Управління освіти і науки Чернігівської обласноїдержавної адміністрації

Чернігівський обласний інститут післядипломноїпедагогічної освіти

Чернігівський державний педагогічний університет імені Т.Г. Шевченка

Тетяна Матюшкіна

Душа моя до сонцяпророста...

Методичні рекомендації до вивчення творчості

Василя Буденногоу шкільному курсі української літератури

(5–11 кл.)

Чернігів – 2005ББК 74.268.3 (4Укр)6М 35

Автор: Матюшкіна Т.П., кандидат педагогічних наук,доцент, завкафедри української мови й літературиЧернігівського ОІППО

Рецензенти: Гальонка О.А., кандидат педагогічних наук,доцент, проректор з наукової роботи ЧернігівськогоОІППО

Гребницька О.І., заслужений учитель України, вчительукраїнської мови й літератури колегіуму № 11м. Чернігова

Баран Г.В., старший викладач кафедри української мови йлітератури Чернігівського ОІППО

Редактор: Скрипка В.І., кандидат філософських наук,доцент, ректор Чернігівського ОІППО

Рекомендовано до друку вченою радою ЧернігівськогоОІППО

(протокол № 5 від 25 березня 2005 р.)

Матюшкіна Т.П.М 35 Душа моя до сонця пророста... Методичні рекомендації довивчення творчості Василя Буденного у шкільному курсіукраїнської літератури (5-11 кл.). – Чернігів: Редакційний відділЧОІППО; Видавництво «Сіверянська думка», 2005. – 60 с.

Третя книга із серії «Література рідного краю» міститьматеріали до вивчення творчості відомого українського поетаВасиля Буденного у шкільному курсі української літератури.

У книзі подано біографічні відомості, огляд творчості, аналізпропонованих для розгляду поезій, запитання й завдання до творів,сценарій позакласного заходу, список літератури про ВасиляБуденного.

2

Книга адресована вчителям української мови й літератури.

ISBN 966-7743-32-2 © Т.П. Матюкшкіна, 2005

3

Василь Буденний

4

Біографічнадовідка

Василь Йосипович Буденнийнародився 20 вересня 1947 року вселі Смолині Чернігівськогорайону.

Здобувши вищу філологічнуосвіту в Київському педінституті імені О.М. Горького,працював на освітянській ниві. Потім – у музеї іменіМ.М. Коцюбинського, де всерйоз і назавжди прилучився досправжньої літератури. Якщо вірші Василя Буденногораннього періоду його творчості клекотіли переважнобуйством почуттів, то пізніше вони помудрішали,набрали філософічності, афористичності, цілісності.Тривалий час Василь Йосипович очолював обласнетовариство книголюбів. Робота на цьому терені далайому багато: зустрічі з людьми, подорожі по Україні,знайомство з провідними майстрами слова.

Дебютував Василь Буденний у колективній збірці„Серце співає”, яка вийшла у „Радянському письменнику”.А потім одна за одною з’явилися його поетичні книги:"Дарунки вересня”, „Орбіта зернини”, „Третєповернення”, „Живиця жнивного тепла”, ”Моя тиземле”, „Сиве багаття”, „Під сьомим небом”, „На вістрівласного меча”, „Осяяння”, „Шлях до осяяння”, „У школіі вдома”.

Наприкінці 80-х років поет переходить навикладацьку роботу на кафедру української мови йлітератури Чернігівського педагогічного інституту іменіТ.Г. Шевченка. Веде напружену творчу йпропагандистську діяльність.

До літературної премії імені Олекси Десняка, якоїпоет удостоєний 1979 року, додалася літературна преміяімені М.М. Коцюбинського (1999 р.) за книгу „Шлях доосяяння”.

Нині поет – у розповні творчих сил. Виходять новізбірки віршів. Він – доцент Чернігівського державного

5

педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка,заступник голови Ради Чернігівської організаціїНаціональної спілки письменників України (Під небомПолісся: Поетична антологія сьогоднішньої Чернігівщини.– Чернігів: КП «Видавництво «Чернігівські обереги»,2003. – С.21-28»).

До цієї біографічної довідки можна додати словокандидата педагогічних наук О. Баранкова – авторапередмови до збірки Василя Буденного „Шлях до осяяння”[7: 5-8]. Заперечуючи поету, який свою творчість називає«моє просте буденне слово» («...люблю буденність,Буденний день й по прізвищу мій брат»), О. Баранковзазначає, що для читача слово Василя Буденного є і непростим, і не буденним. Адже «автор належить до тихлюдей, які, за словами нашого славного земляка О.Довженка, уміють «бачити зорі і в буденних калюжах».

Місце народження, родина, найближче оточеннявідіграють неабияку роль у становленні людини,формуванні її духовного світу. Від О. Баранкова мидізнаємося про деякі факти життя поета. Зокрема про те,що народився Василь Йосипович Буденний у простійселянській родині колгоспного теслі Йосипа таколгоспниці Марії, що село Смолин поблагословило йогопри народженні й відкрило очі на світ широкий. А ще проте, що село це славне своєю природною неприховано-дивовижною красою й чудовими працьовитими людьми,що вміли дотепно й влучно давати будь-комухарактеристики. Ці оцінки були справжніми зразкамиусної народної творчості. Саме тут, мабуть, і треба шукативитоки яскравих пейзажів та точних афористичнихвисловів у ліриці Василя Буденного, дитинство якогошвидко промайнуло за шкільною партою, хлопчачимизабавами та раннім прилученням до праці.

6

Сторінки творчої біографіїВ. Буденного пишуть друзі,знайомі, літературні побратими,колеги по роботі, шанувальники

його поетичного таланту. Сам автор – людина скромна –не дуже любить розповідати про своє особисте життя, а те,чим би хотілося йому поділитися із читачем, ми знайдемов його творчості. Адже в більшості поезій ліричний геройВасиля Буденного – це він сам: закоханий, пристрасний,експресивний, небайдужий до чужого горя, щирий,безкорисливий, добрий, відкритий серцем і душею долюдей:

Навстіж вікна і двері,Гаманець – до гроша,Всі рядки – на папері,Навстіж навіть душа…

Василь Буденний приналежить до категорії людей,які, одного разу окресливши для себе морально-етичнімежі свого життєвого й творчого простору, намагаються заних не заступати. Звідси й потреба час від часусповідатися перед собою й читачем. Усвідомлюючивідповідальність за свій талант перед Богом, обравшижертовний шлях служіння людям («…Людині себепринести»), поет проявляє високу вимогливість до свогопоетичного слова:

Щоб чорний ембріон намовиУ чорне зло не переріс,Я виміряю кожне словоДозиметром болючих сліз.

Тим паче, слово, повне гніву,Що й розум людський підкоря,Перевіряю, як не дивно б,Лише дозиметром добра.

7

Оглядтворчості

Щоб впевнитись ще більше в слові,Не накликать ним біди –Дозиметр честі і любовіЯ у собі ношу завжди.

Це не поза, не слідування за професійноютрадицією творити вражаючі образи. Це позиція поета-громадянина, кожне слово якого виважене, бо підданежорсткій цензурі власної совісті.

Перша збірка віршів Василя Буденного, до якоїувійшли поезії, написані протягом десяти років, вийшла1982 року під назвою «Дарунки вересня».. Цей творчийдоробок поета набув неабиякого резонансу серед читачів,у літературних колах. Книжка активно обговорювалася.Шанувальники поезії радо вітали з успіхом дебютанта,визнаючи справедливість слів, сказаних про нього відомимукраїнським поетом Леонідом Горлачем, який у передмовідо збірки зазначив, що в особі Василя Буденного «маємогідне поповнення молодої сучасної літератури».

Схвально відгукнувся про збірку В.БуденногоСтаніслав Реп’ях статтею „В словах звичайних –дивосвіт” в газеті „Комсомольський гарт” (23:7). У ційпрофесійно-аналітичній статті дано виважену оцінкутворчості В. Буденного, виявлено штрихи його творчоїсамобутності, відзначено художні здобутки, названо кращітвори, зауважено й про недоліки. Така оцінка окрилювалай водночас спонукала поета до самовдосконалення.Старший товариш, уже в ті роки широко відомий поетСтаніслав Реп’ях писав про „експресію” В. Буденного,його „нестримне прагнення втрутитися в життя, мовитисвоє слово...”, про „наповненість поезії дебютанта”, яка„йде не лише від безпосередніх вражень від пережитого йпобаченого, а й з глибини історії, від пращура, прабатька”,що „надає книзі цілісності, вагомості”. Говорячи про інодінаївність рядків, С. Реп’ях разом з тим відзначає їх

8

„щирість, глибину й правдивість”, вони сприймаються якодкровення, як авторське кредо: „Я від землі і в землювірю...”.

Уже в першій збірці Василь Буденний ніби даєсинівську присягу своїй рідній землі, своїй Батьківщині,своєму народу на вірність і любов, на довічне служіннядобру й красі.

Про творчість Василя Буденного пишутьчернігівські поети Дмитро Іванов, Яків Ковалець,Володимир Сапон, Сергій Дзюба та інші.

Так, Яків Ковалець зауважує про оригінальнуінтерпретацію сучасності поетом у збірці „Живицяжнивного тепла” (1991р.), дає відповідь на запитання,звідки в автора таке тонке відчуття краси природи, яку вінтак любовно живописує, так детально передає нюансизмін її станів у кольорах і запахах, ніби однаково вправноволодіє і словом, і пензлем. Це тому, що „Василь – такий,як роса і як блискавка, такі й його вірші, чисті, озонні, відусього серця”. Мальовничими картинами природи авторнамагається не стільки розкрити поняття краси якфілософської абстракції, скільки показати її життєдайнусилу, здатну якісно змінити природу людини. „Рятуватисьв красі” закликає поет. На його думку, краса як тойязичницький вогонь, здатна очистити людські душі одскверни.

Василь Буденний щиро переймається турботамисвого народу, відчуває значимість історичного часу,пам’ятає свою першу поетичну „синівську присягу” івкотре „недекларативно, виболено-пережито констатує”:

Моєї віри не схитнути –Корінням в рідну землю вріс,До бід її навік прикутийБілявим займищем беріз.

9

Яків Ковалець помічає нові грані творчості ВасиляБуденного: драматизм і цілеспрямованість, дух кревноїпричетності до рідного краю; справедливо порівнює В.Буденного із С. Єсеніним. Зазначає, що поезію В.Буденного пронизує єсенінський дух, і на підтвердженняцього наводить такий приклад: в одній із поезій передліричним героєм постає єсенінський образ „в чорнімлюдини чорної, як вуглець” як символ „потвор і гризотнашого часу із чорнобильським „обручем” на горлі і надуші”, як узагальнений символ Зла.

У збірці «Дарунки вересня» з’являється темаборотьби зі злом, яка стає однією з провідних у творчостіпоета. Цим проявляється громадянська позиція самогоВасиля Буденного, яка стає морально-етичноюнастановою, духовною сутністю його ліричного героя.1983 року саме цю збірку було представлено на здобуттяобласної комсомольської премії імені Олекси Десняка.

Володимир Сапон у статті „Дарунки любові” (22:4)додає нові штрихи до творчого портрета ВасиляБуденного. Виділяє тему Великої Вітчизняної війни, щовдало розкривається у віршах „Пісня ветерана”,„Залишила війна Вітчизняна...”. Без псевдопатетикирозкриває поет внутрішній світ „молодого сучасника,людини праці, що живе повнокровним життям бурхливогонашого сьогодення”, замислюючись над сенсом буття,місцем у житті. В. Сапон відзначає оригінальністьхудожніх засобів, які автор черпає з фольклору тазакарбованих пам’яттю картин сільського побуту. Для йогопоетики притаманним є використання „заземлених, аленепримітивних” тропів на кшталт: „до нас веселимпасічником небо схиляється у жовтому брилі”.

Сергій Дзюба 1997 року в статті про першийславний ювілей В. Буденного під назвою „ВасильБуденний пише вірші небуденні” (15: 4) згадує прожите йпережите тепер уже відомим українським поетом. Називає

10

ювіляра „тонким ліриком”, багата творча спадщина якого єрізножанровою й багатотемною. До класичних віршівдолучилися рубаї – віршова форма запозичена зі східноїпоезії, оволодіння якою свідчить про високий рівеньхудожньої майстерності Василя Буденного. У них думкапоета, огранена чотирма поетичними рядками, набуваєособливої виразності, чіткості, лаконічності, філософськоїглибини. Рубаї, катрени проповідують старі, як світ,моральні цінності, втрата яких може призвести людство додуховного зубожіння, деградації, загибелі шляхомсамознищення.

1998 року Василь Буденний видає збірку„Осяяння”, яка засвідчила духовне оновлення поета,творча діяльність якого відтепер спрямована напереосмислення філософії буття, у центрі якого Бог-творець Всесвіту, тверді земної, людини. Це обумовлюєтематичну трансформацію творчості поета, їїспрямованість на теологічне пояснення походженнясучасних проблем. Народ України наблизився до духовноїпрірви, оскільки у свій час відмовився від Бога. Нинішнійстан суспільства – це ніщо інше, як розплата за гріхи.Порятунок поет бачить у засвоєнні призабутих біблійнихістин, якими людина повинна керуватися в повсякденномужитті. Слідування за біблійними заповідями, відродженнядуховності – ось майбутнє людства й українського народузокрема. Ось засіб продовжити рід людський, запобігтисамознищенню.

Василь Буденний до певної міри перебирає на себемісію проповідника. Що може зробити поет, аби ідея Богаоволоділа масами? Писати вірші на біблійні теми. ВасильБуденний не перший і не останній з митців, хтозвертається до християнської ідеї. До неї, як до рятівногоджерела, приводить поета біль за Україну, за українськийнарод, який 1991 року здобув незалежність. Про цесвідчать вже самі назви віршів В.Буденного, написаних у

11

період перебудови: „Я так втомився від печалі...”, „Чомусьтак боляче мені...”, „Гіркополинне”, „Сюрреалістичне”.„За всіх переболіти” прагне його змучена душа, вбираючигіркоту ознак „нового часу”. Він не став його співцем, асуворим суддею („Плакала сопілка в переході”,„Відсатаніла врешті глупа ніч”, „На сполох чи в похідтрубить Трубіж...”, „Словесний смітник – це ще недержава...”, „Я совість ваша, втоптана в багно...”):

Я совість ваша, втоптана в багно,Я ваша рана, що не заживає,Я мов чужинець у своєму краї,Що вже побачив наше з вами дно...

Історичний процес національного відродження,ускладнений відсутністю чітких засадницьких ідей,необхідних для об’єднання зусиль у всіх галузяхдержавотворення, призвів до невтішних наслідків. ВасильБуденний є спадкоємцем традицій української літератури,представники якої перебирали на себе роль месій,духовних поводирів, а часто очолювали боротьбу засоціальну справедливість. Муза Василя Буденного слугуєукраїнському народові, як і раніше, сприяє викоріненнюЗла. На поета зійшло Боже осяяння. Він за природоюоптиміст і вірить, що знайшов рятівний шлях духовногопіднесення. Відтепер він свідомо реалізує ідею релігійногопросвітництва шляхом поетичних інтерпретацій біблійнихісторій, заповідей, притч. Оволодіває жанром молитви(«Довіримось Господу без чуда…»):

Довіримось Господу без чуда,Він крізь віки до нас гряде…Бо не спаде з очей полудаДо пір, як з серця не спаде…

12

Свій крок ступаймо згідно віри,У вірі ж дух наш і діла:По них Господь і буде мірять,Як на землі душа жила.

Не за один день сталася ця метаморфоза, не відразуприйшло прозріння. Про це Василь Буденний пише:

Ні в що, нізвідки, в нікуди,Без манівців, і без дороги,Не йшов кудись, а так ходивАж доки не прибивсь до Бога.

А тепер поет піднесено проголошує: „Віра вХриста мені сонцем сія!”.

Збірка „Шлях до осяяння” (2000 р.) міститьнайкраще з усього творчого доробку поета, вона єсвоєрідним творчим звітом перед читачем, який знає йлюбить Василя Буденного за світлий талант, за щиреслово, за доброту, за відкрите серце й душу, загромадянську позицію й палкий патріотизм. Збіркапредставляє тематичне розмаїття поезій, у яких постаютьяскраві образи Батьківщини, рідного краю, людини праці,патріота-громадянина, жінки-матері, коханої, а витонченапейзажна лірика є справжнім мистецьким скарбом.

Як і раніше, Муза не дає поетові ані хвилиниспокою. Він продовжує активно працювати, а його творичас від часу з’являються на сторінках місцевої преси.

У газеті «Гарт» (2002. 20 вересня) булонадруковано добірку віршів Василя Буденного, передмовудо якої написав Дмитро Іванов. У своєму слові про автора– Василя Буденного зазначив: „...він сам і його поезія –непідкупні, непоступливі перед несправедливістю, чисті,відкриті і зрозумілі кожному з нас, наче молитва”. А віршіз добірки засвідчують, що поет залишається вірним собі,

13

не зраджує свої ідеали, звіряє кожний крок з вибудованоюсистемою моральних цінностей:

Я не прошу багато літ життя,Я не прошу тих літ укоротити:Дай, Господи, їх стільки, щоб в цім світіЯ задум Божий вволив до кінця.Щоб воля та, що зріє у мені,Лиш Божій упокорювалася волі,Щоб я собою не пишавсь ніколиІ не зважав на пристрасті земні.Щоб звабне баговиння тих спокус,Що кожному лукавий уготовив,Не засмоктало справжньої любові,За вразливість якої я боюсь.Боюсь за те, що тиха й мовчазнаЙ не лізе притьмом кожному у вічі,А лише совість час від часу кличе,Коли, буває, задріма вона.Отож і будить вбогим помогти,До бід людських не буть мені байдужим,Але найголовніше – бути мужнім,Щоб з Правдою гіркою буть на „ти”.

Розповідь про письменника логічно маєзавершитися розкриттям оригінальних авторських засобівтворення краси. Спробуємо визначити характерні ознакипоетики Василя Буденного, скориставшисьінструментарієм теорії літератури як засобом пізнанняглибинних смислів творів мистецтва слова. Опиратисябудемо на сучасні розвідки в галузі теорії літературиОлександра Галича, Віталія Назарця, Євгена Васильєва(Теорія літератури: Підручник. – К.: Либідь, 2001).

Дотримуючись традиційної ідейно-тематичноїкласифікації типів ліричних творів, поетичний доробок

14

Василя Буденного можна поділити на громадянську,філософську, пейзажну й інтимну лірику, зразки якоїподано в посібнику. За новою ж класифікацією творипоета явно приналежать до медитативно-зображувальної івласне зображувальної лірики (перший різновид лірикизвернений до самоаналізу, у ній домінують роздуми надвічними проблемами буття, традиційно вона містить у собіемоційну чи мислительну рефлесію; другий – описовий,або оповідний, часом з алегоричним чи символічнимзначенням).

Важче визначитися із ліричними жанрами,представленими у творчості Василя Буденного, аджежанровий поділ лірики здійснюється залежно від типупереживань поета, і якийсь окремий тип сьогодні може щепросто не мати власної назви. Ідентифікуємо поезії ВасиляБуденного з піснями (жанром, для якого характернівираження чисто суб’єктивних відчуттів), елегіями всучасному потрактуванні цього жанру, ліричнимипортретами, медитаціями – віршами філософськогозмісту, у яких автор передає свої глибокі роздуми про деяківажливі проблеми, інколи глобального значення (життя ісмерть, дружба й кохання, людина й природа).

Творчість В. Буденного зрозуміла для кожного, а цеє свідченням її демократичності. Його променисте словозвернене до багатьох, а не до обраних, що є однією з рисреалістичної літератури. Візьмемо сміливість долучитипоета саме до цього літературного напряму.

Щодо характеристики внутрішньої й зовнішньоїформи ліричних творів Василя Буденного, то однією з їїхарактерних ознак є те, що поет ніби персоніфікується вособі ліричного героя, коли той стає „двійником” йогоавторського „Я”. Це злиття відбувається підсвідомо йодномоментно. А тому нам важко визначитися, коли самеліричний герой відмежовується від автора, бо енергетичнонасичене слово поета ніби насправді передає його реальні,

15

а не вигадані, сердечні болі й радощі, які матеріалізуютьсяв зморшках, сивині, недугах...

Мова творів Василя Буденного, будучиформотворчим засобом, є експресивною, емоційнонасиченою. Автор широко використовує лексико-синонімічні засоби увиразнення мовлення (архаїзми,історизми, старослов’янізми, поетизми, термінологізмитощо), а також тропи – епітети, порівняння, метафори (якінадають його творам особливої чарівності й краси),гіперболи, іронію. У творах Василя Буденного знаходимой розмаїття синтаксичних засобів. Серед них: стилістичніфігури, фігури повтору (анафора, епіфора), риторичніфігури (звертання, запитання, заперечення).

Щодо структури поезій, то творам В. Буденногопритаманна строфічна (з катренів) або астрофічна будова.Композиція вирізняється сталою організацією ліричнихкомпонентів, якими є емоції і враження, послідовністьвикладу думок, порядок переходу від одного враження доіншого, від одного почуттєвого образу до іншого.Найчастіше автор користується ямбічним розміром.

Василь Буденний не зупиняється на досягнутому.Невтомно працює на творчій ниві. Нещодавно видавкнижку «У школі і вдома», яка засвідчує новий напрямоктворчості. Уперше автор звертається до дитячої тематики.І зовсім невипадково – у Василя Буденного онук пішов уперший клас. Книгу складають веселі дитячі вірші, якіразом з тим містять приховане повчання.

Василь Буденний залишається вірним своємупоетичному кредо – удосконалювати людську душу, щобичитач, як і сам поет, «душею до сонця проростав”.

Запитання та завдання до розгорнутої відповіді:

16

1. Розкажіть про життя Василя Буденного.2. Визначте провідні теми поезії митця.3. Схарактеризуйте найважливіші особливості

поетики творів Василя Буденного.4. Як осмислює автор призначення поета і поезії?5. Які духовні настанови містить поезія «Я не прошу

багато літ життя…»?6. Змалюйте психологічний портрет ліричного героя.

Знайдіть автобіографічні риси.7. Чи ідентичні духовні світи ліричного героя і поета?

Матеріали

17

до вивчення творчості Василя Буденного ушкільному курсі української літератури (розділ

«Література рідного краю»)

5 клас

«Пам’ять дитинства» (триптих) – вірш з циклу«Життя мого орбіта…» уже своєю прозорою назвоюготує читача до авторських спогадів про найкращу пору вжитті людини. Ці спогади блакитно-рожеві, сонячні,водночас із присмаком легкого смутку, бо ціну дитинствазнає тільки доросла, досвідчена людина, яка, порівнюючисвої прожиті літа, сповнені радощів і смутку, чіткоусвідомлює просту житейську істину – дитинства часнайдорожчий та, на жаль, вороття туди немає. Від того – і«солоний щем із віч».

Дитинство ж автора, холодне й голодне, припало наважкі повоєнні роки, коли діти швидко дорослішали,допомагали батькам і вдома, і в полі, долучалися донелегкої праці на землі. Здавалося б, немає за чимсумувати. Чого ж він сумує? Відповідь проста. Дитинство– країна особлива, де навколишній світ існує у твоїй уяві внадреальних вимірах. Там зникає межа між снами,мареннями, мріями й повсякденними житейськимиклопотами, невідкладними буденними справами. У ційкраїні щодня оживає казка, нестримно вирує дитячафантазія, навколо все таке загадкове, сповнене чарівності,таємничості. А ще – тепло й затишно від батьківськоїлюбові й турбот про тебе. Там в оточенні родиннихоберегів ти почуваєшся справді щасливим, і попереду –велике життя!

До теми дитинства Василь Буденний звертається утворах «Вечір пам’ять мою колошкає…», «Широкоюдорогою повз хату у селі…». Перед читачем постаютьобрази батька («Пам’яті батька», «Батькова пісня чаїна»,

18

«Тесля»), матері, якій поет уклінно вдячний за тепло,любов, терпіння, уміння «вигоювать… сину рани» і якупорівнює із «сонцесходом», бо від матері, як від сонця,життя народжується. І щоразу, коли автор починаєворушити «пахуче сіно літ» своїх, пам’ять переноситьйого до «білявої хати край села» поблизу Десни, дорідного Смолина…

Серед усіх поезій найбільш тематично витриманимє вірш «Пам’ять дитинства», який складається з трьохчастин (триптих), перша й третя з яких є своєріднимкомпозиційним обрамленням – експозицією й епілогом.Власне спогади представлено в другій частині твору.

Поетова пам’ять вихоплює з минулого окремі, милісерцю картини. У якийсь момент автор-оповідач відчуваєпробудження в собі того хлопчиська, яким він був удалекому дитинстві, веде з ним розмову, але запитанняйого залишаються без відповіді. Вони є риторичними посуті, бо звернені до самого себе, тепер уже дорослого,якому заманулося «блукати манівцями, колоти босоногудушу об стерню немилосердну скошених давно років». Чине тому, що Василь Буденний зумів з роками зберегти всобі оту чисту дитинність, яка проявляється в закоханостів усе живе, щирості, відвертості, тендітності «босоногоїдуші», відкритої людям і світу. Ці нерозтрачені чесноти єбезцінним набутком дитинства, до якого він подумки раз ураз вертається. Навіщо? Аби припасти до цілющогоджерела, укріпитися духом, знайти загублене в життєвихмандрах. Аж ось і підтвердження: хлопчик Василькозалюблений у рідну природу («кожну пестиш титравинку»), він допомагає батькам («витупцьовуєшлинків»,«коней раювать ведеш»), мрійливий, цікавий до«чудернацьких небилиць» з багатою природною уявою,романтичним світовідчуттям. Для нього все навколо маєтакий незвичайний, фантастичний вигляд, як це може бутитільки в дитинстві («туман, як біла хмара», «земля, як

19

світле небо», крізь які «мчать з підсвистом та з піснямиВершники, мов божа рать…»).

Третя частина є ніби підсумком авторськихблукань дорогами пам’яті. Поет-оповідач радо констатує:пам’ять дитинства жива («обриси села туманні, Мовпокладені під скло…»). «Хата з призьбою, долівка Висятьзорями вгорі» – зоріють, освітлюють життєві дороги,надають сили й наснаги.

Поезію «Пам’ять дитинства» прикрашаютьзображувально-виражальні засоби, використання якихсприяє створенню особливої тональності почуттів іпереживань поета-оповідача. Це традиційні епітети(«білява хата», «босонога душа», «луки зоряні»),метафори («душа замре на віражі», «хата з призьбою,долівка Висять зорями вгорі»), порівняння («вершники,мов божа рать…»), синтаксичні засоби (анафора,звертання, пряма мова, називні речення тощо).

Пам’ять дитинства(Триптих)

ІУже і в снах на порох стліло,Між забуттям десь на межі,Та інколи так наболілоДуша замре на віражі,

І оживе в моїй уявіБілява хата край селаВ вінку солом’яно-русявім...Такою ти тоді була.Над призьбою – низенькі вікна.У шибу гляну – комин, піч...Ось-ось неначе маму кликну......Та лиш солоний щем із віч...

ІІ

20

Хто ж це, хто?Агов, хлопчиську!Ти, напевне, заблудивсяСеред безлічі безкраїхПеретоптаних доріг.

І блукаєш манівцями,Колеш босоногу душуОб стерню немилосерднуСкошених давно років.

І чого тобі тут треба,Серед цього часоплину,Серед простору під сонцем,Що хлюпочеться в Десні?

Кожну пестиш ти травинку,Глід, паслін на зуб смакуєш,По озерцях до корзиниВитупцьовуєш линків.

Лиш увечері до хатиКрадькома приволоцюєш.– Де ж ти цілий день пробігав?Та ще й просишся в нічне, –

Журять батько, журять ненька.Ну а ти після вечеріЙ справді з друзями своїмиКоней раювать ведеш.

Луки зоряні, багаття...Ти з однолітками в колі...І почуєш, і розкажешЧудернацьких небилиць.

В попелі спеклась картопля,

21

На шпеньку підсмажиш сало...Не отямишся – вже й ранок:– Гей, по конях!До села!

А туман, як біла хмара.А земля, як світле небо.Мчать з підсвистом та з піснямиВершники, мов божа рать...

Покотилося відлунняДо самісінького серця,Чуб русявий розвихрився.Хлопчику, скажи ж, де ти?

ІІІА чи дійсність, чи омана,Чи зі мною це було?Обриси села туманні,Мов покладені під скло.

Вигін. Хутір. Пискунівка.Перепечі. Овчарі.Хата з призьбою, долівкаВисять зорями вгорі.І високі, й недосяжні,Але ж, слава Богу, є!Що забулося – пропажа,А що в пам’яті – моє.

Запитання і завдання:

22

1. Уважно прочитайте вірш.2. Якою спільною думкою об’єднані частини

триптиха (з грецьк. – складений утроє; композиціяз трьох самостійних мистецьких творів одногоавтора, пов’язаних спільним ідейним змістом тамотивом)?

3. Яким постає дитинство поета-оповідача у творі?4. Дайте характеристику хлопчику.5. Знайдіть у тексті другої частини твору

зображувально-виражальні засоби мови та пояснітьїхню роль у створенні художніх образів живоїприроди, людини.

6. Чому, на вашу думку, автор звертається до темидитинства?

7. Розкажіть про свої пригоди під час літніх канікул.Порівняйте свої враження від перебування на лоніприроди (на дачі, у лісі, у селі) із описами-спогадами автора-оповідача.

8. Які рядки поезії вам найбільше сподобалися йзапам’яталися?

6 клас

23

Вірш «Весняне» з циклу «В обіймах осенівесна…» якнайкраще репрезентує пейзажну лірикуВасиля Буденного. Цей цикл чи не найбільший у творчомудоробку поета. У ньому передано його ставлення доприроди, з якою поет часто себе ототожнює, бо є малоючастинкою великого світу природи («Я теж вподібнююсьДесні…Деснянська ж всміхненість в мені…»). ВасильБуденний обожнює і обожествляє природу, не моженадивуватися раціональному порядку, що панує в ній,встає на її захист.

Серйозне занепокоєння викликає в поеталегковажне, прагматичне, а часом і жорстоке ставленнялюдини до природи. Тому проблема «Природа і Людина» єоднією з провідних у творчості Василя Буденного.Привертаючи увагу читача до чарівних картин природи,автор застерігає від страшних наслідків бездумногоставлення до неї. У такому контексті закономірним єперехід до висвітлення екологічних проблем, вихід на якіобумовлений зокрема чорнобильською катастрофою.

«Дарунки вересня», «Осінній тамуючи подив…»,«Ще бурчить громовиця…», «Післягроззя», «Дисонансипіслягроззя», «Ромен», «Ледь-ледь всміхається Десна…»,«Купаюсь в повені весни…», «Провесінь», «Пожовтілизелені китиці…», «Пізня осінь», «Акварелі» – ось далеконеповний перелік віршів про природу, поетична данинаавтора її красі й величі. Цей тематичний блок представимооднією з кращих поезій Василя Буденного «Весняне».

Автор зумисне розподіляє вірш на п’ять смисловихчастин, аби поетапно передати зміни, які відбуваютьсящодня в природі та ще й на зламі зими-весни. Такийкомпозиційний прийом дає змогу поетові зафіксувати, ачитачеві відчути оте розмаїття станів природи, якіпередаються у кольорах, запахах, звуках. У нашій уявіпостають живописні весняні картини – березневі, квітневі,

24

травневі – від тієї миті, коли «промінь кинуто по зимі» і дотого дня, коли вже «зацвіли, забуяли вишні».

Василь Буденний – уважний спостерігач іживописець – майстерно володіє своїм словом-пензлем.Він бачить те, на що пересічна людина майже ніколи незвертає уваги, помічає такі деталі та нюанси станівприроди, передає їх так тонко й професійно, що процесметаморфоз, циклічних явищ природи стає для читачавидимим, сприймається зором, на слух, на дотик, на смак.Ми бачимо «дерева з морозу голі», «в лугах обскубанікопиці», відчуваємо на вустах холод води з веснянихкалюж, яку «смакують… горобці», чуємо радіснетьохкання «жив-живу», напружуємося нервами відшаленого бажання проникнути в таємницю відродженняприроди в той момент, коли «ось-ось цвітінням вибухнутьсади», зачаровано слухаємо «кантату весни одвічну». І вжеледве стримуючи сильне серцебиття, даючи волюпочуттям, разом з ліричним героєм готові пафоснопроголосити: «Гарних засівок тобі, поле!». Художній образполя асоціюється з образом хліба – символом життя,добра, благополуччя. Засівати ж і вирощувати хліб буделюдина. Отже, вірш «Весняне» звучить як гімн природі,людині-творцю, самому життю.

На прикладі поезії «Весняне» ми бачимо, щоприрода у Василя Буденного не відчужена від людини.Світ природи забарвлений людськими емоціями: радістю,надіями на краще, очікуваннями щастя.

Мова твору багата на тропи: епітети («заспанійріці»), метафори («закосичилась весна», «замузичили зновдощі»), порівняння («вночі, мов злодій, крадетьсяморозець»), синтаксичні засоби (алітерація – «зацвіли,забуяли вишні, Забіліло кругом вночі», звертання –«гарних засівок тобі, поле!»). Перехресне римування,неточна рима (шелесне-скресла; ріллею-зелений),чергування в різних частинах вірша хореїчного розміру з

25

ямбічним, ускладнення хореїчних рядків пірихіємурізноманітнюють ритм вірша, роблять його рухливішим,гнучкішим, звучнішим, увиразнюють описи картинприроди та фіксують перехідні моменти від одного її станудо іншого.

Весняне

1.Ще дерева з морозу голі,Чернозем прилипа до ніг,Сірим зайчиком серед поляПроглядає підталий сніг.

Засвітилися дні погожі –Промінь кинуто по зимі!І земля вже на небо схожа,Наче зорі і ми самі.

2.Сніг перестав у променях іскриться.Вже день чи два лишилось до весни.Стоять в лугах обскубані копиці,Ховаючи в собі торішні сни.

Вночі, мов злодій, крадеться морозець,Ще лід блищить на заспаній ріці,А вдень на ледь проталеній дорозіУже смакують воду горобці.

3.Розгодинилось, не шелесне,Біле сонце гойда блакить,І ріка, ще недавно скресла,По-весняному вже шумить.

По-весняному пісня лине,

26

Витьотьохкує „жив-живу”.Квітень пестить, немов дитину,Перемиту в лугах траву.

4.Нарешті закосичилась весна,Втекли у безвість холоди завзяті:У когось в клуні клеплеться коса,Хоч рано косовицю починати.

Бо на залитих паводком лугахЛише човни видніють острівцями,А з верб злітає жовта пилюга,Бджолино кружеляючи над нами.

Від картоплиння сизуватий димП’янить птахів над свжою ріллею.Ось-ось цвітінням вибухнуть садиІ спеленають білим світ зелений.

5.Зацвіли, забуяли вишні,Забіліло кругом вночі,І кантату весни одвічнуЗамузичили знов дощі.

Знов умита земля довколаТепло й м’яко лягла під плуг.Гарних засівок тобі, поле!Тобі квітів прегарних, луг!

27

Запитання і завдання:

1. Який настрій пробуджує у вас цей твір?2. Як розкривається тема «Пори року. Весна» у

поезії «Весняне»?3. Схарактеризуйте особливості будови цього твору.

Як у ньому показано зміни станів природи? Які деталівказують на ці зміни?

4. Які рядки твору свідчать про присутністьліричного героя? Що ви можете сказати про йогоставлення до природи?

5. Якими словами описує поет красу природи?Виділіть серед них епітети, метафори, порівняння.

6. Вивчіть на пам’ять уривок з вірша. Поясніть,чому саме він вам найбільше сподобався.

28

7 клас

Цикл поезій «Моя ти земле…» Василя Буденногонароджений великою любов’ю до рідної землі й турботоюпро її долю. Тут ми бачимо, наскільки чітко авторусвідомлює, що його рідний край, його мала батьківщина– лише мала частка держави Україна, а та є материковоюскладовою планети Земля. Сьогодні не можна побудуватиякісь захисні кордони, аби вберегтися від глобальнихекологічних катастроф, спричинених технічнимпрогресом. Тому й прагне привернути увагу читача доекологічних проблем Василь Буденний – патріот України йгромадянин планети. Найбільшого болю й стражданьзавдала йому як вболівальнику за рідний народЧорнобильська катастрофа. Про це його вірші«Повернення», «Дзвенить зоря над лугом вечоровим…»(присвята однокласнику І.О. Дрижаку, що очолювавЧернігівську пожежну дружину під час аварії наЧорнобильській АЕС). Ліричний герой, В. Буденного, що євтіленням його поетичного «Я», гнівно заявляє: «В менігорять радіаційні душі Дітей Вкраїни… Вбивцям непрощу!». Але Чорнобиль – не перша й не остання бідасвітового виміру. І ось уже пристрасне слово ВасиляБуденного встає на захист Життя на планеті Земля в цикліпоезій «До проблеми екології», пронизаних «болемневигойним за планету» «сина людського, людськогороду».

Поезія «До проблеми екології» представляє єдинеціле, хоч і подається автором як цикл творів, об’єднанихспільною темою. Складається з п’яти частин, якісамостійно існувати не можуть, настільки тематично,ідейно, композиційно зв’язані одна з одною.

Авторський задум бити на сполох, будити совістьлюдську, допоки не пізно, щоб порятувати планету,

29

уберегти від загибелі все живе на ній, реалізується черезслово – палке, пристрасне, гнівливе.

Поезія «До проблеми екології» є зразкомгромадянської лірики. Перед нами – поет-трибун, поет-громадянин, для якого неприйнятні прагматизм, егоїзм,тимчасові меркантильні інтереси, якими у ставленні доприроди керується більшість людей. Тому так часто авторвикористовує синтаксичні засоби – звертання («О рідназемле…»; «День добрий, як не вмерла, Совісте…»),риторичні запитання, окличні речення («Чи не надмірнуціну платимо За наш удаваний комфорт?!»; «То чом жевисихають ріки І важко дихати землі?»). Передачіемоційного напруження слугує прийом переходу відтристопного (І-ІІ-ІV-V частини) до п’ятистопного ямбу вІІІ частині, у якій зображено вищий за силою почуттєвийстан ліричного героя, що готовий іти «в світ за очі –шукать нові шляхи», бо над його рідною землеюрозкрилився як чорний крук «полиновий дим». Цекульмінаційна частина твору. Бо, якщо в першій частиніперед читачем постають почуттєві образи лиха у виглядістраждань матері із-за хвороб дітей, спричиненихвживанням разом з їжею небезпечних для здоров’яхімічних речовин, то у другій – картина Біди набуваєстрахітливіших обрисів. Поет не жаліє фарб, аби читачжахнувся потворності світу з «підсліпуватими озерами,Пеньками знищених лісів», отруєними «водамиґрунтовими», захмареного димом з хімкомбінату, що«химерою На дитмайданчику присів…». Від цієї жахливоїметафори стає моторошно на душі. Адже тут«дитмайданчик» є символом нашого майбутнього, надяким нависає загроза знищення. Далі автор з упертоюпослідовністю домальовує картину Біди. На йогопоетичному полотні з’являється символічний образЧорнобиля – «полиновий дим», який тут уособлює всіекологічні лиха світу.

30

У четвертій частині автор передає душевністраждання ліричного героя від власного безсилля щосьвиправити в цьому світі («куди йому супроти лиха»).Водночас він усвідомлює себе часткою природи, і кожноюклітинкою свого єства допомагає їй відродитися («Всебільше серцем припадаю До пережухлої трави Йперекидаюсь водограєм, Щоб їй коріння оживить. Топереходжу враз у вітер, Що дим ядучий розганя…»).

П’ята частина поезії продовжує тему попередніх,але більше перегукується із першою, бо ліричний герой,будучи представником «нерозумного племені» людей,ототожнює тут усе людство, якому є чим пишатись, аводночас і за що каратись. «Я» ліричного героя поступовопереходить у «Ми», бо одна людина не здатна, а усі людиразом взмозі подолати Лихо, відвернути свою загибель(«Ми й справді розумом великі, Ми майже в Бога накрилі…»). У заключних рядках п’ятого розділу лунаєриторичне запитання: «То чом же висихають ріки І важкодихати землі?», у якому й докір, і надія на перемогулюдського розуму.

Заміна перехресного римування на кільцеве (ІІІ ч.),неточна рима («блакиті – із жита»; «роду – надприродно»),тропи (характерні для поетики Василя Буденного) – усе церазом надає динамічності, виразності поезії, підсилюєголовну думку: природу треба рятувати й сторонніх у ційсправі не повинно бути.

До проблеми екології

ІТак біло гречка й не цвіла,І жито так не колосилось.Неначе справді Божа милістьТоркнулася Землі чола.

31

Мені забулося на митьПро гербіциди і нітрати,Якими ми годуєм матірТа і самих себе, щоб жить.

Щоб живучи життю радіть,Щоб живучи життя хвалити,Та все частіш хворіють діти,Тому в мені й тьмяніє світ.

О рідна Земле, чи простишТи наше нерозумне плем’я?!Я жду на відповідь даремне...Даремне жде кінцівки й вірш...

ІІДень добрий, як не вмерла,Совісте,Поглянь нам в очі, подивисьСвоїми водами грунтовими,Що чистими були колись.

Підсліпуватими озерами,Пеньками знищених лісів...З хімкомбінату дим химероюНа дитмайданчику присів...

Чи не надмірну ціну платимоЗа наш удаваний комфорт?!Вважаючи себе багатими,Й тебе ми кинули за борт.

ІІІВ світ за очі – без тих дороговказів,Що справді світ наш в безсвіт завели,

32

До краю прірви аж, на край землі,Що і в казках знаходиш не відразу.

В світ за очі – шукать нові шляхи,Нові стежини в шлях новий єднати.Ми ж люди ще,не вмерла наша матиЙ за нас бо наші жзамовля гріхи.

В світ за очі –а це й не так далеко,Лиш крок один у полиновий дим...Нема, здається, просвіткуа втім –Гніздяться і в безпросвітку лелеки...

ІVІ тут мені усе немиле,В душі й тут спокою нема.Розкрилені до злету крилаМов хтось невидимий трима.

Мов хтось в невидимі тенетаМіг заманить єство моє:Біль невигойний за планетуБайдужим бути не дає.

Все більше серцем припадаюДо пережухлої травиЙ перекидаюсь водограєм.Щоб їй коріння оживить.

То перехожу враз у вітер,Що дим ядучий розганя,

33

То сам себе жену зі світуВзамін безвинного коня.

А люди дивляться зі сміхом,Мовляв, причинний чоловік,Куди йому супроти лиха,Собі вкорочує лиш вік.

VЯ не з небесної блакиті,Не з сонця, хоч воно в мені,Не із землі і не із жита,Та помисли мої земні.

Я син людський,людського роду,Тим і караюсь і горджусь.Ми ж навіть в Космос неприродноЗвели свій величавий бюст.

Ми й справді розумом великі,Ми майже в Бога на крилі.То чом же висихають рікиІ важко дихати землі?!

34

Запитання і завдання:

1. Уважно прочитайте поезію «До проблеми екології».2. Розкажіть про свої враження від прочитаного.3. Чи є актуальною порушена автором проблема? 4. З кількох частин складається твір? Чи пов’язані

вони між собою?5. Яке смислове навантаження несе кожна з частин?6. Які образи уособлюють у творі екологічне лихо?7. За допомогою яких художніх засобів автору

вдалося намалювати вражаючі картини екологічноїбіди?

8. Який вид лірики представляє ця поезія? Доведітьсвою думку.Напишіть твір-мініатюру «Біль невигойний запланету байдужим бути не дає» за мотивами поезіїВасиля Буденного «До проблеми екології».

8 клас

35

Вірш Василя Буденного «Я від землі – і в землювірю…» продовжує тематичний цикл поезій «Моя тиземле…». Патріотичні почуття ліричного героярозкриваються в його ставленні до рідної землі, їїприроди, людей, української мови, народних традицій,історії України. Автор не обминає проблем суспільно-політичних, пов’язаних із процесом державотворення вУкраїні. Він займає активну життєву позицію, не стоїтьосторонь доленосних подій. Його Муза оперативно реагуєна всі атмосферні перепади політичної погоди. У нього єсвоя Правда, вибаглива, високоморальна, породжена віроюу вищу справедливість, у непорушність духовних оберегівсвоїх предків. Він не терпить лицемірства, подвійнихстандартів. Вищим мірилом людяності для нього єгуманізм у всіх його проявах. Гуманізм самого поетазакорінений у рідну землю, образ якої є прозоримсимволом національного духу, виплеканого тисячолітньоюісторією українського народу.

Декларативно звучать рядки першої строфи(катрену), кожний з них може стати гаслом, боафористичність їх очевидна. У них закладено пафос, якийтут є цілком природнім, бо йдеться про любов доБатьківщини. У наступній строфі тема послідовнорозвивається в рядках не менш декларативних. Але вчитача не виникає підозри в нещирості, у надмірномупафосі. Ми віримо, що автор керується благороднимипочуттями й висловлює їх відповідно до законів жанругромадянської лірики.

Третя строфа є своєрідною клятвою на вірністьБатьківщині, яка звучить сильно й переконливо вафористичній формі, вдало використаній поетом.Завершується поезія упевненістю ліричного героя, щотворити митець може тільки на рідній землі, з глибин якоїдуша черпає наснагу.

36

Афористичність мови вірша – прояв неабиякоїмайстерності поета. Він уміє будувати короткий,оригінальний, влучний вислів, у рамки якого закладаєглибоку думку. Перевага крилатих слів (так частоназивають афоризми) у тому, що вони надовго западають упідсвідомість читача і слугують будівельним матеріаломдля оформлення вже його власних думок.

Чотиристопний ямб, перехресний спосібримування, синтаксичні засоби увиразнення мовлення(стилістичні фігури-еліпсис, інверсія, анафора), тропи, з-поміж яких вирізняється своєю довершеністю «корінням врідну землю вріс, До бід її навік прикутий білявимзаймищем беріз» – характерний набір художніх прийомів ізасобів, яким автор послуговується у своїй творчості.

Я від землі –і в землю вірю.Я до землі горнусь –бо свій.В моїй землі – моя надія.Моїй землі – і подих мій.

Моя земля – Вкраїнська наша.Її любить – не досить слів.Колиска дітям від батьків –Найзаповітніша, найкраща.

Й моєї віри не схитнути –Корінням в рідну землю вріс,До бід її навік прикутийБілявим займищем беріз.

Душі моєї ненаситецьЧерпає сік з її глибин,Й моєму слову колоситись,Допоки в надрах буде він.

37

Цикл патріотичних віршів містить невеличкупоезію «Мій пращуре із глибини віків…», яку не можнане згадати, бо в ній Василь Буденний досліджує своє«коріння», яке дає йому життєву і творчу наснагу. Цейвірш є своєрідним продовженням попереднього, борозкриває таємницю отих чарівних «соків», якимиживиться душа поета.

Автор талановито, в афористичній формі передаєісторію свого народу, його неоцінимий досвід, йогонайкращі риси (працелюбність, миролюбивість, відвагу ймужність, доброчинність, гуманність, волелюбність,патріотизм). З гордістю ліричний герой, який є втіленнямавторського «Я», зтверджує невмирущість українськогонароду («Немає сили, щоб наш рід убити – Не вбитиєдність неба й колоска»). Тут небо є символомнездоланного народного духу, колосок – життя, творчоїпраці на рідній землі. Ця символіка кольорів співпадає зсимволікою кольорів державного прапора України.

Вірш складається з однієї шістнадцятирядковоїстрофи, виписаної п’ятистопним ямбом. Починаєтьсязверненням (риторична фігура) ліричного героя до свогопращура, образ якого є уособленням народу (синекдоха),який і вирощував хліб, і воював, захищав свою землю(«стояв на смерть за край свій і за волю»). Зерна (добра ілюбові, мрій про волю, незалежність), посіяні пращуром,але не зібрані, сьогодні вже дають сходи («З отих зернинзазеленіло жито»). Так алегорично в образах хлібороба-пращура, поля, яке він засівав житом, автор показуєпройдений нашим народом шлях, говорить про незримі,але міцні узи, які єднають нас з минувшиною. Завдякицьому ми вижили як народ і сьогодні будуємо своюдержаву Україну, вільну й незалежну.

Мій пращуре із глибини віків,Мій хлібодаре, воїне, прабатьку,На прапорі твоєму вже спочаткуДо неба прихилялись колоски.

38

Ти жив завжди з надією на мир,Творив добро, утверджував людину,Та зазіхав на тебе безупинноНеситий, завидющий вражий зір.Заради майбуття своїх синівСтояв на смерть за край свій і за волю,Зерно слізьми котилося по полюІз жита, що зібрати не зумів.Без тебе вже, як скреснула ріка,З отих зернин зазеленіло жито.Немає сили, щоб наш рід убити –Не вбити єдність неба й колоска.

Запитання і завдання:

1. Прочитайте поезії. Що єднає ці твори? До якоїтематичного циклу їх можна віднести?

2. Визначте головну думку поезії «Я від землі…».3. Знайдіть афоризми, які найбільше запам’яталися,

поясніть роль цих лексичних засобів у творі.4. Які стилістичні фігури використовує автор для

увиразнення поетичного мовлення?5. Знайдіть у третій строфі метафору й поясніть її

значення.6. Які почуття викликає у вас цей твір?7. Який художній прийом використовує автор для

розкриття історичного шляху свого народу в поезії«Мій пращуре із глибини віків…»?

8. Як ви розумієте останні два рядки вірша?9. Схарактеризуйте образ нашого предка.10. Які заповітні мрії пращурів сьогодні здійснилися?11. Як поезії «Я від землі…» та «Мій пращуре із

глибини віків…» характеризують автора?

39

9 клас

Цикл громадянської лірики «Щоб з правдоюгіркою буть на ти…» об’єднує поезії, які засвідчуютьгромадянську зрілість автора, його житейську мудрість,вірність моральним принципам.

Пристрасне слово Василя Буденного залишаєтьсящирим, відвертим, позбавленим фальші. Як у справжньогомайстра його слово набуває різних смислових відтінків,символічних значень, але завжди залишається правдивим.Правдолюбом бути нелегко, а часом небезпечно, бо правдачасто буває гіркою, і реагують на неї люди по-різному.Говорити Правду всупереч офіційній думці, політичніймоді, обстоювати власні переконання, залишатися в нашнепростий час незаангажованим, незалежним,позапартійним означає бути неабияким сміливцем, а житиза законами Совісті – диваком-Дон Кіхотом. Але щоб ізнами було, аби серед нас не було таких людей!

На сторожі своєї моральності Василь Буденнийставить власну совість, перед якою час від часу звітується:

Хай в житті мене ще покрутить,Бо життя – не весна з теплиць.Не біда – на біді спіткнутись,Аби тільки не впасти ниць.Не біда, що земні напастіТанцюватимуть по мені,Аби тільки в багно не впастиПеред чоботом у багні.

40

Моральна людина завжди говорить правду іншим,але вища моральність проявляється тоді, коли людинаправдива ще й перед собою. Правда такої людининепоступлива, непідкупна. Саме така правда кричить,стукає в наші серця з творів поета-патріота, намагаючисьпробудити нашу приспану совість, наші збайдужілі душі.«Власний нескорений дух» Василя Буденного в прагненні«за всіх переболіти» б’є «на сполох», не дає намзачерствіти, змушує думати, аналізувати, діяти, поки непізно, поки ще можна врятувати все чисте, цнотливе,порядне, благородне, безкорисливе. Поетове словозакликає до відродження духовної величі людини.

За роки перебудови, становлення українськоїдержавності маємо великі втрати в духовній сфері. Піджорстокою навалою низькопробної продукції закордонноїта вітчизняної маскультури, під гіпнозом нових брехливихполітичних гасел, під пресом невизначеності,незахищеності, матеріального зубожіння легко впалибастіони моралі. Про те, як на це реагувала правдивапоетова душа, свідчать вже самі назви поезій: «Я таквтомився від печалі…», «Чомусь так боляче мені…»,«Гіркополинне», «Наче схимник на прощі», «Плакаласопілка в переході…», «Моя нещасна Україно…», «Насполох чи в похід трубить Трубіж…» тощо. Серед цихвіршів виділяється своєю пронизливою гіркотою, болем задолю України, українського народу поезія «Чи навзнакупаду, чи горілиць…».

Це вірш-роздум (медитація) про Україну йукраїнців, за долю яких щиро вболіває поет, про те, щозавжди на зламі часів як окрема людина, так і цілий народвстає перед доленосним вибором, бо «є ж паралельноторені дороги». І так важливо не помилитися, не схибити,не піддатися облудним проповідям новоявлених месій, недопустити того, щоб «зневажать своє коріння й слово»,стати посміховиськом для всіх. Поет закликає попри все

41

зберігати національну гідність «Лиш би не впасти передкимось ниць Й не повзать перед будь-ким на колінах»»,лікуватися від «бездуховного сказу», від небезпечноїпропаганди національної вищості («Тому себе, свій рід ісвій народ Не ставив і не ставлю вище інших»),позбавитися «менталітету холуйства», запопадливостіперед сильними й багатими, бо не вони володіютьдуховним скарбом – найбільшою цінністю всіх часів інародів. Повагу і Любов – ось що варто здобувати, осьмета, гідна великого народу.

Вірш астрофічний (немає поділу на строфи), іневипадково. Від рядка до рядка переливається більліричного героя за Вітчизну, кожна наступна думка єлогічним продовженням попередньої. Від рядка до рядказростає психологічна напруга. П’ятистопний ямб якпанівний віршовий розмір сприяє підсиленню емоційногопереживання. Поетична лексика містить слова дошкульні,образливі («плюєм», «менталітет холуйства», «дурість»,«шкуру»), передає стани гіркоти, обурення, гніву, коли недо сентиментів, а мета виправдовує засоби. Маємо й тутнеточну риму («падіння-колінах»; «інших-більше»),перехресне римування, що допомагає передати ритмікусильного емоційного збудження. Риторичні запитання,анафора, синтаксичні конструкції, ускладнені вставнимисловами для уточнення думки або показу свого ставленнядо сказаного – синтаксичні засоби, які поет традиційновикористовує для увиразнення мовлення.

Ліричний герой у цьому вірші – не стороннійспостерігач. Він серед тих, за кого гірко, соромно, боляче.Неприпустимим як для себе, так і для свого народу вважаєяк приниження національної гідності, так і культивуваннянаціональної зверхності. Тому його «Я» у перших рядкахвірша далі трансформується в «Ми», і цей перехідзасвідчує розуміння особистої причетності до того, щовідбувається з його народом, його країною. Ліричний

42

герой усвідомлює те, що не має права судити йзасуджувати, але будити совість людську – його прямийгромадянський обов’язок. Тут виразно проявляєтьсяавторська позиція щодо ролі поета в суспільстві.

Чи навзнак упаду, чи горілиць,Яким би не було оте падіння,Лиш би не впастиперед кимось ницьЙ не повзать перед будь-кимна колінах.Це не моя гординя, їй же бо,Це гідність, що даровананам Богом,Немає проміжного тут „або”,Є ж паралельно торені дороги.Тому себе, свій рід і свій народНе ставив і не ставлювище інших,Хоча за терпеливість в час негодМи, певне,заслуговуєм на більше.Одначе не мені судить про це,На все, що є, як кажуть,Божа воля,Та гірко бачить, як собі в лицеПлюєм самі ж,як в комедійній ролі.Ніяк не доберу, так що ж це в нас –Менталітет холуйства,а чи дурість,Чи впали, справді,в бездуховний сказ,Що зневажаєм дух свій(краще б шкуру)...

43

Чи навчено нас так,немов на гріх,Щоб зневажать своєкоріння й словоІ в інших викликать ядучий сміх,А не повагу з крихтою любові.

Запитання і завдання:

1. Прочитайте вірш. Визначте його тему й головну думку.

2. Доберіть назву поезії. Захистіть свій варіант назви.3. Які почуття ліричного героя передає цей вірш?4. На що спрямований його гнів?5. Що надає поезії характеру публічного виступу?6. Зверніть увагу на початок вірша. Чого стережеться

тут ліричний герой?7. Яку лексику використовує автор для увиразнення

мовлення?8. Які синтаксичні засоби сприяють передачі

емоційного стану ліричного героя?9. На прикладі цієї поезії поясніть, як автор розуміє

роль поета в суспільстві. 10. Яке смислове навантаження в поезії несуть

займенники «Я» і «Ми»?11. Визначте настрій поезії. Чого в ній, на вашу думку,

більше: песимізму чи оптимізму?12. Визначте жанр твору. Відповідь аргументуйте.

44

10 клас

Інтимну лірику Василя Буденного представленоциклом поезій «Мотивом світлого кохання…». Сюдиувійшли: «Заземлений, у круговерті…», «Одпечалить існігом, одсльозить і дощем…», «Коли в серця і блискавка,і грім…», «Біла елегія», «Одголубів і одголубив…»,«Острів двох», «Я наслухаю тишу з тиш», «Неповторноітимуть дощі», «Втрата», «На мотив народної пісні», «Біламузика печалі», «Чи рання осінь, чи богиня йде…». І цедалеко неповний перелік поезій про кохання.

Природа нагородила Василя Буденного великимсерцем, у якому панує культ Жінки. Молодий, русявий,сіроокий, високий і стрункий, завжди привітноусміхнений чарує жіночі душі, а більше зачаровується сам.У стані закоханості, у якому майже постійно перебуваєпоет, щоразу народжуються рядки – ніжні й пристрасні,сповнені радості й смутку. Тут і біль розлуки, і потаємнасердечна мука від усвідомлення неможливості щастя.Чутливе перо Василя Буденного фіксує всі нюансипереживань закоханого. Співзвучною настроям,почуванням його ліричного героя майже завжди є природав усі пори року – навесні й улітку, восени й узимку.

Його любов «земна, гріховна і свята», «коли в серцяі блискавка, і грім», схожа на весняний шал природи,завжди жертовна і, здавалося б, така, що навіки, інодіпереходить у розчарування, а то й у відчай, навіть умирає,а потім народжується знову, а з нею й він самвідроджується для життя в щасливому коханні до Жінки-Богині.

Останнім часом Василь Буденний живописує образосіннього кохання – трепетного, швидкоплинного, безколишньої сміливої упевненості й пихатості, яке тихо йповільно переливається в «миттєвостей щемливий струм»,а згодом залишає на згадку свої «дивні промінці», сяйво

45

яких зігріває душу. Поезія «В осінню просинь полискліта…» – яскравий приклад тому.

У цій поезії Василь Буденний не скупиться насловесні фарби. Його художня палітра вражає багатствомзасобів увиразнення мовлення, які передають станпіднесеного хвилювання, солодкої сердечної напруги, щомежує зі страхом усе втратити скороминучої осінньої пори– невблаганної, безпощадної, усепоглинаючої (образ осені– усталений символ віку людини, наближеного достарості).

Ліричний герой Василя Буденного бачить у коханнівищий смисл життя. Усе найдорожче в людинінароджується з любові. Любов облагороджує, очищуєдушу, робить її вразливішою, чуйнішою, добрішою.Допоки любиш – ти живеш!

Рядки поезії чарують, збуджують читача завдякимайстерній передачі почуттєвого стану ліричного героя.Автору вдається досягти цього завдяки прийомузвукопису. У першій строфі (поезія складається з чотирьохстроф-катренів) бачимо алітерацію – повторенняприголосних «с», «п», «ж», яке примушує насвслуховуватися не тільки в перекличку звуків, але йсмислів. Ці звуки викликають у читача інші образніасоціації: сонячного сяйва, тепла, лазуревої чистоти,безмежного простору, свіжого повітря, вічного життятощо. Саме в такий романтичний світ потрапляє закоханалюдина.

У колористиці поезії невипадково переважаєблакитна фарба, яка переливається різними відтінками,переданими словами просинь, голубінню, голубою,голубінь. Голубий колір у вірші набуває символічногозначення чистоти почуття любові. А якщо згадати, щослово голубий походить від давньослов’янського голуб, тонам відкриється новий смисл цього слова, яке здавнавикористовувалося в народнопоетичних творах як символ

46

кохання. Доречним буде згадати, що Василь Буденний усвоїй інтимній ліриці не раз звертається до образу птахакохання «голуба».

Особливої краси поезії надають метафори, які є нетільки засобом увиразнення мовлення, але й засобомпобудови образу. Іще Аристотель у своїй «Поетиці»зазначав, що мистецтво складати метафори не можназапозичити: «це ознака таланту, тому що складати хорошіметафори означає підмічати схожість» предметів, явищ,рис, ознак тощо. Поезія Василя Буденного «В осіннюпросинь полиск літа…» засвідчує наявність такоготаланту. Метафори, використані у творі, дають справжнюестетичну насолоду своєю первозданною красою йоригінальністю («В осінню просинь полиск літа»; «Небесрозвітрена палітра Вниз голубінню потекла»; «І вжерікою голубою Завирувало все довкруж»; «Пливуть упоцілунку двоє»; «Згоряють від твого огнива Не те щозгадки, навіть сни»; «Спивати голубінь з повік»).

Автор у творі широко використовує синтаксичнізасоби увиразнення мовлення, що передають стан повногорозчинення у почутті, а також стилістичні – еліпсис («Восінню просинь полиск літа»), риторичні фігури(звертання «Не руш…»; «Дай нам…»), непряме мовлення(«Мовляв, нас, осене, не руш…»).

Поезія цікаво вибудувана, має чітку композицію,яка дозволяє читачеві стежити за упорядкованою зміноюкартин, образів, емоцій. Спочатку перед нами постає світзакоханих у яскравих, чистих, світлих фарбах, потім мибачимо їх самих («Пливуть у поцілунку двоє…»), чуємобиття їхніх сердець, енергетично насичену пульсаціюкрові, що ритмічно увиразнюють ямбічні рядки. Цейзгусток емоцій є своєрідним протестом проти «огниваосені», яке швидко спалює «Не то що згадки, навіть сни»

На початку останньої строфи зворушливо звучитьблагальне «Дай нам довіку не прощатись…» ліричного

47

героя, який з коханою легко ступає по опалому листю(«Опале листя ледь прим’яте…»). Три крапки в кінцітретього рядка вказують на незавершеність дії, її розвитоку часі, і виконують смислотворчу функцію. І теперчитачеві неважко здогататися, чому так оптимістично-переможно звучить останній рядок – «І Острів двох…Ні –Материк!». Образи «Острова» і «Материка»(термінологізми – географічні поняття) символізуютьемоційний світ закоханих, у якому їх тільки двоє, анавколо – ота синь, блакить, простір... Зрозуміло, чомуобраз острова змінено на образ материка. У географіїпоняття материк означає значно більшу частину суші.Отже, образ-символ «Материк» набуває значеннягіперболізованого за просторовими масштабами світузакоханих. Аби підсилити значущість і велич цього світу,автор подає образи-символи, які його замінюють, у формівласних назв (асоціонім-символ – різновид тропу).

В осінню просиньполиск літа,Живиця жнивного тепла.Небес розвітрена палітраВниз голубінню потекла.

І вже рікою голубоюЗавирувало все довкруж.Пливуть у поцілунку двоє,Мовляв, нас, осене, не руш.

Не руш своїм щемливим дивомЦе різнобарв’я далини.Згоряють від твого ж огниваНе те, що згадки, навіть сни.

48

Дай нам довіку не прощатись,Спивати голубінь з повік.Опале листя ледь прим’яте...І Острів двох...Ні – Материк!

Запитання і завдання:

1. Як розкривається тема кохання в поезії «В осіннюпросинь полиск літа…»?

2. Яка з метафор найкраще передає почуття осінньогокохання?

3. Схарактеризуйте особливості побудови цього твору.4. Доберіть назву до вірша.5. Назвіть художні засоби увиразнення мовлення,

використані автором у цій поезії.6. Як ви розумієте останній рядок вірша? Яке його

смислове й композиційне навантаження?

11 клас

49

Цикл «Духовне я, єства мойого суть…»представляє філософську лірику Василя Буденного, у якійрозглядаються основні поняття моралі та інших цінностейдуховної культури (совість і влада; мета і засоби; совість ізакон; добро й краса; добро й істина; розум і віра, життя ісмерть тощо).

До цього циклу можна віднести збірку «Осяяння»та окремі поезії з інших збірок Василя Буденного.(«Надходить роздумів пора…»; «Розпряжу я карогоконя…»; «Тремтливі кучері осик…»; «Джерельця»;«Іскринки з багаття»). Цікавим у цьому ряді є вірш«Притча про старість, шаха та Аллаха», де розглядаєтьсяпроблема влади.

Ступінь же духовної досконалості як окремоїлюдини, так народу в цілому вимірюється ставленням дорідної мови. Мова є основою єдності нації, вищимпроявом духу народу.

Василь Буденний присвятив своє життя мистецтвуслова. Для нього як справжнього художника-професіоналаслово є тим інструментом, за допомогою якоговибудовуються духовні вежі. Водночас, автор відчуваєвелику відповідальність перед читачем за своє поетичнеслово, бо добре знає його силу. Завжди пам’ятає, щословом можна пробудити як високі, так і ниці почуття,словом можна оживити й убити людину, піднести йпринизити її гідність. А тому «виміряє кожне слово»,мовлене до читача, своєю совістю:

А вже як погрішу в словахЙ, збав Боже, совість призабуду,Страшним судом тоді засудить –Сльозою мами на очах .

50

Культивуючи красу українського слова, широкопопуляризуючи його щодня, автор намагається донести дочитача просту істину – народ житиме до того часу, докижитиме його мова, яка, за словами Панаса Мирного, єнайбільшим і найдорожчим скарбом кожного народу. І цейбезцінний скарб треба берегти, плекати, примножувати.Для поета мірилом духовності людини слугують старі, яксвіт, слова Сократа «Заговори, щоб я тебе побачив».

Василь Буденний вкрай стурбований сучаснимстаном української мови, що засвідчує чітку громадянськупозицію поета. Свої щирі вболівання за долю українствата української мови він передає у вірші «Мова».

Останнім часом мовне питання в Україніперенесено в політичну площину. Мовна проблема стаєзнаряддям маніпуляцій, спекуляцій у боротьбі за владу.Тим-то й пояснюється прийняття популістських законів,державних програм з розвитку й функціонуванняукраїнської мови, які не спроможні бодай часткововирішити проблему. З’являються войовничі гасла,проголошуються полум’яні промови, проводятьсяполітичні акції…

Поету болить душа за Україну-неньку, бо сьогодні«за мораль в ній правлять гроші», а «духовності все важчай важча ноша». Про це йдеться в іншому його творі«Словесний смітник – це ще не держава…»:

Словесний смітник – це ще не держава,Мільйонний натовп – це ще не народ.Під колесом історії іржавимАж корчиться вкраїнський генофонд.До самого вже доборолись краю:Вже б годі брату брата розпинать,Що на сьогодні Україна має,Окрім неправди, здирства і проклять?!Здоровий глузд, культуру – на задвірки…

51

Почуттям болю пронизаний і твір «Мова». Поезіяпро мову Василя Буденного не містить пишних слів,єлейних освідчень у любові до рідного слова,демагогічних завірянь у своїй вічній відданості й вірностійому. Разом з тим, ліричний герой просто і щиро заявляєпро те, чим є для нього рідна мова – духовним я, сутністюйого єства, товаришем, коханням… Ми не знайдемо в ційпоезії заяложених штампів, медоточивого потоку слів назамовлення, поширених останнім часом, а томунабридлих, у яких на пожертву формі принесено зміст.

Гуманістичною є думка про те, що утвердженнярідного слова не може супроводжуватися агресивнимивипадами проти іншої мови («Не терплю, коли цькуютьтобою…»), за рахунок приниження мови іншого народу.Позиція «око за око» є хибною, і це давно вже історичнодоведено. З гіркотою автор заявляє про те, що «Ми ходимодопоки ще в ізгоях В своєму краї не один вже вік…»,водночас помічає перші позитивні зрушення («Заясенівпромінчик, дай-но Бог…») і проголошує: «У вірі і терпіннінаша сила…». А на шляху до царювання рідної мови вУкраїні «порозуміння б нам – не перемог. Бо не шукать мийдемо ворогів, А поле мирним житом засівати…».

Цікавим є композиційне рішення поезії, повністюпідпорядковане головній думці твору – прагненнюзапалити в душах українців вогонь любові до рідногослова, але не допустити, щоби вогонь той став нищівнимдля інших мов у багатонаціональній українській державі.

Твір складається із шести строф-катренів, кожний зяких має часткову змістову й інтонаційну завершеність.Але поезію можна ще умовно поділити на дві смисловічастини, перша з яких (перші три строфи) передаєпочуття любові ліричного героя до рідної мови. У другій –намічено шлях утвердження української мови в Україні.

Приваблюють увагу тропи, які автор широковикористовує у своїй поезії. Серед інших – перифраз. Поет

52

замінює пряме найменування поняття мова непрямимйого означенням (у першій строфі). Оригінальним є підхіддо розкриття образу мови українського народу. Задляцього автором використано форму непрямого звертання домови як до свого «духовного я». Іще одним синтаксичнимзасобом увиразнення мовлення у творі є асиндетон(стилістична фігура, яка полягає в пропуску сполучників,що зв’язують окремі слова і частини фраз), завдякивикористанню якого автор надає думці особливогодинамізму («Цькують тебе – я твій-бо захисник…»;«Порозуміння б нам – не перемог…»). Тут маємотрадиційний ямбічний розмір, кільцеве римування,неточні рими («розум-дорозі»; «клянуся-спокусу»;«тобою- ізгоях»).

Мова

Духовне я,єства мойого суть.Ти те. Що повнить почуття і розум,Товариш вірний у важкій дорозі,Кохання перше, котре не забуть.

На людях я не б’ю тобі чолом,У вірності не клявсь і не клянуся,Не піддававсь тобою на спокусуЙ не виміряв тебе добром і злом.

Не розкидавсь тобою на пустеТа й не жалів на щось-таки путяще.Я не кажу, що ти за всіх найкраща,Ріднішої не знаю ж я проте.

Цькують тебе – я твій-бо захисник,Та не терплю, коли цькують тобою.

53

Ми ходимо допоки ще в ізгояхВ своєму краї не один вже вік.

Заясенив промінчик, дай-но Бог;Щоби його лукаві не згасили.У вірі та терпінні наша сила,Порозуміння б нам – не перемог.

Бо не шукать ми йдемо ворогів,А поле мирним житом засівати.Благословляє нас Вкраїна-мати,Правдиве слово давши на засів.

Запитання і завдання:

1. Який настрій навіює поезія «Мова»?2. Чим є мова для ліричного героя?3. У чому полягає мовна проблема, і які шляхи її

розв’язання пропонує автор?4. Назвіть художні прийоми увиразнення мовлення,

використані поетом, поясніть їх роль у розкриттітеми вірша.

5. Що ви можете сказати про композицію твору?6. Напишіть есе «Мова –«єства мойого суть».

Сценарій позакласного заходу

54

«Душа сьогодні розкошує…»за творчістю Василя Буденного

Ведучі: Шановні друзі! Ми зібралися з вами на свято Слова.

Слова, з якого народжується мудрість, Слова правдивогочесного, благородного, яке веде у світ духовної краси.Дарує нам це Слово наш поет-земляк Василь Буденний.

Його катрени й рубаї є справжніми «джерельцями»істини й добра, «іскринками з багаття» національногодуху, народної моралі, що формувалися віками.Читець:

Життєва істина проста,Вона завжди була і буде:В людей душевних – доброта,А вічне зло – в мізерних людях.

Ведучі: Василь Буденний – людина щира, добра, душевна,

яку зростила українська жінка-матір. Його синівськалюбов і шана згодом проросли ніжними, трепетнимирядками:Читець:

Ми всі овеснені жінками,І як в житті б там не було,Жіноче божество над нами,Над нами Мамине крило…

* * *Кому-кому, а матері – болить.Болить душа за всі невдачі сина.О доле материнська всіх століть!Незмінна, незаміннаі єдина!

Читець:

55

Нелегко у глибинне допірнуть.Туди, де джерело бере початок...Своїм життям ми відкриваєм суть,Яку до нас давно відкрила мати.

Ведучі:Материнські заповіді. Хто їх не пам’ятає?

Народжені беззавітною любов’ю й освячені одвічноюматеринською мудрістю вони завжди з нами –застерігають, оберігають, надихають, ведуть…Читець:

В байдужих свій спокійний заповіт.У них свої, неписані закони:Байдужістю наповнить білий світ,Аж поки він від неї не схолоне.

* * *Слова порожні гірше пустоцвіту,Бо з них плоди отруєні ростуть.Від них людина почина тупіти,Забрівши в пустомовну каламуть.

* * *Коли б то межі без обмежень,Аби ж то воля без „аби”,Щоб не залежать, не належать,А буть собою у собі.

* * *Мить вже настала не тільки словом,Не тільки жестом, а всім єствомЗа доброту, що росте з любові, -На амбразуру, що зветься злом.

Ведучі:«Іскринки з багаття» – чотирирядкові вірші – рубаї,

глибоко філософські за змістом, належать перу людини,яка добре знає життя і ціну в нім добра і зла, а тому маєповне право на моральні настанови, що випливають збіблійних заповідей:

56

Читець:Перш розум повни, а не гаманець,Про суще думай, як про жито жнець.Хто вміє мислить, той світліша духомЙ спокуси тіла зводить нанівець.

* * *Не спокушайся і не спокушай,Покривдженим і вбогим помагай,Як будеш мать від цього насолоду,Жди жнив тоді на добрий урожай.

* * *Коли тебе обдурює шахрай,До совісті його ти не волай,Бо шахраєві совість не відома:Здоровий глузд свій і свій розум май.

Ведучі:А наскільки актуальними й незаперечними є рядки,

спрямовані проти гордині, безпідставних амбіцій.Читець:

О, треба справді світлий розум мать,Щоби себе розумним не вважать.Хай краще інші впевнюються в тому,Що зерна Божі вмієш ти збирать.

Ведучі:І вже справжнім застереженням для нас звучать

відверто сповідальні:В житті мене катують три кати:Безпліддя дум, безглуздя суєти.Та найлютіше душу розтинаєДорога у майбутнє без мети.

Ведучі:Останнім часом у нашому житті неабияку роль

відіграє велика політика, яка частіше зводиться доширокомасштабних баталій за владу, учасники яких часто

57

забувають про високу відповідальність перед людьми засвої дії.Читець:

Не в тому суть – велика чи мала,А суть людини – добра, а чи зла,Гріх має той, хто, вдягши тогу влади,Творити зло підлеглих посила.

Ведучі:«Душа сьогодні розкошує…» – так ми назвали своє

свято зустрічі зі справжнім поетом Василем Буденним ійого Словом, у якому зібрано мудрість людську, і мимаємо змогу цю мудрість у себе ввібрати.

Катрени Василя Буденного є своєрідними«зарубками на пам’ять» молодій людині, яка ще тількиготується вирушити у далеку мандрівку життєвимишляхами. Ми не востаннє припадаємо до поетичних«джерелець», зігріваємося біля його поетичного «багаття».Побажаємо собі нових зустрічей зі Словом ВасиляБуденного. І дав би нам Бог щастя в майбутньому під часперепочинку на життєвих дорогах озирнутися на пройденей сказати:

Пройшов чимало я крутих доріг,Ні серця не шкодуючи, ні ніг;Згубив щось, потоптав щось,щось розтратив,Та все ж любов до ближнього зберіг.

58

Література

Окремі видання

1. Буденний В. Дарунки вересня: Поезії. – К.:Рад.письменик, 1982. – 37 с.

2. Буденний В. Орбіта зернини: Поезії – К.: Молодь, 1985.– 48 с.

3. Буденний В. Третє повернення: Поезії. – К.: Рад.письменик, 1990. – 119 с.

4. Буденний В. Живиця жнивного тепла: Поезії. –Чернігів: Десна,1991. – 95 с.

5. Буденний В. Моя ти земле: Поезії. – Чернігів: РВВобл.упр.по пресі,1992. – 70 с.

6. Буденний В. На вістрі власного меча: Вірші. –Чернігів:РВВ обл.упр. по пресі,1995. – 38 с.

7. Буденний В. Шлях до осяяння. Поезії. – Чернігів: ДКПРВВ, 2000. – 270 с.

8. Буденний В. Життя у слові: Поет. зб. – Чернігів:Сіверянська думка, 2002 – 122 с.

9. Буденний В. У школі і вдома. Вірші. Для дошкільногота молодшого шкільного віку. – Чернігів: КП„Видавництво „Чернігівські обереги”, 2004. – 36 с.

Література про життя і творчість В. Буденного

10. Буденний Василь Йосипович (1947) //Укр. літ. енцикл.– К.,1988.-Т.1. – С.241

11. Буденний В.Й. (1947) //Письменники Рад.України.1917-1987: Бібліогр. довідн.-К.,1988. – С.92

12. Нові члени Спілки письменників //Літ. Україна. – 1984.– 5 січн. – С.

Серед них В.Й. Буденний.

59

13. Буденний Василь Йосипович //ПисьменникиЧернігівщини: Довідник. – Чернігів: ОУНБім. В.Г. Короленка, 2001. – С.17-19

14. Буденний Василь Йосипович //Під небом Полісся:Поетична антологія сьогоднішньої Чернігівщини /Ред.С. Реп’ях, С. Дзюба. – Чернігів: КП “Видавництво“Чернігівські обереги”, 2003. – С.21 – 28

15. Дзюба С. Василь Буденний пише вірші небуденні//Черніг.відом.-1997.-26 верес. – С.4

16. Журба К. З любов’ю до рідної землі //Поезія-80.-Вип.1.-К.,1980. – С.64

17. Імена лауреатів названо // Десн. правда. – 1999. –11 верес. – С.1

Буденний В.Й. – лауреат премії ім. М. Коцюбинського18. Каранда Я. «Шлях до осяяння» Василя Буденного

//Гарт. – 2000. – 8 груд. – С.1419. Ковалець Я. «Білявим займищем беріз…» // Комс. гарт.

– 1991. – 25 травн. – С.820. Куценко П. На сонячній орбіті: Василю Буденному – 50

// Десн. правда. – 1997. – 20 вересн. – С.321. Осадчук В. У полоні добра // Гарт. – 1998. – 30 жовт. –

С.1322. Сапон В. Дарунки любові // Комс. гарт. – 1983. –

14 черв – С.423. Реп’ях С. В словах звичайних – дивосвіт //Комс. гарт. –

1982. – 15 квіт. – С.724. Щербонос В. Поезія не відає спочинку // Черніг.вісн. –

1995. – 27 січн. – С.5

60

ЗМІСТ

Василь Буденний. Слово про поета

Матеріали до вивчення творчості Василя

Буденного у 5-11 класах ................................................ 4Цикл «Життя мого орбіта…»

Пам’ять дитинства. 5 клас ………………………... 17Цикл «В обіймах осені весна…»

Весняне. 6 клас……………………………………….. 23

Цикл «Моя ти земле…»

До проблеми екології. 7 клас….................................... 28Я від землі – і в землю вірю.

Мій пращуре із глибини віків…8 клас ........................ 35Цикл «Щоб з правдою гіркою буть на „ти”»

Чи навзнак упаду, чи горілиць... 9 клас...................... 39Цикл «Мотивом світлого кохання…»

В осінню просинь полиск літа... 10 клас................... 44Цикл «Духовне я, єства мойого суть…»

Мова. 11 клас…………………………………...……… 49Сценарій позакласного заходу за творчістю Василя

Буденного

«Душа сьогодні розкошує…»…………………….….. 54Список рекомендованої

літератури………………………….…………………… 58

61

62

63