Міністерство освіти і науки УкраїниНаціональний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут»

Історія України(соціально-політичні аспекти)

Методичні вказівкидо самостійної роботи студентів

усіх напрямів підготовкиосвітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр»

денної форми навчання

Рекомендовано Методичною радою НТУУ «КПІ»

КиївНТУУ «КПІ»

2014

Вступ

Історія вчить людину творчо опрацьовувати і критично переосмислювати багатство світового історичного досвіду та засвоювати його уроки, формувати на цій основі власні переконання, громадянську позицію, здобувати навички і вміння, необхідні для подальшої практичної діяльності, спираючись на загальнолюдські цінності.

Вивчення навчальної дисципліни «Історія України» в НТУУ «КПІ» є необхідною умовою ствердження у майбутніх представників технічної інтелігенції гуманістичного світогляду на засадах універсалізму, формування уявлень про загальнолюдські цінності й національні пріоритети, виховання у дусі патріотизму, поваги до рідної мови й культури. Навчальна дисципліна «Історія України» покликана допомогти студентам краще орієнтуватися в соціокультурному просторі, усвідомити, що без урахування уроків минулого неможливо розбудувати сучасну Україну як демократичну, економічно розвинену й соціально орієнтовану державу.

Пропонований навчально-методичний комплекс підготовлено авторським колективом кафедри історії НТУУ «КПІ» з урахуванням новітніх здобутків історичної науки, сучасних методологічних та методичних підходів. Відібраний для засвоєння історичний матеріал систематизовано за чотирма модулями із застосуванням проблемно-хронологічного підхіду.

Мета дисципліни — сприяти формуванню у студентів історичної свідомості, засвоєнню ними знань про основні етапи, процеси і події в історії України з давніх часів до сьогодення в контексті основних тенденцій розвитку світу.

У результаті виконання програми студент повинен знати:— періодизацію історії України;— сучасні методологічні підходи до вивчення історії України;— основні історіографічні концепції щодо історії України;— особливості етнічного та етнополітичного розвитку українського

народу;— основні етапи історичного поступу української державності;

— соціальну структуру і соціальні відносини в українському суспільстві в різні історичні періоди;

— етапи розвитку культури українського народу.На основі здобутих знань студенти мають набути низку компетенцій, а

саме:а) хронологічну:— орієнтуватися в часі з урахуванням наукової періодизації історії

України;— розглядати історичні явища в розвитку, в зв’язку з конкретними

умовами кожного з історичних періодів;б) просторову:

3

— орієнтуватися в історичному просторі, в історико-етнографічних регіонах України;

— співвідносити історичні процеси з природними умовами та зовнішніми факторами.

в) інформаційну:— удосконалити навички роботи з різними типами й видами

історичних джерел;— ефективно працювати з бібліотечними, музейними, електронними та

іншими інформаційними ресурсами;— застосовувати набуті знання для вирішення конкретних

інформаційно-пошукових завдань.г) аксіологічну:— самостійно узагальнювати й аналізувати знання з історії України,

пов’язувати їх із знаннями, здобутими в процесі засвоєння інших навчальних дисциплін;

— встановлювати причинно-наслідкові зв’язки між історичними подіями і явищами;

— оцінювати рівень аргументованості різних версій, гіпотез і теорій, формулювати власні оцінки історичних подій та явищ;

— застосовувати порівняльно-історичний метод для оцінки подій історичного минулого, історичний досвід — для осмислення й розуміння сучасних проблем;

— аналізувати й критично осмислювати діяльність видатних історичних осіб;

— усвідомлювати роль та місце історії України у світовому розвитку людської цивілізації.

д) мовленнєву компетенцію:— оволодіти та вільно оперувати необхідним мінімумом понять і

термінів з історії України.

4

Календарно-тематичний план дисципліниНазви розділів, тем Розподіл за видами

занятьВсього Лекції Семінарські

заняттяСРС

Вступ до курсу. Історія України як наука та навчальна дисципліна.

Розділ 1. Етнічний та етнополітичний контекст української історії.

Тема 1.1. Історіософські концепції щодо формування та розвитку українського етносу.

Тема 1.2. Етнополітика та її особливості в різні періоди життя українського народу.

Тема 1.3. Етнополітичні аспекти української історії нового і новітнього періоду.

Тема 1.4. Історичні аспекти міграційних явищ в Україні. Українська діаспора.

4 2 2

9 8 2

2

2

2

2

1

1

3

3

3

2

Розділ 2. Історичний поступ української держави.

Тема 2.1. Основні закономірності, сутність початкових етапів українського державотворення.

Тема 2.2. Еволюція українського державотворення в 1917–1920 рр. Пошук оптимальних моделей державного будівництва.

Тема 2.3. Державотворчі процеси в Україні у радянський період, їх історичне місце.

Тема 2.4. Державотворчі процеси в умовах незалежності України.

Тема 2.5. Україна і світ: геополітичні фактори, зовнішньополітичні орієнтації в історичній ретроспективі.

25 10 6 9

2

2

2

2

2

2

1

0,5

0,5

2

2

2

2

3

2

Розділ 3. Соціальні структури і соціальні відносини в українському суспільстві в історичному контексті.

Тема 3.1. Соціальна структура, соціальні відносини у добу середньовіччя та нової історії.

Тема 3.2. Формування та діяльність

21 8 4 9

2 2

3

3

5

громадських та політичних організацій в українському суспільстві.

Тема 3.3. Об’єктивні умови і суб’єктивні фактори в суспільно-політичному житті українського народу в радянський період.

Тема 3.4. Суспільно-політичні трансформації в незалежній Україні.

2

2

2

2

1

2

3

Розділ 4. Історичні аспекти розвитку культури українського народу.

Тема 4.1. Особливості історії культури українського народу в давні часи і добу середньовіччя.

Тема 4.2. Історико-культурні процеси в Україні нової і новітньої доби.

Тема 4.3. Культурне життя сучасної України.

Тема 4.4. Науково-технічна галузь України в умовах глобалізації.

21 8 4 9

2

2

2

2

1

1

1

1

3

3

32

Підготовка до іспиту. 8 8Всього 108 36 18 4

Модуль І. Етнічний та етнополітичний контекстукраїнської історії

Вступ до першого модулюВраховуючи, що тема модулю стосується складного питання взаємодії

між різними етносами у складі певної держави, слід визначитися з основними категоріями та поняттями етнополітики та показати актуальність проблем національного розвитку в історії України.

Етнополітика як наука вивчає відносини між етносами (націями) і державою, у складі якої вони постійно проживають. Отже, етнополітика — це політичний аспект національних проблем, тобто те, в який спосіб та чи інша держава їх вирішує. Відносини різних етносів між собою в межах однієї держави також відносяться до етнополітики.

При цьому взаємодіють суб’єкти етнополітики — державні нації, державна влада, які визначають суть, зміст, способи розв’язання етнонаціональних проблем, і об’єкти етнополітики (національні меншини та етнічні групи), на які спрямована дія влади державної (титульної) нації, корінного етносу.

Актуальність етнополітики як суспільно-політичної практики, як науки та навчального предмета обумовлюється тим, що:

6

— у світі фактично немає моноетнічних держав, отже етнополітичні проблеми — універсальні, вони тією чи іншою мірою, в тому чи іншому конкретному вияві стосуються всіх держав, усього людства;

— причиною сучасних воєн, тероризму, силових зіткнень здебільшого є не стільки прагнення територіальних надбань, скільки міжнаціональні (міжетнічні) чи релігійні конфлікти.

Етнополітика як суспільна практика існує в будь-якій державі з поліетнічним складом населення. Нині у світі є понад 200 держав, однак лише близько 20 з них є етнічно однорідними. Всі інші — поліетнічні, і в них проживає 5 і більше відсотків представників національних меншин. Ці останні різні за чисельністю і співіснують поряд з титульним народом-етносом.

В українській історії етнополітика посідає особливе місце. По-перше, протягом усієї історії Україна була (і залишається) країною з поліетнічним складом населення. По-друге, в тривалі періоди бездержавного існування, коли українці були переважно об’єктом етнополітики інших держав, етнополітичні проблеми становили чи не визначальний зміст їхньої історії. По-третє, в історично нетривалі періоди української державності, коли українська влада поставала в ролі суб’єкта етнополітики, їй доводилося вирішувати надзвичайно складні проблеми налагодження конструктивних відносин з представниками різних етносів, які мешкали на українській території.

Що стосується етнополітики як науки, то вона системно й різнобічно почала вивчатися порівняно нещодавно, в середині ХХ ст. Саме в цей час тривав справжній національно-етнічний ренесанс, обумовлений поширенням ідей національного самовизначення. Водночас майже 40 млн. європейців у результаті перекроювання політичної карти Європи після Другої світової війни опинилися в статусі національних меншин. Українці були найбільшою з-поміж них. На додаток, у повоєнний період в усьому світі спостерігався справжній вибух радикально-войовничого націоналізму. Перелічені проблеми потребували не лише політичного вирішення, а й серйозного наукового осмислення.

Якщо етнополітика як наука сформувалася лише в ХХ ст., то міжетнічні відносини як суспільно-політична реальність існували протягом тисячоліть. Лише первісна форма суспільної організації людства не мала етнічного поділу, отже не знала й міжетнічних проблем. Етнополітичні відносини в сучасному розумінні починають формуватися з появою перших держав. Тоді ж зароджується й етнополітична думка, яка переважно зосереджувалася довкола пошуків відповіді на кардинальне питання: як будувати відносини між різними етносами в поліетнічних суспільствах.

7

Лекції

Лекція 1. Історіософські концепції щодо формуваннята розвитку українського етносу

Історіографія ґенезису українського народу. Основні етапи етногенезу українців. Становлення української нації. Формування та розвиток історико-етнографічних регіонів України.

Дидактичні засоби, що забезпечують наочність лекціїІсторична карта:— Розселення східнослов’янських племен.Фотоальбом: — «Видатні українці».

Література1. Толочко П. П. Київська Русь / Толочко П. П. — К. : Абрис,

1996. — С. 229–255.2. Юрій М. Т. Етногенез та менталітет українського народу /

Юрій М. Т. — К : Кондор, 2008. — С. 8–91.3. Брайчевський М. Ю. Вступ до історичної науки: Навч. посібн. /

Брайчевський М. Ю. — К. : Аса-Летіа, 1995. — С. 168.4. Баран В. Д. Слов’яни у первісності і ранньому середньовіччі:

збірник вибраних етнологічних праць / Баран В. Д. — К. : Міленіум, 2011. — С. 69–71, 89–97.

Завдання на СРС1. Визначте особливості формування історично-етнографічних

регіонів України.2. Розкажіть про литовську та польську експансії на українських

землях в етнополітичному вимірі.

Лекція 2. Етнополітика та її особливості в різні періодижиття українського народу

Проблема етнічного походження Київської Русі. Етнічна структура Давньоруської держави. Литовсько-польські унії: етнополітичний аспект. Етнополітична складова Козацько-гетьманської держави. Етнополітичний фактор в умовах інкорпорації українських земель до складу Російської та Австро-Угорської імперії.

8

Дидактичні засоби, що забезпечують наочність лекціїІсторичні карти:— Розселення східнослов’янських племен;— Київська Русь у ІХ–Х ст.;— Галицько-Волинське князівство;— Польсько-Литовська експансія;— Українські землі у складі Російської імперії початку XVIII ст.

Література1. Бойко О. Д. Історія України / Бойко О. Д. — К. : Академія,

2001. — С. 58–80.2. Грушевський М. С. Ілюстрована історія України /

Грушевський М. С. — К. : Веселка, 1990. — С. 31–38, 105–108, 111–114.3. Етнографія України: Навч. посібн. / За ред. С. А. Макарчука. —

Львів : Світ, 1994. — С. 520.4. Історія України: Соціально-політичні аспекти. Навч. посібн. / За

ред. проф. Б. П. Ковальського. — Ч. І. — К. : НТУУ «КПІ», 2003. — С. 15–69.

Завдання на СРС1. Розкажіть, які етноси мешкали на сучасних українських землях

від найдавніших часів до сьогодення.2. Проаналізуйте етнічний склад населення Криму в різні історичні

періоди.

Лекція 3. Етнополітичні аспекти української історіїнового та новітнього періоду

Спроби Центральної Ради, Гетьманського уряду та Директорії УНР вирішити етнополітичні проблеми в Україні за доби української національної революції (1917–1920 рр.). Етнополітичні фактори у політиці радянської влади в Україні (1920–1991 рр.). Стратегічні напрями етнополітики сучасної України.

Дидактичні засоби, що забезпечують наочність лекціїСхеми:— Національний склад населення України. Національні меншини та

етнічні групи з невизначеним статусом.Історичні карти:— Україна в 1917–1920 рр.;— Радянська Україна в міжвоєнний період;— Російськомовне населення УРСР (1970 р.).

9

Література1. Історія України (соціально-політичні аспекти): Навч. посібн. / За

ред. проф. Б. П. Ковальського. — Ч. І. — К. : НТУУ «КПІ», 2003. — С. 70–98.2. Політична історія України / За ред. В. І. Танцюри. — К. :

Академія, 2001. — С. 26–33, 45–48.3. Мала енциклопедія етнодержавознавства / Ю. І. Римаренко (відп.

ред.) та ін. — К. : Довіра, Генеза, 1996. — С. 435–653.

Завдання на СРС1. Проаналізуйте динаміку розвитку національних відносин в УРСР

в радянські часи. 2. Розкрийте зміст основних засад національної політики сучасної

України.

Лекція 4. Історичні аспекти міграційних явищ в Україні.Українська діаспора

Причини українського еміграційного руху, його періодизація. Українська діаспора в країнах колишнього СРСР. Українці в Європі. Українська діаспора в інших країнах світу.

Дидактичні засоби, що забезпечують наочність лекціїІсторична карта:— Українці в світі.

Література1. Мисечко А. І. Українська діаспора: Навч.-метод. посіб. /

Мисечко А. І. — О. : Астропринт, 2002. — 68 с.2. Табачник Д. В. Україна — діаспора: можливості економічної

співпраці: довідник: у 2 ч. / Табачник Д. В., Москаль Г. Г., Попок А. А. — К. : Альтерпрес : 2004. — Ч. 1. — Т. 1: Економічні можливості регіонів України. — 522 с.; Ч. 1. — Т. 2 : Економічні можливості регіонів України. — 473 с.

Завдання на СРС1. Складіть таблицю: «Українці у світі: новітні статистичні

відомості».2. Розкажіть про внесок діаспори у збереження національної

ідентичності українського народу.3. Проаналізуйте роль української діаспори в соціально-

економічному, політичному і культурному житті країн її проживання.

10

Семінарські заняття

Семінар 1. Етнополітика та її особливості в різні періодижиття українського народу

План1. Історіософські концепції щодо формування та розвитку українського

етносу.2. Етнополітика та її особливості у часи Київської Русі, Галицько-

Волинського князівства, Козацько-гетьманської держави.3. Становище українських земель у складі Російської та Австрійської (з

1867 р. — Австро-Угорської) імперій: етнополітичний аспект.

Навчально-методичні видання1. Історія України (соціально-політичні аспекти): Навч. посібн. / За ред.

Б. П. Ковальського. — У 4-х частинах. — Ч. 1. — К. : НТУУ «КПІ», 2003. — С. 33–36, 53–70.

Джерела1. Історія України від найдавніших часів до сьогодення: Збірник док. і

матеріалів / За заг. ред. А. П. Коцура, Н. В. Терес. — К.; Чернівці : Книга ХХІ, 2008. — С. 66–67, 92–95, 221, 340, 342–343, 454–455.

Література1 Історія України (етносоціальні та державотворчі аспекти): Конспект

лекцій для студ. усіх спеціальностей та форм навчання / В. Ф. Панібудьласка й ін. — К. : КНУБА, 2007. — 56 с.

2. Разом на одній землі. Історія України багатокультурна: Навч. посібн. / авт. та упоряд.: О. Кісь та ін.; голов. ред. П. Кендзьор. — Львів : ЗУКЦ, 2012. — 332 с.

Методичні рекомендації з підготовки семінарського заняття

Основні терміни та поняття: етнос, етногенез, етнополітика, титульна (державна) нація, національні меншини, моноетнічний та поліетнічний склад населення, міжетнічна толерантність, національно-персональна автономія.

Даючи відповідь на перше питання «Історіософські концепції щодо формування та розвитку українського етносу», передусім необхідно розкрити зміст наукової проблеми походження слов’ян загалом та східних, зокрема. Зважте на те, що, базуючись на археологічних, антропологічних, лінгвістичних та інших джерелах, протягом тривалого часу дослідники намагаються відшукати основу зародження слов’янських племен. Охарактеризуйте теорії, що постали унаслідок цих наукових пошуків

11

(дунайську, скіфо-сарматську, вісло-дніпровську, вісло-одерську, дніпро-одерську та ін.), визначте авторів цих теорій.

Відповідаючи на питання про формування та розвиток українського етносу, зверніть увагу на те, що існує чимало наукових визначень поняття «етнос». Яке з них, на Вашу думку, є найбільш прийнятним?

Зважте на те, що частина науковців (польських, російських) трактують етногенез українського народу, виходячи з політичних та ідеологічних міркувань. Зокрема, російські історики здебільшого обстоюють тезу етнічної єдності українського, російського та білоруського народів, подекуди намагаються заперечити етнічну винятковість українців. Натомість деякі польські дослідники стверджують, що минуле українського народу, зокрема доби Київської Русі, було творінням виключно українців, тож росіяни не мають права претендувати на це минуле, але водночас дещо з цього минулого є складовою польської історії. Розкрийте зміст наукових концепцій походження українського народу: російськоцентричної (І. Гізель, М. Карамзін, М. Погодін, С. Соловйов), автохтонно-автономістичної (М. Максимович, М. Драгоманов, М. Грушевський), однокореневого походження трьох східнослов’янських народів (М. Державін, Д. Лихачов, Б. Греков, В. Мавродін). Розкажіть про наукові, політичні обґрунтування цих теорій. Яка з них, на Вашу думку, є найбільш достовірною і чому?

Розглядаючи друге питання «Етнополітика та її особливості у часи Київської Русі, Галицько-Волинського князівства, Козацько-гетьманської держави», необхідно подати визначення поняття «етнополітика», з’ясувати її суб’єкт та об’єкт. Зважте на те, що протягом усієї історії український народ виступав як об’єктом, так і суб’єктом етнополітики, і що це було пов’язано з його державним чи бездержавним статусами.

Окресліть проблему етнічного походження та етнічної структури, розкрийте зміст теорій моноетнічного та поліетнічного складу Київської Русі. Зверніть увагу на те, що, на думку прихильників концепції однокореневого походження трьох східнослов’янських народів, Київська Русь була моноетнічною державою. Натомість прихильники автохтонно-автономістичної концепції розглядають Київську Русь як поліетнічну державу і стверджують, що до її складу в різні періоди існування входили, окрім східних слов’ян, також представники різних етносів: угро-фінські, балтські, тюркські, печенізькі племена. Також велику роль у житті Київської Русі відігравав варязький етнос. Критично проаналізуйте аргументи істориків на підтвердження цих концепції. Яка з них, на Вашу думку, більш достовірна? Обґрунтуйте свою відповідь.

Як ви вважаєте, чи була міжетнічна толерантність характерною особливістю політики Київської Русі?

Характеризуючи етнополітику доби Галицько-Волинського князівства, розпочніть з аналізу етнічного складу держави. Зверніть увагу на те, що особливістю її етнічного життя було постійне втручання іноземців у

12

внутрішні справи, зокрема в міжусобні війни між князями Волині і Галичини. Чи стала, на Вашу думку, боротьба за об’єднання галицько-волинських земель визвольною війною за незалежність Галицько-Волинського князівства? Аргументуйте свою відповідь.

Зважте на те, що протягом XIV–XVI ст. українські землі перебували у складі інших держав: Буковина в складі Молдавського князівства, Закарпаття — Угорщини, Галичина і частина Волині потрапили до складу Польщі, більша частина Волині, Східне Поділля, Київщина та Переяславщина ввійшли до Великого князівства Литовського.

Аналізуючи міжетнічне протистояння українців і поляків у період війни 1648–1657 рр. під проводом Богдана Хмельницького, з’ясуйте фактори, що його спричинили. Визначте причини українсько-польського протистояння в ході цієї війни. Розкажіть про трагічну долю єврейства у цей період.

Характеризуючи етнополітичну ситуацію доби Гетьманщини, особливо Руїни, зверніть увагу на поступове зростання російського впливу на землях Лівобережжя та Слобожанщини. Розкажіть про політику колонізації й заселення українських земель росіянами, сербами, німцями, болгарами, греками та ін. Проаналізуйте причини і наслідки цього процесу.

Висвітлення третього питання «Становище українських земель у складі Російської та Австрійської (з 1867 р. — Австро-Угорської) імперій: етнополітичний аспект» необхідно почати із з’ясування становища українських земель у складі Російської імперії. Зважте на те, що з першої половини XVIII ст. царат починає апробовувати на цих землях нову імміграційну політику. Спочатку Петро І, а пізніше Катерина ІІ запрошують на землі Півдня і Південного сходу переселенців з інших країн: болгар, німців, греків, молдаван, румунів, вірмен. Тож у результаті такої колонізаційної політики на південноукраїнських землях національний склад населення став доволі строкатим. Проаналізуйте політику царського уряду щодо іноземних поселенців на південних землях. Розкажіть про політику асиміляції національних меншин. Розкрийте зміст і значення Валуєвського циркуляру (1863 р.) та Ємського указу (1876 р.). Проаналізуйте національну політику російського уряду щодо інших народів, які мешкали на території України (євреїв, кримських татар, поляків).

Охарактеризуйте ситуацію на західноукраїнських землях, котрі опинились у складі Австрійської імперії внаслідок трьох поділів Речі Посполитої наприкінці XVIII ст. Зверніть увагу на те, що на початку ХІХ ст., в умовах австрійського панування, польська шляхта відновила свій вплив на західноукраїнських територіях. Таким чином, становище українців Галичини мало чим відрізнялося від попередньої доби. З’ясуйте особливості життя українців в Північній Буковині та в Закарпатті.

Розкриваючи питання, проаналізуйте як змінила етнополітичну ситуацію в Австрійській імперії революція 1848–1849 рр. Висвітліть діяльність Головної Руської Ради (ГРР), становище українців після об’єднання у 1861 р. українських та польських земель у єдиний коронний

13

край Галичини і Володимирії. Охарактеризуйте становище українців Північної Буковини та Закарпаття в цей період. Розкажіть про зміни, які відбулися після прийняття Конституції 1867 р.

Теми реферативних виступів1. Основні етапи етногенезу українців.2. Наукові концепції походження назви «Україна».3. Особливості формування, етапи розвитку історико-етнографічних

регіонів України.4. Етнополітичне становище українських земель у Великому

литовському князівстві та Речі Посполитій: компаративний аналіз.5. Етнополітика Речі Посполитої на українських землях.

Питання для дискусії1. Критично проаналізуйте існуючі в сучасній історіографії концепції з

питання існування давньоруської народності?2. З’ясуйте причини, наслідки колонізації південноукраїнських земель

урядом Російської імперії в XVIII ст.3. У чому полягають історичні уроки міжетнічних конфліктів, що мали

місце на українських землях у минулому?

Семінар 2. Етнополітичні аспекти української історіїновітнього періоду

План1. Особливості етнополітики в часи перебування України у складі

СРСР.2. Основні засади формування етнополітики Української держави після

проголошення її незалежності.3. Міграція та еміграція українців. Українська діаспора.

Навчально-методичні видання1. Історія України (соціально-політичні аспекти): Навч. посібн. / За ред.

Б. П. Ковальського. — У 4-х ч. — Ч. 1. — К. : НТУУ «КПІ», 2003. — С. 70–84, 89–98.

Джерела1. Етнонаціональна історія України в документах та матеріалах / ред.

П. С. Сохань [та ін.]. — К. : [Б. м.], 1997. — 167 с.2. Історія України від найдавніших часів до сьогодення: збірник док. і

матеріалів / За заг. ред. А. П. Коцура, Н. В. Терес. — К.; Чернівці : Книга ХХІ, 2008. — С. 629–630, 637–638, 665, 667–672, 676–677, 837–838; 881–887, 906–907, 915–917, 922–923.

14

Література1. Антонюк О. Історичні основи етнополітики в Україні / О. Антонюк //

Людина і політика. — 2003. — № 2. — С. 25–31.2. Історія України (етносоціальні та державотворчі аспекти): конспект

лекцій для студ. усіх спеціальностей та форм навчання / В. Ф. Панібудьласка та ін. — К. : КНУБА, 2007. — 56 с.

Методичні рекомендації з підготовки до семінару

Основні терміни та поняття: політика коренізації, українізація, депортація народів, міжетнічні конфлікти, концепція «зближення і злиття націй», міграція, еміграція, імміграція, діаспора.

Розкриваючи зміст першого питання «Особливості етнополітики у часи перебування України у складі СРСР», необхідно передусім зважити на те, що після поразки української національної революції 1917–1920 рр. на більшій частині території України було остаточно встановлено радянську владу. Охарактеризуйте радянську національну політику. Розкажіть про рішення ХІІ з’їзду РКП(б) у 1923 р. стосовно запровадження політики коренізації, український різновид якої увійшов в історію під назвою українізації. Чому, на Вашу думку, радянській владі довелося піти на цей крок? Якими були наслідки реалізації політики коренізації (українізації) в контексті національного відродження українців не лише на території УСРР, але й у місцях їх компактного проживання на території СРСР. З’ясуйте, як політика коренізації сприяла задоволенню національно-культурних потреб національних меншин на території радянської України. Зверніть увагу на те, що вже з початку 30-х рр. ХХ ст. політика українізації почала згортатися, оскільки в СРСР утверджувався тоталітарний режим. Проаналізуйте, які наслідки це мало для українців.

Визначте особливості етнополітики радянського керівництва під час Другої світової та Великої вітчизняної воєн. Розкажіть про масові депортації народів (кримських татар, греків, вірмен, мешканців Західної України) як покарання за «нелояльність» до радянської влади.

З’ясуйте, як вирішувалися територіальні проблеми між Радянським Союзом і сусідніми державами в повоєнний період. Розкажіть про примусове переміщення населення: чехів та словаків до Чехословаччини, поляків з української території до Польщі, і, відповідно, українців з Польщі до УРСР. Які зміни відбулися в етнополітиці радянського керівництва в повоєнний період, з чим це було пов’язано?

Зауважте, що за доби «відлиги», що розпочалася 1956 р., національна політика в СРСР, і, зокрема, в УРСР, зазнала певних змін. Як, на Вашу думку, можна пояснити неоднозначність наступних дій радянської влади: з одного боку — у другій половині 50-х  — першій половині 60-х рр. ХХ ст.

15

розпочалося видання фундаментальних наукових праць, покликаних підвищити престиж української науки і культури (Українська радянська Енциклопедія, Історія української літератури, Словник української мови тощо), проте з другого боку — у 1958 р. було ухвалено закон, спрямований на реформування системи освіти, одна зі статей якого дозволяла батькам обирати мову навчання для дітей.

Визначте особливості політики русифікації в СРСР у 70-х рр. ХХ ст., особливо зверніть уваги на прояви цієї політики у сфері освіти, науки, культури. Які наслідки, на Вашу думку, мала політика русифікації? Аргументуйте свою відповідь.

При висвітленні другого питання «Засади формування етнополітики Української держави після проголошення її незалежності» слід зважити на те, що після розпаду СРСР та створення незалежних держав постало питання про необхідність у формуванні нової етнополітичної доктрини України. Як створювалася нова модель української державної етнополітики?

Зауважте, що особливість етнополітичної ситуації в Україні з моменту проголошення її незалежності полягає в тому, що, по-перше, у спадщину від СРСР вона отримала досить складну міжетнічну ситуацію, пов’язану з реалізацією радянської концепції «зближення та злиття націй»; по-друге, відродження української державності збіглося в часі з пошуками шляхів зміцнення національної ідентичності й самоусвідомленням українців як державної нації.

Першочерговим завданням молодої Української держави стало формування таких умов для існування етносів, котрі б надали можливість мирно жити та культурно розвиватися всім народам на її території. З листопада 1991 р., коли Верховна Рада прийняла «Декларацію прав національних меншин», керівництво України почало активно проводити політику в цьому напрямі, що остаточно було оформлено в Конституції України (1996 р.). Проаналізуйте основні законодавчі акти, які відбивають суть етнополітичної доктрини сучасної української держави. Доведіть, що Україна є державою з поліетнічним складом населення й головним стратегічним напрямом її сучасної етнополітики є мирне співіснування громадян різних національностей, їхній вільний етнокультурний розвиток.

Характеризуючи етнополітику незалежної України, важливо усвідомити, що громадяни різних національностей складають її народ. Згадайте, що це було зафіксовано в «Декларації про державний суверенітет України» ще 1990 р. Отже, український народ об’єднує представників різних національностей – українців, росіян, євреїв, поляків та всіх інших, які постійно мешкають на території України.

Аналізуючи сучасну етнополітичну карту України, подайте кількісну характеристику національних меншин, які постійно мешкають на території України, як вони співвідносяться між собою та з усім населенням країни; розкажіть про їхні відносини з українцями. Розкриваючи питання, зверніть

16

увагу на те, що політичні структури в Україні та поза її межами часто використовують національний чинник для досягнення власних політичних цілей. Визначте, які нині існують етнічні конфліктогенні зони на території України. Особливу увагу зверніть на ситуацію в анексованому Російською Федерацією Криму та Луганській, Донецькій областях. Якою, на Вашу думку, є причина загострення міжетнічних взаємин у цих українських регіонах?

Розкажіть про процес повернення на батьківщину осіб, депортованих у радянські часи за національною ознакою. Оскільки ця проблема не тільки економічна, але й етнополітична, визначте, яких заходів Українська держава вживає щодо розвитку й відновлення культури цих народів. Які ще, на Вашу думку, існують проблеми в етнополітиці України на сучасному етапі? Перелічте їх, визначте шляхи їх подолання.

Розглядаючи третє питання «Міграція та еміграція українців. Українська діаспора», необхідно охарактеризувати головні напрями, причини та етапи виїзду українців зі своїх етнічних земель. Особливо слід звернути увагу на землі, які ввійшли до складу інших держав і залишаються поза межами сучасної України внаслідок урегулювання кордонів з сусідніми державами: Мармароський та Сучавський повіти (Румунія), Лемківщина (Словаччина), північно-східна частина Угорщини та ін.

Визначте особливості міграції українців за часів входження українських земель до складу Російської імперії, а пізніше — Радянського Союзу. З’ясуйте причини переселення українців у різні історичні періоди та визначте регіони, до яких вони переїжджали (Сибір, Далекий Схід, Казахстан, Середня Азія). Розкажіть про становище української діаспори у країнах колишнього СРСР.

Висвітліть особливості еміграції українців у різні історичні періоди до країн Європи: Франції, Чехословаччини, Польщі, Німеччини, Австрії, Великої Британії, Румунії та ін. Окремо розгляньте еміграцію в Південну Америку (Бразилія, Аргентина, Венесуела, Чилі, Парагвай), Північну Америку (Канада, США) та Австралію.

Визначаючи еміграційні процеси на рубежі ХХ–ХХІ ст., зупиніться на характеристиці тимчасової еміграції (явище заробітчанства), проаналізуйте також виїзд громадян України за кордон для постійного проживання.

Розкажіть про українську діаспору, її зв’язки з батьківщиною. Розгляньте взаємодію Української держави з українськими діаспорами різних країн, визначте роль держави в підтримці українців за кордоном.

Теми реферативних виступів1. Національне питання в Російській імперії на початку ХХ ст.2. Етнополітичні аспекти української національної революції 1917–

1920 рр.3. Етнополітика на західноукраїнських землях в міжвоєнний період.

17

4. Повернення депортованих народів Кримського півострова у роки незалежності України.

5. Внесок української діаспори у становлення незалежної Української держави.

Питання для дискусії1. Якими, на Вашу думку, мають бути складові державної

етнополітики сучасної України?2. Визначте основні напрями взаємодії Української держави з

українською діаспорою.3. Які, на Вашу думку, існують проблеми в етнополітиці України

на сучаному історичному етапі? Запропонуйте шляхи їх подолання.

Модуль ІІ. Історичний поступ української держави

Вступ до другого модулю

Історія державотворення на українських землях — найактуальніша проблема в історіографії. Дуже важливо ознайомитися з основними категоріями та поняттями теорії державотворення, витоками й чинниками формування держави як політичного інституту. Характеристика перших державних утворень на території українських земель — Кіммерії, Скіфії, Сарматії, грецьких міст-полісів, Антського царства, їхнього державного устрою та органів влади дає відповідь на питання, як вони вплинули на процес державотворення на українських землях.

Аналіз системи влади Київської Русі й Галицько-Волинського князівства, визначення форми їх державного устрою, вивчення головних державних установ та органів управління сприяє виявленню демократичних традицій державотворення на сучасних українських землях, які продовжувалися у військовій демократії Української козацько-гетьманської держави.

Боротьба за утворення Української Народної Республіки стала головною метою урядів Центральної Ради та Директорії в часи української національно-демократичної революції 1917–1920 рр. Республіканські риси мала авторитарна форма правління Української держави гетьмана П. Скоропадського. Також у цей період на західноукраїнських землях було створено ЗУНР. Проголошення Акту злуки УНР і ЗУНР 22 січня 1919 р. свідчило про наміри українців жити в незалежній соборній державі.

Більшовицький уряд України також змушений був урахувати республіканські історичні традиції українського державотворення. Не випадково було проголошено Українську Соціалістичну Радянську Республіку, де впроваджувалася форма управління — Ради.

На особливу увагу заслуговує період відродження незалежної демократичної Української держави на сучасному етапі. Важливо осмислити

18

особливості процесів, пов’язаних з формуванням основних атрибутів державності, міжнародним визнанням незалежної України, законодавчим оформленням основних гілок державної влади. Глибше зрозуміти суть політичних процесів, основних досягнення та прорахунків на шляху державотворення незалежної України допоможуть знання про умови прийняття Конституції України (1996 р.), осмислення спроби оновлення держави на засадах парламентсько-президентської республіки.

Надзвичайно важливим є геополітичний аспект української історії. Геополітика, як сучасна наука, вкрай необхідна для формування політичної культури майбутніх інженерів, громадян своєї країни. Засвоєння її засад на прикладі історії України дає молоді бачення геополітичної побудови світу як системи зв’язків між специфічними географічними факторами країни й глобальними політичними, економічними та іншими процесами, допомагає наблизитися до мистецтва управління ними. Важливо також визначити геополітичні координати суверенної держави України для пояснення актуальних проблем у її минулому й сьогоденні.

Лекції

Лекція 1. Основні закономірності, сутністьпочаткових етапів державотворення

Концепції державності в українській історичній науці. Найдавніші держави на території України. Київська Русь та Галицько-Волинське князівство, їх державний лад, система органів державного управління та етапи розвитку. Політично-адміністративний устрій України в ХІV — першій половині ХVІІ ст. Козацько-гетьманська держава — Військо Запорозьке.

Дидактичні засоби, що забезпечують наочність лекціїІсторичні карти:— Київська Русь ІХ–Х ст.;— Галицько-Волинська держава.Таблиці:— Державне управління в Київській Русі;— Державне управління у Великому Князівстві Литовському;— Організація Верховної влади та козацького самоврядування в

Запорізькій Січі;— Державне управління в Гетьманській державі Б. Хмельницького.

Література1. Бойко О. Д. Історія України / Бойко О. Д. — К. : Академія,

2001. — С. 5–174.2. Брайчевський М. Ю. Походження Русі / Брайчевський М. Ю. —

К. : Наукова думка, 1968. — С. 105.

19

3. Історія України (соціально-політичні аспекти): Навч. посібн. / Заг. ред. Ковальського Б. П. — Ч. ІІ. — К. : НТУУ «КПІ», 2003. — С. 3–28.

Завдання на СРС1. Норманська концепція походження назви «Русь»,

утворення Київської Русі, її оцінка в сучасній історіографії.2. Українське козацтво як державотворча сила.3. Утворення української держави — Війська Запорозького,

її державно-політична та соціально-економічна організація.4. Причини та наслідки ліквідації автономного устрою

Гетьманщини.

Лекція 2. Еволюція українського державотворення в 1917–1920 рр.Пошук оптимальних людей державного будівництва

Українська Центральна Рада на шляху автономістсько-федералістських орієнтацій. Проголошення УНР. Українська держава П. Скоропадського, її внутрішня і зовнішня політика. Відтворення УНР під проводом Директорії. Проголошення ЗУНР. Акт злуки УНР та ЗУНР. Основні причини поразки українських політичних сил у революції 1917–1920 рр. Історичне значення української революції.

Дидактичні засоби, що забезпечують наочність лекціїТаблиці:— Формування органів державного управління в Україні у період

Центральної Ради;— Державне управління в період правління гетьмана

П. Скоропадського;— Державне управління періоду Директорії УНР;— Державне управління в Україні за конституціями 1919 р. та 1937 р.

Література1. Історія України (соціально-політичні аспекти): Навч. посібн. /

Заг. ред. Ковальського Б. П. — Ч. ІІ. — К., 2003. — С. 29–82.2. Новітня історія України: 1900–2000 / За ред А. Г. Слюсаренка. —

К. : Вища школа, 2002. — С. 147–260.3. Політична історія України / За ред. В. І. Танцюри. — К. :

Академія, 2001. — С. 33–44, 49–55, 56–69.

Завдання для СРС1. Національне питання в програмних українських політичних партій

та рухів і боротьба за його реалізацію в кінці ХІХ — на початку ХХ ст.2. Українська революція 1917–1920 рр.: досягнення й прорахунки в

державотворчих змаганнях.

20

3. Західноукраїнські землі у 1918–1920 рр., боротьба за відродження Української держави.

Лекція 3. Державотворчі процеси в Україні урадянський період, їх історичне місце

Історичні умови становлення радянської форми державності в Україні. Політико-правовий статус України у складі СРСР. Особливості конституційного процесу в радянській Україні. Обмеження суверенітету та правосуб’єктності УРСР на міжнародній арені.

Література:1. Історія України ХХ — початку ХХІ ст.: Навч. посіб. /

П. П. Панченко, Н. П. Барановська, С. С. Падалка та ін. / Заг. ред. В. А. Смолія. — К. : Знання, 2004. — С. 47–60, 150–223.

2. Литвин В. М. Україна: міжвоєнна доба (1921–1938 рр.) / Литвин В. М. — К. : Альтернативи, 2003. — С. 512.

3. Кульчицький С. Комунізм в Україні: перше десятиріччя (1919–1928 рр.) / Кульчицький С. — К. : Основа, 1996. — С. 396.

4. Конквест Р. Жнива скорботи. Радянська колективізація і голодомор / Конквест Р. — К. : Либідь, 1993. — С. 384.

Завдання для СРС1. Зміст і значення воєнно-політичного союзу 1919 р., договору між

УСРР та РСФРР 1920 р.2. Національно-державне будівництво в УРСР у міжвоєнний період.3. Особливості процесу об’єднання українських земель у складі

УРСР–СРСР.4. Плани сусідніх держав щодо України напередодні та на початку

Другої світової війни.5. Українське питання в політиці нацистського Рейху, рух опору на

окупованій Німеччиною та її союзниками території України в 1941–1944 рр.

Лекція 4. Державотворчі процеси в умовах незалежності УкраїниІсторичні особливості, основні напрями будівництва незалежної

Української держави. Конституційний процес, реорганізація вищих органів державного управління та місцевого самоврядування України. Подальший розвиток української держави на рубежі ХХ–ХХІ ст.

Дидактичні засоби, що забезпечують наочність лекціїТаблиці:— Державне управління в Україні за Конституцією 1996 р.;— Структура Верховної ради України.

Література

21

1. Історія України (соціально-політичні аспекти): Навч. посібн. / Заг. ред. Ковальського Б. П. — Ч. ІІ. — К. : НТУУ «КПІ», 2003. — С. 84–139.

2. Політична історія України / За ред. В. І. Танцюри. — К. : Академія, 2001. — С. 56–69.

3. Шевчук В. П. Історія Української державності. Курс лекцій / В. П. Шевчук, М. Г. Тараненко. — К., 1990 — С. 423–473.

Завдання для СРС1. Україна в сучасних геополітичних умовах. Етапи розвитку

зовнішньополітичних стосунків України з Росією та США.2. Основні етапи розбудови незалежної Української держави в

другій половині 90-х рр. ХХ ст.3. Історичний вимір конституційного процесу в Україні та його

роль у політичному реформуванні держави на рубежі ХХ–ХХІ ст.4. Основні тенденції співпраці України з міжнародними

організаціями в кінці ХХ — на початку ХХІ ст.

Лекція 5. Україна і світ: геополітичні фактори,зовнішньополітичні орієнтири в історичній ретроспективі

Геополітичні фактори в житті українського етносу до ХХ ст. Українське питання в європейській політиці напередодні І та ІІ Світових воєн. Геополітичне самовизначення, основи зовнішньополітичної діяльності української держави.

Дидактичні засоби, що забезпечують наочність лекціїІсторичні карти:— Політична карта світу;— Політична карта України.

Література1. Новітня історія України: 1900–2000. / За ред А. Г. Слюсаренка. —

К. : Вища школа, 2002. — С. 174–260.2. Литвин В. М. Україна: доба війн і революцій (1914–1920 рр.) /

Литвин В. М. — К. : Альтернатива, 2003. — С. 89–420.

Завдання для СРС1. Основні тенденції у співпраці України з міжнародними

організаціями в ХХ — на початку ХХІ ст.

22

Семінарські заняття

Семінар 3. Початкові етапи державотворення в Україні

План1.Суспільно-політичний лад та система управління Давньоруської

держави.2. Особливості державного життя на українських землях за часів

польсько-литовського управління.3. Становлення Української козацько-гетьманської держави у XVII–

XVIIІ ст.4. Соціально-політичне і економічне становище українських земель у

складі Російської та Австрійської (з 1867 р. — Австро-Угорської) імперій.

Навчально-методичні видання1. Історія України (соціально-політичні аспекти): Навч. посібн. / За

ред. Б. П. Ковальського — У 4-х частинах. — Ч. ІІ. — К. : НТУУ «КПІ», 2003. — С. 15–28.

2. Петровський В. В. Історія України: Неупереджений погляд: Факти. Міфи. Коментарі / Петровський В. В., Радченко Л. О., Семененко В. І. — Харків : Школа, 2007. — С. 31–224.

Джерела1. Історія України: Хрестоматія: у 2-х ч. — Вид. 2-ге перероб. і

доп. / Упор. С. М. Клапчук (керівник), Б. І. Білик, Ю. А. Горбань та ін. — К. : ІЗМН, 1996. — Ч. 1. — С. 104–105, 142–147, 192–194, 199–203, 287, 292–294, 297–301.

Література1 Яковенко Н. Нарис історії середньовічної та ранньомодерної

України / Яковенко Н. — Вид. 2-ге. — К. : Критика, 2005. — С. 29–41, 52–57, 137–158, 313–366, 371–395, 398–424, 498–528.

Методичні рекомендації з підготовки семінарського заняття

Основні терміни та поняття: державне управління, держава, християнство, феодалізм, феодальна роздробленість, великий київський князь, боярська рада, народні збори (віче), княжа дружина, монархічний лад, республіканська форма правління, князівство, федеративний устрій, козацтво, реєстрові козаки, Руїна, автономні права, самодержавство, соціальна структура, феодально-кріпосницький лад, капіталізм, селяни, робітничий клас, буржуазія, інтелігенція, соціальна модернізація.

23

Готуючись до відповіді на перше питання «Суспільно-політичний лад та система управління Давньоруської держави», необхідно спершу обґрунтувати основні передумови виникнення Давньослов’янської раньофеодальної держави — Київська Русь.

Зверніть увагу на основні теорії походження Київської Русі, проаналізуйте їх. Яка з них, на Вашу думку, найбільш достовірна? Обгрунтуйте відповідь.

Визначте основні етапи розвитку Київської Русі й дайте розгорнуту характеристику кожному з них. Зверніть увагу на те, що друга половина ІХ–Х ст. — період експансії Київської Русі, виходу її на міжнародну арену, спроб вписатися в геополітичний простір, недостатньої консолідації й централізації держави, нечіткої організації державного управління.

Розкажіть про реформи княгині Ольги, визначте їх значення для зміцнення центральної князівської влади й подальшого розвитку держави.

Розглядаючи етап найбільшого піднесення та розквіту Київської Русі (кінець Х — середина ХІ ст.), варто зупинитися на внутрішній і зовнішній політиці Володимира Великого та Ярослава Мудрого. Особливу увагу приділіть з’ясуванню причин прийняття християнства за візантійським обрядом та його значення для подальшого розвитку Київської Русі.

Аналізуючи історичні процеси доби політичної роздробленості Київської Русі (кінець ХІ — середина ХІІІ ст.) розкажіть про зміни в суспільно-політичному та економічному житті держави (зміни форми правління, стрімкий розвиток феодалізму, економічне зміцнення земельної знаті, відцентрові тенденції та ін.). Зверніть увагу на спроби відновити цілісність і велич держави за часів Володимира Мономаха. Проаналізуйте причини феодальної роздробленості та занепаду Київської Русі з огляду на внутрішні та зовнішні чинники.

Охарактеризуйте систему політичної влади Київської Русі, визначте структуру її державного устрою, головних державних установ та органів управління. Зверніть особливу увагу на характеристику функцій великого київського князя, боярської ради, народних зборів (віча). Розкажіть про роль відігравала княжа дружина на різних етапах розвитку цієї держави. Вкажіть на значення інституту «віче» для державного життя Київської Русі та різні погляди науковців на трактування його як зібрання всього населення держави або лише «кращих мужів». Поясніть, чому Київська Русь, на думку М. Брайчевського, за державним устроєм не мала завершеного монархічного ладу і протягом усієї історії тяжіла до республіканських форм правління.

Розглядаючи друге питання «Особливості державного життя на українських землях за часів польсько-литовського управління», слід звернути увагу на те , що в XIV ст. у силу, перш за все, об’єктивних причин, українські землі втратили самостійність і ввійшли до складу сусідніх держав. Особливо детально окресліть процес входження до Литви й Польщі територій колишньої держави Київська Русь. Визначте етапи приєднання

24

українських земель до Великого Князівства Литовського за часів князів Гедиміна, Ольгерда, Вітовта.

Охарактеризуйте це князівство як державно-політичне утворення литовців і русичів з елементами федеративного устрою та певною внутрішньою автономією українських і білоруських земель. Визначте етапи розвитку українських земель під владою Литви.

Зверніть увагу на те, що до Люблінської унії 1569 р. більша частина українських земель перебувала в складі Великого Князівства Литовського, що давало змогу значною мірою зберегти українські державні та культурні традиції. Проте з прийняттям Люблінської унії в Україні різко загострилися соціально-економічні, релігійні, національні суперечності, православне населення почало зазнавати дискримінації. Поясніть, чому відбулися такі кардинальні зміни. Подайте характеристику державному устрою Речі Посполитої, у чому полягали його особливості.

Акцентуйте увагу на тому, що порушення прав і свобод українців з боку поляків викликало опір місцевого населення. Першими на захист України виступили представники української знаті, серед якої найбільші заслуги має князь К. Острозький. Та коли панівні верстви українського суспільства почали підпадати під польський вплив, ініціатива в національному житті перейшла до міщан, які об’єднувались у братства, та до українського козацтва, що згодом перебрало на себе функції політичної еліти і стало провідною силою в національно-визвольній боротьбі українського народу проти Речі Посполитої.

Визначте джерела формування козацтва. Зверніть увагу на те, що козаки, колонізуючи південні степи України, створили свій суспільно-політичний лад, близький до військово-демократичного. Такий лад склався нижче від порогів Дніпра спочатку на острові Мала Хортиця під керівництвом Д. Вишневецького, а потім на островах Базавлук, Томаківка та ін. Козаки об’єднались у громаду, яка пізніше отримала назву Запорозька Січ. Розкажіть про особливості організації Запорозької Січі.

Обґрунтуйте твердження, що литовсько-польська влада намагалася руйнувати цей стан різними шляхами, зокрема. набираючи козаків (реєстровців) на службу для захисту кордонів, спільних походів проти інших держав тощо. На Вашу думку, чи справдилися сподівання офіційної влади з допомогою реєстровців розколоти козацтво? Обґрунтуйте відповідь.

Зверніть увагу на те, що чисельність козацтва внаслідок «покозачення» мешканців України зростала й надалі. Чому, на Вашу думку, так відбувалося? Цей процес викликав хвилю козацько-селянських повстань, які вибухали протягом кінця XVI — першої половини XVII ст. Одне з таких повстань перетворилося на національно-визвольну війну українського народу під проводом Богдана Хмельницького. Назвіть її основні причини.

Розглядаючи третє питання «Становлення Української козацько-гетьманської держави у XVII–XVIIІ ст.», варто зауважити на те, що в ході національно-визвольної війни українського народу під проводом Богдана

25

Хмельницького, що розпочалася 1648 р., постала козацько-гетьманська держава.

Зважте на те, що в період національно-визвольної війни формуються основні атрибути державності. Охарактеризуйте Зборівський та Білоцерківський договори, назвіть їхні основні положення, визначте наслідки прийняття цих договорів. Зверніть увагу на незвичну назву держави — Військо Запорозьке Низове. Чому держава називалася саме так?

Характеризуючи політичний устрій козацько-гетьманської держави, варто показати, що разом із демократичними державними принципами в ній існував і авторитаризм гетьманської влади. Поясніть, чи вплинуло це на оформлення козацької державності.

Зверніть увагу на відносини цієї держави з іншими країнами. Розкрийте плани та бажання сусідніх держав щодо її послаблення та обмеження в правах. Розкрийте зміст українсько-московської міждержавної угоди від 18 січня 1654 р. і Березневих статей 1654 р.

Зазначте, що смерть Б. Хмельницького 1657 р. поклала початок глибокій кризі української державності — періоду Руїни. Андрусівське перемир’я 1667 р. між Росією й Річчю Посполитою закріпило насильницький поділ української етнічної території на Правобережну і Лівобережну Україну. Зверніть увагу, що, відновивши своє панування на всій території Правобережжя, уряд Речі Посполитої ліквідував там козацький устрій, посилив соціальне й національне гноблення українського народу.

Підводячи підсумки цього періоду, зауважте, що під кінець XVIII ст. відбулися важливі зміни в геополітичному становищі України: українські землі опинилися в складі двох імперій — Російської та Австрійської (з 1867 р. — Австро-Угорської). Як, на Вашу думку, це позначилося на долі українців?

З 1687 р. для Лівобережної України розпочався новий етап, який інколи називають московським періодом (1687–1764 рр.). Обгрунтуйте цю тезу. Розкажіть, як царський уряд поступово обмежував автономні права Гетьманщини. Зазначте, що спроби української старшини якось протидіяти цьому, зокрема встановити спадкове гетьманство роду Розумовських, викликали рішучий спротив царизму. Наприкінці 1764 р. вийшов царський маніфест, у якому повідомлялося, що гетьман Кирило Розумовський добровільно зрікся гетьманської булави. Це зречення дало підстави перетворити Гетьманщину на звичайне генерал-губернаторство (Малоросійське) Російської імперії на чолі з П. Рум’янцевим.

Розкажіть про ліквідацію залишків автономного ладу на території колишньої Гетьманщини. До яких наслідків, на Вашу думку, це призвело? Аргументуйте свою відповідь.

Відповідь на четверте питання «Соціально-політичне і економічне становище українських земель у складі Російської та Австрійської (з 1867 р. — Австро-Угорської) імперій» доцільно розпочати з того, що ХІХ ст. увійшло в історію України як період національного відродження: зростала

26

національна свідомість українців, відбувалася консолідація української нації, українське суспільство об’єднувалося національною ідеєю. Розгортався національно-визвольний рух, який пройшов шлях від культурно-просвітницької діяльності до активної політичної боротьби. Наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст. як у Західній, так і в Наддніпрянській Україні висувається гасло утворення незалежної Української держави.

Розкриваючи питання, зазначте, що наприкінці XVIII ст. в Україні утвердився суспільно-політичний устрій, притаманний усій Російській імперії. В чому це найбільш яскраво проявилося?

Прагнучи уніфікувати Україну відповідно до загальноросійського стандарту, царський уряд усіляко намагався звести вільні верстви сільського населення до стану державних селян. На Вашу думку, які селяни мали ширші права: державні селяни, чи поміщицькі? Обґрунтуйте відповідь. Подайте характеристику становища удільних селян.

Акцентуйте увагу на тому, що криза кріпосницьких відносин супроводжувалася якісними змінами в суспільстві, появою та розвитком нових верств населення, які не вписувалися в традиційну структуру феодального суспільства. Назвіть основні джерела формування робітництва, порівняйте становище так званих тимчасових і постійних робітників. Як на Вашу думку, чи зменшувалася з часом кількість залежних і одночасно зростала кількість особисто вільних робітників? Аргументуйте свою відповідь.

Зауважте, що помітне місце в соціальній структурі населення Наддніпрянщини в цей період посідав клас підприємців і торгівців (буржуазія). Назвіть основні джерела формування буржуазії, подайте характеристику її соціального статусу.

Розкажіть про становлення інтелігенції, назвіть основні джерела її формування, охарактеризуйте її соціальний статус. Зверніть увагу на міських мешканців, зупиніться на їх складі, визначте їх соціальний статус.

Ааналізуючи це питання, охарактеризуйте політику Австрійської монархії на західноукраїнських землях, зважте на те, що вона була колоніальною і спрямованою на те, щоб зробити ці землі додатком до промислових районів. Основою економіки тут залишалося сільське господарство. При цьому більша частина найкращих земель, ліси, пасовища належали поміщикам, державі, церкві, селянське ж господарство було переважно малоземельним. Розкрийте зміст низки реформ у цій державі, які мали поставити на законну основу відносини між селянами й поміщиками (патент 1781 р., акт 1785 р., закон про нове оподаткування 1799 р.). До яких наслідків це призвело?

Зосередьте увагу на тому, що важливими чинниками розвитку України в ХІХ ст. стали реформи 1848 р. в Австрійській та 1860-х рр. у Російській (особливо царський маніфест про звільнення селян з кріпацтва 1861 р.) імперіях, які зумовили соціально-економічну модернізацію українського суспільства. Які, на Вашу думку, політичні та економічні чинники сприяли

27

ліквідації кріпацтва? Охарактеризуйте зміни, які відбулися на українських землях у складі двох імперій у соціально-економічній сфері в пореформений період. Чи посилилося за нових умов соціальне розшарування? Здійсніть порівняльний аналіз відповідних процесів у Наддніпрянщині та Західній Україні.

Розкривши питання, зверніть увагу на те, що соціальна модернізація України у складі двох імперій не стала системною, особливо в Росії, де реформи були обмеженими, непослідовними, незавершеними й половинчастими. Не було усунено вплив соціальних сил, які були залишками попереднього феодально-кріпосницького ладу, що суттєво ускладнювало перехід суспільства до капіталістичного ладу. В обох імперіях модернізацію проводили панівні класи, не заінтересовані в прогресивному розвитку українців як самостійної нації.

Теми реферативних виступів1. Норманська теорія, її оцінка в сучасній історіографії.2. Концепції української державності в історичній науці.3. Основні закономірності, суть і наслідки початкових етапів

українського державотворення.4. Утворення, розвиток Київської Русі, її історичне значення.5. Запровадження християнства на Русі, його історичне значення.6. Запорозька Січ та її значення в історії українського

державотворення.

Питання для дискусії1. Чому Київська Русь, на думку М. Брайчевського, за державним

устроєм не мала завершеного монархічного ладу і протягом усієї історії тяжіла до республіканських форм правління?

2. Чим, на Вашу думку, зумовлена ситуація, коли сучасні українські та російські науковці та політики виборюють «пріоритет» на спадщину Київської Русі?

3. Чи вплинуло підписання уній між Литвою і Польщею на політичний статус українських земель?

4. Чи вплинув авторитаризм гетьманської влади Б. Хмельницького на формування козацької державності?

Семінар 4. Проблеми відродження та розвиток державностіу ХХ — на початку ХХІ ст.

План1. Еволюція українського державотворення у 1917–1920 рр.2. Особливості державотворчих процесів в Україні у роки

радянської влади.

28

3. Основні напрями формування Української незалежної держави наприкінці ХХ — на початку ХХІ ст.

Навчально-методичні видання1 Історія України (соціально-політичні аспекти): Навч. посіб. / За ред.

Б. П. Ковальського. — У 4-х ч. — Ч. ІІ. — К. : НТУУ «КПІ», 2003. — С.  29–104.

Джерела1. Акт проголошення незалежності України: Постанови Верховної

Ради України від 24 серпня 1991 р. // Радянська Україна. — 1991. — 31 серпня.

2. Історія України: Хрестоматія: у 2-х ч. — Вид. 2 перероб. і доп. / Упор. С. М. Клапчук (керівник), Б. І. Білик, Ю. А. Горбань та ін. — К. : ІЗМН, 1996. — Ч.2. — С. 14–19, 32–35, 40–45, 53–56, 63–67, 92–93, 97–100, 125–131, 284–291, 293–294, 298–303, 306–307, 309.

Література1. Пилипчук П. П. П’ятнадцять років незалежності: крізь призму

діяльності інститутів судової влади / П. П. Пилипчук // Вісник Верховного суду України. — К. : Верховний Суд України, 2006. — № 8. — С. 3–7.

2. Політична історія України / За ред. В. І. Танцюри. — К. : Академія, 2001. — С. 206–235, 240–328, 348–423, 425–444.

Методичні рекомендації з підготовки семінарського заняття

Основні терміни та поняття: українська національно-демократична революція, Українська Центральна Рада, Гетьманат П. Скоропадського, Директорія УНР, політичні партії, УНР, ЗУНР, універсали, автономія, державна самостійність, «воєнний комунізм», радянська влада, командно-адміністративна система, «розстріляне відродження», десталінізація, «відлига», «застій», перебудова, партійна номенклатура, інститут президентства, парламентаризм, конституційна реформа, президентсько-парламентська та парламентсько-президентська форми правління.

Розглядаючи перше питання «Еволюція українського державотворення у 1917–1920 рр.», рекомендуємо розділити його на три частини — діяльність Української Центральної Ради, Гетьманату Павла Скоропадського, Директорії УНР.

Спочатку слід проаналізувати соціально-економічне та політичне становище в Україні після Лютневої революції. Визначте позиції загальноросійських і національних політичних партій, що діяли в Україні. Зверніть увагу на те, що лютий 1917 р. поклав початок новому етапу боротьби за національне відродження України — українській національно-

29

демократичній революції 1917–1920 рр., першим кроком якої було створення Української Центральної Ради. Проаналізуйте прихід до влади УЦР, акцентуйте увагу на роботі Всеукраїнського національного Конгресу, що став першим кроком до відродження української державності, на рішеннях військового, селянського, робітничого та інших з’їздів.

Розкажіть про боротьбу Центральної Ради за автономію України. Назвіть причини прийняття та зміст перших двох Універсалів Центральної Ради, охарактеризуйте ставлення до них Тимчасового уряду та різних політичних партій. Розкажіть про ситуацію в країні восени 1917 р.

Назвіть соціально-політичні зміни в Україні, які відбулися після жовтневих збройних повстань у Петрограді й Києві. Розгляньте зміст ІІІ Універсалу Центральної Ради, за яким проголошувалась Українська Народна Республіка, та охарактеризуйте його.

Аналізуючи відносини між Українською Центральною Радою і Радянською Росією, розкрийте причини конфронтації між ними, визначте суть Ультиматуму РНК РРСР від 4 грудня 1917 р. Проаналізуйте рішення II з’їзду Рад України та подальші політичні події. З’ясуйте причини прийняття IV Універсалу і його значення. Розглядаючи зовнішню політику УЦР, зверніть особливу увагу на хід переговорів між нею й державами австро-німецького блоку в Бресті, а також на умови підписаного між ними Брестського мирного договору.

Розкажіть про діяльність УЦР до кінця квітня 1918 р., про втручання окупаційних властей у внутрішні справи УНР, рішення останньої сесії УЦР. Визначте досягнення й прорахунки у державотворчій діяльності Центральної Ради. Обґрунтуйте відповідь.

Відповідаючи на другу частину питання, з’ясуйте і розкрийте причини гетьманського перевороту. Визначте цілі й завдання уряду гетьмана П. Скоропадського, охарактеризуйте його внутрішню і зовнішню політику, ставлення до неї різних політичних сил в Україні та за її межами. Проаналізуйте, чому політика гетьмана призвела до загострення політичної та соціальної ситуації в Україні. Які зовнішні фактори сприяли цьому? Охарактеризуйте ставлення українського народу до Гетьманату та окупантів. Які політичні сили брали участь у боротьбі проти нього? Розкажіть про організацію їх боротьби проти Гетьманату й висвітліть практичні дії. Завершуючи розгляд цієї частини питання, з’ясуйте причини кризи влади Гетьманату, які призвели його до краху і приходу до влади Директорії УНР.

Розгляньте, охарактеризуйте сутність внутрішньої та зовнішньої політики Директорії УНР, різні підходи її членів до вирішення принципових державних та політичних питань. Зверніть увагу на відносини УНР із ЗУНР, їх Акт Злуки, а також на те, чому Директорія УНР та уряд ЗУНР втратили владу.

Чому, на Вашу думку, більшовики захопили владу в Україні на початку 1919 р.? Проаналізуйте рішення ІІІ Всеукраїнського з’їзду Рад. Розкрийте сутність денікінщини й розкажіть про боротьбу проти неї. Назвіть

30

особливості партизансько-повстанського опору радянській владі. Охарактеризуйте політику «воєнного комунізму». Розкажіть про політичні події в Україні після підписання Варшавського договору (квітень 1920 р.) і до поразки української національно-демократичної революції в листопаді 1920 р.

Підводячи підсумки питання, зважте на те, що революції взагалі знаменували тріумф одних ідей і крах інших, виносили на суспільний гребінь невідомих до того діячів, ставали справжніми вибухами накопиченої енергії, масової активності, водночас супроводжувалися тяжкими випробуваннями, потрясіннями, трагедіями та масовими жертвами. Такою була й українська національно-демократична революція 1917–1920 рр. Назвіть її головні здобутки та прорахунки, визначте найважливіші уроки.

Опрацьовуючи друге питання «Державотворчі процеси в Україні у роки радянської влади», слід звернути увагу на те, що перша спроба поширити радянську владу в Україні відбулася ще 1917 р., але остаточно її проголосили в січні 1919 р. Було утворено Українську Соціалістичну Радянську Республіку (УСРР), у якій впроваджувалася нова форма управління — Ради.

Зверніть увагу на те, що 1919 р. було прийнято першу Конституцію УСРР, згідно з якою Україна була формально незалежною республікою. Проаналізуйте основні положення цієї Конституції.

Характеризуючи формування соціалістичного радянського устрою в Україні під час утворення СРСР, почніть з головних чинників, які обумовили створення союзної держави й надайте інформацію про основні концепції її створення (проект «автономізації» Й. Сталіна, український варіант об’єднання радянських республік на принципах конфедерації, ленінський план федералізації). Яка з них, на Вашу думку, була найбільш вдалою?

З’ясуйте, що змінилося в державному будівництві після утворення СРСР. У зв’язку з цим зверніть увагу на юридичне оформлення союзу, проаналізуйте «Декларацію про утворення Союзу радянських Соціалістичних республік», «Договір про утворення СРСР» та рішення І Всесоюзного з’їзду Рад, подайте їм оцінку. Визначте принципи, на яких утворився СРСР, подайте їм оцінку, порівнюючи з реальною практикою державного будівництва. Аналізуючи союзний договір, варто з’ясувати особливості системи органів державної влади в новоутвореному СРСР, а також звернути увагу на особливості відносин між союзними й республіканськими органами влади, розмежування їхніх компетенцій. Простежте за нормативними актами, включаючи Конституцію СРСР 1924 р., як змінювався державно-правовий статус УСРР у складі СРСР протягом 20-х рр. Охарактеризуйте основні положення Конституції УСРР від 1929 р., які закріпили ці зміни.

Зауважте, що важливими кроками в формуванні нової (т. зв. командно-адміністративної) системи була політика індустріалізації та колективізації, а також створення командної економіки на основі п’ятирічного планування. Розкрийте зміст першого п’ятирічного плану розвитку країни (1928/29–

31

1932/33 рр.). Чи було виконано його основні завдання? Аргументуйте свою відповідь.

З’ясуйте сутність тоталітарного режиму, розкажіть про згортання нової економічної політики, політики українізації, примусову колективізацію. Поясніть, чому 1930-х рр. в історії України подекуди визначають як період «розстріляного відродження».

Відповідь на це питання слід продовжити аналізом особливостей функціонування державно-правових інститутів України у воєнний час. Окрему увагу можна звернути на особливості гітлерівського окупаційного режиму, на наслідки спроб відновити Українську державу на окупованих територіях: Українське державне правління на чолі з Я. Стецьком у Львові й Українську Національну Раду під проводом М. Величковського у Києві.

Проаналізуйте розширення прав республіки в міжнародно-правових відносинах і обороні після закінчення війни, входження Галичини, Волині, Закарпаття та Північної Буковини до складу УРСР.

Розкриваючи питання, особливу увагу приділіть особливостям державно-правового розвитку України в повоєнний період і реорганізацію органів влади й управління УРСР під час десталінізації. Зокрема з’ясуйте, в чому полягало розширення прав Верховної Ради УРСР та які зміни відбувалися в її складі, а також у діяльності місцевих Рад депутатів трудящих. Зверніть увагу, що з 1946 р. український уряд змінив назву: Раду Народних комісарів було перейменовано на Раду Міністрів. З прийняттям 1978 р. нової Конституції УРСР система органів влади і управління зазнала змін. У зв’язку з цим охарактеризуйте, який статус за цією Конституцією отримала КПРС, які державницькі функції закріплювалися за нею, проаналізуйте державно-правовий статус, повноваження, структуру та порядок роботи Верховної Ради УРСР, Президії Верховної Ради УРСР і уряду. Зверніть увагу, що місцевими органами влади за Конституцією 1978 р. стали Ради народних депутатів УРСР (обласні, міські, районі у місті, сільські та селищні), а за Конституцією 1937 р. були ради депутатів трудящих. Про що, на Вашу думку, свідчать ці зміни?

Відповідаючи на третє питання «Основні напрями формування Української незалежної держави наприкінці ХХ — на початку ХХІ ст.», розкажіть, як влада поступово переходила від партійної номенклатури до державних органів, що обиралися парламентським шляхом. Підкресліть, що кардинальні зміни в СРСР, зокрема в Радянській Україні, почалися з поширенням гласності, яка передбачала не лише свободу слова для засобів масової інформації, а й відкритість усього суспільства. Паралельно відбувався пошук нових форм політичної організації держави. Охарактеризуйте запровадження інституту президентства в СРСР. Які наслідки мало проведення в березні 1990 р. виборів до Верховної Ради УРСР та місцевих рад на нових засадах? З’ясуйте, коли вперше в історії України Верховна Рада запрацювала як парламентський орган. Ознайомтеся з текстом «Декларації про державний суверенітет України», яку прийняла Верховна

32

Рада УРСР 16 липня 1990 р. Розкрийте зміст і значення цього історичного документа для утвердження реального суверенітету України, розбудови незалежної Української держави. Проаналізуйте конституційні зміни в цей період: скасування ст. 6 Конституції УРСР 1978 р. про керівну роль комуністичної партії та його наслідки; розширення повноважень голови Верховної Ради, який набув рангу найвищої посадової особи республіки і мав представляти Україну в міжнародних відносинах; скорочення складу Верховної Ради до 450 депутатів (раніше було 650); перейменування Ради Народних Міністрів на Кабінет Міністрів України, а голови уряду — на прем’єр-міністра (травень 1991 р.); запровадження поста Президента УРСР (5 липня 1991 р.); проголошення замість принципу демократичного централізму (ст. 3 Конституції УРСР 1978 р.) у побудові органів державної влади принципу їхньої виборності й підзвітності народові; створення Конституційного суду; зміни адміністративно-територіального устрою у зв’язку зі створенням Кримської Автономної республіки.

Розкрийте зміст та історичне значення «Акту проголошення незалежності України» від 24 серпня 1991 р. і результатів Всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 р., а також законів України «Про правонаступництво України» від 12 вересня 1991 р., «Про громадянство» від 8 жовтня 1991 р. та інших важливих нормативно-правових актів перших років незалежності України. Охарактеризуйте становлення українського парламентаризму, президентської влади. Розкрийте зміни в статусі та повноваженнях Президента України. Поясніть, які кроки було зроблено на шляху реформування виконавчих структур. З’ясуйте, які ускладнення супроводжували створення місцевих органів державної виконавчої влади. Назвіть основні етапи цього процесу. Поясніть, як перші кроки розбудови суверенної правової Української держави позначилися на функціонуванні судових і правоохоронних органів.

Розкрийте структуру та зміст Конституції України від 28 червня 1996 р. Яке історичне значення мало прийняття Основного Закону України? Охарактеризуйте причини, зміст і значення конституційної реформи, зокрема її першого етапу, пов’язаного з переходом від президентсько-парламентської до парламентсько-президентської форми правління. Зверніть увагу на згортання конституційної реформи з 2010 р. В чому воно проявилося?

Розглядаючи особливості реформування законодавства, слід зазначити, що воно розпочинається одночасно з розбудовою незалежної Української держави. Проте цей процес спочатку не був достатнього системним, що призводило до певної неузгодженості правових норм. З прийняттям Конституції України з’явилися реальні перспективи щодо вироблення збалансованої законодавчої системи. Зауважте, що основними напрямами правової реформи є приведення чинного законодавства у повну відповідність до Основного Закону, адаптація законодавства України до норм міжнародного права.

33

Теми реферативних виступів1. Національно-визвольна боротьба на західноукраїнських землях та

утворення ЗУНР.2. Історичні особливості прийняття конституцій УРСР.3. Становище українських земель у складі Польщі, Румунії та

Чехословаччини в міжвоєнний період.4. Основні проблеми національно-державного відродження суверенної

України на початку 90-х рр. ХХ ст.3. Конституційний процес ву Україні: історичні особливості.4. Активізація політичного реформування Української держави на

початку ХХІ ст.

Питання для дискусії1. Чи можна вважати послідовною державно-політичну діяльність

Центральної Ради від проголошення автономії до незалежності України?2. Як вплинуло на державотворчу діяльність Центральної Ради

проголошення в Україні Рад робітничих, солдатських та селянських депутатів 25 грудня 1917 р.?

3. Як пояснити суперечності між офіційно проголошеним народним характером Української радянської республіки та репресивними методами державного управління?

4. У чому суть конституційної реформи? У чому полягають відмінності між «президентсько-парламенською» і «парламенсько-президентською» формами правління?

Семінар 5. Зовнішньополітичні орієнтири Українив історичній ретроспективі

План1. Геополітичні фактори в житті українського етносу до ХХ ст.2. «Українське питання» в європейській політиці напередодні Першої

та Другої світових воєн.3. Зовнішня політика України після проголошення незалежності.4. Національна геополітична стратегія України в контексті глобалізації.

Навчально-методичні видання1. Історія України (соціально-політичні аспекти): Навч. посібн. / За ред.

Б. П. Ковальського. — У 4-х ч. — Ч. ІІ. — К. : НТУУ «КПІ», 2003. — С. 110–139.

2. Кузь О. М. Геополітика: конспект лекцій / О. М. Кузь, Д. С. Коротков. –Харків : ХНЕУ, 2008. — С. 173–176.

34

3. Литвин В. М. Україна: доба війн і революцій (1914–1920 рр.) / Литвин В. М. — К. : Альтернативи, 2003. — С. 9–67.

Джерела1. Історія України від найдавніших часів до сьогодення. Збірник

документів і матеріалів / За заг. ред. А. П. Коцура, Н. В. Терес. — К.; Чернівці : Книга ХХІ, 2008. — С. 70, 84–85, 89–92, 226–232, 239–240.

5. Історія України: Хрестоматія: у 2-х ч. — Вид. 2-ге перероб. і доп. / Упор. С. М. Клапчук (керівник), Б. І. Білик, Ю. А. Горбань та ін. — К. : ІЗМН, 1996. — Ч. 1. — С. 65–69, 141–146, 148–155; Ч. 2. — С. 169–171.

Література1. . Бойко О. Д. Історія України / Бойко О. Д. — К. : Академія, 2001. —

С. 619–647.2. Нагаєвський І. Історія Української держави ХХ століття /

Нагаєвький І. — К. : Український письменник, 1994. — С. 212–250, 338–368.3. Україна і Росія: момент істини: «Круглий стіл» з провідними

вітчизняними суспільствознавцями з приводу взаємин України і Російської Федерації. — К. : Експрес-Поліграф, [без р. вид.]. — С. 4–24, 32–35, 53–59.

Методичні рекомендації з підготовки семінарського заняття

Основні терміни та поняття: геополітика, геополітичний простір, дипломатичні відносини, Антанта, Троїстий (пізніше — Четверний) союз, нацизм, геополітична стратегія, національні інтереси, біполярний світ, позаблоковий статус, без’ядерний статус, суб’єкт геополітики, «холодна війна», євроінтеграційний курс, глобалізація, Євросоюз.

Висвітлення першого питання «Геополітичні фактори в житті українського етносу до ХХ ст.» доцільно розпочати з ознайомлення з основною категорією — геополітика. Працюючи над темою, важливо проаналізувати, як геополітичний фактор пронизує всю українську історію, виявити взаємовпливи між географічними й політичними факторами та історичними подіями, зовнішніми і внутрішніми складовими розвитку українських земель.

Розповідь про зародження й розвиток Київської держави варто починати з визначення особливостей її географічного положення. Поясніть, які передумови сприяли тому, що саме Київ став головним містом, столицею держави. Слід звернути увагу на геополітичне становище Київської Русі на межі двох цивілізацій — греко-візантійської та західної. Вкажіть на значення південного вектора української геополітики: шляху «з варяг у греки» — від Балтики через Київ до Візантії, прилучення до високорозвиненої грецької культури, запровадження християнської релігії в її візантійському варіанті, піднесення рівня культурно-господарських здобутків українського

35

суспільства. Подайте характеристику західного, так званого європейського, вектора геополітики, який вів до встановлення різнобічних зв’язків і співпраці з європейськими країнами. Поясніть, чому за Ярослава Мудрого Київська Русь набула найбільшого міжнародного авторитету. Яке значення, на Вашу думку, мала західноєвропейська орієнтація української геополітики?

Порівнюючи роль і місце Галицько-Волинської держави в європейському геополітичному просторі з Київською Русю, зверніть увагу на природно-географічний фактор її розміщення. Надайте відповідь, чому західна складова її зовнішньополітичної орієнтації набула ширшого і змістовніного наповнення, стала домінувати?

Проаналізуйте складну й суперечливу геополітику Української козацько-гетьманської держави. Які фактори сприяли виникненню цієї держави в середині XVII ст. й існуванню протягом майже 1,5 століття? Як це вплинуло на геополітичний простір Східної Європи?

Розкриваючи це питання, доцільно охарактеризувати нову геополітичну стратегію українського козацтва — перехід від підкореного становища в складі Речі Посполитої до озброєного протистояння з нею, від тривалої боротьби з турками й татарами до союзницьких відносин з ними, укладання військово-політичного союзу з Росією. Охарактеризуйте розвиток дипломатичних відносин Війська Запорозького з Кримським ханством, Османською імперією, Молдовським і Трансільванським князівствами, Австрією та іншими країнами.

Відповідь на друге питання «Українське питання» в європейській політиці напередодні Першої та Другої світових воєн» варто почати з пояснення, чому відсутність національної держави, входження українських земель до складу країн двох ворожих блоків, тобто брак власної геополітичної стратегії напередодні та на початку Першої світової війни 1914–1918 рр. стали трагедією для українців. Охарактеризуйте геополітичні наміри різних європейських держав, що входили до Антанти та Троїстого (пізніше — Четверного) союзу стосовно України. Зупиніться на характеристиці їхніх експансіоністських планів, поясніть, чому вони повністю ігнорували інтереси українського народу. З’ясуйте катастрофічні наслідки війни для українців. Дослідіть хід військових операцій на території Галичини, що стала ареною найбільших і найкровопролитніших боїв на східному фронті та масштаб матеріальних та людських втрат України. Охарактеризуйте причини масового терору проти українців з боку російської та австро-угорської адміністрації під час окупації західноукраїнських територій. З’ясуйте, як військово-політичні чинники вплинули на активізацію українського національно-визвольного руху, на діяльність українських політичних організацій. Поясніть, чому Перша Світова війна стала однією з причин революцій, розвалу Османської, Австро-Угорської, Німецької та Російської імперій. Як це позначилося на статусі українських земель?

Проаналізуйте складний і драматичний характер «українського питання» в міжнародній політиці напередодні та на початку Другої світової

36

війни. До складу яких держав входили українські землі та якою була політика урядів цих країн щодо українців? Проаналізуйте, чому європейські держави захищали власні інтереси, розігруючи «українську партію». Зверніть увагу на події 1938–1939 рр. на території Карпатської України, що входила до складу Чехословаччини. Чому Угорщині — союзниці Німеччини — було надано дозвіл проголосити автономію краю й через короткий час — окупувати Закарпаття? Подайте оцінку проголошенню 15 березня 1939 р. на сеймі в Хусті незалежності Карпатської України та значення цієї події в історії українського державотворення.

Визначте особливості та значення підписання пакту Молотова-Ріббентропа 23 серпня 1939 р. напередодні Другої світової війни. Визначте, що змінилося в європейському геополітичному просторі після того, як Німеччина окупувала Польщу.

Охарактеризуйте процес возз’єднання Галичини, Волині, Північної Буковини, Хотинського, Акерманського та Ізмаїльського повітів Бесарабії з Радянською Україною у складі СРСР. Які перетворення відбулися в новостворених областях, яку оцінку їм дано в сучасній історичній науці? Як змінилася геополітична ситуація на українських землях під час їхньої окупації нацистською Німеччиною та її союзниками? Порівняйте геополітичну орієнтацію різних політичних сил, які очолювали боротьбу українського народу за звільнення від окупантів. Які зміни відбулися в геополітичному європейському просторі внаслідок поразки країн фашистського блоку, якими були наслідки цієї поразки для подальшого розвитку України? Оціність внесок УРСР у перемогу над нацизмом.

Даючи відповідь на третє питання «Зовнішня політика України після проголошення незалежності», зверніть увагу на кардинальні зміни в світі наприкінці ХХ — на початку ХХІ ст., а саме: крах біполярності світу (США — СРСР), розпад Радянського Союзу, зміну суспільно-політичного устрою колишніх соціалістичних країн Центральної та Східної Європи, розпад Югославії й Чехословаччини, об’єднання Німеччини, активне поширення НАТО, інтеграційний розвиток Європейського Союзу. Як наслідок цих процесів, на геополітичній карті світу з’явилася низка нових незалежних держав, серед них певне місце зайняла й незалежна Україна.

З’ясуйте, як географічне положення України на кордоні між європейським та євразійським геополітичними просторами впливає на вибір її зовнішньополітичних орієнтацій. Подайте оцінку її зовнішньополітичному курсу — багатовекторності, збереження позаблокового, без’ядерного статусу, євроінтеграції.

Проаналізуйте українсько-російські відносини з початку становлення України як активного геополітичного суб’єкта. Охарактеризуйте стан, перспективи відносини між Україною й Росією на сучасному етапі. Від яких факторів залежить їх подальший розвиток?

Проаналізуйте фактори, які визначили євроінтеграційний курс Української держави. Назвіть напрями та форми співпраці з Радою Європи,

37

Європейським Союзом, Організацією Північноатлантичного Договору, з іншими міжнародними організаціями. Доведіть, що геополітичне розміщення нашої держави дає Україні змогу виступати об’єднувальним фактором між центральносхідноєвропейським, чорноморським і балтійським регіонами, розвивати відносини з Польщею, Білорусю, Болгарією, Угорщиною, Словаччиною, Румунією, Молдовою та іншими країнами.

Охарактеризуйте діяльність України як активного члена ООН, її участь у миротворчих операціях.

Окремо проаналізуйте відносини України з Канадою та США.При розгляді четвертого питання «Національна геополітична

стратегія України в контексті глобалізації» важливо звернути увагу на особливості сучасного світу на початку ХХІ ст., на подальше ущільнення геополітичного простору завдяки розвитку нових технологій, модернізації та інтенсифікації комунікаційних засобів, появі Інтернету тощо. Акцентуйте увагу на тому, що означені процеси поглиблююють міжнародний поділ праці, призводять до зростання залежності між регіонами і континентами земної кулі, до інтернаціонального та міжнародного усуспільнення виробництва.

Критично проаналізуйте наслідки впливів транснаціональних корпорацій, міжнародних інститутів, глобалізації міжнародних відносин на те, як Україна розробляє шляхи втілення політичної стратегії на світовому та регіональному рівнях.

Доведіть, що важливою складовою зовнішньополітичної діяльності України стала її участь у всесвітніх міжнародних організаціях. Проаналізуйте, яки чинні міжнародні програми спрямовані на захист національних інтересів України, зміцнення гарантії її незалежності й територіальної цілісності, на залучення зовнішніх чинників для втілення реформ, стабілізації економіки, прискорення її інтеграції в світову господарську систему. Охарактеризуйте відносини України з Євросоюзом.

Проаналізуйте відносини України з НАТО, визначені її участю в Програмі «Партнерство заради миру» і «Хартією про особливе партнерство» від 9 липня 1997 р.

Простежте зростання міжнародного авторитету нашої країни внаслідок її діяльності в ООН, її спеціалізованих установах, а також у Раді Європи, Всесвітній торговій організації. Чи вважаєте Ви доцільним перегляд статусу України як нейтральної держави? Чи варто, на Вашу думку, посилювати західноєвропейський вектор у сучасній міжнародній політиці України? Як зміцнити при цьому баланс інтересів з Росією, враховуючи соціокультурні, економічні зв’язки з цією країною, залежність від російських енергоносіїв, розташування ГТС України як «газового містка» між Російською Федерацією та державами Заходу?

Зверніть увагу на надбання та суперечності в геополітичній стратегії України, зокрема на непослідовність її входження до Євроатлантичного простору, гальмування євроінтеграції. Наголосіть на тому, що за роки

38

незалежності наша держава втратила функції головного комунікаційного вузла в Причорномор’ї та Південно-Східній Європі, поступившись першим місцем Румунії. Зазначте, що реальне геополітичне становище України залежить від можливостей консолідації і використання її ресурсів для підняття рівня соціально-економічного розвитку країни.

Проаналізувавши в історичній ретроспективі українську геополітику, сформулюйте основні висновки.

Теми реферативних виступів1. Пріоритети зовнішньої політики в контексті геополітичного

розвитку часів Київської Русі, Галицько-Волинського князівства та козацько-гетьманської держави Б. Хмельницького.

2. Головні фактори і причини різної зовнішньополітичної орієнтації українських політичних сил у революції 1917–1920 рр.

3. Плани сусідніх держав щодо України напередодні та на початку Другої світової війни.

4. Українська радянська держава: обмеження суверенітету та правосуб’єктності українського народу на міжнародній арені.

5. Україна в сучасних геополітичних перетвореннях : етапи розвитку зовнішньополітичних відносин України з Росією та США.

6. Основні тенденції співпраці України з міжнародними організаціями наприкінці ХХ — на початку ХХІ ст.

Питання для дискусії1. У чому ви вбачаєте здобутки та прорахунки української

дипломатії у сучасних геополітичних перетвореннях?2. Чи існує зв’язок між «гібридною війною» Росії 2014 р. проти

України та обраним українською державою курсом на євроінтеграцію?3. Якими Ви бачите перспективи у зовнішньополітичних

відносинах України з пострадянськими республіками, що перебувають у складі СНД?

4. Чи впливає фактор енергозалежності України на формування геополітичних векторів її зовнішньої політики?

Модуль ІІІ. Соціальні структури, соціальні відносинив українському суспільстві в історичному контексті

Вступ до третього модулюУ цьому модулі розглядаються особливості формування соціальної

структури і соціальних відносин у різні періоди життя українського народу, історія діяльності громадських, культурологічних і політичних організацій в українському суспільстві, особливості громадсько-політичного життя

39

України в радянський період, а також суспільно-політичні трансформації, які Українська держава пройшла на шляху суверенного розвитку.

Для кращого опанування матеріалу студент має визначитися з основними категоріями понять «соціальна структура суспільства» та «соціальні відносини».

Однією з основних закономірностей розвитку суспільства є те, що його члени постійно засвоюють зразкт відповідної поведінки, норми та цінності, знання та навички (соціалізація). Внаслідок цього формується соціум, який постає в конкретно-історичній формі суспільства. Будь-який соціум має структуру, розуміння якої дає змогу глибше пізнати те чи інше суспільство, визначитися зі шляхами його вдосконалення відповідно до вимог певного історичного періоду. Соціальна структура суспільства — це сукупність відносно стійких, стабільних соціальних спільнот, груп і певний порядок їх взаємозв’язку та взаємодії.

Основу соціальної структури суспільства становлять такі елементи: а) компоненти соціуму — особистість, колектив, сім’я, соціальна група (існує в різноманітних формах: класи, страти або стани, верстви, професійні та вікові угруповання тощо), соціально визначений тип суспільства тощо; б) соціальні відносини, що існують як зв’язки та взаємодії між компонентами соціуму.

В соціальній структурі суспільства розрізняють класово-стратифікаційну структуру (класи, соціальні верстви, стани або страти та ін.); соціально-етнічну структуру (родоплемінні об’єднання, народності, нації); соціально-демографічну структуру (статево-вікові групи, населення, яке працює та не працює, співвідносна характеристика здоров’я населення); професійно-кваліфікаційну структуру (виробничі об’єднання, трудові колективи, установи, організації, фірми, науково-дослідні інститути тощо). Отже, компонентами соціальної структури суспільства є багатоманітні спільноти людей. Одні з них складаються об’єктивно, незалежно від волі та свідомості людей (наприклад, класи, соціальні верстви, нації), а інші люди створюють свідомо і цілеспрямовано (наприклад, політичні організації, партії, профспілки, громадські організації тощо).

Органічний зв’язок між соціальною структурою і соціальними відносинами полягає в тому, що вони взаємопроникають, взаємозумовлюють одне одного. Соціальне структурування суспільства неможливе без зв’язків між його структурними компонентами, тобто без соціальних відносин. Соціальні відносини, в свою чергу, інтегрують соціальні спільноти в цілісну соціальну систему, що самоорганізується, самовпорядковується і має складну ієрархію. Саме тому соціальні відносини безпосередньо реалізуються як відносини соціальної рівності чи нерівності між компонентами соціальної структури суспільства.

Кожний соціальний стан чи соціальна страта має корінні інтереси, якщо вони не збігаються, виникає боротьба в різних формах: економічній, політичній, ідеологічній. Історично першою, і, значною мірою, стихійною

40

формою такої боротьби є економічна, тобто боротьба за поліпшення умов життя (умов праці, оплати праці, соціального забезпечення тощо). Вона охоплює широкі верстви населення, сприяючи їхній політичній активності. Наступною формою боротьби є політична, спрямована на задоволення політичних вимог (ширшу участь у роботі політичних органів, розширення прав і свобод і т. д.). Найвищою метою політичної боротьби є встановлення політичної влади. Поряд з економічною і політичною формами боротьби існує й ідеологічна, яка передбачає розширення свого впливу, своїх ідей серед широких мас. Цей аспект дуже важливий для розуміння особливостей формування та функціонування культурних, громадсько-політичних організацій, а пізніше й політичних партій, про які також ітиметься в цьому модулі.

Лекції

Лекція 1. Соціальна організація, соціальні відносиниу добу середньовіччя та нової історії

Київська Русь — ранньофеодальна держава, її соціальна структура і соціальні відносини. Суспільна організація Галицько-Волинського князівства, його соціальна структура. Входження українських земель до складу Литовської держави, особливості її соціальної структури. Польсько-литовські унії та їхні наслідки для соціального розвитку України. Причини й джерела виникнення козацтва, його соціальна база та структура. Запорозька Січ — антипод феодально-станової системи Речі Посполитої. Становлення козацької держави і еволюція розвитку соціальної структури з другої половини ХVII до кінця XVIII ст. Соціальна модернізація України у складі Російської та Австро-Угорської імперій.

Дидактичні засоби, що забезпечують наочність лекціїІсторичні карти:— Київська Русь ІХ–Х ст.;— Галицько-Волинська держава.Таблиці:— Державне управління в Київській Русі;— Державне управління у Великому Князівстві Литовському;— Організація Верховної влади та козацького самоврядування в

Запорозькій Січі;— Державне управління в Гетьманській державі Б. Хмельницького.

Література1. Історія України (соціально-політичні аспекти): Навч. посібн. / Заг.

ред. Ковальського Б. П. — Ч. ІІ. — К. : НТУУ «КПІ», 2003. — С. 84–139.

41

2. Політична історія України. / За ред. В. І. Танцюри. — К. : Академія, 2001. — С. 56–69.

Завдання для СРС1. Козацько-селянські повстання кінця ХVІ — 30-х рр. ХVІІ ст.2. Гайдамацький рух на Правобережжі України. Коліївщина. Рух

опришків.3. Соціальна модернізація України у складі Російської та Австро-

Угорської імперій в другій половині ХІХ ст.

Лекція 2. Формування та діяльність громадськихі політичних організацій в українському суспільстві

Початок українського національного відродження. І. Котляревський. Кирило-Мефодіївське братство. Т. Шевченко. «Руська трійця». Громади. Виникнення політичних партій на українських землях на початку ХХ ст. Національне питання в програмах політичних партій і рухів. Участь партій і громадських організацій у революції 1905–1907 рр. Українська думська громада у І та ІІ Державних думах. Стратегія й тактика українських політичних організацій в Першій Світовій війні. «Спілка визволення України». Головна Українська Рада.

Дидактичні засоби, що забезпечують наочність лекціїІсторичні карти:— Українські землі у складі Російської та Австро-Угорської імперій;— Україна в часи Першої світової війни.

Література1. Бойко О. Д. Історія України / Бойко О. Д. — К. : Академія,

2001. — С. 86–135.2. Колесник В. Ф. Шляхом національного відродження.

Національне питання в програмах та діяльності українських партій Наддніпрянщини. 1900–1907 рр. / Колесник В. Ф., Рафальський О. О., Тимошенко О. П. — К., 1998. — С. 189.

3. Кульчицький С. Комунізм в Україні: перше десятиріччя (1919–1928) / Кульчицький С. — К. : Основи, 2006. — С. 21–151, 161–221.

Завдання для СРС1. Участь українських депутатів у І та ІІ Державних

Думах Російської імперії.2. Постання політичних партій на українських землях на

початку ХХ ст. Національне питання в програмах політичних партій та рухів.3. Українські січові стрільці: формування, участь у

бойових діях, культурно-освітня діяльність.

42

Лекція 3. Об’єктивні і суб’єктивні фактори в суспільно-політичному житті українського народу в радянський період

Соціальні процеси в Україні 1920–1930-х рр. Голодомор 1932–1933 рр., репресії кінця 1930-х рр., їх наслідки. Особливості соціальних процесів в Україні у роки Великої вітчизняної війни. Політико-ідеологічні, соціальні процеси в Україні в перші повоєнні десятиріччя (1945–1985 рр.). Дисидентство, та його течії.

Література1. Бойко О. Д. Історія України / Бойко О. Д. — К. : Академія,

2001. — С. 86–135.2. Історія суспільних рухів та політичних партій в Україні

(ХІХ ст. — 1920 р.) — К., 1993. — С. 10–104.

Завдання для СРС1. Формування однопартійної системи, репресивні практики

управління в політичному житті УРСР – СРСР.2. Порівняйте особливості суспільних відносин у добу сталінізму

30-х рр., добу «відлиги» 60-х рр. та «застою» 70–80-х рр.3. Проаналізуйте, як згорталася багатопартійна система в Україні

під час громадянської війни, і як саме вона відновлювалась у період «перебудови і гласності».

Лекція 4. Суспільно-політичні трансформації в незалежній УкраїніУтворення політичних партій, становлення багатопартійної системи та

її вплив на громадсько-політичне життя в Україні. Етапи й особливості формування соціальної політики в контексті нових реалій кінця ХХ — початку ХХІ ст. Українська церква та проблеми духовного відродження нації.

Література1. Крисаченко В. С. та ін. Україна: крок у ХХІ ст. (соціально-

політичний аналіз) / Крисаченко В. С. та ін. — К. : НІСД, 2002. — С. 620.2. Новітня історія України (1900–2000 рр.): Підручник (За ред.

В. Г. Кременя) — К., 2001. — С. 390.3. Історія України / За ред. Б. П. Ковальського — К. : Вища школа,

1998. — С. 58–167.4. Історія України (соціально-політичні аспекти): Навч. посібн. / За

ред. Б. П. Ковальського. — Ч. ІІІ. — К. : НТУУ «КПІ», 2006. — С. 105–125.

43

Завдання для СРС1. Культура та освіта в умовах суверенного розвитку України.2. Історичне реформування релігійних конфесій в Україні на

сучасному етапі, їх взаємовплив та стосунки з державою.3. Сучасна соціальна політика України та заходи щодо подолання

кризових явищ.4. Утворення багатопартійної системи та її вплив на громадсько-

політичне життя сучасної України.

Семінарські заняття

Семінар 6. Формування та діяльність громадських, культурнихі політичних організацій в українському суспільстві

до початку ХХ ст.

План1. Початок українського національного відродження та його вплив

на активізацію суспільно-політичного руху на українських землях у першій половині ХІХ ст.

2. Національно-культурний і революційно-демократичний рухи в Україні у другій половині ХІХ — на початку ХХ ст.

3. Створення та діяльність українських політичних партій на початку ХХ ст.

Навчально-методичні видання1. Історія України (соціально-політичні аспекти): Навч. посібн. / За

ред. Б. П. Ковальського. — У 4-х частинах. — Ч. 3. — К. : НТУУ «КПІ», 2006. — С. 58–82.

2. Світлична В. В. Історія України: Навч. посібн. для студентів неісторичних спеціальностей вищих закладів освіти. — Вид. 2-ге, виправлене і доповнене / Світлична В. В. — К. : Каравела; Львів : Новий Світ, 2000, 2002. — С. 115–125, 128–132.

Джерела1. Історія України (соціально-політичні аспекти): Хрестоматія / Автор-

упорядник С. О. Костилєва. — К. : НТУУ «КПІ», 2009. — С. 272–276.

Література1. Сарбей В. Г. Національне відродження України / Сарбей В. Г. —

К. : Альтернативи, 1999. — 336 с. — (Україна крізь віки. — Т. 9. — С. 30–132, 174– 210, 262–281).

44

Методичні рекомендації з підготовки семінарського заняття

Основні терміни та поняття: суспільно-політичне життя, національне відродження, опозиційний рух, масонські ложі, декабристи, конфедерація, національно-визвольний рух, громади, ліберальні реформи, політичні партії, соціалістична ідеологія, марксизм, революція.

Висвітлюючи перше питання «Початок українського національного відродження та його вплив на активізацію суспільно-політичного руху на українських землях у першій половині ХІХ ст.», варто пам’ятати, що в цей період Україна не становила єдиного цілого. Вона перебувала у складі двох імперій. 9/10 території України (Слобідська, Лівобережна, Правобережна, Південна) були в складі Російської імперії. Пізніше ці землі отримали назву Наддніпрянської України. 1/10 української території, а саме Західна Україна (Східна Галичина, Закарпаття, Північна Буковина) була складовою Австрійської імперії (Австро-Угорщини). Тому доцільно окремо зупинитися на висвітленні особливостей українського національного відродження та його впливу на активізацію суспільно-політичного руху в зазначений період на території як Наддніпрянської, так і Західної України.

Наведіть визначення поняття «національне відродження» і з’ясуйте основні складові українського національного відродження.

Перелічте етапи українського національного відродження в Наддніпрянщині (фольклорно-етнографічний, культурно-літературний і політичний), подайте характеристику кожного з них. Зверніть увагу на те, що національна свідомість українців почала пробуджуватися ще наприкінці ХVІІІ ст. і набрала сили в першій половині ХІХ ст. у Лівобережній та Слобідській Україні. Поясніть, чому саме на цих територіях розпочався даний процес.

Зауважте, що однією з передумов українського національно-визвольного руху в Наддніпрянщині було те, що козацька старшина мала підтвердити своє походження, аби набути статусу російського дворянства. Назвіть та проаналізуйте інші передумови руху.

Даючи відповідь на питання, зверніть увагу на те, що війна 1812 р. з Наполеоном радикалізувала суспільство. Так, в Україні виникли масонські організації (ложі), які започаткували організований опозиційний царизмові рух. Окресліть значення у процесі національного відродження заснованих у 20-ті рр. ХІХ ст. в Україні таємних організацій: «Південне товариство» (1821–1825 рр.) з центром у Тульчині на чолі з полковником П. Пестелем та «Товариство об’єднаних слов’ян» у Новограді-Волинському (1823–1825 рр.) на чолі з офіцерами братами Борисовими.

Розкажіть про відновлення історії українського народу на основі історичних документів. Зверніть особливу увагу на першу загальну працю з історії України «Історію Малої Росії» Д. Бантиш-Каменського (1822 р.), п’ятитомну «Історію Малоросії» М. Маркевича (1842–1843 рр.), анонімний

45

історичний твір початку ХІХ ст. «Історія Русів», в якому обґрунтовується ідея незалежності України.

Зауважте, що в цей період збирається й публікується український фольклор, розвивається українська мова. Розкажіть про те, як М. Цертелєв 1819 р. опублікував першу збірку українських історичних дум, про перше видання ліричних українських пісень, яке здійснив М. Максимович 1827 р. Окремо зупиніться на публікації 1798 р. «Енеїди» І. Котляревського — першого художнього твору розмовною українською мовою, а також на створенні 1818 р. «Граматики малоросійського наречія» О. Павловського, в якій вперше розглянуто граматичну будову української мови та принципи її літературного і розмовного вжитку.

Зазначте, що, з відкриттям 1805 р. Харківського університету саме Харків став центром українського духовного відродження. Проаналізуйте діяльність «Харківських романтиків». Доведіть, що їхнім ідейним натхненником був Г. Квітка-Основ’яненко, який 1834 р. видав «Малоросійські повісті», чим довів, що українською мовою можна писати й високохудожні прозові твори.

Зверніть увагу на те, що з 30-х рр. ХІХ ст. українські літературні гуртки з’являються також у Петербурзі й Москві. Яке значення вони мали?

Поясніть, чому відкриття 1834 р. Київського університету спричинило переміщення українського інтелектуального центру з Харкова до Києва. Характеризуючи діяльність у Києві в 1846–1847 рр. першої суто української таємно-політичної організації «Кирило-Мефодіївське братство», розкажіть про його організаторів та учасників. Розкрийте програмні завдання цього товариства, викладені в «Книзі буття українського народу» («Законі божому»), автор — М. Костомаров і «Статуті Слов’янського товариства св. Кирила і Мефодія», автор — В. Білозерський. Поясніть, чому мета братства полягала в утвердженні національної української державності з демократичним ладом у конфедеративному союзі слов’янських держав.

З’ясуйте, в чому полягала різниця між поміркованою або ліберальною течією товариства, яку очолювали М. Костомаров та П. Куліш і радикальною — на чолі з М. Гулаком і Т. Шевченком. Розкажіть про практичні дії братчиків, причину припинення їхньої діяльності в березні 1847 р. Акцентуйте увагу на значенні діяльності «Кирило-Мефодіївського братства», наголосіть, що це була перша спроба української інтелігенції перейти від культурницького до політичного етапу боротьби за національне визволення України, яка відбувалася в контексті загальноєвропейської боротьби поневолених народів.

Аналізуючи початок українського національного відродження в Західній Україні, почніть з того, що його зачинателі вийшли з середовища греко-католицького духовенства й розпочалося це відродження в Закарпатті наприкінці ХVІІІ ст. завдяки діяльності єпископа Мукачівської греко-католицької єпархії А. Бачинського, а звідти поширилося на Галичину й лише в середині ХІХ ст. — на Буковину. Чому, на Вашу думку, зачинателі

46

українського національного відродження в Західній Україні вийшли саме з середовища греко-католицького духовенства? Аргументуйте свою відповідь.

Зверніть увагу на те, що українське національне відродження на західноукраїнських землях пройшло такі етапи:

— до 30–40-х рр. ХІХ ст. — фольклорно-етнографічний;— до кінця 40-х рр. — культурна стадія;— від революції 1848 р. відбувається перехід до політичного етапу;— з середини ХІХ ст. національний рух Західної України починає

випереджати рух на Наддніпрянщині, який не міг вільно розвиватися через утиски з боку російської влади.

Розкажіть про те, як 1816 р. священик І. Могильницький разом з митрополитом М. Левицьким заснували в Перемишлі «Клерикальне товариство», розкрийте мету його діяльності. Акцентуйте увагу на тому, що І. Могильницький створив «Граматику» української мови, де доводив, що українська мова є рівноправною слов’янською мовою, а не діалектом російської чи польської.

Зверніть увагу на те, що в 30-ті рр. ХІХ ст. центр пробудження національної свідомості західних українців переміщується до Львова, де з 1830 по 1837 рр. діяв культурно-освітній гурток «Руська трійця». Назвіть засновників гуртка, розкрийте мету їхньої діяльності. Доведіть, що «Руська трійця» започаткувала ідею нерозривної єдності всіх українських земель, незалежно від їх перебування у складі Австрійської чи Російської імперій.

Поясніть, що революція 1848–1849 рр., яка охопила Австрійську імперію, стала значним поштовхом до розгортання українського національно-визвольного руху. Зверніть увагу на те, що в травні 1848 р. українська інтелігенція та уніатське духовенство заснували у Львові першу в Західній Україні українську політичну організацію — Головну Руську Раду на чолі з єпископом Якимовичем. Проаналізуйте її діяльність та подайте їй оцінку.

З’ясувавши результати українського національного відродження на західноукраїнських землях, акцентуйте на тому, що його характерною особливістю була політизація, яка виявилася в поєднанні як суто національних, так і політичних вимог, створенні нових організацій, діяльність яких спрямовувалась на задоволення національно-політичних потреб українського народу.

Відповідь на друге питання «Національно-культурний та революційно-демократичний рухи в Україні у другій половині ХІХ — на початку ХХ ст.» треба також розмежувати, розглядаючи вказані події на території як Наддніпрянщини, так і Західної України.

Зазначте, що в кінці 50–60-х рр. ХІХ ст. відбувається становлення українського національно-визвольного руху. Подайте характеристику його передумов: занепад феодально-кріпосницької системи, скасування кріпацтва і часткова демократизація суспільного життя внаслідок ліберальних реформ Олександра ІІ, колонізаційна політика царського уряду. В чому, на Вашу

47

думку, полягало головне завдання учасників національно-визвольного руху в цей період?

Зверніть увагу на те, що основною формою українського національно-визвольного руху другої половини ХІХ ст. у Наддніпрянщині стали громади. Далі розкрийте діяльність громад з кінця 50-х рр. — до Валуєвського циркуляру 1863 р., а також з початку 70-х рр. — до Емського указу 1876 р. В чому полягає відмінність у їхній діяльності? Обгрунтуйте відповідь.

Розкажіть про діяльність «Братства тарасівців» (1891–1893 рр.). Якою була головна мета цього товариства? Зазначте, що, хоча тогочасне українське суспільство переважно не поділяло ідеї самостійної України, «Тарасівці» підготували сприятливий ґрунт для поширення державницько-самостійницьких настроїв. Доведіть, що діяльність «Братства» продовжили студентські громади, особливо харківська, з котрої 1900 р. вийшла перша українська політична партія Наддніпрянщини — Революційна українська партія (РУП), першим програмним документом якої стала брошура М. Міхновського «Самостійна Україна», де обґрунтовувалася ідея української державної самостійності.

Повним буде розуміння й розкриття цього питання, якщо студент зверне увагу на те, що в Україні (як складовій Російської імперії) поруч з українським національно-визвольним рухом розгортався і загальноросійський революційний рух. Тому варто зауважити, що в 50–60-ті рр. ХХ ст. діяли радикальні різночинці, провідником яких став М. Чернишевський. Вони 1861 р. створили революційну організацію «Земля і воля», в якій брали участь і українці (А. Потебня, А. Красовський). У 70–80-ті рр. ХХ ст. діяли народники (російські організації — «чайковці», «Земля і воля»). Охарактеризуйте їхню діяльність. Якими, на Вашу думку, були стосунки між українським національно-визвольним і загальноросійським революційним рухами в другій половині ХІХ ст.? Аргументуйте свою відповідь.

Відповідаючи на другу частину питання, слід пояснити, чому в Західній Україні у другій половині ХІХ ст. активізувався суспільно-політичний рух, в чому проявилася його строкатість і суперечливість? Для цього, насамперед, подайте загальну характеристику суспільно-політичної ситуації в цьому регіоні. Зазначте, що, хоча революція 1848–1849 рр. зазнала поразки й імперська реакція послабила український рух на десятиліття, Конституція 1867 р. офіційно оголосила міжнаціональну рівноправність у школах, державних установах і судах. Австрійська влада не переслідувала українських просвітницьких об’єднань та видавництв. Українці отримали змогу обирати й бути обраними до австрійського та угорського парламентів, галицького та буковинського сеймів. Ацентуйте увагу на тому, що в Росії державний парламент з’явився лише 1906 р., а українського не існувало до 1917 р.

48

Зверніть увагу на те, що в другій половині ХІХ ст. у суспільно-політичному русі Західної України діяло три напрями: москвофіли, народовці (українофіли) та радикали. Охарактеризуйте їх.

Зважте на те, що політизація національно-визвольного руху в Західній Україні призвела до формування тут наприкінці ХІХ ст. українських політичних партій. Першою такою партією стала Русько-українська радикальна партія (РУРП), яку 1890 р. у Львові утврили радикали на чолі з І. Франком і М. Павликом. Якою, на Вашу думку, була основна мета цієї партії та який чинник обумовлював її організаційну слабкість?

Охарактеризуйте причини появи, становлення, мету та результати роботи Української національно-демократичної партії (УНДП), яку утворили 1899 р. народовці й радикали, котрі відмовлялися від соціалістичної ідеології на користь національної ідеї.

Розкажіть про створення 1899 р. Української соціал-демократичної партії (УСДП), яка стояла на позиціях марксизму. Окресліть коло її програмних положень.

Розкривши питання, акцентуйте увагу на тому, що ХІХ ст. стало періодом справжнього національного відродження: зросла національна свідомість українців, значних успіхів досягла українська культура. Національно-визвольний рух як у Наддніпрянській, так і в Західній Україні пройшов шлях від культурно-просвітницького до політичного етапу, висунувши гасло політичної самостійності України.

Відповідаючи на третє питання «Створення та діяльність українських політичних партій на початку ХХ ст.», необхідно підкреслити, що цей період в історії України характеризується загальним революційним піднесенням, яке було викликане гострими класовими суперечностями, національним гнобленням і політичним безправ’ям населення. Вкажіть, що ситуацію загострила світова загальноекономічна криза 1900–1903 рр., а в Російській імперії — також її поразка у війні з Японією.

Зазначте, що в Наддніпрянській Україні український національно-визвольний рух на початку ХХ ст. проявився в його політизації й зростанні кількості національних партій. Розкажіть, що РУП, утворена 1900 р., розкололася й дала початок трьом партіям (УНП, «Спілка», УСДРП), охарактеризуйте їхні програмні засади. Поясніть, чому відбувся цей розкол?

Окрім партій соціал-демократичного спрямування, назвіть і дві ліберальні партії, утворені 1904 р. — Українську радикальну партію (УРП) на чолі з Б. Грінченком та С. Єфремовим і Українську демократичну партію (УДП) на чолі з А. Лотоцьким і Є. Чикаленком. Проаналізуйте їхні основні вимоги.

Окресливши основне коло програмних положень українських політичних партій, охарактеризуйте значення їхньої діяльності. Розкажіть, що в Наддніпрянській Україні, на цей час уже значно зрусифікованій, більш масовими та впливовими були загальноросійські партії: Російська соціал-

49

демократична партія (РСДРП) — виникла 1898 р.; Партія соціалістів-революціонерів (есерів) — утворилася на рубежі 1899–1900 рр.; Конституційно-демократична партія (кадетів) — 1905 р. і «Союз руського народу» — 1905 р. Коротко охарактеризуйте їхні програми.

Акцентуйте увагу на тому, що українські партії на початку ХХ ст. були малочисленними, недостатньо згуртованими й організованими. В національному питанні всі вони, крім Української народної партії, не йшли далі від вимог автономії України у складі Росії. Загальноросійські партії не прагнули до вирішення національного питання, крім кадетів, які вимагали культурної автономії для національних окраїн.

Розкажіть, чому в Наддніпрянській Україні під час революції 1905–1907 рр. у діях близько 20 загальноросійських і національних партій не було єдності, чому вони боролися між собою за керівництво революційним рухом. Зверніть увагу на основні здобутки українського національно-визвольного руху в період революції 1905–1907 рр. Чому, на Вашу думку, українські партії зайняли різні позиції у ставленні до Першої світової війни?

Поясніть, чому в Західній Україні український національно-визвольний рух розвивався в сприятливіших умовах і мав значно більші здобутки, ніж у Наддніпрянщині. Аргументуйте свою відповідь.

Теми реферативних виступів1. Поширення декабристського руху в Україні, повстання

Чернігівського полку.2. Революція 1848–1849 рр. в Австрійській імперії та український

національно-визвольний рух.3. Активізація студентського руху в 90-х рр. ХІХ ст.4. Діяльність українців у І та ІІ Державних думах.

Питання для дискусії1. Порівняйте бачення ролі й місця України в

документах «Кирило-Мефодіївського братства» та декабристів.2. Охарактеризуйте напрями, суперечливість

українського національно-визвольного руху в Західній Україні у другій половині ХІХ ст.

3. Визначте особливості економічного розвитку, що були характерні для Наддніпрянської України у складі Російської імперії.

4. В роки Першої світової війни українці воювали під знаменами різних держав. З чим це було пов’язано і як відбивалося на процесі політизації української спільноти?

50

Семінар 7. Об’єктивні умови і суб’єктивні факторигромадсько-політичного життя українського народу

в ХХ — на початку ХХІ ст.

План1. Створення радянської моделі суспільного розвитку та її вплив на

соціально-політичну ситуацію в УСРР/УРСР.2. Демократизація суспільно-політичного життя в роки «перебудови»,

радикалізація суспільно-політичних рухів у Радянській Україні.3. Становлення та особливості розвитку багатопартійної системи в

Україні.4. Пріоритети соціальної політики Української держави і загострення

проблем соціального розвитку в період ринкових реформ.

Навчально-методичні видання1. Історія України (соціально-політичні аспекти): Навч. посібн. / За

ред. Б. П. Ковальського. — У 4-х ч. — Ч. 3. — К. : НТУУ «КПІ», 2006. — С. 83–114.

2. Політична історія України: Навч. посібн. / За ред. В. І. Танцюри. — К. : Академія, 2001. — С. 405–423, 445–463.

Джерела1. Історія України: Хрестоматія: у 2-х ч. — Вид. 2-ге перероб. і доп. /

Упор. С. М. Клапчук (керівник), Б. І. Білик, Ю. А. Горбань та ін. — К. : ІЗМН, 1996. — Ч. 2. — С. 134–138, 153–157, 162, 174–185, 190–191, 222–231, 274–276, 291–293.

Література1. Пахарєв А. Д. Політичні інститути і процеси в сучасній Україні.

Навч. посібн. / Пахарєв А. Д. — К. : ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2011. — С. 56–86, 111–123.

2. Українське суспільство на шляху перетворень: західна інтерпретація / За ред. В. Ісаїва. — К. : Академія, 2004. — С. 45–63, 72–88, 334–354.

Методичні рекомендації з підготовки семінарського заняття

Основні терміни та поняття: комсомол, піонерська організація, стахановський та профспілковий рухи, соцзмагання, куркульство, колгоспні артілі, колективізація, індустріалізація, Голодомор, етнодемографічні втрати, політична система, тоталітаризм, однопартійна система, сталінські репресії, культ особи, реабілітація, дисидентський рух, політика «перебудови»,

51

багатопартійна система, демократизація, ринкові реформи, інфляція, безробіття, медичне страхування.

Розкриваючи перше питання «Створення та радянської моделі розвитку та її вплив на соціально-політичну ситуацію в УСРР/УРСР», зверніть увагу на те, що зі встановленням радянської влади в Україні відбулися істотні зміни в організації суспільного життя. Докладніше зупиніться на таких суспільних явищах, як комсомольська та піонерська організації, стахановський і профспілковий рухи, соцзмагання. Розкажіть про історію їх виникнення і розвиток, подайте їм неупереджену оцінку.

Проаналізуйте, як у Радянській Україні відбувався перехід до однопартійної системи. Які методи при цьому використовувала влада та до яких наслідків це призвело?

Назвіть, які зміни відбулися в соціальній структурі українського суспільства у 20–30-х рр. ХХ ст. Розкрийте такі соціальні процеси, як боротьба з буржуазією, куркульством, духовенством, формування нового типу селянина, об’єднаного в колгоспні артілі. Якими були їхні наслідки? Зокрема, зверніть увагу на етнодемографічні втрати в УСРР унаслідок Голодомору 1932–1933 рр.

Проаналізуйте, як радянське керівництво наступало на церкву в республіці. Зокрема, зупиніться на забороні всіх видів діяльності релігійних установ, окрім богослужіння, масовому винищенні матеріальної основи релігійних громад і особливостях нищення Української автокефальної православної церкви.

Охарактеризуйте зростання ролі репресивних органів управління в політичному житті СРСР, зокрема України, починаючи з 20-х рр. ХХ ст. Розкажіть, як посилювався партійний контроль над усім суспільним життям, зокрема за діяльністю громадських організацій, що були важливою складовою тодгочасної політичної системи в країні. Назвіть основні судово-репресивні процеси, які відбулися в 20–30-х рр. ХХ ст. в УСРР/УРСР, зокрема суди над членами «Спілки визволення України», «Українського національного центру», «Польської організації військової», «Блоку українських націоналістичних партій», «Троцькістсько-націоналістичного блоку» тощо. Які наслідки вони мали?

Проаналізуйте особливості суспільно-політичного життя в Радянській Україні під час Другої Світової та Великої Вітчизняної воєн. Чи відбулися, на Вашу думку, послаблення в ідеологічній сфері з боку радянського керівництва в цей період? Обґрунтуйте відповідь.

Розкажіть про перебіг суспільно-політичного життя в УРСР у післявоєнний період, зокрема про відбудову народного господарства, особливості розвитку аграрного сектора, соціальне становище селянства, порівняйте його зі становищем робітничого класу, висвітліть ідеологічний наступ радянського керівництва на українську інтелігенцію (постанови «Про перекручення і помилки у висвітленні історії української літератури», «Про журнал сатири і гумору «Перець», «Про журнал «Вітчизна», «Про репертуар

52

драматичних і оперних театрів УРСР і заходи до його поліпшення» тощо), ліквідацію Української греко-католицької церкви.

Проаналізуйте політичну ситуацію в Україні за часів лібералізації радянського режиму середини 50–60-х рр. ХХ ст. Зупиніться на розкритті культу особи Сталіна на ХХ з’їзді КПРС і змінах, що відбулися після цього з’їзду в суспільному житті. Які наслідки це мало для активізації громадсько-політичного життя в Україні? Висвітліть, як проходила реабілітація жертв сталінських репресій і чи була вона, на Вашу думку, послідовною.

Зверніть увагу на зміни в соціальній політиці за часів перебування при владі М. Хрущова. Так, у березні 1956 р. радянський уряд скоротив тривалість робочого дня на 2 години в передвихідні та передсвяткові дні. Було збільшено тривалість відпусток, пов’язаних із вагітністю й пологами. У квітні того ж року скасовано закон від 1940 р., що не давав робітникам можливості звільнятися з підприємств, на яких вони працювали, тощо. Проаналізуйте зміни в соціальному забезпеченні різних верств населення УРСР, назвіть законодавчі акти, які їх регулювали. Як у цей період вирішувалася проблема житлового будівництва в УРСР? Чи пом’якшилась, на Вашу думку, ситуація з забезпеченням населення республіки житлом?

Зупиніться на усуненні М. Хрущова з посади першого секретаря ЦК КПРС. Як скасовувалися реформи, які запровадив цей політичний діяч? Охарактеризуйте громадсько-політичне життя за часів Л. Брежнєва. Як Ви оцінюєте діяльність у Радянській Україні на посаді першого секретаря ЦК КПУ П. Шелеста та В. Щербицького? Які зміни в соціальній сфері відбулися в цей період? Чи вважаєте Ви їх позитивними? Обґрунтуйте відповідь.

Назвіть, у чому Ви вбачаєте наростання кризових явищ у політичному житті України. Розкажіть про зародження та основні течії дисидентського руху (національно орієнтовану, правозахисну і релігійну). Поясніть, чому дисидентство розглядається в сучасній історичній літературі як вияв опозиції радянському режимові в Україні?

У другому питанні «Демократизація суспільно-політичного життя в роки перебудови. Радикалізація суспільно-політичних рухів в УРСР» розкажіть про прихід до влади М. Горбачова (1985 р.) і подайте характеристику особливостям громадсько-політичного життя за часів його перебування при владі. Зверніть увагу на те, що запровадження політики «перебудови» позначилося на політичній активності українського суспільства. Так, у серпні 1987 р. в Києві було створено Українській культурологічний клуб (УКК). Серед його членів було чимало політв’язнів і дисидентів. У жовтні 1987 р. у Львові було засновано Товариство Лева. Навесні 1988 р. при Київському університеті ім. Т. Г. Шевченка виникла студентська організація «Громада» та ін.

Демократизація громадсько-політичного життя, гласність, послаблення, а згодом і ліквідація цензури відкрили замовчувані або сфальсифіковані події та факти в історії України, сприяли поверненню несправедливо забутих імен діячів української культури та їхніх творів.

53

Протягом 1987–1991 рр. поступово відкривалася правда про національно-визвольну боротьбу українського народу 1917–1920 рр., Голодомор 1932–1933 рр., колективізацію, масові репресії тоталітарного режиму тощо. Як це позначилося на суспільно-політичному житті УРСР?

Розкажіть про відновлення діяльності заборонених Української греко-католицької та Української автокефальної православної церков. Які труднощі виникли при поверненні їхньої власності, що раніше відійшла до Російської православної церкви? У який спосіб ці проблеми вирішувалися?

В березні 1988 р. на основі Української Гельсінської Групи було сформовано Українську Гельсінську Спілку на чолі з Л. Лук’яненком. Фактично, це була політична організація. Висвітліть появу національних неформальних організацій і назвіть їхні політичні вимоги в цей період. Розкажіть про появу «Народного руху України за перебудову» та започаткування створення багатопартійної системи в республіці. Проаналізуйте основні причини та події, які призвели до еволюції громадсько-політичних організацій за доби «перебудови» у політичні партії в умовах проголошення суверенітету України. Зазначте, що активізація партійного життя розпочалася з трансформацією (демократизація і гласність) суспільної організації як заперечення монополії комуністичної партії й формування альтернативних політичних організацій та національно-демократичних об’єднань. Поступово відбувалося народні маси усвідомлювали необхідність у формуванні багатопартійної системи як своєрідного гаранта демократизації суспільства, адже визначальною функцією партійної системи є забезпечення нею зв’язку і взаємодії між органами державної влади та громадянами, своєрідне віддзеркалення політичних інтересів різних суспільних груп і об’єднань.

Розкриваючи третє питання «Становлення та особливості розвитку багатопартійної системи в Україні», студент має зупинитися на етапах еволюції, які пройшла партійна система в Україні. Розкрийте повніше зміст, обгрунтуйте виокремлення політологами таких 5 основних етапів цього процесу.

1. І половина 1990-х рр. — це «романтичний» період багатопартійності. Відбувалося масове створення політичних партій, в основному ідеологічних, парламентські вибори 1994 р. пройшли за офіційної участі партій. Обриси партійної системи в той час лише формувалися.

2. ІІ половина — кінець 1990-х рр. — період «прагматизації» партійного будівництва, посилення інтересу до партій з боку владної еліти та фінансово-промислових кіл. Це отримання партіями конституційного статусу, впровадження пропорційного елементу в виборчу систему, визначення групи «партій лідерів», формування партійної системи поляризованого плюралізму.

3. І половина 2000 рр. — період трансформації. Змінилася основна лінія розмежування між провідними політичними силами — з осі «ліві — праві» на «антипрезидентські — пропрезидентські». Знизилася вага

54

партійних ідеологій та ідеологічних партій, натомість значно зріс вплив на партії з боку інтересів провідних фінансово-промислових груп (ФПГ). Зміни до Конституції та прийняття пропорційного виборчого законодавства значно підвищили роль і можливості партій. Розстановка політичних сил чітко зафіксувала соціокультурний поділ суспільства. В цей час він перетворюється на основний чинник структурування партійної системи.

4. ІІ половина 2000-х рр. — період стабілізації партійної системи в новій формі. У партійній системі відбулася «зміна лідерів». Практично всі провідні політичні сили опинилися під впливом найпотужніших ФПГ. Партійна система набула вигляду системи помірного плюралізму.

5. Президентські вибори 2010 р., повернення до Конституції 1996 р. і посилення ролі Президента в політичному житті країни, деформації процесів політичного жирття.

6. Президентські вибори 2014 р., повернення парламентсько-пре6зидентської форми правління, створення нових сприятливих умов для розвитку партійної системи.

Назвіть найвпливовіші на сьогодні політичні партії, проаналізуйте і проаналізуйте їх програмні документи. Розкажіть про участь різних партій у виборах (1998, 2002, 2006, 2007, 2012 рр. — до Верховної Ради; 1999, 2004, 2010, 2014 рр. — Президента України), про запровадження пропорційно-мажоритарної системи, згодом — з 2006 р. — пропорційної, а з 2012 р. — знову повернення до пропорційно-мажоритарної системи виборів. Як, на Вашу думку, така зміна системи виборів позначилася на виборчому процесі? Яку зі згаданих систем виборів Ви вважаєте найбільш доцільною? Аргументуйте свою відповідь.

Проаналізувавши експертні оцінки стану партій і партійної системи, а також суспільні запити й очікування, визначте головні напрями реформування політичних партій і партійної системи. Що, на Вашу думку, може відіграти надзвичайно важливу роль у реалізації цих завдань? Аргументуйте свою відповідь.

Розкриваюи зміст четвертого питання «Пріоритети соціальної політики Української держави і загострення проблем соціального розвитку в період ринкових реформ» розкажіть про погіршення соціально-економічної ситуації в Україні після здобуття незалежності, зокрема про інфляцію та гіперінфляцію, розрив економічних і технологічних зв’язків з Росією та іншими республіками при збереженні залежної структури виробництва, масове безробіття, стрімке майнове розшарування громадян. Зверніть увагу на заборгованості з виплатами заробітної плати та пенсій, що посилило соціальну напруженість у суспільстві. Розкажіть про майнове розшарування населення в сільській місцевості. Акцентуйте на тому, що матеріальне становище працівників села значно гірше, ніж в інших сферах суспільного виробництва.

Зважте на те, що рівень безробіття та зубожіння народу змусив багатьох шукати кращої долі на заробітках за кордоном. Так, за даними

55

експертів, поза межами України шукають роботу від 5 до 7 млн. наших громадян. Зверніть увагу на те, що багато з них перебувають на нелегальному становищі й соціально не захищені. Назвіть приклади такої соціальної незахищеності.

Проаналізуйте формування середнього класу в Україні. Зазначте, що середній клас утворюють працівники виробничої і невиробничої сфери, які отримують середні за обсягом доходи у формі прибутків або заробітної плати. Зверніть увагу, що становлення середнього класу відбувалося внаслідок виникнення стійкого прошарку власників нерухомого майна, земельних ділянок, акцій, а також прискореного розвитку середнього й малого бізнесу, фермерських господарств та ін. Зміцнили середній клас представники науково-технічної інтелігенції, вчені, діячі культури та освіти, спеціалісти середньої ланки управління, фінансисти та менеджери.

Проаналізуйте сучасну соціально-економічну ситуацію в Україні, особливо зверніть увагу на рівень заробітних плат, пенсійне забезпечення, рівень безробіття, становище середнього класу, прийняття нового податкового кодексу, пенсійну реформу.

Життєво важливою галуззю є система охорони здоров’я. Від її злагодженого функціонування залежить не лише фізичне, а й морально-психологічне здоров’я нації. Розкажіть про помітне погіршення стану здоров’я населення з 90-х рр. ХХ ст. Чим, на Вашу думку, воно було спричинене? Зверніть увагу на демографічну ситуацію: зниження рівня народжуваності, підвищення рівня смертності, старіння населення і зменшення середньої тривалості життя. Розкажіть, що зараз відбувається в сфері охорони здоров’я, назвіть і проаналізуйте позитивні та негативні зміни. Чи є, на Вашу думку, реальні можливості реформування медичної галузі в Україні, зокрема запровадження медичного страхування? Як Ви оцінюєте подібні нововведення? Обгрунтуйте відповідь.

Теми реферативних виступів1. Політика українізації та її наслідки.2. Людина в Україні в умовах панування тоталітарного режиму (30-

ті — поч. 40-х рр. ХХ ст.).3. Рух Опору в Україні та його течії : сучасні наукові оцінки.4. Український дисидентський рух як політична форма опору офіційній

владі.5. Чорнобильська катастрофа, соціально-політичні наслідки для

України.6. Стан релігійних і міжконфесійних відносин в Україні у перші роки

після проголошення її державної незалежності.

Питання для дискусії1. Яке з тверджень, на Вашу думку, більше відповідає дійсності:

56

а) «Форсовану промислову індустріалізацію можна було здійснити у рамках НЕПу і без суцільної колективізації сільського господарства»;

б) «форсовану промислову індустріалізацію неможливо було здійснити у рамках НЕПу, а лише шляхом проведення суцільної колективізації».

2. Одні історики вважають політику «воєнного комунізму» тимчасовою політикою більшовиків, викликаною труднощами воєнного часу, інші вбачають у ній насамперед форсовану реалізацію більшовицької тоталітарної моделі устрою суспільства. Яка оцінка, на Вашу думку, більше відповідає дійсності?

3. Яка теза, на Вашу думку, більше відповідає дійсності:а) «хрущовська відлига» оптимізувала життя в Україні в усіх сферах»;б) «хрущовська відлига» внесла хаос, дезорганізацію та дестабілізацію

в українське суспільство та негативно позначилася на економіці, політиці, соціальній сфері й культурі».

4. Існують різні оцінки стану України в 60–80-х рр. ХХ ст. Так, керівництво УРСР вважало, що досягнуто високого рівня життя населення. Сучасні українські історики дотримуються думки, що цей період можна назвати «системною кризою». Проаналізуйте стан українського суспільства (політика, економіка, соціальна сфера, культура) і подайте власну оцінку суспільно-політичним процесам того часу.

Модуль ІV. Історичні аспекти розвитку культуриукраїнського народу

Вступ до четвертого модулюЧетвертий модуль курсу «Історія України (соціально-політичні

аспекти)» присвячено вивченню історичних аспектів розвитку культури українського народу.

Перш ніж розпочинати опрацювання відповідних матеріалів, слід з’ясувати сенс понять «культура», «історія культури», роль вивчення історії української культури у становленні майбутнього технічного спеціаліста.

Загалом поняття «культура» цілком правомірно може претендувати на рекорд із кількості визначень, які йому намагалися дати. Якщо з 1871 по 1919 рр. дослідники їх нарахували 7, з 1920 по 1950 рр. — близько 150, на 1968 р. — близько 250, то на сьогодні — близько 500.

Але в найширшому сенсі «культура» розглядається як штучне середовище існування і самореалізації, джерело регулювання соціальної взаємодії та поведінки, все те, що відрізняє життя людства від природи, створене людиною свідомо чи несвідомо. Таким чином, культура невіддільна від кожної сфери суспільного життя, від людини загалом.

А історія культури дає опис, аналіз і тлумачення явищ культури, розкриває її поступальний розвиток на тлі загальної історії людства з часів його зародження до нашого часу.

57

Вивчення історії України буде однобоким і далеко не повним, якщо зосереджувати увагу лише на соціально-політичних та економічних сторонах життя. Адже люди минулого теж колись були, як і ми, живими — зі своїми емоціями, почуттями, цінностями. Для кожного свідомого громадянина незалежної України важливо усвідомлювати, що її культура, нарівні з усіми іншими — неповторна, унікальна, незамінна. Саме тому історичним аспектам розвитку культури українського народу від найдавніших витоків (первісна доба) до сьогодення присвячено окремий модуль курсу.

Засвоєння матеріалів модуля сприятиме глибшому розумінню складного історичного шляху українського народу, дії об’єктивних законів розвитку суспільства, ролі суб’єктивних факторів у історичному процесі, формуванню сучасного критичного мислення. Тобто досягненню мети всього курсу загалом.

Особливу увагу під час опрацювання модуля слід звернути на історичні аспекти виникнення і функціонування освітніх систем в Україні, закономірності становлення вищої освіти в Україні; пріоритетні напрями досліджень науковців НТУУ «КПІ»; а також проаналізувати розвиток науки і техніки України, як невід’ємної частини світової науково-технічної революції; запровадження Болонського процесу у вищій освіті в Україні та в НТУУ «КПІ».

Лекції

Лекція 1. Особливості історії культури українського народу в давні часи і добу Середньовіччя

Культура первісного суспільства і давніх цивілізацій. Культура Київської Русі та Галицько-Волинського князівства. Національно-культурні процеси в Україні в умовах Литовсько-польської держави. Культура козацької держави. Зміни в культурному житті України після ліквідації Гетьманщини.

Література1. Огиенко И. И. Украинская культура: Краткая история культурной

жизни украинского народа / Огиенко И. И. — К. : Абрис, 1991. — 272 с. — (Репринт. воспроизведение изд. 1918 г.).

Завдання для СРС1. Культура давніх слов’ян.2. Розвиток освіти та науково-технічних знань в Київській Русі.3. Братства та братські школи.

58

Лекція 2. Історико-культурні процеси в Українинової та новітньої доби

Українське національне відродження, його періодизація. Новітні відкриття у природознавстві початку ХХ ст. та розвиток української науки. Політика українських урядів (Центральної Ради, Української держави П. Скоропадського, Директорії УНР, ЗУНР) у сфері культури. Культура радянської України.

Література1. Агафонова Н. В. Становлення національної системи

освіти в Україні: 1917–1920 рр. / Агафонова Н. В. — Одеса : Принт-Мастер, 1998. — 16 с.

2. Антонюк Т. Д. Денаціоналізація системи відносин сім’ї і школи в умовах радянізації освіти в УСРР (20-ті — початок 30-х років XX століття / Антонюк Т. Д. — К., 2005. — 18 с.

3. Бакланова Н. М. Політичні процеси та культурологічні проблеми в умовах становлення тоталітаризму (на прикладі України в 20-х роках). — Одеса, 1996. — 26 с.

Завдання для СРС1. Освітянські реформи ХІХ ст. та їх наслідки.2. Політика коренізації (українізації), її мета, зміст, наслідки.3. Науково-технічна революція на українських землях.

Лекція 3. Культурне життя сучасної УкраїниЗапровадження нової моделі освіти в сучасній Україні. Болонський

процес і перспективи розвитку вищої освіти. Наука і техніка України як невід’ємна частина світової науково-технічної революції. Особливості мистецького та літературного життя. Мовна ситуація в Україні.

Література1. Вовкун В. Унікальний шанс для української культури: Доповідь

Міністра культури і туризму України / В. Вовкун // Культура і життя. — 2008. — 27 лютого. — С. 1–2.

2. Дзюба І. Стереотипи сприйняття української культури / І. Дзюба // Київ. — 2002. — № 11. — С. 141–145.

3. Ліховий І. Українська культура сьогодні: кроки до сходження: Ексклюзивне інтерв’ю Міністра культури і туризму України / І. Ліховий // Культура і життя. — 2006. — 22 лют. — С. 1.

59

Завдання для СРС1. Видатні науковці, їхній внесок у розвиток новітньої української та

світової науки.2. Преса та книговидавнича справа України.3. Фізкультура і спорт сучасної України.

Лекція 4. Науково-технічна галузь України в умовах глобалізаціїРозвиток науки незалежної України в умовах формування інноваційної

моделі розвитку економіки. Пріоритетні напрями освітньої, наукової і технічно-промислової політики сучасної України. Пріоритети міжнародного науково-технічного співтовариства і трансферу технологій в умовах глобалізації.

Література1. Україна в XX ст.: Зб. док. і мат. / Упор.: А. Г. Слюсаренко,

В. І. Гусев, В. Ю. Король. — К. : Альтернативи, 2000. — С. 305–330.2. Україна на зламі тисячоліть: історичний екскурс, проблеми,

тенденції, перспективи / За заг. ред. Г. В. Щокіна. — К. : МАУП, 2000. — С. 216–235.

Завдання для СРС1. Запровадження нової моделі освіти в Україні на рубежі ХХ–

ХХІ ст.2. Становище та перспективи розвитку вищої школи України у

рамках Болонського процесу.

Семінарські заняття

Семінар 8. Історія формування та визначальні тенденціїв розвитку освіти, науки, техніки

План1. Зародження писемності на Русі та становище освіти на

українських землях до початку ХХ ст.2. Становище освіти в УСРР/УРСР: від ліквідації неписьменності

до запровадження загальної середньої освіти.3. Освітні реформи в Україні після набуття незалежності.4. Суть, періодизація та соціально-економічні наслідки НТР.5. Промислово-технічна політика України на сучасному

етапі.60

Навчально-методичні видання1. Історія України (соціально-політичні аспекти): Навч. посібн. / За

ред. Б. П. Ковальського. — У 4-х частинах. — Ч. 4. — К. : НТУУ «КПІ», 2007. — С. 78—89; 89–99.

2. Організація науки і наукових досліджень в Україні // Марцин В. С. Основи наукових досліджень. Навч. посібн. / Марцин В. С., Міценко Н. Г., Даниленко О. А. та ін. — Л.: Ромус-Поліграф, 2002. — 128 c. (Режим електронного доступу: http://www.info-library.com.ua/books-text–8390.html).

Джерела1. Закон України «Про освіту» : [Електронний ресурс]. — Режим

доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1060–122. Указ Президента України «Про концепцію державної

промислової політики від 12 лютого 2003 року № 102/2003 : [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/102/2003

3. Про Державну національну програму «Освіта» («Україна XXI століття»). Кабінет Міністрів України; Постанова, Програма, Заходи від 03.11.1993 № 896 : [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/896–93-%D0%BF

Література1. Згуровський М. З. Науково-технологічний розвиток України за

умов світової глобалізації / М. З. Згуровський // Дзеркало тижня. Україна. — № 12. — 2001. — 23 березня. (Режим електронного доступу : http://gazeta.dt.ua/EDUCATION/naukovo-tehnologichniy_rozvitok_ukrayini_za_umov_svitovoyi_globalizatsiyi.html).

2. Литньова Т. Періодизація історії розвитку загальної середньої освіти (30-ті рр. ХХ ст. — початок ХХІ ст.) / Т. Литньова // Історико-педагогічний альманах. — 2010. — № 2. — С. 68–72.

3. Лихолат О. В. Перспективи входження України до європейського науково-технічного простору / О. В. Лихолат, А. О. Лихолат // Сторінки історії. Збірник наукових праць. — К. : Політехніка, 2009. — Вип. 28. — С. 224–236. (Режим електронного доступу : http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Si/2009_28/Liholat.pdf).

4. Розвиток народної освіти і педагогічної думки на Україні (Х — поч. ХХ ст.): Нариси / Під ред. Н. Д. Ярмаченко. — К. : Радянська школа, 1991. — 381 с.

Методичні рекомендації з підготовки семінарського заняття

Основні терміни та поняття: кирилиця, глаголиця, братська школа, єзуїтська школа, колегіум, академія, січова школа, парафіяльна школа, гімназія, реальне училище, семінарія, ліцей, університет, інститут, становість

61

освіти, єдина трудова школа, робітфак, лікнеп, початкова школа, неповна середня школа, середня школа, школа фабрично-заводського учнівства, інститут профосвіти, технікум, коледж, рівень акредитації, науково-технічна революція, науково-технічний прогрес, науково-дослідна установа, науково-технічний комплекс, стратегічний напрям промислового розвитку.

Підготовку відповіді на перше питання «Зародження писемності на Русі та становище освіти на українських землях до початку ХХ ст.» починайте з короткого огляду версій з приводу того, коли й за яких обставин на Русі з’явилася писемність. Зокрема, зверніть увагу на дискусії навколо дохристиянських знаків письма. Вкажіть, які алфавіти побутували в Київській Русі, поясніть, що спільного та різного було між софійською абеткою, глаголицею та кирилицею.

Переходячи до характеристики розвитку освіти на українських землях, зазначте, які типи шкіл діяли в добу Київської Русі, наскільки такі навчальні заклади були доступні для учнів з різних суспільних прошарків. Визначте загальний рівень письменності та освіченості чоловіків і жінок у Київській Русі. Як вплинула на розвиток освіти монголо-татарська навала?

Коротко висвітліть, що змінилося в структурі, загальному становищі, якості й доступності освіти після входження українських земель до складу Литви та Польщі (з середини XIV до середини XVII ст.). Як позначилися на освіті Люблінська та Берестейська унії? З’ясуйте, що таке братські школи, коли й чому вони з’явилися та окресліть їхній внесок у розвиток освіти й культури загалом. У чому полягали особливості єзуїтських та протестантських шкіл? Зверніть увагу на те, чи обов’язково було приймати відповідну віру, аби в них навчатися. Докладніше зупиніться на історії Острозької школи й Київського колегіуму. Вкажіть, чому ці навчальні заклади на той час офіційно не визнали академіями.

Порвівняйте, як змінювався загальний рівень письменності та освіченості чоловіків і жінок на українських землях у другій половині XVII–XVIII ст. під владою різних держав. Простежте історію січової школи на Запорожжі та коротко зупиніться на її специфічних рисах. З’ясуйте, які навчальні заклади давали початкову, середню і вищу освіту. Якими мовами велося навчання в них? Зверніть увагу на утворення колегіумів у Чернігові, Харкові й Переяславі. До якого рівня освіти їх можна віднести? Розкрийте роль та значення Києво-Могилянської академії.

Розкрийте особливості стану освіти у ХІХ — на початку ХХ ст. на українських землях під владою Російської імперії. На що було спрямовано освітні реформи уряду та якими були їх головні підсумки? Поясніть, у чому полягала становість освіти, та як вона змінювалася. З’ясуйте, які з названих навчальних закладів (парафіяльні школи, земські школи, повітові училища, гімназії, реальні училища, ліцеї, університети) давали початкову, середню і вищу освіту. Зверніть увагу на становлення професійних навчальних закладів (училищ, семінарій).

62

Порівняйте становище та розвиток освіти у Східній Галичині, Північній Буковині та в Закарпатті у ХІХ — на початку ХХ ст.

Коротко охарактеризуйте плани і практичні заходи влади в освітній галузі за доби Центральної Ради, Української Держави П. Скоропадського та Директорії УНР: на що були спрямовані реформи; чи всі їх вдалося втілити й чому; чим були подібні й чим відрізнялися підходи до освіти в цих державах? Особливу увагу зверніть на те, як вирішувалася проблема з українізацією навчальних закладів, їхнім розміщенням та навчально-методичним забезпеченням.

Підсумовуючи, визначте найбільш і найменш сприятливі для розвитку освіти періоди, поясніть, як стан освіти залежав від ступеню самостійності українських земель та від їхнього економічного становища.

Підготовку до відповіді на друге питання «Становище освіти в УСРР/УРСР: від ліквідації неписьменності до запровадження загальної середньої освіти» доцільно розпочати з характеристики реформ в управлінні освітою, її структурі й спрямуванні після встановлення радянської влади на українських землях. Зазначте, що таке робітфаки й навіщо вони створювалися. Простежте основні етапи ліквідації неписьменності та підсумки цієї кампанії в УСРР.

Вкажіть, як загалом впливала на становище освіти політика «воєнного комунізму» і що змінилося в часи НЕПу. Яку увагу радянська влада приділяла підготовці вчителів?

Назвіть, коли в УСРР було запроваджено обов’язкове чотирирічне навчання дітей 8–9 років. Згадайте, коли в республіці відбувалася коренізація та як вона вплинула на формування мережі навчальних закладів, мову викладання. Які політичні діячі сприяли впровадженню в освіту УСРР українізації як частини коренізації? З’ясуйте наслідки відмови від політики коренізації (1938 р.) для освіти.

Розкрийте суть поєднання політехнічного навчання з ґрунтовним засвоєнням наук (з 1931 р.). Назвіть, коли в СРСР та УСРР було запроваджено єдину загальноосвітню десятирічну школу і коли встановлено єдині типи школи: початкову, неповну середню й середню.

Висвітліть розгортання мережі закладів професійно-технічної та спеціальної освіти у 1920–1930-х рр. Поясніть, навіщо створювалися школи фабрично-заводського учнівства (ФЗУ), інститути профосвіти; профільні інститути. Охарактеризуйте уніфікацію вищої й середньої спеціальної освіти та її реорганізацію з 1929 р., укрупнення вищих навчальних закладів України.

Окремо зупиніться на реформах, які відбулися в освіті на західноукраїнських землях після включення їх до складу УРСР. Наскільки ці реформи збігалися з тими, котрі проводилися на початку становлення радянської влади в Східній Україні?

63

Розгляньте, який рівень освіти вважали достатнім ідеологи третього рейху для мешканців окупованих українських земель під час Другої світової війни. Чи працювали в Україні під час окупації школи та вищі й середні спеціальні навчальні заклади? Які вищі навчальні заклади було евакуйовано на початку війни й куди? В яких умовах відновлювалася освітня мережа республіки після визволення (до і після закінчення війни)?

Вкажіть, коли в УРСР відбувся перехід до обов’язкової восьмирічної школи, завершився перехід до загальної середньої освіти. Зверніть увагу на структурні зміни в школах у 1970-х рр. Яку роль відігравали вечірні школи?

Окресліть мережу професійно-технічних училищ та розкрийте систему виробничого навчання в УРСР післявоєнного періоду. Простежте, як і за рахунок чого розширювалася підготовка спеціалістів із середньою спеціальною освітою.

Вкажіть, як з середини 1950-х рр. в УРСР розвивалася вища освіта. Як змінювалися кількість, рівень матеріально-технічного і навчально-методичного забезпечення вищих навчальних закладів, кількість і рівень підготовки студентів? З’ясуйте, яку роль відігравали заочні, вечірні й підготовчі відділення при університетах та інститутах.

Якими мовами велося навчання на різних рівнях освіти залежно від політичної ситуації в СРСР?

Підсумовуючи, визначте основне спрямування, переваги та недоліки радянської системи освіти, вкажіть, чи відповідав її рівень потребам громадян, наскільки зміни в освіті віддзеркалювали загальний стан економічного, політичного і культурного розвитку республіки та СРСР у цілому.

Під час відповіді на третє питання «Освітні реформи в Україні після набуття незалежності» слід зосередитися передусім на змінах у дошкільній, початковій та середній, а також професійно-технічній і середній спеціальній освіті, адже вищій освіті присвячено окреме семінарське заняття.

Насамперед вкажіть, який освітній потенціал незалежна Україна успадкувала від СРСР, а також які основні недоліки в освіті потребували усунення.

Розкрийте спрямування закону «Про освіту» (1991 р.), законів «Про загальну середню освіту» (1999 р.), «Про професійно-технічну освіту» (1998 р.). Які було розроблено стандарти загальної середньої освіти? Також коротко охарактеризуйте реорганізацію управління освітою, суть Національної програми «Освіта» («Україна — ХХІ століття»).

Окресліть зміни в структурі середньої, професійно-технічної та середньої спеціальної освіти, спрямовані на урізноманітнення її форм. З’ясуйте, які форми власності стали можливими для навчальних закладів, наскільки швидко впроваджувалися відповідні новації. Вкажіть, які умови створено в державі для функціонування приватних шкіл. У чому полягають особливості гімназій, ліцеїв, колегіумів, коледжів, професійно-технічних училищ (згодом — ліцеїв)?

64

Назвіть, які навчальні заклади зарахували до вищих навчальних закладів І та ІІ рівнів акредитації. Чим відрізняються заклади І і ІІ рівнів? Які можливості отримали випускники з кваліфікаційним рівнем «молодший спеціаліст» за Міжнародною стандартною класифікацією освіти?

З’ясуйте, наскільки під час реформування професійно-технічної й середньої спеціальної освіти враховувався попит населення та ринку праці на ту чи іншу спеціальність.

Коротко охарактеризуйте реформи в середній школі, пов’язані зі зміною терміну навчання, системи оцінювання, принципів переведення з класу в клас, переходом до профільного навчання. Розкрийте суть системи зовнішнього незалежного оцінювання. Коли було впроваджено цю систему? Які основні зміни в ній відбувалися?

Проаналізуйте розширення сфери використання української мови, задоволення потреб і прав молоді щодо вивчення мов національних меншин після проголошення незалежності України. Порівняйте відповідну ситуацію на початку 1990-х та в 2000-х рр. Як змінювалися підходи до вивчення іноземних мов?

Простежте, як на практиці втілювалося деклароване в законі «Про освіту» зміцнення матеріально-технічної бази освіти. Порівняйте, наскільки в містах і селах поширювалися новітні технології, розвивалися приміщення для уроків фізкультури, медичні кабінети, їдальні, а учні забезпечувалися підручниками. Визначте переваги та недоліки державної програми «Шкільний автобус».

Розглядаючи гуманізацію системи освіти, передусім поясніть, що таке «гуманізація», потім назвіть її ціннісні передумови і культуротворчі можливості. Вкажіть, у чому полягають зовнішні та глибинні прояви гуманізації освіти. Зверніть увагу на те, якими способами українська школа формує гуманістичні цінності учнів.

Підсумовуючи, пов’яжіть зміни в становищі та рівні освіти з загальним політичним, економічним і культурним розвитком незалежної України. Вкажіть, наскільки дієвими були освітні реформи (і чому), які основні проблеми вдалося вирішити, а які ще чекають на це. Визначте основні перешкоди у реалізації реформ. Простежте впливи освітніх стандартів інших країн на Україну.

Перш за все, при відповіді на четверте питання «Суть, періодизація та соціально-економічні наслідки науково-технічної революції» подайте визначення НТР і встановіть, як це поняття співвідноситься з поняттям «Науково-технічний прогрес» (НТП). Це дасть можливість повніше усвідомити суть і масштаби НТР.

Розглядаючи зміст поняття «НТР», відзначте, як наука в цей час впливає на розвиток техніки. Встановіть, за рахунок чого наука починає вказувати шляхи розвитку виробництва і перетворюється на безпосередню виробничу силу.

65

Назвіть хронологічні рамки основних етапів НТР, а також поясніть, за яким критерієм ці етапи виділяються. Обґрунтуйте свою відповідь.

Характеризуючи соціально-економічні наслідки науково-технічної революції в УРСР, відштовхуйтесь від того, які нові завдання поставали перед ученими, коли НТР набирала обертів в усьому світі. Коротко зазначте, які природні ресурси УРСР мала для того, аби виконати ці завдання. Проаналізуйте, чи утворювалися в УРСР науково-дослідні установи, потрібні тільки з погляду кон’юнктури, без достатніх на те об’єктивних підстав. Також врахуйте, скільки коштів радянська влада вкладала у розвиток науки й техніки. Як ці кошти розподілялися між галузями?

Схематично окресліть структуру академічних, відомчих та освітянських науково-дослідних установ УРСР, роль Державного комітету науки й техніки і регіональних центрів управління наукою. Простежте зростання кількості працівників з науковими ступенями і з’ясуйте, чи завжди воно супроводжувалося зростанням якості розробок.

Висвітліть заходи, які застосовувались для того, щоб вирішити основні проблеми: скоротити терміни розв’язання проблеми в лабораторії і застосування її на практиці; створити якісно нові матеріали з заданими властивостями; поєднати наукову творчість з потребами виробництва. Чому сприяло перетворення академічного інституту на науково-технічний комплекс із замкнутим циклом: науковий заклад — конструкторське бюро — експериментальне виробництво — дослідний завод?

Розкрийте внесок науковців УРСР у розвиток фізики твердого тіла, матеріалознавства, астрофізики. З’ясуйте суть відкриттів академіка М. Боголюбова.

Зверніть увагу на роботу науково-дослідних установ хімічного профілю. Докладніше зупиніться на розвитку хімії високомолекулярних сполук та впровадженні її досягнень у виробництво (зокрема авіа-, авто- і електропромисловість, приладобудування). Вкажіть, у якій установі УРСР було вперше одержано штучні алмази.

Охарактеризуйте республіку як один з центрів розвитку кібернетики. Поясніть, за які досягнення було удостоєно Ленінської премії академіка В. Глушкова (1964 р.). Які ЕОМ спроектували й створили в УРСР?

Проаналізуйте, як співіснували командно-адміністративна економіка та вимоги НТР швидко впроваджувати наукові новації у виробництво. Зверніть увагу на вплив жорсткого планування у виробництві, постійного зростання планових показників, адміністративного впровадження наукових розробок. Чи однаковими були підходи до проектів, призначених для військово-промислового комплексу та для мирних потреб громадян?

Підсумовуючи, перелічте основні сприятливі й гальмівні чинники для впровадження досягнень НТР у життя УРСР, подайте відповідь на питання, наскільки було використано можливості для науково-технічного розвитку, в яких галузях УРСР увійшла до кола світових лідерів.

66

Відповідь на п’яте питання «Промислово-технічна політика України на сучасному етапі» починайте з характеристики можливостей, які Україна мала для розвитку економіки на початку ринкових перетворень: вкажіть, на якому рівні був її загальний промислово-технічний потенціал на час проголошення незалежності.

Назвіть, які перетворення планувалося зробити на шляху до ринкової економіки. Поясніть, як на впровадження нових засад техніко-промислової політики вплинула тривала економічна криза 1990-х рр. та погіршення демографічної ситуації.

Висвітліть, як закладалася правова основа нової промислової політики держави. Коротко розкрийте суть закону «Про власність» (1991 р.) з поправками, Державної програми приватизації майна державних підприємств (1992 р.) та основних доповнень до неї.

Назвіть плановані способи досягнення результатів у таких напрямах (які затвердила Верховна Рада України у 1992 р. як пріоритетні в розвитку науки і техніки): впровадження механізмів підтримки нових технологій, розширення участі малого й середнього бізнесу в науково-технологічному розвитку; приведення системи правового захисту інтелектуальної власності у відповідність до міжнародних норм; розробка і впровадження сучасних інформаційних технологій. Яку роль у планах на перше десятиліття ХХІ ст. було відведено структурній перебудові промисловості та розвитку інноваційної моделі економічного зростання?

Проаналізуйте суть Постанови Кабінету Міністрів України «Про концепцію державної промислової політики» від 1996 р. та Указу Президента України «Про концепцію державної промислової політики» від 2003 р. Що було проголошено метою державної промислової політики в Концепції від 2003 р.? За якими критеріями промисловий комплекс України має відповідати аналогічним утворенням у розвинутих державах світу? Поясніть, у чому відповідно до Концепції 2003 р. полягає суть стратегій: використання природних ресурсів, «переслідування», «лідерних технологій» та «проривної». До яких галузей планується застосовувати відповідні стратегії?

Визначте, на чому, згідно зі «Стратегією економічного та соціального розвитку України на 2000–2004 роки», має ґрунтуватися курс на інноваційний розвиток та як має використовуватися науково-технічний потенціал України в традиційних галузях та нових високотехнологічних напрямах.

Як планується розвивати потенціал оголошених стратегічними напрямів технологічного, інтелектуального і виробничого розвитку України (літакобудування, біотехнології, ракетоносії, комп’ютерні системи, телекомунікації, зв’язок, супутникові технології)? Зазначте, яка роль відводиться комерційному чиннику.

Поясніть, чому при розробці стратегії розвитку промислової політики Україна орієнтується на збільшення частки високотехнологічної продукції серед експорту.

67

Наведіть приклади співпраці, яку Україна пропонує міжнародній спільноті в авіакосмічних технологіях, ресурсо- та енергозбереженні, розробці нових речовин і матеріалів, захисті природних екосистем тощо. При цьому уточнюйте, з якими країнами вона підтримує активні зв’язки в кожній з цих галузей.

Підсумовуючи, вкажіть, наскільки динамічно змінювалася промислово-технічна політика України, чи вдалося повністю впровадити в життя відповідні плани під час переходу до ринкової економіки (і чому), чи враховано в основних нових планах потенційні промислово-технічні можливості України. Аргументуйте свою відповідь.

Теми реферативних виступів1. Історія дошкільної та позашкільної освіти на українських землях.2. Історія освіти для учнів з особливими потребами на українських

землях.3. Стан гуманітарних наук УРСР в умовах науково-технічної

революції.4. Участь вищих навчальних закладів України в реалізації промислово-

технічної політики держави.

Питання для дискусії1. Коли українські землі входили до інших держав, навчання там

велося переважно мовою панівних народів. Як саме це позначалося на формуванні ментального світу учнів-українців?

2. Чи стали приватні навчальні заклади різного рівня конкурентами державних у незалежній Україні? Чому?

3. Які галузі промисловості після розпаду СРСР змінилися найбільше і чому?

4. Чи відповідає промислово-технічна політика України потребам громадян? Відповідь обґрунтуйте.

Семінар 9. Стан та перспективи розвитку вищої школи Українив рамках Болонського процесу

План1. Болонський процес і особливості приєднання до нього України.2. Основні напрями реформування вищої освіти в Україні.3. Участь науково-викладацького складу та студентства НТУУ

«КПІ» у структурній перебудові навчального процесу за стандартами Болонської декларації.

68

Навчально-методичні видання1. Історія України (соціально-політичні аспекти): Навч. посібн. / За

ред. Б. П. Ковальського. — У 4-х ч. — Ч. 4. — К. : НТУУ «КПІ», 2007. — С. 78—89.

Джерела1. Комюніке конференції Європейських Міністрів освіти

«Загальноєвропейський простір освіти — досягнення мети». Берген, 19–20 травня 2005 року: [Електронний ресурс]. — http://nau.edu.ua/ua/menu/navchannya/bolonskij-proczes/bergenske-komyun%D1%96ke.html

2. Сторінка НТУУ «КПІ» з документами щодо впровадження в ньому Болонської системи : [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://kpi.ua/bologna

3. Текст Болонської декларації та список країн, міністри освіти яких її підписали Спільна декларація міністрів освіти Європи. Болонья, 19 червня 1999 року : [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.detut.edu.ua/ukr/cat/level_7/content/tBd

Література1. Згуровський М. З. Болонський процес — структурна реформа

вищої освіти на європейському просторі / М. З. Згуровський : [Електронний ресурс] : Опубліковано: 17/06/2008. — Режим доступу : http://kpi.ua/bologna

2. Освітній портал — Болонський процес : [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.osvita.org.ua/bologna/

3. Поступна О. В. Нормативно-правове забезпечення вищої освіти в Україні в контексті європейської інтеграції / О. В. Поступна // Державне будівництво : [Електронний ресурс] : електронне видання ХарРІ НАДУ. — 2007. — № 2. — Режим доступу : http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/db/2007–2/doc/5/06.pdf.

Методичні рекомендації з підготовки семінарського заняття

Проблеми, пов’язані з реформуванням освіти в Україні та з приєднанням нашої держави до Болонського процесу, ще не було достатньо систематизовано та узагальнено в спеціальній науковій літературі й на рівні підручників і навчальних посібників. Інформація про відповідні реформи розпорошена в численних статтях, котрі часто суперечать одна одній у висновках. У зв’язку з цим, під час підготовки до відповідей на питання семінарського заняття приділяйте багато уваги роботі з документами (перелік — у списку «Рекомендовані джерела»). Саме в їхніх текстах містяться основні відомості про суть реформ (їхні цілі, напрями, способи втілення, очікувані результати тощо). Аналітичні публікації використовуйте для того, щоб з’ясувати, як реформи втілювалися на практиці та що про них думають у суспільстві. Особливо ця рекомендація стосується третього

69

питання «Участь науково-викладацького складу та студентства НТУУ «КПІ» у структурній перебудові навчального процесу за стандартами Болонської декларації».

Основні терміни та поняття: Болонський процес, Болонська декларація, система освіти, стандарт вищої освіти, кредитно-модульна система, європейський освітній простір, рейтингова система оцінювання.

Підготовку відповіді на перше питання «Болонський процес і особливості приєднання до нього України», починайте з пошуку інформації стосовно того, що таке Болонський процес. Для цього треба розглянути, де й коли він розпочався, і визначити його основну суть.

Аналізуючи Болонський процес, коротко поясніть, чому були присвячені Лісабонська конвенція (1997 р.) і Сорбоннська декларація (1998 р.). Докладніше висвітліть вимоги, критерії та стандарти національних систем вищої освіти, яких країни-учасниці домовилися досягти до 2010 р. у Болонській декларації (1999 р.). Також згадайте, чи вносилися до неї якісь уточнення та зміни, особливо щодо стандартів вищої освіти. Потрібно визначити, які вимоги висувалися до країн, котрі хотіли увійти до Болонської співдружності, й чи передбачалося створити повністю ідентичні системи освіти в різних країнах. Підсумком до цього блоку відповіді має стати згадка про Бергенську конференцію (2005 р.), на якій Україна підписала декларацію про приєднання до Болонського процесу. Зверніть увагу на те, які держави брали разом з нашою країною участь у ній, які умови додалися за участі України?

З’ясувавши суть Болонського процесу, проаналізуйте внутрішню ситуацію в українській системі освіти на той час, коли він розгортався. Передусім, визначте, які основні проблеми існували у вищій освіті України, і які з них можливо було вирішити, підтримавши Болонський процес. Обґрунтуйте відповідь.

Після цього коротко охарактеризуйте накази Міністерства освіти і науки України за часів головування В. Г. Кременя (30 грудня 1999 р. — 3 лютого 2005 р.) та С. М. Ніколаєнка (4 лютого 2005 р. — 27 вересня 2007 р.) щодо адаптації освіти України до Болонського процесу: «Про затвердження Програми дій щодо реалізації положень Болонської декларації», «Про впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу», «Про проведення педагогічного експерименту з кредитно-модульної системи». Також варто зупинитися на утворенні Міжвідомчої комісії з підтримки Болонського процесу в Україні.

Підсумовуючи, вкажіть, які були основні особливості приєднання України до Болонського процесу: наскільки закономірною була її участь у підписанні відповідної декларації, наскільки підготовленою Україна підходила до цього кроку та наскільки оперативно впроваджувала інновації до освіти відразу після участі в Бергенській конференції. Також зазначте, чи

70

пропонує Україна європейському співтовариству використати якісь зі своїх традиційних або нових здобутків у вищій освіті, чи погоджується лише приймати досвід інших.

Підготовку до відповіді на друге питання «Основні напрями реформування вищої освіти в Україні» доцільно розпочати з визначення передумов, у яких окреслювалися основні напрями реформування вищої освіти в Україні. Для цього проаналізуйте, яку роль відігравало формування власної освітньої політики в державотворенні, вкажіть, наскільки розгалужену систему вищої освіти Україна мала на момент проголошення незалежності, наскільки рівномірно вищі навчальні заклади були розміщені на її території, чи пропорційними були обсяги підготовки фахівців з різних спеціальностей, наскільки вища освіта України відповідала потребам ринкової економіки і відкритого суспільства, а також рівневі більшості розвинених країн світу.

Окресливши коло проблем у вищій освіті України, назвіть, які основні напрями її реформування було закладено на рівні нормативно-правових документів (передусім — закону «Про освіту» (1991 р.) Державної національної програми «Освіта» («Україна XXI століття») (1993 р.) указу Президента України «Про основні напрями реформування вищої освіти в Україні» (1995 р.). «Національної доктрини розвитку освіти» (2002 р.)). Доцільно визначити, що робилося на практиці, аби втілити реформи (і які проблеми при цьому виникали).

Докладніше потрібно зупинитися на тих напрямах реформування вищої освіти, котрі виникли внаслідок участі України в Болонському процесі, відштовхуючись від змісту наказу Міністерства освіти і науки України «Про затвердження Програми дій щодо реалізації положень Болонської декларації в системі вищої освіти і науки України на 2004–2005 роки» (2004 р.).

При цьому відзначте, що реформується в рамках таких складових процесу: 1) формування співдружності провідних європейських університетів та 2) об’єднання національних систем освіти і науки в європейський простір з єдиними вимогами, критеріями і стандартами. Проаналізуйте, наскільки в цих напрямах враховуються як можливі переваги, так і можливі ризики внаслідок втілення реформ.

Підсумовуючи, вкажіть, наскільки задокументовані напрями реформування вищої освіти в Україні відповідають потребам, які з них стосуються тільки вищої освіти, а які — освіти загалом, які більше залежать від внутрішніх, а які — від зовнішніх чинників. Визначте, чи залишалися ці напрями незмінними від часів розпаду Радянського Союзу, чи якісь додавалися, чи було реформи в якихось напрямах доведено до кінця, а також чи всі ці заходи були ретельно продумані?

Відповідь на третє питання «Участь науково-викладацького складу та студентства НТУУ “КПІ” у структурній перебудові навчального процесу за стандартами Болонської декларації» слід розпочати з того, яку

71

роль НТУУ «КПІ» відіграв у приєднанні України до положень Болонської декларації (враховуючи міжнародний семінар ЮНЕСКО в травні 2004 р.).

В основу для підготовки відповіді на питання покладіть аналіз керівних інструкцій, впроваджених в НТУУ «КПІ» у зв’язку з долученням до Болонського процесу. Визначте, які це були документи та яких змін вони стосувалися, а також докладніше розгляньте зміст «Програми заходів щодо впровадження положень Болонського процесу в університеті» (від 9 жовтня 2006 р.), частини документа «Про завдання на виконання наказів МОН та НТУУ “КПІ” щодо впровадження положень Болонського процесу в університеті».

Висвітліть не тільки офіційний бік участі НТУУ «КПІ» у структурній перебудові навчального процесу. А отже, наведіть приклади публікацій науково-викладацького складу та студентства НТУУ «КПІ» стосовно Болонського процесу. При цьому коротко охарактеризуйте погляди їхніх авторів (підтримують вони Болонський процес (повністю або частково), чи ні; якщо ні, то чи пропонують щось натомість). Докладніше зупиніться на позиції щодо відповідних реформ, яку сформулював ректор НТУУ «КПІ» М. З. Згуровський.

Окремо проаналіуйте участь викладачів і студентів НТУУ «КПІ» в роботі круглого столу «Болонський процес: особливий погляд» (23 жовтня 2007 р.) та в інших заходах, де обговорювалася відповідна проблематика (науково-методичних семінарах, конференціях тощо).

Назвіть, з якими провідними університетами Європи НТУУ «КПІ» налагодив співпрацю, що потребувала створення нових структурних підрозділів (на зразок спільних факультетів). Коротко охарактеризуйте суть такої співпраці: її основні цілі, принципи, очікувані результати.

Також встановіть, що виконують на підтримку Болонського процесу представники Українського центру ґендерної освіти при НТУУ «КПІ».

У підсумку вкажіть, яку позицію займає НТУУ «КПІ» щодо Болонського процесу, наскільки активно він бере участь у впровадженні реформ, а також у їхній розробці, наскільки збігаються думка науково-викладацького складу та думка студентів університету щодо реформування вищої освіти.

Теми реферативних виступів1. Участь студентства НТУУ «КПІ» у наукових дослідженнях.2. Кредитно-модульна та рейтингова системи в українських ВНЗ: її

суть, значення.3. Індивідуальні методи навчання та їх поширення в Україні.4. Основні перешкоди на шляху впровадження Болонського

процесу в Україні.5. Особливості отримання другої вищої освіти в умовах

Болонського процесу.

72

Питання для дискусії1. Які традиції у вищій освіті Україна має зберегти і може

запропонувати Європі?2. Чи тотожні поняття реформування та модернізація освіти?3. Якою має бути роль держави в управлінні вищою освітою?4. Як впливають на ситуацію в Україні протести проти недоліків

Болонської системи в Європі?

73

Рекомендовані музеї Києва

Археологічний музей Інституту археології Національної академії наук України, вул. Б. Хмельницького, 15 — працює щодня, крім понеділка та вівторка, з 10.00 до 17.00. Телефон: (044) 235 62 86.

Державний музей Тараса Шевченка, бульвар Тараса Шевченка, 12 — працює щодня, крім понеділка, з 10.00 до 17.00. Телефон: (044) 234 25 56.

Меморіальний комплекс «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років», вул. Лаврська, 24 — працює щодня, крім понеділка та вівторка, з 10.00 до 17.00. Телефон: (044) 285 94 52.

Музей гетьманства у Києві, вул. Спаська, 16-Б — працює щодня, з 10.00 до 17.00. Телефон: (044) 425 55 49.

Музей збройних сил України, вул. Грушевського, 30/1 — працює щодня, крім понеділка та вівторка, з 10.00 до 17.00. Телефон: (044) 425 55 49.

Музей історії м. Києва, вул. Богдана Хмельницького, 7 — працює щодня, з 10.00 до 19.00 (каса — до 17.30). Телефон: (044) 278 12 40.

Музей Однієї Вулиці, Андріївський узвіз, 2-Б — працює щодня, крім понеділка, з 12.00 до 18.00. Телефон: (044) 425 03 98.

Національний заповідник «Софія Київська», вул. Володимирська, 24 — працює щодня, крім четверга, з 10.00 до 17.00. Телефон: (044) 278 26 20.

Національний музей історії Великої Вітчизняної війни, вул. Івана Мазепи, 44 — працює щодня, крім понеділка, з 10.00 до 17.00. Телефон: (044) 285 94 57.

Національний музей історії України, вул. Володимирська, 2 — працює щодня, крім середи, з 10.00 до 17.00. Телефон: (044) 278 65 45.

Національний Музей Київська фортеця, вул. Госпітальна, 24 — працює щодня, крім понеділка та вівторка, з 10.00 до 18.00. Телефон: (044) 235 01 46.

Національний музей «Меморіал пам’яті жертв голодоморів в Україні», вул. Лаврська, 3 — працює щодня, крім понеділка, з 10.00 до 18.00. Телефон: (044) 254 45 12.

74

Музеї у складі Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника (вул. Лаврська/Івана Мазепи):

Музей історичних коштовностей України, корп. 7 — працює щодня, крім понеділка, з 10.00 до 17.00. Телефон: (044) 280 13 96.

Музей книги і друкарства України, корп. 9 — працює щодня, крім вівторка, з 10.00 до 18.00 год. Телефон: (044) 280 79 76.

Музей театрального, музичного та кіномистецтва України, корп. 26 — працює щодня, крім вівторка з 9.30 до 17.30. Телефон: (044) 280 51 31.

Національний музей українського народного декоративного мистецтва, корп. 29 — працює щодня, крім вівторка, з 10.00 до 18.00. Телефон: (044) 280 36 93.

Рекомендовані віртуальні музеї

Музейний портал — http://museum3dtours.com/php/virtualtours.php?chapter=5&l=ua

Музеї онлайн — http://incognita.day.kiev.ua/exposition/

Окремі віртуальні музеї

Віртуальний музей ГУЛАГу — http://www.gulag-museum.org.ua/ua/index1.htm

Віртуальний музей. Дисидентський рух в Україні — http://archive.khpg.org/

Віртуальний музей. ЕЛАУ — Електронні Архіви України — http://elau.org/page.php?id=57

Віртуальний музей. Національний музей Тараса Шевченка — http://museumshevchenko.org.ua/page.php?id=18

Виртуальный караимский музей — http://www.caraimica.org/

Виртуальный Музей Бабьего Яра — http://babiyyar.com.ua/

Виртуальный Музей истории евреев в Украине и истории Холокоста — http://holocaust-ukraine.net/ru/tora_iudaizm.htm

Гетьман Іван Мазепа. Віртуальний музей — http://mazepa.do.am/

75

Iсторiя розвитку iнформацiйних технологiй в Українi. Європейський вiртуальний комп’ютерний музей — http://www.icfcst.kiev.ua/MUSEUM/about_u.html

Музей історії жіноцтва, історії жіночого та гендерного руху — http://gendermuseum.com/

Музей истории и культуры крымских татар — http://crimean-travel.info/muzei-kryma/muzei-istorii-i-qultury-krymsqih-tatar.html

Національний Музей Народного Мистецтва Гуцульщини та Покуття. Віртуальний тур — http://hutsul.museum/exposition/virtual/

Додаткова рекомендована літературадля поглибленого засвоєння курсу

Рекомендована література до лекцій

І Модуль

Навчально-методичні видання1. Бойко О. Д. Історія України: підручник / Бойко О. Д. — Вид. 4-те,

допов. –К. : Академвидав, 2012. — 702 с.2. Бонь О. І. Історія України: курс лекцій: Навч. посібн. для студ.

вищих навч. закл. / О. І. Бонь, О. Л. Іванюк. — К. : Вища школа, 2008. — 463 с.

3. Білик Б. І. Етнополітична історія України (860–1900 рр.) / Білик Б. І. — К. : КНТЕУ, 2002. — 245 с.

4. Гудзь В. В. Історія України: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. неіст. спец. / Гудзь В. В. — К. : Слово, 2003. — 616 с.

5. Історія України (соціально-політичні аспекти): Навч. посібн. / За ред. Б. П. Ковальського. — У 4-х ч. — Ч. 1. — К. : НТУУ «КПІ», 2003. — 100 с.

6. Історія України / За ред. В. А. Смолія. — К. : Альтернативи, 1997. — 480 с.

7. Історія України: Навч. посібн. / М. В. Борисенко та ін. — К. : Ніка-Центр, 2007. — 184 c.

8. Історія України: навч. посіб. для студ. ВНЗ / О. Г. Бажан та ін. — К. : Дельта, 2006. — 639 с.

9. Король В. Ю. Історія України: навч. посіб. / Король В. Ю. — Вид. 2-ге, доп. — К. : Академія, 2008. — 496 с.

10. Лазарович М. В. Історія України: Навч. посібн. / Лазарович М. В. — К. : Знання, 2008. — 683 с.

76

11. Литвин В. М. Історія України: підручник / Литвин В. М. — Вид. 7-ме, допов. — К. : Наукова думка, 2012. — 855 с.

12. Макарчук С. А. Етнічна історія України: Навч. посібн. / Макарчук С. А. — К. : Знання, 2008. — 471 с.

13. Новітня історія України (1900–2000): підручник / А. Г. Слюсаренко, В. І. Гусєв, В. М. Литвин та ін. — Вид. 2-ге. — К. : Вища школа, 2002. — 719 с.

14. Остафійчук В. Ф. Історія України: сучасне бачення: навч. посіб. / Остафійчук В. Ф. — Вид. 4-те, випр. — К. : Знання-Прес, 2008. — 424 с.

15. Світлична В. В. Історія України: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Світлична В. В. — Вид. 4-те. — К. : Каравела, 2006. — 400 с.

Джерела1. Етнонаціональна історія України в документах та матеріалах / ред.

П. С. Сохань та ін. — К. : [Б. м.], 1997. — 167 с.2. Історія України від найдавніших часів до сьогодення: збірник док. і

матеріалів / За заг. ред. А. П. Коцура, Н. В. Терес. — К.; Чернівці : Книга ХХІ, 2008. — 1100 с.

3. Українська політична еміграція 1919–1945: документи і матеріали. — К. : Парламентське видавництво, 2008. — 928 с.

4. Національні процеси в Україні. Документи і матеріали в 2-х частинах. — К. : Наукова думка, 1997. — 205 с.

Література1. Антонюк О. Історичні основи етнополітики в Україні / О. Антонюк //

Людина і політика. — 2003. — № 2. — С. 25–31.2. Болгари Приазов’я. Історія та сучасність: матеріали регіон. кругл.

столу 22 грудня 2007 р. / Донец. нац. ун-т [та ін.]; відп. ред. М. Л. Швецов. — Донецьк : Вебер, Донецька філія, 2007. — 105 с.

3. Етнічна та етнокультурна історія України: у 3 т. / відп. ред. Г. А. Скрипник. — Т. 1. — Кн. 2. — К. : Наукова думка, 2005. — 512 с.

4. Єкельчик С. Історія України. Становлення модерної нації / Єкельчик С.; [пер. з англ. А. Цимбал]. — К. : Laurus, 2011. — 374 с.

5. Історія України (етносоціальні та державотворчі аспекти): конспект лекцій для студ. усіх спеціальностей та форм навчання / В. Ф. Панібудьласка та ін. — К. : КНУБА, 2007. — 56 с.

6. Мадяри в Середньому Подніпров’ї: зб. наук. пр. / редкол.: О. П. Моця (відп. ред.) та ін. — К. : [б. в.], 2011. — 199 с.

7. Мельников Є. О. Міграція як актуальна проблема етнополітики України / Є. О. Мельников // Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. — 2010. — Вип. XXVIII. — С 286–289.

8. Наливайко С. Етнічна історія Давньої України / Наливайко С. — К. : Євшан-зілля, 2007. — 624 с.

77

9. Німці Півдня України: Історія і сучасність: монографія / М. М. Шитюк та ін. — Миколаїв : [б. в.], 2009. — 424 с.

10. Поляки на півдні України: історія та сьогодення / співголови ред. кол. В. Бонусяк та ін.; Жешов: МДГУ ім. П. Могили, 2008. — Т. 1. — [Б. м.] : [б. в.], 2008. — 328 с.; Т. 2. — [Б. м.] : [б. в.], 2008. — 264 с.

11. Разом на одній землі. Історія України багатокультурна: навч. посіб. / авт. та упоряд.: О. Кісь та ін. ; голов. ред. П. Кендзьор. — Львів : ЗУКЦ, 2012. — 332 с.

12. Україна крізь віки. — У 15 т. — Т. 15. Українці в світі. — К. : Альтернативи, 1998. — 351 с.

13. Футала В. Історія вивчення суспільно-політичного життя українців у міжвоєнній Польщі (1921–1939): монографія / Футала В. — Львів; Дрогобич : Коло, 2010. — 456 с.

ІІ Модуль

Навчально-методичні видання1. Бойко О. Д. Історія України: посібник / Бойко О. Д. — К. :

Академія, 2001. — 656 с.2. Дністрянський М. С. Геополітика: навч. посіб. /

Дністрянський М. С. — Львів : ЛНУ ім. І. Франка, 2011. — 436 с.3. Історія України: Документи. Матеріали. Посібник / Уклад.,

комент. В. Ю. Короля. — К. : Академія, 2001. — 448 с.4. Історія України. Навч. посіб. / За ред. Г. Д. Темка,

Л. С. Тупчієнка. — К. : НАУ, 2001. — 383 с.5. Історія України XX — поч. XXI століття: навч. посіб. / За заг.

ред. В. А. Смолія. — К. : Знання, 2004. — 582 с.6. Історія України: Нове бачення / За ред. В. А. Смолія. — К. :

Альтернативи, 2001. — 464 с.7. Історія України (соціально-політичні аспекти): Навч. посібн. / За

ред. Б. П. Ковальського. — У 4-х ч. — Ч. ІІ. — К. : НТУУ «КПІ», 2003. — 139 с.

8. Король В. Ю. Історія України: навч. посіб. / Король В. Ю. — К. : Академія, 2005. — 496 с.

9. Кудряченко А. І. Геополітика: підручник / Кудряченко А. І., Рудич В. О., Храмов Ф. П. — К. : МАУП, 2004. — 296 с.

10. Кузь О. М. Геополітика: конспект лекцій / О. М. Кузь, Д. С. Коротков. — Харків : ХНЕУ, 2008. — 180 c.

11. Литвин В. М. Україна на межі тисячоліть (1991–2000) / Литвин В. М. — К. : Альтернативи, 2000. — 360 с.

12. Новітня історія України (1900–2000): підручник / А. Г. Слюсаренко та ін. — К. : Вища школа, 2000. — 663 с.

13. Політична історія України: посібник / За ред. В. І. Танцюри. — К. : Академія, 2001. — 488 с.

78

Джерела1. Акт проголошення незалежності України: Постанови Верховної

Ради України від 24 серпня 1991 р. // Рад. Україна. — 1991. — 31 серпня.2. Закон Верховної Ради України від 28 листопада 2006 р. «Про

Голодомор 1932–1933 років в Україні» // Відомості Верховної Ради України (ВВР). — 2006. — № 50. — Ст. 504.

3. Історія України від найдавніших часів до сьогодення. Збірник документів і матеріалів / За заг. ред. А. П. Коцура, Н. В. Терес. — К.; Чернівці : Книга ХХІ, 2008. — 1100 с.

4. Історія України: Хрестоматія: у 2-х ч. — Вид. 2-ге перероб. і доп. / Упор. С. М. Клапчук (керівник), Б. І. Білик, Ю. А. Горбань та ін. — К. : ІЗМН, 1996. — Ч. 1. — 372 с.; Ч. 2. — 336 с.

5. Конституція України : Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. Станом на 1 жовтня. 2011р. — Х. : Фактор, 2011. — 128 с.

6. Україна в XX столітті (1900–2000 рр.). Збірник документів і матеріалів / Упоряд. А. Г. Слюсаренко та ін. — К. : Вища школа, 2000. — 351 с.

3. Уряди України у ХХ ст. Збірник документів і матеріалів. — К. : Наукова думка, 2001. — 608 с.

Література1. Брайчевський М. Вибране / Брайчевський М. — К. : Вид-во ім.

Олени Теліги, 2009. — Т. 1. — 720 с.; Т. 2. — 816 с.2. Історія українського козацтва: нариси: У 2 т. — К. : Академія, 2006–

2007. — Т. 1–2.3. Крупницький Б. Д. Гетьман І. Мазепа та його доба /

Крупницький Б. Д. — К. : Україна, 2003. — 240 с. 4. Пилипчук П. П. П’ятнадцять років незалежності: крізь призму

діяльності інститутів судової влади / П. П. Пилипчук // Вісник Верховного суду України. — К. : Верховний Суд України, 2006. — № 8. — С. 3–7.

5. Смолій В. А. Українська національна революція XVII ст. (1648–1676 рр.) / В. А. Смолій, В. С. Степанков. — К. : Києво-Могилянська академія, 2002. — 447 с.

6. Україна в сучасному геополітичному просторі: теоретичний і прикладний аспект: [Кол. моногр.] / За ред. Ф. М. Рудича. — К. : МАУП, 2002. — 488 с.

7. Українське козацтво: Мала енциклопедія. — К. : Ґенеза; Запоріжжя: Прем’єр, 2002. — 568 с.

8. Україна і Росія: потенціал взаємодії та співробітництва. Збірник наук. праць. — К. : ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2010. — 208 с.

79

9. Щербак В. О. Українське козацтво: формування соціального стану. Друга половина XV — середина XVII ст. / Щербак В. О. — К. : Академія, 2000. — 300 с.

10. Яневський Д. Політичні системи України 1917–1920 років: спроби творення та причини поразки / Д. Яневський. — К. : Дух і літера, 2003. — 767 с.

ІІІ Модуль

Навчально-методичні видання1. Бойко О. Д. Історія України / Бойко О. Д. — К. : Академія, 2001. —

656 с.2. Бойко О. Д. Історія України / Бойко О. Д. — Вид. 4-те, доповн. —

К. : Академвидав, 2012. — 704 с.3. Бойко О. Д. Нариси з новітньої історії України (1985–1991 рр.): Навч.

посібн. / Бойко О. Д. — К. : Кондор, 2004. — 357 с.4. Гусєв В. І. та ін. Історія України: навч. посіб. / В. І. Гусєв,

Ю. О. Калінцев, С. В. Кульчицький; за ред С. В. Кульчицького. — Вид. 2-ге, переробл. і допов. — К. : Вища школа, 2008. — 511 с.

5. История Украины: учебник / Г. Д. Казьмирчук, А. П. Коцур, М. Г. Казьмирчук и др.; под ред. Г. Д. Казьмирчука. — К. : УкрСИЧ, 2013. — 730 с.

6. Історія України (соціально-політичні аспекти): Навч. посібн. / За ред. Б. П. Ковальського. — У 4-х ч. — Ч. 3. — К. : НТУУ «КПІ», 2006. — 126 с.

7. Історія України: Нове бачення. — Вид. 2-ге, доповнене і перероблене / За ред. В. А. Смолія. — К. : Альтернативи, 2000. — 463 с.

8. Історія України. Новітня доба. — Навч. посібн. / За ред. акад. НАН України В. М. Литвина. — К. : Академвидав, 2012. — 479 с.

9. Історія України: посібник / За ред. Г. Д. Темка, Л. С. Тупчієнка. — К. : Академія, 2002. — 480 с.

10. Король В. Ю. Історія України: Навч. посібн. / Король В. Ю. — К. : Академія, 2005. — 496 с.

11. Крисаченко В. С. та ін. Україна: крок у ХХІ століття (соціально-політичний аналіз) / Крисаченко В. С. та ін. — К. : НІСД, 2002. — 620 с.

12. Литвин В. М. Історія України: навч. посіб. / Литвин В. М., Мордвінцев В. М., Слюсаренко А. Г. — К. : Знання-Прес, 2002. — 669 с.

13. Новий довідник: Історія України. — К. : Казка, 2005. — 736 с.14. Новітня історія України: 1900–2000 рр.: Навч. посібн. / За ред. А. Г.

Слюсаренка. — К. : Вища школа, 2002. — 719 с.15. Політична історія України: Навч. посібн. / За ред. В. І. Танцюри. —

К. : Академія, 2001. — 488 с.16. Світлична В. В. Історія України: Навч. посібн. для студентів

неісторичних спеціальностей вищих закладів освіти. — Вид. 2-ге, виправлене

80

і доповнене / Світлична В. В. — К. : Каравела; Львів : Новий Світ : 2000, 2002. — 304 с.

Джерела1. Держава, влада та громадянське суспільство у документах

політичних партій України (кінець 1980-х — перша половина 2011 рр.). — К. : ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2011. — 808 с.

2. Голодомор 1932–1933 рр. в Україні: злочин влади — трагедія народу: документи і матеріали / Державний комітет архівів України, Центральний державний архів громадських об’єднань України; кол. упоряд. В. С. Лозицький. — К. : Генеза, 2008. — 504 с.

3. Історія України від найдавніших часів до сьогодення: зб. документів і матеріалів / За заг. ред. А. П. Коцура, Н. В. Терес. — К.; Чернівці : Книга ХХІ, 2008. — 1100 с.

4. Історія України (соціально-політичні аспекти): Хрестоматія / Автор-упорядник С. О. Костилєва. — К. : НТУУ «КПІ», 2009. — 338 с.

5. Історія України: Хрестоматія: у 2-х ч. — Вид. 2-ге перероб. і доп. / Упор. С. М. Клапчук (керівник), Б. І. Білик, Ю. А. Горбань та ін. — К. : ІЗМН, 1996. — Ч. 1. — 372 с.; Ч. 2. — 336 с.

Література1. Алексєєв Ю. М. та ін. Україна на зламі історичних епох

(Державотворчий процес 1985–1999 рр.): Навч. посібн. / Ю. М. Алексєєв, С. В. Кульчицький та ін. — К. : Ексоб, 2002. — 296 с.

2. Данилюк Ю. З. Опозиція в Україні (ІІ пол. 50-х — 80-ті рр. ХХ ст.) / Ю. З. Данилюк, О. Г. Бажан. — К. : Рідний край, 2000. — 616 с.

3. Кудряченко А. І. Політична історія України ХХ ст.: підручник для студентів вищих навчальних закладів (А. І. Кудряченко, Г. І. Калінічева, А. А. Костира) / Кудряченко А. І. — К. : МАУП, 2006. — 696 с.

4. Пахарєв А. Д. Політичні інститути і процеси в сучасній Україні. Навч. посібн. / Пахарєв А. Д. — К. : ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2011. — 182 с.

5. Політичні проблеми сучасної України: аналітичні доповіді Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України. — К. : ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2012. — 600 с.

6. Полонська-Василенко Н. Історія України: У 2 т. — Т. 2. Від середини XVII століття до 1923 року. — Вид. 4-те, стереотип. / Полонська-Василенко Н. — К. : Либідь, 2002. — 608 с.

7. Сарбей В. Г. Національне відродження України / В. Г. Сарбей. — К. : Альтернативи, 1999. — 336 с. (Україна крізь віки. — Т. 9. — С. 30–132; 174–210; 262–28.

8. Українська багатопартійність: політичні партії, виборчі блоки, лідери (кін. 1980-х — поч. 2012 рр.). Енциклопедичний довідник / За ред. М. Карамазіної. — К. : ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2012. — 588 с.

81

9. Українське суспільство на шляху перетворень: західна інтерпретація / За ред. В. Ісаїва. — К. : Академія, 2004. — 362 с.

10. Шаповал Ю. І. Україна ХХ століття: Особи та події в контексті важкої історії / Шаповал Ю. І. — К. : Ґенеза, 2001. — 560 с.

ІV Модуль

Навчально-методичні видання1. Артемова Л. В. Історія педагогіки України: підруч. для студ. вищ.

пед. навч. закл. / Артемова Л. В. — К. : Либідь, 2006, — 421 c.2. Вища освіта України і Болонський процес : навч. посіб. / за ред.

В. Г. Кременя; авт. кол. М. Ф. Степко та ін. — Тернопіль: Навч. книга — Богдан, 2004. — 384 с.

3. Історія України (соціально-політичні аспекти): Навч. посібн. / За ред. Б. П. Ковальського. — У 4-х ч. — Ч. 4. — К. : НТУУ «КПІ», 2007. — С. 78—89; 89–99.

4. Левківський М. В. Історія педагогіки: Навч. посібн. / М. В. Левківський, О. М. Микитюк. — Харків : ОВС, 2002. — 240 с.

5. Любар О. О. Історія української школи і педагогіки: Навч. посібн. / Любар О. О. [та ін.]. — К. : Знання, 2006. — 447 с.\

6. Медвідь Л. А. Історія національної освіти та педагогічної думки в Україні: Навч. посібн. / Медвідь Л. А. — К. : Вікар, 2003. — 335 с.

7. Організація науки і наукових досліджень в Україні // Марцин В. С. Основи наукових досліджень. Навч. посібн. / Марцин В. С., Міценко Н. Г., Даниленко О. А. та ін. — Л.: Ромус-Поліграф, 2002. — 128 c. (Режим електронного доступу: http://www.info-library.com.ua/books-text–8390.html).

8. Плавич В. П. Розвиток системи освіти України в контексті Болонського процесу: навч. посіб. / Плавич В. П. — Одеса : Астропринт, 2005. — 256 с.

Джерела1. Закон України «Про власність» від 26.03.1991 : [Електронний

ресурс]. — Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/697–122. Закон України «Про освіту» : [Електронний ресурс]. — Режим

доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1060–123. Історія української школи і педагогіки: Хрестоматія / Упоряд.

О. О. Любар; За ред. В. Г. Кременя. — К. : Знання, КОО, 2003. — 766 с.4. Комюніке конференції Європейських Міністрів освіти

«Загальноєвропейський простір освіти — досягнення мети». Берген, 19–20 травня 2005 року: [Електронний ресурс]. — http://nau.edu.ua/ua/menu/navchannya/bolonskij-proczes/bergenske-komyun%D1%96ke.html

82

5. Освіта України. Нормативно-правові документи. — К. : Міленіум, 2001. — С. 11–38, 63–86, 128–137, 267–292, 367–371.

6. Постанова Кабінету Міністрів України «Про концепцію державної промислової політики від 29 лютого 1996 р. № 272 : [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/272–96-%D0%BF

7. Указ Президента України «Про концепцію державної промислової політики від 12 лютого 2003 року № 102/2003 : [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/102/2003

8. Про Державну національну програму «Освіта» («Україна XXI століття»). Кабінет Міністрів України; Постанова, Програма, Заходи від 03.11.1993 № 896 : [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/896–93-%D0%BF

9. Про Основні напрями реформування вищої освіти в Україні. Президент України; Указ від 12.09.1995 № 832/95 : [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/832/95

10. Сторінка НТУУ «КПІ» з документами щодо впровадження в ньому Болонської системи: [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://kpi.ua/bologna

11. Текст Болонської декларації та список країн, міністри освіти яких її підписали. Спільна декларація міністрів освіти Європи. Болонья, 19 червня 1999 року: [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.detut.edu.ua/ukr/cat/level_7/content/tBd

Література1. Базовий компонент дошкільної освіти в Україні : [Електронний

ресурс]. — Режим доступу : http://www.mon.gov.ua/ua/activity/education/56/690/bazovij_komponent-doshkilnoji_osviti_v_ukrajini/

2. Березівська Л. Наслідки та досвід реформування шкільної освіти в Україні у ХХ ст. / Л. Березівська // Рідна школа. — 2010. — № 1/2. — С. 45–49.

3. Біденко Н. Розвиток загальної середньої освіти в Україні в період незалежності / Н. Біденко // Наукові записки. — Серія: Історичні науки. — Вип. 12. — 2009. — С. 213–225.

4. Болонський процес в Україні: стан та проблеми реалізації : [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://old.niss.gov.ua/Monitor/May08/09.htm

5. Вітченко А. Модернізація освіти в Україні: стратегія прориву чи його імітація? / А. Вітченко // Університет. — 2010. — № 1. — С. 5–13. (Режим електронного доступу : http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/univer/2010_1/5–13.pdf).

6. Галузинський В. М. Педагогіка: теорія та історія / В. М. Галузинський, М. Б. Євтух. — К. : Вища школа, 1995. — 237 с.

83

7. Гладиш М. О. Умови адаптації модульно-рейтингової системи в українських внз / М. О. Гладиш // Проблеми сучасної педагогічної освіти. — 2007. — Вип. № 14. — Ч. 2. — 6 с. (Режим електронного доступу : archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/pspo/2007_14_2/doc_pdf/gladish.pdf)

8. Ґендерний центр: підтримка Болонського процесу : [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://kpi.ua/604

9. Зайцева-Великодная С. В. Особливості впровадження Болонського процесу в Україні / С. В. Зайцева-Великодная // Шляхи реалізації кредитно-модульної системи організації навчального процесу і тестових форм контролю знань студентів : Матеріали науково-методичного семінару. — Вип. 3. — 2009. — С. 47–52. (Режим електронного доступу : http://storage.library.opu.ua/online/periodic/kms_2009_3/047-052.pdf).

10. Згуровський М. З. Болонський процес — структурна реформа вищої освіти на європейському просторі / М. З. Згуровський : [Електронний ресурс] : Опубліковано: 17/06/2008. — Режим доступу : http://kpi.ua/bologna

11. Згуровський М. З. Науково-технологічний розвиток України за умов світової глобалізації / М. З. Згуровський // Дзеркало тижня. Україна. — № 12. — 2001. — 23 березня. (Режим електронного доступу : http://gazeta.dt.ua/EDUCATION/naukovo-tehnologichniy_rozvitok_ukrayini_za_umov_svitovoyi_globalizatsiyi.html).

12. Інформація про надання послуг навчальними закладами, відповідно до наказу від 23.09.2008 №607 «Щодо виконання пріоритетних завдань визначених Угодами щодо реалізації державної промислової політики на період до 2012 року» : [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://industry.kmu.gov.ua/industry/control/uk/publish/article;jsessionid=28035373488CBD5847629CC03CB19654?art_id=69078&cat_id=36199

13. Історія дошкільної педагогіки: Хрестоматія / Упор. З. Н. Борисова, В. З. Смаль. — К. : Вища школа, 1990. — 423 с.

14. Колупаєва А. А. Від сегрегації до інклюзії / А. А. Колупаєва // Дидактичні та соціально-психологічні аспекти корекційної роботи у спеціальній школі: Наук.-метод. зб. — Вип. 6. — К. : Науковий світ, 2005. — С. 52–56.

15. Кремень В. Г. Освіта і наука України: шляхи модернізації / Кремень В. Г. — К. : Грамота, 2003. — 216 с.

16. Лазарович М. В. Історія України: навч. посіб. / Лазарович М. В. — К. : Знання, 2008. — 683 с. (Режим електронного доступу : http://pidruchniki.ws/17800321/istoriya/nauka_druga_polovina_1950-h_-_1980-h).

17. Литньова Т. Періодизація історії розвитку загальної середньої освіти (30-ті рр. ХХ ст. — початок ХХІ ст.) / Т. Литньова // Історико-педагогічний альманах. — 2010. — № 2. — С. 68–72.

18. Лихолат О. В. Перспективи входження України до європейського науково-технічного простору / О. В. Лихолат, А. О. Лихолат // Сторінки історії. Збірник наукових праць. — К. : Політехніка, 2009. — Вип. 28. —

84

С. 224–236. (Режим електронного доступу : http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Si/2009_28/Liholat.pdf).

19. Максимюк С. П. Диференційований та індивідуальний підходи в навчанні й вихованні дітей / С. П. Максимюк // Педагогіка / Максимюк С. П : Навч. посібн.. — К. : Кондор, 2009. — С 67–69. (Режим електронного доступу : http://pidruchniki.ws/19570411/pedagogika/diferentsiyovaniy_individualniy_pidhodi_navchanni_vihovanni_ditey).

20. Модульно-рейтингова і кредитно-модульна технологія навчання та оцінювання навчальних досягнень студентів // Педагогіка вищої школи : Навч. посібн. / Кузьмінський А. І. —К.: Знання, 2005. — 486 c. (Режим електронного доступу : http://pulib.if.ua/part/12401).

21. Наукова та інноваційна діяльність КПІ: підсумки та завдання [2007] : [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://kpi.ua/802–2

22. Науково-технічна революція і розвиток науки в Україні : [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.history.vn.ua/book/new/135.html

23. НТУУ «КПI» на шляху до дослідницького університету : [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://kpi.ua/704–3

24. Онищенко О. С. Історія формування вітчизняного комплексу фундаментальної науки: 85 років Національної академії наук України / О. С. Онищенко // Вісник НАН України. — 2004. —№ 1. —С. 15–22.

25. Освіта України за роки незалежності: стан, факти, події / За ред. В. Г. Кременя. — К., 2001. — С. 8—68, 78—100.

26. Освітній портал — Болонський процес: [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.osvita.org.ua/bologna/

27. Основні проблеми реалізації принципів Болонського процесу для України. — 1 січня 2013 : [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://uastudent.com/osnovni-problemy-realizacii-pryncypiv-bolonskogo-procesu-dlja-ukrainy/

28. Петровська І. О. Вузівська наука в Україні: стан, порівняння, перспективи / І. О. Петровська, І. В. Дульська // Вісник МНТУ. — Серія Економіка. — № 3 (7). — 2012. — С. 209–222. (Режим електронного доступу : http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Vmntu/2012_3/21.pdf).

29. Покась В. Шкільництво в Україні: становлення та історична ґенеза інтернатної освіти / В. Покась // Рідна школа. — 2011. — № 3. — С. 43–47.

30. Поступна О. В. Нормативно-правове забезпечення вищої освіти в Україні в контексті європейської інтеграції / О. В. Поступна // Державне будівництво : [Електронний ресурс] : електронне видання ХарРІ НАДУ. — 2007. — № 2. — Режим доступу: http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/db/2007–2/doc/5/06.pdf.

31. Промислова політика як чинник післякризового відновлення економіки України. Аналітична доповідь / за ред. Я. А. Жаліла — К. : НІСД,

85

2012. — 41 с. (Режим електронного доступу : http://www.niss.gov.ua/public/File/2012_nauk_an_rozrobku/prompolitika.pdf).

32. Розвиток вітчизняної дошкільної педагогіки у другій половині XX ст.: [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://studentam.net.ua/content/view/3535/97/

33. Розвиток народної освіти і педагогічної думки на Україні (Х — поч. ХХ ст.): Нариси / Під ред. Н. Д. Ярмаченко. — К. : Радянська школа, 1991. — 381 с.

34. Рудницький В. Українські реалії та перспективи Болонського процесу / В. Рудницький, Р. Шевчук // Вісник Академії управління МВС. — 2010. — № 2 (14) — С. 169–177. (Режим електронного доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/VAUMVS/2010_2/rudnitskii_shevchuk.pdf).

35. Склад та підготовка наукових кадрів // Марцин В. С. Основи наукових досліджень. Навч. посібн. / Марцин В. С., Міценко Н. Г., Даниленко О. А. та ін. — Л.: Ромус-Поліграф, 2002. — 128 c. (Режим електронного доступу : http://www.info-library.com.ua/books-text–8391.htm).

36. Туркот Т. I. Кредитно-модульна і модульно рейтингова технології навчання як педагогічні інновації / Т. І. Туркот // Педагогіка вищої школи / Туркот Т. I. — К. : Кондор, 2011. — 628 с. (Режим електронного доступу : http://pidruchniki.ws/16260413/pedagogika/kreditno-modulna_modulno_reytingova_tehnologiyi_navchannya_pedagogichni_innovatsiyi).

37. Тюптя Л. Т. Освіта і професійна підготовка інвалідів / Л. Т. Тюптя // Тюптя Л. Т. Соціальна робота. Теорія і практика: навч. посіб. / Л. Т. Тюптя, І. Б. Іванова. — К. : Знання, 2008. — 574 с. (Режим електронного доступу : http://pidruchniki.ws/10650913/sotsiologiya/osvita_profesiyna_pidgotovka_invalidiv).

38. Шеховцов В. І. Болонський процес: «ЗА» та «ПРОТИ» / В. І. Шеховцов // Вісник профкому студентів НТУУ «КПІ». — № 48. — Листопад 2006. — С. 1 (Режим електронного доступу : http://studprofkom.kpi.ua/data/loads/profik/_48.pdf)

Рекомендована література до семінарів

Семінар 1. Етнополітика та її особливості в різні періодижиття українського народу

Навчально-методичні видання1. Білик Б. І. Етнополітична історія України (860–1900 рр.) /

Б. І. Білик. — К. : КНТЕУ, 2002. — 245 с. 2. Бойко О. Д. Історія України: підручник / Бойко О. Д. — Вид. 4-те,

допов. — К. : Академвидав, 2012. — 704 с.3. Бонь О. І. Історія України: курс лекцій: Навч. посібн. для студ.

вищих навч. закл. / О. І. Бонь, О. Л. Іванюк. — К. : Вища школа, 2008. — 463 с.

86

4. Гудзь В. В. Історія України: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. неіст. спец. / Гудзь В. В. — К. : Слово, 2003. — 616 с.

5. Історія України / За ред. В. А. Смолія. — К. : Альтернативи, 1997. — 480 с.

6. Історія України: Навч. посібн. / М. В. Борисенко та ін. — К. : Ніка-Центр, 2007. — 184 c.

7. Історія України: навч. посіб. для студ. ВНЗ / О. Г. Бажан та ін. — К. : Дельта, 2006. — 639 с.

8. Історія України (соціально-політичні аспекти): Навч. посібн. / За ред. Б. П. Ковальського. — У 4-х ч. — Ч. 1. — К. : НТУУ «КПІ», 2003. — 100 с.

9. Король В. Ю. Історія України: навч. посіб. / Король В. Ю. — Вид. 2-ге, доп. — К. : Академія, 2008. — 496 с.

10. Лазарович М. В. Історія України: Навч. посібн. / Лазарович М. В. — К. : Знання, 2008. — 683 с.

11. Литвин В. М. Історія України: підручник / Литвин В. М. — Вид. 7-ме, доповн. — К. : Наукова думка, 2012. — 855 с.

12. Макарчук С. А. Етнічна історія України: Навч. посібн. / Макарчук С. А. — К. : Знання, 2008. — 471 с.

13. Остафійчук В. Ф. Історія України: сучасне бачення: навч. посіб. / Остафійчук В. Ф. — Вид. 4-те, випр. — К. : Знання-Прес, 2008. — 424 с.

14. Світлична В. В. Історія України: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Світлична В. В. — Вид. 4-те. — К. : Каравела, 2006. — 400 с.

Джерела1. Етнонаціональна історія України в документах та матеріалах / ред.

П. С. Сохань та ін. — К. : [Б. м.], 1997. — 167 с.2. Історія України від найдавніших часів до сьогодення: збірник док. і

матеріалів / За заг. ред. А. П. Коцура, Н. В. Терес. — К.; Чернівці : Книга ХХІ, 2008. — 1100 с.

Література1. Болгари Приазов’я. Історія та сучасність: матеріали регіон. кругл.

столу 22 грудня 2007 р. / Донец. нац. ун-т [та ін.]; відп. ред. М. Л. Швецов. — Донецьк : Вебер, Донецька філія, 2007. — 105 с.

2. Етнічна та етнокультурна історія України: у 3 т. / відповід. ред. Г. А. Скрипник. — Т. 1, кн. 2. — К. : Наук. думка, 2005. — 512 с.

3. Єкельчик С. Історія України. Становлення модерної нації / Єкельчик С.; [пер. з англ. А. Цимбал]. — К. : Laurus, 2011. — 374 с.

4. Етнографія України: Навч. посібн. / За ред. С. А. Макарчука. — Львів : Світ, 2004. — 520 с.

5. Історія України (етносоціальні та державотворчі аспекти): конспект лекцій для студ. усіх спеціальностей та форм навчання / В. Ф. Панібудьласка й ін. — К. : КНУБА, 2007. — 56 с.

87

6. Мадяри в Середньому Подніпров’ї: зб. наук. пр. / редкол.: Моця О. П. (відп. ред.) та ін. — К. : [б. в.], 2011. — 199 с.

7. Наливайко С. Етнічна історія Давньої України / Наливайко С. — К. : Євшан-зілля, 2007. — 624 с.

8. Німці Півдня України: Історія і сучасність: монографія / М. М. Шитюк та ін. — Миколаїв : [б. в.], 2009. — 424 с.

9. Поляки на півдні України: історія та сьогодення / співголови ред. кол. В. Бонусяк та ін.; Жешов: МДГУ ім. П.Могили, 2008. — Т. 1. — [Б. м.] : [б. в.], 2008. — 328 с.; Т. 2. — [Б. м.] : [б. в.], 2008. — 264 с.

10. Разом на одній землі. Історія України багатокультурна: навч. посіб. / авт. та упоряд.: О. Кісь та ін.; голов. ред. П. Кендзьор. — Львів : ЗУКЦ, 2012. — 332 с.

Семінар 2. Етнополітичні аспекти української історіїновітнього періоду

Навчально-методичні видання1. Білик Б. І. Етнополітична історія України (860–1900 рр.) /

Білик Б. І. — К. : КНТЕУ, 2002. — 245 с. 2. Бойко О. Д. Історія України: підручник / Бойко О. Д. — Вид. 4-те,

допов. — К. : Академвидав, 2012. — 702 с.3. Бонь О. І. Історія України: курс лекцій: Навч. посібн. для студ.

вищих навч. закл. / О. І. Бонь, О. Л. Іванюк. — К. : Вища школа, 2008. — 463 с.

4. Гудзь В. В. Історія України: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. неіст. спец. / Гудзь В. В. — К. : Слово, 2003. — 616 с.

5. Історія України / За ред. В. А. Смолія. — К. : Альтернативи, 1997. — 480 с.

6. Історія України: Навч. посібн. / М. В. Борисенко [та ін.]. — К. : Ніка-Центр, 2007. — 184 c.

7. Історія України: навч. посіб. для студ. ВНЗ / О. Г. Бажан [та ін.]. — К. : Дельта, 2006. — 639 с.

8. Історія України (соціально-політичні аспекти): Навч. посібн. / За ред. Б. П. Ковальського. — У 4-х ч. — Ч. 1. — К. : НТУУ «КПІ», 2003. — 100 с.

9. Король В. Ю. Історія України: навч. посіб. / Король В. Ю. — Вид. 2-ге, доп. — К. : Академія, 2008. — 496 с.

10. Лазарович М. В. Історія України: Навч. посібн. / Лазарович М. В. — К. : Знання, 2008. — 683 с.

11. Литвин В. М. Історія України: підручник / Литвин В. М. — Вид. 7-ме, доповн. — К. : Наукова думка, 2012. — 855 с.

12. Макарчук С. А. Етнічна історія України: Навч. посібн. / Макарчук С. А. — К. : Знання, 2008. — 471 с.

88

13. Новітня історія України (1900–2000): підручник / А. Г. Слюсаренко, В. І. Гусєв, В. М. Литвин та ін. — Вид. 2-ге. — К. : Вища школа, 2002. — 719 с.

14. Остафійчук В. Ф. Історія України: сучасне бачення: навч. посіб. / Остафійчук В. Ф. — Вид. 4 –те, випр. — К. : Знання-Прес, 2008. — 424 с.

15. Світлична В. В. Історія України: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Світлична В. В. — Вид. 4-те. — К. : Каравела, 2006. — 400 с.

Джерела1. Етнонаціональна історія України в документах та матеріалах / ред.

П. С. Сохань [та ін.]. — К. : [Б. м.], 1997. — 167 с.2. Історія України від найдавніших часів до сьогодення: збірник док. і

матеріалів / За заг. ред. А. П. Коцура, Н. В. Терес. — К.; Чернівці : Книга ХХІ, 2008. — 1100 с.

3. Національні процеси в Україні. Документи і матеріали в 2-х частинах. — К. : Наукова думка, 1997. — 205 с.

4. Українська політична еміграція 1919–1945: документи і матеріали. — К. : Парламентське видавництво, 2008. — 928 с.

Література1. Антонюк О. Історичні основи етнополітики в Україні / О. Антонюк //

Людина і політика. — 2003. — № 2. — С.25–31.2. Болгари Приазов’я. Історія та сучасність: матеріали регіон. кругл.

столу 22 грудня 2007 р. / Донец. нац. ун-т та ін.; відп. ред. М. Л. Швецов. — Донецьк : Вебер, Донецька філія, 2007. — 105 с.

3. Етнічна та етнокультурна історія України: у 3 т. / відп. ред. Г. А. Скрипник. — Т. 1, кн. 2. — К. : Наукова думка, 2005. — 512 с.

4. Єкельчик С. Історія України. Становлення модерної нації / Єкельчик С.; [пер. з англ. А. Цимбал]. — К. : Laurus, 2011. — 374 с.

5. Історія України (етносоціальні та державотворчі аспекти): конспект лекцій для студ. усіх спеціальностей та форм навчання / В. Ф. Панібудьласка та ін. — К. : КНУБА, 2007. — 56 с.

6. Мадяри в Середньому Подніпров’ї: зб. наук. пр. / редкол.: О. П. Моця (відп. ред.) та ін. — К. : [б. в.], 2011. — 199 с.

7. Мельников Є. О. Міграція як актуальна проблема етнополітики України / Є. О. Мельников // Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. — 2010. — Вип. XXVIII. — С. 286–289.

8. Німці Півдня України: Історія і сучасність: монографія / М. М. Шитюк та ін. — Миколаїв : [б. в.], 2009. — 424 с.

9. Поляки на півдні України: історія та сьогодення / співголови ред. кол. В. Бонусяк та ін.; Жешов : МДГУ ім. П. Могили, 2008. — Т. 1. — [Б. м.] : [б.в.], 2008. — 328 с.; Т. 2. — [Б. м.] : [б. в.], 2008. — 264 с.

89

10. Разом на одній землі. Історія України багатокультурна: навч. посіб. / авт. та упоряд.: О. Кісь та ін.; голов. ред. П. Кендзьор. — Львів : ЗУКЦ, 2012. — 332 с.

11. Україна крізь віки. — У 15 т. — Т. 15. Українці в світі. — К. : Альтернативи, 1998. — 351 с.

12. Футала В. Історія вивчення суспільно-політичного життя українців у міжвоєнній Польщі (1921–1939): монографія / Футала В. — Львів; Дрогобич : Коло, 2010. — 456 с.

Семінар 3. Початкові етапи державотворення в Україні

Навчально-методичні видання1.Бойко О. Д. Історія України: посібник / О. Д. Бойко. — К. : Академія,

2001. — 656 с.2. Борисенко В. Й. Курс української історії з найдавніших часів до

ХХ ст. / Борисенко В. Й. — К. : Либідь, 1998. — 616 с.3. Історія України (соціально-політичні аспекти): Навч. посібн. / За ред.

Б. П. Ковальського — У 4-х ч. — Ч. ІІ. — К. : НТУУ «КПІ», 2003. — 139 с.4. Петровський В. В. Історія України: Неупереджений погляд: Факти.

Міфи. Коментарі / Петровський В. В., Радченко Л. О., Семененко В. І. — Харків : Школа, 2007. — С. 31– 224.

Джерела1. Історія України від найдавніших часів до сьогодення. Збірник

документів і матеріалів / За заг. ред. А. П. Коцура, Н. В. Терес. — К.; Чернівці : Книга ХХІ, 2008. — 1100 с.

2. Історія України: Хрестоматія: у 2-х ч. — Вид. 2-ге перероб. і доп. / Упор. С. М. Клапчук (керівник), Б. І. Білик, Ю. А. Горбань та ін. — К. : ІЗМН, 1996. — Ч. 1. — 372 с.

Література1. Брайчевський М. Ю. Походження Русі / Брайчевський М. Ю. — К. :

Наукова думка, 1968. — 224 с.2. Ідзьо В. Українська держава в ІХ–ХІІІ століттях / Ідзьо В. — Львів :

Сполом, 2010. — 418 с.3. Реєнт О. П. Україна в імперську добу (ХІХ — початок ХХ ст.) /

Реєнт О. П. — К. : Інститут історії України НАН України, 2003. — 340 с.4. Яковенко Н. Нарис історії середньовічної та ранньомодерної

України / Яковенко Н. — Вид. 4-те. — К. : Критика, 2009. — 584 с.

90

Семінар 4. Проблеми відродження та розвиток державностіу ХХ — на початку ХХІ ст.

Навчально-методичні видання1. Бойко О. Д. Історія України / Бойко О. Д. — К. : Академія, 2001. —

656 с.2. Історія України (соціально-політичні аспекти): Навч. посібн. / За ред.

Б. П. Ковальського. — У 4-х ч. — Ч. ІІ. — К. : НТУУ «КПІ», 2003. — 139 с.3. Литвин В. М. Україна: доба війн і революцій (1914–1920 рр.) /

Литвин В. М. — К. : Альтернативи, 2003. — 488 с.4. Новітня історія України (1900–2000) / За ред. А. Г. Слюсаренка. —

К. : Вища школа, 2000. — 663 с. 5. Петровський В. В. Історія України: Неупереджений погляд: Факти.

Міфи. Коментарі / В. В. Петровський, Л. О. Радченко, В. І. Семененко. — Харків : Школа, 2010. — 592 с.

Джерела1. Акт проголошення незалежності України: Постанови Верховної Ради

України від 24 серпня 1991 р. // Рад. Україна. — 1991. — 31 серпня.2. Історія України від найдавніших часів до сьогодення. Збірник

документів і матеріалів / За заг. ред. А. П. Коцура, Н. В. Терес. — К.; Чернівці : Книга ХХІ, 2008. — 1100 с.

3. Історія України: Хрестоматія: у 2-х ч. — Вид. 2-ге перероб. і доп. / Упор. С. М. Клапчук (керівник), Б. І. Білик, Ю. А. Горбань та ін. — К. : ІЗМН, 1996. — Ч.2. — 336 с.

4. Конституція України : Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. Станом на 1 жовтня. 2011р. — Х. : Фактор, 2011. — 128 с.

5. Україна в ХХ столітті (1900–2000 рр.): зб. документів і матеріалів / Упоряд.: А. Г. Слюсаренко, В. І. Гусєв, В. Ю. Король та ін. — К. : Вища школа, 2000. — 351 с.

6. Уряди України у ХХ ст. Збірник документів і матеріалів. — К. : Наукова думка, 2001. — 608 с.

Література1. Пилипчук П. П. П’ятнадцять років незалежності: крізь призму

іяльності інститутів судової влади / П. П. Пилипчук // Вісник Верховного суду України. — К. : Верховний Суд України, 2006. — № 8. — С. 3–7.

2. Політична історія України / За ред. В. І. Танцюри. — К. : Академія, 2001. — 488 с.

3. Шевчук В. П. Історія української державності. Курс лекцій / В. П. Шевчук, М. Г. Тараненко. — К. : Либідь, 1999. — 480 с.

91

4. Яневський Д. Політичні системи України 1917–1920 років: спроби творення та причини поразки / Яневський Д. — К. : Дух і літера, 2003. — 767 с.

Семінар 5. Зовнішньополітичні орієнтири Українив історичній ретроспективі

Навчально-методичні видання1. Дністрянський М. С. Геополітика: навч. посіб. /

Дністрянський М. С. — Львів : ЛНУ ім. І. Франка, 2011. — 436 с.2. Кудряченко А. І. Геополітика: підручник / Кудряченко А. І.,

Рудич В. О., Храмов Ф. П. — К. : МАУП, 2004. — 296 с.3. Кузь О. М. Геополітика: конспект лекцій / О. М. Кузь,

Д. С Коротков. — Харків : ХНЕУ, 2008. — 180 c.4. Литвин В. М. Україна: доба війн і революцій (1914–1920 рр.) /

Литвин В. М. — К. : Альтернативи, 2003. — 488 с. 5. Новітня історія України (1900–2000) / За ред. А. Г. Слюсаренка. —

К. : Вища школа, 2000. — 663 с. 6. Україна в сучасному геополітичному просторі: теоретичний і

прикладний аспект: [Кол. моногр.] / За ред. Ф. М. Рудича. — К. : МАУП, 2002. — 488 с.

7. Храмов В. О. Зовнішньоекономічна політика: навч. посіб. / В. О. Храмов, Ю. А. Бовтрук. — К. : МАУП, 2002. — 264 с.

Джерела1. Історія України від найдавніших часів до сьогодення. Збірник

документів і матеріалів / За заг. ред. А. П. Коцура, Н. В. Терес. — К.; Чернівці : Книга ХХІ, 2008. — 1100 с.

2. Історія України: Хрестоматія: у 2-х ч. — Вид. 2-ге перероб. і доп. / Упор. С. М. Клапчук (керівник), Б. І. Білик, Ю. А. Горбань та ін. — К. : ІЗМН, 1996. — Ч. 1. — 372 с.; Ч. 2. — 336 с.

Література1. Бойко О. Д. Історія України / Бойко О. Д. — К. : Академія, 2001. —

656 с.2. Нагаєвський І. Історія Української держави ХХ століття /

Нагаєвький І. — К. : Український письменник, 1993. — 413 с.3. Україна і Росія: потенціал взаємодії та співробітництва. Збірник

наук. праць. — К. : ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2010. — 208 с.

Семінар 6. Формування та діяльність громадських, культурнихі політичних організацій в українському суспільстві

до початку ХХ ст.

Навчально-методичні видання1. Бойко О. Д. Історія України: підручник / Бойко О. Д. — Вид. 4-те,

доповн. — К. : Академвидав, 2012. — 704 с.92

2. Гусєв В. І. та ін. Історія України: навч. посіб. / В. І. Гусєв, Ю. О. Калінцев, С. В. Кульчицький; За ред С. В. Кульчицького. — Вид. 2-ге, переробл. і допов. — К. : Вища школа, 2008. — 511 с.

3. История Украины: учебник / Г. Д. Казьмирчук, А. П. Коцур, М. Г. Казьмирчук и др.; под ред. Г. Д. Казьмирчука. — К. : УкрСИЧ, 2013. — 730 с.

4. Литвин В. М. Історія України: навч. посіб. / Литвин В. М., Мордвінцев В. М., Слюсаренко А. Г. — К. : Знання-Прес, 2002. — 669 с.

5. Новий довідник: Історія України. — К. : Казка, 2005. — 736 с.6. Світлична В. В. Історія України: Навч. посібн. для студентів

неісторичних спеціальностей вищих закладів освіти. — Вид. 2-ге, виправлене і доповнене / Світлична В. В. — К. : Каравела; Львів : Новий Світ, 2000, 2002. — 304 с.

Джерела1. Багатопартійна українська держава на початку ХХ ст. Програмні

документи перших українських політичних партій. — К. : Пошук, 1992. — 93 с.

2. Історія України (соціально-політичні аспекти): Хрестоматія / Автор-упорядник С. О. Костилєва. — К. : НТУУ «КПІ», 2009. — 338 с.

3. Історія України: Хрестоматія: у 2-х ч. — Вид. 2-ге перероб. і доп. / Упор. С. М. Клапчук (керівник), Б. І. Білик, Ю. А. Горбань та ін. — К. : ІЗМН, 1996. — Ч. 1. — 372 с.

Література1. Полонська-Василенко Н. Історія України: У 2 т. — Т. 2. Від середини

XVII століття до 1923 року. — Вид. 4-те, стереотип. / Полонська-Василенко Н. — К. : Либідь, 2002. — 608 с.

2. Сарбей В. Г. Національне відродження України / Сарбей В. Г. — К. : Альтернативи, 1999. — 336 с. — (Україна крізь віки. — Т. 9. — С. 30–132; 174– 210; 262–288).

Семінар 7. Об’єктивні умови і суб’єктивні факторигромадсько-політичного життя українського народу

в ХХ — на початку ХХІ ст.

Навчально-методичні видання1. Бойко О. Д. Історія України / Бойко О. Д. — К. : Академія, 2001. —

656 с.2. Бойко О. Д. Нариси з новітньої історії України (1985–1991 рр.): Навч.

посібн. / О. Д. Бойко. — К. : Кондор, 2004. — 357 с.3. Історія України (соціально-політичні аспекти): Навч. посібн. / За ред.

Б. П. Ковальського. — У 4-х ч. — Ч. 3. — К. : НТУУ «КПІ», 2006. — 126 с.

93

4. Історія України: посібник / За ред. Г. Д. Темка, Л. С. Тупчієнка. — К. : Академія, 2002. — 480 с.

5. Історія України: Нове бачення. — Вид. 2-ге, доповнене і перероблене / За ред. В. А. Смолія. — К. : Альтернативи, 2000. — 463 с.

6. Історія України. Новітня доба. — Навч. посібн. / За ред. В. М. Литвина. — К. : Академвидав, 2012. — 479 с.

7. Король В. Ю. Історія України: Навч. посібн. / Король В. Ю. — К. : Академія, 2005. — 496 с.

8. Крисаченко В. С. та ін. Україна: крок у ХХІ століття (соціально-політичний аналіз) / Крисаченко В. С. та ін. — К. : НІСД, 2002. — 620 с.

9. Новітня історія України : 1900–2000 рр.: Навч. посібн. / За ред. А. Г. Слюсаренка. — К. : Вища школа, 2002. — 719 с.

10. Політична історія України: Навч. посібн. / За ред. В. І. Танцюри. — К. : Академія, 2001. — 488 с.

Джерела1. Держава, влада та громадянське суспільство у документах

політичних партій України (кінець 1980-х — перша половина 2011 рр.). — К. : ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2011. — 808 с.

2. Голодомор 1932–1933 рр. в Україні: злочин влади — трагедія народу: документи і матеріали / Державний комітет архівів України, Центральний державний архів громадських об’єднань України; кол. упоряд. В. С. Лозицький. — К. : Генеза, 2008. — 504 с.

3. Історія України від найдавніших часів до сьогодення: зб. документів і матеріалів / За заг. ред. А. П. Коцура, Н. В. Терес. — К.; Чернівці : Книга ХХІ, 2008. — 1100 с.

4. Історія України: Хрестоматія: у 2-х ч. — Вид. 2-ге перероб. І доп. / Упор. С. М. Клапчук (керівник), Б. І. Білик, Ю. А. Горбань та ін. — К. : ІЗМН, 1996. — Ч. 2. — 336 с.

Література1. Алексєєв Ю. М. та ін. Україна на зламі історичних епох

(Державотворчий процес 1985–1999 рр.): Навч. посібн. / Ю. М. Алексєєв, С. В. Кульчицький та ін. — К. : Ексоб, 2002. — 296 с.

2.Данилюк Ю. З. Опозиція в Україні (ІІ пол. 50-х — 80-ті рр. ХХ ст.) / Ю. З. Данилюк, О. Г. Бажан. — К. : Рідний край, 2000. — 616 с.

3. Кудряченко А. І. Політична історія України ХХ ст.: підручник для студентів вищих навчальних закладів (А. І. Кудряченко, Г. І. Калінічева, А. А. Костира) / Кудряченко А. І. — К. : МАУП, 2006. — 696 с.

4. Пахарєв А. Д. Політичні інститути і процеси в сучасній Україні. Навч. посібн. / Пахарєв А. Д. — К. : ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2011. — 182 с.

94

5. Політичні проблеми сучасної України: аналітичні доповіді Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України. — К. : ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2012. — 600 с.

6. Українська багатопартійність: політичні партії, виборчі блоки, лідери (кін. 1980-х — поч. 2012 рр.). Енциклопедичний довідник / За ред. М. Карамазіної. — К. : ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2012. — 588 с.

7. Українське суспільство на шляху перетворень: західна інтерпретація / За ред. В. Ісаїва. — К. : Академія, 2004. — 362 с.

8. Шаповал Ю. І. Україна ХХ століття: Особи та події в контексті важкої історії / Шаповал Ю. І. — К. : Ґенеза, 2001. — 560 с.

Семінар 8. Історія формування та визначальні тенденціїв розвитку освіти, науки, техніки

Навчально-методичні видання1. Артемова Л. В. Історія педагогіки України: підруч. для студ. вищ.

пед. навч. закл. / Артемова Л. В. — К. : Либідь, 2006. — 421 c.2. Історія національної освіти та педагогічної думки в Україні: Навч.

посібн. / Медвідь Л. А. — К. : Вікар, 2003. — 335 с.3. Історія України (соціально-політичні аспекти): Навч. посібн. / За ред.

Б. П. Ковальського. — У 4-х ч. — Ч. 4. — К. : НТУУ «КПІ», 2007. — С. 78—89; 89–99.

4. Левківський М. В. Історія педагогіки: Навч. посібн. / М. В. Левківський, О. М. Микитюк. — Харків: ОВС, 2002. — 240 с.

5. Любар О. О. Історія української школи і педагогіки : Навч. посібн. / Любар О. О. [та ін.]. — К. : Знання, 2006. — 447 с.

6. Організація науки і наукових досліджень в Україні // Марцин В. С. Основи наукових досліджень. Навч. посібн. / Марцин В. С., Міценко Н. Г., Даниленко О. А. та ін. — Л.: Ромус-Поліграф, 2002. — 128 c. (Режим електронного доступу: http://www.info-library.com.ua/books-text–8390.html).

Джерела1. Закон України «Про власність» від 26.03.1991 : [Електронний

ресурс]. — Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/697–122. Закон України «Про освіту» : [Електронний ресурс]. — Режим

доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1060–123. Історія української школи і педагогіки: Хрестоматія / Упоряд.

О. О. Любар; За ред. В. Г. Кременя. — К. : Знання, КОО, 2003. — 766 с.4. Постанова Кабінету Міністрів України «Про концепцію державної

промислової політики від 29 лютого 1996 р. № 272 : [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/272–96-%D0%BF

5. Указ Президента України «Про концепцію державної промислової політики від 12 лютого 2003 року № 102/2003 : [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/102/2003

95

6. Про Державну національну програму «Освіта» («Україна XXI століття»). Кабінет Міністрів України; Постанова, Програма, Заходи від 03.11.1993 № 896 : [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/896–93-%D0%BF

Література1. Березівська Л. Наслідки та досвід реформування шкільної освіти в

Україні у ХХ ст. / Л. Березівська // Рідна школа. — 2010. — № 1/2. — С. 45–49.

2. Біденко Н. Розвиток загальної середньої освіти в Україні в період незалежності / Н. Біденко // Наукові записки. — Серія: Історичні науки. — Вип. 12. — 2009. — С. 213–225.

3. Вітченко А. Модернізація освіти в Україні: стратегія прориву чи його імітація? / А. Вітченко // Університет. — 2010. — № 1. — С. 5–13. (Режим електронного доступу : http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/univer/2010_1/5–13.pdf).

4. Згуровський М. З. Науково-технологічний розвиток України за умов світової глобалізації / М. З. Згуровський // Дзеркало тижня. Україна. — № 12. — 2001. — 23 березня. (Режим електронного доступу : http://gazeta.dt.ua/EDUCATION/naukovo-tehnologichniy_rozvitok_ukrayini_za_umov_svitovoyi_globalizatsiyi.html).

5. Кремень В. Г. Освіта і наука України: шляхи модернізації / Кремень В. Г. — К. : Грамота, 2003. — 216 с.

6. Литньова Т. Періодизація історії розвитку загальної середньої освіти (30-ті рр. ХХ ст. — початок ХХІ ст.) / Т. Литньова // Історико-педагогічний альманах. — 2010. — № 2. — С. 68–72.

7. Лихолат О. В. Перспективи входження України до європейського науково-технічного простору / О. В. Лихолат, А. О. Лихолат // Сторінки історії. Збірник наукових праць. — К. : Політехніка, 2009. — Вип. 28. — С. 224–236. (Режим електронного доступу : http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Si/2009_28/Liholat.pdf).

8. Онищенко О. С. Історія формування вітчизняного комплексу фундаментальної науки: 85 років Національної академії наук України / О. С. Онищенко // Вісник НАН України. — 2004. — № 1. — С. 15–22.

9. Освіта України за роки незалежності: стан, факти, події / За ред. В. Г. Кременя. — К., 2001. — С. 8–68, 78–100.

10. Промислова політика як чинник післякризового відновлення економіки України. Аналітична доповідь / за ред. Я. А. Жаліла — К. : НІСД, 2012. — 41 с. (Режим електронного доступу : http://www.niss.gov.ua/public/File/2012_nauk_an_rozrobku/prompolitika.pdf).

11. Розвиток народної освіти і педагогічної думки на Україні (Х — поч. ХХ ст.): Нариси / Під ред. Н. Д. Ярмаченко. — К. : Радянська школа, 1991. — 381 с.

96

Семінар 9. Стан та перспективи розвитку вищої школи Українив рамках Болонського процесу

Навчально-методичні видання1. Вища освіта України і Болонський процес: навч. посіб. / за ред.

В. Г. Кременя; авт. кол. М. Ф. Степко та ін. — Тернопіль: Навч. книга — Богдан, 2004. — 384 с.

2. Історія України (соціально-політичні аспекти): Навч. посібн. / За ред. Б. П. Ковальського. — У 4-х ч. — Ч. 4. — К. : НТУУ «КПІ», 2007. — С. 78–89.

3. Медвідь Л. А. Історія національної освіти та педагогічної думки в Україні: Навч. посібн. / Медвідь Л. А.— К., 2003. — С. 335.

4. Плавич В. П. Розвиток системи освіти України в контексті Болонського процесу: навч. посіб. / Плавич В. П. — Одеса : Астропринт, 2005. — 256 с.

Джерела1.Закон України «Про освіту» : [Електронний ресурс]. — Режим

доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1060–122. Комюніке конференції Європейських Міністрів освіти

«Загальноєвропейський простір освіти — досягнення мети». Берген, 19–20 травня 2005 року: [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://nau.edu.ua/ua/menu/navchannya/bolonskij-proczes/bergenske-komyun%D1%96ke.html

3. Про Державну національну програму «Освіта» («Україна XXI століття»). Кабінет Міністрів України; Постанова, Програма, Заходи від 03.11.1993 № 896 : [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/896–93-%D0%BF

4. Про Основні напрями реформування вищої освіти в Україні. Президент України; Указ від 12.09.1995 № 832/95 : [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/832/95

5. Сторінка НТУУ «КПІ» з документами щодо впровадження в ньому Болонської системи : [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://kpi.ua/bologna

6. Текст Болонської декларації та список країн, міністри освіти яких її підписали Спільна декларація міністрів освіти Європи. Болонья, 19 червня 1999 року : [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.detut.edu.ua/ukr/cat/level_7/content/tBd

Література1. Вітченко А. Модернізація освіти в Україні: стратегія прориву чи його

імітація? / А. Вітренко // Університет. — 2010. — № 1. — С. 5–13. (Режим електронного доступу : http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/univer/2010_1/5–13.pdf).

97

2. Ґендерний центр: підтримка Болонського процесу : [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://kpi.ua/604

3. Згуровський М. З. Болонський процес — структурна реформа вищої освіти на європейському просторі / М. З. Згуровський : [Електронний ресурс] : Опубліковано: 17/06/2008. — Режим доступу : http://kpi.ua/bologna

4. Освітній портал — Болонський процес : [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.osvita.org.ua/bologna/

5. Поступна О. В. Нормативно-правове забезпечення вищої освіти в Україні в контексті європейської інтеграції / О. В. Поступна // Державне будівництво : [Електронний ресурс] : електронне видання ХарРІ НАДУ. — 2007. — № 2. — Режим доступу : http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/db/2007–2/doc/5/06.pdf.

6. Рудницький В. Українські реалії та перспективи Болонського процесу / В. Рудницький, Р. Шевчук // Вісник Академії управління МВС. — 2010. — № 2 (14) — С. 169—177. (Режим електронного доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/VAUMVS/2010_2/rudnitskii_shevchuk.pdf).

7. Шеховцов В. І. Болонський процес: «ЗА» та «ПРОТИ» / В. І. Шеховцов // Вісник профкому студентів НТУУ «КПІ». — № 48. — Листопад 2006. — С. 1 (Режим електронного доступу: http://studprofkom.kpi.ua/data/loads/profik/_48.pdf).

98

Додаток А

ПОЛОЖЕННЯПРО РЕЙТИНГОВУ СИСТЕМУ ОЦІНКИ УСПІШНОСТІ СТУДЕНТІВ

з кредитного модуля – Історія Українидля всіх спеціальностей

для всіх факультетів та інститутів НТУУ «КПІ»Розподіл навчального часу за видами занять і завдання з дисципліни

згідно з робочим навчальним планом.

Семестр Навчальний час Розподіл навчальних годин Контрольні заходи

Кредити

Акад. год. Лекції

Семінар

СРС + екзамен

Семестр. атестатція

1/2 3 108 36 18 54 іспит

Стартовий рейтинг успішності студента з дисципліни складається з 60 балів, які студент набрав протягом семестру за роботу на 18 лекціях, 9 семінарських заняттях та самостійну роботу.

Складова екзаменаційного контролю становить 40 балів.Система рейтингових балів та критерії оцінювання:1. Робота на лекціях: Ваговий бал — 1 бал.

Максимальна кількість балів за присутність на лекції без наявності конспекту лекцій 0,3 балаКількість балів без присутності на лекції без наявності конспекту лекцій 0 балівМаксимальна кількість балів на всіх лекціях дорівнює 1 бал × 18 = 18 балів (з урахуванням присутності на лекціях та наявністю конспекту лекцій)

1. Робота на лекціях : експрес-контроль. Ваговий бал 3 балиповна відповідь 3 балів;неповна відповідь 1–2 бали;незадовільна відповідь 0 балів

Максимальна кількість балів на експрес контрольній— 3×3 = 9Максимальна кількість балів за роботу на лекціях— 18 + 9 = 27

2. Робота на семінарських заняттях : Виступи на семінарі. Ваговий бал 3 балиглибоке розкриття питань семінару,вільне володіння матеріалом 3 бали;неповна багаторазова участь у роботі семінару 2 бали;

99

участь у роботі семінару 1 бал;максимальна кількість балів за всі семінарські заняття - 3 б.* 9, = 27 балів.3. Самостійна робота: Ваговий бал 6 балів;3.1. Аналітичний огляд Ваговий бал 3 балів;Глибоке розкриття проблеми, 2–3 бали;відображення власної позиції,вміння виділити за темою аспект у питанні та зробити висновокТема розкрита не повно 1–2 балиАналітичний огляд суто компілятивного рівня 1 бал;Робота не зарахована 0 балів;3.2. Самостійне опрацювання матеріалу 1 бал;курсу шляхом залучення додаткових джерел(бібліотеці, читальному залі, інтернеті), конспекти наукових публікаційСкладання хронологічних та порівняльних таблиць 1 бал;Виконання контрольних завдань 2 бали;Коротка відповідь на тестові питання 1 бал.Максимальна кількість балів за всю самостійну роботу: 3 б. + 3 б. = 6 балівШтрафні та заохочувальні бали за:Відсутність на семінарському занятті та на лекції без поважних причин –2 бали.Несвоєчасне (пізніше ніж на тиждень) подання звіту за СРС –5 балів.

Участь у студентській науковій конференції з дисципліни, виконання завдань із удосконалення дидактичних матеріалів з дисципліни (складання, карт, схем, таблиць, відвідування музеїв і використання в роботі над курсом музейного матеріалу, участь у конференції та олімпіаді) надається від 5 до 10 заохочувальних балів.

Розрахунок шкали (R) рейтингу:Сума вагових балів контрольних заходів протягом семестру складає:

Rс = 27б.+27б.+6б. = 60 балівЕкзаменаційна складова шкали дорівнює 40% від Rа саме:

RE = RC 0,40____ = 40 балів 1 – 0,40

Таким чином, рейтингова шкала з дисципліни складає R=RC + RE =100 балів.

100

Необхідною умовою допуску до екзамену є позитивна оцінка самостійної роботи студента, а також стартовий рейтинг (rC) не менше 50 % від Rс, тобто 30 балів.

За рішенням екзаменатора, без додаткового опитування (автоматом) студент може отримати тільки оцінки В (дуже добре) та С (добре). При цьому стартовий рейтинг студента повинен бути не менше ніж 0,9 від максимального можливого рейтингу за семестр Rс (без екзаменаційної складової). В разі виставлення оцінки «автоматом» в графі «екзаменаційна складова» має стояти «0».

Критерії оцінювання на екзамені:40–36 балів — повні відповіді на всі питання або є окремі несуттєві

неточності, або не більше, ніж три помилки в завданнях;35–30 балів – є неточності в відповідях на теоретичні запитання,

помилки в завданнях або неточності в обґрунтуванні відповіді аналітичного завдання;

29–20 балів — неповні відповіді на теоретичні питання та аналітичне завдання, не більше 5 помилок в завданнях;

19–10 балів – неповні відповіді на теоретичні запитання, є суттєві помилки в обґрунтуванні аналітично завдання або відповіді на нього взагалі відсутня.

9–10 балів – суттєві помилки в обґрунтуванні аналітичного завдання або відповідь на нього взагалі відсутня. Для отримання студентом відповідних оцінок (ECTS та традиційних) його рейтингова оцінка RD переводиться згідно з таблицею:

Значення рейтингу з дисципліни

Оцінка ECTS та визначення

Традиційнадиф. зал. оцінка

Традиційназал. оцінка

95 R ≤ RD A – відмінно Відмінно

Зараховано

85 ≤ RD < 95 B – дуже добре Добре75 ≤ RD < 85 C – добре65 ≤ RD < 75 D – задовільно Задовільно60 ≤ RD < 65 E – задовільно

RD < 60 FX – незадовільно Незадовільно Не зараховано

RD < 40F – незадовільно

(потрібна додаткова робота)

Не допущено

Склали: проф., д. і. н. Костилєва С. О.; доц., к. і. н. Білявська О. С.

101

Додаток Б

Орієнтовні завдання для підсумкового контролю

1. Охарактеризуйте об’єкт вивчення, основні методологічні засади та джерельну базу навчальної дисципліни «Історія України»,.2. Подайте визначення поняття «історико-етнографічний регіон», визначте основні етапи формування українських історико-етнографічних регіонів.3. Здійсніть порівняльний аналіз основних концепцій походження українського етносу.4. Охарактеризуйте політичний устрій та систему управління держави Антів.5. Висвітліть основні підходи, які існують у сучасній історичній науці, щодо проблеми етнічного походження Київської Русі.6. Визначте суспільно-політичні, економічні й геополітичні фактори, які зумовили становлення давньоруської держави Київська Русь. 7. Охарактеризуйте соціальну структуру і соціальні відносини в Київській Русі. 8. Простежте етапи розвитку Київської Русі, проаналізуйте її державну організацію.9. Оцініть особливості розвитку освіти в Київській Русі.10. Охарактеризуйте процес впровадження християнства як державної релігії, її вплив на подальший розвиток Київської Русі.11. Розкрийте зміст та проаналізуйте ефективність реформ князя Володимира Святославовича, спрямованих на централізацію Київської Русі.12. Визначте головні причини та наслідки феодальної роздрібненості Київської Русі.13. Охарактеризуйте геополітику Київської Русі та Галицько-Волинської держави.14. Визначте передумови об’єднання Галичини і Волині в єдину державу, подайте характеристику етапам її розвитку (1199–1340 рр.).15. Порівняйте соціальну структуру та соціальні відносини на українських землях в період литовської та польської доби.16. Проаналізуйте суть змін у стані освіти, які відбулися на українських землях з середини XIV ст. до середини XVII ст.18. Окресліть комплекс факторів, які спричинили національно-визвольну війну українського народу під проводом Богдана Хмельницького.19. Проаналізуйте головні етапи становлення української козацької держави (Війська Запорозького) в ході національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького. 20. Простежте еволюцію соціальної структури Козацько-гетьманської держави у період з 1648 року до кінця XVIII ст.

102

21. Порівняйте сучасні наукові погляди щодо причини, часу виникнення, соціальної бази й організаційної структури українського козацтва. 22. Оцініть з позицій принципу історизму умови Переяславського договору 1654 р., визначте суть «Березневих статей» та їхнє значення в контексті українського державотворення.23. Проаналізуйте етнополітичні процеси в Козацько-гетьманській державі.24. Розгляньте в історико-етнополітичному контексті особливості процесу обмеження та ліквідації царським урядом автономії України (друга половина XVII–XVIII ст.).25. Розкрийте причини остаточної ліквідації автономного устрою Гетьманщини в другій половині XVIII ст. 26. Проаналізуйте особливості українського національного відродження на західноукраїнських землях наприкінці XVIII – у першій половині ХІХ ст.27. Визначте головні причини масового переселення українців за кордон у кожну з чотирьох «еміграційних хвиль».28. Порівняйте особливості етнополітики Російської та Австрійської імперій щодо «українського питання».29. Здійсніть порівняльний аналіз соціальної модернізації України в Російській та Австрійській імперіях наприкінці XVIII — на початку ХХ ст. 30. Якими були передумови створення українських політичних партій в Наддніпрянській Україні на початку ХХ ст.? Охарактеризуйте програмові засади найбільш впливових із них.31. Поясніть суть «українського питання» в європейській політиці напередодні Першої світової війни.32. З’ясуйте, в чому полягала своєрідність політичної обстановки в Україні після повалення самодержавства у 1917 р.?33. Визначте та проаналізуйте етапи українського державотворення 1917-–1920 рр.34. Поясніть роль і місце Української Центральної Ради в українському державотворенні.35. Розкрийте зміст внутрішньої політики гетьмана Павла Скоропадського, якими були її здобутки і недоліки?36. Визначте основні напрями державотворчої діяльності Директорії УНР. Наскільки вона була ефективною?37. Проведіть порівняльний аналіз політики урядів Центральної Ради та Гетьманату в контексті розбудови української державності.38. Подайте порівняльну характеристику різних підходів до вирішення етнонаціональних проблем в Україні Центральною Радою, Гетьманським урядом та Директорією УНР.39. Проаналізуйте діяльність уряду Західноукраїнської Народної Республіки, визначте роль і місце ЗУНР в історії українського державотворення.

103

40. Визначте причини поразки українського національного руху на західноукраїнських землях у 1918–1919 рр.41. Назвіть і проаналізуйте причини поразки українського національного руху 1917–1920 рр.42. Визначте особливості входження України до складу СРСР.43. Охарактеризуйте політичне і соціально-економічне становище України в перші роки після завершення революції та громадянської війни. 44. Визначте причини проведення політики українізації в УРСР в 1920-ті – на початку 1930-х рр. та проаналізуйте її основні наслідки.45. Проаналізуйте особливості проведення колективізації сільського господарства та індустріалізації в Україні. Якими змінами у соціальній структурі суспільства ці процеси супроводжувалися? 46. Назвіть причини та покажить масштаб політичних репресій в Україні у 1930-х рр.47. Визначте особливості суспільно-політичного і національного руху на західноукраїнських землях у складі Польської держави в 1920-ті – 1930-ті рр.48. З’ясуйте складові «радянізації» Західної України після її включення до складу СРСР. Якими були його позитивні і негативні наслідки?49. Надайте аргументовану оцінку «українського питання» в європейській політиці напередодні Другої світової війни.50. Подайте характеристику німецького окупаційного режиму на українських землях в роки Другої світової війни та проаналізуйте його наслідки.51. Проаналізуйте внесок українських науковців у перемогу СРСР в роки Другої світової війни. 52. Розкрийте умови відновлення та розвитку освіти в Радянській Україні після звільнення її від німецько-фашистських окупантів.53. Визначте особливості політико-ідеологічних і культурних процесів в УРСР у перші післявоєнні десятиріччя (1945–1964 рр.).54. Проаналізуйте особливості та наслідки проведення економічних реформ у Радянській Україні наприкінці 1950-х – у першій половині 1960-х рр.55. Визначте основні особливості соціальної політики в Україні за часів перебування при владі Микити Хрущова.56. Охарактеризуйте дисидентський рух в Радянській Україні у 1960–1980-ті рр. У чому полягає його значення?57. Визначте роль руху «шістдесятників» в Радянській Україні у контексті українського державотворення.58. З’ясуйте основні особливості науково-технічної революції в СРСР і УРСР у 1960–1980-ті рр.59. Як екстенсивні методи ведення господарства в СРСР у 1960–1980-ті рр. впливали на стан української науки?60. Оцініть особливості політичного і духовного розвитку українського суспільства в 1970-ті – 1980-ті рр.

104

61. Порівняйте політику «перебудови», запроваджену в другій половині 1980-х рр. М. Горбачовим, в СРСР загалом і в УРСР.62. Охарактеризуйте діяльність відомих громадських рухів та організацій у напрямі становлення незалежної Української держави наприкінці 1980-х – на початку 1990-х рр.63. Визначте напрями зовнішньополітичної діяльності України у 1990-х рр., її основні досягнення і недоліки?64. Охарактеризуйте особливості конституційного процесу в Україні в середині 1990-х рр.65. Окресліть головні напрями розвитку середньої та вищої освіти в Україні після проголошення її державної незалежності.66. Охакрактеризуйте стан релігійних і міжконфесійних відносин в Україні у перші роки після проголошення її державної незалежності.67. Проаналізуйте особливості, здобутки та недоліки соціальної політики Української держави в 1991–2013 рр.68. Визначте досягнення і прорахунки в науково-технічному розвитку України в перше десятиліття після проголошення державної незалежності.69. Розкрийте зміст гуманітарної політики Української держави в період 1991–2013 рр.70. Проаналізуйте законодавчу базу, яка регулює умови культурного і духовного розвитку національних менших у сучасній Україні.

105

ЗмістВступ……………………………………………………………………………….3

Календарно-тематичний план …………………………………………………5

Модуль І. Етнічний та етнополітичний контекст української історії………………………………………………………………...6Лекція 1. Історіософські концепції щодо формування та розвитку українського етносу………………………………………………8Лекція 2. Етнополітика та її особливості в різні періоди життя українського народу………………………………………………………8Лекція 3. Етнополітичні аспекти української історії нового та новітнього періоду…………………………………………………….9Лекція 4. Історичні аспекти міграційних явищ в Україні. Українська діаспора …………………………………………………………….10Семінар 1. Етнополітика та її особливості в різні періоди життя українського народу……………………………………………………...11Семінар 2. Етнополітичні аспекти української історії новітнього періоду……………………………………………………………….14

Модуль ІІ. Історичний поступ української держави…………………………..18Лекція 1. Основні закономірності, сутність початкових етапів державотворення…………………………………………19Лекція 2. Еволюція українського державотворення в 1917 – 1920 рр. Пошук оптимальних людей державного будівництва………………………..20Лекція 3. Державотворчі процеси в Україні в радянський період, їх історичне місце………………………………………………………………..21Лекція 4. Державотворчі процеси в умовах незалежності України…………21Лекція 5. Україна і світ: геополітичні фактори, зовнішньополітичні орієнтири в історичній ретроспективі………………….22Семінар 3. Початкові етапи державотворення в Україні……………………..23Семінар 4. Проблеми відродження та розвиток державності у ХХ – на початку ХХІ ст. ……………………………………………………28Семінар 5. Зовнішньополітичні орієнтири України в історичній ретроспективі……………………………………………………..34

Модуль ІІІ. Соціальні структури, соціальні відносини в українському суспільстві в історичному контексті…………………………39Лекція 1. Соціальна організація, соціальні відносини у добу середньовіччя та нової історії………………………………………………….41Лекція 2. Формування та діяльність громадських та політичних організацій в українському суспільстві………………………………………..42Лекція 3. Об’єктивні та суб’єктивні фактори в суспільно-політичному житті українського народу в радянський період……………………………..43Лекція 4. Суспільно-політичні трансформації в

106

незалежній Україні……………………………………………………………..43Семінар 6. Формування та дільність громадських, культурних і політичних організацій в українському суспільстві до початку ХХ ст. ……44Семінар 7. Об’єктивні умови та суб’єктивні фактори громадсько-політичного життя українського народу в ХХ – на початку ХХІ ст. ………………………………………………………51

Модуль IV. Історичні аспекти розвитку культури українського народу……………………………………………………………..57Лекція 1. Особливості історії культури українського народу в давні часи і добу Середньовіччя……………………………………………58Лекція 2. Історико-культурні процеси в Україні нової та новітньої доби………………………………………………………………..59Лекція 3. Культурне життя сучасної України…………………………………59Лекція 4. Науково-технічна галузь України в умовах глобалізації………….60Семінар 8. Історія формування та визначальні тенденції в розвитку освіти, науки, техніки………………………………………………..60Семінар 9. Стан та перспективи розвитку вищої школи України в рамках Болонського процесу………………………………………..68

Рекомендовані музеї Києва……………………………………………………74

Рекомендовані віртуальні музеї………………………………………………75

Додаткова рекомендована література для поглибленогозасвоєння курсу…………………………………………………………..………76

Додаток А. Положення про рейтингову систему оцінки успішностістудентів з кредитного модуля – Історія України…………………………..99

Додаток Б. Орієнтовні завдання для підсумкового контролю………………102

107