НЕ 2.5 Роль заповідної справи у відновленні природних комплексів і їх компонентів Організаційно-правові засади заповідної справи в Україні. Структура природно-заповідного фонду. Території та об’єкти природно-заповідного фонду як елементи національної екомережі. НЕ 2.6 Ресурсоємність виробництва і принципи використання ресурсів Поняття про ресурсозабезпеченість і ресурсоємність виробництва. Ресурсозберігаюча функція НТП. Ресурсозбереження та його основні показники. Основні причини відставання в ресурсозбереженні та шляхи економії природних ресурсів. НЕ 2.7 Екологічні проблеми України та екологічна політика Негативні тенденції розвитку економіки України та екологічні проблеми, викликані ними. Екологічна політика України на сучасному етапі та її завдання в світлі концепції сталого розвитку.

Основна література до курсу: 1. Баландин Р.К., Бондарев Л.Г. Природа и цивилизация. – М: Мысль, 1988. – 397 с. 2. Барановський В. До концепції переходу України на модель сталого розвитку // Економ. України. –

2001. – №7. – С.27-31. 3. Барановський В. Екологічна ситуація в України // Економіка України. – 1998. – № 8. – С. 14-23. 4. Данилишин Б. Сучасні тенденції регулювання процесів природокористування в Україні //

Економіка України. – 1994. – №11. – С. 59-62. 5. Дрейер О.К., Лось В.А. Развивающийся мир и экологические проблемы. – М.: Знание, 1991. –64с. 6. Іванух Р. Екологізація розвитку продуктивних сил України // Економ. України. – 1992. – № 10. –

С.24-33. 7. Крачило М.П. Основи екології та економіка природокористування. – Київ: Крамар, 1998. – 170 с. 8. Кукушкин Г.О. О некоторых вопросах экономического механизма природопользования //

Экономика. – 1993. – №1. – С.92-96. 9. Масляк П.О., Олійник Я.Б., Степаненко А.В. Словник-довідник учня з економічної і соціальної

географії світу. –К.:Лібра,1996. –328 с. 10. Національна доповідь України “Навколишнє середовище і розвиток” у Ріо-де-Жанейро. – К.: Час,

1992. – 42 с. 11. Попова О.Л. Еколого-економічні проблеми сталого природокористування в аграрній сфері //

Економіука АПК. – 2000. – №11. – С.57-63. 12. Природокористування: методологічні та соціальні проблеми оптимізації. - К.: Наук. думка, 1992. –

140 с. 13. Реймерс В.П. Природопользование. - М.: Мысль,1990. – 638 с. 14. Топчиев А.Г. Геоэкология: географические основы природопользования. – Одесса: Астропринт,

1996. – 392 с. 15. Швиденко А.Й. Складові лісового природокористування: Методичні поради. – Чернівці: Рута,

1998. – 40 с. 16. Швиденко А.Й., Данілова О.М., Кібич І.В. Концепції сучасного природокористування: Навчальний

посібник. – Чернівці: Рута, 1999. – 84 с. 17. Шевчук В.Я. Еколого-економічний підхід до проблем природокористуванння і охорони

навколишнього середовища // Укр. геогр. журнал. – 1997. – № 2. – С. 3-9.

18. Экология и экономика природопользования: Учебник для вузов / Под ред. проф. Э.В. Гирусова. - М.: Закон и право, ЮНИТИ, 1998. – 455 с.

Documents

European Credit Transfer System ECTS - Інформаційний пакетgeo.chnu.edu.ua/res//geo/infpack/geo_ekologiya_ohorona.pdf · Екологічна стандартизація